ВІЙНА
І МІФ

РУГА СВІТОВА

1945

У1С0аїН0Ь1Є1ІІ

Пііїгтгут
національної
пам'яті
УДК 94(477)

ББК 63.3(4Укр)62

В71

Жодну з частин цього видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва

Авторський колектив:

Ігор Бігун, Сергій Бутко, Володимир В’ятрович, Кирило Галушко,
Сергій Горобець, Сергій Громенко, Олександр Зінченко, Олеся Ісаюк,
Богдан Короленко, Максим Майоров, Василь Павлов, Ростислав Пилявець,
Яна Примаченко, Сергій Рябенко, Вікторія Яременко

За загальною редакцією

Олександра Зінченка, Володимира В’ятровича, Максима Майорова

Електронний архів визвольного руху

ауг.огд.иа

6

Український інститут національної пам’яті
игіт.тетогу.§оу.иа
«ЕікБез. Історичний фронт»

Центр досліджень визвольного руху

Електронний архів визвольного руху

На обкладинці використано символ «Мак пам’яті», створений Українським
інститутом національної пам’яті та Національною телекомпанією України
Дизайнер символу Сергій Мішакін

Фотографії:

Галузевий державний архів Служби безпеки України, Центральний
державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного,
Архів Центру досліджень визвольного руху, Федеральний архів (Німеччина)
(ЬипсіезагсЬіу.сІе), «Історична правда» (ІБїргаусІа.сот.иа), Електронний
архів визвольного руху (ауг.ог^.иа), Вікісховище (утлу.соттопз.

игікітес1іа.ог§), «ЬікБез. Історичний фронт» (ІікЬег.ог^.иа), тгаІЬит.ги

Дизайнер обкладинки Владислав Прокопів

© Ігор Бігун, Сергій Бутко, Володимир В’ятрович,
Кирило Галушко, Сергій Горобець, Сергій Громенко,
Олександр Зінченко, Олеся Ісаюк, Богдан Коро-
ленко, Максим Майоров, Василь Павлов, Ростислав
Пилявець, Яна Примаченко, Сергій Рябенко, Вік-
торія Яременко, текст, 2016

© Олександр Зінченко, Володимир В’ятрович, Мак-
сим Майоров, упорядкування, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», ви-
дання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», ху-

І8ВМ 978-966-14-9085-6 (дод. наклад)	дожне оформлення, 2016
війна міфам

Як з’являються міфи? А головне — чому з’являються міфи? І чи
можна щось із тими міфами зробити? І чи треба?

Якщо ви тримаєте цю книжку в руках, значить, якесь із цих
питань вас турбує або принаймні цікавить. А значить, відповідь на
останнє запитання ми вже маємо: про історичні міфи говорити тре-
ба. Бо вони і цікавлять, і хвилюють: якою насправді є наша історія?!

Відповіді на решту запитань не будуть такими короткими.

Як з’являються міфи?

Простіше пояснити на якомусь одному прикладі. Так сталося,
що у мене «під рукою» є одна така історія. Свого часу я написав про
неї іншу книжку. Ідеться про Катинь.

Уже на самому початку 1990-х у моєму рідному Харкові розпо-
чалися дослідження одного з масових поховань польських військо-
вополонених, здійснених під час операції, яка увійшла в історію як
Катинський злочин. Усі могили були пошкоджені величезними бу-
дівельними бурами. Людські рештки було перемелено і перемішано
із землею, немов величезними м’ясорубками. Ці сліди — 60—80 см
у діаметрі — світлими колами чітко проглядалися на планіметрії
розкопок. Ніхто тоді не міг пояснити, кому було потрібно бурити
будівельними бурами могили таємного цвинтаря НКВД.

Якщо дуже коротко: Катинський злочин — масові розстріли
польських військовополонених у Катині, Харкові, Калініні та іще
в кількох місцях навесні 1940 року — сьогодні є одним із найбільш
досконало вивчених злочинів комуністичного режиму. Але протя-
гом півстоліття ця тема була в СРСР табу. Про Катинь можна було
згадувати тільки офіційну версію: поляків знищили не комуністи,
а нацисти, і не навесні 1940-го, а у 1941 році.

Навесні 1943 року великий світ вперше почув назву невеличкого
поселення в околицях Смоленська. Німецьке радіо оголосило тоді
про знахідку у Катинському лісі — тисячі винищених комуністами
польських військовополонених.
Німцям було відомо, що і польський уряд в Лондоні, і родини на
окупованих Третім Райхом землях розшукують щонайменше 10 ти-
сяч зниклих співвітчизників. Берлін цілком розумів, які наслідки
може мати це повідомлення.

Партнерство СРСР та Польського еміграційного уряду генерала
Владислава Сікорського було важким після радянської агресії проти
Польщі 17 вересня 1939 року: власне, не було б додаткових зусиль
прем’єра Великої Британії Вінстона Черчилля — невідомо, чи було б
це партнерство. Не були простими також стосунки між Британією
та СРСР як союзниками в антигітлерівській коаліції. У Берліні все
це чудово розуміли. Новина про Катинь переслідувала цілком ци-
нічну мету: вбити клин між союзниками і спровокувати протиріччя,
які б призвели до розпаду або ослаблення антигітлерівської коаліції.

Це майже вдалося: попри всі натиски з боку британського уря-
ду, польський уряд відмовився визнати радянську версію Катин-
ської трагедії. СРСР вже за кілька днів після німецького повідом-
лення оголосив, що польських військовополонених розстріляли
нацисти під час наступу на Смоленськ у 1941 році, а ще за тиждень
розірвав усі стосунки з урядом Сікорського. Трошки більше про
цю історію можна прочитати у міфі 8. Тут зазначу тільки одну, але
важливу річ: від квітня 1943 року історія Катинського розстрілу
почала жити саме як міф — говорити правду про Катинь було
заборонено. Ця правда стала вмістом «Особливої папки № 1» —
таємного пакета із документами. Там містився наказ Політбюро
ЦК ВКП(б) знищити 25 700 польських військовополонених, під-
писаний Сталіним, Ворошиловим, Молотовим та іншими членами
ЦК, та інші папери, дотичні до цього злочину. Відкривати цей
пакет мав право тільки особисто генеральний секретар комуніс-
тичної партії. Найбільша таємниця СРСР.

Влітку 1969 року в лісі під Харковом троє школярів з околиць
випадково докопалися до цієї таємниці. Те, про що було вільно
знати тільки генеральному секретарю, раптом дізналися кілька
п’ятикласників!

Почалися літні канікули. Хлопці пішли шукати «скарби» у лісі.
Серед кісток і черепів розритої могили вони знайшли золоту обруч-
ку, золоті коронки зубів і ґудзики з польським орлом.

Місцевий КҐБ дізнався про все практично відразу. У хлопців
«скарби» забрали. Здавалося 6 — дрібний епізод, навіяний книжка-
ми Роберта Льюїса Стівенсона та Марка Твена. Але про цей «дріб-
ний» епізод уже летіли термінові донесення: до Києва — першому
секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту та до Москви — голові КҐБ СРСР
Юрію Андропову.

Кілька цитат:

«Встановлено, що в зазначеному місці у 1940 році УНКВД по
Харківській області була похована значна кількість (кілька тисяч)
розстріляних офіцерів і генералів буржуазної Польщі, залишки яких
і були знайдені дітьми за випадкових обставин».

«Пенсіонер КҐБ Галіцин Н. А., який з довоєнних років працював
водієм в органах держбезпеки і брав участь у виконанні вироків
з ВМП (вищій мірі покарання. — Прим. О. 3.), після огляду місця
знайдення могил пояснив, що у квітні — травні 1940 року за його
участю було виконано рішення про розстріл приблизно 13 тисяч
офіцерів і генералів буржуазної Польщі...»

Зафіксуймо цю інформацію: у цьому документі КҐБ СРСР чор-
ним по білому зазначено, що поляків навесні 1940 року розстріляли
працівники радянських спецслужб.

Проте публічна версія мала звучати у геть інший спосіб:

«Вважаємо за доцільне роз'яснити навколишньому населенню, що
в період окупації німцями Харкова каральні органи Німеччини у зазна-
ченому місці провадили поховання без почестей розстріляних за дезер-
тирство й інші злочини солдатів та офіцерів німецької та союзних із
ними армій. Одночасно у цьому місці поховано німцями померлих від
різних небезпечних інфекційних захворювань (тиф, холера, сифіліти-
ки тощо), а тому назване поховання мусить бути визнано органами
охорони здоров'я небезпечним для відвідування. Це місце буде оброблено
хлорним вапном, поставлено на карантин і потім засипано грунтом».

Зафіксуймо і цей факт: КҐБ СРСР чітко рекомендував поши-
рювати чутки, що ці поховання було зроблено німцями під час
окупації Харкова.

Ба більше, далі документи КҐБ на кількох сторінках розписують
план заходів «з ліквідації спецоб’єкта».

Для конспірації робіт було створено слідчий ізолятор зі штатом
у 21 одиницю. У його розпорядження передали чотири автомобілі:
легковик «ГАЗ-69», самоскид, автоцистерну та вантажівку із буро-
вою установкою, а іще... 13 тонн їдкого натрію.

Не важко відтворити розрахунки — по одному кілограму реак-
тиву на один кістяк, адже у 112 могилах, за інформацією КҐБ, було
поховано приблизно 13 тисяч розстріляних.

Ліквідація «спецоб’єкта» мала відбуватися під виглядом бу-
дівництва навчального закладу КҐБ. Сценарій був дуже простий.
Докладний план поховань у Харківському КҐБ був. Досить було
загнати техніку, добуритися до кісток, засипати могили хімікатами,
залити усе водою — і трохи почекати.

План не спрацював. Рештки польських військовополонених
уціліли. І коли на початку 1990-х археологи почали досліджувати
колишній «спецоб’єкт НКВД», спливла наверх і ця потворна історія
нищення людських могил. Для СРСР замало було збудувати вірту-
альну версію минулого — часом фізично нищилися навіть матері-
альні свідчення, які суперечили радянському історичному міфу!

І ось тут ми підходимо до відповіді на запитання, як з’являються
історичні міфи.

У цій історії ми бачимо всі основні прийоми конструювання
таких міфів у СРСР

Американські науковці Рой Баумайстер та Стівен Гастінґс свого
часу написали цілу розвідку про те, якими засобами відбувається
переінакшення колективної пам’яті про минуле. Вони згадують
досить багато різних прийомів, але в контексті нашого прикладу
згадаємо лише три з описаних ними прийоми формування альтер-
нативної до реальної версії минулого: оминання, фальшування,
звинувачення ворогів.

1.	Оминання. Тут ідеться про замовчування та уникання згадок
неприємних фактів. Катинська історія опинилася темою «табу» на
довгі 50 років саме в ключі такого підходу до справи. Ба більше,
оминання перетворювалося на заперечення самого факту події, що
насправді мала місце.

2.	Фальшування. У 1944 році спеціально створена комісія під
орудою академіка Миколи Бурденка фальсифікувала докази, які
дозволяли не тільки заперечувати радянську відповідальність за
цей злочин, але і доповнити його «доказами» нацистської причетно-
сті до Катинського вбивства. Підробили як свідчення «очевидців»,
так і певні матеріальні докази. Наприклад, до звіту Бурденка як
доказ долучили листівку із підробленою датою відправлення, щоб
довести, що розстріл відбувся не раніше 1941 року.

3.	Звинувачення ворогів. Цей прийом використовувався
і у 1943 році, коли вже через кілька днів після німецького повідом-
лення СРСР звинуватив нацистів у знищенні польських військо-
вополонених, і у 1944 році, коли комісія Бурденка продовжувала
звинувачувати у цьому нацистів, і навіть у 1969 році, як ми бачили
на матеріалах КҐБ СРСР. Мета цього прийому була очевидною:
приписування ворогові власного безчестя.
Але Катинський злочин — це тільки один із багатьох міфів,
якими радянська пропаганда й історіографія оточила період Дру-
гої світової війни. Таких міфів, що функціонують у колективній
пам’яті на пострадянському просторі, можна нарахувати десятки.
Так СРСР намагався сконструювати Великий Міт Великої Війни.

Якийсь час тому Львівський форум видавців запросив мене до
публічної дискусії із блискучим істориком Ярославом Грицаком.
У тій розмові професор Грицак запропонував розрізняти міф і Міт.
Різниця ніби незначна — лише в одну літеру. Але часом одна літера
багато значить. Зрештою, кажуть, через одну літеру «)» пересвари-
лися Західне і Східне християнство, дискутуючи про єдиносутність
(Ьотоизіоз) та подобосутність (Ьото/изіоз) Христа-бога. Отже,
диявол — у дрібницях.

У цій дискусії мені видавалося важливим сказати, що міф — це
спотворене, часом спрощене, а часом — сфальсифіковане бачення
минулого. А тому міфи небезпечні: коли наше знання про минуле
наповнене міфами, а не фактами, — ми втрачаємо розуміння при-
роди історичних процесів. Причинно-наслідкові зв’язки розрива-
ються тими міфами. І ми опиняємося у пастці власного спотво-
реного міфом бачення минулого. А з часом — втрачаємо навичку
адекватно оцінювати не тільки причинно-наслідкові зв’язки між
фактами у минулому, але і природу різноманітних процесів сього-
дення. Міфи — це куряча сліпота на дорозі історії. У сутінках часів
можна добряче вгатитися головою у якийсь із верстових стовпів
історії. Небезпечна річ ті міфи!

Натомість Ярослав Йосипович зауважив, що, окрім міфів, іще
є і великий Міт. Колективна пам’ять функціонує не так на доскона-
ло зважених на вагах науки фактах, як у координатах цих великих
і величних Мітів: Міт Козацтва, Міт Великої Руси-України, Міт
Великої Війни...

Чесно кажучи, мені не дуже подобається захаращувати тексти
посиланнями на авторитети, але часом мушу! Відомий польський
соціолог культури Барбара Шацька (книжка якої «Минуле, пам’ять,
міт» є обов’язковою для прочитання усім зацікавленим сферою
колективної пам’яті) окреслила дуже подібне визначення та сферу
функціонування Міту.

Отже. Міт опирається на ірраціональний образ минулого, на віру
в цей образ, а не на факти. Істинність цього образу не підлягає вери-
фікації. Проте Міт також творить суспільну сув’язь. До того ж Міт
радше інформує про те, якими є тривоги і стан духу у певний час
тепер, ніж про те, яким минуле було насправді колись. Зрештою,
пише Шацька, Міт збудовано на цінностях. Вирішальними є відноси-
ни між цінностями, а не розшукування подій і постатей на шкалі часу.

Саме тому у такій системі координат Володимир Великий
опиняється поблизу Богдана Хмельницького та Тараса Шевченка,
а київське Хрещення 988 року — поруч із проголошенням Неза-
лежності. Міт є фіксацією і переказом цінностей та важливих
для груп зразків поведінки. Його функції — окреслити групову
ідентичність і легітимізувати існування суспільно-політичного
порядку. І саме тому тоталітарні режими так любили міфи, з яких
творили свій Міт — для тоталітаризму це був один зі способів
легітимізувати себе.

Трансформація суспільних цінностей супроводжується змінами
у колективній пам’яті. Кожна доба надягає свій Великий Міт Славно-
го Минулого: змінюється популярність постатей і історичних подій.

Отже, СРСР намагався сконструювати цілий контекст окремих
епізодів, створюючи Великий Міт Великої Війни. Я розумію, що це
буде іще одне велике спрощення, але якщо максимально абстра-
гуватися від деталей, радянський Міт цієї війни виглядатиме так:

На найбільш миролюбну країну світу віроломно, підступно і без
оголошення війни напали фашистські варвари. Якщо ми і підписува-
ли якісь пакти із ними — то тільки з метою максимально відтер-
мінуванні неминучу війну, яку ми мали виграти малою кров'ю і на
чужій території. Щоправда, все одно війна трапилася несподівано,
що призвело до величезних втрат на першому її етапі. Але мобілі-
зація цілого радянського народу дозволила ефективно переоблаш-
тувати країну Рад на військові рейки, а масовий героїзм солдатів
і офіцерів під проводом комуністичної партії і особисто товариша
Сталіна став запорукою великої перемоги радянського народу над
німецько-фашистськими загарбниками.

Прошу вибачити мені як аж надто широкі мазки, якими змальо-
вано цей Міт, так і бажання трохи позбиткуватися над його логікою.
Ясна річ, що Великий Міт Великої Вітчизняної війни був скроєний
значно майстерніше. Він задавав ту контекстну рамку, у яку, що-
правда, не вкладалися деякі важливі факти і долі окремих людей.

Сталін намагався виправдатися у сумнозвісній промові по
радіо 3 липня 1941 року: Пакт Молотова — Ріббентропа — це тіль-
ки спосіб відтермінувати початок неминучої війни із фашизмом.
Але це не пояснювало таємних додаткових протоколів, за якими
слідувала агресія щодо Польщі, Фінляндії та Балтійських країн.
Так, для агресії було вигадано нові слова: «визвольний похід»
та «дружня допомога». Але таємні додаткові протоколи на всяк
випадок вирішили заховати до іще одної «Особливої папки» на
довгі півстоліття.

Інший приклад: радянський Міт про цю війну відмовляв укра-
їнцям у суб’єктності. У контексті цього Міту вони аргіогі не могли
діяти з власної волі та у своїх інтересах, не координуючи свої цілі із
глобальними потугами. Тобто «правильні» українці були із СРСР,
а «неправильні» — були націоналістами і колаборували із наци-
стами. Ідея боротьби за українську незалежність (як і сам факт її
існування у 1917—1921 роках) випадала з чорно-білого радянського
дискурсу та у найкращому випадку потрапляла у лапки — «так зва-
на “українська незалежність”». Цю частину українського минулого
в СРСР наполегливо оминали.

Народження цілої низки міфів було зумовлено бажанням «зви-
нуватити ворогів» у власних гріхах. Поруч із Катинським злочином
у цій категорії радянських фальсифікацій опинилися знищення
Хрещатика і стародавнього Успенського собору в Києві та Дніпро-
гесу в Запоріжжі. Фальсифікувалися окремі дати і факти: радянська
пропаганда стверджувала, що Київ був залишений радянськими
військами 21 вересня, хоча насправді це трапилося іще 19 ве-
ресня 1941 року. Історія із «героїчними панфіловцями» взагалі
була буквально висмоктана із нічого. І радянська пропаганда,
і радянська історіографія уникали згадок найбільшої в історії тієї
війни танкової битви під Дубном, яку Червона армія бездарно
програла Вермахту влітку 1941 року. Довгі роки у СРСР намага-
лися не згадувати зайвий раз Корюківську трагедію, що сталася
в березні 1943 року, бо роль червоних партизан в історії знищення
цього містечка занадто контрастувала із міфом про «народних
месників». Власне, у Корюківці радянські партизани спровокували
каральну акцію окупантів, але не тільки не помстилися, а навіть
і не пробували якось захистити мирне населення містечка, попри
багаторазову перевагу над супротивником у чисельності. Іще одне
«табу» — це суспільні настрої населення СРСР, де надто часто
звучали антирадянські ноти.

Радянський Міт цієї війни, наповнений фальсифікаціями і «табу»,
оминав цілі сторінки і розділи історії. Наприкінці існування СРСР
на хвилі гласності цей Міт почав руйнуватися під впливом публі-
кацій заборонених раніше щоденників і спогадів та розсекречених
документів з радянських архівів.
На початку 1990-х Україна та Росія перебували у подібній си-
туації: на думку відомого московського історика Андрія Зубова,
Росія тоді навіть дещо випереджала Україну в опрацюванні істо-
ричної спадщини тоталітаризму. Можна припускати, що в сере-
дині 1990-х маркерне ставлення до фігури Сталіна було приблизно
однаковим в обох країнах. Але далі щось сталося.

В Україні за опитуванням «Що нас об’єднує і що нас роз’єднує»,
яке проводив фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»
у січні 2015 року, історичну роль Сталіна позитивно оцінюють 7 %
респондентів. У Росії різні синхронні українському опитування
(серед яких — дослідження авторитетного Левада-Центру) дають
результат від 47 % до 52 % тих, хто вважає, що Сталін — це було
добре. «Щось сталося».

Це «щось» — це різна політика пам’яті обох держав. Україна
пішла шляхом засудження тоталітаризму і переосмислення його
спадщини. Росія Путіна — це країна, де Сталін — «ефективний
менеджер», російський народ — «нація переможців», тому «ми
перемогли б і без українців», а найбільша катастрофа XX століття —
не війна, не Голодомор, не Голокост, а «розвал СРСР».

Україна і Росія розійшлися на своїх історичних дорогах. Ро-
сія повертається до звичних для СРСР практик «звинувачення
ворогів» у власних гріхах. Мова ненависті сьогоднішньої росій-
ської пропаганди позичена зі словника тієї війни — «фашисти»,
«карателі», «бєндеровці». Тоталітарний Міт Війни знову вбиває.
Непокаране зло зростає і помножується.

Квапливі узагальнення і позичені з підручників для шкіл
НКВД-КҐБ стереотипи, пряме фальшування фактів, одномірне
бачення постатей і подій — усе це знову ожило поруч із нами
сьогодні. Саме тому так важливо проговорити і для нас, і для них:
чим була Друга світова війна.

Водночас важливо, щоб колективна пам’ять українців не опини-
лася у пастці новостворених міфів — таких, як, наприклад, відомі
«історії» про те, як «Жуков хотів виселити з України усіх українців»,
а де Ґолль «хотів мати таку армію, як УПА». Деконструкція старих
міфів у жодному разі не має перетворюватися на творення нових.

Чесно кажучи, я б хотів слідом за істориком Пітером Ґейлом
повторити: «Мені б хотілося, щоб можна було якомога виразніше
протиставити міф і історію. Міф — це деформоване минуле, безсо-
ромно допасоване до упереджень його речників, їхніх національ-
них і релігійних переконань, нетолерантності чи небезсторонніх
поглядів. Історія — це минуле, показане таким, яким воно справді
було». Але є одне «але».

Парадокс, але деконструкція радянського Міту Великої Віт-
чизняної війни рано чи пізно призведе до творення нової — укра-
їнської версії Міту Другої світової війни. На те нема ради — ко-
лективна пам’ять функціонує і Мітами, і міфами. Історія Другої
світової в американській версії — це переважно війна на Тихооке-
анському театрі воєнних дій, у французькому фокусі мало що за-
лишилося поза рухом Спротиву, польська колективна пам’ять про
Другу світову війну не вкладається у поняття «світова» і наповнена
подіями і явищами, які пов’язані з історією майже виключно поль-
ської зброї: Вестерплатте, Катинь, Варшавське повстання, Мон-
те-Кассіно. Українці теж рано чи пізно створять своє національне
бачення цієї війни (зрештою, не може ж кожен носити в голові
історичну бібліотеку). І тут теж треба бути дуже обережними.

Кожна нація вибудовує власний історичний Міт. Великий, Ве-
личний і — часом — Небезпечний. Небезпечність Мітів, побу-
дованих на «табу» та фальсифікаціях міфів, українці мали змогу
пізнати на собі. Один раз — під час Другої світової, коли теорія
расової зверхності підживлювалася історичними міфами. Дру-
гий — просто зараз, коли з нафталіну Кремль дістав побиту міллю
імперську мантію. Навіть Великий Міт може спрацювати, як міна
уповільненої дії.

Книжка «Війна і міф. Невідома Друга світова» навряд чи вплине
на чиїсь Міти, але може «розмінувати» кілька десятків міфів про
Другу світову війну, що функціонують у пострадянській колектив-
ній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях, маніпуляціях або
замовчуванні фактів.

Авторами цієї книжки є півтора десятка істориків, які працюють
у різних установах і організаціях: Українському інституті націо-
нальної пам’яті, Інституті історії України та Інституті історіографії
та джерелознавства НАНУ, Центрі досліджень визвольного руху,
Національному педагогічному університеті імені Михайла Драго-
манова. Ідея цієї книжки виникла у середовищі інтернет-ресурсу
«ЬікБез. Історичний фронт», яке згуртувалося навколо необхідності
протидіяти поширенню старих і нових історичних міфів.

Книжка «Війна і міф. Невідома Друга світова» у жодному разі
не претендує на істину в останній інстанції та еталон знання про
Другу світову війну, а сам перелік згаданих тут міфів не є вичерп-
ним. Ця книжка — лише історичний фаст-фуд, її поява спричинена
бажанням задовольнити гострий голод на інформацію про цей пе-
ріод в умовах інформаційної війни. Водночас автори застерігають:
історичний фаст-фуд небезпечний для інтелектуального здоров’я —
і тому пропонують у додатку перелік важливих популярних та на-
укових книжок, які треба уважно прочитати після, до або і замість
цієї книжки. Зрештою, диверсифікація, тобто — урізноманітнення
джерел знання про минуле, разом із критичним мисленням є ба-
зовими умовами подолання всіх тих міфів, якими від часів СРСР
наповнено наше колективне підсвідоме. Книжкою «Війна і міф.
Невідома Друга світова» ми оголошуємо війну міфам. «Вогонь!»

Олександр Зінченко,
історик, радник голови
Українського інституту національної пам'яті
Намагаючись викорінити у сьогоднішній Україні сам тер-
мін «Велика Вітчизняна війна», замінивши його на «Дру-
гу світову війну», теперішня українська влада не тільки
прагне спотворити суть масштабного історичного проти-
стояння, але й наносить глибоку образу своїм ветеранам,
забираючи у них світле свято, зраджує пам’ять мільйонів
українців, що воювали у рядах Червоної армії та віддали
свої життя саме за захист своєї Вітчизни від фашизму.

Заява Міністерства закордонних справ РФ щодо
прийняття Верховною Радою України пакета законів
про декомунізацію, 10 квітня 2015 р.

	Суть міфу

Міф-термін: назва «Велика Вітчизняна війна Радянського наро-
ду проти німецько-фашистських загарбників» означала боротьбу
у єдиному пориві проти ворога-супостата за спільну радянську
Вітчизну, а тому як історичний термін — єдино правильна.
	Факти стисло

«Велика Вітчизняна війна» — це ідеологічно обтяжена радянська наз-
ва збройного конфлікту між СРСР та Німеччиною 1941—1945 років,
складової Другої світової війни. Хронологічні рамки «Великої Вітчиз-
няної війни» та ідеологічний зміст, який виражає ця назва, не відпо-
відають досвіду українського народу під час Другої світової війни.

	Факти докладніше

«Велика Вітчизняна війна» — це радянська історіографічна та ідео-
логічна концепція, яку створив СРСР та яку дотепер нав’язли-
во використовує Російська Федерація як альтернативу до терміна
«Друга світова війна» зі сподіванням зберегти вплив на Україну та
пострадянські республіки. Спочатку словосполучення було орди-

«Батьківщина-мати кличе!» Найвідоміший радянський плакат часів війни,
що закликає громадян стати на захист вітчизни, тобто СРСР
нарним ідеологічним кліше. Вперше воно прозвучало у виступі
Йосифа Сталіна по радіо 3 липня 1941 року:

«Війну з фашистською Німеччиною не можна вважати війною
звичайною. Вона є війною не тільки між двома арміями. Вона є разом
з тим великою війною всього радянського народу проти німецько-фа-
шистських військ. Метою цієї всенародної Вітчизняної війни проти
фашистських поневолювачів є не тільки ліквідація небезпеки, що
нависла над нашою країною, але й допомога всім народам Європи,
що стогнуть під ігом німецького фашизму».

У 1939—1941 роках радянська пропаганда називала цей гло-
бальний конфлікт «Другою імперіалістичною війною», абсолютно
не співчуваючи жертвам нацистської агресії та їхньому прагненню
захищати власні вітчизни. Навпаки, через Комінтерн комуністич-
ним партіям європейських держав дали вказівку критикувати уряди
за зусилля, спрямовані на оборону від загарбника.

Після 23 серпня 1939 року співпраця комуністів та нацистів
тривала майже 22 місяці протягом 1939—1941 років. Назва «Велика
Вітчизняна війна» — це фіговий листок для союзу Гітлера та Сталі-
на. Радянська пропаганда після нацистської агресії намагалася при-
крити ним факт попередньої співпраці двох тоталітарних режимів.

Концепція «Великої Вітчизняної війни» пропонує спрощену «чор-
но-білу» картинку, де СРСР — це «сили добра», а його супротивни-
ки — «сили зла». Дійсність була значно складнішою.

«Друга світова» і «Велика Вітчизняна» — не тотожні поняття
ані хронологічно, ані географічно.

Участь України у Другій світовій війні не обмежувалась періо-
дом протистояння СРСР та Німеччини у 1941 — 1945 роках.

Уже від самого початку 1 вересня 1939 року ця війна торкнулася
території України. До останнього дня Другої світової війни — 2 ве-
ресня 1945 року — майже на всіх її фронтах у складі збройних сил
не тільки СРСР, але й Польщі, Канади, США та інших країн Об’єдна-
них Націй зі зброєю в руках боролися солдати та офіцери-українці.

Улітку 1941 року багато мешканців радянських міст та сіл
не усвідомлювали загрози нацизму у повній мірі. Адже від вересня
1939 року радянська пропаганда приділяла багато уваги співпраці
із союзним Третім Райхом. Газета «Правда» 23 грудня 1939 року
опублікувала телеграми Гітлера та Ріббентропа, у яких вони сердеч-
но вітають Сталіна із 60-річчям. Сталін відповів: «Дружба народів
Німеччини та Радянського Союзу, що була скріплена кров'ю, має усі
підстави бути довгою та міцною».
Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня — один із візуальних елементів
радянського міфу про Велику Вітчизняну війну

Радянська пропаганда дезорієнтувала значну частину радян-
ських громадян, які перестали сприймати Третій Райх як потен-
ційного ворога. На частині території України також залишалася
пам’ять про німців взірця 1918 року.

Від часів Голодомору минуло вісім років, а від Великого терору —
лише три. За десятиліття, яке передувало подіям Другої світової,
комуністичний режим винищив в Україні щонайменше п’ять міль-
йонів осіб. Багато хто серйозно сприймав початок німецько-радян-
ської війни як можливість звільнення від більшовизму.

Радянська пропаганда, сталінські репресії та пам’ять про минуле
були для частини суспільства поживою для позитивного сприйнят-
тя німців і певних надій щодо них як визволителів від комуністич-
ного лиха. Про це, зокрема, свідчать зведення про настрої громадян
Київського УНКВД влітку 1941 року.

Масова здача у полон солдатів і офіцерів Червоної армії також
була свідченням того, що сотні тисяч радянських громадян не були
готові воювати за сталінський режим і не сприймали цю війну як
«Вітчизняну».

Радянський міф «Вітчизняної» повсякчас підкреслював масовий
героїзм червоноармійців під час наступу Вермахту, уникаючи «не-
вигідних» фактів. Загальна картина суттєво відрізнялася від такого
чорно-білого і спрощеного бачення цього розділу історії.
МІФ 2

Радянський Союз завжди
був непримиренним противником
німецьких нацистів

Непримиренний противник нацизму Радянський Союз
виступає потужним чинником у боротьбі проти німець-
кої агресії.

Узульяс А. (полковник Андре),
«Сьіновья нони», 1978 р.

	Суть міфу

СРСР завжди був послідовним противником нацизму.

	Факти стисло

У міжвоєнний період Москва і Берлін прагнули зруйнувати лад,
встановлений переможцями Першої світової війни. Протягом
1922—1933 років Радянський Союз допомагав Німеччині віднов-
лювати військовий потенціал. Російські більшовики мали на меті
світову комуністичну революцію, тож в 1923 році не цуралися під-
тримувати німецьких нацистів. В період 1933—1939 років СРСР
та Німеччина поводилися як ідеологічні вороги, що дозволило їм
отримати підтримку міжнародного співтовариства. Накопичені
сили Сталін та Гітлер використали для спільного розв’язання Дру-
гої світової війни.

	Факти докладніше

Після завершення Першої світової війни у 1918 році держави-
переможниці встановили систему міжнародних відносин, відому
як Версальсько-Вашинґтонська. Ця система передбачала дискри-
мінацію переможеної Німеччини.

Метою Великої Британії, Франції та їхніх союзників було не дати
Німеччині відродити свій військовий потенціал. Для цього було
призначено репарації та встановлено обмеження на види і обсяг
озброєння. У Німеччини забрали всі колонії та значну частину
європейських територій.

Окрім того, держави-переможниці намагалися ізолювати еко-
номічно та політично Радянський Союз, оскільки побоювалися
комуністичної експансії. Фактором стабільності Європи вважалися
нові незалежні держави, такі як Польща, Чехословаччина та інші.

Німеччина та СРСР були однаковою мірою незадоволені після-
воєнним устроєм і намагалися змінити його, що стало передумовою
налагодження між ними союзницьких відносин. Першим кроком

Таємна німецька авіашкола в м. Липецьку з висоти пташиного польоту
у цьому напрямку став Рапалльський договір СРСР та Німеччини
в 1922 році.

Між 1922 та 1933 роками Німеччина ще не була нацистською
державою. Однак, завдяки співпраці з СРСР, Німеччина почала
відновлювати армію (Райхсвер). Протягом 1926—1931 років Німеч-
чина стала найбільшим торговим партнером Радянського Союзу.

Для підготовки німецьких військовослужбовців СРСР орга-
нізував навчально-дослідні центри «Липецьк» (авіатори), «Кама»
(танкісти), «Томка» (хімічне озброєння). Стажування в СРСР про-
ходили майбутні військові командири Третього Райху.

Співпраця Москви з Німеччиною не обмежувалася урядовими
колами. У 1923 році франко-бельгійська окупація Рурської облас-
ті в Німеччині спричинила радикалізацію опозиції в цій країні.
В СРСР розраховували, що хвиля народного гніву в Німеччині
переросте у комуністичну революцію. Зважаючи на популярність
націоналістичних і пронацистських угруповань, Москва прямо ви-
магала від Комуністичної партії Німеччини співпрацювати з пра-
вими екстремістами.

Після приходу до влади Гітлера у січні 1933 року відносини зі-
псувалися. Між двома державами загострився конфлікт на ґрунті
ідеологічного антагонізму між нацизмом і комунізмом. Однак за

Німецькі літаки «Фоккер О XIII» на летовищі в липецькій авіашколі
лаштунками ідеологічного протистояння в обох держав збері-
гався спільний інтерес — ліквідація Версальсько-Вашинґтон-
ської системи. У травні 1933 року Тухачевський заявив делегації
Райхсверу в СРСР:

«Не забувайтву що нас роз'єднує наша політикау а не наші
почуттяу почуття дружби Червоної армії до Райхсверу. <...> Ні-
меччина і СРСР можуть диктувати свої умови всьому світуу якщо
ми будемо разом».

Влітку того самого року німецький генштаб провів військо-
во-штабні навчання, які передбачали спільний з Червоною армією
розгром Польщі.

У період з 1933 до 1939 року СРСР вів активну пропаганду проти
наростання фашистської загрози в світі. Антифашистський курс
Сталіна привернув на бік СРСР багатьох прихильників і дозволив
подолати міжнародну ізоляцію.

В цей самий час Німеччина проголосила себе головним про-
тивником комуністичної експансії. Гітлер переконував лідерів за-
хідних держав, що має намір воювати з СРСР і навіть уклав анти-
радянський договір з Польщею.

Велика Британія і Франція повірили в антикомуністичну спря-
мованість Німеччини, тому не заважали відродженню її промис-
лової і військової могутності. Колишні переможці Першої світової
війни не протестували навіть проти територіальної експансії Тре-
тього Райху. Від показового протистояння Німеччина та СРСР
виграли не менше, ніж від співпраці у попередній період.

У вирішальний 1939 рік Сталін свідомо зруйнував спроби ор-
ганізації антигітлерівської коаліції за участі СРСР. За приєднання
до союзу з Францією та Великою Британією радянський вождь
вимагав права на окупацію східних регіонів Польщі. Це була не-
прийнятна умова.

Натомість одразу після окупації Гітлером Чехословаччини,
в квітні 1939 року розпочалися таємні німецько-радянські пере-
говори. Про їхні результати може свідчити німецький план агресії
проти Польщі «Вайс» (квітень 1939 року). Згідно за цим планом,
ведення бойових дій на схід від Вісли не передбачалося. Гітлер
збирався ділити Польщу разом зі Сталіним.
МІФ з

СРСР послідовно боровся за мир,
а Пакт Молотова — Ріббентропа
був вимушеним кроком

Позиція західних держав <...> поставила Радянський
Союз перед альтернативою: опинитися в ізоляції перед
прямою загрозою нападу фашистської Німеччини або,
вичерпавши можливості укладення союзу з Великою
Британією і Францією, підписати запропонований Ні-
меччиною договір про ненапад і тим самим відсунути за-
грозу війни. Обставини зробили неминучим другий ви-
бір. Укладений 23 серпня 1939 року радянсько-німецький
договір сприяв тому, що, всупереч розрахункам західних
політиків, світова війна почалася із зіткнення всередині
капіталістичного світу.

«Большая советская знциклопедия»,
видання 3-є, том 5

	Суть міфу

Політика СРСР перед Другою світовою війною передбачала лише
на підтримку загального миру і зупинення агресії Гітлера. Тільки
відмова Заходу від мирних пропозицій Москви змусили радянське
керівництво піти на укладання Пакту Молотова — Ріббентропа,
щоб виграти певний час і відтермінувати війну.

	Факти стисло

Сталін прагнув нової великої війни, яка дала б можливість комуніс-
тичному руху захопити владу в європейських країнах. Підписання ра-
дянсько-німецького пакту прискорило початок Другої світової війни.

 Факти докладніше

Пропозиція щодо організації системи колективної безпеки проти
можливої агресії Третього Райху пролунала від Британії та Франції
ще у квітні 1939 року. 12 серпня до Москви прибули військові місії
цих країн, але переговори закінчилися 21 серпня нічим у зв’язку
з тим, що радянське керівництво висунуло завідомо неприйнятні
умови співпраці. Радянський представник Климент Ворошилов ви-
магав права на окупацію Червоною армією Галичини та Віденської
області, які входили до складу Польської держави.

Водночас з переговорами із Лондоном і Парижем, Москва звер-
нула свій погляд на Берлін.

19 серпня 1939 року Сталін публічно висловився про необхід-
ність підштовхнути Європу до масштабної війни, яка б стала увер-
тюрою до «світової революції».

Виступаючи на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б), радянський
вождь підкреслив:

«Питання війни чи миру вступає в критичну для нас фазу. Якщо
ми укладемо договір про взаємодопомогу з Францією і Великою Бри-
танією, Німеччина відмовиться від Польщі. Війна буде відвернена.
<...> Якщо ж ми приймемо пропозицію Німеччини про укладення
пакту про ненапад, вона, звичайно, нападе на Польщу, і втручання
Франції та Англії у цю війну стане неминучим. Західна Європа за-
знає серйозних збурень та розрухи. <...> ми зможемо сподіватися
на наш успішний вступ у війну. Досвід двадцяти останніх років
показує, що в мирний час неможливо мати в Європі комуністичний
рух настільки сильний, щоб більшовицька партія змогла захопити
владу. Диктатура цієї партії стає можливою лише в результаті
великої війни. Ми зробили свій вибір, і він зрозумілий».

Нацистська Німеччина і сталінський СРСР були рівною мірою
незадоволені світовим устроєм, сформованим внаслідок Першої
світової війни. У тих умовах зближення Третього Райху і Радянсько-
Світова революція — відповідь СРСР на міжнародну фінансову кризу.
Радянський плакат 1930-х рр.

го Союзу було природним. Вибір на користь союзу з Німеччиною
давав Кремлю можливість успішно реалізувати геополітичні цілі.
При цьому вступ країни у «велику» війну радянська верхівка пла-
нувала у зручний момент. Відтягування ж цього моменту завдяки
пакту з Німеччиною — лише супутній елемент цієї політики.

Задля того, щоб зблизитися зі Сталіним, Гітлер пообіцяв йому
всіляке сприяння у реалізації територіальних домагань щодо Бал-
тійських країн, Польщі (зокрема теренів теперішніх Західної Укра-
їни та Західної Білорусі), Фінляндії, а також у сфері торговельно-
економічних відносин.

Ще 19 серпня представники Німеччини та СРСР підписали
надзвичайно широкий економічний договір. Того ж дня В’ячеслав
Молотов передав до Берліна проект пакту про ненапад між двома
країнами. Угода гарантувала Гітлерові спокій на східних рубежах
Німеччини і дозволяла, «не озираючись», воювати з Польщею,
Францією та Британією.

23 серпня до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччи-
ни Йоахім Ріббентроп. Переговори завершилися підписанням Пакту
про ненапад, за яким в історіографії закріпилася назва «Пакт Моло-
това — Ріббентропа» і який по суті був пактом Сталіна — Гітлера.

Документ мав найтрагічніші наслідки для народів Європи і сві-
ту. Саме ця угода стала тим механізмом, який «відчинив двері» для
нової світової війни.

Термін дії угоди визначався десятьма роками з автоматичним
продовженням на п’ять років у випадку, якщо жодна зі сторін його
завчасно не денонсує. Обидві держави зобов’язувалися утримуватися
від будь-яких насильницьких дій одна щодо одної, висловлювали
готовність не підтримувати третіх держав у разі нападу на якусь із
договірних сторін. Угода забороняла брати участь у міжнародних
блоках та союзах, спрямованих проти когось із учасників пакту.

«Нейтральні країни: Ми в б-б-безпеці, поки сидимо т-т-тихо...»
Карикатура Л. Іллінверта з британської газети «Оаііу Маіі», 1940 р.
Поруч із договором уклали таємний додатковий протокол, який
передбачав розмежування сфер впливу сторін у Східній та Цен-
тральній Європі. Цей документ грубо порушував суверенітет і те-
риторіальну цілісність цілої низки незалежних держав.

Радянська сфера впливу охоплювала Естонію, Латвію, Фінлян-
дію, Бессарабію та східну частину польської держави (на схід від
річок Нарва, Вісла, Сян). На радянському боці, окрім українських
і білоруських етнічних земель, опинилися Люблінське та частина
Варшавського воєводства, заселених головним чином поляками.

Ця змова відверто порушувала існуючі європейські кордони
та систему міжнародних угод. По суті Німеччина та СРСР цим
ініціювали не лише швидкий поділ Польщі, але й континенталь-
ний воєнний конфлікт, бо гарантами безпеки Польщі виступали
Британія та Франція.

Радянська сторона заперечувала аж до кінця 1980-х років існу-
вання таємних протоколів до Пакту про ненапад між Німеччиною
та Радянським Союзом та пізнішого Договору про дружбу та кордон.

Питання про таємні протоколи постало під час перебудови. Спе-
ціально створена Особлива комісія на чолі з секретарем ЦК КПРС
Олександром Яковлєвим вивчила питання і на з’їзді народних
депутатів СРСР 24 грудня 1989 року виклала висновки. З’їзд за-
судив факт підписання таємного додаткового протоколу та інших
таємних домовленостей з Німеччиною, зазначивши, що прописані
у них розмежування «сфер інтересів» СРСР і Німеччини та інші
дії юридично суперечили суверенітету третіх країн.

Радянський оригінал додаткового протоколу знайшли дещо пі-
зніше — у жовтні 1992 року після розсекречення архіву ЦК КПРС.
Цей таємний протокол разом з іншими документами «Особливої
папки» оприлюднили наприкінці 1992 — на початку 1993 років.

Проте й у наш час, всупереч історичним фактам, наявність до-
даткового таємного протоколу радянсько-німецького пакту багать-
ма російськими істориками та політичними діячами заперечується
як начебто підробка, сфальшована західними спецслужбами з ме-
тою заплямування СРСР.

Підписання пакту зробило керівників СРСР співучасниками
злочину, здійсненого Гітлером, — розв’язання Другої світової війни.
МІФ 4

Війна для України
почалася 22 червня 1941 року

Двадцать второго июня,

Ровно в четьіре маса,
Киев бомбили, нам обьявили,
Что началася война.

Радянська пісня часів війни

	Суть міфу

Війна для українського народу розпочалася від моменту агресії
Третього Райху проти СРСР 22 червня 1941 року.

	Факти стисло

Участь українців у Другій світовій війні не обмежувалася періодом
протистояння між СРСР і Німеччиною 1941 — 1945 років. Друга
світова війна від самого початку відбувалася на території України.
У складі польської армії українці воювали проти Німеччини з пер-
ших годин війни 1 вересня 1939 року. Від 17 вересня українці також
воювали на боці СРСР проти поляків, а перетин Червоною армією
державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського
Союзу у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини вже
у вересні 1939 року.

	Факти докладніше

Ще до початку Другої світової війни, 14—18 березня 1939 року,
українці Карпатської України воювали за власну свободу з Угорщи-
ною, яку підтримувала гітлерівська Німеччина. Коротка боротьба
Карпатської України коштувала, за різними даними, від 2 до 6,5 ти-
сяч життів її захисників.

Українці у складі армії Польської держави почали воювати з Ні-
меччиною з 1 вересня 1939 року.

Уже у перший день війни німецька авіація бомбила Львів, упро-
довж першої половини вересня — Луцьк, Станіславів (Івано-Фран-
ківськ), Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових 106—112 тисяч (за дея-
кими оцінками, до 120 тисяч) були українцями. У боях у вересні
1939 року загинуло близько 8 тисяч українців-громадян Польщі.

Агітаційний плакат, що закликає вступати в Карпатську Січ, 1939 р.
Солдати Вермахту проходять біля вказівника
на дорозі в районі Львова (вересень 1939 р.)

Від 17 вересня 1939 року у конфлікт вступила Червона армія.
Після вторгнення радянських військ на територію Польщі українці
брали участь у бойових діях і на боці Польщі, і на боці СРСР.

Після Вересневої кампанії у німецькому полоні опинилося
близько 60 тисяч українців, до радянського полону потрапило по-
над 20 тисяч.

Також кілька сотень українців вступило у війну у складі Вермах-
ту, в рамках формування ВВН («військові відділи націоналістів»).

Пізніше українців-громадян Румунії, Словаччини та Угорщини
мобілізували до армій цих країн.

У лавах Червоної армії українці брали участь у радянсько-
фінській війні 1939—1940 років. Зокрема, на боці СРСР воювали
44-та та 70-та стрілецькі дивізії, які комплектувалися в Україні.
Перша з них потрапила в котел у битві під Суомуссалмі 7 грудня
1939 — 8 січня 1940 рр. 44-та дивізія майже вся загинула — втрата
близько 17,5 тисяч осіб перевищила 70% особового складу. Май-
же 1 200 бійців потрапили в полон. Кількість загиблих українців
у радянсько-фінській війні оцінюють щонайменше в 27 тисяч осіб
(за деякими даними — 40 тисяч).

Перші українські підрозділи, що воювали на боці Фінляндії,
сформували на початку 1940 року. Добровольці здебільшого наби-
Розбита колона радянської 44-ї стрілецької дивізії,
яку перекинули у фінські сніги з України (Суомуссалмі, грудень 1939 р.)

ралися з числа радянських військовополонених. Одним із найвідо-
міших командирів українських добровольців був холодноярівець
і письменник Юрій Горліс-Горський.

Трагедією українського народу була відсутність власної держа-
ви, а отже, його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому
конфлікті. На момент початку німецької агресії проти СРСР укра-
їнці вже більше двох років перебували у вирі великої війни.
МІФ 5

Сталін не узгоджував
військові дії із Гітлером

Якби ми не вийшли назустріч німцям у 1939 році, вони б
зайняли всю Польщу до її кордону. Тому ми з ними до-
мовились. Вони були змушені погодитися.

Вячеслав Молотов про поділ Польщі в 1939році
(«Сто сорок бесед с Молотовьім:

Из дневника Ф. Чуева»)

	Суть міфу

Сталін самостійно прийняв рішення ввести війська на територію
Західної України та Західної Білорусі 17 вересня 1939 року. Таким
чином він не дав окупувати ці території Німеччині.

	Факти стисло

У війні проти Польщі СРСР і Німеччина діяли як союзники: коор-
динували авіанальоти, спільно роззброювали польські частини, по-
ступалися один одному захопленими територіями і навіть провели
спільний військовий парад.
	Факти докладніше

Німецький план агресивної війни проти Польщі виходив із припу-
щення про нейтралітет або сприяння з боку Москви. В іншому разі
німецький генштаб не був впевнений в успіху.

План нападу «Вайс» почали розробляти у квітні 1939 року. План
не передбачав окупації Вермахтом українських та білоруських регіо-
нів Польщі. Згідно з німецьким баченням, ці території мав окупува-
ти СРСР. Як запасний варіант автори плану розглядали розгортання
повстань українських та білоруських націоналістів.

Утім, насамперед Гітлер був зацікавлений у залученні Сталіна до
поділу Польщі. Протягом весни — літа 1939 року німці докладали
значних зусиль для порозуміння з СРСР.

Після того, як Вермахт почав бойові дії проти Польщі, МЗС Ні-
меччини кілька разів наполягало на вступі у війну СРСР.

Німці посилались на необхідність окупації Сталіним тери-
торій, які вважалися радянською сферою впливу, згідно з таєм-
ним протоколом до Пакту Молотова — Ріббентропа. Але Москва
зволікала, побоюючись наразитися на оголошення війни з боку
західних демократій.

З перших днів Другої світової війни СРСР підтримував агресора.
Наприклад, 1 вересня СРСР надав у розпорядження Німеччини

Бійці Червоної армії переходять через радянсько-польський кордон. 17 вересня 1939 р.
Німецький генерал Ґудеріан і радянський комбриг Кривошеїн оглядають війська
під час передачі м. Брест-Литовська Червоній армії

радіостанцію в Мінську, яка виконувала роль радіомаяка для на-
ведення бомбардувальників люфтваффе на польські міста. Врешті
17 вересня Сталін повідомив німецького посла, що Червона армія
розпочинає окупацію Польщі. Того ж дня радянські війська зайняли
Тернопіль та Рівне, наступного — Коломию, Станіславів (тепер —
Івано-Франківськ) та Луцьк.

Коли радянські солдати перетнули західний кордон, Польща
ще чинила опір Вермахту. На той момент ще не здалася Варшава.
Західна Україна і Білорусь були тиловими районами польської
оборони. Польське командування розраховувало перегрупувати
війська й утримувати стратегічні рубежі в Карпатах. 17 вересня
Червона армія позбавила Польщу останнього шансу відбитися
від Німеччини.

Уже на другий день після початку польського походу Червоної
армії з’явилося німецько-радянське комюніке. У ньому зазначалося,
що дії радянських і німецьких військ у Польщі «не мають якоїсь
мети, яка б суперечила інтересам Німеччини і Радянського Союзу
й суперечила духу й букві пакту про ненапад».

У черговому комюніке 22 вересня вже встановлювалася демар-
каційна лінія між обома державами. А 28 вересня 1939 року СРСР
та Німеччина підписали Договір про дружбу і кордон. Отже, обидва
Радянський танковий екіпаж роззброює польських офіцерів.

Ілюстрація з газети «Вільна Україна», 4 жовтня 1939р.

агресори публічно заявляли, що у ставленні до Польщі між ними
немає суперечностей.

Маневри військ Німеччини та СРСР у Польщі узгоджувалися.

Після одержання повідомлення про перетин кордону Черво-
ною армією німецьке командування віддало наказ військам зу-
пинитися на лінії Сколе — Львів — Володимир-Волинський —
Брест — Білосток.

20 вересня Гітлер наказав військам припинити бойові дії з по-
ляками і відступати на захід за визначену в серпні 1939 року демар-
каційну лінію. Вермахт відступав і передавав завойовані території
Червоній армії.

Наприкінці вересня сторони домовилися про зміну проходжен-
ня демаркаційної лінії. Тепер уже радянські війська відводили за неї
на схід. Це були досить складні маневри.

Наприклад, облогу Львова і Бреста розпочали німці, але пізніше
відступили, і справу завершувала вже Червона армія.

22 вересня 1939 року під час передачі радянській стороні Бре-
ста було проведено спільний військовий парад. У церемонії взяли
участь підрозділи моторизованого корпусу Вермахту під коман-
дуванням Гайнца Ґудеріана та окремої танкової бригади Червоної
армії на чолі з Семеном Кривошеїним.
КЕМ0Е7\/01І5

«Рандеву». Карикатура з британської газети «Еуєпіп$ Зіапсіагсі»: Сталін і Гітлер
обмінюються «люб'язностями» над трупом Польщі, 20 вересня 1939 р.

Траплялися також випадки взаємодії німецьких і радянських
військ у боях проти Війська Польського. 21 вересня командувач Укра-
їнського фронту Семен Тимошенко надіслав директиву військам:

«У випадку звернення німецьких представників до командуван-
ня наших частин про надання допомоги для знищення польських
частин або банд — командирам виділяти необхідні сили, забезпе-
чувати спільну ліквідацію ворожих сил».

Ця директива виконувалася. Наприклад, 24 вересня радянські
й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення поль-
ських з’єднань під Замостям. 26—28 вересня в районі Журавинець
союзники розбили кілька полків польської кавалерії, які відступали
до Угорщини. 27 вересня маршал Семен Тимошенко доповів про
розгром спільно з німцями польської групи у районі Немирова.

28 вересня впала Варшава. Територіальний поділ Польщі між
СРСР і Німеччиною був завершений саме 28 вересня 1939 року
підписанням Договору про дружбу і кордон.
МІФ 6

Вперше об’єднання
українського народу здійснив Сталін,
а денонсація
Пакту Молотова — Ріббентропа
призведе до дезінтеграції України

Вікова боротьба українського народу за свою єдність
завершилася! Впала штучна стіна, що ділила навпіл
наш народ!

Олександр Довженко, фільм
«Визволення українських і білоруських земель
від гніту польських панів та возз'єднання
народів-братів в одну сім'ю»,
липень 1940 року

Можливо, настав час для Росії виконати давнє бажання
освіченого Заходу і російських лібералів від Горбачова
і до наших днів — та денонсувати договір Молотова —
Ріббентропа.

Після його денонсації Думою РФ російські війська
можуть повернутися на Прип’ять і урочисто переда-
ти Польщі її колишні «східні креси», які називалися
протягом 74 років «Західною Україною». Нехай поляки
повернуться у Львів та Станіслав, вони швидко розбе-
руться і з пам’яттю Бандери, і з іншими особливостями
«западенської» психології.

Ісраель Шамір, «Украйна: а не отказаться ли
от договора Молотова—Риббентропа?»,
«Комсомольская правда», 24 листопада 2013 року

	Суть міфу

Вперше об’єднання українських земель відбулося у 1939—1940 ро-
ках завдяки приєднанню до УРСР західноукраїнських територій.
Західний кордон України визначений Пактом Молотова — Ріббен-
тропа. Денонсація Пакту автоматично передбачає повернення до
складу Польщі західних областей України.

	Факти стисло

Першим юридичним актом, що проголошував об’єднання Наддні-
прянської і Західної України, був Акт Злуки Української Народної
Республіки та Західно-Української Народної Республіки 22 січня
1919 року. Пакт Молотова — Ріббентропа не має стосунку до сучас-
них кордонів України і вже давно втратив чинність.

	Факти докладніше

Міф сформований відразу ж після анексії західноукраїнських тери-
торій СРСР. Підкреслювалося, що тільки комуністи змогли забез-
печити здійснення споконвічної мрії всіх українців про об’єднання
в єдиній країні разом з іншими братніми народами.

У повоєнний час у СРСР цей міф існував без жорсткої прив’язки
до підписання пакту, на прямому зв’язку об’єднання українських
земель з радянсько-німецьким пактом не наголошувалося. Актуалі-
зували його у Російській Федерації після розпаду СРСР — слід було
відреагувати на засудження у незалежній Україні таємного додатку
до Пакту Молотова — Ріббентропа.

Російська пропаганда стверджувала: денонсація юридично при-
зведе до повернення Україною західноукраїнських земель і Північ-
ної Буковини, приєднананих до СРСР упродовж 1939—1940 років,
відповідно Польщі та Румунії.

Творці та теперішні носії цього міфу уникають іншого фак-
ту — об’єднання українських земель відбулося 1919 року Актом
Злуки УНР та ЗУНР. На відміну від 1939 року, тоді від імені двох
Урочисте проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР
на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р.

частин українського народу виступали незалежні і рівноправні
суверенні уряди.

Агресія більшовицької Росії, з одного боку, а з другого боку —
переулаштування світу після Першої світової війни і призвели
до втрати Україною незалежності та поділу українських земель
у 1921 році. «Українське питання» вирішили створенням біль-
шовиками маріонеткової Радянської України замість незалежної
Української Народної Республіки. Юридично поділ України був
оформлений Ризькою угодою 1921 року.

Тобто розділення України між сусідами у 1921 році відбулося
внаслідок більшовицької агресії та за безпосередньої участі Москви.

Приєднання західноукраїнських земель, Північної Буковини та
Бессарабії до Української РСР у 1939—1940 роках важко пов’язати
з результатами боротьби за соборність України. Воно стало наслід-
ком таємних домовленостей двох диктаторів. Сталін домагався
поширення комуністичних ідей на захід шляхом територіальної та
ідеологічної експансії.

Риторика про необхідність визволення братніх українського
та білоруського народів була лише ширмою експансіоністських
планів вищого керівництва СРСР. Коли під час перемовин у верес-
ні 1939 року йшлося про дрогобицько-бориславський нафтовий
басейн, Сталін відмовився поступитися Німеччині, мотивуючи,
Радянська пропаганда подавала анексію Західної України
як визволення західноукраїнських земель

що «вже пообіцяв цю землю українцям». Однак у той самий час
радянський вождь наказав Червоній армії відступити з української
Холмщини, оскільки кордон із Німеччиною мав проходити по річ-
ці Західний Буг.

Кордони України безпосередньо не мали стосунку до Пакту
Молотова — Ріббентропа та таємного додаткового протоколу,
підписаних 23 серпня 1939 року. Лінія розмежування, яку тоді
провели Гітлер та Сталін, проходила через Варшаву — приблизно
по ріках Вісла, Сян та Нарва. Більш-менш етнічний, а не суто ге-
ографічний поділ запровадив інший документ, який називається
Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, підписаний
28 вересня 1939 року.

Сталінське «возз’єднання України» 1939 року проіснувало лише
до моменту, коли Німеччина окупувала західні регіони СРСР. На-
пад Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року де-факто денонсував
обидві угоди. В подальшому західний кордон УРСР був закріплений
міжнародними угодами з Польщею, а не з нацистською Німеччиною.
ЗО липня 1941 року у Лондоні СРСР та польський уряд Владисла-
ва Сікорського домовилися про відновлення дипломатичних відно-
син і денонсацію як Пакту Молотова — Ріббентропа, так і Договору
про дружбу та ненапад між СРСР та Третім Райхом.

Перше речення Акту Сікорського — Майського від ЗО липня
1941 року звучало так: «Уряд СРСР визнає радянсько-німецькі до-
говори 1939 року стосовно територіальних змін у Польщі такими,
що втратили силу».

Повоєнні кордони сформувалися як наслідок переговорів у Те-
герані, Ялті, Потсдамі та Сан-Франциско.

Після закінчення війни у Європі у серпні 1945 року СРСР та
Польща уклали договір про державний кордон. За ним західний
кордон України проліг за так званою «лінією Керзона». На користь
Польщі передали місто Перемишль та ряд інших територій.

У 1948 році Польщі передано ще вісім населених пунктів укра-
їнської Галичини, які до того входили до складу Львівської та Дро-
гобицької областей.

Західні кордони Української РСР було устійнено в ході низки конференцій країн
антигітлерівської коаліції. На фото — Ялтинська конференція 4—11 лютого 1945 р.
У 1951 році відбувся останній обмін територіями, за яким Поль-
ща отримала територію Нижньо-Устрицького району. В обмін на
це Україні передано міста Кристинополь (сучасний Червоноград)
та Белз із прилеглими районами.

У 1975 році повоєнні кордони у Європі закріплено Заключним
Гельсинським актом.

Після розпаду СРСР саме цю лінію західного кордону України
закріпили двосторонніми угодами. Договір про добросусідство та
дружні відносини між Україною та Польщею датується 1992 роком.
Сторони визнавали непорушними дійсні кордони та відмовилися
від взаємних територіальних претензій у майбутньому.

У 1993 році обидві країни уклали ще один договір про право-
вий режим державного кордону та співробітництво. У документі
підтвердили, що західний кордон України проходить по лінії, вста-
новленій 1945 року між Польщею та СРСР і остаточно оформленій
після обміну територіями у 1951 році.

Ці договори не містять жодних посилань на Пакт Молотова —
Ріббентропа, договір про державний кордон між СРСР та Третім
Райхом або секретні протоколи до них.

Сучасна лінія українсько-польського кордону захищена двосто-
ронніми угодами між Україною й Польщею та Гельсинським актом.
МІФ 7

«Золотий вересень» —
українці радо вітали
прихід радянських військ

Львів трепетно чекав на кінноту Олександра Пархомен-
ка! Львів радісними вигуками, хлібом та сіллю зустрів
одягнені в броню сталеві дивізії Семена Тимошенка! <.. .>
Львів став радянським!

Олександр Довженко, фільм
«Визволення українських і білоруських земель
від гніту польських панів та возз’єднання
народів-братів в одну сім’ю», липень 1940року

	Суть міфу

17 вересня 1939 року Червона армія розпочала «визвольний» по-
хід, аби «подати руку допомоги своїм братам-українцям і бра-
там-білорусам, що населяють Польщу». Вступ Червоної армії на
територію Галичини та Волині супроводжувався масовим і щирим
ентузіазмом, що відобразилося пізніше у рішеннях Народних збо-
рів Західної України про об’єднання українців у «великій сім’ї
радянських народів».
Делегати Народних зборів Західної України, 26 жовтня 1939р.

	Факти стисло

«Золотий вересень» — це радянська пропагандистська назва верес-
невої кампанії Червоної армії проти Польщі. Пропаганда малювала
картини масового ентузіазму та великих очікувань населення Захід-
ної України щодо встановлення нових порядків на цих територіях.
Насправді радість від приходу більшовицької влади не була загаль-
ною і досить швидко змінилася на розчарування, страх та опір.

	Факти докладніше

На початку прихід Червоної армії справді викликав радше позитив-
ні емоції частини мешканців Західної України.

Суспільство складалося з трьох етнічних груп: близько 63 % укра-
їнці, біля чверті — поляки, значну частину решти становили євреї.

Доступ українців і євреїв до вищої освіти та державного управ-
ління у Другій Республіці Польській не був рівноправним із поля-
ками: меншини зазнавали дискримінації. Така політика польської
держави разом із давніми прагненнями українців до державної
незалежності не могла не спричинювати браку лояльності.

Тому частина українців вітала прихід Червоної армії саме як
спосіб позбутися непопулярного, а часом і репресивного щодо укра-
їнців політичного режиму. Частина суспільства мала ілюзії, що
зміни принесуть покращення соціально-економічних умов життя.
Водночас частина українців Галичини і Волині сприймали більшо-
визм як загрозу. Тому було б перебільшенням називати ставлення
до цих подій загальним ентузіазмом — воно було дуже різним.

Досить часто «урочисту зустріч» Червоної армії влаштовувала...
сама Червона армія. До певної місцевості приїжджали автомобілем
радянські політруки і переконували людей у необхідності організації
урочистостей. Власне вони полягали у будівництві «тріумфальної
брами», прикрашеної гіллям дерев та вітальними транспарантами.
«Чому ви нас не зустрічаєте? Хіба ви нам не раді?» — такі розмови
між прибульцями і місцевими селянами фіксують тогочасні джерела.

Не обходилося без казусів. В одному з сіл місцеві зробили браму
з соснового гілля, яку прикрасили як червоними прапорами, так

Уже в ті часи, щоб завоювати народні симпатії до непопулярних рішень,
влада залучала зірок. Олександр Довженко виступає
на передвиборчому мітингу на Гуцульщині, жовтень 1939 р.
за входження Західної України до складу Радянської
України, за єдину, вільну І кіітучу Українську Радянську
Соціалістичну Республіку!

11)918111І11Ш ІНШІ ИІИ ЙХІНІЙ і ІШІШІІ ІШІІІІІ
ІІІІШ ІНІІНПІ Р1ШІШ [ЦІННІШІ ЖЦІІІНІ

----- ач	ЦЦ.ЧЛ ці 111.1'Відеа	ИЯВВ.»	>

Радянський агітаційний передвиборчий плакат.

Результат голосування було визначено наперед. Вибори «народних обранців»
теж відбулися на безальтернативній основі

і українським національним жовто-блакитним стягом. Коли з’яви-
лися «визволителі», один з вершників нахилився до зустрічальників
і тихо сказав: «Не ми вас, а ви нас мусили б визволяти!» У цей самий
момент хтось їм з політруків одним помахом шаблі зрубав україн-
ський прапор на брамі. Для присутніх це було, як холодний душ.

До того ж розчаровував зовнішній вигляд прибульців. У вічі
впадала не тільки дешева і неякісна тканина радянської військової
уніформи, але навіть вигляд червоноармійців та їхня поведінка ди-
вували. Спогади і щоденники очевидців фіксують, що, наприклад,
вираз обличчя солдатів дуже часто вказував на їхні тривалі поне-
віряння, пережитий стрес. Це не були обличчя щасливих людей.

До населених пунктів військо часто входило мовчки, без роз-
мов і пісень. Усе це разом справляло доволі гнітюче враження. На
всьому цьому, на повсякденній поведінці звичайних представників
радянського суспільства лежав відбиток злиднів і бідності.

Як анекдот розповідали історію солдата, який звик в СРСР до
тотального дефіциту. На якомусь галицькому ринку він був вра-
жений, що може купити стільки буханців хліба, скільки схоче. Так
само на анекдоти перетворилися постійні твердження «в СРСР
усього багато»: «А цитринів багато? — Так, цілий завод під Харко-
вом випускає цитрини!»

Ставлення людей до нової влади засвідчує іще один пошире-
ний у ті дні анекдот: повсюдно оповідали, як дружини радянських
офіцерів, скуповуючи все, що вони до цього не бачили з одягу, при-
мудрялися, немов у вечірньому вбранні, прогулюватися вулицями
у пеньюарах та нічних сорочках.

Один із авторів спогадів про ці дні зазначав, що якби перше
враження не викликало б таке розчарування — стосунки могли
б скластися в інший спосіб. Проте після 20-річного господарювання
більшовизму в СРСР прибульці звідти виглядали злиденно і демон-
стрували всім своїм виглядом не тільки матеріальну бідність, але й ду-
ховну обмеженість радянського суспільства: «з-поза їхньої матеріаль-
ної мізерії визирала жахлива духовна мізерія більшовицького світу».

Якщо таким було перше враження від «золота» цього вересня —
навряд чи варто було очікувати більшого від наступних днів і місяців.

Радянська влада намагалася швидко легітимізувати себе на цих
землях. З погляду міжнародного права, «визвольний похід Червоної
армії» у вересні 1939 року був типовою анексією, а його результат —
окупацією чужих земель. Для того, щоб узаконити себе, комуніс-
тичний режим організував вибори до Народних зборів Західної
України у геть маніпулятивний спосіб.

Вибори відбувалися під тиском нової влади; були випадки,
коли громадам нав’язували кандидатів. Дуже часто кандидатами
на збори ставали не місцеві, а прибульці з СРСР. Складалася па-
радоксальна ситуація, коли за приєднання до СРСР голосували
не мешканці анексованих теренів, а громадяни окупанта. Також
національний склад делегатів цих зборів не відповідав дійсності:
поляки, яких було 25 %, — отримали 3 %, євреї, яких було близько
10 — 4,3 % делегатських місць, а українці — 92 %.

Вже перші дні «Золотого вересня» відзначилися арештами. Ма-
ховик репресій тільки розгойдувався, і це не міг не помітити міс-
цевий люд. Так формувалося справжнє ставлення до встановленої
на Галичині та Волині нової влади.
МІФ 8

Розстріли поляків
у Катині здійснили нацисти

У німців був безумовний мотив, щоб розрити моги-
ли ними ж убитих поляків і влаштувати в Катині яко-
мога грандіозніше і якомога триваліше пропагандист-
ське шоу.

Юрій Мухін,
«Антироссийская подлость»,
2003 рік

	Суть міфу

У Катині влітку 1941 року німці розстріляли 11 тисяч польських
військовополонених, а радянські документи з «Особливої папки
№ 1» сфальсифіковані.

	Факти стисло

Масові розстріли польських військовополонених здійснив НКВД
СРСР навесні 1940 року в рамках спеціальної операції одночасно
у Катині, Калініні, Харкові, Києві та інших містах.
	Факти докладніше

13 квітня 1943 року світ уперше дізнався про Катинський злочин,
коли окупаційна влада Третього Райху повідомила по радіо про зна-
хідку масових поховань (10 000) убитих СРСР польських офіцерів.

СРСР уже незабаром опублікував заяву, у якій відкинув ці зви-
нувачення і сам звинуватив нацистів у знищенні поляків.

Радянська комісія під керівництвом академіка Миколи Бур-
денка у січні 1944 року стверджувала: під час евакуації влітку
1941 року з прифронтової зони під Смоленськом не вдалося вивезти
11 000 польських інтернованих, які перебували у таборах ОН-1,
ОН-2, ОН-3, яких згодом розстріляли нацисти.

У 1946 році СРСР намагався на Нюрнберзькому трибуналі зви-
нуватити нацистів у знищенні поляків у Катині. Проте трибунал
піддав сумніву аргументи радянської сторони та не підтримав ці
звинувачення. У вироку трибуналу ці звинувачення відсутні.

Що сталося насправді. У вересні 1939 року в радянському по-
лоні опинилися кільканадцять тисяч польських офіцерів та кілька
сотень тисяч солдатів — поляків, українців, євреїв, білорусів, ли-
товців, вірмен, які були громадянами Польщі. Більшість солдатів
у листопаді 1939 року відпустили по домівках. У трьох спецтабо-
рах НКВД — Старобільському, Козельському, Осташковському —
ув’язнили 14 700 офіцерів польської армії, службовців прикордон-
ної охорони та поліції. Іще 11 000 перебували у в’язницях Західної
України та Західної Білорусі.

5 березня 1940 року нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія
представив на розгляд Політбюро ЦК ВКП(б) доповідну записку,
в якій запропонував знищити полонених поляків: «Виходячи з того,
що всі вони є закоренілими невиправними ворогами радянської влади,
НКВД СРСР вважає за необхідне... розглянути в особливому порядку,
із застосуванням вищої міри покарання — розстрілу».

На цьому документі особисто розписалися «за» Й. Сталін, К. Во-
рошилов, В. Молотов, А. Мікоян. М. Калінін та Л. Каганович пого-
дили документ по телефону.

Резолютивну частину «Записки» майже дослівно перенесли до
Протоколу Політбюро ЦК ВКП(6) № 13 від 5 березня 1940 року.
Питання № 144 цього протоколу передбачало знищення без суду
і слідства 25 700 військовополонених. Питання містило лише 935 лі-
тер, і це означало, що на одну літеру припадає 27 життів.

Бранців Старобільського табору (3 820 осіб) розстрілювали
у приміщенні Управління НКВД в центрі Харкова та ховали в лісі,
на таємному цвинтарі у передмісті П’ятихатки. Тих, хто перебував
у Осташковському таборі (6 311 осіб), — в УНКВД Калініна (те-
пер — Твер) і ховали в околицях села Мєдноє. В’язнів Козельського
табору (4 421 осіб) розстріляли під Смоленськом у Катині. Близько
7 300 в’язнів із тюрем Західної України та Білорусі розстріляли
у різних містах СРСР.

Згідно із запискою голови КҐБ Олександра Шелепіна першому
секретареві КПРС Микиті Хрущову від 3 березня 1959 року, під час
«Катинського розстрілу» ліквідовано 21 852 бранців.

Подлежит возврату в течение 24 часов (Пост. ПБ ЦК от 5 ¥.27 г.. пр. N8 100. п. 5>
во 2-ю масть Особого Сектора ЦК

СТРОГО СЕКРЕТНО

<и» о. п.»

Іиавші НвинуииетячЕСвав Вцти (іниніш). ЦЕНТРЙЛЬВНЙ КОМІТЕТ

М П13/144.

То!».Гелепину.

?.

Виписка из протокола № із заселяння Политбюро 11К от

144.- Врпоос ИГ.:Д СССр.

1. аредлохжть ВКЗД СССР:

1)Дела о находя^жхся в хагерях для военнопленнкх
14.700 ЧЄЛ0ВЄЖ бДВГЖХ ЦОЛЬСКЖХ О*ХЦ&Р0Ь,ЧИЕ0ВЖК0В,П0МЄ-
джгов,подацейскжх,разьедчжков, жа.^дараов.осаднжков ж тгрем-
чжгов, ч

2)а текжб дела об арестованнях ж находягжхсн в терь-
мях аададних областей Украяні: ж Гюлоруссжж в колжчестве
11.000 человек чяеноь резджчнях к-р ЕІ.ЖОНСХМХ ж /жьережоя-
ННХ органжвацж2, бНЕ ЖХ ПОМ-ДЖГОЬ, * ебригеитов, бііВОЯХ
польскжх о^жцеров, чжновнжков ж перебехчжков - рассмотрвть
в особо* чорядке, с иржменєвжем ж вам виссеЙ мера наказа-
ная - расстрала.

П. Рассмотренже дел гговестж без внзова арестоааввнх
ж без пред*явленая обвжненжя, постановленая об охончаяжж
следствжя ж обьжнжтьльвого зеклочеьжя - в следупем цоряд-
кв: а)на лжц, ваходязжхся в лагерях вое но-іхленж*х - до
с правкам, представляємо» -дравлонжвм до де дам военноилея-
ках СССТ,

б)на лжц. арестоьанних - до сцрввкам жз дол.црвдета-
вляемжм НУ.ВД УССР ж ЕК! Д ХФ.

Е. Рас мотреяже дол ж винесенеє реиенжя возлояжть на
тройку, в составе т.т.Мерхулова. абулова ж естакова (на-
чедьшгк *-го Спецотдела ИКВД ССЙО.

Виписка з того самого Протоколу № 13, підготована
для керівника КҐБ СРСР Олександра Шелепіна, 27 лютого 1959 р.
Загальний радянський міф про Катинь із часом обростав но-
вими фальсифікаціями: з якої зброї і ким були розстріляні жертви
злочину (використання німецьких набоїв фірми «Сесо»), хто і коли
підробив документи «Особливої папки № 1», щодо кількості похо-
ваних у Катині (11 тисяч).

Насправді, у Катині ніколи не було поховано 11 000. Німецька
комісія під керівництвом доктора Бутца навесні 1943 року дослідила
4 143 тіла з восьми масових поховань.

Навесні 1943 року під час ексгумації було знайдено 1 650 листів,
1 640 листівок та 80 телеграм із датами до квітня 1940 року та із Ко-
зельськом в адресі. Усе це вказує, що в Катині розстрілювали тільки
бранців Козельського табору.

Решта з 14 700 приречених на смерть військовополонених із таборів
були знищені у Харкові та Калініні (Твері). Майже 6 500 бранців Осташ-
ковського табору закопали в масових похованнях біля села Мєдноє, яке
ніколи не перебувало під німецькою окупацією. Протягом 17—20 жовт-
ня 1941 року село опинилося на лінії фронту, але вже 21 жовтня
Вермахт був відкинутий назад контрнаступом Червоної армії.

Іще один «катинський міф» пов’язаний із набоями, знайденими
у могилах під Смоленськом: «У Катині поляків розстріляли німці,
бо у черепах вбитих знайдено кулі з німецьких набоїв».

Справді, у Катині знайшли кулі й гільзи німецького виробництва —
«Сесо» 7,65 П. Так само німецькі кулі цієї марки виявили й у масо-
вих похованнях поляків у Мєдному, в яке німці так і не вступили.

У свідченнях генерала КҐБ Дмитра Токарева, який у 1940 році
був начальником Калінінського УНКВД, міститься пояснення цього
факту. Виконавці використовували для масових розстрілів дріб-
нокаліберні «вальтери», бо ця зброя менше перегрівалася, ніж ра-
дянська. До Калініна спеціально для цієї «операції» привезли цілу
валізку таких пістолетів.

Постріл зі штатної радянської зброї спричиняв зовнішній кро-
вовилив об’ємом близько 1 літра крові. Оскільки протягом однієї
ночі у Калініні знищували від 250 до 350 бранців — це означало
250—300 літрів крові на підлозі розстрільної камери. Дрібний ка-
лібр дозволяв значно зменшити зовнішній крововилив.

У Харкові використовували штатні «ТТ». «Проблему» сильного
крововиливу харківські чекісти вирішили в інший спосіб — «раці-
оналізували» метод масових страт. Постріл здійснювали не в по-
тилицю, а у перші шийні хребці. Куля проходила через хребець
і виходила через очний отвір. Це значно зменшувало крововилив.
План масових поховань у П’ятихатках під Харковом.
З архівної справи УКҐБ у Харківській області, 1969 р.

Поховання поляків у Катині та Харкові організовано на таємних
цвинтарях НКВД. Починаючи з 1938 року, у П’ятихатках під Харко-
вом поховали близько 5 000 харків’ян. Так само убитих польських
громадян «підселили» до радянських жертв комуністичного режи-
му у Биківні та Катині. Якщо спробувати прийняти твердження, що
поляків розстріляли німці, то досить складно зрозуміти, чому в усіх
випадках німці ховали свої жертви виключно на таємних цвинтарях
НКВД. Єдиним винятком із цього правила є Мєдноє.

Наступний міф: катинські документи з «Особливої папки № 1» —
фальсифіковані, а значить, провина Сталіна не доведена.

Немає жодних сумнівів щодо автентичності та достовірності
матеріалів «Особливої папки». Навіть якби документи «Особливої
папки» ніколи б не знайшли — це нічого не змінює у питанні ра-
дянської відповідальності за цей злочин: «Катинська справа» — це
сотні документів обсягом у тисячі сторінок.

«Особлива папка № 1» — це лише 11 сторінок: оригінал записки
наркома Берії із пропозицією розстріляти військовополонених,
сторінки із питанням 144 Протоколу № 13 Політбюро УК ВКП(б),
кілька копій, виготовлених для Берії у 1941 році, та записка голови
КҐБ СРСР Шелепіна — Хрущову від 3 березня 1959 року.

Збереглися також списки військовополонених усіх таборів, етапні
списки, накази щодо організації і проведення цієї «операції» Управ-
ління у справах військовополонених НКВД, звіти керівництва табо-
рів про її виконання, частково збереглися етапні відомості і списки,
щоденні шифрограми начальників Калінінського та Харківського
УНКВД про хід виконання страт.

Не існує можливості фальсифікувати такий величезний обсяг
документів. Ці матеріали дають майже повну інформацію щодо всіх
обставин катинського злочину і не залишають жодних сумнівів
щодо відповідальності сталінського комуністичного режиму.
МІФ 9

Між 1939 та 1941 роками СРСР
та Третій Райх не співпрацювали

Комуністична партія і Радянський уряд намагалися
уникнути втягування країни у війну. Коли вона була
розв’язана, Радянський Союз визначив своє ставлення до
воюючих імперіалістичних угруповань як нейтральне...
[з листопада 1940 р.] Радянський уряд більше не повер-
тався до будь-яких перемовин з німецькою стороною за
проектом політичного співробітництва, незважаючи на
неодноразові нагадування Ріббентропа.

«История Второй мировой войньї в 12 томах», том З

	Суть міфу

Радянський Союз ніколи не був союзником нацистської Німеччини,
а в тих випадках, коли вони діяли спільно, це було продиктовано
політичною та військовою необхідністю.

	Факти стисло

Не так міф, як табу: про співпрацю СРСР та Третього Райху просто
не писали у радянських підручниках, енциклопедіях і намагалися
обходити у наукових монографіях. Утім, Радянський Союз весь час
із вересня 1939 року до червня 1941 року залишався союзником
Гітлера, поставляючи йому необхідні для ведення війни в Європі
сировину, матеріали, інформацію.

	Факти докладніше

Під час спільної агресії проти Польщі військова співпраця Вермахту
і Червоної армії полягала насамперед у взаємному інформуван-
ні про дислокацію польських військ та спільних діях для їхнього
розгрому. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати
удари з обох фронтів.

Коли після польської кампанії Німеччина розпочала наступ на
Англію та Францію, Радянський Союз оголосив ці країни агресорами,
а компартіям Англії та Франції через Комінтерн надійшла інструкція
критикувати свої уряди, які захищалися від агресії нацистів.

Наприкінці 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розв’язавши
Радянсько-фінську війну 1939—1940 років, за що його оголосили
агресором і виключили з Ліги націй 14 грудня 1939 року.

Певне сприяння радянській агресії в Фінляндії спостерігалося
і з боку Німеччини. Гітлер не дозволив фінам скористатися німецьким

Підписання Договору про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 р.
25 ДЕКАБРЯ 1939 Гм * Ш (9040)

БЕРЛИН 1	г

ГЛАВЕ ГЕРМАНСЬКОГО ГОСУДАРСТВА
господкну АДОЛЬФУ ГИ Т ДЕРУ.

Прошу Вал пржят пою првзяательность І іобрне пожелаяія в отпошвяни яародов Со*
за иозіравлвния и благодарность за В&шя Іветского Союза.	м.дПии

г	М.'СТАЛІНІ»

БЕРЛИН	—

МИНИСТРУ ИНОСТРАННЬІХ ДЕЛ ГЕРМАНИИ

* господину ИОАХИМ ФОН РИББЕНТРОП.

Ваагозарю Вас. госпадіи шппістр, за І кмеет ясо основанім бьггь лительноі 
поздравіенш. Дружба народов Германії я прочной.

Советомго Союзі» скржілеянлі кровью, І

И. СТАЛИп.

«Дружба, скріплена кров'ю» — слова, сказані самим Сталіним, про співпрацю
Радянського Союзу з нацистською Німеччиною. Газета «Правда», 25 грудня 1939 р.

кабелем зв’язку для звернення по радіо до США із проханням про
допомогу. А наприкінці війни, коли з’явилася вірогідність висадки
в Скандинавії англо-французького десанту, Німеччина перекону-
вала фінів швидше укласти мир.

У 1939—1940 роках СРСР офіційно визнав та встановив дипло-
матичні відносини з державами гітлерівського блоку та підтримува-
ними ними маріонетковими урядами: Словаччиною, Маньчжоу-го,
урядом Віші маршала Петена у Франції.

Радянське керівництво обмінювалося зі своїми берлінськими
колегами вітальними телеграмами з приводу переможних воєн над
сусідами, радянська преса і пропаганда виправдовувала агресивні дії
гітлерівців і обливала брудом «англо-американських паліїв війни».

Радянський Союз надав німецькій армії вигідні військово-морські
бази на території Кольського півострова, з якого Вермахт у березні
1940 року атакував Норвегію. СРСР постачав люфтваффе метео-
рологічні зведення під час бомбардування Британських островів.

Радянські криголами здійснили складний шлях Північним Льодови-
тим океаном і провели через Берингову протоку німецький рейдер «Когп-
еі», який потопив і захопив кілька кораблів антигітлерівської коаліції.

Активна співпраця відбувалася і на рівні спецслужб. НКВД та
Гестапо координували між собою репресивні акції на території
Польщі, створили спільний навчальний центр, а також провели ряд
спільних конференцій у Кракові і Закопаному.
Однією із форм співпраці стала передача до рук Гестапо німець-
ких комуністів, які втекли в Радянський Союз після приходу до
влади Гітлера. Більшість із них нацисти убили.

Завдяки торговельним зв’язкам із СРСР Німеччина на першому
етапі Другої світової війни успішно долала економічну блокаду
Британії, отримуючи від Сталіна всю необхідну для військової еко-
номіки сировину.

До самого моменту агресії 22 червня 1941 року німецька про-
мисловість отримала від Радянського Союзу:

—	865 тисяч тонн нафти,

—	140 тисяч тонн марганцевої руди,

—	14 тисяч тонн міді,

—	З тисячі тонн нікелю,

—	понад 1 мільйон тонн лісоматеріалів,

—	2 736 кг платини,

—	1 мільйон 463 тисячі тонн зерна.

Через радянську територію відбувався транзит стратегічної сиро-
вини та продовольства з країн Тихоокеанського басейну та Близь-
кого Сходу.

Водночас багатьом радянським спеціалістам вдалося побувати
на німецьких авіаційних заводах і навіть придбати кілька бойових
літаків нової конструкції та крейсер «Лютцов».

Радянський Союз із вересня 1939 року до червня 1941 року зали-
шався союзником Третього Райху, постачаючи йому необхідні для
ведення агресії в Європі сировину, матеріали, інформацію.

По суті це означало, що завоювання Франції та бомбардування
Британії відбувалося також і завдяки радянським ресурсам. Німецькі
бомбардувальники долетіли до Лондона на радянському пальному.

Німецький рейдер «Котеі». У 1940 р. пройшов Північним морським шляхом
у Тихий океан за допомогою криголамів «Ленин», «Иосиф Сталий» і «Лазарь Каганович»
МІФ 10

У 1941-му Радянський Союз
не готувався до війни

Не задумуючи війни і прагнучи її уникнути, радянський
народ вкладав основні сили і засоби у здійснення мирних
господарських планів.

Георгій Жуков,
«Воспоминания и размьішления».

У 2 т. Т. 1.

	Суть міфу

З огляду на саму природу народного, а через це — миролюбного
радянського режиму, СРСР не готувався до війни. Саме з цим пов'я-
зані тимчасові труднощі та поразки у 1941 році.

	Факти стисло

У 1941 році СРСР — найбільш мілітаризована держава в світі. До-
кументи радянського керівництва 1940—1941 років свідчать, що
всі стратегічні плани війни з Німеччиною передбачали лише на-
ступальну війну.
 Факти докладніше

«Готовність до війни» визначається передовсім станом збройних
сил держави. На кінець 1930-х років СРСР був найбільш мілітари-
зованою державою в світі. Воєнні асигнування СРСР у 1939 році
становили 26% видаткової частини бюджету або 12,2% усього на-
ціонального доходу країни. У Німеччині в тому самому році ці
показники становили 23% і 9% відповідно.

До 1941 року збройні сили СРСР лавиноподібно збільшили завдя-
ки введенню з 1 вересня 1939 року загального військового обов’язку.

Витрати на армію у 1941 році зросли до 43 % від видаткової частини
бюджету. Особовий склад збільшився більш ніж у 2,5 рази — зі міль-
йона 943 тисяч у 1939 році до 5 мільйонів 700 тисяч у червні 1941 року.

За той самий час кількість гармат і мінометів збільшилася більш
ніж удвічі: від 55 800 до 115 900.

У 1939 році танків було 18 400, у 1941 стало — 23 300.

У той самий час бойових літаків було 15 500, а стало — 22 тисячі.

22 червня 1941 року німецька армія випереджала Червону лише
за чисельністю особового складу (докладніше про це — у міфі 11).

Серед істориків тривають дискусії: чи справді були в радянсько-
го керівництва плани нападу на Німеччину? Прямих документальних
доказів щодо цього немає. Є свідчення про «обговорення планів»

Перед війною в Радянському Союзі виховувався культ збройних сил
Парад випускників військових училищ на Красній площі, 1941 р.
Можливо, саме перед ними виступав Сталін

нападу, самі такі розробки і факт того, що планів стратегічної обо-
рони точно не існувало. Німецький напад 22 червня 1941 року пере-
творив СРСР на жертву До цього Кремль всім світом сприймався
як агресор та союзник Третього Райху у розв’язанні світової війни.

5 травня 1941 року перед випускниками військових академій
Йосиф Сталін наголосив:

«Ми до якогось часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли
ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного
бою, коли ми стали сильнішими, тепер слід перейти від оборони
у наступ. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов'язані
діяти саме так».

У тому ж травні Генеральний штаб запропонував завдати пре-
вентивного удару по німецьких військах. До кордону з Німеччиною
та Румунією передислокували додаткові війська, перевозили стра-
тегічні запаси, доставляли топографічні карти Польщі, Німеччини,
Румунії. Сталін заборонив воєначальникам здійснювати будь-які
дії, спрямовані на підготовку оборони.

Жоден з відомих на сьогодні документів 1940—1941 років, у яких
містяться радянські плани можливої війни з Німеччиною, не має
планів стратегічної оборони — лише наступальної війни.

Концентрацію радянських військ у районах зосередження, вка-
заних в оперативних планах, передбачалося завершити з 1 червня до
10 липня 1941 року. Відповідно, після 10 липня усе було б готовим
для наступу на захід.

Підписаних радянських планів агресії у західному напрямі, ана-
логічних гітлерівському плану «Барбаросса», — поки не відкрито.

Натомість відомі документи, в яких розроблялися плани нападу
СРСР на Третій Райх:

1)	доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генераль-
ного штабу РСЧА до ЦК ВКП(б) і В. Молотову «Про основи стра-
тегічного розгортання ЗС СРСР на заході і сході від 16.08.1940;

2)	аналогічна записка від 18.09.1940;

3)	доповідна наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА для
ЦК ВКП(б), Сталіна, Молотова «Про стратегічне розгортання
ЗС СРСР на 1941 рік» від 5.10.1940;

Червоноармійці на Красній площі в Москві під час параду 1 травня 1941 р.
4)	записки начальника штабу Київського особливого воєнного ок-
ругу, згідно з рішенням Ради Південно-західного фронту (термін
«фронт» вжито за півроку до війни) про план розгортання на
1941 р. від грудня 1940 року;

5)	директива наркома оборони СРСР і начальника ГШ РСЧА ко-
мандуючому військами Західного особливого воєнного округу
на розробку плану оперативного розгортання військ округу,
квітень 1941 року;

6)	«Міркування про план стратегічного розгортання ЗС СРСР у разі
війни з Німеччиною та її союзниками» від 15.05.1941, підготов-
лені Георгієм Жуковим за участю Семена Тимошенка й Олексан-
дра Василевського.

Цей останній документ вартий короткого цитування:

«Головний удар силами Південно-західного фронту нанести
у напрямку Краків, Катовіце, відрізаючи Німеччину від її південних
союзників».
МІФ 11

Вермахт був сильніший
за Червону армію на початку війни

Противник переважав радянські війська: за особовим
складом — у 1,8 рази, у середніх і важких танках —
у 1,5 рази, у бойових літаках нових типів — у 3,2 рази,
у гарматах і мінометах — у 1,25 рази. На напрямках го-
ловних ударів ворог створив ще більш значну перевагу
в силах і засобах...

«Большая советская знциклопедия»,
том 5

	Суть міфу

Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну пере-
вагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що
стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році.

	Факти стисло

Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти СРСР
не було на користь Німеччини.
За кількістю танків та іншої військової техніки
Вермахт значно поступався Червоній армії

У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги
над Червоною армією, а за кількістю військової техніки основних
видів навіть значно їй поступався. Проте підготовка особового
складу та рівень експлуатації техніки у Вермахті були вищими, ніж
у Червоній армії.

	Факти докладніше

Радянський Союз на кінець 1930-х років — найбільш мілітаризова-
на держава світу. До червня 1941 року чисельність Червоної армії
ще значно збільшили. Адже з 1 вересня 1939 року в СРСР ввели
загальний військовий обов’язок. Кількість особового складу збіль-
шилася майже втричі: з 1 мільйона 943 тисяч у вересні 1939 року до
5 мільйонів 710 тисяч у червні 1941 року.

Попри це, у 1941 році Вермахт усе ще випереджав Червону
армію за цим показником — 8 мільйонів 300 тисяч проти 5 міль-
йонів 700 тисяч. На початок червня 1941 року Німеччина уже
провела мобілізацію, а СРСР — ні. Загальна мобілізація розпоча-
лася тільки з моменту нападу. Радянський потенціал збільшення
особового складу був колосальний: лише з території України
впродовж першого року війни мобілізовали майже 3 мільйони
200 тисяч осіб.

У червні 1941 року співвідношення сил сторін на радянсько-
німецькому кордоні виглядало таким чином:

Показник	Вермахт і союзники	Червона армія	Перевага III Райху	Перевага СРСР
Особовий склад	4,3 млн (166 дивізій)	3,3 млн (190 дивізій)	1,3: 1	
Артилерія	42 601	59 787		1,4: 1
Літаки	4 795	10 743		2,2: 1
Танки	4 436	15 687		3,6: 1

По деяких показниках СРСР у рази переважав супротивника.
59 787 радянських гармат і мінометів проти 42 601 гармат у про-
тивника означало співвідношення 1,4 :1 на користь Червоної армії.

Відомі дослідникам данні стверджують радянську перевагу
у бронетанковій техніці майже у чотири рази: 15 687 радянських
танків (щоправда, враховуючи й ті, що потребували ремонту) проти
4 436 танків і штурмових гармат Вермахту.

Інші підрахунки (тільки справних танків) також підтвер-
джують радянську перевагу: 12 379 радянським танкам про-
тистояли 3 266 німецьких танків і танкеток та 402 танки їхніх
союзників.

На середину 1941 року Вермахт не мав у підпорядкуванні жод-
ного важкого танка. Червоній армії протистояли лише 439 нових
середніх танків та близько 3 500 легких. Радянське командування
зосередило у прикордонних округах 636 важких танків КВ, 1 225 се-
редніх танків Т-34 та понад 10 тисяч легких.

Подвійна перевага була у радянської авіації: 10 743 радянських
літаки проти 4 795 у люфтваффе.

Таким чином, на 22 червня 1941 року Німеччина та її союзники
мали певну перевагу в чисельності особового складу, проте суттєво
поступалися СРСР у технічному оснащенні.

Таке співвідношення сил робило колосальну технічну перевагу
Червоної армії найбільшою проблемою для німецького командування.

Особливо потужним було угрупування радянських військ на
території України. Станом на 21 червня 1941 року співвідношення
сил і засобів сторін, призначених для ведення збройної боротьби
на теренах України, було таким:

Сили Червоної армії	Сили Вермахту	Спів- відношення ЧА: Вермахт
70 стрілецьких, танкових, механізо- ваних та кавалерійських дивізій  19 прикордонних загонів  4 полки НКВД  14 укріпрайонів  2 повітрянодесантні корпуси  24 окремі з’єднання і частини ар- тилерії Резерву Головного команду- вання першого стратегічного ешелону	57 дивізій, 13 бригад	1,7: 1
1 млн 94 тис. 500 особового складу	992 тисячі особового складу	1,1 : 1
19 188 гармат і мінометів	15 940 гармат і мінометів	1,2: 1
5 528 танків	725 танків	7,6: 1
3 472 справні літаки	801 літак люфтваффе, 500 літаків румунських ВПС	3,3: 1
232 бойові кораблі Чорноморського флоту та річкових флотилій	29 кораблів румунських ВМС	8:1

У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги
над Червоною армією. За чисельністю основних видів військової
техніки Вермахт значно їй поступався. Проте підготовка особового
складу та рівень експлуатації військової техніки у Вермахті були
вищими, ніж у Червоній армії.

Явною перевагою Вермахту було те, що зосереджені для нападу
на СРСР війська були розгорнуті й перебували в повній бойовій
готовності. Червона армія ще тільки починала зосередження та
розгортання військ на західному кордоні.

Німецькі війська мали досить високий бойовий дух і розрахо-
вували на ще одну блискавичну війну. Влітку 1941 року Вермахт
Протягом 1930-х рр. СРСР будував тисячі танків

і не забував цим вихвалятися під час парадів на Красній площі в Москві

був найсильнішою армією світу, що робило його дуже серйозним
супротивником.

І якщо радянським конструкторам вдалося ще до війни створи-
ти техніку, яка відповідала тодішньому світовому рівню військово-
технічних розробок або навіть перевищувала його, то Червона ар-
мія ще тільки мала навчитися вправно володіти цією технікою.

Тож теза про те, що поразку Червоної армії у 1941 році спричи-
нила кількісна перевага ворога, не відповідає дійсності.
МІФ 12

Нацистська Німеччина
напала на СРСР «віроломно,
без оголошення війни»

Сьогодні, о 4 годині ранку, без висунення будь-яких
претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни,
німецькі війська напали на нашу країну...

В 'яче слав Молотов,
виступ по радіо 22 червня 1941 року

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина віроломно
і зненацька напала на Радянський Союз.

«Большая советская знциклопедия»,
видання 3-є, том 5

	Суть міфу

Суть міфу заховалася у двох висловах: «віроломно» і «без оголо-
шення війни». «Віроломність» і неочікуваність нападу призвели
до поразок першого періоду радянсько-німецького військового
конфлікту.
	Факти стисло

Починаючи з квітня до самого 22 червня 1941 року СРСР та його
найвище керівництво отримали десятки різноманітних повідо-
млень і розвідданих, що інформували про агресивні плани Третього
Райху проти СРСР

Уночі 22 червня 1941 року нарком закордонних справ СРСР
В ячеслав Молотов прийняв німецького посла у Москві Фрідріха-
Вернера фон дер Шуленбурґа. Під час зустрічі Шуленбурґ передав
Молотову ноту про початок війни.

О 4 годині ранку того самого дня у німецькому МЗС міністр
закордонних справ Райху Йоахім фон Ріббентроп повідомив радян-
ського посла у Берліні Володимира Деканозова про початок війни
та вручив письмовий меморандум, де було викладено претензії
німецького уряду до СРСР та пояснення причин нападу.

І де-факто, і де-юре це було офіційним оголошенням війни Ра-
дянському Союзу.

	Факти докладніше

Як і багато інших радянських історичних міфів про війну, цей міф
є такою собі «димовою завісою». Треба було пояснити, як так

Посол Німеччини в СРСР Фрідріх Вернер граф фон дер Шуленбург —
саме він вручав Молотову ноту про оголошення війни Німеччиною СРСР у Москві
сталося, що у 1941 році німецькі війська змогли зупинити аж на
підступах Москви.

Мовляв, увесь «передвоєнний період» Радянський Союз тільки
те й робив, що послідовно «боровся за мир» та всіма способами
«відтягував» початок війни. Але підлий та підступний ворог усе
одно напав несподівано, коли до цього ніхто не був готовий. Саме
тому провалилася оборона. Саме тому війська, замість того, щоб
розбити агресора «малою кров’ю та на ворожій території», мусили
відступати до самої Москви. Саме тому шість радянських республік
на тривалий час потрапили під нацистську окупацію.

Свій початок цей міф бере зі знаменитої промови Молотова по
радіо 22 червня 1941 року.

У промові Молотов заявив, що о 4 годині ранку без оголошення
війни та будь-яких претензій німецькі війська перейшли кордон та
напали на Радянський Союз.

З часом під впливом багаторазового повторення пропагандою міф
зазнав незначних змін. Його найпоширеніша на сьогодні версія гово-
рить, що Німеччина віроломно та без оголошення війни напала на СРСР.

Але творці та теперішні носії цього міфу уникають інших фактів.
Повний текст промови Молотова зараз здебільшого невідомий ши-
рокому загалу. Тому з цієї промови цитується лише невеличкий фраг-
мент, де говориться про віроломний «напад без оголошення війни».

Однак далі у цій самій промові Молотов сказав, що посол
Шуленбурґ ще вранці 22 червня зробив «заяву від імені свого уряду
про те, що німецький уряд вирішив виступити з війною проти
СРСР у зв'язку зі скупченням частин Червоної армії біля східного
німецького кордону».

Про цю частину виступу Молотова сучасні адепти цього міфу
воліють не згадувати.

Уже після війни маршал Георгій Жуков згадував, що близько
4:30 ранку 22 червня «посол граф фон Шуленбург просить прийняти
його для термінового повідомлення. Прийняти посла було доручено
В. М. Молотову. <...> За деякий час до кабінету швидко увійшов
В. М. Молотов: — Німецький уряд оголосив нам війну».

Про зустріч із Шуленбурґом уночі 22 червня після війни згаду-
вав і сам Молотов. За його словами: «Німецький посол вручив ноту
одночасно з нападом».

О 4 годині ранку 22 червня радянського посла у Берліні Декано-
зова викликали до керівника німецького МЗС Ріббентропа. У записі
їхньої бесіди говориться, що:
Український художник і радянський розвідник Микола Глущенко

«Імперський міністр закордонних справ почав бесіду з зауважен-
ня, що вороже ставлення радянського уряду до Німеччини та серйоз-
на загроза, яку Німеччина вбачає у концентрації російських [військ]
на східному кордоні Німеччини, змусили Райх застосувати військові
контрзаходи. Деканозов знайде докладне викладення мотивів, що
пояснюють німецьку позицію, у меморандумі, який Імперський мі-
ністр йому вручає».

Вручення меморандуму радянському послу в Берліні, а також
заява німецького посла Шуленбурґа у Москві та вручення відповід-
ної ноти Молотову були актом офіційного оголошення Німеччиною
війни СРСР.

А отже, напад нацистської Німеччини на Радянський Союз су-
проводжувався не тільки оголошенням війни, але й поясненням
причин, які спонукали до цього.

Цим подіям передували численні попередження про приготу-
вання Третього Райху до війни проти СРСР. Ще влітку 1940 року
на основі донесень радянського розвідника «Яреми» (український
художник Микола Глущенко) була складена доповідна записка для
вищого керівництва СРСР про підготовку Німеччини до агресії.
Крім численних попереджень з боку розвідки, інформація також
надходила від західних держав, але сприймалася у Кремлі як намір
«Гітлер: “Пробач, товаришу, але це був такий гарний шанс..”»
Карикатура Л. Іллінгверта в британській газеті «Оаііу Маіі», 1941 р.

розсварити СРСР з Німеччиною. Перед самим наступом солдати
Вермахту дезертирували, переходили німецько-радянський кордон
та повідомляли радянським військовим про майбутній наступ на
СРСР. Різні дослідники називають різну кількість таких попере-
джень: від кількох десятків до кількох сотень з усіх названих джерел.

До Києва, Мінська і Москви, починаючи з квітня 1941 року, над-
ходила інформація про воєнні приготування та концентрацію військ
на німецько-радянському кордоні. Лише протягом останніх десяти
днів перед нацистською агресією СРСР отримав майже 50 різних
розвіддонесень, які відносно точно називали дату ворожого наступу.

Сумарно прикордонники, спираючись на інформацію від пе-
ребіжчиків та польського населення за кордоном, близько 25 разів
називали 22 червня як можливу дату наступу.
Одним із таких документів є опублікована Архівом СБУ у червні
2013 року доповідна записка секретарю КП(б)У Хрущову про кон-
центрацію німецьких військ у прикордонних районах СРСР.

Записка була укладена 15 травня 1941 року наркомом внутріш-
ніх справ УРСР Павлом Мешиком і розкривала широке коло приго-
тувань Вермахту: будівництво військового аеродрому поблизу міста
Ярослава, концентрація в його околицях великої кількості військ,
передислокація до радянського кордону танків і важкої артилерії
з-під Кракова, Ряшева та Радома, приїзд до Перемишля високого
(але ім’я не встановлено) армійського керівництва.

Документ варто процитувати:

«Прибулі в прикордонну смугу німецькі солдати з окупованих
країн — Франції, Норвегії і Данії — поширюють чутки, що коман-
дування німецької армії має намір захопити Західну Україну, відрі-
завши її клином з боку Рави-Руської та Румунії — на Львів. Виступ
німецьких військ проти Радянського Союзу має розпочатися після
закінчення дощів, як тільки настане погода».

Як видно, нарком Мешик подавав Хрущову інформацію про
можливий наступ разом з відомостями про різноманітні чутки.
Але наступ на СРСР розпочався насправді: на світанку 22 червня
1941 року, через п’ять тижнів після написання цієї доповідної за-
писки. Зненацька?
МІФ 13

Німецько-фашистські загарбники

Фашистська Німеччина здійснила розбійницький на-
пад на Радянський Союз. Наші доблесні армія та флот
і сміливі соколи радянської авіації завдадуть нищівного
удару агресору. Уряд закликає громадян і громадянок
Радянського Союзу ще тісніше згуртувати свої лави
довкола нашої славної більшовицької партії, довкола
радянського уряду, довкола нашого великого вождя —
товариша Сталіна. Наше діло праве. Ворога буде розби-
то. Перемога буде за нами.

Газета «Правда»,
23 червня 1941 р.

Німецько-фашистські загарбники грабують нашу кра-
їну, руйнують створені працею робітників, селян та
інтелігенції міста і села. Гітлерівські орди вбивають
і ґвалтують мирних мешканців нашої країни, не жа-
ліючи жінок, дітей, старих. Наші брати у захоплених
німцями областях нашої країни стогнуть під ігом ні-
мецьких поневолювачів.

Йосиф Сталін, доповідь на урочистому засіданні Мос-
ковської ради депутатів трудящих з нагоди
24-ї річниці Жовтневої революції, 6 листопада 1941 року

	Суть міфу

Іще один міф-термін: усі супротивники СРСР у цій війні є фаши-
стами.

	Факти стисло

Назва «фашисти» була перетворена радянською пропагандою на
ідеологічний жупел для визначення усіх своїх супротивників: як до
початку, так і під час та після Другої світової війни.

	Факти докладніше

Йосиф Сталін у доповіді на урочистому засіданні Московської ради
депутатів трудящих 6 листопада 1941 року з нагоди 24-ї річниці
Жовтневої революції обґрунтував, чому гітлерівців не можна вва-
жати націонал-соціалістами:

«Чи можна вважати гітлерівців націоналістами? Ні, не можна.
Насправді гітлерівці є тепер не націоналістами, а імперіалістами.
Поки гітлерівці займалися збиранням німецьких земель і возз'єд-
нанням Рейнської області, Австрії тощо, їх можна було з певних
міркувань вважати націоналістами. Але після того, як вони захо-
пили чужі території і уярмили європейські нації та стали дома-
гатися світового панування, гітлерівська партія перестала бути
націоналістичною, бо вона з цього моменту стала партією імпе-
ріалістичною, загарбницькою. <...> Чи можна вважати гітлерів-
ців соціалістами? Ні, не можна. Насправді гітлерівці є заклятими
ворогами соціалізму, лютими реакціонерами та чорносотенцями,
які позбавили робочий клас і народи Європи елементарних демо-
кратичних свобод. <... > І якщо ці оскаженілі імперіалісти та люті
реакціонери все ще продовжують рядитися в тогу “націоналістів”
і “соціалістів”, то це вони роблять для того, щоб обдурити народ,
ошукати простаків і прикрити прапором “націоналізму” та “соці-
алізму” свою розбійницьку імперіалістичну сутність».

Ідеологічний жупел «фашисти» у радянській пропаганді з’явив-
ся іще раніше на шпальтах передвоєнної преси для визначення
Гітлерівці завжди називали себе націонал-соціалістами.

Передвиборчий плакат нацистської партії, 1932 р.

найрізноманітніших політичних режимів від Італії до Польщі.
Наступним кроком радянської пропаганди стала заміна поняття
націонал-соціалісти — фашистами, слово «фашизм» набуло не-
гативних конотацій і стало загальним для означення всіх «соціа-
лістично-робітничих» ідеологій, які конкурували із комунізмом,
або ж політичних режимів, які конфліктували з СРСР. Спробуємо
розібратися, як і чому так сталося.

Спочатку пригадаймо, хто такі фашисти, де і коли вони з’явилися?

Фашисти — це члени заснованого Беніто Муссоліні у 1919 році
Італійського союзу боротьби (Ра$сі ііаііапі сіі сотЬаіїітепіо). «Ра$сіо»
італійською означає «союз», «спілка», звідки і взялася назва «фа-
шист». На базі цього союзу у 1921 році постала Національна фа-
шистська партія (Рагіііо Магіопаїе Разсізіа, РНР).

28 жовтня 1922 року фашисти провели Марш на Рим (Магсіа
5и Кота), під тиском якого італійський король Віктор Емануїл III
запропонував їхньому очільнику («дуне») Беніто Муссоліні сформу-
вати новий уряд. За кілька днів, 31 жовтня, Муссоліні обійняв посаду
прем’єр-міністра Італії, яку з цього часу й практично до завершен-
ня Другої світової війни можна вважати фашистською державою.

Радянська пропаганда значно розширила географію використан-
ня цього терміна. Окрім власне фашистської Італії та нацистської
Німеччини, пропагандисти називали «фашистськими» політичні
режими Франциско Франко в Іспанії, Міклоша Горті в Угорщині,
Йона Антонеску в Румунії, Анте Павеліча в Хорватії і навіть Юзефа
Пілсудського у Польщі.

Пізніше радянська влада таврувала як «фашистську» ідеологію
та діяльність Організації українських націоналістів.

Часом доходило до повного абсурду. Скажімо, деякий час ра-
дянська пропаганда називала «фашистським» уряд югославського
лідера Йосипа Броза Тіта, очільника антигітлерівської партизан-
ської боротьби (між іншим — проти загонів усташів Анте Павеліча).

Чи мав стосунок нацизм до фашизму?

Фюрер Третього Райху Адольф Гітлер ніколи не перебував у ла-
вах італійського фашистського руху. З 1919 року він був членом
Німецької робітничої партії (ОеиізсИе АгЬеііеграгіеі, О АР), 1920 року
перетвореної у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини

Парад у Нюрнберзі, 6 вересня 1937р.
Справжні фашисти: Беніто Муссоліні очолює
похід чорносорочечників на Рим 28 жовтня 1922 р.

^аііопаІзохіаІізіізсИе ОеиізсИе АгЬеііеграгіеі, №ОАР). Німеччина
у період 1933—1945 років, коли її очолював райхсканцлер Адольф
Гітлер, була нацистською державою, а не фашистською. Будь-який
інший термін, ніж нацисти або націонал-соціалісти, є некорек-
тним щодо Гітлера, його прибічників та політичних і мілітарних
структур Третього Райху.

Чому ж Сталін уникав терміна «націонал-соціалістичний»?
Можна припустити, що радянські пропагандисти боялися аналогій
між нацистами і комуністами. Історична предтеча ВКП(б) — Росій-
ська соціал-демократична робітнича партія — мала граничну подіб-
ність назви до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії.
Сталіну не подобалось використання Гітлером терміну «соціалізм».

Таким чином, у СРСР з 1930-х років утвердилася традиція на-
зивати німецьких націонал-соціалістів (нацистів) — фашистами.
МІФ 14

Найбільша танкова битва війни
відбулася під Прохоровкою у 1943 році

Прохоровка — селище міського типу, районний центр
Бєлгородської області, у районі якого 12 липня під час
Курської битви 1943 року відбулася найбільша танкова
битва Другої світової війни.

«Воєнний знциклопедический словарь», 1984 рік

	Суть міфу

Найбільша танкова битва Другої світової війни відбулася влітку
1943 року під Прохоровкою. У ній зійшлися до 1 200 танків та са-
мохідних артилерійських установок. Втрати сторін склали близько
700 танків. Німецькі сили було розбито, а їхні залишки перейшли до
оборони. Це стало переломним моментом Битви на Курській дузі.

	Факти стисло

Найбільша танкова битва німецько-радянської війни відбулася
улітку 1941 року на території Західної України. Вона тривала тиж-
день у районі міст Дубно, Броди та Луцьк. У ній брали участь понад
З 000 радянських та більше 700 німецьких танків та самохідних
артилерійських установок — САУ. Ця битва закінчилася ганебною
поразкою радянських військ.

	Факти докладніше

Традиційно найбільшою танковою битвою Другої світової війни
прийнято вважати бій під Прохоровкою влітку 1943 року. За офі-
ційною радянською версією у ній з обох сторін було задіяно до
1 200 танків та САУ. Німецькі сили було знищено, їхні залишки
змушені були перейти до оборони, і це стало переломним моментом
у Битві на Курській дузі.

Акцентуючи увагу на битві під Прохоровкою, радянська пропа-
ганда залишає за лаштунками іншу танкову битву. Вона відбулася
влітку 1941 року на території Західної України у районі міст Дубно,
Броди та Луцьк. Але за радянських часів шукати подробиць про неї
було справою марною. Якщо в офіційній історіографії вона і згаду-
валася, то лише мимохідь.

На сторінках «Військового енциклопедичного словника» під
редакцією начальника Генштабу СРСР Миколи Огаркова танкова
битва 1941 року є такою собі «білою плямою».

Офіційне видання Інституту історії СРСР «Радянський Союз
у роки Великої Вітчизняної війни 1941 —1945» присвячує їй лише
одне речення:

Радянський танк Т-34 з 8-го механізованого корпусу 26 армії Південно-Західного фронту,
підбитий в районі м. Дубно німецькими 111-ю дивізією і полком «Герман Герби»
«...контрудари по військах 1-ї німецької танкової групи вили-
лися у великі танкові бої в обширному районі Луцьк, Броди, Рівне,
Дубно, які тривали до початку липня та призвели до зриву запла-
нованих гітлерівським командуванням строків захоплення Києва».

Так само небагатослівно згадували про неї у мемуарах і радян-
ські воєначальники.

Між тим, порівняння лише кількості задіяної техніки буде явно
не на користь Прохоровки. Судіть самі.

Бій під Прохоровкою тривав лише один день. Битва у районі
Дубно —Броди — Луцьк розтягнулася на цілий тиждень — з 23 до
ЗО червня 1941 року.

З радянського боку у ній брали участь 5 механізованих корпусів,
а це — більше 2 800 танків.

Німці протиставили цій армаді свої чотири дивізії, які мали
585 танків та САУ.

Потім на допомогу сторонам прийшли ще одна радянська (325 тан-
ків) та одна німецька (143 танки) танкові дивізії.

Тож загалом у битві брали участь більш ніж 3 000 радянських та
понад 700 німецьких танків і САУ. У Битві під Прохоровкою сили
сторін були майже утричі менші.

У чому ж причина того, що танкова битва на Західній Україні
залишилася майже непоміченою радянською історіографією?

Ще увечері 22 червня 1941 р. війська радянського Південно-За-
хідного фронту отримали завдання оточити та знищити німецьке
угрупування у районі Володимира-Волинського та Дубна, а вже
24 червня зайняти район польського міста Люблін. Координувати
дії фронту особисто прибув начальник Генштабу Георгій Жуков.

Проте радянські танкові з’єднання вступили у бій розрізнено,
й їхні контратаки захлинулися. Війська не отримали підкріплення
та потрапили в оточення. 29 червня командування віддало наказ на
відхід практично знекровлених механізованих корпусів. Наступно-
го дня розпочався загальний відступ, який більше нагадував утечу.

Загалом з радянського боку було знищено понад 2 500 танків.
Надзвичайно великими були також небойові втрати техніки. В ок-
ремих частинах вони сягали 40—80 %! Німецькі втрати були значно
скромнішими — усього 260 бойових машин. Причому переважна
частина цих танків та САУ після ремонту знову повернулися у стрій.

Жодної з поставлених цілей радянські сили у цій битві не до-
сягли. Незважаючи на кількісну перевагу, вони відкотилися назад
до лінії давнього радянсько-польського кордону. Вже за кілька днів
Покинуті радянські танки 67-го танкового полку 34-ї танкової дивізії,
район Дубна, червень 1941 р.

німецькі війська прорвали нашвидкуруч організовану там лінію
оборони і 10 липня вступили до Житомира.

Радянська пропаганда стверджувала, нібито на початку війни
Вермахт за кількістю та якістю танків значно переважав Червону
армію (докладніше про це — у міфі 11). Через це багато хто й досі
вірить, що погано озброєні радянські бійці зупиняли армади ні-
мецьких танків зв’язками гранат або ж просто пляшками з запаль-
ною сумішшю. Вписати у цю картину велику танкову битву червня
1941 року було складно. Так само складно було пояснити, чому ця
битва закінчилася такою ганебною поразкою, якщо нею керував
сам майбутній «Маршал Перемоги» Жуков.

Ось чому танковій битві у районі Дубна, Луцька та Бродів
не знайшлося належного місця в офіційній радянській історії війни.
МІФ 15

Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик
та Успенський собор у Києві
підірвали нацисти

За наказом німецького командування військові части-
ни пограбували, підірвали і зруйнували найдавніший
пам’ятник культури — Києво-Печерську лавру.

«Київ — герой. Збірник матеріалів
про подвиг киян
у Великій Вітчизняній війні», 1961 р.

	Суть міфу

Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві
підірвали «німецькі варвари».

	Факти стисло

Дніпрогес підірвали співробітники НКВД з метою завадити швид-
кому наступу Вермахту. Наслідком цього стали величезні жертви
серед мирного населення та радянських військ. Мінування Хреща-
тика, Успенського собору Печерської лаври та центральних квар-
талів Києва також організували радянські спецслужби.
 Факти докладніше

Радянські спецслужби проводили масове мінування міст, які зда-
вали німцям. А потім підривали їх, аби за будь-яку ціну завдати
ворогу максимальної шкоди у відповідності із «тактикою випаленої
землі», проголошеною Сталіним 3 липня 1941 року.

У промові Сталін закликав знищувати все цінне, що неможли-
во було вивезти з територій, які опинилися під загрозою ворожої
окупації. Також він закликав до організації активної диверсійної
діяльності на окупованих територіях:

«У зайнятих ворогом районах потрібно створювати партизан-
ські загони, кінні та піші, створювати диверсійні групи для боротьби
з частинами ворожої армії, для розпалювання партизанської війни
скрізь і всюди, для підриву мостів, доріг, псування телефонного і те-
леграфного зв'язку, підпалів лісів, складів, обозів. У захоплених районах
створювати нестерпні умови для ворога і всіх його посіпак, переслі-
дувати і знищувати їх на кожному кроці, зривати всі їхні заходи».

Попри те, що ці заклики стосувалися переважно таких ресурсів,
як транспортні засоби, пальне, збіжжя, худоба та запаси продуктів
харчування, під час відступу не рахувалися зі знищенням пам’яток
архітектури світового значення та важливих інженерних споруд.

Промова Сталіна спиралася на положення Директиви Раднар-
кому СРСР та ЦК ВКП(б) для партійних та радянських організацій

Гребля Дніпрогесу, зруйнована підрозділами НКВД у серпні 1941 р.
Руїни Успенського собору, 1942 р.

прифронтових областей про мобілізацію всіх сил і засобів на роз-
гром фашистських загарбників від 29 червня 1941 року.

Під час втілення «тактики випаленої землі» радянським військо-
вим командуванням та НКВД загинули десятки тисяч цивільних
і радянських військових. Вивезення і знищення запасів продуктів
харчування вже восени та взимку спричинили масовий голод на
окупованих нацистами територіях.

З погляду міжнародного права, «тактика випаленої землі» роз-
глядається в контексті поняття воєнного злочину.

Найвідомішими проявами такої тактики під час відступу Червоної
армії у 1941 році стали знищення старовинних архітектурних пам’я-
ток центральної частини Києва та греблі Дніпрогесу у Запоріжжі.

18 серпня 1941 року близько 20:00 співробітники НКВД без
попередження підірвали греблю Дніпрогесу. Вибух 20 тонн толу
зруйнував частину греблі довжиною 165 метрів, внаслідок чого
20-метрова водяна хвиля змила прибережну міську смугу, плавні
Хортиці і дійшла до міст Марганця та Нікополя, розміщених майже
за 80 кілометрів вниз за течією Дніпра.

Кількість жертв трагедії достеменно невідома, оскільки їх ні-
хто не рахував. Найчастіше дослідники говорять про 100 тисяч
загиблих: 80 тисяч жителів Запоріжжя та його околиць, біженців
Краєвид на руїни Хрещатика, вересень 1941 р.

із сусідніх регіонів та близько 20 тисяч радянських солдатів, які
не встигли покинути місто. Німецьке командування оцінювало свої
втрати в живій силі у 1 500 осіб.

Акцію пояснювали побоюваннями швидкого наступу німецьких
військ, хоча насправді основні сили німців підійшли сюди лише на
початку жовтня 1941 року.

У Києві перед здачею міста німцям комуністична влада почала
нищити запаси харчів, зруйнувала водогін, електростанцію, виса-
дила у повітря чотири мости. За свідченням очевидців, мостами під
час вибуху все ще відступали радянські війська.

Саме тоді радянські спецслужби замінували майже всю цен-
тральну частину міста. Точно відомо про замінування будинків на
Хрещатику, будинків Держбанку, Оперного театру, Центрального
комітету партії на Михайлівській площі та будівлі НКВД на Воло-
димирській, Музею Леніна — колишнього педагогічного музею,
де свого часу засідала Українська Центральна Рада. Існують також
свідчення про спроби замінувати Софійський собор.

На території Лаври, окрім Успенського собору, замінували й інші
будівлі.
Німці не поспішали брати місто, практично не обстрілювали
його і лише посилили оточення — вони планували зберегти Київ
для розміщення гарнізонів.

Німецькі війська увійшли в Київ 19 вересня 1941 року.

Цікаво, що Совінформбюро не повідомляло про здачу україн-
ської столиці аж до 21 вересня. У Києві більше доби хазяйнували
окупанти, а радянське радіо та газети стверджували й надалі, що
«протягом 20 вересня наші війська вели наполегливі бої із супро-
тивником на всьому фронті й особливо запеклі під Києвом». Во-
чевидь, і тут Совінформбюро збрехало. Саме з таких «дрібничок»
і формувалося геть викривлене радянське бачення цієї війни.

Вибухи на Хрещатику сталися 24 вересня — почалися величез-
ні пожежі. Німці намагалися їх гасити, протягнувши шланги до
Дніпра і качаючи воду. Однак радянські підпільники їх перерізали.
Радянську пожежну техніку вивезли з Києва раніше, німецьких
пожежних машин не вистачало. Пожежа тривала майже два тижні.
Всього в районі Хрещатика зруйнували 324 будівлі, тисячі киян
залишилися без даху над головою.

Вибухи, організовані радянськими спецслужбами, німецька
окупаційна влада використала для звинувачення київських євреїв
у провокації та виправдання їхнього масового знищення у Бабино-
му Яру 29 та ЗО вересня 1941 року. За ці два дні нацисти розстріляли
майже 34 тисячі дітей, жінок та старших людей.

Вибух в Успенському соборі Лаври стався 3 листопада 1941 року,
за дві години по тому, як його відвідав словацький президент Йозеф
Тісо. Візит відбувся о 12:30.

Існує кілька версій події. О 14:30 у соборі стався невеликий ви-
бух. Потім з собору вибігли троє осіб, один з яких — в однострої
червоноармійця. Один з поліцейських вартових помітив утікачів
і відкрив вогонь на ураження — застрелив усіх. За кілька хвилин
Успенський собор злетів у повітря, знищений грандіозним вибухом.
Тіла підривників пролежали біля руїн собору до березня 1942 року.
МІФ 16

Севастополь —
«город русской славьі»

Місто російської слави відзначає день народження.
Сьогодні ж у місто із Кронштадта прибула Ікона Божої
Матері «Благодатне небо». Вона була написана на честь
повернення Криму і Севастополя до Росії. Вранці ікона
облетіла на вертольоті все місто.

Телеканал «Звезда», повідомлення 14 червня 2015 року

	Суть міфу

Оборона Севастополя — найвидатніший приклад героїзму та само-
пожертви росіян, взірець для наслідування.

	Факти стисло

Цей штамп вживається у російському інформаційному просторі,
щоб підштовхувати читача до думки, що місто й справді оповите
славою і вся ця слава належить виключно «русским». В обох ви-
падках ідеться про серйозне перекручення: по-перше, не такої вже
і слави, по-друге, не лише російської.
	Факти докладніше

Місто-фортецю Севастополь під час Кримської (Східної) війни
1853—1856 років обороняли протягом 349 днів. Проте англо-фран-
цузькі війська врешті-решт взяли його штурмом. Під час невдалої
оборони росіяни були змушені ще й затопити весь свій флот, а тому
немає нічого дивного у появі в публіцистиці різного штибу мораль-
них компенсацій для заспокоєння громадської думки. Серед них
велику роль відігравали кліше на кшталт «города русских моряков»,
що пізніше трансформувалося в «город русской славьі».

Нове життя штамп отримав після так само тривалої — 250 днів —
і так само невдалої оборони Севастополя від Вермахту 1941—1942 ро-
ків. Саме тоді цей мовний зворот знову «ожив» і швидко увійшов до
ужитку як один із «золотих» радянських міфів про Другу світову війну.

Справді, боротьба севастопольського гарнізону була завзятою
і жорстокою: вже від листопада 1941 року місто оточили із суходолу,
що вимагало від його захисників напруження усіх сил.

Проте у цієї оборони Севастополя був доволі безславний кінець.
ЗО червня 1942 року німецькі війська здобули Малахов курган, отже,
зробили захист міста безперспективним.

Вище командування евакуювалося протягом двох наступних
днів: 200 осіб — літаками, 700 — підводними човнами. Рядовий

Герой Радянського Союзу снайпер Людмила Павличенко —
одна з багатьох українців, які героїчно обороняли Севастополь
Колона радянських військовополонених рухається
з мису Херсонес до міста Севастополь (липень 1942 р.)

склад був деморалізований. 100 тисяч оборонців Севастополя за-
лишили напризволяще.

Солдати не мали можливості для евакуації, вони також не от-
римали наказу припинити безглузду на той момент боротьбу. В ре-
зультаті до 20 тисяч бійців загинуло, а решта — потрапила в полон.

З липня 1942 року Совінформбюро повідомило:

«Севастополь був залишений радянськими військами, але обо-
рона Севастополя увійде в історію Вітчизняної війни Радянського
Союзу як одна з найяскравіших її сторінок. Севастопольці збага-
тили славні бойові традиції народів СРСР. Безмежна мужність,
лють у боротьбі з ворогом і самовідданість захисників Севастополя
надихають радянських патріотів на подальші героїчні подвиги
в боротьбі проти ненависних окупантів».

З другого боку, приписувати всю славу боротьби лише росіянам
цілком некоректно.

У складі Червоної армії щонайменше 23 % були українцями за
походженням. Серед захисників Севастополя їх не могло бути мен-
ше. Крім того, кістяк оборони становили підрозділи Окремої при-
морської армії, що перед тим діяли на півдні України та боронили
Одесу. За рахунок місцевих призовників відсоток українців у цій
армії був ще вищим, ніж загалом по ЧА.

Таким чином, не менше чверті радянських солдатів у Севасто-
полі були етнічними українцями, і не менше третини — вихідцями
з українських земель. Вочевидь, серед оборонців Севастополя були
представники багатьох інших національностей. Але їхні подвиги
виявилися менш цінними, а слава чомусь — дешевшою.
МІФ 17

«Матч смерті» в Києві
завершився розстрілом
радянської команди

В основу сюжету фільму «Матч» покладено реальну
історію про те, як у роки Великої Вітчизняної війни
в окупованому Києві відбувся футбольний матч між
київською командою «Динамо» й німецькою командою
«РІакеИ». Німці хотіли показати, що вони у футболі
сильні, і дуже хотіли виграти, так що на кону матчу сто-
яли життя футболістів... київських футболістів, яким
наказали програти... Але вони виграли, і частину з них
розстріляли прямо на футбольному полі, а другу части-
ну відправили у концтабори...

Денис А., «Зкранизация “Матча смерти”»,

21 червня 2011 року

	Суть міфу

Влітку 1942 року в Києві відбувся футбольний матч між командами
місцевих футболістів та вояків Вермахту. Німці, після розгромної
поразки на полі, розстріляли своїх суперників.
	Факти стисло

У червні — серпні 1942 року в Києві відбулося кілька матчів місцевої
команди «Старт» (до складу якої входили футболісти довоєнних клубів
«Динамо» та «Локомотив») з командами німецьких та угорських солда-
тів. Остання гра відбулася 16 серпня і, попри те, що закінчилася пораз-
кою німців, не призвела до розстрілу радянських спортсменів. Чотирьох
із них стратили наступного року як в’язнів Сирецького концтабору

	Факти докладніше

Міф про розстріл німцями радянських спортсменів-переможців
після гри став канонічною частиною радянської пропаганди після
появи в 1957 році повісті Петра Северова та Наума Халемського
«Останній поєдинок» та фільму «Третій тайм», який вийшов на
екрани через п’ять років.

Уже незабаром його посилили офіційною позицією: в 1965 році
до 20 річниці Перемоги футболістів нагородили державними ме-
далями «За відвагу» та «За бойові заслуги», а в 1971 році відкрили
пам’ятник «розстріляним футболістам» біля стадіону в Києві.

Керівництво КҐБ на той момент уже чітко знало справжню долю
гравців «Старту». У доповідній оперуповноваженого КҐБ майора
Удіна на ім’я свого керівника Федорчука він викривав спортсменів
як колаборантів:

«Цілком очевидно, що футболісти залишилися проживати на оку-
пованій території, не намагаючись відійти з відступаючими частина-
ми Червоної армії, в лавах якої їхня присутність була дуже необхідна
у важкий для Батьківщини час. Згодом вони підтримали ініціативу
зрадників Батьківщини з представників міської управи, які за підтрим-
ки окупаційної влади створили із залишених у Києві спортсменів клуб
майстрів спорту, а з футболістів команду міста, в яку ввійшли гравці
команд-майстрів «Динамо» і «Локомотива». Ця команда неодноразово
зустрічалася в товариських матчах з футбольними командами Вер-
махту і угорських військових частин, дислокованих у Києві.

Всіх учасників збірної команди працевлаштували (на хлібзаводі
№ 1 і ковбасній фабриці). З часом, освоївшись з обстановкою, вони
зорганізували викрадення продуктів, а згодом, опрацювавши марш-
рути їх розвезення по місту, обумовили зустрічі один з одним, щоб
ними взаємно обмінюватися.

Ця обставина, а можливо, й те, що окупантам набридла “фут-
больна забава”, привела до того, що всі футболісти виявилися запро-
тореними в табір військовополонених. Як засвідчили розслідування,
1’1 стаінЖніТ І#"

ЯНіня І КЕРОСИННД. 24. І сини»

ФУТБОЛ

РЕВАНШ

СТАРТ

(іикмкді

ЕІАНЕІЕ
іншим* чктл
В ПОСИЛЕНОМУ

СКЛАДІ

5П0І0И -2ЕНІГ — СИ

Ш55КК1Ж=

НЕ VАИСНЕ

ПОЧАТОК МАТЧУ 0 5" ҐОД.

ЦІНА КНИСНА 5 «ге

Афіша матчу-реваншу «Старт» — «Ріакер», т. зв. «матчу смерті» (9 серпня 1942р.)

причина розстрілу футболістів у таборі військовополонених мала
не політичний, а випадковий характер. Свідки розповіли, що за про-
вину одного із військовополонених (цей військовополонений каменем
вбив службового собаку) окупанти вишикували весь особовий склад
табору і розстріляли кожного п'ятого».

Радянський міф про розстріляну команду набув міжнародного зву-
чання і призвів до того, що в 1974 році прокуратура міста Гамбург від-
крила кримінальну справу за фактом ймовірного вбивства футболістів.

Ретельне німецьке розслідування тривало більше тридцяти років.

18 лютого 2005 року опубліковано висновок у справі, підготов-
лений прокурором Йоганом Кульманном. «Поширювана протягом
багатьох років у колишньому Радянському Союзі версія, — читаємо
тут, — про те, що причиною розстрілів чотирьох гравців була пере-
мога в матчі проти німецьких окупантів 9 серпня 1942 року, є оче-
видною вигадкою. Матч, який відбувся 9 серпня 1942року, як і декілька
попередніх матчів, а також матч, який відбувся ще й 16 серпня
1942 року, проходив у дружній атмосфері. Після закінчення гри було
зроблено фотографію двох спортивних команд — німецьких військо-
вослужбовців і радянських гравців... Не встановлено жодного зв'язку
між грою футбольних команд, що відбулася 9 серпня 1942 року, та
розстрілом трьох гравців у Сирецькому таборі».
Пам'ятний знімок після матчу «Старт» — «Ріаке/і», 9 серпня 1942 р.

Розвінчання міфу не стало його цілковитим кінцем. У 2011 році
з’явився російський фільм «Матч», в основі якого «реальна історія»
про розстріл радянської команди просто на футбольному полі після
її перемоги над німцями.

Афіша останнього матчу команди «Старт», який відбувся 16 серпня 1942 р.
МІФ 18

Нацисти ешелонами
вивозили чорнозем з України

На Україні німецькі війська завзято стримували наступ
наших військ на великий залізничний вузол і гнали еше-
лон за ешелоном у бік Німеччини, думали, із хлібом...
були вражені: німці вивозили не хліб у голодуючу Німеч-
чину, а знаменитий український чорнозем!

Веніамін Грідін,
Герой Радянського Союзу

	Суть міфу

Чи нацисти наступали, чи відступали — неважливо: за першої-ліп-
шої нагоди вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати,
знімали з землі шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли
його в Райх.

	Факти стисло

Цей міф — напластування дуже різнорідних історій, як-от вивіз
до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани
сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами
тощо. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний
підрахунок награбованого майна — і в жодному звіті земля як
ресурс не значиться.

	Факти докладніше

Враховуючи «легендарний» стан радянських автодоріг та не дуже
щільну мережу залізниць, нема чого дивуватися, що німці постій-
но мали клопіт із постачанням до військ потрібних матеріалів.
У той самий час викопування, завантаження та транспортування
землі — це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть
найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Відповідно,
обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорно-
земом, нацисти схилялися на користь руди.

У післявоєнні часи декілька дослідників сконцентрували свою
увагу на темі награбованих нацистами на сході багатств. Серед них,
наприклад, автор з Німецької Демократичної Республіки Н. Мю-
ллер, українець із Франції В. Косик та багато інших. У жодному
дослідженні, базованому на ґрунтовних нацистських архівах, про
вивезення з України чорнозему не йдеться.

Незважаючи на загальну поширеність та майже всенародний
статус цього міфу, доводиться констатувати, що він є витвором
розбурханої уяви «очевидців».

Не було цього. Просто не було.

Остарбайтерів до Німеччини нацисти вивозили масово. Але чорнозем — ні
МІФ 19

План «Ост» передбачав
знищення усіх слов’ян

За «Ост-планом» передбачалося фізичне знищення до
ЗО млн осіб населення та виселення (а практично також
знищення) понад 50 млн білорусів, поляків, росіян,
українців, чехів тощо в Західний Сибір, на Північний
Кавказ, до Південної Америки й Африки (до 85 % насе-
лення Польщі, 65 % — Західної України, 75 % — Білору-
сі, значну частину населення Литви, Латвії та Естонії).
«Вивільнені» території намічалося заселити німцями
(близько 10 млн), а решта населення, що залишало-
ся, підлягала онімеченню. <...> Розгром фашистської
Німеччини Радянською армією зірвав його повне вті-
лення в життя.

«Большая советская знциклопедия»,
3-є видання, том 18

Що ж збирався Гітлер зробити у континентальній Євро-
пі? Як свідчать архівні документи, була розроблена ціла
серія планів, заснованих на головній расистській вимозі
гітлеризму — знищенні євреїв і слов’ян.

Лев Безименський,
«Германские генерали —
с Гитлером и без него»

	Суть міфу

Нацисти планували знищити всіх «напівлюдей», не тільки євреїв,
а й слов’ян: українців, поляків, росіян, для чого створили план
«Ост». Тому Червона армія не тільки розбила великі сили агресора,
але й врятувала українців від цілковитого знищення.

	Факти стисло

Плани щодо долі слов’ян на загарбаних нацистами територіях
усе-таки не передбачали повного їхнього винищення, а політика
Третього Райху щодо українців взагалі не була сталою і змінюва-
лася залежно від ситуації на фронті. План «Ост» радше є планом
колоніального опанування окупованих територій після війни, а не
планом «знищення слов’ян» під час війни.

	Факти докладніше

Цей міф покликаний виправдати дії радянського керівництва,
армії та, особливо, НКВД з НКҐБ під час війни. Комуністична
пропаганда зуміла переконати чимало мешканців колишнього
СРСР від піонерів до пенсіонерів, буцімто нацисти планували
знищення всіх слов’ян та — зокрема — усіх українців. Саме тому,
мовляв, Червона армія під проводом Йосифа Сталіна врятувала їх
від поголовного знищення. А якщо при цьому і траплялися якісь
там негарні дії «рятувальників», чи навіть злочини, то шляхетна
мета виправдовує засоби.

Тривалий час оригінал плану «Ост» вважався втраченим. Він
складався з кількох документів, розроблених у різний час від лю-
того 1940 до вересня 1942 року.

Його зміст був відомий переважно за згадками та посиланнями
в інших документах. Тому доволі часто у радянській свідомості план
«Ост» функціонував як документ, що містив певний план вини-
щення слов’ян і звільнення життєвого простору для німців. Плану
«Ост» приписувалося значення базового документа, на підставі
якого мали винищити значну частину слов’янства.
Найбільш репресивні методи мали застосовуватися щодо по-
ляків та росіян. Вважається, що цей план передбачав депортацію
та/або знищення від 50% до 75% поляків, чехів та росіян, також
приблизно 25—30% українців та білорусів мали бути винищені,
а іще ЗО—40 % українців — виселені на схід, у Сибір.

Однак план «Ост» певний час був відомий переважно за мемо-
рандумом експерта Міністерства окупованих східних територій
Ергарда Ветцеля. У цьому меморандумі йшлося не про знищення,
а про виселення 65 % західних українців. Решта українського насе-
лення підлягала поступовому онімечуванню.

Ба більше, записка Ветцеля містить і такі слова: «Поки ми заці-
кавлені в тому, щоб збільшити чисельність українського населення
на противагу російському. Але це не повинно привести до того, що
місце росіян займуть з часом українці». На думку Ветцеля, обмежен-
ня народжуваності у довготерміновій перспективі мало призвести
до зменшення слов’янської популяції і німецької гегемонії на схід-
них землях Третього Райху.

Очищення окупованих територій і організацію на них німець-
ких поселень пропонувалося здійснити шляхом переселення міс-
цевого населення на інші колгоспні та радгоспні землі із наданням
йому права користуватися цими земельними угіддями.

Найбільш жорсткими німецькі плани були стосовно поляків,
але це було зумовлено не так расовими міркуваннями, як політич-
ними та історичними: нацисти розуміли, що саме поляки найбільш
ворожо ставилися до німців.

Щоправда, сам автор цієї записки Ветцель критично оцінював
можливості реалізації плану «Ост» визначеними засобами у запла-
новані терміни.

Один з оригінальних документів плану «Ост» знайшов у ні-
мецькому архіві й оприлюднив Університет Гумбольдта кілька
десятиліть тому. Колонізація окупованих територій передбачала
широке коло економічних та інфраструктурних перетворень —
будівництво нових шосе, залізниць і навіть нових міст; також були
визначені джерела фінансування цих проектів. План було розбито
на п’ятирічки протягом ЗО років після завершення війни.

Тобто план «Ост» розроблявся для післявоєнних часів. Проте
його так ніколи й не затвердили остаточно, а у 1943 році взагалі
припинили розробку. Тому некоректно приписувати цьому до-
кументу значення базового, на підставі якого нацисти провадили
геноцидну політику.
Обговорення розбудови нових колоній на Сході —
одного з елементів плану «Ост», Берлін, 20 березня 1941 р.

Для масового знищення українців, поляків, росіян нацизму
не треба було додаткових «конституційних» документів. Тоталітар-
на ідеологія нацизму зумовила зверхнє ставлення до інших народів
на схід від Райху — як до історичного гумусу. І Гітлер, і Ґеббельс,
і Борман, і інші лідери Райху чітко артикулювали бачення долі
поляків, чехів, українців, білорусів та росіян: тих, хто залишаться
живими, буде перетворено на поневолену робочу силу, чиї культур-
ні та освітні потреби задовольнятимуться мінімально.

Як бачимо, нацистські плани щодо українців не обіцяли їм ні-
чого доброго. Але про поголовне винищення слов’ян взагалі та
українців зокрема у плані «Ост» не йшлося.

Політика Райху стосовно українців змінювалася залежно від
загальної військово-політичної ситуації. У самій Німеччині різні
відомства одночасно могли по-різному бачити вирішення «україн-
ського питання». Так відомство Гіммлера (СС) традиційно займало
жорсткішу позицію. Натомість Абвер та Міністерство окупованих
східних територій виступали за залучення українців до боротьби
проти СРСР. Керівник східного міністерства Альфред Розенберґ
пропонував надати українцям право самоврядування та припу-
скав, що у майбутньому може виникнути союзна Німеччині укра-
їнська держава.

У Генерал-губернаторстві у 1939—1941 роках нацистська вла-
да ставилася до українців досить лояльно. їм надавали доступ до
адміністративної служби, дозволяли організовувати школи, видав-
ництва, випускати пресу, створювати господарські кооперативи та
мережу так званих «допомогових комітетів». Гарантували україн-
цям також і релігійну свободу.

Проте у 1941 році ситуація змінилася.

Після нападу Райху на СРСР Сталін запровадив «тактику ви-
паленої землі». У відповідності до наказу Сталіна, вже від перших
днів липня 1941 року розпочалося знищення врожаю в селах та
запасів продуктів харчування у містах. По суті містян радянська
влада покинула напризволяще, без жодних засобів для виживання.

Перед нападом на СРСР, у березні — травні 1941 року, керів-
ництво Третього Райху ухвалює рішення про низку заходів, відо-
мих як «План голоду». Ці заходи передбачали масову реквізицію
продуктів на окупованих територіях СРСР та вивезення продуктів
до Німеччини та Західної Європи, що мало призвести до нового
спланованого голоду в окупованих містах України. «План голоду»
передбачав виморити на смерть 20—ЗО мільйонів «зайвого населен-
ня» на окупованих територіях СРСР.

Іншими словами, накази Сталіна наклалися на плани Гітлера.
У грудні 1941 — березні 1942 року це призвело до масового голоду
і смерті мільйонів мирних громадян та військовополонених.

Заради справедливості треба сказати, що відповідальність за
цей геноцид лягає хоча різною мірою, але на обидва тоталітарні
режими: і нацистський, і комуністичний.
МІФ 20

Комуністична партія — керівна сила,
творець Великої Перемоги

Знайшлися в світі сили, які розтрощили фашизм. Вирі-
шальну роль у розгромі цього найлютішого ворога люд-
ства зіграв радянський народ, його славна героїчна армія,
які були керовані ленінською партією комуністів.

Леонід Брежнєв,
«Великая победа советского нарада»,
доповідь на урочистому зібранні
у Кремлівському палаці з'їздів,
присвяченому 20-річчю перемоги
радянського народу у Великій Вітчизняній війні,
8 травня 1965 року

	Суть міфу

Усі здобутки народу та армії СРСР часів війни вважаються резуль-
татом нездоланної міцності та переваги комуністичного режиму.
Громадяни одностайно захищали саме радянський устрій та демон-
стрували монолітну єдність із партією більшовиків.
	Факти стисло

Із розгортанням катастрофічного німецького нападу значна ча-
стина радянських громадян вважала, що комуністичний режим
зазнає краху. Правління комуністів тривало лише двадцять років
і показало свою жорстокість, нелюдську сутність, а водночас —
економічну неспроможність. Половина членів Компартії України,
що лишилися на окупованій території, зреклися своєї ідеології. Зна-
чна частина людей лишилися байдужими до зміни влади, інші —
вступали до лав руху Опору, а ще дехто — вдавався до колаборації
з окупаційним режимом.

	Факти докладніше

Радянське суспільство влітку 1941 року було дезорієнтовано про-
пагандою, деморалізовано і розділено різним ставленням як до
радянської влади, так і до німців.

Розворот зовнішньої політики комуністичної держави на 180 гра-
дусів у 1939 році, коли «німецькі фашисти» у радянській пресі із во-
рогів перетворилися на друзів, виявився цілковитою несподіванкою
для радянських громадян. СРСР майже два роки був партнером Ні-
меччини, попри очевидний «ідеологічний конфлікт». Невід’ємною
складовою нацистської ідеології залишався антикомунізм. Попри
це, імперські амбіції СРСР дозволили вступити у союз із гітлерів-
ським режимом і проголосити його «дружнім». Тож для громадян
напад Райху виявився новою несподіванкою і шоком.

Інша частина радянського суспільства за конформістською по-
ведінкою ховала опозиційність до комуністичного режиму: під час
Голодомору 1932—1933 років та Великого терору 1937—1938 років
комуністичний режим унаочнив свою злочинну сутність та еконо-
мічну неефективність у Наддніпрянській Україні. На анексованих
у вересні 1939 року Галичині та Волині радянізація також призвела
до незадоволення новою владою широких верств населення і до
посилення антикомуністичного визвольного руху.

З другого боку, влітку 1941 року певна частина суспільства під-
тримувала комуністичну владу — наприклад, доволі значна частина
комсомольської молоді, вихована пропагандою. Проте старші по-
коління відчували розчарування від двадцятьох років «народної
влади», а селяни були настановлені більш радикально, ніж меш-
канці міст: «нам вона нічого доброго не дала, і захищати її не слід».

Величезна армія, всупереч передвоєнній пропаганді, виявила-
ся неспроможною захистити людей. До кінця 1941 року Вермахт
Червоноармійці здаються в полон в районі Києва, вересень 1941 р.

втратив 300 тисяч убитими. У той самий час Червона армія — у чо-
тири рази більше: 1 мільйон 200 тисяч убитими. З мільйони 900 ти-
сяч радянських солдатів та офіцерів потрапили у полон. Величезні
території швидко окупували. Катастрофічна поразка Червоної армії
влітку 1941 року спричинила у частини українців відчуття близь-
кого краху радянського режиму.

НКВД інформував вище партійне керівництво про помітні опо-
зиційні настрої. Один із таких звітів щодо ситуації у Києві датується
25 червня, коли минуло лише три дні від початку німецької агресії:

«Лаборантка Київського науково-дослідного інституту праці
та профзахворювань Кожемякіна: “.. .Дідько б їх забрав, хоча б ско-
ріше хтось прийшов. Нехай приходить Гітлер, гірше не буде”».

Партійні працівники та співробітники «органів» першими ли-
шали території, які опинилися під загрозою німецької окупації.
Комуністична партія України на тлі цих подій опинилася в стані
напіврозпаду. На момент німецького нападу українська республі-
канська партійна організація нараховувала 565 тисяч осіб. П’ята
частина українських комуністів самовільно залишили територію
республіки як біженці. Дві третини евакуювалися офіційно. Лише
150 тисяч членів компартії залишилися на окупованій території.
І тільки 40 тисяч із них були залишені для ведення підпільної чи
партизанської боротьби.

Частина комуністів брала участь у русі Опору, частина підтрима-
ла окупаційну владу. З тих, хто залишився на окупованій території,
46,5 тисяч убили німецькі каральні органи. 22 тисячі комуністів
зареєструвалися в Гестапо, 34 тисячі знищили свої партійні квитки,
6 тисяч — відмовилися від партійної приналежності.

Після того, як з України було вигнано німецьких окупантів, із
113 890 членів КП(6)У, які пережили окупацію, більш ніж половині
відмовили у відновленні членства в партії.

Деморалізація влітку 1941 р. охопила й Червону армію. Мобілі-
зація була під загрозою: лави армії у цей час поповнило 200 тисяч
добровольців, водночас від 2 до 3 мільйонів призовників лишилися
на окупованій території через дезертирство, зміну лінії фронту
та «інші причини». Протягом другої половини 1941 року НКВД
затримав 685 тисяч осіб за підозрою у дезертирстві. Офіційно
кількість дезертирів з Червоної армії протягом війни оцінюється
в 1 мільйон — 1 мільйон 200 тисяч осіб. Більшість оточених у «кот-
лах» влітку 1941 року не чинили опору супротивнику і масово
здавалися у полон.

Нарком Лаврентій Берія зазначав, що протягом 1941 року пові-
сили чи розстріляли перед строєм 10 тисяч дезертирів. Не можна
виключати, що ці дані занижені.

Саме тому 16 липня 1941 року відновили інститут військових
комісарів, які мусили стежити за командирами військових частин.

Червоноармійці здаються в полон
Іще одним показником недовіри до військових став наказ
№ 001919, який з вересня 1941 року у кожній дивізії запроваджу-
вав загороджувальні загони, що знищували відступаючих черво-
ноармійців.

Радянський солдат тримався на фронті багато у чому не лише
завдяки героїзму, але й жорстоким репресивним заходам. 28 лип-
ня 1942 року Сталін віддав наказ № 227 «Ні кроку назад», який
будь-яку спробу відступу прирівнював до зради, передбачав по-
карання військовим трибуналом або розстріл на місці загороджу-
вальними загонами:

«...сформувати в межах армії 3—5 добре озброєних загороджу-
вальних загонів (по 200 осіб у кожному), поставити їх у безпосеред-
ньому тилу нестійких дивізій і зобов'язати їх у разі паніки і без-
ладного відходу частин дивізії розстрілювати на місці панікерів
і боягузів і тим допомогти чесним бійцям дивізій виконати свій
обов'язок перед Батьківщиною».

Саме тому «непорушна єдність» партії, армії та народу є лише
пропагандистським кліше. Часом керівна роль комуністичної партії
означала також і напрям, у якому були спрямовані стволи загоро-
джувальних загонів.

Пізніше, у 1942—1943 роках з огляду на різні причини, серед
яких був як встановлений новим окупаційним режимом терор,
так і успіхи радянських військ на Сході, мотивація людей зазнала
змін. Але навіть у 1943—1944 роках ставлення українців Наддні-
прянської України щодо повернення комуністів відрізнялося від
ставлення на Галичині та Волині, а на Буковині і в Бессарабії — від
ставлення на решті територій. Зрештою, дуже часто на цьому етапі
війни перемоги відбувалися не так «завдяки», як всупереч ролі
комуністичної партії.
МІФ 21

28 героїв-панфіловців

Понад п’ятдесят ворожих танків рушили на рубежі, які
утримували двадцять дев’ять радянських гвардійців диві-
зії ім. Панфілова... Слабкодухим був тільки один з двад-
цяти дев’яти... Тільки один підняв руки вгору... Кілька
гвардійців водночас, не змовляючись, без команди, ви-
стрілили в боягуза і зрадника... Наклали головою — всі
двадцять вісім. Загинули, але не пропустили ворога.

Газета «Красная звезда»,
28 листопада 1941 року

	Суть міфу

16 листопада 1941 року неподалік від станції Дубосєково 28 радян-
ських воїнів різних національностей — росіяни, українці, казахи,
киргизи — вступили у бій проти 50 німецьких танків, які рвалися
до Москви. Політрук роти Василь Клочков, надихаючи бійців на бій,
промовив безсмертні слова: «Велика Россия> а отступать некуда —
позади Москва!» Під час бою майже всі герої загинули, але ціною
власного життя знищили 18 ворожих танків і сотні гітлерівців.
Усім 28 воїнам-учасникам бою присвоїли звання Героя Радянсько-
го Союзу. Ця історія як «Подвиг 28 героїв-панфіловців» широко
присутня в радянській, російській, а також казахстанській і кир-
гизстанській державній ідеології: про них написано книги, знято
фільми, на їхню честь ставлять пам’ятники, називають вулиці
і парки, їх згадують у гімні Москви.

	Факти стисло

Ніякого бою 28 панфіловців із німецькими танками поблизу роз’їзду
Дубосєково 16 листопада 1941 року не було — це вигадка. Того дня біля
роз’їзду Дубосєково у складі 2-го батальйону з німецькими танками
билася 4-та рота, з якої загинули понад сотню бійців, а не 28, як про це
писали в газетах. 7 липня 2015 року Держархів РФ опублікував доку-
менти радянської прокуратури, які підтверджують: історію про 28 ге-
роїв-панфіловців вигадали співробітники газети «Красная звезда».

	Факти докладніше

Наприкінці листопада 1941 року газета «Красная звезда» надруку-
вала передову статтю «Заповіт 28 полеглих героїв» про подвиг бійців
із дивізії генерала Панфілова, які знищили близько двох десятків
німецьких танків та ціною свого життя зупинили наступ німців:
«Понад п'ятдесят ворожих танків рушили на рубежі, які утримува-
ли двадцять дев'ять радянських гвардійців із дивізії ім. Панфілова...
Слабкодухим виявився тільки один із двадцяти дев'яти... тільки
один підняв руки вгору... кілька гвардійців одночасно, не змовляю-
чись, без команди, вистрілили в боягуза і зрадника». Далі йшлося
про те, що 28 гвардійців знищили 18 танків противника і «наклали
головою — всі двадцять вісім. Загинули, але не пропустили ворога».

Жодного прізвища героїв автор, літературний редактор газети
Олександр Кривицький, не назвав. Зрозуміло, що такий видатний
подвиг не міг залишитися безіменним, і через два місяці в тій-таки
«Красной звезде» вийшла ще одна стаття Кривицького «Про 28 по-
леглих героїв»: там поіменно назвали усіх загиблих гвардійців.

Автор статті уточнив прізвище політрука — Клочков, і доклад-
ніше описав бій: «Атаку автоматників відбито. Понад сімдесят
ворожих трупів валяються неподалік окопу. Обличчя втомлених
бійців задимлені порохом, люди щасливі, що гідно помірялися силами
з ворогом, але не знають вони ще своєї долі, не відають, що голов-
не — попереду. Танки! Двадцять броньованих чудовиськ рухаються
Проллтариа всех страм, средимяДтесь.'

^КРАСНАЯ ЗВЕЗДА

Центральний орган народного комиссариата оборони союза сср

№ 280 <5035)	28 ноября 1941 г., пятнина ЦЕНА 15 НОП.

Завещание
28 павших героев

в громім* іяи. ми* ргаі*етеі суди*
Магом, копл лртжескяВ н*і»<-к освбемо
гип, мсь смлсл жжлия м М*бм тюямоя
ІрижЛ їдок злиіяімюшях типу.
(«СТОІТ » ТО». чтобм Лс4оЙ пмо* <хтме-
,ггь >н'«. прегрмгг» лорогу меміиж Н«
ігт Ііж---ВОТ ЯМСШМІ ля мс мсм.

ІМеи и» сжч>ть— мг боєм* їй м-

с»*х ртнм». С ией бш* хоблгт,  честь
КрігжоМ лрмжм, м боеіме минем, кото-
рме в »тя нжнутм »** бм оееяялв героеи.
€ меА било іидае гтілямсіое блігослеее-
оме в* бесаоаяияую борьбу с ярягон.

Оди м другим вміщии п строї
смельчлья. м я в ту тртсичеежую кину-
ту. мед* смерть мкрив*.:* ям гл*іл оми
мі лосдедвві си яавоелив уирн по врт-
гм. Уже восепддпмь мсмаермнлмх тая*
коа яепижмо мстьиж я* поле бая. Бой

ОТ СОВЕТСКОГО

Утреннее сообщен

Ніш* часта, дейстяуюяи в* м"ом п
учіетмоа Залітного фр>>ят* в ожесточея-
яом бою макети яевпім бмьшой уроее.
На п«ле боа осталось саме» полутор* ти-
сяч убятмх еолтат в орягкрто яротшяяя*
в 15 спяжаїгамх я ртйггмх яражесквх
танком.

• О О

Летчяжв части т«е. Шевчвако. лейстяу-
юіиеГ. в* Юмжои ♦ровге. 1* «ям миь

Звідси ростуть ноги. Перше повідомлення про «подвиг» 28 панфіловців у газеті
«Красная звезда» від 28 листопада 1941 р.

до рубежу, що обороняється двадцятьма вісьмома гвардійцями.
Бійці перезирнулися. На них очікував надто нерівний бій. Раптом
вони почули знайомий голос: «Здорові були, герої!» До окопу добрався
політрукроти Клочков... Того дня Клочков перший помітив напря-
мок руху танкової колони й поспішив в окоп. «Ну що, друзі? — сказав
політрук бійцям. — Двадцять танків. Менше, ніж по одному на
брата. Це не так багато!» Люди усміхнулися... Бій тривав понад
чотири години. Уже чотирнадцять танків непорушно завмерли на
полі бою. Уже вбитий сержант Добробабін, убитий боєць Шемякін...
мертві Конкін, Шадрін, Тимофєєв і Трофімов... Запаленими очима
Клочков поглянув на товаришів. «Тридцять танків, друзі, — сказав
він бійцям, — доведеться всім нам померти, мабуть. Велика Росія,
а відступати нікуди. Позаду Москва».

Всі обставини бою, зокрема й легендарні слова політрука, як
було сказано в статті, переповів у шпиталі перед смертю єдиний
уцілілий у тому бою червоноармієць Іван Натаров.

Після виходу статей Кривицького про цю історію заговорила
вся країна. Як про Миколу Гастелло й Зою Космодем’янську, про
подвиг героїв-панфіловців знав кожен. Невдовзі за клопотанням
командування Західного фронту вирішили нагородити загиблих
героїв. 21 липня 1942 року їм усім посмертно присвоїли звання
Героя Радянського Союзу.
Усю війну й два з половиною роки після неї майже ні в кого
не виникало сумнівів у достовірності викладених в «Красной звез-
де» обставин бою, доки не сталася одна подія, що примусила вій-
ськову прокуратуру провести розслідування.

Розпочалося все восени 1947 року, коли в киргизькому селищі
Кант органи МҐБ за підозрою у співпраці з нацистами заарешту-
вали громадянина Добробабіна Івана Євстаховича. Під час за-
тримання Добробабін заявив працівникам органів, що є одним із
28 героїв-панфіловців, пред’явивши як доказ книжку про загиблих
гвардійців, у якій було написано і про нього. Після цього Добро-
бабіна етапували в Харків, де Військова прокуратура Харківського
гарнізону почала вивчати обставини справи.

Слідчі прокуратури з’ясували, що підозрюваний Добробабін
справді був у лавах 4-ї роти Панфіловської дивізії під час бою 16 ли-
стопада поблизу роз’їзду Дубосєково, але, як заявив він сам, «ніяких
подвигів не здійснював, і все, що написано про нього в книжці про
героїв-панфіловців, неправда».

Потім затриманий псевдогерой розповів слідчим про калейдо-
скоп незвичайних поворотів своєї долі: під час того бою 16 листо-
пада був контужений і засипаний землею. Його знайшла похоронна

Пам’ятник 28 панфіловцям у далекій від місця їхнього «подвигу» Алматі (Казахстан).
На ньому викарбувано слова, яких політрук Клочков ніколи не казав
німецька команда і взяла у полон. Опісля Добробабін чи то втік, чи
то його відпустили німці, тож він добрався в рідне село у Харків-
ській області й там пішов у поліцію. З приходом радянських військ
чоловіка заарештували. Німці, які ще раз зайняли село, звільнили
Добробабіна. Він знову пішов у поліцію, а з наближенням фрон-
ту — втік в Одеську область. У березні 1944-го Івана Євстаховича
повторно мобілізували до Червоної армії, де він довоював до кінця
війни, був двічі нагороджений, демобілізувався й виїхав до Кирги-
зії, де його й заарештували.

У доповідній записці прокуратури слідство зазначало: «...що,
крім Добробабіна, залишилися живими Васильєв Іларіон Романович,
Шемякін Григорій Мелентьєвич, Шадрін Іван Демидович і Кужебер-
генов Данило Олександрович, які також значаться у списку 28 пан-
філовців, що загинули в бою з німецькими танками. Тому виникла
необхідність розслідування й самих обставин бою».

Слід віддати належне слідчим прокуратури: вони взялися за
справу ретельно й скрупульозно, без жодних спроб «зам’яти» не-
зручну тему. Докладно допитали, незважаючи на звання й посади,
усіх учасників тих далеких подій, які вижили. Серед них — колиш-
ній командир полку Ілля Капров, колишній головний редактор
«Красной звездьі» генерал Давид Ортенберг, автор статей Олек-
сандр Кривицький, письменник Микола Тихонов та інші.

Почали спливати факти, небажані для широкого розголошення.
Вимальовувалася справжня історія виникнення газетного варіан-
та подвигу солдатів Панфіловської дивізії. Після завершення всіх
слідчих дій прокуратура докладно реконструювала перебіг подій
осені 1941 року.

Усе розпочалося з поїздки кореспондента «Красной звездьі»
Коротєєва у штаб 16-ї армії. Там він зустрівся з комісаром 8-ї Пан-
філовської дивізії Єгоровим, який йому розповів про тяжкі бої на
їхній ділянці фронту і про героїчні дії солдатів однієї з рот, яка
майже вся загинула, але затримала німецькі танки. Сам комісар
свідком того бою не був, а дізнався про нього з повідомлень. Коли
журналісти (із Коротєєвим був колега з «Комсомольской правдьі»)
запитали, чи можна поїхати в полк, до якого входила геройська
рота, то почули категоричну відмову.

Повернувшись до Москви, Коротєєв розповів редакторові про
свою поїздку і про розмову з комісаром. «Ортенберг мене запи-
тав, скільки ж людей було в роті. Я йому відповів, що склад роти,
очевидно, був неповний, приблизно осіб 30—40; я сказав також,
Міфічний подвиг продовжують прославляти у сучасній Росії.

Постер художнього фільму «Двадцять вісім панфіловців» (2016 р.)

що з цих людей двоє виявилися зрадниками... ось так і з'явилася
кількість бійців — 28, оскільки з ЗО двоє виявилися зрадниками. Ор-
тенберг казав, що про двох зрадників писати неможна, і, очевидно,
порадившись із кимсь, вирішив у передовій написати тільки про
одного зрадника. 27 листопада 1941 р. у газеті вийшла моя стисла
кореспонденція, а 28 листопада в “Красной звезде” було надруковано
передовицю “Заповіт 28 полеглих героїв”, написану Кривицьким».

Так і з’явилася на світ історія про 28 героїв-панфіловців. Піс-
ля того, як фронт відсунувся на захід, Олександр Кривицький
виїжджав до роз’їзду Дубосєково й разом із командирами полку
і 4-ї роти бував на місці бою. На його запитання про прізвища
полеглих героїв командир полку не зміг відповісти: «Капров мені
не назвав прізвищ, а доручив це зробити Мухамедьярову (коміса-
рові полку) і Гундиловичу (командирові 4-ї роти), які склали список,
взявши дані з якоїсь відомості чи списку. Таку мене з'явився список
прізвищ 28 панфіловців, які загинули в бою з німецькими танками
поблизу роз'їзду Дубосєково».

Швидше за все, командир роти просто взяв навмання зі списку
загиблих у той день випадкові прізвища бійців, які й стали згодом
героями. В усіх написаних потому творах таких письменників, як
Микола Тихонов, Володимир Ставський, Олександр Бек, Павло
Кузнєцов, Володимир Липко, Михайло Свєтлов, у яких діяли герої-
панфіловці, за основу взято дані, викладені Кривицьким у статтях.
Допитаний слідчими колишній командир полку Капров ка-
тегорично заявив, що «ніякого бою 28 панфіловців із німецьки-
ми танками поблизу роз'їзду Дубосєково 16 листопада 1941 року
не було, — це суцільний вимисел. Того дня біля роз'їзду Дубосєково
у складі 2-го батальйону з німецькими танками билася 4-та рота,
і справді билася геройськи. З роти загинуло понад 100 осіб, а не 28,
як про це писали в газетах. Ніхто з кореспондентів до мене не звер-
тався тоді; я нікому ніколи не говорив про бій 28 панфіловців, та
й не міг говорити, бо такого бою не було. Жодного політдонесення
з цього приводу я не писав. Я не знаю, на підставі яких матеріалів
писали в газетах, зокрема в “Красной звезде", про бій 28 гвардійців
із дивізії ім. Панфілова».

Певна річ, що Військова прокуратура, маючи на руках такі свід-
чення, зробила висновок, який напрошувався сам собою, і допові-
ла куди слід, «...що подвиг28гвардійців-панфіловців, висвітлений
у пресі, є вигадкою кореспондента Коротєєва, редактора “Красной
звездьі" Ортенберга і, особливо, літературного секретаря газети
Кривицького».
МІФ 22

Західна допомога
за програмою ленд-лізу
була незначною

	Суть міфу

Допомога США та інших країн Заходу Радянському Союзу за
програмою ленд-лізу в роки війни була несуттєвою, вона зовсім
не вплинула на економічний потенціал країни та результати во-
єнних дій Червоної армії на фронтах. СРСР переміг би нацистську
Німеччину і без економічної допомоги союзників.

	Факти стисло

Допомога за програмою ленд-лізу стала одним із вирішальних фак-
торів перемоги країн Об’єднаних Націй над країнами Осі. За по-
ставки за програмою ленд-лізу СРСР лише частково розрахувався
із США золотом. Загалом, СРСР (і Росія як правонаступниця СРСР)
сплатили не увесь борг.

	Факти докладніше

Програма ленд-лізу — це система, за якою США, здебільшого на
безоплатній основі, передавали союзникам у Другій світовій війні
боєприпаси, техніку (як військового, так і промислово-сільсько-
господарського призначення), продовольство і стратегічну сирови-
ну, включаючи нафтопродукти. Концепція цієї програми надавала
Президентові США право приймати рішення щодо допомоги будь-
якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США.

Допомога надходила 42 країнам. Основними клієнтами стали Ве-
лика Британія, а також СРСР, Франція, Китай і країни Британської
Співдружності. Загальний обсяг програми склав більше 50 мільярдів
доларів у цінах 1941—1945 років. Обсяг допомоги Радянському Союзу—
11,3 мільярдів доларів. За оцінками окремих західних фахівців, загальна
допомога країн Заходу СРСР сягнула близько 19 мільярдів доларів.

У СРСР певне значення поставок визнавали, проте свідомо при-
меншували. З 1947 року з подачі відомого економіста Миколи Воз-
несенського наголошували, що загальний розмір допомоги західних
країн Радянському Союзу за ленд-лізом складав усього близько 4 %
від засобів, витрачених країною на війну. А танки й авіацію поста-
чали в основному застарілих моделей.

В умовах протистояння СРСР і США, Варшавського договору
і НАТО цей міф мав підкреслити виключний внесок Союзу в пере-
могу. При цьому особливу увагу зосереджували на применшенні
ролі союзників. Нівелювання значення союзницької допомоги за
ленд-лізом стало однією з головних складових цієї політики.

Історики й економісти країн Північної Америки та Європи,
навпаки, запевняли, що без ленд-лізу Радянський Союз навряд
чи зупинив би німецьку агресію.

Льотчики 21-го гвардійського винищувального авіаполку біля американського
винищувача Р-39 «Аерокобра», травень 1943 р.
Радянська механізована частина, оснащена американськими джипами «Вілліс»,
Центральний фронт, липень 1943 р.

Переважна частина дослідників визнавала — матеріально-тех-
нічна та гуманітарна допомога США й інших країн, надана СРСР
у роки війни, як за програмою ленд-лізу, так і громадськими орга-
нізаціями, до недавнього часу штучно занижувалася і применшу-
валася. Поставки мали важливе значення для армії, вони давали
доступ до нових зразків озброєння й промислового устаткування.

Останніми роками на тлі загострення відносин з країнами Заходу
в Росії відновилася тенденція применшення ролі допомоги союзників
у війні. Цей міф у Росії не лише зберігся, а й навіть актуалізується на
рівні уряду РФ, зокрема у книзі теперішнього міністра культури РФ
і голови Російського воєнно-історичного товариства Володимира Ме-
динського «Война. Мифьі СССР. 1939—1945», що вийшла у 2011 році.

Номенклатура поставок для СРСР визначалася радянським
урядом і була покликана затулити «дірки» у постачанні радянської
промисловості та армії. Ця допомога виявилася вкрай важливою
і навіть рятівною для СРСР.

За різними оцінками, у загальному обсязі необхідних поставок
для потреб армії західна техніка складала:

—	у бронетанкових військах — 12—16%,

—	в авіації — 10—15%,
— на флоті — 32,4 %.

Питома вага транспорту доходила до 70%, тобто радянська ар-
мія їздила переважно на американських автомобілях. Основним
шасі «Катюш» стали «Студебекери». У той час як Сполучені Штати
дали близько 20 тисяч автомобілів для радянської «Катюши», СРСР
випустив усього 600 вантажівок.
Танки «Черчилль III» британського виробництва з 48-го полку важких танків
рухаються вулицями Києва, листопад 1943 р.

Радянський реактивний міномет БМ-13 «Катюша» на шасі американського
вантажного автомобіля «Студебекер», червень 1945 р.

СРСР отримав за ленд-лізом:

—	622,1 тисяч тонн залізничних рейок (понад 56% від власного
виробництва),

—	З мільйони 606 тисяч автопокришок (43 %),

—	1 900 паровозів (у 2,4 рази більше, ніж кількість виготовлених
у СРСР за роки війни) і 11 075 вагонів (більше у 10,2 рази),

—	610 тисяч тонн цукру (42%), 664,6 тисяч тонн м’ясних консервів
(108%).
США і Британська імперія надали понад 18% авіабензину, ви-
користаного за роки війни радянською авіацією.

Продовольства, яке було доставлено в СРСР за ленд-лізом, ви-
стачило б для того, щоб годувати армію в 10 мільйонів осіб протя-
гом 1 688 діб, тобто упродовж усієї війни.

А якщо взяти до уваги калорійність продовольства, наданого ок-
ремими фірмами і громадськими організаціями, а також ввезеного
в СРСР питного спирту, то можна стверджувати, що продовольства,
яке надійшло від союзників, за калорійністю вистачило б не лише на
повне утримання Червоної армії протягом усієї війни, а й на вагому
добавку до раціону частини цивільного населення.

ЩО ОТРИМАВ СРСР ЗА РОКИ ВІЙНИ
ВІД ЗАХІДНИХ СОЮЗНИКІВ

Інфографіка Олени Козіної (сіеро.иа)
МІФ 23

Українці —
чемпіони з колабораціонізму
у світі

Колабораціоністи були всюди — серед греків та англій-
ців, серед росіян та євреїв — але ніде у масовій свідомості
народу співпраця з окупантами не заохочувалась. Те, що
сьогодні відбувається в Україні та Прибалтиці, — євро-
пейська аномалія.

Андрій Медвєдєв,
«Новьіе украинские герой:
под знаменами СС», иезіі.ги,
жовтень 2014 року

	Суть міфу

Українці були головними колаборантами нацистів і радо йшли до
них на службу.

	Факти стисло

Масштаби російського військового колабораціонізму більші, ніж
українського.
	Факти докладніше

Співпраця окупованих III Райхом народів із нацистським режимом
мала загальноєвропейський характер. В її основі лежали як політич-
ні мотиви, так і соціальні причини — необхідність виживати в екс-
тремальних умовах війни і тоталітарного режиму. Економічної та
побутової співпраці не могла уникнути жодна з окупованих країн.

Для представників державних європейських націй, окупованих
Німеччиною, політична і військова співпраця з ворогом була ви-
бором, який підважував громадянський обов’язок перед власною
батьківщиною. Альтернативою політичному і військовому колабо-
раціонізму міг бути пасивний або активний опір, чи просто відмо-
ва від надмірного сприяння окупанту. Поневолені Гітлером нації
Західної Європи могли сподіватися на перемогу антигітлерівської
коаліції як на вирішення проблеми свого визволення.

Інша ситуація склалася на сході Європи. Тут нацистський окупа-
ційний режим був більш жорстким, але і довоєнна ситуація не була
прийнятною для всіх місцевих мешканців. Існувала проблема без-
державних народів, а також неприйняття політичних режимів, що
існували до німецької окупації. Особливо яскраво ці особливості
були виражені на території, що її III Райх захопив у Радянського Со-
юзу. Нацисти активно використовували у боротьбі проти Москви
національне питання в СРСР та незадоволення людей сталінізмом.
Однак замість очікуваного визволення вони запровадили режим
терору та ще більшого поневолення.

Характер і масштаби співпраці визначали самі окупанти, а не
поневолені ними народи. З політичних та ідеологічних мотивів на-
цисти обирали — які ініціативи окупованого населення та їхніх по-
літичних середовищ підтримати чи стимулювати, а які придушити.
Наприклад, у невеликій Латвії з місцевих мешканців створили аж дві
дивізії Ваффен-СС, а всі петиції польських політичних представників
про організацію союзних Вермахту національних сил — відхилили.

В особливо важкому становищі опинилися бездержавні малі
народи, повністю окуповані німцями, такі як кримські татари. Ло-
гіка національного виживання диктувала їм радше співпрацю із
загарбником, ніж безкомпромісну боротьбу.

Розглянемо передумови співпраці з нацистами в Україні та в Росії.

Обидві країни потерпали від тоталітарного сталінського режиму
і мали підстави сподіватися на повалення радянської влади. На від-
міну від росіян, в українців був додатковий мотив бажати поразки
СРСР — прагнення відновлення державної незалежності. Особливо
Вояки українського 204-го батальйону «шума»

це стосувалося жителів Західної України, які до німецької окупації
менше двох років перебували у складі Радянського Союзу, і цей
короткий досвід не був райдужним.

Німеччина повністю окупувала Українську РСР, натомість РРФСР
втратила близько 17% території. Кількість населення України була
вища, ніж окупованої частини Росії. Поки Вермахт дійшов до ро-
сійських земель, ілюзії радянських громадян з приводу «німецьких
визволителів» уже істотно ослабли. Окупація України тривала дов-
ше, ніж західних регіонів Росії.

Підрахувати точну кількість представників кожного з двох
окупованих народів, які пішли служити до німців, досить склад-
но. Хоча нацисти і створювали національні військові формуван-
ня, чіткої кореляції між національним статусом певного східного
батальйону та національністю його особового складу не було.
У «російських» формуваннях траплялося багато етнічних україн-
ців і навпаки. Навіть політична орієнтація того чи іншого вояка
не завжди визначала місце його служби.

Загалом в «українських» формуваннях Вермахту, СС, поліції та
інших структур дослідники нараховують близько 250 тисяч особо-
вого складу. У «російських» формуваннях цей показник варіюється
від 300 до 800 тисяч, залежно від методології підрахунку.

Основна маса «східних» підрозділів мала ротний та батальйон-
ний склад і належала до поліції або Вермахту (підрозділи зі штатом
від 100 до 500 осіб). Одні з них носили нарукавні нашивки «РОА»
(Російська визвольна армія), а інші «УВВ» (Українське визвольне
військо). Серед українських формувань на німецькій службі тільки
14-та Ваффен-СС дивізія «Галичина», сформована протягом 1943—
1944 років, нараховувала більше ніж 1000 осіб особового складу
(за весь час через це формування пройшло близько 32 тис. осіб).
До листопада 1944 року дивізії офіційно відмовляли у праві назива-
тися «українською». Інші великі українські формування — на рівні
полків і бригад — почали творитися щойно в останній рік війни.

Серед російських формувань із самого початку траплялися
більш колоритні та чисельні підрозділи. Російська визвольна
народна армія (РОНА) виникла як антипартизанське ополчен-
ня, згодом її перетворили на бригаду, а потім на 29-ту дивізію
Ваффен-СС. У вересні 1943 року РОНА нараховувала 12—15 тис.
вояків. Російський корпус на Балканах — понад 10 тис. вояків.
Російська народна національна армія (РННА) — 4 тис. вояків.
1-ша російська національна бригада СС «Дружина» — 2,5 тис.
вояків. Проросійський 15-й козачий кавалерійський корпус СС —
близько ЗО тис. вояків. Абсолютна більшість полонених полков-
ників і генералів Червоної армії ішли служити не в «українські»,
а в «російські» формування Німеччини.

У пошуках політичного підґрунтя співпраці з окупантами росіяни
створювали «партії», які мавпували нацистську ідеологію НСДАП.
Такими були, наприклад, Російська національно-трудова партія,
Бойовий союз російських націоналістів, Народна соціалістична
партія Росії «Вікінг». Основна частина українських політичних се-
редовищ, які співпрацювали з III Райхом, були політично більш зрі-
лі і меншою мірою піддавалися нацистській індоктринації. Звісно,
були випадки українських організацій, які сповідували нацистську
ідеологію, наприклад, УНАКОР, але їхній вплив був незначним.

Унікальним явищем в окупаційній практиці було російське вій-
ськово-цивільне самоврядування. З дозволу командування Вер-
махту на Брянщині існувала так звана «Локотська республіка».
Її російська адміністрація керувала населенням у понад півмільйона
осіб протягом більше півтора року. Саме в таких формах існував ро-
сійський антикомуністичний національних рух. Натомість українці
створили УПА, яка боролася проти обох тоталітарних режимів.

Військово-політичне керівництво Третього Райху загалом було
більш схильне використовувати російське національне питання,
ніж українське. Це особливо проявилося на завершальному етапі
війни, коли у розпачі Берлін дав карт-бланш на активну діяльність
національним військовим формуванням та їхнім політичним пред-
ставництвам. Німці більше підтримували росіян, а українців до
останнього схиляли підкоритися «старшому брату».

14 листопада 1944 року у Празі створено Комітет визволення
народів Росії (КОНР) на чолі з генералом Андрієм Власовим. 28 січня
почали приводити до присяги збройні сили КОНР Наприкінці квітня
вони номінально складалися з трьох дивізій (одна у стадії формування)
та додаткових підрозділів загальною чисельністю 120—130 тис. осіб.
Натомість Український національний комітет (УНК) на чолі з генера-
лом Павлом Шандруком німці визнали щойно 12 березня 1945 року.
Під прапори Української національної армії (УНА) Шандрук встиг
зібрати близько 38 тис. осіб, у тому числі неповні дві дивізії.

Таким чином, «успіхи» росіян у співпраці з III Райхом здаються
соліднішими, і тут українці мусять поступитися першістю.

Солдати 1-ї дивізії збройних сил КОНР здіймають російський триколор
МІФ 24

Батальйони «Нахтіґаль», «Роланд»
та дивізія «Галичина»
були каральними підрозділами СС

Ізраїль готовий надати документальні докази звірств
батальйону НасЬН^аІІ $8 під командуванням Шухевича.

Комуністична партія України, заголовок
повідомлення на офіційному сайті, 7 грудня 2007року

	Суть міфу

Під час Другої світової війни німці створили з українських на-
ціоналістів батальйони «Нахтіґаль», «Роланд», а також дивізію
«Галичина». Ці підрозділи комплектувалися з нацистських кола-
борантів, входили до структури СС, підпорядковувалися її керів-
ництву та мали есесівські звання. «Нахтіґаль», «Роланд» та дивізія
«Галичина» були створені для винищення мирного населення на
окупованих територіях.

	Факти стисло

«Нахтіґаль» та «Роланд» діяли у складі Вермахту, ніколи не входили
до структури СС, а їхні вояки не мали есесівських звань. На по-
чатку німецько-радянської війни обидва батальйони виконували
допоміжні функції, а восени 1941 були переформовані у 201-ий
охоронний батальйон поліції порядку.

Дивізія «Галичина», створена у 1943 році, належала не до за-
гальних СС, а до військ СС і використовувалася передусім як
бойова частина.

	Факти докладніше

Цей міф сформувався за радянських часів. Відповідно до нього,
всі учасники українського визвольного руху під час війни були
зрадниками батьківщини та маріонетками на німецькій службі,
які радо виконували всі забаганки «хазяїв». Німці ж довіряли їм
лише найбруднішу роботу — проведення каральних акцій проти
неозброєного цивільного населення.

Здебільшого автори подібних «сенсацій» не розуміють різницю
між військовими формуваннями, що діяли на території України
у роки війни. Тому й у пересічного глядача, зазвичай, не вини-
кає запитань, коли він чує з блакитного екрана про «батальйон
СС Нахтіґаль». Але факти свідчать про інше.

Батальйони «Нахтіґаль» та «Роланд» ніколи не були підроз-
ділами СС. Ініціатором їх створення був не райхсфюрер СС Гім-
млер, а ОУН, спільно з офіцерами Вермахту, зокрема з військової
розвідки (Абверу).

Утім, кожен з ініціаторів створення батальйонів переслідував
власну мету. Оунівці розглядали ці два батальйони як певною мірою
основу для майбутньої української армії. Адже на початку 1941 року
керівництво ОУН знало про підготовку до війни Німеччини та СРСР
і розраховувало, що саме у момент початку війни вдасться підняти
повстання на території України і створити незалежну державу.

Для підготовки повстання і подальшого утримання території були
потрібні люди з військовим досвідом та зброя. Однак у тій ситуації,
у якій опинилася ОУН після анексії Західної України Радянським Со-
юзом, отримати військовий вишкіл її члени могли лише у лавах однієї
армії — німецької. Країни Західної Європи не готові були сприймати
ОУН як самостійного гравця і не надавали їй допомогу. А перемовини
із головним ворогом — СРСР тим паче були неприйнятні.

У переговорах із керівництвом Абверу представники ОУН дома-
галися створення спеціальних підрозділів, у яких члени організації
мали пройти військовий вишкіл, а згодом — стати основою для
формування нової української армії.
Бійці батальйону «Нахтігаль»

Німецька сторона мала дещо інші плани. «Нахтіґаль» і «Роланд»
керівництво Абверу розглядало як розвідувально-диверсійні ба-
тальйони, які під час війни мали влаштовувати диверсійні операції
проти радянських військових частин, а також забезпечувати безпе-
ку пересування німецьких частин, роззброєння залишків Червоної
армії, охорону ешелонів з полоненими та боєприпасами.

Завдання, які ставили перед батальйонами як керівництво Абве-
ру, так і ОУН, суттєво відрізнялися від задач, які мали виконувати
СС на окупованих територіях.

Рядові та частина командирів батальйонів були українцями.
Вони носили військові, а не есесівські звання, а їхні командири
з німецького боку також були з Вермахту. І «Нахтіґаль», і «Роланд»
жодним чином не підпорядковувалися командуванню СС.

Незважаючи на сподівання ОУН, участь обох батальйонів у бо-
йових діях була обмеженою. «Роланд» улітку 1941 року перекинули
на територію Молдови та Одеської області, де його особовий склад
кілька тижнів перебував у очікуванні наказу, а потім підрозділ
знову повернули до Австрії.

Батальйон «Нахтіґаль» у складі німецької армії брав участь у зай-
нятті Львова та дійшов до Вінниці. Вже у серпні 1941 року його від-
кликали з фронту, а 16 вересня обидва батальйони переформували
(докладніше про причини переформування цих батальйонів — чи-
тайте у міфі 25).

Геть іншою була історія дивізії «Галичина». Її створення почало-
ся майже через два роки після створення батальйонів «Нахтіґаль»
та «Роланд» — навесні 1943 року, на території Східної Галичини, яка
тоді входила до складу німецького Генерал-губернаторства.

Хоча в офіційній назві формування до квітня 1945 року була
присутня абревіатура «СС», однак від самого початку дивізія була
суто військовим формуванням. Тому вона входила до структури
не загальних СС (АП^етеіпе 88), а до так званих військ СС (УУайеп-
88). Таких дивізій існувало більше сорока, в основі половини з них
був особовий склад із населення окупованих і союзних Німеччині
держав (хорвати, латиші, естонці, угорці, французи тощо). Диві-
зія «Галичина» була призначена для бойових дій на фронті поруч
з Вермахтом.

Рядовий та найнижчий командний склад комплектувався з ук-
раїнців — переважно вихідців з Галичини. Командні посади від
батальйону та вище до 1945 року переважно обіймали німці, хоча

Поручник дивізії «Галичина» Володимир Козак. Зверніть увагу на петлиці: замість
есесівських рун у галицькій дивізії носили «левик» — стилізований герб Галичини
траплялися і українці, наприклад, одним із командирів дивізіону був
Микола Палієнко.

Українці вступили до лав дивізії, маючи різні мотиви. Частина
розглядали перебування у «Галичині» як можливість здобути військо-
вий досвід та зброю для того, аби у подальшому перейти до УПА, яка
на той час не мала можливості вишколити та озброїти таку кількість
вояків. Інші сподівалися, що дивізія стане основою для формування
українських військових частин для боротьби з СРСР, нехай навіть
на боці німців. Були й такі, що вступали до лав дивізії, аби уникнути
примусового вивезення на роботу до Німеччини чи не залишитися
на території, на яку мали невдовзі прийти радянські війська. Певну
частину вояків до «Галичини» мобілізували примусово.

Офіційно ОУН(б) виступала проти формування дивізії та навіть
поширювала заклики до українців не вступати до лав «Галичини».
Однак фактично певна кількість членів Організації опинилися у її
складі. Вони так само мали на меті здобути вишкіл та зброю, а також
слугувати «зв’язною» ланкою між вояками дивізії та УПА з тим,
аби у потрібний момент організувати їхній перехід до українського
підпілля. Натомість ОУН(м) навпаки закликала молодь вступати до
лав дивізії, розглядаючи це формування як можливість для зброй-
ної боротьби проти СРСР.

Дивізія «Галичина» брала участь у боях проти наступу Черво-
ної армії. Улітку 1944 року дивізію перекинули під місто Броди на
Львівщині у розпорядження 13-го армійського корпусу в складі
групи армій «Північна Україна», де вона зайняла другу лінію обо-
рони. Під час бою дивізію оточили і розбили. 3 11 тисяч вояків
вийшли з оточення лише близько З тисяч, з яких близько 1,5 тисячі
на чолі з генералом Фрайтаґом відступили у напрямку Закарпат-
тя. Решта або загинули, або потрапили у радянський полон, або
приєдналися до УПА. Загалом дивізія тоді втратила до 70 % осо-
бового складу.

Після перекомплектування дивізію відправили до Словаччини,
де вона брала участь у боротьбі зі словацькими партизанами. У січні
1945 року її перекинули до Югославії для боротьби проти комуніс-
тичних партизанів Йосипа Броза Тіта.

Побутує міф про те, що дивізія «Галичина» начебто здійснювала
придушення Варшавського повстання у серпні — вересні 1944 року,
однак це не відповідає дійсності (детальніше про це у міфі 41).

У квітні 1945 року дивізія деякий час воювала на фронті поблизу
замку Ґляйхенберґ в Австрії. Наприкінці квітня її вивели зі складу
Хор батальйону «Роланд», 1941 р.

військ СС та присвоїли нову назву — «1-а українська дивізія Укра-
їнської національної армії».

Після капітуляції Німеччини вояків дивізії інтернували у бри-
танській та американській окупаційних зонах, а після 1948 року
вони роз’їхалися по всьому світу — у США, Канаду, Австралію,
Аргентину та інші країни. У 1985 році для розслідування фактів
можливої присутності у Канаді воєнних злочинців, у тому числі
вихідців з України та країн Балтії, була створена так звана Комісія
Дешена. За результатом вивчення архівних матеріалів та допиту
свідків у Канаді та Західній Європі Комісія підготувала звіт, в яко-
му жоден з емігрантів — колишніх учасників дивізії «Галичина»
не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої
світової війни.
МІФ 25

Бандера та українські націоналісти
були агентами спецслужб нацистів

...Нюрнберзький трибунал визнав злочинними СС, СД, інші
нацистські спецслужби й організації, а оунівці в них бра-
ли участь. Згодом Генасамблея ООН прийняла додаток:
«Усі військові злочинці Другої світової війни підлягають
розшуку, арешту, суду. На них не поширюється термін дав-
ності. їм не надається право притулку...» Шкода, що тоді ні-
кому не спало на думку записати пункт про заборону нада-
вати відповідним особам звання Героя. Бандера і Шухевич
були агентами гітлерівських спецслужб, і цим усе сказано.

Анатолій Чайковський, «Бандера и Шухевич
бьіли агентами гитлеровских спецслужб,
и зтим все сказано», «Бульвар Гордона»,
12 січня 2010 року

	Суть міфу

Степан Бандера, Роман Шухевич та всі члени ОУН(6) були агентами
Гестапо, СС, СД чи Абверу і лише виконували завдання цих служб.
УПА також постала з волі спецслужб Третього Райху і воювала на
боці гітлерівців.

	Факти стисло

Співпраця між українськими націоналістами та німецькою розвідкою
є достовірним фактом. Міф неправильно оцінює його природу: наці-
оналісти діяли в інтересах створення української держави, будуючи
співпрацю із Абвером як ситуаційний союз. Пік цієї співпраці припав
на період 1939—1941 років, тобто саме в той час, коли Сталін уклав
союз із Гітлером. Після проголошення Акта відновлення Української
Держави у Львові ЗО червня 1941 року та наступного арешту частини
проводу націоналістів шляхи обох сторін остаточно розійшлися.

	Факти докладніше

Витоки міфу лежать у хибному розумінні періоду співпраці ОУН
з нацистською Німеччиною в 1930-х — на початку 1940-х років.

ОУН стала співпрацювати з Німеччиною з геополітичних мірку-
вань: Німеччина була традиційним супротивником Польщі.

Ще Українська військова організація (УВО) мала контакти
з розвідкою демократичної Веймарської Республіки у 1920-ті роки.
З приходом до влади нацистів Німеччина стала найбільшою краї-
ною на Європейському континенті (окрім СРСР), яка найактивніше
прагнула перебудувати Версальський устрій. Це збігалося з наміра-
ми оунівців, оскільки країни-переможниці Першої світової війни
не знайшли місця на карті для незалежної України. Німеччина роз-
глядалася українськими націоналістами як ситуативний союзник.

Варто зазначити, що відносини ОУН із Німеччиною не були без-
хмарними. Після підписання польсько-німецького договору про нена-
пад у 1934 році провідник ОУН Євген Коновалець переїхав з Берліна до
Швейцарії. У тому ж році Німеччина видала Польщі провідного оунівця
Миколу Лебедя, що переховувався там після замаху ОУН на польсько-
го міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького. Врешті-решт,
всупереч очікуванням націоналістів, Гітлер погодився на угорську
окупацію Закарпаття та радянську окупацію Західної України. Тож
Німеччину гостро критикували на шпальтах підпільних українських
видань, наприклад, журналу «Розбудова Нації». Набагато кращими
були відносини ОУН із Литвою, що теж ворогувала із Польщею.

Втім, Німеччина залишалася єдиною реальною силою, здатною
кинути виклик і Польщі, і СРСР, тому і після розколу ОУН банде-
рівці та мельниківці й надалі співпрацювали з німцями.
Степан Бандера — провідник ОУН (революційної)

ОУН(6) через контакти з Абвером і окремими генералами-сим-
патиками українського визвольного руху налагодила військову
підготовку членів організації. В обмін на розвідувальну інформа-
цію націоналісти мали змогу проходити вишколи при воєнізова-
ній охороні заводів, у робітничих командах і поліцейських школах
в німецькій зоні окупації Польщі. До того ж організація створила
мережу незалежних від німців військових курсів, які відвідували
всі її члени аж до Степана Бандери включно.

У лютому 1941 року Бандера досягнув усної домовленості з на-
чальником Абверу адміралом Канарісом і командувачем сухопутних
військ Вермахту фон Браухічем щодо створення українського легіону.
З-поміж членів ОУН сформували два батальйони «Нахтіґаль» і «Ро-
ланд». Вони мали виконувати розвідувально-диверсійні завдання.
Та після початку війни функції «Нахтіґалю» звелися до охорони
комунікацій, а «Роланд» участі в бойових діях узагалі не взяв.

До слова, «Нахтіґалем» з українського боку командував Роман
Шухевич. Однак під час формування батальйону його бійці відмо-
вилися принести присягу Німеччині, а поклялися на вірність лише
Україні (докладніше про це читайте у міфі 26).
Слухай; український народе!

ІЦосква дає накази ОУН!

З таййих Наказів і вказівок що попаді нам в РУ'“’’«И^
що кремлівські жиди стоять у зв’язку з (Мі, якк нібито воює
ПР°Т,: Бб“^ЦОУН сидять агенті* Москви, та отримать ЇМ-
докують накази .кровожадного Сталіна А його «ид,всь«*’х "Хб
ників. В ТИХ гайних наказах, що скоро
ОУН означується як національно замаскована врЛеЖдкМ
частика.'Вона має завдання підбурювати український народ про
ти німецького правління й творити хаос в запіллі.

ОУН в знаряддям жидівського большевизму.
також сховища і центрі ™х ворохобних лементі і ОУН.
Хмо провідників тих банд, вони на утриманні Москва.
Український народе!

Чи хочеш Ти, щоб Тебе згубили ці большевнкн І націоналу
цо злмасковХговірннкн? ч/хйчеш Ти бути гарматнім м’ясом
Твого в*аСнбП вОрЬга?	11я_п1у на

іМн хочеш Тп тим спричинити знищення Твого народу

ЧКндо большевизм, ЩО бачить свій кінець, ПР°®УЗ/®ЄЛ’3
Відсунути свою загибель Твоєю великою поміччю І ТвоеЙ^кров ю.

У Чи Ти хочеш бути заплечннком? Чи хочеш, щоб Твої жі
ки, діти, Твоя молодь і старці стали жертвою озвірілих люде
Згадай страждання й муки, які Твій народ мус в т р
понад 20 літ. Згадай помордованих батьків і синів!
Пригадай міліони громадян і громадянок, вивезе-
них в сибірські степи! Згадай зганьблених і по-
мордованих священиків! Згадай знищені цер-
ковні маеїки і культурні Цінності! відречис* » д ^ои
ворогів! ОУН ш- може ніколи заступати національні інтереси
українського народу.	л

ОУН і большевнзм - Це одно, тому мусять вони бути
знищені І

Німецьке управління.

43/7/624.

ОН

540711

У той час як радянська пропаганда називала націоналістів агентами фашизму,
підлеглі доктора Ґеббельса звинувачували ОУНу роботі на більшовиків

У серпні 1941 року нацисти переформували «Нахтіґаль» і «Ро-
ланд» після початку репресій проти націоналістів за проголошен-
ня Акта відновлення Української Держави. З частини особового
складу батальйонів німці створили 201-й поліцейський батальйон,
який протягом березня — грудня 1942 року займався охороною
німецьких опорних пунктів та протидією радянським партизанам
у Білорусі. На відміну від «Нахтіґалю» і «Роланду», створення
201-го батальйону не узгоджувалося з ОУН(б), а українські бійці
пішли туди служити, щоб уникнути арешту.

1 грудня 1942 року вояки батальйону відмовилися продовжувати
службу. Тоді німці це з’єднання розпустили, а офіцерів заарештували.
Юліан Ковальський — ветеран «Нахтігалю»
і перший начальник штабу УПА. Загинув у бою з нацистами

Настрої і наміри батальйонців красномовно передає куплет з їх-
ньої пісні:

Сорок другий рік минає,
Наш курінь ся розлітає,
Той до жінки, той до мами.
— А ми, решта, в партизани!

Шухевичу вдалося втекти з-під арешту, він став військовим
референтом Проводу ОУН(6), а згодом — очолив організацію.

Не варто перебільшувати значення співпраці ОУН(б) з Абвером.
Зазвичай, Абвер вербував оунівців в індивідуальному порядку,
а Провід ОУН користувався цим і давав агентам свої завдання.
Ці стосунки мали прагматичний характер ситуативного союзу, коли
обидві сторони здобували винятково свою вигоду без політичних
зобов’язань. З цього приводу у квітні 1941 року шеф Гестапо Гайн-
ріх Мюллер казав своєму колезі з СД (служби безпеки) Вальтеру
Шелленберґу, що «українські націоналістичні лідери безконтрольно
прямують до своїх цілей».
Примітно, що в цей самий період 1939—1941 років союзником
Третього Райху, причому цілком офіційно, був Радянський Союз.
Чи значило це, що Сталін став агентом Гітлера? У цій грі кожний
намагався переграти один одного, маючи власні інтереси.

Доречно згадати, що частина майбутніх лідерів ОУН і УПА
відбували службу в Червоній армії в 1940—1941 роках. Напри-
клад, референт пропаганди Проводу ОУН(б) і шеф політвиховно-
го відділу Головного штабу УПА у 1945—1951 роках Петро Федун
як командир артилерії воював на радянсько-німецькому фронті.
Однак такі факти не роблять провідників ОУН(б) «комуністич-
ними агентами».

Зразу ж після німецького нападу на СРСР, 23 червня 1941 року,
ОУН(б) надіслала в райхсканцелярію меморандум щодо того, як
слід вирішити українське питання після розвалу СРСР. У ньому, між
іншим, були такі слова: «Навіть якщо німецькі війська при вступі
в Україну, звичайно, спочатку будуть вітати як визволителів, то
незабаром ця ситуація може змінитися, якщо Німеччина прийде
в Україну не з метою відновлення української держави і відповід-
ними гаслами». Тобто вже тоді бандерівці передбачали можливість

Сучасні міфотворці стверджують, що на фото в центрі —
Бандера у німецькій формі. Насправді це офіцер Вермахту Райнгард Ґелен
антинімецького збройного опору, якщо Німеччина займе недружню
позицію щодо самостійності України.

Отже, попри співпрацю з Німеччиною у військовій сфері, ОУН(6)
проводила власну політичну лінію, про яку нацисти не знали. Яскра-
вою демонстрацією такої поведінки було проголошення Акта віднов-
лення Української Держави ЗО червня 1941 року у Львові. Для гітлерів-
ців це стало цілковитою несподіванкою — незалежна Україна в плани
Третього Райху не входила. 5 липня 1941 року нацисти заарештували
Бандеру, 9 липня — голову новоствореного Уряду Ярослава Стецька.

Протягом липня — серпня окупанти тиснули на провідників
ОУН(б), щоб ті відкликали Акт ЗО червня. Однак ті рішуче від-
мовилися, і їх відправили до берлінської в’язниці. Від 15 вересня
1941 року і до кінця року німецькі каральні органи заарештували
близько 1 500 бандерівців. А 25 листопада 1941 р. поліція безпеки
розіслала наказ про арешт і страту активістів «групи Бандери», які
«готують повстання в райхскомісаріаті Україна з метою ство-
рення незалежної України».

Військова підготовка, здобута за допомогою німців, згодом ста-
ла в пригоді під час антинімецької боротьби ОУН і УПА в 1942—
1944 роках. Багато ветеранів батальйонів «Нахтіґаль», «Роланд»,
201-го батальйону поліції вступили в УПА як інструктори чи
бойові командири. Достатньо сказати, що перший штаб УПА,
у складі Головного командира Василя Івахова — «Сома», началь-
ника штабу Юліана Ковальського — «Гарпуна» і ад’ютанта штабу
Семена Снятецького — «Сівка» («Сійка»), поліг у бою з німцями
13 травня 1943 року. Останні двоє були колишніми офіцерами
батальйону «Нахтіґаль».

Навряд чи б агенти-маріонетки спецслужб займалися такою
самодіяльністю. Зрештою, не стали б маріонетки воювати проти
своїх керівників і спонсорів.

Ні про яку агентурність вищого керівництва ОУН(б) або сліпе
виконання бандерівцями наказів німецьких спецслужб не може
бути й мови. Оунівці мали власну логіку боротьби — здобуття
незалежної Української держави. Усі зусилля, в тому числі й вій-
ськова співпраця з німцями, були підпорядковані саме цій меті.
Свої плани ОУН від гітлерівців приховувала. І Акт відновлення
Української Держави ЗО червня 1941 року став моментом істини
у стосунках ОУН з Німеччиною.

Стало очевидним те, що насправді німецькі нацисти та укра-
їнські націоналісти — вороги.
МІФ 26

Роман Шухевич служив
у військах СС

Добровольців переодягни в есесівську форму, їхнім
командиром призначили «роландівця», майора По-
бігущого, а одним із сотників — Шухевича, котрому
присвоїли звання гауптштурмфюрера СС і нагородили
залізним хрестом.

Анатолій Чайковський,
«Бандера и Шухевич бьіли агентами
гитлеровских спецслужб,
и отим все сказано»,
«Бульвар Гордона»,
12 січня 2010 року

	Суть міфу

Головний командир УПА Роман Шухевич мав військове звання
гауптштурмфюрера СС та отримав з рук Гітлера один або навіть
два німецькі «Залізні хрести» — за участь у каральних операціях
проти мирного населення.
	Факти стисло

Жодного стосунку до з’єднань СС Роман Шухевич не мав, також
не існує жодних відомостей про нагородження Шухевича будь-якими
відзнаками Вермахту та Третього Райху.

	Факти докладніше

Задовго до початку світового збройного протистояння українські
націоналісти розглядали можливість нової великої війни як шансу
для збройного виборювання незалежності України.

Українці потребували союзників у творенні національних мі-
літарних структур. Проте коло союзників у цій справі було дуже
обмеженим, оскільки діяльність цих мілітарних з’єднань була спря-
мована проти країн, між якими було розділено український народ
у міжвоєнний період.

В ОУН усвідомлювали, що здобуття незалежності можливе тіль-
ки за допомогою армії. А армія потребувала не тільки відважних
рядових, а й фахових офіцерів та сучасного озброєння. Усе це могла
забезпечити тільки державна машина. А тому треба було знайти со-
юзника, який би погодився допомогти в оснащенні ядра майбутньої
армії. Німеччина вважалася цілком підходящим варіантом через
наявність спільного противника — Радянського Союзу.

Батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» стали результатом угоди
ОУН з військовою розвідкою (Абвером) і розглядалися українськи-
ми націоналістами як ядро для майбутніх самостійних збройних
сил. Вони не мали стосунку до структури СС і діяли в оперативному
підпорядкуванні Вермахту.

ОУН(6) чудово розуміла, що домовляється з тоталітарною дер-
жавою, яка переслідує виключно власні інтереси. Щоб не перетво-
ритися на інструмент у чужих руках, лідери ОУН(б) виставили
умови — майбутні батальйони мали перебувати під їхнім політич-
ним проводом, підлягаючи німецькій команді тільки у питаннях
військової тактики та вишколу. Українські вояки не складали при-
сягу Німеччині. Також ОУН(б) залишила за собою право надава-
ти військові звання бійцям та закладати внутрішню організацію
підрозділу. Обидва батальйони готувалися для війни на Східному
фронті і в жодному разі не могли бути використані проти західних
союзників. ОУН домоглася для бійців Дружин українських націо-
налістів (ДУН) — як оунівці називали обидва батальйони — права
мати капеланів, які стали духовними опікунами солдатів-українців.
Одночасно у ДУН була відсутня нацистська агітація.
Роман Шухевич в однострої батальйону «Нахтігаль».

Жодних «есесівських» відзнак — рун і черепів — на його формі немає

«Роланд» і «Нахтіґаль» весною 1941 року пройшли вишкіл
у Нойгаммері та Зауберсдорфі (Німеччина). 22 червня 1941 року —
з перших годин радянсько-німецької війни — «Нахтіґаль» взяв
участь у бойових діях. Командиром «Роланда» з українського боку
був майор Євген Побігущий, командиром «Нахтіґалю» — сотник
Роман Шухевич.

ЗО червня 1941 року «Нахтіґаль» опинився у Львові. Тут усі
солдати отримали звільнення на тиждень, а його командир зай-
нявся насущними проблемами. До Львова якраз добралася група
членів ОУН(б) під командуванням Ярослава Стецька, яка мала
проголосити у Львові відновлення Української держави. Ця подія
відбулася ввечері того ж ЗО червня 1941 року.

У серпні 1941-го солдати довідалися про арешт уряду Ярослава
Стецька (Українського державного правління), в якому Роман
Шухевич обійняв посаду заступника міністра оборони. Вояки
батальйону «Нахтіґаль» висунули вимогу звільнення українських
урядовців. 13 серпня «бунтівні» батальйони зняли з фронту і від-
правили в тил — у Нойгаммер.

З Нойгаммера було відправлено письмовий меморандум із ви-
могою звільнити заарештований Провід ОУН(б) та членів Держав-
ного правління та повернути батальйон на Східний фронт. Вимоги
не виконали, а самі батальйони розформували.

Обидва батальйони восени 1941 року реорганізували в одну
частину — 201-й шуцманшафт-батальйон, який формувався на
контрактній основі. Після додаткового вишколу цей батальйон
відправили у Білорусь для охорони шляхів сполучення. Незва-
жаючи на це, місцева окупаційна влада у Білорусі намагалася
схилити Шухевича до участі у стяганні «контингентів» з селян,
але отримали рішучу заперечну відповідь.

1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився, й учасники
батальйону відмовилися присягати Адольфові Гітлеру. Батальйон
перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу
вдалося втекти, і в листопаді 1943 року він очолив УПА.

Як бачимо, у жодній із частин СС Роман Шухевич не служив.
Батальйон «Нахтіґаль» перебував у підпорядкуванні командуван-
ня Вермахту. Під час Нюрнберзького процесу питання про участь
«Нахтіґалю» у воєнних злочинах не піднімалося.

Історія про те, що Шухевич нібито отримав «Залізний хрест» із
рук Гітлера, є вигадкою. Її у 2007 році поширив лідер КПУ Петро
Симоненко під час засідання Верховної Ради. Насправді, у списку
нагороджених «Залізними хрестами» присутні українці (переважно
з дивізії СС «Галичина»), але Романа Шухевича серед них немає.
У 2010 році суд зобов’язав Симоненка: «На найближчому з мо-
менту набрання законної сили рішення суду пленарному засіданні
Верховної Ради України спростувати поширену ним недостовірну
інформацію про Романа Шухевича». Попри це, міф про «Залізні
хрести» Шухевича досі активно експлуатують певні середовища.

Насправді хрестами Шухевича відзначив не Гітлер, а підпільний
парламент — Українська головна визвольна рада. Звісно, це були
не німецькі, а українські нагороди: Золотий хрест бойової заслуги
1-го класу і Золотий хрест заслуги 1-го класу, присуджені командиру
УПА в 1950 році, посмертно.
МІФ 27

Українські націоналісти
масово винищували євреїв
під час війни, особливо у Львові
та Бабиному Яру

Так з благословення «святої» церкви здійснювався один
із найжорстокіших злочинів століття — поголовне зни-
щення євреїв як на Україні, так і за її межами. Його вико-
навцями були не тільки есесівські айнзацкоманди, <...>
але й не меншою мірою українські націоналісти, які про-
славилися як наймані убивці та фашисти.

Войцеховский А., Дьігас Ж., Ткаченко Г.
«Без права на реабилитацию. Сборник публикаций
и документов, раскрьівающих антинародную
фашистскую сущность украинского национализма
и его апологетов в двух книгах», 2006 рік

	Суть міфу

Під час війни українські націоналісти як посіпаки німців масово
убивали євреїв, виступаючи ледь не головною рушійною силою.
Найбільш масові випадки знищення євреїв руками українських
націоналістів були у Львові та у Бабиному Яру в Києві.
	Факти стисло

Масове та систематичне винищення євреїв у роки війни на тери-
торії України проводили нацисти. Для цього вони сформували
спеціальні структури — айнзацгрупи, айнзацкоманди та зондер-
команди. Для їх посилення використовували підрозділи так званої
допоміжної поліції, які залучали до винищувальних акцій під час
Голокосту. Вони формувалися з місцевого населення, радянських
військовополонених, колишніх працівників радянської міліції, хоча
серед них могли бути й члени ОУН. За національним складом вони
включали не тільки українців, але й росіян та представників інших
національностей. У єврейських погромах також іноді брали участь
представники місцевого населення, але не тільки українці, а й пред-
ставники інших національностей. Переважна частина з них не були
членами ОУН або інших українських націоналістичних організа-
цій та навіть не обов’язково сповідували націоналістичні погляди.

	Факти докладніше

Це ще один історичний міф, за допомогою якого радянська, а згодом
російська пропаганда намагалися виправдати боротьбу каральних
органів СРСР проти ОУН та УПА. Мовляв, під час війни «бандерів-
ці» тільки те й робили, що масово винищували євреїв, поляків та
вчительок російської мови. А отже, «доблесні чекісти» та працівни-
ки інших «внутрішніх органів» «боролися» з «бандерівцями» аж до
кінця 1950-х років не просто так, а виключно аби не дати останнім
«масово» знищити ще когось.

До лав «українських націоналістів» радянська та російська про-
паганда записували не тільки членів ОУН, але й членів тих струк-
тур, які формально не мали до Організації жодного стосунку.

Нерідко у сучасних російських ЗМІ можна зустріти твердження
про «масове знищення євреїв послідовниками Бандери», про «від-
повідальність Бандери за знищення західноукраїнських євреїв», про
те, що батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» були мало не головними
ініціаторами Голокосту на території України. Тим самим завдя-
ки змішуванню понять у головах глядачів та читачів намагаються
штучно сформувати «логічний рядок»: українці, які виступають за
незалежну державу, є націоналістами, а українські націоналісти під
час війни знищували євреїв, отже, всі, хто виступає за Українську
державу, є явними або потаємними антисемітами та злочинцями.

Масове та систематичне винищення євреїв у роки війни на те-
риторії України проводили не українські націоналісти, а нацист-
Пауль Блобель — командир зондеркоманди,
яка здійснювала розстріли євреїв у Бабиному Яру

ські військові та воєнізовані структури. Головним чином це були
так звані айнзацгрупи, айнзацкоманди та зондеркоманди. Вони
складалися з працівників німецької служби безпеки, СС, поліції та
допоміжного персоналу.

Наприклад, до Львова штаб німецької айнзацгрупи прибув 1 лип-
ня, на другий день після того, як німецька армія зайняла місто.
У цей час у місті відбувся погром євреїв. Поширений міф, що нібито
головними організаторами та виконавцями погрому були члени
ОУН та бійці батальйону «Нахтіґаль».

Але насправді керівництво ОУН(б) ще у квітні 1941 року у по-
становах II Великого збору вказало, що головною метою Організації
є здобуття Української держави, а організація єврейських погромів
є спробою зовнішніх сил відволікти увагу «українських мас» від цієї
мети, користуючись їхніми антиєврейськими настроями.

«Нахтіґаль» як військовий підрозділ так само не брав участі ані
в організації, ані у здійсненні погрому. Один з вояків батальйону пі-
зніше згадував про наказ командира Романа Шухевича не брати участі
у розправі над цивільним населенням. Крім того, причетність «Нахті-
ґалю» до єврейського погрому не знайшла підтвердження під час слу-
хання у післявоєнний час західнонімецьким судом справи Теодора
Оберлендера. Ба більше, того нещодавно розсекречені документи
КҐБ засвідчили, що звинувачення вояків цього батальйону було
елементом спецоперації радянських спецслужб 1959—1960 років.

Звичайно, це не спростовує того факту, що окремі вояки баталь-
йону, а також окремі українські націоналісти з власних мотивів могли
брати участь у погромі. Однак головними підбурювачами та організа-
торами погрому виступили якраз представники німецьких структур.

Після відступу Червоної армії зі Львова у тюрмах міста знайшли
тисячі трупів в’язнів, яких без суду розстріляли енкаведисти перед
втечею. Це викликало масове збурення містян, чим скористалися
німецькі структури, щоб спрямувати гнів та агресію у бік євреїв,
хоча серед розстріляних були і представники цього народу.

Головну роль у розправах над єврейським населенням відіграло
місцеве «шумовиння»: дрібні та не дуже кримінальні злочинці та
інші «низи» суспільства, до яких належали представники різних
національностей. Ясна річ, що ніякої статистики ніхто не вів. Але
слід пам’ятати, що на той момент українці становили меншість
населення Львова.

До кінця липня 1941 року німецька айнзацкоманда здійснювала
масові розстріли львівських євреїв. Восени нацистська окупаційна
адміністрація створила гетто. Туди за наказом німецької влади
примусово переселили євреїв Львова. Під час цієї акції загинули
або були вбиті близько 5 000 старих та немічних.

Узимку 1941 —1942 років нацисти почали відправляти євреїв
з львівського гетто до концентраційних таборів, насамперед, Янів-
ського та Белжецького. Це здійснювалося силами підрозділів СС,
німецької та допоміжної поліції, яка складалася з місцевого насе-
лення. Лише у цих двох таборах протягом війни знищили більше
450 тисяч євреїв із Західної України.

Нацисти систематично убивали євреїв, які не могли працювати.
Оголосивши, що у гетто можуть перебувати лише євреї з так званою
«робітничою картою», німці періодично влаштовували «зачистки»,
під час яких спалювали будинки, де переховувалися євреї. 1 червня
1943 року львівське гетто за наказом окупаційної влади ліквідували.
У цій акції брали участь підрозділи СС та німецької поліції. Близько
З 000 євреїв убили під час ліквідації гетто, решту 7 000 вивезли до
Янівського концтабору.

В інших районах Галичини акції масового винищення євреїв
проводилися у березні — квітні 1942 року силами зондеркоманд,
Вермахту та шуцполіції.
Федір Вовк — бандерівець, віце-президент Української головної визвольної ради —
Праведник народів світу за порятунок євреїв

У Києві масові розстріли євреїв відбувалися на території Ба-
биного Яру. Після зайняття міста німецькими військами лише
29—30 вересня 1941 року зондеркомандою під керівництвом Пауля
Блобеля та німецькою поліцією було розстріляно більше ЗО ти-
сяч євреїв. Євреїв масово розстрілювали також у першій половині
жовтня. Радянська та російська пропаганда часто наголошує на
тому, що у цих розстрілах ледь не головну роль відігравали «бан-
дерівці» з Буковинського куреня та київської допоміжної поліції.
Поява та активне використання цієї тези у середині 1980-х років
збіглося з початком широкомасштабної пропагандистської кампанії
з нагоди 40-річчя Нюрнберзького процесу, яка проводилася в СРСР.

Однак тут пропаганда, користуючись необізнаністю пересічних
громадян в історії українського визвольного руху, майстерно змі-
шує різні структури.

Буковинський курінь до ОУН(б) не мав ніякого стосунку. Його
створено за участю ОУН(м) — «мельниківців». У будь-якому ви-
падку вояки куреня прибули до Києва лише у першій половині
листопада, більш ніж через місяць після злочину у Бабиному Яру,
а тому не могли брати участі у цих розстрілах.

Створення київської поліції розпочалося наприкінці вересня
1941 року. Деякі автори помилково ототожнюють її коменданта
з провідним діячем ОУН(6) Дмитром Мироном — «Орликом» і на
цій підставі роблять висновок, ніби ця поліція була створена бан-
дерівцями та складалася з «українських націоналістів». Але у дійс-
ності комендантом тоді був Анатолій Конкель, який використову-
вав подібний псевдонім, а Дмитро Мирон київську поліцію ніколи
не очолював. Сама поліція складалася здебільшого з радянських
військовополонених. Та й «українською» вона була досить умовно,
лише за територіальною ознакою. Адже у її лавах служили не тільки
українці, але й багато росіян та людей інших національностей. На-
решті, під час розстрілів у Бабиному Яру київська поліція справді
брала участь в акціях, але виконувала лише допоміжні функції —
розклеювання оголошень, патрулювання, оточення території та збір
речей розстріляних. Розстрілювала євреїв німецька зондеркоманда
та німецька поліція. Тим паче, не брали участі у розстрілах у Баби-
ному Яру населення Києва та структури ОУН.

На жаль, у погромах та інших антиєврейських акціях на те-
риторії України з власних мотивів часом брало участь місцеве
населення. Але це були не тільки українці, але й росіяни, поляки
та представники інших національностей. Серед них могли бути
і деякі члени українських націоналістичних організацій чи особи,
які сповідували націоналістичні погляди. Проте навіть у німець-
ких документах періоду війни можна зустріти згадки про те, що
єврейські погроми та антиєврейські акції взагалі не мали широкої
підтримки серед людей.

Є дані про випадки, коли бандерівці у Центральній та Східній
Україні давали євреям фальшиві паспорти або навіть переховува-
ли їх від німців. Поміж тих, хто рятував євреїв під час війни, були
також члени ОУН. Серед них — дружина Головного командира
УПА Романа Шухевича Наталія, священик Омелян Ковч (член ОУН
з 1930-х), віце-президент УГВР Федір Вовк, пізніше визнаний «Пра-
ведником народів світу», та інші.
МІФ 28

Червоні партизани —
«народні месники»

«Народними месниками» називали партизанів. Вони
мстилися фашистським загарбникам за віроломний
напад на нашу країну, за терор, грабунки і насильство,
вчинені на окупованій території. Партизанський рух...
був боротьбою радянського народу проти фашистських
загарбників на тимчасово окупованій території СРСР,
головною формою якого були озброєні дії партизанів та
підпільників... Він розгорнувся по всій окупованій тери-
торії і мав небачений в історії розмах та результативність.

«Бопьшая советская знциклопедия»,

3-є видання, том 19

	Суть міфу

Після того, як Німеччина напала на Радянський Союз, місцеві жи-
телі одразу і масово пішли у радянські партизани. їхні загони з пер-
ших днів війни чинили активний спротив окупантам, заподіювали
великих втрат та мстили за страждання мирних людей.
	Факти стисло

Радянська партизанка формувалася переважно централізовано та
у плановому порядку. Ядром були керівники партійних осередків та
співробітники НКВД. До 1943 року їхня активність обмежувалася
районами, де не було великих сил окупантів. Радянські партизани
неодноразово знущалися над місцевими жителями, реквізували
харчі та майно, а часом навіть вбивали мирних мешканців.

	Факти докладніше

На відміну від західноєвропейських рухів Опору, що виникли
внаслідок самоорганізації цивільного населення, радянський пар-
тизанський рух створили та контролювали ВКП(6) та НКВД, він
мав підтримку у забезпеченні, зв’язку та озброєнні від Черво-
ної армії.

У завданнях керівництва СРСР, Центрального (далі — ЦШПР)
та Українського (далі — УШПР) штабів партизанського руху була
відсутня вимога захисту людей від терору і репресій ворога.

Партизани проводили бойові дії та диверсійну роботу, не зва-
жаючи на інтереси і безпеку цивільного населення. їхня діяльність
не тільки ставала причиною жорстоких масових репресій окупан-
тів — партизани дуже часто і не намагалися захистити мирних
жителів від карателів. Типовим прикладом такої поведінки стала
Корюківська трагедія у березні 1943 року.

Влада СРСР жорстко контролювала червоних партизан. В кож-
ному загоні обов’язково був комісар — політичний керівник-кон-
тролер, співробітник НКВД. Начальником УШПР став досвідчений
чекіст Тимофій Строкач.

Важливим завданням радянських партизан був контроль за
політичною лояльністю місцевого населення. Будь-яку несанкціо-
новану ініціативу «на місцях» намагалися якщо не придушити, то
поставити під цілковитий нагляд. «Народних месників», які не були
вихідцями з комуністичного активу або намагалися діяти незалеж-
но від вказівок центру, ретельно перевіряли.

Деяких уже після війни звинуватили у нелояльності та піддали
репресіям. Наприклад, керівника радянських підпільників Уман-
щини, вчителя Кузьму Гриба засудили до 15 років каторги з конфіс-
кацією майна, а Ржищівський підпільний райком КП(6)У взагалі
визнали «націоналістичним».

На початку 1942 року червоний партизанський рух фактич-
но припинив своє існування. Це було наслідком як розпаду його
Григорій Галицький — командир загону ім. Сталіна
Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання

керівних структур на місцях, зрад і втрати матеріальної бази, так
і активних дій окупантів.

За інформацією НКВД УРСР, за весь період від початку нацист-
ської агресії до 1 березня 1942 року було сформовано 1 874 загони
чисельністю близько ЗО тисяч бійців. Утім, на 1 травня 1942 року на
зв’язок з командуванням виходить лише 37 партизанських загонів із
неповними двома тисячами учасників. Втрати радянських партизан
у перший рік існування цього руху наближалися до 100 відсотків.

За підрахунками істориків, у 1941—1944 роках через лави ра-
дянського партизанського руху в Україні пройшло від 115 тисяч
до 180 тисяч бійців. Значна частина «пішли у партизани» лише
після того, як результат війни визначився перемогами союзників
у 1943—1944 роках, та після початку масованого наступу радян-
ських військ на захід.

З самого початку німецько-радянської війни ядром партизан-
ських з’єднань і загонів стала комуністична номенклатура, співро-
бітники НКВД, кадрові військовослужбовці Червоної армії. Значна
частина тодішнього партактиву, який став на чолі радянських пар-
тизан, у 1920—1930 роках мали стосунок до організації насильниць-
кої колективізації, Голодомору, репресій.
Командування Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання

Чернігівський обласний партизанський загін очолив довоєнний
перший секретар обкому КП(6)У Олексій Федоров, згодом — ге-
нерал-майор НКВД. Його перший заступник Микола Попудренко
перед війною був третім секретарем цього ж обкому. В одному зі
своїх розпоряджень у жовтні 1941 року Олексій Федоров наказав
«знищити усіх куркулів, які зайняли колишні свої хати».

Архівні документи наповнені свідченнями про жорстокі рекві-
зиції радянськими партизанами продовольства, що в документах
вищого керівництва СРСР ховалося за евфемізмами «самозабезпе-
чення» та «партизани існують коштом місцевих ресурсів».

Як відплату за дії радянських партизан, нацистський окупацій-
ний режим знищив разом із мешканцями понад 670 населених
пунктів із щонайменше 50 828 особами цивільного населення на
території сучасної України.

1—2 березня 1943 року нацистський каральний загін повністю,
разом з усіма мешканцями, спалив містечко Корюківка на Черні-
гівщині. Загинули близько 7 тисяч осіб, спалено 1 290 будинків.
У всьому містечку вціліло лише 10 будинків.

Корюківська трагедія — найбільший злочин проти мирного
населення такого ґатунку під час Другої світової війни у Європі.
Проте, на відміну від Катині, Корюківська трагедія не стала всесо-
юзним символом скорботи, її історію замовчували у СРСР.
Антон Бринський — командир партизанської бригади на Поліссі.
Убивства партизанами своїх же соратників і цивільних жителів
у його бригаді на грунті грабежів були нормою

Причини такого замовчування доволі прості: Корюківська тра-
гедія була незручною для радянської пропаганди, адже її спровоку-
вав партизанський напад на місцеві окупаційні органи влади. Окрім
того, коли згодом загін чисельністю приблизно 300—500 карателів
розпочав знищення містечка, партизани його не захистили. Хоча
за 15 кілометрів стояло партизанське з’єднання Олексія Федорова,
яке нараховувало від 3 до 5 тисяч вояків і мало десятикратну пе-
ревагу у чисельності над ворогом. Передові партизанські дозори
розташувалися за три кілометри від Корюківки і бездіяльно спосте-
рігали заграву над палаючим містечком. А вже за кілька тижнів —
18 березня — у газеті «Більшовик» червоні партизани затаврували
ганьбою криваву розправу окупантів над жителями Корюківки,
вочевидь, замовчуючи власну бездіяльність.

Радянська історіографія і пропаганда також уникали описів не-
гідних вчинків і злочинів радянських партизан, а документи парти-
занських з’єднань залишалися засекреченими у радянських архівах.

У наказах згадуються випадки, коли командири партизанських
загонів посилали бійців «із задачею доставки свиней або овець
у селян шляхом грабежу», або що група бійців «дістала шляхом
насильства одного кабана, діжку м'яса, пуд борошна та солі» у міс-
цевих жителів.
У документах можна прочитати, як командир партизанського
відділу «знову проявив факт мародерства, тобто стягнув у селя-
нина сукно та проміняв його на самогон». Або як старшина відділу
пропаганди забрав у місцевого мешканця коня та вимагав взаміну
два літри самогону. Чи як заступник командира партизанської
частини «неодноразово пиячив та у п'яному вигляді погрожував
зброєю населенню».

Така поведінка радянських партизан не була таємницею для
керівництва. Наприклад, в одній з радіограм керівник УШПР Ти-
мофій Строкач писав командуванню Волинського з’єднання імені
Леніна: «Ваша розвідка 50 осіб [на] початку грудня за р. Горинь
знищила 48 мирних мешканців через те, що був здійснений один
постріл. Ваша розвідка 26 листопада угнала 150 голів рогатої ху-
доби у мирного населення села Рокитне. Люди у загонах псуються
та займаються мародерством».

Радянський міф про червоних партизанів — «народних мес-
ників» від початку замислювався як «димова завіса». Під завісою
вигаданої масштабності комуністичного опору окупантам мали
ховатися незручні сторінки історії.
МІФ 29

«Справжніми» партизанами були
тільки радянські партизани

Враховуючи, що особовий склад партизанських загонів,
які діяли в Україні, було набрано з місцевих доброволь-
ців, то можна сказати, що українці, за винятком уро-
дженців Галичини і Волині, дуже активно брали участь
в боротьбі проти завойовників. Частка ж тих, хто пішов
на службу до гітлерівців, не була більшою, ніж серед
жителів інших республік СРСР. Це доводить той факт,
що до 1941 року Радянська влада сприймалася пере-
важною більшістю населення УРСР (крім приєднаних
у 1939 році земель), як своя. Відповідно пронімецькі
націоналістичні організації типу ОУН і УПА були чужі
більшості українців.

Сергій Бунтовський,
«Не Бандерой єдиним...

Памяти настоящих
героев Украиньї»,
сайт «Антифашист»
	Суть міфу

Радянські партизани — «наші», бо виконували накази радянського
командування та діяли в інтересах людей. Усі інші формації не були
виразниками інтересів українського народу.

	Факти стисло

Радянська пропаганда та історіографія дуже часто малювала історію
в чорно-білих тонах: є «наші», а решта — «фашисти». Діяльності
інших партизанських формацій намагалися не помічати, замовчу-
вати, а дуже часто — демонізували і фальсифікували інформацію
про них. Проте в Україні боролися різні течії антигітлерівського
руху Опору — комуністична й національна. Така ситуація була
в багатьох країнах Європи.

	Факти докладніше

Під час Другої світової війни європейським рухам Опору далеко
не завжди вдавалося досягти внутрішньої єдності та створити єди-
ний центр керівництва.

Часто в окупованих країнах Центральної та Східної Європи утво-
рювалося дві або кілька найголовніших течій Опору. Національна
течія воювала за створення незалежної держави або її відновлення
в довоєнному вигляді. Національні партизани підпорядковувалися
легітимному уряду своєї країни, що, зазвичай, перебував за кордо-
ном. їхніми конкурентами часто виступали партизани, організовані
комуністичними партіями. Комуністів, які прагнули прийти до влади
у своїх державах, щедро підтримував СРСР.

Яскраво хитросплетіння партизанського руху видно на при-
кладі сусідньої з Україною Польщі. Після окупації німцями сол-
дати Війська Польського утворили підпільно-партизанський рух
Армію Крайову. Вона виконувала накази польського уряду, що діяв
на вигнанні в Лондоні. Ця антинацистська й антикомуністична сила
виступала за визволення Польщі без участі СРСР. Водночас Польська
робітнича партія мала свої відділи — Армію Людову (АЛ). Її метою
було встановлення комуністичної влади після вигнання німців.

Між іншим, це ще не повний список польських партизанів. По-
мірно ліва Селянська партія керувала Селянськими батальйонами
(Батальйони хлопські — БХ). За своєю чисельністю (160 тисяч) це
було друге після АК (350 тисяч) партизанське формування в Поль-
щі. Як наслідок злиття 17 польських партизанських організацій
постали Національні збройні сили (Народові сіли збройні — НСЗ).
Партизани Армії Крайової під час Варшавського повстання,
серпень—жовтень 1944 р.

Ці формації визнавали польський еміграційний уряд у Лондоні,
проте мали відмінні погляди на стратегію й тактику боротьби.

Вони то об’єднувалися в тимчасові союзи, то конкурували одна
з одною. Іноді доходило до взаємної кривавої боротьби. Особливо
непримиренно проти комуністичної Армії Людової виступали на-
ціоналісти з Національних збройних сил. Після завершення війни
формування національного спрямування продовжили боротьбу
проти встановленого у Польщі комуністичного режиму та увійшли
в історію під назвою «Проклятих солдатів».

Справжня громадянська війна розгорнулася в підпіллі у Юго-
славії. Вірні королю загони четників не на життя, а на смерть били-
ся з комуністичними партизанами. Четники — це колишні вояки
королівської армії, організовані генералом Драголюбом Михай-
ловичем в Югославське військо на Батьківщині. Інші партизани
об’єднувалися в Народно-визвольну армію Югославії під проводом
лідера компартії Йосипа Броза Тіта. Західні союзники спершу під-
тримували четників, але ближче до кінця війни надали перевагу
партизанам Тіта. Це й вирішило їхню перемогу в боротьбі за владу.
У 1946 році четників розбили, а Михайловича стратили.

Кривавими міжусобицями відзначався рух Опору в Греції.
Компартія сформувала Національно-визвольний фронт з військо-
вим крилом — Національною народно-визвольною армією. їхнім
Загін четників-націоналістів перед бойовою операцією, Південна Сербія, 1943 р.

найбільшим суперником виступала Національна республіканська
грецька ліга. Третьою повстанською групою була Армія національ-
ного й соціального визволення, що воювала за ліберально-респуб-
ліканський лад.

За британського посередництва всі ці течії підписали в лип-
ні 1943 року Угоду національних загонів для спільної боротьби
проти німецько-італійських окупантів. Але комуністи не хотіли
відновлення старого ладу після перемоги лібералів. Тому в жовтні
1943 року Національна народно-визвольна армія розпочала напади
на інші партизанські групи. Так розгорілася кривава громадянська
війна, що тривала до 1949 року.

Неоднорідним був і рух Опору проти японських загарбників
у Китаї, що тривав у 1937—1945 роках. Заради вигнання окупантів
війська націоналіста Чан Кайші й комуніста Мао Цзедуна припини-
ли громадянську війну і боролися спільно. Однак після звільнення
Китаю взаємна боротьба відновилася.

Спільна боротьба партизанів різних політичних переконань
проти зовнішніх загарбників була поширеним явищем. Вони по-
Югославські комуністичні партизани входять у Белград, жовтень 1944 р.

різному бачили майбутнє своїх країн після визволення. І тому нама-
галися усунути опонентів з арени боротьби. У цьому плані Україна
не була унікальною.

Від перших місяців німецько-радянської війни діяли партизани,
організовані радянським командуванням. Із 1942 року почалося за-
родження національної течії в русі Опору. Утворилися загони «По-
ліської січі» отамана Тараса Боровця і ОУН (мельниківців). На межі
1942/1943 років ОУН (бандерівці) творять Українську повстанську
армію. Така строкатість націоналістичних партизанів існувала до
кінця 1943 року, коли їх усіх бандерівці включили в єдину УПА.

Але СРСР і тут намагався вибудовувати у пам’яті про війну «чор-
но-білу» реальність, де є «правильні» «наші» і зрадники-бандерівці.
Насправді у цілій Європі до знищення нацизму та його сателітів
долучилися і комуністи, і націоналісти, хоч кожен керувався влас-
ною стратегією і метою боротьби.
МІФ зо

УПА — «гітлерівські посіпаки»
і проти нацистів не воювали

Немає жодного документа, який би свідчив про бойові
дії УПА проти німців. І в 42-му, і в 43-му, і в 44-му роках
німці поставляли зброю загонам УПА.

Дмитро Табачник, міністр освіти і науки (2010—2014)
в ефірі передачі «Велика політика» на телеканалі
«Інтер», 12 листопада 2012 року

	Суть міфу

УПА створили німецькі окупанти, в тісній співпраці з ними вона
займалася проведенням каральних операцій проти радянських пар-
тизанів, українського, єврейського і польського населення. Немає
жодних свідчень про антинацистську боротьбу УПА.

	Факти стисло

Про боротьбу між УПА та німецькими окупантами і їхніми союзни-
ками свідчать численні документи німецького, радянського, поль-
ського і власне упівського походження. Діяльність УПА і німецька,
і радянська сторони оцінювали як антинімецьке повстання.

	Факти докладніше

Надзвичайно жорстока окупаційна політика гітлерівців змушувала
Провід ОУН(б) виступити на захист населення збройно. Першу сот-
ню УПА створили 22 січня 1943 року. Уже 7 лютого вона розгромила
німецьку комендатуру в райцентрі Володимирець на Рівненщині.

Весною 1943 року УПА постійно збільшує чисельність і масшта-
би опору. Найзапекліші сутички з німцями вони мали на Луччині,
Ковельщині, Горохівщині, Рівненщині, Кременеччині, Костопіль-
щині, Сарненщині й Лановеччині. Протягом березня 1943 року
повстанці п’ять разів захоплювали районні центри. Під кінець пер-
шого місяця весни німецькі урядовці звітували райхскомісару Еріху
Коху, що на Волині залишилося тільки два райони, вільні від «банд».

Окупаційна адміністрація почала проводити великі антипар-
тизанські операції за участю бронетехніки й літаків. У кінці квітня
в райони Березне, Людвипіль, Мізоч, Острог, Шумськ і Кременець
було перекинуто дивізію для боротьби з УПА.

Каральні акції нацистів виявилися малодієвими. Якщо у берез-
ні підрозділи УПА лише 8 разів нападали на німецькі економічні
об’єкти, то у квітні було вже 57 нападів, а в травні — 70.

На нараді в Рівному 5 червня 1943 року з участю нацистського
міністра окупованих східних земель Альфреда Розенберґа окупацій-
ний керівник Волині та Поділля Гайнріх Шене доповідав, що його
адміністрації «українські націоналісти завдають більше труднощів,
ніж більшовицькі банди».

Цікаво, що цей факт згодом визнало і керівництво радянських
партизанів. Командир радянських партизанів Петро Вершигора
4 березня 1944 року повідомив Український штаб партизанського
руху: «Неможна допустити в Польщі тієї помилки, яку ми зробили
на Волині, віддавши керівництво народним повстанням проти нім-
ців у руки контрреволюційних угруповань націоналістів».

Наявних сил для придушення опору гітлерівцям не вистачало.
Тому з липня 1943 року боротьбою проти УПА зайнявся коман-
дувач антипартизанськими силами на Сході Еріх фон дем Бах. Під
його орудою перебувала 8-ма кавалерійська дивізія СС «Флоріан
Ґейєр» (10 тисяч солдатів) і 10 батальйонів мотопіхоти з артилері-
єю. З повітря це угруповання прикривало 27 літаків, а на землі —
50 танків і бронемашин.
НЕ МОЛОЮМ І ХЛІВОМ,А ВОТБЕМ І КУЛЯМИ.

&

В селі Дюкстаі/Костспільщина/підчас наскоку диксі
німоти один селянин не схотів втікати,як інші,а зістав-
ся в свойому псмешкані.Як тільки прийшли до нього німа-
ки,в!н *іх приняв молоком і хлібом,щоби задобрити дику-
нів 1 щоб ті дарували Зому життя.Німаки молоко випили,
хліб віли,а наївнсг© селянина в варварський спосіб за-
мс рдували/яивцем вкинули в огонь/.

Хай цей випадок послужить кожному,хто вірить ще
облудній німоті.Не молоксм і хлібом витаймо іх,а всг-
йем,окропом,кулями,косами,сокирами,нилами,що лиш в ру-
ки нам попадо.Бий ,ріж,катуй голо мови н І^оту на кожному
кроці,де тільки стрінеш ТІ.ХаЙ Україна дія кожного ката
буде пеклом,де він мусить згинути такою жорстокою смер-
тю, яку він готує нам !

Смерть німакам і всім їх прислужникам 1

Хай живе революція гоневсдених наїррдіві

Хай живе Українська Пьмтанча Армія »

Хай живе Організація Украінськйх Націоналістів і

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНЕ АШЯ.

Червень 1942 Р.

Листівка УПА із закликом бити німців усіма доступними засобами, червень 1943 р.

Проте відділи УПА маневрували і не давали себе знищити. Зага-
лом у липні повстанці 295 разів атакували німецькі опорні пункти
і 119 разів — господарські об’єкти.

З початком серпня 1943 року фон дем Баха відкликали у Гали-
чину для боротьби із рейдом Ковпака. З послабленням німецького
натиску активність антинімецьких виступів УПА зросла: 391 напад
на гарнізони й 151 атака на підприємства.

Але невдовзі вищий командувач СС і поліції України Ганс Прюц-
манн організував новий наступ на УПА. Цей наступ тривав на Пів-
денній Волині з 23 серпня до 9 вересня 1943 року. Спершу авіація
розбомбила село Антонівці, в якому стояв штаб групи «Богун».
Відтак каральна експедиція напала на табори УПА в Кременець-
ких лісах. Куреням групи довелося розділитися на дрібні відділи
і прориватися з оточення.

Улітку 1943 року повстанський рух проти нацистів перекинувся
й на Галичину. 18 серпня Українська народна самооборона (УНС,
первісна назва УПА в Галичині) напала на німецьку каменярню в мі-
сті Сколе на Львівщині. 150 примусових робітників націоналісти
звільнили, а охорону табору знищили.
Восени 1943 року почалися масштабніш! бої між повстанцями
і гітлерівцями. З вересня під містом Долина з домінуючих висот
українські солдати розстріляли батальйон німців, що їхали вузько-
колійкою в горах. На полі бою окупанти залишили біля 200 солдатів.
25—29 вересня сотня «Трембіта» відбила наступ карателів на свій
табір на горі Стовба.

29—30 листопада 1943 року відбувся важкий бій між 1,5—2 ти-
сячами шуцманів і куренем «Кривоніс-ІІ» неподалік села Недільна
на Самбірщині. Повстанці відступили зі значними втратами, на полі
бою залишився майже весь штаб куреня і сам курінний.

На Волині останню велику антиповстанську операцію Прюц-
манн провів у листопаді 1943 року. 2—3 листопада авіація роз-
бомбила місто Степань і витіснила підрозділи групи «Заграва» на
північ. Одночасно 3 листопада німецькі літаки обстріляли та роз-
бомбили місто Колки, де УПА утворила Колківську республіку
(про це докладніше — у міфі 31). Тут треба зазначити, що територію
«республіки» нацисти не могли захопити з червня до початку листо-
пада 1943 року, коли провели зачистку, вбивши до 600 цивільних.

За жовтень — листопад 1943 року між УПА-УНС і німецькими
окупантами відбулося 47 боїв, а сільська самооборона УПА пррвела
125 сутичок. Гітлерівці втратили понад 1,5 тисяч солдатів.

Розстріл нацистами повстанців, взятих у полон у бою під Недільною.
2 грудня 1943 р„ Дрогобич
2>.В.

®еї)еіглг йотпілпМаФ*

^вїавсЬгаіЬоп -АЬасЬх*ії£,

* ДЬ&сЬгі іЧеп-АизГегхівипа»
• 'т. АЬасіпііЧ'.АиБГогйІ&иціь*



.ЗоЬ.ийД»

«а йог ЙР55	'/аіЬЯиіо Лої- иіг гиео1»ІНеп Тгирре хііг Деп Угопї-

аі>шии. сих- \'<,гаі8ш« івг.с-зІХе каї. Ми ісії ееслш>Єеп, иІсЬ аіс <1вп
В1Г чеЛІІзМивп НвзГуогЬііпвеп аиГ аів КІвазгвсЬІзвцпв 4м пвЛ.Чкг.

ЛиГвСапаез 1п Яоіііупівп їй ЬевсЬгапквп. Па ашаїг 1а Иогаеп йог икгМ пв
Єговво ипкоп£го11іег<;е ШІияо опЬвйслоп, визс іп аЬвоиЬагсг Звіі аі^
еіпея уох’ОІ;і«і*^і;оіі вздіопйх иск пасК Зіійсп догвсітсф *егйсп.

Уоп ;(ЗЗи.1»Р.Я.З.

Ь<х> РіЧіІ£іи.ла

ЗН-<Л»4р’иї.

Телеграма Прюцманна стосовно придушення
«українського національного повстання» на Волині, 25 серпня 1943 р.

Повністю придушити опір УПА нацистам не вдалося. Радян-
сько-німецький фронт, що наближався, відтягав на себе більшість
військових сил. Тому масштабних антиповстанських акцій на Во-
лині німецькі генерали більше не проводили.

На галицьких землях протистояння тривало до кінця літа
1944 року. Українську народну самооборону (УНС) переформували
в УПА-Захід. Вояки УПА в березні — травні 1944 року виступали
в обороні українських сіл від німецького грабунку. Часом недо-
статньо успішно: у травні Вермахт розбив сотні «імені Галайди» та
«Сіроманців» на Львівщині.

3 31 травня до 6 червня 1944 року в Чорному лісі із УПА воювали
частини 7-ї танкової дивізії Вермахту. До середини літа протисто-
яння в Галичині досягло піку.

Найбільші зіткнення УПА-Захід із німецько-угорськими військами
відбулися навколо гори Лопата на стику Дрогобицької і Станіславської
(тепер — Івано-Франківської) областей. Про ці події докладно повідом-
ляють також і письмові донесення польського підпілля. Із 6 до 16 липня
1944 року точилися напружені бої, які від артилерійських обстрілів
переходили до рукопашних сутичок. Але перемога була за повстан-
цями під командуванням Василя Андрусяка — «Різуна». Полягли
50 українців, а окупанти втратили близько 200 вояків і відступили.

Під ударами Червоної армії Вермахт залишав Україну. До почат-
ку вересня траплялися переважно дрібні сутички та роззброєння
упівцями німецьких частин.

В історії українського повстанського руху були епізоди, коли
окремі командири спробували самочинно провести переговори
із німецьким командуванням за формулою «нейтралітет в обмін
на зброю» або «їжа в обмін на зброю». Також відомо про декілька
випадків, коли за такою формулою від 80 до 100 одиниць стрілець-
кої зброї було-таки передано повстанцям. Але такі домовленості
не віталися командуванням українського підпілля. У деяких ви-
падках дійшло навіть до суворого покарання. У березні 1944 року
за вироком військово-польового суду УПА розстріляли першого
ініціатора самочинних переговорів Порфирія Антонюка — «Со-
сенка». Також у квітні 1944 року за вироком суду УПА стратили
Миколу Олійника —«Орла».

Пізніше переговори з німецькими окупаційними урядовцями
все ж відбулися на рівні Проводу ОУН(б). Окупанти були зацікав-
лені в тому, щоб ОУН і УПА припинили антинімецьку боротьбу,
аби німці могли кинути більше сил для стримування радянського
наступу. Оунівці ж прагнули домогтися звільнення політв’язнів
з концтаборів (Степана Бандери, Ярослава Стецька та багатьох
інших), а також здобути зброю для УПА, якої завжди бракувало.
Зустрічі між представниками Проводу і німецьких органів відбу-
лися в березні, квітні, червні та липні 1944 року. Внаслідок них
повстанці одержали кількасот одиниць зброї, а у вересні — жовтні
1944 року нацисти звільнили Степана Бандеру та інших україн-
ських націоналістів, щоправда залишили під наглядом Гестапо.

Натомість бандерівці зменшили інтенсивність антинімецьких
акцій (переважно на Волині), але не припинили їх зовсім. Як до-
носив офіцер групи армій «Південь» майор Мюллер, «у той час, як
окремі націонал-украінські банди ставлять себе до розпорядження
німецького Вермахту або виконують його завдання, інші ведуть
скажену боротьбу проти Вермахту з фанатичною ненавистю».
Приклади такої «скаженої боротьби» в Чорному лісі чи на горі Ло-
паті в Галичині згадувалися вище.

Діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням і ні-
мецькі окупаційні керівники Шене, фон дем Бах і Прюцманн,
і радянський партизанський командир Вершигора. Дослідники
оцінюють втрати від рук УПА у 12 тисяч німецьких окупантів
та їхніх союзників. У збройному протистоянні з окупантами
українське підпілля та повстанські підрозділи втратили також
10—12 тисяч.

Щоб поставити крапку в історії цього міфу, залишається проци-
тувати один із багатьох німецьких документів, про існування яких
«не знав» колишній міністр освіти Дмитро Табачник. Це — телегра-
ма вищого керівника СС і поліції України обергрупенфюрера СС
Ганса Адольфа Прюцманна від 25 серпня 1943 року: «Головнокоман-
дувачу території групи армій “Південь”. У зв'язку з тим, що райхс-
фюрер СС віддав сильні загони доручених мені військових частин
у розпорядження фронту, я вимушений обмежитися залишками
цих частин для придушення українського національного пов-
стання на Волині. Оскільки на півночі України виникають через
це великі неконтрольовані райони, то в найближчому майбутньому
треба розраховувати на посилений тиск банду південному напрямку».
МІФ 31

УПА жодного ешелону
не пустила під укіс

Так звана УПА за весь час свого існування не знищила
жодного німецького танка, не пустила під укіс жоден
залізничний ешелон, не ліквідувала жодного німець-
кого генерала-карателя. Немає жодного документу ке-
рівництва УПА з рішенням про військові дії проти
німецької армії.

Юрій Козлов, «Бандеризация Украиньї», 2008 р.

	Суть міфу

УПА не завдала німецьким окупантам жодних втрат і не відіграла
жодної ролі у звільненні України від нацистів.

	Факти стисло

Втрати особового складу, яких УПА завдала німецьким окупантам,
цілком порівнянні з їхніми втратами від радянських партизанів
України. Проте українські повстанці вістря антинімецької боротьби
спрямовували переважно на протидію економічному пограбуванню
місцевого населення, вивозу остарбайтерів на примусові роботи та
оборону українців від каральних експедицій.

	Факти докладніше

Чим відрізнялася стратегічна мета УПА від радянського партизан-
ського руху?

Радянські партизани — це організовані державою загони, які во-
ювали в тилу Вермахту в інтересах Червоної армії. Штаби партизан-
ського руху, що перебували у Москві та інших не окупованих містах,
постачали партизанів командирськими кадрами, зброєю, споряджен-
ням, медикаментами та іншими ресурсами аж до цигарок включно.
Головною метою партизанської боротьби були розвідка, диверсії на
німецьких комунікаціях, нищення військової техніки, теракти над
високопоставленими посадовцями окупаційної адміністрації.

УПА ставила собі за мету здобуття незалежної Української дер-
жави. Тому бандерівці виступали як за вигнання німців, так і проти
повернення радянської влади. Отже, сприяти перемогам Червоної
армії не входило до планів командування УПА.

Упівці не отримували ні від кого жодної допомоги й мусили
вести боротьбу так, як дозволяли наявні сили. Головним напрямом
антинімецької боротьби націоналістів була протидія економічній
експлуатації України та захист місцевих жителів від терору та ви-
везення на примусові роботи.

Пріоритетом для УПА було встановлення контролю над сіль-
ською місцевістю, аби перекрити нацистам джерело викачування
сільськогосподарської продукції. Протягом весни 1943 року УПА
змогла взяти під контроль велику частину районів генерального ок-
ругу «Волинь — Поділля». Керівник округу Гайнріх Шене ЗО травня
змушений був визнати, що «у руках німців тільки територія уздовж
шосе та залізниць».

На теренах, звідки упівці вигнали окупантів, створювалися
«повстанські республіки». У таких республіках Головна команда
УПА організовувала місцеву адміністрацію, проводила вибори,
налагоджувала шкільництво, ділила землю, відновлювала під-
приємства тощо.

Найвідомішою була Колківська республіка. 13 червня 1943 року
підрозділ УПА «Котловина» здобув це районне містечко Волинської
області та встановив довкола нього українську владу. Повстанці
відновили роботу електростанції, хлібопекарні, молочарні, пошти,
почали діяти школи та українська адміністрація.
Геть з О У Н!

Геть з катами українського народу!

Українці, українки!

Хто в тих місяцях і тижнях не да-
вав вам мирно працювати на полях
і в хатах?

ОУН!

Хто вам грозив і сіяв неспокій ?

ОУН!

Хто грабував ваше дебро й- майнюу* ' 'і
підпалював ваш! гарні села та хати?

О У Н!

Хто Є ВИВОВНИКОМ ЧИСіІСНЦИХ вбивств
миролюбивих українців і українок?

ОУН!

ОУН скинуло маску ^га виявило, що
вона п^Гйм нс~різгшх|!фя від сфянати-
зованнх орд жидівсько-большевиць-
ких бандитів!

510709

Листівка проти ОУН, яку за підписом німецького генерала
фон дем Баха розповсюджували на Волині влітку 1943 р.

Без окупантів люди жили до 3 листопада, коли за допомогою
парашутного десанту, авіації та бронетехніки нацисти відвоювали
Колківщину.

Відомий партизанський командир Петро Вершигора визнавав:
«...Західний берег ріки Горинь, райони Стидин, Степань, Дуброви-
ця, район Колки-Рафалівка були в руках УПА... Волинь — зокрема
райони Городище, Турійськ, Порицьк, Горохів, Володимир-Волин-
ський повністю перебували під контролем УПА. Гарнізони про-
тивника були тільки у великих населених пунктах вздовж кому-
нікацій і в райцентрах...»

У Галичині до кінця квітня 1944 року УПА контролювала тери-
торію 40 сіл (Бібрський, Перемишлянський, Бережанський, Рога-
тинський повіти). Столицею «республіки», що лежала на узбіччі від
магістральних доріг серед лісосмуги, було село Дусанів.

Щоб позбавити гітлерівців можливості грабувати українців,
повстанці атакували німецькі підприємства, склади, лігеншафти
(державні господарства). 25 червня райхскомісар Еріх Кох визнавав,
Німецька мапа від 17 липня 1943 р., на якій показано райони Волині, де діяла УПА

що «повстанці й партизани атакують важливі для доступу в кра-
їну і постачання фронту залізниці, шляхи і мости, державні госпо-
дарства, молочарні, склади хліба і сіна, а також доступні їм промис-
лові підприємства». Польське підпілля Армії Крайової повідомляло
в липні, що на теренах Володимир-Волинського повіту упівці спа-
лили 17 великих німецьких господарств, а на Луччині —24.

Справжнє полювання вояки УПА оголосили на ландвіртів —
окупаційних урядовців, відповідальних за викачування продо-
вольства з українського селянства. Уночі 19—20 березня 1943 року
сотня Івана Климишина — «Крука» вбила ландвірта в його бу-
динку в місті Кременці. 20 червня інша сотня знищила ландвірта
під час бою з поліцаями в Бережцях. У липні повстанці ліквіду-
вали ландвіртів Вербського і Демидівського районів Рівненської
області. 2 жовтня сотня «Великана» під час рейду в село Попівці
Волочиського району Хмельницької області ліквідувала ландвірта
й двох його охоронців. До кінця окупації жоден ландвірт на Волині
не міг бути спокійним за своє життя.

Постійні атаки УПА на економічну інфраструктуру райхскомі-
саріату «Україна» на Волині призвели до того, що до кінця 1943 року
німці втратили там:
—	74,82 % орних земель для поставок,

—	76,45 % норми хліба,

—	77,86 % поставок рогатої худоби.

Той самий партизанський командир Вершигора підтверджу-
вав, що: «Економічний стан районів, які контролює УПА, більш
сприятливий, ніж у радянських районах, населення живе багатше
йменш пограбоване...»

Успішним був і саботаж УПА й підпілля ОУН вивозу в Ні-
меччину остарбайтерів. Якщо 1942 року з генерального округу
«Волинь — Поділля» до Німеччини вивезли 233 тисячі людей, за
весь 1943 рік — тільки 43 тисячі осіб, тобто в понад 5 разів менше.

Диверсії на залізницях підрозділи УПА проводили нечасто.
На відміну від радянських з’єднань, ніхто літаками повстанцям
вибухові матеріали не доставляв. Тому націоналісти обмежувалися
диверсіями на залізничних лініях локального значення.

Уже навесні 1943 року місцева боївка ОУН підірвала в декіль-
кох місцях колію Сокаль — Володимир-Волинський — Ковель.
І до приходу фронту в 1944 році сполучення там не діяло. 7 черв-
ня сільські боївки пошкодили рейки на лінії Львів —Луцьк і між
селами Брани і Стоянів пустили під укіс німецький потяг. Заги-
нуло ЗО німців. Німецька адміністрація відзначала, що в липні
1943 року українські повстанці здійснили 682 акції саботажу на
залізницях, а наступного місяця — вже 1 034.

Антинімецька боротьба УПА тривала близько півтора року —
від 1943 до середини 1944 року. Варто ще раз нагадати, що за цей
час українські повстанці знищили біля 12 тисяч німецьких солдатів,
їхніх союзників та прислужників. Це цілком співвідноситься із ре-
альними (а не «накрученими» за радянських часів) втратами німців
від радянських партизанів України: до 15 тисяч осіб.

Повстанці завдали дошкульних ударів німецькій економіці на
окупованих територіях, фактично зірвали вивіз остарбайтерів з Во-
лині та очистили від гітлерівців значну кількість районів сільської
місцевості.
МІФ 32

Бандера особисто очолював УПА

У лавах Вермахту за роки війни служило близько 1 млн коли-
шніх радянських громадян (РОА, мусульманські батальйони,
козачі формування, поліція і т. ін.). Осібно стоїть 180-тисячна
українська повстанська армія С. А. Бандери (УПА), яка вою-
вала не тільки з радянськими і польськими партизанами,
але часто і з гітлерівцями. Для бандерівців, які боролися
за «самостійну Україну», війна тривала і після 1945-го.

«Великая Отечественная война:

1941 —1945: Знциклопедия для школьников», 2001 р.

	Суть міфу

Степан Бандера безпосередньо керував усіма структурами визвольно-
го руху протягом усього часу їхнього існування, включно з УПА під
час і після війни.

	Факти стисло

Степан Бандера був засновником і Провідником ОУН (револю-
ційної) в 1940—1941 роках і Закордонних частин ОУН у 1946—
1959 роках. Бандера не міг особисто командувати Українською
повстанською армією, оскільки від липня 1941 року перебував
у нацистському ув’язненні. УПА почала формуватися тільки
у 1942 році. Від моменту арешту 5 липня 1941 року Бандера фізич-
но не міг керувати ані політичними, ані мілітарними утвореннями
націоналістів.

	Факти докладніше

10 лютого 1940 року на нараді провідних націоналістів у польському
місті Кракові Бандера створив і очолив Революційний Провід ОУН.
Він згуртував навколо себе молоде покоління оунівців, яке мало
інше бачення стратегії визвольної боротьби, ніж тодішні провід-
ники єдиної ОУН.

На II Великому зборі ОУН у квітні 1941 року організація Бан-
дери остаточно оформилася як окрема під назвою ОУН (револю-
ційна). Але в публіцистиці закріпилася назва ОУН(б) від прізвища
Бандери на противагу ОУН(м) Андрія Мельника.

Бандера керував революційною ОУН до 5 липня 1941 року, коли
його заарештували німці за відмову зректися Акта відновлення
Української Держави, проголошеного ЗО червня 1940 року.

Василь Івахів — організатор і перший командир УПА
Справу Івахова на посаді Головкоми УПА розвивав Дмитро Клячківський

Роман Шухевич — він найдовше був на посаді командира
Останній з могікан. Василь Кук — Головний командир УПА в 1950—1954 рр.

Провідника вивезли до в’язниці Берліна, і відтоді на українських
землях побувати йому вже не судилося. Заарештованого Бандеру
тимчасово заступив Микола Лебедь.

З кінця 1942 року Волинський крайовий провід ОУН(б) зініці-
ював створення Української повстанської армії.

Попервах повстанськими загонами командував військовий ре-
ферент цього проводу Василь Івахів — «Сом», «Сонар». Після його
загибелі в бою з німецькими окупантами 13 травня 1943 року по-
саду Головного командира УПА обійняв крайовий провідник ОУН
на Волині Дмитро Клячківський — «Клим Савур».

Із грудня 1943 року і до своєї загибелі 5 березня 1950 року УПА
очолював Роман Шухевич — «Тарас Чупринка». Ще 13 травня
1943 року його обрали Головою Бюро Проводу ОУН замість Лебедя.
Тож із грудня 1943 року керівництво ОУН і УПА перебувало в руках
однієї особи.

Останнім провідником українського визвольного руху став Ва-
силь Кук — «Леміш», «Василь Коваль», доки його не заарештували
чекісти 23 травня 1954 року.
ОУН(6) і УПА апелювали до популярної в народі особисто-
сті Степана Бандери. Вони продовжували вважати його за свого
провідника, хоч той був за ґратами. Через це членів ОУН і бійців
УПА популярно називали бандерівцями.

Сам же Бандера вийшов на волю з нацистського концтабору
Заксенгаузен 27 вересня 1944 року, після чого ще деякий час пере-
бував під наглядом німців.

У лютому 1945 року його заочно обрали членом Бюро Проводу
ОУН. Коли в лютому 1946 року постали Закордонні частини ОУН,
Бандеру обрали головою їхнього Проводу. На цій посаді він зали-
шався до загибелі від рук радянського агента 15 жовтня 1959 року.

Степан Бандера ніколи не був головнокомандувачем УПА.
Він очолював Організацію українських націоналістів (револю-
ційну) і Закордонні частини ОУН. Українською повстанською
армією командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман
Шухевич і Василь Кук. Хоча всі вони були соратниками Бандери
й визнавали його авторитет, а сам Бандера залишався символом
українського визвольного руху, з-за ґрат нацистських в’язниць
та таборів він не міг здійснювати жодного оперативного керів-
ництва ОУН чи УПА.
МІФ 33

УПА боролася
за моноетнічну державу

Природно, щодо різних національностей проводилася
різна політика, однак у підсумку Україна мала стати дер-
жавою україно-націоналістів, моноетнічною державою,
і досягти цього можна було тільки шляхом великої крові,
дуже сильних репресій проти представників національ-
них меншин.

Олександр Дюков, «Политика ОУН-УПА
по отношению к национальньїм меньшинствам»
(«Попьітки реабилитации ОУН-УПА —
преступление против победьі»),

ІЗ жовтня 2008 року

	Суть міфу

Вояки Української повстанської армії організовували масові ви-
нищення неукраїнського населення, реалізовуючи свою політичну
програму, яка передбачала створення моноетнічної держави, по-
збавленої національних меншин.
	Факти стисло

Українська самостійна соборна держава — такою була мета бо-
ротьби українських повстанців, закріплена також і програмними
документами. Про те, що її громадянами могли бути лише етнічні
українці, мови не було. Більше того, українські підпільники прово-
дили активну інформаційну роботу, спрямовану на представників
різних етнічних груп, з метою долучити їх до спільної антинацист-
ської чи антирадянської боротьби. В лавах УПА боролися не лише
українці, але й представники інших національностей.

	Факти докладніше

Українська повстанська армія створена в кінці 1942 року. Головни-
ми її організаторами стали керівники Організації українських наці-
оналістів, а саме її бандерівського крила, тому програмні положення
ОУН(б) лягли в основу політичної стратегії УПА.

Революційний провід ОУН на чолі зі Степаном Бандерою виник
у лютому 1940 р. Вже у грудні він опублікував першу публічну заяву
організації — «Маніфест» до українців та інших народів СРСР про
спільну боротьбу за утворення національних держав. Головною
метою у ньому проголошувалася боротьба проти радянського оку-
паційного режиму: «Ми, українці, підносимо прапор нашої боротьби
за свободу народів та людини».

Ця боротьба мала принести всім поневоленим Москвою наро-
дам свободу творити власне життя на рідній землі на свій розсуд.
Її цілями також проголошували гідність і свободу людини, свободу
совісті, віросповідань та переконань.

Жодних закликів чи то вимог до винищення будь-яких націо-
нальних меншин маніфест не містив. Навпаки, він завершувався за-
кликом до спільної боротьби усіх поневолених народів для розвалу
радянської імперії. Ключове гасло боротьби українських повстанців
наступного десятиліття — «Свобода народам! Свобода людині!» —
сформульовано вперше саме в «Маніфесті» від грудня 1940 року.

У квітні 1941 р. у Кракові відбувся Другий великий збір бан-
дерівського крила ОУН. Постанова цього збору стала програмою
боротьби за незалежність України в умовах війни.

Як і у грудневому маніфесті, ряд положень наголошували на необ-
хідності боротьби за самостійну Українську державу, за «свободу всіх
народів, поневолених Москвою, та їхнє право на своє державне життя».

З національних меншин окремо у постанові згадувалися лише
поляки та євреї. Зазначалося, що ОУН веде боротьбу лише проти
Борьба русских должиа нти под лозунгом, общмм всем
порабощенмм’нмпериалкзмамн народам: .Свобода народам
—свобода человекуґ , За самостоятельнне нацнональние
государства Європи и АзниІ*

Русский народ сейчас иорабощен ударом^коммунизма
не хуже других народов. Большевицким кмиешализмом
он свергнул в кровавую росправу, в которой гижет мили-
онами. Спрашивается во имя чего? Во имя порабощения
других народов. Принесет лн ето ему мир в последствии?
Нет, ето принесет еще больше жертви. Надо сконстантиро-
вать еще раз, что не в империалистичеисой вцйне виход,
а в борьбе против чужих и своих имиериалнстов и не пора-
бощение других нардоова в востановленни евоего національ-
ного государства на русе кой етнографа ской территории.

РУССКИЕ В УКРАИНЕІ

У вас єсть возможность войти в соглашекиес украинскич
народом и начать борьбу протяв империалистического гитле»
рнзма и большевизма, за национальное русское гоеударегво.

Борьбу за освобождение уж подняла Украинская Пов-
станческая Армня! Входите у евясьсУПА вступайте с ору-
жием в руках в ее ряди. Организуйте русские националь-
нме военкие отряди при УПА.

Русские, мобилизнрованньї? германцями! Переходите
с оружием в руках в вами национальньїе отрядн при УНА.
Поднимайте общую борьбу против общих врагові

Да здравствует свмостоятельиое руссное. иацио-
иальное государствоі

Да здравствует свмостоятельная Украйна!

Да здравствует сомостоятельиьіе государства
народов Европьі и Азии!

Ставка, нюньІМЗ г.

Главная Команда
Уираинсиой ПовсгаичесноЙ Армим

Фрагмент звернення Головної команди УПА до росіян, червень 1943 р.

тих польських угрупувань, метою яких є відновлення польської
окупації українських земель.

Щодо євреїв висувалося популярне ще з міжвоєнного періоду
звинувачення у масовій підтримці ними комуністичного режиму.
Але, поруч із цим, єврейські погроми націоналісти оцінювали як
спробу відвернути увагу від головної мети — здобуття Україн-
ської держави та від головного ворога — Москви. Тому боротьба
з євреями мала вестися лише у тих межах, у яких вони виступали
опорою комуністичного режиму. Жодних закликів до знищення
усіх поляків, євреїв чи інших національних меншин саме за їхню
етнічну приналежність постанова не містила.

Окремі положення постанов Другого великого збору конкрети-
зували та розширили у складених у травні 1941 р. інструкціях, реалі-
зація яких мала сприяти захопленню українськими націоналістами
влади після відступу радянських військ під тиском німецької армії.

Ці вказівки так само не містили тези про знищення усіх пред-
ставників національних меншин. У них проголошувалося гасло
«Україна для українців», але воно означало, що влада в Україні
УЗБЕКИ, КАЗАХИ, ТУРКМЕНИ, ТАДЖИКИ, БАШКИРИ,
ТАТАРИ, НАРОДИ УРАЛА, ВОЛГИ И СИБИРУ,’
НАРОДИ АЗИИ!

Война, в которую вовлекла Вас Москва ведется за
империа.іистические интерессм. Москва и Берлин спорят
между собой об втом, кому из них Вас грабить. Импери-
алнстическая Москва целмми веками грабила у Вас Ваш
хлеб, Ваше железо, Ваш уголь, Ваш скот, Ваш хлолок, а
во время войни брала с Вас — подать крови: Ваших смио-
вей и отцов на фронт.

Вам же за вто присилала свонх чиновннков, которие
излевались над народом, презирали Вашу культуру, насме-
халнсь над Вашим язиком.

Сегодня хочет заменить нмпериалистичсскую Мос-
кву- Берлин. Два хищннка сцепнлнсь и криваво дерутся
между собой за добьічу. В втой ожесточенно^борьбе онн
уже пядают из снл. Уж виден нх конец. Фронт развалн-
вается, наступает пернод наииональних революций!

Зто время должни ислользовать народи Європи и Азии
для изгнання империалистов из свонх территорий н вос-
становлення нацнональних самостоятельинх государсто.

На террнтории Украйни, борьбу за вто дело уже под-
няла Украннская Повстанческая Армия (УПА). УПА ведет
борьбу под лозунгом: .Свобода народам, свобод» челове-
ку*І ,3а самостоятельние государства народов Евроии н
Азии"!

Порабощенньїе народи Восточной Європи и Азии І

Входите в связь с УПА!

Переходите с оружием на сторону повстанцеві
Поднимайте обїцую борьбу с нмпериалистами!
Да здревствуют самостоятельние государства порабо-
щенних народов!

Да здравствует Самостоятельная Украйна!

ГДАВНАЯ КОМАНДА,
УКРАИПСКОИ НОНСТАЯЧЕСКОЙ АРМИИ

Ставка, мювь НИЗ г.

Звернення командування УПА до народів Середньої Азії, червень 1943 р.

повинна належати українцям, а не народам-окупантам, з якими слід
боротися, доки вони не припинять окупацію українських земель.

Йшлося про можливу ліквідацію небажаних польських, ро-
сійських або єврейських діячів. Представників цих етнічних груп
зараховували до підозрілих, оскільки вважали опорою колишніх
окупаційних режимів — польського чи радянського.

Але вказівки про можливу ліквідацію стосувалися не цілих ет-
нічних груп, а конкретних активістів, які співпрацювали з ворогом
або вели боротьбу проти ОУН та Української держави.

Іншим представникам національних меншин гарантувалися
такі самі права, як і етнічним українцям.

Схожі тези стосовно етнічних груп сформульовано в рішеннях
Другої конфренції ОУН в 1942 році. Тут теж виокремлено поляків
та євреїв. Щодо перших наголошувалося на потребі «злагіднення
польсько-українських відносин», а щодо євреїв — на недоцільності
брати участь у антиєврейських акціях, оскільки це відволікає увагу
Єврей Мандик Хасман (1929—2013) — вояк УПА

від головного ворога. З усіма іншими національними меншинами
пропонувалося започаткувати дружні відносини та співпрацю на
ґрунті спільного фронту поневолених народів.

У лютому 1943 р. Третя конференція ОУН вкотре повторила
ідею створення спільного фронту поневолених народів для спільної
боротьби проти держав-окупантів.

Постанови Третього надзвичайного великого збору ОУН у серп-
ні 1943 р. остаточно затвердили тезу про «повне право національних
меншостей плекати свою власну по формі й змісту національну
культуру» та «рівність усіх громадян України незалежно від їх на-
ціональності в державних та громадських правах та обов’язках».

Жодних винятків для «підозрілих» етнічних груп цей текст не
містить. Саме ці рішення стали основою політичної програми УПА, ві-
дображеної в документі «За що бореться Українська Повстанча Армія».

УПА складалася переважно з українців, які становили більшість
на теренах, охоплених повстанською боротьбою, але у її лавах також
перебували і представники інших національностей.

Наприклад, єврей Лейба-Іцик Добровський був співробітником
політичного відділу Штабу УПА на Волині. Він став автором листі-
вок-звернень УПА до народів Кавказу та Середньої Азії із закликом
вступати до УПА. У документах та спогадах знаходимо імена інших
євреїв, які перебували в УПА як лікарі. Це Шая Варм, який протягом
1943—1944 рр. урятував життя багатьом повстанцям, Самуель Нойман,
Арон Козловський, Абрагам Штерцер та інші. У складі одного з пов-
станських загонів певний час воював єврейський юнак Мандик Хасман.

В УПА у 1943—1944 рр. існували також так звані національні
відділи — узбецькі, грузинські, азербайджанські та інші. Донесення
радянських партизанів відзначають, що значна частина вояків УПА
станом на початок 1944 р. не була українцями за національністю.
Документи фіксують також непоодинокі випадки співпраці з укра-
їнським підпіллям євреїв, поляків, чехів та представників інших
національних меншин.

Отже, головна мета боротьби УПА полягала у здобутті неза-
лежної Української держави у межах етнічних українських земель.
Повстанці формулювали своє ставлення до представників націо-
нальних меншин виключно через призму ставлення конкретних
людей або структур (а не національностей як спільноти) до бороть-
би УПА та до самої Української держави.
МІФ 34

Шарль де Ґолль мріяв командувати УПА,
а Че Гевара захоплювався стійкістю
українських повстанців

«Якби в мене була така армія, як УПА, німецький чобіт
ніколи не топтав би землю Франції», — казав Шарль де
Ґолль, президент Франції у 1958—1969 роках.

«Яка армія може похвалитися тим, що ще протягом
десяти років по закінченні Другої світової війни могла
вести бойові дії без підтримки ззовні? Четники Михай-
ловича в Югославії склали зброю через рік після приходу
до влади Тіто. “Зелені брати” у Прибалтиці трималися два
роки. Армія Крайова у Польщі — також два роки. УПА
виявилася найстійкішою», — заявив Че Гевара

Олександр Гунько, блог «Че Гевара
і генерал де Ґолль захоплювалися бандерівцями»,
«Газета по-українськи», 13 жовтня 2013 року

	Суть міфу

Лідер французького руху Опору і президент Франції Шарль де Ґолль
мріяв про армію на кшталт УПА, а кубинський революціонер
Че Гевара називав українських повстанців взірцем найстійкішого
партизанського руху.

	Факти стисло

Немає жодного французького джерела, яке 6 містило фразу пре-
зидента Франції. У різних варіаціях вислів існує тільки в україно-
мовних публікаціях. Так само у творах Че Гевари не йдеться про
Українську повстанську армію.

 Факти докладніше

Фраза генерала де Ґолля, в якій він захоплюється УПА, з’явилася
в обігу в 1990-х роках в Україні. Вислів президента Франції існує
в різних варіантах, де міняються окремі слова, але зміст — той самий.

Та всі ці варіанти — українські й походять з українських публі-
кацій. Зазвичай, ніхто з тих, хто посилається на Шарля де Ґолля,
не може навести французького оригіналу. Іноді покликаються то
на мемуари де Ґолля, то на промову в серпні 1944 року в місті Рам-
буйє. Але спогади французького політика не містять жодних згадок
про ОУН чи УПА. Тексту промови в Рамбуйє теж ніхто не бачив.
Не знайдено поки й інших французьких джерел, що можуть під-
твердити вислів де Ґолля. Зусилля істориків розшукати їх через
посольство Франції не увінчалися успіхом.

Шарль де Ґолль
Шарль де Ґолль мріяв командувати УПА, а Че Гевара захоплювався стійкістю...

Ба більше, Шарль де Ґолль не був проукраїнським політиком,
а виступав за зближення з СРСР. Спершу Радянський Союз був парт-
нером Франції в антигітлерівській коаліції. А після Другої світової
війни Франція поглиблювала співпрацю з СРСР, щоб протиставитися
впливу США на Європу. Тож французький президент не мав підстав
підтримувати антирадянський збройний опір. І навряд чи він міг
знати багато про діяльність ОУН і УПА за «залізною завісою».

Іншим «авторитетом» з питання УПА є Ернесто Че Гевара. На
нього часто покликаються навіть історики з науковими ступенями.
Нібито відомий революціонер і практик партизанської боротьби
відзначав у спогадах чи інтерв’ю тривалу діяльність УПА без під-
тримки ззовні. Зазвичай, ті, хто його цитує, роблять це без посилань
на першоджерела.

Уже сам факт, що діяч комуністичного руху позитивно вислов-
люється про антирадянських націоналістів, насторожує. Тим паче,
у цитаті, яку поширюють, ідеться тільки про антикомуністичні рухи
України, Польщі, Югославії та країн Балтії. Чому серед світових пар-
тизанських рухів вибрано для порівняння тільки антикомуністич-
ні? Звідки Че міг дістати об’єктивну інформацію про український
визвольний рух — це теж незрозуміло. На весь Радянський Союз
і за кордоном комуністичні пропагандисти трубили про «укра-
їнсько-німецьких націоналістів», «фашистських прислужників»,

Ернесто Че Гевара
«наймитів іноземних розвідок», «бандерівських душогубів» тощо.
То про кого говорив команданте?

Розгорнімо його класичну працю «Партизанська війна» («Еа
Сиеггасіе Сиегіїіаз»). Її було видано у 1960 році, а перекладено ро-
сійською роком пізніше в Москві. Єдиний уривок, де йдеться про
українців, звучить так:

«Говорячи про партизанську війну, треба розрізняти два її типи.
Один є формою боротьби, яка доповнює операції величезних регу-
лярних армій. Такими, наприклад, були дії українських партизан-
ських загонів у Радянському Союзі, але це не входить у наш аналіз».

Тобто знаний революціонер писав про дії українських радян-
ських партизанських загонів, а не УПА. Інших першоджерел ви-
словлювань команданте про УПА чи Україну навіть прихильники
навести не можуть. Отже, Че Гевара про УПА ніколи не говорив.

Жоден із висловів про УПА як президента Франції Шарля де
Ґолля, так і кубинського команданте Ернесто Че Гевари не підтвер-
джується першоджерелами.
МІФ 35

Кримські татари масово
дезертирували на початку війни

Після початку Великої Вітчизняної війни багато крим-
ських татар призвали в Червону армію. Однак служба
їхня виявилася недовгою. Варто було фронту наблизи-
тися до Криму, як дезертирство і здача в полон серед
них набули масового характеру. Стало очевидним, що
кримські татари чекають приходу німецької армії і не
хочуть воювати... Як ми бачимо, дезертирство кримських
татар було практично поголовним.

Ігор Пихалов,
«За что Сталий вьіселял народьі»,
2008 рік

	Суть міфу

Влітку 1941 року радянська влада розпочала мобілізацію у Криму,
яка охопила 20 тисяч кримських татар. Після прориву нацистів
за Перекоп усі мобілізовані татари кинули зброю та розбіглися
по домівках.
	Факти стисло

Понад 17 тисяч кримських татар на той момент уже перебували
у складі Червоної армії та чесно пройшли всю війну, подарувавши
країні кількох Героїв Радянського Союзу та одного двічі Героя —
Амет-Хана Султана. Після розгрому в Криму 51 -ї армії з неї розбіга-
лися призовники усіх національностей, а не лише кримські татари,
які складали в ній меншість.

	Факти докладніше

Своїй появі цей міф «завдячує» доповідній записці заступника
наркома держбезпеки СРСР Богдана Кобулова і заступника нар-
кома внутрішніх справ СРСР Івана Сєрова на ім’я Лаврентія Берії:

«...Усі призвані до Червоної армії складали 90 тисяч осіб, у тому
числі 20 тисяч кримських татар... 20 тисяч кримських татар
дезертирували в 1941 році з 51-ї армії під час ії відступу з Криму...»

Проте сама записка була створена 22 квітня 1944 року — на-
багато пізніше описаних подій, але близько до дати депортації
кримських татар. Її зміст виправдовує насильницьке переселення
цілого народу.

Наведена кількість у 20 тисяч кримців-«дезертирів» перекочу-
вала до іще одної доповідної записки від 10 травня 1944 року: вже
самого Берії — Сталіну, в якій і пропонувалося депортувати крим-
ських татар до Узбекської РСР (про це докладніше у міфах 36 та 37).

На момент початку німецько-радянської війни 21 тисяча меш-
канців Криму вже перебувала у лавах Червоної армії. Кілька нових
хвиль призову додали до тієї кількості ще 72 тисячі кримчан. Так
з’явилася згадана у першій записці кількість у 90 тисяч мешканців
Криму, яких мобілізували у 1941 році.

Мобілізаційний потенціал місцевого населення становив 10—
12%, справді, кримських татар влітку 1941 року могли призвати
близько 18—20 тисяч. Але дві третини з них мужньо билися в складі
радянських військ і часто — поза Кримом. Про це відомо, напри-
клад, із довідки Головного командування німецьких сухопутних
військ від 20 березня 1942 року, де ішлося про 10 тисяч кримських
татар на службі в Червоній армії.

У серпні 1941 року на півострові почали створювати 51-у армію,
більша частина якої складалася з жителів інших регіонів, а кримчан
було лише 29 тисяч. З цього числа кримських татар нараховувалося
трохи більше 5 тисяч. Тобто дезертирувати з 51 -ї армії могла кіль-
кість учетверо менша, ніж доповідав Берія Сталіну.
А враховуючи тотальний розгром, який вчинили війська Еріха
фон Манштейна радянським захисникам півострова, ні про яке
особливе чи масове дезертирство лише одного народу не може
бути і мови. Ненавчені та необстріляні новачки усіх національ-
ностей однаково розбігалися, потрапивши під удар Вермахту.
Тому 20 тисячам кримських татар-«зрадників» там взятися було
просто нізвідки.

Натомість відомо, що у 1944 році вирішено відправити на
спецпоселення прямо з військових частин 8 995 кримських та-
тар-учасників війни. Серед них — 524 офіцерів і 1 392 сержантів,
які пройшли усю війну.

Іншими словами, тих кримців, хто влітку 1941 року дезертиру-
вав з радянського війська, було пропорційно не набагато більше,
ніж представників інших народів СРСР у подібних умовах, і так
само не більше, ніж кількість тих киримли, хто продовжував бо-
ротьбу у Червоній армії до самого кінця війни.

Усього на підставі звинувачень у зрадництві в травні 1944 року
з Криму депортували більше 190 тисяч кримських татар — і тих, хто
склав зброю, і тих, хто воював протягом усієї війни. А також і тих,
хто зброю тримати не міг: діти, жінки, старші люди.

Полонені червоноармійці на збірному пункті під Севастополем, липень 1942 р.
МІФ 36

Кримські татари —
«народ-зрадник»

Як ми бачимо, перебуваючи у складі російської держави,
кримські татари зраджували нашу країну щоразу, коли на
землю Криму приходив ворог. їхнє виселення стало цілком
заслуженою і адекватною мірою. Провина кримських татар
була настільки очевидною, що навіть Хрущов, який реабі-
літовував «невинних жертв незаконних репресій» направо
і наліво, не посмів їх повернути на «історичну батьківщину».

Ігор Пихалов,
«За что Сталий вьіселял народьі», 2008р.

	Суть міфу

Усі кримські татари під час окупації Криму співпрацювали із наци-
стами, боролися проти партизан, винищували мирне населення,
а тому їхня депортація у 1944 році — справедлива та виправдана.

	Факти стисло

Серед кримських татар і справді було 15—16 тисяч колабораціоніс-
тів, але майже всі вони врешті-решт або загинули, або були заареш-
товані НКВД. Карати цілий народ за провини окремих його пред-
ставників є злочином проти людяності, що має ознаки геноциду.

	Факти докладніше

У доповідній записці до Сталіна 10 травня 1944 року Берія зазначив
дві причини для депортації кримських татар: «зраду» проти радян-
ського народу та «небажаність» їхнього проживання в прикордонній
смузі. Наступного дня звинувачення у масовому колабораціонізмі
були повторені у постанові Державного комітету оборони № 5859сс
про виселення татар.

Утім, на окупованих територіях Радянського Союзу не було
жодного народу, якому тією чи іншою мірою не можна було б за-
кинути співпрацю з нацистами. Якщо це стосувалося усіх інших
народів, що потрапили під німецьку окупацію, чому кримські
татари мали бути винятком?

Через усі види кримськотатарських «добровольчих з’єднань»
протягом війни пройшли 15—20 тисяч осіб. Між іншим, така
кількість ніколи не була в лавах цих з’єднань одночасно. Також
часто забувають, що у «татарських» батальйонах, окрім власне
кримських татар, служили також представники інших національ-
ностей. Якщо ж спробувати виокремити самих лише кримців — то
вийде 15—16 тисяч осіб, тобто 6,5—7% всього кримськотатар-
ського населення.

Така частка колабораціоністів є справді дещо більшою, ніж се-
редні значення по окупованій частині СРСР. Проте цього недостат-
ньо, щоб звинувачувати у «тотальному колабораціонізмі».

Такі обвинувачення також не враховують специфіку «малих
народів», що повністю потрапили під окупацію. Адже тут у гру
вступають суспільні настрої того часу: сподівання визволитися
власними силами для малих народів були марними. Нацисти ж за-
гравали із національними почуттями корінних мусульманських
народів Радянського Союзу. У цьому контексті варто згадати, що
180 тисяч так званих «туркестанців» з подібних міркувань служили
у Вермахті, хоча війна не докотилася до Центральної Азії.

Зрештою, в лавах Червоної армії кримських татар все одно во-
ювало більше, ніж у різноманітних мілітарних і парамілітарних
формаціях, пов’язаних із Вермахтом та окупаційною владою.

Максимальна кількість власне кримських татар у «татарських»
допоміжних загонах усіх родів військ на кінець 1943 року складала
15—16 тисяч.
Кримськотатарський доброволець Вермахту танцює
на Південному узбережжі Криму, літо 1942 р.

Найбільш боєздатна частина — 5—6 тисяч «гіві» — евакуювалася
з Криму разом із 11-ю армією Вермахту і воювала поза півостровом.

З трьох тисяч особового складу батальйонів «шума» третину німці
роззброїли і помістили в концтабори. Найвірогідніше, ця тисяча осіб
потім усе одно потрапила до ГУЛАГу. Частина «самооборони» пере-
йшла на бік партизанів, зокрема ціла рота А. Раїмова у повному складі.

Ще приблизно 3,5 тисяч чоловіків із «добровольчих формувань»
евакуювали на захід при відступі Вермахту. Власне, інформатори
Берії вважали, що «активних посіпак» вивезли до 5 тисяч, але решту,
найвірогідніше, складали жінки і діти — всі вони з 14 по 26 квітня
1944 року були морем відправлені до портів Румунії та Болгарії.

Доля цих кримців склалася по-різному. Після цілого року різно-
манітних переформувань і передислокацій 2,5 тисячі зарахували до
Бойової групи «Крим» Східно-тюркського з’єднання. Понад 800 осіб
як «гіві» направили до 35-ї гренадерської дивізії. Решту зарахували
до Волзько-татарського легіону у Франції та допоміжних підрозділів
протиповітряної оборони. Отже, сукупно поза Кримом опинилося
8,5—9,5 тисяч чоловіків-колабораціоністів. До моменту капітуляції
Німеччини з них дожили загалом 3,5 тисячі «добровольців». Решта
загинула або зникла безвісти. По завершенні війни досить значну
частину видали СРСР, де вони опинилися в ГУЛАГу.

У самому Криму залишилося приблизно 5,5 тисяч кримців-
колабораціоністів, з яких у боях загинуло до тисячі осіб.
Відразу після вигнання нацистів з Криму держбезпека почала
полювання на «антирадянський елемент», головним чином — на
учасників воєнізованих формувань.

Згідно із поданням Берії від 5 липня 1944 року, всього заарешту-
вали 7 833 особи, в яких вилучено понад 15 тисяч гвинтівок та ав-
томатів, понад 700 кулеметів та 5 мільйонів боєприпасів. Подальша
доля цих людей, з яких майже 6 тисяч складали кримські татари,
була очевидною — арешт, ув’язнення, табори.

Отже, більшість колабораціоністів або загинули в боях, або
понесли індивідуальну кару після війни. Дуже мало хто зміг уник-
нути покарання за співпрацю з ворогом. У радянської влади та її
сьогоднішніх апологетів немає жодних підстав виправдовувати
депортацію кримських татар «масовою співпрацею» з німцями. Усіх,
хто мав бути покараний, покарали індивідуально.

Натомість від переселення не врятувалися родини і тих кримців,
хто чесно служив у Червоній армії, так само як самі солдати й офіцери
кримськотатарської національності не змогли повернутися з фронту
на свою Батьківщину, в Крим (трохи докладніше про це у міфі 35).

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загаль-
норосійського міфу про «исконно русский Крьім». Без звинувачення
кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депорта-
ції, а без виправдання цього злочину—неможливо пояснити тотальну
русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із
багатьох сталінських геноцидів.

Льотчик Амет-Хан Султан, кримський татарин, двічі Герой Радянського Союзу, 1945 р.
МІФ 37

Депортація була порятунком
кримських татар

Цей тип покарання, важкий для всіх, був порятунком від
загибелі для великої частини чоловіків, а значить, для
етносу. Якби чеченців судили індивідуально за закона-
ми воєнного часу, це обернулося 6 етноцидом — втра-
та такої значної частини молодих чоловіків підірвала
б демографічний потенціал народу... Ось, німці вигнані,
і батьків запитують, що вони воліють — щоб сина судили
за «цивілізованими» законами і розстріляли як зрадника,
який воював на боці противника, або виселили всю сім’ю
в Казахстан? Можна заздалегідь відповісти, що 100%
з тих, хто справді може уявити себе в такому становищі,
відповіли б, що будуть щасливі обрати депортацію. Інша
річ, що огудникам СРСР на долю чеченських чи крим-
ськотатарських чоловіків, а також усіх їхніх народів було,
чесно кажучи, начхати.

Сергій Кара-Мурза,
«Советская цивилизация», том 1
	Суть міфу

Злочини кримських татар були настільки масштабними та викли-
кали стільки ненависті інших жителів Криму, що депортація стала
справжнім порятунком. Якби Сталін вирішив переслідувати кола-
бораціоністів за законом, то довелося б розстріляти всіх дорослих
чоловіків, і народ попросту б загинув. Інша небезпека — радянські
бійці, повернувшись із фронту, масово почали б мститися крим-
ським татарам за зраду.

	Факти стисло

Усі колабораціоністи і так загинули або зазнали кари в індивідуаль-
ному порядку, тому небезпека народові не загрожувала. Обов’яз-
ковий розстріл за співпрацю з німцями — вигадка дилетанта Ка-
ра-Мурзи. Натомість умови на новому місці проживання завдали
справжніх, а не уявних втрат кримським татарам.

	Факти докладніше

Якщо більш поширений варіант міфу про кримськотатарські зло-
чини (депортація є справедливим покаранням за них) можна
було б назвати патріотично-шовіністичним, то в цьому випадку

«Потяг смерті». Картина Рустема Емінова
Депортовані кримські татари в Середній Азії на зборі бавовни

(депортація — спасіння) мова йде про ліберально-шовіністичний
міф. Адже у цій його версії головний постулат — про тотальну ма-
сову співпрацю кримських татар з ворогом — лишився незмінним.
Його поширенню ми «завдячуємо» книжці Сергія Кара-Мурзи «Ра-
дянська цивілізація», в якій зазначений підхід продемонстровано
в його неприкрито цинічному вигляді.

Факти ж полягають у тому, що з 15—16 тисяч озброєних кола-
бораціоністів із числа кримських татар абсолютна більшість або
загинули в боях, або були заарештовані та відправлені до ГУЛАГу
(див. міф 36). Тому усілякі спроби довести, що Сталін начебто міг
за законом знищити за співпрацю з ворогом усіх чоловіків, але
обмежився депортацією, не мають жодних підстав.

Так само немає жодного підтвердження тій тезі, що радянські
вояки могли масово вдаватися до самосудів щодо кримських татар.
За рівнем достовірності ця версія нагадує страшилки про «Правий
сектор», що їх нині поширює російське телебачення.

Натомість протягом наступних півтора року після депортації
лише за офіційними підрахунками в Середній Азії загинуло до 25 %
кримців. Переважно найслабших: жінок, дітей, старших. їхні життя
і стали справжньою ціною радянського «порятунку» кримськота-
тарського народу.
МІФ 38

Визволення України

З метою всенародного відзначення визволення України
від фашистських загарбників <.. .> установити в Україні
День визволення України від фашистських загарбників,
який відзначати щорічно 28 жовтня.

З Указу Президента України від 20.10.2009 № 536/2009

	Суть міфу

Радянські війська визволили Україну від фашистських загарбників
28 жовтня 1944 року.

	Факти стисло

Із вигнанням нацистських окупантів у 1944 році Україна не отри-
мала волі, тільки опинилася під пануванням іншого тоталітарного
режиму, результатом діяльності якого стали масові репресії та де-
портації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого крим-
ськотатарського народу, смерть від масового голоду сотень тисяч
мешканців України у 1946—1947 роках.
	Факти докладніше

У фразі «Радянські війська визволили Україну від фашистських
загарбників 28 жовтня 1944 року» є три неточності.

Перша — не визволили від окупантів, а тільки вигнали їх. Волі
Україні вигнання окупантів не принесло — тільки інший тоталі-
тарний режим.

Друга — останні бої з окупантами на території сучасної України
відбулися майже на місяць пізніше.

Третя — вважатимемо, що ми домовилися щодо некоректності
використовувати назву «фашисти» стосовно нацистів (докладні-
ше — у міфі 13).

У грудні 1941 — січні 1942 року радянські війська організували пер-
ший великий контрнаступ на території України. Червоній армії вдалося
відбити лише незначні як на загал території в Криму та під Барвінковим.

Наступна спроба розвинути попередній успіх призвела у Криму
та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил
навесні 1942 року та їхнього відступу аж до Волги. Уся українська
територія була зайнята німецькими військами.

У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під
Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші укра-

Радянський плакат 1944 р., який говорить про «звільнення» України
їнські міста, але вже в березні 1943 року мусили залишили їх вна-
слідок німецького контрнаступу.

Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання на-
цистських окупантів з України.

У СРСР склалася традиція відзначати визволення України
28 жовтня, оскільки саме цього дня 1944 року радянські війська
вибили німців з території Радянської України в її тодішніх кордонах.

Влітку 1945 року, згідно з міждержавним договором, Чехосло-
ваччина передала Радянському Союзу Закарпаття, яке увійшло до
складу УРСР. Зважаючи на це, згодом вирішили перенести день
пам’ятних урочистостей на дату, коли німецькі війська залишили
останні населені пункти сучасної Закарпатської області.

Але 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за
місто Чоп. Боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25—26 листопа-
да — саме тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.

У вигнанні окупантів брала участь уся Україна: регулярні ра-
дянські війська та червоні партизани (разом понад 3 млн солдатів-
українців), національне підпілля на чолі з Українською повстан-
ською армією та українські бійці на усіх інших фронтах світу, що
наближали спільну перемогу над Гітлером.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням
масових злочинів, які організували сталінський режим і радянські
війська з вини його командування:

—	на найнебезпечніших ділянках фронту масово використовува-
ли «чорносвитників» — поспіхом мобілізованих радянським
командуванням (польовими військкоматами) місцевих жите-
лів, яких кидали у бій непідготовленими, необмундированими,
а часом і неозброєними, що можна розглядати як свідому спробу
знищення українського населення;

—	українські армійські частини Радянської армії у 1943—1944 ро-
ках використовували в боях проти національного підпілля, що
означало братовбивчу війну між українцями, які служили у Чер-
воній армії та УПА (про це детальніше див. міф 39);

—	в очищеному від німців Криму у 1944 році радянська влада
здійснила низку депортацій, зокрема повністю виселила до Се-
редньої Азії кримських татар (180 тисяч). Також депортували
місцевих греків, болгар, вірмен;

—	різних правових обмежень і переслідувань зазнали особи, які
перебували на окупованій території, остарбайтери, полонені
червоноармійці;
У 1970 р. на північній околиці Ужгорода
встановили пам'ятник «Україна — визволителям»

— українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни,
масові репресії тривали до самої смерті Сталіна. На Західній
Україні під час придушення національного руху за різними да-
ними було вбито 150 тисяч, заарештовано 130 тисяч та депор-
товано понад 200 тисяч осіб;

— внаслідок організованого масового голоду у 1946—1947 роках
в Україні загинуло до 1 мільйона осіб, а близько мільйона полі-
тичних ув’язнених потерпали від страждань у ГУЛАГу. Останній
політв’язень комуністичного режиму Богдан Климчак повернувся
з таборів 11 листопада 1990 року.

Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спо-
кою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору,
масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.

Український визвольний рух, не вважаючи вигнання німецьких
окупантів визволенням, продовжував боротьбу за незалежність
України, яка тривала ще майже десятиліття. Переслідування іна-
кодумців не припинялося до розпаду СРСР.

Справжні волю і свободу Український народ отримав тільки
після 24 серпня 1991 року зі здобуттям державної незалежності.
МІФ 39

УПА стріляла в спину Червоній армії,
яка визволяла її від фашистів

Вулицями Донецька йшли полонені українські солдати,
їхні діди-прадіди воювали з фашизмом, а ці — самі упо-
дібнилися фашистам. І навіть у бій йшли під синьо-жов-
тим прапором, тим самим, під яким карателі ОУН-УПА
стріляли в спину радянським солдатам.

Владислав Гулевич, «Бешенство карликов»,
серпень 2014 року

	Суть міфу

УПА воювала проти Червоної армії, яка боролася з Третім Райхом,
і це є доказом того, що УПА виступала на боці нацистів.

	Факти стисло

УПА воювала проти Радянського Союзу так само, як і з Третім Рай-
хом, вбачаючи у СРСР такого самого агресора та ворога незалеж-
ності України. Але ворогом УПА була не Червона армія, а компартія,
НКВД та інші елементи репресивної системи Радянського Союзу.
	Факти докладніше

У лютому — березні 1944 року Червона армія здійснила наступ на
територію Західної України. У той час на Волині та Галичині актив-
но діяла Українська повстанська армія, яка до цього протистояла
нацистським військам. Червона армія також представляла тоталі-
тарний ворожий українській державності режим, але ставлення до
неї було принципово іншим.

Перед самим вступом Червоної армії на Західну Україну, 24 грудня
1943 року, командування УПА видає тактичні інструкції, присвячені
майбутньому наступу Червоної армії та поведінці у змінених умовах.
Згідно з цим документом, відділам УПА заборонялося вступати в бій
з Червоною армією — навіть для того, щоб здобути зброю, наказува-
лося розосередитися по селах і хуторах і дослівно «пересидіти» фронт.

Причин для такого рішення було кілька. Перша і найголовні-
ша — основною ціллю і противником боротьби антирадянського
підпілля була комуністична партія та НКВД. Червона армія розгля-
далася як можливе поле для націоналістичної пропаганди, метою
якої було залучити її вояків до повстанців.

Друга була більш прагматичною — у військовому протистоянні
зі стократ сильнішою Червоною армією УПА тільки знекровить себе
і не досягне жодних відчутних результатів.

Т	’ЙГ

Брати ЧервоноармІйцІ!

Ви прийшли до своїх українських сіл І міст. Але німецько-більшовицькі Імперіалісти цькують
Вас на свій рідний народ. Вони забороняють Вам говорити з своїми братами й сестрами І Вони за-
ставляють Вас стріляти своїх рідних синів І дочок!

У гітлерівців І сталінців однакова ціль. Вони хочуть вигубити українських робітників І селян,
а недобитків перетворити у своїх рабів.

Братні Не слухайте народного ката Сталіна І Не слухайте його лакеїв-.комісарів I партійних
щурів !

Український народ ніколи ке продавався і ніколи не падав на коліна перед ворогом! Укра-
нськнЛ народ бореться зо свою незалежність з білими царями, з польською шляхтою, з німець-
кими Імперіалістами і буде боротись з більшовицькими окупантами! Бо всі вони приносять Укра-
їнцям смерть, голод, Сибір, тюрми I страшний грабіж.

СМЕРТЬ ОКУПАНТАМ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ!

ХАЙ ЖИВЕ БОРОТЬБА ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ!

1944 р.	УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ.

Листівка українських повстанців до червоноармійців, 1944 р.
Відомі випадки, коли українське підпілля, знаючи з даних роз-
відки про національний склад з’єднання Червоної армії, уникало
зіткнень із «українськими» загонами радянського війська.

Але, попри добрі наміри командування, виконати інструкції
вдавалося не завжди. Західна Україна була перенасичена військами
до такої міри, що, як не маневруй, — уникнути сутичок було гра-
нично складно. Крім того, багато хто з командирів діяв, виходячи
передусім з конкретної тактичної ситуації «тут і тепер». Тому бої
між червоноармійцями та повстанцями траплялися. З січня до
березня 1944 року таких нападів було, за різними підрахунками,
від 153 до 200, у квітні — травні 1944 року їхня кількість сягнула
350. Траплялися повномасштабні бої, як, наприклад, 22 березня під
Дерманню на Волині.

Додаткові зіткнення провокував НКВД, залучаючи частини
Червоної армії до каральних акцій — саме так сталося наприкінці
вересня — у жовтні 1944 року. Така практика почастішала з весни
1945 року, після завершення війни у Європі. Тут уже повстанці
у ситуації «не вистрелиш ти — вистрелять у тебе» змушені були
вдаватися до зброї.

Командування УПА далі не втомлювалося нагадувати підлег-
лим, що вони воюють не з Червоною армією, а з військами НКВД.
Окремим розпорядженням Головна команда УПА зобов’язала воя-
ків не нападати першими на червоноармійців, якщо тільки ситуація
не вимагає відкриття вогню. Ставлення до полонених регулювала
окрема інструкція, видана 5 серпня 1944, друга редакція — 26 квітня
1946 року. З полоненими мали поводитися коректно, розпитувати
ввічливо, не допускати нетактовностей, годувати, надавати від-
починок і — у разі потреби — лікувати. В іншій інструкції щодо
поводження з червоноармійцями заборонялися будь-які насмішки
з радянських порядків.

Попри вкрай несприятливі для людських контактів умови, за-
фіксовано чимало випадків, коли зустрічі повстанців та червоноар-
мійців завершувалися цілком дружелюбно. У серпні 1945 року біля
села Невочин червоноармійці розповіли повстанцям, де розташова-
ні підрозділи чекістів, а на прощання порадили «ворогам» «бити тих
сволочів». За місяць до цієї події червоноармійці і повстанці мирно
«поділили» між собою село Підпечари на Івано-Франківщині. Во-
лею випадку там одночасно квартирувала сотня «Дзвони» та відділ
Червоної армії. Стосунки склалися майже сусідські — повстанці
щедро обдарували сусідів пропагандистською літературою.
Ам ЧАСТІЙ ВОЙСК НКВД
командиру



ШТАБ ВСЙСК НКВД ПО ОХРАНЕ ТНПА 8 ПРИВАЛТИЙ СВОГО ФРОЬТА

Двйсп^ацм арми
атгдо-

Во нрамя равгроме бенд УПА вахвочев прикані Г 28,
орьіЛ оодвржит укамвня о линви повен дам УПА в отно-
 вадертммнс идеаеод бандитами кресвоермвйцев.

прдааде говорячая: • Нвмадлдано снять кресяоармейце»
- -™ "-«той. 0 ними поступать так: хорово
оговорить.пойармиті.пврводвть,дать чжстов бельв.дать лв-
ературу, освойдить по ревному - одних о оруииеч .других
в8 оружия, Пусть идут в оиов села в будут вашими помощвв-
і/ска*ні,а хто желает итти обратно в Красную Армио - отттускагь
\ (. давая соответствующие понятия на хто веде тая война.кто се
‘ -ведет и 8е что долина бороться наши народи.

Наотоящее сообщается Вам *;Вацлм>(ваместімвалям

Повідомлення командування Внутрішніх військ НКВД про те, що повстанці
звільняють захоплених у полон червоноармійців, 4 січня 1945 р.

Полонених червоноармійців повстанці часто відпускали назад,
провівши з ними пропагандистські розмови. У березні 1944 року
повстанці відпустили з полону 10 осіб, які вибралися за фуражем.
І такі випадки часто згадуються у документах.

Це не повинно дивувати — адже основним ворогом УПА, бо-
ротьба з яким велася систематично і не припинялася ніколи, були
війська НКВД.

І найбільші бої, на зразок бою під Гурбами у квітні 1944 року
чи бою під Уневом у вересні 1944 року, УПА провела саме з НКВД.

Боротьба з чекістами тривала ще довго після 1945 року — останні
сутички з українськими повстанцями зафіксовано на початку 1960-х.
Жуков і Берія наказали депортувати
усіх українців до Сибіру

Вислати у віддалені краї Союзу РСР всіх українців, що про-
живали під владою німецьких окупантів.

З «Приказа» № 0078/42,

22 червня 1944 року

	Суть міфу

У червні 1944 року вийшов спільний наказ Берії та Жукова про
депортацію до Сибіру всіх українців, які перебували під німець-
кою окупацією. Реалізований він не був через те, що виселити таку
велику кількість людей (понад 20 мільйонів осіб) у стислий термін
виявилося практично неможливо.

	Факти стисло

Цей документ є німецькою пропагандистською листівкою.

Власне, ця листівка — дійсний історичний факт пропаганди
гітлерівців з метою підірвати бойовий і моральний стан Червоної
армії, велику частину якої складали українці.
	Факти докладніше

Те, що радянська влада у 1944 році планувала велетенську акцію
з депортації українців, які «проживали під владою окупантів»,
«у віддалені краї Союзу РСР» — один із тих міфів про війну, який
з’явився не у СРСР чи сучасній Росії, а в Україні вже за часів неза-
лежності, у 1992 році.

Щоправда, ще у 1956 році у доповіді XX з’їзду КПРС «Про
культ особи та його наслідки» перший секретар ЦК КПРС Микита
Хрущов казав про депортацію народів Сталіним: «Українціуникли
цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то
б він і їх виселив».

Документальною основою міфу став документ, знайдений у Цен-
тральному державному архіві громадських об’єднань України (ф. 1,
оп. 70, спр. 997, арк. 91) та опублікований 27 лютого 1992 року
у газеті «Літературна Україна» кандидатом історичних наук Ва-
силем Марочкіним.

Автор першої публікації не подав повної інформації про доку-
мент, виявлений в архіві. Він не вказав, що цей документ із текстом
буцімто «наказу» — лише німецька пропагандистська листівка.

Генеральний комісар державної безпеки Лаврентій Берія, у 1938—1945 рр.
очолював НКВД СРСР. Особисто відповідальний за організацію
і проведення масових депортацій народів СРСР під час Другої світової війни
Майже відразу «недогляд» виявили. «Літературна Україна» 5 бе-
резня 1992 року опублікувала лист до редакції Руслана Пирога —
тодішнього директора архіву, де було знайдено документ. Але таке
пояснення багатьох не переконало.

В Україні, починаючи з перших місяців після опублікування
«наказу», його достовірність неодноразово й аргументовано спро-
стовувалася. Однак свідомо чи несвідомо на нього посилаються
у різних публікаціях.

Тому варто пояснити деякі деталі.

Рішення про депортацію, як правило, приймалися на рівні Дер-
жавного комітету оборони СРСР і оформлювалися Указом Президії
Верховної Ради СРСР, постановою Ради Народних Комісарів СРСР
чи ДКО СРСР. Або наказ обов’язково мав посилатися на постанову
ДКО. У нашому «наказі» цього дотримано не було.

Оформлення означеного «наказу» не відповідає вимогам до
оформлення таких документів. Наказ начебто підписаний двома
керівниками наркоматів, а в тексті звучить в однині — «наказую»
(мало б бути «наказуємо»?). Посаду Жукова вказано як заступник
наркома оборони, тоді як насправді він був першим заступником
наркома оборони.

Щодо інших нюансів стилістики слід зазначити, що в радян-
ських документах дивізії військ НКВД ніколи не називалися «ка-
ральними». В документі вказані 12-а і 25-а дивізії НКВД. 12-а стрі-
лецька дивізія не входила до складу НКВД і дислокувалася на
Далекому Сході. 25-а дивізія була у складі НКВД, але призначалася
для охорони залізничних об’єктів.

І головне. Під німецькою та румунською окупацією, за приблиз-
ними підрахунками, на території України перебувало щонайменше
20 мільйонів осіб. Чи можливо було здійснити виселення раптово —
як зазначено в «наказі» — такої кількості людей силами двох дивізій?

За доповіддю Берії Сталіну з квітня до червня 1944 року з Криму
депортували у східні райони СРСР кримських татар, болгарів, гре-
ків, вірмен та осіб іноземного підданства — загалом понад 225 тисяч
осіб. У тих операціях брали участь 23 тисячі бійців і офіцерів військ
НКВД, тобто співвідношення становило на десятьох депортова-
них — один боєць НКВД.

Отже, для того, щоб «виселити Україну», необхідно було залу-
чити не менше 2 мільйонів військовослужбовців НКВД.

Задіяти таку кількість особового складу і провести депортацію
стількох людей в стислі терміни та ще й «вночі і раптово, щоб
Маршал Радянського Союзу Георгій Жуков, у 1944 р. командував 1-м Українським
та 1-м Білоруським фронтами, а також координував дії радянських військ
на території України та Білорусі

не дати втекти іншим і не дати знати членам його сім'ї, які пере-
бувають у Червоній армії», — було абсолютно нереальним.

Терміни початку операції («виселення почати після того, як
буде зібрано урожай і здано державі для потреб Червоної армії»)
визначені геть не конкретно, що для наказу неприпустимо, оскіль-
ки функція наказу — координація і синхронізація дій великої
кількості людей.

Серед головних аргументів тих, хто вірить у дійсність наказу, —
свідчення колишнього керівника НКВД УРСР генерала Василя Ряс-
ного, зафіксовані російським поетом, письменником і публіцистом,
а за переконаннями і політичними поглядами — палким прихиль-
ником сталінізму Феліксом Чуєвим у книзі «Солдати імперії: Бесіди.
Спогади. Документи». Проте свідчення, ретрансльовані Чуєвим,
не викликають довіри, як і наведений у книзі текст наказу, передру-
кований з публікації Марочкіна (з деякими змінами).

Якщо вірити Чуєву, то Рясний начебто визнавав наявність на-
казу про виселення всіх українців, при цьому вказував, що «мені
цей наказ привіз із Москви один із заступників наркома внутрішніх
справ». Хто саме привіз, Рясний не вказує. Але найбільш важливою
є його теза про те, що «за активну діяльність проти Червоної
армії з боку оунівців, виступів “боївок”, за вороже ставлення до
російського народу товариш Сталін наказав виселити усіх укра-
їнців до відомої матері, а конкретніше — до Сибіру». Мова йде
про наказ Сталіна (про те, що наказ був підписаний Берією та
Жуковим, Рясний зовсім не згадує). Нижче уточнюється: «його
було виконано частково».

І далі процитуємо Рясного у викладі Чуєва:

«Так, виселити Україну — це не Чечню і не кримських татар.
Я визначив найактивніших ворогів російського народу і радянської
влади — закоренілих вовків. Декілька ешелонів мої молодці запов-
нили і відправили. Але потім цей наказ раптом зупинився. У чому
річ, спочатку не знав ні я, нарком України, і ніхто не знав. Щось
відбулося між українськими начальниками і нашими дійсними ке-
рівниками, виникли розбіжності, чи треба цією справою займати-
ся. Кажуть, українські вожді кинулися в ноги Сталіну, вмовляючи
його зупинити виселення. І Сталін поступився».

Чи були у радянського керівництва наміри виселити українців,
у жодних інших документах не зафіксовано. Проте факти і докумен-
ти підтверджують, що сотні тисяч українців, яких звинувачували,
наприклад, у причетності до визвольного опору у 1944 році і по-
тім — до самої смерті Сталіна — депортували у табори та заслання.

Незаперечний факт, що репресії проти українців, які жили
в умовах німецької окупації, чинили тривалий час після війни.
Це були не тільки депортації чи ув’язнення, дуже часто вони мали
дещо інший, на перший погляд —- м’якший характер: обмеження
в праві доступу до вищої освіти та певних посад. Але це означало
мільйони загублених мрій, кар’єр, зрештою — життів. Тривалий
час комуністичний режим трактував тих, хто пережив окупацію,
людьми «другого сорту».
МІФ 41

Українці —
кати Варшавського повстання

Отже, література, що має стосунок до Варшавського
повстання, переповнена свідченнями, інформацією та
документами, які звинувачують у тому злочині також
і українців, котрі воювали тоді разом із німцями. Саме
через винятково рафіноване варварство та людиновбив-
ство. <...> Насправді немає, мабуть, жодної публікації
про Варшавське повстання, де б не було мови про укра-
їнське варварство під час повстання.

Маріян Калуський, “Іісігіаі І/кгатсдш
гсНашіепіи Роміапіа \Уаг5га\у$кіе$о”
(«Участь українців у придушенні
Варшавського повстання»),
кгезу.рі, 29 січня 2011 року

	Суть міфу

Українські підрозділи у складі німецької армії, зокрема СС, віді-
грали значну роль у придушенні Варшавського повстання. Участь
українців у боротьбі з повстанцями супроводжувалася військовими
злочинами.

	Факти стисло

Насправді визначну роль у придушенні повстання та злочинах
відіграли не українські формування, а підрозділи російських наці-
оналістів та козаків. Саме російських колабораціоністів учасники
повстання і пізніші дослідники тенденційно називали «україн-
цями». Серед українських підрозділів, залучених до придушен-
ня повстання, був лише один неповний батальйон. Документаль-
них фактів про вчинення ним масових вбивств у Варшаві немає.

	Факти докладніше

Варшавське повстання проти німецьких окупантів тривало з 1 серп-
ня до 2 жовтня 1944 року.

Ініціатором виступу став польський еміграційний уряд у Лон-
доні. Основною бойовою силою повстанців була Армія Крайова
(АК). Мета повстання полягала у визволенні столиці ще до приходу
Червоної армії.

Однак партизани не розрахували сили. На початку вересня
стало зрозуміло, що німецькі каральні підрозділи здатні приду-
шити виступ.

На той час радянські війська впритул наблизилися до Варшави.
Зону повстання та 1-й Український фронт розділяла лише річка
Вісла. Незважаючи на прохання надати допомогу, підтримка Ста-
ліним варшавських повстанців була мінімальною. Червона армія
не перейшла у загальний наступ.

Партизани, що залишилися в живих, змушені були капітулю-
вати перед німцями.

Німецькі підрозділи в деяких районах Варшави вдалися до так-
тики тотального винищення повстанців, цивільних та міської забу-
дови. У військових злочинах відзначилися есесівські формування,
наприклад, полк СС «Дірлевангер». Також задіяли підрозділи, які
складалися з громадян СРСР на німецькій службі.

У післявоєнних польських публікаціях була поширена думка
про велику кількість українців серед німецьких каральних військ.
Українців також звинувачували у військових злочинах проти вар-
шав’ян. Стверджувалося навіть, що участь у придушенні повстання
брала дивізія СС «Галичина». Насправді, роль українців у боротьбі
проти повстанців сильно перебільшена.
Офіцери зведеного полку РОНА під час Варшавського повстання, серпень 1944 р.
Саме їхні бійці були одними з найбільших воєнних злочинців у Варшаві

Чутки про прибуття до Варшави українських підрозділів СС
поширювалися ще напередодні повстання. Польське підпілля
стверджувало, ніби українські формування скоюють страшні зло-
чини проти цивільного населення. Упереджене ставлення варшав’ян
до українців було зумовлене відомостями про кривавий конфлікт
між українцями та поляками на західноукраїнських землях. А з га-
лицьких українців німці створили 14-у дивізію військ СС. Отже,
під час повстання мешканці Варшави були схильні скрізь «впізна-
вати» українців.

У спогадах варшав’яни називали підрозділи колабораціоніс-
тів з СРСР переважно «українцями» або «калмиками». Критерієм
«ідентифікації» була не належність до відповідних національних
формувань, а європейська або азіатська зовнішність вояків.

Насправді переважна більшість так званих «українців» — це
були вояки зведеного полку російської 29-ї дивізії СС РОНА та
кількох російських козацьких батальйонів. Деякі з них і справді
були етнічними українцями, однак асоціювали себе з Росією, а не
з Україною.
Для мешканців Варшави «росіяни» переважно асоціювалися
з Червоною армією. Поляки намагалися не називати «росіянами»
представників формувань колабораціоністів. Тим часом саме есе-
сівці РОНА разом із полком «Дірлевангер» вчинили найбільше
військових злочинів у Варшаві. Вони воювали майже від самого
початку і до самого завершення повстання.

Якою ж була роль у придушенні повстання українських наці-
ональних формувань на німецькій службі? Єдиним таким при-
кладом були дві роти Українського легіону самооборони (УЛС)
під командуванням Петра Дяченка. Інша назва цього підрозділу
31-й батальйон СД.

Разом з іншими німецькими підрозділами роти УЛС ліквідову-
вали плацдарм радянських військ на лівому березі Вісли та боро-
лися з АК у прибережних районах Варшави (Черняків і Повісля).
Тут солдати УЛС воювали до 23 вересня.

Аналіз свідчень варшав’ян про цей період і місцевість не да-
ють підстав стверджувати, що УЛС вчиняв військові злочини.
В усякому разі, «українці» там не згадуються у зв’язку із вбив-
ствами цивільних.

Бійці Українського легіону самооборони
Поширеним міфом у польській історіографії стала участь
у придушенні Варшавського повстання дивізії СС «Галичина».
Насправді, на момент повстання цієї дивізії не існувало. За кілька
днів до вибуху Варшавського повстання, 22 липня 1944 року, її
було розгромлено радянськими військами у битві під Бродами.
Переважна частина вояків загинули, потрапили в полон або пере-
йшли до УПА. Залишки відступили до Закарпаття. Наказ про нове
формування галицької дивізії з’явився щойно 5 вересня. Перші
боєздатні підрозділи створили 28 вересня для участі у боротьбі
проти Словацького повстання.

Таким чином, жоден із підрозділів дивізії СС «Галичина» не брав
і не міг брати участі у придушенні Варшавського повстання. Що-
правда, на момент капітуляції Німеччини у складі галицької дивізії
могли бути учасники боїв з варшавськими повстанцями. Річ у тому,
що 6 березня 1945 року до складу дивізії ввели вояків Українського
легіону самооборони. Але ці прикрі факти не змінюють суті: вагома
участь українців у придушенні Варшавського повстання — міф.
МІФ 42

Нюрнберзький трибунал засудив
українських націоналістів

Документально підтверджено, що тільки на території
України від злочинів гітлерівців і їхніх посіпак загинуло
5,3 млн осіб. Участь у них «вояків» ОУН-УПА доведено,
як і їхню співпрацю з нацистами... Саме тому, виходя-
чи з принципів Нюрнберзького трибуналу, які визнані
у всьому світі, Бандера і бандерівці є військовими зло
чинцями. Саме тому багато з них були засуджені судами
після війни, а сам Бандера — знищений.

Олександр Волеводз, професор кафедри
кримінального права, кримінального процесу
та криміналістики Московського державного інституту
міжнародних відносин, 6 березня 2014 року

	Суть міфу

Бандеру особисто та ОУН і УПА в цілому засудив Нюрнберзький
трибунал, а навіть якщо і не засудив — то все одно вони були во-
єнними злочинцями.
	Факти стисло

Ані Степан Бандера чи Роман Шухевич особисто, ані ОУН чи УПА
як організації не були засуджені Міжнародним військовим трибу-
налом у місті Нюрнберг. У жодному з 42 томів матеріалів трибуналу
обвинувального вироку щодо них нема.

	Факти докладніше

У матеріалах Нюрнберзького трибуналу вміщено вичерпний пе-
релік осіб та організацій, що їх визнано злочинними. Українських
націоналістів у цьому переліку немає. Із 42 томів справи в СРСР
російською мовою видано 7, що відкрило простір для масштабних
фальсифікацій та перекручень. Критики українського націоналізму
сподіваються відшукати вирок Бандері в одному з невиданих томів.
Однак аналіз матеріалів показує, що жодна згадка про Бандеру
не може бути витлумачена проти нього.

У 25 томі зазначено, що все більше українців у таборах праці
пристають до «табору Бандери» і що емігранти налаштовують «рухи
як Бандери, так і Мельника» проти німців.

27 том містить свідчення, що деякі масові розстріли були по-
мстою «групам Бандери».

У 29 томі згадується «рух Бандери», спрямований на досягнення
державності.

У 38 томі йдеться про відданість українців та «руху Бандери»
ідеї самостійності.

У 39 томі вміщено наказ айнзацгрупам знищувати бандерівців
як борців за незалежність України. Наводимо цей короткий доку-
мент у повному обсязі:

Айнзацкоманда С/5

Охоронній поліції та СД 25 листопада 1941 року
Київ

Дніпропетровськ

Миколаїв

Рівне

Житомир

Вінниця.

Стосується: ОУН (рух Бандери)

Достовірно встановлено, що на території Райхскомісаріату рух
Бандери готує заколот із кінцевою метою створення незалежної
України. Всіх учасників руху Бандери слід негайно затримати і після
докладного допиту під виглядом мародерів без найменшого розголосу
— і«ім > —	--тигтії

Г Но. тЛ

Еіпсаїхкопипапсіо СП

<йг 5ісЬ«гк«іироИїе1 о 4 30	0.0. 4еп 39.Мо*еп>Ьег 1X1

— К<іо—Т®Ь Кг. Л432*Р41.	О.Я.З*)

Ал <І№

Аиоепроаіеп Кіеж

І>г.Іергоре(го*'«к

КікойН*

Номгпо
БНІІоіпіг
^/ілпіхж

Веіг.: ОУН (Вап<іег»-Веше<ипО

Ез шипіе сіпигал41геі {м*<саІ«!іг. дам 4!е Вал<кга-Везге-
<ипв «іпал АиХЛігкі Іш ВіісЬвкоттІмагШ уосЬогоіМ тії Ллт

Егикіїї «пе иіиЬЬїпві»» ІЛсгаїпв ги кКаИт. АІІе Рипк*
Ііопіге <Іег Вагиіега-ВеФЄ8ип( аіпсі аоіогі йа&ипсЬтеп ип<і
паск «іпсг еіп0«Н«п4«п У«таЬтип( аіа РШпійгаг іп аійг ЗШІе
їй 1к(иі4іеґ«п.

ІИе УетеНтипрргоіокоІІв «псі дет ЕіпмЬкоттапбо СП
хи ЦЬапепдея.

Оіеіев ЗсНгіІЬіп ІаС пасН К«апіпііпіНт•
гіагсЬ 4«л Кошт а п<1оІвк гаг аоіогі їй »«г-
пісНііп.	.

ЦнНгмЬг'ІІ	І

Н -ОЬегзїигтЬалпМКгеЛ

Наказ страчувати бандерівців без суду, вміщений в томі 39
повного зібрання матеріалів Нюрнберзького процесу

ліквідувати. Протоколи допитів надати в Оперативний загін С/5.
Цей документ після ознайомлення командирам підрозділів знищити.

Оберштурмбанфюрер СС

Підпис (нерозб.)

Російські дослідники люблять посилатися на матеріали допиту
полковника Абверу Ервіна Штольце, котрий згадував про наказ «про-
відникам українських націоналістів» Мельнику, кодове ім’я «Консул
І», та Бандері негайно зібратися під час нападу Німеччини на Радян-
ський Союз та спровокувати демонстрації в Україні, аби розірвати
безпосередній тил радянських армій, а також переконати міжнародну
громадську думку у начебто «розпаді радянського тилу».

Але, по-перше, ця загадка так і залишилася лише у виступі ра-
дянського обвинувача Миколи Зорі (7 том) і не потрапила до вироку,
а по-друге, Абвер у Нюрнберзі не визнали злочинною організацією,
тож співпраця з ним з погляду трибуналу не є компрометуючою.

І ще — на допитах НКВД навіть найвищі радянські командири
під тортурами слідчих визнавали себе «фашистськими шпигунами».
МІФ 43

Радянські війська
не чинили воєнних злочинів

Німеччина зазнала не тільки військової поразки. Вона була
віддана на милість переможця. І населення Німеччини
могло б постраждати ще більше, якби не російський націо-
нальний характер — відсутність злоби, невміння мститися,
любов до дітей, сердечність, відсутність відчуття переваги,
залишки релігійності та інтернаціоналістичної свідомості
у самій середині солдатської маси. Німеччину у 45-му поми-
лував природний гуманізм російського солдата.

Самойлов Д.,« Люди одного варианта:
Из воєнних записок», 1990 р.

	Суть міфу

Червона армія захищала СРСР від фашистів, врятувала мільйони
людей від знищення та несла свободу всім поневоленим народам Єв-
ропи. Радянські вояки під час війни не вчиняли воєнних злочинів.
Всі розмови про це є ворожою пропагандою та фальсифікаціями,
спрямованими на заперечення подвигу «солдатів-визволителів».
	Факти стисло

Вояки Червоної армії під час Другої світової війни вчиняли воєнні зло-
чини проти цивільного населення. Такі злочини мали непоодинокий
характер. За це чимало червоноармійців засудили військові трибунали.

	Факти докладніше

Гаазька конвенція 1907 року про закони і звичаї суходільної війни
категорично забороняла грабунок, конфіскацію приватної влас-
ності, власності громад та зобов’язувала поважати честь, права та
життя окремих осіб.

У жовтні 1944 року Червона армія вступила на територію Східної
Пруссії. Як написав один із червоноармійців батькам у Смоленськ:
«Нам тепер дозволено робити з німецькими негідниками усе».

«Тепер і наші солдати можуть бачити, як горять їхні [німців]
укриття, як бурлакують їхні сім'ї та тягають із собою своє зміїне
поріддя, — писав додому ще один радянський військовий. — Вони,
мабуть, сподіваються залишитися живими, але їм немає пощади».

У фронтовому листі капітана-червоноармійця знаходимо такі
слова: «Наші хлопці вже “скуштували” всіх німецьких жінок. Узагалі

Німкеня Габріела Кьопп, яка в 15-річному віці пережила згвалтування
солдатами Червоної армії. У 2011 р. вона видала про це спогади під назвою
«Навіщо я народилася дівчинкою?»
«Тут спочивають 24 вбиті німці». Братська могила мирних мешканців
с. Неммерсдорф у Східній Пруссії, розстріляних червоноармійцями 21 жовтня 1944 р.
Нині це с. Маяковське Калінінградської обл. Росії,
і жодних знаків біля цього масового поховання немає

трофеїв багато». Ще один радянський офіцер-фронтовик залишив
щоденниковий запис: «Звичайно, це неймовірно жорстоко — вбива-
ти дітей. Але німці заслужили на ці звірства».

Старший лейтенант-зв язківець Леонід Рабичев згадував, як радян-
ські війська у Східній Пруссії наздогнали колону німецьких утікачів.
Червоноармійці поскидали у кювети на узбіччі шосе вози з майном, від-
тіснили убік старих та дітей і «тисячами накинулися на жінок та дівчат».

Численні випадки злочинів червоноармійців проти цивільного
населення фіксували німецькі документи. У січні 1945 року в окрузі
Йоганнесбурґ Східної Пруссії радянські вояки вбили кількадесят
цивільних осіб, а також кілька французьких військовополонених із
колони біженців. У лютому близько 50 осіб, головно дітей та молоді,
розстріляли за наказом радянського офіцера. В окрузі Оппельн вій-
ськовослужбовці Червоної армії лише у січні 1945 року вбили більше
1 200 цивільних німців. В окрузі Велау радянські танкісти розстрі-
ляли колону біженців, переважно жінок та дітей. В окрузі Вальдроде
червоноармійці обстріляли німецький санітарний транспорт. З ти-
сячі поранених вдалося врятуватися лише 80 особам. Це лише деякі
дані з кількох німецьких округів, зайнятих радянською армією.

Пограбування, мародерства, підпали, випадки насильства проти
цивільного населення та полонених набули масового характеру.
Тому у спеціальних наказах командування радянських фронтів
наголошувало на неприпустимості такої поведінки та вимагало
у найкоротші терміни відновити у військах дисципліну та порядок.
Директива Ставки радянського Верховного головнокомандування
зобов’язувала «змінити ставлення до німців, як військовополонених,
так і цивільних. Поводитися з німцями краще».

Але вжитих заходів було явно недостатньо. Наприкінці березня
1945 року доповідна записка на адресу секретаря ЦК ВКП(б) Мален-
кова фіксує черговий випадок масового зґвалтування радянськими
військовослужбовцями жінок у маєтку Ґрутенненґ. Ці жінки навіть
не були німками. Документ констатує, що у цьому маєтку був пункт
тимчасового розміщення звільнених «остарбайтерів»! Одне з офіцій-
них повідомлень Головного трофейного управління Червоної армії
серед «військових трофеїв» згадує десятки тисяч роялів та піаніно,
сотні тисяч килимів, предметів меблі та годинників.

Факти злочинів радянських вояків проти цивільного населення були
настільки неспростовними та масовими, що їх змушена була визнати
навіть офіційна російська історіографія. Президент Асоціації істориків
Другої світової війни О. Ржешевський констатував: лише за перші місяці
1945 року за безчинства стосовно місцевого населення трибунали
винесли вироки «4 148 офіцерам та великій кількості рядових».

Це фото, зроблене в серпні 1945 р. в Берліні, було надрукувано в журналі «Ьі/е»
і підписано так: «Радянський солдат конфліктує з жінкою через велосипед,
який він хотів у неї купити»
Прапор над Райхстагом
підняли Єгоров і Кантарія

Рано-вранці 1 травня на скульптурній групі, що увінчувала
фронтон будівлі, вже майорів прапор Перемоги. Його під-
няли розвідники сержанти М. О. Єгоров та М. В. Кантарія.

«История Великой Отечественной войньї

Советского Союза»

	Суть міфу

Іще одне табу радянської історії цієї війни: список прапороносців
був довший на одне прізвище, з цього переліку викреслили укра-
їнця Олексія Береста.

	Факти стисло

У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Ми-
хайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарією встановили прапор Пере-
моги над Райхстагом. Усі троє були представленні на звання «Герой
Радянського Союзу». Проте Олексія Береста викреслили з нагород-
ного списку. За однією з версій, це зробив особисто маршал Георгій
Жуков, який не любив політпрацівників. За іншою — фігура укра-
їнця серед «прапороносців» була небажаною з політичних мотивів,
адже український визвольний рух чинив запеклий опір радянській
владі на Галичині та Волині. Дехто стверджує, що з цієї причини із
цього списку Береста викреслив особисто Сталін.

	Факти докладніше

Від самого початку історія встановлення «Прапора Перемоги» над
Райхстагом мала більше запитань, ніж відповідей. У 1960—1961 ро-
ках в Інституті марксизму-ленінізму при ЦК КПРС створили спеці-
альну комісію, яка мала розставити всі крапки над «і».

За результатами роботи комісії офіційну версію дещо відреда-
гували. Проте це ніяк не позначилося на долі причетних офіцерів
і солдатів. Радянське керівництво не бажало радикального перегля-
ду, обмежившись «косметичним ремонтом». Єгоров і Кантарія так
і залишилися офіційними «прапороносцями».

Напередодні штурму Райхстагу Військова рада 3-ї ударної армії
1-го Білоруського фронту підготувала дев’ять прапорів перемоги —
за кількістю дивізій, що входили до її складу. Для зручності прапори
пронумерували.

Перші спроби штурму розпочалися рано-вранці ЗО квітня. Ба-
жання зробити подарунок Сталіну до 1 травня та відчуття близької
перемоги зіграли злий жарт. Не перевіривши ретельно інформацію,

Олексій Берест
Єгоров і Кантарія з прапором Перемоги на даху Райхстагу. Береста в кадрі немає

верховному командуванню повідомили, що о 14:25 на Райхста-
гу встановили «Прапор Перемоги» — прапор армії № 5. Саме
він, нині відомий як «штурмовий прапор 150-го ордену Кутузова
II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії», і є офіційно визнаним
«Прапором Перемоги».

Звістку негайно передали в Москву, і вона миттєво облетіла
увесь світ. Отже, коли з’ясувалося, що це не так, спростовувати
інформацію було вже незручно. До того ж командир 79-го корпу-
су генерал-майор Семен Перевьорткін, воїни якого штурмували
Райхстаг, боявся наразитися на гнів маршала Жукова. Щоб хоч
якось виправити ситуацію, командир 150-ї дивізії генерал-майор
Василь Шатілов доручив командувачу 756-го полку Федору Зін-
ченку терміново встановити прапор хоча б на першому поверсі
Райхстагу. Перший червоний прапор на колоні біля входу у Райхстаг
закріпив українець — сержант Петро Щербина.

Реальний штурм Райхстагу розпочали тільки ввечері ЗО квітня.
І перший «Прапор Перемоги», на переконання більшості дослід-
ників, встановила приблизно о 23:00 група капітана Володимира
Макова. Проте він, як і решта, не зберігся. Можливо, згорів під час
пожежі або впав, не закріплений належним чином.

Близько опівночі капітан 1-го стрілецького батальйону Степан
Нєустроєв наказав своєму замполіту, лейтенанту Олексію Бересту
очолити групу, яка мала встановити прапор № 5 на куполі Райхста-
гу. Згодом керівництво представило до нагороди трьох «прапоро-
носців» — Береста, Єгорова, Кантарію. Усі вони мали бездоганні,
з погляду радянського керівництва, біографії, цілком вписувалися
в образ радянського героя.

Чому ж Олексій Берест, який керував групою, не потрапив до
офіційного радянського «канону»? Що зіграло з ним злий жарт:
його національність чи посада? Достеменно це невідомо і до сьогодні.

8 травня 1946 року за встановлення Прапора Перемоги над
Райхстагом звання «Герой Радянського Союзу» були удостоєні:
капітан Василь Давидов, сержант Михайло Єгоров, молодший сер-
жант Мілітон Кантарія, капітан Степан Нєустроєв, старший лей-
тенант Костянтин Самсонов.

Повоєнна доля Олексія Береста склалася трагічно.

Після війни Берест оселився в Ростовській області (Росія).
Працював директором районної кінофікації. Не полишав спроб
відновити справедливість, писав у різні інстанції. Можливо, саме
це стало причиною ревізії його відомства та виявлення нестачі
коштів. У 1953 році на Береста завели кримінальну справу. Він
отримав 10 років пермських таборів. Відсидів половину строку,
був звільнений за амністією. По повернені працював у ливарному
цеху «Ростсільмашу». Загинув 3 листопада 1970 року, рятуючи з-під
поїзда 5-річну дівчинку.

6 травня 2005 року Президент України В. Ющенко нагородив
Олексія Береста званням Герой України посмертно.
МІФ 45

Війна завершилася 9 травня

Вдень 9 травня мені зателефонули з Москви і повідо-
мили, що вся документація про капітуляцію німецько-
фашистської Німеччини отримана і вручена Верховному
Головнокомандувачу. Отже, закінчилася кровопролитна
війна. Фашистська Німеччина та її союзники були оста-
точно розгромлені.

Жуков Г. К.,
«Воспоминания и размьішления»

	Суть міфу

Війна для Радянського Союзу закінчилася 9 травня 1945 року.

	Факти стисло

Закріплення у свідомості радянських громадян 9 травня як дати
закінчення війни є наслідком історичної політики Радянського
Союзу. Насправді, для СРСР Друга світова війна закінчилася 2 ве-
ресня 1945 року.
	Факти докладніше

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини у Реймсі
підписали о 02:41 7 травня 1945 року.

На церемонії підписання була присутня група журналістів.
Проте на вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова
США і Британія погодилися відкласти публічне оголошення про
капітуляцію, щоб Радянський Союз міг підготувати другу церемо-
нію капітуляції в Берліні. З репортерів взяли обіцянку проінфор-
мувати про капітуляцію тільки 36 годин по тому — рівно о 15:00
8 травня 1945 року.

Проте німецьке радіо повідомило про підписання капітуляції
вже 7 травня о 14 годині 41 хвилині. Ще через годину, про це роз-
повіло агентство «Аззосіаіесі Ргезз», репортер якого Едвард Кеннеді
після німецького повідомлення визнав себе вільним від обіцянки
тримати подію у секреті. Однак Кеннеді звільнили з агентства, і мов-
чання про капітуляцію тривало на Заході іще цілу добу.

Удень 8 травня про капітуляцію Німеччини заявили офіційно.

У Радянському Союзі на інформацію про капітуляцію 7 трав-
ня наклали абсолютну заборону. Причиною стало те, що радян-
ський представник генерал Іван Суслопаров підписав акт у Реймсі,
не маючи на руках директив з Москви. Інструкції з Кремля на той
момент іще не прийшли. Незабаром після підписання акта генерал
Суслопаров отримав телеграму Сталіна з категоричною забороною
підписувати капітуляцію.

Сталін обурився підписанням капітуляції в Реймсі, адже так
провідну роль зіграли західні союзники. Радянський вождь від-
мовився визнати цей акт та зажадав підписання нового акта про
капітуляцію Німеччини у здобутому Червоною армією Берліні,
а також — як уже зазначалося — поставив союзникам вимогу
не робити офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу
другої капітуляції 9 травня за московським часом.

У цій вимозі йому відмовили і прем’єр Великої Британії Вінстон
Черчилль, і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен. Черчилль
пояснив, що від нього буде вимагати інформації парламент. Трумен
заявив, що прохання Сталіна надійшло до нього занадто пізно та
скасувати оголошення Перемоги неможливо. Сталін у свою чергу
сказав: «Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але
його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як
найважливіший історичний акт і прийнята не на території пере-
можців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні,
Генерал Вермахту Йодль підписує Акт про капітуляцію Німеччини
7 травня 1945 р. в Реймсі

і не в односторонньому порядку, а обов’язково верховним коман-
дуванням всіх країн антигітлерівської коаліції».

У відповідь союзники погодилися провести церемонію повтор-
ного підписання Акта про капітуляцію в Берліні.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом — або 9 трав-
ня о 00:43 за московським — у берлінському передмісті Карлсхорст
підписаний другий Акт про капітуляцію Німеччини. Його текст
майже дослівно повторює текст 7 травня. Карлсхорстський акт
підтвердив час припинення вогню, вказаний у Реймському акті —
8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом.

Того самого дня Президія Верховної Ради СРСР видала указ,
яким оголосила 9 травня Днем Перемоги.

Попри підписання Акта про капітуляцію Німеччини, на фронті
все ще тривали бої. Німці не хотіли здаватися в полон Червоній
армії і за всяку ціну прагнули прорватися до західної зони окупації.
Так, з Праги остаточно вигнано нацистів 10 травня, а останні групи
німецьких військ на території Чехословаччини та Австрії ліквіду-
вали тільки 19 травня.

Виконуючи взяті перед союзниками по антигітлерівській коалі-
ції зобов’язання, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії.
Ця війна розглядалася як пряме продовження і складова частина
Великої Вітчизняної війни. 2 вересня 1945 року, в день капітуляції
Японії, Верховна Рада СРСР видала указ, яким назвала 3 вересня
Днем Перемоги над мілітаристською Японією.

Обидва свята — 9 травня і 3 вересня — оголосили вихідними
днями. Але вже 1947 року ці дні знову стали робочими.

Згодом, коли «Велику Вітчизняну війну» поклали в основу ра-
дянської ідеології, головний наголос зробили на перемозі над Ні-
меччиною. Суть цієї маніпуляції полягала в тому, щоб перенести
акцент з поняття «Друга світова» на поняття «Велика Вітчизняна»
й у такий спосіб відвернути увагу суспільства від інших збройних
конфліктів, у яких Радянський Союз виступав як агресор у роки
Другої світової війни: напад на Польщу, Західні Україну та Білорусь,
Фінляндію, країни Балтії. Офіційна назва свята протягом років звуча-
ла «Свято перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні
1941—1945 років». У такий спосіб події 1939—1941 років, коли СРСР
вступив у союз із Третім Райхом, прибиралися з фокусу суспільної
уваги, а тема радянсько-нацистської співпраці замовчувалася.

У 1965 році 9 травня знову стало вихідним днем з обов’язкови-
ми військовими парадами на честь свята. Таким чином, 9 травня
остаточно закріпилося в суспільній свідомості як День Перемоги
та дата закінчення війни.

Формально ж війна з Німеччиною була закінчена тільки 25 січня
1955 року постановою Президії Верховної Ради СРСР «Про припи-
нення стану війни між СРСР та Німеччиною».

Радянська делегація на підписанні беззастережної капітуляції Німеччини
8 травня 1945 р. в Берліні
МІФ 46

У СРСР День Перемоги
завжди був найголовнішим святом

День Перемоги — всенародне свято, найважливіше та
найголовніше у нашій країні.

З повідомлення російського
«Первого канапа», 9 травня 2014 року

	Суть міфу

У Радянському Союзі День Перемоги завжди був найголовнішим
святом.

	Факти стисло

День Перемоги як святковий та неробочий день у СРСР запровадили
у травні 1945 року. Проте вже з грудня 1947 року він перестав бути
вихідним. До 1965 року ніяких особливих заходів 9 травня не прово-
дилося. До цього часу зі значно більшим розмахом у СРСР відзначали
1 травня — День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопа-
да — річницю Жовтневої революції. Знову святковим 9 травня стало
лише 1965 року, коли почалося творення культу «Великої Перемоги».
	Факти докладніше

У сучасній Росії зусиллями пропаганди День Перемоги перетво-
рився на найбільше державне свято. За своїм розмахом він уже
давно затьмарив і Новий рік, і інші державні та релігійні свята.
Вище керівництво Росії не втомлюється наголошувати на особли-
вому характері, «святості» та ледь не сакральному значенні Дня
Перемоги для всіх народів колишнього СРСР. Завдяки цьому у лю-
дей, які народилися після розпаду СРСР, складається враження,
що 9 травня завжди мало «особливий характер». Багато хто досі
упевнений, що і в радянські часи День Перемоги був найголовні-
шим святом. Російська пропаганда усіляко підтримує та поширює
подібні переконання.

Міф про «найголовніше свято» покликаний створити зв’язок
між сучасною Росією та Радянським Союзом, якого «боялися»
і який «поважали» усі країни заходу. Його доба зусиллями тієї
ж таки пропаганди перетворюється на своєрідний «золотий вік»,
а сучасне найвище російське керівництво постає у подобі продов-
жувачів «славних» радянських традицій.

Але час повернутися до фактів.

День Перемоги як такий уперше виник у Радянському Союзі
8 травня 1945 року. Тоді президія Верховної Ради СРСР спеціаль-
ним указом оголосила 9 травня днем всенародного торжества —
Святом Перемоги, та постановила вважати його неробочим днем.
Однак тоді ніяких особливих торжеств не організовували. На-
віть Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише
24 червня.

Ніяких особливих торжеств, святкових парадів чи ходи ве-
теранів на Красній площі не було й у наступні роки. У грудні
1947 року президія Верховної Ради СРСР узагалі оголосила цей
день робочим. Замість нього статус «вихідного» набуло 1 січня.
Відтоді «святкування» Дня Перемоги на державному рівні здій-
снювалося за радянськими мірками вельми «скромно». Фактично,
єдиними «святковими заходами» були артилерійські салюти, які
відбувалися у кількох великих містах СРСР. Винятком не стали
навіть ювілейні 5, 10 та 15 річниці Перемоги.

На противагу цьому, святкування 7 листопада річниці Жовтне-
вого перевороту у СРСР було більш помпезним: військовий парад,
«демонстрацію трудящих» на Красній площі та обов’язкову присут-
ність «вождів» на трибуні Мавзолею. Аналогічні заходи відбувалися
й у День міжнародної солідарності трудящих 1 травня.
9 МАЯ 1945г.	ИЗВЕСТИЯ.

Указ

ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР

Об об'явлений 9 мая

ПРАЗДНИКОМ ПОБЕДЬІ

В ознаменовакие лобедоносиого завершення Великой Отечественной войньї советского
народе против немедеофашистских захватчиков и одержаннях исторических побед Красной
Армии, увенчавшихся полкьім разгромом гитлеровской Германии, заявившей о безоговорочмой
калитуляции. установить, что 9 мая является днем всенародного торжества  ПРАЗДНИКОМ
ПОБЕДЬІ

9 мая с читать нерабочим днем

Председатель Президиума Верховного Совета СССР М КАЛІІНІІН

Секретарь Президиума Верховного Совета СССР А ГОРКІІН

Мос»а*. Кремль 8 мая 1945 года

В Совнаркоме СССР

В соответствіи с Указом Президиума Верховного Совета СССР об об'явлений 9 мая
ПРАЗДНИКОМ ПОБЕДЬІ Совнарком СССР постановил считать 9 мая 1945 года нерабочим днем

Совет Народньос Комиссаров СССР предложил всем советским государственньїм
учреждениям 9 мая с г в день всенародного торжества - ПРАЧДШПС ПОБЕДЬІ поднять на своих
здакиях Государственньй Флаг Союза Советских Социалистических Республік

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 р. «Про оголошення 9 травня
святом Перемоги» (газета «Известия», 9 травня 1945 р.)

Лише 1965 року Свято Перемоги знову стало вихідним. З цієї
нагоди на Красній площі провели військовий парад. На ньому
уперше пронесли «Прапор Перемоги» та продемонстрували зраз-
ки радянських міжконтинентальних ракет. Тоді ж запровадили
ювілейну медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941—1945 років», якою нагородили більше 15 мільйонів осіб.
Одразу сімом містам Радянського Союзу присвоїли почесне звання
«місто-герой» (про міста-герої читайте у міфі 48). У кремлівському
Палаці з’їздів пройшло урочисте засідання з участю керівництва
держави. Започаткували й традицію вшанування загиблих хвили-
ною мовчання на загальносоюзному телебаченні та радіо.

Рішення про зміну статусу Дня Перемоги прийняло найвище
керівництво СРСР на чолі з Леонідом Брежнєвим. У цей період
компартія гостро потребувала підвищення авторитету. Тому почала
активно експлуатувати патріотичну тематику та створювати культ
ветеранів війни. У 1967 році напередодні 9 травня у Москві урочи-
сто відкрили меморіальний комплекс «Могила невідомого солда-
та». Вічний вогонь для нього доставили з могили «героїв Жовтня»
у Ленінграді. Біля меморіалу встановили пост почесної варти № 1,
а покладання вінків до нього першими особами держави стало
традиційним заходом у День Перемоги.

Як бачимо, значення одного з найголовніших свят День Пере-
моги набув лише у брежнєвські часи. Однак і тоді він продовжував
ділити цей статус із 1 травня та 7 листопада.

Між іншим, у світі немає як такого єдиного для всіх свята під
назвою День Перемоги. У багатьох країнах День Перемоги означає
виключно їхню власну перемогу. Найчастіше — у війні за незалеж-
ність або ж узагалі просто одній із битв проти загарбників.

Саме таким є свято Перемоги для мешканців Бангладеш (у війні
за незалежність проти Пакистану), В’єтнаму (у війні 1965—1975 ро-
ків проти США), Естонії (у битві в місті Винну з німецьким Ланд-
вером у 1919 році), Північної Кореї (у війні 1950—1953 років проти
Південної Кореї та США), Туреччини (у битві при Думлупинарі
проти Греції, якою завершилася війна за незалежність у 1922 році),
Хорватії (у війні за незалежність). У цих країнах День Перемоги
приурочено до інших дат, які не збігаються з 9 травня.

Деякі країни взагалі не мають у своєму календарі свята під назвою
День Перемоги. Це, наприклад, Уругвай, Нова Зеландія та Панама.

У країнах Західної Європи та США перемогу над нацизмом
вшановують не 9, а 8 травня. Ця дата приурочена до набрання чин-
ності Актом капітуляції Німеччини, який підписали представники
США, СРСР та Третього Райху. У більшості країн Європи цей день
має назву День перемоги у Європі, День перемоги над нацизмом,
День пам’яті та примирення або ж просто День закінчення війни
у Європі. Словаччина 8 травня відзначає День перемоги над фашиз-
мом. У Нідерландах День визволення від нацистських загарбників
святкують ще раніше — 5 травня. А в Італії Днем визволення від
німецької окупації є 25 квітня.

У 2004 році Генеральна Асамблея ООН у резолюції про свят-
кування 60-ї річниці закінчення Другої світової війни зазначила,
що держави можуть мати власні дні перемоги, визволення та свят-
кування і проголосила 8 та 9 травня днями пам’яті і примирення.
Країнам-членам Організації, приватним особам та неурядовим ор-
ганізаціям пропонується щорічно відзначати один або обидва ці дні
для вшанування пам’яті усіх жертв Другої світової війни.

Однак світ далеко не обмежується лише США, країнами Європи
та колишнього СРСР. А поза їхніми межами інші країни взагалі
не святкують ані День закінчення війни у Європі, ані День перемо-
ги над нацизмом. Цього свята немає в Аргентині, Бразилії, Китаї,
125/16.

ІІІІ ІНІІДІ) ІІНІИІІ М*І ИСГ
ІШ ІГІ1ІДМ1ІІ іініНиі СННІ Сіп
««І ІІІІ СИПІ ІИІЦІІНІШ ІІІІІІІ
ІСМ ВІГІІГМ СМС11 ІКІІДтміН ним
№НВ7» М *ПМ» ЖМЯШ Ш/М млмжн
сен НІ СИС1І НІШ ИІ'ІТІІІІ «МШІН
ТОЇ ІПМіИШШІ Ч>!И1 «енній Ц1Ш
виш ішцміші емпніі сим її тс

нм пиши німії мпмід мит
сен нині сипнії інщцаші тім
піп ініціііі енні паї міг
МИ МІЧМІ ВІЙ ИМІНММі НПМММ
сси ІЖМ пінті інінвіміїші тіш
іт Іиііішіі нсіиііін ініін
ин.» типам нітти гшміги мли

УКАЗ

ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР

Об об'явленим 1 ливар» жаребочжм даєм.

1.	Во иаменеіже Укази Презідаума Верховного Совам
СССР от 8 мая 1945 года счжтать де» 9 мая - оразднкк
ообеда над ГермажжеЯ - рабочім днем.

2.	День 1 якваря - яовогодакв празднжк - ачнтать
нерабочнм даєм.

їїредоедатель Презкдатма

Верховного СоветаСССР -
(Н.ІПверпк)

Секретарь Преажджума

Верховного Сов^та СССР -

Мооква, Кремль.
23 декабря 1947 г.

АЛ 111/33.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 р.

«Про оголошення 1 січня неробочим днем»

Мексиці, Чилі, Японії та цілій низці країн Африки, Азії та Південної
Америки.

Лише на пострадянському просторі, за винятком країн Балтії,
День Перемоги і далі відзначають 9 травня. Як державне свято він
існує у таких країнах, як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія,
Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан
та Узбекистан, а також у низці самопроголошених «республік».
Та й те лише через міцність звички.

В Україні ця традиція поступово відходить у минуле — з 2015 року
на державному рівні 8 травня відзначається День пам’яті та
примирення, а 9 травня День перемоги над нацизмом у Другій
світовій війні.
МІФ 47

Жуков — «Маршал Перемоги»

Чому ж міф про командуючого-людожера закрив своєю
чорною тінню саме маршала Жукова? <...> Але мішенню
маршал Жуков став з іншої причини, з якої не припиня-
ються нападки на нашу Перемогу в цілому. Просто наш
великий полководець XX століття — її символ.

Мединский В., «Война. Мифьі СССР. 1939—1945», 2014 р.

	Суть міфу

Георгій Жуков був геніальним стратегом, найталановитішим і най-
результативнішим серед інших радянських полководців часів війни
і зробив найбільший внесок у перемогу над Німеччиною, за що був
названий «Маршалом Перемоги».

	Факти стисло

Називати Георгія Жукова «Маршалом Перемоги» не просто некорек-
тно, а й безпідставно. Як полководець на фронтах війни, він не лише
здобував перемоги, а й зазнавав нищівних поразок. Проведені ним
як командувачем фронтами операції або ті, які він планував як
начальник Генштабу і куратором яких був як представник Ставки
Верховного Головнокомандування, часто завершувалися військо-
вими невдачами і провалами.

	Факти докладніше

Міф про Жукова як «Маршала Перемоги» почали творити у бреж-
нєвські часи з виходом у світ в 1969 році мемуарів маршала «Спо-
гади і роздуми», й особливо — після смерті Жукова у 1974 році.
Свого апогею культ Жукова досяг наприкінці XX століття, коли
в 1994 році був заснований військовий орден Жукова, а через рік
у Москві поруч із Красною площею встановили бронзову кінну
скульптуру, що зображала маршала під час Параду Перемоги.

Георгій Жуков як воєначальник і людина — постать вкрай склад-
на і неоднозначна. З одного боку, незважаючи на відсутність до-
статньої загальної та військової освіти (чотири класи школи плюс
кавалерійські курси командирів) і невисокий рівень особистої куль-
тури, він мав хист до військової справи, визначався сильною волею,
жорстким, безкомпромісним характером, умінням цілеспрямовано
йти до мети. З другого боку, його характеризують безжальні, жор-
стокі, часто несправедливі дії та вчинки, зокрема й щодо підлеглих.

Його важко звинуватити у боягузтві — він часто бував на передо-
вій, де іноді власноруч «наводив порядок». Водночас він не рахувався
з втратами, не беріг солдатські життя, але завдяки їм потрапив до пан-
теону радянських полководців і воєначальників періоду Другої світової
війни як «зірка першої величини». Поряд із провалами і нищівними
поразками йому належать і заслуги в успішних операціях Червоної
армії. Проте цей успіх часто досягався не за рахунок високого рівня
воєнного мистецтва, а багатократної переваги у силах і засобах.

Він далеко не у всьому був сильною та чесною людиною. Не по-
збавлений комплексу «Наполеона», він приписував собі чужі здо-
бутки і заслуги. І мав слабкість до матеріальних речей та розкоші.

Заперечення особливо видатної ролі Жукова у війні, критика
методів його роботи, звинувачення у великих втратах і хамському
ставленні до підлеглих зустрічаються у спогадах багатьох маршалів
і генералів, учасників війни. Іноді це пов’язано із заздрістю, з рев-
нощами до його слави, з особистими образами, але переважно такі
звинувачення об’єктивні.

Після нападу Німеччини на СРСР, перебуваючи на посаді началь-
ника Генерального штабу Червоної армії і члена Ставки Головного
(Верховного) Командування, Жуков був направлений як представ-
ник Ставки для організації відсічі противнику спочатку на Пів-
денно-Західний, а потім — на Західний фронт. Однак організовані
ним контрудари не покращили становища, а призвели до розгрому
військ. Відхід Червоної армії перетворився на втечу. Колосальними
виявилися втрати у живій силі, озброєнні та військовій техніці.
Отже, з покладеними на нього завданнями Жуков не впорався.

Наприкінці липня його усунули з посади начальника Генераль-
ного штабу і призначили командувачем Резервним фронтом. Лише
особиста прихильність Сталіна уберегла Жукова від повторення
долі командувача Західним фронтом генерал-полковника Дмитра
Павлова, розстріляного разом з групою інших генералів.

З жовтня 1941 до серпня 1942 року Жуков командував військами
Західного фронту. 1942 рік виявився роком жорстоких поразок і вели-
чезних втрат. Тут Жуков проводив безперервні наступальні операції,
які завершувалися невдачею чи провалом. Загальні втрати у Ржевсько-
В яземській операції склали близько 777 тисяч осіб — майже 75 % від чи-
сельності військ до початку операції. Найкривавішими стали дві Ржев-
сько-Сичевські операції — у серпні та в листопаді — грудні 1942 року.

Але навіть після нерезультативних, з великими втратами насту-
пів під Ржевом і Сичовкою Сталін наприкінці серпня призначає

Маршал Радянського Союзу Георгій Жуков
під час параду на Красній площі, 24 червня 1945 р.
Жукова заступником Верховного Головнокомандувача і першим
заступником народного комісара оборони СРСР. Одночасно у ролі
представника Ставки ВГК його спрямовують на сталінградський
напрямок. І хоча результати діяльності Жукова були вкрай скром-
ними, саме за особисті «заслуги» у січні 1943 року йому першому
від початку війни присвоєно звання Маршала Радянського Союзу.

Ще одна малоприваблива сторінка в біографії маршала — опе-
рація «Полярна зірка» (лютий — квітень 1943 року). Після прориву
блокади Ленінграда він планує розгром німецької групи армій «Пів-
ніч», звільнення Ленінградської області та створення передумов
для успішного наступу в країни Балтії. Але операція завершилася
провалом, а радянські війська зазнали важких втрат.

Після смерті Ватутіна Сталін наказав Жукову очолити 1-й Укра-
їнський фронт. 10 квітня 1944 року за звільнення Правобережної
України Жуков удостоєний вищої військової нагороди — ордена
«Перемога» за № 1.

Влітку 1944 року Жуков координував дії 1-го і 2-го Білоруських
фронтів в операції «Багратіон». Головні заслуги у проведенні успішної
операції, в результаті якої від ворога було очищено територію Біло-
русі, Жуков присвоїв собі, фактично відібравши їх в інших, зокрема
у командувача 1-м Білоруським фронтом Костянтина Рокоссовського.

Наприкінці березня 1945 року з легкої руки Сталіна «за вміле ви-
конання завдань Верховного Головнокомандування» Жуков першим
отримує другий орден «Перемоги». Пізніше до когорти двічі кавале-
рів вищої військової відзнаки додалися Василевський і сам Сталін.

«Апофеозом воїнської слави» маршала Жукова стала битва за Бер-
лін. 16 квітня він як командувач 1-м Білоруським фронтом починає
безпрецедентну за своїми масштабами і швидкоплинністю стратегіч-
ну наступальну операцію. Проте вона мала наслідком і великі втрати
військ. Червона армія, тільки за офіційними, явно заниженими даними,
у Берлінській операції втратила 352 тисячі осіб, з них понад 78 тисяч
безповоротно. За розмірами добових втрат особового складу і техніки
(понад 15 тисяч осіб, 87 танків і САУ, 40 літаків) битва за Берлін пере-
вершила всі інші операції Червоної армії, де втрати були наслідком боїв,
на відміну від битв першого періоду війни, коли добові втрати радян-
ських військ визначалися переважно значним числом полонених. За
інтенсивністю втрат ця операція порівнянна лише з Курською битвою.

Мабуть, за такі «досягнення» Георгія Жукова в сучасній мілі-
таризованій Росії називають «неперевершеним вітчизняним пол-
ководцем» усіх часів, який «високо підніс славу російської зброї».
Звання «Місто-Герой» надається містам Радянського
Союзу, трудящі яких проявили масовий героїзм і муж-
ність у захисті Батьківщини у Великій Вітчизняній війні
1941 — 1945 років.

Постанова

Президії Верховної Ради СРСР
про почесне звання «Місто-Герой»,
8 травня 1965 року

	Суть міфу

Окремі міста СРСР особливо відзначилися в період війни, тому
здобули народне визнання як Міста-Герої.

	Факти стисло

Нагородження відзнакою Місто-Герой відбувалися безсистемно,
вибір претендентів здійснювався на основі суб’єктивної думки
радянського керівництва, а не бойового внеску міста у перемогу.
	Факти докладніше

Словосполучення «місто-герой» спочатку вживалося як метафора.
У 1942 році газета «Правда» назвала містами-героями Ленінград,
Одесу, Севастополь і Сталінград. 1 травня 1945 року Сталін на-
казав провести салют у столицях 16 союзних республік, а також
у містах-героях: Ленінграді, Сталінграді, Севастополі та в Одесі.
В указі про заснування медалі «За оборону Києва» у 1961 році сто-
лиця України теж названа містом-героєм.

Що ж означає «місто-герой» і кого можна так називати?

Уперше це було визначено у 1965 році. До 20-річчя перемоги над
Німеччиною Президія Верховної Ради СРСР затвердила відповідне
Положення. Звання Місто-Герой мало надаватися містам СРСР, які
проявили «масовий героїзм і мужність» під час війни.

Як саме визначати міру героїзму, у Положенні не сказано. Ніяких
спеціальних комісій не створювали. Рішення на власний розсуд
приймала Президія Верховної Ради.

Визначення Міст-Героїв припадає на час активного культиву-
вування міфу «Великої Вітчизняної війни» (докладніше про це

Грамота Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р.
«Про вручення місту-герою Києву медалі “Золота зірка”»
міф 46). Перші нагородження відбулися аж через 20 років після
завершення війни. Тоді відзначили 6 міст: Ленінград, Одесу, Севас-
тополь, Волгоград (колишній Сталінград), Київ, Москву, а також
Брестську фортецю.

У 1970-х роках «Містами-Героями» стали Керч, Новоросійськ,
Мінськ і Тула. Останні нагородження відбулися у 1985 році, до
40-ї річниці завершення війни: Смоленськ і Мурманськ.

Разом — це 12 «Міст-Героїв» і Брестська «Фортеця-Герой».

Ще за часів СРСР люди зауважили, що процес нагородження
був не завжди справедливий. До перемоги над Німеччиною докла-
лися мешканці різних міст і сіл, і не лише тих, куди докотилися
фронти. Тил постачав новобранців, приймав евакуйованих спе-
ціалістів і промисловість. Та жодне тилове місто не дістало зірки.
Увагу зосередили на містах, де були бойові дії.

Утім, успішність оборони міст залежала не лише від героїзму
їхніх оборонців. Мали значення оперативна і стратегічна ситуація,
особливості географічного розташування, кількість військ, залучених

Стела «Місто-Герой Київ»

у Національному музеї історії України в Другій світовій війні
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р.

«Про присвоєння Москві почесного звання “Місто-герой”»

до боїв. Сукупність сприятливих факторів дозволила досить успіш-
но обороняти Ленінград, Одесу, Севастополь, Москву. Багато інших
населених пунктів були приречені.

Незважаючи на героїчний опір, такі Міста-Герої, як Одеса, Київ,
Севастополь, все ж були здані ворогу. Київ упав після грандіозного
оточення армій Південно-Західного фронту. Оборонців Севасто-
поля в критичний момент покинуло напризволяще командування.
Через прорахунки планування трагічною виявилася доля першого
десанту на Керченський півострів. Майже кожен випадок героїчної
оборони не обходився без ганебних поразок та прикладів неадек-
ватної поведінки керівництва.

Мінськ, Керч, Смоленськ німці захопили миттєво. Оборона кож-
ного з цих міст не тривала і тижня.

Мінськ став Містом-Героєм тільки в 1974 році, як столиця «рес-
публіки-партизанки».

Керч, як і Новоросійськ, нагородили в 1973 році — до 30-річчя
розгрому німців на Північному Кавказі та в Криму. Ключовим став
дуже простий факт: під Новоросійськом воював майбутній генсек
Леонід Брежнєв.

Смоленськ врешті-решт визнали Містом-Героєм після тривалих
наполегливих клопотань місцевого обкому партії. До відома взяли
обґрунтування, що Смоленськ здавна був воротами на шляху до Мо-
скви. Байдуже, що ці ворота виявилися «несправними» в 1941 році.
Тулу відзначили також завдяки пробивному керівництву.

Цілій низці справді героїчних міст не дісталося зірки. Наприклад,
безуспішними були всі спроби домогтися визнання Містом-Героєм
Воронежа. Це прифронтове місто стримувало ворога довше, ніж
Сталінград, і теж не було захоплене.

Брежнєв відмовився відзначити Містом-Героєм Курськ, хоча бої
на Курській дузі дістали світове визнання.

Контрнаступ під Ростовим-на-Дону восени 1941 року був одним
із перших, до того ж успішнішим за керченський десант. Але Ростов-
ська область, як спадкоємниця козацького Дону, мала репутацію
неблагонадійної.

За Харків у 1941—1943 роках відбулося чотири великі битви.
Місто тричі переходило з рук у руки. Позатим, подвигів, достойних
Зірки Героя, у цих боях радянське керівництво не зауважило.

Що було причиною такої вибірковості?

Формально нагорода мала лише символічний характер. Насправді
ж — вона означала доступ до привілеїв. Адміністрації Міст-Героїв
отримували щедрі матеріальні ресурси, зокрема краще товарне за-
безпечення. Обов’язковий матеріальний бонус істотно обмежував
щедрість Компартії на похвалу.

Країна Рад не могла прогодувати надто багато героїчних міст.
Тому відзначення розтягнулося на десятиліття, і не всі достойні
міста дочекалися своєї зірки.
МІФ 49

Росія могла перемогти
нацистів і без українців

Якщо ми подивимося статистику часів Другої світової
війни, то з’ясується, що найбільші втрати у Великій Ві-
тчизняній війні зазнала саме РСФСР — більш ніж 70%
втрат. Це означає, що війна виграна, не хочу нікого обра-
жати, але в основному за рахунок людських та індустрі-
альних ресурсів Російської Федерації.

Володимир Путін під час телевізійної програми
«Разговор с Владимиром Путиньїм. Продолжение»,
16 грудня 2010 року

	Суть міфу

Російський народ виніс на собі основний тягар війни.

	Факти стисло

Перемога у Другій світовій війні над нацизмом є результатом дій
не якоїсь однієї країни, а спільних дій усіх учасників антигітлерів-
ської коаліції. Тому навіть постановка питання про «суверенну
перемогу» силами однієї РФ є абсурдною: важливий був внесок
кожного з цих народів. Водночас роль українців у цій репліці теж
несправедливо применшена.

 Факти докладніше

Звідки ж походить твердження, що саме «на РСФРР припадає
70 % втрат у Великій Вітчизняній війні»?

Офіційна позиція Кремля спирається на розрахунки групи ро-
сійських військових істориків, згідно з якими впродовж 1941—
1945 років у лавах Червоної армії і ВМФ воювало близько 34,5 міль-
йонів радянських громадян. Неповоротні втрати склали 8 мільйонів
668 тисяч 400 осіб, з них — 1 мільйон 376 тисяч українців (тобто
15,9% від загального числа військових втрат СРСР або більше,
ніж усі втрати США, Великої Британії та Польщі разом узяті). На-
справді ж, за підрахунками незалежних істориків, військові втрати
радянських збройних сил коливаються в межах 11—12 млн, з яких
українців приблизно 2,5 мільйона, тобто 21—22%.

Однак усе залежить від того, як рахувати: за етнічною ознакою
або за територіальним принципом.

Командна група парадного розрахунку 1-го Українського фронту
під час параду на Красній площі, 24 червня 1945 р.
Російські військові експерти здійснювали підрахунок за етніч-
ною ознакою й автоматично відсіювали громадян інших національ-
ностей (росіян, білорусів, поляків, євреїв, німців, татар, молдаван,
вірмен, греків та ін.), які з діда-прадіда проживали в Україні, для
яких ця земля була батьківщиною. Оскільки Україна завжди була
багатонаціональною, то такий підхід, як і мотиви його використан-
ня, залишають багато питань.

Саме використання етнічного підходу зменшило частку втрат
неросійських народів до 33,7 %.

За підрахунками українських дослідників, у лавах Червоної армії
воювало близько 7 мільйонів вихідців з України, тобто приблизно
23 % від загальної чисельності Збройних сил СРСР.

Чисельність українських громадян у Червоній армії постійно
змінювалася. У 1941 році вони становили 15—20% (другі після
росіян). У 1942 році частка українців у ЧА зменшилася: багато
хто потрапив до полону або перебував на окупованій території.
На початку 1944 року, під час звільнення території України, число
українців зросло більш ніж на 22 %.

У 1944—1945 роках частка етнічних росіян у деяких арміях ра-
дянського війська складала лише близько 40 %, наприклад, 60-а армія
1-го Українського фронту, що визволяла Краків та Освенцим, мала
у своєму складі близько 36 % росіян та 32 % українців.

Це стало відомо під час скандалу взимку 2015 року, коли Мі-
ністерство оборони РФ, обурившись словами польського міністра
іноземних справ Ґжеґожа Схетини про те, що то «українці визволи-
ли Аушвіц», розсекретило (через 70 років після завершення війни!)
формуляр із національним складом цього військового з’єднання.
Цілком випадково Міністерство оборони РФ цим документом
спростувало слова Володимира Путіна про 70 % людських ресурсів.

Не варто забувати і про якісні показники. Близько 2,5 міль-
йона українців нагороджені радянськими орденами і медалями. За
виняткову мужність 2 тисячі удостоєні звання Героя Радянського
Союзу. Тричі Героєм Радянського Союзу став І. Кожедуб, двічі Ге-
роями — 32 українці, в тому числі О. Молодчий, Д. Глінка, П. Таран,
М. Бондаренко, О. Мазуренко, А. Недбайло, В. Михлик та ін.

Багато українців було і в командуванні Червоної армії: Г. Кулик,
С. Тимошенко, І. Черняховський, А. Гречко, А. Єрьоменко, К. Мо-
скаленко, П. Жмаченко, Р. Малиновський.

Від імені СРСР Акт капітуляції Японії підписав українець —
генерал К. Дерев’янко.
Командна група парадного розрахунку 3-го Українського фронту
під час параду на Красній площі, 24 червня 1945 р.

Групу прапороносців, що підняла «Прапор Перемоги» над Райхс-
тагом, очолював українець — лейтенант О. Берест.

Міжнародним визнанням внеску українців у перемогу над на-
цизмом було надання УРСР членства в ООН.

Прихильникам етнічного підходу в оцінці внеску українців
у перемогу над нацистами варто ще раз нагадати кілька важливих
фактів.

Для українців війна почалася не в червні 1941 року, а 1 вересня
1939 року. На момент початку Другої світової війни у польській
армії, яка налічувала 1 млн осіб, служило до 120 тисяч етнічних
українців. Під час вересневої кампанії у боях проти нацистів заги-
нуло 8 тис. українців — громадян Польщі.

Українці воювали в арміях союзників. Цей факт, на відміну від
служби українців у рядах Вермахту і військах СС, деякі російські
історики чомусь замовчують.

Серед військових США, які брали участь в операції «Оверлорд»
(висадка союзних військ у Нормандії), налічувалося 40 тисяч амери-
канців українського походження. Кількість українців у канадській
армії, за різними джерелами, становила від 35 до 50 тисяч.
З 1940 року 5 тисяч українців воювало у французькому Інозем-
ному легіоні. У 1944 році французький рух Опору сформував три
окремі українські підрозділи.

Тисячі етнічних українців — колишніх польських громадян, яких
після 1939-го депортували у східні області СРСР, увійшли до складу
2-го Польського корпусу під командуванням генерала Владислава
Андерса. У 1942 році корпус залишив територію СРСР і в складі
британського експедиційного війська брав участь у боях в Італії.

Влітку 1943 року сформувалася 1-ша окрема Чехословацька
бригада під командуванням полковника Людвіка Свободи. 315 ти-
сяч особового складу бригади — 11 тисяч були закарпатськими
українцями.

Кількома словами також варто згадати у цьому контексті й ева-
куйовані з території України людські ресурси і промислові потуж-
ності: складно уявити спільну перемогу без українських металур-
гійних і машинобудівних підприємств та українських спеціалістів,
які будували танки і літаки на Південному Уралі.

Але найголовніше з того, що «утікає» з-під уваги Путіна, — це
справедлива оцінка спільних зусиль цілої антигітлерівської коа-
ліції. Без американського ленд-лізу були б неможливі перемоги
у Східній Європі. Ленд-ліз — неможливий без успішних воєнних
дій на Тихоокеанському театрі. Тобто успіх від багатьох перемог
Червоної армії напряму залежав від американських військових
зусиль на протилежному боці земної кулі. І це — тільки один
приклад із багатьох подібних. Ніхто точно не зможе сказати, чия
допомога, чиї зусилля у тій війні були вирішальними.

Слова Путіна є прикладом маніпуляції фактами й інструмента-
лізації історії, свідомого звуження перспективи.
МІФ 50

«Ніхто не забутий,
ніщо не забуте»

Здесь лежат ленинградцьі.

Здесь горожане — мужчини, женщинн, дети.

Рядом с ними солдатьі-красноармейцьі.

Всею жизнью своєю

Они защищали тебя, Ленинград.

Кольїбель революции.

Их имен благородних мьі

здесь перечислить не сможем.

Так их много под вечной охраной гранита
Но знай, внимающий зтим камням,
НИКТО НЕ ЗАБЬІТ И НИЧТО НЕ ЗАБЬІТО.

Ольга Берггольц,
Піскарьовський меморіал у Санкт-Петербурзі, 1959 рік

	Суть міфу

Фраза «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» — головний пропа-
гандистський девіз радянського повоєнного часу, заклик-клятва,
що стосується увічнення пам’яті громадян СРСР, які загинули
у роки «Великої Вітчизняної війни». Вперше була вжита у вірші
Ольги Берггольц у 1959 році. Його написано для меморіальної
стели на Піскарьовському кладовищі, де поховані жертви бло-
кади Ленінграда.

	Факти стисло

Перелік жертв війни, яких вшановували в СРСР, був далеко не пов-
ним. Серед «забутих»: військовополонені, інваліди війни, жер-
тви Голокосту, остарбайтери, учасники так званих «прикордонних
конфліктів». Останні — через невизнання в СРСР низки подій до
22 червня 1941 року. Так само «забули» поразки 1941 — початку
1942 років. Навіть радянські святині — могили радянських військо-
вослужбовців — потерпали від недбалого ставлення: відбувалися
укрупнення, перенесення могил, втрачалися імена воїнів.

	Факти докладніше

«Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-
фашистських загарбників» стала головним міфом Радянського
Союзу у повоєнний час. Цей образ війни постав виключно як ге-
роїчний подвиг «радянського народу» на чолі з керівною партією.
Проте вислів «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» був черговим про-
пагандистським гаслом. Поза увагою офіційної пам’яті лишилося
багато фактів та «незручних» жертв.

Ще під час війни радянське керівництво розпочало процес увіч-
нення пам’яті її героїв та пам’ятних подій. В Україні невдовзі після
вигнання нацистів з Києва поховали генералів-оборонців столиці:
Кирпоноса, Потапова, Тупикова. У 1957 році їх перепоховали в Пар-
ку Слави. Його спроектували як місце вшанування героїв «Великої
Вітчизняної війни» з Вічним вогнем і Могилою невідомого солдата.

Протягом 1943—1944 років ЦК КПУ склав масштабний план
спорудження монументів визволителям. Не все заплановане стало
реальністю. Проте вже до 1 жовтня 1947 року в Українській РСР
впорядкували 31 688 братських і 64 670 окремих могил радянських
воїнів, встановили 2 613 пам’ятників, 9 861 надгробків, 52 549 мо-
гильних знаків.

Здавалося 6, «ніхто не забутий, ніщо не забуте». Проте дослід-
ники відзначають недбале ставлення до військових поховань. На-
прикінці 1950-х років проводилася кампанія з укрупнення таких
могил. їх переносили, прізвища загиблих втрачали.
Не знайшлося у переможній версії війни місця для радянських
військовополонених. Різні дослідники називають їхню кількість від
4,5 мільйонів до 5 мільйонів 750 тисяч. Німці знищили щонайменше
півмільйона радянських військовополонених. Від голоду, нелюд-
ських умов утримання та транспортування загинуло ще близько
2,6 мільйони бранців.

Велика частина із мобілізованих під час цієї війни лишилися
каліками. Після перемоги вони перебивалися випадковими підро-
бітками та жебрацтвом. Усі ці люди були «непристойним фоном»
для країни-переможниці. У 1949 році у місцях, віддалених від цен-
тральних міст, радянська влада організувала будинки інвалідів.
Поміщали туди колишніх фронтовиків переважно насильно. Утри-
мували їх як ув’язнених. Офіційно влада про них не згадувала.

Ведучи відлік війни від 22 червня 1941 року, Радянський Союз
відмежувався від ряду подій, які не вписувалися у загальний геро-
їчний канон. Битву на Халхин-Голі, «Золотий вересень» 1939 року,
Радянсько-фінську війну, окупацію Західної України та Бессарабії,



ОРО

рядок

МХ кІМЕН БААГОРОАНЬІХ МЬІ ЗДЕСЬ П ЕРЕЧ И (ЗЛИТЬ, Н Е СМ0ЖЕМ
ТАК ИХ МнЬгО ПО'Л ВЕННОЙ РХРАНОИ”*! РАЕПТТА
Н О З Н А Й. В НІ ИІМ А Ю Ці И Й ЙТИ М КА М Н Я М
Н И КТ О Н Е З ІА В ЬІ Т йГ Н И Я Т О Н Е ЗА БЬІ З О.

і	.	,

Пам'ятник на Піскарьовському меморіальному цвинтарі
в Санкт-Петербурзі, де викарбувано слова Ольги Берггольц
країн Балтії назвали «прикордонними конфліктами». їхні учасники
«випали» з пільгової категорії «ветерани Великої Вітчизняної вій-
ни» та вважалися «учасниками прикордонного конфлікту».

Радянська пропаганда «забула» про низку поразок 1941 — по-
чатку 1942 років. Для катастрофи 1941 року радянські історики
знайшли евфемізм «період тимчасових невдач». їх пояснювали «ві-
роломністю німецького нападу» та кількісною перевагою ворога.

Замовчувався також національний склад як партизанських
з’єднань, так і частин Червоної армії. Усе це підмінялося міфом
про «дружбу народів СРСР як один зі складників перемоги». Поза
увагою лишилися проблеми міжнаціональних відносин та націо-
нальних меншин у роки війни.

Такими «табу» стали депортації кримських татар і німців Укра-
їни, українсько-польський конфлікт, а також трагедія Голокосту.
Заборона/витіснення пам’яті про катастрофу єврейства відбулося
через небажання радянської влади розцінювати євреїв як найбіль-
шу жертву нацистської окупації. Численні поховання євреїв, місця
їхніх масових страт на території України назвали могилами «мир-
них радянських громадян — жертв гітлерівського окупаційного
режиму». Лише за часів перебудови про єврейські жертви почали
говорити на повен голос. Непопулярною темою була й окупація
України, проблема остарбайтерів, а також український визвольний
рух, який боровся як з нацистами, так і з комуністами.

Окрім усього, радянська влада ще й не дуже прагнула встанов-
лювати точну кількість жертв війни. Відразу по закінченню війни
Радянський Союз заявив про 7 мільйонів втрат. Проте пізніше екс-
плуатувалася цифра 20 мільйонів. Перед розпадом СРСР кількість
жертв «зросла» до 27 мільйонів загиблих. Точна кількість загиблих
не встановлена й донині. Системного обліку втрат не вели навіть
серед військових. Величезна кількість загиблих досі лежить у старих
окопах непохованими.
ПІСЛЯМОВА, АБО МІФИ І ВІЙНА

Після перегляду російських телеканалів та прочитування новин
інформаційних агентств Кремля складається враження, що Друга
світова війна ще не закінчилася. Над світом досі висить загроза
фашистської агресії. Її епіцентр змістився на схід, тепер він у Києві.
Єдиним джерелом його спротиву досі залишається Москва — опора
світового антифашизму.

Російська пропаганда на повну потужність використовує як
форми, так і сенси радянської воєнної пропаганди. Її мову склада-
ють терміни зі словника часів Другої світової: українська влада —
«фашисти», українська армія — «карателі», люди, які з ними спів-
працюють, — «пасобнікі», терористи, що протистоять українській
владі, — «апалченци».

Кремль переконує, що сучасна війна проти України — це не агре-
сія проти сусідньої держави, а продовження боротьби проти фа-
шистів, які загрожують Росії та світові. І багато людей в Україні та
Росії настільки вірять цій пропаганді, що взяли до рук зброю. Вони
ніби стали дійовими особами популярних в СРСР сюжетів кіно про
Велику Вітчизняну війну — де є страшні фашисти і гарні хлопці, що
їм протистоять. Але за цю гру у війну вони платять своїм життям
та життям тих, проти кого воюють.

Міфи про Другу світову використовуються російською про-
пагандою не лише в Україні чи Росії, але й у Європі та світі. Росія
впевнено монополізувала перемогу Червоної армії над фашизмом,
хоч в її лавах боролися мільйони українців та представників інших
національностей. На думку російського керівництва, ця перемога
є для нього індульгенцією в сучасності — «ми не можемо бути
агресорами, адже ми звільнили світ від Гітлера».

Не ознайомлені з українською історією експерти та журналісти
вірять у загрозу українського фашизму, тому що бачили на Майдані
чи серед українських вояків на сході України бандерівські черво-
но-чорні прапори.
Але історія самого Бандери — в’язня нацистського концтабору
та жертви радянської пропаганди і врешті жертви кілера КҐБ, що
вбив його у 1959 році, так само мало відома, як і історія руху, який
він очолював. Його учасники після короткого періоду співпраці із
Третім Райхом у 1939—1941 роках з кінця 1942 року розгорнули
масштабну антинімецьку партизанську боротьбу.

Про цю боротьбу не можна було писати в радянські часи, адже
СРСР був єдиним антифашистом, а всі, хто були проти головного
антифашиста Сталіна, мусили бути фашистами. Схожий поділ світу
навпіл пропонує і сьогоднішня російська пропаганда, лише місце
головного антифашиста тепер зайняв Путін. Фашистами ж зали-
шилися українці, незгодні з російською політикою.

Оновлена модерними засобами впливу на громадськість, але
геть стара за своєю суттю пропаганда діє тому, що вона опираєть-
ся на суспільні уявлення, стереотипи та міфи, які формувалися та
утримувалися тоталітарним режимом десятки років. Деконструкція
цих міфів в Україні не відбулася і після падіння режиму.

Пам’ять про війну була центральною у радянській повоєнній
ідеології. День Перемоги, призначений не точно в річницю ка-
пітуляції Німеччини, а днем пізніше — 9 травня (очевидно, для
виокремлення ролі СРСР у подоланні Німеччини та привласнення
перемоги над нею) — став головним державним святом. Посту-
пово це свято відсунуло на задній план навіть 7 листопада — річ-
ницю Жовтневої революції, до того найперше і головне свято
радянських комуністів.

Цей міф мав служити основою формування радянської іден-
тичності, а в перспективі й радянського народу. Його складовими
були тези про масовий патріотизм і жертовність в ім’я радянської
Батьківщини, небачена мобілізація всіх «радянських» людей у бо-
ротьбі зі страшною загрозою, месіанський похід на захід з метою
визволення Європи. Велика Перемога — останній могутній акорд
міфу, адже вона підтвердила правильність обраного радянським ке-
рівництвом курсу, могутність та нездоланність комуністичної влади.

Своєрідною підготовкою для його тотальної суспільної інста-
ляції стали 1920—1930-ті роки, коли масово винищували всіх, хто
не вписувався в образ «радянської людини» і думав самостійно.

Зачистку для сприйняття нового міфу довершили перші місяці
війни. Кілька мільйонів солдатів, що не бажали захищати СРСР,
не вважаючи його своєю батьківщиною, потрапили в полон і згодом
загинули в німецьких чи радянських таборах.
їм на зміну прийшло нове покоління, значно краще опрацьоване
радянською пропагандою. Покоління тих, хто менше пам’ятали
жахи попереднього десятиліття і безпорадність перших днів війни.
Крім того, ці люди на той момент уже бачили реальні жахи нацист-
ської окупації, а тому не вірили у визволення німцями. З посилен-
ням німецького окупаційного режиму та перемогами Червоної армії
кількість лояльних до радянської влади громадян постійно зростала
і перейшла далеко за межу довоєнного періоду.

Обставини воєнного лихоліття створили ідеальні умови для фор-
мування нової радянської ідентичності. Мільйони людей різних наці-
ональностей опинилися в Червоній армії, змушені розмовляти однією
мовою, відрізані від зовнішнього світу, щоденно оброблялися політру-
ками, які прищеплювали їм нову радянську свідомість, нові цінності.

Важкі спільні переживання, ситуації, що постійно межували
між життям і смертю, наявність спільного ворога, який неодно-
разово демонстрував свою нелюдську сутність, відчуття спільної
місії створювали найкращі умови для такого завдання. Армія ста-
ла плавильним казаном, з нього представники різних націй мали
вийти єдиним радянським народом. І можна ствердити, що бодай
частково вона виконала це завдання. Сьогодні, через багато років
після падіння Радянського Союзу, саме ветерани війни залишають-
ся найбільш консолідованою та артикульованою прорадянською
групою в будь-якому пострадянському суспільстві.

«Велика Перемога» стала реабілітацією радянської влади за вчи-
нені жахливі злочини, перетворила почуття страху до ката Сталіна
в почуття подяки до вождя і захисника. За межами СРСР вона біль-
ше посприяла становленню прорадянських настроїв у світі після
війни, ніж усі спецоперації Комінтерну разом узяті.

«Велика Перемога» виконувала ще одну важливу функцію для
радянського керівництва після Сталіна — легітимізувала владу,
надавала їй необхідного героїчного ореолу. Адже після сталінських
чисток не залишилося соратників Леніна, людей, освячених участю
в Жовтневій революції.

Міф «Великої Перемоги» продовжував жити і після падіння
СРСР. У кожній колишній його республіці, а тепер уже незалежній
державі, справно відзначається чергова річниця 9 травня. 60-літній
ювілей завершення війни, який проходив у Москві в 2005 році, за-
свідчив: для російського керівництва це не лише данина традиції чи
певна історична інерція. «Велика Перемога» знову стала ключовою
тезою нової державної ідеології Кремля.
Росія йшла на дипломатичні скандали, захищаючи «святу пам’ять
про Перемогу», нещадно критикувала всі намагання переглянути
застарілу радянську концепцію війни. Навіть готується прийняти
спеціальний закон, який карав би всіх, хто спробує поставити під
сумнів «Велику Перемогу». При цьому невідомо як, але чинність
нового закону мала б поширюватися на всі пострадянські країни.

Останній момент є надзвичайно важливим — він свідчить, що
Росія не просто реанімує старі історичні міфи, але й намагається їх
активно експортувати.

Реанімація концепції «Великої Перемоги» є лише одним з еле-
ментів нової політики Кремля, суть якої — відновлення російського
впливу на пострадянському просторі. Для цього використовується
все: і енергетичний шантаж, і наявність російськомовного населен-
ня, і навіть факт володіння ядерною зброєю. Не останнє місце в цьо-
му арсеналі відводиться так званій «спільній історії», центральними
пунктами якої є концепти «Великої Вітчизняної війни» та «Великої
Перемоги» і радянські міфи про цю війну. їхня широка пропаганда
засобами кіно, телебачення, літератури ставить за мету утримувати
народи колишнього СРСР в орбіті російського впливу. Спільне
героїчне минуле має стати платформою для формування (чи утри-
мання) потужного проросійського лобі в незалежних державах.

Ще одна місія «Великої Перемоги» — відсунути у тінь велику
поразку, якою закінчилася для СРСР «холодна війна», забути її, ви-
кинути на смітник історії разом зі «страшними роками єльцинської
демократії». Це важливе завдання для влади, яка вважає розвал
Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою в іс-
торії, а свою силу черпає з минулого «країни, з якою всі рахувалися».

Отож міфи про війну виконують не просто певну гуманітарну
функцію — вони розглядаються як важливий інструмент віднов-
лення геополітичного впливу Росії.

Із їхнім застосуванням практично не виникає проблем у біль-
шості пострадянських держав, за винятком балтійських. Останні,
російський вплив на які із вступом в НАТО та ЄС суттєво обмежив-
ся, російські ЗМІ зумисно демонізують і творять із них потрібний
для Росії «страшний приклад перегляду історії».

Несподівано для Кремля з імплементацією радянської/росій-
ської пропаганди про війну виникли проблеми в Україні. Особливо
після 2004 року, коли тут почали реалізовувати власну, не просто
відмінну, але часом діаметрально протилежну до російської по-
літику пам’яті. Засудження злочинів комуністичного минулого,
відкриття архівів комуністичних спецслужб в Україні відбувалися
практично одночасно зі спробами реабілітації радянського мину-
лого в Росії. Тож не дивно, що історія стала ще однією ареною су-
перництва між двома країнами, не менш гарячого, ніж суперництво
в енергетичній сфері.

Так само не дивно, що після перемоги на виборах у 2010 році
проросійського кандидата Віктора Януковича українська політика
пам’яті зазнала докорінних змін і чи не найяскравіше проявилася
якраз у питаннях, пов’язаних з історією Другої світової війни.

Стараннями міністра освіти Дмитра Табачника в підручни-
ки історії повернувся термін «Велика Вітчизняна війна», звідти
ж вилучено інформацію про український визвольний рух та його
лідерів. Прийнято закон про використання так званого прапо-
ра перемоги (насправді червоного радянського), 9 травня знову
відзначалося гучними військовими парадами. Народний депутат
Вадим Колесніченко намагався запозичити в Росії досвід історич-
них законів, які мали закріпити радянське бачення війни. Частину
з них навіть було прийнято в скандально відомому пакеті дикта-
торських законів від 16 січня 2014 року.

Втримання радянських міфів про війну в Україні є надзвичайно
важливим для Росії, адже вони стали головним, іноді останнім еле-
ментом радянської ідентичності частини наших громадян.

Як показали події, після падіння режиму Януковича саме на
острівці цієї радянської ідентичності опирається президент Ро-
сійської Федерації Володимир Путін, розгортаючи свої диверсійні
акції проти України.

Не росіяни чи російськомовні українці, яких нібито захищає
Путін, є основою для тероризму на сході України чи сприяли анек-
сії Криму, а саме «радянські люди». Тому не випадково одним із
головних елементів їхньої символіки стала так звана «георгієвська
стрічка» — водночас російський імперський символ (звідси й назва)
і радянський, пов’язаний із концептом «Великої Вітчизняної війни».

Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній.
Тому їх розвінчання важливе не тільки для того, щоб зрозуміти, «як
було насправді», побачити справжнє обличчя однієї з найбільших
трагедій у нашій історії. Це розвінчання не лише елемент нової
гуманітарної політики держави, але й елемент її політики безпеки.

Починаючи з весни 2014 року, спеціальний державний орган —
Український інститут національної пам’яті, запровадив нові коме-
моративні практики до дат, пов’язаних із Другою світовою війною.
Відзначення річниці завершення цієї війни тепер не привід для
мілітаристської пропаганди, а нагода згадати всіх загиблих у ті
страшні роки. Новим символом пам’яті став червоний мак, новою
датою — 8 травня, День пам’яті та примирення.

Ці зміни досить швидко і легко сприймаються українським
суспільством завдяки тому, що відбуваються на тлі сучасних екс-
тремальних переживань. Війна теперішня допомогла багатьом
українцям побачити і зрозуміти, скільки брехні про війну минулу
оточувало їх дотепер. Вони перестали вірити тому, що говорила
радянська пропаганда, тому, що повторює сучасна російська. Але
через те вони ще більше хочуть знати, що ж сталося в минулому.

Відповіді на це запитання українці шукають у книгах, статтях,
фільмах. Історики поки не дуже готові задовільнити швидко зроста-
ючий попит, адже для цього потрібен не звичний для дослідників
академічний, а в першу чергу науково-популярний формат. Його
особливість у тому, що автори, добре обізнані в темі, намагаються
пояснити складні питання зрозумілою мовою для тих, хто не про-
водив і не проводитиме глибоке її дослідження.

Науково-популярний формат розрахований на широку аудито-
рію, тому добре надається до розвінчання радянських міфів про вій-
ну, які досі мають значний вплив на суспільну свідомість. Тож саме
довкола видання такого характеру вирішили об’єднати зусилля гру-
па істориків Українського інституту національної пам’яті, громад-
ських ініціатив «ЬікБез. Історичний фронт», Центру досліджень ви-
звольного руху та видавництво «КСД» («Клуб сімейного дозвілля»).

Результатом нашої співпраці стала книга, яку Ти, шановний
читачу, тримаєш у руках. Сподіваємося, вона допоможе зрозуміти
головний урок подій 1939—1945 років: така війна не повинна по-
вторитися знову. І запорукою цього може бути лише правда про неї.

Володимир В'ятрович,
історик, Голова Українського інституту
національної пам'яті
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
І ЛІТЕРАТУРИ

1941 год: В 2 кн. / Сост. Л. Е. Решин и др.; Под ред. В. П. Наумова;
Вступ, ст. акад. А. Н. Яковлева. — Москва: Международньїй фонд
«Демократия», 1998. — 832 с.

28 героев-панфиловцев. Как создавалась легенда — [Електрон-
ний ресурс] Режим доступу иКЬ: ЬПр://Ьейгоок.уЬо.ог§/1іЬгагу/
рапйІ.Ьіш.

6 історичних міфів про пакт Гітлера — Сталіна І М. Майо-
ров, Р. Пилявець // Історична правда. — 09.07.2014. — [Електрон-
ний ресурс] Режим доступу ІДКЕ: Бир.7/\у\у\у.І8іргаус1а.сош.иа/
агііс1Є5/2014/08/22/144140.

Андреев-Угранский А. Маршал Победьі І 2-е изд. испр. и доп. —
Калуга: ОБЛИЗДАТ, 2002. — 335 с.

Арзаканян М. Де Голль. Серия «ЖЗЛ» — Москва: Молодая
гвардия, 2007. — 268 с.

Армстронг Д. Украинский национализм. Факти и исследова-
ния І Пер. с англ. П. В. Бехтина. — Москва: ЗАО Центрполиграф,
2008. — 368 с.

Артемьев А. Братский боевой союз народов СССР в Великой
Отечественной войне. — Москва: Мьісль, 1975. — 200 с.

Арутюнов А. Роль американских поставок СССР по ленд-лизу
в разгроме фашистской Германии и ее союзников во Второй мировой
войне 11 Великая зпоха. — 18.06.2006. — [Електронний ресурс] Режим
доступу ПРЕ: Ьйр:// \у\у^.еросИНше8.ги/соп1:еп1:/уіеуг/5681/34.

Безьіменский 77. Гитлер и Сталин перед схваткой. — Москва,
2000. — 512 с.

Беседа Народного Комиссара Иностранньїх Дел СССР В. М. Мо-
лотова с послом Германии в СССР Ф. Шуленбургом 22 июня 1941 г.
в 5 час. 30 мин. утра // Документи внешней политики. 1940 — 22 июня
1941 г. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (2) 2 марта — 22 июня 1941 г. І
Под ред. Г. Мамедова и др. — Москва: Международньїе отношения,
1998. — С. 753—754.

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні (1917—1953):
суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2-х книгах. —
Кн. 1. — К.: Либідь — Військо України, 1994.— 432 с.; Кн. 2. — К.:
Либідь — Військо України, 1994.— 686 с.

Боляновський А. Боротьба УПА проти нацистського окупацій-
ного режиму. 1943 рік // Українська Повстанська Армія в боротьбі
проти тоталітарних режимів. — Львів, 2004. — С. 164—183.

Боляновський А. Німецька окупаційна адміністрація і національ-
ний рух опору України у 1941—1944 роках 11 Записки Наукового
товариства ім. Т. Шевченка. — Львів: Видавництво НТШ у Львові,
1999. — Т. 238 (ССХХХУІІІ). — С. 348—381.

Боляновський А. Українські військові формування в збройних
силах Німеччини (1939—1945) І Львівський національний універ-
ситет імені Івана Франка; Канадський інститут українських студій
Альбертського університету. — Львів, 2003. — 686 с.

Бондаренко К. Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати? 11
Дзеркало тижня. — 2002. — № 12 (387). — 28 березня. — [Електрон-
ний ресурс] Режим доступу ІЖБ: Ьир://£агеи.ск.иа/$ОСІЕТ¥/
і8іогіуа,_уакоуі_пе_2паешо_сЬі_пе_ЬосЬешо_2паіі.Ьіш1.

Боровик М. Прийшла озброєна людина. Яким є образ радян-
ського партизана в пам’яті українського населення, що пережило
війну 11 Український тиждень. — 2013. — № 38 (307). — 26 верес-
ня. — [Електронний ресурс] Режим доступу ІЖЬ: 1іПр://іу2Ік1еп.
иа/НІ8іогу/90204.

Брежнєв Л. Великая победа советского народа // Брежнєв Л. И.
Ленинским курсом. Речи и статьи. В 2-х тт. Т. 1. — Москва: Изда-
тельство политической литературьі, 1970. — 544 с.

Бугай Н. Народьі Украиньї в «Особой папке Сталина». — Москва:
Наука, 2006. — 271 с.

Бутко С. Корюківська трагедія 1943 року: анатомія злочину. —
[Електронний ресурс] Режим доступу ІЖІ: ИЦр://\у\у^.шешогу.§оу.иа/
пе\У8/8ег£Іі-Ьиіко-когуикіУ8ка-іга£е сііуа-1943-гоки-апаіошіуа-гІосЬіпи.

Вятрович В. Бандера: старі та нові міфи. — [Електронний ресурс]
Режим доступу ІДЦ,: ЬПр://2ахіс1.пеі/пе\У8/8Ііо\уМе\У8.с1о?Ьапс1ега_
8іагі_іа_поуі_тіії&оЬ)есНс1= 1068824.

В’ятрович В. Друга польсько-українська війна 1942—1947. — К.:
Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»; Центр досліджень
визвольного руху, 2012. — 288 с.
В’ятрович В. Історія з грифом «Секретно». Українське XX сто-
ліття. — Львів: Часопис; Центр досліджень визвольного руху,
2013.— 696 с.

В’ятрович В. Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції
на тлі катастрофи. — Львів: Мс; Центр досліджень визвольного
руху, 2006. — 144 с.

Варшавское восстание 1944 в документах из архивов спец-
служб / [Ред. колл. В. Христофоров, П. Мерецкий, В. Виноградов
и др.]. — Варшава; Москва, 2007. — 1381 с.

Вєтров Ц Шевченко О. Червона армія і рейхсвер: військово-тех-
нічна співпраця в 1922—1933 роках. — К.: Генеза, 2008. — 248 с.

ВинтерД. Почему Сталин проиграл Вторую мировую войну? —
Москва: Яуза-пресс, 2009. — 288 с.

Висльїх А. Спасительньїй ленд-лиз // Независимое военное
обозрение. — 12.11.2001. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ІЛІЬ: ИПр://гИигпа1.1іЬ.ги/Ь/Ьи8Ьаи8ка8_а/64.8Ьіш1.

Вовк О. До питання про першого командира Української Пов-
станської Армії // Український визвольний рух / Центр досліджень
визвольного руху. — Львів, 2006. — Збірник 1. — С. 151—158.

Воєнний знциклопедический словарь / Пред. гл. ред. комиссии
Н. Огарков. — Москва: Воениздат, 1984. — 863 с.

Возняк С. Соборність як базова цінність українського народу:
історико-філософський аспект 11 Україна соборна: зб. наук.ста-
тей. — К., 2005. Вип. 2. — Ч. II. — С. 42—49.

Вьіступление по радио Заместителя Председателя Совета Народ-
них Комиссаров Союза ССР и Народного Комиссара Иностранннх
Дел тов. В. М. Молотова 22 июня 1941 года // Известия. — 1941. —
№ 147 (7523). —С. 1.

Гриневич Владислав. Неприборкане різноголосся: Друга світова
війна і суспільно-політичні настрої в Україні, 1939 — червень
1941 рр. / НАН України. Ін-т політ, і етнонац. досліджень ім.
І. Ф. Кураса, Канад. Ін-т Укр. Студій. — К.; Дніпропетровськ: Ліра,
2012.— 506 с.

Гайке В.-Д. Українська дивізія «Галичина». Історія формування
і бойових дій у 1943—1945 роках І за заг. ред. В. Кубійовича. — Тер-
нопіль: Мандрівець, 2012. — 208 с.

Ганущак М. Історик Микола Посівнич: «Культ Бандери ство-
рили його опоненти» // Історична правда. — 01.01.2013. — [Елек-
тронний ресурс] Режим доступу НКЬ: Ьир://игигиг.і8іргауйа.сош.иа/
агііс1е8/2013/01/1/106095/.
Гареев М. Маршал Жуков. Величие и уникальность полководче-
ского искусства. — Москва: Военлит, 2000. —114 с.

Гевара Че. Партизанская война. — Москва, 1961. — [Електрон-
ний ресурс] Режим доступу Ьир://ші1йега.1іЬ.ги/8СІепсе/
^иеуага/іпсіех.ЬітІ.

Гогун А. Между Гитлером и Сталиньїм. — Санкт-Петербург:
Издательский дом «Нева», 2004. — 416 с.

Гогун А. Сталинские коммандос. Украинские партизанские
формирования, 1941—1944 І А. Гогун. — 2-е изд., испр. и доп. —
Москва: Российская политическая знциклопедия (РОССПЗН),
2012. — 527 с.

Год кризиса. Документи и материальї. 1938—1939. В 2 т. — Мо-
сква, 1990. — Т. 1. — 555 с., Т. 2. — 554 с.

Голль Ш. де. Военньїе мемуари: Призвів 1940—1942 І Пер. с фр.
Анфилофьева А. А., Арзуманова Ю. Б., Гак В. Г. и др. — Москва: АСТ;
Астрель, 2003. — 814 с.

Гордієнко Я. Еггаге Ьишапиш Є8і. 50 нарисів з українського при-
марознавства. — К.: Дуліби, 2015. — 216 с.

Гофман И. Сталинская война на уничтожение (1941—1945 годи).
Планирование, осуществление, документи. — Москва: АСТ, Астрель,
2006. — 360 с.

Гошуляк І. Тернистий шлях до державності (від ідеї до Акту 3лу-
ки). — К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2009. — 467 с.

Гриневич В. Військове будівництво в Україні в 1938—1991 рр. //
Історія українського війська (під редакцією Я. Дашкевича). — Львів:
Світ, 1996.— С. 332—467.

Гриневич В. Міт війни та війна мітів 11 Критика. — 2005. — Тра-
вень. — С. 2—8.

Грінченко Г. Між визволенням і визнанням: примусова праця
в нацистській Німеччині в політиці пам’яті СРСР і ФРН часів хо-
лодної війни. — Харків: НТМТ, 2010. — 336 с.

Громенко С. Вітчим народів. Навіщо Сталін виселив давні етноси
Криму// Дзеркало тижня. — 2014. — 19 грудня. — [Електронний ре-
сурс] Режим доступу ІЛ<Ь:ЬПр://§а2еіа. Л.иа/Ьі8іогу/уіісЬіш-паго Лу-
пауІ8сЬо-8іа1іп-уІ8е1ІУ-йаупі-еіпо8і-кгіши-_.Ьіш1.

Громенко С. Кримські татари — ціна війни, ціна миру 11 Історич-
на правда. — 2.07.2015. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ІЖЕ: ЬПр://иг\у^.І8іргауЙа.сош.иа/Л§Є8і/20 15/07/2/148470.

Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хро-
нологія подій. У 2-х тт. — Т. 1. Волинь і Полісся. — Рівне: ППДМ,
2008. — 448 с.; Т. 2. Галичина і Східна Україна. — Рівне: ППДМ,
2008.— 216 с.

День Победьі — праздник номер один в истории нашей страньї 11
Аргументи и факти. Долгожитель. — 2005. — № 9. — 6 мая. — [Елек-
тронний ресурс] Режим доступу ІЖЬ: ЬПр://£агеи.аі£.ги/_/оп1іпе/
1оп§1іуег/69/10_01.

Дмитрук В. Вони боролися за волю України. — Луцьк: ВАТ
«Волинська обласна друкарня», 2007. — 1072 с.

Договір між Польською Республікою та Союзом Радянських Со-
ціалістичних Республік про обмін ділянками державних територій
від 15 лютого 1951 року. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ПКЬ: ЬПр://І8ар.8Є)ш.£ОУ.р1/ПеиіІ8$егу1еі?ігі=\УПШ9520110063.

Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік
та Польською Республікою про радянсько-польський держав-
ний кордон від 16 серпня 1945 року. — [Електронний ресурс] Ре-
жим доступу ПКЬ: Ьир://І8ар.8е)ш.£ОУ.р1/Пе1:аіІ8$егу1е1:?кі=\УОи
19470350167.

Договір між Україною і Республікою Польща про правовий ре-
жим українсько-польського державного кордону, співробітництво
та взаємну допомогу з прикордонних питань від 12 січня 1993 року,
ратифікований постановою Верховної Ради України від 14 липня
1993 року № 3379-ХІІ (3379-12). — [Електронний ресурс] Режим
доступу ІЖЕ: ЬПр://гакоп4.гас1а.£ОУ.иа/1аиг8/8Ікну/616_208/ра£е.

Договір між Україною і Республікою Польщею про добросусід-
ство, дружні відносини і співробітництво від 18 травня 1992 року,
ратифікований постановою Верховної Ради України від 17 липня
1992 року № 2611-ХІІ (2611-12). — [Електронний ресурс] Режим
доступу ПКЬ: Иир://хакоп4.гас1а.§оу.иа/1а\У8/8Ио\у/616_172.

Дриг Е. Механизированнне корпуса РККА в бою. История ав-
тобронетанкових войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — Мо-
сква: АСТ, 2005. — 830 с.

Друга світова війна в історичній пам’яті України (За матеріала-
ми Українського інституту національної пам’яті) І [Упорядники:
Л. Герасименко, Р. Пилявець]. — Київ — Ніжин, 2010. — 247 с.

Дубинянський М. Фашизм У8 нацизм // Дзеркало тижня. —
2006. — № 47. — 8 грудня. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ПКЬ: ЬПр://§агеіа. Лі.иа/8ОСІЕТ¥/£а8Ьі2ш_У8_паі8І2ш.Ьіш1.

Дьяков Ю., Бушуева Т. Фашистский меч ковался в СССР: Крас-
ная армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922—1933. Неизве-
стньїе документи. — Москва: Советская Россия, 1992.— 384 с.
Єлавіч Б. Історія Балкан XX століття — К.: Свенас, 2004. — 600 с.

Жуков Г. Спогади і роздуми І Пер. з рос. А. М. Шевченка, А. О. Ста-
ся, Г. Г. Кулінича. — К: Політвидав України, 1985. — 841 с.

Жуков Д., Ковтун И. 29-я гренадерская дивизия СС «Каминс-
кий». — Москва: Вече, 2009. — 300 с.

Залесский К. Охранньїе отрядьі нацизма: Полная знциклопедия
СС. — Москва: Вече, 2009. — 784 с.

Зализяка И. Кто взрьівал ДнепроГЗС. — 28.02.2008. — [Елек-
тронний ресурс] Режим доступу ІЖБ: Часть первая: Ьир://шІ8іо.
2р.иа/агНс1е/агііс1е8553.Ьіш1; Часть вторая: Ьир://шІ8іо.2р.иа/агНс1е/
агНс1е8554.Ьіш1.

Запись беседьі между Риббентропом и советским послом в Бер-
лине Деканозовьім от 22 июня 1941 г. в 4 часа утра 11 СССР — Гер-
мания. 1939—1941: Документи и материальї о советско-германских
отношениях с сентября 1939 г. по июнь 1941 г. / Сост. Ю. Фельштин-
ский. — Вильнюс: Мокслас, 1989. — С. 176—178.

Запорізький рахунок Великій війні. 1939—19451Ф. Г. Турченко,
В. М. Мороко, О. Ф. Штейнле, В. С. Орлянський [та ін.]. — Запоріж-
жя: Просвіта, 2013. — 416 с.

Зинченко Ф. М. Герой штурма рейхстага. — Москва: Воениздат,
1983. — 192 с.

Зінченко О. Година папуги. Українські сторінки Катині. — Ви-
дання друге. — К.: Дух і Літера, 2011. — 400 с.

Зінченко О. Чотири документи про Корюківську трагедію //
Історична правда. — 4.03.2011. — [Електронний ресурс] Режим
доступу І) КЕ: БПр:/Лу\у\у.І8фгаугіа.сош.иа/агіїс1Є8/2011/03/4/28873.

Зубов О. Подвиг панфілівців: правда і вимисли 11 Дзеркало тиж-
ня. — 2012. — № 13. — 6 квітня. — [Електронний ресурс] Режим
доступу ПНЬ: ЬПр://§а2еи.Ш.иа/8ОСІЕТ¥/роЙУІ§_рап£і1оуі8Іу_
ргауйа_і_уішІ8Іі.Ьіш1.

Ильин А. Самолетьі союзников по ленд-лизу // Международная
жизнь. — 1995. — № 7. — С. 95—102.

Исаев А. Мифьі и правда о маршале Жукове. — Москва: Яуза;
Зксмо, 2010. — 480 с.

История фашизма в Западной Европе І Отв. ред. Г. С. Филатов
и др. — Москва: Наука, 1978. — 616 с.

Ісаюк О. Роман Шухевич І Центр досліджень визвольного
руху. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2015. — 256 с.

Кальба М. Дружини українських націоналістів. — Детройт: Вид-
во ДУН, 1992. — 143 с.
Капась І. Прибульці з «великої землі». Як сталінські командос
намагалися встановити тотальний контроль над самоорганізова-
ними групами партизанів та підпільників на окупованій території
України й привласнити їхні заслуги 11 Український тиждень. —
2013. — № 38 (307). — 26 вересня. — [Електронний ресурс] Режим
доступу І7КЬ: ЬПр://1угЬс1еп.иа/НІ8іогу/90203.

Карпов В. Маршал Жуков, его соратники и противники в годьі
войньї и мира. Кн. 1: лит. мозаика. — Москва: Б. и., 1991. — 95 с.
(Роман-газета).

Кащеев Л.у Реминский В. Автомобили ленд-лиза. — Харьков:
АТФ, 1998. — 58 с.

Кентій А. Збройний чин українських націоналістів. Історико-ар-
хівні нариси. — Т. 1. Від Української Військової Організації до Орга-
нізації Українських Націоналістів. 1920—1942. — К., 2005. — 332 с.

Кентій А. Протинімецький фронт ОУН і УПА // Організація
українських націоналістів і Українська повстанська армія. Історичні
нариси. — К.: Наукова думка, 2004. — С. 181—198.

Київ у дні нацистської навали. За документами радянських спец-
служб І Упоряд.: Т. В. Вронська, А. В. Кентій, С. А. Кокін та ін. — К.;
Львів, 2003. — 528 с.

Київ. 1941—1943. Фотоальбом. — К., 2000. — 267 с.

Коваль М. Україна в Другій світовій війні і Великій Вітчизняній
війнах (1939—1945 рр.) — К.: Альтернативи, 1999. — 335 с. (Україна
крізь віки. — Т. 12).

Ковба Ж. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого насе-
лення Східної Галичини в роки «остаточного розв’язання єврей-
ського питання». — К: Дух і Літера, 2009. — 296 с.

Козлов В. Обманутая, но торжествующая Клио. Подлоги пись-
менних источников из российской истории в XX веке. — Москва:
РОССПЗН, 2001. —224 с.

Колісник Р. Військова Управа та українська Дивізія «Галичи-
на». — К: Ярославів Вал, 2009. — 312 с.

Конвенція про закони і звичаї суходільної війни (IV Гаазька
конвенція) від 18.10.1907. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ГІКЕ: ЬПр://гакоп4.гас1а.8ОУ.иа/1а\У8/8Ьо™/995_222.

Копелев Л. Хранить вечно. В 2-х кн. Кн. 1. — Москва: ТЕРРА —
Книжньїй клуб, 2004. — 416 с.; Кн. 2: Москва: ТЕРРА — Книжньїй
клуб, 2004. — 432 с.

Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж;
Нью-Йорк; Львів, 1993. — 657 с.
Край партизанської неслави. Чому в роки Другої світової ра-
дянський партизанський рух на території України не був масовим
і всенародним 11 Український тиждень. — 2013. — № 38 (307). —
26 вересня. — [Електронний ресурс] Режим доступу ІІИЬ: ЬПр://
ІугЬ сіеп.иа/НІ8іогу/90198.

Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—1941: Історія
Українського центрального комітету. — Чикаго: Видавництво М. Де-
нисюка, 1975. — 664 с.

Лебедев И. Авиационньїй ленд-лиз П Военно-исторический жур-
нал. — 1991. — № 2. — С. 27—29.

Лебедев И. Еще раз о ленд-лизе 11 США: Зкономика. Политика.
Идеология. — 1990. — № 1. — С. 71—75.

Левин Ю. А. Солдатьі Победьі. — Екатеринбург: Банк культурной
информации, 2005. — 784 с.

Левченко Ю. Місце України в планах нацистської Німеччини
в роки Другої світової війни 11 Науковий часопис НПУ імені
М. П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: 36. наукових
праць. — Випуск 9: Ювілейний випуск до 70-річчя професора В. Бо-
рисенка. — К., 2012. — С. 237—243.

Лисенко О., Пилявець Р. Російсько-німецькі договори 1939 року//
Енциклопедія історії України. Т. 9. — К.: Наукова думка, 2012. —
С. 120—121.

Литвин М., Науменко К. Сталін і Західна Україна 1939—1941 рр. —
К., 2010. — 80 с.

Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 18. Карпатська
група УПА «Говерля». Книга перша: документи, звіти та офіційні
публікації. — Торонто, 1990. — 328 с.

Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 19. Карпатська
група УПА «Говерля». Книга друга: спомини, статті та видання
історично-мемуарного характеру. — Торонто, 1992. — 357 с.

Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 28. Марія Савчин.
«Тисяча доріг». Спомини. — Торонто — Львів, 1995. — 600 с.

Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 31. УПА на Львів-
щині і Ярославщині. Спогади і документи вояків УПА ТВ «Розточ-
чя», 1943—1947. — Торонто—Львів, 2000. — 324 с.

Літопис Української Повстанської Армії. — Т. 45. Генерал Роман
Шухевич — «Тарас Чупринка» — Головний Командир УПА. — То-
ронто — Львів, 2007. — 560 с.

Літопис УПА. Нова серія. — Том 4: Боротьба проти УПА і на-
ціоналістичного підпілля. Інформаційні документи ЦК КП(б)У, об-
комів партії, НКВС—МВС, МДБ—КДБ. 1943—1959. Документи
і матеріали. Книга перша: 1943—1945 І Упорядники: В. Лозицький,
І. Павленко, А. Кентій. — Київ, 2002. — 598 с.

Літопис УПА. Нова серія. — Том 15: Боротьба проти повстан-
ського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів за-
арештованих радянськими органами державної безпеки керівни-
ків ОУН і УПА. 1945—1954. Книга 2 І Упорядники: В. Лозицький,
С. Власенко, С. Кокін. — Київ — Торонто, 2011. — 840 с.

Макарчук В. Радянсько-нацистська змова 23 серпня 1939 р. у світлі
доктрини інтертемпорального права 11 Ученьїе записки Таврического
национального университета им. В. И. Вернадского. — Т. 18 (57). —
№ 2. Юридические науки. — Симферополь, 2005. — С. 13—21.

Маношин И. Героическая трагедия: О последних днях обороньї
Севастополя (29 июня — 12 июля 1942 г.). — Симферополь: Таврида,
2001. —208 с.

Манчук А. Коли міф стає правдою. Че не писав про УПА // Іс-
торична правда. — 17.02.2011. — [Електронний ресурс] Режим до-
ступу ІІКЬ: ЬПр://\у^у.І8фгаугіа.сот.иа/со1итп8/2011/02/17/24909.

Марочкин В. Вьіслать в отдаленньїе края Союза ССР всех украин-
цев... // Литературная Украйна. — 1992. — 27 февраля.

Мельтюхов М. 17 сентября 1939: Советско-польские конфликтьі,
1918—1939. — Москва: Вече, 2009. — 624 с.

Мельтюхов М. Проблема соотношения сил сторон к 22 июня
1941 года // Великая отечественная катастрофа-3. — Москва: Яуза,
2008. — С. 5—60.

Мельтюхов М. И. Упущенньїй шанс Сталина. Советский Союз
и борьба за Европу: 1939—1941. — Москва: Вече, 2000. — 544 с.

Мифьі об УПА 11 Фокус. — 23.07.2008. — [Електронний ресурс]
Режим доступу ІЛ<Е: ЬЯр://£оси8.иа/пе\У8/23732.

Мороко В. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року// Наукові праці
історичного факультету Запорізького національного університе-
ту. — Москва: ЗНУ, 2010. — Вип. XXIX. — С. 197—202.

Музичук С., Марчук І. Батальйон «Коїап сі» 11 Однострій. Військо-
во-історичний журнал. — 2002.— № 7.— С. 33—41.

Музичук С., Марчук І. Батальйони «НасЬіі^аІІ» та «Коїапсі» (Дру-
жини Українських націоналістів) 11 Однострій. Військово-історич-
ний журнал. — 2000.— № 3.— С. 25—33.

Муковський Ц Лисенко О. Звитяга і жертовність. Українці на фрон-
тах Другої світової війни. — К.: ПВА «Книга пам’яті України»,
1996. — 568 с.
Нахманович В. Буковинський курінь і масові розстріли євреїв
Києва восени 1941 р. 11 Український історичний журнал. — 2007. —
№ З (474). — С. 76—97.

Нахманович В. До питання про склад учасників каральних акцій
в окупованому Києві (1941—1943) 11 Друга світова війна і доля на-
родів України: Матеріали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції
м. Київ, ЗО—31 жовтня 2006 р. — К.: Зовнішторгвидав, 2007. —
С. 227—262.

Нєустроєв С. А. Русский солдат: на пути к рейхстагу. — Красно-
дар: Советская Кубань, 1997. — 96 с.

Нота Министерства иностранньїх дел СССР от 7 марта 1955 г.
относительно Гаагских конвенций и деклараций 1899 и 1907 гг. —
[Електронний ресурс] Режим доступу иКЬ: Ьіїр://гакоп4.гас1а.$оу.
иа/1а\У8/$Ьо\у/995_Ь41.

Олєйников Г Прохоровское сражение (июль 1943). — Санкт-
Петербург: Нестор, 1998. — 99 с.

Павлів В. Армія Крайова й Армія Людова — Державна чи на-
родна? 11 Дзеркало тижня. — 2002. — № 12 (28 березня). — [Елек-
тронний ресурс] Режим доступу ІІКЕ: Ьпр://§агеіа.гп.иа/АКСНІУЕ/
агтіуа кгауоуа і агтіуа Іуисіоуа ^озисіагзіуеппауа ііі паго<1пауа.Ьіт1.

Памяти павших. Великая Отечественная Война. 1941—1945 І
[Об^ед. редкол. Книг Памяти павших в годьі Великой Отеч. вой-
ньі]. — Москва: Большая Российская знциклопедия, 1995. — 336 с.

Парнікоза І. Танкова битва на Волині, або Як було втрачено Укра-
їну// ХайВей. —1.02.2008. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ІЛ<Е: ЬПр://Ь.иа/8іогу/81209/.

Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір...»: українське на-
ціоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.): Мо-
нографія / Центр досліджень визвольного руху. — Львів: Часопис,
2012. —592 с.

Патриляк І. Військова діяльність ОУН(б) у 1940—1942 роках. —
Київ, 2004. — 598 с.

Патриляк І. Перемога або смерть: Український визвольний рух
в 1939—1960 рр. — Львів: Центр досліджень визвольного руху;
Часопис, 2012. — 512 с.

Патриляк І. Як записатися в партизани. Боротьба за статисти-
ку серед «народних месників» була подекуди важливішою спра-
вою, аніж війна з окупантом // Український тиждень. — 2013. —
№ 38 (307). — 26 вересня. — [Електронний ресурс] Режим доступу
ІЛ<Е: ЬПр://1угЬсіеп.иа/НІ8іогу/90205.
Патриляк Ц Боровик М. Україна в роки Другої світової вій-
ни: спроба нового концептуального погляду. — Ніжин: Видавець
ПП Лисенко М. М., 2010. — 590 с.

Пилявець Р. Депортація, яка не передбачалася 11 Камуфляж. —
2011. —№9. —С. 34—36.

Пилявець Р. Ленд-ліз для СРСР (1941—1945 рр.). Значення со-
юзницької допомоги Радянському Союзу для здобуття спільної
перемоги над Німеччиною і країнами ОСІ // Історія України. —
2010. —№31. —С. 1—7.

Пилявець Р Соборність: ідея, явище і проблема // Гілея: науко-
вий вісник: 36. наук, праць. — К., 2013. — Вип. 68 (1). — С. 74—79.

Пирог Р Письмо в редакцию 11 Литературная Украйна. — 1992. —
5 марта.

Поздеева Л. Ленд-лиз для СССР: дискуссия продолжается 11 Вторая
мировая война: актуальньїе проблеми. — Москва, 1995. — С. 324—339.

Портнов А. «Велика Вітчизняна війна» в політиках пам’яті Бі-
лорусі, Молдови та України: кілька порівняльних спостережень //
Україна модерна. Пам’ять як поле змагань. — 2009. — № 4. —
С. 206—218.

Посівнич М. Степан Бандера. — Харків: Клуб сімейного дозвілля,
2015. —256 с.

Правда. — 1941.— № 172 (8580). — 23 червня.

Проненко В. «Якщо щось трапиться з Єгоровим і Кантарією,
Берест дійде обов’язково» 11 Дзеркало тижня. — 2005. — 13 трав-
ня. — [Електронний ресурс] Режим доступу І/КЬ: ЬПр://$агеіа.сіі.иа/
$ОСІЕТ¥/уак8сЬо_8сЬо8_ігарІЇ8уа_г_е$огоуіт_і_капіагіеуи,_Ьеге8і_
(1іус1е_оЬоууагкоуо.Ьіт1.

Рабичев Л. Война все спишет. Воспоминания офицера-связиста
31-й армии. 1941—1945. — Москва: Центрполиграф, 2010. — 254 с.

Реєнт О. Соборність України як наукова проблема і виклик
часу // Соборність України: історія і сучасність. Збірник матеріалів
обласної науково-практичної конференції 20 січня 2005 року. —
Полтава: ПОШПО, 2005. — С. 3—7.

Рецепти радянської алхімії. Як формувався комуністичний міф
про «всенародну боротьбу в тилу німецьких військ на окупованій
території України» 11 Український тиждень. — 2013. — № 38 (307). —
26 вересня. — [Електронний ресурс] Режим доступу І/КЬ: ЬКр://
1угЬс1еп.иа/Ні8іогу/90206.

Різ Л. Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, на-
цисти і Захід. — К.: Темпора, 2010. — 444 с.
Сапрьїков В. Н. «Дваждьі победное». — Москва: Московские
учебники; СиДипресс, 2008. — 64 с.

Сборник Законов СССР и Указов Президиума Верховного Со-
вета СССР (1938 г. — июль 1956 гг.). І под ред. к. ю. н. Мандельштам
Ю. И. — Москва: Государственное издательство юридической ли-
тературьі, 1956. — 531 с.

Семененко В., Радченко Л. Великая Отечественная война: Как ото
бьіло... — Харьков, 2008. — 416 с.

Сеньків М.у Думинець І. З історії боротьби за соборність українських
земель 1917—1945 рр. — Дрогобич: Відродження, 1995. — 294 с.

Сергійчук В. Українська соборність: відродження українства
в 1917—1920 роках. — К.: Українська видавнича спілка, 1999. — 416 с.

Сич О. Закордонний Центр ОУН (лютий 1945 — лютий 1946 рр.) //
Український визвольний рух. — Львів, 2006. — Збірник 7. —
С. 243—266.

Советский Союз в годьі Великой Отечественной войньї 1941—
1945 / Под ред. А. Самсонова и др. — Москва: Наука, 1978. — 727 с.

Соколов Б. Неизвестньїй Жуков: портрет без ретуши в зеркале
зпохи. — Минск: Родиола-плюс, 2000. — 608 с.

Соколов Б. Правда о Великой Отечественной войне. — Санкт-Петер-
бург: Алетейя, 1989. — Ьіїр://ті1іїега.иЬ.пі/ге8еагсЬ/8око1оу1/іпгіех.Ьііп1

Соколов Б. Цена победьі (Великая Отечественная: неизвестное
об известном). — Москва: Московский рабочий, 1991. — 192 с.

Солонин М. Бочка и обручи, или Когда началась Великая Оте-
чественная война? — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,
2004. — 448 с.

Солонин М. Июнь 41-го. Окончательньїй диагноз. — Москва:
Яуза, Зксмо, 2013. — 574 с.

Справка-доклад главного воєнного прокурора Н. Афанасьева
«О 28 панфиловцах» 11 Государственньїй архив Российской Федера-
ции. Официальньїй сайт. — [Електронний ресурс] Режим доступу
НКЬ: ЬПр://уот.8иіеагсЬіуе.ги/607.

СССР — Германия. 1939—1941. Сборник документов: в 2-х кн.
Кн. 1. Документи и материальї о советско-германских отношениях
с апреля по октябрь 1939 г. І Сост. Ю. Фельштинский. — Вильнюс:
Мокслас, 1989 (Т8К.8 — Уокіеіі)а: 1939—19411 Зисіаге ]. Реїзііпзкіз. —
Уііпіиз: Мокзіаз, 1989). — 123 с.

Сталий И. Виступление по радио 3 июля 1941 г. 11 Сталий И.
О Великой Отечественной войне Советского Союза. — Москва:
ОГИЗ, 1947. — 208 с.
Стеттиниус 3. Ленд-лиз — оружие победьі І Перевод с англ.
С. Луговского. — Москва: Вече, 2000. — 400 с.

Стецишин О. Бандерівський Інтернаціонал. Грузини, росіяни,
євреї... — Львів: Часопис, 2015. — 328 с.

Суворов В. Беру свои слова обратно, или Тень Победьі-2. — До-
нецк: Сталкер, 2005. — 768 с.

Суворов В. Тень Победьі. — Донецк: Сталкер, 2003. — 385 с.

Супрун М. Продовольственньїе поставки в СССР по ленд-лизу
в годьі Второй мировой войньї // Отечественная история. — 1996. —
№ 3. — С. 46—54.

Тайньїй дополнительньїй протокол к Договору о дружбе и гра-
нице между СССР и Германией от 29 сентября 1939 года // СССР —
Германия. 1939—1941. Сборник документов: в 2-х кн. Кн. 1. Доку-
менти и материальї о советско-германских отношениях с апреля
по октябрь 1939 г. І Сост. Ю. Фельштинский. — Вильнюс: Мокслас,
1989 (Т8К8 — Уокіеіца: 1939—1941 1 Зисіаге ]. Реїзііпзкіз. — Уііпіиз:
Мокзіаз, 1989). — С. 109—111.

Тимофеев А. Четники. Королевская армия. — Москва: Вече,
2012. —304 с.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року «Про
оголошення 9 травня Святом Перемоги». — [Електронний ресурс]
Режим доступу ГІКЬ: ЬПр://Ьа8е.$агапі.ги/198106/%23іх2гЗТиСіХ8еС.

Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких
архівних матеріалів. Упорядкування і передмова Володимира Коси-
ка. У 4-х тт. — Т. 1. — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, 1997. — 383 с.

Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких
архівних матеріалів. Упорядкування і передмова Володимира Коси-
ка. У 4-х тт. — Т 3. — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, ЛДУ ім. І. Франка, Ін-т укр. археографії та джере-
лознавства ім. М. Грушевського НАН України, 1999. — 384 с.

Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI ст.: Історичні на-
риси в 2-х кн. І [ред. кол.: Смолій В. А., Боряк Г. В., Левенець Ю. А.
та ін.]. — Кн. 1. — К., 2010. — 733 с.

Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI ст.: Історичні на-
риси в 2-х кн. І [ред. кол.: Смолій В. А., Боряк Г. В., Левенець Ю. А.
та ін.]. — Кн. 2. — К., 2010. — 942 с.

Українська Повстанська Армія. Історія нескорених І В. В’ятро-
вич (відп. редактор), Р. Грицьків, І. Дерев’яний, Р. Забілий, А. Сова,
П. Содоль. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2007. — 352 с.
Федик Л. Спільна національна ідентичність як передумова со-
борності українських земель 11 Науково-інформаційний вісник. —
2010. — № 1. —С.91—96.

Фельштинский Ю., Станчев М. Третья мировая: Битва за Украй-
ну. — К.: Наш Формат, 2015. — 456 с.

Чуев Ф. Солдати империи: Беседьі. Воспоминания. Документи. —
Москва: Ковчег, 1998. — 559 с.

Чуев Ф. Сто сорок бесед с Молотовим: Из дневника Ф. Чуева. —
Москва: Терра, 1991. — 623 с.

Чузавков Л. Военно-зкономическое сотрудничество СССР с США
и Великобританией в годи Второй мировой войнн. — Москва, 1972.

Шаповал Ю. Вторая мировая война: преподавание, исследова-
ния, манипуляция 11 Зеркало недели. — 2013. — № 16. — 26 апре-
ля. — [Електронний ресурс] Режим доступу ІІКЬ: ЬПр.7/§агеіа.
гп.иа/ЬізіогуМогауа-тігоуауа-Уоупа-ргеросІауапіе-іззІесІоуапіуа-
тапіри1уасіі-_.Ьіт1.

Шатилов В. М. Знамя над рейхстагом. — Москва: Воениздат,
1975. —350 с.

Яворський М. Поцілунок Лева. — Львів: Піраміда, 2006. — 264 с.

СаЬаІІего Іигасіо С. Ке8І8іапсе \Уаг£аге. Ке8І8іапсе апсі СоІІаЬога-
ііоп іп ХУе8іегп Еигоре 1940—1945. — Ьопсіоп: Озргеу РиЬІізЬіпд,
1985. — 48 р.

Сепегаїріап СМ. КесЬйісЬе, \уігі8сЬаЙ1ісЬе ипсі гаитІісЬе Сгипсі-
1а$еп сіе8 О8іаиЯ)аи8. — [Електронний ресурс] Режим доступу ЬІКЬ:
ЬПр://$р1апо8Ех-Ьег$.гіе/$р1апо8і.Ьіт1.

Ріеіскег К. (есі.) ТЬе НІ8іогу о£ СЬіпа. — Вгіїаппіса Есіисаііопаї
РиЬ1І8Ьіп$, 2011. — 360 р.

Ткотаз N.. АЬЬоі Р, СИареї М. Рагіізап АУагЕаге 1941—1945. —
Ьопсіоп: Озргеу РиЬ1І8Ьіп$, 1983. — 48 р.

Тгіаі о£ Ше Ма)ог \Уаг Сгітіпак Ье£оге йіе Іпіегпаііопаї Міііїагу
ТгіЬипаї: МигетЬег$, 14 МоуєшЬєґ 1945 — 1 ОсіоЬег 1946.: Іп 42 уоі. —
НигетЬег$, 1947—1949.

Уикзіс V. ТІІО8 РагіІ8ап8 1941—1945. — Ьопсіоп: Озргеу РиЬ1І8Ьіп$,
2003. — 64 р.
ЗМІСТ

Війна міфам (Олександр Зінченко)......................................З

МІФ 1. Велика Вітчизняна війна (Яна Примаченко)......................13

МІФ 2. Радянський Союз завжди був непримиренним противником
німецьких нацистів (Максим Майоров)..................................17

МІФ 3. СРСР послідовно боровся за мир, а Пакт Молотова — Ріббентропа
був вимушеним кроком (Кирило Галушко, Ростислав Пилявець)............21

МІФ 4. Війна для України почалася 22 червня 1941 року (Сергій Горобець)..26

МІФ 5. Сталін не узгоджував військові дії із Гітлером (Максим Майоров)...ЗО

МІФ 6. Вперше об’єднання українського народу здійснив Сталін, а денонсація

Пакту Молотова — Ріббентропа призведе до дезінтеграції України
(Олександр Зінченко, Максим Майоров, Ростислав Пилявець, Сергій Рябенко) ...35

МІФ 7. «Золотий вересень» — українці радо вітали
прихід радянських військ (Олександр Зінченко)........................41

МІФ 8. Розстріли поляків у Катині здійснили нацисти (Олександр Зінченко).46

МІФ 9. Між 1939 та 1941 роками СРСР та Третій Райх
не співпрацювали (Сергій Горобець)...................................52

МІФ 10. У 1941-му Радянський Союз не готувався
до війни (Кирило Галушко)............................................56

МІФ 11. Вермахт був сильніший за Червону армію
на початку війни (Василь Павлов).....................................61

МІФ 12. Нацистська Німеччина напала на СРСР «віроломно,
без оголошення війни» (Сергій Рябенко)...............................66

МІФ 13. Німецько-фашистські загарбники (Богдан Короленко)............72

МІФ 14. Найбільша танкова битва війни відбулася під Прохоровкою
у 1943 році (Сергій Рябенко).........................................77

МІФ 15. Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві
підірвали нацисти (Сергій Горобець)..................................81

МІФ 16. Севастополь — «город русской славьі» (Сергій Громенко).......86

МІФ 17. «Матч смерті» в Києві завершився розстрілом
радянської команди (Володимир В’ятрович).............................89

МІФ 18. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем
з України (Сергій Громенко)..........................................93

МІФ 19. План «Ост» передбачав знищення усіх слов’ян (Сергій Рябенко).....95

МІФ 20. Комуністична партія — керівна сила, творець
Великої Перемоги (Кирило Галушко)...................................100
МІФ 21. 28 героїв-панфіловців (Василь Павлов).........................105

МІФ 22. Західна допомога за програмою ленд-лізу
була незначною (Ростислав Пилявець)...................................112

МІФ 23. Українці — чемпіони з колабораціонізму у світі (Максим Майоров).117

МІФ 24. Батальйони «Нахтіґаль», «Роланд» та дивізія «Галичина»
були каральними підрозділами СС (Олеся Ісаюк, Сергій Рябенко).........122

МІФ 25. Бандера та українські націоналісти були агентами
спецслужб нацистів (Ігор Бігун).......................................128

МІФ 26. Роман Шухевич служив у військах СС (Олеся Ісаюк)..............135

МІФ 27. Українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни,
особливо у Львові та Бабиному Яру (Сергій Рябенко)....................139

МІФ 28. Червоні партизани — «народні месники»
(Сергій Бутко, Сергій Рябенко)........................................145

МІФ 29. «Справжніми» партизанами були тільки
радянські партизани (Ігор Бігун)......................................151

МІФ ЗО. УПА — «гітлерівські посіпаки» і проти нацистів
не воювали (Ігор Бігун)...............................................156

МІФ 31. УПА жодного ешелону не пустила під укіс (Ігор Бігун)..........163

МІФ 32. Бандера особисто очолював УПА (Ігор Бігун)....................168

МІФ 33. УПА боролася за моноетнічну державу (Володимир В'ятрович).......173

МІФ 34. Шарль де Ґолль мріяв командувати УПА, а Че Гевара захоплювався
стійкістю українських повстанців (Ігор Бігун).........................179

МІФ 35. Кримські татари масово дезертирували на початку війни
(Сергій Громенко).....................................................183

МІФ 36. Кримські татари — «народ-зрадник» (Сергій Громенко)...........186

МІФ 37. Депортація була порятунком кримських татар (Сергій Громенко)....190

МІФ 38. Визволення України (Сергій Горобець)..........................193

МІФ 39. УПА стріляла в спину Червоній армії, яка визволяла її
від фашистів (Олеся Ісаюк)............................................197

МІФ 40. Жуков і Берія наказали депортувати усіх українців до Сибіру
(Ростислав Пилявець)..................................................201

МІФ 41. Українці — кати Варшавського повстання (Максим Майоров).........206

МІФ 42. Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів
(Сергій Громенко).....................................................211

МІФ 43. Радянські війська не чинили воєнних злочинів (Сергій Рябенко)...214

МІФ 44. Прапор над Райхстагом підняли Єгоров і Кантарія
(Яна Примаченко)......................................................218

МІФ 45. Війна завершилася 9 травня (Яна Примаченко)...................222

МІФ 46. У СРСР День Перемоги завжди
був найголовнішим святом (Сергій Рябенко).............................226

МІФ 47. Жуков — «Маршал Перемоги» (Ростислав Пилявець)................231

МІФ 48. Місто-Герой (Максим Майоров)..................................235

МІФ 49. Росія могла перемогти нацистів і без українців (Яна Примаченко).240

МІФ 50. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (Вікторія Яременко)........245

Післямова, або Міфи і війна (Володимир В'ятрович).....................249

Список джерел і літератури............................................255
Науково-популярне видання

Війна і міф. Невідома Друга світова

За загальною редакцією

Олександра ЗІНЧЕНКА, Володимира В’ЯТРОВИЧА, Максима МАЙОРОВА

Головний редактор С. С. Скляр

Керівник проекту В. В. Столяренко
Відповідальний за випуск Я. Я. Ясиневич
Літературний редактор М. В. Александрович
Художній редактор Ю. О. Сорудейкіна
Технічний редактор В. Г. Євлахов
Асистенти проекту О. М. Полтавець, А. В. Усач

Підписано до друку 28.01.2016.

Формат 84x108/32. Друк офсетний.
Гарнітура «Міпіоп Рго». Ум. друк. арк. 14,28.

Дод. наклад 6000 пр. Зам. № 16-55.

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Св. № ДК65 від 26.05.2000
61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а
Е-шаіІ: сор@Ьоокс!иЬ.иа

Віддруковано у ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4
впроваджена система управління якістю
згідно з міжнародним стандартом ПІН ЕН І8О 9001:2000

Війна і міф. Невідома Друга світова / за заг. ред. О. Зін-
В71 ченка, В. В’ятровича, М. Майорова. — Харків: Книжковий
Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 272 с.: іл.

І8ВИ 978-966-14-9085-6 (дод. наклад)

УДК 94(477)

ББК 63.3(4Укр)62
І рі{* *?=йі-іогс> Купуйте книжки за цінами видавництва
й ДОЗВІЛЛЯ	У фірмових магазинах «Клубу сімейного дозвілля»

1	. Олександрія, просп. Леніна, 77 (ТЦ «Гранд-Плаза», 2-й поверх),
(05235)7-15-50

2	. Артемівськ, вул. Радянська, 69 (ТЦ «Азов-Плаза», 2-й поверх),
(0627)44-90-99

3	. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 5/13 (колишній універмаг
«Дружба», 1-й поверх), (0456) 39-04-68

4	. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 16-А (ТЦ «Рута-Плаза»,
2-й поверх), (04849) 6-07-26

5	. Бердянськ, просл. Леніна, 35-А (ТЦ «0ЕІ МАЙ», 1 -й поверх), (06153) 3-48-40

6	. Бориспіль, вул. Київський шлях, 10-В (ринок «Зоряний», місце 103),
(06153)3-48-40

7	. Вінниця, вул. Папаніна, 1-А (ТЦ «Квартал», 2-й поверх), (0432) 50-88-06

8	. Вознесенськ, вул. Синякова, 5-А, (05134) 3-20-19

9	. Дніпродзержинськ, просл. Леніна, 57-А (ТЦ «Фуршет», 1-й поверх),
(0569)53-42-26

10	.Дніпропетровськ, просл. Карпа Маркса, 105 (ТЦ «Сільпо», 2-й поверх),
(056)770-00-55

11	.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 9-А (ТЦ «Мігіасіа», 1-й поверх),
(056)760-33-30

12	.Житомир, вул. Київська, 87 (ТЦ «Вопак», 2-й поверх), (0412) 41-24-85

1Запоріжжя, просп. Леніна, 58, (061) 787-63-86

14	. Запоріжжя, просп. Металургів, 2-Ж (ТЦ «Рекордний», 0-й поверх),
(061)236-86-54

15	. Івано-Франківськ, пл. Ринок, 1 (ТЦ «Галерея Н», О-й поверх),
(0342)72-58-32

Іб	.Ізмаїл, вул. Пушкіна, 47 (ТЦ «Електрон», 2-й поверх), (04841) 6-22-12

17	.Ізюм, пл. Радянська, 7, (05743) 3-14-72

18	. Кам'янець-Подільський, вул. Данила Галицького, 11/3 (ТД «Максимум»,
2-й поверх), (03849) 6-48-11

19	.Київ, вул. Велика Васильківська, 72 (ТЦ «Олімпійський», 3-й поверх),
(044)590-25-76

20	. Київ, вул. Райдужна, 15 (ТЦ «Фуршет», 0-й поверх), (044) 540-23-65

21	.Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А (ТРЦ «Метрополис»,

3-й поверх), (044) 500-62-73

22	.Київ, вул. Лукашевича, 15-А (ТЦ «Свропорт», 2-й поверх), (044) 461-94-82

23	.Київ, вул. Драгоманова, 29 (ТЦ «Центрум», 1-й поверх), (044) 502-18-96

24	. Київ, вул. Попудренка, 90/2 (ТЦ «Маяк», 3-й поверх), (044) 361-91-46

25	. Кіровоград, пров. Центральний, 3/1 (ТЦ «Плаза», 1-й поверх),
(0522)35-20-55

26	.Ковель, бульв. Лесі Українки, 18 (ТД «Бульвар», 2-й поверх),
(03352)5-21-40

27	.Конотоп, вул. Конотопських дивізій, 24-А (ТЦ «Маяк», 2-й поверх),
(05447)6-36-77

28	. Краматорськ, вул. Палацова, 23 (ТЦ «Прогрес», 2-й поверх),
(0626)48-97-87

29	. Красноармійськ, вул. Свердлова, 148, (06239) 2-0048

ЗО	.Кременчук, вул. Леніна, 15/42 (ТЦ «Мета», 2-й поверх), (0536) 72-97-65

31	. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 4 (ТЦ «Плаза-2», 2-й поверх), (056) 409-81-09

32	.Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 39-А, (056) 40940-75

ЗЗ	.Лисичанськ, просп. Леніна, 117 (ТЦ «Лимон», 2-й поверх), (067)570-61-62
34Луцьк, вул. Рівненська, 48 (ТЦ «Фокстрот», 1-й поверх), (0332) 78-35-08

35 Львів, вул. Братів Рогатинців, 15, (032) 235-50-12

ЗбЛьвів, вул. Городоцька, 179 (ТЦ «Скриня», 2-й поверх), (032) 298-8847

37	.Маріуполь, просп. Металургів, 64 (ТЦ «Єлизавета», 1-й поверх),
(0629)41-27-71

38	.Мелітополь, просп. Богдана Хмельницького, 24 (ТЦ «Пасаж», 2-й поверх),
(0619)44-83-49

39	.Миргород, вул. Гоголя, 147 (ТЦ «Мир», 1-й поверх), (05355) 5-06-08

40	. Ніжин, вул. Шевченко, 11-А (ТЦ «Гермес», 2-й поверх), (04631)90-10-2

41	.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 63/2, (0512) 47-58-43

42	.Нікополь, просп. Трубників, 14 (ЦУМ, 1-й поверх), (05662) 2-50-03

43	. Нова Каховка, вул. Паризької комуни, буд.13, ТЦ «Центральний»
(колишній «Дитячий світ»), 2-й поверх, (05549) 7-96-51

44	.Новомосковськ, вул. Радянська, 34 (ТЦ «Сіті-Центр», 2-й поверх),
(0569)69-65-79

45.0деса, вул. Велика Арнаутська, 61, (048) 786-05-88

46.0деса, вул. Краснова, 17 (пл. Іолбухіна), (048) 780-19-84

47.0деса, просп. Добровол ьського, 99, (048) 755-04-40

48	.Павлоград, вул. Карла Маркса, 84-А, (057) 752-65-92

49	.Первомайськ, вул. Революції, 34, (05161) 7-53-99

50	.Полтава, вул. Жовтнева, 50, (0532) 60-60-40

51	.Рівне, вул. Київська, 67-А (ТЦ «Арена», 2-й поверх), (0362) 64-26-37

52	.Селидове, вул. Карла Маркса, 10 (Будинок побуту, 2-й поверх),
(06237)7-00-34

53	.Слов'янськ, пл. Жовтневої’революції, З (ТЦ «Фокстрот», 2-й поверх),
(0626)62-11-02

54	.Суми, вул. Соборна, 42, (0542) 77-17-12

55	. Тернопіль, вул. Перля, З (ТЦ «№уіі$», 2-й поверх), (0352) 43-12-76

5б	.Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 3 (універмаг «Україна», 2-й поверх),
(0312)67-22-29

57	.Харків, просп. Маршала Жукова, ЗА, (057) 392-03-43

58	.Харків, просп. Гагаріна, 20-А (ТЦ «На Гагаріна», 2-й поверх),
(057)703-44-58

59	.Харків, вул. Академіка Павлова, 144-Б (ТЦ «Космос», 3-й поверх),
(057)720-12-29

бО	.Харків, вул. Полтавський шлях, 144 (ТБЦ «Компас», 2-й поверх),
(057)720-10-33

61	.Херсон, просп. Ушакова, 35-А (ТЦ «Адмірал», 2-й поверх), (0552) 46-00-66

62	.Хмельницький, вул. Свободи, 73 (ТЦ «Фуршет», 3-й поверх),
(0382)72-66-51

63	.Черкаси, вул. 0. Дашкевича, 26 (ТЦ «Сільпо», 3-й поверх), (0472) 54-04-47

64	. Чернігів, просп. Перемоги, 103, (0462) 65-32-31

65	. Чернівці, вул. Головна, 10, (0372) 58-72-44

бб	.Шостка, вул. Карла Маркса, 24, (05449) 7-37-46

Замовляйте книжки будь-яким зручним способом

• за телефонами довідкової служби

(050) 113-93-93 (МТС); (093)170-03-93 (Ііїе);

(067) 332-93-93 (Київстар); (057) 783-88-88

• на сайті Клубу: илллм.ЬооксІиЬ.ііа

Надсилається безоплатний каталог

Запрошуємо авторів, перекладачів,
художників, редакторів до співпраці

е-таіі: риЬІІ5Н@ЬооксІиЬ.иа

Для гуртових клієнтів

Харків

телУфакс +38(057)703-44-57
е-таіі: ТгасІе@ЬооксІиЬ.иа
уутлл/.ТгасІе.ЬооксІиЬ.иа

Київ

телУфакс +38(067)575-27-55

е-таіі: куК/@ЬооксІиЬ.иа

Одеса

телУфакс +38(067)572-44-28

е-таіі: осІЄ5$а@ЬооксІиЬ.иа
ВІЙНА
і міф

НЕВІДОМА ДРУГА СВІТОВА

Український
інститут
національної
пам’яті

ИКЛУБ

СІМЕЙНОГО
ліоп ДОЗВІЛЛЯ
ВІЙНА
І МІФ
НЕВІДОМА
ДРУГА СВІТОВА

За 70 років, що минули від завершення Другої світової
війни, чи ми дізналися всю правду про неї? Багато
наших знань досі в полоні міфів, табу та пропаганди.

У книжці — вибрані 50 сюжетів від 15 авторів. Робота
істориків ґрунтується на довготривалих досліджен-
нях та опрацюванні розсекречених документів.
Її результати свідчать: ці сюжети — міф. Дізнайтеся
про них і ви.

Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній.
Тому їх розвінчання важливе, щоб зрозуміти, як було
насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших
трагедій у нашій історії.

Володимир В’ятрович

Книжка «Війна і міф...» може «розмінувати» кілька десятків
міфів про Другу світову війну, що існують у пострадянській
колективній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях,
маніпуляціях або замовчуванні фактів.

Олександр Зінченко

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
С(Кг.ог§.иа

ЬІКБЕЗ



\л/\ллл/.ЬооксІиЬ.иа