Географічна
енциклопедія
України
в трьох томах
Редакційна колегія
Бабичев Ф. С.
Бєляєв В. І.
Дорогунцов С. І.
Єна В. Г.
Золовський А. П.
Корецький Л. М.
Маринич О. М.
(відповідальний редактор)
Міллер Г. П.
Носко Б. С.
Пістун М. Д.
Проценко Д. И.
Стеценко Є. І.
(відповідальний секретар)
Топчієв О. Г.
Чекунов А. В.
Черваньов І. Г.
Чумаченко М. Г.
Швебс Г. І.
Шеляг-Сосонко Ю. Р.
Шищенко П. Г.
Щербань М. І.
Київ
«Українська
енциклопедія »
ім. М. П. Бажана
1993
ББК 26.89(2Ук)я2
Г35
Третій том ГЕУ вміщує близько
2500 статей про природу
й господарство України, її
населені пункти, про охорону
природи, а також
із загальних питань фізичної
та економічної географії.
Подано 657 ілюстрацій, 280 карт.
Видання розраховане
на фахівців і широке коло
читачів.
Географічна енциклопедія України: В 3-х т. /
Г35 Редкол.: ... О. М. Марипич (відп. ред.) та ін.— К.:
«Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—
1993. Т. 3: П—Я.— 480 с.: іл.— (В опр.).
І8ВМ 5—88500—020—4
Павлиш — Ящикове
1805000000—001 „
--------------Передплатне
222—93
ББК 26.89 (2Ук)я2
І8ВМ 5—88500—020—4 (т. 3)
І8ВМ 5—88500—015—8
(£) Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1993
5
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ
ІІАВЛЙШ — селище міського
типу Онуфріївського р-ну Кіро-
вогр. обл. Розташований на
р. Омельнику (прит. Дніпра).
Залізнична станція. 5,3 тис. ж.
(1990). Засн. на поч. 17 ст., с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста, розчленована ярами,
перевищення висот до 40 м.
Пересічна т-ра січня — 6,0~,
липня +21,4е. Опадів 455 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
333 га. В селищі — хлібний,
комбікормовий, асфальтовий
з-ди, коконосушарка.
Об’єкт туризму — меморіально-
пед. музей укр. педагога Ге-
роя Соціалістичної Праці В. О.
Сухомлинського, який 1947 —
70 працював директором Пав-
лиської серед, школи; пам’ят-
ник на його* могилі.
ПАВЛІВКА — річка у Борис-
пільському р-ні Київ, обл., ліва
прит. Дніпра. Довж. 31 км, пл.
бас. 267 км2. Бере початок по-
близу с. Процева. Долина кори-
топодібна, шир. до 2 км, глиб,
до 15 м. Заплава завширшки до
1 км, заболочена. Річище являє
собою систему заплавних озер
природного походження. Похил
річки 0,1 м/км. Живлення мі-
шане. У верх, течії замерзає на
поч. грудня, скресає на поч. бе-
резня. Гідролог, режим П. змі-
нився з спорудженням Канів-
ського водосховища. Рибництво.-
Ю. П. Яковенко.
ПАВЛОВСЬКИИ Євген Ника-
норович (5.ПІ 1884, м. Бирюч,
тепер Красногвардійськ Воро-
незької області Росії — 27.У
1965, Ленінград) — вчений у
галузі зоології, паразитології,
медичної географії, академік
АН СРСР з 1939, дійсний член
Академії мед. наук СРСР з
194 4, Герой Соціалістичної Пра-
ці (1964), генерал-лейтенант
Павлиш.
Пам’ятник українському
педагогу В. О. Сухомлинському.
медичної служби. Заслуженим
діяч науки РРФСР з 1935.
Після закінчення 1908 Вій-
ськово-медичної академії, пра-
цював у ній до 1956 (1921 —
56 — зав. кафедрою). Одночас-
но 1933 — 44 працював у Все-
союзному ін-ті експеримент, ме-
дицини, 1937 — 51 — Тадж. фі-
ліалі АН СРСР, 1942 — 62 —
директор Зоол. ін-ту АН СРСР,
з 1946 — керівник відділу па-
разитології і мед. зоології Ін-ту
епідеміології та мікробіології
АМН СРСР. Осн. праці присвя-
чені питанням зоології, медич-
ної паразитології та медичної
географії. Керівник ряду наук,
експедицій у Серед. Азію, на За-
кавказзя, в Крим, на Далекий
Схід по вивченню фауни, пара-
зитарних і трансмісивних хво-
роб. Створив вчення про при-
родну вогнищевість інфекцій-
них хвороб людини, що мало
важливе значення для станов-
лення мед. географії як галузі
науки. Президент Всесоюзного
ентомологічного т-ва (з 1931) і
Географічного товариства СРСР
(1952 — 64). Нагороджений 5 ор-
денами Леніна, золотою медал-
лю ім. І. І. Мечникова АН СРСР,
Великою Золотою медаллю
Географічного товариства СРСР.
Ленінська премія, 1965, Дер-
жавна премія СРСР, 1941,
1950.
Те.: Руководство по паразитоло-
гии человека с учением о пере-
носниках трансмиссивньїх болез-
ней, т. 1 — 2. М.— Л., 1946 — 48;
О принципах изучения географии
природно-очаговьіх и паразитар-
них болезней. В кн.: Материальї
ко II Сьезду Географического об-
щества СССР. М., 1954; Общие
проблеми паразитологии и зооло-
гии. М.— Л., 1961; Природная оча-
говость трансмиссивньїх болезней в
связи с ландшафтной зпидемио-
логией зооантропонозов. М.— Л.,
1964.
Літ.: Тальїзин Ф. Ф. Е. Н. Павлов-
ский. М., 1981. К. М. Синяк.
ПАВЛОГРАД — місто обл. під-
порядкування Дніпроп. обл.,
райцентр. Розташований у сх.
частині області, на р. Вовчій
(прит. Самари, бас. Дніпра). За-
лізнич. вузол. Автостанція. 133
тис. ж. (1990). Засн. 1780, місто
з 1784. Поверхня слаборозчле-
нована. Перевищення висот 27 м.
Пересічна т-ра січня —5,8 ,
липня +22,0 °. Опадів 423 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
784,6 га.
П.— один з пром. центрів Зх.
Донбасу. Павлоградське вироб-
ниче об’єднання по видобуван-
ню вугілля (11 шахт, центр,
збагачувальна ф-ка). Серед ін.
підприємств з-ди: «Павлоград-
хіммаш», ливарних машин,
♦ Павлоградсільмаш», «Луч»,
експериментальний мобільних
будівель, стінових матеріалів;
домобуд. комбінат, взут., мебле-
€. Н. Павловський.
ва та швейна ф-ки. Виробниче
об’єднання «Павлоградконопле-
пром». Харч, пром-сть (молоко-
та птахокомбінати, пивоварний,
прод. товарів з-ди). Маш.-буд.
технікум, мед. та 4 профес.-тех.
уч-ща. Історико-краєзнав. му-
зей. Бюро подорожей та екскур-
сій.
Літ.: Теселько М. П., Ефименко
М. Г. Павлоград. Историко-крае-
ведческий очерк. Днепропетровск,
1983.
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ (ДШПРО-
ВСЬКО-ДОНЕЦЬКИИ) ГЕОБО-
ТАНІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Приазовсько Чорноморської сте-
пової геоботанічної під провінції
в межах Полтав., Харків., Дні-
проп., Донец. і Запоріз. облас-
тей. Займає пд. частину При-
дніпровської низовини, зх. схи-
ли Донецького кряжа та пн. від-
роги Приазовської височини.
Зональним типом рослинності
округу є різнотравно-типчако-
во-ковилові степи, серед яких
переважали злаки (ковили во-
лосиста, Лессінга та вузьколис-
та, типчак, сто колос безостий і
тонконіг вузьколистий), різно-
трав’я (шавлія поникла, піво-
нія, синяк) та бобові (люцерна
румунська та ін.). Ділянки цих
степів збереглися лише на схи-
лах балок. Лісова рослинність
представлена байрачними ді-
бровами, невеликими ділянка-
ми соснових, сосново-дубових і
дубових лісів (гол. чин. у доли-
нах Дніпра та Самари), а також
липовими, липово-ясеневими,
берестово-ясеневими та бересто
во-чорнокленовими заплавними
лісами. В заплавах сформува-
лися справжні, подекуди дуже
солончакуваті заплавні степи.
Більшу частину округу розора-
но. У П. (Д.-Д.) г. о. виділяють
Царичанський (Орільський),
Лозівський, Новомосковський
(Дніпровсько-Самарський), Слав-
городський, Василівський і Гу-
ляйпільський геоботанічні ра-
йони. В межах округу — заказ-
ники респ. значення: Балка
Бандурка, Волошанська Дача,
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ
6
Дібрівський заказник, К'.льчен-
ський заказник та ін. природно-
охоронні об’єкти і території.
В. С. Ткаченко.
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ РАЙОН —
район у сх. частині Дніпроп.
обл. Утворений 1923. Пл. 2,4
тис. км‘. Нас. (без м. Павлогра-
да) — 50,2 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 2,4 тис. (1990). Рай-
центр — місто обл. підпорядку-
вання Павлоград; у П. р.— смт
ІОр'ївка та 88 сільс. населених
пунктів.
Поверхня П. р.— низовинна по-
логохвиляста лесова рівнина,
розчленована балками і ярами,
особливо в пн. частині. Осн. ко-
рисна копалина — кам. вугіл-
ля; є також пісок, глина, сугли-
нок. Лежить у Лівобережно-
Дніпровсько-Приазовській пів-
нічностеповій фізико-географіч-
ній провінції. Пересічна т-ра
січня —5,8 , липня 4-21,8 . Пе-
ріод з т-рою понад 4-Ю стано-
вить 171 день. Опадів 413 мм
на рік, осн. частина їх випадає
у теплий період року. Висота
снігового покриву 8—12 см.
Розташований у посушливій,
дуже теплій агрокліматич. зоні.
Річки — Самара з прит. Вовчою
і Тернівкою та Оріль (усі — бас.
Дніпра). Тер. району прохо-
дить траса Дніпро — Донбас
каналу. Осн. тип грунтів — чор-
ноземи звичайні середньогумус-
ні (42,4 % площі району). Еро-
дованих земель 69,4 тис. га.
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
.. воівамі
Чаплин к
арвар
тюка
Вгрбки
жиріч о
Дача
0
І Територій підпорядкована
Павлоградській міськраді
) Заказники
І Волошансьна Дача
2 Булах-всьний Лиман
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
іжки
Вязюок
чне
Нова
Бог
нюка
Олексіюкат.
Н
игорю
й» Лижам <
вище
150
100
Природна степова рослинність
(різнотравна, лучно-степова)
збереглася на схилах балок,
ярів, узліссях. Ліси (байрачного
типу) займають 2808,4 га. Осн.
породи: дуб, акація, липа, те-
рен, клен татарський тощо.
У районі — респ. значення ор-
нітолог. заказники Булахів-
ський Лиман та Волошанська
Дача:, місц. значення 2 заказ-
ники та 4 пам'ятки природи.
У П. р.— видобування кам. ву-
гілля (шахти «Самарська» у
с. Богданівці), підприємства
харч, пром-сті. Рослинництво
зернового, тваринництво мол.-
м’ясного напрямів. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1988) — 185,3,
у т. ч. орні землі — 151,8, сіно-
жаті і пасовища — 31,7. Зрошу-
ється 24,8 тис. га. Осн. культу-
ри :озима пшениця, кукурудза,
соняшник, цукр. буряки, коноп-
лі, кормові. У районі — 22 кол-
госпи, 7 радгоспів. Залізничні
станції: Варварівка, Ароматна,
Павлоград І, Павлоград II, Бо-
гуславська, Межирічі, Міне-
ральна. Автомоб. шляхів 474
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 439 км. Історико-крає-
знавчі музеї у Павлограді та
с. Межирічі.
ПАВЛОПІЛЬСЬКЕ ВОДОСХО-
ВИЩЕ водосховище на
р. Кальміусі, в межах Ново-
азовського і Тельманівського
нянщина
овоч/їрнпгяазюська
р-нів Донец. обл. Ств. 1969.
Довж. 36 км, шир. до 0,72 км,
пл. до 10 км", пересічна глиб.
7,6 м, максимальна — 19,3 м.
Повний об’єм 76,3 млн. м ’.
Прибережна смуга П. в. на
значному протязі суха, лучна,
у місцях виходу джерел — за-
болочена. Схили крутих берегів
розчленовані балками. Мінера-
лізація води пересічно 2000—
2500 мг/л. Замерзає у грудні,
скресає у березні. П. в. руслове,
багаторічного регулювання.
Внаслідок скидання стічних вод
Донбасу спостерігаються зміни
газового режиму водосховища.
Вміст (у мг/л) амонійного азоту
0,4—1, нітритів 0,9—0,29, ніт-
ратів до 2,8, фосфору 0,02—0,04.
Водяться плітка, верховодка,
лящ, короп, щука. Осн. при-
значення П. в.— тех. водопо-
стачання пром. підприємств
м. Маріуполя, а також зрошу-
вання с.-г. угідь. Санітарний
стан П. в. потребує поліпшення
внаслідок забруднення його
стічними водами та замулення.
У прибережній зоні створю-
ються водоохоронні смуги.
Літ.: Проблеми малих річок Украї-
ни. К., 1974; Малі водойми Украї-
ни та питання їх охорони. К., 1980;
Справочник по водньїм ресурсам.
К., 1987.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ПАВОДОК — фаза водного ре-
жиму річок, яка характеризу-
ється відносно короткочасним
підвищенням рівня і витрат во-
ди переважно під час злив чи
зливових дощів. Тривалість П.
змінюється від кількох годин до
кількох днів. На території Ук-
раїни П. найчастіше спостеріга-
ються в літні місяці; при не-
стійких зимах з відлигами вна-
слідок короткочасного інтенсив-
ного сніготанення можуть фор-
муватись зимові П. На річках
Українських Карпат і Крим-
ських гір, а в окремі роки — на
деяких малих річках і тимчасо-
вих водотоках рівнинної части-
ни України паводковий стік
перевищує весняну повінь. Най-
вищі П. спостерігалися на річ-
ках Карпат 1927, 1941, 1969,
1970, 1980, Криму — 1949,
1969, 1982. Макс. витрати води
при П. є однією з найважливі-
ших розрахункових величин
при проектуванні гідротех. спо-
руд. Див. також Максимальний
стік	П. Ф. Вишневський.
ПАДІННЯ РІЧКИ — різниця
висот рівневої поверхні води у
двох точках, розташованих на
певній віддалі по довжині
річки; виражається в метрах.
Буває повним і частковим.
Повним П. р. наз. переви-
щення витоку над гирлом річ-
ки, частковим — різницю
висот водної поверхні верх, та
ниж. створів певного відрізка
річки. Величина II. р. характе
И. М. Паламарчук.
ризує потенціальну енергію вод-
ного потоку. Відношення П. р.
до її довжини наз. похилом річ-
ки. Розрізняють середній (від-
ношення певного П. р. до заг.
довжини річища) і частковий
(для окремих відрізків річища)
похил. В Україні макс. вели-
чини П. р. характерні для річок
Українських Карпат і Крим-
ських гір, найменші — для рів-
нинних річок (зокрема, Черні-
гівського Полісся, пн. частини
Волинського Полісся). Див. та-
кож Поздовжній профіль річки.
І. П. Ковальчук.
ПАЛАМАРЧУК Максим Мар-
тинович (22.Х 1916, с. Воробіїв-
ка Хмельн. обл.) — укр. економ-
географ та економіст, академік
АН України з 1973, засл.
діяч науки України з 1976.
Після закінчення 1939 Київ,
ун-ту, до 1940 викладав у
Херсон, пед. ін-ті. Протягом
1946—62 працював у Львів,
торгово-екон. ін-ті (1953—62 —
зав. кафедрою, 1954 — 56 —
проректор). У 1962—64 та
1969 — 70 — зав. відділом,
1967—69 — голова Ради по ви-
вченню продуктивних сил УРСР
АН УРСР. У 1964—67 —зав.
Сектором географії та заступ-
ник директора Ін ту геол. наук
АН УРСР. У 1970—87 — зав.
відділом теор. проблем екон.
геоі рафії Географії відділення
Ін ту геофізики АН УРСР: одно-
часно 1975—80 — професор
Київ, ун-ту. Осн. праці з еконо-
міки промисловості, теорії нар.-
госп. комплексоутворення, до
слідження продуктивних сил
республіки. Розробив теорію
формування і тер. організації
агропромислових комплексів,
типологію виробничо-тер. ком-
плексів. Один з напрямів наук,
діяльності — удосконалення
міжгалузевої і тер. структури
вироби.; вивчення мін. ресур-
сів як фактора пром. комп-
лексоутворення, теор. питання
взаємодії суспільства і природи.
Автор підручника для 9 класу
заг. освітньої школи та посібни-
7
ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА
ків з екон. географії України.
Почесний член Геогр. т-ва СРСР
з 1980. Нагороджений ордена-
ми Трудового Червоного Пра-
пора, Червоної Зірки, Вітчизн.
війни 1-го ступеня, Дружби на-
родів. Премія ім. О. Г. Шліх-
тера АН України, 1978.
Те.: Свеклосахарное производство
Украинской ССР. К., 1964; Геогра
фія промисловості Української
РСР. (Умови формування промис-
лових територіальних комплек-
сів). К., 1967 [у співавт.]; Пробле-
мні развития и размещения произ-
водительньїх сил Юго-Западного
района. М., 1976 [у співавт.]; Ми-
неральньїе ресурсні и формирова-
ние промьішленньїх территориаль-
ньіх комплексов. К., 1978; Терри-
ториальная структура производ-
ственньїх комплексов. К., 1981 [у
співавт.]; Географія мінеральних
ресурсів Української РСР. К., 1985
[у співавт.]; Территориальная ор-
ганизация агропромьішленньїх
комплексов. К., 1985 [у співавт.];
География Украинской ССР. К.,
1989.
Літ.: Максим Мартьінович Пала-
марчук. К., 1987.
ПАЛАМАРЧУК Олександр
Максимович (1.11 1951, Львів) —
укр. економгеограф, доктор ге-
ографія. наук з 1990. У 1974
закінчив Київ. ун-т. Протягом
1974—75 та з 1983 працює в
Географії відділенні Інституту
геофізики АН України (з 1991—
Інститут географії). З 1978
по 1983 викладав у Київ,
ун-ті. Осн. праці присвячені
розробці теорії суспільно-тер.
комплексоутворення, логіко-ма-
тематичному моделюванню та
структурному аналізу агро-
пром. і лісовиробничих ком-
плексів великих міст.
Те.: Территориальная структура
производственньїх комплексов. К.,
1981 [у співавт.]; Территориаль-
ная организация агропромьішлен
ньіх комплексов. К., 1985 [у спів-
авт.]; Агропромьішленньїе ком-
плексні. Географические аспектні.
М., 1988 [у співавт.].
ПАЛЕОГЕНОВА СИСТЕМА —
відклади, що утворилися про-
тягом палеогенового періоду,
підрозділ заг. стратиграфічної
шкали. П. с. поділяють на три
відділи: нижній — палеоцен,
середній — еоцен і верхній —
олігоцен. Загальноприйнятого
поділу на яруси немає. На Ук-
раїні палеогенові відклади по-
ширені повсюдно і представлені
у повному обсязі. Розрізняють
три типи розрізів: північний
(характерний для Дніпровсько-
Донецької западини та прилег-
лих до неї на Пн. і Пн. Зх. тери-
торій), південний (від Україн-
ського щита до пн. і пн.-зх. крил
Гірського Криму складчасто-
брилової споруди) і західний
(Карпатська покривно-склад-
часта споруда). Палеогенові від-
клади Пн. України поділяють
на сумський (палеоцен), канів-
ський, бучацький, київський,
О. М. Паламарчук.
обухівський (еоцен), межигір-
ський і берецький (олігоцен) го-
ризонти. Складаються вони пе-
реважно з теригенних безкарбо-
натних порід — глауконітових
пісків, кременистих пісковиків,
глин, алевритів, алевролітів,
опок, трепелів та ін. Тільки
для київського горизонту типові
мергелі та вапнякові глини й
піски, в складі сумського гори-
зонту значно поширені вапня-
кові опоки. Пересічна потуж-
ність окремих стратонів — від
20—25 до 35—45 м, заг. потуж-
ність П. с. досягає 150—200 м.
На Пд. України виділяють біло-
кам’янський і качинський (па-
леоцен), бахчисарайський, сім-
феропольський, новопавлівський,
кумський і альминський (еоцен),
планорбеловий, молочанський
та асканійський (олігоцен) гори-
зонти майкопської серії. Палео-
ценові і еоценові стратони скла-
даються майже повністю з кар-
бонатних порід (вапняків, мер-
телів, карбонатних глин, пісків
і пісковиків), олігоценові —
тільки з безкарбонатних (май-
копських глин). Потужність
окремих горизонтів коливаєть-
ся від десятків до сотень метрів,
заг. потужність П. с. Пд. Украї-
ни досягає 3000—3500 м. Па-
леогенові відклади Українських
Карпат поділяють на стрий-
ський і ямненський (палеоцен),
манявський, вигодський, бист-
рицький (еоцен) та омбронський
(олігоцен) горизонти. Палеоцен
та еоцен представлені переша-
руванням аргілітів, алевролітів,
пісковиків, гравелітів, оліго-
цен — менілітовими сланцями.
З П. с. пов’язані родовища наф-
ти і газу та менілітові бітумі-
нозні сланці в Івано-Фр. і Львів,
областях; буре вугілля в Жито-
мир., Кіровогр. та Дніпроп. об-
ластях; марганцеві руди в Дні-
проп. і Запоріз. областях; тита-
но-ільменітові розсипи. Породи
II. с. є будівельними матеріа-
лами: вапняки (Крим), цегель-
на мергелиста глина (Київ.,
Харків, і Черкас, області), скляні
піски (Харків, обл.), формуваль-
ні піски (Донец. обл.), трепели й
опоки (Харків., Донец., Кіро-
вогр. та Микол, області).
Літ.: Макаренко Д. Е. [та ін.|.Стра-
тиграфическая схема налеогено-
вьіх отложений Украиньї.(Унифи
цированная). К., 1987.
В. Ю. Зосимович
ПАЛЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД, па-
леоген (від грец. лалаюд — ста-
ровинний, давній та уЕ\\-ц<о —
породжую, створюю) — пер-
ший період кайнозойської ери
геол. історії Землі. Настав 65±
±2 млн. років, тривав 42±2
млн. років. П. п. поділяють
на палеоценову, еоценову та олі-
гоценову епохи. З П. п. пов’яза-
ні перші фази орогенічного цик-
лу альпійської складчастості, в
результаті чого сформувалися
осьові частини Гірського Криму
складчасто-брилової споруди і
Карпатської покривно-складча-
стої споруди. На прилеглій час-
тині Східно Європейської плат-
форми проявилися коливальні
рухи, які призвели до трансгре-
сій і регресій палеогенового мор.
басейну, що вкривав майже всю
тер. су час. України, за винят-
ком нинішніх Придніпровської,
Приазовської і Донецької висо-
чин (ці ділянки суходолу, утво-
рюючи низку островів, служили
природною межею між пн., пд.
і зх. частинами палеогенового
басейну). Дніпровсько-Донець-
ку западину виповнював типово
епіконтинентальний, з невели-
кими глибинами (бл. 200—
300 м) та незначною швидкістю
осадкоутворення басейн. Палео-
генове море в межах Причор-
номорської низовини і рівнин-
ного Криму мало відносно знач-
ні глибини. Карпатський ба-
сейн мав типово геосинкліналь-
ний режим розвитку. Клімат
палеоценової та еоценової епох
був теплим, вологим, близьким
до субтропічного. Наприкінці
еоцену почалося похолодання,
що прогресувало протягом олі-
гоцену до утворення помірно
теплого, більш аридною клі-
мату. Для органічного світу
П. п. характерне домінуюче по-
ширення ссавців: давні хижа-
ки; предки копитних, які в еоце-
ні поділилися на парнокопит-
них і непарнокопитних; водні
ссавці — кити та сирени; на-
прикінці П. п.— перші хоботні
і мавпи. Поширюються птахи,
різні комахи. Серед мор. орга-
нізмів — двостулкові та черево-
ногі молюски, форамініфери
(для еоцену — особливо нуму-
літи), морські їжаки, корали,
радіолярії, губки, різні водо-
рості.
Серед рослин у палеоценову та
еоценову епохи домінували по-
критонасінні вічнозелені тро-
пічні і субтропічні форми, в олі-
гоценову — голонасінні та лис-
топадні покритонасінні.
В. Ю. Зосимович.
ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА ЕТАП-
НІСТЬ — поділ історії розвитку
природи Землі на окремі про-
міжки часу різної тривалості
та значення, виділені на основі
виявлених закономірностей.
П. е. позначають таксонами різ-
ного рангу. Палеогеографічний
еон відповідає фанерозою і
криптозою (див. Геохронологіч-
на шкала). Палеогеографічна
ера приблизно відповідає га-
лактичним рокам: каледон-
ська — 545— 375 млн. років то-
му, герцинська — 375 —185,
альпійська — 185 млн. років і
донині. Кожну еру поділяють
на два палеогеографічні пе-
ріоди: тала сократичний (бл.
110 млн. років) і теократичний
Таблиця 1.
Схема палеогеоі рафічних
етапів південної половини
Східної Європи у пізньому
кайнозої
с
о
ф
к
и
с
я
ф
? §	Палсої еографічні	
о -	етапи	
	-	ь е -
		п о
«3		£
X о	Ортоетап, гіпоетап	мц х сЗ
м		а Е
СЗ І-Ч	Голоценовий (т*)	10?
	Причорноморський	
=г о	(х**)	11?
н о	Дофінівський (т)	24
	Бузький (х)	10
	Витачівський (т)	15
	Удайський (х)	10
	Прилуцький (т)	45
я	Тясьминський (х)	45
39 О	Кайдацький (т)	70
0)	Дніпровський (х)	50
о Е-	Завад івський (т)	130
Ф	Тилігульський (х)	50
>—	Лубенський (т)	170
	Сульський (х)	90
	Мартоноський (т)	190
	Приазовський (х)	80
	Широкинський (т)	290
сз	Іллічівський (х)	110
и о	Крижанівський (т)	210
л ф	Березанський (х)	590
Я" о	Берегівський (т)	230
	Сіверський (х)	370
Б	Богданівський (т)	100
	Кизил’ярський (х)	100
	Ярківський (т)	100
	Айдарський (х)	220
	Сев астопольський	480
	(т)	
	Оскільський (х)	500
	Любимівський (т)	380
	Салгирський (х)	290
	Іванківський (т)	330
	Бельбецький (х)	200
	Знам енський (т)	9
*т — етапи теплого клімату
**х — етапи холодного клімату
? — за ін. даними (13,5), (7,5).
ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ
8
(бл. 70 млн. років). Палеогеогра-
фічні епохи відповідають
значним глобальним трансгре-
сіям і регресіям, тривалість епох
бл. 12 млн. років у каледон-
ській, 11 — герцинській, 9 —
альпійській ерах. Схему гло-
бальних палеогеогр. етапів роз-
витку природи Землі у фанеро-
зої заведено в табл. 2. Для ок-
ремих регіонів виділяють та-
кож вік, по суті і за три-
валістю аналогічний геохроно-
логічному; гіперетап (1,5 —
1,6 млн. років); метаетап
(0,2 — 0,6 млн. років), о р т о -
етап І (130—220 тис. років),
ортоетап II (40 —70 тис. ро-
ків), гіпоетап (10—25 тис.
років), наноетап І (5,2—
5,4 тис. років), наноетап II
(2,5—2,7 тис. років); м і к р о -
етапи І, II, III, IV (трива-
лість відповідно 500—700, 250—
300, 80—100, 40—50 років).
Регіонально-зональні етапи ниж-
чих таксонів пізнього кайнозою
пд. половини Східної Європи
подано в табл. 1. М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — регіональна одиниця
палеогеографічного районуван-
ня території за особливостями
давньої природи певного палео-
географія. етапу або сучас. при-
роди за формаційно-істор. дани-
ми чи за спільністю природни-
чо-істор. обстановки. У межах
України виділено Волино-Поді-
льську, Дніпровсько-Донецьку,
Донецьку, Карпатську, Причор-
номорську, Українського щита,
Чорного м. палеогеогр. області
(див. окремі статті). М. Ф.Веклич.
ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙО-
НУВАННЯ — поділ земної по-
верхні на відособлені тер. оди-
ниці різних рангів за особли-
востями давньої природи, що
існувала протягом певного па-
леогеогр. етапу. П. р. можна
здійснити на основі палеогеогр.,
зокрема палеоландшафтних, а
також літолого-фаціальних чи
літологічних карт. Умовно до
палеогеогр. відносять форма-
ційно-істор. і природничо-істо-
ричне районування. Формацій-
но-істор. районування передба-
чає виділення ареальних під-
розділів однорідної послідовно-
сті зміни давньої природи (ха-
рактерних палеоландшафтів) у
часі на основі карт формацій,
опублікованих для всіх епох
фанерозою. Розроблено карту-
схему районування України за
антропогеновим покривом (1984),
Причорномор’я та Криму —
за верхньокайнозойським по-
кривом (1972). Природничо-
істор. районування засн. на ви-
діленні ареальних одиниць за
ознаками спільності історії дав-
ньої природи. Воно за багатьма
показниками збігається з гео-
структурним (тектонічним) ра-
йонуванням. В основу П. р. те-
риторії України покладено
спільність історії давньої при-
роди. Осн. таксонами його є па-
леогеографічна країна, палео-
географічна область, підобласть.
М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ (від грец.
лиЛаюд — старовинний, давній
та географія) — наука про дав-
ню природу земної поверхні.
Глобальні палеогеографічні етапи розвитку природи Землі у фанерозої
Геохронологічна шкала			Вік, млн. років	Палеогеографічні етапи		
Ера	Період	Епоха		Ера	Період •к	Епоха
Кайнозойська	0	Пліоценова	10	Альпійська	Теократичний	Плюцен-антропогенова (Р) Пізньоміоценова (Т) Савсько-штирійська (Р) Олігоценова (Т) Піренейська (Р) Середньопалеогенова (Т) Новоларамійська (Р) Давньоларамійська (Р) Маастрихтська (Т) Субгерцинська (Р)
	N	Міоценова	20			
	Палеогеновий	Олігоценова	ЗО			
			40			
		Еоценова Палеоценова				
			50			
			60			
			70			
Мезозойська	Крейдовий	Пізньокрейдова Ранньокрейдова				
			80			
			90			
					Таласократичний	Сенонська (Т) Новоавстрійська (Р) Альбська (Т) Давньоавстрійська (Р) Ранньокрейдова (Т) Новокімерійська (Р) Пізньоюрська (Т) Батська (Р) Середньоюрська (Т) Донецька (Р) Ранньоюрська (Т)
			100			
			110			
			120			
			130			
			140			
	Юрський	Пізньоюрська Середньоюрська Ранньоюрська	150			
			160			
			170			
			180			
			190			
					Теократичний	Давньокімерійська (Р) Пізньотріасова (Т) Середньотріасова (Т) Лабинська (Р)* Ранньотріасова (Т) Пфальцська (Р) Пізньопермська (Т) Заальська (Р) Ранньопермська (Р)
	Тріасовий	Пізньотріасова Середньотріасова Ранньотріасова				
			200			
			210			
			220			
			230			
	Пермський	Пізньопермська Ранньопермська	240			
			250			
			260			
			270			
			280			
						
епохам:
Таблиця 2.
Геохронологічна шкала					Палеогеографічні етапи	
			Вік,			
						
	Ч		млн.		ч	
Ера	о •рм а ф	Епоха	років	Ера	о А	Епоха
	е				с	
			290			Уральська (Т)
								
		Пізньокарбонова	300			Пізньокарбонова (Т)
	>х X М	Середньокарбонова	310	С5	>х X X	Астурійська (Р)
	О X		320	X л	X X	Середньокарбонова (Т)
	о ХО ех		330	ф X X	я а	Судетська (Р)
	я	Ранньокарбонова	340	8Т О. Ф	X о ф	Ранньокарбонова (Т)
				Рн	я	
			350		ч об Ен	Бретонська (Р)
			360			Пізньодевонська (Т)
	>88	Пізньодевонська	370			
	88 X					Акадська (Р)
	Л					
	О X о	Середньодевонська	380		>х X	Середньодевонська (Р) Ейфельська (Т)
я	Я Ф		390		я	
х л		Ранньодевонська	400		X н Я	Ранньодевонська (Т)
>Х ’			410		си X	Ерійська (Р)
О		Пізньосилурійська	420		о ф Рн	Пізньосилурійська (Т)
О	>>					Арденська (Р)
ф	•=; X	Ранньосилурійська	430			
я	о			я		Ранньосилурійська (Т)
			440			
	>88			їй		Таконська (Р)
	X X	Пізньоордовицька .	450	►м О		Пізньоордовицька (Т)
	л			X		
	X" X п о	Середньоордовиць- ка	460 470	Є д о	>Х X	Середньоордовицька (Т)
						Трондьємська (Р)
	&			ч	я	
	о	Ранньоордовицька	480	я а	X Н	Ранньоордовицька (Т)
			490		Я О.	
					X	Трисільська (Р)
		Пізньокембрійська	500		о о	Пізньокембрійська (Т)
					Я	
	І®		510		я	
	X				Н	Салаїрська (Р)
	X л		520			
	о >х о.	Середньокембрій- ська	530			Середньокембрійська (Т)
	ю 2 ф		540			
			550 560			
						
		Ранньокембрійська			я’® л,Х хх о х	Асинтська (Р) Георгійська (Т)
			570		Ф X РиЬ	Липалійська (Р)
Т —трансгресії, Р — регресії, складчастість, гороутворення.
Переважаючі процеси, що відповідають
— антропогеновий період N — неогеновим.
9
ПАЛЕОКЛІМАТОЛОГІЯ
Об’єктом дослідження П. є до-
голоценова (див. Голоцен) гео-
графічна оболонка як єдине
ціле і окремі її компоненти у
їхньому зв'язку і взаємодії. Від-
повідно до цього виділяють га-
лузі П.— палеогеологію, палео-
геоморфологію, палеопедологію,
палеогід рологію, палеоклімато-
логію, палеобіогеографію, а та-
кож частини — загальну, галу-
зеву, регіональну, прикладну П.
і палеоландшафтознавство. У
заг. системі наук ГГ. тісно по-
в’язана з фіз. географією, геоло-
гією та біологією. Становлення
П. як науки відбулося з середи-
ни 19 до середини 20 ст. Окремі
положення заг. П. сформулював
О. П. Карпінський 1887, уза-
гальнення належать рос. вче-
ним К. К. Маркову і Л. Б. Рухі-
ну, на Україні — П. А. Тутков-
ському, Д. М. Соболеву, М. П.
Балуховському, В. Г. Бондар-
чуку, Г. Ф. Лунгерсгаузену,
В. І. Крокосу, П. К. Заморію,
Г. І. Молявку та ін. В основі
комплексних і галузевих мето-
дів П. є поетапне дослідження,
аналіз і синтез палеогеогр. до-
кументів та відтворення на цій
базі давньої природи чи її окре-
мих сторін. На Україні питання
П. розробляють у Географії від-
діленні (з 1991 — Ін-т геогра-
фії) АН України. Створено па-
леогеографічні атласи.
Літ.: Марков К. К. Палеогеогра-
фия. (Историческое землеведение).
М., 1960; Палеогеография СССР.
Об’ьяснительпая записка к Атласу
литолого - палеогеографических
карт СССР, т. 1- 4. М., 1974 — 75;
Палеогеография. Палеоландшаф-
тьі. К., 1977.
М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОГЕОМОРФОЛОГІЯ (від
грец. лалаїос — старовинний,
давній та геоморфологія) — га-
лузь палеогеографії, що вивчає
стародавній похований рельєф
та реконструює форми, що не
збереглися. Розрізняють П. за-
гальну, регіональну та при-
кладну. Загальна П. розглядає
теор. основи, процеси рельєфо-
утворення минулих етапів істо-
рії розвитку Землі, походжен-
ня, вік, морфологію, закономір-
ності розвитку, проблеми пере-
творення похованого рельєфу,
розробляє методи вивчення іс-
нуючих похованих форм і ре-
конструкції зруйнованих, карто-
графування та створення па-
леогеоморфолог. карт. Регіо-
нальна П. досліджує палеогео-
морфолог. особливості конкрет-
них регіонів суходолу і дна Сві-
тового ок. Прикладна П. вивчає
проблеми використання відомо-
стей про давній похований рель-
єф у нар. г-ві (прогнозування та
пошук родовищ корисних копа-
лин, буд-во наземних і підзем-
них споруд тощо). П. використо-
вує палеофаціальний, палеонто-
логічний, геоморфолог., палео-
геоморфологічний, геофіз., ма-
тематичний та ін. методи. Роз-
виток П. пов’язаний з вітчизн.
вченими О. П. Карпінським,
Д. М. Соболевим, Л. Б. Рухі-
ним, І. П. Герасимовим, К. К.
Марковим. Ю. О. Мещеряковим
та ін. Д. М. Соболєв вивчав
1929—49 П. Лівобережжя Ук-
раїни з метою пошуків родовищ
нафти і газу, 1938 ввів у науку
термін П. Теоретичні і практич-
ні питання П. розробляють Ін-т
географії АН України, геогр.
факультети ун-тів, геол. уста
нови (М. Ф. Веклич, В. І. Га-
лицький, Ю. О. Кошик, І. М. Ро-
слий та ін.).
Літ.: Галицкий В. И. Основні палео-
геоморфологии. К., 1980._____
| В. І. Галицький]
ПАЛЕОГІДРОЛОГІЯ (від грец.
лаКцюс — старовинний, давній
та гідрологія) — галузь палео-
географії, що вивчає давню гід-
росферу. До складу її входять
палеоокеанологія, палеолімно-
логія, палеогляціологія, палео-
потамологія, палеогідрогеоло-
гія. Осн. є метод індикаторів —
дослідження слідів впливу дав-
ньої гідросфери на рештки дав-
ньої природи, що збереглися у
сучас. земній корі. На Україні
дослідження з П. розпочато у
Географії відділенні (з 1991 —
Ін т географії) АН України,
у т. ч. за Міжнародною програ-
мою геологічної кореляції.
М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОЗОЙ (від грец. ла/ шос
— старовинний, давній та £іоц —
життя) — етап геол. історії Зем-
лі, перша ера фанерозою. На-
став 570 млн. років тому, три-
вав 320 млн. років. П. поділя-
ють на кембрійський період,
ордовицький період, силурій-
ський період, девонський пері-
од, кам'яновугільний період і
пермський період. Тектонічний
розвиток земної кори за П. у ме-
жах сучас. України зумовив
утв. геосинклінальних прогинів
(див. Геосинкліналь) на Пд. і
Пд. Зх. і області з платформе-
ним режимом на решті терито-
рії. Глобальні тектонічні рухи
земної кори в геосинкліналі
проявилися інтенсивною склад-
частістю, гороутворенням і маг-
матизмом. Каледонська склад-
частість у ранньому П. прояви-
лася лише на обмеженій ділян-
ці Українських Карпат. В ре-
зультаті герцинської складчас
тості (девон — перм) були пере-
будовані складки, сформовані
до П., і виникли великі гірські
системи на місці сучас. Карпат,
Кримських гір і Добруджі.
У платформеній частині інтен-
сивні тектонічні рухи привели
до занурення окремих блоків з
утворенням Доно-Дніпровсько-
го прогину, а також виникнен-
ня численних розломів у докем-
брійському фундаменті давньої
платформи і палеозойському
фундаменті молодої Скіфської
плити.
На початку П. значна частина
тер. сучас. України являла со-
бою суходіл. Морські умови з
утворенням теригенних і карбо-
натних відкладів були на Пд.
Зх. (Волино-Подільська моно-
кліналь), де вони зберігалися й
пізніше. Починаючи з девону ін-
тенсивне осадконагромаджен-
ня відбувалося також у межах
Доно-Дніпровської рифтогенної
структури, де формувалися від-
клади переважно морського
(теригенні, карбонатні), частко-
во — континентального і пере-
хідного характеру (в т. ч. вугле-
носні, галогенні), а також вул-
канічні утворення. В кінці П.
панували умови суходолу з ло-
кальними етапами мор. транс-
гресій.
Для П., що став новим етапом
в розвитку біосфери, характерні
багатство форм і швидка еволю-
ція тваринного і рослинного сві-
ту. З початку силуру перші рос-
лини (псилофіти) переселилися
на суходіл. У карбоні пошири-
лися хвощі, деревовидні папо-
роті, у пермі — перші гінкгові.
З кінця силуру на суходолі
розмножилися бактерії. Почав-
ся складний круговорот орга-
ніч. речовини, утв. грунти.
Збільшення рослинної маси і
вмісту кисню у верхніх шарах
води стимулювали бурхливий
розвиток тваринного світу. Па-
нівні на початку П. форми без-
хребетних — трилобіти, грапто-
літи змінилися брахіоподами,
коралами. Розвивалися черево-
ногі молюски, поширилися най-
простіші. В силурі виникли ри-
би. З наземної фауни розвива-
лися комахи. Еволюція хребет-
них привела до появи наземних
форм (амфібії, рептилії). В си-
лурі з’явилася примітивна на-
земна рослинність, у карбоні по-
ширилися лепідодендрони, де-
ревовидні плаунові, папороті.
Відклади, що утворилися про-
тягом П., становлять палеозой-
ську групу. На денну поверхню
вони виходять на значній площі
у Донецькій складчастій спору-
ді, в окремих соляних купо-
лах — у Дніпровсько Донецькій
западині і у вигляді відслонень
по річкових долинах — у Воли-
но-Ппдільській монокліналі та
на пн. сх. схилах Приазовсько-
го блоку Українського щита.
У Донецькій складчастій спору
ді палеозойська товща на біль-
шості території утворює весь
осадочний чохол. Понад 12 тис.
м припадає на відклади кам’я-
новугільної системи — чергу-
вання аргілітів, пісковиків і про-
шарків кам. вугілля; на пн.-зх.
окраїнах вони перекриті перм-
ськими відкладами, для яких
характерні червоноколірні гли-
ни й пісковики, кам. сіль, гіпс
та ангідрит. У Дніпровсько-До-
нецькій западині поширені від-
клади П., починаючи з девону.
Це товща переважно глинисто-
карбонатних відкладів потуж-
ністю 3 —14 тис. м. Поблизу
розломів залягають ефузивні
породи, в ізольованих басейнах
нагромадилися потужні пласти
кам. солі, верх, частина розрізу
складається з червоноколірних
глин і галогенних утворень.
У Волино-Подільській моноклі-
налі залягають найдавніші
(кембрійські — силурійські) па-
леозойські відклади — глини,
пісковики, алевроліти. У верх-
ньому П. у розрізі поширені
вапняки, мергелі, доломіти; з
кам’яновуг. системою пов’язана
локальна вугленосність (Львів-
сько-Волинський кам'яновугіль-
ний басейн). Відклади П. міс-
тять найважливіші корисні ко-
палини: у Дніпровсько Донець-
кій нафтогазоносній області —
нафту, газ, кам. сіль; Донбасі —
кам. вугілля, ртуть, гіпс, ангі-
дрит, флюсову сировину тощо;
у Львівсько-Волинському басей-
ні — кам. вугілля, у Волино-
Подільській нафтогазоносній
області — газ. Палеозойські по-
роди використовують як буд.
матеріали.
Літ.: Стратиграфія УРСР, т. З — 6.
Кембрій. Ордовик. Силур. Девон.
Карбон. Перм. К., 1969 — 74.
Д. П. Хрущов.
ПАЛЕОКЛІМАТОЛОГІЯ (від
грец. лалаїбд — старовинний,
давній та кліматологія) — га-
лузь палеогеографи, що вивчає
давні клімат і атмосферу. Па-
леокліматолог. дослідження
розпочато в кін. 17 ст., розвину-
лися у 19 ст. у зв язку з вивчен-
ням антропогенових і давніших
зледенінь. Важлива роль у їх
узагальненні належить віт-
чизн. географу К. К. Маркову,
геологам В. М. Синицину, М. М.
Страхову, Л. Б. Рухіну, кліма-
тологу М. І. Будико. Палеоклі-
матичні реконструкції виконав
укр. геолог П. А. Тутковський.
Грунтовно розроблено принци-
пи і методику палеокліматолог.
досліджень; виконано численні
реконструкції давнього клімату
окремих районів і Землі в ціло-
му. Дані П. використовують при
прогнозуванні розвідки корис-
них копалин. Є спроби викори-
стання відомостей про давній
клімат для прогнозування змін
сучас. клімату.
На Україні дослідження з П.
проводить Ін-т географії АН
України.
Літ.: Веклич М. Ф. Проблеми г.а
леоклиматологн и. К., 1987.
М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОЛАНДШАФТОЗНАВСТВО
10
ПАЛЕОЛАНДШАФТОЗНАВ-
СТВО (від грец. ли/.аібГ — ста-
ровинний, давній та ланд-
шафт) — частина палеогеогра-
фії, що вивчає давні ландшафти
та їхні сукупності, зокрема дав-
ню ландшафтну оболонку земної
кулі. П. вирішує проблеми кла-
сифікації, таксономії, типології,
районування палеоландшаф-
тів; досліджує процеси, зв'язки,
причинність їхнього розвитку;
розробляє методику досліджень
давніх геокомплексів тощо.
П: як наука з’явилось у 50—
80-х рр. 20 ст., перебуває у пе-
ріоді становлення. Виділяють
загальне, планетарне, регіо-
нальне, прикладне П. Палео-
ландшафтні дослідження сприя-
ють розв’язанню проблем раціо-
нального природокористуван-
ня, екології, прогнозування по-
шуків різних корисних копа-
лин, змін сучас. природного се-
редовища тощо.
Літ.: Веклич М. Ф. Основні палео-
ландшафтоведения. К., 1990.
М. Ф. Веклич.
ПАЛЕОПЕДОЛОГІЯ (від грец.
лила іде — старовинний, давній,
ледог — грунт і Хбуое —
вчення) — галузь палеогеогра-
фії, що вивчає давні (доголо-
ценові) грунти, грунтові утво-
рення, педосферу Землі. Первіс-
ний стан давніх грунтів, грун-
тових порід і грунтових відкла-
дів реконструюють на основі
досліджень їхніх викопних
решток комплексним палеопе-
долог. методом — шляхом пое-
тапного аналізу факторів дав-
нього грунтоутворення (палео-
геологічного, палеогеогр., па-
леокліматич., палеогідрогеол.,
палеобіогеогр., палеоландшафт-
ного, історичного), а також три-
валості діяння грунтоутворю-
вального процесу. П. тісно по-
в’язана з геологією та галузями
палеогеографії. Перші відомості
про викопні грунти з’являються
в літературі з 2-ї пол. 19 ст.
Основи науки П. заклали на
поч. 20 ст. О. Г. Набоких та
В. І. Крокос. На Україні почи-
наючи з 30-х рр. проведено чис-
ленні дослідження: встановле
но викопні грунти та ін. грун-
тові утворення у всіх геол. си-
стемах фанерозою, складено
карти-схеми грунтових покри-
вів, розроблено детальні схеми
етапності грунтоутворення по
багатьох етапах пліоцену й
плейстоцену тер. Укра.ни, ство-
рено теор. основи П. і комплекс-
ний палеопедолог. метод.
Палеопедологічні дослідження
з П. проводить Інститут геогра-
фі- АН України.
Антропогенові викопні грунти
вивчали П К. Заморій, Д. К. Бі
ленко, Н. О. Сіренко та ін. Ство
рено палеопедолог. комісії у
міжнар. орг-ціях, зокрема у
Міжнар. асоціації вивчення
четвертинного періоду.
Літ.: Веклич М. Ф. [та ін.]. Ме-
тодика палеопедологических ис-
следований. К., 1979; Сиренко
Н. А., Турло С. И. Развитие почв и
растительности Украиньї в плиоце-
не и плейстоцене. К., 1986.
М. Ф. Веклич.
ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
— комплекс галузей гірничо-
добувної промисловості, під-
приємства якої видобувають і
переробляють різні види палив-
но-енергетичної сировини. До
П. п. належать нафтодобувна
промисловість, нафтопереробна
промисловість, газова ‘промис-
ловість, вугільна промисловість,
торфова промисловість, сланце-
ва, уранодобувна і збагачуваль-
на пром-сть. П. п. відіграє важ-
ливу роль у розвитку продук-
тивних сил, є осн. ланкою пали-
вно-енергетичного комплексу.
Мін. паливо — осн. джерело
енергії в сучас. г-ві і водночас
важливе технологічне паливо і
сировина для металург., нафто-
хім., хім.-фармацевтичної та ін.
галузей народного господарст-
ва. Україна виділяється знач-
ними ресурсами твердого пали-
ва, особливо енергетич. і коксо-
вого вугілля в Донец. кам.-вуг.
басейні. Є природний газ, нафта
та ін. У республіці видобуває-
ться 9 % усіх видів палива і
34 % вугілля (в перерахунку на
умовне паливо). У 1989 видобу-
ток усього палива в Україні пе-
ревищував рівень 1940 у 2,6 ра-
за. Найвищого рівня видобутку
всіх видів палива було досягну-
то 1970.
У 70—80-х рр. у результаті не-
відповідності обсягів капітало-
вкладень потребам освоєння
Видобу ток палива за видами та його структура в Україні
(в перерахунку на умовне паливо - - 7000 ккал)
1940	1970	1985	1989
Вид палива	-- —	- -- —--------------- —
	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%	млн. т	%
Всього	79,5	96,1	249,2	100,0	190,6	100,0	196,6	100,0
Вугілля	76,4	96,1	155.4	62,4	129,8	68,1	150,0	76,3
Природний газ	0,6	0,8	71,7	28,8	50,8	26,7	37,3	18,9
Нафта	0,5	0,6	19,9	8,0	8,4	4,4	7,8	4,0
Торф	• • •	• • •	• • •	• • •	0,7	0,4	0,8	0,4
Дрова	• • •	• • •	• • •	• * •	0,9	0,4	0,7.	0,4
приросту ресурсів внаслідок ус-
кладнення гірничогеол. умов,
видобутку на більших глиби-
нах, вичерпання окремих розві-
даних горизонтів та ін. видобу-
ток продукції П. п., зокрема
нафти і природного газу, поміт-
но знижувався. При зростанні
потреб у паливно-енергетичних
ресурсах це негативно впливає
на паливно-енергетич. баланс
республіки, призводить до по-
треби у значному ввезенні пали-
ва.
У вироби, палива в республіці
важливе місце належить нафто-
переробній пром-сті. Осн. част-
ка вироби, бензину та ін. нафто-
продуктів (70 %) зосереджена в
Донецько-При дніпровському
екон. районі, де розміщені най-
більші нафтопереробні з-ди —
Кременчуцький і Лисичансь-
кий, які переробляють нафту
поволзьких родовищ та родо-
вищ Лівобережної України. Ре-
конструйовано старі з-дп —
дрогобицькі № 1 та № 2, одесь-
кий, херсонський та ін. П. п.
значно впливає на розвиток і
географію продуктивних сил
України, зокрема на тер. орга-
нізацію пром-сті. В районах ви-
добутку па лива зосереджені осн.
його споживачі — підприємства
чорної металургії, ТЕЦ, палив-
но- і енергомісткі вироби., хім. і
нафтохім., машинобудівні та ій.
з-ди, утворюючи пром.-тер. ком-
плекси (пром. вузли) з розвину-
тою виробничою і соціальною
інфраструктурою. Економіка П.
п. в цілому характеризується
вищою, ніж в ін. галузях важ-
кої промисловості (крім гідро-
енергетики), фондомісткістю,
яка в середньому по всій П. п.
становить 1,9 крб. осн. пром.
виробничих фондів на 1 крб.
продукції (вугільна — 2,2 крб.,
нафтодобувна — 8,1 крб.) і ви-
щою собівартістю продукції. Це
зумовлене значною мірою геол.
і географ, факторами — глибо-
ким і складним заляганням ко-
рисних копалин у більшості ро-
довищ, потребою будувати шах-
ти на глибині 700—1000 м і
більше, створенням різних спо-
руд, збагачувальних комплек-
сів тощо. Проте висока якість
донец. антрацитів і коксівних
марок вугілля, вигідне екон.-
географічне положення щодо
споживання вугілля визнача-
ють ефективність і перспектив-
ність дальшого розвитку осн.
вуг. родовищ, ресурсозбережен-
ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Ч“мери киї
Нововолині і к‘
бучмисие

Земімп
Игчам-рящеисьїц.
Київське *** Хс
ня, комплексного використання
нафти і газу, реконструкції і мо-
дернізації підприємств палив-
ної пром-сті республіки.
О. С. Арабиджи,
Л. М. Борецький.
вер&есие
/червонограА
Хідноепцие/ _ „.гчнікуЛ
Борислав	*
у „ 4 •У^у/ЛДолина.
г рашае з і
X Ійьниия Би ।
X V* у -Бебчинсне
Нздв: на
ҐКос.е
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Нафтодобувна
Нафтопереробна
Г азодобувна
ви до б у ванн ні
) нам якого вугілля
бурого ауплля

Коростнире
київ
\ аї х
\5-/ ГяЦітіиВСие’
"рубпие Т ’>
Л іК.ремегчуцшке'
Лсх
ватут-не { Вб
\Оде<
т
Торфова
Рибмкме Назви родовищ
, Питим-,
в збив &.МЄ
РешеїпикІКкКе
Кременчук
Олекс анарія
евс он
?исаі»СмЄ
)	, Меінд.к»'
Маш все і
Ді«МГЯОб>Є£ЬКГ
Ві мінене
Нременівсьме
чКахоеі ьке
вдех
’) Джанксд
Г жбіегме /"
перещепіте Шебеяииі
\	- ЛисичінськКі
ч	Л—'‘Первсмаиськ
Павлоград
(крамний
'Донецьк
Бердянськ
Ст ппкгее
Масштаб 110 000 000
11
ПАМОРОЗЬ
ПАЛИВНО - ЕНЕРГЕТЙЧНИИ
КОМПЛЕКС — міжгалузевий
комплекс по видобуванню і ви-
роби. палива та енергії, транс-
портуванню, розподілу та вико-
ристанню їх. До П.-е. к. нале-
жать паливна промисловість і
електроенергетика з виробни-
чою інфраструктурою, зокрема
магістральними високовольтни-
ми лініями електропередачі та
трубопроводами, що утворюють
єдині системи.
Функціонування та географія
П.-е. к. значною мірою визна-
чають темпи розвитку нар. г-ва,
формування і розміщення тери-
торіально-виробничих комплек-
сів, зокрема енергомістких ви-
робництв.
В Україні створено багатогалу-
зевий республіканський ком-
плекс. За 1950—89 вироби,
електроенергії в ньому зросло
у 20 разів, видобуток усіх видів
палива збільшився у 2,5 раза.
Паливна пром-сть і електро-
енергетика базується гол. чином
на кам’яному вугіллі Донбасу,
Львівсько-Волинського кам я-
новугільного басейну, бурому
вугіллі Придніпровського ба-
сейну, родовищах нафти і газу
Дніпровсько-Донецької нафто-
газоносної області. У перспекти-
ві передбачено дальший розви-
ток усіх галузей П.-е. к. для за-
безпечення потреб країни у всіх
видах палива і енергії шляхом
збільшення видобутку їх при
планомірному проведенні полі-
тики енергозберігання, раціо-
нального використання міне-
ральних ресурсів та охорони
навколишнього середовища.
Л. М. Корецький.
ПАЛИВНО-ХІМІЧНІ РЕСУР-
СИ — сукупність розвіданих і
прогнозних запасів корисних
копалин вуглецевого та вугле-
водного складу. Можуть бути
використані як паливо та хім.
сировина у природному стані
або після певної обробки. На
Україні є всі види П.-х. р., біль-
шість із них інтенсивно викори-
стовують. 93—94 % їх станов-
лять тверді види корисних ко-
палин; найважливіше — кам'я-
не вугілля, видобуток становить
180,2 млн. т, запаси за катего-
ріями А4-ВН-С, — 44 118 млн.
тонн (1989). У найбільшому в
республіці Донецькому кам'я-
новугільному басейні 47,1 % за-
пасів становить енерг. вугілля,
31,3 — коксівне, 21,5 %
антрацити. Басейн є осн. джере-
лом енерг. і технологія, палива.
На коксохім. з-дах з нього
одержують кокс, коксівний газ
та понад 150 найменувань хім.
продукції (сульфат амонію, бен-
зол, нафталін, фенол тощо).
Донбас має значні ресурсні ре-
зерви видобутку вугілля. Львів-
сько-Волинський кам'яновугіль-
В. П. Палієнко.
ний басейн має 57 % енерге-
тичного і 43 % коксівного ву-
гілля. Запаси за категоріями
А В-І-С, — 1029 млн. т, видо-
буток — 12,7 млн. т (1989). Ву-
гілля використовують як паливо
(бл. 4 млн. т за рік), частково
переробляють на коксохім.
з-дах. Забезпеченість діючих
шахт запасами у цьому басейні
недостатня. Буровугільні ресур-
си зосереджені у Дніпровському
буровугільному басейні. Запаси
за категоріями А4-В-І-С, — бл.
2 млрд. т, річний видобуток —
8,8 млн. т (1989). Вугілля се-
редньозольне, використовують
його в основному як паливо
після брикетування. Завдяки
високому вмістові бітумів і смол
у бурому вугіллі деяких родо-
вищ воно є цінною сировиною
для хім. пром-сті; освоєно екст-
рагування озокериту. Перспек-
тивним напрямом є використан-
ня бурого вугілля як хім.-тех-
нологіч. сировини. Як місц. па-
ливо використовують торф
(10—15 % від щорічного видо-
бутку, що становить 16,4 млн.
т); запаси його за категоріями
А-рВ-рС] — 850 млн. т. Дослі-
джуються можливості комп-
лексної енерго-технологіч. пере-
робки горючих сланців, про-
гнозні ресурси яких становлять
500 млрд. т. Ефективним видом
П.-х. р. є нафта, гази природні
горючі і пов’язаний з ними
конденсат. 83 % видобутку
України постачає Дніпровсько-
Донецька нафтогазоносна об-
ласть, 13,7 % — Перед карпатсь-
ка нафтогазоносна область. Ви-
добуток газу — 29,8 млрд. м3,
нафти — 4,1 млн. т (1989). Це
становить бл. 10 % заг. обсягу
сировини для нафтохімічної
промисловості України. Основ
на кількість її довізна. На
нафто і газопереробних з-дах
України одержують різні види
палива, пластмаси, каучук, син-
тетичні волокна, миючі засоби
тощо.
У зв’язку з виснаженням най-
якіснішої частини П.-х. р. вна-
слідок тривалої та інтенсивної
експлуатації важливого зна-
чення набувають питання ін-
тенсифікації ресурсокористу-
вання, прискорення науково-
тех. прогресу в добувних галу-
зях пром-сті, повнішої й комп-
лексної переробки корисних ко-
палин.
Літ.: Кальченко В. Н. [та ін.].
Комплекснеє использование топ-
ливно-знергетических ресурсоь.
К., 1983.	Міщенко.
ПАЛІЄНКО Валентина Петрів-
на (9.IX 1935, м. Київ) — укр.
геоморфолог, доктор географ,
наук з 1990. У 1958 закінчила
Київ. ун-т. Протягом 1958—61
працювала в геолого-знімаль-
ній партії Управління геології
та природних ресурсів при Раді
Міністрів Туркм. РСР (м. Аш-
хабад), 1961 — 70 — в Ін ті
геол. наук, з 1970 — у Геогра-
фії відділенні (з 1991 — Інсти-
тут географії) АН України (з
1990 — провідний наук, співро-
бітник). Осн. праці присвячені
морфоструктурному, поетапно-
му неотектонічному аналізу те-
риторії; вивченню сучас. рухів
земної кори; структурно-гео-
морфологічному, неотектоніч-
ному картографуванню; об-
грунтуванню раціональних
комплексів морфоструктурного
аналізу з метою пошуків родо-
вищ нафти і газу, вирішенню
деяких інженерно-геоморфолог.
завдань.
Те.: Морфоструктурньїй анализ
нефтегазоносньїх областей Укра-
иньї. К., 1981 [у співавт.]; Неко-
торьіе общие закономерности нео-
тектоники Украиньї. В кн.: Сейсмо-
прогностические исследования на
территории УССР. К., 1988; От-
ражение динамики блоков фунда-
мента в новейшей тектонике и со-
временном рельєфе. В кн.: Геотек-
тоника Вольїно-Подолии. К., 1991.
ПА. ІЛАС Петро Симон (22.IX
1741, Берлін — 8.IX 1811, там
же) — рос. географ, природо-
знавець і мандрівник, член Пе-
терб. АН з 1767. Закінчив Бер-
лін. ун-т. У 1767 переїхав до
Росії. У 1768 — 74 очолював
експедицію АН, яка досліджу-
вала Поволжжя, Прикаспій-
ську низовину, Зх. і Сх. Сибір
та Урал. У 1793 — 94 вивчав
пд. і пд.-сх. райони Європ. час-
тини Росії, Крим. Зібрав і уза-
гальнив великий, різноманіт-
ним матеріал з географі;, геоло-
гії, ботаніки, зоології, етногра-
фи тощо. Досів, що рівень Кас-
пійського м. лежить нижче рів-
ня Світового ок. Створив першу
орографічну схему Росії. Вивів
гіпотезу про існування в ми-
нулому Понто-Арало Каспійсь-
кого басейну. Відкрив і опи-
сав нові види рослин і тва-
рин. Зробив першу спробу си
стематизувати рослинність краї-
ни у праці * Флора Росії», ви-
П. С. Паллас.
даній лат. мовою (ч. 1 — 2,
1784—88). Провів дослідження
викопних решток мамонта, буй-
вола, волосатого носорога. Од-
ним з перших організував у Ро-
сії фенологічні дослідження.
Ім’ям II. названо вулкан на Ку-
рильських о-вах, риф біля бере-
гів Нової Гвінеї, особливий тип
метеоритів — паласити, деякі
рослини і тварини.
Те.: Путешествия по разньїм про-
винциям Российской империи,
ч. 1 — 3. СПб., 1773 —88; Краткое
физическое и топографическое
описание Таврической области.
СПб, 1795.
Літ.: Ефремов Ю. К., Б. С. Паллас.
В кн.: Отечествекньїе физико гео-
графи и путешественники. М.,
1959; Муравьев В. Б. Дорогами
российских провинций. Путешест-
вия Петра-Симона ЇІалласа. М..
1977.	[Л. І. Галицький?"
ПАМОРОЗЬ — крихкі нарости
льодових кристалів, що осіда-
ють на гілках дерев, дротах лі-
ній зв’язку, виступах предметів
під час туману при від’ємній
т-рі. За умовами утворення та
за структурою розрізняють П.
кристалічну та зернисту. Кри-
сталічна П. утворюється в
результаті сублімації водяної
пари при т-рі повітря від —11
до —20 . Вона легко струшуєть-
ся, при великій масі знижує
чутливість на лініях зв’язку,
зумовлює вібрацію дроту. Зер-
ниста П.— снігоподібні рих-
лі нарости матово-білого кольо-
ру, що утворюються переважно
з навітряного боку предметів
у туманну, вітряну погоду вна-
слідок намерзання крапель
переохолодженого туману при
т рі повітря —3 , —8 . На Ук-
раїні зерниста П. спостерігаєть-
ся з жовтня по квітень (з макси-
мумом у січні), у гірських ра-
йонах буває іноді у травні.
Пересічна кількість днів з зер-
нистою П. коливається від 5 до
40; на Пд. березі Криму П. бу-
ває не щороку. Відкладання II.
діаметром 50 мм і більше від-
носять до особливо небезпечних
явищ погоди. На Україні макс.
ПАМ’ЯТКА
12
Паморозь. Ізоплети кількості днів
з памороззю різної ймовірності
Р (У %) вищевказаних границь
у Києві.
товщина П. (282 мм) спостері-
галась у Кримських горах
(станція «Карабі-яйла», 26 —
29.1 1958). Значні відкладання
зернистої П. викликають пошко-
дження ліній зв’язку та елек-
тромережі, ламають гілки дерев
тощо.	3. С. Бондаренко.
ПАМ’ЯТКА ПРИРОДИ — уні-
кальне природ, утворення, що
має особливу природоохоронну
цінність і охороняється з метою
збереження його у природному
стані в наук., культурно-освіт-
ніх та естетичних цілях; нале-
жить до територій та об’єктів
природно-заповідного фонду
України. Залежно від цінності
розрізняють П. п. загально
держ. (до 1992 — респ.) та місц.
значення. Рішення про ство-
рення П. п. загальнодерж.
значення приймається Прези-
дентом України, місцевого зна-
чення — обласними, міськими
(для міст респ. підпорядкуван-
ня) Радами народних депута-
тів. Залежно від характеру,
мети організації та необхідно-
го режиму охорони П. п. поді-
ляють на комплексні, бот., зоо-
логічні, гідрологічні та геоло-
гічні.
Оголошення території П. п. про-
водиться без вилучення зем. ді-
лянок у їх власників або ко-
ристувачів. Підприємства, уста
нови та орг-ції, на землях яких
розташовані П. п., зобов’язані
дотримуватися встановленого
для них режиму і відповідати
за збереження їх. В Україні
123 П. п. загальнодержавного
значення і 2538 — місц. зна-
чення (на 1.1 1992).
В. І. Олещенко.
ПАНІВЕЦЬКА ДАЧА — бот.
заказник респ. значення (з
1974). Розташована у Кам’я-
нець-Подільському р-ні Хмельн.
обл. Перебуває у віданні Кам’я-
нець-Подільського лісгоспзагу.
Пл. 923 га. Охороняється ділян-
ка Товтр у долині р. Смотричу,
вкрита грабово-дубовим лісом.
Крім основних порід, зростають
також береза повисла, ясен зви-
чайний, липа серцелиста і в’яз
гірський, груша звичайна, бе-
река; у підліску — клен татар-
ський, калина звичайна, бузина
чорна та ліщина звичайна.
Багатий трав’яний покрив.
Особливу цінність мають ділян-
ки степової рослинності на нд.
схилах. Тут трапляються ши-
верекія подільська, скополія
карніолійська, ковила україн-
ська, крокус Гейфеля і любка
дволиста, занесені до Червоної
книги України. в ; Олещенко.
ПАНКРАТОВА Ніна Пилипів-
на (27.1 1923, м. Трубчевськ
Брянської обл., Росія) — вчи-
телька географії, засл. вчитель-
ка України з 1977. У 1947 за-
кінчила Кримський пед. ін-т
(тепер Сімферопольський ун-т).
Протягом 1947 — 77 працювала
в серед, школах м. Севастополя.
Домоглася значних успіхів у
навчанні та вихованні учнів за-
собами викладання шкільної
географії та участю у краєзнав.
роботі. Досвід П. узагальнено
обласним ін-том удосконалення
вчителів.
Нагороджена орденом Вітчиз-
няної війни 2-го ступеня.
ПАНСЬКЕ ОЗЕРО, Сасик — со-
лоне озеро у Чорноморському
р-ні Респ-ки Крим, на Тархан-
кутському п-ові. Від Чорного м.
відокремлене піщаним, з доміш-
ками гравію і черепашки пере-
сипом, шир. якого 0,45 — 0,6 км.
Довж. 4,5 км, шир. до 2,1 км,
пл. 5,2 км , глиб, понад 1 м.
Улоговина видовженої форми.
Пн. і зх. береги підвищені, пд.
і східні — низькі, пологі. Жи-
виться гол. чин. мор. і підзем-
ними водами. Солоність від 60
до 111 °оо- На дні — потужний
(до 9 м) шар ясно-блакитного та
сталево-сірого мулу. В мину-
лому тут був соляний проми
сел*	А. М. Оліферов.
ПАНТАЇВКА — селище місь-
кого типу Кіровоградської обл.,
підпорядковане Олександрій-
ській міськраді. Залізнична
станція. 3,4 тис. ж. (1990). Засн.
в кін. 19 ст., с-ще міськ. типу з
1960. Поверхня пологохвиля-
ста, розчленована ярами і бал
ками. Перевищення висот до
ЗО м. Пересічна т-ра січня
6,1 , липня 4'20,2 . Опадів
471 мм на рік. Пл. зелених на
саджень 9 га. Біля П.— видобу-
вання бурого вугілля (Морозів
ський і Бандурівський вугле-
розрізи).
ПАНТЕЛЕИМОНІВКА — сели-
ще міського типу Донец. обл.,
підпорядковане Центрально-
Міській райраді м. Горлівки.
Залізнична станція. 8,8 тис. ж.
(1990). Засн. 1876 у зв’язку з
буд вом залізниці, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня полого-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
— 6,6 , липня -|-21,6 . Опадів
понад 500 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 190 га. Поблизу
П. проходить траса Сіверський
Донець — Донбас каналу. У
П.— .заводи вогнетривів і залі-
зобетонних виробів.
ПАНЮТИНЕ (до 1872 — Лозо
ва-Азовська) — селище місько-
го типу Харків, обл., підпоряд-
коване Лозівській міськраді. За-
лізнична станція. 8,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1869, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня полого-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
7,2°, липня 4 21,2 . Опадів
476 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 3,2 га. У П.— вагоно-
рем. з-д. Профес.-тех. училище.
ПАПАНІН ОСТРІВ — острів у
центр, частині зат. Сиваш, між
косою Арабатська Стрілка, Чон-
гарським п-вом та Кримським
півостровом, в межах Херсон,
обл. Довж. до 2,5 км, вис. 10—
15 м. Береги урвисті. Має мате-
рикове походження. Складаєть-
ся з глин і суглинків. Вкритий
типчаково-полинною степовою
рослинністю. Між П. о. та Ара-
батською Стрілкою діє перепра-
ва через мілководну Папанінсь-
ку протоку. О. Г. Кузнецов.
ПАПКОВИЧ Любов Пилипівна
(10.Х 1919, с. Бердичі Донец.
обл.) — вчителька географії,
заслужена вчителька України з
1967, відмінник нар. освіти
України з 1965. Закінчила 1945
Київ, університет. З 1943 ви-
кладала географію в Авдіїв-
ській серед, школі № 52 Донец.
обл., 1951 — 75 — у Новоолексі-
ївській серед, школі Херсон,
обл. Протягом багатьох років —
керівник методичного об’єднан-
ня вчителів географії, школи
передового досвіду.
А. С. Волкова.
ПАРАГІЛЬМЕН, Парагель-
мен — платоподібна гора на
Південному березі Криму, на
Пд. Зх. від м. Алушти. Вис.
853 м. Являє собою яйлинський
відторженець, що відокремився
в минулому від Головного пас-
ма Кримських гір. Складається
переважно з вапняків. Розви-
нуті карстові форми рельєфу,
трапляються глибокі ущелини,
скелясті обриви. На схилах та
вершині гори — дубово-грабові
й букові ліси, вічнозелені ре-
лікти: тис ягідний, яловець ви-
сокий, жасмин чагарниковий.
Пам'ятка природи місц. значен-
ня (з 1964). Об'єкт туризму.
О. В. Єна.
ПАРА СОЦЬКЕ УРОЧИЩЕ
комплексна пам’ятка природи
респ. значення (з 1963; охоро-
няється з 1923). Розташоване у
Диканському р-ні Полтав. обл.
Перебуває у віданні Полтав-
ського лісгоспзагу. Пл. 145 га.
Охороняється природний лісо-
вий масив на правому березі
р. Ворскли. У деревостані пере-
важають дуб звичайний, лина
серцелиста, граб звичайний,
клен гостролистий, ясен звичай-
ний, які утворюють мішані
угруповання різного складу.
Вік дерев 90—110, подекуди —
до 180—200 років. Граб звичай-
ний зростає тут на пд.-сх. межі
свого ареалу. У трав’яному по-
криві переважають звичайні ви-
ди широколистяних лісів. Трап-
ляються лілія лісова, гніздівка
звичайна, булатка великоквіт-
кова, гронянка ключ-трава, за-
несені до Червоної книги Укра-
їни.
Літ.' Охряна важнейших ботани-
ческих обьектов Украиньї. Бело-
русспи и Молдавии. К., 1980.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ПАРАФІІВКА — селище мі-
ського типу Ічнянського р-ну
Черні г. обл. Розташована за
1 км від залізнич. ст. Качанів-
ка. 3,2 тис. ж. (1990). Засн. у
17 ст., с-ще міськ. типу з 1960.
Пересічна т-ра січня —7,0е,
липня 4-19,0 . Опадів 570 мм
на рік. У П.— цукр. комбінат
(засн. 1846).
ПАРАШКА — гірська верши-
на Сколівських Бескид у межах
Львів, обл., на Зх. від м. Сколе.
Вис. 1270 м. На П. беруть поча-
ток притоки річок Опору та
Стрию. Схили вкриті хвойними
лісами (смерека, ялиця) з до-
мішкою бука, явора, берези та
горобини. Трав’яний покрив
представлений численними рід-
кісними рослинами, частина
яких занесена до Червоної кни-
ги України. Об’єкт туризму.
І. В. Вайнагій.
ПАРК (англ. рагк) — зелений
масив з природними або штуч-
ними насадженнями, сформова-
ний за законами садово-парко-
вого мистецтва і призначений
для різних видів активного і
пасивного відпочинку населен-
ня. Залежно від розміщення зе-
лених насаджень, алей, парко-
вих споруд вони бувають різно-
го стилю. П., де переважають
осьові композиції з чітко вира-
женим центром і симетричним
плануванням, називають регу-
лярними. У ландшафтних пар-
ках основу композиції стано-
влять вільні групування наса-
джень, що підкреслюють мальо-
вничість природних краєвидів.
За розташуванням П. поділя-
ють на міські та приміські; за
площею — на малі (6 — 20 га),
середні (20—100 га), великі
(100—500 га) і найбільші їло-
13
ПАРФЮМЕРНО-КОСМЕТИЧНА
над 500 га). Виділяють багато-
функціональні та спеціалізо-
вані П. До перших відносять
П. культури і відпочинку; їхня
мінім, площа має становити
ЗО га на одного відвідувача.
Найбільшою зоною П. є зона ти-
хого відпочинку і прогулянок
(50 — 80 % заг. площі), допо-
міжними — культурно-масових
заходів, фізкультурно-оздоров-
ча, відпочинку дітей тощо. До
спеціалізованих П. належать
дитячі, спортивні, виставочні,
меморіальні, ботанічні та ін.
Багато П. України відзначено
Державними преміями, медаля-
ми, дипломами (Черкаський
парк, Дніпропетровський парк
ім. Т. Г. Шевченка, Алупкин-
ський ландшафтний парк у
Криму тощо).
Літ.: Родичкин И. Д. [та ін.]. Садьі,
парки и заповедники Украинской
ССР. Заповедная природа. Пре-
образов. ландшафт. Садово парко-
вое искусство. К., 1985; Вергунов
А. П., Горохов В. А. Русские садьі
и парки. М., 1988. /о. о. Бондар.
ПАРК — ПАМ’ЯТКА САДО-
ВО-ПАРКОВОГО МИСТВЦТ-
ВА — найвизначніші зразки
паркобудування, які беруть під
охорону з метою збереження їх
в естетичних, наук., природо-
охоронних та оздоровчих цілях;
належить до територій та об’єк-
тів природно-заповідного фон-
ду України. Залежно від сту-
пеня унікальності та цінності
розрізняють П.— п. с.-п. м.
загальнодерж. (до 1992 —
респ.) і місц. значення. Рішення
про створення парків загально-
держ. значення приймається
Президентом України, місц.
значення — обласними, місь-
кими (для міст респ. підпо-
рядкування) Радами народних
депутатів. Оголошення П.— п.
с.-п. м. не передбачає вилучен-
ня у землекористувача земель-
ної ділянки. Підприємства,
установи та орг-ції, на землях
яких розташовані П.— п. с.-п.
м., зобов’язані охороняти їх та
відповідати за утримання, до-
держуватись установленого
режиму їхнього використання.
П.— п. с.-п. м. загальнодерж.
значення є природоохоронними
рекреаційними установами.
Утримання та реконструкція
П.—п. с.-п. м. провадиться за
проектами, що розробляються
спеціалізован. наук, і проект-
ними установами й затвер-
джуються органами, у підпо-
рядкуванні яких перебувають
ці парки.
У П.— п. с.-п. м. можна прово-
дити екскурсії та масовий від-
починок відвідувачів, забезпе-
чувати догляд за насадження-
ми, а також проводити наук,
дослідження, що не порушують
вимог охорони парку.
г
На тер. парків може провади-
тися зонування відповідно до
вимог, встановлених для бот-
садів.
Всього в Україні налічують
83 П.— п. с.-п. м. загально-
держ. значення і 414 — місц.
значення (на 1.1 1992).
В. І. Олещенко.
ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ АТ-
МОСФЕРИ — властивість атмо-
сфери регулювати променевий
теплообмін Землі з космічним
простором. П. е. а. є наслідком
поглинання довгохвильового
випромін ювання Землі водяною
парою та вуглекислим газом
тропосфери і додаткового впли-
ву на цей процес активних га-
зових компонентів у високих
шарах атмосфери — стратосфе-
рі й мезосфері. Випромінюван-
ня Землі зумовлене нагріван-
ням підстилаючої земної по-
верхні потоками короткохви-
льової сонячної радіації, яка
проникає крізь атмосферу. Ли-
ше частина ультрафіолетового
випромінювання поглинається
озоновим шаром атмосфери.
Осн. її маса проникає до зем-
ної поверхні, частково відбива-
ється від неї, але більша части-
на цієї енергії поглинається,
завдяки чому підтримується
пересічна т-ра земної поверхні
(бл. 4-15 ). Внаслідок незбалан-
сованої госп. діяльності у ниж-
ньому шарі атмосфери зростає
кількість вуглекислого та ін. га-
зів, що супроводиться підви-
щенням т-ри атмосфери і по-
верхні Землі, а також потеплін-
ням клімату в цілому. Цей про-
цес проявляється регіонально,
залежно від природних умов те-
риторій та антропогенних фак-
торів. Враховуючи глобальне
значення цієї проблеми, розроб-
лено Всесвітню кліматичну про-
граму наук, досліджень щодо
змін клімату на Землі, у тому
числі і стосовно питань П. е. а.
Вчені України беруть участь у
цих дослідженнях. У республіці
1986 , ратифіковано рішення
Міжнар. конвенцій про охоро-
ну озонового шару. У 1988
Всесвітньою метеорологічною
організацією разом з відповід-
ними підрозділами ООН ство-
рено спеціальну міжурядову
Раду (об’єднує 40 країн), яка
досліджує питання впливу клі-
матичних змін на біосферу,
економіку і здоров’я людини, а
також можливості запобігання
цим змінам або припинення їх.
Зокрема, у 1988 було підписано
Монреальськии протокол по ре-
човинах, що руйнують озоновий
шар.
Літ.: Будьїко М. И. Климат в прош 
лом и будущем. Л., 1980; Хргиан
А. X., Кузнецов Г. И. Проблема
наблюдений и исследований атмо-
сферного озона. М., 1981; Гущин
Г. П., Виноградова Н. Н. Суммар-
ньій озон в атмосфере. Л., 1983;
Кондратьев К. Я., Москаленко
Н. И. Парниковьій зффект атмо-
сферні и климат. М., 1984; Конд-
ратьев К. Я. Глобальньїй климат
и его изменения. Л., 1987.
М. І. Щербань.
ПАРТИЗАН, Лумшорський во-
доспад — водоспад у верхів’ї
р. Турички (права прит. Тур’ї,
бас. Тиси), у Перечинському
р-ні Закарп. обл., поблизу
с. Лумшори. Вода падає потуж-
ними струменями зі скелі, утво-
рюючи біля підніжжя невелике
озеро. Об’єкт туризму.
ПАРТИЗАНИ (до 1930 р.— Ри-
кове) — селище міського типу
Генічеського р-ну Херсон, обл.
Залізнична станція. 4,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1874, с-ще міськ.
типу з 1960. Поверхня плоска.
Пересічна т-ра січня —2,9°,
липня 4-23,4°. Опадів 343 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
5 га. У П.— 2 асфальтобетонні,
дослідний «Агропромпостач»,
комбікормовий та хлібний з-ди,
елеватор.
ПАРТИЗАНСЬКА — карстова
печера в Гірсько-Кримській
карстовій області, на Ай-Пет-
ринській яйлі. Протяжність
180 м, глиб. 45 м. Утворилася
у вапняках. Вхід — проваль-
Водоспад Партизан.
ний, на дні карстової лійки.
В плані колінчаста, складаєть-
ся з кількох розширених вало-
подібних галерей, з’єднаних
вузькими щілинами. В дальнії!
частині є ванночки та невели-
кий водостік, що зникає в си-
фоні. Відома з поч. 20 ст., у
ближній частині під час Вел.
Вітчизн. війни існував парти-
занський госпіталь. Дослідила
П. Комплексна карстова експе-
диція 1960. в м. Дублянський.
ПАРТИЗАНСЬКЕ ВОДОСХО-
ВИЩЕ — водосховище на р.
Альмі (бас. Чорного м.), у Сім-
феропольському р-ні Респ-ки
Крим Створене 1966. Довж.
4,5 км, шир. до 1,5 км, площа
2,25 км2, пересічна глиб. 15 м,
максимальна — 40 м. Повний
об’єм 34,4 млн. м3. Довж. бере-
гової лінії 18 км. Береги П. в.
круті, вкриті лісом і чагарника-
ми. Мінералізація води 335 —
458 мг/л. Пересічна каламут-
ність води 100—400 мг/л. Льо-
дові явища взимку нестійкі; тов-
щина льоду 10—ЗО см. Водо-
сховище руслове, багаторічного
регулювання. З риб водяться
пічкур, слиж, головень та інші.
Використовують П. в. для водо-
постачання м. Сімферополя та
для зрошування. Навколо водо-
сховища створено зони санітар-
ної охорони, де, зокрема, забо-
ронено розміщення госп. буді-
вель, випасання худоби тощо.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ПАРФЮМЕРНО - КОСМЕТИЧ-
НА ПРОМИСЛОВІСТЬ [від
франц. рагіитег — наповняти
пахощами і грец. хоо|гг]тіхті
(тгх\г|) — майстерність прикра-
шання] — галузь пром-сті, під-
приємства якої виготовляють
різні парфюмерно-косметичні
вироби, ефірну олію та синте-
тичні запашні речовини. Сиро-
виною для виготовлення парфю-
мерно-косметичних виробів є
Партизанське водосховище.
ПАРЦІАЛЬНИЙ
14
натуральна ефірна олія, синте-
тичні ароматичні запашні речо-
вини, етиловий спирт, а також
запашні речовини тваринного
походження (амбра, мускус то-
що). Склалась чітка територі
альна спеціалізація вирощу-
вання ефіроолійних культур.
Основні насадження троянди,
лаванди, шавлії, васильків зо-
середжені в Криму та Одес.
обл., посіви м’яти і кропу —
в Київ., Черкас, і Черніг. обла-
стях. Пром. вироби, парфюмер-
но-косметичних виробів виник-
ло наприкінці 17 — на поч.
18 ст. у Франції, в Росії — у
40-і рр. 19 ст.
В Україні перші спеціалізова-
ні ф-ки для вироби, парфю-
мерно-косметичних виробів вве-
дено в дію в довоєнні роки в
Харкові й Миколаєві. До скла-
ду П.-к. п. республіки входять:
парфюмерно-косметичні ф-ки
Харківська і Львівська, мико-
лаївський парфюмерний комбі-
нат «Червоні вітрила», ефіро-
олійний комбінат «Кримська
троянда», з-ди в Золотоноші
(Черкас, обл.), Прилуках (Чер-
ніг. обл.), кілька радгоспів-
заводів і спеціалізованих рад-
госпів. Найбільші з-ди по випус-
ку сировини для П.-к. п. розта-
шовані в Респ-ці Крим, Одес. і
Черніг. областях. Див. також
Ефіроолійна промисловість,
Ефіроолійний комплекс.
Р. О. Язиніна.
ПАРЦІАЛЬНИЙ ТИСК ВОДЯ-
ної пАри (від лат. рагііаііь —
частковий), пружність водяної
пари — тиск водяної пари, яка
міститься в повітрі; характе-
ристика вологості повітря. Роз-
різняють макс. тиск водяної
пари, коли вона досягає стану
насичення, і тиск водяної пари
при даній т-рі. Розподіл П. т. в.
п. залежить від фіз.-геогр. умов
території, пори року і стану
погоди. На тер. України най-
менші його значення спостері-
гаються у грудні — лютому,
найбільші — в липні. Взимку
П. т. в. п. змінюється в межах
З—5 гПа, влітку у пн. і зх. райо-
нах республіки становить 15-
16 гПа, в Українських Карпа-
тах — 13 —14 гПа, на Крим-
ському п-ові зростає до 18—
20 гПа. Добові коливання П. т.
в. п. тісно пов’язані з добовими
коливаннями т-ри. Підвищення
т-ри посилює випаровування і
надходження водяної пари у
повітря. Найбільші значення
П. т. в. п. спостерігаються вдень
(о 13 —14 год), найменші —
вранці, перед сходом Сонця.
Над недостатньо зволоженим
грунтом мінімум П. т. в. п. бу-
ває перед сходом Сонця та о
14—15 год, максимум — о 8—
9 год та бл. 20—21 години.
В. М. Піщолка.
Г. В. Пасічний.
ПАСІЧНИЙ Григорій Васильо-
вич (19.11 1932, Дніпропет-
ровськ) — український ге-
олог, палеогеограф, доктор ге-
ографічних наук з 1988, профе-
сор з 1989. В 1955 закінчив
Дніпроп. ун-т. Працював у ви-
робничих геол. орг-ціях. З 1978
— у Дніпроп. ун-ті (1985 — 87 —
зав. кафедрою геології, з 1988
по 1991 — зав. кафедрою фіз.
і екон. географії, з 1991 — зав.
кафедрою геоекології та раціо-
нального природокористування
і одночасно з 1990 — декан ге-
олого-геогр. ф-ту). Одночасно з
1989 — виконуючий обов’язки
директора н.-д. ін-ту геології
Дніпроп. ун-ту, з 1991 — наук,
керівник геол.-геогр. комплек-
су. Осн. праці — в галузі стра-
тиграфії та палеогеографії, зо-
крема з питань палеогеогр.
етапності. Виділив ряд страти-
графічних підрозділів для па-
леозою і кайнозою; автор та
співавтор ряду геологіч., палео-
геогр., геоморфологічних, про-
гнозних та інших карт, у т. ч.
території України. За участю
П. відкрито кілька родовищ
корисних копалин. З 1985 —
голова Дніпропетровського від-
ділу Географічного товариства
України.
Те.: Палеогеография. Палеоланд-
шафтьі. К., 1977 [у співавт.]; Фи-
зическая география Днепропетров-
ской области. Днепропетровск,
1988 [у співавт.].
ПАСМА — витягнуті, відносно
невисокі форми рельєфу. На су-
ходолі розрізняють гірські і гор-
бисті П. Для Українських Кар-
пат та Кримських гір характер-
ні низькогірні і середньогірні
П. різного генезису: денудацій-
но-тектонічні (Вулканічний
хребет, Головне пасмо Крим
ських гір), структурно-денуда-
ційні (куестові низькогір’я Вну-
трішнього і Зовнішнього пасом
Кримських гір), на масивах
Чорногора і Свидовець є акуму-
лятивні кінцевоморенні П. су-
час. зледеніння. У рівнинній
частині республіки найпошире-
ніші акумулятивні П., серед
яких виділяють П., утворені
давнім зледенінням на Поліссі
(див. Моренні відклади, Водно-
льодовикові відклади, Ози) та
діянням вітру (еолові форми
рельєфу на Поліссі і у Нижньо-
му Придніпров’ї). Вивчення ша-
руватості порід, що складають
окремі горби, дає змогу виявити
форму палеопасом у плані, а
виміри косих прошарків — на-
прям течій. А. М. Оліферов.
ПАСУРМАН — солоне озеро у
Красноперекопському р-ні Респ-
ки Крим, в групі Перекопських
озер. Довж. 1,2 км, шир. до 0,7
км, пл. 0,7 км2, глиб, до 0,7 м.
Улоговина овальної форми. Бе-
реги низькі, пологі. Живиться
за рахунок підземного та по-
верхневого стоку. Ропа П. від-
значається високою концентра-
цією солей (переважають хлори-
сті сполуки Ма, М£, Вг); влітку
солоність ропи досягає 260—
270 °оо- Донні відклади пред-
ставлені чорними і сірими му-
лами. На опріснених ділянках
озера розвиваються діатомові
водорості та очерет.
А. М. Оліферов.
ПАСЬКОВЕ УРОЧИЩЕ — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1975). Розташоване у
Верхньодніпровському р-ні Дні-
проп. обл. Перебуває у віданні
Верхньодніпровського лісгосп-
загу. Пл. 56 га. Охороняється
байрачний лісовий масив, що
являє собою рідкісну в межах
області кленово-берестову ді-
брову природного походження.
У підліску — клен татарський,
бруслина європейська, ліщина.
У трав’яному покриві трап-
ляється астрагал мохнатоквіт-
ковий, занесений до Червоної
книги України. Має грунтоза-
хисне значення.
3. А. Лшинська.
ПЕГМАТИТ [від грец. лцуца
(лцуцатод — скріплення, зв’я-
зок] — різнозерниста, дуже гру-
бозерниста гірська порода, що
залягає у вигляді тіл непра-
вильної форми (жил, дайок,
лінз, гнізд), які мають такий же
мінералог, склад, що й материн-
ська порода. Походження П. по-
в’язують з кристалізацією пег-
матитової магми або перекри-
сталізацією і перетворенням
магматичних порід під впливом
газово-рідких розчинів. В родо-
вищах України виділяють по-
льовошпатові, кварц-топазові й
рідкіснометалеві П. Вони пов’я-
зані з магматичними породами
Українського щита. З польово-
шпатових П. Приазовського
блока і Волино-Подільського
блока одержують керамічну мі-
неральну сировину. Кварц-то-
пазові П. містять топаз, дим-
частий кварц, гірський криш-
таль, моріон (див. Дорогоцінне
В. І. Пелсшенко.
каміння), графічний пегматит,
сотовий кварц, тигрове око
(див. Виробне каміння); криста-
ли й друзи цих мінералів і по-
льового шпату є колекційним
камінням.
Літ.: Назаренко Е. К., Павлишин
В. И., Латьіш В. Т. Минералогия
и генезис камерньїх пегматитов
Вольїни. Львов, 1973.
В. І. Панченко.
ПЕЛАГІЇВКА — селище мі-
ського типу Донец. обл., підпо-
рядковане Торезькій міськраді.
Залізнич. ст. Пелагіївська. 18,8
тис. ж. (1990). Засн. 1915, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
підвищена, горбиста. Пересічна
т-ра січня —6,8 , липня -|-22с.
Опадів бл. 500 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 70 га. В П.—
З кам.-вуг. шахти, збагачуваль-
на фабрика. Професійно-техніч-
не училище.
ПЕЛЕШЕНКО Василь Іларіоно-
вич (28.VI 1927, с. Долина
Київ, обл.) — укр. гідрохімік
і гідрогеолог, доктор геогр. наук
з 1981, професор з 1983, за-
служений діяч науки і техніки
України (з 1991). Після закін-
чення 1957 Київського універ-
ситету працює у цьому вузі
(з 1976 — зав. кафедрою гідро-
логії і гідрохімії), крім 1968—
71. Праці з радіогідрогеології
та гідрохімії. Засновник сучас.
теорії й методології взаємозв’яз-
ку хім. складу різних типів
природних вод у біосфері. Об-
грунтував принципи кількісної
оцінки впливу антропогенних
факторів на формування гідро-
хім. режиму річкових басейнів,
розробив методи довгостроково-
го прогнозування якості річко-
вих вод. Зробив значний внесок
у формування нової наук, дис-
ципліни — меліоративної гідро-
хімії. Нагороджений орденом
«Знак Пошани».
Те.: Современньїе инструменталь-
ньіе методьі анализа природньїх
вод. К., 1970 [у співавт.]; Оценка
взаимосвязи химического состава
различньїх типов природньїх вод.
(На примере равнинной части Ук-
раиньї). К., 1975; Мелиоративная
15
ПЕРВОМАИСЬКИЙ
гидрохимия. К., 1984 [у співавт.];
Методика гидрохимических иссле-
дований. К., 1985 [у співавт.];
Современньїе методьі оптимизации
оросительньїх мелиораций. (Зко-
лого-гидрохимический аспект). К.,
1988 [у співавт.].
ПЕЛЬТІВ — річка у Львів, обл.
Див. Полтва.
ЛЕНІНСЬКА ЗОНА — геоло-
гічна структура Карпатської
покривно-складчастої споруди.
У межах України простягає-
ться переривчастою смугою до
4 км завширшки, 130 км зав-
довжки, між Вулканічним та
Полонинським хребтами. П. з.
вважають глибинним розломом
(з корінням в основі Закарпат-
ського прогину), який з розвит-
ком тектоніки Карпат перетво-
рився на покривну структуру.
Для геол. будови П. з. харак-
терна значна роздрібленість
усіх порід осадочного комплек-
су. У складі флішевих товщ
крейдового і палеогенового віку
відслонюються відірвані від
місця корінного залягання ве-
ликі брили твердих масивних
юрських (іноді тріасових) вап-
няків. В товщі пластичніших
аргілітів і мергелів вони утво-
рюють екзотичні обривисті
стрімчаки — бескиди.
В. В. Глушко.
ПЕРВОМАИСЬК — місто об
ласного підпорядкування Лу-
ганської області. Розташований
на р. Лугані (прит. Сіверського
Дінця). Залізнич. станція. 51,6
тис. ж. (1990). Відомий з 1765,
місто з 1938. Пересічна т-ра
січня - 6,6Г, липня -|-21,8 .
Опадів 494 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 849,6 га. У міс-
ті — бот., геол. та гідрол. па-
м’ятки природи місц. значення.
Провідна галузь пром-сті —
вугледобувна (8 кам.-вуг. шахт,
2 збагачувальні ф-ки). 3-ди:
електромех., рем.-мех., буд. ма-
теріалів, залізобетонних виро-
бів, взут. ф-ка (філіал Луган-
ського виробничого взуттєво-
го об’єднання). Мед. та 4 про-
фес.-тех. уч-ща, вечірній ма-
шинобудівний технікум. Музей
історії міста.
Об’єкт туризму — пам’ятник
винахідникові О. І. Бахмутсько-
му, який створив перший у сві-
ті пром. зразок вуг. комбайна.
ПЕРВОМАИСЬК місто обл.
підпорядкування Микол, обл.,
райцентр. Розташований у пн.-
зх. частині області, при впадін-
ні р. Синюхи у Південний Буг.
Залізнич. вузол Первомайськ-
на-Бузі. 82,8 тис. ж. (1990).
Місто П. утв. 1919 в результаті
об’єднання м. Ольвіополя, міс-
течка Голти, а також м. Богопо-
ля, які були засновані у 18 ст.
Поверхня території міста хви-
ляста, значною мірою розчлено-
вана ярами та балками. Пере-
січна т-ра січня 1,8 , липня
-|-21,4 . Опадів 463 мм на рік.
Метеостанція. Пл. зелених на-
саджень 1024,4 га. У П.— ланд-
шафтний заказник Острів Дов-
гий, бот. пам’ятка природи —
чотири тополі, 2 парки — па-
м’ятки садово-паркового мисте-
цтва (усі природно-заповідні
об’єкти — місц. значення).
П.— один з пром. центрів об-
ласті з розвинутими машино-
буд. і металообробною (продук-
цію експортують більше* ніж
до ЗО країн світу), харч., лег-
кою, буд. матеріалів, деревообр.
галузями пром-сті. 3-ди: два
маш.-будівні авторем., прод.
товарів, цукровий; комбінати:
мол.-консервний, м’ясний, ово-
чеконсервний; ф-ки: 2 швейні,
меблева. Діє Первомайська ГЕС,
2 каменедробильні, цегельний
з-ди, гранітний кар’єр. Підпри-
ємства залізнич. транспорту.
У П.— машинобудівний ко-
ледж, мед. та профес.-тех. уч-
ща. Бюро подорожей та екскур-
сій. Краєзнавчий музей.
Об’єкт туризму — пам’ятка ар-
хітектури Покровська церква,
1805.
Літ.: Виборний П. М., Кучеря-
вий Р. В. Первомайськ. Нарис.
Одеса, 1977.
ПЕРВОМАИСЬКЕ (до 1944 —
Джурчі) — селище міського ти-
пу Респ-ки Крим, райцентр.
Розташоване за 25 км від заліз-
нич. ст. Вошка. 9,0 тис. ж. (1990).
Вперше згадується 1798, с ще
міськ. типу з 1959. Пересічна
т-ра січня —2,2 , липня 4-23,0 .
Опадів 398 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 105 га. У П.—
мол. і комбікормовий з-ди, хлі-
бокомбінат, харчосмакова ф-ка,
інкубаторно-птахівниче підпри-
ємство.
ПЕРВОМАИСЬКЕ — селище
міського типу Жовтневого р-ну
Микол, обл. Розташоване за
2 км від залізнич. ст. Засілля.
3,8 тис. ж. (1990). Засн. 1932,
с-ще міськ. типу з 1965. Поверх-
ня розчленована ярами та бал-
ками. Пересічна т-ра січня
3,3°, липня 4-22,9 . Опадів
405 мм на рік. У П.— Засіль-
ський цукр. завод.
ПЕРВОМАИСЬКИЙ — селище
міського типу Донец. обл., під-
порядковане Сніжнянській
міськраді. Лежить за 2 км
від залізнич. ст. Безчинська.
3,4 тис. ж. (1990). Засн. 1910,
с-ще міськ. типу з 1938. Поверх-
ня розчленована ярами і балка-
ми. Пересічна т-ра січня - 6,6 ,
липня -|-22\ Опадів понад
500 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 900 га. У селищі —
цегельний завод.
ПЕРВОМАИСЬКИЙ (до 1952
Лихачеве) — селище міського
типу Харків, обл., райцентр. За-
лізнич. ст. Лихачеве. 37,8 тис.
ж. (1990). Виникло 1924, с-ще
міськ. типу з 1957. Поверхня
пологохвиляста, розчленована
балками, в яких створено став-
ки. Пересічна т-ра січня — 7,2 ,
липня 4~21,2г‘. Опадів 420 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
212 га. У П.— виробниче об’єд-
нання «Хімпром», з-ди: залізо-
бетон. конструкцій, хлібний,
мол. і рем.-мех., харчосмакова
й овочева ф-ки, цех Харків,
трикотажної ф-ки. Профес.-тех.
уч-ще. Бюро подорожей та екс-
курсій. Музей історії району.
ПЕРВОМАИСЬКИЙ РАЙОН —
район у пн.-зх. частині Респ-ки
Крим. Утворений 1935. Пл.
1,5 тис. км2. Нас. 41,3 тис. чол.,
у т. ч. міського — 9,0 тис.
(1990). У П. р.— смт Перво-
майське (райцентр) та 41 сільс.
населений пункт.
Поверхня — низовинна плоска
лесова (на Пд.— хвиляста) рів-
нина, розчленована балками.
Абс. висоти до 136 м. Поклади
вапняків. П. р. розташованим у
Кримській степов'й фізико-гео-
графічнш провінції. Пересічна
т-ра січня — 2,2 , липня -|-23,0о.
Опадів 398 мм на рік, найбіль-
ша кількість їх випадає влітку.
Період з т-рою понад 4-10’
становить 187 днів. Сніговий по-
крив нестійкий. П. р. належить
до дуже посушливої, помірно
жаркої агрокліматич. зони з
м’якою зимою. На Пд.— Пів-
нічно Кримський канал. На те-
риторії району переважають
чорноземи південні міцеляр-
но-карбонатні (61 % площі ра-
йону), чорноземи солончаков.
солонцюваті (17 %), темно-
каштанові солонцюваті грунти
(12 %), чорноземи південні
(10 %). Природна типчаково-
ковилова рослинність мало збе-
реглася. Пл. лісосмуг 1,1 тис.
га. Дільниця Роздольненської
лісомеліоративної станції.
Мол. і комбікормовий з-ди. хар-
чосмакова ф-ка, хлібокомбінат
Правда
.Ост ровсьне
Калі ніні
Абрикосове
КРИМСЬКОЇ АРСР
тябрське^
Гварді ис ьке
Олексії
Сари-Ба'
ч мове
В»Щ<“
Дальнє
пахановка
(Первомайськ). Галузі спеціалі
зації с. г. — рослинництво зер
нового та тваринництво- м’ясо
ПЕРВОМАИСЬКИЙ
РАЙОН
юОАсве Чернове
рвсмай' ьке./	вка
—....—І нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
мол. напрямів. Садівництво (на
пл. 3,9 тис. га), виноградарство
(1,8 тис. га). Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, со-
няшник, овочеві, жито, соя.
Розвинуті скотарство, вівчар-
ство, птахівництво, свинарство.
Площа сільськогосп. угідь (тис.
га, 1989) — 137,2, у т. ч. орні
землі — 99,3, пасовища — 32,2.
Зрошується 35,8 тис. га (Роз-
дольненський і Красноперекоп-
ський канали). У районі —
8 колгоспів, 9 радгоспів. Авто-
моб. шляхів 342 км, всі — з
твердим покриттям.
В. М. Шумський.
ПЕРВОМАИСЬКИЙ РАЙОН —
район на Пн. Зх. Микол, обл.
Утворений 1923. Пл. 1,3 тис.
км2. Нас. 41,5 тис. чол. (без м.
Первомайська), у т. ч. місько-
го — 2,9 тис. (1990). Центр —
місто обл. підпорядкування Иер-
вомайськ. У районі — смт Під-
городна та 50 сільс. населених
пунктів.
У межах П. р.— пд. відроги
Придніпровської височини та
Подільської височини. Поверх-
ня — підвищена (на Зх.— низо-
винна) хвиляста лесова рівни-
на, глибоко розчленована яра-
ми та балками, на Пн.— кань-
йоноподібними долинами. Є
ерозійно-денудаційні форми
рельєфу. Абс. висоти від 40—
60 м у долинах річок до 200 —
250 м на вододілах. З корис-
них копалин пром. значення
мають граніт, піски, глини. Пн.-
зх. частина П. р. розташована у
Дністровсько-Дніпровській лі-
состеповій, південно-східна — у
Дністровсько-Дніпровській пів-
нічностеповій фізик о- географіч-
них провінціях (див. окремі
статті). Пересічна т-ра січня
4,7 , липня 4- 21,0 . Опадів
430—470 мм на рік, макс. кіль-
кість їх випадає в теплий пері-
од року. Період з т-рою понад
4-Ю становить 174 дні. Висо-
ПЕРВОМАИСЬКИИ
16
та снігового покриву 11 см.
Метеостанція (Первомайськ).
Район належить до посушли-
вої, дуже теплої агрокліматич.
зони. Осн. річка Південний Буг
з притоками Кодимою та Си-
нюхою. Переважають чорнозе7
ми типові середньо- і малогу
мусні (на Пн. Зх.) та чорно-
земи звичайні середньогумусні
(на Пд. Сх.), лучно-чорноземні
грунти (по долинах річок). При-
родна лучно-степова різнотрав-
на та чагарникова рослинність
збереглася на схилах балок. Не-
значні площі під байрачними
лісами, на Пн.— під дібровами
(осн. лісоутворюючі породи —
дуб та клен). Лісонасаджень 3,9
тис. га, у т. ч. полезахисних
лісосмуг 1,9 тис. га. У районі —
2 заказники, 3 пам’ятки приро-
ди та заповідне урочище (всі —
місц. значення).
Осн. пром., транспортний і
культур, центр — Первомайськ.
Найбільші підприємства у ра-
йоні: з-д с.-г. машинобудуван-
ня (с. Кам’яний Міст), елева-
тор, цех Первомайської мебле-
вої ф-ки (Підгородна). С. г. спе-
ціалізується на рослинництві
зерново-буряківничого та тва-
ринництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
цукр. буряки, кукурудза, со-
няшник. Розвинуті садівни-
цтво, овочівництво. Скотарство,
свинарство; допоміжна га-
лузь — вівчарство. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 104, 4,
у т. ч. орні землі — 95,6, пасо-
вища — 7,2. Зрошується 5,8
тис. га. У районі — 21 колгосп.
Залізничні станції: Кам’яний
Міст, Бандурка, Підгородна.
Автомоб. шляхів 264,7 км, всі
— з твердим покриттям. Рад-
госп-технікум, санаторій «Бу-
зькі пороги» (с. Мигія).
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Об’єкти туризму: мемор. музей
підпільної комс. орг-ції «Парти-
занська іскра» (с. Кримка) і па-
м’ятний знак на місці загибелі
керівника «Партизанської іск-
ри» Героя Рад. Союзу П. К. Гре-
чаного (с. Катеринка).
О. І. Полоса,
В. Л. С.мольськии.
ПЕРВОМАИСЬКИИ РАЙОН (з
1930 до 1965 — Олексіївський
район) — район у пд. частині
Харків, обл. Утворений 1930.
Пл. 1,1 тис. км2. Нас. 60,1 тис.
чол. (1990), у т. ч. міського —
37,8 тис. У районі — смт Перво-
майський (райцентр) і 59 сільс.
населених пунктів.
Поверхня району — хвиляста
рівнина, розчленована ярами,
балками і річковими долинами.
Осн. корисні копалини — кам.
сіль та природний газ (Єфре-
мівське газоконденсатне родо-
вище). Розміщений у межах
Лівобережно-Дніпровсько- При
азовсько,, північностепової фі-
зико-географічної провінції. Пе-
ресічна т-ра січня —7,5°, липня
4-21,0". Період з т-рою понад
10' становить 165 днів. Опадів
420 мм на рік. Вис. снігового
покриву від 3 до 20 см. Нале-
жить до посушливої, дуже теп-
лої агрокліматич. зони. Річки:
Берека (прит. Сіверського Дін-
ця), на якій збудовано Комправ-
динське водосховище, та Оріль
(прит. Дніпра) з прит. Оріль-
кою. У П. р.— 102 ставки. В
грунтовому покриві переважа-
ють чорноземи звичайні глибо-
кі мало- і середньогумусні,
чорноземи звичайні середньо-
гумусні, чорноземи реградова-
ні. Природна рослинність —
різнотравна злакова (ковила,
типчак, полин, шавлія, буркун
та інші), поширені чагарники
(шипшина, терен, ліщина). Пл.
"Більшовик.
^Ефремівка.
Комсомольське
І———"'рБере ка
273
Жовтнів
Красне
митрівт,
Олексіївна
Пере майсьниь'
Грушин^
\рхня Оріяьіга
Ми ронівка
І Закутн є
—
лісів 7485 га. Осн. лісоутв. поро-
ди — дуб, липа, ростуть також
клен, сосна, ясен. У районі —
2 заказники місц. значення —
Орільськии і Парижанський.
Найбільші пром. підприємства:
первомайські виробниче об’єд-
нання «Хімпром», залізобетон,
конструкцій, хлібний, мол. та
рем.-мех. з-ди, харчосмакова й
овочева ф ки. Спеціалізація
с. г.— рослинництво зерново-
буряківничого і тваринництво
м’ясо-мол. напрямів. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 102,8,
у т. ч. орні землі — 85,9, сіно-
жаті і пасовища — 15,5. Зрошу-
ється 4,4 тис. га. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, яч-
мінь, жито, цукр. буряки, со-
няшник, картопля. Розвинуті
садівництво та овочівництво.
Осн. галузі тваринництва —
скотарство, птахівництво, вів-
чарство. У П. р.— 13 колгос-
пів і 5 радгоспів. Зал-зничні
станції: Лихачеве, Тройчате,
Біляівка. Автомоб. шляхів 626
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 575 км. У Первомай-
ському — профес.-тех. уч-ще,
бюро подорожей та екскурсій.
Музеї: історії району (Перво-
майський), історико-краєзнав-
чий (с. Верхній Бишкин) та істо-
рії сіл (села Олексіївна, Михай-
лівна, Роздолля, Суданка,
Шульське, Ржавчик, Закутнів-
ка, с-ще Правда).
А. П. Голиков, С. О. Юрченко.
ПЕРГА — річка в Ємільчин-
ському та Олевському р-нах
Житомир, обл., права прит.
Уборгі (бас. Дніпра). Довж.
67 км, пл. бас. 633 км2. Бере
початок біля с. Кривотина. До-
лина слабо виявлена, шир. до
З км, глиб. 5 м. Заплава завшир-
шки до 200 м, у верх, і серед,
течії заболочена. Річище зав
ширшки до 8 м. Похил річки
ПЕРВОМАИСЬКИИ РАЙОН
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
иселі
Правда
айліека
Суданка
Роздолля
км. Осн
мерзає на поч. грудня, скресає
на поч. березня. Басейн П. має
значну лісистість (бл. 150 км~
лісів); осушено понад 6,5 тис.
га земель. Річище на протязі
8 км розчищене і спрямлене.
Є понад 20 ставків, воду з яких
використовують для зволожен-
ня меліорованих земель. Риб-
ництво.	Ю. П. Яковенко.
ПЕРЕБРОДИ — болотний ма-
сив у Дубровицькому р-ні Рів-
нен. обл., на межиріччі Льви та
Ствиги (бас. Прип’яті). Пл.
20 тис. га. П.— пд. частина ма-
сиву Піддубиче, який займає
48 тис. га (на тер. Білорусі та
України). Масив складається з
болотних урочищ, розчленова-
них ділянками суходолу, що
вкриті сосновим лісом. П. вла-
стивий рідкісний для України
периферійно-оліготрофний хід
розвитку. Центр, обводнена час-
тина (урочище Корогод) має
евтрофний та мезоевтрофний
характер, тут переважають оче-
ретяні та омсько-осоково-очс-
ретяні угруповання. Перифе-
рійна частина зайнята мезо-
трофними та мезооліготроф-
ними ценозами, серед яких
переважають пухнастоплодоосо-
ково-сфагнові угруповання. Тор-
фовий поклад не досліджений.
П. має велике гідролог, значен-
ня- Див. також Перебродівський
заказник.
Літ.: Андриснко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительвкй мир
У краинского Полесья в аспекте его
охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
ПЕРЕБРОДІВСЬКИЙ ЗАКАЗ-
НИК — загальнозоол. заказник
респ. значення (з 1984). Розта-
шований у Дубровицькому та
Рокитнівському р-нах Рівнен.
обл. Перебуває у віданні Дубро-
вицького* і Рокитшвського ліс-
госпзагів та місцевих радгоспів.
Пл. 16 530 га. Являє собою час-
17
ПЕРЕВІД
тину болотного масиву Пере-
броди. Зростають ряд релік-
тів (осока дводомна, шейхце-
рія болотна, верба чорнична),
а також росичка проміжна,
коручка болотна, занесені до
Червоної книги України. З лісів
переважають соснові, березові
та вільхові. Заказник має особ-
ливу цінність як місце оселен-
ня багатьох видів тварин, у т. ч.
рідкісних (занесені до Червоної
книги України): лелеки чорно-
го, орлана-білохвоста, змієїда,
пугача, журавля сірого, орла-
карлика, кота лісового. Водять-
ся також цінні хутрові види
тварин — бобер, ондатра, вид-
ра. На водоймах гніздяться
водоплавні птахи. Г. М. Панов.
ПЕРЕВАЛ — зниження в гір-
ському хребті або масиві, до-
ступне для пересічення (зви-
чайно із зручними підходами).
Однією з характеристик пере-
вальних сідловин є поперечний
і поздовжній профілі; останній
може бути симетричним. Ви-
Перебродівський заказник. Пугач.
Сосновий ліс
лишайниковий
вересовий,
брусничний
Очеретяно-пухнасто-
плодоосокове
угруповання
Пухнастобере-
зовии ЛІС
Мочажинні угруповання
з шеихцерією. пухівкою
і сфагновими мохами
Пухівново-сфагнове
угруповання з пригніче-
ною сосною
Сосновий ліс
чорничний
никнення П. пов’язують з еро-
зійною, льодовиковою та текто-
нічною діяльністю. Більшість
П. мішаного походження. П. ві-
діграють важливу роль як шля-
хи сполучення. В Українських
Карпатах прокладено автомо-
більні шляхи й з-ці через Яб-
луницький перевал (931 м) і
Ужоцький перевал (889 м),
шосе — через Верецький пере-
вал (839 м) і Виїиківський пере-
вал (930 м); в Кримських горах
збудовано шосе з тролейбусною
лінією через Ангорський пере-
вал (752 м). Глибокі й широкі
плоскодонні зниження в хреб-
тах, що мають особливе транс-
портне та стратегічне значення,
називають гірськими прохода-
ми (напр., Байдарські Ворота
в Головному пасмі Кримських
гір).	Я. С. Кравчук.
ПЕРЕВАЛЬСК — місто Луган-
ської області, райцентр. Роз-
ташований за 7 км від залізнич.
ст. Комунарськ. 31,8 тис. ж.
(1990). Місто утв. 1964 з пд.-сх.
частини м. Комунарська на міс-
ці колишніх селищ Селезнів-
ського, Новоолександрівського,
Конжуківського і Юмашевсько-
го рудників, засн. у кін. 19 —
на поч. 20 ст. Поверхня рівнин-
на, слаборозчленована, має заг.
похил на Пд. Пересічна т-ра
січня —7,5°, липня 4-21,2°.
Опадів 499 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 398,5 га. Геол.
пам’ятка природи місц. значен-
ня — балка Селезнівка. У міс-
Карта рослинності болотного
масиву Переброди. Рівненська
область.
Сосново-бере-
ЗОВИИ ЛІС
чорничний
Сосново-багново-
сфагнове
угруповання
Діброва
чорнична
ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ РАЙОН ЛУГАНСЬКО! ОБЛАСТІ
Територ.я Підпорядкована
Комунарсоній міськраді
Територія підпорядкована
Брянській міськрад-
БрЯНКа
Ганнівка ,
_	' г <
Глибокий
Лому ватка
Н>жна Ломуватка
АртемівСоїГ*
ий
^^^уЗоринсьі*
Ящикове.
^-^рВайрачки!--------------
^^6 ‘{Софіібкд / /'	—----ф—
£	/ П	—Адріаі
^Централ мий
Бугаїькл
Селезнівка^°^'3^ЛС
(«ще
ДИЩЄ
’Іурнухине'
.Фащіька
Примітна
смт Вергулівка смт Ганнівка, смт Глибокий, смт Лему ватка
емт Южка Ломуватна підпорядковані Брянській міськраді
ШКАЛА МСОТ У МЕТРАХ
ті — видобування вугілля (шах-
ти ♦ Перевальська» та ♦Украї-
на»). З-ди: рем.-мех., залізо-
бетонних виробів та пивовар-
ний; м’ясокомбінат, ф-ка спорт,
виробів. Вечірній гірничий тех-
нікум, 2 профес.-тех. уч-ща.
Краєзнав. музей.
ПЕРЕВАЛЬСЬКИИ РАЙОН
(до 1966 — Комунарський ра-
йон) — район у пд.-зх. частині
Луганської обл. Утворений
1939. Пл. 0,8 тис. км2. Нас.
101,1 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 93,0 тис. (1990). У П. р.—
міста Артемівськ, Зоринськ,
Перевальськ (райцентр), с-ща
міськ. типу Байрачки, Бугаїв-
ка, Городище, Комісарівка, Ми-
хайлівна, Селезнівка, Фащівка,
Центральний, Чорнухине, Ящи-
кове та 26 сільс. населених
пунктів.
Лежить на Донецькому кряжі.
Поверхня — підвищена хвиля-
ста лесова рівнина, дуже роз-
членована долинами річок, бал-
ками, ярами. Перевищення ви-
сот до 150 м. Осн. корисна копа-
лина — кам. вугілля. Розташо-
ваний у Донецькій північносте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
— 7,5°, липня 4-21,2°. Період з
т рою понад 4-10“ становить
169 днів. Опадів 499 мм на рік,
випадають в основному у теп-
лий період року. Висота сніго-
вого покриву 18 — 20 см. Міс-
титься у Донецькому недостат-
ньо вологому, дуже теплому
агрокліматич. районі. Річки —
Лозова з Калиновою та Біла
(притоки Лугані, бас. Сіверсько-
го Дінця). Збудовано Ісаківське
водосховище (заг. пл. водного
дзеркала 294 га) та 12 ставків
(298 га). Найпоширеніші чорно-
земи типові та звичайні. Рос-
Петрівна
КОМУНАРСЬК
351
линність типова для степової
зони — типчаково-ковилова,
різнотравна, лучно-степова. Лі-
си байрачного типу (5,6 тис.
га). Осн. породи: дуб, ясен, бе-
рест, клен татарський. Геол. па-
м’ятка природи — балка Селез-
нівка у Перевальську, пам’ят-
ка садово-паркового мистецт-
ва — парк у Селезнівці (оби-
дві — місц. значення).
Розвинута вуг. пром сть; най
більші шахти — ♦Україна»,
♦ Перевальська» (Перевальськ),
ім. С. В. Косіора (Чорнухине),
ім. Артема (Артемівськ). З-ди:
торг, машинобудування (Комі-
сарівка), залізобетонних виро-
бів, рем.-мех., пивоварний, м’я-
сокомбінат та ф-ка спорт, виро
бів (Перевальськ). Рослинни
цтво спеціалізується на вирощу-
ванні зернових (озима пшени
ця, ячмінь, кукурудза) та ово-
чевих культур (помідори, огір-
ки), тваринництво — на вироби,
м’яса та яєць (скотарство м’яс-
ного напряму, птахівництво).
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
44,5, у т. ч. орні землі — 31.3,
сіножаті та пасовища — 12,5.
У районі — 10 радгоспів. Заліз
ничні станції: Комунарськ, Ки
пуча, Мануйлівка, Баронська.
Майже всі автомоб. шляхи
(289 км) з твердим покриттям.
У районі — вечірній гірничий
технікум, 3 профес.-тех^ уч-ща
(Перевальськ, Комісарівка).
Краєзнав. музей (Перевальськ),
музей історії Чорнухиного.
В. О. Максименко.
ПЕРЕВІД — річка у Прилу
цькому р-ні Черніг. обл., Згу-
рівському р-нх Київ. обл. та Пи-
рятинському р-ні Полтав. обл.,
права прит. Удаю (бас. Дніпра).
Довж. 86 км, пл. бас. 1260 км .
Бере початок з болотного маси-
ПЕРЕГІНСЬКЕ
18
ву на Зх. від с. Погреби. Долина
трапецієвидна, шир. 2 — 4 км.
Заплава двостороння, заболоче-
на, завширшки від 400 м до
1 км (у нижній течії). Річище
випрямлене, каналізоване, шир.
до 10 м. Похил річки 0,38 м/км.
Живлення мішане; з перева-
жанням снігового і підземного.
Замерзає на поч. грудня, скресає
в серед, березня. Воду викори-
стовують для тех. водопоста-
чання. Рибництво.
О. В. Барановська.
ПЕРЕГІНСЬКЕ — селище мі-
ського типу Рожнятівського
р-ну Івано-Фр. обл. Розташова-
не на р. Лімниці (прит. Дні-
стра), за 21 км від залізничної
ст. Рожнятів. Засн. у 13 ст.,
с-ще міськ. типу з 1940. 12,1
тис. ж. (1990). Лежить на плос-
ких надзаплавних терасах Лім-
ниці. Перевищення висот до
60 м. Пересічна т-ра січня
5,3 , липня -(-17,5°. Опадів
793 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 84 га. 3-д мін. вод,
меблева ф-ка, лісопункт лісо-
комбінату «Осмолода».
ПЕРЕДГІРНИЙ КРЙМСЬКИИ
ПОСУШЛИВИЙ, ДУЖЕ ТЕП-
ЛИЙ АГРОКЛІМАТЙЧНИИ
РАЙОН З М’ЯКОЮ ЗИМОЮ —
таксономічна одиниця агроклі-
матичного районування Украї-
ни, у пд.-східній частині Криму.
Виділений за азональними оз-
наками у дуже посушливій,
помірно жаркій агрокліматич-
ній зоні з м’якою зимою. Харак-
теризується такими значення-
ми агрокліматичних показни-
ків — гідротермічний коефіці-
єнт 0,7 (на Пн. району) та 0,8
(на Пд.), суми активних т-р
відповідно 2800 і 3300 . Трива-
лість сонячного сяйва — бл.
2400 год на рік. Пересічна т-ра
повітря у січні 0 , —1 (абс.
мінімум — 30 ), у липні 4-20,
-|-22 (абс. максимум -(-40 ).
Річна кількість опадів зміню-
ється в межах 350—500 мм; на
теплий період припадає 200 —
300 мм. Сніговий покрив неста-
лий, пересічна тривалість його
залягання 40 днів. Перехід т-ри
повітря через 0 сностерігаєть
ся наприкінці грудня та у 2-й
пол. лютого — на поч. березня
(у бік підвищення). Тривалість
періоду з додатними т рами
становить 300—320 днів.
Вегетаційний період починаєть-
ся у 2-й пол. березня і триває
200—240 днів. Навесні до кінця
квітня спостерігаються замо-
розки (найпізніше — до кінця
травня). Вірогідність поширен-
ня посух у межах району ста-
новить 20—30 %. Суховіїв бу-
ває від 5 до 15 днів, пилові бурі
спостерігаються протягом року
5 —10 днів. Взимку щороку бу-
вають відлиги.
Грунтовий покрив становлять
коричневі щебенисті, дерново-
карбонатні, чорноземи звичайні
солонцюваті, чорноземи півден-
ні малогумусні та ін. грунти.
Агрокліматичні умови (при зро-
шуванні) сприятливі для виро-
щування зернових • культур
(озима пшениця, кукурудза,
соя, рис та ін.), розвитку вино-
градарства і садівництва.
В. П. Дмитренко.
ПЕРЕДГІРНО- КРИМСЬКА КАР
СТОВА ОБЛАСТЬ — карстова
область у межах Кримського
п-ова. Пл. 2150 км . Охоплює
Внутрішнє та Зовнішнє пасма
Кримських гір. Характерним є
карбонатний низькогірний карст,
в осн. голий і задернований.
Підземні форми представлені
печерами, поверхневі — карра-
ми, понорами, лійками, в урви-
щах — гротами й нішами. З
23 відомих печер найдовшими є
Зміїна (310 м), Мангупська-Х
(230 м), Баксанська (210 м). Пе-
чери, утворені по вертикальних
тектонічних тріщинах, слабо
нахилені вглиб масивів. Давні
карстові порожнини заг. об’є-
мом до 200 м розкрито при буд.
роботах у Сімферополі та Сева-
стополі. Печери П.-К. к. о. обсте-
жила за останні 20 років Комп-
лексна карстова експедиція (зо-
крема, В. П. Душевський, 1970—
75; В. М. Дублянський, 1980).
Карту див. до ст. Карстологічне
районування. Ю. І. Шутов.
ПЕРЕДГІР’Я — знижені окраї-
ни гірських систем або окремих
хребтів, за сукупністю природ-
них умов перехідні до прилег-
лих рівнин. Для П. характер-
ний горбистий, увалистий або
низькогірний рельєф; склада-
ються з переважно молодших
за віком порід порівняно з осьо-
вими частинами гірських спо-
руд. В Карпатах Українських
сучасні особливості рельєфу
пн.-сх. П. створені тривалою
ерозійно-акумулятивною діяль-
ністю Дністра, Пруту та їхніх
приток. Широка смуга П. роз-
членована долинами (в яких на
розмитій поверхні міоценових
порід залягають антропогенові
алювіальні відклади різновіко-
вих терас) на окремі скульп
турні височини — Дрогобиць-
ку, Буковинську та ін. вис.
300—500 м. Первинно склад
часті структури збереглися ли-
ше в деяких підняттях — Рун-
гурська Слобода, Майданське
низькогір’я вис. 700—870 м.
Пд.-зх. П. Українських Кар-
пат знижуються уступами від
Вулканічного хр. до Закарпат-
ської низовини. П. являють со-
бою ряд увалів вис. 120—400 м
з широкими плоскими або купо-
лоподібними вершинами, розді-
лених притоками Латориці і
Боржави.
У Кримських горах пн. П. явля-
ють собою два куестові пасма,
утворені в умовах денудації
пластів гірських порід з полого-
моноклінальним заляганням.
Внутрішнє пасмо Кримських
гір вис. 400 — 700 м добре вира-
жене в рельєфі. Зовнішнє пасмо
Кримських гір вис. 200—300 м
має пологий нахил на Пн. і по-
ступово переходить у рівнину.
Долинами Салгиру, Качі, Бель-
беку та ін. річок П. розчлено-
вані на окремі моноклінальні
підняття.	О. О. Жемероє.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ВИСО-
ЧЙННА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧ-
НА ОБЛАСТЬ — передгірна
природна область Карпатської
гірської країни (див. Карпати
Українські) в межах Львів.,
Івано-Фр. і Чернів. областей.
Простягається вздовж Зовніш-
ніх Карпат з Пн. Зх. на Пд.
Сх. смугою завширшки 40 км і
завдовжки до 300 км. Являє
собою височину з вис. від 200
до 700 м, у структурних низь-
когір'ях — до 870 м. У гео-
структурному відношенні по-
в’язана з Передкарпатським
прогином. Для області харак-
терні розчленований ерозійний
рельєф, помірно теплий і воло-
гий клімат. Видовжені межи-
річчя чергуються з широкими
терасованими долинами та уло-
говинами. У ландшафтній
структурі П. в. ф.-г. о. перева-
жають передгірні акумулятив-
но-денудаційні плоскі височини
і річкові долини з дерново-
підзолистими, дерновими, опід-
золеними та лучними грунтами
під широколистяними (дуб, бук,
граб, клен) і хвойними (ялина)
лісами та луками. Осн. ланд-
шафтні місцевості області: за-
плавні (заплави Дністра та його
приток Стрию, Свічі, Лімниці,
Бистрицї-Надвірнянської, Би-
стриці-Солотвинської та ін.);
низькотерасні з різнотравно-
злаковими луками на дернових
опідзолених грунтах; високо-
терасні з хвойно-широколистя-
ними лісами на дерново-серед-
ньопідзолистих поверхнево-ог-
леєних грунтах; горбисто-пас-
мових ерозійно-зсувних межи-
річ з сірими лісовими та дер-
ново підзолистими грунтами,
вкриті дубовими й дубово-гра-
бовими лісами; структурних
пизькогір’їв з ялиново-букови-
ми лісами на буроземах. П. в.
ф.-г. о. поділяють на 11 фізико-
геогр. районів. Залісеність об-
ласті становить 25 %. Розвину-
те с.-г., гірничодобувне та рек-
реаційне (Моршин, Трускавець)
природокористування. У її ме-
жах — Княждвірський заказ-
ник, заказники — Турова Дача,
Цецине (всі — респ. значення).
А. В. Мельник.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА КАР-
СТОВА ОБЛАСТЬ — карстова
область у межах Львів, та Іва-
но-Фр. областей. Пл. 0,24 тис.
км . Пов’язана з вузькою сму-
гою виходів соленосних молас
Внутр. зони Передкарпатсько-
го прогину в бас. р. Дні-
стра. Покритий соляний карст
розвинутий у лінзах і пластах
калійної та кам’яної солей.
Свідченням сучас. карстоутво-
рення є обводнені кепроки у
контактних зонах. Уперше на
наявність карсту у цьому регіо-
ні вказав Б. Н. Іванов 1969.
Карту див. до ст. Карстологіч-
не районування. Ю. І. Шутов.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА НАФ-
ТОГАЗОНОСНА ОБЛАСТЬ —
територія з пром. запасами
нафти й газу на Пд. Зх. Украї-
ни, у межах Львів., Івано-Фр.
і Чернів. областей; найважливі-
ша за розвіданими запасами
частина Карпатської нафтога-
зоносної провінції. Пл. 15 тис.
км . В геоструктурному відно-
шенні пов’язана з Передкарпат-
ським прогином. Осн. нафтові
поклади зосереджені в Бори-
славсько-Покутській зоні про-
гину і пов'язані з палеогенови-
ми пісковиками на глиб. 300 —
5000 м. Нафта метаново-нафте-
нова та нафтеново-метанова,
густ. 750—890 кг/м3. На Коха-
нівському родовищі виявлено
поклади важкої нафти, густ.
986 кг м . Поклади газу міс-
тяться в юрських, крейдових і
неогенових відкладах Більче-
Волицької зони на глиб. 800‘—
2970 м. Газ метановий (90—
99 % метану), з незначною до-
мі шкою гомологів. Видобуван-
ня нафти у П. н. о. почато у
17 ст. До 2-ї пол. 19 ст. його
здійснювали на найстарішому
в Європі Бориславському про-
мислі колодязним способом;
перші неглибокі свердловини
пробурено в Бориславі, Східниці
та Биткові. Пром. видобування
газу почато 1924 (Дашавське
газове родовище). За рад. часу
розвідано 29 нафтових, 7 нафто-
газоконденсатних, 82 газові ро-
довища. До відкриття Дніпров-
сько-Донецької нафтогазонос-
ної області П. н. о. була основ-
ною на Україні. До найбільших
діючих родовищ належать До-
линське і Орів-Уличнянське
нафтові, Битків Бабченське, Ло-
пушнянське, Заводнянське и
Північно Долинське нафтогазо-
ві, Угорське, Опарське, Залу-
жанське й Рудківське газові. На
деяких родовищах запаси ви-
черпано або експлуатацію їх за-
вершують (Більче-Волицьке, Да-
шавське, Ріпненське, Східниць-
ке). Зону перспективних структур
виявлено на глиб. З — 7 км під
Покутсько-Буковинськими Кар-
патами, зокрема, поклади наф-
ти в крейдових відкладах на
Лопушнянському родовищі.
19
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ
Нафту перероблюють на Дрого-
бицькому і Надвірнянському
нафтопереробних з-дах, попут-
ний газ — на Бориславському
газоліновому з-ді. Природний
газ транспортують по газопро-
водах. Р. М. Новосілецький.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ОБ-
ЛАСТЬ ПЕРЕДГІРНИХ ПЛА-
СТОВО-ДЕНУДАЦІЙНИХ ВИ-
СОЧЙН І ПЛАСТОВО-АКУМУ-
ЛЯТЙВНИХ ШДВЙЩЕНИХ
РІВНЙН — геоморфологічна
область на Зх. України. Розта-
шована вздовж пн.-сх. уступу
Українських Карпат, у межах
Львів., Івано-Фр. і Чернів. об-
ластей. Пересічні висоти 300 —
500 м, максимальні — понад
800 м (г. Клева на Майдансько-
му низькогір’ї — 870 м).
У геоструктурному відношенні
пов’язана з Передкарпатським
прогином, щодо якого вона в ці-
лому є незгідною морфострук-
турою, хоч деталі рельєфу ві-
дображають пряму ортотекто-
ніку. Чітко виділяються морфо-
структури нижчого рангу, узго-
джені з елементами попереч-
ного тектонічного поділу,— під-
няття і депресії у фундаменті
прогину, успадковані комплек-
сом палеогенових і неогенових
відкладів та елементами сучас.
рельєфу (напр., видовжені до
Дністра і Пруту височини
межиріч, що чергуються з ши-
рокими терасованими долина-
ми і улоговинами). Плоский
терасно-акумулятивний рельєф
властивий для епіплатформе-
них зон прогину (Більче-Воли-
цька зона та Самбірський по-
крив), які характеризуються
розвитком «верхнього» моласо-
вого комплексу та широких
куполоподібних складок; пас-
мово-горбистий структурно-де-
нудаційний рельєф характер-
ний для епігеосинклінальної
зони (Бориславсько-Покутський
покрив), складеної інтенсивно
дислокованим крейдово-палео-
геновим флішем і моласовим
комплексом.
Більшість дослідників виділяє
на річках Передкарпаття сім
надзаплавних терас.
Сучас. рельєф сформувався про-
тягом середнього-верхнього від-
ділів сарматського ярусу нео-
гену, коли Передкарпаття пере-
творилося на область зносу.
Серед сучас. рельєфоутворю-
ючих процесів домінують по-
верхневий змив, абразія берегів,
зсуви, селі. В межах України
за особливостями рельєфу об-
ласть поділяють на дві підоб-
 ласті: За х ід но-Перед карпатську
моренно зандрову та терасну
рівнини і Центра льноперед
карпатську терасну рівнини.
Див. також карту до ст. Геомор-
фологічне районування.
Я. С. Кравчук.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ПАЛЕО-
ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ —
територія на Зх. України, виді-
лена за спільністю природничо-
істор. обстановки на основі па-
леогеогр. даних. Відповідає су-
час. Перед карпатському проги-
ну. Його поверхня піднята про-
тягом пліоцену і антропогену
на 300—600 м над р. м., роз-
членована і утворює систему
надзаплавних терас Дніпра,
Пруту, Сірету та їхніх приток.
Лесово-грунтовий покрив плей-
стоцену має невелику потуж-
ність і поширений не повсюдно.
Чергування утворень теплих і
холодних палеогеогр. етапів у
цьому покриві відображене чіт-
ко, а перигляціальні етапи за-
фіксовані подекуди інтенсивни-
ми мерзлотними деформаціями.
З моласовими товщами пов’я-
зані значні поклади нафти і га-
зу (Передкарпатська нафто-
газоносна область).
М. Ф. Веклич.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКА ПЕРЕД-
ГІРНА АГРОГРУНТОВА ЗО-
НА — вертикальна агрогрунто-
ва зона в Передкарпатті з абс.
вис. до 500 — 550 м (600—
700 м), у межах Чернів., Івано-
Фр. та Львів, областей. Перед-
гірний рельєф ускладнений гус-
тою сіткою ярів, балок і річко-
вих долин. З грунтоутворю-
ючих порід переважають делю-
віальні, пролювіальні та алю-
віальні суглинкові відклади.
Пересічна річна кількість опа-
дів 710 мм, гідротермічний
коефіцієнт (за Селяниновим) —
1,82, глибина промерзання грун-
ту 99 см. У структурі грунто-
вого покриву зони переважа-
ють бурувато-підзолисті по-
верхнево-оглеєні грунти, на
передгірних хвилястих височи-
нах трапляються підзолисто
буроземні кислі поверхнево-
оглеєні грунти, на надзаплав-
них терасах формуються дер-
нові глейові опідзолені, в за-
плавах — алювіальні лучні
оглеєні и опідзолені грунти, а
також алювіальш лучно-болот-
ні, болотні грунти і торфовища.
На добре дренованих територі-
ях з близьким заляганням до
поверхні карбонатних порід і
гіпсу поширені сірі лісові грун
ти, темно-сірі опідзолені грунти
та чорноземи опідзолені. Серед
них часто трапляються оглеєні
види. Підвищення родючості
грунтів зони пов’язане гол. чин.
з протиерозійними заходами.
М. І. Полупан.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ ВО-
ЛОГИЙ, ТЕПЛИЙ АГРОКЛІ-
МАТЙЧНИИ РАЙОН — таксо
номічна одиниця агрокліма-
тичного районування України;
охоплює сх. частину Чернів.
обл. та пд. райони Івано-Фр.,
Терноп. і Хмельн. областей. Ви
ділений за азональними озна-
ками у вологій, помірно теплій
агрокліматичній зоні. Характе-
ризується такими значеннями
агрокліматичних показників —
гідротермічний коефіцієнт 1,6—
1,3 та суми активних т-р 2600—
2900 . Тривалість сонячного
сяйва — бл. 1600 год на рік.
Пересічна т-ра повітря у січні
5,-8 (абс. мінімум — 35 ),
у липні 4-16, 4-19 (абс. макси-
мум 4-35 ). Кількість атм. опа-
дів 600—800 мм на рік, більша
частина їх (450—600 мм) при-
падає на теплий період. Сталий
сніговий покрив утворюється з
серед, грудня, тривалість його
залягання — 80—120 днів. Ве-
гетаційний період триває 200—
210 днів. Пізні заморозки закін-
чуються наприкінці квітня (іно-
ді бувають наприкінці травня).
Вірогідність поширення посухи
в межах агрокліматич. райо-
ну — до 1 %. Суховії тут бува-
ють пересічно 1 — 2 дні на рік,
пилові бурі — 5 днів. Грунто-
вий покрив дуже строкатий:
чорноземи опідзолені і темно-
сірі опідзолені, ясно-сірі, сірі
й темно-сірі лісові грунти, чор-
ноземи типові глибокі мало-
гумусні і слабогумусовані, дер-
ново-середньопідзолисті супі-
щані, дерново-середньопідзоли-
сті та дерново-сильнопідзолисті
поверхнево оглеєні грунти.
Агрокліматичні умови сприят-
ливі для вирощування зернових
культур (озима пшениця, куку-
рудза, ярий ячмінь), цукр. бу-
ряків; а також для овочівни-
цтва та садівництва.
В. П. Дмитренко.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ ПРО-
ГИН — геологічна структура,
частина Карпатської складча-
стої системи. На тер. України
простягається між Карпатською
покривно-складчастою спору-
дою і Волино-Подільською м.о-
нокліналлю, що є пд.-зх. окраї-
ною Східло-Європсйської плат-
форми. Як передгірний прогин
почав формуватися в неогені
протягом завершального (еро-
генного) етапу розвитку Кар-
патської дуги Середземномор-
ського рухливого поясу. На-
ступна еволюція Карпатсько-
го орогену зумовила зміщення
області осадконагромадження
на Пн. Сх. і утворення у П. п.
трьох зон: Бориславсько-Покут-
ської — вздовж зови, краю Кар-
пат, Самбірської на Пн. Сх. від
неї та Більче-Волицької — у
приплатформеній частині. Іс-
нує також поділ на дві зони
Внутрішню і Зовнішню части-
ни прогину. Покриви Карпат-
ської покривно-складчастої спо-
руди перекрили внутр. частини
П. п. до кінця сарматського віку
міоцену на відстань до 30 км.
У геол. будові прогину беруть
участь неогенові осадочні утво-
рення — моласи, які поділяють
на нижні, середні та верхні.
Бориславсько-Покутська зона
складена із складок — скиб, що
утворюють багатоярусну систе-
му у вигляді єдиного покриву,
переміщеного далеко на Пн. Сх.
У геол. будові бере участь піща-
но-глиниста соленосна товща
нижніх молас, що залягає на
породах палеогенового і крейдо-
вого флішу. З цією зоною по-
в’язані родовища нафти, кам. і
калійної солей. Симбірська зона
являє собою широку смугу скиб
та складок, у цілому насуну-
тих на периферійну частину
П. п. Складена вона товщею
середні х молас (пісковики, аргі-
літи, подекуди — солі) потуж-
ністю 3—4 тис. м. Основою є
епіпалеозойська платформа (її
мезозойський чохол). Більче-
Волицька зона відзначається
наявністю брахіантикліналь-
них і куполоподібних складок,
від суміжної платформи від-
окремлюється тектонічними по-
рушеннями, переважно скида-
ми. В її геол. будові беруть
участь верхні моласи (піщано-
глиниста товща потужністю
1—4,5 тис. м), що залягають на
епібайкальському (див. Бай-
кальська складчастість) та епі-
па леозойському фундаменті. З
цією зоною пов’язані родовища
газу і самородної сірки.
У рельєфі П. п. виражений під-
вищеними рівнинами Перед-
карпаття.	В. В. Глушко.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ СІР-
КОНОСНИЙ БАСЕЙН — тери-
торія вздовж пн.-сх. схилу Кар-
пат, що відзначається наявні-
стю покладів сірки. На тер. Ук-
раїни простягається смугою
З — ЗО км завширшки, бл.
300 км завдовжки від кордону
з Польщею на Пд. Сх. по тер.
Львів, та Івано-Фр. областей.
Пл. 5 тис. км . В геоструктур-
ному відношенні П. с. б. пов’я-
заний з областю зчленування
Перед карпатського прогину і
крайової частини Сх.-Європей-
ської платформи. Поклади са-
мородної сірки локалізуються
переважно на контакті вапня-
ків з гіпсоангідритами тира-
ських верств неогенового віку в
зоні глибинних розломів. Сірко-
носні пласти потужністю до
25 м залягають на глиб, від
300 м на краю платформи до
2 км у зовн. зоні прогину. Само-
родну сірку на Передкарпатті
добували у невеликій кількості
з 14 ст. Всього виявлено понад
20 родовищ. Пром. освоєння ба-
сейну розпочато 1950 — 59. Екс-
плуатують відкритим способом
Роздольське і Подорожнянське,
методом підземного виплавлен-
ня — Язівське та Немирівське
родовища. Вміст сірки — бід
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ
20
кількох до 38—45 %. Сірка
П. с. б. є важливою хім. сиро-
виною.	О. Я. Хмара.
ПЕРЕДКАРПАТСЬКИИ СОЛЕ-
НОСНИЙ БАСЕЙН — терито-
рія на Зх. України, що відзна-
чається наявністю соленосних
відкладів. Пл. 4,5 тис. км‘. Про-
стягається смугою 20—25 км
завширшки від м. Добромиля
(Львів, обл.) через Івано-Фр.
обл. до смт Красноїльська (Чер-
нів. обл.). В геоструктурному
відношенні відповідає більшій
частині Перед карпатського про-
гину, виповненого багатокіло-
метровою товщею молас неоге-
нового віку. Міоценова соленос-
на товща складена аргілітами,
глинами з прошарками піско-
виків і конгломератів, галіто-
ангідритів, вапняків глинистих,
кам. солі та доломітів. Калійні
солі у вигляді лінз і пластів
потужністю 15 — 50 м утв. гори-
зонти 3 — 20 км по простяган-
ню ідо 1,5 — 3 км вхрест простя-
гання, потужністю до 100—
200 м.
Солі П. с. б. комплексні — маг-
нез.ально-калійні, натрієві, суль-
фатні, сульфатно-хлористі та
хлориоті. Кам’яну сіль низької
якості на Передкарпатті добу-
вали випарюванням розсолів з
14 ст. Калійні солі вперше ви-
явлено в Калуші 1804, Стебни-
ку 1854, добувають відповідно
з 1826 і 1922. В результаті роз-
відувального буріння 1901—02
і 1923 — 29 та систематичних
геол. розвідувальних робіт за
рад. чагу виявлено 21 родовище
і понад 25 проявів калійних
солей. Експлуатують найбільші
за запасами Калусько Волин-
ське і Стебницьке родовища
(див. окремі статті). Щорічний
видобуток 4 млн. т (при вмісті
Основні елементи рельєфу
перекату: А — план;
В — профіль по лінії стрижня
оксиду калію 10 —12 %), що
становить бл. 5 % заг.-союзи.
Калійні солі добувають пере-
важно підземним і частково
кар’єрним способами. їх вико-
ристовують переважно як агро-
номічну мінеральну сировину.
У межах П. с. б. зосереджені
сульфатні різновиди солей, з
яких виготовляють найцінніші
безхлорні добрива, що їх вико-
ристовують у республіці та за її
межами. Сиромолоті мін. добри-
ва виготовляють на Стебницько-
му з-ді, переробку солей здій-
снює Калуське виробниче об’єд-
нання ♦ Хлорвініл». Частина
його продукції є сировиною для
хім. пром-сті і металургії. У не-
великій кількості виготовляють
також кухонну і мор. солі.
О. Я. Хмара.
ПЕРЕКАТ — мілководна ділян-
ка річища, яка має вигляд валу,
що перетинає річище під кутом
20—30°, з пологим схилом, обер-
неним проти течії, та крутим —
за течією. Утворюються у ре-
зультаті нерівномірного розми-
вання річища водним потоком
і акумуляції наносів. Підвище-
ні ділянки П., які прилягають
до берегів, наз. побочнями
(верхнім та нижнім), глибокі
частини річища біля протилеж-
них побочням берегів — плесо-
вими лощинами (верхньою і
нижньою). Найглибша частина
сідловини між побочнями в
якій концентрується стцс води
у межень, наз. коритом П..Воно
орієнтоване переважно під ку-
том 20—50 до осі річища. По-
тік води в межень переміщу-
ється від одного берега до дру-
гого, огинаючи нижній побо-
чень і підмиваючи протилеж-
ний крутий берег. Висота гребе-
ня П. у повінь зростає, в ме-
жень зменшується. Більшість
П. переміщується вниз за те-
чією, переважно під час пове-
ней і паводків. Швидкість пере-
Айгульське озеро з групи
Перекопських озер.
міщення змінюється від десят-
ків сантиметрів до кількох со-
тень метрів за рік. П. харак-
терні для меандруючих річок,
часто трапляються у місцях
розширення заплави, поблизу
гирл приток. Утруднюють суд-
ноплавство. В Україні П. спо-
стерігаються на багатьох пе-
редгірних та рівнинних річках.
І. П. Ковальчук.
ПЕРЕКОПСЬКИИ ПЕРЕШЙ-
ИОК — вузька смуга суходолу
на Пд. України, сполучає
Кримський півострів з мате-
риком. Омивається з Зх. Кар-
кінітською затокою Чорного м.,
зі-Сх.— зат. Сиваш Азовсько-
го м. Довж. ЗО км, шир. 7—
23 км. П. п.— частина Північ-
но-Кримської рівнини. Рельєф
плоский, вис. до 24 м. Склада-
єься з лесовидних суглинків
і глин. Багато озер (див. Пере-
копські озера). Переважає сте-
пова та напівпустельна рослин-
ність. У низовинних ділян-
ках — солончаки. Через П. п.
проходить траса Північно-
Кримського каналу, автомоб.
дорога та з-ця Херсон — Джан-
кой.	О. Г. Кузнецов.
ПЕРЕКОПСЬКІ ОЗЕРА — гру-
па солоних озер у Краснопере-
копському р-ні Респ-ки Крим,
на Пд. Сх. від Перекопського пе-
решийка. До них належать 5 ве-
ликих — Айгульське озеро (Кир-
ське), Красне озеро, Кияцьке
озеро, Кирлеуцьке озеро, Старе
озеро та 4 невеликі — Айгуль-
ське озеро (Янгул), Кругле озе-
ро, Чайка та Пасурман. Улого-
вини озер являють собою поди.
Береги складаються з лесовид-
них суглинків. Зх. та пн. береги
переважно круті, вис. до 13 м,
пд.— пологі. Рівень води П. о.
на 0,1 — 0,45 м нижче р. м. Гли-
бини змінюються від 0,7—1,0 м
навесні до 0,1—0,3 м восени.
Влітку периферія озер перетво-
рюється на солончаки, в окремі
роки озера повністю пересиха-
ють. Живляться підземними та
поверхневими водами, а також
атм. опадами. Пересічна соло-
ність ропи П. о. від 14 до 24 700,
переважають хлористі натрій і
магній. Більшість озер само-
садні, потужність шару солі в
окремих досягає 10—15 м. Дно
вкрите шаром сірих і темно-
сірих мулів. П. о. використову-
ють для одержання солей (со-
ди, брому, магнезіальних со-
лей), а деякі — як водоприймачі
агресивних вод пром. під-
приємств. Суттєві зміни у гідро-
логії П. о. відбуваються у зв’яз-
ку з надходженням стічних вод
з рисових полів.
Г. Є. Гришанков.
ПЕРЕМИШЛЙНИ — місто
Львів, обл., райцентр. Розташо-
вані на р. Гнилій Липі (прит.
Дністра), за 32 км від залізнич.
ст. Бібрка. 7,9 тис. ж. (1990).
Вперше згадуються 1473, місто
з 1939. Поверхня горбиста.
Пересічна т-ра січня —4,6 ,
липня -|-17,7О. Опадів 683 мм
на рік. Пл, зелених насаджень
132,5 га. У місті — меблевий
комбінат, з-ди ♦Модуль» Львів,
виробничого об’єднання »Мік-
роприлад», цегельний, комбі-
кормовий та прод. товарів, пар-
кетний цех Золочівського меб-
левого об’єднання. Профес.-тех.
училище.
ПЕРЕМИШЛЙНСЬКЕ ГОРБО-
ГЇР’Я — частина Подільського
горбогір’я між річками Гнилою
Липою і Золотою Липою, в ме-
жах Львів, обл. Простягається з
Зх. на Сх. на 18—22 км, з Пн.
на Пд.— до 40 км. Переважні
вис. 300—350 м, максималь-
на — 430 м. Рельєф горбистий:
пасма, горбогірні масиви, доли-
ни та улоговини. Перевищення
відносних висот досягають 70—
140 м. Складається з мергелів,
перекритих пісками, пісковика-
ми, гіпеоангідритами і лесами.
Розвиваються ерозія, зсуви, су-
фозія та карст. Осн. річки —
Гнила Липа, Студений Потік і
Нараївка. Найпоширеніші міс-
цевості горбогірних масивів (до
60 % площі) та долинні. Ліси-
стість досягає 25 %; перева-
21
ПЕРЕСИХАННЯ
жають дубово-грабові наса-
дження. Розораність переви-
щує 70 %. І. П. Ковальчук.
ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РА-
ЙОН — район на Сх. Львів, обл.
Утворений 1940. Пл. 0,9 тис.
км2. Нас. 54,2 тис. чол., у т. ч.
міського — 12,1 тис. (1990). У
П. р.— міста Бібрка, Перемиш-
ляни (райцентр) та 87 сільс.
населених пунктів.
Лежить у межах Подільської
височини, зокрема Гологор, які
поступово переходять у Пере-
мишлянське горбогір’я. Поверх-
ня — хвиляста рівнина дуже
розчленована. Корисні копали-
ни — формувальні і скляні піски,
глини. Є джерела мін. вод.
Розташований у Західно-Укра-
їнській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —4,2 , —4,8', липня
+ 17,4 , +18,2 . Період з т-рою
понад +10 становить 150—
160 днів. Опадів 631 — 767 мм
на рік; макс. кількість їх випа-
дає у червні — серпні, міні-
мальна — у січні — березні.
Висота снігового покриву 16 —
24 см. Міститься у агрокліма-
тич. підзоні достатнього зволо-
ження грунту. Територією ра-
йону проходить Головний євро
пейський вододіл. Річки: Свіча,
Свір, Гнила Липа, Золота Липа
(ліві притоки Дністра). Грунти
темно-сірі опід золені (понад
55 % площі району), ясно-сірі
і сірі лісові (до 25 %), дернові,
лучні та чорноземи опідзолені.
Під лісом 27,7 тис. га. Осн.
породи: бук (47 % всієї площі
лісів), дуб (26,5	%), граб
(11,7 %), сосна, ялиця, модри-
на, береза. На території райо-
ну — 3 заказники, 2 пам’ятки
природи та парк у Бібрці — па-
м’ятка садово-паркового мисте-
цтва (усі — місц. значення).
Найбільші підприємства: пере-
мишлянські меблевий комбі-
нат, з-ди «Модуль» Львів, ви-
робничого об'єднання «Мікро-
прилад», продовольчих товарів,
Великоглібовицький деревообр.;
Перемишлянський лісгоспзаг.
У рослинництві переважає ви-
рощування зернових культур
ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
(пшениця, ячмінь, жито, куку-
рудза, гречка) та цукр. буряків;
тваринництво м’ясо-мол. нап-
ряму.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
53,4, у т. ч. орні землі — 39,9,
сіножаті і пасовища — 13,6.
Осушено 13,4 тис. га. У райо-
ні — 19 колгоспів, радгосп.
Залізнич. ст. Бібрка-Хлібовичі і
Підмонастир. Автомоб. шляхів
439 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 240 км. Профес.-
тех. уч-ще (Перемишляни). Має
значні рекреаційні ресурси, у
т. ч. оздоровчі, спортивні та екс-
курсійно-туристські.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 15 ст.— костьол Ста-
ніслава у с. Дунаєві та замок
у с. Свіржі; пам’ятка оборонної
архітектури 15 —19 ст.— унів-
ський монастир-фортеця у с.
Міжгір’ї.	І. 3. Зінько.
ПЕРЕМУТ — озеро карсто-
вого походження у Любомль-
ському р-ні Волин. обл., на Сх.
від оз. Луки, з яким сполучене
каналом. Довж. 1,9 км, шир. до
1,4 км, пл. 1,5 км2, глиб, понад
3,5 м. Улоговина має форму
неправильного трикутника. Бе-
реги низькі, заболочені. Жив-
лення мішане. Взимку замерзає.
Прозорість води 1,3 м. Дно
вкрите сапропелевим мулом.
З риб водяться лин, лящ, окунь,
вугор та ін. На берегах — гні-
здування птахів. П.— у складі
Озеро Пережут.
Шацького природного націо-
нального парку. Н. І. Карпенко.
ПЕРЕПИСИ НАСЕЛЕННЯ —
спеціально організоване стати-
стичне спостереження, що пе-
редбачає реєстрацію за єдиною
програмою та методологією по-
казників, які характеризують
демографічний і соціальний
стан населення по всій території
країни або окремому регіону на
певний момент. П. н. проводи-
лися з давніх часів. Спочатку
вони мали характер госп. пере-
писних книг, що містили відо-
мості про чисельність чолові-
чого або всього населення. Це
було пов’язано з набором рекру-
тів на військову службу, а та-
кож оподаткуванням населен-
ня. Відомості про населення
Слобідської України є в под-
вірних переписах середини
17 ст. У 18—19 ст. (з 1722 до
1856) в Рос. імперії, в т. ч. і в
укр. губерніях, було проведено
10 ревізій населення. Відомі
П. н. окремих міст України —
Харкова (1866 та ін. роки), Киє-
ва, Житомира, Одеси (1874),
Катеринослава (тепер Дніпро-
петровськ; 1865), Миколаєва
(1875), та інших. Перший і
єдиний до революції заг. П. н.
було проведено 9.ІІ 1897 за про-
ектом відомого російського ге-
ографа і статистика П. П. Се-
мєнова-Тян-Ш енського. Після
1917 П. н. було проведено 1920,
1923 (лише в містах), 1926,
1937, 1939, 1959, 1970, 1979 і
1989. За даними останнього
перепису станом на 12.1 1989
чисельність населення України
становила 51 704 тис. чол. По-
рівняно з 1979 воно збіль-
шилося на 1,9 млн. чол., або
на 4 %. Незважаючи на заг.
приріст населення по республіці
в цілому в окремих районах
спостерігається його зменшен-
ня. Населення збільшується в
осн. в трьох типах областей: зх.
(Закарп., Івано-Фр., Львів, та
ін.) з традиційно високою наро-
джуваністю; високоіндустріаль-
них сх. (Дніпроп., Запоріз., Хар-
ків., Луганська, Донец.) з широ-
кою сферою прикладання праці
і значним мех. припливом насе-
лення з ін. районів республіки і
країни; пд. (Респ-ка Крим, Ми-
кол., Одес., Херсон, обл.) за ра-
хунок організованого с.-г. пере-
селення сімей. У центр, областях
(Війн., Черкас., Черніг. та ін.)
з відносно невисоким рівнем
індустріального розвитку чи-
сельність населення скорочуєть-
ся в результаті його мех. від-
пливу, зменшення природного
приросту, пов’язаного з погір-
шенням вікової структури, а
іноді депопуляції, тобто пере-
вищення смертності над народ-
жуваністю. П. н. 1989 свідчить
і про дальше зростання рівня
урбанізації в республіці. Порів-
няно з 1979 частка міськ. на-
селення зросла з 61 % до
67 %, найбільшими темпами
цей процес відбувався у менш
урбанізованих областях. Мате-
ріали П. н. використовують для
поточного і перспективного пла-
нування всіх аспектів соціаль-
но-екон. розвитку (визначення
трудового потенціалу, розв’я-
зання продовольчої і житл.
проблем, пошуку і обгрунтуван-
ня напрямів активізації демо-
графічної політики тощо). Вони
є основою для картографуван-
ня розміщення і розселення на-
селення, а також для складан-
ня демографічних, етнографіч-
них і соціально-екон. карт.
Т. М. Палій,
М. І. Фащевський.
ПЕРЕРІСЛЬ — річка у Рокит-
нівському р-ні Рівнен. обл., ліва
прит. Ствиги (бас. Прип'яті).
Довж. 27 км, пл. бас. 169 км .
Бере початок на Зх. від с. Остки.
Заплава широка, переважно за-
болочена. Річище помірно зви-
висте, пересічна шир. 10 м. По-
хил річки 0,96 м/км. Живлення
мішане. Замерзає у грудні, скре-
сає у березні. П.— водоприймач
осушувальної системи.
І. М. Коротин.
ПЕРЕСИП — низька і вузька
смуга суходолу, що відокрем-
лює від моря затоку будь-якого
походження (лиман, бухту то-
що). Утв. внаслідок акумуляції
наносів при їхньому переміщен-
ні вздовж берега під дією хвиль
і хвильових течій та прибою.
За походженням П. бувають
береговими барами або ко-
сами; іноді на них є залиш-
ки давніх лагун і останці
корінного берега. За місце-
знаходженням у затоці розріз-
няють П. гирлові, серединні,
вершинні, за складом: піщані,
гравійні, галечні, черепашкові
тощо; за динамікою — відсту-
паючі і наростаючі. У береговій
зоні України П. переважно по-
в’язані з акумулятивними ви-
рівняними, первинно-акумуля-
тивними деградуючими і абра
зійно-акумулятивними дрібно-
бухтовими берегами (див. карту
до ст. Морські береги). Серед
найбільших П.— Арабатська
Стрілка (115 км), що відокре
млює Сиваш від Азовсько-
го моря.	10. Д. Шуйськии.
ПЕРЕСИХАННЯ РІЧОК
повне припинення стоку води в
річищах річок внаслідок пере-
важання втрат води на випаро-
вування й інфільтрацію над
притоком поверхневих та під-
земних вод. Може спостеріга-
тися щороку (малі річки з не-
значним підземним живлен-
ням) або лише у найпосушли-
віші роки. Середні річки під
час пересихання можуть розби-
ПЕРЕСІЧНА
22
ватися на ряд відокремлених
один від одного плесів. Іноді
П. р. зумовлене антропогенним
впливом (значний забор води на
зрошування чи ін. нар.-госп.
потреби). Тривалість та повто-
рюваність П. р. залежить від
розмірів басейну річки, гідро-
лог., гідрогеол. і кліматич.
умов. Для більшості малих рі-
чок України пересихання є
важливою характеристикою
гідролог, режиму. На Пд. рес-
публіки П. р. спостерігаються
щороку, що пов’язано з посуш-
ливим кліматом і незначною
участю підземних вод у жив-
ленні річок. Імовірність пере-
сихання зменшується на Пн. і
дорівнює нулю у пн.-вх. та зх.
частинах України. Для збіль-
шення водності річок у респуб-
ліці проводять агролісомеліора-
тивні та гідротех. роботи, здій-
снюють протиерозійні заходи.
Л. Г. Будкіна.
ПЕРЕСІЧНА — селище місько-
го типу Дергачівською р-ну
Харків, обл. Розташована на
р. Уді (прит. Сіверського Дін-
ця), залізнична станція. 8,0 тис.
ж. (1990). Засн. 1650, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста. Пересічна т-ра січня
7,4 , липня Н-20,3 . Опадів
522 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 3,5 га. У П.— птахо-
фабрика, з-ди: «Березівські мі-
неральні води», «Зхо», комбі-
кормовий. Санаторій «Березів-
ські мінеральні води».
ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛАНДШАФ-
ТІВ — система науково обгрун-
тованих заходів, спрямованих
на таку антропогенну органі-
Страї играф'чний профіль
перехідного ( чезотрофного)
болота Мох. Чернігівська об кість.
/ / / Озоновий
/ ./.шЛ вид торфу
Осоковий вид
торфу із задиш-
ками шойхцерії
Т, Осоково-
/ ГІПНОВИЙ
Л вид торфу
Пухівково-
осоковий
вид торфу
зацію ландшафтів географіч-
них у просторі й часі, яка ство-
рює сприятливі умови для збе-
реження і відтворення їх, збага-
чує ресурсний потенціал ланд-
шафтний та забезпечує ефек-
тивне виконання ними соціаль-
но-екон. і екологічних функцій.
Наук, обгрунтування П. л. ба-
зується на визначенні його при-
родоохоронної ДОЦІЛЬНОСТІ і від-
повідності сучас. і перспектив-
ним сусн. потребам організації
раціонального природокористу-
вання. Важливим засобом ак-
тивного П. л. є комплексна ме-
ліорація їх. Вирішальне зна-
чення у розв’язанні завдань П.
л. належать раціональній те-
риторіальній організації сусп.
природокористування.
Ландшафти України на значній
тер. відносять до перетворю-
вальних. Основою антропоген-
ної організації їх є водорегу-
люючі, земленалагоджувальні
(зокрема, протидефляційні, про-
тиерозійні, протизсувні, берего-
захисні, протиселеві, протила-
винні), фітокультурні, хіміко-
регулюючі і рекультпваційні
меліорації. Важлива роль нале-
жить створенню лісових маси-
вів (особливо на Пд. республі-
ки), залісенню схилів гір, до-
лин, ярів і балок, організації
ландшафтних парків, форму-
ванню ландшафтів селитебних,
ландшафтно-архітектурних ан-
самблів та ландшафтно-акваль-
них об’єктів на малопридатних
і складних для природокори-
стування територіях.
В. Т. Гриневецькси.
ПЕРЕХІДНЕ (МЕЗОТРОФНЕ)
БОЛОТО — болото, яке за ха-
рактером живлення і рослин-
ності є проміжним між низин-
Сфагновий
перехідний
вид торфу
Сфагново-
пухівновий
вид торфу
ним (евтрофним) болотом та
верховим (оліготрофним) боло-
том. Живляться вони грунто-
вими та атм. водами. За будо-
вою торфового покладу вони мі-
шаного перехідного типу, дра-
говинні або лісодраговинні, по
декуди — низинні багатошаро-
во-драговинні. Глиб. торф, пек
ладу 1 — 4 м. П. (м.) б. властива
відносна флористична бідність.
Тут зростає бл. 50 видів судин-
них рослин, характерних як
для верхових, так і низинних
боліт; є моховий покрив із
сфагнових мохів. Переважають
осоково-сфагнові угруповання
із сосною та березою, трапля-
ються лісові та безлісі ценози.
В Україні П. (м.) б. поширені
переважно на Поліссі, фор-
муються на борових терасах
річок у лісостеповій зоні та в
Українських Карпатах. П. (м.) б.
малопридатні для с.-г. викори-
стання.	Т. Л. Андріенко.
ПЕРЕХРЕСТ Степан Макаро-
вич (27.XI 1903, с. Чопилки Київ,
обл.— 22.VII 1981, Київ)
укр. гідролог, доктор тех. наук
з 1960, професор з 1965. Пі-
сля закінчення 1928 Київського
с.-г. інституту працював у ви-
роби., проектних па наук, ус-
тановах. У 1936— 41 та 1946—
60 — в Укргідромелюпроекті
(тепер Укрдіпроводгосп, 1946
53 — гол. інженер, 1953—60 —
директор). Одночасно 1946—51
та 1956—57 викладав у Київ,
гідромеліоративному іп-ті. У
1960—62 — заступник голови
Держ. комітету Ради Міністрів
УРСР по водному г-ву; 1962—
61 — гол. радник по водному
г-ву при уряді Куби. Протягом
1964 81 — зав. відділом Ради
по вивченню продуктивних сил
Сосново-
пухівковий
вид торфу
Пухівковий
вид торфу
С. М. Перехрест.
України. Основні праці при-
свячені наук, основам про-
гресивних видів водних меліо-
рацій (підгрунтове зрошування,
осушувально-зволожувальні ме-
ліорації тощо). Досліджував
шкідливі стихійні водні явища.
Вивчав питання оптимізації
комплексного використання вод-
них ресурсів, впливу на них
антропогенної діяльності. На-
городжений двома орденами
Трудового Червоного Прапора.
Те.: Подпочвенное орошение. К.,
1956 [у співавт.]; Орошение земель
Юга Украиньї. К., 1962; Меліора-
ція надмірно зволожених міне-
ральних земель України (західних
областей і Полісся). К., 1966:
Шкідливі стихійні явища в Укра-
їнських Карпатах та засоби бороть-
би з ними. К., 1971.
В. С. Перехрест.
ПЕРЕЧЙН — селище міського
типу Закарп. обл., райцентр.
Розташований на р. Ужі (прит.
Лабірця, бас. Дунаю). Залізнич.
станція. 7,3 тис. ж. (1990). Ви-
ник у 13 ст., с-ще міськ. типу з
1947. Поверхня плоска, слабо-
хвиляста. Перевищення висот
до 25 м. Пересічна т-ра січня
3,9 , липня Н-19,3 . Опадів
856 мм на рік.
Лісокомбінат, лісохімкомбінат,
з-ди «Стеатит» та прод. товарів.
Народні худож. промисли (ви-
шивання, різьблення на дереві).
ПЕРЕЧИПСЬКА УЛОГОВИ-
НА — зх. частина Березне-Ліп-
шанської долини в межах За-
карп. обл. Лежить між Поло-
нинським хребтом і Вулканіч-
ним хребтом. Приурочена до
розширеної частини долини
р. Ужу (бас. Ла гориці). Простя-
гається з Зх. на Сх. майже на
2,5 км, з Пн. на Пд.— на 4—
8 км. Вис. змінюється від 220
до 330 м. Поверхня днища П. у.
плоскохвиляста. Схили роз
членован1 ярами та балками.
С зсуви. З корисних копалин
є буд. матеріали, кіновар; мін.
води. Поширені грабово-букові
та букові ліси з домішкою дуба
скельного на дерново бурозем
них грунтах. С.-г. угіддя, сади.
І. П. Ковальчук.
23
ПЕРЛИНА
ПЕРЕЧИНСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-зх. частині Закарп.
обл. Утворений 1946. Пл. 0,6
тис. км2. Нас. 32,8 тис. чол.,
у т. ч. міського — 11,0 тис.
(1990). У П. р.— с-ща міськ.
типу Перечин і Тур’ї Ремети та
23 сільс. населені пункти.
Розташований у Карпатах Ук-
раїнських (пн.-сх. частина —
у межах Полонинського хребта,
пд.-західна — Вулканічного
хребта, центр, і пд.-східна —
Березне-Ліпшанської долини).
Переважає низькогірний рель-
єф, розчленований річковими
долинами, ярами. Корисні ко-
палини: сланці, глини, андези-
ти, перліти, каолін, буд. мате-
ріали, джерела мін. вод. Пере-
січна т-ра січня —3,6 , —4,7 ,
липня 4-18,2, 4-19,3'. Період
з т-рою понад -р10 становить
160—175 днів. Опадів від
855 мм (Перечин) до 1400 мм
(Полонина-Руна) на рік; макси-
мум у червні — серпні. Висота
снігового покриву 20—40 см.
Осн. річка — Уж (прит. Лабір-
ця, бас. Дунаю) та її ліві прито-
ки Люта, Тур’я з Туричкою.
Міститься у Закарпатському во-
логому, теплому агрокліматич.
районі з м’якою зимою. Грунти
переважно дерново-буроземні
(бл. 65 % площі району) та гір-
сько-лісові (бл. 20 %). Пл. лісів
49,7 тис. га. Осн. породи: бук
(90,1 % площі лісів), ялина,
дуб, ясен та ін.
У районі — заказники (респ.
значення) орнітолог. Соколові
Скелі і зоол. Тур’е-Полянський
заказник та (місц. значення)
лісов. заказник Дугласова Яли-
ця, 16 пам’яток природи; запо-
відне урочище. Найбільші під-
приємства : перечипські лісо- та
лісохім. комбінати, з-ди «Стеа-
тит» та прод. товарів. У рослин-
ництві — вирощування зерно-
вих, картоплі та овочів, у тва-
ринництві — м’ясо-мол. скотар-
ство. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1988) — 14,6, у т. ч. орні зем-
лі — 3,7, сіножаті і пасовища —
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
10,9. Осушено 1,4 тис. га. У П.
р.— 7 колгоспів. Залізничні
станції: Перечин, Дуринич.
Майже всі (83 км) автомоб. шля-
хи з твердим покриттям. У ра-
йоні значні рекреаційні ресурси
(в основному зимово-літній ту-
ризм). Діють 3 санаторії-профі-
лакторії, турбаза «Полонина»
(с. Лумшори). Етнографічний
музей «Лемківська садиба» у
с. Зарічевому.
Об’єкти туризму: пам’ятник
жертвам концтабору — у Тур’їх
Реметах; пам’ятка архітекту-
ри — Василівська церква, 17
ст.— 1748 (с. Лікіцарі).
І. П. Ковальчук, І. І. Ровенчак
ПЕРЕШЙИОК — вузька смуга
суходолу, що з’єднує дві значні
за площею його ділянки. На Ук-
раїні найбільші П. розташовані
між Чорним і Азовським моря-
ми: Перекопський перешийок
з’єднує Кримський п-ів з мате-
риком, Керченський П.— Кер-
ченський п-ів з осн. частиною
Кримського півострова.
А. М. Оліферов.
ПЕРЕЩЕПИНЕ — селище мі-
ського типу Новомосковського
р-ну Дніпроп. обл. Розташоване
на р. Орелі (прит. Дніпра), за
7 км від залізнич. станції тієї ж
назви. 9,8 тис. ж. (1990). Відо-
ме з 1764, смт з 1956. Пе-
ресічна т-ра січня становить
—6,4 , липня 4-21,1°. Опадів
469 мм на рік. В П.— конопля-
ний та хлібний з-ди, елеватор.
У районі П.— видобування наф-
ти й газу.
ПЕРЕЯСЛАВ — колишня (до
1943) назва м. Переяслава-
Хмельницького.
ПЕРЕЯСЛАВ- ХМЕЛЬНИЦЬКИМ
(до 1943 — Переяслав) — місто
обл. підпорядкування Київ, обл.,
райцентр. Розташований у пд.-
сх. частині області, на р. Трубе
жі (прит. Дніпра), за 28 км від
залізнич. ст. Переяславська.
Автовокзал. 29,9 тис. ж. (1990).
Вперше згадується як місто у
ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОН
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Гсі Бюро подорожей	Пан ятнини ВелиноІ Вітчизняно*
ш та екскурсій	війни 1941-46 рр
1 Т аик - лам ятни н на честь
Турбаза	4О-річчя визволення Переяслава-
Хмельницького від німецько-
фашистських загарбників
2 Пан ятнин радянським воїнам,
які загинули в роки Великої
Вітчизняної війни
Пам ятні місця історино-рево-
ЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ
літописних джерелах, датова-
них 907.
Поверхня території міста —
слабохвиляста терасова низо-
винна рівнина. Пересічна т-ра
січня —6,4°, липня 4-19,2 .
Опадів 489 мм на рік. Площа
зелених насаджень 591,7 га.
Створюють зону відпочинку
вздовж річки. Розвинуті маш.-
буд., харч., легка та буд. мате-
ріалів пром-сть. З-ди: приладо-
будування, машинобудування,
сироробний, плодоконсервний,
прод. товарів, хлібний, цегель-
ний; ефіроолійний радгосп-за-
вод; ф-ки: ім. Б. Хмельницько-
го, швейна, «Спорт». Лісгоспзаг.
Філіал Київ. пед. ін-ту, профес.-
тех. уч-ще. Турбаза «Переяс-
лавська».. Бюро подорожей та
екскурсій. Численні об’єкти ту-
ризму, у т. ч. істор.-культур,
заповідник, який об’єднує 18
музеїв (див. план міста; за ста-
ном на 1991). Іл. с. 24.
Літ.: Сікорський ІЛ. І., Швидкий
Д. Т. На землі Переяславській. К.,
1983.
ПЕРЕЯСЛАВ - ХМЕЛЬНЙЦЬ-
КИИ РАЙОН (до 1943 — Пере-
яславський) — район у сх. час-
тині Київ. обл. Утворений 1923.
Пл. 1,5 тис. км?. Нас. 38,9 тис.
чол. (1990; без м. Переяелав-
X мельницького). Райцентр
місто обл. підпорядкування Пе-
реяслав Хмельницький. У ра-
йоні — 52 сільс. нас. пункти.
Лежить у межах Придніпров-
ської низовини. Поверхня — ни-
зовинна слабохвиляста (на Пд.
Сх.— плоска) лесова (на Пд.—
алювіальна) рівнина. Трапля-
ються горби і пасма борової
тераси, зокрема Хоцький горб,
давньоозерні западини, прохід
ні долини. Абс. висоти до 150 м.
Корисні копалини: торф, пісок,
глина. П.-Х. р. розташований у
Лівобережно Дніпровській лісо-
Пам ятники:
1	т Г Шевченкові
2	Г С Сковороді
Історичні пам ятни
1	Монумент на честь ЗОО-річчя
возз єднання України з Рос'ЄЮ
2	Пам'ятний знай на честь 325-річчя
возз'єднання України з Рос>єю
Пам ятни архітектури
1	Троїцька цернва(18О2 р)
2	Церква Успіння(иІн 19 ст)
Музеї
1	Історичний музей
2	Меморіальний музей В Г Заболот -
ного
З Меморіальний музей Г С Сновород
(в будинку колишнього нолеї іуму. де
1753 р. викладав Г С Сковорода,
пам'ятка архітектури,1753-57 рр.)
4	Музей-діорама . Битва за Дніпро
 район Переяслава восени
1943 р * (у Вознесенському собо
рі, пам'ятна архітектури,
1695-1700 рр)
5	Археологічний музей
6	Музей українського народного одяг
( в Михайлівській церкві
пам ятка архітектури 17 ст.)
7	Музей архітектури Переяслава
часів Київської Русі
8	Музей історії релігії та атеїзму
9	Меморіальний музей М М Бенардос
10 Музей ужиткового мистецтва
11	Музей Шолом-Алейхема
12	Музей світоп'знання і мирного освоє
ня космосу
13	Музей хліба
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
6,4 , липня 4-19,2 . Опадів
490 мм на рік. Період з т-рою
понад 4-10 становить 155 днів.
Висота снігового покриву до
26 см. Район належить до недо-
статньо вологої, теплої агроклі-
матич. зони. По його території
протікають р. Дніпро (Канів-
ське водосховище) та і того при-
токи Трубіж і Супій. Перева-
жають чорноземи опідзолені та
дерново-підзолисті грунти, на
Пд.— чорноземи типові мало-
гумусні, в заплавах річок —
лучні грунти, є торфово-болот-
ні. Пл. лісів 1 6,8 тис. га (сосна,
вільха, дуб, липа, береза), у т. ч.
лісосмуг — 1093 га. У районі —
бот. заказник Діброва, Ташан-
ський парк — пам'ятка садово-
паркового мистецтва, 2 запо-
відні урочища (всі — місц. зна-
чення).
Осн. пром., транспортний і
культур, центр — Переяслав-
Хмельницький. У районі
комбінат хлібопродуктів (с. Пе-
реяславське), міжгосп. комбі-
кормовий з-д (с. Велика Кара
туль). С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-овоче-
буряківнич. і тваринництві м’я-
со-мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, горох,
овочі, цукр. буряки, ін. тех. куль-
тури. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 92,1, у т. ч. орні зем-
лі — 78,8, пасовища — 5,8, сі-
ножаті — 7,0. Зрошується 8,6
тис. га. У районі — 19 колгос-
пів, у т. ч. риболовецький, 10 рад-
госпів. Залізнич- ст. Переяслав-
ська. Довжина автомобільних
шляхів па території району ста-
новить 722 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 385 км. Карта
с. 24.	І. А. Ярмоленко.
ПЕРЛИНА — 1) Карстова по-
рожнина (шахта) у Подільсько
ПЕРМСЬКА
24
Буковинській карстовій області,
поблизу с. Крутилова Терноп.
обл. Глибина бл. 40 м. Утворена
у рифових вапняках Товтрів.
Шахта вертикальна (єдина в
карстовій області), починається
11-метровим колодязем, про-
довжується похилим тріщин-
ним ходом з невеликими усту-
п іми. На стінах є натічні каль-
цитові утворення, у невеликих
купелях знайдено печерні пер-
ли. 2) П., Печера Перлина —
геол. пам’ятка природи респ.
значення (з 1971). Розташована
у Гусятинському р ні Терноп.
обл. Перебиває у віданні Терно-
пільського лісгоспзагу. Охоро-
няється карстова порожнина,
що має наук, та естетичне зна-
чення.
Літ.: Радзієсський В. О., Бурма
В. О Медобори. Путівник. Львів,
1975; Геологические памятники
У крайній. Справочник — путево-
дитель. К., 1985. О. Б. Климчук,
М. II. Чайкоеський
(пам’ятка природи).
ПЕРМСЬКА СИСТЕМА — від
клади, що утворилися протягом
пермського періоду. На тер. Ук-
раїни найповніші, близькі за
складом розрізи П. с. є у Дніп-
ровсько-Донецькій западині (на
глиб. 1200—3000 м) і на пн.-зх.
схилі Донецької складчастої
споруди (на глиб, до 1000—
1500 м). До нижньопермського
відділу відносять чотири світи:
картамиську потужністю до
400 м, з циклічною будовою,
що складається переважно з
червонобарвних глин, алевролі-
тів і пісковиків з прошарками
вапняків, доломітів і ангідри-
тів; микитівську потужністю до
300 м, складену піщано-глини-
стими породами, доломітами,
ангідритами; слов’янську по-
тужністю до 600 м, представ-
лену переважно галогенними по-
родами з прошарками глин,
вапняків тощо; краматорську
соленосну потужністю 500—
600 (кам'яна сіль з горизон-
тами калійної солі, прошар-
Переяслав Хмельницький.
У чузеї народної архітектури
га побуї у.
ками засолених пісковиків та
аргілітів). Верхньопермський
відділ (червонобарвні глини,
пісковики і алевроліти) виділя-
ють не всі дослідники. Деякі
відносять цю товщу до тріасу.
В Українських Карпатах до
П. с. належить товща конгло-
мерато-брекчій, алевролітів і
аргілітів, з окремими пачками
основних лав і лінзами гіпсів
заг. потужністю до 100 м.
У Придобруджинському про-
гині та на о. Зміїному П. с.
представлена конгломератами.
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН
КИ'ВСЬКОТ ОБЛАСТІ
Пвреяі яаі с >.ке
Глакцшм
\Гайшин/
.Єрківщ \	\
Дем Янці
Стовп 'яги

нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
кварцитовими пісковиками, гли-
нами, сланцями заг. потуж-
ністю до 100 м. До корисних
копалин у пермських відкладах
належать кам’яна сіль, гіпс,
ангідрит, доломіти у Донбасі,
нафта і природний горючий газ
у Дніпровсько-Донецькій наф
тогазоносній області.
Літ.: Стратиграфія УРСР, т. 6,
ч. 1. Перм. К., 1970.
Д. П. Хрущов.
ПЕРМСЬКИЙ період, перм
(від назви Пермської губернії
в Росії) — шостий (останній)
Сумкова Долина
Соснова
/ Чел Крратуяь
ПьреЬслш) Хмельницькі
1 Вип.Т'взки
Помоклі X.
Дениси
Та тань
'ала Каратуль
Лецьки
ибяі
Горба н^р
Но ноги- Вергуни
і ° Улянівка
Пол оги-Янен к и
Хоиьки
період палеозойської ери геол.
історії Землі. Настав 285 млн.
років тому, тривав 55 млн. ро-
ків. Його поділяють на ранню
та пізню епохи. На П. п. припа-
дає остання фаза гериинськоі
складчастості.
На більшій частині території
сучас. України за П. п. пану-
вали континентальні умови з
переважанням процесів дену-
дації. Короткочасні трансгресії
при заг. тенденції до осушення
відбувалися у Дніпровсько-До-
нецькій западині та пн.-зх. ча-
стині Донецького прогину. У
ранньопермську епоху нагрома-
дження теригенних континен-
тальних і мілководномор. від-
кладів на її початку змінилися
режимом солеродного басейну
(відкладалися кам. сіль, гіпси,
доломіти, локально — калійні
солі) і тимчасовими періодами
нормальної мор. седиментації
(утв. карбонатні органогенні,
глинисті та піщані осадки).
Занурення і мор. трансгресії
відбувалися в межах альп.
частини Середземноморського
рухливого поясу — у Криму,
Придобруджинському прогині
і, вірогідно, в Карпатах. Тут
утворилися осадочно-ефузивні,
евапоритові (див. Ева порити),
карбонатні, піщані та глинисті
осадки. Уламковий матеріал в
області седиментації надходив
з піднять Українського щита,
герцинської Донецької складча-
стої споруди, Воронезького ма-
сиву, Зх.-Європейської плат-
форми та складчастої системи
Добруджі. Клімат на тер. Ук-
раїни був переважно сухий і
жаркий, з короткими періодами
зволоження. Загалом для П. п.
характерний розвиток пізньо-
палеозойського органіч. світу
на початку періоду і масове
вимирання та оновлення його
наприкінці. На тер. України
умови розвитку органіч. світу
були несприятливі.
У водоймах існували гастрапо-
ди, черви, філоподи та харові
водорості. Вимерли трилобіти,
табуляти й чотирипроменеві ко-
рали. Наземна рослинність,
близька до пізньокам’янову-
гільної, була збіднілою (клино-
листи, папоротеві, кардоїти то-
що). Відклади, що утворилися
протягом П. п., становлять
пермську систему.
Д. П. Хрущов.
ПЕРШИН Павло Миколайович
(4.1 1891, с. Бубинське, тепер
Перм. обл. Росії — 11.XI 1970,
Київ) — рос. і укр. економіст-
аграрник, акад. АН України
з 1948, засл. діяч науки Ук-
раїни з 1966. У 1916 закінчив
Петрогр. ун-т. З 1919 протягом
тридцяти років викладав і за-
відував кафедрами політеконо-
мії і статистики, економіки зем-
левпорядкування та нар.-госп.
планування в с.-г. вузах Воро-
нежа, Москви, Харкова. У
1925— 28 керував с.-г. секцією
Держплану РРФСР. У 1949—
51 — директор Ін ту економіки
АН України, 1951 — 57 та
1965—70 — зав. відділом цього
інституту. В 1957—64 — голова
Ради по вивченню продуктив
них сил України. У 1950 —
54 очолював комплексні пд.-
укр. експедиції, пов’язані з
піднесенням економіки колгос-
пів посушливих районів сте-
пової зони. Осн. праці присвя-
чені проблемам економіки с. г.,
25
ПЕТРІВСЬКИИ
П. М. Перший.
землевпорядкування, методоло-
гії районного планування, роз-
витку продуктивних сил Украї-
ни. Досліджував закономірності
розвитку земельних відносин,
займався питаннями перспек-
тивного планування розвитку
с. г. України. Нагороджений
двома орденами Леніна, двома
орденами Трудового Червоного
Прапора. Держ. премія СРСР,
1969.
Те.: Земельное устройство дорево-
люционной деревни, т. 1. М.
Воронеж, 1928; Аграрная рево-
люция в России. Историко-зконо-
мическое исследование, кн. 1 — 2.
М., 1966; Нариси аграрних проб
лем будівництва соціалізму. К.,
1973.
Літ.: Павло Миколайович Пер-
ший. К., 1971. М. Д. Пістун.
ПЕРШОТРАВЕНСЬК — місто
обласного підпорядкування
Дніпропетровської області. Роз-
ташований у сх. частині обла-
сті, за 6 км від залізнич. ст.
Миколаївка. 28,8 тис. ж. (1990).
Виникло 1954, місто з 1966.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня —5,8 , липня
+21,8 . Опадів 413 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 136 га.
У П.— 4 кам.-вуг. шахти, рем.-
мех. з-д. Шахтобуд. управлін-
ня. Профес.-тех. училище.
ПЕРШОТРАВЕНСЬК (до 1934
— с. Токарівка) — селище місь-
кого типу Баранівського р-ну
Житомирської обл. Розташо-
ваний на р. Хоморі (прит.
Случі, бас. Дніпра), за 18 км
від залізнич. станції Полонне.
4,2 тис. ж. (1990). Виник напри-
кінці 14 ст., с-ще міськ. типу
з 1938. Пересічна т-ра січня
6,0', липня +19,0 . Опадів
547 мм на рік. Пл. зелених
насаджань 8 га. У П. — завод
електротех. фарфору (засн.
1898).
ПЕРШОТРАВНЕВЕ (до 1946
Мангуш) — селище міського
типу Донец. обл., райцентр.
Розташований на р. Мокрій
Білосарайській, при впадінні
в неї Сухої Білосарайської
(бас. Азовського м.), за 25 км
від залізнич. ст. Мелітополь.
7,5 тис. ж. (1990). Засн. 1779,
с-ще міськ. типу з 1969. По-
верхня хвиляста, розчленована
ярами і балками. Пересічна
т-ра січня —4,5", липня +23°.
Часто бувають суховії. Опадів
380 мм на рік. Збудовано
5 ставків. Пл. зелених наса-
джень 66 га. У П.— комбікор-
мовий, плодоконсервний, хліб-
ний і асфальтовий з-ди, харч,
комбінат.
ПЕРШОТРАВНЙВЕ — селище
міського типу Овруцького ра-
йону Житомир, обл. Залізнич.
станція Товкачівський. 3,1 тис.
ж. (1990). Засн. 1936, с-ще
міськ. типу з 1952. Пересіч-
на т-ра січня —6,2°, липня
+18,6 ’. Опадів 595 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 65 га.
У П.— Овруцьке рудоуправлін-
ня, Товкачівський щебеневий
завод. Санаторій профілакторій.
ПЕРШОТРАВНЕВИИ РАЙОН
(до 1946 — Мангуський ра-
йон) — район у пд.-зх. частині
Донец. обл. Утворений 1926.
Пл. 0,8 тис. км2. Нас. 27,6 тис.
чол., у т. ч. міського — 13,0
тис. (1990). У П. р.— с-ща
міськ. типу Першотравневе
(райцентр) і Ялта та 24 сільс.
населені пункти.
На Пд. і Пд. Сх. омивається
Азовським м. Лежить в основ-
ному на Приазовській-низовині.
Поверхня — розчленована бал-
ками і ярами, пологохвиляста
лесова рівнина, що крутим
уступом обривається до Азов-
ського м. Найбільш підвищена
пн. частина району (до 150 м
над р. м.). Поширені зсуви.
Корисні копалини: вапняки,
глини, піски, мармур, граніт,
залізна руда. Розташований у
межах Лівобережно-Дніпров-
с ько-П риазовської п ів н ічносте-
пової фізико-географчної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
4 , — 5°, липня +23°. Період
з т-рою понад +10" становить
175 днів. Опадів 330—430 мм
на рік. Постійного снігового
покриву не буває. Міститься у
Донецькій недостатньо вологій,
дуже теплій агрокліматич. зо-
ні. Річки бас. Азовського м.:
Берда (на пн.-зх. межі району)
з прит. Каратиш; Мокра Біло-
сарайська, Зелена. У районі —
частина Старокримського водо-
сховища (в пн. частині) та
21 ставок заг. пл. водного дзер-
кала 420 га. Осн. тип грунтів
чорноземи звичайні малогу-
мусні карбонатні (понад 85 %
площі району); в заплавах рі-
чок — лучні, чорноземно-лучні
солонцюваті грунти. З природ-
ної рослинності є злаково-ко-
вилово-різнотравні типчакові
угруповання (на схилах балок
та ярів) та злаково-різнптравні
з домішкою бобових трав (по
долинах і балках). Пл. лісових
насаджень 4 тис. га (в основ-
ному по ярах, уздовж узбе-
режжя Азовського м. та авто-
шляхів). Осн. породи: акація,
клен, тополя, дуб. У районі —
ландшафтний заказник Біло-
сарайська Коса (респ. значен-
ня) та 2 пам’ятки природи
(місц. значення).
У П. р.— Першотравневі комбі-
кормовий, плодоконсервний та
хлібний з-ди. Спеціалізація
с. г.— рослинництво зернового,
тваринництво мол.-м’ясного на-
прямів (скотарство, вівчарство,
свинарство, птахівництво). Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1988) — 64,7,
у т. ч. орні землі — 56,4, сіно-
жаті і пасовища — 6,5. Осн.
культури: озима пшениця, ку-
курудза, соняшник. Овочівни-
цтво, баштанництво, садівни-
цтво (вишня, слива, абрикос,
яблуня, груша). У районі —
11 колгоспів, у т. ч. риболо-
вецький; 5 радгоспів, опорний
пункт Донецької с.-г. дослідної
станції (с. Бердянське). Авто-
моб. шляхів 600 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 495 км.
Пд. частина П. р. входить до
складу Приазовського рекреа-
ційного району. С. І. Кудокоцев.
ПЕТРИКЇВКА — селище мі-
ського типу Царичанського
р-ну Дніпроп. обл. Розташована
на р. Чаплинці (прит. Дніпра),
за 19 км від залізнич. ст. Ба-
лівка. 5,2 тис. ж. (1990). Виник-
ла 1756, с-ще міськ. типу з
1957.
Пересічна т-ра січня —6,1 ,
липня +21,5’. Опадів 487 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
157,0 га. П.— відомий осередок
нар. декоративного мистецт-
ва — петриківського розпису.
Ф-ка худож. виробів, експери-
ментальний цех петриківського
розпису Дніпропетровського ху-
ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОН
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Заказник Ь лосарайська Носа
дожнього фонду. Хлібоприй-
мальне підприємство. Профес.-
тех. училище.
ПЕТРІВКА (до 1771 — с. Кара-
яшник, до 1923 — с. Петропав-
лівка) — селище міського типу
Станично-Луганського району
Луганської обл. Розташована
при злитті річок Євсугу та
Ковсугу (прит. Сіверського Дін-
ця), за 3 км від залізн. ст.
Городній. 6,2 тис. ж. (1990).
Засн. у 2-й пол. 17 ст. донськи-
ми козаками, с-ще міськ. типу з
1957. Поверхня плоска. Пере-
січна т-ра січня —6,6", липня
+22,3 . Опадів 424 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 20 га.
На околицях селища по берегах
річок — місця відпочинку. В
П.— піщаний кар’єр, асфаль-
тобетонний і мол. з-ди, млин.
ПЕТРІВКА — селище міського
типу Івані вського р-ну Одес.
обл. Залізнична станція Буя-
лик. 5,3 тис. ж. (1990). Засн.
1927, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня рівнинна, розчлено-
вана ярами і балками. Пересіч-
на т-ра січня — 3,8 , липня
+ 22,6 . Опадів 468 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 0,72 га.
У П.— комбінат хлібопродук-
тів, ф-ка «Ватин», рем.-транс-
портне підприємство.
ПЕТРІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
загальнозоол. заказник респ.
значення (з 1974). Розташова-
ний у Комінтернівському р-ні
Одес. обл. Перебуває у віданні
Одеського лісгоснзагу. Пл. 340
га. Являє собою штучний лісо-
вий масив у степовій зоні, за-
кладений 1880. Розташований
на схилах глибокої балки в до-
лині р. Великий Куяльник. Осн.
деревними породами є дуб зви-
чайний і акація біла з участю
клена гостролистого, клена та-
тарського, явора, тополі, горіха
волоського, туї, бруслини, сви-
ПЕТРІВСЬКИИ
26
дини. Багатий трав’яний по-
крив. Має цінність як осередок
акліматизації фазанів, диких
кролів та ін. тварин з метою
подальшого розселення їх в ін.
областях республіки.
І. В. Рогатко.
ПЕТРІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Сх. Кіровогр. обл. Утво-
рений 1923. Пл. 1,2 тис. км2.
Нас. 30,6 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 11,0 тис. (1990). У ра-
йоні — с-ща міськ. типу Бала-
хівка і Петрове (райцентр) та
38 сільс. населених пунктів.
Лежить на Придніпровській ви-
сочині. Поверхня — підвищена
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована долинами річок, бал-
ками. ярами. Заг. похил поверх-
ні на Пд. Сх. Осн. корисні ко-
палини — залізна руда, буре
вугілля і графіт. Розташований
у	Дністровсько-Дніпровській
північностеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —5,8 , липня -|-21,1 .
Період з т-рою понад 4-10
становить 169 днів. Опадів 408—
440 мм на рік (більша частина
їх випадає у теплий період
року). Висота снігового покриву
до 8 см. Міститься у посуш-
ливій, дуже теплій агрокліма-
тич. зоні. Річки — Інгулець з
притоками Беиікою, Зеленою,
Жовтою. Збудовано Інгулецьке
водосховище та Іскрівське во-
досховище, 36 ставків заг. пл.
водного дзеркала 1518 га. Най
поширеніші чорноземи звичай-
ні малогумусні (96,4 % площі
району); на терасах річок
трапляються дернові піщані
грунти. Природна рослинність
різнотравна (ковила, тонконіг,
полин, пирій, чебрець, житняк
тощо; збереглась на схилах
ярів, балок) з чагарниками (на
заплавах річок — глід, терен,
шипшина) і байрачними лісами
(16,4 тис. га; дуб, сосна,
акація, тополя, клен).
Петрівський заказник.
Загальний вигляд.
Фазан
Новий Стаьбдцбі
Малинівка
Че^сливк
Чван.вкі
отемтіка
Водяне
Летрівське
( Богданівкс г
Вол оди
ині^кд
Червснокостя
ка
вище
ПЕТРІВСЬКИИ РАЙОН
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ського (Степш
люціонера-нар
ника, одного з
Ганцйзка
Балах ївка
Іскрі
ЛуганкаО,
нижче
ВИСОТ У МЕТРАХ
Осн. підприємства: Балахів-
ський буровугільний розріз,
Петрівський та Артемівський
залізорудні кар’єри, Петрів-
ський маслозавод. Рослинни-
цтво зерново-буряківничого,
тваринництво м’ясо-мол. на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 100,4, у т. ч. орні
землі — 86,3, сіножаті і пасо-
вища — 10,3. Зрошується 3,9
тис. га. Осн. культури: озима
пшениця, кукурудза, цукр. бу-
ряки, соняшник, овочеві, бага-
торічні трави. Галузі тварин-
ництва — скотарство, свинар-
ство, птахівництво, вівчарство.
У районі — 12 колгоспів і 4 рад-
госпи. Автомоб. шляхів 258 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
211 км.
Об’єкт туризму — літ.-меморі-
альний музей С. М. Кравчин-
Стародуб). А. І. Кривульченко.
ПЕТРОВЕ — селище міського
типу Кіровогр. обл., райцентр.
Розташоване на Іскрівському
водосховищі на р. Інгульці
(прит. Дніпра), за 28 км від за-
лізнич. ст. Рядова. Автостан-
ція. 9,8 тис. ж. (1990). Засн. у
кін. 17 ст., с-ще міськ. типу
з 1963. Поверхня — підвищена
хвиляста рівнина, перевищення
висот до 42 м. Пересічна т-ра
січня —5,7 , липня 4-21,0''.
Опадів 440 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 46,7 га. В сели-
щі — залізорудний кар’єр, мас-
лоробний і хлібний заводи.
ПЕТРОВЕЦЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — лісовий заказник респ.
значення (з 1983). Розташова-
ний у Сторожинецькому р-ні
Чернів. обл. Перебуває у ві-
данні Сторожинецького лісо-
комбінату. Пл. 170 га. Охоро-
няються залишки стиглих при-
родних дубово-ялицевих та бу-
ково-дубово-ялицевих лісів, що
утворювали тут колись суціль-
ну смугу. У домішці — граб
звичайний, ялина європейська,
клен звичайний, липа серце-
листа. У підліску поодиноко
зростають ліщина і свидина.
Серед рідкісних видів — гні
здівка звичайна та зозулині
сльози яйцевидні, занесені до
Червоної книги України. Тва-
ринний світ характерний для
Передкарпаття. Має значення
як генетичний резерват еталон-
них насаджень.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. С. М. Стойко.
ПЕТРОВСЬКЕ (до 1920 — се-
лище Штеровськийї — місто
Луганської обл., підпорядко-
ване Краснолуцькій міськраді.
Розташоване за 7 км від заліз-
нич. ст. Петровеньки. 16,7 тис.
ж. (1990). Засн. 1896 у зв’язку
з буд-вом франко-рос. товарист-
вом з-ду хім. продуктів і ви-
бухових речовин, місто з 1963.
Поверхня платоподібна, порі-
зана ярами і балками. Пересіч-
на т-ра січня — 7,7 , липня
4-21,0°. Опадів бл. 500 мм на
рік. Площа зелених насаджень
383 га. Основні підприємства:
хімічний, щебеневий і залізо-
бетонних виробів заводи, кам’-
яний кар’єр, комбінат хлібо-
продуктів. Профес.-тех. учи-
лище.
ПЕТРОПАВЛІВКА — селище
міського типу Дніпроп. обл.,
райцентр. Розташована на р.
Бик (прит. Самари, бас. Дніп-
ра), за 3 км від залізнич. ст.
Брагинівка. 10,2 тис. ж. (1990).
Засн. в кін. 1775 — на поч.
1776, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня рівнинна. Пересіч-
на т-ра січня —6,1', липня
4-21,8 . Опадів 458 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 147 га.
У селищі — маслоробний і ко-
нопляний з-ди. Історико-крає-
знав. музей.
ПЕТРОПАВЛІВСЬКИИ РА
ИОН — район на Сх. Дніпроп.
обл. Утворений 1923. Пл. 1,2
тис. км2. Нас. 37,8 тис. чол.,
у т. ч. міського — 10,9 тис.
(1990). У П. р.— с-ща міськ.
типу Брагинівка і Петропав-
лівка (райцентр) та 49 сільс.
населених пунктів.
Поверхня П. р.— низовинна по-
логохвиляста лесова рівнина,
розчленована балками, ярами.
Осн. корисна копалина — кам.
вугілля; є також пісок, глина.
Лежить у Лівобережно-Дні-
провсько-Приазовській північ-
ностеповій фізико-географічній
правіниії. Пересічна т-ра січня
— 6,1 , липня 4-21,8 . Період
з т-рою понад 4-Ю становить
169 днів. Опадів 458 мм на
рік; осн. частина їх випадає у
теплий період року. Висота сні-
гового покриву 11 см. Містить-
ся у посушливій, дуже теп-
лій агрокліматич. зоні. Річки —
Самара з притоками Биком і
Мокрою Чаплинкою (бас. Дніп-
ра). Осн. тип грунтів — чорно-
земи звичайні середньогумусн.
(70 % площі району); є також
лучні оглеєні, лучні малосо-
лонцюваті грунти. Природна
рослинність різнотравна, луч-
но-степова та байрачп: ліси
(площа разом з лісосмугами
5353 га, осн. порода — дуб).
Найбільші підприємства: пет-
ропавлівські маслоробний і ко-
нопляний та Миколаївський
силікатної цегли з-ди. Рослин-
ництво П. р. зернового, тва-
ринництво м’ясо-мол. (скотар-
27
ПЕЧЕНІГИ
ство, вівчарство, свинарство)
напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1988) — 105,3, у т. ч. орні
землі — 89,6, сіножаті і пасо-
вища — 14,6. Зрошується 4,8
тис. га. Осн. культури: озима
пшениця, ячмінь, кукурудза,
просо, соняшник, коноплі, цукр.
і кормові буряки. Садівництво.
У районі — 15 колгоспів, 2 рад-
госпи, птахофабрика. Залізнич-
ні станції: Брагинівка, Мико-
лаївка, Дмитрівка. Автомоб.
шляхів 820 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 523 км. Історико-
краєзнав. музей (Петропавлів-
ка).
ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Осадч
ош
івка
Микоіаїлк
озове
Васильківське '
Петрівка
ове
вище
150
100
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ПЕТРОС — одна з вершин Кар-
пат Українських у пн.-зх. ча-
стині масиву Чорногора, в ме-
жах Закарп. обл. Вис. 2020 м.
Зх. і пд.-зх. схили круті, з чис-
ленними кам. розсипищами,
пн. та пн.-східні — урвисті, зі
скельними виступами. Є дав-
ньольодовикові форми рельєфу.
Складається з пісковиків. Вкри-
тий переважно субальпійською
рослинністю. Поширені чагар
ники (яловець сибірський, ро-
додендрон) і ялинові ліси (до
вис. 1530—1600 м). Турист-
ський притулок. В. М. Шушняк.
ПЕТРОСУЛ — одна з вершин
Карпат Українських, у пн.-зх.
частині масиву Чорногора, в
межах Закарп. обл. Розташова-
ний поряд з г. Петрос. Вис.
1855 м. Має асиметричну фор-
му: пд.-зх. схил слабопогорбо-
ваний, пологий, пн.-східний —
урвистий, обривається уступом
заввишки 50 м. Складається
з пісковиків. Переважають пет-
рофіти, пд.-зх. схили вкриті
сфагново-рододендроновими та
різнотравно-ч^орничниковими
угрупованнями. Об’єкт туризму.
В. М. Шушняк.
ІІЕТРОФІГИ (від грец. летрод
камінь, скеля і (ргтдт — росли-
на) — рослини, Що зростають
на скелях і кам. осипищах.
Залежно від типу субстрату
розрізняють кальцефіти (по-
ширені на карбонатних поро-
дах), яких в Україні наліч.
бл. 400 видів, і рослини, що
заселяють кислі породи (бл.
100 видів). До П. відносять
види рослин з широким ареа-
лом (аспленій волосовидний,
самовил гірський, очиток іс-
панський) і вузькі ендеміки
(деревій голий, чебрець граніт-
ний, юринея Талієва, тюльпан
іль
ІЄ8
_ .Трощене
ПетрогавпівкОр) х
Браги ні вк
гранітний та ін.). Найбільшими
осередками розвитку П. у рес-
публіці є Кримські гори та Кар-
пати Українські, менше їх на
Подільській височині, Доне-
цькому кряжі та відрогах Се-
редньо російської височини. П.
формують специфічні угрупо-
вання — фригани, трагакант-
ники, томіляри. В Україні трап-
ляються лише томіляри (в
Кримських горах і в степовій
зоні). До них належать форма-
ції чебрецю Кальє, сонцецвіту
Стевена, асфоделіни кримської,
гісопа крейдяного та ранника
крейдяного.	Я. П. Дідух.
ПЕТРУРГ1ЧНА МІНЕРАЛЬ-
НА СИРОВИНА (від грец.
летрод — камінь, скеля та е'роу
— робота) — магматичні породи
основного складу, придатні для
виготовлення кам’яного литва.
Найкращою П. м. с. є базальти,
діабази, андезито-базальти, ам-
фіболіти тощо, які мають тон-
кокристалічну структуру, скла-
даються наполовину з основ-
них плагіоклазів (переважно
олівіну й піроксену), містять
8іО2 43—51 %, А12Оч 10—
18 %, М&О і СаО по 7 — 10 %,
оксидів заліза 10—15 %. Як
домішки використовують хро-
міт, доломіт, деякі сланці.
В Україні експлуатують ро-
довища базальтів і пікрито-
Петрофіти. Угруповання сонце-
цвіту Стевена. Авринія скельна.
базальтів на пд. схилі Доне-
цького кряжу, в бас. р. Мокрої
Волновахи (Донец. обл.). Родо-
вища порід, придатних як
П. м. с., є в бас. р. Горині (смуга
базальтів рифейського віку
довж. 65 км, шир. до 10 км),
на Криворіжжі (докембрійські
діабази й амфіболіти), Закар-
патті (неогенові андезито-ба 
зальти Вулканічного хр.). З ка-
м’яного литва виготовляють
буд. матеріали, електроізоля-
тори, кислототривкі та ін. ви-
роби.	О. Я. Хмара.
ПЕЧЕНІГИ — селище міського
типу Чугуївського р-ну Харків,
обл. Розташовані на правому
березі р. Сіверського Дінця,
на Печенізькому водосховищі,
за 23 км від залізнич. ст. Чу-
гуїв. 6,4 тис. ж. (1990). Відомі
з 1646, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня хвиляста. Пересіч-
на т-ра січня —7,4 , липня
-1-20,3°. Опадів 550 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 5,6 га.
В П.— харчо- та рибокомбі-
нати, швейно-сувенірна ф ка
«Пролісок», лісництво.
Вид на гору Петрос.
ПЕЧЕНІЖИН
28
ПЕЧЕНІЖИН селище мі-
ського типу Коломийського
р-ну Івано-Фр. обл. Розташова-
ний на р. Сопівці (прит. Лючки,
бас. Прута) та її прит. Печенізі,
за 12 км від залізнич. ст. Коло-
мия. 5,5 тис. ж. (1990). Відомий
з 1433, с-ще міськ. типу з 1940.
Поверхня — хвилясто-горбиста,
терасована. Перевищення висот
до 70 м. Пересічна т-ра січня
-5,5 , липня -|-18,6'~. Опадів
620 мм на рік. У П.— мебле-
вий комбінат, з-д буд. матеріа-
лів, 2 лісництва. Народні ху-
дожні промисли — різьблення
на дереві. Істор.-краєзнав. му-
зей. Пам’ятний знак на честь
О. Довбуша, який тут народив-
ся.
ПЕЧЕНІЗЬКЕ ВОДОСХОВИ-
ЩЕ — водосховище на (Твер-
ському Дінці, в межах Вовчан-
ського і Чугуївського р-нів
Харків, обл. Ств. 1962. Довж.
65 км, шир. до 3 км, пл. 86,2
км , пересічна глиб. 4,4 м, мак-
симальна — 10,5 м. Повний
об’єм 383 млн. м°. Береги П. в.
пологі, низькі. Мінералізація
води 600—1400 мг/л. Вміст
розчинного кисню 4,1—9,7
мг л. Прозорість до 140 см.
Влітку т-ра води +22, +28 ,
взимку +1, +6 ; льодові яви-
ща не стійкі. Водосховище ба-
гаторічного регулювання. Макс.
рівні спостерігаються у період
весняної повені. Водяна рос-
линність розвивається вздовж
узбережжя П. в. вузькими сму-
гами. Влітку спостерігається
«цвітіння» води синьозеленими
водоростями, на мілководних
ділянках розвиваються зелені
нитчасті водорості. З риб во-
дяться лящ, плітка, плоскирка,
щука, окунь, лин. Використову-
ють водосховище для водопо-
стачання м. Харкова, зрошу-
вання прилеглих с.-г. угідь та
Печенізьке водосховище.
рибництва. На його берегах —
численні бази відпочинку. На
стан П. в. негативно вплива-
ють госп.-побутові та пром.
стічні води, зокрема нас. пунк-
тів, розташованих на берегах
Сіверського Дінця вище водо-
сховища (у т. ч. за межами
України). Водоохоронні заходи
спрямовані на обмеження ски-
дів неочищених стічних вод
та спорудження систем біол.
очищення.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ПЕЧЕРИ — порожнини у верх-
ніх шарах земної кори, які ма-
ють на денній поверхні один
або кілька отворів. Найпошире-
ніші П. в розчинних породах
(див. Карст) — вапняках, крей-
ді, гіпсі, ангідриті, кам. солі.
Відомі П. у вапнякових туфах,
конгломератах, гранітах, ба-
зальтах, вулканічних породах,
лесі, а також льодові. П. бува-
ють горизонтальні, вертикаль-
ні, нахилені і складні (в т. ч.
багатоповерхові), за формою —
лантухоподібні, коридорні, ла-
біринтові; за глибиною — коло-
дязі, шахти; за мікрокліма-
том — статичні й динамічні,
теплі і холодні, за наявністю
води — сухі та обводнені. За
генезисом П. поділяють на
корозійні, ерозійні, гравітацій
ні, абразійні, суфозійні, текто-
нічні, антропогенні тощо, за
віком — на активні, реліктові
та викопні.
В Україні П. мають корозійне
походження; вони виявлені у
десяти карстових областях (див.
Карстологічне районування).
На Придністровському Поділ-
лі знаходиться одна з найдов-
ших у світі Оптимістична П. У
Кримських горах — найглиб-
ша в республіці Солдатська.
Комплексне дослідження при-
родних і штучних П. здійснює
спелеологія. Деякі з печер —
об’єкт» туризму.
Літ.: Дублянский В. Н., Лома-
ев А. А. Карстовьіе пещерьі Ук-
райни. К., 1980.
В. М. Дублянський.
ПЕЧЕРИ КАРПАТСЬКІ —
група печер у Закарп. області,
в бас. річок Великої Угольки
та Малої Угольки. За схемою
карст о логічного районування
належать до Карпатської кар-
стової області. Крім карстових,
у Перечинському р-пі знайдено
невеликі печери у вулканічних
породах — андезитах.
О. Б. Климчук.
ПЕЧЕРИ КРИМСЬКІ — кар
стові порожнини на тер. Рес-
публіки Крим. Згідно з карсто-
логічним районуванням, нале-
жать до 3 карстових областей
і 21 карстового району. Відомо
857 карстових порожнин різ-
них генетичних типів. Порож-
нини корозійно-роз-
ривного класу закладені
вздовж тріщин бортового опору
за 5—200 м від стрімких об-
ривів Головного та Внутріш-
нього пасом Кримських гір.
Мають гравітаційне походжен-
ня, але модельовані карсто-
вими процесами. Найглибша —
СююрюКая (100 м). Поши-
рені переважно обвальні й на-
тічні утворення та сніг. По-
рожнини нівально-коро-
зійного класу розвинуті
здебільшого на днищах і схи-
лах карстових та карстово-еро-
зійних форм мезорельєфу на
Головному пасмі. Утворюються
вздовж тектонічних тріщин у
місцях, де взимку нагрома-
джується сніг. Мають цилінд-
ричну, конусоподібну, щілино-
подібну та складну форми при
глиб. 10—40 м. На дні — ве-
ликі (50—300 м3) скупчення
снігу. Найглибшою є шахта
Курюч-Агач (90 м). Порожнини
корозійно-ерозійного
класу закладені по тектоніч.
тріщинах. Входи розташовані
в давній та сучас. ерозійних
мережах на Головному та Внут-
рішньому пасмах. Окремі си-
стеми порожнин складаються з
верхніх (печери та шахти по-
нори), середніх (розкриті пе-
чери) та нижніх (печери-дже-
рела) ланок. До них належать
усі 44 великі (протяжність по
над 500 м або глибина понад
200 м) порожнини. Мають вод-
но-хемогенні, водно механічні,
кріогенні, біогенні, антропо-
генні відклади. 40 печер мають
природоохоронний статус різ-
ного рівня. Найглибші: Сол-
датська (500 м), Каскадна
(400 м), Нахімовська (372 м),
Дружба (270 м), Молодіжна
(260 м); иайдовш : Червона
(13 700 м). Солдатська (2100 м),
Мармурова (1600 м), Узунджа
(1500 м), Еміне-БаїрХосар
(1500 м), Чорна (1200 м). По-
рожнини корозійно-аб-
разійного класу закладе-
ні по тектоніч. тріщинах бли-
зько до сучасного або давнього
рівнів моря (рифові та граві-
таційні масиви Пд. берега Кри-
му, Тарханкутський п-ів). Утв.
за рахунок сукупної розчинної
діяльності прісних підземних
та солоних мор. вод або явля-
ють собою корозійно-ерозійні
порожнини, підтоплені морем
та перероблені абразією. Най-
довші: Тарханкутська (150 м)
на мисі Атлеш та Наскрізна
(80 м) на мисі Капчик. Сфор-
мувалися в пізньому пліоце-
ні — голоцені. Іноді вони роз-
кривають гідротермальні по-
рожнини крейдово-палеогено-
вого часу.
Літ.: Дублянский В. Н. Карстовьіе
пещерш и шахти Горного Крима.
(Генезис, отложения, гидрологиче-
ское значение). Л., 1977; Дублян
ский В. Н., Ломаев А. А. Карсто-
вие пещерьі Украйни. К., 1980.
В. М. Дублянський.
ПЕЧЕРИ ПОДІЛЬСЬКІ І БУ-
КОВИНСЬКІ — карстові по-
рожнини на тер. Хмельн., Тер-
ноп., Чернів., Львів, і Івано-
Фр. областей. Згідно з карсто-
логічним районуванням нале-
жать до Подільсько-Буковин-
ської карстової області. Відомо
понад 130 карстових печер,
гол. чин. у лівобережному При-
дністров’ї і межиріччі Дні-
стер — Прут (Терноп. обл.—
70, Чернівецька — 35). Біль-
шість печер, у т. ч. найбільші,
розвідані у 15 — 30-метровій
гіпсовій товщі, невеликі є у
вапняках та пісковиках. Су-
марна протяжність 11 найбіль-
ших гіпсових печер — 412 км,
п’ять з них є найдовшими
в світі. Великі печери горизон-
тальні, лабіринтові, ходи й га-
лереї утворюють 2—3 яруси.
Порожнини сформувалися за
пліоцен-ранньоплейстоценового
часу в умовах напірного водо-
носного горизонту. Після про-
різання гіпсової товщі долина-
ми Дністра і його лівих приток
печери перейшли в субаеральну
стадію розвитку і на сучас.
етапі розвитку частково або
повністю осушені. Деякі не-
великі печери утворилися як
підземні річища локалізованих
водних потоків. Для II. п. і б.
характерні гравітаційні та вод-
ні мех. відклади. Часто трап
ляються також.кристали гіпсу
і кальцитові натічні утворення.
Печери із входами на водо-
дільних плато (Вертеба, Озерна,
Оптимістична тощо) належать
до холодних (т ра в центр, ча-
стинах 8 —9 , абс. вологість
7,6—8,4 гм3), із входами на
схилах долин {Атлантида,
Млинки, Кристальна тощо) —
до теплих (т-ра 9,2— 11е, абс.
вологість 8,2 9 гм’). Повітря
29
ПИТЮРЕНКО
в печерах має підвищеним вміст
вуглекислого газу (0,5—1, у де-
яких — до 4 об’ємних процен-
тів; Золушка). 52 печери ра-
йону є пам’ятками природи.
О. Б. Климчук.
ПИВЙХА — ізольоване підви-
щення на Пд. Придніпров-
ської низовини, біля м. Гра-
дизька Полтав. обл. Склада-
ється з двох горбів, абс. висоти
яких 168 і 160 м. П.— гляціо-
тектонічна споруда, виражена
в сучас. рельєфі, яка покри-
валася дніпровським льодови-
ком або виникла під ним. Скла-
дається гол. чин. з мергелів,
пісків, суглинків, лесів. У від-
кладах П. знайдено численні
рештки викопних рослин і
мамонтової фауни. Пам’ятка
природи місц. значення з 1969.
О. П. Андріяш.
ПИВО-БЕЗ АЛКОГОЛЬНА
ПРОМИСЛОВІСТЬ — галузь
харчової промисловості, що
включає 3 види самостійних,
не пов’язаних між собою ви-
робництв: пивоваріння; випуск
безалкогольних напоїв; розлив
мінеральних вод. Пивоваріння
належить до найдавніших ви-
робництв, у Київській Русі
воно розвивалося ще в 9 ст.
Пром. виробництво пива поча-
лося з середини 19 ст. В Ук-
раїні 1989 вироблено: без-
алкогольних напоїв 149,7
млн. дал, мінеральних вод
56,8 млн. дал. Всього на те-
риторії республіки збудовано
бл. 50 нових пивоварних з-дів
і понад 1 тис. підприємств по
випуску безалкогольних напоїв
і розливу мін. вод. У зв’язку
з низькою транспортабельністю
і порівняно нетривалим періо-
дом зберігання продукції під-
приємства П. п. (крім розливу
мінеральних вод) будують у ра-
йонах високої концентрації на-
селення. Найбільші підпри-
ємства по вироби, пива в рес-
публіці : Київський пивзавод
№ 3, Євпаторійський, Запо-
різький, Чернігівський, Дніпро-
петровський пивзаводи. Великі
підприємства по випуску без-
алкогольних напоїв розміщені
в Києві, Запоріжжі, Одесі,
Дніпропетровську, Вінниці та
ін.; по розливу мін. вод — у
Закарп., Полтав., Харків., Львів.,
Донец. і Дніпроп. областях.
Респ-ці Крим. Р. О. Язиніна.
ПИЛОВА БУРЯ — природне
явище, яке виникає при посуш-
ливій погоді та сильних вітрах
і супроводиться розвіюванням
сухого шару грунту, піску та
пилу. Утворення П. б. значною
мірою залежить від особливо-
стей орографії та характеру
рослинного покриву. Горизон-
тальна протяжність районів,
охоплених П. б.,— від кількох
сотень метрів до тисячі кіло-
метрів, вертикальна — від кіль-
кох метрів до кількох кіло-
метрів. Швидкість вітру під
час П. б. перевищує 10 м с,
різко знижується видимість.
Тривалість П. б.— від чверті
години до кількох діб. На те-
риторії України П. б. бувають
переважно з березня до верес-
ня, взимку лише 1 — 2 рази
на десятиліття. Найчастіше
вони спостерігаються в районі
Херсон — Дніпропетровськ —
Мелітополь (пересічно 9 —12
днів на рік, іноді — понад
ЗО днів). П. б. завдають знач-
ної шкоди нар. г-ву, особливо
сільському, порушують робо-
ту транспорту. Серед заходів,
спрямованих на боротьбу з
П. б.,— створення захисних
лісосмуг, впровадження грун-
тозахисних сівозмін і безвід-
вального обробітку грунту тощо.
Літ.: Бучинский И. Е. Засухи, су-
ховеи, пьільньїе бури на У крайнє
и борьба с ними. К., 1970; Логви-
нов К. Т., Бабиченко В. Н., Кула-
ковская М. Ю. Опасньїе явлення
погодьі на У крайнє. Л., 1972; Пи-
лові бурі на Україні та боротьба з
ними. К., 1979; Природа Украин-
ской ССР. Климат. К., 1984.
В. М. Бабиченко.
ПИНЯНСЬКЕ ГАЗОВЕ РОДО-
ВИЩЕ — родовище в Симбір-
ському р-ні Львів, обл., у межах
Перед карпатської нафтогазо-
носної області. Пов'язане з аси-
метричною складкою у Сим-
бірському покриві Передка рпат-
ського прогину. Пром. газові
поклади містяться у п’яти го-
ризонтах неогенових (нижньо-
сарматських) пісковиків і алев-
ритів на глиб. 1500—2150 м.
Дебіт свердловин 10—315 тис.
м3 газу за добу. За хім. складом
газ в основному метановий
(метану 94,9—98,8 %). Густ.
газу по повітрю 0,564, ниж-
ча теплотворна здатність 35,4
МДж/м . Родовище експлуату-
ють з 1968.	В. В. Крот.
ПИРЯТИН — місто в пн.-зх.
частині Полтав. обл., райцентр.
Розташований на правому бе-
резі Удаю (прит. Сули, бас.
Дніпра). Залізнична станція,
вузол автомоб. шляхів. 18,2 тис.
ж. (1990). Згадується у літопи-
су під 1155, місто з 1781. По-
верхня хвиляста, з заг. похилом
до річки. Перевищення висот до
18 м. Пересічна т-ра січня
— 6,6 “, липня -|-20 . Опадів
500 мм на рік. Метеостанція.
У місті багато парків, скверів;
пам'ятка природи місц. зна-
чення — дуб звичайний. Пл.
зелених насаджень 90 га. У
П.— сироробний, овочесушиль-
ний, дослідний спеціалізований
з-ди, комбінати хлібопродуктів
та м’ясний, меблева і харчо-
смакова ф-ка тощо. Об'єкт ту-
ризму: пам’ятка архітектури —
собор Різдва, 1781.
Літ.: Бажан Г. О., Мельничен-
ко М. В. Пирятин. Путівник. Хар-
ків, 1988.	Л. О. Хомич.
ПИРЯТИНСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-зх. частині Полтав.
обл. Утворений 1923. Пл. 0,9
тис. км2. Нас. 41,4 тис. чол.,
у т. ч. міського — 18,2 тис.
(1990). У районі — м. Пирятин
(райцентр) та 41 сільс. населе-
ний пункт.
Зх. частина П. р. лежить на
Придніпровській низовині (по-
верхня низовинна, плоска),
східна — на підвищеній її ча-
стині — пологохвилястій, роз-
членованій ярами і балками
Полтавській рівнині (абс. від-
мітки досягають 160 м). Ко-
рисні копалини: кам. сіль,
піски, крейда, глини, торф. П. р.
розташований у межах Лівобе-
режно-Дніпровської лісостепо-
вої фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
6,6 , липня -|-20,0 . Період
з т-рою понад -}-10 становить
160 днів. Опадів 525 мм на рік,
найбільша кількість їх при-
падає на червень — липень.
Висота снігового покриву 10—
12 см. Метеостанція у Пиря-
тині. П. р. належить до недо-
статньо вологої, теплої агроклі-
матич. зони. По тер. району
протікають річки бас. Дніпра:
Удай з притоками Перевід і
Многа, Гнила Оржиця та Руда.
Долина Удаю значно заболо-
чена. В районі 73 ставки заг.
пл. водного дзеркала 338 га.
Найпоширеніші чорноземи ти-
пові малогумусні (57 % всіх
орних земель), чорноземи
реградовані, торфово болотні,
сірі лісові грунти. Пл. лісових
насаджень 6,8 тис. га. Основ-
ні породи: дуб (55 % вкритої
лісом площі), вільха, липа,
ясен. У П. р. Куквинський за-
казник у с. Повстині та Березо-
ворудський парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва у
с. Березовій Рудці (обидва —
респ. значення); 3 пам’ятки
природи і 2 заповідні урочища
(місц. значення).
Грабарівка
'авидівка
Сметрики	Сасинша
\фМалютинці І
Теплівка'
вище
В.кторГя Олександрівна^^
/ Пирятин
Нунвинськии заказник
Березоворудсьнии парк
( пам ятна садово- паркового
мис гецтва)
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Найбільші підприємства: пи-
рятинські сироробний, овоче-
сушильний, дослідник спеціа-
лізований, цегельний з-ди, хлі-
бопродуктів і м’ясний комбі-
нати, харчосмакова та меблева
ф-ки. С. г. спеціалізується на
вирощуванні зернових (озима
пшениця, ячмінь, жито, куку-
рудза), тех. (цукр. буряки,
соняшник), кормових культур,
овочівництві. Площа с.-г. угідь
(тис. га) — 63,2, у т. ч.
орні землі — 55,4, сіножаті і
пасовища — 7,6. Зрошується
405 га. В районі — 15 колгос-
пів та 7 радгоспів, у т. ч. рад-
госп-технікум в с. Березовій
Рудці; пирятинські птахофаб-
рика, інкубаторна станція. За-
лізничні станції: Пирятин, Гра-
ба рівка. Автомоб. шляхів 396
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 215 км. Об’єкти туризму:
собор Різдва, 1781, у Пирятині;
пам’ятка архітектури і садово-
паркового мистецтва 18—
19 ст.— садиба і парк (Березова
Рудка).	Л. О. Хомич.
ПИСЬМЕННЕ (до 1944 — Кіль-
мансталь) — селище міського
типу Васильківського р-ну Дні-
проп. обл. Залізнич. ст. Пи-
сьменна. 1,5 тис. ж. (1990).
Засн. 1884, с-ще міськ. типу
з 1957. Поверхня пологохвиля-
ста. Пересічна т-ра січня — Б,0 ,
липня 4-21,5 ’. Опадів 438 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
4,0 га. У П.— хлібоприймальне
підприємство.
ПИТЮРЕНКО Юхим Іванович
(6.Х 1928, с. Ганнівка Дніп-
роп. обл.) — укр* економ гео-
граф, доктор геогр* наук з 1981,
професор з 1987. Після закін-
чення 1951 Дніпроп. ун-ту вчи-
телював. У 1960 — 61 — у Київ,
н.-д. проектному ін-ті місто-
будування; 1961 —63 викла-
дав у Київ, ін-ті нар. г-ва.
Протягом 1963—70 працював
у Раді по вивченню продуктив-
них сил України; 1970—85 —
у Відділенні географії Інститу-
ту геофізики АН України (1984
—85 — зав, відділом географії
ПИРЯТИНСЬКИИ РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Вишневе Білоцертвці ,>68
Яи.ини

Харківц
Прихідьк
ПИШКІН
зо
Ю. І. Питюренко.
населення). Одночасно викла-
дав у Київ, ун-ті (1975—83).
З 1985	— у Київ, ін-ті
нар. г-ва (до 1988 — декан
ф-ту економіки праці та мате-
ріально-тех. постачання, зав.
кафедрою екон. географії та
екон. історії, з 1988 — професор
кафедри розміщення виробни-
чих сил). Осн. праці присвя-
чені розробці системного методу
дослідження географії населен-
ня, особливогтей міськ. розсе-
лення в Україні. Розробив типо-
логію систем розселення і нові
методи вивчення локальних,
обл. та регіональних систем
міськ. поселень, функціонально-
системну типологію міст, ви-
значив закономірності і погли-
бив концепцію взаємопов’яза-
ного розвитку тер. систем роз-
селення та виробництва.
Те.: Розвиток міст і міське роз-
селення в Українській РСР. (Особ-
ливості розвитку і розміщення,
типологія, територ. системи і пер-
спективи). К., 1972; Территори-
альньїе системні городских посе-
лений Украинской ССР. Методо-
логия и методики исследования,
анализ современного состояния,
закономерности и перспективні
развития. К., 1977; Системні рас-
селения и территориальная орга-
низация народного хозяйства. К.,
1983.
ПИШКІН Борис Андрійович
(3.1Х 1893, Казань — 29.1
1970, Київ) — укр. гідротех-
нік і гідролог, доктор техніч.
наук з 1943, професор з 1946,
чл.-кор. АН УРСР з 1951.
В 1924 закінчив Моск. с.-г.
академію ім. К. А. Тімірязєва.
В 1925 — 29 працював в Управ-
лінні водного г-ва Серед. Азії,
1929—35 — в н.-д. установах
і вузах Закавказзя, 1935 —
37 — зав. кафедрою Омського
с.-г. ін-ту. В 1937—41 і 1948—
59 викладав у Київ, гідроме-
ліоративному ін-ті (тепер Укр.
ін-т інженерів водного г-ва в
м. Рівне). В 1945—48 працю-
вав у секції водогосп. проблем
АН УРСР, з 1948 — керівник
відділу Ін-ту гідрології і гідро-
техніки (тепер Ін-т гідромеха-
Б. А. Пишкін.
ніки) АН України. Одночасно
з 1962 — зав. кафедрою гідро-
логії Київ, ун-ту. Осн. праці
присвячені питанням динаміки
берегів морів і водосховищ,
зокрема теорії гідродинаміки
прибережної зони, дії вітрових
хвиль на гідротех. споруди і
береги, а також питанням цир-
куляції двофазних потоків у
трубопроводах і ріках. Розробив
методи захисту берегів від за-
топлювання та розмивання, а
також захисту водозаборів і пор-
тів від замулювання та занесен-
ня. Створив новий наук, на-
прям — динаміку берегів водо-
сховищ. Автор ряду навчаль-
них посібників.
Те.: Лесосплав и лесосплавньїе
сооружения на реках Украиньї.
К., 1955 [у співавт.]; Проектиро-
вание защитньїх сооружений на
водохранилищах. К.,	1962 [у
співавт.]; Исследование вдоль бе-
регового движения наносов на
морях и водохранилищах. К.,
1967 [у співавт.]; Динамика бере-
гов водохранилищ. К., 1973.
М. М. Падун.
ПІВДЕННЕ — місто Харків-
ського р-ну Харків, обл. Розта-
шоване за 18 км на Пд. Зх.
від м. Харкова, залізнич. ст.
Комархвка. 9,9 тис. ж. (1990).
Виникло 1963 в результаті
об’єднання с-щ міськ. типу Ко-
марівки (засн. у 17 ст.) і Пів-
денного (засн. 1906). Поверхня
хвиляста, розчленована ярами
і балками. Пересічна т-ра січня
-7,4', липня 4-20,7е. Опадів
522 мм на рік. У межах міста
З ставки. Пл. зелених наса-
джень 213 га. В П.— ф ка
щіткових та пластмасових ви-
робів, Комарівський мол. з-д,
цехи мереф’янських з-дів буд.
матеріалів та хлібного. Входить
до рекреаційної зони Харкова,
діють 3 санаторії, 2 будин-
ки відпочинку.
ПІВДЕННЕ	ВІДДІЛЕННЯ
ВСЕСОЮЗНОЇ АКАДЕМІЇ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
НАУК ім. В. І. Леніна — регіо-
нальне відділення ВАСГНІЛ;
наук.-організаційний і методич-
ний центр, що здійснював комп-
лексне наук, забезпечення роз-
витку агропром. виробництва
У країни і Молдови. Створене
1969 у Києві. На його базі у
грудні 1990 засн. Українську
академію аграрних наук.
ПІВДЕННЕ ВОДОСХОВИ-
ЩЕ — водосховище у Криво-
різькому р-ні Дніпроп. обл.
Ств. 1961 у балці поблизу
м. Кривого Рога. П в.— ре-
зервне, вода до нього надхо-
дить по Дніпро — Кривий Ріг
каналу, далі її подають у си-
стему Криворізького водопро-
воду та у Кресівське водосхо-
вище (на р. Сакса гані). Дов-
жина П. в. 18,7 км, шир. до
1,15 км, пл. 11,3 км2, пересічна
глиб. 5,1 м, максимальна —
26 м. Повний об’єм 57,3 млн. м3.
Береги низькі, подекудй під-
вищені і розчленовані балками.
Мінералізація води 250—450
мг/л. Прозорість 120 — 200 см.
У зв’язку з коливанням рівня
води П. в. заростає слабо. З риб
водяться плітка, плоскирка,
лящ, короп та ін. Викори-
стовують для водопостачан-
ня Криворізького пром. ра-
йону, зрошування с.-г. угідь
та рибництва. Вздовж берегів
водосховища здійснюють лісо-
насадження. У зв’язку з біол.
забрудненням П. в. потребує
заходів щодо підвищення яко-
сті води.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ПІВДЕННЕ МІЖПАСМОВЕ
ЗНЙЖЕННЯ КРИМУ — між
гірне зниження між Головним
пасмом Кримських гір і Внут-
рішнім пасмом Кримських гір.
Простягається смугою від Чор-
норічинської улоговини на Зх
до г. Агармиш на Сх. Являє
собою чергування ерозійно-тек-
тонічних улоговин (Чорнорі-
чинська, Голубинська, Салгир-
ська, Білогірська, Тополівська,
Курська) завширшки до 15—
20 км і підвищених блоків
(Качинсько Курцівське піднят-
тя, відроги Довгоруківської ли-
ли та ін.). На пн. окраїнах
цих піднять — ерозійні зни-
ження завширшки до 1 — 5 км,
які відокремлюють їх від перед-
гірних пасом. Подекуди — ду-
бові ліси, щиблякові зарості;
переважають с.-г. угіддя, сади.
Г. 6. Гришанков.
південний берег криму
— узбережна смуга південно-
го схилу Головного пасма
Кримських гір. Простягається
неширокою (2 —12 км) смугою
на 150 км уздовж пд. узбе-
режжя Кримського п-ова (від
мису Айя на Зх. до Іллі мису
на Сх.). Для рельєфу II. б. К.
характерні гірські амфітеатри
(Алу штинськии, Гурзуфський,
Ялтинський, Латинським), го-
ри-від торженці (Кішка, Могабі,
Парагільмен), нагромадження
скель (хаоси), виходи вулканіч-
них порід — лаколіти (гори
Аюдаг, Кастель, Чамни-Бурун
та ін.) і давньовулканічні ма-
сиви (гори Пиляки, Карадаг).
У примор. частині П. б. К.
складається переважно із слан-
ців і пісковиків, вище по схи-
лу — з конгломератів та вап-
някіВе Розвинуті ерозійні форми
рельєфу, зсуви, обвали. Клімат
середземноморський з рисами
субтропічного. Пересічна т-ра
січня 4-2, 4- 4 , липня 4“24°.
Опадів 300—600 мм на рік.
Річки маловодні, порожисті,
з водоспадами (Учансу, Голов-
кінського водоспаду, Джур-
Джур). П. б. К. відзначається
своєрідністю природних ланд-
шафтів (див. Кримська півден-
нобережна субсередземноморсь-
ка фізико-географічна область).
На значних площах природну
рослинність замінено на парко-
ву, садову; виноградники і
плантації ефіроолійних куль-
тур. П. б. К. має важливе
значення для рекреації (див.
Ялтинський рекреаційний ра-
йон та Феодосійський рекреа-
ційний район). Для охорони
південнобережних ландшафтів
створено Ялтинський гірсько-
лісовий заповідник, заповідник
Мис Мартьян, Карадазький за-
повідник, ряд заказників респ.
значення.	О. В. Єна.
ПІВДЕННИЙ БУГ — ріка на
Пд. Зх. України, у Хмельн.,
Війн., Кіровогр., на її межі з
Одес. й у Микол, областях.
Довж. 806 км, пл. бас. 63 700
км2. Бере початок на Поділь-
ській височині на вис. 321 м над
р. м., впадає у Бузький лиман
Чорного моря. У верхів’ї рі-
ка тече заболоченою долиною
завширшки до 1,5 км, схили
пологі, подекуди залісені, вис.
З—15 м. Річище завширшки
10—15 м, глиб. 0,2—2,5 м,
швидкість течії невелика. У се-
ред. течії долина різко звужу-
ється до 200—300 м, утворю-
ючи каньйон з гранітними бере-
гами, вис. 20—30 м, іноді —
до 50 м. Річище дуже звивисте,
шир. 60—80 м, глиб, пересічно
2,5 м; є пороги. У нижній течії
П. Б. перетинає Причорномор-
ську низовину: долина тут роз-
ширюється, береги знижуються.
Заплава розчленована прото-
ками, рукавами, старицями.
Густота річкової сітки стано-
вить пересічно 0,35 км км?.
Осн. притоки: Бужок, Іква, Соб,
Удич, Синюха, Мертвовід, Ін-
гул (ліві), Вовк, Згар, Рів, Дох
на, Кодима, Гнилий Яланець
(праві). Живлення П. Б. мішане,
з переважанням снігового (у
верх, течії — бл. 50 % річного
ст оку, у пригирловій частині
до 80 %) та дощового. Харак-
31
ПІВДЕННИЙ
терні добре виражена весняна
повінь і дощові паводки про-
тягом року. Пересічна річна
витрата води в гирлі 108 м3/с,
річний стік — 3,39 км3. Замер-
зає у грудні, скресає у пер-
шій — другій декадах березня.
Льодостав нестійкий, у ниж.
частині в окремі роки його
немає. Пересічна мінералізація
води 300—500 мг/л, у ниж.
течії — до 1000—1500 мг/л.
П. Б. має велике нар.-госп.
значення. Воду використову-
ють для зрошування, водопо-
стачання. На ньому спору-
джено 13 невеликих ГЕС, ряд
водосховищ. Ріка судноплавна
у серед, і ниж. течії, регулярне
судноплавство від м. Возне-
сенська до Миколаєва. Розви-
нуте рибництво, у пониззі —
пром. рибальство. На П. Б.—
міста Хмельницький, Хміль-
ник, Вінниця, Первомайськ,
Вознесенськ. На берегах рі-
ки — бази відпочинку.
Літ.: Кремко А. А. По Южному Бу-
гу. Одесса, 1984.
О. О. Русинов.
південний економічний
район — великий економіч-
ний район. Розташований на
півдні України: омивається
Чорним і Азовським морями.
Включає Одеську, Миколаїв-
ську і Херсонську області та
Респ-ку Крим. Площа райо-
ну становить 113,4 тис. км2.
Нас.— 7786 тис. чол., у т. ч.
міське — 66 % (1991). Най-
більші міста: Одеса, Миколаїв,
Херсон, Сімферополь, Севасто-
поль, Керч. Ялта. У нац. складі
населення переважають україн-
ці. Значну питому вагу в усіх
областях становлять росіяни,
проживають також євреї, крим.
татари, білоруси, болгари, гага-
узи, молдавани, греки та ін.
Трудові ресурси району станов-
лять 1/7 працездатного насе-
лення України.
Більшу частину р-ну займає
Причорноморська низовина, на
•Пд.— Кримські гори. В районі
є поклади заліз, руди (Керчен-
ський залізорудний басейн/,
флюсових вапняків, буд. мате-
ріалів (вапняки, діорит, туфи,
граніт, трепел, діабази, піски
тощо), різних солей (солі Си-
ваша та солоних озер Крим-
ського п-ова, лиманів чорно-
морського узбережжя), які ви-
користовують у нар. г-ві. Знач-
ними є біол. ресурси Азовського
і Чорного морів, лиманів (риба,
водорості, молюски), нафтогазо-
ві родовища мор. шельфу, буд.
матеріали, хім. сировина. Вод-
ночас район мало забезпечений
прісною водою, паливними ре-
сурсами, деревиною.
Клімат на тер р-ну помірно-
континентальний (за винятком
вузької смуги Пд. берега Кри-
му з рисами субтропічного)
і характеризується більшими
тепловими ресурсами і біль-
шою посушливістю, ніж в ін.
екон. р-нах України. У зв’язку
з цим Пд. України сформувався
як район значного штучного
зрошування. Грунти здебіль-
шого родючі, переважають чор-
ноземи південні. Географіч-
не положення П. е. р. дуже ви-
Ріка Південний Буг.	ч
ін.), Саках, Красноперекопську
гідне. Багаті природні рекреа-
ційні ресурси сприяють значно-
му розвиткові курортно-турист-
ського комплексу респ. і між-
народного значення. Примор-
ське положення р-ну сприяє
розвиткові портових міст, мор.
транспорту. П. е. р. виділяє-
ться високим рівнем екон. роз-
витку індустріально-агр. на-
пряму.
В галузевій структурі пром-сті
найбільшим за кількістю зайня-
тих робітників (52 % зайнятих
в усій пром-сті району) і обсягом
вироблюваної продукції є ма-
шинобудівний комплекс (суд-
но-, верстато- і приладобуду-
вання, вироби, с.-г. машин,
машин для харч, та ін. галу-
зей). Осн. центри: Одеса, Ми-
колаїв, Херсон, Первомайськ,
Сімферополь, Севастополь. Хім.
пром-сть розвинута в Одесі
(мін. добрива, лакофарбова та
(з-ди: содовий, двоокису ти-
тану, хім. реактивів), у Херсо-
ні — нафтопереробка. У 80-х рр.
збудовано Миколаїв, глинозем-
ний з д.
Значного розвитку набули м’яс-
на і молокопереробна, рибна,
плодоовочеконсервна, олійно-
жирова, виноробна та ін. галу-
зі. На великих комбінатах
виробляється понад 30 % пло-
доовочевих консервів У країни
(Херсон, Ізмаїл, Одеса, Джан-
кой, Сімферополь та ін.); пере-
важну частину виноматеріалів
(найбільше об’єднання вино-
робної пром-сті «Масандра»).
В обласних центрах, а також
Севастополі, Феодосії, Керчі,
Євпаторії розміщено м'ясо- та
молокопереробні комбінати.
Рибна пром-сть розвинута в
Одесі, Ялті, Керчі, Вознесен-
ську. В легкій пром-сі і, яка дає
/з пром. продукції району, ви-
діляється вироби, вовняних
(Одеса) і бавовняних (Херсон)
тканин, а також взуття (Одеса).
У межах П. е. р. збудовано ве-
ликі ТЕС і ТЕЦ, Пд. Українську
АЕС (Микол, обл.), Каховську
ГЕС.
У територіальній структурі П.
е. р. більша частина пром. ви-
роби. припадає на Одес. обл.
(34 %) і Респ-ку Крим (27 %).
Недоліки в розвитку і розмі-
щенні пром-сті, незбалансова-
ність між вироби, та інфраструк-
турою (відсутність і низька
ефективність очисних споруд,
застарілі технології вироби, та
ін.) зумовили часте ускладнен-
ня екологічної ситуації в зонах
великих пром. вузлів.
Агропромисловий комплекс П.
е. р. характеризується багато-
галузевим, інтенсивним с. г.,
яке спеціалізується на вироби,
зерна (пшениця, кукурудза),
олійних (соняшник) і ефіро-
олійних культур, виноградар-
стві, овочівництві і садівництві,
а також на молочно-м’ясному
тваринництві (птахівництво на
пром. основі — вирощування
бройлерів). Посівна пл. (млн.
га, 1990) — 6,3, у т. ч. під зер-
ПІВДЕННИЙ
32
новими — 2,9, соняшником —
0,5. Значні площі (бл. 400 тис.
га) займають сади і виноград-
ники (найбільші площі в Одес.
обл. і Респ-ці Крим). Для забез-
печення водою населення, с.-г.
угідь, пром-сті П. е. р., особливо
Херсон, обл. і Респ-ки Крим,
значного розвитку набуло вод-
не г-во. Споруджено Каховське
водосховище, Північно-Крим-
ський канал, а також потужні
зрошувальні системи — Ка-
ховську, Інгулецьку та ін.
У районі розвинуті всі види
транспорту. У внутр. і особливо
зовнішньоторговельних зв’язках
України велика роль нале-
жить мор. (Одеса, Іллічівськ,
Миколаїв, Херсон, Ялта, Керч)
і річковим (Херсон, Нова Ка-
ховка, Ізмаїл, Рені) портам
району. Функціонує міжнар.
поромна переправа Іллі-
чівськ — Варна (Болгарія).
У П. е. р — Азово-Чорноморсь-
кий та Кримський рекреаційні
регіони (див. окремі статті).
Осн. напрямами перспективно-
го розвитку П. е. р.— є удоско-
налення його спеціалізації як
індустріально-агр. району, важ-
ливого трансп.-мор. і рекреацій-
ного регіону з розвинутим ку-
рортно-туристським г-вом.
В. В. Ковтун, Л. М. Борецький.
ПІВДЕННИЙ ПЕРЕВАЛ
міжгірна сідловина між Свя-
тою горою та Береговим хреб-
том, на Карадазі. Лежить на
вис. 360 м. Сідловина склада-
ється з глин. На схилах —
рідколісся з дуба пухнастого,
граба східного, глоду, шип-
шини; насадження сосни- Через
П. п. проходить дорога з
смт Планерського до смт Ку-
рортного. Розташований у ме-
жах Карадазького заповідни-
ка.	О. А. Клюкін.
ПІВДЕННОБЕРЕЖНІ струк-
турно-денудаційні ни-
ЗЬКОГІР’Я — геоморфологіч-
на підобласть Гірського Криму
геоморфологічної області струк-
турно-денудаційних гір. Про-
стягається смугою бл. 200 км
завдовжки, 0,5—18 км зав-
ширшки, збігається з пд. мак-
росхилом Кримських гір. Осно-
ву морфоструктури утворюють
тектонічні елементи Гірського
Криму склад часто-брилової
споруди — підняття зх. части-
ни Пд. берега і Туацьке. Вони
складені переважно флішовими
породами пізньотріасового —
ранньоюрського віку, а на
крайньому Зх. та Сх.— верх-
ньоюрськими вапняками і кон-
гломератами. Територія дуже
розчленована, з розвинутою
ерозійною і зсувною морфо-
скульптурою: глибокими долм-
нами-ущелинами, розчленова-
ними ярами, вододільними ос-
танцевими низькогір’ями, го-
рами-відторженцями, гірськи-
ми масивами, утвореними ін-
трузивними та виливними маг-
матичними породами, струк-
турно-денудаційними амфіте-
атрами та зсувними терасами.
Для зх. частини характерний
ступінчастий рельєф, сформо-
ваний зсувами і гравітаційно-
денудаційно переміщеними по
схилу пліоцен-антропогенови-
ми («масандрівськими») від-
кладами. Гори-відторженці
утворюють верхній виступ на
вис. 500—800 м (Мачук, Чака-
Тепе, Парагільмен, Нішан-
Кая) і середній виступ на вис.
200—500 м (Ласпі, Ай-Нікола,
Червоний Камінь). У нижній,
примор. смузі (200—300 м)
стабілізуючу роль відіграють
прибережні гребені-відторжен-
ці (гора Кішка, миси Сарич,
Ай-Тодор), а також вулкано-
генні масиви (мис Фіолент,
масив Карадаг) та лаколіти
(гори Аюдаг, Урага, Кастель).
На Сх. переважає ерозійно-
денудаційне низькогір’я, утво-
рене на флішових товщах. По-
над 70 % площі має похил
поверхні 5—ЗО". Тут розміщені
осн. кількість нас. пунктів, ре-
креаційних об’єктів і с.-г. угідь.
28,3 % площі займають по-
мірно круті схили (31—60°),
1,3 % — дуже круті (61—90 ).
Експозиція схилів переважно
пд., сх. і пд.-східна. Густота
розчленування рельєфу — бл.
0,2 км/км2, глиб, розчленуван-
ня 200—500 м. Із сучасних
переважають активні ерозійно-
денудаційні процеси, зсуви,
селі, обвали (у т. ч. сейсмо-
генні), осипища та абразія
берегів. Див. також карту до ст.
Геоморфологічне районування.
О. В. Єна, О. Г. Кузнецов.
ПІВДЕННО-БУЗЬКА ЗРОШУ-
ВАЛЬНА СИСТЕМА — меліо-
ративна система у Миколаїв-
ському і Веселинівському р-нах
Микол, обл. Буд-во здійснено
1968—75. Пл. зрошуваних зе-
мель 12,2 тис. га. Поверхня
рівнинна, розчленована яруж-
но-балковою мережею, з заг.
похилом на Пд. (різниця від-
міток переважно 25—ЗО м).
Грунти незасолені, представ-
лені чорноземами звичайними
малогумусними. Геол. розріз
складається з пліоценових ант-
ропогенових відкладів, верхня
частина яких — переважно лег-
кі та середні лесові суглинки.
Водоносний горизонт у центр,
і зх. частинах масиву — на
гЛиб. 6—7 м, у східній — понад
18 — 20 м. Джерелом живлення
в системі є р. Пд. Буг, воду з
якого насосною станцією (про-
дуктивність 6,5 м3/с) двома
нитками напірного водоводу
(довж. 2,24 км) подають на вис.
104,4 м у магістральний канал
(довж. 16,6 км). Канал діє за
схемою автом. водорегулюван-
ня «по верхньому б’єфу», що
забезпечує надійний водорозпо-
діл зверху вниз. Акумулюван-
ня технол. скидів води здій-
снюють у водосховищі, спору-
дженому в балці Березовій; воду
у водосховище подають ава-
рійним трубчастим водоскидом
(довж. 4,5 км). Підвідні канали
(заг. довж. 19,3 км) від магіст-
рального каналу до насосних
станцій підкачки є і міжгосп.
розподілювачами.
Щоб зменшити шкідливий
вплив системи на середовище,
виконано такі природоохорон-
ні заходи: магістральний канал
облицьовано протифільтрацій-
ними залізобетонними плита-
ми, укладеними на поліетиле-
нову плівку; міжгосп. розподі-
лювачі збудовано у залізобе-
тонних трубах, внутрішньогосп.
мережу — у сталевих й азбесто-
цементних трубах; на ділянках
з високим рівнем грунтових вод
(1,1 тис. га) створено горизон-
тальний дренаж; вздовж кана-
лів і меж сівозмін насаджено
лісосмуги. На зрошуваних зем-
лях вирощують зернові, овочеві
та кормові культури.
В. Д. Дупляк.
ПІВДЕННО-ДНІПРОВСЬКА
ТЕРАСОВА НИЗИННА ФІЗИ-
КО-ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
— природна область Лівобе-
режно-Дніпровської лісостепо-
вої фізико-географічної провін-
ції, в межах Полтав. обл. Роз-
ташована на Придніпровській
низовині. У геоструктурному
відношенні пов’язана з Дніп-
ровсько-Донецькою западиною.
Порівняно з Пн.-Дніпровською
областю вона менше зволожена,
має вищі літні т-ри та випаро-
вуваність, більшу заг. засоле-
ність грунтів і вод. Тут поши-
рені місцевості: заплавні з
лучними, лучно-чорноземними
солончакуватими грунтами, бо-
лотами і торф’яниками; борові
(на лівобережжі рік Сули, Псла,
вздовж Дніпра). Найвищий рі-
вень займають лесові терасні
рівнини з потужними малогу-
мусними чорноземами, лучно-
чорноземними солонцюватими
грунтами з залишками злаково-
різнотравних степів на схилах
балок. Переважає с.-г. природо-
користування. Поділяється на
два фізико-географічні ра-
йони.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНА РІВ-
НИНА — частина Північно-
Кримської рівнини на Пд. Зх.
Керченського півострова. Об-
межена Парпацьким гребенем.
Переважні висоти — 20—80 м,
деякі височини (напр., г. Дюр-
мень) та грязьові вулкани
(Джау-Тепе) підносяться до
107—119,6 м. Рельєф полого-
хвилястий; густо розчленована
річками. Складається з глин.
Є солоні озера: Узунларське,
Кояське, Качик та ін. Вкрита
полиново-злаковою степовою
рослинністю. Переважають с.-г.
угіддя.	І. Г. Губанов.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІД-
ДІЛ РОСІЙСЬКОГО геогра-
фічного ТОВАРИСТВА
один з підрозділів Російського
геогр. т-ва, який було засновано
в Києві 1873. З перших років
існування відділ організував
експедиційні дослідження тер.
України, зокрема вивчення
природних умов краю, у т. ч.
33
ПІВДЕННО-ПОДІЛЬСЬКА
ГЄОЛ. будови і роль* фу (К. М.
Феофілактов), клімату (О. В.
Клосовськии), а також геогра-
фії населення і етнографі
(П. П. Чубинський). Значну
увагу відділ приділяв геогра-
фії Києва. Видавав наук, праці.
Наказом Олександра II відділ
1876 було ліквідовано. 1947 у
Києві було створено Україн-
ський філіал Географічного
товариства СРСР (з 1991 —
Географічне товариство Ук-
раїни).
О. V/. їіиринич.
ІПВД ЕННО-3 АХ ІДН ИII ЕКО-
ЛОМІЧНИИ РАЙОН — вели
кий економічний район.
Розташований головним чином
на території Правобережної
України. Включає 13 адміні-
стративних областей, серед яких
7 західних, возз’єднаних з
УРСР 1939—45,— Вінницька,
Волинська, Житомирська, За-
карп., Івано-Франківська, Київ-
ська, Львівська, Рівнен., Тер
ноп., Хмельн., Черкаська, Чер-
нівецька, Чернігівська (див.
окремі статті про області). П.-З.
е. р. найбільший на Україні за
площею і населенням серед
трьох великих екон. районів.
Площа 269,4 тис. км2. Нас.
22 304 тис. чол., у т. ч. місько-
го,— 35 °0 (1991). Найбільші
міста: Київ. Львів, Вінниця,
Черкаси, Чернігів, Житомир,
Луцьк, Рівне, Хмельницький,
Біла Церква, П.-З. е. р. має
великі трудові ресурси (понад
2 5 всього працездатного насе-
лення республіки). Природні
умови і ресурси району різно-
манітні й сприятливі для інтен-
сивного економічного і соціаль-
ного розвитку, зокрема пром-сті
й агропромислового комплексу.
Район міститься у двох гео-
графічних зонах; мішаних лісів
(Полісся) та лісостеповій і част-
ково — в межах гірської країни
Карпат. Пн. його частина зай-
нята Поліською низовиною та
Придніпровською низовиною,
центр, і пд. частини лежать
па Придніпровській височині.
Волинській височині та Поділь-
ській височині. На крайньому
Пд. Зх.— Карпати Українські.
Родовища кам. вугілля (Львів-
сько-Волинський кам янову-
гільний басейн), природного
газу і нафти (у Львів., Івано-
Фр. та Черніг. областях), сірки,
кам’яної і калійної солей, као-
ліну, а також високої якості
буд. і декоративного каменю
(граніт, базальт, мармур). Клі-
мат в цілому помірно конти-
нентальний з менш жарким
літом і теплішою зимою ніж
в ін. р-нах республіки. Грунти
переважно родючі — різні під-
типи чорноземів, лучно-чорно-
земні та сірі лісові (лісосте
пова зона р-ну), дерново-слабо-
підзолиеті, на Поліссі — їли
нисто-пііцані і піщані, заболо-
чені. Значні рекреаційні ре
сурси (Придніпров’я, Поділля,
Передкарпаття і Закарпаття), у
т. ч. численні джерела ліку-
вальних мін. вод (нафтуся, по-
ляна квасова, лужанська, сва-
лява та ін. в Карпатах,
радонові води на Вінниччині,
Київщині та ін.). Велике багат-
ство р-ну — родючі чорноземи
та лісові ресурси. Геогр. поло-
ження р-ну, грунтово-кліма-
тичні та ін. природні умови
здавна сприяли заселенню те-
риторії, виникненню тут старо-
давніх міст — Києва, Черні-
гова, Львова, Луцька, Дрого-
бича, Ужгорода та ін.
За спеціалізацією район виді-
ляється як індустріально-аграр-
ний з потужним агропромис-
ловим комплексом. Економіка
р-ну спирається на створену
в основному за післявоєнні роки
наливно-енерг. базу. Це ву-
гільна, нафтова і газова
пром-сть, потужні ТЕС — Три-
пільська і Ладижинська, київ-
ські ТЕЦ-5 і ТЕЦ 6, Київська
і Канівська ГЕС, Добротвірська
і Бурштинська ДРЕС, об'єд-
нані в енергетичну систему
«Мир»; ГЕС на Дністрі; АЕС
Чорнобильська, Рівненська і
Хмельницька. В пром-сті най-
більше розвинутий маш.-буд.
комплекс.
Осн. центри: Київ, Львів, Він-
ниця, Тернопіль, Луцьк, Жито-
мир, Чернігів. Набули розвитку
верстатобудування, приладобу-
дування, електротех. пром-сть,
автомобілебудування (автобу-
си), с.-г. машинобудування, лі-
такобудування та ін. галузі. Під-
приємства приладобуд., елект-
ротех. пром-сті та ін. галузей
машинобудування споруджено
в багатьох середніх і малих
містах району. Значне місце
посідає хіміко-лісовий комп-
лекс та вироби, буд. матеріа-
лів. З 60-х рр. значного роз-
витку набули гірничодобувна
пром-сгь (Калуш, Новий Роз-
дол, Яворів та ін.), вироби,
мін. добрив і продуктів органіч-
ного синтезу (Вінниця, Рівне,
Черкаси, Калуш, Івано-Фран
ківськ), шинна і гумотех. виро-
бів пром-сть (Біла Церква).
Деревообробна пром-сть, зокре-
ма меблева, розміщена в зх.
областях (Ужгород, Мукачеве,
Івано-Франківськ та ін.), а та-
кож у всіх великих містах.
Створено багатогалузеву легку
пром-сть. У районі зосереджено
все респ. вироби, хім. волокон
(Київ, Чернігів, Житомир та
ін.), лляних тканин (Житомир,
Рівне), 75 % вироби, шовкових
тканин.
Агропромисловий комплекс
П.-З. е. р. характеризується
значними масштабами. На ра-
йон припадає 49 % продукції
рослинництва і тваринництва
України. Посівна площа ста-
новить 13 млн. га, в т. ч. під
зерновими (пшениця, ячмінь,
кукурудза та ін.) — 6 млн. га,
цукр. буряками — 1,1 млн. га,
картоплею — 1 млн. га (понад
65 с0 посівних площ респуб-
ліки). В усіх областях розви-
нуте садівництво; на Закарпат-
ті — виноградарство. Тварин-
ництво мол. і м’ясо-мол. напряму
(скотарство, свинарство, вівчар-
ство, птахівництво). У комп-
лекс1 з с. г. розвинулася хар-
чова індустрія в містах і в
сільс. місцевості. П.-З. е р.—
найбільший в Укра-ні по ви-
роби. цукру з цукр. буряків
(4,4 млн. т, 65 % респ. вироби.,
1990), м'яса, масла тваринно
го, молока, плодів, овочів та
ін. харч, продукції. Розвинуті
всі види транспорту (крім мор-
ського). По тер. району про-
кладено газо- і нафтопроводи,
у т. ч. магістральні «Дружба»,
газопроводи «Союз», Урен-
гой — Помари — Ужгород, еле-
ктроенерг. та ін. комунікації в
зарубіжні країни.
Важливими проблемами пер-
спективного розвитку П. 3. е. р.
є дальша інтенсифікація пром.
і с.-г. вироби., здійснення захо-
дів щодо ресурсозбереження
та охорони с.-г. земель, лісів
Карпат і підвищення ефектив-
ності осушених земель Полісся,
а також збалансований розви-
ток пром. вузлів і екон. під-
районів.	Л. \1. Борецький.
О. І. Несіерук.
ПІВДЕННО-МОЛДАВСЬКА
СХИ. ІОВО ВИСОЧЙННА ПІВ-
Н1ЧНОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕ-
ОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
природна область Дністровсько-
Дніпровської північностепової
фізико географічної провінції.
Охоплює пд. відроги Централь-
номолдавської височини, в Одес.
обл. України і Молдові. У гео-
структурному відношенні по-
в’язана зі схилом зх. окраїни
Причорноморської западини.
Для області характерні хвиля-
стий, дуже розчленований рель
єф (глибина ерозійного врізу
100 м), найбільші для пд. сте-
пової зони теплові ресурси,
розвинуті глибокі і звичайні
малогумусні розорані чорно-
земи, гірницеві ліси (світлі
схилові сухі діброви з дуба
пухнастого), антропогенна змі-
неність природно-тер. комплек-
сів. Ландшафтну структуру об-
ласті утворюють місцевості:
привододільних хвилястих рів-
нин, розчленованих долинами
і балками, розорані; яружно-
балкові (гол. чин. у Придні-
стров’ї), зі змитими чорнозе-
мами і сухоетеповою рослин-
ністю (чебрецеві угруповання);
ерозійно-схилові великих балок
і річкових долин, зі змитими
грунтами та ксерофітами', над-
заплавно-терасні (трапляються
фрагментарно на лівобережжях
річок) з розораними глибокими
чорноземами; заплавні з луч-
ностеповими урочищами, з со-
лонцюватими алювіальними
та алювіально-карбонатними
грунтами. Переважає с.-г. при-
родокористування (садівництво,
виноградарство, вирощування
тех. культур). У межах обла-
сті — Староманзирський заказ-
ник респ. значення.
І). М Пащенко.
ПІВДЕННО ПОДІЛЬСЬКА ВИ-
СОЧИНИ А	ЛІСОСТЕПОВ А
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Дністровсько-Дніпровської лі-
состепової фі зико-географічної
провінції, на вододілі басейнів
рік Дністра, Південного Бугу.
Тилігцлу, Великого Куяльнику
та Малого Куяльнику. Охоп-
лює Пд. Сх. Подільської ви-
сочини, в межах Одес., Бінн.,
Микол, і Кіровогр. областей.
У геоструктурному відношенні
пов’язана з пд. схилом Укра-
їнського щита. Відмінності в
орографії області, припідня-
тість пн. частини та значна
розчленованість річковими до-
линами зумовлюють заг. ха-
рактер ландшафтної диферен-
ціації на щвнічнолісостепові
та південнолісостепові ланд-
шафти. На Пн. області пере-
важають хвилясті розчленовані
лесові височини з сірими лісо
вими та тем но-сі рими опідзо
леними грунтами, грабовими
дібровами, ярами та балками,
врізані в кристалічні породи;
на Пд.— дуже розчленовані
лесові рівнини з типовими ма-
логумусними та опідзоленими
чорноземами, з масивами гра-
бових дібров, ярами та балка-
ми, врізані в балтські відклади.
Осн. місцевості: межирічні хви-
лясті рівнини з середньогумус-
иими чорноземами; схилов1
яружно-балкові; терасні з чор-
ноземно-лучними та лучно-чор-
ноземними грунтами; заплавні
з лучними, лучно болотними
грунтами, заплавними лісами.
Переважає с.-г. природокори-
стування. С.-г. угіддя займають
70—85 % площі області. Важ
ливе значення мають протиеро-
зійні меліорації.
ПІВДЕННО-ПОДІЛЬСЬКА
СХИЛОВО-ВИСОЧ.ПІША ПІВ-
НІЧНОСТЕПОВ А ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
природна область Дністровсько-
Дніпровської північностепової
фі зико-геог рафічної провінції.
Охоплює пд. відроги Поділь-
ської височини, в межах Одес.
і Микол, областей. У геострук-
ПІВДЕННО-ПОЛІСЬКА
34
турному відношенні пов’язана
з пд.-зх. схилом Українського
щита. Для області характерні
хвилястий, розчленований (у
Придністров’ї — дуже розчле-
нований) рельєф, м’який для
північно-степових ландшафтів
клімат, значна мінералізація
грунтових вод, поширення ксе-
рофітів і петрофітів, значна
госп. (переважно с.-г.), зміне-
ність природно-територіальних
комплексів. Ландшафтну стру-
ктуру області утворюють місце-
вості: хвилястих привододіль-
них рівнин (з найбільшою хви-
лястістю у Придністров’ї) з
розораними звичайними серед-
ньогумусними чорноземами,
подекуди змитими; яружно-
балкові (глибина розчленуван-
ня 50—60 м), зрідка з байра-
ками, зі змитими грунтами,
трав'янистими степовими і луч-
но-степовими угрупованнями
схилів та днищ балок; долин-
но-схилові еродовані, лісоме-
ліоровані (розвинуті вузькими
смугами вздовж річок Кучур-
гану, Тилігулу, Пд. Бугу та
ін.) і великих балок з дуже
змитими грунтами, численни-
ми ярами, подекуди зсувами,
з сухолюбною, рідше — ка-
менелюбною рослинністю; над-
заплавно-терасні (гол. чин. на
Пд. області) з розораними
звичайними чорноземами, по-
линово-злаковою рослинністю;
заплавні, розорані, з чорнозем-
но-лучними та лучними солон-
цюватими грунтами. Перева-
жає с.-г. природокористуван-
ня.	В. М. Пащенко.
ПІВДЕННО-ПОЛІСЬКА ОБ-
ЛАСТЬ ПЛАСТОВО-АКУМУ-
ЛЯТИВНИХ НИЗОВИННИХ
РІВНИН — геоморфологічна
область на Пн, Зх. України,
у межах Волин., Рівнен., Жи-
том., Київ, областей. Орогра-
фічно відповідає Поліській ни-
зовині. Поверхня має похил
з Пд. на Пн. Середні абс. вис.
від 200 — 220 до 120—140 м;
максимальні — до 316 м на
ізольованих височинах (Слове-
чансько-Овруцький кряж), які
мають відносні перевищення
20—120 м; мінімальні — у до-
лині Дніпра — 100 м.
В тектонічному відношенні роз-
ташована у межах Українсько-
го щита, зокрема на його зх.
і пн.-сх. схилах. У геол. будові
беруть участь осадочно-ефузив-
ні, інтрузивні та ультрамета-
морфічні протерозойські утво
рення, що в центр, частині
виходять на денну поверхню
або перекриті тонким шаром
антропогенових порід, на Зх,
і Сх.— осадочною товщею по-
рід юрського, крейдового, па-
леогенового, неогенового та
антропогенового віку. Антро-
погеновий покрив представле-
ний моренними суглинками,
супісками, водно-льодовикови-
ми алювіальними піщано-супі-
щаними породами, еоловими
пісками, подекуди — лесовими
породами.
Морфоструктура області гете-
рогенна. Її утв. успадковано-від-
роджена морфоструктура цо-
кольних рівнин Українського
щита, обернена морфострукту-
ра пластово-акумулятивних
рівнин його зх. схилу та успад-
кована морфоструктура плас-
тово-акумулятивних рівнин
пн.-сх. схилу щита. Формуван-
ня рельєфу відбувалося за умов
піднять, амплітуди яких за нео-
ген-антропогеновий час станов-
лять 160 — 260 м. Морфоскульп-
тура представлена комплексом
зональних і азональних форм
рельєфу. До зональних нале-
жать реліктові середньоантро-
погенові льодовикові (кінцево-
моренні горби, ками, друмліни,
екзараційні форми) та водно-
льодовикові (дельти, прильодо-
викові озера, зандрові конуси
тощо) форми рельєфу, до азо-
нальних — флювіальні (річко-
ві долини бас. Дніпра з трьома
надзаплавними терасами та за-
плавою), еолові (горби, дюни,
пасма), карстові (лійки) та ін.
форми рельєфу. Вік рельєфу
льодовикової групи — серед-
ньоантропогеновий, флювіаль-
ного, карстового та еолового —
пізньоантропогеновий, голоце-
новий. З сучас. екзогенних про-
цесів поширені ерозія та акуму-
ляція у річкових долинах,
заболочування, абразія, обвали,
зсуви, карст, перевіювання, з
антропогенних форм рель-
єфу — кар’єри, канали, терико-
ни, невеликі штучні водойми,
дамби. У межах області ви-
ділено підобласті: Пригіятсько-
Волинська моренно-зандрови і
те рас на рівнина, Житомирська
денудаційна моренно-зандрова
рівнина, Київська моренно-
зандрова рівнина. Див. карту
до ст. Геоморфологічне райо-
нування.	В. П. Палієнко.
ПІВДЕННО-ПРИДНІПРОВ-
СЬКА ВИСОЧЙННА ЛІСОСТЕ-
ПОВА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧ-
НА ОБЛАСТЬ природна об-
ласть Дністровсько-Дніпров-
ської лісостепової фізико-гео-
графічної провінцій Охоплює
з пн. і пн.-зх. частини Кіровогр.,
вузькі смуги Черкас, і Одес. об-
ластей. Розташована на Пд.
Придніпровської височини і
займає межиріччя Дніпра та
Південного Бугу. Геоструктур-
по тер. області приурочена до
центр, частини У критського
щита. Орографічно являє собою
підвищену, пологохвилясту еро-
довану рівнину (еродовані зем-
лі досягають 50 % площі об
ласті).
У ландшафтній структурі об-
ласті поєднуються вододільні
слабохвилясті місцевості з ти-
повими чорноземами і темно-
сірими опідзоленими грунта-
ми, розорані. На яружно-балко-
вих місцевостях переважають
еродовані сірі лісові грунти
під лісами та чагарниками, а
також чорноземи під лучними
степами. Тут поширені й місце-
вості давніх прохідних долин.
Переважає с.-г. природокори-
стування (орні землі становлять
понад 70 % від заг. площі зем.
угідь). Область поділяють на
З фізико-геогр. райони. У ме-
жах її розташований дендро-
парк — Софіївка.
Л. М. Шевченко.
ПІВДЕННО-ПРИДНІПРОВСЬ-
КА ДЕНУДАЦІЙНА рівни-
на — геоморфологічна під-
область Придніпровсько При-
азовсько» області цокольних
пластово-денудаційних висо-
чин та пластово-акумулятив-
них підвищених рівнин, на
лівобережжі меридіональної ді-
лянки долини Дніпра, у межах
Дніпроп. і Запоріз. обл. Абс.
відмітки вододілів — від 128 м
на Пн. до 212—239 м на Пд.;
мінімальні — в долинах Дніпра
(12—14 м) і Самари (64—106
м). Заг. похил поверхні — з Пд.
на Пн. В рельєфі переважа-
ють плоскі вододільні межи-
річчя Дніпра — Вовчої, Вов-
чої — Самари і Гайчуру — Мо-
крих Ялів.
У геоструктурному відношенні
підобласть розташована в ме-
жах Приазовського блоку та
Оріхово-Павлоградської зони
Українського щита. Кристаліч-
ні породи подекуди виходять на
денну поверхню в річищі і на
берегах Дніпра нижче Дніп-
рогесу, а також у долинах ма-
лих річок і у великих балках.
Осадочний покрив максималь-
ної потужності 250 м склада-
ється з порід крейдового, палео-
генового та неогенового віку.
Антропогенові відклади потуж-
ністю до 30 - 40 м вкривають
усю територію і представлені
гол. чин. еолово-делювіальними
породами лесової формації, а
також алювіальними утворен-
нями річкових долин. Підоб-
ласть розташована в межах ус-
падкованої морфоструктури цо-
кольної рівнини щита (при-
дніпровський геоморфологіч.
рівень). За неотектонічнпм ра-
йонуванням, тут межують зони
постійних помірних (150—200
м) і слабких (менше 100 м)
неотектонічних піднять, дифе-
ренційованих міоценових опу-
скань і післясарматських під-
нять (100—200 м) та дифе-
ренційованих міоценових опу-
скань і відносно слабких (до
100 м) післянонтичних під-
нять. Зональна морфоскульп-
тура представлена лесовими
рівнинами позальодовикової
зони.
У палеогеново-неогенових по-
родах річкові долини мають
широке дно, заокруглені схили
з вираженою асиметрією. В мі-
сцях розвитку кристалічних
порід долини звивисті, часто
дуже звужені, а схили стрімкі.
Ущелиноподібні ділянки часто
чергуються з розширеними (до-
лини Вовчої, Кінської, Верх.
Терси, Гайчуру). В долинах
річок налічують від однієї
до чотирьох — п’яти надза-
плавних терас. Особливо великі
тераси має долина р. Самари.
Дніпровські та Кінські плавні
нині затоплені водами Ка-
ховського водосховища, а по-
роги — Дніпровським водосхо-
вищем. Екзогенні рельєфоутво-
рюючі процеси: розвиваються
ерозія, зсувні процеси (праві
схили долини Кінської і неве-
ликих річок — лівих при-
ток Дніпра, лівий берег у вер-
хів’ї Каховського водосхови-
ща); поширені суфозійно-про-
садочні явища в товщі лесів;
з природно-антропогенних про-
цесів спостерігаються абразія
берегів водосховищ і підтоплю-
вання земель.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
М. Є. Бирщевськиа.
ПІВДЕННО-ПРИЧОРНОМОР-
СЬКО-ПРИАЗОВСЬКА ПРИ-
БЕРЕЖНО-МОРСЬКА 1 ДЕЛЬ-
ТОВА РІВНИНА — геоморфо-
логічна підобласть на Пд. При-
чорноморської області пласто-
во-акумулятивних і пластово-
денудаційних низовинних рів-
нин. Розташована вздовж уз-
бережжя Чорного і Азовського
морів (пд. частини Одес.,
Херсон., Микол., Запоріз. і До-
нец. областей) і на рівнинній
території Республіки Крим.
Охоплює пд. (наіїнижчу, вис. до
50—60 м) частину Причорно-
морської низовини. В гео-
структурному відношенні від-
повідає Причорноморській за-
падині та Південноукраїнській
моноклшалі. Морфогенетично
тут представлені акумулятивні
мор., алювіальні, алювіально-
дельтові, у рівнинній частині
Кримського п-ова — окремі
пролювіальні рівнини антропо-
генового віку. Рівнини слабо-
розчленовані яружно-балковою
сіткою від 5—10 до 20—ЗО м
завглибшки. Виділяють 3 осн.
акумулятивні рівні з абс. висо-
тами 60—10, 40—0, 10—0 м.
Заплави річкових долин широ-
кі, переходять у плоскі дельти.
Про занурення прибережної зо-
ни свідчать численні озера та
лимани — затоплені гирла рі-
чок і балок, затоплені прибе
35
ПІВНІЧНО-ДОЛИНСЬКЕ
режні ділянки терас на шель-
фі. У гирлах великих лиманів
встановлено три поховані алю-
віальні тераси. Ерозійні форми
рельєфу поширені мало, пред-
ставлені широкими балками
зі слабо похилими схилами
(2 — 5 ). Піщані дельти по-
декуди (напр., пізньоантропо-
генова дельта Дніпра) усклад-
нені еоловими формами рель-
єфу. На покривних лесах поши-
рені карстово-суфозійні форми
рельєфу, поди та степові блюд-
ця. Своєрідним є рельєф При-
сиваської лиманно-мор. низо-
винної рівнини (висоти 0,5 —
40 м), що відображає будову
затопленої морем хвилястої
рівнини з давньобалковим рель-
єфом. Поширені прибережно-
мор. форми рельєфу. Із сучас.
природних процесів переважа-
ють річкова, дельтова, при-
бережно-мор. та еолова акуму-
ляція; абразія, зсування, об-
валювання мор. берегів і де-
фляція грунтів, суфозія. До
антропогенних сучас. проце-
сів належать підтоплювання і
вторинне засолювання терито-
рій, утв. форм рельєфу, пов’я-
заних із спорудженням штуч-
них водойм, каналів тощо.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
Е. Т. Палієнко.
ПІВДЕННОСТЕПОВА АГРО-
ГРУНТОВА ПІДЗОНА — ча-
стина степової агрогрунтової
зони в межах Одес., Микол.,
Херсон, областей, пд. районів
Дніпроп. і Запоріз. обл. та Респ-
ки Крим. Пл. 5400,0 тис. га
(8,9 % тер. України). Розташо-
вана в основному на Причорно-
морській низовині. Грунти під-
зони формуються в умовах
більш посушливого помірно
континентального клімату, ніж
північностепової підзони, пере-
важно рівнинного рельєфу з
численними подами, в минуло-
му під типчаково-ковиловою
степовою рослинністю, тепер —
під впливом інтенсивної госп.
діяльності людини (розораність
підзони бл. 80 %). Гідротерміч-
ний коефіцієнт (за Селяниновим)
становить 0,75, пересічна гли-
бина промерзання грунту 36
см. Річна сума опадів 396 мм.
З грунтоутворюючих порід най-
поширеніші леси, трапляють-
ся також глини, вапняки,
алювіальні відклади. У с. г.
використовують 4152,0 тис. га.
У структурі грунтового покри-
ву с.-г. угідь переважають чор-
ноземи південні (займають
80 % площі), які вкривають
вододільні простори. З них
солонцюваті види становлять
22,2 %, змиті — 25,0 %, де-
фльовані — 4,6 %. Подекуди
поширені чорноземи на елювії
карбонатних порід, на щільних
глинах і пісках. Грунтовий по-
крив подів представлений луч-
но-чорноземними оглеєними та
дерновими поверхнево-глейо-
вими осолоділими грунтами.
У заплавах формуються алю-
віальні лучні й лучно-болотні
грунти, на терасах — лучно-
чорноземні і лучні, серед них
переважають солонцюваті та
засолені види. Тут виділяють
4 агрогрунтові провінції: При-
дунайську, Азово-Причорно-
морську, Кримську та Керчен-
ську (див. окремі статті).
М.. І. Полупан.
ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКА
МОНОКЛІНАЛЬ — геол. стру-
ктура на Пд. України. З Пн.
обмежена Українським щитом,
на Пд. простягається приблиз-
но до широти Тарханкутського
п-ова. Почала формуватися в
серед, міоцені і складена серед-
ньоміоценово-антропогеновими
карбонатно-теригенними від-
кладами, потужність яких
збільшується у пд. напрямі.
Породи залягають полого з на-
хилом на Пд. і плащоподібно
перекривають давніші структу-
ри (Причорноморську запади-
ну, Причорноморську групу
прогинів). У рельєфі відповідає
Причорноморській низовині на
Сх. від меридіана м. Білгорода-
Дністровського. О. С. Ступка.
ПІВНЙЦЬКА Марія Степанів-
на (16.XI 1937, м. Камінь-
Каширський Волин. обл.) —
вчителька географії, заслужена
вчителька України з 1973.
Закінчила 1964 Львівський уні-
верситет. З 1961 викладає
географію в Камінь-Кашир-
ській серед, школі. З 1984 —
вчитель-методист. На уроках
географії і в позакласній ро-
боті приділяє велику увагу
патріотичному і природоохо-
ронному вихованню учнів. До-
свід роботи узагальнено Волин.
обласним ін-том удосконалення
вчителів.	В. П. Корнсєв.
ПІВНІЧНА ЧЕРВОНА БАЛ-
КА — ландшафтний заказник
респ. значення (з 1983). Роз-
ташований на околиці м. Кри
вого Рога Дніпроп. обл. Пере-
буває у віданні Криворізького
рудоуправління. Пл. 28 га.
Охороняється степова балка,
на мальовничих схилах якої
спостерігаються унікальні ви-
ходи докембрійських порід кри
ворізької серії (пісковики, квар-
цити, сланці). Рослинний по-
крив типовий для правобереж-
ного з лаково-лучного степу; з
рідкісних видів зростають ко-
вила волосиста, ковила Лессін-
га, астрагал мохнатоквітковий,
крокус сітчастий, занесені до
Червоної книги України. Є міс-
цем оселення численних виців
корисної ентомофауни.
В. П Давидок.
північний одеський мис
— мис на пн.-зх. узбережжі
Чорного м. Обмежовує з Пн.
Сх. Одеську зат. Вдається в
море на 400 м. Вис. до 56 м.
Складається з глин, вапняків
і лесовидних суглинків. Має
східчасті обриси, типові для
абразійно-зсувних берегів. Біля
його підніжжя — вапнякові
брили, що продовжуються у
вигляді підводного пасма. На
П. о. м. встановлено Лузанов-
ський світловий знак.
Ю. О. Амброз.
ПІВНІЧНО-ДНІПРОВСЬКА
ТЕРАСОВА НИЗОВЙННА ЛІ-
СОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕО-
ГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ — при-
родна область Л вобережно-
Дніпровської лісостепової ф’
зико-географічноі провінції.
Розташована на лівобережжі
Дніпра, в межах Київ., Чер-
ніг., Сум., Полтав. і Черкас,
областей. У геоструктурному
відношенні пов’язана з Дніп-
ровсько-Донецькою западиною.
Осн. риси ландшафтів області
пов’язані з антропогеновими
відкладами (алювіальними, ле-
совими та водно-льодовикови-
ми), наявністю різновікових те-
рас, що зумовили диференціа-
цію природно-тер. комплексів
області на кілька рівнів. Най-
поширеніші місцевості: лесово-
терасні рівнини з потужними
малогумусними чорноземами;
терасних рівнин з сірими лісо-
вими грунтами, майже повні-
стю розорані; лесово-терасні та
моренно-лесові з опідзоленими
і малогумусними чорноземами;
борові (в долинах річок Тру-
бежа. Супою, Сули, Хоролу,
Псла та ін.); заплавні (у до-
лині Дніпра та його приток),
що складаються з алювіальних
пісків з прошарками супісків,
суглинків і похованих грунтів;
зайняті вони переважно різно-
травно-злаковими і злаковими
луками. Заплавні заболочені
ландшафти меліоровані. Тут діє
одна з найбільших у республіці
Трубізька осушувально-зволо-
Північний Одеський мис.
Заказник Північна Червона Балка.
Ковила Лесснга.
Крокус сітчастий.
жувальна система. Виділяють
також ландшафти надзаплав-
но-терасних рівнин, плоских,
дрібнозападинних, слабодре-
нованих, з добре вираженим
остепненням; давні прохідні
долини з лучно-солончаковими
грунтами та солонцюватими
чорноземами. Переважає с.-г.
природокористування.
Л. М. Шевченко.
ПІВНІЧНО-ДОЛИНСЬКЕ
НАФТОГАЗОВЕ РОДОВИЩЕ
— родовище в Долинському
р-ні Івано-Фр. області, у межах
Перед карпатської нафтогазо-
носної області. Пл. 26 км .
Два продуктивні горизонти мі-
стяться в пісковиках палеогено-
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА
36
вого віку на глибині 2100—
3150 м. Густина нафти 826
856,5 кг/м1, вміст парафіну
4 —12,5 %, смол 10—19 %. Газ
метановий (метану 83,3 -
88,3 %), вміст конденсату в газі
290—354 см м’. Нафта над-
ходить на Дрогобицький наф-
топереробний з д, газ — на До-
линський газопереробний за-
вод.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА ПРИ-
ДНІПРОВСЬКА ВИСОЧЙННА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Дн іст рове ько-Дн і прове ької л і -
состепової фізико-геог рафічної
провінції лісостепової зони.
Охоплює пд. частину Житомир,
пн. і пн.-сх.— Війн, і сх.—
Хмельн. областей. Являє собою
пологохвилясту підвищену рів-
нину на вододілі басейнів рік
Днпра та Південного Бугу.
У геоструктурному відношенні
пов’язана з Українським щи-
том. Характерною особливістю
ландшафтної структури області
є поєднання типових лісосте-
пових місцевостей з поліськи-
ми. У грунтовому покриві пере-
важають сірі лісові грунти і
темно-сірі опідзолені, чорнозе-
ми опідзолені. У річкових до-
линах {Тетерів, Гнилоп іть, Ка-
м’янка, Роставиця та ін.) і
широких днищах балок поши-
рені заплавні місцевості з луч-
ними, лучно-болотними грун-
тами, неглибокими торфовища-
ми. Розораність області стано-
вить 73 %, лісистість — 10 —
12 %. Переважає с.-г. приро-
докористування. У її складі —
5 фіз.-геогр. районів.
Л. Д/. Шевченко
ПІВНІЧНО-КРИМСЬКА РІВ-
НИНА — частина П ричорно-
морської низовини в межах
Респ-ки Крим. На Пд. обмежена
передгір ями Кримських гір.
Висота у пн. частині до 70 м,
у південній — до 100 —150 м.
У межах П.-К. р. виділяють
Присиваську низовину, Цент-
ральнокримську рівнину та
Тарханкутську височину. Яв-
ляє собою низовинну плоску
лесову рівнину. Для її узбе-
режжя характерна лопатева
розчленованість берегів. Скла-
дається гол. чин. з суглинків і
глин. Подекуди збереглись ді-
лянки дернинно-злакової степо-
вої рослинності: типчак, ко-
вила, тонконіг, житняк, дере-
вій, полин та ін. У балках зро-
стає ковилово-типчакова рос-
линність, на Пд. рівнини —
ковилово-різнотравна. Пере-
важну частину рівнини роз-
орано. У пн. частині П.-К. р.
проходить траса Панічно-
Кримського каналу. -Зрошувані
землі використовують для ви-
рощування зернових (пшениця,
рис), овочевих культур та
розвитку садівництва і вино-
градарства. О. Г. Кузнецов.
ПІВНІЧНО-КРИМСЬКА СУ-
ХОСТЕІІОВА АГРОГРУНТО-
ВА ПРОВІНЦІЯ — частина
сухостепової агрогрунтової зо-
ни в межах Респ-ки Крим. Охоп-
лює Північно-Кримську рівни-
ну. Рельєф провінції хвилястий,
ускладнений балками та зни-
женнями. Серед грунтоутво-
рюючих порід переважають
леси, в долинах річок — алю-
віальні відклади. Пересічна су-
ма опадів за рік становить
357 мм, глибина промерзання
грунту 26 см. Гідротермічний
коефіцієнт (за Селяниновим)
0,63. У минулому тер. провін-
ції була вкрита полиново-тип-
чаково-ковиловою степовою ро-
слинністю. У структурі грунто-
вого покриву переважають тем-
но-каштанові солонцюваті важ-
косуглинисті та легкоглинисті
(займають пл. 326,2 тис. га)
і каштанові солонцюваті грун-
ти (69,7 тис. га). На узбережжі
Сиваша поширені лучно-каш-
танові солонцюваті грунти та
солонці на пл. 61,9 тис. га.
У заплавах річок формуються
Північно Кримський канал.
Станція підкачування Красно-
гвардійської з рот у вальної
сисі еми.
алювіальні лучні грунти, серед
яких переважають солонцюва-
ті та засолені відміни.
М. І. Полу пан.
ПІВНІЧНО-КРИМСЬКИМ КА-
НАЛ — іригац. споруда на Пд.
України (Херсон, обл. і Респ-ка
Крим), одна з найбільших у
країні. Споруджений для пере-
кидання зарегульованого стоку
Дніпра в посушливі степові
райони Пд. України з метою
зрошування с.-г. угідь, водопо-
стачання Сімферополя, Сева-
стополя та ін. населених пунк-
тів, а також Керченського пром.
району. Буд-во почато 1957 і
здійснюється за три черги.
У перспективі — четверта —
шоста черги буд-ва.
Канал бере початок з Кахов-
ського водосховища поблизу
м. Нової Каховки. Заг. довжи-
на каналу — 400,4 км. Заби-
рання води здійснюється гол.
спорудою, розрахованою на пе-
репуск 380 м води за секунду
(у перспективі — 450 м с).
Вода по трасі каналу пода-
ється на вис. понад 3 00 м за
допомогою трьох насосних
станцій. Четверта станція по-
дає воду по трубопроводу
(довж. ЗО км) на водоочисні
споруди м. Керчі. Введення у
дію Перекопського каналу
(довж. 69 км), що з’єднає.
П.-К. к. з Каховським каналом,
Керч
гапхо х0
ПЛОЩІ ЗРОШУВАННЯ
1-а мері а (196^-76 рр)
2-а черга (1977- 86 рр )
3-я черга Л987-94 рр)
К’ровсь
Феолос-
перепоні ЯВНІ
сприятиме збільшенню подачі
води на тер. Криму. З П.-К. к.
беруть початок зрошувальні си-
стеми: Краснознам’янська (зо-
нальна і самопливна), Чаплин-
ська та Каланчацька — в
Херсон, обл., Красноперекоп
ська, Красногвардійська, ЇІерво-
маиська, Джанкойська та ін.
у Респ-ці Крим. Заг. площа
зрошування в системах, що
живляться водою з П. К к.:
1 а черга — 187,7 тис. га, 2 а
80 тис., 3-я — 89,3 тис. га.
Для захисту від підтоплювання
прилеглих до каналу терито-
рії! передбачено відсічний дре-
наж (понад 19,3 км), для зни-
ження фільтраційних втрат
і запобігання розмиванню уко
37
ШВНІЧНО-РОГАЧИЦЬКА
сів каналу — протифільтра-
ційне і протихвильове облицю-
вання. Заг. об’єм води, що над-
ходить по П.-К. к. для потреб
побут, і тех. водопостачання,—
0,41 млрд. м , для зрошуван-
ня — 3,51 млрд. мд на рік.
В. Д. Дупляк.
ПІВНІЧНО-ПОЛТАВСЬКА
ПІДВИЩЕНА ЛІСОСТЕПОВА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Лівобережно-Дніпровської лі-
состепової фізико-географічної
провінції. Розташована на Лі-
вобережжі Дніпра, у Черніг.,
Полтав. і Харків, областях.
Лежить у межах Полтавської
рівнини. В геоструктурному
відношенні територія області
пов’язана з центр, грабеном
Дніпровсько-Донецької запади-
ни. Для ландшафтної струк-
тури характерне поєднання
лучно-степових та широколис-
тянолісових ландшафтів.
Пн. і пн.-сх. її частини зай-
няті лісостеповими рівнинними
ландшафтами з чорноземами
глибокими малогумусними,
розораними, а також вододіль-
ними з чорноземами опідзо-
леними та сірими лісовими
грунтами, подекуди під дібро-
вами. Ландшафти давніх те-
расних рівнин з плоскогорби-
стими та горбисто-хвилястими
межиріччями розчленовані
глибокими (70—80 м) і широ-
кими балками, численними про-
хідними долинами з лучними
та лучно-чорноземними грун-
тами. На правобережжі Псла
і Хоролу розвинуті своєрі/ші
урочища шишакових горбів з
дібровами, ділянками лучно-
степової рослинності. Борові
місцевості поширені фрагмен-
тарно в долинах річок Сули,
Псла, Хоролу та ін.; складені
вони потужними піщаними тов
щами з дерново-підзолистими
піщаними грунтами під сосно-
вими лісами. Заплавні місце-
вості добре розвинуті в доли-
нах усіх річок і представлені
урочищами піщаних прирус-
лових валів та високих мін.
заплав з лучними солончако-
вими та дерново-глейовими
грунтами, заболоченими уро-
чищами з торфово-болотними
грунтами. У межах області
розташовані відділ Україн-
ського степового заповідника —
Михайлівська Цілина, заказ-
ник Банний. Яр і пам’ятка при-
роди — Парасоцьке урочище
(обидва — респ. значення).
Р. Ф. Зарудна
ПІВНІЧНО-ПРИДНІПРОВСЬ-
КА МОРЕННО ВОДНО-ЛЬО
ДОВИКОВА І ТЕРАСНА РІВ-
НИНА — геоморфологічна під-
область на Пн. Сх. Придні
провсько Приазовської області
цокольних пластово-денудацій-
них височин та пластово-аку-
мулятивних підвищених рів-
нин, у межах Київ, і Черкас,
областей. Орографічно відпо-
відає пн. частині II ридніпров-
ської височини. Заг. похил по-
верхні на Нн. і Пн. Сх. Абс.
відмітки коливаються від 250—
260 м в верхів’ях Росі і Гни-
лого Тікичу до 60—80 м у до-
лині Дніпра, пересічні — бл.
200 м. В геоструктурному від-
ношенні підобласть входить до
складу Білонерківсько-Оде
ського і Кіровоградського бло-
ків Українського щита, а також
до його пн.-сх. схилу. В геол.
будові території беруть участь
кристалічні породи докембрію,
перекриті корою вивітрювання,
та мезокайнозойський осадоч-
ний покрив потужністю від
кількох до 300—400 м (на Пра-
вобережжі Дніпра). Антропоге-
нові відклади заг. потужністю
15 — 60 м представлені поро-
дами лесової формації, які роз-
діляються льодовиковим комп-
лексом на над- і підморенну
товщі. На терасах Правобереж-
жя Дніпра та ін. річок заля-
гають піщано-суглинисті алюві-
альні відклади, своєрідну геол.
будову мають Канівські дисло-
• каціі та Мошногірські гляиіо-
дислокацг. В підобласті виді-
ляють цокольні успадковано
відроджені морфоструктури во-
лино-подільського та централь-
ного геоморфолог, рівнів щита,
а також пластово-ярусну висо-
чину і акумулятивну низовин-
ну рівнину Правобережжя се-
редньої течії Дніпра (останні
відповідають пн.-сх. схилові
щита). За неотектонічного ета-
пу розвитку підобласть зазнала
стійких піднять амплітудою
160—2**0 м. Широко розвинута
міоценова (полтавська) поверх-
ня вирівнювання.
До реліктової морфоскульптури
належать гляціодислокації і
льодовикові відторженці, мо-
рени напору, вод но-льодовикові
долини. Значне місце в мор-
фоекульптурі займають комп-
лекси форм рельєфу, складені
з поверхні лесоподібними по-
родами. Поширені балково-
яружні форми, інтенсивність
розчленування збільшується в
напрямі до Дніпра. В долинах
Дніпра, Росі та ін. річок на-
лічують від 1 — 2 до 5 терас,
подекуди — більше. Серед су-
час. процесів переважають еро-
зія, гравітаційні, суфозійно-
просадочні та акумулятивні.
Вздовж правого корінного бе-
рега Дціпра розвинуті зсуви
різних типів. До природно-ант-
ропогенних процесів належать
абразія берегів водосховищ,
замулювання їх, а також під-
топлювання територій.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
М. Є. Барщевський.
ПІВНІЧНО-ПРИЧОРНОМОР-
СЬКА денудаційна рів-
нина — геоморфологічна під-
область Причорноморської об-
ласті пластово-аку му лятивних
і пластово-денудаціиних низо-
винних рівнин, у межах Одес.,
Микол., Херсон., Запоріз. обла-
стей. Орографічно відповідає
пн. частині Причорноморської
низовини. Абс. висоти зменшу-
ються з Пн. на Пд. Найбільш
підвищені — Відроги Централь-
номолдавської височини на
Зх.— 297 м, у пд. частині абс.
висоти становлять 50 м. Заг.
похил відповідає похилові по-
верхні кристалічного фунда-
менту і моноклінальвому па-
дінню порід осадочного чохла,
які складають пн. крило При-
чорноморської западини. Рухи
окремих блоків фундаменту
відображені в рельєфі, розломи
різних напрямів часто успадко-
вані річковими долинами, які
мають у плані коліноподібні
вигини. З корінних порід ос-
новними у формуванні рельєфу
є відклади, утворені в резуль-
таті неогенових трансгресій —
вапняки на межиріччі Дні-
стер — Пд. Буг і літологічно
різнорідні осадочні товщі на
решті території. Первинна мор.
рівнина нині припіднята і слабо
деформована неотектонічними
рухами. Найактивніше вони
проявилися на Зх., де утворився
денудаційний рельєф відрогів
Центральномолдавської висо-
чини. Решта території являє
собою плоску акумулятивну
рівнину, розчленованість якої
збільшується із Сх. на Зх.
Східчастість рельєфу підобласті
значною мірою замаскована за-
вдяки субаеральному лесовому
покриву; він утворює своєрідну
морфоскульптуру — плоскі по-
декуди безстічні (Дніпро —
Молочна) рівнини межиріч,
карстово-суфозійні мікрозапа-
дини, поди, стекові блюдця.
У річкових долинах поширений
комплекс терас, кількість яких
збільшується в зх. напрямі.
На схилах річкових долин роз-
вивається яружна сітка та
зсувні форми рельєфу, ДЛЯ МЄ-
жиріч характерні балки.
Е. Т. Палієнко.
П ІБНІЧНО-РОГ АЧИЦЬК А
ЗРОШУВАЛЬНА СИСТЕМА
меліоративна система у Ка-
м’янсько Дніпровському, Ва-
силівському, Михайлівському,
Веселівському, Мелітопольсько-
му і Токмацькому р-нах За-
поріз. обл. Буд-во почато 1968
і здійснюється в 4 черги. Заг.
пл. системи 164 тис. га, на 1.1
1990 введено в експлуатацію
на пл. 106,3 тис. га. Грунти у
межах системи представлені
чорноземами звичайними пів-
денними незасоленими, трап-
ляються глибокозасолені солон
цюваті лучно-чорноземні. Геол.
розріз у верхній частині скла-
ШВНІЧНОСТЕПОВА
38
дається з лесоподібних су-
глинків (легких, важких, по-
дових), нижче — з суглинків
середніх та глини. Грунтові
води залягають на території
1-ї черги системи на глиб, до
5 м, 2—4-ї — від 2 до 25 м.
Джерелом зрошування є Кахов-
ське водосховище, воду з нього
подають у систему двома на-
сосними станціями (заг. по-
тужність 100 м /с). Протяж-
ність магістрального каналу
системи 65 км, чотирьох за-
критих каналів міжгосп. ме-
режі — відповідно 24; 124,3;
82,6 і 23,1 км. Вода у міжгосп.
мережу надходить за допомо-
гою насосних станцій підкачу-
вання. Магістральний канал —
з протифільтраційним облицю-
ванням з залізобетонних плит,
укладених на поліетиленову
плівку, дно його вкрито моно-
літним залізобетоном на плівці.
Для міжгосп. мережі застосо-
вують металеві й азбестоце-
ментні труби. На пл. 32,3 тис.
га проведено горизонтальний
дренаж. На зрошуваних землях
вирощують озиму йшеницю,
кукурудзу на зерно, овочеві
та кормові культури.
В. Д. Дупляк.
ШВНІЧНОСТЕПОВА АГРО-
ГРУНТОВА ПІДЗОНА — ча-
стина степової агрогрунтової
зони в межах Одес., Микол.,
Кіровогр., Дніпроп., Запоріз.,
Донец., Луганської та півдня
Харків, областей. Площа її —
15986,3 тис. га (26,5 % тер.
України). В орографічному від-
ношенні П. а. п. охоплює від-
роги Центральномолдавської,
Подільської та Придніпров-
ської височин, а також Донецький
кряж і Приазовську височину.
Грунтовий покрив її сформував-
ся в умовах помірно континен-
тального клімату, розчленова-
ного рельєфу, глибокого стоян-
ня грунтових вод, виключно
під степовою різнотравно-тип-
чаково-ковиловою рослинністю.
Річна сума опадів 420—480
мм. Гідротермічний коефіцієнт
(за Селяниновим) — 0,88, пе-
ресічна глибина промерзання
грунту 49 см. З грунтоутво-
рюючих порід найпоширені-
ші леси. У с. г. використову-
ють 12280,4 тис. га зем. угідь
підзони. У П. а. п. зональним
підтипом грунту є чорноземи
звичайн — 81,1 °0 площі с.-г.
угідь підзони, з них глибокі види
становлять 23 %, середньогли
бокі — 59 % і неглибокі —
18 %. Найпоширеніші чорно-
земи звичайні малогумусні
(62 % площі с.-г. угідь), еро-
довані види займають 54 %
заг. їхньої площі.
У межах підзони формуються
також чорноземи на нелесових
породах (глинах, пісках та
ін.), лучно-чорноземні, лучні,
лучно-болотні та болотні грун-
ти. На річкових терасах поде-
куди трапляються чорноземи
солонцюваті. За мех. (грануло-
метричним) складом бл. 85 %
грунтів підзони — важкосу-
глинкові та легкоглинисті. У
П. а. п. виділяють 5 агрогрун-
тових провінцій: Придунай-
ську, Дністровсько-Дніпровську,
Дніпровсько-Донецьку, Доне-
цьку та Задонецьку(див. окремі
статті).	М. І. Полупан.
ШВНІЧНОСТЕПОВА ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ПІДЗОНА
пн. частина степової фізико-
географічної зони, в межах
Одес., Микол., Кіровогр., Дні-
проп., Полтав., Донец., Луган-
ської і Запоріз. областей. Охоп-
лює відроги Центральномол-
давської височини, а також
частини Подільської та При-
дніпровської височин, При-
чорноморської та Придніпров-
ської низовин, Донецьку і При-
азовську височини. П. ф.-г. п.
характеризується найсприятли-
вішим для степової рослин-
ності співвідношенням тепла та
вологи. Поширені чорноземи
звичайні, що сформувалися під
різнотравнотипчаково-ковило-
вими степами. Подекуди на схи-
лах та у верхів’ях річкових до-
лин і балках зростають байраки;
трапляються заплавні та борові
ліси. За видовими відмінно-
стями серед степових ландшаф-
тів виділяють підвищені та ни-
зовинні. Підзону поділяють на
фізико-геогр. провінції: Дніст-
ровсько-Дніпровську, Лівобе-
режно-Дніпровсько-Приазовсь-
ку, Донецьку та Задонецько-
Донську (див. окремі статті).
У межах П. ф.-г. п. розташо-
вані філіал Луганського запо-
відника — Стрільцівський Степ
і два відділи Українського сте-
пового заповідника — Хомутів-
ський Степ і Кам’яні Могили,
а також Великоанадольський
заказник.	В. М. ІІащенко.
ПІВНІЧНО-СХІДНА КАРСТО-
ВА ОБЛАСТЬ — карстова об-
ласть, що охоплює частину
Придніпровської низовини і зх.
відроги Середиьоросійської ви-
сочини, у межах Черніг., Хар-
ків., Сумської та Луганської
областей. Пл. 19,3 тис. км2.
Характерний крейдовий плат-
формений тин карсту, гол. чин.
покритий і задернований. Під-
земні карстові порожнини ви-
явлено в мергельно-крейдяній
товщі до глиб. 30—50 м у до-
линах річок (у долині Сівер-
ського Дінця — до 80 м). Іно-
ді спостерігаються явища, що
свідчать про розвиток карсто-
вого процесу (зокрема, поштов-
хи і підземні звуки при обва-
люванні склепінь порожнин в
районі с. Погорільців Семенів-
ського р-ну Черніг. обл.). З по-
верхневих карстових форм ві-
домі провальні лійки (до 90 шт.
на 1 км?) і карстові западини
діаметром до 10—ЗО м на мер-
телях верхньокрейдового віку.
Карст найхарактерніший для
зон підвищеної тріщинуватості
мергельно-крейдяних порід у
долинах річок; ці породи на
вододілах переважно щільні.
Карту див. до ст. Карстоло-
гічне районування.
Ю. І. Шутов.
ПІВНІЧНО-СХІДНА ПРИ-
ДНІПРОВСЬКА ВИСОЧЙННА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Дністровсько-Дніп ровської лі-
состепово фізико-географічної
провінції лісостепової зони. Роз-
ташована в межах Житомир.,
Київ, і Черкас, областей. Являє
собою пологохвилясту підви-
щену рівнину на Пн. Сх. При-
дніпровської височини. Гео-
структурно тер. області при-
урочена до Українського щита.
Переважають північно-лісосте-
пові види ландшафтів. Найпо-
ширеніші ландшафти вододіль-
ної слабодренованої\десової рів-
нини з сірими лісовими грун-
тами й типовими малогумусни-
ми чорноземами, грабово-дубо-
вими та грабово-дубово-сосно-
вими лісами. Місцевості занд-
рових і алювіально-зандрових
рівнин поширені в пн. частині
області. По долинах річок
(Тетерева, Ірпеня, Унави та ін.)
розвинуті також терасні місце-
вості з дерново-підзолистими
грунтами під борами та су-
борами. Охоплює 4 фіз.-геогр.
райони. Переважає с.-г. приро-
докористування (вирощування
зернових і тех. культур; садів-
ництво). У межах області:
Дзвінківський заказник, па-
м’ятка природи — урочище
Рибчинецька дубини (обидва —
респ. значення).
Л. М. Шевченко.
ПІДБУЖ — селище міського
типу Дрогобицького р-ну Львів,
обл., на р. Бистриці-Тисьме-
ницькій (бас. Дністра) та її
прит. Сторонівці, за 21 км від
залізнич. ст. Самбір. 2,9 тис. ж.
(1990). Відомий з поч. 16 ст.,
с-ще міськ. типу з 1957. По-
верхня горбиста, терасована,
перевищення висот до 40
60 м. Пересічна т-ра січня
4,6’, липня 4-17,6 . Опадів
786 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 2,5 га. У П.— про-
фес.-тех. училище.
ПІДВОЛОЧИСЬК селище
міського типу Терноп. обл.,
райцентр. Розташований на бе-
регах р. Збруча (прит. Дністра)
та його притоки р. Самця.
Залізнична станція. 8,8 тис. ж.
(1990). Вперше згадується в іс-
тор. джерелах під 1463, с-ще
міськ. типу з 1940. Поверхня
горбиста, розчленована ярами
та балками. Пересічна т-ра
січня —5,6 ’, липня —1-18,3 •
Опадів 586 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 64,2 га.
Зона відпочинку біля Збруча.
Є пам’ятка природи — Дже-
рело (місц. значення). У П.—
ф-ка пластмасових виробів,
консервний, цегельний, масло-
і хлібний з-ди. Профес.-тех. уч-
ще.
ПІДВОЛОЧЙСЬКИИ РАЙОН
район у сх. частині Терноп.
обл. Утворений 1940. Пл. 0,8
тис. км2. Нас. 50,4 тис. чол.,
у т. ч. міського — 13,1 тис.
(1990). У П. р.— м. Скалат,
смт Підволочиськ (райцентр) та
56 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Подільської
височини. Поверхня більшої
частини району платоподіб-
на пологохвиляста лесова, пд.-
західної — горбисто-пасмова.
Переважають прохідні долини,
на Пд. Зх.— денудаційні остан-
ці, карстові форми рельєфу.
Поклади вапняків, піску. Абс.
висоти 250—400 м, максималь-
на 417 м (біля с. Кам’янки).
П. р. розташований у Західно-
українській лісостеповій фізи-
ко-географічній провінції. Пе-
ресічна т-ра січня —5,6 , липня
4-18,3°. Опадів 600 мм на рік.
Період з т-рою понад -4-10°
становить 160 днів. Висота сні-
гового покриву 15 см. Дощо-
мірний пост (с. Кошляки).
Район належить до вологої,
помірно теплої агрокліматич.
зони. Річки — Збруч (на сх.
межі району) з притоками Гни-
лою та Самцем (бас. Дністра).
Споруджено 23 ставки (заг. пл.
водного дзеркала 192 га). Пе-
реважають чорноземи типові
малогумусні (79,3 % площі ра-
йону), чорноземи опідзолені
і темно-сірі опідзолені (14,8 %),
решта — лучні, болотні та ясно-
сірі грунти. Пл. лісів 3,8 тис. га
(дуб, граб, ясен, сосна, ялина,
береза, осика, липа), лісосмуг
11,2 га. У П. р.— частина
Медоборського заказника респ.
значення, Мединський заказ-
ник, 11 пам’яток природи та за-
повідне урочище Полупанівка
(місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
скалагські ф-ка побут, хімії,
асфальтобетонний і комбікор-
мовий з-ди, комбінат хлібопро-
дуктів, підволочиські ф ка пла-
стмасових виробів, консервний,
цегельний, маслоробний і хліб-
ний заводи, Новосілківський
спиртозавод та Новосільський
рем. мех. завод. С. г. спеці-
алізується на рослинництві зер-
ново-буряківничого і тварин-
ництві м’ясо-мол. напрямів.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990)
68,1, у т. ч. орні землі — 60,4,
39
ПІДЗОЛИСТО-БУРОЗЕМНІ
сіножаті — 3,6, пасовища
3,9. Осушено 10,3 тис. га,
зрошується 253 га. Осн. куль-
тури: озима пшениця, яч-
мінь, кукурудза, гречка, цукр.
буряки, горох, картопля, ово-
чеві. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, допоміжні галузі —
вівчарство, птахівництво. У ра-
ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ
РАЙОН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
„ ©
Га.,цщинц.
Є
Жеребки
Паді : :я
О
йоні — 28 колгоспів, 2 рад-
госпи, 3 міжгосп. підприємства.
Залізничні станції Підволо-
чиськ, Скалат.
Довжина автомобільних шля-
хів на території району стано-
вить 443 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 418 км. 2 профес.-
тех. уч-ща (Підволочиськ, Ска-
лат).
Об’єкти туризму: меморіальний
музей українського актора, ре-
жисера і педагога Леся Кур-
баса у с. Старому Скалаті, де
вій жив 1902 —11; пам’ятки
арх-ри — замок, 1630 (Скалат);
церква Іоанна Богослова, 1744
(с. Скорики). М. О. Коетонюк.
ПІДГАИЦ1 — місто Бережан-
ського р-ну Терноп. обл. Розта-
шовані у верхній течії р. Ко-
ропця (прит. Дністра), за 24 км
від залізнич. ст. Потутори.
3,8 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в істор. джерелах 1463,
місто з 1939. Поверхня гор-
биста, подекуди розчленована
балками та ярами, перевищен-
ня відносних висот до 75 м.
Пересічна т-ра січня —4,4 ,
липня 4-18,0 . Опадів 630 мм
на рік. Діє дощомірний пост.
Річища Коропця та його прит.
Мужилівки у межах міста роз-
чищені і поглиблені. Пл. зеле-
них насаджень 106 га. У П.—
консервний, комбікормовий, це-
гельний з-ди, філіал Буча-
цького виробнич. об’єднання
металовиробів, лісництво. Про-
фес.-тех. училище.
ПІДГОРОДНА — селище мі-
ського типу Первомайського
р-ну Микол, обл. Розташована
у верхів’ях балки Малий Таш-
лик. Залізнична станція. 2,9
тис. ж. (1990). Засн. наприкін-
ці 19 ст., с-ще міськ. типу з
1960. Поверхня — хвиляста
рівнина, розчленована ярами та
балками. Пересічна т-ра січня
Гналиці
О
®Лиі ичинці
Нове Село
^Лазівка
© <
Терпи пек
П і ~ьчинці
,.О
лошляки
,В\юбивка
но.
Кяебпнчвк.аГ'^
к о х
Сул
.вК>
Богдані * к а
гна
. 'К	гпарс^Ггх,
ГЛідволоч исьі?
ЛІ  Я - і

А мслиська
фМагдн і зка
О Теклівка
Колодивка	Качан.вк^
Старий Скалат	\
'Ч О	\
Новог лкц	V
°	Іванівна/
'Скалат ?Ледоборський
____________заказник
овець
Городн и ця
0 Остап <
400 вище
них <е 300
		
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
— 5,0 , липня 4-21,2 . Опад в
450 мм на рік. У П.— під-
приємства залізнич. транспор-
ту, елеватор, цех Первомай-
ської меблевої фабрики.
ПІДГОРОДНЕ — місто Дніп-
ропетровського р-ну Дніпроп.
обл. Розташоване на р. Кіль-
чені (прит. Самари, бас. Дніп-
ра), за 14 км на Пн. від Дніп-
ропетровська. Залізнич. ст. Під-
городна. 19,1 тис. ж. (1990).
Засн. на поч. 17 ст., місто з
1981. Пересічна т-ра січня
-6,2 , липня -|-21,5 . Опадів
477 мм на рік. У П.— Кіль-
ченський заказник респ. зна-
чення. Дніпроп. тепличний ком-
бінат. Музей історії Дніпропет-
ровського району.
ПІДГРУНТОВІ ВОДИ — див.
Грунтові води.
ПІДЗЕМНЕ ЖИВЛЕННЯ
надходження підземних вод
у поверхневі водотоки і во-
дойми. Відбувається за рахунок
підземного стоку. Найбільш
стала складова частина річко-
вого стоку. Від П. ж. залежать
важливі елементи режиму сто-
ку (мін. витрати води, внут-
рішньорічний розподіл стоку,
пересихання та перемерзання
річок), руслові процеси, волого-
забезпеченість заплав тощо.
Абс. значення П. ж. визнача-
ють сукупністю гідрогеол. умов,
дренуючої спроможності рі-
чища, кліматич. факторів,
ландшафтних та грунтових
умов. На тер. України частка
П. ж. від заг. річкового стоку
становить пересічно 24,8 %,
змінюючись від 8 °о у степовій
зоні до ЗО—45 % у зоні мі-
шаних лісів і в районі Укра-
їнських Карпат.
В. С. Перехрест.
підземний стік — і) Про-
цес переміщення підземних вод
у товщі земної кори під впли-
вом сили тяжіння від області
живлення до області розванта-
жування; складова частина
кругообігу води на Землі. 2)
Кількість води, що протікає за
одиницю часу чи за деякий пе-
ріод через поперечний переріз
підземного потоку. 3) Частина
заг. річкового стоку, що фор-
мується за рахунок підземного
притоку в річкову сітку (див.
Підземне живлення). Показ-
ники П. с. характеризують
через витрату води, модуль
стоку, об'єм стоку, шар стоку.
Величина П. с. залежить від
геол. будови, особливостей гід-
рогеолог. умов водозбору, сту-
пеня зволоженості тощо.
Частка П. с. в заг. річковому
стоці, що формується в межах
України, становить бл. 25 %.
Розподіл П. с. по тер. респуб-
ліки дуже нерівномірний. На
Пд. він близький до нуля, на
Пн. становить 20—30 мм, у зх.
частині Подільської височини
та на Закарпатській низови-
ні — 50—60 мм, в Українських
Карпатах та Кримських го-
рах — до 100—250 мм і біль-
ше.	О.	3. Ревера.
ПІДЗЕМНІ ВОДИ — води, що
заповнюють пори та пустоти
гірських порід. П. в. у рідкому
стані наявні у всьому розрізі
земної кори до глибини кри-
тичної т-ри; розподіл води ви-
вчено до глиб. 5—7 км в ар-
тезіанських басейнах і 2—3 км
у гідрогеол. областях (див.
Гід рогеологічне районування).
П. в. розрізняють за похо-
дженням, умовами залягання,
режимом, хім. складом тощо.
За гідравліч. властивостями їх
поділяють на грунтові води,
напірні води й верховодку.
В Україні П. в. поширені май-
же повсюдно. Вони є комплек-
сними корисними копалинами і
мають велике нар.-госп. і при-
родоохоронне значення. Розвід-
ку П. в. та підрахунок екс-
плуатаційних і прогнозних за-
пасів окремих родовищ і ресур-
сів великих регіонів здійсню-
ють підрозділи Головного коор-
динаційно-геологічного управ-
ління «Укргеологія» та АН
України.
Прогнозні ресурси П. в. Укра-
їни, придатні для побутового
і госп. водопостачання, станов-
лять 21 км”, рік, у т. ч. природ-
ні ресурси (кількість води, що її
містять водоносні горизонти з
природними умовами живлен-
ня без експлуатації) — 11,4
км3, рік; залучені ресурси (до-
даткова кількість води, що над-
ходить у водоносні пласти) —
2,6 км3/рік. Забезпеченість
питними П. в. 1 мешканця
республіки становить пересічно
1,15 мУдобу. Найкраще забез-
печені Черніг., Сум., Полтав.,
Волин., Рівнен. і пд.-зх. частина
Херсон, областей (2,32—5,54
м3 добу на мешканця). Недо-
статньо забезпечені пром. ра-
йони Донбасу, області, розташо-
вані на Пд. республіки (Одес.,
Микол, і Запоріз., пд. частина
Респ-ки Крим) та в межах Ук-
раїнського щита (Житомир.,
Війн., Кіровогр., Дніпроп.) —
0,28—0,66 м3 добу. Забирання
підземних вод для нар. г-ва
суттєво впливає на умови фор-
мування їхніх ресурсів і екс-
плуатаційних запасів.
Процеси виснаження П. в.
розвиваються під впливом
шахтного водовідливу у Криво-
різькому басейні, Зх. Донбасі,
Білозерському залізорудному
районі, інтенсивного забирання
П. в. у Луган. обл. і Респ-ці
Крим. Погіршується якість П.
в. у районах інтенсивного роз-
витку пром-сті і с. г. (Луган-
ська, Донец., Дніпроп. та інші
області). Водний кодекс УРСР
передбачає припинення скидан-
ня неочищених стоків, обме-
ження хімізації орних земель,
зменшення нераціона льного
використання П. в., створення
природоохоронних зон, штучно
поповнення запасів тощо. В Ук-
раїні діє 13 установок штуч-
ного поповнення запасів П. в.
(Севастополь, Мукачеве, Чер-
нівці та ін.). Цінними корисни-
ми копалинами є мін. води, що
їх використовують у бальнеоло-
гії, і термальні води, які вивча-
ють як енерг. джерело.
В. О. Цибко.
ПІДЗОЛИСТО-БУРОЗЕМНІ
ПОВЕРХНЕВО-ОГЛЕЄНІ кйс-
ЛІ ГРУНТИ — грунти, що фор-
муються під лісовою рослин-
ністю в умовах теплого і по-
мірно теплого клімату при спо-
радичному поверхневому пере-
зволоженні на облесованих по-
тужних слабоводопроникних
відкладах важкого мех. складу.
Найпоширеніші в Закарпат-
ській передгірній агрогрунто-
вій зоні. У їхньому профілі
виділяються два горизонти:
елювіальний (потужність 50—
60 см) та ілювіально-метамор-
фізований (потужність 100—
200 см і більше). Реакція
грунтового розчину кисла (рН
4,1 — 5,0), ступінь насиченості
основами низький (ЗО— 60 %);
вміст гумусу в освоєних грун-
тах 2 — 3 %. За ступенем ви-
явлення відновлювальних про-
цесів ці грунти поділяють на
глеюваті та глейові. Еродовані
види їх становлять 23 %. За
мех. (гранулометричним) скла-
дом переважають серед ньосу-
глинкові (60 %) і легкосуглин-
кові (ЗО %) види. Ці грунти
ПІДЗОЛИСТО-ДЕРНОВІ
40
бідні на поживні речовини,
особливо на азот і фосфор.
У с.-г. вироби, використовують
90,6 тис. га цих грунтів. Бо-
нітет їх становить 18 —25 ба-
лів. Щоб підвищити продук-
тивність грунтів, проводять
протиерозійні та осушувальні
заходи, вапнування грунтів,
вносять органічні та мін. доб-
рива.	М. І. Полупай.
ПІДЗОЛИСТО-ДЕРНОВІ ГРУ-
НТИ — грунти, що формуються
на прісноводних карбонатних
шаруватих суглинках під бо-
лотною та лучною рослинністю
у плоских зниженнях, з негли-
боким (2—5 м, іноді до 7 м)
заляганням грунтових вод. В
Україні серед с.-г. угідь П.-д. г.
становлять 16,6 тис. га. Поши-
рені переважно в лівобережній
частині Поліської агрогрунто-
вої зони. їхній профіль чітко
диференційований на елюві-
альний та ілювіальний гори-
зонти. Від дерново-підзолистих
грунтів вони відрізняються
більшою потужністю гумусо-
вого горизонту (ЗО—40 см)
і вищим вмістом у ньому гу-
мусу (2,2 — 3,1 %), а також мі-
стять більшу кількість пожив-
них речовин. Реакція грунто-
вого розчину змінюється від
Підзолисто дернові грунти.
П роф'л ь під золисто-дсрнового
легкосу глинистого грунту на
озерному суглинку.
Ландшафт знижено рівнини.
С имська область.
Ст руктура гу мусово елювіального
орного горизонту.
Структура ілюьіа іьного
гум псованого горизонту
Структура елювіального
г ум у сованого горизонту.
слабокислої у верхніх гори-
зонтах до кислої в нижніх.
Ступінь насиченості основа-
ми — 75—85 %. За мех. (гра-
нулометричним) складом пере-
важають легкосуглинисті види.
Бонітет їх (за врожайністю зер-
нових) становить 61 бал. Це —
найродючіші грунти Поліської
агрогрунтової зони, сприятливі
для вирощування тех., овоче-
вих і кормових культур, а та-
кож плодоягідних насаджень.
Н. М. Бреус.
ПІДКАМІІІЬ — селище мі-
ського типу Бродівського р-ну
Львів, обл. Розташований за
25 км від залізнич. ст. Броди.
2,8 тис. ж. (1990). Відомий
з 1441, селище міського типу
з 1940.
Поверхня горбиста. Пересічна
температура січня 4,2 , липня
4-18,4'. Опадів 631 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 3,5 га.
У П. — геол. пам’ятка природи
місц. значення — ерозійний
останець сарматського віку.
Лісництво.
ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович
(2.VIII 1905, с. Козацьке Чер-
кас. обл.— 20.VI 1975, Київ)
укр. зоолог і палеонтолог, па-
леогеограф., акад. АН України
(з 1967), засл, діяч науки з 1965.
У 1927 закінчив Ленінгр. ін-т
прикладної зоології і фітопато-
логії. У 1935—41 та 1947—
73 — зав. відділом палеозоо-
логії, 1955—57 — заступник
директора, 1965 — 73 — дирек-
тор Ін-ту зоології АН України.
Одночасно 1934—41 і 1945
59 працював у Київ, ун-ті;
1958- 67 — заступник Гол. ре-
дактора Укр. Рад. Енциклопе-
дії. У 1966 70 — акад. сек-
/. Г. Підоплічко.
ретар Відділення заг. біологи
АН України. У 1973-75
директор Центрального науко-
во-природознавчого музею АН
України.
Осн. праці присвячено вивчен-
ню сучас. і викопної фауни,
питанням палеогеографії, ар-
хеології. Розробив методи ви-
вчення дрібних ссавців за їх-
німи кісточковими залишка-
ми. Досліджував проблеми по-
ходження людини; створив ряд
палеореконструкцій ландшаф-
тів України. Висунув теорію
антигляціалізму. Займався пи-
таннями охорони природи; у
1955—64 очолював Комісію
з охорони природи АН України.
Нагороджений орденами Тру-
дового Червоного Прапора, Чер-
воної Зірки. Державна премія
УРСР, 1975.
Те.: О ледниковом периоде, в. 1—4.
К., 1946	1956; Охорона при
роди на Україні К., 1958; О кли
матах и ландшафтах прошлого.
В свете данньїх палеозоолог ии
и физгеографии, в. 1—3.	К.,
1952—59 [у співавт.]; Позднепа
леолитическое жилище из костей
мамонта на Украйно. К., 1969;
Людина і біосфера. К., 1973 [у
співавт.].
Літ.: Іван Григорович Підоплічко.
К., 1976.	В. 11. Франчук.
П1ДПУЛА, Пудпула — гірська
вершина у пн.-зх. частині хр.
Свидовець, у межах Закарп.
обл. Вис. 1630 м. Схили вкриті
субальп. луками — полонина-
ми. Місце зростання рідкісної
рослини — нарцису вузьколи-
стого, занесеного до Червоної
книги України. І. В. Ваїі»на?.1й.
підстилаюча земна по-
верхня, підстилаюча поверх-
ня, діяльна поверхня — поверх-
ня Землі (грунтів, рослинно-
го покриву, снігу, льоду, во-
ди, населених пунктів тощо),
яка взаємодіє з атмосферою в
процесі тепло- і вологообміну.
Справляє значний вплив на
формування осн. характери-
стик атмосфери (показників
температури, вологості, ступе-
ня помутніння повітря) в усіх
типах повітряних мас, що пе-
реміщуються над П. з. п. в
різні пори року. Якщо земна
поверхня однорідна, тобто
включає тільки суходіл або
тільки водну поверхню, то про-
тягом року вплив її на атмо-
сферу буде однаковим: над
суходолом спостерігатиметься
перевага впливу теплообміну
над вологообміном, а над во-
дою — навпаки. Водойми, лі-
сові масиви чи полезахисні
лісосмуги, с.-г. угіддя під час
вегетації рослин, а також сучас.
міста з їхніми багатоповерхо-
вими спорудами мають дві та
більше діяльних поверхонь, що
41
ПІТР0ФІЛ1Т
зумовлює своєрідність погли-
нання енергії сонячного про-
міння і вертикального розпо-
ділу осн. погодних і кліматич.
елементів. У місцях контакту
суходолу з водою важливу
роль відіграють відмінності
їхніх теплофіз. властивостей.
При антициклональній погоді
влітку тут виникає місцева
(бризова) циркуляція, в зоні
дії якої внаслідок переважного
панування безхмарної погоди
створюються сприятливі умо-
ви для організації масового
відпочинку та лікування на-
селення. У гірських районах
формується гірсько-долинна
циркуляція. Якщо ж гірські
системи розміщені на мор. узбе-
режжях, то об’єднання обох
названих місцевих циркуляції!
спричинює формування грозо-
вих хмар у горах у другій
половині дня, а на морі —
в другій половині ночі. Важ-
ливу роль у процесі взаємодії
П. з. п. з атмосферою відіграє
показник її шорсткості, що ха-
рактеризує рівень (висоту) пе-
реходу швидкості вітру через
нуль і залежить від ступеня
вертикального та горизонталь-
ного розчленування території,
типу рослинного покриву, за-
будови тощо. Показник шорст-
кості для водної поверхні Ка-
нівського та Київського водо-
сховищ змінюється в межах
10“ —10“ м, для с.-г. угідь
зростає до 10 м, в лісах Київ,
обл. перевищує 1,2— 1,4 м,
а в центр, частині Києва дося-
гає 4,3 - 4,5 м.
В України, основними типами
П. з. п. є рівнини Українського
Полісся, де масиви мішаних
лісів чергуються з заболоче-
ними ділянками, які після ме-
ліорації використовують для
вирощування с.-г. культур, лі
состепової та степової зон,
зайнятих переважно с.-г. угід-
дями. На схилах Волинської,
Подільської, Придніпровської
височин і Донецького кряжа
П. з. п. представлені лісовими
масивами та чагарниками, а
також кар’єрами по розробці
мін. ресурсів і буд. матеріалів,
у ряді місць — терасами з са-
дами і ягідниками. В Україн-
ських Карпатах та Кримських
горах, що займають 5 % тери
торії республіки, П. з. п. пред-
ставлені у вигляді лісових ма-
сивів і пасовищ (відповідно
полонини та яйли). Важливим
елементом П. з. п. є річкові
долини та ріки.
Разом з сонячною радіацією
й циркуляцією атмосфери П. з.
п. є важливим кліматоутворю
ючим фактором. М. І. Щербань.
ПІДТОПЛЕННЯ комплек
сний природно антропогенний
процес підвищення рівня грун-
тових вод і збільшення воло-
гості порід зони аерації. Від-
бувається внаслідок переважно
госп. діяльності людини та
зміни гідрокліматич. умов. П.
с.-г. угідь та забудованих площ
завдає значних збитків природ-
ним ресурсам, населенню та
нар. г-ву. На тер. України
процес П. активізувався почи-
наючи з 2 ї пол. 70-х рр.,
особливо у 1980—82. На розви-
ток П. впливають зрошування
земель пд. і центр, районів
республіки, підпір грунтових
вод каскадом дніпровських во-
досховищ, погіршення природ-
ної дренованості території вна-
слідок замулювання малих рі-
чок та буд-ва штучних споруд,
засипання і забудови балок та
ярів, втрати води з тех. мереж
при водокористуванні, пору-
шення режиму випаровування
тощо. Підтоплення спричиню-
ють певні геоморфологічні (рів-
нинний характер рельєфу, на-
явність безстічних знижень) та
геол. (значна вертикальна філь-
трація порівняно з горизон-
тальною у лесових породах,
наявність місцевих і локаль-
них водотривів) умови. П. ви-
кликає активізацію ін. сучас.
негативних природних проце-
сів — зсувів, заболочування, за-
солення грунтів тощо. Заходи
по запобіганню і боротьбі з П.
всебічно враховують усі особли-
вості цього процесу. Найради-
кальнішим є буд-во штучного
дренажу. Напр. у зоні зрошен-
ня Пд. України на площі понад
300 тис. га збудовано горизон-
тальний дренаж, експлуатують
понад 800 свердловин верти-
кального дренажу.
V. Варшавський.
ПІДШИПНИКОВА ПРОМИС-
ЛОВІСТЬ — спеціалізована га-
лузь .машинобудування, під-
приємства якої випускають під-
шипники кочення (кулькові,
роликові, голчасті), шарнірні
ковзання, а також відновлюють
зношені підшипники. П. п.
є складовою частиною автомо-
більної промисловості. Продук-
цію П. п. широко застосову-
ють у всіх галузях машино-
і приладобудування. В Украї-
ні 1989 вироблено 153,0 млн.
шт. підшипників. Підприємства
II. п. республіки випускають
понад 400 типорозмірів масо-
вих стандартних і спец, під
шипників різної точності та
призначення. Першим заводом
II. п. республіки був Восьмий
держ. підшипниковий у Хар
кові (1947). Підшипникові під
приємства споруджено також
у Віннищ, Луцьку, Гшвані
(Війн. обл.). Є. И. Шипова ч.
ПІКУИ — одна з вершин Водо-
дільного хребта, найвища точка
Львів, обл. Лежить на пд.-сх.
окраїні Буковецької полонини.
Вис. 1405 м. Поверхня конусо-
подібна, асиметрична: пд.-зх.
схил крутий, пн.-сх.— пологий,
з невеликими ку естами. П. є во-
доділом між бас. річок Лато-
риці та Стрию. Складається з
флішу. Вкритий буковим лісом.
На П.— заказник респ. значен-
ня Пікуй. Район зимового та
літнього туризму.
І. П. Ковальчук.
ПІКУИ — ландшафтним за-
казник респ. значення (з 1984).
Розташований у Турківському
р ні Львів, обл. Перебуває у
віданні Турківського лісгоспза-
гу і Турківського міжрадгосп-
ного лісгоспу. Пл. 711 га. Охоро-
няються залишки корінних бу-
кових лісів віком 120—160 ро-
ків на пд.-сх. схилі Вододільного
хребта. Тут наявні вологі чисті
та ялинові бучини і субучини
безщитниковожіночі з участю
воронячого ока, живокосту сер-
цевидного, зірочника дібров-
ного та ін. неморальних видів.
Значні площі займають рід-
кісні для Українських Карпат
букові угруповання з перева-
жанням цибулі ведмежої, зане-
сеної до Червоної книги Украї-
ни. Певну цінність мають ді-
лянки букових лісів з релікто-
вою лунарією оживаючою. Ба-
гатий тваринний світ: вед-
мідь бурий, олень європей-
ський, рись, свиня дика, куни-
ця лісова, а також кіт лісовий,
занесений до Червоної книги
України. Має наук, та грунто
захисне значення.
В. П. Давидок.
П1ОНЕРКА, печера Пюнер-
ка — геол. пам’ятка природи
респ. значення (з 1981). Роз-
ташована у Заставнівському
районі Чернівецької області.
Перебуває у віданні місцевого
колгоспу.
Гора Піп Іван
Заказник Пікуй.
Площа 1 га. Охороняється
триповерхова карстова пече-
ра, для якої характерні різ-
номанітна морфологія та кла-
сичний прояв корозійних і
ерозійних форм. Довжина про-
йденої частини понад 500 м.
У П. зафіксовано 9 з 12 сучас.
і реліктових стадій розвитку
карстового процесу. Мас наук,
значення. А. М. Коренчук.
ПІП-ІВАИ — найвища вер-
шина Мирмароського масиву,
на кордоні України (Закарп.
обл.) і Румунії. Вис. 1936 м. Має
пірамідальну форму, нн.-сх.
схили круті. Трапляються льо-
довикові цирки та кари. Скла-
дається в основному з гнейсів.
Є невеликі озера. На значних
площах — полонини. Тут зро-
стає багато рідкісних рослин,
частина яких занесена до Чер-
воної книги України — роман
карпатський, тонконіг середній,
вероніка стокроткова, ломика-
мінь зірчастий, рододендрон
східнокарпатський та ін.
І. В Вайнагій.
ПІРОФІЛІТ (від грец. лір — во-
гонь і ([гл/.ог — листок) — мі-
нерал, силікат алюмінію. Білий,
зеленуватий, буруватий, роже-
ПІСКИ
42
вий. Жирний на дотик. Блиск
скляний з перламутровим по-
лиском на площинах спайності,
по яких розщеплюється на пла-
стини. Тв. 1,5. Утв. при дії гід-
ротермальних розчинів на по-
роди, збагачені глиноземом.
В Україні родовища П. відомі
в Овруцькому р-ні Житомир,
обл. (Збраньківське та Наго-
рянське родовища), де він заля-
гає у вигляді пластів у квар-
цитах. Поліський П. викори-
стовують як виробне каміння
з часів Київської Русі. Внаслі-
док високої вогнестійкості він
є унікальним матеріалом для
пальників на маяках; порошок
з П. застосовують як присипку
в металургії, для опилення гра-
нул мін. добрив тощо.
В. І. Панченко.
ПІСКИ — незцементовані оса-
дочні дрібноуламкові породи
або сучасні осадки. За найпо-
ширенішою класифікацією, до
піщаних фракцій належать
уламки розміром 2—0,05 мм.
П. відкладаються у різнома-
нітних континентальних і мор.
умовах. На тер. України вони
становлять значну частину роз-
різу давніх товщ Дніпровсько-
Донецької западини (мезозой-
ські, палеогенові, неогенові),
Південно-Української моноклі-
налі (неогенові). Волино-Поділь-
ськоі монокліналі та Українсь-
кого щита (палеогенові, неоге-
нові). Антропогеновий вік мають
піщані товщі терас рівнинних
річок (див. Алювіальні відкла-
ди) , мор. терас Причорноморської
низовини. Обмежене поширен-
ня мають водно-льодовикові
піщані відклади Поліської ни-
зовини. Невеликі площі зай-
мають еолові піски на льодо-
викових і алювіальних рівни-
нах. Під впливом тиску та ін.
природних процесів піски пере-
творюються на пісковики.
Як самостійні корисні копали-
ни на Україні використовують
піски тріасового, палеогенового,
неогенового і антропогенового
віку. Залежно від речовинного
та гранулометричного складу
їх використовують у нар. г-ві
як піски будівельні, піски фор-
мувальні та піски скляні.
Важливу роль відіграють пі-
ски — колектори підземних вод
в артезіанських басейнах. З П.
пов’язані пром. розсипища ти-
танових руд у Придніпров’ї
і на Поліссі, скупчення кон-
крецій фосфоритів на По-
діллі.
ПІСКИ БУДІВЕЛЬНІ — піски,
що їх використовують у буд-ві.
Якісні вимоги обмежуються
гранулометричним складом
залежно від призначення си-
ровини: дорожнє буд-во, виго-
товлення буд. розчинів, силі-
катних матеріалів, бетону, гру-
бої кераміки тощо. Численні
родовища П. б. різного віку
і генезису розробляють у всіх
областях республіки. Найбіль-
ші запаси їх зосереджені в До-
нец., Київ., Харків., Херсон.,
Львів., Одес. і Микол, областях.
Щорічний видобуток становить
23 млн. м , що повністю за-
довольняє потреби республіки.
Е. С. Дехтулінськии.
ПІСКИ СКЛЯНІ — піски, при-
датні для виготовлення скла.
Вимоги пром-сті регламенту-
ють хім. (кварцу не менше
95 °о) і гранулометричний
склад (фракції 0,1—0,5 мм),
вміст слюд, польових шпатів,
глинистих і пилуватих ча-
сток. Шкідливими домішками є
сполуки важких металів.
П. с. на території України по-
ширені нерівномірно і пов’я-
зані переважно з мор. відкла-
дами палеогенового віку та
з антропогеновими алювіаль-
ними, еоловими і флювіогля-
ціальними товщами. Понад
7 0 % розвіданих запасів П. с.
пов’язані з берецькою і пол-
тавською товщами неогену
Дніпровсько-Донецької запади-
ни, Авдіївське і унікальне за
якістю Новоселівське родовища
(див. окремі статті) Харків,
обл. постачають сировину для
високоякісного скла на У в раїну
та за її межі. Відомі Новоми-
хаилівське (Донец. обл.) і Бере-
стовеньське (Харків, обл.) ро-
довища.
У Львів, обл. експлуатують піс-
ки тортонського ярусу неогену
(Великоглібовицьке, Сихівське,
Старосільське і Водницьке ро-
довища).
Невеликі за запасами, неви-
сокої якості антропогенові кон-
тинентальні П. с. розробляють
у Київ., Житомир, і Рівнен. обл.
та Респ-ки КрихМ. Балансом за-
пасів корисних копалин вра-
ховано 26 родовищ П. с. з роз-
віданими запасами 221 млн. т,
що повністю забезпечує скляну
промисловість України. Обме-
жено використовують і відходи
гірничодобувних підприємств
Війн., Хмельн., Закарп., Дні-
проп., Житомир., Запоріз. і До-
нец. областей.
Е. С. Дехтулінськии.
ПІСКИ ФОРМУВАЛЬНІ —
піски, придатні для ливарного
вироби., виготовлення вогне-
тривів (динасу), фарфоро-фа-
янсу та абразивних матеріалів.
Осн. якостями П. ф. є вогне-
тривкість і газопроникність.
Вимоги пром-сті регламенту-
ють хім. склад (кварцу до
90 %) і, залежно від виробів,
гранулометричний склад та
вміст глинистої складової.
Шкідливими є домішки сполук
заліза, лужних металів, суль-
фідної сірки, фосфору і орга-
ніч. речовин.
На тер. України П. ф. пов’язані
переважно з прибережно-мор.
відкладами бучацької та хар-
ківської товщ палеогену — ро-
довища Гусарівське (Харків,
обл.), Часово-Ярське (Донец.
обл.), а також з континенталь-
но-мор. полтавською серією
неогену — Вишнівське (Харків,
обл.) і Пологівське (Запоріз.
обл.). Тортонські і сарматські
товщі неогену розробляють на
родовищах Волошинівському
(Львів, обл.), Оріхівському й
Новоселівському (Запоріз. обл.)
та Маловисківському (Кіровогр.
обл.), алювіальні антропогенові
піски — на Ріпкинському (Чер-
ніг. обл.). Балансом запасів
корисних копалин враховано 23
родовища з розвіданими запа-
сами 722 млн. т (1987), що
задовольняє потреби металург,
пром-сті України.
Е. С. Дехтулінськии.
ПІСКЇВКА — селище міського
типу Бородянського р-ну Київ,
обл. Розташована за 5 км від
залізнич. ст. Тетерів. 8,0 тис. ж.
(1990). Засн. наприкінці 16
на поч. 17 ст., с-іце міськ. типу
з 1938. Пересічна т-ра січня
—6,3 , липня -|-18,8Г. Опад в
570 мм на рік. У П.—г з-д
скловиробів, деревообр. комбі-
нат, лісотарний цех Бучан-
ського експериментального тар-
ного з-ду, хлібозавод, лісгосп-
заг.
ПІСКОВИК — уламкова гір-
ська порода, що виникла в ре-
зультаті цементації піску. П.
розрізняють за розміром і мі-
нералог. складом піщаних зе-
рен (див. П сок) та складом
цементу (глинисті, вапнякові,
кременисті тощо). В Україні
П. поширені в різних за віком
верствах у межах Волино-
Подільської монокліналі, Кар-
патської складчастої системи,
Гірського Криму складчасто-
брилової споруди, Донецької
складчастої споруди. У пром сті
буд. матеріалів використовують
мшні різновиди П., з яких
виготовляють переважно бут
і щебінь. Розвідані запаси по
республіці — 590 млн. м , з них
більша частина — у Донец.,
Луганській, Житомирській,
Львів, та Івано-Франківській
областях. В Українських Кар-
патах потужні товщі П. палео-
генового і тріасового віку роз-
робляють на родовищах Ско-
лівському, Турківському (Львів,
обл.), Богородчанському, Па-
січнянському (Івано-Фр. обл.).
У Придністров'ї та на Поділлі
на бут і щебінь використовують
П. кембрійського віку (Озари-
нецько-Нелітське і Ямпільське
родовища у Війн, обл.); де-
вонського віку (Буцнівське, За-
ново-Стринське — у Терноп.
обл.) і масивні кварцові де-
вонські пісковики потужністю
до кількох десятків метрів (Під-
гаєцьке, Переволоцьке у Тер-
ноп. обл., Городницьке — у Іва-
но-Фр. обл.). У Донбасі П. на
родовищах Марусинському,
Браунівському, Ведмеженсько-
му, Боковенському використо-
вують як облицьовувально-де-
коративний матеріал; є чи-
сленні родовища буту і щебе-
ню (Оленівське, Чистяківське,
Орлівське тощо). Невеликі ро-
довища кварцитоподібних П.
палеогенового віку розробля-
ють у Сум. та Харків, обла-
стях.	О. Я. Хмара.
ПІСКОВИКИ БЕРНАШІВКИ
— геологічна пам’ятка природи
респ. значення (з 1984). Роз-
ташовані в Могила-Поділь-
ському р-ні Вінн. обл. Пере-
бувають у віданні місцевого
колгоспу. Являють собою уні-
кальне відслонення порід яри-
шівської світи докембрійського
періоду, що знаходяться у Бор-
щівському яру на лівобережжі
Дністра. У товщі пісковиків
виявлено рештки нитчастих
водоростей і мікропланктону
найстародавніших живих орга-
нізмів.
Літ.: Геологические памятники
Украиньї. Справочник- путеводи-
тель. К., 1985. О. К. Ющенко.
шсочин — селище міського
типу Харківського р-ну Харків,
обл. Розташований на ' право-
бережжі р. Уди (прит. Сівер-
ського Д.нця), залізнична стан-
ція. 11,7 тис. ж. (1990). Відоме
з 1732, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана ярами і балками. Пересіч-
на т-ра січня — 7,4 , липня
-1-20,5 . Опадів 528 мм на рж.
Площа зелених насаджень
1,7 га. У П.— меблева ф-ка,
виробництво Харків, з-ду «Ме-
талоштамп», філіал по виго-
товленню метал, іграшок Хар-
ків. виробнич. об’єднання «Са-
лют». Санаторії «Рай-Олечівка»
і «Гай».
ПІСОЧНЕ ОЗЕРО — озеро
карстового походження у Лю-
бомльському р-ні Волинської
обл., на Пн. Сх. від с. Мель-
ники. Довж. 2 км, шир. 1,9
км, пл. 1,38 км2, пересічна глиб,
бл. 7 м, максимальна — понад
16 м. Улоговина округлої фор-
ми. Береги піщані, низькі.
Живиться поверхневими  під-
земними водами. Вода чиста,
прозора. Взимку замерзає. Дно
піщане. Водяться лящ, карась,
щука, короп та ін.; акліма-
тизують окремі види риб (зо-
крема, фореле-окуня). П. о.
у складі ІІІацького природного
національного парку. Місце
відпочинку і туризму.
Я. О. Мольчак.
ПІСТЙНЬКА — річка у Косів-
ському і Коломийському р-нах
43
ПЛАВНЕВЕ
Івано-Фр. обл., права притока
Пруту (бас. Дунаю). Довжина
56 км, пл. бас. 661 км2. Бере
початок з джерел на пн.-сх.
схилах Покутсько-Буковинсь-
ких Карпат. Долина у верхів’ї
ущелиноподібна, шир. від 6
10 до 50 м, до с. Микитинці —
У-подібна; нижче долина тра-
пецієвидна, завширшки 1,2 —
1,5 км. Шир. заплави від 20 —
100 до 650 м. Річище помірно
звивисте, пересічна його шир.
10 —15 м, на окремих ділян-
ках — до 45 м. Багато островів;
біля с. Шешори — водоспад
Гук. Похил річки 18 м/км.
Осн. притока — Лючка (ліва).
Живлення мішане, з перева-
жанням дощового. Замерзає у
серед, грудня, скресає у 2-й пол.
березня. Використовують для
с.-г. водопостачання і рибни-
цтва. Є протиповеневі гідротех.
споруди.	М. І. Кирилюк.
ПІСТУН Микола Данилович
(19.У 1933, с. Гійче Львів,
обл.) — укр. економгеограф,
доктор геогр. наук з 1975,
професор з 1977. Закінчивши
1955 Львів, ун-т, працював
учителем. З 1961 — викладач
Київ, ун-ту (з 1975 — зав. ка-
федрою екон. географії). Осн.
праці присвячені питанням те-
риторіальної і комплексно-про-
порційної організації аграрних
та аграрно-пром. комплексів,
теорії та методології економіч-
ної і соціальної географії.
Обгрунтував концепцію зональ-
ного і приміського аграрно-
тер. комплексів; поглибив ме-
тод виробничо-тер. типізації
с.-г. підприємства України. До-
сліджує аграрно-територіальні
комплекси ряду областей рес-
публіки.
Відповідальний редактор нау-
кового збірника «Зкономиче-
ская географпя» (з 1972). Автор
Пісочне озеро.
М. Д. Иістун.
ряду навчальних і методичних
посібників для вузів.
Те.: Аграрно-територіальні і агро-
промислові комплекси Житомир-
ської області. К., 1972 [у співавт.];
Чернігівська область. (Екон.-геогр.
характеристика). К., 1975 [у епів-
авт.]; Економічна географія за
рубіжних країн. Соціалістичні
країни. (Міжнар. соц. поділ праці
і співробітництво). К., 1981 [у
співавт.]; Географія Української
РСР. К., 1982 [у співавт.]; Зко-
номическая география СССР. Ра-
йонная часть. К., 1984 [у співавт.];
Основні научньїх исследований.
География. К., 1988 [у співавт.];
Зкономико-географический комп-
лекс крупного города (на примере
г. Києва). К., 1989.
ПІЩАНИЙ МИС — мис на Пн.
Бакадьської коси, в Каркінітсь-
кій затоці Чорного м., у межах
Респ-ки Крим. Сх. узбережжя
його омивається водами Ба-
кальської бухти. Вис. до 15 м,
площа близько 1,5 км2. По-
верхня вирівняна. Береги ур-
висті, обмежовані піщаними
пляжами. Складається з су-
глинків і пісків. На Пд. ми-
су — Бакальське озеро з лік.
гряззю та ропою. Вкритий
полиново-злаковою степовою
рослинністю.
Місце відпочинку перелітних
птахів.	О. Г. Кузнецов.
ПІЩАНКА (до 1784 — Піща-
на) — селище міського типу
Війн, обл., райцентр. Розташо-
вана за 7 км від залізнич. ст.
Попелюхи. 6,4 тис. ж. (1990).
Відома з 1734, с-ще міськ. тицу
з 1956. Пересічна т-ра січня
-5,8 , липня 4 19,6 . Опадів
530 мм на рік. У П.— пам’ятка
природи місц. значення — Гре-
цький горіх. Кар’єроуправлін-
ня (видобування вапняків),
мол., продтоварів, хлібний і
комбікормовий заводи.
ПІЩАНСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Пд. Війн. обл. Утворе-
ний 1923. Пл. 0,6 тис. км .
Нас. 28,7 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 8,3 тис. (1990). У ра-
йоні — с-ща міськ. типу Пі-
щанка (райцентр) і Рудниця
та 27 сільс. населених пунк-
тів.
ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКО! ОБЛАСТІ
Лежить на Подільській висо-
чині. Поверхня підвищена, гор-
бисто-хвиляста, порізана чи-
сленними долинами, ярами і
балками. Поширені западини,
блюдця. Корисні копалини: вап-
няки, пісковики, глини, пісок.
II. р. розташований у межах
Дніст рове ь ко-Д н і п рове ь кої л і -
состепової фізико-географічної
провінції. Пересічна т-ра січня
5,8 , липня -|-19,6 . Період
з т-рою понад -|-10о становить
165 днів. Опадів 530 мм на
рік. Висота снігового покриву
20 см. П. р. належить до
недостатньо вологої, теплої аг-
рокліматич. зони. Найбільша
річка — Кам'янка (прит. Дні-
стра). Створено 31 ставок заг.
пл. водного дзеркала 139 га.
Грунти переважно чорноземні
опідзолені та темно-сірі опід-
золені. Пл. лісових насаджень
12,7 тис. га. Осн. породи: дуб
черешчатий, дуб скельний,
граб, ясен, клен, берест, ака-
ція. У районі — заказник Га-
рячк’вська Дача і комплексна
пам’ятка природи — урочище
Княгиня (обидва — респ. зна-
чення), а також Кукулянський
заказник і 4 пам’ятки природи
(усі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
цукр. комбінат (с. Чорномин),
комбікормовий, хлібний, мол.
і продтоварів з-ди, кар’єро-
управління (видобування вап-
няків) у Піщанці. Спеціалізація
с. г.— рослинництво зерново-
буряківничого, тваринницт-
во — м’ясо-мол. напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
37,6, у т. ч. орні землі — 34,2,
пасовища — 2,3. Зрошується
639 га, осушено 1868 га. Осн.
культури: озима пшениця, ку-
курудза, ячмінь, цукр. буряки,
соняшник. У П. р.— 13 кол-
госпів та 2 радгоспи. Залізничні
станції: Попелюхи, Рудниця.
Автомоб. шляхів 200,6 км,
у т. ч. з твердим покриттям--
191 км.
Об’єкт туризму: пам’ятка ар-
хітектури 19 ст.— палац у Чор-
номині.	Г. І. Денисик,
Б. Д. Панасенко.
ПЛАВ — річка в Житомир, і
Рівнен. областях України та
Гомельській обл. Білорусі, пра-
ва притока Ствиги (бас. При-
п’яті). Довж. 46 км, пл. бас.
419 км . Бере початок з боліт в
Олевському р-ні Житомир, обл.
Долина невиразна, широка (до
5—6 км). Заплава заболочена,
симетрична. Шир. річища пере-
січно 4 м. Похил річки 0,87
м, км. Живлення мішане. За-
мерзає у грудні, скресає до се-
ред. березня. П. — водоприймач
осушувальної системи.
І. М. Коротун.
ПЛАВНЕВЕ БОЛОТО — боло
то, що розвивається у пониззі
річки внаслідок затоплення
його повеневими водами на три-
валий час. Відзначаються знач
ною зволоженістю, чергуються
у плавнях з водною та прибе-
режно-водяною рослинністю,
подекуди — з заплавними лі-
сами. На П. б. переважають
високотравні угруповання оче-
рету, рогозу широколистого та
рогозу вузьколистого, куги
ПЛАВНІ
44
озерної, іноді — осоки побе-
режної та осоки загостреної.
Глибина торфового покладу до-
сягає 1 — 3 м; він переважно
низинного типу, здебільшого
очеретяний. На багатьох П. б.
торфового покладу немає. П. б.
мають велике водорегулююче
значення. В Україні вони сфор-
мувались у пониззях Дунаю,
Дністра і Дніпра. Окремі П. б.
охороняються (зокрема, у за-
повіднику Дунайські Плавні).
Літ.: Брадіс Є. М., Бачурина Г. Ф.
Болота УРСР. К., 1969.
Т. Л. Андріснко.
ПЛАВНІ — надмірно зволоже-
ні, часто заболочені ділянки
заплав, вкриті вологолюбною
рослинністю (гол. чин. очеретом
і рогозою). Характерні для
пониззя річок України, зо-
крема, в долинах Дніпра. Дні-
стра, Пруту, Інгульця та ін.
Використовують П. як сіножаті,
очерет і рогозу як буд. матеріал
і сировину для хім. пром-сті.
Після меліорації осушені П.
перетворюють на с.-г. угіддя.
Іноді П. називають розширені
ділянки в нижній течії річок,
зайняті лучною та деревною
гідрофільною рослинністю (вер-
ба, тополя, вільха, в’яз та ін.).
Для збереження в природному
стані П. Дунаю, охорони тва-
ринного і рослинного світу вод-
но-болотних угідь 1981 ство-
рено заповідник Дунайські
Плавні.	Л. М. Шевчен ко.
ПЛАЙ — безлісі плоскі при-
гребеневі поверхні хребтів та
їхніх відгалужень з корінними
луками, пасовищами і худо-
бопрогінними стежками в Кар-
патах Українських. Іноді П.
Плавні.
Астанінські плавні.
К рим.
Каховське водосховище.
Запорізька область.
називають невисокі гірс ькі вер-
шини на бокових хребтах.
ПЛАКА — мис на Південному
березі Криму, на Пн. Сх. від
смт Фринзенського. Вис. 45 м.
Має куполоподібну форму.
Складається гол. чин. з інтру-
зивних зеленуватих діабазових
порфіритів. Магматичне тіло
мису вкрите викопними гли-
нами. Круті схили розчле-
новані численними тріщинами.
На схилах — чагарники. Біля
узбережжя П.— група островів
Пташині Скелі, що мають та-
кож вулканічне походження.
У середні віки на мисі місти-
лися укріплення та маячний
пункт Ламбас. Пам’ятка при-
роди місц. значення (з 1947).
Поблизу мису — санаторій
«Утьос». Об’єкт туризму.
В. Г. Єна.
ПЛАКУЧА СКЕЛЯ — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1989). Розташована
у Сімферопольському районі
Респ-ки Крим. Перебуває у ві-
данні радгоспу-заводу «Янтар-
ний». Пл. 21,7 га. Охороня-
ється мальовнича ділянка до-
лини р. Булганака-Західного
з відслоненням корінних порід,
що утворюють урвище вис. до
З м. У ниж. частині скелястого
схилу спостерігаються виходи
грунтових вод у вигляді не-
великих струмочків та джерел.
Рослинний покрив утворений
лучними степами, чагарниками
і острівцями лісових угрупо-
вань. У трав’яному покриві
з рідкісних рослин трапля-
ються горицвіт весняний та
півонія вузьколиста, занесена
до Червоної книги України. Ча-
гарникова рослинність займає
переважно круті схили ярів
та балок, представлена угрупо-
ваннями граба східного, шип-
шини, глоду і терну. З дерев-
них порід переважає дуб пух-
настий; трапляються штучні
насадження тополі, ясена, гір-
кокаштана. Тваринний світ бід-
ний; тут водяться куріпки,
дикі голуби, кілька видів жуків
і метеликів. В. І. Олещенко.
ПЛАНЕРСЬКЕ (до 1944 і з
1992 — с. Коктебель) — селище
міського типу Республіки Крим.
Розташоване на узбережжі Кок-
тебельської бухти Чорного м.,
біля підніжжя Карадагу, за
20 км від залізнич. ст. Феодосія.
2,7 тис. ж. (1990). У 8 ст.
на березі бухти був порт, у
10 ст. поселення зруйнували пе-
ченіги, у 13 ст. відновилося;
с-ще міськ. типу з 1960. П.—
приморський кліматич. курорт.
Має риси середземноморського
клімату. Пересічна т-ра січня
бл. 0 , липня +24 . Т-ра води
+ 18°, +20 (з червня до жовт-
ня). Кількість годин сонячного
сяйва 2100 на рік. Є джерела
мін. вод. Пляжі піщаний і
дрюногальковий (завдовжки
бл. 2 км, завширшки 10—
12 м). Поблизу П.— Карада-
зький заповідник. Пл. зелених
насаджень 101 га. У с-іці —
винозавод. У парковій зоні
пансіонат «Голуба затока»,
турбаза «Примор’я», будинок
творчості «Коктебель».
Об’єкти туризму: літ.-мемор.
музей російського поета і жи-
вописця М. О. Волошина у бу-
динку, де він жив; музей пла-
неризму; пам’ятник учасникам
Коктебельського мор. десанту
1941.
Літ.: Лесина Н. (І. Планерское
(Коктебель). Книга для туриста.
Симферополь, 1986.
ПЛАНКТОН (від грец. л/.аух-
•цбе — блукаючий) — сукупність
організмів мор. та прісноводних
водойм, що населяють товщу
вод і не здатні протистояти
перенесенню течіями. П. скла-
дається з бактерій (б а к т е
ріопланкто н), водяних ро-
слин (фітопланктон) і
тварин (зоопланкто н).
Розміри організмів П. колива-
ються від 2—3 мкм (напр., од-
ноклітинні водорості) до 1 м
і більше (напр., великі медузи,
Планерське.
Будинок- Vузе.й М. О Волошина.
сифонофори). Фітопланктон по
ширений в осн. до глиб. 50
100 м. У мор. водах він скла-
дається з діатомових і пери-
динієвих водоростей (зокрема,
в Чорному м. налічується при-
близно 700 видів), у прісних
водах найчастіше трапляються
зелені, діатомові і синьо-зелені
водорості. Розмноження остан-
ніх, особливо у ставках і во-
досховищах викликає «цвітін-
ня» води. Фітопланктон — про-
дуцент первинної органічної
речовини, яка споживається
зоопланктоном і по харчових
ланцюгах переходить до риб.
Зоопланктон населяє всю тов-
щу води. У мор. зоопланктоні
переважають веслоногі ракопо-
дібні, креветки, крилоногі мо-
люски, кишковопорожнинні та
ін., у прісноводному — коло-
вертки, гіллястовусі ракоподіб-
ні, веслоногі та ін. Морський
зоопланктон різноманітніший
за прісноводний, проте у Чор-
ному і Азовському морях ни-
зька солоність води значною
мірою зумовлює відносну бід-
ність видового складу їхнього
зоопланктону. Біомаса II. змі-
нюється залежно від сезону,
глибини, властивостей водного
басейну та ін. У морях (у верх.
• шарах) вона становить від де-
сятків до сотень мг м , в озерах,
водосховищах, ставках — знач-
но більша. П. має велике зна-
чення для живлення пром.
тварин (китоподібних, риб,
кальмарів); окремі види II. є
об’єктами промислу (кріль, кре-
ветки). Термін «планктон» за-
провадив у 1887 нім. вчений
В. Гензен. Див. також статті
Бентос, Нектон, Плсйстон.
Літ.: Черное море. Сборник. Пер.
с болг. Л., 1983; Природа Ук
раинской ССР. Моря и внутренние
водьі. К., 1987.	Грезе.}
ПЛАНУВАЛЬНА СТР^ КТУ-
РА — узагальнене відображен-
ня (у вигляді графічної мо-
делі-схеми або опису) взаємо-
розміщення різних матеріаль-
45
ПЛАСТОВІ
но-прої торових, природно-лан-
дшафтних і техногенних еле-
ментів середовища, які створю-
ють певну тер. цілісність. За-
стосовується в районному пла-
нуванні та містобудуванні.
До основних зв'язків між еле-
ментами Гі. с. належать фі-
зико-геогр., екон.-геогр., соці-
альні та естетичні. Елементи
П. с. за структурно-формую-
чими властивостями поділяють
на три групи графічно одно-
типних компонентів: центри
(вузли), лінії (осі) і зони (аре-
али). Центр означає осередок
функціональної діяльності й
відповідних їй матеріально-ре-
чових структур з високим
ступенем тер. концентрації.
Центрами є населені пункти,
великі позаміські пром., енерг.,
трансп. і гідротех. об'єкти (спо-
руди). Лініями позначають
тер. локалізації (каналізуван-
ня) функціональних зв’язків
між центрами, а також еле-
ментами природного середо-
вища, які впливають на роз-
членування території на зони
і мають виражену лінійну
форму. До лінійних елементів
належать автомоб. шляхи та
залізниці, канали, великі ма-
гістральні трубопроводи, лінії
електропередачі, а також річки,
узбережжя морів, гірські хреб-
ти (для великих територій).
Зони утв. великими маси-
вами с.-г. і лісових угідь, в
окремих випадках — неосвоє-
ними в госп. відношенні тери-
торіями. Водойми, лісосмуги,
заповідні території тощо ство-
рюють еколог, каркас тери-
торії — важливу складову ча-
стину П. с.
Виявлення існуючої і прогно-
зування перспективної П. с.
здійснюють на різних тер.
рівнях — республіки, екон.-
Заказник Плакуча Скеля.
геогр. регіону, області, адмін.
району, нас. пункту.
Як форма П. с. характеризу-
ється типологією. Так, осн.
типами П. с. міста є прямо-
кутна, радіально-кільцева, лі-
нійна та вільна. Конструювання
П. с. є важливим інструмен-
том тер. організації продук-
тивних сил на різних таксо-
номічних рівнях.
Г. І. Фільваров, Б. В. Павлишин,
М. Я. Мижега.
ПЛАНУВАЛЬНЕ Р А ИОНУ-
ВАННЯ — умовне членування
території на певні тер. елемен-
ти, функції й функціональна
взаємодія яких мають забезпе-
чити найвищий і тривалий екон.
і соціальний ефект. П. р. те-
риторій разом з визначенням
їхньої нар.-госп. ролі, встанов-
ленням розмірів меж та внутр.
планувальної структури —
найважливіше завдання ра-
йонного планування і плану-
вання міст. Основу П. р. станов-
лять прогресивні тенденції й
форми тер. організації суспіль-
ного вироби.— формування
тер.-госп. комплексів (ТПК,
АПК), систем розселення різ-
них тер. рівнів тощо. Як пра-
вило, кожному з цих рівнів
відповідають певні (типові для
даного екон.-геогр. регіону) роз-
міри території, чисельність на-
селення, виробничий потенціал
(індустріального чи аграрного
типу), галузева структура ви-
роби., структура мережі посе-
лень, а також сукупність про-
сторових зв’язків — виробничо-
екон., соціальних і демографіч-
них. Значну роль у П. р. віді-
грають природно-геогр. умови.
П. р., як громадська форма
тер. організації виробничих
сил, призначене максимально
враховувати можливі масштаби
і напрями їхнього розвитку,
варіанти розміщення галузей
нар. г-ва без порушення загаль-
Мис Плака.
ної планувальної концепції ре-
гіону. Госп. стійкість планова-
ного району забезпечують його
планувальною структурою, за
допомогою якої здійснюють
територіальну диференціацію
функцій та їхню інтеграцію
в рамках відповідного району.
У межах кожного планованого
району відводять спеціалізо-
вані території, зокрема, перс-
пективного розвитку населених
місць та їхніх груп (систем,
агломерацій), обмеженого роз-
витку урбанізації та інтенсив-
ного першочергового планова-
ного впорядкування території;
можливого розміщення пром.
підприємств, агресивних щодо
навколишнього середовища; ко-
роткочасного і довготривалого
відпочинку, розміщення вели-
ких комунальних об’єктів.
Територія планованих районів,
як правило, 5 тис.— 20 тис. км2
(і не більше ЗО тис.— 40 тис.
км ). Для територій інтенсив-
ного госп. освоєння осн. райо-
ноутворюючими факторами є
наявність міста з населенням
понад 50 тисяч жителів
міжрайонного культурно-госп.
центру з інтенсивними куль-
турно-побут., а у ряді випад-
ків — і трудовими зв'язками
з навколишніми населеними
пунктами, а також наявність
чи формування групи вироби.,
що містяться в кількох населе-
них пунктах, тісно пов’язаних
технол. комбінуванням або госп.
кооперуванням окремих ви-
роби. Основу визначення меж
планованих пром. районів ста-
новлять взаємозв'язки і взаємо-
залежності (існуючі, перспек-
тивні) між просторово об’єдна-
ними групами пром. підпри-
ємств населених місць. Для за-
безпечення реалізації рішень,
що їх приймають у процесі
проектування, передбачають
виділення планованих районів
у межах, що відповідають ад-
мін. устрою. Межі планованих
районів, що розвиваються пе-
реважно на базі добувної пром-
сті, визначають в основному за
умовами залягання розвіданих
корисних копалин, на базі об-
робної пром-сті — за розміщен-
ням взаємопов’язаних груп під-
приємств з урахуванням різ-
них форм їхнього комбінування
та кооперування. Межі району,
де переважає пром-сть, іцо
використовує місцеву с.-г. або
пром. сировину, пов’язують з
межами сировинної бази та
розміщенням підприємств по
вироби., первинній обробці і
збереженню сировинних ресур-
сів	В. В. Павлиіиин,
Г. 1. Фільваров.
ПЛАСТИКА РЕЛЬЄФУ [від
грец. т/.аотїйі] (тї/\»]) — образо-
творче мистецтво] — характер-
на сукупність нерівностей, вла-
стива рельєфу певного похо-
дження й типу; один з еле-
ментів внутрішньої форми рель-
єфу.
П. р. визначається виявлені-
стю й сполученням тальвегів
(характер розгалуження, кути
збігу тощо) і кривизною гра-
ней рельєфу (прямі, опуклі,
ввігнуті, ступінчасті та ін.
схили з різким або плавним
зчленуванням граней). П. р.
виявляють на аерофото- і кос-
мічних знімках, а також на то-
пографічних картах. Аналіз
П. р. (входить до морфолог,
аналізу) ввів на поч. 20 ст.
нім. геоморфолог В. Пенк.
Д. М. Соболєв 1933 на основі
структурно-геоморфолог, ана-
лізу склав першу скульптурно-
структурну карту України,
де показано залежність П. р.
від його віку, походження,
зв’язку з тектонічною будовою.
П. р. — важлива ознака при
візуальному аналізі аеро- і кос-
мічних знімків, класифікації
рельєфу та виявленні геомор-
фолог. аномалій. Дослідження
П. р. виконує Харків, ун-т у
зв’язку з автоматизацією струк-
турного аналізу рельїфу.
І. Г. Черваньов.
ПЛАСТОВІ РІВНИНИ — рів
нини, складені недислокова-
ними або слабодислокованими
породами осадочного чохла або
ПЛАТО
46
пластовими інтрузіями та ефу-
зивами. П. р. поділяють на
пластово-акумулятивні і плас-
тово-денудаційні. До пла-
стово-акумулятивних
належать молоді П. р., які при
заг. тенденції території до слаб-
ких нетривалих піднять зберег-
ли первинну поверхню напла-
стування. В Україні до них
належать Поліська, Придні-
провська, Причорноморська і
частково Закарпатська низо-
винні рівнини. Пластово-
денудаційні рівнини ма-
ють поверхню, вирівняну в
процесі диференційованих но-
вітніх піднять. За співвідно-
шенням сучас. рельєфу з одно-
порядковими давніми або но-
вішими накладеними структу-
рами та ступенем денудова-
ності, розрізняють структурно-
денудаційні і денудаційні П. р.
Для структурно-денудаційних
рівнин, до яких на Україні
належать Подільська, Приазов-
ська і Тархан кутська висо-
чини, характерні різні спів-
відношення сучас. рельєфу з
однопорядковими давніми стру-
ктурами фундаменту або плат-
форменого чохла чи з нові-
шими накладеними структу-
рами, які виникли внаслідок
пологих диференційованих де-
формацій. їхня поверхня дену-
дована загалом згідно з нові-
шими дислокаціями покрівлі
чохла. Денудаційні рівнини
(на Волинській, Донецькій і
Придніпровській височинах)
мають аструктурну ерозійно-де-
нудаційну поверхню, нерівно-
мірно денудовані.
В. П. Палієнко.
ПЛАТО (франц. ріаіеаи, від
ріаі — плаский) — в широкому
значенні підвищена, різною мі-
рою розчленована рівнина, що
складається з горизонтальних
або слабодислокованих пластів
порід. В географ, літературі
до П. відносять рівнини вис.
200—500 м над р. м. з плоскою
або хвилястою, слаборозчлено-
ваною поверхнею, відокремлені
від сусідніх ділянок чіткими
уступами. Розрізняють П.
структурні, вулканічні, дену-
даційні, міжгірні. М. [. Дмит-
рієв, досліджуючи рельєф Ук-
раїни, позначав терміном «пла-
то» всі підвищені території
різного генезису (Волинське,
Подільське, Азовське тощо).
У зв’язку з довільним тлума-
ченням термін застосовують
рідко, найчастіше для терито-
рій, що не належать до річко-
вих долин. Л. Б. Поліщук.
ПЛАТФОРМА (франц. ріаіе-
Гогте, букв.— пласка форма) —
велика ділянка континенталь-
ної земної кори з досить пло-
скою поверхнею і двоповерхо-
вою будовою. Нижній поверх
(кристалічний фундамент)
жорстко консолідована кора,
утворена інтенсивно метамор-
фізованими породами, у складі
яких встановлено первісно оса-
дочні і магматичні породи.
Верхній поверх представлений
неметаморфізованими осадоч-
ними породами з горизонталь-
ним або похилим заляганням
верств, які утворюють осадоч-
ний чохол потужністю до кіль-
кох, рідше — до 10 —15 км (у
Донбасі — 20—23 км).
У складі П. виділяють щити
і плити. Осадочного чохла на
щитах немає або він несуціль-
ний (напр., на Українському
щиті), на плитах він має по-
тужність від сотень метрів до
кількох кілометрів. У межах
плит встановлено синеклізи з
підвищеною потужністю чохла,
антеклізи та грабеноподібні
(див. Грабен) прогини, або ав-
лакогени чи рифтогени. На Ук-
раїні встановлений Дніпров-
ський авлакоген, закладений
у пізньому девоні і накладена
на нього синекліза, які утво-
рили двоповерхову структу-
ру — Дніпровсько-Донецьку
западину, обмежену Україн-
ським щитом і Воронезькою ан-
теклізою. За віком складчастих
деформацій і часом утворення
платформеного чохла розріз-
няють давні і молоді П. Біль-
шість рівнинної частини тер.
України лежить у межах дав-
ньої Східчо-Європейської плат-
форми, утвореної в допізньо-
протерозойський час, рівнин-
ний Крим — у межах молодої
Скіфської плити, Розточчя,
Придністровське Покуття і
правобережна частина Придні-
стров’я входять до складу
Зх.-Європейської епіпалеозой-
ської П., фрагмент якої вкли-
нюється між Карпатською
складчастою системою і Львів-
ським палеозойським прогином.
Давні П. ізометричної форми
відокремлені від суміжних
складчастих областей зонами
глибинних розломів, по яких
сформувалися прогини, напр.,
Передкарпатський, Придобру-
джинський (див. окремі статті).
Для давніх і молодих П. ха-
рактерні повільні епейрогенічні
тектонічні рухи, іноді — тра-
повий вулканізм.
В. В. Глушко.
ПЛЕИСТОН (від грец. ллнхспо?
— найбільший) — сукупність
організмів мор. та прісноводних
водойм, які у напівзануреному
стані живуть на поверхні води;
при цьому нижня частина їх
перебуває у воді, верхня — у
повітряному середовищі. З рос-
лин до П., зокрема, належать
плаваюча папороть, саргасові
водорості, мохи та ряски, з тва-
рин — деякі кишковопорож-
нинні (хондрофори, сифоно-
фори та ін.). П. властива пла-
вучість, завдяки якій організ-
ми утримуються на поверхні
води, та симетричність форми
тіла, зорієнтованого вертикаль-
но. Найпоширеніші плейстонні
організми у тропічних та суб-
тропічних широтах. У прісно-
водній флорі України П. пред-
ставлений плаваючою папо-
роттю, мохами і рясками, у
фауні плейстонних організмів
немає. П.— своєрідний розплід-
ник молоді багатьох риб та
безхребетних, які тут накопи-
чуються в період початкової
стадії їхнього розвитку. Як
і нектон, П. має велике значен-
ня в заг. кругообігу речовин
між водним середовищем і
атмосферою. Тривалий час П.
вважали угрупованням прісно-
водних організмів. У 1934
академік АН СРСР С. О. Зер-
нов зробив опис морського П.
Літ.: Алеев Ю. Г. Зкоморфология.
К., 1986.	Ю. Г. Алеєв.
ПЛЕИСТОЦЕНОВА ЕПОХА,
плейстоцен (від грец. л/1 тогос—
найбільший і и-шлдц — новий) —
рання епоха антропогенового
періоду. Настала після нео-
генового періоду, змінилася го-
лоценовою епохою. Відмінна
риса П. е.— неодноразова, ча-
ста й різка ритмічна зміна
потеплінь і похолодань клі-
мату. Виділено 16 етапів роз-
витку природи (див. Палео-
географічна етапність, табл.
1). Теплий і холодний етапи
об’єднують у надетапи, під час
яких формувалися самостійні
надзаплавні тераси. У П. е.
встановлено 9 холодних і 8
теплих етапів. Холодні етапи
супроводились материковими
зледеніннями у середніх ши-
ротах, регресіями моря і знач-
ним зниженням його рівня (до
100—150 м нижче сучасного).
При потепліннях материкові
льодовики зникали майже пов-
ністю, умови змінювались від
глящальних і перигляціальних
до бореальних і субтропічних;
утворювалися переважно грун-
ти і грунтові відклади. За П. е.
формувалися ландшафти двох
типів: перигляціального (на
частині території України про-
тягом деяких етапів — льодо
викового) і бореального, суб-
тропічного. Льодовикові ланд-
шафти формувалися у Серед-
ньому Придніпров’ї за дніп-
ровського, а можливо тилігуль-
ського і тясминського часу, на
Пн. Зх.— тилігульського, дні-
провського, тульського і при-
азовського часу. Перигляціаль-
ні умови характерні для всіх хо-
лодних етапів. Ландшафти теп-
лих етапів були за широкин-
ського, мартоноського, лубен-
ського, завадівського часу на
Пд. субтропічними, на Пн.—
південно-бореальними. Субтро-
пічна зона — за широкин-
ського, мартоноського, зава-
дівського часу сягала до ши-
роти Києва. Кайдацький і
прилуцький етапи за кліматом
подібні до голоцену з перева-
жанням лісових, а на Пд. Ук-
раїни — степових і лісостепо-
вих бореальних ландшафтів.
За вітачівського часу панували
своєрідні лісові умови на Пн.
України, сухі степові і пів-
денно-бореальні й перехід ні до
субтропічних — на Пд. Дофі-
нівський етап був сухішим
і холоднішим порівняно з
вітачівським. Теплі етапи на
окремих стадіях переривалися
умовами, коли поширювалася
тундра, тундростепові ланд-
шафти, ландшафти холодного
степу. На протязі всього плей-
стоцену існував зв’язок Чорного
моря зі Світовим океаном, але
відбувалися льодовиково-гідро-
кратичні зміни його рівня —
регресії за холодних етапів
і трансгресії — за теплих. Най-
більша зміна фауни ссавців,
грунтів і рослинності, перебу-
дова річкової мережі відбулися
місцями у середньому плейсто-
цені, зокрема під час макси-
мального (дніпровського) зле-
деніння. Тоді значно пошири-
лися мамонт, шерстистий носо-
ріг та інші холодостійкі тва-
рини. У малакофауні перева-
жали ар ктобореа льно-а л ьпій -
ські види і форми, зникли ме-
зозойські теплолюбні рослини.
Відклади, що утв. протягом
П. е., становлять плейстоцено-
вий відділ. Див. також Антро-
погеновий період.
Літ.: Марков К. К. [та ін.]. Плей-
стоцен. М., 1968; Веклич М. Ф. Па
леозтапность и стратотипьі почвен-
ньіх формаций верхнего кайнозоя.
К., 1982; Росльїи И. М. Палеогео-
графия антропогена. Общая часть.
К., 1982; Сиренко Н. А., Турло С. И.
Развитие почв и раєтительности
Украиньї в плиоцене и плейстоце-
не. К., 1986. Ж. М. Матвіїшина.
ПЛЕЙСТОЦЙНОВИЙ відділ
— відклади, що утворилися
протягом плєйстоценової епохи.
Перекривають давніші утво-
рення по всій тер. України,
за винятком окремих ділянок
Українського щита, Карпат-
ської та Кримської складчастих
систем. Виділяють нижній, се-
редній і верхній плейстоцен,
налічують 16 стратиграфічних
горизонтів (див. Палеогеогра-
фічна етапність). Серед осадоч-
них формацій П. в. на Укра-
їні відомі континентальні (на
більшій частині площі) і морсь-
кі відклади. Континентальні
представлені гол. чин. льодови-
ковими, вод но-льодовиковими,
лесовими і алювіальними утво-
реннями. Найбільші площі на
47
ПЛОДООВОЧЕВА
тер. України має лесова фор-
мація. Леси й лесоподібні по-
роди, утворені за холодних
етапів, чергуються з горизон-
тами викопних грунтів (теплих
етапів), різногенетичність яких
і відміни в будові грунтових
світ — основа стратиграфічно-
го розчленування П. в. Грунти
теплих етапів раннього плей-
стоцену на Пд. представлені
субаридними та аридними ко-
ричневоземними утвореннями
близького до середземномор-
ського типу. Серед грунтів се-
реднього і пізнього плейстоце-
ну переважали різнофаціальні
бурі й сірі лісові, чорноземні,
Літ.: Веклич М. Ф., Сиренко Н. А.,
Матвиишина Ж. Н. Палеогеогра
фические зтапьі и детальнеє стра-
тиграфическое раечленение плей
стоцена Украиньї. Метод, разра
ботки. К., 1984.
Ж. М. Матвіїиіини.
ПЛЕТЕНИЙ ТАШЛЙК — річ
ка у Маловисківському і Но-
воукраїнському р нах Кіровогр.
обл., права прит. Чорного Таш-
лика (бас. Пд. Бугу). Довж.
31 км, пл. бас. 405 км'. Бере
початок на Пд. від с. Олександ-
рівни. Долина коритоподібна,
зі схилами, розчленованими
балками та ярами. Річище
звивисте. Похил річки 2,2 м км.
Живлення снігове і дощове.
ною галуззю. У 1989 площа
садів і ягідників у республіці
становила 865 тис. га, валовий
збір плодів та ягід — 2500 тис.
т. Районовано понад 230
сортів плодових і ягідних
культур. Розміщення їх по при-
родних зонах України нерів-
номірне. Зерняткові і горіхо-
плідні рослини зосереджено в
основному в зонах Степу і
Лісостепу, кісточкові — Степу,
ягідні — Лісостепу та Полісся.
В зоні Полісся розміщено 17 %
садів республіки, Лісостепу —
41,8 %, Степу — 41,2 %. Най-
більша площа садів (66,6 %)
зайнята під зернятковими (яб-
каштанові, бурі пустельно-сте-
пові грунти бореального і суб-
бореального клімату. У пізньо-
му плейстоцені формувалися
дерново-карбонатні, чорнозем-
ні, каштанові та бурі степові
грунти, грунтові зони розширю-
вались і зміщувались на Пн.
На Пн. Зх. України і на окре-
мих ділянках Середнього При-
дніпров’я П. в. представлені
льодовиковими (валунні су-
глинки, піски та супіски) і по-
в’язаними з ними водно-льо-
довиковими та озерно-льодови-
ковими утвореннями (суглинки,
Замерзає у грудні, скресає до
серед, березня. Стік зарегульо-
ваний ставками. Воду річки ви-
користовують для тех. і с.-г.
водопостачання.
ПЛЕХІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— гідрологічний заказник
респ. значення (з 1980). Роз-
ташований в Оржицькому р-ні
Полтав. обл. Перебуває у ві-
данні місцевого колгоспу. Пл.
500 га. Являє собою комплекс
боліт, лук та озер у заплаві
р. Сули. У рослинному покриві
угруповання очерету, куги
озерної, рогозу вузьколистого.
Плехівський заказник.
ПЛІОЦЕН (від грец. .Т/.М(0\' —
численніший, довший і хапос —
новий) — пізня епоха неогено-
вого періоду. В Укра ні від-
клади, що утворилися протя-
гом П , поширені повсюди на
Пд. республіки і Закарпатті,
на значних площах — на Пе-
редкарпатті (див. Неогенова си-
стема).
ПЛОДІВНИЦТВО галузь
рослинництва, що вирощує пло-
дові культури (зерняткові, кіс-
точкові, горіхоплідні, ягідні)
луня, груша, айва), кісточкові
(вишня, слива, абрикоса) ста-
новлять 23,8 %, горіхоплідні —
6,0 %, ягідники — 3,6 %.
У колгоспах і радгоспах рес-
публіки створено великі пром.
сади, в яких впроваджено ін-
тенсивні системи садівництва.
Розвивається присадибне і ко-
лективне садівництво. Осн. на-
прямами дальшого розвитку
П. є раціональне розміщен-
ня плодових і ягідних куль-
тур у перспективних для них
зонах, розширення площі зро-
шуваних садів, дальше підви-
глини, піски і гравій). Алюві-
альні відклади надзаплавних
терас (галечники, піски, супі-
ски, суглинки, глини, іноді з
прошарками грунтів) склада-
ються з утворень теплого і
холодного етапів. В П. в.
налічують 9 ерозійно-акумуля-
тивних циклів формування річ-
кових терас. У континенталь-
них відкладах нерідко містять-
ся черепашки наземних та прі-
сноводних молюсків. Морські
відклади (піски, глини, су-
глинки, алеврити, вапняки, кон-
гломерати) поширені лише на
узбережжі Азовського і Чор-
ного морів. Ними складені
давні чаудинські, евксинські,
узунларські та карангатські
тераси.
Глини, суглинки, піски, галеч-
ники використовують як буд.
матеріали. Велике значення
для водопостачання мають по-
в’язані з плейстоценовими від-
кладами грунтові води. Див.
також Антропогенові відклади.
Поверхня води суцільно вкрита
різними видами ряски, з рід-
кісних трапляється вольфія
безкоренева. На відкритих пле-
сах зростає латаття біле, у во-
ді — зарості рдесників та ку-
ширу темно-зеленого. З лучних
рослин переважають мітлиця
повзуча, осока розсунута; є га-
лофільні види. Має водоохорон-
не значення. Т. Л. Андріенко.
для одержання плодів, горіхів,
ягід. Важливою складовою ча-
стиною П. є розсадництво, що
вирощує садивний матеріал
для цих культур. Продукція П.
є сировиною для плодоовоче-
вої промисловості.
На тер. України П. є тради-
ційною галуззю с.
родилася
Русі. З 19
ПЛОДООВОЧЕВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
г., яка за-
пасів Київської
за
ст. П. стало товар-
щення рівня механізації, під-
вищення якості продукції.
І. Б. Чорний.
ПЛОДООВОЧЕВА ПРОМИС-
ЛОВІСТЬ — галузь харчової
промисловості, підприємства
якої здійснюють усі види пере-
робки плодів і овочів, а також
зберігання їх. Сировинною ба-
зою П. п. є продукція овочів-
ництва і садівництва. Осн. типи
підприємств галузі — консерв-
ні та овочесушильні з-ди й
цехи, оптово-роздрібні плодо-
овочекомбінати, засолювальні
пункти, холодильники, овоче- й
УпянівкЗ
г
уволочись* і
Меджмб *
Грнмайл,еа^\ ’
гК\і\*ське
\ вїн-х
Новоград- Волинський
Сеіндове
\Вел. Новосшка у
Ст Крим
Масштаб Г'О 000 000
Скорочення:
Г. — Городенка
Зл. — ЗаложцІ
3. — Заставна
К. П. — Кам'янець-Подільськнй
К. — Кіцмань
Н.С — Нижи Сірогози
Т. — Теребовля
МОҐИЛ-В
ІК.-Л
Кам-нь-Ка мирський	_
X	"» Дубровиця г.
Турйськк^-ч. Режиме \ іБерезне у Овруч
Володижир^г-^'	[\ •»
Г ^лмнд вк- я	>	*
Черві нс&р'мійсь^С у-^У~ізяслав
/ БРОДИ{^>^^Г\ ^УДН!В
/А Зояочіе 'їУТу О./
Бережани
І „	- ~^еайЦ/
" * Долина✓“ч
4 *1
Перегинське
"'ж-Тлу Ні
Тячів
Коломия
Г V
В а шкет
Житомир
' київ
Бердичів!
>Біла Церква
Калинівка у
> Богуслав
Сатанів ( )	Чу* х-
КІопичинці /к-^Бару^и' > ’
Запинки (	[^Вінниця
Черкаси
Кременчуцьке
^-'вдех -
лЗнаи янка
Яип,ль
Півд.
АЧ. Одеса
Вознесенськ
Нова ОдесаК^У /
<• ( Снігур,, іка
Херсон
Томаківкз
Новий Буг) Червоногригоряк.
' I	•
) .Каховське
"Т’Х'вдсх-
Лютенька
Межова
Виробництво плодоовочевих консервів в Україні
- Под> чеський
	1970	1980	1989
Плодоовочеві консерви, млн. умовних банок	2074,6	2723,8	3761,9
в т. ч. овочеві	939,3	1296,2	1229,9
томатні (без соку)	377,0	457,8	475,9
фруктові (без соків)	299,8	340,6	916,9
соки натуральні	458,5	629,2	1139,2
Сушені фрукти, тис. т Свіжоморожені овочі,	3,1	2,3	6,0
тис. т	• • •	1,2	0,5
1 ІзиаГл
Ілліч еськ

Токиак
Камянка-Дн/провська р
( \Мелітпполь
Каховка новоГро:іаЬііе

Джанкой
Нижньогірськ
Сімферополь
Бахчис зрай
ПЛОДООВОЧЕПРОМИСЛОВИИ
48
фруктосховища. В Україні на-
лічується бл. 2 тис. підпри-
ємств П. п. (1989), з них на
820 виробляють плодоовочеві
консерви (див. Консервна про-
мисловість).
Найбільше підприємств по пе-
реробці плодів, фруктів, ягід,
овочів у Південному економіч-
ному районі. За вироби, плодо-
овочевих консервів тут на пер-
шому місці Респ-ка Крим, на
другому — Одес., третьому —
Херсон., четвертому — Микол,
області. У Південно-Західному
економіч. районі найбільше
консервів випускають Черкас.,
Війн., Хмельн., Київ.. Волин.,
Закарп. і Терноп. області. У До-
нецько-Придніпровському екон.
районі П. п. розвинута у Запоріз.
і Донец. областях. Найбільші
підприємства галузі: Херсон-
ський, Ізмаїльський, Одеський
і Черкаський консервні комбі-
нати, Сімферопольський з-д.
За природними умовами сфор-
мувалася тер. спеціалізація.
Група областей у межах Поліс-
ся виділяється вироби, фрукто-
вих консервів і меншою мірою
овочевих; Лісостепу — вироби,
овочевих і фруктових (у одна-
ковому співвідношенні); Сте-
пу — томатних консервів.
Основним завданням даль-
шого розвитку галузі є збіль-
щення обсягів випуску плодо-
овочевої продукції, особливо
підвищеного попиту населення,
значне поліпшення якості про-
дукції. Див. також Плодоово-
чепромисловии комплекс.
Р. О. Язиніна.
ПЛОДООВОЧЕПРОМИСЛОВИИ
КОМПЛЕКС — взаємопов’яза-
на система спеціалізованих ви-
роби. різних галузей нар. г-ва
на певній території, діяльність
яких пов’язана з вирощуванням
і переробкою овочів, плодів та
ягід; складова частина агро-
промислового комплексу. Виник
внаслідок інтеграційних про-
цесів між галузями с. г.-
овочівництвом, садівництвом
і плодоовочевою промислові-
стю. Осн. факторами форму-
вання П. к. є: природні умови,
які визначають можливість і
екон. доцільність вироби, в да-
ному регіоні певного асорти-
менту овочів, плодів, ягід;
рівень розвитку наук.-тех. про-
гресу, який безпосередньо впли-
ває на екон. ефективність ви-
роби., переробки, зберігання і
транспортування плодоовочевої
продукції; особливості системи
розселення населення; регіо-
нальні особливості структури
споживання. П. к. включає кол-
госпи і радгоспи, що спеціалі-
зуються на вирощуванні ово-
чів, плодів та ягід; підпри-
ємства по переробці їх. П. к.
розвинутий по всій території
республіки. Найбільші площі
садів, ягідників та виноградни-
ків у Пд.-Західному, Півден-
ному та деяких областях До-
нецько-Придніпровського екон.
районів. Найвища концентрація
плодоовочеконсервного вироби.
у Південному екон. районі,
дещо менша — у Південно-За-
хідному (разом 80 % заг.-респ.
вироби, плодоовочевих консер-
вів). Найбільшими центрами
є Одеса, Сімферополь, Херсон,
Ізмаїл, Черкаси, Ніжин. Крім
держ. консервних з-дів, плодо-
овочеву продукцію переробля-
ють колгоспні та міжколгоспні
з-ди, а також окремі цехи рай-
харчокомбінатів. В основі тер.
організації П. к. лежать вироб-
ничо-тер. системи різної спеціа-
лізації і тер. масштабів. Це
первинні елементи тер. струк-
тури П. к., а сукупності їх
формують більш складні еле-
менти у вигляді спеціалізова-
них районів і зон плодоово-
чевого вироби., які, як правило,
мають зональний характер.
Виробничо-тер. системи і їхні
сукупності є основою різних
організаційних форм агропром.
інтегрованого вироби.— агро-
фірм, об’єднань, комбінатів.
Територ. частини 11. к. явля-
ють собою регіональні (обласні
і районні) комплекси. Навколо
великих міст, пром. центрів
та в районі рекреації для макс.
забезпечення населення мало-
транспортабельною продукцією
та продукцією, що швидко псу-
ється, формуються приміські П.
к. азонального типу.
Р. О Язиніна.
ПЛОСКА — річка у Хмельни-
цькому р-ні Хмельн. обл., права
прит. Південного Бугу. Довж.
28 км, пл. бас. 126 км . Бере
початок поблизу с. Хоминці.
Долина У-подібна, ширина до
1,5 км, глиб, дб ЗО м. Заплава
завширшки до 300 м. Річище
звивисте, шир. до 2 м, глиб.
0,2—0,4 м. Похил річки 2,1
м/км. Живиться переважно
атм. опадами; є також дже-
рела. Замерзає у грудні, скре-
сає у лютому; в окремі роки
суцільний льодовий покрив не
утворюється Частково викори-
стовується для с.-г. водопоста-
чання.	Ю. ГІ. Яковенко.
ПЛОСКА ОСОКОРІВКА
річка на межі Дніпроп. і За-
поріз. областей, ліва прит.
Дніпра. Довж. 26 км, пл. бас.
426 км . Бере початок поблизу
м. Славгорода Дніпроп. обл.
Долина У-подібна, шир. до
З км, глиб. 50 м. Заплава
завширшки до 100 м. Річище
слабовиявлене. Похил річки
3,3 м км. Живиться переважно
підземними водами. Замерзає
на поч. грудня, скресає у
кінці лютого — на поч. березня.
В басейні річки є ставки, воду
яких використовують для зро-
шування.	Ю. П. Яковенко.
ПЛОСКИЙ — гірський хребет
у Покутсько-Буковинських Кар
патах, на межиріччі Пути-
ли та Сучави, в межах Чернів.
обл. Довж. 2 км, шир. З —
3,5 км. Вис. до 1079 м (г. Плос-
ка). Характерні пологі схили
та плоскі вершини. Склада-
ється гол. чин. з пісковиків,
аргілітів та алевролітів. Вихо-
ди мін. вод. Ділянки ялинових
лісів збереглися фрагментарно
на пн. схилах хребта. Перева-
жають с.-г. угіддя.
М. М. Рибін.
ПЛОТНИЦЯ — ландшафтний
заказник респ. зиачен ня (з
1980). Розташована в Олевсько-
му р-ні Житомир, обл. Перебу-
ває у віданні Білокоровицько-
го лісгоспзагу. Пл. 460 га.
Являє собою комплекс сфагно-
вого болота і прилеглих забо-
лочених лісів. Тут виявлено
рідкісні на Україні пухівково-
сфагнові та багново-сфагнові
угруповання зі сфагнами бу-
рим і червоним та пригніче-
ною сосною. В мочажинах —
рідкісні шейхцерієво-сфагнові
ценози. Ліси заболочені, со-
снові та березово-соснові; у
трав’яно-чагарничковому по-
криві зростає журавлина дріб-
ноплода, яка занесена до Черво-
ної книги України. Своєрідний
ландшафт П. створює сприят-
ливі умови для гніздування
лісових і водно-болотних пта-
хів: сов, дятлів, луня болот-
ного, куликів, качок та ін. Із
ссавців водяться лось, свиня
дика, куниця лісова, куниця
кам’яна, бобер та ондатра.
В. І. Олсщснко.
ПЛОЩИННИЙ ЗМИВ — су-
купність процесів руйнування
верхнього шару грунту і про-
дуктів вивітрювання, транспор-
тування та акумуляції утворе-
них наносів дощовими і талими
водами, що стікають у вигляді
пластових потоків по схилах
крутизною понад 1 . Пластові
потоки виникають, якщо об'єм
опадів перевищує кількість во-
ди, потрібної для змочування
рослинності і поверхні та фільт-
рації. Вони вкривають поверх
ню схилу майже суцільною
плівкою або стікають у вигляді
дрібних струменів по густій сіт-
ці мікронерівностей глибиною
від кількох до ЗО см. У резуль-
таті П. з. утворюються ЗМИТІ
(еродовані) грунти (див. Ерозія
грунту). На інтенсивність П. з.
впливають природні (довжина і
крутизна схилу, форма поздов-
жнього профілю, сума та інтен-
сивність опадів і сніготанення,
фільтраційна здатність верх-
нього шару, характер покриття
поверхні рослинністю) та антро-
погенні (особливості агротехні-
ки, структура посівних площ
тощо) фактори. В Україні П.з.
особливо поширений на орних
землях Волинської. Поділь-
ської і Придніпровської висо-
чин, на Передкарпатті, де еро-
дованість грунтового покриву
досягає ЗО—75 %. Див. також
Протиерозійні заходи.
І. П. Ковальчук.
ПЛЯЖ (франц. р!а#е — уз-
мор’я) — акумулятивна форма
рельєфу, утворена в береговій
зоні моря під впливом при-
бійних потоків. П. поділяють
за формою поперечного про-
філю (односхилові притулені,
двосхилові повного профілю)
і складом (піщані, гравійні,
галькові, черепашкові). П. є
динамічною, часто початковою
формою при утворенні переси-
пів, кіс і терас. Уздовж пн. зх.
берегів Чорного м. від Жебрї-
ячської бухти до Грибівського
лиману (Одес. обл.), на Тенд-
рівській косі та о. Джарилгач
і в р-ні Євпаторійського мису
поширені піщані П., здебіль-
шого двосхилові повного про-
філю, 2—55 м завширшки,
0,9— 1,8 м заввишки, з об’ємом
наносів 2— 65 м м. На пн.
берегах Азовського м. і па
Чорноморському узбережжі бі-
ля підніжжя активних кліфів
в районі мисів Бурнаса, Сан-
жейського, Північно-Одеського
(Одес. обл.), Аджіяска (Микол,
обл.), Такила (Керченський
п-ов) переважають П. односхи-
лові притулені. Гравійні й галь-
кові П. характерні для зх. і
пд. узбережжя Кримського
п-ва, черепашкові — для Лебе-
дячих і Каланчацьких о-вів,
Джарилгацько’ та Тендрівської
заток Чорного м., Арабатської
Стрілки й кіс пн. берега Азов-
ського м. Пляжі захищають
береги від абразії.
Ю. Д. Ш уйський.
ПЛЯШІВКА — річка у Черво-
ноарміиському р-ні Рівнен. обл.,
права прит. Стару (бас. При-
п'яті). Довж. 40 км, пл. бас.
332 км . Бере початок з джерел
поблизу с. Жовтневе. Долина
трапецієвидна, терасована, ши-
рина до 3—5 км. Заплава
симетрична, заболочена. Рі-
чище помірно звивисте, шир.
до 6 —10 м. Глиб, пересічно
0,8—1 м. Похил річки 1,3 м км.
Живлення мішане. Замерзає на
поч. грудня, скресає у березні.
Стік П. зарегульований став-
ками. Воду використовують
для с.-г. потреб. Річище у се-
редній і нижніїі течії відре-
гульоване і є магістральним
каналом осушувальної системи
«Пляшівка». І. М. Коротун.
ПОКОЧЕНЕ — підвищена ді-
лянка перекату, що прилягає
до випуклого берега меандрую-
49
ПОВІТРЯ
чої річки. Утворюється в ре-
зультаті повільного нагрома-
дження наносів у процесі роз-
витку і зміщення меандру.
П., розташований у верхній
частині перекату, називають
верхнім, у нижній — нижнім;
для них характерне шахове
розташування біля обох бере-
гів річок. Затоплюється водою
під час повеней та паводків.
Тилова частина П. поступово
заростає рослинністю і причле-
новується до заплави. П. харак-
терні для багатьох річок рів-
нинної частини України, зокре-
ма Дніпра, П рип’ яті, Десни,
Тетерева, Ірпеня, Дністра, Сі-
верського Дінця тощо.
І. П. Ковальчук.
ПОБУЗЬКЕ — селище міського
типу Голованівського р-ну Кі-
ровогр. обл. Розташоване на
лівобережжі Пд. Бугу, за 26 км
від залізнич. ст. Первомайськ-
на-Бузі. Перевищення висот до
70 м. 7,4 тис. ж. (1990). Засн.
1959, с-ще міськ. типу з 1961.
Пересічна т-ра січня —5,1°,
липня -|-20,3\ Опадів 520 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
17,8 га. У П.— нікелевий, хліб-
ний і плодоконсервний заводи.
ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ ПРОМИС-
ЛОВІСТЬ — галузь хімічної
промисловості, підприємства
якої виробляють хім. продук-
цію, призначену для безпосе-
реднього використання в по-
буті.
В Україні у системі М-ва хім.
пром-сті діяло 7 5 спеціалізо-
ваних підприємств і цехів
(1989). Найбільші з них: Ки-
ївське виробниче об’єднання
«Укрпобут», Донецький, Дніп-
ропетровський, Харківський,
Сімферопольський з-ди побут,
хімії. Продукцію П. х. п. вироб-
ляють також підприємства ін.
м-в і відомств.
Осн. напрямами розвитку П.
х. п. є збільшення вироби,
продукції за рахунок пепеосна-
щення, реконструкції і роз-
ширення діючих підприємств.
Виробництво товарів побутової хімії в Україні (тис. т.)
Продукція	1970	1980	1989
Всього товарів побутової хімії (у дрібному розфасу- ванні)	435	674	938
у т. ч. мийн:. засоби	132	188	240
з них синтетичні	72	166	228
засоби чистки	3,4	19,3	29,3
полірувальні засоби засоби догляду за авто- мобілями, мотоцикла-	1,5	1,3	0,8
ми, велосипедами	0,4	4,8	11,0
клейові засоби	2,5	5,1	13,6
фотохімічні товари засоби для захисту рос-	2,2	2,9	3,5
лин	1,2	4,5	2,7
лакофарбові матеріали	166	197	288
В. О. Поварницин.
В галузі проводиться значна
робота по охороні навколиш-
нього середовища.
Л. Ф. Гаврилюк.
ПОВАРНЙЦИН Володимир
Олексійович (27.УТІ 1899, м.
Вятка, тепер м. Кіров, Росія
— 21.Х 1962, Київ) — рос. і
укр. ботанік, геоботанік, чл.-
кореспондент АН України з
1948.
У 1925 закінчив Лісовий ін-т
у Ленінграді, у якому працю-
вав до 1935 (з 1929 — Лісотех-
нічна академія). У 1935—37
працював у Ленінгр. ун-ті,
1937—45 — зав. кафедрою Си-
бір. лісотех. ін-ту (Красно-
ярськ). З 1945 завідував ка-
федрою дендрології Київ, лісо-
госп. ін-ту (з 1951 — лісогосп.
факультет Київ. с.-г. академії).
Одночасно з 1949 працював у
відділі геоботаніки Ін-ту бота-
ніки АН України. Брав участь
у ряді експедицій до Сибіру,
на Кавказ. Досліджував ліси
Українського Полісся, екзоти
України. Осн. праці присвячено
типології лісів, принципам кла-
сифікації та історії антропоге-
нових лісів. Займався питан-
нями геобот. районування, по-
новлення лісів, акліматизації
деревних порід, вивчав лісову
рослинність у тісному зв’язку
з кліматич., геогр. і грунто-
вими умовами. Нагороджений
орденом Леніна.
Те.: Основні морфологии растений.
М.— Л., 1932; Ліси українського
Полісся. К., 1959.
Літ.: Білик Г. І., Полубояри-
нов І. І., Шеляг-Сосонко Ю. Р.
Пам’яті Володимира Олексійовича
Поварницина. «Український бота-
нічний журнал», 1963, т. 20, № 2.
С. А. Генсірук.
ПОВЕРХНЕВИЙ СТІК — про-
цес переміщення вод атм. по-
ходження по земній поверхні
під дією сили тяжіння; скла-
дова частина кругообігу води
на Землі. Розрізняють три
фази П. с., зумовлені особли-
востями будови земної поверхні
(за А. М. Бефані): схиловий,
тальвеговий і річковий. Схи-
ловий стік відбувається широ-
кими мілкими потоками по
поверхні схилу; тальвеговий —
зосередженим потоком у пев-
ною мірою виробленому річищі
(тальвезі), спостерігається пе-
ріодично — під час снігота-
нення або великих дощів. Річ-
ковий стік відбувається у ви-
робленому річищі; є результа-
том поєднання схилового та
тальвегового стоків з підзем-
ним притоком води (див. Під-
земне живлення). П. с. вира-
жають через витрату води,
об’єм стоку, модуль стоку, шар
стоку. Є складовою частиною
водних ресурсів. Величина нор-
ми річного П. с., що формується
в межах України, становить
39,4 км3. Негативна дія П. с.
полягає в тому, що він спричи-
нює ерозію.	О. 3. Ревера.
ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ води
суходолу, що постійно або тим-
часово перебувають на земній
поверхні у формі різних водних
об’єктів у рідкому (водотоки,
водними) і у твердому (льодо-
вики, сніговий покрив) стані.
Однією з характеристик П. в.
є поверхневий стік. Про П. в.
України див. статті Болото, Во-
досховище, Озеро, Ріка.
ПОВІНЬ, повідь — фаза вод-
ного режиму річок, яка харак-
теризується найбільшою вод-
ністю, значним, відносно трива-
лим підвищенням рівня води
і спостерігається щороку в один
і той же сезон. Під час П.
вода часто виходить з річища
на заплаву. Тривалість її змі-
нюється від 10—15 днів на
малих річках до 3—4 місяців
на великих. П. на рівнинних
річках настає внаслідок сніго-
танення (весняна П.), на гір-
ських — танення снігу і льодо-
виків (літня П.), у мусонних
та тропічних зонах — літніх
дощів. На більшості річок
України спостерігається весня-
на П. (у березні — квітні), а на
Пд.— у лютому — березні. На
річках Українських Карпат
і Кримських гір П. виявлена
не чітко, для них характерний
паводковий режим (див. Па-
водок). Найвищі П. зареєстро-
вані на Дніпрі та Десні 1917,
1931, 1970, на Прип’яті —
1932, 1979, П/вденному Бузі —
1932, 1956, Сіверському Дін-
ці — 1942, 1953, 1963. За час
весняної П. на рівнинних річ-
ках України проходить від
40 до 80 % річного стоку. Мак-
симальні витрати води під час
П. є однією з осн. розрахун-
кових величин при проекту-
ванні гідротех. споруд. Див.
також Максимальний стік. Іл.
с. 50.	П. Ф. Вишневський.
ПОВІТ — адм.-тер. одиниця,
що існувала в різні часи в
Росії, на Україні, в Польщі
й Литві. Вперше термін «П.»
трапляється в давньорус. до-
кументах 13 ст. Е Росії П. (з
1775) був складовою частиною
губернії як адм.-судова, фінан-
сова одиниця. В СРСР П. пе-
ретворено на адм. райони в
20-х рр. 20 ст. (в республіках
Прибалтики — до 1950). На
укр. землях, що входили до
складу Рос. імперії, 1913 було
99 повітів. В УРСР повітовий
поділ ліквідовано 1923: за адм.-
тер. реформою в УРСР замість
102 П. утворено 53 округи,
які було ліквідовано 1930. На
Зх. Україні П. зберігалися до
1939, у Пн. Буковині — до
1940, коли замість них було
утворено райони адміністратив-
ні. Див. також Адміністратив-
но-територіальний устрій.
ПОВІТРЯ — природна суміш
газів, з яких складається ат-
мосфера Землі. Осн. компонен-
тами П. є азот (78 %) і кисень
(21 %), а також інертні гази
(аргон, неон, гелій, криптон),
водень та ін. компоненти. Ви-
діляють і змінні складові П.—
вуглекислий газ, водяну пару,
озон, фреон, метан та ін. У ці-
лому П. зосереджене у тропо-
сфері, що простягається до вис.
8 —10 км у полярних широтах
та до 16 —18 км — в еквато-
ріальних. На склад приземного
шару П. істотно впливає вугле-
кислий газ. вміст якого в
межах великих міст і пром.
центрів постійно зростає і ста-
новить 0,033 %. Водяна пара
також зосереджена у нижньому
шарі атмосфери, від екватора
до полюсів її кількість зменшу-
ється з 3 % до 0,1—0,2 %. На
вис. 20—25 км міститься озо-
новий шар, який поглинає осн.
частину ультрафіолетового со-
нячного випромінювання і за-
хищає Землю від його згубного
впливу. Крім газів, П. містить
краплі води і кристали льоду,
які утворюються при конденса-
ції водяної пари, а також ін.
рідкі й тверді домішки —
ПОВІТРЯНИЙ
50
атмосферні аерозолі. Значна
кількість цих домішок надхо-
дить у П. внаслідок госп.
діяльності (див. Викид в атмо-
сферу, Забруднення атмосфе-
ри). Антропогенні забруднення
шкідливо впливають на лю-
дину і біосферу в цілому. Для
організму людини, крім чи-
стоти П., велике значення ма-
ють його фіз. властивості (т-ра,
вологість, рухливість, парці-
альний тиск кисню). Комфорт-
ними для людини вважають
т-ру +18, +20°, вологість 40—
60 %, швидкість руху 0,3—0,5
м/с. Величина парціального
тиску кисню для нормальної
життєдіяльності людини ста-
новить 160 мм р. ст. над рівнем
моря (213,3 гПа), при зниженні
цієї величини спостерігається
кисневе голодання.
Безперервне переміщування по-
вітряних мас прискорює про-
цеси забруднювання повітря,
і вони набувають глобального
характеру. У зв’язку з цим ве-
лике значення мають питання
охорони атмосферного повітря,
у тому числі на основі між-
нар. співробітництва. В Ук-
раїні контроль за кількісним
і якісним складом П. прово-
дять більше як у 60 містах
республіки підрозділи Держав-
ного комітету України по гід-
рометеорології.
Літ.: Погосян X. П. Воздушная
оболонка Земли. Л., 1962; Куз-
нецов И. Е., Троицкая Т. М. За-
щита воздушного бассейна от за-
грязнения вредньїми веществами
химических предприятий. М.,
1979; Примак А. В., Щербань А. Н.
Ключи к чистому воздуху. К.,
1986.	В. М. Шошин.
ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ —
один з видів транспорту, що
здійснює швидкісні перевезен-
Повінь на річці Козинці.
Київська область.
ня пасажирів, пошти й ван-
тажів на внутрішніх і міжнар.
повітряних лініях. Велику роль
П. т. відіграє у проведенні
с.-г. робіт, боротьбі з лісови-
ми пожежами, в службі спо-
стереження тощо. Осн. пере-
вага П. т.— значна економія
часу внаслідок швидкості по-
льоту.
В Україні першу повітряну
лінію (Харків — Москва) було
прокладено 1921.
Пасажирооборот республіки
збільшився з 14 млн. пасажи-
ро-км 1940 до 15,4 млрд. па-
сажиро-км 1989. П. т. респуб-
ліки 1989 перевезено 14,3 млн.
пасажирів, 214 тис. т вантажів.
Його частка в загальному обся-
гу пасажирообороту України —
8,6 %. Просторову структуру
П. т. становлять повітряні
лінії, аеропорти і посадочні
майданчики. Заг. протяжність
авіатрас республіки — понад
75 тис. км. 54 % всіх пере-
везень здійснюють у міжресп.
сполученні, 41 % — у внутріш-
ньоресп., 5 % — в міжнарод-
ному. Для повітряних переве-
зень України характерна ве-
лика порівняно з ін. видами
транспорту сезонна нерівномір-
ність. їхній обсяг зростає, по-
чинаючи з квітня і до серпня
включно. Середня відстань по-
вітряних перевезень — понад
1 тис. км. За межі республіки
відправляють щороку бл. 7 млн.
пасажирів. Найбільше паса-
жирів відправляють з аеро-
портів України в Росію (Центр,
р-ни, Поволжжя та ін.), Закав-
каззя. Зросла роль П. т. у
забезпеченні пасажирських пе-
ревезень у сх. райони країни.
Обсяг внутрішньоресп. паса-
жирських перевезень переви-
щує 5 млн. чоловік за рік.
Велику роль відіграє П. т.
республіки у міжнародних пе-
ревезеннях. Понад 85 % їх
здійснюють з сх.-європ. країна-
ми. Повітряні маршрути спо-
лучають Київ з аеропортами
країн Зх. Європи і Близького
Сходу. Найбільший обсяг пере-
везень здійснюється з містами
Франкфуртом, Дюссельдорфом,
Віднем, Лондоном, Тель-Авівом.
У республіці досить розгалуже-
на мережа аеропортів. Виділя-
ють магістральні й місц. аеро-
порти. Магістральні обслугову-
ють переважно обл. центри і Ки-
їв, а також великі пром. міста
і нас. пункти, розташовані в
точках перетину авіаційних
ліній (28 % загальної кіль-
кості аеропортів). Місц. аеро-
порти забезпечують повітря-
ний зв’язок між нас. пунктами
обл. підпорядкування і обл.
центрами. За обсягом переве-
зень розрізняють аеропорти
дуже малі (обсяг пасажирообо-
роту до 100 тис. на рік),
малі (100— 500 тис.), середні
(500 тис.— 1 млн.) і великі
(понад 1 млн.). Найбільші
аеропорти:	Київ (Борис-
піль), Харків, Донецьк, Дні-
пропетровськ, Одеса, Вінниця,
Львів, Луганськ, Запоріжжя,
Сімферополь, Чернівці, Херсон,
Миколаїв, Івано-Франківськ.
Обсяг авіахім. робіт у сільс. та
лісовому г-ві 1989 становив
14,6 млн. га (1960 — 4,0 млн.
га).
Літ.: Коценко К. Ф. Транспорт
і його вивчення в курсі географії.
К., 1983; Пассажирские перевозки
Украинской ССР. (Зконом-геогра-
фические исследования). К., 1983.
К. Ф. Коценко.
ПОВІТРЯНІ МАСИ — великі
маси повітря у нижній частині
атмосфери, що мають певні
спільні властивості і перемі-
щуються в одній з течій заг.
циркуляції атмосфери. Спіль-
ність властивостей П. м. ви-
значається тим, що вони фор-
муються над територіями з од-
норідними підстилаючою зем-
ною поверхнею та радіаційними
умовами. Горизонтальні роз-
міри II. м. становлять тисячі
кілометрів, по вертикалі їхня
протяжність досягає кількох
кілометрів. У процесі перемі-
щення П. м. трансформуються,
тобто відбуваються поступові
зміни т-ри, вологості, дальності
видимості та ін. метеорологіч-
них характеристик. Стрибко-
подібно ці зміни відбуваються
лише на межі двох П. м.— ат-
мосферних фронтах. Під впли-
вом циркуляційних процесів
утворюються П. м. з різними
властивостями:	холодні,
якщо повітря переміщується
з холодної підстилаючої по-
верхні на теплу, і теплі, коли
тепле повітря надходить на
охолоджену територію. Мало-
рухомі II. м., які тривалий
час перебувають в одному рай-
оні, наз. місцевими. За геогр.
положенням осередків форму-
вання П. м. виділяють арк-
тичні, антарктичні, помірні,
тропічні й екваторіальні типи.
У кожному з перелічених типів
розрізняють морські й конти-
нентальні підтипи. Властивості
П. м. значною мірою визна-
чають режим погоди. Перева-
жання в даному районі в той
або ін. сезон певних П. м. зумов-
лює кліматичний режим цього
району (див. Клімат).
Процеси циркуляції над тер.
України пов’язані з П. м.,
що надходять з Атлантичного
ок., Арктики й Азії, при цьому
переважають П. м. помірних
широт. У помірних широтах
найчастіше створюються умови
для перенесення теплих і хо-
лодних П. м. внаслідок діяль-
ності циклонів і антициклонів.
Взимку та восени при активній «
циклонічній діяльності (див.
Ісландська депресія) на Укра-
їні встановлюється похмура
погода з атм. опадами, частими
відлигами й туманами. В теп-
лий період року циклони при-
носять похолодання та дощі
з грозами. Вторгнення арктич-
ного повітря взимку часто
супроводиться зниженням три
до —35', а в окремих районах
і нижче. Влітку внаслідок по-
слаблення циркуляційних фак-
торів зростає роль місцевих
П. м., проте пом’якшуючий
вплив Атлантичного ок. відчу-
вається і в цей період. Най-
вищі значення три повітря
(+40, +42с) фіксуються при
надходженні трансформова-
ного континентального, поляр-
ного або тропічного повітря.
В. М. Шошин.
ПОВЧАНСЬКА ВИСОЧИНА —
найвища частина Волинської
височини на межиріччі Стиру
та Ікви, в межах Рівнен. обл.
Вис. 361 м. Поверхня відзна-
чається поєднанням розчлено-
ваних ерозією підвищень і
плоских рівнин. Характерні
короткі глибокі (до 100 м і
більше) балки та яри. Склада-
ється з дислокованих девон-
ських відкладів, перекритих
крейдою та лесом. Найпошире-
ніші місцевості: сильногорби-
сті яружно-балкові з еродова-
ними сірими лісовими грунта-
ми під дубово-грабовими лі-
сами, які збереглися фрагмен-
тарно, а також терасні з темно-
сірими опідзоленими грунтами
Й чорноземами опідзоленими.
Понад 60 % площі височини
розорано, здійснюють проти-
ерозійні заходи.
І. М. Коротун.
ПОВЧАНСЬКІ ДИСЛОКАЦІЇ
— тектонічне порушення заля-
51
ПОГРЕБНЯК
гання верств гірських порід
на межиріччі Стир — Іква, за
15 км від м. Дубно Рівнен.
обл. На площі суцільного гори-
зонтального залягання крей-
дяно-мергельних товщ крейдо-
вого віку на денну поверхню
виходять інтенсивно дислоко-
вані (кути нахилу 40—50°) по-
роди середнього девону, які
утворюють дві підвищені ді-
лянки. Природу П. д. не вста-
новлено. Є думка, що породи
девону обмежують виповнений
крейдовими відкладами гра-
бен; одні дослідники вважають,
що грабен виник у субмери-
діональному напрямі під впли-
вом інтрузії, інші — що він
має вигляд трикутника в скле-
пінній частині палеозойського
підняття на Пн. від с. Повча;
існує припущення про регіо-
нальний характер П. д. та їх-
ній зв’язок з дислокаціями в
Придністров’ї. Про час виник-
нення П. д. також немає єдиної
думки. В рельєфі виявлені
Познанською височиною.
В. В. Глушко.
ПОГОДА — стан атмосфери в
даній місцевості, який харак-
теризується сукупністю метео-
рологічних характеристик на
певний час або проміжок часу.
П. зумовлена фіз. процесами,
які відбуваються в атмосфері
внаслідок безперервного впли-
ву сонячної радіації та тепло-
обміну між підстилаючою зем-
ною поверхнею й повітрям.
Значний вплив на погодні умо-
ви мають і антропогенні фак-
тори, напр., наявність у по-
вітрі атмосферних аерозолів.
Зміни П. можуть бути періо-
дичні й неперіодичні. Періо-
дичні зміни пов’язані з рухом
земної кулі й проявляються
у добовому та річному ході
т ри й вологості повітря, атм.
тиску тощо. Неперіодичні змі-
ни П. відбуваються внаслідок
циркуляції атмосфери, яка
зумовлює переміщення повіт-
ряних мас з різними властиво-
стями (теплих і холодних, во-
логих і сухих).
Територія України протягом
усього року перебуває під
впливом теплих вологих повіт-
ряних мас з Атлантичного ок.
Періодично спостерігається
вторгнення повітряних мас з
ін. районів. Зміна повітряних
мас з різними фіз. властиво-
стями, пов’язана з розвитком
циклонів та атмосферних фрон-
тів, супроводиться різкими змі-
нами П. Напр., взимку та восе-
ни з розвитком Ісландського
та Середземноморського цик-
лонів на Україні встановлю-
ється хмарна погода з опадами
(дощ, сніг, мряка) й туманами.
Влітку надходження циклонів
спричинює похолодання, гро-
зові дощі. З поширенням від-
рогів Сибірського антициклону
на тер. республіки взимку вста-
новлюється ясна морозна по-
года, Азорського антициклону
влітку — безхмарна посушлива
погода.
П. суттєво впливає на різні
компоненти природи, самопо-
чуття й діяльність людей, тому
відомості про стан П. та її
зміни (див. Прогноз погоди)
важливі для комунального та
сільс. г-ва, транспорту, енерге-
тики, буд. справи, медицини,
туризму тощо.
Літ.: Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984; Багров Н. А.
[та ін.]. Долгосрочньїе метеороло-
гические прогнозні. Л., 1985.
Н. Ф. Токар.
ПОГРЕБИЩЕ — місто Війн,
обл., райцентр. Розташоване
на р. Росі (прит. Дніпра), за
2 км від залізнич. ст. Рже-
вуська. 11,8 тис. ж. (1990).
Виникло на місці м. Рокитня
(відоме з 12 ст.), спустошеного
під час монголо-татарської на-
вали, місто з 1984. Поверхня
пологохвиляста. Пересічна т-ра
січня —6,0°, липня 4-19,0 .
Опадів 490 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 86 га. У
П.— цукр., сухого знежиреного
молока, комбікормовий, залізо-
бетонних виробів і контейнер-
ний з-ди, вироби, буд. матеріа-
лів, кар’єроуправління. Мед.
і профес.-тех. училища.
ПОГРЕБЙЩЕНСЬКИИ РА-
ЙОН — район у пн.-сх. частині
Війн. обл. Утворений 1924.
Пл. 1,2 тис. км2. Нас. 44,7 тис.
чол., у т. ч. міського — 11,8
тис. (1990). У районі — місто
Погребище (райцентр) і 62
сільс. населені пункти.
Район лежить на Придніпров-
ській височині. Поверхня по-
логохвиляста, розчленована
річковими долинами і балками.
Абс. висоти на Зх. досягають
300 м. Корисні копалини: гра-
ніт, пісок. П. р. розташований
ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
4
Бухн
Ширмівка
Старостинщ
Смаржинці
ОСтанил
їлашки^. V
Топчиця
ЛевКівка
О
не
Погребище

Малинки
Мончин
вище
---- І нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
у межах Дністровсько-Дніпров-
ської лісостепової фізико-гео-
графічної провінції. Пересічна
т-ра січня —6,0°, липня
4-19,0е. Період з т-рою понад
4-10° становить 158 днів. Опа-
дів бл. 500 мм на рік. Висота
снігового покриву 11—21 см.
П. р. належить до недостатньо
вологої, теплої агроклімат. зо-
ни. Територією району проті-
кає р. Рось з прит. Роською
(прит. Дніпра). Споруджено 143
ставки заг. пл. водного дзерка-
ла 1410 га. Грунти переважно
темно-сірі опідзолені та чорно-
земи реградовані й чорноземи
типові малогумусні й слабогу-
мусовані (91 % площі району).
Пл. лісових насаджень 11,7
тис. га. Осн. породи: граб, липа,
ясен, клен, дуб. У П. р.— 5 па-
м’яток природи місц. значення.
Найбільші підприємства: по-
гребищенські з-ди: цукр., сухо-
го знежиреного молока, комбі-
кормовий, залізобетонних ви-
робів та контейнерний.
С. г. спеціалізується на земле-
робстві зерново-буряківничого
та тваринництві м’ясо-мол. на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 91,2, у т. ч. орні зем-
лі — 78,3, сіножаті і пасови-
ща — 12,2. Зрошується 0,5 тис.
га. Осн. культури: озима пше-
ниця, ячмінь, горох, цукр.
буряки. Садівництво, овочівни-
цтво, скотарство, свинарство.
В П. р.— 34 колгоспи і 2 рад-
госпи, погребищенські міжгосп.
підприємства по відгодівлі ве-
ликої рогатої худоби на жомі
та відгодівлі свиней, рибовод-
номеліоративна станція. Заліз-
ничні станції: Ржевуська, По-
гребище І, Погребище II, Рось,
Андрусове, Мончин, Сопин.
Довжина автомобільних шля-
хів на території району ста-
новить 384 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 324 км. Медичне
і професійно-технічне училища
у Погребищі.
Сніжна
Морозівка Озерні
\ Не вофаспіїв
оБурн ївш
Бабинці
іажинці
>рщагівк
.Павлівна
/Ледоси^
Чапаєвка /
\ ^Спичинці
Дзюнькі
—Збаржівч
Очерет ня
__2_°<ько
Плиі к в.
Андр^ицвка
Розкопане
Довбалі вка
П. С. Погребняк.
Серед об’єктів туризму райо-
ну — пам’ятник на місці страти
1708 генерального судді В. Л.
Кочубея та полтавського полков-
ника І. І. Іскри (у с. Борща-
гівці).
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
ПОГРЕБНЯК Петро Степано-
вич (10.УІІ 1900, с. Волохів Яр
Харків, обл.— 25.УІІ 1976, Ки-
їв) — укр. лісівник і грунто-
знавець, академік АН України
з 1948.
У 1924 закінчив Харків, с.-г.
ін т. У 1931 — 33 працював
у Всесоюзному н.-д. ін-ті лісо-
вого г-ва та агролісомеліора-
ції (Харків); 1933—41 — зав.
кафедрою Київ, лісотех. ін-ту,
у 1954 — зав. кафедрою фіз.
географії Київ, ун-ту. В 1945—
56 — директор створеного ним
Ін-ту лісівництва (з 1954 —
Інститут лісу). Одночасно 1948
— 52 — віце-президент АН Ук-
раїни, голова Ради по вивчен-
ню продуктивних сил. Протя-
гом 1957—61 — завідуючий
відділом екології рослин Бота-
нічного саду АН України. Про-
тягом 1965—76 очолював від-
діли: географії грунтів Ради по
вивченню продуктивних сил
України; фіз. географії Сектора
географії АН України; еколо-
гії й охорони рослинності Ін-
ту ботаніки ім. М. Г. Холод-
ного. Наукові дослідження в
галузі лісництва, лісового грун-
тознавства, екології рослин та
залісення пісків. Один з осново-
положників порівняльної фіто-
екології. Обгрунтував питання
про походження степів за раху-
нок ценологіч ного фактора;
створив вчення про природну
родючість лісових грунтів; удо-
сконалив лісову типологію. До-
сліджував закономірності обмі-
ну речовин і енергії між компо-
нентами ландшафту. Розробив
ряд способів лісорозведення.
Голова Укр. т-ва охорони при-
роди (1950—62). Нагородже-
ний орденом Трудового Черво-
ного Прапора.
Те.: Основьі лесной типологии.
поди
52
К., 1955; К вопросу о необходи-
мости создания комплексних гео-
графических стационаров. В кн.:
Геофизика ландшафта. М., 1967;
Розвиток досліджень з геохімії
ландшафтів на Україні за роки
Радянської влади, В кн.: Проб-
леми географічної науки в УРСР,
в. 2. К., 1975 [у співавт.]; Ланд-
шафтознавство і екологія. В кн.:
Геохімія ландшафтів. К., 1975.
Літ.: Петро Степанович Погреб-
няк. К., 1978.	, тгг
Л. М. Шевченко.
ПОДИ — плоскодонні замкнуті
зниження рельєфу розміром від
кількох десятків метрів до
10 км у поперечнику, пло-
щею до сотень і тисяч квадрат-
них метрів. В Україні П. утво-
рилися на лесовому покриві
в окремих районах Причорно-
морської і Придніпровської ни-
зовин. Порівняно з вміщую-
чою товщею на глиб. З — 5 м,
рідше — 10—20 м простежу-
ються більш глинистий грану-
лометричний склад, підвищені
щільність і зволоженість, мен-
ша засоленість, погіршені буд.
властивості порід. Серед навко-
лишньої місцевості П. виділя-
ються вологолюбною рослин-
ністю. Бурінням установлено
також поховані (не виявлені
в рельєфі) П., у т. ч. багато-
ярусні. Єдиної думки про утво-
рення та динаміку розвитку П.
немає. За різними гіпотезами,
вони могли утворитися внаслі-
док вилуговування солей, суфо-
зії, просадкових деформацій,
відокремлення і відмирання
лиманів Сиваша і давніх піз-
ньоплейстоценових басейнів,
еволюції гідрографія. сітки,
давніх карстових процесів та як
результат сумісної дії кількох
факторів. Існує гіпотеза про
термокарстову (кріогенну) при-
роду П Численні П., у т. ч.
найбільші в республіці, пов’я-
зані з майже горизонтальною
Подільська височина.
Вінницька область
безстічною рівниною на межи-
річчі Дніпро — Молочна. По-
ряд з поширеними тут блюд-
цями степовими вони є басей-
нами стоку талих і дощових
вод. Форма П. овальна, серпо-
видна, округла. Похил схи-
лів — від 2—3 до 5 —10°, деякі
з них терасовані (Великий
Агайманський під, Сиваський
під). У великі П. впадають
неглибокі, з пологими схилами
балки (Читинчи — у Великий
Агайманський під, Кашта-
нак — у Зелений під, Журав-
лина — у під Чорна Долина).
В шаруватій субаеральній тов-
щі П. генетично пов’язані з
важкими лесоподібними су-
глинками і глинами нижнього
й середнього плейстоцену; у
верхній, типово лесовій частині
вони розвивалися як успадко-
вані форми.
Госп., буд. і меліоративне осво-
єння територій, на яких поши-
рені П., вимагає їхнього комп-
лексного дослідження.
О. П. Андріям.
ПОДІЛЛЯ — історико - геогра-
фічна область, що займала ба-
сейн Південного Бугу і ліво-
бережну частину бас. Дністра.
Вперше згадується у докумен-
тах з серед. 14 ст. (до серед.
14 ст.— т. з. Пониззя).
У 60-х рр. 14 ст. П., яке пере-
бувало під татаро-монг. ігом,
захопила Литва. У 1434 польс.
феодали загарбали Зх. П., 1569
— Сх. П. За 1-м поділом Поль-
щі 1772 Зх. П. (сучас. Терноп.
обл., крім пн. її частини) віді-
йшло до Австрії, за 2-м поділом
17 93 Сх. П. і частина Зх. П. у
складі Правобережної України
— до Росії. На цій території утв.
Брацлавське, Ізяславське і По-
дільське намісництва, з частини
повітів яких 1797 ств. Поділь-
ську губернію (адм. центр —
м. Кам'янець - Подільський).
Пром-сть була слаборозвинута,
традиційна галузь — цукрова.
З 1919 центром губернії фак-
тично стала Вінниця. Відповід-
но до змін адм.-тер. поділу
1925 Подільську губернію було
ліквідовано.
ПОДІЛЬСЬКА БУЧИНА, уро-
чище Подільська бучина —
бот. пам’ятка природи респ.
значення (з 1975). Розташована
у Борщівському р-ні Терноп.
обл. Перебуває у віданні Чорт-
ківського лісгоспзагу. Пл. 20 га.
Охороняється унікальний для
Подільської височини залишок
природної бучини, що відзна-
чається високою продуктивні-
стю і біол. стійкістю. Як доміш-
ка зростають дуб звичайний,
граб звичайний, ясен, береза
повисла. Підлісок рідкий, пред-
ставлений бруслиною бородав-
частою, бруслиною європей-
ською, бузиною чорною. У тра-
в’яному покриві трапляється
рідкісний вид — крокус Гей-
феля, занесений до Червоної
книги України.
Літ.: Охрана важнейших ботани-
ческих обт>ектов Украиньї, Бело-
руссии, Молдавии. К., 1980.
М. П. Чайковський.
ПОДІЛЬСЬКА ВИСОЧИНА —
височина в пд. зх. частині
України, у Львів., Терноп.,
Хмельн., Івано-Фр., Війн, та
частково Одес. областях. На Пн.
Зх. обривається крутим усту-
пом (заввишки до 200 м) у бік
рівнин Малого Полісся, на Пн.
Сх. її межа з Придніпровською
височиною проходить умовно по
долині Пд. Бугу, на Пд. Зх.
(в основному по долині Дніст-
ра) межує з Передкарпаттям.
Простягається смугою завдов-
жки 580 км, завширшки до
180 км. Пересічні висоти змі-
нюються від 350—400 м до
180—200 м, макс.— 471 м
(г. Камула). П. в. має похил
на Пд. і Пд. Сх. У геоструктур-
ному відношенні вона відпові-
дає зх. і пд.-зх. схилу Укра-
їнського щита та пд. частині
Волино-Подільської моноклі-
налі. Складається з вапняків,
мергелів, пісковиків, сланців,
а також гранітів та гнейсів,
що перекриваються лесами. З
корисних копалин є буд. мате-
ріали. Для поверхні її харак-
терне поєднання плоских межи-
річ і глибоких каньйоноподіб-
них долин річок — лівобереж-
них приток Дністра — Гнилої
Липи, Золотої Липи, Стрипи,
Серета, Збруча, Студениці. Гли-
бина врізу долин досягає 200—
250 м. У рельєфі височини
чітко виділяються окремі ма-
сиви — Гологори, Вороняка,
Кременецькі гори, Опілля та
смуга Товтр. З сучас. рельєфо-
утворюючих процесів розви-
нуті карст, інтенсивний пло-
щинний змив, подекуди — лі-
нійна ерозія. У межах П. в.
виділяють одну геоморф. підоб-
ласть: Подільську структурно-
денудаційну височину. На Пн.
височини переважають лісосте-
пові ландшафти, пд. частина
знаходиться в степовій зоні.
Ю. О. Кошик.
ПОДІЛЬСЬКА СТРУКТУРНО-
ДЕНУДАЦІЙНА ВИСОЧИ-
НА — геоморфологічна підоб-
ласть Волино-Подільської об-
ласті пластово-денудаційних
височин і пластово-акумуля-
тивних підвищених рівнин, у
межах Львів., Терноп., Хмельн.,
Івано-Фр., Вінн. областей; оро-
графічно відповідає Поділь-
ській височині та Хотинській
височині. Пересічні абс. висоти
на більшій частині території
200—400 м, максимальна —
515 м (г. Берда). Поверхня
височини має нахил у пд. та
пд.-сх. напрямах. На межі
з Малим Поліссям П. с.-д. в.
утв. уступ до 200 м заввишки.
У геоструктурному відношенні
височина у межах зх. і пд.-зх.'
схилів Українського щита та
пд. частини Волино-Поділь-
ської монокліналі. В геол. бу-
дові беруть участь докембрій-
ські, палеозойські, мезозойські
та кайнозойські відклади. Рель-
єфоутворююче значення мають
неогенові (переважно морські)
та антропогенові (переважно
алювіальні і схилові) відклади.
Генетично рельєф височини на-
лежить до структурно-денуда-
ційного та денудаційного. Фор-
мування його відбувалося за
умов інтенсивних піднять (до
400 м), що зумовили утворення
оберненої Подільської морфо-
структури, неотектонічний
структурний план якої неузго-
джений зі структурним пла-
ном кристалічного фундамен-
ту. В сучас. рельєфі відобра-
жені активні за неоген-антро-
погенового часу розломи, флек-
сури, локальні брахіантиклі-
нальні структури, різного роз-
міру блоки; з одним з них
пов’язане Товтрове пасмо. Мор-
фоскульптурні особливості зу-
мовлені переважно долинно-
балковими та карстовими фор-
мами рельєфу. Глибина врізу
річкових долин від кількох
десятків до 180—200 м на Пд.
височини. Характерним є грат-
частий план річкової сітки, що
успадковує складну систему
розривних порушень. У гіпсо-
носних неогенових відкладах
поширені карстові печери (див.
Печери Подільські і Буковин-
ські), лійки тощо. З сучасних
рельєфоутворюючих процесів
найпоширеніші площинний
змив, лінійний розмив, кар-
стоутворення. В. П. Палієнко.
ПОДІЛЬСЬКЕ ГОРБОГІР’Я —
природно-географічна область,
частина Подільської височини
53
ПОЖЕР АТУЛЬСЬКИИ
в межиріччях Щирця (вер-
хів’я), Зубрі, Золотої Липи,
Коропця і Сірету, у межах
Львів., Терноп. та Івано-Фр.
областей. Висота переважно
300—350 м, макс.— 471 м
(г. Камула). П. г. включає
пасма Гологори, Вороняки, гор-
богір’я Бережанське, Перемиш-
лянське, Бібрське та Стильське,
а також Львівське Опілля.
В геол. будові беруть участь
породи, що складають осадоч-
ний чохол Волино-Подільської
монокліналі.
Структурно-денудаційна висо-
чина має горбистий рельєф,
розчленована глибокими доли-
нами (локальні перевищення
відносних висот — 80 —140 м,
в цілому по П. г.— до 250 м).
Тут випадає найбільша на По-
дільській височині кількість
опадів (751 мм). Для горбо-
гір’їв характерні лісостепові
ландшафти (лісистість 27—
35 %), для терасованих до-
лин — с.-г. угіддя (освоєність
56—70 %). Понад 35—60 %
угідь зазнали площинного зми-
ву.	І. П. Ковальчук.
ПОДІЛЬСЬКО-БЕССАРАБСЬ-
КА ГЕОБОТАНІЧНА ПІДПРО-
ВІНЦІЯ частина Східно-
європейської широколистяно-
лісової геоботанічної провінції,
у Чернів. і Хмельн. областях
України та пн. частині Мол-
дови. В орографічному від-
ношенні приурочена до центр,
частини Подільської височи-
ни. Природна рослинність ста-
новить бл. 15 % площі під-
провінції; це — ліси	(10—
12 %), луки, степи (2—3 %) та
болота (0,5 %). Ліси поширені
гол. чин. на схилах ярів,
балок, сформовані дубом і ґра-
бом звичайним. У чагарни-
ковому ярусі зростають ліщи-
на, свидина, у травостої — осо-
ка волосиста, яглиця звичайна,
копитняк європейський, зіроч-
ник лісовий. В лісах трапля
ється ряд карпатсько-середзем-
номор. видів (скополія карніо-
лійська, чемерник, підсніжник,
лазурник трилопатевий); не-
великі масиви дуба скельного.
На суходільних луках — тон-
коніг вузьколистий, грястиця
збірна, трясучка середня, за-
плавні — тонконіг лучний,
костриця лучна, мітлиця тощо.
У заплавах річок поширені
також очеретяні та очеретяно-
осокові болота. У межах під-
провінції виділяють Кельме
нецько-Бричанський (Північно
Бессарабський) геоботанічнії й
округ та Вінницький (Цєнт-
ральноподільський) геоботаніч-
ний округ. На тер. підпровінції
знаходяться Бронницький за-
казник, Грабарківський заказ-
ник, заказник Володимирська
Дубина.	Я. П. Дідух.
ПОДІЛЬСЬКО-БУКОВЙНСЬ-
КА КАРСТОВА ОБЛАСТЬ
карстова область, що охоплює
зх. схили Подільської височини
і Розточчя у межах Львів.,
Терноп., Івано-Фр., Чернів. і
Хмельн. областей. В породах
переважно неогенового і крей-
дового віку поширений плат-
формений покритий, задернова-
ний і голий карст сульфатного
і карбонатного типу. Серед
поверхневих карстових форм —
лійки, часто з понорами (до
100 шт. на 1 км2), карстові
котловини, озера, давні долини
(місц. назва ♦поплави»). Під-
земні карстові порожнини пред-
ставлені печерами в гіпсо-ан-
гідритах (серед них — найдов-
ші в світі гіпсові печери Оп-
тимістична, довж. 165,0 км;
Озерна, довж. 107,3 км; Зо-
лу шка 82,0 км та ін.) і дрібними
печерами й колодязями у вап-
няках (напр., печери Студен-
тська на околиці м. Кременця,
довж. 242 м; Медова у Львові,
довж. 75 м). Подільський карст
вивчали у 18—20 ст. вітчиз-
няні та зарубіжні ‘дослідники,
зокрема П. А. Тутковський',
протягом останнього десяти-
ліття П.-Б. к. о. досліджували
спелеологи Ін-ту мін. ресурсів,
Ін-ту геол. наук АН України,
Сімферопольського ун-ту та
ін. Див. також Печери Поділь-
ські і Буковинські. Карту див.
до ст. Карстологічне району-
вання.
Літ.: Ломаев А. А. Геология кар-
ета Вольїно Подолии. К., 1979.
Ю. І. Шутов.
ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕД НЬО-
ПРИ ДНІПРОВСЬК А ГЕОБО-
ТАНІЧНА ШДПРОВІНЦІЯ —
частина Східно-Європейської
лісостепової геоботанічної про-
вінції, в межах Тернопільсь-
кої, Хмельн., Житомир., Київ.,
Війн., Черкас., Кіровогр. і Одес.
областей. В орографічному від-
ношенні підпровінція охоплює
центр, частину Подільської ви-
сочини та Придніпровську ви-
сочину. В минулому цю тери-
торію займали лісові та сте-
пові фітоценози. Тепер площа
природної рослинності стано-
вить 12 % території під провін-
ції; для неї характерні ліси
(бл. 10 %) і лучні степи (2 %),
подекуди трапляються луки й
болота. Переважають дубово-
грабові та дубові ліси з домі-
нуванням у трав’яному по-
криві осоки волосистої, зелен-
чука жовтого, яглиці звичай-
ної, маренки запашної тощо.
У зх. частині підпровінції
трапляються букові ліси, в пн.-
сх. і східній — сосново-ду-
бові, в пд.-західній — фрагмен-
ти скельнодубових лісів. У їх
складі трапляються централь-
ноєвропейські (берека, черешня,
клен) і субсередземноморські
(скумпія, дерен справжній, го-
робейник пурпурово-голубий)
види. Степова рослинність по-
ширена фрагментарно і пред-
ставлена формаціями костриці
борознистої, ковили волосистої,
осоки низької, миндалю низь-
кого та ін.
Серед луків переважають су-
ходільні та заплавні, болота —
евтотрофні трав’яні, трав’яно-
мохові, очеретяні, очеретяно-
осокові тощо. У межах під-
провінції виділяють Тернопіль-
ський, Теофіпольсько-Ярмо-
линський, Старокостянтинів-
сько-Білоцерківський, Уман-
сько-Канівський, Добровелич-
ківсько-Олександрівський, Ям-
пільсько-Ананьївський геобо-
танічні округи. На території
П.-С. г. п.— Канівський запо-
відник.	Я. П. Дідух.
ПОДКОПАЄВА Зінаїда Григо-
рівна (20.1 1925, с. Верхопеньє
Пожератульськии заказник.
Рослинність кам’янистих схилів.
Глухар.
Курської обл.) — вчителька
географії, заслужена вчителька
України з 1976. Закінчивши
1951 Ворошиловгр. пед. ін-т, ви-
кладала географію у Горлівсь-
кій серед, школі № 5 Донец. обл.
(з 1961 — її директор). Засто-
совуючи сучасні методи викла-
дання географії, домоглася
значних успіхів у розвитку
пізнавальних інтересів учнів.
Велику увагу приділяла приро-
доохоронному вихованню. До-
свід її роботи узагальнено До-
нец. обласним ін-том удоскона-
лення вчителів. В. П. Корнєєв.
ПОЖЕРАТУЛЬСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — орнітологічний за-
казник респ. значення (з 1974).
Розташований у Надвірпян-
ському районі Івано-Фр. обл.
Перебуває у віданні Делятин-
ського лісокомбінату. Пл. 209
га. Охороняються міскя гнізду-
вання глухарів серед незай-
маних лісових угруповань на
висоті 1300 м над р. м. Деревна
рослинність представлена хвой-
ними породами з домішкою бе-
рези, горобини; вік дерев 120—
140 років. У трав’яно-чагарни-
ковому покриві зростають чор
ниця, брусниця, плавуни. З тва-
рин водяться олень європей-
ський, козуля, ведмідь бурий,

ПОЖИЖЕВСЬКА
54
куниця лісова, білка, рябчик,
ряд видів горобиних тощо.
А. П. Федоренко.
ПОЖИЖЕВСЬКА ПОЛОНИ-
НА — безліса гребенева по-
верхня пн.-сх. відрогу г. По-
жижевської, на хр. Чорногора,
в межах Закарп. обл. Розта-
шована на вис. 1382—1822 м.
Площа бл. 15 га. Субальпій-
ська рослинність (чорниця,
костриця червона, мітлиця тон-
ка). Верхня межа лісу — на
вис. 1200—1325 м. На вис.
1429 діє метеостанція (з 1899).
Тут функціонує сніголавинна
станція і стаціонар Ін-ту бота-
ніки АН України ім. М. Г. Хо-
лодного. П. п.— у межах Кар-
патського природного націо-
нального парку.
В. М. Шушняк.
ПОЖНЯ — річка у Красно-
пільському та Великописарів-
ському р-нах Сум. обл., права
прит. Ворсклиці (бас. Дніпра).
Довж. 29 км, пл. бас. 285 км2.
Бере початок на Зх. від с. Ряс-
ного. Долина У-подібна, шир.
до 2,2 км, глиб, до 50 м.
Заплава невелика, завширшки
до ЗО м. Річище вузьке, тільки
у ниж. течії досягає 5 м. Похил
річки 1,6 м/км. Живиться пе-
реважно грунтовими водами.
Замерзає у кінці листопада —
на поч. грудня, скресає до се-
ред. березня. Є ставки.
Ю. П. Яковенко.
ПОЗДОВЖНІЙ ПРОФІЛЬ РІЧ-
КИ — графічне зображення по-
здовжнього розрізу річища по
лінії фарватеру (найбільших
глибин) або по середній лінії
водної поверхні у період ме-
жені. Лінія дна на П. п. р. не-
рівна внаслідок чергування-
плесів та перекатів у річищі;
лінія профілю водної поверхні
відносно плавна. П. п. р. зале-
жить від порід і грунтів, що
складають річище, та від заг.
похилу долини. У районах з
рівнинним рельєфом і м’якими
породами П. п. р. має вигляд
увігнутої кривої, похил змен-
шується від витоку до гирла.
Там, де річка перетинає криста-
лічні породи, профіль набуває
ступінчастого вигляду; це біль-
ше характерно для гірських
річок. Він може мати також
прямолінійну форму (значення
похилу по довжині річки по-
стійне) та випуклу (похил збіль-
шується вниз за течією). Фор-
ма поздовжнього профілю рі-
чища і розподіл похилів змі-
нюються під дією руслових
процесів, але ці зміни незначні
за невеликі періоди часу (сезон,
рік). Поздовжній профіль вод-
ної поверхні менш сталий,
оскільки залежить від водного
режиму річки. П. п. р., при
якому сили, що діють на водний
потік, і сили опору врівнова-
жуються, та коли розмив рі-
чища і відкладення наносів
на досить великій ділянці
річки стають однаковими, на-
зивають профілем рівноваги.
Це умовний термін, що означає
форму профілю, до якого праг-
не річка. Реальний профіль во-
дотоку може розміщуватися
вище профілю рівноваги і тоді
відбувається ерозія, або ниж-
че — тоді спостерігається аку-
муляція алювію. Крім того,
інтенсивність ерозії на різних
ділянках річкової сітки нерів-
номірна; рух води викликає
неперервну ерозію та акуму-
ляцію, внаслідок чого постійно
змінюється форма П. п. р.
Геоморфолог М. І. Маккавеєв
запропонував термін «вироб-
лений поздовжній профіль»,
що характеризує стадію роз-
витку річища з певними ста-
лими відношеннями між по-
хилами і транспортуючою здат-
ністю потоку. Більшість рів-
нинних річок України має
увігнуту форму П. п. р. (Дніпро,
Десна, Сула, Псел, Ворскла
та ін.). Для річок, що проті-
кають у різних геоморфоло-
гічних умовах, характерні ді-
лянки з різними формами
профілю (Дністер, Південний
Вуг).	І. П. Ковальчук.
ПОКОТИЛІВКА — селище мі-
ського типу Харківського р-ну
Харків, обл. Розташована на
правому березі р. Уди (прит.
Сіверського Дінця), залізнична
станція. 11,1 тис. ж. (1990).
Утворена 1920, с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня хвиляста.
Пересічна т-ра січня —7,2°,
липня -]-20,4°. Опадів 520 мм
на рік. Б П.— Харківські від-
ділення овочевої ф-ки та ліс-
госпзаг. П. входить до рекреа-
ційної зони Харкова (дитячі
оздоровчі заклади).
ПОКРОВСЬКЕ — селище мі-
ського типу Дніпроп. обл., рай-
центр. Розташоване на р. Вовчій
(прит. Самари, бас. Дніпра).
Залізнич. ст. Мечетна. Авто-
станція. 12,3 тис. ж. (1990).
Засн. 1760, смт з 1957.
Поверхня — низовинна полого-
хвиляста рівнина. Пересічна
т-ра січня —6°, липня 4- 22' .
Опадів 378 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 6,5 тис. га.
Покровський ентомологіч. за-
казник (місц. значення). Си-
роробний з-д, комбінат хлібо-
продуктів. Історико-краєзнав.
музей.
ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Дні-
проп. обл. Утворений 1923.
Пл. 1,2 тис. км2. Нас. 45,1 тис.
чол., у т. ч. міського — 19,0
тис. (1990). У П. р.— с-ща
міськ. типу Покровське (рай-
центр) і Просяна та 71 сільс.
населений пункт.
Поверхня — низовинна поло-
го хвиляста лесова рівнина, роз-
членована балками, подекуди
ярами. Найпідвищеніша пн.
частина району (вис. до 211 м,
найвища точка Дніпроп. обл.).
Корисні копалини: каолін, гра:
ніт. Лежить у Лівобережно-
Дніпрове ько-Приазовській пів-
нічностеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —6,1°, липня +21,9°.
Період з т-рою понад +10°
становить 169 днів. Опадів 378
мм на рік; осн. частина їх
випадає у теплий період року.
Висота снігового покриву 15 см.
Міститься у посушливій, дуже
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки — Вовча та її притоки Ка-
м'янка і Гайчур з Янчуром
(бас. Дніпра). Збудовано 103
ставки заг. пл. водного дзер-
кала 825 га. Найпоширеніші
чорноземи звичайні середньо-
та малогумусні (68 % площі
району); по долинах річок —
лучні грунти. Природна рос-
линність різнотравна, лучно-
степова (збереглася на схилах
балок, ярів) з байрачними лі-
сами (пл. 1,8 тис. га; осн. по-
роди: дуб, ясен, клен, сосна,
біла акапія, дика груша, дика
яблуня) та чагарниками. На
тер. району — лісовий Дібрів-
ський заказник (респ. значення)
та ентомологічний Покровський
(місц. значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — просянські виробниче
об’єднання «Просянкаолін» та
елеватор, Покровський сиро-
робний з-д та Мечетнянський
комбінат хлібопродуктів. Рос-
линництво зернового, тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) —
100,3, у т. ч. орні землі — 87,2,
сіножаті
пасовища — 11,6.
лівк
ихаилівка
икомитаия вкі
іАі кса н
Колоши
Чнварське
ндравка
Березове
анилівка
ишневе
иіие
А Заказники
1 Дібрівсьний
ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Катеринівка
ч По/ровськ
Зрошується 6,2 тис. га. Осн
культури:	озима пшениця
2 Покровський
ячмінь, кукурудза, просо, со-
няшник, цукр. буряки. Садів-
ництво. Галузі тваринництва:
скотарство, свинарство, вів-
чарство. У П. р.— 14 колгоспів,
1 радгосп. Залізничні станції:
Просяна, Мечетна. Майже всі
автомоб. шляхи (341 км) з твер-
дим покриттям. Профес.-тех.
уч-ще (с. Олександрівка). Му-
зеї: історико-краєзнавчий у
Покровському та історії у Про-
сяній, селах Гаврилівці, Вели-
комихайлівці, Орлах, Вишне-
вому.	В. І. Демиденко.
ПОКУТСЬКЕ НИЗЬКОГІР’Я —
невисокі гори, що простяга-
ються від верхів’я Лючки до
долини Черемошу, в межах
Івано-Фр. обл. Простягається
з Пн. на Пд. майже на ЗО км.
Переважні вис. 700—800 м,
максимальна — 1000 м. До
складу П. н. входять кілька па-
ралельних хребтів (Кам’яни-
стий, Карматура, Брусний, Бу-
ковець, Плоский, Рожен Ве-
ликий, Плетно-Гільче та ін.),
розділених поздовжніми до-
линами, з широкими гребенями
і пологими схилами. Скла-
дається з пісковиків, аргілітів,
мергелів. Є скелі-останці, во-
доспади. Родовища нафти, буд.
матеріалів. Хребти вкриті бу-
ковими, ялиново-ялицево-буко-
вими лісами. Схили П. н. в ос-
новному розорані і зайняті вто-
ринними луками, які викори-
стовують як пасовища.
М. М. Рибін.
ПОКУ ТСЬКО-БУ КОВЙВ СЬКІ
КАРПАТИ — гори у зовнішній
смузі Карпат Українських, у
межах Івано-Фр. і Чернів.
областей. Простягаються з Пн.
Зх. на Пд. Сх. від верхів'я
р. Лючки (бас. Пруту) до кор-
дону з Румунією майже на
			
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
55
ПОЛІМЕТАЛЕВІ
75 км. Ширина до 25 км. У
рельєфі П.-Б. К. виділяють
низькогір’я (вис. до 800 м) і
крутосхилі середньогір’я (вис.
до 1483 м, г. Ротило). Гори
являють собою систему пара-
лельних хребтів (найбільші —
Карматура, Кам’янистий, Брус-
ний, Сокільський, Шурдин та
ін.), розділених річковими до-
линами Пістиньки, Рибниці,
Черемошу, Серету та ін. Скла-
даються з флішу. Корисні ко-
палини: бітумінозні глини, буд.
матеріали, джерела мін. вод,
прояви нафто- і газоносності.
Схили до вис. 600—700 м
вкриті переважно буковими та
буково-ялицево-ялиновими лі-
сами, до вис. 1150 м — буково-
ялиновими лісами, вище —
ялинові ліси та гірські луки.
На місці вирубок — сіножаті,
пасовища, с.-г. угіддя (розора-
ність становить 15—18 %).
Міжгірні улоговини густо за-
селені. У межах П.-Б. К.—
Лунківський заказник. Район
туризму.	М. О. Куниця.
ПОКУТТЯ — істор.-геогр. об-
ласть України на Пд. Сх. сучас.
Івано-Фр. обл., між Дністром та
Черемошем. У джерелах 17 —
18 ст. цю територію наз. «ку-
том» Галичини (звідси й назва).
До 19 ст. включало також і
прилеглу частину Карпат — Гу-
цульщину. Перебувало під вла-
дою Польщі, Австрії, 1939 у
складі зх.-укр. земель возз’єд-
нане з Рад. Україною.
ПОЛЙНОВ Борис Борисович
(4.УІІІ 1877, Ставрополь —
16.III 1952, Москва) — грун-
тознавець, геохімік і фізико-
географ, академік АН СРСР
з 1946.
У 1900 закінчив Лісовий ін-т,
у 1908 — Петерб. ун-т. У
1907—23 викладав у Дон-
ському політех. ін-ті в Ново-
черкаську. В 1923—25 працю-
вав у Комісії по вивченню
продуктивних сил Росії; з
1925 — у Грунтовому ін-ті
ім. В. В. Докучаєва АН СРСР
(з 1928 — зав. лабораторією).
Одночасно викладав у Ленінгр.
політех. ін-ті (1923 — 28), Ле-
нінгр. ун-ті (1928—47; 1928 -
35 — зав. кафедрою географії
грунтів), Моск. ун-ті (1947-
48). Польові дослідження про-
водив у Черніг. губернії, в бас.
Дону, на Кавказі. Осн. праці
присвячені питанням похо-
дження грунтів і формування
кори вивітрювання та класифі-
кації природних ландшафтів.
Встановив закономірності об-
міну речовин у системі поро-
да — грунт — рослини — при-
родні води. Один із засновн.
геохімії ландшафтів. Наго-
роджений орденами Леніна і
Трудового Червоного Прапора;
Великою золотою медаллю Ро-
Б. Б. Полинов.
сійського геогр. т-ва (1926) та
золотою медаллю ім. П. П. Се-
менова-Тян-Шанського (1928).
Те.: Географические работьі. М.,
1952; Избранньїе трудьі. М., 1956.
Літ.: Глазовская М. А., Парфено-
ва Е. И., Перельман А. И. Борис
Борисович Польїнов. 1877 —1952.
М., 1977. М. А. Глазовська.
ПОЛИЧНА — річка у Рокит-
нівському і Сарненському р нах
Рівнен. обл., права прит. Случ?
(бас. Прип’яті). Довж. 34 км,
пл. бас. 120 км . Бере початок
з боліт на Пд. Зх. від с. Кар-
пилівки. Заплава невиразна,
заболочена. Річище завширшки
4—5 м. Похил річки 0,89 м/км.
Живлення мішане. Замерзає
у грудні, скресає до серед,
березня. П.— водоприймач ме-
ліоративних систем; каналами
сполучена з правими прит.
Случі — Тусталь. Бобер та ін.
І. М. Коротун.
ПОЛІГЕННА РІВНЙНА (від
грец. чо/ г — багато і ує\\аш
породжую, створюю) — рів-
нина, сформована в результаті
різних на окремих ділянках,
але взаємно пов’язаних рельє-
фоутворюючих процесів протя-
гом одного або кількох етапів
розвитку рельєфу. П. р. утво-
рюються при тривалому плат-
форменому режимі. Диференці-
йовані коливальні епейрогеніч-
ні рухи спричинюють позитив-
ні та негативні структури, яким
відповідають височини (області
денудації) і низовини (області
акумуляції).
Проблемам походження, роз-
витку та районування П. р.
України присвячені праці І. Ф.
Леваковського, Д. М. Соболева,
М. І. Дмитрієва, В. Г. Бондар-
ну ка, П. М. Цися, І. Л. Соко-
ловського, О. М. Маринича тз
ін. На тер України різні за
походженням, віком і гіпсомет-
ричним положенням П. р. є час-
тиною Руської полігенної рів-
нини — морфоструктури, яка
відповідає переважно пд.-зх.
частині Сх.-Європейської плат-
форми. В складі П. р виділя-
ють акумулятивні та денуда-
ційні рівнини. Для акумулятив-
них рівнин, у межах яких про-
являються малоамплітудні вис-
хідні або низхідні рухи, харак-
терна зональна морфострукту-
ра. На Пн. сформувалися мо-
ренні горбисті рівнини з залиш-
ками кінцево-моренйих пасом,
моренно-зандрові з численними
озами й камами та зандров.
рівнини Поліської низовини.
Вони межують з акумулятив-
ними лесовими рівнинами льо-
довикових та прильодовикових
областей, розчленованими еро-
зією, з реліктовими прохідними
долинами (Придніпровська ни-
зовина). Значну територію за-
ймають акумулятивні лесові
рівнини позальодовикових об-
ластей; у центр, частині Укра-
їни вони підвищені, дуже роз-
членовані (Подільська височи-
на, Придніпровська височина,
Полтавська рівнина)', на Пд.—
низовинні, слабо розчленовані,
з блюдцями степовими і поди-
ми (Причорноморська низо-
вина). На узбережжі морів ут-
ворені мор., лиманно-мор. та
дельтові рівнини.
Денудаційні рівнини сформо-
вані на структурах, що зазна-
ють значних за амплітудою ви-
східних тектонічних рухів. Роз-
різняють денудаційні рівнини
на кристалічній основі (напр.,
Приазовська височина), на оса-
дочних відкладах, що заляга-
ють субгоризонтально (пластові
рівнини Подільської височини)
та на дислокованих осадочних
відкладах (Донецька височина).
О. О. Жемеров.
ПОЛІГРАФІЧНА ПРОМИСЛО-
ВІСТЬ (від грец. полб — багато
і уоац<о — пишу, зображую) —
галузь пром-сті, підприємства
якої виготовляють різні види
друкованої продукції: книги,
Покутсько-Буковинські Карпати.
Івано-Франківська область.
журнали, газети, плакати, ка-
лендарі, геогр. карти, етикетки,
квитки, бланки тощо. До складу
П. п. входять: універсальні
й спеціалізовані поліграф,
об’єднання та комбінати; га-
зетні, газетно-журнальні й га-
зетно-бланкові друкарні, книж-
ково-журнальні, етикетно-блан-
кові друкарні, книжково-жур-
нальні, етикетно-друкарські,
офсетного, друко-офсетного, ко-
льорового, нотного друку ф-ки;
цинкографії, а також допоміж-
ні підприємства.
В Україні першу друкарню за-
снував 1574 І. Федоров у
м. Львові, а згодом були ство-
рені Острозька, Києво-Печер-
ська друкарні та ін. Найбільші
підприємства, що становлять
основу П. п. України, збудовано
у повоєнні роки. Осн. центрами
П. п. є Київ (видавництво «Пре-
са», Головне підприємство ви-
робничого об’єднання «Полі-
графкнига», книжкова ф-ка) і
Харків (книжкові ф-ки ім. М. В.
Фрунзе та «Глобус»).
Великі поліграф, підприємства
споруджено також у Дніпро-
петровську, Донецьку, Запоріж-
жі, Львові, Одесі, Рівному, Сім-
ферополі, Чернівцях та ін.
Всього в Україні 1990 діяло бл.
600 поліграф, підприємств, ви-
пущено книг 7046 друкованих
одиниць тиражем 170,5 млн.
прим., журналів та ін. періо-
дичних видань — 185 річним
тиражем 165,7 млн. прим.,
газет — 1787 разовим тиражем
24,9 млн. примірників.
І. В. Ковба.
ПОЛІМЕТАЛЕВІ РУДИ
природні мінеральні утворення,
з яких економічно доцільно
вилучати свинець і цинк, в де-
яких випадках із супутними
елементами (срібло, мідь, оло-
во, сурма, золото тощо). В Ук-
раїні розвідані родовища на
Закарпатті, Придністров’ї та
ПОЛІССЯ
56
Нагельному кряжі. Найбіль-
шими з них є Берегівське
родовище поліметалевих руд
і Біганське родовище комплекс-
них руд (Закарп. область).
О. Я. Хмара.
ПОЛІССЯ — 1) Місцевість у
зоні мішаних лісів, яка харак-
теризується низовинним рель-
єфом, що сформувався за уча-
стю воднольодовикових та алю-
віальних відкладів, надмірним
зволоженням, густою гідрогра-
фічною сіткою, поширеними
дерново-підзолистими і болот-
ними грунтами, й низовинними
болотами та хвойно-широколи-
стяними лісами. Походження
природно-тер. комплексів П.
пов’язане з крайовими зонами
антропогенових материкових
зледенінь і сучас. фізико-геогр.
умовами. Особливістю струк-
тури ландшафтів П. є їхня
значна мозаїчність. Ефективне
використання поліських земель
ус. г. можливе при прове-
денні комплексних меліоратив-
них робіт. Поліські ландшафти
характерні для Поліської низо-
вини, осн. частина якої на тер.
України, для Мещерської низо-
вини, є вони в бас. р. Ветлуги
тощо.
2). Власна геогр. назва тери-
торії в межах пд. частини
Білорусі, пн. частини України
(Українське Полісся) і частково
Росії (в бас. Дніпра, При-
п'яті та Десни). Заг. площа
бл. 270 тис. км2 З. Клімат П.
помірно-континентальний з
теплим і вологим літом та
м’якою зимою. Пересічна т-ра
січня —3, —3,5°, липня -рІТ*
4-19,5’. Опадів 550—650 мм
на рік. Найпоширеніші при-
родно-територіальні комплекси
П.: алювіально-зандрові низо-
вини з дерново-слабопідзолис-
тими грунтами під борами та
суборами, низовинними боло-
тами; моренно-зандрові рівнини
з дерново-слабопідзолистими та
середньопідзолистими грунта-
ми під грабовими суборами; те-
расні піщані рівнини з дерново-
слабопідзолистими грунтами у
комплексі з дерновими та тор-
фово-болотними грунтами під
суборами і борами; прохідні
слабодреновані долини з дерно-
во-підзолистими глейовими
грунтами, низовинними торфо-
вищами та вільховими чагар-
никами; лісові та лучно-болотні
заплави.
За фізико-геогр. районуванням
П. розглядається як фізико-
геогр. провінція мішаних лісів
фізико-географічної зони Схід-
но-Європейської рівнини [див.
Поліська (мішанолісова) фі-
зико-географічна провінція],
яка в межах України складає-
ться з таких фіз.-геогр. облас-
тей : Волинське, Мале, Жи-
томирське, Київське, Чернігів-
ське і Новгород-Сіверське По-
лісся (див. окремі статті). Для
вивчення й охорони поліських
ландшафтів в Україні створено
Поліський заповідник. Значна
територія П. забруднена радіо-
нуклідами внаслідок аварії на
ЧАЕС 1986.
Літ.: Маринич О. М. Українське
Полісся. Фізико-географічний на-
рис. К., 1962; Аношко В. С. Ме-
лиоративная география. Белорус-
сия. Минск, 1978; Проблемні По-
лесья, в. 6. Минск, 1980.
О. М. Маринич.
ПОЛІСЬКА АГРОГРУНТОВА
ЗОНА — агрогрунтова зона, пе-
реважна частина території якої
зайнята Поліською низовиною
та Придніпровською низовиною.
Розташована в межах Волин.,
Рівнен., Житомир., Черніг., пів-
нічних районів Львів., Терноп.,
Київ, і Сум. областей. Площа зо-
ни — 11 768,3 тис. га (19,5 %
тер. України). Грунт, покрив
П. а. з. неоднорідний і строка-
тий. Це зумовлено вологим і
м’яким помірно континенталь-
ним кліматом, неоднорідністю
хім. та мех. складу грунтоут-
ворюючих і подекуди підсти-
лаючих порід в умовах слабо-
хвилястого рельєфу, близьких
до поверхні залягання грунто-
вих вод, рівень яких часто коли-
вається, різноманітністю типів
рослинності та інтенсивністю
госп. діяльності людини (роз-
ораність зони 54 %). У структу-
рі грунтового покриву перева-
жають дерново-підзолисті грун-
ти (48 % заг. площі с.-г. угідь
ПОЛІСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПРОВІНЦІЯ (УКРАЇНСЬКЕ ПОЛІССЯ)
<ресі
•’Кзи нь- 
Кз^іиргькир’'
205
Вопз^нмир-Во іингькиі
Луцьк
Рівне
ДуЬно
328
342

Льв>в
Торин
МЕДЬНИЦЬКА
ОБЛ
Тернопіль
0 сТу
1 Волинське Полісся
Райони 1 Верхньоприп'ятський 2 Нижньостирсьний
З Любомльсьно-Новельсьний 4 Маневицьно-
Володимирецьний 5 Колн'всько-Сарненський
6 Турійсько-Рожищенсьий 7 Ніверцівсьно-
Цуманський 8 Ностопільсько-Березнівсьний
|	| Мале Полісся
Райони 9 Рава-Русьно-Кам янсько-Бузький 10 Радехів-
сьно-Бродівський 11 Смизьно-Славутський
12 Куликівсьно-Буський
зони), дерново-карбонатні грун-
ти (поширені гол. чин. на Волин-
ському Поліссі) та підзолисто-
дернові грунти (6,1 %), сірі лі-
сові грунти (приурочені пере-
важно до лесових «островів») і
темно-сірі опідзолені грунти —
1,4 %, дернові глейові грунти
та лучні грунти (20,2 %), бо-
лотні грунти (13,7 %). За при-
родними особливостями і струк-
турою грунтового покриву у ме-
жах П. а. з. виділяють За-
хідно-Поліську агрогрунтову
провінцію, Центральнополі-
ську правобережну агрогрун-
тову провінцію, Східно-Поліську
підвищену агрогрунтову про-
вінцію та Східно-Поліську ни-
зовинну агрогрунтову провін-
цію. П. а. з. є осн. районом
вироби, картоплі та льону-
довгунця. Вирощують також
цукр. буряки, хміль, зернові
культури (озима пшениця, ози-
ме жито), люпин, гречку та ін.
с.-г. культури. Для раціональ-
ного використання грунт.в важ-
ливе значення мають меліора-
ція їх, поглиблення малопо-
тужного гумусового горизонту,
внесення наук, обгрунтованих
доз органічних та мін. добрив.
Н. М. Бреус.
ПОЛІСЬКА ГЕОБОТАНІЧНА
ПІДПРОВІНЦІЯ — частина
Східно-Європейської широко-
листяно лісової геоботанічної
провінції, в межах Волин., Жи-
томир., Київ., Черніг. і Сум. об-
ластей. В орографічному відно-
шенні П. г. п. лежить у межах
Поліської та Придніпровської
низовин. Вкрита переважно со-
.. Ч 24 І
К іростень
23*
грдд ВРпИНГЬКИ '
252\
ЗО І
КИЇГ1
Канівське
Г4 еУсх
] Житомирське Полісся
Райони 13 Нлесвсьно-Ронитнянсьнии 14 Олевс ько
Б>лоноровицьний 15 Словечансьно Овруцьким
16 Норинсьно-Жер вський 17 Городницько
Ємільчинсьний 18 Норостенсьно-Чоповицьний
19 Норецьно-Новоград-Волинсьний 20 Довби-
сьно-Червоноармійсьиий 21 Іршансьно-
Малинський 22 Баражвсько-Висонопічсьний
23 Черняхівсько-Норостишівсьний
] Київське Полісся
Райони 24 Руднянсьно-Вільчансьний 25 Чистогалівсьно-
Корогодсоний 26 Нижньоприп'ятсоний
27 Нижньоузьнии 28 Народицько-Іванківський
29 Нижньотетерівсьний ЗО Здвизько-Ірпінсьний
сновими і широколистяно-сос-
новими лісами. Найбільші пло- ’
щі займають соснові на Пн. Зх.
та дубово-соснові ліси, значно
менші — грабово-дубово-сосно-
ві, грабово-соснові, вільхові і
дубові. Досить поширені вто-
ринні березово-соснові та бе-
резові ліси; окремими острів-
цями, майже виключно на Пн.
Зх., трапляються ялинові. Луч-
на рослинність представлена
заплавними луками — боло-
тистими, торф'янистими та
справжніми. Серед боліт пере-
важають евтрофні — осокові та
осоково-гіпнові, менше лісових,
в основному вільхових. Рослин-
ний покрив П. г. п. значною мі-
рою змінений. Залісеність її
зменшується, розораність збіль-
шується в напрямі з Пн. на Пд.
та з Зх. на Сх. Пересічна
розораність під провінції стано-
вить 35 %, залісеність — ЗО %,
заболоченість — 6,3 %. Більше
половини площі боліт осушено
та освоєно. В межах П. г. п.
виділяють 7 геоботанічних ок-
ругів: Ковельсько-Сарненський
(Західно-Поліський), Полісько-
Придніпровський, Коростен-
сько-Житомирський (Централь-
нополіський), Київський, Чер-
нігівсько-Новгород-Сіверський
(Східно-Поліський), Малопо-
ліський та Луцько-Рівненський
(Волинський). Т. Л. Андріенко.
ПОЛІСЬКА ГІДРОЛОГІЧНА
ОБЛАСТЬ — зх. частина Гідро-
логічної зони надмірної вод-
ності. Охоплює більшу частину
тер. Волин., Рівнен., Житомир.
і Київ, областей. Включає ба-
І, \	
30?	« ; ІЧ 743;,

22?
Черн.пв"
СУ МСЬКА
/ ОБЛ.
« ХН.жин
| Чернігівс ьке Полісся
Райони 31 Любецько-Черніпвсьний 32 Замгллйсьно
Седнгвсьний 33 Добрянсько-Горсднянсьний
34 Нижньососнівсьно-Середньодеснянсоний
35 Крюн.всьно Менський 36 Норопсьно-Ба-ури и-
сьний 37 Дніпровсько'Нижньодеснянсьний
38 Нсзелецьно-Нуликівсьний
] Новгород-Сіверське Полісся
Райони 39 Середньососнівсьно-Ревненсьнии 40 Хол-
минсоко-Ностобобр'ВСький 41 Понорницьно
Новгород-Оверсьний 42 Середньодеснянсьно-
Нижньошосі нинсьнии 43 Ямпільсьно-Сере-
дино-Будський
55
І 
55км
57
ПОЛІСЬКА
сейни правих приток Прип’я-
ті — Вижівки, Турії, Стоходу,
серед, та ниж. течії Стиру,
Горині, Случі, а також Ужа
і Тетерева без його верх, ча-
стини. Річкова сітка розвинута
помірно (0,25—0,5 км/км).
Річки врізані на глибину 5 —
10 м, їхні долини заболоче-
ні, течії повільні. Похили рі-
чок становлять 0,3—0,8 м/км,
лише в окремих випадках пе-
ревищують 1,0 м/км (річки
Словечна, Ілля). Лісистість во-
дозборів досить висока, змен-
шується з Зх. на Сх. від 55 %
до 2—12 %. Заболоченість бл.
Ю %, у бас. Стоходу зростає
до 22 %. Живлення річок
мішане, з переважанням сні-
гового (50—60 % річного сто-
ку). Значна частина підземного
живлення — до ЗО—40 % (річ-
ки Стир, Горинь). Водність
у межах П. г. о. зменшується
з Зх. на Сх. і становить 4,5 —
2,5 л/с- км2. Найбільша ча-
стина річного стоку (65—90 %)
припадає на весняний період,
5 —10 % — на літньо-осінній та
10—20 % — на зимовий. Макс.
витрати спостерігаються під
час повені, лише у невеликих
басейнах можуть формуватися
під час дощових паводків.
Льодостав встановлюється на
поч. грудня і триває до серед,
березня. Каламутність річкових
вод області невелика, зміню-
ється в межах ЗО—50 г/м3;
мінералізація становить пере-
важно до 200 мг/л. Наявні вод-
ні ресурси забезпечують нар.-
госп. потреби у воді.
Л. Г. Будкіна,
Л. М. Козінцева.
ПОЛІСЬКА (МІШАНОЛІСО-
ВА) ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА
ПРОВІНЦІЯ — провінція зони
мішаних лісів Східно-Європей-
ської рівнини. В Україні охоп-
лює Поліську низовину й пн.
частину Придніпровської ни-
зовини в межах Волин., Рів-
нен., Житомир., Київ., Черніг.
і Сум. областей. У геострук-
турному відношенні пов’язана
з Українським щитом, Волино-
Подільською монокліналлю та
Дніпровсько-Донецькою запа-
диною. Тут переважають по-
ліські ландшафти. Річна кіль-
кість опадів 550 — 700 мм,
коефіцієнт зволоження 1,8—
2,8. У П. ф.-г. п. поширені
такі основні природно-територі-
альні комплекси: зандрові рів-
нини з підзолистими грунтами,
які вкриті мішаними лісами,
моренно-горбисті місцевості з
дерново-підзолистими грунтами
і мішаними лісами. Значні пло-
щі зайняті долинними місцево-
стями з підзолистими та болот-
ними грунтами й болотними
масивами. Переважають с.-г. і
гірничодобувний види природо-
користування*, проведено меліо-
ративні роботи, що включають
регулювання водного режиму,
культурно-тех. заходи, бороть-
бу з дефляцією й ерозією, ре-
культивацію земель. У межах
провінції виділяють 6 фіз.-
геогр. областей: Волинське По-
лісся, Мале Полісся, Жито-
мирське Полісся, Київське По-
лісся, Чернігівське Полісся та
Новгород-СТверське Полісся.
О. М. Маринич.
ПОЛІСЬКА НИЗОВИНА —
низовина на півночі України,
у басейні рік Дніпра та При-
п'яті, в межах Волин., Рів-
нен., Житомир, і Київ, областей.
З Пд. вона обмежована Волинсь-
кою височиною і Придніпровсь-
кою височиною, на Сх.— перехо-
дить у Придніпровську низо-
вину. Поверхня П. н. має заг.
похил до Прип’яті й Дніпра.
Переважні вис. 150—200 м,
максимальна — 316 м (у межах
Словечансько-Овруцького кря-
жа). За характером рельєфу
П. н. являє собою рівнину
з неглибоким ерозійним роз-
членуванням поверхні та ост-
рівними височинами у місцях
виходу кристаліч. порід. У гео-
структурному відношенні по-
в’язана з Прип’ятським про-
гином, Волино-Подільською мо-
нокліналлю й Українським щи-
том. У межах П. н. виділяють
З геоморфологічні підобласті:
Поліський заповідник.
Тічка Білотниця.
.Іікоподієлла заплавна.
Змієїд.
Переливниця велика.
Лосеня.
Сосново-березовий ліс.
ПОЛІСЬКЕ
58
Поліська низовина.
Прип’ятсько-Волинську морен-
но-зандрову і терасну рівнину,
Житомирську денудаційну мо-
ренно-зандрову рівнину та Ки-
ївську моренно-зандрову рів-
нину. Тут переважають піщані
низовини з широкими, здебіль-
шого заболоченими долинами.
Глибина річкових долин зро-
стає з Пн. на Пд. від 20 до 50 м.
Трапляються піщані дюни, на-
ми, ози, утворення яких по-
в’язане з льодовиковою діяль-
ністю, денудаційні та карстові
форми рельєфу, а також ант-
ропогенні форми рельєфу (зу-
мовлені добуванням корисних
копалин, меліоративним, гідро-
тех. і шляховим буд-вом). У
формуванні рельєфу П. н. най-
більшу роль відіграють антро-
погенові відклади. Велике зна-
чення мають і докембрійські
кристалічні породи та осадочні,
переважно крейдові й палео-
генові відклади. З корисних
копалин є торф, граніт, лаб-
радорит тощо. Багато боліт
і озер. З сучас. рельєфоутво-
рюючих процесів розвинуті
просадочні, ерозійні, еолові,
карстові та ін. Переважають
мішанолісові ландшафти. Знач-
ні площі П. осушені. У межах
П. н.— Поліський заповідник
і Шацький природний націо-
нальний парк.
У ряді джерел до П. н. відно-
сять і пн. частину Лівобережжя
України в межах Чернігівської
та Сумської областей.
О. М. Маринич.
ПОЛІСЬКЕ (до 1958 — Хаб-
не) — селище міського типу
Київ, обл., райцентр. Розта-
шоване на р. Ужі (прит. При-
п’яті, бас. Дніпра), за 15 км від
залізнич. ст. Вільча. 11,7 тис. ж.
(1990). Вперше згадується
1415, с-ще міськ. типу з 1938.
Пересічна т-ра січня —6,2°,
липня 4-18,8". Опадів 508 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зе-
лених насаджень 156 га. Льо-
но- та продтоварів з-ди; ф ки:
ім. 8 Березня, меблева та швей-
на, заводоуправління буд. ма-
теріалів, лісгоспзаг. Профес.-
тех. училище.
ПОЛІСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК —
держ. заповідник в Овруцько-
му та Олевському р-нах Жи-
томир. обл. Розташований у
межиріччі У борті та Болітниці,
в межах зони мішаних лісів.
Утв. 1968. Підпорядкований
М-ву лісового г-ва України. Заг.
пл. 20 097 га, у т. ч. вкрита
лісами — 17 087 га. Має охо-
ронну зону. Рельєф П. з. рів-
нинний, утворений водно-льо-
довиковими й алювіальними
відкладами; неглибокі запа-
дини та зниження типу про-
хідних долин переважно зай-
няті болотами. Уздовж Уборті
місцями спостерігаються ви-
ходи кристалічних порід. У ро-
слинному покриві переважають
середиьовікові та молоді сосно-
ві ліси (14 тис. га); бл. З тис.
га — під березовими лісами;
трапляються невеликі ділянки
вільхових та дубово-соснових
лісів. Соснові ліси лишайникові
займають верхні частини па-
сом і схилів. Вони мають роз-
ріджений трав’яно-чагарнико-
вий покрив і добре виявлений
лишайниковий ярус. Соснові
ліси молінієво-чорницево-зеле-
номохові займають нижні ча-
стини схилів і формуються у
вологіших умовах. У міжпас-
мових зниженнях і по краях
болотних масивів формуються
березово-соснові ліси сфагнові
з розрідженим деревостаном.
Рослинний покрив боліт П. 3.
характеризується переважан-
ням сфагнових, угруповань
мезотрофних і оліготрофних.
Евтрофні болота трапляються
лише фрагментарно. Серед ме-
зотрофних боліт найбільшу
площу займають безлісі осоково-
сфагнові з переважанням осоки
пухнатоплодої. Серед оліго-
трофних боліт заповідника пе-
реважають рідколісі сосново-
пухівково сфагнові з пухівкою
піхвовою. Луки займають бл.
1 % площі П. з. і розташовані
невеликими ділянками вздовж
боліт та в заплавах річок. Трап-
ляються й ділянки водної рос-
линності та рослинності пі-
сків. У заповіднику є рід-
кісні угруповання, занесені до
Зеленої книги України,— сосно-
ві ліси ялівцеві, дубово-соснові
ліси рододендронові, угрупо-
вання опуклих оліготрофних
боліт із сфагном бурим та
сфагном рожевим, шейхцеріє-
во-сфагнові угруповання. Всьо-
го у флорі П. з. налічується
602 види судинних рослин та
139 видів мохоподібних. Серед
судинних рослин 39 рідкісних
видів, з них 10 — занесені до
Червоної книги України (гудай-
ера повзуча, росичка проміж-
на, журавлина дрібноплода,
любка дволиста, плаун колю-
чий та ін.).
Багатий і різноманітний тва-
ринний світ заповідника: лось,
козуля європейська, свиня
дика, вовк, лисиця, рись, куни-
ця лісова, тхір, горностай,
ласка, єнотовидний собака, за-
єць-русак, заєць-біляк. Уздовж
БуОа Ваоовичі
Чсртиновичі
Цуговики
Радинка
Максимови чі
Млачівка
Бобер
Стгщина
Шкч^ва
Вовчків
Красятич
інше
’очодарка
Залиш
Зона відчуження
'араси^С^
Поп'ське
Зони евакуації населення внаслідок
аварії на Чорнобильській АЕС
Зона тимчасового відселення
жителів
Ві тьча
і Новий Мир
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У
і 1	Мар ятвка
Рагтка'^.	О——
1/|	| ^Весняне
вичі А
МЕТРАХ
річок водяться бобри та видри.
Значна кількість птахів — лі-
сових, болотних і водоплавних.
З рідкісних трапляються • ле-
лека чорний, змієїд, орлан-бі-
лохвіст, балобан, а також жу-
равель сірий і пугач, занесе-
ні до Червоної книги України.
У водоймах багато риб. Наук,
цінність мають рідкісні мете-
лики, занесені до Червоної
книги України.
У заповіднику проводяться на-
ук. дослідження флори і фа-
уни, у т. ч. у зв’язку з радіо-
активним забрудненням тери-
торії після аварії на Чорнобиль-
ській АЕС 1986. При П. з. функ-
ціонує музей природи. Іл. с. 57.
Літ.: Андриенко Т. Л., Попо-
вич С. Ю., Шеляг-Сосонко Ю. Р.
Полесский государственньїй за-
поведник. Растительньїй мир. К.,
1986; Заповедники Украиньї и
Молдавии. М., 1987.
Т. Л. Андрієнко.
поліський зоогеографіч-
ний ОКРУГ. Охоплює тер.
Українського Полісся. Відзна-
чається рівнинним характером
поверхні, значною лісистістю,
поширенням заплавних лук і
боліт. Фауна П. з. о. представ-
лена різними комплексами —
лісовим, водно-болотним, по-
льовим і лучним. Характерні
види для всього округу в ці-
лому: тритон звичайний і три-
тон гребінчастий, жаби озерна,
ставкова та деревна, червоно-
черева і жовточерева джерлян-
ки. З плазунів водяться лісова
гадюка, мідянка, вуж звичай-
ний, ящірка прудка, веретін-
ниця, болотна черепаха, з пта-
хів — глухар, тетерук, чорний
дятел, 3 види голубів, 8 видів
сов, дрозди та ін.; з ссавців —
бурий ведмідь, рись, косуля,

59
ПОЛОВИНА
свиня дика, олень благородний,
лось, куниця лісова, борсук,
тхір, заєць біляк, лисиця, вовк,
численні види гризунів, кажа-
нів тощо. У зх. частині П. з. о.
поширені види та підвиди тва-
рин, яких немає у східній: ро-
пуха очеретяна, мала, шуліка
рудий, соловейко західний, го-
рихвістка чорна тощо.
Внаслідок значного господар-
ського освоєння території округу,
у т. ч. меліорації, вирубки
лісів та ін. заходів, деякі ти-
пові тварини лісового комплек-
су (ведмідь, рись, вовк, видра,
рябчик, лелека чорний) стали
рідкісними, збільшилась кіль-
кість тварин лісостепового і
навіть степового округів.
У межах П. з. о. розташовані
Поліський заповідник, а також
Шацький природний національ-
ний парк. М. А. Воїнств енський.
ПОЛІСЬКИЙ РАЙОН — район
на Пн. Київ. обл. Утворений
1923. Пл. 1,3 тис. км2. Нас.
29,8 тис. чол., у т. ч. міського —
13,8 тис. (1990).
У районі — селища міського ти-
пу Поліське (райцентр) та Віль-
на, а також 59 сільських насе-
лених пунктів.
П. р. лежить у межах Полі-
ської низовини. Поверхня —
низовинна пологохвиляста (на
Пд. Сх.— підвищена горбиста)
моренно-зандрова рівнина. На
Сх.— лесові «острови». Покла-
ди торфу, глин. Район розта-
шований у Київському Поліссі.
Пересічна т-ра січня —6,2°,
липня +18,8°. Опадів 508 мм
на рік. Період з т-рою понад
-4-10° становить 153 дні. Висота
снігового покриву до 28 см.
Метеостанція (Поліське). Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Річ-
ки бас. Дніпра: Уж та його
притоки Ілля, Бобер, Вересня.
Переважають дерново-підзоли-
сті, у сх. частині — темно-сірі
опідзолені грунти. Пл. лісів
57,7 тис. га (сосна, вільха, дуб,
липа, граб). Внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС 1986 тер.
району зазнала радіоактивного
забруднення, особливо пн. його
частина.
Найбільші підприємства: льо-
но- та продтоварів з-ди; ф-ки
ім. 8 Березня, меблева, швейна;
заводоуправління буд. матеріа-
лів, лісгоспзаг (Поліське). С. г.
спеціалізується на рослинни-
цтві льонарсько-зернового та
тваринництві мол.-м’ясного на-
прямів. Осн. культури: льон,
хміль, картопля, озима пше-
ниця, жито, ячмінь, овес. У ра-
йоні — 11 колгоспів, 2 радгос-
пи. Залізнич. ст. Вільча. Авто-
моб. шляхів 372 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 321 км.
Профес.-тех. уч-ще (Поліське).
І. А. Ярмоленко.
ПОЛІСЬКО-ПРИДНІПРОВСЬ-
КИЙ ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОК-
РУГ — частина Поліської гео-
ботанічної під провінції', розмі-
щений в основному на тер.
Білорусі, Київ, і Житомир, обл.
України. Займає пд. частину
Поліської низовини. Флору ок-
ругу утворюють гол. чин. боре-
альні та неморальні (див. Не-
моральна рослинність) види.
У рослинному покриві перева-
жають соснові ліси. Досить
значні площі під дубовими,
чорнові льховими, березовими
та осиковими лісами. Пересічна
лісистість становить 40 %. По-
ширені заплавні луки. Перева-
жають справжні та болотисті
луки. Болота (здебільшого ев-
трофні) становлять 12 % тер.
округу. На тер. України, в ме-
жах П.-П. г. о. виділяють Пер-
гансько-Виступовицький та Зи-
мовищенський геобот. райони.
На тер. Пергансько-Виступо-
вицького району — Поліський
заповідник. Т. Л. Андрієнко.
ПОЛКОВНИЦЯ — заплавне
озеро у Чернігівському р-ні
Черніг. обл., на лівому березі
Десни (бас. Дніпра), за 7 км
на Пн. Сх. від Чернігова. Довж.
бл. 2 км, шир. 50 м, пл. 10 га,
глиб, до 2,5 м. Улоговина під-
ковоподібної форми з розшире-
ною сх. вершиною. Навколо
озера зростає дубовий ліс. Бе-
реги підвищені, відкриті. Жив-
лення мішане, протокою П. спо-
лучається з Десною. Т-ра води
влітку +18, +18,5° на гли-
бині 0,5 м від поверхні, +11,
+ 12° на глиб. 0,5 м від дна.
Взимку замерзає. Прозорість
води до 0,9 м. Донні відкла-
ди переважно мулисто-піщані.
З рослин поширені осока, ле-
пешняк великий, латаття біле,
глечики жовті, рдесники. Фа-
уна бідна; з риб водяться ка-
рась, плітка, краснопірка. У
прибережних заростях — гніз-
дування очеретянок. Сх. і пд.
береги — місце відпочинку; на
Поліський зоогеографічний округ
Козуля.
Вовк.
Великий строкатий дятел.
Свиня дика.
Лелека чорни и.
Жаба ставкова.
Бобер.
Зубр.
озері діє рибальсько-спортивна
база т-ва «Спартак».
К. А. Семенихіна.
ПОЛОВЙНА Іван Петрович
(12.IX 1928, с. Заріг Полтав.
обл.) — укр. метеоролог, ге-
ограф, доктор геогр. наук з
1970, професор з 1977. У 1953
закінчив Київ. ун-т. У 1957 —
73 працював в Укр. н.-д. гідро-
метеоролог. ін-ті (1966—73 —
начальник лабораторії штуч-
них впливів на атм. процеси).
З 1973 — зав. кафедрою фіз.
географії Київ. пед. ін-ту. Осн.
напрям наук, роботи — фізика
хмар і активний вплив на атм.
процеси. Дослідив на основі
спец, експериментів і радіо-
локаційних спостережень умо-
ви формування штучних опа-
дів; встановив критерій придат-
ності шаруватих хмар для ви-
кликання штучих опадів; оці-
нив заг. кількість їх для тер.
У країни. Розробив методику
розсіювання шаруватих пере-
охолоджених хмар і туманів
за допомогою твердої вуглекис-
половко
60
І. П. Половина.
І. К. Половко.
лоти на великих площах. На-
городжений орденом «Знак По-
шани».
Те.: Воздействия на внутримассо-
вьіе облака слоистьіх форм. Л.,
1971; Рассеяние переохлажден-
ньіх слоистообразньїх облаков и
туманов. Л., 1980; Сучасні можли-
вості управління погодою. К.,
1981; Человек управляет приро-
дой. К., 1983.
ПОЛОВКО Іван Кирилович
(20.VII 1887, м. Ічня Черніг.
обл.— 24.IV 1967, Київ) — укр.
метеоролог, кліматолог і гео-
фізик, професор з 1936.
У 1912 закінчив Київ, ун-т,
працював у ньому до 1960 (у
1949—53 — зав. кафедрою ме-
теорології та кліматології). Од-
ночасно 1919—54 працював у
геофіз. лабораторії АН Украї-
ни. Осн. праці присвячені проб-
лемам кліматоутворення Украї-
ни, і зокрема Києва, мікроклі-
матові зрошуваних полів, елект-
ричним явищам в атмосфері
тощо. В 20-і роки брав участь
у метеоролог, і кліматичних
дослідженнях під керівництвом
Б. І. Срезневського, які було
спрямовано переважно на об-
слуговування с. г., вони стосу-
валися радіаційного режиму,
агрокліматичного районуван-
ня, атм. посухи та суховіїв.
Те.: Кліматичні елементи Києва.
(1881 — 1930). К., 1937; Клімат
Української РСР. (Короткий на-
рис). К., 1938 [у співавт.].
М. І. Щербань.
ПОЛОГИ — місто Запоріз. обл.,
райцентр. Розташовані на лі-
вому березі р. Кінської (прит.
Дніпра). Залізнич. вузол, авто-
станція. 25,4 тис. ж. (1990).
Виникли у кін. 19 ст., місто з
1938. Перевищення відносних
висот у межах міста досягає
46 м. Пересічна т-ра січня
-5,5 , липня 4-22,5°. Опадів
450 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 405 га. У П.—
підприємства залізнич. тран-
спорту; з-ди: «Коагулянт», «Іс-
кра», буд. матеріалів, олієек-
стракційний, продтоварів, ком-
бікормовий, плодоконсервний,
маслоробний, Приазовське ру-
доуправління. 2 профес.-тех. уч-
ща. Краєзнав. музей.
ПОЛОГІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ
КАОЛІНІВ І ВОГНЕТРИВКИХ
ГЛИН — родовище в Пологів-
ському р-ні Запоріз. обл. Про-
стягається смугою завдовжки
ЗО км, завширшки 5 км уз-
довж берегів р. Кінської.
Складається з 10 ділянок.
Родовище сформувалося вна-
слідок розмиву і перевідкладен-
ня первинних каолінів. Пла-
стоподібна товща корисних ко-
палин на глиб. ЗО—40 м у від-
кладах полтавської серії нео-
гену в ниж. частині складена
вогнетривкими глинами (щіль-
ними сірими каолінітами) по-
тужністю 1,4—6 м, у верхній —
малопластичними білими као-
лінами потужністю 2—4,5 м.
Вогнетривкість 1730—1770’.
Родовище відоме з 1891, роз-
відане 1970. Запаси корисних
копалин за категоріями А -|-
4- В 4- С, — 19 млн. т као-
ліну і 47 млн. т вогнетривких
глин. Щороку добувають 0,7
млн. т каоліну і 0,45 млн. т
глин, що становить відповідно
16,2 і 22,2 % республіканського
видобутку.
Розкривні породи родовища ви-
користовують для буд-ва і за-
бутовування підземних виро-
бок Запорізького залізорудного
комбінату.	О. Я. Хмара.
ПОЛОГІВСЬКИИ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Ств. 1970 як
відділ Запорізького краєзнав-
чого музею. Розташований в
окремому будинку. Заг. пло-
ща — 450 м2, експозиційна
273 м2. У фондах зберігається
7,5 тис. експонатів, з них бл.
2,5 тис. представлено в експо-
зиції. У складі музею 3 від-
діли — природи, історії дора-
дянського періоду та історії
радянського суспільства. У від-
ділі природи відвідувачі зна-
йомляться з рослинним і тва-
ринним світом минулих геол.
епох, рельєфом, кліматом та ін.
об’єктами природи району. Зна-
чна увага приділена природо-
охоронним заходам. Окремий
розділ музею присвячений еко-
номічному та господарському
розвитку території краю. Що-
року музей відвідує бл. 9 —10
тис. чоловік. І. А. Поволоцький.
ПОЛОГІВСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-сх. частині Запо-
різ. обл. Утворений 1923. Пл.
1,3 тис. км2. Нас. 53,0 тис. чол.,
у т. ч. міського — 25,4 тис.
1990). У П. р.— м. Пологи
(райцентр) та 38 сільс. насе-
лених пунктів.
П. р. лежить у межах При-
дніпровської низовини (на Пн.)
та Приазовської височини (на
Пд.). Пн. частина району —
низовинна, південна — підви-
щена полого хвиляста рівнина,
розчленована ярами та балка-
ми. Трапляються зсуви, дену-
даційні останці кристаліч. по-
рід. Абс. висоти 100—200 м.
Корисні копалини: каоліни,
вогнетривкі глини (Пологівське
родовище каолінів і вогнетрив-
ких глин), кварцові піски, гра-
ніт. Розташований у межах
Лівобережно-Дніпровсько-При-
азовської північностепової фі-
зико-географічної провінції.
Пересічна т-ра січня —5,5 ,
липня -|-22,0:. Опадів 450 мм
на рік, максимум випадає вліт-
ку. Період з т-рою понад 4-10
становить 170 днів. Висота сні-
гового покриву 14 см. П. р.
належить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони. Річ-
ки Кінська (прит. Дніпра) та
Гайчур (прит. Вовчої, бас. Дніп-
ра). Споруджено 78 ставків
(заг. пл. водного дзеркала
603 га). Переважають чорно-
земи звичайні малогумусні.
Природна різнотравна типча-
ково-ковилова рослинність збе-
реглася на схилах балок та
ярів. Пл. лісонасаджень 5,7
тис. га (біла акація, ясен, дуб,
берест). У районі — 4 заказ-
ники та пам’ятка природи місц.
значення.
3-ди «Коагулянт», «Іскра», буд.
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
матеріалів, олієекстракційний,
комбікормовий, плодоконсерв-
ний, маслоробний; Приазовське
рудоуправління. С. г. спеці-
алізується на рослинництві зер-
нового та тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 114,0, у т. ч.
орні землі — 94,6, сіножаті і
пасовища — 22,1. Зрошує-
ться 2,3 тис. га. Осн. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
кукурудза, соняшник, овочеві.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, птахівництво. У районі —
17 колгоспів, 2 міжгосп. під-
приємства. Лісомеліоративна
станція. Залізнич. вузол Поло-
ги, залізничні станції: Маге-
дове, Гусарка, Кирилівка. Ав-
томоб. шляхів 360,4 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 346,4
км. З профес.-тех. уч-ща (2 —
у Пологах, 1 — ус. Чубарівці).
Краєзнав. музей (Пологи), му-
зей історії села (Чубарівка).
Н. А. Воіїлошникова,
Ю. І. Глущенко.
ПОЛОНЙНА-РУНА, Рівна По
лонина — гірський масив у пд.-
зх. частині Карпат Україн-
ських, у межах Закарп. обл.
Лежить на межиріччі Латориці
та Ужа (бас. Дунаю). Простя-
гається в пн.-зх. частині По-
лонинського хребта майже на
15 км. Поверхня поступово
знижується з Пн. Зх. (г. Рівна,
1482 м — найвища точка ма-
сиву) на Пд. Сх. (г. Рівний
Плай, 1229 м). Вершинна по-
верхня виположена. Пн. схили
круті, пд. розчленовані водо-
токами. Складається з піско-
виків. Схили П.-Р. зайняті бу-
ковими та ялиново-буковими
лісами. З 1200—1250 м
біловусникові пустища, що їх
використовують як пасовища.
На масиві — заказник респ.
значення Соколові Скелі.
В. М. Шушняк.
ПОЛОНИНИ — безлісі плоскі
вершини гірських хребтів Кар-
пат Українських. Вкриті гол.
61
полонськии
чин. субальпійською рослин-
ністю. Тут переважають щуч-
никові, біловусникові, різно-
травні луки та зарості чорниці,
ялівцю тощо. П. використову-
ють як літні пасовища та сі-
ножаті, особливо у Закарп. та
Івано-Фр. областях. Мальовни-
чі краєвиди П. оспівані ба-
гатьма поетами та у нар. твор-
чості.
ПОЛОНИНСЬКИЙ ХРЕБЕТ —
гірський хребет у внутр. смузі
Карпат Українських, у межах
Закарп. обл. Простягається з
Пн. Зх. на Пд. Сх. між річ-
ками Уж і Тересвою майже
на 150 км. Переважні висоти
1400—1500 м, максимальна —
1677 м (г. Стій). Долинами
річок Ужа, Латориці, Вічі, Те-
реблі, Тересви розчленований
на окремі високі та широковер-
хі масиви, вершинні поверхні
яких займають полонини: По-
лонина-Руна, Лаутанська Го-
лиця, Остра, Боржава та Крас-
на, яким властиві круті схи-
ли. У геоструктурному відно-
шенні відповідає Дуклянському
та Псркулецькому покривам.
Складається з флішу. П. х.
відзначається великими коли-
ваннями відносних висот (до
1000—1200 м). Пд.-сх. схили
більш пологі ніж інші. З хребта
беруть початок річки Тур'я,
Люта, Боржава, Уголька (прит.
Тереблі) та Лужанка.
Для П. х. характерна ярусність
ландшафтів. Найпоширеніший
ярус крутосхилового лісистого
середньогір’я (до вис. 1200 м),
який займає до 70 % заг. пло-
щі. Тут переважають букові
та буково-ялинові ліси на
буроземах’, використовують
у лісогосп. цілях. Вище 1200
1400 м виділяється ярус поло-
нинського середньогір’я з пу-
стищними луками на гірсько-
лучних і торф’янистих грун-
тах. Вершини вкриті субальпій-
ською рослинністю. Район ре-
креації. У пд. частині П, х.
Карпатський заповідник.
В. М. Шушняк.
Полонинський хребет.
ПОЛОНЙНСЬКО-ЧОРНОГІР-
СЬКЕ БРИЛОВЕ СЕРЕДНЬО-
ГІР’Я — геоморфологічна під-
область Карпат Українських
геоморфологічної області дену-
даційно-тектонічних гір, у ме-
жах Закарп. обл. Орографічно
відповідає найвищій смузі гір,
до якої належать Полонин-
ський хребет, гірські масиви
Свидовець і Чорногора, Гринче-
ські гори. Середні висоти
1400—1600 м, максимальні —
2061 м (г. Говерла), 1882 м
(г. Близниця). В геоструктур-
ному відношенні територія по-
в’язана з Внутрішньою флі-
шевою групою зон (Чорногір-
ським покривом, Дуклянським
покривом, Поркулецьким по-
кривом, Рахівським покривом,
Магурським покривом), що
складаються з крейдового і па-
леогенового флішу.
Для підобласті характерні аси-
метрія хребтів, добре збере-
жені рештки давніх поверхонь
вирівнювання, сліди плейсто-
ценових зледенінь, глибокі по-
перечні долини. З давніх типів
морфоскульптур найкраще збе-
реглися гляціальні форми на
Свидівці та Чорногорі, пред-
ставлені карами, торговими до-
линами, моренами. З льодо-
виковою епохою пов’язують та-
кож кам’яні розсипища. У По-
лонинсько-Чорногірській підоб-
ласті простежується морфолог,
поясність. В найвищому суб-
альпійському поясі (1400—
2000 м) переважають повільне
масове зміщення уламкового
матеріалу, прояви гравітацій-
них, нівальних і лавинних про-
цесів. З лісовим поясом (від
900 - 1000 м до 1400- 1500 м)
пов’язані процеси поверхневої
та лінійної ерозії, дефлюкцій-
ні, гравітаційні. Для нижнього
яРУсу терасованих і нетерасо-
ваних річкових долин (500—
600 до 900 -1000 м) харак-
терні підмив і розмив, а також
значне нагромадження продук-
тів розмиву, зносу, селевих по-
токів.	Я.	С. Кравчук.
ПОЛОНКА — річка у Горохів-
ському і Луцькому р-нах Во-
лин. обл., права прит. Чорно-
гузки (бас. Прип’яті). Довж.
28 км, пл. бас. 234 км'. Бере
початок з джерел біля с. Пу-
стомити. Долина трапецієвид-
на, шир. до 3—4 км. Заплава
симетрична, заболочена, шир.
до 500 м. Річище звивисте,
часто замулене, завширшки
2—4 м; на окремих ділянках
розширене, поглиблене і спрям-
лене. Похил річки 0,8 м - км.
Живлення мішане. Замерзає до
серед, грудня, скресає у берез-
ні. Споруджено понад 20 став-
ків (гол. чин. для рибництва).
Воду використовують для с.-г.
і побут, водопостачання.
І. М. Коротун.
ПОЛОННЕ — місто Хмельн.
обл., райцентр. Розташоване
при впадінні р. Хоморця в
р. Хомору (прит. Случі, бас.
Дніпра). Залізнична станція,
автостанція. 24,5 тис. ж. (1990).
Відоме з 996, місто з 1938.
Пересічна т-ра січня —5,6°,
липня -|-18,2 . Опадів 628 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
283,2 га. У місті — Полон-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва респ. зна-
чення, засн. 19 ст., а також
геол. пам’ятка природи — По-
лон ські виходи на поверхню
сірих гранітів і гранодіори-
тів (місц. значення). У П.—
фарфоровий, худож. кераміки,
залізобетонних конструкцій, си-
роробний, хлібний, комбікормо-
вий і «Маяк» з-ди, спецкар’єр,
комбінат хлібопродуктів, ф-ка
«Вторресурси». Профес.-тех. уч-
ще. Музеї: історії міста, фар-
форового та худож. кераміки
з-дів.
Літ.: Макаренко П. II. Полонне.
Краєзнавчий нарис- Львів. 1976.
ПОЛОНСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Пн. Сх. Хмельн. обл.
Утворений 1923. Пл. 0,9 тис.
км2. Нас. 56,2 тис. чол., у т. ч.
міського — 33,5 тис. (1990).
У П. р.— м. Полонне (рай-
центр), емт Понінка та 45 сільс.
населених пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня під-
вищена, пологохвиляста, роз-
членована балками. Абс. ви-
соти 235—300 м. Корисні ко-
палини: граніти, каолін, торф.
Є джерела радонових вод. Пн.
частина П. р. розташована у
Житомирському Поліссі, пів-
денна — у Дністровсько-Дніп-
ровській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,5", липня
-|-18,5'''. Період з т-рою понад
—1-10 становить 156 днів. Опа-
дів 582 мм на рік, переважна
кількість випадає влітку. Ви-
сота снігового покриву 13 см.
З агрометеопости (села Кустів-
ці, Новоселиця, емт Понінка).
П. р. належить до вологої,
ПОЛОНСЬКИИ РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Лодзянівка
лиия
телянка®
ІХЩ*
/ Кустівці
Мп ла Шкарівка^
фїз, лецьке е299
Л Роговині
296
леничі
Бе
Бражин';п1
Онацькі
Пон інкя
лонне
-Микул
Кіпчи
250
нижче
ШКАЛА ВИСОТ
У МЕТРАХ
помірно теплої агрокліматич-
ної зони.
Річки — басейну Дніпра:
Случ, Хомора, Деревичка,
Скрипівка, Глибочок, Хомо-
рець. Споруджено 60 ставків
(заг. пл. водного дзеркала
992 га). Переважають дерново-
слабо- та середньопідзолисті
грунти (на Пн.), темно-сірі
опідзолені та чорноземи опідзо-
лені (на Пд.). Пл. лісів 14,5
тис. га (з лісоутворюючих по-
рід — сосна, дуб, береза, вільха,
ясен, граб), лісосмуг — 143 га.
Хвойні породи поширені у пн.
частині П. р.
У районі — • Великоновосели-
цький та Полонський парки —
пам’ятки садово-паркового ми-
стецтва респ. значення, 2 па-
м’ятки природи місц. значен-
ня.
Найбільші підприємства: фар-
форовий, худож. кераміки, си-
роробний, хлібний, «Маяк»
з-ди, спецкар’єр, комбінат хлі-
бопродуктів (Полонне), картон-
но-паперова ф-ка (Понінка), вог-
нетривів (с. Буртин) та цегель-
ний (с. Кіпчинці) з-ди. С. г.
спеціалізується на рослинни-
цтві зерново-буряківничого і
тваринництві м’ясо-мол. на-
прямів. Площа с.-г. угідь (тис.
га) — 59,7, у т. ч. орні
землі — 4 7,6, сіножаті — 5,9,
пасовища — 5,5. Осушено 8007
га. Осн. культури: озима пше-
ниця, жито, кукурудза, овес,
цукр. буряки, овочеві, картоп-
ля. Садівництво. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, бджільни-
цтво. У районі — 17 колгоспів.
2 радгоспи. Залізнич. ст. Полон
не. Автошляхів 239 км, усі
з твердим покриттям. 2 про-
фес.-тех. уч-тца (Полонне, По-
нівка). Музеї: історії міста, фар-
форового та худож. кераміки
з дів (Полонне).
О. В. Заставсцька,
Б. І. Засгавєцький.
ПОЛТАВА
62
ПОЛТАВА — місто обласного
підпорядкування, обласний і
районний центр. Розташована
на р. Ворсклі (прит. Дніпра),
вузол залізнич. та автомоб.
шляхів; аеропорт. Пл. 7,7 тис.
га. Поділяється на 3 міські
райони. 317,0 тис. ж. (1990).
Вперше згадується в Іпатіївсь-
кому літописі 1174 під назвою
Лтава, під сучасною назвою
відома з 1430. У 17 ст. П. ді-
стала магдебурзьке право, місь-
кі права затверджено 1641. По-
верхня правобережної (основ-
ної) частини міста слабохви-
ляста, в прирічковій частині
глибоко розчленована балками
і ярами. Перевищення висот до
72 м. Лівобережна частина —
рівнинна заплава і надзаплав-
на тераса Ворскли. Пересічна
т-ра січня —7,0°, липня
-|-20,5о. Опадів 485 мм на рік.
Метеостанція. Пл. зелених на-
саджень 934 га. У місті —
Полтавський міський парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва респ. значення та 22
пам’ятки природи і 7 парків —
пам’яток садово-паркового ми-
стецтва (всі — місц. значення).
П.— один із значних пром.
центрів республіки. Провідна
галузь пром-сті — маш.-буд. і
металообр., особливо електро-
тех. (з-ди: газорозрядних ламп,
штучних алмазів і алмазного
інструменту, «Електромотор»,
турбомех., тепловозоремонтний,
ливарно-механічний, автоагре-
гатний; виробничі об’єднання
«Продмаш» і «Укрхіммаш»).
Розвинута харч, (м’ясокомбі-
нат, олієекстракційний, мол.
та ін. з-ди) і легка (експери-
ментально-взут. ф-ка, об’єд-
нання : виробничі швейне та
трикотажне, виробничо-худож.
♦ Полтавка») пром-сть. Фарфо-
ровий з-д, ф-ка муз. інстру-
ментів. Вироби, буд. матеріа-
лів, деревообробка. У місті —
Будинок природи
Ц Туристський комплекс .Турист'
О) Спортивні споруди
1 С гадюк .Нояос* 2 Палац спорту
13 н.-д. і проектних інститутів,
Полтавський обласний центр
по гідрометеорології. 5 вузів
(інженерно-буд., кооператив-
ний, мед. стоматологічний, пед.,
с.-г. ін-ти), 8 серед, спец. навч.
заклдів, 13 профес.-тех. уч-щ.
Діє 2 театри (укр. муз.-драм,
і ляльок), обл. філармонія,
6 музеїв, у т. ч. Полтавський
краєзнавчий музей. Полтавський
відділ Географічного товарист-
ва України., Бюро подорожей та
екскурсій. Туристський ком-
плекс «Турист».
Численні об’єкти туризму (див.
план міста та туристську карту
області; за станом на 1.1 1991).
Літ.: Полтавщина туристська. Пу-
тівник. Харків, 1982; Климат
Полтави. Л., 1983; Волосков В. Ф.
Полтава. 100 памятньїх мест. Пу-
теводитель. Харьков, 1987; Полта-
ва. Книга для туристов. Харьков,
1989.	Г. М. Коваленко.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 22.ІХ 1937. Розта-
ЦЕНТРАЛЬНА
ЧАСТИНА	.	•
Жов’иеви»- = ‘ Я
и.ря
. пл 1
Пам лтники Великої Вітчизняної війни
' 1941-46 рр
1	.Нескореним полтавчанам'
2	Меморіальний комплекс Солдатської
* Слави
। Пам ятниии 1 І. П Нотляревському
2 М В Гоголю З Т Г Шевченкові
Історичні пам ятни
Колона на честь Полтавської
батам 1709 р
'Пан ятни архітектури
1 Ансамбль Круглої площ (1806-11рр.)
2 Дзвіниця Успенського собору
0774-1801 рр.) З Собор і споруди
Хрестоздвиженського монастиря.
л 17-18 ст.
Музеї
І Художн й музей
2 Краєзнавчий музей (будинок - пам ятка
архітектури. 1903-08 рр)
З Музей-садиба І. П. Котляревського
•1 тературно-меморіальні музеї:
4 В Г Нороленна 6 І. П. Котляревського
в Панаса Мирного
р автостанція
г«мі
Іплім Гіікни
ІС.' Український муз -драм театр
їм М В Гоголя
 Мн-ьнкй Будинок культури
шована в центр, частині Ліво-
бережної України. На Пн.
межує з Черніг. і Сум., на Сх.—
з Харків., на Пд.— з Дніпроп.
та Кіровогр., на Зх.— з Черкас,
та Київ, областями. Пл. 28,7
тис. км2 (4,8 % площі респуб-
ліки). Нас. 1757,0 тис. чол.
(1990, 3,4 % всього населення
України).
Центр — м. Полтава. Поділя-
ється на 25 районів, має 15
міст, у т. ч. 5 обл. підпоряд-
кування, 21 селище міського
типу, 1862 сільські населені
пункти.
Вигідне геогр. положення, зна-
чні поклади корисних копалин,
розташування у лісостеповій
фізико-географічній зоні зі
сприятливими грунтово-кліма-
тич. умовами, густа транс-
портна сітка — важливі спри-
ятливі передумови розвитку
всіх сфер економіки Полтав-
ської області.
ПОЛТАВА
Пи-мі-Гпцеим
Г
4 ПНіВ
. Переміг:.
Е Обласна рада по туризму та
екскурсіях
ГБІ Бюро подорожей та екскурсій
Населення і трудові ресурси.
Нац. склад населення області
однорідний: українці — 89 %,
росіяни — 9 %, ін. національ-
ності — 2 %. Пересічна густота
населення — 60,9 чол. на 1 км2
(1990). Найбільше заселена
смуга, що перетинає область з
Пн. Зх. на Пд. Сх., від Пиря-
тина до Карлівки, найменша
густота — на Пд. (Глобин-
ський, Козельщинський, Кобе-
ляцький р-ни) і Пн. Сх. (Коте-
левський р-н). Міське населен-
ня становить 56,7 %. За 1970 —
90 воно зросло на 316,7 тис.
чол., гол. чин. за рахунок
міграції сільс. населення, пере-
творення сільс. нас. пунктів
на міські та природного при-
росту. Серед міськ. поселень
переважають малі міста. За
функціональною структурою
виділяють багатофункціональ-
ні (Полтава), багатогалузеві
(Кременчук, Лубни) і галузеві
(Комсомольськ) пром. центри,
транспортні (Гребінка), рекреа-
ційні (Миргород) та місц. госпо-
/ А
І -
с
Г пл ~
Слав»
Полтава.
Колона на честь
Полтавської битви 1709.
Вид мікрорайону «Левада».
дарсько-організаційні центри.
Осн. частина трудових ресурсів
області зайнята в галузях
матеріального виробництва
(%): У пром-сті — 24,7, с. г.—
22,4, транспорті і зв’язку —
6,8, буд-ві — 8,5. В цілому об-
ласть достатньо забезпечена
трудовими ресурсами, за ви-
нятком с. г.
Природні умови і ресурси.
В геоструктурному відношенні
територія області належить до
осьової (рифтової) частини і
ПД.-ЗХ. борту Дніпровсько-До-
нецької западини. Поверхня
кристаліч. фундаменту в осьо-
вій частині при заг. похилі
63
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
від 4—6 км на Пн. Зх. до 17 км
на Пд. Сх. утворює Удайську
сідловину та Псельсько-Ворск-
лянську сідловину — підняття
фундаменту, які чергуються з
Лохвицькою депресією і Кар-
лівською депресією.
В рифтовій частині на поверхні
фундаменту залягають вулка-
ногенно-осадочні, у т. ч. соле-
носні відклади девону. Верхній
поверх осадочного чохла пере-
криває рифтову і бортову зони.
До його складу входять кар-
бонові й пермські аргіліти,
глини, пісковики, кам. сіль;
тріасова піщано-глиниста тов-
ща; юрські піски, вапняки,
глини; крейдові піски, крейда;
палеогенові мер гелі, піски, гли-
ни; неогенові піски й суглинки.
Осадочна товща завершується
антропогеновими піщаними
утвореннями дніпровських те-
рас, перекритими лесоподібни-
ми суглинками. П. о. лежить
на Придніпровській низовині.
Поверхня рівнинна з заг. по-
хилом на Пд. Зх. Найбільше
підвищена пн.-сх. частина об-
ласті — Полтавська рівнина
(вис. до 202 м). Для неї харак-
терне чергування плоских
вододілів з широкими (до
10—12 км) долинами лівих
приток Дніпра. Глибина врізу
річкових долин досягає 40—
50 м. Розвинута яружно-бал-
кова сітка, густота розчлену-
вання на Пн. і Пн. Сх. 0,4—
0,6 км/км2, на Пд. 0,8—1,0
км/км2. Мінім, висоти на Пд.,
в долині Дніпра (60—80 м).
На межиріччях подекуди
трапляються ізольовані під-
няття, пов’язані з соляними
структурами (Висачківський
горб). Поширені прохідні доли-
ни, блюдця степові.
Область має значні запаси різ-
номанітних корисних копалин.
Найважливіше значення мають
газ і нафта (осн. родовища —
Глинсько-Розбишівське, Рад-
ченківське, Сагайдацьке, Ма-
шівське, Ланнівське, Новогри-
горівське, які входять до Дні-
провсько-Донецької нафтогазо-
носної області, та залізна руда
(Кременчуцький залізорудний
район). На Пд. виявлено по-
клади граніту, гранодіориту,
по всій території — глин, піску,
в бас. окремих річок — торф.
Є джерела мін. лік. вод (Мир-
город, Велика Багачка, Нові
Санжари, Шишаки).
Клімат області помірно конти-
нентальний з помірно холод-
ною зимою і теплим літом.
Пересічна т-ра січня —6,5,
7,5 , липня 4-20, 4“ 21°. Три-
валість безморозного періоду
162—182 дні, з т-рою понад
-|-10о — 157 —172 дні. Сума ак
тивних т-р 3040—3465°. Опа-
дів 450—565 мм на рік, пере-
важно в теплий період року
(за період активної вегетації
300—400 мм). Вис. снігового
покриву 9—20 см, тривалість
його — 80—100 днів. З неспри-
ятливих кліматич. явищ на тер.
області спостерігаються сухо-
вії (10 —12 днів на рік), оже-
ледь (понад 10 днів), промер-
зання грунту (70—90 см). Те-
риторія П. о. належить до
недостатньо вологої, теплої,
крайній Пд. Сх.— до посуш-
ливої, дуже теплої агрокліма-
тич. зон. Діє Полтавський об-
ласний центр по гідрометео-
рології, 5 метеостанцій (Ве-
селий Поділ, Гадяч, Кобеляки,
Лубни, Полтава).
Область багата на водні ре-
сурси. На Пд. Зх. її омива-
ють Кременчуцьке і Дніпро-
дзержинське водосховища,
створені на Дніпрі. В обла-
сті — 62 річки завдовжки по-
над 10 км кожна; належать
до бас. Дніпра. Найбільші з
них — Ворскла, Сула з Оржи-
цею і Удаєм, Псел з Хоролом
і Говтвою. Пересічна густота
річкової сітки — 0,2—0,5 км/
км2. Живляться річки дощови-
ми (ЗО—35 %), сніговими (55—
60 %) та підземними (5—15 %)
водами. В області — бл. 1255
ставків (заг. пл. водного дзер-
кала 200 км2). Річки і водойми
використовують для рибницт-
ва, судноплавства та зрошу-
вання. Вживаються заходи
щодо охорони їх, зокрема за-
кріплення берегів, обмежен-
ня судноплавства на малих
річках.
Більшу частину території П. о.
(до 70 %) займають чорно-
земи типові та звичайні мало-
і середньогумусні. На Пд.—
чорноземи солонцюваті та луч-
но-чорноземні глибокосолонцю-
ваті в комплексі з солонцями.
Значні площі сірих лісових
і опід золених та торфово-бо-
лотних грунтів. П. о. лежить
1956
1966	1971
1976
1981
1990
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Полтавської області
(тис. га).
в основному у Східно-Європей-
ській лісостеповій геоботаніч-
ній провінції. Природна сте-
пова рослинність майже не
збереглася. Ліси й чагарники
разом з лісосмугами займають
бл. 7,5 % території, в основному
по берегах річок, на піщаних
дюнах, у балках. Гол. лісо-
утворюючі породи: дуб, ясен,
берест, клен; є липа, граб. Пе-
ресічна лісистість —від 1 —
5 % на Пд. і Сх. до 12 —17 %
на Пн. Сх.
Тваринний світ Полтавської об-
ласті належить до Україн-
ського лісостепового зоогеогра-
фічного округу. Налічується
бл. 400 видів, у т. ч. ссав-
ців — 56, птахів — понад 300,
земноводних — 11, плазунів —
11 видів. В лісах водяться лось,
свиня дика, вовк, лисиця; в сте-
пах — козуля, заєць русак, хо-
м’як, ховрахи, заєць земляний,
з птахів — дикі гуси і качки,
перепілки, куріпка сіра та ін.;
у річках і водоймах — короп,
лящ, окунь, щука, карась тощо.
За комплексом природних умов
П. о. належить до Лівобереж-
но-Дніпровської лісостепової
фізико-географічної провінції,
крайній Пд. Сх.— до Лівобе-
режно - Дніпровсько - Приазов-
ської північностепової фізико-
географічної провінції. Пере-
важають підвищені в поєд-
нанні з лукостеповими низо-
винними та лукостепові низо-
винно-рівнинні природно-тер.
комплекси. В заплавах річок —
лучно-лісові, болотні, остепнені
рівнинні природно-тер. комп-
лекси. Серед сучас. природних
процесів, несприятливих для
с. г.— лінійний розмив і пло-
щинний змив, найінтенсивні-
Полтавська область.
Річка Псел у
Великобагачанськоми районі.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
64
ший на придолинних та при-
балкових ділянках, засолюван-
ня грунтів. На схилах балок
трапляються зсуви, подекуди
шишаки. Заплави річок і дни-
ща прохідних долин перезво-
ложені, подекуди заболочені.
Спостерігаються суфозійнопро-
садкові явища. В місцях роз-
відки та видобування нафти
й газу забруднюються грунти
і водойми. Впроваджуються
грунтозахисні заходи, зокрема
безвідвальний обробіток грун-
ту. На площі 55 тис. га ство-
рено яружно-балкові насаджен-
ня. Діють очисні споруди заг.
потужністю 10,4 тис. т влов-
лювальних викидів.
В області — 169 територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду заг. пл. 13,5 тис. га
(1990): 46 заказників, у т. ч.
11 респ. значення (гідролог.
Великоселецький заказник,
Гиряві Ісківцї, Гракове, Кук-
винський заказник, Плехів-
ський заказник, Солоне, ланд-
шафтні Вільхівщинський заказ-
ник, Червонобережжя і Дейма-
нівський заказник (див. у До-
датку) та бот. Малоперещепин-
ськии заказник, орнітологічний
Михнівський заказник), 92 па-
м’ятки природи, у т. ч. 1 респ.
значення — Парасоцьке урочи-
ще, Устимівський дендропарк,
20 парків — пам’яток садово-
паркового мистецтва, з них
4 респ. значення, 10 заповідних
ур оч и щ. ____________________
І. М. Дудник, В. І. Галицький]
(сучасні природні процеси).
Виробниче об’єднання
«У крхіммаш».
Кременч уцький нафтопереробний
.завод.
Полтавське виробничо-художнє
об’єднання «Полтавчанка».
На руднику Полтавського гірничо-
збагачувального комбінату.
Полтавський завод штучних
алмазів і алмазного інструменту.
Народногосподарський комп-
лекс. За структурою г-ва П. о.
належить до індустріально-
аграрних. У сукупній валовій
продукції пром-сті і с. г. част-
ка пром-сті становить 67,3 %.
В респ. поділі праці область
виділяється залізорудною, па-
ливною, маш.-буд. і легкою
пром-стю та агропром. комп-
лексом з розвинутою харч,
пром-стю, буряко-цукр. ви-
роби., зерновим г-вом та м’ясо-
мол. тваринництвом. На П. о.
припадає 14 % респ. вироби,
залізної руди, 33 % — при-
родного газу, 9,4 % електро-
двигунів, 9,7 % устаткуван-
ня для хім., 18,5 % — легкої,
19,1 % — харчової пром-сті,
100 % вантажних автомобілів,
10 % цукру-піску.
Промисловість. В галузевій
структурі пром. комплексу об-
ласті провідними є машино-
будування і металообробка
(34,3 % товарної пром. продук-
ції, 1990), паливна пром-сть
(17,6 %), харчова (22,6 %) і лег-
ка (8,1 %). Провідне значення
мають автомобільна (Кремен-
чуцьке виробниче об’єднання
«АвтоКрАЗ») і електротехніч-
на (Полтавський завод газо-
розрядних ламп) промисло-
вість, залізничне вагонобуду-
вання (Кременчук), приладо-
(Полтава, Лубни, Червонозавод-
ське), верстатобудування і
вироби, інструментів (Лубни,
Полтава), буд.-шляхове маши-
нобудування (Кременчуцьке
об’єднання «Шляхмашина»),
вироби, технол. устаткування
для хім. (Полтава), харч. (Кар-
лівка, Полтава, Лубни) і лег-
кої (Полтава) індустрії. В
паливно-енергетич. комплексі
найбільше значення має видо-
бування нафти і газу та пе-
реробка нафти в Кременчуці.
Вводяться в експлуатацію но-
ні комбінати в Хоролі, Біли-
ках, с. Ланній), плодоовоче-
консервна (осн. центр.— Пол-
тава) галузі. Важлива роль на-
лежить олійній, борошномель-
но-круп’яній та спиртовій га-
лузям. В області 28 комбі-
кормових з-дів (найбільший —
Полтавський). У Лохвиці —
з-д сухих кормових дріжджів.
Серед галузей легкої пром-
сті — швейна (Полтава, Кре-
менчук), бавовняна (Полтава),
вовняна (Лубни) й шкіряно-
взуттєва (Кременчук, Полтава).
Виробництво буд. матеріалів:
Полтава, Кременчук, Лубни,
Лохвиця, Кобеляки, Гадяч. Ви-
готовлення скляних (Кремен-
чуцький з-д тех. скла) та фар-
форових (Полтава) виробів.
Вироби, меблів — у Кременчу-
ці, Полтаві, Пирятині, Лубнах,
Карлівці, Нових Санжарах (на
девізній сировині). Художні
промисли: виготовлення кера-
мічних виробів (Опішня, Мир-
город), вишивка та килимар-
ство (Полтава, Решетилівка,
Миргород, Кременчук, Нові
Санжари).
На тер. області виділяють три
пром. вузли. Основу найбільше
сформованого Кременчу-
цького вузла становлять
ві газоконденсатні родовища —
Розпашнівське, Яблунівське,
Матвіївське, Новоукраїнське.
Діє Кременчуцька ГЕС. Чорна
металургія представлена Пол-
тавським гірничозбагачуваль-
ним комбінатом (Комсо-
мольську який виробляє залі-
зорудний концентрат та ока-
тиші. В Кременчуці — стале-
ливарний, в Полтаві — ливар-
но-мех. з-ди. Кременчуцький
з-д тех. вуглецю і Лубенське
хім.-фарм. об’єднання. До про-
відних галузей спеціалізації на-
лежить харчова — важлива
ланка агропром. комплексу об-
ласті. Загальнодержав. значен-
ня мають цукр. (11 з-дів, най-
більший — Лохвйцький), м’ясна
(Полтава, Лубни, Кременчук
та ін.), молочна і маслосиро-
робна (великі молочно-консерв-
залізорудна, нафтопереробна та
маш.-буд. пром-сть.
У Полтавському і Лу-
бенському вузлах, що фор-
муються, переважають серед-
нє машинобудування, легка і
харч, галузі. Серед інших
пром. центрів значну питому
вагу мають Комсомольськ,
Карлівка, Миргород, Червоно-
заводське, Пирятин, Гадяч, Хо-
рол.
Агропром. комплекс області
багатогалузевий. Ного осн. лан-
ка — сільське г-во виробляє
5,1 % всієї с.-г. продукції Укра-
їни. Область виділяється ви-
роби. м’яса, молока, цукр. бу-
ряків, зерна. В сукупній ва-
ловій с.-г. продукції перева-
жає тваринництво м’ясо-мол.
напряму (54 %, 1990). Рос-
линництво спеціалізується на
65
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
вироби, тех. і зернових культур.
В області 459 колгоспів та 90
радгоспів. В Лубенському
р-ні — агропромкомбінат. Пло-
ща с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
2054,3, у т. ч. орні землі —
1725, сіножаті — 146,0, пасо-
вища — 162. Більша половина
посівної площі припадає на зер-
нові (див. діаграму). Серед зер-
нових переважають озима пше-
ниця, ячмінь і зернобобові. По-
сіви їх розміщені по всій область
Повсюди вирощують цукр. буря-
ки, на Пд.— соняшник, у пн.
районах — картоплю. Значні
площі під кормовими і овоче-
баштанними культурами. Са-
дівництво, ягідництво, є пла-
нтації лік. рослин. У тварин-
ництві переважають скотар-
ство і свинарство, набувають
розвитку птахівництво, вівчар-
ство, кролівництво, конярство,
риборозведення, 5 птахофабрик.
Тваринницький і рослинниць-
кий типи вироби, формують
лісостеповий аграрно-тер. ком-
плекс (АТК), який охоплює
майже всю тер. області, нав-
коло міст розвивається при-
міський АТК. Найпоширеніші
бурякоцукровий, плодоовоче-
консервний, олійно-жировий,
коноплепереробний, спиртовий
і м’ясо-, молоко- та птахопром.
агропромислові спеціалізовані
комплекси.
Транспортна система. В області
розвинуті всі види транспорту.
Найбільша питома вага заліз-
ничного транспорту. Загальна
довжина залізниць у межах об-
ласті 1990 — 853 км. Густота
з-ць на 1000 км2 становить
29,6 км. Осн. з-ці: Київ — Пол-
тава — Донецьк, Харків —
Полтава — Кременчук, Київ —
Полтава — Харків, Конотоп —
Гребінка — Одеса. Великі заліз-
ничні вузли: Гребінка, Кремен-
чук, Полтава, Ромодан. Авто-
моб. транспорт забезпечує в ос-
новному внутрішньообласні пе-
ревезення. Заг. довж. автошля-
хів 8,5 тис. км, у т. ч. з твердим
покриттям — 7,8 тис. км. Гу-
стота автошляхів на 1000 км2
становить 280 км. Найважли-
віші автошляхи: Київ — Пол-
тава — Харків, Київ — Полта-
ва — Суми, Полтава — Кра-
сноград — Дніпропетровськ,
Кременчук — Черкаси, Пол-
тава — Кременчук, Полтава —
Гадяч, Кременчук — Хорол —
Миргород, Полтава — Зінь-
ків — Гадяч — Лохвиця —
Пирятин. Річкові перевезення
здійснюють по Дніпру, де
розміщений великий порт у
Кременчуці, і по Сулі до
м. Лубен. У Полтаві — аеро-
порт. По тер. області про-
ходять магістральні газопро-
води «Союз», Уренгой (Росія) —
Помари — Ужгород та Шебе-
Структура посівних площ
Полтавської області (%, 1990)
Озима
пшениця
Зернобобові
Кукурудза
на зерно
Цукрові
буряки
Соняшник
Овоче-баштан-
ні і картопля
Кукурудза на
силос і зеле-
ний норм
Інші
линка — Полтава — Київ.
Нафтопроводи Мічурінськ —
Кременчук, Гнідинці — Глин-
сько-Розбишівське родовище —
Кременчук, Кременчук —
Херсон та ін.
Внутрішні відміни. У П. о. ви-
діляють два госп. підрайони,
умовною межею між ними є
р. Псел. У Східному під-
районі (54 % тер. області і
майже 2/3 населення) вироб-
ляють 4/5 товарної продукції
області, зосереджено всю гірни-
чорудну пром-сть. Н& нього
припадає понад 90 % продук-
ції машинобудування, легкої
пром сті та буд. матеріалів, бл.
7 0 % продукції харч, пром-сті.
Майже 90 % пром. продукції
підрайону випускають Полтав-
ський і Кременчуцький пром.
вузли. Розвинуте вироби, зерна,
цукр. буряків, соняшнику, м’я-
са і молока. В підрайоні зосе-
реджено вищі і більшість се-
редніх навч. закладів області.
В Західному підрайоні
переважають невеликі пром.
підприємства, осн. частина
їх — у Лубенському, Мирго-
родському та Лохвицькому
р-нах. Провідне місце зай-
має с. г.
Невиробнича сфера. В області
— полтавські пед., мед. стомат.,
с.-г., кооперативний, інже-
нерно-буд. ін-ти та Кременчу-
цький філіал Харків, політех.
ін-ту, 27 серед, спец. навч.
закладів, 41 профес.-тех. уч-ще.
Діють 12 н.-д. інститутів, у т. ч.
свинарства, Полтавська граві-
метрична обсерваторія АН Ук-
раїни, відділення Укр. геолого-
розвідувального н.-д. ін-ту, Пол-
тав. с.-г. дослідна станція, н.-д.
проектно-технол. ін-т вагонобу-
дування в Кременчуці тощо.
Полтавський відділ Географіч-
ного товариства України. Діє
16 держ. музеїв, у т. ч. Полтав-
ський краєзнавчий музей, крає-
знавчі музеї в Лубнах і Лохвиці;
укр. муз.-драм. і ляльок театри,
обл. філармонія в Полтаві.
Г. М. Коваленко.
Рекреація. Сприятливі кліма-
тичні умови, густа сітка річок,
численні водойми у поєднанні
з мальовничими краєвидами,
наявність мін. вод, відносно
невисокий рівень урбанізації
формують значний рекреацій-
ний потенціал області. Основу
курортних ресурсів області ста-
новлять мін. води, виявлені в
Миргородському, Великобага-
чанському, Новосанжарському,
Кременчуцькому і Хорольсько-
му р-нах. За хім. складом вони
належать до гідрокарбонатно-
хлоридних натрієвих і хлорид-
них натрієвих, мають низьку
мінералізацію. їх використову-
ють для лікування на курорті
Миргород та пром. розливу. До
лікувально-столових вод нале-
жать гоголівська, миргород-
ська, великобагачанська, ново-
санжарська, семенівська, хо-
рольська. В П. о. з 1914
функціонує курорт Миргород,
є курортна місцевість Ліщинів-
ка (Кобеляцький р-н). Діють 18
санаторіїв і пансіонатів з ліку-
ванням на 4,6 тис. місць, у т. ч.
5 дитячих; будинок відпочинку.
Обл. рада (з 1991 — Полт. від-
ділення Укр. акціонер, т-ва) по
туризму та екскурсіях, 4 бюро
подорожей та екскурсій (Полта-
ва, Кременчук, Лохвиця, Луб-
ни). Територією області прохо-
дить 35 туристських маршрутів,
у т. ч. на човнах по Пслу та
Ворсклі, а також кінний (вер-
ховий). Туристський комплекс
«Турист» у Полтаві, турист,
готелі «Україна» в Миргороді,
♦ Кремінь» у Кременчуці, 4 ту
рист. бази («Новосанжарська»
у Нових Санжарах, «Сонячна»
у с. Липовому Глобинського
р-ну, «Бузковий гай» у с. Горба
Збирання цукрових буряків.
Лубенський район.
Туристський готель «Україна»
в Миргороді.
нівці та «Кротенківська» у с.
Кротенках Полтавського р-ну).
Численні об’єкти туризму (див.
карту; за станом на 1990).
І. М. Койнов, О. І. Коляда.
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 80—81.
Літ.: Давиденко Я. І. Мальовнича
Полтавщина. Путівник по заповід-
никах і пам’ятках природи. Харків,
1982; Полтавщина туристська.
Путівник. Харків, 1982; Майор-
чик В. Л., Рубан В И. Восемь
путешествий по Полтавщине. Пу-
теводитель. Харьков, 1984; Нікі-
тін Т. Г. ... І стежки праслов’ян-
ська с’язь. Мандрівка по заповід-
них місцях Полтавщини. Харків,
1989.
Свинокомплекс колгоспу
«Україна». Машівський район
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
Сорочинський ярмарок
у с. Великих Сорочинцях.
Миргородський район.
ПОЛТАВСЬКА РІВНИНА —
східна (підвищена) частина
Придніпровської низовини, пе-
реважно у Полт. обл. Абс. висо-
ти досягають 200 м і більше.
Заг. похил поверхні з Пн. Сх.
на Пд. Зх. Для рельєфу П. р.
властиве чергування плоских
вододілів з широкими (до 10 —
12 км) долинами лівих приток
Дніпра — Ворскли, Псла та ін.
Глибина врізу річкових долин
досягає 60—80 м. На схилах
розвинута яружно-балкова сіт-
ка, на вододільних ділянках
подекуди є ізольовані піднят-
тя — Висачківський горб, г. Зо-
лотуха та ін. Трапляються дав-
ні прохідні долини льодовико-
Основні об’єкти туризму Полтавської області
1.	Пам’ятки архітектури і садо-
во-паркового мистецтва — са-
диба Григоровичів і парк,
18 —19 ст.
2.	Місце народження письменни-
ка Є. П. Гребінки; могила пи-
сьменника.
3.	Меморіальний комплекс учас-
никам громадянської та Вели-
кої Вітчизняної воєн.
4.	Погруддя укр. селекціонера,
академіка АН СРСР і ВАСГНІЛ,
двічі Героя Соціалістичної
Праці В. М. Ремесла, який на-
родився у с. Теплівці Пиря-
тинського району.
5.	Пам'ятка архітектури — собор
Різдва Богородиці, 1781.
6.	Меморіальний комплекс на
честь укр. філософа і поета
Г. С. Сковороди, уродженця
селища.
7.	Історико-краєзнавчий музей.
8.	Літ.-меморіальний музей укр.
письменника А. Ю. Тесленка,
уродженця села; пам ятник на
могилі письменника.
9.	Меморіальний комплекс в уро-
чищі Шумейкове на честь
воїнів Пд.-Зх. фронту, які тут
загинули 1941. Пам'ятник на
місці загибелі командуючого
Пд.-Зх. фронтом генерал-пол-
ковника М. П. Кирпоноса.
10.	Пам’ятник Г. С. Сковороді.
11.	Краєзнавчий музей.
12.	Братські могили учасникам
громадян, та Великої Вітчизня-
ної воєн. Могила командую-
чого 47-ю армією генерал-лей-
тенанта П. П. Кор-зуна, який
загинув 1943 під час визволен-
ня міста; пам ятник П. П. Кор-
зуну.
13.	Пам’ятка архітектури — Всіх-
святська церква, 1836.
14.	Місце народження вченого
в галузі механіки, тричі Ге-
роя Соціалістичної Праці М. Л.
Духова; погруддя вченого.
15.	Пам’ятки архітектури — Ус-
пенська, 1821, і Миколаївська,
1823, церкви.
16.	Місце бою партизанів про-
ти нім.-фашист, загарбників
1942.
17.	Меморіальний комплекс учас-
никам громадянської та Вели-
кої Вітчизняної воєн. Могила
юного розвідника Саші Саран-
чі, розстріляного нім. фашиста-
ми 1943; пам’ятник Саші Са-
ранчі.
18.	Пам’ятка архітектури — ан-
самбль Мгарського монастиря,
17 — 19 ст.
19.	Будинок, в якому жили декаб
ристи брати С. І., М. І. та І. І.
Муравйови-Апостоли і де
відбувалися засідання декаб-
ристів — членів Південного
товариства декабристів.
20.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 19 ст.
21.	Пам’ятник на місці села, спа-
леного 1943 нім.-фашист, за-
гарбниками.
22.	Місце народження письменни-
ка В. В. Капніста; могила
письменника.
23.	Пам’ятник учасникам грома-
дян. війни.
24.	Пам’ятники: рад. воїнам, які
загинули в роки Великої Віт-
чизняної війни; юним геро-
ям — Борису Гайдаю, Івану
Сацькому та Анатолію Бу-
ценку, розстріляним 1943 нім.
фашистами.
25.	Пам'ятники: державному дія-
чеві, вченому-економісту О. Г.
Шліхтеру, який тут народив-
ся; на могилі укр. письмен-
ника О. В. Донченка.
26.	Краєзнавчий музей.
27.	Місце битви козацько-селян-
ських військ на чолі з С. На-
ливайком проти польсько-шля-
хетських військ 1596.
28.	Пам’ятник на честь Мирго-
родських військових стрілець-
ких дивізій. Меморіальний
комплекс пам’яті рад. воїнам,
які загинули в роки Великої
Вітчизняної війни.
29.	Місце народження укр. пи-
сьменника Панаса Мирного і
укр. та рос. художника В. Л.
Боровиковського; меморіальна
дошка на місці будинку, де
1849 жив Панас Мирний.
Могила груз. поета Д. Гурамі-
швілі. Пам’ятники: М. В. Го-
голю; Д. Гурамішвілі.
30.	Музеї: краєзнавчий; літ.-ме-
моріальний Д. Гурамішвілі.
31.	Меморіальна дошка на місці
будинку, де 1738—58, 1763 —
92 жив Д. Гурамішвілі.
32.	Пам’ятник на місці Соро-
чинської трагедії 1905 — кри-
вавої розправи царських
військ з повсталими селянами.
33.	Пам'ятники: зв'язківцю Мир-
городського партизанського
загону О. Бондаренко, роз-
стріляній нім. фашистами; во-
їнам односельцям.
34.	Місце народження М. В. Го-
голя; пам’ятник письменнико-
ві; літ.-меморіальний музей
М. В. Гоголя.
35.	Пам’ятка архітектури — Спа-
со-Преображенська церква,
1732.
36.	Місце проведення традиційних
ярмарків (наприкінці серпня).
37.	Скіфське городище 6 — 3 ст.
до н. е.
38.	Стела на честь військових
частин, які 1943 визволили
селище від нім.-фашист, за-
гарбників.
39.	Пам’ятник державному діячеві,
одному з організаторів пар-
тизанського руху в Україні
двічі Герою Рад. Союзу С. А.
Ковпаку, який тут народився.
40.	Пам’ятка архітектури — Тро-
їцька церква, 1812.
41.	Обеліск на місці концтабору,
де в роки нім.-фашист, оку-
пації було знищено понад 55
тис. рад. військовополонених
та мирних жителів.
42.	Місце народження укр. кобза-
ря Ф. Д. Кушнерика; його мо-
гила.
43.	Меморіальний комплекс учас-
никам громадянської та Вели-
кої Вітчизняної воєн, пам’ят-
ний знак В. [. Вернадському.
44.	Заповідник-музей М. В. Гого-
ля. Пам’ятник на місці са-
диби, де минули дитячі та
юнацькі роки М. В. Гоголя.
Могила батьків письменника.
45.	Пам’ятний знак на честь пер-
шого в Україні залпу дивізі-
ону «катюш» по нім. фашистах
25.IX 1941.
46.	Пам’ятки архітектури 18 —19
ст.: Троїцька, 1780, і Микола-
ївська церкви, 1794; Дзвіниця,
1810; Тріумфальна брама, 20-і
рр. 19 ст.
47.	Історико-краєзнавчий музей.
48.	Обеліск на місці форсування
річки Ворскли рад. воїнами
у вересні 1943.
50.	Обеліск на місці розправи
царських військ з учасниками
антиноміщицького селянсько-
го повстання 1902.
51.	Науково методичний комплекс
Держ. музею-заповідника пе-
дагога і письменника А. С. Ма-
каренка, який тут працював
1921 —26.
52.	Пам’ятник на честь рад. воїнів,
які загинули 1943 при визво-
ленні селища.
53.	Пам'ятник композитору та ди-
ригенту М. В. Лисенку, який
тут народився.
54.	Місце Турбаївського повстан-
ня 1789—93 — одного з най-
більших антифеодальних пов-
стань на Лівобережній Укра-
їні. Музей історії Турбаївсько-
го повстання.
55.	Братська могила учасників
громадян, і Великої Вітчизня-
ної воєн, рад. воїнів та жертв
фашизму.
56.	Пам’ятники Т. Г. Шевченку,
держ. і військ, діячеві М. В.
Фрунзе.
57.	Братська могила учасникам
громадян, війни.
58.	Пам’ятники:	меморіальний
комплекс Солдатської Слави;
на честь військових частин
і з’єднань, які у вересні 1943
визволили місто від нім. фа-
шистів; Нескореним полтав-
чанам — на честь учасників
молодіжної підпільної групи,
що загинула від рук нім.-
фашист. загарбників; коман-
дуючому 4-ю гвардійською ар-
мією генерал-лейтенанту О. І.
Зигіну, який загинув 1943 під
час визволення Полтавщини.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
вої епохи, утворені водно-льо-
довиковими потоками. Тут фор-
муються лучно-степові ланд-
шафти з глибокими малогумус-
ними чорноземами, на лесо-
видних суглинках, що майже
повністю розорані. Місцями
збереглись байраки, окремі бо-
лота та ділянки цілинного сте-
пу Михайлівської Цілини —
відділу Українського степового
заповідника. І. Г. Черваньов.
ПОЛТАВСЬКА ТЕРАСНА РІВ-
НИНА — геоморфологічна під-
область Придніпровської об-
ласті пластово-акумулятивних
низовинних рівнин у межах
Сум., Полт. і Харків, обл. Від-
повідає пн. частині Придні-
провської низовини. Заг. похил
поверхні з Пн. Сх. на Пд. Зх.
Абс. відмітки поверхні станов-
лять 130—200 м. В геол. будові
бере участь багатокілометрова
товща осадочних порід центр,
частини	Дніпровсько-Доне-
цької западини. Наймолодші
з них неогенові піщано-гли-
нисті відклади утворили по-
верхню первинного плато. Вона
збереглася лише на вододілах,
де суцільно вкрита лесоподіб-
ними породами. Долини лівих
приток Дніпра виповнені комп-
лексом пліоценових і антропо-
генових алювіальних утворень,
перекритих (крім заплави та
борової тераси) лесоподібними
суглинками. Розчленування
плато відбулося в пліоцені.
Відомі окремі горби та останці
{Висачківський горб, Золотуха
та ін.), що є наслідком соляної
тектоніки, гляціодислокацій та
локалізації окремих ділянок
вододілів екзогенними проце-
сами. Поширені прохідні до-
лини, які сполучають середні
течії або верхів’я річок басей-
нів Сейму (Вир, Крига), Сули,
Псла (Сумка) та ін., закладені
в епоху максимального, дні-
провського зледеніння. Харак-
терний яружно-балковий рель-
єф, що подекуди утворює «дур-
ні землі», трапляються ши-
шаки (басейн Псла), валоподіб-
ні підвищення поверхні між
с. Великими Сорочинцями і
с. Багачкою (правобережжя
59.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку;
І. П. Котляревському; М. В. Го-
голю; хірургу М. В. Скліфосов-
ському (похований у місті).
Могила І. П. Котляревського.
Будинок, в якому народився
держ. діяч, академік АН
СРСР А. В. Луначарський. Бу-
динок-садиба, в якому 1903 —
20 жив Панас Мирний, могила
письменника; пам’ятник Па-
62.	Музеї: краєзнавчий; худож-
ній; літ.-меморіальні — Па-
наса Мирного, І. П. Котлярев-
ського, В. Г. Короленка; істо-
рико-культурний заповідник
«Поле Полтавської битви»;
музей-садиба І. П. Котлярев-
ського.
63.	Пам’ятник діячеві революцій-
ного руху Росії та Болгарії
Д. Благоєву.
64.	Місце народження пілота-кос-
монавта, двічі Героя Радян-
ського Союзу Г. Т. Берего-
вого; погруддя героя.
65.	Пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва — дендропарк, 1893.
66.	Пам’ятник М. Горькому, який
тут жив 1897 та 1900, літ.-ме-
моріальний музей письмен-
ника.
67.	Погруддя двічі Героя Соціа-
70. Пам'ятники балтійським мо-
рякам, які 1919 — 20 захищали
місто від білогвардійців.
71. Пагорб Бойової Слави. Мемо-
ріал «Вічно живим» на місці,
де у роки нім.-фашист, оку-
пації розташовувався один з
трьох концтаборів, в яких
загинуло бл. 100 тис. рад. вій
ськовополонених та патріотів
міста. Пам’ятник морякам
насу Мирному. Будинок-са-
організа-
оборони
на честь
68.
73.
69.
74.
75.
диба, де 1903 — 21 жив В. Г.
Короленко; могила письмен-
ника і пам’ятник йому. Буди-
нок, де 1889 —1911 жив рос.
живописець Г. Г. Мясоєдов;
могила живописця і пам’ятник
йому.
60. Пам’ятники: Колона на честь
Полтавської битви 1709; захис-
никам Полтави та
тору і керівникові
міста О. С. Келіну;
800-річчя Полтави.
61. Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., у т. ч.: собор і споруди
Хрестоздвиженського монас-
тиря. 17 —18 ст.; Спаська церк-
ва, поч. 18 ст.; дзвіниця Ус-
пенського собору, 1774 —1801;
ансамбль Круглої площі,
Сампсоніївська церква, 19 ст.;
1805 —11; будинок пожежної
команди, 1811; будинок Інсти-
туту шляхетних дівчат, 1828 —
32 (тепер будинок Полтавсько-
го інженерно-будівельного ін-
ту).
Полтава.
Садиба І. П. Котляревського.
лістичної Праці О. В. Кова-
ленка.
Пам’ятник угорському пись-
меннику Мате Залці, який тут
жив 1928—36; літ.-меморіаль-
ний музей письменника.
Пам’ятка архітектури — за-
лишки Васильківської фор-
теці У кр. укріпленої лінії,
1731—36.
Дніпровської військової фло-
тилії.
Музеї: історико-краєзнавчий;
педагогічно-меморіальний
А. С. Макаренка, який жив у
місті 1905—11, 1917—19.
Пам'ятний знак на честь 400-
річчя міста.
Музей історії релігії.
ПОЛТАВСЬКИЙ
68
р. Псла). В умовах досить конт-
растного рельєфу і значних
похилів розвивається ерозія.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
С. В. Костриков,
О. О. Таран,
І. Г. Черваньов.
ПОЛТАВСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
УКРАЇНИ. Створений 1969. На-
лічує понад 80 дійсних членів
(1989). Об’єднує чотири секції:
екон. і політ, географії, фіз.
географії та охорони природи,
мед. географії, шкільної гео-
графії. Осн. тематика роботи
секцій — дослідження розмі-
щення продуктивних сил, зо-
крема в системі споживчої ко-
операції, питання раціонально-
го природокористування, охо-
рони природи і здоров’я людей,
проблеми викладання географії
в школі.
Відділ т-ва проводить наук,
конференції, присвячені охороні
малих річок області, з медичної
географії та ін., обласні семі-
нари керівників районних ме-
тодичних об’єднань учителів
географії. Пропаганду геогр.
знань здійснює, організовуючи
публічні лекції (понад 400 на
рік), виступи у періодичній
пресі (бл. 120), по радіо.
Г. М. Коваленко.
ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1891 за
ініціативою В. В. Докучаєва.
Розміщений в окремому дво-
поверховому будинку (кол.
Полтав. земства). Заг. пл. 5350
м2, експозиційна — 3178,3 м .
У фондах музею зберігається
понад 180 тис. експонатів,
з них демонструється 25,5 тис.
У складі музею діє кілька від-
ділів: природи, історії, фон-
дів, наук.-освітньої пропаганди,
охорони пам’ятників, методич-
ний; на правах відділів: Чор-
нухинський і Диканський іс-
тор.-краєзнавчі музеї, літ.-ме-
моріальний музей Мате Залки,
музей космонавтики, музей ке-
раміки (смт Опішня). У від-
Полтавський краєзнавчий музей.
ділі природи експозиція, роз-
міщена на картах, схемах,
вітринах, розповідає про геогр.
положення, геол. будову, ко-
рисні копалини, клімат, грунти,
водні ресурси, рослинний і тва-
ринний світ краю. Значне місце
в експозиції приділено охо-
роні природи і природоохо-
ронним заходам. Окремий роз-
діл присвячений розвитку
пром-сті і багатогалузевого с. г.
Полт. області. В музеї збері-
гаються унікальні колекції
зразків грунтів (понад 3 тис.),
зібраних експедицією В. В. До-
кучаєва, археол. колекції то-
що, діє постійна виставка «По-
бут і народне мистецтво Пол-
тавщини». П. к. м. проводить
н.-д. роботу, тематичні й огля-
дові екскурсії, лекції. Щороку
музей відвідує понад 250 тис.
чоловік.
Літ.: Полтавський краєзнавчий
музей. Путівник. Харків, 1989.
О. П. Білоус.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ оперативно-вироб-
нича установа, що узагальнює
дані гідрометеоролог, спосте-
режень на території Полтав.
обл. Ств. І.УІІ 1988 на базі
Полтав. гідрометеоролог, об-
серваторії (засн. 1935 як гідро-
метеоролог. бюро, з 1979 — об-
серваторія). Підпорядкований
Держ. комітету України по гід-
рометеорології. До його складу
входять гідрометеоролог, стан-
ції, пости та лабораторії спосте-
режень за забрудненням атмос-
ферного повітря, розташовані на
тер. області. Осн. завдання:
забезпечувати відповідні орга-
ни і нар.-госп. орг-ції й насе
лення області метеоролог., гід-
ролог. і агрометеоролог, про-
гнозами, оперативними й ре-
жимними матеріалами про не-
безпечні гідрометеоролог, яви-
ща та інформацією про за-
бруднення атм. повітря, уза-
гальнювати матеріали спосте-
режень, проводити досліджен-
ня щодо удосконалення існую-
чих методів прогнозів тощо.
Здійснює організаційне і мето-
дичне керівництво мережею ме-
теоролог. станцій, гідролог,
і агрометеоролог, постів на
тер. області.	Г. М. Сутер.
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОН
район у сх. частині Полтав.
обл. Утворений 1925. Пл. 1,3
тис. км2. Нас. 70,0 тис. чол.
(1990). Райцентр — м. Полтава,
у районі — 149 сільс. населе-
них пунктів.
Лежить на Полтавській рівни-
ні. Територія району поділена
р. Ворсклою на дві частини:
зх.— підвищену платоподібну
і східну — низовинну плоску.
Поверхня розчленована ярами
і балками, на Пн. трапляються
великі зсувні цирки. Макс. ви-
сота — 179 м (на Пн. Сх.),
мін.— 83 м (заплава Ворскли).
Корисні копалини: природний
газ (Семенцівське газоконден-
сатне родовище), керамзитова
глина, пісок, торф. Розташо-
ваний у межах Лівобережно-
Дніпровської лісостепової фі-
зико-географічної провінції.
Пересічна т-ра січня —7,0°,
липня 4-20,5°. Опадів 485 мм
на рік. Період з т-рою понад
4-10° становить 163 дні. Висота
снігового покриву 18 —19 см.
Належить до недостатньо воло-
гої, теплої агрокліматич. зони.
Річки бас. Дніпра — Ворскла з
притоками Коломак і Свинків-
ка. Заг. пл. водного дзеркала
ставків 370 га, під болотами
2,3 тис. га. Серед грунтів
найбільше поширені чорноземи
типові малогумусні і середньо-
гумусні (55 % пл. району),
чорноземи опідзолені та темно-
сірі опідзолені грунти, на річ-
кових терасах — лучш солон-
цюваті і лучно-чорноземні гли-
бокосолонцюваті грунти в ком-
плексі з солонцями. Майже
всі землі розорані. Пл. лісових
насаджень — 17,4 тис. га. Ос-
новні породи — сосна (50 % лі-
совкритої площі), дуб. У ра-
йоні — респ. значення Вільхів-
щинський заказник, а також
1 заказник, 5 пам’яток приро-
ди і 2 парки — пам’ятки садо-
во-паркового мистецтва місц.
значення.
Найбільші пром. підприємства
району — з-ди: залізобетонних
виробів (с. Абазівка та с. Роз-
сошенці), хлібний (с. Копили),
біофабрика (с. Гожули). Рос-
линництво району спеціалізу-
ється на вирощуванні зерна
(озима пшениця, ячмінь, куку-
рудза), цукр. буряків, кормо-
вих, плодоягідних культур
та овочівництві. Тваринництво
м’ясо-мол. напряму (скотар-
ство, свинарство, птахівницт-
во). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
іо пак
азівка
Кірове
То. ули
івкеїС
Супрунівча
’Ка чашники
Судив
Гро^тянець
) Вільхівщинськип заказник '
Полтавський міський пари
£1 ("ам ятка садово-паркового
мистецтва)
1990) — 94,4, у т. ч. орні
землі — 76,7, сіножаті і пасо-
вища — 14,0. Зрошується 1,3
тис. га. У р-ні — 12 колгоспів,
12 радгоспів, обл. с.-г. дослідна
станція (с-ще Степне), дослідне
г-во н.-д. ін-ту свинарства
(с. Тахтаулове), навч. г-во
Полтав. с.-г. ін-ту (с. Бричків-
ка). Залізничні станції: Су-
прунівка, Абазівка, Свинківка,
Головач, Минівка. Автом. шля-
хів 361,5 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 324,0 км. У ра-
йоні — санаторій «Лісові по-
ляни». Істор.-краєзнавчий му-
зей в с. Мачухи (народний) та
історичний музей з мемор. кім-
натою педагога і письменника
А. С. Макаренка (с. Ковалівка).
Л. В. Жученко.
ПОЛТВА, Пельтів — річка у
Пустомитівському, Золочів-
ському та Буському р-нах
Львів, обл., ліва прит. За-
хідного Бугу. Довж. 60 км, пл.
бас. 1440 км". Бере початок
з джерела в межах м. Львова
і на протязі 4 км тече по трубах
та тунелях. Заплава П. двосто-
роння, шир. 0,3—0,5 км, у вер-
хів’ї на окремих ділянках
досягає 1,5 км. Річище нижче
м. Львова помірно звивисте,
переважно випрямлене і об-
валоване. Шир. річки 12—15
м, подекуди — до 20 м, глиб,
у пониззі 1,5—2 м. Похил
річки 0,85 м/км. Осн. притоки:
Білка (права) і Думниця (ліва).
Живлення снігове і дощове.
Льодовий режим нестійкий;
льодові утворення з’являються
на поч. грудня. Гідролог, пост
біля с. Полтви.
ПОЛУЗІР’Я — річка у Ново-
санжарському районі Полтав.
обл., права притока Ворскли
(бас. Дніпра). Довж. 70 км,
пл. бас. 731 км2. Бере початок
на Пн. від с. Полузір’я. Тече
в межах Придніпровської низо-
вини. Заплава неширока (до
0,5 км). Річище помірно зви-
висте. Похил річки 1,2 м'км.
"гериторія, підпорядкована
Полтавській міськрад
Нестеренки
Р
’Рунівщина
| Кованьківка
Кротснки
Над? ржи н щ і, на
1 ^рентпііпка . Ное\. сежвкй
Новалівка.
у Василівка^ґ-
Кули нове
ПОЛТАВА
ербан. черешки
опиг.и
Степне
Ми кіл ьс ьке
ше
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
69
ПОНОМАРЕНКО
Живлення снігове і дощове.
Замерзає в грудні, скресає до
серед, березня. Воду використо-
вують для місц. потреб.
ПОЛЯНА — селище міського
типу Свалявського р-ну Закарп.
обл. Розташована в долині
р. Пині (прит. Латориці, бас.
Тиси), при злитті її приток —
Великої Пині і Малої Пині,
за 10 км від залізнич. ст. Сва-
лява. 4,0 тис. ж. (1990). Ві-
дома з 12 ст., с-ще міськ. типу
з 1971. Поверхня хвиляста,
перевищення висот до 90 м.
Пересічна т-ра січня —5,1",
липня -}-17,9о. Опадів 1179 мм
на рік, переважно в червні
та листопаді — грудні. Кіль-
кість годин сонячного сяйва
бл. 2000 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 7100 га. У селищі —
з-д по розливу мін. води по-
ляна-квасова, лісництво Сва-
лявського лісокомбінату. П.—
бальнеологічний курорт (засн.
1948). Входить до Свалявської
групи курортів. Лік. засоби:
вуглекисло-гідрокарбонатно-
натрієва мін. вода джерел
Поляна-Квасова та Поляна-
Купель. Воду застосовують
для пиття і ванн. Воду джерел
Маргіт (за 4 км від П.) і
Свалява (за 9 км від П.)
використовують для розливу.
Показання: хронічні гастрити,
виразкова хвороба, захворю-
вання печінки і жовчних шля-
хів, хронічні пієліти і цистити
тощо. Санаторії «Поляна», «Со-
нячне Закарпаття».
ПОЛЯНКА — селище міськ.
типу Баранівського р-ну Жи-
томир. обл. Розташована на
р. Гнилушці (прит. Случі, бас.
Дніпра), за 25 км від заліз-
нич. ст. Радулине. 1,7 тис. ж.
(1990). Відома з 1880, с-ще
міськ. типу з 1968. Пересіч-
на т-ра січня —6,0 , липня
-4-19,0°. Опадів 570 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 3 га.
У П.— фарфоровий з-д (засн.
1905).
ПОЛЬДЕР (голл. рокіег) — осу-
шена ділянка території, яка
системою дамб захищена від
затоплення поверхневими та
грунтовими водами. Споруджу-
ють на низинних берегах мо-
рів, озер, водосховищ, у за-
плавах річок. Див. Меліора-
тивні польдерні системи.
ПОЛЬЄ — карстова форма
рельєфу у вигляді замкнутої
плоскодонної улоговини з кру-
тими бортами. Гідролог, особ-
ливістю П. є наявність постій-
них або тимчасових карстових
озер і водотоків, що зникають
у понорах. На Україні відоме
П. Бештекне на Ай Петрин-
ській яйлі Кримських гір.
Вважають, що воно утворю-
ється злиттям групи карстових
лійок.	Ю. І. Шутов.
ПОЛЬОВА — селище міського
типу Дергачівського р-ну Хар-
ків. обл. Розташована за 7 км
від залізнич. ст. Пересічна.
0,6 тис. ж. (1990). Засн. 1678,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня пологохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —7,4°, липня
4-20,3°. Опадів 522 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 6,0 га.
ПОЛЬОВІ ШПАТИ (нім. 8раі,
одн.) — група мінералів класу
силікатів. Поряд з кварцом,
слюдами, роговою обманкою
є важливими породоутворю-
ючими мінералами більшості
магматичних, багатьох мета-
морфічних та деяких осадоч-
них порід (напр., в аркозових
пісках і пісковиках вміст П. ш.
до 90 —100 %). Виділяють ряд
натрієво-кальцієвих П. ш.—
плагіоклазів (альбіт — оліго-
клаз-андезин — лабрадор —
бітовніт — анортит) і натрієво-
калієві — лужні П. ш. (сані-
дин, ортоклаз, мікроклін, анор-
токлаз). Лужні П. ш. світлі,
переважно з рожевим відтін-
ком; плагіоклази білі, сіру-
ваті, синюваті, чорні. Блиск
скляний. Здатні розколюватися
по перпендикулярних площи-
нах, звідси їхня укр. назва —
скалинці. П. ш. становлять
50 % об’єму земної кори, є осн.
компонентами верхньої мантії,
а також кори Місяця та де-
яких метеоритів. Гарно забар-
влені відміни П. ш. (напр.,
блакитно-зелений амазоніт), з
властивостями іризації (місяч-
ний камінь, сонячний камінь,
лабрадор) є виробним і юве-
лірно-виробним камінням. Ви-
користовують П. ш. в основ-
ному для вироби, фарфору,
фаянсу, скла, емалі тощо. В
Україні польовошпатну сиро-
вину добувають з порід гра-
нітного складу (Запоріз. та
Житомир, області) і з лужних
каолінів після їхнього збага-
чення (Дніпроп., Житомир., До-
нецька області), частково її за-
возять з ін. регіонів.
В. С. Джунь.
ПОМЙИНИЦЯ, Сокирниця
річка у Хустському р-ні Закарп.
обл., права прит. Тиси (бас. Ду-
наю). Довж. 27 км, пл. бас.
121 км2. Бере початок на пд.-зх.
схилах Полонинського хр. До-
лина у верхів’ї V подібна, ниж-
че — трапецієвидна; шир, до
2,2 км. Річище слабозвивисте,
шир. від 3—5 до 150 м (у по-
низзі). Похил річки 6,9 м/км.
Осн. притока — Байлова (пра-
ва). Живлення мішане, з пере-
важанням дощового. Замерзає у
2-й пол. грудня, скресає в серед,
березня. Воду використовують
для водопостачання.
М. І. Кирилюк.
ПОМІРНИЙ КЛТМАТ — клі-
мат помірних поясів земної
кулі, який формується під пе-
реважаючим впливом поляр-
них і тропічних повітряних
мас. У поєднанні з інтенсивною
циклонічною діяльністю (див.
Антициклон, Циклон), особ-
ливо у Пн. півкулі, це сприяє
перенесенню вологи з океанів
на материк та міжширотному
обмінові теплом. Для П. к.
характерні добре виражені се-
зони (див. Зима, Весна, Літо,
Осінь), підвищення т-ри з Пн.
на Пд. (у Пн. півкулі), змен-
шення відносної вологості по-
вітря в . міру віддалення від
океану. Річна кількість опадів
переважно 500—800 мм, з
наближенням до мор. узбереж
зростає до 1000—2000 мм,
у внутр. районах суходолу
зменшується до 200—300 мм
і менше. Розрізняють морський
клімат, континентальний клі-
мат та мусонний, який харак-
теризується різкими змінами
зволоження протягом року (по-
сушлива зима і вологе, дощове
літо). П. к. властивий для всієї
тер. України, за винятком Пд.
берега Криму (див. Кліматич-
на область Південного берега
Криму). Див. також Кліматич-
ні сезони, Кліматоутворюючі
процеси, Кліматичне району-
вання, Циркуляція атмосфери.
ПОМІЧНА — місто Доброве-
личківського р-ну Кіровогр.
обл. Залізнич. вузол, автостан-
ція. 12,3 тис. ж. (1990). Засн.
1868, місто з 1957. Поверхня
слабохвиляста. Перевищення
висот до 35 м. Пересічна т-ра
січня —5,5", липня 4“ 20,5°.
Опадів 520 мм па рік. Метео-
станція. Пл. зелених насаджень
232 га. В П.— підприємства
залізнич. транспорту, з-ди буд.
матеріалів та консервний, еле-
ватор. Кімната-музей історії
міста.
ПОМОРЯНИ — селище місько-
го типу Золочівеького р-ну
Львів, обл. Розташовані на
р. Махнівці (прит. Золотої
Липи, бас. Дністра), за ЗО км
від залізнич. ст. Золочів. 1,8
тис. ж. (1990). Відомі з 1437,
с-ще міськ. типу з 1940. По-
верхня горбиста, дуже розчле-
нована, перевищення висот до
60 м. Пересічна т-ра січня
4,6°, липня 4-17,6°. Опадів
600 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 6,0 га. У селищі:
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва (19 ст.) і віковий
дуб — пам’ятка природи (оби
дві — місц. значення). Цегель-
ний з-д, профес.-тех. училище.
1ІОНЙКВА. — річка у Бродів-
ському р ні Львів, обл., права
прит. Стиру (бас. Прип’яті).
Довж. 27 км, пл. бас. 168 км .
Бере початок на схилах Воро-
няків, на Пд. Сх. від с. По-
никни. Долина коритоподібна,
І. Н. Пономаренко.
завширшки від 0,3 до 1,5 км.
Річище помірно звивисте, шир.
пересічно 0,5—3 м. Похил
річки 2,5 м/км. Живлення мі-
шане. Льодові утворення з поч.
грудня; льодостав нестійкий,
з січня до березня. Є ставки.
Воду використовують для с.-г.
потреб.	П. І. Штойко.
ПОНІНКА — селище міського
типу Полонського р-ну Хмельн.
обл. Розташована на р. Хоморі
(прит. Случі, бас. Дніпра), за
13 км від залізнич. ст. Полонне.
9,0 тис. ж. (1990). Засн. у 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1938. Пе-
ресічна т-ра січня — 5,6’\ липня
4-18,2°. Опадів 628 мм на рік.
Агрометеопост. Пл. зелених на-
саджень 20 га. У П.— картон-
но-паперова ф ка. Профес.-тех.
училище.
ПОНОМАРЕНКО Іван Ники-
форович (25.XI 1914, м. Ба-
та йськ Ростов, обл. Росії) —
рос. і укр. метеоролог, доктор
географічних наук з 1973.
У 1950 закінчив Ставрополь-
ський педагогічний інститут (те-
пер ун-т). У 1934—51 пра-
цював у системі Гідрометео-
служби СРСР та оперативних
підрозділах служби прогнозів
Рад. Армії, 1951—53 — дирек-
тор П’ятигорської н.-д. геофіз.
обсерваторії. У 1953—87 пра-
цював в Укр. регіональному
н.-д. гідрометеоролог. ін-ті
(1953—63 — зав. відділом си
ноптичних досліджень і прог-
нозів, 1976—80 — завідуючий
лабораторією прогнозів забруд
нення атмосфери).
Досліджував регіональні особ-
ливості атм. процесів, у т. ч.
над тер. України, вплив гірсь-
ких хребтів Пд. Європи на атм.
процеси та погоду, зокрема
орографічну еволюцію хмарнос-
ті та опадів над Карпатами і
всією Україною. Розробив ме-
тодики прогнозу умов утворен-
ня і переміщення на Україну
циклонів і антициклонів, знач-
них, сильних та дуже сильних
опадів на Україні, штормових
вітрів і катастрофічних хурто-
ПОНОР
70
вин на Пн. Кавказі та ін. За-
ймався питаннями прогнозу-
вання забруднення атм. повітря
у містах, розробив методи про-
гнозу його високих рівнів. На-
городжений монгольським ор-
деном «Полярна зоря».
Те.: Циркуляционньїе факторьі
климата Украиньї. В кн.: Кли-
мат Украиньї. Л., 1967; Синоп-
тико-статистический краткосроч-
ньій прогноз загрязнения воз-
духа отдельньїми примесями в
городе с рассредоточенньтми ис-
точниками. Трудьі УкрНИГМИ,
1979, в. 176 [у співавт.]; Руковод-
ство по краткосрочньїм прогнозам
погодьі, ч. II, в. 1. Европейская
часть СССР и Закавказье. Л., 1987.
понор — карстова форма
рельєфу, що являє собою ци-
ліндричний, щілино- або лійко-
подібний канал, який поглинає
та відводить на глибину по-
стійні чи тимчасові водотоки.
Найчастіше утв. у днищах
лійок, котловин, польє (біля
крутих бортів, у річищах при
перетині ними зон тектонічної
тріщинуватості). Вхідні отвори
бувають відкритими або пере-
критими водопроникними від-
кладами; підземні канали ча-
сто заповнені піщано-щебени-
стим, іноді — глинистим ма-
теріалом (замулені П.). П. по-
ширені у всіх карстових обла-
стях України (див. Карстоло-
гічне районування). Іноді вони
служать входом у карстові
печери.	Ю. І. Шутов.
ПОНОРНИЦЯ — селище мі-
ського типу Коропського р-ну
Черніг. обл. Розташована на
р. Багачці (прит. Убеді, бас.
Дніпра), за 65 км від залізнич.
ст. Мена. 3,3 тис. ж. (1990).
Вперше згадується в істор.
джерелах 1654, с-ще міськ.
типу з 1960. Пересічна т-ра
січня —7,6°, липня -|-18,8‘.
Опадів 579 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 164 га. У
П.— хлібокомбінат, лісництво.
ПОНЯТЇВСЬКИИ ЛИМАН —
заплавне озеро у Білозерському
р-ні Херсон, обл., на право-
бережжі Дніпра. Протоками
сполучається з рукавом Дніп-
ра — Інгул кою (Гаванкою).
Довж. 0,8 км, шир. понад 0,6
км, пл. 0,5 км2, глиб, до 2 м.
Улоговина овальної форми. Бе-
реги низькі, заболочені. Т-ра
води влітку понад -(-25’, взим-
ку лиман замерзає. Мінералі-
зація води 180—200 мг/л.
Прозорість води 1 —1,2 м. Дно
вкрите шаром темно-сірого
мулу з домішками детриту та
черепашки. Береги заросли оче-
ретом південним і рогозом.
Водяться окунь, плітка, карась,
багато безхребетних. П. л.
та його береги — об’єкт рекреа-
ції. Рибальство. М. Ф. Бойко.
ПОПАДЯ — гірська вершина
у Привододільних (Внутріш-
ніх) Горганах, на межі Івано-
Фр. і Закарп. областей. Ле-
жить на вододілі верхів’їв
річок Лімниці та Тересви. Вис.
1740 м. Поширені кам. розси-
пища. На схилах — ялинові
та буково-ялинові ліси, в при-
вершинній частині — чагарни-
кове криволісся. На пд.-зх.
схилах П.— Брадульський за-
казник.	Я. С. Кравчук.
ПОПАСНА — місто Луган-
ської обл., райцентр. Заліз-
нич. вузол. Автостанція. 30,2
тис. ж. (1990).
Виникла під час буд-ва До-
нецької з-ці (станцію збудовано
1878) на місці с-ща Кленового,
засн. на поч. 19 ст., місто з
1938. Поверхня розчленована
ярами і балками, перевищення
висот до 85 м. Пересічна т-ра
січня —8,2°, липня -}-20,8о.
Опадів бл. 500 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 31 га. У мі-
сті — локомотивне і вагонне
депо, вагонорем., склоробний
та прод. товарів з-ди, хлібо-
комбінат, швейна ф-ка. Про-
фес.-тех. уч-ще.
Літ.: Алдакимов Д. К., Климен-
ко К. X. Попасная. Путеводитель.
Донецк, 1981.
ПОПАСНЯНСЬКИИ РАЙОН
(до 1977 — Лисичанський) —
район на Пд. Зх. Луганської
обл. Утворений 1923. Пл. 1,3
тис. км2. Нас. 59,7 тис. чол.,
пілоте рівна '
) "'Клиснчанс
_	/ ^"Лисича неЬ
Золотарівка Ч. лХ/
Во^ЧОЯр
’П.длісн
Врубі вка’
Гірське
\^3оло
миі«¥-ваха'’ '
Дон
Попасна
Молоді Ж"
ВИШ*
Трощь
286
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
у т. ч. міського — 44,3 тис.
(1990). У П. р.— м. Попасна
(райцентр), с-ща міськ. типу:
Білогорівка, Вовчоярівка, Вру-
бівка, Калинове, Комишуваха,
Малорязанцеве, Мирна Долина
та 29 сільс. населених пунктів.
Район лежить у межах До-
нецького кряжа. Поверхня —
структурно-денудаційна підви-
щена рівнина, дуже розчлено-
вана балками, ярами, каньйо-
ноподібними долинами. Осн.
корисна копалина — кам. ву-
гілля; є також поклади піско-
виків, вапняків, крейди, глини,
суглинків, буд. піску, гіпсу.
Розташований у Донецькій пів-
нічностеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —8°, липня 4-21°. Період
з т-рою понад +10° становить
180 днів. Опадів 416 мм на рік;
більша частина їх випадає
у теплий період року. Висота
снігового покриву 16 см. Май-
же вся територія П. р. мі-
ститься у посушливій, дуже
теплій агроклі матич. зоні. В пн.
частині району тече Сіверський
Донець’, його притоки Лугань
з Санжарівкою та Комишу-
вахою. Озера: Медвеже, Туба,
Кривеньке, Клешня. Збудовано
14 ставків заг. пл. водного
дзеркала 233 га. Грунти — в
основному чорноземи звичайні
середпьогумусні змиті та мало-
ПОПАСНЯНСЬНИЙ РАЙОН
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
СЕВЬРОДОНЕЦЬК
^Ч^^А
Метьол кіне£г
іиротинєх^
І Конгресе яр
(пам'ятна природи)
Воронове
лЬн-3
[ТОШІІІВ"

Бере

Червоногвард.йське

Територі підпорядковані
міськрадам
Лисичанськіи
Сєвєродонецькій
Первомайській
Ніровській
м
смт
смт
II
III
IV
Привілля підпорядковане
Лисичансьніи міськраді
Новотошк'вське підпорядковане
Ніровсьній м'Сьнрад*
Борївське підпорядковане
Сєвєродонецькій міськраді
гумусні, дернові карбонатні.
Природна степова рослинність
(різнотравна, ксерофільна і пет-
рофільна) збереглася на схилах
балок і ярів. Ліси байрачного
типу (осн. породи — сосна, дуб,
ясен, берест та ін.; пл. 25 тис.
га). В межах П. р.— геол.
пам’ятка природи респ. зна-
чення Конгресів Яр та 3 па-
м’ятки природи місц. значення,
заповідне урочище Шамраєва
Дача.
Найбільші пром. підприємства:
вагонорем., склоробний і прод.
товарів з-ди, швейна ф-ка,
хлібокомбінат (Попасна). Рос-
линництво спеціалізуєтьс я на
зирощуванні овочевих і зерно-
вих (озима пшениця, кукуру-
дза) культур та соняшнику.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) —
75,4, у т. ч. орні землі — 56,7,
сіножаті і пасовища — 17,6.
Тваринництво мол.-м’ясного
напряму (скотарство, птахівни-
цтво). У районі — 13 радгоспів.
Залізнич. вузол Попасна; за-
лізничні станці:: Венгеровка,
Комишуваха, Лоскутівка, Нир-
кове, Світланове. Майже всі
автомоб. шляхи — (307 км)
з твердим покриттям. Профес.-
тех. уч-ще (Попасна).
Т. І. Слоньова.
ПОПЕЛЮШКА, Печера Попе-
люшка — геол. пам’ятка при-
роди респ. значення (з 1981).
Розташована у Новоселицькому
р-ні Чернівецької обл. Перебу-
ває у віданні місцевого колгоспу.
Охороняється карстова печера
Золушка (довж. пройдених хо-
дів 80 км). Відзначається вели-
кою кількістю натічних утво-
рень (сталактитів, сталагмітів).
Багато підземних озер.
А. М. Коренчук.
П0П1ВКА — річка у Лимар-
ському р-ні Житомир, обл.,
права прит. Случі (бас. Дніп-
ра). Довж. 27 км, пл. бас.
141 км2. Бере початок на Пд.
Зх. від с. Семенівки. Долина
коритоподібна, шир. до 1,5 км,
глиб, до 20 м. Заплава зав-
ширшки до 100 м. Річище
звивисте, шир. до 5 м, глиб,
до 0,5 м. Похил річки 1,3 м км.
Живиться переважно атм. опа-
дами. Льодостав з поч. грудня
до серед, березня. Є ставки.
Рибництво. Ю. П. Яковенко.
ПОП1ВКА — річка у Звениго-
родському р-ні Черкас, обл.,
права прит. Гнилого Тікичу
(бас. Пд. Бугу). Довж. 26 км,
пл. бас. 187 км2. Бере початок
на Придніпровській височині,
поблизу с. Водяників. Долина
вузька. Річище звивисте, поде-
куди у кам’янистих берегах.
Похил річки 3,8 м км. Жив-
лення мішане. Льодові утво-
рення з кінця листопада, скре-
сає П. до серед, березня.
71
ПОПОВКІН
Створено ставки (гол. чин. для
рибництва).
ПОПІЛЬНЯ — селище міського
типу Житомир, обл., райцентр.
Залізнична станція. 6,3 тис. ж.
(1990). Засн. у 60-х рр. 19 ст.,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня — пологохвиляста рів-
нина, розчленована балками.
Пересічна т-ра січня —6,0°,
липня -|-18,6\ Опадів 550 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
32,9 га. У П.— консервний,
мол., хлібний, асфальтовий і
комбікормовий з-ди, гранітний
кар’єр.
ПОПІЛЬНЯНСЬКИИ РАЙОН
— район у пд.-сх. частині Жи-
томир. обл. Утворений 1923.
Пл. 1,0 тис. км2. Нас. 39,5 тис.
чол. (1990), у т. ч. міського —
9,2 тис. У районі — с-ща міськ.
типу Попільня (райцентр) і
Корнин та 46 сільс. населених
пунктів.
П. р. лежить у межах При-
дніпровської височини. Поверх-
ня — підвищена пологохвиля-
ста лесова (на Пн.— моренна)
рівнина, розчленована ярами,
балками. Корисні копалини:
граніт, торф. П. р. розташо-
ваний у Дністровсько-Дніпров-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —6,0’, липня
+18,5 . Опадів 550 мм на рік.
Період з т-рою понад -|-10°
становить 158 днів. Висота сні-
гового покриву 20 см. Річки:
Ірпінь, Унава, Кам’янка, Ро-
ставиця (всі — бас. Дніпра).
Споруджено 115 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 2,8 тис. га).
Переважають сірі лісові грунти
та чорноземи опідзолені. П. р.
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Пл.
лісів 9,8 тис. га (дуб, граб, клен,
липа, ясен), полезахисних лісо-
РАЙОН
ОБЛАСТІ

Липкії

Котяярка
Миролідбів/с
рокільча
'.ви
еве
ПопілЬНЯІк .	•
Харлчека
Василівна \красногіркаПаРипс
Макаріека
Андрушки ~
Строк
4 Заповідні об'єкти
І Заназнин Сущанг.ьн Ставки
2 Попільнян^ьний ліс ( нам ятка
природи)
насаджень 1 тис. га, у т. ч. лісо-
смуг — 500 га. У П. р.— гідро-
лог. заказник Сущанські Став-
ки та бот. пам’ятка природи
Попільнянський ліс (місц. зна-
чення).
Найбільші пром. підприємства:
2 цукр. (Корнин, с. Андрушки),
попільнянські консервний і
мол. з-ди. 2 гранітні кар’єри
(Попільня, Корнин). С. г. спе-
ціалізується на рослинництві
зерново-буряківничого і тва-
ринництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
цукр. буряки, картопля, хміль,
насіння цукр. буряків, кормові.
Садівництво та хмелярство на
пл. 520 га. Розвинуті скотарст-
во, свинарство, птахівництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
75,1, у т. ч. орні землі — 70,4,
сіножаті — 3,0, пасовища —
2,8. У районі — 27 колгос-
пів, 3 радгоспи, птахофабри-
ка (с. Жовтневе). Залізничні
станції: Попільня, Корнин. Ав-
томоб. шляхів 347 км, усі — з
твердим покриттям.
Об’єкт туризму: музей-садиба
укр. поета і громад, діяча,
академіка АН СРСР і АН Ук-
раїни М. Т. Рильського у с. Ро
манівці, де пройшли дитячі та
юнацькі роки поета, пам’ятник
йому.
ПОПІЛЬНЯНСЬКО-ЧЕРНЯ-
ХІВСЬКО-ЛУГЙНСЬКИИ
КОМПЛЕКС КРАНОВИХ
ЛЬОДОВИКОВИХ УТВОРЕНЬ
— група льодовикових форм
рельєфу на Правобережжі Дні-
пра, у межах Житомир, і част-
ково Київ, областей. Простежу-
ються від верхів’їв Росі і Ро-
ставиці на Пн. до межиріч
Ірпеня — Тетерева — Ужа
включно. Належить до пн.-зх.
частини Дніпровського льодо-
викового потоку. Утворився під
аека
Лучин
Суш
іБілк
Романівні
чини

Ш ^Ставище
Почують.

І	І вище
------ 200
и------- «о
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
В. П. Попов.	В. Д. Поповкін.
час 5-ї (за розрахунком) фази
свого скорочення, на протязі
якої послідовно відбувалося
відчленування трьох льодови-
кових язиків: Тетерівсько-Ро-
ставицького, Ужсько-Тетерів-
ського та Жерівсько-Ужського.
З ними пов язані напірні льо-
довикові пасма і горби; водно-
льодовикові акумуляції типу
пасом, горбів, різною мірою
ускладнених гляціодислокаці-
ями; ози; флювіогляціальні ко-
нуси виносу; ками, камов:.
тераси, ділянки прильодови-
кових лімногляціальних рів-
нин; флювіогляціальні дельти,
зандри, улоговини водно-льо-
довикового розмиву тощо. По-
тужність льодовикових та вод-
но льодовикових відкладів із
значним вмістом місц. порід
становить 1 —15 м, досягаючи
35 м в окремих льодовикових
пасмах та горбах. Найвідоміші
форми прояву цього комплексу
Житомир. обл.: у вигляді
окремих пасом, горбів (морени
напору) — біля смт Попільні,
сіл Горбулева, Моделева, веле-
тенського кам-оза біля с. Кот-
лярки; озів — біля сіл Дівочок,
Лугин, Красностава та ін.
У багатьох місцях внаслідок
інтенсивного використання від-
кладів як буд. матеріалів фор-
ми рельєфу, складені льодо-
виковими утвореннями, повні-
стю зруйновані. Ю. Г. Чугунний.
ПОПОВ Валентин Петрович
(29.IV 1894, м. Рильськ, тепер
Курської обл. Росії — 6.IX
1976, Київ) — укр. метеоролог
і агрометеоролог, доктор геогр.
наук з 1949. Навчався у Київ.
(1913 — 15) та Моск. (1916
18) ун-тах. У 1918 — 28 працю
вав на кафедрі метеорології
Київ, політех. ін ту під керів-
ництвом К. М. Жука\ 1929—
36 — на Мліївській дослідній
станції; 1936т—41 — у Борис-
пільській геофіз. обсерваторії.
У 1945 — 49 — директор Київ,
геофіз. обсерваторії. З 1949
працював на геогр. ф-ті Київ,
ун-ту (1953 — 74 — зав.	ка
федрою метеорології і кліма-
тології). Розробив методику
вивчення вологості грунту.
Основні праці присвячені проб
лемам експериментального ви-
значення елементів водного і
теплового балансів грунтів, фі-
зико-геогр. та агрокліматично-
го районування України. Ви-
вчав формування і географічне
поширення заморозків, а також
їхній вплив на сільськогоспо-
дарські культури.
Те.: Баланс влаги в почве и по-
казатели степени сухости климата
УССР. Наук. зап. Київ. держ.
ун-ту, т. 7, в. 1. Труди н.-д. ін ту
географії, 1948, № 1; Физико-гео-
графическое районирование Укра-
инской ССР. К., 1968 [у співавт.].
М. І. Щербань.
ПОПОВКІН Валерій Аркаді-
йович (4.IX 1936, Київ) — укр.
економгеограф, доктор геогр.
наук з 1979. У 1958 закінчив
Київ. ун-т. У 1958—63 працю-
вав у н.-д. секторі Укр. ін-ту
інженерів водного г-ва. У 1963
— 68 та з 1987 — у Раді по ви-
вченню продуктивних сил Ук-
раїни. З 1968 — у н.-д. підроз-
ділах Держплану УРСР (1980
— 87 — зав. сектором н.-д. екон.
ін-ту). У 1984—85 викладав на
кафедрі економгеографії Київ,
ун-ту. З 1991 — начальник від-
ділу Держекокомради Кабінету
Міністрів України. Осн. на-
прям наук, роботи — регіо-
нальні передпланові дослі-
дження, тер. планування і роз-
міщення продуктивних сил, де-
мографічне прогнозування,
екон. картографія. Розробив но-
вий тип загальноекон. карт,
нову модифікацію гравітацій-
ної моделі міграцій населення
та склав на її основі прогноз
міграцій населення України.
Те.: Проблеми територіальної спе-
ціалізації і комплексного роз-
витку народного господарства Ук-
раїнської РСР. К., 1972 [у спів-
авт.]; Комплекснеє исследование
миграционньїх процессов. Анализ
миграций населення УССР. М.,
1973 [у співавт.]; Зффективность
хозяйственного механизма. К.,
1985 [у співавт».].
ПОПРАВКА
72
ПОПРАВКА — річка у Біло-
церківському р-ні Київ, обл.,
ліва прит. Черні (бас. Дніпра).
Довж. 25 км, пл. бас. 112 км2.
Бере початок поблизу с. Озер-
ної. Долина коритоподібна,
шир. до 2,5 км, глиб, до ЗО м.
Заплава подекуди заболочена,
завширшки до 200 м. Річище
завширшки до 2 м. Похил
річки 1,9 м/км. Живиться пе-
реважно атм. опадами. Льодо-
став з поч. грудня до поч. берез-
ня. Є ставки. Ю. П. Яковенко.
ПОРІВНЯЛЬНО-ГЕОГРАФІЧ-
НИЙ МЕТОД — зіставляння,
порівнювання подібності та
відмінностей складу, структу-
ри, властивостей і станів ана-
логічних, розташованих поряд
або віддалених у просторі і часі
геогр. об’єктів, на які впливають
одні й ті ж фактори (ді-
ють з різною інтенсивністю)
або різні фактори. Є одним
із осн. методів у географії.
На П.-г. м. базується класи-
фікація геогр. об’єктів, райо-
нування, генералізація, оцінка,
прогнозування, складання ле-
генд карт географічних. На
сучас. етапі розвитку географії
широко використовують варі-
ант П.-г. м.— метод анало-
гій, що полягає у виявленні
геогр. об’єктів з подібними
(аналогічними) структурою,
властивостями, процесами і ди-
намікою. На основі порівню-
вання властивості вивченого
об’єкта переносять на ін., до-
сліджуваний. Цей метод засто-
совують при організації та про-
веденні експедиційних робіт,
виборі репрезентативних г-в,
ключових ділянок тощо. П.-г.
м. набув особливого розвитку
в 18 — 1 пол. 19 ст., впрова-
дження його в географію по-
в’язують з ім’ям нім. приро-
дознавця А. Гумбольдта. Ефек-
тивне використання П.-г. м.
грунтується на масовості та
однорідності первинної інфор-
мації, яку отримують шляхом
реалізації уніфікованих про-
грам експедиційних і стаціо-
нарних спостережень, стандар-
тизації їх та фіксації у визначе-
них формах (таблиці, бланки,
перфокарти), автоматизації об-
робки, в поєднанні з ін. мето-
дами. Проблеми впровадження
П.-г. м. у республіці досліджу-
ють у Інституті географії АН
України, ун-тах і н.-д. закладах.
П. Г. Шищенко.
ПОРКУЛЕЦЬКИЙ ПОКРИВ —
одна з найбільших геологіч-
них структур Карпатської по-
кривно-складчастої споруди.
Українська частина П. п. про-
стягається від витоків Сучави
на Пн. Зх. до кордону зі Сло-
ваччиною.
Пн.-зх. частина звужена, пере-
крита насунутим на неї Магур-
ським покривом. У пн.-сх. на-
прямі П. п. насунутий на Ду-
клянський покрив та Чорногір-
ський покрив; лінія насуву зви-
виста, амплітуда горизонталь-
ного переміщення 15 — 25 км.
В геол. будові П. п. беруть
участь флішеві товщі, серед
яких переважають пісковики
крейдового та палеогенового
віку. У рельєфі більшій ча-
стині П. п. відповідає Поло-
нинський хребет.
В. В. Глушко.
ПОРОГИ мілководні ка-
м’янисті або скелясті ділянки
річища із значним похилом
і швидкістю течії. Утв. внаслі-
док нагромадження валунів
або виходу корінних порід,
стійких до ерозії. Деякі II. є
залишками водоспадів або утв.
в результаті гірських обвалів.
Порожистий поздовжній про-
філь характерний для гірських
річок Українських Карпат і
Кримських гір. У рівнинній
частині України П. утворилися
внаслідок виходів на поверхню
гранітів і гнейсів Українського
щита на Дніпрі, Росі, Дністрі,
Пд. Бузі, Тетереві, Тясмпні,
Інгулі, Інгульці й ін. річках.
До 1932 між Дніпропетров-
ськом і Запоріжжям існували
Дніпровські пороги, нині зали-
ті водами Дніпровського водо-
сховища. П. утруднюють суд-
ноплавство, сплав лісу.
М. О. Куниця.
ПОРТОВО-ПРОМИСЛОВИЙ
КОМПЛЕКС (ППК) — взаємо-
пов’язане і взаємозумовлене по-
єднання у береговій зоні мор-
ських портів, пром. підпри-
ємств, приморських поселень,
соціальної і виробничої ін-
фраструктури. Соціально-екон.
ефект ППК досягається за ра-
хунок їхнього екон.-геогр. по-
ложення, сталості міжгалу-
зевих зв’язків, скорочення
трансп. витрат, комплексного
використання всіх видів ресур-
сів, раціонального поєднання
тер.-галузевого і програмно-
цільового планування і управ-
ління. Виділяють три осн. типи
ППК: океанський, морський
(прибережний) і приморський.
Просторова структура ППК
має такі рівні формування:
портово-пром. зона, портово-
пром. центр, вузловий і район-
ний ППК. Розрізняють галу-
зеві та міжгалузеві ППК.
В Україні формуються Ук-
раїнсько-Чорноморський і
Азовський районні ППК
(РППК). Українсько-Чор-
номорський РППК об’єд-
нує портово-пром. центри —
Одеса, Іллічівськ, Білгород-
Дністровський, Ізмаїл, Мико-
лаїв, Херсон, Севастополь та
ін. Характеризується унікаль-
ним екон.-геогр. положенням
на стику мор., річкових, за-
лізнич. і автомоб. шляхів і тру-
бопроводів, у зоні судноплав-
них рік — Дунаю, Дністра, Пд.
Бугу, Дніпра і єдиного у пн.-зх.
частині Чорного м. глибоковод-
ного природного мор. підходу
з гарантованими глибинами
понад 20 м. Українсько-Чор-
номорський РППК — найбіль-
ший у країні за обсягом ван-
тажообороту в цілому, ванта-
жообороту імпорту й каботаж-
них перевезень. У складі цього
портово-пром. комплексу ви-
діляють Одес., Дніпро-Бузький,
Дунайський і Зх.-Кримський
вузлові ППК. Одес. ППК з пор-
тово-пром. центрами Одеса, Іл-
лічівськ, Южний, Білгород-Дні-
стровський спеціалізується гол.
чин. на забезпеченні океан,
торг, перевезень, вироби, і тран-
спортуванні експортної хім.
продукції (аміак, карбамід), на
мор. пасажирських перевезен-
нях, океаніч. і прибережному
рибальстві, добуванні мін. си-
ровини. Дніпро-Бузький ППК
(Миколаїв, Херсон, Очаків) ви-
діляється розвитком суднобу-
дування, спеціалізується і на
забезпеченні міжрайонних і
зовнішньоторг. мор. переве-
зень, переробці -мпортної сиро-
вини (глинозем); Дунайський
(Ізмаїл, Рені, Вилкове, Кі-
лія) — на забезпеченні зовніш-
ньоекономічних зв’язків приду-
найських країн, прибережно-
му рибальстві; Зх.-Кримський
(Севастополь, Євпаторія, Чор-
номорське, Донузлав) — на
океаніч. рибальстві, суднобу-
дуванні, освоєнні мор. газокон-
денсатних родовищ.
Азовський РППК форму-
ється на основі природних ре-
сурсів моря, розвитку металур-
гії, суднобудування, марикуль-
тури і товарного рибальства
в примор. зоні, забезпечення
зовнішньоторг. мор. зв’язків.
У вантажообороті домінують
міжрайонні (каботажні) пере-
везення вугілля, руди і металів.
Осн. портово-пром. центри —
Маріуполь, Керч, Бердянськ.
В. О. Дергачов.
ПОСТІЙНІ ВОДОТОКИ — вод-
ні об’єкти, у яких вода про-
тягом року рухається в за-
глибленні земної поверхні у на-
прямі його похилу, на відміну
від тимчасових водотоків, що
пересихають або перемерзають
у певні періоди. Найбільш
типовими П. в. є ріки. В Ук-
раїні — це всі великі, а також
середні та більшість малих
річок лісостепу і зони мішаних
лісів. П. в.— гол. джерела
водних ресурсів, вони є осн.
водними шляхами, а також
місцями рибництва, рибаль-
ства, відпочинку тощо.
С. Г. Кочубей.
ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ РАД З
ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРИ-
РОДИ І РАЦІОНАЛЬНОГО
ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОД-
НИХ РЕСУРСІВ — допоміжні
органи Верховної Ради Украї-
ни і місц. Рад нар. депутатів
республіки, призначені сприяти
постійній ефективній діяльності
Рад з питань охорони природи
і рац. використання природних
ресурсів. Діють під час сесій
Рад та в період між ними. Осн.
завдання постійних комісій без-
посередньо випливають із змісту
роботи Рад по забезпеченню
на підпорядкованих терито-
ріях чіткого додержання ви-
мог природоохоронного зако-
нодавства та здійснення де-
путатського контролю за ви-
конанням заходів щодо збере-
ження і оздоровлення навко-
лишнього середовища, реаліза-
ції державних завдань з питань
екології, охорони природи, ра-
ціонального використання всіх
видів природних ресурсів.
Постійна комісія Верховної Ра-
ди У країни з питань еколо-
гії та раціонального природо-
користування самостійно або
спільно з ін. комісіями розроб-
ляє пропозиції та готує висновки
з усього комплексу природо-
охоронних питань, що вносять-
ся на розгляд Верховної Ради,
контролює діяльність м-в, держ.
комітетів і відомств, ін. ор-
ганів та орг-цій республіки
щодо втілення в життя Кон-
ституції України, Закону про
охорону навколишнього при-
родного середовища, ін. законо-
давчих актів (кодексів про над-
ра, водного, лісового, земель-
ного законодавства) і законів
(про охорону атмосферного по-
вітря, про охорону і використан-
ня тваринного світу). Ця комі-
сія розробляє проекти законів і
постанов та попередньо розгля-
дає пропозиції, внесені на роз-
гляд Верховної Ради України
ін. органами держ. управління
і громадськими орг-ціями з
питань екології, готує за ними
свої висновки. Комісія володіє
правом законодавчої ініціативи
та правом запиту, виступає з
доповідями і співдоповідями на
сесіях Верховної Ради України
і засіданнях її Президії, вно-
сить пропозиції до Кабінету
Міністрів України. З питань
свого відання заслуховує пред-
ставників респ. і місцевих держ.
органів і громадських орг-цій.
Розроблені комісією рекомен-
дації підлягають обов’язковому
розглядові органами, устано-
вами та орг діями, на адресу
яких вони схвалені. Про резуль
тати розгляду і вжиті заходи
комісію інформують у визна
чені нею строки. Робота по-
стійних комісій будується на
73
ПОТЕНЦІАЛ
демократич. засадах колектив-
ності, гласності, плюралізму
думок, вільного ділового обго-
ворення і розв’язання питань,
широкої ініціативи її членів.
А. Д. Стовбун.
ПОСТІЛ — річка у Ружин-
ському р-ні Житомир, обл. та
Сквирському р-ні Київ, обл.,
ліва прит. Роставиці (бас. Дніп-
ра). Довж. 31 км, пл. бас.
158 км2. Бере початок біля
с. Чорнорудки. Долина корито-
подібна, шир. до 2,5 км, глиб,
до ЗО м. Заплава завширшки
до 200 м. Річище звивисте,
шир. до 10 м. Похил річки
1,7 м/км. Живлення мішане.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає на поч. березня.
Ю. П. Яковенко.
ПОСТОЛОВА — річка у Кали-
нівському р-ні Війн, обл., ліва
прит. Південного Бугу. Довж.
38 км, пл. бас. 455 км2. Бере
початок з джерел у межах
Придніпровської височини на
Пн. від с. Лемешівки. Долина
переважно трапецієвидна. За-
плава заболочена, особливо у
пониззі річки; шир. заплави
50—150 м. Річище завширшки
5—8 м, глиб, річки 0,5—1 м
(під час межені). Похил річки
1,5 М/КМ. Живлення мішане.
Льодостав з грудня до серед,
березня. Стік П. зарегульований
ставками і невеликими водосхо-
вищами. Воду використовують
для тех. водопостачання. Риб-
ництво.
ПОСУХА — явище, зумовлене
тривалою нестачею опадів ат-
мосферних при підвищенні т-ри
повітря і його низькій воло-
гості в теплий період року.
П. створюють несприятливі
умови для розвитку рослин,
особливо під час вегетації,
спричинюють зниження вро-
жаю або загибель с.-г. культур.
Розрізняють атмосферну та
грунтову П. Атмосферна
П. характеризується тривалим
бездощовим періодом, високою
т-рою і незначною вологістю
повітря. Такий стан атм. по-
вітря приводить до грунто-
вої П., тобто до висушування
грунту, порушення водного ре-
жиму рослин.
В Україні посушливі явища
зумовлюються вторгненням
бідних на вологу арктичних
повітряних мас і азорських
антициклонів з наступною
трансформацією їх.
В Україні П. найчастіше бу-
вають у степовій зоні, особ-
ливо у її пд.-сх. частині, а в
окремих місцях щороку, рід-
ше — у лісостеповій та на Пд.
зони мішаних лісів. П., що
охоплюють понад 50 % тери-
торії республіки, спостеріга-
ються раз на 10—15 років,
10 % території — через 2—З
роки. Залежно від сезону роз-
різняють весняні, літні та
осінні П. Весняні П. спостері-
гаються у квітні — червні, пе-
реважно на Пд. Херсон, обл.
Найчастіше на території рес-
публіки бувають літні П. (ли-
пень — серпень), охоплюючи
Пн. Крим, прибережні та пд.-
сх. райони України. Осінні П.
(вересень — жовтень) харак-
терні для пд. частин Одес.,
Микол., Херсон, та Запоріз. об-
ластей. Для боротьби з посуш-
ливими явищами застосову-
ють комплекс агротех. та лісо-
меліоративних заходів (зро-
шування, снігозатримування,
впроваджують посухостійкі
сорти с.-г. культур, створюють
захисні лісонасадження тощо).
Літ.: Бучинский И. Е. Засухи,
суховеи, пьільньїе бури на Укра-
ине и борьба с ними. К., 1970;
Логвинов К. Т., Бабиченко В. Н.,
Кулаковская М. Ю. Опасньїе яв-
лення погодьі на У крайнє. Л.,
1972; Засухи и урожай. М.,
1978; Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984.
В. І. Ромушкевич.
ПОСУШЛИВА,ДУЖЕ ТЕПЛА
АГРОКЛІМАТИЧНА ЗОНА —
зона аг рокліматичного району-
вання тер. України, яка охоп-
лює частину фіз.-геогр. степової
зони (її північностепову і в
осн. середньостепову підзони).
Включає пд. частини Кіровогр.,
Полтав. та Харків, областей,
Дніпроп., Луганську і Донец.
області, а також пн. части-
ни Одес., Херсон., Микол, та
Запоріз. областей. Донецьку
височину виділяють у межах
агрокліматичної зони як До-
нецький недостатньо вологий,
дуже теплий агрокліматичний
район. Режим зволоження та
теплозабезпеченості зони ха-
рактеризується значеннями аг-
рокліматичних показників —
гідротермічного коефіцієнта 1,0
на Пн. і 0,7 на Пд. зони та
сум активних т-р відповідно
2900 і 3300°. Тривалість соняч-
ного сяйва 2000—2200 годин
на рік. Кліматичні умови ха-
рактеризуються теплим літом
(пересічна т-ра липня 4-21,
1-22 , абс. максимум досягає
-|-40, -|-42 ) та помірно хо-
лодною зимою (пересічна т-ра
січня — 2, —7 , абс. мінімум
— ЗО, — 35 ). Кількість опадів
становить 350—480 мм на рік.
Сталий сніговий покрив утв.
наприкінці грудня, сходить
на поч. березня; тривалість
його залягання — 40—100
днів. Активна вегетація с.-г.
культур відбувається з кінця
березня до поч. листопада
(200—220 днів). Вторгнення
холодних повітряних мас у
перехідні пори року супрово-
диться заморозками, які на-
весні тут спостерігаються до
серед, травня, негативно впли-
ваючи на розвиток с.-г. куль-
тур. Взимку часто бувають
відлиги — 40—50 днів у зх. ра-
йонах зони, ЗО—35 днів — у
східних. Повторюваність років
з льодовою кіркою досягає
10—20 %, особливо на Пн. Сх.
Вірогідність вимерзання ози-
мини взимку змінюється від
10—15 % на Зх. до 15—30 %
на Сх. Нестача опадів про-
тягом тривалого часу, сильні
вітри в поєднанні з підвищеною
т-рою повітря та ін. спричи-
нюють посушливі явища —
суховії, посухи та пилові бурі.
Вірогідність поширення посухи
в межах зони — від 10—90 %
на Пн. до 40—50 % на Пд.
Кількість днів з суховіями
протягом теплого періоду ко-
ливається від 5—10 на Зх. до
15—20 на Сх. Найбільше днів
з пиловою бурею зафіксовано
у сх. районах (до 40). Грунто-
вий покрив агрокліматичної
зони становлять чорноземи зви-
чайні, чорноземи південні, луч-
но-чорноземні солонцюваті,
лучні та ін. грунти. Агро-
кліматичні умови сприяють ви-
рощуванню зернових культур
(озимі пшениця і ячмінь, ярий
ячмінь, кукурудза, просо, рис,
зернобобові та ін.), а також
цукрових буряків, соняшнику,
баштанних культур, овочів та
винограду.
Літ.: Краткий агроклиматиче-
ский справочник Украиньї. Л.,
1976; Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984.
В. П. Дмитренко.
ПОТЕЛИЦЬКИИ ЗАКАЗНИК
— гідролог, заказник респ. зна-
чення (з 1980). Розташований
у Жовківському р-ні Львів,
обл. Перебуває у віданні місце-
вого колгоспу. Площа 162 га.
Охороняється низинне болото
в заплаві р. Рати. У рослин-
ному покриві переважають ти-
пові болотні та лучні види;
є зарості поростевої вільхи.
З тварин водяться козуля, сви-
ня дика, лисиця, заєць-русак,
болотні та водоплавні птахи.
Має водоохоронне і водорегу-
лююче значення.
Т. Л. Андрієнко.
ПОТЕНЦІАЛ ЛАНДШАФТ-
НИЙ (від лат. роіепііа — си-
ла) — фіз. стан і речовинно-
енерг. забезпеченість ланд-
шафтів географічних, які ви-
значають їхню здатність вико-
нувати природоохоронні та
соціально-екон. функції й задо-
вольняти сусп. потреби через
різні види природокористуван-
ня. При виявленні П. л. ланд-
шафти розглядають як ресур-
сні системи, як середовище,
що оточує людину, як умови
життєдіяльності людини, дже-
рело знань, об’єкти естетичного
сприймання, госп. використан-
ня, перетворення та охорони.
П. л. визначають за розмірами
і геогр. положенням ландшаф-
ту, його природними властиво-
стями, напрямами, формою і
технологією природокористу-
вання. Розрізняють загальний,
або тер., і окремі (часткові)
П. л.; серед них виділяють
земельно-ресурсний
(площа ландшафту, доступна
для землекористування); мі-
нерально-сировинний
(здатність ландшафтів протя-
гом геол. історії нагромаджу-
вати або трансформувати ре-
човини, носіїв теплової чи ін.
енергії, сировину, буд. матеріа-
ли, які використовуються су-
спільством як корисні копа-
лини); во логіс но-теп л о -
вий і водний (здатність
ландшафтів трансформувати
атм. вологу і створювати за-
паси поверхневих і грунтових
вод, які використовують для
формування біогеоценотичного
покриву і задоволення потреб
людини); біотичний (здат-
ність геогр. ландшафту проду-
кувати й відтворювати біомасу,
органічну речовину, постійно
відновлювати цю властивість,
використовуючи біол. та мін.
кругообіг). Ландшафтно-ресур-
сна роль тепло- і вологообміну
проявляється через величину
біомаси. Так, річна госп. про
дуктивність рослинності на Ук-
раїні (виражена в енергетичних
одиницях) становить 78—89 кал/
см-, вона зменшується в напря-
мі на Пд. Сх. у зв’язку із збіль-
шенням радіаційного індексу
сухості. Будівельний П.
л.— це наявність у межах
ландшафту територій, придат-
них для розміщення житлових,
пром. об’єктів, - шляхів тощо;
рекреаційний — здат-
ність ландшафту задовольняти
культур.-естетичні потреби лю-
дей, сприяти відпочинкові й
оздоровленню; потенціал са-
моочищення — здатність
ландшафтів перетворювати,
розкладати не властиві йому
речовини: тверді відходи, ви-
киди газів, стічні води та ін.;
потенціал біотичної ре-
генерації — можливість
ландшафту зберігати, збільшу-
вати та підтримувати різнома-
нітність біоти, відновлювати
генофонд; естетичний по-
тенціал — властивість ланд-
шафту через свої виняткові
і звичайні риси викликати в
людини почуття захоплення,
інтересу, прив’язаності; с а -
морегуляційний по-
тенціал — здатність проти-
діяти впливам, які можуть
спричинити відмову відновлю-
вальних і саморегулювальних
процесів.
ПОЧАЇВ
74
Літ.: Преображенский В. С. Ланд-
шафтні в науке и практика. М.,
1981.	П. Г. Шищенко.
ПОЧАЇВ — місто Кременецько-
го району Терноп. обл., за 25 км
від залізничної ст. Кременець.
Нас. 10,0 тис. чол. (1990).
В писемних джерелах вперше
згадується 1450, місто з 1978.
Поверхня пологохвиляста (абс.
висоти 340—360 м), на Пн. під-
вищена до 395 м. Пересічна
т-ра січня —4,5 , липня
+ 18,6 '. Опадів 600 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 34,0 га.
У місті є пам’ятка природи —
липа віком 350 років (місц.
значення). Пром. підприємства:
плодоовочевий консервно-су-
шильний з-д, ф-ки «Іква»,
«Пластик». Профес.-тех. уч-ще,
Музеї: духовної культури на
Україні, меморіальний — укр.
живописця І. Ф. Хворостецько-
го, який тут народився.
Об’єкти туризму: пам’ятка ар-
хітектури — комплекс споруд
Почаївської лаври, 16—20 ст.,
зокрема Успенський (1771 —
91) і Троїцький (1906) собори.
ПОЧАЇВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— ландшафтний заказник респ.
значення (з 1980). Розташова-
ний у Дубровицькому р-ні
Рівнен. обл. Перебуває у віданні
Висоцького лісгоспзагу. Пл.
927 га. Являє собою комплекс
Великого Почаївського озера
і Малого Почаївського озера,
а також прилеглих до них
боліт та лісів. У рослинному
покриві серед болотних угрупо-
вань переважають оліготрофні
пухівково-багново-сфагнові з
розрідженою сосною, рідше ме-
зотрофні березово-осоково-сфаг-
нові. Ліси переважно соснові
та березово-соснові. У флорі
заказника є рідкісні види:
звіробій сланкий, ситник буль-
бистий, сфагн побережний,
сфагн бурий, а також журав-
лина дрібноплодий і росичка
проміжна, занесені до Чер-
воної книги України. Має водо
регулююче значення.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте
его охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
ПОШТОВЕ — селище міського
типу Бахчисарайського р-ну
Респ-ки Крим, розташоване на
березі р. Альми (бас. Чорного
м.). Залізнич. ст. Поштова. 3,2
тис. ж. (1990). Виникло на поч.
17 ст., с-ще міськ. типу з 1960.
Для поверхні тер. селища
характерний куестовий рельєф
(див. Куеста). Пересічна т-ра
січня +0,3 , липня +21,1 .
Опадів 482 мм на рік. Метео-
станція. У П.— винозавод.
ПОЯСКІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— лісовий заказник респ. зна-
чення (з 1974; охороняється з
1926). Розташований в Олев-
ському р-ні Житомир, обл.
Перебуває у віданні Білокоро-
вицького лісгоспзагу. Пл. 113
га. Являє собою частину вели-
кого масиву дубово-соснових
лісів, розташованого на межі
Рівнен. та Житомир, областей.
Бл. 70 % площі заказника зай-
мають дубово-грабові ліси, роз-
ташовані на вирівняних ділян-
ках. На підвищеннях зростають
грабово-сосново-дубові ліси.
Знижені ділянки, розташовані
гол. чин. у пд. частині П. з., зай-
няті переважно заболоченими
дубово-сосновими лісами з під-
ліском із рододендрона жовтого
та лісовими болотами. Фраг-
ментарно зростають березово-
дубові, березово-соснові та бере-
зові ліси. У трав’яно-чагарни-
ковому покриві серед рідкіс-
них трапляється булатка чер-
вона, занесена до Червоної
книги України. На тер. заказни-
ка спостерігаються численні ви-
ходи на денну поверхню грані-
тів Українського щита. Тва-
ринний світ характерний для
Полісся: лось, козуля євро-
пейська, свиня дика, заєць,
лисиця, куниця лісова.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте
его охраньї. К., 1983.
В. І. Олещенко.
ПРАВОБЕРЕЖНА ДНІПРОВ-
СЬКА ГІДРОЛОГІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — середня частина Гід-
рологічної зони достатньої во-
дності^ що охоплює тер. Війн,
та частину Хмельн., Житомир.,
Поясківський заказник.
Виходи кристалічних порід
Київ., Черкас., Кіровогр. і
Одес. областей. Включає басей-
ни лівих приток серед, течії
Дністра, серед, частину басейну
Пд. Бугу з бас. Синюхи та
праві притоки Дніпра: Ірпінь,
Рось, Вільшанку і Тясмин.
Річкова сітка розвинута по-
мірно, найгустіша вона у зх.
частині області. Похили річок
невеликі — 0,5—2 м км, лише
для окремих річок досягають
5—6 м км (Топорець, Моло-
киш). Лісистість водозборів пе-
реважно 1 — 6 % (у басейнах
Ірпеня, Кам’янки, Рову зростає
до 10 %); заболоченість 1 —
10 %. Водність області змен-
шується із Зх. на Сх. від 2,5—
4,0 л/с • км2 (бас. Дністра)
до 1,2 — 3,0 л/с • км (басейни
Пд. Бугу і Дніпра). Осн. ча-
стина стоку припадає на весну
(40—50 % — на заході, 65 —
80 % — на Сх. території), в
літньо-осіннаи період стік ста-
новить від 20—40 % у захід-
ній, до 15 — 20 % у сх. частині;
взимку відповідно 20—25 %
і 5 —10 %. Макс. витрати фор-
муються за рахунок танення
снігу; мінімальні спостеріга-
ються влітку, на річках бас.
Дністра взимку. Льодостав з
серед, грудня до поч. березня.
Каламутність річкових вод до-
сить велика — 150—250 г/м3,
у межах Подільської височи-
ни — до 400—500 г/м3. Міне-
ралізація води 220 — 430 мг/л.
Водні ресурси області забезпе-
чують потреби нар. г-ва і ви-
користовуються для водопоста-
чання, зрошування, рибництва
тощо.	Л.	Г. Будкіна.
ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА
істор.-геогр. назва центр.
і зх. частини України (терито-
рія сучас. Київ., за винятком
Києва з околицями, Черкас.,
Кіровогр., Житомир., Війн.,
Хмельн., Рівнен. і Волин. об-
ластей), яка за Андрусівським
перемир’ям 1667 відійшла від
Росії до Польщі. За 2-м поді-
лом Польщі 1793 П. У. знову
у складі Росії. У 1920 частину
Волині і Поділля захопила
бурж.-поміщицька Польща;
1939 зх.-укр. землі увійшли до
складу УРСР. У сучас. літера-
турі термін «Правобережна
Україна» («Правобережжя»)
вживається як геогр. поняття.
ПРАЦЕЗДАТНЕ НАСЕЛЕН-
НЯ — частина населення регі-
ону, що має сукупність фі-
зичних, інтелектуальних і емо-
ційних якостей, які визначають
можливість працювати. Скла-
дається з працездатних осіб
робочого віку (жінки віком
16—54 і чоловіки віком 16—
59 років), підлітків та пенсіо-
нерів. П. н., як правило, пере-
вищує трудові ресурси. Різ-
ниця зумовлена тим, що не всі
працездатні пенсіонери і під-
літки беруть участь у трудово-
му процесі (до складу трудо-
вих ресурсів входять тільки
працюючі пенсіонери і підліт-
ки). Чисельність і питома вага
П. н. визначаються, в основ-
ному, віковим складом жителів
регіону та їхнім станом здо-
ров’я, тривалістю життя, у т. ч.
тривалістю життя у працездат-
ному віці. У сучас. умовах
частка П. н. становить бл.
60 % заг. чисельності жителів
України, в міськ. місцевості цей
показник, як правило, більший,
ніж у сільській.
Важливою характеристикою
П. н. є статево-віковий склад.
Для України у цілому спо-
стерігається інтенсивний про-
цес старіння II. н. (підвищена
питома вага осіб віком понад
45 років). В результаті довго-
тривалого відтоку сільс. молоді
в міста рівень старіння праце-
здатних жителів сіл республіки
значно вищий; особливо вира-
жений цей процес у сільс. міс-
цевості центр, і пн. областей.
Найбільша питома вага П. н. в
Києві, Дніпроп., Одес., Донец.,
Запоріз., Луган., Харків, та
Херсон, областях, Респ. Крим.
У молодших вікових групах
П. н. (прибл. до ЗО років) пере-
важають чоловіки, у старших
через підвищену смертність
чоловіків вища питома вага
жінок. П. н. України відзначає
висока освітня та професіо-
нально-кваліфікаційна підго-
товка. За останні 25 років
чисельність спеціалістів з ви-
щою і середньою спец. ОСВІТОЮ
збільшилася майже в 4 рази,
кожний четвертий працівник
75
ПРИАЗОВСЬКА
нар. г-ва має вищу і середню
спец, освіту. Найкваліфікова-
ніше П. н. сконцентроване у
великих містах, що мають ба-
гатофункціональні госп. комп-
лекси: Києві, Донецьку, Дніп-
ропетровську, Одесі, Харкові,
Львові, Запоріжжі.
С. І. Бандур, Е. М. Лібанова.
ПРЕОБРАЖЕНСЬКИИ Воло-
димир Сергійович (23.VI 1918,
с. Сапотово Курської обл.) —
рос. фізикогеограф, доктор ге-
огр. наук з 1966, професор з
1970. У 1941 закінчив Москов-
ський університет. З 1947 пра-
цює в Ін-ті географії (Рос. АН,
1966—75 — зав. відділом фіз.
географії, методології дослі-
дження геосистем; 1975—87 —
заступник директора). Дослі-
джував природні умови Забай-
калля, Кавказу, Донецького
кряжа, Кримських гір. Осн.
напрям наук, роботи — теорія
і методологія географії, теорія
ландшафтознавства. Вивчає пи-
тання тер. організації взаємо-
дії суспільства і природи, ре-
креаційної географії. Нагоро-
джений орденом Червоної Зір-
ки, двома орденами «Знак По-
шани» та двома орденами Віт-
чизц. війни 2-го ступеня.
Те.: Очерки природьі Донецкого
кряжа. М., 1959; Ландшафтньїе
иселедования. М., 1966; География
и отдьіх. М., 1971 [у співавт.];
Беседьі о современной физической
географии. М.» 1972; Основьі ланд-
шафтного анализа. М., 1988 [у
співавт.].
ПРИАЗОВСЬКА ВИСОЧИНА
— височина на Пд. Сх. Ук-
раїни, у Донец. і Запоріз. об-
ластях. На Пн. межує з При-
дніпровською низовиною, на
Пн. Сх.— з Донецькою ви-
сочиною, на Сх. і Пд.— з При-
азовською низовиною, на Зх.—
з Причорноморською низови-
ною. Пересічні висоти пн. схилу
П. в. становлять 200—300 м,
пд. 100—300 м; максималь-
на — 324 м (г. Бельмак-Моги-
ла). У геоструктурному від-
ношенні височина відповідає
Приазовська височина.
Донецька область.
В. С. Преображенський.
пд.-сх. виступу Українського
щита. Складається з гранітів,
гнейсів, мігматитів, сієнітів,
несуцільно перекритих каолі-
нами, каолінізованими пісками
та лесовидними суглинками.
З корисних копалин є каолін,
залізна руда, графіт, нефелі-
новий сієніт, буд. матеріали.
П. в. має асиметричну будову:
пн. її схил короткий, півден-
ний — видовжений. У межах
П. в. виділяють одну геомор-
фологічну підобласть: При-
азовську структурно-денудацій-
ну височину. В місцях висо-
кого залягання кристалічних
порід поширені ізольовані під-
вищення — денудаційні остан-
ці-могили (Корсак, Синя, Тем-
рюк та ін.). Поверхню П. в.
урізноманітнюють і могили-
кургани, насипані за давніх
часів людиною. Слабопохилена
(з Пн. на Пд.) денудаційна
поверхня її розчленована бал-
ками та долинами річок (Мо-
лочна, Берда, Обитічна та ін.),
які у верхів’ях глибоко (до
100—150 м) врізані в криста-
лічні породи й подекуди
набувають каньйоне подібних
форм. З сучас. рельєфоутво-
рюючих процесів переважає
ерозія; на Пн. Сх. височини
є карст. Переважають сухосте-
пові ландшафти; природній
рослинності властиві ксерофіт-
ність та петрофітність; вона
збереглась гоЛ. чин. на схило-
вих місцевостях та у межах
відділу Українського степового
заповідника — Кам’яні Могили.
В. М. Пащенко.
ПРИАЗОВСЬКА ВИСОЧЙННА
ПІВНІЧНОСТЕПОВА ФІЗИ-
КО-ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
— природна область Лівобе-
режно-Дніпровсько-Приазов-
ської північностепової фізико-
географічної провінції. Охоп-
лює Приазовську височину, в
межах Запоріз. і Донец. обла-
стей. Геоструктурно відповідає
Приазовському виступу Укра-
їнського щита. Характеризу-
ється пологохвилястим рель-
єфом з денудаційними остан-
цями кристалічних порід, гли-
боким (до 80 м) ерозійним
розчленуванням, поширенням
чорноземів звичайних карбо-
натних малогумусних, сформо-
ваних під різнотравно-злако-
вою рослинністю, майже повні-
стю розораних. Ландшафтну
структуру області утворюють
місцевості: останцево-приводо-
дільні, де розвинуті скельні
останці з кам’янолюбною рос-
линністю та кам’янисті рів-
нини на щебенюватих чорно-
земовидних грунтах; приво-
додільні хвилясті; яружно-бал-
кові (становлять до 40 % пло-
щі) з чорноземами звичайними
карбонатними і сухолюбною
рослинністю на схилах, по-
декуди — з байраками; еро-
зійно-схилові (придолинні); те-
расно-річкові (трапляються по
окраїнах області) та заплавні.
Переважає с.-г. природокори-
стування. У межах області
розташовані: відділ Україн-
ського степового заповідника —
Кам’яні Могили, Великоана-
дольський заказник і пам’ятка
природи Стильське відслонення
(обидва — респ. значення).
В. М. Пащенко.
ПРИАЗОВСЬКА ГІДРОЛО-
ГІЧНА ОБЛАСТЬ — пд.-сх.
частина Гідрологічної зони не-
достатньої водності. Охоплює
частину тер. Запоріз. і Донец.
областей. Включає невеликі річ-
ки бас. Азовського моря (Мо-
лочну, Обитічну, Берду, Каль-
міус у серед, та ниж. течії),
верхів’я приток Вовчої. Річкова
сітка розвинута помірно; по-
хили річок змінюються від
2 до 6 м/км. Лісистість во-
дозборів дуже мала (0,2—
0,4 %), в окремих басейнах
лісів немає. Водність річок змі-
нюється від 0,5 —1,0 л/с • км'
у зх. частині до 1,5—2,5
л/с • км* на Сх. області. Осн.
частина стоку ^50—70 %) при-
падає на весну; 25—ЗО % (за
рахунок значного підземного
живлення та окремих злив) —
на літо, 5—8 % — на зиму.
Влітку деякі річки пересиха-
ють. Льодостав триває з серед,
грудня, до поч. березня, про-
тягом зими нестійкий. Кала-
мутність річкових вод понад
500 г/м3 (у бас. Берди понад
1 тис. г/м3); м.інералізація —
590—920 мг л. Водні ресурси
П. г. о. використовують для во-
допостачання і зрошування,
але вони не повністю забезпечу-
ють потреби нар. господарства.
Л. Г. Будкіна.
ПРИАЗОВСЬКА ЗРОШУ-
ВАЛЬНА СИСТЕМА — меліо-
ративна система у Якимів-
ському, Мелітопольському і
Приазовському р-нах Запор,
обл. Буд-во почато 1982. Заг.
площа зрошування в зоні си-
стеми 96,8 тис. га, на 1.1 1990
введена в експлуатацію на пл.
29,1 тис. га. Поверхня масиву
зрошуваних земель переважно
рівнинна з похилом до Азов-
ського м. (різниця відміток —
від 60 до 10 м). Грунти темно-
каштанові незасолені, корозій-
но активні. Геол. розріз у
верхній частині складений ле-
совими суглинками потужніс-
тю 5—6 м (просадка суглин-
ків — 5 —15 см). Глибина заля-
гання грунтових вод від 20—
25 м до.1 — 5 м (у р.чкових доли-
нах і балках). Мінералізація
вод 15 — 1 г л і менше. Дже-
релом живлення є канал Р-9 Ка-
ховської зрошувальної системи,
з якого гол. насосна станція
П. з. с. (продуктивність 49,85
м3/с) подає воду у магістраль-
ний канал системи (довж. 50,8
км), звідки вона надходить до
розподілювачів і за допомогою
насосних станцій підкачки —
у закриту міжгосп. і внутріш-
ньогосп. мережі. На П. з. с.
здійснюють природоохоронні
заходи: магістральний канал і
розподілювачі виконують з про-
тифільтраційним облицьовуван-
ням, для міжгосп. мережі за-
стосовують металеві й азбесто-
цементні труби, вздовж каналів
створюють лісосмуги, на пл.
1,0 тис. га за допомогою гори-
зонтального дренажу підтри-
мують оптимальний водно-со-
льовий режим грунту. Всі тех-
нол. процеси розподілу води
в системі автоматизовано. На
зрошуваних землях вирощу-
ють зернові, овочеві та кормові
культури, розвинуте садівни-
цтво. Іл., карта с. 76.
В, Д. Дцпляк.
ПРИАЗОВСЬКА НИЗОВИ-
НА — пологохвиляста низо-
вина на Пд. Сх. України, в
межах Донец. і Запоріз. обла-
стей. На Зх. (у пониззі р. Ло-
зуватки, бас. Азовського м.)
межує з Причорноморською
низовиною, на Пн. — з Приазов-
ською височиною, на Пн. Сх.—
з відрогами Донецької височи-
ни, на Пд. уступом (завширшки
ПРИАЗОВСЬКА
76
Приазовська низовина.
від 10 до 50 м) обривається
до Азовського м. Ширина П. н.
коливається від 20 до 100 км.
Переважає плоский або слабо-
хвилястий рельєф. Пересічні
вис. 70—80 м, макс.— до 120 м.
У геоструктурному відношенні
П. н. відповідає пд.-сх. схилу
Приазовського виступу Укра-
їнського щита. Складається з
кристалічних порід (гранітів,
гнейсів, мігматитів, сієнітів),
перекритих вапняками, піща-
но-глинистими відкладами та
лесами. Осн. особливості по-
верхні низовини визначаються
помірним за глиб, і густотою
ерозійним розчленуванням та
складом рельєфоутв. порід (гол.
чин. вапняки, суглинки) і
впливам неотектоніки (опус-
кання узбережжя Азовсько-
го м.). П. н. розчленовують
субмеридіональні долини річок
(глиб, до 80 м), балки та яри.
Подекуди трапляються групи
насипних могил заввишки до
10 м. По П. н. протікають
річки Обитічна та Берда.
З сучас. рельєфоутворюючих
процесів, що впливають на змі-
ни форм поверхні П. н., пере-
важають ерозія, абразія, зсуви.
а також прибережні акумуля-
0
Краснопог.мнське
вдсх
тивні, внаслідок яких утвори-
лися коси (Крива, Білосарай-
ська, Бердянська та Обитічна).
Є вапняковий карст. Доміну-
ють сухостепові ландшафти.
Природна рослинність зберег-
лась у Хомутівському Степу —
відділі Українського степового
заповідника.
В. М. Пащенко.
ПРИАЗОВСЬКА НИЗОВИННА
ШВНІЧНОСТЕПОВА ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ —
приморська природна область
Лівобережно-Дніпровської! ри-
Приазовська зрошувальна
система. Розподільний канал.
азовської північностепової фі-
зико-географічної провінції.
Розташована на крайньому Пд.
Сх. Запоріз., півдні Донец. і
частково Луганської областей.
У геоструктурному відношен-
ні відповідає пд.-сх. крилу
Приазовського виступу Укра-
їнського щита. Характери-
зується вапняковою основою
природно-територіальних ком-
плексів, пологим нахилом їх-
ньої поверхні на Пд., середньою
розчленованістю, плоскими при-
вододільними урочищами й
заболоченими заплавами. Ланд-
шафтну структуру області
складають такі місцевості: при-
вододільні (переважають за
площею) з розораними чорно-
земами звичайними міцеляр-
ними, що сформувалися на
лесах під різнотравно-типча-
ково-ковиловою рослинністю;
ерозійно-балкові; придолинно-
схилові з бідними змитими
грунтами й ксерофільною рос-
линністю; терасно-річкові роз-
орані, добре розвинуті в по-
низзях долин річок Берди,
Нальчика й Кальміусу’, за-
плавні; давніх морських те-
рас; сучасних морських рівнин
(складаються з урочищ пі-
щано-черепашкових і лиман-
них солончаків, з галофітами)',
абразійно-яружно-зсувні. Пе-
реважає с.-г. природокористу-
вання. У межах області — від-
діл У країнського степового за-
повідника Хомутівський Степ
Старомлиніоське «дсх.
і заказник респ. значення Бі-
лосарайська Коса.
В. М. Пащенко.
ПРИАЗОВСЬКА СТРУКТУР-
НО-ДЕНУДАЦІЙНА ВИСОЧИ-
НА — геоморфологічна нідоб-
ласть Придніпровсько-Приазов-
ської області цокольних пла-
стово-денудаційних височин та
пластово-акумулятивних під-
вищених рівнин, у межах До-
нец. і Запоріз. областей. У рель-
єфі відповідає Приазовській
височині. Абс. висоти знижу-
ються з 200—300 м на Пн.
до 100 м на Пд. Макс. від-
мітка — 324 м (г. Бельмак-
Могила). П. с.-д. в.— прямий
успадкований тип морфострук-
тури, що відображує у блоково-
східчастому рельєфі складну
будову Приазовського текто-
нічного блоку Українського
щита, зумовлену нерівномір-
ними рухами по тектонічних
розломах. Магматичні й мета-
морфічні породи, які складають
щит, з пізнього протерозою
розмивалися, утворився пе-
неплен, вкритий корою ви-
вітрювання, що залягає в а
схилах височини. Юрсько-крей-
довий пенеплен зберігся у по-
хованому стані. Мор. трансгре-
сії мезо-кайнозою, що вкрива-
ли майже всю площу, за ви-
нятком підвищених ділянок,
утворили на структурно-дену-
даційній поверхні абразійно-
акумулятивні рівнини. Спо-
стерігаються релікти неогено-
вого рельєфу, зокрема, па ви-
сотах 200—250 м, де міоценова
прибережно-мор. рівнина пере-
ходить в озерно-алювіальну, а
далі — в денудаційну. Антро-
погеновий лесовий покрив по-
тужністю 1 — 25 м надає рель-
єфу згладженого вигляду. По-
верхня височини хвиляста,
зрідка горбиста, розчленована
долинами річок, балками та
яружною сіткою, врізаною в
кристалічні породи. Густота
розчленування 0,6 — 0,8 км
км . Породи кристалічного фун-
даменту майже всюди виходять
на поверхню, утворюючи своє-
рідну морфоскульптуру — пас-
ма, куполи, останці з віднос-
ними висотами 25 —100 м
(Бельмак Могила, Синя тощо).
Найіптенсивнішими сучас. про
цесами на рівнині є яружна
ерозія, на схилах — змивання
та нагромадження осадків біля
підніжжя. Антропогенне по-
ходження мають насипні фор-
ми рельєфу — кургани («мо-
гили»).	Е. Т. Палієнко.
ПРИАЗОВСЬКЕ (до 1935 —
Покровка Друга) — селище мі-
ського типу Запоріз. обл., рай-
центр. Розташоване за 26 км
від залізнич. вузла Мелітополь.
7,5 тис. ж. (1990). Виникло
1860 на місці аулу Шуют-
77
ПРИАЗОВСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКА
Джурет, з 1862 — Покровка
Друга, з 1935 має сучас. назву,
с-ще міськ. типу з 1957. Пере-
січна т-ра січня —3,7 , липня
+23,1 '. Опадів 375 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 94,2 га.
У П.— лісовий Демузгласький
заказник місц. значення. Хліб-
ний, сироробний, комбікормо-
вий з-ди; міжгосп. підприєм-
ство по вироби, продуктів пта-
хівництва.
ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОН (у
1923 — 35 — Покровський ра-
йон) — у пд. частині Запоріз.
обл. Утворений 1923. Пл. 1,9
тис. км2. Нас. 34,3 тис. чол., у
10,8 тис.
с-ща міськ.
(райцентр),
52
т. ч. міського —
(1990). У районі —
типу Приазовське
Нововасилївка та
населені пункти.
сільс.
Надеждине
ж
е
%
ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОН
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Рсзівка
О
*
0
Но Костянтинівна
унаївка
100
50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Ттепанівка Перша
Юшанли,
о
Домузла (бас.
Пл. лісонаса-
р. на Пд.
9
зо
Чкалове
Миронівка
9
Дмитрівна
Приазовське
Гі ривка
Іівнинськеї
е >ргі чка
Нововасилівка
Володимирівна
Боті сее 5»
0
Шевченка
\ Федорі вка
* І
•ірлександрівки


заказник
Молочний
Лиман
омивається
Азовським м., на Пд.-Зх.— Мо-
лочним лиманом. Лежить у ме-
жах Причорноморської низо-
вини, на Пн. Сх.— у межах
зх. схилів Приазовської висо-
чини. Поверхня — плоска та
пологохвиляста лесова рівни-
на, розчленована долинами рі-
чок та балками. На узбе-
режжі Азовського м. та Молоч-
ного лиману — абразійні фор-
ми рельєфу (див. Абразія),
трапляються зсуви. Є поклади
піску, джерела мін. вод по-
близу сіл Бабанівки, Ботієвого,
Приморського Посаду. Пн.-сх.
частина П. р. розташована
у Причорноморській середньо-
степовій фізико-географічній
провінції, південно-західна —
у Причорноморсько-Приазов-
ській сухостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня — 4 , липня +23 .
від 350 мм на рік на
до 429 мм на Пн. Сх.
кількість їх випадає
Період з т-рою понад
Опадів
Пд. Зх.
Макс.
влітку.
4-10° становить 178 днів. Ви-
сота снігового покриву 13 см.
Метеостанція (Ботієве). Район
належить до дуже посушливої,
помірно жаркої агрокліматич.
зони з м’якою зимою. На Пн.
Сх. переважають чорноземи
південні малогумусні (40,6 %
площі району), на Пд. Зх.—
каштанові солонцюваті грунти
(30,1 %),
солончаки. Осн. річки — Кор-
поширені солонці,
Нов паськеч
Ганно Опанлинка
Миколаївка"
Ганнівк
о
Воскресенка
£
Богданівно



сак,
Азовського м.).
джень 1,2 тис. га (біла акація,
ясен, берест), полезахисних лі-
сосмуг — 4,5 тис. га. Природна
рослинність збереглася на схи-
лах балок та на узбережжі.
У районі — частина гідролог,
заказника респ. значення Мо-
лочний Лиман, 4 заказники та
2 пам’ятки природи місц. зна-
чення.
Найбільші підприємства: прод.
товарів (Нововасилівка), ком-
бікормовий, сироробний (При-
азовське) з-ди. С. г. спеціалі-
зується на рослинництві зер-
нового та тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, куку-
рудза, соняшник. Садівництво,
овочівництво. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, птахівни-
цтво, вівчарство. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 161,9, у т. ч.
орні землі — 140,0, пасови-
ща і сіножаті — 20,2. У ра-
йоні — 27 колгоспів, а також
5 радгоспів, міжгосп. підпри-
ємство по вироби, продуктів
птахівництва (Приазовське).
Автомоб. шляхів 417,6 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
386,6 км. На узбережжі Азов-
ського м.— численні бази від-
починку та піонерські табори.
У Нововасилівці — музей бо-
йової і трудової слави.
В. Д. Войлоиі ников,
Ю. І. Глущенко.
ПРИ АЗОВСЬКІЇ Й	РЕКРЕА-
ЦІЙНИЙ РАЙОН — частина
Азово-Чорноморського рекреа-
ційного регіону, в межах До-
нец., Запоріз. і Херсон, обла-
стей. Сюди належать курорти
Маріуполь, Бердянськ, Кири-
лівка та ряд курортних місце-
востей. Розташований у межах
Причорноморської низовини та
Приазовської височини. При-
родні рекреаційні ресурси ра-
йону : помірно континенталь-
ний клімат, тепле море, широкі
піщані пляжі, лік. грязі та мін.
води. Зима малосніжна, м’яка
(пересічна т-ра січня до —5°),
літо сухе, жарке (пересічна т-ра
липня +23, +24 ). Опадів
300—350 мм на рік. Трива-
лість сонячного сяйва 2300—
2500 год на рік. У теплий пе-
ріод року часто бувають бризи.
Поширені лимани (Утлюцький
лиман, Молочний лиман та
ін.), мілководні затоки (Оби-
тічна затока, Бердянська за-
тока, Сиваш та ін.), солоні озе-
ра (Красне озеро, Генічеське
озеро, Велике), вздовж узбе-
режжя — піщані коси та ост-
рови. Осн. річки: Молочна,
Обитічна, Великий Утлюк і
Малий Утлюк. Мор. вода біля
узбережжя Азовського м. на-
грівається . до +22, +24', у
лиманах — до +30°. Трива-
лість купального сезону — по-
над 3 — 3,5 місяці. Запаси му-
листих сульфідних грязей зо-
середжені в примор. лиманах,
солоних озерах і затоках. Пе-
реважають мін. води малої
мінералізації (гідрокарбонат-
но-сульфатно-хлоридні, суль-
фатно-хлоридні магнієво-каль-
цієво-натрієві, кальцієво-нат-
рієві, гідрокарбонатно-хлоридні
та хлоридно-гідрокарбонатні
натрієві); їх використовують
як столові напої. Хлоридні
натрієві води середньої і ви-
сокої мінералізації відомі в
Бердянську та Кирилівці, тер-
мальні (+40 ) бромні хлоридні
натрієві води високої мінера-
лізації (25—27 г/л)—у ра-
йоні м. Генічеська. Район роз-
ташований у степовій фізико-
географічній зоні. Рекреаційні
ресурси П. р. р. використову-
ють з кін. 19 ст. Функціонує
14 санаторіїв (бл. 7500 місць),
будинки відпочинку, пансіо-
нати, піонерські табори. Заг.
чисельність організованих ре-
креантів перевищує 200 тис.
чол. за рік. Рекреаційні ре-
сурси району ефективні при
лікуванні захворювань опірно-
рухового апарату, периферич-
ної нервової та серцево-судин-
ної систем, органів травлення
і гінекологічних захворювань.
Осн. види туризму — водний та
пішохідний. Значні туристські
центри Бердянськ і Маріуполь.
Г. О. Горчакова, І. М. Койнов.
ПРИАЗОВСЬКИИ ТЕКТОНІЧ-
НИЙ БЛОК — геологічна
структура на крайньому Пд.
Сх. Українського щита, у ме-
жах Дніпроп., Запоріз. і Донец.
областей. Пл. майже 25 тис.
км'. Із Зх. обмежений гли-
бинним розломом (Оріхово-
Павлоградською тектонічною
зоною), на Пн. Сх. занурюється
під відклади Донецького про-
гину, на Пд. Сх.— Причорно-
морської групи прогинів. У геол.
будові блоку беруть участь
глибинні гірські породи кри-
сталічного фундаменту. У
структурі фундаменту доміну-
ють антиклінорії, що складені
гранітоїдами. Вони розділені
смугами метаморфічних порід
архейської зх.-приазовської се-
рії (гнейси, амфіболіти, чарно-
кіоїди) та нижньопротерозой-
ської центрально-приазовської
серії (гнейси, кварцити, мар-
мури). Біля зх. межі блоку ви-
явлено найдавніші на Сх.-
Європейській платформі по-
роди віком бл. 3,7 млрд. років.
П. т. б. сформувався в основно-
му в археї, значно перебудо-
ваний у ранньому протерозої,
його межі остаточно визначи-
лися у кайнозої. Починаючи
з пізнього протерозою П. т. б.
став зоною переважних під-
нять та розмиву, тому докемб-
рійські породи кристалічного
фундаменту виходять на денну
поверхню або залягають по-
близу неї. Поверхня фунда-
менту являє собою чергування
виступів і западин, у яких
збереглися, особливо на Зх.
блоку, мор. відклади крейдо-
вого, палеогенового й неогено-
вого віку. У рельєфі відповідає
Приазовській височині та її
пн.-зх. і пд.-сх. схилам. Ха-
рактерні елементи рельєфу
ерозійні останці, що склада-
ються зі стійких до вивітрю-
вання порід (могили). Берег
моря та долини річок значною
мірою наслідують зони розло-
мів. У межах П. т. б. експлуа
; тують родовища каолінів і вог-
нетривких глин, марганцевих
руд та буд. матеріалів. Роз-
відані родовища графіту, за-
л і зистих кварцитів, апатиту,
пегматитів. Є. Б. Глеваський.
ПРИ АЗОВСЬКО ЧОРНОМОР-
СЬКА СТЕПОВА ГЕОБОТА-
НІЧНА ПІДПРОВЇНЦ1Я —
частина Причорноморської
ПРИБЕРЕЖНА
78
(Понтичної) степової геобота-
нічної провінції, в межах Одес.,
Херсон., Микол., Кіровогр.,
Дніпроп., Харків., Запоріз., До-
нец., Луган. обл. і Респ-ки Крим.
Охоплює степову зону Укра-
їни від пониззя Дунаю на Зх.
до Сіверського Дінця на Сх.,
а також рівнинну частинV
Кримського півострова. В оро-
графічному відношенні підпро-
вінція лежить у межах При-
чорноморської та Придніпров-
ської низовин, Центрально-
молдавської, Придніпровської,
Приазовської і Донецької висо-
чин. Пн. частину підпровінції
займає смуга різнотравно-тип-
чаково-ковилових степів, поши-
рених на плакорах з чорно-
земами звичайними на лесових
відкладах. У складі рослинного
покриву цих степів домінують
ковила волосиста, ковила Лес-
сінга, стоколос прибережний,
а також типчак. Подекуди
трапляються невеликі байраки
та заплавні ліси, на борових
терасах — соснові. Ці степи в
межах республіки повністю
розорані, вони збереглися лише
на невеликих площах у від-
ділах Українського степового
заповідника — Хомутівському
Степу і Кам’яних Могилах.
У цій смузі виділяють 6 геобот.
округів — Молдавський, Ши-
ряєво-Вознесенський, Бузько-
Дніпровський, Павлоградський,
Маріупольський і Донецький
(див. окремі статті). Для смуги
типчаково-ковилових степів,
розташованої в центр, частині
підпровінції зони, найхарак-
тернішою є ковила українська.
Ці степи в минулому форму-
валися на плакорних ділянках
з чорноземами південними на
лесових породах, а також з
темно-каштановими залишко-
во-солонцюватими грунтами.
Природна рослинність тут збе-
реглася лише в заповіднику
Асканія-Нова. У цій смузі ви-
діляють 8 геобот. округів: Із-
маїльсько-Біл город-Дністров-
ський, Овідіопольсько-Баштан-
сько-Апостолівський, Одесько-
Херсонський, Цюрупинсько-
Скадовський, Каховсько-Моло-
чансько-Бердянський, Чаплин-
сько-Якимівсько-Приазовський,
Кримський та Керченський
(див. окремі статті). Вузькою
смугою навколо зат. Сиваш
простягаються полиново-злако-
ві степи, поширені на плакорах.
У їхньому складі домінують
ковила волосиста, ковила Лес-
сінга, типчак, житняк гребін-
частий за участю у травостої
ксерофітів (віниччя сланке, по-
лин австрійський, полин крим
ський та камфоросма монпе-
лійська). Ця смуга включає
Присиваський геоботанічний
округ.	В. С. Ткаченко.
ПРИБЕРЕЖНА СМУГА — те
риторія суворого обмеження
госп. діяльності людини, ви-
ділена в установленому поряд-
ку у межах водоохоронної
зони. Встановлюють на обох
берегах річки вздовж урізу води
(під час межені) завширшки:
для річок довж. понад 100
км — до 100 м, 50—100 км —
до 50 м, довж. до 50 км —
не менше 20 м. Вздовж берегів
водойм ширину П. с. установ-
люють не менше 20 м від
рівня води, що відповідає нор-
мальному підпертому рівню
водойм. У межах П. с. заборо-
нено: регулярне розорювання
земель, застосування отруто-
хімікатів, випасання худоби
і організація літніх таборів
для неї, буд-во виробничих і
житл. об’єктів, баз відпочинку,
палаткових містечок, стоянок
автомобілів тощо, здійснення
руслорегулюючих робіт без за-
твердженого проекту, влашту-
вання звалищ сміття, відходів
вироби, та ін., замивання без
відповідних проектів заплавних
озер і старорічищ, виконання
ні. робіт, що впливають на стан
водних об’єктів. Підтримування
П. с. у належному стані і до-
держання режиму використан-
ня їхніх територій покладено
на керівників г-в, орг-цій і під-
приємств, а також на грома-
дян, у користуванні яких пе-
ребувають земельні угіддя, роз-
ташовані у межах П. с. і водо-
охоронних зон. В. В. Сіренко.
ПРИБІЙ — деформація мор-
ської чи озерної хвилі безпо-
середньо біля берега. Супрово-
диться різким збільшенням
крутизни переднього схилу
хвиль, гребені яких перекида-
ються на берег і піняться. П.
буває різний залежно від типу
берегів. Біля пологого берега
П. утворює ряд хвиль, що роз-
міщуються паралельно берега;
гребені розбиваються і накочу-
ються на його схил. Біля стрім-
кого берега утворює підкид,
внаслідок якого хвилі при ударі
об берег розсипаються; висота
підкиду досягає 70-кратної ви-
соти хвиль. П. спричинює руй-
нування абразійних берегів мо-
рів, озер та водосховищ (див.
Абразія), а також сприяє утво-
ренню пляжу. В Україні П.
спостерігається уздовж берегів
Чорного і Азовського морів,
великих водосховищ (Кремен-
чуцького, Каховського, Київ
ського) та озер. В. О. Іванов.
ПРИБІЙНИЙ, Кара-Мрун —
мис на Тарханкутському п-ві,
між Каркінітською затокою і
Караджинською бухтою Чорно-
го м.; крайня зх. точка Крим-
ського п-ова. Складається з вап-
няків. Скелястий берег є завер-
шенням увалу, який простяга-
ється з Пн. Сх. (див. Тархан-
кутська структурно-денудацій-
на рівнина). Вкритий ковилово-
типчаковою рослинністю, у бал-
ках — чагарникові зарості. На
пн. зсувному узбережжі —
ландшафтний заказник Джан-
гуль.	О. В. Єна.
ПРИВІЛЛЯ (до 1938 — При-
вольне) — місто Луганської
обл., підпорядковане Лисичан-
ській міськраді. Розташоване
на правому березі р. Сіверсько-
го Дінця, за 10 км від залізнич.
ст. Рубіжне. 11,6 тис. ж. (1990).
Засн. 1753, місто з 1963. По-
верхня хвиляста, погорбована,
розчленована ярами і балками.
Пересічна т-ра січня —6,6 ,
липня +21,8°. Опадів 494 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
92,3 га. В місті — 2 кам.-вуг.
шахти. Гірниче профес.-тех.
училище.
ИРИВОДОДІЛЬНІ (ВНУТРІШ-
НІ) ГОРГАНИ — група серед-
ньовисоких гірських хребтів у
зовн. смузі Карпат Україн-
ських, на межі Закарп. та
Івано-Фр. областей. Переважні
вис. 1300—1500 м, макси-
мальна — 1788 м. У пн.-зх.
частині П. Г.— масивні хребти
Канч, Пишконя, Стримба, Пе-
редня та ін. (вершини: гори
Попадя, Негровець— 1707 м,
Стримба, Ясновець — 1600 м)
розчленовані долинами рік
Ріки, Тереблі, Тересви та їх-
німи притоками; у пд.-схід-
ній — хр. Братківський (вер-
шини: гори Братківська —
1788 м, Грофа, Чорна Клева),
розчленований верхів’ями рі-
чок Чорної Тиси та Бистриці-
Надвірнянської. Для П. Г.
характерне значне вертикальне
розчленування, круті схили,
глибокі поперечні долини, гост-
рі форми гребенів і вершин,
кам. розсипища. Складаються
Придеснянська рівнина.
гол. чин. з пісковиків. Схили до
ьис. 1350 м вкриті переважно
ялиновими та буково-ялино-
вими лісами, вище — чагарни-
кове криволісся з гірської
сосни, мохово-лишайникові пу-
стища, трапляються невеликі
ділянки гірських лук. У П. Г.—
Брадульський заказник. У 1989
створено природний національ-
ний парк Синевир. Район ту-
ризму.	Я. С. Кравчук.
ПРИВОРОТ — заплавне озеро
у Вишгородському р-ні Київ,
обл., на лівому березі Десни
(бас. Дніпра), за 2 км від с. Пір-
нового. Довж. понад 1,5 км,
шир. 0,5 км, пл. 80 га, глиб,
до 5 м. Улоговина комопо-
дібної форми. Пн. береги під-
вищені, південні — низькі, забо-
лочені. Живлення мішане, має
водообмін з Десною через про-
току. Т-ра води влітку +18,
+18,5е на глиб. 0,5 м від по-
верхні, +9, +9,5° — на глиб.
0,5 м від дна. Взимку замер-
зає. Прозорість води 1,2 м.
Дно вкрите піщано-мулистими
відкладами. Водяться окунь,
щука, карась, плітка, красно-
пірка. В прибережних заро-
стях — масове гніздування оче-
ретянок, качок, вівсянки оче-
ретяної, крячків. Рибальство,
мисливство. І. В. Марисова.
ПРИГОРЙНСЬКА РІВНЙ
НА — низовинна рівнина у
центр, частині Поліської низо-
вини, в басейні р. Горині, у
межах Рівнен. обл. Абс. висота
150—200 м. Рельєф сформова-
ний на плейстоценових від-
кладах, змінюється з Пн. на
Пд.: плоский алювіальної ни-
зовини, горбистий моренних
пасом, хвилястий денудаційно-
акумулятивної рівнини. П. р.
дуже заболочена, особливо в пн.
частині. Найбільші болотні ма-
сиви пл. 10—20 тис. га — Пе-
реброди, Морочне, Сира По-
гоня. Річкова сітка розгалу-
79
ПРИДНІПРОВСЬКА
жена, похцл русел незначний,
заплави заболочені. Характер-
ні мішанолісові і заплавні
типи ландшафтів. Переважа-
ють малопродуктивні перезво-
ложені грунти. Сіножаті ста-
новлять 15—25 % площі, стіль-
ки ж — орні землі (у пн. ча-
стині — 5—6 %). Проведено ве-
ликомасштабні осушувальні
заходи. У межах П. р. роз-
ташовані заказники: Почаїв-
ський, Перебродівський, Діб-
рівський, Острівський, Сира
Погоня (див. окремі статті).
И. М. Свинко.
ПРИДЕСНЯНСЬКА РІВНИ-
НА — частина Придніпров-
ської низовини на лівобережжі
р. Десни, в межах Черніг. і
Київ. обл. Вис. до 110—145 м.
У поверхні П. р. простежу-
ється заплава та дві надза-
плавні тераси Десни. Рельєф
рівнини ускладнюють прирус-
лові вали, дюни та кучугури.
Подекуди трапляються мілкі
озера. Є торфові родовища
(Закутнє, Остерське). Ланд-
шафтну структуру П. р. ви-
значають місцевості: терасні
з дерново-слабопідзолистими
грунтами й боровими лісами та
заплавні лучно-болотні з луч-
ними солонцюватими і осоло-
ділими грунтами. Заплавні лу-
ки використовують як пасови-
ща. У межах рівнини — Со-
синський заказник.
ПРИДНІПРОВСЬКА ВИСОЧИ-
НА — височина на Правобе-
режжі Дніпра, в межах Жито-
мир., Війн., Київ., Черкас.,
Кіровогр. і Дніпроп. областей.
З Пн. обмежена Поліською
низовиною, з Пд.— Причорно-
морською низовиною, із Сх.—
Придніпровською низовиною, з
Зх.— Волинською та Поділь-
ською височинами. Пересічні
висоти змінюються від 150—
170 м (на Пд.) до 220—240 м
(на Пн.), максимальна — 323 м.
У геоструктурному відношенні
відповідає Українському щиту.
Серед гірських порід докемб-
рійської платформи фундамен-
ту, що подекуди виходять на
земну поверхню, переважають
граніти, гнейси, магматити,
кварцити. Докембрійські по-
роди щита вкриті піщано-
глинистими відкладами потуж-
ністю від кількох до 200 м
переважно палеогенового, нео-
генового та антропогенового
віку, а в зниженнях щита —
мезозойського віку (юрського
та крейдового). Значна роль
у формуванні сучас. рельєфу
належить лесовому покриву.
З корисних копалин є залізні
(Криворізький залізорудний ба-
сейн), марганцеві (Нікополь-
ський марганцевий басейн) ру-
ди, граніт, лабрадорити, гра-
фіт, буре вугілля, каолін, буд.
Придніпровська височина.
матеріали тощо. Поверхня П. в.
плоска, хвиляста, подекуди по-
горбована, зокрема на Сх., має
похил у пд.-сх. напрямі. У
межах П. в. виділяють такі
геомор фол огіч ні під об ласті:
Пн.-Придніпровську моренно-
водно-льодовикову та терасну
рівнину, Зх.-Придніпровську
денудаційну височину та Цент-
ральнопридніпровську дену-
даційну височину. Межиріччя
П. в. розчленовані слабо, часто
плоскі. Власне височина роз-
членована досить глибокими
(до 80—90 м), подекуди кань-
йоноподібними долинами рі-
чок — численних приток Дніп-
ра та Південного Бугу, а також
ярами і балками. Особливо
густа яружно-балкова сітка
вздовж правого берега Дніпра,
де розвинуті яри глиб, до 100 м
(Костянецький — біля м. Ка-
нева). Серед реліктових форм
Придніпровська низовина.
рельєфу — крайові льодовикові
дислокації (Канівські гори,
Мошногірський кряж), кінце-
воморенні пасма, відторженці,
прохідні водно-льодовикові до-
лини. Серед антропогенних
процесів — ерозія грунтів, під-
мивання берегів, штучне зсу-
вання, утворення кар’єрів, на-
сипів тощо. На Пн. височини
поширені лісостепові, на Пд.—
степові ландшафти: розчлено-
вані лесові рівнини з чорно-
земами глибокими мало- та
середньо- й малогумусними та
опідзоленими, грабовими та
дубовими лісами, розчленовані
лесові височини з сірими лі-
совими та темно-сірими опід •
золеними грунтами, грабовими
лісами, лесові розчленовані рів
нини та їхні схили з чорно-
земами звичайними малогу-
мусними.
В межах височини здійснюють
протиерозійні заходи, берего-
укріплення, рекультивацію гір-
ничо-промислових розробок. На
П. в.— Канівський заповідник.
Територія П. в.— одна з най-
більш освоєних на Україні.
Е. Т. Паліенко.
ПРИДНІПРОВСЬКА НИЗО-
ВИНА — низовина на Лівобе-
режжі Дніпра, в межах Чер-
ніг., Сум., Полт. та частково
Київ., Черкас., Дніпроп. і Хар-
ків. областей. Зі Сх. обмежена
відрогами Середньо російської
височини, на Пд. межує з
Донецькою височиною, При-
азовською височиною і Причор-
номорською низовиною, на Пд.
Зх. по крутому правому берегу
долини Дніпра — з Придніп-
ровською височиною. Пересічні
висоти 50—170 м, максималь-
на — 236 м. Відносні вис.
змінюються від 20 м на Пн.
до 60 м на Пд. Характери-
зується слабким розчленуван-
ням, плоскими вододілами та
широкими річковими долина-
ми з комплексами антропоге-
нових та неогенових терас,
завдяки яким низовина має
східчасту будову поверхні. П. н.
геоструктурно відповідає Дні-
провсько-Донецькій западині.
В межах П. н. виділяють дві
геоморфологічні підобласті:
Придніпровську терасну рів-
нину та Полтавську терасну
рівнину. У рельєфі П. н. вира-
жені розломи, які звичайно
підкреслені річковими доли-
нами і балками. Неотектонічні
рухи сприяли утворенню неве-
ликих підвищень — горбів, со-
ляних куполів (Роменські ку-
поли, г. Золотуха, Хоцький
горб, Висачківський горб та
ін.). Поверхня низовини скла-
дена піщано-глинистими та ле-
совими відкладами. Родовища
нафти і газу (Дніпровсько-Доне-
цька нафтогазоносна область)
та кам. солі, буд. матеріалів.
Головні ріки — Дніпро з при-
токами : Десною, Сулою, Пслом,
Ворсклою, О ріллю та Самарою.
Створено каскад водосховищ
ПРИДНІПРОВСЬКА
80
(Київське, Канівське, Кремен-
чуцьке, Дніпродзержинське та
ін.). Серед форм та типів рель-
єфу переважають водно-ерозій-
ні, водно-акумулятивні, дав-
ньольодовикові та флювіогляці-
альні, карстові, суфозійні, гра-
вітаційні, еолові. Поширені
річкові тераси, яри, балки,
зсуви, шишаки, кучугури, поди,
блюдця степові, лійки карстові,
понори, прохідні долини, гля-
ціодислокації (Пивиха, Калит-
ва, Мотринські горби). На
П. н. розвинуті мішанолісові
(поліські), лісостепові і частко-
во степові ландшафти. П. н. від-
значається високим ступенем
розораності, значним підтоп-
ленням з боку водосховищ.
Важливий с.-г. район.
Е. Т. Палієнко.
ПРИДНІПРОВСЬКА ОБ-
ЛАСТЬ ПЛАСТОВО-АКУМУ-
ЛЯТИВНИХ НИЗОВИННИХ
РІВНИН — геоморфологічна
область полігенної Руської рів-
нини, на Лівобережжі Дніпра
і частково Дніпровсько-Дон-
ському вододілі та в бас. Сі-
верського Дінця. Охоплює Чер-
ніг., Полтав., більшу частину
Харків, і Сумської, лівобереж-
ну тер. Київ, і Черкас, обла-
стей. До її складу входять під-
області: Чернігівська моренно-
зандрова рівнина, Придніпров-
ська терасна рівнина. Полтав-
ська терасна рівнина. Орогра-
фічно відповідає Придніпров-
ській низовині.
В геоструктурному відношенні
відповідає переважно Дніпров-
сько-Донецькій западині. По-
всюди поширений кайнозой-
ський структурно-стратигра-
фічний комплекс осадочних
порід (піски, мергелі, ГЛИНИ).
Первинний (консеквентний) на-
хил поверхні на Пд. Сх. вира-
жений слабо. Добре простежу-
ється вторинний (субсеквент-
ний) нахил на Пд. Зх. до Дніп-
ра. Морфологічно являє собою
складну за будовою ступінча-
сту рівнину, висоти якої знижу-
ються від 200 до 80 м, складену
на вододілах переважно шару-
ватими кайнозойськими оса-
дочними відкладами, а на те-
расах — алювіальними піща-
но-суглинистими утвореннями
(неоген-антропоген), вкритими
шарами лесовидних суглинків
та викопних грунтів (за винят-
ком першої надзаплавної те-
раси та заплави).
Рельєф переважно флювіаль-
ний, утворений терасами різ-
ного віку. Подекуди трапля-
ються окремі останці та горби
(Пивиха, Калитва, Хоцький
горб тощо). З сучасних про-
цесів переважають яружна еро-
зія на схилах і утворення су-
фозійно-просадкових форм на
безстічних ділянках вододілів.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
І. Г. Черваньов.
ПРИДНІПРОВСЬКА ТЕРАС-
НА РІВНИНА — геоморфоло-
гічна підобласть Придніпров-
ської області пластово-акуму-
лятивних низовинних рівнин,
у межах Київ., Черкас., Черніг.
і Полтав. областей. Утворена
лівобережними терасами Дніп-
ра та понизь його приток.
У рельєфі відповідає частині
Придніпровської низовини,
прилеглій з Пд. до Десни і з
Пн. Сх. до Дніпра. Геострук-
турною основою П. т. р. є пд.
схил Дніпровсько-Донецької за-
падини. В його геол. будові бе-
руть участь породи осадочного
чохла, потужність якого збіль-
шується з зануренням фунда-
менту на глиб, від кількох сот
до 2 тис. м у пн. напрямі. За-
вершують розріз палеогенові
піски, мергелі й глини, на яких
залягають антропогенові від-
клади потужністю до 20 м.
Поверхня П. т. р. ступінчаста,
знижується до Дніпра з перепа-
дом висот бл. 80 м. М. І. Дмит-
рієв виділив у межах П. т. р.
вузьку низовинну (60—110 м)
заплаву і першу й другу над-
заплавні тераси Дніпра з «по-
ліським ландшафтом», а також
дужче підняту (до 150 м) і
ширшу «степову» частину (тре-
тя й давніші тераси Дні-
пра).
Для поліського ландшафту ха-
рактерні невиражений орогід-
рографічний план, відсутність
ерозійної мережі, наявність без-
стічних западин та піщаних
кучугур, а в минулому (до
створення водосховищ) —
складний рельєф заплави Дніп-
ра. «Степові» тераси мають
дужче виражене ерозійне роз-
членування, що поступово
ускладнюється з віком терас,
утворюючи на пліоценових рів-
нях великі яружно-балкові де-
ревовидні структури. На деяких
терасах поширені блюдця сте-
пові. Відомі останці та горби:
Хоцький горб (154 м), г. Пи-
виха (168 м), г. Калитва (145 м)
та ін. Формування цієї терито-
рії пов’язане з ерозією та аку-
муляцією, льодовиковими й річ-
ковими водами і льодовиком,
а також з нагромадженням
лесовидних порід та викопних
грунтів, еоловими процесами,
суфозією тощо. На морфологію
помітний вплив справили нео-
тектонічні рухи антропогену
та диференційовані переміщен-
ня блоків в крайовій частині
Українського щита, що перети-
наються Дніпром в районі
Кременчука — Запоріжжя.
З неотектонічними рухами по-
в’язані сучасні процеси: утво-
рення шишаків, ерозія тощо.
В результаті буд-ва каскаду
дніпровських водосховищ під-
вищився рівень грунтових вод,
заболочуються заплава і част-
ково низькі тераси. При с.-г.
освоєнні степових терас активі-
зується суфозія.
Осн. напрям природокористу-
вання — с.-г., лісо- та водогос-
подарський. Див. також карту
до ст. Геоморфологічне райо-
нування. М. А. Ульянова,
І. Г. Черваньов.
ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РЕКРЕ-
АЦІЙНИЙ район — частина
Дніпровсько-Дністровського ре-
креаційного регіону, в межах
Волин., Рівнсн., Житомир., Ки-
їв., Черніг., Сум., Полтав., Чер-
кас., Дніпроп., Кіровогр., Тер-
ноп. і Запоріз. областей. Вклю-
чає курортні місцевості: Кон-
ча-Заспа, Пуща-Водиця, Про-
хорівка, Хмільник, Ворзель, За-
ліщики, Сокирне, Світязь, Свя-
тошине та ін. Являє собою тер.-
рекреаційну систему, що фор-
мується в основному в бас.
середньої течії Дніпра. Розта-
шований переважно в межах
Придніпровської і Волинської
височин та Придніпровської
й Поліської низовин, де по-
ширені мішанолісові, лісосте-
пові та північностепові ланд-
шафти. Природна лісова рос-
линність представлена гол. чин.
масивами соснових, дубових,
грабових, березових і вільхових
лісів. Лісистість становить
16 %. Тут розташовані Ка-
нівський заповідник і Полі-
ський заповідник, заповідник
Медобори, Шацький природний
національний парк. Осн. при-
родно-рекреаційні ресурси П. р.
р.: м’який, помірно континен-
тальний клімат (пересічна т-ра
липня -|-18, +22:, січня —8,
— 4 ; опадів 400—600 мм на
рік), лікувальні мін. води і
торфові грязі, сприятливі ланд-
шафтні фактори. Тривалість со-
нячного сяйва від 1700 до
2100 год на рік. Район харак-
теризується розвинутою гідро-
графічною сіткою (найб. рі-
ки — Дніпро, Десна, Псел, Го-
ринь, Рось та ін., Шацькі
озера), яка поряд з водосхови-
щами (Київське, Канівське,
Кременчуцьке та ін.) є одним
з факторів розвитку рекреа-
ції.
З лік. вод найвідоміші — радо-
нові (Житомир, Біла Церква,
Миронівка, Новоукраінка, Кри-
, вий Ріг, Володимир-Волин-
ський), гідрокарбонатно-хло-
ридні та хлоридно-сульфатні
(Миргород). З лік. метою вико-
ристовують торфовища (с. Малі
Сорочинці Полтав. обл.). Ре-
креаційні ресурси П. р. р.
ефективні при лікуванні за-
хворювань опорно-рухового
апарату, серцево-судинної та
нервової систем, обміну ре-
човин та органів травлення.
Природні ресурси цієї території
почали освоювати з рекреа-
ційною метою ще за часів
Київської Русі. Конча-Заспа,
Пуща-Водиця, Ворзель та ін.
курортні місцевості в межах
Києва та приміській зоні відомі
протягом 150—200 років. У ра-
йоні діє 146 санаторіїв, сана-
торіїв-профілакторіїв і пансіо-
натів відпочинку на ЗО тис. лі-
жок, 56 будинків відпочинку.
Серед культурно-істор. об’єктів
П. р. р. виділяються заповід-
ники Києво-Печерський істор.-
культурний, арх. історичні
«Софійський музей» та «Ста-
родавній Київ», Переяслав-
Хмельницький історико-куль-
турний, Чернігівський архітек-
турно-історичний, історико-
культурний на острові Хортиця
та інші.
Функціонують 32 туристські
заклади на 14,5 тис. місць.
Всього туристсько-екскурсійні
заклади обслуговують бл. 2700
тис. чол. на рік.
Значного поширення набули
пішохідний, автобусний, річ-
ковий, залізнич. та автомоб.
види туризму. Осн. туристські
центри — Київ, Чернігів, Пол-
тава, Житомир.
О. О. Бейдик.
ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ТЕКТО-
НІЧНИЙ БЛОК — геологічна
структура Українського щита,
в межах Дніпроп. і Запоріз.
областей. Площа бл. 60 тис.
км'. Із Зх. і Сх. відокремлений
від суміжних блоків субмери-
діональними розломами, на Пн.
і Пд. поступово занурюється
під осадочний чохол Дніпров-
сько-Донецької та Причорно-
морської западин. П. т. б. являє
собою мегантиклінорій симет-
ричної будови. В осьовій зоні
виділяють синкліналь, на Зх.
і Сх. від неї — ряд меридіо-
нальних складчастих антиклі-
нальних та синклінальних зон.
Антиклінальні зони склада-
ються з окремих складчастих
форм докембрійського фунда-
менту — гранітно-гнейсових
куполів і валів розміром до
кількох десятків кілометрів у
поперечнику. Синклінальні зо-
ни, розміщені між куполами,
складаються з архейських по-
рід, що утворюють т. з. зелено-
кам’яні пояси,— метабазитів,
сланців, залізистих порід тощо.
У сукупності архейські породи
антиклінальних і синкліналь-
них зон утворюють гранітно-
зеленокам’яну тектонічну об-
ласть Українського щита, ти-
пову для докембрійських плат-
форм. У сучас. рельєфі над-
звичайно складна структура
кристалічного фундаменту не
виявлена. Поверхня давнього
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
40 •
МАСШТАБ І 2000 000
0	20
11	Лучно-чорноземні грунти переважно на лесових породах

РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
Дерново-слабопідзолисті піщані та глинисто-піщані в номлленсі
з переважно оглеєними їх видами и торфово болотними >*рун
тами на давньоалювіальних і водно-льодовикових відкладах ті
морені
Чорноземи типові малогумусні та слабогу
мусовані на лесових породах
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В С
ПЕРЕВАЖНИЙ НАПРЯМ ВІТРУ
Дерново-середиьопідзолисті супіщані в комплексі з переважно
оглеєними їх видами й торфово-болотними грунтами на давньо-
алювіальних і воднп-льодовикових відкладах та морені
Чорноземи та дерново-карбонати і грунти на
елювії карбонатних порід (мергелів нреиди
вапняків)
------5,5----
Ізотерми СІЧНЯ
в січні
Дерново-слабопідзолисті супіщані в комплексі з торфово-бо-
лотними грунтами на давньоалювіальних і водно-льодовикових
відкладах та морені
Лучні грунти на делювіальних і алювіальних
відкладах
----+18 5—
Ізотерми липня
*>
8 ЛИПНІ
Дерново-середньопідзолисті супіщані в комплексі з торфо-
во-болотними грунтами на давньоалювіальних і водно-льодо-
викових відкладах та морені
Лучно болотні та болотні грунти на алюві
альних делювіальних і водно-льодовикових
відкладах
Абсолютний мінімум температури
РІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У ММ
550
600
Абсолютний максимум температури
менше
понад
17.5
Ясно-сірі й сірі лісові грунти переважно на лесових породах
Темно сірі опідзолені грунти переважно на лесових породах
Дернові переважно оглеєні піщані глинис
то-піщані та супіщані грунти в комплексі зі
слабогумусованими пісками
МАСШТАБ І І 751. .100
Торфово болотні грунти й торф янини низинні
Чорноземи опідзолені й темно-ср' опідзолен> переважно на
лесових породах
Оглеєні (глейові та глеюваті) грунти
35 хм
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
на схід від Грінвіча
Со-бНа.
Комари
ндреЦковиї^
Нова ПОго'щ
Алеіиковичі
ексачді
чека
Севськ
таки'
Подиві
Ноегород-Сів#рсьииі
Хінель
Іеощ
НИЖЧІ
мім*
ом\повкз
МАСШТАБ І 1500000
Мези
30км
>пич
акбве 
.МОІіЬ
Приски
’^пцсти
Мзкєєво
тон
Оболб.
Івонівське
Пру пере
Полоімк
Іроп
ІЛЬСЬК
-ське
Борщень
Алтмківка
Мельн.
Мала Локня
Солдатське
Бочечк
Вири
•ве 130
Конотоп
Симорядово
Павлівна
чркід
Хотінь
/ллЛ
Чеонеч ч і
Галка
>рик
оружовк-
Така
пяхів
Марківка
Краснь/Яруга
пки "
изи
'Льне
Пс«-
ВІ&оиіИі
Дорого-
іаниіі
Печини
ня
оацййрон
'тазові
ршЛЯнвць
ионрзавоЗське
Бобрик
бредня
ОХ*иц,Л.
Чор»
Вирі ш а.
О^МЩНЯ
’земин-
,-УТИ
>якц
Попі
Бат
Рябушкі
1
Будилуа
•Лобода
Успенка
йєча Слс
Чернагі
г Ла м
І Собич
Кли ш к
' Г
Чапл^ірка
ЛИгире 1
'Г^одиНі
СцземКск
Семенові
Г.іу ШКОВО
/ім(/ЛенііІа
ЛРмлГші
^^Рцбр'хьек
Ярославе і
ІЇЗІ^КЦ
іаозрч-
Руднеє
Ворозг^і
чека
ЬЦТКІ
л
рвоямське
УуАкиморка х.
льіиенизовцево
БілаХЬерезка
брМи нці~£'
Иха Рейнська‘Цілиі
СНКОГі
првадіЯЛТлівка
УСтара Ґу
/ Зноб-НовітпЬрЛсік* '
ЬОчкине / г/\]
ДякпкигК 41 (
МиХгїйліВка	/
’ЙОСКреСеНКа Воронівна
,о і -7Куянівка
Миколаївка і\]нн&ки-Б'ірів>'ька
ларуддя
Бобрик
Ідпілля
- ЯсДг
Бересггивка
НанасіХка
Ипііла ДрАинІ
Москубськи
Б аурик 1
'/! ?./: Іваннки
їм КМпА Лібкнехїа
Хііжки Ч_ ПугпивНх.
Козацьке і ] _	•
. ' Великої
П нсірівкі
,<Тч Ямпіль
^•Іво^ [Миронряка.
ирогткагг К,—'
4------ .4П&СТГ?
коівкаяЬ
Угроим,^.
ерх^сТироватка^'	/"
Кр^вопілля
іміїй' )м&дд|'’
Свир^дівкд
Йовр Сл&бода
І г я-Л)
. (^Димове
.	Мит
РВасилівка^х
_~-ч / її
'Гуд^ероіова
Са^
ьл.
/>Л Бобрик
^'С'гЧерпоне
Кучерівкд $
ЛПячеякоее-
їГрем я
'учки
Г ^Урілове у.
гХ"‘п"і(ХЖихове
' ' > Глазове \	1
Вовна Степи-
^У^Моа О
 улим і
Сміяе^р-
Ьинцс
XX ;\ БаСівк
^том,/Ш>Узьке
, РЬіріикцн
и "----
пролевець
Офвха
, ДубЛпЯЗІНКАї /
оГч-----------<
ЗУД-вАяижнісі. І
ияниця
Холі ин ці
СПерекопівка1
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
33°
343
ЕКОНОМІЧНА КАРТА
рем яч
МАСШТАБ І 2250000
Суземка
ЄВСЬі
'мигрієв ЛьговаЬкк,
Ямтль
Свес,
Хомуговка
Конншевк.
Шостка
Воронім
Іайтмхе
Льгов
Прямнцинр
Глумів
Ізноскаво
Кролевеиь
Рнльськ
Короп
’алнгт
Баннчі
тнвль
Коренево
Готов
Глушково
Буряні
'отака
іма
Слобода
Дубо.
великої*.
Герн.
Ракт не
Плавннццяв
'О іди
Тарала
ітехіасьче
Красмрпілля
'Низи
іенівка
Липова
’олина
•оромля
Лебедик
гдилка
ГраНввро
Чупарвка
'ИКІ1
’охвиия
адяч
Колишня
Зіньків
Бога
лі Херсоні
’орода
НоріородД
С'верський
СУМИ
І Брздрик
Во^омбл
Куянівка
Новгородське
Середина Бу>
Вел Солдат
Тростянеиь И уі
! Великд^ПисРрівК)
ИЦ0КГ Х А
І'леикисья?
Дружба
Івот
Жовтневе*М_
Степанівка
плівка
ІЛОПІЛЛЯ '
* Кияниия
Сїецьківка і>
|т> ЯІ ^Недригайлів
р' КорОдини!
Ромни ( X /в
У^Гуїи ОБЛ
\раснокутсь)с—’
52°
51°
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Швейна
Шкіряна, хутрова, взуттєва
Різні галузі харчової промисловості
Цукрова
Спиртова
М ясна
Маслоробна, сироробна, молочна
Комбікормова
Художні промисли

Хімічна
Машинобудування та металообробна
Хімічне й нафтове машинобудування
Приладобудування
Деревообробна
Виробництво будівельних матер алів
Фарфоро фаянсова
Текстильна
Нонопледжутова
О
©
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
® Нафта ® Газ природний ф Торф ® Крейда ф Глина ® Пісковик
Теплові електростанції	—•—Нафтопроводи —о о « Газопроводи
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
ь М ясо молочне скотарство, зернове господарство, льонарство, виробництво картоплі
г	~ М ясо молочне скотарство, зернове господарство буряківництво льонарство, виробництво ноно-
I-----1 пель і картоплі
М ясс молочне скотарство свинарство, буряківництво і зернове господарство
Махорка
। Коноплі й Городництво
Ліси
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
КАРТА ГРУНТІВ
КЛІМАТИЧНА КАРТА
>дина
ередина
52а
лотка
Шосїка
Сей*
ролевець
Путивль
Конотоп
Конотоп
Білопілля
СУМИ
СУМИ.)
Ромни
Лебедин
Лебедин
Тростян
ИсЛ
Охтирка
Мерло,
Мерл°
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В "С
Чорноземи типові середньогумусні на лесових породах
Ізотерми січня
Абсолютний мінімум
температури
Чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані на
лесових породах
ролевець
Лучно-чорноземні поверхнево-солонцюваті грунти в
номпленсі з солонцями на лесових породах
Дерново-слабопідзолисті піщані та глинисто піщані грунти
в номпленсі з переважно оглеєними їх видами і торфово-
болотними грунтами на давньоалювіальних і водно-льодови
нових відкладах та морені
Дерново-середньопідзолисті супіщані грунти в номпленсі
з переважно оглеєними їх видами і торфово-болотними
грунтами на давньоалювіальних і водно-льодовикових від-
кладах та морені
Ізотерми липня
Абсолютний максимум
температури


+20 О
+ 39
ПЕРЕВАЖНИЙ НАПРЯМ ВІТРУ
в січні
>-
в липні
РІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У ММ
600
550
менше
понад
Чорноземи реградовані переважно на лесових породах
8
Дерново-слабопідзолисті супіщані грунти в комплексі з
торфово-болотними грунтами на давньоалювіальних і вод
но-льодовинових відкладах та морен1
Чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені грунти
переважно на лесових породах
Дерново середнь^підзолисті суп'щані грунти ч комплексі
з торфово-болотними грунтами на давньоалювіальних і
водно льодовикових відкладах та морені
Ясно-сір1 й сір1 лісові грунти переважно на лесових поро-
дах
Темно сірі опідзолені грунти переважно на лесових поро
дах
Лучні грунти на делювіальних та алювіальних відкладах
Оглеєні (глейові та глеюваті) грунти
Дернові переважно оглеєні піщані глинисто-піщані та су-
піщані грунти в комплекс зі слабогумусованими піснями
Лучні солонцюваті грунти на делюв'альних та алювіальних
відкладах
Торфово болотні грунти й торф'яники низинні на алювіаль-
них делювіальних і водно льодовикових відкладах
Лучно-чорноземні глибоносолонцюваті грунти в комплексі
з солонцями переважно на лесових породах
Содове засолення грунтів
МАСШТАБІ ?пґ)ОО-)О
20	0	20	40 «м
І І і і Ь 1	І,
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
14
Козин
дан
Пустоіван
Кунів
М якоти
Шекеринці
Дунаїв
Садки
Плоске
Сивки
теринівка
Одесько
Матвіїв
Денисівна
цівка
Снігурівка
Котів
Батьки
Геофіполь
'ьретец
ІльКівці
Заложщ
Олив
дія
Поляни
ігровиц
Нове Сел
І Іоморя н и
Яхнівці
Купіль
Тер^илівка
Біле
Клинини
Врода
>М(1Н*
ВОІПчцСьк
Ценів
ПіДВОЛОЧИСЬК
Війтівці
Страти
Еярежа.'
, Настасів
Гутисько
їлота Слободі
Ма па
ука
ВераУДи
І рИМаЙЛІН'
Соколів
ЮвЛі
Іванівна
Шумляни
Золотники
Сатанів
X фосгннів
іл<.(/ча.
Целіїв
Бобули
Лччк івці
Пилява
овалів
Закупне
Кос і в
Копичичц
Чабарівка
Скипче
усятин
Бі іббожчиця
и ш к <1
Пробійна
Чемеоївиі
Зубрець
Смотрич
Узин
цндянч
гільниц
Летава
Зарічанка
ЗблсЛии Потік
Садки
ала-Яолільська
Гринівц
инці
Хогтімцр
чрівка
Оринин
Новосіл ка
Крівце
0 гиня
Оберти
} Бвдриківці
Горобемн
ЛДІЛЬСШ
КАМ'ЯНЕІІЬ
рка
тіїц
ШКАЛА ВИСОТ У МР ГРДX
Кос^рижівкі
поб'дк
Рихтівєька^
> е-Пусте
Торговиця*
цишр
Вікно
’ЛЇв
•нчанка
МАЄШ ГАВ
І 1250 000
гивна
Стецева
_Д6і я ч
Буроянівці
Конюхи
ісчке
Р^сохач
Хоптинці
Білокрикиця
Іідгайш '
Зборів
ал ин'ька
Шумське,
Людей ще /
Ноеїв
/ 'Гнильче
Б Яоп.ріниця
' Крьмечець
438 , о
ДжБрин
Устечкао
Бащуки
юнастИриська ^зеРЯИ
\ Бариш
Гаї
Раоянсь.
Нижчі Лу^Анки
З бареж
Чернихівці
Максиміька
$
Яблунів ‘
Ст Скалат
Качанівка
Скалат
Гніздичка
Колодю
' Чернелиня
\е івисько
Рашків
±•44.3
итя
Привітну.
•з Товсті
V -
Верв у.
\Устечко 'к Більчв
Блишанка)
гі ,анеІ-Вопоте ( .
Мнкулинаї
.	/ Сороцгіке
І ( І Ілавче
•опдтникіі
‘‘у 3 .	> Козовв
Долина
О гу х
Доброполе Вррб'вці
Болотні
парте
Краснодіїьці
ж* Шили
Чернихів \
Млиювці
Ярчквиі
* Осг.аш іви
Раокови ця
Гооодок
Слешів
мениця
/ Тлума
\Кп‘ п‘ р'ву,1
Х/Богданівка /!
ліщини і
Ліона мі нь
Голубиця
ІГПНів
\	1,	/ ІПалаиіівч „ Ч;
-**	а.
у р^гчщіСкочоррхиІ^ЯблуНівка]
і \Стінка \
Зо помів
Ясенівці
друи^івка
З
'Залісці
Ваоьквці
Лїдихів { '. \ ^-'3 II т0
к и )) С ' ь
,П„чаів ^Горинка* .
—Бережан ка
Заруддя В^рбовець^- Молотки
Нк	Вишгородок
'	Вуглів
Красне
Товсті '
Кг'нопк вка
Соснів
мига^-
тгл.І повиця
Кот улв / Хмелівка
'я-І Іодпмжа	\
1 Днидуро^ьке/ \
Ув5сх >«<^4 .
Ржавин ці	 Хотин
Е Ц Ь К А ОБЛ
Вел.Гпибачок І
Глинна
і Козлів >
ТЕРНОПІЛЬ
Вел Березор'1
Глридишг	Пал Ходачків,
----->ХУ( с/ Мишковимі\
ОВТ^іДЛд
Бриків^^
Хорошів
'ДЗалісці
Вкш-іадь
Ридомиль -----------~ГІ—
ГлибочокБ
>	БорщІр“|Г~
' >ло~. Турчльче
ЯОвКівЦІ
Відія
Шумбар
ЕКОНОМІЧНА КАРТА
МАСШТАБ І і 500 000
Бірлі
мигз-
/Су іі.дяіЛіі
У//>гх
Ш^мсь.
••1.1 •••Кременець
гережц.
Енлогір’я
<уськ
'очА/в
Пвновги не О
’ишнівець
Золичів
Ланівш
Заложці
Ж ирйк.
Кі ладні Ния їн
Нове Село
Перемнш
Рої а тин
'рштин
Галич
ІВАНО-хг
ФРАНК1РСІ
Плотич,
режа-
Зборів
Збараж
-Август.вка
П,лвис оке^
Крини\
Тисмениця
Козлів
Козовз
Купчинське
Новосілка
Гідгайц
За°міасьне
Коеалізка
Озерчни
Монастириська
Тлумач
Яс трудове
Микулинц/
Струсів
Золотники
“р) Мзісим'їс^
Вел.Бірки
ПіДВОЛоЧИС.
Вел {‘ резовиця
Скалат
Мш ковичі
Гримай лів
ГуТеребовля
Жс\ті
Теребовллчс]
Заоиіинцівсьне
учач
Дружба
Чернелиця
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Нафт.-, < м чна
Машинобудування
металообробна
Е ектро’пхнічна ,
рад'пте»чічна
С ьі ьн<-'ос,пі дарсьн»1
машинобудування
Лісова й дерев --бробна
Виробництв будів° ьни>
матеріалів
0 Торф
0 Нрейда
Снляма
Б вовняна
Швейна
ірубинці
т) Вел Говиліа
Саіанів
Горим6
А***1*-
Війтівці
5о
М я, ' МОЛОЧНА СНПГарСЧЦ! буряківництво
зеонове тссподарг.і во
Шніряна тутровз
взуттєва
Різні галу її харчово
іТрСМИІ 'ОВС т
(ф Цунроаа
їчростців
» 'Самолускн
7пйна Ґ"\
КОПИЧИНЦІІ
Ори'ок'вш
Япльниця
Товсте
Гусятин
- Пробіжна
^'Давод }ьке
іЦК\С)полиндяни
Заліщик
Городок
Дунаї
/ці ,®'-
'мотрич
1Ч‘
Ска
Снага
Борщ.
Подільська
Зарічанка
Звеиигородсь'
Пусте
янець-
іільськп
ПїМельнї
Подільсь
Лч'«^ з
'цн>тів/кнЦи)у
|	, ‘^нуігіпровське вде г
Е РНІВЕЦЬК А
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
новин
няи
Нафтопроводи
СІЛЬСЬНІ ГОСПОДАРСТВО
Садівництво
Тютюн
М яснз
Міі< юробна с иророона
мс то іна
Н< мбінормова
© Дол, Vі г
Пісон буд вельний
Газопроводи
ва М’ясо-молочне скотарство, свинаоство: буряківництво,
зеонове господарство' тютюнництво
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
ТЕМПЕРАТУРА ПОЬІТРЯ В С
і»	1	ІМ— 5. 0	" Ізотерми СІЧНЯ
'——+18.0'"	Ізотерми липня
~~36	Абсолютний м'німум	температури
+37	Абсолютний максимум температури
ПЕРЕВАЖНИЙ НАПРЯМ ВІТРУ
В СІЧНІ
В ЛИПНІ
РІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У ММ
				
менше 550	600	650	700 понад
1
Ясно Сірі лісові грунти переважно на лесових по
родах
Чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані
на лесових породах
МАСШТАБ I I 500 000
Д ід Д и
О О О Д рз
• -
Дерново-слабопідзолисті піщані та глинисто-п.щані
грунти в номпленсі з переважно оглеєними їх ви
дами і торфово болотними грунтами на давньпалю-
в>альиих і воднольодовинових відкладах та морені
Темно сірі оп дзолені грунти переважно на лесо-
вих породах
Чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені
грунти переважно на лесових породах
о к 2 00 я Я « Й » Й Й Й Й я » ° 2 2 2 *	Й2,^5<ю 2 2
Чорноземи та дерново-карбонатні грунти на елювії
карбонатних порід (мертелів, крейди, вапнян-в)
п
5
Лучно-чорноземні грунти переважно на лесових
породах
Торфове болотні грунти й торф яники НИЗИННІ
Оглеєні (глейові та глеюваті) грунти
Поверхнево-оглеєні гоунти
О у Р р О ф
81
ПРИДНІСТРОВСЬКО-СХІДНО-ПОДІЛЬСЬКА
рельєфу перекрита осадочними
відкладами мезо-кайнозойсько-
го віку. З П. т. б. пов’язані
найбільші на Україні поклади
заліз, руд — Криворізький за-
лізорудний басейн, Кременчу-
цький залізорудний район, Бі-
лозерський залізорудний район.
Г. І. Каляев.
ПРИДНШРОВСЬКО-ПРИАЗО-
ВСЬКА ОБЛАСТЬ ЦОКОЛЬ-
НИХ ПЛАСТОВО-ДЕНУДА-
ЦІЙНИХ ВИСОЧИН ТА ПЛА-
СТОВО - АКУМУЛЯТИВНИХ
ПІДВИЩЕНИХ РІВНИН
геоморфологічна область полі-
генної Руської рівнини. Займає
в основному центр, частину тер.
України у межах Війн., Київ.,
Черкас., Кіровогр. і Дніпроп.
областей і включає підобласті:
Північно-Придніпровська мо-
ренно-водно-льодовикова і те-
расна рівнина, Західно-При-
дніпровська денудаційна висо-
чина, Центральнопридніпров-
ська пластово-денудаційна ви-
сочина, Південно-Придніпров-
ська денудаційна рівнина, При-
азовська структу рно-денудацій-
на височина. Орографічно від-
повідає на Правобережжі —
Придніпровській височині, на
Лівобережжі — пд.-сх. частині
Придніпровської низовини та
Приазовській височині. Пере-
важають цокольні денудаційні
типи рельєфу з підпорядкова-
ними акумулятивними морфо-
генетичними .типами. На При-
дніпровській височині заг. по-
хил поверхні — на Пд. і част-
ково на Сх., макс. висоти —
322—339 м (на Пн. Зх.). Пд.-
сх. частина Придніпровської
низовини відносно знижена
(128—239 м), з заг. похилом
поверхні з Пд. на Пн. На При-
азовській височині макс. відміт-
ки мають денудаційні остан-
ці — «могили» {Бельмак — Мо-
гила, 327 м, Синя, 307 м). Най-
менші абс. відмітки — у долині
Дніпра на Пд. від Запоріжжя
(12—14 м). В геоструктурному
відношенні геоморфологічна об-
ласть займає центр, і пд.-сх. ча-
стину Українського щита в ме-
жах Білоцерківського, Кірово-
' градського, Придніпровського і
Приазовського блоків. Дисло-
ковані комплекси порід докемб-
рію виходять на денну поверх-
ню по долинах річок і у великих
балках, а подекуди і на водо-
ділах, зокрема, на центр. При-
азов’ї. Осадочний мезо-кайно-
зойський покрив потужністю
від кількох до 250 м (Кінсько-
Ялинська западина) складений
подекуди мор. крейдовими й
переважно мор. і континен-
тальними палеогеново-неогено-
вими відкладами. Антропоге-
новий чохол представлений ео-
лово-делювіальним комплексом
порід лесової формації. За мор-
фоструктурними особливостя-
ми область являє собою цо-
кольні структурно-денудаційні
й денудаційні височини та під-
вищені рівнини з волино-по-
дільським, центральним, при-
дніпровським і приазовським
геоморфологічними рівнями
(І. Л. Соколовський, 1973).
Континентальний етап розвит-
ку рельєфу тут почався в після-
палеогеновий час. Сумарні ам-
плітуди неогеново-антропогено-
вих піднять коливаються в ме-
жах менше 100—300 м. Мор-
фоструктури Придніпровської
височини належать до типу
успадковано відроджених,
Приазовської — до успадкова-
них. Вік морфоструктур При-
азовської височини — крейдо-
во-палеогеновий, решти — піз-
ньо міоценово-пліо це новий.
Встановлено низку поверхонь
вирівнювання — мезозойську
відпрепаровану, міоценову
(полтавську), сарматську мор-
ську акумулятивну, пізньосар-
матсько-ранньомеотичну дель-
тову, понтичну морську і алю-
віально-дельтову. Реліктова
морфоскульптура представлена
дніпровськими водно-льодови-
ковими формами — прохідни-
ми долинами, водно-льодови-
ковими терасами тощо, а успад-
кована, що розвивається,—
балками, ярами, зсувами, су-
фозійно-просадковими, карсто-
вими, антропогенними денуда-
ційними та акумулятивними
формами. В долинах Дніпра
і Південного Бугу виділяють
до 3 — 5 і більше терас, у доли-
нах малих річок—1 — 2 над-
заплавні тераси, зрідка більше.
Серед сучас. екзогенних рельє-
фоутворюючих процесів вирі-
шальна роль належить флюві-
альним (ерозія і акумуляція
в долинах річок), суфозійно-
просадковим і гравітаційним.
Див. також карту до ст. Гео-
морфологічне районування.
М. Є. Барщевський.
ПРИДНІСТРОВСЬКА ВИСО-
ЧИНА — частина Подільської
височини на лівобережжі Дні-
стра,. у межиріччі Збруча на
Зх. і Калюсу на Сх. у межах
Терноп. і Хмельн. областей.
Мінімальна вис. 100 м, мак-
симальна — 386 м. Рельєф ме-
жиріч переважно плоский, по-
логохвилястий, в центр, ча-
стині П. в. простягаються
Товтри. Долини річок (Жван-
чик, Смотрич, Тернава, Студе-
ниця, Ушиця) мають глибину
врізу до 180—200 м. У гео-
структурному відношенні роз-
ташована в межах Волино-По-
дільського блока Українського
щита, кристалічні породи якого
перекриті вапняками, пісками,
лесами, гіпсами, ангідридатами.
У гіпсових відкладах розвину-
тий карст. Родовища мін. вод.
З сучас. процесів розвинута
ерозія. Переважають лісосте-
пові ландшафти. У межах
П. в. заказники (Кармалюкова
Гора, Панівецька Дача) та паг
м’ятки природи (печера Атлан-
тида, Самовита), всі — респ.
значення. В. П. Паліенко.
ПРИДНІСТРОВСЬКЕ ПОКУТ-
ТЯ — частина Передкарпаття
на межиріччі Дністра і Пруту,
між р. Бистрицею-Надвірнян-
ською на Пн. Зх. і Вороною
на Пд. Зх., у межах Івано-Фр.
області. Переважні висоти
300—320 м, макс.— 391 м. На
пластово-денудаційній височи-
ні розвинутий горбисто-ували-
стий рельєф, глиб, розчлену-
вання 40—150 м. У долинах
Дністра і Пруту — до 6 над-
заплавних терас, на межиріч-
чях збереглися залишки пліо-
ценових терасових рівнів. Річ-
кова система слабо розвинута;
є карстові форми рельєфу. Пе-
реважають лісостепові ланд-
шафти з чергуванням степової
рослинності та масивів дубово-
грабових лісів. Поширені при-
родно-територіальні комплекси
заплав, надзаплавних терас
(зайняті с.-г. угіддями), ви-
соких закарстованих межиріч,
крутих урвистих схилів. З су-
час. процесів проявляються
карст і ерозія. В. П. Палієнко.
ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ РЕ-
КРЕАЦІЙНИЙ РАЙОН
частина Дніпровсько-Дністров-
ського рекреаційного регіону,
в межах Вінницької, Терноп.,
Хмельн., Чернів., Кіровогр.,
Одес. і Микол, областей. Являє
собою тер.-рекреаційну систему,
що формується в бас. рік Пру-
ту, Дністра і Південного Бугу.
Розташований гол. чином у ме-
жах Подільської височини та
Центральномолдавської висо-
чини, де поширені лісостепові
та північностепові ландшафти.
Лісова рослинність представ-
лена залишками дубово грабо-
вих лісів. Лісистість становить
бл. 10 %. Осн. рекреаційними
ресурсами району є м’який по-
мірно континентальний клімат
(пересічна т-ра липня -р18,
+22°, січня —3,2, —6°, опадів
400—600 мм на рік), ліку-
вальні грязі (в Одес. і Микол,
області) і мін. води, досить
густа гідрографічна сітка, ба-
гата рослинність, мальовничі
краєвиди, природні комплекси,
численні пам’ятки природи.
Тривалість сонячного сяйва
від 1800 до 2000 год на рік.
Поширені радонові (Хмільник,
Сарнів), сульфатно-хлоридні
натрієві (Микулинці, Мшанець,
Сатанів, Кам’янець-Поділь-
ський), типу нафтуся (Ново-
Збручанське у Терноп. обл.)
лікувальні води. Лікувальні
властивості мають і торфовища.
Рекреаційні ресурси П. р. р.
ефективні при лікуванні захво-
рювань опорно-рухового апа-
рату, нервової та серцево-су-
динної систем, шкіри, обміну
речовин та гінекологічних.
В районі розміщено 25 сана-
торіїв і пансіонатів з ліку-
ванням на 6 тис. ліжок, 10
будинків та пансіонатів відпо-
чинку. Осн. види туризму —
водний, автомобільний та пі-
шохідний. Серед культурно-
істор. об’єктів виділяються му-
зеї — Кам янець-Подільський
історичний музей-заповідник,
Почаївський духовної культу-
ри на Україні, історико-рево-
люційний у Хотині, літератур-
но-меморіальний М. М. Ко-
цюбинського та музей-садиба
М. І. Пирогова (обидва — у Він-
ниці). Діє 7 туристичних за-
кладів на 3 тис. місць. Най-
відоміші тур. центри району:
Вінниця, Хмельницький, Терно-
піль, Кам’янець-Подільський,
Чернівці, Хотин. О. О. Бейдик.
ПРИДНІСТРОВСЬКО - СХІД-
НО-ПОДІЛЬСЬКА височин-
НА ЛІСОСТЕПОВА ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ —
природна область Дшстровсько-
Дніпровської лісостепової фі-
зико-географічної провінції в
межах Війн, і Хмельн. обла-
стей. Охоплює придністров-
ський схил Подільської висо-
чини. У геоструктурному від-
ношенні пов’язана з Україн-
ським щитом. Для області ха-
рактерні густа яружно-балкова
сітка (1,0—1,25 км/км2 і біль-
ше), терасованість рельєфу, зна-
чна перетворюваність внаслі-
док госп. діяльності, незначна
залісеність (бл. 13 %) терито-
рії. У ландшафтній структурі
області переважають вододільні
хвилясті лесові рівнини з сі-
рими лісовими грунтами, май-
же повністю розорані. Харак-
терне поєднання широколиста -
нолісових і лучно-степових
ландшафтів з рівнинно-хвиля-
стим рельєфом, чорноземними
грунтами, дубово-грабовими лі-
сами і фрагментарною типча-
ково-ковиловою рослинністю.
Поширені місцевості: високо-
терасні з еродованими сірими
лісовими грунтами; нижньо-
терасні з чорноземами опідзо-
леними, вилугованими та по-
тужними малогумусними; яру-
жно-балкові з еродованими сі-
рими лісовими грунтами, зсу-
вами, урочищами стрімких ске-
лястих схилів. Переважає с.-г.
природокористування. В обла-
сті заказники: урочище Совий
Яр, Грабарківський заказник,
Бронницький заказник, Вен-
дичанська Дубина (всі — рес-
публіканського значення).
Б. Д. Панасенко.
ПРИДНІСТРОВ’Я
82
ПРИДНІСТРОВ’Я — природ-
но-географічна область, яка
охоплює частину Подільської
височини між пониззями річок
Стрипи та Збручу, в межах
Терноп. обл. Являє собою висо-
чинну рівнину з абс. висотами
350—400 м (максимальна —
413 м, мінімальна — 140 м).
В геол. будові беруть участь
породи осадочного чохла Во-
лино-Подільської монокліналі,
потужність якого збільшується
зі Сх. на Зх. від 0,5 до 2 тис. м.
Девонські пісковики та аргі-
літи і верхньскрейдова карбо-
натна товща відслонюються у
схилах річкових долин; більша
частина площі вкрита пісками
й вапняками неогену й ант-
ропогеновими відкладами (ле-
соподібними — на вододілах,
піщано-гальковими — у доли-
нах). Глибина врізу річкової
сітки 170 —180 м. Ландшафти
лісостепові, природно-тер. ком-
плекси плоских і хвилястих рів-
нин межиріч з с.-г. угіддями
чергуються з крутими схилами,
вкритими буковими лісами. Із
сучасних процесів проявля-
ються ерозія і зсуви-
В. П. Палієнко.
ПРИДОБРУДЖИНСЬКИИ
ПРОГИН — геологічна струк-
тура, частина пд.-зх. окраїни
Східно-Європейської платфор-
ми} у межах України — на те-
риторії Одес. обл., південніше
широти м. Білгорода-Дністров-
ського. Витягнутий у пн.-зх.
напрямі. На Зх. занурюється
в районі Перед карпатського
прогину, на Сх. поперечними
розломами відокремлений від
структур пн.-зх. частини аква-
торії Чорного м. Ширина про-
гину 50—60 км. Будова його
асиметрична: пд. крило (за ме-
жами України) крутіше, на
нього насунуті складки Добру-
джинської складчастої систе-
ми, пн. пологіше. Фундамент
прогину складений дорифей-
ськими кристалічними поро-
дами. Як самостійна струк-
тура П. п. сформувався за
юрського періоду. Виповнений
теригенними середньоюрськи-
ми відкладами потужністю до
2 км і карбонатними відкла-
дами верхньої юри значно мен-
шої потужності, які з різкою
структурною незгідністю пере-
кривають палеозой-тріасовий
комплекс порід потужністю
понад 3 км. Відклади крейди і
палеогену утворюють самостій-
ний структурний ярус. По ниж-
ньокрейдових відкладах осьова
лінія прогину зміщена на Пн.,
його поперечний розмір збіль-
шується. Дислокованість оса-
дочної товщі прогину зростає
у пд. напрямі. На верх., нео-
геновому ярусі прогин не про-
стежується. Корисні копалини:
нафта, газ, мін. води, буд. ма-
теріали.	О. С. Ступка.
ПРИДУНАИСЬКА ПІВДЕН-
НОСТЕПОВА АГРОГРУНТО-
ВА ПРОВІНЦІЯ — частина
Південностепової агрогрунто-
вої підзони, що лежить на Зх.
від Дністра, вччежах Одес. обл.
Розташована в основному на
Причорноморській низовині.
Переважає рівнинний рельєф,
пологі схили ускладнені не-
глибокими балками та до-
линами. Є багато причорно-
мор. лиманів і озер. Серед
грунтоутворюючих порід пере-
важають леси. Річна сума опа-
дів 392 мм, гідротермічний
коефіцієнт (за Селяниновим)
становить 0,75, пересічна гли-
бина промерзання грунту 24 см.
У минулому провінція була
вкрита типчаково-ковиловими
степами. У структурі грунто-
вого покриву переважають чор-
ноземи південні міцелярно-кар-
бонатні (займають пл. 295,6
тис. га), що сформувались на
плоских вододільних ділянках,
ускладнені змитими (слабо-
змиті становлять 23,6 %, серед-
ньозмиті — 3,7 % і сильнозми-
ті — 0,5 %) та зрошуваними
відмінами грунтів. На крутих
схилах балок і річкових долин
на незначних площах поши-
рені чорноземи на елювії кар-
бонатних порід і глинах. У за-
плавах річок формуються алю-
віальні лучні грунти, що знач-
ною мірою засолені та солон-
цюваті. Особливістю грунтів
провінції є дещо видовжений
профіль і низький вміст гумусу
(бл. З—3,5 %). За мех. (грану-
лометричним) складом серед
чорноземів південних міцеляр-
но-карбонатних серед ньосугли-
нкові грунти становлять ЗО %,
важкосуглинкові — 70 %.
М. І. Полупан.
ПРИКЛАДНА ГЕОДЕЗІЯ —
галузь геодезії, що розробляє
методи топографо-геод. забез-
печення різних галузей нар.
г-ва. Осн. змістом робіт у П. г.
є розрахунки точності топогра-
фо-геод. робіт, створення пун-
ктів геод. основи, здійснення
великомасштабних топогр. і
спеціальних знімань, трасу-
вання лінійних споруд, звірка
та рихтування технол. устатку-
вання та буд. конструкцій то-
що. При здійсненні цих завдань
широко використовують матем.,
метрологічні, економічні та ін.
методи. Прикладні геод. дослі-
дження в республіці застосо-
вують при вишукуваннях, а
також проектуванні, буд-ві та
експлуатації споруд (т. з. інже-
нерна геодезія), у гірській спра-
ві, землевпорядкувальному про-
ектуванні, лісовпорядкуванні,
гідрографії та при досліджен-
нях шельфу морів і океа-
нів, космічних дослідженнях
тощо.	Ю. В. Поліщук.
ПРИКЛАДНА КЛІМАТОЛО-
ГІЯ — сукупність наук, дис-
циплін, що вивчають вплив клі-
мату на різноманітні об’єкти
госп. діяльності людини. Осн.
завдання П. к.: розробка теор.
досліджень, моделювання клі-
мату, фіз. обгрунтування клі-
матич. показників; виявлення
кліматич. особливостей певної
території з метою раціональ-
ного розміщення госп. об’єктів;
вивчення можливостей меліо-
рації клімату та її наслідків;
оцінка кліматичних ресурсів
окремих регіонів; облік і систе-
матизація стихійних метеоро-
логічних явищ', створення спец,
довідників, атласів, стандартів
та нормативів. До П. к. від-
носять агрокліматологію, бу-
дівельну (використання кліма-
тич. даних у містобудуванні,
при спорудженні ліній зв’язку,
систем опалення, вентиляції то-
що), авіаційну, транспортну
(вплив кліматич. умов на діяль-
ність повітр. і наземного тран-
спорту), лісову (роль клімату в
розвитку, видовому складі, про-
дуктивності лісових насаджень,
а також вплив самих наса-
джень на мікроклімат), біо-
кліматологію, медичну кліма-
тологію, атмосферний моніто-
ринг (забруднення атмосфери).
У П. к. широко застосовують
комплексні кліматичні показ-
ники, напр., коефіцієнт зволо-
ження, радіаційний індекс су-
хості, гідротермічний коефіці -
єнт, суми ефективних темпера-
тур. Для одержання даних,
що використовують у П. к.,
існує мережа спец, станцій —
агрометеорологія., дослідних,
с.-г., біокліматич., курортних
та ін., а також проводяться
експедиційні дослідження.
В Україні дослідження з П. к.
проводять у Гідрометеороло-
гічному українському регіо-
нальному науково-дослідному
інституті, Одеському гідроме-
теорологічному інституті, в
ун-тах республіки (Київ., Хар-
ків., Одес., Чернівецькому та
ін.).
В. М. Бабиченко, М. В. Буйков,
С. Ф. Рудишина.
ПРИКЛАДНА ФОТОГРАМ-
МЕТРІЯ розділ фотограм-
метрії, пов’язаний з методами
вимірювань розмірів, форми
і положення об’єктів за їхніми
зображеннями на фотознімках.
П. ф. застосовують при ви-
шукуванні лінійних споруд
(напр., автомоб. шляхів і заліз-
ниць, трубопроводів, ліній
електропередачі), визначенні
обсягів земляних та скельних
робіт, зніманні пам’яток історії
та культури, вимірюванні мо-
делей при проектуванні споруд,
перевірці точності монтажу
буд. конструкцій, вивченні ві-
браційних і деформаційних
явищ тощо. Особливість мето-
дів П. ф. полягає в можли-
вості використання результатів
фотограмметричних вимірю-
вань без розробки відповідних
карт і планів (напр., для без-
посередньої побудови профілів
трас, визначення швидкості
водних потоків і напряму
струменів, виявлення зсувних
явищ). Складовою частиною
П. ф. є аерометоди, зокрема
аерофотознімання. Методи П. ф.
є основними при космічних
дослідженнях і картографу-
ванні планет (за цими мето-
дами створено також карту по-
верхні видимої і зворотної
півкулі Місяця), їх застосо-
вують у лісовій справі, ботаніч.
і океанологія, дослідженнях,
при вивченні швидкоплинних
процесів, хвиль, у підводних
дослідженнях, стереоскопія,
проектуванні та ін.
Літ.: Сердюков В. М. Фотограм-
метрия в промьішленном и гра-
не данском строительстве. М.. 1977:
Лобанов А. Н., Буров М. И., Крас-
нопевцев Б. В. Фотограмметрия.
М., 1987.	В. М. Сердюков.
ПРИКМЕТИ ПОГОДИ — при
родні явища, які дають змогу
завчасно виявити процеси, по-
в’язані з певними змінами по-
годи. Проблема прогнозу по-
годи має давню історію. Протя-
гом тисячоліть, спілкуючись
з природою, люди назбирали
безліч прикмет, в основі яких
лежать спостереження. Серед
таких прикмет — зміни напря-
му і швидкості вітру та кольору
неба, різна форма хмар, ви-
падання роси, наявність памо-
розі, кола навколо Місяця і
Сонця та багато ін.; поширені
П. п., засновані на поведінці
звірів і птахів, самопочутті
людини й стані рослин. Офіцій-
ні прогнози погоди, що скла
дають підрозділи гідрометео-
рологічної служби (в Україні -
установи Державного комітету
по гідрометеорології), розроб-
ляються на певну, досить знач
ну територію і в них немож-
ливо передбачати погоду для
конкретної місцевості. В цьо-
му випадку, крім процесів,
пов’язаних з заг. циркуляцією
атмосфери, треба враховувати
місцеві особливості й народ-
ні П. п., які є результатом
багаторічних спостережень. ЦІ
прикмети часто збігаються з
фіз., наук.-обгрунтованими оз-
наками змін погоди і уточню-
ють прогноз погоди для певної
місцевості. Поширені, зокрема,
прикмети малохмар-
ної сухої погоди, влі-
тку теплої, взимку хо-
лодної. До них належать
83
ПРИЛУЦЬКИЙ
поява роси після заходу Сонця
та збільшення її інтенсивності
перед сходом його влітку, утво-
рення на поверхні землі та
предметах паморозі восени і
навесні, чистий голубий колір
неба взимку. Серед прикмет
доброї погоди — безвітря у
нічні години та ввечері при пев-
ному посиленні вітру опівдні;
зміни кольору неба при заході
Сонця від жовтого до золоти-
сто-рожевого з зеленкуватим
відтінком тощо. Серед прик-
мет нестійкої пого-
ди — посилення вітру неза-
лежно від часу доби, найча-
стіше пд.-сх. і пд. ‘напрямів;
видимий рух хмар проти вітру;
поява перистих хмар у соняч-
ний день; яскраво-червоне за-
барвлення зорі. На зміни погоди
у бік погіршення вказує від-
сутність паморозі взимку або
роси влітку (на дощ); наяв-
ність кола (гало) навколо Сон-
ця взимку передбачає снігопад,
поява на окремих рослинах
дрібних крапель води — дощ.
Місцеві прикмети дають змогу
прогнозувати погоду на кілька
годин, на 1—2 доби та на три-
валий період. Напр., прикме-
тами ранньої осені є жовкнення
листя на деревах улітку; хо-
лодного літа — спорудження
гнізд з сонячного боку.
Місцеві П. п. найширше засто-
совують у сільс. г-ві, для по-
треб туристів, рибалок та мис-
ливців тощо.
Літ.: Адамов П. Н. Местньїе
признаки погодьі. Л., 1961; Наш
друг — природа. Ужгород, 1976;
Гончаренко С. У. Фізика атмо-
сфери. Для допитливих. К., 1981;
Рощин А. Н. Сам себе синоптик.
К., 1983; Астапенко П. Д. Вопро-
сьі о погоде. (Что мьі о ней знаєм
и чего не знаєм). Л., 1987.
Н. Ф. Токар.
ПРИБОЛОТНЕ — селище мі-
ського типу Великобурлуцько-
го р-ну Харків, обл., залізнична
станція. 2,8 тис. ж. (1990).
Відоме з 1864, с-ще міськ. типу
з 1957. Поверхня платоподібна,
порізана ярами і балками,
перевищення висот до 50 м.
Пересічна т-ра січня —8,2 ,
липня 4-20,4 . Опадів 519 мм
на рік. У пд.-зх. частині се-
лища — ставок і лісовий масив.
Пл. зелених насаджень 1 га.
У П.— олієекстракційний з-д,
вироби, буд. матеріалів.
ПРИЛАДОБУДУВАННЯ — га
лузь машинобудування, під-
приємства якої виробляють за-
соби вимірювання, аналізу,
контролю, регулювання, авто-
матизації, обчислювальної тех-
ніки, інформатики, систем уп-
равління. П. належить до галу-
зей, що визначають науково-
тех. прогрес у нар. г-ві. За
період 1986—89 випуск прила-
дів, засобів автоматизації і
запчастин до них збільшився
на 16,5 %, засобів обчислю-
вальної техніки і запчастин до
них — на 66,1 %. П.— трудо-
містка і наукоємна галузь,
яка базується на прогресивно-
сті і високій якості продукції,
культурі вироби., кваліфікації
кадрів, тому найбільшими осе-
редками П. є великі індустрі-
альні центри.
Найбільші виробничі об’єднан-
ня: київські «Точелектропри-
лад», «Електронмаш», «Веда»,
«Укрспецавтоматика», «Ізум-
руд»» «Промавтоматика»; хар-
ківські «Точприлад», систем ав-
томатич. управління; львівські
«Мікроприлад», «Львівприлад»;
одеські «Електронмаш», «Точ-
маш»; сумські «Електрон»,
«Точмаш»; Сєвєродонецьке «Ім-
пульс», Дніпропетровське «Орбі-
та», Вінницьке «Термінал»,
Ужгородське «Закарпатпри-
лад». Приладобудівні заводи
розміщені в Харкові, Львові,
Житомирі, Івано-Франківську,
Кам’янці-Подільському, Луб-
нах, Кіровограді, Умані, Лох-
виці, Ізмаїлі. Частину прила-
дів, виготовлених на підпри-
ємствах України, вивозять за
межі республіки.
В. О. Демидіон.
ПРИЛУКВИНСЬКА ВИСОЧИ-
НА — передгірна височина на
Передкарпатті, на межиріччі
Лімниці та Бист риці-Солотвин-
ської, в межах Івано-Фр. обл.
На Пд. обмежена Майданським
низькогір’ ям, на Пн.— доли-
ною Дністра. Переважні вис.
300—450 м, максимальна -
589 м (г. Красна). П. в. має
асиметричну будову: сх. схил
пологий і довгий, з порівняно
слабоврізаними річковими до-
линами; західний — короткий,
круто обривається до долини
Лімниці, густо і глибоко роз-
членований ярами та балками.
Відзначається високою лісисті-
стю (понад 40 %). Переважа-
ють хвойно-широколистяні лі-
си.	Я. С. К равчук.
ПРИЛУКИ — місто обл. під
порядкування Черніг. обл., рай-
центр. Розташовані у пд.-сх.
частині області на р. Удай (прит.
Сули, бас. Дніпра). Залізнич.
вузол, автостанція. 72,3 тис. ж.
(1990). Вперше згадуються в
Іпатіївському літописі під 1092.
Поверхня — терасова рівнина.
Пересічна т-ра січня - 6,8 ,
липня -|-19,7:. Опадів 548 мм
на рік. Метеостанція, гідропост.
Пл. зелених насаджень 429,3
га. У П.— 3 ботанічні пам’ятки
природи місц. значення.
П.— пром. центр області. Роз-
винута маш.-буд., хім., буд. ма-
теріалів, деревообр., легка і
харч, пром-сть. Підприємства:
з-ди «Будмаш», «Білкозин»,
пластмас, «Тваринмаш», ли-
варно-мех., асфальтовий, за-
лізобетонних конструкцій, ефі-
роолійний, плодоконсервний;
ф-ки худож. та госп. виробів,
головних уборів, шкіряно-га-
лантерейна, взут., панчішна,
швейна, тютюнова; хлібопро-
дуктів, меблевий, маслороб-
ний, птахо- та м’ясний комбіна-
ти. Нафтогазодобувне управ-
ління. Лісгоспзаг, лісництво.
Діють н.-д. станція ефіроолій-
них культур, мед., пед., профес.-
тех. уч-ща, радгосп-технікум.
Музеї: краєзнавчий, істор.-ме-
моріальний одного з керівників
підпільної комсомольської орг-
ції «Молода гвардія» Героя Рад.
Союзу О. В. Кошового, який
народився тут. Бюро подорожей
та екскурсій.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 18—19 ст., у т. ч. Спа-
со-Преображенський собор, 1710
— 20; Миколаївська церква,
1720; козача скарбниця, поч.
18 ст., та собор Різдва Богоро-
диці, поч. 19 ст.
Літ.: Гайдай Г. Ф. Прилуки. Ілю-
стрований путівник. К., 1981.
ПРИЛУЦЬКИЙ РАЙОН —
район у пд.-сх. частині Чернігів,
обл. Утворений 1923. Пл. 1,8
тис. км2. Нас. 55,0 тис. чол.
(без м. Прилуки), у т. ч. мі-
ського — 14,0 тис. (1990).
Центр — місто обл. підпоряд-
кування Прилуки. У П. р.—
З с-ща міськ. типу — Ладан,
Линовиця, Мала Дівиця та 96
сільс. населених пунктів.
П. р. лежить на Придніпров-
ській низовині. Поверхня —
низовинна алювіальна (на
Сх.— лесова) пологохвиляста
рівнина з долинами прохідни-
ми та давньоозерними запа-
динами (на Сх.— розчленована
балками, ярами, трапляються
блюдця степові). Абс. висоти
100 м (на Зх.) — 170 м (на
Пн. Сх.). Корисні копалини:
нафта (Леляківське нафтове
родовище), природний газ,
торф. Район розташований у
ПРИЛУЦЬКИЙ РАЙОН ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
.сниКь
Ряш
ЛісовГ Сг>.
чивьі
Товкачівна
иня
тпслоа.
Охинвки
!а(з>
'одли
>ориїнв.
Мазки
Лідіє
'ПіддуСівка
’вківці
Ладан
Сергіївна
Лблунівка
Пі вгреби
Знам я н на
\ в Замх
Прилїки^@
Рушена
Жовт	а ч <е
Білорічиц£м*л&	\
Нетяжине
Линовиця
іш
\	У І удай-ці ®
< \	Я XX
'	Нс^а Гребля
/	\ Бубнівщича	©
->.Арутояріька
Б) лоша пки&~~~-—
інівщина
Милкіека
\	/	0
Дубовий ГайУ Дань^ка І
....... НИЖЧІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Вен Діеіщч
Жовтневе
Лівобережно Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
6,8 , липня -|-19,6 . Опадів
550 мм на рік. Період з т-рою
понад 4-Ю становить 161 день.
Висота снігового покриву 20 см
(через відлиги, які бувають ча-
сто — нестійкий). Метеостан-
ція, гідропост (Прилуки). П. р.
належить до недостатньо во-
логої, теплої агрокліматич. зо-
ни. Річки: Удай (прит. Сули,
бас. Дніпра) з притоками Гал-
кою, Рудкою, Сможем, а також
Перевід (прит. Лисогору). На
території району споруджено
42 ставки (заг. пл. водного
дзеркала 1373 га). Переважають
чорноземи типові (70 % площі
району), чорноземи опідзолені
поверхнево-оглеєні, чорноземи
вилугувані (на підвищених ді-
лянках), лучні, торфово-глейові
та мулувато-глейові (15 %; у
заплавах річок), дерново-підзо-
листі (на Пн.) грунти. Пл. лісів
13,5 тис. га (дуб, липа, ясен),
лісосмуг 1004 га. У районі —
18 заказників, пам’ятка приро-
ди, 2 парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва, 2 запо-
відні урочища (місц. значен-
ня).
У районі — Прилуцьке вироб-
ниче об’єднання «Пожмашина»
(Ладан), з-ди асфальтовий, пло-
доконсервний, ефіроолійний,
птахо-, маслоробний, хлібопро-
дуктів комбінати (Прилуки),
цукр. комбінат (Линовиця). С. г.
спеціалізується на рослинництві
зерново-буряківничого та тва-
ринництві мол.-м’ясного напря-
мів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 130,2, у т. ч. орні зем-
лі — 111,7, пасовища — 10,2,
сіножаті — 7,2. Осушено 6,5
тис. га.
Оси. культури: озима пшениця,
ярий ячмінь, кукурудза, цукр.
буряки, картопля, овочеві. Роз-
винуті скотарство, свинарство,
птахівництво. У районі — 33
колгоспи, 8 радгоспів, міжгосп.
ПРИМІСЬКА
84
підприємство по вироби, ялови-
чини (Линовиця). Залізнич.
вузол Прилуки, залізничні
станції Галка, Линовиця. Авто-
моб. шляхів 491,7 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 448,4
км.
На території району — 7 му-
зеїв та музейних кімнат.
Об’єкти туризму: у Прилуках,
а також пам'ятка архітекту-
ри — ансамбль монастиря,
17 —19 ст. (с. Густиня).
ПРИМІСЬКА ЗОНА — тери-
торія за межами міста, до
складу якої входять ліси, лісо-
парки та ін. зелені насадження,
заклади та установи для масо-
вого відпочинку, приміські на-
селені пункти, с.-г. угіддя,
пром. підприємства, що обслу-
говують місто і орієнтовані на
місц. сировину; складова ча-
. стина єдиного планувального
комплексу «місто — приміська
зона». В П. з. розташовують
також підприємства та трансп.
споруди, водозаборні та очисні
споруди, ТЕЦ, склади, бази,
аеропорти, сортувальні станції,
що за сан.-гігієніч. і плану-
вальними умовами не можуть
бути у межах міста. Функції
П. з. полягають у поліпшенні
мікроклімату міст і створенні
необхідних умов для відпо-
чинку населення; постачанні
місту продуктів харчування,
особливо малотранспортабель
них та нестійких, в окремих
випадках — буд. та паливних
матеріалів; розвантажуванні —
за рахунок розміщення в П. з.
частини підприємств містоутво-
рюючих галузей та населення
з метою обмеження зростання
міста. Межі П. з. установ-
люють на основі всебічної оцін-
ки природно-екон. умов району
в цілому та окремих територій;
аналізу функціональних зв’яз-
ків з містом (вони значно вили-
вають на процес делімітації);
характеру використання окре-
мих територій залежно від
рельєфу, гідрографії, грунтів,
ландшафтів, ареалів покладів
корисних копалин, конфігура-
ції сітки приміськ. населених
пунктів. Один з вирішальних
факторів — трансп. доступ-
ність. Територію П. з. поді-
ляють на три зони: найближчу
до міста (радіус 10 — 15 км),
що відіграє роль захисного лі-
сопаркового поясу з обмеженою
забудовою; зону організації
масового короткочасного відпо-
чинку міськ. населення та пе-
риферійну зону з розміщенням
санаторіїв, будинків відпочин-
ку, а також, в разі потреби,
деяких підприємств. Проектну
документацію на територію
П. з. розробляють у складі
генерального плану населеного
пункту.	С. М. Процснко.
ПРИМІСЬКИЙ АГРОПРОМИ-
СЛОВИЙ КОМПЛЕКС — див.
Агропромисловий приміський
комплекс.
ПРИМОРСЬК — місто Запоріз.
обл., райцентр. Розташований
за 3 км від Азовського м., на
р. Обитічній (бас. Азовсько-
го м.), за 32 км від залізнич. ст.
Єлизаветівка. 14,1 тис. ж.
(1990). Засн. 1822 під назвою
Ногайськ, з 1964 має сучас.
назву, місто з 1967. Переви-
щення відносних висот у його
межах досягає 40 м. Пересічна
т-ра січня —4,0 , липня
+23,0 . Опадів 400—425 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
148 га. У П.— 2 бот. заказни-
ки місц. значення — Обитічний
та Приморський. Пром. під-
приємства: «Південний», ком-
бікормовий, цегельний, продо-
вольчих товарів та масло-
робний заводи, хлібокомбінат.
Лісомеліоративна станція. Но-
гайський радгосп-технікум,
профес.-тех. уч-ще. Краєзнав.
музей. Турбази «Приморська»
та «Горіховий гай».
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — Троїцька церква,
1-а пол. 19 ст.
Літ.: Шаталинский М. С., Гогун-
ский В. А. Приморск. Краевед-
ческий очерк. Днепропетровск,
1985.
ПРИМОРСЬКЕ (кол. Сарта
на) — селище міського типу
Донец. обл., підпорядковане
Іллічівській райраді м. Марі-
уполя. Розташоване на правому
березі р. Кальміусу (бас. Азов-
ського м.), за 10 км від залізнич.
ст. Маріуполь-Вантажний. 10,9
тис. ж. (1990). Засн. 1780, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста, з невеликим підви-
щенням на Пн. Сх. Пересічна
т-ра січня — 5,2 , липня
—1-22,9 . Опадів 400 мм на рік.
Є парк, пл. зелених насаджень
20 га. В П. — Маріупольське
міжрайонне нлемоб’єднання,
млин з олійним цехом, цехи
безалкогольних напоїв та кон-
дитерський цех. Профес.-тех.
училище.
ПРИМОРСЬКИЙ — селище мі-
ського типу Ресн-ки Крим,
підпорядковане Феодосійській
міськраді. Розташований на
березі Феодосійської зат. Чор-
ного м., за 14,9 км від залізнич.
ст. Феодосія. 14 тис. ж. (1990).
Утв. 1952. Поверхня полого-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
+0,6 , липня +23,8 . Опадів
370 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 0,25 га. Профес.-тех.
училище.
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Запоріз.
обл. Утворений 1923, Пл. 1,4
тис. км2. Нас. 38,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 14,1 тис.
(1990). У районі — м. При-
морськ (райцентр) та ЗО сільс.
населених пунктів.
П. р. лежить на відрогах При-
азовської височини. Поверх-
ня — низовинна (на Пн.— під-
вищена) пологохвиляста лесова
(на Пд.— алювіальна) рівнина,
розчленована балками та яра-
ми. Трапляються денудаційні
останці у вигляді пагорбів
(на Пн.), на узбережжі — аб-
разійні уступи, зсуви, коси
(зокрема, Обитічна коса), пля-
жі. Абс. висоти від 20—100 м
на Пд. до 200 м на Пн. Корисні
копалини: залізні руди, пегма-
тити, діабази; на узбережжі —
лік. грязі. Більша частина
П. р. розташована у Причор-
номорській середньостеповій
фізико-географічній провінції,
крайня північна — у Лівобе-
режно- Дніпровсько-П риизов-
ській північностеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —4,0 , липня
-|-23,5 . Опадів 375—410 мм
на рік, максимальна їх кіль-
кість випадає влітку. Період
з т-рою понад +10 становить
175 днів. Висота снігового по-
криву 10 см. Пн. частина П. р.
належить до посушливої, дуже
теплої, південна — до дуже
посушливої, помірно жаркої
з м’якою зимою агрокліматич.
зон. На Пд. район омивають
Обитічна затока та Бердянська
затока Азовського м. Річки Ло-
зуватка та Обитічна з прит.
Кільтиччя. Споруджено 22
ставки і водосховище (заг.
івк
Природна типчаково-кови
лисеівкп
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОН
Зеленієм
ЗАПОРІЗЬКО! ОБЛАСТІ
і чка
аларівю
еславкі
Партизани
інзівка
Орлівка
рівю '	м Но
ачиїлівк
пл. водного дзеркала 259 га)
Переважають чорноземи пів
денні малогумусні, на Пн.—
чорноземи звичайні малогуму
сні
Комишуватю
Преслая
^^Но9ос>ексивка Борцем,
бісзуватка\.	у
X	Банівка^
\Приморсьн/
/ Р -О 1 ЮНівКі
Нельгівк^Ь^ _
ніяка
лова рослинність збереглася на
схилах балок та подекуди на
узбережжі. Пл. лісонасаджень
2,9 тис. га (біла акація, берест,
ясен тощо), лісосмуг 3,4 тис.
га. У П. р.— заказник респ.
значення Обитічна Коса, 5 за-
казників та пам’ятка природи
місц. значення. Пром. підпри-
ємства: «Південний», комбі-
кормовий, продтоварів, Лоза-
нівський маслоробний і цегель-
ний з-ди, хлібокомбінат (При-
морські Коларівський залізо-
бетонних конструкцій та Пет-
рівський цегельний з-ди. С. г.
спеціалізується на рослинни-
цтві зернового та тваринництві
м’ясо-мол. напрямів. Осн. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
кукурудза, соняшник, рицина.
Садівництво, овочівництво. Роз-
винуті скотарство, свинарство,
вівчарство, птахівництво. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
119,7, у т. ч. орні землі —
97,6, пасовища і сіножаті —
19,8. Зрошується 2,7 тис. га.
У районі — 22 колгоспи, у т. ч.
риболовецький; 4 радгоспи,
міжгосп. інкубаційно-птахівни-
че підприємство. Лісомеліора-
тивна станція (Приморськ). За-
лізничні станції — Єлизаветів-
ка, Нельгівка. Автомоб. шляхів
315,4 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 300,1 км. Ногай-
ський радгосп-технікум, про-
фес.-тех. уч-ще, краєзнав. музей
(Приморськ). На узбережжі
моря — численні бази відпо-

85
ПРИП’ЯТЬ
чинку. Турбази «Приморська»
та «Горіховий гай» (При-
морські В. Д. Войлошников,
Ю. І. Глущенко.
ПРИОСКІЛЬСЬКЕ ПЛАТО —
частина пд.-зх. схилу Серед-
ньоросійської височини в бас.
р. Осколу в межах Харків,
обл. Абс. висоти зх. вододілу
до 190—200 м, східного — до
180—190 м, мінімальні
в гирлі Осколу (менше 80 м).
На ерозійно-денудаційній по-
хилій рівнині П. п. пошире-
ний долинно-балковий рельєф.
Густота розчленування 0,7 —
0,9 км км2 на Зх. і 0,6 км км*
на Сх. Долина Осколу 4—11 км
завширшки-, асиметрична; ви-
явлено заплавну і 2 надзаплав-
ні тераси. Переважають с.-г.
угіддя на чорноземних грунтах.
Розвинута ерозія грунтів.
С. В. Костриков, І. Г. Черваньов.
ПРИПЛИВИ ТА ВІДПЛИВИ —
періодичні коливання рівня вод
Світового океану під дією сил
тяжіння, що виникають між
Землею, Місяцем і Сонцем. Ха-
рактер П. та в. залежить від
взаємного розташування Землі,
Місяця і Сонця, а також геогр.
широти, глибини моря та обри-
сів берегової лінії. Під дією
припливоутворюючих сил Мі-
сяця і Сонця Земля набуває
форми еліпсоїда (див. малю-
нок). Припливоутворююча си-
ла Місяця у 2,17 раза більша,
ніж Сонця, оскільки Сонце роз-
ташоване далі від Землі, тому
осн. риси припливоутворю-
ючих явищ визначаються гол.
чин. взаємним положенням Мі-
сяця й Землі. Найвищий рівень
води під час припливу назива-
ють повною водою, найниж-
чий — малою водою. Проміжок
часу між повною і малою во-
дою називають періодом П.
та в. За періодичністю П.
та в. поділяють на півдобові,
добові та мішані. Вздовж бе-
регів материків добові вели-
чини П. та в. (різниця рівнів
повної та малої води) станов-
лять 120—300 см. Найвищі
у Світовому ок. припливи спо-
стерігаються у зат. Фанді
(Атлантичний ок.) — до 18 м,
у Пенжинській губі (Охотське
Припливи та відпливи.
Припливоутворюючі сили системи
Земля — Місяць.
Припливна деформація
поверхні океану
----►Сила притягання Місяця
--->Відцентрова сила
----►Припливоутворююча сила
м.) — до 13 м. Припливні
коливання рівня води у Чор-
ному м.— 8—9 см, що майже
непомітно порівняно з коли-
ваннями його рівня під дією
вітрів. Осн. мета досліджень
П. та в.— передбачення змін
рівнів моря та швидкості течії
у певній частині Світового ок.
Для розв’язання цих завдань
використовують емпіричні дані
про П. та в. і дані моделювання
на ЕОМ з урахуванням конфі-
гурації берегової лінії та роз-
поділу глибин. Розроблено ста-
тичну й динамічну теорії П.
та в. Для обслуговування мор.
судноплавства видають спец.
«Таблиці припливів» з відо-
мостями про П. та в. у портах
на кожну годину протягом
року. Питання, пов’язані з до-
слідженням П. та в., вивчають,
зокрема, у Мор. гідрофізичному
інституті АН України.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
ПРЙП’ЯТСЬКИИ БОЛОТНИЙ
МАСИВ — болотний масив у
Камінь-Каширському, Ратнів-
ському, Старовижівському і
Любомльському р-нах Волин.
обл. та Зарічненському р-ні
Рівнен. обл., у заплаві П ригі яті.
Прип ятський болотний масив.
Заг. площа бл. 40 тис. га. Скла-
дається з окремих боліт, роз-
членованих ділянками заплав-
них луків, подекуди — заплав-
них лісів. Навесні заливається
повеневими водами. Перева-
жають евтрофні болотні угру-
повання: осоки омської, осоки
гострої, лепешняку великого,
очерету, росте верба попеляста.
Численні заплавні водойми за-
росли очеретом, рогозами, гле-
чиками жовтими та лататтям.
Багата орнітофауна (білий ле-
лека та чорний лелека, журав-
лі, кілька видів качок); трап-
ляються бобер, видра, ондатра.
Глибина торфового покладу
на окремих ділянках (біля
емт Ратне, с. Заболоття) стано-
вить 0,8—0,9 м, макс. 1,2 —
1,9 м. Торфи низинні, осокові
та очеретяні. Використовують
П. б. м. як сіножаті; частину
масиву осушено і освоєно під
с.-г. угіддя.
Літ.:	Торфово-болотний фонд
УРСР, його районування та ви-
користання. К., 1973.
Т. Л. Андрієнко.
ПРЙП’ЯТСЬКО-ВОЛЙНСЬКА
МОРЕННО-ЗАНДРОВА І ТЕ-
РАСНА РІВНЙНА — геомор-
фологічна підобласть Південно-
Поліської області пластово-аку-
мулятивних низовинних рів-
нин у межах Волин. і Рівнен.
областей. Межа на Пд. збіга-
ється з денудаційним уступом
Волинської височини, на Сх.
проходить по лінії Клесів —
Соснове — Корець. Орографіч-
но відповідає зх. частині По-
ліської низовини. Абс. висоти
від 150 м на Пн. (долина При-
п'яті) до 200 м на Пд. У центр,
частині підобласті простяга-
ється Волинське пасмо з висо-
тами 211 — 223 м.
У геоструктурному відношенні
територія пов’язана з зх. схи-
лом Українського щита, по-
верхня фундаменту якого зану-
рюється з Зх. на Сх. на глиб.
1000 м, і відокремленими від
нього глибинними розломами
Ратнівським горстом і Ковель-
ським виступом. Структури
розмежовані регіональними
розломами і, в свою чергу,
розбиті розломами різної гли-
бини на окремі блоки, що за
неоген-антропогенового часу
зазнали диференційованих ру-
хів земної кори з сумарними
амплітудами від 170 до 260 м.
Основою сучас. рельєфу є пере-
важно верхньокрейдові відкла-
ди, подекуди — олігоценові
або міоценові. Рельєфоутворю-
ючими є відклади льодови-
кового, водно-льодовикового,
алювіального, еолового гене-
зису антропогенового віку.
Морфоструктурні особливості
території зумовлені розломно-
блоковими структурами, з яки-
ми пов’язане формування різ-
ного генезису акумулятивних
рівнин, що на останніх етапах
свого розвитку зазнали денуда-
ції. Морфоскульптурні особли-
вості зумовлені дією ранньо-
та середньоантропогенових льо-
довиків і водно-льодовиковими
процесами та флювіальними,
карстовими, еоловими й схи-
ловими процесами, які розвива-
лися також у післяльодовико-
вий час. У сучас. рельєфі
значно поширена реліктова се-
ре дньоантропогенова льодо-
викова морфоскульптура (мо-
ренно-зандрові рівнини, кінце-
во-моренні горби, ками, ози,
при льодовикові озера, флювіо-
гляціальні дельти). У річкових
долинах морфологічно вира-
жені 2—3 надзаплавні тераси
та заплава. Найбільша ширина
терас — у долині Прип’яті
(кілька кілометрів). Серед су-
час. екзогенних процесів поши-
рені карстові, що спричинюють
виникнення карстових лійок,
озер; еолові, з якими пов’язано
утворення пасом, дюн, горбів;
болотоутворення. До антропо-
генних форм рельєфу належать
осушувально-зрошувальні ка-
нали, польдери, кар’єри тощо.
Антропогенні фактори активі-
зували еолові процеси, що не-
гативно позначається на с.-г.
угіддях.	В. П. Палієнко.
ПРИП’ЯТЬ — ріка в Україні
(у Волин., частково у Рівнен.
і Київ, обл.) та у Білорусі,
найбільша за площею басейну,
довжиною і водністю права
прит. Дніпра (впадає в Київське
водосховище). Довж. 761 км
(на тер. України — 261 км),
пл. бас. 121 тис. км . Бере по-
чаток поблизу с. Голядина
Любомльського р-ну Волин.
обл. Тече переважно Полі-
ською низовиною у низьких
заболочених берегах. Долина
П. у верхів’ї виявлена слабо,
у пониззі чіткіша, шир. 5 — 8
км. Заплава розвинута на
всьому протязі, виділяють дві
надзаплавні тераси. Ширина
заплави у верх, течії 2 — 4 км
і більше; в окремі роки затоп-
люється на кілька місяців.
У пониззі ширина заплави до-
сягає 10—15 км. Річище у вер-
хів’ї каналізоване; нижче —
звивисте, утворює меандри,
стариці, багато проток (однією
з них сполучена з оз. Нобель)\
є піщані острови. Ширина річ-
ки у верх, течії до 40 м, у
середній — 50—70 м, у по-
низзі переважно 100 — 250 м,
при впадінні у Київське во-
досховище— 4—5 км. Дно П.
піщане та піщано-мулисте. По-
хил річки 0,08 м км. Басейн
П. має добре розвинуту гід-
рограф. сітку (10,5 тис. річок
та ручаїв). Більшість приток
повністю або частково кана-
лізовано. Серед правобережних
приток, що течуть тер. Укра-
їни,— Турія, Стохід, Стир, Го-
ринь, Ствига, Уборть, Словечна,
Жолонь, Уж (праві). Живлення
мішане. Для водного режиму
характерна тривала весняна
повінь, короткочасна літня ме-
жень, що порушується дощо-
вими наводками та майже що-
ПРИП’ЯТЬ
86
річними осінніми підняттями
рівня води. На весну припадає
60—65 % річного стоку, вода
піднімається на 1—4 м, на
ділянках із звуженою запла-
вою — на 7 м. Пересічна ви-
трата води в гирлі 450 м3/с.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає наприкінці березня. Колір
води визначається переважан-
ням у бас. ріки торфово-бо-
лотних грунтів. Судноплавна на
577 км, Дніпровсько-Бузьким
каналом сполучена з р. Мухав-
цем (бас. Зх. Бугу). 1986 у зв’яз-
ку з аварією на Чорнобильській
АЕС ріка та її басейн зазнали
забруднення; уздовж берегів П.
споруджено десятки кілометрів
дамб для захисту річки від ра-
діоактивних речовин. На П.—
міста Пінськ, Мозир (Білорусь).
Літ.: Природа Украинской ССР.
Моря и внутренние водьі. К.,
1987; Дрозд В. В., Ревера О. 3.
Река Припять. Минск, 1988.
А. О. Шаврова.
ПРИП’ЯТЬ — місто обласного
підпорядкування Київ. обл.
Розташована на р. Прип’яті
(прит. Дніпра). Утв. 1979 у
зв’язку з будівництвом АЕС.
У 1986 було 28,8 тис. ж.
У зв’язку з екологічною ситу-
ацією внаслідок аварії на Чор-
нобильській АЕС 1986 жителів
П. евакуйовано.
ПРИРІСТ НАСЕЛЕННЯ —
збільшення чисельності жите-
лів будь-якої території за пев-
ний проміжок часу (рік, п’яти-
річку, період між переписами
тощо). Характеризується абсо-
лютними й відносними показ-
никами. Відносні поділяють на
темпи (відношення абс. вели-
чини приросту до чисельності
населення на початку дослі-
джуваного періоду, в %) і коефі-
цієнти (відношення абс. вели-
чини приросту до пересічно]
за цей період чисельності насе-
лення, в °/00). Розрізняють заг.,
природний, механічний і мі-
граційний П. п. Абс. величину
загального приросту ви-
значають за різницею між
Ріка Прип’ять у нижній течії.
чисельністю населення на кі-
нець і початок періоду; заг.
приріст дорівнює сумі природ-
ного і механіч. П. н. За 1979—88
чисельність населення України
збільшилася на 1949 тис. чол.,
тобто темп заг. приросту стано-
вив 3,9 %, коефіцієнт — 38 °/00
(на кожну тисячу жителів рес-
публіки збільшення становило
38 чол.).
Регіональна варіація П. н. дуже
висока: наприклад, у Криму
чисельність населення за пері-
од між двома переписами збіль-
шилася на 12,5 %, в Чернігів-
ській скоротилася на 5,7 %.
Стійкий процес П. н. характер-
ний для індустр. областей До-
нецько-Придніпровського екон.
району, зх. і пд. областей рес-
публіки. Порівняно високими
темпами збільшується чисель-
ність міськ. населення — за пе-
ріод між двома переписами на
13,4 %. Ці темпи вищі в тих
областях, де процес урбанізації
відбувається інтенсивніше (в ос-
новному області Пд.-Західного
екон. району), в індустріально
розвинутих областях, де частка
міськ. населення становить по-
над 75 % (Донец., Лугансь-
ка, Дніпроп., Харківська),
темпи його приросту невисокі.
Чисельність сільс. населення
України в цілому зменшується.
Цей процес характерний для
всіх областей республіки, особ-
ливо Черніг., Війн., Хмельн.,
Житомир., Луганської і Сум-
ської, де коефіцієнти заг. змен-
шення чисельності сільського
населення у 80-х рр. пере-
вищували 10 °/0(1. Порівняно
стійкий цей показник у Криму,
Закарп. і Херсон, областях.
Природний П. н. визна-
чається перевищенням чисель-
ності народжених над чисель-
ністю померлих. В умовах
сучас. режиму демогр. відтво-
рення осн. факторами форму-
вання природного спаду є ни-
зька народжуваність і висока
питома вага у складі населення
осіб старшого віку. Для Ук-
раїни протягом тривалого пе-
ріоду характерні надзвичайно
низьк1 показники природного
П. н., зокрема 1989 на 1000
жителів республіки припадало
13,3 народжуваних і 11,6 по-
мерлих, природний приріст ста-
новив 1,7 °/0 . Найвищі показни-
ки природного П. н. характер-
ні для Закарп., Рівнен., Во-
лин., Івано-Фр., Львівської
областей. Показники природно-
го П. н. у міськ. місцевості
у всіх областях значно вищі,
ніж у сільській. Механіч-
н и й П. наскладається з сальдо
міграції (міграційного приро-
сту) і П. н. за рахунок адм.-
тер. перетворень (напр., внаслі-
док зміни меж або надання
сільс. поселенню статусу міста
чи с-ща міськ. типу). В ці-
лому по республіці і в об-
ластях, як правило, величини
мех. і міграційного приросту
збігаються. В Україні мігра-
ційне сальдо протягом 1979—88
майже в 12 раз менше від
природного приросту. Мігра-
ційний П. н. найбільше
відбивається на формуванні
заг. чисельності населення ве-
ликих міст (Києва, Донецька,
Дніпропетровська, Одеси, Хар-
кова та ін.), де він в 1,5—2
рази перевищує величину при-
родного приросту. Показники
П. н. мають важливе значення
для оцінки екон.-геогр. і де-
мографічного розвитку окре-
мих територій, визначення їх-
ніх потенціалів.
Е. М. Лібанова, В. В. Оникієнко.
« ПРИРОДА У КРАЇ НСЬКОЇ
РСР» — серія видань у 7 кни-
гах, присвячених комплексній
характеристиці природного се-
редовища і природних ресурсів
України. В окремих томах опи-
сано геол. будову і корисні
копалини, клімат, моря і внутр.
води, грунти, рослинність, тва-
ринний світ, ландшафти та фіз.-
геогр. районування тер. респуб-
ліки. Значну увагу приділено
сучас. природним процесам,
антропогенним змінам, мін.,
земельним, водним, кліматич-
ним і біоресурсам, охороні
природи й раціональному при-
родокористуванню. Всі книги
ілюстровано кольоровими фото-
графіями, картосхемами і гра-
фічними матеріалами. Видання
підготували наук, працівники
Академії наук У країни, Київ,
ун-ту, Укр. регіонального н.-д.
гідрометеоролог, ін-ту та ін.
протягом 1984—1987 років.
Видання: Природа Украинской
ССР. Климат. К., 1984; Природа
Украинской ССР. Животньїй мир.
К., 1985: Природа Украинской
ССР. Растительньїй мир. К., 1985;
Природа Украинской ССР. Ланд-
шафтні и физико географическое
районирование. К., 1985; Природа
Украинской ССР. Геология и но-
лезньїе ископаемьіе. К., 1986; При-
рода Украинской ССР. Почвьі. К.,
1986; Природа Украинской ССР.
Моря и внутренние водьі. К., 1987.
О. М. Маринич.
ПРИРОДНА ВОГНИЩЕВІСТЬ
ХВОРОБ — зв’язок захворю
вань з природними умовами
певної території. Особливо чіт-
ко простежується зв’язок де-
яких хвороб з геохім. особли-
востями ландшафтів, кліматом
і тваринним світом. Зокрема,
зоб пов’язаний з недостатньою
концентрацією йоду у воді,
карієс зубів спричинюється ни-
зьким вмістом фтору та ін.
хім. елементів у раціоні люди-
ни. Концентрація певних хім.
елементів у продуктах харчу
вання зумовлює жовчно-кам’я-
ну та нирковокам’яну хвороби.
Агрохім. властивості й струк-
тура грунтів, кліматичні умови
певних біотопів впливають на
строки виживання збудників
таких захворювань, як пра-
вець, сибірка та ботулізм. Ін-
тенсивність забруднення збуд-
ником грунтів визначає ризик
зараження людини. Трофічні
зв’язки між зоофауною та
кровосисними членистоногими
створюють умови для постійної
циркуляції збудників за схе-
мою: тварина (теплокровний
господар збудника) — члени-
стоногий (переносник його) —
тварина. Стабільність такого
кола циркуляції збудника є
екологічною передумовою фор-
мування природних вогнищ ін-
фекцій, наукове обгрунтування
якої розробив Є. Н Павлов-
ський. Такі природи: вогнища
існують незалежно від лю-
дини, яка, потрапляючи в ньо
го, може заразитись і захво-
ріти. У зв’язку з цим на цих
територіях (виділених шляхом
картографування вогнищ і до-
слідження факторів, що ура-
жають людину) проводять кон-
кретні профілактичні заходи,
наприклад, збагачують кухон
ну сіль на йод, питну воду
на фтор, вакцинують населен
ня, зменшують чисельність
теплокровних господарів збуд
ника хвороб, його переносника
тощо. Проблеми П. в. х. на
87
ПРИРОДНІ
Україні досліджують у Київ.,
Львів, і Полтав. мед. ін-тах,
Київ, ін-ті удосконалення лі-
карів, н.-д. ін-тах епідеміоло-
гії та мікробіології (Львів),
епідеміології та інфекційних
хвороб, заг. і комунальної
гігієни (Київ), Інститут геогра-
фії Академії наук України та
ін. Див. також Карти медико-
географічні, Нозоареали.
К. М. Синяк.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ —
природна складова частина се-
редовища мешкання та вироб-
ничої діяльності людей. Вклю-
чає всю сукупність об’єктів
живої та неживої природи,
що оточують людину, антро-
погенно змінених і тих, які
не зазнали впливу людської
діяльності. Див. Навколишнє
середовище.
ПРИРОДНИИ НАЦІОНАЛЬ-
НИЙ ПАРК, національний при-
родний парк — територія, виді-
лена з метою збереження, від-
творення і ефективного вико-
ристання природних комплек-
сів, що мають особливу еколо-
гічну, історичну та естетичну
цінність у зв’язку з сприят-
ливим поєднанням природних
і культур, ландшафтів, а та-
кож використання їх у рекреа-
ційних, освітніх, наукових та
інших цілях. В Україні П. н. п.
належить до територій та об’єк-
тів природно-заповідного фон-
ду. Ділянки землі, її надр і вод-
них просторів з усіма природ-
ними об’єктами у межах П. н.
п. вилучають з госп. експлуа-
тації і передають йому в ко-
ристування. Територія П. н. п.
може охоплювати також ділян-
ки земель та водних просторів
інших землекористувачів чи
землевласників. Рішення про
створення П. н. п. приймаються
Президентом України. Основні
завдання, напрями н.-д. робіт,
режим та порядок охорони, ви-
користання і зонування П. н. п.
здійснюються відповідно до По-
ложення про П. н. п. та Проекту
організації території П. н. п.,
охорони, відтворення рекреа-
ційного використання його при-
родних комплексів і об’єктів,
що затверджується Кабінетом
Міністрів України. Режим охо-
рони і використання П. н. п.
встановлюють з урахуванням
збереженості природних ком-
плексів, характеру ландшафтів,
стану об’єктів рослинного і тва-
ринного світу, культурної та
естетичної цінності об’єктів та
ДІЛЯНОК. ВІДПОВІДНО' до цього
П. н. п. поділяють на кілька
зон:	території заповідного
режиму, призначені для збере-
ження та відновлення найцін-
ніших природних комплексів,
у межах яких заборонено про-
водити будь-яку рекреаційну
та ін. госп. діяльність; тер.,
де регулюється рекреаційне ви-
користання; тер. обслугову-
вання відвідувачів парку, на
яких розташовують стаціонарні
рекреаційні об’єкти для три-
валого відпочинку, території
інших землекористувачів, що
входять до складу парку і на
яких здійснюють госп. діяль-
ність, що не суперечить завдан-
ням П. н. п. В Україні створе-
но три П. н. п.— Карпатський,
Шацькии та Синевир (див. ок-
ремі статті). В. І. Олещенко.
ПРИРОДНИИ РУХ НАСЕЛЕН-
НЯ — зміна чисельності і скла-
ду населення в результаті
народжуваності і смертності
без врахування мех. переміщен-
ня. П. р. н. характеризу-
ється абс. і відносними по-
казниками. Серед абс. показ-
ників осн. є природний приріст
(спад) населення, серед віднос-
них — коефіцієнт природного
приросту (відношення абс. рів-
ня природного приросту до
пересічного населення за кон-
кретний період часу); його об-
числюють і як різницю між
заг. коефіцієнтами народжу-
ваності та смертності (звичайно
у проміле). Коефіцієнт природ-
ного приросту може мати по-
зитивне, негативне і нульове
значення, характеризуючи від-
повідно збільшення, зменшення
або незмінність чисельності на-
селення території в результаті
різних поєднань народжувано-
сті та смертності. Рівень при-
родного приросту населення
України протягом тривалого
періоду неухильно знижувався
під впливом процесу старіння
населення і зменшення у скла-
ді населення осіб молодого віку
та збільшення чисельності осіб
похилого віку, а також внаслі-
док спочатку довготривалого
зменшення, а потім стабілі-
зації інтенсивності дітонаро-
дження в розрахунку на одну
жінку фертильного (15—49 ро-
ків) віку і збільшення смерт-
ності з серед. 60-х рр. Лише
в серед. 80-х рр. завдяки реа-
лізації комплексу держ. за-
ходів, спрямованих на підви-
щення народжуваності і зни-
ження смертності, збільшився
природний приріст населення,
коефіцієнт його 1986 становив
4,4 °/00. Поряд з високим при-
родним приростом населення у
зх. областях України (Закарп.,
Рівнен., Івано-Фр. і Волинській),
де зосереджено молодше в де-
мографія. відношенні населен-
ня і зберігаються традиції
середньодітних сімей, низькі
коефіцієнти природного ру-
ху — у Черніг., Полтав., Сум.,
Війн., Кіровогр. та Черкас, об-
ластях. Природний спад насе-
лення цих регіонів зумовлений
тривалою міграцією жителів до
ін. областей, що призвело до
збільшення числа осіб похилого
віку і зменшення кількості най-
активніших у генеративному
відношенні осіб та до відповід-
но низької народжуваності, орі-
єнтацією населення (особливо
в міськ. поселеннях) на мало-
дітну сім’ю і порівняно ви-
сокою смертністю. Коефіцієнт
природного приросту міськ.
населення визначається впли-
вом майже безперервного при-
току (особливо у великі міста)
сільс. молоді й стабільно ни-
зьким рівнем інтенсивності ді-
тонародження і в цілому по
республіці невисокий. В сільс.
місцевості збалансованість ві-
кової структури населення по-
рушується внаслідок відтоку
молоді у міста і низького від-
носного показника народжува-
ності. Природний приріст сільс.
жителів спостерігається у зх.
і пд. областях (Волин., Закарп.,
Івано-Фр., Львів., Микол., Рів-
нен., Херсон, і Чернігів.), Рес-
публіці Крим.
Природний спад сільс. населен-
ня республіки відбувався про-
тягом 80-х років, лише 1986
відзначено незначний приріст
(0,3 °/00).	Е. М. Лібанова,
В. В. Оникієнко.
ПРИРОДНІ ПРОЦЕСИ — про-
цеси, які безперервно розвива-
ються у природному середови-
щі під дією екзогенних (в ос-
новному сонячної енергії) і ен-
догенних (енергії надр Землі)
факторів. П. п. належать до
фіз. і хімічних. Вони вини-
кають в літосфері, атмосфері
й біосфері. Усі П. п. взаємо-
пов’язані, взаємодіють у про-
сторі та часі й забезпечують
динаміку й розвиток природ-
ного середовища, природно-
тер. комплексів. Більшість П.
п. підпорядкована географіч-
ній зональності. Зокрема, на
Україні перезволоження, забо-
лочування розвиваються на
Поліссі; ерозія — в Лісостепу
(особливо інтенсивна на При-
дніпровській височині і Доне-
цькому кряжі); дефляція, пи-
лові бурі, посухи — в Степу;
катастрофічні селі та снігові
лавини — в Кримських горах
і Українських Карпатах. Азо-
нальними є паводки, зливи,
сильні вітри, зсуви, суфозійно-
просадкові явища тощо, ін-
тразональними — діяльність
грязьових вулканів на Крим-
ському п-ові, акумуляція на-
носів і абразін на мор. узбе-
режжях, карст у вапнякових,
гіпсових та соляних товщах.
Інтенсивність діючих П. п. змі-
нюється під впливом антро-
погенних факторів, що може
призвести до негативних на-
слідків. В Україні, зокрема,
прискорюється зростання кар-
стових порожнин, замулюван-
ня і евтрофізація водойм, за-
солювання грунтів, активізу-
ються зсуви, селі тощо. Вивчен-
ня природних і природно-ант-
ропогенних процесів необхідне
для збереження природного се-
редовища та створення сприят-
ливих умов життя і виробничої
діяльності людини. Карту див.
т. II, с. 448—449.
Літ.: Маринич О. М., Груб-
рін Ю. Л., Щербань М. І. Сучасні
фізико-географічні процеси на Ук-
раїні, їх розповсюдження та прог-
нозування. В кн.: Проблеми гео-
графічної науки в Українській
РСР, в. 1. К., 1972; Логвинов К. Т.,
Бабиченко В. Н., Кулаковская
М. Ю. Опасньїе явлення погодьі на
Украине. Л., 1972; Галицкий В. И.,
Шевченко Л. Н., Давьідчук В. С.
Современньїе процессьі и их роль
в динамике развития ландшафтов.
В кн.: Ландшафти природной зо-
ни Києва и их рациональное ис-
пользование. К., 1983.________
| В. І. Галицький?
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ — ком-
поненти і сили природи, які
на даному рівні розвитку про-
дуктивних сил та вивченості
використовуються або можуть
бути використані як засоби ви-
робництва і предмет спожи-
вання для задоволення матері-
альних та духовних потреб су-
спільства. За своєю матеріаль-
ною сутністю П. р.— частина
географічного середовища,
як сукупності природних умов
існування та діяльності лю-
дини. їхній генезис, природні
властивості, належність до тих
чи ін. компонентів природи,
розподіл по поверхні Землі та
концентрація в надрах визнача-
ються природними закономір-
ностями. За своєю екон. суттю
П. р.— споживні вартості, ко-
рисність яких, тех.-екон. вла-
стивості, різноманітність, мас-
штаби та способи використан-
ня визначаються суспільними
закономірностями. Але екон.
об’єктами є лише та частина
П. р., яка при досить висо-
кій концентрації здатна слу-
жити джерелом задоволення
потреб нинішнього і майбут-
нього поколінь людей у ре-
сурсах і сприятливому станові
навколишнього середовища.
В рамках певних способів ви-
роби. пошук і розміщення та-
ких джерел, оцінка їхніх запа-
сів та якості, об’єми та геогра-
фія добування залежать від
суспільних потреб, можливо-
стей і стратегії освоєння П. р.,
рівнів розвитку науки і техніки,
співвідношення інтенсивних та
екстенсивних факторів розвит-
ку суспільного виробництва.
П. р.— категорія історична.
В процесі суспільного розвитку
збільшуються масштаби оволо-
дівання компонентами і силами
і
ПРИРОДНІ
88
природи, розширюється сфера
застосування їх, відбувається
зміна пріоритетів у викори-
станні П. р. та їхнього впливу
на економіку. Відповідно уточ-
нюються уявлення про склад
П. р. До них відносять, крім
первинних (природних), вторин-
ні ресурси, які є відходами ви-
роби. або наслідками життєді-
яльності людини, що містять
відносно високий процент ко-
рисних речовин. В умовах, коли
охорона природи набула гло-
бального, життєво важливого
значення, особливо актуальни-
ми стають якість використо-
вуваних компонентів природи
(чистота повітря, води тощо)
і т. з. невагомі корисності,
що відбивають гол. чин. сере-
довищезахисні властивості П. р.
Виділяють групу рекреацій-
них ресурсів, істотною ознакою
яких є сприятливе поєднання
певних компонентів природи.
Існують різні підходи до наук,
класифікації П. р. В основі при-
родних класифікацій лежать
відмінності П. р. за природним
генезисом та належністю до тих
чи ін. компонентів і сил при-
роди. Розрізняють невичерпні
(енергія сонця, припливів, те-
кучої і падаючої води, вітру,
внутрішнє тепло Землі, клі-
матичні ресурси) та вичерп-
ні П. р. Останні поділяють
на ті, що відновлюються (грун-
тові, водні, біол.) та ті, що не
відновлюються (див. Непонов-
лювальні природні ресурси),
внаслідок нераціонального ви-
користання перші можуть пе-
реходити у категорію других.
Розробляють класифікації П. р.
за їхньою природною продук-
тивністю, умовами залягання,
розвитку та ін. ознаками, за-
лежно від дослідницьких
завдань. В основі екон. класи-
фікацій П. р. лежить поділ їх
на засоби вироби, і предмети
споживання. Розрізняють П. р.
виробничого і невиробничого,
пром. і с.-г., галузевого і між-
галузевого, одноцільового і ба-
гатоцільового призначення.
Фундаментальну класифікацію
такого типу розробив рос. еко-
номгеограф О. О. Мінц (Ін-т гео-
графії Рос. АН). Вужчі класи-
фікації розробляють для визна-
чення стратегії раціонального
використання П. р.; вони ба-
зуються на оціночних ознаках
їхніх запасів (реальні, потен-
ціальні, резервні тощо), умов і
можливостей експлуатації та
відтворення, пріоритетних на-
прямів використання та ін.
Поняття раціонального викори-
стання П. р. як глобального
завдання почало формуватися
на поч. 20 ст. Наук, і практич-
ної актуальності воно набуло
у 70-х роках, коли суспіль-
ство усвідомило екон. та еколо-
гічні межі експлуатації П. р.
При великих масштабах спо-
живання їх раціональне вико-
ристання одних видів ресурсів
виявляється нераціональним
для інших. Так, з гірничоруд-
ними розробками пов’язано ви-
лучення земель з с.-г. обороту,
з гідротех. буд-вом — затоплен-
ня цінних с.-г. угідь. У зв’язку
з необхідністю комплексної
оцінки раціонального викори-
стання П. р. склалися поняття
♦територіальне поєднання П.
р.», ♦інтегральний ресурс»,
♦ природно-ресурсний потенці-
ал», що відображають взаємо-
залежність і взаємовплив ком-
понентів та сил природи в про-
цесі залучення їх у госп. оборот.
Інтенсивність використання П.
р. України у зв’язку з ростом
народонаселення, розвитком
нар. г-ва збільшується. Надра
республіки багаті на мінеральні
ресурси. В Україні зосередже-
ні значні запаси марганцевих
і залізних руд, кам. вугілля,
бентонітових глин, каоліну, ве-
ликі запаси титану, сірки,
ртуті, графіту, буд. матері-
алів та ін. У Передкарпатті
розташоване одне з найбільших
у світі родовищ озокериту. С.-г.
освоєність республіки дуже ви-
сока: з 60,4 млн. га земельної
площі 42,2 млн. га припадає на
с.-г. угіддя (1989). Всі орні зем-
лі освоєні. їх площа на душу
населення має тенденцію до
зниження і 1989 становила 0,65
га/чол. Зрошувальні землі ста-
новлять 2,6 млн. га, осушені —
3,2 млн. га (див. Земельні ре-
сурси). За показниками запасів
водних ресурсів Україна має
недостатню забезпеченість: на
одного її жителя припадає біля
1 тис. м3 за рік.
Для забезпечення водою насе-
лення і нар. г-ва споруджено
бл. 830 водосховищ, 23 тис.
ставків, здійснено велике гід-
ротех. і меліоративне буд-во.
Мало забезпечена Україна
лісовими ресурсами. Лісистість
її території 14,3 %, а рівень
лісистості становить лише 87 %
норми. Розрахункова лісосітка
гол. користування — 5,4 млн.
м3, що не задовольняє повністю
потреби республіки в деревині.
З лісовими та іншими видами
рослинних ресурсів тісно по-
в’язані ресурси тваринного сві-
ту. До Червоної книги України
занесено 153 види хребетних
тварин (1991). Україна має
значні природні рекреаційні
ресурси: кліматичні, водні,
флористичні, ландшафтні. За
кліматичними умовами рес-
публіка є одним з найбільш
комфортних районів країни для
літніх видів відпочинку: три-
валість купального сезону ста-
новить 105 —145 днів, аероте-
рапії — 115—165 днів; трива-
лість зимових видів відпочинку
в Карпатах понад 120 днів.
Особливе місце серед природ-
них рекреаційних ресурсів Ук-
раїни посідає Азово-Чорномор-
ське узбережжя, де тривалість
сприятливого для відпочинку
періоду 150—180 днів. У рес-
публіці ведеться робота по охо-
роні природи, зокрема по збіль-
шенню природно-заповідного
фонду, площа територій і об’єк-
тів якого становить бл. 2 % заг.
площі.
Декларацією про держ. сувере-
нітет України, прийнятою Вер-
ховною Радою УРСР 16 VII
1990, встановлено, що земля, її
надра, повітр. простір, водні та
ін. природні ресурси, які знахо-
дяться в межах території Ук-
раїни, природні ресурси її кон-
тинентального шельфу та ви-
ключної (морської) екон. зони є
власністю її народу, матеріаль-
ною основою суверенітету рес-
публіки і використовуються з
метою забезпечення матеріаль-
них і духовних потреб її гро-
мадян.
Літ.: Минц А. А. Зкономическая
оценка естественньїх ресурсов.
(Научн.-метод, проблемні учета
геогр. различий в зффективности
использования). М., 1972; Геогра-
фические аспектні рационалнного
исполнзования природних ресур-
сов Украинской ССР. К., 1982;
Игнатенко Н. Г., Руденко В. П.
Природно-ресурснній потенциал
территории. Географический ана-
лиз и синтез. Лнвов, 1986; Мила-
нова Е. В., Рябчиков А. М. Исполь-
зование природних ресурсов и ох-
рана природні. М., 1986.
Г. О. Приваловська.
«ПРИРОДНІ УМОВИ І ПРИ-
РОДНІ РЕСУРСИ СРСР» — се-
рійне геогр. видання про при-
родне середовище і природні
ресурси всіх регіонів СРСР.
Підготовлено під наук.-мето-
дичним керівництвом Ін-ту гео-
графії АН СРСР за участю
географів союзних республік.
Видано протягом 1963 — 72.
Книга ♦Україна і Молдавія»
присвячена рельєфові й геол.
будові, кліматові, водам, грун-
там, рослинності, тваринному
світові, природному району-
ванню, природним ресурсам та
осн. проблемам використання
природних ресурсів. Підготу-
вали її географи АН України,
Київ. держ. ун-ту і АН Молдо-
ви.
Видання: Природньїе условия и
естественньїе ресурсьі СССР. Укра-
йна и Молдавия. М., 1972.
О. М. Маринич.
ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНЕ
РАЙОНУВАННЯ — виявлен-
ня, встановлення меж, карто-
графування та класифікація
об’єктивно існуючих індивіду-
альних одиниць — природно-
геогр. регіонів різних тер.
рангів. П.-г. р. включає також
дослідження генезису природ-
но-геогр. регіонів, властивостей,
структури, речовинного складу,
зв’язків та змін під впливом
природних й антропогенних
факторів. Розрізняють галузеве
(компонентне) П.-г. р., тобто
районування окремих компо-
нентів і природних властивос-
тей територій, та комплексне
фізико-географічне районуван-
ня. Для України розроблено
тектонічне районування, гео-
морфологічне районування, гео-
ботанічне районування, зоогео-
графічне районування, кліма-
тичне районування, гідрологіч-
не районування, грунтово-гео-
графічне районування та ком-
плексне фізико-географічне ра-
йонування.
Наукову основу районування
становлять: аналіз факторів
природно-геогр. диференціації,
визначення системи таксоно-
мічних одиниць і обгрунтуван-
ня їхніх меж та індивідуаль-
ності і типології різних регіонів.
Для проведення П.-г. р. вико-
ристовують літературні, фондо-
ві й аерокосмічні матеріали,
проводять експедиційні геогра-
фічні дослідження. За резуль-
татами цих робіт створюють
схеми та карти П.-г. р. і текстові
характеристики. Залежно від
цілей складають наук, або спе-
ціальні прикладні карти й ха-
рактеристики П.-г. р. Для тер.
України розроблено карти при-
родно-меліоративного та ін-
женерно-геол. районування,
агрокліматичного районування,
агрогрунтового районування,
ландшафтно-рекреаційного ра-
йонування та ін. видів райо-
нувань.	П. Г. Шищенко.
ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКЕ
РАЙОНУВАННЯ — поділ те-
риторії за спільними ознаками
природного середовища і нар.
г-ва з урахуванням адм.-тер.
устрою. П.-г. р. здійснюють на
базі зональних і внутрішньо-
зональних відмінностей при-
родно-територіальних комплек-
сів, сучас. фізико-геогр. проце-
сів, спільності природних ре-
сурсів, виробничо-територіаль-
них комплексів і розміщення
вироби, та населення. Адм.
області, що є важливими оди-
ницями тер. планування та
управління розвитком продук-
тивних сил, як правило, вклю-
чають до одного району за пе-
реважаючим типом ландшаф-
тів. Природно-госп. регіони
звичайно об’єднують кілька
адм. областей й мають гол. чин.
історико-геогр. назви. Пробле-
ми П.-г. р. розробляють пере-
важно в Інституті географії
Академії наук України та уні-
верситетах республіки. Коорди-
89
ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИИ
націю робіт здійснює наук,
рада АН. У республіці виділено
9 природно-госп. регіонів: За-
хідне Полісся (Волин., Рівнен.
і Львів, обл.), Українські Кар-
пати (Закарп., Івано-Фр. і Чер-
нів. обл.), Поділля (Війн., Тер-
ноп. і Хмельн. обл.), Київське
Придніпров’я (Житомир., Київ.,
Черкас, і Черніг. обл.), Лівобе-
режне Придніпров’я (Полтав.,
Сум. і Харків, обл.), Донбас
(Донец. і Луганська обл.).
Промислове Придніпров’я (Дні-
проп. і Запоріз. обл.), Причор-
номор’я (Кіровогр., Микол.,
Одес. і Херсон, обл.) і Крим
(Республіка Крим).
Конструктивно-геогр. основи
раціонального природокористу-
вання природно-госп. регіонів
включають аналіз сучас. стану
природного середовища, його
ресурсного потенціалу, зміни
природно-тер. комплексів та
їхніх компонентів під впливом
госп. діяльності, дослідження
проблем землекористу вання і
комплексної меліорації земель,
характеристику структури й
тер. організації пром. природо-
користування, агропром. комп-
лексу, розвиток транспорту,
розселення, пропозиції щодо
оптимізації природокористу-
вання. Наук, дослідження при-
родно-госп. регіонів України
і практичні рекомендації уза-
гальнюються у серійному ви-
данні «Конструктивно-геогра-
фічні основи раціонального
природокористування в Укра-
їнській РСР».
Літ.: Маринич А. М. Конструк-
тивно-географические исследова-
ния региональньїх проблем приро-
допользования в Украинской ССР.
«Известия АН СССР. Серия гео-
графическая», 1982, № 6; Кон-
структивно-географические осно-
вні рационального природополь-
зования в Украинской ССР. Киев-
ское Приднепровье. К.,	1988;
Конструктивно-географические ос-
новні рационалнного природополь-
зования в Украинской ССР. Тео-
ретические и методические иссле-
дования. К., 1990.
О. М. Маринич.
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИИ
ФОНД УКРАЇНИ — система
ділянок суші і водного просто-
ру, природні комплекси та об’-
єкти яких мають особливу при-
родоохоронну, наук., естетичну,
рекреаційну та ін. цінність і
виділені з метою збереження
природної різноманітності
ландшафтів, генофонду тва-
ринного і рослин, світу, під-
тримання заг. екол. балансу та
забезпечення фонового моні-
торингу навколишнього при-
родного середовища. Право-
відносини щодо нього регулю-
ються Законом про природно-
заповідний фонд України
(1992). До складу П.-з. ф. У.
входять заповідники, націо-
Природно-заповідний фонд України (на 1.1 1992)
Категорія	Кількість	Площа, тис. га
Природні та біосферні заповідники	15	207,5
Національні природні парки	3	123,2
Заказники		
загальнодержавного значення	227	330,0
місцевого значення	1484	416,7
Пам’ятки природи		
загальнодержавного значення	123	4,9
місцевого значення	2538	11,4
Заповідні урочища	672	68,5
Ботанічні сади загальнодерж. значення	16	1,9
Дендрологічні парки загальнодерж. значення 19		1,2
Зоологічні парки загальнодерж. значення	6		0,1
Парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва		
загальнодержавного значення	83	5,8
місцевого значення	414	7,3
Всього	5600	1178,5
нальні природні парки, регіо-
нальні ландшафтні парки, за-
казники, пам’ятки природи, бо-
танічні сади, дендрологічні пар-
ки та зоол. парки, парки —
пам’ятки садово-паркового ми-
стецтва і заповідні урочища.
Залежно від рівня наук, та при-
родоохоронної цінності заказ-
ники, пам’ятки природи, бот.
сади, дендрологічні парки, зоол.
парки та парки — пам’ятки са-
дово-паркового мистецтва мо-
жуть бути загальнодерж. (до
1992 — респ.) і місц. значен-
ня.
Класифікацію територій та об’-
єктів П.-з. ф. У. спрямовано на
забезпечення макс. збереження
всієї різноманітності природних
комплексів та об’єктів при
мінімальному, проте достатньо-
му обмеженні госп. діяльності.
При цьому реалізуються поло-
ження сучас. ландшафтознав-
ства про різномобільність при-
родних компонентів, стійкість
і надійність різних типів при-
родних комплексів. Встанов-
ленням різних категорій та ти-
пів природних заповідних тери-
торій і об’єктів нормується
антропогенний вплив на них.
П.-з. ф. У. є спеціальним
об’єктом держ. управління, охо-
рони та використання. Законо-
давство передбачає екон. сти-
мулювання розвитку та збере-
ження природно - заповідного
фонду, ведення держ. кадастру
включених до його складу
територій та об’єктів, встанов-
лено юридичну відповідаль-
ність за порушення заповід-
ного режиму. П.-з. ф. У. врахо-
вують при розробці всіх видів
проектної та проектно-плану-
вальної документації, при здій-
сненні природокористування.
В. І. Олещенко.
ПРИРОДНО-СІЛЬСЬКОГОС-
ПОДАРСЬКЕ РАЙОНУВАН-
НЯ — поділ території, що її
використовують у с. г., за су-
купністю природних факторів
(рельєфу, клімату та грунтів)
і продуктивністю та спеціалі-
зацією с.-г. вироби. П.-с. р.
України здійснено з урахуван-
ням агрогрунтового районуван-
ня, агрокліматичного району-
вання, гідромеліоративного,
ерозійного та ін. прикладних
видів районувань, а також ком-
плексного фізико-геог рафічного
районування. В Україні прий-
нято єдину систему виділення
таксономічних одиниць: при-
родно-сільськогосп. зона (гір-
ська область), провінція, округ,
район. Зони — території з пев-
ними грунтовс-кліматич. умо-
вами, що визначають напрям
грунтоутворюючих процесів
і з якими пов’язане формування
зональних типів та підтипів
грунтів. Кожній зоні відпові-
дає зональний тип с.-г. вироби.,
певне співвідношення зем. і с.-г.
угідь. Зони поділяють на при-
родно-сільськогосп. п р о в і н -
ц і і (характеризуються фаці-
альними особливостями грун-
тового покриву, пов'язаними з
його режимом у річному цик-
лі). Провінції розрізняють за
осн. агрокліматич. показни-
ками (континентальність клі-
мату, тепло- та вологозабезпе-
ченість вегетаційного періоду,
вираженість суховійних явищ,
бюл. продуктивність). Кожній
провінції притаманні свій набір
с.-г. культур і характер агро-
техніки. Частина с.-г. провінції
з певними геоморфологічними
особливостями території, скла-
дом грунтоутворюючих порід,
особливостями грунтового по-
криву, макро- і мезокліматом
утворює природно-сільськогосп.
округ. Його природні особли-
вості визначають набір виро-
щуваних культур, регіональний
режим агротехніки, певні види
меліорацій, системи сівозмін та
заходи щодо охорони земель.
Природно-сільськогосп. ра-
йон характеризується подіб-
ністю осн. генетичних власти-
востей грунтів, специфікою
структури грунтового покриву,
спільністю клімату, гідрологіч-
них і геоморфолог, умов, пев-
ним співвідношенням меліоро-
ваних земель, тобто факторів,
які кардинально впливають на
продуктивність грунтів, рівень
використання земель і ефектив-
ність с.-г. вироби. Гірська при-
родно-сільськогосподарська об-
ласть характеризується подіб-
ними тинами висотної поясно-
сті і спільністю с.-г. викори-
стання земель. У її межах
виділяють гірські провінції,
округи та райони.
Всього виділено 5 природно-
сільськогосп. зон, 2 гірські об-
ласті, 14 провінцій, 31 округ
(див. картосхему) та 196 райо-
нів. П.-с. р. є наук, основою
розробки диференційованих ме-
тодів ведення с.-г. вироби, і
економічно обгрунтованих про-
позицій та напрямів його роз-
витку. П.-с. р. земельного фон-
ду розроблено Укрндіземпроек-
том, Грунтознавства і агрохі-
мії українським науково-до-
слідним інститутом ім. О. І.
Соколовського та Укр. відділом
держ. н.-д. ін-ту зем. ресур-
сів. Карта с. 90.
Літ.:	Природно-сельскохозяйст-
венное районирование и исполь-
зование земельного фонда. М.,
1983.	Р. Г. Дерев'янко.
ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬ-
НИЙ КОМПЛЕКС (ПТК), гео-
система, геокомплекс,— віднос-
но однорідна частина географіч-
ної оболонки, що характеризу-
ється спільними рисами мор-
фології, структури, функціону-
вання та інтенсивності сучас-
них природних процесів; одне
з основних понять фізичної
географії. Формується в резуль-
таті тривалої взаємодії компо-
нентів природи (геоструктури,
рельєфу, клімату, вод, грунтів,
мікроорганізмів, рослинності і
тваринного світу) як нерозрив-
на система з різними рівнями
ландшафтної організації. Осн.
енергетич. факторами розвитку
ПТК є сонячна радіація, внутр.
енергія Землі й енергія її обер-
тання та процеси, що відбува-
ються в атмосфері, гідросфері
та біосфері. Великий вплив на
ПТК має діяльність людини
(антропогенний фактор). Вна-
слідок взаємодії осн. ландшаф-
тоутворюючих факторів кожен
ПТК характеризується певним
балансом тепла, вологи, мін. і
органічних речовин. ПТК є ди-
намічною системою і її стан
періодично змінюється в часі.
Залежно від властивостей і
розмірів виділяють ПТК різ-
природознавчий
90
ного рангу: фації, урочища,
ландшафтні місцевості, ланд-
шафти географічні та їхні
види, типи і класи (див. Кла-
сифікація ландшафтів). Вивчає
їх ландшафтознавство. Для до-
слідження ПТК використову-
ють експедиційні, стаціонарні,
дистанційні та лабораторні ме-
тоди; проводять картографу-
вання їх. На сучас. етапі роз-
витку науки і техніки вивчення
ПТК має важливе значення для
організації раціонального при-
родокористування та охорони
природного середовища. В рес-
публіці дослідженням ПТК зай-
маються Інститут географії
Академії наук України, від-
повідні спеціалісти в універси-
тетах і пед. інститутах. Див.
Ландшафтні дослідження.
У сучас. розумінні поняття ПТК
РАЙОНУВАННЯ
Чернігів
Масштаб ІЮ 000 000
И'В
Ж«і )мир
Харга
Львів
Тернопіль
Хмельницькі
сйинаця
Луганськ
зоград
Черн'виі
Дніпропетровськ
Донецьк
Запоріж**
МЕЖІ
Ми№ла>в
зон
провінцій
округів
''Київське
Идсх _
Чпховжьк*
вдсх
‘вансфранкігськ
и	V 1
/»горо* •
Луцьк
Л 0 І Р.8НВ І. 4$
,,	Полтава
кременчуцьке
ГНр
НІПОГЬ
1 Прип'ятсько-Поліськии 2 Західно-Поліськии 3 Малополіськии
П, Поліська Західна
ПОЛІССЯ
П3 Поліська Правобережна
4 Центральнопогпський
П3 Поліська Лівобережна
ЛІСОСТЕПОВА
ЛС, Лісостепова Західна
ЛС3 Лісостепова Лівобережна
ЛС3 Лісостепова Правобережна
1 Рівненсько Луцький 2 Дністровсько-Західно-Бузький 3 Опільськии 4 Середньодністровськии
5 Волинсько-Подільський 6 Середньодніпровсько-Бузький 7 Придніпровський
8 Середньодніпровсько-Сеимськии 9 Ворскло-Сульський 10 Харківсько-Оскільський
Сі Степова Придунайська
СТЕПОВА
С3 Степова Правобережна
С3 Степова Лівобережна
СП( Степова посушлива Придунаиська
СТЕП
ПОСУШЛИВИЙ
СП3 Степова посушлива Правобережна
СП3 Степова посушлива Лівобережна
СП4 Степова посушлива ПівнічноКримська 4 Кримський
СУХОСТЕПОВА		ССі Сухостепова Присиваська	1 Пригиваськии
КАРПАТСЬКА ГІРСЬКА ОБЛАСТЬ		ГК, Передкарпаття	1 Верхньодніпровський 2 Черемосько-Сіретський
		ГК3 Карпати	3 Карпатський гірсько-лісовим
		ГК3 Закарпаття	4 Закарпатський
КРИМСЬКА ГІРСЬКА ОБЛАСТЬ		ГКр, Кримські гори й передгір'я	1 Гірсько-передгірний
		ГКр3Південний берег Криму	2 Кримський Південнобережнии низькогірний
і геосистема не ототожню-
ють, включаючи до неї й еле-
менти екон. і соціосфери.
Літ.: Исаченко А. Г. Основні ланд-
шафтоведения и физико-геогра-
фическое районирование. М., 1965;
Арманд Д. Л. Наука о ландшафте.
(Основні теории и логико-матема-
тические методні). М., 1975; Соча-
ва В. Б. Учение о геосистемах. (Ма-
териалні к стьезду геогр. об-ва
СССР). Новосибирск, 1975; Мари-
нич О. М., Пащенко В. М., Шищен-
ко П. Г. Природа Украинской ССР.
Ландшафтні и физико-географиче-
ское районирование. К., 1985*; Пре-
ображенский В. С. Поиск в гео-
графии. М., 1986. |О. М. Маринич.
природознавчий музей
АН УКРАЇНИ — одна з най-
старіших природничих установ
в Україні. Міститься у Льво-
ві. Експонати для музею зби-
рав з 1832 відомий орнітолог
В. Дзєдушицький, відкрито му-
5 Чернігівсько-Поліський
1 Задністровський
2 Південно-Бузько-Інгульський
З Донецько-Дніпровський 4 Оскільсько-Айдарський 5 Донецький
1 Дунайсько-Дністровський
2 Чижгі одипровсько-Дністровський
З Дніпровсько-Приазовський
зей для відвідування 1880. На-
прикінці 19 — на поч. 20 ст.
тут працювали природознавці
А. Реман, И. Пачоський та ін.
За рад. часу з 1940 музей
поповнився фондами Наук, т-ва
імені Шевченка і одержав
сучас. статус. Його наук, діяль-
ність пов’язана з іменами ві-
домих укр. вчених (академік
Є. К. Лазаренко, члени-коресп.
А. С. Лазаренко і М. А. Голу-
бець). У будинку музею (па-
м’ятка архітектури 19 ст.)
в 19 експозиційних залах і кім-
натах заг. пл. 1,5 тис. м2 роз-
міщено 9 тис. експонатів. Фон-
ди налічують понад 500 тис.
одиниць зберігання. Осн. на-
прями наук, роботи — вивчен-
ня видової різноманітності й
екології окремих груп флори
і фауни зх. областей України;
пропаганда природничих знань.
У музеї зберігаються об’єкти
природи світового значення,
зокрема, колекції метеоритів,
бурштину, тропічних жуків,
метеликів. Серед палеонтоло-
гічних експонатів — повний
скелет і фрагменти органів
мамонта, волохатий носоріг,
колекції періодів силуру, де-
вону, юри, крейди тощо. Збері-
гаються бл. 250 прим, голотипів,
за якими вперше у світовій
науці описано нові виявлені
види тварин і рослин. Гербарій
музею налічує до 100 тис. ар-
кушів з квітковими рослинами.
У наук, бібліотеці зібрано бл.
60 тис. назв природничої лі-
тератури. Музей опублікував
20 випусків «Наукових запи-
сок», періодично видає «Ката-
лог музейних фондів», про-
вадяться тимчасові і пересувні
виставки на підприємствах,
у навч. закладах, місцях ма-
сового відпочинку трудящих.
Щороку музей відвідує бл. 80
тис. чоловік.
Літ.: Государственньїй природо-
ведческий музей. К., 1982.
Ю. М. Чорнобай.
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
— сфера виробничої та наук,
діяльності, спрямованої на ком-
плексне вивчення, освоєння,
використання, відновлення, по-
ліпшення й охорону природ-
ного середовища та природних
ресурсів з метою розвитку про-
дуктивних сил, забезпечення
сприятливих умов життєдіяль-
ності людини. П.— важлива
складова частина проблеми
взаємодії природи і суспільства.
Характер П. змінюється з роз-
витком сусп. формацій і пере-
буває в тісному взаємозв’язку
з рівнем науки і техніки. В умо-
вах науково-тех. революції вза-
ємодія між природою і су-
спільством значно ускладни-
лася у зв’язку зі зростанням
потреб суспільства в природних
ресурсах, інтенсивністю й ха-
рактером впливу людини на
природне середовище. Це при-
зводить до ускладнення еколо-
гічних ситуацій в окремих ре-
гіонах.
Основними видами П. є: пром.,
с.-г. і рекреаційне. За харак-
тером використання природних
ресурсів розрізняють: земле-
користування, водокористуван-
ня, лісокористування, викори-
стання мін. ресурсів та ін.
Важливе значення в сучас. умо-
вах набуває комплексний під-
хід до П., і зокрема, комплек-
сно-тер., що включає глобальні,
міждерж., держ., респ., ло-
кальні та ін. регіональні про-
блеми. Найважливішим завдан-
ням виробництва та науки є
забезпечення раціонального
природокористування.
91
ПРИСИВАСЬКА
Наук, проблеми П. мають між-
дисциплінарний характер, їх
досліджують природничі, тех.,
суспільні, с.-г., медичні та ін.
науки. Важлива роль у роз-
в'язанні проблем П. належить
геогр. наукам, які вивчають тер.
проблеми П. через дослідження
взаємозв’язків між компонен-
тами природи, природно-тер. і
територіально-виробничими
комплексами, зміни природного
середовища під антропогенним
впливом, здійснюють картогра-
фування природи, г-ва і насе-
лення, розробку прогнозів гео-
графічних та підготовку кон-
структивно-геогр. рекомендацій
щодо раціонального П.
Розгорнуто наук, дослідження
проблем раціонального П. їх
здійснюють установи Академії
наук України, вузи, галузеві
н.-д. установи. Інститут геогра-
фі- Академії наук України з
університетами республіки роз-
робили геогр. основи природо-
користування, методичні за-
сади районування тер. Украї-
ни (див. Природ но-географіч-
не районування). Ці засади,
а також характеристику регіо-
нів узагальнено в серії «Кон-
структивно-географічні основи
раціонального природокористу-
вання в Українській РСР».
Літ.: Анучин В. А Основні при-
родопользования. Теоретический
аспект. М., 1978; Природопользо-
вание (географические аспектні).
«Вопросні географии», 1978, сб.
108; Генсирук С. А. Рационалнное
природополнзование. М.,	1979;
Конструктивно-географические ос-
новні рационалнного природо
полнзования в Украинской ССР.
Киевское Приднепровне. К., 1988;
Конструктивно-географические ос-
новні рационалнного природо-
полнзования в Украинской ССР.
Теоретические и методические ис-
следования. К., 1990.
О. М. Маринич.
ПРИРОДООХОРОННА ОСВІ-
ТА — цілеспрямований процес
засвоювання елементів теорії
та практики основ охорони при-
роди, формування у людини
екологічного світогляду, при-
родоохоронної свідомості; скла-
дова частина заг. освіти. Тісно
пов’язана з екологічною осві-
тою та природоохоронним ви-
хованням молоді. Осн. завдання
П. о. і виховання: засвоєння
провідних ідей, основних уяв-
лень і наук, фактів про приро
ду, на базі яких здійснюється
оптимальний вплив суспільства
на природу згідно з її закона-
ми; розуміння багатосторон-
ньої цінності природи як дже-
рела матеріальних та духов-
них сил суспільства і кожної
людини; оволодіння приклад-
ними знаннями і практичними
навичками раціонального при-
родокористування', розвиток
вміння оцінювати стан навко-
лишнього природного середо-
вища, приймати правильні рі-
шення для поліпшення його,
передбачати можливі наслідки
своїх дій і не допускати не-
гативних впливів у всіх видах
суспільно-трудової діяльності.
П. о. починається в дитячих
садках, заг.-освітній школі й
продовжується у вищих навч.
закладах. У 9 ун-тах, 29 пед.
ін тах, 5 тех. вузах і 50 пед. учи-
лищах України з проблем
охорони природи введено обов’-
язкові курси, спецкурси й
факультативи. Особливу увагу
приділяють підготовці спеціа-
лістів з питань радіоекології.
В пед. навч. закладах діє
17 музеїв, 76 кабінетів з охо-
рони природи, оформлено понад
370 стендів. При 18 пед. ін-тах
створено агробіостанції, в 7 пед.
вузах ведуться наук, дослі-
дження з наук, основ охорони
навколишнього середовища.
У вузах республіки працюють
дружини з різних напрямів
охорони природи, діють лек-
торські групи, які ведуть при-
родоохоронну пропаганду (лек-
ції, бесіди, екскурсії, виставки,
тематич. вечори, науково-прак-
тичні конференції тощо). Вся
робота здійснюється в тісному
зв’язку з Українським това-
риством охорони природи, Гео-
графічним товариством Украї-
ни, М-вом охорони навколиш-
нього природного середовища.
Літ.: Охрана окружающей средьі:
проблеми просвещения. М., 1983;
Назарова Н. С. Зкологическое
воспитание студентов. К., 1985.
Є. К. Потапенко.
ПРИРОДООХОРОННА ПРО-
ПАГАНДА — вид соціальної
діяльності, осн. функцією якої є
поширення серед населення
природоохоронних знань, фор-
мування у людини свідомого
ставлення до навколишнього се-
редовища; важлива частина
системи охорони природи і ра-
иіонального природокористу-
вання. Для П. п. використо-
вують засоби масової інформа-
ції (пресу, радіо, телебачення,
кіно), мережу навч. закладів
та культурно-освітніх установ.
Методологіч. центрами П. п. на
місцях є обласні, районні та мі-
ські Будинки природи, яких
в Україні бл. 500; тут є ви-
ставкові зали, б-ки, працюють
секції та клуби природоохорон-
ців. При редакціях багатьох
газет і журналів створено
позаштатні відділи, які органі-
зовують обговорення еколог,
проблем, узагальнюють пере-
довий досвід у цій галузі.
Щороку в Україні видається
65—70 назв книг природоохо-
ронної тематики.
Проводяться респ. конкурси
засобів масово1 інформації та
плакатів з питань екології.
Лекційну роботу по П. п. орга-
нізовує товариство «Знання».
Значну роль у галузі природо-
охоронної освіти, виховання і
пропаганди відіграють народні
університети «Природа». Екс-
позиції П. п. створено у крає-
знавч. музеях, будинках куль-
тури, б-ках, навч. закладах.
Широкий комплекс пропаган-
дистських заходів (конферен-
ції, диспути, вечори, виставки)
щороку проводять з нагоди
Всесвітнього дня охорони нав-
колишнього середовища.
А. Л. Андрієнко.
ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХО-
ВАННЯ МОЛОДІ процес
цілеспрямованого, систематич-
ного формування у дітей та мо-
лоді свідомого і бережливого
ставлення до природи, екологіч.
культури. Тісно пов’язане з
екологічною освітою та при-
родоохоронною освітою. Основи
П. в. м. закладають у дошкіль-
них закладах та заг.-освітній
школі, зокрема, в процесі ви-
вчення природознавства, гео-
графії, біології. В багатьох
школах введено факультатив
«Охорона природи». Велику
роль відіграють станції юних
натуралістів, екологічні центри
та шкільні секції Українсь-
кого товариства охорони пои-
роди (їх у республіці бл. 20
тис., вони об’єднують 4,5 млн.
учнів). Ці секції здійснюють
природоохоронну пропаган-
ду, організовують роботу «зе-
лених патрулів», «голубих па-
трулів», лісництв шкільних,
загонів по боротьбі з ерозією
грунтів, постів бережливих,
залучають школярів до участі
в різних конкурсах. Значну
роботу з пропаганди природо-
охоронних знань виконують
члени гуртків, клубів юних
друзів природи, юних екологів,
ентомологів та ін.; крім до-
слідницької діяльності, вони
проводять екскурсії в природу,
створюють екологічні стежки.
П. в. м. у вузах відбувається
в процесі вивчення відповідних
дисциплін, а також у студент-
ських наук, загонах екологіч.
профілю, дружинах охорони
природи тощо. П. в. м. є одним
з напрямів діяльності Укр. т-ва
охорони природи, Географіч-
ного товариства У країни, М-ва
охорони навколишнього при-
родного середовища.
Особливо актуальною є П. в. м.
на сучас. етапі загострення
багатьох екологічних проблем.
Набуває розвитку міжпар. ді-
яльність молоді в справі охо-
рони навколишнього середови-
ща.	Л. П. Манорик.
ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКО-
НОДАВСТВО сукупність
нормативних актів, що регу-
люють суспільні відносини у
галузі охорони природи і раціо-
нального використання природ-
них ресурсів. П. з. містить
комплексні законодавчі акти
щодо охорони природи та га-
лузеві акти, норми яких регу-
люють відносини, пов’язані з
охороною окремих об’єктів при-
роди. Гол. актом П. з. у респуб-
ліці є Закон України про охо-
рону навколишнього природно-
го середовища, прийнятий 1991
(див. Додаток).
До галузевих правових актів
належать зокрема, кодекси (вод-
ний, лісовий, про надра), окре-
мі закони (про охорону атм.
повітря, про охорону і викори-
стання тваринного світу тощо);
див. окремі статті. Нормами
П. з. визначаються умови і поря-
док природокористування, пра-
ва та обов’язки природокори-
стувачів, правила охорони при-
роди, повноваження органів уп-
равління та контролю в даній
галузі та юридичні санкції за
екологічн’ правопорушення.
Вимоги П. з. обов’язкові для
виконання всіма суб’єктами
природоохоронних відносин.
Ю. С. Шємшиченко.
ПРИРОСЬКА РІВНИНА —
пн.-сх. частина Придніпров-
ської височини, гол. чин. у ме-
жах Київ. обл. Лежить у ба-
сейні Росі. Вис. до 179 м. По-
верхня її поступово знижується
на Пн., слабо розчленована
невеликими притоками Росі.
У минулому П. р. вкривало
дніпровське зледеніння. На
заплавах, широких днищах ба-
лок сформувалися лучні ланд-
шафти; окремі масиви дубово-
грабових та грабово-дубово-со-
снових лісів. О. П. Андріяш.
ПРИСВЇЦЬКА ВИСОЧИНА
передгірна височина в Перед-
карпатті, в межах Івано-Фр.
і Львів, областей. На Пн. Зх.
обмежена долиною р. Свічі,
на Пд. Сх.— долинами річок
Чечви, Сівки та Болохівки.
Переважні висоти 330—450 м,
максимальна — 485 м (г. Заліс-
ся). Переважає денудаційно-
акумулятивний рельєф; роз-
членована балками, ярами й
долинами. Найвищі місцевості
вкриті хвойно-широколистяни-
ми лісами. Долинське нафтове
родовище.	Я. С. Кравчук.
ПРИСИВАСЬКА НИЗОВИ-
НА — частина Північно-Крим-
ської рівнини на Пн. Крим-
ського півострова. Простяга-
ється від Перекопського пере-
шийка, вздовж затоки Сиваш
до Керченського перешийка,
на Пд. переходить у Цент-
рально Кримську рівнину. Вис.
до 50 м. Поверхня вирівняна,
плоска, з поодинокими лощина-
ми та неглибокими балками.
Для неї характерні значна
ПРИСИВАСЬКИИ
92
розчленованість узбережжя Си-
ваша, у зниженнях — солоні
озера {Красне озеро, А агуль-
ське озеро, Кирлеуцьке озеро
та ін.). Великі низовинні ді-
лянки періодично пересихають
і вкриваються солоною кіркою.
Переважають темно-каштано-
ві, лучно-каштанові грунти з
солончаками та солонцями.
Поширена ковилово-типчаково-
полинова й типчаково-полинова
степова, а також полинова
та кураєво-сарсазанова напів-
пустельна рослинність. Зрошу-
ється водами П ів ніч но-К рим-
ського каналу. О. Г. Кузнецов.
ПРИСИВАСЬКИИ ГЕОБОТА-
НІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Причорноморської (Понтичної)
степової геоботанічної провінції
у Херсон, обл. і Республіці
Крим.
До розорювання території окру-
гу на вододілах переважали
полиново-злакові степи, серед
рослинності яких домінували
полин кримський, типчак, жит-
няк гребінчастий, на знижених
ділянках — ковили волосиста,
Лессінга та українська. Для
степових травостоїв характерна
значна кількість ксерофітів (ві-
ниччя сланке, полин австрій-
ський та кримський, камфоро-
сма монпелійська) та комплекс-
ність рослинного покриву. В по-
дах, на узбережжі солоних во-
дойм та зниженнях формують-
ся солонцево-солончакові фіто-
ценози (солонець, сарсазан ши-
шкуватий, содник простертий
тощо). Більшу частину округу
розорано, її використовують
під с.-г. угіддя, виноградники.
У П. г. о. виділяють Північно-
Сиваський, Південно-Сиваський
та Джанкойський геобот. ра-
йони. В межах округу — Азо-
во-Сиваське заповідно-мислив-
ське господарство, Лебедячі
острови — філіал Кримського
заповідника та Арабатський за-
казник.	В. С. Ткаченко.
ПРИСИВАСЬКО-ПРИ АЗОВ-
СЬКА НИЗОВИННА СУХО-
СТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕОГРА-
ФІЧНА ОБЛАСТЬ — природна
область Причорноморсько-При-
азовської сухостепової фізико-
географічної провінції в межах
Херсон, і Запоріз. областей.
Розташована на Причорномор-
ській низовині. У геоструктур-
ному відношенні пов’язана з
Причорноморською западиною.
Серед ін. областей провінції
відзначається найменшою кіль-
кістю опадів, найбільшою ви-
паровуваністю і найменшим
поверхневим стоком. Ланд-
шафтну структуру області ста-
новлять місцевості: межиріч -
них западинно-подових плако-
рів, поширені на слабодрено-
ваних лесових рівнинах з тем-
но-каштановими солонцювати-
ми грунтами в комплексі з
солонцями і в поєднанні з луч-
ними солончакуватими грунта-
ми та глеє-солодями западин
і подів', подово-роздолові; еро-
зійно-балкові сухостепові (роз-
винуті смугою на Пд. області),
розорані; річкових терас (на
Пд. Зх. і Сх. області, в долинах
річок Каланчака, Великого Ут-
люка і Молочної); заплавні;
примор. знижених плакорів
(смуги завширшки до 5 км уз-
довж узбережжя Азовського
моря і Сиваша) з каштановими
солонцюватими грунтами в
комплексі з солонцями і поєд-
нанні з лучними солончаками
западин і глеє-солодями подів;
приморських берегових галоген-
них рівнин (на Арабатській
Стрілці, Федотовій косі, Бирю-
чому Острові та ін.); примор.
абразійні та примор. ерозійні
галогенні. Переважає с.-г. (в
основному на зрошуваних зем-
лях) природокористування. На
Пн. області — заповідник Ас-
канія-Нова.
ПРИСТЕНИ, Урочище Присте-
ни — бот. пам’ятка природи
респ. значення (з 1975). Розта-
шована у Запорізькому р-ні
Запоріз. обл. Перебуває у ві-
данні Запорізького лісгоспзагу.
Пл. 17 га. Охороняється ді-
лянка на правому березі р. Кін-
ської, розчленована ярами.
У багатому флористичному
складі налічується бл. 250 видів
трав’янистих рослин, серед
яких є релікти та ендеміки.
З рідкісних трапляються гори-
цвіт весняний, а також цим-
бохазма дніпровська, ковила
Лессінга і ковила Іоанна, зане-
сені до Червоної книги України.
Схили ярів поросли мішаним
лісом. З тварин водяться ко-
зуля, лисиця, свиня дика, за-
єць-русак, сіра чапля, куріпка,
синиця велика тощо.
3. А. Ліпинська.
ПРИТЕРАСНЕ БОЛОТО — бо-
лото, що розвивається у при-
терасній частині заплави. Від-
значається, як правило, знач-
ною зволоженістю та наявністю
потужного шару торфу. Жи-
виться поверхневими, атм. та
грунтовими водами. Торфові
поклади П. б. (потужністю від
2 до 6 м) низинні лісові та
лісодраговинні. На П. б. поши-
рені низинні, переважно лі-
сові угруповання з вільхи чор-
ної, характерні вільшняки осо-
кові, очеретяні, болотнопапо-
ротеві та болотнорізнотравні.
Подекуди на П. б. трапляються
безлісі осокові та очеретяні
угруповання. На тер. України
поширені повсюди у заплавах
річок; мають велике водоохо-
ронне та водорегулююче зна-
чення. Значну частину П. б.
осушено і освоєно; окремі бо-
Г. Ф. Прихотько.
лота охороняються (напр., Іл-
лінський заказник).
Літ.: Брадіс Є. М., Бачурина Г. Ф.
Болота УРСР. К., 1969.
Т. Л. Андрієнко.
ПРИТУ Л А Григорій Федорович
(19.УІ 1924, с. Зелений Ріг
Черкас, обл.) — вчитель геогра-
фії, заслужений учитель Укра-
їни з 1979, відмінник нар.
освіти України з 1957. Закінчив
1952 Уманський учительський
ін-т, 1956 — Київ. пед. ін-т. З
1952 викладає географію у
школах Київ. обл. (1953—55 —
директор Чернинської, 1959 —
67 — Веселокутської шкіл Та-
ращанського р-ну, 1967 — 80 —
заст. директора Таращанської
школи-інтернату). Методи і
форми навчання географії спря-
мовані на активізацію діяль-
ності учнів. Створив зразковий
кабінет географії і геогр. май-
данчик. Значну увагу приділяє
виготовленню наочного при-
ладдя. Досвід роботи П. уза-
гальнено Київ. обл. ін-том удо-
сконалення вчителів. Нагоро-
джений орденом Великої Віт-
чизн. війни 1-го ступеня, медал-
лю А. С. Макаренка (1977).
В. П. Корнєєв.
ПРИХОТЬКО Геннадій Федо-
рович (23.УІІ 1913, Харків —
25.ХІ 1965, Київ) — укр. ме-
теоролог, доктор геогр. наук з
1965. Після закінчення 1938
Харків, гідрометеоролог, ін-ту
працював у цьому ж вузі до
1940. У 1940—47 — в системі
гідрометеослужби Пн. флоту.
З 1947 працював на Україні:
1947—49 — заступник дирек-
тора Київ, геофіз. обсерваторії;
1949—54 — викладач кафедри
метеорології і кліматології Ки-
їв. ун-ту; 1954—65 — директор
Укр. н.-д. гідрометеоролог, ін-
ту. Осн. праці присвячено пи-
танням формування туманів
і конвективних хмар на Ук-
раїні та розробці методів актив-
ного впливу на них. Вивчав
закономірності формування
кліматич. умов республіки. За
ініціативою П. було створено
спец. Експериментальний ме-
теоролог. полігон у Дніпроп.
обл., на базі якого одержано
важливі наук, результати з пи-
тань активного впливу на пе-
реохолоджені шаруваті хмари
для одержання додаткових опа-
дів у вигляді снігу, а також
впливу на грозові хмари з ме-
тою виключення випадання
граду і градобоїв.
Те.: Клімат Української РСР. (Ко-
роткий нарис). К., 1958 [у спів-
авт.]; Исскусственньїе осадки из
конвективньїх облаков. Я., 1968.
М. І. Щербань.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА ГІДРО-
ЛОГІЧНА ОБЛАСТЬ — пд.-зх.
частина Гідрологічної зони не-
достатньої водності. Охоплює
частину тер. Одес., Микол.,
Херсон, та Запоріз. областей.
Річкова сітка розвинута слабо.
Включає пригирлові ділянки
транзитних рік Дністра, Пів-
денного Бугу і Дніпра та ли-
мани в межиріччях цих рік
(Хаджибейський, Куяльниць-
кий, Тилігульський та ін.). На
Лівобережжі Дніпра розташо-
вана безстічно-подова область,
де річкової сітки немає, лише
під час сніготанення і сильних
злив утворюються тимчасові
водотоки. Водність малих річок
П. г. о. надзвичайно мала (до
0,5 л/с • км ), стік у них від-
бувається під час весняної по-
вені та зливових дощів влітку.
Мінералізацію поверхневих вод
області вивчено недостатньо.
Водні ресурси П. г. о. викори-
стовують для водопостачання,
зрошування, рибництва.
Л. Г. Будкіна.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА ГРУПА
ПРОГИНІВ — геологічна
структура на Пд. України. Зай-
має пд. частину Причорномор-
ськоі низовини, на Сх. від ме-
ридіана м. Одеси, і суміжні
акваторії Чорного й Азовського
морів. Субширотна П. г. п.
сформувалася в зоні зчлену-
вання дорифейського фунда-
менту Східно-Європейської
платформи і гетерогенної
складчастої основи Скіфської
плити під впливом тектоніч-
них процесів, що відбувалися
в Кримсько-Кавказькій геосин-
клінальній області і Чорномор-
ській западині, а також вна-
слідок піднять Українського
щита. У мезозої утворилися суб-
широтні грабени та депресії,
розмежовані поперечними ви-
ступами. Згодом від’ємні струк-
тури заповнилися переважно
юрськими або нижньокрейдо-
вими породами і були поховані
внаслідок значних пізньокрей-
дових та палеогенових про-
гинань. У П. г. п. виділяють
дві осн. структури. У К а р к і -
нітсько-Північно-
кримському прогині роз-
93
ПРИЧОРНОМОРСЬКА
миту поверхню фундаменту
із слабодислокованих палеозой-
юрських утворень, яка залягає
на глиб. 4—6 км на Пн. Крим-
ського п-ова та до 10—11 км в
акваторії, вкривають нижньо-
крейдові — неогенові осадочні
формації. Пн. крило прогину
має вигляд пологої моноклі-
налі з незначними поздовж-
німи і поперечними деформа-
ціями, що посилюються у
межах Каркінітської затоки
і Сиваша. В межах вузького
пд. борту та центр, частини
в нижньокрейдових відкладах
розвинуті грабеноподібні струк-
тури, виступи, розломи з амп-
літудами до 400—500 м та ло-
кальні складки і палеовулкани.
Деформації верхньокрейдових-
неогенових горизонтів менш
значні. Неглибокий, вузький,
асиметричний Північно-
Азовський прогин, що є
сх. елементом П. г. п., просте-
жується на пд. схилі Сх.-Єв-
ропейської платформи під олі-
гоцен-неогеновою моноклінал-
лю в товщі крейдових-еоцено-
вих порід потужністю 1000—
2500 м.
З П. г. п. пов’язані пром.
родовища газу, прісних та
мін. вод, кухонної солі, буд.
матеріалів. У рельєфі П. г. п.
має загалом пряме відобра-
ження, але структури меншого
порядку характеризуються
складнішими співвідношення-
ми з формами поверхні. Значну
частину пд. борту П. г. п. зай-
має Тарханкутська височина,
що відображає будову верх-
нього структурного поверху
платформеного чохла.
С. М. Захарчук.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА ЗАПА-
ДИНА — геологічна струк-
тура на Пд. України. Уперше
була виділена на тектонічній
карті Європ. частини СРСР
1923. Межі, крім пн., неодно-
значні: згідно з одними уяв-
леннями, П. з. лежить у межах
пд. схилу Східно-Європейської
платформи, за іншими її пд.
крило частково або повністю
залягає на фундаменті Скіф-
ської плити. Більшість дослід-
ників розглядає П. з. як струк-
туру, що почала розвиватися
з кінця ранньокрейдового часу.
О. С. Ступка.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА НИЗО-
ВИНА — низовина на Пд. Ук-
раїни, у Одес., Микол., Херсон.,
Запорізькій областях і в Криму.
На Зх. переходить у схили
Центральномолдавської висо-
чини, на Пн. Зх.— у Поділь-
ську височину, на Пн.— у При
дніпровську височину, на Пн.
Сх. межує з Придніпровською
низовиною, на Пд. уступом
заввишки до 40 м обривається
до Чорного і Азовського морів.
На Кримському п-ові пд. межа
її проходить уздовж підніжжя
Зовнішнього пасма Кримських
гір і збігається з межею Пн.-
Кримської рівнини, що є ча-
стиною П. н. Простягається
дугоподібною смугою завшир-
шки до 120—150 км від дельти
Дунаю на Зх. до пониззя Ло-
зуватки на Сх. майже на 600
км. У геоструктурному від-
ношенні пов’язана з Причор-
номорською западиною. По-
верхневі відклади утворюють
лесовидні суглинки, вапняки,
піски, глини, черепашник. П. н.
належить до Причорномор-
ської області пластово-акуму-
лятивних і пластово-денудацій-
них низовинних рівнин. По-
верхня П. н. має заг. незнач-
ний похил з Пн. (найбільші
абс. висоти — 150—170 м) на
Пд. (вис. 2 —10 м); на Тархан-
кутському п-ові висота стано-
вить 179 м. Рельєф низовини
переважно слабохвилястий, у
центр, частині — плоский. Рів-
нинність поверхні порушується
долинами річок, балками, яра-
ми, по дами. Вздовж крутих пра-
вих схилів розвинуті зсуви. При-
гирлові частини долин внаслі-
док неотектонічного опускання
затоплені й утворюють лимани
(Дніпровсько-Бузький, Утлю-
цький та ін.), частково або пов-
ністю відокремлені від моря
пересипами. Вздовж мор. уз-
бережжя поширені піщані коси
та острови. Глибина ерозійного
розчленування низовини най-
більша на її зх. і пн.-зх. окра-
їнах (у межиріччі Дністра і Пд.
Бугу), де вона досягає 100 м.
Між Дніпром і Молочною
глибина врізу балок-роз долів
досягає 10 -15 м. Для рельєфу
П. н. (особливо її сх. частини)
характерні значні площі, де
Причорноморська низовина.
Одеська область.
немає сучас. зовнішнього по-
верхневого стоку. Вони дрену-
ються численними западинами
та подами. Глибина подів до-
сягає 5—8 м, рідше — до 15 м,
пл. 0,2 — 1 км2, трапляються
дуже великі поди — до 120 км2
(Великий Агайманський під,
Домузлинський під)', на схо-
ді низовини вони подекуди
становлять до 20 % площі.
В межах Олешківських пісків
значно поширені еолові форми
рельєфу (переважно горби-ку-
чугури заввишки до 8—15 м).
З ін. форм рельєфу трапляють-
ся карстові та штучні наси-
пи — могили, іригаційні ка-
нали, кар’єри, відвали. Перева-
жають степові та сухостепові
ландшафти. У межах П. н.—
Чорноморський біосферний за-
повідник та заповідник Аска-
нія-Нова. П. н. є важливим
с.-г. районом з розвинутим зро-
шуваним землеробством (Пів-
нічно-Кримський канал, Крас-
нознам’янська, Інгулецька та
Каховська зрошувальні систе-
ми та ін.). В. М. Пащенко.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА ОБ-
ЛАСТЬ ПЛАСТОВО-АКУМУ-
ЛЯТИВНИХ І ПЛАСТОВО-
ДЕНУДАЦІИНИХ НИЗОВИН-
НИХ РІВНИН — геоморфоло-
гічна область на Пд. України.
У межах збігається з Причор-
номорською низовиною. Рельєф
загалом рівнинний, із слабким
похилом з Зх. на Сх. (у пн.
частині області — від 210—
240 до 80 м) і з Пн. на Пд.
(до 0,4—4,5 м). Геоструктурною
основою є пн. і пд. крила При-
чорноморської западини і При-
чорноморська група прогинів.
Відповідно до цього виділяють
геоморфолог, підобласті: Пів-
нічно-Причорноморську дену-
даційну рівнину, що зазнала
чергування опускань і піднять
і тепер піднімається; Південно-
Причорноморсько-Приазовську
прибережно-морську і дельтову
рівнину, у якій опускання
змінилися слабкими піднят-
тями в пліоцен-антропогені, те-
пер з окремими ділянками, що
опускаються; Тарханкутську
структурно-денудаційну рівни-
ну, сформовану на похило-
складчастій основі підняття,
що лежить у шовній зоні
платформ. У будові земної кори
виділяють кристалічний фун-
дамент і осадочний чохол по-
тужністю до 300—400 м на Пн.
і до 5—8 тис. м на Пд., скла-
дений донеогеновим і неоген-
антропогеновим ярусами. У пн.
частині області рельєф деякою
мірою пов’язаний з блоками та
розломами кристалічного фун-
даменту, особливо конфігурація
річкових долин, лиманів, ба-
лок, берегової лінії моря. Ярус-
на будова рельєфу зумовлена
тектонікою та мор. трансгре-
сіями. В пліоцен-антропогені
утворилися серії мор. рівнин
і терас. Вище виділяють 2—З
денудаційно-акумулятивні по-
верхні вирівнювання. Річкові
долини області консеквентного
типу, переважно субмеридіо-
нального напряму, підпорядко-
вані топографії поверхні, що
узгоджена з похилом поверхні
тектонічних блоків. Виділяють
серію пліоценантропогенових
надзаплавних терас, кількість
яких у різних долинах неод-
накова. Яружно-балкова мор-
фоскульптура пов’язана з ді-
лянками блоків, що підніма-
ються (пн.-зх. частина), правих
крутих схилів долин та мор.
узбережжя. Трапляються т. з.
степові балки на межиріччях
довж. до 60 км та глибиною
врізу до 70 м. Поширені
лимани і лагуни різних типів,
дельти, зсувні, карстові, суфо-
зійно-просадочні, абразійні та
акумулятивні морські та ант-
ропогенні форми рельєфу.
Е. Т. Палієнко.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА (ПОН-
ТЙЧНА) СТЕПОВА ГЕОБОТА-
НІЧНА ПРОВІНЦІЯ — части-
на Європейсько-Азіатської сте-
пової геоботанічної області. На
тер. України — в Криму,
Кіровоградській і Полтав., а та-
кож Одес., Микол., Херсон.,
Запоріз., Донец., Луганській
областях. В орографічному від-
ношенні провінція на тер. рес-
публіки розташована в межах
Причорноморської низовини,
Придніпровської, Приазовської
і Донецької височин, а також
пд. схилів Середньоросійської
височини. В минулому в рос-
линному покриві П. с. г. п.
переважали дернинні злаки
(ковили Лессінга, українська,
червона та волосиста, типчак,
келерія струнка, стоколос при-
бережний, житняк гребінча-
ПРИЧОРНОМОРСЬКА
94
Причорноморська (Понтична)
степова геоботанічна провінція.
Миколаївська область.
стий) та численні види степо-
вого різнотрав’я (півонія вузь-
колиста, кермек широколистий,
катран татарський, шавлія по-
никла тощо). Специфічною ри-
сою провінції є наявність ба-
гатьох видів, які не поширю-
ються за її межі, або ж по-
ширюються порівняно недалеко
в сусідні лісостепові та сте-
пові провінції (ковили укра-
їнська і червона, полин крим-
ський, гвоздики ланцетні та
плоскозубі, перстач астрахан-
ський та ін.). Лісова рослин-
ність приурочена до річкових
долин, балок та улоговин і
представлена переважно за-
плавними та байрачними (див.
Байрак) лісами. На вододілах
трапляються зарості степових
чагарників і чагарникових сте-
пів за участю карагани кущо-
вої, мигдалю степового, вишні
степової та ін. видів.
Майже всю територію провін-
ції розорано; переважають с.-г.
угіддя. В межах республіки осн.
типологічні варіанти цілинної
степової рослинності охороня-
ються на 11 ділянках чо-
тирьох заповідників: Асканії-
Нової, Українського степового
заповідника, Луганського запо-
відника та Чорноморського біо-
сферного заповідника. За особ
ливостями флори та будови рос
линних угруповань тут виді-
ляють Приазовсько-Чорномор-
ську степову геоботанічну під-
провінцію та Ссредньодонську
степову геоботанічну підпровін-
цію.	В. С. Ткаченко.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА СЕРЕД-
НЬОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕО-
ГРАФІЧНА ПРОВІНЦІЯ —
частина Середньостепової фі-
зико-географічної під зони в ме-
жах степової зони. Простяга-
ється від Дунаю до зх. відрогів
Приазовської височини й охоп-
лює зовн. частину Причорно-
морської низовини. Розташо-
вана в межах Одес., Микол.,
Херсон, і Запоріз. областей.
Геоструктурно тер. провінції
відповідає пн. крилу Причорно-
морської западини. Характери-
зується трохи більшими тепло-
вими ресурсами, ніж прилеглі
північ ностепові провінції, та
чітко вираженою недостатністю
зволоження. Річна кількість
опадів 350—420 мм, коефіцієнт
зволоження 0,8—1,0. Безмороз-
ний період триває 170-180
днів. У ландшафтній структурі
провінції переважають місце-
вості зонального підтипу —
середньостепові низовинних
слабо- і середньодренованих
рівнин, з південними малогу-
мусними чорноземами, с.-г.
угіддями та лісосмугами. По-
ширені яружно-балкові місце-
вості з еродованими схилами
з лучно-чорноземними та луч-
ними солончакуватими грунта-
ми, в пониззі Дунаю — своє-
рідні дельтово-плавневі ланд-
шафти. Відповідно до регіо-
нальної диференціації глибин-
ної структури, будови надр і
рельєфу в межах провінції
виділяють 5 фіз.-геогр. обла
стей: Задністровсько-Причорпо-
морську, Дністровсько-Бузьку,
Бузько-Дніпровську й Дніпров-
сько-Молочанську низовинні
та Західно-Приазовську схило-
во-височинну. Переважає с.-г.
(вирощування зернових і тех.
культур; садівництво) і гірни-
чодобувний види природоко-
ристування. Розораність провін-
ції становить 75 — 85 %. Здійс-
нюються заходи щодо боротьби
з засолюванням земель, зокре-
ма вторинним, а також підтоп-
люванням, з розвитком лінійної
ерозії та образії. В. М. Пащенко.
ПРИЧОРНОМОРСЬКА СУХО-
СТЕПОВА АГРОГРУНТОВА
ПРОВІНЦІЯ — частина сухо-
степової агрогрунтової зони
між Дністром і Обитічною за-
токою, в межах Одес., Микол.,
Херсон, і Запоріз. областей.
Розташована на Причорномор-
ській низовині. Тут переважає
плоскорівнинний підвищений
(вис. ЗО—50 м) рельєф з числен-
ними подами, що становлять
бл. 9 % площі провінції. При-
родна степова (типчаково-кови-
лова та полиново-типчаково-ко-
вилова) рослинність збереглась
в основному в заповіднику
Асканія-Нова, подекуди — на-
вколо Сиваша. Серед грунто-
утворюючих порід переважа-
ють леси. Опадів 336 — 365 мм
на рік. Пересічна глибина про-
мерзання грунту 37—40 см.
Гідротермічний коефіцієнт (за
Селяниновим) — 0,55—0,66.
Структура грунтового покриву
провінції комплексна. В його
покриві переважають темно-
каштанові солонцюваті грунти
(72,3 %), каштанові солонцю-
ваті грунти та солонці, кашта-
нові (9,0 %), лучно-каштанові
поверхнево-оглеєні осолоділі
грунти (7,0 %), лучно-кашта-
нові солонцюваті грунти та со-
лонці (5,2 %), чорноземи на
пісках (5,0 %), дернові глейові
засолені грунти та ін.
Строкатість грунтів збільшу-
ється за рахунок еродованих
(змитих і дефльованих), зро-
шуваних, зрошуваних вторин
но-лучних, засолених і оглеє-
них грунтів. За гранулометрич-
ним (мех.) складом тут пере-
важають важкосуглинкові
грунти.	М. І. Полупан.
ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ АР-
ТЕЗІАНСЬКИЙ БАСЕЙН
гідрогеологічна структура на
Пд. України. Пов’язаний з тов-
щею осадочних порід Півден-
но-Української монокліналі і
борту Причорноморської за-
падини. Природними фактора-
ми формування підземних вод
є інфільтрація атм. опадів і
поверхневих вод у межах ба-
сейну та надходження підзем-
них вод з Українського щита.
Заг. напрям руху підземних
вод — на Пд., у цьому ж на-
прямі збільшується мінералі-
зація води. Зона інтенсивного
водообміну у пн. частині П. а. б.
охоплює всі водоносні гори-
зонти, вона міститься на глиб,
до 200 м, обмежуючись тов-
щею мергелів і глин, а на ме-
жиріччі Пд. Буг — Молочна —
нижньосарматськими глинами.
На всій тер. басейну поширені
водоносні комплекси антропо-
генових, неогенових та палео-
генових відкладів, що склада-
ються з численних, гідравлічно
пов’язаних між собою водонос-
них горизонтів. Антропогенові
водоносні горизонти містяться
в алювіальних, лиманно-мор.
і еолових пісках та покривних
суглинках на вододілах і річ-
95
ПРИЧОРНОМОРСЬКО-ПРИАЗОВСЬКА
кових терасах. Практичне зна-
чення для водопостачання ма-
ють води алювіальних відкла-
дів у долинах Дунаю, Дністра,
Дніпра, Пд. Бугу (дебіт сверд-
ловин до 30,3 л/с). Водоносний
комплекс неогенових відкладів
на глиб. 1,5—240 м складається
з гідравлічно пов’язаних між
собою водоносних пісковиків,
пісків, вапняків, розділених
водотривкими породами. Дебіт
свердловин 1,1 — 49,2 л/с, міне-
ралізація води 0,1 —108,5 г/л
(збільшується у пд. напрямі).
В зоні інтенсивного водообміну
прісні води є важливим джере-
лом водопостачання, зокрема
зрошування. Хлоридно-гідро-
карбонатну натрієву воду сар-
матського ярусу неогену вико-
ристовують як лікувально-сто-
лову (куяльник). До водоносно-
го комплексу палеогенових від-
кладів належать водоносні го-
ризонти в пісках, тріщинуватих
мергелях і вапняках на глиб.
10—1000 м. Дебіт свердловин
0,12—ЗО л/с, мінералізація
води 0,5—3 г/л, подекуди —
18—42 г/л. Прісні води вико-
ристовують для водопостачання
на ділянці Баштанка — Возне-
сенськ та на межиріччі Дніп-
ро — Молочна. Водоносні гори-
зонти крейдових відкладів ви-
вчено недостатньо, практичне
значення вони мають на Пн.
Одес. і Микол, областей. Про-
гнозні ресурси підземних вод
з мінералізацією до 3 г/л ста-
новлять у П. а. б. 6,23 млн. м3
за добу (з них 65 % припадає
на Херсон, обл.), експлуатацій-
ні ресурси — 1,5 млн. м3 за
добу; забирання підземних вод
становить 55 % прогнозних ре-
сурсів. Забезпеченість площі
Причорноморський артезіанський
басейн. Гідрогеологічний розріз.
Пн.
200
ОБЛАСТЬ — територія, перс-
пективна на газ і нафту на Пд.
долі та Голицинське газокон-
денсатне родовище в акваторії;
Пд
-зоол
м
НІНІ Леси
П. а. б. прісними підземними
водами нерівномірна. На при-
родні умови залягання, форму-
вання ресурсів і хім. склад води
суттєво впливають антропоген-
ні фактори. Фільтрація поверх-
невих вод з гідротех. споруд
і на зрошуваних масивах зу-
мовили на величезних терито-
ріях інтенсивне підняття рівнів
та напорів, збільшення міне-
ралізації і забруднення підзем-
них вод. Значне забирання
підземних вод спричинює утво-
рення дуже великих депресій-
них лійок, інверсії рівнів, змі-
ну хім. складу вод. На великих
площах відбувалося підтоп-
лення. У зв’язку з цим особ-
ливого значення набуває проб-
лема охорони вод.
Літ.: Лущик А. В. [та ін.]. Под-
земньїе водьі карстовьіх платфор-
менньїх областей юга Украиньї.
К., 1981. Н. А. Білокопитова.
ПРИЧОРНОМОРСЬКО-АЗОВ-
СЬКА КАРСТОВА ОБ-
ЛАСТЬ — карстова область на
Пн. Причорноморської низо-
вини, у межах Одес., Микол.,
Херсон., Запоріз. і Донец. обла-
стей. Пл. 37,7 тис. км2. Вап-
няковий карст, переважно по-
критий, виник у товщі неоге-
нових вапняків-черепашників
потужністю 60—100 м на ді-
лянках, де поглинався річковий
стік. Поверхневі карстові фор-
ми — карри, понори, поховані
і зрідка провальні лійки. Не-
численні підземні карстові по-
рожнини представлені щілино-
подібними печерами, канала-
ми, нерідко виповненими гли-
ною. Найвідоміші з 12 печер:
Наталина (740 м), Одеська-2
(554 м), Заповідна (380 м).
П.-А. к. о. вивчалася з 50-х рр.
20 ст., результати досліджень
узагальнено 1980. Ю. І. Шутов.
ПРИЧОРНОМОРСЬКО-КРЙМ-
СЬКА
НАФТОГАЗОНОСНА
Пісковики
України та в прилеглих ра-
йонах акваторії Чорного м. Зх.
межа проходить по меридіану
м. Одеси, північна — по лінії
Одеса — Херсон — Бердянськ,
східна — вздовж берега Азов-
ського м., південна — по широ-
ті м. Євпаторії. Пл. 25 тис.
км2, з неї суходолу — 12 тис.
км2. Належить до Причорно-
морсько-Пн.-Кавказької нафто-
газоносної провінції. В гео-
структурному відношенні П.-К.
н. о. пов’язана з глибокою де-
пресією субширотного простя-
гання в межах Причорномор-
ської групи прогинів — Кар-
кінітсько-Пн.-Кримським про-
гином. Поклади вуглеводнів по-
в’язані на більшості родовищ
з прошарками тріщинуватих
вапняків нижнього і верх, па-
леогену на глиб. 600—1200 м,
на окремих родовищах — з пі-
щано-алевритовими пачками в
товщі глин майкопської серії
оцігоцену на глиб. 200 — 750 м
та пісковиками нижньокрейдо-
вого віку на глиб. 4400—4470
м. Пром. допливи одержано та-
кож з карбонатних і глинисто-
карбонатних верхньокрейдових
порід. У Пд. Причорномор’ї
доведено газоносність неогено-
вих відкладів.
Систематичні пошуки нафти
й газу розпочато на суходолі
1954, в акваторії — 1971, пер-
ший газовий фонтан одержано
1960. Відкрито 1 нафтове та
11 газових і газоконденсатних
родовищ з незначними запаса-
ми на суходолі, 6 газових
і газоконденсатних — на шель-
фі. Тривають пошуки горючих
корисних копалин у базальних
пісковиках ранньокрейдового
віку у рівнинній частині Кри-
му. Освоєно 5 родовищ. Пер-
ший газопровід прокладено
1967. Експлуатують Джанкой-
ське газове родовище на сухо-
Супіски
Ш Магматичні й метаморфічж породи
кристалічного фундаменту
вони забезпечують пром. об’єк-
ти і комунальні потреби міст
Сімферополя, Євпаторії, Сак,
Севастополя. Б. М. Полухтович.
ПРИЧОРНОМОРСЬКО-ПРИ-
АЗОВСЬКА СУХОСТЕПОВА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПРО-
ВІНЦІЯ — частина сухостепо-
вої (південностепової) фізико-
географічної підзони, в межах
Херсон., Микол, і Запорізь-
кої областей. Охоплює пд. ча-
стину Причорноморської ни-
зовини. Геоструктурно тер. про-
вінції відповідає приосьовій ча-
стині Причорноморської запа-
дини. Має найпосушливіший
клімат серед ін. провінцій сте-
пової зони (при річній сумі
опадів 300—360 мм випарову-
ваність досягає 900—1000 мм,
коефіцієнт зволоження менше
0,8). Складну ландшафтну
структуру визначають поєднан-
ня несприятливих факторів: по-
сушливість, вторинна засоле-
ність грунтів, бідність на по-
живні речовини грунтоутво-
рюючих порід. Переважають
лесові рівнини з розораними
темно-каштановими солонцю-
ватими грунтами в комплексі
з солонцями, слабодреновані
лесові рівнини з подами\ те-
расні піщано-лесові рівнини
з темно-каштановими і кашта-
новими солонцюватими грунта-
ми, лучними солончаками, а
також осолоділими глейови-
ми грунтами западин; тера-
сові й давньодельтові гор-
бисті піщані рівнини з дерно-
вими та чорноземовидними сла-
богумусованими грунтами.
У провінції виділяють: Ниж-
ньобузько-Дніпровську низови-
ну, Нижньодніпровську тера-
сово-дельтову низовинну та
Присивасько-Приазовську ни-
зовинну сухостепові фізико-ге-
огр. області (див. карту та окре-
Піски
Мергелі
Алевроліти
Межі водоносних комплексів
Вапняки
Каоліни
Рівень підземних вод неогенового
комплексу
ПРИШИВ
96
Райони 1 Очанівсьно-Тарутинсьний 2 Посад-Понровсьно-Білозерсьний
Нижньобузьно-Дніпровсьна низовинна область
О Нижньодніпровська терасово-дельтова низовинна
область
Райони 3 Голопристансьно Дніпрянський 4 Рибальчансьио-Раденсьний
5 Скадовсьно-Новонаховсьний 6 Нраснознам янсьно-Лазур-
ненсьний 7 Тендрівсьно- Джарилгацьний
Присивасьно-Приазовсьна низовинна область
Райони: 8 Аснанійсьно-Подівсьний 9 Атманайсьно-Утлюцьний
10 Нижньомолочансьний 11 Чаплинсьно-Чонгарсьний
12 Генічесьно-Сонолопрненсьний 13 Бирючеострівсьний
мі статті). Переважають с.-г.
і рекреаційне природокористу-
вання. Здійснюють заходи щодо
закріплення пісків, запобігання
вторинному засоленню грунтів,
абразії тощо.
ПРЙШИБ — селище міського
типу Михайлівського р-ну За-
поріз. обл. Залізнична станція.
4,1 тис. ж. (1990). Засн.
1874, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня горбиста, перевищен-
ня відносних висот до 33 м.
Пересічна т-ра січня 4,7 е,
липня 4-22,6°. Опадів 422 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 80 га. Поблизу
П.— Бурчаківський бот. за-
казник (місц. значення). У П. —
рем.-мех. і асфальтобітумний
з-ди, комбінат хлібопродук-
тів.
ПРЙЩЕ, Брище загально-
зоол. заказник респ. значення
(з 1974). Розташоване у Берез-
нівському р-ні Рівнен. обл. Пе-
ребуває у віданні Березнів-
ського лісгоспзагу. Пл. 100 га.
Охороняється ділянка заплави
і борової тераси р. Бобра, що
є місцем оселення бобрів та ба-
гатьох видів птахів. Заплава
вкрита мішаним лісом, де пере-
Заказник Прище.
Поселення бобрів.
важають дуб звичайний і віль-
ха; частково зайнята трав’я-
ними болотами. На притерасній
частині — сосново-березовий
ліс із сфагновим покривом
(на лівому березі) та вільш-
няк (на правобережжі). Борова
тераса поросла сосновими лі-
сами. З птахів гніздяться глу-
харі, тетеруки, качки; трап-
ляється лелека чорний, занесе-
ний до Червоної книги України.
Має водоохоронне значення.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте
его охраньї. К., 1983. Г. Й. Костів.
ПРИЮТІВКА — селище мі-
ського типу Олександрійського
р-ну Кіровогр. обл. Розташова-
на в долині р. Інгульця (прит.
Дніпра), на березі водосховища.
Залізнич. ст. Користівка. 3,8
тис. ж. (1990). Засн. 1831, с-ще
міськ. типу з 1974. Поверхня
хвиляста, розчленована сіткою
ярів. Перевищення висот до
ЗО м. Пересічна т-ра січня
5,7°, липня -|-21,2 . Опадів
441 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 5,2 га. У селищі —
Олександрійські цукр. і комбі-
кормовий з-ди, держ. племінна
станція, Олександрійське про-
фес.-тех. уч-ще, міжколг. са-
наторій «Дружба».
ПРОВАЛЛЯ — карстова по-
рожнина (шахта) у Гірсько-
Кримській карстовій області,
на Довгоруківській яйлі. Про-
тяжність 1150 м, глиб. 104 м.
Утворена у шаруватих верхньо-
юрських вапняках з прошар
ками пісковиків. Вхід — у кар-
стовій лійці, на дні тимчасо-
вого поверхневого водостоку
Суботхан. Верх, частина шахти
складається з серії колодязів
5 -10 м завглибшки та похи-
лих галерей, що їх з’єднують.
З глиб. 80 м галерея майже
горизонтальна, утворює високі
й вузькі (у вапняках) або
нцзькі та широкі (у піскови-
ках) ходи. Під час межені
постійний водотік починається
з глиб. 100 м, під час повені
шахта поглинає частину потоку
Суботхан. У шахті є численні
обвальні, водні механічні (пі-
сок, глина) та водні хемогенні
(сталактити, сталагміти тощо)
утворення. Доведено зв’язок П.
з галереями Червоної печери.
Перший зал відомий з кін.
18 ст. Засифонні частини по-
рожнини дослідила 1963—64
Комплексна карстова експеди-
ція.	В. М. Дублянський.
ПРОВАЛЬНІ ОЗЕРА — озера,
улоговини яких виникли в ре-
зультаті дії поверхневих та
підземних вод (карстові і про-
садочні озера) або танення ба-
гаторічної мерзлоти (термокар-
стові озера). Улоговина П. о.
має переважно овальну або
круглу форму. Більшість П. о.
України зосереджена в межи-
річчі Зх. Бугу та Прип’яті
(карстові), найглибші з них —
Світязь, Пісочне озеро, Со-
мине озеро. В бас. Сіверського
Дінця розташовані Слов'янські
озера, які утворилися під дією
вимивання соляних пластів
(просадочні озера). До П. о. від-
носять також озера Головного
пасма Кримських гір.
Б. І. Новиков.
ПРОВАЛЬСЬКИЙ СТЕП - від-
діл Луганського заповідника,
розташований у Свердловсько-
му р-ні Луганської обл. Утв.
1975. Пл. 587,5 га. Охоро-
няються ділянки цілинного ка-
м’янистого ковилового степу
з байрачними дібровами в бал-
ках та заплавах річок.
ПРОГИН — видовжена від’єм-
на структура земної кори, за
повнена потужною товщею пе-
реважно осадочних порід. П.
розвиваються у геосинкліналях
та на платформах. В Україні
відомі неогенові Перед карпат-
ський прогин та Індоло-Ку-
банський прогин, які компен-
сували синхронні підняття від-
повідно Карпат і Кримських
гір. На місці давніх П. з часом
утворюються западини. Під
Дніпровсько-Донецькою запа-
диною і Львівською крейдовою
западиною лежать палеозой-
ські прогини, під Причорномор-
ською западиною і Південно-
українською монокліналлю —
мезозойські Причорноморська
група прогинів і Придобру-
джинський прогин! Молодим
прогинам у рельєфі відпові-
дають алювіальні рівнини.
В. С. Заїка Ненецький.
ПРОГНОЗ ГЕОГРАФІЧНИЙ
(від грец. лрбугчішіс передба-
чення) — науково обгрунтоване
передбачення розвитку геогра-
фічного середовища та окремих
його компонентів, геогр. систем,
зумовлених природними й ант-
ропогенними факторами. Геогр.
прогноз — результат геогр. про
гностичних досліджень. Мета
П. г.— передбачити той стан
природного середовища, в яко-
му буде проживати людина.
Прогнозування геогр. об’єктів
пов’язане з їхніми розмірами
та часом. На основі оцінки
стану геогр. середовища в
минулому, тенденцій ниніш-
нього розвитку П. г. дає ін-
формацію про можливі наступ-
ні зміни його. Для П. г. вико-
ристовують заг. методи прогно-
зування : аналогії, експертних
оцінок, статистич. екстраполя-
ції, моделювання (див. Моде-
лювання географічне) та си-
стемний підхід, а також геогр.
методи — палеогеогр., істор.-
географічні, ландшафтно-інди-
каційні, генетичних рядів, кар-
тографічний метод досліджень.
Розрізняють П. г.: галузеві
(напр., прогноз погоди, гід-
рологічні прогнози) і комплекс-
ні; за просторовими масштаба-
ми — глобальні (планетарні),
регіональні та локальні, за ча-
совими — понаддовгострокові
(тисячоліття і більше), довго-
строкові (декілька століть), се-
редньострокові (15 —10 років),
короткострокові (5 років), се-
зонний (до 1 року). П. г. ви-
являє стійкі та стихійні ймо-
вірнісні тенденції, можливі нові
шляхи розвитку геогр. середо-
вища під впливом природних
та антропогенних факторів.
Відправними моментами для
нього є ландшафтний прогноз,
плани соціально-екон. розвит-
ку, а також прогрес науки і
техніки. П. г. розвивається по
двох основних напрямах:
регіональним прогнозуванням
змін природного середовища
у зв’язку з реалізацією ве-
ликих проектів його перетво-
рення, а також локальним
прогнозуванням у сфері впливу
значних пром. об’єктів.
Географи України беруть
участь у прогнозуванні погод-
но-кліматич. умов, гідролог,
режиму річок, морів та водо-
сховищ, тенденцій змін грун-
тово-рослинного покриву, ланд-
шафтів як природних об’єктів
та під впливом тривалої госп.
діяльності, у зв'язку з обгрун-
туванням планів соц.-екон. роз-
витку України на близьку
та далеку перспективи. Об’-
єктами П. г. є окремі природно-
госп. регіони: Полісся, Причор-
номор’я, Промислове Придні-
пров’я, території з інтенсивним
гідротех. впливом (долина Дні-
пра з каскадом водосховиїц),
р-ни розміщення енерг. об’єк-
тів (АЕС, ГЕС та ін.), великих
міст, рекреації. Такі прогнози
в республіці розробляють гол.
97
ПРОЕКТУВАННЯ
чин. в Академії наук України,
зокрема Інституті географії,
Раді по вивченню продуктив.-
них сил України та в ін. уста-
новах.
Літ.: Аношко В. С., Трофи-
мов А. М., Широков В. М. О,сновьі
географического прогнозирования.
Минск, 1985; Звонкова Т. В. Гео-
графическое прогнозирование. М.,
1987.	Т. В. Звонкова,
П. Г. Шищенко.
ПРОГНОЗ погоди — науково
обгрунтоване передбачення
майбутнього стану погоди для
певної території. Складання
П. п. базується на метеороло-
гічній інформації, осн. джерела
якої — наземні метеорологічні
станції та аерологічні станції,
а також метеорологічні радіо-
локатори і космічні системи.
Для прогнозування погоди за-
стосовують синоптичний і гід-
родинамічний (або чисельний)
методи. Синоптичний метод
(див. Синоптична метеорологія)
полягає в аналізі метеорологіч-
них спостережень, проведених
одночасно на великих терито-
ріях. Гідродинамічний метод
базується на розв’язанні рів-
нянь гідротермодинаміки за
допомогою електронних обчис-
лювальних машин. Розрізня-
ють П. п. короткотермінові (до
72 годин), середньотермінові
(від 72 год до 10 діб) та довго-
термінові (понад 10 діб). За
призначенням П. п. бувають
заг. користування і спеціалі-
зовані, які складають з ура-
хуванням специфіки галузі
(напр., для авіації, автомоб.
транспорту, с. г.).
Для складання П. п. на тер.
України використовують мете-
орологічні дані стосовно всієї
Пн. півкулі. Обмін цією ін-
формацією відбувається на
базі міжнар. співробітництва у
рамках Всесвітньої метеоролог,
орг-ції. Важливе значення ма-
ють відомості, одержувані за до-
помогою метеорологічних су-
путників. Короткотермінові про-
гнози для тер. України забез-
печують установи Державного
комітету по гідрометеорології,
зокрема Укр. гідрометеороло-
гічний центр у цілому по Ук-
раїні, а також по Київській
області та Києву; у кожній
області функціонують місцеві
підрозділи служби погоди —
обласні центри по гідрометео-
рології (див. окремі статті),
авіаційні метеорологічні стан-
ції тощо.
Літ.: Вопросьі сезонних прогно-
зов погодьі. Л., 1985; Сезонньїе
явлення ПОГОДЬІ и их прогноз.
Л., 1985; Анализ и краткосроч-
ньій прогноз метеорологических
злементов и опасньїх явлений по-
годьі. Л., 1987. Н. Ф. Токар.
ПРОГРАМА ООН ПО НАВКО
ЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ
(ЮНЕП; англ. ІШЕР, Ппііеа
Маііопє Епуігопшепі Рго^гат-
те) — міжнар. урядова орг-ція,
засн. 27-ю сесією Ген. Асамб-
леї ООН відповідно до реко-
мендацій Міжнар. конференції
по навколишньому середовищу
(Стокгольм, червень 1972). Ке-
рівний орган ЮНЕП — Рада
керуючих у складі представ-
ників 58 країн, які обираються
Ген. Асамблеєю ООН на З
роки (Україна — член Ради з
1981). Фінансування діяльно-
сті організації здійснюється за
рахунок добровільних внесків
країн — членів ООН. Штаб-
квартира — у Найробі (Кенія).
ЮНЕП координує діяльність
органів та орг-цій у рамках
ООН у галузі охорони навко-
лишнього середовища, сприяє
розвиткові міжнар. природо-
охоронного співробітництва,
розв’язанню глобальних та ре-
гіональних екологіч. проблем,
серед яких — боротьба з опу-
стелюванням, охорона тропіч-
них лісів, трансграничне за-
бруднення навколишнього се-
редовища. Важливе значення
мають оцінки негативного впли-
ву на навколишнє середовище
гонки озброєнь, ядерної війни,
апартеїду, підтримка концепції
щодо необхідності забезпечення
екологіч. безпеки країн та на-
родів. Велика увага приділя-
ється оцінці стану екологіч.
обстановки в цілому і з окремих
питань, напр., у зв’язку з проб-
лемами охорони здоров’я, демо-
графія. політикою. За ініціати-
вою і при підтримці ЮНЕП
розроблено Перспективу в га-
лузі охорони навколишнього се-
редовища до 2000 року і на
наступний період, перелік по-
тенціально небезпечних хім.
речовин та процесів, ін. важ-
ливі документи. Створено Між-
нар. довідкову систему джерел
інформації по навколишньому
середовищу (ІНФОТЕРРА, Ук-
раїна — її член з 1984). По
лінії ЮНЕП у співробітництві
з ін. організаціями у респуб-
ліці здійснено ряд заходів,
у т. ч. проведено конференції
з глобального моніторингу
грунтів, з безпеки хім. речовин,
по використанню золошлакових
відходів; організовано міжнар.
курси з профілактичної токси-
кології пестицидів, з зоонозних
інфекцій. Найактивніших при-
родоохоронців світу заносять
до засн. ЮНЕП почесного спи-
ску «Глобал-500» з врученням
відповідного знака.
Пам’ятною срібною медаллю
ЮНЕП 1984 нагороджено До-
нец. ботанічний сад АН Украї-
ни за наук, розробки в галузі
пром. ботаніки та впроваджен
ня їх.	В. І. Олещенко.
ПРОГРАМА ЮНЕСКО «ЛЮ-
ДИНА ТА БІОСФЕРА» (МАБ;
англ. МАВ, Мап апсі Віо-
зрйеге) — міжурядова програ-
ма досліджень процесів та змін,
які відбуваються в різних еко-
системах під впливом діяльно-
сті людини, і розв’язання кон-
кретних проблем керування
природними ресурсами безпо-
середньо в країнах-учасницях.
Офіційно прийнята 14-ю се-
сією Ген. конференції ЮНЕСКО
1970. Керівництво та органі-
зацію виконання програми
здійснює Міжнародна коорди-
наційна рада (МКР). У її складі
ЗО країн (Україна — з 1973),
що регулярно переобираються
на сесіях Генеральної кон-
ференції ЮНЕСКО. МКР ство-
рює спец, робочі групи, а
також організовує зустрічі ек-
спертів для допомоги у пла-
нуванні та оцінках досліджень.
У період між сесіями МКР
(відбуваються кожні 2 ро-
ки) керівництво програмою
здійснюють Бюро і Секретаріат
(працює на базі відділу еко-
логіч. наук ЮНЕСКО) МКР.
На першій сесії МКР (листо-
пад 1971) було розроблено
принципи діяльності та струк-
туру програми, запропоновано
для широкого міжнар. співро-
бітництва 13 проектів з найак-
туальніших проблем (з 1974 —
14). У країнах-учасницях ство-
рено нац. комітети (на 1987 —
113).
Літ.: Международная програміста
ЮНЕСКО «Человек и биосфера»
(МАБ) в СССР. (Справочник),
вьіп. 1. М., 1981; Международньїй
совет Программьі ЮНЕСКО ♦ Че-
ловек и биосфера». Заключитель-
ньій доклад. Девятая сессия. Па
риж, 20 — 25 октября 1986 г. Па-
риж, 1987.
В. М. Гавриленко.
ПРОДОВОЛЬЧИЙ КОМП-
ЛЕКС — сукупність взаємопо-
в’язаних підприємств по ви-
роби. прод. сировини, її заготів-
лі, пром. переробці, зберіганню
і реалізції через торг.-розпо-
дільчу мережу і ринок. В основі
формування П. к. лежить агро-
промислова інтеграція і ком-
плексоутворення при викорис-
танні прод. сировинних ресур-
сів с. г., лісових угідь, ставків,
річок і морів, мін. вод. Функціо-
нально-галузева структура П.
к. складається з таких сфер:
сировинна (вирощування і
заготівля с.-г. продукції, риб-
ництво, продукція лісу та ін.),
зберігання і переробка
(сховищне г-во, харч, пром-сть),
торговельно-споживча
(збут, оптово-роздрібна торгів-
ля, громад, харчування), ви-
робнича інфраструкту-
р а (енерговодозабезпечення,
транспорт, шляхове г-во та
ін.), соціальна інфраст-
руктура (трудові ресурси, н.
д. установи та органи управ-
ління). Розрізняють інтеграль-
ні (загальні) і спеціалізовані П.
к. До інтегральних нале-
жать всі наявні в межах даної
території системи підприєм-
ств і установ, що пов’язані з
вироби, прод. товарів; спеці-
алізовані бувають двох ти-
пів — рослинницькі (зернопро-
дуктовий, буряко-цукр., плодо-
овочеконсервний, картопле-
пром., олійницький та ін.) і
тваринницькі (м’ясо-, молоко-,
птахо-, рибопромислові та ін.).
П. к. на певній території (міс-
то, адм. район, область тощо)
утворюють продовольчо-тер.
комплекс відповідного рангу.
Серед локальних форм тер.
структури П. к. (в інтеграль-
них і спеціалізованих П. к.)
виділяють:	продовольчий
пункт, центр, кущ, підрайон.
Всебічному розвиткові П. к. на
території України надається
першочергове значення. Це
відобразилося в ряді прийня-
тих 1990 законів, зокрема про
власність, землю, підприємство,
оренду. П. к. України характе-
ризується великими обсягами
вироби, харч, продукції, 1989
забезпечено збір (млн. т): зер-
на — 51,2, цукр. буряків —
52,0, вироби, цукру — 7,0, м’я-
са в забійній вазі — 4,4, моло-
ка — 24,4, масла — 441 тис. т,
олії — 1,1. Важливе значення
в підвищенні ефективності функ-
ціонування П. к. має удоско-
налення індустріальної і наук.-
тех. бази усіх ланок П. к., ін-
фраструктури, комплексний
соціально-екон. розвиток підві-
домчих територій. Див. також
Агропромисловий комплекс,
Харчова промисловість.
Літ.: Продовольственньїй ком-
плекс. М.. 1982. В. І. Малина.
ПРОДЧЕНКО Надія Михай-
лівна (15.IV 1939, с. Бехтери
Херсон, обл.) — вчителька гео-
графії, заслужена вчителька
України з 1984, відмінник на-
родної освіти України (з 1980).
Закінчила 1966 Одеський уні-
верситет. З 1961 викладала
географію у Чорнобаївській,
Музиківській та Голопристан
ській школах (Херсон, обл.).
З 1983 — вчитель-методист. У
пед. діяльності значну увагу
приділяє туристсько-краєзнав-
чій роботі, патріотичному й
інтернаціональному вихованню
учнів. Створила зразковий ка-
бінет географії і музей, де зі-
брано матеріал по рідному
краю. Досвід роботи узагальне-
но Херсон, обласним ін-том удо-
сконалення вчителів.
В. П. Корнєєв.
ПРОЕКТУВАННЯ МІСТ УК-
РАЇНСЬКИИ ДЕРЖАВНИЙ
ІНСТИТУТ (Діпромісто) — про-
ектно-виробн. об’єднання. Засн.
1930 у Харкові, 1944 його
ПРОЗОРІСТЬ
98
переведено до Києва. У складі
ін-ту: 4 архіт.-планувальні і
4 архіт.-будівельні майстерні,
наук.-методичний сектор, З
відділи (інж.-планувальний,
спец, технологій, систем автома-
тизації проектних робіт); фі-
ліали в Івано-Франківську, Лу-
цьку, Миколаєві, Рівному, Хер-
соні, Ужгороді. Ін-т є головним
з районного планування, місто-
будування, житлово-громад-
ського буд-ва, проектування зе-
лених зон і об’єктів ланд-
шафтної архітектури, розробки
наук.-методичних та норматив-
них матеріалів з цих питань.
За проектами ін-ту забудову-
ється більшість міст респуб-
ліки.
З 1992 року — Українське дер-
жавне проектно-виробниче об’-
єднання «Діпромісто».
А. К. Донець.
ПРОЗОРІСТЬ АТМОСФЕРИ
здатність атмосфери пропуска-
ти сонячну радіацію залежно
від вмісту у повітрі водяної
пари, пилу та ін. домішок.
Зміни П. а. пов’язані також
з певними ділянками сонячного
спектра. Характеризується П. а.
коефіцієнтом прозорості і фак-
тором каламутності. Коефі-
цієнт прозорості пока-
зує, яка частина сонячної раді-
ації, що надходить до верх, ме-
жі атмосфери, досягає земної
поверхні при певній висоті
Сонця. Фактор каламут-
ності (т) дає змогу визначи
ти, у скільки разів прозорість
реальної атмосфери менша за
прозорість ідеальної (чистої і
не насиченої водяною парою)
атмосфери. П. а. зростає із
збільшенням висоти Сонця над
горизонтом. Найбільшою про-
зорістю відзначається повітря
полярних широт. Протягом ро-
ку П. а. змінюється: взимку
зростає, влітку зменшується.
Під впливом госп. діяльності
та ряду природних факторів
спостерігається глобальне змен-
шення П. а. (див. Забруднення
атмосфери). Напр., встановлено
погіршення П. а. у великих
містах порівняно з приміськи-
ми районами. У Києві фактор
каламутності атмосфери за рік
Прозорість атмосфери.
Річний хід фактора
каламутності Т.
ТІ
4,0
З
з,о|
2,5
2,01
VIII
_____Київ ----------Бориспіль
М0М0ІІ
пересічно на 10 % перевищує
цей показник, напр., у Бориспо-
лі; в окремі місяці ця різниця
перевищує 20 % (див. малю-
нок).
Літ.: Гущин Г. П. Методьі, при
борьі и результати измерения
спектральной прозрачности ат-
мосфери. Л., 1988; Ковалев В. А.
Видимосте в атмосфере и ее опре-
деление. Л., 1988.
Л. С. Рибченко.
ПРОЛЕТАРСЬКЕ — селише
міського типу Донец. обл., під-
порядковане Гірницькій рай-
раді м. Макіївки. Розташоване
за 8 км від залізнич. ст. Хар-
цизьк. 3,8 тис. ж. (1990). Ви-
никло 1937, с-ще міськ. типу
з 1956. Поверхня підвищена,
дуже розчленована. Пересічна
т-ра січня 6,7 , липня -|-22О.
Опадів понад 500 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 3,5 га.
В П. - кам. вуг. шахта, з-д ме-
талоконструкцій.
ПРОЛЕТАРСЬКЕ НАФТОГА-
ЗОКОНДЕНСАТНЕ РОДОВИ-
ЩЕ — родовище в Магдалинів-
ському р-ні Дніпроп. обл., у ме-
жах Дніпровсько-Донецької
нафтогазоносної області. По-
в’язане з антиклінальною (див.
Антикліналь) складкою завдов-
жки 6,5 км і завширшки 2,5 км
на пд. борту Дніпровсько-До-
нецької западини. Продуктив-
ний поверх (11 газових і 1 наф-
товий поклад) у відкладах кам.-
вуг. віку становить 1513 м. Де-
біт свердловин ЗО—2420 тис. м3
газу за добу. Газ в основно-
му метановий (метану 85,8
94,79 %), вміст вуглецю 0,5 —
2,7, азоту 0,2- -7,3 %. Густ.
газу 0,6 — 0,7, конденсату 720--
770 кг/м3, нафти 820 кг/м3.
Вміст у нафті (% за об’ємом):
смол 4,0, сірки 0,018, па-
рафінів — 3,7. Родовище роз-
робляли з 1968, після вичер
пання запасів його використо-
вують як підземне сховище
газу.	В. В. Крот.
ПРОЛЕТАРСЬКИЙ (до 1943
Картушине) — селище місько-
го типу Луган. обл., підпоряд-
коване Ровеньківській міськра-
ді. Залізнич. ст. Картушине.
1,5 тис. ж. (1990). Виник у 70-х
рр. 19 ст., емт з 1938. Поверхня
хвиляста, в пн.-сх. і пд.-сх. час-
тинах порізана балками. Пере-
січна т-ра січня 7,7°, липня
+ 21,4°. Опадів 500 мм на рік.
У пн. частині селища — ставок
і гай — місце відпочинку тру-
дящих. Значна частина жите-
лів селища працює на сусідніх
шахтах.
ПРОМИСЛОВА АГЛОМЕРА-
ЦІЯ — скупчення підприємств
різних галузей пром-сті у фор-
мі пром. центрів або вузлів,
розташованих на порівняно не-
великій території. П. а. розгля-
дають як підсистему заг. нар.-
госп. системи розміщення ви-
роби. і єдиної системи роз-
селення. П. а. є результатом
дії закону тер. концентрації
вироби., виникає в процесі
індустріалізації, коли пром-сть
виступає фундаментом полі-
функціональної основи най-
більших і великих міст, що
формують ядро агломерацій.
Внаслідок концентрації вироби,
виникає агломераційний ефект
переважно за рахунок ближніх
виробничих зв’язків, які спри-
яють тер.-виробничій єдності
виробництв і галузей, а в ре-
зультаті — і нас. пунктів, що
групуються навколо осн. цент-
ру — ядра агломерації. Харак-
терними рисами формування
П. а. є: високий рівень тер.
концентрації вироби., насам-
перед пром-сті, інфраструктур-
них об’єктів, наук, і навч. за-
кладів, населення; тісний ви-
робничо-функціональний зв’я-
зок виробництв і поселень, що
входять до складу агломерації;
нормативна забезпеченість ме-
режею транспортної та інж.
інфраструктури, культур.-по-
бут. закладами. Межі агломе-
рації встановлюються за показ-
никами інтенсивності виробни-
чих зв’язків, враховується від-
даленість від умовного центру,
а також інтенсивність культур.-
побут, зв’язків, величина ма-
ятникових трудових поїздок.
У межах агломерації виділя
ють ядро та периферійну зону.
За названими критеріями на
тер. України виділяють понад
10 П. а., які зумовили ви-
никнення дуже великих і вели-
ких міськ. агломерацій (зокре-
ма, Донецько-Макіївська, Дні-
пропетровсько-Дніпродзержин-
ська, Луганська, Київська,
Львівська, Харківська, Криво-
різька, Горлівсько-Єнакіївська,
Стахановська, Краматорська,
Запорізька та ін.).
Значна роль П. а. в територі-
альній організації виробничих
сил та розселенні. В них
сконцентровано понад 50 %
міськ. населення та 55 % осн.
виробничих фондів; найбільша
концентрація агломераційної
форми вироби, характерна для
Донецько - Придніпровського
екон. району (відповідно понад
60 % та бл. 70 %). Агломера-
ційна форма розвитку вироби,
і розселення має свої переваги,
але при надмірній концепт
рації веде до розвитку неви-
правданих маятникових мігра-
цій робочої сили, негативно
впливає на навколишнє се-
редовище внаслідок значного
погіршення його сан.-гігієніч-
них характеристик. Для регу-
лювання дальшого розвитку
П. а. республіки важливе зна-
чення мають планові та про-
ектні заходи щодо комплекс-
ного тер. і галузевого впоряд-
кування їхньої структури.
С. М. Проиенко.
ПРОМИСЛОВА ОКЕАНОГРА-
ФІЯ — наук, напрям, що ви-
вчає вплив фіз., хім. та біоло-
гічних факторів мор. середо-
вища на розподіл, поведінку
і відтворення промислових тва-
рин і рослин, а також дослід-
жує умови ефективного і раціо-
нального промислу їх. Пред-
метом П. о. є пром. види риб,
мор. ссавців, молюсків, ракопо-
дібних, голкошкірих та' ін.,
водорості та ін. мор. рослини.
Серед осн. питань П. о.— ви-
вчення впливу океанографія,
факторів на пром. організми,
їхні розмноження і розподіл
(див. Біологічна продуктивність
моря), складання пром. прогно-
зів, значення яких на сучас.
етапі дуже велике у зв’язку
зі зменшенням біол. ресурсів
океану, а також з посиленням
режиму міжнар.-правової ре-
гламентації використання їх.
П. о. пов’язана з гідробіоло-
гією, іхтіологією, екологією,
біогеографією, фіз. та хім. океа-
нографією (див. Океанологія)
та ін.
Початок розвитку П. о. в Росії
закладено наприкінці 19 ст.
(праці М. М. Кніповича). Роз-
виткові 11. о. в Україні спри-
яли й праці І. І. Пузанова,
В. О. Водяницького, К. О. Ви-
ноградова, Г. Є. Шульмана
та ін. Пром. прогнози стосовно
морів, що омивають тер. Укра-
їни, зокрема враховують зміни
солоності води в Азовському
морі, границі сірководневої зо-
ни та евтрофованих вод у Чор-
ному морі, зміни океанографія,
умов у Керченській та Босфор-
ській протоках та ін. Питання
П. о. в республіці розробляють
у Південному н.-д. ін-ті риб-
ного г-ва та океанографії (у
Керчі), Ін-ті біології пд. морів
АН України (у Севастополі) та
його Одес. відділенні. Дослі-
дження з П. о. координує Між-
урядова океанографія, комісія
(МОК).
Літ.: Промисловая океанография.
М., 1986.	Ю. П. Зайцев.
ПРОМИСЛОВИЙ ВУЗОЛ — зо-
середження на обмеженій тери-
торії виробничо-тер. поєднання
підприємств, що склалося іс-
торично або формується пла-
номірно. Підприємства П. в.
об’єднані між собою екон. і ви-
робничими зв’язками, єдиною
виробничою та соціальною ін-
фраструктурою. Це забезпечує
в межах П. в. ефективніше ви-
користання екон. і природних
ресурсів, застосування ресур-
созберігаючих і безвідходних
технологій і в кінцевому ре-
зультаті — ефективніший ви-
пуск пром. продукції порівняно
99
ПРОМИСЛОВІСТЬ
з окремо розміщеними підпри-
ємствами. П. в. охоплюють один
значний або кілька близько
розташованих промислових
центрів і промислових пунк-
тів у межах локальної системи
розселення. Екон. та виробничо-
тех. зв’язки між підприємства-
ми П. в. проявляються у спіль-
ності використання місц. при-
родних і трудових ресурсів,
єдності допоміжних підпри-
ємств, комунікацій, кооперуван-
ні, комбінуванні вироби. В Ук-
раїні склалися історично і фор-
муються понад 70 П. в. у всіх
економічних районах. Найбіль-
шими П. в. за вартістю пром.
фондів є Донецько-Макіївський,
Криворізький, Запорізький, Дні-
пропетровський, Дніпродзер-
жинський, Київський, Харків-
ський.
Л. М. Корецькііїї.
ПРОМИСЛОВИЙ ПУНКТ —
промислове підприємство разом
з поселенням, яке виникло при
ньому. В географії розгляда-
ється як приклад простого (еле-
ментарного) виробничого ком-
плексу. Здебільшого такі П. п.
складаються з одного підпри-
ємства і пов’язаних з ним еле-
ментів невиробничої сфери. На
відміну від промислового цент-
ру П. п., як правило, не має
тісних екон. зв’язків з навко-
лишньою територією. На Ук-
раїні багато П. п. виникло при
шахтах, рудниках, металург,
і невеликих машинобуд. з-дах
тощо.
Численні П. п. формуються
при кількох дрібних підпри-
ємствах або при великих сучас.
новобудовах. Останні здебіль-
шого у процесі розвитку пе-
ретворюються на значні пром.
центри. Близько розташовані
П. п. (в зонах промислових
агломерацій) зливаються, утво-
рюючи міста, які потребують
значних містобудівних рекон-
струкцій. Вони характерні для
гірничопром. районів України,
зокрема Донбасу (Луганська
і Донец. області).
О. І. Нестерук.
ПРОМИСЛОВИЙ РАЙОН
1) Інтегральний економічний
район з переважаючим значен-
ням пром. вироби, як головної
галузі виробничої спеціалізації.
Тер. структуру П. р. складають
промислові вузли, промислові
центри і промислові пункти
з розвинутою інфраструктурою.
В Україні історично сформу-
валися і планомірно розвива-
ються 3 макропром. райони:
Донецько-Придніпровський
економічний район, Південно-
Західний економічний район,
Південний економічний район.
В кожному з них питома вага
промисловості в заг. обсязі
пром-сті і с.-г. продукції стано-
вить понад 85 %. У мезотер.
структурі України виділяють
9 пром. районів другого поряд-
ку, які є інтегральними екон.
підрайонами великих екон. ра-
йонів у межах республіки. До
них належать: Донбас (Донец.
і Луганська області), Придні-
пров’я (Дніпроп., Запоріз. і Кі-
ровогр. області), Харків.,
Київ., Подільський, Зх.-Полі-
ський, Чорноморський, Крим.,
Карпат, пром. райони. 2) Га-
лузевий екон. район, який утво-
рюється поєднанням і виробни-
чими взаємозв’язками підпри-
ємств однієї або кількох галузей
пром-сті. В Україні чітко ви-
значилися вуг.-металург., мета-
лург., залізорудний, нафтога-
зовий, лісопром., бурякоцукро-
ві, олійницькі, плодоовочекон-
сервні та ін. галузеві П. р.
Л. М. Корецький.
ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР
місто або селище міського типу,
де зосереджено кілька пром.
підприємств і які є основною
спеціалізованою містоутворю-
ючою галуззю; одна з терито-
ріальних форм промислово-те-
риторіальних комплексів.
П. ц. і промислові пункти
в екон. географії розглядаються
як точечні територіально-ви-
робничі комплекси (ТВК) або
їхні зародки, які виникають
на основі елементарних ви-
робничих комплексів. Поряд з
основною П. ц. виконують
й ін. нар.-госп. функції — адм.,
політичні й організаційно-госп.
відносно навколишньої тери-
торії (торг.-розподільчі, управ-
лінські, культур.-освітні тощо).
П. ц. бувають великі, середні
й малі. Критерії визначення
цих груп — обсяг пром. про-
дукції, чисельність зайнятих
у пром-сті, вартість осн. пром.
виробничих фондів. Застосову-
ють і показник кількості жи-
телів. За галузевою спеціалі-
зацією розрізняють гірничо-
пром., металург., машинобу-
дівні, лісопром. та ін. центри.
Серед них виділяють більш ди-
ференційовані види П. ц. за на-
лежністю підприємств до тієї
чи ін. конкретної галузі пром-
сті. П. ц. бувають одно галу
зеві, малогалузеві, а також ба-
гатогалузеві, які часто стають
промисловими вузлами. На Ук-
раїні (1990) з 436 міст пере-
важно пром. функції мали по-
над 240, з них багатогалузеві
П. ц. (частка зайнятих у пром-
сті понад ЗО %) становила
49 %, малогалузеві 31 %,
одногалузеві — 20 %. До остан-
ніх належать малі й невеликі
міста з населенням до 50 тис.
ж., в яких розвинута лише одна
галузь.	І. Л. Олексієвець.
ПРОМИСЛОВІ ВОДИ при-
родні води із вмістом окремих
елементів або їхніх сполук у
пром. концентраціях. З П. в.
вилучають йод, бром, бор, літій,
рубідій, калій, магній, сульфати
натрію та калію тощо. На
тер. України використовують
хлоридні натрієві розсоли. З
підземних розсолів, мінералі-
зація яких становить понад
100 г/л, пов’язаних із зоною
вилуговування соляних товщ на
глиб. ЗО—100 м у Передкар-
патті, виготовляють високо-
якісну кухонну сіль для харч,
пром-сті (солеварні з-ди у мі-
стах Долині, Болехові, Дрого-
бичі). У Донбасі запаси при-
родних розсолів вичерпані вна-
слідок багаторічної експлуа-
тації; на Слов'янському родо-
вищі кам'яної солі і Новокар-
фагенському родовищі кам'яної
солі методом вилуговування
маломінералізованими водами
видобувають штучні розсоли,
що є сировиною для вироби,
соди та ін. продукції, яка над-
ходить у всі райони України
і за її межі. На території Укра-
їни є також запаси П. в., які
економічно недоцільно викори-
стовувати за сучас. рівня роз-
витку техніки. Иод і бром мі-
стяться у водах на глиб, пе-
реважно понад 1000 м у Перед-
карпатті, Карпатах, Причорно-
мор’ї, Придністров’ї, менше —
у Донбасі, на Закарпатті. Літій,
Виробництво найважливіших видів промислової продукції
в Україні
Продукція	1940	1970	1989	1990
Електроенергія, млрд. кВт • год	12,4	137,6	295,3	298,5
Вугілля, млн. т.	22,8	207,0	180,2	164,8
Нафта, млн. т.	0,4	13,9	5,4	5,3
Газ, млрд. м3	0,5	60,9	30,8	28,1
Сталь, млн. т.	8,9	46,6	54,8	52,6
Труби сталеві, млн. т.	0,6	5,0	6,9	6,5
Залізна руда, млн. т.	20,2	111,2	109,8	105,0
Марганцева руда, млн. т	0,9	5,2	7,3	7,1
Металорізальні верстати, тис. шт.	11,7	29,6	31,7	37,0
Трактори, тис. шт.	10,4	147,5	115,8	106,2
Сільськогосподарські машини, млн. крб.		289,6	1024,6	946,2
Хімічне устаткування, млн. крб.		160,2	300,8	302,1
Прилади, засоби автоматизації, млрд. крб.		1,16	1,44	1,47
Мінеральні добрива, млн. т (100 % поживних речовин)	1,0	2,5	5,1	4,8
Сірчана кислота, млн. т	0,4	1,0	4,3	5,0
Хімічні волокна і нитки, тис. т	—	1,6	191,4	179,2
Синтетичні мийні засоби, тис. т	—	86,3	284	301,0
Папір, тис. т	27,9	187,4	352,9	369,2
Тканини, млн. м2		953,6	1250	1212
Взуття шкіряне, млн. пар	40,8	148,9	193,7	196,4
Телевізори кольорові, тис. шт.	—	0,2	2388	2662
Масло тваринне, тис. т	33,3	245,2	440,8	444,1
Олія, тис. т	159	1071,3	1077,7	1070,4
Цукор-пісок, тис. т	1580	5973	7014	6786
рубідій і цезій мають пром.
концентрацію у деяких йодо-
бромних, а також супутних
водах нафтогазових і дренаж-
них водах залізорудних родо-
вищ.	Г. Г. Лютий.
ПРОМИСЛОВІ	КОМПЛЕК-
СИ — див. Промислово-терито-
ріальні комплекси.
ПРОМИСЛОВІСТЬ, індустрія —
провідна галузь нар. г-ва, яка
тісно пов’язана з наук.-тех.
прогресом і має вирішальний
вплив на рівень розвитку про-
дуктивних сил суспільства; су-
купність підприємств (ф-к, з-дів,
електростанцій, шахт, рудників
тощо), на яких виробляють зна-
ряддя праці та ін. продукцію
для самої П. і для ін. галузей
нар. г-ва, а також видобувають
сировину і паливо, виробляють
енергію, заготовляють ліс, об-
робляють і переробляють про-
дукцію, одержану в П. або в
с.-г. вироби. П.— основа роз-
ширеного відтворення сусп. ви-
робництва. В Україні в П. ство-
рюється осн. частина нац.
доходу і валового сусп. про-
дукту. Від розвитку П. значною
мірою залежить рівень задово-
лення безпосередніх потреб на-
селення. За екон. призначенням
і використанням продукції, її
роллю в процесі відтворення,
продукцію П. поділяють на дві
групи: вироби, засобів вироби.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
100 .
(група «А») і вироби, предметів
споживання (група «Б»), За
характером вироби, і предме-
тами праці П. поділяють на
добувну і обробну. Відповідно
до прийнятої класифікації до
П. належать 18 укрупнених
галузей, зокрема електроенер-
гетика; паливна; чорна мета-
лургія; кольорова металургія;
хім. і нафтохім.; маш.-буд. і
металообр.; лісова, деревообр.
і целюлозно-паперова; пром-сть
буд. конструкцій і деталей;
скляна і фарфоро-фаянсова;
легка; харч.; мікробіол.; борош-
номельно-круп’яна і комбікор-
мова; поліграфічна. Всього ви-
діляють понад 280 спеціалізо-
ваних галузей та вироби. З 1986
впроваджено управління, а та-
кож статистичний і екон.-геогр.
аналіз діяльності і прогнозу-
вання розвитку П. за міжгалузе-
вими комплексами. До них
належать: комплекс галузей
важкої промисловості, що у
свою чергу включає паливно-
енергетичний комплекс, мета-
лургійний комплекс, машино-
будівний комплекс, хіміко-лісо-
вий комплекс, буд. комплекс,
вироби, товарів нар. спожи-
вання {легка промисловість, ме-
блева промисловість та ін.), пе-
реробні галузі пром-сті, які вхо-
дять до агропром. комплексу
(харчова промисловість), ін. га-
лузі пром-сті.
П. як окрема галузь сусп. ви-
роби. виникла у часи відокрем-
лення ремесла від землероб-
ства — другого великого сусп.
поділу праці. Розвиток і фор-
мування П. на більшій частині
укр. земель бере початок з 18 ст.
Вона розвивалась у вигляді
мануфактур; пізніше, особливо
після реформи 1861, як машин-
на індустрія. В кін. 19 — на поч.
20 ст. П. на Україні, особливо
в Донец. вуг. басейні, залізоруд-
ному Придніпров’ї, Харкові,
Середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу по
галузях промисловості в Україні
Галузі промисловості	1980		1989	
	тис. чол.	%	тис. чол.	%
Вся промисловість	7308	100,0	7288	100,0
Важка промисловість	5752	78,7	5784	79,4
па л ивно-енер гетичний комплекс	753	10,3	794	10,9
металургійний комплекс	554	7,6	503	6,9
машинобудівний комплекс	3030	41,5	3159	43,3
хіміко-лісовий комплекс	659	9,0	640	8,8
Легка промисловість	872	11,9	823	11,3
Переробні галузі, що входять до агропромисло- вого комплексу (харчова промисловість)	684	9,4	681	9,3
Одесі, Києві, Луганську розви-
валася швидше, ніж в ін. райо-
нах царської Росії. В Україні
виникли одні з перших монопо-
лістичних об’єднань російської
імперії: синдикат цукрозавод-
чиків (1889), «Продамет» у
металургії (1902), «Продву-
гілля» (1906) та ін. У ве-
ликій П. переважав інозем-
ний капітал Німеччини, Фран-
ції, Бельгії, США, Великобри-
танії. В 1913 на Україні видо-
буто 22 млн. т вугілля, що ста-
новило 78 % його видобутку в
Росії, вироблено 69 % чавуну,
57 % сталі, 40 % паровозів,
52 % с.-г. машин, 81 % цукру-
піску (1,1 млн. т).
У 20-х і 30-х рр. у процесі ін-
дустріалізації розвинулися но-
ві галузі П., докорінно змі-
нилася її економічна струк-
тура (1928 група «А» станови-
ла 42 %, група «Б» — 58 %;
1940 відповідно — 62 і 38 %),
зросли обсяги продукції. Знач-
них втрат зазнала П. України
в роки Вел. Вітчизн. війни
194]—45. Було знищено понад
16 тис. пром. підприємств, у т.
ч. шахти Донбасу, підприєм-
ства енергетики, металургії, хі-
мії і машинобудування. В роки
післявоєнних п’ятирічок у П.
України здійснено велике капі-
тальне буд во. Стало до ладу ба-
гато нових підприємств, тисячі
діючих було реконструйовано.
Вартість осн. виробничих фон-
дів у П. за 1960—86 збільшила-
ся в 7 разів, за даними держ.
статистики. У результаті зро-
стання продуктивності праці і
капітального буд-ва обсяг про-
мислової продукції 1989 пере-
вищив показники 1940 у 19,8
раза, у т. ч. важкої пром:сті —
у 31 раз (маш.-буд. комплек-
су — У 95,6 раза), в легкій пром-
сті — в 10,4 раза, харч, пром-
сті — у 8,5 раза. Проте внаслі-
док недоліків у системі управ-
ління, у т. ч. в інвестиційній
політиці, використанні досяг-
нень наук.-тех. прогресу, по-
вільній інтенсифікації вироби.,
неповного використання наяв-
ного устаткування в розвитку
П., як і в інших галузях народ-
ного господарства України у
70-х рр. розвинулися застійні
і кризові явища. Темпи розвит-
ку і якість виробів П., ефектив-
ність виробництва знижували
ся. Так, в Україні середньорічні
темпи приросту продукції П.
становили (%): 1961 — 65 —
8,0; 1966-70 — 8,4; 1971 —
75 — 7,2; 1976—80 — 3,9;
1981—85 — 3,5; 1986—90 —
2,8. Важливою проблемою роз-
витку П. на сучас. етапі є пере-
ведення її на регульовану рин-
кову економіку, інтенсивні ме-
тоди вироби., ресурсозберігаючі
і безвідходні технології, досяг-
нення вищої екон. і соціальної
ефективності та охорони навко-
лишнього середовища.
У пром-сті зайнято понад 1/3
працюючого населення України.
Обсяг продукції (в цінах 1982)
1990 становив 161 млрд. крб.
(1980 -118 млрд. крб.). П.
республіки об’єднує 7,8 тис.
наук.-виробничих і виробни-
чих об’єднань, комбінатів і під-
приємств, в яких працює 7,1
млн. пром. виробничого персо-
налу (1990). Характерна висока
концентрація (особливо в ме-
талургії, електроенергетиці, хі-
мії і нафтохімії, ряді галузей
маш.-буд., паливній пром-сті) та
комбінування вироби, (бл. 80 %
сталі виплавляється на комбі-
натах з повним металург, цик-
лом). На розвиток П. має спри-
ятливий вплив геогр. положен-
ня, трудовий потенціал бага-
томільйонного населення, уні-
кальні родовища мін. сировини
і палива, с.-г. та ін. ресурси. Це
зумовлює можливості поєднан-
ня великомасштабного вироби,
важкої індустрії з розвинутими
легкою і харч, пром-стю. Серед
міжгалузевих комплексів у П.
республіки найбільше розвину-
лися (за питомою вагою про-
дукції у заг. її обсязі, в %) ком-
плекси важкої пром-сті
69,5, у т. ч. маш.-будівний —
31,8, металург.— 12,9, палив-
но-енерг. 8,4, хім.-лісовий —
9,2; важливе місце в П. посі-
дають також переробні галузі
агропром. комплексу: харч,
пром-сть — 18, легка — 11,3.
Поглибленню галузевої спеціалі-
зації та міжгалузевої інтеграції
в повоєнні роки значною мірою
сприяв розвиток добувної і об-
робної П. в усіх регіонах рес-
публіки. В екон. структурі П. ви-
робництва засобів виробництва
(група «А») становить 72,2 %,
що значною мірою визначає гос-
подарську спеціалізацію Украї-
ни як важливого регіону важ-
кої індустрії, зокрема маш.-
буд., паливно-енергетич. та ме-
талург. комплексів. Водночас у
розвитку П. спостерігалися не-
доліки в галузевій і тер. струк-
турі, які виявилися в надмірному
розвитку і розміщенні в ряді
районів фондомістких вироби,
при значній тер. концентрації.
Це негативно позначилося на
водозабезпеченні міст, особливо
Півдня, пром. районів, виникли
і загострились екологічні проб-
леми в багатьох пром. центрах.
Поряд з важкою індустрією
створено нові галузі і центри
легкої промисловості — по-
тужна текст, (бавовняна, вовно-
ва, шовкова, лляна), трикотаж-
на, швейна. Дальшого розвитку
набула цукр. пром-сть у складі
агропром. комплексу, а також
ін. галузі харчової промисло-
вості, зокрема олійницька, м’яс-
на і молочна. До найбільш
суттєвих змін у географії П.
республіки належить перетво-
рення кол. аграрних територій
центр, і зх. областей в інду-
стр.-аграрні регіони, розвиток
областей Пд. України, Нижньо-
го Придніпров’я. Розвинулися і
старі пром. райони і осередки
П.— Донбас, Придніпров'я,
Харківщина, де формується
взаємопов’язаний виробничо-
тер. комплекс. В ньому крім
добувної пром-сті розвинули-
ся потужна енергетика, маш.-
буд., хім., легка та харч, пром-
сть, великі пром. центри і пром.
вузли. На тер. України фор-
мується понад 60 пром. вузлів
різного масштабу і спеціаліза-
ції (див. Промисловий вузол).
У 70 і до серед. 80-х рр. у рес-
публіці спостерігалося значне
зростання тер. концентрації П.,
що виявилось у збільшенні
пром. потенціалу пром. вузлів.
В умовах переважання відом-
чих інтересів у розвитку ряду
галузей (енергетика, металур-
гія, хім. пром-сть та ін.) ви-
никла незбалансованість вироб-
ничої і соціальної інфраструк-
тури в межах вузлів. Наслід-
ком прорахунків у будівництві
і недоліків у розміщенні потуж-
них підприємств, зокрема АЕС,
загострилась екологічна ситуа-
ція, на Пн. України 1986 ста-
лася катастрофа на Чорно-
бильській АЕС (див. Радіоак-
тивне забруднення території
України). У зв’язку з цим і не-
обхідністю ліквідації структур-
них деформацій у П. республі-
ки з серед. 80-х рр. взято курс
на зміну інвенстиційної полі-
тики, скорочення нового капі-
тального буд-ва і' збільшення
кількості підприємств, що ре-
конструюються, оснащення їх
засобами, які забезпечують охо-
рону навколишнього середови-
101
ПРОТЕРОЗОЙ
ща від забруднення. Серед пер-
шочергових завдань П. Украї-
ни є забезпечення соціальної
переорієнтації в галузевій і тер.
структурі, зменшення частки
фондомістких галузей важкої
індустрії — металургії, вуг.,
хім. пром-сті, атомної енергети-
ки, водомістких вироби, і зро-
стання вироби, товарів нар. спо-
живання, розвиток наукоміст-
ких вироби.; забезпечення при-
росту пром. вироби, переважно
за рахунок реконструкції під-
приємств, широкого впрова-
дження ресурсо- і енергозбері-
гаючих технологій, комплекс-
ного використання сировини і
охорони навколишнього середо-
вища. Див. також Донецько-
Придніпровський економічний
район, Південно-Західний еко-
номічний район, Південний еко-
номічний район, Географія про-
мисловості. Карту див. т. 2,
с. 256—257.
Літ.: Корецький Л. М., Паламар-
чук М. М. Географія промисло-
вості Української РСР. (Умови
формування промислових тери-
торіальних комплексів). К., 1967;
Шаблий О. И. Межотраслевьіе тер-
риториальньїе системні. (Пробле-
мні, методологии и теории). Львов,
1976; Территориальная структура
производственньїх комплексов. К.,
1981; Географія Української РСР.
К., 1982; Заставний Ф. Д. Геогра-
фія України. Львів, 1990.
Л. М. Корецький.
ПРОМИСЛОВО - ТЕРИТОРІ-
АЛЬНІ КОМПЛЕКСИ, промис-
лові комплекси — поєднання
на певній території пром. під-
приємств, взаємопов’язаних
економічно (спільним викорис-
танням місц. природних 1
трудових ресурсів, єдністю ви-
робничої і соціальної інфра-
структури), а на вищих ступе-
нях розвитку — і технологічно
(кооперуванням і комбінуван-
ням вироби.). П.-т. к. розви-
ваються звичайно в межах
міст, міськ. і промислових
агломерацій, адм. низових ра-
йонів та їхніх сукупностей. Тер.
формами П.-т. к. є промислові
пункти, промислові центри,
промислові вузли та промислові
райони. Вони є основою форму-
вання територіально-виробни-
чих комплексів. Розрізняють
інтегральні (багатогалузеві) П.-
т. к. і комплекси однієї або
кількох суміжних галузей
пром-сті (напр., лісопромисло-
вий комплекс, машинобудівний
комплекс, вуг.-металург., наф-
тохімічний). В Україні набули
розвитку такі великі П.-т. к.
як Донбас, Придніпров’я, Київ,
Харків та ін. Починаючи з се-
ред. 60 х рр. ці форми роз-
міщення продуктивних сил і
усієї їхньої тер. організації
стали провідними в регіональ-
ному екон. розвитку. За після-
воєнні п’ятирічки у промисло-
вість було спрямовано великі
капіталовкладення, збудовано
сотні значних підприємств,
що стало основою формуван-
ня і дальшого розвитку між-
галузевих пром. комплексів.
Географія новобудов палив-
но-енерг., маш.-буд., металург.,
лісохім. та ін. комплексів, лег-
кої та харч, пром-сті сприяла
більш збалансованому роз-
витку економіки кожної об-
ласті і багатогалузевих пром.
районних комплексів — Донба-
су, Придніпров’я, Харків., При-
чорноморського, Прикарпат-
ського та ін. пром. районів.
В їхніх межах сформувалися
та інтенсивно розвиваються
інтегральні П.-т. к. другого по-
рядна, понад 60 пром. вузлів,
в яких (за дослідженнями
80-х рр.) проживає 3 4 міськ.
населення республіки, з них
4 5 зайнято у пром-сті, зо-
середжено 4 5 осн. пром. фон-
дів. До найбільших за варті-
стю осн. пром. фондів П. т. к.
цього виду належать Донецько-
Макіївський, Криворізький, За-
поріз., Дніпроп.-Дніпродзер-
жинський, Київ., Харків., Ка-
лусько-Долинський, Миколаїв.,
Одес., Маріупольський, Горлів-
сько-Єнакіївський, Краматор-
сько-Костянтинівський,	Чер-
каський. Вони виникли (крім
Запорізького) на місцях пром.
осередків і центрів, які існу-
вали ще до 1917, а потім зросли
на основі реконструкції і буд-ва
нових підприємств при планово
встановленій спеціалізації.
До пром. вузлів, які розвину-
лися у післявоєнний період,
належать у Донецько-Придні-
провському екон. районі — Ли-
сичансько-Рубіжанський, Кра-
сно луцько-Антрацит івський,
Красноармійський, Торезо-Сні-
жнянський, Первомайсько-Ба-
лакліївський та ін.; у Пд.-Зх.
екон. р-ні — Білоцерківський,
Черкас., Калусько-Долинський,
Івано-Фр., Луцький, Рівнен. та
ін. У Пд. екон. районі до нових
пром. комплексів належать Ка-
ховсько-Бериславський, який
виник у 50-х рр. на основі
Каховського гідровузла на Дні-
прі, Красноперекопський
на основі ресурсів Сиваша і
енергетики Донбасу і Криму.
Розвиток П.-т. к. у зв’язку з не-
досконалістю управління г-вом
нерідко супроводиться незба-
лансованістю виробничої і соці-
альної сфер, забрудненням нав-
колишнього середовища, що
стає першочерговими їхніми со-
ціально-екон. проблемами.
Україна в умовах держ. неза-
лежності здобула можливість
самостійно визначати розмі-
щення, масштаби та структуру
П.-т. к.	Л. М. Корецький.
ПРОСКУРІВ — колишня (до
1954) назва м. Хмельницького.
ПРОСЯНА — селище міського
типу Покровського р-ну Дні-
проп. обл. Залізнична станція.
6,7 тис. ж. (1990). Засн. 1882,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня слабохвиляста, розчле-
нована ярами і балками. Пере-
січна т-ра січня —6,1 , липня
+ 21,6 ’. Опадів 378 мм на рік.
У П.— виробниче об’єднання
«Просянакаолін», елеватор,
нафтобаза. Істор. музей.
ПРОСЯНІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ
ПЕРВИННОГО КАОЛІНУ —
родовище у Покровському р-ні
Дніпроп. обл. Пл. 12,5 км .
Первинні каоліни є складовою
частиною кори вивітрювання,
сформованої на гранітах проте-
розойського віку. Розвідано 5
ділянок пл. 2,2—3 км2. По-
клади пластові, потужністю пе-
реважно від часток до 40 — 50 м,
подекуди — 100 м, глиб, заля-
гання 14-—23 м. З глибиною
нормальні каоліни переходять
у лужні та гідрослюди. Ро-
довище освоюється з 1898.
Об’єднання «Просянакаолін»
розробляє Вершинську і Зх.-
Дібровську ділянки; щорічний
видобуток становить бл. З млн.
т (66,2 % респ.). Каоліни мають
високу мех. стійкість і білизну.
Після збагачування їх викори-
стовують для керамічної (тонка
кераміка й електрофарфор),
паперової, парфюмерної, гумо-
тех., хімічної та ін. галузей.
Продукцію об’єднання постача-
ють майже 800 підприємствам
країни. Пошуковими роботами
встановлено ще 7 перспектив-
них ділянок, разом з якими
площа родовища становить
80 км*.	О. Я. Хмара.
ПРОТЕРОЗОЙ (від грец. лрбтє-
рос — попередній та £ц>ї| — жит-
тя) — давній етап формування
земної кори, верхній з двох
підрозділів криптозою. Настав
після архею. Нижня геохроно-
лог. межа П.— 2600 млн. ро-
ків, верхня — 570 млн. р. В Ук-
раїні прийнято поділ II. на ран-
ній (до 1650 млн. років) та
пізній. У допротерозойський час
на більшій частині території
сучас. України сформувалася
континентальна земна кора.
Для раннього П. характерне
глобальне розширення її, утво-
рення глибинних розломів і
рифтів, магматична діяльність.
Континентальна земна кора
розвинулась від протогеосин-
кліналі до жорсткої платфор-
ми. Вздовж пд.-сх. і пд. меж
Східно-Європейської платфор-
ми простягалася Карпатсько-
Кавказька геосинкліналь. У па-
леогеографічному відношенні
поверхня кристаліч. фундамен-
ту платформи в ранньому П. яв-
ляла собою височину, розчле-
новану неглибокими (до 200 м)
внутрішньоконтинентальними
водними басейнами значної
площі, що були сполучені про-
хідними долинами, рифтами та
глибинними розломами. В ба-
сейнах седиментації вперше в
історії Землі почали відклада-
тися в значній кількості гру-
боуламкові породи, часто зце-
ментовані вулканіч. матеріа-
лом, з’явилися перші червоно-
барвні відклади. Вважають, що
палеоводи були високомінера-
лізованими, насиченими вугле-
кислотою, з т-рою 60—70 .
Архейські найпростіші ана-
еробні прокаріоти (організми
без клітинного ядра і хромо-
сомного апарату) за П. набули
здатності до органіч. синтезу
та виділення вільного кисню.
Відбувалося нагромадження
оксидів заліза (Криворізький
залізорудний басейн, Білозер-
ський залізорудний район), сір-
ки та ін. Пізніше в одноклі-
тинних організмах з’явилися
слизисті оболонки, здатні фік-
сувати карбонат кальцію, який
став матеріалом для стромато-
літів. 2 млрд. років тому у знач-
ній частині водойм зникли іони
закисного заліза, нейтралізува-
лися відновні речовини. У вод-
ному середовищі, насиченому
вільним киснем, випадали в
осадок карбонати, почалося ма-
сове відмирання мікроорганіз-
мів, нагромадження в осадках
вільного вуглецю (у майбут-
ньому — графіт). Тільки окре-
мі мікроорганізми пристосува-
лися до нового середовиїца,
виникли клітинні організми з
внутр. ядром і ознаками літо-
генезу. Вільний кисень з пе-
ренасичених ним водойм вихо-
див в атмосферу і становив
2 млрд. років тому 1 % сучас-
ної його кількості. Карбонати,
залізисто-кременисті, піщано-
глинисті, вуглецеві осадки та
вулканіч. продукти наприкінці
раннього П. під впливом ін-
тенсивного розігрівання земної
кори і тектоніч. рухів зазнали
метаморфізму і були зібрані
у складні структури. Доломіти,
залізисті кварцити, метабазити,
амфіболіти, кристалічні сланці,
гнейси, мігматити ранньопроте-
розойського віку незгідно заля-
гають на породах архейського
віку майже на половині тери-
торії Українського щита (пн.
частина Волино-Подільського
тектонічного блока, Кіровоград-
ського тектонічного блока, При-
азовського тектонічного блока).
Вони виходять на поверхню
в долинах багатьох річок.
Протягом пізнього П. (рифею,
венду) в епіконтинентальних
морях на пд.-зх. окраїні плат-
форми формувався осадочний
чохол, утворений з порід, бли-
ПРОТИЕРОЗІЙНІ
102
зьких за складом до фанеро-
зою. У водоймах панували во-
дорості та безскелетна фауна.
Подекуди породи інтенсивно
деформовані внаслідок бай-
кальської складчастості.
Літ.: Стратиграфические разрезьі
докембрия Украинского щита. К.,
1985; Биостратиграфия и палеогео-
графические реконструкции до-
кембрия Украиньї. К., 1988.
В. А. Рябенко.
ПРОТИЕРОЗІЙНІ ЗАХОДИ —
комплекс заходів, спрямованих
на запобігання ерозії грунту,
регулювання поверхневого сто-
ку, ліквідацію ін. негативних
антропогенних дій; складова
частина системи охорони при-
роди, раціонального викори-
стання земельних ресурсів, від-
новлення родючості грунту.
Тер. організація П. з. грунту-
ється на обліку структури ланд-
шафту і водоскидних басейнів.
П. з. на с.-г. землях здійснюють
у системі грунтозахисного зем-
леробства з урахуванням спе-
ціалізації вироби, та складу
угідь, при лісозаготівлях — ра-
ціональним розміщенням лісо-
сік і трас транспортування лі-
соматеріалів, у гірничодобув-
ній пром-сті та ін. видах госп.
діяльності — відповідним роз-
міщенням відвалів, шляхів, во-
довідвідних каналів, закріп-
ленням ярів тощо. Розрізняють
П. з. організаційно-госп., агро-
меліоративні, лісомеліоративні
та гідротехнічні. Організацій-
но-госп. заходи реалізуються на
основі генеральної схеми про-
тиерозійних заходів і є обов’яз-
ковим елементом проектів зем-
лекористування всіх колгоспів
і радгоспів, проектів районного
планування. Агромеліоративні
П. з. (агрономічні, агротех-
нічні) полягають у найповні-
шому використанні грунтоза-
хисної спроможності с.-г. куль-
тур» У застосуванні методів
протиерозійної обробки грунту,
щілювання, контурної оранки,
снігозатримання, агрохім. за-
ходів підвищення родючості
і агрофіз. методів підвищення
протиерозійної стійкості грун-
тів (зокрема, структуроутворю-
вальними полімерами). До лі-
сомеліоративних П. з. (вони за-
побігають водній ерозії і де
фляції) належать створення лі-
сосмуг, у т. ч. водоохоронних
уздовж гідрографіччоі сітки та
ярів, прияружні лісонасаджен-
ня, закріплення валів, терас
тощо деревно-чагарниковими
насадженнями. Гідротехнічни-
ми П. з. є влаштування лотоків,
водовідвідних каналів, розпи-
лювачів стоків, валів та ін.
Найефективнішим є доцільне
поєднання всіх заходів з ура-
хуванням рельєфу і зональних
особливостей місцевості, що
значною мірою втілюється у
грунтозахисній системі контур-
но-меліоративного землеробст-
ва. В Україні бл. половини
всіх орних земель еродовані
і потребують протиерозійного
захисту. З цією метою при
реконструкції полів сівозміни
в республіці все ширше запро-
ваджують контурну організа-
цію та регулювання поверхне-
вого стоку, здійснюють ко-
рінну меліорацію ярів (зарів-
нювання і введення в активне
землекористування), створюють
водоохоронні зони та ін. Пи-
таннями протиерозійного за-
хисту займається Захисту грун-
тів від ерозії український на-
уково-дослідний інститут.
Літ.: Почвозащитное земледелие
на склонах. М., 1983; Моргун Ф. Т.,
Шикула Н. К., Тарарико А. Г.
Почвозащитное земледелие. К.,
1988; Швебс Г. И. Контурное зем-
леделие. Одесса, 1985; Заслав-
ский М. Н. Зрозиоведение. Основьі
противозрозионного земледелия.
М., 1987.	Г. І. Швебс.
ПРОТИЗАМОРОЗКОВЕ до-
щування — поливання ді-
лянки способом дощування з
метою захисту рослин від за-
морозків. Застосовують для збе-
реження ранніх овочів, а також
квіток, суцвіть та зав’язі плодо-
вих і ягідних культур. Захисна
дія П. д. базується на високій
теплоємності води та звільнен-
ні при її охолодженні й за-
мерзанні значної кількості теп-
ла (80 ккал при замерзанні
1 л води). Ефективність П. д.
відчутна при зниженні т-ри по-
вітря до —4, —6 , а при вико-
ристанні дрібнодисперсного до-
щування до —10 . Осн. недо-
лік П. д.— зниження ефектив-
ності цього заходу при низькій
вологості повітря та посиленні
вітру.
В Україні П. д. застосовують
майже на всій тер. разом з ін.
заходами попередження замо-
розків: димовими завісами, на-
криванням с.-г. культур полі-
етиленовою плівкою тощо.
І. М. Панасенко, Д. П. Сьомаш.
ПРОТИЗСУВНІ ЗАХОДИ —
комплекс тех. засобів та інж.
споруд, призначених для за-
хисту території від руйнування
зсувами. В Україні зсуви по-
ширені майже повсюдно, за ви-
нятком її пн. частини, тому
розробка і впровадження П. з.
особливо актуальні. П. з. поді-
ляють на попереджувальні й
стабілізуючі. Методи стабілі-
зації зсувів вибирають залежно
від їхнього типу: для зсувів
сковзання — перерозподіл
грунтових мас, регулювання
поверхневого стоку відкритими
канавами, підземний дренаж,
підпірні стінки, свайні споруди
тощо; для зсувів спливання —
планування схилів, поверхне-
вий водовідвід, підземний дре-
наж. В Україні розроблено і
значною мірою реалізовано ге-
неральні схеми інж. захисту
Пд. берега Криму, чорномор-
ського узбережжя біля м. Оде-
си, закріплено та стабілізовано
зсуви правого берега Дніпра
в Києві, яружні схили в Дніп-
ропетровську, окремі ділянки
узбережжя Азовського м. в Бер-
дянську і Маріуполі. П. з. за-
стосовано на зсувних схилах
Українських Карпат і Перед -
карпаття та на правобережжі
р. Пруту в м. Чернівцях. Для
стабілізації зсувів на узбе-
режжі Чорного і Азовського
морів поряд з П. з. проводять
берегоукріплення. П. з. на
тер. України розробляють ін-т
Укркомунндіпроект та ін. про-
ектні орг-ції. В Києві, Одесі,
Дніпропетровську, Ялті, Чер-
нівцях створено управління і
ділянки протизсувних робіт,
які на замовлення місц. Рад
нар. депутатів будують про-
тизсувні споруди та стежать
за станом зсувних схилів.
А. М. Лужецький.
ПРОТОКА — річка у Василь-
ківському і Білоцерківському
р-нах Київ, обл., ліва прит.
Росі (бас. Дніпра). Довж. 50 км,
пл. бас. 580 км". Бере початок
Протизсувні заходи.
Спорудження підпірної стінки.
Укріпленн я схилів на правому
березі Дніпра в Києві: підпірна
стінка і дренажний колодязь.
поблизу с. Мар’янівки. Долина
коритоподібна, шир. до 2 км,
глиб, до 20 м. Заплава завшир-
шки до 100 м. Річище звивисте,
глиб. 0,4—0,6 м; шир. до 10 м
у ниж. течії. Похил річки 0,8
м км. Живлення переважно за
рахунок атм. опадів. Льодостав
з поч. грудня до поч. березня.
Стік П. частково зарегульова-
ний ставками; річище розчище-
но на протязі 6 км. Воду ви-
користовують для зрошування.
Ю. П. Яковенко.
ПРОТОКА — 1) Відносно ву-
зький водний простір, що з’єд-
нує суміжні водойми або їхні
частини та розділяє будь-які
ділянки суходолу. П. можуть
з’єднувати окремі океани, море
з океаном, моря (Керченська
П.). Мають особливий гідролог,
режим, що визначається розмі-
ром П., характером водооб-
міну і особливостями режиму
водойм, які вони з’єднують.
Походження П. різне: в резуль-
таті піднять і опускань земної
кори, розмиву морем гірських
порід, утворення вулканічних
островів, внаслідок дії матери-
кового льоду. Основоположни-
ком вчення про П. є С. О. Ма-
каров, який вперше дослідив
водообмін між Середземним
і Чорним морями через П. Бос-
фор. За наук, класифікацією
П., запропонованою рад. океа-
нологом М. М. Зубовим, їх
поділяють на проточні та об-
мінні. 2) Відгалуження річки,
що відходить далеко від гол.
річища. При низьких рівнях
швидкості течії в П. менші, ніж
в гол. річищі, тому П. часто
заростають водяною рослинні-
стю. П. характерні для нижніх
течій рівнинних річок. В Ук-
раїні великі П. мають Дніпро,
Дністер, Дунай.
Л. М. Козінцсва.
ПРОФСОЮЗНА — карстова по-
рожнина (шахта) у Гірсько-
103
ПРУТ
Кримській карстовій області,
на масиві Карабі-яйла. Про-
тяжність 145 м, глиб. 135 м.
Утворилася у грубошаруватих
верхньоюрських вапняках по
тектонічній тріщині. Вхід — у
стінці невеликої карстової лій-
ки. Складається з чотирьох ву-
зьких шахт 40, 35, 35 і 25 м
завглибшки. На дні кожної
з них — обвальні утворення,
з глиб. 40 м — капання. Від-
крила П. 1963 Комплексна
карстова експедиція.
В. М. Дублянський.
ПРОХОДСЬКИЙ Сергій Івано-
вич (12.Х 1918, с. Нова Де-
ревня Бєлгород, обл. Росії —
22.III 1982, Харків) — укр.
географ, геоморфолог, доктор
географічних наук з 1974, про-
фесор з 1976.
У 1948 закінчив Харків, ун-т.
1951 — 55 працював у Чернів.
ун-ті (1952 — 55 — декан геогр.
ф-ту); 1955—56 — в Укр. від-
діленні ін-ту Гідропроект (Хар-
ків). У 1958—82 працював у
Харків, ун-ті (з 1980 — зав.
кафедрою раціонального вико-
ристання природних ресурсів і
охорони природи). Осн. на-
прям наук, роботи — істор. і
структурна геоморфологія, нео-
тектоніка. В галузі істор. гео-
морфології вивчав процеси вза-
ємозв’язку ендогенних та екзо-
генних факторів у аспектах ча-
су і простору. Досліджував, зо-
крема, історію розвитку Дні-
провсько-Донецької западини.
Нагороджений орденом Віт-
чизн. війни 2-го ступеня.
Те.: Локальні морфоструктури
Дніпровсько-Донецької впадини.
«Геологічний журнал», 1968, т. 28,
в. З [у співавт.]; Новьіе аспекти
исследований в геоморфологии.
«Геоморфология», 1972, № 3.
Г. П. Дубинський.
ПРОХОРіВКА — кліматична
курортна місцевість у Канів-
ському р-ні Черкас, обл. Розта-
шована за 7 км на Пд. від
м. Кансва, на лівобережжі
Дніпра. Входить до Придні-
провського рекреаційного ра-
йону. Осн. клімат, показники:
тривалість сонячного сяйва
1700 — 2000 год на рік, пере-
січна т-ра січня —5, —6 , лип-
ня -|-20, 4-21 , опадів 400—500
мм на рік, тривалість безмо-
розного періоду 140 —160 днів.
Літературно-меморіальний му-
зей укр. і рос. вченого-приро-
дознавця, історика і фолькло-
риста, чл.-кор. Петерб. АН,
першого ректора Київ, ун-ту
М. О. Максимовича (1804—
73), який жив і похований у П.
Серед рекреаційних об’єктів —
Михайлова гора, Криві озера,
дуб Шевченка, сосна Гоголя,
курганний могильник. Побли-
зу П.— Канівський заповідник.
Територія П. належить до ра-
С. І. Проходський.
йону поширення сульфатно-
гідрокарбонатних, кальцієво-
магнієвих маломінералізова-
них вод, які використовують
при захворюваннях органів
травлення, обміну речовин та
урологічних. У межах П. розта-
шовані будинок відпочинку,
пансіонат і 3 бази відпочинку
цілорічного та сезонного функ-
ціонування заг. кількістю 500
місць.	О. О. Бейдик.
ПРУДНИК — річка у Ківер-
цівському і Рожищенському
р-нах Волинської обл., права
прит. Стиру (бас. Прип’яті).
Довж. 27 км, пл. бас. 140 км .
Бере початок поблизу с. Виш-
нів. Долина маловиразна.
Заплава симетрична, шир.
до 1 км. Річище П. на усьому
протязі розширене (до 8 м) і
поглиблене. Похил річки 0,73
м км. Живлення мішане. За-
мерзає у грудні, скресає у бе-
резні. П.— водоприймач осу-
шувальної системи; у верхів’ї
сполучений з р. Конопелькою.
Воду річки використовують та-
кож для пром.-побут, водопо-
стачання.	І. М. Каротин.
ПРУДЯНКА (до 70-х рр. 19
ст.— Новосергіївка) — селище
міського типу Дергачівського
р-ну Харків, обл. Залізнична
станція. 2,2 тис. ж. (1990).
Засн. на поч. 17 ст., с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня — хвиля-
ста рівнина, подекуди розчле-
нована ярами і балками. Пере-
січна т-ра січня —7,1 , липня
4-21,3 . Опадів 505 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 2,0 га.
Частина населення працює на
підприємствах міст Харкова і
Дергачів.
ПРУТ — ріка в Україні (Іва-
но-Фр. і Чернів. області) та на
кордоні Молдови з Румунією,
ліва прит. Дунаю. Довж. 967 км
(на тер. України — 272 км),
пл. бас. 27,5 тис. км2. Бере
початок на пн. схилах хр. Чор-
ногора в Українських Карпа-
тах, у межах Надвірнянського
р-ну Івано-Франківської обл.
У верхів’ях (до смт Делятина)
П. має гірський характер.
Долина слабозвивиста, У-по-
дібна, на окремих ділянках яв-
ляє собою ущелину. Шир. її
змінюється від 35 до 780 м,
переважна — 200—300 м. За-
плава П. на цій ділянці пе-
реривчаста, шир. ЗО—50 м,
максимальна — 300 м. Річище
звивисте, порожисте; багато не-
великих островів; біля м. Ярем-
чі є водоспад. Шир. річки
від 15 до 40 м, найбільша —
120 м (біля Делятина). У серед,
течії долина П. набуває тра-
пецієподібної форми, шир. її
2—5 км, подекуди — до 9 км.
Заплава двостороння, шир.
0,5—1,5 км. Річищі звивисте,
розгалужене, є пороги; пере-
січна шир. річки 40—100 м,
найменша — 8 м, найбільша —
260 м. На нижній ділянці (від
смт Липкани у Молдові) до-
лина П. переважні ящикопо-
дібна, на окремих ділянках
У-подібна; шир. від 0,8 км до
12 км (біля гирлі ). Заплава
двостороння, шир. З—7 км.
Річище дуже звивисте, розга-
лужене (крім пониззя); шир.
зростає від Зб— 40 м до 140 м.
Глибини коливаються від 0,2 м
до 1,5 — 2 м. Похил річки змі-
нюється від 100 м/км (біля
витоку) до 0,05 м км (біля гир-
ла). Осн. притоки (в межах
України): Пістинька, Рибниця,
Черемош, Дереглуй (праві),
Р'ка Прут у верхній течи.
Тлумачик, Добривідка, Турка,
Чорнява, Белелуя, Шубранець,
Рингач, Черлена (ліві). Для
водного режиму 11. характерні
весняна повінь, нестійка літ-
ньо-осіння межень і паводки
протягом більшої частини року.
Каламутність води за рахунок
наносів досягає 400 — 430 г/м
і більше. Льодостав з кінця
грудня — поч. січня до поч.
березня (у верхів’ї скресає на
тиждень пізніше); в окремі
роки П. не замерзає. Під час
льодоходу бувають затори. Гід-
ролог. пости біля с. Кремен-
ці (з 1959), Яремчі (з 1950),
Чернівців (з перервами 1895 —
1911, 1919—24, 1926—35 та
з 1945), в Молдові — біля
міст Унгени (з 1956) та Леово
(з 1956). Діють Снятинська
ГЕС і гідротехнічний комп-
лекс «Костешти — Стинка» з
водосховищем (у Молдові). У
верхів’ях на відвідних каналах
с поруджено водяні млини. Во-
ду П. використовують і для
годопостачання та зрошуван-
ня. Для захисту від руйну-
вання та паводкових вод па
окремих ділянках береги ріки
обваловано, укріплено каменем
і бетонними плитами, у за-
плаві (пониззя) прокладено дре-
нажні канали. У гірській ча-
стині бас. П.— Карпатський
природний національний парк’,
діють численні туристські
маршрути по Пруту. На П.—
міста Яремча, Коломия, Чер-
ПРУТ-ДНІСТРОВСЬКА
104
нівці (Україна), Унгени, Леово,
до якого ріка судноплавна
(Молдова).
Літ.: Друкман 3. Л. По Черемошу
и Пруту. Путеводитель. Ужгород,
1985.	М. І. Кирилюк.
ПРУТ-ДНІСТРОВСЬКА ви-
СОЧЙННА ЛІСОСТЕПОВА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Західно-Української лісостепо-
вої фізико-географічної про-
вінції в межах Івано-Фр. і
Чернів. областей. Являє собою
хвилясту рівнину, обмежену до-
линами рік Дністра та Пруту,
на якій виділяється Хотинська
височина. У геоструктурному
відношенні пов’язана з пд.-зх.
частиною Волино-Подільської
монокліналі. Гол. риси ланд-
шафтів області зумовлені її
положенням на Зх. лісосте-
пової зони, близькістю Перед-
карпатського прогину, значною
розчленованістю території і
антропогенною зміненістю (ор-
ні землі становлять понад 60 %
с.-г. угідь). Найвищий ланд-
шафтний рівень утворюють ши-
роколистянолісові вододільні
плато та схили з сірими, по-
декуди дерново-підзолистими
грунтами (Хотинська височи-
на). Поширені також горбисто-
пасмові ерозійно-зсувні схили
з дубовими та грабовими лі-
сами; хвилясті межирічні рів-
нини з буково-грабово-дубови-
ми лісами; вододільні закар-
стовані підвищені рівнини з
опідзоленими, реградованими і
карбонатними чорноземами, сі-
рими лісовими та темно-сірими
опідзоленими грунтами. У лан-
дшафтній структурі області пе-
реважають місцевості: горбисті
товтрові з опідзоленими чорно-
земами та сірими лісовими грун-
тами, на яких збереглася степо-
ва рослинність; терасних рів-
Річка Псел.
нин та заплавні. Переважає с.-г.
і рекреаційне природокорис-
тування. В області розташо-
вані пам’ятки природи респ.
значення — урочища Масьок,
Баламутівська печера, Шилів-
ський ліс і Рухотинський ліс.
ПРЯМА СОНЯЧНА РАДІА-
ЦІЯ — сонячна радіація, що
надходить до Землі у вигляді
паралельних променів безпо-
середньо з поверхні Сонця.
Інтенсивність П. с. р. (8; у
Вт м") вимірюють кількістю
променистої енергії, що надхо-
дить за одиницю часу до оди-
ниці площі поверхні, зорієн-
тованої перпендикулярно до
променів. У випадку, коли ви-
значають інтенсивність П. с. р.
на поверхню іншої орієнтації,
здійснюють додаткові розра-
хунки. Напр., надходження
П. с. р. на горизонтальну
поверхню (8 ) розраховують за
формулою 8'=8 • вій де
й® — висота Сонця над гори-
зонтом. Вимірюють П. с. р. за
допомогою піргеліометрів та
актинометрів, напр., в Україні
застосовують термоелектричні
актинометри Савинова — Яни-
шевського. Для характеристи-
ки радіаційного режиму те-
риторії за певні проміжки часу
(годину, добу, місяць, рік тощо)
користуються сумами П. с. р.
(у МДж м‘). У радіаційному
балансі земної поверхні рес-
публіки надходження П. с. р.
становить 45 — 60 %. Річні суми
П. с. р. на перпендикулярну
поверхню на Пн. України —
3000—3400, у центр, райо-
нах — 3900—4800, на Крим-
ському п-ові досягають 5000—
5300 МДж/м!.
Літ.: Актинометрия, атмосферная
оптика и озонометрия. Л., 1988;
Радиация и облака. Л., 1988.
М. І. Гойса.
ПСАМОФІТИ (від грец. ([’ацрод
— пісок і (ргтог — рослина)
рослини, що пристосувалися до
життя на пісках, тобто в умовах
рухливого субстрату, доброї ае-
рації, водопроникності верхніх
горизонтів сухого грунту. П.
мають морфологічні пристосу-
вання, які перешкоджають за-
сипанню піском і видуванню
вітром: кореневища з довгими
міжвузлями, чохлики на коре-
нях, утворені зцементованими
піщинками, та ін. Плоди пере-
носяться гол. чин. вітром. П.
належать до ксерофітів і мають
ряд ознак, які зменшують
транспірацію (випаровуван-
ня),— жорстке листя, наявність
воскового шару на листках,
опушення тощо. В Україні
П. найпоширеніші на Поліссі,
борових терасах річок лісосте-
пової і степової зон та у при-
мор. смузі. До них належать
кілерія сиза, осока колхідська,
ковила дніпровська, цмин пі-
сковий, волошка сумська, льо-
нок піщаний та ін. Серед
П.— багато ефемерів (напр.,
веснянка весняна, вероніка Ді-
леній). Деякі П. використо-
вують для закріплення пісків
(напр., вербу гостролисту).
Т. Л. Андрії н\о.
ПСЕЛ, Псьол — річка у Бєлг.
і Курській областях Росії,
Сум. і Полтав. областях Украї-
ни, ліва прит. Дніпра (впадає у
Дніпродзержинське водосхови-
ще). Довж. 717 км, пл. бас.
22,8 тис. км . Бере початок з
джерела на зх. схилах Серед-
ньоросійської височини, тече
Придніпровською низовиною.
Долина у верх, частині вузька,
глибока, з крутими схилами,
нижче її ширина досягає 10—
15 км і 20 км (у пониззі).
Схили долини асиметричні: ви-
сокі праві (вис. ЗО—70 м)
та низькі ліві. Заплава роз-
членована старицями та прото-
ками, на окремих ділянках
заболочена. Річище звивисте,
розгалужене. Похил річки 0,23
м км. Осн. притоки: Суджа,
Грунь, Хорол (праві); Сироват-
ка, Грунь-Ташань, Говтва (лі-
ві). Пересічна витрата води у
пониззі 55 м3/с. Замерзає на
поч. грудня, скресає до кінця
березня. Споруджено невеликі
ГЕС, є шлюзи регулятори. У по-
низзі судноплавний. Воду П.
використовують для водопоста-
чання та зрошування. На П.—
міста Суми і Гадяч; на бере-
гах річки — місця відпочинку.
Серед охоронних заходів щодо
поліпшення стану П.— розчи-
щення річища, створення во-
доохоронних зон, заборона ко-
ристуватись моторними човна-
ми тощо.
ПСЕЛЬСЬКО ВОРСКЛЯНСЬ-
КА СІДЛОВИНА — геологічна
структура на Зх.. пд.-східної
частини Дніпровсько-Донецької
западини, у межах Полтав.
і Сум. областей. Являє собою
поперечний відносно простя-
гання западини виступ докемб-
рійського фундаменту у формі
сідла, ускладнений розломами.
Нижній структурний поверх —
це рифт розміром 105X85 км,
у межах його виділяють осьо-
ву, приосьові і шовні зони
крайових розломів. Глиб, за-
лягання докембрійських порід
в осьовій зоні — бл. 8,5 км.
В шовних зонах виділяються
внутрішньорозломні мульди і
прилеглі прирозломні виступи.
Рифтова зона виповнена девон-
ськими відкладами — ефузи-
вами та солями, які, збільшу-
ючись у потужності на пери-
ферійних ділянках сідловини,
і особливо в мульдах, сприяють
утворенню куполів та великих
антикліналей.
Верхній структурний поверх,
що утворює також борти струк-
тури, має скорочений за по-
тужністю і площею стратигра-
фічний розріз кам.-вуг., перм-
ських (у межах рифту соле-
носних), тріасових, юрських,
крейдових, палеогенових і нео-
генових відкладів.
У рельєфі П.-В. с. відповідає
пд.-сх. області Полтавської рів-
нини, у пд. частині міститься
куполовидне підняття гори Пі-
вихи (Градизькі гляціодисло-
кації). У піщаних пластах па-
леозойського і мезозойського
віку відкрито скупчення наф-
ти й газу; з них промисло-
вими є переважно нижньокар-
бонові.	В. К. Гаврили.
ПТАХІВНИЦТВО галузь
тваринництва, осн. завданням
якої є розведення сільськогос-
подарської птиці, переважно
курей, індиків, качок і гусей.
Продукцією П. є висококало-
рійні продукти харчування —
яйця й м’ясо. Відходи забою
птиці та інкубації використо-
вують для вироби, високопо-
живного борошна для годівлі
птиці; пух і перо — сировина
для легкої пром-сті.
В Україні розвиток 11. на
сучас. етапі характеризується
його конпентрацією, спеціа-
лізацією та інтенсифікацією.
В 1989 у всіх категоріях госпо-
дарств налічувалось понад
255 млн. голів птиці, було
вироблено 731 тис. т м’яса
птиці (в забійній вазі) і 17,4
млрд. шт. яєць. У структур-
поголів’я бл. 95 % займають
кури, решта — качки, гуси, ін-
дики.
Найвища концентрація пого-
лів’я птиці в г-вах Степу (47 °0
заг.-респ. вироби, продукцію га-
лузі) та Лісостепу (35 %); на
Поліссі — 9 %, в Карпатах —
9 %. Зональне розміщення П.
втрачає своє провідне значення.
105
ПУСТОМИТІВСЬКИИ
ця галузь відіграє переважно
допоміжну роль у виробничих
типах г-в. Вироби, дієтичних
яєць і пташиного м’яса кон-
центрується насамперед побли-
зу великих міст, у пром.
р-нах і курортних зонах. Ос-
новними виробниками яєць і
м’яса птиці є спеціалізовані
птахівницькі г-ва — держплем-
птахозаводи і репродуктори,
птахофабрики, птахорадгоспи
та інкубаторно-птахівничі стан-
ції. Так, у системі Головпта-
хопрому України 1989 діяли
623 спеціалізовані г-ва, з них
251 по вироби, яєць (м’ясо
як супутний продукт), 133
г-ва по вироби, м’яса птиці,
239 племінних г-в. їхня питома
вага в суспільному секторі
становить: по вироби, яєць —-
85 %, м’яса птиці — до 75 %,
в областях з великими пром.
центрами (Київ, Донецьк, Лу-
ганськ, Дніпропетровськ, Хар-
ків) — до 90 % продукції.
У заг.-респ. вироби, частка
міжгосп. підприємств і об’єд-
нань порівняно ще невелика.
Для підвищення ефективності
вироби, птахівничої продукції
важливе значення мають тех.
переоснащення галузі, розви-
ток комбікормової промислово-
сті та організація селекційно-
племінної роботи.
Л. Ф. Гаврилюк.
ПТАХОПРОМИСЛОВИИ КОМ-
ПЛЕКС — система взаємопо-
в’язаних спеціалізованих під-
приємств і вироби., зайнятих
вирощуванням птиці, її пере-
робкою, транспортуванням, ви-
роби. кормів; складова частина
міжгалузевого тваринницько-
промислового комплексу. Бува-
ють різних тер. масштабів:
від невеликих елементарних
комплексів, що охоплюють пе-
реробні підприємства з їхніми
сировинними зонами, до регіо-
нальних, що сформувалися в
межах областей, екон. районів
і республік. Регіональні особ-
ливості П. к., їхня спеціалі-
зація і типи залежать від роз-
витку кормової бази, характеру
розселення населення, наяв-
ності транспортних засобів то-
що. Зростання міст та збіль-
шення кількості міськ. насе-
лення в Україні зумовлюють
розвиток приміських П. к.,
які повинні забезпечувати мі-
ське населення малотранспор-
табельною продукцією — пта-
шиним м’ясом і яйцями. Осн.
ланка П. к.— птахівництво.
До складу П. к. входять вузь-
коспеціалізовані птахівничі об’-
єднання, птахофабрики, дер-
жавні племінні птахівничі з-ди
і племрепродуктори, інкуба-
торно-птахівничі станції, кол-
госпні й радгоспні птахоферми.
Значними обсягами вироби.
пташиного м’яса виділяються
г-ва Степу (47 % продукції
заг.-респ. вироб.) та Лісосте-
пу (35 %). Комбікормова про-
мисловість найбільше розвину-
та у Дніпроп., Полтав., Київ,
та Микол, областях. Основою
дальшого розвитку П. к. є
впровадження комплексної ме-
ханізації і автоматизації ви-
робничих процесів, удоскона-
лення технології, селекційної
справи, забезпечення птиці ви-
сокоякісними кормами, раціо-
нальне використання відходів,
встановлення прямих зв’язків
з торг, організаціями.
Л. Ф. Гаврилюк.
ПУЗАНОВ Іван Іванович (25.
IV 1885, м. Курськ — 22.1
1971, Одеса) — рос. і укр. зоолог
і зоогеограф, доктор біол. наук
з 1938, проф. з 1923, засл. діяч
науки України з 1965. У 1911
закінчив Моск. ун-т. Працював
інженер-синоптиком. Протягом
1918—33 викладав у Таврій-
ському університеті (тепер Сім-
феропольський), 1934—47 — в
університеті у Горькому (тепер
Нижній Новгород). З 1947 —
зав. кафедрою зоології хребет-
них Одес. ун-ту.
Осн. праці присвячено питан-
ням зоології, зоогеографії, іс-
торії формування фауни (зок-
рема, Криму), охорони природи
та раціонального використання
природних ресурсів. Організа-
тор і учасник еколого-фауні-
стичних досліджень Пд. Ук-
раїни, гідробіолог, досліджень
Чорного м. та його лиманів.
Здійснив ряд наук, подорожей
у Швейцарські Альпи, в Пн.
Африку й навколо Азії, мате-
ріали яких виклав у своїх
творах.
Те.: Зоогеография. М., 1938; Физи-
ко-географический очерк Днестра,
его пойменньїх водоемов и лима-
нов. К истории изучения гидро-
логии, гидробиологии и риболов-
ства нижнего Днестра. В кн.:
Материали по гидробиологии и
риболовству лиманов северо-за-
падного Причерноморья, в. 2.
К., 1953; Большой каньон Крьі-
ма. Симферополь, 1954; По нехо-
женному Криму. М., 1960.
Літ.: Мазурмович Б. Н. Йван
Иванович Пузанов. 1885 —1971.
М., 1976; Драголи А. Л., Шеке-
ра Л. И. Йван Иванович Пузанов.
1885—1971. Биобиблиографичес-
кий указатель. Одесса, 1985.
Ю. О. Амброз.
ПУЛЕМЕЦЬКЕ ОЗЕРО — озе-
ро карстового походження у
Любомльському р-ні Волин.
обл., поблизу с. Пулемця. Довж.
6 км, шир. 3,6 км, пл. 16,3 км ,
пересічна глиб. 4 м, макси-
мальна — 19 м. Улоговина має
форму неправильного овалу.
Пд. і пд.-зх. береги П. о. під-
вищені, піщані, поросли лісом,
пн. і пн.-сх.— низькі, заболо-
чені. Живлення мішане. Кана-
ПУСТОМИТІВСЬКИИ
РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
' Водяне
'Скнилів!
Оброшине
Сок'
ОМИТІ
/ Солонка
Ла
гЖиріькау^
Милятичі
'Вовк в
Ми
ки
Сьменівка
овець
ум.
Дмигп
Горбачі
І Оброшинсьний дендрологічний
” парк
лом сполучене з Острів'ян-
ським озером. Взимку замерзає.
Дно піщане, рівне, вкрите на
окремих ділянках зеленим му-
лом. Прибережна смуга заро-
стає очеретом, поширені водо-
рості. Водяться окунь, карась,
щука, сом, в’юн та ін.; окремі
види акліматизовано (напр.,
чудського сига). П. о.— дже-
рело водопостачання ставко-
вого рибного г-ва; входить до
складу Шацького природного
національного парку.
Літ.: Вольїнь туристская. Путево-
дитель. Львов, 1984.
ПУСТОМЙТИ — місто Львів,
обл., райцентр. Залізнична
станція. Автостанція. 9,4 тис.
ж. (1990). Виникли в серед.
15 ст., місто з 1988. Поверхня
рівнинна. Пересічна т-ра січня
-4,6\ липня —1-17,7 . Опадів
740 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 14,2 га, у т. ч. парк
19 ст.— пам’ятка садово-пар-
кового мистецтва місц. значен-
ня. В місті — з-д «Шляхзалі-
зобетон», заводоуправління
вапняних заводів. Н.-д. проект-
но-технологічний ін-т рідких
добрив.
Об’єкт туризму — будинок-са-
диба і парк, поч. 19 ст.
Пулемецьке озеро.
огжи ЛЬу _	✓
ур?;—	Борщовії
Д Полгльо
^Лисиничі________
\\ Миклашів
[Верхня Білка
'	Г
Чорнушовц^. і

/Чижикир
ннички
Микола .в'
Звенигород
'п,а. • Село
вище
-І нижча
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ПУСТОМИТІВСЬКИИ РА-
ЙОН — район у центр, частині
Львів, обл. Утворений 1940.
Площа бл. 1 тис. км-. Нас.
115,2 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 14,8 тис. (1990). У П. р.—
м. Пустомити (райцентр), смт
Щирець та 107 сільс. населе-
них пунктів.
Пн.-сх. частина району розта-
шована в межах Малого Поліс-
ся (поверхня — низовинна зан-
дрова рівнина), решта — в ме-
жах Подільської височини (ви-
сочинна горбиста лесова рів-
нина). Корисні копалини: гіпс,
скляні і буд. піски, глини.
Є джерела мін. вод. Лежить
у межах фізико-географічної
області Малого Полісся та
Західно Української лісостепо-
вої фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—4,0, —4,б5, липня -{-17,4,
4-18,6°. Період з т-рою понад
4-10 становить 156—165 днів.
Опадів 675—711 мм на рік;
осн. частина їх випадає у теп-
лий період року. Висота сні-
гового покриву 18—25 см.
Міститься у вологій, помірно
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки пн.-сх. і східної частин
району належать до бас. Зх.
Бугу {Полтва з притоками Біл-
кою, Кабанівкою і Марунькою)
ПУСТОХА
106
Путивль.
Пам’ятник С. А. Ковпаку.
решти території — до басей-
ну Дністра (його притоки Щи-
рець, Зубря; в пн.-зх. частині —
Зимна Вода). Збудовано 54 став-
ки заг. пл. водного дзеркала
181 га. У грунтовому покриві
зх. частини району в осн.
ясно-сірі і сірі лісові грунти,
центральної — темно-сірі опід-
золені та чорноземи опідзолені;
в долинах річок — лучні грун-
ти. Під лісом 15,3 тис. га. Осн.
породи: дуб, бук (60 % площі
лісів), сосна, граб. У межах
П. р.— Оброшинський дендро-
парк (респ. значення), місц. зна-
чення 3 заказники, 3 пам’ятки
природи, 2 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва 19
ст., 4 заповідні урочища.
Найбільші пром. підприємства:
з-ди нестандартного обладнан-
ня (с. Зимна Вода) та «Шлях-
залізобетон», заводоуправління
вапняних з-дів (Пустомити),
« Склоприлад », залізобетонних
виробів та комбікормовий з-ди
(Щирець). Район входить до
приміської зони Львова, що
впливає на напрям розвитку
с. г. Рослинництво овочевого
напряму, вирощують також
зернові (пшениця, ячмінь, жи-
то) та кормові культури; тва-
ринництво мол.-м’ясного на-
пряму (скотарство, птахівни-
цтво). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1989) — 61,1, у т. ч. орні зем-
лі — 40,2, сіножаті і пасови-
ща — 18,1. Осушено 32,3 тис.
га. У П. р.— 14 радгоспів,
2 птахофабрики, н.-д. ін-т зем-
леробства і тваринництва зх.
районів України (с. Оброшине),
дослідне г-во Львів, зоовет.
ін-ту (с. Давидів), н.-д. проект-
но-технол. ін-т рідких добрив
(Пустомити), Зх. відділення
Укр. н.-д. ін-ту механізації та
електрифікації с. г. (с. Ми кла-
птів), 3 дослідні г-ва. Заліз-
ничні станції: Пустомити, Об-
рошине, Глинна-Наварія, Се-
менівка, Щирець, Борщовичі
та ін. Автомоб. шляхів 299 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
284 км.
Об’єкти туризму: палацовий
комплекс (1730) в Оброши-
ному; будинок-садиба і парк
(поч. 19 ст.) у Пустомитах;
замок у Старому Селі (16 —
17 ст.).	І. 3. Зїнько.
ПУСТОХА — річка у Бердичів-
ському і Андрушівському р-нах
Житомир, обл., ліва прит. Гуй-
ви (бас. Дніпра). Довж. 33 км,
пл. бас. 256 км2. Бере початок
на Пд. від с. Скаківки. Долина
трапецієвидна, щир. до 2,5 км,
глиб, до ЗО м. Заплава зав-
ширшки до 300 м, у верх, течії
залісена. Річище слабозвивисте,
шир. до 5 м, глиб, до 0,5 м.
Похил річки 1,3 м км. Живлен-
ня мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає на поч. березня.
Воду використовують для госп.
потреб.	Ю. П. Яковенко.
ПУТИВЛЬ — місто Сум. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Сеймі (прит. Десни, бас.
Дніпра), за 23 км від залізнич.
ст. Путивль. 19,4 тис. ж. (1990).
Вперше згадується в Іпатіїв-
ському літописі під 1146 (за
ін. даними, місто вже існувало
в 10 ст.). Поверхня хвилясто-
горбиста. Пересічна т-ра січня
7,5 , липня 4-19,5 . Опадів
600 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 506,5 га. У місті —
виробниче об’єднання «Сейм»
(випускає електроустаткуван-
ня), консервний, мол., комбі-
кормовий з-ди, хлібний та харч,
комбінати. Сільськогосп. тех-
нікум, пед. та профес.-тех.
уч-ща, санаторій, турбаза
«Ярославна», краєзнав. музей.
П.— держ. історико-культур-
ний заповідник (з 1986).
Серед об’єктів туризму: па-
м’ятки архітектури 17 —19 ст.,
у т. ч. ансамбль Молчанського
монастиря (засн. 1579), Спасо-
Преображенський собор із дзві-
ницею (17 ст.); меморіальний
комплекс «Спадщанський ліс».
Літ.: Золотое ожерелье Сумщи-
ни: Путивль, Глухов, Ромни.
Путеводитель. Харьков, 1987; Лу-
Річка Путила.
говской-А. В. Путивль. Путево-
дитрль. Харьков, 1988.
ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОН —
район у пн. частині Сум. обл.
Утворений 1926. Пл. 1,1 тис.
км2. 39,6 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 19,4 тис. (1990). У П.
р.— м. Путивль (райцентр) та
95 сільс. населених пунктів.
У межах П. р.— відроги Се-
редньо російської височини. По-
верхня — хвилясто-горбиста
лесова рівнина, розчленована
ярами і балками. Корисні
копалини: торф, крейда, піски,
пісковики, глини, каолін. Роз-
ташований у Середньо росій-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —7,5 , липня
-1-19,5 . Період з т-рою понад
4 Ю становить 180 днів. Опа-
дів 560 мм на рік; осн. частина
їх випадає в теплий період
року. Висота снігового покриву
20 см. Міститься у недостатньо
вологій, теплій агрокліматич.
зоні. Річки — Сейм та його при-
токи Клевень з Есманнкг, Люб-
ка, Хоробра. Збудовано 20 став-
ків заг. пл. водного дзеркала
342 га та 2 водосховища. Най-
поширеніші темно-сірі опідзо-
лені (58 % орних земель), ясно-
сірі та сірі лісові грунти (бл.
20 %) і чорноземи потужні ма-
логумусні (13,2 %); є також
дерново-підзолисті, лучно-чор-
ноземні, лучно-болотні, торфо-
во-болотні. Ліси займають 19,2
тис. га. Осн. породи: береза
(18 % лісовкритої площі), сосна
(17 %), дуб (16 %), липа, клен,
ясен. У межах району заказ-
ники — ландшафтний Молчан-
ський та гідролог. Юр’ївський;
4 пам’ятки природи, Волоки-
тинський парк — пам’ятка са-
дово-паркового мистецтва, 2 за-
повідні урочища (усі — місц.
значення).
Найбільші підприємства — пу-
тивльські виробниче об’єднання
ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОН
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
107
ПУТИЛЬСЬКИИ
«Сейм», комбікормовий, мол.
та консервний з-ди, Волинців-
ське торфопідприємство. Рос-
линництво зерново-буряківни-
чого, тваринництво м’ясо-мол.
напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1989) — 75,8, у т. ч. орні
землі — 50,7, сіножаті і пасо-
вища — 15,2. Осушено 13,7 тис.
га. Осн. культури: озима пше-
ниця, ячмінь, овес, просо,
цукр. буряки, картопля, овоче-
ві. У районі — 22 колгоспи,
З радгоспи. Залізнич. ст. Пу
тивль. Автомоб. шляхів 440 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
315 км. Сільськогосп. техні-
кум, пед. та профес.-тех. уч-
ща, санаторій, турбаза «Яро-
славна» (Путивль). Путивльсь-
кий краєзнав. музей.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 17 —19 ст., меморі-
альний комплекс «Спадщан-
Карпат. Долина У-по-
шир. 100—300 м. За-
асиметрична, перерив-
завширшки від 40—60
ський ліс». В. В. Прищенко.
ПУТИЛА — річка у Путиль-
ському р-ні Чернів. обл., права
прит. Черемошу (бас. Дунаю).
Довж. 42 км, пл. бас. 391 км2.
Бере початок з джерел на пн.-
сх. схилах Покутсько-Буковин-
ських
дібна,
плава
часта,
до 100—150 м. Річище помір-
но розгалужене, порожисте; ба-
гато островів. Шир. річки
5—15 м; похил її 18 м/км.
Живлення мішане з перева-
жанням дощового. Льодові яви-
ща — з поч. грудня, скресає П.
наприкінці березня. Гідролог,
пост біля емт Путила (з 1963).
Воду використовують для водо-
постачання. На окремих ділян-
ках береги річки укріплені.
М. І. Кирилюк.
ПУТИЛА — селище міського
типу Чернів. обл., райцентр.
Розташована на р. Путилі
(прит. Черемошу, бас. Дунаю),
за 45 км від залізнич. ст.
Вижниця. 3,7 тис. ж. (1990). Ві-
Путила.
Музей-садиба Ю. А. Федьковича.
дома з 1501, с-ще міськ. типу
з 1961. Поверхня ііогорбована.
Перевищення висот до 200 м.
Пересічна т-ра січня — 4,6е, лип-
ня -]-16,8°. Опадів 890—920
мм на рік. Пл. зелених наса-
джень 15,8 га. У селищі —
лісокомбінат, ф-ка переробки
вовни, цегельний з-д, лісгосп.
Серед об’єктів туризму — лі-
тературно-меморіальний музей-
садиба уродженця селища укр.
письменника-демократа і гро-
мадського діяча Ю. А. Федь-
ковича.
ПУТИЛЬСЬКИИ
РАЙОН
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
п-пки
1500
1250
юоо
800
500
400
Карели
уі'¥Ч>
Путильський район.Краєвид
Кок
П дзахарич
й Д'Л
ШКАЛА СИСОТ У МЕТРАХ

Літ.: Ревуцький М. О. Путила.
Путівник. Ужгород, 1985.
М. І. Кирилюк.
ПУТЙЛІВКА — річка у Мли-
нівському і Рівненському р-нах
Рівнен. обл. та Ківерцівському
р-ні Волин. обл.,- ліва прит.
Горині (бас. Прип’яті). Довж.
57 км, пл. бас. 506 км . Бере
початок з джерел поблизу
с. Привітне. Долина трапеціє-
видна, шир. до 4 км. Заплава
завширшки 130—500 м, забо-
лочена. Річище звивисте, шир.
від 2—3 м (у верхів’ї) до
8—20 м (у пониззі). Похил
річки 0,95 м 'км. Живлення
мішане. Замерзає до серед,
грудня, скресає до серед, бе-
резня. У пониззі П. споруджено
водосховище; є ставки (для
рибництва). Воду річки вико-
ристовують для госп. потреб;
водоприймач осушувальних си-
стем. На значному протязі
річище П. розширене і поглиб-
лене.	І. М. Коротун.
ПУТИЛЬСЬКИИ РАЙОН
район на Пд. Зх. Чернів. обл.
Утворений 1940. Пл. 0,9 тис.
км . Нас. 24,6 тис. чол., у т. ч.
міського — 3,7 тис. (1990).
У П. р.— емт Путила (рай-
центр) та 50 сільс. населених
пунктів. Пд.-зх. частину ра-
йону займають невеликі серед-
ньовисокі хребти Карпат Укра-
їнських (Яровиця, Чорний Діл,
Максимець та ін.), які пере-
ходять у Ворохта-П у талиське
низькогір'я й Покутсько Буко-
винські Карпати. Корисні ко-
палини: сланці, пісковики, вап-
няки, глини; численні джерела
мін. вод. Пересічна т-ра січня
4,6 , липня +16,8 . Період
з т-рою понад -1-10 становить
83 дні. Опадів 890 мм на рік;
осн. їх частина випадає у теп-
лий період року. Висота сні-
гового покриву до 45 см. Ме-
теостанція у с. Селятині. Річки:
Черемош з притоками Білим
Черемошем і Путилою; на пд.-
сх. межі району — Сучава
(всі — бас. Дунаю). Переважа-
ють бурі гірсько-лісові (47 %
площі) та гірсько підзолисті, є
також дерново-буроземні, луч-
ні та ін. грунти. Пл. лісів
58,9 тис. га, осн. породи: ялина
(85,5 % лісовкритої площі),
ялиця, бук; є також граб, бере-
за, вільха сіра, осика. Поши-
рені гірські луки. У межах
П. р.: ландшафтний заказник
респ. значення — Чорний Діл:,
лісовий заказник місц. значен-
ПУТРИНЕ
108
ня — Борги; 20 пам’яток при-
роди.
Осн. підприємство — Путиль-
ський лісокомбінат. Розвинуті
художні промисли (вироби з
дерева та вовни, вишивання).
Гол. галузь с. г.— тваринни-
цтво (скотарство м’ясо-мол. на-
пряму, вівчарство). Рослинни-
цтво спеціалізується на виро-
щуванні кормових культур, ово-
чів, картоплі. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1989) — 23,7, у т. ч.
орні землі — 1,0, сіножаті і па-
совища — 22,0. У районі — 13
колгоспів. Автомоб. шляхів 247
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 201 км. Турбаза «Нім-
чич» (с. Підзахаричі).
Об’єкт туризму — літ.-мемор.
музей-садиба укр. письменника-
демократа і громадського діяча
Ю. А. Федьковича у Путилі.
М. Г. Ігнатенко.
ПУТРИНЕ — заплавне озеро у
Біляївському р-ні Одес. обл.,
у заплаві Дністра, сполучене
прот. Прірва з його рукавом
Турунчуком. Довж. 2 км, шир.
0,7 —1,2 км, пл. 2 км2, глиб, до
1 м. Береги низькі, заболочені,
заросли очеретом і кугою озер-
ною. Живиться П. переважно
паводковими водами. Влітку
прот. Прірва пересихає, що
зумовлює коливання рівнів во-
ди в озері. Т-ра води влітку
до -|-26 , взимку П. замерзає.
Озеро багате на зоопланктон і
фітопланктон. У прибережних
заростях — гніздування сі-
им
І6КІ
П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Територія, підпорядкована
Жовтоводській міськраді
гвтоолек<а^дрівка
овте
к—х Пал ьм
|5ог

я/са ш ин«вк7?\!
ІПДИк °
вище
ас-ро
ієна
Вільне 
6 а с
_________ нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
рої чаплі, бакланів, качок та
ін. птахів. З риб водяться
сазан, лящ, карась, щука. Ри-
бальство. Внаслідок замулюван-
ня протоків й збільшення твер-
дого стоку відбувається посту-
пове заболочування і висихання
озера.	Ю. О. Амброз.
ПУШКАР Надія Степанівна
(23.1 1949, с. Береськ Волин.
обл.) — вчителька географії,
засл. вчителька України з 1988,
відмінник нар. освіти України з
1983. Після закінчення 1975
Київ, ун-ту працювала в Луць-
кій середній школі, вчитель-
методист з 1984. Гол. напрям у
роботі — активізація пізна-
вальної діяльності учнів, роз-
виток творчого мислення. До-
свід роботи узагальнили Волин-
ський обл. ін-т удосконалення
вчителів і секція методики гео-
графії Н.-д. ін-ту педагогіки
України.	В. П. Корнєєв.
ПУШКІНСЬКА СКЕЛЯ — мис
на Південному березі Криму,
в Гурзуфі. Вис. до ЗО м. Являє
собою невеликий яйлинський
відторженець Головного пасма
Кримських гір. Складається
з мармуроподібних вапняків.
На вершині мису — видовий
майданчик у вигляді фортечної
башти. Поряд з стіною встанов-
лено бюст О. С. Пушкіна (поет
перебував у цих місцях 1820).
В. Г. Єна.
ПУЩА-ВОДЙЦЯ — селище мі-
ського типу, підпорядковане
Київ, міськраді. Розташоване
Біленщина
іел
Якое.іівка
іВиноградівк'і
Чистопі
Ло

П'яниха
Зоря Кол ЬМл

Сйсага


1 Заказники
1 Грушуватський
2 Комісарівсьний
Пуща Водиця. Лісове о.івро
на пн. околиці м. Києва, на
правому березі Дніпра, за 11 км
від залізнич. ст. Святошине.
8,4 тис. ж. (1990). Засн. в 90-х
рр., с-ще міськ. типу з 1981.
Кліматич. курорт (перший про-
титуберкульозний санаторій
збудовано 1904). Клімат помір-
но континентальний з м'якою
зимою і теплим сухим літом.
Пересічна т-ра січня — 6,0 ,
липня 4-19,1 . Опадів 628 мм
на рік. Відносна вологість повіт-
ря (річна) становить 76 %.
Кількість годин сонячного сяй-
ва бл. 1800 на рік. П.-В. входить
у межі міської лісопаркової
зони (осн. породи — дуб, сосна).
Численні озера, ставки. Пуща-
Водицький парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
(респ. значення). Бл. 40 сана-
торіїв, будинків відпочинку.
Турбаза «Пуща-Водиця». П.-В.
має трамвайне сполучення з
Подільським р-ном Києва.
ПФАЙФЕР Федір Федорович
(12.III 1935, с. Яблунів За-
карп. обл.) — вчитель географії,
заслужений учитель України з
1981, відмінник нар. освіти
України з 1970. Закінчив 1968
Львів, ун-т. З 1967 викладає
географію у середній школі № 1
м. Хуста Закарпатської обл.
З 1982 — вчитель-методист. По-
єднуючи сучасні форми і мето-
ди викладання географії та
краєзнавчої роботи, домагаєть-
ся високого рівня знань і прак-
тичних навичок, значної ефек-
тивності навча-льно-виховного
процесу.
П’ЯТИХАТКИ — місто Дні-
проп. обл., райцентр. Залізнич.
вузол. Автостанція. 21,1 тис.
ж. (1990). Засн. 1886, місто з
1938. Поверхня має заг. похил
на Пд. Зх., перевищення висот
до 47 м. Пересічна т-ра січня
5,6 , липня 4~21,2 . Опадів
539 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 486 га. У місті —
підприємства залізнич. транс-
порту, рем.-мех., пресових вуз-
лів, консервний, комбікормо-
вий, маслоробний, круп'яний і
хлібний з-ди, швейна ф-ка.
Історико-краєзнав. музей.
П’ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОН
район у пн.-зх. частині Дніп-
роп. обл. Утворений 1923. Пл.
1,7 тис. км2. Нас. 55,9 тис. чол.,
у т. ч. міського — 26,5 тис.
(1990). У П. р.— м. П’ятихатки
(райцентр), с-ща міськ. типу
Вишневе і Лихівка та 87 сільс.
населених пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня -
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована яра-
ми і балками. Корисні копали-
ни: вогнетривкі глини, граніти.
Розташований у Дністровсько-
Дніпровський північностеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня — 5,6 ,
липня 4”21,2 . Період з т-рою
понад 4-10 становить 169
днів. Опадів 539 мм на рік,
осн. частина їх випадає у теп-
лий період року. Метеостанція
у Вишневому. Міститься у по-
сушливій, дуже теплій агроклі-
матич. зоні. Річки — Жовта,
Саксагань, Омельник (бас.
Дніпра). На Пд. району частина
Макортівського водосховища.
Збудовано 96 ставків заг. пл.
водного дзеркала 905 га. Осн.
тип грунтів — чорноземи зви-
чайні середньогумусні (91 %
площі району). Природна рос-
линність (різнотравна степова)
збереглась на схилах балок,
ярів, по долинах річок. Не-
великі масиви байрачних лісів
(осн. породи: дуб, клен, акація
біла) і чагарників. У межах
П. р.— респ. значення бот.
Грабівський заказник, лісові
Грушуватський заказник та
Комісарчеський заказник.
Пром. підприємства — п’яти-
хатські рем.-мех., пресових вуз-
лів, консервний, круп’яний і
комбікормовий з-ди, швейна
ф-ка, Ерастівський щебеневий
(смт Вишневе) з-д. Рослинни-
цтво району зернового, тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1988) —
133,6, у т. ч. орні землі — 114,5,
сіножаті і пасовища — 18,0.
Зрошується 1,2 тис. га. Осн.
культури: озима пшениця, жи-
то, ячмінь, овес, кукурудза,
соняшник, цукр. буряки, ово-
чеві. Садівництво. У районі —
22 колгоспи, 4 радгоспи, Ерас-
тівська дослідна станція наук.-
виробничого об’єднання по ку-
курудзі «Дніпро» (Вишневе).
Залізнич. вузол П’ятихатки, за-
лізничні станції: Железнякове,
Жовті Води, Зелена, Савро,
Яковлівка. Автомоб. шляхів
466 км (усі — - з твердим по-
криттям). Ерастівський рад-
госп-технікум (Вишневе), про-
фес.-тех. уч-ще (с. Саксагань).
Історико-краєзнав. музей (П’я-
тихатки).
109
РАДИВОНІВСЬКИИ
РАВА-РУСЬКА — місто Несте-
ровського р-ну Львів, обл. Роз-
ташована на р. Раті (прит. Зх.
Бугу). Залізнична станція. 8,9
тис. ж. (1990). Вперше згадуєть-
ся в історич. документах 1455,
з першої чверті 17 ст. вважа-
ється містом, до категорії міст
віднесено 1939. Поверхня по-
логохвиляста, слаборозчленова-
на. Перевищення висот 5 —10 м.
Пересічна т-ра січня —4,2°,
липня -}-17,9 ®. Опадів 609 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 9 га. У місті —
комбікормовий, маслоробний,
спиртовий, шпалопросочуваль-
ний, авторем., кахельний з-ди,
цехи окремих виробництв,
лісгоспзаг. Профес.-тех. уч-ще.
РАВА-РУСЬКА ЗОНА — гео-
логічна структура на Зх. Укра-
їни. Є частиною Зх.-Європей-
ської платформи, яка вкли-
нюється між Львівським палео-
зойським прогином на Пн. Сх.
і Лежайським масивом на Пд.
Зх., у межах Львівської обл. Ут-
ворилася в результаті каледон-
ської складчастості. Інтенсивно
дислоковані пісковики і сланці
кембрію та силуру мають на-
вскісне до Карпат простягання
складок і на Пд. Сх. занурюють-
ся під моласи Передкарпатсько-
го прогину. З Пн. Сх. каледоні-
ди Р.-Р. з. обмежені лінією
насуву. Палеозойська основа
перекрита потужним осадоч-
ним чохлом, що утворився про-
тягом юрського періоду і
ранньокрейдової епохи. За піз-
ньокрейдової епохи переважали
висхідні рухи. Особливо інтен-
сивно проявилося у Р.-Р. з. заг.
підняття території протягом
сарматського віку неогену, в ре-
зультаті цього утворилося пас-
мо Розточчя. В. В. Глушко.
РАДЕХІВ — місто Львів, обл.,
райцентр. Залізнична станція.
8,8 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в писемних джерелах
1493, затверджено міські права
1752, до категорії міст віднесе-
но 1939. Поверхня — слабороз-
членована денудаційна рівни-
на. Перевищення висот до 10 м.
Пересічна т-ра січня —4,4°,
липня 4-18,2°. Опадів 620 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
5,4 га, у т. ч. пам’ятка природи
місц. значення — група вікових
ясенів. У Р.— рем.-мех., буд.
матеріалів, маслоробний, пиво-
варний, комбікормовий, прод.
товарів з-ди-
РАДЕХІВСЬКИИ РАЙОН
район у пн. частині Львів, обл.
Утворений 1940. Пл. 1,1 тис. км .
Нас. 53,9 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 12,4 тис. (1990). У ра-
йоні — м. Радехів (райцентр),
смт Лопатин та 69 сільс. насе-
лених пунктів.
Більша частина Р. р. лежить на
рівнині Малого Полісся, пн.-
зх.— на схилах Волинської ви-
сочини. Поверхня — низовинна
зандрова денудаційна рівнина.
Корисні копалини: кам. вугіл-
ля, торф, пісок, глина. Розташо-
ваний у межах двох фізико-
геогр. областей — Малого По-
лісся та Волинського Полісся.
Пересічна т-ра січня —4,0,
— 4,6 , липня 4-17,8, 4-19,2 .
Період з т-рою понад 4-Ю ста-
новить 154 —162 дні. Опадів
576—628 мм на рік; осн. їх
частина — у теплий період
року. Висота снігового покриву
16—22 см. Міститься у вологій,
помірно теплій агрокліматич.
зоні. Тер. району проходить
Гол. європейський вододіл.
Річки належать до бас. Дніпра —
Стир — Білосток та Холоївка.
Найпоширеніші грунти дернові
карбонатні (до 70 % площі
району), у сх. частині — ясно-
сірі і сірі лісові (до 15 %), в
північній — темно-сірі опідзо-
лені та чорноземи опідзолені.
Площа лісів 31,3 тисяч га.
Осн. породи: сосна (понад 60 %
лісовкритої площі), дуб, граб,
вільха чорна, береза. В межах
Р. р.— лісовий Лопатинський
заказник (респ. значення); зоол.
заказник Пукачів і 2 пам’ятки
природи (місц. значення).
Осн. підприємства: цукр. з-д
(с. Павлів), рем.-мех., пивовар-
ний, прод. товарів з-ди (Раде-
хів), спиртові з-ди (Лопатин,
с. Вузлове), торфопідприємства
(Лопатин, с. Стоянів). У рослин-
ництві переважає вирощування
зернових культур (озима пше-
ниця, жито, ячмінь), цукр. буря-
ків, картоплі та кормових куль-
тур; у тваринництві — скотар-
ство м’ясо-мол. напряму. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1989) — 69,6,
у т. ч. орні землі — 48,4, сіно-
жаті і пасовища — 21,1. Осуше-
но 23,6 тис. га. У районі — 12
колгоспів, 2 радгоспи. Залізнич-
ні станції: Вузлове, Радехів,
Стоянів. Автомоб. шляхів 362,3
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 245,7 км.
Об’єкти туризму — пам’ятки
Бишлв
Розжалю
Корчин
Яструбині ру
Нов Витків
Павлів
’узлове
нижче 200
вище
хь трів
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
архітектури 18 ст. (села Вузло-
ве, Новий Витків, Оглядів).
І. 3. Зінько.
РАДИВЙЛІВ — місто Рівнен.
обл., райцентр. Див. Червоно-
армійськ.
РАДИВЙЛІВСЬКИЙ РАЙОН
— район у пд.-зх. частині Рів-
нен. обл. Див. Червоноармій-
ський район.
РАДИ ПО ТУРЙЗМУ ТА ЕКС-
КУРСІЯХ (РТЕ) — організації,
які здійснюють керівництво
підвідомчими установами, орг-
ціями та підприємствами ту-
ристсько-екскурсійної системи
профспілок на певній території
(республіка, область, край).
В Україні створені 1963—65.
Госпрозрахункові, мають ста-
тус юридичної особи. Осн. на-
прями діяльності РТЕ: органі-
зація роботи по розвитку і вдо-
сконаленню туристсько-екскур-
сійної справи; координація ді-
яльності підвідомчих орг-цій
і підприємств; вивчення потреб
населення в туристсько-екскур-
сійних послугах; розвиток ма-
теріальної бази туризму; здійс-
нення заходів, спрямованих на
підвищення якості обслугову-
вання; забезпечення виконання
планових завдань підвідомчи-
ми орг-ціями і підприємствами;
розвиток масового (самодіяль-
ного) туризму; організація ро-
боти по підбору, підготовці та
перепідготовці кадрів. Очолює
РТЕ голова. Контроль за вико-
нанням рішень РТЕ, відповід-
них госп.* та профспілкових орг-
цій здійснюють колегії рад.
У 1987—88 більшість РТЕ
України реорганізовано в ту-
ристсько-екскурсійні виробничі
об'єднання. З кін. 1991 керів-
ництво тур.-екскурсійною спра-
вою здійснюють Укр. акціон.
т-во по туризму та екскурсіях і
його обл. відділення.
О. І. Коляда.
РАДИВОНІВСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — лісовий заказник респ.
значення (з 1974). Розташова-
ний у Якимівському р-ні Запо-
різ. обл. Перебуває у віданні Ме-
літопольського лісгоспзагу. Пл.
РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Стоянів
274
Тетевчиці
Синків
Уеин
Куликів У
оягпї
Сморжів
Радех  в
- Немилів®
Кустин
Сере*п ильці
Хмільно
•зівка
Лопатин
Оглядів
Нивииі
РАДІАЦІЙНИЙ
110
370 га. Охороняється лісовий
масив штучного походження,
закладений на поч. 20 ст. На
окремих ділянках зростають
чисті і мішані соснові ліси з до-
мішкою листяних порід, на ін-
ших переважають дуб звичай-
ний, ясен, клен польовий, горіх
волоський, акація біла тощо.
З тварин водяться лисиця, ку-
ниця кам’яна, заєць-русак, ко-
зуля європейська, свиня дика;
багато птахів. Має грунтозахис-
не значення. В. В. Дзюбенко.
РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС
АТМОСФЕРИ (від лат. гасііа-
ііо — випромінювання) — ве-
личина радіаційних потоків,
одержаних атмосферою Землі
від Сонця та підстилаючої зем-
ної поверхні, а також втрачених
нею внаслідок випромінювання
та відбиття у напрямах між-
-планетного простору та земної
поверхні. Через значні відмін-
ності у термічному режимі
Сонця і земної поверхні інтен-
сивність їхнього випромінюван-
ня значно різниться за довжи-
ною випромінюваних хвиль та
за енерг. потужністю. При цьо-
му враховують, що Сонце випро-
мінює короткохвильові радіа-
ційні потоки, а земна поверхня
і атмосфера — довгохвильові.
Радіаційний баланс визнача-
ють для дня і ночі або у ціло-
му за добу, декаду, місяць, се-
зон, рік тощо, застосовуючи,
зокрема, термоелектричні ба-
лансоміри. Р. б. а. для окремих
регіонів обчислюють за допомо-
гою числових методів, викори-
стовуючи залежності між ра-
діаційними потоками та ме-
теорологічними характеристи-
ками — температурою повітря,
вологістю повітря, хмарністю,
прозорістю атмосфери, а також
т-рою підстилаючої земної по-
верхні. На формування Р. б. а.
впливає співвідношення дня і
ночі, особливо у помірних та
полярних широтах влітку і
взимку. Для радіаційного ба-
лансу верх, атмосфери велике
значення має хмарність, особ-
ливо конвективного розвитку
(див. Конвекція в метеороло-
гії), а також співвідношення
між кількістю хмар верх., се-
реднього та нижнього ярусів.
Напр., у центр, районах Ан-
тарктиди з постійним льодовим
і сніговим покривом Р. б. а.
від’ємний (до —ЗО ккал/см~
на рік), незважаючи на високі
значення сумарної радіації
(100—120 ккал/см2 на рік).
В Україні від’ємні значення
Р. б. а. характерні взимку, особ-
ливо при безхмарній погоді та
суцільному сніговому покриві.
В окремі безхмарні ночі такі ве-
личини радіаційного балансу
бувають восени та навесні (див.
Заморозки). Р. б. а. зазнає пев-
них змін під впливом госп. ді-
яльності, напр. внаслідок вики-
дання в атмосферу пилу, газів
тощо пром. підприємствами
(див. Забруднення атмосфери).
В межах великих міст Р. б. а.
змінюється внаслідок нагріван-
ня асфальту, стін та дахів бу-
динків, а від них і повітря (див.
Клімат міста). При цьому ви-
никають потужні висхідні пото-
ки нагрітого та забрудненого
повітря, які досягають вис. від
700—800 м до 2,5—3,5 км. На
величину Р. б. а. впливають пи-
лові бурі та суховії, іноді —
вулканічна діяльність. Див. та-
кож Радіаційний баланс систе-
ми Земля — атмосфера.
М. І. Щербань.
РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС
ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ — вели-
чина радіаційних потоків, яку
визначають за різницею між
одержаними земною поверхнею
потоками короткохвильової
прямої сонячної радіації і роз-
сіяної сонячної радіації, а та-
кож потоків зустрічного довго-
хвильового випромінювання
атмосфери та витраченими нею
потоками довгохвильової ви-
промінюваної і короткохвильо-
вої відбитої сонячної радіації.
Вночі, коли короткохвильових
радіаційних потоків немає, Р. б.
з. п. визначають за співвідно-
шенням довгохвильових радіа-
ційних потоків, випромінюва-
них земною поверхнею та атмо-
сферою. Протягом року Р. б. з.
п. змінюється залежно від ви-
соти Сонця, тривалості дня і но-
чі, погодних умов, особливо про-
зорості атмосфери, хмарності,
опадів атмосферних, а також
рельєфу та ландшафтної струк-
тури території. Напр., в Украї-
ні висота Сонця у червні дося-
гає 69—61°, у грудні — 22—
14°. Погода влітку переважно
безхмарна і малохмарна, особ-
ливо на Південному березі Кри-
му та у степовій і лісостеповій
фіз.-геогр. зонах. За таких умов
у теплий період земна поверхня
одержує від 1676 до 2137
МДж/м 2 сумарної сонячної ра-
діації, суми радіаційного ба-
лансу становлять 900—1200
МДж/м-'. Узимку в Україні
переважає хмарна погода з опа-
дами у вигляді снігу (на Пд. бе-
резі Криму — у вигляді дощу).
Сумарна сонячна радіація у цей
період становить 250—420
МДж м 2, суми радіаційного ба-
лансу змінюються від —15 до
75 МДж/м2 на Пн. республі-
ки до 67 МДж/м 2 на Пд. березі
Криму. Річні суми радіаційного
балансу на Пн. України не пе-
ревищують 1700 МДж/м 2, на
Пд. Кримського п-ова зроста-
ють до 2300—2400 МДж/м 2.
Найбільші просторові контра-
сти Р. б. з. п. спостерігаються на
межі суходолу і водної поверх-
ні, свіжої ріллі та лісу, на око-
лицях міст, у містах — між спо-
рудами і зеленими насадження-
ми (див. Клімат міста) тощо.
Вивчення закономірностей роз-
поділу Р. б. з. п. необхідне для
дослідження кліматів і мікро-
кліматич. особливостей (див.
Мікроклімат) осн. типів діяль-
них поверхонь певної території
та для врахування особливостей
її ландшафтної структури при
госп. використанні. Див. також
Радіаційний баланс системи
Земля — атмосфера, Тепловий
баланс земної поверхні.
Літ.: Кондратьев К. Я. Актино-
метрия. Л., 1965; Природа Укра-
инской ССР. Климат. К., 1984;
Щербань М. И. Микроклиматоло-
гия. К., 1985. М. І. Щербань.
РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС
СИСТЕМИ ЗЕМЛЯ — АТМО-
СФЕРА — величина радіацій-
них потоків (короткохвильових
та довгохвильових), одержаних
і витрачених системою за пев-
ний проміжок часу (рік, сезон,
місяць, декаду, добу). Розра-
хунки радіаційного балансу ви-
Таблиця 1.
Оцінка радіонуклідного складу викиду аварійного блока ЧАЕС *
Активність викиду
Радіонуклід
сумарна на
0 5.У 86,
МКі
26.IV 1986
МКі
Ксенон-133	5	45	Вірогідно, до 100
Криптон-85	0,15	—	« — »
Криптон-85	—	0,9	« — »
Иод-131	4,5	7,3	20
Телур-132	« — »	43	15
Цезій-134	0,15	0,5	10
Цезій-137	0,3	1,0	13
Молібден-9 9	0,45	3,0	2,3
Цирконій-9 5	0,45	3,8	3,2
Рутеній-103	0,6	3,2	2,9
Рутеній-106	0,2	1,6	2,9
Барій-140	0,5	4,3	5,6
Церій-141	0,4	2,8	4,6
Церій-144	0,45	2,4	2,8
Стронцій-89	0,25	2,2	4,0
Стронцій-90	0.015	0,22	4,0
Плутоній-238	0,1 • 10 3	0,8 • 10-3	3,0
Плутоній-239	0,1 • 10 3	0,7 • 10 3	3,0
Плутоній-2 40	0,2 • 10“ 3	1-Ю 3	3,0
Плутоній-241	0,02	0,14	3,0
Плутоній-2 42	0,3 • 10“ 6	2-Ю 6	3,0
Кюрій-242	0,3 • 10-2	2,1 • 10“2	3.0
Нептуній-2 39	2,7	1,2	3,2
* Похибка оцінки	=Ь50 %.		
Таблиця 2.
Забрудненість території України радіонуклідами (на грудень
1989)
Щільність, Кі /км2	И С8 і П4С8	90 8г	Ри
Площа, км2	5—15	15—40	>40	1 — 2 (критичний (надкри- рівень)	тичний рівень) 1960	820	640	990	2—3 >3 517 927	0,1 412
конують з урахуванням хмар
ності та прозорості атмосфери,
що пов’язане з їхнім впливом
на альбедо й інтенсивність ви-
промінювання Землі та системи
в цілому. Напр., у Центр. Ан-
тарктиді постійний льодовий і
сніговий покрив сприяють дов-
гохвильовому випромінюванню
протягом усього року та інтен-
сивному (до 95 %) відбиттю
короткохвильової сонячної ра-
діації влітку. Це зумовлене
низькими запасами вологи в
атмосфері і відповідно незнач-
ною хмарністю. Важливим фак-
тором формування Р. б. с. 3.—
а. є сезонна зміна стану земної
поверхні, особливо у помірних
широтах (зокрема, в Україні),
де влітку розвивається різнома-
нітна рослинність, взимку утво-
рюється сніговий покрив, а в
перехідні періоди на значних
ділянках немає рослинності
(напрк, с.-г. угіддя, оголені, без
листя, лісові масиви). Зростає
вплив госп. діяльності: викиди
в атмосферу пилу, газів, тепла
(див. Забруднення атмосфери
111
РАДІОАКТИВНЕ
та Забруднення природних
вод). У річному ході Р. б. с. 3.—
а. для помірних широт додат-
ний влітку і від’ємний в ін. пори
року, за багаторічний період —
близький до нуля. Абс. значен-
ня балансу системи зростають
під впливом антропогенних
факторів (див. Парниковий
ефект атмосфери). Різну інфор-
мацію про складові Р. б. с. 3.—
а. одержують за допомогою кос-
мічної техніки (зокрема, метео-
рологічних супутників). Див.
також Радіаційний баланс ат-
мосфери та Радіаційний баланс
земної поверхні.
Літ.'. Кондратьев К. Я. Актино-
метрия. Л., 1965; Матвеев Л. Т.
Курс общей метеорологии. Физи-
ка атмосфери. Л., 1984; Физичес-
кие основи, методи и средства ис-
следований Земли из космоса.
М., 1987.	М. І. Щербань.
РАДІАЦІЙНИЙ ІНДЕКС СУ-
ХОСТІ — відношення величи-
ни річного радіаційного балан-
су до суми тепла, необхідного
для випаровування річної кіль-
кості опадів з тієї ж поверхні;
позначається літерою К. Понят-
тя запропонував 1948 рад. клі-
матолог М. І. Будико. Р. і. с.
дає заг. уявлення про режим
зволоження певної території.
У Пн. півкулі за умовами зво
ложення виділяють такі типи
кліматів’. надмірного зволо-
ження (К менший за 0,45), во-
логий (від 0,45 до 1), недостат-
нього зволоження (від 1 до 3),
сухий (понад 3). З певними зна-
ченнями Р. і. с. в основному
збігаються межі фіз.-геогр. зон
(див. Фізико-географічне райо-
нування). Напр., значенням К.,
меншим від 0,34, переважно
відповідає тундрова зона, зна-
ченням від 0,34 до 1 — лісові
зони, від 1 до 2 — степова зона,
від 2 до 3 — зони напівпустель,
понад 3 — зони пустель. На тер.
України Р. і. с. змінюється від
0,95 до 1,05 у зоні мішаних лі-
сів, від 1 до 1,4 — у лісостепо-
вій, від 1,35 до 1,9 — у степовій
зоні. Мінім, значенням К. від-
повідають заболочені райони
Українського Полісся, макси-
мальним — рівнинна частина
Кримського п-ова. Фіз.-геогр.
районування території, і зокре-
ма України, за Р. і. с. дещо
ускладнюється у зв’язку з ад-
векцією (див. Адвекція в метео-
рології) тепла і вологи.
А. О. Рибченко.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУД-
НЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
в результаті аварії на 4-му бло-
ці Чорнобильської АЕС — на-
громадження і переміщення
техногенних радіонуклідів у
природному комплексі. За 300
ефективних діб роботи реакто-
ра до аварії, що сталася 26.IV
1986, було вироблено бл. 2 т
осколкових нуклідів, з яких по-
ловина радіоактивні. Техно-
генні радіонукліди первісно бу-
ли вміщені у важкорозчинну
уранову матрицю. Осн. частину
радіонуклідів викинуто паровим
і водневим вибухами безпосе-
редньо на території станції і
пізніше ізольовано під сарко-
фагом (вважають, що бл. 120 т
палива лежить між блоком та
стіною саркофага). З блока,
що горів, в атмосферу потра-
пили і легколеткі радіонуклі-
ди — ізотопи йоду, ксенону, це-
зію, частково рутенію. Радіоак-
тивне забруднення зони від-
чуження за кількістю радіоак-
тивних цезію і стронцію у 400
раз більше, ніж після вибуху
бомби над Хіросімою. Значна
маса радіонуклідів виділила-
ся при горінні графіту та. кон-
струкційних матеріалів. Інтен-
сивний процес випаровування
і конденсації радіонуклідів на
продуктах згоряння у факелі
над 4-м блоком тривав до 8 трав-
ня, а навколишня територія
забруднювалася радіонукліда-
ми, вміщеними у нові й нові
типи матриць, з різною стійкі-
стю до зовнішніх агентів —
води і атмосфери. Ці типи мат-
риць сформувалися за рахунок
інертних матеріалів, які після
Семенівка
Середнна-Буда
НоВГОрОД-СіВерСьКМй
Мознр
Холми
Шорс
адул
ІНКИ
Глухів
’ пки
КорюЮвка
Лкзбеч
Камінь -Каширськнй
/дркиьк
Кролевеиь
Чернігів
Мена
Путивль
Маневичі
Батурин
'Юрбі
Кузніиовськ
Ковпита
Кулик/вка
зрні
Борзна 1
Макі и/Р
Конотоп
>уринь
Олиш вка
Бахмач о
гепань'
Карпил'вка
Котки
•Бобер
Н'жин
Остер
ГЛЄЩ/
Вахівка
Нос/вка
іванк'в
Чопови,.
О.
Талалаївка \
Чи мер
Ічня
Соснове,
Луцьк
Яблунець
Бобровиця
Силова Долина
Рихальське
Новоград-Волинський
Здолбун'в
Дубно
іакар'в Вишневе
Червоноарм'йськ
Острог
Славута
Баранівка
Чорнухи
Коростишів
Канівське едсх.
Дзержинськ
Ізяслав
Лубни
Переяслав-Хмельницький
Миргород
Гребінка
Чудн'в
Фастів
Полонне
О Білот/р'я
Андрушвка
Ржишв
Бердичів
белиі
Попільна
Любар
іогдани
Ланівці О'
Узи
О ТеОф'ЛОЛЬ
‘Кв’арлик
Збараж
Канів
Семенівка
Сквира
Козятин
ІНРОНІВі
Красил в о
итне
Тернопіль
МежисЧ'
. Мошни
Пдволочиськ
Глобине
Калинівка
>оту$лав
Жовнинс
Козова
Геребовля
Літин
елів
Кгзельщина
Лисянка
Смілі
Липовець
Вінниця
Хоростк'в
Кременчук
Городок
Гтвань
Вінківц1
Жмеринка о
їдка.
Чортків
Дуна/вці
Тивгш
Слід»
Нова
Шаргород
Городенка
ізолінії забруднення
Зона забруднення ( Н /
тавна
Сня
Хотин
від * 5 до 40
від 1 до 5
*цмань
Могил/в
Крижошль
вд 5 до 15
понад 40
Вижниця
Новоукоаінка
ЗО-нілометрова зона навноло ЧАЕС
Глибока
торожинець
;ова
/0 км
Кодима
Мурован
Курил/ви'
^Бу**
Звенитоі
Українка'
Обух в
"ть
Любешів
Яготин Пирятин
Гребінки '-у
ікдлоловеиі
Гості
Нем шасве
~ - Недригайлів
Ромни
Дубровиця
Взлодимирець і
Мснастирище
Маньк вка®
г Ьв Ямпль
Шостка
\ Борт е
За пшики
Золотоноша -
Чорнобай
^^Чернівш
Новоселиця с
ч Ілл,нці
Немнрів
Козелець
Крехаів г
Прчаів
Горинь
ельменц'
Сокирячч
І Чорні
Г ч .і’.'АК
!• яскхутЧИні
Барва,.' І	т-‘ г
А Червонозаводське І^ляч
— /дохвиця О	/
Рожище
Ківери»
Волочиськ А
Хмельницьким
Біла Церква
КАРТА РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ на ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
за станом на грудень 1990 року
Щільність забруднення місцевості цезієм-137
Мпнас тириська
V Копичинц/
„	/ Курчиця
Гоша Корець/ \
/іршанськ Гран>тне
г о Нова Борова А
Володарськ- Волинський
Радомишльсу
'Клевань
© Рівне
Боярка \
Васильків козик
Бор^ор янка
Пісківка
^Св-тловоді.ьк
о
Онуфр. вка
у КорсУньЦД^вченкІвський
Саврань г м Н К о лд
Первоманськ
Хрнстин'ака Таяьні
Умань
Г •	..	\ 0 Б Л
Голованівка
Уяьяноека
В'льшанкаг'
\ Червоноар Мінськ
/ Шумськ
Кременець °
/ Новсмиргород
Новоархангельськ
/X
Мала Виска
____Ушнця
Ікф Хамянець-Поділь'ький ,
1^7 /ГаЛсин
^Лудижин о
'	Теплик
Добряика
Іадеріївка
Городня
  Броварй
НИІВ О УБарицлека
БориспіЛе
А В С Ь К А
Хорол /
‘о Вел Бабачка
І О о Гайворон
х БершаНЛ)
Че тельник
) і Шпояа Кам'янка^е^ '
КатериіЬт^Г-----О^ександрюка
Гараша
З Володарка
Ставище
Черняхів
Житомир
Ямпіль
П шайка
Погребище ) ‘
Старокостянгинів\.ґг
Сі Синява С
О 5 Хмільник
(^ршотравнее*^
\ Словечне	Вільна
Жовтневе ~~3&бвруч  тС
О х---।
СНародині
Кор<^
СОСНИЦЯу^чиИ^
О 1 Понорниця
Сенкевичївка	ЧІ
о	Млинів
‘х Прилуки
Зтурівка
ирнаг вка у/ Б
іярка Тростянець
/ Летичіву
Ярмолинш ^//ражня І
'КОрОВИЧі
с г	у, \	ЛУГМ^________
ферезне •	\
А Ьроннцька Гута Коростень
с» Моквин \ л	X „	Си*--нч '
І	__кх] Єіаіяьчинв _	/
Боро-др.иця	ск (	4
Рокитне
/ О 2Алевс ьк.
Вільшана'^'-^/у
Цвіткове

РАДІОАКТИВНІСТЬ
112
2 травня закидали у реактор,
щоб загасити полум’я (пісок,
свинець, сполуки бору тощо).
Сумарний викид продуктів по-
ділу (без радіоактивних благо-
родних газів) у зовнішнє сере-
довище (крім території станції
та зони відчудження), згідно з
даними радянських спеціаліс-
тів, наданими МАГАТЕ, ста-
новить бл. 50 МКі, що відпові-
дає 3,5 ±1,4 % заг. кількості
радіонуклідів у реакторі на мо-
мент авари. Майже вся актив-
ність зосереджена у поверхне-
вому шарі грунту (0—5 см).
Радіонуклідний склад викиду
у перші дні аварії подано в
табл. 1, стор. 110.
Нагромадження у навколиш-
ньому середовищі такої вели-
чезної кількості радіонуклідів
у різному фіз.-хім. стані не має
аналогій у світовій практиці.
Радіоактивність під час горін-
ня реактора розносилася двома
повітряними струменями
нижнім на висоті до 1,2 км і
верхнім — 1,2—7 км. Вищим
струменем переносилися ато-
марні частинки і аерозолі ді-
аметром менше 1 мкм, ниж-
чим — аерозольні компоненти
більше 1 мкм паливної або кон-
денсаційної природи. Забруд-
нення на віддалі у тисячі кіло-
метрів (Польща, Чехо-Словач-
чина, Фінляндія, Швеція та ін.)
визначили за леткими компо-
нентами: йод-131, цезій-137.
Нижчий струмінь зумовив ра-
діоактивне забруднення тери-
торій України, Білорусі та Ро-
сії. Під впливом метеоролог,
факторів утворилися зх., пн. і
пд. сліди забруднення, які, зо-
крема, зумовили утворення
плям у пн. і центр, областях
України. У перші 2—3 місяці
після аварії опромінювання
йодом-131 зазнали 1,5 млн.
чол., з них 160 тис. дітей віком
до 7 років. Через 4 роки радіа-
ційна обстановка на забрудне-
них територіях стабілізувалася.
Розпалися йод-131 та ін., рух-
ливі форми у грунтовому шарі
частково перейшли у нерухомі,
заг. активність зменшилася у
ЗО раз. Радіаційну обстановку
за станом на поч. 1991 форму-
ють радіонукліди цезію, строн-
цію та плутонію (табл. 2, стор.
110). Плямиста забрудненість
зумовлена різним механізмом
виносу радіонуклідів з реакто-
ра, а Також метеорологічними
умовами, рельєфом і ландшаф-
тами. Найбільші території за-
бруднені цезієм (карта на с. 111).
На тер. України у смузі зх.
сліду за межами 30-км зони
відселення визначені зони за-
бруднення цезієм-137 з критич-
ним і надкритичним рівнями.
Забруднення стронцієм 90 вище
умовно безпечного рівня уста-
новлене у вигляді окремих
плям, поєднаних з цезієвими
аномаліями поблизу АЕС і об-
межене 50-км субширотною
смугою 10—15 км завширшки.
Ареал поширення плутонію в
цілому корелюється із стронці-
єм (співвідношення 90 8г і 239
Ри змінюються у межах одного
порядку, особливо у 10-км зо-
ні), на більшій віддалі перева-
жає стронцій. Дані про поши-
рення плутонію далеко за ме-
жами 30-км зони уточнюються.
Для складання карти забруд-
нення 30-км зони ЧАЕС, робо-
та над якою почалася після
припинення виділення радіо-
активності із зруйнованого бло-
ка, було створено мережу ре-
перних точок з урахуванням
ландшафтних особливостей. На
основі досліджень співвідно-
шення форм цезію-137 установ-
лено, що вміст паливної і кон-
денсаційної складових зале-
жить від напряму сліду. Пн.
частина території 30-км зони,
забруднена паливом, має 90—
95 % паливної складової у
близькій зоні і 10—20 % — у
дальній. Зх. і пд. сліди на 70—
80 % складаються з конденса-
ційних частинок, винесених з
реактора. Дослідження форм
існування, локалізації та пере-
міщення радіонуклідів у кон-
кретних геологічних і ланд-
шафтно-геоморфологічних умо-
вах мають велике значення для
ліквідації наслідків аварії.
У межах України радіоактив-
ного забруднення зазнала тери-
торія пл. 5 млн. га, на якій
проживає 4 мільйони жителів.
Загальні збитки оцінюють у
200 млрд. крб. Із забруднених
територій відселено 100 тис.
чол., майже 60 тис. чол., які
проживають у зоні жорсткого
контролю (критичний рівень
забруднення), потребують від-
селення. У республіці вироб-
лено концепцію проживання на
радіаційно забруднених тери-
торіях, в основі якої — поло-
ження про допустиме протягом
життя однієї людини сумарне
опромінювання 7 бер. Верховна
Рада України оголосила тери-
торію держави зоною націо-
нального екологічного лиха.
28 лютого 1990 прийнято Закон
про правовий режим територій,
що зазнали радіоактивного за
бруднення внаслідок Чорно-
бильської катастрофи, і Закон
про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали вна-
слідок Чорнобильської ката-
строфи.	Е. В. Соботович.
РАДІОАКТИВНІСТЬ ПРИ-
РОДНА — явище радіоактив-
ного розпаду атомних ядер ізо-
топів, іцо існують у гірських
породах, грунтах, природних
водах, повітрі. Більша частина
природних ізотопів міститься у
гірських породах. На тер. Укра-
їни Р. п. зумовлена родинами
урану — радію, торію і актинію
та ізотопами стабільних еле-
ментів (калію, рубідію, індію,
олова, лантану, самарію, люте-
цію, ренію). Найбільший вплив
на формування радіоактивного
фону мають П, ТИ, 4 К, 8,РЬ.
Розподіл цих елементів у поро-
дах кристаліч. фундаменту і
осадочного чохла Українського
щита та прилеглих структур
відображає еволюцію земної ко-
ри, пов’язану з диференціацією
проторечовини під впливом ен-
догенних і екзогенних процесів.
Пересічний вміст урану у кри-
сталіч. породах Українського
щита — 2,2 г/т, торію — 14
г/т, співвідношення Тй/ІІ —
5,6. У найменш диференційо-
ваних різновидах — базальтах
вміст урану 0,5 г/т, торію
2 г/т, ТИ/И — 4,0 (Житомир-
щина). У крайніх членах ря-
ду осадочної диференціації —
кварцових пісках вміст 11 —
1,1—2,2 г/т, ТИ — 2—2,2 г/т
(Полтав. обл.). В хемогенно-те-
ригенних осадках — кременях
вміст П — 0,3 — 1,1 г/т, Тії —
2 г/т (Придніпров’я); у вапня-
ках і мергелях відповідно
1,6 г/т і 2—4 г/т (Донбас).
У корах вивітрювання уран, як
правило, виноситься, а торій на-
громаджується. В бокситонос-
них каолінітах середнє співвід-
ношення ТІі/11 — 8,6. Винесе-
ний уран сорбується органіч.
речовиною (вуглисті піски Кі-
ровогр. обл. до 90—100 г/т).
Процеси регіонального мета-
морфізму не призводять до сут-
тєвого перерозподілу радіоак-
тивних елементів; їхній вміст у
метаморфіч. породах зумовле-
ний первинними різновидами.
В ультраметаморфічних та ін-
трузивних породах розподіл
радіоактивних елементів більш
диференційований. Найменші
концентрації зафіксовано в ен-
дербітах і габроїдах, найбіль-
ші — в мікроклінових гранітах
та пегматитах. Ще більший сту-
пінь диференціації радіоактив-
них елементів зафіксовано в
гідротермально-метасоматич.
породах — від п • 10 2 г/т до
пром. концентрацій. Див. також
Радіоактивне забруднення те-
риторії України. В. Б. Коваль.
РАДІОЗОНДУВАННЯ — один
з дистанційних (аерологічних)
методів одержання інформації
про вертикальний розподіл осн.
метеорологічних характери-
стик та ін. параметрів в атмо-
сфері. Р. здійснюють за допо-
могою апаратури та радіозон-
да, який піднімають, викори-
стовуючи гумову кулю, напов-
нену воднем або гелієм. Функ-
ціонально система Р. являє со-
бою сукупність трьох підси-
стем: вимірювальної (вимірює
та перетворює одержані відо-
мості про хід метеоролог,
елементів у відповідні сигна-
ли), радіотелеметричної (пе-
редає сигнали до наземної
апаратури за допомогою радіо-
хвиль) та радіолокаційної, або
радіопеленгаційної (вимірює
просторові координати радіо-
зонда). Окремі елементи радіо-
телеметричної і радіолокацій-
ної підсистем функціонально
можуть бути спільними, тобто
водночас бути складовими ра-
діозонда і наземної апаратури.
До складу сучас. систем Р. на-
лежить спеціалізована елек-
тронно-обчислювальна техніка
для оперативної обробки інфор-
мації. Р. здійснюють з земної
поверхні, мор. суден та літаків.
Крім осн. радіозондів, призна-
чених для визначення т-ри,
вологості, атм. тиску та вітру,
застосовують спец, радіозонди
для вимірювання радіаційних
потоків, корпускулярного ви-
промінювання, вмісту озону то-
що. В Україні Р. проводять на
аерологічних станціях, суднах
погоди. Див. також Зондування
атмосфери. , м Поелоа,-]
РАДІОМЕТЕОРОЛОГІЯ (від
лат. гасИиз — промінь і метео-
рологія) — галузь науки, що
вивчає вплив метеоролог, умов
на поширення радіохвиль (від
міліметрових до наддовгих) в
атмосфері та досліджує певні
атм. процеси за допомогою ра-
діолокації. Базується па залеж-
ності перетворення радіохвиль
(розсіювання, відбиття, залом-
лення та поглинання) відповід-
но до фіз. стану атмосфери. За-
стосовуючи методи радіолока-
ції, вивчають умови формуван-
ня і розвитку хмар, вимірюють
інтенсивність опадів атмосфер-
них (зокрема, граду), дослід-
жують грози та пов’язані з
ними атм. явища, а також зони
підвищеної атмосферної турбу-
лентності.
Розвиток Р. пов’язаний з вина-
ходом рос. фізиком О. С. По-
повим (1895) радіоприймача,
який він використав як прилад
для дослідження атм. електри-
ки. Сучасна Р. спирається на
дані, одержані за допомогою
активних і пасивних інформа-
ційно-вимірювальних радіо-
локаційних систем — радіоло-
катори і радіотеплолокатори
(або радіометри) та метеороло-
гічні радіолокаційні поляри-
метри.
Дослідження у галузі Р. мають
велике наук, і практичне зна-
чення, у т. ч. для вивчення атм.
процесів і складання прогнозів
погоди. В Україні питання в
галузі Р. вивчають в Одес. гідро-
113
РАЄВСЬКИИ
метеоролог, інституті, Україн-
ському н.-д. гідрометеоролог,
ін-ті, Мор. гідрофіз. ін-ті АН
України та ін.
Літ.: Степаненко В. Д. Радиолока-
ция в метеорологии. Л., 1973;
Павлов Н. Ф. Азрология, радио-
метеорология и техника безопас-
ности. Л., 1980. । М, Ф. ПавловГ
РАДІСНЕ — селище міського
типу Іванівського р-ну Одес.
обл. Розташоване за 3 км від
залізнич. ст. Краснознам’янка.
2,2 тис. ж. (1990). Засн. 1965,
с-ще міськ. типу з 1975. Поверх-
ня плоска, розчленована бал-
ками. Пересічна т-ра січня
— 4,2 , липня 4-22,1°. Опадів
400 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 10,0 га. У Р.— Чер-
вонознам’янський цукр. з-д
та міжрайонне підприємство
по відгодівлі великої рогатої ху-
доби.
РАДОМЙРСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — бот. заказник респ. зна-
чення (з 1974). Розташований
у Рахівському р-ні Закарп. обл.
Перебуває у віданні Рахівсько-
го лісокомбінату. Пл. 486 га.
Охороняється ялиново-ялице-
вий праліс віком до 300—340
років з домішкою бука лісового
і тиса ягідного, занесеного до
Червоної книги України. У під-
ліску є горобина, бузина, ліщи-
на; у травостої — цибуля вед-
межа і крокус Гейфеля, занесені
до Червоної книги України.
Багатий тваринний світ: олень
європейський, козуля європей-
ська, свиня дика, ведмідь, рись,
лисиця, куниця лісова, білка,
борсук, саламандра; трапля-
ються тритон карпатський і три-
тон гірський, занесені до Чер-
воної книги України.
В. І. Комендар.
РАДОМИШЛЬ місто Жито-
мир. обл., райцентр. Розташова-
ний на р. Тетереві (прит. Дніп-
ра), за ЗО км від залізнич. ст.
Радомирський заказник.
Ірша. 16,9 тис. ж. (1990). Пер-
ші літописні відомості про
Мик-город (Мичеськ) належать
до 1150, 1390 згадується як
с. Мицько, з 16 —17 ст.— міс-
течко Радомисль, місто з 1795;
з 1946 — сучас. назва. Поверх-
ня горбиста. Пересічна т-ра
січня —6,0°, липня 4-19,3°.
Опадів 558 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 320 га.
У місті — з-ди: маш.-буд. «Ал-
маз», льонопереробний, пиво-
варний, консервний, філіал з-ду
«Маяк». Швейна ф-ка, мебле-
вий цех. Лісгоспзаг. 2 профес.-
тех. уч-ща. Музеї: істор.-крає-
знавчий, флори і фауни Полісся.
радомишльський район
— район на Сх. Житомир, обл.
Утв. 1923. Пл. 1,3 тис. км2.
РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОН
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Пошивка
Нова Буде
Облітки
М^ньківка
Пошивка
Заньки
Краснобірка\
Котівка
Заболоть ВеіРача
Осички\	. X
чімок
®Уайкмкі2 X
Борщ.в Лутівка
Пилиповичі	Л
Бі.\ю
.РаЗоціїш ль
Кичкирі
нижче 50	200 інше
І І І ~1
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Нас. 49,2 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 18,2 тис. (1990). У райо-
ні — м. Радомишль (райцентр),
емт Біла Криниця та 81 сільс.
населений пункт.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Поверхня — низовинна
плоска (на Пн. Зх. горбиста)
моренно-зандрова рівнина.
Трапляються ози, ками, лесові
«острови». Абс. висота 150—
200 м. Корисні копалини: гли-
на, пісок, граніти, мармур, мін.
фарби. Район розташований у
Житомирському Поліссі. Пере-
січна т-ра січня —6,0 , липня
4-19,3". Опадів 560 мм на рік.
Період з т-рою понад 4-Ю’
становить 157 днів. Висота сні-
гового покриву 15 —16 см. На-
лежить до вологої, помірно теп-
лої агрокліматич. зони. Річки
басейну Дніпра: Тетерів з при-
токами Микою, Білкою, Віз-
нею. Найбільші озера — Кам’я-
не, Лигове, Чорне. Споруджено
ставки заг. пл. водного дзер-
кала 506 га. Переважають дер-
ново-підзолисті грунти. Пл. лі-
сів бл. 40,5 тис. га (осн. лісо-
утворюючі породи: сосна, дуб,
Ма кал~^ичі
Веприні У }
Біла КрцЛі
Вииіеви Ч!&
М/’зча	,г ґ /
ковичі
Забілоччя
6
[оріаи+нії
'Кочерів
береза, осика, ялина). У с. По-
ташня — пам’ятка природи:
окремі дуби (місц. значення).
Найбільші підприємства: маш.-
буд., «Алмаз», льоноперероб-
ний, пивоварний, консервний,
філіал з-ду «Маяк», швейна
ф-ка, лісгоспзаг (Радомишль),
склоробний з-д (Біла Криниця).
Галузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво льонарсько-картоп-
лярського і тваринництво м'я-
со-мол. напрямів. Осн. культу-
ри: льон, картопля, хміль. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1989)
70,4, у т. ч. орні землі — 54,9,
пасовища — 6,8, сіножаті —
7,9. У районі — 22 колгоспи,
радгосп, міжгосп, підприємство
по вирощуванню багаторічних
трав. Залізнична станція Ірша.
Автомоб. шляхів 364 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 339 км.
2 профес.-тех. уч-ща; музеї:
істор.-краєзнавчий, флори і фа-
уни Полісся (Радомишль).
Р А ДОСТАВКА — річка у Бусь-
кому, Радехівському і Бродів-
ському р-нах Львів, обл,, ліва
О. М. Раєвський.
прит. Стиру (бас. Прип’яті).
Довж. 29 км, пл. бас. 397 км2.
Бере початок на Зх. від с. Завод-
ського. Долина невиразна. За-
плава завширшки до 500 м, за-
болочена. Шир. річки 5—10 м,
глиб, до 1 м. Похил річки 0,45
м км. Живлення мішане. За-
мерзає на поч. грудня, скресає
на поч. березня. Воду Р. вико-
ристовують для госп. потреб.
РАДУЛЬ — селище міськ. типу
Ріпкинського району Черніг.
обл. Розташований на лівому
березі Дніпра, за 35 км від за-
лізнич. ст. Голубичі. Пристань.
1,1 тис. ж. (1990). Засн. напри-
кінці 17 ст., с-ще міськ. типу з
1924. Пересічна т-ра січня
—6,7°, липня +19,4°. Опадів
530 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 216 га. У Р.— пром.
комбінат, торфодільниця «Фро-
лове». Музей героїв Дніпра.
РАДУШНЕ — селище міського
типу Криворізького р-ну Дні-
проп. обл. Залізнична станція.
3,1 тис. ж. (1990). Засн. 1903,
с-ще міськ. типу з 1958. Поверх-
ня рівнинна. Пересічна т-ра січ-
ня —5 , липня +22 . Опадів
400 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 32 га. У селищі — хлі-
боприймальне підприємство,
з-д «Буддеталь», дільниця ліс-
госпзагу.
РАЄВСЬКИЙ Олександр Мико-
лайович (24.У1 1915, с. Піско-
ватка Воронезької обл. Росії) —
укр. метеоролог, доктор гео-
графічних наук з 1965, профе-
сор з 1966. Після закінчення
1937 Харківського (тепер Оде-
ський) гідрометеоролог, ін-ту
працював у системі Гідромет-
служби СРСР. З 1947 — в Одес.
гідрометеоролог, ін-ті (1953 —
74 — зав. кафедрою заг. та при-
кладної кліматології, 1954—
57 — проректор, 1962—65
декан метеоролог, ф-ту). Осн.
праці присвячені вивченню клі-
матич. характеристик і синоп-
тичних умов виникнення небез-
печних явищ погоди на тер. Ук-
раїни та Молдови (ожеледь,
хуртовина, сильні вітри); розро-
РАИГОРОДОК
111
бив нову методику типізації
рельєфу метеоролог, станцій.
Нагороджений орденами Чер-
воної Зірки та двома орденами
Вітчизн. війни 2-го ступеня.
Те.: Опасньїе гидрометеорологиче-
ские явлення в Украинских Кар-
патах. Л., 1973 [у співавт.]; Рас-
пределение и условия возникнове-
ния особо опасньїх отложений ат-
мосферного льда на территории
Украиньї. Трудьі УкрНИГМИ,
1973, в. 124 [у співавт.]; Климат
Одессьі. Л., 1986 [у співавт.]; Кли-
матология. Л., 1989 [у співавт.].
РАИГОРОДОК — селище місь-
кого типу Слов’янського р-ну
Донец. обл. Розташований на
р. Сіверський Донець, за 9 км від
залізнич. ст. Слов’янськ-Ку-
рорт. 4,2 тис. ж. (1990). Засн.
1685, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня — хвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня —6,5°,
липня -}-21,5'. Опадів 477 мм
на рік. Поблизу Р. бере початок
Сіверський Донець — Донбас
канал. Пл. зелених насаджень
179 га. У селищі — асфальтобе-
тонний з-д, крейдяний кар’єр.
РАЙДУГА, веселка — оптичне
явище в атмосфері, зумовлене
процесами заломлення, відбит-
тя та дифракції сонячних про-
менів у краплях води. Най-
частіше спостерігається на фоні
дощової хмари у вигляді різно-
барвної дуги (радіус 42 ), зовн.
частина якої забарвлена у чер-
воний колір, внутрішня — у
фіолетовий. При цьому хмара
розташована на протилежній до
Сонця стороні горизонту. Світ-
лові промені можуть відбива-
тись у дощових краплях 2—З
рази, тому, крім основної, спо-
стерігаються вторинні та додат-
кові Р. Вторинна Р. формується
з зовн. боку основної, кольори в
ній розміщені у зворотному по-
рядку: її внутр. радіус черво-
ний і становить бл. 50й. Додат-
Райдуга.
кові дуги спостерігаються з
внутр. боку, концентрично з ос-
новною Р. Іноді (у горах, з літа-
ка) Р. може мати вигляд, близь-
кий до різнобарвного кола. Ви-
никає також на фоні водоспаду
в результаті заломлення, від-
биття і дифракції світла у бриз-
ках води; на фоні туману, коли
спостерігається біла Р., зовн. бік
якої жовтуватий або оранже-
вий, внутрішній — голубуватий
або фіолетовий. Вперше Р. до-
слідив франц. вчений Р. Декарт
(1637). В Україні це оптичне
явище спостерігається у пере-
хідні пори року і найчастіше
влітку. Р.— місцева прикмета
погоди (напр., поява її після до-
щу свідчить про наближення
тихої безхмарної погоди).
М. І. Щербань.
РАЙОН АДМІНІСТРАТИВ-
НИЙ (франц. гауоп, від лат.
гасііиз — промінь) — адм.-тер.
одиниця в багатьох країнах
світу. Може бути різного по-
рядку — 1-го, коли д-ва поді-
ляється безпосередньо на
Р. а., 2-го та ін., якщо в ній
є поділ на більші адм.-тер. оди-
ниці (область, край, провінція
тощо). В Україні поділ на ра-
йони запроваджено 1923. У рес-
публіці налічується (1.1 1991)
481 сільс. район та 120 у мі-
стах. Розміри територій районів
в областях 0,6 —1,6 тис. км-,
кількість їх в області від 10
(Чернів. обл.) до 27 (Вінницька
область). Див. також Адміні-
стративно-територіальний уст-
рій.	Л. М. Корецький.
РАЙОННЕ ПЛАНУВАННЯ
сукупність наук, основ, практи-
ки розробки і реалізації достро-
кової програми удосконалення
тер. організації продуктивних
сил на рівні мезо- і мікроекон.
районів (областей, адмін. райо
нів та їхніх груп). Районним
плануванням конструюють пер-
спективну модель території, що
вивчається, і визначають шля-
хи та черговість її найефектив-
нішого втілення, обгрунтовують
масштаби розвитку і раціональ-
не взаєморозміщення виробни-
чих об’єктів, місць розселен-
ня, курортно-рекреаційних зон,
природно-заповідних територій
та інженерно-трансп. магістра-
лей, що їх сполучають, на пе-
ріод 20 років і дальшу перспек-
тиву.
Осн. розділи Р. п.: аналіз при-
родних умов і ресурсів терито-
рії; населення і виробництво;
розселення; соціальна та інже-
нерна інфраструктури, охоро-
на навколишнього середовища.
Наук, основи Р. п. розвиваються
в основному в межах конструк-
тивної соціально-екон. геогра-
фії, розробка і реалізація Р.
п.— один з гол. внесків геогр.
науки в практику розміщення
продуктивних сил. Крім гео-
графії, Р. п. тісно пов’язане з
економічними і містобудівними
науками, біологією, медициною
та ін., а також з дисциплінами,
що становлять загальнометодо-
лог. базу науки (прогностика,
заг. теорія систем, кібернетика
тощо).
В Україні почали впроваджу-
вати Р. п. в 30-х рр.; це зумовле-
но завданнями 1-ї п’ятирічки
щодо інтенсивного розвитку ву-
гільно-металург. бази країни
(Донбас, Криворіжжя, Придні-
пров’я). У передвоєнні роки роз-
роблено Р. п. Пд. узбережжя
Криму і перше в республіці Р. п.
сільськогосп. адмін. району
(Вовчанський Харків, обл.). У
50-х рр. створено Р. н. окремих
пром. районів Донбасу, нових
пром. районів (Львівсько-Во-
линський, Зх. Донбас та ін.).
Введення 1957 тер. принципу
управління визначило розгор-
тання робіт по Р. п. економіч-
них адмін. районів. У 60-х
рр. проводились роботи по Р. п.
зон впливу великих міст, ку-
рортних районів. З розробкою
схем розвитку і розміщення
продуктивних сил по Україні
та екон. районах об’єктами Р. п.
стали області (схеми Р. п.) і ад-
мін. райони (проекти Р. п.). У
70 — на поч. 80-х рр. ці роботи
було завершено. У 1985—87
створено зведену схему Р. п.
України. У республіці розробле-
но методи прогнозування довго-
строкового розвитку районів,
комплексної оцінки території,
вартісної оцінки розвитку міст,
ефективності Р. п. Проводять
дослідження з еколог, проблем
Р. п., інформаційного забезпе-
чення та автоматизації розроб-
ки, підвищення рівня реалізації
Р. п. з урахуванням розширен-
ня прав місц. Рад. Становленню
Р. п. на Україні сприяли праці
П. М. Першина, Д. І. Богорада,
ін. укр. вчених. Роботи по Р. п.
в республіці здійснюють ін-ти
Діпроміст (гол. респ. установа
з цього виду робіт), Київндіп-
містобудування, Укрндіпцивіль-
сільбуд. Наук. дослідження
проводять на геогр. ф ті Київ,
ун-ту, в Київ, інж.-буд. ін-ті.
Літ.: Богорад Д. И. Конструктив-
ная география района. Основні
районной планировки. М., 1965;
Перцик Е. Н. Районная планиров-
ка. (Географические аспектні). М ,
1973; Географические науки и рай-
онная планировка. М., 1980; Ком-
плексная районная планировка.
М., 1980; Павлнішин Б. В. [та ін.].
Районная планировка в Украин-
ской ССР. К., 1982; Районная пла-
нировка. М , 1986.
В. І. Нудельман.
РАЙОННИЙ ГОСПОДАРСЬ-
КИЙ КОМПЛЕКС — сукуп-
ність взаємопов’язаних і взає-
мозумовлених компонентів нар.
г-ва (підприємств і закладів ви-
робничої та невиробничої сфер),
сформованих на тер. економіч-
ного району на основі законо-
мірності комплексності. Госп.
комплекс районів — категорія
об’єктивного процесу комплек-
соутворення, об’єкт тер. плану-
вання і управління. Це цілісна
ланка нар. г-ва, що характери-
зується тер. спеціалізацією, сво-
єрідним екон.-геогр. положен-
ням, природними і трудовими
ресурсами.
Метою формування цих ком-
плексів є досягнення екон.
ефективності в розвитку всіх
його ланок шляхом раціональ-
ної тер. організації г-ва, ком-
плексного використання при-
родних, екон. умов та ресурсів.
Осн. ядро Р. г. к.— виробничий
комплекс району, що охоплює
галузі матеріального вироби.,
галузеві і мі жгалузеві ком
плексні утворення. На території
колишнього СРСР було виділе-
но 19 мікрораіюнів у межах
трьох економічних зон — За-
хідної, Східної, Південно-Схід-
ної. У кожному районі сфор
мувався певний господарський
комплекс із своєю спеціаліза-
цією і структурою виробництва-
Між сферами Р. г. к. в процесі
комплексного розвитку г-ва
існують закономірні взаємо-
зв'язки. Осн. їхні напрями —
зв’язки всередині виробничого
комплексу, зокрема між трьо-
ма функціональними групами
виробництв, галузями спеціалі-
зації, допоміжними та обслуго-
вуючими; між вироби, і трудо
ви ми ресурсами; між вироби,
і невиробничою сферою; між
вироби, і природними ресурса-
ми; між вироби, і територією.
Всі групи взаємозв’язків між
елементами Р. г. к. враховують
при розробці схем розвитку і
розміщення продуктивних сил
та при визначенні основних
115
РАХІВ
напрямів спеціалізації та ком-
плексного розвитку галузей
г-ва. Р. г. к. характеризується
певною єдністю і в сусп. поділі
праці виступає як єдине ціле.
Однак має й свою внутр. струк-
туру, поділяється на тимчасово
ізольовані підсистеми, струк-
турні одиниці. Структурний
аналіз Р. г. к. передбачає такі
аспекти: функціонально-галу-
зевий — для виявлення складу,
рівнів, пропорцій, тенденцій і
перспектив розвитку окремих
галузей та їхніх груп; функціо-
нально-територіальний — для
виявлення тер. поєднань госп.
діяльності — форм тер. зосере-
дження продуктивних сил;
функціонально-управлінський —
для виявлення ієрархічно упо-
рядкованої системи органів уп-
равління територією району. В
найповнішій формі Р. г. к. ви-
ступає у вигляді екон. району.
Наук, підхід до комплексності
передбачає таку схему: га-
лузь — матеріальне вироби.
госп. комплекс. Це дасть змогу
повніше виявити ланки ком-
плексного розвитку, яких не
вистачає, своєчасно доповнити
ними Р. г. к.
В умовах державної незалеж-
ності України формуються нові
внутрідержавні та зовнішньо-
економічні зв’язки і відповідні
їм Р. г. к. Актуальною пробле-
мою є обгрунтування нової
сітки економічного районуван-
ня.	С. І, Іщцк.
РАЙСЬКЕ — селище міського
типу Донец. обл., підпорядко-
ване Дружківській міськраді.
Розташоване на р. Казенному
Торці (прит. Сі перського Дін-
ця), за 9 км від залізнич. ст.
Дружківка. 1,2 тис. ж. (1990).
Засн. на поч. 20-х рр. 20 ст.,
с-ще міськ. типу з 1964. По-
верхня — слабохвиляста рівни-
на. Пересічна т-ра січня — 7°,
липня 4’21,6 . Опадів 490 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
20 га. У Р.— кар’єр Слов’ян-
ського ізоляторного з-ду, части-
на кар’єру Дружківського рудо-
управління.
РАКЕТНЕ ЗОНДУВАННЯ
один з дистанційних (аероло-
гічних) методів одержання ін-
формації про вертикальний роз-
поділ осн. метеорологічних ха-
рактеристик та ін. параметрів
вільної і верхньої атмосфери.
На відміну від радіозондуван-
ня, при Р. з. вимірювання про-
водять не на висхідній, а на
низхідній ділянці траєкторії.
До наземної апаратури для Р. з.
належать установка для запуску
ракет та власне апаратура. Ра-
кета має один або кілька сту-
пенів (найчастіше порохових
ракетних двигунів) та гол. ча-
стину, яку називають метеоро-
логічною ракетою. Функціональ-
но система Р. з. складається з
трьох підсистем: вимірюваль-
ної, радіотелеметричної та ра-
діолокаційної. За допомогою ви-
мірювальної та радіотелеме-
тричної підсистем вимірюють
метеоролог, величини і пере-
дають їх у вигляді радіосигна-
лів на наземну апаратуру. На-
земна радіолокаційна підсисте-
ма Р. з. визначає просторові
координати метеоролог, ракети.
Крім наземного, Р. з. здійсню-
ють з наук.-дослідних суден,
обладнаних спец, пусковими
платформами. Зокрема, в Ук-
раїні Р. з. проводять з суден
погоди Одес. відділення Держ.
океанографіч. ін-ту, н.-д. суден
Мор. гідрофіз. ін-ту АН Украї-
ни та ін. Див. також Зондуван-
ня атмосфери. . М. Ф. Павлов.~
РАТА — річка у Польщі та в
Україні (Жовківський і Со-
кальський р-ни Львів, обл.),
ліва прит. Західного Бугу.
Довж. 75 км, пл. бас. 1770 км2.
На тер. України тече широкою
плоскою долиною. Заплава по-
декуди заболочена, вкрита луч-
ною рослинністю. Річище Р.
звивисте, завширшки переваж-
но 15—20 м (у пониззі — до
50 м); є острови. Глиб, річки до
2,3—2,5 м. Нижче м. Рави-
Руської розширюється, утворю-
ючи руслове озеро. Похил річки
1,2 м/км. Осн. притоки: Мо-
щанка, Біла, Свиня, Желдець
(праві), Болотна (ліва). Живлен-
ня мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає на поч. березня.
Льодовий режим нестійкий.
Гідролог, пости біля сіл Волиця
і Межиріччя. Річка відрегульо-
вана на протязі 52 км, на окре-
мих ділянках здійснено обвалу-
вання берегів. На Р.—міста
Рава-Руська і Великі Мости
(Україна).
РАТНЕ — селище міського ти-
пу Волин. обл., райцентр. Роз-
ташоване на р. Прип’яті (прит.
Дніпра), за 22 км від залізнич.
ст. Заболоття. 7,4 тис. ж. (1990).
Відоме з 12 ст., с-ще міськ. ти-
пу з 1940. Поверхня слабохви-
ляста. Пересічна т-ра січня
— 4,9 , липня 4-18,2 . Опадів
549 мм на рік. Агрометеопост.
Пл. зелених насаджень 214,5
га. В Р.— лісохім. з-д, хлібоком-
бінат, ф-ка «Веснянка», лісгосп-
заг.
РАТНІВСЬКИИ ГОРСТ геол.
структура на Пн. Зх. України.
Має широтне простягання
вздовж правобережжя Прип’я-
ті у межах Волин. і Ровен.
областей, утворює рубіж між
Ковельським виступом і Воли-
не-Подільською монокліналлю
та Поліською сідловиною При-
п’ятсько-Дніпровсько- Донець-
кої западини у Білорусії. Являє
собою горст завширшки 15 — ЗО
км, розчленований поперечни-
ми розривами на блоки, об-
межений скидами з амплітудою
0,5 — 0,6 км. Кристалічний фун-
дамент залягає на глиб, до 500
м, осадочний чохол складається
з порід протерозою і пізньо-
крейдової епохи. У рельєфі від-
повідає частині Поліської ни-
зовини.	в. В. Глушко.
РАТНІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пн.-зх. частині Волин.
обл. Утв. 1940. Пл. 1,4 тис. км2.
Нас. 51,4 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 11,8 тис. (1990). У ра-
йоні — емт Ратне (райцентр) і
Заболоття та 66 сільс. населе-
них пунктів.
Р. р. лежить у межах Поліської
низовини. Поверхня рівнинна,
терасована, з масивами низин-
них боліт. Корисні копалини —
торф, пісок, глина. Р. р. розта-
шований у фізико-географічній
області Волинське Полісся. Пе-
ресічна т-ра січня — 4,9 , липня
4-18,2 . Період з т-рою понад
4-10 становить 155 днів. Опа-
дів 549 мм на рік. Висота сні-
гового покриву 12 —14 см. На-
лежить до вологої, помірно теп-
лої агрокліматич. зони. Річки
— Прип'ять та її притоки Ту-
рія і Вижівка. В районі — 32
озера (заг. пл. водного дзеркала
3,5 тис. га), у т. ч. Рурське озеро,
Оріховець, Оріхове, які зв’язані
між собою Турським каналом.
Переважають дернові і дерново-
підзолисті, в основному оглеєні
грунти та торфово-болотні і
торф’яники. Лісами і лісовими
насадженнями вкрито 63,1 тис.
га. Осн. породи: сосна (70 %
площі лісів), вільха, береза, дуб.
На території району — пам’ятка
природи респ. значення Святе
озеро та місц. значення 6 за-
казників, 7 пам’яток природи і
одне заповідне урочище. Най-
більші підприємства — лісохім.
з-д, ф-ка «Веснянка», лісгоспзаг
у Ратному. С. г. району спеціа-
лізується на вирощуванні зер-
нових, льону, картоплі та тва-
ринництві м’ясо-мол. напряму.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
63,5, у т. ч. орні землі — 27,2,
сіножаті і пасовища — 35,4.
Меліорованих земель 49.0 тис.
га. У районі — 11 колгоспів, 10
радгоспів. Залізнич. ст. Забо-
лоття. Автомоб. шляхів 440 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
202,2 км. Музеї: бойової Слави
(емт Ратне), історичний (с. Кор-
теліси). Об’єкт туризму — ме-
моріальний комплекс «Жерт-
вам фашизму» на території
села Кортеліси, спаленого нім.-
фашист. загарбниками 1942.
О. О. Скаршевська.
РАФАЛІВКА (до 1927 — По-
лиці, до 1939 — Нова Рафалів-
ка) — селище міського типу Во-
лодимирецького р-ну Рівнен.
обл. Залізнична станція. 3,8 тис.
ж. (1990). Засн. 1902, с-ще
міськ. типу з 1957. Поверхня
слабохвиляста, має заг. по-
хил на Пд. Сх. Пересічна т-ра
січня -5,0 , липня 4-19,03.
Опадів 590 мм на рік. У пн. і
сх. частинах селища збудовано
ставки. Пл. зелених насаджень
86 га. Осн. підприємства —
лісгоспзаг, меблева фабрика.
РАХІВ — місто Закарп. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Тисі (прит. Дунаю). Заліз-
нична станція. 16,0 тис. ж.
(1990). Вперше згадується 1447,
місто з 1958. Розташований па
схилах Свидівця і Рахівських
гір. Перевищення висот до
90 м. Пересічна т-ра січня
— 4,8 , липня 4-18,0 . Опадів
1212 мм на рік; максимум
у червні—липні. Пл. зелених
насаджень 9 га, у т. ч. парк
культури і відпочинку —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва місц. значення. 2 дже-
рела — гідролог, пам’ятки при-
роди місц. значення. У місті —
лісокомбінат, картонна ф-ка,
з-ди маслоробний і «Конденса-
тор», хлібокомбінат. Р.— один з
центрів туризму. Турбаза «Ти-
са». Народні художні промисли
(різьблення на дереві).
РАХІВСЬКИИ
116
Літ.: Молдавчук В. С., Гафияк
Н. И. Рахов. Путеводитель. Ужго-
род, 1983; Советское Закарпатье.
Путеводитель-справочник. Ужго-
род, 1983.
РАХІВСЬКИИ ПОКРИВ — ге-
ологічна структура у пд.-зх. ча-
стині Карпат, у межах Закарп.
обл. Простягається вузькою (до
4,5 км) смугою від кордону з
Румунією на Пн. Зх. до р. Те-
ресви. Належить до Внутрішніх
Карпат, від зовнішньої групи
зон відокремлений лінією регіо-
нального насуву. Складений з
темного теригенно-карбонат-
ного флішу крейдового віку по-
тужністю понад 1 тис. м, інтен-
сивно зім’ятого у складні
складки. На Пн. Сх. покрив на-
сунутий на Поркулецький по-
крив з вірогідною амплітудою
10 км. У рельєфі Р. п. відпо-
відає пд. схилам Чорногори і
Полонинського хребта.
В. В. Глушко.
РАХІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-сх. частині Закарп.
обл. Утворений 1953. Пл. 1,9
тис. км2. Нас. 86,4 тис. чол., у
т. ч. міського — 39,2 тис. (1990).
У районі — м. Рахів (райцентр),
с-ща міського типу Богдан, Ве-
ликий Бичків, Кобилецька По-
ляна, Ясіня та 27 сільс. насе-
лених пунктів.
Розташований у межах Україн-
ських Карпат: на Пн.— Приво-
додільні (Внутрішні) Горга-
ни, в центр, частині — гірські
масиви Полонинського хребта,
Свидовець та Чорногора, на
Пд.— Рахівські гори. Корисні
копалини: буд. камінь, мармур,
пісковики, заліз, руда, аргіліти
тощо. Є джерела мін. вод. Пере-
січна т-ра січня від —3,8 до
-10,1г, липня від +12,2 до
+ 18,9 . Період з т-рою понад
+ 10 становить 120—176 днів.
Опадів від 977 мм на рік (Ясіня)
Рахівський район. Краєвид.
до 1335 мм (Кобилецька Поля-
на), найбільше їх у червні —
липні, найменше — взимку. Ви-
сота снігового покриву 32—65
см. Міститься у Карпатському
агрокліматич. районі верти-
кальної зональності. Річки —
Тиса з витоками Чорною Тисою
і Білою Тисою, а також прито-
ками Шопуркою, Апшицею. Пе-
реважають бурі гірсько-лісові
(70 % площі району), дерново-
буроземні (15 %) та гірсько-
лучно-буроземні (10 %) грун-
ти. Під лісом бл. 70 % тер.
району. Осн. породи в пн. і пн.-
сх. частині — ялина, ялиця,
сосна, в південній — бук, дуб,
граб, ясен, клен. Ростуть також
береза, вільха, тополя та ін.
У межах району — Чорногір-
ський масив Карпатського за-
повідника та заказники респ.
значення: лісові Білий Потік,
Діброва та Кевелівський заказ-
ник, ландшафтні Свидовецький
заказник та Кузійський заказ-
ник, гідрологічний Апшинець-
кий заказник, ботанічні Радо-
мирський заказник, Рогнеска
та Затінки і Тересянка; бот.
пам’ятки природи урочище
Довгий потік та скелі Близниці,
місц. значення 2 заказники,
51 пам’ятка природи, 2 пар-
ки — пам’ятки садово-парково-
го мистецтва.
Провідна галузь пром-сті — лі-
сова і деревообробна (Рахів-
ський, Великобичківський, Ясі-
нянський лісокомбінати, Вели-
кобичківський лісохімкомбінат,
Рахівська картонна ф-ка). У
рослинництві переважає виро-
щування картоплі, овочів; са-
дівництво; у тваринництві —
скотарство мол.-м’ясного на-
пряму та вівчарство. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1989) — 25,6,
у т. ч. орні землі — 0,8, сіно-
жаті і пасовища — 24,7. У ра-
йоні — 8 колгоспів. Залізничні
станції: Рахів, Кваси, Ясіня,
Зимир (Лазещина), Великий
Бичків. Автомоб. шляхів 262
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 213,7 км. Р. р. має знач-
ні рекреаційні ресурси. Санато-
рій «Гірська Тиса» (с. Кваси).
Розвинутий пішохідний та
гірсько-лижний туризм. Тур-
бази «Трембіта» (Кобилецька
Поляна), «Тиса» (Рахів), «Мол-
дова», «Козьменщик», «Едель-
вейс» (Ясіня), притулки «Дра-
гобрат» та «Перелісок». Музеї:
краєзнавчий у Великому Бич-
кові та історико-краєзнавчий
у Ясіні.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 18—19 ст.— Успен-
ська церква, 1750 (с. Ділове),
РАХІВСЬКИЙ РАЙОН
ребуває у віданні
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Попн
Тересянна
а X прос
Книіи
мй
Бі.ч
’Л> ток
Кобиле
Раче
Ьсгцан
Верз Водяні
ївська
ІСІШК'
плівка
Водяне
ічла Церква
' 206і
^Чорна Тиса 931
о.- $
\ Яблуницький
Лазещина

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
дзвіниця, 1813, та Вознесенська
церква, 1824 (Ясіня).
І. П. Ковальчук, І. І. Ровенчак.
РАХМАНІВКА — селище міськ.
типу Дніпроп. обл., підпоряд-
коване Центрально-Міській
райраді Кривого Рога. Заліз-
нична станція. 1,6 тис. ж.
(1990). Виникла у 1-й пол. 19
ст., с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня —5 , липня
+22 . Опадів 450 мм на рік.
Населення працює переважно в
с. г. та на розташованій побли-
зу Р. рудній шахті.
РАДЯНСЬКА ДАЧА — лісо-
вий заказник респ. значення (з
1974). Розташована у Возне-
сенському р-ні Микол, обл. Пе-
Вознесен-

117
РЕГІОНАЛЬНА
ського лісгоспзагу. Пл. 1782 га.
Охороняється штучний лісовий
масив, створений у 19 ст. за іні-
ціативою і за участю рос. лісо-
вода Ю. А. Лемана. Лісові на-
садження представлені дубом
звичайним з домішкою ясена,
клена гостролистого, акації
білої, гледичії, дерену та ін.
Різноманітний трав’яний по-
крив. Заказник — місце оселен-
ня багатьох тварин. Має грун-
тозахисне, водорегулююче та
естетичне значення.
В. П. Давидок.
РАЦІОН АЛЬНЕ ПРИРОДО-
КОРИСТУВАННЯ ( від лат.
гаііопаіів — розумний) — ви-
робнича, наук, і сусп. діяль-
ність, спрямована на найдо-
цільніше використання при-
родних ресурсів, що забезпечує
збереження, відновлення, по-
ліпшення і охорону природного
середовища, а також сприятли-
ві умови для життя людини.
Інтенсивний розвиток пром. і
с.-г. вироби., транспорту, місто-
будування вимагає великої
кількості мін.-сировинних, зем.,
водних і біол. ресурсів. За цих
умов різко зростає вплив діяль-
ності людини на природне се-
редовище, відбувається забруд-
нення повітря, води, грунтів,
ландшафтів у цілому, усклад-
нюються екологічні умови, що
негативно позначається на
умовах проживання і здоров’ї
людини.
Основою Р. п. є поєднання екон.
доцільності та екол. оптимізації
навколишнього середовища для
життєдіяльності людини. Для
цього, насамперед, необхідно
пізнання закономірностей роз-
витку і властивостей природно-
го середовища та його ресурсів,
комплексний підхід до їхньо-
го використання, доцільне роз-
міщення продуктивних сил,
широке впровадження безвід-
ходних технологій, постійний
контроль за станом навколиш-
нього середовища, збереження
природоохоронних територій,
додержання екон. і правових
норм природокористування, ви-
сока екологічна культура. Тому
в розробці наук, проблем Р. п.
важлива роль належить при-
родничим, тех., сусп., с.-г. і
мед. наукам.
Наук, дослідження проблем
природокористування в Укра-
їні проводять установи АН
України, вищі навч. заклади,
галузеві н.-д. ін-ти. Геогр. дослі-
дження спрямовані на вивчен-
ня тер. природничо-геогр. проб-
лем природокористування з
урахуванням антропогенних
факторів, на розробку наук, ос-
нов Р. п., геогр. прогнозування
заходів щодо завбачення не-
сприятливих екологічних си
туацій, копструктивно-геогр.
рекомендацій відносно раціо-
нального використання при-
родних ресурсів.
Розробка геогр. основ Р. п. на-
буває особливого значення у
зв’язку з корінною перебудовою
управління економікою, підви-
щенням ролі тер. органів управ-
ління. Контроль за здійсненням
заходів щодо раціонального
використання природного се-
редовища і його ресурсів у рес-
публіці здійснюють Міністер-
ство охорони навколишнього
природного середовища і Ради
нар. депутатів.
Літ.: Генсирук С. А. Рациональное
природопользование. М., 1979; Ге-
ографические аспектьі рациональ-
ного использования природних
ресурсов Украинской ССР. К.,
1982; Конструктивно-географи-
ческие основи рационального при-
родопользования в Украинской
ССР. Теоретические и методиче-
ские исследования. К., 1990.
О. М. Маринич.
РЕАКЛІМАТИЗАЦІЯ (від лат.
ге...— префікс, що означає від-
новлення, та акліматизація) —
розведення на певній території
вимерлих чи знищених ВИДІВ
рослин або тварин, які заселяли
її раніше; частина комплексу
біотех. заходів, спрямованих на
збагачення природних ресурсів,
зокрема мисливсько-пром. тва-
рин. В Україні заходи щодо Р.
регулярно здійснюються, почи-
наючи з 1950. Успішно реаклі-
матизовано оленя європейсько-
го. Для розселення в околицях
Києва, Дніпропетровська, Хар-
кова та в Херсон, обл. випуще
но 542 особини козулі європей-
ської. Завдяки цьому, а також
збільшенню чисельності їх на
Зх. республіки цей вид почав
заселяти мисливські г-ва. Бобра
реакліматизовано у Волин., Рів
нен., Житомир., Київ., Війн.,
Херсон, та ін. областях, у степо-
вих заповідниках — бабака. З
метою підвищення щільності
заселення мисливських угідь
у деякі області (Дніпроп.,
Донец., Київ., Львів., Микол.,
Харків., Херсон., Черкас., Чер-
нігівську) було завезено зайця-
русака. На тер. Українських
Карпат і Полісся здійснюють Р.
зубра (протягом 1965 — 70 —
завезено з Білорусі понад 60
особин).
Р. має велике природоохоронне
значення, оскільки сприяє зба-
гаченню біоценозів та повнішо-
му використанню продуктивно-
сті екосистем. І. В. Ма рисова.
РЕАКЦІЯ ГРУНТУ (франц.
геасііоп, букв.— протидія) — фі-
зико-хім. властивість грунту,
що характеризується співвідно-
шенням концентрацій водневих
(Н ’) і гідроксильних (ОН )
іонів у твердій та рідкій фазах
грунту. Умовно виражається
у вигляді водневого показника
рН (від’ємний логарифм кон
центрації іонів водню). Грунти з
рН 3,0—4,0 вважають дуже кис-
лими, з рН 4,0—5,0 — кисли-
ми, з рН 5,0—6,0 — слабокис-
лими, рН 7,0—8,0 — слабо-
лужними, з рН 8,0—8,5 —
лужними, з рН понад 8,5—
дуже лужними. Як правило,
рН грунту коливається в межах
З — 9. Для кількісної оцінки
Р. г. використовують різні по-
казники: рН суспензії грунту в
воді чи в розчині КС1 тощо.
Ця властивість грунту відіграє
значну роль у процесах міграції
продуктів вивітрювання. Р. г.—
важливий еколог. фактор,
зокрема існує її тісний зв язок
з розвитком мікробіол. процесів
і ростом рослин, особливо куль-
турних. Найсприятливішою
для більшості рослин є близька
до нейтральної, слаболужна та
слабокисла Р. г. Кисла та луж-
на реакція грунтового розчину
знижують родючість грунтів.
В Україні найб. площі кис-
лих грунтів зосереджені в По-
ліській агрогрунтовій зоні (на
Пн. Зх. і на знижених ділян-
ках лівобережжя Дніпра). В
лісостеповій агрогрунтовій зоні
переважають слабокислі грунти
і спостерігається зменшення
кислотності грунтів у сх. напря-
мі. Нейтральна Р. г. характерна
для більшості грунтів степової
агрогрунтової зони. З метою
поліпшення агрономіч. власти-
востей грунту здійснюють не-
обхідні меліоративні заходи
(див. Вапнування грунтів, Гіп-
сування грунтів), а також за-
стосовують і добирають необ-
хідні мін. добрива на кислих
грунтах.	В.	А. Велично.
РЕБРА — одна з найвищих
вершин Карпат Українських, у
центральній частині хребта
Чорногорії, на межі Івано-Фр. і
Закарп. областей. Вис. 2010 м.
Пд. схили Р.— пологі ділянки
(вкриті переважно травостоя-
ми зі щучника дернистого та
біловуса) та крутосхили, вкри-
ті заростями криволісся. Пн.
схили спадають крутими ске-
лястими урвищами. Тут зро-
стає ряд рідкісних рослин,
занесених до Червоної книги
України, сосна кедрова, жовто-
зілля карпатське, наскельниця
лежача, ломикамінь моховид-
нпй та ін.	І В. Вайнагій.
РЕБРОВАЧ-ДІЛ — гірський
масив у Покутсько-Буковин-
ських Карпатах, в Івано-Фр.
обл. Розташований на межиріч-
чі Пруту і його притоки Піги, в
околицях смт’ Ворохти. Най-
вища вершина — гора Кітилів-
ка (1383 м). Схили згладжені,
вкриті ялиновими лісами з до-
мішкою ялиці, бука та берези.
Значні площі масиву зайняті
луками.	І. В. Вайнагій.
Заказник Рацинська Дача.
РЕВНА — річка у Брян. обл.
Росії та Черніг. обл. України
(у Семенівському р-ні та на
його межі з Корюківським
р-ном), ліва прит. Снову (бас.
Дніпра). Довж. 81 км, пл. бас.
1660 км . Долина трапецієвид-
на, шир. до 4 км (у серед, течії).
Заплава двостороння, подекуди
виявлена надзаплавна тераса;
шир. заплави від 300—400 м (у
верхів’ї) до 2 — 2,5 км (у пониз-
зі). Річище звивисте, завширш-
ки від 5 — 8 м до 20—40 м і біль-
ше; глиб, в межень від 0,35 до
3,5 м. Похил річки 0,63 м км.
Осн. прит.: Ірванець, Слот (лі-
ві). Живлення снігове і грун-
тове. Замерзає у 2-й пол. листо-
пада, скресає у серед, березня.
Воду використовують для госп.-
побутових потреб. На Р.— м. Се-
менівка.	Л. В. Мискіна.
РЕВУХА — річка в Умансько-
му р ні Черкас, обл., ліва прит.
Ятрані (бас. Пд. Бугу). Довж.
53 км, пл. бас. 439 км2. Бере
початок поблизу с. Іванівни в
межах Придніпровської височи-
ни. Долина переважно трапеціє-
видна. Річище звивисте; у міс-
цях виходу граніту — порожи-
сте. Похил річки 2,1 м км. Жив-
лення снігове і дощове. Замер-
зає у грудні, скресає у березні.
Вздовж берегів Р. здійснюють
лісонасадження (бл. ЗО га) та
залуження (понад 40 га).
РЕГІОНАЛЬНА СХЕМА РОЗ-
СЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ
УКРАЇНИ (від лат. ге£іопа-
Ііз — обласний) — науково об-
грунтована концепція удоско-
налення розселення, що врахо-
вує не тільки вплив розвит-
ку і розміщення вироби, на
розселення, але й зростаючий
зворотний вплив розселення
на розміщення виробництва. У
схемі розселення на підставі
аналізу тенденцій нар.-госп.
розвитку та вирішальних фак-
торів перспективного розвитку
мережі нас. місць виявляються
диспропорції, цілі і проблеми
перспективного перетворення
розселення в республіці. В ній
РЕГІОНАЛЬНА
118
також обгрунтовується стра-
тегічна лінія у здійсненні
містобуд. політики, спрямова-
ної на перехід від відносно ав-
тономного до взаємопов’язаного
розвитку міст, селищ і сільсь-
ких населених пунктів, в яких
створюються необхідні місто-
буд. і тер.-планувальні перед-
умови для вирішення програм-
них завдань. Ці завдання вклю-
чають забезпечення сприятли-
вих умов для праці, побуту, від-
починку та культур, розвитку
населення; забезпечення струк-
турних і тер. зрушень у розвит-
ку і розміщенні продуктивних
сил, ефективніше використання
соціально-екон. потенціалу рес-
публіки (трудових, природних,
енерг., матеріальних та ін. ре-
сурсів). Відповідно до цих зав-
дань розробляється комплексна
програма раціонального і взає-
мопов’язаного розвитку мере-
жі нас. місць, в якій визна-
чаються перспективи розвитку
міськ. і сільс. поселень респуб-
ліки на довгострокову перспек-
тиву, масштаби і темпи зростан-
ня нас. пунктів, виявляються
зони урбанізації різної інтен-
сивності, розробляються пропо-
зиції щодо комплексного роз-
витку нас. місць, удосконален-
ня їхнього планування, забудо-
ви, архітектури, благоустрою
та озеленення, розвитку інж. і
трансп. інфраструктури, орга-
нізації відпочинку і туризму в
системах розселення, поліпшен-
ня еколого-містобуд. умов жит-
тя населення. Регіональна схе-
ма розселення містить також
рекомендації щодо удоскона-
лення механізмів управління
процесами розселення і місто-
будування на стадіях наук, до-
сліджень, планування, проекту-
вання та заходи для їхньої реа-
лізації відповідно до першочер-
гових і перспективних завдань
екон. і соціального розвитку
республіки. Р. с. р. на т. У. роз-
роблено 1986 Діпроміст і Ки-
ївндіп містобудування за учас-
тю Укрндіпцивільсільбуду, Го-
ловндіоц Держплану та Ради
по вивченню продуктивних сил
України.	Б. В. Павлиіиин..
РЕГІОНАЛЬНА ФІЗИЧНА
ГЕОГРАФІЯ — розділ фізичної
географії, що вивчає природні
умови, ресурси та природно-тер.
комплекси різних регіонів. Об’-
єкти досліджень Р. ф. г.~ ма-
терики, частини світу, океани.
Р. ф. г. вивчає певні території
чи акваторії в їхніх природних
межах: фіз.-геогр. райони, об-
ласті, провінції, зони та країни,
річкові басейни, моря. Об’ск
тами досліджень є й території
в політико-адм., екон. або етно-
графія. межах та великих міст.
Особливості фіз.-геогр. умов ре-
гіонів розкриваються шляхом
дослідження взаємозв’язків між
компонентами природи, дифе-
ренціації території на ландшаф-
ти, місцевості, урочища, вияв-
лення сучас. фіз.-геогр. процесів,
впливу госп. діяльності на змі-
ни природних умов. Р. ф. г. ко-
ристується методами регіональ-
них комплексних фіз.-геогр. і
ландшафтних досліджень; під-
сумки цих досліджень узагаль-
нюються на фіз.-геогр. картах,
у комплексних геогр. харак-
теристиках регіонів. Проблеми
Р. ф. г. вивчають Ін-т географії
АН України, відповідні кафед-
ри ун-тів, пед. ін-тів. Географи
України детально проаналізу-
вали закономірності регіональ-
ної диференціації фіз.-геогр.
умов території республіки в
працях:	«Фізико-географічне
районування Української РСР»,
1968; «Фізична географія Ук-
раїнської РСР», 1982; «При-
родне середовище і господарсь-
ка діяльність людини (на мате-
ріалах У РСР)», 1985; серії
монографій «Конструктивно-
географічні основи раціональ-
ного природокористування в
Українській РСР» (1988, 1990)
та ін.	П. Г. Шищенко.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТ-
НИЙ ПАРК — природоохорон-
на рекреаційна установа місц.
чи регіонального значення, що
утворюється з метою збережен-
ня у природному стані типових
або унікальних природних ком-
плексів та об’єктів і забезпе-
чення умов дія організованого
відпочинку населення. Нале-
жить до природно-заповідного
фонду України. Організовує-
ться, як правило, без вилучення
зем. ділянок, водних та ін.
природних об’єктів у їх влас-
ників або користувачів. Зав
данням Р. л. п. є збереження
цінних природних та істор.-
культурних комплексів та об’-
єктів; створенння умов для
туризму, відпочинку та ін.
видів рекреаційної діяльності
в природних умовах з додер-
жанням режиму охорони запо-
відних природних комплексів
та об'єктів; сприяння екол.
освітньо виховнііі роботі.
РЕГІОНАЛЬНІ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНІ ПРОГРАМИ
тип цільових комплексних про-
грам, зорієнтованих на до-
сягнення певних соціально-
екон. цілей, для яких харак-
терна тер. визначеність. Зви-
чайно їм підпорядковані наук.-
тех., виробничо-технологіч., ін-
фраструктури та ін. програми.
З Р. с.-е. п. тісно пов’язані еко-
логічні програми. За тер. мас-
штабом Р. с.-е. п. поділяють на
міжресп., респ., внутрішньо-
респ., місцеві.
За строками реалізації регіо-
нальні програми бувають дов-
гочасні (понад 1а років), дов-
гострокові (10 —15 років), се-
редньострокові (5 —10 років),
короткострокові (1—3 роки).
• Розрізняють одно- і багатоці-
льові програми. Р. с.-е. п. роз-
робляють для прискорення со-
ціально-екон. розвитку того або
ін. регіону, вдосконалення його
соціальних структур, приско-
рення процесу підвищення жит-
тєвого рівня населення, розв’я-
зання екологіч. проблем, вико-
ристання фактора геогр. поло-
ження регіону тощо.
В Україні програми респ. мас-
штабу не мають тер. визна-
ченості, їх приймають для
республіки в цілому. Однак,
за допомогою саме Р. с.-е. п.
можна вирішувати проблеми
зближення рівнів розвитку регі-
онів, прикордонного співробіт-
ництва, освоєння узбережжя
Чорного і Азовського морів, ре-
культивації та відновлення
природних ландшафтів, що за-
знали значного антропогенного
впливу, зокрема Криворізького
басейну, Донбасу та ін. гірничо-
рудних і вуг. басейнів, освоєння
Полісся, комплексного розвит-
ку регіону Українських Карпат,
розвитку продуктивних сил в
регіонах радіоактивного за-
бруднення у зв’язку з Чорно-
бильською катастрофою тощо.
В. А. Поповкін.
РЕГРАДОВАНІ ГРУНТИ (від
лат. ге£гас1о — понижую)
група грунтів лісостепової агро-
грунтової зони, що формуються
виключно на вододілах та схи-
лах пд. і пд.-зх. експозицій на
лесових породах під трав’яною
рослинністю, а також під широ-
колистяними лісами. На Украї-
ні у с. г. використовують 1376
тис. га цих грунтів. У групі Р. г.
переважають чорноземи; темно-
сірі та сірі реградовані грунти
трапляються рідше. Потуж-
ність гумусового профілю у
чорноземах реградованих дося-
гає 65—80 (95) см, у темно-
сірих реградованих — 45 — 60
см, у сірих реградованих —
ЗО—35 см. Вміст гумусу — від-
повідно 2,1 — 3,5 %, 1,9—3,1 %
і 1,6—2,3 %. Реакція грунтово-
го розчину близька до ней-
тральної: рН 5,8 — 7,2. Харак-
теризуються наявністю карбо
натів у грунтовому профілі у
вигляді плісняви, якої особливо
багато у ходах червів та зем-
лерийок, по тріщинах і корене-
вищах. Залежно від глибини за-
лягання карбонатів Р. г. поді-
ляють на три види: слаборе-
градовані (скипають від НС1 з
глиб. 70—80 см), середньоре-
градовані (60 — 70 см) і сильпо-
реградовані (40—50 см). Р. г.
відзначаються- високою родю-
чістю. їхній бонітет становить
62—80 балів.	Н. М. Бреус.
РЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ (від
лат. ге£п1о — спрямовую, впо-
рядковую) — штучний ціле-
спрямований перерозподіл у
часі річкового стоку з метою
його госп. використання. Необ-
хідність Р. с. зумовлена потре-
бами забезпечення різних галу-
зей нар. г-ва (гідроенергетики,
водопостачання, зрошування,
обводнення, водного транспор-
ту, рибництва, рекреації то-
що) водою у необхідній кіль-
кості та в заданому режимі.
Р. с. здійснюють шляхом ство-
рення водосховищ і ставків, лі-
сонасаджень, снігозатримання
та ін. заходів. За тривалістю
циклів розрізняють добове,
тижневе, сезонне (річне) і бага-
торічне Р. с. Найпоширеніше
сезонне Р. с., коли затримують
повеневі та паводкові води і ви-
трачають їх у наступний мало-
водний період року. З метою
Р. с. у басейнах річок України
збудовано бл. 27 тис. ставків і во-
досховищ. Ступінь зарегульова-
ності стоку річок характеризує-
ться коефіцієнтом зарегульова-
ності стоку. В. С. Перехрест.
Розподіл ставків і водосховищ
у басейнах річок України
Басейн	Кіль- кість
Дніпра	11960
Дністра	2870
Пд. Бугу	6447
Сіверського Дінця	1534
Дунаю	512
Зх. Бугу та Вісли	844
річок Причорномор'я і Приазов’я	1149
річок Криму	171
Всього	25487
РЕДЬЧИНЕ — орнітологічний
заказник респ. значення (з
1983). Розташоване в Олек-
сандрійському р ні Кіровогр.
обл. Перебуває у віданні Чор-
ноліського лісгоспзагу. Пл. 118
га. Охороняється мальовниче
лісове урочище з ставком, яке є
місцем гніздування багатьох
видів птахів. Деревні насаджен-
ня представлені кленово-липо-
вою та грабовою дібровами; у
підліску зростають свидина,
ліщина, бруслина бородавчас-
та, бруслина європейська, глід.
Трав'яний покрив утворюють
яглиця, медунка темна, осока
волосиста тощо. З тварин водя-
ться свиня дика, лисиця, заєць-
русак, куниця лісова, кілька ви-
дів качок, канюк. Гніздяться
рідкісні хижі птахи, зокрема
орел карлик, шуліка рудий та
скопа, занесені до Червоної
книги України. А. П .Федоренко.
119
РЕКРЕАЦІЙНА
Заказник Редьчине. Орел-карлик.
РЕЗОНАНСНА — карстова по-
рожнина (шахта) у Гірсько-
Кримській карстовій області,
на масиві Карабі-яйла. Протяж-
ність 180 м, глиб. 105 м. Утво-
рилася в нешаруватих вапня-
ках. Вхід до порожнини розта-
шований на вододілі між лій-
ками карстовими. Складається
з 6 колодязів завдовжки 12 —
17 м, що з’єднуються невелики-
ми тріщинними ходами. На дні
останнього колодязя лежить
озеро. Р. відкрили 1971 спелео-
логи Харкова.
В. М. Дублянський.
РЕКОНСТРУКЦІЯ МІСТ (від
лат. гесопйігио — відбудовую,
відновлюю) — містобудівна ді-
яльність, спрямована на плано-
мірне усунення осн. недоліків
забудови з метою забезпечення
оптимальних умов праці, побу-
ту і відпочинку населення, за-
доволення його матеріальних та
духовних потреб відповідно до
сучас. правил і норм містобу-
дування. Осн. напрями Р. м.і
розвиток і вдосконалення пла-
нувальної структури міста; упо-
рядкування функціонального
зонування території, форму-
вання громадських центрів;
укрупнення кварталів житл.
забудови та організація мікро-
районів; створення системи пар-
ків, садів, скверів, бульварів, а
також приміської зеленої зони
відпочинку; впорядкування
планування і забудови пром.
районів з винесенням за межі
міста шкідливих у сан.-гіг. від-
ношенні пром. та ін. підпри-
ємств або зміна профілю чи тех-
нології вироби.; поліпшення си-
стеми трансп. і пішохідних
зв’язків населення з місцями за-
стосування праці та зонами від-
починку, перебудова трансп.
мережі з урахуванням нових
засобів транспорту; вдоскона-
лення інженерного обладнання
міст (систем водопостачання і
каналізації, енергопостачання
та ін.); оздоровлення міського
середовища, очищення повітр. і
водного басейнів; поліпшення
архіт.-худож. якостей забудови;
формування архіт. ансамблів.
Методи і прийоми Р. м. врахо-
вують індивідуальні власти-
вості нас. пунктів. При рекон-
струкції районів, що мають
історико-архіт. спадщину, осн.
метою є забезпечення гармо-
нійного поєднання істор. пам’я-
ток та сучас. забудови; для ста-
рих районів і заповідних зон
розробляють проекти регенера-
ції з відтворенням істор. забу-
дови (напр., середньовічне ук-
ріплене місто в Кам’яниі-По-
дільському, ремісничі квартали
Подолу в Києві, район коза-
цького валу в Сумах), для ра-
йонів із значною частиною ста-
рого малоцінного фонду — про-
екти комплексної реконструкції
та модернізації старих квар-
талів.
Невід’ємним елементом загал ь-
номіськ. заходів щодо поліп-
шення умов мешкання населен-
ня є реконструкція житл. забу-
дови. Послідовність її встанов-
люють залежно від перспектив
розвитку міста, можливостей та
наявності ресурсів для нових
забудов, фіз. і морального зно-
шування існуючого житлово-
комунального фонду та до-
цільності його дальшого вико-
ристання, рівня забезпеченості
населення житл. площею і за-
кладами культурно-побут. об-
слуговування. Враховуються
природно-геогр. і сан.-гіг. умо-
ви, архітектурно-планувальні
вимоги.
Заходи щодо Р. м. розробля-
ють на стадії генерального пла-
ну міста, а щодо реконструкції
центр, частини міста, житл.
районів та ін. функціональ-
них зон — на стадії проекту де-
тального планування. В Укра-
їні великі реконструктивні за-
ходи здійснено в Києві, Хар-
кові, Одесі, Дніпропетровську,
Миколаєві, Черкасах та ін.
містах.
Літ.: Клюшниченко Є. Є. Еконо-
міка реконструкції житлової за-
будови. К.. 197 3; Реконструкция
и развитие крупних городов УССР.
К., 1974; Товстенко Т. Д. Рекон
струкция исторической застройки
городов. К., 1984.
Є. Є. Клюшниченко.
РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ
— галузь геогр. науки, яка ви-
вчає закономірності формуван-
ня, функціонування, динаміки
та розміщення територіальних
рекреаційних систем (ТРС) усіх
типів і рангів. Р. г. дослі-
джує властивості ТРС (та окре-
мих елементів) та різні аспекти
їхнього просторово часового фун-
кціонування, тер. диференціа-
цію рекреаційних потреб насе-
лення, зв'язок ТРС з ін. систе-
мами (природними та антропо
генними комплексами, систе-
мами розселення, виробничими
утвореннями), типологію ТРС,
роль у формуванні екон. ра-
йонів, рекреаційні міграції на-
селення, екол. наслідки рекреа-
ційної діяльності. Вона прогно-
зує спонтанні та цілеспрямовані
зміни ТРС; разом з ін. геогр.
науками розробляє систему ме-
тодів пізнання ТРС, принципи
оптимального функціонування
та проектування систем з зада-
ними властивостями, основи
рекреаційного соціо- та приро-
докористування. Осн. конструк-
тивне завдання Р. г.— обгрун-
тування і реалізація рекреацій-
ного районування з метою ви-
значення рекреаційних функ-
цій території та тенденцій змі-
ни їх при геогр. поділі праці у
сфері рекреацїі і туризму, для
координації розвитку відповід-
них галузей економіки, опти-
мального використання соці-
альних і природних рекреацій-
них ресурсів. Це визначає тіс-
ний контакт Р. г. з районним
плануванням. Р. г. широко ви-
користовує дані фізико-геогра-
фічних та ландшафтних дослі-
джень. Вітчизняна Р. г. виник-
ла наприкінці 60-х — на поч.
70-х рр. 20 ст. на стику екон.,
фіз. географії, медичної геогра-
фії та географії населення. Во-
на тісно пов’язана з психологі-
єю, соціологією, маркетингом,
статистикою. Тому в своїх до-
слідженнях Р. г. використовує
заг.-наук. методи, а також ме-
тоди та інформацію геогр. та ін.
наук (системний підхід, порів-
няльний, картографічний, ана-
літико-статистичний, істор., екс
педиційних досліджень, екон.,
екон.-матем., експертних оці-
нок, матем. моделювання мето-
ди). Соціальний характер об’-
єкта дослідження зумовлює
використання в Р. г. засобів та
прийомів, що склалися в ін. су-
спільних (балансовий, соціоло-
гічних досліджень тощо) і ме-
дико-біол. науках. Становлення
Р. г. надало поштовх розвитку
або виникненню ряду рекреа-
ційпо-геогр. та екон. напрямів
(географія туризму, економіка
туризму та екскурсійної спра-
ви, регіональна рекреаційна ге-
ографія, основи туризму, гео-
графія сфери обслуговування,
основи екскурсознавства, пам’-
ятки історії та культури, мар-
кетинг у туризмі та ін.).
Осн. напрями рекреаційно ге-
огр. досліджень на Україні:
оцінка рекреаційних ресурсів,
визначення рекреаційної єм-
ності території та максимально
допустимих рекреаційних на-
вантажень, рекреаційне району-
вання території, прогноз роз-
витку, оптимізація функціону-
вання ТРС і туристсько-рекре-
аційного г-ва України, розроб-
ка і впровадження комплексу
заходів, спрямованих на під-
вищення тер. рекреаційного
потенціалу, вдосконалення ме-
тодів рекреаційних досліджень,
вивчення внутр. та зовн. попиту
на рекреаційні послуги, ретро-
рекреаційні реконструкції, вза-
ємодія ТРС з ін. геосистемами.
Рекреаційні дослідження про-
водять гол. чин. у Київ. н.-д.
і проектному ін-ті містобуду-
вання, Сімферопольському, Ки-
їв., Львів, ун-тах, Київ, інже-
нерно-буд. ін-ті, Ін-ті географії
АН України.
Літ.: Теоретические основні рекре-
ационнои географии. М., 1975; Ге-
ография рекреационньїх систем
СССР. М., 1980; Млроненко Н. С.,
Твердохлебов И. Т. Рекреационная
география. М., 1981; Пирожник
И. И. Основні географии туризма
и зкскурсионного обслуживания.
Минск, 1985.
В. С. Преображенський.
РЕКРЕАЦІЙНА ОСВОЄНІСТЬ
ТЕРИТОРІЇ стан розвитку
рекреаційної функції в межах
певної території (акваторії) за
визначений період. Характери-
зується насиченістю території
елементами рекреаційної інфра-
структури, рекреаційним на-
вантаженням, ступенем розвит-
ку рекреаційного г-ва, його
зв’язками з ін. підсистемами.
Р. о. т. є наслідком процесу
рекреаційного освоєння тери-
торії, акваторії або ін. середо-
вища, ступінь якої характери-
зується відносними (порівняно з
освоєними територіями) та
абсолютними (показники на-
сичення певної території об’єк-
тами рекреаційно-туристського
г-ва) даними. Ступінь насичен-
ня України екскурсійно-пізна-
вальними об’єктами (пізнаваль-
ні ресурси туризму) досить
різний: дуже високий у Криму,
Київській, Львів, областях, ви-
сокий — у Херсон., Одес. і
Волин., середній — у Рівнен.,
Микол, та Кіровогр. областях.
При вивченні Р. о. т. виділяють
три стадії розвитку рекреацій-
них функцій: формування, ста-
білізація та деградація. Для Р.
о. т. характерні різноманітні
форми рекреаційної діяльності
(впорядкована і невпорядкова-
на; стаціонарна, напівстаціо-
нарна та мобільна; лікування,
туризм, відпочинок та ін.),
а також функціональні типи
рекреаційних закладів. У роз-
витку кожної з форм рекреа-
ційної діяльності проявляють-
ся заг. і специфічні властивос-
ті Р. о. т. При дослідженні її
розглядають параметри, що
характеризують процес розвит-
РЕКРЕАЦІЙНА
120
ку рекреаційної функції,—
спрямованість, швидкість, рів-
номірність тощо, дані про ре-
креаційні ресурси, ступінь
ефективності їхнього викорис-
тання. Р. о. т. України нерівно-
мірна внаслідок відмінностей
ресурсно-рекреаційної бази та
попиту на рекреаційні послуги.
Найбільшою освоєністю, роз-
витком і вдосконаленням струк-
тури рекреаційного г-ва відзна-
чається Кримський рекреацій-
ний регіон, у межах якого ре-
креація є провідною галуззю
спеціалізації. На нього при-
падає понад 35 % санаторно-
курортного фонду, ЗО % бу-
динків відпочинку та пан-
сіонатів і бл. 18 % турбаз Ук-
раїни. Для Дніпровсько-Дні-
стровського і Карпатського ре-
гіонів, а також Одеського ра-
йону характерний середній сту-
пінь Р. о. т., для Донецького та
Азовського районів — початко-
вий.
Літ.: География рекреационньїх
систем СССР. М., 1980; Градостро-
ительньїе вопросьі развития ку-
рортов, зон отдьіха и туризма. Сб.
научньїх трудов. К., 1985; Пут-
рик Ю. С., Свешников В. В. Туризм
глазами географа. М., 1986.
О. О. Бейдик.
РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ
— система взаємозв’язаних при-
родних, природно-соціальних та
соціальних компонентів, функ-
ціонування яких спрямоване
на забезпечення рекреаційного
попиту населення. Типологія
Р. т. тісно пов’язана з типо-
логією територіальних рекре-
аційних систем (ТРС). Виді-
ляють такі тер. функціональні
типи Р. т.: лікувальний, оздо-
ровчий, спортивний та пізна-
вальний. Заг. площа всіх функ-
ціональних типів Р. т. України
становить 3—5 %.
В Україні всі території, що
резервуються для рекреаційних
потреб (санаторно-курортне лі-
кування, туристсько-екскурсій-
на діяльність, відпочинок), за-
лежно від власника земельного
фонду поділяють на землі кол-
госпів, радгоспів та держ. лісо-
госп. підприємств; за викори-
станням для оздоровлення на-
селення — на місцевості держ.,
респ., обл. та районного значен-
ня. Аналогічну ієрархію мають
курорти республіки. За призна-
ченням розрізняють дві групи
Р. т.: для короткочасної і три-
валої рекреації. В межах тери-
торій тривалої рекреації виді-
ляють Р. т.: урбанізовані на
базі курортних населених пунк-
тів або курортних агломерацій
(примор. райони відпочинку,
лікувально-санаторні курорти і
курортні райони — Велика Ял-
та, Алушта, Бердянськ, Трус-
кавець та ін.; гірсько-лижні
туристські комплекси — смт
Ворохта, смт Славське та ін.);
міжпоселенські (природні нац.
парки, держ. заповідники); про-
міжні (ареали відпочинку в
сільс. місцевості). Місцями ко-
роткочасної рекреації є лісо-
парки, лукопарки, гідропарки,
приміські ліси тощо.
Відповідно до часової ознаки Р.
т. поділяють на постійні (тради-
ційні), сезонні й тимчасові; за
характером антропогенної тран-
сформації ландшафту та типом
ТРС на: природно-рекреаційні,
аграрно-рекреаційні, індустрі-
ально-рекреаційні та мішані.
Тер. України поділяють на
рекреаційні регіони, райони,
підрайони (див. Рекреаційне
районування).
Літ.: Теоретические основьі ре-
креационнои географии. М., 1975;
Мироненко Н. С., Твердохлебов
И. Т. Рекреационная география.
М., 1981; Бейдик О. О., Бочков-
ська А. І., Єрохіна О. В. Розвиток
стаціонарної рекреації та рекреа-
ційне природокористування в ме-
жах Київського Придніпров’я.
♦ Вісник Київського університе-
ту. Географія», 1989, в. 31.
О. О. Бейдик.
РЕКРЕАЦІЙНЕ НАВАНТА-
ЖЕННЯ — показник, що ха-
рактеризується чисельністю
рекреантів (див. Рекреація) на
одиницю площі за певний пері-
од. Визначають обліком часу
перебування рекреантів на
пробних площах або в лісовому
масиві (лісопарку, парку, зоні
відпочинку), а також розрахо-
вують для всієї території лісів
рекреаційних, виходячи з чи-
сельності міськ. та сільс. насе-
лення, рекреантів, які перебу-
вають на даній ділянці. Вста-
новлення Р. н. методом обліку
на пробних площах проводить-
ся в основному для обгрун-
тування або уточнення норма-
тивів Р. н. на природно-тери-
торіальні комплекси. Після за-
кінчення облікових робіт у всі
передбачені дні визначають
середньозважене Р. н. на 1 га
пересічно за один день комфорт-
ного (сприятливого для ре-
креації) періоду. Ступінь ди-
гресії (порушення) природного
середовища перебуває у прямій
залежності від Р. н. і стійкості
до нього природних комплексів.
Процес рекреаційної дигресії
умовно поділяють на п’ять ста-
дій. Р. н. характеризує сту-
пінь використання окремих ре-
креаційних територій та є од-
ним з осн. критеріїв функціє
нального зонування їх, ви
значення об'ємів рекреаційного
благоустрою тощо. Встановлен-
ня норм Р. н. на природні ком-
плекси в республіці особливо
актуальне для зон примісь-
кої рекреації (Київська, Дні-
продзержинсько-Дніпропетров-
ська та інші міські агломерації)
та внутрішньоміських лісопар-
кових зон (Голосіївський лісо-
парк і Пуща-Водиця в Києві,
Шевченківський Гай у Львові,
лісопарк Померки Сокольники
в Харкові та ін.), на терито-
ріях, що охороняються, а та-
кож для тих, які приймають
планові групи туристів (Кар-
патський і Шацький природні
нац. парки, заповідники — Ка-
нівський, Асканія-Нова та гн.;
див. окремі статті).
О. О. Бейдик.
РЕКРЕАЦІЙНЕ РАЙОНУВАН-
НЯ — поділ території на певні
таксономічні одиниці, які від-
різняються спеціалізацією ре-
креаційного обслуговування,
структурою рекреаційних ре-
сурсів і напрямами освоєння та
охорони їх. Р. р. є комплекс-
ним. Соціальний аспект його по-
лягає в тому, що воно прово-
диться з метою забезпечення
оптимальною функціонування
територіальної рекреаційної си-
стеми (ТРС) і виконання її
цільової функції; економіч-
ний — в координації розвитку
рекреаційного обслуговування
з ін. госп. системами; геогра-
фічний — у виявленні особли-
востей тер. поділу праці у сфері
рекреації і туризму, прогнозу-
ванні перспективних функцій
районів, напрямів, тенденцій та
закономірностей рекреаційного
освоєння; екологічний — у
створенні передумови щодо ра-
ціонального використання чи
консервації рекреаційних ре-
сурсів. Р. р. базується на таких
осн. принципах: генетичному
(райони виділяють на основі
істор. аналізу тер. організації
рекреаційного г-ва і прогнозу
його розвитку); соціально-еко-
номічному (має за мету макс.
задоволення рекреаційних по-
треб суспільства, раціональне
використання рекреаційних ре-
сурсів, підвищення ефектив-
ності тер. поділу праці та ін-
теграції рекреаційних функцій,
зниження витрат сусп. та інди-
відуальної праці на вироби,
рекреаційно-туристських пос-
луг); єдності Р. р. з екон. і адм.-
тер. устроєм. Таксономічні оди
ниці Р. р. відбивають особли-
вості тер. структури рекреацій-
ного г-ва. Осн. ознаками виді-
лення рекреаційних таксонів є:
характер рекреаційної спеціалі-
зації і ступінь її розвитку; рі-
вень рекреаційної освоєності те-
риторії; схожість проблем пер-
спективного розвитку окремих
частин території з позицій ре-
креації; рекреаційні ресурси та
їхні тер. комбінації; рекреацій-
ні території та їхнє значення в
заг. структурі землекористу
вання; потужність, географія,
структура і динаміка рекреа-
ційних потоків; виробничі та
екон. зв’язки рекреаційних
підприємств з ін. галузями; на-
явність рекреаційного вузла.
На основі відмінностей функ-
ціональної спеціалізації, орієн-
тації на зовн. або внутр. рекре-
аційні потоки і потреби, ступе-
ня розвитку структури рекре-
аційного обслуговування та рів-
ня освоєності Ін-т географії
(Москва) провів Р. р., яке вклю-
чає 4 зони, у трьох з них за
переважанням або сполученням
провідних рекреаційних функ-
цій виділено 19 рекреаційних
районів, ут. ч. 4 — в межах
України (Кримський, Одесь-
кий, Азовський прибережний,
Дніпровсько Дністровський). За
турист, районуванням М. П.
Крачила (1987) три примор.
райони об’єднано в Кримсько-
Одесько-Азовський турист, ре-
гіон, виділено Карпатський ту-
рист. район. За схемою розмі-
щення регіональних рекреа-
ційних систем, запропонованою
І. Д. Родичкіним (1978), тер.
України поділено на 9 регіо-
нальних рекреаційних систем
(Київсько-Дніпровська, Волин-
ська, Сіверсько-Донецька, При-
дніпровська, Приазовська,
Одесько Чорноморська, Дніст-
ровсько-Бузька, Карпатська,
Кримська). Рекреаційно-клімат.
районування тер. України, за-
пропоноване 1989 геогр. ф-том
КДУ, включає 6 районів: За-
хідний, Центральний, Східний,
Південний, Кримський та За-
карпатський. Поширеним є та-
кож Р. р., яке містить 4 рекреа-
ційні регіони (Карпатський,
Кримський, Дніпровсько-Дні-
стровський, Азове Чорномор-
ський), 8 рекреаційних районів
(Одеський, Приазовський, Фео-
досіиський, Ялтинський, Євпа-
торійський, Придніпровський,
Донецький, Придністровський),
7 рекреаційних підрайонів (Су
дацький, Євпаторійський, Фео-
досійський, Чорноморський
кримський, Алуштинський, Ял-
тинський, Роздольнепський).
Літ.: Родичкин И. Д. Территориа-
льная организация региональньїх
рекреационньїх систем Украиньї.
♦ Строительство и архитектура»,
1978, № 9; География рекреаци-
онньїх систем СССР- М., 1980;
Бейдик О. О., Ляхова Т. О., Уман-
чик В. А. Рекреаційне освоєння і
рекреаційно-ландшафтне району-
вання Середнього Подніпров’я.
♦ Вісник Київського університету.
Географія», 1987, в. 29.
О. О. Бейдик.
РЕКРЕАЦІЙН ИИ	ПІДРА-
ЙОН — частина рекреаційного
району, що включає один або
кілька курортів однакового про-
філю із зонами відпочинку і
центрами туризми в межах адм.
району. В Україні виділяють
7 Р. п.
Є. О. Желудковський.
121
РЕКРЕАЦІЯ
рекреаційний район
частина рекреаційного регіону,
що включає курорти однакового
профілю, зони відпочинку та
центри туризму в межах тер.
поєднання геогр. ознак і фак-
торів, а також рекреаційних
ресурсів. Р. р. становить основу
функціонально-тер. організації
рекреації регіонального рівня і
охоплює, як правило, кілька
адм. районів, з’єднаних трансп.
мережею з центром рекреацій-
ного регіону. На тер. України
виділяють 8 Р. р.
Є. О. Желудковський.
РЕКРЕАЦІЙНИЙ РЕГІОН —
територіальна рекреаційна си-
стема, куди входять підсистеми
тривалого та короткочасного
відпочинку, санаторно-курорт-
ного лікування і туризму, а та-
кож управління обслуговуван-
ня, транспорту, переважно в ме-
жах екон. району. Р. р. об’єднує
рекреаційні райони, які склада-
ються з підрайонів, окремих
курортів, природних парків,
зон відпочинку, центрів туриз-
му. Характеризується тер. по-
єднанням геогр. і бальнеоло-
гічних ознак, факторів, які
включають унікальні ландшаф-
ти рекреаційні й території
поширення лік. і туристських
ресурсів із достатнім трансп.
зв’язком з районами концен-
трації населення. Пересічна єм-
ність Р. р. становить від 1,5
до 2,0 млн. рекреантів у літні
місяці. На тер. України виді-
ляють Карпатський, Дністров-
сько-Дніпровський, Азово-Чор-
номорський та Кримський Р. р.
(див. окремі статті).
Є. О. Желудковський.
РЕКРЕАЦІЙНІ ЗАКЛАДИ —
спеціалізовані заклади коротко-
часного (щоденного, щотижне-
вого) та тривалого розміщення
людей, призначені для задово-
лення їхніх рекреаційних по-
треб (лікувально-оздоровчих,
культурно-освітніх і спортив-
них). Звичайно їх розташовують
за межами постійного прожи-
вання людей, на територіях, що
характеризуються певним ре-
креаційним потенціалом. Серед
Р. з. розрізняють санаторії,
будинки та бази відпочинку,
пансіонати, загальнокурортні
та ін. лікувальні і культурно-
спортивні центри, туристські
готелі, бази, мотелі й кемпін-
ги, будинки мисливців, риба-
лок і будинки творчості (вче-
них, письменників, художників
тощо), піонерські табори, табо-
ри праці та відпочинку, а також
спортивно-оздоровчі табори мо-
лоді. Разом з ін. підприєм-
ствами сфери обслуговування
Р. з. утворюють курорти, зони
відпочинку і туризму. У 1989
в Україні було 3722 сана-
торії і заклади відпочинку (без
одно та дводенних), найбіль-
ше — в Львів, та Одес. облас-
тях, Криму.
Є. О. Желудковський.
РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ
об’єкти та явища природного
й антропогенного походження,
що їх використовують для ту-
ризму, лікування, відпочинку
і які впливають на тер. органі-
зацію рекреаційної діяльності,
формування рекреаційних ра-
йонів (центрів), їхню спеціалі-
зацію та екон. ефективність.
Р. р.— сукупність природних,
природно-тех., соціально-екон.
комплексів та їхніх елементів,
що сприяють відновленню та
розвитку фіз. і духовних сил
людини, її працездатності і які
при сучас. та перспективній
структурі рекреаційних потреб
й техніко-екон. можливостях
використовують для прямого і
непрямого споживання та ви-
роби. курортних і турист, пос-
луг. У структурі Р. р. виділя-
ють дві складові частини: при-
родну і соціально-екон. (при-
родні та культурно-істор. ресур-
си рекреаційної діяльності).
Характеристика Р. р. включає
дані про якість природних умов,
площу (або об’єм), на які ці
якості поширюються, трива-
лість періоду, протягом якого
певні якості проявляють свою
ДІЮ.
Природні Р. р. — природні
та природно-тех. геосистеми, ті-
ла, явища природи, які мають
комфортні властивості для
рекреаційної діяльності і їх
можна використати для її орга-
нізації протягом певного часу
(природно-тер. комплекси різ-
ного рангу, їхні компоненти та
окремі властивості, природо-
охоронні об’єкти). Україна має
різноманітні природні Р. р.
(кліматичні, біол., гідрологічні,
ландшафтні, джерела мін. води,
лікувальні грязі тощо). Загаль-
на площа земель, придатних
для рекреаційного використан-
ня, становить (млн. га): всього
9,4 (15,6 % тер. республіки), у
т. ч. рівнинних рекреаційних
ландшафтів — 7,1, гірських —
2,3 (у Карпатах — 1,9, в Кри-
му — 0,4). Бл. 7,8 млн. га
відносять до умовно придатних
для рекреації земель (мають об-
межене рекреаційне значення).
Ліси рекреаційні становлять
бл. 10 % усіх лісів держ. лісо-
вого фонду. Особливе місце в
системі рекреаційного викори-
стання тер. України посідає
Кримський півострів. Середньо-
річна тривалість сприятливого
для рекреації періоду стано-
вить тут 175 —190, комфортно-
го — 65—80 днів. Мін. ліку-
вальні води різного складу ви-
явлено майже у всіх областях
України, найбільша кількість
джерел зосереджена в зх. части-
ні республіки, зокрема в Закарп.
обл., багато джерел у Луган.,
Дніпроп., Полтав., Рівнен. об-
ластях, є також в Івано-Фр.,
Харків.. Житом.. Вінницькій.
Хмельн., Київ., Черкас., Кі-
ровогр., Дніпроп., Донец. та За-
поріз. областях. Досить значні
на Україні запаси лік. грязей,
зосереджені вони гол. чин. у
пд. та пн.-зх. областях. На базі
грязьових покладів функціо-
нують найстаріші на Україні
грязьові курорти — Бердянськ,
Євпаторія, Куяльницький ку-
рорт, Саки, Хаджибейський та
ін. У пн.-зх. областях поширені
торфові грязі, що їх використо-
вують на курортах Миргород,
Моршин, Немирів, Черче та ін.
Соціально-економічні Р.
р.— це культурні об’єкти, пам’-
ятки історії, архітектури, архе-
ології, етнографічні особливості
території, що є важливим засо-
бом задоволення потреб пізна-
вально-культурної рекреації.
Заг. кількість архітектурно-
істор. пам'яток в Україні ста-
новить 49147 об’єктів (1991).
їхня цінність та чисельність
(насичення, щільність) у межах
областей істотно різниться. Най-
більше архітектурно-істор. па-
м’яток, що охороняються дер-
жавою, у Львів, обл. (3934),
Респ-ці Крим (3441), Київ.
(2886) та Черніг. (2859) облас-
тях. Найцінніші культурно-іс-
тор. Р. р.— у Київ., Львів., Тер-
нопільській, Полтавськім, Чер-
нігівській областях, Республіці
Крим (див. туристичні карти
областей).
Специфічною складовою час-
тиною Р. р. є соціальні та при-
родні об’єкти, явища, події, по-
ходження яких тісно пов’язане
з тер. України та тієї зарубіж-
ної країни, в межах якої вони
первісно виникли. На тер. Ук-
раїни налічується кількасот
таких об’єктів, деякі з них
мають світове та європ. значен-
ня (місця, пов’язані з життям,
діяльністю або перебуванням
на Україні Оноре де Бальзака,
А. Міцкевича, Т. Косцюшко,
В. Растреллі, декабристів тощо)
і містять унікальний історико-
інформаційний, духовно-есте-
тичний потенціал.
В Україні Р. р. вивчають Укр.
державне проектно-виробниче
об’єднання «Діпромісто», Ін-т
географії АН України, а також
Одеський науково-дослідний
інститут курортології і фізіоте-
рапії, Інститут мінеральних ре-
сурсів; Сімферопольський, Ки-
ївський та Львівський універси-
тети, Ін-т ботаніки АН України,
ін. н.-д. установи та геогр. ф-ти
університетів і педінститутів.
Літ.: Багрова Л. А., Багров Н. В.,
Преображенский В. С. Рекреацион-
ньіе рссурсьг (подходьі к анализу
понятия). «Известия АН СССР.
Серия географическая», 1977, № 2;
Градостроїттельньїе вопрось: раз
вития курортов, зон отдьіха и ту-
ризма. Сб. науч. трудов. К., 1985;
Мироненко її. С., Твердохлебов
И. Т. Рекреационная география.
М., 1981; Ьекдьік А. А. Гомоген-
ньіе рекреационньїе ресурсьі как
фактор развития интуризма. В кн.:
Природно ресурсний потенциал
горньїх районов Кавказа. Гроз-
ний — Сочи, 1 989.
О. О. Бі-йдик.
РЕКРЕАЦІЯ (лат. гесгеаііо
відновлення сил) — 1) Просте
відновлення, відтворення фіз. і
духовних сил, витрачених лю-
диною в процесі трудової, навч.
та побут, діяльності. 2) У вузь-
кому розумінні — різноманітні
види людської діяльності у
вільний час, спрямовані на
відновлення сил й задоволення
широкого кола особистих і со-
ціальних потреб. Останні вклю-
чають розвиток фіз. і духовних
сил людини, навичок спілку-
вання між людьми, підвищен-
ня соціально-трудового та куль-
тур. потенціалу суспільства, а
також формування нових рис
та якостей особистості, у т. ч.
культури міжособистих, між-
вікових і міжнац. контактів, на-
вичок сприйняття природних і
культур, цінностей. Розрізня-
ють три форми використання
часу Р.— туризм, лікування та
відпочинок.
Р. характеризується величиною
часу, необхідного для віднов-
лення психофізичної енергії, і
діяльністю, спрямованою на це
відновлення.
Н апрям рекреаційної діяльно-
сті визначається екон. і соціаль-
ними потребами суспільства,
заг. культурою населення, по-
в’язаний із об’ємом і характе-
ром відрізків вільного часу і
потребує для реалізації особли-
вих властивостей простору. Ре-
креаційна діяльність — невід’-
ємна частина сучас. способу
життя. Залучаючи у сферу цієї
діяльності природні об’єкти,
культурні комплекси, тех. си-
стеми та ін. складові рекреа-
ційного потенціалу, людина
знаходить або формує, а су-
спільство розвиває особливі си-
стеми для задоволення цих по-
треб — територіальні рекреа-
ційні системи. Розрізняють Р.
короткочасну з поверненням на
ночівлю у місця постійного
мешкання та тривалу.
Шляхи підвищення ефектив-
ності Р. досліджують різні га-
лузі сусп. і природничих наук
(соціологія, економіка, фізіоло-
гія, медицина, архітектура та
ін.). Важливе місце серед них
належить рекреаційній гео-
графії.
В республіці проблеми Р. ви-
РЕКРЕОЛОГІЯ
122
вчають в Інституті географії
АН України, на географічних
факультетах університетів і
пед. інститутів, а також Ки-
ївндіпмістобудування, Київ, ін-
женерно буд. ін-ті та ін.
В. С. Преображенський.
РЕКРЕОЛОГІЯ (від лат. ге-
сгео — відновлюю і грец. Х6-
уо^ — вчення) — галузь знань
про причини та способи здій-
снення рекреаційної діяльності
(див. Рекреація) як невід’ємної
складової життя кожної люди-
ни і людського суспільства, со-
ціально-культурні, екон., антро-
поекологічні механізми органі-
зації цієї діяльності та її наслід-
ки. Р. базується на уявленні про
територіальні рекреаційні си-
стеми, формування яких ви-
значається антропоекологічни-
ми і соціально-культурними по-
требами людей, соціальними та
екон. потребами суспільства.
Заг. оцінка рекреаційних си-
стем здійснюється залежно від
їхньої медико-біол., соціально-
культурної та екон. ефективно-
сті.
У формуванні Р. беруть участь
рекреаційна географія, рекреа-
ційна архітектура та містобу-
дування, екологія людини, ку-
рортологія; розвиваються ре-
креаційні економіка, соціологія,
психологія та ін.
У республіці геогр. проблеми
Р. розробляють в Інституті
географії АН України, на геогр.
ф-тах ун-тів і педінститутів.
В. С. Преображенський.
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ( від лат.
гесиїіиз — знову оброблений)—
перебудова і повернення чогось
до придатного для продуктив-
ного використання стану; штуч-
не відновлення втраченої нар.-
госп. цінності ділянок земної
поверхні — територій (аквато-
рій), ландшафтів, земель; ком-
плекс науково обгрунтованих
операцій і дій, спрямованих на
перебудову та переведення пев-
них ділянок земної поверхні з
порушеного (зруйнованого, де-
структивного, спустошеного) до
культурного і сприятливого для
раціонального природокористу-
вання стану.
Перші наук, розробки з питань
Р. в Україні здійснено з ініціа-
тиви окремих дослідників у
50—60-х рр. Розгортання до-
сліджень, видання норматив-
них документів та посібників,
а також проведення Р. набули
в республіці практичного зна-
чення після введення в дію
основ Земельного законодавства
(1969) і прийняття директивни-
ми органами спеціальної поста-
нови про Р. (1977). Р. вклю-
чено до навч. планів респ. ву-
зів с.-г., лісогосп., гірничо-до-
бувного і буд. профілю, геогр.,
природничо- географічних та ін.
ф-тів ун-тів і пед. ін-тів. Про-
ектні роботи проводять україн-
ські наук.-дослідні ін-ти зем.
проектування, лісового г-ва,
містобудування і архітектури
та ін.	В. Т. Гриневецькии.
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ,
рекультивація ландшафтів —
науково обгрунтована перебу-
дова (відновлення) порушених
ландшафтів для надання їм
втраченої народногосп. цін-
ності, забезпечення тривалого і
стійкого виконання ними со-
ціально-екон., екологічних та
природоохоронних функцій;
новий специфічний клас меліо-
рацій. Р. з. під пром. забудову
здійснюють у 2 етапи — проект-
ний і технічний (планування
території, буд-во інженерних
мереж, детоксикація або зрізан-
ня поверхневого шару тощо).
Р. з. під цивільну забудову,
с.-г. угіддя, лісонасадження,
зони відпочинку включає також
біолог, етап (створення продук-
тивного грунтово-рослинного
покриву). Особливе значення
має підтримання необхідного
стану і режиму функціонуван-
ня ландшафтів після рекуль-
тивації. Раціональне природо-
користування на діючих під-
приємствах, пов’язаних з пору-
шенням ландшафтів, перед-
бачає Р. з. як невід’ємну час-
тину технологій, процесу. Дуже
важливою ланкою цих робіт є
встановлення глибини зрізання
родючого грунту, селективне
розроблення, складування і по-
вернення його на вироблені ді-
лянки з попереднім нанесенням
сприятливого для грунтоутво-
рення і росту рослин підгруп
тя. В Україні, де ландшафти
значною мірою порушені кар’є-
рами різної глибини, терикона-
ми, звалищами шкідливих, не-
стійких до ерозії й дефляції
відходів виробництва, ярами,
зсувами тощо, рекультивація їх
є важливою ділянкою оптиміза-
ції природокористування. Не-
відкладній рекультивації під-
Рекультивація териконів.
Донецька область.
лягають кар’єровідвальні типи
порушених ландшафтів (найпо-
ширеніші) — оголений — у
Донбасі і Кривбасі, пустир-
ний — у Дніпровському буро-
вуг. басейні. Перші спроби Р. з.
в Україні зроблені в 50-х рр.
(озеленення териконів у Донба-
сі, кар’єро-відвальних утворень
у районах відкритого видобу-
вання марганцю, бурого вугіл-
ля, вогнетривких глин тощо).
З кін. 70-х — поч. 80-х рр. ре-
культивацію проводять щороку
на пл. понад 20—22 тис. га.
Наук, проблеми Р. з. дослі-
джують академічні (Донецький
бот. сад, Інститут географії
та ін.) і галузеві н.-д. установи
й навч. заклади.
В. Т. Гриневецькии.
РЕКУЛЬТИВОВАНІ ГРУНТИ,
техноземи — грунти, що фор-
муються на відвалах гірських
порід при добуванні корисних
копалин відкритим способом.
В Україні Р. г. є у всіх при-
родних зонах. Залежно від бу-
дови грунтового профілю виді-
ляють два генетичні типи Р. г.:
власне «педоземи» (з насипним
гу мусованим шаром) і «літо-
земи» (без грунтового шару на
перевідкладених гірських поро-
дах). «Педоземи» успадковують
властивості від зональних пору-
шених грунтів та гірських порід
і набувають їх у процесі фор-
мування на тех. етапі рекуль-
тивації земель під дією потуж-
ної техніки, а саме: збільшує-
ться об’ємна маса, знижується
кількість водотривких агрега-
тів, змінюється рН, підвищує-
ться вміст СаСО , зменшується
вміст гумусу від 3 до 2 %. ♦ Пе-
доземи» слабо забезпечені азо-
том і фосфором. Продуктив-
ність їх досягає 70 % від вро-
жаїв непорушених грунтів.
Властивості «літоземів» (гли-
номорфних, піщаноморфних та
ін.) зумовлюються складом від-
валів гірських порід. У про-
цесі формування «літоземів»
нагромаджується органічна ре-
човина, що стабілізується на
глиб, до 20 см за 80 — 250 років,
а також біофільні елементи. За
цей період відбувається ди-
ференціація профілю «літозе-
мів» за фіз. властивостями, а са-
мі вони поступово стають подіб-
ними до грунтових різновидів
тих природних зон, у межах
яких вони містяться. Викори-
стовують «літоземи» гол. чин.
під кормові угіддя та лісона-
садження (Житомир., Черкас.,
Львів, та ін. області).
Л. В. Єтеревська.
РЕЛЬЄФ (франц. геїіеі, від лат.
гєієуо — піднімаю) — сукуп-
ність нерівностей (форм) земної
поверхні, що утворюються на
межі літосфери з атмосферою
і гідросферою. За сучас. уяв-
леннями, Р. найчастіше розгля-
дають як тримірне тіло, деякі
дослідники вважають його ли-
ше поверхнею (площиною) поді-
лу різних середовищ.
Рельєфоу творення визначають
за динамікою у просторі й часі
космічних, ендогенних (текто-
нічні рухи, неотектоніки і рухи),
екзогенних (флювіальні, граві-
таційні, льодовикові, вивітрю-
вання тощо) факторів, самоор-
ганізацією геоморфолог, систем,
а також за антропогенною ді-
яльністю. Р. розглядають як
інформаційну систему, що дає
уявлення про хід процесів у
геогр. просторі в єдиній системі
з ін. компонентами природного
середовища. За розмірами форм
розрізняють: мегарельєф (пла-
нетарний), макрорельєф, мезо-
рельєф, мікрорельєф, нано-
рельєф; за типом рельєфоу т-
ворення та перевищенням над
базисом денуації — гори, гор-
богір’я, рівнини, в т. ч. низо-
вини; за морфолографічними
даними — хвилястий, горбис-
тий, острівний тощо; за морфо-
метричними показниками (абс.
висоти, відносні висоти, глиби-
на і густота розчленування,
крутизна схилів) — високо-, се-
редньо- і низькогірний, сильно
чи слабо розчленований, круто-
схиловий, пологосхиловий, го-
ризонтальний тощо; за спів-
відношенням з геол. структу-
рою — успадкований або обер-
нений, за її поверхнею — моно-
клінальний, пластовий (струк-
турний); за середовищем утво-
рення — субаеральний і суб-
аквальний; за переважанням
руйнування або нагромаджен-
ня рельєфоутворюючих порід —
денудаційний (скульптурний,
вироблений) і акумулятивний.
Відповідно до ендогенних рель-
єфоутворюючих процесів виді-
ляють Р. тектонічний, вулка-
нічний, псевдовулканічний: від-
повідно до екзогенних — граві-
таційний, делювіальний, флю-
віальний, карстовий та суфо-
зійний, кріогенний, морський,
льодовиковий, еоловий, біо-
генний, за послідовністю утво-
рення — первинний і вторин-
ний (епігенетичний). Розробле-
но класифікацію Р. за віком:
сучасний (складається з форм
різного віку, в т. ч. реліктових)
та палеорельєф (утворився про-
тягом минулих геол. епох), у
тому числі експонований (від-
копаний), похований (перекри-
тий молодшими утвореннями),
викопний (не зберігся від мину-
лих епох, але відновлений за
рядом ознак; іноді його роз-
глядають як синонім поховано-
го рельєфу). Для визначення
структурно-геоморфолог., особ-
ливостей території використо-
вують одну з багатьох класи-
123
РЕНІИСЬКИИ
фікацій Р., розроблену акад.
І. П. Герасимовим, яка врахо-
вує співвідношення ендогенних
та екзогенних факторів. Ендо-
генними процесами зумовлені
геотектури і морфоструктури
різного порядку, екзогенни-
ми — морфоскульптури. Існу-
ють також загальногеоморфо-
логічна, історико-генетична та
ін. систематики рельєфу.
Вивчення Р. має нар.-госп. зна-
чення при пошуках нафтогазо-
носних структур, родовищ буд.
матеріалів і розсипних міне-
ралів, при обгрунтуванні про-
ектів інженерних споруд, оп-
тимізації с.-г. робіт, вирішенні
еколог, питань.
Гол. риси Р. України зумовлені
тим, що 95 % її території —
у межах Східно-Європейської
рівнини', лише на Зх. і Пд. під-
носяться Карпати Українські та
Кримські гори. Пересічна абс.
висота рівнинної частини 175 м,
заг. похил поверхні — з Пн. на
Пд. і з Зх. та Сх. до Дніпра.
Найбільші абс. висоти рівнин-
ної частини — на Хотинській
височині (г. Берда, 515 м), най-
менші — на узбережжі Чор-
ного і Азовського морів. 25 %
площі рівнини займають висо-
чини: Придніпровська, Поділь-
ська, Волинська на Правобе-
режжі та Приазовська, Донець-
ка, відроги Середньоросійської
височини на Сх. (див. окремі
статті). Відносно менші висоти
на Пн., в центр, і пд. частинах,
де розташовані Поліська низо-
вина, Придніпровська низовина
й Причорноморська низовина.
Простягання осн. орографічних
елементів тер. України з Пн. Зх.
на Пд. Сх. зумовлене геол.
структурою.
Рельєф тер. України в цілому
та за окремими регіонами ви-
вчали П. А. Тутковський, Б. Л.
Лічков, М. І. Дмитрієв, В. Г. Бон-
дарчук, П. М. Цись, П. К. Замо-
рій, О. М. Маринич, М. Ф. Век-
лич, І. Л. Соколовський, С. І.
Проходський, І. М. Рослий,
М. Г. Волков та ін.
Літ.: Дмитрієв М. І. Рельєф УСРР.
(Геоморфологічний нарис). Хар-
ків, 1936; Бондарчук В. Г. Гео-
морфологія УРСР. (Геологічний
розвиток рельєфу). К., 1949; Цись
II. М. Геоморфологія УРСР. Львів,
1962; Соколовський І. Л. Законо-
мірності розвитку рельєфу У краї
ни. К., 1973. Леонтьев О. К., Рьіча-
гов Г. И. Общая геоморфология. М.,
1988; Поздняков А. В., Черванев
И. Г. Самоорганизация в развитии
форм рельєфа. М., 1990.
І. Г. Червиньов.
РЕЛЬЄФ ПОХОВАНИЙ — фор
ми рельєфу, що виникли на су-
ходолі та мор. дні за минулих
етапів рельєфоутворення і зго-
дом були перекриті осадками
або материковими льодами. На
тер. України виявлено різні за
віком і походженням форми
Р. п. В осадочній товщі на При-
дніпровській низовині відомі,
напр., акумулятивні і денуда-
ційні рівнини, долини річок, те-
раси, дельти, карстові форми,
акумулятивні горби та височи-
ни; на Придніпровській висо-
чині — денудаційні височини,
прибережні акумулятивні рів-
нини, долини, западини, гляціо-
дислокації; на Подільській ви-
сочині — рифові пасма. Моло-
дий за віком Р. п. зберігся пов-
ністю або частково; давній, як
правило, після захоронення
змінений різними процесами
(тектонічними рухами, гравіта-
ційним навантаженням, діаге-
незом, інтрузіями магми то
що). З похованими формами
рельєфу різного віку на Украї-
ні пов’язані корисні копалини
осадочного походження: з при-
бережними низовинними рівни-
нами кам’яновуг. епохи — кам.
вугілля Донецького і Львівсько-
Волинського басейнів, з еоцено-
вими долинами — буре вугілля
Дніпровського басейну, з оліго-
ценовою рівниною — марган-
цеві руди Нікопольського ба-
сейну, з дельтами — мідисті
пісковики Донбасу і Перед-
карпаття, з міоценовими річ-
ковими долинами — розсипи-
ща титанових руд на Придні-
провській височині. Р. п. ви-
вчають за допомогою палеофа-
ціального, палеотектонічного,
палеогеоморфологічного, біоін-
дикаційного, геофізичного і ма-
тематичного методів з метою
відтворення палеогеографія,
умов території, пошуків корис-
них копалин та підземних вод,
визначення інженерно-геол.
умов будівництва.
Літ.: Галицкий В. И. Основьі па-
леогеоморфологии. К., 1980.
В. І. Галицький.
РЕМАН Антоній (13.У 1840,
Краків — 12.1 1917, Львів) —
польс. геоботанік. Після на-
вчання (1860—63) у Краків-
ському ун-ті працював у цьому
вузі. У 1882—1910 — надзви-
чайний професор кафедри гео-
графії Львів, ун-ту (1887 —
88 — декан філософського ф-ту,
1897 — ректор, 1898 — про-
ректор ун-ту). З метою зби-
рання колекції рослин, вивчен-
ня їхньої морфології та систе-
матики подорожував по пд-зх.
та пд. частині України, по Кри-
му, Кавказу, 1873 і 1875 здій-
снив дві експедиції в Пд. Аф-
рику. Провів фізикогеогр. до-
слідження у Пд. і Серед. Європі,
на узбережжі Балтійського м.
Автор праць з ботаніки і гео-
графії. Голова Польс. т-ва при-
родників (1888—89).
77. М. Шубер.
РЕНІ — місто Одес. обл., рай-
центр. Розташовані на лівому
березі р. Дунаю, за 3 км від
А. Реман.
гирла Пруту. Залізнич. вузол.
Мор. торг. порт. 24,2 тис. ж.
(1990). Відомі з 1548, місто з
1821. Поверхня слабохвиляста.
З Пн. Зх. на Пд. Сх. місто пе-
ретинає балка завглибшки від
1 до 3 м, пд. його частина част-
ково заболочена. Пересічна т-ра
січня —2,8е, липня 4- 22,8°.
Опадів 437 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 251,3 га. У
Р.— хлібний і цегельний з-ди,
м’ясокомбінат, тарно-рибний
цех Ізмаїльського філіалу Чор-
номор. виробничого об’єднання
«Антарктика» тощо.
Літ.: Бутенко С. Г. Рені. [Нарис-
путівник]. Одеса, 1968.
РЕНІИСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Пд. Зх. Одес. області.
Утворений 1940. Пл. 0,9 тис.
км'. Нас. 44,9 тис. чол., у т. ч.
міського — 24,2 тис. (1990). У
районі — м. Рені (райцентр) і
7 сільс. населених пунктів.
Лежить на Дунай-Дністров-
ській рівнині. Поверхня полого-
хвиляста, подекуди розчлено-
вана балками, на Пд.— плоска,
порізана протоками, стариця-
ми; має заг. нахил на Пд.
Корисні копалини — пісок, гли-
на. Р. р. розташований у межах
Причорноморської середньосте-
пової фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
2,8 , липня -|-22,8 . Період
з т-рою понад +10 становить
195 днів. Опадів 260—300 мм
на рік. Постійного снігового по-
криву не буває. Р. р. належить
до дуже посушливої, помірно
жаркої агрокліматич. зони з
м'якою зимою. Пд.-зх. і пд. ме-
жі району проходять по р. Ду-
наю. На тер. району розташова-
ні озера Кагул, Картал, Кугур-
луй і більша частина озера Ял-
пуг. Переважають чорноземи
південні малогумусні і слабо-
гумусовані, у заплаві Дунаю —
лучні грунти. Природна рос-
линність збереглася в заплаві
Дунаю. Осн. рослини плавнів —
очерет, рогіз, осока, з деревних
порід — верба, вільха, осокір.
Пл. лісових насаджень 1,8
тис. га.
Найбільше підприємство — це-
гельний з-д у Рені. С. г. спеціа-
лізується на вирощуванні зер-
нових культур, овочів, виногра-
ду, соняшника. У тваринництві
переважає скотарство м’ясо-
мол. напряму, свинарство. Роз-
винуті рибальство та ставкове
господарство. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 40,0, у т. ч.
орні землі — 33,3, пасовища —
4,6, виноградники — 1,7. Зро-
шується 13,4 тис. га. Найбільші
зрошувальні системи — Нагір-
ненська, Новосільська, Орлів-
ська. У Р. р.— 6 колгоспів, у
т. ч. риболовецький, та 5 рад-
госпів. Залізнич. вузол Рені,
залізнич. ст. Фрихоцей. Мор.
торг, порт у Рені. Автомоб. шля-
хів 162 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 159 км. Терито-
рією району проходить газо-
провід Уренгой (Росія) — Бого-
родчани — Ананьїв — Рені.
О. Є. Молодецький,
Н. Є. Нефьодова,
П. А. Пузирний.
РЕСУРСИ
124
РЕСУРСИ БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ
(франц. ге88оигсез — засоби, за-
паси) — ресурси мінеральних
лікувальних вод і лікувальних
грязей. В Україні розвідані
запаси мін. вод становлять по-
над 22 тис. м за добу (40 ро-
довищ). Води без специфічних
компонентів і властивостей від
маломінералізованих до розсо-
лів відомі майже на всій тер.
України. Води, що містять спе-
цифічні хім. компоненти (йод,
бром, сульфіди, арсен, залізо),
гази (вуглекислоту, радон, сір-
ководень) і органіч. речовини,
зосереджені переважно на За-
карпатті, Керченському п-ові,
Передкарпатті. Термальні во-
ди розвідано у Карпатському,
Кримському та Азово-Чорно-
морському рекреаційних регіо-
нах. Вивчено бл. 50 родовищ
лік. грязей, частину з яких ви-
користовують у курортних і по-
закурортних умовах. Торфові
грязі зосереджені у пн. і центр,
районах України; вивчено деякі
родовища у Сум., Черніг., Во-
лин. та Івано-Фр. областях, са-
пропелі — у прісних озерах Во-
лин. обл. (поки не використо-
вують). Мулові й сульфідні гря-
зі поширені на узбережжях
Азовського та Чорного морів, у
рівнинній частині Криму та в
Херсон, обл. (використовують
частково). Сопкові грязі, пов’я-
зані з діяльністю грязьових вул-
канів Керченського п-ова, мо-
жуть бути ефективно викори-
стані при відновленні Чокра-
цького курорту. Р. б. в Україні
значні, але використовуються
не повною мірою.
Г. А. Горчакова.
РЕСУРСИ СВІТОВОГО ОКЕ-
АНУ — див. Морські ресурси,
Світовий океан.
РЕСУРСИ ТВАРИННОГО СВІ-
ТУ — частина біологічних ре-
сурсів певної території чи аква-
торії, представлена сукупністю
особин усіх видів тварин; один
з осн. видів природних ресурсів.
Є джерелом живлення (с.-г. та
мисливські тварини, риби), тех.
сировини, сировиною для лі-
кар. препаратів тощо. Велика
роль тварин у процесах грун-
тоутворення, запилювання рос-
лин, кругообігу речовин та
енергії; окремих тварин вико-
ристовують як тяглову силу.
Р. т. с. належить до поновлю-
ваних природних ресурсів, про-
те хижацьке винищення тва-
рин, значне погіршення еколо-
гічної ситуації в цілому потре-
бують заходів щодо раціональ-
ного використання Р. т. с., ре-
гулювання чисельності, охоро-
ни та відтворення окремих ви-
дів. В Україні є дані відносно
ряду мисливських видів тварин.
Зокрема, наприкінці 80 х рр.
20 ст. було понад 8 тис. лосів,
5,5 тис. оленів, 35,5 тис. диких
свиней, 108 тис. козуль, 5 тис.
глухарів, 20 тис. тетеруків, 59,5
тис. фазанів, понад 1,7 млн.
зайців. Ресурси рідкісних видів
незначні: до 100 пар дроф,
120 — чорних лелек, 150 — сі-
рих журавлів, 8—10 пар орла-
нів-білохвостів, декілька особин
стрепета, скопи, вихухолі. Для
переважної більшості тварин ві-
дома лише відносна чисель-
ність і не на всій тер. республі-
ки. Чисельність полівок і ми-
шей, особливо в агроценозах,
значно коливається в різні роки
(від окремих особин до кількох
десятків на 1 га). Облік дрібних
горобиних птахів, земноводних,
плазунів та ін. тварин прово-
дять на окремих ділянках пере-
важно з наук, метою. Охорона
і використання Р. т. с. регу-
люються Законом про охорону
навколишнього природного се-
редовища України, Законом
УРСР про охорону і викори-
стання тваринного світу, відпо-
відними постановами (див. Охо-
рона тваринного світу). З метою
збереження і збільшення тва-
ринних ресурсів створюють за-
повідники, цільові заказники
(загальнозоол., орнітологічні,
іхтіологічні, ентомологічні).
Рідкісні та зникаючі види тва-
рин заносять до Червоної книзи
України. Див. також Тварин-
ний світ, Фауна. А. П. Федоренко.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ЛАНД-
ШАФТОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ
(від лат. геїго — назад і врес-
іо — дивлюсь) — емпірико-ло-
гічний метод встановлення за-
кономірностей та особливостей
минулих (історичних) станів
ландшафтних комплексів пев-
ної території (регіону) з метою
порівняння з їхніми сучас. ста-
нами; один з гол. методів істо-
ричного ландшафтознавства.
Поєднує прийоми історичної
географії та ландшафтознавст-
ва.	Істор.-ландшафтознавча
специфіка Р- л. а. базується
на кількох передумовах. На-
самперед необхідно мати на
початок дослідження певний
мінімум вихідних істор. да-
них про природу досліджува-
ної території, що практично за-
безпечується при вивченні різ-
нопланових істор. джерел сто-
совно території, розмірної з при-
родним регіоном. Зміни і стани
ландшафтних комплексів, що
існували в істор. час, розгля-
дають з урахуванням їх палео-
геогр. (еволюційних) передумов
та нинішніх еволюційно-дина-
мічних тенденцій; це, як прави-
ло, реалізується в рамках регіо-
нального дослідження вікових
змін природи. Істор. ЗМІНИ
ландшафтів географічних оці-
нюють за ступенем змін природ-
них компонентів, стійкістю ре-
зультатів змін та нових набутих
тенденцій розвитку ландшафт-
них комплексів. Методика Р. л.
а. близька до істор.-ландшаф-
тознавчого аналізу і є його клю-
човою складовою. Р. л. а. охо-
плює ряд дослідницьких опера-
цій. Серед них початкові — па-
ралельне вивчення і оцінка ви-
хідних фізико- та істор.-геогр.
даних, взаємозумовлене реког-
носцирування, попереднє визна-
чення ділянок докладних до-
сліджень (ключів). Наступні
етапи: ретроспективне серед -
ньомасштабне ландшафтознав-
че картографування регіону,
інвентаризація відтворених
комплексів, класифікація та
районування їх, уточнення ви-
бору ключових ділянок за
їхньою ландшафтною та істор.-
геогр. репрезентативністю. Про-
довжується вивчення за допо-
могою великомасштабного кар-
тографування сучас. і відтво-
рених ландшафтних комплек-
сів ключових ділянок, уточнен-
ня складних місць ретроспек-
тивного ландшафтознавчого до-
слідження регіону. Заключні
складові Р. л. а.— регіональне
істор.-ландшафтознавче уза-
гальнення, врахування істор.
змін ландшафтних комплексів
з метою визначення шляхів ра-
ціоналізації сучас. природоко-
ристування та для завдань
прогнозу географічного.
Прийоми Р. л. а. використову-
ють у дослідженнях ландшаф-
тознавців Інституту географії
АН України, Київ, та Львів,
університетів.
Літ.: Жекулин В. С. Историческая
география ландшафтов. Новгород,
1972.	В. М. Пащенко,
П. І. Штойко.
РЕТЬ
му р-ні
річка у Кролевецько-
Сум. обл., ліва прит.
РЕШЕТИЛІВСЬКИИ РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
іи,ан.
[Лов,
Мчу аи
Лиман Друі
'Латачі
Мп Бп о >
Шилі^ка
Рпш
Каленики	І
1 М яі чьківка'
Сі тираімека

Поті но.
ченкове
і МиХН ВСоНИЙ
заказник
Паїирч ь и
О
“«жме ‘00	150
В*ше
Есмані (бас. Дніпра). Довж.
53 км, пл. бас. 545 км2. Бере
початок на Пд. Сх. від с. Тули-
голового. Долина коритоподіб-
на, схили розчленовані балка-
ми та ярами. Річище помірно
звивисте, відрегульоване на
протязі 35 км. Похил річки
0,85 м км. Живлення снігове і
дощове. Замерзає наприкін-
ці листопада, скресає у березні.
Є водосховище, споруджено
10 шлюзів-регуляторів. Воду
використовують для зрошуван-
ня та тех. водопостачання.
РЕШЕТЙЛІВКА — селище мі-
ського типу Полтав. обл., рай-
центр. Розташована на р. Говтві
(прит. Псла, бас. Дніпра), за
10 км від залізнич. ст. Реше-
тилівка. 9,7 тис. ж. (1990).
Вперше згадується в 1-й пол.
17 ст., с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня рівнинна. Пересічна
т-ра січня —6,9 , липня —|- 20,6 .
Опадів бл. 518 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 62 га.
В Р.— з-ди маслоробний і «Ме-
таліст»; фабрика художніх ви-
робів, птахоінкубаторна та ді-
льниця лісомеліоративної стан-
ції. 2 профес.-тех. уч-ща. Істор.-
краєзнав. музей. Один з центрів
ткацтва, вишивки і килимар-
ства (з 19 ст.).
РЕШЕТИЛІВСЬКИИ РАЙОН
— район у центральній частині
Полтав. обл. Утворений 1923.
Пл. 1 тис. км . Нас. 31,4 тис.
чол., у т. ч. міського — 9,7 тис.
(1990). У районі — емт Рсшети-
лівка (райцентр) і 83 сільс.
населені пункти.
Лежить на Придніпровській ни-
зовині. Поверхня шпатоподіб-
на, пологохвиляста, значною
163
д> їб
Ні <
уьеі
илівкг.

Гг >нкі
Перш
ШКАЛ \ ВИСС Г У МИ РАХ
125
РИБНА
мірою розчленована прохідни-
ми долинами, ярами та балка-
ми. Корисні копалини: торф,
буд. піски, природний газ, наф-
та, глина. Розташований у ме-
жах Лівобережно-Дніпровської
лісостепової фізико-географіч-
ної провінції. Пересічна т-ра
січня —6,9 , липня -|-20,6е. Пе-
ріод з т-рою понад +10 ста-
новить 160 днів. Опадів 518 мм
не рік, з них більшість випадає
у червні — серпні. Висота сні-
гового покриву 15 см. Належить
до недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зони. Найбільші
річки — Псел і його притока
Говтва (бас. Дніпра). У районі
33 ставки заг. пл. водного дзер-
кала 122 га. Переважають чор-
ноземи типові малогумусні і
слабогумусовані (83,5 % всієї
площі) та лучні солонцюваті
грунти. Природна лучно-степо-
ва рослинність збереглася на
схилах балок, у заплавах річок.
Лісами вкрито 3,3 тис. га: сосна
(36 % лісовкритої площі), дуб
(24 %), тополя (15 %), вільха.
Під болотами 3,3 тис. га. В ме-
жах району — Михнівський за-
казник респ. значення.
Найбільші підприємства — ре-
шетилівські фабрика худож. ви-
робів та маслозавод. С. г. райо-
ну спеціалізується на вирощу-
ванні зернових (озима пшениця,
кукурудза), тех. (цукр. буряки,
соняшник) та овочевих куль-
тур; вироби, м'яса, молока, яєць
і вовни. Площа с.-г. угідь (тис.
га) — 82,8, у т. ч. орні зем-
лі — 68,8, сіножаті і пасови-
ща — 13,5. В районі — 26 кол-
госпів. Птахоінкубаторна та
дільниця лісомеліоративної
станції у Решетилівці. Заліз-
ничні станції Решетилівка,
Братешки. Автомоб. шляхів 800
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 405 км. Тер. Р. р. прохо-
дять 2 газопроводи — Радчен-
кове — Полтава, Потічок —
Полтава та нафтопровід Ди-
канька — Сагайдак. У райо-
ні — 2 профес. тех. уч-ща (Ре-
шетилівка). Істор.-краєзнав. му-
зей у Решетилівці.
Ю. М. Пушміна.
РЖЙЩІВ селище міського
типу Кагарлицького району Ки-
їв. обл. Розташований у гирлі
р. Легличі (бас. Дніпра), за 21
км від залізнич. ст. Кагарлик.
Пристань на Дніпрі. 9,8 тис. ж.
(1990). Виник на місці Іванго-
рода, який згадується в літопи-
су під 1151, с-ще міськ. типу з
1938. Поверхня погорбонана,
розчленована ярами та балка-
ми, трапляються зсуви. Пере-
січна т-ра січня —6,0 , липня
4-19,3 ’. Опадів 500 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 403 га.
З-ди «Радіатор» і хлібний, це-
хи: Київ, виробничо-худож. об’-
єднання ім. Т. Г. Шевченка та
Білоцерківського виробничого
швейно-галантерейного об’єд-
нання. Буд. технікум, пед. і 2
профес.-тех. уч-ща.
РЖЙЩІВСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — ландшафтний заказ-
ник респ. значення (з 1985).
Розташований у Кагарлицько-
му р-ні Київ. обл. Перебуває у
віданні Ржищівської лісоме-
ліоративної станції. Пл. 1288 га.
Охороняється ділянка типового
ландшафту на правому березі
Дніпра. Являє собою глибоко-
розчленовані крутосхили, вкри-
ті хвойними та листяними на-
садженнями, чагарниками. У
трав’яному покриві — материн-
ка звичайна, первоцвіт весня-
ний, деревій звичайний та ін-
ші рослини. З тварин водя-
ться козуля, свиня дика, лиси-
ця, заєць-русак, борсук, багато
птахів.	В. В. Дзюбенко.
РИБАЛЬСТВО — добувна га-
лузь рибної промисловості, що
займається ловінням (добуван-
ням) риби, мор. звіра, крабів та
ін. об’єктів промислу у Світово-
му ок. та внутр. водоймах. Р.—
одна з найдавніших форм госд.
діяльності людини, відома ще з
часів верх, палеоліту. Сучасне
Р. поділяють на промислове
(океанічне, мор., прибережне,
річково-озерне) та любитель-
ське (спортивне). Промислове Р.
грунтується на вивченні сиро-
винної бази, біології об’єктів ви-
лову, місць їхньої концентрації,
шляхів міграції тощо. В Укра-
їні добування морепродуктів,
ловіння риби у внутр. водоймах
здійснюють держ. рибопроми-
слові орг-ції, риболовецькі кол-
Ржищівський заказник.
госпи і бригади, держ. підпри-
ємства споживчої кооперації,
використовуючи рибопром. суд-
на, малий судохідний та парус-
но-весловий флот. Порядок і
умови Р. у Світовому ок. регу-
люються міжнар. угодами: у
внутр. водоймах — основами
водного законодавства, відпо-
відними постановами Уряду.
Любительське Р. з додержан-
ням певних правил дозволяє-
ться в усіх водоймах, крім рибо-
розплідників, а також тих, де
встановлено особливий режим.
Переважна частина заг. вилову
рибопродуктів припадає-на мо-
ря та океани (виробниче об’єд-
нання «Південриба» 1989 вило-
вило 1,16 мл. т. риби і море-
продуктів). В Чорному м. добу-
вають за рік 2—2,5 кг риби
з 1 га, в Азовському — до 40 кг.
У прибережній зоні Чорного м.
на глиб, до 50 м виловлюють
водорості (філофору) і молюски
(мідії). Із філофори виробляють
агароїд та кормові добавки, з
мідій — консерви. Вилов риби у
внутр. водоймах України здій-
снює об’єднання «Укррибогосп»
(у 1989 — понад 133 тис. т).
Найбільше риби у внутр.
водоймах добувають у Донець-
ко-Придніпровському і Пд.-Зх.
екон. районах (понад 90 % респ.
вилову). Серед областей рес-
публіки цей показник найви-
щий у Херсон, обл.— понад 17
тис. т. На умовах і результатах
роботи Р. позначаються надмір-
ний вилов та зменшення рибних
багатств, особливо цінних видів
риб, погіршення екологічної си-
туації у внутр. водоймах рес-
публіки, а також у Чорному і
Азовському морях.
17. О. Масляк
РИБАЛЬСЬКЕ НАФТОГАЗО-
КОНДЕНСАТНЕ РОДОВИ-
ЩЕ — родовище в Охтирсько-
му р-ні Сум. обл., у межах Дні-
провсько-Донецької нафтогазо-
носної області. Пов’язане з бра-
хіантиклінальною складкою
розм. 11,5X5,5 км. Виявлено
12 газових і 11 нафтових по-
кладів у відкладах ранньо- і
середньокам’яновуг., пізньо-
пермського, тріасового і юрсько-
го віку в інтервалі глибин
1500—3900 м. Родовище екс-
плуатують з 1965. Добовий де-
біт свердловин 100—4045 тис.
м газу і 4—182 м нафти. Газ
метановий (метану	84,6 —
93,2 %), вуглецю — 0,03
1,75 %, азоту — 0,7—6,6 %.
Конденсат містить 41—45 %
метанових, 25 — ЗО % нафтено-
вих і 28—29 % ароматичних
вуглеводнів. Густ. нафти 814 —
886 кг/м3, вміст смол 2 — 36 %,
парафінів 1 — 5,2 %, сірки
0,1—0,5 %. В. М. Бенько.
РИБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
галузь харчової промисловості,
підприємства якої виловлюють
рибу, добувають мор. звіра, мо-
репродукти та виробляють з
них харч., мед., кормову й тех.
продукцію; складова частина
агропромислового комплексу.
До Р. п. входять виробництва:
добувне (вилов риби, добування
мор. звіра і морепродуктів), об-
робне (холодильна обробка,
консервне вироби., засолюван-
ня, коптіння, сушіння, в’ялен-
ня, вироби, рибного борошна,
жирів, вітамінів, агару, продук-
тів кулінарії, напівфабрикатів),
товарне рибництво та відтво-
рення біоресурсів (ставкове г-во,
озерне г-во, рибництво у тер-
мальних водах, риборозплідни-
ки, рибницькі з-ди, нерестові
г-ва, біостанції по акліматиза-
ції об'єктів промислу і кормової
бази), допоміжні й обслуговую-
чі вироби, (суднобудування,
судноремонт, машинобудуван-
ня, вироби, засобів лову, лісо-
тарне вироби., трансп. флот,
порти), підприємства фірмової
торгівлі, постачально-збутові і
непром. орг-ції, н.-д. установи.
Під сировинною базою Р. п. ро-
зуміють максимально можливу
й екологічно доцільну частину
тваринних і рослинних ресурсів
водойм, яку може використати
людина без збитків для природ-
ного відтворення об’єктів добу-
вання. Основою сировинної бази
Р. п. України є Середня та Пд.
Атлантика, Індійський океан,
пд.-східна частина Тихого оке-
ану (освоєння океанічного про-
мислу почато 1958), Азово-
Чорноморський басейн та внутр.
прісноводні й солоноводні во-
дойми республіки. В Україні
галузь випускає продукцію по-
над 100 найменувань, постачає
РИБНИЦТВО
126
свою продукцію понад 50 галу-
зям нар. г-ва і, у свою чергу,
споживає продукцію понад 80
галузей.
Загальний обсяг продукції Р. п.
України 1989 збільшився по-
рівняно з 1940 у 8,2 раза. Вилов
риби і добування морепродуктів
1989 становили 1139,0 тис. т.
(1940—139,1 тис. т). Функціо-
нує 4 виробничі об’єднання: Се-
вастопольське (найбільші під-
приємства у Севастополі, Ялті,
Євпаторії), Керченське, Чорно-
морське (Одеса, Ізмаїл, Вилко-
ве, Очаків, Херсон), Північно-
Азовське (Маріуполь, Бердянськ,
Генічеськ). Основу міжрайон-
них екон. зв’язків за готовою
продукцією становить вивіз її з
Пд. екон. р-ну, де сконцентро-
вано більшість рибопереробних
підприємств, у Донецько-При-
дніпровський і Пд.-Західний
екон. райони, частково — за
межі республіки. В умовах об-
межених можливостей зростан-
ня океанічного лову у зв’язку
із значним вичерпанням ресур- ,
сів і зміною міжнар.-правового
режиму Світового ок. у перспек-
тиві великого значення набу-
ває комплексне використання
біол. ресурсів Азово-Чорномор-
ського басейну, насамперед най-
більш біопродуктивних районів
Азовського м. і пн.-зх. частини
шельфу Чорного м. До актуаль-
них проблем належать пром.
добування мідій та культиву-
вання їх (див. Аквакультура),
збільшення обсягів добування
водоростей, значне розширення
товарного рибництва у природ-
них водоймах і ставкових г-вах,
особливо у Причорномор’ї.
І. Т. Твердохлєбов.
РИБНИЦТВО — галузь рибно-
го г-ва, що займається пром.
відтворенням риби, збільшен-
ням рибних запасів та поліп-
шенням їхніх якісних характе-
ристик. Поділяють на Р. у при-
родних водоймах і штучне
(ставкове). Завданням Р. в при-
родних водоймах є рибогосп.
меліорація (поліпшення при-
родних умов розведення й нагу-
лу риби), штучне риборозведен-
ня цінних пром. риб та акліма-
тизація нових видів їх. В
Україні штучно розводять пере-
важно сазана, ляща, судака,
осетрових, форель; акліматизу-
ють завезених з Далекого
Сходу амурського сазана, бі-
лого і чорного амура, білого
й пістрявого товстолобика. В
Україні штучно розводять рибу
на форельних рибоводних з-дах
(Карпати, Крим), форельних
фермах (Волин. і Терноп. облас-
ті), в товарному г-ві «Свалява»
(Закарп. обл.), на осетровому
з-ді (у пониззі Дніпра), в нере-
стово вирощувальних г-вах (на
Каховському і Кременчуцько-
му водосховищах). Розвиток
ставкового Р. в Україні по-
в’язаний з використанням
штучних теплих водойм, пере-
важно біля потужних ТЕС, де
вирощують здебільше коро-
па, і холодноводних ставків,
у яких вирощують форель. Для
підвищення рибопродуктив-
ності ставків до осн. видів
риб підсаджують додаткові
(лин, сріблястий карась, су-
дак, щука, товстолобик та
ін.). У ставковому Р. проводять
племінну роботу, напр. виведено
дві породи коропа — україн-
ський лускатий та український
рамчастий. Всього в республіці
налічується 16 тепловодних г-в
пл. 140 тис. м2, де 1989 вилов-
лено по 98 кг риби з 1 м2. У
садкових лініях, установлених
у водоймах-охолоджувачах,
щороку вирощують 10 тис. т
високоякісної риби. У 1989 ви-
рощено 809 млн. штук молоді
різних видів риб. У тепловод-
них г-вах вирощують нові
види, зокрема канальний сом.
На Чорному м. в г-вах, розмі-
щених у порівняно відкритих
прибережних акваторіях рес-
публіки (в Керченській прот.,
поблизу сх. і пд. узбережжя
Криму, пд.-зх. частині Чорно-
го м.), культивують мідій.
77. О. Масляк.
РИБНИЦЯ — річка у Верхо-
винському, Косівському і Сня-
тинському р-нах Івано-Фр. обл.,
права прит. Пруту (бас. Дунаю).
Довж. 54 км, пл. бас. 276 км'.
Бере початок з джерел на пн.-
сх. схилах Покутсько-Буковин-
ських Карпат. У верхів’ї Р.—
типова гірська річка. Долина
місцями ущелипоподібна; ши-
рина її по дну — до 100 м.
Заплава шир. від 20 —100 до
800 м (на окремих ділянках).
Річище слабозвивисте, помірно
розгалужене. У місцях виходу
скельних порід — порожисті ді-
лянки; вище м. Косова утв. во-
доспад (вис. падіння води 3,5 м).
Шир. річища 10—20 м (най-
Річка Рибниця (притока Пруту).
більша — 35 м). Похил річки
11 м/км. Живлення мішане,
з переважанням дощового. Льо-
дові утворення з поч. грудня,
скресає Р. у серед, березня.
Гідролог, пост біля м. Косова (з
1956). Використовують для во-
допостачання, гідроенергетики
тощо. Річище Р. на окремих ді-
лянках закріплене.
М І. Кирилюк.
РИБОПЕРЕРОБНИЙ ком-
плекс — сукупність взаємо-
пов’язаних вироби., що пере-
робляють сировину, одержану
рибною промисловістю. Основа
комплексу — холодильне ви-
роби. (рефрижераторні судна,
виробничі й трансп. рефриже-
ратори, берегові розподільні хо-
лодильники у рибних портах,
рефрижераторний залізнич. і
автомоб. транспорт, виробничі
холодильники при консервних
та рибообробних з-дах). Важ-
ливими елементами Р.-к. Украї-
ни є рибоконсервне вироби,
(плавучі і берегові консервні
з-ди і цехи). Найбільші рибо-
консервні з-ди — Керченський,
Маріупольський, Севастополь-
ський. В Україні 1989 було ви-
роблено 321,8 млн. ум. -банок
рибних консервів. Рибозасолю-
вальне вироби, сконцентровано
в основному на берегових під-
приємствах. Банковий засіл осе-
ледців та ін. риби освоєно без-
посередньо на суднах в районах
промислу. Більшість підпри-
ємств, зайнятих вироби, про-
дукції холодного коптіння та
в’ялення, розміщено у примор.
центрах. Вироби, продукції га-
рячого коптіння здійснюється у
великих містах. Осн. випуск
рибних кулінарних виробів і
напівфабрикатів припадає на
рибообробні підприємства, роз-
ташовані в центрах споживан-
ня. Значне місце належить ви-
роби. нехарч. продукції — кор-
мового борошна, фаршу, жиру,
вітамінних концентратів, агару,
агароїду та ін. Вироби, більшої
частини нехарч. продуктів
(крім агару і агароїду) здій-
снюється на плавучих заво-
дах.	І. Т. Твердохлєбов.
РИБОПРОМИСЛОВА ОКЕА-
НОГРАФІЯ — див. Промисло-
ва океанографія.
РИБЧИНЕЦЬКА ДУБИНА —
зоологічна пам’ятка приро-
ди респ. значення (з 1975). Роз-
ташована у Хмільницькому р-ні
Вінн. обл. Перебуває у відан-
ні місцевого колгоспу. Площа
40 га. Охороняється ділянка
лісу в долині р. Сниводи, що є
місцем гніздування птахів. Де-
ревна рослинність представлена
дубом звичайним, вільхою, яли-
ною європейською тощо. На
деревах — рідкісна колонія кіб-
чиків (понад 75 гнізд).
А. П. Федоренко.
РЙНГАЧ — річка у Хотин-
ському і Новоселицькому р-нах
Чернів. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 42 км, пл.
бас. 197 км . Бере початок на
пд. схилах Хотинської височи-
ни. Долина У-подібна, шир. до
2,2 км. Заплава двостороння,
чергується по берегах, шир. від
20 до 90 м. Річище помірно
звивисте, завширшки від 1 — 2 м
у верх, течії до 5—6 м у пониззі.
Похил річки 2,8 м/км. Живлен-
ня мішане, з переважанням до-
щового. Льодові явища з поч.
грудня, скресає у серед, берез-
ня. У ниж. течії є ставки; воду
використовують для водопоста-
чання і зрошування.
М. І. Кирилюк.
РИПЙНКА — річка у Міжгір-
ському р-ні Закарп. обл., права
прит. Ріки (бас. Тиси). Довж.
29 км, пл. бас. 222 км2. Утв. від
злиття річок Пилипець і Студе-
ний поблизу с. Пилипець на
схилах Полонинського хр., ниж-
че тече в межах Верховинського
хр. Долина У-подібна, шир. по
дну від 40 до 600 м. Шир.
заплави 60—100 м (найбіль-
ша — 250 м). Річище звивисте,
розгалужене, є острови. Побли-
зу с. Репинного — дві порожи-
сті ділянки. Похил річки 5,2
м км. Живлення мішане, пере-
важно дощове. Льодові явища з
поч. грудня, скресає у серед,
березня. Гідролог, пост біля
с. Репинного (з 1946). Викори-
стовують для водопостачання.
М. І. Кирилюк.
РИСЬ — зоол. заказник респ.
значення (з 1990). Розташова-
ний у Маневицькому р-пі Во-
лин. обл. Перебуває у віданні
Городоцького лісомисливського
г-ва. Пл. 320,5 га. Охороняється
ділянка смерекового лісу
місце оселення рисі звичайної,
занесеної до Червоної книги
України.
РИФЕИ [від лат. Вір(й)аеи8
топіез — Рифейські (Уральсь-
кі) гори] — відрізок часу фор-
мування земної кори, що охо-
плює більшу частину пізнього
протерозою. Почався 1650 млн.
років тому, тривав бл. 1 млрд.
127
РІВНЕ
років. Вікові аналоги Р. зафік-
совано на всіх материках. Поча-
ток Р. відбиває найважливіші
етапи перебудови земної кори:
завершення консолідації давніх
платформ, формування на них
осадочного чохла, утворення лі-
нійних рухливих поясів і глибо-
ких внутрішньоплатформених
западин. Байкальська текто-
нічна епоха, що охоплювала Р.
і венд, відзначалася у межах
рухливих' поясів тектоно-маг-
матичною активізацією та ін-
тенсивною складчастістю (див.
Байкальська складчастість).
Для органічного світу Р. харак-
терні рослинний мікропланктон
і синьозелені водорості. В Ук
раїні неповний розріз платфор-
мених формацій Р. встановлено
у Волино-Оршанському проги-
ні. Лагунно-континентальні від-
клади потужністю до 900 м
представлені рядом седимента-
ційних ритмів — від аргілітів
до пісковиків, належать до по-
ліської серії. Достовірно рифей-
ські кварцові порфіри, андези-
ти, базальти, сланці, пісковики
та гравеліти збраньківської сві-
ти заг. потужністю до 500 м,
які відслонюються на пд. схилі
Словечансько-Овруцького кря-
жа, входять до складу овруць-
кої серії. До геосинклінальних
утворень рифейського віку, ві-
рогідно, належать білопотоць-
ка і діловецька світи у Мар-
мароському масиві Карпат та
санська серія у фундаменті Пе-
редкарпатського прогину.
Літ.: Шатский Н. С. Рифей и ниж-
ний палеозой. В кн.: Избранньїе
трудьі, т. 1. М_, 1963.
В. А. Веліканов.
РИФТ, рифтовий грабен (англ.
гі£і — розколина, тріщина) —
лінійна глибинна геологічна
структура, обмежена скидами.
Розрізняють Р. внутрішньокон-
тинентальні, міжконтиненталь-
Девонсьні відклади
І Нарбонатні-глинисті
Основні і нислі
ефузивно-туфогенні
Вапняки, мергепі, ангідрити
Ультраосновні і основні ефузивні
і ефузивно-туфогенні
Піщані
ні та океанічні. Вони можуть
утворювати складні системи або
пояси протяжністю до 1 тис. км
при ширині ЗО—200 км. Рифто-
генні процеси супроводяться
вулканізмом, підвищенням сей-
смічності і теплового потоку. В
рельєфі Р. виражені рифтовими
долинами. їх виповнюють по-
тужні вулканогенно-осадочні
формації. Рифтогенез пов’язу-
ють із зонами розтягнення зем-
ної кори, у межах яких блоки
розсуваються і просідають, ба-
гато дослідників вважають його
одним із проявів переміщення
літосферних плит (див. Тектоні-
ка літосферних плит) і розши-
рення Землі. Платформені лі-
нійні прогини, які виникли над
рифтовими грабенами у фунда-
менті, називають авлакогенами.
Похований Р. виявлено в осьо-
вій частині Дніпровсько-Доне-
цької западини. З багатокіло-
метровою товщею осадочних по-
рід тут пов’язані поклади газу,
нафти, кам. солі та мін. води.
До рифтових відносять також
похований рифейський Волино-
Оршанський прогин, умовно —
зеленокам. ранньодокембрійсь-
кі пояси Українського щита.
Літ.: Гавриш В. К. Глубинньїе раз-
ломьі, геотектоническое развитие
и газоносность рифтогенов. К.,
1974; Милановский Е. Е. Рифтоге-
нез в истории Земли. Рифтогенез
в подвижньїх поясах. М., 1987.
Т. О. Знаменська.
РІВ, Ров — річка у Вінькове-
цькому і Деражнянському р-нах
Хмельн. обл. та Барському і
Жмеринському р-нах Війн, обл.,
права прит. Південного Бугу.
Довж. 104 км, пл. бас. 1160 км .
Бере початок з джерела побли-
зу с. Охрімівців, тече Поділь-
ською височиною. Долина У-по-
дібна, слабозвивиста; шир. її
переважно 0,7 —1,3 км, най-
більша (до 3 км) в районі м. Ба-
Рифейсьні відклади
Кристалічні
Тектонічні розриви
ра. Глиб, долини змінюється від
5—10 м до 20—35 м і більше.
Річище звивисте, подекуди по-
рожисте; є острови. На окре-
мих ділянках Р. пересихає, тут
споруджено руслові водосхови-
ща (зокрема, Женижковецьке)
і ставки (понад 100). Похил річ-
ки 0,82 м/км. Осн. притоки: Ро-
вок, Думка (ліві). Живлення мі-
шане, з переважанням снігово-
го. Осн. частина річного стоку
припадає на весну (до 80 %).
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає до серед, березня. Воду ви-
користовують для госп.-побуто-
вих потреб, зрошування; став-
кове рибництво. На Р.— м. Бар.
РІВЕНЬ ВОДОСХОВИЩА —
висота водної поверхні водо-
сховища відносно рівня моря
(абсолютний Р. в.) або будь-якої
умовної горизонтальної поверх-
ні (відносний Р. в.); вимірюють
у метрах. Розрізняють Р. в. нор-
мальний підпірний, форсуван-
ня, навігаційного спрацювання
та мертвого об’єму. Нор-
мальний підпірний рі-
вень — найбільша проектна
висота водної поверхні, що
підтримується тривалий час
підпірною спорудою за нор-
мальних умов її експлуатації.
Рівень форсування —
відмітка найбільшого переви-
щення нормального підпірного
рівня під час проходження
максимального стоку. Рі-
вень навігаційного
спрацювання — наймен-
ша висота Р. в., що забезпечує
гарантійні глибини суднових
шляхів. Рівень мертво-
го об’єму — найменша ви-
сота водної поверхні, нижче
якої водосховище не спрацьову-
ється (див. Об'єм водосховища).
При експлуатації рівні води
коливаються між нормальним
та рівнем мертвого об'єму.
На дніпровських водосхови-
Рифт. Схематичний розріз
рифтової частини Дніпровсько-
Донецької западини.
щах річна амплітуда коли-
вань рівня від 0 (Канівське во-
досховище та Дніпродзержин-
ське водосховище) до 5,2 м
(Кременчуцьке водосховище);
на малих та серед, водосхови-
щах вона не перевищує 1—2 м.
Р. в. є важливою характеристи-
кою, оскільки від нього зале-
жать об’єм води і площа водної
поверхні водосховища. З коли-
ваннями рівня пов’язані змі-
щення зони розмиву берегів,
гідролог, режим мілководь, про-
цеси взаємодії між дном і вод-
ною масою, що визначають
функціонування водосховища
як водогосп. об’єкта та водної
екосистеми.	Б. І. Новиков.
РІВЕНЬ МОРЯ — положення
вільної поверхні Світового оке-
ану, яке визначають по прямо-
висній лінії відносно умовної
початкової позначки. Р. м. у різ-
них частинах океану несталий,
він порушується періодичними
і неперіодичними коливання-
ми. Періодичні коливання Р. м.
виникають внаслідок припливів
та відпливів, власних коливань
мор. басейнів, періодичних ко-
ливань материкового стоку,
атм. опадів та випаровування,
періодичних змін атм. тиску, а
також вітрів. Неперіодичні ко-
ливання рівня зумовлені гол.
чин. згонами і нагонами води,
зливовими дощами та раптови-
ми змінами атм. тиску. Роз-
різняють миттєві коливання
Р. м. (період коливання від хви-
лин до годин), середньодобові,
середньомісячні, середньорічні
та багаторічні. Багаторічний
(віковий) х_д Р. м. виявляється
у коливаннях рівня протягом
багатьох рок;в, іноді — століть.
Ці коливання в основному від-
буваються при піднятті і опус-
канні берегової зони моря.
Найбільші коливання спостері-
гаються біля берегіз, наймен-
ші — у відкритому морі.
Рівень моря відраховують від-
носно пересічного багаторіч.
рівня Балтійського м., визначе-
ного від нуля футштока (ста-
ціонарно встановлена рейка) у
Кронштадті. В морях, що оми
вають тер. України, коливання
рівнів невисокі. Зокрема, в
Азовському морі пересічний ба-
гаторічний рівень —ЗО см, про
тягом року ЗМІНЮЄТЬСЯ ВІД +18
см (у червні) до —14 см (у
листопаді).	В. О. Іванов.
РІВНЕ — місто, обласний і ра-
йонний центр. Розташоване у
південній частині області, на
р. Усті (прит. Горині, бас.
Дніпра). Вузол залізничних та
автомоб. шляхів, аеропорт. Пл.
44,3 км2. Нас. .232,9 тис. ж.
(1990).
Вперше згадується в писемних
джерелах 1283, місто з 1797.
Нагороджене орденом Трудово-
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ	128
го Червоного Прапора (1983).
Лежить на Рівненському плато.
Поверхня Р. переважно погор-
бована, розчленована балками.
Пд.-сх. частина міста більш
підвищена (до 235 м). Переви-
щення висот до 50 м. Пересіч-
на т-ра січня —5,4°, липня
-|-18,5~. Опадів 596 мм на рік.
Рівненський обласний центр по
гідрометеорології. У межах мі-
ста річище Усті випрямлене; в
річку впадає кілька струмків;
стік її зарегульовано Басів-
кутським озером (пл. 40 га).
Створено зону відпочинку (гід-
ропарк, лукопарк тощо). Пл. зе-
лених насаджень 1570 га, у т. ч.
Парк культури і відпочинку
ім. Т. Г. Шевченка — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
респ. значення.
Р.— значний пром. і культур,
центр республіки. Екон. спеціа-
лізацію міста визначають маш.-
буд. і металообробна (електрон-
на, електротех., радіо- та с.-г.
машинобудування), хім., легка,
деревообр. та харч, галузі.
Найбільші підприємства: ви-
робничі об’єднання «Газотрон»,
«Рівненський завод трактор-
них агрегатів», «Рівнедерев»,
«Азот», з-ди високовольтної
апаратури, радіотех., торг, об-
ладнання, побут, хімії, 2 овоче-
плодопереробні, міськ. молоч-
ний; льонокомбінат; швейна,
нетканих матеріалів, меблева,
кондитерська ф-ки, м’ясоком-
бінат та ін.
Розвинута будівельна індустрія
(виробниче об’єднання «Рівне-
залізобетон», домобуд. та вели-
копанельного домобудування
комбінати, з-ди по вироби, за-
лізобетонних виробів і кон-
струкцій, цегли). У місті
Український інженерів водного
господарства, культури, педа-
гогічний інститути, 7 серед,
спеціальних навчальних за-
кладів, 7 профес.-тех. уч-щ.
Обласна науково-дослідна ве-
теринарна станція. Музеї: крає-
знавчий, бойової слави. Укр.
Рівне.
Проспект Миру.
муз.-драм, та ляльок теат-
ри, філармонія. Рівненський
обласний будинок природи. Бю-
ро подорожей та екскурсій.
Численні об’єкти туризму (див.
план міста і тур. карту області;
за станом на 1991).
Літ.: Молчанов О. П. Ровно. Істо-
рико-архітектурний нарис. К.,
1973; Сербін Г. П. Ровно. Ілюстро-
ваний путівник. Львів, 1977; Го-
роду Ровно — 700 лет. К., 1983.
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 4.ХІІ 1939. Розташо-
вана на Пн. Зх. республіки. На
Пн. межує з Брест., на Пн. Сх.—
екскурсій
ііегв'
екскурсійне виробниче
об'єднання
* Обеліск на братській могилі
воїнів 1 -1 Кінної армії, які за-
гинули в 1920 р в боях при
визволенні міста
Пам'ятники Великої Вітчиз-
няної війни 1941-45 рр.
1 Пам'ятник жертвам фа-
шизму на місці концтабо-
А Пам'ятник Т. Г. Шевченкові
££ Обласний краєзнавчий
музей (у будинку колиш-
ньої гімназії, 1839 р)
ру де було знищено май-
же 82 тисячі радянських
громадян 2 Обеліск на
братській могилі радян-
ських воїнів і партизанів,
як* загинули в боях за виз-
волення міста в 1944 р.
З Меморіа" Вічної Слави
4 Пам’ятник радянським
веснам, партизанам і під-
пільникам-визволителям
Р венщини
Будинок природи
йї Успенська церква та дзвіни-
ця П 756 р.1
з Гом. областями Білорусі, на
Сх.— з Житомир., на Пд. Сх.—
з Хмельн., на Пд.— з Терноп.,
на Пд. Зх.— з Львів., на Зх.—
з Волин. обл. України. Пл.
20,1 тис. км' (3,3 % території
УРСР). Нас. 1173,3 тис. чол.
(1990, 2,3 % населення Украї-
ни). Центр — м. Рівне. В об-
ласті — 15 районів, 10 міст, у
т. ч. З обл. підпорядкування,
17 с-щ міськ. типу, 1001 сільс.
населений пункт. Грунтові та
агрокліматичні умови сприят-
ливі для розвитку сільського і
лісового господарства.

й Театри, філармонія
1 Обласний театр ляльок
2 Обласний музично-дра-
матичний театр ім. М Ост-
ровського 3 Філармонія
Населення і трудові ресурси.
Нац. склад населення: україн-
ці (93,3 %), росіяни (4,6 %),
білоруси (1,4	%), поляки
(0,3 %) та ін. Пересічна густо-
та населення 58,4 чол. на 1 км2.
Найгустіше заселена пд. части-
на області (до 60 чол. на 1 км2),
найменше — пн.-східна (до ЗО
чол. на 1 км ). Понад 60 % заг.
кількості і 7 5 % міськ. населен-
ня зосереджено в пд. частині
області. Для Р. о. характер-
не швидке зростання міськ. на-
селення (1970 — 288,3 тис.
чол., 1990 — 540,8 тис. чол.),
скорочення чисельності зайня-
тих у підсобному і домашньо-
му г-ві (1970 — 97 тис. чол.,
1989 — 73,2 тис. чол.), змен-
шення приросту населення на
1 тис. ж. (1960 — 20,1, 1970 —
11,4, 1980 — 9,1, 1989 — 6,6).
Рівень урбанізації області ниж-
чий, ніж у цілому по Україні.
Серед міськ. поселень переважа-
ють малі міста і с-ща міськ. ти-
пу. Найбільші міста: Рівне,
Дубно, Кузнецовськ, Костопіль,
Сарни, Здолбунів. У пром -сті за-
йнято 24,3 % заг. кількості пра-
цюючих, у с. г.— 29,8 %, тран-
спорті — 5,9 %, будівництві —
8,2 %.
Природні умови і ресурси. Гео-
логічну будову тер. області ви-
значає її положення у межах
занурення пд.-зх. краю Сх.-
Європейської платформи. Від
сх. межі області до лінії смт
Томашгород — смт Клесів —
с. Селище — с. Соснове — м.
Корець простежуються близьке
залягання і виходи на поверх-
ню кристалічних порід Укра-
їнського щита. Крайня пн.-зх.
частина лежить у межах Рат-
нівського горсту, виповненого
відкладами крейдового віку.
Переважна частина області по-
в’язана із Волино-Подільською
монокліналлю. Вона характе-
ризується зануренням поверхні
фундаменту і збільшенням по-
тужності нижнього структурно
го поверху осадочного чохла із
Сх. на Зх. в міру нарощуван-
ня молодших за віком палеозой-
ських помірно дислокованих
порід: венду (пісковики, але-
вроліти, базальти, туфи), ри
фею (базальти, пісковики,
сланці), ордовику (пісковики,
вапняки), силуру (мергелі, до-
ломіти). Верхній структурний
поверх представлений моноклі-
нальною карбонатною товщею
крейдового віку. У пд.-сх. части-
ні області і на територіях, при-
леглих до виходів кристалічно
го фундаменту, залягають нео
генові вапняки, пісковики, піс-
ки. Для антропогенового покри-
ву характерні алювіальні і мо
ренн. відклади у долині При
п’яті, водно-льодовикові поля у
центр, частині і лесоподібні по-
129
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ

роди на Пд. області. Область
відзначається рівнинною по-
верхнею, пересічна висота якої
184 м (найвища точка 372 м
на крайньому Пд., найнижча —
134 м у долині р. Горині на
крайній Пн.). В орографіч-
ному відношенні Р. о. поді-
ляють на дві частини. Більша,
пн. її частина, лежить у межах
Поліської низовини. Її поверх-
ня — низовинні, плоскохвиля-
сті акумулятивні рівнини з ши-
рокими терасованими долина-
ми річок, розділеними неви-
разними, іноді заболоченими
вододілами з еоловими, гляці-
альними або денудаційними
формами. Пд. частина області
розташована в межах Волин-
ської височини, являє собою
підвищену, хвилясту лесову рів-
нину, розчленовану густою ме-
режею річок на окремі плато
(Мізоцький кряж, Повчанське
плато, Рівненське плато, Го-
щанське плато), а також бал-
ками та ярами. На крайньому
Пд. Зх.— рівнина Малого По-
лісся. Корисні копалини —
торф(за запасами посідає 1-е
місце в Україні; розвідано бл.
300 родовищ, у т. ч. 135 родо-
вищ — площею понад 1 тис.
га — Кремінне, Коза-Березина,
Морочне) та мін. буд. матеріа-
ли. Численні родовища грані-
тів, гранодіоритів пов язані з
Українським щитом. Особливо
відомі ясно-рожеві та сірі грані-
ти (Рокитнівський, Березнів-
ський, Корецький та ін. райо-
ни). В області є значні запаси
базальту (Костопільський, Во-
лодимирецький райони), а та-
кож каолінів (Рокитнівський,
Корецький райони). У зх. части-
ні Р. о., де кристалічні породи
занурюються на велику глиби-
ну, переважають лес, глини,
крейда, пісковики тощо. У пд.
частині — поклади лесовидних
суглинків, гончарних глин, крей-
ди, вапняків, пісковиків. Піски
поширені повсюдно, особливо
на Пн. З корисних копалин, які
не мають пром. значення,—
мідь, болотні залізні руди, ву-
гілля, бурштин. Джерела міне-
ральних вод типу миргород-
ської та трускавецької.
Клімат помірно континенталь-
ний з вологим теплим літом і
м’якою зимою з частими відли-
гами. Р. о. лежить в Атланти-
ко-континентальній кліматич.
області. Пересічна т-ра січня
—4,8, —5,6°, липня 4-18,1,
--18,6\ Період з т-рою понад
--10° становить бл. 160 днів.
Сума активних т-р 2350—
2950°. Опадів 600—650 мм на
рік; осн. кількість їх випадає у
квітні — жовтні. Висота сніго-
вого покриву 12 —14 см. Серед
несприятливих кліматичних
явищ — ожеледиця (до 15 днів
1956	1966	1971
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Рівненської
області (тис. га).
взимку), посилення вітру до 15
м/с (частіше у пд. частині об-
ласті), тривалі бездощові періо-
ди, зливи, відлиги (взимку ча-
сто спостерігаються 13 — 20 днів
на місяць), заморозки (на по-
верхні грунту іноді до серед,
червня). Р. о. розташована у во-
логій, помірно теплій агроклі-
матич. зоні. В області діють Рів-
ненський обласний центр по гі-
дрометеорології та метеостан-
ції у Дубно, Сарнах, Здолбу-
нові, Острозі.
Рівненщина багата на поверхне-
ві води (річки, озера, водосхо-
вища, ставки). Всього налічує-
ться 171 річка завдовжки по-
над 10 км кожна. Осн. напрям
течії річок з Пд. на Пн., що
зумовлене заг. зниженням по-
верхні в цьому напрямі. Всі
річки належать до бас. Дніпра.
На крайньому Пн. Зх. області
тече Прип'ять. Гол. водна ар-
терія — притока Прип’яті Го-
ринь (довж. у межах Рівнен-
щини 386 км), яка справа при-
ймає Случ зі Ставом, Бобером
і Серегівкою, а також Зам-
чисько; зліва — Білію зі Сви-
тенькою, Устю, Стублу, Мель-
ницю, Вирку. У межах області
ще дві притоки Прип’яті: на
Пн. Сх.— Ствига з Львою і Пла-
вом та дві ділянки р. Стиру
(на Пд. Зх. приймає Ікву, Пля-
шівку і Слонівку, на Пн. Зх.
в Стир впадає Стубла). *У ме-
жах Полісся річки мають неве-
ликі похили (0,3—0,6 м/км),
широкі, заболочені заплави, в
долинах багато стариць, озер.
У пд. частині, в межах Волин-
ської височини, похили зроста-
ють (1,0—3,0 м/км), що сприяє
збільшенню швидкості течи;
долини вузькі та глибокі, шири-
на заплав невелика. Пересічна
густота річкової сітки від
0,21—0,31 км/км2 на Пд. до
0,3—0,43 км/км2 на Пн. Осн.
джерело живлення р’чок — та-
лі снігові води (55—60 % для
1976	1981	1990
річок Полісся, 25—45 % для рі-
чок Лісостепу). Решта стоку
припадає на підземне та дощо-
ве живлення. В області понад
500 озер різного походження
(карстові, заплавні та ін.). Се-
ред них — Нобель, Біле озеро,
Лука, Велике Почаївське озеро,
Річицьке, Озерце. Збудовано 31
водосховище (найбільші Хрін-
никівське водосховище, Млинів-
ське, Боберське) та понад 300
ставків заг. пл. водного дзер-
кала 11,2 тис. га.
Грунтовий покрив області дуже
різноманітний. Найпоширеніші
опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові,
темно-сірі та чорноземи опідзо-
лені; у лісостеповій частині,
27,1 % заг. площі області)
та дерново-підзолисті (піщані,
глинисто-піщані, оглеєні; в осн.
на Поліссі, 20,4 %) грунти. Чор-
ноземи вкривають вододільні
простори у лісостеповій части-
ні (5,3 %). Дернові грунти на
елювії щільних карбонатних
порід поширені на Пд. Зх. об-
ласті. Знижені ділянки водо-
ділів, терас, заплави річок і
днища балок займають лучні,
Рівненська область. Краєвид.
лучно-чорноземні, дернові
(12 %), болотні (7,8 %), торфо-
во-болотні грунти та торфо-
вища (13,3 %). Еродованих
грунтів бл. 146 тис. га. Осн.
проблеми госп. використання
грунтів пов’язані з осушенням
надмірно зволожених грунтів,
вапнуванням кислих грун-
тів у Поліссі та протиерозій-
ними заходами у лісостеповій
частині області.
Р. о. лежить у межах Західно-
української геоботанічної під-
провінції. Лісами (хвойними і
мішаними на Пн., широколис-
тяними і мішаними на Пд.)
вкрито 7,3 тис. км2. У поліській
частині лісистість перевищує
45 % (у Рокитнівському районі
до 62 %), у лісостепу — до
15 %. Гол. лісоутворюючі по-
роди — хвойні (68 % пл. лісів;
в основному сосна); є також
дуб, граб, береза, вільха чорна,
осика, клен гостролистий, липа,
берест, ясен звичайний. Луки
займають 12—15 % площі об-
ласті (на Поліській низовині ме-
жирічно-суходільні та низинні,
в межах Волинської височи-
ни — заплавні). Вони станов-
лять основу сіножатей та пасо-
вищних угідь області. Серед бо-
літ (10—20 % території) пере-
важають низинні болота’, менш
поширені перехідні (мезотроф-
ні) болота та верхові (оліго-
трофні) болота.
Тваринний світ області нале-
жить до Поліського зоогеогра-
фічного округу. Фауна налічує
понад 300 видів, у т. ч.
ссавців — 66, птахів — 186,
риб — 33, плазунів — 7, зем-
новодних — 11. Водяться лось,
зубр, вовк, борсук, свиня дика,
лисиця, козуля, білка, куниця,
заєць, соня лісова, полівка лі-
сова, бурозубка звичайна, гор-
ностай. З птахів гніздяться
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
130
глухар, тетерев, рябчик, куріп-
ка сіра, жайворонок лісовий,
дрозд, дятли, сойка, зозуля, со-
ва, яструби, шпаки, качки дикі,
кулики, перепілки, горлиці, ле-
леки та ін. По берегах водойм
селяться бобер, видра, ондатра.
В річках та озерах водяться щу-
ка, окунь, карась, сом, лящ,
лин, сазан, краснопірка тощо; у
ставках — короп, окунь та ін.
Акліматизовано нутрію, онда-
тру, єнотовидного собаку, бла-
городного оленя, лань даніель,
фазана. Пн. частина області ле-
жить у межах Волинського По-
лісся, південна — Західно-Ук-
раїнської лісостепової фізико-
географічної провінції, крайній
Пд. Зх.— Малого Полісся. Біль-
шу її частину (пн.) займають
поліські рівнинно-денудаційні
алювіально-зандрові та терасні
природно-тер. комплекси. Для
пд. частини характерні опіль-
ські рівнинно-підвищені і луч-
но-степові підвищені розчлено-
вані і терасні природно-тер.
комплекси. Серед сучас. при-
родних процесів на Поліссі
спостерігаються перезволожен-
ий, заболочування, оглеєння та
окислення, замулювання меліо-
ративних систем, вторинне забо-
лочування осушених земель. На
переосушених піщаних грунтах
активізується дефляція, місця-
ми проявляється карстоутво-
рення та суфозійно-просадочні
явища. На Пд. поширені ліній-
ний розмив, площинний змив.
Пн. райони області зазнали ра
діаційного забруднення у зв’яз-
ку з аварією на Чорнобильській
АЕС 1986.
В області проводять значні ме-
ліоративні (осушувально-зволо-
жувальні, грунтозахисні, хім.,
водорегулюючі) та лісові днов-
лювальні роботи. Створено 39,8
тис. га яружно-балкових на-
саджень (1989), 2 тис. га лісо-
насаджень вздовж річок, став-
ків, водойм, рекультивовано
відпрацьованих земель 9,6 тис.
га, діє 90 комплексів очисних
споруд потужністю 118,4 млн.
м3/рік; відрегульовано і роз-
чищено 1450 км русел річок.
В Р. о.— 227 територій і об’єк-
тів природно-заповідного фонду
(заг. пл. 107,4 тис. га), у т. ч.
респ. значення 17 заказників
(ландшафтні — Білоозерський
заказник і Почаївський за-
казник, ботанічні — Вущансь-
кий заказник. Вичівський за-
казник, Вишнева Гора, Золотин-
ський заказник, Озерський за-
казник, Сварицевицький заказ-
ник, Сира Погоня, Суський за-
казник і Хиноцький заказник,
зоологічні — Прище, Перебро-
дівський заказник, гідрологіч-
ні — Дібрівський заказник, Ос-
трівський заказник, Сомине, лі-
совий Висоцький заказник) і 8
пам’яток природи (комплекс-
на — Теремне, ботанічні — Не-
треба, Острожчин, Хвороща і
Юзефинська дача, зоологіч-
на — Олександрівна, гідроло-
гічні — Велике Почаківське озе-
ро та Стрільське озеро), пам’ят-
ки садово-паркового мисте-
цтва — Гощанський парк (засн.
у серед. 19 ст.) та Рівнен-
ський парк культури і відпо-
чинку ім. Т. Г. Шевченка (засн.
у кін. 18 ст.); місц. значення:
91 заказник, 36 пам’яток при-
роди, 9 парків — пам’яток са-
дово-паркового мистецтва, 63
заповідні урочища.
І. М. Коротун.
Народногосподарський комп-
лекс. Область характеризуєть-
ся розвитком традиційних галу-
зей пром-сті (харч., легка, де-
ревообробна), що базуються
на місц. сировині, і нових га-
лузей (маш.-буд., у т. ч. електро-
тех., хімічна, енергетика) та ба-
гатогалузевого с. г. (землероб-
ство зерново-буряківничо-льо-
У ливарному цеху Рівненського
заводу тракторних запасних
частин.
Дубровицький лісгоспзаг.
На Дубнівському цукровому
заводі.
Ткацький цех Рівненського
льонокомбінату.
Торфорозробки на Клссівському
родовищі.
нарського напряму і м’ясо-мол.
тваринництво). У сукупній ва-
ловій продукції пром-сті та с. г.
питома вага пром-сті становить
66,5 %, с. г.—— 33,5 % (1989).
У респ. розподілі праці об-
ласть виділяється вироби, лля-
них тканин (56 %), нетканих
матеріалів (23 %), деревно-
стружкових плит (23 %), мін.
добрив (12 %), цементу (10 %)
тощо.
Промисловість. В заг. обсязі
пром. товарної продукції 1989
на харч, пром-сть припадало
23,8 %, легку — 17,9 %, маш.-
буд. і металообробну — 16,8 %,
хімічну — 10,6 %, лісову і де-
ревообробну — 10 %. Енерг. ба-
зою є в осн. енергія Рівнен.
АЕС, Добротвірської ДРЕС
(Львів, обл.), а також місц. торф
(торфобрикетні з-ди у Моквині,
Смизі, Клесові, Чемернянське
торфопідприємство). Маш.-буд.
комплекс області виробляє ви-
соковольтну апаратуру, торг,
устаткування, запасні частини
для тракторів (Рівне), авто-
кормоводи для тваринницьких
ферм, транспортні причепи
(Квасилів), буд. інструменти
(Костопіль); діють численні
рем. підприємства. У Дубно —
ливарно-мех. з-д. Хім. пром-сть
представлена Рівнен. виробни-
чим об’єднанням «Азот» (спеці-
алізується на вироби, азотних і
фосфорних добрив, сірчаної
кислоти, синтетичного аміаку
та ін.), з-дами Рівнен. побут,
хімії, Здолбунівським і Корець-
ким пластмасових виробів та
Дубнівським гумотех. виробів
тощо. Харч, пром-сть (провід-
на ланка агропром. комплексу
області) базується в основному
на переробці цукр. буряків, ово-
чів і продукції тваринництва.
Цукор виробляють на Дубнів-
ському, Бабино-Томахівському,
Корецькому, Мізоцькому, Ос-
трозькому і Шпанівському за-
водах, овочеві консерви — в Де-
мидівці, Дубно, Острозі, Вели-
ких Межирічах, Червоноармій-
ську, Рівному, Острожш, Ост-
рівську; м’ясо переробляють на
м’ясокомбінатах у Рівному і
Дубно. По всій тер. області роз-
ташовано підприємства мол.
пром-сті (найбільші — в Рівно-
му, Дубно, Сарнах, Гощі). Пра-
131
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
цюють крохмалепатокові (Воло-
димирець), спиртовий (Зірне),
пивоварні (Рівне, Острог, Семи-
дуби, Квасилів, Вовковиї), мін.
води (Острог, Березне, Сте-
пані,) з-ди, конд. ф-ка (Рів-
не). Значне місце у пром. ком-
плексі належить легкій про-
мисловості, гол. чином тек-
стильній (рівненські льоноком-
бінат, ф-ка нетканих матеріа-
лів, льонозаводи в Березному,
Володимирці, Сарнах, Дуброви-
ці, Зарічному); підприємства
швейної, трикотажної галузей.
Респ. значення має лісова, де-
ревообр. і паперова пром-сть.
Основу цієї галузі становлять
15 лісгоспзагів, які, крім заго-
тівлі сировини для деревообр.
і паперової пром-сті, виробля-
ють скипидар, живицю, вітамін-
не борошно. Серед підприємств
деревообр. пром-сті — Косто-
пільський домобуд. комбінат,
деревообр. комбінати в Оржеві,
Клевані, Смизі, меблеві ф-ки в
Рівному, Костополі, Дубні, Ос-
трозі, Червоноармійську, Ра-
фалівці, Сарнах; паперове ви-
робництво у с. Моквині. Важ-
ливою складовою частиною
пром. комплексу області є буд.
індустрія (вироби, цементу і
шиферу у Здолбунові; залізо-
бетонних виробів і конструкцій,
цегли у Рівному, Здолбунові,
Сарнах, обробка природного ка-
меню — базальту, граніту — у
Костопільському, Сарненсько-
му, Рокитнівському р-нах; вап-
няково-силікатний з-д у Новій
Любомирці, з-д базальтових і
теплоізоляційних матеріалів у
Костополі). Склоробні з-ди у Ко-
стополі і Рокитному.
На тер. Р. о. сформувались
З пром. вузли: Рівненсько-
Здолбунівський (спеці-
алізацію визначають маш.-буд.,
хім., легка, харч, пром-сть, ви-
роби. буд. матеріалів), Д у б -
нівський і Сарнен-
с ь к и й (переважає харч,
пром-сть, допоміжними є легка,
деревообр. і металообр. галузі).
Тваринницький комплекс
у Рівненському районі.
Заготівля зеленої маси на корм.
Здолбунівський район.
На плантації льону.
Дубровицький район.
Формуються Костопіль-
с ь к и й (гол. чин. деревообр.
і буд. матеріалів галузі) та
Кузнецовський (енерге-
тика) вузли.
Агропромисловий комплекс об-
ласті включає сировинну, пере-
робну і обслуговуючі ланки.
Осн. його ланка — сільське гос-
подарство. У загальному обсязі
валової продукції с. г. на
тваринництво припадає 55 %,
рослинництво — 45 %. В 1990
в області було 282 колгоспи, 68
радгоспів, міжгосп. та ін. держ-
госпів; 16 комбікормових з-дів
(найбільші — Млинівський,
Дубнівський, Рівненський), 335
кормоцехів. С.-г. угіддя займа-
ли (тис. га) — 833,6, у т. ч. орні
землі — 596,9, сіножаті і пасо-
вища — 232,9. Пл. багаторіч-
них насаджень (хмільники, са-
ди, ягідники) 4,7 тис. га.
На території області провадять-
ся значні роботи по меліорації
заболочених земель. Заг. пл.
осушених земель 372,3 тис.
га, у т. ч. закритим дрена-
жем — 270,6 тис. га. Спорудже-
но 281 осушувальну систему
(найбільші: «Стубла», «Мель-
ниця», «Печалівка», «Карпи-
лівка», «Іква»). Осн. площі
зернових культур (озима пше-
ниця, озиме жито, ячмінь, про-
со, гречка, овес тощо) та цукр.
буряків зосереджені у пд. части-
ні області. У пн. районах пере-
важають картоплярство та льо-
нарство. Розвинуті також хмі-
лярство, овочівництво, садівни-
цтво, ягідництво.
Серед галузей тваринництва
найбільше значення має скотар-
Структура посівних площ
Рівненської області <%, 1990).
Озима
пшениця
Озиме жито
Цукрові
буряни
Овоче-баштан
ні і картопля
Картопля
Кукурудза на
силос і зеле-
ний норм
Інші
ство, розвиваються також сви-
нарство і вівчарство; допоміж-
ні галузі — птахівництво,
бджільництво і рибництво.
Різноманітні природні умови
спричинили формування агро-
промислових спеціалізова-
них комплексів рослинни-
цької і тваринницької орієн-
тації. В галузевій структурі
рослинницької групи провідне
місце посідає льонопром. ком-
плекс (у поліській частині об-
ласті), розвинуті також буря-
коцукровий, хмелепивоварний
(на Пд.) і картоплепром. (на
Пн.), а також зернопром. і
плодоовочепром. АПК. Тварин-
ницька група представлена м’я-
со- і молокопром. АПК. Навко-
ло Рівного і Здолбунова роз-
вивається приміське сільське
господарство, яке спеціалізу-
ється гол. чин. на виробництві
овочевої і м’ясо-молочної про-
дукції.
Транспортна система. У внут-
рішніх і зовнішніх перевезен-
нях провідну роль відіграють
залізничний і автомобільний
транспорт. Довжина залізниць
загального користування стано-
вить 588 км, пересічна густота
29,2 км на 1000 км2. Залізнич-
ні вузли: Здолбунів, Рівне, Сар-
ни. Довжина автомобільних
шляхів 5,2 тис. км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 4,7 тис. км.
Пересічна густота 232,3 км на
1000 км2.
Вантажне судноплавство здій-
снюється по річках Прип’яті,
Горині і Стиру. В Рівному —
аеропорт. У пд. частині області
проходить ділянка траси нафто-
проводу «Дружба».
Внутрішні відміни. На терито-
рії Р. о. виділяється 2 госп. під-
райони. Північний (По-
ліський) підрайон займає бл.
2/з пл. області, тут зосереджено
40 % її населення. Галузі спе-
ціалізації — видобування тор-
фу, граніту, базальту, лісова,
деревообр. пром-сть, енергети-
ка; значне місце посідає харч,
та пром-сть буд. матеріалів. С. г.
спеціалізується на картопляр-
стві, вироби, зерна, льонарст-
ві та м’ясо-мол. тваринництві.
Південний (лісостеповий)
підрайон виділяється розвину-
тими харч., легкою, маш.-буд.
і металообр., хім., деревообр.
та буд. матеріалів галузями;
с. г.— буряківництвом, вироби,
зерна, картоплярством та м’ясо-
мол. тваринництвом.
Л. К. Коротун.
Невиробнича сфера. В Р. о.—
пед., культури та Український
інженерів водного г-ва ін-ти,
15 серед, спец. навч. закладів,
29 профес.-тех. уч-щ. Діють Сар-
ненська станція по освоєнню
боліт, Рівненське наук.-вироб-
ниче об’єднання «Еліта». Рів-
нен. обласний будинок природи.
Рівненський відділ Географіч-
ного товариства України. Теат-
ри: укр. муз.-драм. та ляльок,
філармонія (усі — в Рівному).
Рівненський краєзнавчий му-
зей, Острозький істор.-культур.
заповідник; Дубнівський крає-
знавчий музей.
Рекреація. До природних ре-
креаційних ресурсів належать
сприятливі кліматичні умови,
значні масиви лісів, річки, озе-
ра, лік. торфові грязі (майже
по всій області) та мін. води (у
Корецькому р-ні — радонові,
Сарненському — хлоридно-на-
трієві, на їх базі діє санаторій
«Горинь»; поблизу м. Остро-
га — острозька, смт Березне —
надслучанська). В області — 6
санаторіїв і пансіонатів з ліку-
ванням. Обл. тур. екскурсійне
виробниче об’єднання (з 1991
— Рівнен. відділення Укр. ак-
ціонерного т-ва по туризму і
екскурсіях). 4 бюро подорожей
та екскурсій (Рівне, Дубно,
Острог, Сарни). На тер. Р. о.—
2 планові туристські маршрути.
Численні об’єкти туризму (див.
карту; за станом на 1991).
Л. К. Коротун, О. І. Коляда.
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
132
Рівненський український музично-
драматичний театр.
Карти області див. на окремо-
му аркуші, с. 80—81.
Літ.: Природа Ровенської області.
Львів, 1976; Сербія Г. П. Ровен-
щина. К., 1983; Атлас Ровенской
области. М., 1985; Андрієнко Т. Л.,
Антонова Г. М., Єршов А. В. Край
лісів та імлистих боліт. Розпо-
відь про природоохоронні об’єкти
Ровенської області. Львів, 1988.
РІВНЕНСЬКЕ ПЛАТО — пн.
частина Волинської височини,
на межиріччі Стиру і Горині, в
межах Рівнен. обл. Заг. похил
плато — з Пд. (вис. до 290 м)
на Пн. (220—250 м). Поверхня
розчленована. Складається з
крейдових порід, перекритих
лесами. Розвинуті увалисто-
балкові форми рельєфу. В ме-
жах плато виділяється інтен-
сивно розчленована балками
Острожецька височина, вздовж
пн. його окраїни — окремі ді-
лянки з яружним рельєфом.
Дренується притоками Стиру
(Зборів), Ікви (Липка) та Гори-
ні (Стубелка, Путилївка, Устя).
Пд. частина плато заболочена.
Відзначається великою с.-г. ос-
воєністю територі1 (розораність
перевищує 70 %). Під дубовими
та дубово-грабовими лісами (лі-
систість становить 6 %) форму-
ються чорноземи опідзолені й
сірі лісові грунти. Здійснюють
Основні об’єкти туризму Рівненської області (за станом на 1991)
1. Пам’ятник П. Ходневичу, який
1971 ціною свого життя вря-
тував громадський хліб під час
пожежі.
3.	Пам’ятник учасникам і музей
історії Дубровицького зброй-
ного повстання 1918 —19.
4.	Пам’ятник жителям села, спа-
леним нім.-фашист, загарбни-
ками восени 1943.
5.	Пам’ятник на братській могилі
рад. воїнів і партизанів, за-
гиблих у роки Великої Віт-
чизняної війни.
6.	Історичний музей.
7.	Меморіал Воїнської Слави.
Пам’ятник учаснику парти-
занського руху в Україні, зо-
крема, на території Рівнен. і
Львів, областей, Герою Радян-
ського Союзу Д. М. Медведєву.
8.	Краєзнавчий музей.
9.	Пам’ятки архітектури 16 —
18 ст.: земляні вали замку,
2-а пол. 16 ст.; Троїцька церк-
ва, 1759.
10.	Історичний музей.
11.	Пам’ятник на братській могилі
рад. воїнів і партизанів, які за-
гинули у роки Великої Віт-
чизняної війни.
12.	Пам’ятник розвідникові Ге-
роєві Радянського Союзу
М. І. Кузнецову.
13.	Краєзнавчий музей.
14.	Краєзнавчий музей.
15.	Пам’ятник на могилі матроса
Г. Т. Гунтика, який загинув
(1918) під час громадянської
війни на Рівненщині.
16.	Пам’ятки архітектури 15 —
19 ст., у т. ч.: замок, 1475;
Благовіщенський	костел,
1610 — 30; церква Різдва, 1777,
і дзвіниця, 1844.
17.	Обеліск на місці загибелі пар-
тизана-розвідника Героя Ра-
дянського Союзу М. Т. При-
ходька.
18.	Пам’ятник працівниці сіль-
ради М. С. Панасюк, загиблій
1944.
19.	Пам’ятник на братській моги-
лі жертв фашизму.
20.	Пам’ятник на братській могилі
воїнів 1-ї Кінної армії, які за-
гинули 1920 в боях за визво-
лення міста.
21.	Меморіал Воїнської Слави; ме-
моріал Вічної Слави. Пам'ят-
ники: на честь військових з’єд-
нань, що визволяли місто від
німецько-фашист. загарбників;
воїнам, партизанам і підпіль-
никам — борцям за визволен-
ня Рівненщини від нім. фа-
шистів; жертвам фашизму —
на місці концтабору, де в роки
Великої Вітчизняної війни бу-
ло знищено бл. 82 тис. рад.
громадян; на честь 30-річчя
визволення України від нім.-
фашист. загарбників; стела з
іменами Героїв Радянського
Союзу — учасників боїв на
Рівненщині; обеліск на братсь-
кій могилі рад. воїнів і парти-
занів, які загинули в боях за
визволення міста.
22.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку,
В. А. Бегмі — командиру пар-
тизанського з’єднання у роки
Великої Вітчизняної війни;
на могилі учасника громадян,
війни О. Дундича; командиру
дивізії М. М. Богомолову; Гулі
Корольовій, яка загинула 1942
у бою з фашистами.
23.	Пам’ятки архітектури 18 —
19 ст., зокрема Успенська церк-
ва і дзвіниця, 1756; будинок
кол. гімназії, 1839 (в ній
1866 — 71 навчався В. Г. Ко-
роленко).
24.	Музеї: краєзнавчий, бойової
слави, історії молодіжного ру-
ху Рівненщини.
25.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 18 ст. (те-
пер Парк культури і відпочин-
ку ім. Т. Г. Шевченка).
26.	Пам’ятка архітектури — Ус-
пенська церква, 2-а пол. 16 ст.
27.	Пам’ятки архітектури 15 —
поч. 20 ст., у т. ч.: залишки
замку, 15 —18 ст.; костьол Ан-
тонія, 1533; Троїцький монас-
тир, 17 — поч. 20 ст., келії
Воскресенського монастиря,
1754—67.
28.	Краєзнавчий музей.
29.	Пам’ятник учасникам страйку,
розстріляним 1935.
ЗО.	Пам’ятник комбригу 1-ї Кінної
армії С. М. Патоличеву; його
могила.
31.	Пам’ятник юним підпільни-
кам, які героїчно загинули
1943.
32.	Пам’ятник на братській могилі
рад. воїнів і партизанів, які по-
лягли у роки Великої Вітчиз-
няної війни.
33.	Пам’ятка архітектури — Ми-
хайлівська церква, 1639.
34.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 19 ст.
35.	Пам’ятник уродженцю села
С. П. Євчуку, який загинув від
рук білополяків 1938.
36.	Музей-заповідник «Козацькі
и
[Б]
л
Обласне туристсько-екскурсійне
виробниче об єднання
ТУРИСТСЬКА КАРТА
Бюро подорожей та
екскурсій
Туристські готелі та бази
Зарічнеї
Старе Село
\Ду6ровиця
Володимирець
Сарни О
9/-І0
.Березне
Бнстрнч
ІВОСІПКИО
Малино,
КостопільС

20 кн
'ермань Друга
Острог
ц. ж»
Вілія і
і ®о V 7*"^ =<
Г Клевань V- С**—Мова*Українка <—
° )(
•X @і*©РІВНЕ/Дорогобуж >4 Коре,».
^0____Млинів V V . 22 25ЗФ'К.З ° 2ЬГ<>“Ц 4
29	7124 25	ОФедорівка / 1
«в ї, Грушвнця Перша ©V. >
оКозирщина Я1-„3довбнця О Здолбунів ><32 33 34 ЯЬя
’ ІАІ	м *ї0	1
1Б1 ★ •	Ппига У 41 42ІДЗ ДД ДЕ -ДС
ГІам ятники й памятні місця /
історино-революційних под Я
Пам ятнини й пам ятні місця /
Великої Вітчизняної	4^
війни 1941-45 рр	\
Пам ятники й лам ятні м.с-а*
ця, пов'язані з життям і
діяльністю державних
ПОЛ'ТИЧНИХ  ьійськових дія -
чи, діячів науни і культури,
героїв праці
А
*
Пам ятни архітектури
Історичні пам ятни
Інш> цікаві об'єкти
Музеї
Запов.дні місця । пам ятни
природи
могили», 1910—14,— на честь
героїчної битви під Бере-
стечком козацько-селянських
військ під керівництвом
Б. Хмельницького і польсько-
шляхетського війська влітку
1651 (на його території —
Михайлівська церква, 1650;
Георгіївська церква-мавзолей,
1910—14; музей).
37.	Пам’ятники: борцям за воз-
з’єднання західноукр. земель
в єдиній Укр. державі; на честь
рад. воїнів — учасників тан-
кової битви 1941.
РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
133
РІВНЕНСЬКИЙ
меліоративні (осушувальні си-
стеми «Стубелка» та ін.) та про-
тиерозійні заходи. І. М. Коротун.
рівненський відділ гео-
графічного товариства
УКРАЇНИ. Ств. 1971. Об’єднує
132 дійсних та 9 коллектив-
них членів (1990). Має секції
(геології та геоморфології, гід-
рології та гідрогеології, грун-
тознавства, шкільної географії,
краєзнавства) та комісії (з
екон. географії, топоніміки).
Осн. тематика наук, дослі-
джень — проблеми меліоратив-
ної географії. Члени відділу
беруть постійну участь у ро-
боті експертних комісій обл.
комітету по охороні природи,
38.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку,
який перебував у місті 1846;
уроженцю міста Герою Радян-
ського Союзу І. І. Іванову.
39.	Пам’ятки архітектури 15 —
19 ст., у т. ч.: міська брама,
кін. 15 — поч. 16 ст.; замок,
15 —17 ст.; костел і келії мо-
настиря бернардинців, 30-і рр.
17 ст.; монастир кармеліток,
17 ст.; палац, 18 ст.
40.	Краєзнавчий музей.
41.	Пам’ятник першим механіза-
торам району — трактор «Уні-
версал».
42.	Пам’ятник на братській моги-
лі жертв фашизму.
43.	Пам’ятник Герою Радянського
Союзу М. Т. Приходьку, уро-
дженцю міста; музей героя.
44.	Пам’ятник Т. Г. Шевченкові,
який перебував у місті 1846.
45.	Пам’ятник на честь 400-річчя
Острозької школи — першої
укр. школи вищого рівня (засн.
бл. 1576) і друкарні (засн.
1577 першодрукарем І. Федо-
ровим; тут було надруковано
Острозьку біблію, Буквар та
ін.).
46.	Пам’ятки архітектури 14 —
19 ст., у т. ч.: замок (на місці
давньоруського городища 11 —
12 ст.); Богоявленська церква,
15 — 19 ст.; Луцька і Татарсь-
ка надбрамні вежі, 2-а нол.
15 — поч. 16 ст.; Успенський
костьол, 15 —19 ст.
47.	Історико-культурний заповід-
ник.
48.	Пам’ятник поету М. Максисю,
який загинув 1948.
49.	Пам’ятка архітектури — Дер-
манський монастир-фортеця
15 — 19 ст.
50.	Пам’ятка архітектури — Тро-
їцький монастир-фортеця,
15—17 ст.
51.	Літературно-меморіальний му-
зей письменника М. О. Ост-
ровського, уродженця села;
пам’ятник йому.
52.	Меморіал Слави на честь рад.
воїнів, які загинули 1944 під
час визволення міста від ні-
мецько-фашистських загарб-
ників.
у вирішенні ряду нар.-госп.
проблем (судноплавство на Го-
рині, протиерозійні заходи то-
що), щороку проводять 10—15
консультацій з конкретних пи-
тань геогр. науки, а також лек-
ції, засідання «круглих столів»
з метою поширення геогр. знань
(бл. 40—70 на рік). На базі
відділу 1986 проведено VI Все-
союзну конференцію з меліо-
ративної географії, один раз на
два роки проводяться респ.
конференції, наради та семіна-
ри з проблем гідрології, гідро-
геології, грунтознавства та ра-
ціонального використання ме-
ліорованих земель.
За участю відділу здійснено під-
готовку, видано двомовний Атлас
Ровенської області (1985), наук,
збірник «Проблеми меліоратив-
ної географії Прип’ятського
Полісся» (1987), разом з Львів-
ським відділом — монографію
«Природа Ровенської області»
(1975), серію монографій з пи-
тань топоніміки та етнографії
Зх. Полісся України (1986 —
89).	І. М. Коротун.
рівненський краєзнав-
чий МУЗЕЙ. Засн. 1906 при
сільськогосподарському т-ві; з
1944 — сучас. назва.
Розташований в окремому дво-
поверховому будинку, що є
пам’яткою архітектури 19 ст.
Заг. пл. 2755 м2, у т. ч. експо-
зиційна — 1600 м2. У фондах
зберігається понад 129 тис. ек-
спонатів, з них демонструється
27,5 тис.
У складі музею створено 3 від-
діли, у т. ч. природи; фі-
ліал — Дубнівський краєзнав-
чий музей\ на правах відді-
лів — Березнівський, Косто-
пільський, Млинівський, Сар-
ненськии краєзнавчі музеї, Ко-
рецький історичний музей, му-
зей-за повід ник «Козацькі мо-
гили» (с. Пляшева Червоноар-
мійського району). У відділі
природи експонати, у т. ч. і діо-
рами, розповідають про кліма-
тичні умови, рельєф, корисні
копалини, рослинний і тварин-
ний світ, охорону природи Рів-
ненщини. У музеї представ-
лено гербарій, колекції пейзаж-
ної яшми, бурштину.
Окремий розділ присвячено роз-
виткові промисловості, сіль-
ського господарства, культури,
охорони здоров’я, нар. освіти
краю. Видано путівники про фі-
ліал Р. к. м. та окремі його від-
діли, буклети, плакати, набори
листівок. Щороку його відвідує
бл. 95—100 тис. чол.
Літ.: Ровенський краєзнавчий му-
зей. Путівник. Львів, 1978; Ровен-
ский краеведческий музей. Путе-
водитель. Львов, 1982.
Г. В. Бухало.
рівненський обласний
БУДЙНОК ПРИРОДИ. Ств.
1972 при Рівнен. обл. раді Укр.
т-ва охорони природи з метою
пропаганди екологічних знань і
підвищення екологічної культу-
ри, організації масового руху за
бережливе ставлення до приро-
ди рідного краю. Йому підпо-
рядковано 18 міських, а також
районні будинки природи.
Осн. форми роботи: організа-
ція лекторіїв і лекцій за про-
грамою нар. ун-ту «Природа»
(працює 8 ф-тів), роботи шкіл
та клубів молодого еколога,
постійно діючих кінолекторіїв
(«Цікавий світ природи»), се-
мінарів, конференцій; екскур-
сій, конкурсів, ін. масових при-
родоохоронних заходів. При
Р. о. б. п. діє методична рада,
виїзна лекторська група, кон-
сультативний пункт, методич-
ний кабінет, б-ка, постійна
виставка корисних копалин
Рівненщини, дит. виробів «При-
рода очима дітей», фотовистав-
ка «В об’єктиві природа Рів-
ненщини», виставка літератури
з природоохоронних питань.
Р. о. б. п. організовує виставки
плакатів, квітів і живої приро-
ди, свято зустрічі птахів та ін.
Протягом 1988—89 видано 11
буклетів, а також 37 назв ін.
видів друкованої продукції заг.
тиражем 39 тис. примірників.
І. Л. Сацюк.
рівненський обласний
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ оперативно-вироб-
нича установа, що узагальнює
дані гідрометеоролог, спостере-
жень на території Рівнен. обл.
Організований 1.УІ 1988 на базі
гідрометеоролог, бюро (засн.
1949). Підпорядкований Держ.
комітету України по гідро-
метеорології. До його складу
входять спеціалізовані групи
метеоролог, прогнозів, агро-
метеорології та агрометеоролог,
прогнозів, хім. лабораторія по
контролю забруднення атм.
повітря, апаратна зв’язку для
приймання гідрометеоролог.
Шубків
Раду іліка.
панів
\док
Обарі
нра
253
РІВНЕ
Біла Криниця
Вересневе
тин
айк
Гру шви ця Перла
Грушвицяуїри.і
1 Вишнева Гора
(лана зник}
ова Українка
?ел Жигпин
Бронники
і
РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОН
. РІВНЕНСЬКО! ОБЛАСТІ
К-іевань
" -Л’-^-їОр.т ’ в
Лов. Любояиірка
Ом кса н дрія~л£^
То?1
Кустин
І ' Дядьковичі^
ХЛУ^Веп Омечя
"ЯагггЬ ЦГпа'\Хк
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
відомостей, радіолог, лабора-
торія. Осн. завдання устано-
ви — забезпечення відповідних
органів та нар.-госп. орг-цій
області всіма видами оператив-
ної, прогностичної і режимної
гідрометеоролог, інформації та
інформацією про забруднення
атм. повітря; вивчення особли-
востей метеоролог., кліматич-
них, агрометеоролог, і гідро-
лог. умов області; координація
роботи по організації агрометео-
ролог. постів у с.-г. підприєм-
ствах; вивчення стану й кон-
троль за забрудненням навко-
лишнього середовища та кон-
троль за радіоактивним забруд-
ненням природного середови-
ща. Здійснює організаційне й
метод, керівництво метеоролог,
станціями на закріпленій тери-
торії.	Л. О. Перетятко.
РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пд. частині Рівнен. обл.
Утворений 1940. Пл. 1,2 тис.
км2. Нас. (без м. Рівного) 86,3
тис. чол., у т. ч. міського 20,8
тис. (1990). Центр — місто обл.
підпорядкування Рівне. У ра-
йоні — с-ща міськ. типу Кваси-
лів, Клевань, Оржів та 94 сільс.
населені пункти.
Більша частина Р. р. лежить у
межах Волинської височини
(Рівненське плато — підвищена
лесова рівнина, розчленована
ярами та балками), крайня
північна — в межах Поліської
низовини. Корисні копалини:
піски, вапняки, крейда, глини,
базальт, торф тощо. Міститься
у Західно-Українській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції (більша частина) та Во-
линському Поліссі. Пересічна
т-ра січня —5,4°, липня 4~18,5°.
Період з т-рою понад 4-10 " ста-
новить 160 днів. Опадів 570
620 мм на рік, осн. частина їх
випадає у теплий період року
(максимум в червні — липні).
Висота снігового покриву 14 см.
Розташований у агрокліматич.

РІВНИНИ
134
підзоні достатнього зволоження
грунту та у вологій, помірно
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки — Горинь та її притоки Сту-
бла, Устя (бас. Дніпра). Збудо-
вано 40 водойм (у т. ч. Пути-
лівське і Бечальське водосхови-
ща); заг. пл. водного дзеркала
846 га. Найпоширеніші чорно-
земи типові, малогумусні (84 %
площі району), є також ясно-
сірі, сірі лісові, темно-сірі опід-
золені та чорноземи опідзо-
лені; в долинах річок та зни-
женнях рельєфу — дернові і
лучні грунти; в пн. частині —
болотні. Пл. лісів 25,6 тис. га
(більше залісень пн. частина).
Осн. породи: сосна (54 % лісо-
вкритої площі), дуб (27 %), по-
ширені береза, вільха. В Р. р.—
респ. значення бот. заказник
Вишнева Гора, місц. значення 5
заказників, 4 пам’ятки природи,
З парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва та 4 запо-
відні урочища.
У районі — з-ди: дослідний
«Рівнесільмаш», комунального
обладнання (Квасилів), шпанів-
ські цукр. та експерименталь-
ний харч, концентратів (с. Ве-
лий Олексин), Клеванський
прод. товарів, Оржівський та
Клеванський деревообр. комбі-
нати, Любомирський вапняково-
силікатний з-д, клеванська ф-ка
«Світанок». Рослинництво спе-
ціалізується на вирощуванні
цукр. буряків, зернових (озимі
пшениця та жито, ячмінь,
овес), картоплі, овочів; тварин-
ництво мол.-м’ясного напряму
(скотарство, свинарство, вівчар-
ство, птахівництво). Бджільни-
цтво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 73,6, у т. ч. орні зем-
лі — 60,7, сіножаті і пасови-
ща — 12,3. Осушено 8,1 тис. га,
у т. ч. закритим дренажем
5,6 тис. га; найбільша осушу-
вальна система — «Стубелка».
У Р. р.— 16 колгоспів, 6 рад-
госпів, наук.-виробн. об’єднання
«Еліта» (с. Шубків). Залізничні
станції: Рівне, Клевань, Любо-
мирськ, Обарів. Автомоб. шля-
хів 446 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 385 км. На тери-
торії району є зона відпочин-
ку.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 15—19 ст., у т. ч.
замок, 1475; Благовіщенський
костел, 1610 — ЗО; церква
Різдва, 1777; дзвіниця, 1844
(Клевань).	Л. К. Коротун.
РІВНИНИ — відносно рівні ді-
лянки земної поверхні, часто
значної площі, з невеликим (до
200 м) коливанням висот і ма-
лим (до 5 ) нахилом; один з
найважливіших елементів рель-
єфу суходолу і дна морів та
океанів. На тер. України розріз-
няють низовинні Р. (низовини)
з абс. висотами 0 — 200 м (При-
чорноморська, Придніпровська,
Поліська) і підвищені рівнини
(височини) з висотами понад
200 м (найбільші — Придні-
провська, Волинська, Подільсь-
ка, Приазовська). Поверхня Р. у
платформеній частині України
горизонтальна, у передгірних
частинах — нахилена (Перед -
карпаття), у міжгірних уло-
говинах — увігнута (Чоп-Мука-
чівська). Відповідно до мор-
фології поверхні розрізняють Р.
плоскі, ступінчасті (у т. ч. те-
расовані), хвилясті, горбисті,
пасмові тощо. За переважаю-
чою дією видів екзогенних про-
цесів виділяють денудаційні
рівнини і акумулятивні рівни-
ни (річкові, дельтові, морські,
льодовикові, водно-льодовикові
та складного генезису). При-
кладом підводних Р. є шельфо-
ві Р. Чорного і Азовського мо-
рів і Р. дна Чорноморської
западини. Р. становлять 15 —
20 % поверхні суходолу земної
кулі. В Україні вони станов-
лять майже 95 % її території.
І. П. Ковальчук.
РІВНЙННА КЛІМАТИЧНА
ПІДОБЛАСТЬ — таксономічна
одиниця кліматичного району-
вання тер. України, більша
частина Атлантико-континен-
тальної кліматичної області в
межах фіз.-геогр. зони мішаних
лісів та пн. частини лісостепо-
вої зони. Характерними особли-
востями кліматич. умов Р. к. п.
є поступове зменшення річних
і літніх сум опадів із Зх. на Сх.
при зростанні ролі твердих опа-
дів у заг. режимі зволоження,
зниження відносної вологості
повітря навесні та влітку; у
цьому ж напрямі (із Зх. на Сх.)
зростає ступінь континенталь-
ності клімату, що зумовлено
зниженням пересічних місяч-
них т-р взимку (від —5° на Зх.
під області до —8° на Сх. у січ-
ні) та підвищенням їх влітку
(відповідно від -|-18о до -|-21о у
липні). Річні суми опадів у ме-
жах підобласті 750—800 мм на
Зх. та 475 — 500 мм на Сх. Висо-
та снігового покриву збільшує-
ться у цьому ж напрямі від
12—15 см до 20—25 см, трива-
лість його залягання від 70—76
днів до 95—108 днів. Певні кон-
трасти у режимі зволоження,
т-ри, вітру спостерігаються в
межах Р. к. п. також у пере-
хідні періоди. Напр., у м. Ко-
велі (Волин. обл.) у березні —
травні пересічні денні і нічні
т-ри повітря підвищуються на
6—7°, у м. Глухові (Сум. обл.)
ця різниця становить 8—9 .
Восени відповідне зниження
т-ри повітря досягає 6° на Зх.
та 8° на Сх. підобласті. Початок
осені в межах підобласті, як
правило, сухий, з сонячною по-
годою. Весняні вторгнення арк-
тичних повітр. мас спричиню-
ють заморозки, взимку — різке
зниження т ри повітря (іноді
нижче —35°). Просторові від-
мінності кліматич. умов Р. к. п.
враховуються при плануванні й
організації госп. використання
цієї території, яка відзначаєть-
ся високим ступенем освоєності.
М. І. Щербань.
РІВНЙННІ ЛАНДШАФТИ —
клас ландшафтів географічних,
що об’єднує природно-територі-
альні комплекси з однаковими
заг. морфоструктурними озна-
ками, з якими пов’язані верти-
кальні зміни в балансах тепла,
вологи та біохімічних. У межах
України переважають рівнинні
східно-європ. ландшафти, серед
яких виділяють зональні й під-
зональні типи й підтипи ланд-
шафтів, що змінюються в ши-
ротному напрямі: мішанолісові
ландшафти, широколистянолі-
сові ландшафти, лісостепові
ландшафти, степові ландшаф-
ти (північностепові та середньо-
степові), сухостепові ландшаф-
ти. Відмінності зональних
(підзональних) Р. л. зумовлені
їхнім положенням у межах оро-
графічно різних, неоднакових
за геолого-геоморфолог. будо-
вою територій — низовин та ви-
сочин, характеризуються як
підкласи. Тому серед Р. л. Укра-
їни виділяють мішанолісові, лі-
состепові та степові підкласи
височин, схилів височин, підви-
щених рівнин і низовин з різ-
ною геол. будовою. Серед міша-
нолісових ландшафтів розріз-
няють ландшафти: височин та
низовин з малопотужним ан-
тропогеновим покривом на кри-
сталічному фундаменті; висо-
чинних і низовинних рівнин з
антропогеновим покривом на
крейдових породах; низовин-
них рівнин з потужним антро-
погеновим покривом на неоген-
палеогенових піщано-глини-
стих відкладах; низовин та ви-
сочин, схилів височин з потуж-
Рівнинні ріки.
Поздовжні профілі рік рівнінної
частини України.
ним антропогеновим покривом
на крейдяній основі, що пере-
кривається піщаними палеоцен-
еоценовими відкладами. Серед
широколистянолісових і лісо-
степових ландшафтів виділя-
ють рівнинні та височинні
опільські; низовинні й рівнинні
л у костелові; лісостепові борові;
лукостепові заболочені; опіль-
ські височинні у поєднанні з
лукостеповими низовинними.
Для степової зони характерні:
північ ностепові височинні та
низовинні придніпровські, до-
нецько-придніпровські, півден-
ноподільські, лівобережно-дні-
провські, донецькі з лісостепо-
вими фрагментами лісостепо-
вих ландшафтів; середньосте-
пові схилово-височинні та рів-
нинні і лукостепові рівнинні;
сухостепові приморські з солон-
цями та солончаками; сухосте-
пові сопковикові (керченські);
рівнинно-підгірні центрально-
кримські; сухостепові височин-
ні (тарханкутські). Природні
Р. л. України значною мірою
змінені госп. діяльністю лю-
дини.	П. Г. Шищенко.
РІВНЙННІ РІКИ — ріки, що
течуть по рівнинній місцевості
у відносно неглибоких, добре
розроблених, широких долинах
із значними заплавами. Харак-
теризуються невеликими похи-
лами і швидкістю течії. Поздов-
жній профіль Р. р. плавно уві-
гнутий, пологий. На окремих ді-
лянках вони можуть перетина-
ти кристалічні породи, утворю-
ючи пороги. У розвитку річи-
ща Р. р. переважають процеси
розмивання дна і берегів та аку-
муляції продуктів розмиву.
Густота річкової сітки рівнин-
ної частини тер. України змі-
нюється переважно в межах
від 0,2 до 0,4 км км2, у межи-
річчі Дністра та Пд. Бугу —
від 0,09 до 0,2 км км . Долини
Р. р. широкі, ящикоподібні,
трапецієвидні або У-подібні, ча-
сто асиметричні. Річища ши-
рокі, звивисті, з меандрами, ру-
кавами, протоками. Швидкість
течії у межень 0,2—0,5 м/с, по-
хили Р. р. до 10 м км у вер-
135
РІПКИНСЬКИИ
хів’ях та 1 м/км і менше у по-
низзях. Живлення річок міша-
не. Макс. витрати спостеріга-
ються переважно навесні, в ок-
ремі роки на малих річках —
під час дощових паводків. Вод-
ні ресурси Р. р. широко вико-
ристовуються у нар. г-ві (побу-
тове і тех. водопостачання,
зрошування, гідроенергетика,
рибництво тощо). Вони є шля-
хами сполучення, об’єктами ре-
креації, зокрема туризму.
Л. Г. Будкіна.
«РІДНА ПРИРОДА» — інфор-
маційно-методичний бюлетень
Міністерства охорони навко-
лишнього природного середови-
ща України, Укр. т-ва охорони
природи та Укр. т-ва мислив-
ців і рибалок. Виходить з 1971
щокварталу укр. мовою. Уза-
гальнює практику роботи, яка
проводиться в Україні щодо
раціонального природокористу-
вання^ охорони атм. повітря,
надр, грунтів, вод, рослинного
й тваринного світу. Широко ви-
світлює участь громадськості,
держ. органів у розв’язанні при-
родоохоронних проблем.
А. Л. Андріенко.
РІЗНЯ — річка у Малинському
р-ні Житомир, обл., ліва прит.
Ірші (бас. Дніпра). Довж. 38 км,
пл. бас. 401 км2. Бере початок
поблизу с. Діброва. Долина зав-
ширшки до 2 км, глиб, до 15 м.
Заплава подекуди заболочена,
пересічна шир. 500 м. Річище
слабо звивисте, відрегульоване.
Шир. його до 10 м. Похил річки
1,2 м км. Живлення снігове і
дощове. Замерзає наприкінці
листопада, скресає на поч. бе-
резня. Воду використовують
для тех. водопостачання.
Ю. П. Яковенко.
РІКА природний водний по-
тік, що тече у виробленому ним
річищі і живиться за рахунок
стоку з площі свого водозбору.
Місце, де Р. бере початок, на-
зивають її витоком, місце впа-
діння в ін. річку, озеро, море,
океан — гирлом річки. Осн. ха-
рактеристики Р.— довжина,
площа водозбору, ширина і гли-
бина річища, похил водної по-
верхні, швидкість течії, величи-
на стоку води та твердого сто-
ку. Сукупність головної Р. та її
приток утворює річкову систе-
му. Залежно від характеру по-
верхні, будови долини річково,
та річища розрізняють рівнинні
ріки і гірські ріки. За розмі-
рами вони бувають великі, се-
редні та малі. Р. поділяють та-
кож за джерелами живлення,
гідрологічним режимом тощо
(див. Класифікація річок). Роз-
поділ Р. на тер. України нерів-
номірний. Густота річкової сіт-
ки коливається від 2—2,5
км км'' в Українських Карпа-
тах до 0,1 км/км2 і менше на
Пд. та Пд. Сх. степової зони.
Найбільші Р.— Дніпро, Дунай,
Дністер, Південний Буг, При-
п'ять, Десна, Сіверський До-
нець. Всього в Україні понад
4 тис. Р. довж. понад 10 км.
Об’єм річного стоку становить
пересічно 87,1 км3 (без Дунаю).
Річковий стік є осн. частиною
водних ресурсів республіки і
широко використовується у вод-
ному господарстві. Р.— важли-
вий елемент природного середо-
вища, джерело питної та пром.
води, постійно відновлюване
джерело гідроенергії, природ-
ний водний шлях, об’єкт ре-
креації і туризму тощо. Дуже
актуальними є збереження й
відновлення водності Р., якості
води (див. Охорона вод), ком-
плексного використання водних
ресурсів. Р. вивчає гідрологія
річок.	Л. Г. Будкіна.
РІКА — річка у Міжгірському
і Хустському р-нах Закарп.
обл., права прит. Тиси (бас. Ду-
наю). Довж. 92 км, пл. бас.
1240 км2. Витоками Р. є При-
слоп і Торунка, які починаю-
ться з джерел на пд.-зх. схилах
Верховинського хр. Долина Р.
У-подібна, шир. її по дну від
40 до 500 м; у передгірних ра-
йонах — трапецієподібна, зав-
ширшки до 4—5 км. Заплава у
верх, і серед, течії шир. від
40 до 100 м; біля с. Липчої
розширюється до 500 м і біль-
ше, у пониззі розчленована ста-
рицями і протоками. Річище
звивисте, розгалужене; на ді-
лянці між селами Торунем і Бе-
резовим є пороги; багато остро-
вів. Шир. річки переважно 20 —
Р'чка Ріка.
Озеро Ріпище.
50 м, найбільша — понад 100
м. Похил річки 10 м/км. Осн.
притока — Рипинка (права).
Живлення мішане. Пересічна
річна витрата води 37,4 м3/с
(у гирлі). Льодовий режим
нестійкий; з поч. грудня спосте-
рігаються забереги та осінній
льодохід, в окремі роки льодо-
ставу не буває. Гідролог, пости
біля с. Верхній Бистрий (з
1954), смт Міжгір’я (з 1946),
с. Нижній Бистрий (з 1956), м.
Хуста (з 1946). Використовують
для гідроенергетики (Теребле-
Ріцька ГЕС) і водопостачання.
На Р.— м. Хуст, численні бази
відпочинку; поширений водний
туризм. На багатьох ділянках
здійснено укріплення берегів.
М. І. Кирилюк.
РІПИЩЕ — заплавне озеро у
Сосницькому р ні Черніг. обл.,
на правому березі Десни (бас.
Дніпра), за 7 км на Пд. Сх. від
смт Сосниця. Довж. бл. 1 км,
пересічна шир. 0,4 км, пл. 60 га,
глиб. З—6 м. Улоговина має
звивисту форму; складається з
системи заплавних водойм, спо-
лучених мілководними проточ-
ними рукавами. Береги озера
низькі, поросли вільхою з вербо-
вим підліском. Живлення мі-
шане. Влітку т-ра води на глиб.
0,5 м від поверхні —і—16,5,
4-17,5", на глиб. З м -|-10,
-|-10,5:, взимку озеро замерзає.
Прозорість води 1,4 м. Дно
піщане, вкрите мулистими від-
кладами. З рослин переважа-
ють очерет, лепешняк великий,
стрілолист звичайний, глечики
жовті, ряска, рдесник блиску-
чий. Водяться карась, окунь,
пічкур, плітка, лин, щука та ін.
У прибережних заростях —
гніздування очеретянок, цвір-
кунів, бугайчика. Озеро та
його околиці — місце рибаль-
ства і мисливства.
Літ.: Никифоров А. И. Деснянские
озера. (Туристам, рьіболовам, охот-
никам путеводитель). К., 1970.
І. В. Марисова.
РІПКИ — селище міського ти-
пу Черніг. обл., райцентр. Роз-
ташовані за 3 км від залізнич.
ст. Голубичі. 7,4 тис. ж. (1990).
Вперше згадуються в істор.
джерелах 1607, с-ще міськ. ти-
пу з 1958. Поверхня полого-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
6,7е, липня 4-19,4 . Опадів
572 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 233 га. У Р.— частина
Пилипчанського гідролог, за-
казника місц. значення. Дерево-
обр., 2 цегельні, буд. матеріа-
лів, льонопереробний, масло-
робний, асфальтовий з-ди,
хлібокомбінат. Краєзнавчий
музей.
РІПКИНСЬКИИ РАЙОН —ра-
йон у пн.-зх. частині Черніг.
обл. Утворений 1923. Пл. 2,1
тис. км2. Нас. 46,9 тис. чол., у
т. ч. міського — 18.6 тис.
(1990). У районі — 5 с-щ місь-
кого типу: Ріпки (райцентр),
Добрянка, Замглай, Любеч, Ра-
дуль та 115 сільс. населених
пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської низовини. Поверхня —
плоска зандрова (центр, части-
РІПНЕ
136
на району — пологохвиляста
моренно-зандрова) рівнина, роз-
членована прохідними долина-
ми. Трапляються лесові «остро-
ви». Поклади торфу, глин,
кварцового піску. Район розта-
шований у Чернігівському По-
ліссі. Пересічна т-ра січня
-6,7°, липня -|-19,4О. Опадів
550—590 мм на рік. Висота
снігового покриву 23 см. Період
з т-рою понад 10° становить
159 днів. Належить до вологої,
помірно теплої агрокліматич.
зони. Тер. району протікають
Дніпро (на зх. межі) та його
прит. Сож. Значні ділянки по-
верхні заболочені (переважно
на Пн. та Пд. Зх.). Поширені
дерново-підзолисті, глейові,
дернові та болотні грунти. Пл.
лісів 76,8 тис. га (сосна, береза,
вільха, дуб). У районі — 18 за-
казників, 12 пам’яток природи
та 7 заповідних урочищ (місц.
значення).
Найбільші підприємства: ріп-
кинські маслозавод, буд. мато-
ріалів, льонопереробний, дере-
вообр., Замглайський торфобри-
кетний з-ди, добрянські швейна
та меблева ф-ки, консервно-су-
шильний з-д, лісгоспзаг, Любе-
цький овочесушильний з-д. Га-
лузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво зерново-льонарсько-
картоплярського і тваринни-
цтво мол.-м’ясного напрямів.
Осн. культури: жито, пшениця,
ячмінь, овес, льон, картопля.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1989) —
97,9Й, у т. ч. орні землі —
56,0, пасовища і сіножаті —
41,1. У районі — 27 колгоспів
(у т. ч. риболовецький), 2 рад-
госпи. Залізничні станції: Го-
лубичі, Горностаївка, Грибо-
РІПКИНСЬКИИ РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
'опитні
Зі ідермвкп
Грабів
Убіжи


труиц
Люб* ч
Веп Зліів
чочигівкс
иси

Тара< а Шевчен

ва Рудня, Неданчичі. Автомоб.
шляхів 7 28 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 373 км. Профес.-
тех. уч-ще (Замглай). Музеї:
краєзнавчі (Ріпки, Добрянка),
героїв Дніпра (Радуль).
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури — кам’яниця, 17 ст.;
Воскресенська церква, 1817,
кін. 19 ст. (Любеч).
РІПНЕ ОЗЕРО, Ропне озеро —
гідролог, пам’ятка природи рес-
публіканського значення (з
1975). Розташоване у м. Сло-
в’янську Донец. обл. Перебуває
у віданні Слов’янської тер. ра-
ди по управлінню курортами
профспілок. Пл. 32 га. Охоро-
няється солоне озеро карстово-
го походження, що входить до
групи Слов’янських озер. Рос-
линний покрив берегів утворю-
ють типові лучні види, а також
галофіти. У прибережній зоні —
зарості комишу озерного, очере-
ту, рогозу. Вода та мулисті від-
клади озера мають лік. власти-
вості, їх використовують у ме-
дицині.
Літ.: Памятники природні Донет-
чиньї. Путеводитель. Донецк, 1979.
С. П Попов.
РІЧАНСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
зоол. заказник респ. значення
(з 1985). Розташований в Ір-
шавському р-ні Закарп. обл.
Перебуває у віданні Довжан-
ського лісокомбінату. Пл. 2408
га. Охороняється лісовий масив,
що є місцем зосередження і роз-
множення багатьох видів тва-
рин. Осн. лісоутворюючі поро-
'Горнсстаївчз.
Добрянна-

-й’ов/ Яри павичі
'Кяубівка
Чзнопаяи

(Левину
Ріпки
Замглай
В'їіинвве
Голубичі
бСЬГ.е
'овоикра'Ні
^Пушкарі . І
'-х**- -< чин
тсеч
Вербичі
Вся Вісь
Сибережі
І Територя підпорядкована
Нн'всьн'и обласній раді
м к жче____150_______
	
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Річанський заказник.
Загальний вигляд.
Рись.
ди — бук лісовий і дуб зви-
чайний з домішкою ялини єв-
ропейської, ясена, липи, вільхи.
На тер. заказника протікає 4
невеликі притоки р. Ріки. Тва -
ринний світ характерний для
Закарпаття: олень європей-
ський, козуля європейська, сви-
ня дика, куниця лісова, куниця
кам’яна, ведмідь бурий, рись, а
також кіт лісовий, занесений до
Червоної книги України.
Г. М. Панов.
РІЧИЩЕ, русло — найнижча
ділянка долини річкової, по
якій тече водний потік. Утво-
рюється внаслідок розмиваючої
дії текучої води на підстилаючі
породи. На формування Р.
впливають кліматичні умови,
геол. будова та рельєф поверхні.
Розміри і форма Р. змінюються
по довжині річ ки залежно від її
водності, будови долини. Для
рівнинних рік характерна зви-
виста форма, наявність меандр,
рукавів, проток, руслових утво-
рень. Р. гірських рік більш
прямі, вузькі, часто мають по-
роги та водоспади. Осн. харак-
теристиками Р. є його ширина і
глибина. Р. великих рік мають
ширину в пониззі від кількох
до десятків кілометрів, середніх
рівнинних рік — десятки і сотні
метрів. Глибина Р. коливає-
ться по довжині річки від де-
сятків сантиметрів (на перека-
тах) до кількох метрів (на пле-
сах).
Для більшої частини тер. Укра-
їни характерні рівнинні ріки зі
звивистими Р., подекуди розга-
луженими на окремі рукави та
протоки. Річки Українських
Карпат і Кримських гір мають
слабозвивисті кам’янисті Р., з
порогами та водоспадами.
Л. М. Козінцева.
РІЧКОВА СИСТЕМА — сукуп-
ність усіх річок у межах да-
ного річкового басейну; частина
гідрографічної сітки. Характе-
ризується порядком річкових
потоків. У гол. ріку впадають
притоки 1-го порядку, ь них —
притоки 2-го порядку і т. д.
За ін. класифікацією, річки 1-го
порядку не мають приток; злит-
тя двох річок 1-го порядку утво-
рює річку 2-го порядку і т. д. За
цією схемою порядок Дніпра
у гирлі — 13-й. Р. с. має назву
гол. ріки. На тер. України ви-
діляють 9 основних Р. с., най-
більші з них — Дніпра, Дунаю,
Дністра, Південного Бугу, Сі-
верського Дінця.
Є. В. Єлисєєва.
РІЧКОВА СІТКА — сукуп-
ність усіх річск у межах певної
території; частина гідрографіч-
ної сітки. Структура і характер
Р. с. залежать від складної
взаємодії фіз.-геогр. умов, що
визначають величину та інтен-
сивність надходження води на
земну поверхню, умови стоку,
стійкість гірських порід до роз-
миву. Характеризується дов-
жиною та коефіцієнтом густо-
ти. На тер. України налічується
понад 71 тис. річок та водотоків
(за ін. даними, 73 тис.), заг.
довжина яких становить 248
тис. км. З них більше 4 тис. рі-
чок мають довж. понад 10 км
кожна. Коефіцієнт густоти річ-
кової сітки пересічно 0,25
км/шм2. Найбільш розвинута
Р. с. в Українських Карпатах,
найменш — на Пд. республіки;
між Дніпром та зат. Сиваш по-
верхневих водотоків зовсім не-
має.	Є. В. Єлисєєва.
РІЧКОВИЙ СТІК — стік води у
процесі її кругообігу в природі
у формі стікання по річковій
СІТЦІ} для окремої річки —
кількість води, що протікає у
її річищі за певний період часу.
Р. с. є осн. джерелом водних
ресурсів, важливою розрахун-
ковою характеристикою для
проектування їхнього нар.-госп.
використання. Р. с. виражають
через витрату води, об'єм стоку
та відносні характеристики —
137
РОГАТИНСЬКИИ
модуль стоку і шар стоку. Р. с.
формується переважно за раху-
нок атм. опадів, але в різні
пори року його складові гене-
тично різнорідні. В період ме-
жені спостерігається мінімаль-
ний стік річок, коли у живлен-
ні їх переважають дреновані
річковою сіткою підземні води
(див. Підземне живлення). У
повінь та паводки переважає
поверхневий стік. Багаторічні
коливання та внутрішньоріч-
ний розподіл стоку визнача-
ються фіз.-геогр. умовами те-
риторії. За режимом Р. с.
середніх і малих річок у межах
України виділено 14 гідроло-
гічних областей та дві гірські
гідрологічні країни (див. Гідро-
логічне районування). Пересіч-
на багаторічна величина за-
гального Р. с. (без Дунаю) ста-
новить за уточненими даними
87,1 км3/рік. О. 3. Ревера.
РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ —
один з осн. видів транспорту,
що здійснює перевезення ван-
тажів і пасажирів переважно
внутр. водними (природними й
штучними) шляхами. На тер.
України парове судноплавство
(по Дніпру) почалося у 1823.
У 1857 організовано Рос. т-во
пароплавства і торгівлі на ниж-
ньому Дніпрі, 1858 — Т-во па-
роплавства по Дніпру та його
притоках. У 1923 утворилися
пароплавства — Верхньодніп-
ровське (з центром у Києві) і
Нижньодніпровське (з центром
у Херсоні), які 1926 об’єдналися
в Дніпровське річкове пароплав-
ство (з 1965 — Гол. управління
річкового флоту при Раді Міні-
стрів УРСР, з 1990 — Україн-
ське міжгалузеве державне об’-
єднання річкового флоту «Укр-
річфлот»), у складі якого понад
1500 вантажних, пасажирських
і буксирних суден, бл. 600
одиниць службово-допоміжно-
го флоту, 9 портів, 3 судно-
буд. і суднорем. з-ди. У рес-
публіці найбільші мех. річкові
порти з сучас. перевантажу-
вальними машинами, порталь-
ними й плавучими кранами та
ін. технікою: Київ., Дніпроп.,
Дніпродзержинський, Запоріз.,
Основні показники роботи
річкового транспорту
загального користування
в Україні
	£ а о		Пасажиро- оборот, млн. пасажиро-км	Перевезено пасажирів, млн. чол.
	Вантажо- оборот, млрд. т •	Перевезен вантажів, млн. т		
1970	6,1	27,3	495	21,4
1980	10,7	51,3	557	24,8
1985	12,2	56,7	581	23,8
1989	11,9	67,4	586	20,2
Херсон., Черкас., Кременчуць-
кий, Миколаїв., Черніг. Осн. об-
сяг перевезень вантажів і паса-
жирів здійснюється по Дніпру
та Десні. Трансп. перевезення в
республіці виконує також флот
інших річок (Дністра, Пд. Бугу,
Стиру, Горині, Самари, Сули
та ін.). Довж. внутр. судноплав-
них шляхів, що експлуатують-
ся, в Україні на кін. 1990 ста-
новила 4,0 тис. км. довжина
штучних водних судноплавних
шляхів — 2,2 тис. км. Розвиток
Р. т. республіки пов’язаний з
розширенням географії переве-
зень, збільшенням обсягів без-
перевалочних доставок ванта-
жів з річкових портів Украї-
ни у придунайські країни, пор-
ти середземномор. держав і мор.
порти Зх. та Пн. Європи. У
1990 Р. т. України було пере-
везено 54,6 млн. т мін. буд. ма-
теріалів і цементу, 1,7 млн. т
кам. вугілля і коксу, 0,9 млн. т
металу і металевого брухту
(1970 відповідно — 17,7 млн. т,
3,6 млн. т, 0,2 млн. т.). Осн. на-
прямами дальшого розвитку
Р. т. є координація його ро-
боти з усіма видами транспорту,
впровадження дійових заходів
щодо охорони навколишнього
середовища. В. С. Єфремов.
Ровеньки.
Меморіальний комплекс пам'яті
молодогвардійців.
РОВЕНЬКИ — місто обл. під-
порядкування Луган. обл. Роз-
ташовані в пд. частині області,
на р. Ровеньку (прит. Нагель-
ної, бас. Міусу). Залізнична
станція. 58,2 тис. ж. (1990).
Вперше згадується як козацьке
містечко 1705, місто з 1934. По-
верхня підвищена, дрібносопко-
во-рівнинна, розчленована яра-
ми та балками. Перевищення
висот до 52 м. Пересічна т-ра
січня —7,7°, липня (-21,4°.
Опадів 493 мм на рік. На Ро-
веньку збудовано 2 ставки.
У місті — ландшафтний заказ-
ник Молодогвардійський та дві
нам ятки природи (місц. значен-
ня). 5 шахтоуправлінь, 2 шах-
ти, 2 гірничозбагачувальні,
взут., меблева ф-ки, пивоварний
з-д. Гірничий технікум, 4 про-
фес.-тех. уч-ща. Музеї: істор.-
краєзнав., історії міста та пам’-
яті загиблих молодогвардійців
(відділ Краснодонського музею
♦Молода гвардія»). Бюро по-
дорожей та екскурсій.
Об’єкти туризму: Меморіаль-
ний комплекс пам’яті молодо-
гвардійців; пам’ятники — на
місці страти молодогвардійців
у Гримучому лісі; укр. письмен-
никові М. П. Трублаїні, якого
поховано у місті.
Літ.: Донцов П. Ф. Ровеньки. Пу-
теводигель. Донецк, 1986.
РОВЕЦЬ — річка у Жмерин-
ському і Вінницькому р-нах
Війн, обл., права прит. Півден-
ного Бугу. Довж. 37 км, пл. бас.
221 км2. Бере початок на Пд.
від с. Дубової і тече Поділь-
ською височиною. Заплава зав-
ширшки 0,5—0,7 км. Річище
помірно звивисте; глиб. 0,5—
1,5 м. Похил річки 2,3 м/км.
Живлення мішане. Замерзає на
поч. грудня, скресає до серед,
березня. Воду використовують
для наповнення ставків та по-
бут. потреб.
РОВИН — річка у Великоберез-
нянському р-ні Закарп. обл.,
права прит. Ужу (бас. Тиси).
Довж. 25 км, пл. бас. 221 км".
Утворюється від злиття гір-
ських потоків на пд. схилах Сх.
Бескидів. Долина У-подібна,
шир. по дну ЗО—60 м, у по-
низзі до 200 м. Заплава то
право-, то лівостороння, поде-
куди відсутня. Річище звивисте,
шир. 5 —10 м (найбільша —
25 м), є порожисті ділянки.
Похил річки 20 м/км. Живлен-
ня мішане. Льодові явища з 1-ї
пол. грудня, скресає до серед,
березня. Використовують для
господарських потреб.
М. І. Кирилюк.
РОВОК — річка у Деражнян-
ському р-ні Хмельн. обл. та Пер-
ському р-ні Війн, обл., ліва
прит. Рову (бас. Пд. Бугу).
Довж. 33 км, пл. бас. 298 км2.
Бере початок з джерела у Вінь-
ковецькому р-ні Хмельн. обл.
і тече Подільською височиною.
Долина У-подібна, шир. 0,5—
0,7 км. Заплава двостороння.
Річище слабозвивисте, глиб.
0,5 —1,5 м. Похил річки 0,92
м/км. Живлення мішане. За-
мерзає на поч. грудня, скре-
сає до серед, березня. Воду ви-
користовують для госп.-побут.
потреб.
РОГАНЬ — селище міського
типу Харківського р-ну Хар-
ків. обл. Розташований на р.
Рогані (прит. Уди, бас. Сівер-
ського Дінця), за 4 км від заліз-
нич. ст. Рогань. 5,3 тис. ж.
(1990). Відомий з 1736, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста, розчленована балка-
ми, перевищення висот до 45 м.
Пересічна т-ра січня —7,4°,
липня +20.3°. Опадав 5’22 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
3,5 га. В Р.— картонна ф-ка,
рибокоптильний комбінат. Хар-
ків. с.-г. інститут.
РОГАТИН — місто Івано-Фр.
обл., райцентр. Розташований
на р. Гнилій Липі (прит. Дні-
стра), при впадінні в неї р. По-
току. Залізнична станція. 9,3
тис. ж. (1990). Відомий з 12 ст.,
місто з 1939. Поверхня хвиляс-
та, розчленована долинами рі-
чок. Перевищення висот до
60 м. Пересічна т-ра січня
— 4,7°, липня -|-18,1О. Опадів
627 мм на рік.
В Р.— комбінат хлібопродуктів,
мол., мін. води ♦Роксолана»
з-ди, газокомпресорна станція.
Радгосп-техн кум, профес.-тех.
уч-ще.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 14—18 ст., зокрема
церкви Різдва Богородиці, 14 —
15 ст., і Святодухівська, 1598.
Літ.: Шеремет О. П. Рогатин.
Путівник. Ужгород, 1989.
РОГАТИНСЬКИИ РАЙОН —
район у пн. частині Івано-Фр.
обл. Утворений 1940. Пл. 0,8
тис. км2. Нас. 58,0 тис. чол., у
т. ч. міського — 10,9 тис. (1990).
У районі — м. Рогатин (рай-
центр), емт Букачівці та 87
сільс. населених пунктів.
Лежить у пд.-зх. частині По-
дільської височини, в межах
Опілля. Поверхня — підвище-
на лесова рівнина. Корисні ко-
палини: вапняки, кварцові піс-
ки, пісковики, мергелі, гіпси,
торф тощо. Розташований у За-
хідно-Українській лісостеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —4,8,
—5,3°, липня -|-17,8, +18.3°.
Період з т-рою понад +10° ста-
новить 148 — 164 дні. Опадів
від 627 мм на рік (Рогатин)
до 710 мм у пн. частині райо-
ну; найбільша кількість їх ви-
падає у червні — липні. Висота
снігового покриву 22 см. Місти-
ться у вологій, помірно теплій
агрокліматич. зоні. Річки —
Дністер (на пд.-зх. межі райо-
ну) та його притоки Свірж, Гни-
ла Липа, Студений Потік, На-
раївка. Збудовано 68 ставків
заг. площею водного дзеркала
252 га. Переважають темно-сірі
опідзолені (38 % площі району)
та чорноземи малогумусні ти-
пов1 (32 %); є також ясно-сірі
лісові, сірі лісові, лучно-болотні
та ін. грунти. Під лісом 17,5 %
тер. району. В осн. букові та
буково-грабові (понад 70 % пло-
щі лісів), у пд.-зх. частині —
дубово-соснові ліси. В межах
району — бот. пам’ятка приро-
ди респ. значення Чортова гора,
місц. значення пам’ятка при-
РОГАТИНСЬКО-ХОДОРІВСЬКЕ
138
роди та 6 заповідних урочищ.
Найбільші пром. підприємства:
рогатинські з-д мін. вод «Рок-
солана» та комбінат хлібопро-
дуктів, Черченський комбікор-
мовий з-д, букачівські хлібо-
комбінат, філіал Коломийсь-
кого виробничого об’єднання
металовиробів, Лопушнянське
кар’єроуправління. В рослинни-
цтві переважає вирощування
зернових (пшениця, ячмінь),
цукр. буряків та картоплі;
у тваринництві — скотарство
м’ясо-мол. напряму. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1989) — 52,1, у
т. ч. орні землі — 39,5, сіно-
жаті і пасовища — 12,3. Осу-
шено 11 тис. га. У районі —
22 колгоспи, 2 радгоспи, птахо-
фабрика. Залізничні станції:
Рогатин, Букачівці. Автомоб.
шляхів 332 км, усі — з твердим
покриттям. Радгосп-технікум
та профес.-тех. уч-ще (Рогатин).
Район має значні рекреаційні
ресурси. В с. Черче бальнеогря-
зьовий санаторій «Черче».
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 14—18 ст., зокрема
церкви Різдва Богородиці, 14—
15 ст., і Святодухівська, 1598
(Рогатин); пам’ятка садово-пар-’
нового мистецтва — садиба і
парк, 18—19 ст. (с. Приозерне).
І. П. Ковальчук,
І. І. Ровенчак.
РОГАТИЛСЬКО-ХОДОРІВ-
СЬКЕ ОПІЛЛЯ, Бурштинсько-
Ходорівське Опілля — хвиля-
сте горбогір’я на Подільській
височині, в межах Івано-Фр. та
Львів, обл. Лежить на лівобе-
режжі Дністра, між річками
Колодницею (на Зх.) та Бибель-
кою (на Сх.). Протяжність з
Пн. на Пд. становить 4 — 35 км,
з Пн. Зх. на Пд. Сх.— до 60 км.
Вис. 245—325 м. Переважає
ерозійно-акумулятивний та еро-
зійно-денудаційний рельєф. В
геол. будові беруть участь мер-
гелі, піски, пісковики, супіски,
галькові відклади та суглинки.
Крім ерозійних процесів по-
ширені суфозія, карст. Ліси-
стість не перевищує 10—12 %,
розораність — понад 65 %. У
ландшафтній структурі Р.-Х. О.
переважають надзаплавно-те-
расні, слабохвилясті і середньо-
горбисті місцевості на опідзоле-
них, темно-сірих опідзолених і
дерново-підзолистих грунтах,
опідзолених та глибоких мало-
гумусних чорноземах. Бл. 10—
35 % с.-г. угідь еродовані.
І. П. Ковальчук.
РОГАЧИК — річка у Верхньо-
рогачицькому р-ні Херсон, обл.,
ліва прит. Дніпра (впадає у
Каховське водосховище). Довж.
32 км, пл. бас. 565 км-. Бере
початок за 9 км на Пд. Сх. від
смт Великого Рогачика, тече
Придніпровською низовиною.
Долина завширшки від 0,1 до
1 км, з пологими схилами. Рі-
чище помірно звивисте, влітку
часто пересихає. Похил річки
1,1 м/км. Живиться за раху-
нок поверхневого стоку. Льодо-
став нестійкий, триває з грудня
до кінця лютого — поч. березня.
Забруднена стічними побут, во-
дами.
РОГАЧИК — річка у Берислав-
ському і Цюрупинському р-нах
Херсон, обл., ліва прит. Кінки
(рукав Дніпра). Довж. 43 км,
пл. бас. 565 км2. Бере початок
на Зх. від с. Масловки. Долина
трапецієвидна, з розчленовани-
ми схилами; шир. її до 2,5 км,
глиб, до 40 м. Шир. заплави
до 300 м. Річище (завширшки
до 5 м), часто пересихає, утво-
рюючи окремі плеса. Похил-річ-
ки 1,4 м/км. Живлення пере-
важно снігове (на весну припа-
дає понад 90 % річного стоку).
Замерзає тільки у суворі зими.
Є ставки (гол. чин. для зрошу-
вання). У пониззі Р. здійсню-
ють залісення берегів.
Ю П. Яковенко.
РОГАТИНСЬКИЙ РАЙОН
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Полонина Рогнеска.
РОГНЕСКА — бот. заказник
респ. значення (з 1974). Розта-
шована у Рахівському р-ні За-
карп. обл. Перебуває у віданні
колгоспу «8 Березня». Пл.
ЗО га. Охороняється ділянка зе-
леновільхового криволісея на
полонині Рогнеска, що є місцем
зростання тирлича жовтого —
цінної лікар, рослини, занесеної
до Червоної книги України.
• Трапляються також куничник
волохатий, лігустик мутеліно-
вий, тонконіг Ше, чорниця то-
що. Має велике значення для
збереження природного гено-
фонду та як насіннєва база тир-
личу жовтого. В. І. Комендор.
РОГНЕСКА — полонина на пд.
схилах гори Петрос та її від-
рогів у Закарпатській області.
Схили здебільшого пологі, з
окремими стрімчаками. На по-
логих схилах переважають
щучники, рідше — біловусни-
ки, на крутосхилих ділян-
ках — гірські чагарники (яло-
вець сибірський, вільха зелена,
зрідка сосна гірська). Створено
бот. заказник Рогнеска. Ниж.
частини схилів в результаті без-
системного використання пасо-
вищ заросли щавлем альпій-
ським.	І. В. Вайнагій.
РОГОЗЯНКА — річка у Золо-
чівському р-ні Харків, обл., пра-
ва прит. Уди (бас. Сіверського
Дінця). Довж. 25 км, пл. бас.
164 км2. Долина трапецієподіб-
на, шир. до 1 км. Річище по-
мірно звивисте, глиб. 0,5—
1 м. Похил річки 1,9 м/км.
Живлення снігове. Влітку часто
пересихає. Замерзає наприкінці
листопада — на поч. грудня,
скресає у березні. Є водосхови-
ще. Воду використовують для
с.-г. потреб.
РОДАКОВЕ — селище міського
типу Слов’яносербського р-ну
Луган. обл. Залізнична станція.
7,6 тис. ж. (1990). Виникло
1878, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня полога, слабо розчле-
нована, має заг. нахил на Пн.,
перевищення висот до 57 м. Пе-
ресічна т-ра січня —8 , липня
-}-21о. Опадів 510 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 14 га.
В Р.— локомотивне депо.
РОДИНСЬКЕ — місто Донец.
обл., підпорядковане Красно-
армійській міськраді. Розташо-
ване за 8 км від залізнич. ст.
Красноармійськ. 15,3 тис. ж.
(1990). Виникло 1950 у зв'язку
з буд-вом шахт, місто з 1962.
Поверхня — хвиляста рівнина,
перевищення висот до 21 м. Пе-
ресічна т-ра січня —6,8е, лип-
ня -|-21,5О. Опадів 540 мм на
рік. Пл. зелених насаджень 112
га. В Р.— кам.-вуг. шахти «Ро-
динська» і «Краснолиманська»,
центр, збагачувальна ф-ка та
ін. Профес.-тех. училище.
РОДОНІТ — мінерал, силікат
марганцю і кальцію. (Мп, Са)ь
[ЗцОїь]. Тв. 6,0—6,7. Колір ро-
жево-червоний, рожево-сірий.
Родовища і- прояви Р. на Укра-
їні пов’язані з марганцевими
сланцями та чорними кварци-
тами Чивчин і Рахівських гір у
Карпатах. Найбільшим є родо-
вище Прелуки в Івано-Фр. обл.
Р. разом з родохрозитом утво-
рює лінзи т. з. «карпатського
родоніту» розміром від 2 до
10 м3 рожевого та малинового
кольорів з тонкими чорними
прожилками оксидів марганцю.
Карпатський Р. добре піддає-
ться різанню, шліфуванню,
дзеркально полірується. Ви-
користовують для виготов-
лення мозаїчної облицьовуваль-
ної малорозмірної плитки та як
виробне каміння.
В. І. Панченко.
РОДЮЧІСТЬ ГРУНТУ — здат-
ність грунту безперервно задо-
вольняти потреби рослин протя-
гом усього вегетаційного пе-
ріоду у воді, повітрі, теплі, по-
живних речовинах та ін. і да-
вати врожай завдяки сукуп-
ності певних фіз., хім. та біол.
властивостей. Р. г. у природних
екосистемах (цілина) тісно по-
в’язана з генетичними особли-
востями грунтів, вона є функ-
цією грунтоутворювального
процесу і розглядається як
природна родючість.
В результаті застосування
139
РОЖНЯТІВСЬКИИ
меліорації та агротех. заходів,
що цілеспрямовано змінюють
властивості і режим грунтів,
формується штучна родю-
чість. Сукупність цих двох
категорій становить при-
родно-економічну ро-
дючість. За походженням,
ступенем виявлення в урожаї,
рівнем екон. стану та ін. розріз-
няють, крім названих, ефектив-
ну, потенційну, відносну, міні-
мальну, критичну та ін. Р. г. У
с. г. найважливіше значення
мають потенційна та ефективна
Р. г. Потенційна родю-
чість зумовлена товщиною гу-
мусового шару, заг. вмістом гу-
мусу та поживних речовин, мі-
нералог. і хім. складом, фіз.-
хім. і агрофіз. властивостями,
а також мікробіол. активністю.
Під впливом меліоративних за-
ходів (осушування, зрошуван-
ня, вапнування грунтів, гіпсу-
вання грунтів тощо), а також
при вторинному засоленні, за-
брудненні грунтів токсичними
речовинами потенційна Р. г.
значно змінюється. Частина по-
тенційної Р. г., що реалізується
в урожаї рослин, являє собою
ефективну родючість.
Її рівень значною мірою за-
лежить від комплексу агротех.
заходів. Він може бути висо-
ким на грунтах з низькою по-
тенційною Р. г. за умови за-
стосування належного комплек-
су агротех. заходів і, навпаки,
низьким на грунтах з високою
потенційною Р. г., де недостат-
ньо впроваджуються агротех.
заходи та допускається низький
рівень культури землеробства.
Регулювання Р. г. за умов ін-
тенсифікації землеробства ба-
зується на концепції підви-
щення потенційної родючості
до оптимального рівня при од-
ночасній мобілізації її в кіль-
кості, необхідній для вирощу-
вання макс. і якісних урожаїв
с.-г. культур.
В Україні найвищу природну
Р. г. мають чорноземи, сірі лі-
сові грунти, темно-сірі опідзо-
лені грунти і темно-каштанові й
РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОН
ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __
Мильське!'
Наві
,окі
Лцкіе
Вітон.з^ Ясешвка,
Щирин
Не мир 0
Тихотич
Доросині
Ворон чин
Віч и ні
Бере зол цки
Береї ьк
Городи
Іеаччиці
каштанові солонцюваті грунти.
Г. Я. Чесняк.
РОЖЙЩЕ — місто Волин. обл.,
райцентр. Розташоване на
р. Стир (прит. Прип’яті, бас.
Дніпра), залізнична станція.
14,5 тис. ж. (1990). Відоме з
1377, с-ще міськ. типу з 1940.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня —5,0°, липня
4-18,4°. Опадів 630 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 58,9 га.
Заводи:	«Рожищесільмаш»,
консервний, сироробний, хліб-
ний та комбікормовий; спорт,
виробів і меблева ф-ки. Зоовет.
технікум. Істор.-краєзнав. му-
зей.
Літ.: Вольїнь туристская. Путево-
дитель. Львов, 1984.
РОЖЙЩЕНСЬКИИ РАЙОН —
район у пд.-сх. частині Волин.
обл. Утв. 1939. Пл. 0,9 тис. км2.
Нас. 43,1 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 14,5 тис. (1990). У ра-
йоні — м. Рожище (райцентр)
та 67 сільс. населених пунктів.
Поверхня — слабохвиляста рів-
нина. Корисні копалини — гли-
на, пісок, вапняк. Р. р. розта-
шований у межах фізико гео-
графічної області Волинське
Полісся. Пересічна т-ра січня
—5,0°, липня -|-18,4О. Період
з т-рою понад 4-10° становить
155—160 днів. Опадів 550—
570 мм на рік. Висота снігового
покриву 12 —14 см. Належить
до вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Річки бас. При-
п’яті — Стохід (на пн.-зх. межі
району) та Стир з притоками
Конопелькою, Лютицею. В ра-
йоні — 21 озеро і ставок (заг.
пл. водного дзеркала 74 га);
найбільші озера: Тристенське,
Ворончинське, Крижівське,
Вишнівське. Грунти дерново-се-
редньопідзолисті супіщані в
комплексі з переважно оглеєни-
ми їх видами і торфово-болот-
ними грунтами та торф’яно-
болотні і торф’яники НИЗИННІ.
Ліси займають 10 тис. га. Осн.
породи: сосна, ялина, дуб, віль-
'.Чітогоща
Перес
Пожарки
гіосачеви. чі
р Рудка- Козикська
0	' Тогильне
Залісці V _ 2^4^
* —Кременец Ь/9
Рожище
'Рудня
Копачівка
-------_ нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
РОЖНЯТІВСЬКИИ РАЙОН
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
) Заказники
1 Турова Дача
2 Яйнівсьний
М Пай ятни природи
1 Болото Мшана
2 Урочище Сок-л
Сгпрц
>КНЯТІЕі \ І
1 РівняР^^/Кам інь
Лоп'янка® '/Верх Ст'рутині^/
ж—х	/ лСпарЛ^яв^{ /1//вепбмт\п
ранка
Князи
Гаєм ня
Лецівк
’уходія
Лиговиця
’ЗЬб
. - < * ю Осмолода ,
І^ЧА
е Трофс
*
ха, ясен, клен, акація. В Р. р.—
З пам'ятки природи місц. зна-
чення.
Найбільші пром. підприємства:
рожищенські «Рожищесіль-
маш», консервний і сиророб-
ний з-ди, меблева ф-ка. С. г.
спеціалізується на вирощуванні
картоплі, льону, а також на ско-
тарстві м’ясо-мол. напряму й
свинарстві. Площа с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 68,2, у т. ч.
орні землі — 44,5, сіножаті і па-
совища — 22,2. Меліорованих
земель 28,4 тис. га. Залізнич.
станції Рожище і Переспа. У
районі — 27 колгоспів, 4 держ-
госпи, міжгосп. Автомобільних
шляхів 264 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 150 км. Зоо-
вет. технікум (Рожище), істор.-
краєзнавчий музей (Рожище).
О- О. Скаршевська.
РОЖНЯТІВ — селище міського
типу Івано-Фр. обл., райцентр.
Розташований у Передкарпатті,
в долині р. Дуби (прит. Чечви,
бас. Дністра), за 7 км від заліз-
нич. ст. Рожнятів. 4,3 тис. ж.
(1990). Відомий з 12 ст., с-ще
міськ. тину з 1940. Поверхня
пологохвиляста. Пересічна т-ра
січня —4,1°, липня 4-17.6°.
Опадів 828 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 6,8 га. В Р.—
хлібокомбінат, комбікормовий
з-д. Поблизу Р.— гідровузол з
водосховищем на р. Чечві, спо
руджений для водопостачання
Калуського хіміко-металург.
комбінату.
Крехови
Брошн
Дуб<\ #
,фР ПЬ< '7
. лЧПерегін
1 /у0Небир(е
• 5ВВ
,оасне
•иш*
150ц
1000
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
РОЖНЯТІВСЬКА УЛОГОВИ-
НА — знижена рівнина в Пе-
редкарпатті, у межах Івано-Фр.
обл. Розташована в розширеній
частині долини Лімниці та Че-
чви. Вис. 300—400 м. Переваж-
ні площі улоговини займають
заплава и перша надзаплавна
тераса, фрагменти другої і тре-
тьої терас. Є багато старорі-
чищ, галечникових валів, озер
та боліт. На нижньотерасних
місцевостях — с.-г. угіддя, на-
селені пункти. Я. С. Кравчук.
РОЖНЯТІВСЬКИИ РАЙОН —
район у зх. частині Івано-Фр.
обл. Утворений 1965. Пл. 1,3
тис. км2. Нас. 75,9 тис. чол., у
т. ч. міського — 22,1 тис. (1990).
У районі — селища міського
типу Брошнів-Осада, Перегін-
ське і Рожнятів (райцентр) та
47 сільс. населених пунктів.
Пн. частина Р. р. лежить у ме-
жах Передкарпаття (зокрема
Рожнятівської улоговини), пд.
(більша) — у межах Карпат
Українських (Манявське низь-
когір’я з округловершинними
хребтами та Горгани з гостро-
гребеневими, крутосхиловими
хребтами). Осн. корисні копа-
лини — нафта і природний газ;
є менілітові сланці, кам. та ка-
лійна солі, буд. матеріали. Дже-
рело мін. води типу перегін-
ська. Пересічна т-ра січня від
—4,1е до —8,2е, липня від
4-11,8° до 4-18,3'. Період з
т-рою понад 4-10 становить
128—166 днів. Опадів від 874
мм на рік (Перегінське) до
1000 мм (верхів’я Лімниці);
найбільше випадає у травні—
серпні. Висота снігового покри-
ву від 18—20 см у Передкар-
патті до 40 - 60 см у Горганах.
Р. р. розташований у Карпат-
ському агрокліматич. районі
вертикальної кліматич. зональ-
ності. Річки Лімниця (тут бере
початок) та її притоки Молода
з Мшаною, Чечва з Ілемкою і
РОЗДІЛЬНА
140
Дубою та ін. Переважають бурі
гірсько-лісові грунти (понад
60 % пл. району) та дерново-
підзолисті (до 25 %); є також
гірсько-лучно-буроземні та дер-
нові грунти. Під лісом понад
47 % всієї площі. Осн. поро-
ди — хвойні (ялина, ялиця, сос-
на; займають понад 80 % пл.
лісів), є також бук, вільха та ін.
У районі — респ. значення гі-
дролог. заказник Турова Дача
та бот. Яйківський заказник,
пам’ятки природи бот. Урочи-
ще Сокіл і гідролог. Болото
Мшана; місц. значення заказ-
ник Лімниця, 4 пам’ятки приро-
ди, 6 заповідних урочищ.
Найбільші пром. підприємства:
Брошнівський лісокомбінат та
лісокомбінат «Осмол ода», ек-
сперимент. з-д «Лісдеревмаш»
(Брошнів-Осада), перегінські
меблева ф-ка і з-д мін. вод,
Верхньострутинський з-д «Ве-
ста». У рослинництві переважає
вирощування кормових (багато-
річні трави), зернових (пшени-
ця) культур, льону-довгунця;
у тваринництві — скотарство
м’ясо-мол. напряму. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1989) — 20,0, у
т. ч. орні землі — 9,4, сіножаті
і пасовища — 10,6. Осушено 7,3
тис. га. В Р. р.— 9 колгоспів,
З радгоспи. Залізнич. ст. Рож-
нятів. Майже всі автомоб. шля-
хи з твердим покриттям (326
км). Дитячий санаторій «Ясень»
(с. Ясень).
Об’єкт туризму — істор.-архіт.
пам’ятка доменна піч, 1808—
11 (урочище Ангелів).
І. П. Ковальчук, І. І. Ровенчак.
РОЗДІЛЬНА — місто Одеської
обл., райцентр. Залізнич. ву-
зол. 18,6 тис. ж. (1990). Ви-
никла 1863—65 у зв’язку з
буд-вом залізнич. лінії Одеса —
Балта, місто з 1957. Поверх-
ня погорбована. Пересічна т-ра
січня —4,2°, липня 4-22,1°.
Опадів 429 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 250 га. У Р.
— заводи ковальсько-пресового
устаткування, мол., хлібний,
соко-виноробний; елеватор,
млин. Профес.-тех. училище.
РОЗДІЛЬНЯНСЬКИИ РА-
ЙОН — район у центр, частині
Одес. обл. Утворений 1923. Пл.
1,4 тис. км2. Нас. 60,7 тис. чол.,
у т. ч. міського 27,3 тис. (1990).
У районі — м. Роздільна (рай-
центр), смт Лиманське та 84
сільс. населених пунктів.
На Пд. Зх. Р. р. омивається Ку-
чурганським лиманом, на Пд.
Сх. Хаджибейським лиманом.
Лежить на Причорноморській
низовині. Поверхня — хвиля-
ста рівнина, розчленована бал-
ками. Корисні копалини: гли-
на, пісок, гіпс, черепашник.
Більша частина району розта-
шована у межах Дністровсько-
Дніпровської північностепової
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
фізико-г еог рафічної провінції,
тільки пд.-східна — у Причор-
номорській середньостеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —4,2°,
липня 4-22,1 °. Період з т-рою
понад 4-Ю0 становить 178 днів.
Опадів 429 мм на рік. Висота
снігового покриву 15 см. На-
лежить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони. Най-
більша річка — Кучурган
(прит. Дністра). Є ставки (заг.
пл. водного дзеркала 531 га).
Переважають чорноземи зви-
чайні малогумусні і середньо-
гумусні, у зниженнях — луч-
но-чорноземні грунти. Природ-
на різнотравно-типчаково-ко-
вилова рослинність збереглася
лише на схилах балок та по
річкових долинах. Пл. лісових
насаджень 7,1 тис. га. Осн. по-
роди — акація біла, в’яз, дуб.
Найбільші пром. підприємства:
роздільнянські ковальсько-пре-
сового устаткування, мол., соко-
виноробний, хлібний та Ново-
дмитрівський комбікормовий
з-ди. Гол. спеціалізація с. г.—
рослинництво зернового, тва-
ринництво м’ясо-мол. напрямів.
Садівництво, виноградарство.
Осн. культури: озима пшениця,
цукр. буряки, соняшник, овоче-
ві; галузі тваринництва — ско-
тарство, свинарство, птахівни-
цтво. Площа с.-г. угідь (тис. га)
— 112,0, у т. ч. орні зем-
лі — 87,1, сади і виноградин
ки — 47,3. Меліорованих зе-
мель 2,8 тис. га. У районі —
14 колгоспів, 10 радгоспів, пле-
мінний птахозавод (Роздільна),
птахофабрика (с. Болгарка).
Залізнич. вузол Роздільна, за-
лізничні станції: Єреміївка, Ку-
чурган, Карпове. Автомоб. шля-
хів 401 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 317,2 км. У
Р. р.— 3 профес.-тех. уч-ща
(Роздільна, Лиманське, с-ще
Степове). Музей історії с. Но-
воукраїнки.	О. І. Полоса.
П. А. Пузирний.
РОЗДІЛ — селище міського ти-
пу Миколаївського р-ну Львів,
обл. Розташований на березі
Дністра, за 11 км від залізнич.
ст.	Миколаїв-Дністровський.
2,9 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в писемних джерелах
1569, с-ще міськ. типу з 1940.
Поверхня рівнинна. Переви-
щення висот до 15 м. Пересіч-
на т-ра січня —4,5', липня
4-17,2°. Опадів 710 мм на рік.
У Р.— пивоварний з-д Львів,
виробничого об’єднання «Ко-
лос», швейна ф-ка Дрогоби-
цького об’єднання «Зоря», Ми-
колаївський комбікормовий з-д.
Санаторій «Роздол» (на основі
моршинських розсолів).
РОЗДОЛЬНЕ — селище міськ.
типу Респ-ки Крим, райцентр.
Розташоване за 43 км від за-
лізнич. ст. Воїнка. 7,9 тис. ж.
(1990). Засн. на поч. 60 х рр.
19 ст. як с. Ак Шеїх, з 1944 —
сучас. назва; с-ще міськ. тину з
1960. Пересічна т-ра січня
—1,6°, липня 4-22,7°. Опадів
350 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 1903 га. У Р.
маслоробний, хлібний і комбі-
кормовий з-ди. Лісомеліоратив-
на станція.
ГОЗДОЛЬНЕНСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — геол. заказник респ.
значення (з 1974). Розташова-
ний у Старобешівському р-ні
Донец. обл. Перебуває у віданні
радгосцу «Каракубський». Пл.
100 га. Охороняються рідкісні
відслонення відкладів териген-
ного верхнього девону довгин-
ської та роздольненсько' світ з
переходом останньої до ниж-
нього карбону, що мають ви-
гляд окремих скельних утво-
рень на правому березі р. Мо-
крої Волновахи. Девонські від-
слонення представлені конгло-
мератами та бурими, сірими і
зеленувато-сірими пісковиками.
До складу нижньокарбонових
відкладів входять різноманітні
вапняки, сланні, вулканічні по-
роди — діабази, порф-оити, ту-
фи. Має наук, значення.
С. П. Попов.
РОЗДОЛЬНЕНСЬКИИ РАЙОН
— район на Пн. Зх. Респ.
Крим. З Пн. омивається Каркі-
нітською зат. Чорного м. Утв.
1935. Пл. 1,2 тис. км'. Нас.
36,6 тис. чол., у т. ч. міського —
11,5 тис. (1990). У районі —
с-ща міськ. типу Роздольне
(райцентр), Новоселівське та 40
сільс. населених пунктів.
До складу району входять Ле-
бедячі острови. Пн. частина
Р. р. лежить у межах Північ-
но-Кримської рівнини, півден-
на — у межах Тарханкутської
височини. Поверхня — лесова
низовина, на Пд. хвиляста,
розчленована балками. Вздовж
узбережжя — абразійні форми
рельєфу, пляжі, коси, зокрема
Бакальська коса. Поклади вап-
няків. Район розташований у
Кримській степовій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня — 1,6 , липня 4-22,7
Опадів 349 мм на рік, макс.
їх кількість випадає в теплу
пору року. Період з т-рою
понад 4-10г становить 184 дні.
Метеостанція (с. Стерегуще).
Район належить до дуже по-
сушливої, помірно жаркої агро-
кліматич. зони з м’якою зимою.
Переважають чорноземи пів-
денні (ЗО % площі району),
чорноземи південні міцелярно-
карбонатні (38 %), темно-каш-
танові і лучно-каштанові со-
лонцюваті (25 %), солонці і
солончаки (7 %). На Зх.—
Бакальське озеро. Природна
типчаково-ковилова рослин-
ність збереглася мало. Пл. лі-
сосмуг становить 1987 га. У ра-
йоні — частини Кримського за-
повідно-мисливського господар-
ства (з 1991 — Кримський за-
повідник), орнітологічного Кар-
кінітського заказника (респ.
значення); гідролог, памятка
природи — узбережний акваль-
ний комплекс Бакальська коса
(місц. значення).
Підприємства по переробці с.-г.
сировини: маслоробний, хліб-
ний, комбікормовий (Роздоль-
не), виноробний (Новоселівське)
з-д. С. г. спеціалізується на
тваринництві м’ясо-мол. і рос-
линництві зернового напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
озимий ячмінь, рис, кукурудза,
соняшник. Виноградарство і са-
дівництво (на площі відповідно
2,1 і 1,2 тис. га). Розвинуті
скотарство, вівчарство; допо-
міжні галузі — свинарство,
птахівництво. Пл. с.-г. угідь
141
РОЗМІЩЕННЯ
РОЗДОЛЬНЕНСЬКИЙ РАЙОН РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Лебедячі острсви-відліл Кримського
ЯІЛОЄїДНС мисливського
господирс гва
р к V н
і а ш о
ЬакапьСоки
коса
^СтеРЬ/Я^В
Яернитове
С у,.і ян ьхе

і бале • .кг.
«ЮЛ >л
Сгпвле

вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
(тис. га, 1989) — 107,7, у т. ч.
орю землі — 84,2, пасовища —
20,4. Зрошується 30,6 тис. га
(Роздольненський та Чорно-
морський канали — відгалу-
ження Північно-Кримського
каналу). У районі — 7 колгос-
пів, 7 радгоспів. Лісомеліора-
тивна станція (Роздольне). Ав-
томоб. шляхів 307 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 267 км.
Профес.-тех. уч-ще (Новоселів-
ське). Краєзнав. музей (с. Слав-
не).	Г. О. Галух.
РОЗДОЛЬНЕНСЬКИЙ РЕКРЕ-
АЦІЙНИЙ ПІДРАЙОН — час-
тина Євпаторійського рекре-
аційного району, що включає
смт Роздольне та приморські
кліматичні курорти Сєверне,
Бакал і зону місц. відпочинку
Портове. Розташований та Пн.
Зх. Кримського п-ва (узбереж-
жя Каркінітської затоки Чор-
ного м.).
Осн. рекреаційними ресурсами
Р. р. п. є помірно континен-
тальний посушливий клімат з
теплим літом (пересічна т-ра
липня +23, +25 ) і м якою
зимою (пересічна т-ра лютого
— 1, —3°), тепле море (вода
біля узбережжя влітку прогрі-
вається до +24°), піщані пляжі
(заг. протяжність — понад 40
км). Опадів бл. 400 мм на рік.
Тривалість сонячного сяйва
2500 год на рік. Купальний
сезон — бл. 4 місяців (чер-
вень — вересень). У межах Р. р.
п. 1990 функціонувало 15 се-
зонних оздоровчих закла-
дів (бази відпочинку, пансіона-
ти) на 3 тис. місць. Є дві авто-
стоянки. Поблизу смт Роздоль-
ного виявлено скіфські поселен-
ня та могильник (кінець 1-го
тис. н. е,). На Пн. від Порто-
Гор"і м

»<4*
Ботанічні

Р<я Дольне
,овиль.
Оря.вха
Сереорянка
ака
Зими*-
Іовос».48 ем ьк«-
вого (на віддалі 3,5 км від бе-
рега) лежать Лебедячі острови.
Є. О. Желудковський.
РОЗДОРИ — селище міського
типу Синельниківського р-ну
Дніпроп. обл. Розташовані на
р. Нижній Терсі (прит. Малої
Терси, бас. Дніпра). Залізнична
станція. 2,0 тис. ж. (1990).
Засн. 1778, с-ще міськ. типу з
1957. Пересічна т-ра січня
—6,0°, липня +21,5 “. Опадів
435 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 1,5 га. У селищі —
цегельний завод.
РОЗІВКА — селище міського
типу Куйбишевського району
Запоріз; обл. Залізнична стан-
ція. 4,9 тис. ж. (1990). Засн.
1788 під назвою Розенберг, се-
лище міськ. типу з 1938. Пе-
ресічна т-ра січня —5,6", лип-
ня + 21,4°. Опадів 450 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
144,3 га. У Р.— з-ди «Метало-
побут», цегельно-черепичний,
елеватор, цехи куйбишевських
харчосмакової ф-ки та мол.
з ду. дослідна станція н.-д.
інституту кукурудзи; три тва-
ринницькі комплекси. Істор.-
краєзнав. музей.
РОЗЛОМИ — лінійні тектоніч-
ні порушення цілісності гір-
ських порід. Виникали протя-
гом усієї геол. історії у непла-
стичних зцементованих поро-
дах. Земній кулі притаманні
широтні, меридіональні та діа-
гональні мережі Р. Єдиної кла-
сифікації Р. немає. Розрізня-
ють корові и мантійні Р. У при-
поверхневій частині земної ко-
ри деякі Р. мають вигляд трі-
щин без зміщення; по бага-
тьох Р. товщі зміщені, в ре-
зультаті утворені геол. структу-
ри — горсти, грабени, скиди,
насуви тощо (напр., численні
насувні структури у Карпат-
ській покривно-насувній спору-
ді). Р. є зонами концентрації
інтенсивних тектонічних проце-
сів. Глибинні Р. (системи пору-
шень завдовжки до сотень і
тисяч, у перетині — десятків
кілометрів) розділяють різно-
рідні блоки земної кори. Для
розломних зон завширшки до
десятків кілометрів характер-
ні роздріблення, розсланцюван-
ня, дрібна складчастість порід;
вважають, що по Р. пересуває-
ться пластичний матеріал —
розріджений пластичний (гря-
зьові вулкани Керченського
п-ова) або кам. сіль (соляні
структури Дніпровсько-Донець-
кої западини). Глибинні Р. про-
никають у гранітний та ба-
зальтовий шари земної кори
і у мантію. Вони є виявлен-
ням тривалої історії геол. роз-
витку і морфоструктури тери-
торій, відіграють важливу роль
у проникненні рудоносних роз-
чинів з глибин на поверхню
та утворенні покладів корис-
них копалин (напр., вірогідним
є зв’язок зруденіння з Криво-
різько-Кременчуцькою текто-
нічною зоною, Оріхово-Павло-
градською тектонічною зоною).
Глибинні розломи, виявлені
за допомогою переважно гео-
фізичних досліджень літо-
сфери, зокрема виділені за
допомогою космічних знімків,
відображені на карті тектоніч-
ного районування України, у
т. ч. крайовий шов, що обме-
жовує пд.-зх. частину Східно-
Європейської платформи, межі
блоків докембрійського фунда-
менту (зокрема, Українського
щита), платформених струк-
тур (напр., рифтової частини
Дніпровсько-Донецької запади-
ни), складчастих структур Кар-
пат і Криму.
У зонах роздріблення вздовж
Р. сприятливі умови для роз-
витку ерозійних процесів. Дове-
дено зв’язок з Р. багатьох річ-
кових долин України; виявлено
їхню роль у вертикальному во-
дообміні між водоносними гори-
зонтами (див. Напірні води).
С. І. Орловська.
РОЗЛУЧ — низькогірний хре-
бет Карпат Українських на
межиріччі Стрию та Сану, між
Стрийсько-Санською верхови-
ною та Верхньодністровськими
Бескидами, у пд. частині Львів,
обл. Вис. до 1024 м (г. Магура
Л'мнянська). Складається пере-
важно з аргілітів і глинистих
сланців. Пн. схили урвисті,
вкриті смерековими та ялицеви-
ми лісами з домішкою бука,
південні пологі, гол. чин. розо-
рані або зайняті вторинними
луками.	С. В. Трохимчук.
РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВ-
НИХ СИЛ — процес обгрунту-
вання, прийняття та впрова-
дження в життя рішень щодо
розподілу по території окремих
елементів продуктивних сил
(робочої сили, знарядь та пред-
метів праці) та їхніх поєднань,
а також вивчення наслідків цьо-
го розподілу. Гол. метою Р. п. с.
є підвищення соціально-екон.
ефективності сусп. праці на
основі використання законів і
закономірностей тер. функціо-
нування економіки, зокрема,
тер. поділу праці, регіонального
комплексоутворення, регіональ-
но-цілісного підходу. Осн. прин-
ципами, що виходять із зако-
нів вартості та економії часу,
є: наближення підприємств до
джерел сировини, палива і
енергії, по ряду галузей —
до районів споживання готової
продукції; зосередження робо-
чої сили, водних, лісових ре-
сурсів тощо; раціональна про-
сторова концентрація вироби,
у вигляді тер.-виробничих ком-
плексів різного масштабу і ти-
пу, галузевих тер. комплексів,
інтегральних екон. та галузе-
вих зон, районів, вузлів, пром.
агломерацій тощо; раціональна
(виходячи з конкретних регіо-
нальних умов) спеціалізація
підприємств, екон. районів різ-
ного масштабу; кооперування
між підприємствами різних на-
родногосподарських галузей з
метою скорочення витрат на не-
раціональні перевезення сиро-
вини, напівфабрикатів, готових
виробів. Ці принципи відобра-
жаються у показниках заг. і
порівняльної екон. ефективно-
сті, що використовуються при
Р. п. с., виборі пунктів розмі-
щення нових виробничих по-
тужностей. Гол. критерієм при
цьому є мінімум сумарних при-
ведених витрат на вироби, і
транспортування продукції до
споживача. В роки перших та
післявоєнних п’ятирічок при
Р. п. с. брали за основу прин-
цип вирівнювання (або збли-
ження) рівнів екон. розвитку
союзних республік та екон. ра-
йонів. У сучас. умовах зростає
значення принципу міжнар. по-
ділу праці, можливостей між-
нар. інтеграції г-ва. Дедалі біль-
шого значення набуває принцип
збереження екологічної рівно-
ваги, раціонального природоко-
ристування (особливо у освоє-
них районах, до яких належить
і Україна). Це вимагає докорін-
ної перебудови стратегії Р.
п. с. В Україні насамперед не-
обхідні ревізія всіх виробни-
чих потужностей з метою тех.
переозброєння і реконструкції
РОЗПАШНІВСЬКЕ
142
або виведення з експлуатації
і перепрофілювання тих під-
приємств, що завдають шкоди
навколишньому середовищу,
зумовлюють незворотні нега-
тивні процеси у природі, а та-
кож перегляд доцільності роз-
міщення й спеціалізації усіх
значних новобудов виробничого
призначення. Ще одним прин-
ципом Р. п. с. є рішуче поси-
лення його соціальної спрямо-
ваності. При обгрунтуванні
Р. п. с. розглядають фактори
(паливно-енерг., сировинний,
трудовий, водний, зем., трансп.,
наук.-тех. прогресу, грунтово-
кліматич. умов у с. г. тощо),
які безпосередньо впливають
на розміщення і ефективне
функціонування галузей нар.
г-ва, показники собівартості,
трудомісткості, енергоємності
продукції та ін. В Україні
гол. н.-д. організацією в галузі
Р. п. с. є Рада по вивченню
продуктивних сил України.
У розробці наукових обгрун-
тувань з Р. п. с. важлива
роль належить геогр. науці, од-
ним із завдань якої є аналіз
сучас. стану і прогнозні оцінки
природних ресурсів, визначен-
ня впливу розвитку тих або
ін. галузей нар. г-ва на стан
навколишнього середовища, об-
грунтування перспектив систем
розселення і розвитку міст,
тер. організації вироби., шляхів
усунення тер. диспропорцій то-
що. Географи беруть участь у
комплексних соціально-еколо-
го-екон. експертизах великих
нар.-госп. проектів і програм.
Літ.: Алимов О. М. Продуктивні
сили Радянської України. К., 1981;
Социальньїе проблемні развития
производительньїх сил УССР. К.,
1983; Совершенствование разра-
ботки схем развития и размещения
производительньїх сил. К., 1987;
Заставний Ф. Д. Территориальньїе
предплановьіе прогнозні. К., 1988;
Шипович Е. И. География произ-
водительньїх сил Украинской ССР
(современное состояние и перспек-
тивні развития). К., 1988.
В. А. Поповкін.
РОЗПАШНІВСЬКЕ ГАЗОКОН-
ДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ — ро-
довище в Карлівському р-ні
Полтав. обл., у межах Дніпров-
сько-Донецької нафтогазонос-
ної області. Газоносний контур
6,2X1,75 км пов'язаний з мо-
ноклінальним блоком. Виявле-
но 13 газових і газоконденсат-
них покладів у відкладах ка-
м’яновуг. і ранньопермського
віку в інтервалі глибин 3500—
4100 м. Родовище експлуа-
тують з 1976. Добовий дебіт
свердловин — 42—2313 тис. м3.
Хім. склад газу (%): метану
86,3—96,4, вуглецю 0,1—2,0,
азоту 0,6—7,8. Вміст конденса-
ту в газі метано-нафтенового
складу 58—213 г/м3. Густ. кон-
денсату 780—799 кг/м3. Газ
надходить до газопроводу Ше-
белинка—Д иканька—Київ.
В. М. Бенько.
РОЗПОДІЛ СТОКУ, внутріш-
ньорічний розподіл стоку —
розподіл річкового стоку за се-
зонами, місяцями, декадами та
ін.; виражають у частках або
процентах від річного стоку.
Р. с. зумовлений закономір-
ностями внутрішньорічних змін
метеоролог, факторів, а також
впливом геоморфолог, будови
річкового басейну, гідрографіч.
та гідрогеол. умов, характеру
грунтів, рослинного покриву,
госп. діяльності у басейні. Ха-
рактеристику Р. с. подають у
вигляді типових або розрахун-
кових схем. Типові схеми від-
бивають найхарактерніші заг.
риси водного режиму річок, що
найчастіше повторюються про-
тягом ряду років. Типовий Р. с.
вибирають як найтиповіший
для багатоводних, маловодних
та середніх за водністю років
або приймають як пересічне
значення за всі роки спостере-
жень за календарними датами,
або подають у вигляді схема-
тизованого гідрографа, осеред-
неного за фазами водного режи-
му. Розрахунковий Р. с. одер-
жують шляхом статистичних
обчислень величин стоку за різ-
ні періоди року з урахуванням
часу їхнього настання; його
визначають щодо маловодного
чи багатоводного року певної
забезпеченості.
За особливостями Р. с. в Укра-
їні виділено 14 гідролог, облас-
тей і 2 гірські гідролог, краї-
ни (див. Гідрологічне району-
вання). У типових схемах зі
зменшенням водності року
зменшується частка річного
стоку, яка припадає на лімі-
туючі періоди та сезони, і від-
повідно збільшується — весня-
ного стоку. За співвідношенням
цих величин в Україні перева-
жають річки зі сніговим жив-
ленням.
Р. с. є важливою гідролог, ха-
рактеристикою при проектуван-
ні використання водних ресур-
сів. Див. також Водність річок.
О. 3. Ревера.
РОЗПОДІЛ ТРУДОВИХ РЕ-
СУРСІВ — досягнутий на кож-
ний конкретний момент часу
результат руху трудових ресур-
сів, представлений групуван-
ням їх за певними ознаками.
Відображає співвідношення по-
треб у робочій силі певної кіль-
кості і якості відповідно до її
наявності. Об’єктивно пов’яза-
ний з фазами формування і ви-
користання трудових ресурсів
(через чисельність населення і
склад працездатного населення
за статтю і віком та залежно
від його освітньої і професій-
но-кваліфікаційної підготовки).
Зростання продуктивності пра-
ці зумовлює зміну структури
сусп. потреб у робочій силі і
перерозподіл працівників, які
вивільняються з одних галузей
і виробництв в ін. Для України
протягом тривалого часу харак-
терний процес перерозподілу
трудових ресурсів з матеріаль-
ного вироби, у невиробничу
сферу.
Розрізняють первинний і вто-
ринний (перерозподіл) Р. т. р.
Первинний Р. т. р. охоплює
молодь, яка починає трудову
діяльність, вторинний--------
всі ін. категорії працездатного
населення.
Трудові ресурси розподіляють
за однією (простий розподіл)
або кількома (комбінаційний
розподіл ознаками. Прикладом
простого розподілу є тер., га-
лузевий, за сферами вироби.,
видами зайнятості, рівнем осві-
ти тощо; комбінаційного — за
статтю і віком, професійно-ква-
ліфікаційною підготовкою і га-
лузевою належністю в роз-
різі районів різного ієрархічно-
го рівня. На кожний конкрет-
ний момент часу всі трудові ре-
сурси суспільства розподілені
за такими осн. сферами зайня-
тості (сферами прикладання
праці): нар. г-во (держ. і гро-
мад. підприємства, організації і
установи, громад, г-во кол-
госпів, індивідуальні сел. г-ва,
кооперативи, особисте підсобне
г-во), навчання з відривом від
вироби., релігійні культи, зброй-
ні сили, домашнє г-во. В Україні
частка зайнятих у нар. г-ві
1990 становила в середньому
86 % (від 75 % у Закарп. до
89 % у Кіровогр. областях).
Тих, хто навчається з відривом
від вироби., на Україні бл. 7 %,
при найбільшому рівні в Києві,
Харків, і Львів, областях (8 —
87 %). В домашньому і осо-
бистому підсобному г-ві зосе-
реджено прибл. 10 % трудових
ресурсів республіки (у Кіро-
вогр. і Луган. обл. у цій сфе-
рі — бл. 5 %) працездатного
населення, в Закарп.— бл.
20 %). Протягом тривалого ча-
су зайняті у сфері неусусп.
праці розглядались як резерв
поповнення робочої сили у сусп.
вироби. У процесі переходу до
багатоукладної економіки від-
буваються зміни в оцінці цих
контингентів трудових ресурсів.
Змінюється не лише .'хня чи-
сельність та питома вага (зрос-
тання майже на 60 % за період
1987—89 відображає відповідні
соціальн1 зміни), а й соціально-
демографіч. та професійний
склад. За даними перепису
1989, в цілому в Україні у ко-
оперативах працює молодь, се-
ред. вік якої становить 36 років
(чоловіки) проти 39,2 року для
всіх видів зайнятості трудових
ресурсів. Індивідуальною тру-
довою діяльністю в основному
займаються люди серед, віку,
частка молоді до ЗО років ста-
новить лише 27 % (чоловіки),
тоді як серед зайнятих у коопе-
ративах цей показник дорівнює
34 %, а серед всіх трудових ре-
сурсів — 28 %. Найважливі-
ше джерело інформації про
Р. т. р.— переписи населення
та поточний облік.
Інструментом аналізу є система
балансових розрахунків по пра-
ці, яка включає баланси трудо-
вих ресурсів.
Е. М. Лібанова, В. В. Оникієнко.
РОЗСЕЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ
— процес розподілу і перероз-
поділу населення на терито-
рії. Наслідком Р. н. є певна
мережа населених пунктів. По-
няття «розселення населення»
включає його розміщення,
функціонально-тер. взаємозв’яз-
ки нас. пунктів та міграції
населення. Фактори, що визна-
чають інтенсивність і напрями
розвитку процесу Р н., поді-
ляють на 3 групи: соціально-
екон., природні та демогра
фічні. Серед соціально-екон.
факторів найважливішими є рі-
вень розвитку та розміщення
продуктивних сил, а також
втілення в життя заг. і власти-
вих лише даній соціально-
економіч. формації та специ-
фічних, діючих лише в даній
сфері, законів і закономірно-
стей.
Гол. закономірність Р. н.— від-
повідність форм розселення спо-
собові сусп. вироби, та рівню
розвитку продуктивних сил.
Природні фактори позначаю-
ться на процесі Р. н. через тер.
відмінності в агрокліматичних,
геоморфолог, та гідролог, умо-
вах територій, наявності та умо-
вах освоєння родовищ корис-
них копалин тощо. В Україні
постійно відбувається функціо-
нальна перебудова розселення
внаслідок диференціації пере-
розподілу та концентрації мере-
жі нас. пунктів, змін їхніх екон.
і соціальних функцій, житл. та
культур.-побут. умов життя в
містах і селах. Первинною лан-
кою Р. н. є населені пункти.
їхня кількість, типи, рівень роз-
витку та благоустрою визнача-
ють особливості Р. н. на певній
території. Система розселення
республіки на 1.1 1991 пред-
ставлена 1361 міськ. і 28,8 тис.
сільс. нас. пунктами. Пересічно
по республіці 67,0 % населення
проживає в міськ. і 33,0 %
у сільс. нас. пунктах. 49,8 %
міськ. населення проживає
в Донецько-Придвтровському,
35,5 % — у Пд.-Зх. і 14,7 % -
у Пд. екон. районах. Україна
виділяється високим рівнем
143
РОЗТОЧЧЯ
концентрації міськ. населення
(22,0 % — в містах-мільйоне-
рах, 9,8 % — у найбільших,
25,7 % — у великих містах).
Протягом 1980—90 чисельність
населення найпомітніше зро-
сла у найбільших містах (на
31 %; у великих і містах-міль-
йонерах — відповідно на 14 і
13 %). Найповільнішими тем-
пами збільшується чисельність
населення в малих і серед, мі-
стах (лише на 10 %), що свід-
чить про низькі темпи їхнього
екон. розвитку. За останні ЗО
років у більшості областей рес-
публіки чисельність сільс. на-
селення зменшилася. Лише в
Респ-ці Крим, Херсон, і За-
карп. областях вона зросла; у
перших двох — завдяки актив-
ному планомірному переселен-
ню, у останній — завдяки висо-
кому рівню природного відтво-
рення населення. За цей же час
в Україні майже на 20 % ско-
ротилася кількість сільс. нас.
пунктів, особливо в областях
Пд.-Зх. екон. району. Головни-
ми напрямами удосконалення
розселення є стирання суттєвих
відмінностей в умовах життя
та праці населення міст і сіл,
вирівнювання соціально-екон.
умов у різних регіонах рес-
публіки, регулювання розвитку
найбільших та стимулювання
розвитку малих та серед,
міст.	В. В. Загородили,
Ю. І. Пітюренко.
РОЗСИПНЕ — селище міського
типу Донец. обл., підпорядко-
ване Торезькій міськраді. Заліз-
нична станція. 5,4 тис. ж.
(1990). Виникло 1905, с-ще
міськ. типу з 1956. Поверхня
пасмово-гривиста, розчленова-
на ярами та балками. Пере-
вищення висот до 20 м. Пересіч-
на т-ра січня —6,7 °, липня
4-21,6 °. Опадів 500 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 12,1 га.
У Р.— шахтоуправління «Во-
линське» виробничого об’єднан-
ня «Торезантрацит».
РОЗСІЯНА СОНЯЧНА РАДІ-
АЦІЯ — частина сонячної ра-
діації, яка при проходженні
через атмосферу зазнала роз-
сіювання молекулами атм. газів
(молекулярне розсіювання), ат-
мосферними аерозолями (аеро-
зольне розсіювання), краплями
туману, хмар і мряки (дифузне
розсіювання та відбиття). Ін-
тенсивність Р. с. р. визначають
кількістю променистої енергії
(Вт/м ), що надходить за оди-
ницю часу на одиницю площі
горизонтальної поверхні. Ра-
діаційний режим території про-
тягом певного часу (день, доба,
місяць тощо) характеризується
сумами Р. с. р. у МДж/м\
На актинометричній мережі
України (див. Актинометричні
спостереження) д,л.я вимірю-
вання Р. с. р. застосовують
термоелектричні піранометри
Янишевського. Р. с. р. разом з
прямою сонячною радіацією
становить сумарну сонячну ра-
діацію і має велике значення
для формування радіаційного
балансу земної поверхні. В Ук-
раїні річні суми Р. с. р.
змінюються від 2100—2180
МДж/м2 у північних районах
республіки до 1970—2100
МДж м2 на Пд., що відповідно
становить 55 % та 40 % від
заг. надходження сумарної со-
нячної радіації за рік. Влітку
суми Р. с. р. менші за суми
прямої сонячної радіації, взим-
ку — перевищують їх.
М. І. Гойса.
РОЗТОЦЬКИИ ГЕОБОТАНІЧ-
НИЙ ОКРУГ — частина Бал-
тійської геоботанічної підпро-
вінції в межах Львів, обл. За-
ймає височинне пасмо Розточ-
чя. У рослинному покриві пере-
важають ліси (понад 50 % пло-
щі округу), невеликі площі
займають луки та болота. Най-
поширеніші мішані буково-со-
снові, буково-ялицево-соснові та
широколистяні букові ліси (на
вершинах та верхніх частинах
схилів з дерново-підзолистими
грунтами). Нижче букових лісів
зростають дубово-грабові та
дубові, що біля підніжжя горбів
і в долинах змінюються дубово-
сосновими й сосновими лісами
на бідних дерново-підзолистих
піщаних грунтах. Вільхові ліси
пов’язані з заплавами річок і
заболоченими ділянками про-
хідних долин. У трав’яному по-
криві широколистяних лісів пе-
реважають осока волосиста, ма-
ренка запашна, конвалія тощо,
дубово-соснових і соснових —
квасениця зичайна, орляк, осо-
ка трясучковидна. З чагар-
ників домінують ліщина та кру-
шина ламка. Луки округу нале-
жать до суходільних і заплав-
них. До складу Р. г. о. входить
Немирово-Мегерівський геобо-
танічний район, найцінніші рос-
линні угруповання якого охоро-
няються у заповіднику Розточ-
чя.	Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
РОЗТОЦЬКИИ ЛАНДШАФТ-
НО-ГЕОФІЗЙЧНИИ СТАЦІО-
НАР — наук.-дослідний ком-
плекс при Львів, ун ті. Розта-
шований на Пд. Зх. від Львова
на околиці с. Брюхоьичів, у ме-
жах пд. частини Розточчя.
Засн. 1969 з метою комплек-
ного дослідження ландшафтно-
геофіз. особливостей регіону, ці -
лодобових метеоролог, і акти-
нометрич. спостережень та роз-
робки методики досліджень.
Дослідження сконцентровано
на опорній геофіз. площадці,
репрезентативному трансекті та
тимчасовій ділянці для спосте-
режень. Осн. увага приділя-
лася вивченню ландшафтної
структури пд. частини Розточ-
чя, вивченню радіаційного, вод-
ного та теплового балансів, до-
слідженню сезонної мінливості
хім., фіз. і фіз.-хім. властиво-
стей грунтів, бюпродуктивності
природно-тер. комплексів, ре-
креаційних характеристик.
Складено ландшафтно-інсоля-
ційні, мікроклімат., рекреацій-
ні та ін. карти, ландшафтно-
екологічні характеристики до-
сліджуваної території. Ста-
ціонар є базою навч. практики
студентів геогр. ф-ту.
Б. П. Муха.
РОЗТОЦЬКО-ОПІЛЬСЬКА
ГОРБОГІРНА ЛІСОСТЕПОВА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Західно-Української лісостепо-
вої фізико-географіч ної провін-
ції в межах Львів., Терноп. та
Івано Фр. областей. У рельєфі
виділяються височинні пасма
Розточчя, а також Гологори й
Вороняки, що становлять підви-
щений пн.-зх. край Подільської
височини та Бібрське горбо-
гір’я й Перемишлянське горбо-
гір’я. Геоструктурно приуроче-
на до Волино-Подільської мо-
нокліналі та Львівської крейдо-
вої западини. Для ландшафтної
структури області характерні
горбогірна поверхня зі значни-
ми відносними висотами (до
70 —120 м), інтенсивна розчле-
нованість ярами та балками, по-
ширення лесовидних суглинків,
підвищена кількість опадів
(700 мм), переважання сірих
лісових і дерново-підзолистих
грунтів та значна залісеність
(20—60 °0). Найпоширені міс-
цевості області: горбогірні кру-
тосхилові, розчленовані глибо-
кими ярами, з сірими лісовими
Розточчя
Уступ вздовж межі з рівниною
Малого Полісся.
грунтами, часто поверхнево-
оглеєними легкосуглинковими,
слабоеродованими грунтами на
лесовидних суглинках під бу-
ковими й грабово-буковими лі-
сами; горбогірні пологосхилові,
слаборозчленовані, з дерново-
підзолистими супіщаними грун-
тами на супісках, переважно
розорані; межирічні спадисто-
схилові горбогірно-увалисті з
ясно-сірими лісовими грунта-
ми на лесовидних суглинках;
межирічні полого- та спадисто-
схилові з сірими лісовими
і темно-сірими опідзоленими
грунтами на лесовидних су-
глинках. Переважає с.-г., лісо-
госп., гірничодобувне та рекре-
аційне природокористування.
Здійснюються протиерозійні та
рекультиваційні заходи. В ме-
жах області — заповідник Роз-
точчя, заказник Діброва, пам’-
ятка природи Чортова гора,
урочище Горбки та Ставки
(всі — респ. значення).
Б. П. Муха.
РОЗТОЧЧЯ — заповідник у
Яворівському р-ні Львів, обл.,
на пасмі Розточчя, у межах лі-
состепової зони. Оголошений
1984 року. Підпорядковане Мі-
ністерству освіти України.
Складається з трьох лісових і
одного лучно-болотного маси-
вів. Заг. пл. 2080 га. Рельєф
заповідника горбистий, розчле-
нований річковими долинами з
системою озер. Більша частина
Р. вкрита широколистяними,
хвойними і мішаними лісами,
серед яких є високопродуктивні
деревостани віком 100—200 ро-
ків. Знижені ділянки зайняті
евтрофною болотною рослинні-
стю та торф’янистими луками.
Серед лісів на високих гор-
бах переважають бучини (во-
лос истоосокові та маренкові), у
домішці — явір, дуб звичайний,
дуб скельний, ялиця біла. Ниж-
чі горби поросли дубовими і
РОЗТОЧЧЯ
144
дубово-грабовими лісами. Тра-
в’яний покрив утворюють осока
трясучковидна, квасениця зви-
чайна, підмаренник запашний;
трапляються зірочник лісовий,
веснівка дволиста, медунка тем-
на, чина весняна тощо. На су-
піщаних грунтах підніжжя гор-
бів та міжпагорбових долин
зростають соснові ліси квасени-
цеві, конвалієві та орлякові.
У районі заповідника прохо-
дять межі ареалів: бука лісо-
вого — пн.-східна та сосни зви-
чайної — пд.-східна. У місцях
збігання ареалів зростають ви-
сокопродуктивні сосново-букові
ліси, які є рідкісними для тери-
торії України. На межі лісу
досить великий масив утворю-
ють лучні та болотні рослинні
угруповання з реліктовими ви-
дами рослин: верба лапланд-
ська, верба сиза, береза низька,
ломикамінь болотний. На неве-
ликих ділянках вапнякових
скель пд. експозиції трапляють-
ся степові елементи флори (осо-
ка низька, кизильник чорно-
плідний та ін.). На тер. запо-
відника значна кількість рідкіс-
них і зникаючих видів рослин,
зокрема листовик сколопендро-
вий, беладонна звичайна, ане-
мона лісова, а також лілія
лісова, підсніжник звичайний,
пальчатокорінник майський,
любка дволиста, коручка мо-
розниковидна, занесені до Чер-
воної книги України.'
Багатий і різноманітний тва-
ринний світ заповідника: козу-
ля європейська, свиня дика, ли-
сиця, куниця лісова, заєць-ру-
сак, борсук, білка, яструб ма-
лий, чеглик, сова сіра, сова
вухата, сова болотяна, гоголь,
чорниш, вальдшнеп, дрімлюга,
дятли тощо. Наук, дослідження
флори і фауни, динаміки рос-
линного покриву та наук, основ
збереження генофонду Р. здійс-
нюють наукові співробітники
заповідника, Львів, лісотех.
ін-ту та Ін-ту ботаніки ім.
М. Г. Холодного АН України.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
РОЗТОЧЧЯ — горбисте пасмо
на Зх. України і Пд. Сх. Поль-
щі. У межах України простягає-
ться смугою від Львова до м.
Рави-Руської Львів, обл. Довж.
60 км, шир. 10—ЗО км. Абс.
висоти 240—397 м, переважні
320—370 м, найвищі точки го-
ри Булава, Середній Горб, Діло-
ва. В геоструктурному відно-
шенні Р. пов язане з Рава-Русь-
кою зоною і частково з Львів-
ським палеозойським проги-
ном. Сформоване воно породами
крейдового і неогенового віку —
мергелями, пісками, вапняко-
вими пісковиками, вапняками;
нерівномірна денудація зумо-
вила ступінчастий характер
рельєфу з висотою ступенів до
25 м. Поверхня густо розчлено-
вана долинами річок і ярами
завглибшки 50—100 м. Від на-
вколишніх рівнин відрізняється
нижчими температурами (пере-
січна річна 7,2°), підвищеною
кількістю опадів (720 мм), три-
валістю і висотою снігового по-
криву та пізнішим настанням
фенологічних фаз. Р. є місцем
витоку річок басейнів Зх. Бугу,
Дністра і Сану. Найпошире-
ніші місцевості: на Пн. Сх.—
крутосхиле горбогір’я з буко-
вими і грабово-буковими лі-
сами на сірих лісових серед-
ньо- і легкосуглинистих грун-
тах, сформованих на лесовид-
них суглинках; горбистохви-
лясті височини з сосновими
і буково-дубово-сосновими лі-
сами на дерново-слабопідзоли-
стих супіщаних грунтах, сфор-
мованих на корінних пісках;
днища річкових долин з широ-
ким спектром урочищ з лучни-
ми, лучно-болотними грунтами
на молодому і давньому алювії,
торфовищами в глибоких доли-
нах. Під лісами понад 50 %
території. Має важливе рекреа-
ційне значення. Створено запо-
відник Розточчя, Потелицький
заказник респ. і кілька заказ-
ників місц. значення. Іл. с. 143.
Б. П. Муха.
РОЗЧЛЕНУВАННЯ РЕЛЬЄ-
ФУ — властивість рельєфу, яка
визначає пластику земної по-

Заповідник Розточчя.
Відслонення вапняків.
Мішаний ліс орляковий.
Лілія лісова.
Веретенник великий.
Загальний вигляд.
верхні, топологічну і морфо-
лог. структуру, функціонуван-
ня рельєфу. Характер Р. р. за-
лежить від походження, історії
розвитку, будови та сучас. ди-
наміки рельєфу. Морфологічно
Р. р. характеризується кіль-
кісними і якісними показника-
ми поділу земної поверхні лі-
нійними від’ємними (переважно
ерозійними) формами. Най-
важливішими серед них є по-
казники горизонт., вертикаль-
ного  заг. розчленування (їх
зображують у вигляді карто-
грам або лінійних картосхем),
а також крутизни, поверхні та
довжини схилів. Іноді Р. р.
оцінюють за якісними показни-
ками: не розчленований (плос-
кий), слабо-, середньо-, снльно-
розчленований рельєф тощо.
Найзагальніший характер Р. р.
145
РОКИТНІВСЬКИИ
відображає гіпсографічна кри-
ва. Відповідно до розподілу
рельєфу за висотою на Україні
виділяють низовини: (до вис.
200 м) — Причорноморську,
Придніпровську, Поліську, За-
карпатську; височини: (200—
500 м) — Волинську, Подільсь-
ку, Придніпровську, Приазовсь-
ку, Донецьку, Передкарпаття;
гори: (понад 500 м) — Україн-
ські Карпати, Кримські гори;
шельф Чорного і Азовського
морів (від 0 до 200 м) і частко-
во материковий схил (глибше
-200 м).
В Україні макс. значення по-
казників горизонтального роз-
членування (2—5 км/км2) — у
Карпатах, на Донецькому кря-
жі, Придніпровській, Подільсь-
кій і відрогах Середньоросій-
ської височини, мінімальні
(менше 0,1 км км2) — на При-
чорноморській низовині. Ана-
логічні показники вертикаль-
ного розчленування становлять
800—1500 м км' (Карпати,
Кримські гори) і 10—20 м км2
(Поліська і Причорноморська
низовини); на Донецькому кря-
жі та Подільській височині —
80—140 м км2. Інколи верти-
кальне розчленування характе-
ризується відносними висота-
ми — перевищенням найвищих
точок (вершин) над найнижчи-
ми (долинами річок). Р. р. ви-
значає можливості використан-
ня територій у сільс. г-ві, ре-
креації, буд-ві тощо.
Одним з перших дрібнома-
сштабну карту розчленування
тер. Європ. частини колишньо-
го СРСР склав професор С. С.
Соболєв (Москва). Розробляли
методику і складали картосхе-
ми Р. р. окремих районів Укра-
їни польські вчені Я. Чижев-
ський, А. Зглінська і рад. до-
слідники В. Г. Бондарчук, О. М.
Вознесенський, П. К. Заморій,
В. М. Чернін та ін. Для наук,
і практичних цілей їх склада-
ють у Львів., Київ., Харків.,
Одес. ун тах, окремих проект-
них та н.-д. інститутах.
І. П. Ковальчук.
РОИЧЕНКО Григорій Іванович
(9.ІІ 1920, смт Хотінь Сум.
обл.) — український грунто-
знавець, доктор сільськогоспо-
дарських наук з 1968, професор
з 1970. Після закінчення 1947
Моск. ун-ту працював у Серед.
Азії. У 1970—74 — зав. кафед-
рою грунтознавства і меліорації
грунтів, проректор Кам’янець-
Подільського с.-г. ін-ту; 1974—
76 — заст. директора Захисту
грунтів від ерозії українського
науково-дослідного інституту}
з 1976 — у Війн, педагогічно-
му ін ті (1976 — 87 — зав. ка-
федрою географії). Наук, дослі-
дження в галузі генезису та гео-
графії грунтів. Розробляв пи-
Г. І. Ройченко.
тання класифікації і району-
вання грунтів. Займався про-
блемами боротьби з ерозією
грунтів та раціонального вико-
ристання земельних ресурсів.
Під редакцією Р. видано гео-
графічний Атлас Вінницької
області (1987). Нагороджений
орденом Вітчизн. війни 2-го сту-
пеня.
Те.: Почвьі Южной Киргизии.
Фрунзе, 1960; Сравнительная ха-
рактеристика бурьіх горно лесньїх
почв Карпат и Тянь-Шаня. В кн.:
Проблемні лесного почвоведения.
М., 1973; Гумусовий фонд и ди-
намика органического вещества
пахотньїх почв Правобережной ле-
состепи УССР. ♦Почвоведение»,
1981, № 3 [у співавт.].
РОКА — вершина Головного
пасма Кримських гір, у сх. ча-
стині Ай-Петринської яйли.
Розташована на Зх. від м. Ялти.
Вис. 1346 м. На Пн. обмежена
Куру-Узенською улоговиною.
По горі проходить межа між
Ай-Петринською та Ялтинсь-
кою яйлами. Складається з
вапняків. Розвинуті численні
карстові форми рельєфу (кар-
ри, лійки карстові, понори, пе-
чери, колодязі). Вкрита гірсько-
лучно-степовою рослинністю з
переважанням типчаку, чебре-
цю, сонцецвіту, самосилу та ін.
Поширені також петрофіти.
Об’єкт туризму. О. Г. Кузнецов.
РОКЙНІ селище міськ. типу
Луцького р-ну Волин. обл. Роз-
ташовані за 15 км від м. Лу-
цька. 1,2 тис. ж. (1990). Відомі
з 1848, с-ще міськ. типу з 1989.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т ра січня - 4,9 , липня
4-18,6°. Опадів 550 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 29 га,
є дендропарк. Волинське наук.-
виробниче об’єднання «Еліта».
Музей історії с. г. Волині (на-
родний).
РОКЙТНА — річка у Хотин-
ському і Новоселицькому р-нах
Чернів. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. ЗО км, пл.
бас. 136 км2. Бере початок на
пд. схилах Хотинської височи-
ни. Долина У-подібна, шир. до
2 км. Заплава двостороння,
шир. ЗО—100 м. Річище помір-
но звивисте, на окремих ді-
лянках пересихає; шир. до 4 м.
Похил річки 6,8 м км. Живлен-
ня мішане, з переважанням до-
щового. Льодові утворення спо-
стерігаються з поч. грудня,
скресає у серед, березня. Є
ставки; воду використовують
для водопостачання і зрошу-
вання.	М. І. Кирилюк.
РОКЙТНЕ — селище міського
типу Київ, області, райцентр.
Розташоване на р. Росі (прит.
Дніпра). Залізнична станція.
14,7 тис. чол. (1990). Відоме з
кін. 15 — поч. 16 ст., с-ще міськ.
типу з 1957. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
— 5,9 , липня -|-19,6 . Опадів
бл. 550 мм на рік. У Р.— масло-
робний, цукр., хлібний, плодо-
консервний, прод. товарів, ком-
бікормовий з-ди, виробниче об’-
єднання буд. матеріалів і кон-
струкцій, цех Білоцерківського
швейно-галантерейного об’єд-
нання. Профес.-тех. уч-ще. На
мальовничих берегах Росі спо-
руджено бази відпочинку.
РОКЙТНЕ (до 1922 — Охотни-
кове) — селище міського типу
Рівнен. обл., райцентр. Розта-
шоване на р. Гнійниці (прит.
Ствиги, бас. Дніпра). Залізнич.
ст. Рокитне-Волинське. 7,3 тис.
ж. (1990). Виникло у 80-х рр.
19 ст., с-ще міськ. типу з 1940.
Леребродівський
гака зник
РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОН
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Старе Селог1
ч^ЬЇ’резов^
Вежиц>.
Сира
Погоня
Томаш^ород
Томаш город
/ ^Сновидові чі
Рокатне
’окитне
Масевичі
Кисорич
Б чажове
Біловіж
Остки
Дертпь
арпилівка
Н» трі ба
Борове
198’
Поверхня рівнинна з невисоки-
ми піщаними горбами та забо-
лоченими зниженнями; у сх.
частині Р. на денну поверхню
виходять кристалічні породи.
Поклади буд. каменю, крейди,
пісків. Пересічна т-ра січня
—5,6 , липня +18,8 ’. Опадів
638 мм на рік. У Р.— геол. за-
казник місц. значення Осни-
цький комплекс, парк — пам’-
ятка природи місц. значення.
Пл. зелених насаджень 54 га, у
т. ч. дендрарій. У селищі —
склоробний, комбікормовий,
хлібний з-ди, лісгоспзаг, кар’-
єр по видобуванню гранітів, діо-
ритів. Районний будинок при-
роди. Медичне профес.-технічне
училища. Історико-краєзнав-
чий музей.
РОКЙТНІВСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-сх. частині Рівнен.
обл. Утворений 1940. Пл. 2,4
тис. км'. Нас. 49,9 тис. чол., у
т. ч. міського — 10,1 тис. (1990).
У районі — с-ща міськ. типу Ро-
китне (райцентр) і Томаиігород
та 38 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Поверхня плоско-хви-
ляста з денудаційними фор-
мами рельєфу. Вис. до 140—
170 м. Корисні копалини: гра-
ніти, каолін, кварцові піски,
торф. Міститься в межах двох
фізико-геогр. областей — Жи-
томирського Полісся та Волин-
ського Полісся. Пересічна т-ра
Ка м. 'яне
в*ше
200
нижче
ШКАЛА ВИСЛ У МЕТРАХ
ста-
січня —5,6 , липня +17,0
ріод з т-рою понад +10
новить 157 днів. Опадів 544—
640 мм на рік, осн. частина їх
випадає влітку. Висота снігово-
го покриву 14 см. Розташова-
ний у вологій, помірно теплій
агрокліматич. зоні. Гідрограф,
сітка району представлена річ-
ками бас. Дніпра — Ствигою,
РОКИТНЯНСЬКИИ
146
Переріслю, Плавом, Львою. До-
лини річок слабовиражені, з
широкими заболоченими запла-
вами. Створено 12 водойм, у т. ч.
Осницьке водосховище на р.
Льві, заг. пл. водного дзеркала
388 га. Грунти — дернові (32 %
пл. району) та дерново-під-
золисті (23 %); лучно-болотні,
болотні, торф’яно-болотні та
торфовища (ЗО %). Лучно-бо-
лотні місцевості становлять ос-
нову сучас. ландшафту району.
Понад 33 тис. га під боло-
тами, найбільш поширеними в
пн. частині (масиви Морочне.
Кремінне, Чемерище та ін.).
Це — найзаболоченіша частина
Українського Полісся. Лісами
зайнято 154,3 тис. га. Осн. по-
рода — сосна (понад 80 % лісо-
вкритої площі), менш поширені
береза (11 %), вільха, дуб. У
районі — респ. значення — бо-
танічний заказник Сира Погоня,
частина зоологічного Перебро-
дівського заказника та пам’-
ятки природи урочище Нетреба
та Юзефинська дача; місц. зна-
чення — 13 заказників, 2 па-
м’ятки природи; Юзефинський
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва, 7 заповідних
урочищ.
Пром-сть зосереджена в основ-
ному в райцентрі (склоробний,
комбікормовий з-ди, лісгосп-
заг). Щебеневі з-ди в Томаш-
городі. Спеціалізація рослинни-
цтва — картоплярство, зернове
г-во (жито, озима пшениця,
овес), льонарство; тваринни-
цтво м’ясо-мол. напряму. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
28,9, у т. ч. орні землі — 17,9,
сіножаті і пасовища — 10,9.
Осушено 26,0 тис. га (в основ-
ному закритим дренажем; од-
на з найбільших осушувальних
систем — «Карпилівка»). У ра-
йоні — 9 колгоспів, 5 радгоспів.
Відроги гори Роман-Кош.
Залізничні станції: Остки, Ро-
китне-Волинське, Томашгород.
Автомоб. шляхів 360 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 299 км.
Районний будинок природи;
мед. і профес.-тех. уч-ща, істор.-
краєзнавчий музей (Рокитне).
Л. К. Коротун.
РОКИТНЯНСЬКИИ РАЙОН —
район у пд. частині Київ. обл.
Утворений 1923. Пл. 0,6 тис.
км2. Нас. 39,2 тис. чол., у т. ч.
міського — 14,7 тис. (1990). У
Р. р.— емт Рокитне (райцентр)
і 20 сільс. населених пунктів.
РОКИТНЯНСЬКИИ РАЙОН вн
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Нистаїик
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня райо-
ну платоподібна, пологохвиляс-
та, розчленована річковими
долинами, густою мережею
ярів та балок. Корисні копа-
лини: граніт, суглинки, піски,
торф. Розташований у Дністров-
сько-Дніпровській лісостеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —5,9",
липня +19,6°. Період з т-рою
понад 4-10? становить 155—
160 днів. Опадів 520—550 мм
на рік, більшість з них випадає
в теплий період року. Висота •
снігового покриву 15 см. Нале-
жить до недостатньо вологої,
теплої агрокліматич. зони. Най-
більші річки: Рось, її притоки
Горохуватка і Рокитна (бас.
Дніпра). Споруджено 46 ставків
заг. пл. водного дзеркала 172
га. Поширені чорноземи типові
малогумусні та слабогумусо-
вані (75 % площі району) та
чорноземи опідзолені, а також
темно-сірі опідзолені грунти.
Ліси займають 11,1 тис. га. Осн.
деревні породи: сосна, дуб,
ясен, клен, граб. Насаджено
568 га захисних лісосмуг.
Найбільші пром. підприємства:
Маківка
Саван ці
13а пру дд.
іеіизвка
Зіитні Гори \
Романи
Бакум
Острів
Ронитне
[арки
Луб'янка О
ЧЗді шаниця
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
маслоробний, цукр., плодокон-
сервний, прод. товарів, комбі-
кормовий з-ди, виробниче об’-
єднання буд. матеріалів і кон-
струкцій (Рокитне). Спеціалі-
зація с. г.— рослинництво зер-
ново-буряківничого, тваринни-
цтво м’ясо-мол. напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
47,2, у т. ч. орні землі — 38,4,
пасовища і сіножаті — 2,9. Зро-
шується 2,5 тис. га. Гол. куль-
тури — озима пшениця, куку-
рудза, цукрові буряки, овочеві.
Скотарство, свинарство. Розви-
нуте садівництво. В районі —
13 колгоспів, 3 радгоспи. Заліз-
ничні станції — Рокитне, Оль-
шаниця. Автомоб. шляхів 265
км, усі — з твердим покриттям.
Профес.-тех. уч-ще (Рокитне).
На тер. району — 7 баз відпо-
чинку, 2 піонерські табори.
І. А. Ярмоленко.
РОМАНІВСЬКЕ БОЛОТО — гі-
дролог. пам’ятка природи респ.
значення (з 1981). Розташоване
у Ленінградському р-ні Ки-
єва. Перебуває у віданні Свя-
тошинського лісопаркгоспу Ки-
ївзеленбуду. Пл. 30 га. Охоро-
няється евтрофне болото з пере-
важанням осокових та вільхо-
вих угруповань, а також березо-
вого рідколісся. Флора Р. б.
налічує бл. 100 видів судинних
рослин. Зростає ряд реліктів —
береза низька, шолудивник ко-
ролівський, осока дводомна. З
рідкісних видів трапляються
пальчатокорінник майський та
пальчатокорінник Фукса, зане-
сені до Червоної книги України.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-Со-
сонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте его
охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
РОМАН-КОШ — найвища вер-
шина Кримських гір. Розташо-
ваний у центр, частині Головно-
го пасма Кримських гір, на пн.
окраїні масиву Бабуган-яйла.
Вис. 1545 м. Злегка підвищує-
ться над закарстованою поверх-
нею масиву у вигляді вершини
конусо-виположеної форми.
Складається з вапняків. Навко-
ло вершини поширені карстові
форми рельєфу (каррові поля,
лійки карстові). Вершина без-
ліса; на схилах переважає гір-
сько-лучна рослинність. Зарості
ендемічного для Кримського
п-ова роговика Біберштейна
(«кримського едельвейса»).
В. Г. Єна.
РОМАНОВЕЦЬ — річка в Ір-
шавському і Берегівському
р-нах Закарп. обл., ліва прит.
Чорної Води (бас. Тиси). Довж.
26 км, пл. бас. 219 км2. Бере
початок з джерел на пд.-зх.
схилах Вулканічного хр. До-
лина у верхів’ї У-подібна, шир.
100—300 м; у серед, течії тра-
пецієвидна, завширшки 300 —
500 м; у пониззі долина нечіт-
ко виражена. Річище слабозви-
висте, у серед, і ниж. течії
поглиблене і спрямлене; шир.
його тут від 3—8 до 30 м. По-
хил річки 3,2 м/км. Живлення
мішане. Льодові явища спо-
стерігаються з кінця грудня,
скресає на початку березня.
Воду річки використовують для
господарських потреб.
М. І. Кирилюк.
РОМЕН — річка у Конотопсь-
кому та Роменському районах
Сум. обл., а також Талалаїв-
ському р-ні Черніг. обл., права
прит. Сули (бас. Дніпра). Довж.
121 км, пл. бас. 1660 км2. Бере
початок у заболоченій балці бі-
ля с. Крупського. Долина трапе-
цієподібна, шир. 2,5—3 км. За-
плава на всьому протязі дво-
147
РОМЕР
стороння; є торфовища. Річи-
ще випрямлене, подекуди обва-
ловане, переважно каналізова-
не, є магістральним каналом
осушувальної системи. Шир.
річища до 12 м, глиб, від 1,5 до
2,5 м (під час паводків). Похил
річки 0,28 м/км. Живлення пе-
реважно снігове і грунтове. Спо-
руджено водосховище і 12 шлю-
зів-регуляторів.
Воду річки використовують для
господарських потреб. Біля впа-
діння Р. у Сулу — м. Ромни.
Л. В. Мискіна.
РОМЕНСЬКИИ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1920 як му-
зей мистецтва, науки і пром-сті;
з 1935 — сучасна назва. Роз-
РОМЕНСЬКИИ РАЙОН
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Сулими
Л броні
•міле
алю
Хмелів
Вел Бубн
Баавка
Мокс
МиКрлаївка
Ріпки
Пу> тов. йтівка
шине,
© Плаї піни
Роми
’алі Бубни
Заруддя
Біловоб®
іхівка
оминці
ли
півка
стасівка
ЯриЬііе
ір.яші
)ЄбАЯ
о»а
ка
Василівна
ка Кашп
Погожа Криниця
Бобрик
П^рех
•НШС
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
• Заказники
1 Андріяшівсько-Гудимівсьний
2 Ьиоводсьний
ташований в окремому двопо-
верховому будинку. Заг. пл.
1500 м2, експозиційна — 950 м2.
У фондах зберігається бл. 40
тис. експонатів, з них демон-
струється 5 тис. Музей скла-
дається з,4 відділів. Експо-
зиція відділу природи знайо-
мить з рельєфом, корисними ко-
палинами, геол. будовою, клі-
матом краю, з історією від-
криття 1936 родовища нафти
біля м. Ромен. У музеї експо-
нуються археол. і нумізматичні
колекції, стародруки 16—18 ст.
та ін. Окремий розділ присвя-
чений економічному розвитку
краю.
Значну увагу приділено приро-
доохоронним заходам. У б-ці
зберігається понад 10 тис. при-
мірників книжок. Музей прово-
дить виставки, екскурсії, лек-
ції. Щороку його відвідує бл.
50 тис. чол.
Літ.: Роменський краєзнавчий му-
зей. Путівник. Харків, 1973.
В. В. Панченко.
РОМЕНСЬКИИ РАЙОН — ра
йон у пд.-зх. частині Сум. обл.
Утворений 1931. Пл. 1,9 тис.
км2. Нас. (без м. Ромни) 53,5
тис. чол. (1990). У районі —
134 сільс. населені пункти. Рай-
центр — місто обл. підпорядку-
вання Ромни.
Поверхня Р. р. підвищена, хви-
ляста, подекуди розчленована
ярами і балками. Корисні ко-
палини: нафта, газ, кам. та ка-
лійна солі, мергель, діабаз, торф
Роменсько Полтавський
геоботанічний округ.
тощо. Р. р. розташований у Лі-
вобережно-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—7,3°, липня -|-19,3О. Період
з т-рою понад +10° становить
157 —161 день. Опадів 510 мм
на рік. Висота снігового покри-
ву 23 см. Метеостанція в Ром-
нах. Належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
зони. Річки — бас. Дніпра: Су-
ла та її притоки Ромен і О лава.
У районі — 466 ставків заг. пл.
водного дзеркала 1080 га. Пере-
важають чорноземи типові ма-
логумусні і слабогумусовані
та темно-сірі опідзолені. При-
родна степова рослинність збе-
реглася мало. Ліси займають
19,5 тис. га. Осн. породи —
дуб, липа, ясен, клен. У ме-
жах Р. р.— респ. значення
Андріяшівсько - Г у бамівський
заказник та Біловодський за-
казник і 4 заказники та 3 па-
м’ятки природи місцевого зна-
чення.
Осн. пром. і культурний центр —
Ромни. У районі — Біловодсь-
кий комбінат хлібопродук-
тів та Хмелівський ефіроолій-
ний радгосп-завод. Рослинницт-
во зерново-буряківничого, тва-
ринництво м’ясо-молочного на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 141,8, у т. ч. орні
землі — 115, сіножаті і па-
совища — 25,9, зрошується
1537 га. Осн. культури: ози-
ма пшениця, жито, кукуруд-
за, цукр. буряки, картопля,
овочеві. У Р. р.— 28 колгоспів
і 13 радгоспів. Залізнич. стан-
ції: Андріяшівка, Біл оводи,
Засулля, Рогинці. Автомоб.
шляхів 513,3 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 443,7 км.
Профес.-тех. уч-ще (с. Глинськ).
Д. І. Яценко.
Е. Ромер.
РОМЕНСЬКО-ПОЛТАВСЬКИИ
ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОКРУГ —
частина Лівобережно-Придні-
провської лісостепової геобота-
нічної підпровінцї: Східно-Єв-
ропейської геобот. провінції в
межах Полтав., Сум., Черніг. і
Харків, областей. Займає Пол-
тавську рівнину. В минулому на
вододілах тут переважали луч-
ні степи та ліси (гол. чином на
правобережжях річок). Нині для
округу характерні грабово-ли-
пові та кленово-липові діброви
з дуба звичайного, липи серце-
листої, клена звичайного та ін.
порід. На борових терасах трап-
ляються соснові та дубово-сос-
нові ліси, на заплавах —: фраг-
менти вільхових лісів. Пересічна
лісистість — від 4 до 15 %. У
зниженнях рельєфу поширені
засолені луки (мітлиця біла, ко-
стриця східна, осоки), в запла-
вах — остепнені, справжні і бо-
лотисті луки та евтрофні тра-
в’яно-очеретові і гіпново-осокові
болота. В окрузі охороняється
єдина в Україні ділянка луч-
ного степу на Михайлівській
Цілині — відділі У краї нського
степового заповідника. За особ-
ливостями структури поновле-
ного рослинного покриву в ме-
жах Р.-П. г. о. виділяють При-
луцько-Лохвицький, Гадяцько-
Миргородський, Зіньківсько-Ре-
шетилівський, Дикансько-Ко-
телівський та Чутівський гео-
бот. райони. В. С. Ткаченко.
РОМЕР Еугеніуш (ЗЛІ 1871,
Львів — 28.1 1954, Краків) —
польс. географ і картограф,
член Польс. АН з 1929. Геогр.
освіту здобув у Краківському та
Львів, ун-тах. З 1894 викладав
у гімназії. У 1899—1931 пра-
цював у Львів, ун-ті (1911 —
31 — зав. кафедрою географії),
1945—46 — зав. кафедрою гео-
графії у Краків, ун-ті. Подо-
рожував по Алясці, Пн. Канаді,
Пн. та Пд. Європі. Організа-
тор і учасник численних експе-
дицій но вивченню природи
Карпат, ін. районів зх. частини
сучас. України. Автор і редак-
РОМНИ
148
тор багатьох геогр. карт, атла
сів; Р. склав, зокрема, гіпсо-
метричні карти материків
(1908), географостатистичний
атлас Польщі (1916). Заснував
Львів, картографічну школу.
Праці в галузі геоморфології,
кліматології, фіз. географії,
картографії, географії населен-
ня і г-ва, методики викладання
географії. Керував деякими
періодичними геогр. видання-
ми у Львові. Почесний член
ряду іноземних наук, това-
риств.
Літ.: Каманин Л. Г. Евгений Ро-
мер — вьідающийся польский геог-
раф. «Известия АН СССР. Серия
географическая», 1955, .V 3.
А. В. Мельник.
РОМНИ — місто обласного під-
порядкування Сум. обл., рай-
центр. Розташовані у пд.-зх. ча-
стині області, на р. Сулі при
впадінні в неї р. Ромен (бас.
Дніпра). 57,2 тис. ж. (1990). Як
місто відоме з 1095. Поверхня
пологохвиляста. Пересічна т-ра
січня —7,3 , липня +19,3 .
Опадіг 510 мм на рік. Метео-
станція. Пл. зелених насаджень
923,1 га. В місті — пам’ятка
природи і 2 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва —
Огнівщина і Пивний ліс (всі —
місц. значення). Р.— багатога-
лузевий пром. центр. Розвинуті
маш.-буд. і металообробна («По-
ліграфмаш», автоматич. теле-
фонних станцій, тракторних
запчастин), харч, (м’ясо- і хлі-
бопродуктів комбінати, замін-
ника незбираного молока, кон-
сервний, пивоварний з-ди тощо)
та легка (взуттєва, гардинно-
тюлева, швейна ф-ки тощо) га-
лузі пром-сті. Вироби, буд. ма-
теріалів, меблевий комбінат. Ін-
дустріальний та с.-г. технікуми,
профес.-тех. уч-ще. Істор.-крає
знав, музей. Бюро подорожей та
екскурсій.
Річка Росава.
А. І. Ромов.
Об’єкти туризму: пам’ятки арх-
ри 18—19 ст., зокрема Свято-
духівський собор, 1738 — 44.
Літ.: Нелин А. П., Диброва Г. В.
Ромньї. Путеводитель. Харьков,
1986.	Д. І. Яценко.
РОМОВ Арон Ісайович (З.УІІ
1920, м. Житомир) — укр. ме-
теоролог, синоптик, доктор фі-
зико-матем. наук з 1979. На-
вчався у Київ, політех. ін-ті,
1944 закінчив Вищий військо-
вий гідрометеоролог, ін-т Чер-
воної Армії (Москва). У 1949—
51 — нач. відділу синоптичної
метеорології Київ. н.-д. геофіз.
обсерваторії. Протягом 1953—
90 працював в Укр. регіональ-
ному н.-д. ін-ті Держкомгідро-
мету (1966—89 — зав. лабора-
торією та відділом чисельних
синоптичних досліджень). Осн.
праці присвячені дослідженню
атм. процесів на Україні, осно-
вам динаміки атмосфери та чи-
сельним гідродинамічним прог-
нозам погоди, зокрема з ураху-
ванням впливу орографії. Від-
крив хвильову *мезоструктуру
фронтальних опадів; побудував
гідродинамічну модель цикло-
на, автор теорії утворення
смерчів. Створив новий прин-
цип побудови гідродинамічних
моделей прогнозу погоди, засно-
ваний на комбінації методів Ла-
гранжа та Ейлера. Один з авто-
рів «Руководства по кратко-
срочньїм прогнозам погодьі»
(ч. 1, 1986; ч. 2, в. 1, 1987).
Те.: Мезоструктура фронтальньїх
осадков. «Метеорология и гидро-
логия», 1965, № 6; Анализ атмо-
сферних фронтов. М., 1970 [у спів-
авт.]; Численнеє моделирование
динамики атмосферних фронтов.
«Известия АН СССР. Серия физи-
ка атмосфери и океана», 1977,
т. 13, № 6; Об образовании смер-
чей. «Метеорология и гидрология»,
1986, № 5.
РОМОДАН — селище міського
типу Миргородського р-ну Пол-
тав. обл. Залізнична станція.
4,3 тис. ж. (1990). Засн. у 80-х
рр. 19 ст., с-ще міськ. типу з
1938. Поверхня плоска. Пере-
січна т-ра січня —6,6 , липня
+20°. Опадів 500 мм на рік. Є
ставок. Пл. зелених насаджень
216 га. В с-щі — хлібозавод,
рибне господарство.
РОСА — дрібні краплі води, що
утворюються в результаті кон-
денсації водяної пари на земній
поверхні і предметах при охо-
лодженні їх внаслідок нічного
випромінювання. Процеси утво-
рення Р. залежать від погод-
вих умов (зокрема, радіаційно-
го вихолоджував ня, хмарності,
вологості і т-ри повітря, швид-
кості вітру) та характеру під-
стилаючої земної поверхні. Р.
виникає при т-рі повітря вище
0 (див. Точка роси) у тихі,
ясні або малохмарні ночі. На-
весні з’являється при переході
пересічної добової три повітря
через +2, +4' та при відносній
вологості повітря понад 70 %.
Особливо сприятливі умови для
утворення Р. влітку, а також на
поч. осені, коли вдень досить
тепла погода, а ночі тривалі,
безхмарні або малохмарні. Най-
більш інтенсивною Р. буває у
зниженнях рельєфу, де т-ра по-
вітря вночі дещо нижча, ніж на
прилеглих підвищених ділян-
ках. Є додатковим, а в умовах
тривалого бездощового періоду
єдиним джерелом вологи для
рослин. В Україні вона може
дати до 0,5 мм опадів за ніч
(за рік 10—ЗО мм). Крім того,
утворення Р. супроводиться ви-
діленням прихованої теплоти
конденсації, що захищає грунт
від заморозків. Інтенсивні Р.
мають і негативний вплив,
напр. під час жнив. Р.— одна
з місц. прикмет погоди, яка
свідчить про наближення хоро-
шої погоди. Див. також Опади
атмосферні.
Літ.: Карпенко В. Н. Роса. Л.,
1974.	С. Ф. Рудишина.
РОСАВА — річка у Кагарли-
цькому і Миронівському р-нах
Київ. обл. та Канівському
р-ні Черкас, обл., ліва прит.
Росі (бас. Дніпра). Довжина
90 км, пл. бас. 1720 км2. Бере
початок з джерел у заболо-
ченій лощині на Пн. від с. Ра-
савки. Долина трапецієвидна,
асиметрична, з крутим правим
берегом і пологим лівим; шир. її
до 2,5 км, глиб, до 50 м. За-
плава у верх, течії заболочена.
Річище звивисте, шир. до 10 м,
глиб, до 2 м; майже на всьому
протязі зарегульоване ставками
і водосховищами. Похил річки
0,7 мкм. Живлення мішане.
Замерзає наприкінці листопада,
скресає у березні. Використання
комплексне (пром. і побутове
водопостачання, зрошування,
рибництво). На Р.— міста Ка-
гарлик і Миронівка.
Ю. П. Яковенко.
РОСЇШНИИ — лісовий заказ-
ник респ. значення (з 1974).
Розташований у Воловецькому
р-ні Закарп. обл. Перебуває у
віданні Воловецького лісокомбі-
нату. Пл. 461 га. Охороняє-
ться ділянка корінних фітоце-
нозів пралісового характеру на
пд.-зх. схилі масиву Боржава,
між вершинами Стій та Вели-
кий Діл. На тер. заказника
простежуються дві рослинні
смуги — букових лісів та яли-
цево-букових і буково-ялицевих
лісів. Осн. площа під формацією
бучин, яка утворює верхню ме-
жу лісу, знижену внаслідок ви-
пасу на полонині до 1080 —
1200 м. На кам’янистих схилах
сформовані яворові субучини.
У серед, частині схилів, в ев-
трофних умовах, поширені бу-
ково-ялицеві праліси. З рідкіс-
них видів зростають підсніж-
них звичайний, лілія лісова,
крокус Гейфеля, зозулині сльо-
зи яйцевидні, любка дволиста,
занесені до Червоної книги Ук-
раїни. Тваринний світ харак-
терний для лісової зони Укра-
їнських Карпат: олень європей-
ський, козуля європейська, вед-
мідь бурий, свиня дика, лисиця,
куниця лісова, куниця кам'яна,
Заказник Роеішний.
Підсніжник звичайний.
149
РОСЛИННІ
/. М. Рослий.
горностай, видра; багато видів
птахів. Має лісогосп. та грун-
тозахисне значення.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. С. М. Стойко.
РОСЛИЙ Іван Михайлович
(14.1 1925, с. Ведильці Черніг.
обл.— 17.1 1989, Київ) — укр.
геоморфолог, доктор географіч.
наук з 1975, професор з 1976.
У 1951 закінчив Київ. ун-т.
З 1954 працював у Київ, ун-ті
(у 1977—86 — зав. кафедрою
геоморфології). Осн. досліджен-
ня присвячені структурній гео-
морфології, геоморфологічному
картографуванню та палеогео-
графії антропогену. Проводив
геол. і геоморфологічні дослі-
дження Донбасу, Придніпров’я.
Автор наук, праць з геоморфо-
логічного картографування тер.
України, морфоструктура та
палеогеографії Донец. і При-
азовської височин, підручників
і навчальних посібників, гео-
морфологічних карт і карт ан-
тропогенових відкладів Украї-
ни.
Те.: Палеография антропогена.
Общая часть. К., 1982; Природа
СССР в антропогене. К., 1986;
Геоморфология Украинской ССР.
К., 1990 [у співавт.].
Ю. О. Кошик.
РОСЛЙННИЦТВО — одна з
провідних галузей агропроми-
слового комплексу, яка виро-
щує зернові, тех., кормові, овоче-
баштанні культури, картоплю,
фрукти, ягоди, виноград та ін.
До складу Р. входять: рільни-
цтво (вирощування зернових,
тех., кормових, овоче баштан-
них культур і картоплі), плодів-
ництво, виног радарство, квіт-
ництво, луківництво.
Р. відоме з найдавніших часів.
Зокрема, на тер. Правобережної
України ще в 3—2-му тис. до
н. е. трипільські племена виро-
щували зернові культури. При-
родно-кліматичні умови Украї-
ни в цілому сприятливі для
розвитку Р. На більшій частині
тер. республіки переважають
родючі чорноземи, що в поєд-
нанні з достатньою кількістю
тепла і опадів та рівнинним
характером рельєфу є важли-
вим фактором розвитку Р. В
Україні майже всі орнопридат-
ні землі перетворено на ріллю,
внаслідок чого зем. фонд (див.
Єдиний державний земельний
фонд) республіки характеризує-
ться високим рівнем розорано-
сті. На 1.ХІ 1989 в Україні на-
лічувалося 33,8 млн. га ріллі
(81 % заг. площі с.-г. угідь, або
56 % всієї зем. площі респуб-
ліки).
Обмеженість нерозораних (ці-
линних) земель потребує раціо-
нального використання наявної
ріллі та ін. с.-г. угідь, в першу
чергу застосування зрошування
в посушливих районах, осу-
шення перезволожених і забо-
лочених земель, підвищення ро-
дючості с.-г. угідь з дерново-
підзолистими і опідзоленими
грунтами, окультурення сіно-
жатей тощо. З урахуванням
грунтово-кліматич. умов скла-
лася регіональна спеціалізація
і тер. розміщення Р. У зоні
Степу вирощують осн. частину
товарного зерна, соняшнику,
винограду, фруктів. У багатьох
г-вах культивують ефіроолійні
культури, тютюн. У пн. і центр,
частинах зони товарне значен-
ня мають цукрові буряки. В
зоні Лісостепу значні площі
під зерновими культурами, цу-
кровими буряками, овочами,
картоплею, кормовими куль-
турами, садами та ін. В зоні
Полісся осн. культурами є кар-
топля, льон, зернов1, кормові,
овочеві, хміль. На с.-г. угід-
дях у передгірних і гірських
районах Карпат і Криму виро-
щують виноград, фрукти, тю-
тюн, лікарські рослини тощо.
Для кожної зони республіки
з урахуванням властивих їй
природних, екон. та ін. умов і
Посівні площі основних
сільськогосподарських
культур в Україні (усі
категорії господарств, тис. га)
Культури	1940	1989
Зернові	21385	15294
озима пшениця	6317	6956
кукурудза	1560	1856
зернобобові	836	1496
Технічні	2699	3825
цукрові буряки	820	1640
соняшник	720	1615
льон довгунець Картопля та	118	194
овоче-баштанні	2811	2152
картопля	2060	1464
Кормові багаторічні	4441	11531
трави	2038	4035
однорічні трави	1793	2488
Всього	31336	32802
напряму спеціалізації розроб-
лено і впроваджуються у ви-
роби. наук, основи ведення с. г.
в системі агропром. комплексу.
Важливою складовою частиною
її є науково обгрунтовані систе-
ми землеробства, які в Україні
розроблено на рівні областей.
Розрізняють три типи інтенсив-
них сівозмін: польові, кормові,
спеціальні. В Україні сівозміни
введено на площі 31 млн. га, у
т.;ч. польові — на 25,2 млн. га.
У 1990 рівень механізації посі-
ву і садіння овочів становив
(%) 71, збирання цукр. буряків
комбайнами — 99,5, збирання
картоплі — 69, льону — 93,
очищення зерна — 99,7.
Рівень врожайності с.-г. куль-
тур, крім біол. факторів, знач-
ною мірою залежить від засто-
сування інтенсивних технологій
вироби., організації праці в
г-вах. У 1989 за інтенсивними
технологіями зернові культури
вирощували на площі (млн.
га) 7,3, у т. ч. озиму пшени-
цю — 4,7, кукурудзу — 1,7,
зернобобові — 0,6, гречку —
0,2, просо — 0,2. З кожного
гектара інтенсивного обробітку
зібрано зернових у середньому
по 36,6 ц (врожай звичайних
посівів становить 24,0 ц), ози-
мої пшениці — відповідно 40,2
(27,2), кукурудзи — 33,9 (23,4),
проса — 23,2 (17,8). У 1986—
89 на базі передових г-в і н.-д.
установ створено 38 наук.-ви-
робничих і виробничих систем
по інтенсифікації зернового
г-ва. В областях республіки ви-
ділено 36 базових г-в по високо-
продуктивному використанню
землі на основі застосування ор-
ганічних добрив, біол. і агротех.
засобів захисту рослин від
шкідників, хвороб і бур’янів
(альтернативне землеробство).
Для зменшення негативної дії
екстремальних умов, особливо
в зоні Степу, впроваджується
у вироби, грунтозахисна воло-
гозберігаюча технологія обро-
бітку грунту (на пл. 9,5 млн. га,
або понад ЗО % всієї оброблю-
ваної землі). Для більш ефек-
тивного використання зем. ре-
Врожайчість основних сільськогосподарських культур
в Україні (усі категорії господарств, ц/га)
У середньому за рік
Культури	1971—75 1976—80 1981 85			1986	1989
Зернові	24,7	26,1	24,3	26,5	34,7
Цукрові буряки (фабричні)	268	300	230	230	317
Соняшник	15,8	14,3	14,6	17,0	17,7
Льон-довгунепь (волокно)	5,1	5,3	4,7	4,7	5,7
Картопля	111	120	123	141	131
Овочі	129	147	142	141	145
сурсів і піднесення Р. у г-вах
України вводиться контурно-ме-
ліоративна система землероб-
ства; за 1986—89 проведено
проектування внутрішньогосп.
землекористування у 345 кол-
госпах і радгоспах республіки
на пл. 1,6 млн. га, з них за-
проваджено цю систему у 129
г-вах на пл. 626 тис. га.
В. Я. Петренко.
РОСЛИННІ РЕСУРСИ — час-
тина біологічних ресурсів пев-
ної території, представлена ви-
щими рослинами, грибами, мо-
хами, лишайниками і водорос-
тями, які використовуються або
можуть бути використані для
задоволення матеріальних і
культур, потреб суспільства;
один з осн. видів природних
ресурсів. Р. р. є важливою тех.,
харч., кормовою, лікар, та ін.
сировиною; їм притаманні ко-
рисні природні властивості (во-
доохоронні, захисні, клімато-
і водорегулюючі, санітарно-гі-
гієнічні, оздоровчі тощо).
На території України найбіль-
ше народногосподарське зна-
чення мають лісові, лучні та бо-
лотні Р. р. Лісові ресурси кон-
центруються переважно в Укра-
їнських Карпатах, Кримських
горах та на Поліссі. Вкрита
лісом площа становить бл. 8,6
млн. га. В лісах зосереджені
осн. деревні, тех., харч., кормові
і лікар, (див. Лікарські рослини)
Р. р. Лучні Р. р. (див. Лука) роз-
міщені гол. чин. на Поліссі;
заг. пл. луків на Україні стано-
вить 6,9 млн. га. Використову-
ють переважно кормові, харч,
та лікар, ресурси луків. Болот-
ні Р. р. представлені значно
менше; пл. боліт республіки до-
рівнює бл. 1 млн. га і безпе-
рервно скорочується внаслідок
меліорації. Найбільше боліт на
Поліссі, в долинах степових рі-
чок та в Українських Карпа-
тах. Ресурсна ємність їх неве-
лика і включає харчові та лі-
кар. рослини. Природні Р. р.
степів практичного значення не
мають, що пов’язано з майже
повною с.-г. освоєністю їх. Ді-
лянки цілинного степу 0X0-
РОСЛИННІСТЬ
150
роняються гол. чин. на тери-
торіях природ но-заповідного
фонду України.
Р. р. є одним з видів поновлю-
ваних природних ресурсів, але
використання їх не повинно
призводити до зниження корис-
них властивостей або повного
знищення певних видів рослин.
Охорона і використання Р. р.
в Україні регулюються Зако-
ном про охорону навколишньо-
го природного середовища, лісо-
вим законодавством, відповід-
ними постановами і положен-
нями (див. Охорона рослинно-
го світу. Охорона боліт. Охо-
рона лісів. Охорона лук).
О. С. Козьяков.
РОСЛИННІСТЬ — сукупність
рослинних угруповань (фітоце-
нозів) земної кулі або її ре-
гіонів. Більшість дослідників
вважає Р. синонімом поняття
«рослинний покрив», який на
земній поверхні утворює тонкий
(від кількох см до 150 м зав-
вишки) шар — фітосферу (фіто-
строму). Остання займає визна-
чальні позиції в біосфері, вико-
нуючи енергоакумулюючу, гео-
хім., речовинну та інформацій-
ну планетарну роль, і контро-
лює екологічну рівновагу. Деякі
вчені до Р. відносять лише
сформовані природні угрупо-
вання. Р. земної кулі надзви-
чайно різноманітна, що зумов-
лено екологічними (абіотични-
ми, біотичними та антропо-
генними) факторами, які пере-
бувають у складному взаємо-
зв’язку з рельєфом, геол. будо-
вою, обертанням Землі тощо.
Крім зонального поділу Р.
на планеті (див. Зональна
рослинність), існує поділ її
на азональну рослинність, ек-
стразональну (виходить за межі
своєї зони) та інтразональну (не
утворює самостійних зон). Ви-
діляють також екологічні варі-
анти — водяну, галофільну,
псамофільну, кальцефільну та
ін. Р. (див. Галофіти, Гігрофіти,
Псамофіти). В горах поділ Р.
залежить від висоти над рівнем
моря (див. Висотна поясність).
Залежно від обраних ознак (за
переважанням видів — домі-
нантна класифікація, набору
видів — флористична класифі-
кація, зовн. вигляду — фізіоно-
мічна класифікація) Р. поділя-
ють на синтаксономічні одини-
ці різного рангу. Найвища з
них — тип або група типів рос-
линності {ліси, болота, луки,
степи тощо), яку поділяють на
класи формацій (напр., справ-
жні луки, широколистяні ліси),
формації (дуба зичайного, вів-
сяниці лучної) та асоціації (об’-
єднують фітоценози, подібні за
видовим складом, домінантни-
ми видами, ярусною структу-
рою, продуктивністю та еколо-
гічними умовами середовища).
В кожній рослинній зоні може
поєднуватися кілька типів Р.
На тер. України Р. збереглася
на площі 19 млн. га (32 % тер.
республіки); виділяють такі її
типи: ліси, чагарники, пусти-
ща, степи, фриганоподібні на-
півчагарнички, луки, болота та
солончаки. Природну Р під
впливом госп. діяльності люди-
ни значною мірою знищено або
дуже видозмінено.
На основі дослідження законо-
мірностей поділу Р. складають
карти ботанічні та проводять
геоботанічне районування. Р.
досліджують геоботаніка, бота-
нічна географія, лісознавство,
луківництво, болотознавство та
ін. науки. У вивчення Р. Ук-
раїни значний внесок зробили
А. М. Краснов, Г. І. Танфільєв,
В. І. Талієв, Є. М. Лавренко,
П. С. Погребняк, В. О. Повар-
ницин, Ф. О. Гринь, Є. М. Бра-
діс, Д. К. Зеров та ін. вчені. Ни-
ні роботи по дослідженню Р.
республіки зосереджено в Бота-
ніки інституті ім. М. Г. Холод-
ного АН України, а також Дні-
проп., Ужгородському, Чернів.,
Львів, і Харківському ун-тах та
в Донецькому ботанічному са-
ду. Карту див. на окр. аркуші,
с. 192—193.
Літ.: Шеляг-Сосонко Ю. Р., Осьіч-
нюк В. В., Андриенко Т. Л. Гео-
графия растительного покрова Ук-
Типи рослинності України.
Луки.
Степ.
Чагарники.
Ліс.
Пустища.
Болото.
Солончаки.
151
РУДА
раиньї. К., 1982; Природа Украин-
ской ССР. Растительньїй мир. К.,
1985. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
РОСОХУВАТА БАЛКА — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1975). Розташована у Віль-
нянському р-ні Запоріз. обл. Пе-
ребуває у віданні місцевого рад-
госпу. Пл. 27 га. Охороняється
глибока балка з великою кіль-
кістю розгалужень, поросла
дубовим лісом. Верх, части-
на схилів вкрита степовою
рослинністю з типовими (півни-
ки карликові, шавлія поникла)
та рідкісними видами (астра-
гал мохнатоквітковий та цим-
бохазма дніпровська, занесені
до Червоної книги України).
РОСТАВИЦЯ — річка у Козя-
тинському р-ні Війн, обл., По-
пільнянському і Ружинському
р-нах Житом, обл. та Сквир-
ському і Білоцерківському
р-нах Київ, обл., ліва прит. Росі
(бас. Дніпра). Довж. 116 км, пл.
бас. 1465 км2. Бере початок по-
близу с. Сокільця. Долина тра-
пецієвидна, шир. до 2,5 км,
глиб, до 40 м. Заплава у верх,
течії заболочена, нижче — осу-
шена; пересічна шир. заплави
200 м. Річище звивисте, на ок-
ремих ділянках розгалужене;
шир. до 20 м, глиб, до 2—2,5 м
(у серед, течії). Похил річки
1,3 м/км. Живлення мішане.
Замерзає наприкінці листопа-
да — на поч. грудня, скресає на
поч. березня. У нижній течії
Р. споруджено 3 водосховища;
створено численні ставки. Воду
використовують для тех. водо-
постачання та зрошування.
Ю. П. Яковенко.
РОСЬ — річка у Війн., Київ, і
Черкас, областях, права прит.
Дніпра (впадає у Кременчуцьке
водосховище). Довж. 346 км, пл.
бас. 12,6 тис. км2. Бере початок
з джерела поблизу с. Ординці
Погребищенського р-ну в межах
Придніпровської височини. Для
долини Р. характерне чергу-
вання звужених і розширених
ділянок, шир. її змінюється від
кількох сотень метрів до 4,5 —
5 км; подекуди спостерігається
асиметрія схилів: правий схил
високий (до 60 — 80 м), крутий,
лівий — низький, пологий. За-
плава Р. на розширених ділян-
ках терасована, завширшки 2—
2,5 км, у звуженнях шир. 200—
300 м. Річище звивисте, місця-
ми порожисте, біля м. Корсуня-
Шевченківського розгалужене
на рукави; є острови. Шир. рі-
чища у серед, течії до 50 м.
Похил річки 0,61 м/км. Осн.
притоки: Роська, Молочна,
Торч, Тарган, Котлуй, Хороб-
ра (праві), Самець, Березан-
ка, Сквирка, Роставиця, Кам’-
янка, Протока, Горохуватка,
Росава (ліві). Живлення мі-
шане. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає у березні. Гідролог,
пост біля м. Корсуня-Шевчен-
ківського. Створено водосхови-
ща, діють невеликі ГЕС. Воду
використовують для водопоста-
чання. На Р.— міста Погребище,
Біла Церква, Богуслав, Корсунь-
Шевченківський; на мальовни-
чих берегах Р.— численні бази
відпочинку. Серед охоронних
заходів у долині річки — ство-
рення лісосмуг, залуження схи-
лів.
Літ.: Федоренко Н. Я. Рассветьі
над Росью. Путеводитель. Дне-
пропетровск, 1984.
Є. С. Святицька.
РОСЬКА — річка у Погреби-
щенському р-ні Війн. обл. та Те-
тіївському р-ні Київ, обл., права
прит. Росі (бас. Дніпра). Довж.
73 км, пл. бас. 1100 км‘ . Бере
початок з джерела, тече в ме-
жах Придніпровської височини.
Долина трапецієподібна, з роз-
членованими схилами (заввиш-
ки до 20—40 м). Заплава пе-
реважно двостороння. Річище
Річка Роставиця.
помірно звивисте, дно замулене.
Похил річки 1,8 м/км. Жив-
лення снігове і дощове. Замер-
зає на поч. грудня, скресає у
березні. Споруджено невелике
водосховище. Воду використо-
вують для водопостачання та
зрошування. Рибництво. На
Р.— м. Тетіїв.
РОТЙЛО — найвища вершина
Покутсько-Буковинських Кар-
пат. Абс. вис. 1491 м. Скла-
дається з пісковиків. Верши-
на конусоподібна, досить си-
метрична. Схили круті, розчле-
новані, безлісі, вкриті зава-
лами пісковикових брил. Р.
має також пн.-сх., нижчу вер-
шину — г. Грегіт 1473 м (за піз-
нішими картами — 1491 м).
Б. Ф. Лящук.
РТУТНІ РУДИ — природні
мін. утворення, з яких техно-
логічно і економічно доцільно
видобувати ртуть. За техноло-
гій. властивостями Р. р. поді-
ляють на мономінеральні (скла-
даються з кіноварі, а також
самородної ртуті, метацинаба-
риту) і комплексні (з низьким
вмістом ртуті, економічно до-
цільні для розробки при супут-
ньому вилученні сурми, рід-
ше — золота, срібла). Випалю-
вання і переробку Р. р. усклад-
нюють орг. речовини і арсен.
Ртуть вилучають також із газів
і пилу при плавленні концен-
трату поліметалевих руд. В
Україні ртутне зруденіння ви-
явлено у Донбасі та на Закар-
патті. Більшість родовищ Дон-
басу належить до телетермаль-
них низькотемпературних (250
— 90 ), утворених гідротер-
Річка Рось.
мальними розчинами або газо-
во-рідкими еманаціями. Вони
містять пластові поклади, шток-
верки й жили у пісковиках,
зонах дроблення і доломітах,
трапляються у вигляді дрібно-
прожилкових скупчень і нальо-
тів на стінках тріщин у кам.
вугіллі. У пн.-зх. Донбасі рудні
тіла представлені штокверка-
ми, гніздоподібними і масивни-
ми утвореннями в соляних купо-
лах. На Закарпатті Р. р. вул-
каногенно-контактові, тріщин-
во-контактові та тріщинно-суб-
пластові в ефузивно-осадоч-
них та інтрузивних породах.
Сировинну базу вироби, ртуті
в Україні становлять родови-
ща Р. р. Донбасу, які розробляє
підземним і відкритим способом
Микитівський ртутний комбі-
нат. За вмістом ртуті родови-
ща належать до рядових (близь-
ко 0,3 %) мономінеральних.
Ртуть вилучають згоном без по-
переднього збагачення. Сполу-
ки і металеву ртуть використо-
вують в електротех. і хім.
пром-сті, приладобудуванні, ме-
талургії, медицині, у гірничій
справі, с. г. тощо; перспектив-
ним є використання ртуті як
теплоносія в енергетиці, у т. ч.
атомній. При сучас. рівні видо-
бутку баланс запасів Р. р.
Микитівського родовища за-
довільний.	1. Р. Білоус.
РУБІЖНЕ (до 1930 — Русько-
Краска) — місто обл. підпоряд-
кування Луган. обл. Розташова-
не в зх. частині області, на лі-
вому березі Сіверського Дінця.
Залізнична станція. 74.6 тис. ж.
(1990). Виникло в роки 1-ї
світової війни, місто з 1934. По-
верхня — плоска рівнина з не-
великими гривками, улоговина-
ми. Пересічна т-ра січня —6,8 ,
липня -|-22 . Опадів 455 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
544 га. У пн.-зх. частині до
міста прилягає сосновий бір.
У Р.— виробниче об’єднання
«Краситель», з-ди: буд. мате-
ріалів, залізобетонних виробів
та металовиробів, хлібний ком-
бінат; панчішна ф-ка. Філіали
н.-д. ін-ту органіч. напівпродук-
тів і фарбників, ін-ту проекту-
вання підприємств органіч. хі-
мії, Дніпроп. хім.-техно.юг.
ін-ту; хіміко-мех. та індустрі-
ально-пед. технікуми, 4 про-
фес.-тех. училища.
Літ.: Рибалко Н. А. Рубежное.
Проспект. Донецк, 1977.
РУДА — річка у Прилуцькому
р-ні Черніг. обл., ліва прит. Пе-
реводу (бас. Дніпра). Довж. 35
км, пл. бас. 515 км2. Бере по-
чаток з болотного масиву, тече
Придніпровською низовиною.
Долина трапецієподібна, шир.
2—2,5 км. Заплава двосторон-
ня, заболочена. Річище зав-
ширшки до 5 м, на окремих
РУДЕНКО
152
Л. Г. Руденко.
ділянках розчищене. Похил
річки 0,48 м/км. Живлення мі-
шане. Замерзає на поч. грудня,
скресає у 2-й пол. березня. Воду
використовують для тех. і с.-г.
водопостачання.
РУДЕНКО Леонід Григорович
(24.VIII 1941, с. Засулля Пол-
тав. обл.) — укр. картограф,
доктор географ, наук з 1984,
чл.-кор. АНУ з 1992. У 1963
закін. Київ. ун-т. З 1965 пра-
цює у Відділенні географії
Інституту геофізики АН УРСР
(1971—75 — вчений секретар, з
1986 — зав. відділом геогр. кар-
тографування), з 1991 — дирек-
тор Ін-ту географії. Досліджен-
ня присвячені питанням геогр.
картографування складних си-
стем. Розробив концепцію кар-
тографічного забезпечення тер.
планування союзної республі-
ки. Обгрунтував доцільність
середньомасштабного картогра-
фування природи, населення і
г-ва республіки, встановив осн.
масштаби та види таких карт.
Бере участь у розробці прин-
ципів та осн. напрямів карто-
графування охорони природи,
раціонального природокористу-
вання та еколого-геогр. карт.
Те.: Разработка карт для изучения
охраньї природьі и рационального
природоиспользования в Украин-
ской ССР. К., 1976 [у співавт.];
Проблемні создания карт в про-
грамне мониторинга средьі регио-
на. К., 1980; Картографическое
обоснование территориального
планирования. К., 1984; Промьі-
шленньїй комплекс Киевского
Приднепровья (зкономико-геогра-
фическое исследование). К., 1988
[у співавт.].
РУДКА — річка у Ківерців-
ському і Маневицькому р-нах
Волин. обл., права прит. Стиру
(бас. Прип’яті). Довж. 25 км, пл.
бас. 186 км2. Бере початок із
заболоченої лощини поблизу
с. Яромеля. Долина завширш-
ки до 3 км. Заплава звужена
(до 0,3 км). Річище помірно
звивисте, на протязі 18 км ви-
прямлене і поглиблене, пересіч-
на шир. 2—4 м. Похил річки
0,89 м/км. Живлення мішане.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає у серед, березня. Р.— магі-
стральний канал осушувальних
систем («Журавицька», «Руд-
на»).	і, м. Коротун.
РУДКА — річка у Турійському
і Ковельському р-нах Волин.
обл., ліва прит. Турії (бас. При-
п’яті). Довж. ЗО км, пл. бас.
167 км2. Бере початок з боліт
поблизу с. Тупали, тече в межах
Волинського пасма. Долина не-
чітко виражена. Заплава забо-
лочена, завширшки 0,5 км.
Шир. річища до 4 м. Похил
річки 0,8 м км. Живлення мі-
шане. Замерзає на поч*. грудня,
скресає у серед, березня. Річи-
ще на всьому протязі спрямле-
не і поглиблене; є магістраль-
ним каналом осушувальної си-
стеми.	І. М. Коротун.
РУДКИ — місто Самбірського
р-ну Львів, обл. Розташовані в
долині р. Вишні (прит. Сану,
бас. Вісли), при впадінні в неї
Вишеньки. Залізнична станція.
5,0 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в писемних джерелах
1472, з 1645 вважається міс-
том, в серед. 18 ст. затвердже-
но міські права, до категорії
міст віднесено 1939. Поверхня
слаборозчленована, перевищен-
ня висот до 15 м. Пересічна
т-ра січня — 4,0 , липня -}-18,Зо.
Опадів 673 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 59 га. В Р.—
цегельний і хлібний з-ди, сиро-
робний цех Самбірського моло-
козаводу. Поблизу Р.— газо-
промисел.
РУДКІВСЬКИИ ДЕНДРО-
ПАРК — дендрологічний парк
у Самбірському р-ні Львів, обл.
Підпорядкований Самбірсько-
му лісгоспзагу. Площа 59 га.
Створений 1962—63 лісоводом
И. Я. Біла сом. Сучасний статус
одержав 1985. Дендропарк
утворено з метою збережен-
ня, вивчення та впроваджен-
ня в зелене буд-во та лісове
г-во декоративних і технічно
цінних порід. Колекція Р. д.
налічує понад 240 видів та 80
форм дерев, чагарників, ліан
(переважно екзотів). Хвойні
включають 39 видів і 36 форм.
З рідкісних для Львівщини тут
ростуть сосна їстівна, кунінга-
мія ланцетна, метасеквойя ки-
тайська, туєвик струговидний.
Різноманітний фермовий склад
туй, кипарисовиків, ялівців.
З листяних порід поширені різ-
ні види магнолій, піраканта
шарлахова, жимолость шапоч-
на тощо. Родина розових налі-
чує 55 видів. До декоративних
належать щеплені форми ясена
звичайного, кленів, робіній, бу-
ка лісового, колоновидна форма
в’яза шорсткого, золотисті фор-
ми бузини чорної та ясена пен-
сильванського. Вирощують по-
роди з цінними технічними
С. Л. Рудницький.
(горіхоплідні, модрини та ін.)
й фармацевтичними якостями
(софора японська, лавровишня
лікарська тощо). Дендропарк
має наук., госп. та ландшафт-
но-естетичне значення.
Р. В. Кармазїн,
С. М. Стойко.
РУДНЕ — селище міського ти-
пу Львів, обл., підпорядковане
Залізничній райраді Львова.
Залізнична станція. 6,7 тис. ж.
(1990). Відоме з 14 ст., с-ще
міськ. типу з 1940. Поверхня —
хвиляста рівнина. Перевищен-
ня висот до 10 м . Пересічна т-ра
січня —4,2 , липня +18,2°.
Опадів 670 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 20 га. Населен-
ня Р. працює на підприємствах
Львова.
РУДНИЦЯ — селище міського
типу Піщанського району Війн,
обл. Залізнична станція. 1,9
тис. ж. (1990). Засн. наприкінці
19 ст., с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана балками. Пересічна т-ра
січня —5,8 , липня 4-19,6°.
Опадів 518 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 6 га. У Р.— це-
хи: по переробці деревини Кри-
жопільського лісгоспзагу, по
вироби, труб і електродів, наф-
тобаза. Лісництво.
РУДНЙЦЬКИИ Степан Льво-
вич (З.ХІІ 1877, м. Пере-
мишль, тепер Польща — З.ХІ
1937) — укр. географ, доктор
філософії з 1901, дійсний член
Наукового т-ва ім. Т. Шевченка
з 1901, Всеукр. АН з 1929, член
кількох АН країн Європи. У
1902 закінчив Львів, ун-т. Пра-
цював учителем у гімназіях
Львова і Тернополя. З 1908 —
приват-доцент географії Львів,
ун-ту (з укр. мовою викладан-
ня), 1919 звільнений з ун-ту
польс. окупаційною владою. У
1919 викладав географію у Ка-
м’янець-Подільському ун-ті, з
1920 — в Академії Світової
Торгівлі у Відні, 1921 — 26 — в
Укр. Вільному ун-ті, Укр. Ви-
щому пед. ін-ті ім. М. Драго-
манова та Карловому ун-ті у
Празі. З 1926 працював у Хар-
кові (зав. кафедрою Геодезич-
ного ін-ту, організатор і дирек-
тор Укр. н.-д. ін-ту географії та
картографії). В АН УРСР очо-
лював Краєзнавчу комісію, му-
зей антропології та етнографії
ім. Ф. Вовка, Кафедру геогра-
фії. У 1933 був репресований,
реабілітований 1965. Зробив
значний внесок у розвиток фіз.,
політичної та соціально-екон.
географії України, а також
істор. географії та географії
населення республіки, карто-
графії. У методології наук, до-
сліджень дотримувався істор.-
генетичного та хронологічного
принципів. Предметом геогра-
фії як науки вважав земну по-
верхню. Широко використову-
вав польові геогр. дослідження
(зокрема, здійснив експедиції
у Карпати, Закарпаття, на
Поділля, в Придніпров’я тощо).
Досліджував укр. геогр. термі-
нологхЮ. Підготував і видав
шкільні підручники з географії
України. Автор багатьох на-
стінних карт України та карт
півкуль укр. мовою. Праці
видано багатьма європ. мовами,
зокрема, нім. (монографії «Ук-
раїна — країна і народ», 1916;
♦ Україна і великодержави»,
1920).
Те.: Коротка географія України,
ч. 1. Фізична географія України.
К.— Львів, 1910; Коротка гео
графія України, ч. 2. Антропо-
географія України. Львів, 1914;
Початкова географія для народ-
них шкіл. К.— Львів — Відень,
1919; Основи землезнання Ук-
раїни, кн. 1. Львів, 1924, кн. 2,
Ужгород, 1926; Завдання Україн-
ського Географічного інституту і
його видавництв. «Записки Ук-
раїнського науково-дослідного ін-
ституту географії та картографії»,
в. 1. Харків, 1928.
О. І. Шаблїй, П. І. Штойко.
РУЖИН — селище міського ти-
пу Житомир, обл., райцентр.
Розташований на р. Роставиці
(прит. Росі, бас. Дніпра), за 10
км від залізнич. ст. Зарудинці.
5,6 тис. ж. (1990). Відомий з
кін. 15 ст. під назвою Щербів,
з 1592 має сучас. назву, с-ще
міськ. типу з 1962. Пересічна
т-ра січня —6,0 , липня
-|-19,2'. Опадів 550 мм на рж.
Пл. зелених насаджень 31,6 га.
У Р.— рибо- та харч, комбінати,
маслоробний завод.
РУЖИНСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-сх. частині Житомир,
обл. Утв. 1937. Пл. 1,0 тис. км .
Нас. 34,2 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 5,4 тис. (1990). У райо-
ні — емт Ружин (райцентр) та
49 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована бал-
ками та річковими долина-
ми. Поклади граніту, цегельно-
153
РУХ
черепичних глин. Район розта-
шований у Дністровсько-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пересіч-
на т-ра січня —6,0 , липня
+ 19,2 . Опадів 550 мм на рік.
Період з т-рою понад {-10 ста-
новить 157 днів. Висота сні-
гового покриву 21 см. Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони.
Осн. річка — Роставиця (прит.
Росі, бас. Дніпра). Переважають
чорноземи типові малогумусні.
Пл. лісів 6,3 тис. га (дуб, граб,
ясен, береза). У районі — Вер-
хівнянський парк — пам’ят-
ка садово паркового мистецтва
(респ. значення).
Підприємства харч, прпм-сті:
рибо- та харч, комбінати, масло-
робний (Ружин) і продтоварів
(с. Немиринці), Ружинський
комбікормовий (с. Білилівка)
з-ди. Галузі спеціалізації с.-г. —
рослинництво зерново-буряків-
ничого та тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, цукр.
буряки. Розвинуті скотарство,
свинарство. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 78,8, у т. ч. орні
землі — 73,7, сіножаті й пасо-
вища — 4,1. У районі — ЗО кол-
госпів, 3 радгоспи, міжгосп.
інкубаторно-птахівниче під-
приємство. Залізничні станції
Зарудинці, Чорнорудка, Роста-
виця. Автомоб. шляхів 290 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
200 км. С.-г. технікум (с. Вер-
хівня).
Об’єкти туризму: пам’ятка ар-
хітектури і садово-паркового
мистецтва — садиба з палацом,
кін. 18 — поч. 19 ст. (Верхівня),
де 1847 — 50 періодично жив і
працював франц. письменник
О. де Бальзак (у палаці тепер
музей письменника); два го-
РчПрійШС
Чорнорудка
268
О
Мала ЧернявК'і
'	Роставиця
ОВіпьнопіпл.
Бистри к
Білилівка
Голу*івк<г
^Зарудинці
Огивка
© Княжики
————- Бородо^
Верхоянський парк
(пам ятка садово-парнового мистецтва)
ШКАЛА ВИССИ У МЕТРАХ
родища давчьорус. міста Нея-
тина, 10—11 ст. (с. Ягнятин).
РУСАВА — річка у Томаш-
пільському і Ямпільському
р-нах Війн, обл., ліва прит. Дні-
стра. Довж. 78 км, пл. бас.
991 км\ Бере початок поблизу
с. Олександрівни, тече Поділь-
ською височиною. Долина У-по-
дібна (шир. від 0,5 до 2,1 км),
схили помірно круті, на окре-
мих ділянках терасовані. За-
плава двостороння, пересічна
шир. 300 м. Річище звивисте,
на окремих ділянках обвало-
ване; ширина його до ЗО м.
Похил річки 2,9 м/км. Осн. при-
токи: Томаїипілька (ліва) та
Коритна (права). Живлення мі-
шане з переважанням снігово-
го. Замерзає на поч. грудня,
скресає наприкінці лютого —
на поч. березня; льодостав не-
стійкий. Споруджено водосхо-
вище. Воду використовують для
госп. і побут, потреб.
С. С. Прокопенко.
РУСЛОВІ ПРОЦЕСИ — сукуп-
ність явищ і процесів, що ви-
никають при взаємодії водотоку
та ложа річки і визначають де-
формації русла та розвиток рус-
лових форм рельєфу. До Р. п.
належать руслова ерозія, тран-
спортування наносів та їхня
акумуляція. Основними факто-
рами Р. п. є режим і об'єм стоку
води та наносів, кількість опа-
дів, геол. будова, форма русла й
долини, рослинність, льодові
явища, екзогенні процеси на схи-
лах долин, водогосп. заходи то-
що. Зовнішнім проявом Р. п. є
руслові і заплавні деформації
(переміщення піщаних пасом,
звивин річища, виникнення си-
стем проток).
Р. п. в Україні уперше ви-
вчав на Дністрі гідролог В. М.
Лохтін. Ці процеси досліджува-
ли в своїх працях співробітни
РУЖИНСЬКИЙ РАЙОН
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
фІЛпичинщ
Бистрі івка^\
Верхівня: <5
® Крилівка і
В^б/вка*
Карцбчиів
Чгнятин
жин
Модчанівка	ф
Берсзянка
Топори
Рогачі
150	200 »»ше
Русько-Полянський заказник.
ки н.-д. ін-тів України — ре-
гіонального гідрометеорологіч-
ного (3. В. Борецька, Н. И.
Дрозд), гідротехніки і меліора-
ції (О. Н. Кафтан), окремих ву-
зів республіки (М. І. Кирилюк,
О. Г. Ободовський), установ АН
України (С. М. Перехрест) та ін.
І. П. Ковальчук.
РУСЛОВІ УТВОРЕННЯ — ру-
хом1 і статичні форми руслово-
го рельєфу, які виникли в ре-
зультаті акумуляції наносів або
розмиву ложа річки. Серед аку-
мулятивних Р. у. України най-
поширеніші перекаї и, осередки
(перетворюються на острови),
коси (перетворюються па при-
руслові вали); прируслові об-
мілини, на яких під час па-
водків виникають гриви. Рухо-
мими формами руслового рель-
єфу на річках з піщаним алю-
вієм є піщані дюни і заструги,
а також рябизна і рифелі, які
виникають на формах більшого
розміру. До ерозійних Р. у. на-
лежать утворені на ділянках
бурхливої течії ями, корита пе-
рекатів, плеса на рівнинних річ-
ках і водобійні котли нижче по-
рої їв і водоспадів і ділянок
бурхливої течії (переважно на
гірських річках).
І. 11. Ковальчук.
РУСОВ Олександр Олександро-
вич (7.II 1847, Київ —8.Х
1915, там же) — укр. земський
статистик, етнограф і фолькло-
рист, громад, діяч, у 1868 за-
кінчив Київ. ун-т. Працював
викладачем, займався етногра-
фією і видавничою діяльністю.
У 1874 брав участь у підго
товці перепису населення Киє-
ва. Проводив оціночно стати-
стичну роботу в Харків., Херсон,
і Полтав. губ.
Автор праць у галузі статисти-
ки та етнографії, зокрема «Опи-
су Чернігівської губернії > (т.
1 — 2, 1898 — 99).
РУСЬКИЙ ОСТРІВ — острів у
західній частині Сиваша, у ме-
жах Криму. Простягається май-
же на 3,2 км на Сх. від Куга-
ранської дамби, шир. до 0,7 км.
Поверхня плоска, рівнинна. Бе-
реги абразійні, утворюють кру-
тий уступ заввишки 8—12 м.
Складається з лесовидних су-
глинків і глин. Рослинність по-
линово-злакова степова, розрі-
джена.	О. Г. Кизнецов.
РУСЬКО-ПОЛЯНСЬКИЙ ЗА-
КАЗНИК - бот. заказник респ.
значення (з 1980). Розташова-
ний у Черкаському р-ні Чер-
кас. обл. Перебуває у віданні
Черкаського лісгоспзагу. Пл.
166 га. Являє собою ділянку ви-
сокопродуктивного соснового
лісу віком 80—120 років. На
підвищеннях рельєфу перева-
жають дубово-соснові ліси, які
на рівних ділянках змінюються
грабово-дубово-сосновими та
сосново-дубовими, у знижен-
нях — грабово-дубовими лісами.
У трав’яному покриві — орляк
звичайний, куничник, інші зла-
ки; для грабово-дубових лі-
сів характерні осока волосиста і
конвалія звичайна. Особливу
цінність мають вовчі ягоди па-
хучі, занесені до Червоної кни-
ги України.	Я. П. Дідух.
РУХ НАСЕЛЕННЯ — зміна чи-
сельності населення країни, ок-
ремих її частин (регіонів) вна-
слідок народження і смерті
(природний Р. н.) або вибуття
за її межі та прибуття з ін.
місць (механічний Р. н.). Роз-
різняють також соціальний Р.
н.— переміщення з одних кла-
сів, соціальних груп, прошарків
тощо в інші. Закономірності і
особливості всіх видів Р. н. без-
посередньо пов’язані з розвит-
ком економіки.
В Україні інтенсивність соці-
РУХЛИВИЙ
154
ального Р. н. ослаблюється
зменшенням інтенсивності мех.
руху внаслідок традиційної
структури інвестицій, заго-
стрення житл. проблеми, недо-
статнього розвитку регіональ-
ної трансп. інфраструктури,
правових обмежень прописки
тощо. Зростання інтенсивності
міграційних переміщень (мех.
руху) населення зумовлює зни-
ження інтенсивності природ-
ного Р. н. внаслідок зміни
структури населення, зменшен-
ня числа дітей в сім’ї, збіль-
шення смертності мігруючих
мас населення. Зростання ін-
тенсивності соціального Р. н.
також веде до зниження інтен-
сивності природного Р. н. По-
казники Р. н. використовуються
як індикатори при оцінці демо-
графіч. обстановки (ситуації),
тенденцій розвитку населення.
Значну роль вони відіграють
при розробці заходів демогра-
фічної політики.
Див. також Міграція населення,
Приріст населення. О. У. Хомра.
РУХЛЙВИИ ПОЯС — видов-
жена, досить широка ділянка
земної кори, у межах якої іс-
тор.-геол. методами встановлено
тривалі (протягом десятків
мільйонів років) давні і сучасні
рухи значної швидкості й ам-
плітуди. На відміну від суміж-
них менш рухливих ділянок —
платформ, Р. п. властиві гео-
синклінальний (див. Геосинклі-
наль), рифтогенний (див. Рифт)
і орогенний тектонічні режими.
На території України орогени
Карпатської покривно-склад-
частої споруди і Гірського Кри-
му склад часто-брилової спо-
руди, передгірні Перед карпат-
ський прогин і Індоло-Кубан-
ський прогин, частина міжгір-
ної Паннонської западини —
Закарпатський прогин, а також
Чорноморська западина є час-
тиною Середньоморського рух-
ливого поясу, який простяга-
ється між Африкою, Європою
та Азією у вигляді гірських
пасом, внутрішніх та окраїн-
них морів і є наслідком аль-
пійського геотектонічного цик-
лу.	В. С. Заїка-Но вацький.
РУХОТИНСЬКИИ ЛІС — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1975), у Хотинському ра-
йоні Чернівецької області. Пе-
ребуває у віданні Хотинсь-
кого лісокомбінату. Пл. 19 га.
Охороняється ділянка буково-
го лісу віком бл. 100 років
як зразок корінного букового
насадження на великому маси-
ві в сх. ареалі поширення цієї
породи. У домішці зростають
береза повисла, осика, черемха
звичайна. Належить до типових
первинних лісів Передкарпат-
тя.	А. М. Коренчук.
САБЕЦЬКИИ ЛИМАН — за-
плавне озеро у Бериславському
р-ні Херсон, обл., за 3 км на
Пд. Зх. від с. Одрадокам’янки.
Лежить між Дніпром і його при-
токою р. Козак, з якими сполу-
чається протоками. Довж. 2,5
км, шир. до 0,6 км, пл. 1,1 км2,
найбільша глиб. 2,5 м. Улого-
вина видовжена у напрямі з Пн.
Сх. на Пд. Зх. Береги низькі,
поросли вербою білою, очере-
том. Т-ра води влітку до
+26°. С. л. майже повністю
вкритий водяною рослинністю,
є сальвінія плаваюча. Водяться
карась, плітка, лящ, судак, во-
дяний пацюк; багато безхребет-
них. На берегах — місця відпо-
чинку.	М. Ф. Бойко.
САВБЛЬЄВ Рафаїл Миколайо-
вич (1851 — 26.III 1903, Пе-
тербург) — вітчизн. метеоролог,
інженер. У 1872 закінчив Ін-т
інженерів шляхів у Петербур-
зі. З 1898 — професор Київ, по-
літех. ін-ту. Досліджував вплив
метеоролог, факторів на роботу
залізничного транспорту; за-
ймався питаннями передбачен-
ня хуртовин. Під керівництвом
С. було виконано перші дослі-
дження радіаційного режиму в
районах Києва (1888—95) і Се-
вастополя (1896—98). Він ор-
ганізував актинометричні спо-
стереження також в Єлизавет-
граді (тепер Кіровоград), Льгові
(тепер місто в Курській обл.)
та Коростишеві. Здійснив перші
розрахунки розмірів стокових
отворів на Хрещатику для сті-
кання дощової води при інтен-
сивних зливах. Активно працю-
вав у Київ, відділенні любите-
лів природи. Нагороджений зо-
лотою медаллю Рос. геогр. то-
вариства (1905).
Те.: Результатні двухлетних на-
блюдений над лучистою солнеч-
ною теплотою в Києве. СПб.,
1891; Наблюдения над солнечною
лучистою теплотою в Севастополе.
«Метеорологический вестник»,
1897, № 2.
Літ.: Щербань М. І. Рафаїл Ми-
колайович Савельєв як метео-
ролог (до 60-річчя з дня смерті).
В кн.: Матеріали з метеорології
і гідрологи України. К., 1963.
М. І. Щербань.
САВИНЦІ — селище міського
типу Балаклійського р-ну Хар-
ків. обл. Розташовані на лівому
березі р. Сіверського Дінця. За-
лізнична станція. 5,9 тис. ж.
(1990). Засн. 1671, с-ще міськ.
типу з 1959. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
6,8°, липня -)-21,4\ Опадів
474 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 8 га. 57 С.— цукр.,
комбікормовий, балаклійські
овочева та відділення харчо-
смакової ф-ки, хлібокомбінат
тощо. Філіал Петргвського про-
фес.-тех. уч-ща. Істор.-краєзнав.
музей.
САВРАІІКА — річка у Піщан-
ському і Чечельницькому р-нах
Війн. обл. та Балтському і Сав-
ранському р-нах Одес. обл., пра-
ва прит. Південного Бугу.
Довж. 97 км, пл. бас. 1770 км2.
Бере початок на Зх. від с. Руд-
ницького. Долина у верхів’ї
У-подібна, шир. 0,5 — 1 км, ниж-
че — трапецієвидна, шир. З—
4 км. Заплава місцями заболо-
чена, завширшки до 200 м.
Річище слабозвивисте. По-
хил річки 1,5 м/км. Найбільша
притока — Яланець (ліва).
Живлення мішане, з переважан-
ням снігового. Льодостав не-
стійкий, з серед, грудня до поч.
березня. Гідролог, пост біля
с. Осичок (з 1933). Стік заре-
гульований ставками та водо-
сховищами. Використовують
для тех. водопостачання, зро-
шування та рибництва.
САВРАНСЬКИИ ЛІС —ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1984). Розташований у
Савранському р-ні Одес. обл.
Перебуває у віданні Балтського
лісгоспзагу. Пл. 8397 га. Охо-
роняється один з найбільших
в Україні масивів дубових лі-
сів на межі лісостепової і степо-
вої зон. Осн. лісоутворюючою
породою є дуб звичайний, у
домішці — липа серцелиста,
клен польовий, клен татарський,
граб звичайний, черешня, в’яз
гладкий. Певну наук, цінність
становлять окремі ділянки ду-
ба скельного, а також 500
річні екземпляри дуба зви-
чайного. Підлісок утворюють
бруслина, дерен, глід, ліщи-
на. Тут зростають середзем-
номорські та середньоєвро-
пейські види. Всього у флорі С.
л. налічується бл. 40 видів де-
рев і чагарників та понад 400
видів трав’яних рослин. Бага-
тий тваринний світ заказни-
ка. З рідкісних видів трапля-
ється орел-могильник, занесе-
ний до Червоної книги У країни.
Має грунтозахисне та водо-
охоронне значення.
В. П. Даєидок.
САВРАНСЬКИИ РАЙОН
район на Пн. Одес. обл. Утво-
рений 1923. Пл. 0,6 тис. км2.
Нас. 24,3 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 7,6 тис. (1990). У райо-
ш — емт Саврачь (райцентр) і
20 сільс. населених пунктів.
Пн-сх. частина району розташо-
вана на пд. відрогах Придні-
провської височини, решта те-
риторії — у межах Подільської
височини. Поверхня підвищена
(вис. 175—200 м), пологохви-
ляста, значно розчленована річ-
ковими дол инами та балками на
вузькі вододіли неправильних
форм з крутими схилами.
Глибина розчленування 50—
100 м. У долині Савранки і
Яланцю трапляються кичугу-
155
САДІВНИЦТВО
ри. Корисні копалини: піски,
глини, граніти. С. р. міститься
в Дністровсько-Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січ-
ня —4,5 \ липня -|-21,5 . Пе-
ріод з т-рою понад -|-10г' ста-
новить 170 днів. Опадів 470 мм
на рік. Висота снігового по-
криву 5 см. С. р. належить до
посушливої, дуже теплої агро-
кліматич. зони. Найбільші річ-
ки — Південний Буг (на пн. ме-
жі району) та його прит. Сав-
ранка. Грунтовий покрив неод-
норідний: поширені чорноземи
реградовані і чорноземи типові
малогумусні та слабогумусова-
ні. Трапляються темно-сірі
опідзолені, по долині р. Савран-
ки — лучно-чорноземні та дер-
нові, переважно оглеєні грунти.
Ліси (діброви, байраки) та лісо-
смуги (дуб, клен, граб, акація,
терен) займають 12,2 тис. га.
В районі — 1 заказник, 3 па-
м’ятки природи та Гетьманів-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва (всі —
місц. значення). 2 лісництва
(Саврань, с. Слюсареве).
Найбільше пром. підприєм-
лізнич. ст. Заплази. 7,6 тис. ж.
(1990). Відома з кін. 14 ст.,
с-ще міськ. типу з 1957. По-
верхня хвиляста, порізана яра-
ми і балками. Пересічна т-ра
січня —4,5°, липня -|-21,5О.
Опадів 470 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 234 га. В С.—
маслоробний, хлібний і комбі-
кормовий з-ди, цех Одес. ви-
робничого об’єднання кресляр-
ного та шкільного обладнання,
лісництво. Профес.-тех. уч-ще,
краєзнав. музей.
САВУР-МОГЙЛА — одна з вер-
шин пд. відрогів Донецького
кряжа, за 12 км на Пд. Зх. від
м. Сніжного Донец. обл. Абс.
вис. 277 м, відносна — до 100 м.
Являє собою останець, що скла-
дається переважно з пісковиків
кам.-вуг. віку. Має похилі схи-
ли і досить плоску вершину.
Верхня частина С.-М. є насип-
ним курганом-могильником ді-
аметром 32 м, заввишки 4 м
(зрубна культура бронзового ві-
ку, 2-е тис. до н. е.). На пд.
схилі та біля підніжжя — за-
лишки лісу, де переважає дуб
звичайний. О. О. Жемеров.
САГА — місц. назва замкнених
западин на піщаних аренах
Олешківських пісків. Днища С.
зволожені, порослі очеретом або
осередками деревної рослин-
Урочище Саги.
ності (дуб, осика, вільха), іноді
з прісними або солоними озе-
рами.	| В. І, Галицький.
САГИ, Урочище Саги — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1977). Розташовані у
Цюрупинському р-ні Херсон,
обл. Перебувають у віданні
Нижньодніпровської н.-д. стан-
ції залісення пісків і виногра-
дарства на пісках. Пл. 500 га.
Охороняється степовий ланд-
шафт у межах Олешківських
пісків. Являє собою ділянку ці-
линного степу із своєрідним
трав’яним покривом та окреми-
ми куртинами природної і
штучної деревної та чагарнико-
вої рослинності, між якими
трапляються невеликі озе-
ра. Степова рослинність пред-
ставлена типовими видами:
типчак піщаний, пирій, ко-
вила, чебрець дніпровський,
волошка дніпровська тощо.
Лісові ділянки сформовані на-
садженнями із сосни звичай-
ної, сосни кримської, берези
дніпровської, вільхи чорної. З
тварин водяться: козуля, свиня
Заказник Савранський Ліс.
Орел-могильник.
Загальний вигляд.
дика, лисиця, заєць, фазан, ку-
ріпка та ін. На озерцях — во-
доплавні та водно-болотні, пта-
хи.
Літ.: Вирлич А. 9. Памятники
природні Херсонской области.
Симферополь, 1984.
В. П. Давидок.
САДЖАВКА — річка у Бого-
родчанському р-ні Ізано-Фр.
обл., ліва прит. Бистриці-Солот-
винської (бас. Дністра). Довж.
28 км, пл. бас. 161 км‘. Бере
початок на Прилуквинській ви-
сочині, нижче тече в межах
Бистрицької улоговини. Долина
переважно асиметрична, з під-
вищеними лівими і пологими
правими схилами. Річище роз-
галужене, звивисте. Похил річ-
ки 11 м;км. Живлення дощове
і снігове; водний режим нестій-
кий. Льодостав з поч. січня до
поч. березня. Воду використо-
вують для госп. потреб.
САДІВНИЦТВО — галузь рос-
линництва но вирощуванню
плодових і ягідних культур.
З розвитком С. з нього виділи-
лися виноградарство та декора-
тивне С. Площа плодоягідних
насаджень в Україні (тис. га,
1989) — 865, з них у сусп. сек-
торі — 53,7 %; валовий збір
становив відповідно — 2500
тис. т, 35,8 %.
ство — Савранський маслороб-
ний з-д. С. г. спеціалізується на
вирощуванні озимої пшениці,
цукрових буряків, соняшнику
та тваринництві м ясо-мол. на-
пряму (скотарство, свинарство,
птахівництво). Площа с.-г. угідь
(тис. га) — 39,4, у т. ч.
орні землі — 34,7, пасовища і
сіножаті — 41,7. Зрошується
1,9 тис. га. У районі — 13 кол-
госпів, птахофабрика (с. По-
лянецьке). Автомоб. шляхів
181,2 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 160,0 км. Про-
фес. тех. уч-ще і краєзнавч. му-
зей у Саврані.
Н. П. Михайлова, О. І. Полоса.
САВРАНЬ — селище міського
типу Одес. обл., райцентр. Роз-
ташована на р. Савранці, при
впадінні її в Пд. Буг (бас.
Чорного м.), за 37 км від за-
САДКИ
156
Бл. 40 % пл. садів припадає
на області лісостепової зони —
значні масиви садів у Війн.,
Хмельн., Київ., Черкас, облас-
тях. У степовій зоні під садами
32,6 % заг. площі. Найбільші
площі у Донец., Дніпроп., За-
поріз., Одес. областях. На По-
ліссі понад 15 % заг. пл. садів.
Великі масиви у цій групі об-
ластей на Чернігівщині і Жи-
томирщині. У Респ-ці Крим і
Закарп. області — 12,5 % заг.
площі садів республіки. У За-
карп. обл. багаторічні наса-
дження становлять 7,5 % с.-г.
угідь, у Респ-ці Крим — 4,3 %.
Значна частина садів у Криму
зростає на зрошуваних землях.
Для забезпечення споживання
фруктів протягом всього року
необхідно певне співвідношен-
ня породного й сортового скла-
ду насаджень. Серед плодоягід-
них культур переважають зер-
няткові породи. У суспільному
секторі частка зерняткових іно-
ді становить до 95 %, у спе-
ціалізованих радгоспах — 80—
85 %, у неспеціалізованих — до
90 % і вище. У колгоспах і рад
госпах Респ-ки Крим, Запоріз.,
Одес., Микол, обл. частка кісточ-
кових становить понад 25 %
всіх насаджень.
При закладанні нових садів спо-
стерігаються деякі структурні
зрушення сортового складу в
бік збільшення пізньостиглих
сортів, які придатні до трива-
лого зберігання. Перспективи
розвитку С. у республіці по-
в’язані з підвищенням рівня
механізації робіт, особливо по
збиранню врожаю, впроваджен-
ню нових технологій, оптиміза-
ції породного складу наса-
джень, забезпеченню необхід-
них ємностей для зберігання
и розміщення їх у г-вах і в
районах споживання, закладан-
Заказник Садки.
ням нових плантацій ягідників,
особливо в лісостеповій зоні і
на Поліссі, розширенням бази
вироби, садивного матеріалу.
Р. О. Язиніна.
САДКЙ — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1974).
Розташовані у Надвірнянсько-
му р-ні Івано-Фр. обл. Перебу-
вають у віданні Надвірнянсько-
го лісокомбінату. Пл. 995 га.
Являє собою лісовий масив на
пн.-сх. мегасхилі Горган, пред-
ставлений переважно корінни-
ми фітоценозами пралісового
характеру. У лісовому поясі за-
казника зростають чисті й мі-
шані ялинові ліси з сосною
кедровою, ялицею європей-
ською, буком лісовим. Особли-
ву цінність становлять релікто-
ві кедрово-ялинові та ялиново-
кедрові чорницеві субори, при-
урочені до кам. осипищ. У та-
ких же грунтових умовах тра-
пляються реліктові березняки.
У субальп. поясі домінують
гірсько-соснові угруповання
(чорницеві та сфагнові); на
менш скелястих грунтах тра-
пляються біогрупи душекії зе-
леної. На гребеневій частині
хребта поширені кам. поля,
вкриті накипними лишайника-
ми. Багатий тваринний світ:
олень європейський, козуля єв-
ропейська, ведмідь бурий, свиня
дика, вовк, рись, куниця лісо-
ва, куниця кам’яна, глухар, го-
ріхівка, шишкар ялиновий, бо-
ривітер; зрідка трапляється
беркут, занесений до Червоної
книги України. Має грунто-
захисне значення.
Літ.: Охорона природи Україн
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. С. М. Стойко.
САЄНКО Іван Іванович (2.II
1916, с. Пізняки Полтав.
обл.) — вчитель географії, за-
служений учитель України з
1966, відмінник нар. освіти
України з 1963. У 1937 закін-
чив Лубенський учительський
ін-т, 1956 — Київ. пед. ін-т. Ви-
кладав географію в школі, по-
чинаючи з 1937, зокрема
1948 —76 — у Вовчицькій шко-
лі Лубенського району Пол-
тав. обл. (1962 — 76 — дирек-
тор). Створив перший в об-
ласті геогр. кабінет, зразковий
геогр. майданчик, істор.-крає-
знав. музей, якому присвоєно
звання «народний». Автор ста-
тей з питань навчально-ви-
ховного процесу викладання
географії. Нагороджений орде
нами Леніна, Вітчизн. війни
1-го ступеня, медаллю А. С. Ма-
каренка.	В. П. Корнєсв.
САКА — річка в Молдові і Та-
рутинському р-ні Одес. обл.
України, права прит. Чаги (бас.
Когильника). Довж. 52 км, пл.
бас. 324 км . Долина трапеціє-
видна, шир. 1—3 км, схили її
Л. І. Сакалі.
розчленовані, на правому березі
багатоярусні зсуви. Річище сла-
бозвивисте, шир. 0,5—3,0 м. По-
хил річки 2,5 м км. Живлення
мішане, характерні весняні та
літні паводки. Влітку іноді пе-
ресихає. Льодовий режим не-
стійкий. Воду частково вико-
ристовують для с.-г. потреб.
Т. Д. Борисевич.
САКАЗЛИ Тамара Андріївна
(10.Х 1943, с. Кам’янка Ізма-
їльського району Одес. обл.) —
вчителька географ-1, засл. учи-
тель України з 1977, відмінник
нар. освіти України з 1976. Піс-
ля закінчення 1968 Одес. ун-ту
викладає географію в Кам’ян-
ській серед, школі, з 1983 —
директор цієї школи. У пед.
діяльності використовує дослід-
ницький, евристичний, проб-
лемний методи навчання, ве-
лику увагу приділяє природо-
охоронному вихованню учнів,
створила в школі геогр. кабі-
нет, геогр. майданчик. Досвід
роботи узагальнено Одес. обл.
ін-том удосконалення вчителів.
В. П. Корнєсв.
САКАЛІ Леонід Іштванович
(ІЗ.УІП 1923, м. Томськ) —
укр. метеоролог, кліматолог,
доктор геогр. наук з 1972, про-
фесор з 1976. Після закінчення
в 1947 Одеського гідрометеоро-
логічного інституту працював у
цьому вузі до 1959 (1957 — 59
— декан метеоролог, ф-ту). Про-
тягом 1959—86 працював б
Укр. регіональному н.-д. гідро-
метеоролог. інституті (1965 —
78 — зав. відділом, 1978—
86 — заступник директора по
наук, роботі). Осн. дослідження
з питань фізики приземного
шару атмосфери, окремих ас-
пектів гірської метеорології
(гол. чин. Українських Кар-
пат); праці в галузі кліматоло-
гії теплового балансу підсти-
лаючої поверхні України (вклю-
чаючи Азовське і Чорне моря).
Вивчав антропогенний вплив на
клімат на прикладі Києва.
Те.: Тепловой и водньїй режим
Украиньї. Л., 1966 [у співавт.]; Те-
пловой баланс Украиньї и Молда-
вии. Л., 1970; Климат Києва. Л.,
1980 [у співавт.]; Природа Укра-
инской ССР. Климат. К., 1984 [у
співавт.]; Климатические ресурсьі
Украинских Карпат и горньїх
районов Болгарин. Л., 1988 [у
співавт.].
САКИ — місто респ. підпоряд-
кування Республіки Крим,
райцентр. Розташовані у зх.
частині Криму, на пн. березі
Сакського оз. Залізнична стан-
ція. Автостанція. 39,0 тис. ж.
(1990). Відомі з кін. 18 ст., місто
з 1952. С.— бальнеогрязьовий і
кліматич. курорт. Належить до
Євпаторійського рекреаційного
району. Осн. лік. фактори —
мулові грязі, ропа озера та тер-
мальні води. Клімат помірно
континентальний з порівняно
холодною зимою і дуже теп-
лим літом. Пересічна т-ра січня
—0,6 , липня 4-22,5 \ Опадів
340—380 мм на рік, найбільша
кількість (50—60 %) їх випадає
влітку. Сніговий покрив нестій-
кий (ЗО—38 днів на рік). Взим-
ку часто бувають відлиги, вліт-
ку — бризи. Кількість годин со-
нячного сяйва бл. 2500 на
рік. Відносна вологість повітря
взимку і навесні становить
77—85 %, влітку та восени —
69—71 %. Пл. зелених наса-
джень 689,2 га. У місті — Сак-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва (місц. зна-
чення).
З-ди: хім., мін. води (пром.
розлив лік.-столової води крим-
ської), хлібний, Прибережний
буд. матеріалів. Крим, наук,-
виробниче об’єднання «Иодо-
бром». З метою охорони нав-
колишнього середовища міста
передбачено поступову лікві-
дацію вироби, окремих шкідли-
вих речовин на хім. з-ді, а до
2000 — всієї продукції підпри-
ємства, яка забруднює воду та
атмосферне повітря, негативно
впливає на водно-сольовий ре-
жим утв. лік. грязі у Саксько-
му оз. Профес.-тех. уч-ще. 2 му-
зеї: істор.-краєзнавчий та істо-
рії хім. з-ду. Діють 5 санаторіїв,
у т. ч. ім. М. Н. Бурдепка з
першою в країні грязелікарнею
(1827), 1 пансіонат, 4 шкільні
табори.
Літ.: Косовская А. Ф Саки. Путе-
водитель. Симферополь, 1984.
САКСАГАНЬ — річка у П’я-
тихатському, Софійському та
Криворізькому р-нах Дніпроп.
обл., ліва прит. Інгульця (бас.
Дніпра), Довж. 144 км, пл. бас,
2025 км'. Бере початок з дже-
рела поблизу с. Малоолексан-
дрівки Верхньодніпровського
р-ну і тече Придніпровською
височиною. Долина у верхів’ї
V-подібна, нижче — трапеціє-
видна, пересічна шир. 1,5
2 км (у пониззі — до 4,5 км),
157
САЛГИР
глиб, долини до 40 м. Заплава
часто одностороння (шир. 0,3—
0,5 км), у пониззі завширшки до
1 км. Річище у верх, течії по-
мірно звивисте, нижче утворює
меандри', переважна шир. 5 —
15 м, максимальна — ЗО м,
глиб, на незарегульованих ді-
лянках до 2 м. Похил річки
0,8 м /км. Живлення мішане, з
переважанням снігового; знач-
ний вплив на режим С. і якість
води мають також стічні пром.
та шахтні води Криворізького
пром. району. Льодостав нестій-
кий, з грудня до березня. Гідро-
лог. пост біля с. Катеринівки
(з 1926). Для потреб водопоста-
чання і зрошування спорудже-
но руслові водосховища — Ма-
кортівське, Дзержинське і Кре-
сівське; останнє поповнюють во-
дою з резервного Південного
водосховища (у системі Дніп-
ро — Кривий Ріг каналу). У
гирлі С.— м. Кривий Ріг.
Ю. П. Яковенко.
САКСЬКЕ ОЗЕРО, Саки — со-
лоне озеро у Сакському р-ні
Респ-ки Крим, у групі Євпато-
рійських озер. Від Чорного м.
відокремлене пересипом з піску
та гравію (шир. до 0,5 км, вис.
до 5 м), через нього прорито ка-
нал. Довж. 5,5 км, пересічна
шир. 1,6 км (найбільша — З
км), пл. 9,7 км2, пересічна глиб.
0,6 м (максимальна — 1,5 м).
Сакське озеро.
Улоговина складної форми. Бе-
регова лінія дуже звивиста. Бе-
реги підвищені (вис. до 5 м),
подекуди урвисті. Живлення
мішане. Температура ропи вліт-
ку до -|-36, +42", взимку —5°,
—10 . Дно вкрите потужним
шаром сірих мулів, перекритих
шаром чорного лік. мулу (зав-
товшки 2,5 м); зверху утво-
рюється гіпсово-вапнякова кір-
ка (0,5—2,5 см). С. о. штучно
поділене на два басейни: схід-
ний (солоність ропи 150—
200 %о) — лікувальний та за-
хідний (солоність 40—80 °оо) —
промисловий, що є сировинною
базою для Сакського хім. з-ду.
На опріснених ділянках озера
розвиваються водорості. На бе-
резі С. о.— грязьовий курорт
Саки. Серед еколог, проблем —
забруднення озера пром.-побу-
товими водами, а також роз-

в і. ііиЬ ні ж»
/ Іісоя 1
О
Штормове
пов’язане із
відповідним
пріснення ропи,
зрошуванням та
підняттям рівня грунтових вод.
А. М Оліферов.
САКСЬКИЙ РАЙОН — район
у зх. частині Респ-ки Крим.
Утв. 1935. Пл. 2,3 тис. км2.
Нас. 73,1 тис. чол. (1990; без
міст респ. підпорядкування Са-
ки і Євпаторія). У районі —
82 сільс. нас. пункти. Центр —
Саки. На Пн. Зх. район омиває-
ться оз. Донузлав, на Зх. та
Пд. Зх.— Чорним м.
Лежить у межах Північно-
Кримської рівнини. Поверхня
плоска (у зх. частині — хви-
ляста і пологохвиляста), роз-
членована балками. На узбе-
режжі трапляються абразійні
уступи; пляжі, коси. Корисні
копалини: природні ‘розсоли,
черепашник. Є лік. грязі, дже-
рела мін. вод. Розташований у
Кримській степовій фізико-гео-
графічній провіниії. Пересіч-
на т-ра січня 0,1 ’, липня
+ 23,2°. Опадів 340—380 мм на
рік, найбільше їх випадає вліт-
ку. Висота снігового покриву
5 см, він нестійкий. Період з
т-рою понад +10 становить
193 дні. Метеостанція (Євпа-
торія). Належить до дуже по-
сушливої, помірно жаркої агро-
кліматич. зони з м’якою зимою.
Є солоні озера, найбільші — Са-
сик, Сакське озеро, Мойнацьке
озеро. Переважають чорноземи
південні малогумусні, чорнозе-
ми міцелярно-карбонатні та
чорноземи південні середньосо-
лонцюваті. Є солонці і солон-
чаки. Природна типчаково-ко-
вилово-полинова рослинність
збереглася мало (на схилах ба-
лок та на узбережних усту-
пах). Пл. лісонасаджень 3,5 тис.
га, у т. ч. лісосмуг 3,1 тис. га.
Осн. підприємства р ну — Сак-
ський (с-ще Кар'єрне) та Євпа-
торійський (с. Каменоломня)
з-ди буд. матеріалів. Солепро-
мисел поблизу Євпаторії. С. г.
спеціалізується на рослиннп-
изавет
Натоиіиндо
л Весеяївка
*	рн,-
Дпбруш и
/ •1І9
^Стовпове
Воробйове\
Кольцове О
/'Вереї аевс
Гома
не
Суворовське
МапочнеУютне
ЄВПАТОРІЯ^
1а '-ч>рне^
Митяіве
Охот н и кове	г
'Краиі
І
о з с „	< І
* ,----І
і. <сО4.	*
}	ІЛіснівка-^
Криме ьке
Сани
цтві зерново-овочевого та тва-
ринництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: пшениця, овес,
ячмінь, кукурудза, соя. овочеві,
соняшник. Розвинуті скотар-
ство, птахівництво, вівчарство.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
189,2, у т. ч. орні землі —
151,4, пасовища і сіножаті —
23,4; під садами і виноградни-
ками — 9,0. Зрошується 43,7
тис. га (водами Північно-Крим-
ського каналу та артезіан. свер-
дловин). У районі — 12 кол-
госпів, 16 радгоспів, у т. ч.
З племзаводи, 3 птахорадгоспи,
птахофабрика, агроторг. фір-
ма «Дружба», радгосп-завод
♦ Євпаторійський »; об’єднання
по вироби, комбікормів та від-
годівлі свиней, міжколг. з-д біо-
препаратів. Залізничні станції:
Саки, Ярка, Прибережна. Ав-
томоб. шляхів 575 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 490,2
км. Радгосп-технікум (с. При-
бережне). У С. р.— 3 пансіона-
ти та 7 баз відпочинку, сана-
торій-профілакторій.
М. В. Кузнецов.
САЛВА — річка у Виноградів-
ському і Берегівському р нах
Закарп. обл., ліва прит. Боржа-
ви (бас. Тиси). Довж. 28 км, пл.
бас. 149 км2. Бере початок по-
близу с. Великої Копані і тече в
межах Закарпатської низови-
ни. Долина завширшки до 1,7
км. Річище помірно звивисте,
каналізоване; пересічна шир.
4 м. Похил річки 3,1 м/км.
Живлення мішане, з перева-
жанням дощового. Стійкі льо-
дові явища з 2-і пол. грудня,
скресає на поч. березня. Воду
САКСЬКИЙ РАЙОН РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Територія підпорядкована Євпаторійськ.й міськрад ;
< :мт Новоозеркє та Заозерне п-дпорядковані Євпаторійській міськрад
£
; **->
Виногр.довІ^^^
ллінка\
~ V <5
Сизіє ка
Зерне ве
Оріхові
м Сак .ьже
•^Іванівна
\ г- ~
вище
й». Кині Яр
>О
Фрунзе
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
використовують для госп. по-
треб.	М. І. Кирилюк.
САЛГЙР — річка у Сімферо-
польському, Красногвардійсь-
кому та Нижньогірському р-нах
Респ-ки Крим, впадає у зат.
Сиваш Азовського м. Довж.
232 км, пл. бас. 4010 км2. Утво-
рюється на пн. схилах Голов-
ного пасма Кримських гір злит-
тям двох витоків — Ангари і
Кизил-Коби. Долина переважно
ящикоподібна, у нижній течії
нечітко виражена, у пригирло-
вій ділянці відсутня. Шир.
долини від 300—600 м (у вер-
хів’ї) до 2—3 км (у пониззі).
Річище звивисте, завширшки
від 3 — 3,5 м до 8 —15 м; у
нижній течії випрямлене і об-
валоване. Глибина на перека-
тах 0,3—0,5 м, на плесах —
до 1,6 м. Похил річки у гірській
частині 6 м км, у рівнинній
0,27 м км. Осн. притоки: Ма-
лий Салгир, Зуя, Бурульча,
Біюк-Карасу (праві). Живиться
атм. і карстовими водами.
Водний режим С. характеризує-
ться зимово-весняним паводко-
вим та літньо-осіннім маловод-
ним періодами; в окремі роки
бувають дощові наводки. Пере-
січна річна витрата води
1,8 м' /с, максимальна — 118
м3/с. Льодовий покрив нестій-
кий, з грудня до лютого. Гідро-
лог. пости біля с. Піонерського
(з 1955), м. Сімферополя (з
1914), с. Дворіччя (з 1933). На
С. споруджено Аянське і Сім-
феропольське водосховища, во-
ду з них використовують для
пром. і побут, водопостачання
та зрошування (Салгирська зро-
САЛГИРСЬКА
158
шувальна система). У пониззі
С. перетинає Північно-Крим-
ський канал. А. М. Оліферов.
САЛГЙРСЬКА ЗРОШУВАЛЬ-
НА СИСТЕМА — меліоративна
система у Сімферопольському і
Красногвардійському р-нах
Респ-ки Крим,у долині р. Салги
ру, у передгірній частині пн.
схилу Кримських гір. Спору-
джена 1961. Пл. зрошення 4,5
тис. га. Рельєф зрошуваного ма-
сиву хвилястий, далі на Пд.—
рівнинний. Грунтовий покрив у
межах системи відносно одно-
рідний, представлений чорно-
земами південними та їхніми
слабоеродованими різновида-
ми. Геол. розріз у долині р. Сал-
гиру складається з алювіаль-
них важких, середніх і легких
суглинків потужністю до 4 м і
(місцями) галечників потуж-
Річка Салгир.
ністю до 8 м, які підстелюються
мергелями, вапняками і глина-
ми; важкі суглинки потужніс-
тю 2—8 м залягають на глинах,
місцями — вапняках і пісках.
Грунтові води на глиб. 1,5 —
10 м, слабомінералізовані. Дже-
рело живлення С. з. с.— Сім-
феропольське водосховище, з
якого вода від відкритого водо-
забору (продуктивність 3 м3)
подається у магістральний во-
довід (довж. 0,8 км), а звідти —
у право- і лівобережний трубо-
проводи. Відгалуженням пра-
вобережного трубопроводу є
Тубайський водовід. Розподіл
води здійснюється по трубопро-
водах (загальна довж. 89,7 км).
На підвищені ділянки системи
воду подають за допомогою 8
насосних станцій (загальна про-
дуктивність 0,9 м3/с). Опти-
мізація поливу здійснюється за
допомогою постійно діючої спе-
ціальної системи розрахунку
поливних режимів. Для поліп-
шення водно-фіз. властивостей
грунту на пл. 59 га споруджено
дренаж. Зрошування здійсню-
ють краплинним (49 га) та по-
верхневим (2331 га) способами,
дощувальними машинами
(2103 га). На зрошуваних зем-
лях вирощують овочі, виноград,
зернові культури, розвинуто са-
дівництво.	В. Д. Дупляк.
САЛИЩЕВ Костянтин Олексі-
йович (20.ХІ 1905, Тула —
25.VIII 1988, Москва) — рос.
картограф, доктор тех. наук з
1940, професор з 1942. Заслу-
жений діяч науки Росії з
1966. У 1927 закінчив Москов-
ський межовий інститут. У
1932—36 — керівник карто-
графо-геодезичного відділу
Всесоюзного арктичного ін-ту.
В 1936—38 — завідуючий від-
ділом спец, ін-ту по створенню
Великого атласу світу. Протя-
гом 1936—47 працював у Моск.
ін-ті інженерної геодезії, аеро-
К. О. Салищев.
фотознімання і картографії; з
1947 — у Моск. ун-ті (1947 —
50 — зав. кафедрою історії ге-
огр. наук, 1950—87 — зав. ка-
федрою картографії, 1948—
54 — проректор). Осн. праці в
галузі теор. картографії, ком-
плексного картографування
природних умов, населення і
г-ва. Ці праці мають великий
вплив на розвиток тематичної
картографії на Україні. Ініціа-
тор створення у Моск. ун-ті
лабораторій комплексного кар-
тографування, застосування
аерокосмічних методів у геогр.
дослідженнях, автоматизації у
картографії. Автор ряду курсів
лекцій, посібників для вищих
навч. закладів. Віце-президент
Геогр. т-ва СРСР (1964—80).
Почесний член Міжнар. карто-
графічної асоціації. Нагород-
жений трьома орденами Трудо-
вого Червоного Прапора, орде-
нами Жовтневої Революції та
Дружби народів, золотою ме-
даллю ім. М. М. Пржевальсько
го Геогр. т-ва СРСР.
Те.: Идеи и теоретические пробле-
мні в картографии 80 х годов.
М., 1982; Картоведение. М., 1982;
Картография. М., 1982; Проекти-
рование и составление карт. (Об-
щая часть. Теория и процессьі ла-
бораторного изготовления карт).
М., 1987.
Літ.: Географическая картогра-
фия. Взгляд в будущее. [Сборник
статей. Посвящается 80-летию
К. А. Салищева]. М-, 1986.
Л. Г. Руденко.
САЛО — тонкий шар льодових
кристалів на поверхні води у
вигляді дрібних голок, що на-
гадує плями жиру; перші льо-
дові утворення, що з’являють-
ся після зниження т ри води до
0 . Спостерігається на річках
У країни пересічно наприкінці
листопада — па поч. грудня.
Через 2—3 дні після появи С.
настає осінній льодохід (див.
Льодовий режим).
М. Г. Галущенко.
САЛЬКОВЕ — селище міського
типу Гайворонського р-ну Кі-
ровогр. обл. Розташоване на
високому лівому березі Пд. Бу-
гу, за 6 км від залізнич. ст.
Хащувате. 2,1 тис. ж. (1990).
Виникло наприкінці 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1962. По-
верхня — хвиляста рівнина.
Перевищення висот до 35 м.
Пересічна т-ра січня —5,1°,
липня -|-20,3°. Опадів 520 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
4,5 га. В селищі — цукр. завод.
САМАРА — річка у Донец.,
Харків, (частково) і Дніпроп.
областях, ліва прит. Дніпра
(впадає у Дніпровське водосхо-
вище). Довж. 320 км, пл. бас.
22,6 тис. км2. Бере початок на
зх. схилах Донецької височини
у Добропільському р-ні. Долина
трапецієвидна, асиметрична, на
окремих ділянках неясно вира-
жена, її шир. зростає від 2,5—
З до 12 км. Заплава двосто-
роння, переважна шир. З—4 км
(максимальна — 6 км); є ста-
риці. Річище звивисте, на окре-
мих ділянках розгалужене. У
верх, течії С. влітку пересихає,
утворюючи окремі плеса; роз-
ширена пригирлова ділянка
річки утворює озеро ім. Леніна.
Річка Самара.
Шир. річища у серед, і ниж.
течії переважно 40—60 м (най-
більша — бл. 300 м). Похил річ-
ки 0,33 м/км. Осн. притоки:
Тернава, Мала Тсрнава, В’я-
зовок, Кільчень (праві), Водя-
на, Гнилуша, Бик, Лозова, Ча-
плина, Суха Чанлинка, Вовча
(ліві). Живлення мішане, з пе-
реважанням снігового. Замер-
зає на поч. грудня, скресає
до серед, березня; льодостав не-
стійкий. Гідролог, пости біля
сіл Коханівки і Кочеріжок. У
пониззі судноплавна. Стік С.
зарегульований численними
ставками і водосховищами для
потреб зрошування, водопоста-
чання і рибництва; у верхів’ї
споруджено дамби обвалуван-
ня. На С.— м. Новомосковськ.
Літ.: Шведун С. И. По Самаре-
реке. Путеводитель. Днепропе-
тровск, 1985. Є. С. Святицька.
САМБІР — місто обл. підпо-
рядкування Львів, обл., рай-
159
САМООЧИЩЕННЯ
центр. Розташований у пд.-зх.
частині області, на лівому бере-
зі Дністра. Залізнич. вузол,
автостанція. 40,8 тис. ж. (1990).
Відомий з 1238. У 1380 за-
тверджено міські права. По-
верхня плоска (нижні тераси
Дністра). Перевищення висот
у межах міста до 10 м. Пере-
січна т-ра січня —4,1 ', липня
4-18,0°. Опадів 674 мм на рік.
Метеостанція. Пл. зелених на-
саджень 65 га, у т. ч. парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва 18 ст. респ. значення,
2 пам’ятки природи місц. зна-
чення (вікові липа, ясен, 4 ду-
би пірамідальної форми). Роз-
винуті маш.-буд. і метало-
обр. (з-ди: радіодеталей, при-
ладову д. «Омега» Львів, ви-
робничого об’єднання «Мікро-
прилад», «Рембуддормаш») та
харч, (цукр., мол. з-ди, харчо-
смакова ф-ка, хлібний та хлі-
бопродуктів комбінати) галузі
пром-сті. Працюють меблевий
комбінат, лісгоспзаг, заводо-
управління буд. кераміки, скло-
робний з-д Львів, виробничо-
го об’єднання «Райдуга», швей-
на ф-ка. Народні художні про-
мисли. Технікум механізації
обліку, мед., пед. та культур.-
освітнє і профес.-тех. уч-ща.
Літ.: Шрамко Г. І. Самбір. Крає-
знавчий нарис. Львів, 1989.
САМБІРСЬКИИ ПОКРИВ —
геологічна структура, частина
Передкарпатського прогину.
У межах України простягаєть-
ся від кордону з Польщею в
районі р. Вирви смугою зав-
ширшки 15—20 км до р. Лючі
(Львів., Івано-Фр., Чернів. об-
ласті) і вузькою (до 2 км) сму-
гою до кордону з Румунією в
районі р. Сучави. Являє собою
великий покрив, насунутий у
пн.-сх. напрямі на суміжну
Більче-Волицьку зону з амплі-
тудою до 20 км. У межах Украї-
ни С. п. перекритий Борислав-
ським покривом Передкарпат-
ського прогину. Складається з
інтенсивно дислокованих чер-
вонобарвних моласів потужні-
стю 2,5— 3 тис. м. Корисні копа-
лини — калійна і кам’яна солі.
В. В. Глушко.
САМБІРСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-зх. частині Львів, обл.
Утворений 1940. Пл. 0,9 тис.
км2. Нас. (без м. Самбора) 73,9
тис. чол., у т. ч. міського —
7,4 тис. (1990). Райцентр — міс-
то обл. підпорядкування Сам-
бір. У районі — м. Рудки, смт
Дубляни та 106 сільс. населе-
них пунктів.
Пн. (більша) частина району
лежить у Передкарпатті (по-
верхня — підвищена рівнина,
розчленована давніми долина-
ми, балками, ярами), півден-
на — у Верхньодністровських
Бескидах (низькогірні округло-
вершинні хребти, вис. 600—
800 м). Корисні копалини: при-
родний газ (Рудківське родови-
ще, Залужанське газове родови-
ще, Пинянське газове родови-
ще), торф, глини та ін. Містить-
ся у межах фіз.-геогр. країни
Карпати Українські. Пересічна
т-ра січня від —4,0 на Пн. до
—5,0° в горах, липня відповідно
4-18,2° і +17,3 . Період з т-рою
понад +10' становить 145—
162 дні. Опадів 670—820 мм на
рік; макс. кількість випадає
влітку. Висота снігового покри-
ву 10—ЗО см. Розташований у
вологій, помірно теплій агроклі-
матич. зоні та Карпатському
агрокліматич. районі верти-
кальної кліматич. зональності.
З Пд. Зх. на Сх. тер. району
течуть Дністер та його прит.
Стривігор з Болозівкою; на
Пн.— р. Вишня (бас. Вісли).
Збудовано 53 водойми заг. пл.
водного дзеркала 176 га. У грун-
товому покриві переважають
дерново-підзолисті та дерново-
опідзолені (ЗО % площі райо-
ну; на Пд. від Дністра і в перед-
гір’ях), темно-сірі опідзолені та
сірі лісові (15 %), чорноземи
опідзолені (10 %); в горах —
бурі гірсько-лісові та буроземи
опідзолені (до 10 %), по доли-
нах річок — лучні і торфо-бо-
лотні грунти. Під лісом 11,2
тис. га. Гол. породи: дуб (45 %
пл. лісів), ялиця (понад 15 %),
сосна (12 %), бук (10 %), яли-
на, береза, вільха. У районі —
респ. значення гідролог. Чайко-
вицький заказник та Рудків-
ський дендропарк, місц. значен-
ня 8 пам’яток природи, пам’ят-
ка садово-паркового мистецт-
ва — парк 18 ст. у с. Корнало-
вичах; заповідне урочище.
Найбільші промислові підпри-
ємства у районі — Чайко-
вицький кормових антибіоти-
САМБІРСЬКИИ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ОГНЦЧІ

%"?***“*
Містка
ка
П чноеич
•оют
іцкович*
Карнімовичі
Гордине
Самбі
ульчиці
Д) Ь.іяни
Рач£в
Чиквау ’
. Вільшаних
Клажів
Мчнастирець
11 еритор'я. підпорядкована
Самбірс ьк*и м *-краді
ків, Хлопчицький комбікормо-
вий, Воютицький спиртовий
з-ди, Майницьке торфопідпри-
ємство. С. г.— провідна ланка
г-ва — спеціалізується на м’ясо-
мол. тваринництві, льонарстві
та вирощуванні цукр. буряків.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
66,5, у т. ч. орні землі — 43,6,
сіножаті і пасовища — 22,8.
Осушено 38,6 тис. га. У райо-
ні — 18 колгоспів, 3 радгоспи.
Гол. культури: льон-довгунець,
цукр. буряки, пшениця, жито.
Залізнич. станції: Самбір, Руд-
ня, Дубляни. Автомоб. шляхів
539 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 396 км. Профес.-
тех. уч-ще (с. Погірці).
Я. Є. Івах.
сАмбірсько-івАно-фран-
КІВСЬКИИ ГЕОБОТАНІЧНИЙ
ОКРУГ — північно-західна ча-
стина Східно-Карпатської гір-
ської геоботанічної підпровін-
ції в межах Львів, та Івано-Фр.
областей. Розташований на Зх.
Передкарпаття. Природна рос-
линність займає бл. 35 % тер.
округу, з них на ліси припа-
дає 25 %. Переважають дубові
ліси з ліщиною і крушиною в
підліску та осокою трясучко-
видною, яглицею, зірочником
лісовим, веснівкою дволистою в
травостої за участю гірських
(тирлич ваточниковий, купина
кільчаста, астранція велика)
видів. Менше поширені дубово-
грабові та букові й ялицево-
букові ліси, що трапляються
лише в пн.-зх. частині округу та
біля пн.-сх. макросхилу Карпат
Українських. На місці вируба-
них лісів (гол. чин. у заплаві
Дністра та на надзаплавних те-
расах) досить поширені луки з
мітлиці тонкої, костриці черво-
ної, щучника дернистого, біло-
ІС.-ІЦЇ1
Гудки
а-Гесп’ТТ'к 0 і
Хлопчиці
ічи
'аи
іст.

Ьел Бьіина
Озепне

Чаикпвицьний заказник
ф Дендропарни
1 Самб'рсьнии 2 Рудківсьнин
750 вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
вуса стиснутого. Незначні ді-
лянки займають евтрофні осо-
кові і високотравні болота. Тут
розташовані Кливський заказ-
ник, Чайковицький заказник та
заказник Турова Дача (всі —
респ. значення). В межах окру-
гу виділяють Добромильський,
Меденицький, Дрогобицько-
Стрийський та Івано-Франків-
сько-Коломийський геобот. ра-
йони. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
САМЕЦЬ — річка у Погреби-
щенському р-ні Війн, обл., ліва
прит. Росі (бас. Дніпра). Довж.
ЗО км, пл. бас. 240 км2. Бере
початок на Зх. від с. Ширмівка.
Долина У-подібна, шир. бл.
2,0 км, глиб, до 40 м; лівий бе-
рег пологий. Заплава завшир-
шки до 200 м. Річище звивисте,
шир. 5—10 м, місцями заму-
лене; глиб, на плесах до 0,6 м,
швидкість течії у межень 0,3
м /с. Похил річки 2,9 м км.
Живлення мішане. Льодостав з
поч. грудня до березня. Річка
зарегульована ставками (бл.
15), діють два водяні млини.
Воду використовують для с.-г.
водопостачання.
Ю. П. Яковенко.
САМОВЙТА ТОВТРА — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1975). Розташована у Че-
меровецькому р-ні Хмельн. обл.
Перебуває у віданні місцевого
колгоспу. Площа 5 га. Охоро-
няється відокремлена товтра,
що простягається із Зх. на Сх.
вузьким хребтом довж. бл. 80 м,
вкрита степовою та лучно-сте-
повою рослинністю. Вапнякові
схили переважно пологі, лише
подекуди урвисті. У флорі С. т.
налічується бл. 150 видів рос-
лин. Тут зростають осока низь-
ка, змієголовник австрійський,
юринея вапнякова, цибуля по-
дільська, горицвіт весняний, во-
лошка Маршалла, костриця то-
що; є ковила волосиста і сон ве-
ликий, занесені до Червоної
книги України. С. А. Ярема.
САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОД-
НИХ ВОД — сукупність при-
родних гідролог., гідрохім., гід-
робіол., фіз.-океанографічних
процесів, іцо відбуваються у річ-
ках, морях, озерах та ін. водой-
мах і спрямовані на відновлен-
ня попередньої якості та складу
води за рахунок знешкодження
забруднень, які потрапляють у
воду внаслідок впливу природ-
них й антропогенних факторів.
Направленість та інтенсивність
процесів самоочищення зале-
жать від комплексу абіотичних
і біол. факторів. З абіотичних
мають значення кратність роз-
ведення забруднень чистою во-
дою, її температура, швидкість
течії та перемішування, про-
зорість, рівень сонячного освіт-
лення, каламутність води, про-
цеси сорбції (поглинання однієї
САМОТКАНЕ
160
речовини іншою), седиментації
тощо. Провідну роль у проце-
сах С. п. в. відіграють гідробіон-
ти — бактерії, гриби, водорості,
вищі водяні рослини, безхребет-
ні тварини, риби. Завдяки жит-
тєдіяльності гідробіонтів транс-
формується та зникає більша
частина забруднень. Гідробіон-
ти також нагромаджують важ-
кі метали, радіонукліди, що
сприяє їхньому зв'язуванню і
осіданню на дно. Бактерії та
гриби окислюють і розкладають
нафтопродукти, білки, феноли
тощо. Фотосинтезуючі організ-
ми насичують воду киснем, що
сприяє активізації комплексу
аеробних процесів. С. п. в. при-
скорюється влітку та уповіль-
нюється взимку; у водоймах пд.
районів інтенсивність його знач-
но більша, ніж у північних.
Зі збільшенням антропогенних
забруднень здатність до само-
очищення багатьох водойм ста-
ла недостатньою для відновлен-
ня попередніх якості і власти-
востей води. За таких умов
ефект накопичення речовин за-
бруднення переважає над про-
цесами самоочищення; це ха-
рактерно для пн. частини Азов-
ського і Чорного морів, водо-
сховищ та багатьох озер Украї-
ни (див. Забруднення природ-
них вод). Вивчення здатності
водних об’єктів до самоочищен-
ня необхідне для визначення
величини допустимої концен-
трації забруднюючих речовин,
що надходять зі стічними во-
дами. Див. також Охорона вод.
В. І. Зац, Л. А. Сіренко.
САМОТКАНЕ — річка у Верх-
ньодніпровському р-ні Дніпроп.
обл., права прит. Дніпра (впа-
дає у Дніпродзержинське водо-
сховище). Довж. 35 км, пл. бас.
339 км*. Бере початок на Зх. від
с. Вільні Хутори. Долина кори-
топодібна, шир. до 1,0—1,5 км,
глиб, до 50 м. Річище слабо-
звивисте, шир. до 5 м. Похил
річки 1,1 м км. Живлення мі-
шане, переважно за рахунок
атм. опадів. Льодостав з поч.
грудня до серед, березня. Є став-
ки. Воду використовують для
с.-г. потреб.
САМЧИНЕЦЬКЕ УРОЧИЩЕ
ландшафтний заказник респ.
значення (з 1982). Розташоване
у Немир вському р-ні Війн. обл.
Перебуває у віданні Тульчин-
ського лісгоспзагу. Пл. 218 га.
Охороняється ділянка високого
лівого берега Пд. Бугу, поросла
віковою дібровою природного
походження. Долина ріки у ме-
жах заказника має каньйопо-
подібну форму. Гранітні від-
слонення вкриті лучно-степо-
вою рослинністю. Тут зростають
очиток шестирядний, підмарен-
ник справжній, парило велике
та ін., з чагарників — глід. Має
водоохоронне та грунтозахисне
значення.	О. Г. Яворська.
САН, Сян — річка в Україні
(Турківський р-н Львів, обл.) і
в Польщі, права прит. Вісли
(бас. Балтійського м.). Довж.
444 км (в Україні — 56 км, на
всьому протязі — прикордон-
на), пл. бас. 16,8 тис. км2. Бере
початок па пн. схилах Верхо-
винського хр. і тече вузькою до-
линою вздовж держ. кордону, в
межах Польщі виходить на
Сандомирську низовину. Осн.
притоки (на тер. України):
Вігор, Вишня, Шкло (праві).
Живлення снігове і дощове; має
паводковий режим.
САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗО-
НА — відповідно організована і
впорядкована територія, що
відокремлює пром. і комунальні
підприємства, портові зони, за-
лізниці, лінії електропередачі
тощо від селитебної зони, за-
хищаючи її населення від шкід-
ливої дії пром. викидів, шуму,
вібрації та ін. Розміри С.-з. з.
встановлюють залежно від ха-
рактеру і кількості шкідливих
викидів у навколишнє середо-
вище, створюваного шуму, ві-
брацій, випромінювань, а також
з урахуванням передбачуваних
заходів щодо зменшення їхньо-
го несприятливого впливу
(очисних споруд, вдосконален-
ня технолог, процесів тощо) і
конкретних природних умов
(переважного напряму вітру,
рельєфу). В Україні відповід-
но до сан. класифікації всі
підприємства поділяються на
класи шкідливості (І — V) з
встановленням ширини С.-з. з.
для кожного з них (відповідно
1000, 500, 300, 100 і 50 м). Для
окремих груп або комплексів
підприємств І та II класів шкід-
ливості розміри С.-з. з. визна-
чають розрахунками далекості
розсіювання в атмосфері шкід-
ливих речовин після ефектив-
ного очищення їх на відповід-
них очисних спорудах підпри-
ємств. С.-з. з. підприємств з
особливо небезпечними техно-
лог. процесами досягають кіль-
кох кілометрів. При проекту-
ванні територію С.-з. 3. поділя-
ють на функціональні зони:
промислову (16—20 %), транс-
портну (10 %), озеленення та
елементи благоустрою (64—
75 %), інші, у т. ч. будинки і
споруди (2—9 %), з виділен-
ням за інтенсивністю забруд-
нення газовими потоками зон
сильної, серед., постійної, силь-
ної періодичної і слабкої зага-
зованості. Осн. елементом пла-
нувальної структури С.-з. з. є
захисне озеленення, що забезпе-
чує значне зниження концен-
трації органічних домішок і
токсичних газів (оксидів вугле-
цю й азоту, сірчистого газу
тощо). Особливу увагу приділя-
ють конструкції захисних смуг
(ізолюючі, фільтруючі, щільні) і
асортименту деревно-чагарни-
кових насаджень з високою
біол. стійкістю та ефективним
пилогазопоглинанням. Поблизу
підприємств, що є джерелом ли-
ше шуму, зелені насадження
створюють у вигляді лісопарків,
які є також місцем відпочинку
для жителів селитебної тери-
торії.
Літ.: Атаманюк Ю. А., Костючен-
ко Л. Л. Озеленение санитарно-
защитньїх зон. К., 1981; Литвино-
ва Л. И., Левон Ф. М. Зеленьїе на-
саждения и охрана окружающей
средьі. К., 1986. Л. І. Литвинова,
Г. И. Фільваров.
САРАТА — рїчка у Молдові
(верхів’я) та Одес. обл. України
(Тарутинський, Саратський і
Татарбунарський р-ни), впадає
в оз. Сасик (Кундукк Довж.
120 км, пл. бас. 1250 км*. Тече
переважно Причорноморською
низовиною. Долина трапеціє-
видна, з пологими, розчленова-
ними балками та ярами схила-
ми; пересічна шир. 1 — 2 км,
глиб. 40—50 м. Шир. заплави
до 0,5 км. Річище звивисте, на
окремих ділянках випрямлене
(заг. довж. 34 км). Похил річки
1 м км. Осн. притоки — ліві:
Кіпчак, Бабей, Джалар. Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового. Влітку пересихає.
Льодостав нестійкий, з грудня
до кінця лютого — поч. березня.
Є шлюзи; створено 2 невеликі
водосховища. Воду використо-
вують для водопостачання і зро-
шування.
САРАТА — селище міського
типу Одес. обл., райцентр. Роз-
ташована на р. Сараті. Залізнич.
станція. 6,4 тис. ж. (1990). Засн.
1822, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня плоска. Пересічна
т-ра січня—2,5°, липня -*-21,0°.
Опадів 400 мм на рік. Метео-
станція. Пл. зелених насаджень
107 га. В С.— хлібний, вино-
робний та прод. товарів з-ди,
комбінат хлібопродуктів, лісо-
меліоративна станція.
САРАТСЬКИЙ РАЙОН — ра
йон у пд.-зх. частині Одес. обл.
Утворений 1940. Пл. 1,4 тис.
км2. Нас. 49,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 6,4 тис. (1990). У ра-
йоні — смт Сарата і 33 сільс.
населені пункти.
С. р. розташований у перехідній
частині від Центрально- Мол-
давської височини до Причор-
номорської низовини. Пн. час-
тина району підвищена (абс. ви-
соти 100—150 м), хвиляста,
значно розчленована долинами
Заказник Самчинецьке Урочище.
Загальний вигляд.
Цибуля гірська.
161
САРНЕНСЬКИИ
річок, балками та ярами. На
Пд. поверхня рівнинна, полого-
хвиляста (абс. висоти 50—
100 м). Поклади глини, вапня-
ку, черепашнику. С. р. містить-
ся в Дністровсько-Дніпровській
північностеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —2,5 ’, липня -|-21,0 .
Період з т-рою понад 4-10° ста-
новить 163 дні. Опадів 400—
450 мм на рік, найбільша кіль-
кість припадає на березень, ве-
ресень. Сніговий покрив нестій-
кий (вис. 10—15 см). Метео-
станція в Сараті. Район нале-
жить до дуже посушливої, по-
мірно жаркої агрокліматичної
зони з м’якою зимою. Річки:
Сарата, Хаджидер, Когильник з
притокою Чилігідером. В районі
6 ставків (заг. пл. водного дзер-
кала 685 га). Поширені чорно-
земи звичайні неглибокі мало-
гумусні, в долинах річок —
лучні солонцюваті грунти.
Природна рослинність різно-
травно-типчаково-ковилових сте-
пів майже не збереглася. Лісо-
смугами та лісовими насаджен-
нями вкрито 5446 га. Осн. поро-
ди: акація біла, в’яз, маслинка
срібляста, грецький горіх.
Найбільші пром. підприємства:
саратські прод. товарів, хлібний
та виноробний з-ди, комбінат
хлібопродуктів. Плахтіївський
комбікормовий з-д. С. г. спеціа-
лізується на вирощуванні ози-
мої пшениці, кукурудзи, соняш-
нику, винограду та тваринни-
цтві м’ясо-мол. напряму (ско-
тарство, свинарство, вівчарство,
птахівництво). Площа с.-г. угідь
(тис. га) — 119,4, у т. ч.
орні землі — 95,7, сіножаті і па-
совища — 16,8, виноградни-
ки — 5,4. Зрошується 14,8 тис.
га. У С. р.— 17 колгоспів, 2 рад-
госпи і 1 радгосп-завод у с. Ро-
зівці. Лісомеліоративна станція
в Сараті. Залізничні станції
Сарата та Кулевча. Автомоб.
шляхів 264 км (усі — з твер-
дим покриттям). В. Г. Пижов.
САРЙ-КАЯ — скеля у сх. час-
тині Внутрішнього пасма Крим-
ських гір, за 8 км на Пн. Зх. від
м. Білогірська. Являє собою два
паралельні 4-кілометрові гре-
бені куестових уступів, витяг-
нуті у пн.-сх. напрямі. Абс. вис.
350 м, відносне перевищення
над долиною р. Біюк-Карасу
80—100 м. Куеста складається
з палеогенових нумулітових
вапняків, що їх підстелюють
мергелі пізньокрейдового віку.
Пн. схил похилий, вкритий сте-
повою рослинністю з окремими
масивами дубового шибляка,
пд.-східний має уступ 10—25 м
заввишки. Відомо ЗО карстових
печер, гротів і карнизів. Зна-
йдено наскельні зображення
1 ст. н. е., палеолітичну стоянку.
В. П. Ду шевський.
САРЙСУ — річка у Білогірсь-
кому р-ні Респ-ки Крим, ліва
прит. Біюк-Карасу (бас. Азов-
ського м.). Довж. 28 км, пл. бас.
127 км2. Бере початок з джерела
на пн. схилі Карабі-яйли. До-
лина ящикоподібна, подекуди
коритоподібна; шир. від 300 до
800—1500 м (біля с. Балок до-
сягає 2 км). Заплава подекуди
переривиста, у верхів’ї завшир-
шки 20—50 м, у пониззі —
200—250 м. Річище звивисте,
пересічна шир. 1—2 м, глиб, до
0,5 м. Похил річки 8 м/км
(у верх, течії до 98 м/км). Жи-
виться атм. і підземними вода-
ми. Характерні зимові та вес-
няні паводки; влітку С. часто
пересихає. Льодостав нестій-
кий, триває бл. ЗО днів. Воду ви-
користовують для зрошування.
А. М. Оліферов.
САРИЧ — мис на Зх. Південно-
го берега Криму, крайня пд.
точка України (44°23' пн. ш.).
Розташований між Ласпин-
ською бухтою та Форосом. Скла-
дається з вапняків. Східчасто
опускається до моря у вигляді
величезних вапнякових брил
(кам’яних «хаосів»). На схи-
лах — розріджений ліс з ялів-
цю високого (вік 300—500 ро-
ків), дуба пухнастого, граба
східного, фісташки туполистої;
в підліску — рускус понтій-
ський, ладанник кримський,
жасмин кущовий. На С. у 1898
встановлено маяк. В. Г. Єна.
САРНЕНСЬКА НАУКОВО-ДО-
СЛІДНА СТАНЦІЯ ПО ОСВО-
ЄННЮ БОЛІТ — одна з най-
старіших н.-д. меліоративних
установ країни. Міститься в м.
Сарнах Рівнен. обл. Підпоряд-
кована Укр. н.-д. ін-ту гідротех-
ніки і меліорації Української
академії аграрних наук.
Заснована 1914 в районі Сар-
ни — Ковель Рівнен. обл. як бо-
лотна дослідна станція з метою
використання численних боліт
Українського Полісся під сі-
ножаті та пасовиська, вироби,
зернових культур і овочів, оздо-
ровлення місцевості, поверхне-
вого поліпшення лісів. У віданні
станції та її експериментально-
виробничого г-ва 434 га с.-г.
угідь; молочна ферма; площа
захищеного грунту; сховище
овочів та насіння трав. Наук, ро-
боту на станції проводять: ла-
бораторія розробки і впрова-
дження прогресивних техноло-
гій вирощування с.-г. культур;
радіологічна лабораторія грун-
тів і рослин; сектори, розробки
інтенсивних технологій і агро-
хім. досліджень; інж. меліорацій;
селекції та насінництва багато-
річних злакових трав; радіоме-
тричних досліджень. Є наук.-
тех. рада станції, методична ко-
місія (робочий орган ради). Осн.
напрям наук, діяльності — роз-
робка і вдосконалення систем
двостороннього регулювання
водно-повітряного режиму грун-
ту на підставі автоматизації і
комп’ютеризації, прийомів ра-
ціонального освоєння та інтен-
сивного с.-г. використання осу-
шуваних земель. Експеримен-
тально-виробниче г-во станції є
школою передового досвіду що-
до ефективного використання
меліорованих земель. На стан-
ції проводять тематичні семіна-
ри, конференції. Вона видає на-
ук. збірники. В. А. Проневич.
САРНЕНСЬКА РІВНЙНА
слабохвиляста рівнина у пн.-зх.
частині Поліської низовини, в
межах Рівнен.^рбл. Абс. висоти
150—180 м, незначний заг, по-
хил поверхні на Пн. Успадковує
частину прадолини Стиру —
Словечни. В основі залягають
товщі палеогенових пісків, пере-
критих переважно піщаними
водно льодовиковими та алюві-
альними відкладами. Рівнин-
ність поверхні порушують чис-
ленні піщані горби, здебільшого
залісені, пасма, дюни заввишки
до 5—15 м, між якими простя-
гаються великі заболочені зни-
ження. Широкі слабовиражені
долини приток Гооині, Случі,
Чакви також інтенсивно заболо-
чені. Бл. 50 % площі С. р. вкри-
вають ліси (понад 70 % сосно-
ві), болота становлять 6—10 %,
природні луки — 15 —18 %,
орні землі — 16 %, з них поло-
вина — на осушених масивах.
І. М. Коротун.
САРНЕНСЬКИИ краєзнав-
чий музей — відділ Рівнен
ського краєзнавчого музею.
Засн. 1974; з 1989 змінено ста-
тус на істор.-етнографічний му-
зей. Розтапюваний в окремому
двоповерховому будинку. Заг.
пл. 534 ‘ м , експозиційна —
436 м2. У фондах зберігається
6,5 тис. експонатів осн. фонду.
У складі музею 3 відділи —
природи, історії, етнографії.
У відділі природи розташовано
експозиції, що характеризують
поліські ландшафти^ геол. бу-
дову, корисні копалини, фауну,
флору. Представлено гербарії
рослин-бгрвниюв, їстівних, тех.,
лікар., ефіроолійних; чучела
тварин. Унікальна колекція
бурштину, знайденого у Клесів-
ських кар'єрах. Значне місце
посідають матеріали про еколо-
гію, охорону навколишнього се-
редовища. збереження природ-
них багатств. З 1978 відкрито
архіт.-етнографічний комплекс
під відкритим небом. Щороку
музей відвідує 11 тис. чол., про-
водиться понад 400 екскурсій,
наук, працівники читають до
70 лекцій на природничі, істор.
та ін. теми. Р. К. Тишкевич.
САРНЕНСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пн. частині Рівнен. обл.
Утворений 1940. Пл. 2,0 тис.
км2. Нас. 97,4 тис. чол., у т. ч.
міського — 39,6 тис, (1990).
У районі — м. Сарни (рай-
центр), с-ща міськ. типу Клесів
і Степань та 63 сільс. населені
пункти.
Поверхня — низовинна хвиля-
ста алювіальна рівнина, місця-
ми заболочена. Корисні копа-
лини: граніти, сієніти (Клесів-
ська група родовищ буд. каме-
ню), пісок, глина, торф, фосфо-
рити, болотна зал. руда. Трап-
ляється бурштин. Лежить у Во-
САРНИ
162
линському Поліссі. Пересічна
т-ра січня—5,2°, липня 4-18,5
Період з т-рою понад 4 Ю ста-
новить 157 днів. Опадів 590 мм
на рік, осн. їх частина випадає
в теплий період року. Висота
снігового покриву 12 см. Метео-
та агрометеорологічна станції
у Сарнах. Міститься у вологій,
помірно теплій агрокліматич.
зоні. Всі 34 річки належать до
бас. Дніпра, найбільші — Го-
ринь (прит. Прип’яті) та її прит.
Случ. Значна кількість озер збе-
реглась в межиріччі Чакви і
Льви (Сомине, Карасин, Озер-
це). Створено 11 ставків за-
гальною пл. водного дзеркала
350 га. Понад 50 % тер. району
становлять болотні грунти. По-
ширені також дернові середньо-
і слабопідзолисті (до ЗО %),
дернові карбонатні, лучні. Біль-
шість грунтів має низьку при-
родну родючість і потребує ком-
плексної меліорації (осушення,
вапнування). Бл. 50 % площі
району (97,5 тис. га) під лісами.
Осн. лісоу творюючі породи:
сосна (від 73 % лісовкритої
площі на Зх. і до 79 % на Сх.),
береза, вільха, дуб, осика. По-
над 13 тис. га припадає на боло-
та, серед яких переважають ни-
зинні. Значне місце у природ-
ному ландшафті посідають лу-
ки (суходільні, низинні, заплав-
ні). В межах району — респ.
значення гідролог, заказник Со-
мине та пам’ятка природи
Стрільське озеро, місц. значен-
ня 5 заказників, 5 пам яток при-
роди, 3 заповідні урочища.
Найбільші пром. підприємства:
сарненські маслоробний, мосто-
вих технолог, конструкцій, рем.-
мех., льонопереробний з-ди,
2 лісгоспзаги, комбінат ♦ Будій-
ду стрія», меблева ф-ка, клесів-
ські торфобрикетний і кам’яно-
щебеневий з ди, Чемернянське
торфопідприємство. Рослинни-
цтво спеціалізується на вирощу-
ванні картоплі, зернових (пше-
ниця, жито), льону-довгунця,
хмелю, овочевих культур, тва-
ринництво м’ясо-мол. напряму.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
53,3, у т. ч. орні землі — 32,5,
Озеро Сасик. Республіка Крим.
Озеро Сасик. Одеська область.
сіножаті і пасовища — 26,3.
Осушено 48,3 тис. га. У С. р.—
17 колгоспів і 2 радгоспи, н.-д.
станція по освоєнню боліт (Сар-
ни). Залізнич. вузол Сарни, за-
лізнич. станції: Немовичі, Стра-
шеве, Клесів. Автомоб. шляхів
409 км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 342 км. 2 профес.-тех.
уч-ща (Сарни). У районі діє са-
наторій «Горинь» (Степань; ви-
користовує мін. води, торфові
грязі). Істор.-етнографічний му-
зей; бюро подорожей та екскур-
сій (Сарни).
Об’єкти туризму: городище,
12 ст.; пам’ятники архітекту-
ри — земляні вали, 2-а пол.
16 ст., та Троїцька церква,
1759 (Степань). Л. К. Коротун.
САРНИ — місто Рівнен. обл.,
райцентр. Розташовані на р. Слу-
чі (прит. Горині, бас. Дніпра).
Залізничний вузол. Автостан-
ція. 29,8 тис. ж. (1990). Виник-
ли в кін. 19 ст. у зв’язку з буд-
вом з-ці, місто з 1939. Поверхня
плоска з незначним заг. похи-
лом на Сх. і Пн. Зх. На пд. і
пд.-зх. околицях міста знижен-
ня заболочені. Пересічна т-ра
січня —5.2°, липня -|-18,8 .
Опадів 590 мм на рік. Метео-
станція. У сх. частині міста з
Пд. на Пн. тече Случ з широ-
кою заплавою (2,5—3,0 км),
вкритою лучною і чагарнико-
вою рослинністю. Береги річки
в межах міста піщані, розлогі.
Гідрометричний пост. Агроме-
теостанція. Пл. зелених наса-
джень 343,9 га, у т. ч. пам’ятка
природи місц. значення — ден-
дропарк. У С.— маслоробний,
комбікормовий, мостових тех-
нолог. конструкцій, хлібний,
прод. товарів, рем.-мех., льоно-
переробний з-ди, меблева ф-ка,
комбінат «Будіндустрія», 2 ліс-
госпзаги. Н.-д. станція по осво-
єнню боліт.
Історико-етнографічний музей,
2 профес.-тех. училища. Бюро
подорожей та екскурсій.
Літ.: Ваганов Г. П. Сарни. Крає-
знавчий нарис. Львів, 1979.
САСЙК — річка переважно у
Березанському р-ні Микол, обл.,
впадає у Березанський лиман.
Довж. 45 км, пл. бас. 551 км2.
Бере початок на Пн. від с. Іва-
нівни Веселинівського р-ну. До-
лина трапецієвидна, шир. до
2 км, глиб. 20—ЗО м. Річище
(шир. до 5 м) помірно звивисте,
влітку часто пересихає. Похил
річки 1,5 м/км. Живлення сні-
гове і дощове. Льодовий режим
нестійкий, з кінця грудня до
поч. березня. Є ставки. Воду
частково використовують для
с.-г. потреб. Т. Д. Борисевич.
САСЙК, Кундук — лиман у Та-
тарбунарському р-ні Одес. обл.
Утворився в результаті транс-
гресії мор. вод у пониззя річок
Когильник і Сарата. У природ-
ному стані відокремлювався від
Чорного м. піщано-черепашко-
вим пересипом заввишки від 1,2
до 1,7 м (подекуди до 3,5 м).
У зв’язку із спорудженням Ду-
най-Дністровської зрошуваль-
ної системи С. відокремлений
від моря греблею. Штучною
протокою сполучений з озерами
Джантшейським та Малим Са-
сиком. Довжина С. 35 км, шир.
від 4,5 до 11 км, пл. 204,8 км",
пересічна глиб. 2,4 м, макси-
мальна — 3,9 м (сучасний рі-
вень озера перевищує природ-
ний на 0,6 м). Береги, особливо
західні, підвищені, є коси; по-
ширені абразійно-обвальні фор-
ми рельєфу. Солоність води ста-
новить 1,2—2,5 %0. Дно С.
вкрите темно-сірими супіщани-
ми мулами з прошарками піску.
Використовують для штучного
розведення прісноводних видів
риби — коропа, товстолобика,
сазана, судака та ін.
Літ.: Дятлов С. Е., Лещинский
А. О. Одесские лиманьї. Краевед-
ческие очерки. Одесса, 1980.
Г. В. Вихованець.
САСЙК, Сасик-Сиваш — солоне
озеро у Сакському р-ні Респ-ки
Крим, на Сх. від м. Євпаторії.
Від Євпаторійської бухти Чор-
ного м. відокремлене піщано-
гравійним пересипом шир. від
0,9 до 1,6 км. Довж. до 18 км,
шир. до 12 км, пл. 71 км2 (най-
більше озеро Кримського п-ова),
пересічна глиб. 0,7 м (макси-
мальна — 1,2 м). Улоговина
складної лопатевидної форми.
Береги розчленовані численни-
ми затоками (Промислова, Ка-
раїмська, Богайська, Мамай-
ська, Тюменська, Айдарська,
Кара-Тобецька), зх. і північні —
підвищені, подекуди урвисті,
складаються з вапняків, схід-
ні — круті, глинисті. Живиться
мор. фільтраційними і джерель-
163
СВАЛЯВСЬКА
ними водами. Влітку дуже пере-
сихає; значні коливання рівня*
озера спостерігаються також
протягом доби. Солоність ропи
від 90 до 160 %о. Дно вкрите
потужним (до 12 м) шаром сіро-
го і сталево-сірого мулу, у зато-
ках накопичується чорний мул.
Поширені водорості, у пн. час-
тині С. розвивається вища водна
рослинність. Видобування ку-
хонної солі; розсоли як хім.
сировину використовує Сак-
ський хім. завод.
А. М. Оліферов.
САТАНІВ — селище міського
типу Городоцького р-ну Хмельн.
обл. Розташований на р. Збручі
(прит. Дністра), за 20 км від
залізнич. ст. Закупне. Автостан-
ція. 1,9 тис. ж. (1990). Перша
писемна згадка про С. належить
до поч. 15 ст., с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня погорбована,
розчленована ярами та балка-
ми, долина Збруча в межах
С. каньйоноподібна. Пересічна
т-ра січня —5,5 , липня 4-18,7°.
Опадів 540 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 57,7 га.
У С. та поблизу нього — 3 гідро-
лог. пам’ятки природи місц.
значення (джерела мін. вод).
Цукр., консервний і хлібний
з-ди. Лісництво. Турбаза «Медо-
бори».
Об’єкти туризму — пам’ятки ар-
хітектури: замок, 14—16 ст.;
міська брама, 15—16 ст.; сина-
гога, 1532.
САТАНІВСЬКА ДАЧА — бот.
заказник респ. значення (з
1974). Розташована у Городоць-
кому р-ні Хмельн. обл. Перебу-
ває у віданні Ярмолинецького
Заказник Сатанівська Дача.
лісгоспзагу. Пл. 487 га. Охоро-
няється ділянка природних на-
саджень бука лісового на сх.
межі його ареалу. Домішку ста-
новлять граб, клен гостроли-
стий, клен польовий, дуб звичай-
ний, явір, береза повисла, липа
серцелиста тощо. Вік насаджень
100—150 років. У підліску
трапляються бруслина бородав-
часта і бруслина європейська.
Трав’яний покрив утворюють
копитняк європейський, підма-
ренник запашний, зеленчук
жовтий, фіалка лісова, а також
гніздівка звичайна, занесена до
Червоної книги України.
3. А. Ліпинська, С. А. Ярема.
САФ’ЯН — заплавне озеро в
Ізмаїльському р-ні Одес. обл.,
у пониззі Дунаю. Протокою спо-
лучається з оз. Катлабуг, шлю-
зованим каналом — з Дунаєм.
Довж. 6,5 км, шир. до 1 км, пл.
змінюється від 250 до 420 га,
глиб, до 3,5—4 м (в межень —
до 0,8—1 м). Улоговина видов-
женої форми. Пн. і зх. береги
підвищені, подекуди урвисті,
сх. і південні — пологі, заболо-
чені. Т-ра води влітку до +25,’
-|-26О. Взимку озеро замерзає.
Поширена прибережно-водяна
рослинність. З риб водяться, зо-
крема, щука, сазан, окунь. На
берегах (особливо у пд. части-
ні) — місця гніздування водо-
плавних та відпочинку переліт-
них птахів. Воду С. використо-
вують для зрошування.
САХНОВЩИНА — селище місь-
кого типу Харків, обл., рай-
центр. Залізнична станція. 9,9
тис. ж. (1990). Засн. в 90-х рр.
19 ст., с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —7,0е, липня
-|-20,8о. Опадів 536 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 72 га.
У С.— маслоробний і хлібний
з-ди; харчосмакова ф ка, цех
Харків, виробничого хутрового
об’єднання, елеватор.
САХНОВЩИНСЬКИИ РА-
ЙОН — район на Пд. Зх. Хар-
ків. обл. Утворений 1923. Пл.
1,2 тис. км2. Нас. 28,6 тис. чол.,
у т. ч. міського — 9,9 тис.
(1990). У С. р.— смт Сахновщи-
на (райцентр) і 66 сільс. насе-
лених пунктів
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ {7І
к а
' д
459,7 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 427,7 км.
А. П. Голиков, С. О. Юрченко.
СВАЛЙВА — місто Закарп.
обл., райцентр. Розташована на
р. Латориці (прит. Бодрогу,
бас. Дунаю), при впадінні в неї
р. Свалявки. Залізнична стан-
ція. Автостанція. 18,4 тис. ж.
Оліини ки
н
САХНОВЩИНСЬКИИ
РАЙОН
Катеринівка
Баіатс Чернещина	/
О	/
Тавежня	/
Лебедівкс
ахновіцина
Новоолексанарівка
Аполлонівка
150
100
Дубові Гряди
Дар-Надеждю
Гришівка
Костянтинівна
п
Р Л
Шевченкове
{Певченкоее
о
Жовтень
! © Огивка
Нова Чернещина
Новод м итрівка
С. р. лежить на Придніпров-
ській низовині. Поверхня плито-
подібна, рівнинна, розчленова-
на ярами і балками, має загаль-
ний похил на Пд. Макс. висоти
180—188 м (у пн. частині ра-
йону). Поклади газу та суглин-
ків. Розташований у межах
Лівобережно-Дніпровсько-При-
азовської північностепової фі-
зико-географічної провінції. Пе-
ресічна т-ра січня —7,0', липня
-{-20,8°. Період з т-рою понад
10' становить 165 днів. Опадів
536 мм на рік. Належить до по-
сушливої, дуже теплої агроклі-
матич. зони. Річки — бас. Дні-
пра: Оріль і її притоки Багата,
Орілька та Вошива. По пд. межі
С. р. проходить Дніпро — Дон-
бас канал.
У районі 144 ставки заг. пл. вод-
ного дзеркала 554 га. Перева-
жають чорноземи звичайні гли-
бокі мало- і серед ньогу му сні.
Лісами вкрито 1,8 тис. га (1,5 %
площі району). Осн. породи:
дуб, сосна, акація біла, клен,
ясен, липа.
Найбільші підприємства: сах-
новщинські хлібний та масло-
робний з-ди і харчосмакова
ф-ка. С. г. спеціалізується на ви-
рощуванні озимої пшениці, ку-
курудзи, цукр. буряків, соняш-
нику, ячменю, жита, картоплі,
овочів, тваринництві м ясо-мол.
напряму. Площа с.-г. угідь (тис.
га) — 101,5, у т. ч. орні зем-
лі — 85,0, пасовиїца і сіножа-
ті — 15,3. Зрошується 1,6 тис.
га. У районі — 18 колгоспів
і 3 радгоспи. Залізнич. ст.
Сахновщина. Автомоб. шляхів
марівка
^Волод /мирівка
Бондарівна
&

]н.> е
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
(1990). Вперше згадується в до-
кументах 12 ст., місто з 1957.
Лежить у межах Свалявської
улоговини, оточеної низькими
терасами і схилами Вулканіч-
ного та Полонинського хребтів.
Поверхня хвиляста, слабороз-
членована, перевищення висот
до 120 м. Джерела мін. вод,
поклади буд. матеріалів. Пере-
січна т-ра січня —4,9 , липня
4-18,2°. Опадів 990 мм на рік,
кількість годин сонячного сяйва
1612 на рік, середньорічна во-
логість повітря 79 %. Пл. зеле-
них насаджень 284,8 га. УС.—
пам’ятка природи місц. значен-
ня — дуб звичайний. У місті —
лісовий, лісохім. та меблевий
комбінати, ф ка «Латориця»,
гол. з- д виробничого об’єднання
«Закарпатський комплекс „Елек-
трон"», заводи «Буддеталь»,
«Торгмаш», прод. товарів, міне-
ральних вод і склотарний. Фо-
релеве господарство. Політехні-
кум, професійно технічне учи-
лище. Поблизу С. на базі чис-
ленних мін. джерел — сана-
торії «Сонячне Закарпаття»,
♦ Квітка Полонини», санаторі--
профілакторії.
Об’єкт туризму: пам'ятка ар-
хітектури — Михайлівська цер-
ква, 1588, 1759.
Літ.: Кандель В. Л. Свалява. Пу-
тівник. Ужгород, 1981; Советское
Закарпатье. Пу геводитель-спра-
вочник. Ужгород, 1983.
СВАЛЯВСЬКА ВЛОГОВИНА -
розширена частина Березне-
Ліпшанської долини, у пониз-
зях Пині та Свалявки, в межах
Закарп. обл. Оточена Полонин-
ським і Вулканічним хребтами.
СВАЛЯВСЬКИИ
164
Протяжність 6—8 км із Зх. на
Сх., З—5 км — з Пн. на Пд.
Абс. висоти від 200 м у центр,
частині до 400 м на периферії.
Повеохня плоско-хвиляста, на-
хилена до центр, частини уло-
говини, терасована. Верхня ча-
стина геол. розрізу складається
з порід флішу, перекритих алю-
віальними гравійно-гальковими
відкладами і шаром лесоподіб-
них поолд. На пн. і зх. схилах
зростають грабово-букові та бу-
кові ліси з домішкою дуба
скельного і вільхи. Тераси і ви-
положені частини схилів розо-
рані під зернові, овочі, сади.
Поклади буд. матеріалів, дже-
рела мін. вод. І. П. Ковальчук.
СВАЛЙВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пн. частині Закапп. обл.
Утворений 1945. Пл. 0,7 тис.
км2. Нас. 56,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 22,4 тис. (1990).
У районі — м. Свалява (рай-
центр), емт Поляна та 27 сільс.
населених пунктів.
Лежить у межах Карпат Укра-
їнських (з Пн. на Пд.— Поло-
нинський хребет, Березне-Ліп-
шанська долина, Вулканіч-
ний хребет). Поверхня пн. і пн.-
сх. частин представлена серед-
ньовисокими хребтами, глибоко
розчленованими долинами рі-
чок і тимчасових водотоків, у
пд. і пд.-зх.— низькогірними
хребтами, що оточують Сва-
лявську улоговину. Корисні ко-
палини: буд. матеріали, андези-
ти. базальти, кіновар, пісковики;
є джерела мін. вод. Пересічна
т-ра січня від —4 до —5,6°, лип-
ня від 4-16 до 4-19.2°. Період
з т-рою понад 4-10" становить
170—189 днів. Опадів 870 —
1400 мм на рік: найбільше в
теплий період. Висота снігового
покриву 25—40 см. Розташова-
ний у Карпатському агрокліма-
тич. районі вертикальної клі-
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОН
ЗАКАРПАТСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
«ще
№
1000
700
500
300
100
ибав
К’рецьк
пам’яток природи
матич. зональності. Річки —
Латориця з притоками Пинею,
Вічею і Свалявкою та Боржава
(усі — бас. Дунаю). Переважа-
ють бурі гірсько-літові (до 45 %
площі району) та дерново-буро-
земні (до 35 %), є також буро-
земи, дерново-підзолисті алюві-
альні грунти. Під лісом 52 %
тер. району. Осн. породи: дуб,
бук, граб, ясен, клен. У межах
району — лісовий заказник Пи-
нява
(усі — місц. значення).
Найбільші підприємства: сва-
лявські лісовий і лісохім. ком-
бінати, гол. завод виробничо-
го об’єднання «Закарпатський
комплекс „Електрон0», Лужан-
ське заводоуправління мін. вод,
ф-ка «Латориця». Спеціалізація
с. г.— скотарство м’ясо-мол. на-
пряму, вівчарство; у рослинни-
цтві переважає вирощування
картоплі, кормових буряків, ку-
куруцзи на силос. Площа с.-г.
угідь (тис. га) — 14,4, у т. ч.
орні землі — 1,8, сіножаті і па-
совища — 12,5. У районі —
9 колгоспів. Залізничні стан-
ції — Свалява, Пасіка. Авто-
моб. шляхів 122,5 км (всі — з
твердим покриттям). Тер. райо-
ну проходять траси нафтопро-
воду «Дружба», газопроводу
«Братерство», лінії передач
енергосистеми «Мир». Політех-
нікум, профес.-тех. уч ще (Сва-
лява). У С. р. значні рекреаційні
ресурси. На базі місц. мін. вод
діють санаторії «Поляна», «Со-
нячне Закарпаття», «Квітка по-
лонини »* «Човен» (дитячий),
санаторії-профілактооіі.
Об’єкт туризму: пам’ятка ар-
хітектури — Михайлівська цер-
ква, 1588, 1759 (у Сваляві).
І. П. Ковальчук, 1.1. Ровенчак.
СВАРИЦЕВИЦЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — бот. заказник респ. зна-
чення (з 1982). Розташований
у Зарічненському р-ні Рівнен.
обл. Перебуває у віданні Заріч-
ненського лісгоспзагу. Пл. 2220
га. Являє собою частину болот-
ного масиву Морочне-2 з при-
леглими ділянками. У рослин-
ному покриві переважають лі-
сові та рідколісні оліготрофні
й олігомезотрофні угруповання.
Наявні рідкісні угруповання з
переважанням у трав’яно-ча-
гарничковому покриві хамедаф-
ни чашкової, занесеної до Чер-
воної книги України. З рідкіс-
них видів також зростають жу-
равлина дрібноплода і росичка
проміжна. Має значення як
регулятор водного режиму при-
леглої території.
Літ.: Андрієнко Т. Л., Антоно-
ва Г. М., Єршов А. В. Край лісів
та імлистих боліт. Розповідь про
природоохоронні об’єкти Ровен-
ської області. Львів, 1988.
Т. Л. Андрієнко
ванна
*Г. КН> ф
Новоселівське

тельмахіяк
чистун
ічкртк
'Колом ийчиха

<ка
\у \
Ковал
М лува
200 ««ще
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СВАТІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пн.-зх. частині Луган. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,7 тис.
км2. Нас. 48,2 тис. чол., у т. ч.
міського — 24,3 тис. (1990).
У районі — м. Сватове (рай-
центр), емт Нижня Дуванка та
59 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах пд. відрогів
Серед ньоросійської височини.
Поверхня — підвищена полого-
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована балками та ярами,
із заг. похилом на Зх. Переви-
щення висот у межах С. р. до
110 м. Корисні копалини —
крейда, пісок. Розташований у
Заденецько-Донській північно-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—7,2°, липня 4-21,5". Період з
т-рою понад -}-10 ’ становить
162 дні. Опадів 451 мм на рік;
осн. кількість їх випадає у теп-
лий період року. Висота сніго-
вого покриву 15—19 см. Метео-
станція у Сватовому. Міститься
у посушливій, дуже теплій агро-
кліматич. зоні. Річки — Красна
з Дуванкою та Кобилкою, Жере-
бець, Борова та ін. (бас. Сівер-
ського Дінця). Збудовано понад
60 ставків заг. пл. водного дзер-
кала бл. 2 тис. га. Осн. тип
грунтів — чорноземи звичайні
середньогумусні; у заплавах рі-
чок — лугові чорноземи, болот-
ні. Природна рослинність —
різнотравна степова (молочай,
полин, ковила, тимофіївка, пи-
рій тощо; збереглась на схилах
балок, ярів) та байрачні ліси
(дуб, ясен, тополя, клен, берест,
терен). Площа лісів і лісових
насаджень (полезахисні сму-
ги) — 8,3 тис. га. У районі —
2 пам’ятки природи місц. зна-
чення.
Найбільші пром. підприємст-
ва — сватівські рем.-мех., торг,
устаткування, олієекстракцій-
ний з-ди, швейна та харчосма-
кова ф-ки
м’ясокомбінат. Рос-
СВАТІВСЬКИЙ РАЙОН
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
уванка
айськ
Руд’в
Пегї
линництво спеціалізується на
вирощуванні озимої пшениці,
ячменю, кукурудзи, соняшни-
ку, гоооху; тваринництво — на
вироби, молока, м’яса, вовни.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
143,5, у т. ч. орні землі — 110,0,
сіножаті і пасовища — 32,9.
Зрошується 6,9 тис. га. В С. р.—
18 колгоспів, 6 радгоспів. Заліз-
ничні станції: Гончарівка, Ку-
земівка, Сватове. Автомоб. шля-
хів 535 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 309 км. Профес.-
тех. уч-ще (с. Хомівка). Крає-
знав. музей (Сватове).
Т. І. Слоньова.
СВАТОВЕ (до 1923 — Сватова
Лучка) — місто Луган. обл.,
райцентр. Розташоване на
р. Красній (прит. Сіверського
Дінця). Залізнична станція.
Автостанція. 21,5 тис. ж. (1990).
Засн. у 60-х рр. 17 ст., місто
з 1938. Частина міста, розташо-
ваного на правому крутому бе-
резі річки, дуже розчленована
ярами та балками, лівобережна
частина має рівнинну поверх-
ню. Перевищення висот до 60 м.
Пересічна т-ра січня —7,2",
липня 4~21,5:. Опадів 451 мм
165
СВИДОВЕЦЬ
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 163 га. У міс-
ті — рем.-мех., торг, устатку-
вання, молокозавод, олієекст-
ракційний, комбікормовий з-ди,
швейна та харчосмакова ф-ки,
м’ясокомбінат. Краєзнав. музей.
СВЕРДЛОВСЬК — місто обл.
підпорядкування Луган. обл.,
райцентр. Розташований у пд.-
сх, частині області. Залізнична
ст. Довжанська. Автостанція.
83,2 тис. ж. (1990). На місці
сучас. С. у кін. 18 ст. було за-
сновано с-ще Довжик-Орлов-
ський (пізніше — Шарапкине).
У 1938 внаслідок об’єднання
кількох робітничих с-щ утворе-
но місто С. Поверхня — хвиля-
ста рівнина, розчленована бал-
ками, ярами; ускладнена ан-
тропогенними формами рельє-
фу — відвалами, насипами, ви-
їмками. Заг. похил поверхні на
Пн. Зх. Перевищення висот до
150 м. Найбільш піднята пд.-сх.
частина міста. Корисні копали-
ни: кам. вугілля, пісковики,
суглинки. Пересічна т-ра січня
—7,7°, липня -|-21,4 . Опадів
433 мм на рік. У балках спору-
джено 9 ставків. Пл. зелених
насаджень 880 га. С.— один з
багатогалузевих пром. центрів
області, де переважає кам. вуг.
пром-сть (діє 11 шахт, 4 центр,
збагачувальні ф ки). Підприєм-
ства маш.-буд. і металообр.
(машинобуд., 2 рем.-мех. з-ди),
буд. матеріалів (з-ди: залізобе-
тонних виробів, «Буддеталь»,
великопанельного домобуду-
вання), харч. (мол. комбінат,
хлібокомбінат тощо) пром-сті.
Діють з-д «Машлив», ф-ки
швейна та «Маяк», спільне рад.-
ісп. підприємство «Інтерсплав».
Мед. та 7 профес.-тех. уч-щ.
Краєзнав. музей та музей ма-
шинобуд. заводу.
Літ.: Макарскии В. А. Сверд-
ловск. Путеводитель. Донбас, 1987.
СВЕРДЛОВСЬКИИ РАЙОН —
район у пд.-сх. частині Луган.
обл. Утворений 1938. Пл. 1,3
тис. км . Населення (без м. Сверд-
ловська) 18,5 тис. чол., у т. ч.
міського — 5,2 тис. (1990). Рай-
центр — місто обл. підпоряд-
кування Свердловськ. У ра-
йоні — смт Бїрюкове та 33 сільс.
населені пункти.
Лежить у межах Донецького
кряжа. Поверхня — підвищена
хвиляста лесова рівнина, в пн.
частині ускладнена денудацій-
ними останцями, пасмами, гри-
вами, в центральній і півден-
ній — слабо розчленована яра-
ми та балками. Гол. корисна
копалина — кам. вугілля (ан-
трацит); є також пісковики,
глини, крейда. Джерела мін.
вод. Розташований у Донецькій
північностеповій фізико геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —7,7 , липня 4-21,4 .
СВЕРДЛОВСЬКИЙ РАЙОН ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

івгжан
Павл/вк<
Новод
Матвіївна
"агівк
Ка. іішнськии
Іагольно-Та
ве Кр'.пенспн
івка
Дар гв|й
Дар'.но-Єрмаіі’в
Новоборов\ ці
Аста
Довжанськии І
чЬ. «к —З
Період з т-рою понад -}-10 ста-
новить 170 днів. Опадів 433 мм
на рік, осн. частина їх випадає
в теплий період року. Висота
снігового покриву 18 см. Міс-
титься у посушливій, дуже теп-
лій агрокліматич. зоні. Метео-
станція (с. Дар’ївка). В межах
району беруть початок річки
бас. Дону: Нагольна, Кріпка,
Кундрюча, Довжик, Верхнє
Провалля. Збудовано 60 став-
ків заг. пл. водного дзеркала
784 га. Найпоширеніші чорно-
земи звичайні середньо- і мало-
гумусні та чорноземи типові
середньогумусні (96 % пл. ра-
йону); є також дернові щебе-
нюваті, сірі лісові. Природна
рослинність — різнотравна сте-
пова і лучно-степова (збереглась
на схилах ярів, балок, пасом;
12,7 % площі району) та лучні
чагарники і байрачні ліси. Пл.
лісів та полезахисних смуг
10,1 тис. га. Осн. породи: дуб,
берест, бруслина, дикі груші то-
що. У районі — відділ Луган-
ського заповідника (Проваль-
ський Степ), місц. значення Ку-
рячий та Медвежанський за-
казники і 3 пам’ятки природи.
Найбільші пром. підприємст-
ва — комбікормовий (Сверд-
ловськ) та консервний (с. Про-
валля) з-ди. С. г. спеціалізуєть-
ся на вирощуванні озимої пше
ниці, ячменю, соняшнику, куку-
рудзи, гороху, проса, гречки та
вироби, м’яса, яєць, вовни. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 83,2,
у т. ч. орні землі — 65,7, сіно
жаті і пасовища — 16,8. Зрошу-
ється 9,7 тис. га. У районі —
8 радгоспів, у т. ч. Свердлов-
ська птахофабрика, 7 колгоспів.
Залізничні станції: Довжан-
ська, Червона Могила, Ізотове.
Автомоб. шляхів 312 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 260 км.
Лровальочи.^
. • ідділ Луї анс
і державного
^заПОВІДНИКа^
ілекс&кдрівка
іердлрві
'Панченков?
Лі
І Територія. підпорядкована
Ровеньнічсьній міськраді
II Територія, підпорядкована
Свердловсьній міськраді
Примітки
смт Нагольно-1 арасівка і смт
Новодар івка підпорядкс вані
Ровеньнівській міськрад*;
смт Налінінськии смт Павлівна
Підпорядковані Свердловсьній
міськрад*
нижче 100
150	200	300 інше
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Профес.-тех. уч-ще (с. Олексан-
дрівна), будинок відпочинку
(с. Дар’їно-Єрмаківка).
Т. І. Слоньова.
. СВЕСА — селище міського ти-
пу Ямпільського р-ну Сум. обл.
Розташована на р. Свесі (прит.
Івотки, бас. Десни), залізнична
станція. 8,9 тис. ж. (1990). Відо-
ма з 70-х рр. 17 ст., с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня погорбо-
вана. Пересічна т-ра січня
—8,0°, липня -|-18,6°. Опадів
554 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 92,0 га. Насосний з-д,
лісгоспзаг. Профес.-тех. учи-
лище.
СВИГА — річка у Середино-
Будському р-ні Сум. обл., ліва
прит. Десни (бас. Дніпра). Довж.
50 км, пл. бас. 611 км2. Бере
початок на Пд. від с. Пигарівки.
Долина трапецієвидна, шир. до
Гірський масив Свидовець.
4 км, глиб, до 15 м. Заплава
двостороння, шир. до 300 м, міс-
цями заболочена. Річище слабо-
звивисте, завширшки до 5 м.
Похил річки 1,0 м км. Живлен-
ня мішане, переважно за раху-
нок підземних і болотних вод.
Льодостав з кін. листопада до
кін. березня. Стік зарегульова-
ний ставками (понад 10). Воду
використовують для зволожу-
вання с.-г. угідь, частково для
риборозведення.
Ю. П. Яковенко.
СВИДОВЕЦЬ, Болітниця — річ-
ка в Україні (Овруцький і Олев-
ський р-ни Житом, обл.) та Бі-
лорусі, права прит. Уборті (бас.
Прип’яті). Довж. 58 км, пл. бас.
852 км2. Бере початок під наз-
вою Плотниця на зх. схилах
Словечансько-Овруцького кря-
жа поблизу с. Усового. Шир.
долини до 2 км, глиб.— до
10 м. Заплава майже на всьому
протязі заболочена, її пере-
січна шир. 300 м. Річище у
верх, течії випрямлене і є водо-
приймачем осушувальної систе-
ми; шир. річища 8—10 м. По-
хил річки 1 м/км. Живлення
мішане. Замерзає наприкінці
листопада, скресає у березні.
Воду використовують для тех. і
с.-г. водопостачання. Басейн
С.— у межах Поліського запо-
відника.	Ю. П. Яковенко.
СВИДОВЕЦЬ — гірський масив
в Українських Карпатах, на
Пд. Сх. Закарп. обл. Підносить-
ся на межиріччі Тересви і Чор-
ної Тиси, у їхніх верхів ях. Абс.
висоти зростають у пд.-сх. на-
прямі (гори Стіг — 1701 м,
Близниця — 1883 м). Гребенева
поверхня 150—300 м завшир-
шки, вирівняна, місцями слабо-
хвиляста, з окремими куполо-
подібними вершинами (Унга-
ряска, Трояска, Котел). Пов я-
заний з Дуклянським. частково
Чорногірським і Поркулецьким
покривами, в геол. будові пере-
важає груборитмічний піскови-
СВИДОВЕЦЬКИЙ
166
новий фліш крейдового і палео-
генового віку. Пн. схили круті,
з ознаками альп. рельєфу (чис-
ленні кари, масивні брили дон-
ної морени, скелясті стінки
гребені). Пд. схили пологі, за-
рослі лісом, тут розміщений
Свидовецький заказник буко-
вих пралісів.
На субальп. луках — полони-
нах випасають овець та велику
рогату худобу. Мальовничі
ландшафти використовують
для оздоровчих цілей і туризму.
Р. О. Сливка.
СВИДОВЕЦЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — ландшафтний заказник
респ. значення (з 1974). Розта-
шований у Рахівському р-ні За-
карп. обл. Перебуває у віданні
Великобичківського лісокомбі-
нату. Пл. 1471 га. Охороняєть-
ся лісовий масив на пд. мегасхи-
лі гірського хребта Свидовець,
на вис. 800—1450 м над р. м.
Тут збереглися цінні букові пра-
ліси на сх. межі їхнього поши-
рення; вік насаджень — від 50
до 250 і більше років. В евтроф-
них умовах переважають бучи-
ни ожинова та маренкова з до-
мішкою явора, ясена, клена
гостролистого. До пн. експози-
цій приурочені бучини зубнице-
ва та рідкотравна. У приполо-
нинній смузі поширена бучина
чорницева з домішкою смереки.
На скелястих схилах сформо-
вані мішані буково-яворові та
буково-ясенево-яворові фітоце-
нози. У трав’яному покриві —
переліска багаторічна, кропива
дводомна, а також лунарія
оживаюча та лілія лісова,
занесені до Червоної книги Ук-
раїни. Вище межі лісу рослин-
ний покрив утворений криволіс-
сям з душекії зеленої та ялівцю
сибірського. Певну цінність має
флора стрімких скель у долині
р. Косівки. З деревних порід тут
зростають явір, бук і смерека,
з чагарників — ліщина, шип-
шина, жимолость пухнаста та
ін. Багатий тваринний світ за-
казника : олень європейський,
козуля європейська, свиня ди-
ка, ведмідь бурий, білка, куни-
ця лісова, куниця кам’яна, сова
бородата, сова вухата, глухар.
З рідкісних видів трапляються
кіт лісовий, бурозубка альпій-
ська та тритон карпатський,
занесені до Червоної книги
України.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. 3. А. Ліпинська.
СВИ ДОВЕЦЬКО-ПОКУТСЬКО -
МАРМАРОСЬКИИ ГЕОБОТА-
НІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Східно-Карпатської гірської
геоботанічної підпровінції в ме-
жах Закарпатської, Івано-Фран-
ківської і Чернів. областей.
Складається з окремих при-
родних високогірних комплек-
сів Свидовця, Чорногори, Мар-
мароського масиву та Чивчин-
ських гір. У рослинному покри-
ві переважають гірськососнові
і зелен ©вільхові зарості, чагар-
ничкові, трав’яні, мохові і ли-
шайникові угруповання та ка-
м’янисті відслонення, поширені
високотравні луки, сфагнові й
осокові болота. Рослинність ок-
ругу багата за флористичним
складом (понад 830 видів рос-
лин, 26 загальнокарпатських
ендеміків), відіграє важливу
грунтозахисну та водорегулю-
ючу роль, проте значно де-
градована внаслідок випасу
худоби. За висотним поширен-
ням рослинних формацій у С.-
П.-М. г. о. виділяють два пояси:
субальпійський (від верхньої
межі лісу до 1800 м) та альпій-
ський.
Альпійська рослинність (пере-
важно на Чорногорі) представ-
лена гол. чин. угрупованнями
ситника трироздільного, осоки
зігнутої і лежачої, субальпій-
ська — лучними щільнодер-
нистими злаковими, чагар-
ничковими й осоково-ситнико-
вими формаціями, а також фор-
маціями рододендрона східно-
карпатського, лохини, наскель-
ниці лежачої, відкритими скель-
ними угрупованнями та мохово-
лишайниковими пустищами. В
межах округу розташовані ви-
сокогірні ділянки Карпатського
заповідника, Карпатського при-
родного національного парку
та пам’ятка природи респ. зна-
чення — Близниці.
М. А. Голубець.
СВИНАРСТВО — одна з осн.
галузей тваринництва' розве-
дення свиней для одержання
м’яса й сала. Побічні продукти
С.— шкіру та щетину викори-
стовують як сировину для лег-
кої пром-сті, відходи від за-
бою — для одержання кров’я-
ного та м’ясокісткового борош-
на. Значна частка свинини у
вироб. м’яса (напр., в Україні
1989 — 46 %) зумовлена цін-
ними біол. особливостями сви-
ней — високою плодючістю,
скороспілістю. Поголів’я свиней
в Україні налічує бл. 20 млн.
Концентрація на 100 га орних
земель у середньому по респуб-
ліці — 59 голів. Найбільша
кількість свиней (відповідно і
вироби, свинини) зосереджена
Свидовецький заказник.
Загальний вигляд.
Лунарія оживаюча.
у Війн., Дніпроп., Донец., Запо-
різ., Київ., Полтав., Харків, та
Черкаській областях. Розмі-
щенню в цих областях великих
м’ясокомбінатів сприяє кормова
база, зокрема наявність концен-
трованих кормів. Лісостепова і
степова зони республіки — го-
ловна база вироби, свинини.
Питома вага Лісостепу в за-
гальноресп. вироби, свинини
становить понад 38 %, Степу —
понад 43 %. На Поліссі вироби,
свинини зменшується. С.— од-
на з важливих галузей при-
міських с.-г. зон. Відгодівля
свиней тут значною мірою здій-
снюється за рахунок викори-
стання відходів харч, пром-сті,
громад, та індивід, харчування.
Значну роль у приміських зо-
нах відіграють комплекси по
відгодівлі свиней. Залежно від
поєднання кормів у республіці
склалися відповідні типи го-
дівлі свиней: у пд. лісостепових
і степових районах — переваж-
но концентратний, у пн. та центр,
лісостепових районах — концен-
трати о-буряковий, на Поліссі та
в Карпатах — концентратно-
картопляний. В цих районах
найвища собівартість вироби,
свинини. Відповідно до ти-
пів відгодівлі існують напря-
ми спеціалізації С.— саль-
ний, напівсальний та м’ясний.
Осн. породами свиней у респуб-
ліці є велика біла (понад 80 %
всього породного поголів’я),
найпоширеніша на Поліссі, в
Лісостепу і Пн. Степу, україн-
ська степова біла (понад 10 %)
— у Степу, миргородська (12 %)
— переважно в Полтавській
і Хмельницькій областях, лан-
драс (1 %) тощо.
Найпоширеніші свинарські фер-
ми замкнутого циклу, в яких
поєднуються стадії відтворен-
ня, дорощування і відгодівлі
свиней. Поряд з організацією
високоінтенсивного С. на пром.
фермах і комплексах збільшу-
ється вироби, свинини на фер-
мах неспеціалізованих колгос-
пів, радгоспів, у підсобних г-вах
підприємств і орг-цій і а в осо-
бистих г-вах громадян. Колгос-
пи, радгоспи та ін. с.-г. підпри-
ємства виробляють 56 % сви-
нини, особисті підсобні г-ва на-
селення — 44 % (1989).
Перспективи розвитку С. пов’я-
зані насамперед з поліпшенням
кормової бази, підвищенням
продуктивності свиней та ефек-
тивності організації вироби., від-
регулюванням закупівельних
цін на свинину та екон. взаємо-
відносин між підприємствами
м’ясної пром-сті і г вами по ви-
роби. свинини. Важливим ре-
зервом поповнення м’ясних ре-
сурсів свининою є особисті під-
собні г-ва населення.
В. П. Нагірна.
167
СВІТЛОВОДСЬК
Річка Свинківка.
СВИНКІВКА — річка у Чутів-
ському і Полтавському р-нах
Полтав. обл., права прит. Ко-
ломаку (бас. Дніпра). Довж. 59
км, пл. бас. 321 км2. Бере поча-
ток поблизу с. Филенкового.
Долина трапецієвидна, шир. до
1,5 км, глиб, до 40 м. Заплава
двостороння, шир. до 200 м. Рі-
чище звивисте, пересічна шир.
5 м; у маловодні роки С. на
значному протязі пересихає.
Похил річки 1,3 м/км. Живлен-
ня снігове і дощове. Замерзає
на поч. грудня, скресає напри-
кінці березня. Є ставки (для
зрошування і с.-г. водопоста-
чання).	Ю. П. Яковенко.
СВИНОЛ^ЖКА — річка у Чер-
няхівському і Радомишльсько-
му р-нах Житом, обл., права
прит. р. Мики (бас. Тетерева).
Довж. 29 км, пл. бас. 189 км .
Бере початок на Сх. від с. Тро-
ковичів. Долина невиразна,
шир. до 2,5 км, глиб, до 20 м.
Заплава завширшки до 200 м,
заболочена. Річище завширшки
до 5 м, береги низькі, порослі
болотною рослинністю. Ділянка
річища на протязі 2 км розчи-
щена для приймання вод з осу-
шувальної системи (пл. до 100
га). Похил річки 1,8 м/км. Жив-
лення мішане. Льодостав з кін.
листопада до кін. березня. Воду
використовують для госп. пот-
реб.	Ю. П. Яковенко.
СВИНЦЕВО-ЦЙНКОВА ПРО-
МИСЛОВІСТЬ — галузь кольо-
рової металургії, підприємства
якої добувають і збагачують
поліметалеві руди й виробля-
ють свинець і цинк. Спожи-
вачами свинцю є електротех.
(виготовлення акумуляторів,
оболонок кабелів), хім. (антико-
розійний захист устаткування,
вироби, пігментів і хім. сполук),
поліграф, галузі пром-сті та
кольорова металургія (вироби,
сплавів). Цинк використовують
у кольоровій і чорній металур-
гії для вироби, литва й сплавів,
у чорній металургії — для ан-
тикорозійного захисту прокату
чорних металів, у хім. пром-
сті — для вироби, цинкового
білила й наповнювача для гумо-
тех. виробів та електротехніч-
ної пром-сті — для вироби,
елементів електроживлення. В
Україні галузь започаткована
з введенням в дію 1930 з-ду
«Укрцинк» у м. Костянтинівці
Донец. обл. на основі переробки
сульфідних концентратів з ро-
довищ Казахстану, Серед. Азії,
Забайкалля. Зважаючи на екон.
доцільність та технологічну ви-
гідність переробки вторинної
(порівняно з первинною) сиро-
вини на з-ді «Укрцинк» 1954
введено в дію потужності по ви-
роби. свинцю з амортизаційно-
го брухту та метал ©відходів;
вироби, цинку збереглося як про-
цес переробки концентратів.
Дальший розвиток галузі пов’я-
заний з перспективою освоєння
Берегівського родовища полі-
металевих руд та Біганського
родовища комплексних руд,
впровадженням екологічно чис-
тих технологій, процесів, які за-
безпечуватимуть комплексність
переробки руд, високий рівень
вилучення супутніх металів.
О. В. Козенко.
СВИНЯ — річка у Жовківсько-
му і Сокальському р-нах Львів,
обл., права прит. Рати (бас.
Зх. Бугу). Довж. 44 км, пл.
бас. 512 км2. Бере початок на
схилах Розточчя, нижче тече
широкою долиною. Заплава по-
декуди заболочена, заросла ча-
гарником. Річище помірно зви-
висте, у верх, частині каналізо-
ване. Шир. річки 2—6 м (най-
більша — 18 м); глиб, до 2—
2,5 м. Похил річки 1,5 м/км.
Осн. притока — Дерев’янка (лі-
ва). Живлення мішане. Замер-
зає на поч. грудня, скресає на
поч. березня. Воду використо-
вують для госп. і побутового
водопостачання. На річці —
м. Жовква.
СВЙТЕНЬКА — річка у Дуб-
нівському, Здолбунівському та
Острозькому р-нах Рівнен. обл.,
ліва прит. Білії (бас. Прип'яті).
Довж. 56 км, пл. бас. 399 км2.
Бере початок з джерел поблизу
с. Збитин у межах Мізоцького
кряжа. Долина коритоподібна,
у нижній течії С. завширшки
до 3—5 км. Заплава двосто-
роння, шир. від ЗО—50 у верхі-
в’ї до 500 м у пониззі, на окре-
мих ділянках заболочена. Річи-
ще звивисте, шир. 5—8 м, глиб.
0,5—1 м. Похил річки 1,5 м/км.
Живлення мішане. Замерзає у
2-й пол. грудня, скресає до
серед, березня. Споруджено став-
ки і невеликі водосховища (зо-
крема, Новомалинське водосхо-
вище). Воду С. використовують
для госп. потреб.
І. М. Коротун.
СВІР, Свірж — річка у Пере-
мишлянському р-ні Львів, обл.
та Рогатинському і Галицькому
(гирло) районах Івано-Фр. обл.,
ліва прит. Дністра. Довж. 70
км, пл. бас. 477 км2. Бере поча-
ток з балки (в межах Гологір),
на Пн. Зх. від с. Свіржа. У вер-
хів’ї долина С. У-подібна, ниж-
че переважно трапецієвидна.
Заплава двостороння, шир. від
0,1 до 1 км. Річище звивисте,
подекуди розгалужене. Похил
річки 1,6 м/км. Живлення сні-
гове і дощове. Льодові утворен-
ня з’являються наприкінці ли-
стопада, скресає С. на поч. бе-
резня. Стік зарегульований чис-
ленними штучними водоймами.
Воду використовують для побут,
і пром. водопостачання.
Г. С. Головатюк.
СВІТІННЯ МОРЯ — явище, що
спостерігається вночі у поверх-
невих шарах води і пов’язане
з процесами життєдіяльності
мор. організмів. Світіння орга-
нізмів (біолюмінесцен-
ц і я) виникає під впливом хім.
і мех. подразників, напр., мор.
хвиль і руху води у зоні при-
бою, мор. течій, при перемішу-
ванні різних за властивостями
мор. вод, при русі суден. Роз-
різняють іскристе С. м.—
найпоширеніше світіння, спри-
чинене дрібними планктонними
організмами (див. Планктон) —
радіолярії, рачки, перидінеї та
ін.; розлите, або м о л о ч -
н е, пов’язане з життєдіяльністю
бактерій; спалахове — сві-
тіння великих форм планктону
(медузи, піросоми та ін.). Світін-
ня спостерігається у вигляді
плям різного діаметру, смуг то-
що і охоплює іноді площі до
сотень км2; яскравість його до-
сягає 0,1—0,3 кд/м , колір бу-
ває молочно-білий, блакитний,
зелений. С. м.' властиве всім
районам Світового океану, крім
розпріснених вод, де солоність
менше 11 —12 %о; найчастіше
світіння спостерігається у тро-
пічних і помірних широтах з
високою біологічною продук-
тивністю моря. Найінтенсив-
ніше С. м. виникає під час мор.
землетрусів. С. м. має велике
значення для судноплавства
(визначає берегову лінію, обмі-
лини), рибальства (сприяє роз-
відуванню скупчень риби) то-
що. Питаннями, пов’язаними з
С. м., займаються в ін-тах АН
України — Мор. гідрофізич-
ному, біології пд. морів, гідро-
біології та ін.
Літ.: Биология океана, т. 1. М.,
1977; Комплексніше океанографи-
ческие исследования Черного мо-
ря. К., 1980.
В. І. Маньковський.
СВІТІННЯ НІЧНОГО НЕБА —
сукупність світлових явищ, які
зумовлюють яскравість неба в
ясну безмісячну ніч при висо-
кій прозорості атмосфери. Роз-
різняють світіння верх, атмо-
сфери та розсіяне атм. світло
земного та позаземного по-
ходження. Світіння атмосфери
вночі зумовлене світінням газів,
наявних у повітрі на висотах
понад 70—80 км,- і залежить
від ступеня освітлення верх, ат-
мосфери, її щільності, т-ри та
складу. До позаземної складо-
вої С. н. н. належать сумарне
випромінювання зірок і міжзо-
ряного газу, а також зодіакаль-
не світло та протисяяння, що
викликають розсіювання соняч-
ного випромінювання на пило-
вих часточках. С. н. н. має до-
бову і сезонну періодичність, за-
лежить від сонячної і геомагніт-
ної активності та широти спо-
стереження. Напр., для тер.
України пересічна яскравість
С. н. н. дещо менша, ніж для
високих широт.
Літ.: Хвостиков И. А. Свечение
ночного неба. М.— Л., 1948; Иса-
ев С. И. Полярньїе сияния. Мур-
манск, 1980. Л. С. Рибченко.
СВІТЛОВОДСЬК (до 1969 —
Кремгес) — місто обл. підпо-
рядкування Кіровогр. обл,, рай-
центр. Розташований у пн.-сх.
частині області, на Кременчу-
цькому водосховищі на Дніпрі.
Залізнична станція, автостан-
ція, пристань. 56,9 тис. ж.
(1990). Утв. 1961 як м. Хрущов
внаслідок переселення із зони
затоплення до селища гідробу-
дівників Кременчукгесбуду
(засн. 1954) жителів міста Ново-
георгіївська (засн. у 80 х рр^
17 ст.); з 1962 — м. Кремгес.
Поверхня — хвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня —5,4 ,
липня 4-21,4°. Опадів 450 мм
на рік. Гідрометеоролог, обсер-
ваторія. У місті — Кременчу-
цька ГЕС, з-ди чистих металів,
твердих сплавів і тугоплавких
металів, радіовиробів, «Каль-
кулятор», «Луч» виробничого
об’єднання пластмасових виро-
бів, «Скло», виробниче об’єд-
нання «Дпіпроенергобудінду-
стрія», меблева ф-ка. кераміч-
ний, залізобетонних конструк-
цій, хлібний, маслоробний з-ди
Лісгоспзаг. Технікум радіоелек-
тронного приладобудування,
СВІТЛОВОДСЬКА
168
профес.-тех. уч-ще. Музей істо-
рії району. Бюро подорожей та
екскурсій. Турбаза «Славутич».
Літ.: Левицкий В. И. Светловодск.
Путеводитель. Днепропетровск,
1981.
СВІТЛОВОДСЬКА ГІДРОМЕ-
ТЕОРОЛОГІЧНА ОБСЕРВАТО-
РІЯ — оперативно виробнича
установа, що узагальнює дані
гі дрометеоролог. спостережень"
на тер. своєї діяльності. Органі-
зована 1958 на базі гідрометео-
ролог. бюро (1958 — 79 мала
назву Кременчуцька). До її
складу входять відділ гідроло-
гії, групи гідрометеоролог, про-
гнозів і метеоролог, спостере-
жень, комплексна лабораторія
спостережень за забрудненням
природного середовища, озерні
пости, апаратна зв’язку для
приймання та передачі гідроме-
теоролог. даних. Основне зав-
дання — забезпечення відпо-
відних організацій та населен-
ня всіма видами оператив
ної прогностичної і режимної
гідрометеоролог, інформації та
інформації про забруднення по-
верхневих вод та атм. повітря;
гідрометеоролог, забезпечення
безпеки судноплавства на дні-
провських водосховищах; комп-
лексне гідрометеоролог, дослід-
ження Кременчуцького водо-
сховища; вивчення та контроль
за забрудненням поверхневих
. вод Кременчуцького та Дніпро-
дзержинськоґо водосховищ та
лівих приток Середнього Дні-
пра за гідрохімічним і Кре-
менчуцького, Дніпродзержин-
ського, Дніпровського та Кахов-
ського водосховищ і ряду річок
сх. частини України за гідро-
біол. показниками. Як гол. спе-
ціалізована озерна обсерваторія
здійснює методичне керівни-
ці во всією озерною мережею
Укргідромету. С. Р. Бакаліна.
СВІТЛОВОДСЬКИЙ РАЙОН —
район у пн.-сх. частині Кіро-
вогр. обл. Утворений 1931. Пл.
1,2 тис. км . Населення (без
м. Світловодська) 18,7 тис. чол.
(1990). Райцентр — місто обл.
підпорядкування Світловодськ.
У районі — 33 сільс. населені
пункти.
Розташований на Придніпров-
ській височині. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована яра-
ми, балками. Корисні копали
ни: граніт, пісок, глини гончар
ні, мергель, буре вугілля. Ле-
жить у межах Дністровсько-
Дніпровської лісостепової фізи-
ко-географічної провінції. Пере-
січна т-ра січня —6,5 , липня
+21,4 . Період з т-рою понад
4-Ю становить 179 днів. Опа-
дів 450 мм на рік; осн. частина
їх випадає у теплий період ро-
ку. Висота снігового покриву
15 см. Гідрометеоролог, обсер-
СВІТЛОВОДСЬКИЙ РАЙОН
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ваторія у Світловодську. Міс-
титься у недостатньо вологій,
теплій агрокліматич. зоні. На
Пн. району — Кременчуцьке
водосховище на Дніпрі. Гол.
річка — Цибульник (приг. Дні-
пра) з Обломіївкою. Збудовано
23 ставки заг. пл. водного дзер-
кала 181 га. Найпоширеніші
типові малогумусні чорноземи
(48 % пл. району); є також
опідзолені та реградовані чор-
ноземи, на терасах річок — дер-
нові піщані, глинисто-піщані
грунти. Природна рослин-
ність — різнотравна степова
(полин, житняк, стоколос, тип-
чак, чебрець тощо; збереглась
на схилах ярів і балок) та суді-
брови (16,4 тис. га; осн. поро-
ди — дуб і сосна).
Провідна галузь пром-сті —
харчова. Рослинництво зерново-
буряківничого, тваринництво —
м’ясо-мол. напрямів. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 52,7,
у т. ч. орні землі — 40,2, сіно-
жаті і пасовища — 12,1. Зрошу-
ється 2,8 тис. га. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза,
цукр. буряки, соняшник. Галузі
тваринництва — скотарство,
свинарство, птахівництво. У ра-
йоні — 11 колгоспів. Залізнич-
на ст. Світловодськ. Автомоб.
шляхів 227 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 192 км. На
березі Кременчуцького водосхо-
вища — будинки відпочинку,
пансіонати, шкільні табори.
У Світловодську — технікум
радіоелектронного приладобу-
дування, профес.-тех. уч-ще;
музей історії району.
А. І. Криву льченко.
СВІТЛОДАРСЬКЕ селище
міського типу Донец. обл., під-
порядковане Дсбальцівській
міеькраді. Розташоване за 7 км
від залізнич. ст. Світлодарське.
12,3 тис. ж. (1990). С ще виник-
ло 1970 у зв’язку з буд-вом
ДРЕС. Поверхня підвищена,
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —7,3 , липня +21,5°.
Опадів понад 500 мм на рік.
Площа зелених насаджень 23
га. У с-щі — Вуглегірська
ДРЕС.
СВІТОВИЙ ОКЕАН — безпе-
рервна водна оболонка земної
кори (океаносфера). що оточує
материки і острови. С. о. стано-
вить 70,8 % (361 млн. км ) зем-
ної поверхні, у ньому зосеред-
жено 96,5 % (1370 млн. км )
усіх вод планети. За особливо-
стями розподілу водного басей-
ну і суходолу розрізняють океа-
нічну півкулю, де океан займає
91 % площі, і материкову, де
його площа становить 53 %.
У пн. півкулі Землі на водну по-
верхню припадає 60,7 %, па
материки — 39,3 %, у півден-
ній — відповідно 80,9	% і
19,1 %. Форма поверхні С. о.
близька до відповідної частини
геоїда, тобто форми Землі.
Проте фактична поверхня С. о.
має певні відхилення, зумовле-
ні згінно-нагінними ефектами
Основні морфометричні характеристики океанів
Океан	Площа, млн. (кін2	Об’єм, млн. км3	Пересічна глибина, м	Макси- мальна глибина, м
Тихий	178,7	710	3984	11022
Атлантичний	91.6	330	3602	8742
Індійський	76,2	283	3736	7729
Північний Льо- довитий	14,7	18	1220	5527
вітрів над поверхнею океану,
нерівномірним розподілом атм.
тиску, різницею між випарову-
ванням і надходженням атм.
опадів та ін.
С. о. поділяють на 4 океани
(див. таблицю). Виділяють та-
кож Південний ок., що включає
пд. частини С. о., прилеглі до
Антарктиди. Складовими. С. о.
є й моря (див. Азовське море,
Чорне море), затоки, бухти та
протоки. Поділ на окремі океа-
ни базується на відомостях про
морфологічні, гідролог, та гід-
рохім. особливості окремих ак-
ваторій, зокрема, про рельєф
дна, конфігурацію берегової лі-
нії материків і островів, харак-
терні системи мор. течій атм.
циркуляцій та особливості роз-
поділу температури і солоності
води.
У рельєфі дна С. о. виділяють
материкову обмілину (шельф),
материковий схил, перехідні зо-
ни (острівні дуги, улоговини
окраїнних морів та глибоко-
водні жолоби), ложе океану з
улоговинами і підняттями та
серединно-океанічні хребти. Во-
ди С. о. є продуктом диферен-
ціації речовини мантії Землі і
являють собою іонізований роз-
чин, до складу якого входить
96,5 % води, бл. 3,5 % солей
та розчинні гази (О;, СО?, N2
та ін.). С. о. характеризується
сталим сольовим складом мор-
ських вод (пересічна їхня соло-
ність 35 0/ос). Серед розчинних
солей переважають хлориди
(88,7 %), сульфати (10,8 %) і
карбонати (0,3 %). У відкри-
тому океані макс. значення со-
лоності біля екватора 34 %о, У
тропічних широтах — 37,2 %0,
у полярних — 31—33 °оо- 3 га-
зів найбільше значення має кп-
сень, що надходить з повітря
та виділяється при фотосинтезі
водоростей, який визначає роз-
виток життя у С. о. Пересічна
річна т-ра поверхневих океаніч-
них вод становить +17,5°, змі-
нюючись від —1,5, —2 у поляр-
них широтах до +35 у тропіч-
них. На глибинах розподіл т-ри
визначається процесами гори-
зонтальної та вертикальної (див.
Апвелінг) циркуляції морських
вод. Важливими елементами
динаміки вод С. о. є морські
течи, припливи та відпливи,
169
СВЯТОГІРСЬКИИ
конвекція в океані, турбулент-
ність в океані, різноманітні хви-
льові рухи (акустичні, гравіта-
ційні, гіроскопічні, капілярні
тощо).
У С. о. налічується бл. 10 тис.
видів рослин й до 160 тис. видів
живих організмів (у т. ч. бл.
16 тис. видів риб). За місцем
і способом існування виділяють
планктон, нектон, бентос і ней-
стон. Найбільша біологічна про-
дуктивність моря властива тро-
пічним районам. Пром. вилов
мор. організмів у С. о. становить
пересічно 170 кг/км2, в окремих
районах Атлантичного і Тихого
океанів досягає 1500—2500
кг /км . Високий ступінь освоєн-
ня біологічних морських ресур-
сів потребує заходів щодо регу-
лювання мор. промислів, осво-
єння нових пром. видів (риб,
планктонних, ракоподібних, во-
доростей), організації культур,
мор. г-в (див. Аквакультура,
Марикультура). С. о. має значні
мін. й енергетичні ресурси. До
мін. ресурсів належать корисні
копалини і мор. вода. В межах
шельфу зосереджені родовища
нафти, газу, заліза, вугілля,
олова, важких металів, що
включають титан, цирконій та
ін., за його межами — залізо-
марганцеві, баритові та фосфо-
ритові конкреції. З мор. води до-
бувають кухонну сіль, магній,
бром, мікроелементи (літій, бор
та ін.), розроблено методи опріс-
нення морських вод. С. о. має
великі запаси енергії. За оцін-
ками, потужність енергі лише
вітрових хвиль досягає 2,7 млрд.
кВт. Серед перспективних на-
прямів — використання тер-
мальної енергії С. о., енергії
морських хвиль і течій, припли-
вів та відпливів. Напр., енергію
течій застосовують для живлен-
ня освітлювальних пристроїв і
радіоапаратури на маяках і
океанографічних платформах,
на енергії хвиль у Японії діє
плаваюча електростанція «Кай-
мей», на енергії припливів пра-
цюють припливні електростан-
ції — на р. Ране (Франція) та
Кислогубська на Кольському
п ові Росії. Значення С. о. і
його ресурсів у житті людства
безперервно зростає, подаль-
шого розвитку набуває мор.
судноплавство.
Сучасні дослідження С. о. здій-
снюють у рамках міжнар. спів-
робітництва за участю укр. вче-
них (див. Міжнародні наукові
проекти по вивченню морів та
океанів, Океанографічні дослід-
ження). Див. також Океаноло-
гія, Океанографія, Космічна
океанографія.
Літ.: Богданов Д. В. География Ми-
рового океана. М.., 1978; Бурков
В. А. Общая циркуляция Мирового
океана. Я., 1980; Степанов В. Н.
Природа Мирового океана. М.,
1982; Степанов В. Н. Океаносфера.
М., 1983; Знциклопедия Океан —
Атмосфера. Пер. с англ. Л., 1983;
Морской знциклопедический спра-
вочник, т. 1 — 2. Л., 1986; Мировой
океан. Дополнения. Понятия. Тер
миньї. Л., 1987.
В. М. Єремєев, О. М. Суворов.
СВІТЯЗЬ, Світязьке озеро —
озеро карстового походження у
Любомльському р-ні Волин.
обл., на Зх. від смт Шацька,
у групі Шацьких озер. Канала-
ми сполучене з оз. Луки. Довж.
9,3 км, шир. 4,8 км, пл. 27,5 км2,
пересічна глиб. 7 м, максималь-
на — 58,4 м, об’єм води 190,7
млн. м3. Довж. берегової лінії
30,2 км. Улоговина видовжена,
неправильної форми. Береги
низькі, піщані (шир. пляжів від
5 до 50—60 м), подекуди трап-
ляються галька і валуни, окремі
ділянки заболочені. Є затоки
(найбільші — Бужня та Лука);
серед озера — острів площею
понад 7 га. Живиться атм. і під-
земними водами, а також за ра-
хунок водообміну з озерами. Во-
да влітку добре прогрівається;
стала т-ра (-|-9 ) на глиб. 15—
17 м. Взимку озеро замерзає.
Прозорість води 3—5,4 м, пере-
січна мінералізація 0,18 г/л.
На дн. — сапропелеві мули, пі-
щані та глинисті відклади, у
місцях карстових западин (див.
Карст) — мергелі і вапняки.
З водяної рослинності поширені
очерет звичайний, рогіз широ-
колистий, осока пухнаста, жов-
тець язиколистий, рдесник пла-
ваючий, куга озерна, глечики
жовті, латаття біле, елодея ка-
надська та ін. Водяться вугор,
лящ, короп, сом канадський,
карась, сиг. Рибницькі г-ва. Ра-
йон туризму (зокрема, тур. база
«Світязь»), численні місця від-
починку. С.— у складі Шацько-
го природного національного
парку.
Літ.: Лазарук В. А. Сині очі Воли-
ні. Краєзнавчий нарис. Львів,
1979; Волинь туристская. Пу-
теводитель. Львов, 1984; Стой-
ко С. М., Ященко П. Т., Жижин
М. П. Шацький природний націо-
нальний парк. Ілюстрований на-
рис. Львів, 1986. Н. І. Карпенко.
СВІЧА — річка у Долинському
р-ні Івано-Фр обл. та Стрий-
ському р-ні Львів, обл., права
прит. Дністра. Довж. 106 км,
пл. бас. 1490 км2. Бере початок
з джерел у Горганах. Долина у
верхів’ї каньйоноподібна, на ви-
ході з Карпат вона розши-
рюється до 5—6 км. Заплави
у верхів’ї немає, у нижній течії
(переважна шир. 500—600 м)
вона вкрита лучною рослинні-
стю, на окремих ділянках забо-
лочена. Річище у гірській час-
тині слабозвивисте, є пороги і
перекати, в межах Передкар-
паття — звивисте, розгалуже-
не, шир. змінюється від 20 до
50 м, глиб, до 1,5 м; річище
вкрите галькою. Похил річки
8,3 м/км. Осн. притоки: Мизун-
ка, Витвиця, Су кіль (ліві). Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового та дощового, має па-
водковий режим. Льодові утво-
рення (забереги, сало) з кінця
листопада — поч. грудня, скре-
сає С. наприкінці лютого — на
поч. березня. Гідролог, пост біля
с. Зарічного. Споруджено став-
ки (для рибництва). Воду вико-
ристовують для водопостачання
і зрошування. Річище на окре-
мих ділянках обваловане та
укріплене, є гідротех. протипо-
веневі споруди. Ю. П. Яковенко.
СВЯТА ГОРА — гора на Пів-
денному березі Криму, найвища
точка масиву Карадаг', поблизу
смт Планерське. Вис. 577 м. Має
куполоподібну поверхню. На зх.
схилі підноситься крута ске-
ля — вершина Куш-Кая. Скла-
дається з вулканічних порід. На
пд. схилі гори міститься най-
більше джерело Карадагу —
Гяур-Чешме. Значні запаси тра-
су (понад 150 млн. т). Схили
та вершини С. г. вкриті рідко-
ліссям і чагарниками з дуба
пухнастого, граба східного,
ялівцю високого, фісташки ту-
полистої, держи-дерева звичай-
ного. Трапляються ендеміки:
житняк карадазький, тюльпан
коктебельський. Розташована
на тер. Карадазького заповід-
ника. О. В. Єна, О. Г. Кузнецов.
СВЯТЕ ОЗЕРО — гідролог, па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1975). Розташоване у РатнІв-
ському р-ні Волин. обл. Пере-
буває у віданні Ратнівського
лісгоспзагу. Пл. 44 га. Охороня-
ється озеро карстового похо-
дження, що розташоване серед
лісового масиву. Глиб, до 15 м;
вода чиста, прозора; водяна рос-
линність бідна. Береги піщані,
поросли сосновим лісом. У трав’я-
но-чагарничковому покриві пе-
реважають чорниця, брусниця,
трапляється мучниця звичайна.
Літ.: Вовк П. К., Терлецький В. К,,
Ященко П Т. Незаймана краса Во-
лині. Львів, 1989.
Т. Л. Андрієнко.
СВЯТЕ ОЗЕРО — зоол. пам ят-
ка природи респ. значення (з
1975). Розташоване у Золотоні-
ському р-ні Черкас, обл. Пере-
буває у віданні Золотоніського
лісгоспзагу. Пл. 25 га. Охороня-
ється ділянка акваторії Кремен-
чуцького водосховища, поросла
водно-болотною рослинністю,
що є місцем оселення кількох
сімей бобрів та гніздування во-
доплавних птахів. Г. М. Панов.
СВЯТЕ ОЗЕРО — гідролог, па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1981). Розташоване у Козеле-
цькому р-ні Черніг. обл. Пере-
буває у віданні колгоспу «Ро-
дина». Пл. 70 га. Охороняється
Озеро Світязь.
мальовниче озеро в долині
р. Десни, оточене сосновим лі-
сом. На мілководді багатий рос-
линний світ: рогіз, очерет, гле-
чики жовті, латаття біле, гірчак
земноводний. З рідкісних видів
зростають водяний горіх пла-
ваючий та сальвінія плаваюча,
занесені до Червоної книги
України. Багатий тваринний
світ.	Т. Л. Андрієнко.
СВЯТОГІРСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — ландшафтний заказник
респ. значення (з 1974). Розта-
шований у Краснолиманському
р-ні Донец. обл. Перебуває у
віданні Краснолиманського ліс-
госпзагу. Пл. 268 га. Охороня-
ється ділянка унікального ланд-
шафту в заплаві р. Сіверського
Дінця. Більша частина заказ-
ника — природна діброва; ок-
ремі дерева віком до 300 років.
У домішці — клен польовий,
ясен, липа серцелиста, в’яз,
яблуня лісова, груша звичайна.
У прирусловій частині заплави
невеликі ділянки тополі білої
з домішкою тополі чорної та
верби білої. Трав'яний покрив
Святогірський заказник.
Загальний вигляд.
СВЯТОГОРІВКА
170
утворюють зірочник лісовий,
яглиця звичайна, ожина сиза,
купина багатоквіткова, конва-
лія звичайна. На відкритих зни-
жених ділянках — лучна рос-
линність. Численні невеликі
озера, болотця; на їхніх берегах
зростають чагарникові верби,
рогіз, півники болотні, окремі
дерева вікових дубів. В озерах
трапляється сальвінія плаваю-
ча, занесена до Червоної книги
України. Має водорегулююче
значення.
Літ.: Заповедная природа Донбас-
са. Путеводитель. Донецк, 1987.
В. І. Олещенко.
СВЯТОГОРІВКА (до 1900 —
Штепіне) — селище міського
типу Добропільського р-ну До-
нец. обл. Розташована на р. Бик
(прит. Самари, бас. Дніпра), за
5 км від залізнич. ст. Добро-
пілля. 2,2 тис. ж. (1990). Засн.
у 2-й пол. 18 ст., с-ще міськ. ти-
пу з 1966. Поверхня рівнинна,
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —6,4 ’, липня 4-21,7°.
Опадів 504 мм на рік. У с-щі —
2 цехи (олійний і кондитер-
ський) Добропільського з-ду
мін. води.
СВЯТОШИНЕ — кліматична
курортна місцевість у західній
частині міста Києва.
Основні рекреаційні ресурси:
м’який помірно континенталь-
ний клімат з помірно теплою
зимою (пересічна т-ра січня
бл. —6 ), теплим літом (пересіч-
на т-ра липня бл. 4-20?), масиви
хвойних лісів і численні озера.
Територія С.— це ландшафти
зандрової рівнини та заболочені
заплави річок з болотними тор-
фово-глейовими грунтами. Поши-
рені пасма, пагорби, кучугури,
вали та ін. форми рельєфу флю-
Севастополь.
Пам’ятник затопленим кораблям.
Пам’ятник П. С. Нахімову.
Вид міста.
віального, еолового, водно-льо-
довикового походження. Серед
лісової рослинності трапляють-
ся різні її типи — від сухого
бору до сугрудка та груду. Тем-
пература повітря в лісових ді-
лянках С. на 1,5—2,5 нижча
від пересічної Києва, відносна
вологість повітря більша, ніж у
межах міськ. забудови на 4—
6 %, швидкість вітру незначна.
Природні умови сприятливі для
кліматотерапії при захворюван-
нях туберкульозного та психо-
неврологічного характеру, серце-
во-судинної системи, для оздо-
ровчого відпочинку. Осн. рекре-
аційні заклади: турбаза «Свя-
тошине» (6,7 га), мотель-кем-
пінг «Пролісок» (18,0 га), дит.
санаторії «Перемога» (6,1 га)
та «Сонячний» (2,0 га). С. поча-
ли використовувати з рекреа-
ційною метою 1897, коли було
розбито 450 дачних ділянок заг.
площею бл. 248 га.
О. О. Бейдик.
СЕВАСТОПОЛЬ — місто респ.
підпорядкування (з 1948). Роз-
ташований на крайньому Пд.
Зх. Респ. Крим, на березі Чор-
ного м. Мор. порт, залізнична
станція. Пл. 768 км2. Нас. 361,4
тис. чол. (1990). Поділяється на
4 міські райони: Балаклав-
ський, Гагарінський, Ленін-
ський, Нахімовський. Засн. 1783
як військ.-мор. оборонний пункт
Ахтіар, 1784 порт і фортеця
названі С. Нагороджений ор-
дена ми Червоного Прапора
(1954), Жовтневої революції
(1983). С.— місто-герой, 1965
йому вручено орден Леніна і ме-
даль «Золота Зірка».
Розташований у передгір’ях
Кримських гір. Поверхня гори-
ста, є платоподібні пологохви-
лясті ділянки, скелі, каньйони,
балки; на узбережжі — абразій-
ні уступи, урвища, бухти, пля-
жі. Пересічна т-ра січня 4-2,7°,
липня 4-22,4°. Опадів 349 мм
на рік. Гідрометеоролог, бюро.
Пл. зелених насаджень 43 тис.
га (парки Перемоги, Учкуївка,
Приморський, Слави та ін.).
У С. та на околицях — заказ-
ники респ. значення Айя (ланд-
шафтний) та Чорна Річка (гео-
логічний), а також 4 заказники,
4 узбережні акваторіальні комп*
лекси і заповідне урочище Скелі
Ласпі (усі — місц. значення).
С.— значний пром. центр Пд.
України. Провідні галузі пром-
сті — суднобуд., приладобуд.,
харч., легка, деревообр., буд.
матеріалів. Підприємства: ви-
робничі об’єднання «Атланти-
ка» і «Севастопольський мор-
ський завод ім. С. Орджонікі-
дзе», «Південриба», «Мусон»,
приладобудівний з-д, 2 електро-
ремонтні, 2 виноробні, м’ясний,
мол., безалкогольних напоїв за-
води; хлібокомбінат; швейна,
трикотажна, спорт. виробів
ф-ки. Балаклавське рудоуправ-
ління, ДРЕС.
Діють науково-дослідні ін-ти
АН України: морський гідро-
фізичний та біології пд. морів
(див. окремі статті). Відділення
Океанографічного ін-ту. Севасто-
польський відділ Географічного
товариства України. Приладо-
буд. ін-т; суднобуд., буд., рад.
торгівлі технікуми, мед. та
9 профес.-тех. уч-щ. З рос. дра-
матичні театри. Музеї: героїч-
ної оборони і визволення міста,
художній, Чорноморського фло-
ту та музей-акваріум Інституту
біології пд. морів АН України;
Херсонеський істор.-археол. за-
повідник. Бюро подорожей та
екскурсій, туристський готель
«Крим», турбаза ім. О. В. Мок-
роусова. Численні об’єкти ту-
ризму (див. план міста).
Літ.: Ольшевський В. Ф. Севасто-
поль. Путеводитель. Симферополь,
1981; Староверов Г. Д. Севасто-
поль. Путеводитель. Симферополь,
1986; Веникеев Е. В. Севастополь-
ские маршрути. Путеводитель.
Симферополь, 1988.
СЕВАСТОПОЛЬСЬКА — кар-
стова порожнина (шахта) у Гір-
сько-Кримській карстовій обла-
сті, на Ай-Петринській яйлі.
Протяжність 255 м, глиб. 200 м.
Утв. у тектонічних тріщинах
широтного та меридіонального
простягання у верхньоюреьких
грубошаруватих вапняках. Гол.
стовбур складається з каскаду
внутр. шахт завглибшки 35, 60,
40, 40 та 20 м, що поєднуються
вузькими щілинами. Бічне від-
галуження закінчується сліпо
на глиб. 80 м. З 35 м спостері-
гається капання. Відкрита 1968
спелеологами Севастополя.
В. М. Дублянський.
СЕВАСТОПОЛЬСЬКА БУХ-
ТА — бухта Чорного м. на пд.-
171
СЕЙСМІЧНА
зх. узбережжі Кримського пів-
острова, в межах м. Севасто-
поля. Являє собою вузьку зато-
ку завдовжки 7,5 км. Береги її
урвисті, утворюють миси, що
чергуються з дрібнішими бух-
тами, найбільша з них — Пів-
денна. З Пн. бухту обмежовує
Костянтинівський мис, на яко-
му міститься колишня Костян-
тинівська батарея і форт. С. б.—
природна глибоководна гавань.
У 5 ст. до н. е. на її берегах
було засноване місто-колонія
Херсонес. На російській карті
1773 названа Ахтиарською га-
ванню. Улітку 1778 тут були
побудовані перші укріплення,
що захищали вхід до бухти.
Сучасна назва — з 19 ст.
Ю. Ф. Безруков.
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ від-
діл ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВА-
РИСТВА УКРАЇНИ. Ств. 1986.
Об’єднує 122 дійсні та 11 колек-
тивних членів (1989). Пра- .
цюють такі секції: океано-
графічна, охорони природи і ра-
ціонального використання при-
родних ресурсів, мор. карто-
графії, шкільної географії; ко-
місії — істор., сприяння музею
І. Д. Папаніна, по підготовці
ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА
СЕВАСТОПОЛЬ
пл Повстали?
Пам’ятники Історико-революційнтг подій
О. В. Мокроусом
Дитячі туристські бази:
1 „Інкерман* 2 „Нептун*
Памя. км архітектури
1 Миколаївська церква-піраміда (1857 р.)
2 Графська пристань (1846 р.) З Вогодимир-
ський собор (1853-88 рр 1 - усипальниця росій-
ських флотоводців, адміралів П. С. Нахімова.
В-1. Істоміна, В. О. Корнілова М П Лазарєва
ги] Бюро подорожей та екс*
*—курсій
(й Туристський готель
„Крим”
МОрСьний
вокзал
парк
УчиугВзЩ
1 Кладовище комунарів 2 Пам'ятник учасни-
кам Севастопольського повстання 1905 р.
Пам'ятники Великої Вітчизняної війни 1941-
45 рр.
1 Братське кладовище радянських воїнів, які
загинули в боях за місто Меморіал .Батьків-
щина - синам” 2 Обеліск на честь міста-- е-
роя Севастополя 3 Меморіал Слави - па-
м'ятник героям оборони Севастополя 1941-
42 рр. 4 Пам'ятник героям-комсомольцям
Пам'ятники: 1 О. С. Пушкіну 2 Матросу
П. М Кішці 3 Двічі Герою Радянського Союзу
І Д. Папаніну 4 Адміралу Ф Ф. Ушакову 5 Ге-
рою Радянського Союзу В Д. Ревякіну 6 Ад-
міралу П. С Нахімову 7 Командиру брига
.Меркурій* О.І Иазарсьчому 8 Генераліси-
мусу О. В Суворову
Пам ятки історії
1 Історичний бульвар 2 Малахів курган
З Пам'ятник затопленим кораблям 4 Пам ят-
ний знак на честь 200 річчя заснування міста
Херсонеський державний Історико-археологіч-
ІЗ Музеї
1 Музей героїчної оборони та визволення
Севастополя а) панорама „Оборона Сева-
стополя 1854-55 рр; експозиції -
б) в оборонній вежі на Малахоеому кургані
в) в буднику, де 1942-44 рр. містився штаб
Севастопольської підпільної організації
2 Музей-акваріум Інституту біології півден
них морів 3 Художній музей 4 Музей Чор-
номорського флоту (пам'ятка архітектури,
1895 р)
нии заповідай»
пропозицій щодо атласу «Чорне
море — 2000» та ін. Осн. на-
прям роботи — природоохорон-
ний. З цією метою проводять
наук, конференції (зокрема, з
природоохоронних проблем
Криму та Чорного і Азовського
морів), а також лекторії, вис-
тупи в періодичній пресі (10—
15), по радіо, телебаченню, в
наук.-популярних збірниках.
Члени відділу систематично бе-
руть участь в експедиціях до
Індійського і Атлантичного
океанів, Середземного, Чорного
та Азовського морів. Для шко-
лярів організовано еколог, стеж-
ку в межах Севастополя, прово-
дяться туристично-еколог. по-
ходи по зх. частині Криму, Бай-
дарській долині. Видано брошу-
ри до 200-річчя М. П. Лазарєва
(1988), з еколог, проблем Кри-
му (1989), Чорного і Азовського
морів (1990), топоніміки Сева-
стополя (1991). Відділ підтри-
мує наук, співробітництво з
наук.-громадськими і сусп. орг-
ціями Болгарії, Румунії та Ту-
реччини з питань охорони при-
роди Чорного моря. Л. І. Митін.
СЕВАСТЙНІВКА — річка у.
Шахтарському і Амвросіївсько-
Театри
1 Театр ім. Б. А. Лавреньова 2 Російський
драматичний театр ім. А. В. Луначарського
му р-нах Донец. обл., ліва прит.
Кринки (бас. Азовського м.).
Довж. 28 км, пл. бас. 293 км\
Бере початок біля смт Сєвер-
ного. Долина У-подібна, шир.
1,5 км, глиб, до 60 м. Заплава
завширшки до 50 м. Річище
звивисте, шир. до 5 м, подекуди
замулене, в маловодні роки
пересихає. Похил річки 6,5
м/км. Живиться переважно атм.
опадами. Замерзає в грудні,
скресає на поч. березня. Є став-
ки, воду з них використовують
для зрошування. На С.— м. То-
рез.	Ю. П. Яковенко.
СЕ ДНІВ — селище міського ти-
пу Чернігівського району Чер-
ніг. обл. Розташований на
р. Снові (прит. Десни, бас. Дніп-
ра), за 25 км від залізнич. вуз-
ла Чернігів. 1,8 тис. ж. (1990).
Вперше згадується 1068 під наз-
вами Сновеск, Сновейськ, з
17 ст.— сучас. назва, с-ще міськ.
типу з 1959. Поверхня розчле-
нована ярами. Пересічна т-ра
січня —6,6°, липня -|-19,3О.
Опадів 530 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 146 га. У сели-
щі — 2 бот. пам’ятки природи
та Седнівський парк —пам’ят-
ка садово-паркового мистецтва
місц. значення. Діє наук.-ви-
робниче об’єднання «Чернігів-
еліткартопля». Санаторій. Бу-
динок творчості і відпочинку
Худож. фонду України. Об’єк-
ти туризму: пам’ятник Т. Г. Шев-
ченку, який 1846—47 гостював
в С. у Лизогубів; пам’ятки ар-
хітектури 17—19 ст., зокрема
садиба Лизогубів; кам’яниця,
1690, й альтанка, 19 ст.; Вос-
кресенська церква Різдва, 1690,
перебудова 1796—1814; Георгі-
ївська (Юрія) церква, 17 ст.
СЕЙМ — річка у Бєлг. і Кур-
ській областях Росії, Сум. та
Черніг. областях України, ліва
прит. Десни (бас. Дніпра).
Довж. 748 км (у межах Украї-
ни — бл. 250 км), пл. бас. 27,5
тис. км2. Утв. від злиття двох рі-
чок — Сіми і Сімиці на пд. схи-
лах Середньоросійської височи-
ни. Долина (шир. до 4 км) аси-
метрична; праві схили підви-
щені (вис. до 40 м), розчлено-
вана балками і ярами, ліві —
пологі, вис. 5—10 м. Заплава
переважно лівостороння, зав-
ширшки понад 2 км; поширені
заплавні луки; є озера і стариці.
Річище звивисте, розгалужене,
шир. до 100 м, пересічна глиб.
4—5 м. Похил річки 0,2 м км.
Осн. притоки (в Україні): Кле-
вень (права), Вир. Єзуч (лі-
ві). Живлення мішане, з пере-
важанням снігового. Замерзає
наприкінці листопада — на поч.
січня, скресає наприкінці бе-
резня. Гідролог, пост біля с. Му-
тина. У пониззі судноплавний.
Воду використовують для госп.
водопостачання та зрошування.
Седнів.
Георгіївська (Юрія) церква. 17 ст.
Альтанка Л. І. Глібова.
Вздовж берегів створюють водо-
охоронні смуги. На С.— місто
Путивль. Іл. с. 172.
І. В. Мирон.
СЕЙСМІЧНА СЛУЖБА (від
грец. СҐЕІСЩбс — землетрус) — си-
стема безперервних спостере-
жень за сейсмічним режимом
у сейсмоактивних зонах. Під-
розділи С. с. реєструють коли-
вання земної поверхні, збира-
ють дані і будують карги мак-
росейсміки, визначають пара-
метри землетрусів (координати
епіцентра, час виникнення, енер-
гію). С. с. на Україні створено
під керівництвом акад. АН
України С. І. Субботіна. З 1948
почали діяти стаціонарні сей-
смічні станції, нині їх налічу-
ється 6 у Карпатському і 5 у
Кримсько-Чорноморському сей-
смічних регіонах. Орг. пункти
стаціонарних режимних спосте-
режень за землетрусами, епі-
центри яких розташовані побли-
зу або безпосередньо на тер. сей-
смічних регіонів України —
2 на Карпатському геодинаміч-
ному полігоні і 3 на іКрим-
СЕЙСМОАКТИВНІ
172
ському геодинамічному полі-
гоні. З 1979 сейсмічні спосте-
реження і обробку даних здій-
снюють Карпатська і Кримська
сейсмічні партії Ін-ту геофі-
зики ім. С. І. Субботіна АН
України. Вони також створю-
ють банк сейсмологічних даних,
займаються вдосконаленням
реєструючої апаратури. Пара-
метри землетрусів, зареєстрова-
них на тер. України, вміщені
в каталогах «Сейсмологічних
бюлетенів Західної територ. зо-
ни «Єдиної системи сейсмічних
спостережень СРСР (Крим —
Карпати)». К.,	1980 —1989.
Результати спостережень С. с.
використовують для вивчення
глибинних процесів, сейсміч-
ності, прогнозу землетрусів
тощо.	В. В. Кутас.
СЕИСМОАКТЙВНІ ЗОНИ (від
грец. €ИЧ(У|лд<; — землетрус і лат.
асііуиз — дійовий, діяльний) —
території, у межах яких можли-
во виникнення осередків земле-
трусів. Найбільш небезпечні
С. з. з інтенсивністю землетру-
сів 6 і більше балів за 12 баль-
ною міжнар. шкалою на Украї-
ні пов’язані з двома сейсміч-
ними регіонами.
У Карпатському сей-
смічному регіоні осе-
редки землетрусів сконцентро-
вані у кількох тектонічно актив-
них районах різних за харак-
тером сейсміч. процесів, інтен-
сивністю і площею поширення
сейсміч. дії. Найсильніші земле-
труси, які відчуваються по всій
Україні, мають епіцентри на
тер. гірського масиву Вранча
(Румунія) на глиб. 100—200 км;
площа їхнього поширення дося-
гає 2 млн. км2, направленість
ізосейст пн.-східна. Макс. інтен-
сивність землетрусів — на Пн.
Зх. Одес. обл. (7—8 балів) і в
Річка Сейм.
окремих районах Чернів. обл.
(7 балів). Значні площі, у т. ч.
м. Одеса, зазнають 6-бальних
поштовхів. Останні руйнівні
землетруси були 4.1II 1977 та
ЗІ.УІІІ 1986. Середній період
повторюваності 8-бальних зем-
летрусів району Вранча — 80—
160 років, 7-бальних — ЗО—50
років. Осередки землетрусів з
епіцентрами на глиб. 2—10 км,
сейсмічна дія яких швидко
зменшується з відстанню, вста-
новлені в різних районах Закар-
паття і суміжних територій,
їхня макс. інтенсивність не пе-
ревищує 7 балів, середній пері-
од повторюваності — 300—400
років. Окремі землетруси з не-
великою інтенсивністю і пло-
щею поширення їхньої дії відо-
мі у Передкарпатті, дельті Ду-
наю, а також сх. частині Укра-
їни.
У Кримсько-Чорно-
морському сейсмічно-
му регіоні більшість осе-
редків землетрусів розташована
у земній корі на глиб. 15—40
км, їхні епіцентри — переваж-
но в акваторії Чорного м. на
крутому материковому схилі за
20—40 км від узбережжя Пів-
денного берега Криму і частко-
во у Чорноморській субокеаніч-
ній западині, рідше — на Та-
манському п-ові. Інтенсивність
дії землетрусів на Пд. березі
Криму і Керченському п-ові,
згідно з СНиП — 2.01.01—82
становить 6—8 балів. Руйнівні
землетруси тут бувають рідко;
відомості про них є в істор.,
археол., архівних та ін. дже-
релах починаючи з 63 до н. е.
Останні землетруси" з людськи-
ми жертвами і значними руйну-
ваннями були 26.VII і 11.IX
1927. Пересічний період повто-
рюваності подібних землетру-
сів — бл. 400 р. Для вивчення і
прогнозування землетрусів на
Україні діє сейсмічна служба.
Літ.: Сейсмическое районирование
территории СССР. М., 1980.
А. М. Скляр.
СЕЛЕВІ БАСЕЙНИ — водозбо-
ри, де утворюються селеві по-
токи. Формуються на схилах
або в руслах із значним похи-
лом при наявності нагрома-
джень уламкового матеріалу і
достатньої кількості води для
їхнього змиву і переносу. За-
лежно від особливостей рельєфу
і будови гідрографія, сітки, С.
б. мають у плані переважно
грушеподібну, рідше — прямо-
кутну, яйцеподібну, іксоподіб-
ну та ін. форми. Площа С. б.—
від кількох гектарів до десятків
квадратних кілометрів (у Кар-
патах 38 % С. б. мають пло-
щу 1 — 5 км ). У С. б. виділяють
зони живлення, транзиту і пе-
ревід кладення селевих мас.
Крутизна схилів у них стано-
вить відповідно ЗО—50°, 35 —
40 ’ і менше 10 , похил русел —
30—50°, від 25—30 до 8—10°
(у Карпатах — 15—20 ) і від
8—12 до 2—5 (у Карпатах —
не менш як 10 ). Довж. русел у
66 % С. б. Карпат — до 1 км.
Існує ряд класифікацій С. б.:
за генезисом, висотним поло-
женням, селеактивністю тощо.
На тер. України С. б. форму-
ються в основному у Карпатах
та Кримських горах. В Україн-
ських Карпатах селенебезпеч-
ними є басейни Тиси, Дністра, а
також Пруту. Тут зареєстрова-
но 271 С. б. У Кримських горах
досліджено 75 С. б.; території
значної селенебезпеки виявлені
у річкових і балкових долинах
на Сх. і Зх. пд. схилу Головного
пасма, середньої та слабкої не-
безпеки, а також потенційно се-
ленебезпечні території — на йо-
го пн. схилі й у балкових доли-
нах Внутрішнього і Зовніш-
нього пасом.
М. М. Падун.
СЕЛЕЗН1ВКА — селище міськ.
типу Перевальського р ну Лу-
ган. обл. Розташована на березі
р. Білої (прит. Лугані, бас. Сі-
верського Дінця), за 11 км від
залізнич. ст. Комунареьк. 3,4
тис. ж. (1990). Засн. у 17 ст.,
с-ще міськ. типу з 1961. Поверх-
ня погорбована. Пересічна т-ра
січня —7,9 , липня 4-21,9°.
Опадів 556 мм на рік. У межах
селища в р. Білу впадають неве-
ликі річки Утка і Селезень. Пл.
зелених насаджень 54 га. В С.—
2 племптахорадгоспи.
СЕЛЕСТОКОВА СТАНЦІЯ
спеціалізований підрозділ Гід-
рометеослужби, який проводить
стаціонарні спостереження за
формуванням і проходженням
селевих потоків (див. Селі) на
постійних об'єктах. Водокам’я-
ні потоки спостерігають на во-
дозборах формування та в зами-
каючих створах (з безперерв-
ним записом водного і твердого
стоку). Спостереження за гря-
зьовими і грязекам’яними по-
токами проводять також па екс-
периментальних селевих осе-
редках і селеметричних спору-
дах. У 1965 створено С. с. у міс-
тах Білогірську (Респ-ка Крим)
та Яремчі (Івано-Фр. область).
А. М. Оліферов.
СЕЛЙДОВЕ — місто обласного
підпорядкування Донец. обл.
Розташоване в зх. частиш об-
ласті, на р. Солоній (прит. Вов-
чої, бас. Дніпра), за 5 км від
залізнич. ст. Селидівка. 30,3
тис. ж. (1990). Засн. 1770—73,
місто з 1956. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т ра січня
—6,6 , липня 4“21,5 Опадів
500 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 862 га. В С.— 2 кам,-
вуг. шахти, вуглезбагачувальна
ф-ка, хлібокомбінат, залізобе-
тонних виробів та консервний
з-ди. Гірничий технікум, про-
фес.-тех. училище.
СЕЛЙТЕБНА ЗОНА населеного
пункту — територія населеного
пункту, що являє собою єдність
матеріально-просторового сере-
довища та процесів життєдіяль-
ності населення, які відбува-
ються в її межах. Планувальна
організація С. з. передбачає
раціональне розміщення житл.
забудови, установ і підприємств
культурно-побут. призначення,
громад, центрів (адм., наук.,
навч., мед., спортивних тощо),
місць застосування праці неви-
робничого характеру (або не по-
в’язаних із шкідливим вироби.),
вуличної мережі та зелених на-
саджень заг. користування з ме-
тою створення найкращих умов
проживання населення та фор-
мування виразного архіт. зовн.
вигляду міста. Гол. сан. вимо-
гою є розташування С. з. з навіт-
ряного боку (для вітрів пере-
важного напряму) і вище за те-
чією річки відносно пром. і с.-г.
підприємств, що забруднюють
навколишнє середовище, а та-
кож створення відповідних са-
нітарно-захисних зон. Важли-
вим планувальним принципом
є районування С. з., в основу
якого покладено ідею взаємопо-
в’язаного розташування житла,
об’єктів культурно-побут. і
трансп. обслуговування, щоб за-
безпечити найкоротше і безпеч-
не пересування населення в що-
денному циклі функціональних
зв’язків. Для планувальної
структури малих міст осн.
структурним елементом С. з.
є мікрорайон (пл. від 10 до
60 га) або група житл. будинків.
У містах з чисельністю насе-
лення понад 50 тис.— житл.
район (пл. від 80 до 250 га),
який формується з мікрорайо-
нів, об’єднаних громад, центром
з установами та підприємства-
173
СЕМЕНІВСЬКИИ
ми культурно-побут. обслугову-
вання районного значення. Ме-
жі житл. районів і мікрорайонів
визначають з урахуванням до-
ступного радіусу обслуговуван-
ня населення культурно-побут.
закладами (до 1500 м у житл.
районах і до 500 м у мікро-
районах). У житл. районах пе-
редбачається система магістра-
лей і вулиць, пішохідних алей
і бульварів, які забезпечують
зручні пішохідні зв’язки насе-
лення з громад, центром, об’єк-
тами культурно-побут. обслуго-
вування та трансп. зупинками.
Забудова мікрорайонів здійс-
нюється містобудівними комп-
лексами. Членування С. з. про-
вадиться з урахуванням розмі-
ру міста, особливостей його те-
риторії, природних і штучних
рубежів. За будівельними нор-
мами і правилами розрахункова
площа С. з. на 1000 мешканців
нас. пункту становить (га): при
середній поверховості забудови
до 3-х поверхів — 10 (без зе-
мельних ділянок) і 20 (з земель-
ними ділянками), від 4 до 8-ми
поверхів — 8; 9 поверхів і біль-
ше — 7. Є. Є. Клюшничєнко.
СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТЙПУ —
міське поселення, яке за функ-
ціональним призначенням у за-
гальній системі адміністратив-
но-територіального устрою по-
сідає проміжне місце між
сільським населеним пунктом і
містом. Категорію введено у
20-х рр. В Україні згідно з
Положенням про порядок роз-
в'язання питань адм.-тер. уст-
рою (від 12.111 1981) до катего-
рії С. м. т. можна відносити
населені пункти, розміщені нав-
коло пром. підприємств, бу-
дов, залізнич. вузлів, гідротех.
споруд, санаторіїв та ін. закла-
дів стаціонарного лікування то-
що, якщо ці поселення належно
благоустроєні, мають держ.
житл. фонд і налічують понад
2,0 тис. жителів, переважну
більшість з яких становлять ро-
бітники, службовці та члени їх-
ніх сімей. Віднесення нас. пунк-
тів до категорії С. м. т. та вста-
новлення їхніх тер. меж про-
вадять виконкоми обласних і
міських (міст респ. підпорядку-
вання) Рад нар. депутатів.
За переважаючою нар.-госп.
функцією С. м. т. поділяють на
індустріальні, агропром., с.-г.,
несільськогосп. та мішаного ти-
пів. В Україні на 1.1 1991 на-
лічувалося 921 С. м. т., або
67,96 % заг. кількості міськ.
поселень. Найбільше їх у До-
нецько-Придніпровському еко-
номічному районі —	449
(48,43 % заг. кількості), у Пів-
денно-Західному економічному
районі — 329 (36,58 %), у Пів-
денному економічному райо-
ні — 139 (14,99 %). Найпоши-
реніші С. м. т. індустріальні
(особливо в Донец.-Придніпров-
ському екон. районі) та мішані
адм.-агропромислові (Пн.-Зх.
екон. район). Курортні та пром.-
курортні С. м. т. переважають
у Пд. екон. районі (узбережжя
Чорного і Азовського морів),
а також у Прикарпатті й Закар-
патті. Органом держ. влади в
С. м. т. є селищна Рада нар.
депутатів. С. М. Проценко.
Сель.
Селевий конус виносу в долині
р. Осколу. Харківська область.
СЕЛІ (від араб, сейль — бурх-
ливий потік) — бурхливі русло-
ві потоки з води та уламків гір-
ських порід, які раптово вини-
кають у долинах гірських рі-
чок. Для С. характерні різке
короткочасне підняття рівня,
хвильовий рух, значна руйнів-
на сила. На тер. України С. бу-
вають у Кримських горах і Укр.
Карпатах. За характером течії
С. поділяють на зв’язні (струк-
турні) і незв’язні; на Україні
переважають останні.
За класифікацією, прийнятою в
Україні, розрізняють С. водо-
кам’яні (брилові й щебенисті)
і грязекам’яні. Осн. факторами
селеутворення є сильні зливи,
наявність крутих схилів або рі-
чищ, нагромадження відкладів,
що л£гко розмиваються. Особ-
ливо розвиваються С. на ділян-
ках, де знищено ліс. С. прохо-
дять у вигляді 1—3 валів зав-
вишки до 2 м у Кримських го-
рах і до 4 м у Карпатах зі швид-
кістю відповідно 2—2,5 м/с і
З—4 м с; питомий викид стано-
вить від 20—ЗО до 100—150
м3/с. Серед засобів боротьби з С.
у Кримських горах застосову-
ють механізоване терасування
схилів з наступним залісен-
ням, у Карпатах — упорядку-
вання вирубок лісу та буд-во
протиселевих гідротех. споруд.
А. М. Оліферов.
»
СЕЛО — населений пункт, жи-
телі якого зайняті в' основному
у с. г. Історично розміщення
С. складалося відповідно до
вимог с.-г. виробництва та під
впливом природно-географіч-
них умов (водні ресурси, рель-
єф, грунти, рослинність, наяв-
ність придатної для с. г. землі).
Сучас. С.— адм. і культурно-по-
бутовий осередок сільс. місцевості,
госп. центр с.-г. підприємств.
В Україні налічується 28 844
сіл (на 1.1 1991).
СЕМЕНІВК А — селище місько-
го типу Полтав. обл., райцентр.
Залізнична ст. Веселий Поділ.
8,2 тис. ж. (1990). Виникла в
кінці 17 ст., с-ще міськ. типу з
1938. Поверхня плоска. Пере-
січна т-ра січня —6,5 , липня
+20,5 . Опадів 457 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 25 га.
УС.— Веселоподільський цукр.,
мол. з-ди, харчосмакова ф-ка,
хлібокомбінат, хлібоприймаль-
не підприємство. Краєзнавчий
музей.
СЕМЕНІВКА — місто Черніг.
обл., райцентр. Розташована на
р. Ревні (прит. Снову, бас. Дес-
ни). Залізнична станція. 10,5
тис. ж. (1990). Засн. у 80-х рр.
17 ст., місто з 1958. Пересічна
т-ра січня —7,4 , липня +18,6 .
Опадів 554 мм на рік. Метео-
станція. 2 ставки (заг. пл. вод-
ного дзеркала 23 га). Пл. зеле-
них насаджень 909,6 га. Навко-
ло міста створено зелену зону.
У С — гідролог. заказники
місц. значення: Балка Несвітна,
Мшаои, Семешвський. Експери-
мент. взуттєва сЬ-ка, деревообр.,
асфальтобетонний, цегельний,
крохмальний, мол., хлібний та
маслоробний з-ди. Лісгоспзаг.
Краєзнавчий музей.
СЕМЕНІВСЬКИИ РАЙОН —
район у зх. частині Полтав. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,3 тис.
км2. Нас. 38,6 тис. чол., у т. ч.
міського — 8,2 тис. (1990). У рай-
оні — емт Семенівка (райцентр)
та 66 сільс. нас. пунктів.
рю
Худолі.вка
Наріж-чся
Пузирі
.овтневе
Бс гданівка
.Тукали
Ірошин^у.
Липня

Оболонь^
Новоселиця
-—-'"'І ‘‘2
рПагребня ки
щем'янЦка.
Товсте
Ь- елий Пі
Семенівка4
іаіч
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
вка)	Очерстувате і ’
•ще	Крива Руда
і М£ТРДХ	Д Заказники	у'
Василівна
Вербуй
1 Гранове
,пусове
2 Солоне
Розташований у межах При-
дніпровської низовини. На Пд.
Зх. омивається К ременчуцьким
водосховищем. Поверхня поло-
гохвиляста з давніми прохідни-
ми долинами та блюдцями-за-
падинами. Корисні копалини:
пісок, мергель, торф. Є джерела
мін. вод. Лежить у межах Ліво-
бережно-Дніпровської лісосте-
пової фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—6,5 , липня +20,5 ’. Період з
т-рою понад +10 становить
161 день. Опадів 457 мм на рік.
Висота снігового покриву бл.
40 см. Метеостанція у с. Веселий
Поділ. Належить до недостат-
ньо вологої, теплої агрокліма-
тич. зони. Річки бас. Дніпра —
Сула з Борисом, Хорол. Біляків-
ське водосховище. Збудовано
озер і ставків заг. пл. водного
дзеркала 4345 га. Переважають
чорноземи солонцюваті, лучно-
чорноземні глибокосолонцюваті
грунти в комплексі з солонця-
ми. Пл. лісів і лісових насад-
жень 2,7 тис. га. Осн. породи:
дуб, клен, акація біла, липа,
сосна. У районі — 2 гідролог,
заказники респ. значення Гра-
кове і Солоне’, 3 пам’ятки при-
роди, парк радгоспу «Парти-
зан» — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва (всі — місц. зна-
чення).
Найбільші підприємства: Весе-
лоподільський цукр. з-д, харчо-
смакова ф-ка, хлібоприймальне
підприємство (Семенівка). Спе-
ціалізація с. г.— рослинництво
зерново буряківничого і тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 97,3,
у т. ч. орні землі — 75,3, пасо-
вища і сіножаті — 20,8, сади —
0,8. Осн. культури: озима пше-
ниця, ячмінь, кукурудза, цукр.
буряки, соняшник. Скотарство,
свинарство, вівчарство, птахів-
ництво. 22 колгоспи, 4 радгос-
пи, 2 міжгосп. підприємства по
вироби, яловичини, дослідно-се-
лекційна станція (Веселий По-
діл). Залізнична ст. Веселий
Поділ. Автомоб. шляхів 630 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
380 км. Краєзнавчий музей (Се-
менівка).	Г. М. Тяжкороб.
СЕМЕНІВСЬКИИ РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
СЕМЕНІВСЬКИИ
174
СЕМЕНІВСЬКИИ РАЙОН —
район на Пн. Сх. Черніг. обл.
Утв. 1923. Пл. 1,5 тис. км . Нас.
28,1 тис. чол., у т. ч. міського —
10,5 тис. (1990). У районі —
м. Семенівка (райцентр) та 83
сільс. населені пункти.
С. р. лежить у межах Придні-
провської низовини. Поверх-
ня — хвиляста моренно-зандро-
ва (на Пн. Зх.— плоска алюві-
ально-зандрова) рівнина з кар-
стовими формами рельєфу,
подекуди заболочена. Трапля-
ються денудаційні останці у ви-
гляді горбів. Корисні копалини:
пісок, глина, торф. С. р. розта-
шований у Новгород-Сіверсько-
му Поліссі. Пересічна т-ра січня
—7,4 , липня -|-18,6 . Опадів
554—567 мм на рік. Висота сні-
гового покриву 25 см. Період з
т-рою понад +10 становить
151 день. Метеостанція (Семе-
нівка). Район належить до воло-
гої, помірно теплої агрокліма-
тич. зони. Річки бас. Десни:
Снов, Ревна, Стратива, Ірва-
нець, Слот, Одра, Устеж, Раку-
жа, Лубна, Блешня. Спорудже-
но ЗО ставків (заг. пл. водного
дзеркала 236 га). Переважають
дерново-підзолисті грунти. Пл.
лісів 17,1 тис. га (серед лісоут-
ворюючих порід 70 % — хвой-
ні). У районі — 17 гідролог.,
2 бот. заказники, 2 бот. пам’ят-
ки природи, 1 заповідне урочи-
ще (всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
семенівські експеримент, взут-
тєва ф-ка, асфальтобетонний,
деревообр., крохмальний і мол.,
Іванівський льонообр. та Ірван-
цівський торфобрикетний (с. Ку-
ти Перші), 3 цегельні (Семенів-
ка, села Леонівка, Жадове) з-ди.
С. г. спеціалізується на рослин-
ництві зерново-льонарсько-кар-
топлярського і тваринництві
м’ясо-мол. напрямів. Осн. куль-
_	СЕМЕНІВСЬКИИ РАЙОН
Тимоновичі
<? Медведівка	ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
\	Жовтневе
о/инвка
Карповичі'
Миколаївка _
О	®	\
» Т Галаган сена	\
\	0—Костобобрів.
\	) ^^^рхипівма----49--
Прогрес
Перші о
„ < Орликівкаг:
Погорільці
Ґт Гутка'
Радомка Чорний Ріг
тури: озиме жито, озима пше-
ниця, овес, ячмінь, кормові,
льон, картопля. Садівництво на
пл. 558 га. Розвинуті скотар-
ство, свинарство, вівчарство,
птахівництво, конярство. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 74,2,
у т. ч. орні землі — 55,9, пасо-
вища — 8,8, сіножаті — 8,8.
У районі 25 колгоспів, 1 рад-
госп. Лісгоспзаг (Семенівка).
Залізничні станції: Угли-Завод,
Семенівка, Карповичі. Автомоб.
шляхів 1100 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 268 км. 2 крає-
знавчі музеї (Семенівка, с. По-
горільці). Ю. М. Пушміна.
СЕМЕНОВ - ТЯН - ШАНСЬКИЙ
Веніамін Петрович (8.1 V 1870,
Петербург — 8.II 1942, там
же) — рос. географ, статистик.
Син П. П. Семєнова Тян-Шан-
ського. У 1893 закінчив Пе-
терб. ун-т. Брав участь у дослі-
дженнях Алтаю, Уралу та ін.
районів. Один з організаторів
першого Всерос. перепису насе-
лення 1897. У 1919—37 — про-
фесор Ленінгр. (до 1924 — Пе-
терб.) ун-ту. У 1918—32 — го-
лова відділення статистики Все-
союз. геогр. т-ва. Засновник і
директор Центр, геогр. музею
в Ленінграді (1932—38). Редак-
тор і автор ряду розділів багато-
томного видання «Росія. Пов-
ний географічний опис нашої
батьківщини» (т. 1 —19, 1899—
1914), 7 та 14-й томи якого при-
свячено Україні. У праці «Тор-
гівля і промисловість Європей-
ської Росії по районах» (вв.
1 —12, 1900—11) виділив і
описав у Європ. Росії 1065 екон.
мікрорайонів, які згрупував у
12 «смуг», серед них у межах
України — Південну гірничо-
промислову, Південно-Західну
землеробську та Південну хлі-
боробську «смуги». Автор однієї
з перших праць з географії на-
Улександрівка
Семені***
Іванівна
Машеве
Жадове
..МШ»
200
_!50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
селення «Місто і село в Європей-
ській Росії» (1910), у якій дав
районування за типами розсе-
лення. Першим з’ясував залеж-
ність типів розселення від су-
купності фіз.-геогр. умов. У 1922
почав складати карти густоти
населення Європ. частини Росії
(видано 47 аркушів).
Те.: Типи местностей Европейской
России и Кавказа. Очерк по физи-
ческой географии в связи с антро-
погеографией. «Записки географи-
ческого общества по общей гео-
графии», 1915, т. 51; Суша и моря
СССР. М., 1937; Западньїе области
Белоруссии и Украиньї. «Известия
Всесоюзного географического об-
щества», 1940, т. 72, в. 1; Карто-
графия и иллюстрации в краеведе-
нии. Практическое руководство.
Л., 1926; Район и страна. М.— Л.,
1928.
Літ.: Покшишевский В. В. Вениа-
мин Петрович Семенов-Тян-Шан-
ский. В кн.: Зкономическая и со-
циальная география в СССР. Исто-
рия и современное развитие. М.,
1987.	Р. А. Заездний.
СЕМЕНОВ-ТЯН -ШАНСЬКИИ
(до 1906 — Семенов) Петро Пет-
рович (14.1 1827, маєток біля
с. Урусово, тепер Липец. обл.
Росії — 11.III 1914, Петер-
бург) — рос. географ, геолог,
мандрівник, ботанік, ентомолог,
статистик, громад, діяч, почес-
ний член Петерб. АН з 1873,
почесний член Рос. геогр. т-ва з
1860. У 1848 закінчив Петерб.
ун-т; 1853—55 слухав лекції
у Берлінському ун-ті, подоро-
жував по Швейцарії, Італії,
Франції. В 1856—57 очолював
експедицію на Тянь-Шань, під
час якої було встановлено, що
Іссик-Куль — безстічне озеро, і
проведено його знімання; скла-
дено першу орографічну схему
Тянь-Шаню; зібрано мінера-
логічну колекцію, гербарій (по-
над 1 тис. екземплярів рослин).
Довів, що гори Тянь-Шань не
вулканічного походження; вста-
новив вертикальну поясність
природних зон у гірських ра-
йонах Серед. Азії. Організатор
багатьох експедицій до Серед,
і Центр. Азії (під керівництвом
рос. мандрівників М. М. Прже-
вальського, Г. М. Потаніна,
М. В. Пєвцова, В. І. Роборов-
ського, П. К. Козлова та ін.).
У 1864—74 — директор Центр,
стат. комітету, 1874—97 — го-
лова Стат. ради; був ініціатором
проведення першого в Росії заг.
перепису населення; 1873—
1914 — віце-президент Рос. геогр.
т-ва. В 1888 мандрував по
Закаспійській обл. та Туркеста-
ну, де зібрав різноманітні енто-
мологічні матеріали.
Автор праць з географії, стати-
стики та економіки, зокрема
♦Географічно-статистичного слов-
ника Російської імперії» (тт.
1—5, 1863—1885). Переклав
рос. мовою «Землезнавство Азії»
П. П. Семенов Тян Шанський.
нім. географа К. Ріттера, допов-
нивши матеріалами по азіат,
частині Росії. Під його керів-
ництвом створено 19-томне ви-
дання «Росія. Повний геогра-
фічний опис нашої батьків-
щини» (1899—1914), 7 та 14-й
томи якого присвячено Україні.
Нагороджений Малою золотою
медаллю Рос. геогр. т-ва. Ім’ям
С.-Т.-Ш. названо льодовик і пік
у Тянь-Шані, хребет у Наньша-
ні, гори і вершини на Алясці,
о. Шпіцберген, Кавказі, Кирги-
зькому Алатау та ін. У 1899
Рос. геогр. т-во встановило золо-
ту медаль їм. П. П. Семенова-
Тян-Шанс ького.
Те.: Записка по вопросу об обме-
лений Азовского моря. «Вестник
Русского географического обще-
ства», 1860, ч. 30, кн. 12; История
полувековой деятельности Русско-
го географического общества
1845 — 1895, т. 1 — 3. СПб., 1896;
Путєшєствиє в Тянь-Шань 1856 —
1857. М., 1958.
Літ.: Маринич О. М. Видатний ро-
сійський географ П. П. Семенов-
Тян Шанський. К., 1951; Черняв-
ский В. И. Петр Петрович Семенов-
Тян-Шанский и его трудьі по гео-
графии. М., 1955; Абрамов Л. С.
Родоначальник отечественного
страноведения. (К 150 летию со
дня рождения П. П. Семенова-Тян-
Шанского). «Известия АН СССР.
Серия географическая», 1977, № 2.
| В. І. Галицький?
СЕМЕНЦІВСЬКЕ ГАЗОКОН-
ДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ — ро-
довище у Полтавському р-ні
Полтав. обл., у межах Дніпров-
сько-Донецької нафтогазонос-
ної області. Пов'язане з брахіан-
тиклінальною складкою (роз-
міри 11X6,2 км, амплітуда
200 м). Газоносними є горизон-
ти у відкладах нижньокам.-
вуг. системи на глиб. 4120—
4400 м. Родовище експлуату-
ють з 1981. Добовий дебіт сверд-
ловин 33—190 тис. м газу,
вміст конденсату 135 — 398
г/м\ Хім. склад газу (%): мета-
ну 67,4—89,3, етану 6,1 —14,8,
пропану 1,9—8,0, бутану 0.4—
2,8, вуглекислого газу 0,5—
175
СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ
4,6, азоту 0,4—2,6. Нижча теп-
лотворна здатність 39,2—50,9
МДж/м3. Питома вага газового
метанонафтенового конденсату
785—796 кг/м3. З початку екс-
плуатації видобуто 3,3 млрд.
м3 газу.	В. В. Крот.
СЕМИКЇВСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
гідролог, заказник респ. значен-
ня (з 1980), у Козівському і
Теребовлянському р-нах Тер-
ноп. обл. Перебуває у віданні
місц. колгоспів. Пл. 164 га. Охо-
роняються водно-болотні угіддя
в долині р. Стрипи, що є регуля-
тором водного режиму прилег-
лої території. Являє собою ев-
трофне трав’яне болото з пере-
важанням очеретяних та очере-
тяно-осокових угруповань. З пта-
хів водяться кулики, мартин
озерний, качки, норці, очере-
тянки, сови, лунь болотяний.
Під час сезонних міграцій трап-
ляється лебідь-шипун.
Літ.: Изменение растительности и
флорьі болот УССР под влиянием
мелиорации. К., 1982.
М. П. Чайковський.
СЕНАТОР — гірська веріпина
на Південному березі Криму,
див. Сокіл.
СЕНКЕВИЧІВКА — селище мі-
ського типу Горохівського р-ну
Волин. обл. Залізнична станція.
1,5 тис. ж. (1990). Виникла
1924—25, с-ще міськ. типу з
1940. Поверхня хвиляста, роз-
членована ярами і балками.
Пересічна т-ра січня —5,0°,
липня 4-18,0°. Опадів 540—
600 мм на рік. Агрометеопост.
У С.— асфальтобетонний з-д,
хлібопекарня Горохівського
хлібокомбінату, цех Володи-
мир-Волинського дослідно-екс-
периментального заводу тощо.
СЕРАУС — гора на пд. схилі
Головного пасма Кримських
гір, за 6 км на Зх. від м. Алуш-
ти. Являє собою широкий ку-
полоподібний магматичний ма-
сив, що залягає серед піскови-
ків і аргілітів. Вис. 628 м. Скла-
дається з світло-сірих порфіро-
видних плагіогранітів. Нижні
частини схилів С. вкриті дубово-
Семиківський заказник.
грабовим розрідженим лісом,
верхні — дубово-сосновим лі-
сом.	О. Г. Кузнецов.
СЕРГІЇВНА — селище міського
типу Одес. обл., підпорядковане
Білгород-Дністровській міськ-
раді. Розташована на березі
Будацького лиману, за 25 км
від залізнич. ст. Білгород-Дні-
стровський. 8,8 тис. ж. (1990).
Засн. 1921, с-ще міськ. типу з
1975. Поверхня плоска, розчле-
нована балками. С.— примор.
кліматичний і грязьовий ку-
рорт; заснований 1921.
Зима м’яка з нестійким сніго-
вим покривом. Літо тепле, сухе.
Пересічна т-ра січня —2,0°,
липня 4“22,1°. Опадів 387 мм
на рік, переважно в травні —
листопаді. Кількість годин со-
нячного сяйва бл. 2200 на рік.
Вологість повітря 76 %, міні-
мальна (55 %) — в липні. Осн.
лік. фактори — клімат і суль-
фідна мулова грязь Будацького
лиману, штучні сульфідні, ра-
донові та ін. ванни. Показання:
захворювання органів руху і
опори, органів дихання нету-
беркульозного характеру, нер-
вової системи, гінекологічні за-
хворювання, кістково-суглобо-
вий туберкульоз. Діють 6 сана-
торіїв, 2 будинки відпочинку,
2 пансіонати, оздоровча база,
16 баз відпочинку та готельно-
турист. комплекс «Півден-
ний». Бюро подорожей та екс-
курсій.
Сердолікова бухта.
В. М. Сердюков.
Літ.: Попов П. С., Компаниец В. Н.
Курорт Сергеевка. Кишинев, 1982.
А. Є. Молодецький.
СЕРДЙТЕ — селище міського
типу Донец. обл., підпорядко-
ване Шахтарській міськраді.
Залізнична станція. 2,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1904, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
—6,7°, липня 4-21,8°. Опадів
понад 500 мм на рік. У С.—
вуглезбагачувальна ф-ка, ком-
бікормовий завод.
СЕРДОЛІКОВА Б^ХТА — ма-
льовнича бухта Чорного м. на
Південному березі Криму, в бе-
реговій частині масиву Кара-
даг, на Пд. від смт Планер-
ського Судацького р-ну Респ-ки
Крим. З Пн. Сх. її обмежовує
Тупий мис, з Пд. Зх.— мис Слон.
Пн.-зх. береги урвисті, з нішами
і гротами біля підніжжя. У бух-
ту відкривається ущелина Гяур-
Бах з невеликим водоспадом
(вис. 6 м). Шир. галькового пля-
жу 8—16 м, він складається
гол. чин. з вулканічних порід,
серед яких трапляється і сердо-
лік (звідси і назва). Схили вкри-,
ті чагарниковою рослинністю^
гол. чин. ксерофітами та гало-
фітами. Розташована в межах
Карадазького заповідника.
О. Г. Кузнецов.
СЕРДЮКОВ Віктор Михайло-
вич (7.УТ 1925, м. Харбін,
КНР) — український топограф,
геодезист, доктор технічних
наук з 1974, професор з 1976 ро-
ку. У 1950 закінчив Моск. ін-т
інженерів геодезії, аерофотозні-
мання і картографії, 1954 —
Моск. ін-т інженерів землеуст-
рою. У 1963 закінчив Київ-
ський політехнічний інститут.
Протягом 1950—55 працював у
виробничих установах. У 1955—
60 — викладач Київ, топогра-
фічного технікуму, 1960—76 —
у Київ, інженерно-буд. ін-ті.
З 1976 — у Київ, університеті
(1980—91 — зав. кафедрою гео-
дезії та картографії). Осн.
напрям наук, роботи — засто-
сування аерофотокосмічних
і геодезичних методів у різних
галузях нар. г-ва (топографія,
геодезія, прикладна фотограм-
метрія у вишукуваннях, проек-
туванні та буд-ві й архітек-
турі). Нагороджений орденами
Вітчизн. війни 1-го ступеня,
Слави 2-го і 3-го ступенів.
Те.: Фотограмметрия в промьі-
шленном и гражданском строи-
тельстве. М., 1977; Фотограммет-
рия. М., 1983; Руководство по при-
менению фотограмметрических
методов для составления обмер-
ньіх чертежей инженерньїх соору-
жений. М., 1984 [у співавт.]; Азро-
космические методьі географиче-
ских исследований. К., 1987 [у
співавт.].
СЕРЕБРЙНКА — річка у Смі-
лянському р-ні Черкас, обл.,
ліва прит. Тясмину (бас. Дні-
пра). Довж. 31 км, пл. бас.
410 км2. Бере початок біля
с. Носачева. Долина коритопо-
дібна, шир. до 2,5 км, глиб, до
50 м. Заплава завширшки до
300 м. Річище слабозвивисте,
шир. до 5 м; на протязі 4,5 км
відрегульоване й розчищене.
Похил річки 1,9 м, км. Живлен-
ня мішане. Замерзає в грудні,
скресає в серед, березня. Воду
використовують для госп. пот-
реб. На річці — м. Сміла.
Ю. П. Яковенко.
СЕРЕГІВКА — річка переважно
у Березнівському р-ні Рівнен.
обл., ліва прит. Случі (бас. При-
п’яті). Довж. 29 км, пл. бас.
168 км2. Бере початок у Косто-
пільському р-ні. Долина поде-
куди невиразна, шир. до 2,5 км,
глиб, до 15 м. Заплава двосто-
роння, заболочена; шир. її до
300—550 м. Річище звивисте,
частково випрямлене; шир. до
18 м, глиб. 0,5—1,2 м. Похил
річки 1,6 м/км. Живлення мі-
шане, з переважанням сніго-
вого. Льодостав з серед, грудня
до 2 ї пол. березня. Є ставки,
діє осушувальна система «Сере-
гівка». Воду річки використо-
вують для с.-г. водопостачання.
І. М. Коротун.
СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА ЛІ-
СОВА ГЕОБОТАНІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — геоботанічна область
Євразії та півночі Африки, що
в Україні охоплює Кримські го-
ри. її поділяють на власне
Середземноморську та Субсе-
ред зем поморську геоботанічні
підобласті. За геобот. району-
ванням республіки останню ви-
діляють як Гірсько-Кримську
геоботанічну підпровінцію.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ КЛІ-
МАТ — різновид субтропічного
клімату, що характеризується
жарким, сухим літом та про-
холодною, вологою зимою. В ра-
йонах типового Середземномор’я
т-ра повітря влітку 4"20, 4~25с,
взимку 4-5, 4-Ю", річна кіль-
кість атм. опадів 400—600 мм;
характерною особливістю С. к.
СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКИЙ
176
є відсутність стійкого снігового
покриву. Формується цей клімат
під переважаючим впливом суб-
тропічних антициклонів улітку
та активної циклонічної (див.
Циклон) діяльності в холодний
період. У межах України риси
С. к. властиві лише вузькій при-
бережній смузі Кримського
п-ова (див. Кліматична область
Південного берега Криму). Вліт-
ку пересічна місячна т-ра повіт-
ря тут становить +23, +24°,
взимку +2, +4Г, кількість опа-
дів коливається в межах від
300 до 600 мм. Відмінності цих
показників від типового С. к.
значною мірою пов’язані з біль-
шою імовірністю вторгнень хо-
лодних повітряних мас взимку,
що, в свою чергу, визначається
положенням регіону на пн.
околиці субтропічного поясу.
В умовах С. к. формується
своєрідна рослинність — вічно-
зелені і листопадні ліси та ча-
гарники. У зх. частині Пд. бере-
га Криму, що відзначається
субсередземноморським кліма-
том, домінують шибляки і ялів-
цево-дубові рідколісся.
Літ.: Климат и опасньїе гидроме-
теорологические явлення Крьіма.
Л., 1982; Природа Украинской
ССР. Климат. К., 1984; Щербань
М. І. Клімати земної кулі. К.,
1986; Подгородецкий П. Д. Крьім.
Природа. Справочное издание. Сим-
ферополь, 1988. В. О. Боков.
середземноморський рух-
ЛЙВИИ ПОЯС — одна з най-
більш рухливих зон земної ко-
ри, яка охоплює частину Зх. і
Пд. Європи, пд.-зх. Азію і пн.
узбережжя Африки. В будові
його беруть участь товщі оса
дочних, метаморфічних і маг-
матичних порід докембрію, па-
леозою, мезозою і кайнозою, які
на значній території інтенсивно
зім’яті й утворюють гірські спо-
руди. Вони ускладнені числен-
ними розривними порушення-
ми, серед яких велика роль на-
лежить насувам. Формування
поясу почалося у 2-й пол. ри-
фею і завершилося в кінці кай-
нозою, коли повністю сформу-
валися найважливіші структур-
ні елементи — високогірні мо
лоді підняття, системи міжгір
них і крайових прогинів та гли-
боководних мор. котловин, які
заповнені водами внутр. морів
(Каспійське, Чорне, Егейське,
Іонічне, Адріатичне та ін.).
Тектонічні процеси тривають і
нині, про що свідчать землетру-
си і вулканізм. Рельєф С. р. п.
дуже різноманітний: глибоко-
водні западини, рівнини, гірські
споруди, серед яких найвищи-
ми на земній кулі є Гімалаї.
С. р. п. складається з трьох осн.
частин, різних за віком і будо-
вою. У межах України розмі-
щені: Скіфська плита — ча-
стина Скіфсько-Пд.-Туринської
складчастої області, Карпат-
ська складчаста система і Гір-
ського Криму складчасто-бри-
лова споруда — складові Аль-
пійської складчастої області.
З цими геол. структурами по-
в’язані значні родовища корис-
них копалин — нафти, газу, со-
лей, сірки, буд. матеріалів тощо.
О. С. Ступка.
СЕРЕДЙНА-Б^ДА — місто
Сум. обл., райцентр. Розташова-
на на р. Бобрику (прит. У лиці,
бас. Десни), залізнич. ст. Зерно-
ве. 8,6 тис. ж. (1990). Засн. у
2-й пол. 17 ст., під час Північ-
ної війни 1700—21, місто з
1964. Поверхня пологохвиляс-
та. Пересічна т-ра січня —8,0е,
липня +18,6°. Опадів 576 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
19 га. З-ди: металург, облад-
нання, маслоробний, прод. то-
варів, цегельний; ф-ка «Друж-
ба»; лісгоспзаг. Краєзнав. му-
зей.
СЕРЕДЙНО-Б^ДСЬКИИ РА-
ЙОН — район на Пн. Сум. обл.
Утворений 1924. Пл. 1,1 тис.
км2. Нас. 25,7 тис. чол., у т. ч.
міського—11,2 тис. (1990).
У районі — м. Середина-Буда
(райцентр), емт Зноб-Новгород-
ське та 69 сільс. населених
пунктів.
Поверхня пологохвиляста, на
Пд. Сх.— слабогорбиста з заг.
похилом на Зх. Поширені бал-
ки, річкові долини, западини
(часто заболочені). Поклади тор-
фу, крейди, буд. піску, цегель-
но черепичної сировини. С.-Б. р.
розташований у межах фізико-
географічно області Новгород-
Сіверське Полісся. Пересічна
т-ра січня —8,0°, липня +18,б3.
Період з т-рою понад +10г ста-
новить 149 днів. Опадів 550—
600 мм на рік, найбільша кіль-
кість випадає влітку. Висота
снігового покриву 20—25 см.
Найбільші річки — Десна (на
зх. межі району) та її притоки
Знобівка і Свига. У районі —
29 озер, ставків і водосховищ
заг. пл. водного дзеркала 777 га.
СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОН
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Яовооді
Зноб
>чкине
Гояубівка
Криє*
Жихове
Кам янка
Знмб-Новгородські
Стара І|
Грубчевська /
Стяга йлілка "
ХРол ашкоее
Пигаріека /
Ро * ковичі
^Кренидівкс /
Журавка	І
’	Уоаяовеу*х^ 9
\ *+	РуОчя
Вел^Бері?ка\ Середина-Будаі
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
 ИШ1
Ф Старої утсьний заказник
Переважають дерново-підзоли-
сті грунти, в пониззях та за-
плавах річок — лучні, торф’яно-
болотні грунти та торф’яники
низинні. Ліси займають 31,6
тис. га. Осн. породи — сосна,
дуб, береза, вільха. У С.-Б. р.—
Старогутський заказник респ.
значення.
Найбільші пром. підприємства:
середино-будські ф-ка «Друж-
ба», металург, обладнання, це-
гельний, маслоробний та про-
довольчих товарів, Зноб-Новго-
родський льняний з-ди. Торфо-
підприємство у с. Українському.
Середино-Будський лісгоспзаг.
С. г. спеціалізується на виро-
щуванні озимих жита і пшени-
ці, а також вівса, ячменю, кар-
топлі, льону; скотарство м’ясо-
мол. напряму. Площа с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 70,9, у т. ч.
орні землі — 44,3, сіножаті і па-
совища — 26,0. Меліорованих
земель 8920 га. У районі — 23
колгоспи, 1 радгосп. Залізничні
станції: Зернове, Перемога, Чи-
гинок, Зноб. Автомоб. шляхів
300 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 223 км. Дитячий
санаторій (с. Ситне). Профес.-
тех. уч-ще (Зноб-Новгородське),
8 музеїв, у т. ч. краєзнавчий
в Середині-Буді.
Об’єкти туризму: «Партизансь-
ка столиця» — місце дислока-
ції партизан, з’єднання під ко-
мандуванням двічі Героя Рад.
Союзу С. А. Ковпака; пам’ятник
партизанам і пам’ятний знак на
місці села, спаленого нім.-фа-
шист. загарбниками (с. Стара
Гута).	Г. П. Крейденків.
СЕРЕДНЄ — селище міського
типу Ужгородського р-ну За-
карп. обл. Розташоване на
р. Вилі (прит. Старої, бас. Ду-
наю), за 20 км від Ужгорода.
3,5 тис. ж. (1990). Відоме з
14 ст., с-ще міськ. типу з 1971.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —3.1', липня
+20,5 \ Опадів 752 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 10 га.
УС.— цех Ужгородської текст.-
галантерєйної ф-ки, пром. ком-
бінат, центр, садиба агропром.
фірми «Леанка».
СЕРЕДНІЙ ВЕРЕЦЬКИИ ПЕ-
РЕВАЛ — перевал через Верхо-
винський хребет Українських
Карпат, на межі Закарп. і Львів,
областей. Вис. 839 м. Пд.-зх.
(крутіший) і пн.-сх. схили скла-
даються з флішових порід, за-
росли ялиновим лісом. По над-
мірно зволожених глинистих
сланцях в умовах антропоген-
ного навантаження розвива-
ються зсуви, для боротьби з ни-
ми будують підпірні стінки,
водовідвідні канави тощо. Авто-
моб. шлях через перевал 1977
реконструйований на відрізку
с. Тухолька — с. Климець
(Львів, обл.) — с. Верб’яж —
емт Нижні Ворота (Закарп.
обл.). Поблизу турбаза «Пере-
вал».	І. П. Ковальчук.
СЕРЕДНІЙ КУЙЛЬНИК — річ-
ка у Ширяївському, Велико-
михайлівському та Іванівсько
му р-нах Одес. обл., ліва прит.
Малого Куяльника (впадає у
Хаджибейський лиман). Довж.
53 км, пл. бас. 638 км2. Бере
початок на Пн. від с. Онилового.
Долина трапецієвидна, шир.
2 — 3 км, глиб. 60—80 м. Запла-
ва завширшки 0,5—0,6 км. Рі-
чище звивисте, часто пересихає;
на значному протязі розчищене
і спрямоване. Похил річки 0,8
м/км. Живлення мішане, пере-
важно снігове та дощове. Льо-
довий режим нестійкий, замер-
зає з кін. грудня до березня.
Воду використовують для с.-г.
потреб.	Т. Д. Борисевич.
СЕРЕДНЯ — гора у Приводо-
дільних (Внутрішніх; Горганах,
па тер Закарпатської обл. Вис.
1598,5 м. Геоструктурно на-
лежить до Кросненської зони,
складена породами флішу па-
леогенового віку. Вершина ку-
полоподібна. Схили слабороз-
членовані (пн.-сх. крутіші),
вкриті смерековим лісом. Ле-
жить на межі природного нац.
парку Синсвир. В. М. Шцшняк.
СЕРЕДНЯ БАЛАКЛЇИКА —
річка у Шевченківському, Чугу-
ївському та Балаклійському
р-нах Харків, обл., ліва прит.
Сіверського Дінця', друга назва
річки — Балаклійка. Довж. 56
км, пл. бас. 1220 км2. Бере поча-
ток з джерел біля с. Олександ-
рівни. Долина переважно тра-
пецієвидна, на окремих ділян-
ках ящикоподібна; ширина від
1,5 до 4 км, глиб. 20—50 м.
Заплава двостороння, подекуди
заболочена, ширина від 50
до 700 м. Річище помірно зви-
висте, шир. до ЗО—50 м (у ниж
ній течії), глиб, до 2 м. Похил
річки 0,98 м/км. Живлення сні-
гове і дощове. Замерзає у 2-й
пол. грудня, скресає на поч. бе-
резня. Воду використовують
для зрошування. Е. А. Попова.
СЕРЕДНЯ ГОВТВА — річка у
Диканському та Решетилів-
177
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА
ському р-нах Полтав. обл., пра-
ва прит. Вільхової Говтви (бас.
Говтви). Довж. 40 км, пл. бас.
205 км . Бере початок на Пн.
від с. Орданівки. Долина кори-
топодібна з пологим лівим бере-
гом, шир. до 1,5 км, глибина
до ЗО м, розвинуті ерозійні про-
цеси. Ширина заплави до 200 м,
у ниж. течії є заплавні озера.
Річище слабозвивисте, шир. до
5 м, у маловодні роки пере-
сихає. Похил річки 1,5 м/км.
Живлення переважно дощове і
снігове. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає в серед, березня.
Воду використовують для місц.
зрошування. В басейні річки
проводять протиерозійні ро-
боти.	Ю. П. Яковенко.
СЕРЕДНЯ КОТЕЛЬВА — річка
у Краснокутському р-ні Харків,
обл. та Котелевському р-ні Пол-
тав. обл., права прит. Котельви
(бас. Ворскли). Довж. 31 км, пл.
бас. 319 км2. Бере початок біля
с. Основинців. Долина трапеціє-
видна, шир. до 3,0 км, глибина
до 20 м. Шир. заплави до 300 м,
у ниж. течії є заплавні озера.
Річище звивисте, шир. до 2 м,
багато стариць. Похил річки
1,1 м/км. Живлення мішане,
переважно підземними водами.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає наприкінці березня. Є став-
ки, воду яких використовують
для рибництва та тех. водо-
постачання. Ю. П. Яковенко.
СЕРЕДНЯ РІКА — річка у Ра-
хівському р-ні Закарп. обл., лі-
ва прит. Шопурки (бас. Тиси).
Довж. 27 км, пл. бас. 114 км2.
Бере початок на пд.-зх. схилах
хр. Свидовець. Долина У-подіб-
на, подекуди має вигляд уще-
лини; подекуди порожисте,
шир. чо 300 м. Річище слабо-
звивисте, помірно розгалужене,
є острови; шир. річища у по-
низзі до 40 м. Похил річки
4 і м/км. Живлення мішане, з
ш реважанням дощового і сніго-
вого. Льодові явища з 1-ї пол.
гр удня, скресає до серед, берез-
ня. Береги С. Р. на окремих ді-
ля іках укріплені.
М. І. Кирилюк.
СЕРЕДНЯ ТЕРСА — річка у
Синельниківському р-ні та на
межі з Васильківським р-пом
Дніпроп. обл., права прит. Ма-
лої Терси (бас. Дніпра). Довж.
28 км, пл. бас. 346 км2. Бере
початок на Пд. від с. Велико-
михайлівки. Долина трапеціє-
видаа, шир. 1,5 — 2 км. Річище
помірно звивисте. Похия річки
2,7 м км. Живлення снігове і
дощове. Влітку дуже міліє. За-
мерзає наприкінці листопада,
скресає до серед, березня. Вико-
ристовують для с.-г. потреб.
С ЕР ДДНЬОБУЗЬКА ВИСО-
чйнна лісостепова фі-
зико-географічна ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Дністрове ько-Дн іпрове ької лісо-
степової фізико-географічної
провінції. Розташована на Пн.
Сх. Подільської височини, гол.
чин. у межах Війн. обл. У гео-
структурному відношенні по-
в’язана з Українським щитом.
Ландшафтна структура області
визначається значним піднят-
тям зх. і пн. частини (до
380 м над р. м.), переважанням
лесовидних відкладів, сірих лі-
сових грунтів і чорноземів,
значною кількістю опадів
(460—600 мм на рік), невели-
кою лісистістю (9—14 %) та ве-
ликою антропогенною змінені-
стю природно-територіальних
комплексів (розораність стано-
вить 65—75 %). Тут поширені
лісостепові ландшафти, що сфор-
мувалися на місці широколис-
тянолісових і лучно-степових,
у пн. частині області — мішано-
лісові (поліські). Найбільш ха-
рактерні місцевості: вододільні
та привододільні хвилясті й
пасмові з сірими та ясно-сірими
лісовими грунтами; плоскі
структурно ерозійні хвилясті з
темно-сірими грунтами і чорно-
земами опідзоленими; яружно-
балкові; заплавні з лучною різ-
нотравно-злаковою рослинні-
стю, гол. чином осушені. В ме-
жах області — заказник Марк-
сова Дубина. Переважає с.-г.
природокористування.
Г. І. Дснисик.
СЕРЕДНЬО ДОНСЬКА СТЕПО-
ВА ГЕОБОТАНІЧНА ПІДПРО-
ВЇНЦІЯ — частина Причорно-
морської (Понтичної) степової
геоботанічної 'провінції, що на
тер. України, розташована на
лівобережжі Сіверського Дінця,
в межах Луганської, Донец.
і Харків, областей. Займає пд.
відроги Середньоросійської ви-
сочини. Підпровінція міститься
в смузі різнотравно типчаково-
ковилових степів. В межах під-
провінції на тер. України ви-
діляється лише один Старобіль-
ськии геоботанічний округ.
В. С. Ткаченко.
СЕРЕДНЬОПОДІЛЬСЬКА ВК-
сочиннА лісостепова
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область За-
хідно-Української лісостепової
фізико-географічної провінції
лісостепової зони. Розташована
в межах Терноп. і Хмельн. об-
ластей. Займає вододільну час-
тину Подільської височини. По-
ходження ландшафтів області
пов’язане з заг. рівнинністю по-
верхні при значних абсолютних
і максимальних висотах, ма-
лою лісистістю (до 5 %), пере-
важанням у грунтовому покри-
ві чорноземів типових (розора-
них на 75 %), поширенням
лесовидних суглинків, пісків і
супісків. Найпоширеніші місце-
вості: рівнинні та рівнинно-
хвилясті з типовими малогу-
мусними і опідзоленими чорно-
земами, в основному розорані
(межиріччя Горині та Случі)’,
вододільні структурно-денуда-
ційні горбогірні (Кременецький
кряж); яружно-балкові; заплав-
ні лучно-болотні, лучні та бо-
лотні (займають бл. 8—9 %
площі області). Переважає с.-г.
природокористування. У межах
області є заказники (Веселів-
ський заказник, Моломолинців-
ський заказник, Моначинський
заказник) і пам’ятки природи
(Кременецькі гори) респ. зна-
чення.
И. М. Свинко, Г. В. Чернюк.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ВИСО-
ЧИНА — височина в центрі
Сх.-Європ. рівнини. Простя-
гається з Пн. на Пд. майже на
1 тис. км, із Зх. на Сх. на
500 км. Осн. частина С. в. роз-
ташована на території Росії,
в межах України — її пд.-зх.
відроги (у Сум. і Харків, облас-
тях). У геоструктурному відно-
шенні відроги С. в. пов’язані
з пд.-зх. схилом Воронезького
масиву. Кристалічний фунда-
мент перекритий осадочною
товщею кам.-вуг., крейдового,
палеогенового, неогенового і
антропогенового віку. Пересічні
висоти 190—200 м, максималь-
ні — 236 м. Для відрогів харак-
терний горбистий рельєф із роз-
винутою сіткою широких і гли-
боких (до 100 м) долин річок
(Десна, Сула, Псел, Ворскла, Сі-
верський Донець), долин про-
хідних водно-льодовикових (пе-
рерізають вододіли Сейму, Вор-
скли, Сули) і яружно-балковою
сіткою. Для правобережних ді-
лянок долин характерні круті
береги, глибокі й короткі яри,
у яких відслонюється біла крей-
да (білогір’я), для лівобереж
Шосікг
227
В Псел
2
СУМИ
'омни
222
п 10 л т
них — довгі, слаборозгалужені
яри й неглибокі балки. Межи-
річчя мають вигляд увалів з
плоскими або округлими вер-
шинами, їхня поверхня усклад-
нена блюдцями степовими, кар-
стовими западинами, іноді з
панорами. Досить інтенсивно
розвиваються ерозійні, суфо-
зійно-просадкові, карстові про-
цеси, замулювання русел і во-
дойм, зсуви, соліфлюкція, оова-
лювання.
С. в. розміщена у межах трьох
фізико-геогр. зон — зони міша-
них лісів, лісостепової, степової.
Понад 70 % площі — під с.-г.
угіддями. Лісистість 9—11 %.
В Україні ділянки цілинної
типової степової рослинності
охороняються у Стрільцівсько-
му Степу — відділі Лугансько-
го заповідника. 1-77-------„ 7—
| В. І.Галицький.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ЛІСО-
СТЕПОВА ГЕОБОТАНІЧНА
ПІДПРОВІНЦІЯ — частина
Східно-Свропейської лісостепо-
вої геоботанічної провінції, в
межах Сум. і Харків, областей.
В орографічному відношенні
відповідає пд.-зх. і пд. відрогам
Середньоросійської височини.
Природна рослинність підпро-
вінції становить 15 % її площі.
Вона представлена гол. чин.
кленово-липово-дубовими, дубо-
вими та липово-дубовими ліса-
ми межиріч і дубово-сосновими
лісами інших річкових терас.
У підліску широколистяних лі-
сів зростає ліщина, в траво-
стої — осока волосиста, яглиця
та зірочник лісовий, а в дубово-
соснових лісах — орляк. У за-
плавах річок добре збереглися
справжні та болотисті луки з
костриці лучної, лисохвосту
лучного, мітлиці білої, очере-
тянки звичайної, лепешняку
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ЛІСОСТЕПОВА
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПРОВІНЦІЯ
Сумська схилово-височична область
Райони 1 Нролевецьнс-Глухівський 2 Степанівсьно-
Хотінсьний 3 Сумсько-Трос-янецький 4 Охтирсько-
Велинописаоївський
|	| Харківська схилово-височинна область
Райони 5 Богодухівсьно-С’аромерчицьчии
6 Золочі зсьнс Чууївсьний 7 Лимансьно- Вовчанс ькии
8 Бі"снолодязьно-Великобурпу4ьний 9 Вали зсько-
Мереф ямський 13 Куп ямсько Дворічанськчй
,4-
БЬ'Л'СРОД
ей я. у'
ХАРКІВ
40
ьа-а
*20*
нськ
С «м
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА
178
великого. С. л. г. п. охоплює
Сумський геоботанічний округ,
Харківський геоботанічний ок-
руг та Вовчансько-Кугіянський
геоботанічний округ. На тери-
торії підпровінцП розташовані
Біловодський заказник і заказ-
ник Банний Яр (обидва — респ.
значення). Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ЛІСО-
СТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕОГРА-
ФІЧНА ПРОВІНЦІЯ — части-
на фізико-географіч. країни
Східно-Європейської рівнини в
межах лісостепової фізико-гео-
графічної зони. Охоплює пд.-зх.
відроги Середньоросійської ви-
сочини, в межах Сум. і Харків,
областей. Гол. риси геол.-гео-
морфологічної будови зумовле-
ні приуроченістю території до
схилу Воронезького масиву.
Природно-тер. комплекси сфор-
мувалися в умовах горбисто-
хвилястого розчленованого ре-
льєфу, достатнього для Лісо-
степу зволоження (опадів 150—
500 мм на рік, коефіцієнт зво-
ложення 1,6—1,8). Кліматичні
умови характеризуються най-
більшою континентальністю по-
рівняно з ін. лісостеповими про-
вінціями України. У пн. частині
провінції поширені розчлено-
вані лесові рівнини з сірими
лісовими грунтами і темно-сі-
рими опідзоленими грунтами,
лесові рівнини з чорноземами
глибокими малогумусними й
опідзоленими, з залишками ду-
бових, дубово-липових лісів. На
Пд. сформувалися лесові дуже
розчленовані остапцево-горби-
сті височини та їхні схили з гли-
бокими середньогумусними
чорноземами, балками, ярами,
зсувами, залишками кленово-
дубових лісів. Тут виділяють
дві фіз.-геогр. області (див. кар-
ту та окремі статті). Осн. на
прями природокористування —
с.-г., гірничодобувний та рек-
реаційний. З метою оптимізації
функцій ландшафтів провінції
здійснюють протиерозійні та
агролісомеліоративні заходи,
рекультивацію земель, створю-
ють природоохоронні комплек-
си.	П. Г. Шищенко.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ОБ-
ЛАСТЬ ПЛАСТОВО-ДЕНУДА-
ЦІИНИХ ПІДВИЩЕНИХ РІВ-
НИН — геоморфологічна об-
ласть у центр, частині Східно-
Європейської рівнини. На тери-
торії України (у межах Сум.,
Харків, і Луганської обл.) оро-
графічно відповідає відрогам і
пд. схилу Середньоросійської
височини. Поверхня хвиляста,
слабо нахилена у пд.-зх. і пд.
напрямах. Максимальні абс.
відмітки 220—237 м, мінімаль-
ні — бл. 190 м. Геоструктурною
основою є пд. схил Воронезь-
кого масиву та Старобільська
монокліналь. На крутонахиле-
ній поверхні кристалічних по-
рід залягає моноклінальна оса-
дочна товща кам’яновугільних,
юрських, крейдових, палеогено-
вих і неогенових відкладів.
Рельєф за заг. рисами узгодже-
ний з денудованою поверхнею
осадочних порід різного віку,
з чіткими ерозійно-денудацій-
ними формами. Сучасна гідро-
графічна сітка подекуди успад-
кувала давні (переважно крей-
дові) долини. У рельєфі вира-
жені 2 денудаційні рівні: нео-
геновий заввишки понад 200 м
і палеогеновий — до 200 м. Річ-
кові долини з глибиною врізу
100—150 м мають неогенові і
антропогенові тераси. Розвину-
та яружно-балкова сітка (густ.
розчленування 1,1—1,5 км км1).
Характерне поєднання молодих
(яри, балки, річкові долини) і
давніх (канали стоку льодови-
кових вод) форм. У формуванні
сучас. рельєфу значна роль на-
лежить тектонічним рухам та
ерозії, суфозійно-просадковим
явищам, карстоутворенню, еоло-
вим процесам тощо.
В. І. Галицький.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ПАЛЕО-
ГЕОГРАФІЧНА Область —
територія, виділена за спіль-
ністю природно-істор. обста-
новки на основі палеогеограф,
даних у центрі Східно-Європ.
рівнини, в Україні — у межах
пн.-сх. окраїн Сум., Харків, і
Луган. областей. У геострук-
турному відношенні відпові-
дає пд.-зх. схилу Воронезького
масиву. На похилій поверхні
докембрійських кристалічних
порід залягають переважно се-
редньокам.-вуг. вапняки, піско-
вики тощо, вище — верхньо-
кам.-вуг. породи, що відклада-
лися в тропічному епіконтинен-
тальному морі, а після великої
стратиграфічної перерви вста-
новлено порівняно потужну тов-
щу переважно глинистих порід
юрського віку (також епіконти-
нентальних, гол. чин. субтро-
пічного клімату), піщано-карбо-
Середньостепова фізико-
географічна підзона.

Середньосеймський заказник.
Страусове перо звичайне.
натну крейдову і переважно пі-
щану палеогенову товщі епікон-
тинентальних субтропічних мо-
рів. Міоцен був часом як дену-
дації, так і формування білих
піщаних, строкатих глинистих
відкладів, пліоцен і антропо-
ген — етапами різкого чергу-
вання у часі перигляціальних
(на Пн. Сх. місцями гляціаль-
них) та близьких до них субтро-
пічних і помірних обстановок.
М. В. Веклич.
СЕРЕДНЬОРОСІИСЬКА ШИ-
РОКОЛИСТЯНОЛІСОВА ГЕО-
БОТАНІЧНА ПІДПРОВІНЩЯ —
частина Східно-Європейської
широколистянолісової геобота-
нічної провінції, в межах Сум.
обл. Займає відроги Середньо-
російської височини, на межи-
річчі Десни та Сейму. До під-
провінції належить лише один
Глухівсько-Орловський геобо-
танічний округ.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
СЕРЕДНЬОСЕИМСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1987).
Розташований у Білопільсько-
му, Буринському і Путивль-
ському р-нах Сум. обл. Пере-
буває у віданні місцевих кол-
госпів. Пл. 2001 га. Охороня-
ються унікальні природні комп-
лекси в долині р. Сейму з пере-
важанням лук та заплавних лі-
сів з численними водоймами.
Осн. лісоутворюючими порода-
ми є дуб звичайний, липа серце-
листа, сосна звичайна; в підліс-
ку зростає ліщина. У трав’яно-
му покриві серед рідкісних ви-
дів трапляються страусове пе-
ро звичайне та коручка мороз-
никовидна, занесена до Черво-
ної книги України. С. з. є місцем
оселення вихухоля звичайно-
го — дуже рідкісної тварини,
занесеної до Червоної книги
МСОП і Червоної книги Ук-
раїни.	В. П. Давидок.
СЕРЕДНЬОСТЕПОВА ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ПІДЗОНА —
середня частина степової фізи-
ко-географічної зони в межах
Одес., Микол., Херсон., Запоріз.
і частково Дніпроп. областей.
В орографічному відношенні
займає зх. і пн. частини При-
чорноморської низовини. С. ф.-
г. п. характеризується менш
сприятливим співвідношенням
тепла і вологи, ніж північно-
степова підзона, опадів випадає
тут менше, а випаровуваність
вища. Тут сформувалися пере-
важно типчаково-ковилова рос-
линність та в основному посухо-
стійке різнотрав’я, південні чор-
ноземи. Меншою вологозабезпе-
ченістю зумовлене незначне
поширення байрачних лісів і
чагарників; на плакорах при-
родних лісових угруповань не-
має. В її межах переважає
середньостеповий підтип ланд-
шафтів з порівняно однорідною
ландшафтною структурою. Се-
редньостепові ландшафти поді-
ляють на такі підкласи: схило-
во-височинні, підвищені та ни-
зовинні. До підзони входить
Причорноморська середньосте-
пова фізико-географічна про-
вінція. У межах С. ф.-г. п.—
заповідник Дунайські Плавні
і Старобердянський заказник.
В. М. Пащенко.
СЕРЕТ — річка у Терноп. обл.,
ліва прит. Дністра. Довж. 242
км, пл. бас. 3900 км'. Бере
початок з джерел поблизу с. Ни-
щого Зборівського р-ну і тече в
межах Подільської височини.
Долина у верх, течії широка,
симетрична, нижче Тернопо
ля — каньйоноподібна (на окре-
мих ділянках її шир. 0,5—
0,8 км, глиб. 150 —180 м). За-
плава у верхів’ї двостороння,
заболочена, у серед, і ниж. те-
чії переривчаста, шир. переваж-
но 0,1—0,2 км. Річище дуже
звивисте, шир. від 10—20 до 35 —
50 м (подекуди до 80 м). Похил
р к 1 9 у «Ос притока —
Гнізтіт. (ліва).	іяя міша-
нг іер -і лс а пн к • • ся’ ”ов ого
179
СЄДОВЕ
Річка Серет (притока Дністра).
і дощового. Льодостав з кінця
грудня до березня. Гідролог,
пости біля емт Великої Березо-
виці і м. Чорткова. У верхів’ї
С. зарегульована численними
ставками. Є водосховища. ГЕС.
Воду використовують також
для водопостачання і зрошуван-
ня. Рибництво. На С.— міста
Тернопіль і Чортків.
СЕРЕТЕЛЬ — річка у Сторожи-
нецькому р-ні Чернів. обл., пра-
ва прит. Малого Сірета (бас.
Дунаю). Довж. 28 км, пл. бас.
168 км2. Бере початок з джерел
на пн.-сх. схилах Покутсько-
Буковинських Карпат. Долина
у верхів’ї У-подібна, нижче
трапецієвидна, на пригирловій
ділянці зливається з долиною
Малого Сірета; шир. зростає від
5—500 м до 1,5 км. Заплава
двостороння, шир. до 150 м. Рі-
чище переважно звивисте, роз-
галужене, шир. 8—15 м (по-
декуди — до ЗО м); є острови.
Похил річки 20 м км. Живлен-
ня мішане, з переважанням сні-
гового. Льодові явища з поч.
грудня, скресає в серед, березня.
Воду використовують для водо-
постачання. Береги С. на окре-
мих ділянках укріплені.
М. І. Кирилюк.
СЕРЕТСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
гідролог, заказник респ. значен-
ня (з 1980). Розташований у
Зборівському і Тернопільському
р-нах Терноп. обл. Перебуває
у віданні місц. колгоспів. Пл.
1192 га. Охороняються водно-
болотні угіддя в долині р. Се-
рету. Рослинний покрив утво-
рюють осокові, очеретяні та осо-
ково-очеретяні угруповання. За-
казник є місцем гніздування ба-
гатьох видів птахів: куликів,
мартинів, норців, качок, очере-
тянок, жайворонків, сов, бори-
вітру, луня болотного, лебедя-
шипуна (зрідка). Під час сезон-
них міграцій трапляються ле-
бідь-кликун, коровайка, а та-
кож ковпиця. Має водорегулю-
юче значення.
М. П. Чайковський.
СЕРНЯ — річка у Мукачів-
ському, Берегівському та Уж-
городському р-нах Закарп. обл.,
права прит. Чорної Води (бас.
Тиси). Довж. 44 км, пл. бас.
273 км2. Бере початок з болота
на Закарпатській низовині. До-
лина завширшки до 1,8 км, у
середній і ниж. течії чітко вира-
жена. Річище переважно кана-
лізоване, шир. до 15 м. Похил
річки 0,2 м/км. Живлення мі-
шане. Льодові явища з кінця
грудня, скресає на поч. березня.
Воду використовують для госп.
потреб.	М. І. Кирилюк.
СЕРПНЕВЕ (до 1944 — Лейп-
ціг) — селище міського типу
Тарутинського р-ну Одес. обл.
Розташоване на лівому березі
р. Когильника (бас. Чорного м.),
за 4 км від залізнич. ст. Бес-
сарабська (Молдова). 2,3 тис.
ж. (1990). Засн. 1816, с-ще міськ.
типу з 1947. Поверхня хвиля-
ста. Пересічна т-ра січня — 3,5 ,
липня +22,5 . Опадів 425 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
45,0 га. У С.— центр, садиба
радгоспу « Тарутинський ».
СЕСТРИНІВСЬКА ДАЧА
бот. заказник респ. значення
(з 1982). Розташована у Козя-
тинському р-ні Вінн. обл. Пере-
буває у віданні Хмільницького
лісгоспзагу. Пл. 48 га. Охороня-
ється діброва природного похо-
дження, зокрема дубовий ліс з
дуба звичайного, ліщиновий
(угруповання, занесене до Зеле-
ної книги України), що приля-
гає до р. Гуйви. У трав’яному
покриві серед рідкісних трап-
ляються черевички зозулині та
любка дволиста, занесені до
Червоної книги України. Вздовж
річки — заплавні ліси з вільхи
чорної. Має водоохоронне зна-
чення.	О. Г. Яворська.
СбВЕРНЕ — селище міського
типу Донец. обл., підпорядко-
ване Сніжнянській міськраді.
Залізнич. ст. Мочалинський.
12,8 тис. ж. (1990). Засн. 1928,
с-ще міськ. типу з 1938. Поверх-
ня — хвиляста рівнина. Пере-
січна т-ра січня —6,7 \ липня
+21,8°. Опадів бл. 500 мм на
рік. У С.— 2 кам.-вуг. шахти.
Санаторій-профілакторій.
СЄВЕРНИЙ — селище міського
типу Луган. обл., підпорядко-
ване Краснодонській міськраді.
Розташований за 9 км від заліз-
нич. ст. Ізварине. 3,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1949, с-ще міськ.
типу з 1954. Поверхня хвиля-
ста. Пересічна т-ра січня —7,4 ,
липня +21,0 \ Опадів бл. 450
мм на рік. Пл. зелених наса-
джень 9,5 га. Кам.-вуг. шахта
«Сєверна».
СЄВЕРОДОНЕЦЬК (до 1950 —
Лисхімбуд) — місто обласного
підпорядкування Луган. обл.
Розташований у зх. частині об-
ласті, в долині Сіверського Дін-
ця, за 6 км від залізнич. ст.
Лисичанськ. Аеропорт. 140,4
тис. ж. (1990). Засн. 1934 у зв’я-
зку з буд-вом Лисичанського
азотно-тукового комбінату, мі-
сто з 1958. Поверхня — плоска
рівнина з чотирма терасовими
уступами. В заплаві — блюдце-
подібні заболочені стариці, озе-
ра. Пересічна т-ра січня —6,6 ,
липня +21,8°. Опадів 494 мм
на рік. На околицях міста —
соснові лісові масиви, в пн.-сх.
частині — о. Чисте. Пл. зелених
насаджень 156 га. С. входить до
Лиеичансько-Рубіжанського пром.
вузла. Важливий центр хім. і
маш.-буд. пром сті: виробни
чі об’єднання «Азот», «Скло-
пластик», науково-виробниче
об’єднання обчислювальної тех-
ніки «Імпульс». Хім.-металург,
з-д, домобудівний та деревооб-
роб. комбінати. ТЕЦ.
Н.-д. інститут техніки безпеки
в хім. пром-сті. Хім.-мех. техні-
кум, муз. і 8 профес.-тех. уч-щ.
Бюро подорожей та екскурсій.
Літ.: Перцовский С. А., Бутов В. В.
Северодонецк. Путеводитель. До
нецк, 1986.
СЄДОВЕ (до 1940 — Крива Ко-
са) — селище міського типу
Новоазовського р-ну Донец. обл.
Розташоване на Кривій косі Та-
ганрозької зат. Азовського м.,
за 58 км від залізнич. ст. Марі-
Заказник Сестринівська Дача.
Грабова діброва.
Любка дволиста.
СИБІРСЬКИЙ
180
уполь. 2,8 тис. ж. (1990). Засн.
1750, с-ще міськ. типу з 1941.
Поверхня рівнинна. Пересічна
т-ра січня —5,0 , липня -{-23,0 .
Опадів 450 мм, кількість годин
сонячного сяйва 2300—2500 на
рік. Мор. вода біля узбережжя
нагрівається до -|-22, -|-24О.
Купальний сезон триває понад
З місяці. Пл. зелених наса-
джень 5 га. С.— курортна
місцевість, що належить до При-
азовського рекреаційного райо-
ну. Налічується понад ЗО пан-
сіонатів і баз відпочинку. У се-
лищі — цех Маріупольського
рибоконсервного комбінату, риб-
колгосп.
Об’єкт туризму — меморіаль-
ний музей рос. дослідника Арк-
тики Г. Я. Сєдова, уродженця
селища.
Літ.: Санин Л. И. Седово. Иллю-
стрированньїй проспект. Донецк,
1977.
СИБІРСЬКИЙ антициклон,
Азіатський антициклон — клі-
матичний центр дії атмосфери,
що формується взимку над Сх.
Сибіром і Центр. Азією. Форму-
вання С. а. починається у верес-
ні, у жовтні він охоплює весь
материк 2 відрогами, один з
яких спрямований на Пн. Сх.,
другий — на Зх. З охолоджен-
ням материка вплив С. а. поси-
люється і досягає максимуму в
січні. Центр антициклону мі-
ститься на півдні Сх. Сибіру та
над тер. Монголії. Величина
атмосферного тиску у січні до
1040 гПа, в окремі роки досягає
найвищих на земній кулі зна-
чень — 1070—1080 гПа. Про-
тягом усього холодного періоду
інтенсивність, поширення і роз-
міщення центра С. а. зазнають
значних змін. З додатковим ви-
холоджуванням арктичного по-
вітря в умовах антициклонічної
погоди пов’язані найнижчі т-ри
Озеро Синевир.
повітря (до —60, —70 ) в районі
полюсів холоду в Пн. півкулі
(Верхоянськ — Оймякон). При
цьому виникають значні інвер-
сії т-ри — на вис. до 3 км різни-
ця т-р досягає 20°. Вплив С. а.
у системі його зх. відрогу поши-
рюється взимку і на тер. Украї-
ни, зумовлюючи ясну морозну
погоду протягом тривалого ча-
су, особливо у пн.-сх. районах
республіки. Див. також Анти-
циклон, Зима, Циркуляція ат-
мосфери.
Літ.: Климат Украиньї. Л., 1967;
Алисов Б. П. Климат СССР. М.,
1969; Мячкова Н. А. Климат
СССР. М., 1983; Природа Украин-
ской ССР. Климат. К., 1984.
В. І. Ромушкевич.
СИВАСЬКЕ (до 1935 — Різд-
вянське) — селище міського ти-
пу Новотроїцького р-ну Херсон,
обл. Розташоване за 19 км від
залізнич. ст. Партизани. 5,4 тис.
ж. (1990). Поверхня плоска.
Пересічна т-ра січня —3,5°,
липня -}-23,0\ Опадів 360 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
5 га. В С.— вироби, мін. води.
СИВАСЬКИЙ ПІД — замкнуте
зниження овальної форми на
Пд. Херсон, обл., на межиріччі
Дніпро — Молочна, поблизу
с. Сиваського. Простягається з
Пн. на Пд. на 9 км, шир. бл.
5 км, глиб, до 12 —15 м. Схили
терасовані, досить круті, особ-
ливо у сх. і пд.-сх. частинах
(до 18—20 ). Тераси добре вира-
жені у рельєфі, перша заввиш-
ки 0,3—1 м, друга — 8—10 м;
на ній розміщена більша части-
на села. Дно С. п. у найнижчій
частині (бл. 4 м на р. м.) весною
затоплюється, подекуди заболо-
чене. Рослинність лучно-солон-
чакова, солянково-полинова, на
схилах — степова. Використо-
вують для випасу худоби.
О. П. Андріяш.
СИВАШ, Гниле море — мілко-
водна затока у зх. частині Азов-
ського м., біля берегів Криму
Перекопеька затока Сиваша.
та Херсонської обл. Від моря
відокремлений косою Арабат-
ська Стрілка, сполучений з ним
Генічеською прот. Площа С. не-
стала — від 2,4 до 2,7 км2, мак-
симальна глиб, понад 3 м. Бере-
ги С. розчленовані численними
затоками глиб, до 1 м. У С. впа-
дають річки Салгир, Чуруксу та
ін., які влітку часто пересиха-
ють. Взимку С. замерзає, т-ра
води у теплий період колива-
ється від -|-20 до -{-32°. Соло-
ність від 11,2 до 200 %о. Дно за-
токи вкрите потужним (до 10—
15 м) шаром сірого і сіро-зеле-
ного мулу. С.— джерело сиро-
вини ДЛЯ ХІМ. ПрОМ-СТі (поши-
рені хлористі сполуки N3,
М&, бромистий магній та суль-
фат магнію). Чонгарський п-ів
розділяє С. на сх. і зх. частини.
У зх. частині, яка є сировин-
ною базою хім. виробництв
м. Красноперекопська, спору-
джено 2 дамби із шлюзами та
насосною станцією. Частину ви-
діленої тут акваторії використо-
вують для скиду відходів із за-
воду двоокису титану. У зв язку
з перевищенням на 1 м розра-
хункового рівня є загроза про-
риву і забруднення пром. від-
ходами всього С. Негативну
роль відіграє також дренаж вод
рисових чеків. Щороку у С. над-
ходить бл. 700 млн. м3 скидово-
дренажних вод, зумовлюючи
опріснення затоки, розвиток но-
вих видів водних організмів
тощо. Для збереження мін., ре-
креаційних та ін. ресурсів С.
необхідні заходи щодо віднов-
лення його екосистеми.
С. Г. Богуславськии,
В. О. Жоров.
СИВУЛЯ — вершина хребта тієї
ж назви у Горганах. Розмі-
щена на вододілі верхів'їв рі-
чок Лімниці і Бистриці-Солот-
винської, на межі Рожнятів-
ського і Богородчанського райо-
нів у Івано-Фр. обл. поблизу
межі з Закарп. обл. Має дві
конусоподібні вершини вис.
1836 м (Сивуля Велика, Лопуш-
на) і 1818,5 м (Сивуля-Мала).
Приурочена до скиби Зелем’ян-
ки і складена сірими грубоша-
руватими пісковиками ямнен-
ської світи палеогену. Покрита
кам. розсипами і осипами улам-
ків пісковиків розміром від
кількох сантиметрів до 3 м, що
сприяє поширенню обвально-
осипних процесів, особливо в
місцях знищення дерев і чагар-
ників. «Кам’яні моря і ріки»
опускаються по схилах до висо-
ти 1400 м і нижче. Рослинність
до висоти 1400—1600 м пред-
ставлена ялиновими лісами, ви-
ще поширене криволісся з гір-
ської сосни (жерепа). Відкриті
кам. розсипи вкриті лишайни-
ками і мохами. А. В. Мельник.
СИЛУРІЙСЬКА СИСТЕМА —
відклади, що утворилися протя-
гом силурійського періоду. На
тер. України відклади С. с. по-
ширені на зх. і пд.-зх. схилах
Українського щита, у Львів-
ському палеозойському прогині
та Придобруджинському проги-
ні. Розрізняють два типи роз-
різів: вапняковий і вапняково-
глинистий. Вони утворилися в
неритовій (на шельфі) та у пела-
гічній (за межами шельфу) об-
ластях периконтинентального
палеобасейну. Межа між ними
проходить через с. Кримне Во-
лин. обл., Устилуг, Рогатин, на
Пн. від Івано Франківська, на
Пд. від Чернівців, Вилкового,
о. Зміїного. У сх. частині в геол.
розрізах переважають доломіти
і доломітові мергелі заг. потуж-
ністю до 300 м з залишками
евриптерид. У зх. і пд.-зх. на-
прямах вони поступово фаці-
ально заміщені різноманітними
вапняками і мертелями з решт-
ками бентосних організмів —
коралів, строматопороідей, во-
доростей, брахіопод, трилобітів,
остракод, мохуваток, молюсків
(головоногих, двостулкових, че-
ревоногих). Потужність товщі
збільшується до 500 м. Виді-
ляють болотинську, ярузьку,
малиновецьку та скальську се-
рії. На зх. схилі Поліського ви-
ступу Українського щита домі-
нують мергелі потужністю 480—
690 м. У глибоко занурених
частинах Л вівською і Придо-
бруджинсьь іго про инів поши-
рені перева сно невіпнисті або
слабовапнис ті аргіліти потуж-
ністю 490—1027 м. Вапнякові
та доломітові породи силуру ви-
користовують як буд. мате-
ріали.
Літ.: Опорньїй разрез силура и
нижнего девона Подолии Л., 1972;
Стратиграфія УРСР, т. 4, ч. 1. Си-
лур. К-, 1974; Цегельнюк П. Д.
Стратиграфия отложений силура
и нижнего девона Полесского по-
гребенного массива и Брестской
впадиньї. В кн.: Палеонтологія и
стратиграфия верхнего докембрия
и нижнего палеозоя юго-запзда
Восточно-Европейской платфор-
мьі- К., 1976. П. Д. Цегельнюк
181
СИНЕВИР
СИЛУРІЙСЬКИЙ ПЕРІОД (від
назви стародавнього кельтсько-
го племені силурів) — третій пе-
ріод палеозойської ери. Настав
438 млн. років тому після ордо-
вицького періоду і тривав ЗО
млн. років. Його поділяють на
ландоверську, венлоцьку, луд-
ловську і пржидольську епохи,
які на Україні традиційно вва-
жають віками. Більша части-
на території сучас. України на-
лежала до Фенно-Сарматського
материка, який протягом усього
С. п. був суходолом і ареною ін-
тенсивного розмиву досилурій-
ських порід. Мор. умови з на-
громадженням осадків пану-
вали у межах нинішніх пн.-зх.
окраїн республіки, Волинської
і Подільської височин та Пн.-
Зх. Причорномор’я. Низхідні
рухи у пізньоландоверський час
у межах пд.-зх., згодом зх. схи-
лів Українського щита зумовили
трансгресії і утворення мілко-
водного моря на більшій частині
Волино-Подільської моноклі-
налі та на Сх. Придобруджин-
ського прогину. Тут проісну-
вали неритові умови стабіль-
ного шельфу. Нагромаджували-
ся різні доломітові і вапнякові
мули й мулисто-детритові та де-
тритові осадки, які населяли
одно- і багатоклітинні водоро-
сті, морські безхребетні тварини
(корали, брахіоподи, молюски,
остракоди, трилобіти, мохуват-
ки). З мор. хребетних відомі
панцирні риби. У зануреній час-
тині Придобруджинського про-
гину та у Львівському палео-
зойському прогині існував міо-
геосинклінальний басейн, який
належав до Середньоєвропей-
ського океану. Тут відкладали-
ся теригенні, рідше — вапня-
кові мули з численними решт-
ками граптолітів. У межах зх.
частини Поліського виступу
Українського щита утворюва-
лися вапняково-теригенні та
вапнякові мули з рештками
планктонних організмів. На
суходолі наприкінці С. п. (пржи-
дольський час) з’явилися перші
наземні рослини. Клімат був
теплий і вологий. Комплекс від-
кладів, що утворилися протя-
гом С. н., становить силурійську
систему.	П. Д. Цегельнюк.
СИМЕТРІЯ РЕЛЬЄФУ (грец.
огрцгтоіа — розмірність, відпо-
відність) - - певні послідовність,
правильність, регулярність, вза-
ємна відповідність та співроз-
мірність форм і елементів зем-
ної поверхні планетарного, ре-
гіонального та локального рів-
ня. Формується в процесі само-
розвитку Землі, геогр. оболонки
та рельєфу як матеріальних си-
стем. Наприкінці 19 ст. О. П.
Карпінський встановив геогр.
гомології — певну відповідність
елементів материків і океанів,
наявність осі симетрії матери-
ків, океанічної та материкової
півкуль. Подібність обрисів кон-
тинентів навела нім. геофізика
А. Вегенера на думку про їхнє
утворення шляхом розтріску-
вання та взаємного переміщен-
ня частин давнього суперкон-
тиненту Пангея. Тектоніка літо-
сферних плит опирається також
на встановлені в середині 20 ст.
факти симетрич. будови океа-
нічного дна (морфологія, струк-
тура, вік геол. утворень) та аси-
метрію літосферних плит. Еле-
ментами планетарної симетрії
є критичні паралелі (35 , 62
пн. і пд. широти). В цілому зем-
ній кулі та її планетарному
рельєфу властиві сферична си-
метрія тіла обертання (тобто
відповідність відносно площин
екватора та меридіанів). На ре-
гіональному рівні С. р. виявля-
ється в будові гірських систем
і окремих хребтів чи долин,
орографічній структурі конти-
нентів (напр., в розташуванні
Гол. Європейського вододілу,
який перетинає пн.-зх. частину
тер. України, в морфології
дна окремих морів, зокрема
Чорного м.). Осн. тип симетрії
таких форм та елементів білате-
ральний (подібний до структу-
ри листа рослини). Деякі ло-
кальні форми рельєфу акуму-
лятивного і денудаційного похо-
дження, а також карстові та су-
фозійні мають конічну симе-
трію (вулканіч. конус, вершина,
лійка, понор).
В окремих регіонах України
ступінь симетричності рельєфу
різний. Прості новоутворені
форми рельєфу найчастіше ма-
ють симетричну будову (напр.,
яр). В міру розвитку та усклад-
нення рельєфу закономірно
формуються відхилення від си-
метрії (див. Асиметрія рельєфу)
через асиметричні зови, умови
рельєфоутворення (ротаційна,
структурно-тектонічна, інсоля-
ційна, гідрокліматична асимет-
рія). Найповнішу симетрію має
рельєф первинних мор. рівнин
(деякі ділянки Причорномор’я)
та льодовикових і прильодови-
кових районів та Пн. Зх. Украї-
ни. Вивчення симетрії є важли-
вою складовою морфологічного
аналізу рельєфу./. Г. Черваньов.
СИМОНЕНКО Григорій Купрія-
нович (14.11 1923, с. Підвисоке
Кіровогр. обл.) — вчитель гео-
графії, заслужений учитель
України з 1978, відмінник нар.
освіти України з 1978. У 1957
закінчив Одеський пед. інсти-
тут. З 1952 викладав геогра-
фію в Підвисоцькій серед,
школі робітничої молоді Ново
архангельського району Кіро-
вогр. обл. (1959 —66 — дирек-
тор), 1966—87 — у Підвисо
цькій серед, школі (1983—86-
директор). Досяг значних успі-
хів в організації навч. процесу,
патріотичному вихованні мо-
лоді, охороні природи, пам’яток
історії. Досвід роботи узагаль-
нено Кіровогр. обл. ін-том удо-
сконалення вчителів.
А. И. Сиротенко.
СИНЕВЙР — озеро завального
походження у Міжгірському
р-ні Закарп. обл., поблизу с. Си-
невир. Лежить на пд. схилах
Горган на вис. 989 м над р. м.
Пл. 0,07 км2; переважають глиб.
16—17 м, найбільша — 24 м.
Улоговина видовжено-округлої
форми; утворилася внаслідок
обвалу скель і перекриття до-
лини гірського потоку. Живить-
ся поверхневими і атм. водами;
витікає струмок, що впадає у
р. Тереблю (бас. Тиси). Вода С.
слабомінералізована, чиста, має
сталу т-ру (-|-11 ). Береги по-
росли лісом, водяна рослинність
розвивається лише вздовж при-
бережної смуги. Фауна пред-
ставлена окремими видами мік-
роскопічних ракоподібних, є
форель. С.— у межах природ-
ного нац. парку Синевир. Об’єкт
туризму. Іл. с. 180.
Літ.: Грибов В. А. Синевирское озе-
ро. Путеводитель. Ужгород, 1987.
СИНЕВЙР — природний нац.
парк, розташований у центр,
частині Українських Карпат,
у верхів’ї Тереблі та Ріки, в
Міжгірському р-ні Закарп. обл.
Підпорядкований об’єднанню
♦Закарпатліс» Держдеревпро-
му України. Утв. 1989. Пл.
40,4 тис. га.
Створений з метою збереження
СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
малопорушених природних ланд-
шафтів пд.-зх. частини Горган,
рідкісних рослинних угрупо-
вань, раціонального викори
стання багатих рекреаційних
ресурсів, а також сприяння під-
триманню екологічного балансу
в регіоні. Найвидатнішим еле-
ментом ландшафту нац. парку
є озеро Синевир. Флора парку
налічує бл. 800 видів судинних
рослин. У рослинному покриві
спостерігається добре виражена
висотна поясність. Чисті букові
ліси поширені на вис. 450 —
700 м, вище переважають бу-
ково-ялицеві та ялицеві ялин-
ники (700—1100 м) і чисті яли-
нові ліси (1100—1500 м). Для
високогір’я характерне криво-
лісся сосни гірської, рідше віль-
хи зеленої та ялівцю сибірсько-
го. У верх, частині поясу яли-
ново-ялицево-букових лісів в
урочищі Канчівський виявлено
рідкісне для Карпат угрупо-
вання з переважанням у дерево-
стані в’яза гірського і явора, в
трав’яному ярусі — лунарії
оживаючої та аденостилесу.
Біля с. Негровець розташоване
найбільше у Горганах верхове
сфагнове болото, де зростають
рідкісні види: лікоподієлла за-
плавна, росичка круглолиста,
шейхцерія болотна, а також
журавлина дрібноплода, зане-
сена до Червоної книги Украї-
ни. На гірських луках трапля-
ються тирлич жовтий, занесе-
ний до Червоної книги Украї-
ни.
Багатий і різноманітний тва-
ринний світ парку. Тут водя-
ться ведмідь, вовк, рись, лиси-
СИНЕЛЬНИКІВСЬКИИ
182
СИНЕВИР
ПРИРОДНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК
ця, олень європейський, козуля,
білка, куниця лісова, куниця
кам’яна, борсук, горностай, глу-
хар, тетерук, канюк, саламанд-
ра, трапляються пугач, тритон
карпатський і тритон гірський,
занесені до Червоної книги
України. У гірських річках во-
диться форель. Територію С.
поділяють на 4 функціональні
зони: заповідну (7 тис. га), за-
хисну (20,1 тис. га), рекреацій-
ну (5 тис. га) та агрогосподар-
ську (8,3 тис. га). На територ^-
парку є джерела мін. вод, цінні
пам’ятки дерев’яної архітек-
тури, ін. культурні та істор. па-
м’ятки. На р. Озерянці збере-
глася гребля (клаузура), побу-
дована в серед. 19 ст., на її базі
створено музей лісосплаву. Іл.,
Кт. с. 180—181.
Літ.: Ященко П. Т. [та ін.]. При-
родньїе национальньїе парки Укра-
иньї. Львов, 1988. С. М. Стойко.
Природний, національний парк
Синевир.
Смереки на березі озера.
Арніка гірська.
Білоцвіт весняний.
Яструб великий.
Загальний вигляд.
СИНЕЛЬНИКІВСЬКИИ РА-
ЙОН— район у центр, частині
Дніпроп. обл. Утворений 1923.
Пл. 1,65 тис. км2. Населення
(без. м. Синельникового) 43,0
тис. чол., у т. ч. міського —
14,1 тис. (1990). Райцентр —
місто обл. підпорядкування Си-
нельникове, у районі — с-ща
міськ. типу Іларіонове, Роздо-
ри. Сад, Славгород та 120 сільс.
населених пунктів. Поверхня —
низовинна, пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована яра-
ми та балками (особливо в зх.
частині); є зсуви. Корисні копа-
лини: буре вугілля, каолін,
вогнетривкі глини, вермікуліт.
Лежить у межах Лівобережно-
Дніпровсько-Приазовської пів-
нічностепової фізико-геогра-
фічної провінції. Пересічна т-ра
січня —6,0 , липня 4-21,7°.
Період з т-рою понад +10 ста-
новить 175 днів. Опадів 435 мм
на рік; осн. частина їх випадає
в літній період. Висота сніго-
вого покриву 15 см. Розташо-
ваний у посушливій, дуже теп-
лій агрокліматич. зоні. Річки —
Дніпро (на пд.-зх. межі райо-
ну — Дніпровське водосхови-
ще) з прит. Татаркою та прито-
ки р. Вовчої — Середня Тер-
са і Нижня Терса. Збудовано
7 водосховищ, 87 ставків, заг.
площею водного дзеркала 821
га. Найпоширеніші чорноземи
звичайні середньо- та малогу-
мусні (90,6 % пл. району), в
долинах річок, балках — лучно-
чорноземні і лучні солонцюваті
грунти. Природна рослинність —
різнотравна лучно-степова (збе-
реглася на схилах балок, ярів).
Невеликі байрачні ліси (3,3 тис.
га) та полезахисні смуги (3,7
тис. га); осн. породи: дуб, біла
акація, клен, ясен, тополя та ін.
У районі — 3 заказники та 2 па-
м’ятки природи (усі — місц.
значення).
Найбільше пром. підприємство
С. р.— Славгородський арма-
турний з-д. Рослинництво зер-
нового, тваринництво — мол.-
м’ясного напрямків. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 141,4,
у т. ч. орні землі — 120,9, сіно-
жаті і пасовища — 19,0. Зрошу-
ється 5,4 тис. га. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, яч-
мінь, соняшник, овочеві та баш-
танні. Садівництво. У С. р.—
183
синоптичнии
19 колгоспів, 7 радгоспів, селек-
ційна станція (с. Раївка). За-
лізнич. станції: Синельнико-
ве І, Синельникове II, Зайцеве,
Роздори, Славгород, Іларіонове.
Автомоб. шляхів 464 км (майже
всі з твердим покриттям). 2 про-
фес.-тех. уч-ща (Синельникове,
с. Миролюбівка). Кт. с. 181.
І. Б. Микулинський.
СИНЕЛЬНИКОВЕ — місто обл.
підпорядкування Дніпроп. обл.,
райцентр. Розташоване у цен-
тральній частині обл. Залізнич-
ний вузол. Автостанція. 37,7
тис. ж. (1990).
Виникло в кін. 18 ст., місто з
1921. Поверхня міста погорбо-
вана, перевищення висот до
37 м. Пересічна т-ра січня —6 ,
липня -|-21,7'. Опадів 440 мм
на рік. Метео- та агрометео-
станції. Пл. зелених насаджень
1,4 тис. га.
В місті розташовані з-ди ресор-
ний, «Імпульс», залізобетонних
конструкцій, буд. матеріалів,
фарфоровий, консервний, хліб-
ний, маслоробний, комбікор-
мовий, швейна ф-ка. Підприєм-
ства залізнич. транспорту. Ве-
чірній машинобудівний техні-
кум, професійно-технічне учи-
лище. Бюро подорожей та ек-
скурсій.
СЙНЄ ОЗЕРО — озеро вулка-
нічного походження в Мукачів-
ському р-ні Закарп. обл. Ле-
жить на пд.-зх. схилах масиву
Синяк, на вис. 600 м над р. м.
на Пн. від с. Синяк. Пл. бл. 2 га.
Береги торф’янисті, заросли
очеретом. Живиться водами сір-
чаного джерела. Вода чиста,
прозора. Надходження в озеро
води з сірководнем перешкод-
жає розвиткові органічного
світу.
синйця — річка у Христинів-
ському й Уманському р-нах
Черкас, обл. та Ульяновському
р-ні Кіровогр. обл., ліва прит.
Південного Бугу. Довж. 78 км,
пл. бас. 765 км‘. Бере початок
на Пн. від с. Синиці в межах
Придніпровської височини. До-
лина С. у верхів’ї У-подібна,
нижче — трапецієвидна. Запла-
ва подекуди одностороння. Рі-
чище звивисте; на окремих ді-
лянках С. тече між високими,
урвистими берегами. Похил річ-
ки 1,9 м км. Живлення снігове і
дощове. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає наприкінці люто-
го — на поч. березня. Спору-
джено невелике водосховище і
численні ставки.
Воду річки використовують для
технічного водопостачання та
зрошування; є рибницькі г-ва.
На С.— м. Ульяновка.
СИНКЛІНАЛЬ (від грец.
ощ’хмлчо — нахиляюсь) — фор-
ма залягання верств гірських
порід у вигляді складки з цен-
триклінальним падінням шарів,
Річка Синиця.
завдяки чому її ядро складене
відносно молодшими породами
порівняно з крилами.
На території України поряд з
антикліналями С. поширені у
складчастих спорудах (Гірсько-
го Криму, Карпатській, Донець-
кій), як окремі структури — на
платформах (напр., у Дніпров-
сько-Донецькій западині). Мор-
фологічно різні С. і антикліналі
характерні для архейських по-
рід Українського щита, де їх
можна спостерігати у числен-
них відслоненнях.
В. С. Заїка-Новацький.
СЙНОВЕ ОЗЕРО — озеро льодо-
викового походження у Старо-
вижівському р-ні Волин. обл.,
між селами Синовим, Соколи-
щем і Шкробами. Лежить у
межах Волинського пасма.
Довж. 2,15 км, шир. 0,8 км, пл.
1,79 км2, пересічна глиб. 1,6 м,
максимальна — 4 м. Улоговина
має форму неправильного ова-
лу. Береги піщані, заввишки до
2 — 2,5 м, на Пн. Зх.— низькі,
заболочені. Живиться підзем-
ними і атм. водами; стік відбу-
вається по каналу, прокладе-
ному до р. Турії (бас. Прип’яті).
Взимку замерзає. Дно озера пі-
щане, вкрите сапропелевим му-
лом. Поширена водяна та при-
бережно-водяна рослинність
(очерет і водорості займають
понад 10 % площі озера). Во-
дяться лин, карась, окунь, щу-
ка. Воду озера використовують
для господарських потреб.
І. М. Коротун.
СИНОПТЙЧНА КАРТА (від
грец. (пл-олтхбс— здатний все
оглянути) — геогр. карта, на яку
за допомогою умовних знаків
та цифр наносять результати
одночасних спостережень за по-
годою. С. к. називають кар-
тами погоди. Найчастіше
користуються С. к. масшта-
бів 1:15 000 000, 1:30 000 000,
1:50 000 000 і 1:2 500 000. С. к.
можуть охоплювати територію
від півкулі чи всієї земної кулі
до невеликого району. За змі-
стом поділяють на приземні
карти погоди, які складаються
за даними метеоролог, спосте-
режень у певний час і харак-
теризують погоду біля земної
поверхні, та висотні карти
погоди, які базуються на даних
аерологічних спостережень і
характеризують розподіл метео-
ролог. елементів у певних ша-
рах атмосфери. Одержані відо-
мості наносять на С. к. за вста-
новленими схемами, обов’язко-
вими для служб погоди всієї
земної кулі. На приземних кар-
тах погоди фіксують дані про
кількість і види хмар, їхню ви-
соту, величину атмосферного
тиску і його зміни протягом
останніх трьох годин, напрям і
швидкість вітру, температуру
повітря, т-ру точки роси, опади
атмосферні та ін. явища (туман,
ожеледь), а також про даль-
ність видимості. На висотних
картах наносять дані про хід
метеорологічних характеристик
на визначених рівнях або у пев-
них шарах атмосфери — на-
прям і швидкість вітру, т-ру по-
вітря і т-ру точки роси. Після
нанесення даних С. к. аналізу-
ють (див. Синоптичний аналіз)
і складають прогнози погоди. У
Держ. комітеті України по гід-
рометеорології складають при-
земні карти погоди 8 разів на
добу (масштаб 1:5 000 000 і
1:2 500 000). Перша з цих карт
охоплює територію по паралелі
від 35 до 58' пн. ш., по мери-
діану — від 10 до 57 сх. д.,
друга — в основному територію
України, Молдови, а також
незначну прилеглу до них тери-
торію. Кт. с. 184.
Н. Ф. Токар.
СИНОПТИЧНА МЕТЕОРОЛО-
ГІЯ — розділ метеорологи, що
вивчає розвиток атм. процесів
великого масштабу з метою про-
гнозу погоди. Основу дослід-
жень становлять синоптичні та
фіз.-математичні методи. Си-
ноптичні методи базуються на
аналізі синоптичних карт стану
атмосфери, характеру розвитку
атм. процесів і подальших змін
метеоролог, елементів та явищ
погоди. Фіз.-математичні мето-
ди полягають у розв’язанні рів-
нянь гідротермодинаміки атмо-
сфери. Одним з важливих мето-
дів дослідження С. м. є карто-
графування фіз. параметрів, зо-
крема полів вітру і турбулент-
ності. С. м. тісно пов’язана з
динамічною метеорологією та з
кліматологією.
В Україні 1921 було створено
Укр. метеоролог, службу, до
складу якої увійшло синоптич-
не бюро (під наук, керівництвом
Б. І. Срезневського). У 1929 вче-
ний запропонував ввести у прак-
тику прогнозування фронтоло-
гічний аналіз синоптичних про-
цесів. З серед. 30-х рр. велику
увагу приділяли типізації атм.
процесів та опису їх. Завдя-
ки науковим дослідженням
(М. Л. Таборовський, X. П. По-
госян) було розроблено адвек-
, тивно-динамічний аналіз, здій-
снено фундаментальні роботи
по вивченню атмосферних фрон-
тів та фронтальних зон, роз-
витку циклонів і антициклонів,
високих деформаційних полів,
струминних течій тощо. У 1940
для прогнозу погоди було впер-
ше запроваджено рівняння гід-
ротермодинаміки атмосфери
(І. А. Кібель). Впровадження у
практику електронно-обчислю-
вальних машин дало змогу опе-
ративно вирішувати ці рівнян-
ня, складаючи на їхній основі
карти можливих змін атм. тис-
ку та карти абс. і відносної
топографії. З 60-х рр. у С. м.
використовують вихрову теорію
змін атм. тиску (М. І. Булєєв,
Г. І. Марчук), яка лежить в
основі числового методу прогно-
зу погоди. В Україні питання
С. м. розробляють в Українсько-
му науково-дослідному гідро-
метеорологічному інституті.
Літ.: Зверев А. С. Синоптическая
метеорология. Л., 1977; Погосян
X. П. Очерки по истории развития
синоптической метеорологии в
СССР. Л., 1989. П. І. Кобзистий.
СИНОПТЙЧНИЙ АНАЛІЗ —
дослідження умов погоди і по-
годоутворюючих атм. процесів
за допомогою синоптичних карт
та допоміжних засобів (аероло-
гічні діаграми, інформація ме-
теорологічних супутників й ра-
діолокаторів тощо). С. а. почи-
нають з аналізу синоптичних
карт — приземних та висотних.
За допомогою умовних позна-
чень та цифр на карти нано-
сять атмосферні фронти, ізоба-
ри та ізотерми, що характери-
зують зміни атм. тиску і т ри
на даний час, виділяють стихій-
ні метеорологічні явища, зони
поширення опадів атмосфер-
них, туманів тощо. На основі
цих даних одержують характе-
ристику баричного поля (тобто
розміщення циклонів та анти-
циклонів, напрями повітр. пото-
ків), а також т ри й швидкості
переміщення повітряних мас на
певних висотах в атмосфері та
у приземному її шарі. У С. а.
використовують також різні до-
поміжні карти, напр., карти
висоти снігового покриву, міні-
мальної температури повітря,
максимальної температури по-
вітря, кількості опадів. У широ-
кому розумінні поняття С. а.
охоплює прогноз синоптичного
положення та прогноз погоди.
Карти прогнозу (приземні і ви
сотні) з очікуваним баричним
полем і метеоролог, явищами
складають на 12, 24, 36 год. чи
на кілька діб.
СИНТЕТИЧНИХ
184
30°	40°
40е
СИНОПТИЧНА КАРТА
ВИСОТНА
80 е
АБСОЛЮТНО! ТОПОІ РАФІЇ ІЗОБАРИЧНІЇ
^ри*і550
Відень'
50
10 «м
У
Ізолінч ізобаричне поверхні
500 мілібар
Область високого атмосфер
ною тисну (ані ицинлон)
Область низького атмосфер-
ної о тиску (цинлон)
Напрямі швидкісі ь ві-ру (три
кутник- 25 м/с дол е п«ро-
5 м/с , коротив— 2 5 м/с )
Висста ізобаоичнп юяррхні
в । еопоїенціальчи-' одиниця»
Т



На території України відомості
про стан погоди та її прогноз
забезпечують установи Дер-
жавного комітету по гідро-
метеорології.
Літ.: Зверев А. С. Синоптическая
метеорология и основьі предвьічис-
ления погодьі. Л., 1968; Гончарен-
ко С. У. Фізика атмосфери. Для
допитливих. К., 1981.
Н. Ф. Токар.
СИНТЕТЙЧНИХ БАРВНИКІВ
ПРОМИСЛОВІСТЬ (від грец.
пбуйетод — складний, складе-
ний) — підгалузь хімічної про-
мисловості, до складу якої вхо-
дять підприємства, що виготов-
ляють синтетичні барвники,
спеціальні поверхневоактивні й
текстильно-допоміжні речови-
ни, а також проміжні продукти
(напівпродукти) для їх вироб-
ництва.
До осн. видів сировини нале-
жать ароматичні вуглеводні,
які одержують з кам. вугілля
і нафти, а також різноманітні
неорганічні сполуки. При розмі-
щенні підприємств С. б. п. важ-
ливо враховувати специфічні
особливості галузі: значну кіль-
кість різних видів сировини,
потрібної для виготовлення 1 т
готової продукції; велику но-
менклатуру вироблюваних на-
півпродуктів (бл. тисячі назв),
що приводить до утворення
складної системи ьнутрішньо-
та міжгалузевих зв'язків, знач-
ну кількість води і теплової
енергії на технологічні потреби;
а також проблему очищення
стічних та скидання відпрацьо-
ваних вод.
С. б. и. виникла у 2-й пол. 19 ст.
у Німеччині. На території Ук-
раїни синтетич. барвники ви-
пускають рубіжанське виробни-
че об'єднання «Барвник», Іва-
но-Франківський завод тонкого
органічного синтезу, Сивась-
кий анілінофарбовий завод. Об-
сяг виробництва синтетичних
барвників 1990 становив 32,4
тис. т. Галузь має досить роз-
винуті економічні зв’язки, як
щодо постачання вихідної сиро-
вини, так і готової продукції.
Важливими проблемами даль-
шого розвитку С. б. п. є полі-
пшення якості і розширення
асортименту барвників, перехід
на екологічно безпечні техно-
логії.	Н. В. Тарасова.
СИНТЕТИЧНИХ СМОЛ І
ПЛАСТЙЧНИХ МАС ПРО-
МИСЛОВІСТЬ — підгалузь хі-
мічної промисловості, підпри-
ємства якої в результаті синте-
зу або інших видів хім. обробки
штучних чи природних мате-
ріалів виготовляють високомо
лекулярні спонуки — різні смо-
ли, однорідні та композиційні
полі мере’ матеріали, а також
вироби з них.
Спочатку в основі синтезу було
185
СИРОВИНА
використання вугілля, відходи
деревної та с.-г. сировини, тобто
продукти коксохімії, лісохімії,
тваринного походження, згодом
провідне місце посіли продукти
переробки нафти і газу — вуг-
леводнева сировина: етилен,
пропилен, метанол, бензол, то-
луол, фенол тощо.
В Україні вперше вироби,
пластмас освоєно в Дніпропет-
ровську (1928), пізніше в Одесі
(1929), Харкові (1931), Прилу-
ках (Черніг. обл., 1935). Як
самостійна підгалузь хім. пром-
сті сформувалася в післявоєнні
роки і розвинулася гол. чином
у 70—80-х роках. Обсяг ви-
роби. синтетич. смол і пластич-
них мас 1990 збільшився порів-
няно з 1970 у 4,6 раза і становив
826,5 тис. т. Частка найбільш
прогресивних полімеризацій-
них пластиків у заг. їх випуску
підвищилася з 27,2 % у 1970
до 59,3 % у 1990. Найбільші
підприємства підгалузі — ви-
робничі об’єднання: Сєвєродо-
нецьке «Азот», Горлівське «Сти-
рол», Дніпродзержинське «Азот»,
Черкаське «Азот», Калуське
«Хлорвініл», Первомайське
«Хімпром», Рубіжанське «Барв-
ник», Борис лавське «Барва»,
з-ди: Київський хімікатів, Дні-
пропетровський і Одеський ла-
кофарбові. Діють з-ди по пере-
робці пластмас — Луцький, Бро-
варський, Прилуцький, Харків-
ський, Сімферопольський. Під-
галузь має широкі міжрайонні
екон. зв’язки як щодо поста-
чання вихідної сировини, так і
щодо вивозу готової продукції.
Важливими проблемами даль-
шого розвитку галузі є ство-
рення принципово нових ре-
сурсозберігаючих технологій, у
т. ч. мало- і безвідхідних, роз-
робка ефективних технологіч-
них процесів по переробці від-
ходів, нарощування потужно-
стей щодо очищення стічних
вод та газоподібних викидів
тощо.	Н. В. Тарасова.
СИНЦОВ Іван Федорович (11.ІУ
1845, с. Засілля, тепер Смол,
обл.— 22.УІІ 1914, Петербург)—
рос. геолог, палеонтолог, гео-
морфолог, гідрогеолог. У 1868
закінчив Казанський ун-т.
У 1873—90 — професор Ново-
рос. ун-ту в Одесі. Осн. праці
присвячені стратиграфії По-
волжя та пн. Причорномор’я.
Дав першу палеонтологічну ха-
рактеристику неогенових від-
кладів Пд. України. Займався
питаннями походження річко-
вих долин. Детально вивчав
зсувні процеси на березі Чорно-
го м., обгрунтував гіпотезу по-
ходження зсувів. Проводив гід-
рогеол. дослідження.
Те.: Геологическое исследование
Бессарабии и прилегающей к ней
ча <и X ‘рсанской губернии. Мате-
риальї для геологии России, т. 11,
1883; Заметки о новьіх плиоцено-
вьіх отложениях Южной России.
«Записки Новороссийского обще-
ства естествоиспьітателей». 1888,
т. 12, в. 2; Об Одесских оползнях и
о причинах их происхождения.
«Записки Новороссийского обще-
ства естествоиспьітателей», 1898,
т. 22, в. 1.
Літ.: Андрусов Н. Йван Федорович
Синцов (Некролог). «Известия Гео-
логического комитета», 1914, т. 33,
№ 10.	Ю. О. Амброз.
СИНЮХА — річка у Новоар-
хангельському і Вільшанському
р-нах. Кіровогр. обл. та Перво-
майському р-ні Микол, обл.,
ліва прит. Південного Бугу.
Довж. 111 км, пл. бас. 16,7 тис.
км2. Утворюється злиттям річок
Великої Висі і Тікичу, тече При-
дніпровською височиною. Доли-
на трапецієвидна, часто асимет-
рична, схили розчленовані яра-
ми, характерні виходи скельних
порід; шир. долини до 2,5 км,
глиб, до 60 м. Заплава у верхній
і серед, течії суха, вкрита луч-
ною рослинністю. Річище звиви-
сте, на окремих ділянках поро-
жисте; шир. 40—50 м (у по-
низзі — до 90—120 м). Похил
річки 0,46 м/км. Осн. притоки:
Тікич, Ятрань (праві), Велика
Вись, Кагарлик, Сухий Ташлик,
Чорний Ташлик (ліві). Живлен-
ня переважно снігове. Замерзає
у грудні, скресає у березні.
Льодостав нестійкий. Є неве-
Річка Синюха.
ликі ГЕС; створено три водо-
сховища та ставки. Воду вико-
ристовують для тех. і с.-г. водо-
постачання та зрошування. При
впадінні С. у Пд. Буг — м. Пер-
вомайськ. Здійснюють залісен-
ня і залуження прибережних
смуг річки.
СЙНЯ, Токмак-Могила — вер-
шина на Зх. Приазовської висо-
чини, у межах Запоріз. обл.
Лежить на Пн. від верхіь я
р. Токмачки. Абс. вис. 307 м,
відносна — бл. 40 м. С. є конусо-
подібним денудаційним остан-
цем докембрійських кристаліч-
них порід Приазовського тек-
тонічного блока Українського
щита. Верхня частина схилу
останцевого підніжжя кам’яни-
ста, з несуцільним покривом
північно-степової рослинності
петрофільного варіанту на не-
повнорозвинутих чорноземо-
видних щебенювато-гравійних
грунтах на елювії скельних по-
рід. Нижня частина виположе-
на, розорана, в минулому петро-
фітно-злаково-різнотравна, на
чорноземах звичайних сугли-
нисто-гравійних.
Біля підніжжя С. (на Пд. Зх.)
розробляють Новополтавський
гранітний кар’єр.
В. М. Пащенко.
СИНЯК — гірський масив Вул-
канічного хребта Українських
Карпат у Закарп. обл. Лежить
на правобережжі р. Латориці.
Простягається на 18—20 км з
Зх. на Сх., на 22 км з Пн. на
Пд. Абс. висоти до 900—1000 м,
відносне перевищення над до-
линами річок — 300—850 м,
найвища вершина — Дунавка
(1018,8 м). В геол. будові маси-
ву беруть участь ефу зивніх(ан-
дезити, андезито-базальти, да-
цити) і флішеві (пісковики,
сланці) породи. Гребеневі по-
верхні переважно гострі, ло-
кально куполоподібні, розчле-
новані долинами малих річок
і ярів, схили круті, прямі і ви-
пуклі, з густою ерозійною ме-
режею. Трапляються зсуви, се-
лі, катастрофічні паводки. До-
лини річок Визниці, Обави,
Матекової, Пині V- і каньйоно-
подібні. Переважають низько-
гірні місцевості з дубово-буко-
вими (до 600 м) і буковими
лісами з невеликою домішкою
хвойних. Розвинуті землероб-
ство, садівництво. Природні лік.
мін. води використовують на
кліматобальнеологічних курор-
тах Синяк і Карпати.
І. П. Ковальчук.
СИРА ПОГОНЯ — бот. заказ-
ник респ. значення (з 1984)
у Рокитнівському р-ні Рівнен.
обл. Перебуває у віданні Рокит-
нівського лісгоспзагу та місц.
радгоспів. Площа 13 635 га.
Являє собою урочище болотного
масиву Кремінне. В рослинному
покриві переважають оліго-
трофні угруповання, представ-
лені на горбах сосново-чагар-
ничково-сфагновими, а в моча-
жинах — осоково-сфагновими
та шейхцерієво-сфагновими це-
нозами. З рідкісних видів зро-
стають хамедафна чашкова,
журавлина дрібноплода, росич-
ка англійська та росичка про-
міжна, занесені до Червоної
книги України. Має значення
як регулятор водного режиму і
стабілізатор мікроклімату при-
леглої території.
Літ.: Андрієнко Т. Л., Антоно-
ва Г. М., Єршов А. В. Край лісів
та імлистих боліт. Розповідь про
природоохоронні об’єкти Ровен-
ської області. Львів, 1988.
Т. А. Андрієнко.
СЙРЕНЬ — річка у Дуброви-
цькому р-ні Рівн. обл., ліва
прит. Горині (бас. Прип’яті).
Довж. 51 км, пл. бас. 437 км2.
Бере початок із заболоченої уло-
говини поблизу с. Літвиці і тече
в межах Волинського пасма. До-
лина невиразна, шир. до 3 км.
Заплава двостороння (шир. до
2—2,5 км), заболочена. Річище
у верхів’ї випрямлене, нижче —
звивисте, його шир. 7 —10 м,
глиб. 0.5—1 м. Похил річки
0,68 м/км. Живлення мішане,
з переважанням снігового. За-
мерзає у 2-й пол. грудня, скре-
сає до серед, березня. С.— водо-
приймач осушувальних систем
(«Тумень» та ін.). Воду С. вико-
ристовують для с.-г. потреб.
І. М. Коротун.
СИРЕЦЬКИИ ДЕНДРОПАРК—
дендрологічний парк у Києві.
Підпорядкований Респ. дослідно-
показовому г-ву квіткових та
декоративних рослин. Засн.
1875; осн. насадження та пла-
нувально-архіт. рішення були
здійснені на поч. 50-х рр. 20 ст.
Сучас. статус з 1983. Пл. 6,5 га.
Колекція парку налічує понад
480 видів та форм дерев і чагар-
ників. З рідкісних та екзотич-
них видів зростають тис далеко-
східний, гінкго дволопатеве,
кипарисовик горохоплодий,
ліріодендрон тюльпанний, сос-
на австрійська, різні форми
ялини. Розташування рослин у
парку здійснено за декоратив-
ними принципами. С. д. є зраз-
ком структурних паркових еле-
ментів для різних типів міських
насаджень. в. П. Давидок.
СИРЙИ ТАШЛЙК — річка у
Кіровоградській та Черкаській
областях, ліва притока Тясми-
ну (басейн Дніпра). Див. Мок-
рий Ташлик.
СИРОВАТКА — річка у Крас-
нопільському і Сумському р-нах
Сум. обл., ліва прит. Псла (бас.
Дніпра). Довж. 58 км, пл. бас.
738 км2. Бере початок біля
с. Покровки. Долина коритопо-
дібна, шир. до 3,0 км, глиб, до
50 м. Заплава завширшки до
600 м, у верх, течії заболочена,
є заплавні озера. Річище звиви-
сте, шир. до 5 м. Похил річки
1,3 м/км. Живлення мішане.
Льодостав з поч. грудня до се-
ред. березня. На значному про-
тязі довжини річища прибереж-
ні смуги залісені. В басейні річ-
ки понад 20 ставків. Воду вико-
ристовують для риборозведення
і тех. водопостачання.
Ю. П. Яковєнко.
СИРОВЙПНА ЗОНА — терито-
ріальна сукупність с.-г. підпри-
ємств, які виробляють  поста-
чають певний вид, як правило,
СИРОТИНЕ
186
малотранспортабельної сирови-
ни (продукції) на переробне
пром. підприємство. Ця сирови-
на буває рослинного (цукр. бу-
ряки, овочі, плоди, картопля,
льон та ін.) і тваринного похо-
дження (м’ясо, молоко та ін.).
Постачають її колгоспи, радгос-
пи, міжгосп. об’єднання, агро-
фірми тощо, що розміщені нав-
коло цукр., консервних, спирто-
вих, крохмале-патокових, м’я-
сопереробних, мол. та ін. з-дів.
В основі організації С. з. лежить
виробнича концентрація (розмі-
щення) і спеціалізація г-в, їхні
сталі зв’язки з переробними під-
приємствами, які постачають
с.-г. підприємствам свої відходи
(жом, меляса та ін.), що є цін-
ним кормом для тваринництва,
а також за зниженими цінами
окремі види готової продукції
(цукор та ін.). Важливими ви-
робничими одиницями С. з. є
від годівельні тваринницькі комп-
лекси, які виготовляють велику
кількість високоякісної продук-
ції з низькою собівартістю. С. з.
мають певну спеціалізацію: на
Поліссі сформувались С. з. льо-
нообробних і картоплепере-
робних, крохмале-патокових,
плодоовочевих, консервних та
хмелепереробних з-дів; в Лісо-
степу — бурякоцукр., плодо-
овочеконсервних, олійницьких
підприємств; в Степу — борош-
номельно-круп’яних, олійни-
цьких, виноробних, ефіроолій-
них, тютюнових, конопле- і
цукрозаводів. В усіх природно-
госп. зонах України розміщено
С. з. м’ясної та мол. пром-сті.
Спеціалізовані й інтегральні
С. з. на основі технолого-екон.
зв’язків з переробними підпри-
ємствами утворюють відповідно
локальні, регіональні, зональні
та приміські АПК, а на основі
єдиних організаційно-управлін-
ських зв’язків — агропром.
об'єднання і комбінати. Кожна
С. з. характеризується: величи-
ною території та її конфігура-
цією, рівнем концентрації і спе-
ціалізації вироби., радіусом і
вартістю довезення цієї сирови-
ни до переробного підприєм-
ства, регулярністю постачання
сировини високої якості та по-
трібного асортименту. Важли-
вим засобом удосконалення тер.
організації всіх видів і типів
агропром. формувань є оптимі-
зація їхніх С. з., осн. шляхами
якої є: макс. концентрація ви
робництва сировини у вироб-
ничо-тер. типах г-в на основі
їхньої раціональної спеціаліза-
ції; висока врожайність земле-
робських сировинних культур
і забійний контингент тварин
з метою отримання максималь-
них валових зборів здавальної
та закупівельної сировини; ра-
ціональні організаційно-екон.
заходи (оптимальні строки ви-
робництва і характер поставок
сировини), взаємовідносини ви-
робників сировини з трансп.
орг-ціями, ліквідація проміж-
них ланок у зберіганні, реалі-
зації продукції); широке впро-
вадження в планово-екон. роз-
рахунки точних методів (розв’я-
зання трансп.-екон. задач) для
визначення розмірів та конфі-
гурації С. з. діючих АПК.
М. Д. Пістун.
СИРОТИНЕ — селище міського
типу Луган. обл., підпорядко-
ване Сєвєродонецькій міськра-
ді. Розташоване за 4 км від
залізнич. станції Переїзна. 1,2
тис. ж. (1990). Засн. наприкінці
17 ст., с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня полога, трапляються
піщані горби. Перевищення ви-
сот до 13 м. Пересічна т-ра січ-
ня—6,6 , липня 4-21,8 . Опадів
494 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 3,3 га. Більша частина
населення селища працює на
підприємствах Сєвєродонецька.
СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ (грец.
о і от гри а — поєднання) — тери-
торіально цілісні поєднання по-
селень різної величини і нар.-
госп. профілю, об’єднані стійки-
ми виробничими та соціально-
екон. зв’язками. Виникають на
тій або ін. території на відпо-
відній екон. базі і являють со-
бою сукупність функціонально
підпорядкованих міст, селищ
міського типу і сіл, яка склада-
ється в процесі розвитку про-
дуктивних сил, їхньої тер. орга-
нізації і створює сприятливі
умови для життя і виробничої
діяльності населення. На відмі-
ну від сітки поселень, що скла-
дається з простої сукупності
всіх поселень даної території,
С. р. включає взаємопов’язані
поселення. Кожна С. р. фор-
мується на базі взаємозв'язків
центру системи (як правило,
міста) з усією сукупністю її еле-
ментів. Інтенсивність зв’язків є
осн. критерієм визначення меж
і рівня розвитку С. р. Розріз-
няють елементарні (прості) та
інтегральні (складні) С. р.
Елементарні С. р. формую-
ться гол. чин. на екон. базі одно-
галузевих пром. і трансп. цент-
рів, вузлів, районів і відзначаю-
ться зосередженням гол. чин.
невеликих міськ. поселень і сіл.
До них належать також С. р.
в нових районах вугле- і нафто-
газодобування, гірничої пром-
сті, лісового г-ва і деревооброб-
ної пром-сті, переробки с.-г. си-
ровини, рекреації тощо. Інте-
гральні С. р. формуються
шляхом об’єднання та ієрархіч
ного підпорядкування елемен-
тарних систем. Вони розвива
ються на базі великих і склад-
них виробничо-територіальних
комплексів екон. районів і під-
районів (регіонів), великих пром.
районів і багатофункціональ-
них міст. Типовою С. р. є агло-
мерація (див. Агломерація мі-
ських поселень). На тер. Украї-
ни сформувалась респ. С. р. На
1.1 1991 вона включала 436
міст, 925 селищ міськ. типу і
28 844 села. Залежно від рівня
розвитку продуктивних сил і
структури їхньої тер. органі-
зації, густоти населення в різ-
них районах у межах України
сформувались або формують-
ся такі типи тер. С. р.: ре-
гіональні (міжобласні), облас-
ні, міжрайонні локальні, район-
ні локальні та місц. локальні.
Виділяють 7 регіональних
С. р.: Донбаську (Донец. і Лу-
ган. області; центр — Донецьк),
Придніпровську (Дніпроп., За-
поріз. і Кіровогр. області;
центр — Дніпропетровськ), Пн.-
Сх. (Харків., Полтав. і Сум. об-
ласті; центр — Харків), Цент-
ральну (Київ., Черніг., Жито-
мир. і Черкас, області; центр —
Київ), Зх. (Львів., Івано-Фр.,
Терноп., Волин., Рівнен., Чер-
нів. і Закарп. області; центр —
Львів), Пд. (Одес., Херсон., Ми-
кол. обл., Респ-ки Крим; центр —
Одеса), Подільську, що форму-
ється (Вінн. і Хмельн. області;
центр — Вінниця). Для регіо-
нальних С. р. характерні розви-
нутість соціально-культур., нар.-
госп. і наук, потенціалу міста -
центра, наявність закладів ака-
демічної науки, ун-ту, музеїв
тощо. На території республіки
утворилося 25 обласних
С. р., велика роль у них на-
лежить обл. центрам, які істо-
тно відрізняються за чисельні-
стю населення, генезисом, геогр.
положенням, виробничою спе-
ціалізацією тощо. Але їх об’єд-
нує адм.-політ, статус. Міжра-
йонні локальні С. р. фор-
муються переважно на базі
міськ. поселень 2—3 низових
адм. районів. У республіці виді-
ляють 102 такі С. р. В центрах
цих систем зосереджено такі
функції обслуговування насе-
лення, які не виконують рай-
центри, або їх не розвивають
у кожному райцентрі. Найпо-
ширенішим рівнем С. р. є р а -
йонні локальні С. р., в
рамках яких здійснюється вза-
ємодія сільс. та міськ. поселень.
На 1.1 1991 в Україні налічу-
вався 481 район, де прожи-
вало 24,6 млн. чоловік. Для
більшості з них важливою є
проблема нарощування соціаль-
но-культур. потенціалу до більш
високого рівня. Місцеві ло-
кальні С. р. складаються з
кількох близько розташованих
міськ. і сільс. поселень, вони
займають частину території ни-
зового адм. району або перифе-
рійні частини сусідніх районів.
Центром їх може бути місто,
селище міськ. типу або велике
село. Дальше вдосконалення
респ. С. р. передбачає раціо-
налізацію сформованої сітки
поселень на основі оптиміза-
ції її структури, збалансований
і комплексний розвиток нас.
місць з урахуванням територі-
альної організації господар-
ства. Перехід на принципи си-
стемного розселення є важли-
вою передумовою ефективного
управління зростанням великих
і розвитком малих міст, здій-
снення соціальної перебудови
села, тіснішого погодження ін-
тересів вироби, і розселення на-
селення.
Літ.: Питюренко Е. И. Террито-
риальньїе системьі городских посе-
лений Украинской ССР. К., 1977;
Питюренко Е. И. Системні расселе-
ния и территориальная организа-
ция народного хозяйства. К.,
1983; Расселение: Вопросьі теории
и развития. К., 1985.
В. В. Загородній. Ю. І. Пітюренко.
СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В
ГЕОГРАФІЇ — застосування до
географії системного підходу,
основою якого є заг. теорія си-
стем. Базується на вихідному
понятті «система», під якою
звичайно розуміють множину
взаємопов’язаних елементів, що
утворюють ціле за певною озна-
кою. Це спрощений варіант ви-
значення А. І. Уйомова (1978),
який підкреслює модельний ас-
пект використання теорії си-
стем. Системний підхід завжди
є аналізом складного як цілого,
неподільного, але неподільного
у контексті певної задачі й
об’єкта. Проте і несистемний
підхід у геогр. дослідженнях
досить поширений; він полягає
у розкладанні складного об’єк-
та на частини і поясненні вла-
стивостей цілого, виходячи з
властивостей його частин. Си-
стемний підхід можна застосу-
вати при описі зв’язків реаль-
ної системи (напр., природно-
територіального комплексу та
територіально-виробничого комп-
лексу). У цьому випадку він
створює, як правило, лише перед-
умови для використання теорії
систем. У географії поширена
саме ця стадія системного ана-
лізу, яку іноді розглядають як
мистецтво вирішення складних
проблем і яка не передбачає
використання спец, прийомів
моделювання.
При застосуванні теорії систем
взаємопов’язана множина як
система виражається у пара-
метрах побудови (включаючи
взаєморозташування), динамі-
ки або розвитку, які можна зі-
ставляти методами математи-
ки, хімії, інформатики. При
всіх варіантах реальна система
перетворюється на знакову, і
далі аналіз здійснюється через
187
СІВЕРСЬКИИ
параметри (знаки) з метою роз-
криття механізму взаємозв’яз-
ків і взаємодії. При конструю-
ванні систем визначальним є
вибір системоутворюючих від-
носин, що забезпечують певний
«зріз» взаємозв’язків між еле-
ментами. В географії це, насам-
перед, відношення взаємного
розташування й упорядкова-
ності, а на їхній основі — зв’яз-
ності й функціонування. Дослі-
дження конкретного геогр. об’єк-
та будуть системні тоді, коли
розкриваються не лише внутр.
зв’язки, а й відношення з сере-
довищем. Для оптимізації вза-
ємодії природи і суспільства
важливою системною характе-
ристикою стає стійкість — пев-
на рівновага внутрішньосистем-
них зв’язків, а також відно-
шення «система — середови-
ще». Останнє розглядають як
узгодження системи з середови-
щем, а в процесі розвитку —
взаємна адаптація їх. Таким чи-
ном, крім об’єкта, при систем-
ному дослідженні завжди треба
постулувати середовище як си-
стему систем, виділяючи суттєві
відношення між системами.
Системний підхід забезпечує
єдину формальну базу дослі-
джень об’єктів за своїм похо-
дженням, структурою, функціо-
нуванням.
Системний напрям можна роз-
глядати як теорію спрощення
і специфічну теорію моделюван-
ня (див. Моделювання геогра-
фічне, Математичні методь в
географії). При цьому в системі
як моделі об’єкта виділяють не
лише вхід, процес, вихід, а й
зворотний зв’язок обмеження.
Вхід і вихід — потоки речовини
й енергії (або інформації), про-
цес — внутрішньосистемний
механізм функціонування, зво-
ротні зв’язки і обмеження —
специфічні прийоми системного
аналізу, які є обов’язковим еле-
ментом керуючих систем. При
цьому субстратом керування є
інформація. Тут важливими
стають обмеження різноманіт-
ності системи як другої сторони
взаємодії. При керуванні при-
родними, екон., природно-госп.
і соціальними системами вини-
кає потреба в оцінці необхідної
різноманітності як характерис-
тики системи. Числові значення
різноманітності найчастіше ви-
значають через логарифм числа
різних станів (ентропія си-
стеми).
У географії використовують по-
няття «геосистема», яке запро-
вадив В. Б. Сочава 1963 для по-
значення природних систем.
Згодом це поняття було розши
рено до різного роду систем,
обмежених належністю до Зем-
лі, включаючи виробничо-тер.
системи. Геосистема — поняття
проміжне між загальнонаук.
уявленням системного аналізу і
конкретним змістом геогр. до-
сліджень (озерна, річкова, літо-
генна геосистеми). При цьому
геосистемна концепція виступає
як опосередкована ланка між
реальністю і теорією. У цьому
плані можна говорити про кон-
струювання систем, виходячи з
мети дослідження.
Розуміючи географію як науку
про закони організації геогр.
оболонки, про взаємодію приро-
ди і суспільства, а також опти-
мізацію цієї взаємодії, виявля-
ють великі можливості викори-
стання системних досліджень.
Проте реальне впровадження їх
часто обмежене відображенням
самоорганізації (А. Д. Арманд),
просторової організації (О. Г.
Топчієв, Ю. Г. Пузаченко, В. С.
Преображенський та ін.), про-
сторової організації в поєднанні
з прогнозуванням (Ю. Г. Симо-
нов), а також у поєднанні з
оптимізацією (М. Д. Гродзин-
ський, Г. І. Швебс}. Приклади
виходу на рівень керуючих си-
стем поки одиничні (В. І. Бе-
ляєв, М. Ю. Худошина), проте
саме вони мають формувати
фундаментальні геогр. напрями
майбутнього.
Літ.: Сочава В. Б. Введение в уче-
ние о геосистемах. Новосибирск,
1978; Уемов А. И. Системний под-
ход и обіцая теория систем. М.,
1978; Арманд А. Д. Самооргани-
зация и саморегулирование гео-
графических систем. М., 1988; Топ-
чиев А. Г. Пространственная ор-
ганизация географических комп-
лексов и систем. К.— Одесса, 1988;
Беляев В. И., Худошина М. Ю.
Основи логико-информационного
моделирования сложньїх геосис-
тем. К., 1989.	Г. І. Швебс.
СЙТЕНЬКА — річка у Червоно-
армійському р-ні Рівнен. обл. та
Бродівському р-ні Львів, обл.,
права прит. Слонівки (бас. При-
п’яті). Довж. 26 км, пл. бас.
162 км . Бере початок з джерел
поблизу с. Гайки Ситенські.
Долина коритоподібна, шир. до
2 км, глиб, до 10 м. Заплава
двостороння (шир. до 500 м), у
пониззі заболочена. Річище зви-
висте, завширшки 5 —10 м, у
верхів’ї часто пересихає, у по-
низзі на окремих ділянках ви-
прямлене. Похил річки 1,1
м км. Живлення мішане. За-
мерзає у 2-й пол. грудня, скре-
сає у серед, березня. Є руслові
ставки. Воду С. використовують
для с.-г. водопостачання.
І. М. Коротун.
СЙТКІВЦІ — селище міського
типу Немирівського р ну Війн,
обл. Залізнична станція. 3,3 тис.
ж. (1990). Відомі з 16 ст., с-ще
міськ. типу з 1956. Поверхня
розчленована ярами та балка-
ми. Пересічна тра січня —5,5 ,
липня +19,5 . Опадів 500 мм
на рік. Протікають річки Черво
на і Повстянка (бас. Пд. Бугу).
УС.— цукр. та 2 цегельні з-ди.
Лісництво.
СІВЕРСЬК (до 1973 — Яма) —
місто Артемівського р-ну Донец.
обл. Розташований на р. Бах-
мутці (прит. Сіверського Дінця).
Залізнична станція. 14,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1913 у зв’язку з
буд-вом доломітового з-ду, міс-
то з 1961. Поверхня рівнинна.
Пересічна т-ра січня —6,5°,
липня +21,5 . Опадів 450 мм
на рік. УС.— доломітовий ком-
бінат, цегельний цех Деконсько-
го комбінату буд. матеріалів,
прод. комбінат, молокозавод.
Профес.-тех. училище.
СІВЕРСЬКИИ ДОНЕЦЬ — рі-
ка, найб. права прит. Дону (бас.
Азовського м.). Довж. 1053 км,
пл. бас. 98,9 тис. км2. Бере поча-
ток на пд. схилах Середньо-
російської височини у Бєлг. обл.
(Росії), далі тече територією
Харків., Донец. і Луган. обл.
України, впадає в Дон двома
рукавами в межах Ростов, обл.
(Росія). Долина С. Д. майже на
всьому протязі широка (у вер-
хів’ї до 8—10 км, нижче — до
20—26 км), часто асиметрична,
з високими правими і пологими
лівими схилами; при перетині
Донецького кряжа долина зву-
жується, схили тут круті, ске-
лясті. Заплава у верхів’ї зав-
ширшки 0,5—0,8 км, нижче роз-
ширюється до 3—4 км; є забо-
лочені ділянки, стариці, озера.
Річище на всьому протязі зви-
висте, особливо до впадіння
р. Оскіл. Найхарактерніші для
С. Д. ділянки шир. 35 — 70 м і
глиб. 2 — 3 м (на перекатах —
до 1 м). Подекуди (напр., вище с.
Андріївни, нижче м. Ізюма)
шир. річища досягає 200—400
м, глиб.— понад 5 м, у пониззі
ширина С. Д. становить 200—
250 м. Пересічний похил 0,18
м/км. Осн. притоки (в межах
України): Бабка, Уда, Мож, Бе-
река, Оскіл, Казенний Торець,
Бахмут, Лугань, Луганчик, Ве-
лика Кам’янка (праві), Вовча,
Хотімля, Великий Бурлук, Гни-
лиця, Середня Балаклійка, Ізю-
мець, Нетриус, Жеребець, Крас-
на, Борова, Айдар, Євсуг, Дер-
кул (ліві). Живлення переваж-
но снігове (до 65 % річного сто-
ку) і підземне (до 33 %). Замер-
зає у грудні — січні, скресає у
березні. Пересічна витрата води
біля м. Лисичанська 110 м /с,
у гирлі — до 160 м /с.
С. Д. має велике госп. значення
як джерело водопостачання та
Сіверський Донець.
Річище нижче м. Змієва.
Харківська область.
Вид на ріку та її долину
в район,, м. Слов’яногірська.
Донецька область.
СІВЕРСЬКИИ
188
зрошування. У його бас. створе-
но водосховища (зокрема, Пече-
нізьке і Червонооскільське),
численні ставки. Для вирішен-
ня водних проблем Донбасу спо-
руджено Сіверський Донець —
Донбас канал та першу чергу
Дніпро — Донбас каналу. С. Д.
судноплавний у пониззі на про-
тязі бл. 220 км (до шлюзів). На
берегах річки — численні місця
відпочинку; міста (в межах
України); Чугуїв, Зміїв, Ізюм,
Лисичанськ, Сєверодонецьк.
Спостерігається забруднення
С. Д. стічними і шахтними во-
дами (особливо на ділянці
Слов’яногірськ — Сєверодо-
нецьк).
Літ.: Давьідов В. Д. Голубое
ожерелье Донбасса. Научно-попу-
лярньїй очерк. Донецк, 1980; Мо-
тиенко Я, В. По Северскому Донцу.
Путеводитель. Донецк, 1982; Слю-
сарев А. А. Природа Донбасса.
Научно-популярньїе очерки. До-
нецк. 1983; Природа Украинской
ССР. Моря и вн> тренние водьі. К.,
1987.	В. П. Замковий.
СІВЕРСЬКИИ ДОНЕЦЬ — ДОН-
БАС КАНАЛ — гідротех. спо-
руда у Донец. обл. Будівниц-
тво здійснено 1954—58, поетап-
на реконструкція — 1966—72,
1973—79. Бере початок від
водозабору на р. Сіверському
Дінці поблизу емт Райгородка,
перетинає Донецьку височину і
за 15 км від Донецька впадає
у Верхньокальміуське водосхо-
вище. Заг. протяжність траси
каналу 131,6 км, у т. ч. відкри-
тої частини — 101,4 км. Про-
пускна спроможність каналу
влітку 43, взимку — 28 м с,
швидкість течії води 0,5 —1,1
КАНАЛ
СІВЕРСЬКИИ ДОНЕЦЬ-ДОНЕАС
(СХЕМА)
Райгородок

Слав »нськ о
Краматорськ

Ар семівськ
Гортма
Гормоськс
		
Мапстральчиї.
мам ‘Л
Ма» мсвк«\
Наносні станц/і	'
ЯсмиуватаІ
Г ряблі
Дон-ЦЬК/У
Верх* ’ЬОКС.ЛЬМ'уемсе
«кх
м/с. Магістральна частина ка-
налу трапецієподібного перері-
зу, шир. (по дну) 2 — 7 м, глиб.
3,5 — 4,5 м. Осн. гідротех. спору-
ди на трасі каналу: водозабори,
4 насосні станції, за допомогою
яких воду подають на вис. бл.
200 м, 9 дюкерів, 3 перегоро-
джувальні споруди, 22 зливо-
проводи, 5 резервних водосхо-
вищ і регулююче Червоноос-
кільське водосховище на р. Ос-
колі. Траса каналу пролягає по
вододілу Казенного Торця, Кри-
вого Торця і Сіверського Дінця.
До несприятливих факторів,
зумовлених місцеположенням
каналу, належать фільтраційні
витрати, підвищення рівня
грунтових вод, підтоплювання
земель, активізація зсувних
процесів. Дренажними захода-
ми, виконаними під час рекон-
струкції, зменшено площу під-
топлюваних земель до 100 га
(проти 1600 га до реконструк-
ції). На ділянках каналу, що
складаються з дуже прониклих
порід, здійснено протифільтра-
ційне залізобетонне облицюван-
ня завтовшки 8—10 см (заг.
протяжність 17,5 км). Для за-
хисту укосів від вітрової хвилі
передбачено щебеневе покриття
завтовшки 20—35 см. Вздовж
траси каналу створено санітар-
ну зону і здійснено природо-
охоронні заходи, що запобі-
гають забрудненню води (зливо-
відвід, лісосмуги тощо). Воду
каналу використовують для во-
допостачання Донбасу та зро-
шування. Заг. об’єм води, що
надходить С. Д.— Д. к. протягом
року, становить 1106 млн. м3,
у т. ч. для зрошування 55
млн. м3.	В. Д. Дупляк.
СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКО - ДНІ-
ПРОВСЬКА ГІДРОЛОГІЧНА
ОБЛАСТЬ — сх. частина Гідро-
логічної зони недостатньої вод-
ності. Охоплює тер. Луган. та
частину Запоріз., Дніпроп., До-
нец. та Харків, областей. Вклю-
чає річки бас. Сіверського Дінця
(крім верхів’я) та ліві притоки
Дніпра — Оріль, Самару, Кін-
ську. Густота річкової сітки від
0,2—0,1 км/км2 у пд.-зх. части-
ні області до 0,35 км км‘ на
Донецькій височині; похили рі-
чок відповідно від 0,6—0,8
м км до 1 —3,3 м км. Лісистість
водозборів до 4 %, озерність до
0,2—0,3 %, заболоченості не-
має. Живлення переважно сні-
гове. Найбільшу водність мають
річки бас. Сіверського Дінця —
1,5—2 л/с • км2; водність річок
бас. Дніпра бл. 1 л/с • км . Осн.
частина стоку проходить навес-
ні. Влітку деякі річки пере-
сихають. Льодостав з грудня до
березня. Пересічна каламут-
ність річкових вод 100—400
г/м . Мінералізація води висо-
ка — 700—1200 мг/л. Водні ре-
сурси С.-Д. г. о. широко викори-
стовуються для водопостачан-
ня, зрошування, рибництва, але
вони не повністю забезпечують
потреби нар. господарства.
Л. Г. Будкіна.
СІВКА — річка у Долинсько-
му, Рожнятівському (частково)
та Калуському р нах Івано-Фр.
обл., права прит. Дністра. Довж.
79 км, пл. бас. 595 км2. Бере
початок з джерел на Пд. від
м. Долини і тече в межах Перед-
карпаття. Долина річки у верх,
течії У-подібна, нижче трапе-
цієвидна, терасована. Заплава
двостороння, шир. 200— 300 м.
Річище звивисте, багато ста-
риць. Похил річки 3,8 му км.
Осн. притоки: Кропивник, Бо-
лохівка (ліві). Живлення пере-
важно снігове і дощове. Льодо-
став з серед, грудня до березня;
льодовий режим нестійкий. Во-
ду використовують для пром.
водопостачання. На С.— м. Ка-
луш.	Г. С. Головатюк.
СІЛЬНИЦЯ — річка у Туль-
чинському і Тростянецькому
р-нах Війн, обл., права прит.
Південного Бугу. Довж. 67 км,
пл. бас. 835 км2. Бере дочаток
на Пн. Зх. від с. Левківців, на
схилах Подільської височини.
Долина переважно трапеціє-
подібна (шир. 1 — 2 км), на окре-
мих ділянках шир. долини не
перевищує 30—40 м. Заплава
двостороння (завширшки до
400—600 м), вкрита лучною
рослинністю, часто заболочена.
Річище звивисте, шир. 2—6 м
(найбільша — 35 м); глиб. 0,6—
1,5 м, на перекатах — 0,2—
0,4 м. Похил річки 1,6 м/км.
Живлення снігове і дощове.
Льодостав з поч. грудня до бе-
резня. Стік С. зарегульований
русловими водосховищами і
численними ставками; спору-
джено 17 гребель. Воду викори-
стовують для гідроенергетики і
тех. водопостачання; створено
рибницькі г-ва. На С.— міста
Тульчин, Ладижин (при впадін-
ні у Пд. Буг).
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО —
одна з осн. галузей матеріаль-
ного вироби.; вирощування с.-г.
культур і розведення с.-г. тва-
рин для забезпечення населен-
ня продуктами харчування, а
пром-сті — сировиною. С. г.—
осн. ланка аграрно промисло-
вих комплексів. Включає дві
взаємопов’язані великі галузі —
рослинництво і тваринництво,
які поділяються на дрібніші га-
лузі. За характером вироб-
люваної продукції С. г. є скла-
довою частиною другого підроз-
ділу сусп. вироби.— вироби, пред-
метів  споживання. С. г. вироб-
ляє і засоби вироби.— вирощує
посівний і садивний матеріал,
продуктивну і робочу худобу,
багаторічні насадження тощо.
Структура посівних площ України
(%, 1989).
С. г. розглядають як величез-
ний, постійно діючий механізм
охорони і культивування живих
природних багатств. З його
складу виділилися в самостійні
галузі водне господарство і ме-
ліорація, комбікормова промис-
ловість, сільс. буд-во, ремонт і
обслуговування техніки, мате-
ріально-тех. постачання, транс-
портне обслуговування та інші.
С. г. має певну специфіку, зу-
мовлену технологією вироби.,
вироблюваною продукцією, ор-
ганізацією праці й умовами ви-
роби.
С. г. належить до найдавніших
видів госп. діяльності.
На тер. України ще в 3—2 ст. до
н. е., в період трипільської куль-
тури, було розвинуте мотичне
(ручне) землеробство й пасови-
щне скотарство. До 1917 С. г.
України було відсталим — низь-
кий рівень тех. оснащеності пра-
ці, екстенсивні системи земле-
робства, низька продуктивність
праці. У 1913 із заг. пл. 36 млн.
га с.-г. угідь 15 млн. га належа
ло поміщикам, царській сім’ї і
церкві, 13 млн. га — трудящим
селянам, які становили понад
90 % усього сільс. населення.
У структурі посівних площ
(1913) зернові культури стано-
вили 88,4 %, зокрема озима
пшениця — 11,0 %; тех. куль-
тури — 3,2 %, у т. ч. цукр. бу-
ряки — 2,0 %, соняшник —
0,3 %. Картопля, овочі та баш-
танні культури займали 5,0 %,
кормові — 3,4 °0 всієї посівної
площі України. В 1940 валовий
збір зернових у республіці ста-
новив 26,4 млн. т, картоплі —
20,7 млн. т, цукр. буряків —
13,1 млн. т. м'яса всіх видів
(у забійній вазі) — 1,1 млн. т.
молока — 7,1 млн. т (1913 від
повідно — 23,2; 8,5 і 9,3; 1,1 і
4,7 млн. т). Поголів’я вел. рога
189
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА
тої худоби становило 11 млн.
голів (1916 — 9 млн.). Протя-
гом 1951 — 55 було досягнуто
довоєнного рівня с.-г. вироби,
за більшістю показників. Після
1965 у республіці проведено
значну роботу по здійсненню
комплексної програми розвитку
С. г., його всебічної інтенсифі-
кації та індустріалізації. Проте
продовольча проблема не була
вирішена.
Гол. засіб вироби, у С. г.— зем-
ля. Зем. фонд України на 1.ХІ
1990 становив 60,4 млн. га, з
них 48,1 млн. га (понад 80 %)
перебувають у користуванні
с.-г. підприємств і г-в. Високий
рівень с.-г. використання зе-
мельного фонду: с.-г. угіддя
становлять 42,0 млн. га, або
70 % усієї площі, у т. ч. ріл-
ля — 33,6 млн. га, сіножаті —
2,3 млн. га, пасовища — 5,1
млн. га. Структура с.-г. угідь
відмінна у різних природно-
госп. зонах. У Лісостепу і Степу
розораність становить понад
70 %, на Поліссі — 36 %, у
Карпатах — 21 %. Це зумов-
лює формування відповідних
систем ведення сільського гос-
подарства. Валовий збір сіль-
ськогосподарських культур у
1986 — 90 рр. (в середньому за
рік, млн. т) становив: зерна —
47,4; цукрових буряків — 43,8;
соняшнику — 2,7; картоплі —
18,0, овочів — 7,4; м’яса — 4,4;
молока — 24,5. У сільському
господарстві республіки налі-
чується 8542 колгоспи, 2630
радгоспів і 1249 міжгосп. під-
приємств і орг-цій. У серет
ньому на один колгосп припа-
дає 3,4 тис. га с.-г. угідь, на
радгосп — 3,6 тис. га, у т. ч.
ріллі відповідно — 2,7 і 2,9 тис.
га. В них зосереджено значні
виробничі осн. фонди (62 млрд.
крб.). Матеріально-тех. база
С. г. 1990 становила 495 тис.
тракторів, 107 тис. зернових
комбайнів, 296 тис. вантажних
автомобілів.
У структурі валової продукції
С. г. на тваринництво припадає
55,1 %.
Гол. галузями продуктивного
тваринництва є скотарство, сви-
нарство. вівчарство і птахів-
ництво; поширене бджільни-
цтво, яке має велике значення у
всіх природних зонах; розвину-
те шовківництво. Базою риб-
ництва є ставкове рибне г-во та
природні рибогосп. угіддя. Де-
далі більшого значення в рес-
публіці набуває звірівництво.
Основою розвитку тваринницт
ва є кормова база. Гол. джерело
кормів — польове кормовироб-
ництво, зокрема вирощування
кормових і зернофуражних
культур. У 1990 під кормови-
ми культурами було 11,99 млн.
га (37,0 % усіх посівів респуб-
ліки).
Питома вага рослинництва у
структурі валової пром-сті С. г.
України становить 44,9 %. По-
ряд із розширенням посівних
площ змінилася їхня структу-
ра. Основою зернового г-ва
на Україні є вирощування ози-
мої пшениці, кукурудзи, ячме-
ню, озимого жита, гречки, про-
са. Серед зернових провідне
місце належить озимій пшени-
ці. Найвища тер. концентрація
зернових культур у степових і
лісостепових зонах республіки.
Важливе значення у с.-г. вироби.
України має вирощування тех.
культур. Провідна культура —
цукр. буряки, які вирощують
переважно в районах Лісостепу.
Серед прядильних волокнистих
культур найголовніша льон-
довгунець (Полісся, зх. лісосте-
пові райони, передгір’я Кар-
пат), вирощують також коноп-
лі (Полісся і Придніпров’я),
хміль (Полісся). Осн. олійною
культурою є соняшник (Пд. і
Донецько-Придніпровський екон.
райони). Картоплярство най-
більшого розвитку набуло у Пд.-
Зх. екон. р-ні. Овочівництво
розвивається на Пд. республіки,
у приміських районах, поблизу
пром. центрів. Баштанні куль-
тури вирощують у степових об-
ластях. Товарне садівництво
сконцентроване в причорномор-
ських областях, Придністров’ї
і Закарпатті. На Пд. республіки
зосереджені осн. райони вино-
градарства.
У республіці зрошується (1990)
понад 2500 тис. га земель. На
цих землях збирають 39,6 %
овочів, 7 % зерна і понад 2 %
картоплі та цукр. буряків заг.-
респ. валового збору цих куль-
тур. Пл. осушених земель ста-
новить 3100 тис. га, з них посів-
ні — 1785,7 тис. га, де вирощу-
ють 24,6 % льону-довгунця,
5,1 % картоплі, 6,6 % цукр.
буряків і 4,7 % зерна заг. вало-
вого збору них культур.
Новий етап розвитку с.-г. ви
робництва базуватиметься на
різних формах володіння, ко-
ристування і розпорядження
власністю; рівності екон. умов
для всіх видів господарювання;
повної самостійності С. г. у пи-
таннях планування, розпоря-
дження виробленою продук-
цією і госпрозрахунковим дохо-
дом; перебудові організаційної
структури управління агропром.
вироби. Відбувається удоскона-
лення форм землекористуван-
ня (оренда, фермерство, сімей-
ний підряд тощо), створюються
асоційовані та ін. виробничі
формування, кооперативи тощо.
Карту див. с. 192—193.
Літ.: Географія Української РСР.
К., 1982, Пістун М Д., Котесник
Г. О. Географія сільського госпо-
дарства СРСР. К., 1983.
Я. Б. Олійник.
М. Д. Пістун.
СІЛЬСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ, сіль
ський населений пункт — на-
селений пункт, сформований
переважно на основі с.-г. вироб-
ництва, з невеликою чисельні-
стю населення, малоповерховою
житл. забудовою і присадибни-
ми ділянками. Крім с.-г. вироб-
ництва, С. п. можуть викону-
вати й ін. функції: транспортні,
рекреаційні, лісозаготівельні та
лісообробні, рибальські, мис-
ливсько-пром., пром., бути міс-
цем проживання трудових ре-
сурсів, що працюють у місті,
тощо. За переважаючою функ-
цією у сусп. поділі праці роз-
різняють С. п.: сільськогоспо-
дарські, або аграрні, комплекс-
ні, або мішані, несільськогоспо-
дарські.
Масштаби розвитку селоутво-
рюючих виробництв та їхня спе-
цифіка визначають чисельність
населення С. п. За кількісною
ознакою С. п. поділяють на най-
більші (понад 5 тис. ж.), великі
(від 2 тис. до 5 тис.), середні
(від 1 тис. до 2 тис.) та малі
(до 1 тис. ж.). Найбільші, великі
та середні С. п. переважно є цент-
рами колгоспів і радгоспів, тоб-
то виробничими центрами, малі
С. п.— їхніми виробничими ді-
лянками (бригадні села). У ви-
робничих центрах, які є й цент-
рами первинних систем розсе-
лення, в основному концентру-
ється первинна сфера культур-
но-побутового обслуговування
населення, у т. ч. населення
бригадних сіл. Разом з тим С. п.
малофункцюнальні (як прави-
ло, одна — дві виробничі функ-
ції і первинна сфера послуг)
і як геогр. системи — незавер-
шені, з слабкими внутр. зв’яз-
ками між елементами і дуже
активними зовнішніми зв’яз-
ками, що призводить до форму-
вання систем розселення різних
ієрархічних рівнів.
Планувальна структура С. п. не-
складна і найчастіше вільна —
вулична мережа, громадський
центр (установи сфери обслу-
говування і управління) і ви-
робнича зона (з виробнич. під-
приємствами), відокремлена від
житл. забудови санітарно-за
хисною зоною.
Сільський населений пункт є
низовою адміністративно-тери-
торіальною одиницею. Органом
місцевої влади у сільському
населеному пункті є сільська
Рада народних депутатів.
На 1.1 1991 в Україні налічу-
валося 28 844 С. п. із заг. чи-
сельністю населення 17 млн.
чол. (33 % заг, кількості насе-
лення республіки). 1л. с. 190.
М. Я. Міжега.
СІЛЬСЬКЙИ НАСЕЛЕНИЙ
ПУНКТ — населений пункт,
розташований у сільс. місцево-
сті. Див. Сільське поселення.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЗО-
НА — територіальне зосере-
дження в межах природно-госп.
зони с.-г. вироби, з взаємо-
пов’язаним розвитком і одно-
типністю поєднання провід-
них і додаткових галузей с. г.
в результаті територіального
поділу праці. С. з. характе-
ризується високим рівнем тер.
концентрації та інтенсивності
вироби, певних видів с.-г. про-
дукції, для якої на даній тери-
торії найсприятливіші умови.
С. з. є елементом тер. струк-
тури с. г. У С. з. поряд з ефек-
тивним вироби, с.-г. продукції
для забезпечення потреб насе-
лення і переробної пром-сті
сировиною одночасно мають
здійснюватися відтворення, охо-
рона і підвищення родючості
грунтів. У КОЖНІЙ С. 3. відпо-
відно до спеціалізації і струк-
тури провідних і додаткових га-
лузей формується певний комп-
лекс екон., агротех., зооветери-
нарних, організаційних заходів,
спрямованих на раціональне
використання природних та
екон. умов з метою одер-
жання макс. кількості продук- -
ції при найменших витратах
праці і засобів вироби. У цьому
плані С. з. однотипна з понят-
тям «зональний аграрно-тер.
комплекс». У С. з. складається
своя система тер. орг-ц:ї вироби,
із виділенням сільськогосподар-
ських районів, підрайонів, ви-
робничих типів с. г. тощо. Кож-
ній С. з. притаманні відповідні
сівозміни, структура посівних
площ, системи внесення добрив,
обробітку, меліорації грунтів та
підвищення їх родючості, а та-
кож способи захисту рослин, що
проявляється у специфіці ви-
робничих циклів. Для виявлен-
ня С. з. і визначення її меж
серед численних ознак і показ-
ників, що відбивають напрям,
спеціалізацію с. г., найважли-
вішим є показник структури то-
варної продукції, який характе-
ризує не лише ступінь зосере-
дження вироби, певних видів
с.-г. продукції, а й екон. зв’язки
г-в і районів. В Україні сфор-
мувалися такі С. з.: поліська
(спеціалізується на розвитку
скотарства м’ясо-молочного на-
пряму, картоплярства, льонар-
ства, зернового господарства у
поєднанні в окремих районах з
хмелярством, овочівництвом);
лісостепова (розвинуті скотар-
ство м’ясо-мол. напряму, зерно-
ве г-во, буряківництво, свинар-
ство у поєднанні з овочівни-
цтвом і садівництвом}; степова
(зернове г-во, м’ясо-мол. скотар-
ство, свинарство, вирощування
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ
190
СІЛЬСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ.
Хата з с. Яснозір’я Черкаського
району Черкаської області.
Початок 20 ст.
Хата з с. Кадіївців Кам’янець-
Подільського району Хмельниць-
кої області. 1892.
Садиба з с. Яришева Могилів-
Подільського району Вінницької
області. Кінець 18 ст.
Хата з с. Мамекиного Новгород-
Сіверського району Чернігівської
області. Кінець 19 ст.
олійних культур у поєднанні в
окремих районах з виноградар-
ством, овочівництвом, баштан-
ництвом, птахівництвом); перед-
гірних і гірських районів Кар-
пат (розвинуті скотарство, льо-
нарство, вівчарство, у низинних
районах — садівництво, вино-
градарство, овочівництво, пта-
хівництво); передгірних райо-
нів Криму (виноградарство, са-
дівництво, вирощування ефіро-
олійних культур у поєднанні з
птахівництвом). С. з.— основа
формування агропромислових
зон, в яких вироби, с.-г. сиро-
вини тісно пов’язане з пром-стю
Всі об'єкти — експонати Музею народної архітектури та побуту України у Києві.
Будинок у с. Підзахаричах Пу-
тильського району Чернівецької
області.
Садиба у с. Зеленій
Верховинського району
Івано-Франківської області.
Будинки у с. Єрківцях Переяслав-
Хмельницького району
Київської області, споруджені
для жителів, відселених
із зони Чорнобильської АЕС.
Садиба у с. Чорнобаївці
Б'лозерського району
Херсонської області.
по її переробці. Див. також
Сільськогосподарське району-
вання.
Літ.: Мукомель І. Ф Сільськогос-
подарські зони Української РСР.
К., 1961; Пістун М. Д., Колос-
ник Г. О. Географія сільського гос-
подарства СРСР. К., 1983. Террито-
риальная организация агропро-
мьішленньїх комплексов. К., 1985.
В. П. Нагірна.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ МА-
ШИНОБУДУВАННЯ — галузь
машинобудування, об’єднання і
підприємства якої виробляють
с.-г. машини, устаткування,
агрегати, вузли, деталі й запас
ні частини. Основна продукція
галузі: тракторні плуги та
191
СІМЕЇЗ
сівалки, машини для боротьби
з шкідниками й хворобами рос-
лин (обприскувачі, обпилювачі,
машини для внесення гербіци-
дів), збиральні та дощувальні
машини, устаткування для ме-
ханізації робіт на тваринни-
цьких і птахофермах. В Україні
невеликі з-ди для виготовлення
і ремонту нескладних с.-г. машин
виникли в серед. 19 ст. В Ук-
раїні діє понад 40 спеціалі-
зованих підприємств галузі, які
розташовані по всіх екон. ра-
йонах і областях республіки,
крім Луган. та Закарпатської.
Найбільші підприємства: Львів,
виробниче об’єднання «Львів-
сільгоспмаш», Першотравневий
з-д с.-г. машин (м. Бердянськ),
Одес. виробниче об’єднання по
плугах і боронах «Одесагрун-
томаш», кіровоградський з-д
с.-г. машин «Червона Зірка»,
Дніпроп., Херсон., Терноп. ком-
байнові заводи. Машини і устат-
кування для механізації робіт у
тваринництві та кормовиробни-
цтві виготовляють Білоцерків-
ський завод с.-г. машинобуду-
вання ім. Першого Травня,
Кіровоградський чавуноливар-
ний завод, «Ковельсільмаш»,
виробничі об’єднання «Умань-
ферммаш», «Ніжинсільмаш»,
♦ Коломиясільмаш». Підприєм-
ства С. м. республіки мають
ділові зв’язки з зарубіжними
країнами щодо спільного ство-
рення нових зразків техніки
для села, особливо по таких
паритетних напрямах, як авто-
матизація управління машина-
ми й устаткуванням, викори-
стання мікроелектроніки тощо.
В. С. Свдощук.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ РА-
ЙОНУВАННЯ — науково об-
грунтований поділ території на
частини, що мають однотипну
спеціалізацію с. г., відповідне
поєднання провідних та додат-
кових галузей і характеризу-
ються виробничо-тер. єдністю
на основі тісних внутрішньо-
районних зв’язків у межах с.-г.,
а також з ін. галузями нар. г-ва.
В основі С. р. лежать тер. від-
мінності у природних та екон.
умовах с.-г. вироби., у викори-
станні с.-г. угідь, застосуванні
систем ведення рослинництва і
тваринництва. С. р. проводять з
метою ефективнішого викори-
стання природно-ресурсного по-
тенціалу с.-г. вироби., підви-
щення його екон. ефективності
та вдосконалення тер. органі-
зації, раціонального природо-
користування та охорони зе-
мельних і водних ресурсів.
Одночасно С. р.— це метод
наук, досліджень с. г. Гол. кри-
теріями виявлення таксонів
С. р. є виробнича спеціалізація
с. г., рівень зосередження та
інтенсивності розвитку галузей
у межах певних тер. одиниць,
найчастіше низових адм. райо-
нів. Найважливіший з них —
виробнича спеціалізація с. г.,
напрям, що його визначають за
показниками структури товар-
ної продукції, коефіцієнтом зо-
середження товарного вироби.
У практиці С. р. використову-
ють також показники, що ха-
рактеризують системи земле-
робства, способи утримання ху-
доби, розміщення та розвитку
окремих с.-г. культур або га-
лузей.
При проведенні С. р. необхідно
враховувати природні умови,
зокрема грунтово-кліматичні,
гідрологічні. геоботанічні особ-
ливості. Важливою передумо-
вою науково обгрунтованого С.
р. є аналіз екологічної ситуа-
ції с.-г. виробництва, зокрема
стану зем. та водних ресурсів,
рівня інтенсифікації ьиробн. та
ступеня навантаженості на зем-
лю з метою розробки заходів
раціонального природокористу-
вання у с. г., підвищення родю-
чості грунтів, одержання еколо-
гічно чистої продукції. С. р. по-
трібно здійснювати з урахуван-
ням розвитку пром-сті, особли-
во по переробці с.-г. сировини,
та транспорту.
Осн. таксономічною одиницею
С. р. є сільськогосподарська
зона. В її межах виділяють
сільськогосподарські райони.
Частина території с.-г. району,
що охоплює виробничо-тер. ти-
пи с.-г. підприємств із стійким
поєднанням провідних і додат-
кових галузей, становить с.-г.
підрайон. Виділяють також
виробничо-тер. типи с. г.— ни-
зові елементи С. р., основа
формування таксономічних оди-
ниць вищого порядку. У вироб-
ничо-тер. типи об’єднують с.-г.
Сімеїз.
Приморська частина селища.
підприємства однакової вироб-
ничої спеціалізації, однакового
складу провідних та додатко-
вих галузей на основі одно-
типності місцевих та екон.
умов. Питання С. р. на Україні
найповніше розроблені в пра-
цях І. Ф. Мукомеля, М. Д. Пі-
стуна, П. Г. Дубінова. Значну
роботу з питань районування
с. г. в Україні здійснили в Ін-ті
економіки агропромислового
виробництва ім. О. Г. Шліхтера.
Літ.: Мукомель І. Ф. Сільськогос-
подарські зони Української РСР.
К., 1961; Розміщення і зональна
спеціалізація сільського господар-
ства Української РСР. К., 1979;
Пістун М. Д., Колесник Г. О. Гео-
графія сільського господарства
СРСР. К., 1983. В. П. Нагірна.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ
АТЛАС ЗАХІДНИХ РАЙОНІВ
УКРАЇНСЬКОЇ РСР — комп-
лексний науково-довідковий ат-
лас, карти якого характеризу-
ють особливості природно-екон.
умов і ресурсів, розміщення та
спеціалізацію с.-г. вироби. Во-
лин., Закарп., Івано-Фр., Львів.,
Рівнен., Терноп. і Чернів. обла-
стей. Виданий 1965. Налічує
47 одноколірних карт, численні
діаграми й графіки. За змістом
карти атласу об’єднано в групи,
що відображають заг. характе-
ристику зх. областей України
(адм. поділ, с.-г. зони, густота
населення, мін. та органічні
добрива тощо), природні умови,
зем. угіддя, розміщення галузей
рослинництва (посівні площі,
озима пшениця, овес, цукрові
буряки тощо), поголів’я та його
продуктивність. Діаграми карт
атласу характеризують динамі-
ку розвитку с. г. за період
1940 — 70.
Видання: Сільськогосподарський
атлас західних районів Україн-
ської РСР, Львів, 1965.
Т. І. Козаченко.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ
РАЙОН — територіальне зосе-
редження виробничих типів с. г.
із стійким поєднанням провід-
них галузей, що формується в
межах сільськогосподарської
зони і займає іноді значну її
частину; важлива ланка тер. по-
ділу праці в системі сільсько-
господарського районування.
Система ведення провідних і
додаткових галузей сільс. г-ва
в С. р. тісно пов’язана з особли-
востями природокористування.
С. р. є основою формування
агропромислових районів, в
яких вироби, с.-г. сировини
поєднується з пром-стю по її
переробці. У С. р. широко роз-
винуті виробничо-технологічні
зв’язки між галузями рослин-
ництва і тваринництва. Вну-
трішні відмінності в системах
ведення землеробства і тварин-
ництва в С. р. виражені з мен-
шою мірою, ніж у с.-г. зоні.
Виробничо-тер. цілісність С. р.
визначається найтіснішим по-
єднанням або навіть підпоряд-
куванням його спеціалізації
особливостям типів земель, дії
екон. чинників тощо.
Літ. див. до ст. Сільськогоспо-
дарська зона. В. П. Нагірна.
СІМЕЇЗ — селище міського ти-
пу Респ-ки Крим, підпорядкова-
не Ялтинській міськраді. Розта-
шований на березі Чорного м.,
за 21 км від Ялти та за 68 км
від залізнич. ст. Севастополь.
4,7 тис. ж. (1990). На території
С. в 6—10 ст. існувало кілька
фортець і поселень. С-ще міськ.
типу з 1929. С.— приморський
кліматич. курорт Південного
берега Криму, належить до Ял-
тинського рекреаційного під-
району. Лежить на схилі Ай-
Петринської яйли, на вис. бл.
300 м. Поверхня гориста, ха-
рактерні нагромадження скель,
абразійні форми рельєфу, галь-
кові пляжі. С. має риси серед-
земноморського клімату. Пере-
січна т-ра лютого 4-4,1°, серп-
СІМЕИКИНЕ
192
ня 4*24,4 (одне з найтепліших
місць Пд. берега Криму). Опа-
дів 432 мм на рік. Влітку від-
чутний вплив бризу, відносна
вологість повітря 69 % протя-
гом року. Купальний сезон з
червня до жовтня (т-ра води
від 4-17 до 4-24 ). Кількість
годин сонячного сяйва 2360 на
рік. Мальовничий ландшафт-
ний парк. Пл. зелених наса-
джень 10 га, серед них багато
вічнозелених видів. У С.—
комплексна пам’ятка природи
гора Кішка (респ. значення) з
руїнами середньовіч. укріплен-
ня, скелі Монах і Діва. Діють
9 санаторіїв та 3 пансіонати,
будинок відпочинку.
У С.— відділ радіоастрономи
Кримської астрофізичної обсер-
ваторії, відділення Мор. гідро-
фіз. ін-ту АН України, стан-
ція спостереження за штуч-
ними супутниками Землі та ін.
наук, установи. У жовтні 1959
за допомогою 22-метрового ра-
діотелескопа (на г. Кішка) впер-
ше було прийнято зображення
зворотної півкулі Місяця.
Літ.: Неяченко И. И. Симеиз —
Форос. Путеводитель. Симферо
поль, 1986.
СІМЕИКИНЕ — селище місько-
го типу Краснодонського р-ну
Луган. обл. Залізнична станція.
2,7 тис. ж. (1990). Засн. 1910 —
1914, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т-ра січня—7,4 , липня 4-22,0 .
Опадів 440 мм на рік. В С.—
підприємства залізнич. транс-
порту, племінний птахорадгосп-
репродуктор.
СІМФЕРОПОЛЬ — місто, адм.
центр Республіки Крим, рай-
центр. Розташований на р. Сал-
гирі (бас. Азовського м.). Заліз-
нич. вузол, аеропорт, автовок-
зал, початковий пункт тролей-
бусної лінії С.— Ялта. Пл.
104 км . 348,9 тис. ж. (1990).
С. поділено на 3 райони: Заліз-
ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА
Археологічні пам’ятки
1 Стоянка Чокурча (епоха
палеоліту)	2 Г ородище
Неаполь Скіфський - сто-
лиця пізньоскіфської дер-
жави у Криму (3 ст до
н.е. - 3-4 ст. н. е )
* Дуб „Багатир Тавріди" (вік -
понад 500 років)
★ Пам ятники Великої Вітчиз-
няної війни 1941-45 рр
1 Меморіал жертвам фа
шизму 2 Пам'ятник Неві-
домому солдатові 3 Па
м ятник партизанам і під-
пільникам Криму 4 Брат-
ське кладовище радянсь-
ких воїнів, партизанів І під-
пільників. які загинули в
роки Великої Вітчизняної
війни 1941-45 рр. 5 Па-
м’ятник (танк Т-34) на
честь радянських воїнів-
визволителів міста від
німецько-фашистських за-
гарбників у 1944 р
І Пам’ятники: 1 О. В Суворову
2 М. В. Фрунзе З О С. Пуш
кіну 4 К. А. Треньову
* Історичні пам’ятки
Па м'ятна скрижаль з іме -
нами визначних людей, які
жили і працювали в місті
(встановлена на честь
200-річчя Сімферополя)
Пам'ятка архітектури - па-
лацу СалгирцІ (1827 р.)
& Музеї
1 Художній музей 2 Ви-
ставочний зал Спілки ху-
дожників 3 Краєзнавчий
2-, музей
Театри, цирк
1	Філіал Кримського акаде-
мічного російського театру
ім. Максима Горького
2	Кримський театр ляльок
З Кримський академічний
російський драматичний
театр ім. Максима Горько-
го 4 Цирк 5 Кримський
український театр драми
та музичної комедії
Сімферополь.
Готель «Москва».
Вид частини міста.
ничний, Київський, Централь-
ний. Перші істор. відомості про
поселення Ак-Мечеть належать
до 16 ст., з 1784 С.— місто,
з 1921 — адм. центр Крим.
АРСР, з 1945 — Крим. обл.
РРФСР (з 1954 — УРСР), з
1991 — Кримської АРСР, з
1992 — автономної Республіки
Крим.
Місто лежить у поздовжній
улоговині між Внутрішнім та
Зовнішнім пасмами Кримських
гір, на вис. 225—325 м. Поверх-
ня його має похил на Пн.
Клімат помірно континенталь-
ний з порівняно м’якою зимою
і помірно жарким літом. Пере-
січна т-ра січня 4-0,3°, липня
4-21,7°. Опадів 501 мм на рік.
Долина р. Салгиру, що в межах
міста має довж. 10 км, на знач-
ному протязі впорядкована і є
місцем відпочинку. Пл. зелених
насаджень 506,5 га. У С.— па-
м’ятки природи: ботанічні —
дуб «Богатир Тавріди», п’яти-
стовбурний каштан; парк — па-
м’ятка садово-паркового мис-
тецтва Салгирка (всі — місц.
значення).
С.— значний пром. центр (по-
над 70 підприємств, які вироб-
ляють чверть пром. продукції
республіки). Розвинуті маши-
нобудування і металообробка
(виробничі об’єднання «Фотон»,
«Пневматика», «Кримпрод-
маш»; з-ди «Сантехпром», «Фіо-
лент», електромаш.-буд., «Сіль-
госпдеталь»). Важливе значен-
ня має харчова (2 консервні,
пивоварний з-ди, тютюново-
ферментаційний комбінат, конд.
і макаронна фабрики, науково-
виробниче об’єднання «Ефір-
олія» тощо) і легка (шкіряно-
взуттєве, швейне, трикотаж-
не об’єднання, ф-ки текст.-
худож. виробів, шкіряно-галан-
терейна та ін.) пром-сть. З-д
пластмас, вироби, буд. матеріа-
лів (виробничі об’єднання «Крим-
будматеріали», «Кримнеруд-
пром»). ТЕЦ.
У місті — Сімферопольський
університет (з геогр. ф-том),
кримські мед., с.-г., природо-
охоронного і курортного буд-ва
ін-ти; 12 серед, спец. навч. за-
кладів, 13 профес.-тех. уч-щ.
Діють н.-д. і проектно-конструк-
торські установи, зокрема ін-
ститут мінеральних ресурсів,
н.-д. і проектно-розвідувальний
ін-т нафтопром. споруд на кон-
тинентальному шельфі, Крим,
відділення Ін-ту археології АН
України; Кримський обласний
центр по гідрометеорології, сей-
смічна станція «Сімферополь»
та ін. Кримський, Севастополь-
ський та Ялтинський відділи
Геогр. т-ва України (див. окремі
статті). Кримський краєзнав-
чий музей та Сімферополь-
ський худож. музей. Театри:
рос. драматичний, укр. муз.,
Кримськотатарський муз.-
драм., ляльок; філармонія,
цирк. Турбаза «Таврія». Бюро
подорожей та екскурсій. Чис-
ленні об’єкти туризму (див.
план міста і турист, карту
Крим, обл.; за станом на 1989).
Літ.: Симферополю 200 лет. 1784—
1984. Сборник документов и мате-
риалов. К., 1984; Чуликов В. П.,
Петровская М. В. Симферополь.
Историко-краеведческий очерк.
Симферополь, 1984; Русанов И. В.
Пешком и на велосипеде по Сим-
ферополю и окрестностям. Путе-
водитель. Симферополь, 1989.
В. Г. Єна.
СІМФЕРОПОЛЬСЬКЕ ВОДО-
СХОВИЩЕ — водосховище на
р. Салгирі, у Сімферопольсько-
му р-ні Респ-ки Крим. Створено
1956. Довж. 4,6 км, шир. 0,9 км,
пл. 3,23 км?. Пересічна глиб.
11,2 м, максимальна — 36 м,
повний об’єм води 36 млн. м ,
корисний — 34 млн. м3. Довж.
берегової лінії 15,3 км. Береги
в осн. круті, є виходи криста-
ліч. порід. Водообмін уповіль-
нений, проточність невисока,
коливання рівня до 8 м, що
спричинює наявність значних
площ осушених мілководь. Т-ра
води влітку до 4-26 , біля дна
на 10° нижча. Льодові явища
нестійкі {забереги, тимчасовий
льодостав з кін. грудня до серед,
лютого). Мінералізація води
306—360 мг/л, спостерігається
збільшення вмісту азоту, фос-
фору, орг. речовин; нітратів до
16,9 мг/л. Фітопланктон пред-
ставлений в основному діатомо-
вими і зеленими, влітку —
синьозеленими водоростями, ІЦО
спричинюють «цвітіння» води.
РОСЛИННІСТЬ
.ВАРШАВА
Гоміль
Багато- і різної равно-тнпчакоео-ковилові степи
С льськогосподарські угіддя на міси*
бїДОмеиькО-сереДиьОДОнСькиж степів
•) приазовсько-прнчорноморських
Лстор'
Прип’ *ІГЬ
Сільськогосподарські угіддя на м<сці
Сільськогосподарські угіддя на місці
ПВТрОфіГНМк донецьких СТЄП'8
гемі псамофини* степів
Псамофігнг степи а) дніпровські, б) донецько донські
Типчаково-ковилові степи
Лю6л>
7 21С
’*е
41а -
-25
Суми.
Су»»

>6 216
416
Сільськогосподарські угіддя на мсц‘ цих степів
Пустельні полиново-типчаково-ковилові степи
Є льськогосгодарськ угіддя на м*сь цих степів
Приморська літоральна рослинність
Псамофіти) й галофітні угруповання кіс. остров*в та узбереж
416
28.
8
-2іі
Дміс
'ери
Косп\>иіртц 
*
КИ В
2,5 ^оуир
'Глче*і‘"»кв 23
вОсх / \
' 38б
Потала
25^
Кіровоград
28а
(ЧИ V,
ЗС
Дніпровурусинські
4 і едсх
\ >«
'~ч?2а
Днілролетровсьх
Дніпровське
' в&сх
!^0 неь ЬК
СЛАНЦІ ТА ВИСОКОГІРНІ ЛУКИ
Середньоєвропейські високогірні луки І ириволісся
ШИРОКОЛИСТЯНІ ЛІСИ

Карпатські луки, ириволісся пустища
ц І Європейські чорновільхові
Середньоєвропейські букові та дубові ліси
ТЕМНОХВОЙНІ ТА ШИРОКОЛИСТЯНО
ТЕМНОХВОЙНІ ЛІСИ
Букові з бума лісового а) карпатські г>р
Сьн< б) рівнини ПОДІЛЬСЬКО-ОПіЛьСЬКі
инів
ч 33а
Середньоєвропейські темнохвойні, широколистяно-
темнохвойні ліси і похідні угруповання
нових піс-в з бука лісового
Т\‘Ліг\льськи
і. чимпн
зі-/
М ЛДяННІ
2	, Карпатські ялинові ялицево-ялинові ялм- ; цеао-бумово ялино 1	№
	м Нар іатські буково-ялицеві ялицеві, яли	17
3	1 ново-буково ялицеві	
		 Післялісоеі луки ча м*сці карпатських	1	 '-н
4	буково-ялицевих, ялиново-буково-ялице-	18 .1
	вих лісів	
СОСНОВІ ТА ШИРОКОЛИСТЯНО-СОСНОВІ ЛІСИ
Кримські гірські букові 3 бумів східного
й лісового
Дубові та грабово-дубові з дуба скель-
ного а) закарпатські передгірні, б) при
дністровські
Сільськогосподарські угіддя на м ст ду
бових  грабово дубових лісів з дуба
скельного
Кримські гірські дубові з дуба скельного
'лсибе иський а
29 лимон
к‘““к. Сдр''»
Херсон
\И/~415 321

Дністровський Пиман
л32а
д-уга^алгоцько
\ 3 0 ь |С
Східноєвропейські соснові та широколистяно
соснові Ліси
Поліські соснові
Дн г.ровсьно дністровські дубові та дубово
грабові ліси
пп Дубово грабові
>3 Ал'бе .
оз Шагами
336	34
Поліські дубово-соснові іноді-грабово
Дубово-СОСНОВІ
Дубов а) прикарпатські та закарпатські
б) поліські в) подільсько-придніпровськ
оз Сасик
фундук)
2$ а-і
Похідні березое та осикові
Сільсько осподарськ угіддя иа м сці ду
бових ЛІСІВ
29а
т Дхьуїми

Сільськогосподарські угіддя на місці по-
хідних березових та осикових лісів
Лісостепові, степові соснові та дубово
соснові
Сільськогосподарські угіддя на міст лі
СОСТВПОВих степових соснових
Східноєвропейські широколистяні ліси
Середньорооиські дубові та липово ду
бові
Байрачні дубові
о Змичиї
• срср)
См*>»
->ип
М4рЄД«Л?0>»І>
Сільськогосподарськ уі іддя на міси* гірських і передгірних дубових
лісів з дуба пухнастого а поєднанні з шибляком
28 А
Позаплавж луки
Причорноморські різнотравмс-осоково злакові та
Р зиотравио злакові галофітні луки в поєднанні з
сільське господарськими угіддями
Лучио-степої'. лучні та лучно болотні угруповання
под в
РОСЛИННІСТЬ ЗАПЛАВ
Заплавні луни лучні степи в поєднанні з лісами
чагарниками болотами и сльськогосподарс ьнм
ми угіддями аГ поліські л сові торф янисті справ
жні та болотисті луки б дніпровські лісостепові
лучм стели справжні торф янисті остепнеи* та за
солені Луки в] причорноморські лучні стели остеп-
Прибережно-водна водна болоіна і лучна рос
лини сть дельт п'вденнмх р к
БОЛОТА
Соснові пухівковс чагарниково сфагнові та
иуково-сфагмов ।
Осс*ов< гіпноес-оєокові злаково осокові
ретяно осоков ірав яні трав яно-гіпмоаі
лісьмі б лісосгепов- та степові
оче-
а) по
Середземноморські соснові та ялівцеві ліси
—- Кримські г рські СОСНОВІ пухндсто-дубо
І во-соснові та смельнодубово соснові з
І СОСНИ кримської
 Кримські гірські ял>виеві з ялівця висо-
ЯИИ кого рідколісні л ей та шибляки
Сільськогосподарські угіддя на міси*
байрачних дубових лісів
Сільськогосподарські уг>ддя на міст осушених
бот»
Південноєвропейські широколистяні ліси
Кримські гірські й передгірні дубов<
ліси з дуба пухнастого в поєднанні з шиб
ляком
СТЕПИ Й СІЛЬГОСПУГІДДЯ НА ЇХНЬОМУ міст
Лучні степи та остепнені луки
Сільськогосподарські угіддя на місці а) волинських б1 подільських
е) СереДньОДніпроеських г) Придніпровських Д' кримських Гірських
передгірних степ<в
МАСШТАБ І 4 000000
0	«V
Скельна рослинність
12	26 Н
Рослинність крейдяних відслонень
Рослинність вапнякових Відслонень
Рослинність пішаннкоеих । сланцевих відслонень
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Гомель
ВАРШАВА
ШЧІ
,4)ЇЛМ
Вор
ЛУіІЬі
Рівне
КИ<В
РьвіВ
"5л*-
'Нпппь
[е Полтава
В.ннмця
В«л Вись
Кіровоград
-.
Запоре*
р(/стов-на-Дону
.НІВ
ийос
*ська
Шагами
Краснодар
•'бам
о?^'.
оз Сасик
(КунЛук)
!о* з* «•€>*
ейсх
яихам
Сдеса
П>Обп:н
іщсьйи
ли*
Канівське
вдсх
^ІГрОвС •»¥.«
в&сх
^пасмой»^**
При?*™*
7 коса
Вироби 0и««Р«
А/нкола
Тимг'ульськмй
С димом.
З^ариягацько
~ ют
Кмельнмцькиіі
вдсх ’
КостекдТ? ^Стин ко






193
СІРЕНКО
З риб трапляються головень
слиж, підчур, бичок-пісковик,
тараня, лящ, судак, короп,
китайський карась та ін. С. в.—
водосховище багаторічного ре-
гулювання стоку. До природо-
охоронних заходів належать
щорічне впорядкування лісо-
насаджень, засівання укосів
водосховища травами. Викори-
стовується для водопостачання
Сімферополя та ін. нас. пунк-
тів Сімферопольського і Красно-
гвардійського р-нів, а також як
джерело зрошування (див. Сал-
гирська зрошувальна система).
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
сімферопольський ра-
йон — район у пд. частині
Респ-ки Крим. На Зх. омиває-
ться Каламітською затокою
Чорного м. Утв. 1923. Пл. 1,8
тис. км2. Нас. 132,3 тис. чол.
(1990; без адм. центра Респ-ки
Крим, м. Сімферополя), у т. ч.
міського — 21,4 тис. Центр —
Сімферополь. У районі — с-ща
міськ. типу Гвардійське, Мико-
лаївка, Молодіжне та 104 сільс.
населені пункти.
Більша частина С. р. лежить у
межах Центральнокримської
рівнини, південна — у межах
Зовнішнього і Внутрішнього па-
сом Кримських гір. Поверхня
рівнинна, плоска, на Пд.—
розчленовані платоподібні, по-
логохвилясті пасмово-горбисті
ділянки. Трапляються денуда-
ційні останці, на узбережжі —
пляжі, обриви. Поклади буд.
матеріалів: діабази, мармури-
зовані вапняки, кварцові піски
Є джерела мін. вод.
степовій фізико- геогра-
глини.
Район розташований у Крим-
ській
фічн й провінції, пд. частина —
у Кримських горах. Пересічна
т-ра січня від —0,5 до —2°,
дів 400—500 мм на рік, більша
кількість їх випадає влітку. Пе_-
ріод з
т-рою понад +10
ста

в
160—183
дні. Висота
1 — 5 см, не-
НОВИТЬ
снігового покриву
стійкий. Рівнинна частина С. р.
належить до Передгірного Крим-
ського посушливого, дуже теп-
лого агрокліматич. району з
м’якою зимою, гірська — до
Кримського району вертикаль-
ної кліматич. зональності. Річ-
ки — бас. Азовського м.: Сал-
гир, Бештерек, бас. Чорного м.—
Альма, Булганак-Західний. Пе-
реважають чорноземи південні
солонцюваті, коричневі та гір-
сько-лучні чорноземовидні грун-
ти. Пл. лісів 53,3 тис. га (дуб
скельний, дуб пухнастий). Рос-
линність типчаково-ковилово-
полинова, чагарникова, гірсько-
лісова збереглася в основному
на територіях і об’єктах при-
родно-заповідного фонду. В С.
р.— ландшафтний заказник
Плакуча Скеля, геол. пам’ятка
природи Кизил-Коба (респ. зна-
чення); 3 заказники, 4 пам’ят-
ки природи та заповідне уро-
чище Левадки (місц. значення).
Осн. пром. центр — Сімферо-
поль. У районі — виноробний
(Миколаївка), комбікормовий (с.
Фонтани) з-ди, цех Сімфероп.
заводоуправління буд. матеріа-
лів (Гвардійське), консервні це-
хи (Гвардійське, Миколаївка,
села Донське, Новоандріївка,
Чистеньке, Мирне). С. г. спеціа-
лізується на рослинництві зер-
ново-виноградарського та тва-
ринництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, кукурудза, соняшник,
овочеві, ефіроолійні (троянда,
лаванда, шавлія мускатна), тю-
тюн. Виноградарство (на пл.
8,1 тис. га), садівництво (8,4 тис.
га). Розвинуті скотарство, пта-
хівництво, свинарство; допо-
міжні галузі — вівчарство, кро-
лівництво. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 116,3, у т. ч. орні

Журавлівка
'еимандрі^вка
Гвардійське
Первомайськ#
Маяен
Урожайне
Угррмнг
Кольну,
Новосеивка
Аерофлоте!»!
Лікар теє и не
Мирне ©
СМФЕРОПОП
Аграрне
їжне ,-Ма^нкд>
рудовеф Ч
Лісносілля
Дубки
Пі реве
Чистеньке
озове
юнерське
Ф Заназнин Плакуча Снеля
/X Низил-Ноба (пам'ятна природи)
землі — 79,1, сіножаті — 0,1,
пасовища — 21,6. Зрошується
15,7 тис. га. У районі 17 радгос-
пів, 5 колгоспів, птахофабрика
(с. Перове). Діють навчально-
дослідне г-во Крим. с.-г. ін-ту
(Молодіжне), Крим, дослідна
станція садівництва, Степове
відділення Нікітського бот. саду
(Гвардійське), респ. проектний
ін-т (Сімферополь), Сімфероп.
овоче-баштанна станція (с. Ук-
ромне), експеримент, тепличний
комбінат «Сімферопольський»
(Молодіжне). Залізничний ву-
зол Сімферополь, залізничні
станції: Бітумна, Острякове,
Сімферополь-Вантажний, Чис-
тенька. Автомоб. шляхів 480,3
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 453 км. Радгосп-техні-
кум Крим, дослідної станції
садівництва (с. Маленьке). Ра-
йон має сприятливі рекреаційні
ресурси. Діє примор. кліматич.
курорт Миколаївка. Краєзнав-
чий музей (Гвардійське).
Серед об’єктів туризму — руїни
мечеті Ескі-Сарай, 14—15 ст.
(с. Піонерське).
І. Т. Твердохлєбов.
СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ УНІ-
ВЕРСИТЕТ ім. М. В. Фрунзе —
вищий навчальний заклад Мі-
ністерства освіти України. За-
снований на базі Таврійського
ун-ту (ств. 1918), 1921 перейме-
новано на Кримський, тоді ж
йому присвоєно ім'я М. В. Фрун-
зе, 1925—72 діяв як Крим. пед.
ін-т, з 1972 — Сімферополь-
ський ун т. Має 8 ф-тів (1990):
геогр., природничих наук, іс-
тор., матем., романо-герман-
СІМФЕРОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН
РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Територія, п дпорядиована
Сімферопольській м сьнраді
•
смт Аграрне підпорядковане
Київській райраді м Симферополя
смт Аерофлотсьний і Грес всьний
підпорядковані Зал<зни“ній
райраді м Симферополя

•ише
1000
онська
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
’.льне
125^
V Левадки (заповідне
урочище)
Н. О. Сіренко.
ської філології, фізичний, фіз.
виховання і філологічний (рос.
і укр. відділення). Геогр. ф т
ств. 1934; налічує (1990) 4 ка-
федри: заг. землезнавства, океа-
нології, фіз. географії та ланд-
шафтної екології, екон. геогра-
фії. Має базу польових практик
«Планета» вс. Красноліссі. Під-
ютовку географів здійснюють
на денному й заочному відді-
леннях. Є підготовче відділен-
ня, аспірантура. В 1989 90
навч. р. на ф-ті навчалося по-
над 750 чол., в т. ч. на денному
відділенні — 350. Серед викла-
дачів — 4 професори, 4 доктори
наук, 25 кандидатів наук.
Наук, робота пов'язана з геогр.
основами раціонального приро-
докористування в Респ-ці Крим.
В ун-ті працювали відомі вчені
Б. І. Вернадський, В. О. Обручев
та ін.	В. Г. Єна.
СІНОР — гірський перевал у
Кримських горах, за 10 км на
Сх. від м. Судака. Розташова-
ний на днищі сідловини, що
розділяє хребти Токлук й Ар-
мутлук та долини річок Судака
і Кози. Вис. 330 м. Вкритий
дубово-грабинниковим лісом.
Через С. прокладено шосе, що
з’єднує міста Судак і Феодосію.
О. А. Клюкін.
СІРЕНКО Надія Олексіївна
(8.XII 1922, м. Бориспіль Київ,
області) — укр. палеогеограф і
грунтознавець, доктор геогр.
наук з 1978. У 1946 закінчила
Київ. с.-г. ін-т. У 1946 — 55
працювала в Ін-ті фізіології
рослин та агрохімії АН Украї-
ни. 1955—64 викладала на ка-
федрах грунтознавства Укр.
с.-г. академії та Житом, с.-г.
ін-ту. З 1964 — старший наук,
співробітник відділу палеогео-
графії Відділення (з 1991 —
Ін-ту) географії АН України.
Брала участь в експедиціях по
дослідженню та картографу-
ванню грунтового покриву Жи-
том., Микол, та Херсон, облас-
тей. Наук, дослідження з пи-
тань палеопедології, історії роз-
витку грунтів та грунтових по-
СІРЕТ
194
кривів України в мезо- і кайно-
зої. Розробила осн. принципи
методики вивчення викопних
грунтів — діагностики, генези-
су, географії, палеогеогр. умов
формування. Склала карти-схе-
ми грунтових покривів і ланд-
шафтних зон України антро-
погену і окремих етапів пліоце-
ну. Виконала палеопедологіч-
не обгрунтування стратигра-
фічних схем пліоценових і ан-
тропогенових відкладів.
Те.: Некоторьіе вопросьі методики
палеопедологических исследова-
ний. В кн.: Палеопедология. Па-
леогеографические исследования.
К., 1974; Развитие почв и почвен-
ньіх покровов Украиньї в антропо-
гене. В кн.: Природа Украин-
ской ССР. Почвьі. К., 1986; Разви-
тие почв и растительности Украи-
ньї в плиоцене и плейстоцене. К.,
1986 [у співавт.].
СЇРЕТ, Серет — річка в Україні
(Вижницький, Сторожинецький
і Глибоцький р-ни Чернів. обл.)
та в Румунії, ліва прит. Дунаю.
Довж. 513 км, пл. бас. 47,6 тис.
км2 (в Україні відповідно 100
км і 2,07 тис. км ). Утворю-
ється від злиття струмків Бурсу-
ки і Лустун на пн.-сх. схилах
Покутсько-Буковинських Кар-
пат. У гірській частині (в межах
України) долина С. У-подібна,
шир. від 0,3 до 2,5 км (біля смт
Берегомета); у передгір’ї вона
трапецієвидна, симетрична, зав-
ширшки до 3,5—5,5 км. Запла-
ва двостороння, шир. переваж-
но 0,4—0,5 км. Річище звиви-
сте, помірно розгалужене; до
с. Старої Жадови має вигляд
гірського потоку (шир. від 3 до
10 м), характерні порожисті ді-
лянки; нижче С. розширюється
до 20—40 м, багато островів.
Похил 4,4 м/км. Осн. при-
тока в межах України — Ма-
лий Сірет (права). Живлення мі-
шане; навесні і влітку бувають
паводки. Пересічна річна ви-
трата води 12,7 м3/с (нижче
впадіння Малого Сірету), макси-
мальна — 816 м /с (біля м. Сто-
рожинця, де з 1944 діє гідро-
логія. пост). Характерна підви-
щена каламутність води (пере-
січно 220 г/м ). Льодовий режим
нестійкий, з кінця листопада —
поч. грудня до серед, березня;
бувають затори. Споруджено
2 ГЕС. Воду використовують
для водопостачання та рибни-
цтва (діє форелевий завод).
У пониззі (в межах Румунії) —
судноплавний. На С.— м. Сто-
рожинець. Береги річки на
значному протязі укріплені.
М. І. Кирилюк.
СІРІ ЛІСОВІ ГРУНТЙ — грун-
ти, що формуються в умовах
достатнього зволоження і не-
промивного типу водного режи-
му низхідного характеру під
широколистяними лісами з
трав’яним покривом, переважно
на лесових породах. Для них
характерна чітка диференціа-
ція грунтового профілю. У с.-г.
виробництві У країни викорис-
товують 2611 тис. га С. л. г.
Поширені в основному у пра-
вобережній частині лісосте-
пової зони, на лівобережжі
Дніпра вони трапляються не-
великими ареалами на правих
берегах річок на добре дрено-
ваних територіях; у зоні міша-
них лісів — на лесових «остро-
вах». Залежно від інтенсивності
прояву підзолистого процесу
С. л. г. поділяють на сірі (89 %
від заг. їхньої площі) та ясно-
сірі (11 %) лісові грунти. У про-
філі С. л. г. виділяють гуму-
сово-елювіальний (потужність
25—35 см) та ілювіальний (70—
150 см) горизонти, в ясно-сі-
рих — ще й елювіальний, влас-
не підзолистий (потужність 2 —
10 см) горизонти. С. л. г. бува-
ють автоморфні, поверхнево-
(15,4 %) і грунтово- (1,6 %)
оглеєні, а також змиті види
(32 %). С. л. г. (в орному шарі)
містять 1,2—2,8 % гумусу, а в
еродованих видах вміст його
зменшується на 15—50 %; рН
соляний грунтового розчину ко-
ливається від 4,7 до 6,5. Насиче-
ність основами досягає 50—
80 %. За мех. (гранулометрич-
ним) складом переважають лег-
косуглинкові (43 %) і середньо-
суглинкові (34 %) різновиди
грунтів. Бонітет їх становить
37—71 бал. Використовують
гол. чин. для вирощування зер-
нових і тех. культур. З метою
підвищення родючості С. л. г.
здійснюють ряд агротех. і про-
тиерозійних заходів, проводять
дренаж, вапнування грунтів,
вносять азотні, фосфорні та ка-
лійні добрива у комплексі з ор-
ганічними добривами.
М. І. Полупан.
СІРКА САМОРОДНА — міне-
рал класу самородних елемен-
тів, 8. Колір жовтий до бурого,
блиск на зломі жирний. Тв.
1 — 2. Утворюється в осадочних
товщах при розкладанні гіпсо-
носних товщ, вулканіч. вивер-
женнях, вивітрюванні сульфі-
дів, а також в результаті діяль-
ності бактерій. С. утворює кри-
сталічні агрегати, суцільні, іно-
ді землисті маси, натічні форми
та нальоти. Запаси С. на Ук-
раїні сконцентровані у Перед-
карпатському сірконосному ба-
сейні (прогнозні ресурси оці-
нюють у десятки мільйонів
тонн). Використовують С. у хім.
(гол. чин. вироби, сірчаної кис-
лоти й віскози), целюлозно-па-
перовій, гумотехнічній, фарма-
цевтичній галузях пром-сті і
сільс. г-ві. За обсягом запасів і
значенням у нар. г-ві України
їй належить перше місце серед
хімічної мінеральної сировини.
СЇРНА — річка у Локачинсько-
му, Рожищенському і Луцько-
му районах Волин. обл., ліва
прит. Стиру (бас. Прип’яті).
Довж. 34 км, пл. бас. 271 км2.
Бере початок з джерел на Зх.
від с. Великого Окорська. Доли-
на коритоподібна, шир. до 3 км,
глиб. 20—40 м. Заплава двосто-
роння (шир. 100—400 м), поде-
куди заболочена; є виходи дже-
рел. Річище (завширшки 2 —
З м) звивисте, глиб, до 1 м.
Похил річки 1,2 м км. Живлен-
ня мішане; чітко виявлена вес-
няна повінь. Замерзає у грудні,
скресає наприкінці березня.
Воду використовують для с.-г.
водопостачання. Річище С. на
протязі 10 км поглиблене і роз-
ширене.	І. М. Коротун.
СІРОГОЗЬКА ЗРОШУВАЛЬ-
НА СИСТЕМА — меліоративна
система в Херсон, і Запоріз. об-
ластях. Буд-во почато 1986 і
здійснюватиметься у три черги.
Заг. площа зрошуваних с.-г.
угідь становитиме 118 тис. га,
у т. ч. 1-ї черги (1986—95) —
42,2 тис. га. Поверхня зрошу-
ваного масиву рівнинна, розчле-
нована улоговинами, балками
та тимчасовими водотоками, є
невеликі поди. Грунтовий по-
крив представлений переважно
чорноземами південними і тем-
но-каштановими грунтами, в
подах — темно-каштанові грун-
ти у комплексі з солонцями та
глеє-солодями. Грунтоутворю-
ючими породами є лесовидні
суглинки. Глибина залягання
грунтових вод 18—22 м. Джере-
ло живлення С. з. с.— магі-
стральний Каховський канал,
воду з якого гол. насосною стан
цією (продуктивність — 53
мл/с, у перспективі — 63 мс с)
подають у магістральний ка-
нал системи (довж. 100 км),
звідти вода надходить до роз-
поділювачів і за допомогою
насосних станцій підкачуван-
ня — у закриту міжгосп. і
внутрішньогосп. мережі. Для
зменшення втрат води магі-
стральний канал виконано з го-
ризонтальним дном і повною
акумуляцією технологічних зво-
ротних вод. Технолог, процес
водорозподілу та поливу в ме-
жах С. з. с. автоматизовано
і пов’язано з автоматизованою
системою диспетчерського управ-
ління Каховської зрошувальної
системи. На С. з. с. здійснюють
комплекс природоохоронних і
профілактичних заходів: від-
криті канали будують з бетон-
ним або залізобетонним по плів-
ці протифільтраційним покрит-
тям, внутрішньогосп. мережу —
у залізобетонних, сталевих, аз-
боцементних і пластмасових
трубах; вздовж каналів і кордо-
нів сівозмін насаджують лісо-
смуги, поблизу с. Фрунзе Іва-
нівського р-ну Херсон, обл. збу-
довано дві буферні водойми для
захисту Агайманського запо-
відного урочища від негативних
наслідків зрошування; на подо-
вих землях проводять землю-
вання карбонатними лесовими
грунтами.	В. Д. Дупляк.
СІЧНЯ річка у Мостиському
р-ні Львів, обл., ліва прит. Виш-
ні (бас. Вісли). Довж. 26 км, пл.
бас. 247 км . Бере початок по-
близу с. Гуеакова. Долина зав-
195
СКВИЛЯ
ширшки до 1 —1,5 км, завглиб-
шки до 50 м. Шир. заплави
до 400 м. Річище помірно зви-
висте, шир. до 5—10 м. Похил
річки 3,4 м/км. Живлення мі-
шане. Замерзає у грудні, скре-
сає на поч. березня. Льодовий
режим нестійкий. Воду викори-
стовують для госп. потреб. На
С.— м. Мостиська.
СКАДОВСЬК — місто Херсон,
обл., райцентр. Розташований
на березі Джарилгацької зат.
Чорного м., за 28 км від заліз-
нич. ст. Каланчак. Морський
торговельний порт. 21,6 тис. ж.
(1990). Засн. 1894, місто з 1961.
С.— приморський кліматичний
курорт. Зима нетривала, з не-
значними коливаннями темпе-
ратур; літо жарке, сухе. Пере-
січна т-ра січня —2,5 , липня
+23,4°. Опадів 321 мм на рік.
Відносна вологість повітря 60—
70 %. Кількість годин соняч-
ного сяйва бл. 2500 на рік. Мор.
вода біля узбережжя нагріва-
ється з +19 в червні до
+ 23,5:) в серпні, в окремі дні
досягає +26, +28°. Купаль-
ний сезон триває з червня по
вересень.
Показання: хронічні катари
верх, дихальних шляхів, астма.
Працюють 2 будинки відпочин-
ку, 9 пансіонатів, численні
бази відпочинку. Напівпровід-
никових приладів, хлібний,
консервний, мол., комбікормо-
вий з-ди, харчосмакова ф-ка.
Істор. музей. Бюро подорожей
та екскурсій.
Літ.: Тимошенко В. В. Скадовск.
Путеводитель. Симферополь, 1986.
СКАДОВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Пд. Зх. Херсон, обл.
Утворений 1923. Пл. 1,5 тис.
км2. Нас. 50,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 24,5 тис. (1990).
У районі — м. Скадовськ (рай-
центр), смт Лазурне і 37 сільс.
населених пунктів.
Розташований на Причорно-
морській низовині. З Пд. оми-
вається Джарилгацькою зато-
кою Чорного м. У межах С. р.—
СКАДОВСЬКИИ РАЙОН
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
^Михайлівни
1 Джарилгацькии
заказник
пд 0 до 50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Ковомиколаївка | уляНіСКа
\	Широке 0’л
О і г"
^Шсвченлї ‘
Приморсь.
[Володимирівна.
Красне_ ——
——-ФТ 'жрне
'Антонівка
Радгоспне
Тара яка
О
Лазурне
- ті и л
>	д * а V
ОРНЕ
о. Джарилгач. Поверхня рів-
нинна, трапляються поди. Ко-
рисні копалини: пісок, глина,
черепашник. Лежить у межах
Причорноморсько-Приазовськді
сухостепової фізико-географіч-
ної провінції. Пересічна т-ра
січня —3,0°, липня +23,0 . Пе-
ріод з т-рою понад + 10” стано-
вить 220—230 днів. Опадів
300—340 мм на рік. Належить
до дуже посушливої, помірно
жаркої агрокліматич. зони з
м’якою зимою. Гідрографічна
сітка представлена пересихаю-
чими тимчасовими водотоками.
У С. р.— 2 ставки і понад 20
озер заг. пл. водного дзеркала
2,1 тис. га. Переважають темно-
каштанові солонцюваті грунти
в комплексі з солонцями, на
крайньому Пн.— чорноземи пів-
денні солонцюваті; у пд.-сх.
частині поширені каштанові со-
лонцюваті грунти в комплексі
з солонцями, лучно-чорноземні
та дернові осолоділі глейові
грунти і солоді. На о. Джарил-
гач — дернові, переважно огле-
єні піщані грунти. Природна
типчаково - ковилово - полинова
рослинність збереглася мало.
На вузькій смузі берега Чорно-
го м.— солончакова рослин-
ність. Пл. штучних лісових на-
саджень — 3,6 тис. га. Осн.
породи: дуб, акація біла, клен,
берест. Бот. Джарилгацький за-
казник респ. значення.
Найбільші підприємства — ска-
довські напівпровідникових при-
ладів, консервний, мол. з-ди,
харчосмакова ф-ка. С. г. району
спеціалізується на вирощуванні
озимої пшениці, кукурудзи,
соняшнику, овочевих та баш-
танних культур; тваринництві
м’ясо-мол. напряму (скотарство,
свинарство, вівчарство, птахів-
ництво). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 90,0, у т. ч. орні зем-
лі — 77,5, пасовища — 12,2.
Зрошується 39,6 тис. га. Терито-
рією району проходять Північ
Таврія
Птат.вка
і. Скадовськ
Ч ь
но-Кримський канал та його
відгалуження Краснознам’ян-
ський канал. У районі — 11 рад-
госпів та 6 колгоспів, у т. ч. ри-
боловецький. Укр. н.-д. станція
рису на базі Скадовського рад-
госпу-технікуму (с-ще Антонів-
ка). Автомоб. шляхів 297,5 км
(усі з твердим покриттям). Мор.
торгов. порт у Скадовську. Клі-
матичні курорти Скадовськ і
Лазурне (2 будинки відпочинку,
16 пансіонатів, 28 баз відпо-
чинку). Турбаза «Чорномор»
(Лазурне). Бюро подорожей та
екскурсій, істор. музей (у Ска-
довську).
О. І. Полоса. В. Л. Смольський.
СКАКАЛО — водоспад на гір-
ському потоці у долині р. Си-
нявки (ліва прит. Іршави, бас.
Тиси), у Мукачівському р-ні
Закарп. обл. Падає струменями
по кам’яним брилам в урочищі
Нижня Грабівниця. Пам’ятка
природи місц. значення. Об’єкт
туризму.
Водоспад Скакало.
СКАЛА-ПОДЇЛЬСЬКА (до
1940 — Скала-над-Збручем) —
селище міського типу Борщів-
ського р-ну Терноп. обл. Розта-
шована на правому березі
р. Збруча (прит. Дністра). Заліз-
нична станція, автостанція. 4,9
тис. ж. (1990). Відома з 1-ї пол.
14 ст., с-ще міськ. типу з 1956.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана ярами та балками. Пере-
вищення відносних висот до
85 м. Пересічна т-ра січня
—5,3°, липня +18,6^. Опадів
590 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 26,4 га. Скала Поділь-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва респ. зна-
чення (засн. у 18 ст.). На око-
лицях селища — 3 пам’ятки
природи: діброва, куртина дуба
червоного та колонія чапель
(всі — місц. значення). Кон-
сервний, асфальтобетонний, це-
гельний, щебеневий, соковино-
робний з-ди. Лісництво.
Об’єкт туризму — пам’ятка ар-
хітектури — руїни замку, 1538.
СКАЛАТ — місто Підволочи-
Скалат. За мок. 1630.
ського р-ну Терноп. обл. Розта-
шований на р. Гнилій (прит.
Збруча, бас. Дністра). Заліз-
нична станція, автостанція.
4,3 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується у писемних джерелах
1564; з 1600 вважається містом,
вдруге віднесений до категорії
міст 1939. Поверхня — хвиля-
ста рівнина. Перевищення від-
носних висот у межах С. до
26 м. Пересічна т-ра січня
—5,4 \ липня +18,1 Опадів
590 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 83 га. У місті — 2 па-
м’ятки природи місц. значення:
ділянка степова та болото. Ком-
бінат хлібопродуктів, комбікор-
мовий з-д, ф-ка побут, хімії
«Лотос», цехи Терноп. з-д у
«Оріон», безалкогольних напо-
їв, меблевий. Лісництво. Про-
фес.-тех. уч-ще. Музей історії
партизанської і військ, слави
міста.
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — замок, 1630.
СКАМ’ЯНІЛЕ ДЕРЕВО — при-
родне утворення, яке збереглося
в гірських породах внаслідок
заміщення орг. тканин залиш-
ків дерев мін. речовиною. В ре-
зультаті хім. процесів відбува-
ється повне заміщення орг. ре-
човини більш як 60 мін. утво-
реннями, зокрема, халцедоном,
опалом, кварцом, марказитом.
Колір С. д. сірий, жовтий, бу-
рий, чорний; у розрізі — тонко-
смугастий малюнок, часто з
тонкою сіткою. Тв. 5—6, прий-
має дзеркальну поліровку. Ви-
користовують як виробне ка-
міння. В Україні С. д. виявле-
не в усіх областях, перспективні
для добування прояви є серед
пісковиків у басейнах Пд. Бугу
і Дністра, а також на Донбасі,
Псредкарпатті, Закарпатті й у
Криму.	В І. Панченко.
СКВЙЛЯ — річка у 'Городо-
цькому р-ні Хмельн. обл., права
прит. Смотричу (бас. Дністра).
Довж. 25 км, пл. бас. 153 км .
Бере початок на Пн. Сх. від
с. Немиринців. Долина пере-
важно трапецієвидна, шир. пе-
СКВИРА
196
ресічно 0,5 км. Заплава двосто-
роння. Річище звивисте. Похил
річки 2,3 м км. Живлення мі-
шане. Замерзає на поч. грудня,
скресає у березні. Воду вико-
ристовують для госп. потреб.
СКВЙРА місто Київ, обл.,
райцентр. Розташована на
р. Сквирці (прит. Росі, бас. Дні-
пра). Залізнична станція. 19,2
тис. ж. (1990). Відома з 1890,
місто з 1938. Поверхня погор-
бована, розчленована долиною
річки, ярами та балками. Пере-
січна т-ра січня —6,4 , липня
4-19,6 . Опадів 489 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 48,3 га.
В С.— сироробний, «Сантехви-
роби», «Яшма», прод. товарів,
плодоконсервний, 2 цегельні,
комбікормовий, хлібний з-ди;
швейна та трикотажна ф-ки. Се-
лекційно-дослідна станція ово-
чівництва Укр. н.-д. ін-ту ово-
чівництва і баштанництва. Про-
фес.-тех. уч-ще. Музеї: істо-
рико-краєзнав. та Героя Рад.
Союзу М. М. Ольшевського.
Об’єкти туризму — будинок
кол. земської пошти, де 1846
жив Т. Г. Шевченко; будинок,
у якому 1918 жив і працював
український поет і громадський
діяч М. Т. Рильський; примі-
щення, в якому 1921—22 розта-
шовувався дитячий будинок
для сиріт голодуючого По-
волжя.
СКВЙРЕНЬ — заплавне озеро
у Сосницькому р-ні Черніг. обл.,
на лівому березі Десни (бас.
Дніпра). Довж. 1,4 км, пере-
січна шир. 0,2 км, пл. ЗО га,
глиб, до 4 м. Улоговина підково-
подібної форми. Береги підви-
щені, похилі, вкриті трав’яни-
стою рослинністю; є пляжі.
Живлення мішане та за раху-
нок водообміну з Десною, з
якою сполучене протоками че-
рез оз. Сомецьке. Т-ра води
Озеро Сквирень.
влітку на глиб. 0,5 м від по-
верхні становить 4-19, 4”19,5 ,
на глиб. 0,5 м від дна 4-11,5,
4-12’; взимку С. замерзає. Про-
зорість води 1,4 м. Дно пере-
важно піщане. Серед водяної
рослинності є реліктові та
рідкісні рослини — ряска гор-
бата, сальвінія плаваюча, водя-
ний горіх плаваючий. У при-
бережних заростях — гнізду-
вання дроздовидної очеретян-
ки, погонича, чорного крячка та
ін. птахів. З риб водяться ка-
рась, лин, плітка, окунь, щука.
Озеро та його околиці — місце
відпочинку, рибальства та мис-
ливства.
Літ.: Никифоров А. И- Деснянские
озера. (Туристам, риболовам, охот-
никам путеводитель). К., 1970.
І. В. Марисова.
СКВЙРКА — річка у Сквир-
ському і Білоцерківському р-нах
Київ, обл., ліва прит. Росі (бас.
Дніпра). Довж. 44,5 км, пл. бас.
344 км2. Бере початок на Зх.
від с. Кривошиїнців і тече в ме-
жах Придніпровської височини.
Долина трапецієвидна, шир. до
2 км, глиб, до 20 м. Заплава
двостороння, пересічна шир.
200 м. Річище звивисте, глиб.
0,8—1 м. Похил річки 1,6 м/км.
Живлення мішане. Льодостав з
поч. грудня до середини берез-
ня. Використовують для зро-
шування і пром. водопоста-
чання. На С.— м. Сквира.
Ю. П. Яковенко.
СКВЙРСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-зх. частині Київ. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,0 тис.
км2. Нас. 48,7 тис. чол., у т. ч.
міського 19,2 тис. (1990). У ра-
йоні — м. Сквира (райцентр) і
48 сільс. населених пунктів.
Лежить на Придніпровській ви-
сочині. Поверхня хвиляста, по-
горбована, розчленована річко-
вими долинами та яружно-
балковою сіткою. Корисні копа-
лини: граніти, магматити, су-
РоЬізна
Буки
амраївк
>.лезенп
Ленінське,
Доманпивка
хор/вка
Шарпака
253
'Гороб. і вка
Оріховец
М^ечанівка
Кал .'і
ИРСЬКИЙ РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Красноліси
Г^_О Великрполивецік
Самгородок^ О
І Шапив
Снвирс^]|лз-м яма Грабзіяі
Пустоварі^ка^
І_	г— Пищики
Дулицьке	—
Малі Єрчики^
^\Дубинці
Малі Линвці
Вел Єрчики\&
глинки. С. р. розташований у
Дністровсько-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—6,4°, липня 4-19,6°. Період
з т-рою понад +10° становить
155—160 днів. Опадів 489 мм
на рік, з них 68 % випадає в
теплий період року. Висота сні-
гового покриву 15 см. С. р. нале-
жить до недостатньо вологої,
теплої агрокліматич. зони. Най-
більші річки — Роставиця,
Кам’янка, Сквирка, Березанка
(прит. Росі, бас. Дніпра). Спо-
руджено 230 ставків заг. пл.
водного дзеркала 1862 га. Пере-
важають чорноземи типові ма-
логумусні, середньосуглинкові
та їх опідзолені відміни (85 %
території району). Ліси та
чагарники займають 5,6 тис.
га. Осн. деревні породи: дуб,
сосна, ясен, клен, граб, осика.
Насаджено 1,3 тис. га захисних
лісосмуг.
Найбільші підприємства: з-ди —
«Сантехвироби», плодоконсерв-
ний, сироробний, прод. товарів,
«Яшма» у Сквирі, цукровий у
с. Шамраївці, спиртовий в
с. Тхорівці, сквирські швейна
та трикотажна ф-ки. С. г. спе-
ціалізується на вирощуванні
зернових культур, цукр. буря-
ків, вироби, м’яса й молока.
Розвинуте садівництво. Площа
с.-г. угідь (тис. га) — 76,1, у
т. ч. орні землі — 72, пасовища
і сіножаті — 3,5. Зрошується
3,9 тис. га. В районі — 28 кол-
госпів, 4 радгоспи, 2 міжколг.
господарства по відгодівлі вели-
кої рогатої худоби, вироби, про-
дуктів птахівництва, рибне. Се-
лекційно-дослідна станція ово-
чівництва Укр. н.-д. ін ту ово-
чівництва і баштанництва (Скви-
ра). Залізнич. ст. Сквира. Авто-
моб. шляхів 311,5 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 304,8 км.
Профес.-тех. уч-ще (Сквира).
Музеї істор.-краєзнавчі (Скви-
ра, с. Кривошиїнці), краєзнав-
чий (Шамраївка), Героя Рад.
Союзу М. М. Ольшевського
(Сквира) і Героя Соц. Праці
Г. Д. Кошової (Великопо ло-
вецьке).
Об’єкт туризму — городище,
12 —13 ст. (с. Буки).
І. А. Ярмоленко.
СКЙБОВИИ ПОКРИВ — най-
більша тектонічна зона Карпат-
ської покривно-складчастої спо-
руди. У межах України простя-
гається на 280 км уздовж пн.-
сх. схилу Карпат (Львів., Івано-
Фр., Чернів. області). Зовн. край
С. п. фіксує геоморфолог, межу
гір. Характерною структурною
особливістю С. п. є перекинуті
антиклінальні складки, пд.-зх.
крила яких по площинах роз-
ривів в осьових частинах насу-
нуті на Пн. Сх. Суміжні ряди
складок утворюють складно
дислоковану систему видовже-
них вузьких паралельних скиб
(з Пн. Сх. на Пд. Зх.— Бере-
гова, Орівська, Сколівська, Па-
рашки, Зелем’янки та Ружан-
ки). Найтиповіші скиби, утво-
рені лежачими складками із
зірваними підгорнутими крила-
ми — вздовж пн.-сх. краю зони.
У центр, частинах складки різ-
ко асиметричні, їхні пн. крила
майже знищені. Тилові (Зе-
лем’янки і Ружанки) скиби на
Пд. Сх. плавно занурюються під
відклади Кросненської зони, у
зв’язку з чим частину її деякі
геологи відносять до С. п. У ці-
лому зона у вигляді асиметрич-
ного клина переміщена на Пн.
Сх. на 20 км. Поперечні роз-
ломи поділяють С. п. на великі
блоки, які відповідають гір-
ським масивам — Сх. Бески-
дам, Горганам, Покутсько-Бу-
197
СКІФСЬКА
ковинським Карпатам. З зона-
ми розломів пов’язані долини
річок. У геол. будові беруть
участь флішев] (див. Флііи) по-
роди крейдового і палеогенового
віку. Із С. п. пов’язані кілька
невеликих нафтових родовищ.
В. В. Глушко.
СКЙБОВИХ КАРПАТ СКЛАД-
ЧАСТО-НАСУВНІ СЕРЕДНЬО-
ГІР’Я ТА НИЗЬКОГЇР’Я — гео-
морфологічна підобласть Кар-
пат Українських геоморфоло-
гічної області денудаційно-тек-
тонічних гір. Простягаються
вздовж пн.-сх. схилу Карпат
суцільною смугою від 11 —16
до 35—40 км завширшки. У гео-
структурному відношенні по-
в’язані з Скибовим покривом.
Орографічні елементи загалом
відповідають тектонічним і відо-
бражають особливості літології
і поздовжньо-зональної струк-
тури Карпат. Моноклінальне
залягання піщано-глинистих
товщ флішу зумовило асимет-
рію хребтів з крутими пн.-сх.
і пологими пд.-зх. схилами.
Хребти об’єднані в гірські лан-
цюги, які становлять самостійні
морфоструктури. Найвищий з
них пов'язаний із скибою Па-
рашки, фіксується вершинами:
Свинна, Малевинка, Широкий
Верх, Парашка, Зелемін (Сх.
Бескиди), Горган-Ілемський,
Сивуля-Велика, Сивуля Мала,
Довбушанка, Синяк, Хом’як
(Горгани), Ротило, Біла Кобила,
Осередок, Лунгуль (Покутсько-
Буковинські Карпати). Далі на
Пд. Зх. простягаються пасма,
пов’язані із скибами Зелем’янки
(гори в Бескидах — Буковська,
Липовали, Кремінка, в Горга-
нах — Магура, Яйко-Ілемське,
Грофа) та Ружанки (від г. Магу-
ри у Горганах до верхів’їв р. Мі-
зунки). На Пн. Сх., серед низь-
когір’я Орівської і Сколівської
скиб, простежується кілька не-
рівнобіжних гребеневих ліній,
які фіксуються вершинами
Кобила (Сх. Бескиди), Діл (Гор-
гани), Кичера, Томнатик, Люта
(Покутсько-Буковинські Карпа-
ти). Морфологічно подібні мор-
фоструктури в межах низько-
гірних Покутсько-Буковинських
Карпат пов’язані з відпрепаро-
ваними денудацією ядрами ан-
тиклінальних складок частин
Перед карпатського прогину, які
утворюють шість-сім хребтів.
Долини річок, що перетинають
хребти Скибових Карпат, мають
до 8 терасових рівнів, які особ-
ливо добре виявлені в улоговин-
них розширеннях. До елементів
реліктової морфоскульптури від-
носять кам’яні розсипища на
схилах та гребенях хребтів, що
утворилися внаслідок інтенсив-
ного морозного вивітрювання,
починаючи з льодовикової епо-
хи. Серед сучас. екзогенних
Заказник Скит-Манявський.
рельєфоутворюючих процесів
найпоширеніші ерозійно-аку-
мулятивна діяльність річок,
площинний змив, яружна еро-
зія, селеві, зсувні та обвально-
осипні.	Я. С. Кравчук.
СКИНОСА — річка у Молдо-
ві і Тарутинському р-ні Одес.
обл., ліва прит. Когильника
(впадає в оз. Сасик). Довж.
53 км, пл. бас. 343 км . Долина
трапецієвидна, схили розчлено-
вані. Річище слабозвивисте,
шир. 1 — 5 м. Похил річки 1,7
А
401
СКЛАДЧАСТА
ГІРСЬКОГО
СИСТЕМА
КРИМУ
[ СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА
ПЛАТФОРМА
К
к-м
601
Г~РВ
Протерозой
шару
«Гранітний шар
Нрейда
ю
„Базальтовий' шар
Нижня крейда
Норомантіинии шар
Середня верхня юра
Верхня мантія
Тз+1 Верхній тріас — нижня
юра
------Глибинні розломи
А Складчасті метаморфічь- комплекси
к-м
Поверхня «норомантійного
'77 Межа „гранітного і „базальтового”шару
п "
Центральнон римське
підняття
К. 1- , К. і
Причорноморська
група прогинів


Рг
Палеозой
М Поверхня Мохоровичича
м км. Живлення мішане, ха-
рактерні весняні та літні навод-
ки; влітку іноді пересихає. Льо-
довий режим нестійкий. Спору-
джено ставки. Воду використо-
вують для с.-г. потреб.
Т. Д. Борисевич.
СКИТ-МАНЙВСЬКИИ — бот.
заказник респ. значення (з
1982). Розташований у Богород-
чанському р-ні Івано-Фр. обл.
Перебуває у віданні Солотвин-
ського лісокомбінату. Пл. 356
га. Охороняється один з мальов-
ничих ландшафтів Передкар-
иаття з залишками корінних
ялицево-букових та буково-яли-
цевих лісів. У домішці — ялина
європейська. Особливу цінність
має ділянка ендемічної для
Карпат модрини польської, за-
несеної до Червоної книги Ук-
раїни; вік дерев до 170—250
років. Трав’яний покрив утво-
рюють чорниця, ожина, тирлич
ваточниковий, купина кільча-
ста, щитник австрійський, вес-
нівка дволиста та ін. Багатий
тваринний світ: олень європей-
ський, козуля, свиня дика, біл-
ка, куниця лісова, дятли, шиш-
кар ялиновий тощо. Заказник є
цінною лісонасіннєвою базою.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. с. М. Стойко.
СКІФСЬКА ПАЛЕОГЕОГРА-
ФІЧНА ОБЛАСТЬ — територія,
виділена за спільністю природ-
но-істор. умов- па основі палео-
геогр. даних на Пд. України.
У межах відповідає Скіфській
плиті. Платформений режим
встановився з кімерійської —
ранньокрейдової палеогеогра-
фічних епох (див. Палеогеогра-
фічна етапність). За ранньо-
крейдової епохи виник Білогір-
ський прогин, що виповнювався
відкладами до антропогену
включно. В палеоцені — еоцені
виникло Сімферопольсько-Євпа-
торійське підняття. З олігоцену
пн.-зх. шельф Чорного м. і при-
леглі до нього райони суходолу
втягнуті в опускання разом з
Чорноморською западиною. Міо-
ценові моря були епіконтинен-
тальними, в пліоцені площа ізо-
льованих від океану морів змен-
шувалася, переважало конти-
нентальне осадконагромаджен-
Геологічний розріз
Скіфської плити.
СКІФСЬКА
198
ня, гол. чин. субаеральне (як і
в антропогені), в умовах різних
змін клімату від субтропічного
до перигляціального. Клімат
мезозою і палеогену у С. п. о.
був переважно субтропічним чи
тропічним, міоцену — субборе-
альним, часом субтропічним.
М. Ф. Веклич.
СКІФСЬКА ПЛИТА — геоло-
гічна структура, яка в межах
України охоплює рівнинну час-
тину Кримського п-ова, прилег-
лу до неї частину пн. шельфу
Чорного м. та більшість тер.
Азовського м.
Пд. межею С. п. є система роз-
ривних порушень уздовж пн.
схилу Кримських гір, на Сх.
вона простягається до Перед-
кавказзя; думки про зх. і
пн. межі неодностайні. Найчас-
тіше межами вважають довготу
м. Одеси (Одеський розлом) та
широту Сиваша. С. п.— молода
платформа. На думку більшості
дослідників, її фундамент, що
сформувався в результаті бай-
кальської складчастості, гер-
цинської складчастості і кіме-
рійської складчастості, складе-
ний масивами допалеозойського
і палеозойського віку та накла-
деними на них ранньомезозой-
ськими лінійними прогинами.
Платформений етап розвитку
настав з ранньокрейдового часу.
Осадочний чохол (спільний з
пд. краєм Східно-Європейської
платформи) складається з мезо-
зойських і кайнозойських від-
кладів. Найбільшими структу-
рами С. п. є Причорноморська
група прогинів (є межею із Сх.-
Європейською платформою),
Центральнокримське підняття,
Азовський вал (див. Азовське
море), Альминська западина.
Корисні копалини: горючий
газ, зал. руда, кухонна сіль,
мін. води, буд. матеріали.
Іл. с. 197. О. С. Ступка.
СКЛО — річка в Україні і По-
льщі, права прит. Сану (бас.
Вісли). Див. Шкло.
Берези*
г'Городннця
Нестеров
СамЧ'р
Лубни
Кіровоград
Запор'гжр.
Аерг~н(
Керч
Сімферополь
.Ки’есуке едсх
/Гбсгоиель
Каховське
•дгх
’ < .^.?оОсЛї
Пісочні
Львів )_
-лЧЧЄ Пспонне^^ і-
. ---------------- '
Г) БУд*№&',г)	(	'“‘Ч,
' /К	Водолага
/ПоЖва^ 'д^мі^сича^ьк
Св тловодеьк ~ ДружК‘Вка^
'ГІДніІ ропетрові ьк
Кіопасна
^сгян тин'вка[
Авді'вка^
'^льникове
г Васильків
І Кременччцьке"'^-
» -'"иГ	* едсх V
іка
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Виробництво скляно1 гар“
Фарфооо-фяянсова
Цифрами
на нарт ।
позначені
І Баранівка
2 Б!па Криниця
З Довбиш
4 Камяний Брід
Виробництво будівельного і
гехн-чного сила
'Ж
СКЛЯНА І
? ФАРФОРО-ФАЯНСОВА
ПРОМИСЛОВІСТЬ
N Суми
, ЧьХ \ Масштаб 1:14000000
Чернівці «ЇЙ
СгриН^^Т^Г^
У * л ГХьдс вичі
с	Виробництво іосподарсьної
х	побу-овоі поодуннії
о	Виробниц-вг> епентротехн.нно.
ЧЦи го _ електровакуумного та
лабораторного скла
СКЛЯНА МІНЕРАЛЬНА СИ-
РОВИНА — природні мін. утво-
рення, які добувають і викори-
стовують для виробництва скла.
Основною С. м. с. (760—920 кг
для 1 т скла) є піски скляні,
у невеликих кількостях застосо-
вують каолін, крейду, вапняки,
доломіти, польовий шпат, ліпа-
рит. Держ. балансом на Україні
враховано 25 родовищ скляних
пісків із запасами понад 200
мільйонів тонн і родовище ліпа-
риту. Щороку добувають бл.
З млн. т скляних пісків; нині
експлуатують 12 родовищ, най-
більші з них: Новоселівське ро-
довище скляних пісків (1,2 млн.
т), Авдіївське родовище скля-
них пісків (0,93 млн. т) і Папір-
нянське родовище (0,93 млн. т;
Черніг. обл.).
С. м. с. використовують для ви-
роби. сортового, тех. криштале-
вого, віконного, меблевого,
пляшкового, спеціальних та ін.
видів скла. Потреба у С. м. с.
зростає; тривають геологороз-
відувальні роботи, перспектив-
ним є використання відходів
гірничо-добувної промислово-
сті.	О. Я. Хмара.
СКЛЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ —
галузь пром-сті, підприємства
якої виробляють різні види
листового скла, госп. побут, ви-
роби із скла, скловолокно, скло-
тканини тощо. Продукцію галу-
зі поділяють на такі осн. групи:
буд.-тех., тарне, хім.-лаборатор-
не та приладобудівне, електро-
тех. та електровакуумне скло,
госп. побут, вироби із скла,
скловолокнисті вироби. Крім
того, підприємства С. п. вироб-
ляють мед. та оптичне скло. В
Україні пром. вироби, скла ви-
никло на поч. 18 ст., коли було
введено в дію Київську гуту.
Буд-во більших склоробних під-
приємств почато в кін. 19 ст.
в основному на Київщині та
Донбасі. На поч. 1991 у респуб-
ліці налічувалося 40 підпри-
ємств С. п., у т. ч. 4 з-ди по
Сколівський район. Краевид.
вироби, листового і тех. скла, 10
— сортового посуду, 13 — пля-
шок і тарного скла, 6 — дзер-
кальних виробів та ін. Най-
більші з них: костянтинівські
завод «Автоскло» і склоробні,
Лисичанські заводи склоробний
і «Пролетарій», Львівське скля-
не виробниче об’єднання «Ра-
дуга», Запорізький склороб-
ний, Київський з-д художнього
скла та ін. На склозаводах Лу-
ган. і Донецької областей ви-
робляють понад 90 % вікон-
ного скла в Україні.
О. В. Кухленко.
СКОЛЕ — місто Львів, обл.,
райцентр. Розташоване на р. Опо-
рі (прит. Стрию, бас. Дністра).
Залізнична станція. 6,9 тис. ж.
(1990). Вперше згадується 1397,
хоч є відомості, що нас. пункт
існував в 11 ст. Міські права
затверджено 1912; до категорії
міст віднесено 1940. С. оточене
крутосхиловими хребтами Бес-
кидів Східних. Пересічна т-ра
січня —4,3°, липня + 18,0 е.
Опадів 949 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 156 га. У міс-
ті — 3 бот. пам'ятки природи
місц. значення. Пром. підпри-
ємства: деревообр., буд. мате-
ріалів, хлібний комбінати, ф-ки
«Сувенір», пошиву споргінвен-
таря, кар єро-управління, з-д
пластмас, цех Пустомитівського
з-ду «Шляхзалізобетон», ліс-
госпзаг. Лісництво. Істор.-крає-
знавч. музей.
СКОЛІВСЬКА УЛОГОВИНА —
міжгірна улоговина у Бескидах
Східних, у межах Львів, обл.
Довж. 3,5 км, шир. 1,5 км. Абс.
вис. 420 — 450 м. Являє собою
лінзоподібне розширення доли-
ни р. Опору в нестійких породах
олігоценового флішу. Попереч-
ний профіль асиметричний: роз-
винутий тільки лівобережний
заплавно-терасовий комплекс
(1 — 3-я тераси). Тут розміще-
ний райцентр Сколе Львів, обл.
С. у.— місце зимового і літнього
туризму.	О. М. Федірко.
СКОЛІВСЬКИЙ ЗАКАЗНИК —
лісовий заказник респ. значен-
ня (з 1983). Розташований у
Сколівському р-ні Львів, обл.
Перебуває у віданні Сколівсько-
го лісгоспзагу. Пл. 1272 га. Охо-
роняються високопродуктивні
корінні ялицево-букові та буко-
ві ліси. Значні площі займають
недовговічні насадження ялини
європейської. У підліску зро-
стають ліщина, ожина, бузина
чорна, бузина червона, жимо-
лость пухната, вовчі ягоди зви-
чайні. У трав’яному покриві з
рідкісних трапляється лунарія
оживаюча. З тварин водяться
олень європейський, козуля
європейська, свиня дика, вед-
мідь бурий, куниця лісова, а
також кіт лісовий, занесений до
Червоної книги України.
М. А. Голубець.
СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пд.-зх. частині Львів, обл.
Утв. 1940. Пл. 1,5 тис. км . Нас.
50,7 тис. чол., у т. ч. міського —
14,3 тис. (1990). У районі —
м. Сколе (райцентр), с-ща міськ.
типу Верхнє Синьовидне, Слав-
ське та 53 сільс. населені
пункти.
С. р. лежить у межах Бескидів
Східних. Рельєф низькогірний
(у центр, частині — середньо-
гірний); хребти крутосхило-
ві та пологогребневі, розчлено-
199
СКОТАРСТВО
вані долинами річок, гірськими
ущелинами й міжгірними уло-
говинами. Максимальна висота
1268 м (г. Парашка). Корисні ко-
палини: нафта, природний газ,
горючі сланці, буд. матеріали.
Пересічна т-ра січня —4,3, —6°,
липня +15,6, +18,0°. Опадів
800—1100 мм на рік, найбіль-
ша їх кількість випадає влітку.
Період з т-рою понад +10°
становить 131 день. Висота сні-
гового покриву 39 см. Метео-
станція (Славське). С. р. нале-
жить до Карпатського агроклі-
матич. району вертикальної
кліматич. зональності. Осн. річ-
ки — бас. Дністра: Стрий та
його притоки Опір, Завадка,
Стинавка. У грунтовому покри-
ві найпоширеніші буроземи кис-
лі. Пл. лісів 101,5 тис. га (з лісо-
утворюючих порід — бук, сме-
река, сосна, ялина, кедр, липа,
клен). У районі — ландшафт-
ний заказник Бердо та лісовий
Сколівський заказник (респ.
значення), 13 пам’яток природи
і 10 заповідних урочищ (місц.
значення).
Гол. підприємства: деревообр.,
буд. матеріалів комбінати,
ф-ки «Сувенір», пошиву спорт-
інвентаря, кар’єроуправління
(Сколе), лісозавод, пластмасо-
вий та асфальтовий з-ди (Верх-
нє Синьовидне), 2 лісгоспзаги
(Сколе, Славське). Осн. галузь
с. г.— тваринництво м’ясо-мол.
напряму (скотарство, вівчарст-
во). Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990)
— 37,0, у т. ч. орні землі —
5,9, сіножаті й пасовища — 31,1.
Вирощують кормові коренепло-
ди, трави, кукурудзу на силос.
У районі — 9 радгоспів, 2 кол-
госпи. Залізничні станції: Верх-
нє Синьовидне, Гребенів, Сколе,
Тухля, Славське, Лавочне. Авто-
моб. шляхів 397 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 344 км.
Істор.-краєзнавч. музей (Сколе).
Численні турбази у Славському
(центр гірськолижного спорту
в Карпатах Українських), тур-
база «Перевал» (с. Климець).
СКОЛІВСЬКІ БЕСКЙДИ —
частина Бескидів Східних у ме-
жиріччі Стрию Опору — Ми-
зунки, у межах Львів, та Івано-
Фр. обл. Рельєф відбиває моно-
клінальні структури Скибового
покриву, складені товщами
крейдового-палеогенового флі-
шу. Простежуються асиметрич-
ні паралельні хребти з верши-
нами Видноха, Парашка, Висо-
кий Верх, Магура. Сформува-
лися ландшафтні комплекси
крутосхилого ерозійно-денуда-
ційного лісистого середньогір’я.
В сучас. лісовому покриві домі-
нують вторинні смеречники,
розширилися площі вторинних
лук, на найвищих рівнях збе-
реглися фрагменти корінних
субальп. лук. Річкові долини
терасовані, днища переважно
розорані. Район пішохідного,
водного та лижного туризму.
О. М. Федірко.
СКОРОДНА — річка у Марків-
ському та Біловодському р-нах
Луган. обл., ліва прит. Бишконя
(бас. Сіверського Дінця). Довж.
25 км, пл. бас. 143 км2. Бере
початок поблизу с. Скородна.
Долина завширшки 1—2 км.
Заплава двостороння, вкрита
лучною рослинністю, завширш-
ки до 100—150 м. Шир. річища
до 3,5 м, глиб, до 1,5 м. Похил
річки 3 м/км. Живлення снігове
та дощове. Влітку С. у верхів’ї
пересихає. Частково використо-
вують для зрошування, розве-
дення водоплавної птиці.
О. І. Жадан.
СКОТАРСТВО — провідна га-
лузь продуктивного тваринни-
цтва, яка займається розведен-
ням великої рогатої худоби. За-
безпечує населення цінними ви-
сокопоживними продуктами
СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОН <1
харчування (молоко, сир, мас-
ло, яловичина, телятина), по-
стачає харч, і легкій пром-сті
відповідну сировину, дає осн.
органічне добриво для полів.
З продуктів і відходів С. одер-
жують деякі корми (знежирене
молоко, кісткове борошно) та
лікарські препарати. На Ук-
раїні в усіх природно-екон.
зонах С. є провідною галуззю
тваринництва і базою для роз-
витку м’ясо-, молоко- та шкі-
рянопром. комплексів. В Украї-
ні на 1.1 1991 в усіх категоріях
г-в налічувалось 24,6 мільйонів
голів великої рогатої худоби,
у тому числі корів — 8,4 міль-
йони голів. Найвищі показники
тер. концентрації поголів’я вел.
рог. худоби мають лісостепові
та західнополіські області Пд.-
Зх. екон. району, а також гру-
пи адм. районів у приміських
аграрно-тер. комплексах. Ви-
робничі напрями С. та їхня тер.
організація залежать від струк-
тури реалізованої продукції і
кормовиробництва, частки ко-
рів у стаді та їхнього пород-
ного складу,. розміщення вел.
міст, пром. і рекреаційних цент-
рів та пром. підприємств по
переробці молока і м’яса.
Традиційна галузь спеціаліза-
ції г-в у всіх природно-екон.
зонах — мол.-м’ясне С. Частка
корів у стаді становить 40—
50 %. Осн. породи мол.-м’ясного
напряму: симентальська, чер-
вона степова, чорно-ряба, біло-
голова українська, лебединська,
бура карпатська, сіра україн-
ська, джерсейська. Молоко в
основному переробляють на
масло, сир та інші продукти.
У приміських аграрно-тер. комп-
лексах, які утворилися навколо
великих міст (Києва, Харкова,
Одеси, Львова та ін.), у пром.
областях Донбасу і Придні-
пров’я та в рекреаційних райо-
нах С. спеціалізується на ви-
роби. продукції з незбираного
молока. Саме тут збудовано
найбільше молочних тварин-
ницьких комплексів, які вико-
ристовують власну кормову ба-
зу та продукцію комбікормо-
вих з-дів, найвищі надої молока
(4—6 тис. кг при середній по
республіці — 2,8 тис. га; 1989),
у т. ч. в радгоспах 3,0 тис. га.
Підвищена частка вироби, мо-
лока для переробки на масло і
сир властива для г-в зх. та ін.
поліських і лісостепових обла-
стей, де створено досить сталу
міцну кормову базу. Мол.-м’яс-
ну спеціалізацію мають і гірські
райони Карпат та Криму. По-
глиблюється спеціалізація г-в і
на вироби, м’яса вел. рог. худо-
би, насамперед шляхом ство-
рення міжколг. пунктів по від-
годівлі молодняка при цукро-
вих, крохмале-патокових і спир-
тових з-дах, а також окремих
порід вел. рог. худоби на влас-
ній кормовій базі. Створюють
міжколг. об’єднання на базі
стадійної внутрішньогалузевої
спеціалізації, коли окремі г-ва
Сколівські Бескиди.
СКОТУВАТА
200
об’єднань спеціалізуються на
розведенні племінної худоби,
вирощуванні та відгодівлі тва-
рин. Це забезпечує зростання
вироби, частки м’яса в сиро-
винних зонах м’ясопереробних
підприємств. Зональна м’ясомо-
лочна спеціалізація С. зберег-
лася в господарствах пд.-сх.
посушливих областей респуб-
ліки із значними площами
природних пасовищ. Яловичи-
на і телятина в структурі ви-
робництва м’яса відіграє про-
відну роль. В Україні 1990
було вироблено 1985,4 тис. т
(в забійній вазі) яловичини і
телятини (бл. 46 % респ. вироби,
усіх видів м’яса). Дальший роз-
виток м’ясного С. є одним з осн.
завдань розвитку тваринниц-
тва.
Літ.: Географія Української РСР.
К., 1982.	М. Д. Пістун.
СКОТУВАТА БАЛКА — комп-
лексна пам’ятка природи респ.
значення (з 1975). Розташована
у Гуляйпільському р-ні Запоріз.
обл. Перебуває у віданні місце-
вого колгоспу. Пл. ЗО га. Являє
собою степову балку завдовжки
до 20 км, верхів’я її залісені.
На днищі створено 6 ставків.
Схили балки вкриті цілин-
ною трав’яною рослинністю
з наявністю рідкісних видів (ко-
вила Лессінга, тюльпан Шрен-
ка, занесені до Червоної книги
України). Береги ставків по-
росли осокою, комишем. З тва-
рин водяться свиня дика, заєць,
лисиця, куріпка, дикі качки.
В. В. Дзюбенко.
СКРЕСАННЯ РІК І ВОДОЙМ —
фаза льодового режиму, яка ха-
рактеризується руйнуванням
льодового покриву під впливом
тепла і мех. сил, що виникають
внаслідок інтенсивного притоку
води. Перед скресанням можуть
спостерігатися такі явища, як
вода на льоду, закраїни (смуги
відкритої води вздовж берегів),
порушки льоду (невеликі пере-
міщення льодового покриву на
окремих ділянках річок і озер)
та ін. На річках руйнування
льодового покриву приводить
до переміщення льоду вниз за
течією — льодоходу. У стоячих
водоймах лід тане на місці, у
проточних — виноситься течією
у річки. На тер. України річки
скресають переважно протягом
березня: на Пд. Зх.— на поч.
місяця, на Пн. Сх.— у другій
його половині (див. карту).
Скресання водойм спостеріга-
ється на 3—7 днів пізніше
річок.	В.	Г. Сорокін.
СЛАВГОРОД — селище місько-
го типу Синельниківського р-ну
Дніпроп. обл. Залізнична стан-
ція. 2,8 тис. ж. (1990). Засн.
у 1-й пол. 19 ст. як с. Жебунів-
ка, сучасна назва з 1873. С-ще
міськ. типу з 1937. Поверхня
хвиляста. Пересічна т-ра січня
—6,0°, липня 4-21,5°. Опадів
бл. 470 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 75 га. Є два ставки.
В С.— арматурний з-д вироб-
нич. об’єднання «Запоріжвироб-
арматура».
СЛАВСЬКЕ — селище міського
типу Сколівського р-ну Львів,
обл. Розташоване в долині
р. Опору та його прит. Славськи
(бас. Дністра). Залізнична стан-
ція. 3,6 тис. ж. (1990). Відоме
з 1483, с-ще міськ. типу з 1961.
С. лежить серед вкритих лісами
та полонинами хребтів Бескидів
Східних. Перевищення висот до
735 м. Пересічна т-ра січня
—6,5°, липня 4-15,6°. Опадів
943 мм на рік. Метеостанція.
Пл. зелених насаджень 1400 га.
У с-щі — хлібний з-д, лісгосп-
заг. Туристські бази. С.— центр
гірськолижного спорту в Кар-
патах Українських (гірсько-
лижна траса, 2 трампліни, 11
канатних доріг).
Літ.: Кузів С. Е. Славське. Крає-
знавчий нарис. Львів, 1975.
СЛАВУТА — місто обласного
підпорядкування на Пн. Хмельн.
обл., райцентр. Розташована при
впадінні р. Утки у р. Горинь
(прит. Прип’яті, бас. Дніпра).
Залізнична ст. Славута І. Авто-
станція. 35,4 тис. ж. (1990). Утв.
1634. У 1754 за С. затверджено
міські права, вдруге віднесена
до категорії міст 1938. Поверх-
ня — слабохвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня —5,5°,
липня 4-18,5°. Опадів 593 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
259,9 га. У місті — Славутський
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва місц. значення.
С.— багатогалузевий пром. центр
області. З-ди: «Будфарфор»,
склоробний, * Лотос», рем.-мех.,
деревообр. комбінат, суконна і
швейна ф-ки. Підприємства
буд. матеріалів (залізобетонних
конструкцій, силікатних стіно-
вих матеріалів, руберойдовий
з-ди) та харчової (цикорієсу-
шильний, солодовий, хлібний,
пивоварний з-ди, маслоробний
комбінат) пром-сті. Славутсько-
Полянське паперове вироби.,
з-д мін. вод, ф-ка «Реммеблі».
Літ.: Басиров В. М., Сапожник О. Я.
Славута. Краєзнавчий нарис. Львів,
1981.
СЛАВУТИЧ — місто обласного
підпорядкування Київ, обл.,
розташоване на Зх. Черніг. обл.
Залізнич. станція. 15,9 тис. ж.
(1990). Місто утв. 1987; спору-
джене для працівників Чорно-
бильської АЕС. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
—6,7°, липня 4-19,4°- Опадів
639 мм на рік. У С.— хлібо-
завод.
СЛАВУТСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Пн. Хмельн. обл. Утв.
1923. Пл. 1,2 тис. км2. Нас.
74,0 тис. чол., у т. ч. міського —
30,4 тис. (1990; без м. Славути).
Центр — місто обл. підпорядку-
вання Славута; у районі —
м. Нетішин та 80 сільс. населе-
них пунктів.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини, пн.-зх. частина — Во-
линської височини. Поверхня —
пологохвиляста зандрова рівни-
на з лесовими останцями у ви-
гляді горбів, на Пн. Зх.— під-
вищена плоскохвиляста лесова,
розчленована балками та річко-
вими долинами. Абс. висоти
260—270 м. Корисні копали-
ни — пісок, граніти, глини. Пн.-
зх. частина С. р. розташована
у Західно-Українській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції, пн.-сх.— у Житомир-
ському Поліссі, пд.— у Малому
Поліссі. Пересічна т-ра січня
—5,5°, липня 4-18,5°. Опадів
600 мм на рік, випадають пере-
важно влітку. Період з т-рою
понад 4-Ю° становить 155 днів.
Висота снігового покриву 22 см.
З агрометеопости (Нетішин, се-
ла Довжки та Іванівна). Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Горинь, Утка, Корчик,
Жариха, Нирка (всі — бас.
Прип’яті). Споруджено 26 став-
ків (заг. пл. водного дзеркала
225 га). Переважають ясно-сірі
лісові грунти, дерново-підзоли-
сті грунти, чорноземи опідзо-
лені, чорноземи звичайні. Пл.
лісів 27,6 тис. га (сосна, ялина,
дуб, береза, осика, вільха, вер-
ба), у т. ч. полезахисних та
водоохоронних насаджень —
5,6 тис. га.
У районі — спиртовий (с. Ган-
нопіль), цегельний (с. Романи-
ни), комбікормовий (Іванів-
на), хлібний (Нетішин) з-ди.
Хмельницька АЕС (Нетішин).
С. г. спеціалізується на рослин-
ництві зерново-картоплярсько-
го та тваринництві м’ясо-мол.
напрямів. Осн. культури: озима
пшениця, цукр. буряки, картоп-
ля, овочеві. Садівництво на пло-
щі 0,9 тис. га; вирощують цико-
рій. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, бджільництво, рибни-
201
СЛОВ’ЯНОСЕРБСЬКИИ
цтво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 77,1, у т. ч. орні зем-
лі — 63,9, сіножаті — 5,7, пасо-
вища — 6,6. Осушено 17,5 тис.
га. У районі ЗО колгоспів, 1 рад-
госп, Іванівська сортовипробу-
вальна станція. Залізнич. стан-
ції: Славута І, Славута II, Кри-
вин, Цвітоха. Автомоб. шляхів
337,2 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 330,8 км. Про-
фес.-тех. уч-ще (Нетішин). Тур-
база «Голубі озера» (с. Стри-
гани).
Об’єкт туризму — музей пи-
сьменника М. О. Островського
у с. Берездеві.
О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
СЛАНЦІ — метаморфічні гір-
ські породи з субпаралельною
орієнтацією породоутворюю-
чих мінералів і здатністю роз-
колюватися на тонкі пластинки
або плитки. При метаморфізмі
осадочних порід утворюються
парасланці, магматичних —
ортосланці. За ступенем мета-
морфізму розрізняють: слабо-
метаморфізовані С. (з малозмі-
неним мінералог, складом) —
глинисті, у т. ч. кременисті
і горючі сланці; кристалічні С.
(з повною перекристалізацією
первинних мінералів), які на
ультраметаморфічній стадії мо-
жуть перетворюватися на гней-
си й мігматити; проміжними є
філіти й зелені С., утворені на
невеликих глибинах. С. низьких
ступенів метаморфізму трапля-
ються у формаціях різного віку,
дуже метаморфізовані — у кри-
сталічному фундаменті.
В Україні розвідано родовища
горючих С. у Кіровогр. і Черкас,
областях, менілітових С.— у
Карпатах. У Криворіжжі, на
Донбасі, в Кримських горах по-
ширені вуглисті С., а також по-
крівельні С. та придатні для ви-
готовлення наповнювачів бето-
ну їхні різновиди, що спучують-
ся при термічній обробці. В Жи-
томир. обл. розробляють піро-
філітові С., які можуть бути
використані у кераміч. промис-
ловості.	В. С. Джунь.
С ЛАТИНЕ — селище міського
типу Дергачівського р-ну Хар-
ків. обл. Розташоване на лівому
березі р. Лопані (прит. Уди, бас.
Сіверського Дінця), залізнична
станція. 7,8 тис. ж. (1990). Засн.
1913, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня хвиляста. Переви-
щення висот до ЗО м. Пересічна
т-ра січня—7,1Г, липня +20,5г.
Опадів 530 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 5,5 га. Населен-
ня працює в основному на під-
приємствах Харкова та ін. міст.
СЛІПНЕ ОЗЕРО гідролог, па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1975). Розташоване у м. Сло-
в’янську Донец. обл. Перебуває
у віданні Слов’янської тер. ради
по управлінню курортами проф-
спілок. Пл. 30 га. Охороняється
солоне озеро карстового похо-
дження, що входить до групи
Слов'янських озер. У прибереж-
ній зоні — густі зарості водно-
болотної рослинності (очерет,
куга, рогіз). Береги поросли
типовими лучними та галофіт -
ними видами. Водяться окунь,
карась, пічкур. Воду і мулисті
відклади С. о. використовують
для лік. цілей.
Літ.: Заповедная природа Донбас-
са. Путеводитель. Донецк, 1987.
С. П. Попов.
СЛІПОРІД — річка у Гребін-
ківському, Оржицькому і Лу-
бенському р-нах Полтав. обл.,
права прит. Сули (бас. Дніпра).
Довж. 83 км, пл. бас. 560 км2.
Бере початок на Пн. Зх. від
с. Майорщини і тече в межах
Придніпровської низовини. До-
лина трапецієвидна, шир. до
2 км, глиб, до 15 м. Заплава
у верхів’ї заболочена, на знач-
ному протязі осушена, її шир.
400—500 м. Річище звивисте,
на окремих ділянках розчище-
не; є руслові ставки. Похил річ-
ки 0,32 м;км. Живлення міша-
не, з переважанням снігового і
дощового. Замерзає на поч.
грудня, скресає у 1 -й пол. берез-
ня. Воду річки використовують
для с.-г. потреб. Рибництво.
Ю. П. Яковенко.
СЛОБІДКА — селище міського
типу Колимського р-ну Одес.
обл. Залізнич. вузол. 2,7 тис. ж.
(1990). Засн. 1883, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня хвиля-
ста. Пересічна т-ра січня —4,6 ,
липня +21,3 '. Опадів 460 мм
на рік. УС.— підприємства за-
лізнич. транспорту, олійниця,
хлібозавод, млин. Лісництво
Балтського лісгоспу.
СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА, Сло-
божанщина — історична об-
ласть, яка охоплювала терито-
рії сучас. Харківської, частини
Сумської, Донецької, Луган-
ської областей України та Кур-
ської, Бєлгородської і Воронез.
областей Росії. З серед. 16 ст.,
особливо в 30-х рр. 17 ст.,С. У.
заселили укр. селяни і козаки,
які заснували тут слободи, що
об’єдналися в полки. У 1765
козацьке самоврядування було
ліквідоване, на цій території
створено Слобідсько-Укра шську
губернію.
СЛОБОДА РУНГУРСЬКЕ НИЗЬ-
КОГІР’Я — найвища частина
межиріччя Пруту й Черемошу
у Передкарпатті, на Пд. Сх.
Івано-Фр. обл. Від низькогір’я
Карпат відокремлене знижен-
ням, зайнятим долинами Осла-
ви і Лючки. Найбільші висо-
ти — у пн.-зх. частині (гори
Чорний Потік, 728 м; Остап’юк,
771 м; Варатин, 775 м). Пере-
вищення над прилеглими ді-
лянками 250—300 м (над дни-
щами долин — 350—400 м).
У геоструктурному відношенні
С.-Р. н. пов’язане з асиметрич-
ними складками — антиклі-
нальними підняттями Бори-
славсько-Покутської зони Перед-
карпатського прогину. Водо-
дільну смугу утворюють розді-
лені річковими долинами купо-
лоподібні підняття, що склада-
ються переважно з конгломера-
тів міоценового віку. Схили
вкриті дубово-буковими та бу-
ково-ялицевими лісами. Круті
пн.-східні і пологіші пд.-сх. схи-
ли дуже розчленовані, мало
придатні для с.-г. використан-
ня. Тут розвиваються яри, зсу-
ви, осипища. С.-Р. н. мало за-
селене.	Я. С. Кравчук.
СЛОВЕЧАНСЬКО-ОВРУЦЬКИИ
КРЯЖ — височинне пасмо на
Пн. Житомир, обл. Простяга-
ється на 60 км у субширотному
напрямі, ширина від 5 км на
Сх. до 14—20 км на Зх. Макс.
абс. висоти 300—316 м, пере-
вищення над поверхнею Полі-
ської низовини — 50—80 м.
Геоструктурно пов’язаний з
горстом у пн.-зх. частині Укра-
їнського щита, складеним мета-
морфізованими породами: квар-
цитами, пісковиками, пірофілі-
товими сланцями (розробляють
родовища). Горст розбитий на
окремі блоки в результаті нерів-
номірних неотектоніч. рухів, що
позначилося на рельєфі. Чітко
виявлені геоморфологічно різні
пн. і пд. частини. Пн. частині
властивий типово денудаційний
увалистий рельєф, розвинутий
на поверхні осадово-метамор-
фічних і елювіально-делювіаль-
них порід; пн. схил пологий.
У пд. частині давні породи пере-
криті лесом та делювіальними
відкладами, рельєф ерозійний,
з густою яружно-балковою сіт-
кою (макс. довжина ярів до
5 км, глибина до 35—40 м); пд.
схил крутий і урвистий. С.-О. к.
вкритий переважно (на лесах —
виключно) широколистяними
та хвойними лісами; поширені
реліктові рослини: дуб скель-
ний, сосна Фоміна, рододен-
дрон жовтий тощо.
Ю. О. Кошик.
СЛОВ’ЯНОГІРСЬК (до 1964 —
смт Банківське) — місто Донец.
обл., підпорядковане Слов’ян-
ській міськраді. Розташований
на р. Сіверському Дінці, за
6 км від залізнич. ст. Слов’яно-
гірськ. 5,7 тис. ж. (1990). Виник
у кін. 18 ст., місто з 1964. По-
верхня рівнинна. На лівому по-
логому березі — піщаний пляж,
правий високий берег порізаний
ярами. С.— кліматич. курорт.
Мікроклімат міста створюється
пасмом крейдяних гір, які за-
хищають його від літніх суховіїв
та зимових холодних вітрів.
Річка Сліпорід.
Пересічна т-ра січня —6,5е,
липня +21,5’. Опадів 477 мм
на рік, найбільше у липні.
УС.— заказник місц. значення
Соснові Насадження. Входить
до Донецького рекреаційного
району. Показання: захворю-
вання органів кровообігу, нерво-
вої системи, опорно-рухового
апарату. Діють 3 санаторії,
пансіонат, численні бази відпо-
чинку, туристична база «Сло-
в’яногірська». Хлібозавод.
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — Святогірський Ус-
пенський монастир, 17 —19 ст.
(тепер історико-архітектурний
заповідник).
Літ.: Дедов В. Н. Славяногорск.
Путеводитель. Донецк, 1988.
СЛОВ’ЯНОСЕРБСЬК — сели-
ще міського типу Луган. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Сіверському Дінці (прит.
Дону). Залізнична станція. Авто-
станція. 8,7 тис. ж. (1990). Засн.
1753, с-ще міськ. типу з 1960.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана балками та ярами. Пере-
січна т-ра січня —7,8°, липня
+21,9 . Опадів 500 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 25,9 га.
Геол. пам’ятка природи місц.
значення Слов’яносербський
(ділянка з відслоненням різно-
манітних піщаників). У С.—
мол., консервний, хлібний і ком-
бікормовий з-ди, овочева ф-ка.
Лісництво. С.-г. технікум, тех.
уч-ще.
СЛОВ’ЯНОСЕРБСЬКИИ РА-
ЙОН — район у пд. частині Лу-
ган. обл. Утв. 1966. Пл. 1,1 тис.
км2. Нас. 69,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 44,4 тис. (1990).
У районі — м. Зимогір’я, с-ща
міськ. типу Слов’яносербськ
(райцентр), Лозівський, Доти-
кове, Родакове, Фрунзе та 49
сільс. населених пунктів. Ле-
жить на пн. схилах Доне-
цького кряжа. Поверхня — під-
вищена хвилясто горбиста лесо-
ва рівнина, розчленована бал-
ками та ярами. Корисні копа-
лини: кам’яне вугілля, природ-
ний газ, мер гель, глини, піско-
СЛОВ’ЯНСЬК
202
вики, піски. Район розташова-
ний у Донецькій північностепо-
вій фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —7,6°,
липня 4-21,5 . Опадів 550 мм
на рік, бл. 70 % випадає у теплу
пору року. Період з т-рою понад
4-10 становить 162 дні. Висота
снігового покриву 16 см. Нале-
жить до посушливої, дуже теп-
лої агрокліматич. зони. Річки
басейну Дону: Сіверський До-
нець з прит. Луганню. Пере-
важають чорноземи звичайні
малогумусні і дернові щебеню-
ваті грунти. Природна різно-
травна степова рослинність та
байрачні ліси і чагарники збе-
реглися на схилах долин, балок,
у заплавах річок. Пл. лісонаса-
джень 11,6 тис. га, у т. ч. лісо-
смуг — 1,1 тис. га. У районі —
ентомологічний заказник Крим-
ський, геол. пам’ятки природи
Причепилівський та Слов’яно-
сербський, заповідне урочище
Біляївське (всі — місц. значен-
ня). Курортна місцевість Сло-
в’яносербськ належить до До-
нецького рекреаційного району.
Провідні галузі пром-сті — ву-
гільна, буд. матеріалів та хар-
чова. Підприємства: 2 кам.-вуг.
шахти, 2 збагачувальні ф-ки
(Зимогір’я, Лозівський), цегель-
ний (Зимогір’я), мол., консерв-
ний, хлібний і комбікормовий
з-ди, овочева ф-ка (Слов’яно-
сербськ). С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-овоче-
вого та тваринництві мол.-м’яс-
ного напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, со-
няшник, овочеві, кормові. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 68,5,
у т. ч. орні землі — 56,0, пасо-
вища — 11,1, сіножаті — 1,9.
Зрошується 18,1 тис. га (Лиси-
чанська, Олександрійська, Жовт-
нева, Знам’янська та ін. зрошу-
вальні системи). У районі —
11 радгоспів, Луган. наук.-ви-
робниче об’єднання «Еліта»
СЛОВ'ЯНОСЕРБСЬКИЙ
РАЙОН
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Територія, підпорядкована
Нір^всьній м'ськр.ад
Примі-ка м Олександр всьн
підпорядковане Артемівсьній
райраді м Луганська
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
вище
"««че	50	100
(с-ще Металіст), племінний з-д
(с. Сміле). Лісництво. Заліз-
нич. вузол Родакове; залізничні
станції: Сентянівка, Зимогір’я,
Слов’яносербськ. Автомоб. шля-
хів 344 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 285 км. С.-г. тех-
нікум, тех. уч-ще (Слсв’яно-
сербськ). Санаторій (с. Крим-
ське).
СЛОВ’ЯНСЬК — місто обл. під-
порядкування Донец. обл., рай-
центр. Розташований у пн. час-
тині області, на р. Казенному
Торці (прит. Сіверського Дінця).
Залізнич. вузол. 136,0 тис. ж.
(1990). На місті сучас. С. на
поч. 17 ст. виникло укріплення,
1676 — м. Тор (Соляний), з
1794 має сучас. назву. Поверх-
ня рівнинна. Перевищення ви-
сот до 100 м. Т-ра січня —6,5 ,
липня 4-21,5°. Опадів 450 мм
на рік. У межах міста — Ріпне
озеро, Сліпне озеро (пам’ятки
природи республіканського зна-
чення). Пл. зелених насаджень
640 га. С.— значний пром.
центр Донбасу. Розвинуті хім.
(виробниче об’єднання «Хім-
пром», з-д по вироби, поліхлор-
вінілових плівок), маш.-буд. і
металообр. (з-ди: важкого ма-
шинобудування, «Слов’янськ-
ферммаш», арматурно-ізоля-
торний, високовольтних ізоля-
торів, виробниче об’єднання
«Бетонмаш» та ін.), харч, (соле-
варний, олійно-жировий, м’яс-
ний комбінати, мол. з-д) пром-сть.
Керамічний комбінат. Олівцева
і меблева ф-ки. Поблизу С.—
Слов’янська ДРЕС. Пед. ін-т,
5 серед, спец. навч. закладів,
профес.-тех. уч-ще. Слов'янсь-
кий краєзнавчий музей.
С.— грязьовий курорт (викори-
стовується ропа та грязь озер).
Входить до Донецького рекреа-
ційного району. Показання: за-
хворювання органів руху, нер-
вової системи, гінекологічні та
органів кровообігу. Діє 3 сана-
СЛОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОН
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Прим -на
м Слов янсг рсьн емт
Миколаївна підпорядковані
Сгов янській міськрад*
Заказники і пам ятнм
природи
1 Гори Артема
2 Маяцьна дача
З о з Ріпне
4 о з Сліпне
Донец
Рай городок
чек
228
мщяинівк
1-і,єна
Новчмикола
Привілля
&№>Але ксандрів
©
ШКАЛА ЬИСОТ У МЕТРАХ
200 ївше
торії, бальнеотерапевтична
функціонує, зокрема, відділ
та природи. В цьому відділі експо-


грязелікарня.
Літ.: Палий Г. М. Славянск. Путе-
водитель, Донецк. 1987.
СЛОВ’ЯНСЬКЕ РОДОВИЩЕ
КАМ’ЯНОЇ СОЛІ — родовище
у Слов’янському р-ні Донец.
обл. Пл. понад ЗО км . В гео-
структурному відношенні по-
в’язане зі Слов’янським купо-
лом у пн.-зх. частині Бахмут-
ської западини. Нижньоперм-
ська соленосна товща на глиб.
380—630 м представлена чер-
гуванням пластів кам. солі
(переважно галіт), ангідриту,
гіпсу, глин, мергелистих порід
та сланців заг. потужністю до
386 м. З 17 виявлених пластів
найпотужнішими є три (32, 38 і
45 м). Пересічний вміст у них
(%): ИаСІ — 93—96,7, Са—
1,53, М& — 3,3, нерозчинного
осадку — 0,04—22,2. Видобу-
вання солі у Слов’янському р-ні
відоме з кін. 19 ст. Геолого-
розвідувальні роботи проводи-
лися 1928—70. Розвідані запа-
си за категоріями А4-В4-СЧ —
2468 млн. т (1991). Слов'янське
виробниче об’єднання розроб-
ляє Райгородську ділянку кам.
солі методом підземного вилу-
говування і Розсольну ділян-
ку — природних розсолів з кон-
центрацією ИаСІ до 313 г/л;
видобуток відповідно 438 і 41
тис. т. (1990). На солевиварному
комбінаті одержують кухонну
сіль, з природних розсолів —
також питну та каустичну
соду. К. О. Суходольський.

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ КРАЬЗНАВ-
ЧИИ МУЗЕЙ. Ств. 1974. Розта-
шований в окремому одноповер-
ховому будинку. Заг. пл. 515 м~,
експозиційна 380 м2. Осн. фонд
музею налічує 16 тис. експона-
тів, наук.-допоміжний — 2 тис.
У складі краєзнавчого музею
зиція розповідає про геологіч-
ну будову, рельєф, внутр. води,
клімат, грунти, рослинний і тва-
ринний світ району. Експону-
ються чучела птахів — орніто-
логічна колекція складається з
80 видів. До унікальних нале-
жить археол. колекція з пам’я-
ток салтівської культури 8—
10 ст. В експозиції значну увагу
приділено охороні природи.
Окремий розділ музею присвя-
чений екон. розвитку території
району, зокрема рибному г-ву.
При музеї проводиться наук,
лекційна й екскурсійна робота.
Щороку його відвідує бл. 25 тис.
чоловік.	X. А. Кисельова.
СЛОВ’ЯНСЬКИЙ РАЙОН
район на Пн. Зх. Донец. обл.
Утворений 1936. Пл. 1,3 тис.
км‘. Нас. 41,9 тис. чол., у т. ч.
міського (без м. Слов’янська) —
17,9 тис. (1990). Райцентр —
місто обл. підпорядкування
Слов янськ. У районі — с-ща
міськ. типу Андріївка, Билба-
сівка, Донецьке, Райгородок,
Черкаське та 41 сільс. населе-
ний пункт.
Розташований на Пн. Донецько-
го кряжа. Поверхня — підви-
щена хвиляста лесова рівнина,
розчленована ярами, балками.
Корисні копалини: кам. сіль,
крейда, мергель, керамічна і це-
гельно-черепична сировина, гли-
ни, формувальні піски, вапня-
ки. Лежить у Донецькій північ-
ностеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
203
СМИГА
—6,5 ', липня 4“21,8°. Період з
т-рою понад -|-10о становить
169 днів. Опадів 450—470 мм
на рік; осн. їх частина випадає
у теплий період року. Висота
снігового покриву 10—12 см.
Розташований у посушливій,
дуже теплій агрокліматич. зоні.
Ріки — Сіверський Донець (на
пн. межі району) та його прит.
Казенний Торець з Сухим Тор-
цем і Маячкою. В межах району
бере початок Сіверський До-
нець — Донбас канал. Збудо-
вано ставків заг. пл. водного
дзеркала 947 га. Найпошире-
ніші чорноземи звичайні се-
редньогумусні, по долинах рі-
чок і балках — чорноземи со-
лонцюваті та опідзолені. При-
родна рослинність — різнотрав-
на степова і байрачні ліси. Пл.
лісів і лісових насаджень 24,3
тис. га. Осн. лісоутворюючі по-
роди: сосна, дуб, тополя, клен
та ін. У районі — респ. значен-
ня ландшафтний заказник Гори
Артема, бот. пам’ятка природи
Маяцька дача, місц. значення
2 заказники, 2 пам’ятки приро-
ди та парк Маяцького лісни-
цтва — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва.
Найбільші пром. підприємства
району — Донецький обл. до-
слідно-показовий виробничий
рибокомбінат (с-ще Мирне),
Шидловський крейдяно-вапня-
ний з-д (смт Черкаське). С. г.
спеціалізується на вирощуванні
зернових (озима пшениця, ку-
кУРУДза), соняшнику, овочевих
культур та вироби, м’яса й мо-
лока (скотарство, свинарство,
птахівництво). Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1989) — 82,5, у т. ч.
орні землі — 65,0, сіножаті і па-
совища — 16,4. Зрошується 15,0
га. У районі — 14 колгоспів,
4 радгоспи, птахофабрика, уч-
бове г-во Слов’янського с.-г. тех-
нікуму. Залізнич. вузол Сло-
в’янськ, залізничні станції:
Билбасівка, Черкаське, Ясно-
гірка. Автомоб. шляхів 353,3
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 281,7 км. Профес.-тех.
уч-ще та краєзнав. музей у
Слов’янську.
СЛОВ’ЯНСЬКІ ОЗЕРА — гру-
па солоних озер карстового по-
ходження у Слов’янському р-ні
Донец. обл., на пн.-сх. околиці
м. Слов’янська. Лежить у доли-
ні Казенного Торця (бас. Сівер-
ського Дінця), одне від одного
відокремлені невисокими піща-
ними валами шир. 150—200 м.
Найбільші з цих озер: Сліпне
(пл. 0,29 км2, глиб, до 2,2 м),
Ріпне (пл. 0,22 км‘, глиб, до
7,5—8 м), Вейсове (пл. 0,16 км2,
глиб, до 19 м); інші С. о. мають
менші розміри і більші глибини.
Живляться переважно підзем-
ними водами; останнім часом
спостерігається часткове опріс-
нення озер. Взимку С. о. замер-
зають, влітку т-ра води +22°,
4-24° (іноді 4-27, 4-28°). Ропа
за своїм хім. складом хлоридно-
натрієвого типу, містить також
сульфати. На дні Ріпного і Сліп-
ного озер — відклади лік. гря-
зей (переважно сульфідних),
так, у Ріпному оз. пересічна
їхня товща 2,6 м, запаси ста-
новлять 55 тис. м3. Ропу та грязі
найбільших С. о. використовує
бальнеологічний курорт Сло-
в’янськ. Ріпне озеро і Сліпне
озеро — пам’ятки природи респ.
значення.
Літ.: Слюсарев А. А. Природа Дон-
басса. Научно-популярньїе очерки.
Донецк, 1983; Заповедная приро-
да Донбасса. Путеводитель. До-
нецк, 1987.
СЛОНЇВКА — річка у Терноп.,
Рівнен. та Львів, областях, пра-
ва прит. Стиру (бас. Прип’яті).
Довж. 49 км, пл. бас. 549 км2.
Бере початок із джерел поблизу
с. Лідихова Кременецького р-ну.
Долина переважно коритоподіб-
на (шир, до 4 км, глиб, до 15 м),
у пониззі, в межах Малого По-
лісся,— нечітко виражена. За-
плава двостороння; у верхів'ї
її шир. 30—50 м, біля гирла —
до 1 км. Річище звивисте, шир.
6—8 м (подекуди 10—12 м),
глиб, до 1,2 м. Похил річки
1,6 м/км. Осн. притока — Си-
тенька (права). Живлення мі-
шане. Замерзає у 2-й пол. груд-
ня, скресає у серед, березня.
У долині С.— меліоративна си-
стема «Слонівка». На С.— м.
Червоноармійськ. І. М. Коротун.
СЛОТ — річка у Семенівському
і Корюківському р-нах Черніг.
обл., ліва прит. Ревни (бас. Дні-
пра). Довж. 42 км, пл. бас.
363 км2. Бере початок на Сх. від
с. Старої Гутки. Долина корито-
подібна, шир. до 2 — 2,5 км. За-
плава широка, подекуди забо-
лочена. Річище слабозвивисте,
завширшки до 6—8 м, глиб, до
1,5 м; на окремих ділянках ка-
налізоване. Похил річки 0,9
м/км. Живлення снігове і дощо-
ве. Замерзає наприкінці листо-
пада, скресає у березні. Воду
частково використовують для
місц. потреб. Л. В. Мискіна
СЛУЧ — річка у Хмельн., Жи-
том. і Рівнен. областях, права
прит. Горині (бас. Прип’яті).
Довж. 451 км, пл. бас. 13,8 тис.
км2. Витікає з невеликого озера
поблизу с. Червоний Случ Тео
фіпольського р ну, на пн. схи-
лах Подільської височини, ниж-
че перетинає Поліську низо-
вину. Долина у верх, течії, де С.
перетинає кристалічні породи,
переважно У-подібна, завшир
шки 0,2—0,8 км; у серед, і ниж.
течії — коритоподібна. Заплава
двостороння, шир. від 50—100
м до 2,5 км (біля гирла), з чис-
ленними старицями. Річище С.
звивисте, при впадінні у При-
п’ять розгалужується на 2 ру-
кави завдовжки до 50 км. Шир.
річища від 5—20 м (верхів’я)
до 60 м і більше у пониззі, глиб,
до 1,5 —1,7 м. Похил річки 0,4
м/км. Осн. притоки: Понора,
Тня, Попівка, Бобер, Полична,
Тусталь (праві), Ікопоть, Дере-
вичка, Хомора, Смілка, Церем,
Корчик, Стави, Серегівка, Яз-
винка, Михайлівна (ліві). Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового (на весну припадає
понад 60 % річного стоку).
Замерзає у грудні, скресає у бе-
резні. Гідролог, пости біля сіл
Великої Клітни (з 1954), Гро-
мади (з 1925), м. Сарн (з 1923).
Стік С. зарегульований водосхо-
вищами та численними ставка-
ми (бл. 220), осн. призначення
яких — водопостачання та риб-
ництво. На С.— міста Старо-
костянтинів, Новоград-Волин-
ський, Сарни. І- М. Коротун.
СЛЮДИ — група мінералів
класу силікатів. У складі земної
кори становлять бл. 3,8 %. Твер-
дість 2—3. Мають шаруватий
характер кристалічної структу-
ри, здатні розщеплюватися на
тонкі пружні й міцні листочки.
Блиск скляний і перламутро-
вий. С. розрізняють за хім. скла-
дом, який, зокрема, зумовлює
їхній колір: магнезіально-залі-
зисті темнозабарвлені (біотит,
лепідомелан, флогопіт); алюмі-
нієві сріблясто-білі (мусковіт,
парагоніт), літієві біло-рожеві
(лепідоліт, цинвальдит), ванаді-
єві червонуваті й зеленуваті
(росколіт). При розкладанні С.
у земній корі виникають утво-
рення, проміжні між С. і глини-
стими мінералами,— гідрослю-
ди, які є гол. породоутворю-
вальними мінералами осадоч-
них порід. До розбухаючих від-
мін гідрослюд, що спучуються
Річка Случ.
при нагріванні, належить вермі-
куліт. Біотит і мусковіт — по-
родоутворювальні мінерали гра-
нітів, гнейсів та ін. інтрузивних
порід і метаморфічних гірських
порід. З тонколиствуватих С.
складаються слюдисті сланці.
В Україні родовища С. відомі
у Запоріз. обл. Крупнокриста-
лічний мусковіт добували по-
біжно з керамічних пегматитів.
Розвідано родовище верміку-
літу. Мусковіт і флогопіт вико-
ристовують як електроізоляцій-
ний матеріал, вермікуліт після
термообробки — як тепло- і
звукоізолятор. В. С. Джунь.
СМЕРЧ — вертикальний атм.
вихор, що виникає в грозовій
хмарі і поширюється до земної
поверхні у вигляді стовпа з во-
ронкоподібними розширення-
ми. Повітря у вихорі найчас-
тіше обертається проти годин-
никової стрілки (швидкість до-
сягає 60—200 м с і більше), під-
німаючи від земної поверхні
частки пилу або води. Діаметр
С.— від кількох десятків до со-
тень метрів; атм. тиск зниже-
ний. Зароджуються С. у купча-
сто-дощових хмарах при силь-
них вертикальних рухах повіт-
ря в тропосфері та значній не-
стійкості її нижніх шарів. Часто
С. супроводиться грозою, гра-
дом', відзначається великою
руйнівною силою. На тер. Укра-
їни С. бувають влітку в дуже
прогрітих повітряних масах, за
певних умов — по кілька разів
за сезон.
Літ.: Логвинов К. Т., Бабичен-
ко В. Н , Кулаковская М. Ю. Опас-
ньіе явлення погодьі на У крайнє.
Л., 1972; Ромов А. И. Причиньї об-
разования смерчей и рекоменда-
ции к анализу и прогнозу смерче-
опасньїх ситуаций. Трудьі Укр-
НИГМИ, 1989, в. 233.
А. І. Ромов.
СМЙГА — селище міського ти-
пу Дубнівського р-ну Рівнен.
обл. Залізнична станція. 3.0 тис.
СМИРНОВ
204
О. М. Смирнов.
ж. (1990). Засн. у 60-х рр. 19 ст.,
с-ще міськ. типу з 1981. Поверх-
ня рівнинна, злегка погорбо-
вана. Пересічна т-ра січня
—4,8 , липня + 18,63. Опадів
559 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 15 га. У С.— дерево-
обр. комбінат, торфопідприєм-
ство, лісництво.
СМИРНОВ Олександр Михай-
лович (13.IX 1905, Одеса —
15.VII 1969, Одеса) — україн-
ський економгеограф, кандидат
географічних наук з 1938.
У 1926 закінчив Одес. ін-т нар.
г-ва. В 1929—ЗО працював у
Харків, ін-ті нар. г-ва. В 1931 —
34 — викладач Одес. ін-ту кон-
сервної промисловсті. З 1934 —
у Одес. ун-ті (1934 — 59 — зав.
кафедрою екон. географії, 1934—
38 та 1941—49 — декан геогр.
ф-ту, 1949—51 — проректор,
І 952—60 — декан геол.-геогр.
ф-ту). Одночасно 1933—37 ви-
кладав у Вищій комуністичній
сільськогосп. школі (Одеса).
Розробив систему гол. еконо-
міко-географічних понять. За-
ймався проблемами економіко-
геогр. картографування, теор.
основ економ, районування, гео-
графії с. г. Одним з перших
застосував системно-структур-
ний підхід у географії. Голова
Одес. відділу Геогр. т-ва Украї-
ни (1953 59). Нагороджений
орденом Трудового Червоного
Прапора.
Тв.: О задачах и путях теорети-
ческого исследования в географии.
Трудьі Одесского университета,
сборник географического факуль-
тети, 1954, т. 2; О системе зконо-
мико-географических понятий.
Трудьі Одесского университета, се
рия геологических и географиче-
ских наук, 1955, т. 145, в. 3;
Общегеографические понятия. «Во-
просьі географии», 1971, сб. 88.
Літ.: Богуненко Д. И , Калустьян
Л. X. Александр Михайлович
Смирнов. В кн.: Зкономическая и
социальная география в СССР.
История и современное развитие.
М 1987.	Ю. О. Амброз.
СМІЛА (до 1633 — слобода
Тясмине) — місто обл. підпо-
рядкування Черкас, обл., рай-
центр. Розташована в сх. части-
ні області, на р. Тясмині (прит.
Дніпра) та його прит. Серебрян-
ці. Залізнич. вузол ім. Тараса
Шевченка, залізнич. ст. Сміла.
Автостанція. 80,1 тис. ж. (1990).
Засн. у кін. 18 ст., місто з 1926.
Поверхня — слабопогорбована
рівнина з заг. похилом з Пд. на
Пн.; подекуди неглибокі яри та
балки. Пересічна т-ра січня
—5,б3, липня +20,2°. Опадів
до 534 мм на рік. Метеостанція.
На Тясмині збудовано водосхо-
вище пл. 300 га. Пл. зелених
насаджень 1176,3 га, у т. ч.
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва; на околицях —
заказник Ірдинське болото
(усі — місц. значення).
Провідні галузі пром-сті
маш.-буд. і металообробна (з-ди:
маш.-буд., радіоприладний, елек-
тромех. рем., мех., «Металіст»)
та харчова (мол.-консервний,
цукр., хлібний комбінати, прод.
товарів, пивоварний з-ди). Се
ред ін. підприємств — швейна
«Придніпрянка», швейна та ме-
блева ф-ки, лісгоспзаг та ін.
Технікум харч, пром-сті, 4 про-
фес.-тех. уч ща. Дит. санаторій.
Істор. музей.
Літ.: Скоробагатов В. П. Сміла.
Історико-краєзнавчий нарис. Дні-
пропетровськ, 1976; Карпенко М. М.
Вісім подорожей по Черкащині.
Путівник. Дніпропетровськ, 1978.
СМІЛКА — річка у Шепетів-
ському р-н: Хмельн. обл. та Ба-
ранівському і Новоград-Волин-
ському р-нах Житомир, обл.,
ліва прит. Случі (бас. Прип’яті).
Довж. 71 км, пл. бас. 646 км2.
Бере початок із заболоченої бал-
ки на Зх. від с. Буртин Полон-
ського р-ну. Долина терасована,
шир. до 2—3 км. Заплава на
окремих ділянках заболочена.
Річище звивисте, пересічна шир.
у ниж. течії 20—25 м, глиб,
до 1,5—1,7 м. Похил річки
0,82 м/км. Живлення снігове
і дощове. Численні ставки. Воду
використовують для водопоста-
чання. Рибництво.
СМІЛЯНСЬКИИ РАЙОН —ра-
йон у сх. частині Черкас, обл.
Річка Смілка.
СМІЛЯНСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Мал
МаЬ^Укларос
склине
инів
їиколаїв
Мала
Сіп кян
Рот містр.вк*
івк
>валихао^ ч
Лопі зкс 0
Санжар
ієна
Таїилик
Самгорі
ердю
чека
ирські
Утворений 1923. Пл. 0,9 тис.
км2. Нас. (без м. Сміли) 43,5 тис.
чол., у т. ч. міського — 2,6 тис.
(1990). Райцентр — місто обл.
підпорядкування Сміла. У ра-
йоні — 37 сільс. нас. пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня —
підвищена хвиляста лесова рів-
нина, що має заг. похил на Пд.
Сх. і розчленована ярами, бал-
ками, прохідними долинами.
Корисні копалини: граніти, ла-
брадорит, габро, сієніти, діаба-
зи, гіпс, глини, графіт, каолін,
торф тощо. Розташований у
Дністровсько-Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—5,6 , липня +20,2с. Період з
т-рою понад +10 становить
166 днів. Опадів 550 мм на рік;
осн. частина їх випадає у теп-
лий період року. Метеостанція
у Смілі. Міститься у недостат-
ньо вологій, теплій агрокліма-
тич. зоні. Річки — Тясмин з
притоками Гнилим Ташликом,
Ірдинем, Серебрянкою (бас.
Дніпра). Збудовано 61 ставок
заг. пл. водного дзеркала 847 га.
Грунти — чорноземи типові ма-
логумусні (51,6 % пл. райо-
ну) та темно-сірі опідзолені
(21,8 °о); є також сірі лісові
(12 °о). Природна рослинність —
дубово-ясеневі ліси, лучна та бо-
лотна. Осн. породи дерев — дуб
(76,1 % пл. лісів), ясен (9,5 %)
та граб (3,3 %), є також сосна,
липа, клен, береза. В С. р.—
6 заказників, 5 пам’яток приро-
ди.
У районі — підприємства лег-
кої, харч, та місц. пром-сті; най-
більші — Смілянський цукр.
комбінат та Балакліївський
птахокомбінат, Малобузуків-
ський гранітний кар’єр, Смілян-
ський лісгоспзаг, Ташлицький
ЛОв
унк
Плескачів,
Яблунівка
'резнякц
<.ле
І нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
з-д. Рослинни-
комбікормовий
цтво зерново-буряківничого,
тваринництво м’ясо-мол. напря-
мів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1989) — 54,7, у т. ч. орні зем-
лі — 48,9, сіножаті і пасови-
ща — 4,6. Зрошується 1,4 тис.
га. Гол. культури: озима пше-
ниця, ячмінь, кукурудза, греч-
ка, просо, цукр. буряки, кар-
топля, овочеві. В С. р.— 19 кол-
госпів, 2 радгоспи, Черкас, обл.
с.-г. дослідна станція (с-ще Хо-
лоднянське). Залізнич. вузол ім.
Тараса Шевченка; залізнич.
станції: Сміла, Перегонівка, Во-
лодимирівна, Сердюківка. Авто-
моб. шляхів 298 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 275 км.
Істор. музей (Сміла).
Літ.: Черкащина. Путівник. Дні-
пропетровськ, 1966.
О. Я. Махрачов.
СМОЖ — річка в Ічнянському і
Прилуцькому р-нах Черніг.
обл., ліва прит. Удаю (бас. Дні-
пра). Довж. 35 км, пл. бас.
557 км2. Бере початок біля
с. Іржавця. Долина трапеціє-
видна, шир. до 3,5 км. Заплава
заболочена, шир. до 400 м. Рі-
чище слабозвивисте, макс. шир.
10 М. ПОХИЛ рІЧКИ 1,1 М/КМ.
Живлення мішане; у верхів’ї
влітку пересихає, взимку пере-
мерзає. Льодостав з поч. грудня
до серед, березня.
О. В. Барановська.
СМОЖЕ — гірський хребет, пн.
відріг Вододільного хребта, у
межах Львів, обл. Складається
з головного і бокового пасом.
Абс. вис. до 1197 м, переви-
щення відносних висот 350—
400 м. Геоструктурну основу
становить брахіантиклінальна
асиметрична складка; пн.-сх.
схили хребта коротші і крутіші
ніж пд.-західні. Гребенева по-
верхня вирівняна. Хребет раді-
ально розчленований витоками
Стрию, Сможанки, Опору й Го-
ловна нки. Переважають буково
ялинові ліси. Схили в осн.
круті, мало освоєні. Невеликі
масиви орних земель і луків
розташовані поблизу нас. пунк-
205
СМЯЧ
тів у річкових долинах. Район
туризму.	Р. О. Сливка.
СМОЛІНЕ — селище міського
типу Маловисківського р-ну Кі-
ровогр. обл. Розташоване на
р. Кільтені (прит. Великої Висі,
бас. Пд. Бугу), за 21 км від за-
лізнич. ст. Капустине. 10,0 тис.
ж. (1990). Засн. у 2-й пол. 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1976. Поверх-
ня хвиляста, перевищення ви-
сот до 35 м. Пересічна т-ра
січня —5,8", липня +20,2°.
Опадів 471 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 1,3 га. В С.—
геологорозвідувальна експеди-
ція.
СМОЛЯНКА — річка у Ніжин-
ському, Борзнянському і Кули-
ківському (гирло) р-нах Черніг.
обл., ліва прит. Десни (бас. Дні-
пра). Довж. 40 км, пл. бас.
398 км2. Бере початок на Пд. від
с. Заньки, тече Придніпров-
ською низовиною. Долина кори-
топодібна, шир. до 2 км. За-
плава двостороння, частково за-
болочена. Річище помірно зви-
висте. Похил річки 0,3 м/км.
Живлення мішане. Льодостав
з грудня до березня. Воду част-
ково використовують для с.-г.
потреб.
СМОЛЯНКА — річка у Кули-
ківському, Чернігівському і Ко-
зелецькому (пониззя) р-нах Чер-
ніг. обл., ліва прит. Десни (бас.
Дніпра). Довж. 45 км, пл. бас.
418 км2. Бере початок з болота
на Пд. від с. Смолянки. Долина
коритоподібна, шир. до 1,5—
2 км. Заплава двостороння,
вкрита лучною рослинністю, по-
декуди заболочена. Річище по-
мірно звивисте, дно замулене.
Похил річки 0,77 м/км. Жив-
лення мішане. Замерзає напри-
кінці листопада — на поч. груд-
ня, скресає у березні. Викори-
стовують для госп. потреб.
«СМОЛЯНКА» — осушувально-
зволожувальна система в Ні-
жинському і Куликівському
р-нах Черніг. обл. Буд-во завер-
шено 1965, реконструкцію здій-
снюють з 1983. Заг. пл. меліо-
рованих земель 14,06 тис. га,
реконструйовано на пл. 6,15 тис.
га (1989). Меліорований масив
лежить на межиріччі Десни та
її прит. Остра. Магістральним
каналом системи є старе річище
Вересочі. Грунтовий покрив
представлений торфовими грун-
тами, дерново-карбонатними та
дерновими опідзоленими грун-
тами. Грунтоутворюючі породи
до глиб. З—5 м — торф, пісок,
супіски з лінзами суглинків.
Рівень грунтових вод на період
весняної повені — до 0,5 м від
поверхні, у період межені —до
2—3 м. Дренажні та поверхневі
води відводять через дренажну
систему (на пл. 13,5 тис. га)
та відкриті канали. Особливі-
стю «С.» є безуклінний гончар-
Колосники О
ний дренаж двосторонньої дії.
Довжина відкритої осушуваль-
но-зволожувальної мережі ка-
налів 296,1 км. У межах систе-
ми створено 252 гідротех. спо-
руди, в т. ч. 131 шлюз-регуля-
тор, 21 насосну станцію. На
магістральному каналі збудо-
вано 6 руслових шлюзів з кла-
панними затворами. Управління
технолог, процесами водовідве-
дення і подачі води на зволо-
ження здійснюють за допомо-
гою автоматизованої системи.
Відвід води з масиву виконують
за допомогою машинного водо-
підйому з 11 польдерів, межі
яких природно визначені. Дефі-
цит водного балансу на осушу-
ваному масиві покривається
перекиданням за допомогою 6
насосних станцій 20,5 млн. м3
води з Десни по магістральному
каналу за принципом «анти-
ріки». На території системи спо-
руджено 4 наливні водосхови-
ща (пл. 213 га). До природо-
охоронних заходів належать:
підтримування оптимальних
водно-повітряного і водно-сольо-
вого режимів грунту, оптималь-
ного рівня грунтових вод; буд-во
рибозахисних пристроїв; ство-
рення водоохоронних зон, лісо-
смуг тощо. З меліорованих зе-
мель 8,2 тис. га становлять с.-г.
угіддя, 2,8 тис. га — сіножаті,
З тис. га — пасовища.
В. Д. Дупляк.
Річка Смотрич.
СМОТРИЦЬКИИ КАНЬЙОН —
геол. пам’ятка природи респ.
значення (з 1984). Розташова-
ний у Кам’янець-Подільському
районі Хмельницької області.
Перебуває у віданні Кам’янець-
Подільського міськвиконкому
та місцевих колгоспів.
Площа пам’ятки природи 80
гектарів. Охороняється ділян-
ка глибокої вузької долини
р. Смотричу. На стрімких схи-
лах спостерігаються відслонен-
ня силурійських вапняків з на-
явністю решток викопної фау-
ни. У трав’яному покриві трап-
ляються півники угорські, сон
чорніючий, сон широколистий,
а також рідкісні види — шиве-
рекія подільська та ковила во-
О Дрозд,вка
Вересоч
С
ДО р
«СМОЛЯНКА»
ОСУШУВАЛЬНО-
ЗВОЛОЖУВАЛЬНА
СИСТЕМА
(СХЕМА)
Др'майл.вка о
Сгодоли
О
С Хотине
КАНАЛИ
м магістральний
Кукшнн О
розподільні
 |	* осушу вально-
* ' зволожувальн*
Наливні водосховища
Дамби обвалування
Зруб
СБобрик
Ф Насосні станці
ПЛОЩІ ДРЕНАЖУ
без схилу
традиційного
Остер
Ніжин
лосиста, занесеш до Червоної
книги України. С. А. Ярема.
СМОТРИЧ — річка у Хмельн.
обл. (Хмельницький, Городо-
цький, Дунаєвецький, Чемерове-
цький і Кам’янець-Подільський
р-ни), ліва прит. Дністра. Довук.
168 км, пл. бас. 1800 км2. Бере
початок із джерел поблизу
с. Андрійківців і тече пере-
важно Подільською височиною.
Долина на значному протязі
каньйоноподібна (див. Смотри-
цький каньйон). Заплава часто
переривчаста, шир. до 0,6 км;
подекуди звужується до 20—
50 м. Річище звивисте, у пониззі
утворює два рукави. Похил
річки 1,3 м/км. Осн. притоки:
Яромирка (права), Тростянець
(ліва). Живлення мішане, з
переважанням снігового; бува-
ють паводки. Льодостав з кінця
грудня — поч. січня до серед,
березня; льодовий режим не-
стійкий. Споруджено Цибулів-
ське водосховище для потреб
тех. водопостачання; у бас. річ-
ки створено численні ставки
для рибництва і зрошування.
Здійснюють залуження прибе-
режних смуг. На С.— міста Го-
родок і Кам янець Подільськиіі.
Літ.: Дем’янчук Г. С. Високі бере-
ги Смотрича. Путівник по турист-
ському маршруту. Львів, 1978.
СМОТРИЧ — селище міського
типу Дунаєвецького р-ну Хмельн.
обл. Розташований при впадін-
ні р. Яромирки в Смотрич (прит.
Дністра), за 8 км від залізнич.
ст. Балин. Автостанція. 2,6 тис.
ж. (1990). Відомий з 70-х рр.
14 ст., с-ще міськ. типу з 1960.
Поверхня підвищена, хвиляста,
розчленована каньйоноподібни-
ми долинами річок. Пересічна
т-ра січня—5,5°, липня 4*17,8°.
Опадів 610 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 36 га. 2 цегельні
з-ди, щебеневий та піщаний
кар’єри. С.— один з центрів ху-
дож. кераміки. Музей історії.
СМЯЧ — річка у Городнянсько-
му і Щорському р-нах Черніг.
обл., права прит. Снову (бас.
Дніпра). Довж. 47 км, пл. бас.
582 км . Бере початок на Пд.
Зх. від с. Дроздовиці. Долина
невиразна, шир. пересічно 2 км.
СНИВОДА
206
Заплава двостороння, осушена.
Річище на протязі 33 км кана-
лізовано, шир. до 10 м, глиб,
до 2 м; є водоприймачем осушу-
вальної системи «Смяч».
Л. В. Мискіна.
СНЙВОДА — річка у Хмільни-
цькому і Калинівському р-нах
Війн, обл., ліва прит. Півден-
ного Бугу. Довж. 58 км, пл. бас.
906 км2. Бере початок поблизу
с. Мар’янівки. Долина У-подіб-
на, шир. 0,7 — 1 км, місцями до
1,8 км. Заплава двостороння,
заболочена, завширшки від
100—300 м до 1 км. Річище
слабозвивисте, шир. 5—10 м, у
пониззі — до 50 м; глиб. 0,2 —
0,3 м. Похил річки 0,84 м км.
Живлення мішане, з переважан-
ням снігового. Льодостав з груд-
ня до серед, березня. Є ставки
та водосховища. Використову-
ють для водопостачання, зро-
шування і рибництва.
СНІГ — тверді опади атмосфер-
ні у вигляді льодових криста-
лів (сніжинок). Розрізняють 10
осн. форм сніжинок: пластин-
ка, сірка (дендрит), стовпчик,
голка, пушинка, їжак (просто-
ровий дендрит), запонка (увін-
чаний стовпчик), зледеніла
сніжинка (крижаний дощ), кру-
повидна сніжинка та град. До-
датково виділяють 48 видів
сніжинок, які являють собою
варіанти, комбінації й усклад-
нення осн. форм. С. випадає як
правило при від’ємних або
близьких до 0 температурах
повітря, найчастіше з шару-
вато-дощових, високошарува-
тих та купчасто-дощових хмар.
Процес випадання С. наз. сні-
гопадом, перенесення його
вітром над земною поверхнею —
хуртовиною. Про умови випа-
дання С. та його нагромаджен-
ня на тер. України див. статті
Сніговий покрив, Снігозапаси.
В. Ф. Грищенко.
СНІГОВЙИ ПОКРИВ — шар
снігу, що утворюється на земній
поверхні внаслідок снігопадів.
Формування С. п. на земній ку-
лі зумовлене геогр. зональні-
стю, особливостями підстилаю-
чої земної поверхні та заг. цир-
куляцією атмосфери. Характе-
ризується тривалістю, висотою
снігового покриву та щільністю
снігового покриву. Тривалість
С. п. залежить від його висоти,
т-ри повітря і грунту. Розріз-
няють тимчасовий С. п., який
тане протягом кількох годин
або днів після утворення, та
стійкий, що лежить протягом
зими або не менше місяця. Зав-
дяки невеликій теплопровід-
ності С. п. запобігає охолоджен-
ню і промерзанню грунту і за-
хищає озимі посіви від вимерзан-
ня. Відбивна здатність снігу до-
сягає 70 — 90 % (див. Альбедо
Землі), що зумовлює сильне
охолодження повітря, особливо
вночі. На значній тер. України
стійкий С. п. встановлюється
переважно у 3-й декаді грудня,
у пн.-сх. районах та в Україн-
ських Карпатах — у 1-й пол.
грудня, на Пд. та у Закар-
патті у кінці грудня — на поч.
січня. На Пд. березі Криму С. п.
в окремі роки не буває. Пере-
січна тривалість стійкого С. п.
60—70 днів. На Волинській,
Подільській, Донецькій височи-
нах та у Кримських горах три-
валість його залягання може
досягти 80 днів, у Карпатах —
100—120 днів і більше. Пере-
січні значення висоти С. п. на
рівнинній тер. республіки змі-
нюються з Пн. і Пн. Сх. на Пд.
від 15—20 до 10 см, у гірських
районах — від ЗО см (Кримські
гори) до 50 см (Українські Кар-
пати); в окремі зими на рівни-
нах зростає до 40—50 см, у го-
рах — до 100 см та до кількох
метрів. Навесні починається
сніготанення, тривалість якого
залежить від погодних умов,
а також умов формування і
залягання С. п. (див. Снігоза-
паси). Відомості про запаси
вологи у С. п. мають велике
практичне значення, зокрема,
для визначення розмірів вес-
няної повені і вологозабезпе-
ченості грунту. У степовій зоні
України здійснюють заходи що-
до активного впливу на хмари
з метою одержання додаткових
зимових сум опадів; для поліп-
шення водно-теплового режиму
грунту проводять снігові меліо-
рації.
Літ.: Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984; Грищенко В. Ф.
Расчетньїе характеристики макси-
мальной вьісотьі снежного покро-
ва. В кн.: Тепловой и водньїй
режим Украинских Карпат. Л.,
1985.	В. Ф. Грищенко.
СНІГОВІ ЛАВЙНИ (нім. Ьа-
5¥ІПЄ, одн.) — раптовий зсув ве-
ликих мас снігу з крутих гір-
ських схилів. Виникають при
порушенні стійкості снігу вна-
слідок різких змін погоди (силь-
ні снігопади, відлиги, хуртови-
ни тощо) у комплексі з особли-
востями рельєфу та підстилаю-
чої поверхні (крутизна схилів,
ступінь розчленованості терито-
рії, характер рослинного покри-
ву та ін.). Найчастіше С. л. бу-
вають на схилах з похилом
понад 15° та шаром снігу ЗО см
і більше. Залежно від морфоло-
гії схилів та характеру перемі-
щення серед С. л. розрізняють
зсуви (на рівних схилах),
лоткові (переміщуються по
улоговинах та ерозійних бороз-
дах) та стрибаючі (коли на
шляху С. л. трапляються усту-
пи). В Україні С. л. бувають
кожної зими в Українських
Карпатах і Кримських горах.
В Українських Карпатах вияв-
лено бл. 1 тис. лавинних осеред-
ків (найбільші — в межах Чор-
ногори, Свидівця, Полонин-
ського хр., Горган), у Крим-
ських горах — понад 100 (особ-
ливо на схилах Бабуган-яйли,
Ай-Петрі, Чатирдагу). Здійсне-
но районування лавинонебезпеч-
них районів (див. карти-схеми).
С. л. переміщуються на віддаль
від кількох десятків метрів до
2—3 км із швидкістю від 1 —10
до 80—100 м/с. Об’єми снігу у
С. л. коливаються від кількох
десятків і сотень м до 1 млн.
м3 (в окремих районах Карпат).
С. л. мають велику руйнівну
силу. Спостереження за їхнім
формуванням і зсувом здійсню-
ють на сніголавинних станціях.
Для боротьби із С. л. споруджу-
ють спец, дамби, кам. стінки,
лавиновідводи, штучно викли-
кають лавини за допомогою ви-
бухів тощо.
Літ.: Грищенко В. Ф. Распределе-
ние снежного покрова и распро-
странение снежньїх лавин в Укра-
207
СНІГУРІВСЬКИИ
инских Карпатах. Трудьі Укр-
НИГМИ, 1976, в. 149; Климат и
опасньїе гидрометеорологические
явлення Крьіма. Л., 1982; Природа
Украинской ССР. Климат. К.,
1984.	В. Ф. Грищенко.
СНІГОВІ МЕЛІОРАЦІЇ — клас
меліорацій, спрямованих на ке-
рування формуванням, розподі-
лом по території, заляганням,
динамікою і сходженням сніго-
вого покриву. Виділяють сніго-
акумулюючі (снігозатримання,
снігозбереження), снігозгінні
(протиснігозаметні, протисніго-
застійні) та снігостабілізуючі
(протилавинні) типи і види. В
Україні С. м. (снігозатримання,
снігозбереження) найбільш ши-
роко застосовують у с.-г. при-
родокористуванні. За допомо-
гою С. м. захищають нас. пунк-
ти, аеропорти, з-ці та ін. шляхи
сполучення і госп. об’єкти від
заметів, вони є важливим засо-
бом поповнення запасів грунто-
вої вологи на с.-г. угіддях, запо-
бігання або зменшення непро-
дуктивного стоку талих сніго-
вих вод, що, в свою чергу, усу-
ває розвиток ерозійно-акумуля-
тивних процесів і бурхливих
повеней. Технологія проведення
С. м. передбачає створення си-
стеми польових снігорегулю-
ючих лісонасаджень, викори-
стання посівів високостеблових
трав’яних рослин та застосуван-
ня переносних щитів, снопиків
з хмизу та соломи тощо. На
полях степової і лісостепової
зон республіки, частково на По-
ліссі важливими елементами
технології С. м. є кулісні пари
(посіви) і валкування снігу. Ре-
гулювання стоку талих вод і
танення снігу здійснюють за до-
помогою снігооранки, коткуван-
ня снігу, посипання його по-
верхні попелом, землею, соло-
мою та ін. У гірських районах
України актуальними є запобі-
гання формуванню лавиноне-
безпечних нагромаджень снігу
і захист угідь, поселень, шляхів
сполучення, ін. госп. об’єктів від
руйнувань сніговими лавинами
(перехоплення снігу та розосе-
редження його на схилах за до-
помогою щитів, залісення схи-
лів, обстрілювання з гармат ла-
винонебезпечних нагромаджень
снігу на схилах та ін.). Наук, і
прикладні питання С. м. на Ук-
раїні розробляють в Укр. нау-
ково-дослідному гідрометеоро-
логія. ін-ті, Ін-ті географії АН
України (теорія, класифікація
і районування С. м.), Укр. аг-
рарному ун-ті (С. м. у с.-г. ви-
робництві) та ін.
В. Т. Гриневецькии..
СНІГОЗАПАСИ — маса води у
твердому і рідкому стані, що мі-
ститься на певний час у сніго-
вому покриві. Для вимірювання
використовують ваговий сніго-
мір. С. дорівнюють добутку ви
соти снігового покриву на щіль-
ність снігового покриву і вира-
жаються еквівалентним ша-
ром води (у мм) або питомою
масою снігу (у г/см і кг/м3).
Запаси води у сніговому покри-
ві визначають розміри повені
навесні і мають велике значен-
ня для вологозабезпеченості
грунту. На більшій частині тер.
України С. у 2-й пол. грудня
становлять пересічно 10 мм, на-
прикінці січня зростають до
15 — 20 мм, у лютому— на поч.
березня — до 20—ЗО мм. Мак-
симальні С. у межах рівнинної
частини території України (по-
над 150 мм) спостерігаються на
Пн. Сх. республіки, на Волин-
ській і Подільській височинах
та на Донецькому кряжі; С. по-
над 100 мм характерні для
Приазовської височини, до 100
мм — для Зх. республіки та сте-
пових районів. Найбільші в ме-
жах України С. (понад 200 мм)
бувають в Українських Карпа-
тах і Кримських горах.
Літ.: Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984. В. Ф. Грищенко.
СНІГОЗАТРЙМАННЯ — комп-
лекс заходів, які виконують з
метою збільшення запасів і рів-
номірного розподілу снігу на
полях і запобігання його виду-
ванню; один з видів снігових
меліорацій. Сніговий покрив за-
хищає озимі культури і багато-
річні трави від вимерзання,
ушкодження, є засобом бороть-
би з висушуванням та ерозією
грунту (шар снігу завтовшки
1 см із щільністю 0,22—0,27
г/см3 при таненні дає води 20—-
25 т/га). С. проводять на основі
системи полезахисних лісона-
саджень у поєднанні з викори-
станням куліс із спеціально
вирощених на полі високорос-
лих рослин або розташованих
у шаховому порядку перенос-
них щитів (60—80 на 1 га), а на
великих площах, вільних від
посівів — наорюваних снігових
валів (на віддалі 5—7 м упо-
перек панівного напряму віт-
РУ)-
В Україні С. застосовують гол.
чин. у лісостеповій і степовій
зонах, а також у слабозалісених
пд. районах та на безлісих мо-
ренних горбах і лесових «остро-
вах» зони мішаних лісів. С.
особливо необхідне у районах з
великою швидкістю вітру — на
Донецькому кряжі і відрогах
Середньоросійської височини
(понад 15 —18 днів з хуртови-
нами, майже щорічно), а також
на Подільській височині. Для
збільшення ефективності С. по-
єднують з регулюванням сніго-
танення. В. Т. Гриневецькии.
СНІГОЛАВЙННА СТАНЦІЯ —
спеціалізована дослідна уста-
нова в горах, яка проводить
спостереження за сніговим по-
кривом і умовами формування
снігових лавин, а також певні
метеоролог, спостереження. На
С. с. здійснюють регулярні ви-
мірювання висоти снігового по-
криву, щільності снігового по-
криву та його фіз.-мех. власти-
востей, вивчають розподіл та
особливості формування окре-
мих шарів снігового покриву
на схилах різної крутизни; фік-
сують і обстежують снігові ла-
вини, проводять їхнє картогра-
фування у районі діяльності
С. с. тощо. Одержані на С. с.
відомості дають змогу прогно-
зувати зсув снігових лавин, роз-
робляти нові методики та при-
лади для сніголавинних спосте-
режень. Наприклад, за допомо-
гою методик, розроблених в Ук-
раїнському науково-дослідному
гідрометеорологічному інститу-
ті і які базуються на зв’язку
лавин з метеорологічними еле-
ментами, прогнозується час і
місце зсуву снігових лавин. Для
спостережень у важкодоступ-
пих лавинонебезпечних райо-
нах впроваджують дистанційні
електронні прилади та телемет-
ричні системи («Лавина», «Ру-
та»). В Українських Карпатах
діють дві С. с., підпорядковані
Держ. комітету України по гід-
рометеорології,— на Пожижев-
ській полонині (на вис. 1429 м;
з 1976) та «Плай» (на вис. 1330 м;
з 1979). У Кримських горах спо-
стереження за сніговими лави-
нами проводять за неповною
програмою на метеоролог, стан-
ції «Ай Петрі» (на вис. 1180 м).
В. Ф. Грищенко.
СНІГОТАНЕННЯ — процес пе-
реходу снігу у рідкии стан, що
є результатом теплообміну сні-
гового покриву з навколишнім
середовищем. Найчастіше С. від-
бувається при температурі по-
вітря вище 0і. При підвищеній
сухості повітря тепло витрача-
ється лише на випаровування
снігу і тоді С. не спостерігається
навіть при т-рі повітря до +15 \
За умов, коли приплив тепла
до снігового покриву перебіль-
шує його надходження у холод-
ніші шари снігу, у грунт або
атмосферу, С. можливе при
від’ємній т-рі повітря (до —5 ).
Тривалість С. залежить від по-
годи, а також висоти снігового
покриву й щільності снігового
покриву. На тер. України С. від-
бувається навесні, за винятком
зимових відлиг. За інтенсивні-
стю та тривалістю танення сні-
гу виділяють весну теплу,
дружну (танення триває 5 —
6 днів, пересічна інтенсивність
18—20 мм за добу); затяжну,
холодну (відповідно до 20 днів
та 2—5 мм за добу); з повтор-
ним таненням, коли танення
чергується з морозними періо-
дами. Для України характерні
всі типи, найчастіше буває
останній. Пересічна тривалість
С. у зх. районах зони мішаних
лісів та у лісостеповій 20—
ЗО днів, у центр, і східних —
8—16 днів. У степовій зоні С.
триває 10—20, в окремі роки —
4—8 днів. Макс. інтенсивність
С. досягає 20—ЗО см за декаду,
до 10—13 см за добу.
В. Ф. Грищенко.
СНІГУРЇВКА — місто Микол,
обл., райцентр. Розташована на
правому березі р. Інгульця
(прит. Дніпра). Залізнич. вузол.
17,5 тис. ж. (1990). Засн. 1812,
місто з 1961. Пересічна т-ра
січня —4,0 , липня +22,6 .
Опадів 425 мм на рік. Агро-
метеопост. Пл. зелених наса-
джень 335,2 га. В С.— 2 гідро-
лог. пам’ятки природи місц.
значення. Найбільші пром. під-
приємства: маслоробний, 2 пло-
доовочеконсервні, хлібний, ку-
курудзокалібрувальний, залі-
зобетонних виробів, рем.-мех.,
мін. вод, «Восход» з-ди, птахо-
фабрика. Гол. насосні станції
Інгулецької та Явкинської зро-
шувальних систем. Профес.-тех.
уч-ще. Істор.-краєзнавчий му-
зей.
Літ.: Козлов В. И., Колесник А. М.,
Моторньїй А. В. Снигиревка. Крае-
ведческий очерк. Одесса, 1985.
СНІГУРІВСЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Сх. Микол, обл.
Утв. 1923. Пл. 1,3 тис. км . Нас.
49,7 тис. чол., у т. ч. міського —
17,5 тис. (1990). У районі
м. Сн.гурівка (райцентр) та
60 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Причорномор-
ської низовини. Поверхня —
пологохвиляста лесова рівнина,
розчленована балками та яра-
ми; трапляються поди. Корисні
копалини — глина й пісок. С. р.
розташований у Причорномор-
ській середньостеповій фізико-
географічній провінції. Пересіч-
на т-ра січня —4,1°, липня
+22,7'. Опадів 400—425 мм на
рік. Часто бувають посухи і су-
ховії. Період з т-рою понад
+ 10' становить 180 днів. Сніго-
вий покрив нестійкий. Агроме-
теопост (Снігурівка). Район на-
лежить до дуже посушливої, по-
мірно жаркої агрокліматич. зо-
ни з м’якою зимою. Гол. річка
Інгулець (прит. Дніпра). Спору-
джено 25 ставків (заг. пл. водно-
го дзеркала 1338 га). Переважа-
ють чорноземи південні слабо-
солонцюваті, чорноземи півден-
ні міцелярно-карбонатні мало-
гумусні та глейові грунти подів.
Природна типчаково-ковилова і
лучно-степова рослинність збе-
реглася на схилах балок та по-
дів. Пл. лісонасаджень 3471 га,
у т. ч. лісосмуг — 1705 га.
У районі — 2 гідролог, пам'ят-
ки природи місц. значення.
СНІЖНЕ
208
она Долина
Кчбзарці
СНІГУРІВСЬКИЙ
РАЙОН
Миколаївської області
Новопе.
.КисеЛівка
Валилові
'.расне Зна
Новокинка
г'у Перша "сраьн
в‘тяа Дача
Червона Зірка
Маслоробний, 2 плодоовочекон-
сервні, хлібний, кукурудзока-
лібрувальний, мін. вод, залізо-
бетонних виробів, рем.-мех.,
«Восход» з-ди (Снігурівка). С. г.
спеціалізується на рослинни-
цтві зерново-буряківничо-овоче-
вого та тваринництві м’ясо-мол.
напрямів. Осн. культури: озима
пшениця, ячмінь, цукр. буряки,
соняшник, кукурудза, овочеві.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, птахівництво, вівчарство.
Площа с.-г. угідь (тис. га) —
119,4, у т. ч. орні землі — 107,6,
пасовища і сіножаті — 11,7. Са-
дівництво (на пл. 989 га). Зро-
шується 47,2 тис. га (Інгулець-
ка, Спаська, Мічурінська, Ли-
манівська, Явкинська зрошу-
вальні системи). У районі —
ЗО радгоспів, птахофабрика
(Снігурівка). Залізнич. вузол
Снігурівка, залізничні станції
Галаганівка та Івано-Кепине.
Автомоб. шляхів 285,9 км, у
Річка Снов.
Широке
Снігу рівна
гасияївка
ЗЛівК
Куйбиш/в
Афа
сивка
/Новпвасилі
ка
Поляна
Тамари не
ївс ьке ПГал.
нівка
Судове
Пивка
Новософивка
•ще
Олекса ндрівка
о Новоти
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
т. ч. з твердим покриттям —
244,8 км. Профес.-тех. уч-ще
(Снігурівка). Істор.-краєзнав-
чий музей (Снігурівка).
О. І. Полоса.
СНІЖНЕ (до 1864 — Василів-
на) — місто обл. підпорядку-
вання Донец. обл. Розташоване
у сх. частині області. Залізнич.
станції Соф’їно-Брідська і Мо-
чалинський. 68,8 тис. ж. (1990).
Засн. 1784, місто з 1938. Наго-
роджене орденом «Знак Поша-
ни» (1985). Поверхня погорбо-
вана, розчленована ярами та
балками. Є антропогенні форми
рельєфу (терикони). Пересічна
т-ра січня —6,5°, липня +22 .
Опадів 450 мм на рік. Розвинуті
вуг. (7 кам.-вуг. шахт), маш.-
буд. (з-ди хім. машинобуду-
вання, рем.-мех. і «Ремвер-
стат»), легка (швейна і шкіря-
но-галантерейна ф-ки); харч,
(ковбасна і хлібобулочна ф-ки)
галузі пром-сті. Вироби, буд.
матеріалів. Гірничий технікум,
4 профес.-тех. уч ща. Музей бо-
йової слави.
Літ.: Прудников Ф. И. Снежное.
Путеводитель. Донецк, 1982.
СНОВ — річка у Брян. обл.
Росії і Черніг. обл. України
(Семенівський, Щорський, Го-
роднянський та Чернігівський
р-ни), права прит. Десни (бас.
Дніпра). Довж. 253 км, пл. бас.
8,7 тис. км2. Бере початок на
схилах Середньоросійської ви-
сочини, нижче тече Придн.-
провською низовиною. Долина
(шир. до 4—6 км), подекуди
асиметрична, з підвищеними
(до 25—ЗО м) правими і поло-
гими лівими схилами. Заплава
широка, на окремих ділянках
одностороння, частково заболо-
чена, трапляються стариці. Рі-
чище дуже звивисте, утворює
численні рукави, пересічна його
шир. 25 — ЗО м, у пониззі —
50—70 м, глиб, до 5 м. Похил
0,3 м/км. Осн. притоки (в ме-
жах України): Тетива, Смяч,
Крюків (праві), Ревна, Турчан-
ка, Бреч (ліві). Живлення пере-
важно снігове (на весну припа-
дає до 70 % річного стоку). За-
мерзає в грудні, скресає напри-
кінці березня. Гідролог, пост
біля с. Носівки. Воду викори-
стовують для пром. водопоста-
чання та зрошування; рибни-
цтво. На С.— м. Щорс.
Л. М. Мискіна.
СНОВСЬК — колишня (до
1935) назва м. Щорса.
СНЯТИН — місто Івано-Фр.
обл., райцентр, на р. Пруті
(прит. Дунаю), за 5 км від заліз-
нич. ст. Снятин. Автостанція.
11,2 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в літописі 1158, місто
з 1939. Поверхня хвиляста,
перевищення висот до 110 м.
Є поклади гіпсо-ангідриту, гіп-
су, глин. Пересічна т-ра січ-
ня —4,9°, липня +18,7°. Опадів
620 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 36 га. В С.— 4 запо-
відні урочища (місц. значення).
Меблевий комбінат, сиророб-
ний, цегельний, залізобетонних
виробів і конструкцій з-ди,
швейна і харчосмакова ф-ки,
птахофабрика, племптахорад-
госп-репродуктор. Нар. худож-
ні промисли (вишивання, ткац-
тво). С.-г. технікум.
Об’єкти туризму: літ.-мемор.
музей Марка Черемшини (у
будинку, де він жив 1912—27)
і могила письменника; худож.-
мемор. музей укр. графіка
В. І. Касіяна, уродженця міста.
снЯтинський РАЙОН
район у пд.-сх. частині Івано-
Фр. обл. Утворений 1965. Пл.
0,6 тис. км2. Нас. 73,1 тис. чол.,
у т. ч. міського — 15,6 тис.
(1990). У районі — м. Снятин
(райцентр), смт Заболотів та
47 сільс. населених пунктів.
Лежить у Передкарпатті. По-
верхня — підвищена горбисто-
пасмова лесова рівнина на Сх.
та плоска підвищена рівнина
на решті території. Корисні ко-
палини: сірка, гравій, пісок,
глини, суглинки, вапняки, гіпс
тощо. Розташований у Західно-
українській лісостеповій фізи-
ко-географічній провінції (сх.
частина) та фізико-географіч-
ній країні Українські Карпати.
Пересічна т-ра січня —4,9 ,
липня +18,7°. Період з т рою
понад +10° становить 164 дні.
Опадіь 620—690 мм на рік;
найбільше їх випадає в черв-
ні — липні, найменше — взим-
ку. Висота снігового покриву
20—ЗО см. Значна частина ра-
йону належить до вологої, по-
мірно теплої аг’рокліматич. зо-
ни. Річки бас. Дунаю — Прут
та його притоки Рибниця, Чор-
нява, Турка та Черемош, (на пд.
межі району). Найпоширеніші
грунти: чорноземи опідзолені
та типові (35 % площі району),
темно-сірі опідзолені (25 %),
лучні і лучно-чорноземні (15 %),
дерново-підзолисті (15 %) та
дернові. Природна рослинність —
лучна з буковими (ЗО % площі
лісів), дубовими і дубово-грабо-
вими (40 %) лісами. Пл. лісів
3,6 тис. га. У районі — 8 запо-
відних урочищ (місц. зна-
чення).
Найбільші пром. підприємства:
снятинські меблевий комбінат,
швейна і харчосмакова ф ки,
сироробний з-д, заболотівські
тютюново-ферментаційна ф-ка і
асфальтобетонний з-д, спиртовий
завод у с. Горішньому Залуччі.
Нар. художні промисли. Виро-
щування пшениці, цукр. буря-
ків, тютюну, картоплі та овоче-
вих культур; розвинуте садів-
ництво. Тваринництво м’ясо-
мол. напряму (скотарство, вів-
чарство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 40,0 у т. ч. орні зем-
лі — 30,0, сіножаті і пасови-
ща — 8,0. Осушено 9,4 тис. га.
У районі — 13 колгоспів і 3 рад-
209
СОВЄТСЬКИИ
госпи, племптахорадгосп-репро-
дуктор. Залізничні станції: Сня-
тин, Заболотів, Завалля, Види-
нів. Автомоб. шляхів 316 км
(усі — з твердим покриттям).
С.-г. технікум у Снятині.
Об’єкти туризму: літ.-меморі-
альний музей і могила Мар-
ка Черемшини, худож.-мемор.
музей В. І. Касіяна (Снятин);
літ.-мемор. музей В. С. Стефа-
ника на його батьківщині (с. Ву-
сів).
СОБ — річка у Липовецькому,
Іллінецькому, Гайсинському та
Тростянецькому (гирло) р-нах
Війн, обл., ліва прит. Півден-
ного Бугу. Довж. 115 км, пл.
бас. 2840 км\ Бере початок із
джерела за 2 км від с-ща Ксаве-
рівка на пд. схилах Придні-
провської височини. Долина
завширшки до 1,5 — 3 км, схили
переважно пологі, на окремих
ділянках круті, є виходи кри-
сталічних порід. Заплава дво-
стороння, вкрита лучною рос-
линністю; її шир. від 100 до
500 м. Річище помірно звиви-
сте, розгалужене, переважна
шир. 15 — 20 м, у пониззі поде-
куди до 100 м. Глиб, від 0,2 до
З м. Дно піщане, замулене. По-
хил річки 1 м/км. Осн. притоки:
Собок (права), Сорока, Кіблич
(ліві). Живлення дощове і сні-
гове. Льодостав з серед, грудня
до березня. У заплаві С. спору-
джено численні ставки. Воду
використовують для пром. і с.-г.
водопостачання; рибництво. На
С.— м. Гайсин.
СОБОК — річка у Немирівсько-
му, Липовецькому та Ілліне-
цькому р-нах Війн, обл., права
прит. Собу (бас. Пд. Бугу).
Довж. 33 км, пл. бас. 352 км2.
Бере початок на пн. околиці
с. Обідного. Долина у верхів’ї
У-подібна, нижче — трапеціє-
видна, шир. до 2 км. Заплава
в осн. одностороння, шир. 100—
120 м (подекуди до 200 м і біль-
ше). Річище помірно звивисте;
шир. 5 —10 м, глиб, від 0,2 до
1,5 м; є порожисті ділянки. По-
Д. М. Соболєв.
хил річки 2,2 м/км. Живлення
мішане, з переважанням дощо-
вого і снігового. Замерзає до
серед, грудня, скресає на поч.
березня. Є ставки. Воду викори-
стовують для с.-г. потреб.
СОБОЛЄВ Дмитро Миколайо-
вич (6.VIII 1872, с. Хрипелі,
тепер Яросл. обл.— 18.III 1949,
Харків) — укр. геоморфолог,
геолог, палеонтолог, доктор гео-
лого-мінералогічних наук з 1934,
професор з 1914, засл. діяч нау-
ки УРСР з 1935. У 1899 закін-
чив Варшавський ун-т. З 1914
працював у Харків, ун-ті (1922—
33 — зав. кафедрою геології,
з 1933 — директор н.-д. ін-ту
геології). Наук, праці — з пи-
тань генезису лесу, історії
рельєфу України; склав описи
тектоніки та геоморфології Ук-
раїнського щита, Донецького
кряжа, Донбасу; встановив на-
явність гляціодислокацій. До-
сліджував стратиграфію і вік
річкових терас, вперше виявив
неогенові тераси- Заклав основи
структурної геоморфології. Один
з перших висловив припущен-
ня про нафтогазоносність Дні-
провсько-Донецької западини.
Нагороджений орденом Трудо-
вого Червоного Прапора.
Те.: Земля и жизнь. К.— Харьков,
1928; Ледниковая и приледнико-
вая провинции Северной и Восточ-
ной Европьі. Харьков, 1938; О дне-
провских и донских ллиоценовьіх
террасах. Наукові записки Хар-
ківського державного педагогіч-
ного інституту, 1946, т. 9.
П. В. Ковальов.
СОВЄТСЬКИИ (до 1950 — Іч-
ки) — селище міського типу
Респ-ки Крим, райцентр. Заліз-
нична ст. Краснофлотська. Ав-
тостанція. 10,2 тис. ж. (1990).
Вперше згадується 1798, с-ще
міськ. типу з 1941. Пересічна
т-ра січня—0,6°, липня -|-23,1О.
Опадів 380 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 73,8 га. УС.—
маслоробний і виноробний з-ди,
комбінат хлібопродуктів, інку-
баторно-птахівнича станція,
управління зрошувальних си-
стем. Крим, технікум гідроме-
ліорації та механізації с. г.
Музей історії району.
СОВЄТСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у сх. частині Респ-ки Крим.
На Сх. омивається зат. Сиваш.
Утв. 1935. Пл. 1,1 тис. км2. Нас.
36,3 тис. чол., у т. ч. міського —
10,2 тис. (1990). У районі — емт
Советський (райцентр) та 39
сільс. населених пунктів.
Пн. частина С. р. лежить на
Присиваській низовині, півден-
на — на Центральнокримській
рівнині. Поверхня низовинна
плоска лесова, на Пн. розчлено-
вана балками; на узбережжі —
абразійні уступи, обриви, бух-
ти. Корисні копалини: вапняки,
глини, мергелі. С. р. розташо-
ваний у Кримській степовій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —0,6е,
Сялтинський район.
Скелі Івана Франка.
липня +23,1°. Опадів 380 мм
на рік. Період з т-рою понад
—1-10 становить 184 —186 днів.
Сніговий покрив нестійкий. Річ-
ка Індол (бас. Азовського м.).
Грунти каштанові слабо- та
середньосолонцюваті (на Пн.),
чорноземи південн міцелярно-
карбонатні неглибокі слабогу-
мусові (на Пд.), поширені також
лучні поверхнево середньо- та
сильносолонцюваті. Рослинність
типчаково-ковилово-полинова, на
Пн.— галофільна, частково на-
півпустельна (збереглася мало).
Комбінат хлібопродуктів, вино-
робний, маслоробний у Совєт-
ському та Краснофлотський
комбікормовий з-ди. Рослинни-
цтво спеціалізується на вирощу-
ванні пшениці, кукурудзи, со-
няшнику, рису, овочевих, вино-
граду; тваринництво м’ясо-мол.
напряму (скотарство, свинар-
ство, вівчарство, птахівництво).
Площа с.-г. угідь (тис. га) —
75,9, у т. ч. орні землі — 58,8,
пасовища — 12,1. Виноградар-
ство на пл. 1261 га, садівництво
на пл. 3300 га. Зрошується
18,9 тис. га (Північно-Крим-
ський канал). У С. р.— 9 колгос-
пів, 3 радгоспи, інкубаторно-
птахівнича станція (Советський),
2 птахофабрики (села Надеж-
да, Красногвардійське). Заліз-
нична ст. Краснофлотська. Ав-
томоб. шляхів 288 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 256 км.
Крим, технікум гідромеліорації
та механізації с. г. (Советський),
2 профес.-тех. уч-ща (села Ча-
паєвка, Пруди). Музеї Ічкин-
ського партизанського загону
(с. Завітне), історії району (Со-
вєтський). Кт. с. 210.
І. М. Яковенко.
СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОН
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
совии
210
СОВИИ ЯР — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1978).
Розташований у Кам’янець-По-
дільському р-ні Хмельн. обл.
Перебуває у віданні Кам’янець-
Подільського лісгоспзагу. Пл.
827 га. Охороняється природ-
ний лісовий масив у долині
р. Студениці. Переважають ду-
бово-грабові насадження з до-
мішкою дуба скельного, лили
серцелистої, ясена, клена польо-
вого, в’яза та ін. Підлісок утво-
рює ліщина, свидина, бруслина.
У трав’яному покриві з рід-
кісних видів зростають лілія
лісова, булатка великоквіткова,
скополія карніолійська, чере-
вички зозулині, а також зозу-
лині сльози яйцевидні та ко-
ручка темно-червона, занесені
до Червоної книги України. На
вапнякових схилах — ділянки
степової рослинності, де трап-
ляється рідкісна шиверекія по-
дільська, занесена до Червоної
книги України. Багатий тва-
ринний світ: олень європей-
ський, козуля європейська, сви-
ня дика, лисиця, борсук; трап-
ляються сич волохатий та пу-
гач, занесені до Червоної книги
України. Має грунтозахисне
значення.	С. А. Ярема.
совйця — річка у Заставнів-
ському та Кіцманському р-нах
Чернів. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 37 км, тіл.
бас. 266 км . Бере початок на
пн.-зх. схилах Хотинської висо-
чини, впадає у Прут на 725-му
км від його гирла в межах
Передкарпаття. Долина зав-
ширшки до 2,2 км. Заплава дво-
стороння, пересічна шир. 200 м.
Річище помірно звивисте, шир.
переважно 5 м. Похил річки
3,8 м км. Живлення мішане,
з переважанням дощового. Льо-
дові явища з поч. грудня, скре-
сає С. у серед, березня. Спору-
джено ставки. Воду використо-
вують для госп. потреб. Риб-
ництво.	М. І. Кирилюк.
СОВЙЦЯ — річка у Кіцман-
ському р-ні Чернів. обл., ліва
прит. Пруту (бас. Дунаю). Довж.
39 км, пл. бас. 230 км . Бере
початок на Пн. Зх. від с. Борів-
ців; впадає у Прут на 728-му км
від його гирла. Долина зав-
ширшки до 3 км. Заплава дво-
стороння, пересічна шир. 200 м.
Річище помірно звивисте, шир.
5 — 8 м. Похил річки 3 м км.
Живлення мішане, з перева-
жанням дощового. Замерзає на
поч. грудня, скресає в серед,
березня. Є руслові ставки. Воду
використовують для госп. пот-
реб; рибництво. М. І. Кирилюк.
СОДОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
під галузь хімічної промислово-
сті, що виробляє кальциновану
соду (Ха2СО3), бікарбонат нат-
рію (МаНСО3), каустичну соду
(КаОН), а також побічні про-
дукти содового вироби.— хло-
ристий кальцій, хлористий амо-
ній та ін. Кальциновану соду
застосовують майже у всіх га-
лузях нар. г-ва. Каустичну со-
ду використовують при вироби,
штучного волокна, металевого
натрію, алюмінію, багатьох ор-
ганіч. продуктів; бікарбонат
натрію — в медицині, кондитер
ській, хлібопекарській пром-сті.
Основою для вироби, продукції
С. п. є хлорнатрієва (кам’яна
сіль) та карбонатна (крейда,
вапняки) сировина. На Україні
сировинна база С. п. представ-
лена значними запасами солі і
крейди (в районі міст Артемів-
ська та Слов’янська, а також
в авт. Респ-ці Крим).
В Україні перший содовий
з-д засн. 1892 на Донбасі в
с. Верхньому (тепер Лисичан-
ськии содовий з-д). В 1898 в
м. Слов’янську було збудовано
перший содовий з-д, 1941 —
другий; 1948 обидва з-ди об’єд-
нано в Слов’янський содовий
комбінат (тепер Слов’янське ви-
робниче об’єднання «Хім-
пром»). В 1975 одержано першу
продукцію на Кримському со-
довому з-ді (м. Краснопере-
копськ). В 1990 у республіці
було вироблено 1119,5 тис. т
кальцинованої та 444,5 тис. т.
каустичної соди. 85 °о кальци-
нованої соди виробляють аміач-
ним способом, який пов’язаний
із значними енергетич. затра-
тами та утворенням великої
кількості рідинних відходів
(8—10 м на 1 т соди), що їх
скидають у природні сховища,
т. з. білі моря, які займають
значні площі земельних угідь,
забруднюючи повітряне й водне
середовище в районах розмі-
щення підприємств. Тому акту-
альною проблемою є повна і
комплексна утилізація цих від-
ходів для вироби, необхідних
нар. г-ву продуктів, створення
маловідходних виробництв.
Л. В. Богачова.
СОКАЛЬ — місто Львів, обл.,
райцентр, на р. Зх. Буг. Заліз-
нич. ст., автостанція. 22,4 тис.
ж. (1990). Відомий з 1411. Місь-
кі права затверджено 1424, міс-
то з 1939. Поверхня слабороз-
членована, перевищення висот до
20 м. Пересічна т-ра січня —4,5 ,
липня 4-18,2 . Опадів 640 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
8,4 га. Пам’ятка природи місц.
значення — 200-літні ясени.
У місті — хім. волокна, при-
ладобуд. «Квант» та залізобе-
тонних виробів з-ди, заводо-
управління цегельних з-дів, фі-
ліал Червоноградського пан-
чішного об’єднання, харчосма-
кова ф ка. Профес.-тех. учи-
лище.
СОКАЛЬСЬКЕ ПАСМО — пд.-
зх. частина Волинської височи-
ни, в межах Львів, обл. На Пд.
обривається чітко вираженим
уступом до рівнини Малого По-
лісся. Характерним для С. п.
є увалистий рельєф з перева-
жанням широтно витягнутих
елементів. Глибина розчлену-
вання ЗО—50 м. Найвищі рівні
досягають 270 м. С. п. геострук-
турно пов’язане з пд.-зх. схилом
Сх. Європейської платформи.
Мергелі верхньої крейди пере-
криті лесами, лесовидними су-
глинками, алювіальними та
льодовиковими відкладами.
Ландшафтну структуру С. п.
визначають такі місцевості:
розчленовані пасма і ували з
ясно-сірими та сірими лісовими
грунтами, сформованими на ле-
сах, переважно розораними
(37 % площі); слаборозчлено-
вані поверхні увалів з темно-
сірими опідзоленими грунтами
і чорноземами опідзоленими
легкосуглинковими, сформова-
ними на лесовидних суглинках,
розораними (24 % площі); дни-
ща річкових долин з лучно-
болотними і торфо-болотними
грунтами, сформованими на де-
лювіально-алювіальних відкла-
дах.
У межах С. п.— більша частина
Львівсько-Волинського кам’яно-
вугільного басейну. Переважа-
ють с.-г. та гірничодобувне
природокористування.
Б. 11. Муха, П. І. Штойко.
СОКАЛЬСЬКИИ РАЙОН — ра
йон на Пн. Львів, обл. Утворе-
ний 1940. Пл. 1,6 тис. км*. Нас.
99,3 тис. чол., у т. ч. міського —
35,3 тис. (1990). У районі —
міста Белз, Великі Мости, Со-
каль (райцентр), Угнів, смт
Жвирка та 102 сільс. населені
пункти.
Пн. частина району лежить у
межах Волинської височини
(поверхня — підвищена хвиля-
ста лесова рівнина, розчленова-
на балками), пд.— в межах
Малого Полісся (низовинна по-
логохвиляста моренно-зандро-
ва рівнина). Корисні копалини:
кам. вугілля (частина Львівсько-
Волинського кам'яновугільного
басейну), торф, пісок, глини то-
вщ. Міститься у Західно Укра-
їнській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції та Малому
Поліссі. Пересічна т ра січня
—4,2, —4,4 , липня 4-18,0,
4-18,4 . Період з т рою понад
4-10 становить 155 —160 днів.
Опадів 560—640 мм на рік, осн.
частина їх випадає в теплий
період року. Висота снігового
покриву 8—12 см. Розташова-
ний у вологій, помірно теплій
агрокліматич. зоні та в агроклі-
матич. підзоні достатнього зво-
ложення грунту. Річки — За
хідний Буг та його притоки
Варяжанка, Солокія, Рата та ін.
На Пн. переважають чорноземи
опідзолені (понад 15 % пл-
району), темно-сірі опідзолені і
сірі лісові (25 %) грунти; на
Пд. і в долині Зх. Бугу — дер-
ново-підзолисті та дернові опід-
золені (бл. ЗО %), у долинах
Солокії та Рати — торфово-бо-
лотні і лучні грунти. Пл. лісів
37,5 тис. га. Осн. породи: сосна
(бл. 70 °о пл. лісів), дуб (понад
10 °0), вільха, береза. У районі —
бот. Волицький заказник респ.
значення; 2 заказники, 3 па-
м’ятки природи, пам’ятка садо-
во-паркового мистецтва (парк у
с. Тартакові) та 8 заповідних
урочищ (всі — місцевого зна-
чення).
211
СОКІЛ
Карів
Кцрчів
Домашів
Правда
п ^ряж
Перемога
267
/ Муроване
Жуже.яни 0
елз.
\анів
Хлівчани
СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
комброхи
®Стенятин
’л^ковичі
''Ч-ІЄвитазі'
Боб я ти
Яучіщі
,.г Ир>с>
•адю,
Межїір'. ч
Гірнику/
іець
Куличків о
Бутини „	..	'
Вел Мої ти
Рап\а
Дв.рц
іСокаль уС^Бїрк
ртак їв
ториця \Первятич’
Переспав.
Вслсвин
юснівчп
’екликецьі
Найбільші пром. підприємства:
сокальські з-д хім. волокна,
харчосмакова ф-ка, заводоуп-
равління цегельних з-дів, філі-
ал Червоноградського панчіш-
ного об’єднання, великомостів-
ські з-д «ТЕПЕЛ» (тепл©елек-
тропровідних елементів) та ф-ка
«Рата» (меблі та галантерейно-
побут. вироби), Борокський
спирт, з-д (с. Бірки). Спеціалі-
зація с. г.— тваринництво м’ясо-
мол., рослинництво буряків-
ничо-льонарсько-зернового на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 99,8, у т. ч. орні зем-
лі — 69,5, сіножаті і пасови-
ща — 30,1. Осушено 51,8 тис.
га. Осн. культури: цукр. буря-
ки, льон, пшениця, ячмінь, кар-
топля, овочеві. Галузі тваринни-
цтва — скотарство, свинарство.
Залізничні станції: Сока ль,
Белз, У гнів. Автомоб. шляхів
520 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 423 км. Профес.-
тех. уч-ща в Сокалі, Белзі та
Угневі.
Об’єкти туризму: меморіальний
комплекс «Лопатінська заста-
ва» та музей героїв-прикордон-
ників 13-ї застави ім. О. В. Ло-
патіна (с. Скоморохи); пам’ят-
ки архітектури 17—19 ст., у
т. ч. вежа, 1606, та археол. па
м’ятка — городище Замочок
(залишки літописного міста
Белза), 10—14 ст. (Белз).
СОКЙРНИЦЯ — річка у Хуст
ському р ні Закарп. обл., права
прит. Тиси. Див. Помийниця.
СОКЙРНИЦЬКЕ РОДОВИЩЕ
ЦЕОЛІТІВ — родовище у Ху-
стському р-ні Закарп. обл. Пл.
150 га. Пов’язане з антиклі-
нальною структурою у межах
Закарпатського прогину. Про-
дуктивна товща туфів містить
верх, і нижн. поклади потуж-
ністю відповідно 58 і 45 м. Роз-
відані запаси верх, покладу за
категоріями А-І-Б^-С] станов-
Волицьчий заказник
Прим тка.
м Соснівка, смт Гірнин
підпорядковані Червоноградській
міськраді
нижче 200 вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
лять 130 млн. т, вміст осн. по-
родоутворюючого мінералу
клиноптиліту — 68 %. Родови-
ще відкрито 1979, експлуату-
ють з 1986. Затисенський хім.
з-д добуває кар’єрним спосо-
бом 150 тис. т цеолітових туфів.
Використовують їх гол. чин.
для хім. меліорації грунтів і
добавок у тваринні корми, част-
ково — для вироби, буд. мате-
ріалів. Враховуючи велику по-
требу г-ва республіки і роз-
ширення області застосування
цеолітів, перспективними на-
прямами використання клино-
птилітових порід є очищення
газів і рідин, зокрема питних
і стічних вод, дезактивація
грунтів. Покрівельні породи ро-
довища можна використовува-
ти як цегельно-черепичну міне-
ральну сировину. О. Я. Хмара.
СОКИРЯНИ — місто Чернів.
обл., райцентр. Розташовані на
р. Сокирянці (прит. Дністра),
за 3 км від залізнич. ст. Соки-
ряни. Автостанція. 11,9 тис. ж.
(1990).
Вперше згадується 1666; місто
з 1966. Поверхня — хвиляста
рівнина. Перевищення висот до
84 м. Пересічна температура
січня —5,6 , липня 4-18,9°.
Опадів бл. 500 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 224,5 га.
У С.— виробництво тепловозів,
пиво-безалкогольних напоїв,
маслосироробний з-ди, кам я-
ний кар’єр. Профес.-тех. уч-ще.
Істор.-краєзнав. музей.
Літ.: Гусар Ю. С. Сокиряни. Путів
ник. Ужгород, 1986.
СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОН
район у сх. частині Чернів. обл.
Утворений 1940. Пл. 0,7 тис.
км". Нас. 62,8 тис. чол., у т. ч.
міського — 22,7 тис. (1990).
У С. р.— м. Сокиряни (рай-
центр), смт Новодністровськ та
28 сільс. населених пунктів.
Поверхня району — підвищена
пологохвиляста лесова рівнина.
Корисні копалини: вапняки,
глини, піски. Розташований в
межах Західно-Української лісо-
степової фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—5,6 \ липня 4-18,9 . Період з
т-рою понад -|-10 становить
165 днів. Опадів 500—575 мм
на рік; основна кількість — у
травні — липні. Висота сніго-
вого покриву до 15 см. Містить-
ся у недостатньо вологій, теплій
агрокліматич. зоні. Найбільша
ріка — Дністер (на пн. межі
району — Дністровське водо-
сховище). Найпоширеніші грун-
ти — ясно-сірі лісові і сірі лісові
(28,6 % всієї площі), темно-сір’
опідзолені та чорноземи опід-
золені (57 %). Природна рос-
линність — лучна (збереглася
частково) та ліси у вигляді не-
великих масивів. Пл. лісів 13,9
тис. га. Осн. породи: дуб (76 %
пл. лісів), граб (8,9 %), клен,
липа, ясен, акація та ін.; у під-
ліску — кизил, шипшина, горо-
бина. В районі — 5 пам’яток
природи місц. значення.
Найбільші підприємства: Дні-
стровські ГЕС і ГАЕС (Ново-
дністровськ), сокирянські теп-
ловозобуд., пивобезалкогольних
напоїв, маслосироробний з-ди,
Новодністровський хлібний, Ро-
манківецький консервний з-ди.
Рослинництво спеціалізується
на вирощуванні зернових (ози-
ма пшениця, ячмінь, кукуру-
дза), цукр. буряків, овочевих
культур; садівництво. Тварин-
ництво м ясо-мол. напряму (ско-
тарство, свинарство, вівчар-
ство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 38,2, у т. ч. орні зем-
лі — 30,3, сіножаті і пасови-
ща — 3,9. У районі — 2 радгос-
пи і 18 колгоспів. Залізничні
станції: Сокиряни, Романківці,
Вашківці, Дністер. Автомобіль-
них шляхів 309 км, у тому
числі з твердим покриттям —
285 км. Професійно-технічне
училище, історико-краєзнавчий
музей (Сокиряни).
СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ОЛорлії
а нівка
Селище
0
Грубна
Об’єкт туризму: істор.-археол.
пам’ятка — городище 12—
13 ст. (с. Непоротове).
В. О. Джа ман, Н. І. Коновалова.
СОКІЛ — ландшафтний заказ-
ник респ. значення (з 1989).
Розташований у Чемеровецько-
му р-ні Хмельн. обл. Перебуває
у віданні колгоспу «Світанок».
Пл. 56 га. Охороняється товтра
тієї ж назви — одна з найви-
щих у рифовому пасмі Товтр.
Схили товтри вкриті заростями
дерену, глоду, шипшини, ялів-
цю звичайного, терену. З рідкіс-
них видів зростають цибуля
подільська, осока біла, а також
ковила волосиста, занесена до
Червоної книги України. Місце
гніздування пугача — рідкіс-
ного виду, занесеного до Черво-
ної книги України.
3. А. Ліпичська.
СОКІЛ, Урочище Сокіл — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1975). Розташованиіі у
Рожнятівському р-ні Івано-Фр.
обл. Перебуває у віданні лісо-
комбінату «Осмолода». Пл.
29 га. Охороняється лісовий
масив реліктової для Карпат
сосни звичайної на пд. схилі
г. Сокіл, на лівобережжі р. Лім-
ниці. Найпоширенішим типом
лісу є чисто сосновий чорни-
цево-зеленомоховий субір; трап-
по
товс
ита
.вка® - Вітрянка
іПебутичці
Романкі ви
ШишківціСг
/ Олексіївна
Вашківці
Бглоусівка
Сербичани

Вас
Коболчин
296
Волошкове
ниряни
20Р	300 вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СОКІЛ
212
ллються дуже рідкісні сосново-
ялицево-смерекові чорницево-
зеленомохові фітоценози. Має
еталонне значення.
Л. І. Мілкіна.
СОКІЛ, Сенатор — гірська вер-
шина на Південному березі Кри-
му, між м. Судаком і емт Новий
Світ. Вис. 472 м. Має форму
призми. Пд., зх. і сх. схили вер-
шини скелясті, урвисті, північ-
ний — пологіший. Складається
з вапняків. На критих схилах
зростають окремі дерева сосни
Станкевича. Пн. схил зайнятий
дубово-грабовим лісом з доміш-
кою ялівцю високого. Біля під-
ніжжя — сосново-ялівцеві ліси,
що є частиною заказника респ.
значення Новий Світ. І. П.Ведь.
СОКОЛЙНСЬКА, Жовта, Ко-
козька — карстова печера в Гір-
сько-Кримський карстовій об-
ласті, на Ай-Петринській яйлі.
Протяжність 212 м, глиб. 20 м.
Вхідна частина С. являє собою
невеликий низький зал з озе-
ром, в якому є водоспад (вис.
8 м). Гол. частина печери —
галерея завдовжки 150 м, що
має в перерізі форму трикут-
ника і закінчується двома роз-
галуженнями. Утворилася у
вапняках. Із входу С. витікає
карстове джерело (пересічна ви-
трата води 0,14 м3/с). Численні
натічні утворення — сталакти-
ти, сталагміти. Відкрита 1958.
В. М. Дублянський-
СОКОЛОВІ СКЕЛІ — орніто-
лог. заказник респ. значення (з
1978). Розташовані у Перечин-
ському р-ні Закарп. обл. Пере-
бувають у відданні Перечин-
ського лісокомбінату. Пл. 606
га. Охороняється ділянка лісо-
вого масиву на сх. схилах Поло-
нини-Руни, що є місцем оселен-
ня багатьох видів птахів. Рос-
линний покрив утворюють бу-
Вершина Сокіл. Кримські гори.
І. Л. Соколовський.
кові ліси з домішкою ялини
європейської, явора, ясена. У пн.
та сх. частинах заказника
розташовані скелі, де гніздяться
хижі птахи, зокрема занесені
до Червоної книги України.
І. В. Рогатко.
СОКОЛОВСЬКИЙ Ігор Леонідо-
вич (18.V 1918, м. Канів Чер-
кас. області — 15.VIII 1984,
Київ) — укр. геолог, геоморфо-
лог, доктор геолого мінерало-
гічних наук з 1961, професор
з 1971. У 1939 закінчив Київ,
ун-т. У 1939—70 працював у
Ін-ті геол. наук АН УРСР
(1961—70 — зав. відділом но-
вітніх рухів земної кори, морфо-
структурного аналізу, 1964 —
68 — заступник директора). З
1970 — зав. відділом геомор-
фології Географії відділення
Ін-ту геофізики ім. С. І. Суб-
ботіна АН України. У 1976-
84 — зав. кафедрою істор. гео-
логії Київ, ун-ту. Осн. напрями
наук, досліджень: поетапний
неотектонічний та морфострук-
турнии аналізи; сучасні рухи
земної кори. Займався геомор-
фологічним і неотектонічним
картографуванням. Великого
О. Н. Соколовський.
значення надавав прикладним
аспектам вивчення рельєфу, у
т. ч. з метою пошуків родовищ
нафти і газу.
Те.: Лессовьіе породи западной
части УССР. К., 1958; Методика
позтапного изучения неотектони-
ки. (На примере юго-запада Рус-
ской платформи). К VII конгрессу
Международной ассоциации по
изучению четвертинного периода
(ІКС^УА). К., 1965 [у співавт.]; За-
кономірності розвитку рельєфу
України. К., 1973; Основнне про-
блеми геоморфологии левобережья
Среднего Днепра. К., 1976 [у спів-
авт.]; Морфоструктурннй анализ
нефтегазоноеннх областей Украй-
ни. К., 1981 [у співавт.].
В. П. Палієнко.
СОКОЛОВСЬКИЙ Олексій Ни-
канорович (13.III 1884, с. Вели-
ка Бурімка, тепер Черкаської
області — 25.IV 1959, Хар-
ків) — укр. агрогрунтознавець,
академік АН УРСР з 1929, дій-
сний член ВАСГН1Л з 1935,
засл. діяч науки УРСР з 1945.
У 1908 закінчив Київ, ун-т,
1910 — Моск, с.-г. ін-т (тепер
с.-г. академія), де працював з
1911. З 1922 — в Моск. межово-
му ін-ті. З 1924 — професор, з
1944 — директор Харків, с.-г.
ін-ту. Одночасно (з 1945) —
зав. лабораторією грунтознав-
ства АН УРСР, директор орга-
нізованого на її базі Укр. н.-д.
ін-ту грунтознавства (1956—59;
тепер Грунтознавства і агрохі-
мії український науково-до-
слідний інститут). Осн. праці у
галузі фіз. властивостей грунту,
обмінних катіонів і впливу їх
на мех. та водні властивості
грунту, генезису структури
грунту тощо. С.— один з осново-
положників сучас. агрономіч-
ного грунтознавства. Фундатор
колоїдно-хім. технології грун-
тів. Застосував нові підходи при
вивченні генезису лесу, грунто-
вої структури, органічних коло-
їдів, класифікації типів грунтів
та ін. Зробив великий внесок у
створення різних карт грунто-
вого покриву. Засновник укр.
школи грунтознавців. Автор
6 навч. посібників для вузів.
Нагороджений 3 орденами Ле-
ніна, ін. орденами і медалями.
Те.: Борьба с фильтрацией осолон-
цеванием грунтов при постройке
водоемов, каналов и плотин. М.,
1952; Курс сільськогосподарсько-
го грунтознавства. К., 1954; Сель-
скохозяйственное почвоведение.
М., 1956; Почвоведение и агрохи-
мия. Избранньїе трудьі. К., 1971.
Літ.: Алексей Никанорович Со-
коловскии. (К 100-летию со дня
рождения). «Почвоведение», 1984,
№ 9.	Б. С. Носко.
СОЛДАТСЬКА — 1) Найглиб-
ша карстова порожнина (шах-
та) України; міститься в Гірсь-
ко-Кримській карстовій області,
в сх. частині Карабі-яйли. Про-
тяжність 2100 м, глиб. 500 м.
До глиб. 120 м являє собою
досить широку (2—5 м) нахи-
лену галерею, що утворилася у
напрямі падіння вапняків. Дно
її вкрите глиною та вапняко-
вими брилами. Далі продовжу-
ється у вигляді лабіринту вузь-
ких нахилених ходів, з’єднаних
колодязями завглибшки 9-—
ЗО м. З глиб. 340 м починається
шахта «Надія» (глибина 85 м),
з дна якої відходить тріїцин-
на галерея (завдовжки 380 м)
з постійним струмком (т-ра
води 9,1г). Трапляються сталаг-
міти, сталактити та гури (натіч-
ні греблі). Відкрили 1968 фео-
досійські спелеологи. Пам’ятка
природи респ. значення. 2) С.,
Солдатська печера — геол. па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1975). Перебуває у віданні
Алуштинського лісгоспзагу. Пл.
10 га. Охороняється карстова
шахта тієї ж назви.
В. М Дублянський.
СОЛДАТСЬКА СОПКА — дію
чий грязьовий вулкан у межах
м. Керчі. Конус вулкана, що
складається з глиняної брекчії
з уламками карбонатних порід,
має вигляд плосковершинного
горба до 3—4 м заввишки,
з діаметром основи 60—70 м.
У тектоніч. відношенні пов’яза-
ний з склспіннєвою частиною
антикліналі. Інтенсивні вивер-
ження відбувалися в неогені,
нині періодично діють 5 29 га-
зуючих грифонів діаметром
10 — 50 см, які виносять воду
та рідку грязь. І. Г. Губанов.
СОЛЕДАР — з 1991 назва м.
Карло-Лібкнехтівська Донец.
обл.
СОЛОДІ — грунти, шо форму-
ються в умовах спорадичного
розвитку глейово-елювіальних
процесів, переважно в замкну-
тих зниженнях лісостепової,
степової та сухостеиової агро-
грунтових зон. Характеризу-
ються оглеєним профілем, чітко
диференційованим па горизон-
ти: гумусово-елювіальний, елю-
віальний, ілювіальний залізи-
сто-глинистий, ілювіальний кар-
бонатний. Формуються С. серед
213
СОЛОНИН
солонців і солонцюватих грун-
тів внаслідок їх вилуговуван-
ня під впливом інтенсивного
промивання цих грунтів водою.
Характерні для подів і окремих
западин лесових терас та слабо-
дренованих вододілів. За умов
атм. зволоження формуються
лучно-чорноземні, поверхнево-
дернові й типові С., за участю
грунтових вод — лучні, лучно-
болотні та болотні. Потужність
гумусового горизонту в лучно-
чорноземних С. становить 50—
70 см, у поверхнево лучно-дер-
нових — 25—50 см, у типових —
5 — 25 см. У лучних С. виділя-
ється гумусовий та гумусово-
елювіальний горизонти потуж-
ністю до 50 см, в лучно-болот-
них С. гумусово-елювіальний
горизонт досягає 35 см, який у
болотних С. ©торфований. Реак-
ція грунтового розчину в основ-
ному слабокисла, іноді — слабо-
лужна. Містить від 2,5 — 3,5 до
7—9 % гумусу. Ємність вбиран-
ня в С. звичайно не перевищує
15—20 м • екв. на 100 г грунту,
серед обмінних катіонів пере-
важають кальцій, магній і во-
день. Родючість С. низька. При
с.-г. використанні цих грунтів
застосовують різні меліоративні
заходи (осушування, внесення
органічних добрив тощо).
В. Б. Соловей.
СОЛОКІЯ — річка у Польщі та
Україні (Сокальський р-н Львів,
обл.), ліва прит. Зх. Бугу.
Довж. 88 км, пл. бас. 939 км2.
У межах України долина С. ши-
рока (до 2.5 —3 км), з пологими
схилами. Заплава часто заболо-
чена, вкрита лучною рослин-
ністю. Річище помірно звиви-
сте; його шир. до м. Белз 12—
15 м, глиб, до 2,5 м, нижче С.
розширюється до ЗО—35 м,
глиб, досягає 3,5—4 м. Похил
річки 0,9 м км. Живлення мі-
шане. Замерзає на поч. грудня,
скресає на поч. березня. Воду
використовують для наповнен-
ня штучних водойм, тех. водо-
постачання та меліорації. Річи-
ще С. на всьому протязі відре-
гульоване, на окремих ділянках
обваловане. На С.— міста Угнів,
Белз та Червоноград (при впа-
дінні С. у Зх. Буг).
СОЛОНА — річка у Красно-
армійському р ні Донец. і Межів-
ському р-ні Дніпроп. областей,
права прит. Вовчої (бас. Дні-
пра). Довж. 79 км, пл. бас.
946 км2. Бере початок з джерел
поблизу с. Михайлівни. Долина
переважно трапецієвидна, не-
чітко виражена, шир. до 5,0 км.
Заплава двостороння, в нижній
течії заболочена, завширшки до
1,5 км. Ширина річища у вер-
хів’ї 3 —10 м, нижче — 20 —
30 м, на окремих ділянках пере-
сихає. Похил річки 1,7 м/км.
Живлення дощове і снігове. За-
мерзає на поч. грудня, скресає
до серед, березня. Стік зарегу-
льований водосховищами і чис-
ленними ставками. Воду част-
ково використовують для зро-
шування. На С.— м. Селидове.
СОЛОНА — річка у Солонян-
ському і Нікопольському р-нах
Дніпроп. обл., ліва прит. Базав-
луку (бас. Дніпра). Довж. 56 км,
пл. бас. 684 км2. Бере початок
на Пн. Сх. від с. Мирополя.
Долина трапецієвидна, шир. до
1,5—2,0 км. Річище помірно
звивисте. Похил річки 1,5 м/км.
Живлення мішане, переважно
за рахунок атм. опадів. Льодо-
став з грудня до березня. Воду
частково використовують для
с.-г. потреб.
СОЛОНА — річка у Пологів-
ському і Гуляйпільському р-нах
Запоріз. обл., права прит. Янчу-
ру (бас. Дніпра). Довж. 28 км,
пл. бас. 314 км2. Бере початок
біля с. Красноселівки. Долина
трапецієвидна, шир. до 2,5 км,
глиб, до 20 м. Заплава завшир-
шки до 200 м, майже повністю
розорана, є пересихаючі озера.
Річище звивисте, ширина у ниж.
течії до 5 м, на значному про-
тязі замулене. Похил річки
1,8 м/км. Живлення мішане.
Льодостав з грудня до кінця
лютого. Є ставки. Воду вико-
ристовують для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
СОЛОНА — річка у Єланецько-
му р-ні Микол, обл., права прит.
Гнилого Яланця (бас. Пд. Бугу).
Довж. ЗО км, пл. бас. 428 км'.
Бере початок поблизу с. Бузько-
го. Долина трапецієвидна, шир.
до 1,6 км, глиб, до 60 м. Шири-
на заплави до ЗО м. Річище
слабозвивисте, шир. до 2 м, вліт-
ку пересихає. Похил річки 2,0
м/км. Живлення снігове і до-
щове. Замерзає наприкінці груд-
ня, скресає на поч. березня.
Льодостав нестійкий. Є ставки.
Воду використовують для місц.
зрошування. Ю. П. Яковенко.
СОЛОНЕ — гідролог, заказник
респ. значення (з 1982), у Се-
менівському р-ні Полтав. обл.
Перебуває у віданні місц. кол-
госпу. Пл. 400 га. Складається
з ділянок галофітної та лучно-
болотної рослинності навколо
озерця та з перезволожених
зниженнях. Вологолюбна рос-
линність на мілководдях пред-
ставлена заростями очерету,
куги озерної, куги Табернемон-
тана. У зниженнях розміщені
засолені луки з переважанням
покісниці розставленої, ситника
Жерара, солончакової айстри
звичайної, осоки розсунутої.
З малопоширених у лісостепо-
вій зоні трапляються ряска гор-
бата, пухирник звичайний, во-
дяний жовтець Ріона. Регу-
лятор водного режиму прилег-
лих територій. Т. Л. Андрійко.
СОЛОНЕ — селище міського
типу Дніпроп. обл., райцентр.
Розташоване за 10 км від заліз-
нич. ст. Привільне. Автостан-
ція. 7,4 тис. ж. (1990). Засн. на
поч. 18 ст., с-ще міськ. типу з
1960. Поверхня — хвиляста ни-
зовина. Пересічна т-ра січня
—6,5 , липня -|-21,5'. Опадів
441 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 128 га. У с-щі — птахо-
фабрика, цех Дніпроп. з-ду
прод. товарів, мол. з-д, міжколг.
об’єднання «Консерввинпром».
СОЛОНЕ ОЗЕРО — озеро ла-
тунного походження у Примор-
ському р-ні Запоріз. обл., на
околиці м. Приморська. Ле-
жить на узбережжі Бердянської
зат. Азовського м., від якого від-
окремлене піщаним пересипом.
Довж. 2 км, шир. до 0,5 км,
пл. 1 км2, глиб, до 1 м. Улого-
вина видовженої форми. Береги
С. о. низькі, піщані, північні —
підвищені, глинисті. Живиться
за рахунок фільтрації мор. води
через пересип. Т-ра води влітку
до 4—30", взимку утворюється
нестійкий льодовий покрив. Дно
вкрите шаром чорних грязей,
які використовують для грязе-
лікування. Біля берегів озеро
заростає очеретом південним,
осоками; у воді поширені чер-
воні та зелені водорості; є без-
хребетні. Береги С. о.— місця
відпочинку.	М. Ф. Бойко.
СОЛОНЕ ОЗЕРО — лиман у Та-
тарбунарському р-ні Одес. обл.
Утворилося в результаті відчле-
нування піщано-черепашковим
пересипом від лиману Бурнас.
Довж. 3,7 км, шир. від 0,4 до
1,5 км, пл. 3,6 км , глиб, від 0,5
до 1 м. Береги подекуди поросли
очеретом. Режим живлення С. о.
визначається водообміном з ли-
маном Бурнас через протоку у
пересипу, а також за рахунок
атм. опадів та грунтового жив-
лення. Солоність води 39 %о.
Дно С. о. вкрите мулом з про-
шарками лік. грязей. Поши-
рені стеногалинні молюски.
Г. В. Вихованець.
СОЛОНЕНЬКА — річка у Гу-
ляйпільському та Новомикола-
ївському р-нах Запоріз. обл.,
ліва прит. Верхньої Терси (бас.
Вовчої). Довж. 44 км, пл. бас.
369 км2. Бере початок поблизу
с. Петрівки. Долина трапеціє-
видна, шир. до 1,5 км, глиб, до
ЗО м, схили розчленовані яра-
ми і балками. Шир. заплави
до 200 м, є озера. Річище слабо-
звивисте, шир. до 5 м. Похил
річки 1,5 м/км. Живлення мі-
шане, переважно снігове і до-
щове, влітку дуже пересихає.
Льодостав з кінця листопада до
серед, березня. Воду використо-
вують для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
СОЛОНЕЦЬКЕ ОЗЕРО — за
плавне озеро в Козелецькому
Заказник Солоне.
р-ні Черніг. обл., на правому
березі Десни (бас. Дніпра), за
0,5 км від м. Остра. Довж. понад
8 км, пересічна шир. 0,7 км, пл.
50 га, глиб, до 4 м. Улоговина
має форму неправильного три-
кутника, видовженого у зх. на-
прямі. Пд. береги низькі, вкриті
лучною рослинністю, північ-
ні — ВИСОКІ, поросли тополями
з підліском з верболозу, вільхи,
бузини. Живлення мішане. Т-ра
води влітку на глиб. 0,5 м від
поверхні становить 4- 18,5,
+19 , на глиб. 0,5 м від дна
+10, +11°; узимку озеро за-
мерзає. Прозорість води 1,3 м.
Дно вкрите піщаними відклада-
ми з домішкою мулу. З рослин
поширені осока струнка, аїр
тростинний, глечики жовті, ла-
таття біле, жабурник звичай-
ний, спіродела, елодея, рдесни-
ки; з рідкісних — сальвінія
плаваюча. У прибережних за-
ростях — гніздування очеретя-
нок, болотяних крячків та ін.
Водяться окунь, щука, плітка,
карась.	К. А. Семенихіна.
СОЛОНИЙ ЛИМАН — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1980). Розташований
у Новомосковському р ні Дні-
проп. обл. Перебуває у віданні
колгоспу «Україна». Пл. 341 га.
Охороняється озеро тієї ж на-
зви з острівцями та прилеглими
ділянками у долині р. Самари.
Площа і глибина озера значно
Заказник Солоний Лиман.
СОЛОНИЦІВКА
214
змінюються протягом року, вліт-
ку воно подекуди пересихає.
Вода солонувата. Рослинність
С. л. представлена переважно
галофітами. Місце гніздування
багатьох водоплавних та водно-
болотних птахів, зокрема шило-
хвоста, широконіски, зуйка ма-
лого, зуйка морського, крячок,
куликів; з рідкісних видів —
ходуличника, занесеного до
Червоної книги України. Під
час сезонних міграцій на озері
відпочивають перелітні птахи:
качки, гуска сіра, лебідь-ши-
пун, журавель сірий та ін. Вода
та мулисті відклади озера ма-
ють лік. властивості, їх викори-
стовують у медицині. Регулятор
водного режиму р. Самари.
А. Г. Линдя.
СОЛОНЙЦІВКА — селище мі-
ського типу Дергачівського р-ну
Харків, обл. Розташована на
р. Уді (прит. Сіверського Дінця),
за 3 км від залізнич. ст. Куряж.
13,7 тис. ж. (1990). Засн. у
17 ст., с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —7,4 , липня
—1-21,3 . Опадів 522 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 3 га.
Меблева ф-ка, комбінат залізо-
бетонних конструкцій. Куря-
зький з-д силікатних виробів
тощо.
солонйця — річка у Лубен-
ському р-ні Полтав. обл., ліва
прит. Сули (бас. Дніпра). Довж.
29 км, пл. бас. 156 км2. Бере
початок поблизу с. Крем’янки.
Долина трапецієвидна, глиб, до
ЗО м, шир. до 1 км. Річище
звивисте, у верхів’ї заболочене,
шир. до 2 м. Заплава слабо-
виражена, шир. до 50 м. Є ста-
риці, озера. Похил річки 1,4
м км. Живлення переважно
підземними водами. Льодостав
з поч. грудня до кінця березня.
Воду використовують для госп.
потреб.	Ю. П. Яковенко.
СОЛОНІ ОЗЕРА, соляні озера,
мінеральні озера — озера із
вмістом розчинних мін. солей у
воді понад 24,7 °/0(1. Води С. о.
поділяють за заг. мінераліза-
цією та хім. складом (див. Міне-
ралізація води озер). С. о. Укра-
їни належать до хлоридних.
Найбільша їкня група — на уз-
бережжі Кримського п-ова, де
солоність улітку становить (%о):
100—200, зрідка до 250 — в Єв-
паторійських озерах, 210
280 — у Перекопських озерах.
220—260 — у чонгаро-арабат-
ській та до 110 — в тарханкут-
ській групах. Значну мінералі-
зацію води мають також за-
криті лимани Дністровсько-Дні-
провського (Куяльницький —
70—105 %о, Тилігульський —
до ЗО °ію) і Дунайсько-Дністров-
ського (Тузловська група —
14—39 °о0, Будацький лиман
на Пд. Зх.— до ЗО п..о) межиріч.
Слов' янські озера пов’язані із
Слов’ янськам родовищем кам’-
яної солі, розташовані в бас.
р. Казенного Торця (Донец. обл.).
На дні узбережних С. о. і лима-
нів нагромаджуються мули, що
мають лік. властивості (див.
Лікувальні грязі).
А. М. Оліферов.
СОЛОНЦІ — група засолених
грунтів, у профілі яких чітко
виділяється солонцевий гори-
зонт. Фізико-хім. властивості С.
визначаються наявністю у
складі обмінних катіонів нат-
рію, кількість якого коливаєть-
ся в межах 4—40 % від заг.
місткості вбирання і вузькому
співвідношенні кальцію до маг-
нію (1.0 — 3.7). Поширені у
лісостеповій, степовій та сухо-
степовій агрогрунтових зонах.
Профіль С. чітко диференційо-
ваний на такі горизонти: гуму-
сово-елювіальний, елювіальний,
ілювіальний або солонцевий,
який у вологому стані в’язкий,
липкий, злитий, в сухому —
щільний, тріщинуватий; пере-
хідний до породи. Реакція грун-
тового розчину лужна. Залежно
від глибини залягання солонце-
вого горизонту С. поділяють на
коркові (на глиб. 1 — 2 см), мілкі
(до 3—5 см), середні (до 15 см) і
глибокі (більше 15 см). Розріз-
няють С. степові, лучно-степові,
лучні, алювіально-лучні та літо-
генні. Всі вони трапляються
невеликими плямами серед пере-
важаючих грунтів певної тер.,
займаючи від 10 до 50 % площі.
Серед чорноземів виділяються
С. чорноземні, літогенно-чорно-
земні, лучно-чорноземні та чор-
ноземно-лучні. Перші форму-
ються на червоно бурих глинах,
щільних глинах і лесовидних
породах. С. каштанові, лучно-
каштанові та каштаново-лучні
поширені в Пд. і Сухому Степу
на Лівобережжі Дніпра та у Пн.-
Кримській провінції, С. алюві-
альні лучні формуються в за-
плавах річок у комплексі з алю-
віальними лучними солонцюва-
тими грунтами. С. степові, як
правило, солончакуваті. У скла-
ді солей переважають сульфати
та хлориди натрію і сода. Боні-
тет С. низький і досягає 20—
ЗО балів. Поліпшення їхньої
родючості пов’язане з внесен-
ням органічних і мін. добрив,
гіпсуванням грунтів, травосіян-
ням тощо.	М. І. Полупан.
СОЛОНЧАКЙ — грунти, що
формуються в основному в умо-
вах випотного водного режиму,
при постійному вмісті значної
кількості солей. Характеризу-
ються слабкою диференціацією
профілю на генетичні горизон-
ти. На території України займа-
ють бл. 20 тис. га. Поширені
фрагментарно на терасах у
примор. частині річкових долин
Дніпра, Південного Бугу, Дні-
стра, Дунаю, на мор. низьких
узбережжях і островах зат. Си-
ваш. Залягають на днищі подів
із близьким рівнем (0,2 — 1 м)
сильно мінералізованих (до ЗО—
40 г л) вод, а також на мілко-
водді, де поверхневі води випа-
ровуються в теплий період року.
Верхній шар С. являє собою со-
льову кірку або пухкий сольовий
шар темно-сірого кольору з
оливковим відтінком (потуж-
ність 10— 15 см), що підстила-
ється дуже оглеєною породою
з сизим відтінком. Концентра-
ція солей в поверхневому гори-
зонті коливається від 3—8 %
до 15 — 25 %, вниз по профілю
зменшується до 1 — 3 %. Склад
солей хлоридно-сульфатно-маг-
нієво-натрієвий. Родючість С.
дуже низька. При їх освоєнні
застосовують різні меліоративні
заходи (глибоке промивання
грунтів, дренаж тощо).
М. 1. Полупан.
СОЛОНЙНСЬКИИ РАЙОН
район у пд. частині Дніпроп.
обл. Утворений 1923. Пл. 1,7
тис. км\ Нас. 45,4 тис. чол., у
т. ч. міського — 10 тис. (1990).
У С. р.— с-ща міськ. типу Ново-
покровка і Солоне (райцентр)
та 106 сільс. населених пунктів.
Розташований на Придніпров-
ській височині. Поверхня — під
вищена та низовинна хвиляста
лесова рівнина, розчленована
Солонці.
Профіль солонцю лучно-чорно-
земного коркового стовпчатого
солончакуватого на лесовидному
суглинку.
Ландшафт притерасного зниження
лесової тераси. Полтавська
область.
Структура надсолонцевого
горизонту.
Структура солонцевого горизонту.
Структура підсолониевого
горизонту.
215
СОЛЯНА
гтяи
/•на
Бер/< н ува т івка
Солона
Макгльсг -
Гіргвіл<>
я к<ль< ьк.
НІП
.лзаров?
Чпрнопар вкл
Промін:
"5Ч«|
ІЄ Чі°ве
Пчталівка
ине
'Е вопокровг
МопріваьНі.
Калинівка
її нички
Маропіл
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ит узне?
ІПч
СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Нов^мадгівка
/	Олені 'гг^ороп. і -
^Дзержинівка
СОЛОТВИНСЬКА ТЕРАСНА
ПІДВИЩЕНА РІВНЙНА
геоморфологічна підобласть на
Пд. Сх. Закарпатської області
акумулятивних та пластово-
денудаційних рівнин. Перева-
жають абс. висоти 200—400 м.
Геоструктурною основою С. т.
п. р. є Солотвинська западина
(належить до Закарпатського
ц\ Внісьні
алинівка >•------
прогину), виповнена потужною

балками, ярами. Корисні копа-
лини: буре вугілля, граніти,
каолін, глини, гравій, вапняк,
пісок. Є джерела радонових
вод. Лежить у Дністровсько-
Дніпровській півн\чностеповій
фізико-географічний провінції.
Пересічна т-ра січня — 6,5 ,
липня +21,5 . Період з т-рою
понад +10? становить 170 днів.
Опадів 472 мм на рік; випада-
ють переважно в теплий період
року. Висота снігового покриву
10—15 см. Міститься у посуш-
ливій, дуже теплій агрокліма-
тич. зоні. Гол. ріка — Дніпро
(Дніпровське водосховище),
його притока Мокра Сура з
Комишуватою Сурою та Су-
хою Сурою. Збудовано 186 став-
ків заг. пл. водного дзеркала
1520 га. Найпоширеніші чорно-
земи звичайні середньогумусні
(86 % пл. району); по долинах
річок і балках — лучні і лучно-
чорноземні грунти. Природна
рослинність — різнотравна ксе-
рофільна і петрофільна (тип-
чак, тонконіг, ковила, полин,
чебрець тощо) з чагарниками
та невеликими байрачними лі-
сами. Пл. лісів 2,1 тис. га. Осн.
породи: дуб (23 % пл- лісів),
тополя (22 %), акація біла
(20 %). У районі — Калинів-
ський заказник.
Найбільші пром. підприємства —
Солонянський мол. з-д, Башма-
чанський гранітний кар'єр то-
що. У рослинництві переважає
вирощування озимої пшениці,
ячменю, вівса, проса, кукуру-
дзи, соняшнику, овочевих куль-
тур. Тваринництво мол. м’ясно-
го напряму. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1989) — 148,5, у т. ч. орні
землі — 131, сіножаті і пасови-
ща — 15,4. Зрошується 10,1
тис. га. У С. р.— 29 колгоспів,
спецкблгосп, 3 радгоспи. Заліз-

ничні станції: Привільне, Єлі-
зарове, Незабудине. Автомоб.
шляхів 480 км (усі — з твердим
покриттям). В. М. Соломаха.
СОЛОТВИН (до 2-ї пол. 16 ст.—
Краснопіль) — селище місько-
го типу Богородчанського р-ну
Івано-Фр. обл. Розташований
на р. Бистриці-Солотвинській
(прит. Бистриці, бас. Дністра),
за 19 км від залізнич. ст. На-
двірна. 4,0 тис. ж. (1990). Впер-
ше згадується у Галицькому
літописі 12 ст. С-ще міськ. типу
з 1940. Поверхня терасована,
полога, розчленована долинами
тимчасових водотоків. Переви-
щення висот 20—50 м. Пере-
січна т-ра січня —4,9 , липня
+ 17,5 . Опадів 790 мм на рік.
Пл. зелених насаджень стано-
вить 3,7 га.
У С.— філіал Івано Фр. об’єд-
нання «Промприлад». Лісни-
цтво. Народний істор.-краєзнав.
музей.
СОЛОТВИНА - селище місько-
го типу Тячівського р-ну За-
карп. обл. Розташована на
р. Тисі (прит. Дунаю). Залізнич-
на станція. 9,8 тис. ж. (1990).
Відома з 14 ст., с-ще міськ. типу
з 1947. Поверхня слабохвиля-
ста. Пересічна т-ра січня —4,2 ,
липня +18,9 . Опадів 1050 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
20 га. На околицях селища є
соляні озера (вода має лікуваль-
ні властивості), відкрито пром.
родовище газу. Виходи кам.
солі — геол. пам’ятка природи
місц. значення. В С.— соляний
рудник, хлібокомбінат, швей-
ний цех Тячівської ф ки «Кар-
пати», сироробний цех Тячів-
ського молокозаводу. Респ. і
обл. алергологічні лікарні (у ви-
роблених шахтах).
Об’єкт туризму — музей історії
соляних копалень.
товщею міоценових молас з роз-
винутими брахіантиклінальпи-
ми та діапіровими складками.
У пн.-сх. частині підобласті
переважають низькогір’я з гор-
бистим, плосковершинним рельє-
фом. Відносні перевищення над
долинами річок 150—300 м.
Максимальні висоти мають вер-
шини Оросло (530 м), Кичера
(559 м) і Дарола (758 м). У бас.
Тересви трапляються куестові
форми рельєфу. Виділяють дві
денудаційно акумулятивні по-
верхні — Скридейську (абс. вис.
450 м, відносна — до 300 м) та
Боронявську (відповідно 350 м,
200 м). Смуга низькогір’я по-
ступово переходить у широкі,
терасовані долини Тиси й Ріки,
складені валунно-гальковими
відкладами з лесовим покри-
вом. Тут і в долинах Тереблі та
Тересви сформувались тераси з
відносними висотами 2 — 2,5 м,
7 — 10 м, 20—25 м, 40 м, 60—
80 м, 100- 120 м, 140—150 м,
200—220 м. Соляні куполи в
районі м. Солотвина деформу-
ють третю надзаплавну терасу.
Соленосні товщі у геол. розрізі
зумовлюють соляний карст,
специфічні морфоскульптури —
соляні столи, піраміди, гриби
заввишки від 1 — 2 до 4—6 м,
карстові лійки глиб. 10—12 м,
діаметром 20—30 м. З сучас.
процесів розвиваються зсуви,
особливо в низькогірній час-
тині.	Я. С. Кравчук.
СОЛОТВИНСЬКЕ ГАЗОВЕ РО-
ДОВИЩЕ — родовище в Тячів-
ському р-ні Закарп. обл., у ме-
жах Карпатської нафтогазонос-
ної пров'нціі. Масивний поклад
виявлено в товщі туфів, туфітів,
пісковиків і алевролітів Закар-
патського прогину заг. потуж-
ністю 180—400 м, на глиб. бл.
1000 м. Добовий дебіт при ви-
пробуванні становив 137—250
тис. м3. Газ в основному мета-
новий (88—94 %); його густ.
по повітрю 0,603; нижча тепло-
творна здатність 1874 КДж м3.
Є першим родовищем вуглевод-
нів, відкритим у неогенових від-
кладах Закарпаття (1982), екс-
плуатують його з 1982, з 1988
газ використовують як місц.
паливо. За запасами С. г. р. на-
лежить до малих, проте має
велике значення для побут, і
пром. газопостачання.
И. И. Курілець.
СОЛОТВИНСЬКЕ РОДОВИЩЕ
КАМ’ЯНОЇ СОЛІ — родовище
в Тячівському р-ні Закарп. обл.
Пл. 176 га. В геоструктурному
відношенні пов’язана із Солот-
винською западиною Закарпат-
ського прогину. Поклад кам.
солі у піщано-глинистих від-
кладах міоцену залягає у ви-
гляді штоку потужністю 100—
490 м, завдовжки 1800 м, зав-
ширшки 760 м. Продуктивну
товщу становлять верх, і ниж.
пласти потужністю відповідно
208—409 і 58—98 м. Лінзи і
шари чистої солі невитримані,
чергуються із забрудненою сіл-
лю, глинисто-соляною брекчією
тощо. Пром. запаси С. р. к. с.—
360 млн. т.
Солотвинську ділянку родови-
ща розробляють з 18 ст. Її за-
паси становлять 210 млн. т.
Щороку видобувають 900—920
тис. т солі шахтним способом
з глиб, до 400 м. Після збага-
чення одержують молоту і бри-
кетовану сіль (700 тис. т що-
року) для потреб харчової та
хім. пром-сті і с. г.
О. Я. X мара.
СОЛОХІВСЬКЕ ГАЗОКОНДЕН-
САТНЕ РОДОВИЩЕ родови-
ще у Зіньківському і Дикан-
ському р-нах Полтав. обл., у ме-
жах Дніпровсько-Донецької
нафтогазоносної області. В гео-
структурному відношенні пов’я-
зане з брахіантиклінальною
складкою (розміри 11X4 км,
амплітуда бл. 300 м). Виявлено
11 газових і газоконденсатних
покладів у відкладах нижнього
карбону на глиб. 840—4200 м.
Родовище експлуатують з 1961.
Добовий дебіт газу в свердло-
винах 88 — 2465 тис. м , вміст
конденсату в газі 78,5 г м . Хім.
склад газу (%): метану 73—95,
етану 0,1 —14,8, пропану
0,6 - 6,5, бутану 0,01 — 5, вугле-
кислого газу 0,03—2,15, азоту
0,2 —16,8. Нижча теплотворна
здатність 35,5—36,9 МДж м .
Конденсат за складом метано-
нафтеновий, із незначним вмі-
стом парафіну, смол і асфаль-
тенів. Газ надходить до газо
проводу Шебелинка — Дикаьь-
ка — Київ.	В. М. Бенько.
СОЛЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ —
галузь харчової промисловості,
СОЛЯНЕ
216
підприємства якої добувають й
переробляють кухонну сіль. За
характером родовищ і техноло-
гією вироби, кухонну сіль поді-
ляють на кам’яну, виварну,
самоосадову (або озерну) й оса-
дову (або басейнову). Кам’яну
сіль видобувають з надр землі
в соляних шахтах. Виварну
сіль одержують з розсолів, що
їх видобувають з надр землі
за допомогою бурових свердло-
вин, або з штучних соляних роз-
чинів. Самоосадову сіль добува-
ють з дна солоних озер. Осадову
сіль одержують з мор. води в
спеціально споруджуваних по-
близу моря неглибоких басей-
нах. Сіль використовують не
лише як приправу, а й у різ-
них галузях пром-сті (як сиро-
• вину для вироби, соди, соляної
кислоти, для зберігання та об-
робки шкур, очищення жирів і
масел тощо). Соляне вироби,
належить до найдавніших про-
мислів. В Україні добування
солі почато ще в 12 ст. Перші
солеварні було закладено на
Передкарпатті. З 16 ст. почали
освоювати соляні поклади Дон-
басу. Осн. поклади солі в рес-
публіці зосереджені на Донба-
сі, в Дніпровсько-Донецькій за-
падині, на Передкарпатті, За-
карпатті та в Криму. С. п. Украї-
ни характеризується високою
територіальною концентрацією
вироби. В республіці працює
(1990) 16 підприємств галузі,
серед них 6 соляних шахт, 4 со-
лезаводи та 4 солепромисли на
чорноморському та азовському
узбережжях. Найбільші під-
приємства розміщені в Донец.
(Артемівськ), в Закарп. (Соло-
твин) та Івано Фр. (Калуш) об-
ластях. У 1989 в Україні видо-
буток солі становив 8338 тисяч
тонн. Підприємства соляної
промисловості виробляють усі
види солі — розсоли, тверду (у
т. ч. вакуумну), молоту, соле-
брикети з мікродобавками для
згодовування тваринам, зерно-
ву, йодовану та ін. Частину
виробленої солі експортують в
ін. країни. Перспективи роз-
витку галузі в Україні гїов’я-
зані з ширшим використанням
відходів сильвініту в калійній
пром-сті та дистилерної рідини,
яку скидають содові з-ди. Це
дасть можливість оптимізувати
природокористування і підви-
щити ефективність вироби., комп-
лексно використовуючи ресур-
си, що містять у собі сіль. Осо-
бливо перспективне комплексне
використання ропи Сиваша.
П. О. Масляк.
СОЛЯНЕ ОЗЕРО — озеро у Го-
лопристанському р ні Херсон,
обл. Див. Грязьове озеро.
СОЛЯНЙИ КАРСТ — карстові
процеси і форми рельєфу, що
розвиваються у товщах кам.
солі. У середині покладів кар-
стові процеси слабкі, що зумов-
лено незначною циркуляцією
підземних вод у слаботріщину-
ватих і пластичних солях.
У приповерхневій зоні вивітрю-
вання і на контурах покладу
швидкість циркуляції і карсто-
утворення можуть бути значни-
ми. Активізацію С. к. спричи-
нюють і антропогенні фактори.
В Україні С. к. поширений у
2-х карстових районах. У Соло-
твинському районі Закарпат-
ської карстової області соляний
поклад міоценового віку заля-
гає поблизу денної поверхні;
тут сформувався своєрідний
карстовий ландшафт. Активіза-
ції С. к. при розробці покладу
сприяло його розкриття, під-
земне видобування і система-
тичний дренаж надсольових
вод. У Бахмутському районі
Донбаської карстової області
С. к. поширений у нижньоперм-
ських товщах солі з прошар-
ками гіпсу. Його розвиток при-
скорився у зв’язку з шахтним
видобуванням цих корисних ко-
палин і підземним вилугову-
ванням солей. Утворилися чис-
ленні провалля, лійки, на Ново-
карфагенському і Слов’янсько-
му родовищах — просадки по-
верхні.	О Б. Климчук.
СОЛЯНІ СТРУКТУРИ — пору-
шення залягання осадочних по-
рід, зумовлені перетоком плас-
тичних мас кам. солі під впли-
вом навантаження надсольових
верств і тектоніч. рухів. До С. с.
належать соляні масиви (підні-
мають покрівлю, не порушуючи
її цілісність), куполоподібні діа-
піри (протикають осадочну тов-
щу соляними ядрами з майже
вертикальними стінками), а в
геосинкліналях — асиметричні,
нерідко гребенеподібні складки
й дайки. С. с. досить поширені
на земній кулі в континенталь-
ній та океаніч. корі, пов’язані
вони з прогинами блокової бу-
дови, що зазнали переважно
низхідних рухів. На земній по-
верхні проявляються додатни-
ми і від’ємними формами рельє-
фу, відхиленнями в плані гідро-
графія. сітки і ухилах річкових
долин, розчленованістю рельєфу
тощо. В Україні С. с. встано-
влені на територіях Черніг.,
Сум., Харків., Донец., Закарп.,
Івано-Фр. областей. У рифтовій
частині Дніпровсько-Донецької
западини С. с. утворені соля-
ними товщами переважно пізньо-
девонського, у Кальміус-То-
рецькій западині і Бахмутській
западині — пермського віку.
Характерну для Дніпровсько-
Донецької западини будову має
Роменський соляний купол (Сум.
обл.) — діапір, ядро якого про-
риває весь комплекс осадків;
у рельєфі він проявляється гор-
бом заввишки 40 м і відхилен-
ням річища Сули. Аналогічною
є будова Висачківського горба
(Полтав. обл.). У Закарпатсько-
му прогині С. с. тортонського
ярусу неогену, іцо перекриті
товщею алювію, пов’язані із
склепіннєвими частинами анти-
клінальних піднять. Найбільше
вивчений Солотвинський соля-
ний шток; в його ядрі на денній
поверхні розвинуті карстові
лійки й невеликі заглиблення.
У Передкарпатському прогині
С. с. виражені нечітко через
малу потужність соляних плас-
тів.
Кам’яну і калійну солі з С. с.
добувають як корисну копали-
ну. Пустоти, утворені при під-
земному вилуговуванні в ядрах
діапірів, використовують для
зберігання нафти, соляні шах-
ти — для бальнеологія, потреб.
З багатьма С. с. пов’язані родо-
вища вуглеводнів (Дніпровсько-
Донецька нафтогазоносна об-
ласть) і непром. ртутно-поліме-
талеве зруденіння.
В. І. Созанський.
СОЛЬОВЙИ СКЛАД МОР-
СЬКЙХ ВОД — складний комп-
лекс мін. компонентів (в основ-
ному в іонній формі), що охоп-
люють бл. 99,9 % усіх розчине-
них у мор. воді сполук. Мор.
солі дисоціюють (розпадаються)
на іони, тому С. с. м. в. характе-
ризується вмістом їхніх іонів
(див. таблицю). Кількість солей
у грамах, розчинених у 1 кг
мор. води, наз. її с о л о н і с т ю;
вимірюють у проміле (тисячна
частка) і позначають °оо. Пере-
січна солоність Світового океа-
ну 35 %о, заг. кількість солей
становить 5 • 10 ° т. Води Світо-
вого ок. мають сталий сольовий
склад. В окремих районах океа-
Концентрація компо- нентів основного сольо- вого складу морських вод при пересічній со- лоності Світового океа- ну (35 700)	
ІОН	Концентрація, г/кг
Ма +	10,6741
М£2 +	1,2835
Са2 +	0,4083
к+	0,3958
8г2 +	0,0079
С1“	19,1929
8о2 "	2,6899
НСО3	0,1412
Вг	0,0668
	0,0013
н во о о	0,0254
В с ь о г	о 34,8871
ну змінюється лише величина
заг. вмісту солей, а співвідно-
шення між. осн. компонентами
залишається незмінним. Зміни
солоності пов'язані з генезисом
самих вод, з випаровуванням,
випаданням атм. опадів, утво-
ренням і таненням мор. льоду
тощо. Осн. джерелом поповнен-
ня Світового ок. солями є юве-
нільні води та материковий
стік, витрати відбуваються гол.
чин. за рахунок поглинання со-
лей водоростями і мор. організ-
мами, а також інтенсивного ви-
паровування і розбризкування
мор. води. Річний хід солоності
виражений слабо. Сезонні коли-
вання спостерігаються до глиб.
100—150 м, глибше солоність
змінюється мало або має сталу
величину.
Чорне море і Азовське море, що
омивають тер. України, нале-
жать до типу середземномор.
морів із зниженою солоністю,
що зумовлено значним річко-
вим стоком. За винятком при-
гирлових ділянок та проток, со-
лоність поверхневих вод Чор-
ного м. коливається від 14 до
18,3 °/ , глибинних — становить
бл. 22,3 %о. Солоність води у
центр, частині Азовського м.
становить 13—14 %0, У східній
зменшується до 2—5 %о, у зат.
Сиваш досягає 250 °оо.
Літ.: Попов Н. И., Федоров К. Н.,
Орлов В. М. Морская вода. Спра-
вочное руководство. (Состав, тер-
модинамические характеристики,
химические равновесия, физиче-
ские своиства). М., 1979; Химия
океана, т. 1. Химия вод океана.
М., 1979; Гусев А. М. Курс общей
геофизики. Основні океанологии.
М., 1983.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
СОМИНЕ — гідролог, заказник
респ. значення (з 1984). Розта-
шоване у Сарненському р-ні
Рівнен. обл. Перебуває у віданні
Сарненського та Клесівського
лісгоспзагів, місцевих колгоспів
та Сарненської н.-д. станції
по освоєнню боліт. Пл. 9799 га.
Являє собою пд.-зх. частину
болотного масиву Кремінне, що
включає мезотрофне болото,
заболочений ліс та озеро Соми-
не. Найбільші площі займають
осоково сфагнові мезотрофні
угруповання. Деревна рослин-
ність представлена березою
пухнастою з домішкою сосни
звичайної. У центр, частині
заказника — сухий піщаний ост-
рів, вкритий сосновим лісом. Бе-
реги боліт та озера поросли мі-
шаними вологими лісами і віль-
шняками, заболоченими берез-
няками. З рідкісних видів у С.
зростають шолудивник королів-
ський, лікоподієлла заплавна,
шейхцерія болотна, а також
хаммарбія болотна, росичка про-
міжна, пальчатокорінник Фук-
са та пальчатокорінник май-
217
СОСНЕ
ський, занесені до Червоної
книги України. З тварин тут во-
дяться бобри, багато водоплав-
них і водно-болотних птахів.
Регулятор водного та мікроклі-
матичного режиму прилеглих
територій.
Літ.: Андрієнко Т. Л., Антоно-
ва Г. М., Єршов А. В. Край лісів
та імлистих боліт. Львів, 1988.
Т. Л. Андрієнко.
СОМИНЕ ОЗЕРО — озеро льо-
довикового походження у Дуб-
ровицькому р-ні Рівнен. обл., у
бас. Горині (бас. Прип’яті).
Довж. 0,7 км, шир. до 0,37 км,
пл. 0,35 км2, пересічна глиб.
4 м. Улоговина видовжена,
овальної форми. Береги пологі,
поросли лісом. Живиться атм.
опадами та підземними водами.
Дно переважно торф’янисте,
біля берегів заростає очеретом
і осокою. У прибережних заро-
стях гніздяться дикі птахи.
З риб водяться щука, окунь,
карась.
Літ.: Природа Ровенської області.
Львів, 1976. П. П. Стеблевець.
СОМИНЕЦЬ — озеро карстово-
го походження у Любомльсько-
му р-ні Волин. обл., на Пн. Зх.
від емт Шацьк, у групі Ша-
цьких озер. Довж. 1,25 км, шир.
0,55 км, пл. 0,46 км2, пересічна
глиб. 1,4 м, максимальна —
3,2 м. Довж. берегової лінії
3,17 км. Улоговина видовжена,
неправильної форми. Береги,
крім пд.-сх. піщаних, заболо-
Сомине озеро.
чені, поросли очеретом і чагар-
ником. Живиться атм. і підзем-
ними водами. Взимку замерзає.
Прозорість води 1,2—1,3 м,
пересічна мінералізація 0,33
г/л. Дно озера рівне, вкрите
сапропелевим мулом зеленкува-
того кольору завтовшки понад
5 м. Водяться лин, лящ, ка-
рась, окунь, щука, короп; є
раки. Використовують для риб-
ництва. С.— у складі Шацького
природного національного пар-
ку.	Н. І. Карпенко.
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ — ви-
промінювання Сонця, що поши-
рюється у космічному просторі
у вигляді електромагнітних
хвиль. Характеризується інтен-
сивністю (у Вт/м2), яку визна-
чають кількістю енергії, що
надходить на горизонтальну
або перпендикулярну до соняч-
них променів поверхню за оди-
ницю часу, та сумами (див. Су-
марна сонячна радіація) у
МДж/м2 за день, місяць або рік.
Вимірюють за допомогою пірге-
ліометрів, актинометрів, піра-
нометрів (див. Актинометричні
спостереження). Інтенсивність
С. р. на верхній межі атмосфери
наз. сонячною сталою
(дорівнює 1370 Вт/м2). При про-
ходженні через атмосферу спек-
тральний склад та інтенсив-
ність С. р. змінюються внаслі-
док процесів поглинання і роз-
сіювання, а також залежно від
висоти Сонця над горизонтом,
геогр. широти, ступеня прозоро-
сті атмосфери, наявності атмо-
сферних аерозолів і газів, хмар-
ності тощо. Цими факторами
зумовлені добовий і річний хід
С. р., її зміни у просторі. До
земної поверхні С. р. надходить
у вигляді прямої сонячної ра-
діації і розсіяної сонячної ра-
діації. Частина С. р. (до 40 %)
відбивається від поверхні Землі
(див. Випромінювання Землі)
та атмосфери, частина — пере-
творюється в енергію атм. про-
цесів, витрачається на нагрі-
вання підстилаючої земної по-
верхні, визначаючи її терміч-
Заказник Сомине.
1$, МДж/м’
800] на місяць
Розподіл пересічних місячних
сум прямої сонячної радіації
в Україні:
1	— Південний берег Криму;
2	— Лісостепова зона (Полтава);
З	— Українські Карпати
(с. Межигір'я).
ний режим і розвиток органіч.
життя. В д надходження С. р.
залежить радіаційний баланс
земної поверхні, а також його
складові.
На території України розподіл
С. р. відбувається в основному
за сезонами. Напр., річні суми
прямої С. р. (у МДж, м2) на
Пд. Кримського п-ова стано-
влять 5165, у лісостеповій зоні
(Полтава) — 3842, в Україн-
ських Карпатах (Міжгір’я) —
2145. Див. також діаграму про
пересічні місячні суми прямої
С. р. у цих регіонах республіки.
Літ.: Волеваха М. М., Гойса М. І.
Енергетичні ресурси клімату Ук-
раїни. К., 1967; Актинометрия,
атмосферная оптика и озономет-
рия. Л., 1988; Климатология. Л.,
" 1989.	М. І. Гойса.
СОНЯЧНЕ СЯЙВО — освітлен-
ня земної поверхні прямими
променями Сонця. Наявність та
тривалість С. с. реєструють вста-
новленими на метеорологічних
станціях геліографами. Розріз-
няють абсолютну тривалість С.
с. (вимірюють у годинах за пев-
ний час спостережень) та від-
носну (у % від максимально
можливої тривалості С. с.). Ця
характеристика С. с. залежить
від тривалості дня, яка визна-
чається порою року та геогр.
широтою, а також від хмарнос-
ті. Тривалість С. с. зростає з Пн.
на Пд.— від полярних широт до
тропічних, проте у вологих об-
ластях поблизу екватора різко
зменшується (до 35 %). Макс.
тривалість С. с. у субтропічних
пустелях (88 — 98 %), високі її
значення також у Сх. Антарк-
тиді. У помірних широтах Пн.
півкулі максимум тривалості С.
с. припадає на липень — сер-
пень, мінімум — на грудень. В
умовах України мінім, трива-
лість С. с. становить 22—25 год
(12—18 % від максимуму) в
межах Полісся та 52 — 68 год
(20 % від максимуму) на Пд.
республіки. Максим, тривалість
С. с. на Поліссі досягає 240—
280 год у липні (40—50 % від
максимуму), у пд. районах —
340—360 год (60—70 % від
максимуму). У річному ході ці
цифри змінюються відповідно
від 1720—1750 до 2300—2460
год. Тривалість С. с.— важливий
фактор формування клімату.
Відомості про неї використову-
ють у багатьох галузях — ку-
рортології, житловому і про-
мисловому будівництві, сіль-
ському господарстві тощо.
Літ.: Хромов С. П. Метеорология и
климатология для географических
факультетов. Л., 1983; Природа
Украинской ССР. Климат. К., 1984.
М. І. Гойса.
СОРОКА — річка у Христинів-
ському р-ні Черкас, обл., Гай-
синському та Іллінецькому
р-нах Війн, обл., ліва прит. Соб у
(бас. Пд. Бугу). Довж. 34 км, пл.
бас. 385 км . Бере початок на
Сх. від с. Великої Севастянівки.
Долина трапецієвидна. Заплава
двостороння, подекуди заболо-
чена, завширшки до 500 м. Рі-
чище звивисте, розгалужене,
шир. від 1 до 5 — 7 м. Похил річ-
ки 1,8 м/км. Живлення мішане.
Льодостав з грудня до серед,
березня. Воду використовують
для госп. потреб.
СОСИНСЬКИЙ ЗАКАЗНИК —
гідролог, заказник респ. значен-
ня (з 1980). Розташований у
Чернігівському та Козелецько-
му районах Черніг. обл. Перебу-
ває у віданні місцевих кол-
госпів. Пл. 406 га. Являє собою
обводнене евтрофне болото ви-
довженої форми. У рослинному
покриві переважають осокові та
очеретяно-осокові угруповання;
є малопоширені в Україні угру-
повання осоки дворядної та
світлої. У центр, обводненій час-
тині болота — ділянки водного
дзеркала з типовою флорою. С.
з.— місце гніздування багатьох
водно-болотних та відпочинку
перелітних птахів.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-Со-
сонко Ю. Р. Растительпьій мир Ук-
раинского Полесья в аспекте его
охраньї. К-, 1983.
Т. Л. Андрієнко.
СОСНЕ ОЗЕРО — озеро льодо-
викового походження у Заріч-
ненському р-ні Рівнен. обл., у
бас. Прип’яті, за 10 км від
с. Неньковичів. Довж. 1,3 км,
шир. до 1,2 км, пл. 1,76 км',
пересічна глиб. 1,2 м. Улогови-
на округлої форми. Береги по-
логі, заболочені, поросли очере-
том. Живиться за рахунок по-
верхневого стоку, частково —
підземними водами. Взимку за-
мерзає. Дно мулисте. Водяться
щука, судак, лящ, окунь, ка-
сосниця
218
Сосниця.
Літературно-меморіальний музей
О. П. Довженка та пам’ятник йому.
рась, сом. У прибережних за-
ростях — гніздяться дикі птахи.
Літ.: Природа Ровенської області.
Львів, 1976.	77. 77. Стеблевець.
СОСНИЦЯ — селище міського
типу Черніг. обл., райцентр. Роз
ташована на правому березі р.
Убеді (прит. Десни, бас. Дніпра),
за 22 км від залізнич. ст. Мена.
Автостанція. 8,3 тис. ж. (1990).
Відома з 1234, с-ще міськ. типу
з 1924. Пересічна т-ра січня
6,7 , липня -|-19 . Опадів
520 мм на рік. Пл. зелених на
саджень 124,4 га. У С.— 2 гід
ролог. заказники місц. значен
ня (Довженківський та Сос-
ницький). Швейно-галантерей-
Матвигка
Волинка
гьчіане
Лаві.
Со< ниця,
Десна
на ф-ка, сироробний, прод. то-
варів, 2 цегельні з-ди, хлібо-
комбінат. Лісництво. С.-г. техні-
кум бухгалтерського обліку,
профес.-тех. уч-ще.
Музеї краєзнавчий та літ.-мемо
ріальний О. П. Довженка.
СОСНИЦЬКИИ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ — філіал Черніг.
істор. музею. Засн. 1920 за іні-
ціативою краєзнавця Ю. С. Ви-
ноградського. Розташований в
окремому одноповерховому бу-
динку. Експозиційна площа
398,5 м . У фондах зберігаєте я
8617 одиниць, з них 7893 — осн.
фонду. В музеї — 8 відділів.
Матеріали відділу природи ха-
рактеризують географічне по-
ложення, особливості геологіч.
будови, рельєф, клімат, грунти,
корисні копалини, рослинний і
тваринний світ краю. Демон-
струються численні чучела риб,
птахів, ссавців. Виготовлено фо
тостенд «Природа Сосниччини»,
карту грунив. Відвідувачі му-
зею знайомляться з природо-
захисними заходами, зокрема
протиерозійними. Цінна пале-
онтологічна колекція. Праців-
ники музею читають лекції, про-
водять тематичні вечори, орга-
нізовують виставки. Щороку
С. к. м. відвідує 5 тис. чоловік.
Ф. Ф. Іваненко.
СОСНИЦЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пн.-сх. частині Черніг.
обл. Утв. 1935. Пл. 0,9 тис. км .
Нас. 28,9 тис. чол. у т. ч. місь-
кого — 8,3 тис. (1990). У райо-
ні — смт Сосниця (райцентр) та
42 сільс. населені пункти.
Авд-івка
Шабслтасівка
Хлоп я ник и
.иич*
СОСНИЦЬКИИ
РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Чорнотичі
Кудр, вкі
іКиріі&ка
Конягпин
Спаське
Загребелля
П' карі?
вмше
Л"..у«і и
Бутівка
Всі Устя
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Соеницький район Країни/).
Лежить у межах Придніпровсь-
кої низовини. Поверхня — пло-
ска зандрова, пн. частина —
горбисто-хвиляста моренно-зан-
дрова рівнина, розчленована
ярами та балками. Трапляють-
ся лесові «острови», прохідні
долини, на Пн.— карстові фор-
ми рельєфу. Корисні копали-
ни — глини, торф. Пн. частина
С. р. розташована у Новгород-
Сіверському Поліссі, решта —
у Чернігівському Поліссі. Пере-
січна т-ра січня —6,7 , липня
+ 19 . Опадів 520—580 мм на
рік. Період з т-рою понад ->-10
становить 152—157 днів. Висо-
та снігового покриву 23 см. Ра-
йон належить до вологої, помір
но теплої агрокліматич. зони.
Осн. ріка Десна та її притоки
Убідь, Сейм. Бреч. Заплави по-
декуди заболочені. У районі 55
озер (заг. пл. водного дзеркала
330 га), споруджено 17 ставків
(125 га). Переважають дерново-
слабопідзолисті, дерново-серед-
ньопідзолисті та болотні грун-
ти. Пл. лісів 21,9 тис. га (сосна,
дуб, береза, біла акація, топо-
ля), у т. ч. 404 га лісосмуг. У С.
р.— 9 заказників та пам'ятка
природи — оз. Соловйове (всі
місц. значення).
Пром. підприємства: швейно-
галантерейна ф-ка, сироробний,
прод. товарів, 2 цегельні з-ди,
хлібокомбінат (Сосниця). С. г.
спеціалізується на рослинницт-
ві льонарсько-картоплярського
та тваринництві м’ясо-мол. нап-
рямів. Осн. культури: жито,
пшениця, ячмінь, насіннєва кар-
топля, льон. Пл. с.-г. угідь (1990,
тис. га) — 58,3, у т. ч. орні зем-
лі — 34,3, сіножаті — 14,7, па-
совища — 8,8. У районі — 19
колгоспів, 1 радгосп. Автомоб.
шляхів 973,2 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 272 км. С.-г. тех-
нікум бухгалтерського обліку,
профес.-тех. уч-ще, музеї крає-
інавчий та ліг.-меморіальний
О. П. Довженка (Сосниця).
Ю. М. Пушміна.
СОСНЇВКА — місто Львів, обл.,
підпорядковане Червоноградсь-
кій міськраді. Розташована по-
близу залізнич. ст. Сілець Заво-
не. 13,4 тис. ж. (1990). Виникла
1955, місто з 1968. Пере-
сіяна т-ра січня —3,6 . липня
-+-18,8 . Опадів 600 мм на рік.
В С.— 3 кам.-вуг. шахти, вугле
збагачув. фабрика.
СОСНОВЕ (до 1946 — Людви-
піль) — селище міського типу
Березнівського р-ну Рівнен. обл.
Розташоване на р. Случі (прит.
Горині, бас. Прип’яті), за 33 км
від залізнич. ст. Костопіль. 2,3
тис. ж. (1990). Засн. 1708, с-ще
міськ. типу з 1959. Лежить у за-
плаві та на річкових терасах.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т ра січня —5,4 , липня +18,5 .
Опадів 596 мм па рік. Територі-
219
СОФІЇВСЬКИИ
єю селища протікає р. Стави —
ліва прит. Случі. Є кілька став-
ків. Пл. зелених насаджень
55,6 га. У С.— лісгоспзаг, цех
Березнівської швейної ф-ки.
Профес.-тех. училище.
СОФІЇВКА — дендрологічний
парк у м. Умані Черкас, обл.
Підпорядкована АН України.
Пл. 160 га. Засн. 1796, сучас.
статус з 1983. Парк закладений
під керівництвом польс. війсь-
кового інженера Л. Метцеля в
урочищі Кам’янка, в маєтку
графа Ф. Потоцького. Подальше
формування і буд-во С. пов’яза-
не з іменами архітекторів
В. П. Стасова, А. І. Штакен-
шнейдера, І. Макутіна. Під ке-
рівництвом проф. В. В. Пашке-
вича 1890—91 було закладено
пейзажний дендрарій, який піз-
ніше названо Англійським пар-
на, шипшина; у знижених міс-
цях — верба, осика, тополя. Від
перших насаджень залишилися
150—200-річні екземпляри. Ко-
лекція С. становить бл. 1700 ви-
дів, форм і сортів рослин. Де-
рев та чагарників — 513 видів,
з них 75 місц. порід, інші ін-
тродуковані. Багато порід, зо-
крема тополя пірамідальна,
каштан кінський, ліщина дере-
вовидна, вперше були інтроду-
ковані в С., а звідси — по всій
країні. У 1974 на базі дендро-
парку створено наук, відділ
репродуктивної біології. Наук.-
методичне керівництво цими ро
ботами здійснює Центральний
ботанічний сад АН України. У
відділі розробляють теор. осно-
ви збереження і відновлення
старовинних парків України.
Літ.: Вергунов А. П., Горохов В. А.
Русские садьі и парки. М., 1988;
Косенко И. С. [та ін.]. Дендрологи-
ческий парк «Софиевка». К., 1990.
І. С. Косенко.
СОФІЇВКА селище міського
типу Дніпроп. обл., райцентр.
Розташована за 12 км заліз-
нич. ст. Девладове. Автостан-
ція. 8,7 тис. ж. (1990). Виникла
1793, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня рівнинна. Пересічна
т-ра січня —6,1°, липня + 21,4е.
Опадів 410 мм на рік. Збудова-
но 4 ставки. Пл. зелених наса-
джень 12 га. УС.— прод. това-
рів, хлібний, сироробний, ком-
бікормовий з-ди, управління
зрошувальних систем. Філіал
Щорського профес.-технічного
училища.
СОФПВСЬКЕ ВОДОСХОВИ-
ЩЕ — водосховище на р. Інгу-
лі, в Новобузькому р-ні Микол.
обл. Утворене 1968. Довж. 18
км, пересічна шир. 0,26 км, мак-
симальна — 0,7 км. Пл. 4,7 км2.
Пересічна глиб. 7,65 м, макси-
мальна — 19,5 м. Повний об’єм
води 36 млн. м3, корисний —
31 млн. м3. Береги подекуди
круті, кам’янисті. Мінераліза-
ція води 800—3500 мг/л (мак-
симальна навесні та влітку). Во-
да сульфатно-хлоридно-натріє-
вого типу, досить збагачена азо-
том, фосфором, містить значну
кількість органіч. сполук; рН
води 6,8—8,8. Пересічна т-ра
води у квітні +10 , червні
+ 25°, жовтні +13,6 . У літній
період у глибоководній частині
спостерігається температурна
стратифікація. Замерзає в лис-
топаді — грудні, товщина льо-
ду 25 — 66 см. Скресає у серед,
лютого — березні. Влітку спо-
стерігається «цвітіння» синьозе-
леними водоростями. Водяться
в’язь, йорж, краснопірка, лящ,
плітка тощо. Вздовж берегів С.
в. на пл. 223 га створено лісо-
насадження; введено зону сані-
тарної охорони водосховища,
встановлено водні знаки. Вико-
ристовують для водопостачан-
ня, зрошування, рибництва.
О. О. Русинов, Л. А. С/ренко.
СОФІЇВСЬКИИ — селище міськ.
типу Луган. обл., підпорядкова-
не Краснолуцькій міськраді.
Розташований за 6 км від заліз-
нич. ст. Штерівка. 5,6 тис. ж.
(1990). Засн. 1909, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня погорбо-
вана. Пересічна т-ра січня
7,1°, липня +20,9 . Опадів
485 мм на рік. У С.— кам.-вуг.
шахта «Краснокутська», Крас-
нокутський комбінат буд. мате-
ріалів, птахорадгосп.
Дендропарк Софіївка.
Водоспад.
Паркова скультура.
Альтанка.
Верхнє озеро.
ком. С.— ландшафтний парк.
Гол. композиційною віссю є р.
Кам’янка, на яку орієнтовано
майже всі архіт. композиції, по-
будовані на сюжети давньо-
грецької міфології. За допомо-
гою загат у парку створено си-
стему ставків, розташованих на
різних рівнях; багато ін. гідро-
споруд (водоспади, шлюзи, кас-
кади, фонтани, підземна річка
Стікс тощо). Ін. особливість ви-
користання природного каменю:
нагромадження величезних
кам. брил (долина Велетнів),
мальовничі скелі з висіченими
у них печерами та гротами, кам.
розсипи (Крітський лабіринт)
тощо. При створенні осн. ділянок
парку широко використовували-
ся місц. породи дерев: ясен, липа,
клен, граб, дуб звичайний, дика
груша, у підліску — глід, кали
СОФІЇВСЬКИИ
220
СОФІЇВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у зх. частині Дніпроп. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,4 тис.
км2. Нас. 31,0 тис. чол., у т. ч.
міського — 8,7 тис. (1990). В С.
р.— емт Софїівка (райцентр)
та 80 сільс. населених пунктів.
Район лежить на пд.-сх. схилах
Придніпровської височини. По-
верхня — підвищена лесова рів-
нина, розчленована долинами
річок, ярами, балками: є виходи
на денну поверхню кристаліч.
порід. Корисні копалини: буре
вугілля, граніти, нікелеві руди,
вогнетривка глина, пісок. Роз-
ташований у Дністровсько-Дні-
провській північностеповій фі-
зико-географічній провінції. Пе-
ріод з т-рою понад 4-Ю° стано-
вить бл. 170 днів. Пересічна
т-ра січня —5,4°, липня -|-21,6".
Опадів 390—410 мм на рік, осн.
частина їх випадає у теплий пе-
ріод року. Висота снігового по-
криву 10 см. Міститься у посу-
шливій, дуже теплій агрокліма-
тич. зоні. Річки: Саксагань, Ка-
м’янка, Базавлук, Жовтенька,
Водяна. Частина Макортівсь-
кого водосховища (на р. Сакса-
гані) та 82 ставки заг. пл. водно-
го дзеркала 1410 га. Найпоши-
реніші чорноземи звичайні ма-
логумусні (65 % пл. району) та
чорноземи південні (25 %).
Природна рослинність (степова
різнотравна з чагарниками)
збереглася на низинних і за-
плавних луках у долинах рі-
чок. Площа деревно-чагарнико-
вих насаджень 2,4 тис. га.
Найбільші пром.
ва — софіївські
підприємст-
сироробний,
Ор#с Врсилівка
\>ОСриничува
Сергі .вка
Гар'є-Дмитрі
Девладове
^Воаяне
Весі
е Поле
шневе
ян
 мше
Марій ка
50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
	
прод. товарів, хлібний з-ди. Зе-
млеробство зерново-овочівничо-
го, тваринництво — м’ясо-мол.
напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 118,1, у т. ч. орні зем-
лі — 105,1, сіножаті і пасови-
ща — 11,9. Зрошується 8,9 тис.
га. Осн. культури: озима пше-
ниця, ячмінь, овес, кукурудза,
просо, соняшник. Галузі тва-
ринництва: скотарство, вівчар-
ство, птахівництво. У районі —
18 колгоспів, 2 радгоспи. Заліз-
ничні станції: Девладове, Лош-
карівка. Автомоб. шляхів
344 (майже всі — з твердим по-
криттям). Філіал Щорського
профес.-тех. уч-ща (Софіївка).
М. М. Калиниченко,
Є. С. Соломенцев.
СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ —
новий напрям соціально-еконо-
мічної географії, що досліджує
тер. і комплексно-пропорційну
організацію соціальних струк-
тур у конкретних сусп.-історич-
них і природних умовах. Ста-
новлення і розвиток С. г. зумов-
лені необхідністю ліквідації ре-
гіональних диспропорцій у рів-
ні і якості життя населення, в
його соціальній і міграційній
рухомості, рівнях показників
демографічної ситуації, пріори-
тетністю критеріїв соціальної
ефективності результатів госп.
діяльності, поліпшення умов
праці і побуту людей.
Об’єктами дослідження С. г. є
тер. спільності людей, тобто
групи людей, які проживають і
працюють на даній території
(їхні істор. особливості розвит-
ку, внутр. структура, зв’язки з
вироби., навколишнім середо-
вищем і між собою, просторова
поведінка тощо). їх наз.
ально-геогр. комплексами.
соці-
Кон-
СОФІІВСЬКИЙ РАЙОН
/я ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ирізьке
Володимирівн а
«Софіївка
’ен
инка
Петрове
Миколі 'вка.
кретними об’єктами спостере-
ження С. г. є поселення (типи,
форми, мережі, системи), зокре-
ма великі міста і міські агло-
мерації, сільські місцевості,
системи розселення будь-якої
політ.-адм. чи госп.-тер. одиниці
(низові адм. райони, області,
республіки, госп. райони, зони
тощо). Осн. одиниця досліджен-
ня — людина з її соціальними
характеристиками (класова, на-
ціональна, сімейна, виробнича
приналежність, стать, вік, осві-
та, професія, стан здоров’я, мо-
більність тощо).
Осн. зміст С. г. становлять пи-
тання тер. організації населен-
ня, характеру розселення та де-
мографія. показників; сфери об-
слуговування і споживання та
місць прикладання праці. Со-
ціальні групи населення різ-
няться між собою насамперед за
змістом і характером праці. їх
об’єднують заг. умови життя,
єдність інтересів, потреб і по-
ведінки. Різні зв’язки, що фор-
муються в процесі життєдіяль-
ності людей, утворюють вну-
трішню єдність цих груп, їхню
цілісність. Спільність за посе-
ленням, тобто в межах населе-
ного пункту, в умовах поглиб-
лення геогр. поділу праці має
місце дуже рідко. Лише система
розселення створює просторову
будову території, формує со-
ціальну спільність людей, але
критерії і система показників
для визначення внутр. єдності
територіальних груп людей на
кожному ієрархічному ступені
будуть різні. Таким чином, со-
ціальні відмінності між райо-
нами певного таксономічного
рангу свідчать про різний рі-
вень розвитку тер. спільностей
людей. Звідси — необхідність
комплексного підходу до ви-
значення причинної зумовле-
ності соціальних процесів, тоб-
то потрібен сполучений аналіз
екон., демографічних, соціаль-
но-інфраструктурних і розсе-
ленських, духовних і політич-
них факторів.
Індикаторами пропорційності,
гармонійності життя суспільст-
ва як у цілому по країні, так і в
окремих районах є відтворення
і міграція населення. їх аналіз
дає можливість сформулювати
завдання демографія, політики,
розв’язання яких здійснюється
через специфіку нац. відносин
і залежить від конкретних со-
ціально-екон. умов.
Другим важливим компонен-
том змісту С- г. є інфраструк-
тура соціальна як сукупність га-
лузей сусп. вироби., що фор-
мують умови соціального роз-
витку. Території певного рангу
відповідають за свій рівень ор-
ганізації структурних відносин
між центрами обслуговування,
ступінь повноти і різноманіт-
ності послуг, що надаються на-
селенню (деякі окремі автори
вважають, що С. г. входить до
географії населення).
Третій компонент змісту С. г.—
тер- організація і впорядкова-
ність місць прикладання праці
населення. Таким чином, соці-
альна забезпеченість території
є фактором розміщення вироби.
Соціально географічні дослі-
дження можуть бути комплек-
сними, міжгалузевими і галу-
зевими. Найбільш розвинутими
галузями С. г. на даному етапі
є етногеографія, географія нау-
ки і освіти, географія сфери об-
слуговування, рекреаційна гео-
графія, географія культури (ос-
танню деякі автори вважають
галуззю сусп. географії). Со-
ціально-географічне досліджен-
ня буде комплексним, якщо
включатиме суб’єкт (склад насе-
лення і його динаміка, характер
розселення), умови (сукупність
умов життя населення), діяль-
ність (спосіб життя населення)
і свідомість (сприйняття середо-
вища, система цінностей насе-
лення, його традиції тощо), а та-
кож аналізуватиме всю гаму
причинної зумовленості соці-
альних процесів. В Україні со-
ціально-геогр. аспекти дослі-
джень представлені розселенсь-
кою тематикою (Ю. І. Пітю-
ренко, В. В. Оникієнко, В. В. За-
городній, М. М. Паробецький,
А. В. Степаненко, Г М. Анісі-
мова, М. О. Ковтонюк, С. С. Мо-
хначук та ін.), розробкою пи-
тань геогр. сфери обслуговуван-
ня (В. М. Юрківський, Г. М. Ро-
гожин, В. М. Косенко. О. О. Лю-
бицева, М. І. Білецький, Л. П.
Запорожан) та споживання
(Е. І. Калмуцька), а також ана-
лізом трудових зв’язків велико-
го міста (кафедра екон. і соці-
альної географії Київ, ун-ту).
Літ.: Алаев З. Б. Социально зко-
номическая география. Понятий-
но-терминологический словарь. М.,
1983; Юрковский В. М. География
сферьі обслуживания. К., 1989.
М. Д. Пістун.
СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ, еко
логія суспільства, екологія лю-
дини — одна з наук, що вивчає
взаємодію природи і суспіль-
ства. Поняття «С. е.» вперше
виникло у США (Иитап есоїо-
&у) у 20 -30-х рр. 20 ст. як
наука про міську екологію.
В 60-х рр. у США, а в 70 х рр. в
СРСР відбулося відродження
цього терміна у зв'язку з пере-
творенням еколог, проблеми на
одну з глобальних проблем люд-
ства. З’явилось багато назв для
«розширеної екології», як ком-
плексу наук про взаємодію при-
роди і суспільства: глобальна
екологія (М. І. Будико), еколо-
гія людини та інші. Філософ»и
221
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА
Е. В. Гірусов і В. Д. Комаров
запровадили термін «С. е.».
Складовими частинами ком-
плексу С. е. (за Г. О. Бачинсь-
ким) є: геоекологія, екологія,
інженерна геологія, екологія
людини, економіка природоко-
ристування, соціоеколог. право.
Об’єкт С. е.— соці ©екосистеми
різних ієрархіч. рівнів (глобаль-
ні, регіональні, локальні). Кож-
на з них складається з двох під-
систем — природної і соціаль-
но-економічної: господарем серед
них є соціально-економічна, се-
редовищем — природна підси-
стема. С. е. складається з фун-
даментального (виявляє соціо-
еколог. закономірності) і при-
кладного напрямів (вивчає й
моделює соціоекосистеми з ме-
тою їхнього управління та оп-
тимізаціі).
У 1986 році відбулася Всесо-
юзна конференція «Проблеми
соціальної екології» у Львові.
У США 1981 було організова-
но Міжнар. соціоеколог. т-во,
1982 — Міжнар. ін-т з соці-
альної екології, який провів ряд
міжнар. конгресів (1984, 1986,
1988).
Літ.: Гирусов 3. В. Система обще-
ство — природа (проблеми соци-
альной зкологии). М., 1976; Кома-
ров В. Д. Научно-техническая ре-
волюция и социальная зкология.
Ленинград, 1977; Марков Ю. Г. Со-
циальная зкология. Новосибирск,
1986; Вопросьі социозкологии.
Львов, 1987; Шаблий О. И. Проб-
леми структуризации и географи-
зации зкологической науки.— Гео-
графия и современность. Л., 1 990.
С. Б. Лавров.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА
ГЕОГРАФІЯ — наука про тер.
організацію, комплексний роз-
виток життєдіяльності суспіль-
ства; підсистема (комплекс)
сусп. геогр дисциплін у складі
єдиної системи географ, наук.
Вивчає соціально-екон. компо-
ненти географічної оболонки —
населення і г-во разом з тією
частиною геосфери, яка біль-
шою чи меншою м.’рою освоєна
людиною і становить природну
основу існування суспільства.
Специфічний аспект дослі-
джень С.-е. г.— просторовий
(територіальний) підхід. Соці-
ально-екон. компоненти роз-
глядаються стосовно геосфери
за їх місцеположенням, розмі-
щенням, просторовою взаємо-
дією та інтеграцією. Такий ас-
пект соціально-економгеогр. до-
сліджень наз. спец, терміном
« територіальна організаці я ».
Отже, у сучас. розгорнутому
визначенні С.-е. г. є комплексом
сусп.-геогр. дисциплін, які ви-
вчають закономірності розмі-
щення сусп. вироби. (ЯК єдності
продуктивних сил і виробничих
відносин) та розселення людей,
або тер. організацію життєді-
яльності суспільства, особливо-
сті її прояву в різних країнах,
районах і місцевостях (за
Е. Б. Алаєвим).
Екон. аспект С.-е. г. пов’язаний
з сусп. виробництвом, з вироб-
ничими відносинами, соціаль-
ний аспект спрямований на до-
слідження процесів відтворення
населення, формування різних
тер. спільностей людей, суспіль-
ства в цілому.
Теоретико-методологічну базу
С.-е. г. становлять теорія пізнан-
ня (гносеологія), філософія, зо-
крема діалектичний та історич-
ний матеріалізм, політична еко-
номія, і насамперед теорія су-
спільного й тер. поділу праці,
а також сучас. загальнонаук.
підходи та концепції — систем-
ний підхід, структурний ана-
ліз, кібернетика й теорія управ-
ління, інформатика і т. п. Сучас.
С.-е. г. користується певною су-
купністю загальнонаук. і спец,
методів досліджень. До перших
належить системно-структур-
ний аналіз і синтез, математич-
не моделювання, формалізація,
методи аналогій і гіпотез, індук-
ції та дедукції, логіко-аксіома-
тичний тощо. Серед спец, мето-
дів — картографічний, а також
районування, ресурсних, вироб-
ничих і енерговиробничих цик-
лів, типізації і класифікації
екон.-геогр. процесів і явищ, ба-
лансовий, статистичний, норма-
тивний, історич., дистанцій-
ний, експедиційний, порівняль-
но-геогр., літературний тощо.
На сучас. етапі розвитку С.-е. г.
найактуальнішою методичною
проблемою є формування спец,
інформаційних баз — банків со-
ціально-економгеогр. інформа-
ції, геогр. інформаційних сис-
тем, а також автоматизованих
систем картографічної обробки
геогр., у т. ч. й аерокосмічної
інформації.
Конкретні об’єкти досліджень
— природні умови та ресурси
(що формують матеріальну ос-
нову життя суспільства — при-
родне середовище його життє-
діяльності), населення, г-во з
усіма його сферами та підроз-
ділами.
Предметна специфіка С.-е. г. зу-
мовлюється такими методоло-
гія. принципами: цілісним (си-
стемно-структурним) уявленням
об’єкта досліджень; тер. органі-
зацією (впорядкованістю) його
компонентів та елементів; ком-
плексним підходом у процесі
взаємодії різноякісних компо-
нентів об’єкта, рівнем їхньої
пропорційності; можливістю
управління цією взаємодією
компонентів. Результатом дії
цих принципів є пошук найра-
ціональнішої (за екон., соціаль-
ними та екологіч. критеріями)
організації осн. взаємодіючих
компонентів: природного сере-
довища, населення і господар-
ства. Отже, дослідження тер. і
комплексно-пропорційної взає-
модії природи — населення —
господарства, законів і законо-
мірностей формування та роз-
витку відповідних інтегральних
сусп.-геогр. комплексів (систем)
є прерогативою саме С.-е. г. При
цьому вона широко користу-
ється істор. підходом, тобто
форми тер. і комплексно-про-
порційної організації суспіль-
ства досліджують у їхній істор.
конкретиці, змінах і розвитку
на різних рівнях сусп. й геогр.
(територіального) поділу та ін-
теграції праці — локальному,
регіональному (в т. ч. націо-
нальному, міжнаціональному)
та глобальному.
Комплекс дисциплін С.-е. г. має
складну й розгалужену внутр.
структуру. Традиційне виділя-
ють галузеві (покомпонентні)
соціально-економгеогр. дисци-
пліни — географія населення,
географія природних ресурсів,
географія промисловості, гео-
графія сільського господарства,
географія транспорту, геогра-
фія сфери обслуговування, а та-
кож комплексні науки — гео-
графія світового г-ва, країно-
знавство, краєзнавство тощо.
Відповідно до різних рівнів пі-
знання соціально-економгеогр.
дисципліни систематизують на
емпіричні (фактологічні, дес-
криптивні), теоретичні (теорети-
ко-методичні) та конструктив-
но-прогнозні (управлінські).
С.-е. г. користується специфіч-
ною геогр. систематикою дослі-
джуваних явищ — просторо-
вою, або тер. класифікацією (ти-
пізацією, зонуванням, району-
ванням) природного середови-
ща, населення, г-ва, а також
аналізом форм просторової (те-
риторіальної) організації сере-
довища життєдіяльності, насе-
лення та г-ва. Осн. одиницею
галузевої (покомпонентної) си-
стематики в С.-е. г. є тер. соці-
ально-екон. системи: територі-
альні системи розселення різ-
них сфер і галузей г-ва (пром-
сті, с. г., буд-ва, транспорту, об-
слуговування, відпочинку то-
що), різних міжгалузевих фор-
мувань (агропромислоьих), лі-
сопромислових, інформаційних
і т. д.).
Осн. одиниці інтегральної со-
ціально-економгеогр. система-
тики — цілісні тер. ділянки, в
межах яких внаслідок взаємо-
дії природи — населення — гос-
подарства формуються соціаль-
но-економгеогр. (зокрема, тери-
торіально-виробничі) комплек-
си різних типів і масштабів —
зони, регіони, райони (макро-,
мезо-, мікрорівня), ареали, міс-
цевості.
Охоплюючи природу — насе-
лення — господарство С.-е. г.
має оптимальні методолог,
можливості щодо розгляду вза-
ємодії суспільства і природи в
пілому, постановки і розв’язан-
ня проблеми раціонального при-
родокористування, охорони при-
роди та соціальної екології. Ін-
теграційні можливості С.-е. г.
певною Мхрою реалізовані в кон-
цепціях міжгалузевих комплек-
сів. На даному етапі актуаль-
ним є також конструктивний
геог р. аналіз просторових від-
ношень між усіма осн. соціаль-
но-екон. компонентами геосфе-
ри: населенням, природним се-
редовищем і г-вом. Геогр. до-
слідження відношень і вза-
ємодії осн. соціально-екон. ком-
понентів геосфери спрямоване
на їхнє нормування, раціональ-
не використання, регулювання
та управління на всіх рівнях
організації г-ва.
Зародження екон. географії по-
в’язано з епохою формування
капіталістич. виробничих відно-
син і прогресивним розвитком
сусп. й тер. поділу праці. В Ро-
сії формування екон. географії
бере початок з 18 ст. від праць
М. В. Татищева, І. К. Кирилова,
М. В. Ломоносова, який запро-
вадив у науку термін «еконо-
мічна географія». У 19 ст. знач-
ний внесок у її розвиток зроби-
ли рос. економісти, географи,
статистики І. К. Арсеньєв,
М. П, Огарьов, Д. І. Менделєєв,
П. П. Семенов-Тян-Шанський.
Як навч. дисципліну екон. гео-
графію організаційно впрова-
див В. Е. Ден. (1902), предме-
том її вивчення він вважаїз роз-
міщення окремих галузей гос-
подарства (галузево-статистич.
підхід). Згодом економічна гео-
графія почала набувати зна-
чення конструктивної науки
про тер. організацію продук-
тивних сил, зокрема про екон.
районування, здобула статус
вузівської та шкільної навч.
дисципліни. Всесвітнє визнання
дістала економ.-геогр. школа
М. М. Баранського, М. М. Коло-
совського і І. О. Вітвера, що за-
клала теор. основи вчення про
тер. організацію господарства.
Значний внесок у розробку ок-
ремих теоретико-методолопч-
них питань екон. географії зро-
били в наш час Г. М. Кржижа-
нівський, І. Г. Александров,
Л. Л. Нікітін, Г. Н. Черданцев,
В. М. Четиркін, Ю. Г. Саушкін,
О. А. Мінц, А. Ю. Пробст,
А. М. Колотієвський, В. О. Ану-
чин, В. М. Гохман, В. І. Ніколь-
ський, В. Г. Давидович, В. В. По-
кшишевський, О. А. Константи-
нов, Б. М. Семевський, І. М. Ма-
єргойз, С. Я. Ниммик та ін.
У довоєнний період екон. гео-
графія трактувалась як наука
СОЧАВА
222
про розміщення вироби, та умо-
ви його розвитку в окремих кра-
їнах і районах. В 50—60-і рр.
гол. завданням науки було ви-
вчення виробничо-тер. комплек-
сів різного масштабу, їх форму-
вання, історії, закономірностей
розміщення шляхів дальшого
розвитку, взаємодії. В 70-х рр.
з розвитком екон. географії по-
ступово розширювався предмет
вивчення, у коло її інтересів вхо-
дить не лише власне матеріаль-
не вироби, в його тер. органі-
зації, а й тер. аспекти всього
процесу сусп. відтворення. Важ-
ливого значення набуває роз-
робка теор. основ, методології
формування тер.-виробничих
комплексів і госп. районування.
Сучас. практика прогнозуван-
ня, планування й конструюван-
ня сусп.-геогр. об’єктів потребує
розв’язання питань не тільки
їхньої тер. організації, але і
комплексно-пропорційного роз-
витку.
Перші відомості про г-во Украї-
ни є ще в літописах часів Ки-
ївської Русі, в описах губерній
і працях з госп. районування
Росії, на перших екон. картах
19 ст., у переписах населення
(1897), а також у «Геогра-
фічно-статистичному словнику
Російської імперії» (т. 1 — 5,
1863 - 85) та у 7 і 14 томах
видання «Росія. Повний гео-
графічний опис нашої батьків-
щини» (т. 1 —19, 1899—1914),
створених під керівництвом
П. П. Семенова-Тян-Шанського.
Перші сучас. екон.-геогр. дослі-
дження тер. України пов’язані
з планом ГОЕЛРО. З 1927 при
АН України діяла Комісія
по вивченню нар. господарства
республіки, яка розробила варі-
ант комплексного вирішення
проблеми Дніпра. Було створено
перші підручники з екон. гео-
графії України (К. Г. Воблий,
В. В. Кістяківський). В 1928
видано перший «Географічний
атлас України» (Л. Кльовано-
го). В ЗО х рр. при університе-
тах і деяких екон. та пед. ін-тах
засновано кафедри екон. гео-
графії. В 1934 організовано
Раду по вивченню продуктив-
них сил УРСР, яку очолював
О. Г. Шліхтер. Комплексні
екон.-геогр. дослідження прово-
дились в Ін-ті економіки АН
УРСР (ств. 1936; К. Г. Воблий,
Я. Г. Фейгін), у Київ, ун-ті
(К. П. Пяртлі, І. Ф. Мукомель,
О. Т. Діброва}, Значний внесок
у розвиток екон. географії зро-
били зх.-укр. вчені, зокрема
С. Л. Рудницькии, який був ди-
ректором Укр. н.-д. ін-ту гео-
графії та картографії (заснова-
ного 1926 у Харкові). В 1937 ви-
дано «Атлас України й сумеж-
них країв» під ред. В. М. Ку-
бійовича. У післявоєнні роки
підготовлено фундаментальні
праці з екон. географії України
(«Нариси економічної географії
Української Радянської Соціа-
лістичної Республіки», т. 1—2.
1949 — 52; «Географія Україн-
ської РСР», 1954, та ін.), а та-
кож з географії окремих галу-
зей нар. г-ва. У 50-х рр. поси-
лились регіональні досліджен-
ня, створено праці з проблем
спеціалізації і комплексного
розвитку екон. районів УРСР,
з екон. районування тер. рес-
публіки. В складі Ради по ви-
вченню продуктивних сил УРСР
1967 було організовано відділ
теорії економіки районів і екон.
географії, який 1970 реоргані-
зовано у відділ теоретич. проб-
лем екон. географії Сектора ге-
ографії (тепер Ін-т географії АН
України). Поряд з універси-
тетськими створено нові ка-
федри екон. географії в пед.,
екон., торг, вузах.
Осн. напрямами розвитку сучас.
С.-е. г. на Україні є теоретико-
методологічний, представлений
дальшою розробкою теорії госп.
комплексоутворення і тер. ор-
ганізації вироби. (М. М. Пала-
марчук, А. Т. Ващенко, Ф. Д. За-
ставний, Л. М. Корецький,
М. Д. Пістун, П. В. Волобой,
О. І. Шаблій, Р. О. Язиніна та
ін.), нових методів досліджень,
понять і термінів, категорій то-
що (О. Г. Топчієв, А. П. Голиков,
О. М. Паламарчук та ін.); ра-
ціональне природокористуван-
ня і оцінка природних ре-
сурсів, їхнього впливу на фор-
мування госп. комплексів
(І. О. Горленко, М. Г. Ігна-
тенко); проблеми населення і
особливості розселення (Ю. І.
Пітюренко, В. В. Загородній,
А. В. Степаненко); географія
галузей матеріального і нема-
теріального вироби., міжгалу-
зеві утворення; рекреація (І. Т.
Твердохлєбов та ін.). Важли-
вим напрямом є вивчення
обласних госп. комплексів (ка-
федри Київ, та ін. ун-тів, пед.
ін-тів), проблем госп. району-
вання; розробка конструктив-
ної С.-е. г.; зокрема тер. плану-
вання (В. А. Поповкін та ін.);
районне планування (Д. І. Бого-
рад, В. І. Нудельман}, географія
зарубіжних країн (В. М. Хар-
ківський, Б. П. Яценко, М. І. Го-
нак та ін.); методика викладан-
ня географії у вищій і середній
школі та ін.
Успішно розвивається соціаль-
но екон. картографія (А. П. Зо-
ловський, Я. І. Жупанський,
І. Ю. Левицький, Л. Г. Руденко}.
Підсумки сусп.-географічних
досліджень висвітлено в ряді
монографій, у випусках міжві-
домчого збірника «Зкономиче-
ская география», у вісниках
університетів і тематичних ви-
пусках Географічного товари-
ства України. Метою суспільно-
геогр. досліджень є розробка
наук, основ управління тер.
розвитком суспільства (розмі-
щення продуктивних сил, роз-
селення, організація вироби,
природокористування). Резуль-
тати досліджень використову-
ють при підготовці схем роз-
витку і розміщення продуктив-
них сил, зокрема схем розселен-
ня, при розробці комплексних
нар.-госп. програм, тер. схем
охорони природи тощо, у нар.
освіті, при підготовці і підви-
щенні кваліфікації спеціалістів.
Осн. центром соціально-геогр.
досліджень та координації їх
є Ін-т географії АН України,
їх проводять і на географіч-
них ф-тах ун-тів та пед. ін-тів,
у Раді по вивченню продуктив-
них сил України, Київському
н.-д. ін-ті містобудування та ін.
установах.
Літ.: «Зкономическая география»,
1979, в. 26; 1980, в. 29; Лав-
ров С. Б., Сдасюк Г. В. Современ-
ная зкономическая и социальная
география. М., 1980; Паламар-
чук М. М., Горленко II. А.,
Пистун Н. Д. Зкономическая гео-
графия. В кн.: Состояние и пер-
спективні развития географиче-
ких исследований в Украинской
ССР. К., 1980; Чистобаев А. И.,
Шарьігин М Д. Зкономическая и
социальная география. Новьій
зтап. Л-, 1990.
М. Д. Пістун, О. Г. Топчієв.
СОЧАВА Віктор Борисович
(20.VI 1905, с-ще Парголово, те-
пер Ленінгр. обл.— 29.ХІІ 1978,
Ленінград) — рос. географ, гео-
ботанік, акад. АН СРСР з 1968,
член Саксонської АН з 1978, по-
чесний член АН м. Тулузи
(Франція). У 1924 закінчив
Ленінгр. с.-г. ін-т. У 1926 — 36
і 1943—64 працював у Бот.
ін-ті АН СРСР (Ленінград; з
1950 — зав. лабораторією).
У 1936—38 — зав. відділом оле-
нярства Арктичного ін-ту (Ле-
нінград). Викладав у Ленінгр.
ун-ті (1938—58) та Ленінгр.
пед. ін-ті (1939—50). У 1959—
75 — директор Ін-ту географії
Сибіру і Далекого Сходу Сибір,
відділення АН СРСР (Іркутськ).
Голова комісії по тематичній
картографії Міжнар. картогра-
фічної асоціації (1968—72).
Керував експедиціями АН
СРСР на Закарпатті (1949 —
53). Осн. праці з питань кла-
сифікації ландшафтів і рослин-
ності, природного районування.
Розробив структурно-динаміч-
ний напрям у ландшафтознав-
стві та вчення про геосистеми;
сформулював осн. передумови
геогр. прогнозування. Розробив
теор. положення геобот. карто-
графування. Почесний член
Геогр. т-ва СРСР. Премія ім.
В. Б. Сочава.
В- Л. Комарова АН СРСР (1950);
срібна медаль ім. П’єра Ферма
(Франція, 1960). Нагороджений
двома орденами Леніна.
Те.: Геоботаническая карта СССР.
М., 1954 [у співавт.]; Структурно-
динамическое ландшафтоведение
и географические проблеми буду-
щего. «Доклади Института гео-
графии Сибири и Дальнего Восто-
ка», 1967, в. 16; География и зко-
логия. Л., 1970; Введение в учение
о геосистемах. Новосибирск, 1978;
Проблеми физической географии
и геоботаники. Избраннне труди.
Новосибирск, 1986.
Літ.: Воробьев В. В., Михеев В. С.,
Снитко В. А. Виктор Борисович Со-
чава (к 70-летию со дня рожде-
ния). «Известия АН СССР. Серия
географическая», 1975, № 5; Моз-
говая К. С., Кузьмина К. И. Ака-
демик Виктор Борисович Сочава.
Библиографический указатель тру-
дов. Иркутск, 1975.
|В. І. Галицький.
СПЕЛЕОЛОГІЯ (від. грец. ОЛТ]-
Хшоу — печера і Хбуос; — вчен-
ня) — галузь, що комплексно
досліджує безпосередньо дос-
тупні для людини порожнини
у товщі гірських порід. До не-
давнього часу об’єктом С. були
природні карстові порожнини,
нині доведено наявність порож-
нин у нерозчинних породах
(інтрузивних, ефузивних; піс-
ковиках, конгломератах, ле-
сах) і льодових товщах. С. тісно
пов’язана з карстологією, вул-
канологією, гляціологією, гео-
морфологією та ін. науками, ко-
ристується їхніми методами
щодо підземних умов.
В Україні перші описи окре-
мих печер відомі з 1721. На піз-
ніших етапах розвитку осн.
завданнями С. були: вивчення
фізико-геогр. і геол. умов утво-
рення порожнин, структурно-
геол., гідрогеолог, та морфолог,
і ландшафтних особливостей.
Методами С. вивчають також
антропогенні порожнини.
Результати спелеологічних до-
сліджень використовують при
госп. освоєнні територій, особ-
ливо закарстованих. Такі дослі-
223
СТАВИ
дження проводять в Ін-ті геол.
наук АН України, Ін-ті мін.
ресурсів, лабораторії карсту
Сімфероп. ун-ту, а також до-
слідницькі групи та секції.
Створено Міжнар. союз спелео-
логів. Див. також Спелеотуризм.
В. М. Дублянський.
СПЕЛЕОТУРЙЗМ — 1) Само
діяльний рух спортивно-крає-
знавчого характеру, спрямова-
ний на виявлення і первинне
вивчення печер. 2) Самодіяль-
ний туризм, метою якого є про-
ходження печер зі спортивною
метою. С. в Україні зародився
наприкін. 50-х рр. З 1963 офі-
ційно існує в системі рад по ту-
ризму та екскурсіях. До кін.
70-х рр. С. мав пошуково-дос-
лідницький напрям і був пов’я-
заний з карстологією та спеле-
ологією. Завдяки С. відкрито і
обстежено більшість відомих
нині карстових печер. На сучас.
етапі С. набув більш спортивно-
го характеру; масовий його роз-
виток загострює проблеми охо-
рони печер у зв’язку з уразли-
вістю печерного середовища.
О. Б. Климчук.
СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ГАЛУ-
ЗЕВИЙ РАЙОН (від лат. зре-
сіаііз — особливий) — зосере-
дження виробничих підпри-
ємств однієї галузі на певній
території у вигляді великого
ареалу. До об’єктивних перед-
умов зосередження підприєм-
ств належать сприятливі при-
родні умови для розвитку пев-
ної галузі с. г.; наявність родо-
вищ корисних копалин, які роз-
міщені у вигляді басейну або
району; традиційні трудові на-
вики населення кількох суміж-
но розташованих нас. пунктів
тощо. Розрізняють С. г. р. вну-
трішньообласні, міжобласні,
міждержавні. Як елемент те-
риторіальної структури певної
галузі С. г. р. може бути само-
стійним, територіально відо-
кремленим або входити до скла-
ду спеціалізованої галузевої зо-
ни. В умовах наук.-тех. прогре-
су, структурних зрушень ви-
роби. регіону роль С. г. р. може
кардинально змінюватися. В
Україні сформувались, напр.,
такі С. г. р.: Донец., Львів.-Во-
лин., Придніпровський вугіль-
ні, Донец. чорної металургії;
Прикарпатський хімікопром.;
Карпатський лісопромисловий;
Закарп. виноградарський тощо.
М. М. Паламарчук.
СПИРТОВА ПРОМИСЛО-
ВІСТЬ — галузь харчової про-
мисловості, підприємства якої
виробляють етиловий (винний)
ректифікований спирт і спирт-
сирець. Спирт використовують
більш як у 150 галузях пром-
сті. С. п. належить до галузей,
що в своєму розміщенні орієн-
туються на сировинну базу —
мелясу (побічний продукт цук-
рового вироби.), зерно (пшени-
ця, жито, ячмінь, кукурудза),
карптоплю тощо. В Україні
вироби, спирту тяжіє в основ-
ному до цукр. з-дів, що зумови-
ло концентрацію С. п. в буряко-
цукровій зоні, зокрема в Чер-
кас., Війн., Київ., Черніг., Жи-
томир., Чернівецькій та ін. об-
ластях. Підприємства галузі,
які переробляють мелясу, да-
ють 85—90 % спирту, що його
виготовляють в Україні. Спир-
тові з-ди, які використову-
ють як сировину зерно і кар-
топлю, розміщені на Поліссі,
на Зх. й Пд. України. Вони
виготовляють 10 —15 % загаль-
норесп. вироби, спирту. Підпри-
ємства галузі, як правило, роз-
міщені в невеликих містах,
с-щах міськ. типу, селах; най-
більші з них: Лохвицький (Пол-
тав. обл.), Андрушівський (Жи-
том. обл.) спиртові комбінати,
Барський і Калинівський (Війн,
обл.), Івашківський (Харківсь-
ка обл.), Косарський (Черкаси
ка обл.), Лужанський (Чернів.
обл.) спиртові заводи. Вироби,
спирту на Україні в основному
зосереджено в Пд.-Зх. (понад
60 %) і Донецько-Придніпров-
ському (понад ЗО %) екон. ра-
йонах. У Пд. екон. районі ви-
робляють і виноградний спирт
для приготування коньяку та
деяких марочних вин. Понад
90 % всього спирту виробля-
ють у ректифікованому вигляді
в основному найвищого очищен-
ня. Внаслідок комплексного ви-
користання сировини й відходів
спиртового вироби, на підпри-
ємствах С. п. республіки ство-
рено цехи, де виготовляють кор-
мові і хлібопекарські дріжджі,
рідку вуглекислоту, кормові ві-
таміни та ін.
Ю. М. У хналевський.
СРЕЗНЕВСЬКИЙ Борис Ізмаї-
лович (31.III 1857, Петербург —
24.III 1934, Київ) — рос. та
укр. метеоролог і кліматолог,
акад. АН УРСР з 1920. У 1879
закінчив Петерб. ун-т. У 1882 —
92 працював у Гол. фіз. обсер-
ваторії (тепер Гол. геофіз. об-
серваторія). В 1894—1918 —
професор Юр’євського (Тартусь-
кого) ун-ту. Одночасно з 1900
керував Прибалт. метеоролог,
службою. З 1919 працював на
Україні, очолював Київ, мете-
оролог. обсерваторію; читав
лекції з метеорології та геофі-
зики у Київ, ін-ті нар. освіти
(тепер Київ. ун-т). С.— один з
організаторів метеоролог, служ-
би на Україні. Осн. праці — з
питань синоптичної та с. г. ме-
теорології, теор’. випаровуван-
ня, гідрографії. Розробив теорію
ознак посушливості клімату,
одну з перших схем кліматолог,
районування України. Вивчав
Б. І. Срезневський.
розподіл тиску над європейсь-
кою частиною Росії, шляхи
циклонів, хуртовини, вплив по-
годи на людину. Сконструював
ряд метеоролог, приладів.
Тв.: О бурях на Черном и Азовском
морях. СПб., 1889; Признаки за-
сушливости и сьірости для г. Киє-
ва. К., 1922; Аерологічні спосте-
реження Київської метеорологіч-
ної обсерваторії Укрнауки. Піло-
ти 1918—1930 рр. К., 1930.
Літ.: Семенов Тян-Шанский И.
Б. И. Срезневский как синоптик.
♦ Метеорологический вестник»,
1934, № 8—9. М. І. Щербань.
СРІБЛЯСТІ ВОДОСПАДИ —
на р. Пістиньці (прит. Пруту).
Див. Гук.
СРІБНЕ — селище міського ти-
пу Черніг. обл., райцентр. Роз-
ташоване на р. Лисогорі (прит.
Удаю, бас. Дніпра), за 45 км
від залізнич. вузла Прилуки.
3,9 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в літопису під 1174 як
місто Серебряне, с-ще міськ. ти-
пу з 1965. Поверхня розчлено-
вана ярами та балками. Пере-
січна т-ра січня - 7,0 \ липня
4-19,6°. Опадів 580 мм на рік.
Є ставок (пл. водного дзеркала
102 га). Пл. зелених насаджень
301 га. У селищі — Срібнян-
ський гідролог, заказник, бот.
пам’ятка природи — Данчико-
ва гора та Срібнянський парк —
пам’ятка садово-паркового мис-
тецтва (всі — місц. значення).
Маслоробний, хлібний, цегель-
ний з-ди, дільниця Прилуцько-
го з-ду прод. товарів.
СРІБНЯНСЬКИЙ РАЙОН
район на Пд. Сх. Черніг. обл.
Утв. 1923. Пл. 0,6 тис. км2. Нас,
17,6 тис. чол., у т. ч. міського —
5,4 тис. (1990). У районі
с-ща міськ. типу Срібне (рай-
центр) і Дігтярі та 29 сільс. на-
селених пунктів.
Лежить у межах Полтавської
рівнини. Поверхня підвищена
пологохвиляста, розчленована
балками та ярами. Корисні ко-
палини: нафта, газ, торф, пісок,
глина. С. р. розташований у Лі-
вобережно-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 6,8°, липня 4-19,7°* Опадів
550—580 мм на рік. Висота
снігового покриву 5—12 см. Пе-
ріод з т-рою понад 4-10 ста-
новить 157 днів. Район нале-
жить до недостатньо вологої,
теплої агрокліматич ної зони.
Річки — бас. Дніпра: Удай,
Утка, Лисогір, Тростянець,
Глинна, Галка. Споруджено
ставків заг. пл. водного дзерка-
ла 439 га. Переважають тем-
но-сірі опідзолені грунти, чор-
ноземи опідзолені, чорноземи
вилугувані та змиті їхні види, у
пониззях — торфово-болотні
грунти. Пл. лісів 7,2 тис. га
(дуб, ясен, вільха, береза, ли-
па). У районі — Сокиринський
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва (респ. значення),
6 заказників, пам’ятка приро-
ди, 2 парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва, заповідне
урочище (всі — місц. значен-
ня).
Пром. підприємства: Дігтярів-
ська ф-ка худож. виробів, мас-
лоробний, хлібний, цегельний
з-ди (Срібне). С. г. спеціалізує-
ться на рослинництві зерново-
буряківничого та тваринництві
мол.-м’ясного напрямів. Основ-
ні культури: озима пшениця,
цукр. буряки, картопля, овоче-
ві. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, птахівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 42,6,
у т. ч. орні землі — 34,6, пасо-
вища — 2,5, сіножаті — 3,9.,
У районі — 16 колгоспів, між-
колг. об’єднання по вироби,
яєць та м’яса птиці. Автомоб.
шляхів 134,7 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 125 км. Два
профес.-тех. уч-ща (Дігтярі, с.
Сокиринці).
Об’єкти туризму: пам’ятка ар-
хітектури і садово-паркового
мистецтва — садиба, 1824—31,
та парк, 1825—35 (всі — у Со-
киринцях). М. Г. Криловець.
СТАВИ — річка у Корецько-
му та Березнівському р-нах Рів-
нен. обл., ліва прит. Случі (бас.
Прип’яті). Довж. 49 км, пл.
СРІБНЯНСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
нижче 150 інше
Спкиринсьнии пари
(нам ятна садово-	____________
паркового мистецтва) ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СТАВИ
224
бас. 592 км2. Бере початок із
джерел за 2 км на Пд. Зх. від
с. Сапожина. Долина завшир-
шки до 4 км, її глиб, до 15 м.
Заплава двостороння (шир. до
200—250 м), заболочена. Річи-
ще звивисте, на значному про-
тязі випрямлене; шир. до 12 м,
глиб. 1 —1,6 м. Похил річки
1,4 м/км. Живлення мішане, з
переважанням снігового. За-
мерзає у 2-й пол. грудня, скре-
сає у серед, березня. Стік річки
зарегульований ставками. С.—
водоприймач осушувальних си-
стем «Межирічі», «Топачанка»
та ін. Воду річки використову-
ють гол. чин. для тех. потреб.
І. М. Коротун.
СТАВИ — річка у Теребовлян-
ському і Гусятинському р-нах
Терноп. обл., ліва прит. Тайни
(бас. Дністра). Довж. 29 км, пл.
бас. 95 км'. Бере початок з дже-
рела біля с. Глещави. Долина
у верх, течії трапецієвидна,
нижче У-подібна; глиб, у пониз-
зі 20—35 м, шир. до 1,2 км. За-
плава завширшки 100 м. Річи-
ще слабозвивисте, шир. З—5 м.
Похил річки 1,3 м/км. Живлен-
ня мішане, з переважанням сні-
гового. Замерзає у грудні, скре-
сає у березні. Воду частково ви-
користовують для госп. потреб.
Й. М. Свинко.
СТАВИЩЕ — селище міського
типу Ставищенського р-ну Київ,
обл., райцентр. Розташоване на
р. Гнилому Тікичі (прит. Тіки-
чу, бас. Пд. Бугу), за 17 км від
залізнич. ст. Жашків. 8,1 тис.
ж. (1990). Засн. на поч. 17 ст.,
с-ще міськ. типу з 1956. Поверх-
ня погорбована. Пересічна т-ра
січня —6,4°, липня +19,6°.
Опадів 498 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 43 га. У с-щі —
Стаьищенський парк — пам’ят-
ка садово-паркового мистецтва
місц. значення. Приладобуд.,
маслоробний та хлібний з-ди,
птахофабрика. Дит. санаторій.
СТАВЙЩЕНСЬКИИ РАЙОН -
на Пд. Київ. обл. Утворений
1923. Пл. 0,7 тис. км2. Нас.
31,3 тис. чол., у т. ч. міського
8,1 тис. (1990). У районі — смт
Ставище (райцентр) та 29 сільс.
населених пунктів.
Лежить на Придніпровській ви-
сочині. Поверхня погорбована,
розчленована річковими доли-
нами і густою мережею ярів та
балок. Корисні копалини — су-
глинки, торф. Є джерела мін.
вод. С. р. розташований у Дні-
стровсько-Дніпровській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—6,4", липня +19,6°. Період з
т-рою понад -ріО становить
155 —160 днів. Опадів 498 мм
на рік, з них 76 % випадає в
теплий період року. Висота сні-
гового покриву 15 см. С. р. на-
лежить до недостатньо вологої,
’Любч\°,п^остРа Могила
<3 Багатир
силиха^ *РЦашвка
Полкбжиче
«ка
іець
Сухи
Стри
озу.иіча
іСтжки
;в«а,
шшчі
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
теплої агрокліматич. зони. Най-
більші річки — Гнилий Тікич
з прит. Цецилією (бас. Пд. Бу-
гу), Торч і Тарган (бас. Дніпра).
Споруджено 87 ставків заг. пл.
водного дзеркала 1023 га. По-
ширені чорноземи типові мало-
гумусні та слабогумусовані
(80 % території району). Ліса-
ми зайнято 5,2 га. Осн. деревні
породи: дуб, граб, ясен, клен.
Насаджено 432 га захисних лі-
сосмуг. У районі — Ставищен-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва і заповідне
урочище Ревуха (всі — місц.
значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — ставищенські приладо-
буд., маслоробний та хлібний
з-ди. Спеціалізація с. г.— рос-
линництво зерново-буряківни-
чого, тваринництво м’ясо-мол.
(скотарство, свинарство) напря-
мів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 56,4, у т. ч. орні зем-
лі — 47,5, пасовиша і сіножа-
ті — 4,5. Меліорованих зе-
мель — 3,8 тис. га. Осн. куль-
тури — озима пшениця та цукр.
буряки. В районі — 23 колгос-
пи, птахофабрика у Ставищі,
міжгосп. об’єднання по вироби,
свинини. Автомоб. шляхів
489,4 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 239 км. Дит. сана-
торій у Ставищі.
І. А. Ярмоленко.
СТАВОК — штучна водойма,
об’єм якої становить до 1 млн.
м3, утворена внаслідок перего-
роджений греблею малої річки,
ручая, балки чи яру або обвалу-
вання території у зниженнях
рельєфу та штучних улогови-
нах. С. використовують для
зрошування, зволожування, ри-
борозведення, водопостачання.
Всього в Україні споруджено
бл. 27 тис. С. заг. об’ємом бл.
З млрд. м (1991). С. та їхні
береги — традиційні місця від-
починку населення.
В. С. Перехрест.
СТАВРЇ-КАИСЬКА — карсто-
ва порожнина (печера) у Гір-
СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
(ІВИЩЄ
^Журавлиха
Днівка
У^Брилмка
Попружне
Гейсиха '
2К5
Розу.
а ця
аніславчи
.расилівка
сько-К римській карстовій
ласті. Утворилася в шаруватих
вапняках уздовж тріщин бор-
тового опору. Вхід розташова-
ний на стрімкому сх. схилі скелі
Ставрі-Кая поблизу м. Ялти.
Протяжність 100 м. Являє со-
бою галерею з характерним
трикутним перерізом. У даль-
ній частині є гіпсові кристали,
які біля входу повністю замі-
щуються карбонатними натека-
ми. Відкрили С. 1958 спелеоло-
ги Ялти. Міститься на тер. Ял-
тинського гірсько-лісового запо-
відника. В. М. Дублянський.
СТАВРІ-КАЯ живописна
скеля на пн.-зх. схилі Ялтин-
ського амфітеатру Південного
берега Криму. Вис. 692 м. По-
верхня східчаста. Складається з
вапняків. Поблизу С.-К. мі-
ститься печера Ставрі-Кайська.
На скелястих схилах — рід ко-
лісся з сосни кримської, ялівцю
високого, дуба скельного, в під-
ліску — рускус понтійськигі, пі-
раканта червона, жасмин кущо
вии. Трапляються рідкісні рос
лини — суничник дрібнопло
Сталагнати в Червоній печері.
Республіка Крим.
дий, еремурус кримський, асфо-
деліна жовта. С.-К. розташова-
на на тер. Ялтинського гірсько-
лісового заповідника. Об’єкт
туризму.	А. В. Єна.
СТАЛАГМІТИ (від грец. пта-
Хаура — краплина) — мін. на-
тічні утворення на дні кар-
стових порожнин. Формуються
з вуглекислого кальцію, що ви-
падає в осад при випаровуванні
крапель води, яка надходить з
тріппін у склепінні з дебітом
10 — 2—10 ~ 8 л/сек. Краплі ви-
бивають ямку до 15 см завглиб-
шки, яка заповнюється карбо-
натним матеріалом (корінь С.).
Поступово нарощуючись угору,
С. набувають різних форм (ко-
нусе- і пагодоподібні, складні
масивні, пальмові, циліндричні
тощо). У розрізі мають числен-
ні концентричні шари. Щороку
утворюється пара — білий і ко-
ричневий шари, що дає змогу
підрахувати вік С. У печерах
України трапляються вапняко-
ві С. різних форм заввишки від
0,1 до 8—12 м, діаметром до
3—4 м. _	Ю. І. Шутов.
СТАЛАГНАТИ — мін. натічні
утворення у вигляді колон у
карстових порожнинах. Форму-
ються при злитті сталактитів і
сталагмітів. У печерах Кримсь-
ких гір відомі найбільші за роз-
міром С. на Україні (вис. до
Сталагміти в Червоній печері.
Республіка Крим.
225
СТАРА
12—18 м, діаметр до 5—6 м,
маса до 1100 т). Іноді рядами
С. розгороджуються галереї пе-
чер на зали. У 12 кримських
печерах знайдено звалені вна-
слідок землетрусів С. значних
розмірів.	Ю. І. Шутов.
СТАЛАКТЙТИ (від грец. ота-
Хахтбд — той, що стікає по
краплі) — мін. натічні утворен-
ня на склепіннях і верх, части-
нах стінок карстових порож-
нин. Вода, що просочується у
порожнину у кількості меншій
за 10 4 л/сек, виділяючи віль-
ний вуглець, перенасичується
карбонатом кальцію, частина
якого осідає на склепінні. Наро-
щуючись згори вниз із швид-
кістю від 0,03 мм до кількох мі-
ліметрів за рік, С. набувають
різних форм (від трубочок 6—
8 мм у діаметрі і до 4,5 м зав-
довжки до кількаметрових ко-
нусоподібних бурульок).
У печерах України трапляють-
ся практично всі форми С., най-
більші (довж. 6—8 м, діаметр
до 60—70 см) — у Кримських
горах.
Карбонатні сталактити виявле-
но в гіпсових печерах Поділь-
сько-Буковинської карстової об-
ласті.	Ю. І. Шутов.
СТАНИЧНО-ЛУГАНСЬКЕ
селище міського типу Луган.
обл., райцентр. Розташоване на
р. Сіверському Дінці. Заліз-
нична ст. Кондрашівська, авто-
станція. 16,3 тисяч жителів
(1990). Засноване у 2-й полови-
ні 17 століття, селище міськ.
Сталактити у Мармуровій печері
на масиві Чатирдаг. Республіка
Крим.
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
типу з 1938. Лежить на
боровій терасі. Поверхня рів-
нинна, поширені піщані горби.
Перевищення висот до 20 м.
Пересічна т-ра січня —7,0°,
липня + 22°. Опадів 464 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
45 га. У селищі — локомотивне
та вагонне депо, Луган. вироб-
ничий рибний комбінат, харчо-
смакова ф-ка, лісгоспзаг. На
околицях С.-Л.— бази відпо-
чинку.
Літ.: Параконньїй В. В., Пет-
ров В. П., Темногоров В. П. Станич-
но-Луганское. Путеводитель. До-
нецк, 1988.
СТАНЙЧНО-ЛУГ АНСЬКИИ
ВІДДІЛ — відділ Луганського
Вчрхн ьобо. гнівно
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
• !91
Лередільське
\ Щосггя^
икг -щвка
І
Примітна,
м Щастя підпорядковане
Жовтневій райраді м Луганська
нижче 50	100	150
Верх В.льховсЧ?
Нижня Вільхова л
иького державного
за її ігмДтги а
СТАНИЧНО-ЛУГАНСЬКИЙ
РАЙОН

заповідника, розташований у
Станично-Луганському р-ні Лу-
ган. обл. Утв. 1968. Пл. 498 га.
Охороняється частина заплави
і першої надзаплавної тераси
р. Сіверського Дінця. Створений
з метою збереження дуже рід-
кісного реліктового виду тва-
рин — вихухолі звичайної, за-
несеної до Червоної книги
МСОП.
СТАНИЧНО-ЛУГАНСЬКИЙ
РАЙОН — район у сх. частині
Чернігівка
О
Розквіт
чно-Лугаигькнй відділ
Кбн&шне
40,
Стстично-Луго. иьке

1923.
Утворений
2 —
Луган. обл.
Пл. 1,9 тис. км2. Нас. 58,3 тис.
чол., у т. ч. міського — 22,5 тис.
(1990). У районі — с-ща міськ.
типу Петрівка, Станично-Лу-
ганське (райцентр) та 47 сільс.
населених пунктів.
Пн. (більша) частина району
розташована на відрогах Серед-
ньоросійськді височини (поверх-
ня — підвищена пологохвиляс-
та лесова рівнина, розчленована
ярами та балками), південна —
на схилах Донецького кряжа
(підвищена горбисто-пасмова
лесова рівнина, яка розчлено-
вана ярами та балками і крутим
уступом обривається до Сівер-
ського Дінця). Корисні копали-
ни — кам. вугілля, природний
газ. Міститься у Задонецько-
Донській північностеповій фізи-
ко-географічній провінції та До-
нецькій північностеповій фізи-
ко-географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —7,0 ’, липня
--22°. Період з т-рою понад
--10° становить 163 дні. Опа-
дів до 460 мм на рік; осн. час-
тина їх випадає у теплий період
року. Висота снігового покриву
20 см. Метеостанція у с. Крас-
ному Деркулі. Лежить у посуш-
ливій, дуже теплій агрокліма-
тич. зоні. Річки — Сіверський
Донець (у пд. частині району)
та його притоки Айдар, Євсуг з
Ковсугом, Деркул. Збудовано
169 ставків заг. пл. водного дзер-
кала 2138 га. Найпоширеніші
грунти — чорноземи звичайні
(82 % пл. району); є також дер-
нові (13 %), чорноземи лучні
та ін. Природна рослинність
(різнотравна з сухими борами і
байрачними лісами) збереглась
&рарниу Д^ кул
по долинах балок, річок на схи-
лах ярів. Пл. лісів 37,5 га. Осн.
породи: сосна (60 % пл. лісів),
дуб (15 %), клен, берест, ясен,
акація біла та жовта, терен.
У межах району — Станично-
Луганський відділ Луганського
заповідника, місц. значення
4 зак. та 2 заповідні урочища.
Найбільші пром. підприємст-
ва — Луган. виробничий риб-
ний комбінат, лісгоспзаг (усі —
у Станично-Луганську). Рос-
линництво спеціалізується на
вирощуванні овочевих та зерно-
вих (озима пшениця, ячмінь,
овес, кукурудза) культур, со-
няшнику, тваринництво мол.-
м’ясного напряму. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 122,8,
у т. ч. орні землі — 94,6, сіно-
жаті і пасовища — 27,7. Зро-
шується 18,3 тис. га. У райо-
ні — 9 колгоспів, 12 радгоспів.
.Важлива рекреаційна зона об-
ласті. Залізничні станції: Кон-
драшівськя, Кондрашівська-Но-
ва. Автомоб. шляхів з твердим
покриттям — 387 км.
М. В. Владикін, Т. І. Слоньова.
СТАНІСЛАВ — колишня (до
1962) назва м. Івано-Франків-
ська.
СТАРА — річка в Ужгородсь-
кому і Мукачівському р-нах За-
карп. обл., права прит. Латори-
ці (бас. Тиси). Довж. 40 км, пл.
бас. 461 км2. Бере початок з
джерела на пд. схилах г. Мако-
СТАРА ВИЖІВКА
226
виця (Вулканічний хр.), у по-
низзі тече Закарпатською низо-
виною. Долина біля витоку V-
подібна (шир. ЗО—300 м), у пе-
редгір’ї — трапецієвидна (шир.
до 1,6 км), у пониззі з нечіткими
обрисами. Заплава переважно
двостороння, з’являється на
4 км нижче витоку С. Річище
завширшки від 2 — 5 м до ЗО м;
у серед, течії є розгалуження
довж. 1,3 км. Похил річки 14
м/км. Осн. притока — Вила
(права). Живлення мішане, з
переважанням дощового. За-
мерзає на поч. грудня, скресає
на поч. березня. Гідролог, пост
біля с. Зняцевого (з 1952). Для
регулювання стоку під час па-
водків споруджено водосхови-
ща (найбільше — Андріївське);
є ставки. Воду використовують
для зрошування; рибництво.
М. І. Кирилюк.
СТАРА ВЙЖІВКА (до 1946 —
Стара Вижва) — селище місько-
го типу Волин. обл., райцентр.
Розташована на р. Вижівці
(прит. Прип’яті), залізнична
станція Вижва. 4,6 тис. ж.
(1990). Відома з 1508, с-ще
міськ. типу з 1957. Поверхня
слабохвиляста, перевищення
висот до 20 м. Пересічна т-ра
січня —4,5, липня -|-18,6'.
Опадів 569 мм на рік. У С.—
ф-ка «Вижівка», лісгосп. Про-
фес.-тех. училище.
СТАРА СИНЯВА — селище мі-
ського типу Хмельн. обл., рай-
центр. Розташована на р. Ікві
(прит. Пд. Бугу), за 12 км від
залізнич. ст. Адампіль. Авто-
станція. 6,6 тис. ж. (1990). Засн.
у 16 ст., с-ще міськ. типу з 1956.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана балками. Пересічна т-ра
січня —5,5 , липня +18,4°.
Опадів 610 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 63,0 га. Цукр.
з-д, філіал хмельн. з-ду «Темп»,
птахофабрика.
СТАРА СІЛЬ — селище місь-
кого типу Старосамбірського
р-ну Львів, обл. Розташована
за 6 км від залізнич. ст. Старий
Самбір. 1,3 тис. ж. (1990). Засн.
1255, с-ще міськ. типу з 1940.
Поверхня горбиста. Перевищен-
ня висот до 50 м. Пересічна т-ра
січня —4,1", липня + 18,0 .
Опадів 674 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 37,5 га. Є дже-
рело — пам’ятка природи місц.
значення. У с-щі — млин, ліс-
госп, льонопереробний пункт.
СТАРА УШИЦЯ — селище мі-
ського типу Кам’янець-Поділь-
ського р-ну Хмельн. обл. Роз-
ташована за 56 км від залізнич.
ст. Кам’янець-Подільський. 3,1
тис. ж. (1990). Вперше згадує-
ться 1144 під назвою Ушиця,
з 1826 — сучасна назва, с-ще
міськ. типу з 1979. Пересічна
т-ра січня —5,0 , липня +18,8°.
Опадів 590 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 40 га. Швейна
ф-ка. Дит. санаторій.
СТАРЕ ОЗЕРО, Тузли — солоне
озеро у Красноперекопському
р-ні Респ-ки Крим, у групі Пе-
рекопських озер. Довж. 5,5 км,
шир. 2 — 2,5 км, пл. 12,2 км2,
глиб. 0,2 — 0,8 м. Лежить нижче
р. м. (—4,8 м). Улоговина ок-
руглої форми. Береги складені
червоно-бурими суглинками,
високі (до 5 —18 м); пд. і пн.-зх.
урвисті, пн. та пн.-сх. — роз-
членовані балками. Живиться
підземними водами та водами
Пн.-Кримського каналу. Вода
С. о. дуже мінералізована, кон-
центрація розсолу від 280 до
350 поО; переважають хлориди.
Пересічна річна т-ра ропи +14,
+ 15°, максимальна +36с. На
дні — потужний шар мулу,
перекритий зверху кіркою солі
та тонким шаром сіро-жовтого
мулу. Дамба поділяє С. о. на
дві частини: західну, яку вико-
ристовують для скидання пром.
відходів підприємств м. Красно-
перекопська, та східну — для
одержання хім. сировини з ро-
пи озера. Внаслідок госп. діяль-
ності сучасний стан С. о. незадо-
вільний і потребує природоохо-
ронних заходів. А. М. Оліферов.
СТАРИЙ КРИМ — місто Кіров-
ського р-ну Респ-ки Крим, за
24 км від залізнич. ст. Феодосія.
Автостанція. 10,7 тис. ж. (1990).
З 6 ст. поселення згадується під
назвою Солхат, з 13 ст.— Крим,
з 16 ст.— Ескі-Керим (Старий
Крим), у 1783—87 мав назву
Левкополь. Вперше міські пра-
ва затверджено 1784, до катего-
рії міст віднесено 1926. С. К.—
передгірний кліматич. курорт у
долині р. Чуруксу (бас. Азов-
ського м.). Належить до Феодо-
сійського рекреаційного району.
Лежить на вис. 300—350 м.
Клімат помірно континенталь-
Старий Крим.
Могила О. С. Гріна.
ний з теплим сухим літом і м’я-
кою зимою. Пересічна т-ра січ-
ня —1,3°, липня +21,2°. Опа-
дів 514 мм на рік, максимальна
кількість їх випадає у листопа-
ді — грудні та червні — липні.
Сніговий покрив нестійкий (час-
то бувають відлиги). Переважа-
ють зх. та пн.-зх. вітри. Кіль-
кість годин сонячного сяйва
2270 на рік. Пл. зелених наса-
джень 16 га. Санаторій «Ста-
рий Крим». У місті — з-д залі-
зобетонних виробів, філіал Сім-
феропольського виробничого
об’єднання «Фотон», швейна і
харчосмакова ф-ки, спецліс-
госпзаг. Істор.-краєзнавчий му-
зей.
Серед об’єктів туризму: буди-
нок, у якому жив рос. пи-
сьменник О. С. Грін, літ.-мемор.
музей і могила письменника;
пам’ятка архітектури — ком-
плекс вірменського монастиря
Сурб-Хач, 14 —18 ст.
Літ.: Лесина Н. П., Зеленс-
кий В. В. Старьій Крьім. Путево-
дитель. Симферополь, 1981.
СТАРИЙ КРИМ — селище місь-
кого типу Донец. обл., підпо-
рядковане Іллічівській райраді
м. Маріуполя. Розташований за
10 км від залізнич. ст. Сартана.
6,5 тис. ж. (1990). Засн. 1780,
с-ще міськ. типу з 1938. Повер-
хня рівнинна, слабохвиляста.
Пересічна т-ра січня —5,3°,
липня +22,7°. Опадів бл.
420 мм на рік. Старокримсь-
кий кар’єр.
СТАРИЙ МЕРЧИК — селище
міського типу Валківського р-ну
Харків, обл. Залізнич. ст. Мер-
чик. 2,0 тис. ж. (1990). Засн. у
60-х рр. 17 ст., с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня слабохвиляс-
та. Пересічна т-ра січня —7,0°,
липня +20,8°. Опадів 536 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
9,5 га. Старомерчанський
парк — пам’ятка садово-пар-
кового мистецтва респ. значен-
ня. У С. М.— меблева та брой-
лерна ф-ки. Ветзоотех. техні-
кум.
Об’єкт туризму — пам’ятка ар-
хітектури і садово-паркового
мистецтва садиба, кін. 18 ст.
СТАРЙИ САМБІР (до 2-ї пол.
14 ст.— Самбір) — місто Львів,
обл., райцентр, на р. Дністрі.
Залізнична станція, автостан-
ція. 5,9 тис. ж. (1990). Виник у
період Київ. Русі. У 1553 (за ін.
даними, 1500) затверджено мі-
ські права; місто з 1940. По-
верхня хвиляста з заг. похилом
до Дністра. Перевищення висот
до 50 м. Пересічна т-ра січня
—4,8°, липня +16,8°. Опадів
747 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 18 га. У місті — меб-
левий комбінат, філіал Борис-
лавського швейно-галантерей-
ного об’єднання, льонообр., си-
роробний, хлібний з-ди, лісгосп-
заг. Бюро подорожей та екскур-
сій.
СТАРИЦІ ДНІСТРА — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1989). Розташований у
Миколаївському р-ні Львів, обл.
Перебуває у віданні колгоспу
«Дністер». Пл. 70 га. Охороняє-
ться ділянка заплави Дністра з
численними заболоченими ста-
рицями, луками та заплавними
лісами. Тут поширена одна з
найбільших в Україні популяцій
рідкісного виду — рябчика ша-
хового. Багатий тваринний світ
заказника: ондатра, кутора, чу-
бата чернь (новий вид для Зх.
України), ін. водоплавні та во-
д©болотні птахи; трапляються
лелека чорний, шуліка рудий,
скопа, занесені до Червоної кни-
ги України. Є місцем відпочин-
ку перелітних птахів під час
міграцій. Має водоохоронне та
водорегулююче значення.
В. П Давидок.
Заказник Стариці Дністра.
Норець сірощокий.
СТАРЙЦЯ, старик — старе, за-
лишене рікою річище; ділянка
річища чи однієї з проток, ко-
лишня меандра, повністю або
частково відчленована від осн.
річища. Має видовжену звивис-
ту чи підковоподібну форму.
Утворюється в результаті від-
окремлення звивини річища
(протоки) з двох її кінців нано-
сами або внаслідок прориву
шийки меандри і спрямлення
річища. С. спостерігаються пере
важно на заплавах, зрідка на
терасах. Являють собою напів-
зарослі або зарослі озера, які
затоплюються чи з’єднуються з
річкою при високих рівнях во-
ди під час повеней і паводків.
Внаслідок замулювання та за-
ростання рослинністю С. пере-
творюються на заболочені по-
ниження і вологі луки. На тер.
України С. спостерігаються на
багатьох річках рівнинної час-
тини, зокрема в басейнах Дніп-
ра та його приток, Дністра, Пд.
Бугу, Зх. Бугу.
І. П. Ковальчук.
227
СТАРОБІЛЬСЬКА
СТАРОБЕРДЯНСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1974).
Розташований у Мелітопольсь-
кому р-ні Запоріз. обл. Перебу-
ває у віданні Мелітопольського
лісгоспзагу. Пл. 993 га. Охоро-
няється штучний лісовий ма-
сив, закладений 1864 на лівому
березі р. Молочної. Осн. дерев-
ні породи — дуб звичайний та
ясен. У домішці зростають сос-
на звичайна, сосна кримська,
акація біла, в’яз граболистий.
У трав’яному покриві — рідкіс-
на цимбохазма дніпровська, за-
несена до Червоної книги Украї-
ни. Водяться заєць-русак, лиси-
ця, куниця кам’яна, козуля
європейська, свиня дика, єнот,
трапляється лось. Багата орні-
тофауна.	В. В. Дзюбенко.
СТАРОБЕШЕВЕ (до 1896 — Бе-
шеве) — селище міського типу
Донец. обл., райцентр. Розта-
шоване на р. Кальміусі, за 15 км
від залізнич. ст. Каракуба. Ав-
тостанція. 7,7 тис. ж. (1990).
Засн. 1779, с-ще міськ. типу з
1958. Поверхня — слабохви-
ляста рівнина. Пересічна т-ра
січня —6,2°, липня +22,3°.
Опадів 488 мм на рік. У долині
Кальміусу — зона відпочинку.
У С.— молокозавод. Профес.-
тех. училище.
СТАРОБЕШІВСЬКЕ ВОДО-
СХОВИЩЕ — водосховище на
р. Кальміусі, у Старобешівсько-
му р-ні Донец. обл. Створене
1957 як став-охолоджувач про-
точного типу Старобешівської
ДРЕС. Довж. 15 км, пересічна
шир. 0,6 км, максимальна —
1,02 км, пл. водного дзеркала
9,0 км2. Пересічна глиб. 4,9 м,
максимальна — 16,0 м, повний
об’єм 44,01 млн. м3, корисний —
27,6 млн. м3. Протяжність бере-
гової лінії 34 км. Правий берег
крутий, інтенсивно розмиваєть-
ся, лівий — пологий, з добре
розвинутою літоральною зоною.
Швидкість течії циркуляційної
води 1,5—2,0 м/с. Температур-
ний режим внаслідок перегрі-
вання відрізняється від природ-
ного: взимку пересічна т-ра
+ 7°, влітку до -|- 32, + 33°
(вища за природну на 7—8°).
Льодового покриву не буває,
іноді утворюються забереги. Мі-
нералізація води 1300—2570
мг/л, концентрація сульфатів
до 1113 мг/л, хлору — до
305 мг/л. С. в. забруднене стіч-
ними водами пром. підпри-
ємств, шахтними водами та сто-
ками с.-г. об’єктів у р. Кальмі-
ус, викидами Старобешівської
ДРЕС (сірчаний ангідрид, сір-
ководень, зола) і містить (мг/л):
нітратів до 27, нітритів до 1,0,
амонійного азоту до 7,4, фосфо-
ру до 0,5. Значним є вміст кар-
бонату кальцію, жорсткість во-
ди 17 мг-екв/л. Через теплове
навантаження порушено біол.
режим водойми. До природо-
охоронних заходів належать:
встановлення зони суворого са-
нітарного режиму; створення
прибережної водоохоронної сму-
ги шир. 20 м; насадження (пл.
40 га) листяних порід дерев і
чагарника на землях Старобе-
шівської ДРЕС; постійний конт-
роль якості води.
Л. А. Сіренко, О. О. Русинов.
СТАРОБЕШІВСЬКИИ РА-
ибн -— район у пд.-сх. частині
Донец. обл. Утворений 1924.
Пл. 1,3 тис. км2. Нас. 60,3 тис.
чол., у т. ч. міського — 31,7 тис.
(1990). У С. р.— м. Комсомоль-
ське, с-ща міськ. типу Новий
Світ і Старобешеве (райцентр)
та 59 сільс. нас. пунктів.
Пн.-зх. частина району розта-
шована на схилах Донецької ви-
сочини (підвищена пологохви-
ляста лесова рівнина, розчлено-
вана балками, по долинах та ме-
жиріччях поширені карстові
форми рельєфу), західна — на
СТАРОБЕШІВСЬКИИ РАЙОН
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
'ар аніяка
Ново
227
СтароЬешє
ому парів
Новпкатеринівн
Стали
Кумічові
Р'ЗдОЛЬК
Василі
линка
0 Красноп ж.
\Сон«ев<
Комсомольське
। Новозар іека
Сптороб* иі.вс>ке
’ Роздольненський заказник
Пам ятни природи
1 Новокатерин асьне відслонення
2 Стильське відслонення
©	Осикові
Олсксандр/вка	-о
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
відрогах Приазовської височи-
ни (підвищена погорбована ле-
сова рівнина з виходами кри-
сталічних порід). Крайня сх. і
пд.-сх. частини лежать на При-
азовській низовині. Корисні ко-
палини: кам. вугілля, вапняки,
доломіти, флюорит, піски, піс-
ковики, глини. Міститься у Лі-
вобережно- Дні провсько-П ри-
азовській північностеповій фізи-
ко-географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —6,5е, липня
4-22°. Період з т-рою понад
4-10° становить бл. 170 днів.
Опадів 488 мм на рік; осн. час-
тина їх випадає у теплий період
року. Висота снігового покриву
бл. 17 см. Лежить у посушли-
вій, дуже теплій агрокліматич.
зоні. Річки: Кальміус з прито-
кою Мокрою Волновахою та
Грузький Яланчик. Збудовано
Старобеїиівське водосховище та
48 ставків заг. пл. водного дзер-
кала 2487 га. Грунти в основно-
му чорноземи звичайні серед-
ньо- та малогумусні (75 % пло-
щі району); є також чорноземи
щебенюваті, часто змиті, піщані
та супіщані тощо. Ділянки при-
родної рослинності представ-
лені різнотравно-ковиловими,
полиново-ковиловими, полино-
во-різнотравни ми степами із
залишками байрачних лісів (ді-
брови; 3,1 тис. га). У районі —
респ. значення геол. Роздоль-
ненський заказник та геол. па-
м’ятки природи Новокатеринів-
ське відслонення і Стильське
відслонення', місц. значення 2
пам’ятки природи та 2 заповід-
ні урочища.
Найбільші пром. підприємст-
ва — Старобешівська ДРЕС у
Новому Світі, Комсомольське
рудоуправління (видобуток
флюсових вапняків, щебеню);
Шевченківський з-д буд. мате-
ріалів. С. г. спеціалізується на
вирощуванні зернових, овоче-
вих культур, вироби, молока,
м’яса, яєць, вовни. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 105,5,
у т. ч. орні землі — 88,1, сіно-
жаті і пасовища — 15,6. Зро-
шується 18,8 тис. га. Гол. куль-
тури: озима пшениця, кукуру-
дза, ячмінь, горох, соняшник,
овочеві, кормові буряки. У С.
р.— 16 колгоспів, 5 радгоспів.
Автомоб. шляхів — 439 км
(усі — з твердим покриттям).
У районі — індустріальний тех-
нікум (м. Комсомольське), 4
профес.-тех. уч-ща (Комсомоль-
ське, Новий Світ, с. Роздольне,
Старобешеве). Я. І. Бондаренко,
М. О. Усачов.
СТАРОБЇЛЬСЬК — місто Лу-
ган. обл., райцентр. Розташова-
ний на р. Айдарі (прит. Сіверсь-
кого Дінця). Залізнична стан-
ція. Автостанція. 25,1 тис. ж.
(1990). Засн. 1686, місто з 1797.
Лежить у межах заплави і над-
заплавної тераси. Поверхня рів-
нинна. Пересічна т-ра січня
—7,2', липня 4-21,9°. Опадів
462 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень заг. користування
47,5 га. В пд.-зх. частині міста
лісовий масив. У С.— рем.-мех.,
прод. товарів, замінника незби-
раного молока, плодоконсерв-
ний, кукурудзокалібрувальний,
залізобетонних виробів, з-ди,
швейна та меблева ф-ки. Рад-
госп-технікум, медичне і 2 про-
фес.-тех. уч-ща. Краєзнав. му-
зей. Об'єкти туризму: пам’ят-
ник російському письменни-
кові В. М. Гаршину, будинок,
у якому жив письменник у ди-
тинстві (1858—63), Миколаїв-
ська церква, 18 ст.
Літ.: Мирошниченко И. Е., Вут-
ков Б. А. Старобельск. Путеводи-
тель. Донецк, 1986.
СТАРОБІЛЬСЬКА МОНОКЛІ-
НАЛЬ — геол. структура на
Пд. Сх. України, пн. борт До-
нецького прогину. Займає пн.
частину Луган. обл. С. м. утво-
рена тектонічними герцинськи-
ми, деякі її структурні елемен-
ти — альпійськими рухами. На
кристаліч. фундаменті незгідно
залягає осадочна товща, потуж-
ність якої збільшується у пд.
напрямі. 1 — 3-кілометровий
безперервний розріз кам’яновуг.
системи представлений переша-
руванням мор., континенталь-
них і перехідних фацій (вапня-
ки, аргіліти, пісковики з про-
шарками вугілля). Піщано-гли-
нисті континентальні відклади
тріасу потужністю до 140 м по-
ширені у найбільш зануреній
пд.-зх. частині. Крейдові мерге-
лі, крейда, глини заг. потуж-
ністю 150 —500 м незгідно пе-
рекривають палеозойські та ме-
зозойські породи. Палеогенові й
СТАРОБІЛЬСЬК А
228
неогенові піщано-глинисті осад-
ки сумарною потужністю 80—
100 м залягають на вододілах
і перекриті антропогеновими ле-
совидними суглинками, супіс-
ками тощо потужністю до ЗО м.
Заг. моноклінальне залягання
кам’яновуг. порід, нахилених
під кутом 1—5° на Пд. від Во-
ронезького масиву, ускладнене
невеликими підняттями, запа-
динами, куполами, розломами.
Зворотне падіння порід, 2 ряди
купольних структур та значні
скиди простежуються на Пд.,
поблизу межі з Донецькою
складчастою спорудою — Пн.-
Донецьким насувом. Корисні
копалини: вугілля перехідного
типу від кам’яного до бурого,
горючий газ, крейда, вогнетрив-
кі глини, формувальні піски то-
що. У рельєфі С. м. відповідає
пологохвилястій височині Ста-
робільської області пд. відрогів
Середньоросійської височини.
Ю. М. Нагарний.
СТАРОБІЛЬСЬКА СХЙЛОВО-
ВИСОЧЙННА ПІВНІЧНОСТЕ-
ПОВА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧ-
НА ОБЛАСТЬ — природна об-
ласть Зад енецько-Донської пів-
нічностепової фізико-географіч-
ної провінції степової зони.
Розташована в межах пд.-зх.
відрогів і схилів Середньоросій-
ськді височини та терасової рів-
нини р. Сіверського Дінця, за-
ймає пн. окраїну Донец. та пн.
і пн.-сх. частину Луганської
областей. У геоструктурному
відношенні пов’язана з пд.-зх.
схилом Воронезького масиву,
пд.-сх. частиною Дніпровсько-
Донецької западини. Фоновими
ландшафтами є субмеридіо-
нально розчленовані лівими
притоками Сіверського Дінця
лесові підвищені рівнини із
звичайними в минулому серед-
ньогумусними чорноземами, ро-
зораними, подекуди з ділянка-
ми збіднілих типчакових степів
на схилах. У сх. частині області
на межиріччях переважають
місцевості хвилястих розчлено-
ваних височинних рівнин з се-
редньо- і малогумусними ро-
зораними звичайними чорнозе-
мами; на Пн. області — схило-
ві яружно-балкові місцевості з
байрачними лісами, зі змитими
карбонатними чорноземами і
дерновими грунтами на елювії
крейдяних порід з вапняко-
любною рослинністю на відсло-
неннях крейди (ефедра, смолів-
ка, астрагал, чебрець та ін.).
У долинах річок Жеребець,
Красна та їхніх приток трап-
ляються зсувні урочища. На
Пд. області в долинах р. Сівер-
ського Дінця та її приток домі-
нують слабо розчленовані міс-
цевості високих лесових терас
кількох рівнів, з чорноземами
звичайними малогумусними,
солонцюватими, розораними, а
також місцевості борових те-
рас — піщані горбисті рівнини
з дерновими піщаними і дерно-
во-підзолистими грунтами під
сосновими і дубово-сосновими
лісами з ділянками розбитих
пісків, на яких ростуть злаки і
молочай. Заплавні місцевості
представлені лучними і лісови-
ми урочищами в поєднанні з
водними комплексами стариць
і ділянками боліт. Переважає
с.-г. природокористування. На
Сх. області розташований Стрі-
льцівський Степ — відділ Лу-
ганського заповідника.
В. М. Пащенко.
СТАРОБІЛЬСЬКИИ ГЕОБОТА-
НІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Причорноморської (Понтичної)
степової геоботанічної провін-
ції, в межах Луганської, Хар-
ків. і Донец. областей. Те-
риторіально збігається із пд.-зх.
частиною Середньодонської сте-
пової геоботанічної підпровін-
ції в межах України. Займає
пд. відроги Середньоросійської
височини. Зональним типом
рослинності округу є різнотрав-
но-типчаково-ковилові степи,
що в минулому займали водо-
дільні простори. В їхньому скла-
ді переважали формації ковил
Залеського, Лессінга та волосис-
тої, типчака, а в зниженнях і
на пн. схилах — ковил довго-
листої, пірчастої, пухнастолис-
тої тощо. Із злаків були поши-
реними також стоколос прибе-
режний, тонконіг вузьколистий,
пирій ковилолистий, вівсюнець
Шелла та ін. Характерна риса
цих степів — значна ценотична
роль карагани кущової та наяв-
ність численних байрачних ді-
бров. Лісова рослинність поши-
рена в долинах річок і пред-
ставлена сосновими, дубово сос-
новими та в’язово-дубовими
формаціями. Тут зростають та-
кож угруповання з домінуван-
ням гісопу крейдяного, ранни-
ка крейдяного, полинів білого
та солянковидного, чебрецю
крейдяного тощо. С. г. о. від-
значається високим ендемізмом
флори степових петрофітних
(див. Петрофіти) та псамофіт-
них (див. Псамофіти) угрупо-
вань. Природний рослинний по-
крив на території округу зберіг-
ся у Стрільцівському Степу
(відділі Луганського заповід
ника), Крейдяній флорі (відділ
Українського степового запо-
відника) та в заказнику респ.
значення Гори Артема. В межах
округу виділяють Красноли-
мансько-Станично-Луганський,
Сватівський та Біловодський
геобот. райони. В. С. Ткаченко.
СТАРОБІЛЬСЬКИИ РАЙОН —
район у пн. частині Луган. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,6 тис.
км2. Нас. 62,9 тис. чол., у т. ч.
міського 25,1 тис. (1990). У С.
р.— м. Старобільськ (райцентр)
та 58 сільс. нас. пунктів.
Поверхня району — підвищена
пологохвиляста лесова рівнина,
подекуди розчленована доли-
нами річок, балками, ярами;
ускладнена виходами крейди.
Корисні копалини: кам. вугіл-
ля, крейда, глина, пісок. Є дже-
рела мін. вод. Розташований у
Зад енецько-Донській північно-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 7,2 , липня -1-21,9 . Період з
т рою понад 4-Ю становить
165 днів. Опадів 462 мм на рік;
осн. частина їх випадає у теп-
лий період року. Висота сніго-
вого покриву 18 см. Міститься
у посушливій, дуже теплій аг-
рокліматич. зоні. Річки — Ай-
дар з прит. Білою, Борова, Єв-
суг (усі — прит. Сіверського
Дінця). Невеликі озера: Мор-
ське, Суховате та ін. Збудовано
23 ставки заг. пл. водного
дзеркала 346 га. Найпоширені-
ші грунти — чорноземи звичай-
ні середньогумусні (90 % пл.
району), значною мірою еродо-
вані; є також дернові, лучно-
чорноземні. Природна рослин-
ність — різнотравна степова
(полин, тимофіївка степова,
житняк) та байрачні ліси (дуб,
берест, ясен, тополя, клен та-
тарський, дикі яблуня та гру-
ша; пл. 7,9 тис. га). У районі —
заповідне урочище Соснове.
Найбільші пром. підприємст-
ва — старобільські рем.-мех.,
прод. товарів, залізобетонних
виробів з-ди, швейна та мебле-
ва ф-ки, половинкинські кон-
сервний та комбікормовий з-ди.
С. г. району спеціалізується на
вироби, м’яса, молока, вовни,
яєць і вирощуванні зернових,
соняшнику та овочевих куль-
тур. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 132,9, у т. ч. орні зем-
лі — 106,9, сіножаті і пасови-
ща — 25,3. Зрошується 6,8 тис.
га. У С. р.— 16 колгоспів, 5 рад-
госпів, агрофірма. Залізнич. ст.
Старобільськ, Половинкине. Ав-
томоб. шляхів 340 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 318 км.
Радгосп--технікум, мед. (Старо-
більск) та 3 профес.-тех. (Старо-
більськ та с. Вишневе) уч-ща.
Санаторій профілакторій «Сос-
новий» (с. Лиман). Краєзнав.
музей (Старобільськ).
Об’єкти туризму: пам’ятник
російському письменникові
В. М. Гаршину, будинок, у яко-
му жив письменник у дитинст-
ві; Миколаївська церква, 18 ст.
(всі — у Старобільську).
Т. І. Слоньова.
СТАРОВЙЖІВСЬКИИ РА-
ЙОН — район у пн.-зх. частині
Волин. обл. Утворений 1940.
Пл. 1,1 тис. км . Нас. 35,2 тис.
чол., у т. ч. міського 4,6 тис.
(1990). У С. р.— смт Стара Ви-
жівка (райцентр) і 46 сільс. на-
селених пунктів.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Рельєф змінюється від
плоского на Пн. до хвилясто-
горбистого на Пд. (середні висо-
ти досягають 140—160 м). По-
клади торфу, глини, пісковиків.
Розташований у фіз.-геогр. об-
ласті Волинське Полісся. Пере-
січна т-ра січня —4,6°, липня
4-19,0 . Період з т-рою понад
4-10 становить 155 днів. Опа-
дів 596 мм на рік. Висота сніго-
вого покриву 12—14 см. С. р.
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматичної зони.
Річки — Прип'ять з прит. Ви-
жівкою і Турією. Багато озер
(заг. пл. водного дзеркала
2574 га), серед них — Пісочне.
Переважають дерново-підзоли-
сті оглеєні та торфово-болотні
грунти. Лісами вкрито 36,4 тис.
га. Основні деревні породи:
дуб, сосна, береза, вільха. Під
болотами 7,1 тис. га. В межах
району — Білозерський і Під-
лузький заказники, 6 пам’яток
природи і одне заповідне урочи-
ще (всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємст-
229
СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИИ
ва — ф-ка «Вижівка» (Стара
Вижівка), керамічний (с. Дубеч-
не), льонопереробний (с. Мокре)
та комбікормовий (с. Буцин)
з-ди. Лісгосп у Старій Вижівці
і 2 лісництва. С. г. району спе-
ціалізується на вирощуванні
зернових, льону, картоплі; ви-
роби. м’яса, молока, яєць. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 53,6,
у т. ч. орні землі — 26,9, сіно-
жаті і пасовища — 26,7. Осу-
шено 24,4 тис. га. В районі —
19 колгоспів, 2 радгоспи. Заліз-
ничні станції: Вижва, Мизове,
Дубечне. Автомоб. шляхів 388
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 172 км. Профес.-тех. уч-
ще (Стара Вижівка). Краєзнав-
чий музей (с. Сереховичі). Узбе-
режжя оз. Пісочного — місце
відпочинку (бл. 40 баз).
Об’єкт туризму — пам’ятка ар-
хітектури Миколаївський мо-
настир, 16—19 ст. (с. Мильці).
О. О. Скаршевська.
СТАРОВОИТЕНКО Іван Павло-
вич (21.ІХ 1904, Київ — 27.УІ
1989, там же) — український
економгеограф, канд. геогр.
наук з 1945, професор з 1964.
У 1937 закінчив Київський ін-
ститут нар. г-ва, 1939 — Київ-
ський пед. ін-т. У 1932—41
працював у Київ. обл. плано-
вій комісії. В 1945—57 — зав.
кафедрою політичної та екон.
географії Вищої партійної шко-
ли при ЦК Компартії України,
одночасно 1945—49 працював
в Укр. н.-д. ін-ті педагогіки.
У 1957—72 — начальник від-
ділу комплексного тер. плану-
вання і розміщення продуктив-
них сил України Держплану
УРСР. У 1973—81 викладав в
Ін-ті підвищення кваліфікації
М-ва харч, пром-сті України та
в Ін-ті управління нар. г-вом
СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОН
ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
185
•«ще
нижче
ідин
Люоохини
І
оз. Комашне
гКримне
Смоляр'
Стп. Гута
'Дубечне
Поліське
Ст. Вижівка
Галина Воля
Седл и
Нова Вижва
Рудня
Мизове
Журавлине
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
/. П. Старовойтенко.
України. Викладав у ряді київ,
інститутів: пед., нар. г-ва, тех-
нологічному ін-ті харч, пром-
сті. Гол. редактор журналу
«Наука і життя» (1951 — 53).
Праці з питань управління,
планування та розміщення про-
дуктивних сил України. Автор
посібника з екон. географії для
вчителів серед, школи. Почес-
ний член Геогр. т-ва СРСР (з
1975). Нагороджений двома ор-
денами «Знак Пошани», орде-
ном Вітчизн. війни 2-го ступеня.
Те.: Соціалістичний Київ. [Нарис].
К., 1958; Київська область. Гео-
графічний нарис. К., 1967; Зконо-
мика Украинской ССР. [Краткий
обзор и перспективні развития]. М.,
1967; Киевское Приднепровье. В
кн.: Советский Союз. Украйна.
Районні. М., 1969 [у співавт.].
Г. К. Макаренко.
СТАРОГУТСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — ландшафтний заказник
респ. значення (з 1987). Розта-
шований у Середино-Будському
р-ні Сум. обл. Перебуває у ві-
данні Середино Будського ліс-
госпзагу. Пл. 693 га. Охоро-
няється природний комплекс,
що є пд. частиною масиву Брян-
ських лісів. Переважають сосно-
ві та дубово-соснові ліси з ді-
лянками вікових деревостанів.
Є сфагнові болота. С. з.— міс-
це оселення багатьох видів тва-
рин, зокрема тетеруків та глу-
харів.	В. П. Давидок.
Синове
оз.Синове	ІіМильц
Сереховичі '
	©— ---Сол Об ‘і
Секунь
СТАРОКОСТЯНТЙНІВ — міс
то Хмельн. обл., райцентр. Роз-
ташований біля впадіння р. Іко-
поті у р. Случ (бас. Прип’яті).
Вузол залізнич. та автомоб.
шляхів. 34,0 тис. ж. (1990). Ви-
ник 1525, офіційно затвердже-
ний містом 1796. Поверхня —
слабохвиляста рівнина, розчле-
нована долинами річок, балка-
ми. Перевищення відносних ви-
сот 36 м. Пересічна т-ра січня
—5,5°, липня +18,4°. Опадів
590 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 230 га. З-ди: «Мета-
ліст», пресових вузлів, сухого
знежиреного молока, цукр.,
прод. товарів, залізобетон, шпал,
асфальтовий, комбікормовий;
ф-ка побут, товарів тощо. Ліс-
госпзаг, птахофабрика. Про-
фес.-тех. уч-ще.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 16 —18 ст., у т. ч.
замок, 1561 — 71.
СТАРОКОСТЯНТЙНІВСЬКИМ
РАЙОН — район у пн.-сх. час-
тині Хмельн. обл. Утв. 1923.
Пл. 1,25 тис. км2. Нас. 75,6 тис.
чол., у т. ч. міського — 34,0
тис. (1990). У районі — м. Ста-
Пеньки
Зелеї
і °
... Березнем.
Губча
Лея Мацевичі
фСтеиьки,
І ®Демківці
Радківщ
Капустин
Вел Черня
п	А °Поть
Пашківщ Оч
ІвЦІ
—'—	чики
Староностянтиніб
Ладиги
игорівкаКм^
У
Ворон ків ці
и родюбне
>сел
<инц
С Морозівка
Сковородки
Старокостянтинія.
Замок.
1561—71.
рокостянтинів (райцентр) та 97
сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини (пн. частина) і
Подільської височини. Поверх-
ня — підвищена пологохвиляс-
та (на Пд.— платоподібна) ле-
сова рівнина, розчленована до-
линами річок та балками. Абс.
висоти 280—330 м. Корисні ко-
палини — граніти, вапняки. С.
р. розташований у Дністровсь-
ко-Дніпровській лісостеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —5,5е,
липня -|-18,4О. Опадів 590 мм
на рік. Період з т-рою понад
4- 10е становить 155 днів. Висо-
та снігового покриву 15 — 20 см.
З агрометеопости (села Левків-
ка, Пеньки та Сковородки). С. р.
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Річ-
ки: Іква (прит. Пд. Бугу), Случ
з прит. Ікопоттю (бас. Прип’яті).
Споруджено 177 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 785 га).
СТАРОКОСТЯНТ КИЇВСЬКИЙ РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Чсі не * О
® Сеесрини
ВишнопільЕ
Огивц
'Киселі
Тромівка
Реш
їодриіики
Коржівка
<Остропіл
ка
сдУ*
Іу^Сербинівкі
мевкі вка ।
Веснянка
Рагла
івка
-) Пам'ятки садово-
паркового мистецтва
1 Новоселицький пари
2 Самчиківсьний пари
ЗГО інші
Самчини.
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СТАРОКОСТЯНТИШВСЬКО-БІЛОЦЕРКІВСЬКИИ
230
Переважають чорноземи опід-
золені та темно-сірі опідзолені
грунти. Пл. лісів 7,8 тис. га
(сосна, береза, дуб, осика), у т.
ч. полезахисних насаджень 574
га. У районі — Новоселицький
та Самчиківський парки — па-
м’ятки садово-паркового мис-
тецтва респ. значення, 2 геол. та
4 бот. пам’ятки природи місц.
значення.
Пром. підприємства: «Мета-
ліст», пресових вузлів, сухого
знежиреного молока, цукр.,
прод. товарів, залізобетон, шпал,
асфальтовий, комбікормовий
з-ди, ф-ка побут, товарів (Старо-
костяптинів). С. г. спеціалізує-
ться на рослинництві зерново-
буряківничого та тваринницт-
ві м’ясо-мол. напрямів. Осн.
культури: озима пшениця, яч-
мінь, горох, цукр. буряки. Са-
дівництво на пл. 895 га. Розви-
нуті скотарство, свинарство,
птахівництво, рибництво, бджі-
льництво. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 99,8, у т. ч. орні
землі — 87,0, сіножаті — 6,8,
пасовища — 5,1. Зрошується
676 га, осушено 4,7 тис. га.
У районі — 29 колгоспів, 3 рад-
госпи. Агрофірма «Комунар»,
міжгосп. об’єднання по вироби,
яловичини (с. Сахнівці). Птахо-
фабрика, лісгоспзаг (Староко-
стянтинів). Залізнич. вузол Ста-
рокостянтинів, залізнич. стан-
ції: Старокостянтинів І, Старо-
костянтинів II, Воронківці. Ав-
томоб. шляхів 423,6 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 398,4
км. 2 профес.-тех. уч-ща (Ста-
рокостянтинів, с. Новоселиця).
Музей історії (с. Самчики).
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 16—18 ст., у т. ч.
замок, 1561 — 71 (Старокостян-
тинів); церква Параскеви П’ят-
ниці, 18 ст., і садиба, поч. 19 ст.
(Самчики); палац, поч. 19 ст.
(Новоселиця). О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
СТ АРОКОСТЯНТЙНІВСЬКО-
БІЛОЦЕРКЇВСЬКИЙ ГЕОБО-
ТАНІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Подільсько - Серед ньоприд ніп-
ровської геоботанічної підпро-
вінції, в межах Київ., Жито-
мир., Війн, і Хмельн. областей.
Займає пн. частину Придні-
провської височини, на межи-
річчі Дніпра та Південного Бу-
гу. В минулому природна рос-
линність була представлена ду-
бовими, грабово-дубовими, сос-
новими, вільховими лісами,
лучними степами та остепнени-
ми луками. Нині степи май-
же повністю розорано, лісо-
ва рослинність становить біля
5 % заг. площі округу. Ліси за-
лишилися в пд. частині С.-Б.
г. о. на схилах балок та по до-
линах річок. Представлені вони
гол. чин. дубовими та грабово-
дубовими лісами, у підліску —
ліщина, бруслина бородавчаста
тощо. Ліси охороняються в
Жорнівському заказнику та
Дзвінківському заказнику. В ме-
жах округу виділяють Любар-
сько-Чуднівський, Старокостян-
тинівсько-Уланівський, Фастів-
ський, Козатинсько-Сквирський
та Білоцерківський геобот. ра-
йони.	В. С. Ткаченко.
СТАРОКРЙМСЬКЕ ВОДОСХО-
ВИЩЕ — водосховище на р. Па-
льчику у Володарському р-ні
Донец. обл. Споруджене 1952.
Водосховище багаторічного ре-
гулювання стоку. Довж. понад
19 км, максимальна шир. до
1 км, площа водного дзеркала
6,15 км2. Пересічна глиб. 7 м,
максимальна — бл. 20 м. Пов-
ний об’єм води 47,8 млн. м3, ко-
рисний — 45,04 млн. м3. Бере-
ги помірно круті, поросли дере-
вами, чагарниками. Влітку т-ра
води 4-20,4, 4-21,8 , інолі 4-24 .
Замерзає водосховище в грудні,
скресає в березні. Мінералізація
води 1500—4080 мг/л, тип —
від хлоридно-сульфатно-натріє-
во-магнієвого до хлоридно-на-
трієвого (у маловодні роки).
Вміст кальцію 286 — 501 мг/л,
магнію 80—225, натрію та ка-
лію 265—510, сульфатів 1234—
2123, хлоридів 319—681 мг/л.
рН води 7,6 — 8,1. Водосховище
забруднюється стічними вода-
ми навколишніх пром. підпри-
ємств: у воді високий вміст ор-
ганіч. сполук, наявні нафтопро-
дукти, феноли; нітритів 0,09—
1,4 мг/л, амонійного азоту 0,4—
1,3, нітратів 0,1 — 5,3, фосфору
0,02 —0,30 мг/л. Кисневий ре-
жим в цілому задовільний, од-
нак влітку вміст кисню змен-
шується до 2,1 мг/л й нижче
(особливо в придонних шарах).
Заростає водосховище слабо.
Серед риб трапляються сазан,
тараня, вирезуб, кутум, лящ,
рибець та ін. Для водоохорон-
них цілей проведено лісонаса-
дження, здійснюють заходи
проти замулювання та ерозій-
них процесів. С. в. використову-
ють для тех. і питного водопо-
стачання м. Маріуполя, зрошу-
вання, рекреації. Л. А. Сіренко,
О. О. Русинов.
СТАРОМАНЗЙРСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — бот. заказник респ.
значення (з 1974). Розташова-
ний у Тарутинському р-ні Одес.
обл. Перебуває у віданні Сарат-
ської лісомеліоративної станції.
Пл. 128 га. Охороняється уро-
чище з штучними насадження-
ми у степовій зоні. Перші наса-
дження закладено 1800. Гол.
лісоутворюючою породою є дуб
звичайний, у домішці — клен
гостролистий, ясен, липа серце-
листа тощо. Тут зростає понад
50 видів інтродукованих екзо-
тичних видів дерев: софора
японська, айлант, каркас кав-
Схема розташування
староруслового болота:
1 — сучасне русло річки;
2 — луки;
З — староруслове болото;
4 — лісові угруповання.
казький, яловець віргінський та
ін. Має грунтозахисне та водо-
регулююче значення.
В. П. Давидок.
СТАРОМИХАИЛІВКА — сели-
ще міського типу Марийського
р-ну Донец. обл. Розташована
за 5 км від залізнич. ст. Крас-
ногорівка. 6,1 тис. ж. (1990).
Засн. 1747, с-ще міськ. типу з
1938. Поверхня — слабохви-
ляста рівнина, порізана ярами
та балками. Пересічна т-ра січ-
ня —6,7°, липня 4-21,6°. Опа-
дів бл. 500 мм на рік. У С.—
Старомихайлівський ентомоло-
гічний заказник місц. значен-
ня. Населення працює в основ-
ному на підприємствах Донець-
ка.
СТАРОРУСЛОВЕ БОЛОТО —
болото, що утворилося на місці
колишніх річищ великих рік,
СТАРОСАМБІРСЬКИЙ
РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Дроздові* ч»
Ч? МіЖРНЄЦЬ
ІНижанковичі н
С /.янувпт'кО.
Ліередільн-иця-----\
І £> \	^^Сруїрамичі і
Ком^ровичі \
\ У |	> 1)$Нове Місто
ЮЛСЗІ 0-
Де броми і ь
'С та о я в.
Волом.
Вг гилос£&
Мженецьчий
дендропарк
р——— -	,.і •
-------- 700
.....	500
-	— 400
-------- 300
_ нижче
Мшч нг'ць
з-'п чя а
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
по яких текли льодовикові води.
На Україні С. б. поширені гол.
чин. у долині Дніпра в межах
лісостепової зони (масиви Ір-
динь, Підгорецьке, Карань) і на
Поліссі (Мньове, Паристе, Вид-
ра) на борових терасах; від рі-
чища відмежовані піщаними
пасмами. С. б. належать до ни-
зинного типу; за умовами жив-
лення і рослинністю близькі до
долинних боліт; торфовий по-
клад має здебільшого багатоша-
рово-драговинну будову, в ниж.
частині часто залягають водно-
травні торфи та сапропель. С. б.
використовують як сіножаті та
пасовища, а також для видобу-
вання торфу. Т. Л. Андрієнко.
СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РА-
ЙОН — район у пд.-зх. частині
Львів, обл. Утворений 1940. Пл.
1,2 тис. км2. Нас. 86,3 тис. чол.,
у т. ч. міського — 20,0 тис.
(1990). У районі — міста До-
бромиль, Старий Самбір (рай-
центр), Хирів, с ща міськ. типу
Нижанковичі, Стара Сіль та
109 сільс. населених пунктів.
Лютовиськ
Терчава Слсхині \ Сусідовичі
ч Vу ^0=====^ Скелів ка —-
%ЛИріВ^^	---
агци
’оеане
іие.го'
Стара Сіль
Торч
иновьчі
ьбич.
Самбір,
Страшеві ч<
' Воп я

.О а
л. ж •
Спір’Жкиг> -
231
СТАТЕВО-ВІКОВА
Розташований у Передкарпатті
(поверхня — підвищена занд-
рово-алювіальна рівнина, вис.
220—500 м, розчленована до-
линами, балками) та Зовнішніх
Карпатах (низькогірні округ-
ловершинні хребти, вис. 500—
1000 м). Корисні копалини:
нафта, кам. сіль, буд. матеріали
(піски, глини, пісковики, гра-
вій). Є джерела мін. вод. Пере-
січна т-ра січня від —4,3° на
Сх. до — 5,2° на Пд. Зх., липня
відповідно -|-16,2, 4-18,1\ Пе-
ріод з т-рою понад -Ь Юг стано-
вить 140—150 днів. Опадів від
670 мм на Пн. до 920 мм на Пд.
на рік; осн. частина їх випадає
в теплий період року. Висота
снігового покриву у Передкар-
патті 40 см, у горах — 70 см.
Міститься у Карпатському аг-
рокліматич. районі вертикаль-
ної кліматич. зональності. Річ-
ки — Дністер та його притоки
Стривігор з Болозівкою, Мша-
нець, Ясениця, Лінинка, Яб-
лунька, Крем’янка; на Пн.
Зх.— Вігор з Вирвою і Бибис-
кою (бас. Вісли). Споруджено
11 водойм пл. водного дзерка-
ла — 178 га. Грунти — бурі, гір-
сько-лісові (58 % площі райо-
ну), дерново-підзолисті (15 %),
дернові опідзолені, темно-сірі
опідзолені, лучні та ін. Пл. лісів
55,5 тис. га (40 % площі райо-
ну). Осн. породи: ялина, ялиця,
сосна (82 % площі лісів), граб,
бук, явір, береза, ясен, модрина.
У районі — Міженецький ден-
дропарк респ. значення; є та-
кож місц. значення заказник
Верхньодністровські Бескиди,
6 пам’яток природи, 2 парки —
пам’ятки садово-паркового ми-
стецтва та 4 заповідні урочи-
ща. Найбільші пром. підприєм-
ства : старосамбірські льоно-
обр., сироробний з-ди, меблевий
комбінат, добромильські дере-
вообр. комбінат та комбікормо-
вий з-д, Нижанковицька мебле-
ва ф-ка, Хирівська валяльно-
повстяна ф-ка. Народні промис-
ли (художня обробка дерева,
ткацтво, кераміка тощо). Рос-
линництво спеціалізується на
вирощуванні зернових (пшени-
ця, жито, ячмінь, овес), льону-
довгупця, цукр. буряків, кар-
топлі та овочевих культур. Тва-
ринництво м’ясо-мол. напряму
(скотарство, звірівництво, вів-
чарство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 52,7, у т. ч. орні зем-
лі — 33,4, сіножаті і пасови-
ща — 18,7. У районі — 25 кол-
госпів, 6 радгоспів. Залізнич.
станції: Ясениця, Замкова,
Стрілки, Хирів, Добромиль, Ни-
жанковичі, Старий Самбір. Ав-
томоб. шляхів 425 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 150 км.
Бюро подорожей та екскурсій
(Старий Самбір).
І. II. Ковальчук.
СТАРОСИНЯВСЬКИИ РА-
ЙОН — район на Сх. Хмельн.
обл. Утв. 1923. Пл. 0,66 тис. км2.
Нас. 27,9 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 6,6 тис. (1990). У райо-
ні — смт Стара Синява (рай-
центр) та 45 сільс. населених
пунктів.
Лежить у межах Придніпровсь-
кої височини. Поверхня — під-
вищена пологохвиляста лесова,
глибоко розчленована річкови-
ми долинами, балками та яра-
ми. Корисні копалини: граніти,
цегельно-черепична глина. С. р.
розташований у Дністровсько-
Дніпровській лісостеповій фі-
зико-географічній провінції. Пе-
ресічна т ра січня —5,5 , липня
+18,4 . Опадів 590 мм на рік.
Висота снігового покриву до
20 см. Період з т-рою понад
4-Ю становить 155 днів. Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Рі-
ка Південний Буг (на пд.-сх.
межі району) з прит. Іквою.
Споруджено 64 ставки (заг. пл.
водного дзеркала 362 га). Пере-
важають чорноземи опідзолені,
сірі лісові грунти, чорноземи ти-
пові малогумусні. Пл. лісів 2,5
тис. га (сосна, дуб, береза, оси-
ка), у т. ч. полезахисних лісо-
смуг — 94 га. У районі — геол.
пам’ятка природи місц. значен-
ня Гранітні відслонення. Най-
більше підприємство — цукр.
з-д (Стара Синява). С. г. спеціа-
лізується на рослинництві зер-
ново-буряківничого та тварин-
ництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, горох, гречка, просо,
цукр. буряки. Садівництво (на
пл. 600 га). Розвинуті скотар-
ство, вівчарство, птахівництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
54,0, у т. ч. орні землі — 48,5,
сіножаті і пасовища — 4,9.
У районі 16 колгоспів, 2 радгос-
пи, 6 міжгосп. підприємств,
у т. ч. птахофабрика (Стара
Синява), комбікормовий з-д (с.
Адампіль). Залізничні стан-
ції — Адампіль, Пасічна. Ав-
томобільних шляхів 221 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
СТАРОСИНЯВСЬКИИ
РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
жарівка
Адампі іїьь
Пап
Залісся
ст
ги*®
Лисанівці
вище
Сьпмаки
0
Харківці
0
Цимбалівкаї
Пасічна
*
Бабине
нява
Нова
187 км. Об’єкти туризму: пам'-
ятники — на місці битви се-
лянсько-козацьких військ під
керівництвом Б. Хмельниць-
кого з польсько-шляхетською
армією у вересні 1648; на моги-
лі уманського полковника, спо-
движника Б. Хмельницького
І. Ганжі (с. Пилява).
В. І. Заставецький.
СТАРУНЯ — геол. пам’ятка
природи респ. значення (з
1984). Розташована у Богород-
чанському р-ні Івано-Фр. обл.
Перебуває у віданні місцевого
колгоспу. Площа 60 га. Охо-
роняється територія, в межах
якої активно проявляються
процеси, пов’язані з нафтогазо-
носністю (виходи природних
газів, грязьові вулкани, текто-
нічні зсуви тощо). На поч. 20 ст.
на території С., в районі вироб-
лених копалень озокериту, ви-
явлено рештки викопних рос-
лин і тварин, а також 4 стоянки
людини середньокам’яної доби.
В. О. Сав’юк.
СТАТЕВО-ВІКОВА СТРУКТУ-
РА НАСЕЛЕННЯ — розподіл
населення за віком і статтю, що
характеризується питомою ва-
гою (часткою) населення кож-
ної групи в заг. сукупності на
відміну від статево-вікового
складу, який визначають за абс.
показниками чисельностей. При
групуванні за віком, як прави-
ло, використовують однорічні,
п’яти- або десятирічні інтерва-
ли. Проте для оцінки заг. струк-
турних зрушень застосовують і
укрупнений поділ на 3 вікові
групи: 0—14 років (діти), 15 —
59 років (дорослі), 60 років і
більше (літні та старі люди).
Іноді межі інтервалів бувають
зсунуті, напр., допрацездатний
вік — 0—15 років, працездат-
ний — 16—54 роки (жінки),
16—59 років (чоловіки), після-
працездатний вік — 55 і більше
^Миіанеиь
Статево вікова структура насе-
лення України (за переписом 1989).
років (жінки), 60 і більше років
(чоловіки). Для жінок виділя-
ють т. з. фертильний, або діто-
родний вік (15—49 років). В де-
яких випадках для планування
і прогнозування групують на-
селення і в ін. вікові контин-
генти (сукупності людей, які
мають однорідні демографічні
або соціально економічні ха-
рактеристики): мобілізаційний,
шкільний, ясельний та ін.
З метою укрупненого заг. ана-
лізу С.-в. с. н. графічно зо-
бражують у вигляді статево-
вікової піраміди (див.). Ця пі-
раміда відображає істор. ретро-
спективу формування населен-
ня: западини вказують на низь-
ку народжуваність (напр., у
40-х і наприкінці 60-х — на поч.
70-х рр.), високий міграційний
відплив окремих вікових груп,
високу смертність (напр., за
даними 1989, чоловіки більше
65 років, учасники Вел. Віт-
чизн. війни); виступи свідчать
про високу народжуваність
(напр., на поч. 60-х рр.) і мігра-
ційний приплив. Серед узагаль-
нюючих показників С.-в. с. н.—
індекс поділу Р. Пірла, індекс
нахилу населення працездатно-
го віку, що його запропонував
Ю. Корчак-Чепурківський, по-
казники інстабільності, коефі-
цієнти старіння, середній, ме-
діанний і модальний вік насе-
лення тощо. Джерелом інфор-
мації про С.-в. с. н. є дані пере-,
писів населення, між ними —
розрахунки статистич. установ.
Узагальнений аналіз С.-в. с. н.
в Україні свідчить, що індекс
нахилу населення поступово на-
ближається до нуля (у жінок
набагато швидше), відображую-
чи низьку народжуваність і під-
вищену (порівняно з жіночою)
смертність у людей чол. статі
в дитячому та працездатному
віці. Починаючи з 1970 індекс
нахилу у жінок знизився з 0,015
до 0,011 1979 і 0,006 1989, у чо-
ловіків відповідно з 0,095 до
0,072 і 0,038. Питома вага жі-
нок фертильного віку в їх заг.
кількості знизилася з 52,6 %
1959 до 44,8 % 1989. Через
підвищений міграційний від-
плив у ряді областей (Сум.,
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СТАХАНОВ
232
Полтав., Чернігівська) вже те-
пер індекс нахилу негативний,
тобто наступні покоління в се-
редньому менш численні за по-
передні. В сучас. період у рес-
публіці модальний вік стано-
вить 27,5 року (найчисленніша
група), медіанний — 34,8 року,
середній — 36,5 року. Відпо-
відно у міських посиленнях
ці показники становлять 32,5,
33,1 і 34,8 року, в сільських —
62,5, 39,8 і 39,8 року. Ці дані
свідчать про те, що процес де-
мографічного старіння більше
розвинутий у сільс. місцевості
республіки; більше деформова-
на група молодших вікових
груп у Криму, Херсонській,
Рівнен. та Івано-Фр. обл. Висо-
кий міграційний рух населення
України зумовив вирішальну
роль тер. переміщень у форму-
ванні конкретних особливостей
С.-в. с. н. Це стосується питомої
ваги окр. вікових груп і контин-
гентів та співвідношення чо-
ловіків і жінок у кожному віці
Біологічно більш висока смерт-
ність чоловіків компенсується
тим, що на 100 дівчаток наро-
джується в середньому 105 —
106 хлопчиків. У сучас. умовах
чоловічої і жіночої смертності
на Україні однакова чисель-
ність статей досягається прибл.
до 25 років, після цього формує-
ться стійка «жіноча перевага».
Проте міграційні переміщення,
особливо відплив сільс. молоді
у міста (в складі цього контин-
генту переважають дівчата), зу-
мовили наявність більшої кіль-
кості жінок молодого віку в
міськ. поселеннях (в цілому по
республіці з 17 років) і старшо-
го (з 42 років) — у сільських.
Не спостерігається ця законо-
мірність тільки у міськ. місце-
вості Луганської (з 32 років),
Донец. (з 31 року) і Черніг. (з
35 років) областей. С.-в. с. н.
формується під впливом різних
соціально-екон., екологічних,
демографічних факторів і, в
свою чергу, визначає заг. коефі-
цієнти народжуваності і смерт-
ності, працересурсну ситуацію
в регіоні, демоекономічну на-
вантаженість, масштаби та на-
прями міграції, потреби в то-
варах і послугах тощо.
Е. М. Лібанова, В. В. Оникієнко.
СТАХАНОВ (до 1978 — Ка-
дієвка) — місто обл. підпоряд-
кування Луган. обл. Розташова-
ний в пд.-зх. частині області, на
березі р. Комишухи (прит. Лу-
гані, бас. Сіверського Дінця).
Залізнична станція. 112,3 тис.
ж. (1990). Засн. у серед. 19 ст.,
місто з 1932. У 1985 місто на-
городжено орденом Трудового
Червоного Прапора. Поверхня
хвилясто-горбиста, розчленова-
на. Багато териконів, відва-
лів, кар’єрів. Пересічна т-ра січ-
ня — 7,4°, липня 4-21,4°. Опадів
529 мм на рік. У С.— 4 кам.-
вуг. шахти, центр, збагачуваль-
на ф ка, маш.-буд., вагонобуд.,
рудоремонтний, коксохім., гу-
мотех. виробів, тех. вуглецю,
феросплавів з-ди. Філіал Кому-
нарського гірничо-металург, ін-
ту, 4 серед, спец. навч. заклади,
7 профес.-тех. уч-щ. Дит. сана-
торій. Істор.-худож. музей. Бю-
ро подорожей та екскурсій.
Літ.: Желтухин В. М., Калин-
чук А. Н., Шальїгина Л. П. Стаха-
нов. Путеводитель. Донецк, 1981.
СТАЦІОНАРНІ ГЕОГРАФІЧ-
НІ ДОСЛІДЖЕННЯ — комп-
лекс н.-д. робіт, що їх проводять
на базі регулярної, щонаймен-
ше однорічної діяльності геогра-
фічних стаціонарів (їхньої ме-
режі) з метою докладного ви-
вчення часових і просторово-
часових закономірностей при-
родних та антропогенно-при-
родних процесів і явищ у ланд-
шафтах географічних та їх-
ніх компонентах. Залежно від
об’єкта, змісту, обсягу та специ-
фіки поставлених завдань роз-
різняють галузеві (геоморфоло-
гічні), гідролог., гідрометеоро-
лог., грунтово-геогр. та біогео-
графічні, тематичні (ерозієзнав-
чі, сніголавинні, селестокові
тощо) і комплексні (ландшаф-
тознавчі) С. г. д. Необхід-
ність комплексних С. г. д. та їх-
ні напрями перший визначив
наприкінці 19 ст. В. В. Докуча-
єв. Його ідеї реалізував, значно
поглибив і розвинув Г. М. Ви-
соцький під час проведення три
валих (1892 —1904) досліджень
на Великоанадольському ста-
ціонарі у степовій зоні України.
Поновлювали та розширювали
комплексні і тематичні С. г. д.
у повоєнні роки академічні ус-
танови і деякі вузи республі-
ки (П. С. Погребняк, М. І. Щер-
бань, Г. П. Дубинський та ін.).
Теоретичне і методолог, обгрун-
тування цих робіт забезпечило
створення на Україні в 70—
80-х рр. ряду геогр. стаціонарів,
на базі яких проводять н.-д. ро-
боти, здійснюють моніторинг
навколишнього середовища, за-
безпечують польову практику
студентів-географів, біологів та
ін. С. г. д. проводять з викорис-
танням загальнонаук. методів,
а також методів галузевих при-
родничих, особливо природни-
чо-геогр. наук. Вирішальна роль
в інформаційному забезпеченні
комплексних С. г. д. належить
ландшафтно-геофізичним (у т.
ч. ландшафтно-біофізичним) та
ландшафтно-геохім. (див. Гео-
хімія ландшафтів) методам. Зо-
крема, особливе значення мають
повторні інструментальні вимі-
рювання мінливих у часі пара-
метрів динаміки ландшафтів.
На тер. України значні площі
ландшафтів забруднені радіо-
нуклідами та ін. сполуками
(важкими металами, пестици-
дами, агрохімікатами тощо),
активна сезонна, внутрішньосе-
зонна і погодна міграція яких
тісно пов’язана з мінливими у
часі кількістю та мінераліза-
цією і кислотністю опадів, а та-
кож поверхневого стоку. Тому
у проведенні С. г. д. і парамет-
ризації часових станів ланд-
шафтів дуже важливими мето-
дами є радіологічні та лабо-
раторно-аналітичні. Істотними
для узагальнення результатів
вимірювань є також математич-
ні методи в географії, моделю-
вання географічне, комгіютери-
зація в географії, прогноз гео-
графічний та просторово-часо-
ва екстраполяція станів ланд-
шафтів. У республіці, де сфор-
мувалося багатогалузеве і до-
сить інтенсивне природокорис-
тування, особливе значення ма-
ють комплексні С. г. д., спрямо-
вані на розв’язання теор. та
практичних завдань. Головні з
них: фундаментальні дослі-
дження динаміки ландшафтів
і обгрунтування їхнього трива-
лого оптимального функціону-
вання в умовах антропогенних
навантажень; формування ета-
лонних геоінформаційних сис-
тем, що базуються на інстру-
ментально виробленій на геогр.
стаціонарах інтегральній ін-
формації про детерміновані та
ймовірні різночасові (внутріш-
ньодобові, добові, погодні, вну-
трішньосезонні, сезонні, між-
сезонні, річні, багаторічні) ста-
ни (див. Стекс) і «поведінку»
ландшафтів; вивчення лате-
ральних (горизонтальних) пото-
ків речовини та енергії, які з’єд-
нують місцеві природно-тер.
комплекси в цілісні масоенерго-
потокові геосистеми; виконання
експериментів у ландшафтах
з різними видами природоко-
ристування, технікою і техноло-
гією антропогенних наванта-
жень, ведення моніторингу на
основі точних інструменталь-
них і лабораторних визначень
параметрів фіз.-геогр. процесів і
явищ; теор. обгрунтування, мо-
делювання і безпосереднє ви-
роблення прогнозів зміни ста-
нів та «поведінки» ландшафтів.
Останнім часом С. г. д. набули
особливої актуальності й гост-
роти у зв’язку з необхідністю
вивчення ландшафтно-еколог.
ситуацій, точного визначення і
прогнозування різночасового
еколого-геогр. стану та змін
ландшафтів в умовах високих
антропогенних навантажень.
Найбільш повні С. г. д. здійсню-
ють в Ін-ті географії АН Украї-
ни, Київ., Львів., Харків., Одесь-
кому та ін. ун-тах республіки.
Літ.: Погребняк П. С. К вопросу о
необходимости создания комплекс-
ньіх географических стационаров.
В кн.: Геофизика ландшафта. М.,
1967; Стационарньїе исследования
геосистем. М., 1984.
В. Т. Гриневецький,
Л. М. Шевченко.
СТВЙГА — річка у Рівнен. обл.
України та Брест, і Гом. облас-
тях Білорусі, права прит. При-
п'яті. Довж. 178 км (у межах
України — 60 км), пл. бас.
5440 км2 (на території Ук-
раїни — 870 км2). Бере поча-
ток з боліт на Клесівській рів-
нині за 5 км від с. Будки-Сно-
видовицькі. Долина С. у верхів’ї
трапецієвидна (шир. до 1 км),
нижче невиразна, завширшки
до 4 км. Заплава двостороння,
переважно заболочена; шир. її
зростає від 80—200 м у верхів’ї
до 1 —1,2 км у пониззі. Річище
дуже звивисте, у серед, течії ут-
ворює меандри', є острови. У
верх, течії С. каналізована, тут
її шир. 5—10 м, нижче — до
20—ЗО м. Похил річки 0,45
м/км. Осн. притоки: Студени-
ця, Плав, Мутвиця (праві), Пе-
ре ріс ль, Льва (ліві). Живлення
мішане, з переважанням сніго-
вого (на весняний період при-
падає бл. 60 % річного стоку).
Льодостав з серед, грудня до се-
ред. березня. С.— водоприймач
осушувальних систем («Світа-
нок» та ін.). І. М. Коротун.
СТЕБЛЇВ — селище міського
типу Корсунь-Шевченківського
р-ну Черкас, обл. Розташова-
ний на р. Росі (прит. Дніпра)
при впадінні в неї Хороброї і
Боровиці, за 20 км від залізнич.
ст. Корсунь. 4,7 тис. ж. (1990).
Засн. 1036, с-ще міськ. типу з
1960. Поверхня хвиляста, роз-
членована ярами і балками.
Перевищення висот до 140 м.
Пересічна т-ра січня —5,5е,
липня -|-20,6''. Опадів 460 мм
на рік. 4 пам’ятки природи місц.
значення. У С.— бавовнопря-
дильна ф-ка, хлібний та прод.
товарів з-ди. ГЕС. Профес.-тех.
уч-ще.
Об’єкти туризму: пам’ятники
воїнам-парламентерам, які 8.П
1944 вручили нім.-фашист. ко-
мандуванню ультиматум про
капітуляцію; на честь військ,
частин і з’єднань, удостоєних
найменування Корсунських;
на честь воїнів 5 2-ї армії Укр.
фронту; літ.-меморіальний му-
зей укр. письменника І. С. Не-
чуя-Левицького, який тут наро-
дився; пам’ятник письменнику.
СТЕБЛЇЇВСЬКИИ ЛИМАН —
заплавне озеро у Херсон, обл.,
на о. Карантинному у дельті
Дніпра, в межах м. Херсона.
Протоками сполучений з р. Ко-
шовою і рукавом Вільховий
Дніпро, а також з озерами Ло-
пухи і Мідне. С. л. складається
з двох водойм — верхньої (шир.
233
СТЕП
І
Стеблів. Пам'ятник
І. С. Нечую-Левицькому.
до 2 км, глиб, до 1,5 м) і ниж-
ньої (шир. до 1,5 км, глиб, до
2,5 м), що з’єднуються широкою
протокою. Заг. довжина С. л.^
4 км. Пл. бл. 4 км2. Береги низь-1
кі, заболочені, вкриті трав’я-
нистою рослинністю. Т-ра води
влітку понад -}-25о, взимку ут-
ворюється крига. Мінералізація
води від 300 до 500 мг/л, прозо-
рість — 0,5—1 м. Дно вкрите
шаром чорного мулу. Водяться
карась, плітка, краснопірка. Во-
ди С. л. забруднені пром. стока-
ми (зокрема, нафтопродуктами)
і потребують заходів щодо їх-
нього очищення. М. Ф. Бойко.
СТЕБНИК — місто Львів, обл.,
підпорядковане Дрогобицькій
міськраді. Залізнична станція.
22,5 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується 1440 під назвою Іздеб-
ник. Того самого року надано
магдебурзьке право. Перша
згадка під назвою С. належить
до 1521, місто з 1978. Поверхня
погорбована. Пересічна т-ра січ-
ня — 4,1°, липня -|-18,0о. Опа-
дів 737 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 0,5 га. В С.— калій-
ний з-д, комбінат виробничих
підприємств (виготовляє залі-
зобетонні вироби). Профес.-тех.
училище.
СТЕБНИК — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1983).
Розташований у Вижницькому
р-ні Чернів. обл. Перебуває у
віданні Берегометського лісо-
комбінату. Пл. 1656 га. Охоро-
няються характерні для Покут-
сько-Буковинських Карпат
ландшафти, а також рідкісні та
зникаючі види флори і фауни.
Рослинний покрив представле-
ний ялиново-буково-ялицевими
лісами з багатим трав’яним
покривом; зростає кілька рід-
кісних видів, занесених до
Червоної книги України: кро-
кус Гейфеля, лілія лісова, любка
дволиста, баранець звичайним
тощо. Тваринний світ характер-
ний для Карпат: олень європей-
ський, козуля європейська, сви-
ня дика, куниця лісова, сала-
мандра, багато птахів; реаклі-
матизовано зубра. З рідкісних
видів трапляються кіт лісовий
та тритон карпатський, занесе-
ні до Червоної книги України.
В. П. Коржик.
СТЕБНИЦЬКЕ РОДОВИЩЕ
КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ — родови-
ще в Дрогобицькому р-ні Львів,
обл., у межах Передкарпатсь-
кого соленосного басейну. Пло-
ща бл. 50 км2. Хлоридно-суль-
фатні калійно-магнієві солі за-
лягають у товщі міоценових по-
рід соленосної фації (соленосні
брекчії та глини, кам. солі).
Форма рудних тіл пластова, по-
тужність 1,5—70 м, глиб, заля-
гання 60—1000 м і більше. По-
родоутворюючі мінерали — ка-
їніт, лангбейніт, кизерит, силь-*
він та ін. Родовище відкрито
1901, експлуатують з 1922.
Стебницький калійний з-д роз-
робляє підземним способом 4 ді-
лянки. Запаси корисних копа-
лин за кат. А-|-В — 83, С] —
844 млн. т. Видобуток щоро-
ку — бл. 2 млн. т солі (210—215
тис. т К2О). Пересічний вміст
оксиду калію — 9,65—11,5 %.
С. р. к. с. є базою калійної про-
мисловості по вироби, цінних
безхлорних добрив (сиром олото-
го каїніту і К — М& концентра-
ту з вмістом К2О відповідно 9—
10 % і 19 %). Важливою проб-
лемою є збільшення ефективно-
сті видобутку і переробки си-
ровини.	В. М. Чалий.
СТЕКС — добовий стан природ-
но-територіальних комплексів
(ПТК), що характеризується
певним співвідношенням пара-
метрів його структури та функ-
ціонування, пов’язаний з сезон-
ною ритмікою, погодними умо-
вами й динамічною тенденцією
їхнього розвитку. У назві та ін-
дексах С. враховують різні оз-
наки. За заг. характером гол.
процесів функціонування про-
тягом конкретної доби С. поді-
ляють на нівальні (снігові) —
при випаданні снігу; плювіаль-
ні (дощові) — при випаданні
дощу; пірогенні — при поже-
жах; еолові — при переміщенні
матеріалу вітром; гравігенні —
при обвалах, осипищах, зсувах
тощо. За тенденцією зміни вер-
тикальної структури розрізня-
ють С. стабілізації, створення,
ускладнення, трансформації,
спрощування та порушення.
Відповідно до терміч. умов С.
поділяють на морозні (кріотер-
мальні), дуже ^прохолодні (на-
нотермальні), прохолодні (мік-
ротермальні), помірно теплі (ме-
зотермальні), теплі (макротер-
мальні), жаркі (мегатермальні);
відповідно до умов зволожен-
ня — на екстрагумідні, гумідні,
семиаридні та аридні. Напр., С.
стабілізації структури, теплий,
вологий, осінній; ускладнення
структури, помірно теплий, вес-
няний; морозно-сніговий. Уза-
гальнюючи дані про зміни С.,
одержують характеристики три-
валіших станів ПТК (сезонних,
річних та ін.). Виділяють С. гол.
чин. при стаціонарних геогра-
фічних дослідженнях. Вивчен-
ня С. має важливе значення для
розробки наук, основ конструк-
тивного природокористування
та охорони природи, в т. ч. до-
пустимих рівнів навантаження
на ПТК, пізнання природних
процесів, розробки екол. прогно-
зів. В Україні дослідження до-
бових станів ПТК проводять на
Димерському, Канівському,
Чорногірському та ін. фіз.-ге-
огр. стаціонарах (див. окремі
статті).
Літ.: Беручашвили Н. Л. Четьіре
измерения ландшафти. М., 1986.
М. Л. Беручашвілі.
СТЕП — тип рослинності з пе-
реважанням багаторічних ксе-
рофітних дернинних трав, гол.
Заказник Стебник
СТЕПАНЕНКО
234
чин. злаків (ковила, костриця,
житняк, вівсюнець), осок і різ-
нотрав’я, що формується в умо-
вах рівнинного рельєфу та по-
мірно континентального кліма-
ту на чорноземних і каштано-
вих грунтах. За певних умов С.
має перехідний характер до ін.
типів рослинності — луків, пу-
стищ, наііівсаван, пустель, ча-
гарників. С. властиве безлісся.
Степові ксерофіти пристосовані
до умов тривалої посухи завдя-
ки опушенню, воскового нальо-
ту, жорстколистості, сукулент-
ності, глибокого проникнення
коріння в грунт тощо. Степова
рослинність дуже динамічна,
особливо у зв’язку зі змінами
метеорологічних умов та різних
видів антропогенного впливу на
травостої. За складом домі-
нантів (переважаючих видів)
і співдомінантів у типології
С. розрізняють типові (справ
жні), лучні, пустельні, чагарни-
кові, напівсаванні, колючотрав-
ні, трагакантові та пустищні
(кріофільні). З них перші п’ять
типів трапляються на тер. Ук-
раїни. Вертикальна структура
степових фітоценозів проявляє-
ться в ярусності. Основна части-
на фітомаси перебуває під зем-
лею. С. розташовані гол. чин.
у межах Причорноморської
(Понтичної) степової геобота-
нічної провінції та Східно-Євро-
пейської лісостепової геобота-
нічної провінції. На Пн. респуб-
ліки поширені лучні степи, що
поступово переходять на Пд. у
різнотравно-типчаково-ковило-
ві (типові, справжні), типчаково-
ковилові (південні, сухі) та пус-
тельні С. (вздовж узбережжя
Чорного й Азовського морів).
У цілому С. займають 40 %
тер. України (240 тис. км2) і
майже повністю розорані. Ці-
линні ділянки С. збереглися на
схилах річкових долин, ярів та
балок, часто з відслоненнями
кам’янистих порід (див. Петро-
фіти). Осн. типологічні відміни
С. республіки охороняються на
12 заповідних ділянках 4 запо-
відників (Асканія-Нова, Чор-
номорський біосферний заповід-
ник, Український степовий за-
повідник і Луганський заповід-
ник) заг. пл. 23745 га. Існуюча
природоохоронна мережа за-
безпечує охорону понад 63 %
(1481 вид, у т. ч. 235 ендеміч-
них і 43 — занесені до Червоної
книги України) заг. кількості
видів степової флори республіки.
В. С. Ткаченко.
СТЕПАНЕНКО Анатолій Васи-
льович (13.1 1940, с. Пії Ми-
ронівського району Київ, обл.)
— український економіст, док-
тор геогр. наук з 1991. У 1965
закінчив Київ. ун-т. З 1968 пра-
Степи України:
різнотравно-типчаково ковиловий,
ковиловий,
солонцювато-лучний,
типчаково-ковиловий,
полиновий,
полиново- злаковий.
А. В. Степаненко.
цює в Раді по вивченню про-
дуктивних сил України. Осн.
напрям наук, роботи — дослі-
дження комплексного соціаль-
но-екон. розвитку міст, розвиток
і розміщення продуктивних сил.
Висунув нові концептуальні по-
ложення формування міських
пропорцій, здійснив класифі-
кацію міст України за рівнем
комплексності.
Літ.: Комплекснеє планирование
социально-зкономического разви-
тия города (разработка и реализа-
ция плана). К., 1980 [у співавт.];
О. І. Степанів.
Социально-зкономическое разви-
тие городов (проблемні комплекс-
ности и сбалансированности). К.,
1988; Города Украиньї. (Зкономи
ко-географический справочник).
К., 1990 [у співавт.].
СТЕПАНІВ (Степанівна, Даш-
кевич) Олена Іванівна (6.ХП
1892, с. Вишнівчик, нині Пере-
мишлянського р-ну Львів, обл.
— 10.VII 1963, Львів) — укр.
географ, доктор географії та іс-
торії, громад, діяч, дійсний член
Наук, т-ва ім. Т. Шевченка. На-
вчалася у Львів, та Віденсько-
му ун-тах. У 20—30-х рр. пра-
цювала вчителькою гімназії се-
стер василіанок у Львові, була
активістом пед. т-ва «Рідна
школа», референтом кооперати-
ву «Здоров’я» при Ревізійному
союзі Укр. кооперативів. З 1945
— доцент кафедри екон. геогра-
фії Львів, ун-ту та кафедри еко-
номіки Ін-ту рад. торгівлі
(Львів), 1947—49 — старший
наук, співробітник у академіч-
них установах Львова та Києва.
В 1949 — 56 — репресована,
реабілітована. Наук, праці з
проблем соціально-екон. геогра-
фії, зокрема географії природ-
них і трудових ресурсів, транс-
порту, міськ. поселень зх. час-
тини України.
Те.: Кооперативи здоров’я. Львів,
1938; Напередодні великих подій.
Львів, 1939; Сучасний Львів.
Львів, 1943; Трудові резерви
Львівщини. Львів, 1949.
О. І. Шаблій.
СТЕПАНІВНА — селище місь-
кого типу Сумського р-ну Сум.
обл. Розташована на р. Сумці
(прит. Псла, бас. Дніпра), залі-
знична станція Торопилівка.
5,5 тис. ж. (1990). Засн. 1670,
с-ще міськ. типу з 1968. Поверх-
ня рівнинна. Пересічна т-ра січ-
ня — 7,9 , липня -|-19,3 . Опа-
дів бл. 540 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 88,1 га. У С.—
Сумсько Степанівський цукр.
комбінат, 3 асфальтобітумні
заводи.
СТЕНАНЬ селище міського
типу Сарненського р-ну Рівнен.
обл. Розташована на р. Горині
235
СТЕПОВІ
(прит. Прип’яті, бас. Дніпра),
за 19 км від залізнич. ст. Ма-
линськ. 4,6 тис. ж. (1990). Відо-
ма з 1292, с-ще міськ. типу з
1960. Поверхня рівнинна, поде-
куди заболочена. Перевищення
висот до 13 м. На околицях —
поклади пісків, глин. Пересічна
т-ра січня — 5,2 , липня +18,8 .
На заплаві Горині — кілька
озер. Опадів 590 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 27,7 га.
Рем.-транспортне підприємство
та ін. Санаторій «Горинь». Іс-
тор. музей.
Об’єкти туризму: городище,
12 ст.; пам’ятки архітектури —
земляні вали замку, 2-а пол.
16 ст.; Троїцька церква, 1759.
СТЕПНОГЇРСЬК (до 1987 —
с. Сухоіванівське) — селище мі-
ського типу Василівського ра-
йону Запоріз. обл. Розташова-
ний за 3 км від залізнич. ст.
Плавні. 6,3 тис. ж. (1990). Засн.
1921, с-ще міськ. типу з 1987.
Пересічна т-ра січня —4,5°,
липня +22,5". Опадів 415 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
268 га. УС.— бот. Сухоіванів-
ський заказник (місц. значен-
ня). Таврійський гірничо-збага-
чувальний комбінат, радгосп-
технікум «Перемога».
СТЕПОВА АГРОГРУНТОВА
ЗОНА — агрогрунтова зона, що
простягається смугою завшир-
шки до 500 км і завдовжки до
1000 км і охоплює частини При-
чорноморської та Придніпров-
ської низовин, Донецьку, При-
азовську і Тарханкутську висо-
чини, пд. схили Придніпровсь-
кої, Подільської, Молдавської
і Середньоросійської височин
та передгір’я Кримських гір.
У межах С. а. з. розташовані
центр, частини Одес. і Микол,
обл. та Респ-ки Крим, пн части-
на Херсон, обл., Пд. Кіровогр. і
Харків, областей, а також Дні-
проп., Запоріз., Донец. і Луган.
області. Пл. зони 213,9 тис. км2.
Для С. а. з. характерні слабо-
хвилястий і майже рівнинний
(на Пд.) рельєф, помірно теплий
клімат, помірно зволожені грун-
ти при спорадично промивному
водному режимі, головним чи-
ном лесові грунтоутворюючі по-
роди важкого механічного скла-
ду, переважання на плако-
рах у минулому різнотравно-
типчаково-ковилових і типча-
ково-ковилових степів, інтен-
сивна сільськогосподарська ос-
воєність (до 82—84 % плоші
грунтового покриву). Переважа-
ють чорноземи звичайні (60,6 %
площі) і чорноземи південні
(20,2 %). Серед чорноземів зви-
чайних глибокі становлять
22,6 %, середньоглибокі
59,0 %, неглибокі — 18,4 %,
міцелярно-карбонатні — 4,4 %.
Різноманітність грунтів збіль-
шує наявність в зоні чорноземів
на щільних глинах, пісках,
елювії крейдяно-мергельних і
безкарбонатних щільних поро-
дах, напівгідроморфних і гідро-
морфних видів. Серед останніх
переважають солонцюваті засо-
лені види. У межах С. а. з. ви-
діляють північностепову агро-
грунтову підзону та південно-
степову агрогрунтову підзону.
У С. а. з. лежить найбільший
масив (понад 15 млн. га) чорно-
земів республіки. Це важливі
райони вирощування пшениці,
кукурудзи, соняшнику, цукро-
вих буряків та ін. с.-г. культур.
Осн. засобами підвищення ро-
дючості грунтів зони є здій-
снення меліоративних робіт,
які включають зрошування,
грунтозахисну систему земле-
робства, внесення органічних
і мінеральних добрив.
М. І. Полупан.
СТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕОГРА-
ФІЧНА ЗОНА — природна зо-
на України, що характеризує-
ться переважанням степових
ландшафтів. Простягається у
пд. частині республіки з Пд. Зх.
на Пн. Сх. від пониззя Дунаю
до пд. відрогів Середньоросійсь-
кої височини більш як на 1 тис.
км смугою завширшки від
100 км на Зх. до 300 км на Сх.,
подекуди до 450 км. Займає
240 тис. км2, що становить
40 % тер. України. В її ме-
жах розташовані Микол., Хер-
сон., Дніпроп., Запоріз., Донец.,
Луган. області, пд. частини
Одес., Кіровогр. і Харків, обла-
стей та рівнинна частина Респ-
ки Крим. Геоструктурно С. ф.-г.
з. приурочена до Придобру-
джинського прогину (на Зх.),
Причорноморської западини
(на Пд. Зх. і Пд.), Українського
щита, пд. частини Дніпровсько-
Донецької западини (на Пн. і
Сх.), пд.-зх. схилу Воронезького
масиву, Донецької складчастої
споруди, Причорноморської гру-
пи прогинів, Скіфсько? плити
(на крайньому Пд.). Рельєф зо-
ни рівнинний, неоднорідний.
Тут лежать Причорноморська
низовина, Приазовська низови-
на, пд. частина Придніпровсь-
кої низовини, Приазовська, До-
нецька та Тарханкутська висо-
чини, пд. і пд.-сх. відроги При-
дніпровської, Подільської та
Центральномолдавської висо-
чин. Більша частина тер. С.
ф.-г. з. із поверхні складена ан-
тропогеновими відкладами —
переважно лесовидними відкла-
дами — в основному лесовид-
ними суглинками, в межах річ-
кових терас — пісками та супіс-
ками; в долинах річок, на висо-
чинах та їхніх схилах поверхню
еродованих місцевостей склада-
ють доантропогенові напів-
скельні та скельні породи (вап-
няки, граніти, гнейси), продук-
ти їхніх руйнувань (каоліни).
Серед ін. природних зон респуб-
ліки степова виділяється най-
більшими тепловими ресурса-
ми, найдовшим вегетаційним
періодом, найменшою зволоже-
ністю, родючими грунтами, що
зумовило формування своєрід-
них степових ландшафтів. Річ-
ний радіаційний баланс коли-
вається від 4100 МДж/м2 (на
Пн.) до 5320 МДж/м2 (на Пд.).
Пересічна т-ра липня +20,
+24', січня —2, —9 . Сніговий
покрив нестійкий, зима з відли-
гами. Вегетаційний період три-
ває 210—245 днів. Річна сума
опадів зменшується від 450 мм
на Пн. до 350—300 мм на Пд.
(у Присивашші), випаровува-
ність змінюється від 700—
800 мм у пн. частині зони до
900 —1000 мм — у південній.
Коефіцієнт зволоження 0,8—
1,2. У зв’язку з недостатнім
зволоженням у С. ф.-г. з. гідро-
граф. сітка центр, і пд. частин
зони розвинута слабо. Річки ма-
ловодні, особливо влітку. Най-
більші ріки — Дніпро, Півден-
ний Буг є транзитними для зо-
ни. Пересічна густота річкової
сітки становить 0,2—0,1 км км£.
Озера здебільшого лиманні, де-
які солоні. Місцеві річкові та
грунтові води високомінералі-
зовані. Боліт мало — переваж-
но плавневі. С. ф.-г. з. охоплює
степову агрогрунтову зону та
сухостепову агрогрунтову зону.
Найпоширенішими грунтами є
чорноземи звичайні та чорнозе-
ми південні, які разом станов-
лять бл. 90 % площі зони. В ком-
плексі з темно-каштановими
грунтами і каштановими грун-
тами трапляються солонці; у
подах формуються глеє-солоді
та солончаки. За характером
рослинного покриву територія С.
ф.-г. з. належить до Причорно-
морської (Понтичної) степової
геоботанічної провінції. При-
родна рослинність зони пере-
важно трав’яниста — ксерофіти
(дернинні кореневищні злаки,
різнотрав’я), збереглася гол.
чин. на схилах долин та балок,
а також у заповідниках (Ук-
раїнський степовий заповідник,
Асканія-Нова, Луганський за-
повідник. На кам’янистих міс-
цезростаннях поширені петро-
фіти, на луках — мезофіти, у
примор. місцевостях — галофіти.
Деревна рослинність поряд з
трав’янистою збереглась у Чор-
номорському біосферному запо-
віднику та в Дунайських Плав-
нях', на Пн. зони трапляються
байраки’, невеликі заплавні осо-
кірники, вербники та схилові
чагарники з терном, шипшиною,
дерезою поширені по всій її те-
риторії; в Нижньодніпров’ї по-
декуди збереглися дубово-бере-
зові гаї. Пересічна залісеність
зони становить 3 %. Тваринний
світ представлений зайцями,
гризунами (ховрахи, бабаки,
хом’яки, полівки, миші), хижа-
ками (вовки, лисиці, тхори, бор-
суки); оленевими (козулі, «аска-
нійські» олені), кабанами; з пта-
хів поширені жайворонки, пере-
пілки, куріпки, сови, з плазу-
нів — гадюка степова, полоз,
ящірки (див. Український сте-
повий зоогеографічний округ).
За особливостями ландшафтів,
тепловим режимом, зволожен-
ням, грунтово-рослинними умо-
вами та природокористуванням
С. ф.-г. з. поділяють на три під-
зони: північностепову, середньо-
степову та південностепову, або
сухостепову, а кожну підзону —
на провінції та області (див.
окремі статті, а також карти).
Зона належить до найосвоєні-
ших — орні землі становлять
понад 75 % її зем. фонду (48 %
фонду всієї республіки). Виро-
щують зернові, тех., садові і
баштанні культури, виноград.
С. ф.-г. з., особливо примор. її
частина — район інтенсивної
рекреації. До несприятливих
для г-ва факторів належать
посушливість клімату, зливо-
вий характер опадів, ерозія, пи-
лові бурі, засоленість грунтів.
Зональними видами меліорації
є іригація, лісонасадження, за-
побігання ерозії земель та за-
солюванню в умовах зрошу-
вання; розсолення грунтів.
В. М. Пащенко.
СТЕПОВІ ЛАНДШАФТИ
тип рівнинних ландшафтів, що
сформувалися в умовах достат-
ньої кількості теплових ресур-
сів і незначної зволоженості
території; природно-тер. ком-
плекси степової фізико-геогра-
фічної зони. Визначальною ри-
сою С. л. є переважаюча в їх-
ньому природному стані трав я-
ниста степова рослинність; у су-
час. С. л. України її витіснили
с.-г. культури. Рельєф С. л. зде-
більшого рівнинний: у респуб-
ліці це розчленовані долинами
річок, балками та ярами висо-
чини і помірно розчленовані
низовини, частково позбавлені
зовн. поверхневого стоку, з чи-
сленними блюдцями степовими
та подами, особливо на Пд. Для
природного рослинного покриву
характерні ксерофіти, звичайно
з переважанням дернинних зла-
ків (ковила, типчак, тонконіг та
ін.), на Пн. з лучно-степовим
різнотрав’ям, на Пд. з поли-
ном, нерідко галофітами в ме-
жах кам’янистих місцевостей —
з петрофітами. Північним С. л.
властиві байрачні ліси (див.
Байрак), по долинах річок трап-
ляються невеликі смужкові за-
плавні ліси. Грунти родючі:
чорноземи звичайні та півден-
СТЕПОК
236
ні, на Пд.— темно-каштанові і
каштанові, подекуди залишко-
во солонцюваті, часто в ком-
плексі з солонцями, в подах —
глейові осолоділі та глеє-солоді.
Для примор. С. л. характерні
урочища з солончаками. Вна-
слідок зливового характеру до-
щів та високої розораності (до
80 % території в окремих райо-
нах півдня України) поширена
водна ерозія, нерідко спостері-
гається ерозія вітрова, особливо
на Сх. і Пд. степової зони.
Природні умови С. л. сприятли-
ві для життя людини, с.-г. ви-
роби., зокрема зрошуваного
землеробства (вирощування зер-
нових і тех. культур), розвитку
баштанництва, виноградарства,
тваринництва. С. л. становлять
бл. 40 % площі України. С. л.
поділяють на такі підтипи:
північностепові, середньостепо-
ві та сухостепові ландшафти.
В. М. Пащенко.
СТЕПОК, Урочище Степок —
бот. пам’ятка природи респ. зна-
чення (з 1975). Розташований у
Казанківському р-ні Микол,
обл. Перебуває у віданні Баш-
танської лісомеліоративної стан-
ції. Пл. 11 га. Охороняється
природна ділянка типчаково-
ковилового степу, де поширені
бл. 300 видів рослин. З рідкіс-
них зростають ковила волосис-
та, астрагал пухнастоквітковий,
тюльпан Шренка, занесені до
Червоної книги України.
В. П. Давидок.
СТЙЛЬСЬКЕ ВІДСЛбНЕН-
НЯ — пам’ятка природи респ.
значення (з 1975) у Старобе-
шівському р-ні Донец. обл. Пе-
ребуває у віданні місцевого кол-
госпу. Площа 25 га. Являє со-
бою унікальний розріз верх-
ньодевонських і нижпьокам’-
яновуг. порід на лівому схилі
долини р. Мокрої Волновахи,
за 3—4 км на Пд. Зх. від
с. Стила. На денній поверхні від-
слонюються: девонські яшмопо-
дібні кременисті сланці з чи-
сленними відбитками викопних
рослин — лапідодендропсисів
і пісковики з жовто-сірими кон-
гломератами; кам’яновуг. вап-
няки, переважно мінеральні.
С. П. Попов.
СТИНАВКА — річка у Сколів-
ському р-ні Львів, обл., ліва
прит. Стрию (бас. Дністра).
Довж. 27 км, пл. бас. 79,1 км2.
Бере початок па пд. схилах хр.
Орівський (Укра*нські Карпа-
ти). Долина У-подібна, шир. від
50—100 м у верхів’ї до 250
300 м у пониззі. Річище слабо-
звивисте, шир. до 6—8 м, глиб.
0,3—0,5 м. Похил річки
19 м/км. Живлення дощове і
снігове, характерні паводки.
Льодовий покрив нестійкий.
Госп. використання незначне.
Є. В. Єлисєєва.
СТИР — річка у Львів., Рівнен.
і Волин. областях України та
Брестській обл. Білорусі, права
притока Прип'яті. Довжина
494 км (у межах України —
445 км), площа бас. 12,9 тис.
км2. Бере початок з заболоче-
ної балки на Пд. Сх. від
с. Поникви Бродівського р-ну
і тече Малим Поліссям, Во-
линською височиною та По-
ліською низовиною. У верхній
і серед, течії звужені (до 0,2—
0,5 км) трапецієвидні ділянки
долини чергуються з корито-
подібними розширеннями (до
З—5 км); у пониззі долина С.
невиразна. Заплава двосторон-
ня (шир. від 50—100 м у вер-
хів’ї до 1,5—2 км у пониззі),
заболочена, з численними ста-
рицями. Річище звивисте, міс-
цями каналізоване, в ниж. те-
чії розгалужене, завширшки до
40—60 м. Похил річки 0,34
м/км. Осн. притоки: Слонівка,
Іква, Кормин, Стубла (праві),
Липа, Чорногузка, Сірна, Окін-
ка (ліві). Живлення мішане, з
переважанням снігового (на
весну припадає понад 51 % річ-
ного стоку). Льодостав з серед,
грудня до серед, березня. Гідро-
лог. пости біля м. Луцька (з
1923), сіл Полонного (з 1946)
та Млинка (з 1925). Стік С. за-
регульований численними став-
ками та водосховищами. С.—
водоприймач осушувальних си-
стем. На річці — міста Берес-
течко, Луцьк (до нього судно-
плавний), Кузнецовськ.
Літ.: Пусько І. А. Іквою та Стиром
на човні. Путівник. Львів, 1982.
І. М. Коротун.
СТИХІЙНІ МЕТЕОРОЛОГІЧ-
НІ ЯВИЩА — атмосфери, яви-
ща, що за своїми кількісними
значеннями, інтенсивністю та
районами поширення наносять
значні збитки нар. г-ву. С. м. я.
мають аномальний характер і
пов’язані з особливостями цир-
куляційних процесів, на які час-
то впливає і орографія даної
місцевості. На тер. України з
70—80%-ною ймовірністю спо-
стерігаються щороку сильні до-
щі, снігопади, хуртовини, густі
тумани, заморозки, кожні 2—
З роки бувають пилові бурі та
ожеледь. Як правило, С. м. я.
спостерігаються у комплексі
сильні дощі (див. Зливи) з гро-
зами, градом, штормовим віт-
ром, хуртовини з сильним віт-
ром та погіршанням видимості
тощо. Найчастіше С. м. я. бува-
ють у сх. та пд. областях (Хар-
ків., Луган., Донец., Запоріз.,
Одес. й Респ-ці Крим, крім Пів-
денного берега Криму), як у
теплий (сильна спека з пожежо-
небезпечними умовами, пилові
бурі, суховії), так і в холодний
(різкі зниження т-ри повітря,
сильна ожеледь, утворення нас-
ту) періоди року. Для Україн-
ських Карпат характерні силь-
ні дощі, які спричинюють зли-
вові потоки та селі, град, силь-
ні вітри, густі тривалі тума-
ни, снігопади з хуртовинами
та сніговими лавинами. Часто
небезпечні явища спостеріга-
ються у пн. і центр, облас-
тях республіки, рідше — на
Пн. Зх. України. За поши-
ренням окремих С. м. я. виді-
ляють мезокліматичні підрайо-
ни (напр., узбережжя Чорного
і Азовського морів), в яких по-
вторюваність певного небезпеч-
ного явища залежить від місц.
кліматичних та ін. факторів. За
спостереженнями, у 80-і рр.
20 ст. відмічається підвищена
повторюваність С. м. я. Інфор-
мацію про очікувані С. м. я. го-
тують установи Держ. комі-
тету України по гідрометеоро-
логії (див. Прогноз погоди).
Літ.: Логвинов К. Т., Бабичен-
ко В. Н., Кулаковская М. Ю. Опас-
ньіе явлення погодьі на У крайнє.
Л., 1972; Логвинов К. Т., Раев-
ский А. Н., Айзенберг М. М. Опас-
ньіе гидрометеорологические явле-
ння в Украинских Карпатах. Л.,
1973; Климат и опасньїе гидроме-
теорологические явлення Крьіма.
Л., 1982; Стихийньїе метеорологи-
ческие явлення на Украйнє и в
Молдавии. Л., 1991.
В. М. Бабиченко.
СТІГ — вершина на межі трьох
гірських масивів Українських
Карпат: Чорногори на Пн., Мар-
мароського масиву на Зх. і Чи-
вчинських гір на Сх. Вис. 1635
м. Привершинні схили згладже-
ні, вкриті трав’яною і чагарни-
ковою рослинністю, місцями
є зарості криволісся, здебіль-
шого з сосни гірської та ялів-
цю сибірського. Деякі види
(рододендрон східнокарпатсь-
кий, сон білий) занесені до Чер-
воної книги України.
І. В. Вайнагій.
СТІЖКЇВСЬКЕ — селище місь-
кого типу Донец. обл., підпо-
рядковане Шахтарській міськ-
раді. Розташоване за 13 км від
залізнич. ст. Розсипна. 5Г9 тис.
ж. (1990). Утв. 1954, с-ще міськ.
типу з 1956. Поверхня хвиляс-
та. Пересічна т-ра січня —7,2°,
липня 4-21,5°. Опадів понад
500 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 73 га. У С.— шахто-
управління «Вінницьке», елек-
тромех. з-д, філіал Шахтарсь-
кої швейно-трикотажної фаб-
рики.
СТІЖОК — гора-останець у
Терноп. обл., поблизу с. Стіжок.
Відчленована ерозією від пн.-сх.
краю Гологоро-Кременецького
кряжа. Вис. 386 м. Має конічну
форму з плоскою вершиною.
Складається з пластів крейдо-
вих мергелів, неогенових пісків,
пісковиків і вапняків та антро-
погенових суглинків. Круті схи-
ли вкриті дубово грабовим, бі-
ля підніжжя — широколистя-
но-сосновим лісом.
77. І. Штойко.
СТІЙ, Стой — найвища верши-
на гірського масиву Боржава.
Лежить на пд. відрозі масиву,
в межах Закарп. обл. Вис. 1677
м. Зх. схили круті, в ниж.
частині вкриті буковими пра-
лісами з поодинокими дерева-
ми смереки та ялиці; вище сму-
ги лісів — значні площі чорнич-
ників. Пд. і сх. схили пологіші,
вкриті ділянками луків — поло-
нинами. У лісах багато цінних
лікарських і декоративних рос-
лин. На зх. схилах — заказник
респ. значення Росішний.
І. В. Вайнагій.
СТІК у гідрології — процес
стікання дощових і талих вод
по земній поверхні (поверхне-
вий стік) та переміщення їх у
грунті (грунтові води) й товщі
гірських порід (підземний стік)
у процесі кругообігу води на
Землі; у вузькому розумінні —
кількість води, що стікає з во-
дозбору за певний період часу.
С. формується в результаті вза-
ємодії різних процесів і факто-
рів у атмосфері, гідросфері та
літосфері, він є продуктом клі
мату і ландшафту. З С. пов’яза-
ні ерозія, дренаж і обводне-
ність територій, транспортуван-
ня та акумуляція продуктів
денудації. Величина С. змінює-
ться в часі залежно від кліма-
тич. факторів, насамперед атм.
опадів; визначається за балан-
сом вологи (приходом атм. опа-
дів та витратою вологи на
випаровування). Внутрішньо-
річні особливості формування
С. характеризуються фазами
водного режиму — повінню, на-
водками, меженню. Величину С.
протягом певного періоду часу
(року, сезону, місяця тощо) ви-
ражають витратою води, об'є-
мом стоку, шаром стоку, моду-
лем стоку, коефіцієнтом стоку.
Графічно зміна С. в часі вира-
жається гідрографом та сумар-
ною кривою стоку. Пересічне
значення стоку за багаторічний
період називають нормою сто-
ку. При оцінці водних ресурсів
виділяють стік місцевий і стік
транзитний. При нар.-госп. ви-
користанні С. передбачається
природоохоронний (екологіч-
ний) стік, тобто мінімально не-
обхідний для збереження або
поліпшення екологічних умов
водотоку (водойми) та прилег-
лої території. Осн. розрахунко-
ві характеристики С.: річний
стік та йоі'о внутрішньорічний
розподіл, максимальний стік,
мінімальний стік певних забез-
печеностей та ін.
Результати досліджень форму-
вання С. і окремих його харак-
теристик використовують для
гідрологічних розрахунків та
237
СТОРОЖИНЕЦЬКИИ
гідрологічних прогнозів. С. ви-
вчають на гідрологічних стан-
ціях і гідрологічних постах;
спец, експериментальні дослі-
дження умов його формування
проводять на воднобалансових
станціях та в лабораторіях.
Карту див. до ст. Норма стоку.
О. 3. Ревера.
СТІК МІСЦЕВИЙ — 1) Пере-
важно поверхневий стік, що
формується в межах даної міс-
цевості, в однорідних фізико-
геогр. умовах. Величину С. м.
визначають за даними вимірю-
вань стоку малих і дуже малих
річок. Використовують для во-
дозабезпечення населення та га-
лузей нар. г-ва, особливо с. г.
У зв’язку з нерівномірністю
внутрішньорічного розподілу
С. м. (до 80—90 % припадає
на весну) його регулюють шля-
хом буд-ва ставків, водосховищ,
лиманів та ін. штучних водойм
(див. Регулювання стоку). 2)
Частина заг. річкового стоку,
що формується у межах певної
території (республіки, області,
району тощо). С. м. в межах
України становить 52,4 км3/рік.
О. 3. Ревера.
СТІК РОЗЧЙНЕНИХ РЕЧО-
ВЙН — кількість розчинених
речовин, що виноситься річкою
або стікає з водозбору у водой-
ми, моря та безстічні западини
з поверхневим і підземним вод-
ним стоком за певний промі-
жок часу. За формою перебу-
вання у водному розчині розріз-
няють стік колоїдів та стік роз-
чинних речовин, за походжен-
ням — стік органічних і мін.
речовин. Останній, в свою чер-
гу, поділяють на стік гол. іонів
(іонний стік), мікроелементів та
біогенних речовин. У більшості
випадків осн. масу розчинених
речовин становить іонний стік,
який являє собою винос річко-
вими водами хім. сполук, що
містяться у воді у вигляді іонів.
Величина іонного стоку є дуже
важливою геохім. характерис-
тикою, що відображає ерозійні
та акумулятивні процеси на
земній поверхні; вона кількісно
характеризує осн. витратну час-
тину сольового балансу басейну
річки, розмір ерозії порід і грун-
тів, процес вивітрювання, засо-
лення території. Іонний стік
вимірюють у тоннах за одини-
цю часу (рік, місяць, доба); іс-
нує також відносна величина —
показник іонного стоку, розмір-
ність якого обчислюють у тон-
нах з 1 км2 за одиницю часу.
Розмір С. р. р. залежить від ба-
гатьох фіз.-геогр. факторів, але
гол. значення має величина вод-
ного стоку. Сумарний стік хім.
речовин з тер. України (серед-
ній за 1971—80) становив 18,14
млн. т, з них 17,44 млн. т
іонний стік. В. І. Пелешенко.
СТІК ТРАНЗЙТНИИ — части-
на заг. річкового стоку певної
території (республіки, області,
району), яка формується за її
межами. Для України С. т.
за уточненими даними у пере-
січний за водністю рік стано-
вить (без Дунаю) 34,7 км3/рік.
СТІНКА, Урочище Стінка —
комплексна пам’ятка природи
респ. значення (з 1975). Розта-
шована в Ямпільському р-ні
Війн. обл. Перебуває у віданні
Ямпільської лісомеліоративної
станції. Пл. 90 га. Охороняють-
ся урвисті схили лівого берега
Дністра з відслоненнями вапня-
кових та крейдових відкладів.
У рослинному покриві перева-
жають середнього віку діброви,
домішку утворюють ясен, че-
решня, в’яз граболистий. У під-
ліску зростає дерен справжній.
Значну площу займають молоді
протиерозійні насадження сос-
ни і дуба. На степових ділянках
домінують безсмертники одно-
річні. Має водоохоронне та
грунтозахисне значення.
О. Г. Яворська.
СТІЧНІ ВОДИ — забруднені
пром. і побутовими відходами
води, які видаляються з тери-
торій населених місць і пром.
підприємств системами каналі-
зації. Розрізняють С. в.: проми-
слові, або виробничі, побутові,
а також атмосферні. Забруд-
нюючі домішки, що містяться
у С. в., бувають нерозчинні —
у вигляді грубих завислих час-
тинок, суспензій, емульсій, пі-
ни, та розчинні — молекуляр-
но-дисперсні частинки розмі-
ром до 0,001 мк. За хім. складом
їх поділяють на мінеральні (пі-
сок, частинки глини, шлаку, ру-
ди, розчини мін. солей, кислот
та лугів тощо) та органічні рос-
линного і тваринного походжен-
ня. В окрему групу ВИДІЛЯЮТЬ
бактеріальні і біол. забруднен-
ня — дріжджові і плісняві гри-
би, дрібні водорості і бактерії,
у т. ч. хвороботворні (збудники
тифу, паратифу, дезинтерії та
ін.). С. в. забруднюють навко-
лишнє середовище, зокрема во-
дойми, становлять значну за-
грозу для здоров’я людей і то-
му підлягають обов’язковому
очищенню на заг. або локаль-
них (для окремих видів ви-
роби.) очисних спорудах. Очи-
щені С. в. використовують для
зрошування с.-г. угідь, у систе-
мах пром. водопостачання. Пе-
ред скиданням у водойму очи-
щені С. в. знезаражують. До-
пустимий вміст у воді шкідли-
вих речовин регламентують
Правила охорони поверхневих
вод від забруднення стічними
водами. Див. також Забруд-
нення природних вод, Охорона
вод, Очищення води.
М. В. Писанко.
СТОКОВА ТЕЧІЯ — перемі-
щення водних мас під дією си-
ли, зумовленої різницею тиску у
глибинних або поверхневих ша-
рах океану чи моря. Спричи-
нюється це змінами рівнів води
під впливом вітру або внаслі-
док надходження у прибережні
райони вод, що стікають з ма-
териків. Напр., у Чорному мо-
рі С. т. виникають при впадінні
великих рік — Дунаю, Дніпра,
Дністра, Південного Бугу. При-
кладом С. т. у Світовому океані
є Флоридська течія, що витікає
з Мексіканської зат., де під дією
пасатів спостерігаються нагони
води. .Виникнення С. т. пов’я-
зане також з різницею випаро-
вування і атм. опадів в окремих
частинах океану або моря, а та-
кож з нерівномірним розподі-
лом густини мор. вод по гори-
зонталі. С. т. називають також
компенсаційними.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
СТОРОЖЙНЕЦЬ — місто Чер-
нів. обл., райцентр. Розташова-
ний на р. Сіреті (прит. Дунаю).
Залізнич. станція, автостанція.
14,7 тис. ж. (1990). Відомий з
1448, місто з 1940. Поверхня
горбиста. Перевищення висот
68 м. Пересічна т-ра січня
— 5,0°, липня -|-19о. Опадів
650—700 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 180 га, у т. ч.
дендропарк (респ. значення) та
парк — пам’ятка садово-пар-
кового мистецтва (місц. значен-
ня). У С.— лісокомбінат, прод.
товарі в, хлібний, цегельний
з-ди. Лісовий технікум.
Літ.: Речмедін А. П Сторожинець.
Путівник. Ужгород, 1977.
СТОРОЖИНЕЦЬКЕ ПАСМО —
горбогірне пасмо у Передкар-
патті, на межиріччі Сірету та
Малого Сірету в межах Чернів.
обл. Переважні вис. 330—530 м.
Поверхня розчленована яруж-
но-балковою сіткою. Складаєть-
РАЙОН
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ
ОБЛАСТІ
БоМв
їм альч
остинц
Кам я на
Комарівщ
Дави дівка
*опч
и иь
Банилів
иь
ЮОО
оільськ
природи
,е Білка
Снячії
Норі Броск
‘‘Жадова гд
ллимівкп^
Спорт кинець
’ежирі ч	І >
ся з моласових відкладів. Ліси-
стість С. п. становить понад
50 %. Поширені ялицево-букові
ліси, подекуди — з домішкою
смереки та дуба. Є джерела мін.
В°Д-	С. В. Трохимчук.
СТОРОЖИНЕЦЬКИИ ДЕНД-
РОПАРК — дендрологічний
парк у м. Сторожинці Чернів.
обл. Засн. 1912, сучас. статус
з 1983. Підпорядкований Сторо-
жинецькому лісовому техніку-
му. Пл. 17,5 га. Колекція парку
налічує понад 920 видів, різ-
новидів та форм деревних і ча-
гарникових порід з різних бот.-
геогр. районів. Тут зростає 55
видів барбарису, 53 — кизиль-
ника, ЗО — глоду, 19 — клена,
11 — ялівцю тощо. У розсад-
нику вирощують саджанці ін-
тродукованих деревних рослин,
які використовують у зелено-
му буд-ві та лісовому г-ві. Є ба-
зою наук, досліджень та навч.
практики студентів технікуму.
Літ.: Терлецький В. К., Фодор С. С.,
Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці
Карпат. Ужгород, 1985.
Б. К. Термена.
СТОРОЖИНЕЦЬКИИ РА-
ЙОН — район у зх. частині
Чернів. обл. Пл. 1,2 тис. км'.
Населення 90,6 тис. чол., у т. ч.
міського — 22,6 тис. (1990).
У С. р.— м. Сторожинець (рай-
центр), смт Красноїльськ та
38 сільс. населених пунктів.
Сх. (більша) частина району
розташована в межах Перед-
карпаття (поверхня — підвище-
на алювіально-делювіальна рів-
нина, сильнорозчленована гли-
бинною ерозією, еродована пло-
щинним змивом), західна — в
Покутсько-Буковинських Кар-
патах (низькогірпі округловер-
шинні хребти). Корисні копали-
ни: глини, вапняки, гравій, пі-
сок, мармур. Є мін. води. Пере-
січна т-ра січня —5,5°, липня
-р17, 4-19 \ Період з т-рою по-
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СТОХІД
238
над +10 становить від 145 (у
горах) до 165 днів. Кількість
опадів від 650 мм у долині
р. Коровій до 850 мм на рік у
горах. Осн. частина випадає у
теплий період року. Висота сні-
гового покриву 28 см. Розташо-
ваний у Карпатському агроклі-
матич. районі вертикальної клі-
матичної зональності. Річки —
Сірет та його прит. Малий Сірет
(бас. Дунаю). Грунти у Перед-
карпатті дерново-підзолисті ог-
леєні, сірі опідзолені; в горах
переважають гірсько-підзолисті
грунти та буроземи щебенюваті.
Пл. лісів 56,3 тис. га. Осн. поро-
ди: бук (20 % площі лісів),
граб (10 %), хвойні (70 %). У ра-
йоні — лісові Лунківський за-
казник, Петровецький заказник,
бот. пам’ятки природи урочища
Білка, Тисовий Яр, Сторожи-
нецький дендропарк (респ. зна-
чення); 10 заказників, 9 пар-
ків — пам’яток садово-парково-
го мистецтва, 11 заповідних
урочищ (місц. значення).
Найбільші підприємства — сто-
рожинецькі лісокомбінат та за-
вод продовольчих товарів, Кра-
сноїльський деревообр. ком-
бінат, Буденецький з-д мін.
вод. Рослинництво спеціалі-
зується на вирощуванні зерно-
вих (озима пшениця, жито, яч-
мінь, овес), льону-довгунця,
картоплі; тваринництво м’ясо-
мол. напряму (скотарство, вів-
чарство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) становить 46,0, у т. ч. орні
землі — 25,9, сіножаті і пасови-
ща — 19,5. У С. р.— 21 кол-
госп. Залізничні станції: Сторо-
жинець, Красноїльськ, Великий
Кучурів, Чудей. Автомоб. шля-
хів 367 км (усі — з твердим по-
Заказник Странзул, Задня,
Кедрин.
Урочище Странзул.
Скорзонера рожева в урочищі
Кедрин.
криттям). Лісовий технікум
(Сторожинець), 3 санаторії
(емт Красноїльськ, с. Стара Жа-
дова та в с. Клинівка).
В. П. Руденко.
СТОХІД — річка у Волин. обл.,
права прит. Прип'яті. Довж.
188 км, пл. бас. 3125 км2. Бере
початок поблизу с. Семеринсь-
кого Локачинського р ну, впа-
дає у Прип’ять у межах Любе-
шівського р-ну. Долина С. у
верх, течії чітко окреслена, зав-
ширшки до 4—4,5 км, нижче
невиразна, шир. до 7 —10 км.
Заплава двостороння, заболо-
чена; шир. від 0,4 км у верхів’-
ях до 2,5 км у пониззі. Річище
простежується лише в верх, те-
чії, де подекуди його шир. 20—
25 м, глиб. 0,5 —1,5 м. Нижче
с. Заячівки С. утворює численні
рукави («сто ходів») завширш-
ки 10—15 м (подекуди до 40 —
60 м), завглибшки до 8—10 м
(на плесах). Похил річки 0,4
м/км. Осн. притока — Череваха
(права). Живлення мішане, пе-
реважно снігове. Замерзає до
серед, грудня, скресає з серед,
березня. Гідролог, пости біля
с. Малинівки (з 1954) та емт
Любешова (з 1923). С.— водо-
приймач осушувальних систем
«Верхів’я річки Стохід», «Дух-
че-Переспинська» та ін. Кана-
лом сполучений з оз. Червище.
На протязі 50 км річище С. по-
глиблене і випрямлене.
І. М. Коротун.
СТРАНЗУЛ, ЗАДНЯ, КЕД-
РИН, Урочища Странзул, Зад-
ня, Кедрин — бот. заказник
респ. значення (з 1978). Розта-
шовані у Тячівському р-ні За-
карп. обл. Перебувають у відан-
ні Усть-Чорнянського лісоком-
бінату. Пл. 510 га. Охороняють-
ся ділянки ялинового та ялино-
во-ялицевого лісу віком 200—
240 років. З рідкісних видів
тут зростає баранець звичай-
ний, занесений до Червоної
книги України. Тваринний світ
характерний для Українських
Карпат: олень європейський,
ведмідь бурий, козуля європей-
ська, кунипя лісова, куниця
кам’яна, свиня дика, білка; ба-
гато птахів. В. І. Комендор.
СТРАТИГРАФІЧНА ШКА-
ЛА (від лат. зігаіит — настил,
шар і грец. ураерш—пишу)—шка-
ла, яка показує послідовність
утворення порід земної кори,
відображає етапи її геол. роз-
витку. Включає супідрядні під-
розділи, що відповідають від-
різкам часу геохронологічної
шкали; найбільшими з них є
група, система, відділ (відпо-
відають ері, періоду, епосі). В
Україні встановлено відклади
всіх геол. систем. Детальний
стратиграфічний поділ земної
кори в межах республіки одер-
жано в результаті багаторічних
досліджень, проведених акаде-
мій. ін-тами (геол. наук, геохі-
мії і фізики мінералів, геології і
геохімії горючих корисних ко-
палин). Для гол. стратиграфіч-
них підрозділів встановлено
стратотипові розрізи, літологіч-
ні критерії та комплекси викоп-
них форм провідних організмів.
Одинадцятитомну працю «Стра-
тиграфія УРСР», т. 1 —11
(1963—75) удостоєно Держ.
премії України. Наукові уста-
нови працюють над удоскона-
ленням стратиграфічного по-
ділу докембрійського фунда-
менту і осадочного чохла.
СТРАТИФІКАЦІЯ МОРСЬ-
КИХ ВОД (від лат. вігаіит —
настил, шар і Іасіо — роблю) —
розшарування товщі мор. вод за
щільністю у вертикальному і
горизонтальному напрямах.
Щільність мор. вод залежить
від т ри, солоності і тиску. У від-
критому океані розподіл щіль-
ності визначається гол. чин.
т-рою. Найбільші значення
щільності спостерігаються у ви-
соких широтах, де на поверхні
вона досягає 1,0275 г/см3. У на-
прямі до екватора щільність
мор. вод поступово зменшується
і в області термічного екватора
становить 1,0220 г/см\ Нерів-
номірний розподіл щільності по
горизонталі спричинює перемі-
щення водних мас у напрямі до
поступового вирівнювання їх-
ньої щільності. Тому поверхне-
ві холодні води високих широт
опускаються і переміщуються
до горизонтів у районі екватора,
де щільність така сама, як і по-
верхневих вод високих широт.
Внаслідок цього глибинні та
придонні води Світового океану
холодні. Щільність води з гли-
биною зростає в результаті зни-
ження т ри і зростання тиску,
що зумовлює сталість окремих
водних шарів і перешкоджає
вертикальному переміщенню
вод океану. Найбільша сталість
властива шарам з різким зрос-
танням щільності з глибиною
(п і н к н о к л і н), як правило,
це збігається з різким змен-
шенням т ри (див. Термоклін).
У деяких районах Світового ок.
явища пінкнокліну пов’язані з
різким зростанням солоності
мор. вод (див. Галоклін). Змен-
шення щільності мор. вод з гли-
биною зумовлює конвективне
перемішування вод (див. Кон-
векція в океані) і, відповідно, пе-
ренесенню тепла, солей та газів
у вертикальному напрямі. У
цьому шарі часто спостерігаєть-
ся велике скупчення планктону,
що знижує прозорість мор. вод,
перешкоджає проникненню світ-
ла (див. Оптичні властивості
морських вод) та звуку. С. м. в.
та їхня структура в основному
формується під впливом цирку-
ляції морських вод, тепло- та
вологообміну, хвильового кон-
вективного перемішування, ма-
терикового стоку та ін. Вплив
материкового стоку на розподіл
щільності мор. вод обмежує-
ться гол. чином прибережними
регіонами та морями, особливо
у помірних та високих широтах,
Напр., значне опріснення по-
верхневого шару зумовлює різ-
ку С. м. в. у Чорному морі (зо-
крема, біля пн.-зх. і пн. його бе-
регів) та Азовському морі.
Літ.: Филиппов Д. М. Циркуляция
и структура вод Черного моря. М.,
1968; Егоров Н. И. Физическая
239
СТРИИСЬКИИ
океанография. Л., 1974; Степа-
нов В. Н. Океаносфера. М., 1983;
Доронин Ю. П. Региональная оке-
анология. Л., 1986.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
СТРИВЇГОР, Стрв’яж — річка
у Польщі і Україні (Старосам-
бірський і Самбірський р-ни
Львів, обл.), ліва прит. Дністра.
Довж. 94 км (в Україні — 77
км), пл. бас. 926 км2. Бере поча-
ток у Бескидах, тече в Перед-
карпатті. Долина переважно ко-
ритоподібна, глиб. ЗО—40 м. За-
плава завширшки 1,5—2 км.
Річище на протязі 20 км відре-
гульоване, у пониззі обвалова-
не; шир. до 25—40 м, глиб.
0,5—1,5 м. Похил річки 4,4
м/км. Осн. притока — Болозів-
ка (ліва). Живлення переважно
дощове і снігове. Замерзає у
грудні, скресає у 1-й пол. берез-
ня. Гідролог, пост біля м. Хиро-
ва. Використовують для техніч-
ного водопостачання і зрошу-
вання.
СТРЙЖАВКА — селище місь-
кого типу Вінницького р-ну
Війн. обл. Розташована на р.
Південному Бузі, за 11 км від
залізнич. вузла Вінниця. Авто-
станція. 8,5 тис. ж. (1990). Пе-
ресічна т-ра січня —6,0°, липня
-|-18,7О. Опадів 544 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 220 га.
З Пн. і Пн. Зх. селище оточують
лісові масиви. Гранітний кар’-
єр, лісництво, звірогосподар-
ство. Дитячий санаторій, турба-
за «Ластівка».
СТРИЙ — річка у Львів, обл.
(Сколівський, Турківський, Дро-
гобицький, Стрийський і Жида-
чівський р-ни), права прит.
Дністра. Довж. 232 км, пл. бас.
3060 км2. Бере початок на схи
лах Вододільного хр. У верхів’ї
Стратифікація морських вод.
Вертикальний розподіл
температури (Т), солоності (8)
та густини (р) води у Світовому
океані.
С.— типова гірська річка, тече
у каньйоноподібній долині.
Нижче м. Турка долина посту-
пово розширюється, набуваючи
в межах Передкарпаття рівнин-
ного характеру. Заплава у се-
ред. і ниж. течії двостороння, у
пониззі подекуди заболочена.
Річище дуже звивисте, часто
розгалужене, на кам’янистих
ділянках порожисте; шир. 10—
ЗО м (іноді до 80—100 м), пере-
січна глиб. 0,5 — 1 м, макси-
мальна — 2,5—2,8 м. Похил
річки 3,2 м/км. Осн. притоки:
Завадка, Опір, Жижава (праві),
Стинавка, Тейсарівка (ліві).
Живлення переважно снігове і
дощове; С. має паводковий ре-
жим. Льодостав нестійкий. Гід-
ролог. пости біля с. Маткова,
м. Турки, с. Нового Кропивни-
ка, м. Стрию, смт Верхнього
Синьовидного. Воду використо-
вують для тех. водопостачання
і зрошування. На С.— міста
Турка, Стрий, Жидачів.
СТРИЙ — місто обласного під-
порядкування Львів, обл., рай-
центр. Розташований у Перед-
карпатті, на р. Стрию (прит.
Дністра). Вузол залізнич. і ав-
томоб. шляхів. 67,3 тис. ж.
(1990). Вперше згадується як
місто 1385, міські права затвер-
джено 1460.
Пересічна т-ра січня —4,1 ,
липня -|-18,5 \ Опадів 676 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 345,5 га. У ме-
жах міста — 8 бот. пам’яток
природи та 4 парки — пам’ят-
ки садово-паркового 'мистецтва
(місц. значення). У С. розвину-
ті маш.-буд. і металообр., легка,
харч., буд. матеріалів галузі
пром-сті. Найбільші пром. під-
приємства: виробниче об’єднан-
ня .по випуску ковальсько-пре-
сового обладнання; з-ди: ваго-
норем., «Металіст», «Гемара»
Львів, виробничого об’єднання
«Кінескоп», хлібний, скляний,
виробниче об'єднання «Львів-
Річка Стрий.
енергобудпром»; ф-ки: сукон-
на, взуттєва Львів, виробничого
об’єднання «Прогрес», мака-
ронна; комбінати: меблевий,
м’ясний і хлібопродуктів. Під-
приємства залізнич. транспор-
ту. Технікум механізації та
електрифікації с. г., 4 профес.-
тех. уч-ща. Краєзнавчий музей.
Літ.: Левицький М. М., Батось-
кий ,В. Д. Стрий. Львів, 1962.
СТРЙИСЬКИИ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1940 на ба-
зі громадського музею «Верхо-
вина», організованого 1932.
Експозиційна пл. 299 м2. У фон-
дах зберігається понад 20 тис.
експонатів, з них бл. 5 тис. де-
монструється. Музей має три
відділи.
Експозиція відділу природи
розповідає про геогр. положен-
ня, геол. минуле, рельєф, водні
ресурси, грунти, тваринний та
рослинний світ пд.-зх. частини
Львів, обл. Значну увагу приді-
лено темі «Карпатський запо-
відник». Створено тему «Охо-
рона природи краю», діє пере-
сувна виставка. До унікальних
колекцій музею належать ко-
лекції стародруків початку
17 —18 ст., польських монет
15 —16 ст., російських монет
18—19 ст. При музеї проводить-
ся значна наук.-дослідна і про-
пагандистська робота (екскур-
сії, лекції, стаціонарні та пере-
сувні виставки, тематичні вечо-
ри тощо). Щороку С. к. м. від-
відує понад 35 тис. чоловік.
Г. В. Верес.
СТРЙИСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд. частині Львів, обл.
Утв. 1940. Пл. 0,8 тис. км2. Нас.
64,1 тис. чол. (1990; без міста
обл. підпорядкування Стрия),
у т. ч. міського -	2,2 тис.
Центр — Стрий. У районі — смт
Дашава та 72 сільс. паселе
ні пункти.
С. р. лежить у Передка рпатті,
лівобережжя р. Стрию займає
Дрогобицька височина. Поверх-
ня — підвищена пологохвиляс-
та алювіально-делювіальна, роз
членована давніми долинами.
Корисні копалини: щебінь, пі-
сковики, горючі сланці, природ-
ний газ (Дашавське газове родо-
вище). Район розташований у
Персдкарпатській височинній
фізико-географічній області.
Пересічна т-ра січня —4,2°,
липня 4-18,5 . Опадів 730 мм
на рік. Період з т-рою понад
4~Ю° становить 160 днів. Висо-
та снігового покриву 17 см. Ме-
теостанція (Стрий). С. р. нале-
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматичної зони. Річки:
Стрий, Колодниця, Свіча (прит.
Дністра). Переважають дерно-
во-підзолисті, дернові глейові
опідзолені та лучні грунти. Пл.
лісів 7,7 тис. га (бук, граб, яли-
на, дуб). У районі — Підгірців-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва респ. зна-
чення, Моршинський заказник,
Бережницький парк (19 ст.)
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва, 2 заповідні урочища
місц. значення.
Осн. пром. і культур, центр —
Стрий. Найбільші пром. підпри-
ємства району: тех. вуглецю
(Дашава), мол. (с. Слобідка),
спиртовий, комбікормовий (с.
Яблунівка) з-ди, Стрийський
лісгоспзаг. Галузі е. г.— тва-
ринництво м’ясо-мол. та рослин-
ництво льонарского напрямів.
Розвинуті скотарство, вівчар-
ство, птахівництво. Осн. куль-
тури: озима пшениця, льон-дов-
гунець, цукр. буряки, картопля,
овочеві і кормові. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 41,5 у т. ч.
орні землі — 29,9, сіножаті —
4,6, пасовища — 7,0. У райо-
ні — 15 колі*оспів, птахофабри-
СТРИИСЬКО-САНСЬКА
240
І Територія, підпорядкована
Стрийсьній місьноаді
Підпрцівсьний парк
ка. Залізничний вузол Стрий,
залізнич. станції: Ходовичі,
Конюхів, Любинці. Автомоб.
шляхів 400 км, всі — з твердим
покриттям. Об’єкт туризму —
меморіальний музей укр. фоль-
клориста і музикознавця Ф. М.
Колесси у с. Ходовичах, де він
жив 1873—89.
СТРИИСЬКО-САНСЬКА ВЕР-
ХОВИНА — переважно низько-
гірна область Українських Кар-
пат на Пд. Львів, обл. Пл.
1443 км2. Розміщена у верхів’ях
річок Опору, Стрию та Сану.
Геоструктурну основу утворю-
ють слабостиснуті антикліналь-
ні складки Кросненської зони,
розмежовані широкими синклі-
нальними зниженнями. У геол.
будові переважає аргілітовий
флііи, який зумовлює невисокі і
м’які форми рельєфу; на окраї-
нах, де поширені міцніші від-
клади крейдового та палеогено-
вого флішу, рельєф набуває рис
середньогірського. Абс. відм.
найвищих вершин — до 1405 м
(г. Пікуй). Хребти С.-С. в.'про-
стягаються з Пд. Сх. на Пн. Зх.,
вони розділені широкими дав-
німи поздовжніми прадолина-
ми (Санська, Боринська, Тур-
ківська та ін.) з добре вираже-
ними терасами. Грунти бурі лі-
сові та дерново-буроземні на
елювії-делювії флішу, переваж-
но малощебенисті. Лісистість
47 %, переважають смерекові
ліси з домішкою бука та ялиці.
Низькогірна частина С.-С. в.
значною мірою освоєна і роз-
орана, під ріллею понад 23 %
території. Ландшафтні заказ-
ники респ. значення — Бердо,
Пікуй.	С. В. Трохимчук.
СТРИМБА — гора на Пд. Зх.
Горган, у межах Закарп. обл.
Розташована на межиріччі Те-
реблі й Тересви, на Пн. Сх. від
с. Колочави. Вис. 1719 м. Разом
з г. Стриминіс утворює гірсь-
кий масив. Вершина трикутної
нижча 300	400	500
			
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
форми, утворена у дрібнозер-
нистих пісковиках глибокими
водозбірними лійками, що ус-
кладнені нівальними нішами.
Трапляються малі озерця, кам’-
яні розсипи. Середня і нижня
частини схилів складаються з
пісковиків, гравелітів та аргілі-
тів. Грунти малопотужні, гір-
сько-торф’янистобуроземні у
привершинній частині, дерново-
буроземні та бурі гірсько-лісові
на схилах. Вершина заросла
гірською сосною, схили — мо-
хово-трав'янистими і смереко-
во-буковими угрупованнями з
добре вираженою висотною по-
ясністю.	77. М. Шубер.
СТРЙМБА — річка у Надвір-
нянському і Коломийському
р-нах Івано-Фр. обл., ліва прит.
Ворони (бас. Дністра). Довж.
44 км, пл. бас. 130 км2. Утво-
рюється від злиття потоків Ве-
ликої Стримби і Малої Стримби
біля м. Надвірної. Долина аси-
метрична, з високими правими
і пологими лівими схилами. Рі-
чище помірно звивисте; є пере-
кати. Похил річки 4 м/км. Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового і дощового; бувають
паводки. Льодовий режим не-
стійкий. Воду використовують
для госп. потреб.
С ТРЙПА — річка у Терноп. обл.
(Зборівський, Козівський, Тере-
бовлянський і Бучацький р-ни),
ліва прит. Дністра. Довж.
147 км, пл. бас. 1610 км2. Бере
початок з джерел поблизу с.
Івачева, тече в межах Поділь-
ської височини. У верх, течії до-
лина неглибока (18—20 м), з по-
логими схилами, нижче — тра-
пецієподібна, від с. Золотники
Теребовлянського р-ну — У-но-
дібна; пересічна шир. 0,6—1 км.
Заплава двостороння (шир.
0,1—0,9 км), подекуди перерив-
часта. Річище помірно звивис-
те, у верхів’ї зарегульоване во-
досховищами. Похил річки 1,5
м/км. Осн. прит.: Восушка,
Вільхоеець (ліві). Живлення мі-
шане. Замерзає з кінця грудня
до поч. березня. Льодовий ре-
жим нестійкий. Гідролог, пост
біля м. Бучача. Воду викорис-
товують для тех. водопостачан-
ня і зрошування. На С.— міста
Зборів і Бучач.
Літ.: Баран Г. Я. Над Стрипою.
Путівник по туристському марш-
руту. Львів, 1981.
СТРІЛЕЦЬ Іван Юхимович
(19.УІІІ 1930, с. Шилівці Чер-
нів. обл.) — укр. педагог, кан-
дидат географічних наук з
1972, заслужений учитель Ук-
раїни з 1978, відмінник народ-
ної освіти України з 1972. Після
закінчення 1960 Чернів. ун-
ту вчителював у Верхньопе-
трівецькій серед, школі Сторо-
жинецького району Чернів. обл.,
з 1964 — директор. Засобами
шкільної географії проводив ве-
лику роботу по патріотичному
та інтернаціональному вихо-
ванню учнів, формуванню у них
пізнавальних інтересів. Автор
ряду статей. Досвід роботи уза-
гальнено Чернів. обл. ін-том
удосконалення вчителів. Наго-
роджений медаллю А. С. Мака-
ренка.	А. И. Сиротенко.
СТРІЛЕЦЬКА БУХТА — бух-
та Чорного м. на Пд.-Зх. Крим-
ського півострова, в межах Се-
вастополя. Вдається у пн. части-
ну Гераклійського півострова.
Береги високі, урвисті, обме-
жовані кам’янистими відміли-
нами. Вперше згадується
П. С. Палласом 1793.
Ю. Ф. Безруков.
СТРІЛКА — річка у Теребов-
лянському і Гусятинському
р-нах Терноп. обл., права прит.
Нічлави (бас. Дністра). Довж.
38 км, пл. бас. 209 км2. Бере
початок біля с. Кобиловолоки.
Долина у верхів’ї трапецієвид-
на, нижче У-подібна, глиб, у по-
низзі 50 м, шир. 2,5 км. Запла-
ва завширшки 200 м. Річище
слабозвивисте, шир. 4 м. Похил
річки 1,9 м/км. Живлення мі-
шане. Льодостав з грудня до бе-
резня. Є ставки, водосховище.
Воду використовують для госп.
потреб.	И. М.. Свинко.
СТРІЛКА, Коса Стрілка — зо-
ологічний заказник республі-
канського значення (з 1974).
Розташована у Комінтернівсь-
кому р-ні Одес. обл. Перебуває
у віданні Петрівського радгоспу-
технікуму. Пл. 394 га. Охоро-
няється ділянка пн.-зх. берега
Тилігульського лиману з 200-
метровою смугою акваторії з
метою збереження цінного для
цього району тваринного світу.
Тер. заказника являє собою с.-г.
угіддя, лісосмуги, заплавні лу-
ки. Тут водяться козуля євро-
пейська, лисиця, борсук, кріль
дикий. З птахів гніздяться кря-
Заказник Стрглка.
Мала біла чапля.
чок малий, крячок річковий, га-
ла газ, мала біла чапля, сіра
чапля, шилодзьобка, а також
ходуличник, занесений до Чер-
воної книги України. Прибереж-
на зона є місцем відпочинку ба-
гатьох перелітних птахів під
час сезонних міграцій.
А. М. Полуда.
СТРЇЛЬСЬКЕ ОЗЕРО — гідро-
лог. пам’ятка природи респ.
значення (з 1975). Розташоване
у Сарненському р-ні Рівнен. обл.
Перебуває у віданні Сарненсь-
кого лісгоспзагу. Пл. 15 га.
Охороняється мальовниче озе-
ро, оточене вільшняком та сос-
новим лісом. На мілководдях
трапляються окремими пляма-
ми очерет, рогіз, півники болот-
ні, латаття сніжно-біле. Неши-
року смугу утв. осока здута.
У приозерному вільшняку пере-
важають осокові угруповання,
зокрема, зростає малопошире-
ний вид — осока ситничковид-
на. Багата орнітофауна та іхтіо-
фауна.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте его
охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
СТРІЛЬЦЇВСЬКИИ СТЕП —
відділ Луганського заповідни-
ка, розташований у Міловсько-
му р ні Луганської обл. Утв.
1931 як заказник, з 1936 —
заповідник обласного значення,
з 1947 — респ. значення; протя-
гом 1961—68 входив до складу
Українського степового заповід-
ника; сучас. статус — з 1968.
Пл. 494 га. Створений гол. чин.
з метою збереження найбільшої
на Україні колонії бабака євро-
пейського.
СТРУ КТУ Р А 1 ’РУ нтового
ПОКРИВУ (лат. вггисіига — по-
241
СТУГНА
будова, розміщення) — співвід-
ношення площ класифікацій-
них одиниць грунтів або їхніх
груп у процентах до заг. площі
тієї чи ін. території. Вона від-
ображає якісний склад земель-
них ресурсів, дає уявлення про
їхню продуктивність, можли-
вість використання та поліп-
шення. Основи знань про С. г. п.
були сформовані класиками
грунтознавства — В. В. Доку-
чаєвим, М. М. Сибірцевим,
С. С. Неуструєвим, Л. І. Пра-
соловим та ін. Було встановле-
но, що різноманітність та гео-
графія грунтів зумовлені зако-
номірностями зонально-провін-
ціальних (фаціональних) змін
біокліматич. умов, геол.-геомор-
фолог., гідрогеолог, та ін. ком-
понентів ландшафту. На освоє-
них с.-г. вироби, територіях по-
тужним фактором диференціа-
Структура грунтового покриву
України
% ВІД
усієї
Грунти	площі
орних
земель
Дерново-підзолисті	6,2
Підзолисто-дернові	0,1
Дернові оглеєні та ін.
опідзолені	4,2
Сірі лісові	6,5
Чорноземи	59,2
Темно-сірі опідзолені	4,9
.Темно-каштанові
солонцюваті	3,0
Каштанові солонцюваті	0,3
Лучно-чорноземні	1,6
Лучні поверхнево оглеєні 0,4
Лучно-каштанові
поверхнево оглеєні	0,2
Лучно-каштанові
солонцюваті	0,2
Лучні	2,9
Алювіальні лучні	1,3
Лучно-болотні, болотні
і торфово-болотні	1,2
Алювіальні лучно-
болотні і болотні	0,6
Торфово -болотні
і торфовища	1,5
Алювіальні дернові
оглеєні	0,5
Солонці	0,4
Солончаки	0,01
Мочаристі	0,2
Буроземи кислі	0,8
Буроземно-підзолисті
оглеєні кислі	0,02
Лучно буроземні
оглеєні кислі	0,3
Коричневі	0,01
Рекультивовані	0,03
Розмиті грунти й виходи
порід	0,2
ції С. г. п. є госп. діяльність
людини. Існує дві точки зору
на це поняття. За першою, це —
перелік грунтів у складі грун-
тового покриву, друга включає
не тільки опис компонентів і
склад грунтового покриву, але
і їх взаємозв’язок, процеси ево-
люції компонентів, а також про-
сторові малюнки, які утворю-
ють ареали грунтів (В. М. Фрін-
ланд та ін.). У зв’язку з цим
розроблено поняття і характе-
ристику типологічних одиниць
С. г. п.: елементарний грунто-
вий ареал, грунтові комбінації
(комплекси, плямистості, поєд-
нання, варіації, мозаїки і таше-
ти), таксономічна система кла-
сифікації С. г. п. (категорія —
формація — розряд — сімей-
ство — підсімейство — форма).
Подана, зокрема, характерис-
тика основних класифікаційних
груп С. г. п. України (див.
таблицю). Знання С. г. п. знач-
ною мірою визначає найбільш
ефективну організацію терито-
рії для с.-г. вироби., сприяє
розробці заходів щодо підви-
щення родючості грунтів.
М. І. Полупан.
СТРУКТУРНО-ДЕНУДАЦІЙ-
НА РІВНИНА — рівнина, по-
верхня якої вирівняна згідно з
покрівлею корінних порід плат-
форменої структури, на якій во-
на утворена. Морфологічно за-
лежно від характеру заляган-
ня і деформацій порід виділя-
ють субгоризонтальні, похилі,
ступінчасті, хвилясті та ін.
С.-д. р. В Україні до струк-
турно-денудаційних належать
пізньоолігоценово ранньоміоце-
нові рівнини Приазовської ви-
сочини і Середньоросійської ви-
сочини, пізньоміоценово-ран-
ньопліоцснова рівнина Поділь-
ської височини, пліоценова —
Тарханкутськоі височини. Всі
вони пов’язані з морфострукту-
рами, які зазнали досить інтен-
сивних диференційованих пози-
тивних неот ектопічних рухів
земної кори. В. П. Палієнко.
СТРУКТУРНО-ДЕНУДАЦІЙ-
НИЙ РЕЛЬЄФ — рельєф, утво-
рений на стійких до вивітрю-
вання поверхнях під впливом
генетично різних деструкцій-
них процесів. На його будові по-
значилися морфолог, особливос-
ті складчастих, монокліналь-
них, розломно-блокових та ін.
структур і інтрузивних утво-
рень. С.-д р. найчастіше спосте-
рігається в районах піднять
(гірські споруди, плити, висту-
пи фундаменту тощо). Розріз-
няють структурно-денудаційні
гори, височини, рівнини. На тер.
України до структурно-денуда-
ційних гір належать моноклі-
нально-куестові низькогір’я
Кримських гір, структурно-де-
нудаційних височин — Розточ-
чя, Мізоцький кряж, Гологоро-
Кременецький кряж тощо, до
структурно-денудаційних під-
вищених рівнин — Подільська,
Тарханкутська, Середньоросій-
ська (див. також Структурно-
денудаційна рівнина).
В. П. Палієнко.
СТРУМИННІ ТЕЧІЇ в атмо-
сфері — потужні повітр. течії у
верх, тропосфері та ниж. страто-
сфері, спрямовані переважно із
Зх. на Сх.; складові заг. цирку-
ляції атмосфери. Довжина С. т.
досягає тисяч кілометрів, шири-
на — сотень, товщина по верти-
калі — кількох кілометрів.
Швидкість вітру до 50—
100 м с; за нижню межу умов-
но приймають швидкість ЗО м с,
яка вже помітно впливає на по-
вітр. транспорт. Розвиток С. т.
пов’язаний з висотними фрон-
тальними зонами (див. Атмо-
сферний фронт), розрізняють
арктичні, полярні та субтро-
пічні С. т. У Пн. півкулі ці течії
спостерігаються між 20 і 50°
пн. ш., найчастіше — у субтро-
пічних широтах. У С. т. зосе-
реджена макс. кінетична енер-
гія атмосфери. Крім С. т. вільної
атмосфери, існують течії ниж.
рівнів (або граничного шару)
атмосфери. Над тер. України
найчастіше спостерігаються по-
лярнофронтові С. т., взимку
бувають також арктичні, вліт-
ку — субтропічні течії. С. т.
ниж. рівнів атмосфери утворю-
ються за певних синоптичних
умов, пов’язаних з просторовим
розподілом т ри. Вивчення С. т.
має велике значення для дослі-
Вертикальні профілі швидкості
вітру у струминній течії.
дження атм. процесів і, зокрема,
для метеоролог, забезпечення
авіації.
Літ.: Прох Л. 3., Тарасова Т. Ф. Ме-
зоструи над Києвом. Трудьі Укр-
НИГМИ, 1974, в. 132; Прох Л. 3.
Словарь ветров. Л., 1983.
А. І. Ромов.
СТУБЛА, Стубазка, Стубел-
ка — річка у Здолбунівському,
Дубнівському та Рівненському
р-нах Рівнен. обл., ліва прит.
Горині (бас. Прип’яті). Довж.
86 км, пл. бас. 1350 км '. Бере
початок з джерел на пн. схилах
Мізоцького кряжа, далі тече в
межах Рівненського плато і Ос-
трозької височини. Долина ко-
ритоподібна, шир. до 4 км, глиб,
до 60 м. Заплава двостороння
(шир. до 0,8—1 км), часто забо-
лочена. Річище звивисте; на
значному протязі випрямлене і
зарегульоване; шир. річки від
5—8 до 20 м, глиб. 1,2—1,5 м.
Похил річки 1,2 м/км. Живлен-
ня мішане. .Льодостав з серед,
грудня, скресає С. до серед, бе-
резня. Споруджено численні
руслові ставки і невеликі водо-
сховища. С.— водоприймач ме-
ліоративних систем.
І. М. Коротун.
СТУБЛА, Стубло — річка у Во-
лодимирецькому, Дубровицько-
му і Зарічненському р-нах Рів-
нен. обл., права прит. Стиру
(бас. Прип’яті). Довж. 64 км,
пл. бас. 722 км . Бере початок
на Сх. від с. Сопачева. Долина
невиразна, шир. до 3 км. Запла-
ва двостороння, переважно осу-
шена; шир. від 0,3 до 2,5 км.
Річище у природному стані зви-
висте, розгалужене; на значно-
му протязі випрямлене і являє
собою магістральний канал осу-
шувальної системи «Стубла»
завширшки 20 — 24 м, глиб, до
1,2 —1,7 м. Похил річки 0,3
м км. Живлення снігове і до-
щове. Замерзає наприкінці лис-
топада, скресає у березні.
І. М. Коротун.
СТУГНА — річка у Фастівсько-
му, Васильківському та Обухів-
ському р-нах Київ, обл., права
прит. Дніпра (впадає у Канів-
ське водосховище). Довж.
69,5 км, пл. бас. 787 км . Бере
початок біля с. Великої Снітин-
ки. Долина переважно трапеціє-
видна, шир. до 2,5 км, глиб, до
50 м. Заплава двостороння,
шир. до 500 м. Річище помірно
звивисте, пересічна шир. 10 м,
глиб. 0,8—1 м. Похил річки
1,7 м км. Живлення мішане.
Льодостав з кінця листопада —
поч. грудня до кінця березня.
Гідролог, пост біля с. Застугна
(відновлений 1949). У басейні
споруджено численні ставки;
воду використовують для пром.
водопостачання і зрошування.
У середній та ниж. течії за-
бруднена стічними водами. На
СТУДЕНИЦЯ
242
С.— м. Васильків, у гирлі —
м. Українка. Ю. П. Яковенко.
СТУДЕНИЦЯ — річка у Ярмо-
линецькому, Дунаєвецькому і
Кам’янець-Подільському р-нах
Хмельн. обл., ліва прит. Дніст-
ра. Довж. 84 км, пл. бас.
477 км . Бере початок з джере-
ла за 2 км на Пн. від с. Косо-
гірки і тече Подільською висо-
чиною. Долина у верх, течії
трапецієподібна, нижче — V-
подібна, біля гирла розширює-
ться до 2 км. Заплава у верхів’ї
на окремих ділянках заболоче-
на, у серед, і ниж. течії зав-
ширшки 80—100 м. Шир. річ-
ки пересічно 4—8 м (на окре-
мих ділянках 20 — 22 м), глиб.
0,2—0,8 м (на плесах та біля
гребель до 2—2,3 м). Похил
річки 2,7 м км. Живлення мі-
шане, переважно снігове. Льо-
довий покрив нестійкий і вста-
новлюється наприкінці груд-
ня — на поч. січня, скресає С.
у лютому. Є ставки, водосхо-
вища. .Воду використовують для
водопостачання; рибництво.
Г. С. Головатюк.
СТУДЕНЙЦЯ — річка в Олев-
ському р-ні Житомир, обл. та
Рокитнівському р-ні Рівнен. обл.,
права прит. Ствиги (бас. При-
п'яті). Довж. 36 км, пл. бас.
264 км . Бере початок з боліт
за 3 км від с. Рудні і тече Кле-
СІвською рівниною. Долина не-
виразна, шир. до 3 км, глиб, до
10 м. Заплава заболочена, зав-
ширшки 500 м. Річище зви-
висте, його шир. 5 — 7 м, глиб,
до 1,2 м. Похил річки 0,96 м км.
Живлення мішане, з перева-
жанням снігового. Льодостав з
серед, грудня до серед, березня.
Воду використовують для с.-г.
потреб.	1. М. Коротун.
СТУДЕНТСЬКА — карстова
порожнина (шахта) в Гірсько
Кримській карстовій області, на
Річка Стугна.
Карабі-яйлі. Протяжність 50 м,
глиб. 48 м. Складається з вхід-
ного колодязя завглибшки 20 м
і внутр. шахти (глиб. 25 м). На
дні — невелике нагромадження
снігу. Утворилася у вапняках.
На стінах виявлено схематизо-
вані зображення дерев, людини,
кораблів та ін. малюнків скіфо-
сарматського та більш давніх
часів.	В. М. Дублянський.
СТУДЯНКА — річка у Івани-
чівському та Володимир-Волин-
ському р-нах Волин. обл., права
прит. Західного Бугу. Довж.
26 км, пл. бас. 150 км-. Бере по-
чаток з джерел біля с. Грибови-
ці. Долина коритоподібна. За-
плава двостороння (шир. до
400 м), подекуди заболочена.
Річище звивисте. Похил річки
1,7 м/км. Живлення мішане.
Замерзає у серед, грудня, скре-
сає у серед, березня. Є руслові
ставки. Воду використовують
для водопостачання; діють осу-
шувальні системи («Русівська»
та ін.).	І. М. Коротун.
СТУЖИЦЯ — лісовий заказник
респ. значення (з 1974). Розта-
шована у Великоберезнянсько-
му р-ні Закарп. обл. Перебуває
Річка Студениця
(притока Дністра).
у віданні Жорнавського лісо-
комбінату. Пл. 2592 га. Розта-
шована на схилах Східних Бе-
скид у межах висот 700—
1269 м над р. м. Тут збереглися
цінні незаймані або мало зміне-
ні госп. впливом фітоценози,
серед яких переважають бучи-
ни (зубницева, ожикова, жіно-
чопапоротева). На верх, межі
лісу (1200—1260 м над р. м.) —
типове криволісся з бука лісово-
го, явора, горобини. Цінність
має також ділянка рідкісного
для Українських Карпат угру-
повання — букового лісу вед-
межоцибулевого. У зх. частині
масиву значну площу займають
мішані яворово-букові, яворо-
во-в’язово-букові та буково-яво-
рові ліси; трапляються чисті
яворові. У субальп. поясі на ви-
соті 1240—1260 м над р. м. на
обмеженій площі зростає фор-
мація вільхи зеленої. Тварин-
ний світ характерний для Кар-
пат.
Літ.: Охорона природи Українсь-
ких Карпат та прилеглих терито-
рій. К., 1980. В. І. Комендор.
СУБАЛЬПІЙСЬКА РОСЛЙН-
НІСТЬ (від лат. зиЬ — під) —
рослинність високогірних об-
ластей, поширена звичайно в
субальпійському поясі гір по-
мірних і субтропічних широт.
Представлена криволіссям та
рідколіссям, заростями чагар-
ників, чагарничків та субаль-
пійськими луками. Розвиває-
ться в умовах потужного сніго-
вого покриву, рівномірної і до-
сить високої вологості повітря
та грунту, достатньої дренова-
ності поверхні. Висотне поло-
ження С. р. визначають за геогр.
широтою, експозицією схилів і
ступенем континентальності
клімату. На тер. України типо-
ва С. р. поширена в Карпатах
Українських на вис. 1200 м
(у пн.-зх. частині) — 1800 м
(у пд.-сх. частині, Чорногора).
Серед С. р. Українських Кар-
пат переважають криволісся з
вільхи зеленої, сосни жереп,
ялівцю сибірського; серед ча-
гарничків — рододендрон Кочі,
чорниця, брусниця тощо; в тра-
в’яному покриві — біловус, ви-
ди костриці, щучнику. Терито-
рії, зайняті С. р., використову-
ють як літні пасовища.
СУБІР — природний сосновий
ліс із домішками берези, дуба,
осики, ялини, вільхи тощо. Фор-
муються С. на відносно бідних
дерново-підзолистих, дерново-
підзолисто-глейових і глеюва-
тих, глинисто-піщаних та супі-
щаних грунтах. В Україні по-
ширені в зонах мішаних лісів,
лісостеповій та степовій зоні
(займають борові тераси Дніп-
ра, Сіверського Дінця та ін.
рік). У сучас. рослинному по-
криві України дубово-соснові
ліси охоплюють значні площі.
Деревний ярус С. утв. сосна І бо-
нітету (див. Бонітування лісу)
і дуб II — ПІ бонітетів. У слабо
вираженому підліску — брус-
лина бородавчаста, крушина
ламка, бузина червона, ліщина
звичайна, горобина звичайна та
ін. Трав’яний ярус представле-
ний папороттю чоловічою, орля-
ком звичайним, медункою вузь-
колистою, грушанкою кругло-
листою та ін. рослинами. За
ступенем вологості С. поділяють
на дуже сухі, сухі, свіжі, сирі
и заболочені. Іноді С. називають
дубово-соснові ліси.
В. К. М'якушко.
СУБЛІМАЦІЯ (від лат. зиЬИ-
то — підношу) в метеороло-
гії — процес переходу водяної
пари у твердий стан, минаючи
рідку фазу. У фізиці і хімії під
С. розуміють зворотний про-
цес — перехід речовини з кри-
сталіч. стану в газоподібний. С.
у метеорології відбувається при
т-рі нижче 0° і за умов, коли
тиск водяної пари перевищує
тиск перенасичення при даній
т-рі. С. є важливим механізмом
утворення опадів атмосферних,
особливо снігу у мішаних шару-
ватих переохолоджених хма-
рах, а також інею та кристаліч.
паморозі. За певних умов про-
цес С. зумовлює повну криста-
лізацію хмар та туманів. Най-
швидше сублімаційне утворен-
ня кристалів льоду відбуваєть-
ся у мішаних хмарах при т-рі
— 10е, —12е (див. також Ядра
к ристалізації). Законом ірності
С. використовують при до-
слідженнях активного впли-
ву на хмари і тумани, які про-
водять, зокрема, у Дніпроп. об-
ласті співробітники Гідромете-
орологічного українського ре-
гіонального науково-дослідно-
го інституту. М. В. Буйков.
СУБЛІТОРАЛЬ (від лат. еиЬ —
під і літораль) — зона мор. дна
нижче літоралі до глибоковод-
ної частини мор. улоговини, що
перебуває поза дією берегового
прибою. Характерні значні ко-
ливання т-ри, солоності води,
висока освітленість. С.— район
зосередження осн. пром. запа-
сів придонної флори і фауни.
Тут добувають безхребетних
(устриці, мідії, омари, краби,
гребінці, трепанги тощо) та
рибу.
В Чорному морі найширша
зона С. розташована у пн.-зх.
частині; тут сконцентровано по-
над 60 % біоресурсів: підвище-
на її продуктивність пов’язана
з надходженням поживних ре-
човин з річковими водами Ду-
наю, Дністра, Пд. Бугу, Дніп
ра. З пром. видів риб тут добу-
вають осетрових, калкана, ке-
фаль, оселедця та ін.
Є. М. Філіппов.
243
СУДАК
СУБТРОПІЧНА ПОМІРНО ТЕ-
ПЛА КСЕРОФЇТНО-ЛІСОВА
ОБЛАСТЬ — частина субтро-
пічного помірно теплого поясу,
якій відповідають сукупність
вертикальних гірських грунто-
вих зон із подібними гідротер-
мічними та природними радіа-
ційними умовами; одиниця
грунтово-географічного району-
вання. На тер. України вона
представлена Південнобереж-
ною кримською ксерофітно-лі-
совою областю. Займає півден-
не узбережжя Криму. Характе-
ризується недостатнім зволо-
женням (320—560 мм на рік).
Тривалість безморозного періо-
ду 280—565 днів. На продуктах
вивітрювання глинистих слан-
ців, конгломератах та ін. поро-
дах під ксерофітними ялівцево-
дубовими і фісташковими ліса-
ми формуються гірсько-лучні
грунти та коричневі грунти, бу-
роземи. Грунтово-кліматичні
умови сприятливі для вирощу-
вання цінних субтропічних
культур, винограду, тютюну та
ефіроолійних культур.
Д. І. Ковалишин.
СУВОРОВЕ (до 1941 — Ши-
кирликитай) — селище місько-
го типу Ізмаїльського р-ну Одес.
обл. Розташоване на оз. Катла-
буг, за 5 км від залізнич. ст.
Катлабуг. 5,8 тис. ж. (1990).
Засн. 1819, с-ще міськ. типу з
1961. Поверхня плоска. Пере-
січна т-ра січня —2,5°, липня
4-22,5°. Опадів 430 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 120 га.
УС.— 2 цегельні, асфальтовий,
залізобетонних конструкцій,
маслоробний, комбікормовий,
соко-виноробний з-ди, харчо- і
консервний комбінати та ін.
Профес.-тех. уч-ще. Краєзнав.
музей.
СУВОРОВСЬКА — карстова по-
рожнина (шахта) в Гірсько-
Кримській карстовій області, на
Карабі-яйлі. Протяжність 600
м, глиб. 140 м. Складається
з п’яти внутр. шахт завглибш-
ки 35, 25, 15, 25 і ЗО м. На глиб.
135 м починається нахилена
частина порожнини, яку скла-
дають дві майже паралельні га-
лереї. Утворилася у вапняках.
Численні натічні форми. Від-
крили С. 1981 севастопольські
спелеологи. В. М. Дублянський.
СУГЛИНКИ — тонкоуламковх
континентальні осадочні гірсь-
кі породи або осадки. Склада-
ються з глинистих фракцій (мі-
нерали — каолініт, іліт, монт-
морилоніт), які надають С. по-
мітних пластичних властивос-
тей, та пилуватих і піщаних
частинок (кварц). Колір жов-
тий, бурий, сірий, вохристо-чер-
воний. В Україні С. кількох
відмін становлять значну час-
тину площ антропогенових від-
кладів. Моренні валунні й вод-
но-льодовикові та озерно-льодо-
викові С. залягають на Пн. рес-
публіки, легкі (слабоглинисті)
лесоподібні карбонатні С.— на
середніх і високих терасах у лі-
состеповій та степовій зонах,
щебенисті — на гірських схи-
лах, особливо у конусах осипів.
Численними кар’єрами майже
на всій тер. України С. розроб-
ляють як місцеву цегельно-че-
репичну мінеральну сировину.
Збагачені гідроксидами залі-
за червонуваті С. використову-
ють як фарби мінеральні. Міне-
ралогічний та гранулометрич-
ний склад С. впливає на типи
грунтів, що утворюються на їх-
ній поверхні. В. С. Джунь.
СУГОКЛЇЯ — річка у Кірово-
градському р-ні Кіровогр. обл.,
права прит. Інгулу (бас. Пд. Бу-
гу). Довж. 44 км, пл. бас.
527 км2. Бере початок поблизу
с. Вишняківки. Впадає в Інгул
у межах Кіровограда. С.— рів-
нинна, має широку, У-подібну
долину. Похил річки 2,1 м/км.
Живлення переважно дощове і
снігове. Льодостав з грудня до
серед, березня. Воду використо-
вують для госп. потреб; є став-
ки.
СУГОКЛЇЯ — річка у Компа-
нхївському та Бобринецькому
р-нах Кіровогр. обл., права
прит. Інгулу (бас. Пд. Бугу).
Довж. 58 км, пл. бас. 983 км2.
Бере початок поблизу с. Семе-
нівки. Широка долина рівнин-
на. Шир. річища до 5 м. Похил
річки 2,0 м/км. Живлення пе-
реважно дощове і снігове. Льо-
достав з грудня до серед, берез-
ня. Воду використовують для
госп. потреб, риборозведення.
С. зарегульована ставками, є
невеликі греблі.
СУГРУДОК — природний ліс,
перехідний між суборами і ді-
бровою. Від діброви відрізняє-
ться наявністю сосни, папороті
орляка, рокитника та ін. субо-
рових видів, а від суборів —
наявністю у деревних ярусах і
трав’яному покриві дібровних
видів. Формуються С. на досить
родючих дерново-середньопід-
золистих та дерново-слабопідзо-
листих грунтах, а також на сі-
рих лісових грунтах. На Укра-
їні поширені у зонах мішаних
лісів і лісостеповій. Корінні де-
ревостани С. мають багатоярус-
ну структуру. Перший ярус
утворює сосна Iа—1б бонітету
(див. Бонітування ліси), що до-
сягає тут найвищої продуктив-
ності, з домішкою осики та бе-
рези повислої, на Розточчі й По-
ліссі — ялини європейської, у
лівобережній частині лісостепо-
вої зони — липи серцелистої.
У 2-му ярусі переважає дуб
II бонітету (на Розточчі — бук
лісовий) з домішкою берези по-
вислої, кленів гостролистого та
Сугрудок.
несправжнього платанового й
липи дрібнолистої, в 3-му —
граб звичайний з домішкою че-
решні, клена гостролистого та
липи дрібнолистої. У підліску,
що не завжди виражений, зро-
стають ліщина звичайна з до-
мішкою бруслини європейської
та бородавчастої, крушина лам-
ка, а також яблуня лісова, глід
одноматочковий, барбарис зви-
чайний і шипшина собача. Нині
значні площі С. перетворено на
менш цінні довгопрохідні дуб-
няки з домішкою осики, клена
гостролистого, граба звичайно-
го та ін. деревних порід, а та-
кож на грабняки з домішкою
дуба звичайного, осики повис-
Субір.
лої та берези повислої. Серед
соснових лісів С. продукують
найбільшу кількість органічної
маси. За ступенем вологості С.
поділяють на дуже сухі і сухі,
свіжі, вологі та сирі. Термін
«сугрудок» запропонував акад.
Г. М. Висоцький.
Інші назви С.: складні субори,
судіброви, сурамені, кленово-
липові та грабові субори, грабо-
во-дубово-соснові ліси, липово-
дубово-соснові ліси, сосново-
широколистяні ліси.
Літ.: Мякушко В. К. Сосновьіе ле-
са равнинной части УССР. Гео-
ботаничесхая характеристика и
первичная биологическая продук-
тивності». К., 1978.
В. К. М’якушко.
СУДАК — річка у Республіці
Крим. Див. Таракташ.
СУДАК — місто в Республіці
Крим. Розташований на бе-
резі Судацької бухти Чорного
м., за 55 км від залізнич. ст.
Феодосія. 15,8 тис. ж. (1990).
У 212 на місці сучасного С. збу-
довано фортецю під назвою Су-
гдея (пізніше в давньорус. дже-
релах згадується під назвою Су-
рож, в італійських — Солдайя),
місто з 1982. С.— приморський
кліматич. курорт. Належить до
Феодосійського рекреаційного
району. Розташований у Су-
дацькій долині, в низькогірно-
му поясі Кримських гір. Має
риси середземноморської’© клі-
мату; посушливий, з м'якою зи-
мою. Пересічна т-ра січня
4-1,8', липня -|-23,2 . Опадів
318 мм на рік. Купальний сезон
триває з червня до жовтня. Кіль-
кість годин сонячного сяйва
2200 на рік. Відносна вологість
СУДАЦЬКА
244
повітря пересічно 70—75 %.
У межах міста — невелика річ-
ка Сууксу. Пл. зелених наса-
джень 60,4 га. .В С.— пам’ятки
природи Караул-Оба (респ. зна-
чення), г. Лягушка, парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва Перчем (місц. значен-
ня). Виноградарський і ефіро-
олійний радгоспи-заводи; хлі-
бозавод, лісгоспзаг. Турист, го-
тель «Горизонт». Бюро подоро-
жей та екскурсій.
Об’єкт туризму: пам’ятка ар-
хітектури 14—15 ст.— Гену-
езька фортеця.
Літ.: Секиринский С. А., Воло-
буев О. В., Когонашвили К. К.
Крепость в Судане. Симферополь,
1983; Полканов А. И., Полка-
нов Ю. А. Судак. Путеводитель.
Симферополь, 1985.
СУДАЦЬКА БУХТА — бухта
Чорного м. на Пд. Сх. Півден-
ного берега Криму, біля м. Су-
дака. Довж. узбережжя С. б.—
бл. 6 км. Обмежована скеляс-
тим урвистим мисом г. Болвлі
(заввишки 78 м), г. Крєпосною,
на якій розташована Судацька
фортеця, та мисом Рибачим. Мис
Алчак-Кая поділяє бухту на
сх. і зх. частини. Зх. частина
бухти має низовинний берег,
тут у С. б. впадає р. Сууксу.
Пляж широкий, складається з
осадочних і вулканічних порід
та піску. Узбережжя бухти —
район рекреації.
О. Г. Кузнецов.
СУДАЦЬКИИ РАЙОН — рай
он на Пд. Сх. Респ-ки Крим.
Утв. 1979. Пл. 0,7 тис. км . Нас.
37,4 тис. чол., у т. ч. місько-
•
Судак.
Генуезька фортеця. 14—15 ст.
Загальний вид міста.
Ммг _
го — 23,2 тис. (1990). У райо-
ні — м. Судак (райцентр), с-ща
міськ. типу Курортне, Новий
Світ, Планерське, Щебетовка та
18 сільс. населених пунктів.
Лежить у сх. частині Південно-
го берега Криму, омивається
Чорним м. Поверхня — розчле-
новане низькогір’я (скелясті гре-
бені, гірські масиви, відокрем-
лені між собою долинами Су-
дацькою, Веронською, Отузь-
кою га ін.), на узбережжі
зсуви, осипища, нагромаджен-
ня брил тощо. На Сх. підно-
ситься вулканіч. масив Кара-
даг. Корисні копалини: марму-
ризовані вапняки, пісковики, пі-
ски, кольорові глини. Пересіч-
на т-ра січня від +1,3 до
+2,9 \ липня +23°. Опадів
272—425 мм на рік. Період
з т-рою понад +109 становить
197 днів. Висота снігового по-
криву 5—7 см; нестійкий. С. р.
належить до Кримського райо-
ну вертикальної кліматич. зо-
нальності, сх. частина — до
Передгірного Кримського по-
сушливого, дуже теплого агро-
кліматич. району з м’якою зи-
мою. Річки — бас. Чорного м.:
Шелен, Ворон, Кутлак, Сууксу.
Переважають коричневі та бурі
гірсько-лісові грунти. Рослин-
ність степова, шиблякова, гірсь-
ко-лісова збереглася в основно-
му на територіях та об’єктах
природ но-за повідного фонду.
Пл. лісів 30,3 тис. га (дуб пух-
настий, фісташка туполиста,
ялівець високий, ясен гостро-
плодий та ін.). У районі — Ка-
радазький заповідник, заказ-
ники Канака, Новий Світ, па-
м’ятки природи Караул Оба
(респ. значення), Ай-Серез, г.
Лягушка, узбережні аквальні
комплекси Караул-Обинський
та Новосвітський, парк — па-
м’ятка садово-паркового мис-
тецтва Перчем (місц. значення).
З метою поліпшення екологіч.
ситуації впроваджують: будів-
ництво очисних споруд в Суда-
ку, Планерському, с. Веселому;
берегоукріплення у Новому Сві-
ті, Курортному та ін.
Пром-сть по переробці с.-г. си-
ровини. Ефіроолійний радгосп-
завод і хлібозавод у Судаку,
з-д шампанських вин у Новому
Світі. Галузі спеціалізації с.
г.— рослинництво виноградар-
сько-зернового і тваринництво
СУДАЦЬКИЙ РАЙОН
РЕСПУБЛІКИ КРИМ
(«Ш*
500
зоо
200
юо
50
ачне
'м М-ганом
ішач»
ШКАЛА ВИСОТ
м’ясного напрямів. Осн. куль-
тури: пшениця, ячмінь, овочеві,
тютюн. Площа виноградників
4,2 тис. га, садів 0,9 тис. га,
плантації троянд 0,2 тис. га.
Розвинуті вівчарство, свинар-
ство. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 17,9, у т. ч. орні зем-
лі — 2,97, пасовища — 9,4, сі-
ножаті — 0,16. У районі — 8
радгоспів, у т. ч. 7 виноградар-
ських радгоспів-заводів. Ліс-
госпзаг (Судак). Карадазькі:
філіал Ін-ту біології пд. морів
АН України, актинометрич. об-
серваторія Гол. геофіз. обсерва-
торії (Щебетовка). Автомоб.
шляхів 250 км, усі з твердим
покриттям. Мор. транспорт (у
теплий період року). Діють 2 са-
наторії, 8 пансіонатів, 2 будин-
ки та 7 баз відпочинку, 2 тур-
бази. Бюро подорожей та ек-
скурсій (Судак).
Об’єкти туризму: у Судаку, а
також будинок, у якому жив
рос. поет і живописець М. 0.
Волошин, його літ.-мемор. му-
зей і могила; музей історії пла-
неризму (всі — у Планерсь-
кому). Постановою Верховної
Ради Крим. АРСР від 24.Х
1991 С. р. ліквідовано.
СУДАЦЬКИИ РЕКРЕАЦІЙ-
НИЙ ПІДРАЙОН — частина
Феодосійського рекреаційного
району, що включає м. Судак
і приморські кліматичні ку-
рорти Привітне, Морське та Ку-
рортне. Займає пд.-сх. частину
Кримського п-ова. Осн. рекре-
аційними ресурсами С. р. п.
є клімат середземномор. типу з
субтропічними рисами: м’яка
зима (пересічна т-ра лютого
+ 2 ) і дуже тепле, сухе літо
(пересічна т-ра серпня +24 );
тепле море (вода біля узбереж-
жя прогрівається до +20 і ви-
ще). Опадів бл. 300 мм на рік.
Тривалість сонячного сяйва
2262 год. на рік. У 1990 у ме
жах підрайону функціонував
31 рекреаційний заклад різного
профілю з середньорічною єм-
Заказники
1 Новий Світ 2 Нанана
Парк Перчем (пам ятна садово-
паркового мистецтва)
Пам ятки природи
1 Ай-Серез
2 Нараул- Оба
З г Лягушна
Карада іький
запов.
245
СУМАРНА
Судацький рекреаційний підрайон.
Туристський готель «Горизонт» у
м. Судаку.
ністю 5,5 тис. місць, а в літній
період — 12,6 тис. місць. Заг.
чисельність рекреантів щороку
становить 450 тис., у т. ч. 100
тис. чоловік — за путівками.
Рекреаційні ресурси С. р. п.
ефективні при лікувайні захво-
рювань органів дихання (нету-
беркульозного характеру), кро-
вообігу та нервової системи.
Є. О. Желудковський.
СУДЙЛІВКА — річка у Раде-
хівському р-ні Львів, обл. та Го-
рохівському р-ні Волин. обл.
(пониззя), ліва прит. Стиру
(бас. Прип’яті). Довж. 27 км,
пл. бас. 290 км2. Тече в межах
Малого Полісся. Долина неви-
разна. Заплава подекуди забо-
лочена, шир. до 500 м. Шир.
річки на окремих ділянках до
10—12 м, глиб, до 1 —1,5 м. По-
хил річки 1,4 м км. Живлення
мішане. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає на поч. березня. Во-
ду використовують для госп.
потреб.
СУДНОБУДІВНА ПРОМИС-
ЛОВІСТЬ — галузь машинобу-
дування, підприємства якої бу-
дують і ремонтують судна всіх
типів та ін. плавучі споруди
(плавучі доки і причали, крани,
дебаркадери, бурові платформи
тощо).
В Україні першу суднобуд.
верф споруджено в Херсоні
(1778), згодом у Севастополі
(1784) і Миколаєві (1788). Най-
більшими підприємствами С.
п. є суднобудівні заводи у Ми-
колаєві, Києві, Керчі, виробничі
об’єднання у Феодосії та Херсо-
ні. На підприємствах С. п.
республіки збудовані супертан-
кери типу «Крим», екологічно
чисті танкери типу «Перемо-
га», перший у світі атомний
ліхтеровоз контейнеровоз «Сєв-
морпуть», транспортні рефри-
жератори типу «Сибір», рудо-
вози-п’ятидесятитисячники ти
пу «Зоя Космодем’янська», на-
фтоналивні судна типу «Бо-
рис Бутома», перший в світі
газотурбохід торг, флоту «Па-
ризька комуна», перше віт-
чизняне суховантажне ком-
плексно-автоматизоване суд-
но «Світлогорськ», універсаль-
ні суховантажні судна та ін.
Річкова С. п. на Україні пред-
ставлена Київ, та Запоріз. суд-
нобуд.-суднорем. з-дами, Хер-
сонським суднобуд.-суднорем.
з-дом ім. Комінтерна, які забез-
печують річковий флот рес-
публіки сучас. вантажними
теплоходами, призначеними
для роботи на річках і водосхо-
вищах, а також суднами, що
здійснюють безперевалочні пе-
ревезення вантажів з портів
Дніпра в порти придунайських
країн. Будуються також паса-
жирські судна, дебаркадери,
баржі-площадки, станції біоло-
гічного очищення забруднених
вод тощо.	В. С. Єфремов.
СУДОВА ВЙШНЯ (до 1545 —
Вишня) — місто Мостиського
р-ну Львів, обл. Розташована на
р. Вишні (прит. Сану), поблизу
залізнич. ст. Судова Вишня.
6,7 тис. ж. (1990). Відома з 1230,
міські права затверджено 1368,
до категорії міст віднесена
1940. Поверхня горбиста. Пере-
вищення висот до 350 м. Пере-
січня т-ра січня —4,0 ', липня
+ 18,0 . Опадів 677 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 15 га.
Є парк 19 ст.— пам’ятка садово-
паркового мистецтва місц. зна-
чення. В С. В.— заводоуправ-
ління буд. матеріалів, комбі-
кормовий з-д, ф-ка «Елегант»
Львів, виробнич. об’єднання
«Львів». Профес.-тех. уч-ще.
Істор.-краєзнав. музей.
СУ-ІНДОЛ — річка у Білогір-
ському р-ні Респ-ки Крим, ліва
прит. Індолу (бас. Азовського
м.). Довж. 27 км, пл. бас. 121 км;.
Бере початок на пн. схилах Гол.
пасма Кримських гір. У вер-
хів’ї долина річки У-подібна,
нижче — трапецієвидна; пере-
січна шир. 200 м. Шир. річища
у верх, течії 2—3 м, глиб, не пе-
ревищує 0,5 м, під час паводків
зростає до 1 м. Похил річки
20 м км. Живиться атм. і кар-
стовими водами. На зимово-вес-
няний період припадає до 70 %
річного стоку; влітку бувають
дощові паводки. Гідролог, пости
біля сіл Оленівки (з 1917) та
Тополівки (з 1925). Воду вико-
ристовують для зрошування
(споруджено Тополів. канал
довж. З км). А. М. Оліферов.
СУКІЛЬ — річка у Долинсько-
му р-ні Івано-Фр. обл. та Стрий-
ському р-ні Львів, обл., ліва
прит. Свічі (бас. Дністра). Довж.
67 км, пл. бас. 276 км2. Бере
початок з джерел на пд.-сх.
схилах г. Буковинець, нижче те-
че в межах Передкарпаття. До-
лина у верхів’ї У-подібна, поде-
куди ущелиноподібна, далі (до
м. Болехова) — ящикоподібна,
нижче розширюється до 3 —
Пересічні місячні і річні суми сумарної сонячної радіації в окре-
мих пунктах України (в МДж м )
Пункт спостере- ження	Місяць			За рік	
	І	II III IV V VI VII УТП IX X	XI	XII	
Ковель	82	121 277 350517 542 543 473312 170	79	52	3518
Конотоп	87	153 302 412 572 638 619 522 359 204	79	57	4004
Бориспіль Нова	107	161 304 425 604 660 649 547 384 220	89	66	4216
Ушиця	97 146 283 375527 544554 494344 204		86	66	3720
Полтава	103 158 281 407 579 635636 537395 228		87	56	4105
Одеса	114 160 306 465631 698 712 623452 282 118			89	4605
Карадаг	145 195 361 506669 738 762 667504 338 170			116	5171
3,5 км і зливається з долиною
Свічі. Заплави у верхів’ї немає,
у серед, і ниж. течії вона часто
одностороння; є заболочені ді-
лянки. Річище звивисте, у вер-
хів’ї порожисте, трапляються
водоспади; у пониззі дуже роз-
галужене, багато островів. Шир.
річки від 0,5 до 3,5 м, глиб,
від 0,5 до 2,1 м. Похил річки
15 м/км. Живлення мішане;
протягом року бувають павод-
ки. Льодовий режим нестійкий
(з грудня до кінця лютого).
Гідролог, пост біля с. Тисова
(з 1958). Є ставки (рибництво).
Воду використовують для с.-г.
потреб і пром. водопостачання.
На С.— м. Болехів; створено
протиповеневі гідротех. спору-
ди.	Є. М. Захарченко.
СУЛА — річка у Сум. і Пол-
тав. областях, ліва прит. Дніп-
ра (впадає у Кременчуцьке во-
досховище). Довж. 363 км, пл.
бас. 19,6 тис. км . Бере початок
на пд.-зх. схилах Середньоро-
сійської височини, поблизу с.
Сули Сумського р-ну, нижче
перетинає Придніпровську ни-
зовину. Долина трапецієвидна,
часто асиметрична; шир. від
верхів’я до пониззя поступово
зростає від 0,4—0,5 км до 10—
11 км, лише на ділянці між гир-
лами Лохвиці і Удаю долина
звужується до 4 км. Заплава за-
болочена, є торфовища. Річище
на всьому протязі звивисте, по-
декуди розгалужене, шир. 10—
70 м (на плесах — до 250 м),
глиб, пересічно 1,5 — 2 м. Похил
річки 0,2 м км. Осн. притоки:
Терн, Бишкин, Хмелівка, Ро-
мен, Бугайчиха, Лохвиця, Су-
лиця, Удай, Сліпорід, Оржиця
(праві), Солониця (ліва). Жив-
лення мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає до серед, берез-
ня. Є водосховище. Воду вико-
ристовують для зрошування і
пром. водопостачання. У пониз-
зі судноплавна. На С.— міста
Ромни і Лубни; на берегах —
місця відпочинку.
Літ.: Степанів В. С., Смирнов І. В.
Мандруйте по Дніпру та його при-
токах. К., 1982. Є. С. Святицька.
СУЛЙЦЯ річка у Лубенсь-
кому та Лохвицькому р-нах
Полтав. обл., права прит. Сули
(бас. Дніпра). Довж. 41 км, пл.
бас. 275 км2. Бере початок на
Пд. від с. Ждани і тече в межах
Придніпровської низовини. До-
лина трапецієвидна, шир. до
1,5 км. Заплава подекуди забо-
лочена. Річище помірно звивис-
те, пересічна шир. 5 — 7 м. По-
хил річки 0,37 м км. Живлен-
ня мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає до серед, берез-
ня. Воду частково використо-
вують для с.-г. потреб.
СУМАРНА СОНЯЧНА РАДІ-
АЦІЯ — сума прямої сонячної
радіації і розсіяної сонячної ра-
діації, що надходить за природ-
них умов до горизонтальної зем-
ної поверхні; називають її та-
кож інсоляцією. Інтенсивність
С. с. р. (у Вт/м ) вимірюють пі-
ранометрами. Для характерис-
тики С. с. р. за певні проміжки
часу використовують суми С. с.
р. у МДж/м за добу, місяць, рік
тощо. Осн. факторами, що зу-
мовлюють зміни С. с. р. протя-
гом доби і року, є висота Сонця,
тривалість дня, хмарність, про-
зорість атмосфери. На тер. Ук-
раїни найхарактерніші зміни
С. с. р. відбуваються в цілому
за сезонами, у напрямі з Пн.
на Пд. (див. таблицю даних про
С. с. р. в ряді пунктів України
за багаторіч. актиномет рич-
ними спостереженнями). Відо-
Річка Сука
СУМИ
246
мості про надходження С. с. р.
мають практичне значення для
нар. г-ва при вирішенні завдань
агрокліматичного районуван-
ня, прогнозуванні врожайності
с.-г. культур, використанні С.
с. р. як джерела енергії, для
рекреації тощо.
Літ.: Радиация и облака. Я., 1988;
Научно-прикладной справочник
по климату СССР. Серия 3. Много
летние данньїе, ч. 1 — 6, в. 10. Ук-
раинская ССР, кн. 1. Л., 1990.
М. І. Гойса.
СУМИ — місто, обласний і ра-
йонний центр. Розташовані у зх.
частині області, на р. Пслі та її
прит. Сумці (бас. Дніпра). За-
лізнична станція, вузол авто-
моб. шляхів, аеропорт. Пл.
99 км . Населення — 275,4 тис.
ж. (1990). Поділяється на 2
міські райони — Зарічний і Ков-
паківський. Засн. 1652, офіц.
затверджено містом 1780. По-
верхня горбиста, розчленована
долинами річок, значну площу
займає заплава Псла. Пересічна
т-ра січня — 7,9 , липня +19,3 .
Опадів 540 мм на рік. Діє Сум-
ський обласний центр по гідро-
метеорології. С.— мальовниче
місто з численними парками,
бульварами, скверами. Дендро-
парк. У старорічищі Псла бага-
то невеликих озер, що є улюб-
леним місцем відпочинку жите-
лів міста. Пл. зелених наса-
джень 28,5 тис. га. 6 пам’яток
природи, 3 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва
(всі — місц. значення).
С.— один із значних пром.
центрів. На його базі сформу-
вався Сум. пром. вузол, галузі
спеціалізації якого — маш.-буд.
і металооброб., хім. та нафто-
хім., харч, і легка пром-сть. До
найбільших підприємств нале-
жать виробничі об’єднання: ма-
шинобудівне ім. М. В. Фрунзе,
« Насосенер гомаш », « Електрон »;
Суми. Вид міста.
заводи: «Центролив», «Сум-
сільмаш», «Сумремверстат».
Харч, пром-сть представлена
цукрорафінадним, лікеро-горіл-
чаним, мол. з-дами, м’ясним та
рибної гастрономії комбіната-
ми. Значне місце посідає хім. та
нафтохім. (виробничі об’єднан-
Пан ятнини історино- революційних подій
Пан ятнини Велико' Вітчизняної війни 1941-45 рр.
1	Меморіальний комплекс на честь радянських
військовополонених партизанів і мирних жителів
міста . страчених фашистами
2	Монумент .Героям Сумщини'
З Скульптурна група .Партизанський рейд присвя-
чена Карпатському' рейдові Сумського партизан -
ського з єднання під командуванням С А. Ковпака
влітку 1943 р
4	Мемор'ал Вічної Слави радянським воїнам - визво-
лителям міста і сумчанам які загинули в період
Великої Вітчизняної війни
5	Пам ятнин на братській могилі воїнів Війська
Польського, янг загинули в роки Великої
В гчизняноі Війни
ня «Хімпром», «Гумотехніка»),
легка (суконна, вовнопрядиль-
на, швейна та взут. ф-ки)
пром-сть. Вироби, меблів, комбі-
нат буд. індустрії, фарфоровий
з-д, біофабрика.
У місті — Сумський педагогіч-
ний інститут ім. А. С. Макарен-
1 Пам ятнини 1 дв чі Герою Радянського Союзу
С П Супруиу 2 Т Г Шевченкові
Ф Пам ятки архітектури
1	Троїцька церква (1901—14 рр.)
2	Іллінська церква (1851 р )
З Спасо-Преображенсьний собор (1778-88 рр.)
[5] Будинок природи
ф Музеї
1	Будинон-музей А. П. Чехова
2	Музей декоративно ужиткового мистецтва
З	Краєзнавчий музей 4 Художній музей
□ Театри, філармонія
1 Театр для дітей та юнацтва 2 Театр драми та
музичної комедії їм М С. Щепк на 3 Філармонія
Ш Обласне туристсьно-енскурсійне виробниче
об'єднання, бюро подорожей та екскурсій
ка з природничо-географічним
ф-том, с.-г., фізико-технологіч-
ний ін-ти, 9 серед, спец, навчаль-
них закладів, 11 профес.-тех.
училищ. Н.-д. і конструктор-
сько-технологічний ін-т ком-
пресорного машинобудування і
н.-д. проектно-конструктор-
ський ін-т атомного і енерг. на-
сособудування. 2 театри, філар-
монія. Сумський краєзнавчий
музей з будинком-музеєм А. П.
Чехова, художній музей. Сум-
ський обласний будинок приро-
ди. Сумський відділ Географіч-
ного товариства України. Бюро
подорожей та екскурсій. Численні
об’єкти туризму (див. план міс-
та та туристську карту області;
за станом на 1991).
Літ.: Сапухіна Л. П. Суми. Путів-
ник. Харків, 1984; Сумьі. Путево-
дитель. Харков, 1989.
О. В. Черняков.
СУ МКА — річка у Сумському
р-ні Сум. обл., права прит. Псла
(бас. Дніпра). Довж. 29 км, пл.
бас. 389 км2. Бере початок на
Пд. від с. Підліснівки. Долина
завширшки до 4 км, з пологими
схилами, глиб, до ЗО м. Шир.
заплави до 500 м, у верхів’ї по-
декуди заболочена. Річище зви-
висте, у ниж. течії відрегульо-
ване; пересічна його шир. 5 м.
Похил річки 1,2 м/км. Живлен-
ня снігове і дощове. Замерзає
на поч. грудня, скресає в берез-
ні. Є ставки. Воду використо-
вують для госп. потреб. При
впадінні С. у Псел — м. Суми.
Ю. П. Яковенко.
СУМСЬКА ВИСОЧЙННА ЛІ-
СОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕО-
ГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ — при
родна область Середньоросійсь-
кої лісостепової фізико-геогра-
фічної провінції. Охоплює зни-
жені відроги Середньоросійсь-
кої височини в межах Сум. обл.
У геоструктурному відношенні
пов’язана з пн.-сх. схилом Дні-
провсько- Донец ької западини.
Особливості формування при-
родно-тер. комплексів області
пов’язані з поширенням лесів і
лесовидних суглинків, значним
розчленуванням території та
високим заляганням крейдових
відкладів, переважанням тем-
но-сірих, опідзолених грунтів,
чорноземів опідзолених, потуж-
них і вилугуваних чорноземів,
значною розораністю (50—
70 %). Ліси представлені діб-
ровами, борами та байраками
і займають 15 — 25 % площі
області. У ландшафтній струк-
турі переважають дуже роз-
членовані лесові височини з від-
носно малопотужним антропо-
геновим покривом на крейдових
і палеогенових відкладах із
змитими темно сірими опідзо-
леними грунтами та сірими лі-
совими грунтами, опідзоленими
чорноземами з масивами бай-
..— ......-
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
247
рачних лісів; лесові акумуля-
тивно-еродовані рівнини з по-
тужним антропогеновим покри-
вом на палеоген-неогенових від-
кладах з чорноземами малогу-
мусними вилугуваними, поде-
куди з темно-сірими опідзоле-
ними грунтами, розорані, з со-
лонцювато-солончаковою рос-
линністю в улоговинах; запла-
ви низьких і високих рівнів, з
дерновими та лучними глейо-
вими, болотними грунтами і
торфовищами.
У межах області — заказник
респ. значення Банний Яр. Пе-
реважає с.-г. природокористу-
вання.	Р. Ф. Зарудна.
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 10.1 1939. Розташова-
на у пн.-сх. частині України. На
Пн. та Сх. межує з Брян., Курс,
та Бєлг. областями Росії, на
Пд. Сх.— з Харків., на Пд.—
з Полтав., на Зх.— з Черніг. об-
ластями України. Пл. 23,8 тис.
км2 (бл. 4 % тер. України). Нас.
1433 тис. чол. (1990; 2,8 %
всього населення республіки).
Центр.— м. Суми. В області —
18 районів, 15 міст, у т. ч. 6 обл.
підпорядкування, 21 с-ще місь-
кого типу та 1501 сільс. насе-
лений пункт.
Розташування в двох фізико-
географічних зонах — мішаних
лісів і лісостеповій, досить спри-
ятливі агрокліматичні умови,
наявність порівняно густої
транспортної сітки, місц. палив-
ної бази, достатня кількість
трудових ресурсів сприяють
розвиткові народногосподар-
ського комплексу області.
Г. П. К рейденков,
В. О. Тюленева.
Населення і трудові ресурси.
У нац. складі населення області
переважають українці (85,5 %)
та росіяни (13,3 %, в основному
у сх. районах області та в Су-
мах); ін. національності — бі-
лоруси, євреї, поляки тощо,
всього представники 50 націо-
нальностей. Пересічна густота
нас. 60,2 чол. на 1 км2. Найгус-
тіше заселені Білопільський,
Тростянецький та Ямпільський
р-ни. Характерна особливість
динаміки населення — змен-
шення його чисельності за ра-
хунок низького природного при-
росту та від’ємного сальдо мі-
грацій. Постійно зростає кіль-
кість міськ. населення. За
1970—88 воно збільшилося на
231 тис. чол. і 1990 становило
894.4 тис. чол. (62 % всього
населення області). Серед місь-
ких поселень переважають малі
міста. За функціональною
структурою виділяють багато-
функціональні (Суми), багато-
галузеві промислові (Охтирка,
Глухів, Конотоп, Ромни, Шост-
ка), значні галузеві промислові
(Білопілля, Буринь, Ворожба,
Дружба, Кролевець, Лебедин,
Пугивль, Середина-Буда, Трос-
тянець) та місц. госп.-орг. цент-
ри. Системи розселення: Сум
ська обласна та Охтирська, Глу-
хівсько-Шосткинська, Конотоп-
ська, Роменська внутрішньо-
обласні. Осн. частина трудо-
вих ресурсів зайнята в галу-
зях матеріального вироби.: у
пром-сті — 37,9 %, с. г.—
8,2 %, транспорті та зв’язку —
8,2 %, буд-ві — 8,4 %.
О. В. Черняков.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
більша частина С. о. лежить у
межах Дніпровсько-Донецької
западини, зокрема її рифтової
частини (пд.-зх. окраїна) і пн.-
сх. борту; пн.-східна, підвищена
частина області належить до
Воронезького масиву. Криста-
лічний фундамент, що складе-
ний гнейсами, мігматитами,
гранітами, залягає на глиб. бл.
400 м на Пн. Сх., занурюючись
до 2 тис. м і більше на Пд. Зх.
У цьому ж напрямі нахилена
поверхня і збільшується потуж-
ність верств осадочного чохла.
Девонські відклади (пісковики,
глини, сланці, кам. сіль) заля-
гають у рифтовій частині на
блоковому фундаменті на гли-
бині від кількох метрів (Ромен-
ська солянокупольна структу-
ра) до 2 тис. м. Породи кам’яно-
вуг. віку перекривають девонсь-
кі (крім соляних куполів), а на
борту Дніпровсько-Донецької
западини — фундамент. Пред-
ставлені вони глинами, вапня-
ками, пісками, аргілітами заг.
потужністю до кількох сотень
метрів на Пн. Сх. і до 1,5 км на
Пд. Зх. Нижньопермські піща-
ні товщі залягають переважно у
межах рифту. Незгідно на пале-
озойських залягають мезозой-
ські відклади: тріасові глини з
прошарками вапняків та піско-
виків, юрські строкаті глини з
прошарками пісків, пісковиків,
вапняків, нижньокрейдові пі-
щано глинисті породи не мають
суцільного поширення. Верх-
ньокрейдова карбонатна товща
вкриває всю територію області,
відслонюючись у долинах річок
на Пн. і занурюючись на Пд.
і Пд. Зх. Літологія палеогено-
вих відкладів змінюється в роз-
різі і по площі (глауконітові
піски, глини, мергелі, піскови-
ки, опокоподібні глини), потуж-
ність їх зростає від 10 -20 м на
Пн. до 150—170 м на Пд. Зх.
Неогенові строкаті глини заля-
гають на вододілах (тут вони
перекриті пліоцен-антропогено-
вими глинами), піски — на те-
расах різного віку. Літологія
антропогенових відкладів зу-
мовлена поширенням льодови-
кової зони: піски, супіски, су-
глинки за її межами змінюють-
Площи зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Сумської області
(тис. га).
ся бурими глинами і лесоподіб-
ними суглинками.
Рельєф сх. частини С. о. визна-
чається відрогами Середньоро-
сійськоі височини, на Зх. по-
ложенням у межах Придні-
провської низовини. Сх. і зх.
ділянки області об’єднують во-
додільні простори між долина-
ми рік Псла і Ворскли, Сейму і
Десни і являють собою акуму-
лятивно-денудаційну рівнину
дуже (на Сх. та Пд. Сх.) та слабо
(на Пн.) розчленовану ярами і
балками. Поверхня має заг.
нахил на Пд. Зх. На Сх. і Пд.
Сх. абс. висота 240 —180 м (макс.
242 м), на Пн. та Пд. Зх. відпо-
відно — 120 і 105 м. Найбільше
значення мають горючі корисні
копалини: нафта і природний
газ на Пд. (Охтирський, Ромен-
ський і Лебединський райони),
торф (заплави великих річок та
балки на Пн. області), невеликі
поклади бурого вугілля (Ромен-
ський р-н). Є крейда, кам. сіль,
різноманітні глини, буд. піски
Сумська область.
Долина річки Сейму.
(відомо 60 родовищ), мергелі,
діабази тощо.
Клімат області помірно конти-
нентальний. Пересічна т-ра січ-
ня —8,0° на Пн., —7,3е на Пд.,
липня відповідно ->-18,6 і
-4-19,8°. Період з т-рою понад
—|—10 становить 149—161 день.
Опадів 510—588 мм на рік, бл.
60 % їх припадає на теплий
період року, максимум — у
червні, мінімум — у лютому.
Взимку на тер. області з серед,
грудня встановлюється сніго-
вий покрив, який на кіп. люто-
го має висоту ЗО—40 см на Пн.
Сх. і до 20 см на Пд. Сх. Серед
несприятливих кліматичних
явищ — посухи і суховл (1907,
1923, 1963, 1972, 1975, 1978),
град, вітри зі швидкістю понад
20 м /с, осінні та весняні замо-
розки, ожеледиця, морози (т-ра
нижче - 20 ) при відсутності
чи невеликому сніговому покри-
ві. Пн. частина Сумщини нале-
жить до вологої, помірно теп-
лої, решта — до недостатньо
вологої, теплої агрок.гьмагич.
зон. Діють Сумський обласний
центр по гідрометеорології, 7
метеостанцій (Білопілля, Глу-
хів, Дружба, Конотоп, Лебедин,
Ромни, Суми). Територією С. о.
протікає 165 річок довжиною
...
248
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
понад 10 км кожна, які нале-
жать до бас. Дніпра. Найбільші
з них: Десна з прит. Сеймом,
Ворскла, Сула, Псел, Хорол.
Густота річкової сітки 0,11 —
0,32 км/км2. Живляться ріки
дощовими (12 %), сніговими
(68 %) і підземними (20 %) во-
дами. В межах області — чис-
ленні озера (Чехове, Журавли-
не, Довге, Шеляхівське та ін.),
болота; 26 водосховищ, 1188
ставків. Сумарних водних ре-
сурсів достатньо для водопоста-
чання області. Річки і водойми
використовують переважно для
рибництва і зрошування, рекре-
ації; гідроенергетичне викорис-
тання річок обмежене.
У грунтовому покриві перева-
жають чорноземні (53 %), сірі
лісові (9 %), на Пн.— дерново-
підзолисті (27 %), у заплавах
річок — лучні, лучно-болотні
та болотні грунти (3 %). Май-
же вся тер. області розорана.
Пн. частина С. о. лежить у Схід-
но-Європейській широколистя-
но-лісовій геоботанічній провін-
ції, решта — у Східно-Європей-
ській лісостеповій геоботанічній
провінції. Ліси займають 418,2
тис. га (17,6 % тер. області) і
розташовані переважно на Пн.
Осн. лісоутворюючі породи —
дуб (43,5 % лісовкритої площі),
сосна звичайна (41 %), береза,
осика, вільха, ясен. Степова рос-
линність майже не збереглася;
на схилах балок зростають тип-
чак, тонконіг, материнка, у зни-
женнях та заплавах річок —
осока, пирій та ін. Серед рідкіс-
них рослин — лунарія оживаю-
ча, страусове перо звичайне,
зірочник гайовий, костриця ви-
сока, цибуля ведмежа (занесе-
на до Червоної книги України).
Всього охороняється 33 види ре-
ліктових та лікарських рос-
лин (первоцвіт весняний, зві-
робій. валеріана, аїр та ін.)
Тваринний світ області різно-
манітний. Всього налічується
бл. 355 видів, у т. ч. риб — 40,
земноводних — 10, плазунів —
7, птахів — 238, ссавців — 60.
Водяться: рись, свиня дика, нор-
ка, хохуля, мінога українська
тощо. Акліматизовані плямисті
олені, зубри, бобри. Пн. частина
С. о. розташована у межах фіз.-
геогр. області Новгород-Сіверсь-
ке Полісся, зх. і пд.-зх.— у Лі-
вобережно-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції, сх.— у Середньоро-
сійській лісостеповій фізико-
географічній провінції. На Пн.
області поєднуються поліські
алювіально-зандрові й терасові
та лісостепові підвищені розчле-
новані природно-тер. комплек-
си, на Пд. переважають підви-
щені в поєднанні з лукостепо-
вими низовинними. Серед су-
час. природних процесів, не-
сприятливих для с.-г. вироби.,—
інтенсивний лінійний розмив і
площинний змив, суфозійно-
просадкові явища; по схилах
долин та балок утв. яри і зсуви,
в місцях виходів крейди і мер-
телю — карст. Заплави річок,
днища балок і прохідних' долин
місцями перезволожені і забо-
лочені, продовжується засолен-
ня грунтів. Піщані річкові тера-
си зазнають дефляції. Гол. на-
прями підвищення родючості
грунтів — протиерозійні та лі-
сомеліоративні заходи. На пл.
11 тис. га створено яружно-бал-
кові насадження, які захища-
ють землю від ерозії та меліо-
рують майже 1800 тис. га грун-
тів. Вздовж берегів річок і во-
дойм на пл. 3,4 тис. га створено
захисні лісонасадження. Діють
понад 120 очисних споруд. В об-
ласті — 168 територій та об’єк-
тів природно-заповідного фонду
(заг. пл. 32,8 тис. га): відділ
Українського степового заповід-
ника — Михайлівська Цілина,
казник, Шалигинський заказ-
ник), 55 пам’яток природи, у
т. ч. 2 — респ. значення (Бором-
ля, Шелехівське Озеро), дендро-
парк, 19 парків — пам’яток са-
дово-паркового мистецтва, з них
2 — респ. значення, 43 запо-
відних урочища.
Г. П. Крейденков, В. О. Тюленева,
\В. І. Галицький]
(сучасні процеси).
Народногосподарський комп-
лекс. За структурою г-ва С. о.
належить до індустр.-агр. об-
ластей. У сукупній валовій про-
дукції пром-сті та с. г. частка
пром-сті становить 72,2 %. Гол.
галузями спеціалізації є ма’ш.-
буд., хім., легка та харч,
пром-сть, потужний агропром.
комплекс з розвинутим зерно-
вим г-вом, бурякоцукр. вироби.,
картоплярством та м’ясо-мол.
тваринництвом. Область вироб-
ляє (в % від респ. вироби.): наф-
ти — 35,4, устаткування для
хім. пром-сті — 24,5, мін. доб-
рив — 11,2, вовняних тканин —
8,7, фарфоро-фаянсового посу-
ду — 5,5, цукру-піску — 4,7,
масла тваринного — 5,2.
Промисловість. За обсягом ви-
роби. у галузевій структурі
пром. вироби. переважають
харч. (30,3 % товарної продук-
Дільниця юстировки мікроскопів
Сумського виробничого
об’єднання «Електрон».
На Шосткинському виробничому
об'єднанні «Свема».
Пасіка колгоспу «Червоний лан»
Липоводолинського району.
Качина ферма у Лебединськпму
районі.
На Сумському
цукрорафінадному заводі.
50 заказників, у т. ч. 10 респ.
значення (гідрологічні — Анд-
ріяшівсько-Гудимівський заказ-
ник, Бакирівський заказник,
Біловодський заказник і Хух-
рянський заказник, ботаніч-
ний — Банний Яр, орнітологіч-
ний — Журавлиний заказник,
лісовий — Великий Бір, ланд-
шафтні — Старогутський за-
казник, Середньосеймський за-
ції), маш.-буд. і металообр.
(29,2 %), хім. та нафтохім.
(22,7 %) і легка (8,5 %) галузі.
На базі виявлених запасів наф-
ти, газу, а також торфу розви-
вається паливна пром-сть. Роз-
робляють Анастасівське нафто-
газоконденсатне родовище, Ан-
дріяшівське газоконденсатне
родовище, Глинсько-Розбишів-
ське газонафтове родовище,
Качанівське нафтогазоконден-
сатне родовище, Рибальське на-
фтогазове конденсатне родови-
ще та ін., що входять до Дні-
провсько-Донецької нафтогазо-
носної області. Діє Качанівсь-
кий газопереробний з-д (с. Ка-
чанівка), місцеве значення має
Шосткинське торфопідприєм-
ство. Спеціалізація машинобу-
дування і металообробки — ви-
роби. устаткування для хім.
249
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
пром-сті, електронних мікро-
скопів, насосів для теплових і
атомних електростанцій, важ-
ких компресорів (Суми), апара-
тури для автоматизації проце-
сів у вуг. і гірничорудній
пром-сті, поршнів (Конотоп),
поліграф, машин (Ромни), елект-
ронних і агрегатних вузлів (Глу-
хів), насосів (Свеса) тощо. Знач-
но розвинулася хім. та нафто-
хім. пром-сть. Найбільші під-
приємства: шосткинські науко-
во-виробниче об’єднання «Све-
ма» (єдине в Україні по ви-
роби. кінофотоплівки та маг-
нітної стрічки) і з-д хім. реакти-
вів, сумські виробничі об’єднан-
ня «Хімпром» (вироби, фос-
фатних мін. добрив, сірчаної
кислоти та ін.) і «Гумотехніка».
Серед галузей харч, пром-сті
виділяється цукрова (19 з дів,
у т. ч. 2 рафінадні, найбільші
з них — у Сумах, Дружбі, Ду-
бов’язівці, Жовтневому, Низах,
Чупахівці, Куянівці, Степанів-
ці, Угроїдах, Тернах). Ін. галузі
харч, пром-сті: м’ясна, спирто-
во-крохмальна, маслосиророб-
на і молочна (підприємства в
Сумах, Конотопі, Шостці, Ох-
тирці та ін.). Продукція легкої
пром-сті:	тканини, взуття,
швейні, галантерейні вироби
(Суми, Охтирка, Ромни, Кро-
левець, Конотоп, Лебедин, Све-
са). Пром-сть буд. матеріалів
базується на місц. покладах мін.
сировини. Найбільші підприєм-
ства: виробничі об’єднання
«Сумбудматеріали» та «Сумза-
лізобетон»; сумські силікатний,
залізобетонних виробів, Кроле-
вецький силікатний та Коно-
топський залізобетонних виро-
бів з ди; Сумський комбінат буд.
індустрії. В області є під-
приємства лісової, деревообр. і
меблевої (Суми, Шостка, Тро-
стянець, Ромни, Охтирка та
ін.), фарфоро-фаянсової (Суми)
пром-сті. Розвивається комбі-
кормова пром-сть (15 з-дів, се-
ред них найбільші: Сумський,
Конотопський, Охтирський, Ле-
бединський), Сумська біофабри-
ка. Енерг. г-во С. о. представ-
лене трьома ТЕЦ — в Сумах,
Охтирці та Шостці. Невеликі
електростанції працюють при
цукрових з-дах.
На тер. С. о. виділяють три
пром. вузли. Сумський пром.
вузол включає пром. центри Бі-
лопілля, Ворожбу, пром. пункти
Краснопілля, Степанівну, Низи,
Хотінь та ін. Посилюються
зв’язки з Лебедином і Тростян-
цем. Спеціалізується на маш.-
буд. і металообр., хім., дерево-
обр., легкій і харч, пром-сті, ви-
роби. буд. матеріалів. Ш о с т -
кинський пром. вузол пере-
буває на стадії формування.
В нього входять промислові
центри Шостка, Глухів, Кроле-
вець, тяжіють Свеса, Дружба,
Ямпіль, а також віддалені пром.
пункти Вороніж, Шалигине,
Червоне та ін. Осн. іалузі про-
мисловості: хім., маш.-буд. і ме-
талообробна, легка і харчова,
вироби, буд. матеріалів. Ох-
тирський пром. вузол лише
почав формуватися. В нього
входять пром. центр Охтирка,
пром. пункти Чупахівка, Кири-
ківка, Велика Писарівка. Зосе-
реджені підприємства паливно-
енерг., маш.-буд., легкої і харч,
пром-сті. .Внаслідок вигідного
трансп.-геогр. положення най
більш перспективним є вироби,
точного і електронного маши-
нобудування. Багатогалузеві
пром. центри — Конотоп і Ром-
ни.
Агропром. комплекс області
включає сировинну, переробну
й обслуговуючу ланки. Його
осн. сфера — с. г., яке спеціалі-
зується на м’ясо-мол. тварин-
ництві і рослинництві зерново-
буряківничого й льонарсько-
картоплярського напрямів. У
заг. обсязі валової продукції
с. г. частка рослинництва стано-
вить 52 %, тваринництва —
48 %. В області — 365 колгос-
пів, 72 радгоспи. Площа с.-г.
угідь (тис. га., 1990) — 1618,
у т. ч. орні землі — 1260, пасо-
вища і сіножаті — 346. Посівна
пл. становить 1363 тис. га, у
т. ч. пл. зернових культур 610
тис. га, кормових — 490 тис. га
(див. діаграму). Значна увага
приділяється меліорації земель
і механізації с.-г. вироби. Осу-
шено 102,1 тис. га (осушувальні
системи «Ромен», «Клевень»,
«Молч»), зрошено 20,9 тис. га.
Серед зернових культур пере-
важають озима пшениця і зер-
нобобові. Вирощують також яч-
мінь, жито, гречку, кукурудзу.
Серед тех. культур провідне
Структура посівних площ
Сумської області (%, 1990).
Озима
пшениця
Кукурудза
на зерно
Цукрові
буряки
Овоче-баштан
ні і картопля
Кукурудза на
силос і зелений
корм
Інші
місце посідають цукр. буряки.
На значних площах вирощують
картоплю, соняшник, коноплі,
льон. Серед кормових культур
найпоширеніші багаторічні тра-
ви (конюшина, люцерна), коре-
неплоди, кукурудза. Садівниц-
тво і ягідництво. Важливе місце
у с.-г. вироби, області посідає
тваринництво — переважно ско-
тарство м’ясо-мол. напряму і
свинарство. Розвинуті птахів-
ництво, рибництво, бджільницт-
во. В області сформувалися спе-
ціалізовані агропром. комплек-
си (АПК): бурякоцукр., плодо-
овочепром., зернопром., льоно-
пром., крохмале-спиртовий, ри-
бо-, м’ясо-, молоко- та птахо-
промислові. Навколо пром. цен-
трів (Суми, Конотоп, Ромни,
Шостка та ін.) розвинуті агро-
пром. приміські комплекси, які
забезпечують потреби міськ. на-
селення в малотранспортабель-
ній овочевій продукції та про-
дукції з незбираного молока.
Транспортна система. У внутр.
і зовн. перевезеннях провідну
роль відіграє залізнич. і авто-
моб. транспорт. Заг. довж. з-ць
у межах області 1989 станови-
ла 822 км, у т. ч. електрифіко-
ваних — 146 км. Густота заліз-
ниць на 1000 км становить
34,5 км. Залізничні вузли обл.:
Ворожба, Конотоп, Суми, Хутір-
Михайлівський. У перевезеннях
переважають транзитні ванта-
жопотоки. Осн. вантажі — наф-
та і нафтопродукти, вугілля,
мін. добрива, буд. матеріали,
хліб і хлібопродукти. Автомоб.
транспорт забезпечує в основ-
ному внутрішньообл. перевезен-
ня. Заг. довж. автомоб. шляхів
6,8 тис. км, у т. ч. з твердим
покриттям — 5,4 км, густота їх
на 1000 км? становить 234,8.
Здійснюється судноплавство на
Десні. Аеропорт у Сумах. Тери-
торією області проходить траса
нафтопроводу Уренгой — По-
мари — Ужгород.
Внутрішні відміни. Область по-
діляється на 2 екон. підрайо-
ни — Північний (Полісся), що
спеціалізується на хім., маш.-
буд., харч, пром-сті та зерно-
во-льонарсько-картоплярському
рослинництві і м’ясо-мол. тва-
ринництві, і Південний (Лі-
состеп), осн. галузями спеціалі-
зації якого є маш.-буд., хім. і
харч, пром-сть та зерново-буря-
ківниче і м’ясо-мол. вироби.
Невиробнича сфера. У С. о.
сумські пед. (з природничо-ге-
огр. ф том), с.-г., фізико технол.
та Глухівський пед. ін-ти; 25 се-
ред. спец. навч. закладів, у т. ч.
Глухівський технікум гідроме-
ліорації та електрифікації с. г.;
41 профес.-технічне уч-ще.
Н.-д. і конструкторсько-тех-
нологіч. ін-т компресорної© ма-
шинобудування, н.-д. проектно-
Путивль. Пам’ятник героїні
«Слова о полку Ігоревім» —
княгині Ярославні.
конструкторський ін-т атомного
і енерг. насособудування в Су-
мах, н.-д. ін-т луб’яних культур
у Глухові. Діють 2 театри, фі-
лармонія, 314 музеїв на громад-
ських засадах і 7 держ. музеїв.
Серед них — Сумський крає-
знавчий музей з філіалом в Ох-
тирці й відділом у Глухові, Ро-
менський краєзнавчий музей,
Конотопський краєзнавчий му-
зей, Сумський обласний бу-
динок природи, Сумський від-
діл Географічного товариства
України.
Рекреація. Сприятливі кліма-
тич. умови, мальовничі береги
численних річок, джерела пит-
ної води з цінними лікуваль-
ними і смаковими якостями, лі-
си — важливі рекреаційні ре-
сурси Сумщини. В області —
8 санаторіїв і пансіонатів з лі-
куванням та 2 будинки відпо-
чинку — «Сосновий бір» та
«Буймерівський» в Охтирсько-
му р-ні. Діють Сумське турист-
сько-екскурсійне виробниче об’-
єднання, 5 бюро подорожей та
екскурсій (Суми, Конотоп, Ох-
тирка, Ромни, Шостка), 2 тур.
бази — «Кияниця» в с. Кияниці
Сумського р-ну і «Ярославна»
в Путивлі. Турбаза «Ярослав-
на» приймає сімейних туристів.
Численні об’єкти туризму (див.
карту; за станом на 1991).
О. І. Коляда, О. В. Черняков.
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 80 — 81.
Літ.: .В путешествиг по Сумщине:
Сумьі, Ахтьірка, Глухов, Конотоп,
Кролевец, Лебедин, Путивль, Ром-
ньі, Шостка. Путеводитель. Харь-
ков, 1984; Вейсберг Б. С., Нестерен-
ко П. А., Стефаров П. А. От Десньї
до Ворскльї. Путеводитель. Харь-
ков, 1986; Голиков А. П. [та ін.]
Сумская область (зкономико-
географическая характеристика).
Гіі'іШ
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ	250
Суми. Троїцький собор. 1901 —14.
♦ Зкономическая география», 1987,
в. 39; Дейнека А. И. Памятники
архитектурьі Сумщиньї. Путево-
дитель. Харьков, 1989; Сумская
область. Туристская карта. М.,
1989.
СУМСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРЙСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1975. Об’єднує
170 членів (1990). У складі
відділу працюють секції фіз.
і екон. географії. Осн. напрям
роботи — гколого-геогр. дослід-
ження, питання раціонально-
го природокористування. Про-
паганда геогр. знань здійснює-
ться через організацію олімпі-
ад, лекторіїв (20 на рік), висту-
пів у періодичній пресі, по ра-
діо. Для школярів організовано
геолого-геоморфолог. екскурсії
по рідному краю.
Б. М. Нешатаєв.
СУМСЬКИЙ ГЕОБОТ АН їч-
НИИ ОКРУГ — частина Серед-
ньоросійської лісостепової гео-
ботанічної підпровінцїі, в ме-
жах Сум. обл. Розташована на
зх. відрогах Середньоросійської
височини. Природна рослин-
ність округу займає бл. 25 %
його площі і представлена ліса-
ми, заплавними луками та луч-
ними степами. Ліси (кленово-
липово-дубові, липово-дубові і
дубові) зростають в основному
на підвищених розчленованих
ділянках межиріч. В підліску
звичайні ліщина, бруслина бо-
родавчаста та бруслина євро-
пейська, в травостої — дібровне
широкотрав’я (яглиця, зірочник
лісовий, осока волосиста, марен-
ка пахуча тощо). На борових
терасах поширені соснові та ду-
бово-соснові ліси з орляком, ку-
ничником наземним або лишай-
никами. У заплавах Псла, Вор-
скли та їхніх притоків зберег-
лися луки з стоколосу безостого,
пирію повзучого, костриці луч-
ної, щучника дернистого. На те-
риторії С. г. о. розташований
відділ Українського степового
заповідника — Михайлівська
Цілина та заповідне урочище
респ. значення Банний Яр. У
межах округу виділяють Хотін-
ський, Краснопільсько-Тростя-
Основні об’єкти туризму Сумської області (за станом на 1991)
1.	♦Партизанська столиця» —
місце дислокації партизансь-
кого з’єднання під команду-
ванням одного з організаторів
партизанського руху в Ук-
раїні двічі Героя Радянського
Союзу С. А. Ковпака. Пам’ят-
ник партизанам. Пам’ятний
знак на місці села, спаленого
німецько - фашистськими за-
гарбниками.
2.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів-визволителів,
партизанів і жертв нім. фа-
шизму.
3.	Кімната-музей і погруддя
державного діяча України,
Героя Соціалістичної Праці
Д. С. Коротченка, уроджен-
ця села.
4.	Погруддя маршала авіації,
тричі Героя Радянського Союзу
І. М. Кожедуба, уродженця
села.
5.	Пам ятник педагогові-демо-
кратові, основоположникові
вітчизняної наукової педагог!
ки К. Д. Ушинському, який у
50—60-х рр. 19 ст. періодично
тут жив і працював; кімната-
музей вченого.
6.	Пам’ятний знак на честь 800-
річчя селища.
7.	Пам’ятка архітектури — Ми-
хайлівська церква, 1776 — 81.
8.	Пам’ятники: на братській мо
гилі учасників громадянської
війни.
9.	Меморіальний комплекс виз-
волителям міста від нім.-фа-
шист. загарбників. Пам’ятни-
ки — Партизанської Слави;
жертвам фашизму.
10.	Пам’ятник на могилі генерал
майора Г. С. Рудченка, який
загинув 1943 при визволенні
міста від нім.-фашист, загарб-
ників.
11.	Музеї: краєзнавчий і С. А, (Сов
пака.
12.	Обеліск на місці, де 23.11 1942
на території, тимчасово окупо
ваній нім.-фашист, загарбни-
ками, відбувся парад парти-
занського з’єднання під коман-
дуванням С. А. Ковпака.
13.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченкові;
поетові-ковпаківцю П. С. Рудю.
14.	Пам’ятний знак ♦ Веселівський
бій» — на місці бою парти
занського з’єднання під коман-
дуванням С. А. Ковпака проти
німецько-фашистських загар-
бників 1942.
15.	Кімната-музей одного з орга-
нізаторів партизанського руху
на Україні, Героя Радянського
Союзу С. В. Руднєва, уроджен-
ця села.
17.	Меморіальний комплекс
жертвам фашизму.
18.	Пам’ятники уродженцям міста
братам І. І. та С. І. Радчен-
кам — учасникам робітничого
руху.
19.	Краєзнавчий музей.
20.	Меморіальний комплекс
♦ Спадщанський ліс», спору-
джений на честь 25-річчя утво-
рення Сумського партизансь-
кого з’єднання під команду-
ванням С. А. Ковпака,— пам’-
ятники ♦ Народні месники» і
Партизанської Слави, парти-
занські землянки.
21.	Пам’ятники: С. А. Ковпаку;
С. В. Руднєву та його сину —
юному партизану Радику Руд-
нєву.
22.	Пам’ятник Ярославні.
23.	Краєзнавчий музей.
24.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., зокрема Молчанський
монастир, засн. 1579; Спасо
Преображенський собор з дзві-
ницею, 17 ст.; церква Миколи
Ріозацького, 1735—37.
25.	Меморіальна кімната-музей
педагога і письменника А. С.
Макаренка, який тут наро-
дився; пам’ятник йому.
26.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва і архітектури
парк і палац, 2-я половина
19 ст.
27.	Пам’ятний знак на місці, де у
грудні 1653 козаки Карабу
тівськоі сотні зустріли рос.
послів, які їхали на Переяс
лавську раду.
28.	Кімната-музей та погруддя
командарма першого рангу
І. Ф. Федька. який тут народив-
ся.
29.	Пам'ятники: на братській мо
гилі загиблим у роки громадян-
ської війни, працівникам мілі-
ції, які полягли при захисті
Батьківщини.
ЗО.	Меморіал Вічної Слави рад.
воїнам-визволителям і сумча-
нам, які загинули під час
Великої Вітчизняної війни;
монумент ♦Героям Сумщини»;
скульптурна група ♦Парти-
занський рейд» — на честь
Карпатського рейду Сум. пар-
тизанського з’єднання під ко-
мандуванням С. А. Ковпака
влітку 1943; меморіальний
комплекс рад. військовополо-
неним, партизанам і мирним
жителям міста, страченим фа-
шистами; пам’ятник на брат-
ській могилі воїнів Війська
Польського, які полягли смер-
тю хоробрих під час Великої
Вітчизняної війни.
31.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку,
уродженцям Сумщини —
О
Туристські бази
б
Історичні пам ятни
Є
Гам я ’ни архітектури
Музеї
Зап«в дні місця І пам я*ки природи
Памятники югорико-геволюиійнит подій
та подій громадянської війни
Пам явними і пам ягні місця пов язані а жит-
тям • діяпьи'стю державних, політичних і вій-
ськових діячів діячів науки і культур* героїв
праці
Пам ятники Великої Вітчизняної війни
Ю41-45 ор
Обласне туристсько-екскурсійне
виробниче обєднання
© Бюро подорожей та екскурсій
Бон
Тростянець
Велика Писарівка
Весел
г'удне
„	г—і
Охтирка. щ <
)о(‘І4в/49 М
Ірунь/ (
Ворон""
Гбі : Конотоп
17 18 14
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
ТУРИСТСЬКА КАРТА
25 км
20<
0
Буринь
1 Білопілля
25
т \	1 тт О
Стара Гута ЧЬ,
Середина Буда
. *2	1
Малий Вистороп
Токар: Ь
Лебедин З
Красноп’лля < і)
*І йо
Грабовське.
І > Я
73 1 Коротченкове
Ямп-ль
а " 40 о
ГоОбражіївка
Шостка®
.	СУМИ
Ч 'І ° Низи
• 39 " Штешвка
В 9 10 п
. * -
Дубович^ \ Ггм
хін ґ
ч.
об ІЗ
Кролевець
29 ЗО ЗІ 32 \
33
Хмелів
	28
Гришине
с» \ X
34 Е Т’ОМНИ
05 36 37 38
іипова Долина
командарму першого рангу
І. Ф. Федьку, двічі Герою Ра-
дянського Союзу С. П. Супру-
ну, А. С. Макаренку.
32.	Пам’ятки архітектури 18—
20 ст., зокрема Воскресенська
церква, 1702, і дзвіниця, 1906;
Спасо-Преображенський собор,
1776—88, 1882—92; Іллінсь-
ка церква, 1851; Троїцький со-
бор, 1901 — 14.
33.	Музеї: краєзнавчий; худож-
ній; декоративно-ужиткового
мистецтва. Будинок-музей
А. П. Чехова.
34.	Кімната-музей укр. і рос. вче-
ного-філолога О. О. Потебні,
уродженця села.

251
СУМСЬКИЙ
нецький та Охтирський геобот.
райони. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
СУМСЬКИЙ краєзнавчий
МУЗЕЙ. Засн. 1920 як худож.-
історичний за ініціативою укр.
рад. художника, поета і гро-
мадського діяча Н. X. Онацько-
го. У 1939 істор. музей (згодом
краєзнавчий) відокремився від
художнього. Заг. пл. 1500 м2,
експозиційна — 850 м2. У фон-
дах зберігається понад 35 тис.
експонатів. У складі музею —
три експозиційні відділи, у т. ч.
природи; філіал — Охтирсь-
кий краєзнавчий музей та на
правах відділів — Будинок-
музей А. П. Чехова (Суми) і
Глухівський краєзнавчий му-
зей. Експозиція відділу приро-
35.	Пам’ятник учасникам рево-
люційного руху — «Закутий
Прометей і розкутий робіт-
ник».
36.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку;
на честь матері-героїні О. А.
Деревській, яка усиновила і
виховала 48 знедолених вій-
ною дітей-сиріт різних націо-
нальностей.
37.	Пам’ятки архітектури 18 —
19 століття, зокрема Свято-
духівський собор, збудований
1738.
38.	Історико-краєзнавчий музей.
39.	Пам’ятник-танк Т-34 на місці,
де ЗО.ІХ 1941 рад. війська зав-
дали контрудару військам фа-
шистів.
40.	Будинок, в якому 1871 —79
періодично жив і працював
рос. композитор П. І. Чайков-
ський; кімната-музей компо-
зитора і пам’ятник йому.
41.	Кімната-музей укр. поета, пу-
бліциста, рев. демократа П. А.
Грабовського, уродженця села;
пам’ятник йому.
42.	Погруддя новатора с.-г. вироб-
ництва двічі Героя Соціаліс-
тичної Праці М. X. Савченко,
уродженки села.
43.	Музей маршала бронетанко-
вих військ, двічі Героя Радян-
ського Союзу П. С. Рибалка,
уродженця села; погруддя ге-
роя.
44.	Пам'ятник Т. Г. Шевченку.
45.	Пам’ятка архітектури — Вос-
кресенська церква, спорудже-
на 1748.
46.	Музеї: художній; краєзнав-
чий.
47.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк Нескучне,
поч. 19 ст.
48.	Кімната-музей українського
письменника Остапа Вишні,
уродженця села.
49.	Курган Бойової Слави — ме-
моріальний комплекс рад. вої-
нам, які загинули в серпні
1943 під час визволення міста
від німецько-фашистських за
гарбників.
50.	Пам’ятки архітектури 18
19 ст., у т. ч. Покровський со-
бор, 1753 — 62; Введенська цер-
ква, 1783; церква Михайла
Архангела, 1884.
51.	Краєзнавчий музей.
ди знайомить відвідувачів з ге-
ол. будовою, корисними копали-
нами, рельєфом, кліматом, во-
дами, грунтами, рослинним і
тваринним світом області, па-
м’ятками природи. Значну ува-
гу приділено заходам по охо-
роні природи. Експонуються ці-
каві палеонтолог, матеріали, ко-
лекції комах, гербарії та ін.
Представлено зразки продукції
підприємств області, документи
про її екон. розвиток. Прово-
диться наук, експозиційна, лек-
ційна та екскурсійна робота.
Музей бере участь у підготовці
краєзнавчої літератури, путів-
ників, видає методичні реко-
мендації, рекламну продукцію.
Щороку С. к. м. відвідує понад
70 тис. чоловік.
Літ.: Сумський краєзнавчий му-
зей. Путівник. Харків, 1976.
Л. П. Сапухіна.
сумський обласний бу-
динок ПРИРОДИ. Ств. 1978
при Сумській обласній раді
Укр. т-ва охорони природи з ме-
тою пропаганди природоохо-
ронних знань. Йому підпоряд-
ковано 17 міських і районних
будинків природи. Осн. форми
роботи: лекторії і лекції за про-
грамою нар. ун-ту «Природа»,
тематичні кінолекторії («З лю-
бов’ю до природи», «Людина і
природа», «Інтенсифікація сіль-
ськогосподарського виробницт-
ва і охорона навколишнього се-
редовища»), заняття гуртків
юних екологів, охорони приро-
ди. Будинок природи прово-
дить конкурси, виставки. Разом
з обл. радою Укр. т ва охорони
природи випускає буклети та
листівки, звернення та ін.
Т. В. Іващева.
СУМСЬКЙИ ОБЛАСНИЙ
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно виробни-
ча установа, що узагальнює да-
ні гідрометеоролог, спостере-
жень на тер. своєї діяльності.
Організований 12.IV 1988 на
базі Сум. гідрометеорологічного
бюро (засн. 1951). Підпоряд-
кований Держ. комітету Украї-
ни по гідрометеорології. До
його складу входять спеціалізо-
вані групи метеоролог, прогно-
зів, агрометеорології і агроме-
теоролог. прогнозів, хім. лабо-
раторія спостережень за за-
брудненням атмосферного по-
вітря.
Осн. завдання: забезпечення
орг-цій та населення області всі-
ма видами оперативної, прогно-
стичної, режимної гідрометео-
ролог. інформації та інформа-
цією про забруднення атм. по-
вітря і радіаційний фон місце-
вості; вивчення особливостей
метеоролог., кліматич., агроме-
теоролог. умов області та їхньо-
го впливу на діяльність госп.
орг-ціи; координація роботи по
організації агрометеоролог, по-
стів на с.-г. підприємствах; ви-
вчення стану забруднення атм.
повітря і попередження про очі-
кувані метеоролог, умови ви-
соких рівнів забруднення тощо.
Здійснює організаційне й ме-
тодичне керівництво метеоро-
лог. станціями на закріпленій
території. 3. П. Кравченко.
СУМСЬКЙИ ПЕДАГОГІЧНИЙ
ІНСТИТУТ ім. А. С. Макарен-
ка — вищий навчальний заклад
Міністерства освіти України.
Заснований 1924 на базі пед.
курсів, які 1925 перетворено
на пед. технікум з правами
вищого навч. закладу. Ім’я
А. С. Макаренка присвоєно
1957. Має 7 ф-тів: природ -
ничо-геогр., філологічний, іно-
земних мов, фіз.-матем., фіз.
виховання, муз.-пед., історич-
ний. Природничо-геогр. ф-т ор-
ганізовано 1987 на базі природ-
ничого ф-ту, який функціонував
з 1935 (1924—35 як відділення
був у складі фіз.-матем. ф-ту),
геогр. відділення природничого
ф-ту відкрито 1979. Ф-т має 4
кафедри: географії, хімії, зоо-
логії, ботаніки. Форма навчан-
ня — денна. Кафедра географії
ств. 1981. Готує вчителів геогра-
фії та біології. На кафедрі —
6 доцентів, 7 кандидатів наук.
Осн. напрям наук, діяльності
кафедри — природні ресурси
і охорона навколишнього сере-
довища, питання соціально-де-
мографіч. розвитку, землекори-
стування, вивчення природних
умов і екон. факторів у форму-
ванні природних і агропром.
тер. комплексів.
В С. Іваній, Г. П. К рейденков.
СУМСЬКИЙ РАЙОН
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Кекині
Миколаївн,

Чдліснівка
Сад®
Терешківка

222
єн?
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
СУМСЬКИИ РАЙОН — район
у сх. частині Сум. обл. Утворе-
ний 1923. Пл 1,8 тис. км2. Нас.
64,6 тис. чол., у т. ч. міського —
12,3 тис. (1990). У районі —
с-ща міськ. типу Низи, Степа-
нівна, Хотінь і 116 сільс. насе-
лених пунктів. Центр — м. Су-
ми.
Лежить на пд.-зх. відрогах Се-
ред ньоросі не ької височини. По-
верхня підвищена, платоподіб-
на, горбиста, розчленована яра-
ми та балками. Абс. відмітки
коливаються від 126 до 222 м.
Поклади глини, крейди. Розта-
шований у межах Середньоро-
сійської лісостепової фізико-
географічної провінції. Пересіч-
на т-ра січня —7,8е, липня
+ 19,6°. Період з т-рою понад
4-10° становить 153 дні. Опадів
540 мм на рік. Висота снігового
покриву 16 см. Належить до не-
достатньо вологої, теплої агро-
кліматичної зони. Найбільша
ріка — Псел з прит. Сумкою,
Олешнею, Сироваткою (бас.
Дніпра). У районі багато став-
ків і озер заг. пл. водного дзер-
кала 3100 га. Переважають чор-
ноземи типові малогумусні і
слабогумусовані та темно-сірі
опідзолені грунти. Степова рос-
линність збереглася мало. Для
долин річок характерні злако-
во-різнотравні луки. Лісами
вкрито 32,9 тис. га. Осн. породи:
дуб, ясен, клен, береза, липа,
вільха, тополя. У районі — респ.
значення Журавлиний заказ-
сіе
.ловоії
гтнвка
Олекс^ека
аіивка
232
ияниця
.ТІНЬ
жанське
?л. Чернеч
Тока
СУМИ
не

ировятка
нам
І Територія, підпорядкована
Сумській міськраді
) Заказники
1 Банний Яр
2 Журавлиний
Нмяницькии пари (пам ятка
—* садово-паркогого мистецтва)
СУШИ
252
ник, заказник Банний Яр та Ки-
яницький парк — пам’ятка са-
дово-паркового мистецтва; місц.
значення 2 заказники, 4 пам’ят-
ки природи, 2 парки — пам’ят-
ки садово-паркового мистецтва,
заповідне урочище.
Найбільші підприємства: Ни-
зівський, Сумсько-Степанівсь-
кий, Кияницький цукр. комбі-
нати, Стецьківський спиртовий
з-д. Спеціалізація с. г.— рослин-
ництво зерново-буряківничо-
овочівницького, тваринництво
м’ясо-мол. напрямів. Площа с.-
г. угідь (тис. га) — 120,2,
у т. ч. орні землі — 99,2, пасо-
вища і сіножаті — 20,2. Меліо-
рованих земель 5,1 тис. га. Гол.
культури: озима пшениця, зер-
нобобові, цукр. буряки, соняш-
ник, картопля, овочеві. Скотар-
ство, свинарство, вівчарство,
птахівництво. У С. р.— 21 кол-
госп, 9 радгоспів, наук.-вироб-
ниче об’єднання «Еліта». За-
лізничні станції: Сироватка, То-
ропилівка, Головашівка, Низи.
Автомоб. шляхів 582 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 489 км.
У районі — профес.-тех. уч-ще
(емт Хотінь).
Об’єкти туризму: будинок, в
якому 1871—79 періодично
жив і працював рос. компози-
тор П. І. Чайковський; кімната-
музей композитора і пам’ятник
йому (Низи); пам’ятка архі-
тектури і садово-паркового мис-
тецтва — палац і парк, 2-а пол.
19 ст. (с-ще Кияниця).
О. В. Черняков.
СУПЇИ — річка переважно у
Згурівському, Яготинському
і Переяслав-Хмельницькому
р-нах Київ. обл. та Драбівсько-
му і Золотоніському р-нах Чер-
кас. обл., ліва прит. Дніпра
(впадає у Кременчуцьке водо-
сховище). Довж. 144 км, пл. бас.
2160 км . Бере початок з болота
у Бобровицькому р-ні Черніг.
обл. і тече Придніпровською ни-
зовиною. Долина широка (до
2 — 2,5 км), з пологими схила-
ми. Заплава часто заболочена,
пересічна її шир. 0,5 — 1 км.
Річище майже на всьому протя-
зі каналізоване. Похил річки
0,35 м км. Осн. притока —
Коврай (ліва). Живлення міша-
не. Замерзає наприкінці листо-
пада, скресає у 2-й пол. березня.
Є водосховище (оз. Супій). С.—
водоприймач осушувальних си-
стем; воду використовують та-
кож для госп. потреб. Рибницт-
во. Здійснюють залуження при
бережної смуги. На С.— м. Яго-
тин.
СУПЇИСЬКИИ БОЛОТНИЙ
МАСИВ — болотний масив на
тер. Черніг., Київ, і Черкас, об
ластей. Складається з 6 окре-
мих ділянок. Більша частина
С. б. м. належить до долинних
боліт. Переважають трав’яні
Супійський болотний масив.
Прируслова частина.
угруповання — очеретяні, рого-
зові, лепешнякові, трапляють-
ся чорновільшняки з покри-
вом з гідрофільних видів. На
масиві виявлено типове фло-
ристичне ядро евтрофних боліт,
місцями — водну рослинність.
На осушених ділянках пред-
ставлені вторинні луки, пере-
важно торф’янисті. Торфові
поклади низинного типу, най-
поширеніший багатошарово-
драговинний вид із шарами осо-
кового, очеретяного, зрідка осо-
ково-гіпнового торфів; трапляю-
ться очеретяні та очеретяно-ві-
льхові види покладу. Макс. гли-
бина 8 м, пересічна — 2 м. С. б.
м. зазнав антропогенного впли-
ву. У пн. його частині збудовано
велике водосховище, пд. частина
осушена, використовується для
видобування торфу, як рілля та
сіножать. На Пн. масиву охоро-
няється Усівський заказник
респ. значення.
Літ.: Зеров Д. К. Болота УРСР.
Рослинність і статиграфія. К.,
1938; Брадіс Є. М., Бачури-
на Г. Ф. Болота УРСР. К.. 1969.
Т. Л. Андрієнко.
СУПОТИН — заплавне озеро у
Борзнянському р-ні Черніг. обл.,
на лівому березі Десни (бас.
Дніпра), поблизу с. Воловиці.
Довж. бл. З км, пересічна шир.
0,15 км, пл. 0,5 км , глиб, пере-
важно 2 — 5 м. Улоговина ви-
довжена, складної форми. Бе-
регова лінія дуже звивиста;
є кілька заток. Береги підвище-
ні; зх. і північний вкриті луч-
ною рослинністю, сх. і півден-
ний поросли верболозом і віль-
хою. Живлення мішане; під
час весняної повені С. сполуча-
ється з озерами Чорниш і Вели-
кий Супотин, а також з Дес-
ною. Т-ра води влітку +17,
+ 18 на глиб. 0,5 м від поверх-
ні та +13, +13,5° на глиб. 0,5 м
від дна; взимку С. замерзає.
Прозорість води становить 1,3 м.
У прибережних заростях гніз-
дяться очеретянки, крячки.
З риб водяться окунь, карась,
плітка. С. та його береги — міс-
це відпочинку, рибальства та
мисливства. Воду озера частко-
во використовують для с.-г. по-
треб.
Літ.: Никифоров А. И. Деснянские
озера (Туристам, рьіболовам, охот-
никам путеводитель). К., 1970.
К. А. Семенихіна.
СУПУТНИКОВА ГІДРОЛО-
ГІЯ — розділ гідрології, який
розробляє теорію і методи одер-
жання і використання гідролог,
інформації за допомогою штуч-
них космічних апаратів. Засто-
сування сучас. дистанційних за-
собів спостережень і космічної
техніки дає змогу одержувати
цю інформацію як шляхом без-
посередніх вимірювань, так і
шляхом збирання даних з на-
земної мережі спостережень і
передачі її в центри обробки,
а також проводити багаторазо-
ві знімання великих територій.
Це забезпечує осн. вимоги до
сучас. гідролог, «інформації —
її глобальність, безперервність,
інтегрованість у просторі і часі.
Зібрана у такий спосіб інфор-
мація є важливою передумовою
територіальних, у т. ч. і для тер.
України, та загальносвітових
гідролог, завдань, зокрема облі-
ку водних ресурсів та управ-
ління ними; забезпечення ос-
новних досліджень кругообігу
води, її запасів і якості; гідро-
лог. прогнозування; досліджен-
ня фіз. і хім. особливостей водо-
носних систем і водозбірних
басейнів; вивчення впливу госп.
діяльності на водні ресурси.
Глобальний характер супутни-
кової інформації сприяє роз-
витку міжнар. співробітництва
гідрологів, яке забезпечується
через ЮНЕСКО, Всесвітню ме-
теорологічну організацію та ін.
наукові й міжурядові органі-
зації.	М. М. Падун.
СУПУТН ИКОВ А МЕТЕОРО-
ЛОГІЯ — розділ метеороло-
гії, що вивчає фізичний стан ат-
мосфери і підстилаючої земної
поверхні, а також метеоролог,
явища за допомогою метеороло-
гічних супутників. Досліджує
характеристики хмарного по-
криву, теплове випромінювання
земної поверхні і хмарності
та ін., що дає змогу простежи-
ти еволюцію і переміщення
систем атмосферних фронтів,
циклонів, струминних течій та
ін. утворень; вивчає складові
радіаційного балансу системи
Земля — атмосфера, вміст і роз-
поділ атмосферних аерозолей,
а також закономірності розвит-
ку атм. процесів у глобальних
масштабах. С. м. базується на
отриманні метеоролог, інформа-
ції зі штучних супутників Зем-
лі, розшифруванні цієї інфор-
мації і оперативному викорис-
танні у практичній діяльності.
Регулярний збір метеорологіч-
них даних започатковано си-
стемою «Метеор» з 1967. Для
сучас. досліджень застосовують
автоматичні космічні обсерва-
торії, обладнані апаратурою
для фото і телезнімання та ви
мірів у різних діапазонах спект-
ру потоків електромагнітного
випромінювання земної поверх-
ні, хмарності і певних шарів
атмосфери, а також пілотовані
космічні кораблі у комплексі
із спец, літаками і наземними
засобами спостережень і оброб-
ки інформації.
Одержані відомості використо-
вують для складання прогнозів
погоди, попередження про сти-
хійні метеорологічні явища,
для розробки заходів щодо охо-
рони навколишнього середови-
ща тощо.
Літ.: Кондратьев К. Я. Спутнико-
вая климатология. Л., 1983; Гер-
ман М. А. Космические методьі
исследования в метеорологии. Л.,
1985; Кондратьев К. Я., Покров-
ский О. М. Космическая метеоро-
логия. Л., 1989. В. П. Дмитренко.
СУРАЗЬКА ДАЧА — лісовий
заказник респ. значення (з
1978). Розташована у Шумсько-
му р ні Терноп. обл. Перебуває
у віданні Кременецького ліс-
госпзагу. Пл. 3864 га. Охоро-
няється штучний лісовий ма-
сив. Цінність мають ділянки
лісу, створені 1897 —1918 під
керівництвом рос. лісівника
В. Г. Дубровинського на пл.
830 га, які характеризуються
високою продуктивністю дере-
востанів. Переважають дубово-
ясенево-модринові, дубово-сос-
нові, сосново-дубові та соснові
насадження. У трав’яному по-
криві трапляється любка дво-
листа, занесена до Червоної
книги України. З тварин водять-
ся: лось, козуля, свиня дика,
лисиця, куниця лісова, заєць,
багато птахів. Є зразком ство-
рення хвойно-широколистих
стійких деревостанів.
М. П. Чайковський.
СУСІДСЬКЕ ПОЛОЖЕННЯ —
взаємне розміщення певних ре-
гіонів, при якому вони безпосе-
редньо межують. Наприклад,
С. п. мають Україна і Білорусь,
Київ, і Черкас, області. С. п. зу-
мовлює екон., соціальний, еко-
логічний взаємовплив регіонів,
виступає передумовою їхніх
взаємозв’язків. Так, в Україні
виникли різні форми екон.
співробітництва прикордон-
них районів зх. областей рес-
публіки та Польщі. Угорщи-
ни, Чехо-Словаччини, Руму-
нії. В багатьох областях фор-
му ються інтенсивні трудові
та культур.-побут, зв язки сіл
з найближчими сусідніми рай
центрами. Характеристика С.
п.— складова частина аналізу
екон.-геогр. положення.
О. М. Паламарчук.
253
СУСЬКИИ
СУСПІЛЬНО - ГЕОГРАФІЧНЕ
ПОЛОЖЕННЯ — цілісна су-
купність відношень даного со-
ціально-геогр. об’єкта (країни,
області, району, міста тощо)
до інших, що розташовані поза
ним і мають вплив на його функ-
ціонування та розвиток. С.-г. п.
як геогр. поняття є узагаль-
ненням уявлень про екон.-геогр.
положення. Складається з екон.-
геогр., соціально-геогр. та еко'
лого-геогр. положень. Розгляд
С.-г. п. полягає в оцінці поло-
ження об’єкта відносно продо-
вольчих баз, центрів культури,
науки, торгівлі, освіти, меди-
цини, районів рекреації, шля-
хів сполучень пасажирського
транспорту, станцій, аеропортів
тощо. Виділяють також полі-
тико-нац. положення та політи-
ко-військове положення (харак-
тер межування, розташування,
порядок сусідства з окремими
країнами). В еколого-геогр. по-
ложенні враховують ступінь до-
ступності, характер розташу-
вання, тер. композиції даного
об’єкта з великими забруднюва-
чами навколишнього середови-
ща (рудники, шахти, хім., ме-
талург., енерг. об’єкти тощо),
а також з природними масива-
ми, що виконують захисну еко-
лог. функцію. С.-г. п.— ще більш
динамічна категорія, ніж екон.-
геогр. положення. Для більшос-
ті регіонів України особливе
значення має вивчення і об-
грунтування шляхів поліпшен-
ня соціально-геогр. та еколого-
геогр. положень.
О. М. Паламарчук.
СУСПІЛЬНО - ГЕОГРАФІЧНІ
ЗАКОНИ — закони, що відоб-
ражають найбільш загальні,
істотні та необхідні внутр. про-
сторові відношення і процеси
між усіма компонентами су-
спільства, насамперед продук-
тивними силами, культурою і
політикою. Виділяють кілька
осн. С.-г. з., зокрема закон раціо-
нальних тер. зв’язків. Він відби-
ває динамічний процес відбору
у пунктах людської діяльнос-
ті просторових взаємодіючих
«агентів» (сировини, енергії,
трудових ресурсів, пунктів збу-
ту продукції і отримання по-
слуг, центрів управління тощо)
для нормального функціону-
вання об’єктів (комплексів). Дія
цього закону проявляється у
принципах цілісності об’єкту
вивчення і вигідності економі-
ко-геогр. положення дослі-
джуваного об’єкта. Закон тер.
спеціалізації (диференціації)
продуктивних сил зумовлює ви-
бір на освоєній території нас.
пунктів підвищеного і економіч-
но вигідного рівнів концентра-
ції певного виду людської ді-
яльності, виходячи з наявних
відмінностей умов, ресурсів та
ін. факторів. Він характеризує
участь даного об’єкта в геогр.
поділі суспільної праці. Закон
тер. концентрації (інтеграції)
продуктивних сил характери-
зує вибір вигідних локаційних
пунктів для агл ом еру ванн я,
комбінування і кооперування
всіх видів людської діяльності
з метою підвищення продук-
тивності суспільної праці і охо-
рони навколишнього середови-
ща. Він є основою формування
інтегральних елементів функ-
ціонально-тер. структури г-ва
досліджуваної території. Закон
тер. комплексності продуктив-
них сил зумовлює не лише фор-
мування раціональних ланок
екон.-геогр. процесу на основі
повного використання терито-
рії, а й передбачає тісний зв’я-
зок вироби, з особливостями роз-
селення населення та інфра-
структурою. Конкретним вира-
зом дії цього закону є раціо-
нальні цикли життєдіяльності
людей. Закон тер. пропорцій 
ності функціонування компо-
нентів суспільно-геогр. комплек-
су відображає найбільш раціо-
нальний обмін речовин, енергії
и інформації в кожному пункті
освоєної у госп. відношенні те-
риторії. Конкретним виразом
його дії є динамічна рівновага
між природними, соціальними,
виробничими і тех. компонен-
тами відповідної території, а
результатом дії — оптимальна
функціональна структура до-
сліджуваного об’єкта. У ре-
зультаті дії цих законів форму-
ються суспільно-геогр. комплек-
си різних форм, типів і рангів
(глобальні, регіональні, локаль-
ні тощо). Діалектична взаємо-
дія С.-г. з. проявляється в зако-
номірності тер. організації і
комплексно-пропорційної орга-
нізації матеріально-речовинних
компонентів продуктивних сил.
Літ.: Паламарчук М. М., Пистун
Н. Д., Шаблий О. И. Об зкономико-
географических законах. ♦Зконо-
мическая география», в. 29, 1980.
М. Д. Пістун.
СУСПІЛЬНО - ГЕОГРАФІЧНІ
ЗВ’ЯЗКИ — конкретний вираз
тер. відносин, що проявляються
на основі людської діяльності
в регулярному обміні речовини,
енергії, інформації і людей між
компонентами досліджуваних
об’єктів та між цими об’єктами.
Найважливішими їхніми па-
раметрами є міра віддаленості
за певний відрізок часу. Розріз-
няють С.-г. з. зовнішні та вну-
трішні. За Е. Б. Алаєвим, осн.
«агентами» таких зв’язків є:
людина (суспільство), вироби,
(людська діяльність) і природа
(навколишнє середовище). На
основі взаємодії їх формуються
горизонтальні і вертикальні С.-
г. з. Осн. видами горизонтальних
зв’язків є виробничі та соціаль-
ні. Виробничі зв’язки харак-
теризують ставлення людини до
природи в процесі праці. Осн.
типи їх: технологічні (об’єдну-
ють окремі елементи суспільно-
го вироби, по лінії зміни стану,
властивостей, форми чи розмі-
рів сировини, матеріалу чи на-
півфабрикатів у процесі одер-
жання готового продукту), від-
творювальні (забезпечують без-
перервність процесу суспільно-
го вироби.) та управлінські
(спрямовані на виконання ви-
робничої програми, досягнення
певної виробничої мети). Со-
ціальні зв’язки характери-
зують взаємовідносини людей
поза матеріальним вироби.;
поділяються на типи: демогра-
фічні, інформаційні, політичні,
адміністративні. Група верти-
кальних С.-г. з. об’єднує такі
види: виробничо-природні, со-
ціально-виробничі та соціально-
природні. .Ви р о б н и ч о - при-
родні зв’язки представлені
двома типами: ресурсними (ха-
рактеризують потоки речовини
й енергії від природи до ви-
роби.) і виробничо-екологічни-
ми (спрямовані від вироби, до
природи, впливають на навко-
лишнє середовище). До соці-
ально-виробничих зв’яз
ків належать трудові, культур-
но-побутові та розподільчі, до
с о ц і а л ь н о - п р и р о д н и х —
рекреаційні, соціально-еколо-
гічні, біологічні. За тер. мас-
штабами С.-г. з. можуть бути
внутрішньообл., внутрішньора-
йонними, міжрайонними та ін.
В Україні С.-г. з. вивчають на
кафедрі соціально-екон. геогра-
фії Київ, ун-ту. Одне з важли-
вих завдань дослідження їх —
визначення шляхів оптимізації
на основі критеріїв мінімуму
затрат і поліпшення умов жит-
тя людей.	М Д. Пістун.
СУСПІЛЬНО - ТЕРИТОРІАЛЬ
НИИ КОМПЛЕКС (СТК) — те-
риторіальна частина суспіль-
ства, яка розвивається в кон-
кретних природно-геогр. умовах
як єдність, що склалась або
складається на основі соціаль-
них закономірностей та законо-
мірностей взаємодії суспільст-
ва і природи. Вперше поняття
СТК згадано 1947 у працях
економгеографа Р. М. Кабо.
В сучас. розумінні воно сфор-
мульоване на поч. 80-х рр. СТК
є найбільш інтегрованим об’єк-
том соціально економічної гео-
графії, включає до свого скла-
ду ін. її об’єкти, зокрема тери-
торіально-виробничі комплекси.
У структурному відношенні
СТК становить взаємопов’язану
сукупність пас. місць, природ-
них ресурсів, виробничих, со-
ціальних, природоохоронних і
природоперетворювальних об’є-
ктів. Зовн. функцію СТК ви-
конують не лише виробничі об’є-
кти, а й наук та навч. заклади,
установи, що обслуговують на-
селення. Для СТК характерні
специфічні внутр. функції: ре-
сурсно-економічна, соціально-
го обслуговування, селитебна,
забезпечення наук, розробками,
кадрами та управлінням, а та-
кож виробничі функції, пов'яза-
ні з забезпеченням та комплекс-
ним використанням сировини,
палива, устаткування, продук-
тів споживання тощо. СТК по-
діляють на 3 типи: заг.-держав-
ний, регіональний, СТК, що
сформувався або формується на
основі великого міста або міськ.
агломерації. До своєрідних ре-
гіональних СТК належать екон.
райони, а також групи областей
або ін. адм.-тер одиниць, об’єд-
наних на основі госп.-природ-
ного районування. Тер. будову
СТК досліджують, передусім,
за допомогою регіональних еле-
ментів тер. структури (цілісних
тер. частин комплексу), аналі-
зують різні пропорції між ними.
Виділяють також точкові (пунк-
ти, центри), вузлові (кущі нас.
пунктів, вузли, агломерації) та
ареальні елементи комплексу.
Останні пов’язують регіональні
елементи СТК в єдину ціліс-
ність. У республіці досліджен-
ня СТК проводять в Ін-ті гео-
графії АН України, на кафедрі
екон. і соціальної географії
Київ, ун-ту та ін.
О. М. Паламарчук.
СУСЬКИИ ЗАКАЗНИК — бот.
заказник респ. значення (з
1984). Розташований у Рівнен-
ському р-ні Рівнен. обл. Перебу-
ває у віданні Клеванського ліс-
госпзагу. Пл. 298 га. Являє
собою частину масиву дубово-
соснового та соснового лісу на
Суськии заказник.
Черевички зозулині.
СУтиски
254
пд. межі Полісся. У трав’яно-
чагарничковому ярусі перева-
жають чорниця, конвалія, пер-
лівка поникла. Зростають каль-
цефільні і степові види. З рід-
кісних трапляються коручка
морозниковидна, лілія лісова,
вовчі ягоди пахучі, занесені до
Червоної книги України. У лісо-
вому масиві, до якого входить
С. з., акліматизовано зубра єв-
ропейського.
Літ.: Андрієнко Т. Л., Антоно-
ва Г. М., Єршов А. В. Край лісів
та імлистих боліт. Розповідь про
природоохоронні об’єкти Ровенсь-
кої області. Львів, 1988.
Т. Л. Андрієнко.
СУТЙСКИ — селище міського
типу Тиврівського р-ну Вінн.
обл. Розташовані на р. Півден-
ному Бузі, за 9 км від залізнич.
ст. Гнівань. 6,9 тис. ж. (1990).
Істор. джерела засвідчують іс-
нування С. до 16 ст.; с-ще міськ.
типу з 1972. Пересічна т-ра січ-
ня —6,0°, липня 4-18,7°. Опа-
дів 544 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 102 га. Сутиський
ландшафтний парк — пам’ят-
ка садово-паркового мистецтва
(місц. значення).
З-ди: «Автоелектроапаратура»
та хлібний. Вечірній маш.-буд.
технікум.
СУУК-КОБА — карстова пече-
ра в Гірсько-Кримській карсто-
вій області, на яйлі Чатирдаг.
Протяжність 210 м, глиб. 43 м.
Починається з дна провальної
лійки, на схилі карстової уло-
говини. Складається з великого
нахиленого залу та бічних ба-
гатоповерхових відгалужень.
Утворилася у вапняках. Чис-
ленні сталактити, сталагміти,
гури (натічні греблі). Є джере-
ло. Відома з кін. 18 ст. Об’єкт
туризму. В. М. Дублянський.
СУФЙЗІЯ (лат. зиПозіо — під-
копування) — вилуговування
розчинних солей з наступним
вимиванням дрібних мін. часток
гірських порід і грунтів водами,
що рухаються. В результаті С.
утворюються підземні пустоти,
що супроводжується виникнен-
ням наземних форм просідання
земної поверхні (блюдець, лі-
йок, западин). В Україні суфо-
зійні процеси властиві лесам та
ін. пилуватим породам і карбо-
натним глинам. Деякі дослідни-
ки вважають С. причиною утво-
рення подів і блюдець степових
на Придніпровській і Причор-
номорській низовинах. С. може
бути одним із факторів виник-
нення зсувів. С. ускладнює
умови буд-ва підземних споруд
і фундаментів при наявності
або штучному створенні потоку
підземних вод. О. П. Андріяіи.
СУХА — річка у Шаргородсь-
кому р-ні Вінн. обл., ліва прит.
Мурафи (бас. Дністра). Довж.
26 км, пл. бас. 316 км2. Бере
початок з джерел на Подільсь-
кій височині. Долина У-подібна.
Заплава двостороння. Річище
слабозвивисте, шир. до 16 м,
глиб. 0,2—0,5 м. Похил річки
3,0 м/км. Живлення снігове і
дощове. Льодостав з кінця груд-
ня до березня. Воду використо-
вують для госп. потреб.
СУХА — річка у Лутугинсько-
му р-ні Луган. обл., права прит.
Вільхівки (бас. Сіверського Дін-
ця). Довж. 31 км, пл. бас.
84,6 км2. Бере початок біля
с. Оріхівки. Долина завширшки
до 1 км. Шир. заплави до 300 м,
в окремих місцях її немає або
слабо виявлена. Річище звивис-
те, шир. 0,5—3,0 м, глиб, до
1,5 м. Похил річки 6,3 м/км.
Живлення мішане. Влітку на
окремих ділянках пересихає.
Льодостав з серед, листопада до
першої декади березня. Воду ви-
користовують для госп. потреб.
О. І. Жадан.
СУХА ВОЛНОВАХА — річка у
Волноваському та Старобешів-
ському р-нах Донец. обл., ліва
прит. Мокрої Волновахи (бас.
Кальміусу). Довж. 46 км, пл.
бас. 451 км2. Бере початок по-
близу емт Ольгинки. Долина
У-подібна, шир. до 2,0 км, глиб,
до 40 км. Шир. заплави до
100 м. Річище слабпзвивисте,
шир. до 5 м. Похил річки
1,9 м/км. Живлення переважно
снігове і дощове. Влітку пере-
сихає. Замерзає на поч. грудня,
скресає в першій половині бе-
резня. Є ставки. Використову-
ють для зрошування та тех.
водопостачання. Річище част-
ково розчищене. На С. В.— м.
Докучаєвськ. Ю. П. Яковенко.
СУХА ГРУНЬ — річка в Ох-
тирському р-ні Сум. обл. та Зінь-
ківському р-ні Полтав. обл., лі-
ва прит. Грунь-Черкеса (бас.
Псла). Довж. 28 км, пл. бас.
254 км2. Бере початок біля с.
Рибальського. Долина У-подіб-
на, шир. до 2,0 км, глиб, до
50 м. Ширина заплави до 300 м,
є заплавні озера. Річище зви-
висте, завширшки до 2 м, вліт-
ку пересихає. Похил річки
1,4 м/км. Живлення мішане,
переважно дощове і снігове. За-
мерзає в першій пол. грудня,
скресає наприкінці березня.
Є ставки. Воду використовують
для госп. потреб.
Ю. П Яковенко.
СУХА ОРЖИЦЯ — річка у Гре-
бінківському та Оржицькому
р-нах Полтав. обл., ліва прит.
Чумгака (бас. Дніпра). Довж.
37 км, пл. бас. 223 км2. Бере
початок поблизу с. Степанівни
Драбівського р-ну Черкас, обл.
Долина з пологими схилами,
шир. до 2,0 км, глиб, до 10 м,
у верхів’ї заболочена. Шир. за-
плави до 300 м. Річище зви-
висте, шир. до 1 м, є стариці і
озера. Похил річки 0,78 м/км.
Живлення переважно снігове
і дощове. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає наприкінці березня.
Влітку пересихає. Є кілька став-
ків.	Ю. П. Яковенко.
СУХА СУРА — річка у Крини-
чанському, Дніпропетровсько-
му та Солонянському р-нах
Дніпроп. обл., ліва прит. Мокрої
Сури (бас. Дніпра). Довж. 41 км,
пл. бас. 431 км2. Бере початок
поблизу с. Новоселівки. Долина
коритоподібна, шир. до 3,0 км,
глиб, до 40 м. Шир. заплави до
300 м. Річище звивисте, шир.
до 15 м. Похил річки 1,5 м/км.
Живлення снігове і дощове. За-
мерзає наприкінці грудня, скре-
сає до серед, березня. Є ставки.
Використовують для зрошуван-
ня, риборозведення.
Ю. П. Яковенко.
СУХЕ ОЗЕРО — солоне озеро у
Ленінському р-ні Респ-ки Крим,
у групі Керченських озер. Довж.
1,2 км, шир. до 0,6 км, пл.
0,6 км2, глиб, до 0,15 м. Улого-
вина являє собою солончакову
западину, заповнену ропою.
Внаслідок інтенсивного випаро-
вування озеро влітку дуже пе-
ресихає. Ропа С. о. за хім. скла-
дом належить до сульфатного
типу; її не використовують.
А. М. Оліферов.
СУХИЙ ЛИМАН — лиман в
Овідюпольському р-ні Одес. обл.
Утворився в результаті транс-
гресії мор. вод у пониззя р.
Дальника. У природному стані
від Чорного м. відокремлювався
піщано-черепашковим переси-
пом (шир. 70—90 м, вис. 1,1 —
1,6 м). У зв’язку з споруджен-
ням порту Іллічівськ прорито
судноплавний канал шир. 180 м,
глиб. 12 м. Довжина С. л. 15 км,
шир. від 0,1 до 3 км, пл. 10 км2,
пересічна глиб. З—6 м, макси-
мальна — 15 м. Гідролог, ре-
жим формується переважно за
рахунок водообміну з Чорним
м. Солоність води 14—16 °/00.
Через забруднення лиману чи-
сельність і біомаса багатьох
форм зообентосе зменшуються;
Річка Сухий Торець.
поширюються мор. види з Чор-
ного моря.
Літ.: Дятлов С. Е., Лещин-
ский А. О. Одесские лиманні. Кра-
еведческие очерки. Одесса, 1980.
Г. В. Вихованець.
СУХИЙ ТАГАМЛЙК — річка
у Машівському та Новосанжар-
ському р-нах Полтав. обл., ліва
притока Тагамлика (бас. Ворск-
ли). Довж. 27 км, пл. бас.
213 км2. Бере початок поблизу
с. Кустолово-Суходілки. Доли-
на коритоподібна, шир. до
1,3 км, глибина до 30 м. Шири-
на заплави до 50 м, є заплавні
пересихаючі озера. Річище зви-
висте, завширшки до 2 м. По-
хил річки 1,7 м/км. Живлення
снігове і дощове, влітку С. Т.
дуже пересихає. Замерзає на
поч. грудня, скресає у 2-й пол.
березня. Є кілька ставків.
Ю. П. Яковенко.
СУХИЙ ТАШЛЙК — річка в
Олександрійському р-ні Кіровогр.
обл. та Кам’янському р-ні Чер-
кас. обл., права прит. Мокрого
Ташлика (бас. Дніпра). Довж.
37 км, пл. бас. 261 км2. Бере
початок поблизу с. Красносіл-
ки. Долина у нижній течії тра-
пецієвидна, шир. 2,5—3 км,
глиб, до 50 м. Шир. заплави до
200 м. Річище звивисте, поде-
куди замулене. Похил річки
1,9 м/км. Живлення снігове і
дощове. Замерзає в грудні, скре-
сає до серед, березня. Створено
ставки. Воду використовують
для зрошування та тех. водо-
постачання. Ю. П. Яковенко.
СУХИЙ ТАШЛЙК — річка в
Новоукраїнському, Добровелич-
ківському і Вільшанському
р-нах Кіровогр. обл., ліва прито-
ка Синюхи (бас. Пд. Бугу). Довж.
57 км, пл. бас. 741 км2. Бере
початок поблизу с. Вербівки і
тече Придніпровською височи-
ною. Долина завширшки 1,5—
2 км, глиб, до 40—50 м. Річи-
ще звивисте, шир. до 10—15 м
(у пониззі). Похил річки 1,4
м/км. Живлення снігове і дощо-
ве. Замерзає у грудні, скресає
на поч. березня; льодовий ре-
жим нестійкий. Є ставки. Вико-
ристовують для зрошування.
255
СУХОСТЕПОВА
Береги річки на окремих ді-
лянках залужені й залісені.
СУХИЙ ТОРЕЦЬ — річка у
Близнюківському і Барвінківсь-
кому р-нах Харків, обл. та Сло-
в’янському р-ні Донец. обл., лі-
ва прит. Казенного Торця (бас.
Сіверського Дінця). Довж. 97 км,
пл. бас. 1610 км2. Бере початок
у балці на Пд. від с. Семенівки.
Долина переважно трапеціє-
видна, шир. від 3—4 до 6 км,
глиб, до 60 м. Заплава двосто-
роння (шир. від 0,5 до 1,8 км),
заболочена лише на окремих ді-
лянках. Річище помірно звиви-
сте, характерне чергування ши-
роких (до ЗО—50 м) і глибоких
(2,5—3,5 м) плесів та мілко-
водних ділянок. Похил річки
0,7 м/км. Осн. притока — Бичок
(права). Живлення снігове (на
весну припадає до 70 % річного
стоку). Замерзає у 1-й пол.
грудня, скресає на поч. берез-
ня; льодостав нестійкий. Гідро-
лог. пост біля смт Черкаського.
Стік зарегульований численни-
ми ставками і невеликими водо-
сховищами, гол. чин. для по-
треб рибництва і зрошування.
На С.Т.— м. Барвінкове. Здій-
снюють залуження прибереж-
них смуг річки і штучних во-
дойм; розчищено пригирлову
ділянку річища.
Є. С. Святицька.
СУХЙИ ЯЛАНЧИК — річка в
Амвросіївському р-ні Донец.
обл. України та в Ростов, обл.
Росії, права прит. Мокрого
Яланчика (бас. Азовського м.).
Довж. 77 км, пл. бас. 515 км2.
Бере початок біля смт Войков-
ський. Долина У-подібна, шир.
до 3,0 км, глиб, до 50 м. Шир.
заплави до 200 м. Річище зви-
висте, шир. до 10 м. Похил
річки 1,0 м/км. Живлення пе-
реважно снігове. Замерзає в
грудні, скресає в березні. Є став-
ки. Використовують для зрошу-
вання; риборозведення.
Ю. П. Яковенко.
СУХІ ЯЛИ — річка у Марий-
ському та Великоновосілківсь-
кому р нах Донец. обл., ліва прит.
Вовчої (бас. Дніпра). Довж.
49 км, пл. бас. 697 кмг. Бере
початок на Сх. від с. Новоми-
хайлівки. Долина трапецієвид-
на, добре розвинута, шир. до
2 км. Заплава двостороння, зав-
ширшки 100—300 м. Річище
складається з окремих плесів,
шир. до 20 м, глиб. 1,0—2,0 м.
Похил річки 1,1 м/км. Живлен-
ня переважно снігове та дощове.
Замерзає в серед, грудня, скре-
сає у березні. Використовують
для зрошування; розведення
водоплавної птиці. Річище част-
ково розчищене. О. І. Жадан.
СУХОВ Олександр Опанасович
(18.УІ 1881, Кронштадт — 25.
XI 1944, м. Маріїнськ Кемеров.
обл.) — рос. та укр. економгео-
О. О. Сухов.
граф, професор з 1921. У 1902—
05 навчався у Петерб. політех.
ін-ті, звідки його було виключе-
но за участь у революц. русі.
Після заслання (1908—11) емі-
грував. У 1914 закінчив при-
родознавчий ф-т ун-ту в Иєні
(Німеччина). У 1918—20 за-
ймався журналістською та про-
пагандистською роботою в Оде-
сі. Брав участь в організації
Одес. ін-ту нар. г-ва, де 1921 —
ЗО очолював кафедру екон. ге-
ографії. У 1931 — 34 — зав. ка-
федрою екон. географії Ново-
сибірського ін-ту нар. г-ва;
1934—38 — зав. кафедрою фіз.
географії Одес. ун-ту, одночас-
но викладав в Одес. пед. ін-ті.
У 1938 був репресований, по-
смертно реабілітований. Додер-
жувався галузево-стат. напряму
в екон. географії, застосовував
істор.-геогр. методи досліджен-
ня. Запропонував сітку екон.-
геогр. районування України. За-
ймався також проблемами ате-
їзму та істор.-революц. темати-
кою.
Те.: Зкономическая география Ук-
раиньї. Харьков — Одесса, 1927.
Ю. О. Амброз.
СУХОВІЙ Вікторина Федорівна
(6.ХП 1928, смт Пролетарський
Луган. обл.) — український океа-
нолог, доктор географічних на-
ук з 1975, професор з 1981.
У 1952 закінчила Одеський
гідрометеоролог, ін-т. Працюва-
ла в Камчатському управлінні
гідрометслужби (1952—55), у
Далекосхідному н.-д. гідроме-
теоролог. ін-ті (1959—63, зав.
сектором). У 1963—76 — у Мор.
гідрофіз. ін-ті АН України (Се-
вастополь). З 1976 — в Одес. гід-
рометеоролог. ін-ті (1976—86—
зав. кафедрою океанології). На-
ук. дослідження в галузі регіо-
нальної океанології. Брала
участь у багатьох (у т. ч. між-
нар.) експедиціях по вивченню
динаміки і терміни окремих ре-
гіонів Світового ок. Займалася
питанням мор. прогнозів, мето-
дології об’єктивного аналізу ін-
формації про океан. Автор
В. Ф. Суховій.
навч. і методичних посібників
для вузів.
Те.: Изменчивость гидрологиче-
ских условий Атлантического оке-
ана. К., 1977; Гидрология Кариб-
ского моря и Мексиканского зали-
ва. Л., 1980 [у співавт.]; Моря Ми-
рового океана. Л., 1986.
СУХОВІЙ — сухий гарячий ві-
тер, який характеризується
швидкістю 5 м/с і більше при
т-рі повітря не нижче -|-25О та
низькій відносній вологості (до
ЗО %). Виникають С. у теплий
період року на периферії облас-
тей високого тиску (див. Анти-
циклон) внаслідок трансформа-
ції над суходолом арктич. по-
вітряних мас, бувають переваж-
но сх., пд.-сх. і пд. напрямів. На
тер. України спостерігаються у
квітні — вересні, з максимумом
у серпні, найчастіше — у пд. і
східних областях республіки
(10—16 днів, у Херсон, обл. до
25 днів на рік). Тривалість цих
вітрів 1—2 дні, іноді до 10 днів.
Під час С. різко зростає випаро-
вування та транспірація рослин
при недостатньому зволоженні
грунту, внаслідок чого пору-
шується водний баланс рослин.
Це призводить до пожовтіння
листя, запалу зерна, пошко-
дження рослин і зниження вро-
жайності с.-г. культур. Серед
заходів боротьби з С.— наса-
дження захисних лісосмуг, зро-
шування, снігозатримання,
впровадження посухостійких
культур та ін.
Літ.: Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984; .Волеваха В. А.,
Волеваха Н. М. Распределение су-
ховеев на территории Украиньї.
Трудьі УкрНИГМИ, 1989, в. 233.
В. О. Волеваха.
СУХОДІЛЬСЬК (до 1972 —
с-ще Верхньодуванне) — місто
Луган. обл., підпорядковане
Краснодонській міськраді. За-
лізнич. ст. Краснодон. 28,5 тис.
ж. (1990). Засн. у 50-х рр. 20 ст.
у зв’язку з буд-вом кам.-вуг.
шахт, місто з 1972. Поверхня
рівнинна. Пересічна т-ра січ-
ня — 7,5°, липня -ї~ 22,0 . Опа-
дів 440 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 71,5 га; парк. З кам.-
вуг. шахти виробничого об’єд-
нання «Краснодонву гілля»,
2 збагачувальні фабрики. Про-
фес.-тех. училище.
СУХОДОЛИ — 1) Великі балки
з широким плоским днищем і
пологи ми схилами або сухі дав-
ні долини без постійного водо-
току. Назва поширена в Івано-
Фр., Львів., Сум., Луганській,
Волин. областях. 2) Сухі доли-
ноподібні ділянки серед боліт.
І. П. Ковальчук.
СУХОРІЧЕНСЬКА УЛОГОВИ-
НА — міжгірна долина у пд.-
зх. частині Головного пасма
Кримських гір. Простягається з
Пн. на Пд. від г. Гасфорта до
скель Слудського. С. у. являє
собою грабен, виповнений ниж-
ньокрейдовими глинами, з до-
сить плоским дном і крутими
бортами, що складаються з
верхньоюрських вапняків. По
дну протікає р. Суха Річка
(прит. р. Чорної). Найнижча
(пн.) частина С. р. зайнята Су-
хоріченським водосховищем.
М. І. Лисенко.
СУ ХОСТЕПОВ А АГРОГРУН -
ТОВА ЗОНА — агрогрунтова
зона, що простягається смугою
завширшки від 5 до 150 км на
СУХОСТЕПОВА (ШВДЕННОСТЕПОВА)
256
Пн. Причорноморської низови-
ни. Охоплює пд. частини Одес.,
Микол., Херсон, і Запоріз. об-
ластей та північну Респ-ки
Крим. Пл. зони — 4711 тис. га.
Осн. грунтоутворюючими фак-
торами С. а. з. є посушливий
клімат, важкосуглинисті та лег-
коглинисті леси, плоскорівнин-
ний, подекуди слабохвилястий
рельєф з числен ими подими,
мала природна дренованість те-
риторії, переважання в минуло-
му полиново-типчаково-ковило-
вої степової рослинності, інтен-
сивна госп. діяльність людини
(розораність досягає 84 %).
У структурі грунтового покри-
ву переважають темно-кашта-
нові солонцюваті грунти
(67,8 % загальної площі с.-г.
угідь зони), каштанові солон-
цюваті (5,7 %) грунти, лучно-
каштанові солонцюваті грунти
(3,5 %), лучно-каштанові по-
верхнево оглеєні осолоділі грун-
ти, дернові поверхнево оглеєні
осолоділі грунти та глеє-солоді
(1,4 %), каштаново-лучні со-
лонцюваті (1,4 %), дернові
глеєві солончакові грунти та
солончаки (0,6 %), чорнозе-
ми, гол. чин. солонцюваті на
важких глинах (3,9 %). Серед
фонових грунтів С. а. з. пляма-
ми залягають солонці. Усклад-
нюється структура грунтового
покриву змитими, дефльовани-
ми, вторинно гідроморфними,
осолонцьованими, засоленими,
поверхнево оглеєними та ін.
різновидами грунтів. У межах
С. а. з. виділяють Причорно-
морську сухостепову агрогрун-
тову провінцію і Північно-Крим-
ську сухостепову агрогрунтову
провінцію. Тут вирощують ози-
му пшеницю, кукурудзу, вино-
град, рис та ін. с.-г. культури.
Осн. засобами підвищення ро-
дючості грунтів є здійснення
меліоративних робіт — зрошу-
вання, боротьба з підтопленням
і засоленням грунтів, внесення
добрив та гіпсу. М. І. Полупан.
СУХОСТЕПОВА (ПІВДЕННО-
СТЕПОВА) ФІЗИКО-ГЕОГРА-
ФІЧНА ПІДЗОНА — центр, і
пд. частини степової фізико-ге-
ографічної зони в межах Ми-
кол., Херсон, і частково Запоріз.
обл. та Респ ки Крим. Займає
центр, частину Причорноморсь-
кої низовини, Присиваську ни-
зовину та пн. знижену частину
Північно-Кримської рівнини.
Межі підзони визначаються по-
ширенням сухостепових ланд-
шафтів з темно-каштановими і
каштановими грунтами, що
сформувалися в умовах най-
більшої для республіки посуш-
ливості під полинно-ковилово-
типчаковими стенами. Знижен-
ня зайняті солевитривалими
рослинними поєднаннями на со-
лонцях і солончаках. Південно
степові ландшафти представле-
ні низовинним рівнинно-при-
мор. підкласом і включають ме-
жирічні, давні та сучасні тера-
сові й дельтові, знижені при-
мор.-прибережні та присиваські
ландшафти. У підзоні виділя-
ють Причорноморсько-Приазов-
ську сухостепову фізико-геогра-
фічну провінцію. Тут розташо-
вані два біосферні заповідники:
Асканія-Нова та Чорноморсь-
кий біосферний заповідник.
В. М. Пащенко.
СУХОСТЕПОВЇ ЛАНДШАФ-
ТИ — підтип степових ланд-
шафтів, що сформувалися в
умовах недостатнього зволожен-
ня; природно-тер. комплекси
сухостепової (південностеповоіі)
фізико-географічної підзони. С.
л. зберігають типові риси степо-
вих ландшафтів, виділяються
найбільшою посушливістю клі-
мату та ксерофітністю (див.
Ксерофіти) і галофітністю (див.
Галофіти) рослинного покриву,
безводністю, подібністю до на-
півпустельних ландшафтів,
особливо поблизу мор. узбереж
та на косах. В Україні С. л.
є у центр, (найнижчій) частині
Причорноморської низовини, на
Присиваській низовині, пн.
зниженій частині Кримського
півострова. С. л. сформувалися
в умовах найбільшої в респуб-
ліці посушливості на темно-
каштанових залишково солон-
цюватих і каштанових грунтах
й солонцях під полиново-зла-
ковими степами. .В рослинних
угрупованнях С. л. домінують
ковила волосиста і ковила
Лессінга, типчак, житняк гре-
бінчастий, полин кримський
і австрійський. У зниженнях
рельєфу — западинах (блюд-
цях степових і і подах поширені
рослинні угруповання на солон-
цях і солончаках із галофітами
(кермек, сарсазан, содник). По-
єднання несприятливих фак-
торів природних умов — по-
сушливості, засоленості під-
грунтових товщ, поживної бід-
ності субстрату грунтів (піща-
ного на терасово дельтових річ-
кових рівнинах, черепашкового
на узбережжях морів) формує
складну строкату ландшафтну
структуру. Осн. напрями при-
родокористування — зрошува-
не землеробство, баштанництво,
відгінне тваринництво.
В. М. Пащенко.
СУЧАСНИЙ відділ антро-
погенового ПЕРІОДУ
див. Голоцен.
СУЧАСНІ ВІДКЛАДИ АНТРО-
ПОГЕНОВОЇ СИСТЕМИ — див.
Голоценові відклади.
СУЧАСНІ РУХИ — рухи зем-
ної кори, що відбувалися протя-
гом істор. часу і тривають до-
нині. Встановлюють їх безпосе-
реднім вимірюванням і за істор.
та археол. документами. Осн.
методами виявлення вертикаль-
них і горизонтальних рухів є ви-
сокоточні океанологічний (рів-
немірний) та геодезичні мето-
ди, зокрема повторне нівелю-
вання і повторна тріангуляція;
останні виявляють вікові текто-
нічні і дислокаційні (пов’язані
з землетрусами) рухи земної ко-
ри, неотектонічні рухи земної
поверхні. Широке вивчення
сучасних рухів розпочато з
1944. Цей напрям наукових до-
сліджень відображений у про-
ектах: «Верхня мантія», «Гео-
динамічний» та «Літосфера».
Він пов’язаний з проблемами
дрейфу континентів і прогнозу
землетрусів- У 1973 складено
карту сучас. вертикальних ру-
хів земної кори для Сх. Європи,
1979 — для Карпато-Балкансь-
кого регіону, який включає і Ук-
раїнські Карпати. Встановлено
підняття складчастих Карпат,
Передкарпатського прогину та
крайової частини Сх.-Європей-
ської платформи, виявлено су-
час. переміщення у пн.-сх. на-
прямі покривних структур Кар-
пат. С. р. у тій чи ін. формі
простежуються повсюдно, у т. ч.
в Україні. їхній аналіз важли-
вий при проектуванні великих
інженерних споруд, зокрема
портів, гребель, АЕС. Див. та-
кож Природні процеси.
В. І. Сомов.
СФАГНОВІ МОХИ — підклас
листяних мохів, що відзначаю-
ться помітною участю у проце-
сах заболочування суходолу й
утворення торфового покладу.
Нараховують понад 100 видів
роду сфагнум, єдиного у родині
сфагнових. Забарвлення білу-
вато-зелене, буре або червону-
вате. Ростуть С. м. переважно у
вологих місцях, здебільшого на
болотах і в заболочених лісах,
утворюють подушкоподібні дер-
новини. В Україні зростає бл.
ЗО видів С. м., переважно на
Поліссі й у Карпатах.
Літ.: Зеров Д. К. Фдора печіноч-
них і сфагнових мохів України. К.,
1964.	Т. Л. Андрієнко.
СХЕМА РОЗМІЩЕННЯ ПРО-
ДУКТИВНИХ СИЛ — найваж-
ливіший Передплановий доку-
мент, що містить наук, обгрун-
тування перспектив екон. і соці-
ального розвитку в регіональ-
ному розрізі. В кол. СРСР ідея
складання С. р. п. с. виникла
в кін. 50-х рр. Вперше її було
розроблено на період 1971—80.
Генеральна С. р. п. с. розробля-
лася в масштабах СРСР у ціло-
му. До її складу входили С. р. п.
с. галузей нар. г-ва (т. з. галузе-
ві схеми) і тер. схеми (респуб-
ліки та економ, району). С.
р. п. с. складалися звичайно на
15-річний період і були базою
для розробки регіональної полі-
тики на такий же і більш від-
далений строк. Тер. схема міс-
тить: аналіз вихідної екон. бази
за відповідний ретроспективний
період; оцінку передумов і фак-
торів розміщення продуктивних
сил на перспективу (трудових,
паливно-енерг., водних, зем.,
мін.-сировинних, лісових ре-
сурсів, створених осн. фондів
і оцінки з урахуванням май-
бутніх капітальних вкладень
та певних альтернатив інвести-
ційної політики, інфраструкту-
ри); заг. концепцію розвитку ре-
гіону із врахуванням його мож-
ливостей, виявлених недоліків
і невирішених проблем, МІСЦЯ в
територіальному поділі праці;
перспективи розвитку основних
міжгалузевих комплексів та
галузей нар. г-ва; обгрунту-
вання перспективної тер. орга-
нізації продуктивних сил, вклю-
чаючи спеціалізацію і комплек-
сний розвиток регіону; соціаль-
ний розвиток і підвищення жит-
тєвого рівня населення, пер-
спективи розвитку усіх галузей
невиробничої сфери; обгрунту-
вання розвитку системи розсе-
лення; шляхи подолання най-
істотніших відмін у рівнях
екон. і соціального розвитку тер.
складових даного регіону; оцін-
ку екон. ефективності заходів,
передбачених схемою; пробле-
ми охорони і раціонального ви-
користання природних ресур-
сів.
В Україні поряд з респ. Є. р. п. с.
складаються обл. схеми та схе-
ми по містах респ. підпорядку-
вання — Києву і Севастополю.
С. р. п. с. розробляються у кіль-
кох варіантах з урахуванням
різних можливих альтернатив
екон., соціального і наук.-тех.
розвитку, забезпеченості ресур-
сами тощо.
Головними методами розробки
схем є балансовий (складання
звітних та перспективних ба-
лансів паливно-енерг., водних,
трудових та ін. ресурсів, тер.
матеріальних балансів) екон.-
математич. моделювання, в т. ч.
із застосуванням моделей опти-
мізаційного класу, картографія,
тощо.
В Україні вперше С. р. п. с.
складено на 1966—70 і на пе-
ріод до 1980. У 1990 почалася
робота над схемами на період
до 2010. Гол. організацією, що
складає Є. р. п. с. в республіці, є
Рада по вивченню продуктив-
них сил України.
В А. Поповкін.
СХЙЛОВЕ (ВИСЯЧЕ) БОЛО-
ТО — болото, утворене на схилі
біля виходу джерела або вздовж
струмка. Належить переважно
до боліт низинного типу. В Ук-
раїні значна кількість С. (в.) б.
з площею до 0,5 га є у верх,
частині лісового і субальп. поя-
257
СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА
Схема розташування схилового
(висячого) болота:
1	— висячі болота з переважанням
дрібноосокових угруповань;
2	— дрібнозлаков' луки;
З	— лісові та чагарникові
угруповання;
4	— потік.
сів Українських Карпат. .Вони
формуються у невеликих уло-
говинах на схилах, крутизна
яких становить 10 —15°. Торфо-
вий поклад залягає неглибоко,
у деяких болотах його зовсім
немає; зволоження значне. Від-
значаються багатством і різно-
манітністю рослинності, зокре-
ма багатьма рідкісними вида-
ми. Подекуди С. (в.) б. трапля-
ються на пагорбах у рівнинній
частині України.
Т. Л. Андрієнко.
СХІДНА ЗОЛОТА ЛЙПА —
річка у Золочівському р-ні
Львів, обл. та Бережанському
р-ні Терноп. обл., ліва прит. Зо-
лотої Липи (бас. Дністра). Довж.
33 км, пл. бас. 290 км2. Бере по-
чаток біля с. Вороняків. Доли-
на у верхів’ї У-подібна, нижче
ящикоподібна і трапецієвидна,
глиб, до 120 м, шир. до 2,7 км.
Заплава подекуди заболочена,
шир. до 400 м. Річище помірно
звивисте, шир. 4 м. Похил річки
2,4 м/км. Живлення мішане з
переважанням снігового. Льодо-
вий покрив утворюється лише у
суворі зими. Воду частково ви-
користовують для госп. потреб.
И. М. Свинко.
східниця — селище місько-
го типу Львів, обл., підпоряд-
коване Бориславській міськра-
ді. Розташована за 14 км від
залізнич. ст. Борислав. 3,1 тис.
ж. (1990). Виникла 14 ст., с-ще
міськ. типу з 1940. С.— бальне-
ологічна курортна місцевість.
Зима м’яка, часто бувають від-
лиги. Літо тепле, з чергуван-
ням ясної сонячної погоди з
хмарною. Пересічна т-ра січня
3,4°, липня 4-19Д '• Опадів
700—800 мм на рік, переважно
навесні і влітку. Осн. природ-
ний фактор — гідрокарбонатні
та сульфатно-гідрокарбонатні
кальцієво-натрієві води. Ліку-
вання органів сечовиділення,
шлунку і кишечника. Працю-
ють санаторій-профілакторій,
пансіонати. .В С.— нафтопроми-
сел, швейний цех Бориславсько-
го швейно-галантерейного ви-
робнич. об’єднання.
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ЛІ-
СОСТЕПОВА ГЕОБОТАНІЧНА
ПРОВІНЦІЯ — частина Євро-
пейсько-Сибірської лісостепової
геоботанічної області, що охоп-
лює лісостепову частину Украї-
ни, у Терноп., Хмельн., Чер-
кас., Полтав., Вінн., Житом.,
Київ., Черніг., Сум., Одес., Кі-
ровогр. та Харків, областях.
В орографіч. відношенні лежить
у межах Подільської височи-
ни, Придніпровської височини,
Придніпровської низовини і пд.
відрогів Середньоросійської ви-
сочини. В минулому територія
провінції була зайнята широко-
листяними лісами з переважан-
ням дуба звичайного (понад
50 % заг. площі). Нині лісис-
тість коливається від 35 % (на
Подільській височині) до 0,2 %
(на Придніпровській низовині).
В напрямі з Зх. на Сх. провінції
змінюється породний склад де-
ревостанів плакорних лісових
формацій, внаслідок цього ду-
бово-грабові, дубові та букові лі-
си Подільської і Придніпровсь-
кої височин змінюються на Лі-
вобережжі Дніпра на дубові,
грабово-липово-дубові, клено-
во-липово-дубові та липово-
дубові. В заплавах річок поши-
рені діброви, вербов1, осокорові,
вільхові ліси, а на піщаних те-
расах звичайними є бори і су-
бори. У складі лучно-степових
формацій переважає ряд дер-
нинних (ковили пірчаста, воло-
систа та вузьколиста, костриця
валіська, вівсюнець пустельний,
кипець гребінчастий), корене-
вищних (тонконіг вузьколис-
тий, стоколос безостий, кунич-
ник наземний) злаків, осока
низька та різне лучно-степове
різнотрав’я (підмаренник справ-
жній, гадючник звичайний, су-
ниці зелені). У наземному по-
криві добре розвинутий ярус із
зелених мохів. Остепнені луки
представлені мітлицею вино-
градниковою, кострицею черво-
ною, вівсюнцем пухнастим та
ін. видами. Лучні степи та ос-
тепнені луки майже повністю
розорані, за винятком заповід-
ної ділянки Михайлівської Ці-
лини — відділу Українського
степового заповідника. Лісова
рослинність середнього При-
дніпров’я охороняється в Ка-
нівському заповіднику.. В ме
жах провінції виділяють три
геобот. підпровінції: Подільсь-
ко-Середньопридніпровську, Лі-
вобережно-Придніпровську та
Середньоросійську (див. окремі
статті).	В. С. Ткаченко.
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА
ПЛАТФОРМА — одна з най-
більших, досить стійких діля-
нок земної кори, яка охоплює
2/3 площі Європи. Належить
до давніх (дорифейських) плат-
форм. Рівнинну, більшу части-
ну тер. України займають пд.
і пд.-зх. окраїни С.-Є. п. Вона
межує з Донецькою складчас-
тою спорудою', далі контур
платформи огинає з Пн., потім
із Пд. Приазовський масив; на
Пд. пограничною структурою
із Скіфською плитою є Причор-
номорська система прогинів,
крайню пд.-зх. межу проводять
по Придобруджинському про-
гину. На Зх. республіки С.-Є. п.
межує із смугою структур, які
утворюють Зх.-Європейську епі-
палеозойську платформу з ме-
зо-кайнозойським чохлом, пів-
денніше — з Передкарпатська м
прогином. Положення контурів
С.-Є. п. на глибині не можна вва-
жати встановленим, бо її зовн.
край перекритий насунутими
суміжними структурами. С.-Є.
п. має двоповерхову будову.
Ниж. поверх — це архей — про-
терозойський фундамент, скла
дений дислокованими метамор-
фіч. породами (гранітами, грані-
тизованими комплексами, гней-
сами, кристалічними сланцями
та інтрузивними тілами різного
складу. У цілому ж фунда-
мент відзначається інтенсивною
складчастістю і численними
розломами, які виникли до по-
чатку формування верх, струк-
турного поверху — осадочного
чохла (1750 млн. років). Чис-
ленні розривні та ін, порушення
протягом наступної історії геол.
розвитку фундаменту активізу-
валися. Це зумовило різної ін-
тенсивності висхідні та низхідні
рухи великих і менших блоків
і як результат цього — неодна-
кову глибину їхнього розмиву
та будову осадочного чохла, іцо
є осн. критерієм тектонічного
районування платформи. Па
денну поверхню кристалічний
фундамент на тер. України ви-
ступає у вигляді Українського
щита, блоки якого іноді за-
нурювалися і затоплювалися
морем. На решті території фун-
дамент перекритий осадочним
чохлом. Найменша потужність
чохла — у межах Воронезько-
го масиву (Воронезької анте-
клізи), пд. схил якого охоп-
лює пн. частини Черніг., Хар-
ків. і Сум. областей. Виступи роз-
діляє Дніпровсько-Донецька за-
падина. В її основі залягає
рифт, виповнений середньо-
верхньодевонськими, а можли-
во, і більш давніми осадками.
Починаючи з пізньовізейського
часу тривав синеклізний етап
розвитку западини, нагромади-
лися мор., прибережно-мор. і
континентальні (зокрема, хемо-
генно-теригенні ранньопермсь-
кі) породи; після інтенсивного
розмиву, який відбувся за піз-
ньопермської епохи, осадкона-
громадження відновилося і про-
довжувалося протягом мезо-
зою — кайнозою, перериваю-
чись локальними підняттями,
розмивом і обмілінням моря.
У сх. частині Дніпровсько-До-
нецького рифту, дно якого за-
нурене на Пд. Сх., сформувався
Донецький прогин.
Кристалічний фундамент на
Пд. Зх. і Зх. від Українського
щита занурюється і поступово
перекривається теригенними і
вулканогенними породами ри-
фею, венду, а потім і палеозою.
На початку рифею відбулася
докорінна перебудова зх. части-
ни території України. Виникла
система розломів пн. зх. простя-
гання (Дністровський прогин),
де нагромадилися уламкові, пе-
рикластичні та ефузивні поро-
ди. Пізніше утв. осадочні товщі
палеозою, а після тривалої пе-
рерви — мезозою і кайнозою.
Ці відклади складають Львів-
ський палеозойський прогин і
Львівську крейдову западину,
утворені в результаті герцин-
ського й альпійського тектоніч-
них циклів. Заг. похил поверхні
фундаменту — на захід і пд.
захід.
На Пд. поверхня фундаменту
також занурюється і перекри-
вається крейдовими і палеогено-
вими відкладами П ричорномор-
ської западини і неогеновими —
Південно-Української моноклі-
налі. Надра С. Є. п. містять цін-
ні корисні копалини. Див. та-
кож Платформа, Кристалічний
фундамент давньої платформи,
Осадочний чохол, Тектонічне
районування. В. В. Глушко.
СХІДНО ЄВРОПЕЙСЬКА ШИ-
РОКО ЛИСТЯНОЛІСОВ А ГЕО-
БОТАНІЧНА ПРОВІНЦІЯ —
частина Європейської широко-
листянолісової геоботанічної об-
ласті, що займає пн. і частково
зх. частини Волин., Рівнен., Жи-
том., Київ., Черніг., частково
СХІДНО-КАРПАТСЬКА
258
Львів., Терноп., Чернів. і Сум-
ської областей. В орографічно-
му відношенні вона охоплює
Поліську низовину, пн. частину
Придніпровської низовини, рів-
нину Малого Полісся, Волинсь-
ку височину, Хотинську висо-
чину, сх. частину Придніпров-
ської височини, пд. частину По-
дільської височини та пн.-зх.
відроги Середньоросійської ви-
сочини. Для провінції в цілому
характерне переважання на сі-
рих лісових грунтах широко-
листяних лісів з домінуванням
в них дуба звичайного. В зх.
районах до нього домішуються
граб, у східних — липа сер-
целиста; на крайньому Зх.—
букові ліси. На Поліссі на дер-
ново-підзолистих грунтах зро-
стають дубово-соснові, у пн.-сх.
частині — соснові ліси. Для
цих лісів характерне зникнен-
ня у сх. напрямі центрально-
європ. видів: бука лісового, гра-
ба, явора, герані темної, рівно-
плідника рутвицелистого. На
Поліссі багато луків і боліт.
Провінція включає Західноук-
раїнську, Подільсько-Бессараб-
ську, Поліську та Середньоро-
сійську підпровінції (див. окре-
мі статті). На її території роз-
ташовані Шацький природний
національний парк та Полісь-
кий заповідник.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
СХІДНО-КАРПАТСЬКА ГІР-
СЬКА ГЕОБОТАНІЧНА ПІД-
ПРОВЇНЦІЯ — частина Кар-
патської гірської країни, яка
входить до складу Центрально-
європейської широколистянолі-
сової геоботанічної провінції.
В її межах лежать Карпати Ук-
раїнські, які завдяки великій
лісистості називають Лісистими
Карпатами. Підпровінція ха-
рактеризується добре вираже-
ною висотною диференціацією
клімату, рослинного та грунто-
вого покривів. Передгір’я й
низькогір’я займає пояс дубо-
вих лісів з дуба звичайного й
дуба скельного, над ним —
пояс широколистяних лісів з пе-
реважанням бука лісового, ще
вище — пояс темнохвойних лі-
сів із смерекою європейською.
З вис. 1500—1700 м починаєть-
ся субальпійський пояс гірсь-
кососнових і зеленовільхових
криволісь, заростей рододендро-
на східнокарпатського та ялів-
цю сибірського, високотравних
і післялісових лук, на вис. по-
над 1800 м — альпійський пояс
з домінуванням трироздільно-
ситникових і зігнутоосокових
угруповань. До підпровінції
належать 4 власне гірські гео-
бот. округи: Карпатський буко-
вих лісів, Закарпатський перед-
гірний скельно-дубових лісів,
Гірсько-Карпатський смереко-
вих лісів і Свидовецько-Покут-
сько-Мармароський субальпій-
ських та альпійських сланких
чагарників і полонин та 2 перед-
гірні округи: Надтисянський
і Самбірсько-Івано-Франківсь-
кий (див. окремі статті). В ме-
жах підпровінції розташовані
Карпатський заповідник, Кар-
патський природний національ-
ний парк та природний націо-
нальний парк Синевир.
М. А. Голубець.
СХЇДНОЛІСОСТЕПОВА ВИСО-
ЧЙННА АГРОГРУНТОВА
ПРОВІНЦІЯ — частина Лісосте-
пової агрогрунтової зони, що
простягається від сх. межі терас
Дніпра до пн.-сх. межі респуб-
ліки і охоплює Полтавську рів-
нину та відроги Середньоросій-
ської височини. Розташована в
межах Черніг., Сум., Полтав. та
Харків, областей. Поверхня
провінції гол. чин. хвиляста, по-
мірно еродована. Серед грунто-
утворюючих порід найпошире-
ніші леси, часто великої потуж-
ності (18 — 25 м). Опадів 500—
590 мм на рік, гідротерміч.
коефіцієнт 1,0—1,3. У струк-
турі грунтового покриву пере-
важають чорноземи типові ма-
логумусні (від зх. межі провін-
ції до р. Ворскли), що займають
бл. 60—70 % площі провінції,
та середньогумусні. Другу за
площею групу (20—25 %) ста-
новлять опідзолені грунти, які
трапляються на дуже дренова-
них і еродованих правих корін-
них берегах річок та фрагмен-
тарно — на відрогах Середньо-
російської височини. У їх скла-
ді: сірі лісові грунти (займають
4—5 % площі; серед них 15—
20 % еродовані), темно-сірі
опідзолені грунти (6—7 % пло-
щі) і чорноземи опідзолені
(20—25 %). Трапляються та-
кож лучно-чорноземні, лучні,
алювіальні лучні, торфові та ін.
грунти. Для провінції характер-
на висока с.-г. освоєність земель
(понад 80 %). Досить родючі
грунти в поєднанні з помірно-
континентальним кліматом
сприяють одержанню високих
і стійких урожаїв озимої пше-
ниці, цукр. буряків, картоплі та
ін. с.-г. культур. Н. М. Бреус.
СХЇДНОЛІСОСТЕПОВА НИЗО-
ВИННА АГРОГРУНТОВА ПРО-
ВІНЦІЯ — сх. частина Лі-
состепової агрогрунтової зони,
що займає Придніпровську ни-
зовину. Простягається від дру-
гої тераси р. Дніпра на схід до
долини р. Сейму, в межах Київ.,
Черніг., Сум., Полтав. та Чер-
кас. областей. Характеризуєть-
ся заг. рівнинністю території,
що порушується в пн. частині
провінції наявністю численних
замкнутих знижень, на Пд.—
розгалуженою сіткою балок і
долинами прит. Дніпра; участю
процесу засолення (гол. чин. со-
дово-хлоридно-сульфатного ти-
пу) У формуванні грунтового по-
криву провінції, строкатістю
структури грунтового покриву.
Серед грунтоутворюючих порід
переважають леси, алювіальні
та воднольодовикові відклади.
Опадів випадає 450—550 мм на
рік. Гідротермічний коефіці-
єнт становить 1.1 —1,3. Пересіч-
на глибина промерзання грунту
69 см. У пн. частині провінції
в структурі грунтового покриву
переважають дерново-підзолис-
ті грунти, сірі лісові грунти,
темно-сірі опідзолені грунти,
чорноземи опідзолені, лучно-
чорноземні, гол, чин. солонцю-
ваті, грунти, як правило, в ком-
плексі з лучно-чорноземними
солонцями та осолоділими грун-
тами, чорноземи типові і алю-
віальні грунти. На півдні С. н.
а. п. поширені чорноземи типо-
ві, серед яких трапляються луч-
но-чорноземні переважно солон-
цюваті грунти, в комплексі з со-
лонцями, в заплавах — лучні
грунти, гол. чин. засолені. Тери-
торія провінції сприятлива для
вирощування озимої пшениці,
цукрових буряків та тютюну.
М. І. Полупан.
СХІДНО:ПОДЇЛЬСЬКА КАР-
СТОВА ОБЛАСТЬ — карстова
область на тер. Терноп., Хмельн.,
Війн, та Одес. областей, у межах
Подільської височини. Пл. 16,2
тис. км2. Для області в цілому
характерний вапняковий карст,
переважно покритий і задерно-
ваний. Поверхневі карстові фор-
ми представлені окремими лій-
ками, підземні — різного розмі-
ру порожнинами неправильної
форми, нерідко з піщано-глини-
стим заповненням. Найбільш
закарстованими є оолітові вап-
няки і черепашники Наддні-
С хід но-Полтавська підвищена
лісостепова фізико-географічна
область.
стров’я, які відслонюються у
річкових долинах і перекриті
породами, що не карстуються.
Глиб, закарстованості ЗО—50 м.
Відома 21 печера, найбільші з
них (у долині р. Білочі) мають
об’єм 600—700 м3 (Рошківсь-
ка-2, Шершенська-2) при довж.
до 100 м, висоті до 10—20 м і
невеликій ширині (пересічно
0,5 м). Печери відкрили і до-
слідили одес. спелеологи під ке-
рівництвом Л. Н. Суховея, кар-
стові явища описані у працях
Б. М. Іванова, В. М, Дублянсь-
кого, О. О. Ломаєва.
Ю. І. Шутов.
СХІДНО-ПОЛІСЬКА НИЗО-
ВИННА АГРОГРУНТОВА ПРО-
ВІНЦІЯ частина Полісь-
кої агрогрунтової зони на Ліво-
бережжі Дніпра, на Пд. від р.
Десни, в межах Черніг. обл. Ха-
рактеризується заг. рівнинніс-
тю території, наявністю чис-
ленних замкнутих знижень,
слабою дренованістю, неглибо-
ким заляганням водоносних пі-
сків і близьким до поверхні за-
ляганням мінералізованих під-
грунтових вод та значною (8 %)
заболоченістю. Серед грунто-
утворюючих порід перемежо-
вуються піщані, супіщані, ва-
лунні, лесоподібні суглинки та
органогенні відклади. За рік ви-
падає 500—570 мм опадів. Гід-
ротермічний коефіцієнт 1,2—
1,3. Пересічна глибина про-
мерзання грунту 73 см. Лісис-
тість провінції досягає 16 %.
Грунтовий покрив характери-
зується складною мозаїчністю і
представлений дерново-підзоли-
стими, сірими лісовими, дерно-
вими глейовими, алювіальними
лучними, лучно-болотними та
болотними грунтами, солодями
і торфовищами. Серед грунтів
багато засолених видів. Розо-
раність С.-П. н. а. п. досягає
45—50 %. М. І. Полупан.
259
ТАЗТАУ
СХІДНО-ПОЛІСЬКА ПІДВИ-
ЩЕНА АГРОГРУНТОВА ПРО-
ВІНЦІЯ — сх. частина Полісь-
кої агрогрунтової зони на Ліво-
бережжі Дніпра, в межах Чер-
ніг. і Сум. областей. Переважа-
ють підвищені моренно-зандро-
ві, зандрові та долинно-зандрові
рівнини, давні воднольодовико-
ві прохідні долини. Характери-
зується досить великими лесо-
вими «островами»; трапляють-
ся дюни, пасма і вали. Грунто-
утворюючі породи представлені
мореною, флювіогляціальни-
ми, алювіальними, лесовими та
органогенними відкладами.
Опадів 500—610 мм на рік.
Гідротермічний коефіцієнт 1,2—
1,3. Пересічна глибина про-
мерзання грунту становить
86 см. Лісистість у зх. частині
провінції досягає 15 —18 %, а
заболоченість — 4,5 %; у схід-
ній — відповідно ЗО і 1,5 %.
Структура грунтового покриву
С.-П. п. а. п. представлена дер-
ново-підзолистими грунтами
(43 % від площі с.-г. угідь),
сірими лісовими грунтами
(16 %), темно-сірими опідзоле-
ними грунтами та чорноземами
опідзоленими (8 %), лучними
(5 %), алювіальними лучними
(4 %) і лучно-болотними грун-
тами (8 %), торфовищами (2 %)
й дерновими оглеєними грунта-
ми (13 %). Структура грунтів
ускладнюється за рахунок мех.
і породного складу, засолення,
солонцюватості та ін. Значне по-
ширення родючих грунтів (ле-
сові «острови») зумовило висо-
ку освоєність провінції, розора-
ність її досягає 60—70 % заг.
площі (найвища на Поліссі).
М. І. Полупан.
СХІДНО-ПОЛТАВСЬКА ПІД-
ВИЩЕНА ЛІСОСТЕПОВА ФІ-
ЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Лівобережно-Дніпровської лісо-
степової фізико-географічної
провінції. Охоплює сх. частину
Придніпровської низовини в
межах Полтав., частково Сум.
і Харків, областей. Геострук-
турно пов’язана з Дніпровсько-
Донецькою западиною. Для об-
ласті характерні заг. рівнин-
ність поверхні, східчасте підви-
щення рельєфу в сх. напрямі,
значне поширення лесів і лесо-
видних суглинків, переважання
потужних середньогумусних
чорноземів, майже повна роз-
ораність. У східній найбільш
підвищеній частиш області пе-
реважає ландшафт плато з ува-
листим рельєфом, потужними
середньогумусними чорнозема-
ми, значним ступенем розора-
ності. Найпоширенішими є
ландшафти пліоценових терас
із слабонахиленою поверхнею.
До ландшафтів стародавньо ан-
тропогенових терас належать
однолесові і дволесові тераси та
піщані однолесові і дволесові
тераси, подекуди із содовими
солонцями і заростями верби
та глоду. Серед них поширені
урочища плоских, розораних
рівнин із звичайними середньо-
гумусними чорноземами. Ланд-
шафт піщаної борової тераси
спостерігається вздовж лівого
берега р. Ворскли і представле-
ний гол. чин. урочищами плос-
ких рівнин, складених піска-
ми під сосновими лісами, поде-
куди розораними, а також гор-
бистими місцевостями під бора-
ми й сирими лощинами з лучно-
солончаковою рослинністю. Се-
ред заплавних ландшафтів ви-
діляють такі місцевості: пляжі
та піщані вали, вкриті шелюго-
во-тополиними заростями, різ-
нотрав’ям і заболоченими лука-
ми; піщано-глинисті заплави з
лучними та лучно-чорноземни-
ми грунтами під дібровами і
злаково-бобовими асоціаціями;
притерасні з карбонатними, со-
лонцюватими або солончакува-
тими лучними та болотними
грунтами під вільхою і болот-
нотравно-осоковими угрупо-
ваннями. Переважає с.-г. при-
родокористування.
Р. Ф. Зарудна.
СЮЮРЮ-КАЯ, Гостра — гір-
ська вершина на Головному
пасмі Кримських гір, на пн.
схилі Ай-Петринської яйли.
Розташована у верхів’ї р. Ко-
козки, при вході у Великий ка-
ньйон Криму. Вис. 815 м. Яв-
ляє собою пікоподібну скелю.
Складається з вапняків. На С.-
К. розташована карстова шахта
тієї ж назви і печера Дубова
(завдовжки 100 м). Пн. і сх.
схили вершини являють собою
уступи заввишки 300 м; на по-
логому зх. схилі — рідколісся
з ялівцю високого. На С.-К. збе-
реглися руїни середньовічного
(10—13 ст.) укріплення з трьо-
ма оборонними стінами, башта-
ми, храмом. В. П. Душевський.
СЮЮРЮ-КАЯ — карстова по-
рожнина (шахта) в Гірсько-
Кримській карстовій області, на
Ай-Петринській яйлі. Протяж-
ність 115 м, глиб. 100 м.
Складається з трьох внутр.
шахт завглибшки 20, 35 і 35 м.
Утворилася у вапняках. Ха-
рактерні каменепади, на усту-
пах і дні порожнини — нагро-
мадження вапнякових брил.
Відкрила 1963 Комплексна кар-
стова експедиція.
В. М. Дублячський.
СЯН — річка в Україні і Поль-
щі, права притока Вісли (басейн
Балтійського моря). Довжина
444 км (в межах України —
56 км, на усьому протязі —
прикордонна).
ТАВПИШЙРКІВСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — бот. заказник респ.
значення (з 1974). Розташова-
ний у Надвірнянському р-ні
Івано-Фр. обл. Перебуває у ві-
данні Надвірнянського лісоком-
бінату. Пл. 424 га. Охороняєть-
ся ділянка пд.-зх. мегасхилу
Горган з високогірними ялино-
вими лісами з домішкою на
верхній межі сосни кедрової.
На кам’яних осипищах в оліго-
трофних умовах поширені уг-
руповання кедрово-ялинових
та ялиново-кедрових пралісів з
домішкою берези повислої. На
верхній межі лісу зростає кри-
волісся сосни гірської. У заказ-
нику є також два невеликі
осередки модрини, що росте на
пд. схилі г. Тавпиширки разом
з ялиною та сосною кедровою.
З тварин водяться ведмідь,
свиня дика, куниця, рись, ка-
нюк, глухар тощо. Має грунто-
захисне та наук, значення.
Іл. с. 260.	С. М. Стоико.
ТАВРЇДА — давня назва Крим-
ського півострова. Походить від
назви старод. населення гір-
ської і передгірної частини Кри-
му — таврів, які жили тут у
1-му тис. до н. е.
ТАВРІИСЬК — місто Херсон,
обл., підпорядковане Новока-
ховській міськраді. Розташова-
ний на лівому березі Кахов-
ського водосховища. Залізнич.
ст. Каховка. Річковий порт.
11,9 тис. ж. (1990). Місто утв.
1983. Пересічна т-ра січня
—3,3°, липня -{-23,0°. Опадів
367 мм на рік. У Т.— м’ясо- та
хлібокомбінати, підприємства
залізнич. та автомоб. транспор-
ту, управління Пн.-Кримсько-
го каналу, виробництво буд.
матеріалів.
ТАВРІЯ — назва Кримського
п-ва, поширена за часів серед-
ньовіччя. У 19 — на поч. 20 ст.
Т. називали не лише Крим, а й
прилеглі до нього з Пн. райо-
ни, що входили до Таврійської
губернії (території сучас. За-
поріз. і Херсон, областей).
ТАГАМЛЙК — річка в Ма-
шівському і Новосанжарському
р-нах Полтав. обл., ліва прит.
Ворскли (бас. Дніпра). Довж.
64 км, пл. бас. 525 км2. Бере
початок поблизу с. Сахновщи-
ни. Долина У-подібна, шир. до
1 км, глиб, до ЗО м. Річище
звивисте, шир. до 2 м. Улітку
пересихає. Шир. заплави до
100 м. Похил річки 0,95 м км.
Живиться переважно атм. опа-
дами. Замерзає на поч. грудня,
скресає в середині березня. .Ви-
користовують для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
ТАЗТАУ — гора па пн. відро-
гах масиву Чатирдаг, у центр,
частині Головного пасма Крим-
ських гір. Вис. 720 м. Має
ТАЇРОВЕ
260
вежеподібну форму з вирівня-
ною вершиною. Складається з
вапняків. Поширені карстові
форми рельєфу: карри, понори,
лійки карстові, печери, колодя-
зі. Вершина вкрита гірсько-
лучною злаково-різнотравною
рослинністю, схили — грабово-
буковим лісом. Об’єкт туризму.
О. Г. Кузнецов.
ТАЇРОВЕ — селище міського
типу Овідіопольського р-ну
Одес. обл. Розташоване на лі-
вому березі Сухого лимана, за
5 км від залізнич. ст. Іллі-
чівськ. 2,1 тис. ж. (1990). Засн.
1905, с-ще міськ. типу з 1982.
Поверхня плоска, слабо порі-
зана балками. Пересічна т-ра
січня —2,5‘, липня 4-22,2 .
Опадів 374 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 21 га. У Т.—
наук.-виробниче об’єднання по
виноградарству і виноробству,
у складі якого Укр. н.-д.
ін-т виноградарства та вино-
робства ім. В. Є. Таїрова.
ТАИ-КОБА — найвища точка
Карабі-яйли на Сх. Головного
пасма Кримських гір. Вис.
1254 м. Являє собою східчастий
гребінь. Складається з вапня-
ків. Поширені карстові форми
рельєфу: карри, лійки карстові,
понори та колодязі. Вершина
вкрита гірсько-лучною рослин
ністю із заростями роговика
Біберштейна. На пн. схилі
Т.-К.— рідколісся з бука схід-
ного та граба звичайного. На
горі збереглися залишки серед-
ньовічних оборонних споруд.
Об’єкт туризму.
В. Г. Єна, О. Г. Кузнецов.
ТАЙНА — річка в Теребовлян-
ському і Гусятинському р-нах
Терноп. обл., права прит. Гни-
лої (бас. Дністра). Довж. 46 км,
пл. бас. 327 км . Бере початок
біля с. Іванівни. Долина у вер
хів’ї трапецієвидна, нижче V-
подібна, глиб, у пониззі 45 м,
шир. до 2,6 км. Заплава знач-
ною мірою заболочена, шир.
її пересічно 100 м. Річище зви-
висте, шир. 6—7 м. Похил річ-
ки 2,0 м/км. Живлення мі-
Тавпиширківський заказник.
шане, з переважанням снігово-
го. Замерзає у грудні, скресає
у березні. Стік зарегульова-
ний ставками. Воду частково
використовують для госп. по-
треб. На річці — м. Хоростків.
И. М. Свинко.
ТАКИЛ — мис на Пд. Сх. Кер-
ченського півострова. Є зх. ми-
сом пд. входу до Керченської
протоки. Крутими сходинками
спускається в бік моря. Вис.
до 20—25 м. Складається з
мохуваткових рифів, глин. Мис
обмежований численними ске-
лястими абразійними остан-
цями та підводними брилами.
І. Г. Губанов.
ТАЛАЛАЇВКА — селище місь-
кого типу Черніг. обл. Розта-
шована на р. Олаві (прит. Су-
ли, бас. Дніпра), райцентр. За*
лізнична станція. Автостанція.
5,9 тис. ж. (1990). Засн. 1877,
с-ще міськ. типу з 1958. Пере-
січна т-ра січня —7,3°, липня
4-19,8 . Опадів 570 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
297,8 га. Талалаївський парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва місц. значення. Під-
приємства: маслоробний, це-
гельний та асфальтовий з-ди,
цех управління «Чернігівнаф-
тогаз», птахооб’єднання.
ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Черніг.
обл. Утворений 1933. Пл. 0,6
тис. км . Нас. 19,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 5,9 тис.
(1990). У районі — емт Тала-
лаївка (райцентр) та 42 сільс.
населені пункти.
Лежить у межах Полтавської
рівнини. Поверхня низовинна
пологохвиляста лесова, розчле-
нована прохідними долинами,
балками та ярами. Корисні
копалини: нафта, природний
газ, торф, глина. Т. р. розта-
шований у Лівобережно-Дніп-
ровській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —7,4 , липня
4-19,8 . Опадів 550 мм на рік.
Період з т-рою понад 4-Ю
становить 157 днів. Висота
снігового покриву 5 —10 см.
Т. р. належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ
РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКО!
ОБЛАСТІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Талалаївський пари (пам ятна
садово-паркового мистецтва)
зони. Річки бас. Дніпра: Лисо-
гір, Ромен, Олава, Березовиця.
Споруджено 65 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 579 га).
Під болотами 963 га. Перева-
жають чорноземи типові мало-
гумусні (48,4 %) та чорноземи
опідзолені (14,9 %), є торфово-
болотні грунти. Пл. лісів 5,3
тис. га (дуб, липа, ясен, береза,
вільха). У районі — 5 заказ-
ників, Талалаївський і Чер-
воноплугатарський парки —
пам ятки садово-паркового мис-
тецтва (всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — маслоробний, цегельний
та асфальтовий з-ди, цех управ-
ління «Чернігівнафтогаз» (Та-
лалаївка). Рослинництво зер-
ново-буряківничого та тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, гречка, цукр. буряки.
Овочівництво. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, птахівни-
цтво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 49,0, у т. ч. орні зем-
лі — 39,97, пасовища — 4,6,
сіножаті — 3,8. У районі — 15
колгоспів, 3 радгоспи. Птахо-
об’єднання (Талалаївка). За-
лізничні станції: Талалаївка,
Блотниця. Автомоб. шляхів
173 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 150,7 км. Краєзнав.
музей (с. Березівка).
М. Г. Криловець.
ТАЛЬ — річка у Бородянсько-
му та Іванківському р-нах Київ,
обл., права прит. Тетерева (бас.
Дніпра). Довж. 51 км, пл. бас.
357 км’. Бере початок поблизу
с. Загальці. Долина плоска,
шир. до 2,5 км, глиб, до 15 м.
Заплава заболочена, шир. до
300 м. Річище слабовиявлене,
шир. до 5 м. Похил річки
0,9 м/км. Живлення мішане.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає в серед, березня. В серед,
течії на протязі 8 км стік за-
регульований. Бас. Т. частково
забруднений радіонуклідами
після аварії на Чорнобильській
АЕС 1986. Здійснюються захо-
ди щодо її очищення.
Ю. П. Яковенко.
ТАЛЬКОВІ ПОРОДИ — гри
родні мінеральні утворення, що
містять понад 35 % тальку
[М&3(8і4О10)(ОН)2]. Тальк утво-
рює агрегати листочків і лу-
сочок; колір білий, сірий, зеле-
ний, різних відтінків надають
їм домішки; тв. 1; на дотик
жирний, слизький. Тальк вини-
кає при ендогенних та екзоген-
них процесах внаслідок пере-
творення магнезіальних по-
рід.
В Україні Т. п. виявлені в
Приазов’ї, середньому Придні-
пров’ї, на Побужжі, Криворіж-
жі тощо. Розвідано Правдин-
ське родовище у Дніпроп. обл.
з запасами 107 млн. т талько-
магнезиту, придатного для
одержання флотованого тальку.
Талькові, карбонатно- і хлори-
то-талькові сланці Криворіжжя
придатні для вироби, склокрис-
таліч. матеріалу — ситалу.
О. Я. Хмара.
ТАЛЬНЕ — місто Черкас, обл.,
райцентр. Розташоване на
р. Гірському Тікичі (прит.
Синюхи, бас. Пд. Бугу) та його
прит. Тальнянці. Залізнична
станція, автостанція. 17,3 тис.
ж. (1990). Вперше згадується в
документах 1664, місто з 1938.
Поверхня — пологохвиляста
рівнина, розчленована глибо-
кими ярами. Перевищення ви-
сот 65 м. Пересічна т-ра січня
— 5,8°, липня 4-19,5°. Опадів
490 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 423 га. У місті —
парк (закладений у 70-х рр.
19 ст.) — пам’ятка садово-пар-
кового мистецтва респ. значен-
ня; заповідне урочище — Ді-
брова Ф. І. Дубковецького; на
околиці Т.— Старокладбищен-
ський ентомолог. заказник
(обидва — місц. значення). У
Т.— мол.-консервний, хлібопро-
дуктів комбінати, цукр., мін.
води, м’ясокісткового борошна,
комбікормовий, майоліковий,
щебеневий з-ди, млин, кар’є-
роуправління. Газокомпресор-
на станція газопроводу Орен-
бург — Зх. кордон. Буд. техні-
кум. Музеї — краєзнавчий та
історії хліборобства.
ТАЛЬНІВСЬКИИ РАЙОН —
район у пд.-зх. частині Черкас,
обл. Утворений 1923. Пл. 0,9
тис. км?. Нас. 48,1 тис. чол.,
у т. ч. міського — 17,3 тис.
(1990). У районі — м. Тальче
(райцентр) та 42 сільс. нас.
пункти.
Розташований на Придніпров-
ській височині. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована річ-
ковими долинами (подекуди
261
ТАРАСІВ
мають форму каньйонів), бал-
ками і ярами. Корисні копа-
лини: граніти, каоліни, піс-
ковики, цегельна глина, торф,
буре вугілля. Є джерела мін.
вод. Лежить у Дністровсько-
Дніпровській, лісостеповій фі-
зико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня — 5,8 ,
липня + 19,5:. Період з т-рою
понад + 10 становить 160 днів.
Опадів 490 мм на рік; осн.
частина їх випадає у теплий
період року. Висота снігового
покриву 7—9 см. Міститься у
недостатньо вологій, теплій аг-
рокліматич. зоні. Гол. річки —
Гірський Тікич та Гнилий
Тікич (бас. Пд. Бугу). Збудова-
но 154 ставки заг. пл. водного
дзеркала 1,6 тис. га. Гол. тип
грунтів — чорноземи (92 %
площі району); є також опід-
золені чорноземи (4 %), сірі
опідзолені (3 %) та ін. Пл.
лісів (осн. породи: дуб, граб,
клен, ясен, сосна, липа) і чагар-
ників 8,3 тис. га. У районі —
Тальнівський парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
(респ. значення), Старокладби-
щенський ентомолог, заказник,
6 пам’яток природи, заповідне
урочище Діброва Ф. І. Дуб-
ковецького (усі — місц. значен-
ня).
Майданецький цукр. завод,
тальнівські мол.-консервний,
хлібопродуктів комбінати, цукр.,
щебеневий, майоліковий, мін.
води з-ди та ін. Рослинництво
зерново-буряківничого, тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
68,9, у т. ч. орні землі —
64,8, сіножаті і пасовища —
1,5. Зрошується 4,4 тис. га.
Гол. культури: озима пшениця,
кукурудза, ячмінь, цукр. бу-
ряки, соняшник, картопля, ово-
Лісове
Заліське
Онопріївка
Шаулиха Кобри
і- ?	. 0	' Кобринова Гребля
Папужинці
Гирбашівкч
Павлівна Перша
Зеленькі з
і Тальнівський парк
(пам ятка садово-
паркового мистецтва)
Легедзине
217
Корсунка®
Крцві Ксуііна^
150	200 (»ше
-т------- і---------1
УРоманівка -
Лашова
Веселий Кут к
Соколівоч каУ
Поїла
Мошуріе
Б‘ паиікипі
Ма чданецьке
ШКАЛА ВИС ЗТ У МЕТРАХ
Глибочок
Колористе
1статеве
щана
чеві. Розвинуте садівництво.
Галузі тваринництва: скотар-
ство, свинарство, вівчарство;
допоміжні — рибництво, бджі-
льництво, птахівництво. У ра-
йоні — 24 колгоспи, 4 радгос-
пи. Залізнична станція Тальне.
Автомоб. шляхів 331 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 306 км.
Буд. технікум (Тальне), рад-
госп-технікум (с. Тальянки).
Музеї краєзнавчий та історії
хліборобства (Тальне).
Г. К. Макаренко.
ТАЛЬНЯНКА — річка в Мань-
ківському і Тальнівському
р-нах Черкас, обл., права прит.
Гірського Тікичу (бас. Пд. Бу-
гу). Довж. 36 км, пл. бас.
223 км2. Бере початок поблизу
с. Молодецького. Шир. доли-
ни до 2,0 км, глиб, до 40 м;
схили порізані ярами і балка-
ми. Заплава асиметрична, шир.
до 300 м. У верхів’ї заболоче-
на. Річище звивисте, шир. до
5 м. Використовують для госп.
потреб. На річці — м. Таль-
не.	Ю.	П.	Яковенко.
ТАНАСУ — річка у Білогірсь-
кому р-ні Респ-ки Крим, права
прит. Біюк-Карасу (бас. Азов-
ського м.). Довж. 28 км, пл. бас.
184 км2. Бере початок на сх.
схилах Карабі-яйли. Долина у
верхів’ї У-подібна, нижче —
ящикоподібна, завширшки 500
— 700 м. Заплава на всьому
протязі переривчаста, у пониззі
шир. до 50 м. Річище звиви-
сте, порожисте, у верхів’ї утво-
рює кілька каскадів заввишки
від 6 до 15 м; шир. річища
від 2—3 до 10—20 м (у по-
низзі). Похил річки 15 м км.
Живиться атм. і підземними
водами. Характерні зимові і
весняні паводки; влітку Т. ча-
сто пересихає, проте бувають
літні дощові паводки. Льо-

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Г. І. Танфільєв.
достав нестійкий	(15—25
днів). Воду використовують для
побут, потреб та зрошування.
А. М. Оліферов.
ТАНФІЛЬЄВ Гаврило Іванович
(6.ІІІ 1857, Таллінн — 4.ІХ
1928, Одеса) — вітч. фізикогео-
граф, ботанік, грунтознавець,
один з фундаторів болотознав-
ства. В 1883 закінчив Петерб.
ун-т. З 1885 працював у де-
партаменті землеробства м-ва
держ. майна. В 1895 —1905 —
гол. ботанік Петерб. бот. саду,
одночасно викладав у Петерб.
ун-ті. Брав участь у багатьох
експедиціях по Росії, зокрема,
в експедиції по вивченню грун-
тів. З 1905 — професор Но-
ворос. ун-ту в Одесі (1905—
20 — зав. кафедрою географії).
Один із засновників Одес.
с.-г. ін-ту, де очолював кафедру
грунтознавства (1918—28). У
1918—26 — зав. відділом при-
родничо-істор. досліджень Одес.
обл. с.-г. станції; 1923 — 28 —
зав. кафедрою геології та гео-
графії Одес. ін-ту нар. освіти,
одночасно голова секції по ви-
вченню природних багатств
Одес. комісії краєзнавства при
АН України. У працях про-
довжував і розвивав ідеї
свого вчителя В. В. Докучаєва.
Осн. дослідження — з питань
взаємозв’язків між лісом і
тундрою, лісом і степом; запро-
понував одну з перших схем
фіз.-геогр. районування Європ.
частини Росії. Досліджував бо-
лота і торфовища півночі Європ.
частини Росії, Полісся. Автор
одного з перших зведень про
рослинний покрив Росії, а та-
кож монографії «Географія Ро-
сії, України і територій, що
прилягають до них з заходу
в межах Росії 1914 року»
(1916—24, ч. 1 — 2, в. 1—3).
Брав участь у складанні пер-
шої карти грунтів Європ. час-
тини Росії. Президент Новорос.
т-ва дослідників природи (з
1911). Почесний член Рос. ге-
огр. т-ва (з 1923). Нагородже-
ний Великою золотою медаллю
Всесвітньої виставки у Парижі
(1890), медаллю ім. П. П. Се-
менова-Тян-Шанського (1908)
та Великою золотою медаллю
Рос. геогр. т-ва (1926). Ім’ям
Т. названо острів у групі Ку-
рильських островів.
Те.: Болота и торфяники По-
лесья. СПб., 1895; Галиция и
Буковина. Географический очерк.
Одесса, [1915]; Глав.нейшие фи-
зико-географические районьї Одес-
ской губернии. Одесса, 1924; К зо-
нальности чернозема. «Вісті Оде-
ського сільськогосподарського ін-
ституту», 1927, в. 3; Моря —
Каспийское, Черное, Балтийское,
Ледовитое, Сибирское и Восточньїй
океан. История исследования,
морфометрия, гидрология, биоло-
гия. М.-Л., 1931; Географические
рабстві. М., 1953.
Літ.: Белозоров С. Т. Гавриил Ива-
нович Танфильев (1857 —1928).
Очерк жизни и творческой дея-
тельности. М., 1958; Гавриил Ива-
нович Танфильев. 1857 —1928.
Библиографический указатель.
Одесса, 1977. Ю. О. Амброз.
ТАР АКТ АШ — гірський гре-
бінь на пд. схилі Кримських
гір, за 2 км на Пн. від м. Су-
дака. Являє собою ланцюг гост-
роверхих зубчастих скель зав-
довжки 2,5 км. Обмежовує з
Пн. Ай-Ванську долину. Вис.
до 533 м (г. Сари-Кая). Скла-
дається з вапняків, що підсти-
лаються конгломератами та
пісковиками. На пд. урвистих
схилах гребеня — шиблякове
рідколісся, на північних — ду-
бово-грабовий ліс. Об’єкт ту-
ризму.	І. П. Ведь.
ТАРАКТАШ — річка у Суда-
цькому р-ні Респ-ки Крим,
впадає у Чорне м. поблизу
м. Судака, у пониззі має назву
Судак. Довж. 27 км, пл. бас.
161 км2. Бере початок під наз-
вою Суук-Су з джерела на пн.
схилах хр. Хамбал Гол. пасма
Кримських гір. Долина у вер-
хів’ї У-подібна, нижче — ящи-
коподібна і трапецієподібна;
шир. долини від 0,3 до 1 км.
Заплава у верхів’ї переривча-
ста, завширшки до 50 м, нижче
розширюється до 150—250 м.
Річище звивисте, шир. 2—3 м;
є водоспади — біля витоку і
вище ущелини Біюк-Дере
(вис. 4 м). Дно річки кам’я-
нисте, багато валунів. Похил
річки 35 м/км. Часто переси-
хає. Льодові явища нестійкі і
короткочасні. Воду частково
використовують для госп. по-
треб.	А. М. Оліферов.
ТАРАСІВ ОБРІЙ — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1990). Розташований
у Канівському р-ні Черкас, обл.
Перебуває у віданні колгоспу
«Дніпро» та Золотоніського ліс-
госпзагу. Пл. 405 га. Охоро-
няються мало змінені антропо-
генною діяльністю природні
комплекси у заплаві Дніпра.
ТАРАСОВА
262
Флора заказника налічує бл.
300 видів рослин. Тут зроста-
ють тополя чорна, верба біла,
у травостої — амфора кущова,
очиток шестирядний, жовтець
повзучий, півники сибірські,
костриця Беккера. Є невеликі
ділянки заплавних дібров з
куртинами хвилівника, конва-
лії, ломиносу прямого. Різно-
манітний тваринний світ: ЗО
видів ссавців, понад 180 —
птахів, 11 — земноводних, 5 —
плазунів. Багато водоплавних
та водно-болотних птахів (кря-
чок малий, крячок річковий,
веретенник великий, мородун-
ка, травник, кулик-сорока). З
рідкісних видів трапляються
лелека чорний, скопа, орлан-
білохвіст, змієїд, занесені до
Червоної книги України. З цін-
них видів тварин водяться боб-
ри.	3. А. Ліпинська.
ТАРАСОВА ГОРА, Чернеча
гора — куполоподібне підви-
щення на правому березі Дніп-
ра, неподалік від пд.-східної
околиці м. Канева. Належить
до найвищої частини Канів-
ських гір. Абс. вис. 197,7 м,
перевищення над рівнем Дніпра
понад 110 м. Схили заросли
лісом, переважно грабовим.
Крутий схил, обернений до
Дніпра, має 2—3 псевдотераси,
утворені давніми стабілізова-
ними зсувами. На Зх. і Сх.
гора обмежована глибокими
ярами; на їхніх схилах про-
являються сучасні процеси —
зсуви, осипи, обвали, лінійна
та площинна ерозія, біля під-
ніжжя утворилися делювіальні
шлейфи. За геол. будовою і
походженням Т. г. належить до
району канівських дислокацій.
Разом з прилеглою Горою з бе-
різками, відділеною ярами Ко-
машиним і Меланчиним пото-
ком, являє собою луску — на-
сув; у пн. частині Т. г. верстви
пізньокрейдового віку перекри-
вають нижньоантропогенові
алювіальні піски дніпровської
тераси. На Чернечій горі 22.V
1861 поховано Т. Г. Шевченка
(з того часу — Тарасова гора).
В 1925 засновано держ. куль-
турний заповідник «Могила
Т. Г. Шевченка» (з 1990 —
Національний Шевченківський
заповідник); проведено роботи
по закріпленню схилів, закла-
дено парк пл. 18 га. 18.VI 1939
відкрито бронзовий монумент
і музей поета. З 1968 Т. г.
входить до складу Канівського
заповідника. Е. Т. Палієнко.
ТАРАЩА — місто Київ, обл.,
райцентр. Розташована на
р. Котлуй (прит. Росі, бас. Дні-
пра), за 20 км від залізнич.
ст. Ольшаниця. Засн. 1709,
місто з 1957. 14,3 тис. ж.
(1990). Поверхня погорбована.
Пересічна т ра січня - 6,9',
липня 4-19,6°. Опадів 498 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
13,7 га. У Т.— сироробний,
плодоконсервний і комбікор-
мовий з-ди, комбінат прод.
товарів, цех Білоцерківської
меблевої ф-ки. Радгосп-техні-
кум. Краєзнав. музей.
ТАРАЩАНСЬКИИ РАЙОН —
район у пд. частині Київ, обла-
сті. Утворений 1923. Пл. 0,8
тис. км2. Нас. 41,2 тис. чол.,
у т. ч. міського — 14,3 тис.
(1990). У районі — м. Тараща
(райцентр) та 34 сільс. населені
пункти.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня по-
горбована, розчленована річ-
ковими долинами і густою
яружно-балковою сіткою. Ко-
рисні копалини: граніт, суглин-
ки, торф. Розташований у Дні-
стровсько-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 6,9 , липня 4-19,6°. Період
з т-рою понад -4-10° становить
155—160 днів. Опадів 498 мм
на рік, з них 76 % випадає
в теплий період року. Висота
снігового покриву 15 см. Т. р.
належить до недостатньо воло-
гої, теплої агрокліматич. зони.
Найбільші річки: Котлуй (прит.
Росі, бас. Дніпра) і Гнилий
Тікич (прит. Тікичу, бас. Пд.
Бугу). Споруджено 186 ставків
заг. пл. водного дзеркала 1815
га. Поширені чорноземи гли-
бокі малогумусні та їх опід-
золені й еродовані відміни
(80 % території району), на
решті території — лучні глейо-
ві, дерново-глейові, лучно-бо-
лотні і торфово-болотні грунти.
Під лісами і чагарниками
10,4 тис. га (осн. деревні по-
роди: дуб, граб, сосна, ясен).
Насаджено 676 га поле- та
грунтозахисних лісосмуг. Па-
м’ятка природи місц. значення
оз. Мохове.
229
'Веринівка
0 Салита
Крива' 4.0^'
Кирданил?
Тараща
Р жк
Вслодим и
Лісовичі
\.Петрівіьке
плоске
Веп Вовнянка
в«ше
ШКАЛА ЬИСчГ У МЕТРАХ
Найбільші пром. підприємства:
Лучанський цукр. та таращан-
ські плодоконсервний і сиро-
робний з-ди та комбінат прод.
товарів. С. г. спеціалізується
на вирощуванні озимої пшени-
ці, кукурудзи, цукр. буряків та
вироби, молока й м’яса. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
51,6, у т. ч. орні землі — 47,4,
сіножаті і пасовища — 3,7.
Меліорованих земель 3,1 тис.
га. В районі — 21 колгосп, 2
міжколгосп. підприємства, рад-
госп-технікум у Таращі. Авто-
моб. шляхів 292 км (усі — з
твердим покриттям). Краєзнав-
чий музей (Тараща).
І. А. Ярмоленко.
ТАРГАН — річка у Ставищен-
ському і Володарському р-нах
Київ, обл., права прит. Росі
(бас. Дніпра). Довж. 39 км, пл.
бас. 247 км2. Бере початок на
Пд. Зх. від с. Багатирки. До-
лина завширшки до 2 км, зав-
глибшки до 20 м. Заплава
двостороння, шир. до 300 м. Рі-
чище звивисте, шир. 6—10 м,
глиб. 0,4—1,0 м. У ниж. течії
річище замулене. Похил річки
1,9 м/км. Живлення снігове
і дощове. Замерзає на поч.
грудня, скресає в серед, берез-
ня. Є ставки. Використовують
для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
тАрниці — ботанічна пам’ят-
ка природи респ. значення (з
1975). Розташовані у Надвір-
нянському р-ні Івано-Фр. обл.
Перебувають у віданні Деля-
тинського лісокомбінату. Пл.
62 га. Охороняється природний
масив реліктової для Карпат
сосни звичайної. Основу при-
земного ярусу утворюють чор-
ниця та зелені мохи. Фіто-
ценози виконують еталонну
функцію при відновленні рос-
линного покриву Українських
Карпат.	Л. І. Мілкіна.
ТАРАЩАНСЬКИИ
РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
егіок
Лук‘я нівка \
/ хД^К'вшувата
Лука
Станииіівки / і
/Круті Горби \
(ел. БерезянкаБ
.Дубівка
. ІЧапасвка /
ТТїтіт—//Веселий Кут
Кпсяківкі
ТАРОМСЬКЕ — селище місько-
го типу Дніпроп. обл., підпо-
рядковане Ленінській райраді
м. Дніпропетровська. Розташо-
ване на Дніпрі. Залізнич. ст.
Сухачівка. Пристань. Виникло
наприкінці 18 ст., с-ще міськ.
типу з 1938. 14,2 тис. ж. (1990).
Пересічна т-ра січня - 6,2 ,
липня -|-21,5 . Опадів 477 мм
на рік. В Т.— 2 гранітні
кар’єри, Дніпроп. філіал Укр.
н.-д. ін-ту розведення і штуч-
ного осіменіння великої рога-
тої худоби.
ТАРОМСЬКІ ПЛАВНІ — зо-
ологічний заказник респ. зна-
чення (з 1983). Розташовані
у Царичанському р-ні Дніпроп.
обл. Перебувають у віданні
Дніпродзержинського лісгосп-
загу. Пл. 2181 га. Заказник
створений з метою збереження
у природному етапі унікальної
ділянки заплави Дніпра з озе-
рами, болотами, протоками, ба-
гатими на фауну та флору. Тут
водяться 58 видів ссавців, 10 —
плазунів, 9 — земноводних,
42 — риб; гніздяться бл. 150
видів птахів. 7 видів рослин
та 27 видів тварин охороня-
ються, зокрема, орлан-біло-
хвіст, скопа, сапсан, балобан,
полоз чотирисмугий та тхір
степовий занесені до Червоної
книги України. Г.'М. Панов.
ТАРТАЦЬКА — річкА у Дуб
нівському р-ні Рівнен. обл.,
права прит. Ікви (бас. Прип’я-
ті). Довж. 42 км, пл. бас. 368
км2. Утворюється злиттям рі-
чок Замишівки та Іловиці
(у місці злиття споруджено ста-
вок Тартак) і тече рівниною
Малого Полісся. Долина шир.
до 3—4 км, глиб, до 40 м.
Заплава двостороння, заболо-
чена, шир. до 1,1 км. Річище
звивисте, пересічна шир. 7—
10 м; у пониззі, де річище Т.
випрямлене і є магістральним
каналом меліоративних сис-
тем,— завширшки до 20 м. По-
хил річки 2,5 м/км. Живлення
мішане. Замерзає в серед, груд-
ня, скресає у 2-й пол. березня.
У басейні Т. добувають торф;
створено осушувальні системи
Тартацьку, «Майдан» та ін.
І. М. Коротун.
ТАРУТИНЕ — селище місько-
го типу Тарутинського р-ну
Одес. обл., райцентр. Розташо-
ване в долині р. Анчокрак
(прит. Когильника), за 7 км від
залізнич. ст. Березине. 6,5 тис.
ж. (1990). Засн. 1814 як нім.
колонія, с-ще міськ. типу з
1957. Пересічна т-ра січня
3,5 , липня -|-22,5 . Опадів
Тарасова гора.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку.
Виступ хору.
Музей Т. Г. Шевченка.

ТАРУТИНСЬКИИ
264
Височанськ
^Пе трівна
ару
лат
ачівк>
Євгенівна
югданів
амбрів
Підгірне'
Віпь.
та Долі)?
Бгрезине \
П _ Перемо.

Крас
Вино.. раді\на
Авн<
425 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 140 га. Сироробний
і хлібний з-ди. Профес.-тех.
уч-ще. Краєзнав. музей.
ТАРУТИНСЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Зх. Одес. обл.
Утворений 1940. Пл. 1,97 тис.
км2. Нас. 51,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 15,3 тис. (1990).
У районі — с-ща міськ. типу
Тарутине (райцентр), Березине,
Бородіно, Серпневе та 52 сільс.
населені пункти.
Лежить на пд. відрогах Пів-
денно-Молдавської височини,
розчленованої глибокими річ-
ковими долинами, долинопо-
дібними балками (вріз балок
100—130 м). На схилах до-
лин — зсуви і яри. Найбільш
підвищена пд.-зх. частина
р-ну (абс. висота 200—250 м).
Корисні копалини — пісок,
глини. Розташований у Дні-
стровсько-Дніпровській північ-
ностеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 3,5 , липня -|-22,5О. Період
з т-рою понад 4" 10е становить
190 днів. Опадів 425 мм на рік,
найбільша їх кількість випадає
у червні, липні. Сніговий по-
крив. нестійкий, висота 15 см.
Міститься у посушливій, дуже
теплій агрокліматичній зоні,
пд. частина району — у дуже
посушливій, помірно жаркій
агрокліматич. зоні з м’якою
зимою. Найбільші річки — Ко-
гильник з притоками Чагою й
ТАРУТИНСЬКИИ РАЙОН
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Лісне
Олександрівк<
Гантзка
Микола вка
М'н
М'н
ка
Ста рос
іно
,Г<Й ]
вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
і Староманзирський заказник
Чилігідером (впадає в Сасик);
Аліяга, Киргиж-Китай, що впа-
дають в оз. Китай. Збудовано
39 ставків заг. пл. водного
дзеркала 657 га. Переважають
чорноземи звичайні середньо-
та малогумусні та лучні со-
лонцюваті грунти. Природна
рослинність різнотравно-типча-
ково-ковилових степів зберег-
лася мало. Лісові насадження
(переважно у вигляді полеза-
хисних лісосмуг) займають 2,9
тис. га. У районі — Староман-
зирський заказник респ. зна-
чення та 2 заказники місц.
значення.
Найбільші підприємства ра-
йону — комбінати хлібопро-
дуктів (Березине, Бородіно), си-
роробний з-д (Тарутине), 6
радгоспів-заводів (села Була-
тівка, Виноградівка, Лісне,
Ламбрівка, Олександрівна; Та-
рутине). С. г. спеціалізується
на вирощуванні озимої пшени-
ці, кукурудзи, соняшнику, ви-
нограду, вироби, м’яса і молока
(свинарство, вівчарство, пта-
хівництво). Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 145,0, у т. ч. орні
землі — 100,8, пасовища і сі-
ножаті — 33,1, виноградники
9,5. Зрошується 171 га. У ра-
йоні 31 радгосп. Залізнична
станція Березине. Автом. шля-
хів 344 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 276 км. Профес.-
тех. уч-ще. Краєзнав. музей
(Тарутине).
В. Г. Пижов, М. А. Тиндюк.
ТАРХАН — мис на узбережжі
Азовського м., біля входу до
бухти Рифів на Пн. Керчен-
ського півострова. Обривається
до моря уступом заввишки 12—
15 м. Складається з вапняків
і пісковиків, що залягають на
вапнякових глинах із прошар-
ками мергелів, які 1886
М. І. Андрусов виділив у тар-
ханський горизонт середнього
міоцену.	І. Г. Губанов.
ТАРХАНКУТ — мис на зх.
Тарханкутського п-ова, між
Караджинською бухтою і від-
критою акваторією Чорного м.
Складається з вапняків неоге-
нового віку, які утворюють
антиклінальну складку, вира-
жену в рельєфі увалом (див.
Тарханкутська височина). По-
верхня вкрита ковилово-типча-
ковою рослинністю. Берег урви-
стий, скелястий, з бриловими
обвальними і зсувними нагро-
мадженнями. На пд. узбережжі
Т.— заповідне урочище Вели-
кий Атлеш. У 1816 спорудже-
но маяк.	О. В. Єна.
ТАРХАНКУТСЬКА — карсто-
ва порожнина (печера) на уз-
бережжі Чорного м., у пд.
частині Тарханкутського п-ова,
у межах Р?внинно-Кримської
карстової області. Протяжність
150 м. Утворена у неогенових
органогенно-детритусових вап-
няках. Вхід — у невеликій бух-
ті на мисі Великий Атлеш.
У чоткоподібному тунелі, під-
топленому морем, є 4 зали,
з’єднані вузькими проходами.
Печера має підводне продов-
ження, являє собою частину
зруйнованої абразією карсто-
вої системи. Трапляються не-
великі сталактити, водно-ме-
ханічні відклади. Т. досліджена
1964 Комплексною карстовою
експедицією.
В. М. Дублянський.
ТАРХАНКУТСЬКА ВИСОЧИ-
НА — відносно підвищена зх.
ділянка рівнинної частини
Кримського п-ова, на Тархан-
кутському п-ові. Вис. до 179 м.
Складається переважно з вап-
няків, перекритих лесоподібни-
ми суглинками. Поверхня хви-
ляста, пасмово-горбиста. В ре-
льєфі з Пд. Зх. на Пн. Сх. про-
стягаються похилі ували (Ба-
кальський, Тарханкутський,
Оленівський, Євпаторійський),
розділені коритоподібними по-
здовжніми зниженнями. Суб-
широтна протяжність смуги ува-
лів — 8—45 км. На узбережжі
ували утв. урвисті стінки (Оле-
нівський увал до 60 м, Тар-
ханкутський — скелі мису
Прибійного). Похилі схили ува-
лів глибоко розчленовані бал-
ками й улоговинами. Густота
розчленування 0,2 — 0,4 км,
глиб.— 40—80 м. Характерні
степові місцевості — останцево-
вододільні, хвилясто-приводо-
дільні, улоговинно-балкові.
Вздовж узбережжя розвинуті
абразійно-терасні, зсувні і де-
нудаційно-схилові місцевості.
На Пд. коси та пересипи від-
Мис Тарханкут.
межовують озера-лимани від
моря, утворюючи акумулятивні
вирівняні береги. Рослинність
степова, є чагарники. Орні землі
становлять бл. 50 % площі,
пасовища — 32 %, сади й ви-
ноградники — 7 %, лісосму-
ги — 1 %. До заповідних об’-
єктів місц. значення належать
ландшафтні заказники Джан-
гуль, Донузлавський, заповід-
ні урочища Великий Атлеш і
Великий Кастель. Корисні ко-
палини: природний газ, будма-
теріали.
О. Г. Ку.знецов, Е. Т. Палієнко.
ТАРХАНКУТСЬКА ПІДВИ-
ЩЕНА СТЕПОВА ФІЗИКО-
ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ —
природна область Кримської
степової фізико-географічної
провінції. Охоплює Тарханкут-
ську височину.
Геоструктурно приурочена до
межі Скіфської плити та пд.
краю Східно-Європейської пла-
тформи. Для області характер-
ні хвилястий рельєф, з яким
пов’язана ярусність ландшаф-
тів, м’якший клімат порівняно
з ін. областями провінції, пе-
реважання вапняків, які у зни-
женнях перекриті лесовидними
суглинками, розвинуті ерозія
та абразія. Серед ландшафтних
ярусів тут виділяються кілька
привододільних (мігкбалкових)
місцевостей з різними струк-
турно-денудаційними урочи-
щами сухих кам’янистих сте-
пів. Ландшафтну структуру об-
ласті утворюють місцевості:
хвилясто-привододільні з кар-
бонатними та вилугуваними
чорноземами типчаково-кови-
лово-степові; ерозійно-балкові
(становлять до 40 % території)
з малогумусними чорноземами
та чагарниково-степовою рос-
линністю, розорані; останпево-
привододільні з кам’янистими
степами, ксерофітними угру-
пованнями на малорозвинутих
чорноземних грунтах і вап-
няках; долинно-сухорічкові з
лучно-чорноземними грунтами
та карбонатними чорноземами,
265
ТАТИЩЕВ
степові, місцями розорані; аб-
разійно-терасні; пустельно-сте-
пові зсувні; денудаційно-схило-
ві, степові. Переважає с.-г.
природокористування.
ТАРХАН КУТСЬК А СТРУК-
ТУРИ О-ДЕНУДАЦІЙНА РІВ-
НЙНА — геоморфологічна під-
область Причорноморської об-
ласті пластово-акумулятивних
і пластово-денудаційних низо-
винних рівнин на Зх. Крим-
ського п-ова. Являє собою роз-
членовану підвищену рівнину
вис. до 179 м. Геоструктурну
основу височини становлять
різновікові блоки фундаменту
Скіфської плити, перекритого
осадочним чохлом мезозой-кай-
нозойських порід, верх, ярус
яких становлять вапняки. До
основних належать найбільш
піднятий Новоселицький (Єв-
паторійський) блок у пд. час-
тині та відокремлене від нього
вузьким грабеном Тарханкут-
ське підняття. В осадочному
чохлі простежується серія бра-
хіантиклінальних складок.
Значну роль у формуванні
рельєфу відіграли неоген-ант-
ропогенові підняття території.
Рельєф структурно-денудацій-
ний. Морфоструктурами, які
відповідають антикліналям і
синкліналям, є 4 увалоподібні
пасма і міжпасмові зниження
(див. Тарханкутська височина).
Морфоскульптурні особливості
зумовлені розвитком улоговин-
но-балкових, а на узбережжі —
переважно абразійних форм,
а також акумулятивних утво-
рень у бухтах. Із сучас. процесів
переважають абразійні та зсув-
ні.	О. Г. Кузнецов.
ТАРХАН КУТСЬКИИ ПІВ-
ОСТРІВ — зх. частина Крим-
ського п-ова. Відокремлює від
Чорного м. Каркінітську зато-
ку. Крайня зх. точка — мис
Прибійний. Береги в основному
абразійні, абразійно-обвальні
урвисті (на крайньому Зх.
вис. до 50 м і більше). Є кілька
заток і бухт з низькими рів-
нинними берегами (Джарил-
гацька затока, Довга, Карад-
жинська бухта). Частина за-
ток, відшнурована пересипами,
перетворилася на солоні при-
бережні озера (Джарилгач, Ли-
ман, Панське).
В геол. будові беруть участь
вапняки з горизонтами мерге-
лів і глин, перекриті суцільним
шаром лесоподібних суглинків,
які в улоговинах підстелюють-
ся червоно-бурими глинами.
Поверхня переважно пасмово-
горбиста, на Пн. Сх. і Пд. Сх.—
хвиляста, висота до 179 м над
р. м. (див. Тарханкутська ви-
сочина, Тарханкутська струк-
турно-денудаційна рівнина).
Поширені степові ландшафти.
Корисні копалини: природний
Дивізія
ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОН
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вище
50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Р^баньське
Є
упе/ щиай
газ, вапняки, цегельно-чере-
пичні глини. О. Г. Кузнецов.
ТАРХАНСЬКЕ ОЗЕРО — озе-
ро у Красноперекопському р-ні
Респ-ки Крим. Див. Кияцьке
озеро.
ТАТАРБУНАРИ — місто Одес.
обл., райцентр. Розташовані на
р. Когильнику, що впадає в оз.
Сасик (Кундук), за 24 км від
залізнич. ст. Сарата. 11,7 тис.
ж. (1990). Відомі з 16 ст., місто
з 1978. Поверхня слабохвиля-
ста, розчленована балками. Пе-
ресічна т-ра січня —2,3°, липня
4-22,5 . Опадів 366 мм на рік.
В селищі — з-ди прод. товарів
та соко-винний, суконна фабри-
ка. Управління зрошувальних
систем. Профес.-тех. уч-ще. Іс-
тор.-краєзнав. музей.
Літ.: Фидчунова М. В. Татарбу-
нарьі. Краеведческий очерк. Одес-
са, 1984.
ТАТАРБУНАРСЬКА зрошу-
вальна СИСТЕМА — меліо-
ративна система у Татарбунар-
ському, Кілійському та Арци-
зькому р-нах Одес. обл. Буд во
здійснено 1962—75. Заг. пл.
зрошуваних земель 31,7 тис. га.
Поверхня меліорованого маси-
ву — пологохвиляста лесова
рівнина, де виділяються два
рівні: північний — корінне во-
додільне плато (абс. відмітки
поверхні досягають 70—80 м),
розчленоване густою річковою
сіткою, ярами та балками, та
південний — давні (верхньоплі-
оценові) тераси. Грунтовий по-
крив представлений чорнозема-
ми південними міцелярно-кар-
бонатними, сформованими на
лесових суглинках. Джерело
живлення — р. Дунай, вода з
якого підводиться до водозабору
системи по Міжколгоспному та
Дунайському каналах. Три гол.
насосні станції (1-го, 2-го та 3-
Дмитрівна
о ------
Без і м я чка
Баїаг чнка
Вишневе
Борисівна
Тратвка
Жовтий Яь
Лебедика
Башта ніяка
Струмок
Примарі *-ке
ХЯиман
го підйомів) забезпечують по-
слідовне перекачування води з
Дунайського каналу у Драку-
лівське водосховище, а також
подачу води на зрошувані пло-
щі. Протяжність внутрішньо-
госп. мережі 466,3 км, у т. ч.
відкритої — 347 км. До приро-
доохоронних заходів, здійсню-
ваних на тер. системи, нале-
жать: влаштування дренажу
на ділянках з близьким заля-
ганням грунтових вод (на пл.
бл. 4 тис. га), регулювання
поливного режиму, гіпсування,
чергування відвальної та без-
відвальної оранки тощо. Зро-
шувані землі використовують
для вирощування тех., кормо-
вих і овочевих культур, бага-
торічних насаджень.
С. П. Позняк.
Т АТАРБУН АРСЬКИИ РА-
ЙОН — район на Пд. Одес.
обл. Утворений 1940. Пл. 1,8
тис. км2. Нас. 44,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 11,7 тис.
(1990). У районі — м. Татарбу-
нари і 35 сільс. населених
пунктів.
Лежить у межах плоскої, роз-
членованої балками Причорно-
морської низовини. На Пд. Сх.
омивається Чорним м., берегова
лінія якого дуже розчленована;
озера Сасик (Кундук), Шагани,
Алібей відокремлені від моря
піщаними пересипами. Покла-
ди глини, піску. Розташований
у Причорноморській середньо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
2,3°, липня 4-22,5°. Період
з т-рою понад 4-Ю становить
182 дні. Опадів 366 мм на рік.
Сніговий покрив нестійкий. На-
лежить до дуже посушливої,
помірно жаркої агрокліматич.
зони з м’якою зимою. Річки:
Когильник, Сарата (впадають
Сасик), Хаджидер (всі —
В 03.
нижні течії). На тер. району —
6 ставків і озер заг. пл. водного
дзеркала 646 га. На Пн. ра-
йону поширені чорноземи пів-
денні малогумусні та слабогу-
мусовані, в долинах річок —
лучно-чорноземні глибокосо-
лонцюваті та лучні солонцюва-
ті грунти. Природна типча-
ково-ковилова рослинність сте-
пів збереглася на схилах балок,
річкових долин. Лісові насад-
ження у вигляді полезахисних
лісосмуг з білої акації, дуба,
клена, абрикоса займають 3,7
тис. га. Найбільші пром. під-
приємства — татарбунарські з-
ди прод. товарів та соковинний,
суконна ф-ка. Рослинництво
спеціалізується на вирощуван-
ні зернових (озимої і ярої пше-
ниці, кукурудзи), олійних куль-
тур, виноградарстві, овочівни-
цтві, тваринництво — на м’ясо-
мол. скотарстві, вівчарстві, сви-
нарстві, птахівництві. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 110,5,
у т. ч. орні землі — 101,4, па-
совища і сіножаті — 4,8. Зро-
шується 1,3 тис. га. У районі —
17 колгоспів, у т. ч. рибколгосп,
радгосп-завод. Автошляхів 276
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 274 км. На тер. райо-
ну — курорт Лебедівка; сана-
торій (с. Борисівна). Профес.-
тех. уч-ще у Татарбунарах.
Істор.-краєзнав. музей (Татар-
бунари).	Н. Є. Нефедова,
М. А. Тиндюк.
ТАТИЩЕВ Василь Микитович
(29.IV 1686, поблизу Пскова —
26.VII 1750, с. Болдіно, тепер
Моск. обл.) — рос. історик, гео-
граф, держ. діяч. Закінчив
інженерну і артилерійську шко-
лу в Москві. Під час Північної
війни брав участь у воєн, діях,
виконував військово-диплома-
тичні доручення Петра І. У
1720—23 управляв гірничими
з-ми на Уралі, 1734—37 —
на Уралі і в Сибіру. Засн. Єка-
теринбург. Відкрив першу в Ро-
сії гірничу школу. Досліджував
ТАХЕОМЕТРИЧНЕ
266
Урал, установив межу між Єв-
ропою та Азією по Уральських
горах, вивчав карстові форми
рельєфу. Дав наук, визначення
предмета і завдань фіз. та екон.
географії, сформулював теор.
основи геогр. науки та показав
важливість її для нар. г-ва і
держ. політики. Висловив дум-
ку про необхідність істор. під-
ходу до геогр. явищ. З метою
одержання даних для книги
про географію Росії склав пер-
шу в країні науково розроблену
програму по геогр. обстеженню
місцевості. Розробив району-
вання Росії з урахуванням роз-
міщення народностей. Склав
перший рос. енциклопедичний
словник «Лексикон Російський
історичний, географічний, по-
літичний і громадський» (до-
ведено до слова «Ключник»,
ч. 1—3, 1793).
Те.: История Российская с самьіх
древнейших времен, кн. 1 — 5.
М., 1768 —1848; Избранньїе трудьі
по географии России. М., 1950;
История Российская, т. 1 — 7.
М.-Л., 1962 — 68; Избранньїе про-
изведения. Л., 1979.
Літ.: Кузьмин А. Г. Татищев.
М., 1987; Шакинко И. М. В. Н. Та-
тищев. М.. 1987.
В. І. Галицький. |
ТАХЕОМЕТРИЧНЕ ЗНІМАН-
НЯ (від грец. тахє<о£ — швидко
І Ц£тр£(і) — вимірюю) — метод
геодезичних вимірювань на міс-
цевості, що здійснюється за до-
помогою тахеометра. Полягає
в одночасному визначенні пла-
нового і висотного положень то-
чок місцевості, тобто обчис-
ленні їхніх координат: напря-
му, віддалі (полярні координа-
ти) та перевищень. Координати
одержують візуванням зорової
труби тахеометра на рейку,
встановлювану в певній точці
(пікеті). Планово-висотною ос-
новою Т. з. є пункти опорної
геодезичної сітки, теодолітних
і тахеометричних ходів. Т. з.
застосовують при маршрутному
зніманні невеликих ділянок і
вузьких смуг місцевості, скла-
данні великомасштабних пла-
нів, прокладанні доріг, трубо-
проводів, каналів тощо. В
Україні Т. з. здійснює Укр.
держ. ін-т інженерно-геод. ви-
шукувань і знімань, відповідні
відділи проектних і буд. уста-
нов.	В. М. Сердюков.
ТАШ-АЇР — балка, що лежить
за 1 км на Пд. Сх. від с. Пе-
редущельного Бахчисарайсько-
го р-ну Респ-ки Крим. Має вихід
у долину в районі Качинсько-
го каньйону. Довж. З км. Гирло
Т.-А. завдовжки 110 м, глиб.
55 м, завалене відкладами.
Є карстові джерела. Поширені
дубові шибляки. У нижній ча-
стині — навіс з площею під-
логи 363 м2; виявлена пізньо-
палеолітична стоянка давньої
людини та малюнки епохи
бронзи. В. П. Душевський.
ТАШБУНАР — річка у Бел-
градському та Ізмаїльському
р-нах Одес. обл., впадає в оз.
Катлабуг. Довж. 43 км, пл.
бас. 281 км2. Бере початок на
Пн. від с. Калчева. Долина
трапецієвидна з пологими схи-
лами, шир. 1,0—1,5 км, глиб.
ЗО—40 м. Заплава завширшки
300—400 м. Річище звивисте.
Похил річки 2,2 м/км. Живлен-
ня снігове і дощове. Влітку
пересихає. Є ставки, водосхови-
ща. Річище на протязі понад
20 км розчищене і спрямлене.
Воду використовують для зро-
шування. Т. Д. Борисевич.
ТАІИЛЙК — річка у Новоук-
раїнському р-ні Кіровогр. обл.,
ліва прит. Чорного Ташлика
(бас. Пд. Бугу). Довж. 33 км,
пл. бас. 447 км2. Бере початок
біля с. Іванівни. Долина зав-
ширшки до 2 км, глиб, до 50 м.
Річище звивисте, шир. пере-
січно 2 м. Похил річки 2,5
м/км. Живлення снігове і до-
щове. Льодостав з грудня до
березня; льодовий режим не-
стійкий. Є ставки; використову-
ють для с.-г. водопостачання.
ТАІПЛЙЦЬКЕ ВОДОСХОВИ-
ЩЕ — водосховище в Арбузин-
ському р-ні Микол, обл., у бас.
Пд. Бугу, в балці Ташлик.
Споруджене 1979—82 як во-
дойма-охолоджувач Південно-
української АЕС, складова ча-
стина гідроакумулюючої си-
стеми Південно-Українського
енергокомплексу. Довж. водо-
сховища 10 км, пересічна шир.
0,8 км, максимальна — 1,8 км,
пересічна глиб. 10 м, макси-
мальна — 46 м, пл. 8,6 км2.
Протяжність берегової лінії
ЗО км. Береги подекуди круті,
заросли чагарником. Характер-
ні перепади т-ри води: поблизу
водоскиду т-ра понад -|- 40 , да-
лі від скидного каналу вона зни-
жується на 6—8', у придон-
них шарах у літні місяці не
перевищує -|-11, 4-12°; взимку
пересічна т-ра води Н-15 . Не
замерзає. Прозорість води вліт-
ку до 1,4—1,5 м, взимку —
до 2,0—2,5 м. Мінералізація
води 240—2700 мг/л. Харак-
терний високий вміст сульфа-
тів і хлоридів. Вода забруднена
сполуками азоту й фосфору.
Влітку спостерігається «цвітін-
ня» води. З риб поширені щу-
ка, плітка, ялець, головень,
в’язь, краснопірка, білизна,
лин, підуст, золотий і срібний
карась, короп. Щоб запобігти
водній і вітровій ерозії, здій-
снюють штучне залуження ба-
гаторічними травами. Заг. пл.
водоохоронної зони 6714 га.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ТАШЛИЧКА — річка в Уман
ському р-ні Черкас, обл. та Гай-
воронському р-ні Кіровогр. обл.,
ліва прит. Південного Бугу.
Довж. 28 км, пл. бас. 405 км2.
Бере початок на Пн. від
с. Вікнина. Долина ерозійного
типу, шир. до 2,2 км, глиб,
до 40 м. Заплава одностороння,
у верхів’ї заболочена, шир. до
100 м. Річище слабозвивисте,
шир. до 5 м. Похил річки
3,2 м/км. Живлення мішане.
Замерзає у першій пол. груд-
ня, скресає на поч. березня;
льодостав нестійкий. Спору-
джено понад 15 ставків. .Воду
використовують для зрошуван-
ня та риборозведення.
Ю. П. Яковенко.
ТАЩЕНАК — річка в Меліто-
польському та Якимівському
р-нах Запоріз. обл. Впадає в
Молочний лиман Азовського м.
Довж. 64 км, пл. бас. 480 км2.
Бере початок поблизу с-ща
Трудового. Долина трапецієпо-
дібна, шир. до 1,5 км, глиб,
до 20 м. Шир. заплави до
200 м. Річище слабовиявлене.
Похил річки 1,2 м км. Жи-
виться переважно атм. опада-
ми. Льодостав нестійкий, з поч.
грудня до березня. Влітку у
верхів’ї річка пересихає. Гирло
заболочене. Воду використову-
ють для зрошування.
Ю. П. Яковенко.
ТВАРЙННИИ СВІТ, тваринне
населення — сукупність усіх
особин тварин різних видів,
які постійно або тимчасово ме-
шкають у межах будь-якої
території чи акваторії.
Являє собою певне угрупо-
вання, найактивнішу, мінливу
і різноманітну частину будь-
якої еколог, системи. Т. с. ха-
рактеризується видовим скла-
дом і кількістю особин. Т. с.
вузьких, локальних місцепере-
бувань має відповідні назви:
бентос (угруповання меш-
канців дна водойм), планк-
тон (угруповання організмів,
які ширяють у товщі води),
нектон (угруповання орга-
нізмів, які активно пересува-
ються в товщі води) та ін. Т. с.,
або зооценоз, включає кон-
кретні його похідні, об’єднані
за систематичною або біото-
пічною (пов’язаною із місцями
поширення організмів) озна-
кою — орнітоценоз (пта-
шиний світ), і хтіоценоз
(угруповання риб), т е р і о ц е -
н о з (угруповання ссавців),
акваценоз (мешканці во-
дойми). Разом з рослинними
угрупованнями (фітоценозами)
та неживою природою зооце-
нози створюють біогеоценози.
В зооценозах виділяють домі-
нанти, які становлять 10 %
і більше від усієї кількості
особин, і субдомінанти (від
1 до 10 %). Виділяють також
такі категорій, як численні
(фонові), звичайні, рідкісні та
дуже рідкісні. Напр., у лісових
орнітоценозах України часто
домінує зяблик або вівчарик —
ковалик; до звичайних видів
належить велика синиця, га-
їчка, чорноголова славка; до
рідкісних та дуже рідкісних —
чорний лелека, глухар. Т. с. ви-
никає і розвивається протягом
невеликого відрізку часу, на
відміну від фауни. .Відповідно до
ландшафтної зональності існує
зональний розподіл тваринного
населення. Т. с. тундри, тайги,
степів, пустель, тропіч. лісу.
Т. с. України відзначається
досить багатим видовим скла-
дом, що зумовлюється різно-
манітністю природних умов.
У межах України — понад
44 тис. видів тварин (враховую-
чи акваторії Чорного й Азов-
ського морів). Т. с. більшої час-
тини тер. України належить до
Європейської підобласті Гол-
арктичної біогеографічної об-
ласт1 (лише Кримські гори і
Південний берег Криму від-
носять до Середземноморської
підобласті). Вивчення Т. с.
має велике значення при визна-
ченні ролі тварин у біоце-
нозах, розробці наук, прогно-
зів у лісовому та сільс. г-ві,
рибництві, мисливському про-
мислі та охороні здоров'я. Т. с.
досліджують біогеографія, зоо-
географія, екологія та ін. на-
уки.	І. В. Марисова.
ТВАРИННИЦТВО — найваж-
ливіша, поряд з рослинницт-
вом, галузь сільського госпо-
дарства, завданням якої є роз-
ведення с.-г. тварин для ви-
роби. тваринницької продукції.
Т. забезпечує населення цін-
ними, висококалорійними про-
дуктами харчування (молоко
та мол. продукти, м’ясо, яйця
тощо), а харч, і легку пром-сть
— сировиною. Воно дає жи-
ву тяглову силу і органічне
добриво для с. г. З продуктів
і відходів Т. одержують деякі
корми (знежирене молоко, кіст-
кове борошно тощо). Осн. галу-
зями продуктивного Т. на Ук-
раїні є скотарство, свинарство,
птахівництво. вівчарство та
козівництво. Менше значення
мають конярство, кролівни-
цтво, хутрове звірівництво,
ставкове рибництво, бджільни-
цтво, шовківництво. Т. завдяки
своєму технолог, поєднанню
з рослинництвом посилює ком-
плексність та штенсивність с. г.,
сприяє всебічному використан-
ню майже всіх категорій зе-
мель, раціональному викори-
станню річного фонду робочо-
го часу, збільшенню вироби,
харч, продуктів, піднесенню
товарності с.-г. підприємств.
Можливість здійснювати осн.
технолог, процеси у Т. на мен-
267
ТЕКСТИЛЬНА
шій площі, ніж у рослинницт-
ві, зумовлює вищий рівень ме-
ханізації, сприяє переведенню
цієї галузі на пром. основу.
Тваринницька продукція, за
невеликим винятком, належить
до малотранспортабельної і
потребує первинної обробки,
більших витрат на зберігання
і транспортування.
Україна є районом інтен-
сивного багатогалузевого Т.
Важливий фактор, що впливає
на структуру, розміщення й
спеціалізацію Т.,— обсяг і
структура кормовиробництва.
В Україні виробничо-галузе-
ва структура Т. склалася під
впливом тер. специфіки при-
родно-екон. умов. Скотарство —
провідна галузь Т. в усіх при-
родно-екон. зонах, але най-
більша концентрація поголів’я
вел. рог. худоби — в примісь-
ких агропром. комплексах, лі-
состепових і зх.-поліських об-
ластях республіки. В структурі
вироби, м’яса по республіці
46 % становить вироби, яло-
вичини і телятини. Свинарство
дає 36 % обсягу вироби, всіх
видів м’яса і сала. Найбільш
розвинуте в г-вах Лісостепу
і Полісся та в Закарп. і Чер-
нів. областях. Птахівництво до-
сягло високого рівня пром. роз-
витку, воно відіграє переважно
допоміжну роль у виробничих
типах г-в. Найбільше пого-
Поголів’я худоби в Україні
(всі категорії господарств
на 1 січня 1990).
Велика рогата худоба
<’ИС ГОЛІВ) 25368
21352
1971	1981
Свині (тис гол*в)
20746
19783
25195
1990
19947
1971	1981	1990
В’Рці й кози (гис голів)
лів’я птиці зосереджено в при-
міських агропром. комплексах,
г-вах Степу і Лісостепу. Осн.
виробниками м’яса птиці і
яєць стали спеціалізовані кол-
госпи та птахофабрики і птахо-
радгоспи. Вівчарство на Украї-
ні розвинуте в степових облас-
тях і передгірних районах.
Козівництво поширене як міс-
цева (допоміжна) галузь у
г-вах, що прилягають до ве-
ликих пром. центрів, робітн.
поселень і курортів. Інтенсивне
кліткове звірівництво поши-
рене в лісостепових облас-
тях, зокрема в зх., кролів-
ництво — переважно в лісосте-
пових і поліських областях.
Помітна роль у вироби, та за-
готівлі кролячого м’яса нале-
жить особистим допоміжним
г-вам населення. Бджільництво
сконцентровано в Степу, Лісо-
степу і Карпатах. Ставкове риб-
ництво високопродуктивне у
карпатських і лісостепових об-
ластях. Осн. продукцією шов-
ківництва є кокони шовкопря-
да, понад 90 % тутових на-
саджень припадає на г-ва
Степу і Лісостепу. В респуб-
ліці розвиваються продовольчі
агропром. комплекси — м'ясо-,
молоко-, птахо-, рибо- і бджі-
лопромислові; серед непродо-
вольчих — вовно-, хутропро-
мислові і шкіряно-взуттєві.
Літ.: Географія Української РСР.
К., 1982; Тваринництво. К., 1982;
Самойленко А. П. Інтенсифікація
скотарства в умовах науково-
технічного прогресу. Львів, 1988;
Місюк В. І. Тваринництву — ін-
тенсивні методи. Львів, 1989.
М. Д. Пістун.
ТВАРИННИЦЬКО-ПРОМИС-
ЛОВІ КОМПЛЕКСИ — сукуп-
ність підприємств і орг-цій,
діяльність яких пов’язана з
вироби, продукції тваринни-
цтва, її пром. переробкою та
обслуговуванням цих підпри-
ємств. В основі формування
Т.-п. к. лежать тісні вироб-
ничо-технологічні зв’язки між
галузями тваринництва і від-
повідними галузями переробної
пром-сті, пропорційність їх роз-
витку.
Осн. складовою частиною Т.-
п. к. є господарства, що за-
безпечують вироби, продукції
тваринництва основних галузей
— скотарства, свинарства, пта-
хівництва та ін. До складу Т.-
п. к. входять також кормо-
виробництво (польове кормо-
виробн., лукопасовищне г-во,
комбікормова промисловість);
пром. переробка продукції тва-
ринництва (м'ясна промисло-
вість, молочна промисловість,
шкіряна, перо-пухова); заго-
тівля, зберігання, транспорту-
вання і реалізація продукції
тваринництва; вироби, облад-
нання для ферм і тваринни-
цьких комплексів, тари, тех-
нологічне устаткування для
переробної пром-сті тощо.
Т.-п. к. розрізняють за тер.
масштабами — від невеликих
комплексів, що включають пе-
реробне підприємство з його
сировинною зоною, до регіо-
нальних Т.-п. к., що сформува-
лися в межах областей, рес-
публіки. Залежно від спеціа-
лізації тваринництва та поєд-
наних з нею галузей пром.
переробки виділяють молоко-
пром., м’ясопром. та птахо-
пром. комплекси. В Україні
виділяються зональні Т.-п. к.—
поліський, лісостеповий, степо-
вий, передгірних і гірських ра-
йонів Карпат, передгірних ра-
йонів Криму. Навколо великих
міст і пром. центрів формують-
ся приміські Т.-п. к., гол. функ-
цією яких є забезпечення міськ.
населення малотранспортабель-
ною продукцією тваринництва.
Важливими проблемами роз-
витку Т.-п. к. є охорона земель
та вод від забруднення, підви-
щення продуктивності пасовищ
і сіножатей. В. П. Нагірна.
ТВЕРДЙИ СТІК — кількість
завислих, донних наносів та
розчинених речовин, що їх
проносить річка через живий
переріз потоку за одиницю
часу; виражається у кілогра-
мах або тоннах. Стік наносів
з 1 км2 площі басейну нази-
вають модулем Т. с. Характе-
ризує інтенсивність ерозійної
діяльності у річковому басейні.
На тер. України найбільший
Т. с. спостерігається на річках
Українських Карпат; пересіч-
ний багаторічний модуль стоку
наносів становить тут 50—
140 т/км2. На річках Криму
його величина дорівнює 15—
60 т/кмг, у басейнах Сівер-
ського Дінця та Пд. Бугу —
5—40 т/км2, Дніпра — 1 —10
т/км2. Найменші значення спо-
стерігаються на річках лісової
зони (до 2—3 т/км2). Дані про
величину Т. с. та режим нано-
сів використовують при про-
ектуванні гідротех. споруд,
розрахунках періоду замулю-
вання водосховищ тощо. Див.
також Каламутність води, На-
носи в гідрології.
М. Г. Галущенко.
ТВЕРДОХЛЄБОВ Іван Трохи-
мович (20.1 1921, с. Айдар Бєлг.
обл. Росії) — укр. економ-
географ, кандидат географіч.
наук з 1952, професор з 1974.
У 1947 закінчив Воронезький
університет. З 1952 працює
у Сімферопольському ун-ті (до
1972 — Крим. пед. ін-т; з
1953 — зав. кафедрою екон. ге-
ографії). Осн. праці присвячені
теор., методичним та приклад-
ним питанням рекреаційної
географії. Дослідження в га-
1. Т. Твердохлєбов.
лузі екон. мікрорайонування,
виробничої інфраструктури, аг-
ропром. комплексу. Вивчає тер.
організацію населення і г-ва
Пд. екон. району, зокрема Респ-
ки Крим. Нагороджений орде-
нами Червоної Зірки, Вітчизн.
війни 1-го ступеня, «Знак По-
шани».
Те.: Кримська область. (Геогра-
фічний нарис). К., 1961 [у спів-
авт.]; Рекреационная география.
М., 1981 [у співавт.]. Словник-
довідник учителя географії (Тер-
міни і поняття). К., 1981 [у спів-
авт.]; География агропромьішлен-
ного комплекса СССР. Симферо-
поль, 1987 [у співавт.]; Методика
преподавания географии. М., 1989
[у співавт.].
ТЕКСТИЛЬНА ПРОМИСЛО-
ВІСТЬ (від лат. іехііііз —
тканий) — провідна галузь
легкої промисловості, підпри-
ємства якої виробляють ткани-
ни (бавовняні, лляні, вовняні,
шовкові тощо), неткані мате-
ріали, трикотажні, текстильно-
галантерейні та ін. вироби з рос-
линної (бавовник, льон, ко-
ноплі, кенаф, джут, рамі), тва-
ринної (вовна, кокони шовко-
пряда) та хім. (штучні і син-
тетичні волокна) сировини. В
Україні осн. галузями Т. п.
є бавовноочисна, бавовняна,
вовняна, шовкова, лляна, ко-
нопледжутова, трикотажна,
текстильно-галантерейна, пер-
винної обробки льону та ін.
луб’яних культур, пром-сть не-
тканих матеріалів тощо. Поряд
з предметами нар. споживання
Т. п. виготовляє засоби вироби,
(тех., фільтрувальні та ін. тка-
нини, конопледжутові вироби,
корд тощо). Продукцію Т. п. за-
стосовують у всіх галузях нар.
г-ва у вигляді готових виро-
бів, напівфабрикатів або від-
ходів для виробничих цілей.
На тер. України цехи ткачів
існували з кін. 15 ст. Як га-
лузь фабрично-заводського ви-
роби. Т. п. почала розвиватися
в 19 ст. (джутова ф-ка в Одесі,
канатний з-д у Харкові). За
вартістю валової продукції Т. п.
ТЕКТОНІКА
268
посідає 1-е. місце в структу-
рі легкої пром-сті. Географія
її формується під впливом со-
ціально-екон. факторів, серед
яких особливе значення мають
наявність трудових ресурсів
і споживачів. Наближення тек-
стильного вироби, до масового
споживача зумовлює розміщен-
ня текст, підприємств, які пра-
цюють на довізній сировині,
у високоурбанізованих облас-
тях. У 1989 в Україні було
вироблено 1250 млн. м2 тканин,
з них 567 бавовняних, 74 вов-
няних, 105 лляних, 300 шов-
кових. Всього працювало 217
підприємств Т. п., у т. ч. 76
трикотажних, 41 бавовнопряд.
ф-ка, 15 конопле- і льоно-
заводів. Найбільші підприєм-
ства: Херсон., Терноп., Донец.
бавовняні, Київ., Дарницький,
Черкаський шовкові, Житом,
і Рівнен. льонокомбінати, Чер-
ніг. камвольно-суконний та Лу-
ганський тонкосуконний комбі-
нати, трикотажні ф-ки в Києві,
Харкові, Житомирі, Львові,
Одесі, Донецьку, Чернівецьке
виробниче панчішне об’єднан-
ня та ін. Див. також Бавовняна
промисловість, Вовнова проми-
словість, Лляна промисловість,
Трикотажна промисловість.
Шовкова промисловість.
О. Я. Махрачов.
ТЕКТОНІКА ЛІТОСФЕРНИХ
ПЛИТ [від грец. ТЕХТОСІХІ]
(тгхгті) — теслярство] — теорія,
згідно з якою літосфера розбита
на глобальні та менші за розмі-
ром плити, що рухаються по
відносно пластичній астено-
сфері (верхньому шару мантії
Землі). Рух зумовлює безперер-
вний ланцюг подій історії геол.
плит, об’єднаних бл. 1700 млн.
років тому. Серед них виділя-
ють: архейську океанічну кору
структури майже всіх відомих
типів: від дорифейського щита
(ядра давньої консолідації) до
ТЕКСТИЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Дубровиця
Батурнн
Нововолинс
<СТЄІ
Рівне
Ьровари
Березань^
Хаок в
'Лубниур.
іРуСжне
Коисомольськ
Лисичанськ'
^Кременчук
КаЬ ЯНВЦЬ-ПоД ЯЬСЬКИЙ
Бранка
'о пемия
Кіровоград
Путияа
Донецьк
Нікополь
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Бердянськ
Лляна
Ідеса
Бавовняна
Генічеськ
Вовняна
’атарбунари
Шовнова
Сімферополь
Трикотажна
ФеОДОС‘Я
Бахчисарай
Масштаб 110 000 000
Долин а\х
х..1 '*•
Мукачеве
Новгород-
[С'верський
/ Ко ХО«СЬКЄ
Мелітополь
Ззр чне К
Сарни
л^Кам нь-
Каширськнй
Ковель^
Сквирд
\Хьильник
'Хмельницький
\Дуна в ці С
субокеанічної западини, яка й
нині активно формується. Біль-
ша частина території належить
до Східно-Європейської плат-
форми з давнім кристаліч.
фундаментом, крайні зх. і пд.
райони — до Ссредземномор-
.а ЧОПОВИЧ:^^
^Уга КоростишТ'***^
''Жит імио» 1(^1*
Полтава!
Кременчуцьке
двдех
Коростень
г ки:в
Бердиу Б„аиер^ва
козелець -у. Суми
ХК>Лрилуки__________
Богусла^
г Стеблггг^Х
'	Черкаси
у Дубно
^0Кам янка-Бузька^.
_ .і   	оСтян’инів
Тернопіль^	\
С.рий 4	X.
к.*- Івані Фрінківськ г
Сокаль
Червоногруді
Львів
Саьіб Рхгч ЙсЗ
Ст Саіибір^у.\
яка
Мас ипояь]
| Орджонік/р£
Миколаїв
Теж! Херсон 2
Дніпропетровську
'^Костянтнн'вкау^
Горлівка
ородня А *'
[Чернігів І?"
,Глухіві
Чернівці
розвитку. Більшість з плит,
названа за включеними в них
материками (Євразійська, Пн.-
Американська, Пд.-Американ-
ська, Африканська, Індійська
та Антарктична), складаються
з давньої (4 млрд. років)
континентальної, Тихоокеансь-
ка плита — з молодої (не дав-
ніше 180 млн. років) кори.
Континенти дрейфують разом
з плитами. Переміщення плит
за рік вимірюється сантимет-
рами, за геол. час — тисячами
кілометрів. З того краю, де
відбувається розсунення плит,
вони нарощуються внаслідок
заповнення швів вулканічними
лавами. З іншого краю плити
зближуються, відбувається зіт-
кнення і занурення літосфери
(виключно океанічної) у гли-
бину мантії. При цьому збері-
гається сталість об’єму Землі.
Зони занурення плит пов’яза-
ні з острівними дугами та
активними окраїнами конти-
нентів, розтягнення — з сере-
динно-океанічними хребтами,
вздовж яких простежуються
рифти. Менші за розміром пли-
ти всередині глобальних руха-
ються горизонтально вздовж
трансформних розломів. Межі
плит тектонічно активні, з ни-
ми пов’язані сейсмоактивні зо-
ни.
Згідно з принципами Т. л. п.
у структурі фундаменту Схід-
но-Європейської платформи, у
межах якої лежить переважна
частина тер. України, розріз-
няють блоки — фрагменти ар-
хейської і протерозойської
у вигляді глибокометаморфі-
зованих базальтів, які вилива-
лись на дно архейського басей-
ну; зони поглинання плит, що
містилися вздовж Криворізько-
Кременчуцької та Оріхово-
Павлоградської смуг; рифтову
зону, яка охоплювала в археї
тер. Середнього Придніпров’я.
Гірська система Карпат виник-
ла в кайнозої в зоні зіткнення
відносно молодої острівно' дуги
та давніх континентальних ма-
сивів. У значній частині Чор-
ного м. дно складено з океа-
нічної кори, яка успадкована
з океану Тетіс, що роз’єднував
у кайнозої Африканську та Єв-
разійську літосферні плити.
Т. л. п. є синтезом багатьох
досліджень. Зокрема, створено
модель будови літосферних
плит, розроблено теорію пере-
творення океанічної кори в зо-
нах занурення плит, вислов-
лено думку про механізм руху
плит — конвекція речовин у
верхній мантії та ядрі нашої
планети. Т. л. п. використо-
вують як систему керівних
ідей при металогенічному ана-
лізі та прогнозі пошуків ко-
рисних копалин.
Літ.: Каляев Г. И. Материки и
океаньї. Новое в науках о Земле.
К., 1986.	Г. І. Каляев.
ТЕКТОНІЧНЕ РАИОНУВАН-
НЯ — виділення великих еле-
ментів земної кори за геолого-
структурними ознаками. Тер.
України складають осадочні,
магматичні і метаморфічні по-
роди віком від 3,7 млрд. років
до сучасних, що утворюють
ського рухливого поясу. Центр,
структурою давньої платформи
є Український щит, складений
в осн. метаморфізованими
кристалічними породами ар-
хею — нижнього протерозою.
Щит розвивався протягом май-
же 3 млрд. років за кількома
етапами: 4,6—4,0 млрд. років,
тому ймовірно виникла базаль-
тоїдна кора малої потужності.
За раннього архею (4 — 3,5
млрд. років тому) почала фор-
муватися сіалічна протокора,
утворився комплекс гнейсів
тоналітового складу («сірих
гнейсів»). Кора була розігріта,
мала підвищену проникність і
зазнала пластичних деформа-
цій. За пізнього архею (3,5 —
2,6 млрд. років) внаслідок роз-
тягнення сіалічної протокори
виникли зеленокам’яні (Серед-
нє Придніпров’я) і чарнокіт-
гранулітові (Побужжя, При-
азов’я) пояси з потужним вул-
канізмом. На завершальній ста-
дії формування вони були стис-
нуті та метаморфізовані. На-
прикінці архею інтенсивна гра-
нітизація зумовила збільшення
потужності, зміну складу і фіз.
властивостей кори. За раннього
протерозою (2,6 — 1,7 млрд. ро-
ків) уперше чітко проявилися
розломи. Вони виникли в досить
потужній, охолодженій і крих-
кій корі переважно в місцях
підвищеної проникності порід
архею. Утворилися перші про-
тогеосинкліналі, або проториф-
ти (Криворізько-Кременчуцька,
Оріхово Павлоградська), і про-
топлатформи. Розломи поділи-
ли Український щит на основні
блоки: Волино-Подільський, Бі-
лоцерківсько-Одеський, Кірово-
градський, Придніпровський та
Приазовський (див. окремі стат-
ті). Після наступної гранітиза-
ції наприкінці раннього проте-
розою (1,7 — 1,6 млрд. років)
виникли субплатформені інтру-
зії габро, лабрадоритів і грані-
тів рапаківі {Корост енський
плутон, Корсунь-Новомирго-
родський плутон), утворилася
складна мозаїчно-шарувата
структура щита. В цілому його
зх. частина відзначається по-
ширенням гранулітів, підвище-
ною «базальтоїдністю* кори і
щільністю її ниж. частини, зо-
середженням глибинних маг-
нітних неоднорідностей — ядер
найдавнішої консолідації, зни-
женим вмістом радіоактивних
елементів, переважанням діаго-
нальних розломів: висловлю-
ється думка про вірогідність
близького до поверхні заляган-
ня первинного «місячного» про-
тосубстрату. Схили щита є
бортами прилеглих западин.
Пн. схил є пд. бортом Дніпров-
сько-Донецької западини — по-
хилої структури платформено-
269
ТЕКТОНІЧНЕ
го типу, яка сформувалася, по-
чинаючи з візейського віку ран-
нього карбону над зх. частиною
пізньодевонського рифту тієї ж
назви. Його сх. частину виділя-
ють як Донецький прогин. Ниж-
че вірогідна наявність вужчого
пізньопротерозойського рифто-
вого грабена, пн.-зх. частина
якого утворює на Українському
щиті Овруцьку грабен-синклі-
наль. Дніпровсько-Донецький
палеорифт виник в результаті
пульсаційного піднімання асте-
ноліту (мантійного діапіру), що
розсунув літосферу і поповнив
її лужно-базальтоїдною маг-
мою і сформувався внаслідок
охолодження астеноліту. В До-
нецькому прогині за пермсько-
го періоду опускання замінили-
ся підняттями, утворилася До-
нецька складчаста споруда. У
пн. і пн.-зх. частинах прогину
виникли Бахмутська западина,
Кальміус-Торецька западина,
Донецько-Орільська сідловина
та Старобільська монокліналь,
які протягом післяпермського
часу продовжували занурюва-
тися. Зх. схил Українського щи-
та становить Волино-Поділь-
ську монокліналь (частину
Дністровського перикратонного
прогину). Її осадочний чохол
почав формуватися у рифеї
внаслідок диференційованих
рухів блоків фундаменту, що
супроводилися траповим вул-
канізмом. У той же час на Пн.
Зх. утворився Волино-Оршан-
ський прогин (палеорифт). На-
ступні тектонічні рухи у крайо-
вій частині платформи були ре-
зультатом активного тектогене-
зу на прилеглих із Зх. гео-
синклінальних системах: гер-
цинський тектонічний цикл зу-
мовив виникнення Львівського
палеозойського прогину, аль-
пійський — накладеної на його
зх. частину Львівської крейдо-
вої западини. На Пн. від них ле-
жать Ковельський виступ і
Ратнівський горст давньої плат-
форми. Вздовж краю Сх.-
ТЕКТОНІЧНИЙ
270
Європейської платформи про-
стягаються відокремлені від неї
тектонічним швом структури
Середземноморського рухливо-
го поясу. На Зх. це — Карпат-
ська покривно-складчаста спо-
руда, облямована генетично
пов’язаними з нею Перед кар-
патським прогином і Закарпат-
ським прогином, які утворили-
ся за неогену. Характерна
асиметрична будова складчас-
тої гірської споруди з інтенсив-
ним насувом крейдово-палеоге-
нових флішевих і давнішних
товщ на Пн. Сх. по похилих
розломах, в результаті чого ут-
ворилася серія покривів — скиб
(Рахівський, Поркулецький,
Чорногірський, Магурський,
Дуклянський, Кросненська зо-
на; див. окремі статті), які
перекривають одна одну і су-
міжні структури Передкарпат-
ського прогину. Вважають, що
ці деформації зумовлені підні-
манням глибинної речовини під
Паннонською западиною (Угор-
щина), латеральним розтікан-
ням її під Карпатською склад-
частою спорудою і нагромад-
женням під Передкарпатським
прогином, де простежують
збільшення потужності земної
кори. Вздовж пд. краю Сх.-
Європейської платформи струк-
турами рухливого поясу є Доб-
руджа (в Україні — невелика
частина схилу), Придобруд-
жинський прогин, Причорно-
морська група прогинів (шовні
грабени), Скіфська плита. Гір-
ського Криму склад часто-бри-
лова споруда, Індоло-Кубан-
ський прогин, Чорноморська
субокеанічна западина, а також
похилі Причорноморська запа-
дина та Південно-Українська
монокліналь.
Скіфська плита консолідувала-
ся в результаті кімерійської
складчастості, після цього тек-
тонічна активність зосередила-
ся у прогинах. Вздовж текто-
нічного шва з Сх.-Європейською
платформою утворилася При-
чорноморська група прогинів
— ланцюг грабенів, подекуди з
ознаками рифту, напр., Каркі-
нітсько-Північнокримський про-
гин. Над ними наприкінці крей-
дового та в палеогеновому пері-
оді виникла Причорноморська
западина, крила якої перекри-
ли схил Українського щита і
Скіфську плиту. В олігоцені —
антропогені завдяки орогеніч-
ним рухам у суміжних гірських
системах активно формувався
Індоло-Кубанський прогин. В
цей же час прогиналася Чорно-
морська субокеанічна западина,
де ще за палеоцену — еоцену в
основі виникли рифтові грабе-
ни. Рухи були зумовлені підні-
манням астеноліту, що призве-
ло до зменшення потужності і
глибоких змін у складі порід
земної кори. Внаслідок цього
під Чорним морем відсутній
«гранітний» шар, а піщано-гли-
ниста осадочна товща (разом з
шаром води) досягає 15—18 км.
Вплив астеноліту, що розтікав-
ся, поширився на Скіфську пли-
ту, Причорноморську западину
і далі на Пн., захоплюючи і
Пд.-Українську монокліналь.
Карта, с.	А. В. Чекунов.
ТЕКТОНІЧНИЙ БЛОК — ді-
лянка земної кори, обмежована
глибинними розломами. Т. б.
можуть мати різну у плані
форму, розміри, рівень підошви
(від середини земної кори до
поверхні Мохоровичича). При
вертикальних рухах Т. б. руха-
ються як одне ціле. Особливу
групу становлять глобальні
Т. б.— літосферні плити, обме-
жовані знизу в’язкою астено-
сферою (див. Тектоніка літо-
сферних плит). Межі Т. б. ви-
являють у фіз. полях внаслідок
втрати кореляції магнітомет-
ричних даних або за гравіта-
ційними перепадами.
Блокова будова типова для
фундаменту докембрійських
платформ. Вона добре вира-
жена у дорифейському фунда-
менті Українського щита (Во-
лино-Подільський, Білоцерків-
сько-Одеський, Кіровоградсь-
кий, Придніпровський, При-
азовський тектонічні блоки;
див. окремі статті). Невеликі
Т. б. характерні для рудних
або нафтогазоносних полів.
Г. І. Каляев.
ТЕКТОНІЧНИЙ ЦИКЛ — най-
більший елемент поділу геол.
історії Землі. Характеризується
певною послідовністю текто-
нічних і геол. подій, у роз-
різах складчастих поясів і
платформ виявлений сукуп-
ністю структурних поверхів.
У регіонах, що розвивалися за
геосинклінальним типом, у Т. ц.
виділяють 3 етапи розвитку —
опускання, інверсію і гороутво-
рення (див. Геосинкліналь).
В осадочному чохлі межі плат-
форм Т. ц. позначені регіо-
нальними неузгодженнями і
перервами в осадконагромад-
женні.
Починаючи з протерозою ві-
домі карельський, байкальсь-
кий, каледонський, герцинсь-
кий та альпійський Т. ц. При
просторовому поєднанні послі-
довних циклів складчасті стру-
ктури попереднього циклу іс-
тотно ускладнюються. Струк-
турно-речовинні комплекси на-
званих циклів на Україні по-
ширені у Криворізько-Кремен-
чуцькій тектонічній зоні (ка-
реліди), фундаменті Скіфської
плити, Мармароському масиві
(байкаліди), Рава-Руській зоні
240
,,	О
Новоласпа
арогна ^йкр~(;тароласпаі \
Бахчовик
Андріївна
/Сам 'я н ка
Тран.гане**"
^.М и р не'**-****''
^Новоселівка
ЗаможнеУ
(каледоніди), Донецькій склад-
частій споруді (герциніди), Гір-
ського Криму складчасто-бри-
ловій споруді та Карпатській
покривно-складчастій споруді
(кімериди-альпіди). Більша ча-
стина Українського щита скла-
дена комплексами архейського
циклу. В. С. Заїка-Новацький.
ТЕ Л ЬМ АН ІВСЬКИИ РАЙОН
— район на Пд. Донец. обл.
Утв. 1923. Пл. 1,3 тис. км2.
Нас. 37,2 тис. чол., у т. ч. мі-
ського 11,5 тис. (1990). У ра-
йоні — с-ща міськ. типу Андрі-
ївна, Мирне, Тельманове (рай-
центр) та 57 сільс. населених
пунктів.
Розташований на пд.-сх. схи-
лах Приазовської височини та
Приазовській низовині. По-
верхня — хвиляста лесова рів-
нина, розчленована ярами та
балками з виходами криста-
лічних порід. Поклади граніту
(родовища Гранітне, Карансь-
ке, Андріївське). Знаходиться
у Лівобережно- Дніпровсько-
Приазовській північностеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —6,7°,
липня +22,5л. Період з т-рою
понад +10° становить 169
днів. Опадів бл. 450 мм на рік,
осн. частина випадає в теплий
період року. Взимку часті
ожеледиці. Висота снігового по-
криву 16 см. Міститься у по-
сушливій, дуже теплій агроклі-
матич. зоні. Річки — Кальм^ус
з прит. Кічиксу та Грузький
Яланчик (бас. Азовського м.).
Збудовано 73 ставки заг. пл.
водного дзеркала 628 га. Осн.
тип грунтів — чорноземи зви-
чайні малогумусні (понад 80 %
площі району); по долинах рі-
чок — чорноземи щебенюваті,
часто змиті. Природна рос-
линність — різнотравна степо-
ва (збереглась частково по до-
линах річок та на непридатних
землях) з чагарниками (шип-
шина, вишня, терен). У райо-
ні — гідролог, пам’ятка приро-
ТЕЛЬМАНІВСЬКИЙ РАЙОН
, у	ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Роз.ька
М, чур'не
Кузпецово Михайлівна
’Первзмаь ське
вЧеНгСОї
Тельмановз
/Треково- г
Олександрівна
у. Михайлівна
Сьободяе
Конькове
нижче
150	200	250 вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ди джерело, заповідні урочища
Кірсанове та Ліс на Граніті
(усі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — Тельманівський комбікор-
мовий з-д, Каранський граніт-
ний (Мирне) та Тельманівський
гранітно-щебеневий (с. Граніт-
не) кар’єри. Спеціалізація с.
г.— рослинництво зернового,
тваринництво м’ясо-мол. на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 114, у т. ч. орні зем-
лі — 93,0, сіножаті і пасови-
ща — 20,2. Зрошується 10,1
тис. га. Гол. культури: озима
пшениця, ячмінь, кукурудза,
соняшник, овочеві. Скотарство,
птахівництво, вівчарство. У
Т. р.— 19 колгоспів, 3 радгос-
пи. Залізничні станції — Ка-
рань і Кічиксу. Автомоб. шля-
хів 431 км (майже всі — з
твердим покриттям).
Я. І. Бондаренко.
ТЕЛЬМАНОВЕ (до 1935 —
Остгейм) — селище міського
типу Донец. обл., райцентр.
Розташоване за 34 км від за-
лізнич. ст. Карань. Автостан-
ція. 5,6 тис. ж. (1990). Засн.
у серед. 19 ст., селище міськ.
типу з 1971. Поверхня — сла-
бохвиляста рівнина. Пересічна
т-ра січня —6,7°, липня
+22,6:. Опадів 457 мм на рік.
Збудовано 2 ставки пл. водного
дзеркала 7,3 га. Пл. зелених
насаджень 39 га. У селищі —
комбікормовий та насіннєвий
з-ди, цех Донец. міськ. мол.
заводу.
ТЕМНО-КАШТАНОВІ ГРУН-
ТЙ — підтип каштанових грун-
тів, що характеризується ди-
ференціацією профілю за елю-
віально-ілювіальним типом
внаслідок розвитку в них со-
лонцевого процесу. На Україні
займають пл. 1194,5 тис. га.
Поширені в сухостеповій агро-
грунтовій зоні. Т.-к. г. форму-
ються під типчаково-ковиловою
та полиново-злаковою рослин-
ністю, гол. чин. на лесах і
271
ТЕМПЕРАТУРА
подекуди — на алювіальних
відкладах та глинах. У їхньо-
му профілі виділяють горизон-
ти: гумусовий, верхній пере-
хідний та нижній перехідний
до підстилаючої породи заг.
потужністю 60 (48—75) см,
у супіщаних різновидах — 75
(70—80) см. Кількість гумусу
становить 1,3—2,9 %. Вміст со-
лей до глиб. 1 — 2 м не пере-
вищує 0,04—0,11 %, у їхньому
складі переважають сульфати
кальцію і натрію. Т.-к. г. ма-
ють нейтральну та слаболужну
реакцію грунтового розчину
(рН водний 6,8—8), вміст об-
мінного натрію 0,1—0,5 Мекв
на 100 г грунту. Серед них за
мех. (гранулометричним) скла-
дом переважають легкоглинисті
та важкосуглинкові (71,5 %),
середньосуглинкові (18,3 %),
легкосуглинкові (8,2 %) і супі-
щані (2 %) різновиди. Т.-к. г.
значною мірою зазнали антро-
погенного впливу: 25 % їхньої
площі зрошується, 16,2 % —
піддано плантажній оранці та
бл. 14 % — еродовані. Вміст
валового азоту коливається від
0,13 до 0,16 %, фосфору 0,09—
0,13 %, калію 1,8—2,9 %. Для
підвищення їхньої родючості
здійснюють плантажну оранку,
гіпсування грунтів, введення
у сівозміну чорного пару, вно-
сять органічні і мін. добрива,
проводять зрошування.
Бонітет Т.-к. г. становить 37 —
56 балів.	М. І. Полупай.
ТЕМНО:СІРІ ОПІДЗОЛЕНІ
ГРУНТИ — грунти, що харак-
теризуються чіткою диференці-
ацією профілю за елювіально-
ілювіальним типом і сформу-
валися в умовах помірно кон-
тинентального клімату, при
періодично промивному вод-
ному режимі; переважно на
суглинкових карбонатних ле-
сах. У своєму розвитку Т.-с. о. г.
проходили дві стадії — степову
(чорноземну) та лісову (опідзо-
лену). В с. г. республіки ви-
користовують 2040,1 тис. га
таких грунтів. Поширені вони
переважно у лісостеповій (гол.
чин. на Правобережжі Дніпра)
зоні, трапляються на лесових
«островах» Поліської та в пн.-
степовій агрогрунтових зонах.
У їхньому профілі виділяють
горизонти: темно-сірий гумусо-
вий з присипкою кремнезему,
добре елювійований (потуж-
ність 32—37 см); темнувато-
сірувато-бурий гумусово-елюві-
альний, горіхуватий, ущільне-
ний (25—35 см); бурий та чер-
вонувато-бурий ілювіальний,
великогоріхувато-призматич-
ний, щільний (50—70 см). Гли-
бина скипання 120—140 (200)
см. Вміст гумусу — від 1,8 до
4,3 %. Т.-с. о. г. мають слабо-
кислу реакцію грунтового роз-
чину (рН сольовий 5,3 — 6,1),
невисокий ступінь насиченості
основами (75—89 %), відносно
високий вміст валового азоту
(0,11—0,14 %), фосфору (0,06
—0,18 %) та калію (1,78—
1,87 %). Серед них виділяють
три фаціальні підтипи: мо-
дальні (ознаки і властивості
підтипу найбільш виражені),
буруваті (профіль буруватого
або палевого відтінків) та во-
логі (з ознаками спорадичного
перезволоження у формі охрис-
тих плям, сизуватих розводів
і карбонатів у вигляді дутиків
і журавчиків). Для підвищення
їхньої родючості вносять орга-
нічні та мін. добрива, здій-
снюють вапнування грунтів.
Бонітет Т.-с. о. г. становить
56—96 балів. Іл. с. 272.
Н. М. Бреус.
ТЕМПЕРАТУРА ВОДИ (від
лат. іетрегаіига — правильне
співвідношення) — змінна фіз.
величина, що характеризує теп-
ловий стан водної маси річок,
водойм, морів; вимірюють у
градусах Цельсія (°С). Вивчен-
ня температурного режиму
проводять на всіх гідролог,
постах у стандартні строки,
в місцях глибиною не менше
0,5 м і з постійною течією. На
великих річках, а також озерах
і водосховищах спостереження
за Т. в. проводять по ширині
та на різних глибинах. Для
вимірювання Т. в. використо-
вують водні та глибинні тер-
мометри, мікротермометри,
електротермометри, термомет-
ри в батометрах, батитермогра-
фи.
На водних об’єктах України
залежно від фіз.-геогр. умов
найвища Т. в. змінюється з Пн.
на Пд. від 4-25 до 4-31 , а пе-
ресічна місячна її величина за
липень — серпень відповідно
від 4-19, 4-20 до 4-22, 4-24°.
На дніпровських водосховищах
макс. т-ра зростає від 4-25,
4-28', на Київському водосхо-
вищі до 4-31, 4-32° на Кахов-
ському. Для більшості річок
Українських Карпат т-ра води
в липні — серпні становить
4-15,	4-20°, максимальна
4-25, 4-28 °. Взимку при наяв-
ності льодового покриву Т. в.
майже постійна і близька до
0°. Пересічний термін переходу
Т. в. через 0,2° — 2—3-я дека-
да березня. М. Г. Галущенко.
Темно-каштанові грунти.
Профіль темно-каштанового
солонцюватого грунту на лесі
( цілинного).
Причорноморська низовина.
Херсонська область.
Гумусово-дернинний та гумусовий
горизонти.
Сіруктура гумусового горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
Структура лесу.
Гіпс у лесі на глибині
200—210 см.
ТЕМПЕРАТУРА
272
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ —
змінна фіз. величина, що ха-
рактеризує тепловий стан ат-
мосфери', вимірюють у градусах
Цельсія (°С) і Кельвіна (К).
Т. п., як одна з осн. метеоро-
логічних характеристик, ви-
значає умови формування та
характер погоди, впливає на
життєдіяльність людини. Для
спостережень за Т. п. біля
земної поверхні використову-
ють різноманітні термометри
і термографи (для безперервної
реєстрації), у верх, шарах ат-
мосфери — метеорографи і ра-
діозонди. Біля земної поверхні
т-ру вимірюють на вис. 2 м,
у захищеному від прямої со-
нячної радіації місці (див.
Метеорологічний майданчик).
Температурний режим тер. Ук-
раїни формується під впливом
радіаційних факторів клімату,
циркуляції атмосфери і під-
стилаючої земної поверхні. Взи-
мку істотне значення має атм.
циркуляція і пов’язана з нею
адвекція повітря. Влітку тер-
мічний режим визначається в
основному радіаційними фак-
торами клімату, а також станом
підстилаючої поверхні. До важ-
ливих кліматичних характери-
стик належить пересічна мі-
сячна Т. п. В Україні її зміни
в основному відбуваються з Пн.
на Пд. У гірських районах
ізотерми середньомісячної Т. п.
у цілому повторюють напрями
гірських хребтів, зокрема в
Українських Карпатах вони
спрямовані з Пн. Зх. на Пд. Сх.
Річний хід пересічної Т. п. за-
лежить від радіаційних умов
і сезонних змін циркуляції
атмосфери, характеризується
незначними коливаннями взим-
ку і влітку і різкими — весною
і восени (див. Зима, Весна,
Літо, Осінь). Річний хід Т. п.
майже збігається з річним
припливом сонячної радіації.
На тер. республіки найнижча
пересічна Т. п. ( — 7, —8 ) спо-
стерігається у січні на Пн. Сх.,
Сх. та в Українських Карпа-
тах. В ін. районах України
пересічна Т. п. у січні стано-
вить — 4, —6°, найвища (4-3,
4-4°) в цей період на Південно-
му березі Криму. Найвищих
значень у річному ході Т. п.
досягає у липні, зростаючи з
Пн. на Пд. від 4-18, 4-20
(у зоні мішаних лісів і лісо-
степовій) до 4-21, 4-23 (у сте-
повій зоні і на мор. узбереж-
жях); у Кримських горах вона
знижується до 4-16 , в Укра-
їнських Карпатах (на вис.
1000 м) — до 4-13, 4-14°. Див.
також Максимальна темпера-
тура повітря, Мінімальна тем-
пература повітря.
В. М. Бабиченко, Н. В. Ніколасва.
ТЕНДРІВСЬКА КОСА — ост-
рів поблизу пн.-зх. узбережжя
Чорного м., в межах Херсон,
обл. Витягнута у зх.-пн.-зх.
напрямі на 65 км, шир. до
1,8 км. Від берега відокрем-
лена Тендрівською затокою.
Утворилася в результаті мор.
акумуляції піску і черепашок.
Поверхня низовинна. Зх. части-
на лопатоподібно розширена.
Для її прибережної ділянки ха-
рактерні берегові вали (що свід-
чить про постійне нарощуван-
ня) і озерця-лагуни між ними,
для центральної — вирівняна
знижена поверхня, для пів-
денної — еолові горби і кучу-
Тендрівська Коса.
гури. В зх. частині коси в Тен-
дрівську затоку вдається п-ів
Білі Кучугури. Середня части-
на має 6 розширень з озера-
ми — відшнурованими части-
нами лагуни. Мор. хвилі пере-
кочуються через Т. к. Смуга
пляжу добре сформована
вздовж мор. узбережжя і майже
відсутня на лагунному. Т. к.
поросла розрідженою трав’я-
ною рослинністю та чагарни-
ками. Більша частина острова
входить до складу Чорномор-
ського біосферного заповідни-
ка.	О. П. Андріяш.
ТЕНЬКА — річка у Червоно-
армійському і Новоград-Волин-
ському р-нах Житом, обл.,
права прит. Тні (бас. Случі).
Довж. 27 км, пл. бас. 245 км2.
Бере початок в межах смт Чер-
воноармійська. Долина плоска,
шир. до 3,0 км, глиб, до 10 м.
Шир. заплави до 200 м. Річище
слабовиявлене, неглибоке, шир.
до 5 м. Похил річки 0,78 м'км.
Живиться підземними водами.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає в серед, березня. Заплава Т.
осушена. Воду використовують
для с.-г. потреб.
Ю. П. Яковенко.
ТЕОФШОЛЬ — селище місько-
го типу Хмельн. обл., райцентр.
Розташований на лівому березі
р. Полкви (прит. Горині, бас.
Дніпра), за ЗО км від заліз-
нич. ст. Суховоля. Автостанція.
7,9 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується під назвою Камінь
1420, с-ще міськ. типу з 1959.
Перевищення відносних висот
35 м. Пересічна т-ра січня
5,6 , липня 4-18,0°. Опадів
610 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 31 га. У Т.— цукр.,
хлібний, сироробний, цегель-
ний, комбікормовий з-ди, хлібо-
комбінат. Профес.-тех. учили-
ще.
ТЕОФШОЛЬСЬКИИ РАЙОН
— район у пн.-зх. частині
Хмельн. обл. Утворений 1923.
Пл. 0,7 тис. км2. Нас. 34,8 тис.
чол., у т. ч. міського — 10,2
тис. (1990). У районі — с-ща
міськ. типу Теофіполь (рай-
центр), Базалія та 53 сільс.
населені пункти.
Лежить у межах Подільської
височини. Поверхня — плоско-
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована балками. Поширені
Темно-сірі опідзолені грунти.
Профіль темно-сірого опідзоленого
грунту на лесі.
Ландшафт хвилястого вододільно-
го плато. Харківська область.
Структура гумусово-елювіального
горизонту.
Структура гумусово-ілювіального
горизонту.
Структура ілювіального
горизонту.
273
ТЕПЛИЦЬКИИ
ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ
РАЙОН -------------т©
Човгузів
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ	\
НовоставЦі и
Теофіполь
Ману^льсь
ер *.^ількі?ці /Дмитрівна
Олійники
Шибена
илівка
>ав
Вел
Тальчинці Базалі^
Ваше
нижче
ШКАЛА ВИССУ У МЕТРАХ
піщані дюни і пасма. Поклади
цегельно-черепичної глини.
Т. р. розташований у Західно-
українській лісостеповій фізи-
ко-географічній провінції. Пе-
ресічна т-ра січня —5,6 , лип-
ня 4-18,0°. Опадів 550—610
мм на рік, найбільша їх кіль-
кість випадає влітку. Період
з т-рою понад 4-10° становить
154 дні. З агрометеопости (села
Волиця-Польова, Гаврилівна,
Мануїльське). Район належить
до вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Річки басейну
Дніпра: Горинь, Случ, Жердя,
Полква, Норець, Семенівка.
Споруджено 80 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 572 га).
Переважають чорноземи типові
малогумусні, у заплавах рі-
чок — лучні і лучно-болотні
грунти. Пл. лісів 1,3 тис. га
(дуб, граб, сосна, береза, оси-
ка), у т. ч. лісосмуг — 99 га.
Найбільші пром. підприємства:
цукр., сироробний, цегельний,
комбікормовий з-ди, хлібоком-
бінат (Теофіполь), прод. това-
рів, хлібний (Базалія), цегель-
ний (с. Дмитрівна) з-ди. Спе-
ціалізація с. г.— рослинництво
зерново-буряківничого, тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, горох, цукр. буряки,
картопля, овочеві. Садівництво
(на пл. 440 га). Розвинуті
скотарство, свинарство, пта-
хівництво; допоміжні — бджі-
льництво, рибництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 61,5,
у т. ч. орні землі — 52,4, сіно-
жаті — 6,1, пасовища — 2,6.
Осушено 3499 га. У районі
24 колгоспи, 3 міжгосп. під-
приємства. Автомоб. шляхів
264,8 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 228,1 км. Два про-
фес.-тех. уч-ща (Теофіполь, Ба-
залія).	О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ТЕОФІПОЛЬСЬКО-ЯРМОЛ и -
НЕЦЬКИИ ГЕОБОТАНІЧНИЙ
ОКРУГ — частина Східно-Єв-
Лоллхове
С«Ме4®
ч * .
* \
Турівка *
Волиця0
====555^^ ®Лідихівка
Строки^^^	/ %
--- Волиця-Польрва
А
350
Ординці

ропейської лісостепової геобота-
нічної провінції, в межах
Хмельн. обл. В орографічному
відношенні відповідає центр,
частині Подільської височини,
на межиріччі Дністра, Прип'я-
ті та Південного Бугу. Понад
85 % площі округу розорано.
Природна рослинність займає
понад 10 % її території, пред-
ставлена гол. чин. дубово-гра-
бовими та дубовими лісами,
в яких на Пд. поширені серед-
земномор. види: кизил, берека,
гордовина, горобейник пурпу-
рово-голубий та ін. У травостої
переважають широкотравні ви-
ди — яглиця, зірочник лісовий,
осока волосиста тощо. Лучні
степи та луки трапляються
фрагментарно на схилах річко-
вих долин і балок. У межах ок-
ругу — заказники Балта, Са-
танівська Дача та Панівецька
Дача, Івахновецький заказник
(всі — респ. значення). Т.-Я. г.
о. поділяють на 3 геобот. ра-
йони: Городоцько-Дунаєвець-
кий, Волочисько-Антонівський
та Вишнівецький.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ТЕПЕ-КЕРМЕН — гора у пд.
частині Внутрішнього пасма
Кримських гір, за 6 км на Пд.
Сх. від м. Бахчисарая. Вис.
543 м. Являє собою ерозійний
останець, що має форму зрі-
заного конуса. Складається з
порід крейдового віку. Вершина
плоска, утв. з вапняків, схили
виположені, складаються з мер-
телів, еродовані яружно-бал-
ковою сіткою, частково вкриті
лісом за участю граба східного,
яловцю червоного, шипшини
тощо. У вапняках з часів се-
редньовіччя збереглися 6—7
поверхів печер, з’єднаних чис-
ленними коридорами. Т.-К.—
пам’ятка природи місц. значен-
ня (з 1947). Об’єкт туризму.
В. Г. Єна.
ТЕПЛА — річка у Станично-
Луганському р-ні Луган. обл.,
ліва прит. Сіверського Дінця.
Довж. 35 км, пл. бас. 351 км2.
Бере початок з балки Широкої
поблизу с. Крепи. Долина з
пологими схилами, шир. до
2 км. Заплава двостороння, ши-
рина в окремих місцях досягає
150 м. Річище помірно зви-
висте, шир. 1,5 — 3,0 м, глиб.
0,5—1,5 м. Влітку в окремих
місцях пересихає. Похил річки
2,3 м/км. Живлення снігове та
дощове. Льодові утворення
з’являються у серед, листопада,
скресає переважно в березні.
Використовують для зрошуван-
ня та розведення водоплавної
птиці.	О. І. Жадан.
ТЕПЛА ЯМА — бот. пам’ятка
природи респ. значення (з
1975). Розташована в Ужго-
родському р-ні Закарп. обл.
Перебуває у віданні Ужгород-
ського лісокомбінату. Пл. 93
га. Охороняється лісове урочи-
ще у пн.-зх. частині Вулканіч-
ного хребта. У рослинному
покриві переважають буково-
дубові та дубово-букові ліси з
дуба скельного. Гребені і круті
схили зайняті чистими дубо-
вими та грабово-дубовими лі-
сами. На пн. мегасхилах по-
ширені бучини з домішкою ясе-
на звичайного, в’яза гірського,
клена гостролистого, клена по-
льового, граба, явора, липи
серцелистої. На схилах пд.
експозиції у трав’яному покриві
зростають теплолюбні види:
в’язіль стрункий, півники зла-
колисті, конвалія звичайна,
перлівка ряба та ін. З тварин
водяться олень європейський,
козуля європейська, свиня ди-
ка, рись, куріпка; інтродуко-
вано фазана.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих те-
риторій. К., 1980.
В. І. Комендор.
ТЕПЛИК — селище міського
типу Війн, обл., райцентр. Роз-
ташований за 7 км від залізнич.
ст. Кублич. Автостанція. 7,5
тис. ж. (1990). Вперше згаду-
ється в писемних джерелах
15 ст., с-ще міськ. типу з 1956.
Поверхня — слабохвиляста рів-
нина. Пересічна т-ра січня
— 5,5 , липня 4-20,0 . Опадів
450 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 23,3 га. У Т.— з-ди:
♦ Зоря» (філіал Вінницького
об’єднання ♦Жовтень»), сухого
знежиреного молока, комбі-
кормовий, цегельний; міжгосп.
підприємство по птахівництву.
Профес.-тех. училище.
ТЕПЛИЦЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-сх. частині Війн. обл.
Утворений 1923. Пл. 0,8 тис.
км2. Нас. 39,9 тис. чол., у т. ч.
міського — 7,5 тис. (1990).
У районі — смт Теплик (рай-
центр) та 46 сільс. населених
пунктів.
Лежить на відрогах Подільсь-
кої височини, пн.-сх. частина —
Придніпровської височини. По-
верхня — підвищена слабохви-
ляста лесова рівнина, розчле-
нована глибокими балками,
ярами, каньйоноподібними до-
линами річок. Поклади граніту,
піску, глини. Т. р. розташова-
ний у Дністровсько-Дніпров-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня — 5,6“, липня
4-19,6е. Опадів 530—550 мм
на рік, випадають переважно
влітку. Період з т-рою понад
4-10 ’ становить 163 дні. Ви-
сота снігового покриву 11 —
21 см. Район належить до не-
достатньо вологої, теплої агро-
кліматич. зони. Ріки: Південний
Буг з прит. Удичем, Кіблич
(прит. Собу, бас. Пд. Бугу).
Споруджено 155 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 1043 га).
Переважають темно-сірі опід-
золені грунти, чорноземи опід-
золені та чорноземи типові ма-
логумусні (бл. 95 % площі ра-
йону); є також сірі та ясно-
сірі лісові, лучні та ін. грунти.
Пл. лісів 3,3 тис. га (граб, дуб,
ясен, клен, липа); полезахисних
і водоохоронних лісонасаджень
1,2 тис. га, у т. ч. 638 га лісо-
смуг. У Т. р.— 8 гідролог, пам’-
яток природи місц. значення.
ТЕПЛОВЕ
274
Найбільші підприємства: цук-
рові (села Удич, Соболівка),
спиртовий (с. Бджільна), сухо-
го знежиреного молока, «Зоря»
(Теплик), консервний (с-ще
Кублич), цегельні (Теплик, села
Метанівка, Мала Мочулка, Ро-
соша, Соболівка, Степанівна)
з-ди. С. г. спеціалізується на
рослинництві зерново-буряків-
ничого та тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Осн, культури:
озима пшениця, кукурудза, яч-
мінь, цукр. буряки, соняшник.
Садівництво (на пл. 0,9 тис. га),
овочівництво. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, вівчарст-
во, птахівництво. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 64,5, у т. ч.
орні землі — 59,2, сіножаті —
1,1, пасовища — 3,2. У ра-
йоні — 28 колгоспів, 2 радгос-
пи. Діють 2 міжколгосп. під-
приємства (Соболівка, Теплик);
рибооб’єднання (с. Марківка).
Залізничні станції: Кублич,
Розкошівка, Дукля. Автомоб.
шляхів 260,6 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 227,3 км.
Профес.-тех. уч-ще (Теплик).
Музеї: істор.-краєзнавчий та
композитора М. Д. Леонтовича
у Марківці, де його поховано.
Г. І. Денисик, Б, Д. Панасенко.
ТЕПЛОВЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ — су-
купність миттєвих значень тем-
ператури, геотермічного гра-
дієнту (швидкості зростання
температури з глибиною) і теп-
лового потоку (кількості теп-
лоти, що проходить через оди-
ницю поверхні в одиницю часу)
у будь-якій точці Землі. Т. п. 3.
формується під дією сонячного
випромінювання та внутрішніх
джерел, гол. чин. енергії, що
виділяється в результаті розпа-
ду радіоактивних елементів та
розшарування Землі. Сонце зу-
мовлює добові та сезонні коли-
вання т-ри до глибин відповід-
Характеристика параметрів теплового поля
геологічних структур України
Геологічна структура	Густина теплового потоку, мВт /м5	Геотерміч- Темпера-	
		нии гра- дієнт, К/км	тура на глиб. 1000 м, °С
Український щит	20—50	8 — 20	18—28
Дніпровсько-Донецька запади- на, схили Українського щита, Передкарпатський прогин, Ін- доло Кубанський прогин	35—55	17 — 35	25—45
Донецька складчаста споруда, Скіфська плита	45—80	25—40	35—55
Гірського Криму складчасто- брилова споруда, Карпатська складчасто-насувна споруда	45—65	20—35	35—65
Закарпатський прогин Аномальні зони Передкарпат-	65—100	40—70	55—70
ського прогину і зх. частини Донецької складчастої споруди	50—70	30—45	40—52
но 0,8—1,5 і 20—40 м. Глибше
розподіл температур залежить
від глибинного теплового по-
току і теплопровідності гір-
ських порід. За комплексом па-
раметрів Т. п. 3. на тер. Ук-
раїни виділяють геотермічні
зони, які в цілому відповіда-
ють найбільшим геол. струк-
турам.
Геотермічні параметри харак-
теризують інтенсивність текто-
нічних і магматичних процесів
у надрах Землі, теплові анома-
лії, супроводжують поклади
вуглеводнів, поліметалів та ін.
корисних копалин.
Літ.: Кутас Р. И., Гордиенко В. В.
Тепловое поле Украиньї. К., 1971.
Р. І. Кутас.
ТЕПЛОВЙИ БАЛАНС ЗЕМ-
НОЇ ПОВЕРХНІ — співвідно-
шення між надходженням і
витратами сонячної радіації
на земній поверхні та в ат-
мосфері. Визначається рівнян-
ням К=Р-|-ЕЕ-|-В, тобто ра-
діаційний баланс земної по-
верхні (К) компенсується ви-
тратами тепла на випаровуван-
ня (ЬЕ), турбулентним тепло-
обміном (Р) між земною по-
верхнею і атмосферою та нагрі-
ванням глибших шарів літо-
сфери й океану (В). Ін. компо-
ненти Т. б. з. п. (витрати на
фотосинтез, розвіювання енергії
вітром, перенесення її атм.
опадами тощо) потребують не-
значної кількості енергії по-
рівняно з наведеними у рівнян-
ні теплового балансу, тому їх
практично не враховують. Орі-
єнтовно складові радіаційного
й теплового балансу розподі-
ляються таким чином: на по-
глинання сонячної радіації
припадає ЗО %, на зустрічне
довгохвильове випромінювання
атмосфери — 70 %, витрати на
власне випромінювання Землі
становлять 80 %, випаровуван-
Основні складові теплового балансу земної поверхні
рівнинної частини України (у МДж/м на рік)
Фізико-географічна зона	Радіаційний баланс земної поверхні	Турбу- лентний потік тепла	Витрати на випаро- вування
Мішаних лісів	1700—1800	250—340	1340—1550
Лісостепова Правобережжя	1760—1900	330—500	1300—1470
Лівобережжя	1680—1900	370—550	1200—1400
Степова Північностепова підзона	1890—2100	550—800	1170—1300
Південностепова підзона	2100—2200	830—1090	1000—1130
Кримська південно-степо- ва провінція	2200—2300	1050 — 1200	950—1050
ня вологи — 16 %, на турбу-
лентний теплообмін з атмосфе-
рою припадає бл. 4 %, на нагрі-
вання глибше розташованих
шарів літосфери — менше 1 %.
Залежно від географічних умов
складові теплового балансу зна-
чно змінюються (див. табл.).
Відомості про Т. б. з. п. застосо-
вують при вивченні геогр. зо-
нальності, для розрахунків біо-
кліматичних показників з ме-
тою оцінки впливу кліматичних
факторів на тепловий стан лю-
дини, тварин і рослинний по-
крив та ін. В Україні дослі-
дження цих проблем виконують
в Укр. науково-дослідному гід-
рометеоролог. ін-ті, Ялтинсь-
кому н.-д. ін-ті фіз. методів
лікування і мед. кліматології,
на відповідних кафедрах мед.
ін-тів та ун-тів республіки.
Літ.: Константинов А. Р. [та ін.].
Тепловой и водньїй режим Ук-
раиньї. Л., 1966; Тепловой баланс
Земли. Л., 1978; Природа Укра-
инской ССР. Климат. К., 1984;
Климатология. Л., 1989.
М. І. Гойса.
ТЕПЛОВЙИ БАЛАНС СИСТЕ-
МИ ЗЕМЛЯ — АТМОСФЕ-
РА — величина усіх потоків
тепла, що їх одержує і випро-
мінює земна куля разом з
атмосферою. Включає надход-
ження сонячної радіації через
верхню межу атмосфери (пе-
ресічно 10 470 МДж.м' на рік),
відбиту і розсіяну системою
у космічний простір сонячну
радіацію та власне випроміню-
вання Землі. Земна куля і ат-
мосфера перебувають у стані
теплової рівноваги, при цьому
Т. б. с. 3.— а. збігається з
радіаційним балансом системи
Земля — атмосфера- Із заг. су-
ми сонячної радіації, що над-
ходить до системи Земля — ат-
мосфера, 42 % повертається у
космічний простір (32 % — за
рахунок відбиття від підстила-
ючої земної поверхні і хмар,
10 % розсіюється атмосферою),
інші 58 % поглинаються систе-
мою (20 %' — атмосферою.
38 % — земною поверхнею),
але компенсуються довгохви-
льовим випромінюванням зем-
ної поверхні (8 %) і атмосфери
(50 %). Величина поглинутої
радіації та її розподіл між
компонентами Т. б. с. 3.— а.
залежать від вмісту в атмосфе-
рі поглинаючих газів і атмо-
сферних аерозолей, особливо
вуглекислого газу і водяної
пари. На сучас. етапі зростан-
ня вмісту вуглекислого газу
(див. Парниковий ефект ат-
мосфери) і водяної пари в атмо-
сфері є одним з осн. факторів
впливу на Т. б. с. 3.— а., на-
слідком якого можуть бути
глобальні зміни клімату. За
розрахунками, до 2050 т-ра
порівняно з 1980 може підви-
щитись на 1,2—3,9 і спричи-
нити зміни у системі цирку-
ляції атмосфери, збільшення
площі з недостатнім зволожен-
ням у помірних широтах, вклю-
чаючи і тер. України, та ін.
Відомості про Т. б. с. 3.— а.
застосовують при моделюванні
клімату, розрахунках випаро-
вування, теплового режиму Сві-
тового океану, льодового і сні-
гового покриву, при вивченні
заг. циркуляції атмосфери та
її термічного режиму тощо.
В Україні дослідження тепло-
вого балансу проводять у гід-
рометеорол. ін-тах (у Києві
й Одесі), на відповідних ка-
федрах ун-тів, в установах
Держ. комітету України по гід-
рометеорології та ін.
Літ.: Будьїко М. И. Климат в про-
пілом и будущем. Л.,	1980;
Метеорология Л., 1982; Природа
Украинской ССР. Климат. К.,
1984; Климатология. Л., 1989.
М. І. Гойса.
ТЕПЛОВІ МЕЛІОРАЦІЇ — тип
кліматич. меліорацій, спрямо-
ваних на керування тепловими
властивостями (режимом) ланд-
шафтних комплексів або їхніх
компонентів, особливо рослин,
грунту, приземного шару по-
вітря. Осн. види Т. м. в Ук-
раїні: у землеробстві — проти-
275
ТЕРЕБОВЛЯ
заморозкові, теплонарощуваль-
ні, спекоослаблювальні і про-
тивипрівні; при проведенні гір-
ничодобувних і буд. робіт —
заморожувальні, або кріогенні
(у перезволожених або водона-
сичених грунтах). Найширше
застосовують комплекс терито-
ріально диференційованих про-
тизаморозкових заходів: ди-
мування, укривання рослин,
обігрівання призем. шару по-
вітря, аерозольне та дрібно-
дисперсне дощування. На осу-
шуваних торфових грунтах По
лісся теплопровідність грунту
підвищують, здійснюючи його
завчасне землювання, гребеню-
вання і грядкування, штучно
прискорюють вентиляцію по-
вітря тощо. Ведуться пошуки
комплексного запровадження
різних видів Т. м. шляхом
створення сприятливого для
с.-г. природокористування мік-
роклімату (контурно-меліора-
тивна організація території, те-
расування і залісення схилів,
повітряний дренаж найбільш
заморозконебезпечних низо-
винних ділянок, застосування
системи полезахисних лісона-
саджень та куліс для нагро-
мадження снігу на ділянках
можливого інтенсивного зимо-
вого вихолодження і вимерзан-
ня озимих культур тощо).
Дослідження проблем Т. м.
в республіці зосереджені в Укр.
науково-дослід. гідрометеоро-
лог. ін-ті, на кафедрах метео-
рології і кліматології Київ.,
Харків, та ін. ун-тів, н.-д. ін-тах
зрошуваного землеробства та
ін.	В. Т. Гриневецький.
ТЕПЛОПРСЬК — місто Луган.
обл., підпорядковане Стаханов-
ській міськраді. Розташований
на р. Лугані (прит. Сіверсь-
кого Дінця). Залізнич. станція.
18,5 тис. ж. (1990). Пересічна
температура січня — 6,6 °, липня
4-21,8°. Опадів 494 мм на рік.
У Т.— кам.-вуг. шахта, центр,
збагачувальна ф-ка, з-д гідро-
устаткування.
ТЕПЛОДАР — селише місько-
го типу, підпорядковане Центр,
райраді м. Одеси. Розташова-
ний на березі Барабойського
водосховища, за 16 км від за-
лізнич. ст. Вигода. 9,2 тис. ж.
(1990). Засн. 1981, с-ще міськ.
типу з 1983. Поверхня рівнин-
на. Пересічна т-ра січня —2,6°,
липня 4-22,2°. Опадів 385 мм
на рік.
ТЕПЛООБМІН в атмосфері
заг. обмін теплом між окре-
мими шарами атмосфери зав-
дяки переносу сонячної радіа-
ції і теплопровідності, а також
при фазових перетвореннях во-
ди. Т. відбувається у горизон-
тальному (див. Адвекція в
метеорології) та у вертикально-
му (див. Конвекція в метео-
рології) напрямах. Розрізняють
макро-, мезо- і мікропроцеси
теплообміну. Макротеплообмін
охоплює всю тропосферу; між-
широтний теплообмін зумовле-
ний різницею т-ри між ви-
сокими і тропіч. широтами
земної кулі. Мезотеплообмін
наявний у приграничному шарі
атмосфери до вис. 1—2 км.
Цей процес визначається знач-
ною термічною неоднорідністю,
зокрема, на межі водних ба-
сейнів та суходолу (див. Бриз,
Гірсько-долинні вітри). Мікро-
теплообмін притаманний при-
земному шару повітря і впливає
на формування мікроклімату
с.-г. угідь та різних типів
ландшафтів (долин, ярів, лісо-
смуг тощо). Т., дещо пом’як-
шуючи температурні контрас-
ти між окремими регіонами
(напр., між високими і низь-
кими широтами, між морським
кліматом та континентальним
кліматом), формує клімати
Землі. Див. також Тепловий
баланс земної поверхні і Теп-
ловий баланс системи Земля —
атмосфера.	М. І. Гойса.
ТЕРАСИ (франц. іеггаееез, від
лат. іегга — земля) — природні
горизонтальні або трохи на-
хилені площини на схилах
річкових, балкових та ін. до-
лин, узбережжі морів і озер.
Як правило, мають добре вира-
жені площину, уступ з бров-
кою та тиловий шов. Більшість
Т. утворюється в результаті
циклічної акумулятивної і еро-
зійної діяльності водних пото-
ків або хвиль в умовах текто-
ніч. рухів земної поверхні
або коливань рівня басейну
(евстатичних чи кліматичних).
Схематичні геологічні розрізи
терас:
Дніпра біля м. Канева (1) та
Дністра в нижній течії (2).
Алювіальні в<днлади
Лесовии понрив
Розрізняють акумулятивні Т.
(річкові, морські, озерні, яруж-
но-балкові) і вироблені у корін-
них породах ерозійні та струк-
турні (відпрепаровують гори-
зонтальні пласти). Т. В Укра-
їні найпоширеніші річкові аку-
мулятивні тераси. Терасовані
схили долин річкових мають
ступінчастий профіль. До рі-
чища прилягає заплава, да-
лі — перша, друга надзаплав-
ні тераси тощо; вищі Т. старші
за віком. У льодовиковій зоні
розвинуті переважно заплавна
і дві надзаплавні антропогенові
Т. Прип’яті та її приток. У сх.
частині лесової зони — 4 ант-
ропогенові та 2 — 3 пліоценові
Т., у західній — до 11 антро-
погенових і пліоценових Т.
(Дністер і притоки). В Карпат-
ських горах налічують 5—9,
у Кримських — до 5 річкових
Т. Найбільшу заг. ширину ма-
ють Т. Прип’яті — до 150 км.
Річкові ерозійні та структурні
Т. трапляються переважно в
Карпатах і Кримських горах;
морські простежуються на уз-
бережжі Чорного і Азовського
морів.
Наслідком техногенної діяльно-
сті є штучні Т. (насипні, на-
мивні, вироблені). Т. є зручни-
ми формами рельєфу для буд-ва
нас. пунктів, агропром. об’єк-
тів, с.-г. діяльності.
Е. Т. Пилієнко.
ТЕРЕБЛЯ — річка у Міжгір-
ському, Хустському і Тячів-
ському р-нах Закарп. обл., пра-
ва прит. Тиси (бас. Дунаю ).
Довж. 91 км, пл. бас. 750 км2.
Утворюється злиттям потоку
Розтока з Слободянською Рі-
кою, що беруть початок з дже-
рел на пд. схилах Горган, пе-
ретинає Полонинський та Вул-
канічний хребти, у пониззі
виходить на Верхньотисинську
улоговину. Долина (до с. За-
Заплава
Надзаплавні тераси
брідь) У-подібна, шир. від 10 м
до 850 м, нижче трапецієпо-
дібна, завширшки від 1,3 до
3,5 км. Заплава у верх, течії
переривчаста, асиметрична, в
серед, і нижній — двостороння,
розчленована протоками та ста-
рицями’, шир. її переважно
40—60 м, у пониззі зливається
з заплавою Тиси. Річище зви-
висте, у верхній і серед, течії
порожисте, часто розгалужене,
багато островів; на пригирло-
вій ділянці поділяється на два
рукави. Шир. річища 15 — 20 м
(найбільша — 54	м). Похил
річки 9,3 м/км. Осн. прито-
ка — Велика Уголька (ліва).
Живлення мішане з перева-
жанням дощового. Характерні
весняна повінь і паводки протя-
гом року. Пересічна річна ви-
трата води 12,7 м/с (біля
смт Колочави). На водний ре-
жим Т. впливає Теребле-Ріцьке
водосховище, з якого вода по
дериваційному тунелю надхо-
дить в р. Ріку. У Т. має стік
оз. Синевир. Льодовий режим
нестійкий, іноді протягом зими
спостерігаються забереги, сало,
шуга, навесні бувають затори.
Гідролог, пост біля Колочави
(з 1951). У верхів’ї Т. (поблизу
с. Свободи) споруджено руслове
водосховище. Використовують
для водопостачання, гідроенер-
гетики (Теребле-Ріцька ГЕС),
рибництва. У бас. річки є мін.
джерела.	М. І. Кирилюк.
ТЕРЕБОВЛЯ — місто Терноп.
обл., райцентр. Розташована в
долині р. Гнізни (прит. Серету,
бас. Дністра). Залізнична ст.
Трембовля, автостанція. 14,0
тис. ж. (1990). Відома з 1097,
міські права затверджено 1389,
до категорії міст віднесено
1939. Поверхня — хвиляста
рівнина, розчленована балками
та ярами. Перевищення висот
до 90 м. Річище Гнізни в ме-
жах міста звивисте, береги
урвисті. Пересічна т-ра січня
5,4°, липня 4“ 18,1 . Опадів
539 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 336,1 га. У Т.—
бот. пам’ятка природи — сосна
чорна (місц. значення). Підпри-
ємства: консервний, сухого зне-
жиреного молока, цегельний
з-ди, ялинкових прикрас і
взуттєва (філіал Львів, вироб-
ничого об’єднання «Прогрес»)
ф-ки, філіал Терноп. ф-ки
«Індтрикотаж», комбінат хлі-
бопродуктів. Культ.-освітнє учи-
лище.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 16 —17 ст., зокрема
комплекс споруд Василіансько-
го монастиря, 16 ст.; Миколаїв-
ська церква- кін. 16 — поч. 17 ст.;
замок, 1631; комплекс споруд
монастиря кармелітів, 1635 — 39.
Літ.: Демченко В. Ф., Герета І. П.
ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИИ
276
Теребовля. Історико-краєзнавчий
нарис. Львів, 1971.
ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИИ РАЙОН
— район у центр, частині Тер-
ноп. обл. Утв. 1940. Пл. 1,15
тис. км2. Нас. 77,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 21,6 тис.
(1990). У районі — м. Теребов-
ля (райцентр), с-ща міськ. типу
Золотники, Микулинці, Друж-
ба та 74 сільс. населені пун-
кти.
Лежить у межах Подільської
височини. Поверхня — підви-
щена плоскохвиляста лесова
рівнина, розчленована ярами,
балками та річковими долина-
ми. Абс. висоти 250—360 м.
Поклади пісковиків, вапняків,
глини, піску. Джерела мін. вод
(поблизу Микулинців). Т. р.
розташований у Західно-Укра-
їнській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,2°, липня
4-18,5°. Опадів 539 мм на
рік, найбільша кількість їх ви-
падає влітку. Період з т-рою
понад 4~Ю° становить 155
днів. Висота снігового покриву
24 см. Район належить до
вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Річки бас. Дні-
стра — Стрипа, Серет з прит.
Гнізною. Споруджено 27 став-
ків (заг. пл. водного дзеркала
248 га). Переважають чорно-
земи опідзолені, чорноземи ти-
пові малогумусні та темно-
сірі опідзолені грунти. В балках
та заплавах річок — лучні й
болотні грунти. Пл. лісів 8,8
тис. га (осн. лісоутворюючі по-
роди: граб, дуб, липа, клен,
вільха, осика, бук). У районі —
частина Семиківського заказ-
ника респ. значення та 17 па-
м’яток природи місц. значен-
ня.
Найбільші підприємства — у
Теребовлі (консервний, сухого
знежиреного молока з-ди, взут-
тєва ф-ка та ін.); з-ди: залі-
зобетонних конструкцій (смт
Дружба), цегельні (Золотники,
Теребовлянський район.
Руїни замку в Микулинцях.
16—17 ст.
Микулинці, села Буданів, Сос-
нів, Струсів), консервні (Друж-
ба, села Кобиловолоки, Малий
Говилів), спиртові (Струсів, Ко-
биловолоки), комбікормовий (с.
Деренівка), хлібні (Золотники,
Микулинці). Рослинництво зер-
ново-буряківнич., тваринництво
м’ясо-мол. напрямів. Осн. куль-
тури: озима пшениця, ярий яч-
мінь, цукр. буряки, овочеві,
картопля. Розвинуті скотарст-
во, свинарство; допоміжні га-
лузі — птахівництво, бджіль-
ництво, рибництво. Площа с.-г.
угідь (тис. га) — 89,0, у т. ч.
орні землі — 82,6, сіножа-
ті — 2,1, пасовища — 4,0.
Осушено 22,1 тис. га. У райо-
ні — 37 колгоспів, 2 радгоспи,
2 міжколг. с.-г. підприємства
по відгодівлі великої рогатої
худоби та вироби, продукції
птахівництва (Теребовля). За-
лізничні станції: Трембовля,
Деренівка, Микулинці-Стру-
сів. Автомоб. шляхів 436,1 км,
у т. ч. з твердим покриттям
376,3 км. Культ.-освітнє уч-
ще (Теребовля).
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 16—18 ст., зокрема
комплекс споруд Василіансько-
го монастиря, 16 ст.; Мико-
лаївська церква, кін. 16 —
поч. 17 ст.; замок, 1631; комп-
лекс споруд монастиря карме-
літів, 1635—39 (всі — у Тере-
бовлі); руїни замку, 16— 17 ст.;
Троїцький костьол, 1761 — 79;
палацовий комплекс, 60-і рр.
18 —19 ст. (всі — у Микулин-
цях).
Й. М. Свинко, О. В. Заставецька.
ТЕРЕЗИНЕ — селище міського
типу Білоцерківського р-ну Ки-
їв. обл. Розташоване за 5 км
від залізнич. ст. Біла Церква.
1,8 тис. ж. (1990). Відоме з
кін. 18 ст., с-ще міськ. типу
з 1987. Поверхня — слабохви-
ляста рівнина. Пересічна т-ра
січня —5,9°, липня 4-19,6е.
Опадів 545 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 18 га. Працю-
ють Білоцерківське племпід-
приємство та дослідне г-во
♦ Терезине». Музей бойової і
трудової слави.
ТЕРЕМИ Е — комплексна па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1975). Розташоване в Остро-
зькому р ні Рівнен. обл. Пере-
буває у віданні Острозького
лісгоспзагу. Пл. 48 га. Охоро-
няється лісове урочище з висо-
копродуктивними насадження-
ми сосни звичайної. Другий
ярус утв. дуб звичайний, граб,
зрідка — черешня. У трав'яно-
чагарничковому покрив5 зрос-
тають рідкісні для регіону ви-
ди — плющ, вовчі ягоди зви-
чайні, кадило сарматське, а
також лілія лісова, занесена до
Червоної книги України. Є кілька
природних джерел.
Т. Л. Андріенко.
Річка Тересва.
ТЕРЕСВА — річка у Тячівсько-
му р-ні Закарп. обл., права
прит. Тиси (бас. Дунаю). Довж.
56 км, пл. бас. 1220 км2. Утво-
рюється злиттям Мокрянки
і Брустуранки поблизу смт
Усть-Чорної; верхня частина
басейну Т. лежить на пд.-зх.
схилах Верховинського хр., да-
лі річка перетинає Полонин-
ський хр., виходячи у пониззі
на Верхньотисинську улого-
вину. Долина до смт Дубового
переважно У-подібна (шир.
100—400 м), на окремих ділян-
ках ущелиноподібна (шир. ЗО—
40 м), нижче — ящикоподібна,
шир. від 0,5 — 1 км до 2 км.
Заплава часто асиметрична, пе-
реривчаста (шир. змінюється
від 50—200 м до 1,5 км), у
пониззі зливається з заплавою
Тиси. Річище звивисте, дуже
розгалужене, порожисте, є во-
доспади; шир. його від 10—
20 м до 90 м. Похил річки
6,1 м/км. Осн. притоки: Мок-
рянка, Терешілка, Лужанка
(праві). Живлення мішане з
переважанням дощового; ха-
рактерні паводки протягом ро-
ку. Льодостав нестійкий, з поч.
грудня до серед, березня. Гід-
ролог. пости біля с-щ міськ.
типу Усть-Чорної (з 1845) і Ду-
бового (з 1924) та с. Нересниці
(з 1948). Діють водяні млини
і невеликі ГЕС. Береги Т. на
окремих ділянках укріплені.
Водний туризм. М. І. Кирилюк.
ТЕРЕСВА — селище міського
типу Тячівського р ну Закарп.
обл. Розташована поблизу впа-
діння р. Тересви в Тису, за-
лізнична станція. 7,2 тис. ж.
(1990). Виникла в 1-й пол.
14 ст., с-ще міськ. типу з 1957.
ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИИ РАЙОН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ущин
нів
&
Бронга пі°ка
Іванівка
нижча
0
Ілавче
Гайворонка
я
Котузівф
Гвардійське
бп
Бйданів
І Семинівсьний заказник
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
оіччя
0
ЛадичинО
Соснів
чине
Семиківщ
Бенева
ПЛ. /
икулин
Сороцьке
„ ,	„ Варварин
Заздрість Є	а
Соколів
Р'З
Золотники
Дарахі“Г)
 Острівець
фБурканів
1 <9
еребовля
лебаніяка
Хмелівка
Вишнівчик у
ІТідгайчик
Романівка
0
0
Нова Могильниця
Ласківц!
0
Вербівц.
обиловолоки
ТЕРИТОРІАЛЬНА
Поверхня хвиляста, переви-
щення висот до 35 м. Пере-
січна т-ра січня 4,5 , липня
-|-20 С. Опадів 1070 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
4,1 га. У Т.— деревообр., бо
рошномельний комбінати, соко-
виноробний і рем.-мех. з-ди.
ТЕРЕШІЛКА, Терешул — річ-
ка у Тячівському р-ні Закарп.
обл., права прит. Тересви (бас.
Тиси). Довж. 28 км, пл. бас.
110 км2. Бере початок на пд.-
зх. схилах Полонинського хреб-
та. Долина У-подібна, подеку-
ди ущелиноподібна; шир. змі-
нюється від 10 до 400 м. Рі-
чище помірно звивисте, на ок-
ремих ділянках розгалужене, є
острови; у місцях виходу скель-
них порід — пороги. Похил
річки ЗО м 'км. Живлення мі-
шане з переважанням дощо-
вого. Льодові утворення — з
серед, грудня, скресає Т. в се-
ред. березня. Воду використо-
вують для побут, потреб.
М. І. Кирилюк.
ТЕРИКОН (від франц. Іеггі со-
і^ие — конічний відвал по-
роди) — антропогенна форма
рельєфу у вигляді переважно
конусоподібного горба. Утво-
рюється з відвальної породи,
доставленої з шахти або рудни-
ка на вершину конуса по рей-
ках у вагонетках або скіпах. Т.
бувають: за об’ємом (млн. м. ) —
великі (понад 2,5), середні
(0,5—2,5) і малі (менше 0,5);
за віком (років) — молоді (до
10), зрілі (10—50) і старі (по-
над 50); за технолог, парамет-
рами — ті, що продовжують
нарощуватися, і ті, утворення
яких завершилося, такі, що го-
рять, нагріваються або згаслі.
Породи із старих згаслих Т.
використовують як матеріал
для буд ва шляхів, насипів,
засипання виїмок і підземних
пустот. На ділянках, поруше-
них Т., здійснюють рекультива-
цію ландшафтів. До гірсько-
технічного та біол. етапів ре-
культивації належать: гасіння
відвальних мас, переформуван-
ня Т. з обмеженням висоти до
40 м, крутизни схилів до 30 ,
запобігання самозайманню, вап-
нування порід та ін. хім. меліо-
рації, нанесення глинистого
шару 0,4 — 3 м завтовшки і ро-
дючого грунту, створення стій-
ких біоценозів.
На тер. України найбільша
кількість Т.— у старих райо-
нах вугільної промисловості
Донец. і Луганської областей.
У Донецьку налічується 89 Т.,
м. Макіївці — 68. Рекультиво-
вані Т. найчастіше використо-
вують як терасні ландшафти
під буд-во, за межами нас.
пунктів — під лісонасадження
або пасовища. В. Д. Демченко,
Б. В. Павлишин.
ТЕРИТОРІАЛЬНА ІНТЕГРА-
ЦІЯ (від лат. іеггііогіит —
область) — просторове збігання,
взаємодія, цілісність, єдність
певних компонентів природи,
населення, г-ва; термін не має
загальноприйнятого визначення.
Найпоширенішим є визначення
Т. і. як процесу просторової
взаємодії та тер. збігання (на-
кладення, суперпозиції тощо)
різноякісних компонентів геогр.
оболонки, що супроводжується
появою суттєво нових взаємо-
зв’язків та властивостей і зумов-
лює формування цілісних геогр.
комплексів. Це випливає з вве-
деної Е. Б. Алаєвим (1983) де-
фініції поняття «інтеграція» та
запровадженого М. М. Пала-
марчуком (1983) поняття «те-
риторіальна спільність». Т. і.
визначають як одну з гол. ознак
(специфічну властивість) гео-
систем, властивістю яких є тер.
збігання (суперпозиція) різно-
якісних (різнокомпонентних)
структур, що у своїй взаємодії
(інтеграції) формують геоси-
стеми.
Т. і. розглядають і як форма.-
лізований структурний пара-
метр геогр. комплексів і систем.
Розрізняють Т. і. континуальну
та дискретну, яка поділяється
на лінійну, вузлову та ін.
У більшості випадків Т. і. пред-
ставлена накладенням (супер-
позицією) кількох складових
структур. Т. і. континуальної
форми представлена просторово
поєднаними (накладеними)
ареалами грунтового покриву,
рослинності, зем. угідь; ліній-
но-континуальної форми
с.-г. угіддями та меліоративни-
ми системами; континуально-
вузлової форми — природним
середовищем (ландшафтом) та
системою сільс. розселення;
лінійно вузлової форми — гід-
рографічною мережею та си
стемою водного транспорту то
що. Відомі спроби розробити
функціональну типізацію форм
Т. і. (Л. І. Василевський,
П. М. Полян, 1976). Цей тер
мін вживають і для позначення
заг. назви різних форм тер.
організації г-ва або суспільства
взагалі. Так, А. Т. Хрущов
(1986) виділяє тер. пром. інте-
грації, які включають пром.
угруповання та комплекси. Від-
повідно до різних рівнів сусп.
та територіального поділу праці
розрізняють Т. і. локальну, ре-
гіональну, а також республі-
канську.
На локальному рівні провід-
ним фактором госп. Т. і. є спіль-
не розміщення виробництв на
компактній території — тер.
спільність виробництв, що зу-
мовлює формування єдиної си-
стеми інфраструктури вироб-
ничої та інфраструктури со-
ціальної. На локальному та
регіональному рівнях госп.
Т. і. спрямована на форму-
вання цілісного, технологічно
завершеного циклу виробництв
однієї чи кількох взаємопо-
в’язаних галузей. Процеси Т. і.
на регіональному, міжрайон-
ному рівнях територіальної ор-
ганізації г-ва підпорядковані
переважно досягненню оптималь-
них нар.-госп. пропорцій, форму-
ванню прогресивної структури
відповідних нар.-госп. комплек-
сів.	А. Е. Молодецький,
О. Г. Топчієв.
ТЕРИТОРІАЛЬНА КОМП-
ЛЕКСИ ЇСТЬ ГОСПОДАРСТ-
ВА — взаємопов’язаність між
елементами районного госпо-
дарства, за якої на основі нау-
кового управління забезпечу-
ється ефективне виконання
осн. функцій районного (тер.)
господарювання. До цих функ-
цій належать: забезпечення
збалансованого розвитку між
компонентами г-ва і задоволен-
ня потреб місц. населення на
даній території (внутр. функ-
ція); забезпечення розвитку га-
лузей спеціалізації як основної
нар.-госп. діяльності району
(зовн. функція); недопущення
структурних і тер. диспропор-
цій та пов’язаних з цим втрат
в економічному і соціальному
розвитку території. В Україні
виразних форм Т. к. г. почала
набувати в післявоєнні роки
у вигляді нар.-госп. і тери-
торіально-виробничих комп-
лексів (ТВК) областей, еконо-
мічних районів (Донецько-При-
дніпровського, Пд.-Зх. та Пів-
денного), міжгалузевих комп-
лексів (паливно-енергетичного,
машинобудівного тощо) та ін.
форм у територіальній органі-
зації виробництва. Проте вна-
слідок панування відомчих ін-
тересів і монополізму в діяль-
ності ряду галузей та міжга-
лузевих комплексах у багатьох
містах і ряді областей три-
валий час не забезпечується
збалансований розвиток між
компонентами г-ва (зокрема,
між інфраструктурою вироб-
ничою і інфраструктурою соці-
альною, галузями спеціалізації
і задоволення потреб місц. на-
селення) і загострились еколо-
гічні проблеми. Важливою пе-
редумовою поліпшення Т. к. г.
є проголошення У країною держ.
незалежності, що дозволяє за
допомогою засобів держ. регу-
лювання формувати повноцінні
ТВК різного галузевого скла-
ду та форм власності.
Л. М. Борецький.
ТЕРИТОРІАЛЬНА КОНЦЕНТ-
РАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
одна з форм територіальної
організації виробництва, що
характеризується зосереджен-
ням пром., с.-г. підприємств
і пов’язаних з ними споруд
виробничої інфраструктури на
певних ділянках місцевості від-
повідно до навколишньої тери-
торії. Виникає в результаті
геогр. поділу праці під впли-
вом цілеспрямованого (плано-
мірного) або стихійного розмі-
щення вироби. Т. к. в. дає мож-
ливість краще використовувати
єдині джерела сировини й енер-
гії, природні і трудові ресурси,
заг. комунікації та систему
розселення. За Т. к. в. ряд
підприємств можуть викорис-
товувати переваги екон.-геогр.
положення, тобто досягається
т. з. ефект агломерації, який
знижує витрати на виробництво
продукції. Проте надмірна Т. к.
в. призводить до прискореного
виснаження ресурсів території,
погіршення еколог, обстановки
та ін. негативних явищ. У ши-
рокому розумінні Т. к. в.— це
відношення між регіоном (час-
тиною регіону) з найбільшою
густотою певного явища і реш-
тою регіонів різних рангів. Ви-
мірюють його різними показни-
ками залежно від мети дослі-
дження. Ділянки з найвищою
густотою промисловості, агро-
пром., рекреаційної або ін. ді-
яльності, на яких відбувається
інтенсивний процес концентра-
ції і до яких тяжіють зв’язки з
навколишньої території, вва-
жають ядрами концентрації
або полюсами зростання. В усіх
екон. районах, областях на тер.
України — це екон. і пром.
центри (міста, особливо великі),
пром., транспортно-екон., енер-
гетичні та ін. центри зосеред-
ження виробництва. Див. також
Територіальна концентрація
промисловості. О. С. Арабаджі,
В. І. Степанова.
ТЕРИТОРІАЛЬНА КОНЦЕНТ-
РАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
територіальне зосередження
пром. об’єктів та обслуговую-
чої їх інфраструктури в окре-
мих промислових центрах, про-
мислових вузлах, зонах та ін.
формах зближеного розміщен-
ня пром-сті. Виникає в процесі
геогр. поділу праці, скупчення
пром. та ін. підприємств. Т. к. п.
є об’єктивною основою форму-
вання виробничо-територіаль-
них комплексів. Завдяки Т. к. п.
досягається певний екон. і
соціальний ефект у викори-
станні природних, трудових та
ін. ресурсів- Розрізняють два
рівні Т. к. п.— локальний (зо-
середження пром. вироби, у
центрах, великих містах, пром.
вузлах) та районний (у межах
окремих адм. одиниць або
екон. районів). На локальному
рівні в Т. к. п. виявляється
пряма її залежність від галу-
зевої (технічної) концентрації
ТЕРИТОРІАЛЬНА
278
вироби., що сприяє ефектив-
ному використанню місц. ін-
фраструктури. На тер. України
ступінь Т. к. п. досить високий.
Показником її може бути кое-
фіцієнт територіальної концент-
рації. Т. к. п. може бути
виражена і абс. показника-
ми — вартістю продукції, вар-
тістю осн. фондів та ін. на
1 км2 території. Надмірна кон-
центрація великої кількості
підприємств на обмеженій те-
риторії призводить до негатив-
них екон. і еколог, наслідків
(дуже швидкого вичерпання
сировинних, паливних і трудо-
вих ресурсів, перевантаження
транспорту, зростання маятни-
кової міграції населення, за-
бруднення навколишнього се-
редовища). Пром. райони, вузли
і центри з надмірно високою
Т. к. п., зокрема в Донбасі,
Придніпров’ї, в зоні Прикар-
паття, у великих міськ. агло-
мераціях республіки, потребу-
ють підвищеної уваги до охо-
рони навколишнього середо-
вища, впровадження маловід-
ходних і безвідходних техно-
логій вироби., досконалої тер.
організації господарювання.
Л. М. Корецький.
територіальна ОРГАНІ-
ЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
загальнодержавна або міжна-
родна система тер. розміщення
і розвитку сусп. виробництва;
регульована система територі-
ального (геогр.) поділу праці.
З об’єктивного боку Т. о. в.—
це тер. структура нар. г-ва,
що склалася, з суб’єктивного —
процес її регулювання (управ-
ління), який здійснюється або
ринковим механізмом, або держ.
регулюванням, або мішаним
шляхом (планово-ринкова еко-
номіка). Залежно від зрушень
у розміщенні галузей нар. г-ва,
регіональної спеціалізації і
комплексності істотно зміню-
ються тер. і міжгалузеві про-
порції та зв’язки нар. г-ва,
можливості зростання сусп.
вироби., його ефективності і
нар. добробуту. Матеріальними
елементами Т. о. в. є пром. і
с.-г. підприємства, буд.-мон-
тажні орг-ції, індустріальні
центри і райони, с.-г. зони,
нас. пункти, трансп. мережа,
інженерна інфраструктура, те-
риторіально-виробничі комп-
лекси, економічні райони; її
регулюючі (планово-управлін-
ські) форми — керівні і плану-
ючі органи д ви, наук, і про-
ектні орг-ції, держ. плани і
програми, ринковий механізм
(система цін, кредитів тощо).
При вирішенні проблеми Т. о. в.,
крім екон. і соціальних, пору-
шують тех., екологічні, плану-
вальні, буд.-архітектурні та ін.
питання. У планах ГОЕЛРО і
всіх п’ятирічок забезпечува-
лось створення і реконструкція
пром. і с.-г. баз, комплексний
розвиток і спеціалізація рес-
публік і районів, раціоналіза-
ція міжрайонних зв’язків. В ре-
зультаті широко освоєно сх.
райони, докорінно змінилася
галузева структура старих
промислових районів. Разом
з тим було допущено і серйозні
помилки в геогр. розміщенні
продуктивних сил (нарощу-
вання ресурсоємних вироб-
ництв у ресурсодефіцитних ра-
йонах, порушення порайонних
пропорцій між виробничою і
невиробничою сферами, ігно-
рування екологічних обставин
у багатьох пром. центрах і аг-
ломераціях тощо). Своєчасно не
відбулося оновлення екон. ра-
йонування та адмін.-тер. устрою.
Криза територіальної організа-
ції суспільства виявилася і в по-
силенні етнічних конфліктів, за-
гостренні екологічних проблем.
Територіальне планування пі-
сля проголошення держ. неза-
лежності кол. союзних респуб-
лік набуває принципово ново-
го характеру. Проектна стадія
обгрунтування розміщення і тер.
розвитку вироби, складається з
розробки проектів буд-ва і рекон-
струкції підприємств і споруд,
схем і проектів районного плану-
вання. В умовах повного госп-
розрахунку підприємств, роз-
ширення їхніх договірних і фор-
мування ринков. відносин, до-
держання стратегій, інтересів
має забезпечуватися міжрегіо-
нальною координацією, держ.
замовленням, довгочасними
екон. нормативами (які фор-
мують фонди підприємства),
держ. податковою і кредитною
політикою (напр., податковими
пільгами для регіонів, що від-
стають у госп. розвитку або
заново освоюються), фінансу-
ванням держ. тер. програм,
допомогою плануючих та по-
стачальницьких орг-цій в ра-
ціональному прикріпленні спо-
живачів до постачальників,
розробкою схем нормальних
напрямів вантажопотоків то-
що. Перехід регіонів на само-
врядування і самофінансуван-
ня посилює їхню роль у керів-
ництві г-вом (перехід під їхню
юрисдикцію або націоналізацію
колишньої союзної власності) і
підвищенні рівня життя насе-
лення.
Резерви зростання ефективно-
сті Т. о. в. полягають у реа-
лізації комплексного підходу до
неї, вдосконаленні її як системи
поєднання порайонного розвитку
і розміщення продуктивних сил,
орієнтованої на інтенсифікацію
економіки (науково-тех. прогрес,
ресурсозберігання, структурну
перебудову), пріоритетне вико-
ристання діючого виробничого
потенціалу (а не на нове капі-
тальне буд-во й освоєння нових
природних багатств), забезпе-
чення екологічної рівноваги, до-
сягнення високих соціальних па-
раметрів, гармонізацію міжна-
ціональних відносин.
В. В. Кістанов.
територіальна органі-
зація СУСПІЛЬСТВА — су-
купність просторових зв’язків
та структур, що визначають
вплив геогр. факторів на жит-
тєдіяльність суспільства і вод-
ночас через певні організа-
ційні важелі формуються, вдо-
сконалюються суспільством у
його інтересах. Т. о. с. охоплює
тер. організацію сусп. вироби.,
в т. ч. територіальний поділ
праці, систему розселення, тер.
організацію природокористу-
вання, науки і наук.-тех. ді-
яльності; адм.-тер. поділ; екон.,
соціальне, еколого-екон. райо-
нування; тер. аспект екон.
відносин. Т. о. с. визначають
певні тер. структури і спів-
відношення, їхні зв’язки як в
середині структур, так і між
ними. Про особливості Т. о. с.
свідчать показники густоти на-
селення по регіонах, розташу-
вання міст (різного класу і ти-
пу), ін. поселень, ступінь госп.
освоєння відповідної терито-
рії, рівень екон. і соціальн. роз-
витку регіонів, розвиток і роз-
міщення тер.-госп. комплексів
різних типів, густота трансп.
та ін. комунікацій, спеціалі-
зація і комплексність регіонів,
їхній екологічний стан, ступінь
ефективності нар. - господарч.
комплексів регіонів, масш-
таби, структура, спрямованість
та ефективність міжрайонних
екон., культур, та наук.-тех.
зв’язків, тер. диференціація
рівнів злочинності і в цілому
рівнів громад, стабільності, роз-
міщення рекреаційних зон, при-
родоохоронних об’єктів, віль-
них економічних зон, техноло-
гічних парків, розвиток прикор-
донного співробітництва дер-
жав тощо.
Т. о. с. розглядається як ре-
зультат істор. розвитку сус-
пільства, а також як один з
напрямів його цілеспрямова-
ного функціонування. Засобами
свідомого впливу суспільства
на його тер. організацію є ре-
гіональна екон., соціально-де-
мографічна, нац., наук.-тех.,
екологічна політика. Нова Т. о. с.
формується в умовах держ. су-
веренітету, економіч. самостій-
ності, розвитку місц. самовря-
дування, усвідомлення передо-
вими прошарками суспільства
необхідності надати пріоритет
регіональній соціальній і еколо-
гічній політиці. Т. о. с. є пред-
метом дослідження передусім
екон. і соціальної географії,
а також політ., юридичних
наук, демографії тощо.
В. А. Поповкін.
ТЕРИТОРІАЛЬНА РЕКРЕА-
ЦІЙНА СИСТЕМА (ТРС) —
специфічна соціально-геог.
структура (або геосистема), яка
складається з взаємопов’язаних
елементів: органу керування,
рекреантів, природних та істо-
рико-культурних комплексів,
тех. систем (інженерних спо-
руд), обслуговуючого персона-
лу та характеризується функ-
ціональною й територіальною
цілісністю; осн. об’єкт вивчення
рекреаційної географії. Суттє-
вою особливістю ТРС, яка від-
різняє їх від більшості ін. гео-
систем, є центр, положення в
них людини (в цьому відношен-
ні ТРС виступають як своєрідні
екосистеми), наявність поряд з
природними, екон., соціальни-
ми ще й соціально-психологіч-
них, психологічних, фізіологіч-
них, естетичних, етичних ха-
рактеристик. Існує кілька так-
сономічних класифікацій рек-
реаційних утворень: санаторно-
курортний заклад — курорт-
ний комплекс — курорт — ку-
рортний район; заклад — ком-
плекс — функціональна зона —
курорт — район — регіон —
країна; підприємство — комбі-
нат — з’єднання — об’єднан-
ня — галузь. Рекреаційним
підприємством може бути
будь-який функціональний тип
ТРС (санаторій, турбаза, буди-
нок відпочинку, пансіонат, піо-
нертабір тощо); комбінат —
група рекреаційних підпри-
ємств, розташованих на одній
території, що мають єдиний ор-
ган керування і характеризу-
ються спільністю вирішення
еколого-екон. питань (напр., зо-
на відпочинку Сокирна під
Черкасами, де понад 100 рекре-
аційних підприємств, об’єднані
в комбінат); з’єднання — су-
купність комбінатів (напр., Пів-
денний берег Криму); об’єд-
нання — сукупність рекреацій-
них підприємств, комбінатів та
з’єднань, пов’язаних між собою
мережею шляхів ] маршрутів.
Виділяють 4 осн. функціональні
типи ТРС: лікувальний, оздо-
ровчий, спортивний та пізна-
вальний. ТРС лікувального
типу розвиваються на базі при-
родних факторів (мін. джерела,
лік. грязі, кліматичні умови то-
що), наприклад, Євпаторія, Тру-
скавець. Саки, Моршин; оздо-
ровчого типу — спираються
на досить високий рівень обслу-
говування відпочиваючих і сту-
279
ГЕ РИТОРІ А ЛЬНА
пінь благоустрою території, на
використання природних та
культурно-істор. комплексів
(Південний берег Криму, при-
міські зони, Подніпров’я);
спортивного типу — фор-
муються на основі специфічних
(нерідко унікальних) природ-
них комплексів, які можуть
бути оснащені інженерними спо-
рудами, що забезпечують спор-
тивні заняття (Поділля, Кар-
пати, Кримські гори). ТРС пі-
знавального типу поши-
рені на територіях, насичених
архітектурно-істор. та культур-
но-етніч. пам’ятками, музеями;
домінуючим заняттям у їхніх
межах є екскурсії (Одеса, Київ,
Львів, Кам’янець-Подільський,
Севастополь, Чернігів).
На формування ТРС республі-
ки впливає виникнення нових і
розвиток уже сформованих суб-
галузей рекреаційного г-ва (про-
являється у зростанні чисель-
ності традиційних підприємств
і появі нових типів), освоєння
території, розширення рекреа-
ційних ареалів.
Літ.: Теоретические основи рекре-
ационной географии. М., 1975; Ге-
ография рекреационньїх систем
СССР. М., 1980; Бейдик О. О., Каш
перська І. В. Структура й динаміка
рекреаційних потоків Канівської
рекреаційної системи (1948
1985 р.р.). «Вісник КДУ. Геогра-
фія», 1990, в. 32.	0 0
ТЕРИТОРІАЛЬНА СПЕЦІА-
ЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
об’єктивний процес закріплення
окремих галузей вироби, за пев-
ними районами, країнами, що
є результатом територіального
поділу праці. Враховуючи іс-
тор., природні та екон. умови
даної території в ній форму-
ють виробництва певної, більш
дешевої продукці', ніж у ін.
районах, що є основою між-
районного обміну пром., с.-г.
та ін. продукцією. В екон.
і соціальній географії Т. с. в.
найбільше виявляється в таких
формах і елементах розвитку
і розміщення продуктивних сил
країни, як промислові центри,
промислові вузли, територіаль-
но-виробничі комплекси, еко-
номічні райони. Спеціалізація
економічного району сприяє роз-
витку виробництва товарів і на-
дання послуг заг. нац. ринку і є
одним з найважливіших факто-
рів економії суспільної праці в
результаті раціонального вико-
ристання регіональних ресурсів
(природних і трудових, створе-
них осн. фондів), переваг екон.-
геогр. положення та ін. можли-
востей в створенні більшого нац.
доходу. Для характеристики
Т. с. в., зокрема пром. вузлів,
екон. районів використовують
систему показників (або окремі
з них): абс. розміри продукції і
частку району у вироби, про-
дукції даної галузі у відповід-
ному районі вищого рангу або
по республіці чи союзі респуб-
лік; питому вагу продукції, яку
вивозять за межі, у всій про-
дукції району даної галузі, ін-
декс локалізації та ін. Спеціа-
лізація екон. району визначає
його місце і роль у заг.-респ.
поділі праці, виражається в держ.
завданні даного району (держ.
замовлення) або в потребах рин-
кової економіки. Тому Т. с. в. є
основою економічного району-
вання території. Прикладом
Т. с. в. є спеціалізація екон.
районів у тер. поділі праці Укра-
їни. Так, пром. виробництво
Донецько-Придніпровського
економічного району спеціалі-
зується як вуг.-металург. база
з розвинутим машинобудуван-
ням, хім. пром-стю та енерге-
тикою. Серед бл. 40 галузей і
виробництв, які характеризу-
ють спеціалізацію району,
більш високий рівень її (за
коефіцієнтом локалізації
Кл) мають комплекс галузей
чорної металургії (метал, вог-
нетриви, вироби, труб — Кл по-
над 2,0), важке і тракторне
машинобудування, соляна про-
мисловість (Кл — 1,5—2,0), вуг.,
електроенергетика, хім., елект-
ротех., енерг. машинобудуван-
ня, цем., скляна, олійна, пиво-
варна, мікробіологічна та ін.
(Кл 1,1 —1,5). Т. с. в. є ефек-
тивною лише за умов збалансо-
ваного розвитку осн. (профілю-
ючих) та допоміжних і обслу-
говуючих виробництв у даному
районі. Вона має бути пов’яза-
на також з комплексним роз-
витком району.
Л. М. Корецький.
територіальна струк-
тура МІНЕРАЛЬНИХ РЕ-
СУРСІВ — розміщення запасів
мінеральних ресурсів по тери-
торії і характер зосередження
родовищ. В екон.-геогр. дослід-
женнях, з позицій територі-
альної організації виробництва,
важливим передусім є виді-
лення територій компактного
розміщення родовищ з висо-
кою концентрацією запасів най-
важливіших мін. ресурсів.
Отже, Т. с. м. р. відобража-
ється не в районуванні тери-
торії, а в осн. формах зосе-
редження родовищ мін. ресур-
сів. Форми такого зосеред-
ження співвідносяться як скла-
дові системи — елементи Т. с.
м. р. У різних тер. комбіна
ціях їх розрізняють за масш-
табами території і запасами ре-
сурсів та за внутр. структу-
рою. Виділяють такі елементи
Т. с. м. р.: зона, район, кущ
(у двох останніх — макрорайон
і власне район, макрокущ і
кущ). До складу Т. с. м. р.
входять також відокремлені
родовища, розташовані поза
межами названих форм зосе-
редження. Залежно від складу
родовищ кожне з них може
бути моно- або полікомпонент-
ним. Парагенетична специфіка
ресурсів, особливості геол. бу-
дови України зумовили визна-
чальні риси її Т. с. м. р. Во-
на характеризується багаточи-
сельністю елементів, широким
розвитком масштабних форм
зосередження родовищ (зон і
районів), переважанням еле-
ментів полікомпонентного ха-
рактеру. Згідно з схемою, роз-
робленою Відділенням геогра-
фії (з 1991 — Ін-т географії) АН
України, в Т. с. м. р. респу-
бліки виділяють 4 зони (до
них належать 7 районів і 18 ку-
щів), 3 макрорайони, 6 район* в,
10 макрокущів і 11 кущів.
Елементи Т. с. м. р. України
дуже відрізняються за значен-
ням їхніх ресурсів у економіці
країни, участю в територіаль-
ному поділі праці, складом ко-
рисних копалин, ступенем на-
сиченості їхньої території за-
пасами, характером розміщен-
ня родовищ тощо. Комплексне
освоєння зосереджень родовищ
є однією з основ вдосконалення
тер. організації пром-сті рес-
публіки, розвитку локальних
пром. комплексів з штенсив-
ними внутр. виробничо-тери-
торіальними зв'язками, раціо-
налізації пром. природокорис-
тування.
Літ.: Паламарчук М. М., Гор-
ленко І. О., Яснюк Т. Є. Геогра-
фія мінеральних ресурсів Укра-
їнської РСР. К., 1985; Мельников
Н. В. Избранньїе трудьі, ч. 1. Ми-
нерально-сьірьевьіе ресурси и
комплекснеє их освоение. М.,
1987.	І. О. Горленко.
ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУ-
РА ПРОМИСЛОВОСТІ — су-
купність взаєморозміщених та
певним чином поєднаних тери-
торіальних елементів, форм
зосередження пром-сті і засобів
екон. зв’язків між ними —
пром. центрів, вузлів, пром.
районів та ін. тер. утворень,
виробничої і соціальної інфра-
структури, пов’язаних із пром.
вироби. Компоненти Т. с. п.,
перебуваючи у складній взає-
модії між собою та усім нар.
г-вом певної території, є скла-
довою частиною тер. структури
нар.-госп. комплексу країни.
Виникнення і розвиток елемен-
тів Т. с. п. пов’язані з галузе-
вою та ін. структурами пром-
сті, з освоєнням і використан-
ням надрових, земельних, тру-
дових та ін. ресурсів терито-
рії, розміщенням в її межах
підприємств добувної і оброб-
ної пром-сті, енергетики, кому-
нікацій. Важливе значення для
типології Т. с. п. має враху-
вання екон.-геогр. положення,
генезису, істор.-економічних
та ін. особливостей формуван-
ня елементів Т. с. п. Розріз-
няють 2 осн. види Т. с. п.:
тер.-галузеву структуру (галу-
зеві центр, район, зона); ін-
тегрально-просторову структу-
ру, яка утв. локальними сукуп-
ностями пром підприємств та
ін. об’єктів не однієї, а кількох
галузей різного ступеня кон-
центрації і комплексності у
пром.-тер. системі. До цього
виду належать різні пром.-тер.
комплекси і поєднання — про-
мислові пункти і центри, вуз-
ли, райони (моноцентричні, по-
ліцентричні, у т. ч. пром.
агломерація).
За дослідженнями 80-х рр. в
Україні (за прийнятим крите-
рієм — ЗО % і більше зайнятих
у промисловості) розвинулися
понад 220 пром. центрів (міст),
42 великі пром. вузли (най-
більші серед них, зокрема,
Донецько-Макіївський, Криво-
різький, Запоріз., Дніпропет-
ровський, Дніпродзержинсь-
кий, Київ., Харків, та ін.).
У республіці сформувалися 9
пром. районів, які є осн. струк-
турними елементами підрайо-
нів у великих екон. районах:
у Донец.-Придніпровському —
Донец. пром. район, Придні-
провський, Харківський; у Пів-
денно-Західному — Київ., По-
дільський, Карпатський, Зх.
Поліський; у Південному —
Чорноморський і Кримський.
Оскільки інтегрально-просто-
рові структури пром-сті (цент-
ри, вузли, райони) бувають
різні за територією, населен-
ням, екон. потенціалом, інфра-
структурою, вони формують
(за схемою М. М. Барансько-
го, яку далі розробив Г. М. Лап-
по та ін.) опорний каркас
(кістяк) країни, що визначає
різноманітність геогр. контурів
і екон. рельєфу пром-сті. у
т. ч. її концентрацію на пев-
ній території. В Україні до важ-
ливих напрямів удосконалення
Т. с. п. належать: поліпшення
галузевої структури (співвід-
ношення між важкою, легкою
і харч, пром-стю). збалансу-
вання виробничої і соціальної
інфраструктури в центрах (міс-
тах) і тер.-виробничих комп-
лексах.
Літ.: Территориальная структура
производственньїх комплексов. К.,
1981; Географія Української РСР.
К., 1982; Зкономическая и соци
альная география СССР, т. 1. М .
1936.	л. м. Корецький.
ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУ-
РА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАР-
СТВА — співвідношення різ-
них форм аграрно-тер. поєд
нань, що склалися в процесі
розвитку територіального по-
ТЕРИТОРІАЛЬНА
280
ділу та інтеграції с.-г. праці.
Засобом пізнання елементів
функціонально-тер. структури
с. г. є комбіноване застосу-
вання в екон.-геогр. дослід-
женнях методів сільськогоспо-
дарського районування і ви-
робничо-тер. типізації с.-г. під-
приємств. Результати с.-г. райо-
нування можуть відображати
фактичне розміщення і спеціа-
лізацію с. г. та його системи
ведення або раціональне перс-
пективне з урахуванням усіх
природно-госп. умов і потреб
країни у вироби, окремих видів
с.-г. продукції. Якшо метод с.-г.
районування придатний для
виявлення найзагальніших (зо-
нальних) відмінностей у тер.
спеціалізації с. г.» то метод
виробничо-тер. типізації г-в дає
можливість виявити окремі
елементи Т. с. с. г. в межах
зональних і приміськ. аграрно-
територіальних комплексів
(АТК). У межах зональних
АТК формуються сільськогос-
подарські райони (системи с.-г.
підприємств на порівняно знач-
ній частині території зональ-
ного АТК з стійким поєднан-
ням у виробничо-тер. типах г-в
лише головних, спеціалізова-
них галузей), с.-г. підрайони
(частина території с.-г. району,
на якій сформувалася систе-
ма виробничо-тер. типів с.-г.
підприємств з стійким поєднан-
ням і однотипністю додаткових
галузей); ареали с.-г. підпри-
ємств (невелика суцільна те-
риторія, що охоплює групу ви-
робничо-тер. типів г-в з однако-
вим, переважно азональним,
поєднанням провідних і допо-
міжних галузей, зумовлених
місцевими відмінностями при-
родно-екон. умов), окремі с.-г.
підприємства (колгосп або рад-
госп, де сформувався відповід-
ний виробничо-тер. тип г-ва —
вузькоспеціалізований, спеці-
алізований багатогалузевий чи
універсальний), які здебіль-
шого мають свою внутрішньо-
госп. спеціалізацію окремих
виробничих бригад, ферм, від-
ділків тощо. Тер. структура
приміськ. АТК представлена
кільцеподібними поясами, які
характеризують поступову змі-
ну поєднань товарних мало-
транспортабельних галузей с. г.
(від міста до периферії під
переважаючим впливом сус-
пільно-геогр. факторів). У ме-
жах природно-госп. зон України
сформувалися 4 зональні АТК:
тваринницько - льонарсько -
картоплярський (Поліський),
що охоплює бл. 20 % площі
с.-г. угідь республіки; тварин-
ницько - бурякоцукрово- зерно-
вий (Лісостеповий) 34 % те-
риторії і 35 % с.-г. угідь; тва-
ринницько - зерново - соняшни-
ковий (Степовий), що охоплює
бл. 40 % території та 46 % с.-г.
угідь республіки; виноградар-
сько - садівничо - тютюнниць-
ко - тваринницький (Кримсько-
Карпатський). Приміський
АТК республіки складається з
окремих ареалів, що сформува-
лись навколо індустріальних
центрів Донбасу, а також Києва,
Харкова, Дніпропетровська, За-
поріжжя, Одеси, Кривого Рога,
Львова, в курортній зоні Пд.
берега Криму і узбережжя Чор-
ного моря.
Виробничий напрям зональних
АТК науково і практично об-
грунтовано, важливим є вста-
новлення меж с.-г. районів
і підрайонів. В умовах держав-
ної незалежності відкривають-
ся широкі можливості для вдо-
сконалення спеціалізації ви-
робничо-тер. типів с.-г. підпри-
ємств. Потребують впорядку-
вання пояси виробничої спе-
ціалізації приміськ. АТК не
тільки великих міст і міськ.
агломерацій, а й насамперед
навколо обл. центрів, де тер.
структура с. г. має суб’єктивні
елементи. Наук, дослідження
з питань Т. с. с. г. республіки
проводять Укр. н.-д. ін-т еконо-
міки агропромислового вироб-
ництва ім. О. Г. Шліхтера, ка-
федра екон. і соціальної геогра-
фії Київ, ун-ту, академія, уста-
нови, зокрема Інститут геогра-
фії, Рада по вивченню продук-
тивних сил України.
Літ.: Розміщення і зональна спе-
ціалізація сільського господар-
ства Української РСР. К., 1979;
Географія Української РСР. К.,
1982.	М.	Д. Пістун.
ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУ-
РА СУСПІЛЬНОГО ВИРОБ-
НИЦТВА — один з аспектів
інтегративної (загальної) струк-
тури суспільного вироби.; від-
биває тер. будову суспільного
вироби, країни, району, вироб-
ничого комплексу. Визначаєть-
ся сукупністю тер. відношень
між виробничими об’єктами.
Найважливішими з них є:
відношення взаєморозташуван-
ня і доступності, тер. спіль-
ність виробничих підприємств,
тер. концентрація, місцерозта-
шування. Т. с. с. в. характе-
ризується тер. елементами, що
являють собою різні форми
просторової локалізації й те-
риторіальної концентрації ви-
робництва, та взаємозв’язками
між ними. Як екон.-геогр.
категорія Т. с. с. в. тісно по-
в’язана з територіальним поді-
лом праці, тер. спеціалізаці-
єю, розміщенням продуктивних
сил, територіальною організа-
цією виробниитва. Т. с. с. в.
відображає розміщення про-
дуктивних сил певними тер.
сукупностями (формами зосе-
редження) у вигляді виробни-
чих пунктів, ареалів, пром.
центрів, агропром. зон і райо-
нів, різних типів виробничо-
тер. систем тощо. Т. с. с. в. є
основою тер. організації вироби,
і водночас її наслідком. У ши-
рокому розумінні Т. с. с. в.
включає і територіальні про-
порції суспільного виробницт-
ва, які характеризують розпо-
діл вироби, за ланками тер.
поділу праці. Створення нау-
ково обгрунтованої структури
управління пов’язане з необ-
хідністю пізнання Т. с. с. в.
і розробкою шляхів її вдоско-
налення, що є одним з най-
важливіших завдань соціально-
економічної географії. Від удо-
сконалення тер. структури за-
лежить зростання ефективності
вироби., раціональність вико-
ристання природних і трудових
ресурсів, осн. виробничих фон-
дів, засобів транспорту, роз-
в’язання ін. економічних і соці-
альних проблем. Виділяють
такі елементи Т. с. с. в.: аре-
альні — виробничий центр, ву-
зол зосереджений, вузол розо-
середжений, агломерація, дис-
кретні район і зона; регіо-
нальні — мікрорайон, мезора-
йон, район, зона.
В Україні сформувалися всі
згадані елементи Т. с. с. в.:
агропром. зони (Поліська, Лісо-
степова, Степова); пром. райони
(Донбас, Придніпров я, При-
карпаття, Прибузький та ін.);
дискретні зони (напр., лісосте-
пова бурякоцукрового вироби.,
південна олійно-жирова); дис-
кретні райони (вуг. Донец. і
Львівсько-Волин., чорної мета-
лургії Донец. і Придніпров-
ський, лісопромислові Карпат-
ський і Поліський, виноградно-
виноробні Крим, і Закарпат-
ський). Найбільшими агломе-
раціями є: Київ., Харків.,
Дніпропетровсько-Дніпродзер-
жинська, Одес., Львів., Донец.-
Макіївська, Луганська; до ро-
зосереджених вузлів належать
Шепетівський, Дрогобицький,
Рівнен., Полтав., Кременчуць-
кий, Коростенський, Павло-
градський, до зосереджених:
Луцький, Уманський, Уж-
городський тощо. Осн. проб-
лемами вдосконалення Т. с. с. в.
є: обмеження над мір ного зосере-
дження пром-сті в агломераціях
і вузлах, раціоналізація галу-
зевого складу елементів тер.
структури, його переорієнтація
(першочерговий розвиток вироб-
ництва товарів нар. споживан-
ня), поліпшення екологічної
ситуації. Т., с. с. в. в Укра-
їні досліджують в академічних
установах (Раді по вивченню
продуктивних сил України, Ін-
ституті географії), на кафедрах
екон. і соціальної географії
ун-тів і педагогічних ін-тів.
Літ.: Паламарчук М. М., Та-
щук К. О. Територіальна струк-
тура промислового комплексу еко-
номічного району. К., 1974; Тер-
риториальная структура произ-
водственньїх комплексов. К., 1981.
М. М. Паламарчук.
ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУК-
ТУРА СУСПІЛЬНО-ТЕРИТО-
РІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ —
один з аспектів інтегративної
(загальної) структури суспіль-
но-територіального комплексу
(СТК), що визначається сукуп-
ністю тер. відношень між геогр.
об’єктами. Стійкі поєднання
тер. відношень, що типово по-
вторюються, створюють елемен-
ти Т. с. с.-т. к. їх поділяють
на чотири типи: точкові, вуз-
лові, ареальні та регіональні.
Точкові елементи форму-
ються на основі одного нас.
пункту. До цього типу нале-
жать пункти, центри і зосеред-
жені вузли. Для вузлових
елементів характерним є поєд-
нання кількох, відносно близь-
ко розташованих центрів і
пунктів. Це властиво розосе-
редженим вузлам і агломера-
ціям (див. Агломерація місь-
ких поселень). Характерною осо-
бливістю ареальних еле-
ментів є те, що тер. відношен-
нями охоплюються не всі об’єк-
ти, розташовані в межах ареа-
лів їхнього поширення. До
структурних елементів цього
типу належать дискретні кущ,
район і зона. Регіональні
елементи включають всі об’єк-
ти в межах свого ареалу.
Кожен з цих елементів є су-
купністю структурних елемен-
тів перших трьох типів.
В Україні як суспільно терито-
ріальному комплексі виділя-
ють всі названі типи еле-
ментів тер. структури: точко-
ві — нас. пункти (села, селища
міського типу, малі, середні
і великі міста)', вуз лов: — прем,
вузли (напр., Рівнен., Кремен-
чуцький), міські агломерації
(Київ., Харків.); регіональні —
адм. район, внутрішньообл.
екон. район, область, група об-
ластей, екон. район.; прикладом
ареальних можуть бути: Ба-
ранівський кущ фарфоро-фа-
янсових з-дів; Крим, виногра-
дарсько-виноробний р-н; цу-
кробурякова зона. При дослі-
дженні територіальної структури
конкретних сусп.-тер. комплек-
сів визначають кількісні спів-
відношення між її елемента-
ми. Тер. структуру України як
суспільно-територіального ком-
плексу і його складових ви-
вчають в академія, установах
(Інститут географії, Рада по
вивченню п родуктивних сил Ук
раїни) та на кафедрах екон. і
соціальної географії ун-тів і
пед. ін-тів.
281
ТЕРИТОРІАЛЬНІ
До важливих сучасних проб-
лем дослідження Т. с. с.-т. к.
належать: еколого-геогр. райо-
нування, раціоналізація тер.
структури пром. комплексу і
тер. організації міськ. агломе-
рацій; створення наук, основ
поєднання агломераційних
сусп.-тер. комплексів з район-
ними; вивчення впливу вико-
ристання природно-ресурсного
потенціалу на екологічну об-
становку в регіонах тощо.
Літ.: Баранский Н. Н. Избранньїе
трудьі. Становление советской зко-
номической географии. М., 1980;
Паламарчук А. М. Методика ана-
лиза комбинированной структурьі
зкономико-географической сис-
темні. «Известия АН СССР. Се-
рия географическая», 1984, № 4;
Маергойз И. М. Территориальная
структура хозяйства. Новоси-
бирск, 1986.
М. М. Паламарчук,
О. М. Паламарчук.
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ПЛАНУ-
ВАННЯ — один з видів (поряд
з відомчим, галузевим, про-
грамно-цільовим) планування
екон. і соціального розвитку.
Має сприяти раціоналізації тер.
організації і розміщенню про-
дуктивних сил, досягненню
конкретних для кожного етапу
цілей плану передусім за-
вдяки використанню факторів
територіального поділу праці
і регіонального комплексоутво-
рення з урахуванням відпо-
відних діючих екон. і геогр.
законів, у т. ч. закону геогр.
цілісності регіонів — об’єктів
Т. п., що передбачає єдність,
взаємоузгодженість природно-
го середовища, соціальної сфери
та економіки регіону відповід-
ного рангу. На кожному рівні
Т. п. є спец, завдання, які
мають специфіку як по рівнях
управлінської ієрархії, так і по
видах плану й стадіях плану-
вання. Найбільш широкі можли-
вості для використання наук,
досліджень, у т. ч. потенціалу
геогр. науки, виникають на
передплановій стадії, коли
складають найважливіший уза-
гальнюючий регіональний до-
кумент — схему розвитку і
розміщення продуктивних сил
регіону. На її базі розробляють
концепцію економічного і соці-
ального розвитку.
Історія і розвиток Т. п. в кол.
СРСР були пов’язані з еволю-
цією нар.-госп. планування в
цілому. Значне місце Т. п. по-
сідало у 20-і рр. у зв’язку з
розробкою плану ГОЕЛРО та
першого п’ятирічного плану,
в той час проводилися роботи
з економічного районування,
формувалися методологія,
принципи і методи Т. п. Зго-
дом, до 1957 здійснювалося
відомчо-галузеве управління
нар. г-вом, яке лише на корот-
кий час (до 1965) замінила
раднаргоспівська система упра-
вління по т. з. економіко-
адміністративних районах.
Тому Т. п. значною мірою за-
лежало від відомчо-галузевих
проектувань, і регіональні пла-
ни були зведенням цих проек-
тувань для кожного з регіонів.
Сучас. період потребує нового
підходу до Т. п. Екон. і політ,
суверенітет кол. союз, республік,
нові функції і відповідальність
місц. Рад об’єктивно вимагають
надання пріоритету регіонально-
цілісному підходу, комплексному
Т. п. Науково обгрунтована ре-
гіональна концепція, державні
регіональні програми, прогнози,
рекомендації мають повністю ви-
тіснити директивний план, спри-
яти раціональному використанню
ресурсів регіону. В удоскона-
ленні Т. п. велика роль нале-
жить геогр. науці. Застосуван-
ня геогр. законів і закономір-
ностей, передусім тер. поділу
праці, регіонального комплек-
соутворення, цілісності регіону,
які діють поряд з екон. зако-
нами, сприятиме підвищенню
наук, рівня Т. п.
Літ.: Павленко В. Ф. Планиро-
вание территориального развития.
(Территориальньїй аспект плани-
рования). М., 1984; Поповкин Е. А.
География и территориальное пла-
нирование. В кн.: География и
практика. Л., 1988; Стеченко Д. М.
Комплексное территориальное
планирование народного хозяй-
ства. Зкономико-географические
аспектьі. К., 1988.
В. А. Поповкін.
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ поділ
ПРАЦІ — об’єктивний процес
виробничої спеціа лізації, від-
особлення економічних районів
і посилення міжрайонного ко-
оперування, обміну спеціалі-
зованою продукцією та послу-
гами; просторовий прояв сусп.
поділу праці. Зумовлений екон.,
природними, демографічними,
нац.-істор. особливостями різ-
них територій та їхнім екон.-
геогр. положенням. Тер. (гео-
графічний) поділ праці має дві
ознаки: різну госп. спеціалі-
зацію окремих районів та об-
мін між цими районами спе-
ціалізованою продукцією. Роз-
різняють абс. (вироби, певного
продукту в районі неможливе)
та відносний (вироби, продукту
економічно невигідне) Т. п. п.
Ступінь екон. доцільності Т. п.
п. визначають за формулою
економічної вигоди Т. п. п.,
запропонованою М. М. Баран-
ським
де ср — собівартість вироби,
продукту в районі його спо-
живання; с р — собівартість ви-
роби. цього продукту в ін. ра-
йоні, звідки можливі його по-
ставки для першого району;
і — трансп. витрати. Т. п. п.
розвивається вшир, охоплюючи
нові райони та країни, та
вглиб, включаючи до обміну
нові види спеціалізованої про-
дукції та послуг. Т. п. п. реа-
лізується у різних просторових
масштабах — у межах окремих
підприємств, пром. (трансп.
та ін.) вузлів, територіально-
виробничих комплексів, екон.
районів, країн, світового г-ва.
Різна участь окремих країн
у Т. п. п. виражається у від-
повідній митній політиці т. з.
відкритих дверей (фритредер-
ства), тобто міжнар. торгівлі
без будь-яких обмежень, мит-
них бар’єрів з метою захисту
свого г-ва від конкуренції за-
рубіжних фірм та ін. На думку
ряду дослідників (Е. Б. Алаєв,
Т. М. Калашникова, В. В. Кі
станов та ін.), Т. п. п. заро-
дився в період формування
товарного капіталістич. ви-
роби., інші (М. М. Баранський,
І. О. Вітвер, М. М. Колосов-
ський) вважають, що Т. п. п.
існує з значно давніших часів.
Україна бере активну участь у
Т. п. п. переважно галузями
паливно-енерг., металург.,
маш.-буд., хім. пром. комплек-
сів, а також потужного агро-
Найважливіші міжобласні територіальні народногосподарські
пропорції в Україні (%, 1988)
	Частка областей			у республіці		за
				Б	•	. я
Область	2 V а	£ Я Я а	В х ж я Г Ч - 2 а 8		ф я 8 ь —« 5 5 Н	© £ в я © я - §«І
	о н з	ф ч ф	Ч я о Ю с Ч с-~ ©	© я ф и  с ч Е	я а ? § 5 2	я І© я ? О 5
	а	ф	йї	н О ©	» © §.	© а * □ в ©
	ф н	те ж	5 те С1 и Я ч	а *- мав	© -©• в	в м-е
Республіка Крим	4,5	4,8	4,1	3,5	4,5	3,3
Вінницька	4,4	3,7	3,0	3,3	2,8	2,0
Волинська	3,3	2,1	1.5	1,6	1,5	1,1
Дніпропетровська	5,3	7,5	8,3	9,9	11,4	14,0
Донецька	4,4	10,3	9,8	11,2	13,3	17,2
Житомирська	5,0	3,0	3,2	2,6	2,3	1,7
Закарпатська	2,1	2,4	1,8	1,5	1,2	1,0
Запорізька	4,5	4,0	5,3	5,7	6,0	6,4
Івано-Франківська Київська	2,3	2,7	2,7	2,2	2,2	2,5
(без м. Києва)	4,8	3,8	3,6	3,8	4,0	3,2
м. Київ	—	5,0	5,9	4,6	2,7	4,0
Кіровоградська	4,1	2,4	2,2	2,4	2,5	2,0
Луганська	4,4	5,5	6,9	6,2	6,8	8,4
Львівська	3,6	5,3	5,8	4,9	3,8	4,1
Миколаївська	4,1	2,6	2,6	2,5	3,2	2,7
Одеська	5,5	5,0	5,2	4,3	3,9	3,0
Полтавська	4,8	3,4	3,5	3,9	3,7	3,2
Рівненська	3,3	2,3	1,6	1,8	2,2	2,0
Сумська	3,9	2,8	2,9	2,9	3,2	2,8
Тернопільська	2,3	2,3	1,7	1,9	1,5	1,0
Харківська	5,2	6,2	7,3	6,8	5,7	6,0
Херсонська	4,7	2,4	2,1	2,4	2,8	1,7
Хмельницька	3,4	3,0	2.4	2,6	2,4	2,0
Черкаська	3,5	3,0	2,8	3,1	3,0	2,4
Чернівецька	1,3	1,8	1,5	1,4	1,0	0,8
Чернігівська	5,3	2,7	2,3	3,0	2,4	1,5
пром. та рекреаційного міжга-
лузевих комплексів.
Структура внутр. і зовн.-екон.
зв’язків України потребує іс-
тотного вдосконалення та пе-
ребудови, передусім збільшен-
ня у вивозі продукції частки
більш сучас., прогресивних, на-
укоємних видів машинобуду-
вання та ін. Останнім часом
розвиваються нові форми зовн.-
екон. зв’язків, зокрема спільні
підприємства та фірми, зони
прикордонної безмитної тор-
гівлі, формуються перші вільні
економічні зони — території з
особливими (пільговими) ре-
жимами для зовн.-екон. зв’яз-
ків. Див. також Міжнародний
поділ праці. О. Г. Топчієв.
ТЕРИТОРІАЛ ЬНІ ПРОПОР-
ЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБ-
НИЦТВА — співвідношення
регіонів за виробництвом, роз-
поділом, обміном і споживан-
ням продукції в її вартісній
і матеріально-речовинній фор-
мі. Екон. суть Т. п. с. в. поля-
гає у міжрегіональному по-
ділі сукупної сусп. праці, живої
і уречевленої з метою забез-
печення неухильного зростан-
ня сусп. вироби, і його ефек-
тивності. Т. п. с. в. відбивають
виробничі відносини регіо-
ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ
282
нів — асоційованих виробників.
Конкретна їхня величина скла-
дається як результат сукупно-
сті екон. і соціальних проце-
сів розвитку продуктивних сил
регіонів — виробничої спеціа-
лізації в сусп. територіально-
му поділі праці, галузевої
структури госп. комплексу, чи-
сельності і раціонального ви-
користання трудових ресурсів,
їхньої якісної характеристики,
ефективності використання
природних ресурсів і осн. ви-
робничих фондів тощо. Розріз-
няють міжрайонні і внутріш-
ньорайонні Т. п. с. в. У зв’язку
з постійним розвитком продук-
тивних сил, зміною об’єктив-
них умов їхнього розміщення
оптимальні Т. п. с. в. є вели-
чиною змінною. Формування
Т. п. с. в. потребує систе-
матичного аналізу і контролю
з метою планомірного додер-
жання тер. пропорційності, сво-
єчасного запобігання виник-
ненню диспропорцій у розмі-
щенні сусп. вироби. Для ана-
лізу і оцінки Т. п. с. в. вико-
ристовують систему показників,
що включає узагальнюючі вар-
тісні (валовий нац. продукт,
валова продукція галузей нар.
г-ва, створені основні фонди
тощо) обсяги продукції в нату-
ральному вимірі, показники
міжрайонних виробничо-екон.
зв’язків, ефективності вироби,
тощо. Сучас. стан найважли-
віших Т. п. с. в. в Україні свід-
чить про великий виробничий
потенціал, створений в Донец.,
Дніпроп., Луган., Харків., За-
поріз., Київ, (разом з м. Киє-
вом) областях. Лише на тер.
двох областей — Донец. та Дні-
пропетровської — функціонує
понад ЗО % усіх пром.-вироб-
ничих осн. фондів республіки.
На ці ж області та Луганську
припадає */4 нац. доходу Ук-
раїни (див. табл.).
Літ.: Некрасов Н. Н. Региональная
акономика.Теория, проблемні,мето-
дьі. М., 1978. м. Б. Мазанова.
ТЕРИТОРІА Л ЬН О-ВИРОБН Й-
ЧИИ КОМПЛЕКС (ТВК) —
сукупність взаємопов’язаних і
взаємозумовлених компонентів
сусп. виробництва, яка плано-
мірно формується в межах
компактної території з метою
одержання певного нар.-госп.
ефекту. Об’єктивною основою
виникнення, формування і роз-
витку ТВК є закони розвитку
і взаємодії природи і суспіль-
ства. Провідну роль відіграє
закон сусп. поділу праці та його
просторовий вияв територі-
альний поділ праці, що реалі-
зується через агломерацію, кон-
центрацію, комбінування, спе-
ціалізацію і кооперування ви-
робництва. Отже, тер.-вироб-
ниче комплексоутворення здій-
снюється лише при високому
рівні сусп. поділу праці, від-
носно високих рівнях розвитку
продуктивних сил і усуспіль-
нення праці, в умовах переходу
тер. поділу праці від екстен-
сивного процесу районоутво-
рення до інтенсивного. Екон.
суть цього процесу полягає
в тому, що за рахунок більш
раціонального поєднання «про-
стих моментів» праці в ТВК
порівняно з одиничними під-
приємствами і агломераціями
вироби., що стихійно склалися,
виникає економія сусп. необ-
хідних затрат праці на вироб-
ництво кінцевої (для кожного
даного ТВК) продукції. Гол.
ознаки ТВК — спеціалізація
г-ва, здійснювана в системі
міжрайонного кооперування',
диверсифікація (багатогалузе-
вість) г-ва, що пов’язана з скла-
дом і масштабами місц. при-
родних, трудових і матеріаль-
но-тех. ресурсів і забезпечує
ефективне функціонування га-
лузей спеціалізації; розвиток
у складі комплексу допоміж-
них (доповнюючих) і обслуго-
вуючих галузей матеріального
вироби, і невиробничої сфери
відповідно до розвитку галузей
спеціалізації та потреб насе-
лення; наявність всередині ТВК
постійних виробничо-екон. зв’я-
зків; певна компактність тери-
торії. Виділяють пром. (заг.-
пром. і спеціалізовані), агр.-
пром., інфраструктурні тер.
комплекси, а також локальні
(міські, районні, міжрайонні),
регіональні (обл., міжобласні),
зональні виробничі комплекси.
В Україні склалися такі ве-
ликі ТВК, як Донбас. При-
дніпров’я, Прикарпатський гір-
ничо-хім., Подільський буря-
коцукровий тощо.
Дослідження в галузі тер.-ви-
робничого комплексоутворення
в республіці проводять гол. чин.
в Ін-ті географії АН України.
Літ.:	Территориально-производ-
ственньїе комплексні. М., 1970;
Бандман М. К. Территориально-
производственньїе комплексні: те-
ория и практика предплановніх ис-
следований. Новосибирск, 1980;
Территориалнная структура про-
изводственнніх комплексов. К.,
1981.	М. Т. Агафонов.
ТЕРИТОРІ АЛЬНО-КОМПО-
НЕНТНИИ БАЛАНС — один з
методів дослідження структури
системних сусп.-тер. об’єктів,
регіонального природокористу-
вання. Т.-к. б. являє собою
матрицю, в рядках якої відоб-
ражено компоненти (галузі ви-
робничої або невиробничої ді-
яльності, функції, організацій-
ні підрозділи, природокористу-
вачі, види і категорії різних
ресурсів та ін.), у стовпцях —
тер. підрозділи (райони, їхні
сукупності, області, групи об
ластей, екон. райони тощо).
На перетині рядків і стовпців
балансу містяться сукупності,
що складаються з чотирьох
показників. Перший з них від-
ображає абс. величину компо-
ненти в даному районі, дру-
гий — частку району в заг. ве-
личині компоненти, третій —
частку компоненти в даному
районі, четвертий показник ви-
значає частку компоненти в да-
ному районі від сумарної вели-
чини всіх компонент і районів.
Кожний стовпець балансу від-
ображає компонентну структу-
ру району (галузеву, функціо-
нальну, організаційну, видову),
а рядок — тер. структуру ком-
поненти. Використовують і
спрощені схеми балансу, які
мають меншу кількість показ-
ників у сукупності. Дані ба-
лансу аналізуються матем.-
стат. і картографія, методами.
На основі Т.-к. б. розроблено
спеціальну методику структур-
ного аналізу. Т.-к. б. є ком-
пактним засобом фіксації вели-
кого обсягу інформації; дає
можливість одержувати струк-
турні та поелементні оцінки
в компонентному і тер. ас-
пектах, його легко включити
також у різні інформаційно-
пошукові системи, банки да-
них на основі сучас. обчислю-
вальної техніки.
Метод Т.-к. б. розроблено в Ін-ті
географії АН України.
О. М. Паламарчук.
ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІО-
НАЛЬНА СТРУКТУРА — те-
риторіальні й функціональні
аспекти будови системних су-
спільно-територіальних об’єк-
тів, які розглядаються в єдно-
сті та взаємозумовленості. Уяв-
лення про елементи Т.-ф. с.
одержують двома шляхами:
наданням елементам функціо-
нальної структури тер. визна-
ченості; з’ясуванням харак-
теру зв’язків в елементах тер.
структури і між ними. В пер-
шому випадку для виробничих
і сусп. інтеграцій, виробничих
і природно-ресурсних циклів та
ін. встановлюють відношення
місцеположення, тер. спіль-
ності, тер. концентрації, тер.
композиції їхніх складових. Це
дає можливість виявити розпо-
діл об’єктів за пунктами, цент-
рами, вузлами, районами, а
також визначити, які елементи
тер. структури (або їхньої су-
купності) формують самі функ
ціональні утворення та їхні
частини (ланки, стадії тощо),
як вони територіально співвід-
носяться між собою. В другому
випадку одержання уявлення
про елементи Т.-ф. с. полягає
в пошуку зв’язків, які об’єд-
нують окремі об’єкти, пункти
і центри у вузли, кущі, агло
мерації, райони. Необхідно та-
кож виявити функціональні
взаємодії між різними тер.
структурними елементами.
Повну цілісну систему елемен-
тів Т.-ф. с. ще не розроблено.
До її виробничих складових
належать: галузеві однорідні й
неоднорідні кущі, райони, ста-
дійні кущі, райони. Більш різ-
номанітними є елементи Т.-ф. с.
великого міста, серед яких ви-
діляють пункти і центри обслу-
говування, моно- і поліфункці-
ональні кущі та райони обслу-
говування, виробничо-селитебні
мікрорайони, навчально-сели-
тебні мікрорайони,сусп. центри
тощо. Важливий напрям до-
слідження Т. ф. с.— тер. ана-
ліз зовн. і внутр. функцій си-
стемних об’єктів. Він перед-
бачає встановлення форми зо-
середження кожної з функцій
і відношень тер. взаємодії між
ними. При наявності виділених
тер. підрозділів об’єкта дослід-
жують розміщення функцій у
них і функціональний склад
цих підрозділів.
Для тер. України такий аналіз
здійснюють в розрізі областей та
їхніх сукупностей.
О. М. Паламарчук.
ТЕРМАЛЬНІ ВОДИ, терми (від
грец. Оборі] — жар, тепло) —
підземні води з т-рою понад
4-20 (за ін. визначенням,
вище пересічної річної т ри по-
вітря для даної місцевості).
При т-рі понад 4-37' терми
наз. абсолютними. На тер.
України Т. в. виявлено у всіх
гідрогеолог. областях (див.
Гідрогеологічне районування),
крім Українського щита. Най-
сприятливіші гідрогеол. умови
Закарпатського, Рівнинно-
Кримського, Азово-Кубансько-
го і пд. частини Причорно-
морського артезіанських басей
нів. Перспективними для пром.
освоєння гідротермальних ре-
сурсів для теплоенергетики є
Пд. район (рівнинна частина
Респ. Крим і Пд. Херсон. обл.І
і Зх. район (низовинна частина
Закарп. обл.), а для бальнеолог,
потреб — Закарп. обл.
У Пд. районі температура води
на глибині до 1 км стано-
вить від -|-45 до 4-50 , 1 км
— від 4-50 до 4-60 , 2 км
від 4-70 до 1 80 , 2,5 км і глиб-
ше — від 4-80 до 4-100 . Згід-
но з оцінкою прогнозних ре-
сурсів Т. в., продуктивність
водозабору (розміри 1X2 км)
— 2 — 3 тис. м за добу (в
окремих випадках — до 9 тис.
м3 за добу), теплоенерге
тичний потенціал 60—120 тис.
МДж за рік. У Зх. районі
т-ра води на глиб, до 1 км
становить від -1- 50 до 4-70 ,
1,5 км — від 4-60 до 4-80 ,
2 км — до 4-ЮО . Дебіт окре-
283
ТЕРНОПІЛЬ
мих свердловин — від кількох
до 1 тис. м3 за добу, їхній
теплоенерг. потенціал — від со-
тень до 12—20 тис. МДж за
рік. Т. в. на Україні викори-
стовують обмежено у Закарп.
обл. і Респ-ці Крим, переважно
для лік. цілей. Перспективним є
обігрівання теплиць. У зв’язку
з підвищеною мінералізацією
Т. в. України важливою проб-
лемою є утилізація викори-
станих вод шляхом закачуван-
ня їх назад у водоносні гори-
зонти.
Літ.: Соболевский 3. 3., Шаба-
тина Р. А., Яковлев Е. А. Гидрогео-
термальньїе ресурси Украиньї.
«Нефтяная и газовая промьіш-
ленность», 1985, № 3.
Е. Е. Соболевський.
ТЕРМІЧНИЙ РЕЖИМ ВОДО-
СХОВИЩА — сукупність ха-
рактерних змін термічного ста-
ну водосховища у просторі та
часі, зумовлених поглинанням
водною масою сонячної ра-
діації, витратами тепла на ви-
паровування і теплообмін з
водним стоком. На відміну від
озер, у водосховищах останній
фактор відіграє значну, а у
водосховищах — охолоджува-
чах ТЕС та АЕС — провідну
роль. У річному циклі Т. р. в.
виділяють чотири періоди —
осіннього і зимового охолод-
ження, весняного та літнього
нагрівання. Час настання і три-
валість періодів пов’язані з
геогр. положенням водосховищ.
Так, перехід т-ри води через
+ 0,2° у період зимового охо-
лодження настає у найпівніч-
нішому водосховищі Дніпра —
Київському — на 22 дні рані-
ше, ніж у найпівденнішому —
Каховському. Перехід через
+ 4 (весняна гомотермія) у Ки-
ївському водосховищі настає
пересічно 11 квітня, у Кахов-
ському — 1 квітня. З Пн. на
Пд. зростає тривалість періоду,
під час якого не буває криги:
з 250 днів — у Київському
до 290 днів — у Каховському
водосховищах. Термічний ре-
жим гірських водосховищ
України залежить також від
їхнього висотного положення.
Так, наприклад, найбільша се-
редньомісячна т-ра води в гір-
ському Теребле-Ріцькому водо-
сховищі становить 4- 16,6 і, а в
розташованому на тій же ши-
роті, але на рівнині Кремен-
чуцькому водосховищі -|-22,7О.
Т. р. в. має важливе значення
для водогосп., транспортної та
рекреаційної експлуатації во-
досховищ, він також зумовлює
формування якості води в них,
біо- та рибопродуктивності,
функціонування екосистем.
Б. І. Новиков.
ТЕРМІЧНИЙ РЕЖИМ ОЗЕ-
РА — сукупність характерних
змін термічного стану озера
у просторі та часі, зумовлених
поглинанням водною масою со-
нячної радіації, витратами теп-
ла на випаровування і тепло-
обмін з повітрям та дном. Дру-
горядними факторами є річ-
ковий та підземний стоки, біол.
і хім. процеси. Лише в карсто-
вих озерах надходження під-
земних вод суттєво впливає
на термічний режим глибин-
них шарів води. За особли-
востями режиму в озерах ви-
діляють зони: епілімніон (т-ра
води з глибиною змінюється
незначно), металімніон (різке
зменшення т-ри з глибиною),
гіполімніон (поступове змен-
шення т-ри з глибиною). В річ-
ному циклі Т. р. о. виділяють
чотири періоди — осіннього і
зимового охолодження, весня-
ного та літнього нагрівання.
Формування зон залежить від
морфометричних особливостей
озер, а час настання і трива-
лість періодів річного циклу —
від їхнього геогр. положення.
Так. в оз. Світязь, що в пн. ча-
стині України, перехід т-ри
води через +10° та +4 в період
осіннього охолодження настає
10 жовтня і 17 листопада, а на-
весні — 12 травня та 14 квітня.
В пд. озерах України (напр.,
Кагул) ці переходи відбува-
ються на місяць пізніше во-
сени — 12 листопада і 11 груд-
ня та на місяць раніше навес-
ні — 14 квітня і 14 березня.
Відповідно тривалість періоду,
коли т-ра води в озері дорівнює
4-Ю або більше, змінюється
від 151 дня на Пн. України
до 212 днів на Пд. Особли-
вості термічного режиму впли-
вають на кисневий режим і
розвиток фіз., хім. та біол.
процесів, які зумовлюють фор-
мування якості води і розви-
ток гідробіонтів.
Б. І. Новиков.
ТЕРМОКЛЇН (від грец. 6с(>нч —
жар, тепло і хХіуті — ложе) —
шар різкого зниження т-ри з
глибиною в морях та океанах.
Термоклін:
1	— сезонний термоклін
у Чорному морі (серпень);
2	— квазістаціонарний термоклін
у тропі іній Атлантиці.
Характеризується максиму-
мом вертикального градієнта
т-ри, зростанням густини мор.
вод і зменшенням коефіцієнта
вертикальної дифузії. В Т. від-
буваються зміни швидкості те-
чій, параметрів внутрішніх
хвиль, гідрооптичних і звуко-
вих характеристик, вертикаль-
ного розподілу гідрохім. еле-
ментів, а також планктону.
У тропіч. широтах Світового
океану Т. спостерігається про-
тягом року, в помірних та ви-
соких широтах він формується
під час весняно-літнього про-
грівання поверхневих вод і
руйнується внаслідок їхнього
зимового охолодження, зокре-
ма в Чорному морі (див. мал.).
С. Г. Богуславський.
ТЕРН — річка у Конотопсько-
му, Буринському і Недригай-
лівському р-нах Сум. обл., пра-
ва прит. Сули (бас. Дніпра).
Довж. 76 км, пл. бас. 885 км .
Бере початок на Пд. Зх. від
с. Салтикове. Долина завшир-
шки 2 км, завглибшки 15 м.
Заплава двостороння, слабови-
ражена, шир. до 600 м. Річище
слабозвивисте, шир. до 5 м.
Похил річки 0,37 м/км. Жив-
лення мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає у 2-й пол. бе-
резня. Стік зарегульований
ставками. Воду використовують
для тех. водопостачання та риб-
ництва. У заплаві проводять
осушувальні меліорації.
Ю. П. Яковенко.
ТЕРНАВА — річка у Дунає-
вецькому і Кам’янець-Поділь-
ському р-нах Хмельн. обл., ліва
прит. Дністра. Довж. 62 км, пл.
бас. 381 км2. Бере початок з
джерел на Пн. від с. Тернова
на Подільській височині. До-
лина у верхів’ї переважно тра-
пецієподібна, нижче — У-подіб-
на. Заплава двостороння, пере-
важна шир. 60—120 м (поде-
куди до 300 м), на окремих
ділянках її немає. Річище у
верхів’ї пряме, нижче — зви-
висте, у пониззі розгалужене
на 2 рукави; шир. річища до
10—15 м, глиб, до 1,5 —1,8 м.
Похил річки 3,6 м км. Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового. Льодовий режим не-
стійкий; замерзає Т. напри-
кінці грудня — на поч. січня,
скресає в лютому. Споруджено
понад 20 ставків, є невеликі
ГЕС. Воду використовують для
пром. і побут, потреб. Ставкове
рибництво. Г. С. Головатюк.
ТЕРНИ — селище міського ти
пу Недригайлівського району
Сум. обл. Розташовані на
р. Терні (прит. Сули, бас. Дні-
пра), за 29 км від залізнич.
ст. Білопілля. 4,7 тис. ж.
(1990). Засн. 1643, с-ще міськ.
типу з 1957. Поверхня рівнин-
на, порізана балками. Пере-
січна т-ра січня —7,1°, липня
4-19,7°. Опадів бл. 550. Парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва місц. значення. У Т.—
цукр. комбінат, 2 цегельні за-
води.
ТЕРНІВКА — річка у Близ-
нюківському р-ні Харків, обл.
та Павлоградському р-ні Дні-
проп. обл., права прит. Самари
(бас. Дніпра). Довж. 80 км, пл.
бас. 942 км2. Бере початок біля
смт Близнюки. Долина трапе-
цієвидна, шир. 2,5—3 км. Рі-
чище помірно звивисте. Похил
річки 0,73 м/км. Живлення
переважно снігове. У верхів’ї
часто пересихає. Льодостав з
грудня до березня. Воду вико-
ристовують для тех. і с.-г. во-
допостачання. На річці —
м. Тернівка.
ТЕРНІВКА — місто обл. підпо-
рядкування Дніпроп. обл. Роз-
ташоване у сх. її частині,і на
р. Тернівці (прит. Самари, бас.
Дніпра), за 17 км від залізнич.
ст. Павлоград І. 28,8 тис. ж.
(1990). Засн. 1777, місто з 1976.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ревищення висот до 15 м. Пе-
ресічна т-ра січня —5,8 , липня
4-21,8°. Опадів 420—460 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
12 га. У Т.— 4 кам.-вуг. шах-
ти, центр, збагачувальна ф-ка
♦ Павлоградська», філіал Дні-
проп. комбінату м’якої іграш-
ки, птахофабрика та ін. Про-
фес.-тех. уч-ще.
ТЕРНІВКА — селище міського
типу, підпорядковане Центр,
райраді м. Миколаєва. Розта-
шована на р. Інгулі (прит. Пд.
Бугу), за 9 км від залізнич.
вузла Миколаїв. 9,2 тис. ж.
(1990). Виникла 1791—92, су-
час. назва з 1801 —02, с-ще
міськ. типу з 1949. Поверх-
ня — терасова рівнина, роз-
членована балками. Пересічна
т-ра січня —3,6 е, липня
-|-22,9°. Опадів 410 мм на рік-
Пл. зелених насаджень 182 га.
У Т.— цех Микол, швейно-га-
лантерейної ф-ки, харч, ком-
бінат, овочеконсервний з-д. Іс-
тор.-краєзнав. музей.
ТЕРНОПІЛЬ — місто, облас-
ний і районний центр. Розта-
шований в центр, частині об-
ласті, на р. Сереті (прит. Дніст-
ра). Вузол залізничних і авто-
моб. шляхів. Аеропорт. Нас.
211,6 тис. чол. (1990). Площа
32 км2. Перша згадка про
місто в історичних джерелах
датується 1549; 1939 у складі
Зх. України возз’єднано з
УРСР, з того ж року Т.— обл.
центр. Поверхня — хвиляста
рівнина, розчленована балками
та ярами. Пересічна т-ра січ-
ня — 5,4 , липня +18,4°. Опа-
дів 590 мм на рік. Метеостан-
ція. Споруджено водосховище
на Сереті (пл. водного дзеркала
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
284
315 га). Пл. зелених насад-
жень 4935 га. У Т.— 2 пам’ят-
ки природи та 3 парки — па-
м’ятки садово-паркового мис-
тецтва місц. значення.
У місті зосереджено понад
45 % вироби, пром. продукції
області. Провідні галузі пром-
етії легка (виробниче об’єд-
нання «Текстерно», виробниче
швейне об’єднання, з-д штуч-
них шкір, галантерейна ф-ка)
та маш.-буд. (виробничі об’єд-
нання «Тернопільський ком-
байновий завод» і «Ватра»;
з-ди: експеримент.-мех. та рем.-
мех.). Розвинута харч, пром-сть
(цукр., молочні, 2 хлібні, пи-
воварні, прод. товарів, безал-
когольних напоїв з-ди, м’ясний
та хлібопродуктів комбінати).
Вироби, буд. матеріалів (комбі-
нати «Будіндустрія» та по ви-
роби. шляхобуд. матеріалів,
з-ди залізобетонних виробів
та цегельний). Меблевий ком-
бінат, фарфоровий з-д, фарма-
цевтична ф-ка. Діють проект-
но-конструкторський технол.
ін-т світлотех. пром-сті, відді-
лення н.-д. ін-тів тваринництва та
ветеринарної санітарії. Мед.,
пед. (з геогр. ф-том), нар. г-ва
ін-ти, Терноп. приладобудівний
ін-т; 5 серед, спец. навч. закла-
дів, 7 профес.-тех. уч-щ. Обл.
філармонія; театри: укр. музич-
но-драматичний та ляльок. Тер-
нопільський краєзнавчий музей,
картинна галерея. Будинок при-
роди. Тернопільський відділ Ге-
ографічного товариства України.
Бюро подорожей та екскурсій.
Численні об’єкти туризму (див.
план міста і туристську карту
області; за станом на 1991).
Пам ятнини 1 Т Г Шевченкові 2 О С. Пушкіну
З Максиму Горькому 4 Й.О. Талану
Літ.: Ельгорт Б. Б., Лопата В. Г.,
Чернявський Ф. Ф. Тернопіль. Істо-
рико-краєзнавчий нарис. Львів,
1979; Дуда І. М., Мельничук Б. І.
Тернопіль. Що? Де? Як? Фотопу-
тівник. К., 1989.
О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 4.XII 1939 внаслідок
возз’єднання зх.-укр. земель у
складі УРСР. Розташована у
зх. частині республіки на По-
діллі. На Пн. межує з Рівнен.,
Пам яткнки історино-революціиних подій
і
Пам ятнини Великої Вітчизняної війни 1941-45 ор
1 Пам'ятний знак на честь 35-р*ччя визволення
міста в>д н'иецьно-фашистських загарбників
2 Меморіал Слави радянських воїнів
З Монумент-танк на честь визволення м*ста від
н мецько-фашистських загарбник в
4 Обеліск Перемоги
на Сх.— з Хмельн., на Пд.—
з Чернів., на Пд. Зх.— з Івано-
Фр., на Зх.— з Львів, облас-
тями. Пл. 13,8 тис. км1 (2,3 %
тер. України). Нас. 1171,5 тис.
чол. (1.1 1990; 2,3 % насе-
лення республіки). Центр —
м. Тернопіль. В області — 16
районів, 16 міст, у т. ч. одне —
обл. підпорядкування, 21 с-ще
міськ. типу, 961 сільс. населе-
ний пункт.
Область розміщена поблизу
151 Пам ятни архітектури
1 Домініканський костьол (1749 р.) 2 Замок (1540 р)
ф Будинок природи
Музеї
1 Картинна галерея 2 Краєзнавчий музей
Театри, філармонія
1	М узично-драматичний театр ім Т Г Шевченка
2	Театр ляльок
З Філармонія
ГН Обласне туристсько-енснурсійне виробниче
ш об єднання
(Ю Бюро подорожей та екскурсій
Автобаза .Турист'
Львівсько-Волинського кам’я-
новугільного басейну та ін-
дустр. Передкарпаття, між роз-
винутими пром. центрами Пд.-
Зх. екон. району Києвом та
Львовом, що сприяє розвиткові
її госп. комплексу. Територію
області перетинають залізничні
і автомобільні магістралі між-
народного значення, траси ук-
раїнської системи імагістраль-
них газопроводів. Грунтові й
агрокліматич. умови сприятли-
ві для розвитку сільс. та лісо-
вого господарства.
Населення і трудові ресурси.
Нац. склад населення області
однорідний: українці станов-
лять 96,8 %, росіяни — 2,3 %,
поляки — 0,6 %, ін. національ-
ності — 0,3 %. Пересічна гус-
тота нас. 84,7 чол. на 1 км .
Найгустіше заселені Придніст-
ровська (Заліщицький і Борщів-
ський р-ни) та центральна (Те-
ребовлянський і Тернопільсь-
кий р-ни) частини області. Мі-
ське нас. 1990 становило 487,5
тис. чол. Переважають малі мі-
ста, до найбільших належать
Тернопіль, Чортків, Кременець,
Бережани, Бучач, Теребовля,
Збараж, Борщів. Виділяють З
локальні системи розселення:
Тернопільську, Кременецьку,
Чортківську. Осн. частина тру-
дових ресурсів зайнята в галу-
зях матеріального вироби, (до
70 %), з них у сільс. і лісовому
г-вах — 32,1 %.
Б. І. Заставецький,
О. В. Заставецька.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
тер. області пов’язана з пд.-зх.
окраїною Східно-Європейської
платформи. Поверхня криста-
лічного фундаменту нахилена
на Пд. Зх. У тому ж напрямі
Тернопіль.
Панорама міста.
Домініканський костьол. 18 ст.
285
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛА СТЬ
збільшується потужність оса-
дочного чохла, який має різ-
новікові структурні поверхи,
що входять до складу Волино-
Подільської монокліналі, Львів-
ського палеозойського прогину
і сх. частини Львівської крей-
дової западини. Протерозойські
і нижньопалеозойські породи
виявлені окремими свердлови-
нами. Силурійські вапняки,
сланці, мер гелі відслонюються
у долинах Дністра, Серета,
Ніч лави. Девонські пісковики,
сланці, вапняки заг. потужні-
стю до кількох сотень метрів
залягають повсюди, крім сх.
частини області. Юрські вапня-
ки займають обмежені площі.
Найпоширеніші відклади піз-
ньокрейдового віку: вапняки,
крейда, крейдоподібні мергелі,
у ниж. частині розрізу — мі-
сцями піски. Неогенові піски,
глини, мергелі, вапнисті глини
виповнюють нерівності у мезо-
зойській товщі, невитримані
у просторі й у розрізі. Антро-
погенові відклади представлені
пісками й галькою алювіаль-
них терас і водно-льодовико-
вими пісками, які перекриті на
вододілах і надзаплавних те-
расах лесоподібними порода-
. ми.
Т. о. лежить у межах Поділь-
ської височини, крайня пн.-зх.
частина — у межах рівнини
Малого Полісся. Поверхня
підвищена платоподібна із заг.
похилом з Пн. на Пд. Ампліту-
да абс. висот перевищує 300 м,
макс. висота (443 мі на край-
ньому Зх., мінімальна (116 м)
на Пд. Сх. Поверхня крайньої
пн.-зх. частини області — ни-
Тернопільська область.
Краєвид.
зовинна пологохвиляста занд-
рово-денудаційна, трапляються
останці осадочних порід. Абс.
висоти 210—250 м. Плоскі та
пологохвилясті ділянки перева-
жають у центр, частині (Тер
нопільське плато). Окремо ви-
діляється пасмо Товтр (шир.
6—12 км, вис. 380—400 м),
які перетинають центр, частину
області з Пн. Зх. на Пд. Сх.
У межах Подільської височини
виділяють також горбогір’я:
на Пн.— Кременецькі гори
(вис. до 408 м), на крайньому
Пд. Зх.— Опілля (вис. 360—
400 м). Поверхня Придніст-
ров’я пологохвиляста лесова,
глибоко розчленована каньйо-
ноподібними долинами річок,
балками та ярами. Абс. висоти
120—170 м. На Пд. Сх. пере-
важають карстові форми рель-
єфу (досліджено понад 60 пе-
чер).
Область багата на різні нерудні
корисні копалини. Налічується
понад 300 родовищ вапняків,
крейди, мер гелю, гіпсу, квар-
цових пісків, цегельно-черепич-
них глин та ін. буд. матеріалів.
Паливні ресурси (буре вугілля,
торф) мають місц. значення.
Є джерела мін. вод (села Ко-
нопківка і Настасів).
Клімат помірно континенталь-
ний з м’якою зимою і теплим,
вологим літом. Пересічна т-ра
січня від —5,5 ’ на Пн. до
—4,5° на Пд., липня відпо-
відно —1-18 і -|-19о. Абс. міні-
мум —32, —36 , абс. макси-
мум + 37, 4 39*. Період з т-рою
понад +10° становить 156—
163 дні. Сума активних т-р
2400—2650°. Опадів на Пн.
Сх. і Зх. 600—800 мм на рік,
на Пд. Сх. 520—550 мм на
рік, з них бл. 70 — 75 % випа-
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Тернопільської
області (тис. га).
дає в теплий період року. Ви-
сота снігового покриву 8—15
см, максимальна до 40 см.
Спостерігаються хуртовини (від
9 до 24 днів), ожеледь (7 —12),
тумани в холодний період року
(22—56), дні з грозою (24 —
32), з градом (1—2, рідше 5),
у пд.-сх. районах — суховії (до
4 днів). Т. о. належить до во-
логої, помірно теплої агроклі-
матич. зони. Діють 4 метео-
станції (Тернопіль, Кременець,
Бережани, Чортків).
На тер. області 120 річок зав-
довжки понад 10 км кожна.
Вони належать до басейнів
Дністра (Золота Липа, Коро-
пець, Стрипа, Джурин, Серет,
Нічлава, Збруч, Гнила, Тайна)
і Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія,
Жердя, Жирак). Пересічна гус-
тота гідрогр. сітки становить
0,48 км/км2 (від 0,20 у центр,
частині області до 0,76 на її
окраїнах). Річки живляться до-
щовими (до 50 %), сніговими
(до ЗО %) і підземними (до
20 %) водами. Мінералізація
води гідрокарбонатно-кальціє-
ва. На тер. Т. о.— 246 ставків,
14 водосховищ (заг. пл. вод-
ного дзеркала бл. 8370 га),
частина Дністровського водо-
сховища.
Серед зональних типів грунтів
переважають ясно-сірі і сірі
лісові та темно-сірі опідзолені
(50,5 %), чорноземи опідзолені
та чорноземи типові малогу-
мусні (47,8 %). Бл. 64 % тер.
області розорано.
Т. о. лежить в основному в ме-
жах Східно-Європейської лісо-
степової геоботанічної провін-
ції. Природна рослинність зай-
має бл. 19 % її території, з них
7 % припадає на луки, 1,2 % —
на болота. Пл. лісів 158,8 тис.
га. Гол. лісоутворюючі породи:
граб звичайний, дуб звичайний,
бук, липа; на Пн.— сосна зви-
чайна, береза; в заплавах рі-
чок — вільха чорна. У флорі
області є ендемічні (шавлія
кременецька, костриця різно-
листа, костриця бліднувата,
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
286
костриця макутринська, міну-
арція побільшена, цибуля пря-
ма, заяча конюшина Шивере-
ка, зіновать Блоцького, аконіт
Бессера, шиверекія подільська)
і реліктові (осока низька, осока
біла, бруслина карликова та
ін.) види, а також лікар, рос-
лини (конвалія звичайна, гори-
цвіт весняний, звіробій звичай-
ний, липа серцелиста, калина
звичайна, глід та ін.).
У тваринному світі області на-
лічується 305 видів, у т. ч.
ссавців — 61, птахів — 187,
плазунів — 10, земноводних —
11, риб — 36. Водяться козуля,
свиня дика, лисиця, заєць,
білка, ховрах, хом’як звичай-
ний, тхір; на берегах річок —
видра, норка; на водоймах —
качки дикі. У річках і став-
ках — короп, окунь, в’юн, щу-
ка, сом тощо. На Пн. Сх. об-
ласті трапляється лось. Аклі-
матизовано ондатру.
Т. о. розташована у Західно-
українській лісостеповій фі-
зико-географічній провінції,
крайня пн.-зх. частина — у Ма-
лому Поліссі. Переважають лу-
костепові підвищені розчлено-
вані й терасові природно-тер.
комплекси з грабовими діб-
ровами, окремо виділяються
товтрові та опільські рівнин-
но-підвищені ландшафти. На
крайньому Пн. Зх.— поліські
моренно-зандрові й долинні, у
заплавах річок — лукостелові,
болотні, остепнені рівнинні ти-
пи місцевостей.
Серед сучас. природних проце-
сів, несприятливих для с. г.,
переважають інтенсивний пло-
щинний змив, на Пд. Сх.—
карстові процеси (див. Карст),
на крутих схилах балок і річ-
кових долин — зсуви, на плос-
ких межиріччях — заболочу-
вання, перезволоження грунту.
Пл. протиерозійних лісонасад-
жень 20,6 тис. га, полезахис-
них лісосмуг — 533 га. Впро-
ваджується грунтозахисна кон-
турно-меліоративна система
землеробства. Розчищено понад
1000 км річищ малих річок
від замулювання.
У Т. о.— 421 територія і об’єкт
природно-заповідного фонду
(загальна пл. 86,8 тис. га),
у т. ч. заповідник Медобори
(ств. 1990), 89 заказників, з них
15 респ. значення (бот.— Весе-
лівський заказник, Галицький
заказник, Жижавський заказ-
ник, Довжоцький заказник,
Обіжівський заказник, Криве
урочище, Яблунівський заказ-
ник, гідрологічні — Семиків-
ський заказник, Серетський за-
казник, геол. Медоборський за-
казник, ландшафтний Каспе-
рівський заказник, лісові —
Дача Галілея, Су ризька Дача,
орнітологіч. Чистилівський за-
казник), 308 пам’яток природи,
у т. ч. 12 респ. значення (ком-
плексна Кременецькі гори, ге-
ол.— печери Кристальна, Вер-
теба, Млинки, Озерна, Оптимі-
стична, Перлина, Ювілейна,
ботанічні урочища — Глоди,
Заліщицька діброва, Поділь-
ська бучина, Трубчин), Герма-
ківський дендропарк і Хо-
ростківський дендропарк респ.
значення; 18 парків — пам’я-
ток садово-паркового мистецт-
ва, з них 4 респ. значення
(Більче-Золотецький, Вишніве-
цький, Раївський, Скала-По-
дільський). И. М. Свинко.
Народногосподарський комп-
лекс. Основу сучас. г-ва області
становлять пром. та агропром.
комплекси. Провідні галузі спе-
ціалізації — харч., легка, маш.-
буд. і металообр. пром-сть,
зернове г-во, буряківництво та
м’ясо-мол. тваринництво. В заг.
обсязі сукупної валової про-
дукції пром-сті і с. г. питома
вага пром-сті становить понад
51 %. Т. о. виділяється в рес-
публіканському поділі праці
вироби, продукції с.-г. машино-
будування, цукр., текстильної
та електротех. галузей.
Промисловість. За обсягом ви-
робництва в галузевій структурі
пром-сті найбільше значення
мають харч. (36,3 %), легка
(27,2 %), маш.-буд. і метало-
обр. (21,4 %). Осн. продукція
маш.-буд. і металообр. пром-
сті: бурякозбиральні комплек-
си, світильники, пускорегулю-
ючі апарати, торг, обладнання
(Тернопіль), госп. литво (Зба-
раж), металовироби (Бучач).
З галузей харч, пром-сті —
важливої складової агропром.
комплексу — провідна цукр.
(з-ди Чортківський у смт Завод-
ському, а також у Кременці, Хо-
росткові, Тернополі, Збаражі,
Борщові, смт Козовій та ін.),
мол. і маслосироробна (Тер-
нопіль, Бережани, Борщів, За-
ліщики, Кременець та ін.), м’яс-
Структура посівних площ Терно-
пільської області (%, 1990).
Озима
пшениця
Ячмінь
Озоче-банлан-
ні і картопля
Нартопля
Кукурудза на
силос і зеле-
ний корм
Інші
Тернопільська область.
На виробничому об’єднанні «Тер-
нопільський комбайновий завод».
Заліщицьке виробниче художньо-
текстильне об’єднання.
Кременецький цукровий завод.
Тваринницький комплекс
у Гусятинському районі.
Збирання цукрових буряків у Зба-
разькому районі.
287
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
на (Тернопільський у Великій
Березовиці і Чортківський
м’ясокомбінати), плодоовочекон-
сервна (Тернопіль, Заліщики,
Бережани, с-ща міськ. типу
Мельниця-Подільська і Скала-
Подільська), тютюново-махор-
кова (Монастириська, Креме-
нець). Гол. галузь легкої пром-
сті — текстильна (Терноп. ви-
робниче об’єднання «Текстер-
но», Кременецька ф-ка «Ва-
тин», Заліщицька ф-ка тек-
стильно-худож. виробів та ін.).
Діють підприємства швейної
(Тернопіль, Чортків, Почаїв,
Монастириська), шкіряно-галан-
терейної (Тернопіль, с-ще міськ.
типу Вишнівець і За лож ці),
взуттєвої (Тернопіль, Теребов-
ля, Почаїв) пром-сті. Вироби,
товарів побутової хімії (м. Ска-
лат), пластмасових виробів
(с-ща міськ. типу Підволочиськ
і Товсте), гумових іграшок
(м. Копичинці). У пром. комп-
лексі області представлені та-
кож галузі буд. матеріалів
(Тернопіль, смт Велика Бере-
зовиця, Теребовля, Бережани,
Скала-Подільська) і деревообр.
(Тернопіль, Бережани, Креме-
нець, смт Микулинцї) пром-сті.
В області виготовляють фарфо-
рові вироби (Тернопіль), скло і
скляний посуд (Бережани). Роз-
винуті художні промисли, зо-
крема ткацтво, вишивання, ло-
зоплетіння, килимарство.
На тер. області виділяють Тер-
нопільський пром. ву-
зол (37% пром. продукції
обл.), провідними в його галу-
зевій структурі є маш.-буд. і
металообр., легка, харч, та буд.
матеріалів пром-сть. Перспек-
тивними є Кременецький
і Чортківський пром.
вузли (галузі спеціаліза-
ції — харч., легка, маш.-буд. і
металообр. пром-сть).
Агропромисловий комплекс
включає сировинну, переробну
й обслуговуючу ланки. Осн.
його сфера — сільське госпо-
дарство — має зерново-буряків-
ничий напрям у поєднанні з
м’ясо-мол. тваринництвом. У
Придністров’ї розвинуті вино-
градарство, тютюнництво та
вівчарство. За обсягом валової
продукції с. г. на рослинництво
припадає 49,3 %, тваринницт-
во — 50,7 %.
В області — 418 колгоспів, 26
радгоспів, 49 міжгосп. підпри-
ємств, птахофабрика. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 962,2,
у т. ч. орні землі — 816,1,
сіножаті — 44,0, пасовища
96,4. Вся посівна площа 1990
становила 916,9 тис. га, у т. ч.
44,5 % — зернові (див. діагра-
му). Осушено 159,6 тис. га,
зрошується 10,9 тис. га, з них
орні землі — відповідно 132,8 і
9,4 тис. га. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, зерно-
бобові, кукурудза, гречка, про-
со, цукр. буряки, картопля, ово-
чеві, кормові (горох, конюшина,
люцерна, кормові буряки). Роз-
винуті садівництво (яблуня,
груша, черешня, волоський го-
ріх), особливо на Пд. області,
ягідництво. Провідні галузі
тваринництва — скотарство,
свинарство; допоміжні — вів-
чарство, птахівництво, ставкове
рибництво, бджільництво, ко-
нярство, звірівництво. На тер.
Т. о. сформувалися спеціалі-
зовані агропромислові комп-
лекси (АПК) рослинницької
(зернопромисловий, бурякоцук-
ровий, картоплярсько-зерново-
спиртовий, плодоовочеконсерв-
ний, на Пд.— тютюново-фер-
ментаційний та ін.) і тваринни-
цької (м’ясо- та молокопро-
мислові) орієнтації. Навколо
Тернополя формується АПК
приміського типу.
Трансп. система області пред-
ставлена залізничним, авто-
моб., трубопровідним, річковим
і повітряним транспортом. Заг.
довжина з-ць у межах області
1989 становила 574 км. Густота
з-ць на 1000 км2 становить
41,6 км. Залізничні вузли:
Тернопіль, Чортків. Автомоб.
транспорт забезпечує внутріш-
ньо- та міжобласні перевезен-
ня. Заг. довжина автомоб. шля-
хів 5,6 тис. км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 5 тис. км.
У Тернополі — аеропорт. Суд-
ноплавство по Дністру (при-
стань Заліщики).
Внутрішні відміни. За сукупні-
стю екон. і природних умов
виділяють 3 підрайони. Най-
більший Центральний
підрайон — спеціалізується на
харч., легкій, маш.-буд. і мета-
лообр., буд. матеріалів пром-сті,
рослинництві зерново-буряків-
ничого і тваринництві м’ясо-
мол. напрямів, має розвину-
ту мережу залізнич. і авто-
моб. шляхів. Важливим пром.,
трансп. і культур, центром
є Тернопіль. Південний
(Придністровський) підрайон
спеціалізується на переробці
с.-г. сировини, вирощуванні зер-
нових культур, цукр. буряків,
тютюну, садівництві, виногра-
дарстві. Підприємства легкої,
харч., зокрема плодоовочекон-
сервної, цукр. пром-сті. Пром.
центр — Чортків. У Північ-
ному підрайоні розвинуті бу-
рякоцукровий, плодоовочекон-
сервний, молокопромисловий
АПК. Пром. центр — Креме-
нець.
Невиробнича сфера. В обла-
сті — 3 вузи: пед. (з геогр.
ф-том), мед., нар. г-ва, приладо-
будівний ін-ти (всі — у Тер-
нополі), 15 серед, спец. навч.
закладів, 23 профес.-тех. уч-
ща. Діють Тернопільський від-
діл Географічного товариства
України. Бережанський, Гу-
сятинський, Кременецький,
Тернопільський і Чортківський
краєзнавчі музеї. Почаївський
музей духовної культури Ук-
раїни. Укр. музично-драма-
тичний та ляльок театри, обл.
філармонія (Тернопі ль).
Б. І. Заставецький,
О. В. Заставецька.
Рекреаційні ресурси. В Т. о.
сприятливі кліматичні умови,
мальовничі ландшафти, ліси,
річки, джерела мін. вод та лік.
грязі. Відомий кліматич. ку-
рорт Заліщики. Джерела мін.
вод є у Теребовлянському, Бор-
щівському, Тернопільському і
Кременецькому районах. Пром.
розлив столових мін. вод нала-
годжено у Тернопільському та
Борщівському районах (терно-
пільська, медобори, перлина
гір). Поблизу Микулинців є
родовище лік. грязей. В області
діють 7 санаторіїв і пансіона-
тів з лікуванням, будинок від-
починку, 2 бази відпочинку.
Численні об’єкти туризму (див.
карту; за станом на 1991). Діють
Тернопільське обласне турист-
сько-екскурсійне виробниче об’-
єднання, 4 бюро подорожей та
екскурсій (Тернопіль, Бережа-
ни, Борщів, Кременець). З ту-
ристські бази («Збруч» у Скалі-
Подільській, «Лісова» у с. Ско-
морохах Бучацького р-ну, «Дні-
стрянка» у Заліщиках). Тер. об-
ласті проходять 2 планові ту-
ристські маршрути, зокрема
водний «По Дністровському ка-
ньйону» і водно-спелеологічний
♦ По печерах та річках Терно-
пільщини». Г. О. Горчакова,
О. І. Коляда.
Карти області див. на окремому
аркуші, ст. 80 — 81.
Літ.: Чайковський М. П. Пам’ят-
ки природи Тернопільщини. Ілю-
стрований нарис. Львів, 1977;
Природа Тернопільської області.
Львів, 1979; Заставецкая О. В.
Зкономико-географические аспек-
ти исследования территориально-
отраслевой структури промьіш-
Замкова гора у м. Кременці.
Дерев'яна Успенська церква
у м. Чорткові. І635.
ленного комплекса Тернопольской
области. «Зкономическая геогра-
фия», 1982, в. 32; Вихрущ В. Тер-
нопільщина. К., 1983; Лавре-
нюк В. А., Радзієвський В. О.
Тернопільщина туристська. Пу-
тівник. Львів, 1983.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ВІДДІЛ
ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИ-
СТВА УКРАЇНИ. Ств. 1974.
Об’єднує 205 дійсних членів
(1989). Складається з 2 секцій —
соціальної та екон. географії;
шкільної географ1 ї та крає-
знавства. Осн. тематика робо-
ти секц:и: питання взаємодії
суспільства і природного сере-
довища у Пд.-Зх. екон. районі,
особливо на Поділлі та При-
карпатті, комплексні досліджен-
ня природних передумов раціо-
нального природокористуван-
ня Поділля, сприяння роз-
виткові шкільної географії та
краєзнавству. Відділ провів ре-
гіональну наук, конференцію
♦ Дидактичні проблеми підго-
товки вчительських кадрів»
(1988), наук, читання пам’яті
М. В. Ломоносова, М. М. Прже-
вальського. Пропаганду геогр.
знань здійснюють шляхом ор-
ганізації лекторіїв, зокрема при
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ
288
школах-інтернатах (2—3 на
рік), постійно діючих клубів,
виступів у періодичній пресі,
по радіо; діє геогр. лекторій
(до 300 лекцій на рік). Частину
заходів проводять спільно з
нар. ун-том «Природа». Важ-
ливі напрями роботи — орга-
нізація наук, та навч. екскур-
сій в Карпати, гіпсові печери
Поділля, вивчення еколог, ста-
ну малих річок області, прове-
дення експертиз з питань при-
родокористування та розмі-
щення продуктивних сил, стану
демографія, ситуації області
тощо. Видав два збірники наук.
праць: « Економіко-географічні
дослідження в Південно-Захід-
ному районі» (1977), «Питання
взаємодії суспільства і при-
родного середовища в Півден-
но-Західному економічному ра-
йоні» (1987). М. О. Ковтонюк.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ геобо-
танічний ОКРУГ — частина
Східно-Європейської лісостепо-
вої геоботанічної провінції в
межах Терноп. обл. В орогра-
фічному відношенні розташо-
ваний у зх. частині Поділь-
ської височини. Округ характе-
ризується високою розораністю.
Природна рослинність стано-
вить бл. 15 % його площі, з
НИХ ЛІСИ --- 11 %• Вони поши-
рені в Товтрах, на схилах річ-
кових долин і межиріччях.
Переважають дубово-грабові
ліси на ясно-сірих лісових грун-
тах, у трав’яному покриві —
осока волосиста, зеленчук, яг-
лиця, зірочник лісовий тощо.
У розподілі лісів на межиріч-
чях виявлена висотна пояс-
ність: найвищі ділянки зай-
мають букові ліси, нижче по
схилах — дубово-грабові, ду-
бові. Подекуди, на пд. схилах
горбів, трапляються степові
угруповання з осоки низької,
типчака, ковили волосистої,
біля підніжжя горбів та в за-
плавах — луки з костриць луч-
ної та червоної, тонконогів,
осоки стрункої тощо. На тери-
торії Т. г. о.— пам’ятки при-
роди урочища Трубчин, Глоди,
Галицький заказник і Жижав-
ський заказник (усі — респ.
значення). Округ поділяють на
4 геобот. райони: Тернопіль-
ський, Теребовлянсько-Копи-
чинський, Бучацько-Борщівсь-
кий та Тлумацько-Заставнян-
ський. Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КРАЄ-
ЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1913
Основні об’єкти туризму Тернопільської області (за станом на 1991)
1.	Пам’ятник 3. І. Бондаруку -
керівникові підпільно-парти-
занської групи, яка діяла
1942 — 44 на території Шумсь-
кого району.
2.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку;
польському поетові Ю. Слова-
цькому, який тут народився;
будинок-музей Ю. Словацького.
3.	Кладовище укр. козаків, які
полягли 1648 під час визво-
лення міста й у битві з війсь-
ками королівської Польщі
1651.
4.	Пам’ятки архітектури 12—
19 ст., у т. ч.: замок, 12—14
ст.; Миколаївський собор з ке-
ліями, 1636; Кременецький
колегіум, 1731—43; Богояв-
ленський монастир, 60-і рр.
18 ст.
5.	Краєзнавчий музей.
6.	Пам’ятник юному герою Ва-
силю Шишковському, який
тут загинув 1944.
7.	Пам’ятка архітектури — По-
чаївська лавра, 16 — поч.
20 ст.
8.	Музей духовної культури Ук-
раїни.
9.	Пам’ятний знак на честь пе-
ремоги кавалерійської брига-
ди під командуванням Г. І. Ко-
товського над білополяками
1920.
10.	Пам’ятка архітектури і садо-
во-паркового мистецтва: пала-
цовий комплекс, споруджений
1720, з парком, закладеним
1731.
11.	Кладовище рад. воїнів, які
загинули у боях проти нім.-
фашист. загарбників у липні
1944.
12.	Пам’ятник держ. і військовому
діячеві, гетьману України
Б. Хмельницькому, під ко-
мандуванням якого укр. сел,-
козацьке військо брало участь
у Зборівській битві 1649 під
час визвольної війни укр. на-
роду 1648 — 54.
14.	Братське кладовище рад. во-
їнів, які полягли 1944 під час
боїв за визволення міста від
німецько-фашистських загар-
бників.
15.	Пам’ятник Б. Хмельницько-
му; пам’ятний знак на честь
сподвижника Б. Хмельницько-
го у визвольній війні укр. на-
роду 1648—54 полковника
С. Морозенка, який тут заги-
нув.
16.	Пам’ятки архітектури 17 ст.,
зокрема замок, споруджений
1626—31.
17.	Будинок, в якому минули ди-
тячі та дівочі роки української
співачки і педагога С. А. Кру-
шельницької; меморіальний
музей співачки; могила її
батьків.
18.	Пам ятник партизанам-ковпа-
ківцям, які полягли в бою з
нім.-фашист, загарбниками у
липні 1943 в урочищі Малин-
ник.
19.	Пам’ятки архітектури 16 —
19 ст., у т. ч. руїни замку і Тро
їцький костел, 1554; ратуша,
1811.
20.	Краєзнавчий музей.
21.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, закладе-
ний 1760.
22.	Будинок, в якому у липні —
вересні 1920 містився Галиць
кий революційний комітет.
23.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів, які загинули
під час визволення міста від
німецько-фашистських загар-
бників.
24.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку,
російським письменникам О. С.
Пушкіну, М. Горькому.
25.	Пам’ятки архітектури іь —
18 ст., зокрема замок, спору-
джений 1540.
26.	Краєзнавчий музей, картинна
галерея.
27.	Кладовище рад. воїнів і мир-
них жителів — жертв нім. фа-
шизму.
28.	Пам’ятки архітектури 16 —
18 ст., у т. ч. руїни замку, 16 —
17 ст.; палацовий комплекс,
60-і рр. 18 ст.— 19 ст.; Тро-
їцький костел, споруджений
1761 — 79.
29.	Пам’ятка архітектури — за-
мок, 1630.
ЗО.	Пам’ятки архітектури 16 —
17 ст., зокрема, замок, спору-
джений 1631.
31.	Пам’ятник рад. партизанам,
які полягли під час Карпатсь-
кого рейду партизанського
з’єднання під командуванням
С. А. Ковпака в липні 1943
року.
32.	Будинок, в якому народилася
С. А. Крушельницька; музей-
на кімната співачки.
33.	Пам’ятки архітектури 14 —
18 ст., у т. ч. замок, 14 — поч.
17 ст.; ратуша, збудована
1750 — 51.
34.	Кладовище рад. воїнів, полег-
лих у боях проти нім.-фашист,
загарбників.
35.	Місце народження С. Наливай-
ка — керівника антифеодаль-
ного народного повстання
ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
ТУРИСТСЬКА КАРТА
ЛіТОВМШЄ
Шумськ
Ланівці
Зборів
Збара:
Нове Село
Підволочиськ
Кьзова
= Мнкулннц'
Е
1еребоьля
Красне
Білявнниі
М.онастириська
Ьучач
Бшобожнния
'ГЛЯДИ
Бюро подорожей та екскурс й
Пам ятнини і пам ятн- місця, пов язакі
Пам птни архі-ентури
Обласне туристзько-
екснурс.йне виробниче
об’єднання
35 ЗЕ 37
Гусятмн •
15 20
Бережани
І/£айо
Пан ятнини лам ятні місця
Великої Вітчизняної війни
1041-45 рр
Пам ятнини , пам ятн місця
*сторино-революц йних подій та
подій -рсмадянсьноі в йни
-Д< ЛЄСН.Є
'Льниия-Гоц, пьська
2 3 4 5
Крс ненець
Скала Подільська,
49 (Є 50
нм ©Борщів*.
Мі кпр я	1
Біляче-Золоте
ЧЧ ЧА
55ЙЇ56	57
За^щики Кривче І
іЩ^Синвк.в-1 ГЄР*
22 23 24 25 26 С$,ла
ТЕРНОПІЛЬ
Іорткії
12 43 44 45
У4-.// 46 47
Почаїв *	9
*£? Горинка^
7.1
з життям і діяльн стю державних
політичних і військових д яч в. діяч*в О Му зе>
науки і Культнрм героїв праці
Заповідні місця і	25	0
Історичні пнм ятни	пам ятни природи	1. । . + + । І
25 їм
и
1594—96 в Україні та Біло-
русі.
36.	Пам’ятки архітектури 16 —
17 ст., у т. ч. Онуфріївська цер-
ква, 2-а пол. 16 ст.
37.	Краєзнавчий музей.
38.	Меморіально-етнографічний
музей укр. фольклориста, ет-
нографа і громад.-культур, ді-
яча В. М. Гнатюка, уродженця
села; пам’ятник йому.
39.	Меморіальний комплекс на
289
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН
як регіональний музей Поділь-
ського т-ва «Народна школа».
Заг. пл. 3500 м2, експозицій-
на — 1800 м2. У фондах зберіга-
ється понад 150 тис. одиниць.
Музей має 3 відділи; на пра-
вах філіалів відділи — кар-
тинна галерея в Тернополі,
краєзнавчі музеї в Бережанах,
Борщеві, Бучачі, Гусятині, За-
ліщиках, Збаражі, Чорткові,
меморіальні музеї Соломії Кру-
шельницької (с. Біла Терно-
пільського р-ну), Леся Курба-
са (с. Старий Скалат Підволо-
чиського р-ну), етнографічно-
меморіальний Володимира Гна-
честь уродженців сіл Горигля-
дів і Садового Героїв Радянсь-
кого Союзу І. І. Дворського та
А. Т. Кживонь і односельців,
які загинули під час Великої
Вітчизняної війни та в перші
повоєнні роки.
40.	Пам ятник Герою Радянсько-
го Союзу І. І. Дворському.
41.	Пам’ятка архітектури — за-
мок, 17 ст.
42.	Братська могила керівників
партизанського загону ♦Чер-
вона дванадцятка» С. О. Мель-
ничука та П. М, Шеремети,
страчених польськими окупан-
тами у листопаді 1922.
43.	Братська могила рад. воїнів
і партизанів, які полягли в
боях за визволення міста у
квітні 1944.
44.	Пам’ятки архітектури 17 —
18 ст., зокрема руїни замку,
1610.
45.	Історико-краєзнавчий музей.
46.	Пам’ятка архітектури — руї-
ни замку, 1538.
47.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, закладе-
ний наприкінці 18 ст.
48.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, закладе-
ний 1800.
49.	Пам’ятки архітектури 16 —
18 ст., а також давньослов’ян-
ський храм.
50.	Історико-краєзнавчий музей.
51.	Монумент на честь рад. воїнів,
учасників форсування Дністра
у березні 1944.
52.	Будинок, в якому жив і працю-
вав укр. письменник О. С. Ма-
ковей; могила письменника,
пам’ятник йому.
53.	Пам’ятки архітектури 17 —
18 ст., зокрема костел, рату-
ша, палац.
54.	Історико-краєзнавчий музей.
55.	Пам’ятка архітектури — за-
лишки замку, 1-а половина
17 ст.
56.	Пам ятка природи — печера
Кристальна.
57.	Дендропарк, закладений 1956.
58.	Пам’ятка природи — урочи-
ще Глоди.
59.	Пам’ятник рад. воїнам-визво-
лителям і односельцям, які за-
гинули на фронтах Великої
Вітчизняної війни.
60.	Музей побуту та етнографії.
61.	Погруддя ланкової колгоспу
двічі Героя Соціалістичної
Праці Є. О. Долинюк.
62.	Пам’ятка природи — урочище
Трубчин.
тюка (с. Велеснів Мснастири-
ського р-ну), музей «Молотків-
ська трагедія» (с. Молотків Ла-
новецького р-ну). У відділі при-
роди широко представлені ге-
ол. і палеонтологічні колекції,
зразки грунтів, рослинний і
тваринний світ краю. Демон-
струються діорами «Медобори»,
«Полісся» та ін. В експозиції
значну увагу приділено приро-
доохоронним заходам. Музей
проводить значну н.-д. роботу,
зокрема з питань археології,
етнографії, фольклору, топо-
німіки, а також пропагандист-
ську: лекції (понад 1000 на
рік), екскурсії (понад 6000 на
рік). Працівники музею під-
готували і видали істор.-крає-
знавчі нариси про міста обла-
сті, путівники по області та му-
зеях, видають каталоги, пла-
кати, буклети тощо. Щороку
Т. к. м. відвідує понад 100 тис.
чол.
Літ.: Тернопільський краєзнав-
чий музей. Путівник. Львів. 1986.
В. А. Лавренюк.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАС-
НИЙ ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕ-
ОРОЛОГІЇ — оперативно-ви-
робнича установа, що узагаль-
нює дані гідрометеоролог, спо-
стережень, спостережень за за-
брудненням атм. повітря та
радіаційним фоном на тер.
своєї діяльності. Організова-
ний 1.УТ 1988 на базі Терноп.
гідрометеоролог, бюро (засн.
1955). Підпорядкований Держ.
комітету У країни по гідроме-
теорології. До його складу вхо-
дять агрометеоролог, група та
лабораторія спостережень за
забрудненням атм. повітря, у
т. ч. 2 напівавтоматичні лабо-
раторії по відбору проб повіт-
ря. Осн. завдання — забезпе-
чення відповідних орг-цій та на-
селення області всіма видами
оперативної, прогностичної, ре-
жимної інформації та даними
про стан забруднення атм.
повітря; вивчення особливостей
метеоролог., кліматич., агроме-
теоролог. і гідролог. умов
області; здійснення контролю
за динамікою критичних т-р
вимерзання озимої пшениці
районованих сортів; координа-
ція роботи відомчих постів;
організаційне і методичне ке-
рівництво метеостанція ми на
закріпленій території.
Г. Г. Гєрасимьонок.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ПЕДАГО-
ГІЧНИЙ ІНСТИТУТ вищим
навч. заклад Міністерства освіти
України. Засн. 1940 у м. Кре-
менці як учительський ін-т, 1950
реорганізований у педагогічний,
який 1969 перебазовано в Тер-
нопіль.
Має 8 ф-тів: природничий, ге-
огр., фіз.-математичний, інже-
нерно-пед., філологічний, фіз.
виховання, підготовки вчителів
початкових класів, підготовки і
підвищення кваліфікації пед.
кадрів. Геогр. ф-т засн. 1990
(з 1940 діяв природничо-геогр.
ф-т, з 1982 підготовка геогра-
фів проводилася на природни-
чому ф-ті). У його складі ка-
федри: фіз. географії, екон. та
соціальної географії. Готує вчи-
телів географії з додатковою
спеціальністю біологія (з 1982),
природознавство (з 1989), іс-
торія (з 1990). Денне відді-
лення. При ф-ті працює наук,
лабораторія моделювання еро-
зійних процесів. У 1990/91 на
геогр. спеціальностях навча-
лося 600 студентів. Наук, робо-
та пов’язана з комплексним
геогр. дослідженням природи
та г-ва Терноп. області.
Л. П. Царик.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ РА-
ЙОН — район у центр, частині
Терноп. обл. Утворений 1966.
Пл. 0,8 тис. км2. Нас. 58,4
тис. чол. (без м. Тернополя),
у т. ч. міського—11,6 тис.
(1990). Центр — м. Тернопіль.
У Т. р.— с-ща міськ. типу
Велика Бере зовиця, Великі
Бірки та 54 сільс. населені
пункти.
Лежить у межах Подільської
височини. Поверхня — хвиля-
ста лесова рівнина, розчлено-
вана долинами річок, ярами та
балками. На Сх. району — гор-
бисте пасмо Товтр. Трапля-
ються карстові форми рельєфу.
Корисні копалини: кварцовий
пісок, глини, вапняки, піско-
вики, торф, Є джерела мін.
води (поблизу с. Настасів).
Т. р. розташований у Західно-
українській лісостеповій фізи-
ко-географічній провінції,. Пе-
ресічна т-ра січня —5,4°, липня
4-18,4°. Опадів 590 мм на рік,
Тернопільський геоботанічний
округ.
Тернопільський краєзнавчий
музей.
найбільша кількість їх випадає
влітку. Період з т-рою понад
4-10° становить 157 днів.
Висота снігового покриву 15 см.
Метеостанція (Тернопіль). Ра-
йон належить до вологої, по-
мірно теплої агрокліматич. зо-
ни. Річки — бас. Дністра: Се-
рет з прит. Нестерівкою і Гніз-
ною. Споруджено 17 ставків
і одне водосховище (заг. пло-
ща водного дзеркала 320 га).
Переважають темно-сірі опід-
золені грунти, чорноземи опід-
золені та чорноземи типові ма-
логумусні. Пл. лісів 4,9 тис.
га (граб, дуб, бук, ясен, липа,
береза, сосна, ялина). Пл. поле-
захисних та водоохоронних лі-
сонасаджень 900 га. У райо-
ні — Чистилівський заказник
та частина Серетського заказ-
ника (респ. значення), 4 заказ-
ники, 2 пам’ятки природи,
Настасівський і Плотичанський
парки — пам’ятки садово-пар-
кового мист-ва (місц. значення).
У Т. р.— «Будіндустрія», шля-
хобуд. матеріалів комбінати
(Велика Березовиця), комбікор-
мовий, спиртовий, м’ясокіст-
кового борошна (с. Мишковичі),
ТЕРНУВАТЕ
290
§ ЯЗгровиця
л-* в. Дубівщ
\івачів Доліт і
Плотича
Ве і О
Глибочок
Чистилів
Лоз
.ТЕРНОПІЛЬ»
Довжанка
Домаморич®
Забойки
Почапинщ
Петрикі
ДраганівксГ
Вел Га
Віл Бірки
ДичР\в О
Б» резон
Мал Ходачки
Йосипівна
Вел\Лука
Миролпбівкі
Настасів \ П
(«ш*
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
номої
Територія підпорядкована
Тернопільські* міськраді
''»/’ Серетсьний заказник
) Чистиліесьний заказник
консервний (с. Скоморохи) з-ди,
ф-ка «Веснянка» (Великі Бір-
ки). С. г. спеціалізується на
рослинництві зерново-буряків-
ничого і тваринництві мол.-
м’ясного напрямів. Осн. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
горох, жито, гречка, просо,
цукр. буряки, овочеві, картоп-
ля. Садівництво. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, вівчарство,
птахівництво, бджільництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
58,0, у т. ч. орні землі — 49,8,
сіножаті — 4,0, пасовища
3,8. Зрошується 1,7 тис. га,
осушено 10,3 тис. га. У районі
25 колгоспів, 3 радгоспи. За-
лізничні станції: Березовиця-
Острів, Бірки-Великі, Глибо-
чок-Великий. Автомоб. шляхів
300 км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 295,6 км.
Об’єкти туризму: будинок, у
якому пройшли дитячі та
юнацькі роки укр. співачки
і педагога С. А. Крушельни-
цької, меморіальний музей спі-
вачки (с. Біла).
О. В. Заставецька, И. М. Свинко.
ТЕРНУВАТЕ — селище місько-
го типу Новомиколаївського
р-ну Запоріз. обл. Залізнична
ст. Гайчур. 1,7 тис. ж. (1990).
Виникло 1896 під назвою Гай-
чур, з 1946 — сучас. назва,
с-ще міськ. типу з 1957. По-
верхня пологохвиляста, роз-
членована балками та ярами.
Перевищення відносних висот
становить 35 м. Пересічна
т-ра січня —5,5°,	липня
-}-22,5о. Опадів 400—425 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
18 га. У Т.— меблева ф-ка,
елеватор.
ТЕТЕРІВ — річка у Чуднів-
ському, Дзержинському, Жи
томирському, Коростишівсь-
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
иківці
слів
лівка
Товстоку.
шковичі
Бав'
'Козівка /
кому, Радомишльському р-нах
Житом, обл. та Іванківському
р-ні Київ, обл., права прит.
Дніпра (впадає в Київське
водосховище). Довж. 385 км,
пл. бас. 15,3 тис. км2. Бере
початок з джерел поблизу с. Но-
сівки. До Радомишля тече у
вузькій долині з крутими або
помірно крутими схилами, міс-
цями — у скелястій ущелині
(біля с. Денишів, Житомира,
Коростишева). Нижче долина
розширюється до 5 км, глиб,
до 40 м. Заплава частково за-
болочена, шир. до 2 км. Річи-
ще слабозвивисте, до Радо-
мишля порожисте, нижче по-
діляється на рукави і протоки,
має острови, старорічища; шир.
до 120 м, глиб, від 0,5 до
2,0 м. Похил річки 0,5 м/км?.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає в серед, березня. Осн. при-
Річка Тетерів.
токи: Гнилоп’ять, Гуйва, Здвиж
(праві), Ірша (ліва). Для ре-
гулювання стоку та госп. по-
треб на Т. споруджено ряд
водосховищ та ставків. Воду ви-
користовують для пром. і побут,
потреб, для зволожування осу-
шених земель. Розвинуте риб-
ництво. На Т.— міста Жито-
мир, Коростишів, Радомишль,
с-ща міськ. типу Чуднів та
Іванків. Пн. частина басейну Т.
частково забруднена радіонук-
лідами після аварії на Чорно-
бильській АЕС 1986. Для захис-
ту малих річок споруджено
фільтруючі греблі.
Ю. П. Яковенко.
ТЕТЕРІВКА — річка в Чуд-
нівському р-ні Житом, обл.,
права прит. Тетерева (бас. Дні-
пра). Довж. 27 км, пл. бас.
244 км . Бере початок поблизу
с. Жеребки. Долина має шир.
до 1,6 км, глиб, до 20 м. За-
плава завширшки до 200 м. Рі-
чище звивисте, шир. до 2 м.
Похил річки 2,2 м/км. Жив-
лення мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає в серед, берез-
ня. Воду використовують для
госп. потреб. Ю. П. Яковенко.
ТЕТИВА — річка у Городнян-
ському та Щорському р-нах
Черніг. обл., права прит. Снову
(бас. Дніпра). Довж. 32 км, пл.
бас. 302 км2. Бере початок на
Пн. Зх. від с. Лемешівки.
Долина коритоподібна, заплава
двостороння, заболочена. Рі-
чище звивисте, шир. З—6 м,
глиб, до 1,2 —1,5 м; на про-
тязі 20 км каналізоване — во-
доприймач осушувальної си-
стеми.	Л. В. Мискіна.
ТЕТЙВ — місто Київ, обл., рай-
центр. Розташований на р. Рось-
ці (прит. Росі, бас. Дніпра),
залізнична станція. 14,8 тис. ж.
(1990). Відомий з 12 ст., місто
з 1968. Пересічна температура
січня —7,1°, липня +19,6°.
Опадів 489 мм на рік. У Т.—
маслоробний, прод. товарів,
цегельний і комбікормовий
з-ди, філіал Білоцерківського
швейно-галантерейного об’єд-
нання та ін. Краєзнав. музей.
ТЕТПВСЬКИИ РАЙОН — ра
йон на Пд. Київ. обл. Утворе-
ний 1923. Пл. 0,8 тис. км .
Нас. 38,9 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 14,8 тис. (1990). У ра-
йоні — м. Тетіїв (райцентр) та
32 сільс. населені пункти.
Лежить на Придніпровській
височині. Поверхня слабохви-
ляста, у пд.-зх. частині порі-
зана яружно-балковою сіткою.
Корисні копалини: граніти,
магматити, суглинки, торф.
Розташований у межах Дніст-
ровсько-Дніпровської лісосте-
пової фізико-географічної про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—7,1°, липня +19,6\ Період
з т-рою понад +10 1 становить
155—160 днів. Опадів 489 мм
на рік. Висота снігового по-
криву 15 см. Належить до
недостатньо вологої, теплої аг-
рокліматич. зони. Річки бас.
Дніпра — Рось з Роською і
Молочною. Споруджено 148
ставків заг. пл. водного дзер-
кала 1400 га. Поширені чор-
ноземи глибокі малогумусні та
їх опідзолені та еродовані від-
міни (70 % території району),
на решті території — сірі лі-
сові опідзолені, дерново-підзо-
листі, лучно-болотні та лучно-
чорноземні грунти. Під лісами
6,5 тис. га. Осн. деревні по-
роди: дуб, граб, сосна, ясен.
Насаджено 671 га поле- та
грунтозахисних лісосмуг. У ра-
йоні — П’ятигірський парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва місц. значення.
Найбільші пром. підприємства:
Кашперівський та Шевченків-
ський (с. Денихівка) цукр.,
Стадницький спиртовий, тетіїв-
ські маслоробний, комбікор-
мовий і цегельний з-ди. Галузі
291
ТИВРІВСЬКИИ
ТЕТІІВСЬКИЙ РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
спеціалізації с. г.— рослинни-
цтво зерново-буряківничого,
тваринництво м’ясо-мол. на-
прямів. Гол. культури: озима
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
пшениця, кукурудза, цукр. бу-
ряки, овочеві. Скотарство, сви-
нарство, птахівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 57,0,
у т. ч. орні землі — 51,8, сі-
ножаті і пасовища — 1,4. Зро-
шується 3,3 тис. га. В районі —
13 колгоспів, 4 радгоспи, 2 між-
госп. підприємства. Залізнич.
ст. Тетіїв. Автомоб. шляхів
307,7 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 286,7 км. Крає-
знав. музей (Тетіїв).
І. А. Ярмоленко.
ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ ПРО-
МИСЛОВІСТЬ — галузь наф-
тохімічної промисловості, під-
приємства якої виробляють різ-
ні види тех. вуглецю. Для ви-
роби. бл. 80 % його викори-
стовують фракції та масла
нафтового і коксохім. поход-
ження з високим вмістом аро-
матич. вуглеводів; бл. 20 %
одержують з природного й
коксового газу. Застосовують
тех. вуглець у гумовій пром-сті
як один з осн. компонентів
для виготовлення шин, гумо-
тех. виробів, гумового взуття,
а також у лакофарбовій, полі-
граф. пром-сті. В Україні пер-
ший сажовий з-д став до
ладу 1946 у Дашаві (Львів,
обл.) на базі родовищ природ-
ного газу, другий — 1950 у Ка-
діївці (тепер м. Стаханов Лу-
ган. обл.), де виробляють тех.
вуглець з відходів коксохім.
пром-сті. В 1965 введено в дію
Кременчуцький з-д тех. вуг-
лецю, сировиною для нього
є продукти нафтопереробки.
Крім місцевої, підприємства
галузі використовують і девіз-
ну сировину.
ТЕХНОЛОГІЧНА ОЦІНКА
ЛАНДШАФТІВ — оцінка при-
родно-територіальних комплек-
сів, їхніх компонентів за ступе-
нем придатності для певного
виду госп. діяльності. Т. о. л.—
результат оціночних геогр. до-
сліджень взаємозв’язків між
природними комплексами й
тех. системами. Використовує-
ться при плануванні, проекту-
ванні, прогнозі географічному
як вихідний матеріал для ви-
бору варіантів рішень та як пе-
редумова екон. оцінки за вар-
тісними показниками. Пріори-
тетним у проведенні Т. о. л. є
вибір раціональної технології
природокористування, яка виз-
начає придатність оцінювано-
го ландшафтного комплексу для
певного виду госп. діяльності.
Т. о. л. базується на комплекс-
ному підході до природокорис-
тування, який передбачає ви-
шукування і вибір таких раціо-
нальних напрямів техніки і
технології, які найповніше від-
повідають ресурсе-природоохо-
ронним можливостям оцінюва-
ного ландшафту і забезпечують
стійке тривале виконання ним
соціально-екон., екологічних,
ресурсозбагачувальних, сере-
довищевідтворювальних і при-
родоохоронних функцій. Т. о. л.
забезпечує вибір технологій, які
найбільш сприятливі як для
безпосередньо оцінюваного
ландшафту, так і для взаємо-
діючих з ним природних чи
природно-госп. об’єктів, напр.,
заповідників, малих річок, став
ків, водосховищ. Зважаючи на
це, матеріали Т. о. л. є не тільки
вихідною інтегральною інфор
мацією, а й методичною осно-
вою вибору варіантів рішень
при плануванні, проектуванні,
географічному прогнозі, ви-
вченні еколого- географічних си-
туацій, проведенні експертиз
схем і проектів організації га-
лузевого і тер. природокористу-
вання. Т. о. л. виконують у ці-
лому за правилами проведення
оцінювальних робіт з першо-
черговим визначенням соціаль-
но-екоп. і еколого-геогр. перед
умов оцінювання, а також його
об’єкта, суб’єкта, мети, завдань,
концепції, методики, найголов
ніших критеріїв і параметрів
(показників). Оцінці підляга-
ють показники вибраних влас-
тивостей компонентів природ-
но-територіальних комплексів.
Потім для кожного з показни-
ків розробляють оціночну шка-
лу, яка будується шляхом поді-
лу вимірів показників ланд-
шафтних комплексів на ряд
оціночних категорій (класів).
Форма представлення Т. о. л.
може бути текстовою (словес-
ною), цифровою (бальною), гра-
фічною або змішаною.
На Т. о. л. України впливає
їхнє положення в межах пев
них фіз.-геогр. зон, провінцій
тощо, тривалість і технологія
природокористування, рівень
антропогенної трансформова-
ності, окультурення і госп. про-
дуктивності ландшафтів, а та-
кож соціальної потреби (інтен-
сивне землеробство, міська за-
будова, розміщення енерг. об’єк-
тів, охорона природного сере-
довища, складання земельного
кадастру, комплексна меліора-
ція земель тощо). Т. о. л. у рес-
публіці здійснюють проектно-
вишукувальні установи і орга-
нізації (Укрземпроект, Діпро-
місто, Київндімістобудування
та ін.), кафедри геогр. ф-тів
ун-тів.
Літ.: Мухина Л. И. Принципи и
методи технологической оценки
природних комплексов. М., 1973;
Шищенко П. Г., Гриневецькии В. Т.
Питання інвентаризації та техно-
логічної меліоративної оцінки
ландшафтів України. «Фізична
географія та геоморфологія», 1974,
в. 12; Шищенко П. Г. Прикладная
физическая география. К., 1988.
В. Т. Гриневецькии,
П. Г. Шищенко.
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ТЙВРІВ — селище міського
типу Війн, обл., райцентр. Роз-
ташований на Південному Бузі,
за 16 км від залізнич. ст.
Гнівань. Автостанція. 5,0 тис.
ж. (1990). Відомий з 1505,
с-ще міськ. типу з 1965. Пере-
січна т-ра січня —5,6е, липня
4-19,1°. Опадів 576 мм на рік.
Поверхня пологохвиляста. Пл.
зелених насаджень 234 га.
Пром. підприємства: цегель-
ний, комбікормовий, хлібний
та пивоварний з-ди. Лісницт-
во. Краєзнав. музей.
ТИВРІВСЬКИИ РАЙОН —
район у центр, частині Вінн.
обл. Утворений 1923. Пл. 0,9
тис. км2. Нас. 52,8 тис. чол.,
у т. ч. міського — 26,3 тис.
(1990). У районі — м. Гнівань,
с-ща міськ. типу Тиврів (рай-
центр), Сутиски та 53 сільс.
населені пункти.
Лежить на відрогах Подільсь-
кої височини. Поверхня — під-
вищена пологохвиляста лесова
рівнина, розчленована річко-
вими долинами, балками та
ярами. Абс. висоти 270—
300 м. Корисні копалини: гра-
ніт, пісок, глина. Т. р. розта-
шований у Дністровсько-Дніп-
ровській лісостеповій фізико-
географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —5,6е,
липня 4-19,1°. Опадів 530—
550 мм на рік, найбільша кіль-
кість їх випадає влітку. Пе-
ріод з т-рою понад 4-10° ста-
новить 162 дні. Висота сніго-
вого покриву 8—18 см. Район
належить до недостатньо во-
логої агрокліматич. зони. Ріка
Південний Буг з притоками.
Споруджено бл. 60 ставків (заг.
пл. водного дзеркала 402 га).
ТИЛІГУЛ
292
Переважають сірі і ясно-сірі
лісові грунти (78 % площі ра
йону), темно-сірі опідзолені
та чорноземи опідзолені (бл.
15 %), дерново-підзолисті, луч-
ні грунти. Пл. лісів 9,5 тис. га
(граб, бук, ясен, липа, береза,
клен, ялина, сосна), полезахис-
них та водоохоронних лісона-
саджень — 1,3 тис. га, у т. ч.
0,5 тис. га лісосмуг. У районі —
2 заказники, 6 пам’яток при-
роди, Сутисківський парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва, заповідне урочище
(всі — місц. значення).
Найбільші підприємства: «Ав-
тоелектроапаратура» (Сутис-
ки), спецзалізобетону, цукр.,
шинорем., підшипниковий (Гні-
вань), пивоварний (Тиврів),
плодоконсервний (с. Шершні)
з-ди, Гніванський кар’єр. Га-
лузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво зерново-буряківни-
чого та тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, греч-
ка, просо, кукурудза, горох,
цукр. буряки. Садівництво (на
пл. 1,9 тис. га), овочівництво.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство і птахівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 64,0,
у т. ч. орні землі — 54,1, сі-
ножаті — 1,6, пасовища — 5,8.
Осушено бл. 1,2 тис. га. У ра-
йоні — 26 колгоспів, 1 радгосп.
Міжгосп. підприємство по від-
годівлі великої рогатої худоби
(Гнівань), рибоводомеліоратив-
на станція (с. Івонівці). За-
лізнич. ст. Гнівань. Автомоб.
шляхів 331 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 297 км. Вечірній
маш.-буд. технікум (Сутиски),
профес.-тех. уч-ще (Гнівань).
Краєзнав. музей (Тиврів).
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
ТИЛІГУЛ — річка в Котовсь-
кому, Ананьївському, Люба-
шівському, Миколаївському і
Березівському р-нах Одес. обл.,
впадає в Тилігульський лиман.
Довж. 173 км, пл. бас. 3550 км2.
Бере початок на пд.-сх. схи-
лах Подільської височини, тече
Тилігу льський лиман.
Причорноморською низовиною.
Долина переважно коритопо-
дібна (глиб, до 40—60 м), часто
асиметрична, схили розчлено-
вані балками та ярами. Заплава
подекуди заболочена, завшир-
шки 300—600 м. Річище на
окремих ділянках каналізо-
ване, часто замулене. Похил
річки 0,9 м/км. Осн. прит.:
Липецька, Журавка (праві),
Меланка (ліва). Живиться атм.
опадами (навесні проходить до
80—90 % стоку). Влітку пере-
сихає. Льодостав нестійкий, з
грудня до березня. Стік заре-
гульований численними став-
ками. Воду використовують для
с.-г. і частково пром. потреб,
а також зрошування. На Т.—
міста Ананьїв і Березівка.
ТИЛІГУЛЬСЬКИИ ЛИМАН —
лиман у Березівському і Ко-
мінтернівському р-нах Одес.
обл. та Березанському р-ні
Микол, обл. Від Чорного м. від-
окремлений піщано-черепаш-
ковим пересипом шир. З—4 км.
Довж. до 80 км, пересічна
шир. 3,5 км, пл. від 150 до
170 км2, пересічна глиб. З м,
максимальна — 21 м. Береги
круті, розчленовані затоками;
складаються з лесовидних су-
глинків, поширені ерозійно-аб-
разійні процеси. Впадає р. Ти-
лігул. Живлення за рахунок
поверхневих вод та фільтра-
ції мор. вод. Пересічна т-ра
води влітку-|-23О, взимку —
від 0° до +3°. Солоність до
12—13 °/00. Д° складу ропи
входять хлористі сполуки нат-
рію, калію, магнію, сірчано-
кислого магнію та ін. Дно
вкрите потужним шаром чор-
ного мулу, що має лік. власти-
вості і використовується для
грязелікування (зокрема, ку-
рортами у с. Коблевому). До
лік. факторів належить також
ропа лиману. Рибальство.
ТИМКОВА СКЕЛЯ — карстова
печера у Волино-Подільській
карстовій області. Розташо-
вана поблизу с. Кривчого Тер-
ноп. обл., на лівобережжі доли-
ни р. Циганки (притоки Ніч-
лави). Утв. у гіпсах неогено-
М. А. Тимофеєв.
вого віку. Складається з двох
ділянок заг. довж. 1780 м з
двома входами. Від ниж. входу
у скельному відслоненні на
схилі долини починається дов-
гий низький тунель, який з’єд-
нується з центр, лабіринтом
тріщиноподібних ходів про-
тяжністю понад 700 м. Центр,
лабіринт виводить до верх,
входу у лійці на плато. Під
час дощів через печеру з верх-
нього входу до нижнього про-
ходить водний потік. Т. С. від
крили 1974 терноп. спелеологи.
О. Б. Климчук.
ТИМОФЄЄВ Микола Андрійо-
вич (17.IX 1930, м. Димитров-
град Ульян. обл.) — рос. ме-
теоролог, океанолог, доктор ге-
огр. наук, з 1979. У 1955 за-
кінчив Ленінгр. гідрометеоро-
лог. ін-т. У 1958 — 64 працював
у системі Гідрометслужби СРСР
на Дал. Сході. У 1964—83 та
з 1985 — у Мор. гідрофіз. ін-ті
АН України. Одночасно, 1961 —
63 та 1981—83 викладав від-
повідно у Далекосхідному (Вла-
дивосток) і Сімферопольському
ун-тах. У 1983—85 зав. від-
ділом океанографії та лабора-
торією фізики моря у Рад.-гві-
нейському н.-д. центрі по океа-
нографії і геліофізиці у м. Ко-
накрі. Брав участь у багатьох
експедиціях на Тихому, Індій-
ському й Атлантичному океа-
нах. Наук, дослідження в га-
лузі великомасштабних взає-
модій атмосфери і океанів, теп-
лового балансу та радіаційного
режиму океанів. Розробив і
реалізував методи моніторингу
полів температури води на
поверхні морів та океанів, по-
токів коротко- і довгохвильо-
вої радіації, різних характе-
ристик хмарності на основі
супутникових спостережень за
випромінюванням з поверхні
океану в різних ділянках елект-
ромагнітного спектра.
Те.: Радиационньїй режим океа-
нов. К., 1983; Атмосферньїе про
цессьі. Взаимодействие океана и
атмосферьі. В кн.: Тропическая
Атлантика. Регион Гвинеи. К.,
1988 [у співавт.]; Спутниковьій мо-
ниторинг температурні поверхнос-
ти океана по данньїм ИСЗТ4ОАА.
«Морской гидрофизический жур-
нал», 1990, № 5 [у співавт.];
Теплобалансовьіе исс.ледования
Черного и Азовского морей. М..
1990 [у співавт.].
ТИМОФПВСЬКЕ НАФТОГА-
ЗОКОНДЕНСАТНЕ РОДОВИ-
ЩЕ — родовище у Дніпров-
сько-Донецькій нафтогазонос-
ній області, на тер. Гадяцького
р-ну Полтав. обл. Пов’язане
з брахіантиклінальною склад-
кою (розміри 6 X 3,7 км, амплі-
туда 130 км). Виявлено 5 га-
зоконденсатних (2 з найбіль-
шими запасами) і нафтовий
поклад у відкладах турнейсь-
кого і візейського ярусів нижн.
карбону. Родовище експлуату-
ють з 1978. Дебіт свердловин
59—1703 тис. м3 газу, 27 —
355 м3 нафти на добу. Вміст
конденсату метано-нафтеново-
го типу в газі 296—374 г/м3.
Газ метановий, із вмістом вуг-
лекислого газу 0,7—4,5 %, азо-
ту 0,9—3,6 %. Нижча тепло-
творна здатність 31—52 МДж/
м3. Густ. конденсату 0,77—
0,81 т/м3, нафти 0,84—0,86
т/м3. Вміст у нафті (%): смол
1,2—2,4, асфальтенів 0,13—
1,25, парафінів 3,5—5,9, сір-
ки 0,12—0,21. В. В. Крот.
ТИМОШЇВСЬКИИ ПІД — зам-
кнене зниження овальної фор-
ми поблизу с. Тимошівки Ми-
хайлівського р-ну Запоріз. обл.
Розташований на лесовій рів-
нині на вододілі Дніпро —
Молочна. Витягнутий з Пн. на
Пд. на 12 км, ширина понад
8 км. Дно завширшки 2—6 км,
рівне, абс. вис. 70 м. Зх. і сх.
схили мають висоту відповідно
2—4 м і 5—6 м і крутизну
2—4° і 5—7°. Рівень грунто-
вих вод нижчий від навколиш-
ньої території і становить бл.
5 м. Рослинність лучно-степова.
Крайові частини поду розорю-
ють під посіви, на дні — луки,
що використовують як випас.
Під час сніготанення й зли-
вових дощів дно затоплюється.
О. П. Андріяш.
ТИПОЛОГІЯ НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ — групування насе-
лених пунктів за спільністю
якісних ознак. Такими ознака-
ми є: чисельність жителів; пе-
реважаюча функція в процесі
суспільного поділу праці; функ-
ція нас. пункту в системі роз-
селення та організації нар. г-ва;
адмін.-тер. статус; величина по-
селення. За цими ознаками нас.
пункти України ділять на мі-
ські поселення і сільські посе-
лення’, моно- і поліфункціональ-
ні; промислові, портові, транс-
портні, рекреаційні та ін.; ад-
мін. центри, столиця; центри
систем розселення (поселення
центральні, периферійні). Див.
293
ТИТАНОВІ
також Адміністративно-терито-
ріальний устрій, Класифікація
населених пунктів.
С. М. Проценко.
ТИРКЕ — плитоподібний ма-
сив у центр, частині Головного
пасма Кримських гір. Вис.
1279 м. Складається з вапня-
ків юрського віку. Розвинуті
карстові форми рельєфу —
лійки, карстові поля. Вершина
вкрита гірсько-лучно-степовою
рослинністю, схили — лісовими
рослинними угрупованнями.
Серед рослин — реліктовий тис
ягідний (бл. 800 дерев), 19 ви-
дів рослин занесено до Червоної
книги України. Є 2 бот. заказ-
ники місц. значення: Печенків-
ський і Тирке. А. В. Єна.
ТИСА — найбільша ліва прит.
Дунаю. Тече в межах України
(Закарпат. обл.), Угорщини і
Югославії, частково по кордо-
ну між Україною і Румунією, а
також Угорщиною і Чехо-Сло-,
ваччиною. Довж. 966 км, площа
басейну 153 тис. км2 (у ме-
жах України — 201 км і
11,3 тис. км2). Утворюється
злиттям Чорної Тиси і Білої
Тиси за 4 км вище м. Рахова.
На тер. України міститься
верхня, переважно правобе-
режна частина басейну Т., що
лежить на пд.-зх. схилах Укра-
їнських Карпат та на Закар-
патській низовині. Долина до
смт Великого Бичкова У-по-
дібна (шир. 100—200 м), на
окремих ділянках ущелинопо-
дібна (шир. ЗО—50 м). Далі
тече вздовж гір Верхньотисин-
ською улоговиною у широкій
(від 3—5 км до 8—9 км)
долині, перетинає Вулканічний
хр. (шир. долини тут зменшу-
ється до 1—1,5 км) і виходить
на Закарпатську низовину. За-
плава у верхів’ї відсутня або
представлена вузькою (ЗО—
50 м) смугою, нижче одно-
стороння (завширшки від кіль-
кох десятків метрів до 1,5 —
2 км); є обваловані ділянки.
Річище у верхів’ї звивисте,
порожисте, нижче — дуже роз-
галужене, з численними остро-
вами, шир. його від 40—50 м
до 70—100 м і більше. Ви-
йшовши на низовину, набуває
рис рівнинної річки, шир. її
досягає 150—170 м (подекуди
260 м). Похил 1,2 м/км. Осн.
притоки (в межах України):
Чорна Тиса, Апшиця, Тересва,
Теребля, Ріка, Боржава (праві),
Батар (ліва). Живлення пере-
важно снігове і дощове; бува-
ють * високі паводки (зокрема,
1970). Бл. 40 % річного стоку
припадає на весняний період.
Пересічна витрата води у вер-
хів’ї (біля м. Рахова) 246 м3/с,
у пониззі — понад 700 м3/с.
Пересічна каламутність води
80 85 г/м3, максимальна —
понад 220 г/м3. Льодоутворен-
ня з 1-ї пол. грудня (забереги,
сало, шуга), льодостав нестій-
кий; весняний льодохід у бе-
резні, бувають затори. Гідролог,
пости біля Рахова (з 1949),
с. Ділового (з 1913), Великого
Бичкова (з 1945), м. Тячева
(з 1942), м. Хуста (з 1946),
смт Вилок (з 1886), м. Чопа
(з 1950). У межах України Т.
використовують для водопоста-
чання, рибництва, рекреації;
на її берегах — міста Рахів,
Тячів, Хуст (біля впадіння
р. Ріки в Т.), Чоп.
М. І. Кирилюк.
ТИСМЕНИЦЯ — місто Івано-
Фр. обл., райцентр. Розташо-
вана на р. Ворона (прит.
Бистриці-Надвірнянської, бас.
Дністра), за 11 км від заліз-
нич. ст. Івано-Франківськ. Ав-
тостанція. 9,8 тис. ж. (1990).
Відома з 1143, місто з 1986.
Лежить на плоских нижніх
терасах річки. Перевищення
висот до 20 м. Пересічна т-ра
січня -5,0°, липня 4-18,5°.
Опадів бл. 600 мм на рік.
У Т.— виробниче хутрове об’-
єднання «Тисмениця», мебле-
ва ф-ка, харч, комбінат, ліс-
госпзаг. Народні худож. про-
мисли (вишивання).
ТЙСМЕНИЦЬКИИ РАЙОН (до
1982 — Івано-Франківський
район) — район у пн.-сх. час-
тині Івано-Фр. обл. Утворений
1966. Пл. 0,8 тис. км2. Нас.
85 тис. чол., у т. ч. міського —
16,2 тис. (1990). У районі —
м. Тисмениця (райцентр), с-ща
міськ. типу Жовтень і Лисець
та 47 сільс. населених пунк-
тів.
Розташований у ПередкарпаТті
(зх. частина в межах Прилук-
винської височини, сх.— Би
£
стрицько Тлумацької височини,
пд.— Бистрицької улоговини).
Поверхня підвищена рівни-
ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОН
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Тери-орія. підпорядкована
Івано-Франнівсьній міськраді
Скорочення Бистриця-Сог	Бистриця-Солотвинська,
Бистриця-Най-	Бнс ірнця-Надвірнянсьна
Дендропарк Друж< 1 ''-V . я , Не іваДоінна
на (пасма горбів чергують-
ся з плескатими улоговина-
ми), розчленована річковими
долинами, ярами і балками.
Поширені карстові форми рель-
єфу. Корисні копалини: гіпс,
мергелі, гравій, глини, суглин-
ки, пісковики, вапняки, гіпсо-
ангідрит. Пересічна т-ра січня
—4,9, —5,1°, липня -|-18,2,
4-18,4°. Період з т-рою понад
4-10° становить 163 дні. Опа-
дів 600—655 мм на рік; осн.
частина їх випадає у теплий
період року. Висота снігового
покриву 16—20 см. Належить
до вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони та Карпатсь-
кого агрокліматич. району вер-
тикальної кліматич. зонально-
сті. Річки: Дністер (на пн.-сх.
межі району), його притоки:
Бистриця з Бистрицею-Надвір-
нянською і Бистрицею-Солот-
винською та ін. Найпоширеніші
сірі лісові (30 % пл. району),
дерново-підзолисті глейові
(25 %), дернові (до 20 %), тем-
но-сірі опідзолені (до 15 %),
лучні та лучно-чорноземні
грунти. Під лісом бл. 20 %
тер. району. Переважають дуб
(до 50 % пл. лісів), бук (до
25 %); граб, сосна, ялина
та ін. У межах Т. р.— ланд-
шафтний заказник Козакова
Долина та дендропарк Дружба
(респ. значення), 2 заповідні
урочища (місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
тисменицькі виробниче хутрове
об’єднання «Тисмениця» та
меблева ф-ка, Поберезький з-д
пресових агрегатів, ямницькі
цем.-шиферний комбінат та
з-д тонкого органіч. синтезу,
Клубовецький комбікормовий
з-д. У рослинництві переважає
вирощування овочевих і тех.
(цукр. буряки, льон довгунець)
та зернових (пшениця, ячмінь,
жито) культур, тваринництво
м’ясо-мол. напряму (скотарст-
во, свинарство, птахівництво).
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
54,6, у т. ч. орні землі — 29,1,
сіножаті і пасовища — 6,6.
Осушено 2,2 тис. га. У Т. р.—
20 колгоспів, 1 радгосп, птахо-
фабрика, Науково-досл. стан-
ція хрестоцвітних культур. За-
лізничні станції: Івано-Фран-
ківськ, Ямниця, Павлівка, Бра-
тківці, Марківці, Жовтень. Ав-
томоб. шляхів 307 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 286 км.
Дит. санаторій (смт Жовтень).
І. П. Ковальчук, І. І. Ровенчак.
ТЙСОВИИ ЯР — бот. пам’ятка
природи респ. значення (з
1981). Розташований у Сторо-
жинецькому р-ні Чернів. обл.
Перебуває у віданні Чернівець-
кого лісокомбінату. Пл. 10 га.
Охороняється ділянка буково-
го лісу на схилах крутого яру.
У нижньому ярусі поодиноко
та окремими групами зростає
тис ягідний природного поход-
ження віком 60—80 років.
У трав'яному покриві Т. я.
трапляються рідкісні підсніж-
ник звичайний, крокус Гейфе-
» ля та білоцвіт весняний, зане-
сені до Червоної книги України.
Б. К. Термена.
ТЙСЬМЕНИЦЯ — річка пере
важно у Дрогобицькому р-ні
Львів, обл., права прит. Бист-
риці-Тисьменицької (бас. Дні-
стра). Довж. 49 км, пл. бас.
650 км . Бере початок з джерел
на схилах Сколівських Бескид.
Долина у верхів’ї У-подібна,
нижче — трапецієподібна. За-
плава у серед, і нижчій течії
завширшки 150—300 м, пере-
важно меліорована. Річище (до
м. Борислава) порожисте, є
водоспади (вис. падіння до
З м); далі Т. розширюється до
15—20 м (подекуди — до 50—
80 м), глиб, змінюється від
1 — 2 м (на плесах) до 0,2—
0,5 м (на перекатах); дно вкри-
те галькою. Похил річки 9
м/км. Осн. притоки Бар та
Трудниця (ліві). Живлення сні-
гове і дощове. Характерні
весняні повені та літні паводки.
Льодовий режим нестійкий, на
окремих дільницях (зокрема
біля Дрогобича) Т. майже не
замерзає. Гідролог, пост біля
Дрогобича. Воду використо-
вують для тех. водопостачання,
зрошування. На Т.— міста Бо-
рислав, Дрогобич.
ТИТАНОВІ РУДИ — мін. утво-
рення, які містять титан у
таких к/гькостях, що його еко-
номічно доцільно видобувати з
них за сучас. рівня вироби.
Найбільший вміст ТіО2 мають
(%) мінерали рутил (94,2 —
99,5). лгйкоксен (61,9—97,6),
ільг.:	«3,7 52.8). Ра біль-
ТИТАНОМАГНІЄВА
294
шості родовищ, поряд з тита-
ном добувають Ее, Р, Хг, 8с.
В Україні є родовища Т. р.
корінного, залишкового і роз-
сипного типів. Найбільше прак-
тичне значення мають розсипні
алювіальні (Іршинське родови-
ще) і прибережно-мор. (Ма-
лишівське родовище) ільмені-
тові руди. Алювіальні розсипи-
ща мають продуктивний пласт
потужністю до 10 м, протяж-
ністю кілька кілометрів, вміст
ільменіту до 300 кг/м3. При-
бережно-морські розсипища мі-
стять пласто- і лінзоподібні
рудні поклади потужністю до
кількох десятків метрів, про-
тяжністю десятки кілометрів,
вміст ільменіту, рутилу і цир-
кону до 1500 кг/м3. Корінні
Т. р. залягають у невеликих
інтрузивних тілах у зонах гли-
бинних розломів, залишкові
пов’язані з корами вивітрю-
вання основних магматичних
порід; ці типи родовищ містять
ільменіт і. апатит.
З Т. р. одержують титанові
концентрати (ільменітовий або
рутиловий). Більшу їх частину
використовують у хім. пром-сті
(вироби, білил, гуми, штучного
волокна, синтетичного каучуку
тощо). Металевий титан засто-
совують у техніці і металур-
гії.
Літ.: Романов И. С. Геология и ус-
ловия образования циркониево-
титановьіх россьіпей Днепровско-
Донецкой впадиньї. К., 1976; Рос-
сьіпньїе месторождения титана
СССР. М., 1976 Г. П. Проскурін.
ТИТАНО МАГНІЄВА ПРОМИ-
СЛОВІСТЬ — галузь кольоро-
вої металургії, підприємства
якої добувають і збагачують
титано-магнієву сировину та
виробляють титан і магній.
У нар. господарстві титан і
сплави на його основі викорис-
товують переважно в маш.-буд.,
хім. пром-сті, ракетній техніці,
нафтовій, целюлозно-паперовій
і харч, пром-сті. У чистому виг-
ляді або у сполуках магній
використовують для модифіку-
вання чавуну з метою надання
йому високих фіз. і мех. вла-
стивостей. Т.-м. п. відповідно
до принципів і дії факторів
територіальної організації тя-
жіє переважно до джерел
електр. енергії, бо належить
до енергоємних галузей. Осн.
підприємство галузі на Укра-
їні — Запорізький титано-маг-
нієвий комбінат, засн. 1935
спочатку з можливостями ви-
роби. тільки магнію, а з
1954 - і титану. На комбінаті
поряд з титановою продукцією
виробляють також нетоварний
магній, який використовують
для оновлення титану з хлори-
стих сполук. Товарний магній
виробляють на Калуському ви
робничому об’єднанні «Хлорві-
ніл» (Івано-Фр. обл.). Сировин-
ною базою для титанового ви-
роби. є родовища розсипних
ільменітових та ільменіто-цир-
конієвих руд, які розробляють
на Верхньодніпровському гір-
ничо-металург. комбінаті (Дні-
проп. обл.) та Іршинському гір-
ничо-збагачувальному комбі-
наті (Житомир, обл.). Вироби,
магнію на обох підприємствах
забезпечується карналітом з
копалин калійних руд Прикар-
паття та девізною калій-маг-
нієвою сировиною. Дальший роз-
виток Т.-м. п. пов’язаний із
впровадженням екологічно чи-
стих процесів, зокрема освоєн-
ням нових безвідходних проце-
сів з переробкою вторинної
сировини, утилізацією та улов-
люванням шкідливих речовин,
зменшенням надходження в ат-
мосферу хлору, хлористого вод-
ню й пилу та ін. О. В. Козенко.
ТЙХА ДЕСНА — заплавне озе-
ро у Менському р-ні Черніг.
обл., на правому березі Десни
(бас. Дніпра), на Пд. Сх. від
с. Блистова. Протокою сполу-
чене з Десною. Довж. 1,5 км,
шир. 0,18 км, пл. 0,3 км',
переважають глиб. 4—7 м.
Улоговина має форму дуги з
роздвоєними вершинами. Бе-
реги підвищені, круті, поросли
верболозом, крім пн. та пн.-
зх.— пологих, вкритих лучною
рослинністю. Живлення міша-
не. Т-ра води влітку на глиб.
0,5 м від поверхні +19, + 19,5",
біля дна +12,5, +14°. Взимку
замерзає. Прозорість води до
0,9 м. На дні мулисті відклади.
Водяться карась, плітка, лин,
окунь. У прибережних зарос-
тях — гніздування солов’їв,
кобилочок, чибісів, травників,
крячків та ін. птахів. Т. Д.—
в межах Каморетського заказ-
ника.
Літ.: Никифоров А. И. Деснян-
ские озера. (Туристам, риболо-
вам, охотникам путеводитель). К.,
1970.	І. В. Марисова.
ТЙХЕ ОЗЕРО — заплавне озеро
у Сосницькому р-ні Черніг.
обл., на лівому березі Десни
(бас. Дніпра), на Пн. Сх. від
с. Спаського. Протокою Спаська
Стариця сполучене з Десною.
Довж. до 2 км, шир. 0,08 км,
пл. 16 га, глиб. З—4 м. Уло-
говина має гачкоподібну фор-
му. Пд. береги підвищені, по-
росли вільхою та вербами,
північні — низькі, вкриті луч-
ною рослинністю, подекуди за-
болочені. Живлення мішане
та за рахунок водообміну з
Десною. Т-ра води влітку на
глиб. 0,5 м від поверхні
+19,5, +20°, біля дна змен-
шується до +11, +12,5е. Взим-
ку замерзає. Прозорість води
до 1 м. На дні озера - мули-
сто-піщані відклади. Водяться
О. А. Тілло.
плітка, краснопірка, лящ, гус-
тера, окунь. У прибережних
заростях — гніздування дроз-
довидної і ставкової очеретя-
нок, кобилочок, погонича, боло-
тяних крячків. Озеро та його
береги — місце рибальства та
мисливства.
Літ.: Никифоров А. И. Деснян-
ские озера. (Туристам, риболовам,
охотникам путеводитель). К.,
1970.	1. В. Марисова.
ТІКИЧ — річка у Тальнівсько-
му р-ні Черкас, обл., один з
витоків Синюхи (бас. Пд. Бугу).
Довж. 4,5 км, пл. бас. 6657
км2. Утворюється злиттям Гір-
ського Тікичу і Гнилого Ті-
кичу.
ТІЛЛО Олексій Андрійович
(25.ХІ 1839, Київ — 12.1 1900,
Петербург) — рос. географ, кар-
тограф, геодезист, чл.-кор. Пе-
терб. та Паризької АН (1892).
Закінчив Михайлівську арти-
лерійську академію (1862) та
геодезичне відділення Акаде-
мії Ген. штабу (1864) у Петер-
бурзі. Особливе значення мали
створені ним на основі зве-
дення нівелювань гіпсомет-
ричні карти Європ. Росії (1890,
1896), які охоплювали і тер. Ук-
раїни. Ці карти відобразили
гол. особливості орографії Схід-
но-Європейської рівнини, на-
самперед наявність височин,
названих ним Середньоросій-
ською та Приволзькою. Визна-
чив довжину осн. річок Росії,
почав роботи щодо визначення
площ басейнів річок азіат, час-
тини Росії. Склав перші зве-
дення всіх магнітних визначень
та перші магнітні карти тер.
Росії. Визначив різницю рів-
нів Каспійського і Аральського
морів. Ім’ям Т. названо мис на
Таймирі. Рос. геогр. т-во засн.
премію ім. О. А. Тілло (1910).
Те.: О магнитньїх картах Европей-
ской России. [СПб], [1882]; Оро
графия Европейской России на
оснований гипсометрической кар-
тьі. [СПб], [1890].
Літ.: Новокшанова 3. К. Алексей
Андреевич Тилло. Картограф, гео-
дезист, географ. М., 1961.
В. П. Павлова.
А. В. Ткаченко.
ТКАЧЕНКО Андрій Васильо-
вич (25.УІІІ 1916, с. Шевчен-
кове Черкас, області) — укр.
вчений у галузі метеорології
та фізики атмосфери, доктор
фізико-математичних наук з
1977. У 1941 закінчив Харків-
ський гідрометеоролог, інститут;
1946—58 викладав у вузах:
Одес. гідрометеоролог, ін-ті,
Львів, с.-г. ін-ті, Львів, у-ті.
З 1958 — в Укр. регіональ-
ному н.-д. гідрометеоролог, ін-ті
(1959—62 — заступник ди-
ректора з наук, роботи). Осн.
праці присвячені експеримен-
тальним і теор. дослідженням
процесів хмароутворення в по-
граничному шарі атмосфери,
атм. турбулентності та поши-
рення антропогенних забруд-
нень в атмосфері. Вивчав мете-
оролог. аспекти еколог, проблем,
зокрема в галузі атомної енер-
гетики і добувної пром-сті
(мікроклімат залізорудних
кар’єрів Кривбасу), великих
міст України. Розробив методи
авіаційного прогнозу змін ви-
соти нижньої межі низьких
хмар та прогнозу забруднення
атмосфери в кар’єрах. Один з
редакторів монографії «Клімат
України» (1967), співавтор мо-
нографій про клімат Києва,
Дніпропетровська. Нагородже-
ний орденами Вітчизн. війни
2-го ступеня, Червоної Зірки,
«Знак Пошани».
Те.: Методика раечета приземной
концентрации примеси по метео-
рологическим данньїм. Трудьі Укр-
НИГМИ, 1987, в. 224; Микрокли-
мат железорудньїх карьеров и
нормализации их атмосферні. Л.,
1987 [у співавт.].
ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОН — ра
йон на Сх. Івано-Фр. обл. Утво-
рений 1940. Пл. 0,7 тис. км2.
Нас. 53,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 12,5 тис. (1990).
У районі — м. Тлумач (рай-
центр), смт Обертин та 57 сільс.
населених пунктів.
Розташований у пн.-зх. частині
Прут-Дністровського межиріч-
чя. Поверхня — підвищена
хвилясто-пасмова лесова рівни-
295
ТОВАРИСТВО
на, значною мірою розчлено-
вана. Є карстові форми рель-
єфу (лійки, западини, озера).
Корисні копалини: пісок, вап-
няки, мергель, графіт, глина
тощо. Міститься у Західноук-
раїнській лісостеповій фізико-
географічній провінції та Пе-
редкарпатті. Пересічна темпе-
ратура січня 4,4, -4,6°, лип-
ня + 18,2, +18,8\ Період з
т-рою понад +10*’ становить
155—165 днів. Опадів від 580
(на Пн Сх.) до 650 мм (на Пд.
Зх.) на рік; максимум у черв-
ні — липні. Висота снігового по-
криву 20—25 см. Розташова-
ний у вологій, помірно теплій
агрокліматич. зоні. Річки —
Дністер та його притоки Тлу-
мач і Чорнява. Збудовано ряд
ставків заг. пл. водного дзер-
кала 1494 га. У грунтовому
покриві переважають темно-
сірі опідзолені (бл. 45 % площі
району), сірі лісові (до 25 %),
чорноземні (бл. 20 %), а також
дернові, лучні та лучно-чорно-
земні грунти. Під лісом 7,3 %
площі (бук, дуб, явір, граб, яли-
на). У районі — 2 пам’ятки
природи, 6 заповідних урочищ
(усі — місц. значення).
Пром-сть району спеціалізу-
ється на переробці місц. сиро-
вини. Найбільші підприємст-
ва — сокоекстрактний, ком-
бікормовий з-ди, хлібокомбі-
нат (Тлумач), з-д буд. матері-
алів (с. Слешів), склозавод
(с. Кутище). У рослинництві
переважає зерново-буряківни-
чий напрям, у тваринництві —
мол.-м’ясний. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) - 44,1, у т. ч.
орні землі — 35,6, сіножаті і
пасовища — 8,2. Осушено 12,3
тис. га. Гол. культури: озима
ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОН
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
того — на поч. березня; льодо-
вий режим нестійкий,
частково використовують
пшениця, озимий ячмінь, ку-
курудза, цукр. буряки, кар-
топля, льон, овочеві, кормові.
Галузі тваринництва — ско-
тарство, свинарство. У райо-
ні — 20 колгоспів. Автомоб.
шляхів 291 км (усі — з твер-
дим покриттям). С.-г. технікум
бухгалтерського обліку (Тлу-
мач).	І. П. Ковальчук,
І. І. Ровенчак.
ТЛУМАЧ, Тлумачик, Товма-
чик — річка у Надвірнянсько-
му і Коломийському р-нах Іва-
но-Фр. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 33 км, пл.
бас. 115 км2. Тече в межах
Передкарпаття. Долина у вер-
хів’ї У-подібна, на пригирло-
вій ділянці — трапецієподібна;
переважна шир. 1,5 км. За-
плава асиметрична, часто її
немає, шир. 300 м. Річище
(пересічна шир. 5 м) звивисте,
подекуди розгалужене, є остро-
ви. Похил річки 6,3 м/км.
Живлення мішане з перева-
жанням дощового. Льодові яви-
ща з поч. грудня, скресає в
серед, березня. Використовують
для водопостачання.
М. І. Кирилюк.
ТЛУМАЧ — річка у Тлумаць-
кому р-ні Івано-Фр. обл., права
прит. Дністра. Довж. 35 км, пл.
бас. 254 км2. Утворюється від
злиття двох потоків — Дуструв
і Солоник. Долина У-подібна,
шир. від 0,3 до 1 км. Заплава
у верх, течії заболочена, шир.
від 50 до 300 м. Річище
звивисте, на окремих ділянках
утворює меандри', пересічна
шир. 6—7 м, глиб, до 1,2 м
(біля гирла). Похил річки 5,7
м/км. Живлення мішане. Льо-
дові утворення з кінця листо-
пада, скресає наприкінці лю-
Воду
ДЛЯ
побут, потреб. На Т.— м. Тлу-
мач.	Є. В. Єлисеева.
ТЛУМАЧ — місто Івано-Фр.
обл., райцентр. Розташований
на р. Тлумач (прит. Дністра),
за 27 км від Івано-Франків-
ська. 8,9 тис. ж. (1990). Виник
у 12 ст., 1448 затверджено
міські права; місто з 1939.
Поверхня хвилясто-горбиста
(ерозійно-акумулятивні тера-
си), розчленована балками і не-
великими водотоками — ліви-
ми притоками Тлумачу. Пере-
вищення висот до 60 м. Пере-
січна т-ра січня —5,1°, липня
+ 18,5°. Опадів 600 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 35 га.
В місті — сокоекстрактний,
комбікормовий, насіннєвий, це-
гельний з-ди, хлібокомбінат.
Розвинуті нар. худож. промис-
ли (ткацтво). С.-г. технікум
бухгалтерського обліку.
ТНЯ — річка у Дзержинському,
Червоноармійському та Ново-
град-Волинському р-нах Жи-
том. обл., права прит. Случі
(бас. Прип’яті). Довж. 76 км,
пл. бас. 1030 км*’. Бере початок
поблизу с. Товщі. Долина тра-
пецієподібна, шир. до 3,5 —
4 км, глиб, до 15 м. Заплава
(пересічна шир. 200 м) у серед,
і нижній течії заболочена, по-
росла лісом. Річище слабозви-
висте, на окремих ділянках
відрегульоване; пересічна шир.
10 м. Похил річки 0,66 м/км.
Осн. притока — Тенька (пра-
ва). Живлення мішане. Замер-
зає на поч. грудня, скресає
у 2-й пол. березня. Воду част-
ково використовують для тех.
потреб.	Ю. П. Яковенко.
ТОБЕЧИЦЬКЕ ОЗЕРО — соло-
не озеро у Ленінському р-ні
Респ-ки Крим, у групі Керчен-
ських озер. Довж. 9 км, шир. до
4,5 км, пл. 18,7 км2, глиб, від
0,1 до 0,5 м. Утворилося вна-
слідок затоплення морем при-
гирлової ділянки Тобечицької
балки. Пн. і пд. береги високі,
подекуди урвисті, складені вап-
няками, мергелями та глинами.
Живиться мор. і мінералізова-
ними грунтовими водами. Со-
лоність коливається за сезона-
ми; макс. солоність ропи влітку,
коли Т. о. пересихає; протягом
року — від 40 —50 %0 до 150—
180 %0. Дно вкрите шарами чор-
ного (має високі лік. якості),
темно-сірого та сірого мулу
заг. товщиною до 20 м; нижче
лежить соляний пласт зав-
товшки до 1,5 м. Водорості
у Т. о. розвиваються лише на
опріснених ділянках.
А. М. Оліфєров.
ТОВАРИСТВО ДОСЛІДНИКІВ
ВОЛИНІ — добровільна наук,
громадська організація, засн.
1900 у Житомирі з метою ви-
вчення природи, економіки, ет-
нографії краю, підготовки на-
ук. видань з історії і культури
Волині. У 1914 об’єднувало
193 дійсних члени. Ініціато-
ри створення товариства: ет-
нограф М. І. Коробка, про-
світитель П. О. Сидоров, архе-
олог С. С. Гамченко, історики
Я. В. Яроцький, О. О. Фотин-
ський, К. Є. Храневич, публі-
цист Г. О. Мачтет, ботанік
Р. И. Собкевич, бібліограф
В. Т. Боцяновський та ін. Ак-
тивну участь у діяльності т-ва
брав геолог П. А. Тутковський
(1910—13 — віце-голова). Пра-
цювало 4 секції: природничих
наук, етнографії, економіки,
історії. Члени Т. д. В. брали
участь у численних експедиці-
ях по вивченню природи, еко-
номіки Волин. губернії, етно-
графічних дослідженнях, ви-
давничій та освітній роботі.
При т-ві діяв Н.-д. музей, у
складі якого був геол. відділ
з унікальною колекцією місц.
гірських порід і мінералів.
Т-во існувало до 1920, з 1990
відновило свою діяльність як
Житомирське науково-крає-
знавче товариство дослідників
Волині.
Літ.: Трудьі Общества исследова-
телей Вольїни, т. 1—13. Жито-
мир - К., 1902 — 1915.
Г. П. Мокрицький.
ТОВАРЙСТВО ПОДІЛЬСЬКИХ
ПРИРОДОЗНАВЦІВ І лю-
БЙТЕЛІВ ПРИРОДИ — доб-
ровільна наук.-громадська орг-
ція. Засн. 1911 у м. Кам’янці-
Подільському Подільської губ.
(тепер Хмельн. обл.). Ініціатор
і засновник т-ва професор Но-
ворос. ун-ту в Одесі зоолог
П. М. Бучинський. На 1.1 1914
об’єднувало понад 240 дійсних
членів. За статутом осн. завдан-
ня т-ва — вивчення природни-
чо-істор., антрополог, і геогр.
особливостей Подільської губ.
У 1914 т-во спорядило експе-
дицію по Дністру з метою до-
слідження водної та берегової
флори і фауни, палеонтолог,
решток та петрограф, багатств
у Подільській губ. Зібрані
експедицією матеріали стано-
вили основу колекцій місц.
природничо-істор. музею (ств.
1913). Члени т-ва виступали з
лекціями, доповідями та по-
відомленнями наук, і приклад-
ного характеру, організовували
екскурсії по вивченню місц.
краю. Т-во друкувало наук, пра-
ці, методичні матеріали (реко-
мендації по збиранню і збері-
ганню колекцій місц. флори і
фауни та ін.), бібліографію По-
ділля (праці і статті з геології,
палеонтології, ботаніки, зооло-
гії, метеорології, гідрології, хі-
мії, фіз. географії, картографії,
антропології) — бл. 1400 назв.
Літ.: «Записки обіцества Подоль-
ских естествоиспьітателей и лю-
ТОВАРИСТВО
296
бителей природні», т. 1 — 3. Каме-
нец Подольск, 1912 —1915.
Є. О. Колесник.
ТОВАРИСТВО « УКРАЇНА »,
Товариство зв’язків з україн-
цями за межами України —
громадська організація, засн.
1960 у Києві. Метою т-ва є
розвиток культур, та інших
зв’язків з українцями, які жи-
вуть за межами республіки,
всебічне ознайомлення їх з
життям і діяльністю укр. наро-
ду, подання допомоги у збе-
реженні укр. мови і культури,
нац. традицій. Має відділення
в областях. При т-ві працю-
ють секції: літературна, образо-
творчого мистецтва, музична,
педагогічна, медична, молодіж-
на та ін. Т. «У.» підтримує
зв’язки з українськими куль-
тур.-освітніми осередками в су-
веренних державах — колиш-
ніх республіках Союзу, укр.
громад, орг-ціями, худож. ко-
лективами, ун-тами, коледжа-
ми і школами в США, Канаді,
країнах Сх. та Зх. Європи, Лат.
Америки й Австралії. Видає
газети «Вісті з України» і
«Ньюс фром Юкрейн» («Нови-
ни з України»), літературу з
питань соціального, екон. і
культур, життя укр. народу,
разом з У країнським товарист-
вом дружби і культурного
зв'язку з зарубіжними країна-
ми — журн. «Юкрейн» («Ук-
раїна»).	І. Ф. Драч.
ТОВСТЕ — селище міського ти-
пу Заліщицького р-ну Терноп.
обл. Розташоване на р. Тупі
(прит. Серету, бас. Дністра).
Залізнична ст. Тлусте. Авто-
станція. 4,7 тис. ж. (1990). Пер-
ша письмова згадка про Т. да-
тується 1449, міські права за-
тверджено 1548, с-ще міськ. ти-
пу з 1940. Поверхня хвиляста,
має похил на Пд. Перевищення
відносних висот 45 м. Пере-
січна т-ра січня 5,2°, липня
4-18,4°. Опадів 590 мм на рік.
Береги річки круті, в окремих
місцях урвисті. Пл. зелених
насаджень 4,0 га. У Т.— з-ди
пластмасових виробів, хлібний,
маслоробний, цегельний, гіпсо-
вий. Профес.-тех. уч-ще. На зх.
околиці с-ща є торфосірковод-
нева лік. грязь.
ТОВСТИЙ — мис на Сх. Пів
денного берега Криму. Розта-
шований за 12 км на Сх. від
м. Судака. Має вигляд абразій
ного уступу (вис. бл. 100 м),
який обривається до моря хр.
Караул-Карш. Складений верх-
ньоюрським флішем (піскови-
ки, алевроліти, глини). Поверх-
ня вкрита розрідженою степо-
вою рослинністю. О. А. Клюкін.
ТОВТРИ лінійно витягнуті
скелясті розчленовані вапняко-
ві пасма в межах Львів., Тер
ноп., Хмельн., Чернів. та Війн.
областей, а також на Пн. Мол-
дови. Пов’язані з тектоніч. роз-
ломом, уздовж якого проходила
берегова лінія тортонського та
сарматського морів неогенового
періоду. За тортонського віку
виникли смуги з продуктів
життєдіяльності водоростей ра
зом з залишками коралів і мо
хуваток, за сарматського віку
на їхньому фундаменті утв.
серпулево-мохуваткові вапня-
кові бар’єрні рифи, залишками
яких є Т. Виділяють три від-
окремлені, але генетично єдині
ділянки: Подільські, Прут-
Дністровські та Мурафські Т.
Подільські Т. (Медобори)
простягаються від с. Підкаменя
Львів, обл. до м. Кам’янця-По-
дільського майже на 200 км.
Пересічна ширина від 5—6 км
(Терноп. обл.) до 10—12 км
(Хмельн. обл.), абс. вис. до
440 м. Складені Т. перекриста
лізованими, детритусовими та
оолітовими вапняками. Найви-
щою є центр, частина — плос-
ковершинне головне пасмо, що
складається з видовжених кря-
жів з похилими схилами, поде-
куди у вигляді скелястих ур-
вищ; над навколишньою місце-
вістю підноситься на 50—60 м,
над річищами приток Дніст-
ра — на 100—150 м. Бічні пас-
ма — кряжі заввишки 20 —
25 м, атолоподібні групи (Ні-
гинські, Вербецькі, Гуменецькі),
атоли (на околицях сіл Біла,
Чорна, Смотрич Хмельн. обл.),
горби вис. 8—12 м. У Подільсь-
ких Т. (Товтровий карстовий
район Подільсько-Буковинської
карстової області) є поверхневі
карстові форми (карри різних
типів, зрідка — лійки, карсто-
вий міст на г. Теремець), неве-
ликі підземні печери (Кармалю-
ка, Довбушева), шахти (Пер-
лина), гроти. Лісистість 32 —
Товтри.
35 % (дуб, бук, граб, липа, бе-
рест, берека, терен, ліщина, де-
рен, у штучних насадженнях —
ялина, сосна). На пд.-зх. схилах
збереглися невеликі ділянки
степу з рідкісною реліктовою та
ендемічною рослинністю.
Прут-Дністровські Т. є
продовженням Подільських,
простягаються вони на 25 км на
межиріччі Пруту і Дністра (да-
лі — в межах Молдови), у ре-
льєфі виражені слабо (переваж
но як окремі горби 10—18 м
заввишки). Пересічна шир. З—
5 км, абс. вис. до 320 м. Лісис-
тість 5—6 %, переважають ду-
бово-грабові ліси.
Мурафські Т. простягаються
більше ніж на 140 км від вер-
хів’я р. Рів через бас. Мурафи
до гирла Кам’янки (бас. Дніст-
ра), у Війн. обл. Пересічна шир.
8—16 км, абс. вис. до 340 м.
Виражені окремими горбами, що
підносяться над навколишньою
місцевістю на 20—25 м, у доли-
нах річок Мурафи, Мурашки —
«стінки» 60—70 м заввишки.
Поширений підземний карст. Лі-
систість 8—10 % (дуб, граб).
Ландшафтна структура Т. про-
тягом 20 ст. і особливо з 50-х
років змінилася в результаті
антропогенного впливу (гол.
чин. видобування вапняків для
буд. матеріалів і цукр. пром-сті,
розорювання земель). У місцях
видобування вапняків утворився
каменоломний «бедленд» з уро-
чищами глибоких (55—70 м)
терасованих вапнякових кар’єрів
без рослинності і високих (25—
30 м) терасованих вапнякових
відвалів, що частково зароста-
ють. У Т. взяті під охорону об’-
єкти респ. значення: заказники
Кармалюкова Гора, Панівецька
Дача, Медоборський заказник,
Сатанівська Дача, Циківський
заказник, пам’ятки природи —
Самовита Товтра, Перлина, ряд
об’єктів місц. значення. Першо-
черговими заходами з метою збе-
реження, раціонального викорис-
тання і охорони Т. є рекульти-
вація порушених земель, оцінка
і прогнозування впливу добувно-
го і агропром. комплексів.
Унікальна природа Т., їхня
наук, цінність — передумови
оголошення на цій території по-
силеного природоохоронного ре-
жиму.
Літ.: Радзієвський В. О., Бурма В. О.
Медобори. Путівник. Львів, 1 97 5;
Денисик Г. И. Толтрьі юго-запада
СССР. «Известия Всесоюзного гео-
графического общества», 1987, т.
119, в. 5.	Г. І. Денисик.
ТОКЛУК — низькогірний хре-
бет у сх. частині Головного
пасма Кримських гір. Витяг-
нутий субширотно на 6 км від
м. Судака до с. Сонячної До-
лини, розділяє долини річок
Судака і Кози. Вис. до 500 м
(г. Манджил-Кая). Хребет має
синклінальну будову, склада-
ється з верхньоюрських піско-
виків, конгломератів, аргілітів.
Схили розчленовані; пн. вкри-
тий густим лісом з дуба, гра-
бинника, ясена, південний —
степовою рослинністю з рідко-
ліссям дуба, грабинника, ялів-
цю, фісташки. В ниж. частині
схилів делювіально-пролюві-
альні відклади утв. тераси,
частково зайняті під виноград-
ники.	О. А. Клюкін.
ТОКМАК — річка у Запоріз.
обл. Див. Молочна.
ТОКМАК — місто обласного
підпорядкування Запоріз. обл.
Розташований у центр, частині
області, на р. Молочній (впадає
у Молочний лиман Азовсько-
го м.). Залізнич. ст. Великий
Токмак. 45,2 тис. ж. (1990).
Засн. 1784 під назвою Великий
Токмак, місто з 1938, з 1962—
сучас. назва.
Перевищення відносних висот
у межах міста становить 46 м.
Пересічна т-ра січня —4,5°,
липня 4-22,5°. Опадів 400—
425 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 968 га. Є ландшафт
ний заказник місц. значення —
Токмацький Ліс. У Т.— з-ди:
дизелебуд., ковальсько-штам-
пувальний, металевих госп. ви-
робів, консервний, комбікормо-
вий; комбінати: меблевий, мо-
лочноконсервний; швейна ф-ка.
Вироби, буд. матеріалів. Мех.
технікум, профес.-тех. уч-
ще. Музеї: краєзнавчий та бойо-
вої і трудової слави дизелебуд.
з-ду. Бюро подорожей та екс-
курсій.
ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОН ра-
йон у центр, частині Запоріз.
обл. Утворений 1923. Пл. 1,4
тис. км2. Нас. 21,9 тис. чол.
(1990). Центр місто обл.
підпорядкування Т окмак. У
районі — 56 сільс. населених
пунктів.
297
ТОМАШШЛЬ
Лежить у межах Причорномор-
ської низовини, на Пн. Сх.—
схили Приазовської височини.
Поверхня — пологохвиляста
лесова рівнина, розчленована
балками та ярами. Трапляють-
ся поди. Корисні копалини:
марганцева руда, граніт, глини.
Район розташований у Причор-
номорській середньостеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —4,5°,
— 5,0°, липня 4-22,5°. Опадів
400 мм на рік, максимальна
кількість їх випадає влітку.
Період з т-рою понад -}-10о
становить 170 днів. Висота сні-
гового покриву 10 см. Район
належить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони. Річ-
ки: Молочна (впадає в Молоч-
ний лиман Азовського м.) з
притоками Курушан і Юшанли.
Споруджено 28 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 343 га). Пе-
реважають чорноземи звичайні
малогумусні та чорноземи пів-
денні малогумусні (87,4 % від
площі р-ну). Природна різно-
травно-типчаково-ковилова рос-
линність збереглася на схилах
балок. Пл. лісонасаджень 1,3
тис. га, полезахисних лісона-
саджень - 3,3 тис. га. У райо-
ні — 8 заказників та 7 пам’я-
ток природи місц. значення.
Осн. пром. центр — Токмак.
У районі — токмацькі консерв-
ний і комбікормовий з-ди та
молочанські молочноконсерв-
ний комбінат та меблева ф-ка.
С. г. спеціалізується на рос-
линництві зернового і тварин-
ництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, кукурудза, соняшник,
рицина. Овочівництво, садівни
цтво. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, птахівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 129,2,
у т. ч. орні землі — 108,7, сі-
ножаті і пасовища — 19,4. Зро-
шується 8,7 тис. га. У районі
13 колгоспів, 9 радгоспів. За-
лізничні станції: Великий Ток-
мак, Молочанськ. Автомоб. шля-
хів 379,1 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 372,1.
Ю. І. Глущенко,
В. Д. Войлоіиников.
ТОКМАЧКА — річка у Поло-
гівському і Оріхівському р-нах
Запоріз. обл., ліва прит. Кін-
ської (бас. Дніпра). Довж.
42 км, пл. бас. 216 км2. Бере
початок біля с. Семенівки. До-
лина У-подібна, шир. 2,5 км,
глиб, до 50 м. Річище слабо-
звивисте, шир. до 5 м. Похил
річки 4,3 м/км. Живлення пе-
реважно снігове та дощове.
Льодостав нестійкий, з поч.
грудня до поч. березня. Воду
використовують для зрошуван-
ня і тех. потреб.Ю. П. Яковенко.
ТОЛУЗАКОВА Ніна Борисівна
(21.IX 1915, м. Оренбург
Росія) — український педагог,
заслужена вчителька України
з 1965. Після закінчення 1939
Челябінського пед. ін-ту викла-
дала географію в школах Пол-
тав. обл. Використовуючи різ-
номанітні методи і форми нав-
чання, домоглася високого рівня
знань і практичних умінь. До-
свід роботи поширювався в об-
ласті і республіці на семіна-
рах учителів і методистів гео-
графії обласних ін-тів удоско-
налення вчителів. Нагородже-
на орденом Вітчизн. війни
2 ступеня, медаллю імені
А. С. Макаренка. В. П. Корнєєв.
ТОМАКІВКА — річка в Запо-
різькому р-ні Запоріз. обл.
та Томаківському і Нікополь-
ському р-нах Дніпроп. обл.,
права прит. Дніпра (впадає у
Каховське водосховище). Довж.
53 км, пл. бас. 1010 км2. Бере
початок на Пн. від с. Веселого.
Долина трапецієвидна, шир. до
2 км. Річище звивисте, в окре-
мих місцях розчищене. Похил
річки 0,50 м/км. Живлення
переважно снігове. Льодостав з
грудня до березня. Є ставки і
водосховища. Воду використо-
вують для госп. потреб. На річ-
ці — м. Марганець.
ТОМАКІВКА — селище місь-
кого типу Дніпроп. обл., рай-
центр. Розташована на р. То-
маківці (прит. Дніпра), за 5 км
від залізнич. ст. Мирова. Авто-
станція. 7,8 тис. ж. (1990).
Засн. 1740, с-ще міськ. типу
з 1956. Поверхня — хвиляста
рівнина. Перевищення висот до
60 м. Пересічна т-ра січня
—4,8°, липня 4-22,2°. Опадів
430 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 83,1 га. У Т.— мас-
лоробний, хлібний, комбікор-
мовий, керамзитового гравію
з-ди. Профес.-тех. уч-ще. Буди-
нок природи.
ТОМАКІВСЬКИИ РАЙОН
район на Пд. Дніпроп. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,2 тис.
км2. Нас. 32,1 тис. чол., у т. ч.
міського — 7,8 тис. (1990). У
районі — смт Томаківка (рай-
центр) та 54 сільс. населені
пункти.
На Пд. район омиває Каховське
водосховище. Лежить на пд.
відрогах Придніпровської ви-
сочини. Поверхня — низовинна
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована неглибокими ярами,
балками, долинами. Корисні
ТОМАКІВСЬКИИ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
копалини: марганцеві руди
(Нікопольський марганцевий
басейн), глини, цем. суглинки.
Розташований у Дністровсько-
Дніпровській північностеповій
фізико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня --4,8°,
липня 4-22,2е. Період з т-рою
понад 4-10° становить 178 днів.
Опадів 430 мм на рік; осн.
частина випадає у теплий пе-
ріод року. Висота снігового по-
криву 10 см. Міститься у
посушливій, дуже теплій агро-
кліматич. зоні. Осн. річка —
Томаківка (бас. Дніпра). Збудо-
вано 56 ставків заг. пл. водного
дзеркала 524 га. Осн. тип грун-
тів — чорноземи звичайні ма-
логумусні (75 % пл. району).
Природна рослинність (різно-
травна степова з чагарниками
та байрачними лісами) збе-
реглася на схилах балок та
ярів. Пл. лісонасаджень та по-
лезахисних смуг 3,7 тис. га.
Осн. породи: дуб, акація біла,
ясен, груша дика. У районі —
пам’ятка природи Білі тополі
та заповідне урочище Балка
Крутенька (обидва — місц. зна-
чення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — маслоробний, хлібний,
комбікормовий, керамзитового
гравію (Томаківка), асфальто-
вий (с. Мирове) з-ди. Рослин-
ництво зерново-овоче-баштан-
ного напряму, тваринництво —
м’ясо-молочного (скотарство,
свинарство). Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 91,6, у т. ч.
орні землі — 81,6, сіножаті і
пасовища — 8,8. Зрошується
12,5 тис. га. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, яч-
мінь, просо, соняшник. У Т. р.—
15 колгоспів, радгосп. Залізнич.
ст. Мирова. Пристань Вищета-
расівка. Майже всі автомоб.
шляхи (360 км) з твердим
покриттям. На узбережжі водо-
сховища — зона відпочинку.
Профес.-тех. уч-ще, будинок
природи (Томаківка).
І. Б. Микулинський.
ТОМАШГОРОД — селище мі-
ського типу Рокитнівського
р-ну Рівнен. обл., вантажна
залізнич. станція. 2,8 тис. ж.
(1990). Утв. на поч. 20 ст., с-ще
міськ. типу з 1960. Поверхня —
слабохвиляста рівнина з чис-
ленними заболоченими зни-
женнями. Пересічна т-ра січня
— 5,2°, липня 4-18,8°. Опадів
590 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 10,6 га. У Т.—
щебеневий і каменедробильний
з-ди, 3 кар’єри, підприємство
по переробці лісопродуктів.
ТОМАШШЛЬ — селище місь-
кого типу Війн, обл., райцентр.
Розташований на р. Томаш-
пільці (прит. Русави, бас. Дні-
стра), за 19 км від залізнич.
вузла Вапнярка. 6,6 тис. ж.
ТОМАШШЛЬКА
298
(1990). Відомий з 1616, с-щє
міськ. типу з 1924. Поверх-
ня — хвиляста рівнина, роз-
членована балками. Пересіч-
на т-ра січня —5,5°, липня
-|-19,5О. Опадів 500—525 мм
на рік. У Т.— цукр. комбінат,
хлібний з-д, меблевий цех
об’єднання «Вінницядерев»,
швейний цех Калинівської ф-ки
♦ Подолянка».
ТОМАШШЛЬКА — річка у
Томашпільському р-ні Війн,
обл., ліва прит. Русави (бас.
Дністра). Довж. 38 км, пл. бас.
281 км2. Тече в межах Поділь-
ської височини. Річище помірно
звивисте. Похил річки 2,4 м/км.
Живлення снігове. Льодові
утворення з кінця листопада,
скресає до поч. березня. Стік
частково зарегульований. Ви-
користовують для с.-г. по-
треб.
ТОМАШШЛЬСЬКИИ РАЙОН
— район у пд. частині Війн,
обл. Утворений 1923. Пл. 0,8
тис. км2. Нас. 44,5 тис. чол.,
у т. ч. міського — 15,2 тис.
(1990). У районі — с-ща міськ.
типу Томашпіль (райцентр),
Вапнярка та 32 сільс. населені
пункти.
Лежить у межах Подільської
височини. Поверхня — підви-
щена хвиляста лесова рівнина,
глибоко розчленована яружно-
балковою сіткою. Абс. висоти
200—300 м. Поклади піску,
білої глини. Є мін. води. Т. р.
розташований у Західно-Укра-
їнській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,6', липня
4-19,6 \ Опадів 530—550 мм
на рік, випадають переважно
влітку. Період з т-рою понад
4-Ю становить 162 дні. Ви-
сота снігового покриву 10—
16 см. Т. р. належить до не-
достатньо вологої, теплої агро-
кліматич. зони. Осн. річки Ру-
сава, Марківка (бас. Дністра).
Споруджено 49 ставків (заг.
площгі водного дзеркала 181
га). Переважають темно-сірі
опідзолені (39,4 % від площі
району), сірі та ясно-сірі лі-
сові (26,7 %); є також чорно-
земи типові, лучні грунти. Пл.
лісів 7,7 тис. га (дуб, клен,
осика, берест, липа, граб); по-
лезахисних і водоохоронних
лісонасаджень 1059 га, у т. ч.
487 га лісосмуг. У районі —
Антопільський парк — пам’ят-
ка садово-паркового мистецтва
респ. значення, 4 пам’ятки
природи та 2 парки — пам’ят-
ки садово-паркового мистецтва
(всі — місц. значення).
Найбільші підприємства: цук-
ровий (Томашпіль) та хлібо-
продуктів (Вапнярка) комбі-
нати. С. г. спеціалізується на
рослинництві зерново-буряків-
ничого та тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
пшениця, ячмінь, горох, куку-
рудза, цукр. буряки. Садівни-
цтво (на пл. 0,6 тис. га). Роз-
винуті скотарство, вівчарство,
свинарство. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 56,6, у т. ч. орні
землі — 51,6, сіножаті — 0,2,
пасовища — 3,9. У районі 22
колгоспи, 2 радгоспи, у т. ч.
Комаргородський шовківничий.
Залізнич. вузол Вапнярка, за-
лізнич. ст. Княжеве. Автомоб.
шляхів 298 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 242 км. Профес.-
тех. уч-ще (с. Комаргород).
Об’єкти туризму: пам’ятник
архітектури — садиба,	18—
19 ст. (с. Антопіль); Успенська
церква і дзвіниця, 1768 (с. Мар-
ківка); палац, 19 ст. (Комар-
город).	Г. І. Денисик,
Б. Д. Панасенко.
ТОМНАТИК — вершина гірсь-
кого масиву Боржава в Закарп.
обл. Розташована на Пн. Зх.
від г. Стій. Вис. 1344 м. Вер-
шина куполоподібна. Схили
круті (особливо на водозборах
правих приток р. Вічі), зарослі
буковим лісом, у верх, части-
ні — з домішкою ялиці. На
вис. 1200 —1250 м і вище у рос-
линному покриві переважають
вторинні луки. Об’єкт туризму.
П. М. Шубер.
ТОПОГРАФІЯ (від грец. тб-
лод — місце, місцевість і уоа-
(|чо — пишу) — розділ геодезії,
що вивчає земну поверхню в
геометричному і геогр. відно-
шенні та розробляє способи зоб-
раження цієї поверхні на пло-
щині шляхом створення (на ос-
нові знімальних робіт) топогра-
фічних карт або планів, по яких
можна визначати планове і ви-
сотне положення точок місце-
вості. Т. тісно пов’язана з кар-
тографією, ландшафтознавст-
вом, геоморфологією, гідроло-
і класифікації топографічних
карт, методики їхнього ство-
рення і поновлення та одержан-
ня по них інформації (щодо
планового і висотного положен-
ня точок) про певну територію;
вдосконалення топографічних
умовних знаків. Топографічні
карти — оглядово-топографічні
(масштаб 1 : 500 000	—
1 : 1 000 000), власне топо-
графічні (1 : 5000 — 1 : 200 000)
і топографічні плани (1 : 500--
1 : 2000) створюють фототопо-
графічними (див. Аерофотото-
пографія, Фотограмметрія) і
картографічними методами,
вдаючись до окомірного, бу-
сольного, екерного, мензульно-
го, теодолітного, фототеодоліт-
ного знімання і тахеометрич-
ного знімання. Вибір знімання
зумовлюється розмірами тери-
торії, строками і заданою точ-
ністю робіт
Перші великомасштабні зні-
мання для виготовлення топо-
графічних карт здійснено у Зх.
Європі в 16 ст. Наземне топо-
графічне знімання поширилося
у 18 ст., аерофототопографіч-
не — на поч. 20 ст., космічне —
в останній третині 20 ст. Су-
час. етап розвитку Т. характе-
ризується широким впровад-
женням засобів автоматизації.
У розвиток різних напрямів то-
пографії значний внесок зроби-
ли О. С. Чеботарьов, В. В. Вітков-
ський, М. Г. Відуєв та ін. В
Україні питаннями Т. займа-
ються Укр. ін-т інженерно-тех.
вишукувань, Укр. ін-т інженер-
но-геод. вишукувань і зйомок,
ін. установи.
Літ.: Маслов А. В., Гладилина Е. Ф.,
Костьік В. А. Геодезия. М., 1986;
Топография с основами геодезии.
М., 1986.	В. М. Сердюков.
ТОПОНІМІКА (від грец. тб-
ло<; — місце, місцевість і ’6уг-
ца — ім’я, назва) — галузь
знань, що вивчає походження,
розвиток, структуру, систем-
ність, етимологію та ареали
власних геогр. назв (топонімів).
Т. українська досліджує ук-
раїнську топонімію (сукупність
топонімів, які вживає населен-
ня республіки). У Т. виділяють
осн. розділи: гідроніміку, яка
досліджує назви водних об’єктів;
ойконіміку — поселень; ороні-
міку — елементів орографії то-
що. Т. користується описовим,
історичним, порівняльним, кар-
тографіч., семіотичним, стилі-
стич., лінгвістичним та ста-
тистич. методами. Вона тісно
пов’язана з географією, істо-
рією, археологією, етимоло-
гією, діалектологією, краєзнав-
ством. Топонімічні ареали да-
ють уявлення про ландшафти
географічні минулих часів, роз-
селення давніх слов’ян, тери-
торію поширення їх, особливо-
сті побуту, виробничих занять
та промислів, давні трансп.
шляхи, міграції та зв’язки з ін-
шими етносами. В 1919—20
Д. І. Багалій здійснив аналіз
назв численних поселень, річок,
перелазів, урочищ та ін. об’єк-
тів у працях «Історія Слобід-
ської України» (1918) та «Засе-
лення Південної України (За-
поріжжя і Новоросійського
краю) і перші початки її куль-
турного розвитку» (1920). В
ЗО—40-х рр. топонім, дослі-
дження в республіці прово-
дили Б. П. Безвенглінський,
С. Ю. Юшков, у 50-х рр. Т.
Закарпаття вивчав К. И. Галас,
Буковини — Ю. О. Карпенко,
Львівщини — Е. М. Посацька-
Черняхівська, Полтавщини —
К. К. Цілуйко. В 60-х рр. по-
чали читати спецкурси з Т. у
Київ., Чернів., Львів, і Харків,
ун-тах, розроблено нові методи
топонім, досліджень, укладено
топонім. словники (напр.,
Ю. О. Карпенко «Конспект лек-
цій. Топоніміка гірських ра-
йонів Чернівецької області»,
1964) досліджують питання
нормалізації і правопису геогр.
назв. З 1966 виходять «Повідом-
лення Української ономастич-
ної комісії». У 1979 видано
«Словник гідронімів України»,
який є першою спробою порів-
няно повного опису системи
власних назв гідрограф, об’єк-
тів і охоплює понад 20 тис.
власних назв рік, річок, струм-
ків, потоків, ручаїв тощо і май-
же 24 тис. варіантів цих назв.
Літ.: Поспелов Е. М. Топонимика
и картография. М., 1971; Мур-
заев 3. М. Очерки топонимики.
М., 1974; Кругляк Ю. М. Ім’я
вашого міста. Походження назв
міст і селищ міського типу УРСР.
К., 1978; Жучкевич В. А. Общая
топонимика. Минск, 1980; Мур-
заев 3. М. География в назва-
ниях. М., 1982. Б. О. Чернов.
299
ТОРФОВА
О. Г. Топчієв.
ТОПЧІЄВ Олександр Григоро-
вич (22.VII 1939, м. Антрацит
Луган. області) — укр. еко-
номгеограф, доктор геогр. наук
з 1979, професор з 1980. У 1961
закінчив Львівський університет,
у якому працював до 1969. З
1969 працює в Одес. ун-ті (з
1980 — зав. кафедрою екон. гео-
графії, 1984—85 — декан гео-
лого-геогр. ф-ту, 1985—87 —
проректор). Вивчає питання
геогр. основ зем. кадастру і с.-г.
оцінки земель, теорії та методо-
логії соціально-екон. географії,
системної концепції в географії.
Розробляє методи матем. моде-
лювання в геогр. дослідженнях,
методику польових екон.-геогр.
досліджень.
Те.: Польові географічні дослі-
дження. К., 1975 [у співавт.];
Терміни і поняття в економічній
географії. К., 1982; Економічна
географія СРСР. К., 1986; Прост-
ранственная организация геогра-
фических комплексов и систем.
К.— Одесса, 1988; Одесская об
ласть: Территориальная организа-
ция и структура хозяйства. Концеп-
циясоциально-зкономического раз-
вития. Одесса, 1991.
ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ
РАЙОНУВАННЯ — поділ те
риторії за спільністю умов і
особливостей вироби., спожи-
вання і реалізації товарів нар.
споживання, які забезпечують
оптимальне торг, обслугову-
вання населення. Гол. критерій
Т.-е. р.— забезпечення такої
організації торгівлі, яка дає
змогу з урахуванням місц.
особливостей найповніше задо-
вольнити потреби населення у
товарах з мінім, витратою часу.
Торг.-екон. райони виділяють за
екон., нац. і адміністративним
принципами, тобто межі торг.-
екон. району мають відпові-
дати межам екон. комплексів
(районів), національних і адмі-
ністративних утворень. Гол.
ознаками торг.-екон. району є:
рівень розвитку і спеціалізація
пром-сті по вироби, товарів нар.
споживання, с. г. і промислів;
природно-кліматичні умови, що
зумовлюють необхідність ви-
користання тих чи ін. товарів;
характер розміщення населен-
ня, його чисельність і компакт-
ність, нац. традиції, що харак-
теризують особливості попиту
певних товарів; платоспромож-
ний попит населення, товаро-
обіг на душу населення особ-
ливості структури товарообо-
роту; трансп. освоєність терито-
рії; розвиток системи культур.-
побут, обслуговування населен-
ня. Сукупність цих ознак ви-
значає проблеми розвитку тор-
гівлі у тих чи ін. торг.-екон.
районах.
Вперше Т.-е. р. у дореволюц.
Росії здійснив В. П. Семенов-
Тян-Шанський у праці «Тор-
гівля і промисловість Євро-
пейської Росії по районах»
(1900—11), в якій він виділив
1065 економіч. мікрорайонів,
об’єднавши їх у 12 «смуг».
П. Я. Дербер у праці «Торгове
районування СРСР» (1927) оха-
рактеризував найважливіші
торговельні центри і товаро-
провідні шляхи по осн. товарах
у торг, районах СРСР. Відомий
варіант Т.-е. р. І. В. Нікольсько-
го. В Україні виділяють і вну-
трішньодерж. торг.-екон. райо-
ни з високим (Донец., Запоріз.,
Львів., Одес. і Харків, області,
Респ-ка Крим), підвищеним
(Дніпроп., Закарп., Луган., Ми-
кол., Полтав., Черкас., Чернів.
області), середнім (Війн., Во-
лин., Житомир., Івано-Фр., Кі-
ровогр., Рівнен., Сум., Терноп.,
Хмельн., Черніг. області) і зни-
женим (Київ. обл. без м. Києва)
рівнем розвитку торгівлі. Сучас.
Т.-е. р. України відбиває про-
порційну залежність розміщен-
ня торгівлі від екон. розвитку
території і рівня життя насе-
лення : підвищені показники ха-
рактерні для областей з висо-
ким рівнем індустріалізації, а
також для рекреаційних зон,
низькі — для областей інду-
стріально-агр. спеціалізації з
високою питомою вагою сільс.
населення. В умовах функціо-
нування нового госп. механізму
завдання вдосконалення систе-
ми. Т.-е. р. набуває пріоритет-
ного значення.
Є. М. Воронова.
ТОРЕЗ (до 1840 — Олексіїв-
на, до 1868 — Олексієве-Леоно-
ве, до 1964 — Чистякове) —
місто обл. підпорядкування
Донец. обл. Розташований на
Сх. області. Залізнич. станція.
88,2 тис. ж. (1990). Засн. у
70-х рр. 18 ст., місто з 1932.
Лежить на пд. схилах Донець-
кого кряжа. Поверхня погор-
бована. Перевищення висот до
200 м. Пересічна т-ра січня
-6,8°, липня -|-22,0о. Опадів
понад 500 мм на рік. У міс-
ті — невеликі річки Севастя-
нівка та її прит. Орлова (прит.
Кринки, бас. Міусу). Пл. зеле-
них насаджень 6355 га, є 2 пар-
ки. На пн. околиці Т. розта-
шований Глухівський ліс —
зона відпочинку жителів міста.
У місті — видобування вугілля
(шахтоуправління, 10 шахт,
4 збагачувальні ф-ки вироб-
ничого об’єднання «Торезантра-
цит»). З-ди: електротех., напла-
вочних твердих сплавів, залізо-
бетонного шахтного кріплення,
рем.-мех., мол., м’ясоперероб-
ний; меблева ф-ка, хлібний ком-
бінат тощо. Навч.-наук.-вироб-
ничий комплекс Донец. політех-
нічного ін-ту, гірничий техні-
кум, мед. уч-ще. Музеї: історії
міської профспілкової організа-
ції, історії шахт № 3-біс, «Про-
грес», ім. К. І. Кисельова, мемо-
ріальний зачинателя стаханов-
ського руху О. Г. Стаханова.
Літ.: Ермаков А. П. Торез. Путе-
водитель. Донецк, 1980; Кузин А.
А. Торез. Путеводитель. Донецк,
1988.
Я. І. Бондаренко, І. Г. Борсук.
ТОРУНСЬКИЙ ПЕРЕВАЛ —
перевал на Вододільному хреб-
ті Українських Карпат, у Між-
гірському р-ні Закарп. обл.
Розмежовує бас. річок Мазун-
ки та Ріки. Вис. 930,6 м. При-
урочений до Кросненської зо-
ни. Складається з олігоцено-
вого флішу. Навколо перева-
лу — ялинові ліси з домішкою
ялиці, вторинні луки. Через
нього проходять шосе Доли-
на — Хуст, траса газопроводу.
Об’єкт туризму. Ю. Й. Нестерук.
ТОРФ — органогенна гірська
порода, утворена під водою при
недостачі кисню з відмерлих
і неповністю розкладених за-
лишків рослин сучас. боліт, з
домішкою до 50 % мін. компо-
нентів. Колір бурий, чорний;
природна вологість 75—95 %,
вміст вуглецю 45—66 %. Є по-
чатком гумусового ряду горю-
чих корисних копалин (пере-
творюється на буре вугілля).
За структурою, походженням,
рослинними угрупованнями на-
лічують до 150 різновидів Т.
До родовищ Т. належать тор-
фові поклади, що їх доцільно
розробляти за запасами і роз-
міром. Класифікація родовищ
за геоморфолог, умовами і
водно-мін. живленням відпові-
дає класифікації боліт. В Ук-
раїні поклади Т. для паливно-
енерг. потреб вивчали з 19 ст.
Значні розвідувальні роботи, у
т. ч. для комунально-побут.
потреб і с. г., проводили у
50—60-х рр. Запаси Т. станов-
лять 1,84 млрд. т. Виявлено
1647 родовищ на площі бл.
500 тис. га. Торфові ресурси
розподілені на тер. України
нерівномірно (див. Торфово-бо-
лотне районування). Найбільші
запаси зосереджені у пн. і пн.-
зх. частині республіки. 59,2 %
розвіданих запасів містять не-
численні родовища пл. понад
1000 га кожне (заг. площа
285 тис. га), 40,8 % — родови-
ща пл. 10—1000 га (заг. пло-
ща 209 тис. га) Крім того,
виявлено 430 родовищ пло-
щею до 10 га, які не мають
пром. значення (заг. запаси
6 млн. т). Щороку добувають
21 — 22 млн. т торфу. 2,2 млн.
використовують як місц. паливо
(див. Горючі корисні копали-
ни), решту — ус. г., переважно
для виготовлення комплексних
орг. добрив. Деякі види Т. ви-
користовують для бальнеоло-
гічних потреб (див. Лікувальні
грязі).
Добування Т. і осушення родо-
вищ без виконання вимог по їх-
ній охороні та раціональному
використанню призводить до
втрат запасів, вітрової ерозії
пересушених шарів тощо, а в
результаті — до порушення
рівноваги в екологічних сис-
темах. А. С. Леймунськии.
ТОРФОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
— галузь паливної промисло-
вості, підприємства якої добу-
вають і переробляють торф.
На тер. України торф добува-
ли з кін. 18 — поч. 19 ст. в не-
значній кількості і використо-
вували гол. чин. як паливо на
цукр. і спиртових з-дах. Як га-
лузь Т. п. набула розвитку з
1929. Добування й переробку
торфу здійснюють підприємства
промисловості (40 % загал ьно-
респ. обсягу) та с. г. (60 %).
Відповідно до розподілу тор-
фових ресурсів значний об-
сяг добування його зосереджено
в Пд.-Зх. економіч. районі — по-
над 90 %. Щороку добува-
ють понад 20 млн. т торфу.
До 70-х рр. провідним спо-
собом добування був екскава-
торний (понад 60 %). З розвит-
ком торфобрикетного вироби,
осн. способом стає фрезерний.
Значно змінився напрям засто-
сування торфу. Якщо раніше
майже весь добутий торф у
республіці використовували як
паливо, то з 1975 — лише
10—11 % заг. видобутку (гол.
чин. у вигляді брикетів і на-
півбрикетів). Переважним стає
використання торфу для по-
треб с. г. як органіч. добрива,
а також для виготовлення різ-
ної продукції його переробки
(торфових горщиків, різних
грунтових сумішей та високо-
якісних компостів). Освоюють
нові продукти — безнітратні
біоторфові добрива, рідкі й
тверді торфогумінові добрива,
біологічно активні речовини
(гумат натрію). Перспектив-
ний напрям дальшого розвитку
Т. п.— освоєння нових видів
ТОРФОВИЙ
300
продукції з торфу і на його
основі без нарощування обсягів
видобутку та порушень рівно-
ваги в еколог, системах.
Е. М. Бочкарьова.
ТОРФОВИЙ ПОКЛАД — за-
кономірне вертикальне наша-
рування торфу від поверхні
до мін. грунту торфового боло-
та. Осн. критеріями класифі-
кації Т. п. є ступінь участі
в їхній будові певних видів
торфу та послідовність зміни
шарів торфу, з яких склада-
ється поклад. Серед Т. п.—
три осн. типи: низинний, пере-
хідний та верховий, а також
проміжні — мішаний верховий
та мішаний перехідний. На
болотах України переважають
низинні поклади, на Пн. Зх.
республіки й у Карпатах трап-
ляються мішані перехідні. Вер-
хові та мішані верхові Т. п. є
у зх. і центр. Поліссі та в Ук-
раїнських Карпатах.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВИЩЕ — болото, яке
має шар торфу. Такі болота
найбільш типові для територій
з помірним та холодним клі-
матом. У лісовій зоні боліт без
Т. мало, в пд. регіонах вони
трапляються частіше. Термін Т.
часто застосовують для боліт,
осушених з метою освоєння, а
також для боліт, де болото-
утворення припиняється вна-
слідок «поховання» торфового
покладу під мін. заносами. В
Україні більшість боліт є Т.
Іноді під Т. розуміють торфо-
вий поклад болота, особливо
при пром. видобутку торфу.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВІ ГРУНТЙ — грунти,
які формуються в умовах над-
мірного зволоження атм. та
грунтовими водами під волого-
любною рослинністю і мають
шар торфу понад 50 см. Т. г.—
верхній кореневмісний та біо-
логічно активний шар торфу,
що характеризується ефектив-
ною родючістю. На Україні
займають пл. 693,7 тис. га.
Поширені гол. чин. у Поліській
та лісостеповій агрогрунтових
зонах (у западинах вододілів
та на борових терасах річок),
подекуди — у Карпатах Укра-
їнських. Серед Т. г. виділяють
торфові низинні (евтрофні та
алкалітрофні), верхові (оліго-
трофні) та перехідні (мезотроф-
ні). За ступенем зольності (мін.
залишок, що не згоряє) серед
Т. г. розрізняють малозольні
(менше 12 % на суху речови-
ну), середньозольні (12—25 %),
багатозольні (25—50 %), мі-
нерально-торфові (50—65 %)
та торфово-мінеральні (65 —
80 %). Т. г. із зольністю понад
80 % відносять до мінеральних
болотних грунтів.
На території України поширені
торфові алкалітрофні грунти, що
об’єднують карбонатні (скипають
від 10 % НС1), залізисто-кар-
бонатні (вміст окису заліза пе-
ревищує 5 %) та солонцювато-
солончаково-галогенні (вміст
солей натрію перевищує 0,5 %).
Т. г. залягають на пісках, су-
глинках, глинах, мергелях та
ін. вапнякових відкладах. У мі-
ру спрацювання торфового по-
кладу мін. порода поступово
включається в сучас. грунто-
утворюючий процес. Для під-
вищення їхньої родючості здій-
снюють комплекс меліоратив-
них заходів. Бонітет Б. г. ста-
новить 60 -70 балів.
Р. С. Трускавецький.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ — основна одиниця
торфово-болотного районуван-
ня України, виділена за ступе-
нем заболоченості та характе-
ром боліт. Розміщення облас-
тей має в осн. зональний ха-
рактер. В Україні налічують
5 Т.-б. о.: Полісся, Малого По-
лісся, Лісостепу, Степу та Кар-
пат і Прикарпаття (див. окре-
мі статті). Заболоченість і за-
торфованість найбільші в Т.-б.
о. Полісся, найменші — у Кар-
патах і Прикарпатті. В Крим-
ських горах боліт практично
немає. Т.-б. о. поділяють на
торфово-болотні райони, на Ук-
раїні їх виділено 11. Області
Малого Полісся і Степу на ра-
йони не поділяють.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ КАРПАТ І ПРИКАР-
ПАТТЯ — виділена згідно з
торфово-болотним районуван-
ням України територія від захід-
ного кордону до верхів’я Дні-
стра, Бистриці та Пруту (у За-
карп. та Івано-Фр., частково
Львів, і Чернів. областях). По-
діляється на три торфово-
болотні райони: Передкарпат-
тя, Карпати й Закарпаття.
Найбільш заболоченим (1,2 %)
і заторфованим (1 %) є Пе-
редкарпаття. Переважають ев-
трофні заплавні болота, долин-
ні болота, улоговинні болота.
У Карпатах кількість боліт
значна, але більшість їх має
дуже малу площу, заболоче-
ність і заторфованість відпо-
відно 0,05 і 0,04 %. Перева-
жають улоговинні (у т. ч. у льо-
довикових карах), схилові боло-
та, різні за трофністю. У За-
карпатті болота траплялися у
долині р. Тиси, нині вони
освоєні.	Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ ЛІСОСТЕПУ — виді
лена при торфово-болотному ра-
йонуванні територія у центр,
частині України. У межах збі-
гається з лісостеповою фіз.-
географічною зоною. Умови
для розвитку боліт мало спри
ятливі — значна піднесеність
та розчленованість території,
невелика кількість опадів. Тому
заболоченість (1,5 %) та за-
торфованість (1,1 %) незначні.
Для області характерні евтроф-
ні, пов’язані з річковими доли-
нами заплавні болота, прите-
расні болота, долинні болота,
староруслові болота. В області
виділяють п’ять торфово-болот-
них районів: Волинського, По-
дільського, Правобережного, Лі-
вобережного (найбільш заболо-
чений та заторфований) і
Східного Лісостепу.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ МАЛОГО ПОЛІССЯ —
виділена згідно з торфово-бо-
лотним районуванням терито-
рія на Зх. України, між Во-
линською і Подільською висо-
чинами (у межах Львів., част-
ково Рівнен., Терноп. і Хмельн.
областей). Заболоченість 5,3 %,
заторфованість 4,4 %. У межах
області налічують 91 торфове
болото заг. пл. 209 тис. га.
Утворенню і розвитку боліт
сприяють невелика розчлено-
ваність рельєфу і значна воло-
гість. Переважають заплавні
болота в широких, з загальмо-
ваним розвитком долинах неве-
ликих річок. Майже всі болота
області осушені та освоєні. Ви-
користовують їх здебільшого
як кормові угіддя, частково —
для добування торфу. Створе-
ний бот. Бущанський заказ-
ник.	Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ ПОЛІССЯ — виділена
згідно з торфово-болотним ра-
йонуванням України територія
І ПОЛІССЯ
райони
І । Західного Полісся і г Центрального Полісся
І з Східного Полісся
II МАЛЕ ПОЛІССЯ
V КАРПАТИ і ПРИКАРПАТТЯ
райони
V, Передкарпаттн V2Карпат VЗакарпаття
III ЛІСОСТЕП
райони
III। Волинського Лісостепу III2 Подільського Лісостепу
III3 Правобережного Лісостепу III* Лівобережного Лісостепу
III5 Східного Лісостепу
IV СТЕП
ЗАТОРФОВАНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ (у %)
.0 3.0
у межах Поліської низовини (у
Волин., Рівнен., Житом., Київ.,
Черніг., частково Хмельн. і
Сум. областях). Найбільш за-
болочена (6,3 %) й заторфо-
вана (4,3 %) серед торфово-бо-
лотних областей України.
У Т.-б. о. П.— 1,5 тис. боліт заг.
площею 635 тис.’ га. Болота
переважно евтрофні, здебіль-
шого заплавні; трапляються
(особливо на Пн. Зх.) мезо-
трофні та оліготрофні уло-
говинні. Область поділяють на
три торфово-болотні райони:
Західне (найбільш заболочене),
Центральне і Сх. Полісся.
Заболочені землі використо-
вують здебільшого як сіно-
жаті й пасовища, частково —
для добування торфу. У межах
області — Поліський заповід-
ник.	Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНА ОБ-
ЛАСТЬ СТЕПУ — виділена згі-
дно з торфово-болотним райо-
нуванням територія на Пд. і
Пд. Сх. України у степовій
зоні (Одес., Микол., Херсон.,
Дніпроп., Запоріз., Донец., пд.
частині Кіровогр. і Харків,
областей, рівнинна частина
Респ-ки Крим). Заболоченість
0,05 %, заторфованість 0,03 %.
Переважають евтрофні заплав-
ні болота, часто навколо озер,
а також улоговинні болота на
терасах річок. Специфічними
для області є плавневі болота
в пониззях Дніпра, Пд. Бугу,
Дністра, Дунаю.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНЕ РАЙО-
НУВАННЯ — поділ території
на регіони, відносно однорідні
за заболоченістю, характером
ЗОЇ
ТРАНСПОРТ
боліт і їхніх торфових покла-
дів. За Т.-б. р., виконаним
Інститутом ботаніки АН Украї-
ни під керівництвом професора
Є. М. Брадіс, виділяють 5 торфово-
болотних областей: Полісся,Ма-
лого Полісся, Лісостепу, Степу
та Карпат і Прикарпаття (див.
окремі статті). За геол.-гео-
морфолог. особливостями у ме-
жах Полісся, Лісост’епу та Кар-
•пат і Прикарпаття виділяють
11 торфово-болотних районів
(відповідно 3, 5 і 3).
Найбільшою заболоченістю
(6,3 %) і заторфованістю (4,3 %)
відзначається торфово-болотна
область Полісся, а у її межах
— район Зх. Полісся (10,1 %
і 7,3 %).
Літ.:	Торфово-болотний фонд
УРСР, його районування та ви-
користання. К., 1973.
Т. Л. Андрієнко.
ТОРФОВО-БОЛОТНИЙ РА-
ЙОН — таксономічна одиниця
торфово-болотного районуван-
ня, частина торфово-болотної
області, виділена за геол.-гео-
морфолог. особливостями. На
тер. України виділено 11 Т.-б.
р.: в області Полісся — 3, Лі-
состепу — 5, Карпат і Прикар-
паття — 3. Кожний район ха-
рактеризується ступенем забо-
лоченості та заторфованості,
потужністю торфових покладів,
щільністю запасів торфу. Най-
більш заболочений (10,1 %) та
заторфований (7,3 %) серед Т.-б.
р.— Західне Полісся в тор-
фово-болотній області Поліс-
ся.	Т. Л. Андрієнко.
ТОРЧ — річка переважно у
Жашківському р-ні Черкас,
обл., ліва прит. Гірського Ті-
кичу (бас. Пд. Бугу). Довж.
32 км, пл. бас. 209 км2. Бере
початок поблизу с. Красилівки
Ставищенського р-ну Київ, обл.,
тече Придніпровською низови-
ною. Шир. долини до 1,5 км,
глиб, до ЗО м. Річище звивисте,
біля гирла розширене і по-
глиблене. Похил річки 1 м/км.
Живлення переважно снігове
(на весну припадає до 80 %
річного стоку). Замерзає напри-
кінці листопада — на поч. груд-
ня, скресає наприкінці люто-
го — на поч. березня. Стік за-
регульований ставками комп-
лексного призначення. На Т.—
м. Жашків. В. С. Перехрест.
ТОРЧИН — селище міського
типу Луцького р-ну Волин. обл.
Розташований за 24 км від
Луцька. 4,5 тис. ж. (1990).
Відомий з 1230, магдебурзьке
право надано 1540, с-ще міськ.
типу з 1940. Поверхня горби-
ста. Пересічна т-ра січня —4,5°,
липня -4-18,6°. Опадів 540—
600 мм на рік, найбільша їх
кількість випадає в травні —
липні. Агрометеопост. 3-ди буд.
матеріалів і маслоробний, хар-
Г. Я. Точидловський.
чо- і промкомбінати. Профес.-
тех. уч-ще. Істор.-краєзнав. му-
зей.
ТОЧИДЛОВСЬКИЙ Гнат Яко
вич (ІЗ.УІ 1871, с. Прохорове
Одес. області — 24.II1942, Моск-
ва) — укр. метеоролог і клі-
матолог, професор з 1917. Пі-
сля закінчення 1893 Новоро-
сійського ун-ту в Одесі працю-
вав у цьому вузі, з 1917 —
екстраординарний професор ка-
федри фізики і фіз. географії.
Протягом 1917—41—дирек-
тор Одес. магніто-метеоролог.
обсерватори. Один з заснов-
ників та перший директор
(1918) Одес. с.-г. ін-ту. Викла-
дав у вузах Одеси загальну
і с.-г. метеорологію. Досліджу-
вав нічне випромінювання;
встановив залежність випромі-
нювання від хмарності, часу
заходу і сходу Сонця, виявив
існування при безхмарному
небі двох його максимумів.
Вивчав питання утворення за-
родкових елементів туманів,
зливових опадів; а також теп-
лопровідність грунту.
Те.: Строение земной атмосфери
по А. Вегенеру. [Одесса], 1911;
Воздухолетание. [Харьков — Оде-
са], 1923; Воздухоплавание. [Одес-
са], 1923; Клімат м. Одеси. (Ви-
тяг з 60-х рокових спостережень:
з 1866 до 1925 р.). [Одеса],
[1926].	Ю. О. Амброз.
ТОЧКА РОСИ — температура,
при якій водяна пара, що міс-
титься у повітрі, при сталому
тиску досягає стану насичення;
вимірюють у градусах Цельсія
(С). Застосовують для харак-
теристики стану атмосфери як
показник вологості повітря. Ту-
ман, хмари, роса та ін. продук-
ти конденсації утворюються,
коли температура повітря до-
сягає т-ри Т. р. Дефіцит Т. р.
(різниця між т-рою повітря і
Т. р.) є показником сухості
повітря. Значення Т. р. для пев-
ного парціального тиску водя-
ної пари наведені у спец. «Пси-
хрометричних таблицях». Дані
про Т. р. є одним з показників
для прогнозу певних атм. явищ.
Напр., розвиток гроз над тер.
України у теплий період року
можливий з 12 до 21-ї год,
якщо сума дефіцитів Т. р. на
рівнях 850, 700 і 500 гПа
менша за -|-30 . Випадання
граду малоймовірно, якщо де-
фіцит Т. р. до рівня 300 гПа
менший за 4-15 ’.
В. М. Піщолка.
ТОШКІВКА — селище місько-
го типу Луган. обл., підпоряд-
коване Первомайській міськра-
ді. Залізнич. станція. 5,8 тис. ж.
(1990). Виникла 1871, с-ще
міськ. типу з 1938. Пересіч-
на т-ра січня —6,6 , липня
4-21,8 . Опадів 494 мм на
рік. Кам.-вуг. шахта, цех Пер-
вомайської взут. фабрики, цех
Лисичанського з-ду гумово-тех.
виробів. Лісгоспзаг.
ТРАКТОРОБУДУВАННЯ
галузь машинобудування, під-
приємства якої виробляють різ-
ні види тракторів, самохідні
шасі, двигуни внутрішнього
згоряння до тракторів, комбай-
нів та ін. машин, а також
агрегати, вузли, деталі й запас-
ні частини до них. На Україну
1989 припадало понад ЗО %
виробництва тракторів у тодіш-
ньому СРСР. Виробництво ко-
лісних тракторів «Запорожець»
вперше на Україні організовано
1923 на Великотокмацькому
з-ді «Червоний прогрес», гусе-
ничних тракторів — на Харків,
паровозобудівному з-ді. Масове
вироби, тракторів у республіці
почато з введенням у дію
1931 Харків, тракторного з-ду
ім. Серго Орджонікідзе. У 1990
на Україні діяло понад 20
об’єднань і з-дів галузі, які
розташовані гол. чин. у Харкові
і Харків, обл. До великих під-
приємств Т., крім Харків, трак-
торного з ду, належать: Харків,
завод тракторних самохідних
шасі (виробляє універсальні
шасі Т-16М), тракторне ви-
роби. Південного маш.-буд. з-ду
в Дніпроп. обл. (виробляє ко-
лісні трактори потужністю 60
к. с.), Харків, моторобудівне
виробниче об’єднання «Серп і
молот», Харківський завод
тракторних двигунів, Куп ян-
ський ливарний та Лозівський
ковальсько-механічні заводи
(Харків, обл.). На випуску аг-
регатів, які постачають за ко-
операцією тракторним і мото-
робудівним з-дам, спеціалізова-
но з-ди: Кіровоград. «Гідроси-
ла», Мелітопольський трактор-
них гідроагрегатів, Вінницький
тракторних агрегатів, Чугуїв-
ський з-д паливної апаратури
та ін. До спеціалізованих під-
приємств, що виготовляють
продукцію для комплектування
машин, агрегатів галузі та за-
пасні частини, належать: ви-
робничі об’єднання «Київтрак-
тородеталь», «Харківтракторо-
запчастина», «Рівненський за-
вод тракторних агрегатів», а
також з-ди — Одеський порш-
невих кілець, Луган. колінча-
стих валів та ін. Перспективним
напрямом розвитку Т. є органі-
зація масового вироби, малога-
баритних тракторів з набором
знарядь для виконання різних
с.-г. робіт на невеликих земель-
них ділянках. В. С. Євдошцк.
ТРАНСГРАНЙЧНЕ ЗАБРУД-
НЕННЯ ПОВІТРЯ (від лат.
1гап8 — через, понад) — пере-
несення забруднюючих речовин
природного і антропогенного
походження атм. потоками на
великі відстані. Збільшення
об’ємів викидів шкідливих ре-
човин з порівняно малих тери-
торій, що пов'язано з підви-
щенням потужності та концент-
рації підприємств, призводить
до забруднення атмосфери на
віддалі сотень, а іноді тисяч
кілометрів. Тому забруднення
атм. повітря країн, у т. ч. єв-
ропейських, залежить не тільки
від власних джерел викидів,
а й від трансграничного пере-
носу. З метою забезпечення ко-
ординації робіт щодо зниження
викидів та їхніх трансгранич-
них потоків Заг.-європ. нарада
на високому рівні по співро-
бітництву в галузі охорони
навколишнього середовища
1979 прийняла Конвенцію про
трансграничне забруднення по-
вітря на великі віддалі (під-
писана Україною 1979). На осно-
ві міждерж. угод ведеться кон-
троль за вмістом сірчистого
ангідриду та окислів азоту
за спец, методикою. Дані спо-
стережень обробляють і визна-
чають внесок кожної країни
у забруднення цими речови-
нами своєї території та тери
торії сусідніх країн. За роз
рахунками, на тер. України ви
падає щороку бл. 1,3 млн. т
сірки, виноситься за її межі
бл. 1,5 млн. т; викиди окислів
азоту становлять бл. 800 тис. т
на рік. Спостереження за транс-
гранич. перенесенням забруд-
нень атм. повітрям в Укоаіні
проводяться на станціях Сві-
тязь, Рава Руська, Берегове.
Див. також Міжнародне при-
родоохоронне співробітництво,
Охорона атмосферного повіт-
ря.	В. К. Скрипник.
ТРАНСПОРТ (від лат. Ігапзрог-
іо — переношу, переміщую) —
одна з найважливіших інфра-
структурних галузей матері-
ального вироби., яка забезпечує
виробничі й невиробничі потре-
би нар. г-ва і населення в
усіх видах перевезень. За при-
значенням розрізняють Т. заг.
користування (перевозить гото-
ву продукцію, сировину та* на-
півфабрикати з місць вироби.
ТРАНСПОРТНА
302
до пунктів споживання або
дальшої переробки, задоволь-
няє потреби населення у про-
сторовому переміщенні з вироб-
ничими або особистими ціля-
ми), відомчий (внутрішньови-
робничий : внутрішньобудівель-
ний, внутрішньогосп., внут-
рішньозаводський і внутріш-
ньопортовий), а також Т. осо-
бистого користування. Виділя-
ють такі види Т.: наземні
{залізничний транспорт, авто-
мобільний транспорт, гужо-
вий, в’ючний), водні (морський
транспорт, річковий транспорт,
озерний), повітряний транспорт
та трубопровідний транспорт.
Всі вони тісно пов’язані між
собою і взаємно доповнюють
один одного.
У 1989 експлуатац. довж. з-ць
України становила 22,8 тис.
км, розгорнута довж. під’їзд-
них шляхів пром. підприємств
і орг-цій — 26,8 тис. км, авто-
моб. шляхів з твердим покрит-
тям — 154,7 тис. км, судно-
плавних шляхів, що їх експлу-
атують у межах України,— 4,4
тис. км. На 1 тис. км2 тер. рес-
публіки залізнич. колій припа-
дало 37,7 км, внутр. водних судно-
плавних шляхів — 7,3 км.
Внаслідок поповнення та спеці-
алізації рухомого складу, розши-
рення мережі автомоб. шляхів з
твердим покриттям і поліпшен-
ня організації перевезень зро-
стає вантажооборот і пасажи-
рооборот автомоб. Т. (за 1940—
89 — відповідно в 45 і 300
разів). Важливу роль, зокрема
у зовнішньоторг. перевезеннях,
відіграє мор. транспорт. Збіль-
шуються також перевезення
річковим Т., на дальший роз-
виток яких значний вплив
має застосування мішаних за-
лізнично-водних перевезень, ви-
користання суден мішаного
плавання (ріка — море).
За кількістю відправлених ван-
тажів (4821 млн. т, 1989) і
пасажирів (8383 млн. чол.)
перше місце посідає автомоб.
Т. Він став основним при пере-
везенні пасажирів і вантажів
Вантажооборот і пасажирооборот транспорту України
Вантажооборот,	Пасажирооборот,
Вид	млрд. т • км	млрд. пасажиро-км
транспорту ______________________________________________
	1940	1970	1980	1989	1940	1970	1980	1989
Залізничний Автомо-	71,9	380,2	469,6	497,3	16,4	42,1	60,1	73,2
більний	1,7	41,6	70,1	76,5	0,3	46,6	81,7	90,1
Морський	4,3	172,2	168,2	281,4		0,8	1,3	1,1
Річковий	1,1	6,1	10,7	11,9	0,4	0,5	0,6	0,6
Повітряний Трубопро-	0,0	0,2	0,2	0,1	0,0	6,1	10,9	15,4
відний	• • •	11,2	54,6	53,1	—	—	—	
Всього:	79,0	611,6	774,0	920,3	17,1	96,1	154,6	180,4
Вантажооборот
Пасажирооборот
Питома вага окремих вид в
транспорту в загальному
вантажообороті та
пасажирооборот і У країни ( %, 1989). ряду
на короткі віддалі, доповнює
ін. види Т., доставляючи ван-
тажі (від місця їх вироби.)
і пасажирів (від місць прожи-
вання) до залізнич. станцій,
портів, пристаней, аеропортів.
Вантажооборот мор. Т. за
1940—89 зріс у 65 разів, паса-
жирооборот — у 12 разів (Чор-
номорське, Азовське і Україн-
сько-Дунайське пароплавства).
Близько 90 % перевезень річко-
вим Т. припадає на Дніпро. Для
судноплавства використовують
також Десну, Прип’ять, Пд.
Буг, з малих річок — Стир, Го-
ринь, Самару, Сулу, Сіверський
Донець та ін. У 1982 відкрито
туристичну пасажирську лінію
Київ — Джурджу (Румунія) —
Русеє (Болгарія). Під час наві-
гації 1989 по річках було переве-
зено 20,2 млн. пасажирів і
67,4 млн. т. вантажів.
Повітряним транспортом 1989
перевезено 14,3 млн. пасажирів
і 214 тис. т вантажів. Значно
розвинувся міський Т. На поч.
1990 автобуси діяли в 460,
тролейбуси — в 45 і трамваї —
в 24 містах і с-щах міськ.
типу республіки. З 1960 діє ме-
трополітен у Києві, з 1975 — у
Харкові, будується в Дніпро-
петровську. Протяжність ліній
трамвая 1989 у республіці ста-
новила 2139,0 км, у т. ч. швид-
кісного 41,8 км, тролейбуса —
3995,0 км і метро — 62,4 км.
За 1989 у внутрішньоміськ.
сполученні автобусами переве-
зено 5410, тролейбусами —
3230, трамваями — 2006 і
метро — 639 млн. пасажирів.
Дальший розвиток усіх видів
Т. республіки передбачає збіль-
шення заг. обсягу перевезених
вантажів, пропускної і провіз-
ної спроможності залізнич. ма-
гістралей, буд-во та реконструк-
цію автомоб. шляхів, під’їздних
шляхів з твердим покриттям до
сільс. нас. пунктів, введення в
дію внутрішньогосп. шляхів з
твердим покриттям, спору-
дження нових та реконструкцію
діючих залізнич. вузлів,
станцій, мор. і річкових портів,
аеропортів, вантажних і паса-
жирських автопарків, станцій
тех. обслуговування, поповнен-
ня рухомого складу Т. велико-
вантажними та швидкохідними
комфортабельними суднами, лі-
таками та автомобілями, роз-
виток усіх видів міськ. транс-
порту. Див. також Транспорт-
на система. М. М. Христюк.
ТРАНСПОРТНА ДОСТУП-
НІСТЬ — середньозважені за-
трати часу, потрібні для досяг-
нення транспорт, засобами дію-
чих на певній території екон.
і геогр. об’єктів, нас. пунктів.
Т. д.— синтетична характери-
стика тер. організації транс-
порту', застосовується при тран-
спортній оцінці території, роз-
робці комплексних трансп.
схем тощо. Для оцінки Т. д.
складають ізохронограму, що
є сукупністю спец, ізоліній —
ізохрон, які сполучають точ-
ки, рівновіддалені за часом
(ЗО, 45, 60, 90, 120 хв) від пев-
ного пункту тяжіння. Ізохроно-
граму суміщують з точечною
планограмою розселення жите-
лів міста або зони його впливу,
що тяжіють до певного дослі-
джуваного пункту. Використо-
вують також показник інте-
гральної Т. д., який відображає
можливість маневрування ван-
тажними та пасажирськими
зв’язками одночасно до всіх
точок, тобто позиційно-техніч-
ну надійність зв’язків у регіо-
ні. Т. д. більшості центрів вели-
ких населених пунктів України
перебуває в межах норматив-
ної (до 40 хв), а самих нас.
пунктів — до 90 хв.
Літ.: Христюк Н. М., Крамар М. С.
Проектирование транспортних си-
стем в районной планировке. К.,
1983.	А/. М. Христюк.
ТРАНСПОРТНА ЗАБЕЗПЕЧЕ-
НІСТЬ — транспортно-геогр. ха-
рактеристика будь-якої території,
яка відображає співвідношення
між потребами вироби, і насе-
лення в шляхах сполучення і
трансп. засобах, а також між
наявністю та адекватністю
трансп. шляхів і парком трансп.
засобів. Для узагальнюючої
оцінки рівня забезпеченості
мережею шляхів сполучення
використовують різні кількісні
та якісні характеристики трансп.
системи: густота шляхів (кіло-
метрів шляхів на 1000 або
100 км2 всієї території, с.-г.
угідь, 10 000 чол. населення,
нас. пунктів); пропускна (кіль-
кість трансп. засобів, яку може
пропустити лінія за добу, годи-
ну) та провізна (обсяг вантажів
або пасажирів, які можна пере-
везти по лінії за добу, годину)
спроможність окремих напря-
мів; фактична потужність ван-
тажо-пасажиропотоків (т • км
і пасажиро-км на 1 км шля-
ху) та насиченість трансп.
засобами (напр., кількість авто-
мобілів на 1000 жителів або
на 100 км шляхів) та ін.
У 70 — 80-х рр. 20 ст. запропо-
новано нові показники Т. з.:
інтегральна трансп. доступність
(в якому, на відміну від густоти
шляхів, враховують їхню кон-
фігурацію); відповідність на-
пряму транс.-екон. зв’язків та
їх потужностей конфігурації
трансп. мережі із урахуван-
ням її пропускної спромож-
ності. Райони, в яких трансп.-
екон. зв’язки не відповідають
напряму діючих шляхів спо-
лучення або їхня пропускна
спроможність недостатня для
забезпечення вантажопотоків,
вважаються незабезпеченими
або недостатньо забезпеченими
шляхами сполучення. Екон. ра-
йони (області) України у зв’яз-
ку із специфікою їхньої ви-
робничої спеціалізації, особ-
ливостями істор. розвитку або
екон.-геогр. положенням мають
різну забезпеченість шляхами
сполучення.
М. М. Христюк.
303
ТРАНСПОРТНО-ГЕОГРАФІЧНЕ
ТРАНСПОРТНА ІНФРА-
СТРУКТУРА — економічно
збалансована сукупність шля-
хів сполучення, рухомого скла-
ду, засобів управління і зв’яз-
ку, різноманітного тех. облад-
нання, що забезпечує роботу
всіх видів транспорту. Т. і.
задовольняє потреби нар. г-ва
в перевезеннях, створює необ-
хідні умови для процесу сусп.
відтворення на відповідній те-
риторії. У широкому розумінні
Т. і. розглядають як підсистему
комунікаційної системи інфра-
структури виробничої, гол.
функцією якої є реалізація спо-
лучень, які визначають не
тільки за наявністю, а й якістю,
формою (споживчою вартістю)
предмету переміщення (речо-
вина, енергія, інформація). Т. і.
відіграє важливу роль в екон.
і соціальному розвитку будь-
якого регіону. В умовах зро-
стання обсягів вироби., усклад-
нення екон. зв’язків в нар.
г-ві, поглиблення тер. поділу
праці Т. і. набуває дедалі біль-
шого значення. Ефективність
функціонування Т. і. нар. г-ва
визначають за рівнем екон.
збалансованості всіх її складо-
вих частин, якої можна досяг-
ти лише при раціональному
розподілі заг. обсягу перевезень
між окремими видами транс-
порту залежно від сфери най-
вигіднішого використання кож-
ного з них. Просторова за-
лежність різних трансп. мереж
від тер. організації продуктив-
них сил впливає на тер. орга-
нізацію транспорту в цілому
і, зокрема, його окремих скла-
дових частин (підсистем). Цей
вплив найяскравіше проявля-
ється в існуванні первинних
форм просторового зосереджен-
ня транспорту — транспортних
вузлів та політранспортних ма-
гістралей.	В. Т. Корж.
ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА
територіальне поєднання взає-
мозв’язаних видів транспорту,
які, сумісно взаємодіючи, най-
повніше задовольняють потреби
нар. г-ва і населення в пере-
везеннях вантажів та пасажи-
рів. Основою Т. с. є магіст-
ральні види транспорту заг.
користування — залізничний
транспорт, автомобільний тран-
спорт, морський транспорт,
річковий транспорт, повітря-
ний транспорт, трубопровідний
транспорт. До Т. с. належить
також і зовнішній відомчий
(промисловий) транспорт. Фор-
мування Т. с., її структурні
особливості і межі визначають
за впливом системи вищого іє-
рархічного рівня — суспільно-
тер. комплексу (СТК), оскіль-
ки транспорт реалізує різні
зв’язки, які здійснюються між
окремими ланками осн. підси-
стем СТК — територіально-ви-
робничих комплексів (ТВК) і
систем розселення. Це зумов-
лює інтеграцію в рамках сусп.-
тер. комплексу різних форм
тер. поєднання лінійних та точ-
кових елементів усіх видів тран-
спорту, а також підрозділів,
що їх обслуговують ці системи.
Інтенсивність процесу інтегра-
ції на транспорті визначають,
у першу чергу, за рівнем сфор-
мованості регіональних тер.-
виробничих комплексів, систем
розселення та їхніх окремих ла-
нок, які можуть існувати як
відносно відокремлені системи.
Системи різних ієрархічних рів-
нів формуються за характером
зв’язків і тер. масштабом їх-
нього поширення.
На кін. 1990 трансп. мережа Ук-
раїни налічувала 22,8 тис. км
з-ць, 167,8 тис. км автомоб.
шляхів, у т. ч. 157,2 тис. км з
твердим покриттям, 4,0 тис. км
судноплавних шляхів. Обсяг
трансп. роботи становив 916,0
млрд. т • км і 185,0 млрд. па-
сажиро-км. На залізничний
транспорт припадає 54,0 %
вантажообороту і 40,6 % паса-
жирообороту всіх видів транс-
порту. Його питома вага де-
що знизилась внаслідок ви-
щих темпів розвитку ін. видів
транспорту. У зв’язку з тим, що
переважна частина вантажів і
пасажирів перевозиться на ко-
роткі віддалі, вирішальне зна-
чення у їхньому освоєнні на-
лежить автомоб. транспорту.
На нього припадає 79,6 % об-
сягу перевезень вантажів та по-
над 90 % кількості пасажирів.
Автомоб. транспорт посідає 1-е
місце і в освоєнні пасажиро-
обороту республіки (49,9 %).
Тенденція, що намітилась у пе-
рерозподілі трансп. роботи між
окремими видами транспорту,
зберігатиметься і на перспек-
тиву.	М. В. Григорович.
ТРАНСПОРТНЕ МАШИНОБУ-
ДУВАННЯ — сукупність галу-
зей машинобудування, підпри-
ємства яких виробляють локо-
мотиви, вагони, судна, літаки,
автомобілі та ін. транспортні
засоби. Див. Суднобудівна про-
мисловість, Авіаційна промис-
ловість, Автомобільна промис-
ловість.
ТРАНСПОРТНИЙ ВУЗОЛ —
комплекс трансп. споруд у пун-
кті, де сходяться, перетинають-
ся або розгалужуються не менш
як три лінії одного або двох
видів магістрального транспор-
ту, які у взаємодії виконують
операції по обслуговуванню
транзитних та місц. перевезень
вантажів і пасажирів. До ком-
плексного (інтегрального) Т. в.
входять два або більше вузли
таких видів транспорту: заліз-
ничного (пункт перетину ма-
гістральних залізнич. ліній, де
є один або кілька вокзалів,
вантажних дворів, сортуваль-
них і вантажних станцій),
морського (порти, причали,
під’їзні шляхи до них та ін.),
річкового (кілька портів з під-
ходами до них і причальними
шляхами, які виконують річко-
ві перевезення у мішаному спо-
лучені), автомоб. (трансп. ме-
режа не менше як трьох авто-
моб. шляхів магістрального зна-
чення в районах нас. пунктів
із спорудами для обслугову-
вання вантажних і пасажир-
ських перевезень і рухомого
складу), повітряного (аеропор-
ти, автомоб. та залізнич. ма-
гістралі, спеціально призначені
для зв’язку міст з аеропорта-
ми). До складу Т. в. входять
також споруди міськ. та пром.
транспорту. Залежно від сти-
ковуваних видів транспорту
вузли поділяють на залізнично-
автодорожні (Львів, Харків),
залізнично-водно-автодорожні
(Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон)
і водно-автодорожні (Ялта, Алу-
шта, Канів). У кожному з цих
вузлів може бути ще й по-
вітряний та трубопровідний
транспорт.
Екон. ознаки Т. в.— характер
продуктивних сил і чисельність
населення обслуговуваних ни-
ми міст або районів. З цими
характеристиками пов’язані
обсяги трансп. роботи, залежно
від чого Т. в. поділяють на
малі, середні та великі з ак-
тивним (як правило, вузли-
центри добувної пром-сті, де
переважає відправлення) та па-
сивним (вузли-центри обробної
пром-сті, де переважає прибут-
тя) трансп. балансом Т. в. роз-
різняють також за територіаль-
но-функціональним призна-
ченням (розвитком міжсистем-
них соціально-екон. зв’язків)
і за характером експлуата-
ційної роботи: вузли, які
обслуговують переважно тран-
зитні пасажирські та вантажні
потоки, в т. ч. перевалочні;
вузли, які, крім того, вико-
нують значну роботу по обслу-
говуванню місцевих пром. під-
приємств і потреб населення
міста; вузли місцеві, які не
здійснюють транзитних опе-
рацій.
Розрізняють Т. в. за географіч-
ним положенням (сухопутні,
розміщені на берегах морів
і судноплавних річок), за геом.
побудовою (радіальні, радіаль-
но-кільцеві та напівкільцеві),
розміщенням трансп. споруд
(однокомплектні та багатоком-
плектні) тощо.
Найважливішими Т. в. України
є Київ, Харків, Дніпропет-
ровськ, Львів, Одеса, Донецьк.
М. М. Христюк.
ТРАНСПОРТНИЙ ПУНКТ —
один з важливих і найпоши-
реніших елементів тер. струк-
тури різних видів транспорту
(залізничні станції, мор. і річ-
кові порти, річкові пристані,
аеропорти, автостанції). Т. п.
розрізняють за їхніми функці-
ями, характером роботи, розмі-
рами. Осн. функції Т. п.—
екон. (обслуговування переве-
зень вантажів і пасажирів), тех-
нолог. (перевалка вантажів з од-
ного виду транспорту на ін.),
технічні (задоволення тех. по-
треб руху трансп. засобами),
а також перерозподіл вантаж-
них потоків за напрямами. За
характером роботи Т. п. поді-
ляються на вантажні, пасажир-
ські та об’єднані. Вантажні,
у свою чергу, бувають актив-
ними, коли переважає відправ-
лення вантажів над прибуттям,
і пасивними, коли переважає
прибуття вантажів.
М. В. Григорович.
ТРАНСПОРТНО-ГЕОГРАФІЧ-
НЕ ПОЛОЖЕННЯ — відно-
шення екон.-геогр. об’єктів (те-
риторіально-виробничих комп-
лексів і систем розселення або
окремих їхніх компонентів)
відносно шляхів сполучення,
транспортних пунктів і транс-
портних вузлів тощо, які є
одним із гол. факторів розвит-
ку цих об’єктів шляхом реа-
лізації між ними зв'язків і від-
ношень, а також участі їх у
геогр. поділі праці; один з ви-
дів економіко-географічного по-
ложення. Ефективність реаліза-
ції цих зв’язків залежить від
вигідного або невигідного Т.-г.
п. З одного боку, вигідне або
невигідне Т.-г. п. може приско-
рювати чи сповільнювати роз-
виток і функціонування екон.-
геогр. об’єктів, з другого,— са-
мі об’єкти в процесі розвитку
зумовлюють зміну свого Т.-г. п.
шляхом розширення та усклад-
нення структури трансп. мере-
жі, трансп. пунктів і вузлів,
рухомого складу. Отже, форму-
вання Т.-г. п. і його структур-
ні особливості визначаються
характером зв’язків екон.-геогр.
об’єктів і тер. масштабом їх-
нього поширення: макро-, ме-
зо- і мікроположення. При ана-
лізі Т.-г. п. виділяють позитивні
і негативні його риси, що зу-
мовлюють розвиток екон.-геогр.
об’єктів та їхні структурні
особливості. Оцінку Т.-г. п. ок-
ремих екон.-геогр. об'єктів про-
водять відносно різних видів
транспорту, зокрема фіксують
наявність чи відсутність без-
посередніх трансп. зв’язків між
окремими екон.-геогр. об’єкта-
ми. При цьому враховують
конкретну відстань, пропуск-
ну і провідну спроможність
трансп. магістралей, а також
ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНЕ
304
наявність необхідних резервів
цієї спроможності.
Тер. України характеризується
вигідним Т.-г. п.— розвинуті всі
види сучас. транспорту. На
1000 км2 теригорі. припадає
37,7 км з-ць і 251,3 км автомоб.
шляхів з твердим покриттям.
Найбільш забезпечені такими
шляхами зх. області республі-
ки — Чернів., Терноп., Львів.,
Івано-Фр., Хмельницька. До
областей з найвищою густотою
з-ць, крім зх., належать пром.
розвинуті Донец., Дніпроп. та
Харківська. Серед великих п ром.
і трансп. центрів України най-
вигідніше Т.-г. п. мають міста
Київ, Одеса, Харків, Львів та ін.,
де взаємодіють усі або більшість
вид ів транспорту.
М. В. Г ригорович.
ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧ-
НЕ РАЙОНУВАННЯ — науко-
во обгрунтований поділ певної
території на райони різних
ієрархічних рівнів, що форму-
ються у процесі геогр. поділу
праці між окремими видами
транспорту. У процесі Т.-е. р.
для розв’язання проблеми тер.
організації транспорту вста-
новлюють рівень збалансовано-
сті розвитку транспорту і всього
госп. комплексу регіону, а та-
кож рівень пропорційності роз-
витку взаємодіючих видів тран-
спорту, включаючи і окремі їх
елементи: шляхи сполучення,
транспортні пункти і транс-
портні вузли тощо. Залежно
від завдань розрізняють три
типи Т.-е. р. Перший — систем-
ний; транспорт певної тери-
торії розглядається як тер.
трансп. система. При цьому
межі трансп.-екон. районів зу-
мовлюються межами територі-
ально-виробничих комплексів
(ТВК) і систем розселення
як основних вантажо- і пасажи-
роформуючих факторів. Якщо
межі ТВК і систем розселення
не збігаються, межі трансп.-
екон. районів встановлюють
згідно з екон. і адм. поділом
країни. При потребі вирішення
внутрішньорайонних проблем
розвитку транспорту можна ви-
ділити райони дрібніших так-
сономічних рівнів: трансп. си-
стеми адм. районів, трансп.
вузли. Другий тип Т.-е. р. є
галузевим (видовим), тобто по
окремих видах транспорту. При
районуванні автомоб. і заліз-
нич. транспорту межі районів
в основному збігаються, межі
районів річкового і млр. видів
транспорту зумовлюються кон-
фігурацією річкових і мор.
басейнів, проте тер. організація
цих видів транспорту здійсню-
ється в межах держ. кордонів.
Третій тип районування по-
лягає у визначенні районів,
що тяжіють до певних трансп.
ліній і пунктів. За характе-
ром зв’язків ці райони можна
поділити на місц., транзитні
та загальні. Для точного вста-
новлення меж районів тяжіння
здійснюють кількісну оцінку
трансп.-геогр. положення пев-
ної території відносно трансп.
ліній і пунктів.
М. В. Григорович.
ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧ-
НИЙ РАЙОН — тер. комплекс
окремих видів транспорту, що
тісно взаємодіють між собою
в межах району в процесі
транспортування вантажів і
пасажирів. Формування і спеці-
алізація Т.-е. р. здійснюється у
взаємозв’язку з розвитком те-
риторіально-виробничих комп-
лексів (ТВК) певної території.
Отже, тип ТВК визначає спеці-
алізацію Т.-е. р. Так, у регіо-
нах, що спеціалізуються на га-
лузях важкої пром-сті, провід-
ним видом транспорту є заліз-
ничний, в агропром. комплек-
сі — автомоб. транспорт, роль
якого постійно зростає. Примор.
положення того чи ін. району
сприяє розвитку мор. транс-
порту.	М. В. Григорович.
ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧ-
НІ ЗВ’ЯЗКИ — форма вияв-
лення виробничих зв’язків у
сфері обігу. Формування Т.-е. з.
визначається сукупністю різно-
манітних факторів, пов’язаних
з особливостями розвитку і
тер. розміщення вироби, (з ура-
хуванням трансп. фактору),
його спеціалізації і кооперуван-
ня, умовами розвитку системи
матеріально-тех. постачання,
розподілу і торгівлі. Тому проб-
лема вдосконалення і оптимі-
зації Т.-е. з. може вирішува-
тися лише комплексно, за учас-
тю орг-ціи, які планують пере-
везення вантажів (трансп. м-ва
і відомства) та орг цій, які пла-
нують вироби., товарний обіг,
постачання і збут. Основу роз-
рахунків розвитку Т.-е. з. ста-
новлять тер. баланси вироб-
ництва і споживання продукції.
Вони є вихідною базою для
розробки шахових таблиць, де
наведено показники про над-
мірності і недоліки, ввіз і вивіз
продукції по окремих регіонах;
на їхній основі можна визна-
чити міжрайонні економічні
зв'язки і внутрірайонні еконо-
мічні зв’язки. За допомогою цих
зв’язків встановлюють ген. на-
прями формування Т.-е. з. для
наступного оптимального роз-
поділу перевезень між вида
ми транспорту і побудови
вантажопотоків по напрямах і
дільницях шляхів сполучення.
Важливу роль у формуванні
Т.-е. з. відіграють ген. схеми
розвитку і розміщення най-
більш вантажомістких галузей
нар. г-ва та регіональні схеми
розвитку і розміщення продук-
тивних сил. Оскільки критері-
єм ефективності розміщення
вироби, є мінімум сукупних
витрат, пов’язаних з випуском
і транспортуванням продукції,
вибір оптимальних варіантів
здійснюється на основі скла-
дання відповідними плановими
і проектними орг-ціями розра-
хункових балансів вироби, і
споживання продукції. Балан-
си, як правило, враховують
можливості раціоналізації Т.-е.
з. шляхом удосконалення тер.
розміщення вироби., спеціалі-
зації підприємств і потужнос-
тей, поліпшення розподілу пе-
ревезень між видами транс-
порту.
В Україні за станом на 1990 всі-
ма видами транспорту було
відправлено 6462 млн. т ванта-
жів. У структурі Т.-е. з. понад
80 % становили внутрішньо-
респ. і бл. 20 % міжресп. ван-
тажопотоки. В цілому вивіз
продукції за межі України пе-
ревищував ввіз. Позитивний ба-
ланс Т.-е. з. республіки формує-
ться гол. чин. за рахунок ви-
возу мін.-будівельних матері-
алів і чорних металів.
З розширенням горизонтальних
зв’язків структура Т.-е. з. зазнає
значних змін.
М. В. Григорович, В. Т. Корж.
ТРЕПЕЛ (нім. Тгіреї) — пухка
або слабозцементована, легка,
тонкопориста осадочна порода
окал-кристобалітового складу.
Колір білий, сірий. Густ. 0,7—
1,2 г/см3, пористість 50—70 %.
Складена каркасно-сферовими
утвореннями діам. 0,001—
0,05 мм. які переважно є на-
слідком вторинного перерозпо-
ділу біогенного (діатомеї та
ін.) кремнезему. Містить 8іОг
до 85 %. Т. на Україні утво-
рює пластові тіла потужністю
до 20 м у товщах крейдо-
вого і палеогенового віку. Роз-
робляють родовища у Війн.,
Донец., Кіровоір., Хмельн. обл.
і Респ-ці Крим. Використо-
вують для вироби, цементу
(активні добавки), теплоізоля-
ційних матеріалів, адсорбентів,
наповнювачів у паперовий і
лако-фарбовій пром-сті та пар-
фюмерії.	С. І. Шуменко.
ТРИКОТАЖНА ПРОМИСЛО-
ВІСТЬ (від франц. ітісоіа^е —
в’язані вироби) — галузь тек-
стильної промисловості, під-
приємства якої виготовляють
в’язані вироби з бавовняної
та вовняної пряжі, хімічного во-
локна, а також з мішаних воло-
кон. В Україні трикотажні
вироби виготовляли кустарним
способом з початку 20 ст.
У 1915 споруджено трико-
тажні фабрики в Полтаві й
Харкові. Осн. принципом ефек-
тивного розміщення галузі є
макс. зосередження підпри-
ємств у районах сировини і
споживання та у місцях наяв-
ності значної кількості вільної
жіночої праці. Найбільшими
підприємствами Т. п. в Україні
є Київ, базова експерименталь-
на ф-ка «Киянка», Київ, ви-
робниче трикотажне об’єднання
ім. Р. Люксембург, Донецька,
Луганська, Одеська ім. Н. К.
Крупської, Микол, трикотажні
ф-ки, Харківська, Житомирсь-
ка, Чернівецька, Львівська,
Червоноградська (Львів, обл.)
панчішні ф-ки. В 1989 було
вироблено 354,6 млн. шт. три-
котажних виробів. Майже
100 % продукції галузі при-
падає на збудовані заново
або докорінно реконструйовані
ф-ки та виробничі об’єднання.
Важливий напрям дальшого
розвитку Т. п.— вдосконалення
розміщення підприємств галузі,
поліпшення якості й розши-
рення асортименту продукції.
О. Я. Махрачов.
ТРИЛАТЕРАЦІЯ (від лат. ігі-
Іаіегиз — тристоронній) — ме-
тод створення планових геоде-
зичних сіток за допомогою по-
будованих на місцевості послі-
довних трикутників, в яких ви-
мірюють довжини всіх сторін;
геодезична сітка, побудована
за таким методом. Кути три-
кутників і координати їхніх
вершин визначають тригоно-
метричними розрахунками.
Для вимірювань використову-
ють радіодалекоміри та висо-
кочастотні світлодалекоміри.
Сумісне застосування Т. і тріан-
гуляції дає змогу створювати
лінійно кутові геодезичні сітки
для найточнішого визначення
геодезичних координат.
Ґ. Ф. Монін.
ТРИТУЗНА — річка у Соло-
нянському р-ні Дніпроп. обл.,
права прит. Мокрої Сури (бас.
Дніпра). Довж. ЗО км, пл. бас.
289 км*. Бере початок поблизу
с. Григорівни. Річище помірно
звивисте, на окремих ділянках
улітку пересихає. Похил річки
2.4 м км. Живлення дощове і
снігове. Замерзає в грудні,
скресає в березні. Воду вико-
ристовують для сільськогоспо-
дарських потреб.
ТРІАНГУЛЯЦІЯ (від лат. ігі-
ап^иіит — трикутник) — ме-
тод створення планових геоде-
зичних сіток за допомогою
трикутників, прокладених на
місцевості і прилеглих один до
одного, з вимірюванням усіх
їхніх кутів і однієї (базисної)
сторони початкового трикутни-
ка; геодезична сітка, побудо-
вана за таким методом. Знаючи
кути і довжину базисної сторо-
ни можна обчислити довжину
сторін усіх трикутників і ви-
значити таким чином віддаль
305
ТРОЇЦЬКИЙ
між певними геодезичними
пунктами. Кути вимірюють
високоточними теодолітами,
довжину базисної сторони —
світлодалекомірами. Державна
Т. поділяється на 4 класи.
Сітку 1-го класу (найточнішу)
прокладають у вигляді рядів
трикутників зі сторонами 20 —
25 км, розташованих приблизно
вздовж меридіанів і паралелей,
створюючи полігони з перимет-
ром 800 —1000 км. У Т. 2-го
класу трикутники зі сторонами
7—20 км будують у вигляді
сіток, що вкривають полігони
Т. 1-го класу. Пункти Т. З та
4-го класів (їхня густота зале-
жить ід масштабу топографіч-
ного знімання) визначають на
основі рядів і сіток перших
дв- х класів. Метод Т. запропо-
нував 1614 —17 голл. вчений
Снелліус. У Росії тріангуляцій-
ні роботи почато 1816 для
планового обгрунтування топо-
графічного знімання у масшта-
бі 1 : 21 000. Т. застосовують
для визначення фігури і роз-
мірів Землі, вивчення гори-
зонтальних рухів земної ко-
ри, обгрунтування топографіч-
них і геодезичних робіт при
проектуванні та буд-ві інж.
споруд тощо.
Літ.: Судаков С. Г. Основньїе гео-
дезические сети. М., 1975; Хаи-
мов 3. С. Основьі вьісшей геоде-
зии. М., 1984.	І. Ф. Монін.
ТРІАСОВА СИСТЕМА — ком-
плекс відкладів, які утворилися
протягом тріасового періоду.
Т. с. поділяють на ниж., серед,
та верх, відділи. Тріасові від-
клади в Україні поширені у
лівобережній частині республі-
ки, на Закарпатті, на Пд.
Дністровсько-Прутського ме-
жиріччя, у Кримських горах.
На Лівобережжі усі три від-
діли Т. с. представлені стро-
катими і сірими товщами пі-
щано-глинистих майже прісно-
водних порід заг. потужністю
до 1500 м; їхня глиб, заляган-
ня — від відслонень до 1900 м.
На Закарпатті мор. відклади
трьох відділів Т. с. місцями
простежуються у відслоненнях.
Вони представлені глинами,
вапняками, мергелями і магма-
тичними породами заг. потуж-
ністю 280—1000 м. У Дніст-
ровсько-Прутському межиріччі
тріасові відклади потужністю
до 8 тис. м глибоко занурені,
є тільки одне відслонення; це
морські та лагунні пісковики,
глини, вапняки, ангідрити се-
ред. і верх, відділів Т. с.
У Кримських горах флішева
товща верхнього відділу сягає
потужності 1500 м. Породи
Т. с. використовують як корис-
ні копалини: керамічні, вогне-
тривкі та цегельні глини, фор-
мувальні та буд. піски у Донец.
обл., діабази у Респ-ці Крим.
У Донец. обл. у тріасових від-
кладах експлуатують підземні
води. Ф. А. Станіславський.
ТРІАСОВИЙ ПЕРІОД (від грец.
тршс — трійка) — перший пе-
ріод мезозойської ери геологіч-
ної історії Землі. Настав 245 —
250 млн. років,тому тривав бл.
40 млн. років. Т. п. поділяють
на ранню, середню та пізню
епохи. У тектонічному відно-
шенні — це один з найспокій-
ніших геол. періодів. Ще до
його початку внаслідок ороге-
незу герцинські геосинкліналі
перетворилися на гірські хреб-
ти, які ввійшли до складу
платформ, тому суходоли знач-
но розширилися й домінували
над мор. басейнами. Більша
частина території сучас. Ук-
раїни за Т. п. була рівнинним
суходолом, лише на Сх. (Дніп-
ровсько-Донецька западина) за
ранньої епохи почалося про-
гинання і виникла мілка со-
лонуватоводна лагуна, яка за
пізньої епохи зменшилася й
перетворилася на прісне озеро.
В результаті опускання утвори-
лася та існувала протягом усьо-
го Т. п. мор. затока у Закар-
патському прогині. За середньої
і пізньої епох інтенсивно про-
гиналася пд. частина Дністров-
сько-Прутського межиріччя
(Придобружинський прогин),
сюди поширилося море, яке
під кінець Т. п. перетворилося
на лагуну з підвищеною соло-
ністю. За пізньої епохи мор.
трансгресія охопила територію
Скіфської плити і складчастої
споруди Гірського Криму. У фа-
уні найважливіша роль нале-
жала мор. двостулковим мо-
люскам та головоногим цера-
титам, з’явилися шестипроме-
неві корали. З хребетних були
поширені земноводні лабірин-
тодонти та плазуни, наприкін-
ці періоду з’явилися перші
ссавці. У рослинному покриві
осн. роль відігравали мезозой-
ські хвощові, папороті, птери-
досперми, бенетити, шпилькові;
у солонуватих та прісних во-
доймах були поширені харові
водорості.
Відклади, що утворилися про-
тягом Т. п., становлять тріасову
систему. Ф. А. Станіславський,
ТРОГ (пім. ТґО£ — корито)
— долина, геоморфологічні особ
ливості якої зумовлені льодо-
виковою ерозією в областях
давнього або сучас. зледеніння.
Характерний коритоподібний
поперечний профіль з широким
дном і крутими ввігнутими
бортами (окремі ділянки з кру-
тим падінням мають V -подібну
форму). В гірських місцевостях
верх, частини бортів типових
Т. мають перегини (плечі)
похилі площадки, що утвори-
лися внаслідок врізання молод-
ших долин у давніші. Поздовж-
ній профіль Т. ступінчатий:
поглиблені льодовиком ділянки
чергуються зі скелястими ви-
ступами — ригелями. У вер-
хів’ях Т. замкнені цирками, у
яких розміщуються чи розмі-
щувалися області живлення
льодовиків. Для Т. характерні
висячі долини-притоки, що за-
кінчуються стрімкими гирло-
вими уступами. На тер. Укра-
їни Т. та цирки є у Карпатах —
на Чорногорі, Свидівці, Мар-
мароському масиві, висячі до-
лини — на схилах гір Менчул
і Бребенескул. 17. В. Ковальов.
ТРОЇЦЬКЕ (до 1815 — Каль-
нівка; 1815 та в 60-х рр.
19 ст.— слобода Новотроїць-
ка) — селище міського типу
Луган. обл., райцентр. Розта-
шоване на р. У разовій (прит.
Осколу, бас. Сіверського Дін-
ця), за 2 км від залізнич. ст.
Лантратівка. Автостанція. 8,4
тис. ж. (1990). Виникло в 40-х
рр. 18 ст., селище міського типу
з 1957. Поверхня — погорбова-
на рівнина, розчленована до-
линою річки, яка перетинає
с-ще з Пд. Сх. на Пн. Зх., яра-
ми та балками. На околицях —
поклади цегельно-черепичної
сировини, крейди, піску. Пере-
січна т-ра січня —7,2°, липня
-}-22о. Опадів 487 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 1,9 тис.
га. У Т.— олієпресовий, мас-
лоробний, консервний, комбі-
кормовий з-ди. Музей історії
району.
ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон на Пн. Луган. обл. Утв.
1926. Пл. 1,6 тис. км2. Нас.
27,2 тис. чол., у т. ч. міського —
8,4 тис. (1990). У районі —
смт Троїцьке (райцентр) та
64 сільс. населені пункти.
Район лежить на пд. відрогах
Середньо російської височини.
Поверхня — підвищена хвиля-
ста лесова рівнина, розчленова-
на ярами та балками. Корисні
копалини: глини, піски, мер-
тель, крейда. Міститься у За-
донецько-Донецькій північно-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 7,2°, липня 4"22°. Період
з т-рою понад 4-10° становить
150 днів. Опадів 507 мм на
рік; осн. кількість випадає у
теплий період року. Висота сні-
гового покриву 16 см. Розта-
шований у посушливій, дуже
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки — Красна, У разова (бас. Сі-
верського Дінця). Збудовано 78
водойм заг. пл. водного дзер-
кала 865 га. Грунти — чорно-
земи звичайні малогумусні (ча-
стина — еродованих). Природ-
на рослинність — різнотравна
степова з байрачними лісами
(пл. 1,5 тис. га; осн. породи:
дуб, ясен, липа) — збереглася
на окремих ділянках.
Найбільші пром. підприємст-
ва — троїцькі комбікормовий,
маслоробний, олієпресовий за-
води. Рослинництво спеціалізу-
ється на вирощуванні озимої
пшениці, кукурудзи, ячменю,
соняшнику, кормових куль-
тур; тваринництво — на вироби,
м’яса і молока (скотарство,
свинарство). Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 142,6, у т. ч.
орні землі — 107,6, сіножаті і
ТРОЇЦЬКО-ХАРЦИЗЬК
306
пасовища — 35,6. Зрошується
2,6 тис. га. У районі — 14
колгоспів, 12 радгоспів. Заліз-
нич. ст. Лантратівка. Автомоб.
шляхів 240 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 227 км. Му-
зей історії району (Троїцьке).
Т. І. Слоньова.
ТРОЇЦЬКО-ХАРЦИЗЬК — се-
лище міського типу Донец. обл.,
підпорядковане Харцизькій
міськраді. Розташований в до-
лині р. Кринки (прит. Міусу,
бас. Азовського м.), залізнич.
станція Скосирська. 2,2 тис. ж.
(1990). Засн. 1786, с-ще міськ.
типу з 1940. Пересічна т-ра
січня —7,2е, липня -|-22,2О.
Опадів понад 500 мм на рік.
У селищі — дільниця Зугресів-
ського племптахорадгоспу.
ТРОСТЯН — гірська вершина
хр. Звинів Стрийсько-Санської
верховини* на тер. Львів, обл.
Вис. 1232 м. Підноситься на
відокремленому масиві хребта,
обмеженому долинами Опору і
Оряви. Складений переважно
пісковиками. Пн. схили круті
(до 30—40"), вкриті смереко-
вим лісом, пд. виположені,
малолісисті. Вершина Т. плос-
ка, привершинна частина поло-
га, вкрита трав’яною рослинні-
стю (полонини). Тут сформу-
вався центр гірськолижного
спорту і зимового відпочинку
(гірськолижні траси, підвісні
канатні дороги, біля підніжжя
розміщені готелі та бази відпо-
чинку). Актуальними є проб-
леми охорони грунтового та
рослинного покриву від рекреа-
ційної дегресії.
С. В. Трохимчук.
ТРОСТЯНЕЦЬ — річка у Тро-
стянецькому р-ні Війн, обл.,
Тростенецький дендропарк.
Загальний вигляд.
Куточок парку.
Лебеді.
права прит. Південного Бугу.
Довж. 42 км, пл. бас. 263 км‘.
Бере початок поблизу с. Ілля-
шівки. Шир. долини до 2,0 км,
глиб, до 40 м. Заплава зав-
ширшки до 200 м. Річище
звивисте, шир. до 5 м. Похил
річки 2,3 м/км. Живлення
переважно снігове і дощове.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає у 1-й пол. березня. Воду
використовують для зрошуван-
ня, тех. потреб, риборозведення.
Ю. П. Яковенко.
ТРОСТЯНЕЦЬ — річка в Ям-
пільському р-ні Війн, обл., пра-
ва прит. Коритної (бас. Дніст-
ра). Довж. 28 км, пл. бас.
144 км2. Тече в межах Поділь-
ської височини. Долина У-по-
Тростянець.
Пам’ятник П. І. Чайковському.
дібна. Заплава двостороння. Рі-
чище звивисте. Похил річки
4,5 м км. Живлення мішане.
Льодостав з кінця грудня до
поч. березня. Використовують
для с.-г. потреб.
ТРОСТЯНЕЦЬ — річка у Ко-
товському і Красноокнянсько-
му р-нах Одес. обл., права прит.
Ягорлика (бас. Дністра). Довж.
46 км, пл. бас. 685 км2. Бере
початок поблизу с. Нестоїта.
Долина з крутими схилами,
розчленованими ярами, шири-
на досягає 1,5 км, глиб, до 80 м.
Річище малозвиьисте. Похил
річки 2,4 м/км. Живлення сні-
гове і дощове. Льодостав не-
стійкий, з серед, грудня до
березня. Стік річки зарегульо-
вании. Воду використовують
для с.-г. потреб.
Т. Д. Борисевич.
ТРОСТЯНЕЦЬ — місто Сум.
обл., райцентр. Розташований
на р. Борімлі (прит. Ворскли,
бас. Дніпра), залізнич. ст. Смо-
родине. 25,8 тис. ж. (1990).
Відомий з 1660, місто з 1940.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня —7,4е, липня
4*20,1°. Опадів 561 мм на рік.
У межах міста озеро Нескучне;
Тростянецький парк — пам'ят-
ка садово-паркового мистецтва
респ. значення, 2 дуби, ли-
пова алея — пам’ятки природи
місц. значення. Пл. зелених на-
саджень 62 га. У Г.— маш.-
буд., «Електропобутприлад»,
цукр., маслоробний, мін. води,
2 цегельні та елітного насіння
цукр. буряків з-ди, шоколадна
ф-ка, деревообр., хлібопродук-
тів комбінати. Краснотростяне-
цька ліеодослідна станція Укр.
н.-д. ін-ту лісового г-ва. Про-
фес.-тех. уч-ще. Музеї: крає-
знав., історії локомотивного
депо залізнич. ст. Смородине;
кімната-музей П. І. Чайков-
ського, який тут бував 1864.
ТРОСТЯНЕЦЬ — селище місь-
кого типу Війн, обл., райцентр.
Розташований на р. Тростянці
(прит. Південного Бугу). Заліз-
нична станція. Автостанція.
8,2 тис. ж. (1990). Вперше
згадується 1598, с-ще міськ.
типу з 1957. Поверхня — хви-
ляста рівнина. Пересічна т-ра
січня —5,7°, липня -*-19,6°.
Опадів 519 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 137,7 і-а.
У Т.— спиртовий, мол., комбі-
кормовий, насіннєвий та хліб-
ний з-ди, м’ясокомбінат. Крає-
знавчий музей.
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ ДЕНДРО-
ПАРК — дендрологічний парк
біля с. Тростянця Ічнянського
р-пу Черніг. обл. Підпорядко-
ваний А.Н України. Заснований
1834 І. М. Скоропадським; з
1940 — держ. заповідник, су-
час. статус з 1983. Пл. 204 га.
Т, д.— ландшафтний парк*
307
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ
створений на безлісій розораній
рівнині. Закладку парку поча-
ли з буд-ва чотирьох ставків,
поблизу яких були насаджені
тополя, клен, липа, дуб, береза,
ялина, сосна. З 1858 почав-
ся період активного формуван-
ня штучного рельєфу. В пн.-сх.
частині парку протягом 28 ро-
ків було створено т. з. Швей-
царію з пагорбами заввишки
до ЗО—35 м, засадженими пе-
реважно ялівцем козачим. З 2-ї
половини 19 ст. паркові наса-
дження збагатилися значною
кількістю екзотів. У 1886 впер-
ше створено план парку та про-
ведено бот. інвентаризацію на-
саджень. На цей час площа
його становила 175 га; кількість
видів — 623, у т. ч. 161 хвойних
і 462 листяних. У подальші
роки композиційна структура
парку майже не змінювалася.
В основу об’ємно-просторової
композиції покладено систему
галявин, ставків та елементів
рельєфу. Дендрологічна колек-
ція парку налічує 1700 видів,
різновидностей і форм інтро-
дукованих рослин. Н.-д. робота
спрямована на розробку мето-
дик відновлення і формування
паркових насаджень, інтродук-
цію та акліматизацію декора-
тивних та ін. цінних рослин.
Літ.: Косаревский И. А. Тростя-
нецкий парк. К-, 1964.
О. О. Ільенко.
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Вінн.
обл. Утворений 1923. Пл. 0,96
тис. км2. Нас. 65,1 тис. чол.,
у т. ч. міського — 28,2 тис.
(1990). У районі — м. Лади-
жин, смт Тростянець (райцентр)
та 39 сільс. нас. пунктів.
Ладижмн
4 Парки (пам ятни садово-
ларковог” мистецтва)
1 Верхівський
2 Обод вський
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
 771
ні+
оодієкя.
Л'вка
Оляниия
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Четверт
Буди
пиївка
254
вище
200
Лежить на відрогах Поділь-
ської височини. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована до-
линами річок, балками, ярами.
Трапляються зсуви. Абс. висоти
270—290 м. Корисні копалини:
граніт, глина, пісок. Район роз-
ташований у Дністровеько-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,7е, липня
-|-19,7О. Опадів 520 мм на рік,
найбільша кількість їх випадає
влітку. Період з т-рою понад
-|-10 становить 163 дні. Ви-
сота снігового покриву 8—
18 см. Т. р. належить до не-
достатньо вологої, теплої агро-
кліматич. зони. Гол. ріка Пів-
денний Буг з притоками Спіль-
ницею, Дохною, Тростянцем.
Споруджено 57 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 963 га). Пере-
важають темно-сірі опідзолені
грунти та чорноземи опідзо-
лені (бл. 80 % від площі ра-
йону); є чорноземи типові та
лучні грунти. Пл. лісів 16,7 тис.
га (граб, дуб, ясен, липа, клен).
Полезахисних і водоохоронних
лісонасаджень 1,5 тис. га, у т. ч.
лісосмуг — 0,7 тис. га. У райо-
ні — Верхівський та Ободів-
ський парки — пам’ятки садо-
во-паркового мистецтва респ.
значення; 3 заказники, 15 па-
м’яток природи і 4 заповідні
урочища місц. значення.
Найбільші пром. підприємства:
Ладижинська ДРЕС, Тростя-
нецький м’ясокомбінат, лади-
жинські виробниче об’єднання
«Ензім» і з-д силікатної цегли,
Ободівський та Капустянський
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ РАЙОН
цукр. з-ди. С. г. спеціалізу-
ється на рослинництві зерново-
го і тваринництві м’ясо-мол.
напрямів.
Основні с.-г. культури: озима
пшениця, кукурудза, цукр. бу-
ряки, соняшник, картопля, ово-
чеві. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, птахівництво, бджіль-
ництво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 63,1, у т. ч. орні зем-
лі — 56,3, сіножаті — 1,2, па-
совища — 4,6. Садівництво на
пл. 1020 га. Зрошується бл.
2,5 тис. га, осушено 1,9 тис. га.
У районі 15 колгоспів, 4 рад-
госпи. Птахофабрика у Лади-
жині. Залізничні станції: Ла-
дижин, Тростянець, Демківка.
Автомоб. шляхів 289 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 261,1
км. С.-г. технікум (с. Верхів-
ка), радгосп-технікум (Лади-
жин). Музеї: краєзнавчий (Тро-
стянець), бойової і трудової
слави (Ладижин).
Об’єкт туризму: пам ятка архі-
тектури — садиба, 19 ст. (Вер-
хівка).
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
ТРОСТЯНЕЦЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Сх. Сум. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,1 тис.
км . Нас. 49,0 тис. чол., у т. ч.
міського 25,8 тис. (1990). У ра-
йоні — м. Тростянець (рай-
центр) і 48 сільс. населених
пунктів.
Розташований на пд.-зх. від-
рогах Середньоросійської ви-
сочини. Поверхня підвищена,
хвиляста, розчленована доли-
нами річок, ярами та балками.
Макс. висота 226 м. Поклади
піску, глини. Є джерела мін.
води в Тростянці. Розташова-
ний в межах Середньоросій-
ської лісостепової фізико-гео-
графічної провінції. Пересіч-
на т-ра січня —7,4 , липня
-|-20,1о. Період з т-рою понад
+10’ становить 158 днів. Опа-
дів бл. 560 мм на рік. Висота
снігового покриву 20 — 25 см.
Т. р. належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
зони. Найбільші річки — Вор-
скла (на пд. межі району) та
її прит. Ворсклиця і Борімля
(бас. Дніпра). На тер. району —
128 ставків і озер (заг. пл. вод-
ного дзеркала 513 га). Найпо-
ширеніші чорноземи типові ма-
логумусні і слабогу мусовані
та темно-сірі опідзолені грунти;
є також лучно-чорноземні, луч-
ні і лучно-болотні грунти. Ліси
(осн. породи — дуб, сосна, клен,
ясен, береза та ін.) займають
29,5 тис. га. У межах району —
частина Бакирівського заказ-
ника респ. значення, Тростя-
нецький парк — пам ятка садо-
во-паркового мистецтва; один
заказник, 3 пам'ятки природи,
Гребениківський парк — па-
м’ятка садово-паркового мисте-
цтва і 14 заповідних урочищ
(всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
тростянецькі маш.-буд. «Елект-
ропобутприлад», елітного на-
сіння цукр. буряків з-ди, шо-
коладна ф-ка, деревооброб. ком-
бінат; Боромлянська лозомеб-
лева ф-ка. С. г. спеціалізуєть-
ся на рослинництві зерново-
буряківничого, тваринництві
м’ясо-мол. напрямів. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 62,2,
у т. ч. орні землі — 49,5, па-
совища і сіножаті 12,5. Ме-
ліорованих земель — 1359 га.
Гол. культури: озима пшениця,
овес, ячмінь, кукурудза, цукр.
буряки, соняшник. Скотарство,
свинарство, вівчарство. У ра-
йоні — 13 колгоспів, 2 радгос-
21
ТРОСТЯНИЦЯ
308
пи. Залізничні станції: Сморо-
дине, Боромля, Скрягівка. Ав-
томоб. шляхів 248 км, у т. ч. з
твердим покриттям 167,4 км.
Краснотростянецька лісодо-
слідна станція Укр. н.-д. ін-ту
лісового г-ва; профес.-тех. уч-
ще. Музеї: краєзнав., історії
локомотивного депо залізнич.
ст. Смородине (Тростянець), іс-
торії села (с. Боромля); кімната-
музей II. І. Чайковського у
Тростянці (бував тут 1864).
В. В. Добрачова.
ТРОСТЯНЙЦЯ — річка в Чер-
няхівському, Володарсько-Во-
линському та Малинському
р-нах Житом, обл., права прит.
Ірші (бас. р. Тетерева). Довж.
62 км, пл. бас. 698 км2. Бере
початок поблизу с. Славів.
Шир. долини до 2,5 км, глиб,
до 15 м. Заплава двостороння,
завширшки до 300 м. Похил
річки 1,2 м/км. Живлення мі-
шане, переважно снігове і до-
щове. Замерзає на поч. грудня,
скресає в серед, березня. Ви-
користовують для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
ТРОФНІСТЬ БОЛІТ (від грец.
троср'ї — живлення) — забез-
печеність болотних екосистем
речовинами, потрібними для
біоти. За трофністю, яка ви-
значається умовами водно-мін.
живлення, розрізняють евтроф-
ні (низинні), мезотрофні (пере-
хідні) та оліготрофні (верхові)
болота. Евтрофні болота мають
найсприятливіші умови водно-
мін. живлення, багатий та різ-
номанітний рослинний покрив,
тут відкладаються торфи із
високою зольністю, нейтраль-
ною або слабокислою реакцією
середовища. На перехідних бо-
лотах в умовах більш збідне-
ного мін. живлення рослинність
менш різноманітна, торфи від-
значаються зниженою зольніс-
Річка Трубіж.
Озеро Трубин.
тю та слабокислою реакцією.
Оліготрофні болота мають бід-
не мін. живлення, рослинність
їх флористично бідна, торфи
зниженої зольності, кислі.
В Україні за площею значно
переважають евтрофні болота.
Літ.: Брадіс Є. М., Бачурина Г. Ф.
Болота УРСР. К., 1969.
Т. Л. Андрієнко.
ТРУБИН — заплавне озеро у
Борзнянському р-ні Черніг.
обл., на лівому березі Десни
(бас. Дніпра), біля с. Гришшки.
Протоками сполучене з Бихо-
вим озером та р. Березою
(прит. Десни). Довж. 7 км,
шир. до 0,6 км, пл. 40 га,
пересічна глиб. 5—7 м. Уло-
говина видовженої форми, з
роздвоєною пн. частиною. Бе-
реги поросли лісом і чагарни-
ками. Живлення мішане та за
рахунок водообміну з Десною
під час весняної повені. Т-ра
води влітку на глиб. 0,5 м від
поверхні 4 19, 4-20,5°, біля дна
зменшується до 4-16, -|-17,5О.
Взимку замерзає. Прозорість
води до 0,85 м. Дно озера
вкрите піщано-мулистими від-
кладами. Водяться карась, пліт-
ка, окунь, лин, сом, щука.
У прибережних заростях —
гніздування болотних крячків,
чибісів, очеретяної вівсянки,
погонича; є поселення бобрів.
Рибальство; на берегах Т.—
місця відпочинку.
Літ.: Никифоров А И. Деснянские
озера. (Туристам, риболовам, охот-
никам путеводитель). К., 1970;
Шеляг-Сосонко Ю. Р., Семени-
хіна К. А. Рослинність озер Ва-
день і Трубин (заплава Десни).
«Український ботанічний жур-
нал», 1984, т. 41, № 3.
К. А. Семенихіна.
ТРУБЇЖ — річка у Козеле-
цькому р-ні Черніг. обл. та
Броварському, Баришівському
і Переяслав-Хмельницькому
р-нах Київ, обл., ліва прит.
Дніпра (впадає у Канівське во-
досховище). Довж. 113 км, пл.
бас. 4700 км . Бере початок з
болота поблизу с. Петрівського,
тече Придніпровською низо-
виною. Долина коритоподібна,
шир. до 3,5 км, глиб, до 10 м.
Заплава завширшки 500—600
м, меліорована (див. Трубізька
осушувально-зволожувальна
система). Річище слабозвивисте,
майже на всьому протязі від-
регульоване; ширина його до
15 м. Верхів’я Т. каналом
сполучається з р. Остер, звідти
за допомогою насосних станцій
перекачується вода з Десни.
Похил річки 0,26 м км. За-
мерзає наприкінці листопа-
да — на поч. грудня, скресає
в 2-й пол. березня. У пониззі —
м. Переяслав-Хмельницький.
Ю. П. Яковенко.
ТРУБІЗЬКА ОСУШУВАЛЬНО-
ЗВОЛОЖУВАЛЬНА СИСТЕ-
МА — меліоративна система
двобічної дії в Київ, і Черніг.
областях. Споруджено 1962.
Пл. меліорованих земель 37,6
тис. га, у т. ч. в заплаві Тру-
бежа — 28,3 тис. га, Недри —
4,2 тис., Карані — 5,1 тис. га.
Грунти представлені торфови-
щами, частково — торфово-
болотними, лучними суглин-
ковими та лучними піщаними
видами. Осушування та зволо-
жування здійснюються за до-
помогою відкритих каналів
(заг. довж. 1238 км) і закри-
того дренажу (пл. дренажу
12,5 тис. га), на пл. 732 га
ведеться дощування. Тех. пере-
обладнання системи (з 1983)
передбачає перебудову відкри-
тої мережі на закритий дренаж
на пл. до 25 тис. га. На системі
споруджено 1125 різних гідро
тех. споруд, у т. ч. 827 шлюзів-
регуляторів. На магістраль-
ному каналі (довж. 216 км) —
р. Трубежі збудовано 19 шлю-
зів, які забезпечують само-
плинну подачу води у бокову
регулюючу мережу для зволо-
ження. Дефіцит водного балан-
су (3,3 млн. м3 води) на осу-
шуваному масиві покривається
перекиданням води у верхів’я
Трубізького магістрального ка-
налу з р. Десни. За допомо-
гою 4 насосних станцій про-
дуктивністю 6,0 м3/с воду ан-
тирікою подають по відрегульо-
ваному річищу Остра (43,3 км)
до с. Данівки, а далі по дері-
ваційному каналу (довж. 12
км) до верхів’я Трубежа- Для
захисту Трубежа від затоплен-
ня водами Дніпра споруджено
систему дамб протяжністю
10 км. Для відкачування вод
309
ТРУДОВІ
Трубежа у Канівське водосхо-
вище на Дніпрі збудовано на-
сосну станцію продуктивністю
85 м с. До природоохоронних
заходів на тер. Т. о.-з. с. на-
лежать підтримування опти-
мального водно-сольового ре-
жиму грунту, дозоване внесен-
ня органічних і мін. добрив,
заборона вирощування просап-
них культур на площах з ма-
лим шаром торфу, створення
лісосмуг вздовж каналів і кор-
донів сівозмін. В. Д. Дупляк.
ТРУБОПРОВІДНИЙ транс-
порт — вид транспорту, при-
значений для транспортування
рідких, газоподібних або твер-
дих продуктів по трубах на
значні віддалі. Т. т. поділяють
на магістральний (заг. користу-
вання) і технологічний. Перший
об’єднує магістральні нафто-
проводи, нафтопродуктопрово-
ди, газопроводи і відводи від
них, а також магістральні
водоводи, призначені для тран-
спортування води на великі
віддалі. До технологічного Т. т.
належать етиленопроводи, амі-
акопроводи, вуглепроводи, пне-
вмоконтейнерні лінії топ щ.
Перший магістральний газо-
провід в Україні від м. Дашави
до Львова завдовжки 7 0 км
споруджено 1940. В 1948 став
до ладу найбільший на той
час у Європі газопровід Да-
шава — Київ. У 1951 його про-
довжено через Брянськ до
Москви. Протягом 1956—64
збудовано газопроводи Шебе-
линка — Харків, Шебелинка —
Брянськ, Шебелинка — Полта-
ва — Київ, Шебелинка — Дні-
пропетровськ — Кривий Ріг —
Ізмаїл та ін. Споруджено га-
зопроводи з Передкарпаття до
Мінська, Риги, Польщі. В 1967
введено в дію магістральний
газопровід «Братерство» від
м. Долини (Івано-Франківська
обл.) до м. Шаля (Чехо-Словач-
чина). Територією України про-
ходять газопроводи «Союз» і
Уренгой — Помари — Ужгород,
трансконтинентальна нафтова
магістраль «Дружба», магі-
стральний нафтопровід Лиси-
чанськ — Кременчук, магі-
стральний нафтопродуктопро-
від Центр — Захід, нафтопро-
дуктопроводи від нафтопере-
робних заводів Кременчук —
Лубни — Київ, Кременчук —
Кіровоград — Черкаси, Лиси-
чанськ — Нижньодніпровськ
та ін. Обсяг перекачування
нафти і нафтопродуктів по тру-
бопроводах України 1989 ста-
новив 122 млн. т. В 1981 вве-
дено в дію аміакопровід Толь-
ятті — порт Южний (Одеса).
Актуальною є проблема підви-
щення рівня екологічної безпе-
ки в ході експлуатації трубо-
проводів.	В. С. Єфремов.
ТРУБЧЙН, урочище Труб-
чин — бот. пам’ятка природи
респ. значення (з 1975). Роз-
ташований у Борщівському р-ні
Тернопільської обл. Перебуває у
віданні місцевого колгоспу. Пло-
ща 5 га. Охороняється ске-
ляста ділянка на лівому бе-
резі р. Дністра з відслоненнями
силурійських відкладів та на-
скельною степовою рослинні-
стю. Тут зростають ефедра дво-
колоса, цибуля гірська, цибуля
круглоголова, півники злако-
листі, горицвіт весняний, дзво-
ники сибірські, гвоздика Андр-
жійовського та ін., з рідкіс-
них — ковила Іоанна, занесена
до Червоної книги України.
Відслонення відзначаються тек-
тонічною непорушеністю верств,
багатством, різноманітністю
орг. залишків. М.П.Чайковський.
ТРУДНИЦЯ — річка в Дрого-
бицькому р-ні Львів, обл., ліва
прит. Тисьмениці (бас. Дніст-
ра). Бере початок поблизу
с. Брониці. Довж. 31 км, пл.
бас. 135 км2. Заплава зав-
ширшки 500 км. Річище в
верхній і нижній течії звиви-
сте, пересічна ширина 2 м.
Похил річки 1,9 м/км. Жив-
лення переважно дощове. Льо-
достав з кінця грудня до поч.
березня. Воду використовують
для зрошування.
ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ —
частина нар.-госп. потенціалу
суспільства, що являє собою су-
купну здатність працездатного
населення до суспільно-корис-
ної діяльності, детерміновану
рівнем освіти і професійно-
кваліфікаційної підготовки,
статево-віковою структурою на-
селення, станом здоров’я та ду-
ховно-моральними якостями.
На відміну від трудових ре-
сурсів, поняття «Т. п.» пояснює
не тільки кількісні, а й якісні
аспекти носіїв робочої сили,
а також її функціонування
у тер. і галузевих розрізах.
Ефективність використання
Т. п. регіону зростає за умов
кількісного і якісного збалан-
сування робочих місць та ре-
сурсів праці; відповідності за-
гальноосвітньої і професійної
підготовки кадрів організацій-
но-тех. рівню вироби., вимогам
наук.-тех. і соціального прогре-
су; повноцінного задоволення
матеріальних та духовних по-
треб працівників на основі
відповідного екон. і соціаль-
ного розвитку регіону; розвитку
системи стимулів і мотивів
забезпечення соціально-екон.
умов та створення правових га-
рантів й для активізації трудо-
вої і творчої діяльності людини;
створення сприятливого мо-
рально-психологіч. клімату,
умов вільного розвитку кожної
особи, підвищення її трудової
та соціальної активності. Т. п.
тієї чи ін. території, галузі,
підприємства, орг-ції — склад-
на система, що динамічно
розвивається у напрямі збіль-
шення сукупної здатності лю-
дей до високопродуктивної і
ефективної праці в результаті
підвищення кваліфікац. рівня,
професійної майстерності, фор-
мування позитивної трудової
мотивації. Підвищення ефек-
тивності функціонування Т. п.
пов’язане з реалізацією ба-
гатьох невикористаних резер-
вів, що утворюються під дією
ряду факторів, які відобража-
ють складні взаємозв’язки між
формуванням здібності людини
до праці та умовами її засто-
сування. Демограф, резерви
Т. п. утворюються у зв'язку
зі збільшенням маси робочої
сили внаслідок зростання на-
родонаселення, зниження за-
хворюваності, збільшення се-
ред. тривалості життя, змен-
шення смертності, особливо
осіб працездатного віку. Ви-
робничо-екон. резерви реалізу-
ють при поєднанні багатоас-
пектних факторів підвищення
продуктивності праці за ра-
хунок економії робочої сили,
зниження зайнятості ручною
працею, поліпшення умов тру-
дової діяльності, структурних
зрушень у зайнятості тощо.
Соціальні і духовно-моральні
резерви Т. п. пов’язані із зро-
станням трудової активності
робітників на основі повні-
шого задоволення і цілеспря-
мованого піднесення особистих
потреб, утвердження загально-
людських норм і ідеалів, все-
бічного розвитку особистості.
В. В. Оникієнко.
ТРУДОВІ РЕСУРСИ — ча-
стина населення країни (регі-
ону), яка має необхідний для
трудової діяльності освітній,
професійно-кваліфікаційний рі-
вень, фіз. розвиток і стан
здоров’я. Основну частину Т. р.
становить населення у пра-
цездатному віці (чоловіки 16 —
59 років, жінки 16 — 54 років),
за винятком інвалідів 1 і 2-ї
груп та пенсіонерів, які одер-
жують пенсії на пільгових умо-
вах; населення старше і молод-
ше працездатного віку, зайняте
в суспільному виробництві. В
Україні питома вага населення
у працездатному віці у складі
Т. р.— бл. 95 %. Найбільша
питома вага осіб працездатного
віку у складі Т. р. в Луганській,
Закарп., Рівнен., Чернів. облас-
тях і Криму (понад 96 %),
найменша (бл. 91 — 93 %) — у
Київ, і Черніг. областях. Відпо-
відно у Луганській і Закарп.
областях — найменша питома
вага у складі Т. р. працюючих
пенсіонерів за віком (бл. 4 %)
і, навпаки, у Черніг. і Сум.
областях — найбільша (6,9 та
8,6 %). Частка підлітків у фор-
муванні Т. р. республіки не
перевищує 0,3 %, найбільша
питома вага їх (0,7 %) спостері-
гається у Війн., Терноп., Хмельн.
і Черніг. обл., найменша (0,1 °о)
— в Донец., Луган., Запоріз.
і Сум. обл. Аналізуючи склад Т.
р. за джерелами формування,
в соціально-екон. дослідженнях
вивчають їхню статево-вікову
структуру; рівень освіти і квалі-
фікації; зайнятість у галузях
нар. г-ва, сферах сусп. вироби,
та на об'єктах з різними форма-
ми власності; наявність безро-
бітних; контингенти осіб, які
потребують професійної пере-
підготовки та підвищення ква-
ліфікації тощо.
Склад Т. р. за статтю і віком
формується під впливом демо-
графічних процесів у регіоні,
з одного боку, та екон. полі-
тики зайнятості, соціальної по-
літики та способу життя — з
іншого.
Так, екстенсивний характер
розвитку продуктивних сил та
ідеологізація трудової діяльно-
сті в сусп. секторі економіки
зумовили надзвичайно високу
(порівняно з закордонними
аналогами) питому вагу жінок
у складі Т. р.— 51 %.
За віком більше половини Т. р.
України становлять особи ЗО —
49 років, які мають достатньо
високий рівень професійно-ква-
ліфікаційної і освітньої під-
готовки. Пересічний вік робіт-
ників і службовців — 38,4 ро-
ку, питома вага осіб пенсійно-
го і передпенсійного віку 15,9 %
(1989).
Найвищий рівень постаріння
Т. р. спостерігається в Донец.
і Харків, областях та Криму,
найнижчий — у Р:внен. і Тер-
ноп. областях. Для трудових
ресурсів України характерний
високий рівень освітньої і про-
фесійно-кваліфікаційної підго-
товки. Чисельність і частка
спеціалістів з вищою і серед,
спец, освітою у складі зайнятих
у нар. г-ві республіки на поч.
1989 досягли 6880 тис. чол.,
тобто 28,6 %.
Однак співвідношення між спе-
ціалістами з вищою і серед,
спец, освігою має тенденцію до
погіршення, шо не відповідає
структурі нар.-госп. потреб. Як-
що 1970 воно було 1 : 1,5,
1988 — відповідно 1 : 1,3 Про-
те цей процес має і власне со-
ціальне значення, пов’язане з
зростанням заг. культури Т. р.
і населення в цілому. В умовах
високого рівня зайнятості, що
склався на Україні, і низького
природного приросту Т. р. най-
важливішим економічним зав-
данням є раціональне викори-
ТРУСКАВЕЦЬ
310
стання їх. Перехід на інтенсивні
методи господарювання, ринко-
ву економіку, існування різних
форм власності визначають необ-
хідність комплексного вирішення
екон. і соціальних проблем,
зокрема поліпшення здоров’я
населення, підвищення трива-
лості життя і зниження смерт-
ності осіб у працездатному віці,
гарантованої реалізації права
громадян на працю та соціаль-
ний захист у період безробіття,
профес. перепідготовки і під-
вищення кваліфікації. Важли-
вою передумовою для цього є
комплексний підхід до управ-
ління Т. р. України в цілому і
окремих регіонів.
В. В. Оникієнко.
ТРУСКАВЕЦЬ — місто обл.
підпорядкування Львів, обл.
Розташований у пд.-зх. частині
області в передгір’ї Карпат
Українських на р. Воротищі
(прит. Тисьмениці, бас. Дніст-
ра). Залізнична станція, авто-
вокзал. 33,1 тис. ж. (1990).
Відомий з 1462, місто з 1940.
Поверхня горбиста, розчлено-
вана балками та долинами не-
великих потоків. Перевищення
висот до 120 м. Клімат теп-
лий, помірно вологий. Пересіч-
на т-ра січня —6,0"1, липня
-|-18,5О. Опадів 700 — 750 мм
на рік. Кількість годин со-
нячного сяйва бл. 2000 на рік.
Є парк — пам’ятка садово-пар-
кового мистецтва, пам’ятки
природи — бук плакучої фор-
ми, тис, 4 джерела (всі — місц.
значення). Серед пром. підпри-
ємств — з-д мін. вод. Т.— баль-
неологічний курорт (з 1827).
Осн. лік. фактори — мін. води
(нафтуся), озокерит. Пока-
зання: захворювання печін-
ки, жовчних шляхів, пору-
шення обміну речовин. Функ-
ціонує цілий рік. Працює 18
Трускавець. Загальний вид міста.
профспілкових і відомчих са-
наторіїв, серед них — дитя-
чий; 16 пансіонатів, 2 бювети
мін. води. У Т.— музей історії
курорту, планетарій. Розвину-
тий нар. художній промисел -
різьблення по дереву. Бюро
подорожей та екскурсій.
Серед об’єктів туризму — пам’-
ятки архітектури, початок 20 ст.
Літ.: Крицяк В. Ю. Трускавец.
Путеводитель. Львов, 1985.
І. П. Ковальчук.
ТРУХАНІВ — острів на Дніпрі,
у межах Києва. Омивається
гол. річищем і рукавами Чор-
ториєм, Довбичкою та ін. Пл.
бл. 450 га, абс. вис. 89,1 —
92,3 м, перевищення над рівнем
води 3—4 м. У 40—80-х рр.
19 ст. Тру ханів острів з’єд-
нався з о. Муромець, утворив-
ши сучасний Т. Він має видов-
жену форму, звужений на пн.
і розширений на пд. краї, у
який вдається Матвіївська за-
тока (довж. понад 2 км). Скла-
дається з алювіальних піщано-
глинистих відкладів потужні-
стю до 25 м з окремими за-
торфованими прошарками. За
мікрорельєфом виділяють при-
руслову та центр, заплавну ча-
стину з системою улоговин і
озер старичного походження.
Поширені піщані гриви, пасма.
Острів вкритий чагарниковою,
деревною і болотною рослин-
ністю.
Т.— рекреаційна зона Києва,
входить до Центр, парку куль-
тури і відпочинку. На острові
міські пляжі, причали, спорт,
споруди. У 1957 Т. сполучено
Парковим мостом з набереж-
ною правого берега Дніпра.
Е. Т. Палієнко.
ТРЬОШНИКОВ Олексій Фе-
дорович (14.IV 1914, с. Пав-
лівна, тепер Ульяновської обл.
Росії — 18.XI 1991, похований
у Комарово, поблизу Санкт-Пе-
тербурга) — рос. географ, гідро-
О. Ф. Трьошников.
лог, полярний дослідник, док-
тор геогр. наук з 1964, проф.
з 1967, акад. АН СРСР з 1981.
У 1939 закінчив Ленінгр. ун-т.
Протягом 1939—80 працював
у Арктичному і Антарктич-
ному н.-д. ін-ті (1960 — 80 —
директор). З 1981 — зав. ка-
федрою океанології геогр. ф-ту
Ленінгр. ун-ту. В 1982—87 —
директор Ін-ту озерознавства
АН СРСР (з 1987 — почесний
директор). Був керівником
двадцяти двох полярних екс-
педицій, у т. ч. дрейфуючої
станції «Північний полюс-3»
(1954-55), Другої (1957 — 58),
Тринадцятої (1967—68), Вісім-
надцятої (1973—74) рад. ан-
тарктичних експедицій, транс-
континентального перельоту
Москва — Антарктида — Мос-
ква. Брав участь у дослід-
женнях Арктичного басейну, в
результаті яких було відкрито
хребти Ломоносова і Менделє-
єва, Першим виявив проник-
нення тихоокеанських вод че-
рез центр. Арктику в Атлан-
тичний океан, відкрив антицик-
лонічну течію над Канадською
улоговиною. У 1976 організу-
вав і очолив експедицію за
участю багатьох кораблів, дрей-
фуючих та берегових полярних
станцій за комплексною про-
грамою «Полярний експери-
мент — Північ-76». В резуль-
таті зібраних даних встановле-
но фундаментальні закономір-
ності взаємодії атмосфери та
океану в пн. півкулі при наяв-
ності льодового покриву, а та-
кож кліматич. взаємодії Ат-
лантичного, Північного Льо-
довитого і Тихого океанів.
Склав сучасну схему циркуля-
ції вод та льоду. Пд. океану.
Праці присвячені питанням оке-
анології полярних морів та
океанів, географії полярних
країн, озерознавства, охорони
природи тощо. Брав участь у
створенні Атласу Антарктиди.
Гол. редактор збірника «Проб-
леми Арктики і Антарктики»
(1960 — 80), журн. «Известия
Всесоюзного географического
обшества» (1980—87), Геогра-
фічного енциклопедичного сло-
вника (1986, 1988, 1989). У
1968—77 — віце-президент, з
1977 — президент Геогр. т-ва
СРСР. Герой Соц. Праці (з
1949). Нагороджений чотирма
орденами Леніна (1949, 1955,
1960, 1984), орденами Трудо-
вого Червоного Прапора, «Знак
Пошани», Жовтневої Револю-
ції, Золотою медаллю ім. Ф. П.
Літке та Великою золотою ме-
даллю Геогр. т-ва СРСР. Держ.
премія СРСР, 1971.
Те.: История открьітия и исследо-
вания Антарктидьі. М., 1963; Мор-
фологический очерк окраинньїх
морей Антарктики. Трудьі Совет-
ской антарктической зкспедиции,
1963. т. 17; Структура циркуля-
ции вод Арктического бассейна. Л.,
1972; Антарктика: исследования
открьітия. Л., 1980; Проблемні Ла-
дожского озера. «Вестник АН
СССР», 196 3, Кї 1 [у співавт.].
ТУГАНЇВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— лісовий заказник респ. зна-
чення (з 1974). Розташований
у Новоград-Волинському р-ні
Житомир, обл. Перебуває у
віданні Новоград-Волинського
лісгоспзагу. Пл. 245 га. Охо-
роняється масив дубово-грабо-
вого лісу зі старими дубами.
У трав’яному покриві перева-
жають зірочник лісовий, ма-
ренка запашна, барвінок, на
зволоженіших місцях — роз-
рив-трава звичайна. Трапля-
ються ділянки вільшняків та
невеликі болітця. Нешироку
заплаву р. Жолоб’янки займа-
ють осокові болота. В заказ-
нику зростає кілька видів ор-
хідних, занесених до Червоної
книги України: зозулині сльо-
зи яйцевидні, любка дволиста,
гніздівка звичайна.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте
его охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
ТУ ЗЛА, Тузлинська коса —
смуга суходолу у серед, части-
ні Керченської протоки, у ме-
жах Респ. Крим. До 1925 була
з’єднана з Таманським п-овом.
під час сильного шторму від-
окремилася від нього промої-
ною завширшки бл. 4 км. Довж.
коси 8 км, шир. до 600 м, пере-
вищення над рівнем води 1 —
1,5 м. Складається з черепаш-
кового піску. Пляжі. Має ка-
терне сполучення з м. Керчю.
І. Г. Губанов.
ТУ ЗЛИ — озеро у Краснопере-
конському р-ні Респ. Крим, у
групі Перекопе ьких озер. Див.
Старе озеро.
ТУЛЬЧИН — місто Вінн. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Сільниці (прит. Пд. Бугу),
за 13 км від залізнич. ст.
Журавлівка. 16,9 тис. ж.
(1990). Відомий з 1607, міські
311
ТУЛЬЧИНСЬКИЙ
права затверджено 1795, до
категорії міст віднесено 1926.
Поверхня горбиста. Перевищен-
ня відносних висот до ЗО м.
Пересічна т-ра січня —5,7°,
липня + 19,8°. Опадів 500—
550 мм на рік. Є штучні во-
дойми. Пл. зелених насаджень
803,5 га. Пам’ятки природи
місц. значення — софора япон-
ська та алея вікових лип.
У Т.— моторорем., комбікормо-
вий, маслосироробний, консерв-
ний, металоштампувальний та
прод. товарів з-ди, взуттєва і
швейна ф-ки, меблевий цех,
хлібний та м’ясний комбінати.
Лісгоспзаг. Ветеринарний тех-
нікум, культ.-освітнє та про-
фес.-тех. уч-ща. Музеї: крає-
знавчий. історії декабристсько-
го руху, укр. композитора
м. д. Леонтовича, який учите-
лював тут 1908—21.
Об’єкти туризму: пам’ятки архі-
тектури — палац, 1782; будинок,
у якому 1818—25 збиралися де-
кабристи.
Літ.: Підласко Т. В. Тульчин.
Путівник. Одеса, 1980.
ТУЛЬЧИНСЬКИЙ КРАЄЗНА-
ВЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1927.
Розташований в окремому бу-
динку, що є пам’яткою архі-
тектури 19 ст. Експозиційна пл.
321 м . У фондах зберігається
понад 15 тис. експонатів. Музей
має 3 відділи; на правах відді-
лу — музей-квартира компози-
тора М. А. Леонтовича (м. Туль-
чин). Відділ природи дає заг.
геогр. характеристику краю,
знайомить відвідувачів з геол.
будовою, корисними копалина-
ми, кліматом, грунтами, вод-
Літ.: Копайгородська О. І., Недо
бой М. І. Тульчинський краєзнав-
чий музей. Путівник. Одеса, 1969.
Туганівський заказник.
О. І. Копайгородська.
ними ресурсами, рослинним та
тваринним світом. В експозиції
представлені зразки гірських
порід, фрагменти кісток, зубів
мамонта, мастодонта, колекції
чучел птахів і тварин. Значну
увагу приділено природоохо-
ронним заходам. Окремий роз-
ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
'ечера
Шпиків
іківка
с°
Петра шівка
Бортники
'Левкі
Сільниця
Тарасівна
Крищини
Копчена
Зарічне
. Тульчин
гура-Копіївська Л

ілівка
(киї*
Тиман&ка
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
: про економіч-
розвиток
діл розповідає
ний і госп. розвиток краю.
Музей проводить значну пропа-
гандистську роботу: лекції, екс-
курсії (понад 1000 щороку),
виставки, тематичні уроки; ви-
дав путівник по музею. Щоро-
ку його відвідує 25 — 30 тис.
чол.
тглпн!!і)іі
Холодівка
ихайлівнц
Нестерварка
гаозерне
инашів.
.лоусПка
Ганнопіль
Калініне^
Суворовське
Кирнасії ка
Дранка
ї Заказники
1	Журавлівська Дача
2	Мазуровецька Дубина
Пекарський парк (пам'ятна
садово-паркового мистецтва)
ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОН
район у пд. частині Війн. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,1 тис.
км2. Нас. 71,5 тис. чол., у т. ч.
міського — 20,0 тис. (1990). У
районі — м. Тульчин (рай-
центр), с-ща міськ. типу Кир-
насівка, Шпиків та 47 сільс.
населених пунктів.
Лежить на ві дрогах Подільської
височини. Поверхня — підви-
щена полого-хвиляста (на Пд.
Зх.— горбиста) лесова рівнина,
розчленована ярами, балками,
каньйоноподібними долинами
річок. Трапляються зсуви. Абс.
висоти 270—300 м. Корисні ко-
палини: граніт, глина, каолін,
кварцовий пісок, торф. Т. р. роз-
ташований у Дністровсько-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,6 \ липня
+ 19,1 . Опадів 500—550 мм
на рік, випадають переважно
влітку. Період з т-рою понад
+ 10" становить 162 дні. Висота
снігового покриву 8—18 см.
Район належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
зони. Ріка Південний Буг з
прит. Сільницею. Споруджено
88 ставків (заг. пл. водного
дзеркала 1,3 тис. га). Перева-
жають темно-сірі опідзолені
грунти (бл. 80 % від площі
району), є чорноземи опідзо-
лені, чорноземи типові, дерно-
во підзолисті та лучні грунти.
Пл. лісів 19,6 тис. га (дуб, ясен,
клен, граб, липа, осика); поле-
Тульчин. Палац, 17^2.
захисних та водоохоронних лі-
сонасаджень — 670 га, лісо-
смуг — 1,2 тис. га, ін. насад-
жень — 595 га. У районі — за-
казник Журавлівська Дача та
Печорський парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
респ. значення, заказник Мазу-
ровецька Дубина та 5 пам’яток
природи місц. значення.
Пром. підприємства: моторо-
рем., комбікормовий, маслоси-
роробний, консервний, метало-
штампувальний, прод. товарів
з-ди, швейна та взуттєва ф-ки,
хлібний і м’ясний комбінати
(Тульчин), 2 цукрові (Кирнасів-
ка, Шпиків), деревообр. (Шпи-
ків) з-ди. С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-буря-
ківничого та тваринництві м’я-
со-мол. напрямів. Осн. культу-
ри: озима пшениця, цукр. бу-
ряки, соняшник, картопля,
овочеві і кормові. Садівництво
(на пл. 2,5 тис. га). Розвинуті
скотарство, свинарство, птахів-
ництво, бджільництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 71,5, у
т. ч. орні землі — 60,7, сіножа-
ті — 1,5, пасовища — 6,4. Зро-
шується 1,7 тис. га, осушено
313 га. У районі. 23 колгоспи,
4 радгоспи, у т. ч. по вироби,
м’яса свинини (с. Кинашів), по
рибництву (с. Копіївка); між-
райплемоб’єднання (с. Несте-
рварка). Лісгоспзаг (Тульчин),
4 лісництва (Кирнасівка, Шпи-
ків, села Орлівка, Журавлівка).
Залізничні станції: Журавлів-
ка, Кирнасівка, Юрківка. Ав-
томоб. шляхів 360 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 340 км.
Ветеринарний технікум, культ.-
освітнє та профес.-тех. уч-ща
(Тульчин). Музеї: краєзнавчий,
історії декабристського руху,
укр. композитора М. Д. Леон-
товича (Тульчин), краєзнав-
чий (Кирнасівка), рос. полко-
водця О. Б. Суворова, худож-
ній ім. Т. Г. Шевченка та істо-
рії села з меморіальною кімна-
тою двічі Героя Соц. Праці П. О.
Желюка (с. Тиманівка), історії
села (с. Петрашівка).
ТУМАН
312
Найвідоміші об’єкти туризму:
пам’ятки архітектури — палац,
1782; будинок, у якому 1818 —
25 збиралися декабристи (всі —
у Тульчині), будинок декабри-
стів та пам’ятний знак на
місці, де 1825 декабристи збе-
рігали проект конституції Ро-
сії «Руська правда» (Кирна-
сівка).	г. І. Ден исик,
Б. Д. Панасенко.
ТУМАН — сукупність продук-
тів конденсації водяної пари
(дрібних крапель, кристалів
льоду та їхньої суміші), які
погіршують горизонтальну ви-
димість у приземному шарі
атмосфери від 1 км до десятків
метрів і менше. Помутніння
атмосфери при видимості по-
над 1 км називають серпан-
ком. Вертикальна протяж-
ність Т. коливається від 10 —
20 м до 1 км, найбільша їхня
повторюваність припадає на
вис. 200—300 м. Кількість
продуктів конденсації в одини-
ці об’єму (тобто водність) змі-
нюється від тисячних часток
до 2 г/м3. За походженням
бувають Т. охолодження і ви-
паровування, за умовами утво-
рення — внутрішньомасові і
фронтальні (див. Атмосферний
фронт). Найчастіше спостеріга-
ються внутрішньомасові, що
їх поділяють на радіаційні,
Відносна вологість (%) у туманах
залежно від температури повітря.
Туман: над озером;
в Українських Карпатах.
адвективні та адвективно-ра-
діаційні Т. Фронтальні Т. ви-
никають суцільною смугою пе-
ред атм. фронтом. На Україні
Т. найчастіше бувають у хо-
лодний період року (особливо
в грудні — лютому). Пересічна
кількість днів з Т. змінюється
від 50 — 70 днів (у зх. і пн.
районах республіки) до ЗО—40
днів в ін. районах. Найбільша
кількість днів з Т. характерна
для гірських районів України
(120 днів і більше), наймен-
ша — на узбережжі Чорного м.
(15 — 30 днів). В цілому у хо-
лодний період року на радіа-
ційні Т. припадає 26 %, на
адвективно-радіаційні — 31 %,
фронтальні — 43 °0. Т. випаро-
вування найчастіше спостері-
гаються над акваторіями морів
і великих водойм, особливо во-
сени та взимку. Т. ускладнює
роботу повітр. та наземного
транспорту, негативно впливає
на органи дихання людини то-
що. Для розсіювання Т., зо-
крема, над аеропортами здій-
снюють спецзаходи.
Г. С. Воронов.
ТУПЙИ, Великий Шолес —
низькогірний масив Вулканіч-
ного хребта в Закарп. обл. Ле-
жить у межиріччі Боржави
й Ріки. Вис. до 878 м. Сфор-
мувався в неогені в резуль-
таті діяльності вулканів і лі-
нійних виливів магми. Зберег-
лися невеликі кратери вулка-
нів. Масив складається з ан-
дезитів, андезито-базальтів, ба-
зальтів і туфів. Тверді лави
створили крутосхилові, важко-
приступні нагромадження. Пн.
схили круті, короткі (до 2 — З
км), південні більш виположе-
ні, з відрогами, розчленовані.
У передгір’ї на м’яких лавах
на обезлісених схилах утв. бед-
ленди. До 550—600 м — пояс
дубово-букових, вище — буко-
вих лісів. Район туризму.
С. В. Трохимчук.
ТУРБІВ — селище міського ти-
пу Липовецького р-ну Війн. обл.
Розташований на р. Десні
(прит. Південного Бугу). За-
лізнична станція. 7,4 тис. ж.
(1990). Відомий з 1545, с ще
міськ. типу з 1956. Поверхня —
пологохвиляста, рівнинна. Пе-
ресічна т-ра січня —6,0°, липня
-|-18,7О. Опадів 586 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 113 га.
Маш.-буд., каоліновий (на базі
Турбівського родовища каолі-
ну), склоробний з-ди, цукр.
комбінат, гранітний кар’єр.
ТУРБТВСЬКЕ РОДОВИЩЕ КА-
ОЛІНУ — родовище у Липо-
вецькому р-ні Війн. обл. Пл.
0,5 км . Каоліни первинні, утв.
у результаті вивітрювання гра-
нітів, мігматитів і гнейсів. По-
клад пластоподібний, горизон-
тальний, потужністю від 3,5 до
17,5 м, підстелюється жорст-
вою кристалічних порід, пере-
критий неогеновими глинами;
потужність покрівлі 0,5—21,5
м. Родовище експлуатують з
1912. Заг. запаси 4 млн. т
(1990). Щороку Турбівський
каоліновий з-д добуває кар’єр-
ним способом 165—180 тис. т.
Каолін складається з мінералів
каолініту (74—78 %), кварцу
(20—25 %), гетиту. Добуту си-
ровину збагачують (вихід 50—
55 тис. т щороку). Збагачений
каолін має кремовий колір
завдяки оксиду заліза, придат-
ний як наповнювач гуми та
штучної шкіри, у вироби, по-
крівельних матеріалів і пести-
цидів. Піски з покривної товщі
використовують для буд-ва.
О. Я. Хмара.
ТУРБУЛЕНТНІСТЬ (від лат.
ІигЬиІепіиз — бурхливий) в
океані — виникнення у мор. во-
дах вихорів різного масштабу,
зумовлене невпорядкованою те-
чією рідини. Внаслідок цього
термодинамічні, гідродинаміч-
ні та гідрофіз. характеристики
водного середовитца (швидкість
течії, т-ра, тиск, густина, зву-
копроникність, електропровід-
ність, показник заломлення,
концентрації різних домішок та
ін.) зазнають хаотичних коли-
вань і змін (флуктуацій). На-
звані характеристики зміню-
ються у часі і просторі нере-
гулярно, оскільки процеси Т.
пов’язані з втратою стійкості
течії у водному середовищі
під впливом певних збурень.
Для прикладних завдань опис
турбулентних рухів в океані
базується на визначенні їхніх
сумарних перетворень за певні
проміжки часу та на певних
просторових інтервалах (напр.,
перенесення тепла й маси).
При цьому характеристики се-
редовиша розглядають як дру-
горядні і обмежуються їхнім
статистичним описом. Т. впли-
ває на гідролог, параметри
Світового океану і значною
мірою зумовлює перемішуван-
ня водних мас. Напр., у тропіч.
широтах внаслідок турбулент-
ності у верх, шарах океану на-
копичується велика кількість
тепла, яке морськими течіями
переноситься в ін. райони оке-
ану. Ці процеси мають велике
значення для формування клі-
матів. Інтенсивні турбулентні
рухи сприяють обміну біоген-
ними елементами й насиченню
мор. вод киснем, а також під-
тримують біологічну продук-
тивність моря. Вивчення осн.
закономірностей турбулентних
процесів дає змогу визначити
райони поширення забрудню
ючих речовин (див. Забруд-
нення природних вод).
У Чорному морі, як і в ін.
внутрішніх морях, атмосферні
опади та материковий стік
переважають над випаровуван-
ням. Тому тут велика різниця
між густиною поверхневих і
глибинних вод, а вертикальний
турбулентний обмін значно ут-
руднений. Фундаментальні та
прикладні дослідження Т. в оке-
ані проводять у Морському
гід рофізичному інституті АН
України у рамках міжвідомчо-
313
ТУРІИСЬК
го проекту «Мікроструктура».
Процеси вертикального турбу-
лентного обміну у Чорному морі
вивчають в Експериментально-
му відділенні Мор. гідрофізич-
ного ін-ту (смт Кацівелі Респ.
Крим), прикладні аспекти тур-
булентної дифузії забруднюю-
чих речовин розробляють в Біо-
логії південних морів інституті
АН України.
Літ.: Комплексньїе океанографи-
ческие исследования Черного мо-
ря. К., 1980; Монин А. С., Оз-
мидов Р. В. Океанская турбулент-
носте Л., 1981; Комплексньїе
исследования Черного моря. Сева-
стополь, 1984.
М. П, Булгаков, О. М. Суворов.
ТУР’Є-ПОЛЯНСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК заг.-зоол. заказник
респ. значення (з 1985). Роз-
ташований у Перечинському
р-ні Закарп. обл. Перебуває
у віданні Перечинського лісо-
комбінату. Пл. 2163 га. Охо-
роняється лісовий масив у бас.
Звіра (права прит. Тур’ї), що є
місцем оселення багатьох рід-
кісних видів тварин та мислив-
ської фауни. Рослинний покрив
представлений переважно бу-
ковими насадженнями з до-
мішкою ялини, явора, ясена,
дуба, берези. З тварин водяться
олень європейський, козуля,
свиня дика, заєць, білка, куни-
ця лісова, куниця кам’яна, бор-
сук та ін. Трапляються кіт
лісовий та лелека чорний —
види, занесені до Червоної кни-
ги України. І. В. Рогатко.
ТУРЙЗМ (франц. іоигізте, від
іоиг — об’їзд, подорож) — по-
дорожі у вільний час, що по-
єднують функції пізнання Й
оздоровлення; один з видів ак-
тивного відпочинку. До турис-
тів належать особи, що тим-
часово і добровільно змінили
місце проживання з будь якими
цілями, крім тих, що винаго-
роджуються матеріально. Ту-
ристів, які здійснюють короткі
(менше 24 год) подорожі, наз.
екскурсантами. Залежно від
мети подорожі Т. поділяють
на: пізнавальний (екскурсій-
ний) — відвідування та озна-
йомлення з пам’ятними міс-
цями та пам’ятками культури,
історії, природи; оздоровчо-пі-
знавальний — поєднання цілей
оздоровлення і пізнання; спор-
тивний — участь у спорт, за-
ходах; вихідного дня — пере-
бування протягом кількох днів
за межами міст, у т. ч. у спец,
зонах відпочинку; діловий —
відвідування об’єктів за про-
фесійним інтересом; аматор-
ський — мисливство, рибальст-
во тощо. Мета подорожі зумов-
лює вибір відповідного марш-
руту туристського. Подорожі
у межах своєї країни належать
до внутр., або національного Т.
(див. Туризм плановий, Туризм
самодіяльний), поза її межа-
ми — до іноземного, або між-
народного Т. Організацією
внутр. Т. займаються установи
Укр. акціонер, т-ва по туризму
та екскурсіях («Укрпрофтур»),
Туристсько-спортивна спілка
України, Укр. бюро мол одіж,
міжнар. туризму (БММТ) «Су-
путник», Респ. дитяча станція
юних туристів М-ва освіти Ук-
раїни, спорт, орг-ції; організа-
цією іноземного Т.— акціонерна
компанія «Укрінтур», «Укр-
профтур», БММТ «Супутник»,
та ін.
О. І. Коляда, М. П. Крачило.
ТУРЙЗМ ПЛАНОВИЙ —
внутр. туризм за маршрутами,
розробленими і організованими
відповідними турист. орга-
нізаціями, з наданням турис-
там певного комплексу послуг
(екскурсійне обслуговування,
трансп. перевезення, забезпе-
чення місцями проживання,
харчування тощо). Планові
марш рути туристські, що їх
здійснюють за путівками, або
турами (індивідуальними, сі-
мейними, груповими), поділя-
ють на радіальні (туристи від-
почивають на одному місці),
з активними способами пере-
сування (пішохідні, кінні, вод-
ні, велосипедні тощо) і транс-
портні (авіаційні, залізничні,
автобусні, на річкових та мор.
суднах). Всі планові маршрути
прив’язують до певних турист,
установ (турбаз, кемпінгів, ту-
рист. готелів) або комунальних
готелів, орендованих турист,
орг-ціями. Маршрути, що про-
ходять через турист, бази, го-
телі профспілок, виконують
оздоровчі и пізнавальні функ-
ції, маршрути транспортні та з
орендованою базою мають в ос-
новному екскурсійну спрямо-
ваність.
В Україні Т. п. набув поширення
з 60-х рр. 20 ст. Тер. України
проходять (на 1.1 1991) бл. 500
планових турист, маршрутів.
О. І. Коляда.
ТУРЙЗМ САМОДІЯЛЬНИЙ —
внутр. туризм за маршрутами,
розробленими і організованими
самими учасниками подоро-
жей: найбільш активна і дина-
мічна частина турист, діяль-
ності. Об’єднує на добровіль-
них засадах аматорів пішохід-
них, лижних, велосипедних, ав-
томоб., гірських та ін. походів
різної кваліфікації. Відпочинок
під час самодіяльних походів
не обмежується функціями оз-
доровлення і відновлення сил,
а спрямований також на актив-
не пізнання навколишнього се-
редовища, охорону природи, ви-
вчення пам яток історії та
культури, знайомство з мину-
лим і сьогоденням району по-
дорожі. Т. с. поєднує форми
краєзнавч. та екскурсійної ді-
яльності, суспільно-корисну ро-
боту за дорученнями н.-д.,
природоохоронних та ін. орг-
цій, а також включає організа-
цію і проведення турист, зльо-
тів і змагань, самодіяльну і
тех. творчість, підготовку ту-
рист. кадрів. Всі самодіяльні
походи відбуваються згідно з
Правилами проведення турист-
ських спортивних походів; умо-
ви походів учнів загально-
освітніх шкіл регламентуються
М-вом освіти. Залежно від
довжини маршруту, часу пере-
бування на ньому, його склад-
ності і відповідно-до діючих роз-
рядних вимог та переліку кла-
сифікованих турист, маршрутів,
перевалів і печер самодіяльні
туристські походи поділяють на
6 категорій складності. Є й поза-
категорійні походи (довж. марш-
руту і час перебування на ньому
менші за встановлені для походів
1-ї категорії), до яких належать
і походи вихідного дня, а також
походи 1—3-го ступенів склад-
ності для виконання юнацьких
розрядів з туризму. Докумен-
том, що дає право на прове-
дення категорійних походів, є
маршрутна книжка, позакате-
горійних — маршрутний лис-
ток. Учасники турист, походів
мають право на одержання
турист, значків, а також розря-
дів та спорт, звань з туризму.
Координацію Т. с. здійснюють
Укр. акціонерне т-во по туризму
та екскурсіях («Укрпрофтур»)
і Туристсько-спортивна спілка
України в координації з М-вом
у справах молоді і спорту Ук-
раїни, ін. орг-ціями. При Турист-
сько-спортивній спілці діє Феде-
рація туризму. Турист, клуби
(міські, районні, обласні) діють
під керівництвом рад по туриз-
му та екскурсіях або турист-
сько-екскурсійних виробничих
об'єднань, низові турист, орг-ції
(турист, секції і клуби колекти-
вів фізкультури) — відповідних
профсп. к-тів і добровільних
спорт, т-ств. О. І. Коляда.
ТУРЙСТСЬКІ КЛУБИ — гро
мадські турист, орг-ції, які ді-
ють під безпосереднім керів-
ництвом рад по туризму та
екскурсіях або туристсько екс-
курсійних виробни чих об'єд-
нань при активній участі гро-
мадських організацій.
Осн. напрями діяльності Т. к.:
організаційна, навч.-методична
і консультаційна робота, спря-
мована на розвиток туризму са-
модіяльного', методична допо-
мога по створенню турист, сек-
цій і клубів на підприємствах,
в навч. закладах, ін. орг-ціях
і надання їм допомоги у про-
веденні походів, зльотів, зма-
гань та експедицій; організа-
ція пропаганди туризму; про-
ведення природоохоронних за-
ходів; розгляд (у межах пов-
новажень) заявочних докумен-
тів на проведення спорт, кате-
горійних походів; організація
і проведення роботи по підго-
товці, перепідготовці та підви-
щенню кваліфікації турист,
громадських кадрів. При Т. к.
організовують б-ки турист, лі-
тератури, пункти прокату ту-
рист. спорядження. Керівний
орган Т. к.— рада клубу, яка
обирає правління, а правлін-
ня — голову. На тер. України
(на 1.1 1991) понад 110 Т. к.
Для координації та об’єднання
діяльності Т. к. та ін. держ.
і громадських орг-цій щодо
розвитку й удосконалення ту-
рист. роботи створено Укр. ту-
рист. асоціацію. О. І. Коляда.
ТУРЙСТСЬКО-ЕКСКУРСІИНІ
ВИРОБНИЧІ ОБ’ЄДНАННЯ
(ТЕВО) — об’єднання, призначе-
ні забезпечувати комплексний
розвиток сфери туристсько-екс-
курсійних послуг на своїй те-
риторії (області, краї), задо-
вольняти попит населення на ці
послуги. В Україні створені
1987—88 в результаті реорга-
нізації більшості рад по туриз-
му та екскурсіях у зв’язку з
переходом туристсько-екскур-
сійних орг-ьій на нову систему
управління, необхідністю удо-
сконалення структури, усунен-
ня дублюючих функцій і скоро-
чення чисельності управлінсь-
кого персоналу. ТЕВО керують
орг-ціями і підприємствами,
які входять до їхнього складу;
координують і відповідають за
їхню діяльність щодо розвитку
матеріальної бази, формування
турист, маршрутів, організації
самодіяльного туризму, підви-
щення якості обслуговування;
обмінюються турист, групами
з зарубіжними країнами на
валютній та безвалютній основі.
Вищий керівний орган ТЕВО —
рада директорів орг-цій і під-
приємств, які входять до його
складу. Функції управління
ТЕВО покладаються на відок-
ремлений апарат або на адмі-
ністрацію гол. підприємства.
Очолює ТЕВО ген. директор.
ТЕВО мають статус юридичних
осіб і здійснюють свою діяль-
ність на основі повного госп.
розрахунку і самофінансуван-
ня. З кін. 1991 ТЕВО реоргані-
зовано у відділення Укр. акці-
онер. т-ва по туризму та екскур-
сіях («Укрпрофтур»).
О. І. Коляда.
ТУРІИСЬК — селище міського
типу Волин. обл., райцентр.
Розташований на річці Турії
(прит. Прип’яті), залізнична
станція. 6,0 тис. ж. (1990).
Відомий з 1057, магдебурзьке
право надано 1759, с-ще міськ.
типу з 1940. Поверхня плоска.
ТУРІИСЬКА
314
Пересічна т-ра січня —4,5°,
липня +18,5 ’. Опадів 586 мм
на рік. Агрометеопост. У Т.—
консервний, комбікормовий за-
води, філіал Ковельського з-ду
культур.-побут, виробів. Ліс-
госпзаг.
ТУРІИСЬКА РІВНИНА — ча-
стина Поліської низовини між
Волинським пасмом на Пн.,
Волинською височиною на Пд.,
долиною Зх. Бугу на Зх. і до-
линою Стиру на Сх., у межах
Волин. обл. У геол. будові бе-
руть участь алювіальні і флю-
віогляціальні піщано-глинисті
відклади, які несуцільним чох-
лом невеликої потужності пе-
рекривають крейдово-мергель-
ну товщу пізньокрейдового ві-
ку. Поверхня рівнини слабо-
хвиляста, розчленована доли-
нами численних річок бас.
Прип’яті (верхів’я Турії та
Стоходу) і Зх. Бугу (верхів’я
Неретви та Золотухи). У доли-
нах (висоти 170—175 м) виразно
простежується заплава, де пе-
реважають лучні та болотні
місцевості. У долині Турії збе-
реглися і фрагменти першої
надзаплавної тераси. Межи-
річчя (у т. ч. Головний Євро-
пейський вододіл, що прохо-
дить на Пн. від Бійниці у
напрямі Білки — Овлочин) зде-
більшого являють собою хвиля-
сті з розлогими схилами ма-
сиви заввишки понад 200 м,
місцями маловиразні, знижені
до 180 —185 м. Тут поши-
рений денудаційний рельєф на
карбонатній основі з числен-
ними карстовими формами —
улоговинами, западинами та
лійками, часто заповненими
водою (Озерянська, Дольсько-
Туричанська групи озер та
ін.) або заболоченими. Осно-
ву сучас. ландшафту (понад
50 % площі) становлять орні
землі на родючих перегнійно-
карбонатних та дерново-підзо-
листих грунтах. Надмірно зво-
ложені землі інтенсивно меліо-
ровані (осушено понад 50 %
меліоративного фонду), функ-
ціонують великі меліоративні
системи. Ліси на межиріччях
(здебільшого соснові) значною
мірою вирубані (лісистість не
перевищує 20 %). Родовища
буд. матеріалів. І. М. Коротун.
ТУРІИСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у центр, частині Волин. обл.
Утворений 1940, з 1962 лікві-
дований, у січні 1965 віднов-
лений. Пл. 1,2 тис. км2. Нас.
30,9 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 9,4 тис. (1990). У райо-
ні — с-ща міськ. типу Луків і
Турійськ (райцентр) та 73 сільс.
населені пункти.
Т. р. лежить у межах Полі-
ської низовини. Поверхня сла-
бохвиляста, подекуди розчле-
нована (глиб, розчленування до
30 м). Поклади вапняку, гли-
ни, піску, торфу. Т. р. розта-
шований у фіз.-геогр. області
Волинське
Полісся.
та
на т-ра січня —4,5 , липня
+ 18,5°. Період з т-рою понад
+ 10 становить 157 днів. Опа-
дів 586 мм на рік, найбільша
їх кількість випадає в теплий
період року. Висота снігового
покриву 13 —14 см. Т. р. нале-
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматич. зони. Річки бас.
Прип’яті — Турія і Стохід. На
тер. району Сомине озеро.
Грунти переважають дерново-
слабопідзолисті піщані та гли-
нисто-піщані у поєднанні з
оглеєними їх видами і торфово-
болотними грунтами. Рослин-
ність мішаних лісів. Осн. де-
ревні породи: сосна, дуб, бере-
за, граб. Заг. пл. лісів 26 тис.
га. У районі — 9 пам’яток при-
роди місц. значення та Лі-
тинський парк — пам’ятка са-
дово-паркового мистецтва.
Найбільші пром. підприємст-
ва — турійські консервний і
комбікормовий з-ди, лісгосп-
заг, Луківський комбінат буд.
матеріалів. С. г. спеціалізу-
ється на вирощуванні зернових
(озима пшениця, жито, ярий
ячмінь, овес), цукр. буряків,
льону-довгунця, картоплі, ово-
чів та вироби, м’яса і молока.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
78,1, у т. ч. орні землі — 48,6,
пасовища і сіножаті — 39,2.
Осушено 26 тис. га. Залізничні
станції — Турійськ, Мацеїв.
Автомоб. шляхів 329 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 183 км.
У районі — профес.-тех. уч-ще
(Луків). База відпочинку «Озе-
рний».
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури 16—19 ст., зокре-
ма костьол, 16 ст., церква Па-
раскеви та дзвіниця, 1723 (Лу-
ків).	О. О. Скаршевська.
ТУРІИСЬКО - ОЗЕРЯНСЬКІ
ОЗЕРА, Турійські озера — гру-
пи озер переважно карстового
Пересіч- походження у Турійському
Ковельському р-нах Волин. обл.
Західна (Турійськ а)
група складається з 15 озер
заг. пл. 0,87 км2. Розташовані
вони вздовж правого берега
р. Турії (бас. Прип’яті), між
селами Кустичі та Перковичі.
Найбільші з них: Велике (0,19
км'), Турійське (0,14	км'),
Кустичі (0,12 км2), Перковичі,
Тагачин, Рудне, Селище. Схід-
на (Озерянська) група
включає 13 озер заг. пл.
0,99 км", розташованих на ме-
жиріччі Турії і Стоходу^ а
також у верхів’ї р. Воронки
(права прит. Турії). Найбільші:
Перевірське (0,15 км2), Озерян-
ське (0,14 км'), Болотне (0,14
км ), Пісочне (0,12 км‘), Гнял-
бище, Пересіка, Бережне, По-
горіле. Між цими двома гру-
пами озер, поблизу с. Грушівки
та на ділянці с. Туличів —
с. Купичів, лежать 18 невели-
ких водойм заг. пл. 0,08 км2.
Улоговини більшості Т.-О. о.
мають округлу форму і являють
собою лійкоподібні западини
глиб, до 10 —15 м (напр.,
озера Селище, Пересіка, Пісоч-
не, Болотне) і глибше (зокрема,
Перевірське оз.). Дно піщане
або крейдяне, слабозамулене.
Живлення мішане, з перева-
жанням грунтового. Вода чиста,
прозора. Водяна рослинність
розвивається лише у прибе-
режній смузі. Досить багата
іхтіофауна; з риб водяться
карась, лин, окунь, щука та ін.;
є раки. Т.-О. о. у поєднанні
з мальовничими ландшафтами
Полісся мають велике рекреа-
ційне значення. І. М. Коротун.
ТУРІЯ — річка у Волин. обл.,
права прит. Прип'яті (бас.
Дніпра). Довж. 184 км, пл.
бас. 2900 км2. Бере початок
у заболоченій улоговині на пн.
схилах Волинської височини,
біля є. Затурці Локачинського
р-ну, тече Поліською низови-
ною. Долина переважно трапе-
цієподібна (шир. до 2 км),
у пониззі розширюється, стає
невиразною. Заплава двосто-
роння, широка (від 0,3—0,8 км
у верхів’ї до 3—4 км біля
гирла), на значному протязі
заболочена; є стариці та озера.
Річище звивисте, на протязі
45 км поглиблене і розши-
рене; шир. річки від 8—10 м
до 25 м більше, глиб, до 1,5—
3,5 м (на плесах та поглибле-
них ділянках). Похил річки
0,37 м/км. Осн. притока —
Рудка (ліва). Живлення міша-
не, з переважанням снігового
(понад 60 % річного стоку при-
падає на весну). Замерзає на
поч. грудня, скресає в серед,
березня. Гідролог, пости біля
м. Ковеля, сіл Ягідного та
Бузаків. Басейн Т. значною мі-
рою заболочений, залісений,
з численними озерами та штуч-
ними водоймами, зокрема Ко-
вельське водосховище; бл. 20 %
його меліоровано (осушувальні
системи «Красновольська»,
«Верхів’я річки Турії», «Во-
ронка» та ін.). Використовують
для водопостачання. На Т.— м.
Ковель.	І. М. Коротун.
ТУРІЯ — річка у Шполянсь-
кому р-ні Черкас, обл. та Но-
вомиргородському р-ні Кіро-
вогр. обл., права прит. Великої
Висі (бас. Пд. Бугу). Довж.
26 км, пл. бас. 179 км2. Бере
початок на Зх. від с. Лебедина.
Долина ерозійного типу, зав-
ширшки до 2 км, завглибшки
до 40 м. Заплава одностороння,
шир. до 200 м, у верхів’ї
заболочена. Річище звивисте,
шир. до 5 м. Похил 2,5 м км.
Живлення мішане. Замерзає
на поч. грудня, скресає у
1-й пол. березня; льодостав не-
стійкий. Є ставки. Використову-
ють для госп. потреб.
Ю. 11. Яковенко.
ТУР’Ї-РЕМЕТИ — селище місь-
кого типу Перечинського р-ну
Закарп. обл. Розташовані в
місці впадіння р. Туриці в
Турію (прит. Ужа, бас. Тиси),
за 12 км від залізнич. ст. Пе-
речин. 3,7 тис. ж. (1990). Ві-
домі з 1451, с-ще міськ. типу
з 1971. Поверхня погорбована,
розчленована густою сіткою
балок і долин тимчасових по-
токів. Пересічна т-ра січня
—4,6°, липня +18,4:. Опадів
890 мм на рік. Пам’ятка при-
роди місц. значення — ясен зви-
чайний. У селищі — деревооб-
роб. ф-ка «Тур’янка», цех пере-
робки деревини Перечинського
лісокомбінату, лісництво. Крає-
знав. музей.
ТУРКА — річка у Коломий-
ському і Снятинському р-нах
Івано-Фр. обл., ліва прит. Пруту
315
ТУРСЬКА
(бас. Дунаю). Довж. 35 км, пл.
бас. 140 км2. Бере початок з
заболоченої улоговини і тече в
межах Передкарпаття. Долина
до с. Турки невиразна, ниж-
че — У-подібна, на пригирловій
ділянці — трапецієподібна;
переважна шир, 0,5 — 1 км. За-
плава одностороння, на окре-
мих ділянках її немає; шир.
50—100 м, у пониззі зливаєть-
ся з заплавою Пруту. Річище
звивисте, подекуди розгалуже-
не, є острови; шир. річища
переважно 2—5 м (найбіль-
ша — 10 —13 м). Похил річки
4 м км. Живлення мішане, з
переважанням дощового. Стійкі
льодові явища з поч. грудня,
скресає Т. у серед, березня.
Діє кілька
рибництво.
ТУРКА — місто
райцентр. Розташована на р.
Стрию
нична
(1990).
вперше
права затверджено 1730,
категорії міст віднесено 1939.
Рельєф середньогірний, хребти
крутосхилові, глибоко розчле-
новані. Пересічна т-ра січня
—5,9 , липня 4-16\ Опадів
810 мм на рік. Метеостанція.
Пл. зелених насаджень 133 га.
У Т.— світлотехнічний завод,
філіал Бориславського швейно-
галантерейного
лісгоспзаг. Тех.
ТУРКІВСЬКИИ
район у пд.-зх.
обл. Утворений
водяних млинів;
М. І. Кирилюк.
Львів, обл.,
(прит. Дністра). Заліз-
станція. 8,1 тис. ж.
У писемних джерелах
згадується 1431, міські
до
об’єднання,
училище.
РАЙОН
частині Львів.
1940. Пл. 1,2
ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
500
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Либохора
Ь Заказник Пін*и
•їБітля
аопатгьк^
В°рх Віісои
кривка
лащів
Боберка
Розлуч
Гопопеськб
? Ільник
Вище
1000
7П0
V тер Ужаиьнии / /
Компр^ики
км2. Нас. 56,0 тис. чол.,
міського — 10,1 тис.
Турка
та 64
межах
липня -|-16'. Опа-
тис.
У т. ч.
(1990). У районі — м.
(райцентр), смт Бориня
сільс. населені пункти.
Т. р. розташований у
Бескидів Східних. Рельєф низь-
когірний (у пн.-сх. частині се-
редньогірний); хребти круто-
схилові, і пологогребеневі, роз-
членовані долинами річок, гір-
ськими ущелинами, міжгірни-
ми улоговинами. Корисні ко-
палини: нафта, природний газ,
вапняки, буд. матеріали. Є дже-
рела мін. вод (села Розлуч,
Івашківці). Пересічна т-ра січ-
ня
дів 800—950 мм на рік, макс.
їх кількість випадає влітку.
Період з т-рою понад 4-10°
становить 141 день. Висота
снігового покриву ЗО см. Метео-
станція (Турка). Т. р. належить
до Карпатського агрокліматич.
району вертикальної кліматич.
зональності. Осн. річки —
Дністер (верхів’я) та його при-
тока Стрий з прит. Завадкою.
У грунтовому покриві перева-
жають буроземи кислі. Пл.
лісів і чагарників 67,6 тис. га
(з лісоутворюючих порід —
ялиця, бук, смерека). У ра-
йоні — заказник Пікуй (респ.
значення), 2 заказники, 6 па-
м’яток природи та 2 заповідні
урочища (всі — місц. значен-
ня).
Найбільші пром. підприємства:
світлотехнічний з-д, філіал Бо-
риславського швейно-галанте-
рейного об’єднання, лісгоспзаг
(Турка), хлібний з-д (Бориня).
Гол. галузь с. г.— м’ясо-мол.
тваринництво (скотарство, вів-
чарство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
С. І. Турло.
1990) — 38,8, у т. ч. орні зем-
лі — 17,1, сіножаті й пасови-
ща — 21,6. Осн. культури: кор-
мові, картопля. У районі —
10 колгоспів, 7 радгоспів. Лісо-
розсадник (Бориня). Залізничні
станції: Турка, Сянки, Нижня
Яблунька, Явори. Автомоб.
шляхів — 291 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 259 км. Про-
фес.-тех. (Бориня) і тех. (Турка)
уч-ща. Турбаза і 5 баз відпо-
чинку (Розлуч).
ТУРКУЛ — вершина гірського
масиву Чорногора, на межі
Івано-Фр. і Закарп. областей.
Абс. вис. 1933. Вершина три-
кутна, ускладнена зі Сх. схід-
цеподібними виступами, що є
виходами пісковиків і конгло-
мератів. Схили (крім пд.) утв.
стінками карів. У верх, частині
схилів з Пд. і Пд. Сх.— бри-
леві розсипища, зі Сх.— сла-
бовиражені форми вивітрю-
вання корінних порід. Рослин-
ність трав’яна, нижче — криво-
лісся ялівцю сибірського і сосни
гірської. Зі Сх. і Пн.— ЛЬОДОВИ-
КОВІ кари, зокрема урочище Кіз-
ли і Несамовите озеро. Район
туризму.	П. М. Шубер.
Турківський район Краєвид.
ТУРЛО Світлана Іванівна
(25.IV 1936, с. Рубаний Міст
Лисянського р-ну Черкас, обл.)
— укр. палеогеограф, доктор
геогр. наук з 1989. У 1960 за-
кінчила Київ ун-т. Протягом
1960—64 працювала в Ін-ті бо-
таніки АН України, з 1971 — у
Географії відділенні Ін-ту гео-
фізики АН У країни, на базі яко-
го 1991 створено Ін-т географії
(з 1991 — зав. відділом теор.
палеогеографії). Осн. праці при-
свячені проблемам палеогеогра-
фії та палеофітогеографії, пи-
танням реконструкції давньої
рослинності України, гол. чин.
пізнього кайнозою.
Те.: Палеоботаническая характе-
ристика опорньїх разрезов четвер-
тичньїх (антропогеновьіх) отложе-
ний ередней и южной части Укра-
иньї. К., 1973 [у співавт.]; Палео-
география Киевского Приднепро-
вья. К., 1984 [у співавт.]; Развитие
почв и растительности Украиньї в
плиоцене и плейстоцене. К., 1986
[у співавт.]; Методические основні
географических исследований при-
родньїх и общественньїх террито-
риальньїх комплексов. К., 1989
[у співавт.].
ТУРОВА ДАЧА — гідролог,
заказник респ. значення (з
1974). Розташована у Рожня-
тівському р-ні Івано-Фр. обл.
Перебуває у віданні лісокомбі-
нату’ «Осмолода». Пл. 255 га.
Охороняється унікальне для
Передкарпаття оліготрофне бо-
лото на вододілі. Рослинність
представлена пригніченою сос-
ною та чагарничково-сфагно-
вими угрупованнями. Тут зро-
стають рідкісні для даного
району болотні види — багно
болотне, лохина, пухівка піх-
вова, росичка круглолиста.
Іл. с. 316. Т. Л. Андрієнко.
ТУРСЬКА ОСУШУВАЛЬНА
СИСТЕМА — меліоративна си-
стема в Ратнівському р-ні
Волин. обл. Введена в експлу-
атацію 1965. Пл. меліорованих
земель 9,07 тис. га. Поверхня
ТУРСЬКЕ
316
масиву рівнинна з незначними
похилами. Геол. розріз склада-
ється пліоценовими й четвер-
тинними відкладами, верхня
частина останніх — переважно
торфи, супіски та піски. Гід-
рогеол. умови характеризують-
ся наявністю водоносного го-
ризонту на глиб. 1,5—2,5 м.
Водоприймачем системи є Тур-
ське озеро. Протяжність магіст-
рального каналу 32 км, заг.
довж. відкритої міжгосп. ме-
режі 130 км, 4,324 тис. га осу-
шено закритим дренажем. У
межах системи споруджено
зрошувану ділянку пл. 394 га
(із застосуванням дощувальних
машин). У посушливий період
воду з каналу подають для
зволоження земель (8,9 тис.
га). Меліоровані землі вико-
ристовують для вирощування
зернових, льону, картоплі, ко-
ренеплодів і багаторічних трав.
В. Д. Дупляк.
ТУРСЬКЕ ОЗЕРО — заплавне
озеро в Ратнівському р-ні Во-
лин. обл., біля с. Тур, у забо-
лоченій заплаві р. Прип'яті
(бас. Дніпра). Довж. 5,35 км,
шир. до 3,15 км, площа бл.
13 км , пересічна глиб. 1,2 м.
Довжина берегової лінії 17,2
км. Улоговина має форму не-
правильного овалу. Береги ни-
зькі, заболочені, розчленовані
затоками. Живлення мішане.
Взимку замерзає. Вода буру-
вато-коричневого кольору, з бо-
лотним присмаком. Прозорість
її 0,3—0,4 м, пересічна міне-
ралізація 0,41 г/л. Дно рівне,
вкрите переважно торф’яни-
Заказник Турова Дача.
Буяхи.
стими мулами, у пд.-сх. ча-
стині — піщаними відкладами;
є невеликі острови. У Т. о. во-
дяться плотва, лин, лящ, гус-
тера, карась, щука, окунь та ін.
риби. Рибні г-ва. Т. о.— водо-
приймач осушувально-зволожу-
вальної системи. Н. І. Карпенко.
ТУР’Я — річка у Перечинсько-
му р-ні Закарп. обл., ліва прит.
Ужу (бас. Тиси). Довж. 46 км,
пл. бас. 467 км2. Бере початок
з джерел на пд.-зх. схилах
Полонинського хребта. Долина
у верхів’ї ущелиноподібна (ши-
рина 5—20 м), нижче (біля
с. Ракового) — ящикоподібна
(шир. до 1 км), далі стає V-
подібною, переважна шир. ста-
новить 0,2—0,5 км. Заплава
часто одностороння, шир. 50—
200 м (подекуди до 500 м).
Річище слабозвивисте, порожи-
сте, на окремих ділянках роз-
галужене, є острови. Ширина
річища від 2 до 35 м (пере-
важна — 10—15 м). Похил річ-
ки 22 м - км. Живлення мішане,
з переважанням дощового. Льо-
дові явища з поч. грудня,
скресає у 1-й пол. березня.
Гідролог, пости біля сіл Тур’я
Поляна (з 1965) і Сімер (з
1957). Використовують для во-
допостачання. М. І. Кирилюк.
ТУ СТАЛЬ — річка у Сарнен-
ському р-ні Рівнен. обл., права
прит. Случі (бас. Прип’яті).
Довж. 27 км, пл. бас. 111 км\
Бере початок з болота за 6 км
на Пд. Сх. від с. Ясногірки.
Шир. долини до 2,5 км, глиб,
до 10 м. Заплава двостороння,
часто заболочена; шир. 300—
400 м. Річище звивисте, у ниж-
ній течії випрямлене; шир.
річки до 18 м, пересічна глиб.
0,5 — 1 м. Похил річки 0,85
м/км. Живлення мішане, з
переважанням снігового. За-
мерзає у серед, грудня, скресає
в серед, березня. Т.— водоприй-
мач осушувальних систем «Бу-
лавиця» та ін. І. М Коротун.
ТУТКОВСЬКИЙ Павло Апол-
лонович (1.ПІ 1858, с. Лито-
вець, тепер смт Війн. обл.—
З.УІ 1930, Київ) — укр. геолог,
гідрогеолог, географ, акад. АН
України (з 1919), акад. АН Бі-
лорусії (з 1928). У 1882 закін-
чив Київ. ун-т, у якому працював
протягом 1884—95. У 1896
1904 — викладач у гімназіях
Києва, 1904—13 — інспектор і
директор нар. уч-щ на Волині.
З 1914 — професор, зав. кафед-
рою географії Київ, ун-ту. Од-
ночасно займався геол. дослід-
женнями по лінії Геол. комітету.
Брав активну участь у ство-
ренні АН У країни; 1919 очолив її
фіз.-мат. відділення; з 1924 —
керівник науково-дослідної Ка-
федри геології, з 1926 — Ін-ту
геології, до якого увійшла ка-
федра. Один з організаторів і
перший директор (1927—ЗО)
Нац. геол. музею України.
Наук, праці присвячені питан-
ням мінералогії, петрографії,
регіональної геології, гідрогео-
логії, палеонтології, четвертин-
ної геології. Створив теорію
еолового походження лесів. Дав
заг. характеристику підземних
вод України, запропонував про-
ект водопостачання Києва арте-
зіанськими водами. Відкрив і
описав карстові явища на Поліс-
сі. Велике значення мають пра-
ці про природні ландшафти та
природне районування України.
Ініціатор проведення заходів
щодо охорони і раціонального
використання водних ресурсів.
Автор ряду навч. посібників
для вищої школи.
Те.: К вопросу о способе образо-
вания лесса. М., 1899; Ископаемьіе
пустьіни северного полушария.
М., 1910; Задачи и предельї гео-
графии. Житомир. 1914; Природ-
на районизація України. Генетич-
на класифікація і розподіл фі-
зико-географічних краєвидів Ук-
раїни на підставі геологічної їх
еволюції. К., 1922; Загальне зем-
лезнавство. [Харків], 1927.
Літ.: Коваленко К. О. Павло Апол-
лонович Тутковський. 1858 —1930.
Бібліографічний покажчик. К.,
1965; Оноприенко В. И. Павел
Аполлонович Тутковский. 1858 —
1930. М., 1987. В. П. Франчук.
ТУФИ (італ. іиН) — осадочні
зцементовані високопористі гір-
ські породи. Вулканічні Т. ма-
ють алюмосилікатний склад,
утв. шляхом цементації про-
дуктів вулканічних викидів,
переважно попелу. Кременисті
і вапнякові Т. є відкладами
гарячих і холодних насичених
вод джерел. Використовують
як стіновий і облицьовуваль-
ний матеріал, вулканічні —
також як наповнювачі легких
бетонів. В Україні з вулка-
нічних Т. та ін. ефузивних
порід складений Вулканічний
хребет (Закарп. обл.). Родовища
ніздрюватих вапнякових Т.
(гравертинів) розвідані в Тер-
ноп. і Хмельн. областях.
В. С. Джунь.
ТУХОВЕ ОЗЕРО — озеро льо-
довикового походження у Сар-
ненському р-ні Рівнен. обл., за
10 км від с. Карасина. Довж.
0,45 км, пересічна шир. 0,3
км, пл. 0,03 км . пересічна глиб.
П. А. Тутковський.
9 м, об’єм води 0,25 млн. м .
Береги пологі, подекуди порос-
ли лісом. Живиться водами
р. Льви (бас. Прип’яті); для ре-
гулювання рівня споруджено
шлюзи. Дно озера замулене,
особливо біля берегів. Водяться
окунь, карась, лин, щука. Ви-
користовують для потреб зро-
шування. П. П. Стеблевець.
ТХОР Євлампія Яківна (10.Х
1923, с. Олексіївна Близнюків-
ського р-ну Харків, обл.) —
вчителька географії, заслуже-
на вчителька України з 1976.
У 1957 закінчила Харків, ун-т.
Протягом 1945—47 працювала
вчителькою молодших класів,
1947—85 — вчителькою гео-
графії в Олексіївській серед,
школі (1958—78 — заступник
директора). На уроках впро-
ваджувала міжпредметні зв’яз-
ки, формувала в учнів діалек-
тико-матеріалістичний світо-
гляд. Досвід роботи висвітлю-
вався на обл. і респ. семінарах
та курсах перепідготовки вчи
телів географії Харків, обл.
В. П. Корнєев.
ТЮТЮННИЦТВО галузь
рослинництва по вирощуванню
тютюну і махорки для пром.
переробки: виготовлення ку-
рильних виробів та нікотино-
вих препаратів, одержання ли-
монної і яблучної кислот, за-
собів боротьби з шкідниками
с.-г. культур. Батьківщина тю-
тюну — Америка. Перші в Ук-
раїні плантації тютюну закла-
дено 1716 поблизу Охтирки (те-
пер м. Сум. обл.. пл. понад
50 га) та міст. Ромни (Сум.
обл.) і Мена (Черніг. обл.). Зго
дом культуру було поширено в
пд. райони. Тютюн — роз
садна культура, тому для ус-
пішного ведення Т. треба мати
достатню площу парників або
плівкових теплиць. Листя тю-
тюну збирають 3 — 6 разів на
сезон, залежно від тех. стигло-
сті і сорту, сушать у спеці
альних або пристосованих при-
міщеннях. Сировину відправ-
ляють на тютюново фермента-
317
ТЯЧІВСЬКИИ
ційні з-ди (див. Тютюново-ма-
хоркова промисловість). Т. від-
значається високою екон. ефек-
тивністю і є прибутковою галуз-
зю с.-г. вироби.
В Україні 1990 тютюн вирощу-
вали на площі 8,7 тис. га; вало-
вий збір становив 10,4 тис. т,
врожайність — 11,9 ц з 1 га. Осн.
посівні площі — в Респ. Крим,
Терноп., Закарп., Івано-Фр.,
Хмельн., Війн., Одес. обл. Ви-
роби. махорки зосереджено в
Полтав., Сум., Черніг. областях.
Важливе значення має створен-
ня найбільш урожайних, з мен-
шим вмістом нікотину сортів
тютюну, удосконалення техно-
логії вирощування культури.
Б. В. Дасюк.
ТЮТЮНОВО-МАХОРКОВА
ПРОМИСЛОВІСТЬ — галузь
харчової промисловості, під-
приємства якої виготовляють
сигарети, цигарки, курильний
тютюн і махорку. Об’єднує
тютюново-ферментаційні з-ди і
ф-ки по вироби, тютюново-ма-
хоркових виробів. Розміщення
підприємств зорієнтовано на
райони тютюнництва та центри
зосередження населення — спо-
живачів продукції.
У 1990 в Україні вироблено 69,4
млрд. шт. сигарет і цига-
рок. У республіці діє 6 тютю-
ново-ферментаційних з-дів (на
них здійснюють ферментацію
тютюну — біохім. процес, вна-
слідок якого досягається змен-
шення в сировині нікотину і
збільшення ароматич. речовин)
та 11 тютюнових ф-к. Найбіль-
ші підприємства: Жмеринсь-
кий, Сімферопольський, Бере-
гівський і Борщівський тютю-
ново-ферментаційні з-ди, Ки-
ївська, Львів., Харків., Черкас,
і Прилуцька тютюнові ф-ки.
Б. В. Дасюк.
ТЯСМИН — річка в Олександ-
рівському р-ні Кіровогр. обл.
та Кам’янському, Смілянському,
Черкаському і Чигиринському
р-нах Черкас, обл., права прит.
Дніпра (впадає у Кременчуцьке
водосховище). Довж. 161 км,
пл. бас. 4540 км . Бере початок
з невеликого озера на Пд.
від с. Красносілля, тече При-
дніпровською височиною. До-
лина трапецієподібна (шир. до
2,5 км), на значному протязі
спостерігаються виходи крис-
таліч. порід; подекуди долина
асиметрична, з високими, кру-
тими правими і пологими лі-
вими схилами. Заплава добре
виявлена у нижній течії, част-
ково затоплена водами водосхо-
вища, є заболочені ділянки;
нижче м. Сміли осушена. Річи-
ще звивисте, на окремих ділян-
ках каналізоване, шир. до ЗО—
40 м. Похил річки 0,34 м/км.
Осн. притоки: Ірклій (права),
Мокрий Ташлик, Гнилий Таш-
лик (ліві). Живлення снігове
і дощове. Льодостав з грудня
до серед, березня. Стік заре-
гульований водосховищами і
ставками, є шлюзи-регулятори.
У пониззі Т. споруджено за-
хисну дамбу з насосною стан-
цією потужністю 85 м3/с, що
регулює стік річки у Кремен-
чуцьке водосховище. Викори-
стання комплексне (тех. водо-
постачання, зрошування, риб-
ництво). На Т.— міста Кам’ян-
ка, Сміла, Чигирин; на бере-
гах — місця відпочинку. На
значному протязі (понад 80 км)
здійснено залуження і залісен-
ня прибережної смуги.
М. О Скрипка.
ТЯЧЙВЕЦЬ — річка у Тячів-
ському р-ні Закарп. обл., пра-
ва прит. Тиси (бас. Дунаю).
Довж. 29 км, пл. бас. 127 км2.
Утворюється злиттям потоків
Лугу і Гнилого на пд.-сх.
схилах Полонинського хребта.
Долина у верхів’ї У-подібна,
нижче — трапецієподібна, шир.
від 20—60 м до 100—300 м.
Річище слабозвивисте; біля ви-
току шир. його 1—2 м, ниж-
че — від 8 —12 м до 30 м.
Похил річки 17 м/км. Живлен-
ня мішане з переважанням
дощового. Льодові явища з
1-ї пол. грудня, скресає Т. на-
прикінці березня. Воду вико-
ристовують для місц. потреб.
Береги річки на окр. ділянках
укріплені. М. І. Кирилюк.
ТЯЧІВ — місто Закарп. обл.,
райцентр. Розташований на
правому березі Тиси при впа-
дінні в неї р. Тячевець (бас.
Дунаю). Залізнична станція,
автостанція. 11,2 тис. ж. (1990).
Відомий з серед. 13 ст., вперше
міські права затверджено 1329,
місто з 1961. Лежить на терасах
Тиси (поверхня — ерозійно-
акумулятивна рівнина, розчле-
нована долинами тимчасових
водотоків і р. Тячевцем). Пере-
вищення висот до 12 м. Пере-
січна т-ра січня —4,5°, липня
4-20°. Опадів бл. 1000 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
18,8 га. Гідрологічна пам’ятка
природи місцевого значення —
джерело. У місті — консервний
з-д, хлібопродуктів та хлібний
комбінати, сироробний і цегель-
ний з-ди, ф-ка худож. виробів.
Нар. художні промисли.
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — реформатський ко-
стьол, 13 —18 ст.
ТЯЧІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон у пд.-сх. частині Закарп.
обл. Утворений 1946. Пл. 1,8
тис. км2. Нас. 165,0 тис. чол.,
у т. ч. міського — 47,3 тис.
(1990). У районі — м. Тячів
(райцентр), с-ща міськ. типу
Буштина, Дубове, Солотвина,
Тересва, Усть-Чорна та 56 сільс.
населених пунктів.
Розташований на пд. схилах
Карпат Українських (на Пн.—
Горгани, у центр, частині —
Полонинський хребет та відро-
ги масиву Свидовець\ на Пд.—
Верхньотисинська улоговина).
У пн. частині — середньо- та
низькогірні гострогребеневі та
пологогребеневі хребти, у пів-
денній — передгірно-рівнин-
ний та низькогірний хвилястий
рельєф. Корисні копалини: кам.
сіль (Солотвинське родовище
кам'яної солі), мені літові слан-
ці й аргіліти, цеоліти, туфи,
мергелі, кіновар, мін. буд. ма-
теріали тощо. Пересічна т-ра
січня від —4,2° (Солотвина)
до —6,0 (с. Руська Мокра),
липня від +16,2" (Руська Мок-
ра) до -|-20,0 (Тячів). Період
з т-рою понад +10° становить
від 130 днів на Пн. до 180 на
Пд.; опадів відповідно 1407 і
900 мм на рік. Макс. кількість
опадів випадає у червні — лип-
ні. Висота снігового покриву
25—55 см. Розташований у
Карпатському вертикальної
кліматич. зональності та Закар-
патському вологому теплому
з м’яким кліматом агрокліма-
тич. районах. У межах ра-
йону беруть початок притоки
Тиси, яка тече на пд. межі
району,— Тересва з Мокрян-
кою, Брустурянкою, Красною,
Лужанкою; Теребля з Уголь-
кою та ін. Переважають бурі
гірсько-лісові (до 55 % площі
району), дерново-буроземні (до
25 %), гірсько-лучно-буроземні
та дерново-підзолисті алюві-
альні грунти. Під лісом 1,15
тис. км" або 64 % пл. району.
Осн. породи: ялиця, модрина,
сосна (48 % площі лісів; пере-
важно у пн. частині району),
бук, граб, клен (51 %; у пд.
і центр, частинах). У межах
району — Угольсько-Широко-
ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ровенчак.
КЬа
льх
По
рива
Тячів
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
) Заказники
1 Брадульський
2 Гладинський
З Горгани
4 Нерничнии
5 Кедринський
1 Угольсьно-Широнолужанський
масив (Карпатський заповідник)
1000
700
500
300
200
•ше
1500
□лев
ри
онігове
Руськ
\ пі ги
Теребл^
Новоба


лужанський масив Карпатсь-
кого заповідника, респ. зна-
чення заказники ландшафтний
Брадульський заказник, бота-
нічні Гладинський заказник,
Горгани, Кедринський заказ-
ник, Керничний заказник,
Странзул, Задня, Кедрин, місц.
значення 3 заказники, 50 пам’я-
ток природи, 3 парки — пам’ят-
ки садово-паркового мист-ва.
Провідні галузі пром-сті — лі-
сова і деревообробна (Усть-
Чорнянський та Буштинський
лісові, Тересвянський дерево-
обр. комбінати), харч. (Тячів-
ський консервний, Тересвянсь-
кий прод. товарів з-ди, Соло-
твинський солерудник) та ін.
Художні промисли (килимар-
ство, лозоплетіння). У с. г. пе-
реважають садівництво та тва-
ринництво м’ясо-мол. напряму
(скотарство, вівчарство). Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
45, у т. ч. орні землі — 5,3,
сіножаті і пасовища — 35,7,
сади — 3,9. Осн. культури: ози-
ма пшениця, озимий ячмінь,
кукурудза, овочеві. У Т. р.—
10 радгоспів, 9 колгоспів. За-
лізничні станції: Буштина, Тя-
чеве, Тересва, Солотвина. Ав-
томоб. шляхів 328 км (усі —
з твердим покриттям).
Об’єкти туризму: у Тячеві, а
також пам’ятки дер. архітекту-
ри 15 —18 ст. (села
Колодне, Нересниця).
Ковальчук, І. І.
Діброва,
Комсомрльськ
Лопотів
Усгь-Чорнм,
Топчине
0
на
А
4
УБІДЬ
318
УБІДЬ — річка у Новгород-Сі-
верському, Корюківському і
Сосницькому р-нах Черніг. обл.,
права прит. Десни (бас. Дніп-
ра). Довж. 106 км, пл. бас.
1310 км?. Бере початок біля
с. Березової Гаті. Долина не-
чітко виявлена, шир. до 2,5
км. Заплава (шир. до 0,8—
1 км) вкрита лучною рослинні-
стю і чагарниками, на право-
бережжі часто заболочена, є
стариці. Річище (шир. до 7 —10
м) помірно звивисте, дно заму-
лене, поширена водяна рослин-
ність. Похил річки 0,74 м/км.
Живлення мішане. Замерзає
у грудні, скресає до серед,
березня. Гідролог, пост біля
с. Кудрівки. У.— водоприймач
осушувальних систем; воду ви-
користовують також для госп.-
побут. потреб.
О. Г. Мордвинов.
УБОРТЬ — річка в Житом, обл.
України (Ємільчинський і Олев-
ський р-ни) та Гом. обл. Бі-
лорусі, права прит. Прип’яті
(бас. Дніпра). Довж. 292 км, пл.
бас. 5820 км2. Бере початок
на Пд. від с. Андрієвичі, тече
Поліською низовиною. Долина
майже на всьому протязі не-
виразна. Заплава двостороння,
переважно заболочена, розчле-
нована старицями та осушу-
вальними каналами; шир. у
верхів’ї 0,1—0,2 км, у пониз-
зі— до 1 — 2,5 км і більше.
Річище звивисте, у нижній
течії утворює меандри, є ост-
рови; пересічна шир. річища
10—15 м, у пониззі досягає
50—60 м. Похил річки 0,34
м км. Осн. притоки в межах
України: Перга, Свидовець (пра-
ві). Живлення мішане, з пере-
важанням снігового і дощово-
го; характерна весняна повінь
(до 50 % річного стоку). За-
мерзає в грудні, скресає до
серед, березня. У.— водоприй-
мач осушувальних систем; воду
використовують для тех. во-
допостачання.
УГ — річка у Великоберезнян-
ському р-ні Закарп. обл., ліва
Р чка Уборть.
Річка Убідь.
прит. Ужу (бас. Тиси). Довж.
25 км, пл. бас. 195 км2. Бере
початок на пн.-сх. схилах Вер-
ховинського хр. Долина на
всьому протязі У-подібна, шир.
переважно ЗО — 60 м (у пониз-
зі — до 200 м). Заплава перери-
вчаста. Річище звивисто (шир.
2—3 м), є порожисті ділянки.
Похил річки 20 м/км. Живлен-
ня мішане, з переважанням
дощового. Стійкі льодові явища
з 1-ї пол. грудня, скресає
у 1-й пол. березня. Викори-
стовують для госп. потреб.
М. І. Кирилюк.
УГНІВ — місто Сокальського
р-ну Львів, обл. Розташований
на р. Солонії (прит. Зх. Бугу,
бас. Вісли). Залізнич. станція.
1,2 тис. ж. (1990). Відомий
з 1360, затверджено міські
права 1462, до категорії міст
віднесений 1951. Пересічна т-ра
січня —4,0°, липня -|-17,3О.
Опадів 564 мм на рік. В У.—
з-д по переробці кормів. Про-
фес.-тех. училище.
УГРИНЬ — карстова печера в
Подільсько-Буковинській кар-
стовій області, в Чортківсько-
му р-ні Терноп. обл. М стить-
ся на правому схилі долини
р. Млинки. Протяжність 2120
м. Утворилася у гіпсах. Являє
собою лабіринт, утворений хо-
дами, що пересікаються в суб-
широтному та субмерідіональ-
ному напрямках. Дно печери
вкрите шаром щебенево-суглин-
кового заповнювача та гумусу.
Ближня частина печери ві-
дома здавна, для екскурсій
її використовували ще на поч.
20 ст. Дальню частину У.
відкрили київські спелеологи
1966.	О. Б. Климчук.
УГРОІДИ — селище міського
типу Краснопільського р-ну
Сум, обл. Розташовані на р. Ри-
биці (прит. Псла), за 12 км від
залізнич. ст. Краснопілля. 3,2
тис. ж. (1990). Засн. 1652,
с-ще міськ. типу з 1956. По-
верхня горбиста. Пересічна т-ра
січня —7,8°, липня -|-19,5О.
Опадів 600 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 8 га. В У.—
прод. товарів, спиртовий та
цукр. заводи.
УДА, Уди — річка у Бєлгород-
ській обл. Росії та Харків, обл.
України (Золочівський, Дер
гачівський, Харківський, Зміїв-
ський і Чугуївський райони),
права прит. Сіверського Дінця.
Довж. 164 км, пл. бас. 3894
км2. Бере початок з джерел
на пд. схилах Середньоросій-
ської височини. Долина пере-
важно трапецієвидна, асимет-
рична, з крутими правими
(вис. до ЗО — 40 м) і пологими
лівими схилами; шир. долини
2 — 2,2 км (іноді до 3 км).
Заплава двостороння, часто за-
болочена, шир. до 1,3 км. Рі-
чище звивисте, шир. переважно
6—8 м, глиб, до 0,8—1 м. По-
хил річки 0,64 м/км. Осн. при-
токи: Рогозянка (права), Ло-
пань (ліва). Живлення снігове
і дощове (на весну припадає
60—70 % річного стоку). Льо-
достав з поч. грудня до березня.
Гідролог, пости біля смт Пере-
січної (з 1966), смт Безлю-
дівки (з 1956) і с. Жихора
(з 1947). Стік зарегульований
ставками і невеликими водо-
сховищами. Воду використо-
вують для тех. водопостачання
і зрошування. На У.— міста
Золочів і Харків (при впадінні
Лопані); на берегах річки
і штучних водойм — місця від-
починку.	Е.	А. Попова.
УДАЙ — річка в Ічнянсько-
му, Прилуцькому, Срібнянсь-
кому (частково) і Варвинсько-
му р-нах Черніг. обл. та Пиря-
тинському, Чорнухинському і
Лубенському р-нах Полтав.
обл., права прит. Сули (бас. Дні-
пра). Довж. 327 км, пл. бас.
7030 км2. Бере початок з бо-
лота поблизу с. Рожнівки, тече
Придніпровською низовиною.
Долина трапецієвидна, терасо-
вана; шир. до 2,5 — 3 км. За-
плава двостороння, заболочена,
на окремих ділянках осушена;
переважна шир. 0,4—0,5 км;
є стариці. Річище звивисте,
шир. до 20—40 м, глиб. 0,3—
1,5 м. Похил річки 0,2 м км.
Осн. притоки: Перевід (права),
Ічснька. Смож. Лисогір (ліві).
Живлення мішане, з перева-
жанням снігового. Замерзає на-
прикінці листопада — на поч.
грудня, скресає у 2-й пол.
березня. Воду використовують
для тех. і побут, водопоста-
чання, зрошування. Рибництво.
На У.— міста Прилуки і Пиря
тин.	Л. В. Мискіна.
319
УЖГОРОД
УДАИСЬКА СІДЛОВЙНА —
геол. структура у центр, час-
тині Дніпровсько-Донецької за-
падини. На поверхні криста-
ліч. фундаменту в межах У. с.
простежуються кілька виступів
(до 4,2 км від земної поверхні
порівняно з 6 і 10 км у су-
міжних Ніжинській депресії
та Лохвицькій депресії) і не-
великих мульд. Рифтова зона
розміром 50X80 км виповнена
вулканогенно-осадоч. відклада-
ми середньо-пізньодевонського
віку; наявність у них потуж-
ної товщі солі сприяла утво-
ренню в мульдах соляних ку-
полів. Вважають, що їхнє по-
декуди субмеридіональне орі-
єнтування зумовлене напрямом
дорифтових глибинних розло-
мів. Верхній, синеклізний по-
верх У. с. складений кам’яно-
вуг., пермськими (у т. ч. соля-
ними), мезозойськими і кайно-
зойськими мор. та континен-
тальними утвореннями. У пд.
частині У. с.— Канівські дис-
локації та ін. гляціодислока-
ції, виявлені у рельєфі.
В. К. Гавриш.
УДАЧНЕ — селище міського
типу Красноармійського райо-
ну Донец. обл. Залізнич. стан-
ція. 1,8 тис. ж. (1990). Засн.
1890, с-ще міськ. типу з 1985.
Пересічна т-ра січня —6,5°,
липня + 21,5Г. Опадів 486 мм
на рік. Удачненський ентомо-
логічний заказник місц. зна-
чення. В селищі — кам.-вуг.
шахта «Красноармійська-За-
хідна» № 1.
УДИЧ — річка у Христинівсь-
кому р-ні Черкаської обл. та
Теплицькому і Бершадському
р-нах Війн, обл., ліва прит.
Південного Бугу. Довж. 56 км,
пл. бас. 861 км2. Бере початок
на Зх. від с. Малої Севастя-
нівки, тече Придніпровською
низовиною. Долина переважно
трапецієвидна, шир. 1 —1,2 км,
глиб. 60—70 м і більше. За-
плава подекуди одностороння,
вкрита чагарниками і лучною
рослинністю; переважна шир.
Річка Удай.
її 100—200 м. Річище помірно
звивисте, береги на окремих ді-
лянках підвищені (вис. до 1,5
м). Похил річки 1,7 м/км. Жив-
лення снігове і дощове. Бува-
ють дощові паводки. Льодостав
з серед, грудня до серед, берез-
ня. Є шлюзи-регулятори. Вико-
ристовують для тех. водопоста-
чання; рибництво.
УЖ — річка в Україні (Велико-
березнянський, Перечинський
і Ужгородський р-ни Закарп.
області) і у Словаччині, ліва
прит. Лабірця (бас. Дунаю).
Довж. 133 км, пл. басейну 2750
км2 (в межах України — 107
км і 2010 км2). Бере початок
з джерела на пд.-зх. схилах
Вододільного хр., нижче пере-
тинає Полонинський хр. і За-
карпатську низовину. Долина
у верхів’ї ущелиноподібна, да-
лі — У-подібна, нижче м. Уж-
города — нечітко виявлена.
Шир. зростає від 15 м (у вер-
хів’ї) до 100 — 300 м, у пониззі
досягає 2—2,5 км. Заплава
переривиста, часто асиметрич-
на (шир. 50—150 м), у межах
Закарпатської низовини зав-
ширшки до 1 км. Річище по-
мірно розгалужене, звивисте, у
верх, і середній течії поро-
жисте, є водоспади, багато ост-
ровів. Шир. річки переважно
15—ЗО м, біля м. Ужгорода —
до 135 м. Похил річки 7,2 м. км.
Осн. притоки: Ровин (права),
Уг, Люта, Тур’я (ліві). Живлен-
ня мішане; річка має павод-
ковий режим. Пересічна ви-
трата води 29 м3/с. Льодовий
режим нестійкий; бувають за-
тори. Гідрологічна пости біля
с. Жорнава (з 1946), смт Ве-
ликий Березний (з 1946) і с. За-
річеве (з 1889). Діє 2 ГЕС; біля
с. Кам’яниці споруджено греб-
лю. Воду ріки використовують
для водопостачання і зрошу-
вання. Рибництво. Береги на
окремих ділянках укріплені.
На річці — м. Ужгород.
М. І. Кирилюк.
УЖ — річка у Ємільчинському,
Коростенському, Народицько-
му р-нах Житомир обл. та По-
ліському, Іванківському р-нах
Річка Уж (п ритока П рип' яті).
Річка Уж (басейн Дунаю) у межах
м. Ужгорода.
Київ, обл., права прит. При-
п’яті (впадає у Київське вдсх.).
Довж. 256 км, пл. бас. 8080 км‘.
Бере початок на Пн. від с. Со-
рочень. Тече Поліською низо-
виною. Річище звивисте, поде-
куди ділиться на рукави. По-
хил річки 0,47 м/км. Жив-
лення дощове і грунтове. Є во-
досховище. На У.— м. Коро-
стень, смт Народичі, смт По-
ліське. Басейн забруднений ра-
діонуклідами внаслідок аварії
на Чорнобильській АЕС 1986.
УЖГОРОД — центр Закарп.
обл., райцентр. Розташований
УЖГОРОД
ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА
Пам ятний знак на місці, де
1* в 1920-30-х рр проходили
масові мітинги та мак фестаціі
Пагорб Слави-кладовище
радянських воін*в які загинули
в 1944 р при визволенн Закар-
паття від німецьких та угор
сьних фашистів
| Пам ятники*
1	О С Пушкіну
2	письменникові Є- А Фенцику
уд, Пам ятни архітектури
1	Будинок жупанату (1809 р)
2	Кафедральний собор (1646 р.,
перебудова 1878 р)
3	Замои (13-16. 18 ст)
І'Я Будинок природи
Музеї
1	Закарп. художній музей
2	Закарп. нраезнаьчий музей
З Закарп музей народної
архітектури й побуту
Театри, філармонія
Е ’ Закарп. театр ляльок
2 Обласна філаомонія Держ
заслужений Закарп. нар. хор
З Закарп. український музично-
драматичний театр
[ТІ Обласне туристсько-екснурсій
ш не виробниче об єднання
_ Туристсьн бази
•** 1 .Світанок 2 .Горизонт" (ф пілп>
на р. Ужу (прит. Лабірця, бас.
Дунаю). Залізнична станція,
вузол автомоб. шляхів, аеро-
порт. 119,6 тис. ж. (1990).
Виник близько 9 ст., з 2-ї по-
ловини 12 ст. набув міських
прав; офіційно затверджено мі-
стом 1635, вдруге — 1946. Ле-
жить на схилах Вулканічного
хребта і терасах Ужу. Поверхня
тер. міста хвиляста. Переви-
щення висот до 75 м. Пере-
січна т-ра січня -2,8, —3,1’,
липня +20,6 . Опадів 752 мм
на рік. Метеостанція, аероло-
гічна станція. У місті — бот. сад
ун-ту (респ. значення), 4 па-
УЖГОРОДСЬКИЙ
320
Ужгород. У центрі міста.
м’ятки природи та пам’ятка са-
дово-паркового мистецтва —
парк культури і відпочинку
(всі — місц. значення). У.—
великий промисловий центр.
Розвинуті маш.-буд. і метало-
обр., гол. чин. приладобудуван-
ня і верстатобудування (з-ди
«Ужгородприлад», «Електро-
двигун», експериментальний га-
зотрансп. турбоустановок, мех.,
маш.-буд.), деревообр. (фа-
нерно-меблевий комбінат, фур-
нітурний завод), легка (взут.,
швейна, текст.-галантерейна
ф-ки), харч, (коньячний, м’яс-
ний і хлібний комбінати, мол.,
консервний, маргариновий, со-
ко-винний з-ди) галузі. З-ди
побут, хімії, каменедробильний.
Університет, 5 серед, спец. навч.
закладів. Філіал Одес. н.-д.
ін-ту курортології, відділення
Ін-ту соціальних та екон. проб-
Ю?5
ІНОК'в
Кибпяр
Худлове
К,>нііОве
Хол мою
Глибоке
^6 Дубрівка^
'Малі Геївц.
Соломонове
Чоп
Тисааїцвань
Руські \
^К^марівці
1 / І аБсранинц
/ О Вгл. Лази*®
*Коритняни
/
ПРОД /
£)	Вел Ге.вц
Ратівці Д'
•ще
1000
УЖГОРОДСЬКИЙ
РАЙОН
ЗАКАРПАТСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
© '
. Солові а
гч
Середнє.
и а
Ірлява®
СЕсень
ГалонС
3/а
ОКомаріещ (
Струмківкалк
и з \о в. х. ’
Мала Добронь
х “•Добро Йн
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
лем зарубіжних країн АН Ук-
раїни. Театри: Закарп. укр.
музично-драматичний, ляльок,
обласна філармонія. Будинок
природи. Музеї: краєзнав., ху-
дож., нар. архітектури і побуту,
меморіал, будинок музей ук-
раїнського художника Ф. Ф. Ма-
найла.
Бюро подорожей та екскурсій,
Територія. Підпорядкована Ужг родськіи
міськраді
Великодобронський заказник
1 Урочище Теппз яма (гам ятна природи)

турбаза «Світанок». Численні
об’єкти туризму (див. план мі-
ста; за станом на 1991 і турист,
карту Закарп. обл.).
Літ.: Часто П. И. Ужгород —
Львов. Путеводитель. Ужгород,
1980; Гранчак И. М., Палек В. В.
Город над Ужем. Исторический
очерк. Ужгород, 1984. Кушнир
Б Г., Угляй А. И. Ужгород. Очерк-
путеводитель. Ужгород, 1990.
Ужгородськии район.
Руїни замку фортеці
у с. Невицькому 12—13 ст.
УЖГОРОДСЬКИЙ район —
район у пд.-зх. частині За-
карп. обл. Утв. 1946. Пл. 0,9
тис. км‘. Нас. (без м. Ужгорода)
73,5 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 13,3 тис. (1990). Рай-
центр — місто обл. підпорядку-
вання Ужгород. У районі —
м. Чоп, смт Середнє та 64 сільс.
населені пункти.
Пн. частина району розташо-
вана в межах Карпат Україн-
ських, зокрема Вулканічного
хребта, південна — на Закар-
патській низовині. Корисні ко-
палини : буре вугілля, базальти,
андезити, вулканічні туфи, као-
лін; значні поклади термаль-
них підземних вод. Пересічна
т-ра січня —3,1, —3,6', липня
+20,2, +20,6е. Період з т-рою
понад +10 становить 180—
183 дні. Опадів від 670 (Чоп)
до 752 мм (Ужгород) на рік;
найбільша кількість їх випадає
у теплий період року, макси-
мальна в червні — липні, МІН.
взимку. Висота снігового по-
криву 10—15 см, при цьому
40—50 % зим (особливо на рів-
нині) безсніжні. Міститься у За-
карп. вологому, теплому з
м’якою зимою агрокліматич.
районі. Річки бас. Дунаю —
Тиса (тече на пд.-зх. межі райо-
ну) та її притоки Уж, Сери я,
Латориця із Старою. Збудовано
4 ставки заг. пл. водного дзер-
кала 69,2 га. Серед грунтів
найпоширеніші дернові (50 %
площі району), бурі гірсько-
лісові (бл. 20 %), підзолисто-
буроземні (бл. 15 %); є також
лучні, болотні дерново підзо-
листі. Під лісом майже 17 %
тер. району. Осн. породи: дуб
скельний (45 % площі лісів),
дуб звичайний, граб (35 %),
ясен, явір, бук, вільха та ін.
У районі — респ. значення Ве-
ликодобронський заказник (зоо-
логічний), пам’ятка природи
урочище Тепла яма, місц. зна-
чення 15 пам’яток природи,
З парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва.
В У. р.— Струмківський ком-
бікормовий, Кам’яницький ще-
беневий з-ди, Розівський ком-
бінат хлібопродуктів №	1.
Рослинництво спеціалізується
на вирощуванні зернових (ози-
мі пшениця, ячмінь та жито),
фруктів, винограду, тютюну,
овочевих культур та вироби,
молока і м’яса (скотарство,
птахівництво). Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 48, у т. ч.
орні землі — 26,7, сіножаті і
пасовища — 17,8, виноградни-
ки і сади — 3,4. Зрошується
1,7 тис. га. У районі — 8 кол-
госпів, 7 радгоспів. Залізничні
станції: Чоп, Ужгород, Кам’я-
ниця, Єсень, Струмківка. Ав-
томоб. шляхів 345 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 245 км.
Турбаза «Невицька».
Об’єкти туризму — пам ятки
архітектури, 12—13 ст., зокре-
ма руїни замків (с. Невицьке,
Середнє).
І. П. Ковальчук, І. І. Ровенчак.
УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ — пе-
ревал через Вододільний хребет
Українських Карпат, на межі
Львів, і Закарп. областей. Вис.
889 м. Через перевал прокла-
дено з-цю та автомоб. шлях,
що сполучають Львів та Уж-
город.
УЗЙН — місто Білоцерківсько-
го р-ну Київ. обл. Розташова-
ний на р. Узині (приг. Росі,
бас. Дніпра), за 10 км від за-
лізнич. ст. Сухоліси. 16,6 тис.
ж. (1990). Відомий з 1651,
місто з 1971. Пересічна т-ра
січня 5,9 , липня +19.6 .
Опадів 530 мм на рік. В У.—
цукр. комбінат, консервний,

ФІЗИЧНА КАРТА
ШКМА ГЛИБИН | ВИСПГ У МЕ(НАД
10. МО Ю(Х
Б
МАСШ1АЕ І 4 000 ОМ
О	40
І 4	І
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ
ММ .ІАЬ І 4 300000
321
УКРАЇНА
хлібний, цегельний і асфаль-
товий з-ди.
Об’єкт туризму — погруддя
льотчика-космонавта двічі Ге-
роя Рад. Союзу П. Р. Поповича,
уродженця міста.
УЗУНДЖА — карстова печера
в Гірсько-Кримській карстовій
області, в межах Ай-Петрим-
ської яйли. Утворилася у верх-
ньоюрських вапняках. Протяж-
ність 1500 м. Вхід до печери
розташований на лівому схилі
Узунджинської ущелини, вище
карстового джерела Суук-Су.
Являє собою систему вузьких
(0,3—0,5 м) тріщинних ходів,
з’єднаних між собою сифон-
ними каналами. Має кілька об-
воднених ділянок, де рівень
води піднімається на 1,5 —
2,5 м. Різноманітні водно-ме-
ханічні та натічні утворення.
Ближня частина (35 м) відома
з поч. 20 ст. Дослідили пече-
ру севастопольські спелеологи
1963 та Комплексна карстова
експедиція АН України.
В. М. Дублянський.
УЗУНЛАРСЬКЕ ОЗЕРО — со-
лоне озеро у Ленінському р-ні
Респ. Крим, у групі Керчен-
ських озер. Від Чорного м.
відокремлене піщано-черепаш-
ковим пересипом. Довж. 10 км,
пересічна шир. 1,5 км (макси-
мальна 5,5 км), пл. 21,2 км2,
глиб. 0,05—0,1 м. Улоговина
видовжена, неправильної фор-
ми, має мор. походження. Бе-
регова лінія дуже звивиста.
Сх. та північні береги високі.
Живиться мор. і грунтовими во-
дами, частково — за рахунок
поверхневого стоку. Ропа хло-
ридно-сульфатного типу, соло-
ність коливається від 150 до
260 °/00. Дно вкрите шаром
сірого і чорного мулу завтов-
шки до 10 м; чорнии мул
має лік. властивості. На опріс-
нених ділянках У. о. розвива-
ються водорості. Влітку озеро
часто пересихає і на дні утв.
соляна кірка.
У минулому тут добували сіль.
А. М. Оліферов.
Узунларське озеро.
УКРАЇНА. Держава у Сх. Євро-
пі. Тер. України простягається
із Зх. на Сх. на 1316 км від
22 08' сх. д. (біля м. Чоп) до
40'05' сх. д. (с. Червона Зірка
Луган. обл.) і з Пн. на Пд.
на 893 км від 52с18' пн. ш.
(с. Петрівка Черніг. обл.) до
44'22' пн. ш. (мис Сарич на
Крим, п-ові). Площа — 603,7
2
ТИС. км .
На Заході Україна межує з
Польщею, Словаччиною, Угор-
щиною та Румунією, на Пд.
Зх.— з Молдовою, на Пн. Зх.—
з Білоруссю, на Пн. Сх.—- з Ро-
сійською Федерацією. Заг. про-
тяжність кордонів 6500 км.
З Пд. тер. України омивають
Чорне та Азовське моря, заг.
довж. берегової лінії 2835 км.
У складі У.— Республіка Крим,
24 адм. області, 481 адм.-тер.
район (1.1 1992).
Україна — член Організації
Об’єднаних Націй з 1945.
Населення. Заг. чисельність на-
селення України 51,7 млн. чол.
(1. І 1990). Крім українців
(72,7 %), на тер. держави живе
ще понад 110 національностей
і народностей (див. Народона-
селення, Національний склад
населення). Значна кількість
українців живе за межами У.
(див. Українська діаспора). Дру-
ге місце за чисельністю посіда-
ють росіяни (22,1 %); представ-
ники ін. національностей ста-
новлять менше 6 % населення
(білоруси, поляки, євреї, молда-
вани, угорці, болгари, румуни,
греки, кримські татари, гагаузи
та ін.). Див. Етнічні спільності
України у Додатку.
Соціально-історичні потрясін-
ня, які сталися в 20 столітті
на тер. колишньої Російської
імперії і, зокрема, після 1917,
істотно позначилися на дина-
міці і характері демогр. проце-
сів в Україні. Громадян, війна,
суцільна колективізація с. г. і
розкуркулення, голодомор
1932—33, сталінські репресії,
Бел. Вітчизн. війна 1941—45
супроводилися значними втра-
тами населення. Внаслідок за-
значених причин заг. його чи-
сельність в цілому зростала ду-
же повільно, а в окремі періоди
навіть зменшувалася. Див. При-
ріст населення.
В Україні 436 міст і 925 смт.
Столиця — Київ. Міське на-
селення становить 68 %, сільсь-
ке — 32 %. Див. також Міста,
Міське населення. Сільське по-
селення.
Природне середовище. Гол. оро-
графічні риси території визна-
чаються її положенням у ме-
жах Сх. Європ. рівнини (95 %
площі) та середньовисотних
гірських пасом Укр. Карпат і
Крим, гір (5 % площі). 70 %
рівнинної частини становлять
низовини (найб.— Поліська, При-
дніпровська, Причорноморська,
Закарпатська), ЗО % — височи-
ни (Подільська, Волинська, До-
нецька і Приазовська та ін.).
Найвища відмітка рівнинної
частини У.— 515 м (г. Берда,
Хотинська височина). Гірську
частину становлять Укр. Кар-
пати та Крим. гори. Найвищою
точкою У. є г. Говерла (2061 м).
Рельєф України сформувався в
результаті тривалого геол. роз-
витку і змін палеогеогр. умов.
Рівнинна частина У., крім Пд.,
належить до пд.-зх. краю Схід-
но-Європейської платформи, Пд.
і Пд. Зх. пов’язані з Середземно-
морським рухливим поясом.
У межах платформи виділяють
Український щит, Волино-По-
дільську монокліналь, Дніпров-
сько-Донецьку западину, До-
нецький прогин, в межах Аль-
пійської складчастої області —
Карпатську складчасту систе-
му, складчасту систему Гірсь-
кого Криму, Скіфську плиту та
ін. На корінних породах цих
структур майже повсюдно за-
лягають антропогенні відклади,
які відіграють важливу роль
у будові рельєфу та є материн-
ськими породами сучас. грун-
тів.
Основу мін.-сировинної бази У.
становлять горючі корисні ко-
палини (кам. вугілля, нафта,
природний газ), металеві (за-
ліз., марганцеві, уранові, тита-
нові і ртутні руди), неметалеві
корисні копалини (графіт, вог-
нетривкі глини, вапняки флю-
сові, цементна сировина, буд-
матеріали тощо) і хім. міне-
ральна сировина (сірка, кам. і
калійна солі, фарби мінеральні
та ін.). За потенціалом, видо-
бутком і переробкою ряду видів
мін. сировини, зокрема кам.
вугілля і руд чорних металів
Україна виділяється серед дер-
жав ’ Європи (див. Мінеральні
ресурси. Донецький кам'янову-
гільний басейн, Криворізький
залізорудний басейн).
Клімат У. майже на всій тери-
торії помірно континентальний,
тільки на Пд. березі Криму має
риси субтропічного. Середні
температури січня змінюються
від +2, +4^ на Пд. березі
Криму до —7, —8 на Пн. Сх.
України, липня — від +17,
+ 18'' на Пн. Зх. до +22, +23
на Пд. Пересічна річна кіль-
кість опадів у рівнинній час-
тині зменшується з 600—700 мм
на Пн. Зх. до 300—500 мм на
узбережжі Чорного та Азовсь-
кого морів, у Крим, горах
вона становить 1000—1200,мм,
в Укр. Карпатах — понад
1500 мм. Внутр. води Украї-
ни — це ріки, озера, водосхови-
ща, болота і підземні води.
96 % тер. України належить
до басейну Чорного й Азовсь-
кого морів, решта — до бас.
Балтійського моря. Річок за-
вдовжки понад 10 км є понад
4 тис., понад 100 км — бл. 160.
Найбільші ріки України: Дніп-
ро, Дунай, Дністер, Пд. Буг,
Прип’ять, Десна, Сіверський До-
нець. Більшість озер — на По-
ліссі (Світязь, Турське та ін.),
у ниж. течії Дунаю (Ялпуг,
Кагул, Кугурлуй, Катлабуг та
ін.) і на Чорноморсько-Азовсь-
кому узбережжі, де, крім власне
озер, поширені закриті лимани
(Дністровський, Тилігульський,
Хаджибейський, Молочний та
ін.). Створено понад 850 водо-
сховищ (найбільші — на Дніпрі),
понад 24 тис. ставків. Болота
поширені на Поліській і пн. час-
тині Придніпровської низови-
нах, трапляються в Карпатах
і долинах степових річок. При-
родні ресурси підземних вод
розподілені нерівномірно, най-
більші експлуатаційні запаси
підраховано в межах Дніпров-
сько-Донецького, Волино-Поділь-
ського і Причорноморського ар-
тезіанських басейнів.
Грунти досить різноманітні,
більшість з них високородючі.
Найпоширеніші — різні види
чорноземних (Степ, Лісостеп),
сірих лісових (Лісостеп), дерно-
во-підзолистих (Полісся), каш-
танових (Сухий степ), лучно-
болотних і болотних (Полісся)
грунтів.
Природна рослинність У. багата
за флористичним складом і на-
лічує бл. ЗО тис. видів, з них
покритонасінних понад 4 тис.,
водоростей бл. 4 тис., грибів і
міксоміцетів понад 15 тис. На
рівнинній частині чітко про-
являється зміна лісової, лісо-
степової та степової рослинно-
сті з Пн. на Пд., у гірських
областях — вертикальна пояс-
ність. Природний рослинний по-
крив зберігся приблизно на
1/з тер. України у дещо змі-
неному вигляді. Пересічна за-
псеність становить 14,2 % (1992).
В окремих місцях збереглася
болотна, лучна і степова трав’я-
ниста рослинність.
Тваринному світу України вла-
стива значна різноманітність —
понад 44 800 видів (враховуючи
акваторії морів), у т. ч. 100 ви-
дів ссавців, понад 300 — птахів,
бл. 270 — риб, 20 — плазунів,
17 — земноводних, понад
26 тис.— безхребетних.
Природне середовище У. зазна-
ло значних змін під впливом
антропогенної діяльності. У ря-
ді регіонів і великих міст скла-
лася ситуація, зумовлена на-
самперед забрудненням атмо-
сфери викидами пром. відходів.
Особливо великої шкоди Украї-
ні завдала катастрофа на Чор-
нобильській АЕС (1986).
УКРАЇНА
322
Осн. риси ландшафтної струк-
тури тер. України визначають-
ся її положенням переважно в
помірному поясі. Лише для
Пд. берега Криму характерні
риси субтропічного поясу. У.
розташована в межах трьох
фіз.-геогр. країн: Сх.-Європ. рів-
нини, Карпатської (частково) та
Кримської. У межах рівнинної
частини України за перева-
жанням певних типів і підти-
пів ландшафтів виділяються
три фіз.-геогр. зони. Зона
мішаних лісів з полісь-
ким підтипом ландшафтів про-
стягається із Зх. на Сх. на 750 км,
розташована у пн. частині Ук-
раїни і охоплює майже 20 %
її території. Пд. межа зони про-
ходить поблизу Рави-Руської,
Жовкви, Львова, Золочева, Кре-
менця, Шепетівки, Чуднова,
Житомира, Корнина, Києва,
Ніжина, Кролевця та Глухова.
Тут переважають такі природ-
но-територіальні комплекси:
зандрові й алювіальні низовини
з підзолистими грунтами під
борами та суборами; моренно-
зандрові низовини з дерново-
підзолистими грунтами з ліса-
ми мішаного типу або обезлісені
й зайняті с.-г. угіддями; заплав-
ні лучно-болотні місцевості та
лесово-острівні рівнини із сіри-
ми лісовими грунтами. Річний
радіаційний баланс становить
1600-1800 МДж/м2.
Пересічні т-ри січня змінюють-
ся із Зх. на Сх. від —4, —5
до — 7, —8°, липня — з Пн. на
Пд. від 4-17 до 4~19,5°. Серед
рівнинних територій України
це найбільш зволожена (опади
600—700 мм на рік) і заболо-
чена зона. Залісеність її дося-
гає майже ЗО %. Антропогенні
зміни природного середовища
зони пов'язані з меліоративни-
ми роботами, вирубкою лісів,
розробкою корисних копалин
відкритим способом, а також з
аварією на ЧАЕС. Понад ЗО %
тер. зони мішаних лісів вико-
ристовується для землеробства.
Найважливішими природоохо-
ронними об’єктами є Поліський
заповідник і Шацький природ
ний національний парк.
Лісостепова зона про-
стягається від Передкарпаття
до зх. відрогів Середньоросій-
ської височини майже на 1100 км
і охоплює майже 34 % площі
України. Пд. межа зони про-
ходить на Пн. від Великої Ми-
хайлівни, Ширяєвого, через
Первомайськ, на Пн. від Ново
українки, Кіровограда, через
Знам’янку, Онуфріївну, вздовж
р. Ворскли, на Кобеляки, Нові
Санжари, Красноград, через Ба-
лаклію, вздовж р. Оскіл. Своє-
рідність лісостепової зони поля-
гає у складному перемежуванні
різних типів ландшафтів: ши-
роколистянолісові із сірими лі-
совими і темно-сірими опідзо-
леними грунтами; лісостепові з
опідзоленими і реградованими
чорноземами; лучно-степові з
типовими чорноземами, лучно-
чорноземними грунтами, транс-
формованими в с.-г. угіддя.
Річний радіаційний баланс ста-
новить 1800—1900 МДж/м2.
Пересічні т-ри липня зони 4~ 18°
(на Пн. Зх), 4“ 22° (на Пд.),
січня —5, —8°. Річна сума опа-
дів змінюється від 450 мм (на
Сх.) до 550 — 700 мм (на Зх.).
Пересічна залісеність становить
12,5 %. Лісостепова зона — ре-
гіон інтенсивного с.-г. вироб-
ництва, розвинутої урбанізації
на базі пром-сті, великих тер.-
виробничих комплексів, пере-
важно літніх видів оздоровчої
та пізнавальної рекреації. Тут
функціонують Канівський за-
повідник, заповідник Розточчя
та відділ Українського степо-
вого заповідника — Михайлів-
ська Цілина.
Степова зона простягає-
ться на Пд. від Лісостепу до
Чорномор.-Азов. узбережжя і
Крим, гір із Зх. на Сх. на 1075 км,
з Пн. на Пд.— на 500 км і охоп-
лює 40 % тер. України. Серед
ін. зон виділяється найбільши-
ми тепловими ресурсами і най-
меншою зволоженістю (опадів
від 350 до 450 мм на рік), що
зумовлює формування своєрід-
них степових ландшафтів. Річ-
ний радіаційний баланс 1950—
2250 МДж/м2. Пересічні т-ри
липня змінюються від 4~ 21,5
до 4“ 23°, січня —2, —7°. За-
лісеність становить 3 %, орні
землі — майже 80—85 % пло-
щі зони. В її межах за ланд-
шафтними особливостями і умо-
вами природокористування ви-
діляють три підзони: північно-
степову, середньостепову та су-
хостепову.
Північностепова підзо-
на охоплює територію з чорно-
земами звичайними, що сфор-
мувалися під різнотравно-тип-
чаково-ковиловими степами.
Середньостепова підзо-
на об’єднує низовинні та схило-
во-височинні ландшафти з чор-
ноземами південними, що сфор-
мувалися під типчаково-кови-
ловими степами та різнотрав’ям.
У сухостеп. підзоні переважа-
ють ландшафти з темно-кашта-
новими і каштановими грунта-
ми під полиново-злаковими сте-
пами з ковилою, типчаком, по-
линами. У степу функціонують
заповідники: Аскан'ія-Нова, Ду-
найські Плавні, Луганський за-
повідник, Український степо-
вий заповідник і Чорноморсь-
кий біосферний заповідник.
Для Укр. Карпат характерна
вертикальна поясність ланд-
шафтів. її структуру утворю-
ють широколистянолісові низо-
винно-міжгірні, мішано-лісові
передгірні височинні, хвойно-
широколистяні низькогірні, ши-
роколистянолісові низькогірні
вулканічні, луко лісові субальп.
середньогірні (полонинські) ланд-
шафти. За рік у передгір’ях ви-
падає 500—800 мм опадів, у
горах — 1600—2000 мм. Це
найбільш залісена тер. Украї-
ни, де зосереджено 20 % площі
її лісів. Для охорони природи
Укр. Карпат створено Карпат-
ський заповідник, Карпатський
природний національний парк
і національний парк Сине-
вир.
У Крим, горах розвинулися се-
редньо- і низькогірні, пасмово-
улоговинні, широколистянолі-
сові, міша полісові, передгірні
лісостепові, гірсько-лучні та
прибережно-схилові субтропіч-
ні середньоземномор. ландшаф-
ти. За рік випадає від 500—
600 мм опадів (у передгір’ях)
до 900—1200 мм (на гірських
вершинах).
Природні умови Криму сприя-
ють розвитку виноградарства,
садівництва, вирощуванню ефі-
роолійних культур і рекреації.
У Крим, горах створені Кара-
дазький заповідник, Кримський
заповідник, Ялтинський гірсь-
ко-лісовий заповідник і заповід-
ник Мис Мартьян. Україна має
різноманітні природні ресурси:
мін.-сировинні, земельні, водні
та біологічні. їх тер. поєднання і
високий ступінь освоєння стали
передумовою розвитку багато-
галузевої пром-сті та с.-г. вироб-
ництва. Карта — с. 320—321.
Народногосподарський комп-
лекс. У його структурі — роз-
винуті промисловість і с. г., всі
сучас. види транспорту, торгів-
ля та ін.; невиробнича сфера,
зокрема охорона здоров’я, осві-
та, наука, культура та управ-
ління. Екон. потенціал народ-
ногосп. комплексу держави ста-
Структура промисловості України (%)
Галузь, промисловий комплекс	За вар- тістю продук- ції	За чи- сельністю пром.- виробн. персоналу	За вар- тістю осн. фондів
Вся промисловість	100	100	100
Паливно-енергетичний комплекс	8,1	11,4	27,1
Металургійний комплекс	12,5	6,9	16,6
Машинобудівний комплекс	32,9	43,9	27,9
Хіміко-лісовий комплекс	9,1	8,5	11,0
Промисловість будівельних мате- ріалів	3,5	5,6	. 4,1
Легка промисловість	11,3	10,7	3,2
Переробні галузі, що входять до агропромислового комплексу (хар- чова промисловість)	18,1	9,2	7,2
Інші галузі	4,5	3,8	2,9
новлять природні багатства, ба-
гатомільйонні трудові ресурси,
а також створені народом У.
потужний вироби, і наук.-тех.
потенціал. Осн. фонди нар.
г-ва У. на поч. 1990 досягли
478 млрд. крб., у т. ч. вироб-
ничі — 317 (з них промислово-
сті — 154), с. г.— 78, невироб-
ничі осн. фонди — 161 млрд.
крб. Валовий сусп. продукт У.
в 1990 — 286 млрд. крб., нац.
доход — 117 млрд. крб. Про-
відна роль у галузевій струк-
турі г-ва України (1990) нале-
жали пром-сті (42 % нац. до-
ходу), с. г. (28 %) і буд-ву
(9,3 %); на транспорт і зв’язок
припадало 5,9 % нац. доходу,
на торгівлю, громад, харчування,
матеріально-тех. забезпечення
та заготівлю — 6,8 %. Див. та-
кож статті про окремі галузі
та пром. комплекси.
Осн. галузями с.-г. виробництва
є рослинництво і тваринництво.
Сільське господарство базуєть-
ся на різних формах власності,
у т. ч. держ., кооп. та приватній.
Україна має розвинуту трансп.
мережу, представлену всіма ви-
дами сучас. транспорту — за-
лізн., автомоб., повітр., річко-
вим, мор. і трубопровідним.
1990 вироблено електроенергії
298,5 млрд. кВт • год, видобуто
заліз, руди 105 млн. т, марган-
цевої — 7,1 млн. т, нафти —
5,3 млн. т, природного газу —
28,1 млрд. м , вугілля —
164,8 млн. т; виплавлено ча-
вуну 44,9 млн. т, сталі —
52,6 млн. т; вироблено готового
прокату 38,6 млн. т, метало-
різальних верстатів 37 тис. шт.,
мін. добрив (у перерахунку на
100 % поживних речовин) —
4,8 млн. т, хім. волокон і ни-
ток — 179,2 тис. т, кальцино-
ваної соди — 1120 тис. т, сір-
чаної кислоти — 5011 тис. т,
взуття — 196,4 млн. пар, теле-
візорів — 3774 тис. шт., холо-
дильників — 903 тис. шт., праль-
323
УКРАЇНСЬКА
них машин — 788 тис. шт.
У с. г. працювало (тис. шт.):
тракторів — 453, зернозбираль-
них комбайнів — 106, вантаж-
них автомобілів — 296. Вало-
вий збір с.-г. культур 1986—90
(в середньому за рік, млн. т)
становив: зерна — 47,4, цукро-
вих буряків — 43,8, соняшни-
ку — 2,7, картоплі — 18,0, ово-
чів — 7,4. Поголів’я худоби до-
сягло (на 1. І 1991, млн. голів):
великої рогатої худоби — 34,6,
у т. ч. корів — 8,4, свиней —
19,4, овець та кіз — 8,4. Вироб-
лено продуктів тваринництва
(1990): м’яса (всіх видів, у за-
бійній вазі) — 4,4 млн. т, моло-
ка — 24,5 млн. т, яєць — 16,3
млрд. шт., вовни — 29,8 тис. т.
Виробництво найважливіших
видів продукції харч, промис-
ловості становило (1990): цук-
ру-ігіску — 6,8 млн. т, тварин-
ного масла — 444 тис. т, олії —
1,1 млн. т. Виловлено риби та
видобуто ін. морепродуктів 1,1
млн. т. Заг. довжина (1990, тис.
км) залізниць — 22,8, автомоб.
шляхів — 167,8, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 157. Трам-
вайні лінії мають 24 міста, тро-
лейбусні — 45; в Києві і Хар-
кові є метрополітен.
Невиробнича сфера (див. Інфра-
структура соціальна) значною
мірою розвинулася, проте її
масштаби і якісні показники
неповністю відповідають сучас.
потребам населення. Це стосу-
ється науки, культури і освіти,
охорони здоров’я, фіз. куль-
тури і спорту, побут, обслуго-
вування, підготовки кадрів
та ін.
Важливою галуззю народного
г-ва Ц. є житлове будівництво.
1990 споруджено житла заг.
площею 17,5 млн. м-. Житл.
фонд України 1990 становив
922 млн. м2, з них 485 млн.
м — в особистій власності.
У 1990/91 навч. році налічу-
валося 21,8 тис. загальноосв.
шкіл, в яких навчалося 7,1 млн.
учнів, працювало 537 тис. учи-
телів. Відкрито нові види навч.
закладів — гімназії та ліцеї.
Функціонує 149 вищих (881 тис.
студентів) і 742 серед, спе-
ціальних (757 тис. учнів) навч.
закладів.
Інтенсивно розвивається різно-
галузева наука. Осн. науковий
центр — АН України, яка об’єд-
нує Крим, відділення і наук,
центри у Києві, Харкові, Дніп-
ропетровську, Донецьку, Льво-
ві, Одесі. Н.-д. роботу в галузі
с. г. здійснює Укр. академія
аграрних наук. Формується
ряд галузевих академій. Діє
411 галузевих і відомчих н.-д.
ін-тів та їхніх філіалів. На 1. І
1989 в У. налічувалося 219 тис.
наукових працівників. 1990 бу-
ло 125 профес. театрів (опери
та балету — 7, драми та муз.
комедії — 82, дитячих та юно-
го глядача — 36), 214 музеїв.
У системі охорони здоров’я
1990 працювало 227 тис. ліка-
рів та 607 тис. серед, мед. пер-
соналу. На 10 тис. чол. насе-
лення припадало: лікарів — 44,
серед, мед. персоналу — 118,
лікарн. ліжок — 135.
Структура г-ва України сфор
мувалася на базі великого при-
родно-ресурсного потенціалу до-
сить високої густоти населен-
ня, багаторічних екон. зв’язків
з кол. союзними республіками.
Надмірна централізація управ-
ління Єдиним народногосподар-
ським комплексом СРСР, ві-
домчий диктат, розміщення в
У. переважно-фондомістких га-
лузей (гірничо-добувної, важко-
го машинобудування), розвину-
тий військово-промисловий
комплекс, недостатній розвиток
виробництва, товарів народного
споживання, слабка соціальна
інфраструктура значною мірою
негативно позначилися на струк-
турі нар. г-ва У., призвели до
виснаження природно-ресурс-
ного потенціалу У. і погіршення
навколишнього середовища.
З проголошенням незалежності
України (24 серпня 1991) від-
бувається докорінна зміна її
екон. системи, перехід до рин-
кових відносин і формування
якісно нової економіки з відпо-
відними структурами — соці-
альною, галузевою і міжгалу-
зевою, організаційною і терито-
ріальною.
Головна орієнтація в розвитку
нар. г-ва У.— забезпечення со-
ціальних потреб населення, збіль-
шення в сусп. виробництві пи-
томої ваги предметів народного
споживання; кардинальна пе-
ребудова структури нар. госпо-
дарства; використання геогр.
положення території України у
міждержавних економічних від-
носинах Схід — Захід, Південь —
Північ; удосконалення агро-
промислового комплексу; роз-
виток виробничої і соціальної
інфраструктури та розв’язання
еколого-геогр. проблем оздо-
ровлення навколишнього сере-
довища. За нових екон. умов
великого значення набувають
прямі зв’язки України із зару-
біжними партнерами, у т. ч. на
рівні окремих підприємств, об’-
єднань або орг-цій, що сприяє
інтеграції У. у світовий ринок
і відкриває додаткові можли-
вості щодо підвищення ефектив-
ності її економіки.
.V М. Паламарчук (Населення та
Народногосподарський комплекс),
О. М. Маринич, П. Г. Шищенко
(Природне середовище).
УКРАЇНА І МОЛДАВІЯ. АТ-
ЛАС АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯ-
ХІВ — регіональний тематич.
атлас, карти якого відобража-
ють автомобільні шляхи від-
повідно до їхньої класифікації,
а також різні об’єкти обслу-
говування автомототуристів
(автозаправні станції та стан-
ції технічного обслуговування,
готелі, кемпінги). Уперше ат-
лас видано 1972, до нього
включено карту автомоб. шля-
хів (масштаб 1 : 1 750 000) та
11 планів міст. З того часу
здійснено 11 випусків, остан-
ній — 1989. На осн. карті ат-
ласу вздовж шляхів вказано
віддаль між кілометровими
знаками і великими містами.
Додатково вміщено схематичні
плани великих міст з осн.
проїздами по них та об’єктами
обслуговування; таблицю від-
далей між найбільшими міста-
ми. З 1985 видається мініатюр-
ний атлас (7 X 9,5 см) такого
ж змісту, що містить карту
автомоб. шляхів (масштаб
1 : 2 500 000) та 5 планів міст.
Видання: Украйна и Молдавия.
Атлас автомобильньїх дорог. М.,
1989.	Р. І. Сосса.
УКРАЇНКА — місто Обухівсь-
кого р-ну Київ. обл. Розташо-
вана на березі Канівського во-
досховища. Залізнич. станція
Трипілля-Дніпровське. 16,6 тис.
ж. (1990). Відома з 15 ст., місто
з 1979. Поверхня пологохви-
ляста. Пересічна т-ра січня
-6 , липня -|-19,3 . Опадів
500—550 мм на рік. Профес.-
тех. уч-ще. Поблизу У.— Три-
пільська ДРЕС.
УКРАІНСЬК (до 1963 — Лі-
сівка) — місто Донец. обл.,
підпорядковане Селидівській
міськраді. Розташований за
4 км від залізнич. ст. Цуку-
риха. 19,4 тис. ж. (1990).
Засн. 1952, місто з 1963. По-
верхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —6,6 , липня
+21,5°. Опадів понад 500 мм
на рік. Кам.-вуг. шахти «Ук-
раїна» і «Селидівська», центр,
збагачувальна фабрика.
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ
АГРАРНИХ НАУК (УААН) —
вищий наук.-методичний і ко-
ординаційний центр з питань
аграрно-пром. комплексу Ук-
раїни; здійснює наук, забез-
печення розвитку його галузей.
Засн. у грудні 1990 на базі Пд.
відділення Всесоюз. академії
с.-г. наук ім. В. І. Леніна. До скла-
ду УААН обрано 25 дійсних
членів (академіків) і 29 членів-
кореспондентів, з них 12 дійс-
них членів і 20 членів-корес-
пондентів ВАСГНІЛ, які по-
стійно працюють у наук, уста-
новах і вузах республіки. Робо-
тою УААН керує Президія,
яку обирають Заг. збори один
раз на 5 років. УААН має від-
ділення: землеробства, рос-
линництва, тваринництва і ве-
теринарії; механізації та елек-
трифікації; економіки; збері-
гання і переробки продукції;
агроекології і природокористу-
вання. У його складі головні
управління: пропаганди і орга-
нізації освоєння досягнень на-
уки і техніки, розвитку експери-
мент. бази; відділи; наук.-ор-
ганізаційний, зовн. зв’язків.
УААН підпорядковано 35 н.-д.
ін-тів з їхніми дослідними стан-
ціями, 23 дослідні станції; Респ.
наук. с.-г. б-ка.
УААН розробляє респ. і галузе-
ві наук.-тех. програми з най-
важливіших проблем сільс.,
водного і лісового г-ва, перероб-
ної пром-сті і обслуговуючих
галузей, плани наук.-тех. спів-
робітництва із зарубіжними
країнами та здійснює контроль
за виконанням їх, формує ме-
режу орг-цій науки і наук, об-
слуговування, здійснює наук.-
методичне керівництво роботою
центрів наук, забезпечення при
агропром. формуваннях облас-
тей. Осн. завдання УААН: роз-
виток фундаментальних і при-
кладних досліджень, сприяння
використанню досягнень науки
і техніки у с.-г. вироби., розроб-
ка наук, основ раціонального,
екон. обгрунтованого природо-
користування, підвищення ро-
дючості грунтів, створення ви-
сокопродуктивних сортів та
гібридів с.-г. сортів, а також по-
рід с.-г. тварин, ресурсозбері-
гаючих технологій вироби, про-
дуктів землеробства і тварин-
ництва, біол. засобів захисту ро-
слин, розробка принципово но-
вих технологій переробки прод.
сировини та її зберігання, ство-
рення систем машин для ком-
плексної механізації і автома-
тизації с. г. і переробної пром-
сті, поглиблення досліджень із
соціально-екон. проблем села і
АПК, розвитку багатоуклад-
ності форм господарювання.
О. О. Созінов.
УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ
ГРУНТОЗНАВЦІВ І АГРОХІ-
МІКІВ, Українське товариство
грунтознавців і агрохіміків.
Ств. 1992 на базі Українського
філіалу Всесоюз. т-ва грунто-
знавців, засн. 1956. Має 19 від-
ділень, які об’єднують понад
1000 членів т-ва (1990). Осн. на-
прями роботи: вивчення грун-
тових і зем. ресурсів республіки
з метою найбільш раціонально-
го використання їх, розробка
прогнозів змін та охорони грун-
тового покриву в умовах інтен-
сивного антропогенного впливу,
пропозицій для директивних
органів з питань ефективного
використання грунтів, популя-
ризація і пропаганда найнові-
ших досягнень в галузі грун-
тознавства, агрохімії і меліора-
ції. Т-во організовує і проводить
УКРАЇНСЬКА
324
з’їзди один раз за 4 роки), наук,
конференції.
Б. С. Носко.
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА.
Визначальним критерієм об’єд-
нання українців під поняттям
«українська діаспора» є пере-
бування їх поза ядром укр. ет-
носу, що знаходиться на сучас.
території України. Всього за
кордоном налічується понад
10 млн. чол., які за своїм етніч-
• ним походженням є українця-
ми. Вони живуть практично у
всіх країнах світу. Свою бать-
ківщину українці залишали
різними шляхами, переважно в
результаті добровільної чи при-
мусової еміграції. До 90-х рр.
19 ст. вона не була масовою, за
винятком переміщення на Ку-
бань значних контингентів ко-
зацтва із Запорізької Січі після
зруйнування її Катериною II.
Масова еміграція українців за
океан почалася в кін. 19 — на
поч. 20 ст. Найбільші потоки
емігрантів формувалися у та-
ких напрямах: Пн. Америка
(СІЛА, Канада), Пд. Америка
(Бразілія, Аргентіна, Уругвай,
Парагвай), зарубіжні країни
Європи (як правило, українці
прибували сюди на заробітки і
згодом переселялися за океан
або поверталися додому), центр,
та сх. регіони Рос. імперії. Від-
носно масовою була еміграція
українців після встановлення
в Україні рад. влади (20-і рр.) —
переважно до країн Сх. Європи,
в Австралію, Лат. Америку та’
після 2-ї світової війни (1939—
45) — до Пн. Америки, країн
Центр. Європи та до Австралії.
Таким чином, у багатьох краї-
нах світу сформувалася У. д.
Виділяють 5 великих регіонів
розселення українців поза тер.
України: країни Пн. Америки,
країни Пд. Америки, країни Єв-
ропи, Австралія, а також д-ви,
які утв. на території кол. Рад.
Союзу. Нині найбільші осеред-
ки У. д.— у Пн. Америці. Так,
у США, за попередніми підра-
хунками, живе понад 1 млн.
вихідців з України та їхніх на-
щадків (за ін. даними, бл.
500 тис., за даними демографія,
досліджень 1986 — бл. 2 млн.).
Оси. районами концентрації їх
є штати Пенсильванія, Нью-
Джерсі, Нью-Йорк, Мічиган,
Огайо, Коннектикут, Індіана,
Вісконсин. У Канаді, за пере-
писом 1981, налічувалося 529,6
тис. громадян, етнічне похо-
дження яких пов’язане з Украї-
ною, та понад 250 тис. таких,
які народились від мішаних
шлюбів, за даними канад. пре-
си — всього бл. 1 млн. чол.
(провінції Альберта, Манітоба,
Саскачеван, Онтаріо та ін.).
На південноамериканському
континенті найбільше вихідців
з України та їхніх нащадків
живе в Аргентіні (бл. 160 тис.—
провінції Місьйонес, Буенос-Ай-
рес), Венесуелі, Уругваї та Па-
рагваї (25—ЗО тис.). Осн. маса
українців прибула в цей регіон
між 1-ю та 2-ю світовими вій-
нами.
На території Європи У. д. скла-
дається з автохтонного населен-
ня (країни Сх. Європи), а також
емігрантів та їхніх нащадків
(країни Центр, та Пд.-Сх. Євро-
пи). Найбільше українців у
Польщі (за даними етніч. орг-
цій, 250—500 тис. чол.; за офі-
ційною польс. статистикою,
120—250 тис.; Ольштинське,
Щецінське, Гданське, Познансь-
ке та ін. воєводства). У Румунії,
за різними джерелами, живе
від 70 до 300 тис. українців,
у Чехо-Словаччині, за офіцій-
ними джерелами,— бл. 55 тис.,
за ін.— від 100 до 200 тис. осіб
укр. походження (Сх. Словач-
чина, Судети), в кол. Югославії
(до її розпаду) — близько 50
тис., в Угорщині — бл. 3,5 тис.
У довід, джерелах та наук,
л-рі про У. д. майже немає
суттєвих розходжень про кіль-
кість українців у Франції
(25 — ЗО тис.), Великобританії
(понад 20 тис.), Німеччині
(20 тис.), Австрії (бл. 6 тис.),
Бельгії (бл. 5 тис.), Нідерлан-
дах (0,6 тис.).
У країнах Америки і Центр.
Європи переважна більшість
осіб укр. походження живе у
містах, напр., у США — бл.
90 %, у Канаді — понад
76 %.
Найпізніше почала формува-
тись укр. етнічна група Австра-
лії — після 2-ї світової війни;
вона налічує бл. 34 тис. чол.
Українці та їхні нащадки жи-
вуть і в скандінавських краї-
нах, Китаї, Італії, на Пн. Аф-
рики.
Значний масив У. д. є у держа-
вах — кол. республіках Рад.
Союзу (1989, перепис, тис. чол.):
у Росії — 4368,9, Казахстані —
896,2, Молдові — 600,4, Біло-
русі — 291,0, Узбекистані —
153,2, Киргизстані — 108,0,
Латвії — 91,1, Грузії — 52,4,
Естонії — 48,3, Литві — 44,8,
Таджикистані — 41,4, Туркме-
нистані — 35,6, Азербайджа-
ні — 32,2, Вірменії — 8,3.
У місцях компактного розселен-
ня українці зберігають мову,
традиції, звичаї, елементи куль-
тури і побуту свого етносу, наз-
ви нас. пунктів, пов’язані з
Україною (Дніпро, Полтава і т.
п.). Так, ще 1915 в канадських
провінціях Манітобі, Альберті,
Саксачевані працювало відпо-
відно 120, 130 і 200 шкіл з на-
вчанням англ. та укр. мовами.
На Кубані 1926 було понад
500 укр. шкіл, у Казахстані
бл. 300. Україномовні та дво-
мовні школи були створені в
США, Бразілії, Аргентіні (як
правило, при церквах), на Да-
лекому Сході Росії. З часом у
зв’язку з асиміляційними про-
цесами та збоченнями нац. по-
літики кількість таких шкіл
значно скоротилася, а в кол.
республіках Рад. Союзу до кін.
80-х їх не було зовсім. Лише на
поч. 90-х рр. у Москві, Латвії,
Молдові та н. зусиллями укр.
громад почали засновувати
школи чи класи з навчанням
укр. мовою. Невід’ємним атри-
бутом сусп. життя укр. грома-
ди є преса. Найбільше періо-
дичних видань укр. мовою ви-
ходить у країнах Пн. Америки.
У США, напр., на середину 80-х
рр.— 101 назва заг. тиражем
понад 208 тис. Наукові дослі-
дження з українознавства у Ка-
наді ведуться при ун-тах, у на-
уково-громад. закладах — Нау-
ковому т-ві ім. Шевченка, Укр.
вільній академії наук (УВАН).
Діють також наук, ін-ти, това-
риства, асоціації, зокрема Укр.
соціологічний ін-т, Укр. ака-
демія мистецтв і наук, ін-ти
л-ри і мови (США).
Укр. культурну спадщину збе-
рігають у музеях («Село укра-
їнської культурної спадщини»
— музей просто неба в Едмон-
тоні, Укр. музей Канади в Са-
скатуні, Укр. музей у Нью-
Йорку та ін.). Україністику ви-
кладають, зокрема, у 12 канад-
ських ун-тах.
Дійовими осередками збережен-
ня укр. етнічності за межами
України є колективи худож.
самодіяльності. Серед найвідо-
міших сучас. колективів — тан-
цювальні ансамблі «Шумка»
(Канада), «Гомін України»,
«Дніпро» (США), «Пульс» (Че-
хо-Словаччина), хор ім. Леонто-
вича (США), чоловічий хор
♦ Журавлі» (Польща), театр у
м. Пряшеві (Словаччина) та ін.
Значну роботу по згуртуванню
укр. громад здійснюють полі-
тичні, громадські та культу рно-
просв. орг-ції: Укр. конгресовий
комітет Америки (УККА) й
Укр. народний союз (УНС) —
США, Конгрес укр. канадців
(КУК), Т-во об’єднаних укр.
канадців (ТОУК) і Робітниче
запомогове т-во (РЗТ) — Кана-
да, Укр. союз (УС) — Бразілія,
Об’єднання українців у Поль-
щі (ОУП), а також Світовий
конгрес вільних українців. Сти-
мулюючим фактором у створен-
ні укр. громад, орг-цій у кол.
республіках СРСР став Конгрес
українців (січень 1992, Київ).
Шляхи до консолідації навколо
заг. мети — розбудови вільної
демокр. України розглядались
на Всесв. форумі українців
(Київ, 21—24 серпня 1992).
З середини 80-х рр. набуває
нового змісту рух солідарності
з Україною. У багатьох заруб,
країнах при сприянні У. д. ство-
рено фонди допомоги дітям
Чорнобиля (після аварії на Чор-
нобильській АЕС 1986). До по-
літ. та культ.-мистецьких дода-
ються ділові контакти та екон.
співробітництво.
З проголошенням України не-
залежною державою (1991) від-
криваються значні перспективи
в розбудові різних зв’язків з
українською діаспорою.
Літ.: Українські канадці в істо-
ричних зв’язках із землею батьків.
До 100 річчя прибуття перших
українських переселенців до Ка-
нади. Збірник. К., 1990; Зарубіжні
українці. Довідник. К., 1991; За-
ставний Ф. Д. Українська діаспо-
ра (розселення українців у зару-
біжних країнах). Львів, 1991;
Українці в зарубіжному світі. К.,
1991.	В. Б. Євтух.
УКРАЇНСЬКА ЕКОЛОГІЧНА
АСОЦІАЦІЯ «ЗЕЛЕНИЙ СВІТ»
(УЕА ЗС) — добровільна гро-
мадська орг-ція, створена для
об’єднання зусиль громадян і
орг-цій України у справі доко-
рінного виправлення еколог,
ситуації на території республі-
ки і забезпечення нормального
співіснування людини та навко-
лишнього середовища. У жовтні
1989 в Києві відбувся 1 з’їзд
УЕА ЗС, на ньому було обрано
Голову асоціації (Ю. М. Щер-
бак), заступників Голови, Сек-
ретаріат, Зелену Раду, затвер-
джено Статут і Програму. У бе-
резні 1991 у Івано-Франківську
відбувся II з’їзд УЕА ЗС, на
якому замість Секретаріату об-
рано Координаційний комітет.
Об’єднує понад 150 асоціатив-
них членів у всіх областях Ук-
раїни (1991). Гол. її завдання —
залучення громадськості до ак-
тивної діяльності по вирішенню
еколог, проблем України, реалі-
зації права громадян на здорове
середовище проживання.
Осн. форми діяльності: бороть-
ба за припинення дії об’єктів,
які спричинюють деградацію
природного середовища; участь
у розробці законодавчих актів
у галузі охорони навколишньо-
го середовища; створення банку
інформації; проведення громад-
ських експертиз; формування
в суспільстві еколог, світогляду
та виховання еколог, культури
населення України; здійснення
громадського контролю за до-
триманням природоохоронного
законодавства; організація та
проведення наук, конференцій,
семінарів, лекцій, пікетування,
мітингів, демонстрацій з еколог,
питань; порушення перед дер-
жавними та природоохоронни-
ми органами питань про при-
тягнення до адм., матеріальної
4
325
УКРАЇНСЬКЕ
та кримінальної відповідаль-
ності службових осіб, діяльність
або бездіяльність яких призво-
дить до еколог, правопорушень;
проведення співробітництва з
громадськими екологічними та
антивоєнними орг-ціями, що ви-
ступають за врятування люд-
ства від еколог, кризи, загрози
ядерної війни; активна участь у
миролюбних і природоохорон-
них заходах Укр. Ради миру.
Один з важливих напрямів ро-
боти — ліквідація наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС,
боротьба за припинення її дії,
за припинення буд-ва ін. АЕС
в Україні, створення незалеж.
Екологічного ін-ту. Асоціація
працює у тісному зв’язку з 'їн.
громад, орг-ціями, укр. діа-
спорою, багатьма іноземними
установами. З 1989 випускає га-
зету «Зелений світ». Емблема
УЕА ЗС — соняшник на зеле-
ному фоні.
Н. Ю. Преображенеька.
УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІ-
КАНСЬКА РАДА ПО ТУРИЗ-
МУ ТА ЕКСКУРСІЯХ. Ство-
рена 1962 з метою масового
залучення населення до систе-
матич. занять туризмом. Здій-
снює керівництво туристсько-
екскурсійними виробничими
об’єднаннями (ТЕВО), радами
по туризму та екскурсіях (РТЕ),
організаціями й підприємства-
ми турист.-екскурсійної систе-
ми профспілок на тер. України.
Діє під керівництвом Центр, ра-
ди по туризму та екскурсіях і
Ради Федерації незалежних
профспілок України. Осн. на-
прями діяльності: розвиток
і вдосконалення туристсько-
екскурсійної справи в Україні;
вивчення потреб населення рес-
публіки в туристсько-екскур-
сійних послугах; проведення
заходів, спрямованих на під-
вищення якості обслуговування
туристів та екскурсантів, розви-
ток матеріальної бази туризму;
пропагування туризму; забез-
печення робіт по обслуговуван-
ню груп іноземних туристів;
координація діяльності ТЕВО
і РТЕ по розробці міжобласних
планових маршрутів з активни-
ми способами пересування; при-
родоохоронна діяльність; при-
своєння звань і розрядів по ту-
ризму тощо. З кін. 1991 реор-
ганізована в Укр. акціонер, т-во
по туризму та екскурсіях «Укр-
профтур».	В. С. Западня.
УКРАЇНСЬКЕ АКЦІОНЕРНЕ
ТОВАРИСТВО ПО ТУРИЗМУ
ТА ЕКСКУРСІЯХ «УКРПРОФ-
ТУР», АТ «Укрпрофтур». Ство-
рено наприкінці 1991 в резуль-
таті реорганізації Української
республіканської ради по ту-
ризму та екскурсіях з метою
організації і надання громадя-
нам (у т. ч. іноземним) ком-
плексу туристсько-екскурсій-
них послуг, ефективного вико-
ристання існуючої матеріальної
бази, будівництва нових і рекон-
струкції діючих турист, об’єк-
тів, формування нових екон.
основ туризму та екскурсій. АТ
«Укрпрофтур» є юридичною
особою, діє на принципах само-
окупності та самоуправління.
Осн. напрями діяльності: орга-
нізація і розвиток масового ту-
ризму; надання громадянам
(у т. ч. іноземним) різних видів
туристсько-екскурсійних по-
слуг; надання консультаційно-
довідкових послуг з проблем
туризму на Україні і виїзду за
її межі, організація і розвиток
турист, поїздок громадян Ук-
раїни за кордон; популяриза-
ція за кордоном турист, і діло-
вих поїздок в Україну, орга-
нізація обслуговування інозем-
них туристів в Україні; спри-
яння орг-ціям і трудовим ко-
лективам у здійсненні контак-
тів з партнерами в зарубіжних
країнах; рекламна діяльність
в Україні та за кордоном, за-
безпечення вироби, і продажу
сувенірної й художньої продук-
ції. Найвищий орган — збори
акціонерів — власників акцій,
які обирають Раду АТ. Вико-
навчий орган АТ — правління
та його президент (призначаю-
ться Радою АТ). О. І. Коляда.
УКРАЇНСЬКЕ БОТАНІЧНЕ
ТОВАРИСТВО (УБТ) — добро-
вільна наук.-громадська орг-
ція, основним завданням якої
є сприяння розвиткові бот. на-
уки, раціональному викорис-
танню і збереженню рослин-
них ресурсів країни, збагачен-
ню її флори та рослинності,
а також широка пропаганда
природоохоронних знань серед
населення. Ств. 1925 на базі
бот. секції Укр. наук, т-ва (засн.
1920). Існує при Відділенні
загальної біології АН України.
У складі УБТ — 19 відділень
і 16 груп, що об’єднують
понад 1600 членів. Керівні
органи — з’їзд, який скликаєть-
ся один раз на п’ять років, і
Рада. Виконавчий орган — Пре-
зидія Ради. К. М. Ситник.
УКРАЇНСЬКЕ РЕСПУБЛІ-
КАНСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЇ (Укр-
гідромет). Засноване 19.ХІ 1921
як Українська метеорологічна
служба. До складу Укргідро-
мету входять: гідрометцентр,
центр радіаційних і гідроме-
теоролог. спостережень, служ-
ба автоматизованого прийман-
ня і передавання даних, обчис-
лювальний центр, обл. центри
по гідрометеорології, гідроме-
теорологіч. бюро і обсерватор’ї,
спец, служби по боротьбі з гра-
дом, авіаметеоролог. центр, авіа-
метеоролог., агрометеоролог.,
метеоролог., аеролог., мор.,
озерні гідролог., воднобалансо-
ві, селестокові, сніголавинні стан-
ції, хім. лабораторії, а також
гідрометеоролог, пости і пости
для спостережень за забруднен-
ням повітря, розташовані на те-
риторії республіки. Укргідро-
мет здійснює керівництво в галу-
зі гідрометеорології, забезпечує
потреби нар. господарства, обо-
рони країни і населення в
інформації про стан природ-
ного середовища та клімату,
фактичні та очікувані зміни
гідрометеоролог, умов, про при-
чини цих змін. Інформація
Укргідромету має важливе зна-
чення для безпеки руху різних
видів транспорту, при веденні
с. г., в роботі паливно-енерг.
комплексу, для зниження збит-
ків від впливу несприятливих
гідрометеоролог, явищ, запобі-
гання негативного впливу люд-
ської діяльності на навколишнє
середовище, при поточному і
перспективному плануванні.
Вся інформація поділяється на
три групи: про поточний стан
природного середовища, гідро-
метеоролог. режим і рівні за-
бруднення, екстремальні і кри-
тичні значення певних еле-
ментів (фактична); прогноз ста-
ну природного середовища, гід-
рометеоролог. режиму та ін.,
пов’язаних з ним явищ (прог-
ностична); у вигляді атласів,
довідників і розрахунків по
клімату, агрометеоролог, і гід-
ролог. режиму, про рівні за-
бруднення (режимно-довідко-
ва). Здійснює міжнар. співро-
бітництво по лінії Всесвітньої
метеорологічної організації і
ЮНЕСКО. Наприкінці 1991
управління реорганізоване на
Держ. комітет України по гід-
рометеорології.
М. П. Скрипник.
УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО
ДРУЖБИ І КУЛЬТУРНОГО
ЗВ’ЯЗКУ З ЗАРУБІЖНИМИ
КРАЇНАМИ (УТДКЗ) — доб-
ровільне об’єднання діючих в
Україні громад, орг-цій друж-
би і культур, зв’язку з зару-
біжними країнами. Ств. 1926
в Харкові, з 1934 — в Києві
(до 1959 — Укр. т-во культур,
зв’язку з закордоном) з метою
сприяння розвиткові дружби,
взаєморозуміння і співробіт-
ництва з зарубіж. країнами.
У складі УТДКЗ (на 1.1.
1992) — 18 респ. т-в дружби
з зарубіжними країнами, які
об’єднують 45 обл., 456 міськ.
і районних відділень, 6650
первинних орг-цій, 13 респ.
асоціацій, професійних секцій
та комісій. У 12 областях має
свої відділення. Міжнар. зв’яз-
ки здійснює майже з 900 орг-
ціями та понад 300 громад,
діячами у 102 країнах світу
на засадах взаємності. Співро-
бітничає з усіма рад. орг-ціями
дружби, що діють у зарубіж-
них країнах, дипломатични-
ми, торг., туристичними та ін.
представництвами на тер. рес-
публіки. Активно розвиваєть-
ся співробітництво з громад,
орг-ціями і окремими грома-
дянами у США, Франції, Фін-
ляндії, ФРН, Іспанії, Італії,
Японії та ін. країнах. Підтримує
контакти з орг-ціями дружби
63 країн Азії, Африки, Латин-
ської Америки. Плідними є
традиційні зв’язки з Індією,
країнами Пд. Азії, Бл. і Серед.
Сходу. Організує та координує
співробітництво 12 областей, 41
міста, 3 районів з 102 містами
республіки та ін. тер.-адм.
одиницями зарубіжних країн
у рамках міжнар. руху порід-
нених міст. Найвищий орган —
респ. конференція (відбулися,
зокрема, 1966, 1973, 1981,
1987, всі — в Києві), виконав-
чий орган — Президія. Видає
періодичний вісник «Панорама
України» українською, рос. та
ін. мовами (його надсилають
у 93 країни світу), а також
разом з товариством «Україна»
видає журнал «Юкрейн» («Ук-
раїна»), із Спілкою письмен-
ників України і Укр. респ.
к-том захисту миру — журн.
«Всесвіт».	А. А. Шевчук.
УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО
МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК
(УТМР) — добровільна громад,
організація, що об’єднує мис-
ливців і рибалок з метою ак-
тивної участі у розвитку мис-
ливського і рибальського спор-
ту, в роботі по охороні, збіль-
шенню запасів і науково об-
грунтованого раціонального ви-
користання тваринного світу.
Ств. 1921 у Харкові як Всеукр.
спілка мисливців і рибалок,
яка 1931 ввійшла до Всесоюз.
кооп. об’єднання і одержала
назву Всеукр. кооп. рада мис-
ливців і рибалок. У 1933 раду
було ліквідовано; знову віднов-
лено 1947 у Києві як Укр. до-
бровільне т-во мисливців і ри-
балок; сучас. назва з 1951).
Функціонує на основі Статуту
у тісній взаємодії з держ.
органами і громад, орг-ціями.
У т-во входять первинні, ра-
йонні, міжрайонні, міські, обл.
і респ. організації. Членом
УТМР можуть стати громадяни,
які досягли 18 років (для мис-
ливців) і 16 років (для риба-
лок) та визнають Статут УТМР
і належать до однієї з орг-цій
т-ва. Особи, які досягли 14
років, приймаються до юнаць-
ких секцій т-ва без права по-
лювання. До т-ва приймають
заг. збори первинної орг-ції на
підставі письмової заяви і пору-
чительства двох членів УТМР
УКРАЇНСЬКЕ
326
(які мають стаж не менше трьох
років) та складання заліків про
знання вимог Статуту УТМР,
правил полювання, поводжен-
ня зі зброєю, техніки безпеки,
для рибалок — техніки безпе-
ки на водоймах. Кошти УТМР
складаються з доходів від госп.
діяльності, членських внесків
(як правило, їх використову-
ють на охорону і відтворення
дикої фауни), прибутків від
торгівлі та ін. надходжень.
Для забезпечення запитів чле-
нів УТМР у полюванні і ри-
бальстві в системі товариства
створено 506 мисливсько-ри-
бальських г-в в межах адм.
районів, які входять до складу
обл. і Київ, міської мислив-
сько-рибальських виробничих
об’єднань УТМР. Керівний ор-
ган орг-цій т-ва — ради. У пе-
ріод між засіданнями рад ке-
рівництво здійснюють прези-
дії на чолі з головою і заступ-
никами. В первинних орг-ціях
ради очолюють голови. Конт-
рольний орган УТМР — реві-
зійна комісія. На 1991 відбу-
лося 12 з’їздів УТМР (11-й —
в м. Тернополі, всі ін.— в Киє-
ві). Разом з Міністерством охо-
рони навколишнього природно-
го середовища України та Укр.
т-вом охорони природи видає
журнал «Рідна природа».
С. М. Заріцький.
УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО
ОХОРОНИ ПРИРОДИ — доб-
ровільна громад, орг-ція, яка
проводить виховну і практичну
роботу в галузі охорони при-
роди. Засн. 1946 в Києві. На-
лічує 14,1 млн. чол., об’єдна-
них у 50,8 тис. первинних,
572 районні та міські і 25 обл.
орг-цій (1.1 1991). У складі
т-ва працюють екологічна рада,
секції: охорони і раціонального
використання зем. і водних ре-
сурсів, надр, повітр. басейну,
тваринного і рослинного світу,
лісів, рибних запасів, секція
правових основ природокорис-
тування, заповідних територій
та юнацька. Найважливішим
завданням т-ва є залучення
широких верств населення до
участі у здійсненні заходів
щодо охорони навколишнього
середовища, раціонального ви-
користання, відтворення при-
родних багатств; пропаганда
знань про природу, природо-
охоронного законодавства, до-
сягнень наук.-тех. прогресу в
галузі охорони природи та ра-
ціонального природокористу-
вання; виховання у населення
дбайливого ставлення до при-
роди; сприяння держ., кооп.
та громад, орг-ціям, підпри-
ємствам, установам у проведен-
ні природоохоронних заходів;
здійснення громад, контролю
за раціональним використан-
ням і охороною природних
багатств. У системі т-ва діють
нар. ун-ти природи, будинки
природи, госпрозрахункові на-
ук.-виробничі центри та об’єд-
нання, магазини. Серед членів
т-ва — 60 тис. громад, інспек-
торів. У молодіжних осередках
діють «голубі» і «зелені» пат-
рулі. Керівний орган т-ва —
виборна рада, виконавчий ор-
ган — президія. Т-во видає екол.
газету «Трилисник» та разом з
Міністерством охорони навко-
лишнього природного середо-
вища України і Укр. т-вом ми-
сливців і рибалок — журнал
«Рідна природа». Відбулося де-
в’ять з’їздів У. т. о. п., остан-
ній — 1991 у Черкасах.
І. Л. Грінчак.
український авіацій-
ний метеорологічний
ЦЕНТР (УАМЦ) — установа,
яка здійснює метеоролог, забез-
печення польотів літаків укр. та
іноз. авіакомпаній в аеропорту
Бориспіль. Заснований у 1974
на базі авіаметеорологічної
станції Київ-Центральна. Підпо-
рядкований Державному комі-
тету України по гідрометеоро-
логії. Осн. завдання УАМЦ —
своєчасне і якісне забезпечен-
ня льготного, диспетчерсько-
го складу та ін. оперативних
служб аеропорту метеоролог,
інформацією, зокрема про фак-
тич. та очікувану погоду на
маршрутах польотів, у пунк
тах посадки і на запасних
аеродромах. УАМЦ має сучас.
дистанційні прилади й устат-
кування для безперервного
спостереження за найважли-
вішими параметрами стану ат-
мосфери та реєстрації їх. До
цього устаткування належать
сучас. комплексні радіотех. ае-
родромні метеостанції, метео-
ролог. радіолокатор для спосте-
реження за просторовим розпо-
ділом і еволюцією полів хмар-
ності та багатьох небезпечних
для авіації явищ погоди, по-
в’язаних з купчасто-дощовою
хмарністю в радіусі 300 км.
Для уточнення прогнозів пого-
ди та обслуговування трива-
лих безпосадочних польотів ви-
користовують апаратуру, яка
дає можливість одержати знім-
ки хмарних полів від метео-
ролог. супутників погоди. За
допомогою автоматизованої си-
стеми передачі даних УАМЦ
одержує інформацію про пого-
ду і прогнози з ін. аеропортів.
УАМЦ здійснює методичне ке-
рівництво роботою авіаційних
метеорологічних станцій Укра-
їни.	Н. М. Нефедьєва.
УКРАЇНСЬКИЙ комітет
КРАЄЗНАВСТВА (УКК) — гро-
мад. виборний орган, що здійс-
нював керівництво Краєзнавчи-
ми товариствами України. Ств.
1925 у Харкові на 1-й Всеук-
раїнській краєзнавчій нараді
замість Комісії краєзнавства,
яка припинила свою діяльність.
Був обраний у складі 15 осіб,
потім — 10. Осн. завданням
УКК було: проведення обліку
краєзнав. орг-цій і налагоджен-
ня між ними зв’язку; вироб-
лення єдиних для них організа-
ційних форм і юрид. основ; ме-
тодична допомога місц. орг-
ціям, обмін досвідом; спряму-
вання краєзнав. роботи на до-
слідження розвитку місц. г-ва;
сприяння поширенню краєзнав.
руху тощо. Поточна робота про-
водилась під керівництвом Пре-
зидії (у складі 3 осіб). УКК
підтримував тісні зв’язки з Укр-
держпланом, ЦСУ, Укр політ-
освітою, Н.-д. ін-том географії
та картографії (професори Г. Ге-
ринович, К. Дубняк, С. Руд-
ницький були членами УКК),
Ін-том прикладної ботаніки,
Секцією етнології та краєзнав-
ства та з 61 орг-цією за межами
України.
УКК видавав журнал «Крає-
знавство» (1927—ЗО).
Літ.:	«Краєзнавство». Харків,
1927 —1930.	Є. О. Колесник.
УКРАЇНСЬКИЙ ЛІСОСТЕПО-
ВИЙ ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ ОК-
РУГ — зоогеогр. округ, що
охоплює територію лісостепо-
вої фізико-географічної зони.
Фауна У. л. з. о. багата і різ-
номанітна, має перехідний мі-
шаний характер, тобто в ній є
представники лісового, степо-
вого та водно-болотного фауні-
стич. комплексів. Серед хребет-
них тварин, зокрема земновод-
них і плазунів, характерні: три-
тони (2 види), зелена та звичай-
на ропухи, часничниця, джер-
лянки (2 види), деревна жаба
(квакша), болотна черепаха,
вужі (2 види), мідянка, га-
дюка звичайна, полози (2 види),
ящірки (4 види), веретільниця.
Серед птахів, зокрема з лісо-
вих видів, трапляються: сокіл-
балобан, шуліки чорний і ру-
дий, каня, яструби великий і
гороб’ятник, сови сіра та ву-
хата, дятли (8 видів), голуби
(2 види), дрімлюга, зозуля;
з дрібних горобиних птахів —
зяблик, зеленяк, вівчарики (З
види), кропив’янки (4 види),
підкорішники (2 види), синиці
(6 видів) та ін. До степового
комплексу належать дрофа, ку-
ріпка, жайворонки (5 видів),
вівсянка чорноголова та ін.
З ссавців лісового комплексу
поширені свиня дика, козуля,
подекуди — борсук, кілька ви-
дів кажанів; з степового — хов-
рахи (2 види), сліпаки (2 види),
миші і полівки (8—10 видів),
землерийки (4 види), кріт, їжак.
З типових лісостепових тварин
тут водяться заєць сірий, лиси-
ця, в деяких місцях — вовки.
В долинах річок, на озерах,
болотах і ставках поширений
комплекс водно-болотних тва-
рин. З комах специфічними для
У. л. з. о. є цикадка вікон-
часта, тріоза моркв’яна, ясене-
вий лубоїд великий, горіхотвор-
ка волосиста та ін. У межах
округу — Канівський заповід-
ник, Луганський заповідник,
заповідник Розточчя та відділ
Українського степового заповід-
ника — Михайлівська Цілина.
М. А. Воїнсі вепський.
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-
ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВО-
ДОГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛО-
ГІЧНИХ ПРОБЛЕМ (УНДІ
ВЕП). Ств. 1991 на базі Укр.
філіалу Центр, н.-д. ін-ту комп-
лексного використання водних
ресурсів (засн. 1977). Ін-т ство-
рено для наук, забезпечення об-
грунтування міжрегіон. пере-
розподілу стоку, комплексно-
го використання водних ре-
сурсів малих річок і водосхо-
вищ, с.-г. водопостачання, водо-
госп. екології і радіології в
Україні.
Осн. завдання інституту: аналіз
водозабезпеченості У країни;
розвиток концептуальних ос-
нов прогнозування, плануван-
ня, нормування, управління і
контролю міжресп. і респ. во-
докористування і стану водних
об’єктів; обгрунтування орга-
нізацій но-тех. і економічних
заходів по вирішенню водогос-
подарсько-екологічних проблем
України для регулювання збе-
реження вод та ін. природних
екосистем, запобігання і змен-
шення несприятливого впливу
води і захисту водно-зем. ре-
сурсів. До складу ін-ту входять
7 наук, відділів, інформаційно-
обчислювальний центр, гідро-
хім. та радіологічна лаборато-
рії. Актуальні напрями — мо-
делювання екосистем водойм і
водотоків та можливих змін ан-
тропогенних факторів у їхніх
басейнах; розробка методики
визначення допустимого антро-
погенного дослідження радіо-
активного забруднення екоси-
стем дніпровських водосховищ
та малих річок, розробка систе-
ми моніторингу радіоактивного
забруднення та інженерних ме-
тодів захисту водогосп. об’єктів.
А. В. Яцик.
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-
ДОСЛІДНИИ ІНСТИТУТ ПРА-
ЦІ. Ств. 1991 в Луганську на
базі Українського філіалу Н.-д.
ін-ту праці Державного коміте-
ту СРСР по праці і соціальних
питаннях. Підпорядкований Мі-
ністерству праці України. Має
два філіали: Причорноморсь-
кий (Одеса) та Придніпров-
ський (Кіровоград).
Осн. напрям діяльності — про-
327
УКРАЇНСЬКИЙ
ведення наук, досліджень пере-
важно прикладного характеру з
соціально-екон. проблем підви-
щення якості та поліпшення
використання трудових ресур-
сів в умовах ринкової економі-
ки; розробка проблем життєво-
го рівня, посилення соціальної
захищеності населення, наук,
обгрунтування мінім, спожив-
чого бюджету, держ. гарантій в
оплаті праці; рекомендацій що-
до створення мотивів і стимулів
високопродуктивної праці та
поліпшення організації оплати
праці; удосконалення трудових
відносин на основі розвитку но-
вих форм і методів господарю-
вання; поліпшення виробничих
умов праці, розробка наук, об-
грунтованих соціальних нор-
мативів. Видає методичні мате-
ріали, наук, доповіді, інформа-
ційні записки. О. М. Уманський.
український степовим
ЗАПОВІДНИК — заповідник
у Донец., Сум. та Запоріз.
областях. Утв. 1961. Заг. пл.
2756 га. Підпорядкований АН
України. Складається з 4 від-
ділів: Хомутівський Степ, Ми-
хайлівська Цілина, Кам'яні Мо-
Український лісостеповий
зоогеографічний округ.
Підорлик малий.
Лисиця.
Борсук.
Ящірка зелена.
Яструб.
Сатурнія грушева.
Жаба сіра.
ської, підмаренника руського
та ін. Значна кількість енде-
міків, у т. ч. вузьколокальних
(ковила азовська, ковила не-
звичайна, шипшина хомутов-
ська, вероніка азовська). Всього
у флористичному складі від-
ділу налічується 588 видів су-
динних рослин. Тваринний світ
характерний для пд. степів:
заєць-русак, лисиця, ласка,
тхір степовий, перев’язка зви-
чайна, земляний заєць великий,
ховрах крапчастий, хом’як;
багато степових та польових,
у прибережних заростях — во-
дно-болотних видів птахів. З
хижих птахів гніздяться лунь
систа, ковила Іоанна, ковила
вузьколиста. На схилах пн.
експозиції та у зниженнях
сформувалися ділянки чагар-
ників, представлені зіноваттю
руською, терном колючим,
шипшиною, свидиною. Іноді
трапляються деревні види —
яблуня рання, груша звичайна,
сосна звичайна. Днища балок
і западин зайняті лучною рос-
линністю. Всього флора Ми-
хайлівської Цілини налічує бл.
520 видів судинних рослин.
З тварин тут водяться лось,
козуля, свиня дика, лисиця,
заєць-русак, земляний заєць
великий, сліпак, бл. 70 видів
птахів, зокрема жайворонки,
перепел, лунь польовий, кібчик.
Кам’яні Могили розмі-
щені у південно-сх. частині
Приазовської височини, у Во-
лодарському р-ні Донец. обл.
та Куйбишевському р-н Запо-
різ. обл. Територія являє собою
своєрідне сполучення ділянок
цілинного степу зі скельними
останцями. Флора відділу на-
лічує бл. 490 видів судинних
рослин. Поверхня скель вкрита
переважно лишайниками; у
тріщинах зростають папороті,
авринія скельна, маренка гра-
нітна, деревій голий (вузький
ендемік). Для кам’янистих сте-
пів характерні ковила гранітна,
ковила пухнатолиста, костриця
валіська, гвоздика Андржійов-
ського. Справжні степи пред-
ставлені ковилою вузьколи
стою, кострицею борознистою,
шавлією пониклою, астрагалом
австрійським, в’язелем барвис-
тим, люцерною румунською.
Деревно-чагарникова рослин-
ність представлена кількома ви-
дами шипшини, терном, жосте-
ром. Подекуди невеликі курти-
ни утв. в’яз граболистий, шов-
ковиця біла, в’яз Висоцько-
го, кизильник чорноплідний та
ін. З тварин водяться лисиця,
хом’як, ховрах малий, їжак,
заєць-русак, іноді трапляються
тхір степовий та ласка. З пта-
хів гніздяться жайворонки, вів-
сянки, кам’янки, куріпка сіра,
перепел; трапляються луні, жу-
равель степовий та ін.
Відділ Крейдяна Фло-
р а розташований у північно-
зх. частині Донецькді височини,
в межах Краснолиманського і
Слов’янського р-нів Донец. обл.
Рельєф глибоко розчленований
яружно-балковою сіткою. Рос-
линний покрив представлений
гол. чин. різнотравно-злакови-
ми фітоценозами, агломератив-
ними розімкнутими угрупован-
нями з чебрецем крейдяним,
сонцецвітом крейдяним, ранни-
ком крейдяним, а також крей-
дянососновими та байрачними
лісами.
Всього у заповіднику налічу
ється понад 1 тис. видів вищих
рослин, з них 45 рідкісні:
45 видів занесено до Червоної
книги України (калофака волзь-
ка, півонія вузьколиста, волош-
гили та Крейдяна Флора.
Хомутівський Степ роз-
ташований у межах Приазов-
ської низовини, вздовж право-
го берега р. Грузького Ялан-
чика, в Новоазовському р-ні
Донец. обл. Рельєф слабохви-
лястий, розчленований яружно-
балковою сіткою. Рослинний
покрив представлений різно-
травно-типчаково- ковиловим
степом з переважанням ковили
Лессінга, ковили української,
ковили Граффа, шавлії поник-
лої, костриці, залізняків, кат-
рану татарського, льону ав-
стрійського, люцерни румун-
польовий, лунь луговий, кібчик,
боривітер.
Михайлівська Цілина
розташована на пд.-зх. відро-
гах Середньоросійської висо-
чини, в межах Лебединського
р-ну Сум. обл. Територія являє
собою пологохвилясту лесову
рівнину, розчленовану негли-
бокими балками. Це ділянка
пн. лучного різнотравно-злако-
вого степу, де зростають кост-
риця, вівеюнець пухнатий, під-
маренник руський, конюшина
гірська, шавлія лучна, чебрець
Маршаллів, стоколос безостий,
пирій повзучий, ковила воло-
УКРАЇНСЬКИЙ
328
ка несправжньоблідолускова,
сосна крейдяна, ковила во-
лосиста, ковила Лессінга, ко-
вила пухнастолиста, вудсія аль-
пійська, тюльпан дібровний,
тюльпан змієлистий, тюльпан
гранітний, крокус сітчастий
тощо). Фауна У. с. з. налічує
25 видів ссавців, 110 — птахів,
7 — плазунів, 2 — земновод-
них, кілька тисяч видів комах.
Рідкісних — 48 видів, зокрема
перев’язка звичайна, журавель
степовий, бражник олеандро-
вий, бражник — мертва голова,
поліксена, дибка степова, а та-
кож тхір степовий, їжак вуха-
Український степовий
заповідник.
Хомутівський Степ.
Журавель степовий.
Дибка степова.
Півонія вузьколиста.
Михайлівська Цілина.
Гадюка степова східна.
Кам'яні Могили.
УКРАЇНСЬКИЙ СТЕПОВИЙ ЗАПОВІДНИК
тий, гадюка степова, бражник
джмелевидка, занесені до Чер-
воної кни^и України.
Наук, робота в У. с. з. спрямо-
вана на розробку оптимальних
режимів охорони степових еко-
систем, інвентаризацію флори
і фауни. Ведуться спостережен-
ня за програмою «Літопис при-
роди» та за програмою регіо-
нального екологіч. моніторингу.
Працівники заповідника багато
уваги приділяють питанням
пропаганди охорони природи.
У Хомутівському Степу створе-
но Музей природи.
Літ.: Заповедники Украиньї и
Молдавии. М., 1987. А. П. Генов.
український степовий
ЗООГЕОГРАФІЧНИЙ ОКРУГ
— зоогеогр. округ, що охоплює
степову фізико-географічну зо-
ну. Характеризується переваж-
но рівнинним рельєфом, степо-
вою рослинністю (ковилові, по-
линові, полиново-злакові асо-
ціації) і значною антропоген-
ною зміненістю території. Су-
час. фауна округу неоднорідна
і збіднена. На її формування,
крім давніх геол. змін, великою
мірою впливали коливання рів-
ня А зово-Чорноморського ба-
сейну, а також госп. освоєння
степових комплексів. До не-
давнього часу на території
У. с. з. о. водилися дикий
кінь-тарпан, антилопа-сайгак,
степовий байбак, з птахів —
329
УКРАЇНСЬКИЙ ЩИТ
стрепет (хохітва), степовий
орел, канюк-курганник та ін.
види. Нині серед ссавців —
сліпаки, ховрахи, зайці земля-
ні, багато видів мишовидних
гризунів, кріт, їжаки, з хижа-
ків — тхір-перев’язка, лисиця,
зрідка — борсук, вовк, у запла-
вах річок — єнотовидний соба-
ка, подекуди — видра. Найха-
рактерніші птахи: дрофа, сте-
повий журавель, лежень (ав-
дотка), жайворонки (5 видів),
щеврики (2 види), кам’янки
(З види); у плавнях, по берегах
річок і лиманів добре представ-
лений комплекс водяних і бо-
лотяних птахів — гусиних,
чаплевих, куликів, пастушко-
вих, норців, дрібних гороби-
них. З плазунів та земновод-
них найчастіше трапляються
гадюка степова, 2 види вужів,
З види полозів, 3 види ящірок,
ропуха зелена, часничниця,
джерлянка червоночерева, жа-
би ставкові та озерні, а також
квакші (зелені деревні жабки).
В межах У. с. з. о.— Україн-
ський степовий заповідник (за
винятком Михайлівської Ці-
лини), Чорноморський біосфер-
ний заповідник і заповідник
А ска н ія-Нова.
М. А. Воїнственський.
УКРАЇНСЬКИЙ ЩИТ — геол.
структура, що являє собою бри-
леве підняття фундаменту пд.-
зх. частини Східно-Європейсь-
кої платформи. Простягається
майже на 1000 км смугою,
макс. ширина якої становить
250 км, від р. Горині вздовж
правого берега Дніпра, на Пд.
Сх. переходить на Лівобереж-
жя, досягаючи Азовського м.
Розміщується у межах Жи-
томир., Хмельн., Микол., Дніп-
роп., Черкас., Кіровогр., Запо-
різ. і Донец. областей. За межі
У. щ. приймають виходи на
поверхню кристалічних порід
або ізолінію глибини їхнього
залягання 300 м від денної
поверхні (див. карту). У. щ.
є стабільною ділянкою земної
кори блокової будови. У бу-
дові щита розрізняють криста-
лічний фундамент, що склада-
ється переважно з метаморфіч-
них порід, і нерівномірно роз-
винутий осадочний чохол з
мезо-кайнозойських порід суб-
горизонтального залягання.
Фундамент розчленований на
мегаблоки (Волино-Подільсь-
кий, Білоцерківсько-Одеський,
Кіровоградський, Придніпров-
ський, Приазовський; див. окре-
мі статті), що розділені між-
блоковими тектонічними зона-
ми, генетично пов’язаними з
глибинними розломами, і, в
свою чергу, поділяються на бло-
ки наступних порядків. Серед
складчастих структур доміну-
ють граніто-гнейсові куполи і
міжкупольні синкліналі. По-
верхня кристалічного фунда-
менту занурюється у пд., пд.-
зх. і пн.-сх. напрямах під
кутами 1—3°, утворюючи схи-
ли У. щ. Залежно від рівня
денудації окремих блоків на
денну поверхню виходять по-
роди різного віку. Найдавніші
породи — ультрабазити й тона-
літи аульської серії нижнього
архею (віком 3650±100 млн.
років) — виявлено в зх. частині
Приазовського блока. Значні
площі займають верхньоархей-
ські вулканогенні породи кон-
ксько-верхівцівської, зх.-при-
Український степовий
зоогеографічний округ.
Фазан.
Ящірка прудка.
азовської та ін. серій віком
3500—3000 млн. років (значна
частина їх утв. в архейських
рифтах і містить релікти оке-
анської кори того часу), пла-
гіогранітоїди та гранодіорити
дніпровського комплексу. Най-
поширеніші метаморфічні ниж-
ньопротерозойські породи кри-
ворізької (віком 2500 млн. ро-
ків), тетерівської та бузької
серій. Вище залягають гра-
ніти рапаківі коростенського
комплексу віком 1750 млн.
років, такий самий вік мають
маріуполіти й граносієніти
приазовського комплексу. До
верх, протерозою належать ма-
ло порушені кварцити й вул-
каніти овруцької серії у пд.-зх.
частині щита і діабазові, пор-
фіритові та ін. малі інтрузії
(1650—1200 млн. років). З
продуктів руйнування порід
кристаліч. фундаменту на його
поверхні утв. кора вивітрюван-
ня. Нерівності поверхні випов-
нені мінливими за складом
породами осадочного чохла
юрського, крейдового (у вигляді
численних острівців), палеоге-
нового (на пд. і сх. схилах) і
неогенового віку. Антропогено-
вий покрив представлений ле-
соподібними суглинками.
Сарана.
Заєць.
Бабак.
Полоз.
В геол. історії У. щ. після
утворення гранітного шару зем-
ної кори розрізняють 2 вели-
кі періоди: геосинклінальний
(див. Геосинкліналь) в археї —
ранньому протерозої та плат-
формений, починаючи з часу
формування овруцької серії.
Герцинські тектонічні рухи, які
проявилися у суміжних струк-
турах, спричинилися до акти-
візації старих і утв. нових
тріщинних структур і малих
інтрузій на пн.-сх. схилі щита.
В результаті стабільного тек-
тонічного режиму і денудацій-
них процесів У. щ. перетворив-
ся на структурну і орографіч-
ну вісь платформеної (рів-
нинної) частини України. Його
найвищі ділянки відповідають
Придніпровській і Приазовсь-
кій височинам. З тектонічними
зонами У. щ. пов’язані Кри-
ворізький залізорудний басейн
і Кременчуцький залізорудний
район, з осадочними чохлом —
Нікопольський марганцевий ба-
сейн і Дніпровський бурову-
гільний басейн. Породи крис-
таліч. фундаменту (граніти,
гнейси, габро) використовують
як буд. матеріали. Рідкісне
дорогоцінне каміння і виробне
каміння трапляються у межах
УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ
330
Волино-Подільського і При-
азовського блоків. Кора вивіт-
рювання містить великі запаси
каолінів.
Літ.: Каляев Г. И. Тектоника Ук-
раинского щита и положение его
в структуро Восточно-Европей-
ской платформи. В кн.: Тектоника
фундамента древних платформ.
Труди совещания. М., 1973; Ка-
ляев Г. И. Украинский щит. В кн.:
Железисто-кремнистше формации
докембрия Европейской части
СССР. Тектоника. К., 1988.
Г. І. Каляев.
УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ —
частина гірської системи Кар-
пат у межах України. Див. Кар-
пати Українські.
УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ. АТ-
ЛАС ТУРИСТА — регіональ-
ний тематич. атлас наук.-по-
пулярного змісту, карти якого
відображають природні та со-
ціально-культурні особливості,
транспортну доступність, мате-
ріальну базу і організацію
туризму та відпочинку в Кар-
патах Українських. Виданий
1987. Має 24 карти і 8 схема-
тич. планів міст з пояснюваль-
ними та довідковими відомос-
тями, планово-перспективні ма-
люнки, ілюстрації, покажчик
геогр. назв (понад 2150 назв).
Осн. масштаб карт 1 : 1 250 000.
Складається з 4 розділів: вступ,
природні умови, обслуговуван-
ня туристів та оглядовий.
В останньому розділі представ-
лено оглядову турист, карту
регіону (масштаб 1 : 250 000)
з об’єктами обслуговування ту-
ристів та пам’ятками, схеми
пішохідних і лижних марш-
рутів з докладною геогр. ситу-
ацією, схематичні плани міст.
УКРАЇНСЬКИЙ ЩИТ
СХЕМА ТЕКТОНІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ
київ
Мвгаблоии
.Дніпропетровськ,
ДпиеЦвК
ревоград
Кривий Ріг
Протоплатформнї блоки
Г еосиннліналі
Кахоеське одсх
Розломи між блоками
наступних порядків
Контур Українського шита по
виходах кристалічних порід
Глибинні розломи
між мегаблоками
Проміжні тектонічні зони
а) Побузька б) Західно-Інгулецьна
в) Оріхово-Павлоградсьна
Нонтур Українського ти-а
по <зол*ні 300 м
Кременчуцьке Ввсх. • фОФ
о ф
о ф
а б
Видання’. Украинские Карпати.
Атлас туриста. М., 1987.
Р. І. Сосса.
УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ГІД-
РОГЕОЛОГІЧНА ОБЛАСТЬ —
гідрогеол. структура в центр,
частині України (див. Гідро-
геологічне районування). Є об-
ластю живлення для суміжних
артезіан. басейнів. У її межах
локалізовані місцеві області
живлення і розвантаження під-
земних вод, значною мірою
узгоджені з планом сучас. гід-
рографічної сітки. Найпоши-
ренішим є водоносний комп-
лекс тріщинуватих порід і кори
вивітрювання фундаменту на
глибині від кількох до 100 м.
Водозбагаченість дуже нерів-
номірна : майже кожна друга
свердловина безводна, продук-
тивність діючих найчастіше не
перевищує 5 л/с при зниженні
рівня на 20—ЗО м, іноді до-
сягає 40 л/с. Локальне поши-
рення, нерівномірні потужність
Виходи кристалічних порід
фундаменту Українського щита
на Побужжі.
і склад мають водоносні породи
осадочного чохла: юрські і
крейдові — у пд.-сх. частині
і обмежено на Пн. Зх., палео-
генові — на вододілах у центр.,
пн.-сх. і пд. частинах, неоге-
нові — у пд., центр, і пн.-зх.
частинах, антропогенові флю-
віогляціальні — на крайньому
Пн. Зх.; грунтові води алю-
віальних відкладів пов’язані
з долинами річок та балок.
Дебіт свердловин звичайно не
перевищує 10 л/с при зниженні
рівня на 20—ЗО м, іноді до-
сягає 40 л/с. З Пн. Зх. на Пд.
Сх. змінюється мінералізація
(від 0,1 до 9 г/л) і склад води
(від гідрокарбонатного кальціє-
вого до хлоридного натрієвого).
Забезпеченість області підзем-
ними водами недостатня. Прог-
нозні ресурси становлять 3,9
млн. м3 за добу (7 % респ.
запасів на площі, що становить
27 % тер. України). Найб. во-
дозабори підземних вод у міс-
тах Бердичеві, Умані, Кірово-
граді, Жмеринці, Фастові, Смі-
лі, Бердянську. Радонові мін.
лік. води використовують у лік.
закладах Хмільника, Білої
Церкви, Миронівки, Знам янки,
Тального. Е. Е. Соболевський.
УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ПА-
ЛЕОГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ
— територія, виділена за спіль-
ністю природно-істор. умов на
основі палеогеограф. даних
вздовж правобережжя Дніпра.
В межах відповідає геострукту-
рі Українського щита. У пізньо-
му протерозої, коли почався
платформений розвиток щита,
і протягом теократичних і біль-
шої частини таласократичних
періодів каледонської та гер-
цинської палеографічних ер
(див. Палеографічна етапність)
майже на всій площі переважа-
ла континентальна денудація.
Мор. трансгресії поширювалися
протягом таласократичних пе-
ріодів каледонської ери на вузь-
ку смугу зх. і пд.-зх. частини,
герцинської ери — на невелику
площу на Пн. Сх. Пізньокрей-
дові трансгресії альпійської па-
леографічної ери поширювали-
ся майже на всю площу щита,
пізньоеоценові та ранньоолігс-
ценові — на його пн.-сх. части-
ну. Міоценові трансгресії зато-
плювали пд., пд.-зх., частко-
во — зх., а ранньопліоценові —
пд. смуги щита. Характерними
для пліоцену і антропогену бу-
ли континентальний режим і
різкі зміни клімату та ланд-
шафтів.	М.	Ф. Веклич.
УКРДІПРОВОДГОСП (Україн-
ський державний головний про-
ектно-розвідувальний та н.-д.
інститут вод. г-ва). Ств. 1936
у Києві на базі Проектно-
розвідувальної контори Укр-
меліотресту Нар. комісаріату
зем. справ УРСР, з 1953 —
сучас. назва. Підпорядкований
Держ. комітету України по
водному г-ву. У складі ін-ту про-
ектна (20 відділів), розвіду-
вальна (6 відділів та 3 комп-
лексні розвідувальні експеди-
ції) та н.-д. (5 відділів) частини;
філіали у Вінниці, Житомирі,
Луцьку, Рівному, Сімферополі,
Херсоні, Черкасах, Чернігові.
Ін-т розробляє перспективні
плани розвитку меліорації та
схеми комплексного викорис-
тання водних і зем. ресурсів
у республіці; схеми природо-
охоронних заходів, проекти ме-
ліоративного і водогосп. буд-ва,
водогосп. об’єктів, у т. ч. у зару-
біжних країнах (Туніс, Алжір).
За проектами ін-ту збудовано:
Дніпро — Інгулець канал, Пів-
нічно-Кримський канал, Борт-
ницьку зрошувальну систему,
Каховську зрошувальну систе-
му? Південно-Бузьку зрошуваль-
ну систему, Ірпінську осушу-
вально-зволожувальну систему,
Трубізьку осушувально-зволо
жувальну систему, Загорське
331
УЛЬЯНОВСЬКИЙ
водосховище, Партизанське во-
досховище та ін. Основні на-
прями н.-д. робіт: обгрунту-
вання інженерних заходів що-
до створення сприятливих умов
на меліорованих територіях;
прогнозна оцінка впливу зро-
шувальних систем, магістраль-
них каналів на природне сере-
довище; обгрунтування пара-
метрів і конструкцій дренажу;
розробка ефективних проти-
фільтраційних заходів на ка-
налах зрошувальних систем,
технологій облицювання кана-
лів з різних матеріалів; об-
грунтування принципових схем
і конструкцій осушувально-
зволожувальних систем, гідро-
тех. споруд тощо. У січні 1992
інститут реорганізовано в Ук-
раїнський головний орендний
проектно-розвідувальний та на-
уково-дослідний інститут вод-
ного господарства (Укрводпро-
ект).	В. Д. Дупляк.
УКРНДІЗЕМПРОЕКТ (Україн-
ський науково-дослідний і про-
ектно-вишукувальний інститут
по землеустрою). Ств. 1961 в
Києві як проектна орг-ція,
з 1989 — н.-д. і проектно-ви-
шукувальний ін-т. Підпорядко-
ваний Укр. академії агр. наук.
У складі ін-ту — центр, вироб-
ництво, розташоване в Києві,
та 25 обл. філіалів. Є голов-
ним у республіці по дослід-
женню проблем землеустрою,
виконує функції ген. проектної
орг-ції з питань захисту грун-
тів від ерозії. Осн. напрями
роботи: розробка і впровад-
ження екологічно збалансова-
них систем землекористування,
які забезпечують стійкість
грунтово-біол. екосистеми, при-
скорене відтворення родючості
грунтів, постійне підвищення
продуктивності землеробства
на основі ресурсозбереження;
удосконалення регіональних
моделей ландшафтного приро-
доохоронного землеустрою, які
базуються на контурно-меліо-
ративній організації терито-
рії; наук, обгрунтування шля-
хів запобігання скороченню
площ с.-г. угідь з розробкою
системи екон. захисту цінних
земель і моніторингу зем. ре-
сурсів. Ін-т бере участь у
здійсненні зем. реформи в рес-
публіці, складанні ген. і регіо-
нальних схем використання і
охорони земель, протиерозійних
заходів, рекультивації земель.
Розробляє проекти землеуст-
рою, планування та забудо-
ви сільс. нас. пунктів, ор-
ганізації та забудови колек-
тивних садів, буд ва протиеро-
зійних гідротех. споруд, тера-
сування схилів, рекультивації
земель, землювання малопро-
дуктивних угідь, створення за-
хисних лісонасаджень тощо.
За участю Укрндіземпроекту
та ін. н.-д. установ було роз-
роблено Генеральну схему ви-
користання земельних ресурсів,
Генеральну схему протиерозій-
них заходів та ін.
Л. Я. Новаковський
УЛОГОВИНА — від’ємна фор-
ма рельєфу, замкнена з усіх
боків (безстічна) або відкрита
з одного чи двох протилежних
боків (дренована). За формою
профілю У. поділяють на блюд-
цеподібні, чашеподібні, конусо-
подібні, за планом — на округ-
лі й видовжені; за походжен-
ням — на тектонічні, вулканіч-
ні, ерозійні, карстові, суфо-
зійні, льодовикові, водно-льо-
довикові, провальні та антропо-
генні, а також мішаного типу;
за режимом стоку — на про-
точні, стічні та безстічні. В
Україні У. тектонічного поход-
ження поширені у Карпатах
(Верхньотисенська, Свалявська,
Ясінська, Сколівська, Солот-
винська та ін.; див. окремі
статті). Карстові У. завдовжки
кілька кілометрів пізньонео-
генового і антропогенового віку
виникли на поверхні яйл Крим-
ських гір. Ерозійні та суфозійні
У. поширені у лісостеповій та
ін. природних зонах респуб-
ліки. У. мішаного генезису
є на Подільській височині
(Золочівська, Колтівська), у
Передкарпатті (Стрийсько-Жи-
дачівська) тощо. Антропоген-
ні У. відомі у Донбасі та ін.
регіонах над соляними і вугіль-
ними виробками.
І. П. Ковальчук.
УЛЯШВКА — селище міського
типу Білопільського р-ну Сум.
обл. Розташована на р. Вир
(прит. Сейму, бас. Десни), за
8 км від залізнич. ст. Вири.
3,3 тис. ж. (1990). Відома з
кінця 17 ст., с-ще міськ. типу
з 1957. Поверхня хвиляста.
Перевищення висот до ЗО м. Пе-
ресічна т-ра січня —7,6 , лип-
ня 4 19,5°. Опадів 550 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
47 га. В У.— плодоконсерв-
ний, хлібний і цегельний з-ди.
Інкубаторна станція.
УЛЬТРАФІОЛЕТОВА СОНЯЧ-
НА РАДІАЦІЯ (від лат. иіі-
га — за межами), УФР — час-
тина спектра сонячної радіації
з довжиною хвиль менше 0,400
мкм. На верх, межі атмосфери
становить 7 % енергії від інте-
грального потоку радіації, бі-
ля земної поверхні її частка
не перевищує 3 %. УФР зале-
жить від висоти Сонця над
горизонтом, прозорості атмо-
сфери, геогр. (широта місцево-
сті і висота над рівнем моря)
та метеоролог, {хмарність та
ін.) факторів. Для визначення
її існують розрахункові методи
(зокрема, проф. В. О. Белінсь-
Добовий розподіл прямої
ультрафіолетової сонячної
радіації (мВт/м‘) у межах
Карадагу протягом року.
кого) та прилади (ультрафіолет -
метри, дозиметри). Протягом
року вплив УФР змінюється,
найінтенсивніший він улітку.
За біологічною дією розрізня-
ють: УФ — А (довжина хвиль
у діапазоні 0,315—0,400 мкм);
УФ—В (0,280—0,315 мкм);
УФ—С (менше 0,280 мкм;
дуже шкідлива для всього
живого, повністю поглинається
у верхніх шарах атмосфери).
Невеликі дози УФР широко за-
стосовують для кліматоліку-
вання, вони сприяють утворен-
ню біологічно активних речо-
вин (гістамін, вітаміни групи Д
та ін.), підвищують стійкість ор-
ганізму людини до інфекцій і
нормалізують процеси обміну
речовин. Надмірне опроміню-
вання УФР може спричинювати
захворювання крові, рак шкіри
тощо. Під дією УФР спостеріга-
ється почервоніння шкіри (ери-
тема), що переходить у захисну
пігментацію — загар. Нестача
ультрафіолетового опроміню-
вання, зумовлена природними
або штучними (напр., забруд-
нення атмосфери) факторами,
порушує фосфорно-кальцієвий
обмін, спричинює авітаміноз
і в цілому знижує фізіол.
активність людини. На під-
ставі багаторічних досліджень
ультрафіолетового режиму те-
риторія України (за В. О. Бє-
лінським) перебуває у зоні
УФ комфорту, на Пн. від 57,5
пн. ш. виділено зони УФ-де-
фіциту.
Літ.: Белинский В. А., Андри-
енко Л. М. Ультрафиолетовая
радиация солнца и неба на Зем-
ном шаре. Атлас карт, номограмм
и графиков. М., 1976; Бокша В. Г.,
Богуцкий Б. В. Медицинская кли-
матология и климатотерапия. К-,
1980; Никитин Д. П., Нови
ков Ю. В. Окружаюіцая среда и
человек. М., 1986.
В. М. Піщолка.
УЛЬЯНОВКА (до 1924
Грушка) — місто Кіровогр. обл.,
райцентр. Розташована на р.
Синиці (прит. Пд. Бугу). За-
лізнич. ст. Грушка. 10,6 тис.
ж. (1990). Засн. на поч. 80-х
рр. 19 ст., місто з 1974. По-
верхня — хвиляста лесова рів-
нина. Перевищення висот до
55 м. Пересічна т-ра січня
5,1°, липня 4-20,3 . Опадів
520 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 312 га. В У.—
цукр., прод. товарів, мол. з-ди,
харчокомбінат. Профес.-тех.
училище.
УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОН —
район на Зх. Кіровогр. обл.
Утв. 1928. Пл. 0,7 тис. км2.
Нас. 31,9 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 10,6 тис. (1990). У ра-
йоні — м. У льяновка (рай-
центр) та 25 сільс. населених
пунктів.
Розташований у пд. частині
Придніпровської височини. По-
верхня — підвищена полого-
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована долинами річок, бал-
ками, ярами. Заг. похил по-
верхні на Пд. Сх. Корисні
копалини: нікелеві руди, гра-
фіт, граніт, глини. Лежить
у Дністровсько-Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
5,1°, липня -|-20,Зо. Період
з т-рою понад 10 становить
169 днів. Опадів 520 мм на рік,
осн. частина їх випадає у теп-
лий період року. Висота сні-
гового покриву до 10 см. Пн.
частина району міститься у
недостатньо вологій, теплій аг-
рокліматич. зоні, південна —
у посушливій, дуже теплій
агрокліматич. зоні. Річки —
Південний Буг (на пд. межі
району) та його прит. Синиця
з Таужнянкою, Кам’янкою.
Збудовано водосховище на
р. Синиці (пл. 378 га) та 158
ставків заг. пл. водного дзер-
УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОН
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ШКАПА ВИСОТ У МЕТРАХ
УМАНКА
332
кала 644 га. Серед грунтів
найпоширеніші чорноземи ти-
пові середньо- та малогумусні
у комплексі з чорноземами ре-
градованими (понад 90 % пло-
щі району); є також чорноземи
опідзолені, лучні та чорнозем-
но-лучні. Природна рослин-
ність (лучно-степова, діброви та
чагарники) збереглась на схи-
лах долин. Пл. лісів 1,7 тис.
га. Осн. породи: дуб (бл. 90 %
площі лісів), клен, ясен, акація,
берест.
Найбільші пром. підприємст-
ва — Ульяновський цукр., Ве-
ликотроянівський комбікормо-
вий з-ди. Рослинництво зерно-
во-буряківничого, тваринницт-
во м’ясо-мол. напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
58,4, у т. ч. орні землі — 54,2,
сіножаті і пасовища — 3,9. Зро-
шується 1,3 тис. га. Осн. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
кукурудза, цукр. буряки, со-
няшник; вирощують також ово-
чеві та картоплю. Гол. галузі
тваринництва — скотарство,
свинарство; розвиваються вів-
чарство та птахівництво. У ра-
йоні — 15 колгоспів, радгосп.
Кіровогр. держ. сортовипробу-
вальна станція. Залізнич. ст.
Грушка. Автомоб. шляхів 171
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 152 км. Профес.-тех.
уч-ще (Ульяновка).
А. І. Кривульченко.
УМАНКА — річка у Христи-
нівському та Уманському р-нах
Черкас, обл., ліва прит. Ят-
рані (бас. Пд. Бугу). Довж.
43 км, пл. бас. 411 км2. Бере
початок поблизу с. Верхнячки.
Шир. долини 2,0 км, глиб, до
40 м. Річище звивисте, шир.
до 5 м, глиб, в серед, течії
0,4—0,6 м. Похил річки 2,1
м/км. Заплава асиметрична,
шир. до 200 м, численні озера,
є джерела. Живлення мішане.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає у 2-й пол. березня. Льо-
достав нестійкий. Використову-
ють для зрошування та риб-
ництва.	Ю. П. Яковенко.
УМАНСЬКИЙ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Ств. 1918 як
істор. музей; 1923 перетворе-
ний на держ. окружний соці-
ально-істор. музей; 1936 реор
ганізований у міжрайонний
краєзнав. музей, з 1944 має
сучас. статус. У складі музею
З відділи, у т. ч. природи, кар-
тинна галерея (в окремому бу-
динку).
Відділ природи розміщений у
4 залах, загальна площа
120 м2. Експозиція його (кар-
ти, макети, стенди, вітрини)
розповідає про виникнення
життя на землі, геол. будову,
корисні копалини, водну си-
стему, грунти, клімат, ліси
краю. Широко представлені
матеріали про рослинний і
тваринний світ Уманщини. До
уваги відвідувачів — зразки
гранітів, каолінів, бурого ву-
гілля, чучела тварин і птахів,
занесених до Червоної книги
України. Велику увагу приді-
лено раціональному викорис-
танню природних ресурсів. Му-
зей проводить значну пропа-
гандистську роботу (екскурсії,
пересувні виставки, лекції).
При відділі природи працює
клуб «Юний натураліст». Що-
року У. к. м. відвідує понад
100 тис. чоловік. О. С. Балан.
УМАНСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пд.-зх. частині Черкас,
обл. Утв. 1923. Пл. 1,4 тис. км2.
Нас. (без м. Умані) 55,3 тис.
чол. (усе сільське; 1990). Рай-
центр — місто обласного під-
порядкування Умань. У ра-
йоні — 53 сільс. нас. пункти.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня —
підвищена хвиляста лесова рів-
нина, розчленована долина-
ми і ярами та ускладнена ви-
ходами кристаліч. порід. Най-
більш підвищена зх. частина
району (вис. до 265 м). Корисні
копалини: граніти, гнейси, као-
лінові та цегельні глини, пісок.
Розташований у Дністровсько-
Дніпровській лісостеповій фі-
зико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня - 5,8 ,
липня +19,5°. Період з т-рою
понад 4-10° становить 162 дні.
Опадів 519 мм на рік; осн. ча-
стина їх випадає у теплий пе-
ріод року. Висота снігового по-
криву 16 см. Метеостанція в
Умані. Міститься у недостатньо
вологій, теплій агрокліматич.
Іван
•263 \
Берестове ції
_ Пугачівка
очубеївка і/
Родниківка /
1	® .Дмитру,
шки \
. \ Ганські
осенівка
'Піков^иь
ГородеХьКя Ума-"ь.
Паланка^
очерж
265
олянецьке
Собк.вка
Громи
тепків
Максимів
Іичашівка Ятра\ івка
® ЇПарин'і^)^^
Роп от уха
Юрк
’рпової
Лосухі
нтоків,

' жавк
кдижинка
ІЛІИ4 дділл
Кал
>ець
>=>
иця
зоні. Річки — Ятрань з при-
токами У манкою, Ревухою;
Синиця (усі — бас. Пд. Бугу).
Збудовано 247 ставків заг. пл.
водного дзеркала бл. 1 тис. га.
Найпоширеніші грунти чорно-
земи опідзолені (54,9 % пло-
щі району), чорноземи типові
(42,8 %); є також лучні та
болотні грунти. Площа лісів і
чагарників 15,7 тис. га. Осн.
породи: дуб (44 % площі лісів),
граб (12 %), ясен (8 %), є також
береза, клен, липа тощо. У ра-
йоні — 3 заказники, пам’ятка
природи та дендропарк Друж-
ба — пам’ятка садово-парково-
го мистецтва (усі — місц. зна-
чення).
Найбільші підприємства райо-
ну — Уманський тепличний
комбінат, Рижавський цукр.
комбінат (с. Колодисте), Дмит-
рушківський комбікормовий
з-д, Старобабанівський граніт-
ний кар’єр. Рослинництво зер-
ново-буряківничого, тваринни-
цтво м’ясо-мол. напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1989) —
104,6, у т. ч. орні землі —
98,7, сіножаті і пасовища —
3,3. Зрошується 1,7 тис. га. Осн.
культури: озима пшениця, ку-
курудза, цукр. буряки, соняш-
ник, картопля, овочеві. Садів-
ництво. Галузі тваринництва —
скотарство, свинарство, вівчар-
ство, птахівництво; допоміж-
ні — рибництво, бджільництво.
У районі — 39 колгоспів, 8
радгоспів, у т. ч. навч. г-во
Уманського с.-г. ін-ту. Заліз-
ничні станції — Умань, Яроват-
ка. Автомоб. шляхів 562 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
387 км.	Г. К. Макаренко.
УМАНСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ч Бобини
>бров<
нівка'
Аполґнк
^Гродзеї
нка
Оксани н>
0Коржовий Ку
ова
223
ша на
>бідка
трь
ЄТскуча
«ще
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
УМАНСЬКО-КАНІВСЬКИЙ
ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОКРУГ —
частина Подільсько-Середньо-
придніпровської геоботанічної
підпровінції в межах Черкас.,
Київ.,Війн, і Кіровогр. областей,
на Придніпровській височині.
В минулому в рослинному по-
криві У.-К. г. о. домінували
ліси (дубові, грабово-дубові,
дубово-соснові, соснові та ВІЛЬ-
ХОВІ) в поєднанні з лучними
степами, нині — діброви, у де-
ревостані яких — дуб і граб з
домішкою в’яза, клена, груші,
липи тощо; в підліску — глід,
ліщина, свидина, бруслина та
ін. Лучні степи найкраще були
виявлені на вододілах. Лісис-
тість коливається від 8 до 35 %.
У межах округу — Канівсь-
кий заповідник, Буго-Деснян-
ський заказник, заказник Марк-
сова Дубина (обидва — респ.
значення). В У.-К. г. о. виді-
ляють Жашківський, Христи-
нівсько-Звенигородський, Ка-
нівський та Черкасько-Чиги-
ринський геобот. райони.
В. С. Ткаченко.
УМАНЬ — місто обл. підпо-
рядкування Черкас, обл., рай-
центр. Розташована у пд.-зх.
частині області, на р. У манці
(прит. Ятрані, бас. Пд. Бугу),
при впадінні в неї річок Кам’ян-
ки і Паланки. Залізнична стан-
ція, автостанція. 91,3 тис. ж.
(1990). Відома з 1616, місто
з 1795. Поверхня погорбована,
по берегах Кам’янки виходи на
денну поверхню гранітів у ви-
гляді мальовничих скель. Пе-
ресічна т-ра січня —5,8 , липня
4-19,5'\ Опадів 555 мм на
рік. Метеостанція. Пл. зелених
насаджень 430 га, у т. ч. денд-
ропарк «Софіївка» (респ. зна-
чення).
У.— значний пром. і культур,
центр області. Розвинуті маш.-
буд. і металообробна (вироб-
ничі об єднання «Мегомметр»,
«Уманьферммаш», з-ди: «Ве-
га», «Еталон», театрального
обладнання, дослідний с.-г. ма-
шинобудування), харч, (нтахо-
та хлібний комбінати, з-ди:
прод. товарів, міський мол.,
експеримент, консервний, пи-
вобезалкогольних напоїв, лег-
ка (швейна, взут., худож. ви-
робів ф ки) та буд. матеріалів
(з-ди: цегельний, буд. матеріа-
лів, залізобетонних виробів, ас-
фальтні тощо) галузі. Працює
виробниче об'єднання «Вітамі
ни». В У.— с.-г. та пед. ін-ти,
4 серед, спец, навчальні закла-
ди, 3 професійно-технічні учи-
лища. Музеї: краєзнавчий,
картинна галерея, музей-
квартира Г. І. Котовського.
Бюро подорожей та екскурсій.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 18—19 ст., зокрема
торгові ряди, 1780, ЗО—40 і рр.
333
УСІВСЬКИИ
19 ст.; Миколаївська церква,
1812; костьол, 1826.
Літ.: Храбан Г. Ю., Загранич-
ний П. О. Умань. Путівник.
Дніпропетровськ, 1985.
УНАВА — річка в Андрушів-
ському і Брусилівському р-нах
Житомир, обл. та Фастівському
р-ні Київ, обл., права прит.
Ірпеня (бас. Дніпра). Довж.
87 км, пл. бас. 680 км2. Бере
початок поблизу с. Мостового.
Долина коритоподібна, шир.
до 4 км, глиб, до ЗО м. Заплава
подекуди заболочена, пересічна
шир. 600 м. Річище на протязі
34 км відрегульоване. Похил
річки 1,2 м/км. Живлення мі-
шане. Льодостав з поч. грудня
до 1-ї пол. березня. Гідролог,
пост біля м. Фастова (з 1949).
На У. створено Фастівське водо-
сховище. Використовують для
тех. водопостачання, зрошуван-
ня; рибництво. На У.— м. Фас-
тів.	Ю. П. Яковенко.
УРАГА — гора на Південному
березі Криму, за 7 км на Зх.
від м. Алушти. Вис. 904 м.
Має куполоподібну форму.
Складається з габро-діабазів,
афанітових габро та порфіри-
тів. Схили вкриті дубово-грабо-
вим розрідженим лісом з до-
мішкою глоду, шипшини, чи-
сту і рускусу, вершина — ду-
бово-сосновим лісом.
О. Г. Кузнецов.
УРАЗОВА — річка у Бєлгород-
ській обл. Росії та Троїць-
кому р-ні Луган. обл. України
(середня течія), ліва прит. Ос-
колу (бас. Сіверського Дінця).
Довж. 45 км (у межах України
25 км), пл. бас. 855 км2. Долина
добре розвинута, шир. 1,5 —
2,0 км. Заплава двостороння,
завширшки 100—200 м. Річи-
ще звивисте, шир. 1,0—3,5 м,
глиб. 0,5—1,5 м. Похил річки
0,67 м/км. Живлення переваж-
но снігове і дощове. Замерзає
на поч. грудня, скресає у
березні. Воду використовують
для зрошування, госп.-побут.
потреб, розведення водоплавної
птиці.	О. І. Жадан.
УРАЛО-КАВКАЗ — селище
міськ. типу Луган. обл., підпо-
рядковане Краснодонській
міськраді. Розташований за
2 км від залізнич. ст. Урало-
Кавказька. 3,4 тис. ж. (1990).
Засн. 1914, с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня слабохви-
ляста. Пересічна т-ра січня
-7,5°, липня +22,2°. Опадів
440 мм на рік. В с-щі —
вуг. шахта «Донецька».
УРБАНІЗАЦІЯ (від лат. игЬа-
пиз — міський) — істор. про-
цес підвищення ролі міст у роз-
витку суспільства, який охоп-
лює зміни в розміщенні продук-
тивних сил, насамперед у роз-
селенні населення, його соціаль-
но-професійній та демографія-
Річка Унава.
ній структурі, способі життя,
культурі тощо. У вузькому ро-
зумінні У.— зростання чисель-
ності міст, особливо великих,
збільшення питомої ваги місь-
кого населення та поширення
міськ. способу життя в сільс.
місцевості. У.— закономірна
істор. стадія в розвитку форм
розселення людей, пов’язана з
певним рівнем продуктивних
сил суспільства. Вона, з одного
боку, сприяє екон. і культур,
розвитку країни, ліквідації сут-
тєвих відмінностей між міськ. і
сільс. способами життя, з друго-
го — загострює ряд негатив-
них факторів сучас. цивілізації.
Розвиток процесу У. тісно пов’я-
заний з припливом мігрантів із
сіл, природним приростом са-
мого міськ. населення, вклю-
ченням до міськ. смуги або від-
несенням до адм. підпорядку-
вання приміськ. територій, пе-
ретворенням сільс. нас. пунктів
на міські. Зростання міст супро-
водиться формуванням при-
міських зон. В Україні заг. кіль-
кість міст зросла за період
1940 — 90 на 170 % (відповід-
но 255 і 434 міста). Найвищі
темпи зростання кількості міст
спостерігалися у 60—70-х рр.
Так, 1965 - 70 їх чисельність
щороку зростала на 9—10.
Найбільша густота міськ. по-
селень у Донбасі. В межах До-
нец. і Луган. областей розташо-
вано 86 міст та 240 с-щ міськ.
типу, що становить бл. 25 %
всіх міськ. поселень республіки.
У міськ. нас. пунктах проживає
осн. частина населення України.
За 1940—89 частка міськ. жите-
лів республіки збільшилась у
2,7 раза і 1989 становила 67 %.
Значна питома вага міськ. на-
селення характерна для індуст-
ріальних районів Донбасу і
Придніпров’я. У Донец., Луган.
та Дншроп. областях частка
міськ. населення 1989 станови-
ла відповідно 90 %, 86 % та
83 % всього населення області.
В республіці міста розвивають-
ся в тісному взаємозв’язку з
сільс. місцевістю, виконуючи
функції центрів адм. одиниць,
пром. вузлів, центрів періодич-
ного та епізодичного культур.-
побут. і мед. обслуговування
сільс. населення, а також як
місця прикладання праці знач-
ної частини сільс. населення.
Швидкі темпи У. в Україні не-
гативно впливають на функціо-
нування сільс. місцевості. Роз-
виток міст поглинає значну час-
тину сільс. територій для пром.,
житлового та ін. видів буд-ва,
розвитку виробничої інфра-
структури тощо. Значні відмін-
ності в рівні життя в місті і на
селі призвели до стихійного пе-
реселення значної частини пра-
цездатного населення у міста, в
зв’язку з чим порушено статево-
вікову структуру сільс. населен-
ня. Актуальною є проблема
забезпечення екологічно) рівно-
ваги на урбанізованих терито-
ріях міського середовища.
В. В. Загородній,
Ю. І. Пітюренко.
УРОЧИЩЕ — 1) Ландшафтний
(природно-територіальнии або
природно-з квальний, здебіль-
шого антропогенно змінений)
комплекс, просторове, генетич-
не і динамічне поєднання
фацій або підурочищ, струк-
турна складова частина ланд-
шафту географічного. У. фор-
муються на літогепніи основі
мезоформ рельєфу (див. Мезо-
рельєф) на однорідних поверх-
невих відкладах. Для У. харак-
терні спільна для всього комп-
лексу заг. спрямованість осн.
природних процесів (стоку, мі-
грації хім. елементів, денуда
ції або акумуляції тощо), влас
тиві кожному процесу функ-
ціональні та динамічні стани,
стійкість і мінливість внутр.
і зовнішніх масоенерг. зв’яз-
ків між ландшафтоутворюю-
чими компонентами й факто-
рами. Приклади У. на тер.
У країни: верховий болотний
масив, степова осолоділа запа-
дина, моренний горб. Спорід-
нені групи фацій, що форму-
ються в межах елементу мезо-
форми рельєфу (напр., на схи-
лі балки, в днищі западини),
становлять підурочищ е.
Ряд У., спільних за поход-
женням, просторово об’єднаних,
взаємопов’язаних за часом сво-
го виникнення та характер-
ними функціонально-динаміч-
ними проявами, сформованих
на макроформі рельєфу з єди-
ною літогенною основою утво-
рюють ландшафтну місцевість.
2) У широкому розумінні —
певна ділянка території, що
відрізняється від навколиш-
ньої місцевості (напр., байрач-
ний ліс, товтроний горб, при-
морський або подовий степовий
солончак. У. часто мають влас-
ні назви).	В. М. Пащенко.
УСЕНКО Ніна Іванівна (24.ІУ
1921, м. Ставище Київ, обл.) —
вчителька географії, засл. вчи-
телька України з 1969, відмін-
ник нар. освіти України з 1954.
У 1941 закінчила Артемівський
учительський ін-т, 1949 — Київ,
пед. ін-т. 1944—46 — учитель
географії та зав. пед. кабі-
нетом при Ставищенському рай-
відділі нар. освіти, 1946 —
48 — зав. пед. кабінетом при
Смілянському міськ. відділі
нар. освіти Черкас, обл., 1948—
68 — викладач географії у се-
ред. школах м. Києва (№ 10,
№ 118). У своїй пед. діяль-
ності широко використовувала
краєзнавчі дослідження рідно-
го краю.
УСІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
гідролог, заказник респ. зна-
чення (з 1980). Розташований
у Баришівському і Ялтинсько-
му р-нах Київ. обл. Перебуває
у віданні місцевих радгоспів
Усівськии заказник.
УСПЕНКА
334
та колгоспів а також Черво-
ноармійського цукрового комбі-
нату. Пл. 2000 га. Охороняє-
ться типовий болотний масив
у заплаві р. Супою. У рос-
линному покриві представле-
ні всі властиві лісостеповій
зоні болотні угруповання
купино-осокові, рогозові, хво-
щові, очеретяні, очеретяно-осо-
кові. Є ділянки водної рос-
линності з лататтям білим,
водяним різаком алоевидним.
З рідкісних видів зростає жи-
ровик Лезеля, занесений до
Червоної книги України. Місце
масового гніздування водо-
плавних та водно-болотних пта-
хів.	Т. Л. Андрієнко.
УСПЕНКА — селище міського
типу Лутугинського р-ну Лу-
ган. обл. Розташована на
р. Вільховій (прит. Лугані, бас.
Сіверського Дінця), за 2 км від
залізнич. ст. Бразоль. 12,5 тис.
ж. (1990). Засн. 1755 як слобо-
да Вільхова. З 70-х рр. 18 ст.
має сучасну назву, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня хви-
ляста, розчленована ярами і
балками. Перевищення висот
до ЗО м. Пересічна т-ра січня
-6,8', липня 4-22,0°. Опадів
460 мм на рік. На території
с-ща — Кривенький Яр — па-
м’ятка природи місц. значення;
на пд. околиці — Успенське во-
досховище, на його березі роз-
ташований санаторій-профілак-
торій «Парус». В У.— хлібо-
завод, філіали Луган. з-ду
автоклапанів і Комунарської
швейної ф-ки, цех Луган. три-
котажної ф-ки, інкубаційна
станція. Лісництво.
УСТИЛУТ — місто Володимир-
Волинського р-ну Волин. обл.
Розташований на березі Зх.
Бугу, в гирлі його притоки Луги,
за 12 км від залізничної ст.
Володимир-Волинський. 2,3
тис. ж. (1990). Відомий з 1150,
місто з 1940. Поверхня сла-
бохвиляста. Пересічна т-ра січ-
ня — 4,6°, липня +18,0 . Опа-
дів 540—600 мм на рік. У пн.
частині міста протікає р. Сту-
дянка, що впадає в Зх. Буг.
На березі Зх. Бугу є дендро-
парк — місце відпочинку жи-
телів міста. В У.— цукр., хліб-
ний з-ди, цех Володимир-Во-
линської швейної ф-ки, ліс-
госпзаг. Музеї: прикордонної
слави та меморіальний рос.
композитора 1. Ф. Стравин-
ського, який тут 1892 —1901 і
1905 бував, 1906—10 і 1912—
14 жив.
УСТЙМІВСЬКИЙ ДЕНДРО-
ПАРК — дендрологічний парк
у Глобинському районі Полтав-
ської області.
Заснований 1893, з 1972
парк — пам'ятка садово-парко-
вого мистецтва респ. значення,
сучас. статус з 1983. Підпо-
рядкований Устимівській до-
слідній станції. Площа ден-
дропарку — 8,9 га. Флора парку
налічує понад 470 видів, різно-
видів та форм деревних і
чагарникових порід, з них
81 — хвойних. Тут зосередже-
на найбільша на Україні ко-
лекція ксантоцерасу горобино-
листого. У дендропарку охоро-
няються і розмножуються рід-
кісні види рослин: ліщина вед-
межа, тополя бальзамічна, па-
ротія персидська, яблуня Не-
дзвецького, тис негній-дерево.
Літ.: Давиденко Я. І. Мальовни-
ча Полтавщина. Путівник по за-
повідниках і пам'ятках природи.
Харків, 1982. В. П. Давидок.
УСТЙНІВКА — селище місько-
го типу Кіровогр. обл., рай-
центр. Розташована на р. Бере-
зівці (прит. Інгулу, бас. Пд.
Бугу), за 22 км від залізнич.
ст. Казанка. Автостанція. 4,8
тис. ж. (1990). Засн. у 40-х рр.
18 ст., с-ще міськ. типу з 1968.
Лежить на схилах долини річ-
ки, розчленованих ярами та
балками. Перевищення висот
до ЗО м. Пересічна т-ра січня
5,9°, липня +21,0°. Опадів
450 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 143 га. У селищі —
сироробний, комбікормовий
з-ди, харчокомбінат.
УСТЙНІВСЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Кіровогр. обл.
Утворений 1923. Пл. 1 тис. км2.
Нас. 19,1 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 4,8 тис. (1990). У ра-
йоні — смт Устинівка (рай-
центр) та 37 сільс. населених
пунктів.
Розташований на пд. відрогах
П ридніпровської височини. По-
верхня — підвищена хвиляста
лесова рівнина, розчленована,
особливо на Пн., балками та
ярами. Заг. похил поверхні
на Пд. Сх. Корисні копалини:
вапняки, глини, піски, грані-
ти. Розташований у Дністров-
сько-Дніпровській північносте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
— 5,9 , липня +21,0 . Період
з т-рою понад +10с становить
169 днів. Опадів 450 мм на
рік; осн. їх частина вигадає
у теплий період року. Висота
снігового покриву до 5 см.
Міститься у посушливій, дуже
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки — Інгул та його притоки
Березівка, Сагайдак (бас. Пд.
Бугу). Збудовано 4 водосхови-
ща (пл. водного дзеркала
254 га) та 106 ставків (561 га).
Найпоширеніші чорноземи зви-
чайні малогумусні (76 % пло-
щі району); у пн. частині
трапляються чорноземи серед -
ньогумусні; у пд.— лучно-чор-
ноземні, лучні, чорноземно-луч-
ні солонцюваті. Природна рос-
линність — різнотравна луч-
но-степова з чагарниками (шип-
шина, терен, глід) та байрачни-
ми лісами (пл. 1 тис. га; дуб,
клен, ясен, берест).
У р-ні — устинівські сиророб-
ний та комбікормовий з-ди.
Рослинництво зерново буряків-
ничого, тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 83,4, у т. ч.
орні землі — 71,6, сіножаті і
пасовища — 11. Зрошується 1,1
тис. га. Осн. культури: озима
пшениця, кукурудза, ячмінь,
цукр. буряки, соняшник. Роз-
винуте садівництво. Галузі тва-
ринництва — скотарство, сви-
нарство, вівчарство, птахівни-
цтво. У районі — 12 колгоспів,
4 радгоспи. Залізнич. ст. Сед-
нівка. Автомоб. шляхів 326 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
248 км. Профес.-тех. уч-ще
(с. Інгульське).
А. І. Кривульченко.
УСТРИЧНЕ ОЗЕРО — озеро
лагунного походження у Ска-
довському р-ні Херсон, обл.,
на Зх. від смт Лазурного. Від
Чорного м. відокремлене пі-
щаним пересипом, періодично
сполучається з ним протокою.
Довж. 3,9 км, шир. до 2 км,
пл. 3,5 км\ переважні глиб.
0,2—0,5 м (найбільша — 3 м).
Улоговина овально-трикутної
форми. Береги низькі, вкриті
переважно галофітною рослин-
ністю, на пн. берегах — очерет
південний, рогози. Живлення
мішане. Т-ра води влітку до
+303. Дно піщане, з черепаш-
кою, подекуди відклади чорно-
го мулу. Водяться бички, кам-
бала-калкан. В У. о. скидають
дренажні води Краснознам'ян-
ської зрошувальної системи, що
спричинює забруднення й
опріснення його. М. Ф. Бойко.
УСТЯ — річка у Здолбунівсь-
кому і Рівненському р-нах Рів-
нен. обл., ліва прит. Горині
(бас. Прип’яті). Довж. 68 км,
пл. бас. 762 км2. Бере початок
з джерел на пн. схилах Мі-
зоцького кряжа, поблизу с. Ус-
тенське Перше. Долина пере-
важно коритоподібна, має чіткі
обриси, ширина її досягає
4 км, глиб, до 60 м. Заплава
двостороння, часто розширює-
ться до 1 —1,2 км, поширені
заболочені ділянки. Річище
річки звивисте, подекуди спря-
млене, шир. до 25—27 м, глиб.
1,2—1,6 м. Похил річки 1,6
мкм. Живлення мішане, з пе-
реважанням снігового і підзем-
ного. Замерзає у середині груд-
ня, скресає у середині березня.
Створено штучні водойми (зо-
крема, Басівкутське водосхови-
ще), діють осушувальні системи
(«Здовбиця», «Спасів» та ін.).
Використовують для побут, і
пром. водопостачання; риб-
ництво. На річці — міста 3дол-
бунів і Рівне.
І. М. Коротун.
УСТЯНСЬКА ДАЧА, Урочище
Устянська Дача — бот. заказ
ник респ. значення (з 1982).
Розташована у Бершадському
р-ні Війн. обл. Перебуває у
віданні Бершадського лісгосп-
загу. Пл. 173 га. Охороняється
ділянка дубово-ясеневого лісу
природного походження віком
понад 80 років. У домішці —
явір, черешня, граб, липа, кле-
ни, а також реліктовий вид —
берека. Трапляється бруслина
карликова, занесена до Черво-
ної книги України. В умовах
335
УЩЕЛИНА
Утлюцький лиман.
підвищеного рівнинного рель-
єфу в трав’яному покриві панує
осока парвська — теплолюбний
реліктовий вид, що має ліку-
вальні властивості. Має велике
грунтозахисне та водорегулюю-
че значення.
О. Г. Яворська.
УСТЬ-ЧОРНА — селище місь-
кого типу Тячівського району
Закарп. обл. Розташована на
р. Тересві (прит. Тиси, бас. Ду-
наю), за 47 км від залізнич.
ст. Тересва. 1,5 тис. ж. (1990).
Виникло у 60—80-х рр. 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1957. По-
верхня терасована. Перевищен-
ня висот до 65 м. Пересічна
т-ра січня —5,5°, липня 4-17°.
Опадів 1411 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 1,6 га.
Є пам’ятка природи місц. зна-
чення — джерело. У с-щі — лі-
сокомбінат, швейний цех Тя-
чівської ф-ки худож. виробів.
Санаторій «Усть-Чорна». Тур-
база «Ялинка» з канатною до-
рогою.
УТКІВКА — селище міського
типу Харківського р-ну Харків,
обл. Розташована на р. Можі
(прит. Сіверського Дінця), за
4 км від залізничної станції
Мерефа. 1,4 тис. жителів (1990).
Засноване в середині 18 ст.,
селище міського типу з 1957.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
вищення висот до 58 м. Пере-
січна тра січня —7,3°, липня
+20,5°. Опадів 505 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 1 га. На-
селення працює у сільс. госпо-
дарстві.
УТЛЮЦЬКИЙ ЛИМАН — ли-
ман у Генічеському р-ні Херсон,
обл. та Якимівському р-ні За-
поріз. обл. Від Азовського м.
відокремлений косами Фрдо-
това і Бирючий Острів. Довж.
до 60 км, шир. до 15 км, пл.
700 км‘, глиб, до 6—6,5 м.
Пн. зх. береги підвищені, урви-
сті, розчленовані балками та
ярами, пд.-східні — низькі, пі-
щані, подекуди заболочені, по-
росли очеретом. Живиться за
рахунок водообміну з морем,
а також річкового стоку (впа-
дають річки Великий Утлюк і
Малий Утлюк). Т-ра води вліт-
ку від 4-22 до 4-30, 4-32°,
взимку від 0 до —0,3°, льодо-
вий режим нестійкий. Солоність
води 12—15 %о. Дно піщане,
з черепашкою, подекуди му-
листе. Водяться бички, кефаль.
На берегах — місця гнізду-
вання птахів; частина аква-
листе. Серед водяної рослин-
ності, що розвивається в Ут-
люцькому лимані,— діатомові,
червоні і зелені водорості. Во-
дяться бички, кефаль. На бере-
гах — місця гніздування пта-
хів. Рибальство. Район рекреа-
ції*	С. Г. Богуславський,
М. Ф. Бойко.
УТЯНКА — заплавне озеро у
Броварському р-ні Київ, обл.,
на лівому березі Десни (прит.
Дніпра). Довж. понад 2 км,
шир. 0,2 км, пл. 40 га, глиб,
до 4 м. Улоговина дугоподіб-
ної форми. Береги підвищені,
поросли верболозом, вільхою,
бузиною, хмелем. Живлення
мішане; під час весняної пове-
ні озеро сполучається з Дес-
ною.
Т-ра води на глиб. 0,5 м від
поверхні 4-20,5, +21°, на глиб.
З—3,5 м +16, 4-17'; взимку
озеро замерзає. Прозорість води
до 1,2 м. Дно піщане, вкрите
мулистими відкладами. По-
ширена водяна рослинність:
осока струнка, лепешняк ве-
ликий, сусак зонтичний, стрі-
лолист звичайний, глечики
жовті, латаття сніжно-біле; є
рідкісні та реліктові (сальві-
нія плаваюча) і комахоїдні
(пухирник звичайний) рослини.
У прибережних заростях гніз-
дяться кобилочки, очеретян-
ки, крячки та ін. птахи. З риб
водяться краснопірка, плітка,
лящ, окунь. Рибальство.
К. А. Семенихіна.
УЧАНСУ — водоспад на річці
Учансу (бас. Чорного м.), на пд.
схилі Ай Петрпнської яйли,
поблизу м. Ялти Республіки
Крим. Вода падає з майже пря-
мовисного вапнякового уступу
заввишки 98,5 м, нижче утво-
рюється ще три водоспади. Най-
більші витрати води під час
сніготанення і злив, у посуш-
ливий період У. дуже переси-
хає. Пересічна витрата води
0,05 м3/с. У. та оточуючий його
ліс з сосни кримської входять
до складу Ялтинського гірсько-
лісового заповідника. Об’єкт
туризму.
Літ.: Муранов О. П. У світі
водоспадів. (Легенди і правда
про водоспади світу). К., 1979.
А. М. Оліферов.
УЧ-КОШ, ущелина Трьох Гір
— каньйоноподібна долина на
Пде березі Криму, поблизу
м. Ялти. Утворилася на межі
Ялтинської та Нікітсько: яйл
під діянням вод р. Бали (прит.
Дерекойки), які прорізали тов-
щу сірих і рожевуватих мар-
муризованих вапняків пізньо-
юрського віку. Над ущелиною
нависають стрімчаки (Балан-
Кая, Хисир-Кая, Плаки-Кая).
На дні — численні кам’яні бри-
ли, східці й перекати, на яких
весною і восени бувають водо-
спади. Схили вкриті розрідже-
ним лісом із сосни кримської;
зрідка трапляються тис ягід-
ний, яловець високий. У трав’-
яному покриві — борщівник
Стевена, ломикамінь зрошува-
ний. У.-К. входить до складу
Кримського заповідника.
А. В. Єна.
УШАКЇВСЬКА — карстова по-
рожнина (шахта) у Гірсько-
Кримській карстовій області,
на масиві Карабі-яйла. Утво-
рилася у верхньоюрських не-
шаруватих та шаруватих вап-
няках. Протяжність 225 м,
глиб. 146 м. Вхід — в борто-
вій частині карстової лійки.
Складається з 7 внутр. коло-
дязів та шахт завглибшки
5 — 30 м, які на глиб. 135 м
переходять у галерею довж.
55 м. З глиб. 20 м — слабке
капання, 100 м — натічні утво-
рення. Дно галереї вкрите ша-
ром глини. Відкрили шахту
1981 спелеологи станції юних
техніків м. Севастополя.
В. М. Дублянський.
УШИЦЯ — річка у Городоць-
кому, Ярмолинецькому, Вінь-
ковецькому, Дунаєвецькому і
Кам’яиець-Подільському р-нах
Хмельн. обл., ліва прит. Дніст-
ра. Довж. 122 км, пл. бас.
1420 км\ Утв. від злиття трьох
ручаїв у балці на Пн. Зх. від
с. Пільного Олексинця і тече
Подільською височиною. До-
лина переважно У-подібна, на
окремих ділянках ящикоподіб-
на, шир. від 0,2 до 2 км. За-
плава завширшки 100—500 м,
подекуди переривиста. Річище
у серед, і ниж. течії звивисте,
шир. 10—ЗО м, глиб, від 0,3 —
0,5 до 2,5 м (у пониззі). По-
хил річки 2 м км. Осн. при-
юка — Жванчик (права). Жив-
лення мішане, з переважанням
снігового. Замерзає у серед,
грудня, скресає наприкінці
грудня — на початку березня;
льодовий режим нестійкий. Стік
річки зарегульований числен-
ними ставками. Воду викорис-
товують для водопостачання і
зрошування; розведення водо-
плавної птиці та рибництво.
Г. С. Головатюк.
УЩЕЛИНА — глибока вузька
річкова долина з крутими або
прямовисними схилами, слабо
зміненими денудацією. Попе-
речний переріз у верхній час-
тині менший за глибину. Ут-
ворюються У. в щільних ко-
рінних породах у гірських
місцевостях, часто пов’язані
з довготривалими інтенсивни-
ми тектонічними підняттями.
Днище У. не повністю зайняте
річищем (на відміну еід кань-
йонів). В Україні У. досить
поширені у вапняках і конгло-
мератах Головного пасма Крим-
ських гір, ущелиноподібні ді-
лянки, часто розвинені по
скелястих рігелях льодовико-
вих долин, є у Мармароському
масиві у Карпатах.
Я. С. Кравчук.
Водоспад Учансу.
ФАНЕРОЗОЙ
336
ФАНЕРОЗОЙ (від грец. (рал’е-
()6<; — явний і а,о> г] — життя) —
еон (підрозділ геохронологічної
шкали і стратиграфічної шка-
ли), сукупність палеозою, ме-
зозою і кайнозою. Заг. трива-
лість 570 млн. р.
ФАРБИ МІНЕРАЛЬНІ — при-
родні утворення, з яких без
хім. обробки виробляють піг-
менти. Як Ф. м. використову-
ють, зокрема, забарвлені глини,
заліз, і марганцеві руди, бок
сити, глауконіт, кіновар, барит,
графіт, що містять сполуки за-
ліза, титану, хрому та ін.
хромофорів, які зумовлюють
забарвлення пігментів (охри,
сурику, умбри, сієни). В Украї-
ні виявлено 256 родовищ і
проявів, заг. запаси врахо-
ваних балансом 8 родовищ за
категоріями А-|-В-|-С| ста-
новлять 11 518 тис. т.
Поклади Ф. м. залізооксидно-
го типу пов язані з метамор-
фічними рудами Криворізького
бас. і болотними рудами пн.
частини України. Експлуату-
ють родовище залізного сурику
Целик (Дніпроп. обл.), видобу-
ток залізооксидного пігменту
становить 70 тис. т (1989). Роз-
відано Кам’янське родовище
охри (Сум. обл.).
Родовище Ф. м. глинистого ти-
пу, пов’язані з корами вивіт-
рювання основних і ультраос-
новних порід, осадочними по-
родами, залізистими сланцями,
виявлені у Закарп., Харків,
і Донец. областях. Експлуа-
тують родовище Суха Кам’ян-
ка (Харків, обл.), видобуток
глинистого пігменту становить
4,7 тис. т (1989). Мін. піг-
менти використовують у лако-
фарбовій, буд. та ін. галузях
промисловості.
К. О. Суходольський.
ФАРФОРО-ФАЯНСОВА ПРО-
МИСЛОВІСТЬ — галузь пром-
сті, підприємства якої вироб-
ляють фарфорові, фаянсові,
майолікові та ін. вироби тонкої
кераміки господарського, куль-
тур.-побут. і художньо-декора-
тивного призначення. Осн. си-
ровиною для Ф.-ф. п. є каолін,
польовий шпат, кварцовий пі-
сок, пегматит, вогнетривкі та
бентонітові глини. Як галузь
фабрично-заводської індустрії
Ф.-ф. п. почала розвиватись з
серед. 18 ст. В Україні перші
фарфорові з-ди засн. 1783 в
Корці (тепер Рівненська обл.),
1799 — в Городниці, 1802 у Ба-
ранівці (обидва — Житомир,
обл.). В 1798 засн. перший на
Україні Києво-Межигїрський
фаянсовий завод. У 1989 в
республіці діяли 23 з-ди, у т. ч.
17 фарфорових, 2 фаянсові
і 4 майолікові. Підприємства
галузі розміщено у 12 облас-
тях, найбільша кількість їх
ФАСТІВСЬКИЙ РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Том а
іляки
Дорогинк
ивальня
Дідів,
ина
Вепри
Скригалівка
'Мала Сн
ин
Меті
онр Моіїїови Цвка
а Слабідка\Г\
/ Оленівка
Фаст
Ставки
трівка
Г Волиця
ГоТтники
Палян-чинц.
ил
ан
алоггол
'гни
у Житомир, обл. (9 заводів).
Найбільші підприємства га-
лузі: Баранівський, Коростен-
ський (Житомир, обл.), Друж-
ківський (Донец. обл.) фарфо-
рові з-ди, Полонське виробниче
об’єднання «Фарфор» (Хмельн.
обл.), будянський фаянсовий
з-д «Серп і молот» (Харків,
обл.), славутський з-д «Буд-
фарфор» (Хмельн. обл.). У 1989
вироблено 304,3 млн. шт. фар-
форо-фаянсового посуду. Про-
дукція Ф.-ф. п. України задо-
вольняє потреби населення рес-
публіки, експортується у за-
рубіжні країни. Значного роз-
витку набуло вироби, укр. нар.
майоліки. Г. К. Макаренко.
ФАСТІВ — місто обласного
підпорядкування Київ, обл.,
райцентр. Розташований на
р. Унаві (прит. Ірпеня, бас.
Дніпра). Залізнич. вузол. 54,2
тис. ж. (1990). Відомий з 1390,
місто з 1938. Поверхня сла-
бохвиляста. Пересічна т-ра січ-
ня — 6,2°, липня +19,1 . Опа-
дів 521 мм на рік. Фастівський
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва місц. значення.
У місті — підприємства по об-
слуговуванню залізнич. тран-
спорту; заводи: хім. машино-
будування, електротермічного
устаткування, газомазутних
пальникових пристроїв і га-
зовикористовуючої апаратури,
споживчої тари, цегельний;
меблева і швейна ф-ки.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 18—20 ст., зокрема
Покровська церква, 18 ст., і ко-
стьол, 1903—11.
ФАСТІВСЬКИЙ РАЙОН
район на Зх. Київ. обл. Утво-
рений 1923. Пл. 0,9 тис. км1.
Населення 43,4 тис. чол., у т. ч.
міського — 11,9 тис. (1990).
У районі — селища міськ. типу
Сні т

Фаспивець
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Кожанка та 46 сільс.
пунктів. Центр —
підпорядкування
Борова
населених
місто обл
Фастів.
Лежить у межах Придніпров-
ської височини. Поверхня сла-
бохвиляста, у пн. частині —
погорбована, на Пд.— частко-
во еродована (яри, балки).
Корисні копалини: граніти,
глини, суглинки, торф. Розта-
шований у Дністровсько-Дніп-
ровській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —6,2°, липня
4-19,1е. Період з т-рою понад
4-Ю становить 155—160 днів.
Опадів 560 мм на рік. Метео-
станція у Фастові. Висота сні-
гового покриву 20 см. Ф. р.
належить до недостатньо воло-
гої, теплої агрокліматич. зони.
Річки бас. Дніпра: Ірпінь з
прит. Унавою, Стугна, Кам'ян-
ка. Споруджено 156 ставків заг.
пл. водного дзеркала 860 га.
Найпоширеніші чорноземи ти-
пові та опідзолені, темно-сірі
опідзолені та сірі лісові грунти
(70 % тер. району). Є дерново-
середньоопідзолені, лучно-бо-
лотні і торфово-болотні грунти.
Під лісами зайнято 20,0 тис. га.
Насаджено 480 га поле- та
грунтозахисних лісосмуг. У ра-
йоні — 2 пам’ятки приро-
ди — вікова сосна і дуб та
заповідне урочище (всі — місц.
значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва — спиртовий (с. Триліси),
цукр. (Кожанка) з-ди, дерево-
обр. комбінат (Борова). С. г.
спеціалізується на вирощуванні
пшениці, кукурудзи, цукр. бу-
ряків, овочевих культур, кар-
топлі, виробництві молока й
м’яса. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 59,0, у т. ч. орні зем-
лі — 48.0, пасовища і сіножа-
ті — 3,7. Осушених земель —
2,5 тис. га, зрошуваних —
0,8 тис. га. В районі — 17 кол-
госпів, 5 радгоспів. Київ, дос-
лідна станція Укр. н.-д. ін-ту
овочівництва і баштанництва
(Борова). Залізничні вузол Фас-
тів, станції Моговилівка (Боро-
ва), Кожанка. Автомоб. шляхів
337
ФЕОДОСІИСЬКИИ
285,6 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 171,4 км.
Об’єкти туризму: будинок, в
якому 1919 — 22 жив укр. ком-
позитор К. Г. Стеценко, музей
композитора та пам’ятник на
його могилі (с. Веприк).
І. А. Ярмоленко.
ФАУНА [від лат. Еаипа —
Фавна (богиня полів і лісів,
охоронниця ( й покровителька
стад)] — сукупність усіх видів
тварин, що сформувались істо-
рично і населяють певну те-
риторію або акваторію. Ф.
звичайно становлять види різ-
ного походження: а в т о х т о -
н и (виникають у конкретному
регіоні) та алохтони (ім-
мігранти, які потрапляють у
цей регіон пізніше). Розріз-
няють Ф. за місцем оселення
тварин (Ф. лісу, степу, пусте-
лі); за систематич. категорією
(Ф. птахів — орнітофауна, Ф.
риб — іхтіофауна); за госп. зна-
ченням (Ф. пром. тварин, Ф.
с.-г. шкідників). Виділяють та-
кож Ф. сучас. і викопні. Ф.
минулих геол. часів наз. ще й
за місцем знаходження (нов-
город-сіверська Ф., тираспіль-
ська Ф. та ін.). Закономірно-
сті формування різних фаун
своєрідні. В наземних умовах
розрізняють материкову та ост-
рівну Ф. У материкової Ф.
багатий видовий склад, вона
гармонійна (кожний вищий
таксон об’єднує велику кіль-
кість видів), її біоценози, як
правило, насичені. Острівна
Ф. характеризується бідністю
видового складу, строкатістю,
значним ендемізмом (див. Ен-
деміки)^ переважанням іммі-
граційних елементів, збережен-
ням примітивних, архаїчних,
реліктових організмів. На де-
яких островах та ізольованих
материкових ділянках є цілі
комплекси організмів, які ви-
мерли в ін. місцях,— т. з. ре-
ліктові Ф. (напр., Ф. Південного
берега Криму є реліктом тре-
тинного періоду). Ф. України
налічує понад 20 тис. видів
тварин, у т. ч. 367 видів пта-
хів, 103 — ссавців, бл. 40 —
плазунів і земноводних. У про-
цесі перетворення Ф. чисель-
ність одних видів надмірно
збільшується, інших — змен-
шується аж до повного зник-
нення. До Червоної книги Укра-
їни (1992) занесено 40 видів
ссавців, 67 — птахів, 8 — пла-
зунів, 5 — земноводних і 173 —
комах.
Серед хребетних тварин у Ф.
республіки найвразливішими
виявились хвостаті земноводні,
змії, птахи великих розмірів
(хижі, журавлеподібні), з ссав-
ців — летючі миші та хижі.
Зменшення кількості цих тва-
рин є наслідком інтенсивного
освоєння людиною природних
районів (див. Антропогенні змі-
ни тваринного світу). Ф. Укра-
їни збагатилась і новими ви-
дами (див. Акліматизація та
Реакл іматизаці я).
Дослідження складу Ф., її
істор. розвитку та шляхів фор-
мування — одне з важливих
завдань біогеографії. В Укра-
їні Ф. вивчають Зоології ін-
ститут АН України, відповідні
кафедри вузів та ін. Опису
Ф. присвячені спец, видання,
напр., «Фауна України» (40
тт.), «Птахи України» (1984),
«Ссавці фауни України і їх
господарське значення» (1960)
та інші.	І. В. Марисова.
ФАЦІЯ (від лат. Іасіез — об-
раз, вигляд) — елементарний
ландшафтний (природно-тери-
торіальний або природно-ак-
вальний) комплекс, найменша
структурна складова частина
ландшафту географічного. Ф.
є частиною урочища або під-
урочища. Являє собою одне
з найпростіших ландшафтних
утворень у межах одного еле-
менту мезорельєфу або окремої
форми мікрорельєфу і характе-
ризується відносною однорід-
ністю поверхневих відкладів,
умов зволоження, мікрокліма-
ту, грунтового та рослинного
покриву, своєрідністю тварин-
ного світу та мікроорганізмів.
Ф.— осн. ланка масоенергооб-
міну в ландшафті, носій функ-
ціонально-динамічних особли-
востей і закономірностей ланд-
шафтних проявів природних
процесів або природно-антропо-
генних процесів, що реалізу-
ються як послідовна зміна
певних її станів.
В. М. Пащенко.
ФАЩІВКА селище місько-
го типу Антрацитівського р-ну
Луган. обл. Розташована за
4 км від залізнич. ст. Комен-
дантська. 3,6 тис. ж. (1990).
Засн. 1773, с-ще міськ. типу
з 1958. Поверхня погорбована,
розчленована ярами та балка-
ми. Пересічна т-ра січня —7,5",
липня +21,4’. Опадів бл.
509 мм на рік. Радгосп.
ФАЩІВКА — селище міського
типу Перевальського р-ну Лу-
ган. обл. Залізнична станція.
6,3 тис. ж. (1990). Виникла
1893, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня погорбована. Пере-
січна т-ра січня —7,5°, липня
-4-21,0 . Опадів бл. 500 мм на
рік. Кам.-вуг. шахта, збагачу-
вальна фабрика.
ФЕДОТОВА КОСА — смуга су-
ходолу, яка відокремлює Ут-
люцький лиман від Азовсько-
го м. Разом з Бирючим Остро-
вом, відділеним від Ф. к. вузь-
кою протокою, утворює смугу
45 км завдовжки. Ф. к. скла
дається переважно з піщано
Федотова коса.
мулистих і уламкових чере-
пашкових осадків, поблизу ма-
терика поширені континенталь-
ні лесоподібні суглинки. Біля
сх. берега глиб, моря досягає
З м. Поверхня вкрита степовою
рослинністю, лохом, тамарик-
сом та ін.	О. П. Андріяш.
ФЕДЮХИНІ ВИСОТИ — по-
горбоване підвищення на Пд.
Зх. Кримського п-ова в Інкер-
манській долині, на лівобереж-
жі р. Чорної, неподалік її
впадіння в Севастопольську
бухту. Абс. вис. 120 м. Висоти
складені мергелями пізньокрей-
дового віку. На пн. схилах —
кілька глибоких ярів, що по-
росли чагарниками. Ф. в. були
передовою лінією оборони
м. Севастополя за часів Крим-
ської (1854—55) і Великої
Вітчизн. (1941—42) воєн.
М. І. Лисенко.
ФЕН (від нім. Рбііп) — порив-
частий вітер з гір, що супро-
водиться різким підвищенням
температури повітря і знижен-
ням його вологості. Виникає
внаслідок деформації повітр.
потоку при переміщенні через
хребет і опусканні по підвітр.
схилах. Тривалість Ф. пере-
важно менше доби, іноді буває
до кількох діб. В Україні
спостерігаються у гірських ра-
йонах. У Кримських горах бу-
вають найчастіше весною і во-
сени. На пн. схилах вони ви-
никають при пд. і пд.-сх. по-
Схема виникнення фену.
вітр. потоках, пов’язаних з
малорухомими антициклонами,
на пд. схилах — при пн. і пн.-
зх. потоках, зумовлених цикло-
нічною діяльністю (див. Цик-
лон).
На Пд. березі Криму при Ф. ча-
сто фіксуються явища «фенової
стіни», коли над яйлою зосе-
реджується суцільна маса хмар
внаслідок піднімання повітря
по пн. схилах гір. В Україн-
ських Карпатах Ф. спостеріга-
ються переважно у весняно-
зимовий період, особливо при
зх. і пд.-зх. вітрах на пери-
ферії малорухомого антицик-
лону (з центром над пд. райо-
нами України), а також при
переміщенні циклонів через
гірські хребти. Ф. прискорює
танення снігу, спричинює селі
і обвали; може мати негативний
вплив на фіз. і психічний стан
людини. Див. також Вітри міс-
цеві.
Літ.: Бурман 3. А. Ме< гньїе вет-
рьі. Л., 1969; Природа Украин-
ской ССР. Климат. К., 1 984.
В. О. Боков.
ФЕОДОСІИСЬКА ЗАТОКА —
затока Чорного м. біля пд.-сх.
узбережжя Кримського півост-
рова, між Іллі мисом і мисом
Чауда. Вдається в суходіл на
13 км. Довжина берегової лі-
нії затоки 48 км, глибина зро-
стає у бік моря від 5 до 29 м.
Пн.-сх. береги низовинні з пі-
щаними пляжами, західні
складені глинами, урвисті. Ут-
ворилася внаслідок розмивання
Чорним м пересипу. Взимку
т-ра води на поверхні до -|-5О,
влітку до -}-24 . Солоність
17 %о. На дні Ф. з.— шар мулу
та черепашок. На берегах за-
токи — приморська трав’яна
рослинність. У пн.-зх. частині
затоки — Феодосіиська бухта,
на березі якої м. Феодосія.
І. П. Ведь, О. Г. Кузнецов.
ФЕОДОСІИСЬКИИ КРАЄ-
ЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. Засн.
1811 як музей старожитностей;
з 1936 має сучас. статус. Розта-
шований у двоповерховому бу-
динку, що є пам’яткою архітек-
тури 19 ст. Заг. площа 1385 м ,
експозиційна — 930 м . У фон-
дах зберігається 60 тис. експо-
натів. Музей має 3 відділи.
У відділі природи бл. 3000 екс-
понатів, представлені мінерало-
гічна, палеонтологічна колек-
ції, гербарій, які дають уяв-
лення про геолог, будову, тва-
ринний та рослинний світ краю.
Цінні археол. і етнографічна
(латинські й вірменські написи
14 —17 ст.) колекції; матеріали
про розвиток Феодосії як ку-
рорту. При музеї є наук,
бібліотека, іцо налічує 11 тис.
томів. Щороку Ф. к. м. відвідує
бл. 120 тис. чоловік.
Літ.: Феодосийский краеведческий
ФЕОДОСІИСЬКИИ
338
музей. Путеводитель. Симферо-
поль, 1970.	О. М. Гуров.
ФЕОДОСІИСЬКИИ РЕКРЕА-
ЦІЙНИЙ ПІДРАЙОН — час-
тина Феодосійського рекреацій-
ного району, що включає місто-
курорт Феодосію та примор.
курорти Коктебель, Кам’янсь-
ке й Ізобільне. Займає сх. узбе-
режжя Кримського п-ова та
Азовське узбережжя Арабатсь-
кої Стрілки. Численні природо-
охоронні об’єкти і території,
у т. ч. Карадазький заповідник.
Осн. рекреаційними ресурсами
Ф. р. п. є клімат перехідний від
середземноморського до помір-
но континентального, з дуже
теплими зимою і літом, тепле
море (вода біля узбережжя про-
грівається до +24°), мін. води
(сульфатно-хлоридні натрієві)
та лік. грязі (сульфідні мулові).
Опадів бл. 450 мм на рік. Трива-
лість сонячного сяйва 2265 год
на рік. У 1990 в межах району
функціонувало 33 рекреаційні
заклади з середньорічною єм-
ністю 2 тис. місць і в літній пе-
ріод 9,3 тис. місць. Щорічний
рекреаційний потік у підрайон
становить бл. 600 тис. рекреан-
тів, у т. ч. бл. 70 тис. чоловік —
за путівками. Рекреаційні ре-
сурси Ф. р. п. ефективні при
лікуванні захворювань органів
дихання (нетуберкульозного ха-
рактеру), органів травлення та
при порушенні обміну речовин.
Ф. р. п.— значний туристичний
центр, тут розташована най-
Феодосійський рекреаційний
район.
Санаторій «Схід». Місто Феодосія.
Пляж. Смт Коктебель.
більша в Україні турбаза * При-
мор’я» (на 1200 місць).
Є. О. Желудковський.
ФЕОДОСІИСЬКИИ РЕКРЕА-
ЦІЙНИЙ РАЙОН — частина
Кримського рекреаційного ре-
гіону, на Пд. Сх. Кримського
півострова, частково — на
Арабатській Стрілці. Включає
Судацький та Феодосійський
рекреаційні підрайони і Ара-
батський підрайон з курортом
Кам’янське. Розташований на
узбережжі Феодосійської зато-
ки та Арабатської затоки.
В орографічному відношенні
район охоплює східні відроги
Кримських гір і Присиваську
низовину. Осн. рекреаційними
ресурсами Ф. р. р. є при-
морський помірно континен-
тальний клімат, піщано-чере-
пашкові пляжі, тепле море
(літня т-ра мор. води 17 — 24е),
мін. води (сульфатно-хлоридно-
натрієві та сульфідні хлоридно-
гідрокарбонатні натрієві) і лік.
сульфідні мулисті грязі (оз.
Аджиголь). Пересічна т-ра
липня +24 , опадів бл. 350—
400 мм на рік. Тривалість
сонячного сяйва бл. 2300 год.
на рік. Купальний сезон три-
ває 3—4 місяці (кінець трав-
ня — вересень). Освоєння рек-
реаційних ресурсів району по-
чалось наприкінці 19 ст. У ме-
жах Ф. р. р. 1990 функціо-
нувало 69 лік.-оздоровчих за-
кладів на 21,3 тис. місць, зо-
крема 5 санаторіїв, 14 пансіо-
натів і будинків відпочинку.
Заг. чисельність рекреантів за
рік перевищує 800 тис., у т. ч.
190 тис.— за путівками. У пе-
ріод літнього курортного сезо-
ну тут одночасно перебувають
до 144 тис. рекреантів. Рекреа
ційні ресурси Ф. р. р. ефек-
тивні при захворюваннях ор-
ганів дихання (нетуберкульоз-
ного характеру), кровообігу,
травлення та обміну речовин.
Ф. р. р.— значний турист.
центр республіки, тут 8 турист,
баз і готелів, діють Судацьке
і Феодосійське бюро подорожей
та екскурсій.
Є. О. Желудковський.
ФЕОДОСІИСЬКІ ВИСОТИ —
крайня сх. частина Головного
пасма Кримських гір. Дов-
жина 14 км. Простягаються від
г. Кара-Бурун (абс. вис. понад
400 м) через низький плоский
хр. Узун-Сирт (до 262 м), гору
Тепе-Оба (302 м) до Іллі мису.
Являють гобою розчленоване
субмеридіональними скидами
низькогірне пасмо, складене
юрськими, крейдовими і палео-
геновими вапняками, конгло-
мератами і пісковиками. Схили
пологі, з неглибокими балками,
на Пд. Сх. скелясті. Панують
чагарники, фригана та степова
рослинність.
Тут у 20—30-х рр. відбува-
лися випробування і змаган-
ня з планерного спорту, в яких
брали участь майбутні авіа-
конструктори О. К. Антонов,
С. В. Ільюшин, С. П. Корольов,
О. С. Яковлєв та ін. В. Г. Єна.
ФЕОДОСІЯ — місто респ. під-
порядкування Респ-ки Крим.
Розташоване на березі Феодо-
сійської зат. Чорного м. Заліз-
нична станція. Мор. порт, ав-
товокзал. 85,0 тис. ж. (1990).
Відома з 2-ї пол. 6 ст. до н. е.,
місто з 1787.
Поверхня — горбисто-пасмова,
на Пн. та Сх.— пологохвиля
ста рівнина, розчленована бал-
ками. На узбережжі — піщані
пляжі. Перевищення відносних
висот у межах міста до 200 м.
Ф.— примор. кліматич. і баль
неогрязьовий курорт. Належить
до Феодосійського рекреацій-
вокзал
вокзал
ФЕОДОСІЯ
ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА
ФеоЛоМйська
яатпока
О
ІНПІ
1 Меморіал на честь моря-
ків революціонерів та уча-
сників Великої Вітчизняної
війни 1941-45 рр.
2 Обеліск на братській моги
лі 75 червоноармійців. які
загинули в боях проти бі-
логвардійців на Акмонай-
ських позиціях у 1919 р
фВ. Пам’ятники історико-революцій-
НИХ подій
іїг!
з о ® с
морський вокзал
ного району. Лік. фактори: клі-
мат з жарким посушливим
літом та порівняно м’якою
вологою зимою, мін. води і лік.
грязі. Пересічна т-ра лютого
+0,6 , липня +23,8 . Опадів
376 мм на рік. Відносна во-
логість влітку бл. 60 %. Кіль-
кість годин сонячного сяйва
2265 на рік. Купальний сезон
триває з червня до жовтня
(т-ра води від +17 до +24+
На Пн. протікає р. Байбуга
(впадає в Чорне м.).
Ф.— значний промисловий
центр. Розвинуті машинобуду-
вання, легка, харч, та буд. ма-
теріалів галузі. Підприємства:
виробниче об’єднання «Море»;
з-ди: мех., «Буддеталь», буд.
матеріалів, молочний і пиво-
безалкогольних напоїв; комбі-
нати: м’ясний, хлібний, мебле-
вий; ф-ки: панчішна, офсетна,
іграшок, тютюнова. Здійсню-
ється пром. розлив мін. вод
айвазовської та феодосійської.
Політех. технікум, 3 профес.-
тех. уч-ща. З санаторії, 2 пан-
сіонати. Феодосійський крає-
знавчий музей. Літ.-меморіаль-
ний музей рос. рад. письмен-
ника О. С. Гріна, який 1924—
32 жив тут, картинна галерея
ім. І. К. Айвазовського. Тур-
бази «Золотий пляж» і «Маяк».
Бюро подорожей та екскурсій.
Численні об’єкти туризму (див.
план міста (станом на 1991)
і туристську карту Крим. обл.
Літ.: Балахонова А. И., Балахо-
нов В. И. Феодосия. Путсводи-
тель. Симферополь, 1984.
ФЕОФІЛАКТОВ Костянтин
Матвійович (1.ХІ 1818, Петер-
бург — З.ІІ 1901, Київ) — рос.
і укр. геолог. Закінчив Гол.
З Монумент Слави і Вічний
вогоиь
Пам'ятники Велико* Вітчизняної
війни 1941-45 рр.
1 Меморіал на честь радян-
ських воїнів - визволителів
міста від німецько-фашист-
ських загарбників у 1944о.
2 Пам ятник на братській мо-
гилі радянських во‘нів-де-
сантників які загинули в
1941-42 рр.
Пам'ятники: 1 Піо^ерові-пар-
тизану Віті Коробкову 2 І. К.
Аивазоеському З О- С. Пуш-
кіну 41. А. Назукіну - одному
з керівників партизанського
підпілля в Криму
Пам’ятки архітектури
1, 2, 3 Пам ятки (13-15 ст.)
4 Церква Сергія (14-15 ст.)
5 Мечеть Муфті-ДжамІ
(1623 р.) 6 Залишки Генуезь-
кої фортеці (тепер історико-
архітектурний заповідник
„Генуезька фортеця Кафа
14 ст.”) 7 Фонтан І. К. Айва
зовського (188? о.)
Музеї
1	Картинна ’алерея ім І. К
Аивазовськогс
2	Краєзнавчий музей 3 Літе-
ратурно-меморіальний му-
зей О. С Гріна
Концертний зал
Міський Будинок культури
Ц] Бюро подорожей та екскурсій
Л Туристські бази
і „Золотий пляж” 2,Маяк •

339
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА
К. М. Феофілактов.
пед. ін-т у Петербурзі (1841),
удосконалював знання в Німеч-
чині і Франції. У 1845—91 пра-
цював у Київ, ун-ті (з 1852 —
професор, зав. кафедрою міне-
ралогії та геології, 1880—
81 — ректор). Наук, досліджен-
ня в галузі петрографії, стра-
тиграфії, тектоніки, гідрогеоло-
гії. Першим склав геол. карти
Київ, губернії та Києва, вста-
новив і описав Канівські дис-
локації. Досліджував криста-
лічні породи Українського щи-
та, розробив принципи типіза-
ції їх. Осадочну товщу до-
сліджуваних територій поділив
на юрську, крейдову і тре-
тинну системи. Вказав на мож-
ливість артезіанського водо-
постачання Києва. Одним з пер-
ших у Росії проводив інже-
нерно-геол. дослідження, зокре-
ма зсувів на правому березі
Дніпра, намітив шляхи бо-
ротьби з ними. Брав участь
у заснуванні Київського това-
риства природознавців (1877—
98 — його голова).
Те.: О кристаллических породах
губерний Киевской, Вольїнской и
Подольской. К., 1851; О юрских
и меловьіх осадках Киевской гу-
Феодосія. Картинна галерея
ім. І. К, Айеазонського.
бернии. Трудьі Комиссии при
Университете св. Владимира для
описання губерний Киевского
учебного округа, 1851, т. 1; О де-
лювиальньїх образованиях в Ки-
евской и Полтавской губерниях.
Трудьі Санкт-Петербургского об-
щества естествоиспьітателей, 1876,
т- 7.	В. П. Франчук.
ФЕРОСПЛАВНА ПРОМИСЛО-
ВІСТЬ (від лат. Геггит —
залізо) — галузь чорної мета-
лургії, підприємства якої ви-
робляють хім. сполуки заліза
з кремнієм, хромом, марганцем,
молібденом та ін. елементами,
що їх застосовують для легу-
вання і поліпшення власти-
востей сталі. В Україні ви-
робляють доменні феросплави
та електроферосплави. Сиро-
виною для їхнього вироби, є
багаті за вмістом осн. компо-
нента руди або концентрати
збагачених бідних руд. Розмі-
щення феросплавного вироби,
тяжіє до регіонів традиційної
чорної металургії та до джерел
електроенергії і ресурсів сиро-
вини. На Україну 1990 припа-
дало 45 % випуску феросплавів
у кол. СРСР. Доменні феро-
сплави (дзеркальний чавун та
феромарганець) виробляють на
Комунарському металург, ком-
бінаті (Луган. обл.), Краматор-
ському і Костянтинівському
металург, з-дах (Донец. обл.).
В Україні розміщені три спеці-
алізовані електроферосплавні
підприємства — Запорізький,
Кадіївський, Нікопольський фе-
росплавні з-ди. Важливою проб-
лемою Ф. п. є застосування но-
вих технологій з метою змен-
шення негативного впливу на
навколишнє середовище.
О. В. Казенко.
ФЕТ1СОВА Надія Михайлівна
(16.У 1940, м. Дебальцеве До-
нец. обл.) — вчителька геогра-
фії, засл. вчителька України з
1988. Після закінчення 1965
Луган. пед. ін-ту працювала
у школах м. Краснодона, з
1971 — в серед, школі № 4.
З 1982 — вчитель-методист.
У своїй практичній діяльності
виявила високий рівень пед.
майстерності, поєднуючи сучас.
форми і методи викладання
географії. Домоглася високого
рівня знань і практичних умінь
в учнів. З 1978 — керівник міськ.
методичного об’єднання вчи-
телів географії. Л. В. Марченко.
Ф13ИКО-ГЕО ГРАФІ ЧН А ЗО-
НА — частина фіз.-геогр. поя-
су, яка характеризується пев-
ною спільністю термічних умов
і зволоження, що зумовлює
формування зональних типів
грунтів і рослинності, певний
прояв біогеохім. процесів; одна
з вищих зональних одиниць
фізико-географічного району-
вання. Ф.-г. з. простягаються
на рівнинних частинах мате-
риків переважно в широтному
або субширотному напрямі,
а в океанічних секторах —
у меридіональному або субме-
ридіональному напрямі. В гір-
ських районах неповними ана-
логами Ф.-г. з. є висотні по-
яси. Ф. -г. з. звичайно не мають
чітко виражених географічних
меж. Осн. ознакою Ф.-г. з. є
переважання в її межах зо-
нального типу ландшафтів гео-
графічних, що сформувались
на плакорах. Ф.-г. з. прита-
манна чітко виражена ланд-
шафтна структура в межах
певних фізико-географічних
країн (зони у вузькому розу-
мінні); в широкому розумінні
— це є зони, що простяга-
ються через материки. Ф.-г. з.
характеризуються особливою
ритмікою зволоження, стоку,
вегетації рослин, певним по-
єднанням екзогенних рельєфо-
утворюючих процесів; їх по-
діляють на фіз.-геогр. підзони
та сектори.
В межах рівнинної частини
України виділяють мішаних
лісів фізико-географічну зону,
лісостепову фізико-географічну
зону та степову фізико-геогра-
фічну зону, природні умови
яких значною м рою змінені
госп. діяльністю людини. В
зв’язку з цим їхні межі фіксу-
ють за поширенням зональних
типів сучас. грунтів і відновлю-
ваного рослинного покриву.
Зональні відмінності природ-
них умов враховують при пла-
нуванні с.-г. виробництва, лі-
сового г-ва, містобудування,
рєкреацій, проектуванні інже-
нерно-меліоративних і приро-
доохоронних заходів тощо. Див.
карту до ст. Фізико-географічне
районування, с. 320—321.
77. Г. Шатенко.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА КРА-
ЇНА — частина материка, що
характеризується єдністю гео-
структури, спільними заг. риса-
ми макрорельєфу та особливо-
стями макроклімату, своєрід-
ністю широтної зональності або
висотної поясності; одна з ви-
щих незональних одиниць фі-
зико-географічного районуван-
ня. Займають площу в сотні
тисяч і навіть мільйони квад-
ратних кілометрів. Розрізняють
рівнинні та гірські Ф.-г. к.,
яким властиві певні системи
ландшафтної зональності. Рів-
нинна територія України є пд.-
зх. частиною Східно-Європейсь-
кої фіз.-геогр. країни, в межах
якої простежується зміна фі-
зико-географічних зон з Пн.
на Пд. Гірські райони респуб-
ліки представлені двома Ф.-г.
к.— Карпатською (в межах Ук-
раїни — провінція Українські
Карпати) і Кримських гір.
Для них характерна зміна
ландшафтів із підняттям вго-
ру, що зумовлює різноманіт-
ність умов ландшафтоутворен-
ня, значну диференціацію у
розвитку природних процесів.
Тектопіко-орографічні та ланд-
шафтні межі рівнинних і гір-
ських Ф.-г. к. досить чіткі
і проявляються в помітній зміні
рівнинних ландшафтів на пе-
редгірні природно-тер. комп-
лекси. Див. карту до ст. Фі-
зико-географічне районування,
с. 320 — 321. П. Г. Шищенко.
ФІЗИКО-ГЕО ГРАФІ ЧН А ОБ-
ЛАСТЬ — частина фізико-гео-
графічно; провінції, яку виді-
ляють за неоднорідністю геол.-
геоморфологічної будови; не-
зональна одиниця фізико-гео-
графічного районування. Поло-
ження Ф.-г. о. у межах різних
оротектонічних елементів спри-
чинює просторову зміну показ-
ників водно-теплового та гео-
хім. балансів, помітні внутріш-
ньопровінційні відмінності в
характері й протіканні сучас.
природних процесів, а отже в
структурі природно-територі-
альних комплексів. Ф.-г. о. по-
діляють на фіз.-геогр. підоб-
ласті за відмінностями в заля-
ганні корінних і поверхневих
порід, особливо антропогеново-
го покриву. Ф.-г. о. та лідоб
ласті просторово охоплюють
певні види й підвиди ландшаф-
тів географічних (див. також
Класифікація ландшафтів).
При визначенні меж Ф.-г. о.
враховують приуроченість їх до
тектонічних структур, гіпсо-
метричне положення, ступінь
розчленування поверхні, літо-
логічний склад антропогенових
відкладів.
У межах рівнинної частини тер.
України виділяють 47 Ф.-г. о.
(6 — у мішаних лісів зоні,
19 — у лісостеповій, 22 — у
степовій), в Українських Карпа-
тах — 7, у Кримських горах —
3. Ф.-г. о.— осн. одиниця фіз.-
геогр. районування, що від-
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПІДЗОНА
340
ображає характер внутрішньо-
зональної ландшафтної дифе-
ренціації, врахування якої не-
обхідне при обгрунтуванні ре-
гіональних схем природокори-
стування та охорони природи.
Див. карту до ст. Фізико-гео-
графічне районування, с. 320 —
321 та статті про окремі фіз.-
геогр. області. П. Г. Шищенко.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПІД-
ЗОНА — частина фізико-гео-
графічної зони, що виділяєть-
ся за комплексом умов ланд-
шафтоутворення; зональна оди-
ниця фізико-географічного ра-
йонування. Ф.-г. п. простяга-
ються у тому самому напрямі,
що й зони, їхні межі нечіткі.
Розмитість підзональних меж
пов’язана із складом антропо-
генових відкладів, характером
рельєфу та широтно-довготни-
ми відмінностями агрокліма-
тичних умов і проявляється в
неоднорідності властивих для
зони ландшафтів географіч-
них.
На рівнинній частині України
підзональні фіз.-геогр. межі
виражені неоднаково. В зонах
мішаних лісів і лісостеповій
Ф.-г. п. не виділяють. Степову
фізико-географічну зону за умо-
вами зволоження, теплозабезпе-
ченості, характером грунтово-
рослинного покриву, природних
процесів, біол. продуктивності
поділяють на північностепову
фізико географічну підзону, се-
редньостепову фізико-геогра-
фічну підзону та сухостепову
(півдєнностепову) фізико-гео-
графічну підзону.
П. Г. Шищенко.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПРО-
ВІНЦІЯ — частина фізико-гео-
графічної зони чи фізико-гео-
графічної підзони рівнинної
країни або безпосередньо час-
тина гірської фізико-географіч-
ної країни, що виділяється при
неоднорідності геол.-геоморфо-
логічної будови зони чи під-
зони наявністю в її межах
низовин і височин, гірських
хребтів, міжгірних улоговин, а
також віддаленістю території
від океанів за певним ступенем
континентальності клімату та
різним характером трансфор-
мації повітряних мас над ни-
зовинами і височинами; незо-
нальна одиниця фізико-геогра-
фічного районування. При ви-
діленні Ф.-г. п. беруть до
уваги також історію розвитку
території в антропогені, матери-
кові зледеніння, мор. транс-
гресії та новітні тектонічні ру-
хи. Карпати Українські та
Кримські гори є середньогір-
ними Ф.-г. п., формування ланд-
шафтів яких пов’язане з роз-
витком альпійських структур.
Характерні ландшафтні риси
Українського Полісся — про-
вінції зони мішаних лісів —
зумовлені дніпровським зледе-
нінням, генезисом і літологією
покривних порід, що перекри-
вають різні геол. структури,
з якими пов’язані певні ви-
ди мішанолісових ландшафтів.
Тер. України за провінційни-
ми фіз.-геогр. відмінностями
диференціюють на 14 Ф.-г. п.:
1 в зоні мішаних лісів, 4 —
у лісостеповій, 7 — у степовій,
по одній — у гірських фіз.-
геогр. країнах Карпатській та
Кримських гір. Див. карту до
ст. Фізико-г еог рафічне райо-
нування, с. 320—321, і статті
про окремі фіз.-геогр. провін-
ції.	П. Г. Шищенко.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РА-
ЙОНУВАННЯ — виявлення,
вивчення і картографування
об’єктивно існуючих індивіду-
альних фіз.-геогр. комплексів
регіональних рангів, що утво-
рилися в процесі істор. розвит-
ку географічної оболонки, ха-
рактеризуються закономірнос-
тями просторово-часової ланд-
шафтної диференціації, струк-
тури, властивостей, взаємозв’яз-
ків між компонентами, змін
під впливом госп. діяльності;
один з видів комплексного
природно-геогр. районування.
Об’єктом Ф.-г. р. є геогр. обо-
лонка та її регіональні під-
розділи. Ф.-г. р.— метод комп-
лексних геогр. досліджень, що
дає можливість виявити ме-
жі регіональних ландшафтних
одиниць, характеризувати їх,
визначати якісні й кількісні
показники їхніх властивостей,
складати карти географічні,
схеми, текстові характеристи-
ки, оцінювати для потреб прак-
тики, розкривати фіз.-геогр. від-
мінності регіонів як природних
умов життєдіяльності населен-
ня, розміщення вироби, і госпо-
дарювання.
Перші наук, праці з природ-
ного районування тер. України
створили П. А. Тутковський
(«Природна районізація Ук-
раїни», 1922) і Б. Л. Личков
(«Природні райони України»,
1922) на основі геол.-геомор-
фологіч. ознак. У 1928—29
В. П. Попов і В. Л. Симиренко
здійснили природно-істор. ра-
йонування України з метою об-
грунтування розміщення пло-
дових насаджень з урахуван-
ням показників водно-теплово-
го режиму, рельєфу і грун-
тів. В праці С. Г. Струмиліна та
І. С. Лупиновича «Природ-
ничо-історичне районування
СРСР» (1947) відображено по-
ложення тер. України в ме-
жах трьох фіз.-геогр. країн
(Східно-Європейської рівнини,
Карпат і Кримсько-Кавказь
кої) і чотирьох зон (лісової,
лісостепової, степової і посуш-
ливо-степової). Детальні дослід-
ження з Ф.-г. р. республіки
виконали географи вузів рес-
публіки 1957—67, результатом
цього стала фундаментальна
колективна монографія «Фізи-
ко-географічне районування
Української РСР» (1968). В ній
вперше дано аналіз регіональ-
них природних комплексів від
фіз.-геогр. країн до районів.
Ф.-г. р. грунтується на ланд-
шафтно-генетич. принципі, що
полягає у всебічному аналізі
взаємозв’язків і взаємодії осн.
ландшафтоутворюючих факто-
рів і процесів, компонентів
природного середовища, вра-
ховуючи природну історію роз-
витку ландшафтів, оцінку
впливу на них госп. діяльності,
ступінь госп. освоєності за пев-
них соціально-економічних
умов. До основних ландшаф-
тоутворюючих факторів нале-
жать сонячна радіація (ви-
значає характер та інтенсив-
ність прояву сучас. фіз.-геогр.
процесів, поясні і зональні від-
мінності ландшафтів), цирку-
ляція атмосфери (зумовлює зо-
нально-провінційні відмінності
ландшафтів), літосфера і гідро-
сфера (на їхній поверхні взає-
модіють процеси тепло- і воло-
гообміну, обміну органомін.
речовин; біогеохім. процеси;
ендогенні та екзогенні процеси;
з цим пов’язаний характер ви-
явленості зональних, провінцій-
них і місц. рис ландшафтів).
Досліджувані процеси кількіс-
но характеризуються вимірю-
ваними показниками балансів
тепла, вологи, обміну мін. і орг.
речовин. В результаті взаємодії
ландшафтоутворюючих фак-
торів і складних процесів ком-
понентів природного середови-
ща виникають природно-тер.
регіональні комплекси та їхні
компоненти: форми рельєфу
разом з породами, з яких вони
складаються, приповерхневий
шар атмосфери і пов’язані
з ним кліматичні умови ши-
ротної і довготної диферен-
ціації ландшафтів, поверхневі
і підземні води, грунтовий по-
крив, рослинність і тваринний
світ.
В основу виділення таксономіч.
одиниць Ф.-г. р. покладено
аналіз просторової ландшафт-
но-генетичної структури тери-
торії з урахуванням площ і
конфігурації ареалів ландшаф-
тів, результатів досліджень,
схем районування окремих ком-
понентів природних умов. У
взаємодії осн. ландшафтоутво-
рюючих факторів і компо-
нентів, ході сучас. фіз.-геогр.
процесів проявляються зональ-
ні і азональні закономірності.
Тому в системі одиниць Ф.-г. р.
в одному таксономічному ряду
поєднують групи зональних
одиниць, якими є фіз.-геогр.
пояс, зона, підзона, та азональ-
них одиниць — фіз.-геогр. кра-
їн, провінцій, областей, районів
(див. окремі статті).
Головні риси природних умов
території України визначають-
ся тим, що майже вся її те-
риторія лежить у межах по-
мірного поясу, лише на пд.
макросхилі Кримських гір при-
родні умови мають риси суб-
тропічного поясу. Тер. України
розташована в межах трьох
фіз.-геогр. країн: Східно-Євро-
пейської рівнини, Карпатської
(частково), Кримських гір. На
тер. республіки виділено 3 зони,
12 провінцій і 57 фіз-геогр.
областей. Це свідчить про знач-
ну диференційованість природ-
них умов.
Рівнинна частина являє собою
Пд. Зх. Східно-Європейської
фіз.-геогр. країни і має зональ-
ний поділ. Зона мішаних
лісів України представлена
частиною Поліської провінції,
розташованої в межах України,
Білорусі і Росії.
Займає пн. частину республіки
(бл. 20 % її тер.). Тут переважа-
ють мішанолісові ландшафти,
характерними рисами яких є
помірно теплий вологий клі-
мат, наявність льодовикових,
водно-льодовикових, давньо-
алювіальних піщаних відкла-
дів, значне поширення дерново-
підзолистих грунтів під сосно-
вими та сосново-дубовими лі-
сами, складне перемежування
зандрових і моренно-зандрових
рівнин, долинно-терасових, луч-
них і болотних ландшафтних
комплексів з меліоративними
системами. На Пд. зони поши-
рені острівні опілля з ланд-
шафтами північнолісостепового
підтипу.
Диференціація Українського
Полісся зумовлена його розта-
шуванням у межах кількох
великих геоструктур, до яких
приурочені різні за площею
поєднання мішанолісових (по-
ліських), опільських, долинних,
лучних і болотних ландшаф-
тів. Українське Полісся за
цими особливостями просторо-
вої ландшафтної диференціації
розмежувань на 6 фіз.-геогр.
областей. Волинське По-
лісся є найбільш зволоже-
ним, залісеним і заболоченим
серед фіз.-геогр. областей Ук-
раїнського Полісся. У зв’язку
з поширенням тріщинуватих
крейдових порід, перекритих
малопотужним шаром антро-
погенових відкладів, тут розви-
вається карст. Вплив карбонат-
них порід проявляється у фіз.-
хім. властивостях, наявних в
області моренно-водно-льодови-
кових, долинно- терасових, пі-
341
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ
щано-горбистих мішанолісових
ландшафтів, лучно-болотних і
болотних заплавних комплек-
сів. У Житомирському
Поліссі переважають занд-
рові ландшафти на докембрій-
ському фундаменті Українсь-
кого щита, його поверхня, по-
рівняно з Волинським і Ки-
ївським Поліссям, більш під-
вищена, дренована, значно мен-
ше заболочена. Київське
Полісся — низовинна аку-
мулятивна рівнина з потуж-
ною товщею антропогенових
відкладів, переважанням мо-
ренно-зандрових, долинно-зан-
дрових, борових і суборових
терасових ландшафтів. У Ч е р -
нігівському Поліссі
поряд з поліськими значні пло-
щі займають опільські пів-
нічнолісостепові ландшафти.
Новгород-Сіверське
Полісся характеризується
значним розвитком ерозійних
процесів на підвищених лесо-
вих рівнинах уздовж правого
берега р. Десни, карстових
явищ, зумовлених близьким
до поверхні заляганням крей-
дових порід. Мале Поліс-
ся — акумулятивно-денуда-
ційна рівнина з природно-тер.
комплексами мішанолісового і
лісостепового типів.
Лісостепова зона ста-
новить 34 % тер. України. Осн.
зональний фон створюють ши-
роколистянолісові ландшафти,
які в минулому займали великі
площі на височинах, і лучні
різнотравно-злакові степові,
зайняті с.-г. угіддями. Поділя-
ється на 4 провінції. Захід-
но-Українська лісо-
степова провінція є
найбільш підвищеною части-
ною лісостепу, за гідротер-
мічними показниками, перева-
жаючими грунтами має риси
ландшафтів широколистянолі-
сового типу, серед яких поши-
рені мішанолісові і лучно-сте-
пові. В її межах виділяють
5 областей. Волинська в и -
сочинна область харак-
теризується переважанням
опільських рівнинно-горбистих
ландшафтів. Розтоцько-
Опільська горбогірна
область поєднує контрастні
типи ландшафтів: розчленовані
лісостепові, лісові горбогірні,
поліські суборові. У Захід-
но-Подільській висо-
чи н н і й області поширені
привододільні, остапцево-гор-
бисті і яружно-балкові ланд-
шафти. Середньоподіль-
ська височинна об-
ласть виділяється структур-
но-денудаційними горбогірни-
ми ландшафтами (Кременецькі
гори), привододільними рівнин-
ними, хвилястими, яружно-бал-
ковими комплексами (Авра-
тинська височина). Для Прут-
Дністровської в и с о -
чинної області властиві
складні поєднання рівнинно-
хвилястих і горбисто-пасмових
ландшафтів з долинно-терасо-
вими і яружно-балковими ком-
плексами, поширення дубово-
букових лісів, розвиток карс-
тових процесів. Дністров-
сько-Дніпровська лі-
состепова провінція
займає центр, частину зони в
межах Подільської і Придні-
провської височин з відмітками
200 — 300 м, приурочених до
Українського щита і його схи-
лів. У структурі ландшафтів
цієї провінції простежуються
внутрішньозональні широтні
відмінності, що взято до уваги
при виділенні і групуванні
8 фіз.-геогр. областей. Пів-
нічно-Західна При-
дніпровська, Північ-
но-Східна Придніпров-
ська, Київська височи н-
ні області займають північ-
не положення з ландшафтами
лесових рівнин, чорноземами
типовими і опідзоленими, сіри-
ми лісовими грунтами, острів-
ними дубовими і грабово-дубо-
вими лісами.
Придніпровсько-Схі-
дно-Подільська, С е -
редньобузька, Цент-
ральнопридніпровсь-
ка височинні області
охоплюють середню, найбільш
підвищену частину провінції,
де значні площі в минулому
були зайняті широколистяно-
лісовими ландшафтами. Пів-
денно-Подільська і
Південно-Придніпро-
вська височинні об-
ласті характеризуються пе-
реважанням південнолісостепо-
вих ландшафтів з чорнозема-
ми типовими мало- і серед-
ньогумусними, зайнятими під
орні угіддя. Лівобереж-
но-Дніпровська лісосте-
пова провінція займає
Придніпровську низовину з
відмітками 100 — 175 м і харак-
теризується значною остепне-
ністю і засоленістю сучас.
ландшафтів. її поділяють на
4 області. Північно-Дні-
провська і Південно-
Дніпровська терасо-
ві низовинні області
мають фонові лучно-степові
ландшафти, поширені терасові
опільські, борові і заплавні
місцевості, помітна значна для
лісостепу заболоченість і засо-
леність грунтів. Для Північ-
но-Полтавської і Схід-
но-Полтавської підви-
щених областей характер-
не поширення височинних, ма-
лорозчленованих лучно-степо-
вих межиріч з мало- і се-
редньогумусними чорноземами,
яружно-балкових і заплавних
місцевостей, западин з боло-
тами і солончаками. В ме-
жах України знаходяться 2
області Середньоросійсь-
кої лісостепової про-
вінції — Харківська і
Сумська схилововисо-
чинні області, в яких
переважають полого-хвилясті
розчленовані лісостепові межи-
річчя з типовими малогумус-
ними (Пн.) і середньогумусни-
ми (Пд.) чорноземами, острова-
ми дубових і дубово-липових
лісів, різними проявами ерозії.
Степова зона займає
40 % тер. України, помітно роз-
ширюючись у сх. напрямі. За
особливостями структури ланд-
шафтів, показниками тепло- і
вологозабезпеченості, її поді-
ляють на північно-степову, се-
редньостепову і сухостепову
під зони.
П і в н і ч н о с т е п о в а під-
з о н а охоплює різнотравно-ко-
вилові і лучні степи на чор-
ноземах звичайних, майже пов-
ністю розораних. Її поділ на
провінції зумовлений неодно-
рідністю тектоніко-орографіч-
ної будови, наявністю височин-
них і низовинних ландшаф-
тів, кліматич. відмінностями.
Дністровсько-Дніп-
ровська північносте-
пова провінція лежить у
пн.-зх. частині підзони. Виді-
лення в її межах Південно-
Молдавської, Півден-
но-Подільської та Пів-
денно-Придніпровсь-
кої схилово-височинних
областей зумовлене поло-
женням провінції на підви-
щених пд. схилах Централь-
номолдавської, Подільської і
Придніпровської височин, від-
мінності в ландшафтній струк-
турі яких пов’язані з ерозій-
ним розчленуванням поверх-
ні та, зокрема, розвитком зсув-
них процесів (схили Цент-
ральномолдавської височини),
врізанням у балтські відклади
(схили Подільської височини)
та в докембрійські породи (схи-
ли Придніпровської височини).
Лівобережно-Дніпров-
сько-Приазовську
північностепову про-
вінцію поділяють на 4
структурно-орографічно відок-
ремлені області: О р і л ь с ь -
ко-Самарську низо-
винну область з при-
вододільно-рівнинними ланд-
шафтами, чорноземами звичай-
ними, терасовими і долинно-
балковими місцевостями; К і н -
сько-Ялинську низовин-
ну з яружно-балковими і
схиловими придолинними міс-
цевостями, що характеризують-
ся врізом до кристалічних по-
рід, зсувними та хвилястими
привододільними місцевостя-
ми; Приазовську в и с о -
чинну область з водо-
дільно-останцевими приводо-
дільними хвилястими, яруж-
но-балковими місцевостями;
Приазовську низо-
винну область з рівнин-
но-степовими місцевостями,
чорноземами звичайними, до-
линно-терасовими мор. рівни-
нами.
Донецька північно-
степова провінція ха-
рактеризується переважанням
вододільних структурно-дену-
даційних степових місцевостей
з чорноземами щебенюватими
на елювії палеозойських піско-
виків і сланців, а також чор-
ноземів карбонатних на елювії
крейдових мергелів і вапняків,
поєднанням елементів лісосте-
пових і степових ландшаф-
тів. Тут виділяють Західно-
Донецьку схилово-ви-
сочинну область з при-
вододільно-межирічними, бал-
ково-долинними, схиловими, те-
расовими і заплавними місце-
востями, Донецьку висо-
чи п ну область з межи-
річними, перехідними від пів-
нічностепових до лісостепових
ландшафтів, долинно-балкови-
ми місцевостями, урбанізова-
ними ландшафтами. З а д о -
н е ц ь к о - Д о н с ь к а пів-
нічностепова провін-
ція охоплює пд. відроги Се-
редньоросійської височини і
представлена в межах України
Старобільською схи-
ло в о - височинною об-
ластю, ландшафтну структу-
ру якої утворюють місцевості
розчленованих схилів, височин
з чорноземами малогумусними,
розораними, терасові малороз-
членовані, яружно-балкові і
заплавні.
С е р е д н ь о с т е п о в а під-
з о н а займає Причорномор-
ську низовину, де переважають
ландшафти південностепового
підтипу, що мають порівняно
одноманітну морфологічну
структуру. Тут виділяють
Причорноморську се-
ред ньостепову про-
вінцію, яка займає пери-
ферійну частину низовини ті-
єї ж назви з абс. висотами від
150 м на Пн. до 45 м на Пд.;
поділяється на 5 областей.
Задністровсько-При-
чорноморська низо-
винна область є акуму-
лятивною примор. рівниною,
розчленованою долинами і бал-
ками, з привододіл ьно-рівнин-
ними, терасовими, примор. га-
логенними, заплавними і дель-
тово-плавневими дунайськими
місцевостями. Дністровсь-
ко-Бузька низовинна
область приурочена до пн.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ
342
схилу Причорноморської за-
падини, в ландшафтній струк-
турі її виділяються місцевості
привододільних хвилястих рів-
нин, ерозійно-балкові, схилові,
долинно-терасові з озерами-ли-
манами. Для Бузько- Дні-
провської низовинної
області характерні рівнин-
но-подові місцевості з півден-
ними чорноземами в комплексі
з лучно-чорноземними, дерно-
вими осолоділими глейовими і
солодями. В межах Д н і п -
ровсько-Молочансь-
кої низовинної о б л а с-
т і рівнинно-подові місцевості
поєднуються з долинно-схило-
вими, ерозійно-балковими, рів-
нинно-межирічними. Захід-
но-Приа з овська схи-
лово-височинпа об-
ласть характеризується по-
ширенням місцевостей останце-
вих і хвилястих привододіль-
них рівнин, а також яружно-
балкових, ерозійно-схилових,
надзаплавно-терасових, запла-
вних місцевостей мор. рівнин.
Сухостепова (півден-
ностепова) підзона охо-
плює південь Причорномор-
ської низовини, включаючи
Присивашшя і рівнинну час-
тину Кримського п-ова. Тут
переважають сухостепові (пів-
денностепові) ландшафти з тип-
чаково-ковиловими і полино-
во-злаковими степами на тем-
нокаштанових солонцюватих
грунтах, є солонці і солончаки.
Причорноморсько-
Приазовська сухосте-
пова провінція підзони
приурочена до приосьової ча-
стини западини; це молода
акумулятивна рівнина з від-
мітками 50—10 м. У зх. час-
тині провінції розташована
Нижньобузько-Дніпров-
ська низовинна область,
у ландшафтній структурі якої
переважають місцевості лесових
рівнин із западинами і подами,
терасових рівнин, еродованих
схилів, абразивно-зсувні. Н и -
жньодніпровська тера-
сово-дельтова низовин-
на область на заг. зо-
нальному фоні виділяється сте-
повими піщано-горбистими і
рівнинно-подовими місцевостя-
ми з темно-каштановими і
каштановими грунтами в комп-
лексі з солонцями і солонча-
куватими лучно-каштановими
грунтами подів, піщаними аре-
нами і степами, борами, бо-
лотами, плавнями. Ландшафт-
ну структуру Присивась-
ко-Приазовської ни-
зовинної області ста-
новлять рівнинно-подові місце-
вості з чорноземами південни-
ми солонцюватими, темно-каш-
тановими і каштановими грун-
тами в комплексі з солонцями,
ерозійно-балкові, заплавні при-
бережно-морські галогенні міс-
цевості. Кримська степо-
ва провінція характери-
зується більш південним роз-
ташуванням зональних серед-
ньостепових ландшафтів, по-
ширенням малопотужних ще-
бенюватих грунтів, значною
неоднорідністю геол.-геомор-
фологіч. будови, різноманітні-
стю ландшафтів. Пн. частину
її займає Присивасько-
Кримська низовинна
область з високою диферен-
ціацією геокомплексів на при-
бережно-лагунні солянкові і
полинові напівпустельні; лучні
солонцюваті і солонці з пере-
сипами і косами; приморські
малодреновані рівнини з тип-
чаково-ковиловими, а також
ковилово-різнотравними степа-
ми на темно-каштанових солон-
цюватих грунтах. Тархан-
кутська височинна
область помітно виділяєть-
ся своєрідною ярусністю ланд-
шафтів, поширенням приводо-
дільних, останцевих, балкових,
долинних і приморських місце-
востей. У ландшафтній струк-
турі Центральнокрим-
ської рівнинної обла-
сті домінують місцевості при-
вододільних рівнин з чорнозе-
мами малогумусними карбо-
натними, межирічних рівнин з
чорноземами південними і тем-
но-каштановими солонцювати-
ми грунтами, приморсько-тера-
сових рівнин, прибережних схи-
лів, долин і балок. Керчен-
ська горбисто-пасмо-
ва область має своєрідну
ландшафтну структуру, утво-
рену поєднанням пасмово-пла-
топодібних, грязево-вулканіч-
них, улоговинних, балкових,
лучно-солянкових і напівпу-
стельних, прибережних псамо-
фітно-степових і галофітних
природних комплексів.
Українські Карпати є
фіз.-геогр. провінцією Карпат-
ської гірської країни. Харак-
терні риси її ландшафтів зу-
мовлені теплим і вологим клі-
матом, чітко виявленим по-
здовжньо-паралельним простя-
ганням геол. структур і від-
повідних їм орографічних еле-
ментів, добре виявленою верти-
кальною ландшафтною пояс-
ністю. Диференціюється на
7 областей. У Передкар-
патській височинній
області переважають пе-
редгірно-низькогірні, горбисто-
увалисті височинні, терасово-
рівнинні ландшафти з дерново-
підзолистими оглеєними і луч-
ними грунтами, дубовими і гра-
бово-дубовими лісами. В межах
Зовнішньокарпатсь-
кої області поширені
низько- і середньогірні круто-
схилові, улоговинні ландшаф-
ти з буроземними щебенюва-
тими грунтами, грабово-буко-
вими і смереково-буковими лі-
сами. Ландшафтна структура
Вододільно-Верхо-
винської області визна-
чається переважанням низько-
гірних пологосхилових і між-
гірно- улоговинних ландшафтів
з дерново-буроземними і бу-
рими лісовими грунтами, яли-
ново-смерековими, смереково-
буковими лісами і вторинними
(післялісовими) луками. По-
лонинсько- Чорногор-
ська область — найбільш
підвищена частина Українсь-
ких Карпат з чітко виявленою
висотною поясністю ландшаф-
тів. Крутосхилові середньогір’я
вкриті буковими і ялиновими
лісами, під якими сформува-
лись буроземні і дерново-буро-
земні грунти. На більш по-
логих пд.-зх. схилах — букові,
а на протилежних — смереко-
во-ялинові ліси піднімаються
до субальпійського поясу. Ви-
ще — сосново-вільхове криво-
лісся, субальпійський пояс різ-
но- і високотравних луків,
альпійський пояс з крутосхило-
вими цирками, осипними кону-
сами, моренним матеріалом,
карами, каровими гребенями
та ін. Рахівсько-Чив-
чинська область харак-
теризується наявністю серед-
ньогірних, полонинських, аль-
пійських, гірсько-ущелинних і
долинно-терасових геокомплек-
сів; переважають середньогір-
ні ландшафти з буковими і
ялиново-смерековими лісами на
буроземних грунтах. Гострі гір-
ські гребені з давньольодови-
ковими формами, глибоке роз-
членування річковими долина-
ми, круті схили хребтів поміт-
но відрізняють цю область
від інших. Вулканічно-
Карпатська область з
міжгірними улоговинами при-
урочена до добре виявлених у
сучас. рельєфі неогенових
структур. Тут переважають
вулканічні низькогірні широ-
колистянолісові і лісолучні
ландшафти. Закарпатсь-
ка низовинна об-
ласть — алювіальна рівнина,
що утворилась внаслідок ін-
тенсивного опускання терито-
рії в антропогені. Переважають
терасово-рівнинні ландшафти з
дерновими опідзоленими гле-
йовими, лучно-болотними і бо-'
лотними грунтами, дубовими і
чорновільховими лісами, вто-
ринними луками.
Кримські гори представ-
лені однією провінцією з перед-
гірними, низько- і середньогір-
ними, пасмово улоговинними і
прибережно схиловими підкла-
сами ландшафтів, добре ви-
явленою висотною поясністю
пн. і пд. макросхилів гір.
УПередгірно-Кримсь-
кій області сформувались
лісостепові передгірні ланд-
шафти з чорноземами і дер-
ново-карбонатними грунтами,
порослими дубовими лісами і
лучними степами, міжпасмо-
вими поздовжніми зниження-
ми, долинно-терасовими гео-
комплексами, переважно роз-
ораними. В Гірсько-
Кримській області по-
ширені широколистянолісові і
мішанолісові низько- і серед-
ньогірні ландшафти з бурими
гірсько-лісовими	грунтами.
Верхній ландшафтний пояс
утворюють закарстовані яйли
з гірсько-лучними чорноземо-
видними грунтами і гірськими
чорноземами, лучними і петро-
фітними степами, різними фор-
мами поверхневого і глибин-
ного карсту. Південнобе-
режно -Кримська об-
ласть — приморський ланд-
шафтний пояс пд. схилу Голов-
ного пасма Кримських гір до
висоти 400—450 м. Розвинуті
субтропічні середземноморські
ландшафти з ксерофітними роз-
рідженими лісами і чагарни-
ками на коричневих щебеню-
ватих грунтах, парками, сада-
ми, виноградниками, курортно-
рекреаційними і заповідними
комплексами. Верхній ланд-
шафтний рівень утворюють
круті скелясті і схилові міс-
цевості з бурими і дерново-
буроземними грунтами під бу-
ковими і сосновими лісами.
Характерні значне розчлену-
вання річковими долинами,
розвиток ерозійних, зсувних,
обвально-осипних процесів.
Докладні схеми Ф.-г. р. України
є наук, основою обгрунтуван-
ня генеральних і регіональних
схем, проектів (землевпоряд-
них, планувально-містобудів-
них, меліоративних, раціональ-
ного використання зем. і вод-
них ресурсів, охорони природи,
перспективної сітки охороню-
ваних ландшафтів), якими рег-
ламентується природокористу-
вання в межах республіки,
окремих адм. областей, річко-
вих басейнів і т. п.
Дослідження з Ф.-г. р. респуб-
ліки ведуться в Ін-ті географії
АН України, на геогр. ф-тах
Київ., Львів., Одес., Сімферо-
польського, Чернів. і Харків, ун-
тів. Карту Ф.-г. р. України див.
на с. 320 - 321. На ній виділено
фіз.-геогр. країни, зони, підзо-
ни, провінції та області. Фраг-
менти цієї карти з поділом на
фіз.-геогр. райони вміщено до
статей про окремі фіз.-геогр.
провінції.
Літ.: Маринич А. М., Пащен-
ко В. М., Шищенко П. Г. Природа
343
ФІЗИЧНА
Украинской ССР. Ландшафтні и
физико-географическое райониро-
вание. К., 1985.
О. М. Маринич, П. Г. Шищенко.
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ РА-
ЙОН — частина фізико-геогра-
фічної області або підобласті,
яка виділяється за морфо-
структурною єдністю, перева-
жаючими в її межах площ
генетично взаємопов’язаних
ландшафтних місцевостей, а
також характером, інтенсив-
ністю і спрямованістю сучас.
природних процесів; найнижча
незональна одиниця фізико-гео-
графічного районування. В
кожній зоні домінуючі Ф.-г. р.
створюють заг. типологіч. ланд-
шафтний фон. Типові Ф.-г. р.
характеризуються подібністю
ландшафтно-морфологіч. струк-
тури, особливості якої врахо-
вують при визначенні засобів
раціонального використання зе-
мель. При цьому важливе зна-
чення мають площа, взаємне
розміщення морфолог, частин
ландшафтів, наявність мало-
змінених і заповідних природ-
но-тер. комплексів, ступінь їх-
ньої антропогенної перетворе-
ності та сучас. госп. викори-
стання- Аналогічні Ф.-г. р. од-
нієї природної зони однаково
оцінюються з метою викорис-
тання їхніх ресурсів, для про-
гнозування їхніх змін можливе
застосування методу природ -
но-геогр. аналогії.
П. Г. Шищенко.
ФІЗЙЧНА ГЕОГРАФІЯ — на-
ука про географічну оболонку
земної кулі як сферу взаєм-
ного проникнення та взаємодії
літосфери, атмосфери, гідро-
сфери, педосфери та біосфери;
основа природничої складової
системи геогр. наук. Ф. г. ви-
вчає компоненти земної при-
роди, природні комплекси, гео-
системи, їхні антропогенні змі-
ни і можливості практичного
застосування фіз.-геогр. знань.
Поділ системи фіз.-геогр. наук
відображає об’єктивно існуючу
диференціацію та заг. власти
вості геогр. оболонки, її ком-
понентів і природних комп-
лексів. Загальна фізич-
на географія об’єднує
фіз.-геогр. науки про природні
комплекси (геокомплекси, ланд-
шафти), природні регіони, при-
родні компоненти. Досліджен-
ня геогр. оболонки як ціліс-
ного утворення, геосистеми най-
вищого (граничного) рангу є
завданням землезнавства. При-
родні та перетворені ланд-
шафти, природні комплекси
різних рангів є об’єктом ланд-
шафтознавства. Дослідження
ми фіз.-геогр. умов і ланд-
шафтів геол. минулого займа
ються палеогеографія та палео-
ландшафтознавство. На межі
ландшафтознавства та ін. наук
виникли нові наук, напрями:
геохімія ландшафтів, геофізика
ландшафтів, біологія ландшаф-
тів, екологія ландшафтів, ін-
женерне ландшафтознавство,
меліоративне ландшафтознав-
ство, агроландшафтознавство,
рекреаційне ландшафтознавст-
во, експериментальне ландшаф-
тознавство, військова географія
та ін. Вивчення фіз.-геогр.
умов регіональних одиниць різ-
них рангів (материків, океанів,
зон, провінцій та ін.) є зав-
данням регіональної фізичної
географії, яка пов'язана з
фізико-географічним
країнознавством (до-
сліджує країни, території в
адміністративних межах). До
групи фіз.-геогр. компонентних
наук належать геоморфологія,
кліматологія, океанологія, гід-
рологія суші, гляціологія, мерз-
лотознавство, географія грун-
тів, біогеографія.
Ф. г. розвивається у тісному
взаємозв’язку, зокрема, з еко-
номічною географією, карто-
графією, геологією, с.-г. наука-
ми, ресурсознавством, охороною
природи, містобудуванням, ра-
йонним плануванням, гідро-
технікою, ландшафтною архі-
тектурою. На межі тех., с.-г.,
медичних та ін. наук форму-
ються прикладні напрями Ф. г.:
інженерна географія, меліора-
тивна географія, рекреаційна
географія, медична географія
та ін. При фіз.-геогр. дослід-
женнях застосовують комплекс
взаємопов’язаних методів: те-
ор., експедиційних, космічних,
лабораторно-аналітичних, ста-
ціонарних, оціночних тощо.
У процесі польових експеди-
ційних досліджень вивчають
просторову структуру природ-
них комплексів, складають кар-
ти ландшафтні, фіксують фіз.,
хім., біотичні характеристики
природно-територіальних ком-
плексів та їхніх компонентів,
відбирають зразки для лабо-
раторних аналізів. В експеди-
ціях поєднуються геоморфоло-
гічні, гідрокліматичні, грунто-
знавчі та геобот. методи, а та-
кож методи ландшафтного про-
філювання і картографування.
Результатом таких досліджень
є фіз.-геогр. характеристики
регіонів, компонентні й ланд-
шафтні карти, рекомендації
щодо раціонального викори-
стання природних умов і ре-
сурсів. При цьому велике зна-
чення має метод ландшафтно-
го аналізу, виявлення струк-
турно-морфологічних ланд-
шафтно функціональних, істо-
рико-ландшафтних і ресурс-
них властивостей природних
регіонів, оцінки їхньої стій-
кості та рівнів зміни ланд-
шафтів під впливом госп. на-
вантажень. Цей метод поєд-
нується з ландшафтним про-
гнозуванням, який полягає у
передбаченні змін природних
властивостей та еволюції ланд-
шафтів, трансформації їхньої
структури й функцій у про-
цесі природокористування.
Одним із засновників Ф. г. був
В. В. Докучаєв, який тривалий
час за завданням земств очо-
лював експедиційні досліджен-
ня в Україні (1877, 1888 —
94). Значний внесок у розви-
ток Ф. г. зробили академіки
Л. С. Берг, І. П. Герасимов,
А. О. Григор'єв, С. В. Калесник,
К. К. Марков, В. Б. Сочава та ін.
В Україні Ф. г. розвива-
лася в університетах з часу їх-
нього заснування. Так, на фіз.-
математичному ф-ті Київ, ун-ту
було створено кафедру фізики
і фіз. географії (її очолив 1891
П. І. Броунов), функціонувала
метеоролог, обсерваторія. В 1851
— 64 при Київ, ун-ті працювала
Комісія для опису губерній
Київ, учбового округу, в мате-
ріалах якої значне місце посі-
дали праці регіонального фіз.-
геогр. змісту. У 1889 кафедру
географії було відкрито в Хар-
ків. ун-ті, завідував нею А. М.
Краснов. Кафедру географії в
Новорос. ун-ті в Одесі очолю-
вав Г. І. Танфільєв. Важлива
роль у вивченні природи Ук-
раїни наприкінці 19 — на поч.
20 ст. належить професору
Київ, ун-ту П. А. Тутковському.
Фіз.-геогр. дослідження зх.-
укр. земель були зосереджені
у Львів, ун-ті, де 1882 відкрито
кафедру географії, яку очолю-
вав А. Реман, згодом — Е. Ро-
мер; професором кафедри був
академік С. Л. Рудницький.
В Україні сформувалися такі
осн. напрями розвитку фіз.-
геогр. досліджень: геофізичний,
який розвивали фізикогеографи
та метеорологи (П. І. Броунов,
Г. М. Висоцький, І. К. Половко,
В. П. Попов, М. І. Щербань);
ландшафтний і палеогеографіч-
ний (П. А. Тутковський, П. К.
Заморій, В. І. Галицький, К. І.
Геренчук, П. С. Погрєбняк, І. М.
Рослий, О. М. Маринич, П. Г.
Шищенко, М. Ф. Веклич, М. О.
Куниця та ін.). Поряд з цими на-
прямами в навч.-наук, плані
вивчалися проблеми зарубіж-
ного країнознавства (Б. Ф. Доб-
ринін, С. Т. Бєлозоров, В. С. Гав-
рилюк) та геогр. основ охорони
природи (В. С. Медина). У 50—
70 рр. географи республіки роз-
робили і практично реалізували
методику комплексного фізико-
географічного районування та
ландшафтного картографуван-
ня тер. України. На окремих
геогр. кафедрах здійснюють те-
ор. й регіональні істор.-геогр.
дослідження (Л. І. Воропай та
ін.). В Україні досліджують
ландшафти різних природних
зон рівнинної частини, Карпат
Українських (Г. П. Міллер),
Кримських гір (В. Г. Єна, П. Д.
Підгородецький), окремих при-
родних регіонів, адм. областей,
у смузі впливу АЕС і гідротех.
споруд. Розроблені принципи та
методи ландшафтного аналі-
зу для обгрунтування схем і
проектів природокорйстування:
містобудівного, с.-г., меліора-
тивного, рекреаційного та ін.
(Л. О. Багрова, Г. П. Дубинсь-
кий, П. Г. Шищенко). Для цього
використовують схеми фіз.-ге-
огр. районування, карти ланд-
шафтно-меліоративного райо-
нування, ген. схеми раціональ-
ного використання зем. і вод-
них ресурсів республіки. Важ-
ливе значення мають розроб-
лювані географами Київ, та
Одес. ун-тів методи досліджен-
ня різних видів ландшафтних
структур, ландшафтного об-
грунтування контурного земле-
робства районів лісостепової
й степової зон (Г. І. Швебс).
Розгорнуто також комплексні
дослідження території респуб-
ліки з метою обгрунтуван-
ня конструктивно-геогр. основ
раціонального природокорис-
тування. Стаціонарні фіз.-геогр.
дослідження проводяться на
Димерському та Чорногірсько-
му стаціонарах (див. окремі
статті). Поширюються інже-
нерно-геогр. та оціночні дослі-
дження, геоекологічні розроб-
ки та експертиза проектів, про-
гнозування. В районах впливу
Чорнобильської, Запорізької,
Пд.-Української АЕС проведе-
но ландшафтно-геохім. карто-
графування, визначено геохім.
бар’єри, що дає змогу прогно-
зувати міграцію радіоактивних
речовин (В. С. Давидчук, Л. М.
Шевченко).
Розвиваються дослідження гео-
систем, їх властивостей за допо-
могою радіофіз. методів (В. Є.
Некос), біоіндикаційних (П. В.
Ковальов), просторово-часових
закономірностей розвитку гео-
систем, теор. проблем фіз. гео-
графії (В. О. Боков, І. Г. Черва-
ньов, В. М. Пащенко). Дослі-
дження з Ф. г. в Україні про-
водять Ін-т географії АН Украї-
ни, кафедри Київ., Львів., Одес.,
Сімферопольського, Чернів. і
Харків, ун-тів, а також Київ.,
Війн., Криворізького та Луць-
кого пед. ін-тів, відомчі н.-д.
установи та проектні установи.
Видається міжвідомчий наук,
збірник «Фізична географія та
геоморфологія».
Літ.: Геренчук К. І. Основні
проблеми фізичної географії. К.,
1969; Преображенский В. С.
Беседьі о современной физической
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ
344
географии. М., 1972; Михайлов
Н. И. Физико-географическое райо-
нирование. М., 1985; Исаченко А. Г.
Ландшафтоведение и физико-гео-
графическое районирование. М.,
1991.
О. М. Маринич, П. Г. Шищенко.
«ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ ТА
ГЕОМОРФОЛОГІЯ »	респ.
міжвідомчий наук, збірник. Ви-
дається з 1970 видавництвом
Київ, ун-ту (з грудня 1989 —
вид-во «Либідь»; 1 раз на рік).
На 1991 вийшло 39 випусків
(перші 17 — укр., останні — рос.
мовою). У збірниках вміщено
статті, присвячені теоретичним,
методичним та прикладним пи-
танням фіз. географії, геомор-
фології, ландшафтознавства,
географії грунтів, палеогеогра-
фії, вивченню природних умов
та природних ресурсів України,
фіз.-геогр., геоморфолог, райо-
нуванню та картографуванню,
сучас. фіз.-геогр. процесам, ме-
ліорації, геогр. проблемам охо-
рони природи, прогнозуванню
змін природного середовища,
раціональному використанню
природних ресурсів, історії ге-
огр. досліджень. Висвітлюються
питання організації стаціонар-
них і дистанційних методів у
геогр. дослідженнях.
І. В. Мельничук.
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МОР-
СЬКИХ вод — сукупність
певних властивостей, що харак-
теризують фізичний стан вод
Світового океану. Розрізняють
Ф. в. м. в. об’ємні (питома ва-
га і об’єм, умовна щільність і тем-
пература при найбільшій щіль-
ності, коефіцієнти теплового
розширення, адіабатичного й
ізотермічного стиснення); к о -
лігативні (тиск насичую-
чої пари чад мор. водою, т-ра
замерзання, осмотичний тиск);
електричні й електро-
магнітні (електропровід-
ність, діелектрична проник-
ність та поширення радіохвиль
у мор. воді); оптичні (швид-
кість світла та розподіл енер-
гії у сонячному спектрі після
проходження сонячних проме-
нів крізь мор. воду); акус-
тичні (поширення і погли-
нання звуку у воді). До цієї ж
групи належать властиво-
сті поверхні розділу
мор. вода — повітря
(поверхневий натяг) і радіо-
активність мор. вод. Ф. в.
м. в. залежать гол. чин. від
т ри, тиску та солоності. При
цьому щільність мор. вод, т-ра
замерзання, т-ра їх при най-
більшій щільності тощо суттє-
во пов’язані із змінами со-
лоності, а вплив її на стисли
вість, термічне розширення, ко-
ефіцієнт заломлення малопо-
мітний. З солоністю пов’язані
такі Ф. в. м. в., як осмотичний
тиск та електропровідність.
Напр., електропровідність мор.
вод зростає пропорційно під-
вищенню їх солоності й у 100—
1000 разів більша, ніж у річ-
кових водах. Наявність розчине-
них газів та біогенних речовин
впливає на акустичні і оптичні
властивості морських вод, особ-
ливо у прибережних районах
морів і океанів. Мор. води —
це напівпрозоре середовище,
де світлові промені розсіюють-
ся і поглинаються у верх,
діяльному шарі, не потрапляю-
чи на великі глибини (границя
видимості у мор. водах на глиб.
600—700 м). Прозорість зале-
жить гол. чин. від розмірів
і кількості завислих речовин
і характеризує властивість мор.
вод пропускати світло. Напр.,
відносна прозорість Чорного м.
у зх. і сх. його частинах ста-
новить 16—22 м, біля бере-
гів — 6—8 м. Колір мор. вод
зумовлений процесами погли-
нання і розсіювання світла і
залежить, зокрема, від висоти
Сонця, ступеня забрудненості
води. Швидкість поширення
звуку пов’язана з підвищен-
ням солоності і т-ри мор. вод.
В океані швидкість звуку змі-
нюється в діапазоні від 1450
до 1540 м с, віддаль поширен-
ня залежить від багатьох при-
чин. Щільність мор. вод (до-
рівнює відношенню маси до
об’єму) розраховують за рів-
нянням залежності щільності
від т-ри, солоності і тиску або
за океанографічними таблиця-
ми. Т-ра вод з найбільшою щіль-
ністю при пересічній солоності
бл. 35 становить -3,4 .
Стисливість мор. вод дуже
мала: коефіцієнт стисливості
(відношення відносної зміни
об’єму до змін тиску) пересіч-
но становить 4 • 10 ™ на 1 Па.
Стисливість суттєво впливає на
окремі гідрофіз. процеси і
враховується при визначенні
параметрів морських течій, а
також конвективного перемі-
шування (див. Конвекція в оке-
ані). Важливими є процеси
теплопровідності, дифузії, тер-
тя, що відбуваються у мор.
водах внаслідок їхніх турбу-
лентних рухів (див. Турбулент-
ність в океані). Радіоактивність
мор. вод має природне і штуч-
не походження. Природна ра
діоактивність зумовлена наяв-
ністю у мор. водах радіоак-
тивних елементів (в основному
калію 40, рубідію 97, вуглецю
14, ізотопів урану, торію, ра-
дію), штучно спричинена ски-
данням радіоактивних відхо-
дів (див. Забруднення природ-
них вод). В Україні Ф. в. м. в.
досліджує Мор. гідрофізичний
ін-т АН України, Одеське від-
ділення Держ. океанограф, ін-
ту (з 1992 — Укр. наук, центр
екології моря).
Літ.: Попов Н. И., Федоров К. Н.,
Орлов В. М. Морская вода. Спра-
вочное руководство. (Состав, тер-
модинамические характеристики,
химические равновесия, физиче-
ские свойства). М., 1979; Гу-
сев А. М. Курс общей геофизики.
Основьі океанологии. М., 1983.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
ФІЛОФОРНЕ ПОЛЕ ЗЕРНО-
ВА — скупчення у пн.-зх. час-
тині Чорного моря заростей
червоних водоростей (філофо-
ри). Названо ім’ям акад. С. О.
Зернова, який відкрив це скуп-
чення 1908. Має видовжено-
овальну форму, водорості вкри-
вають рівне мор. дно шаром
10—40 см (на глиб. 20—
54 м). Пл. бл. 11 тис. км2, заг.
запаси оцінюють в 6—10 млн. т,
біомаса становить від 2 до
10 кг/м2 (найбільше скупчення
у Світовому ок.). У 1914
27 філофору використовували
для вироби, йоду, з 1932 на
Одес. агаровому з-ді одержують
агароїд та кормове борошно
(щороку добували 12 —13 тис. т
сировини). Негативний вплив
госп. діяльності у причорномор.
районах спричинив зменшення
запасів водоростей у 12 —
15 разів. Разом із стоком Ду-
наю, Дністра, Дніпра, а також
надходженням забруднених
вод з рисових чеків, танкерних
суден тощо у пн.-зх. частину
Чорного м. потрапляє велика
КІЛЬКІСТЬ шкідливих для мор.
організмів речовин (див. За-
бруднення природних вод). В
результаті цього унікальне
Ф. п. 3. перебуває під загро-
зою зникнення.
Літ.: Калугина-Гутник А. А.
Фитобентос Черного моря. К.,
1975; Черное море. Сборник. Пер.
с болг. Л., 1983; Современное
состояние зкосистемьі Черного мо-
ря. М., 1987.
О. А. Калигина-Гутник
ФІОЛЕНТ — скелястий мис на
Пд. Зх. Кримського півострова, в
м. Севастополі. Обривається у
бік моря мальовничими скеля-
ми заввишки до 100 м. У бе-
регових урочищах — численні
острівці кекури, арки, гроти.
Складається з ефузивних вул-
канічних порід, що перекрива-
ються вапняками. Вкритий рід-
Мис Фіолент.
коліссям і чагарниками, трап-
ляються ялівець, держи-дерево,
жасмин, плющ, ломиніс. Па-
м’ятка природи місц. значення
(з 1969).	О. В. Єна.
ФІТОГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІД-
ЖЕННЯ (від грец. фгтбу — рос-
лина) — вид галузевих природ-
них досліджень, спрямованих
на вивчення закономірностей
геогр. розподілу рослин на
певній території. Детальні Ф. д.
України пов’язані з працями
В. В. Докучаєва, Г. І. Танфіль-
ева, А. М. Краснова та Г. М. Ви-
соцького. Зокрема, А. М. Крас-
нов встановив залежність між
поширенням степів і лісів у
лісостеповій та степовій зонах
України, застосував історико-
геогр. підхід до з’ясування ви-
никнення степів, Г. І. Танфіль-
єв вперше описав головні риси
рослинності Росії та України,
Г. М. Висоцький розробив вчен-
ня про залежність лісорослин-
них умов від геогр. положення.
Значний внесок у дослідження
поширення лісів на Україні
зробив Г. Ф. Морозов. Істори-
ко-геогр. напрям у вивченні
степів, лісів України та їхньої
флори розвинув И. К. Пачо-
ський. На основі цих праць,
що заклали фундамент фіто-
географії України, О. В. Фомін,
Ю. Д. Клеопов, Є. М. Лаврен-
ко, М. Г. Попов з’ясували заг.
закономірності геогр. розподілу
та походження флори і рос-
линності республіки, встано-
вили геогр. елементи та центри
походження. Після Великої
Вітчизн. війни деталізовано
знання про поширення боре
альних, неморальних, понтич-
них і середземномор. видів
рослин України, їхні комплек-
си та географічно заміщувані
угруповання, зокрема із Зх. на
Сх.— букових, дубово-грабо-
вих, дубових і липово дубових
лісів, з Пн. на Пд.— лучних,
багаторізнотравно-типчаково-
ковилових, різнотравно-типча-
ково-ковилових, типчаково- ко-
вилових і полиново- ковилових
345
ФЛЮОРИТ
степів. Осн. закономірності ге-
огр. поширення рослин на те-
риторії республіки відображені
на Картах рослинності (1962;
масштаб 1:300000; 1978, мас-
штаб 1: 2 500 000; 1984, мас-
штаб 1:1 500 000), а також у
ряді монографій.
Літ.: Кондратюк Є. М. Географія
рослин України. К., 1958; Шеляг-
Сосонко Ю. Р., Осьічнюк В. В.,
Андриенко Т. Л. География рас-
тительного покрова Украиньї. К.,
1982; Природа Украинской ССР.
Растительньїй мир. К., 1985.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ — комп-
лекс заходів, спрямованих на
штучне створення і забезпечен-
ня довгострокового продуктив-
ного функціонування чистих
або мішаних фітоценозів дерев-
них, чагарникових і трав’яни-
стих рослин; тип біолог, меліо-
рації. Здійснюють з метою біо-
ценотичного збагачення при-
родно-ресурсного потенціалу
ландшафту, його оздоровлення,
захисту від деструкції і дегра-
дації, поліпшення умов вико-
нання ним комплексу соціаль-
но-екон., екологічних і приро-
доохоронних функцій. Осн. ри-
си Ф.— багатогранність ресур-
созбагачувального, природо-
охоронного і середовищевідтво-
рювального впливу на ланд-
шафт, здатність до саморегу-
лювання та самозбереження
оптимальних, пристосованих до
місц. природних умов струк-
тури і функціонування фіто-
ценозів. Підтипами Ф. є агро-
лісомеліорація та меліоративне
луківництво (меліоративні за-
ходи здійснюють за допомогою
трав’яної рослинності, що іс-
тотно поліпшує природні кор-
мові угіддя, створює сіяні сі-
ножаті та пасовища, забезпечує
залуження пісків і ерозійно-
небезпечних земель, здійснює
сидерацію грунтів). Лучна ме-
ліорація найбільше розвинута
на Поліссі, де особливого зна-
чення набула сидерація орних
земель з легкими мін. і осу-
шуваними торфовими грунта-
ми. Роль сидерації і залу-
ження дефляційно небезпечних
грунтів особливо велика у ра-
йонах радіоактивного забруд-
нення та деградуючих ланд-
шафтів України. Наук, основи
Ф. розробив Г. Ф. Морозов;
вагомий внесок зробили укр.
вчені Г. М. Висоцький, Ю. П.
Бяллович та ін. Проблеми
Ф. досліджують Укр. н.-д. ін-
ститут лісового г-ва і агро-
лісомеліорації, Захисту грунтів
від ерозїі український науково-
дослідний інститут, Укр. н.-д.
ін-т землеробства та підпоряд-
ковані йому дослідні станції,
Український аграрний універ-
ситет та ін. установи.
В. Т. Гриневецький.
ФІТОЦЕНОЗ (від грец. (рГТО¥ -
рослина і хоі\’6£ — загальний,
спільний), рослинне угрупо-
вання — якісно своєрідна, від-
носно однорідна за осн. по-
казниками (видовим складом,
структурою, обміном речовин,
умовами зростання) ділянка
рослинності. Ф. будь-якої міс-
цевості у своїй сукупності
становлять її рослинність. Кож-
ний Ф. характеризується пев-
ним видовим складом та ярус-
ністю. Розрізняють Ф. при-
родні та штучні (агроценози).
Природні Ф. можуть бути се-
рійними, тобто нетривалими,
і клімаксовими (довготрива-
лими). Ф. бувають корінними,
тобто незмінними, та похід-
ними, що виникли під впливом
діяльності людини на місці
перших. Найголовнішою озна-
кою Ф. є структура: морфоло-
гічна (кількісний склад осо-
бин, ценопопуляції, видовий
склад, склад біоморф, тобто
життєвих форм рослин, і зовн.
вигляд), просторова (вертикаль-
ної та горизонтальної будови),
хронологічна (зміни в часі:
добові, сезонні та річні), функ-
ціональна. До ін. ознак нале-
жать і межі, стійкість (здат-
ність змінюватися в певних
межах), замкненість (здатність
перешкоджати проникненню не-
властивих видів). Ф., подібні
за всіма осн. ознаками відно-
сять до асоціації (най-
менша класифікаційна одиниця
рослинності). З часом один Ф.
змінюється іншим. Залежно від
причин, що зумовлюють зміни,
їх поділяють на ендодинамічні
(внутрішні), екзодинамічні (зо-
внішні) та еволюційні. Крім
того, зміни бувають природни-
ми та антропогенними. Ф. є
осн. предметом фітоценології.
Термін «фітоценоз» запровадив
1915 И. К. Пачоський. В рес-
публіці Ф. досліджують в Ін-ті
ботаніки АН України, ун тах і
пед. ін-тах, а також у бот. садах.
Літ.: Василевич В. И. Очерки
теоретической фитоценологии. Л.,
1983; Работнов Т. А. Фитоцено-
логия. М., 1983; Миркин Б. М.,
Розенберг Г. С. Толковьій словарь
современной фитоценологии. М.,
1983.	„ ггг
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ФЛІШ (від нім. ПіеВеп — тек-
ти) — формаційно єдина потуж-
на товща осадочних порід з
чітко вираженою ритмічною
шаруватістю. Межі між рит-
мами чіткі, кожний ритм по-
чинається крупнозернистими
фракціями, які змінюються вго-
ру за розрізом на дрібнозернис-
ті. Певний для кожної товщі
набір порід може складати три-
компонентний типовий Ф. (від
гравелітів до глин або вапняків),
двокомпонентні грубий Ф. (гра-
веліти — пісковики), дикий
Ф. (грубоуламкові) та флішо-
їди (перешарування ритмічних
верств неритмічними). Існує
кілька гіпотез щодо умов утво-
рення Ф., згідно з найпошире-
нішою — це відклади каламут-
тєвих потоків у глибоководних
частинах геосинкліналей. Ти-
повим Ф. є піщано-глиниста
товща тріасово-юрського віку
потужністю до 2,5 км, яка скла-
дає ядро Гірського Криму склад-
часто-брилової споруди. Бага-
токілометрові товщі дрібнорит-
мічного Ф. крейдово-палеогено-
вого віку (пісковики, аргіліти)
з потужністю ритмів 0,2—1,5 м
утворюють Карпатську покрив-
но-складчасту споруду. З ними
пов’язані родовища нафти. До
флішоїдів належить потужна
майкопська серія палеогену, що
бере участь у геол. будові При-
чорноморської западини, шель-
фу і субокеанічної западини
Чорного м.; у піщано-алеврито-
вих верствах виявлено прояви
нафтогазоносності.
Н. В. Маслун.
ФЛОРА [від лат. Ріога — Фло-
ра (богиня квітів та весни)] —
1) Повний список або моногра-
фічне зведення видів рослин,
які зростають на певній тери-
торії. 2) Сукупність усіх видів
рослин, що сформувалися іс-
торично і зростають на певній
території; сукупність ділянок
рослинності. Формується у про-
цесі еволюції рослинного світу
(видоутворення, вимирання, мі-
грації, автохтонний розвиток та
ін. процеси) у взаємозв’язку з
геол. історією та природним
середовищем. Кожній Ф. при-
таманні специфічні властиво-
сті — видове і родове багатст-
во, вік та особливості генезису,
особливості ендемізму, геогр.
структура та ін. Розрізняють
Ф. сучас. і минулих геол. часів.
Іноді викопна Ф. дістає свою
назву від типового представ-
ника (напр., гінкгова Ф.). По-
няття «флора» вживають сто-
совно сукупності видів рос-
лин усієї земної кулі, окремих
материків, будь-якої природно
обмеженої ділянки земної по-
верхні, окремої країни, місце-
вості, урочища тощо, а також
стосовно певних типів рослин-
ності (Ф. лісів, лук, боліт то-
що) та окремих відділів рос-
лин — Ф. квіткових, голонасін-
них, папоротеподібних та ін.
Ф. України налічує понад 25
тис. видів рослин (включаючи
гриби), з них вищих судинних
рослин — понад 4,5 тис. видів,
мохоподібних — бл. 800 видів,
лишайників — понад 1 тис.,
грибів — понад 15 тис. видів,
водоростей — бл. 4 тис. видів.
Найбагатшими родинами у Ф.
судинних рослин України є
складноцвіті (104 роди, 664
види); злаки (85 родів, 357
видів), бобові (34 роди, 286 ви-
дів) та ін.; найбагатшими ро-
дами — нечуй-вітер (156 ви-
дів), осока (90 видів), волошка
(64 види), шипшина (59 видів)
та ін. У складі природної Ф.
республіки — 76 видів дерев,
278 — чагарників, 2856 — ба-
гаторічних, 329 — дворічних,
984 — однорічних трав’янис-
тих рослин. Різні регіони рес-
публіки різняться між собою
за видовим багатством Ф. і на-
бором ендеміків (зокрема, у Ф.
Криму бл. 240 ендемічних ви-
дів, на Донецькій та Приазов-
ській височинах — бл. 50 ен-
демічних видів, Волинській і
Подільській височинах — бл.
60), пограничноареальних та ін.
видів. Напр., Ф. судинних рос-
лин Українського Полісся на-
лічує понад 1400 видів, Кар-
пат Українських — 2012 видів,
Кримських гір — 2200 видів.
На основі характерних особ-
ливостей Ф. здійснюють флори-
стичне районування. Ф. багата
на ресурси дикорослих корис-
них рослин: лікарські росли-
ни, плодово-ягідні, салатні, жи-
ро-олійні, медоносні, вітамінні,
дубильні та ін. Ф. України
зазнає значного антропогенно-
го впливу: багато видів рослин
винищують, відбувається зане-
сення та проникнення адвен-
тивних бур’янів та ін. про-
цеси. Вивчення Ф. є науковою
основою для розробки питань
охорони природи та шляхів
раціонального використання й
відновлення видового багатства
рослинного світу. Флору ви-
вчає галузь ботаніки флористи-
ка (флорологіч). У республіці
її вивчають в Інституті ботані-
ки АН України, в ун-тах
і пед. ін-тах, а також у бот.
садах.
Результати досліджень Ф. рес-
публіки відображають у спеці -
альних флористичних зведен-
нях, у визначниках рослин,
конспектах флори тощо.
Літ.: Флора УРСР, т. 1 — 12. К.,
1936 —1965; Природа Украин-
ской ССР. Растительньїй мир.
К., 1985; Хорология флорьі Ук-
раиньї. Справочное пособие. К.,
1986; Определитель вьісших рас-
тений Украиньї. К., 1987.
Б. В. Заверуха.
ФЛЮОРИТ (від лат. Пиог —
течія, потік), плавиковий
шпат — мінерал класу фтори-
дів. СаР2- Тв. 4, густ. 3,18. Чи-
стий Ф. безбарвний, трапля-
ється рідко; домішками забар-
влений у фіалковий, зелений,
рожево-жовтии, білий та ін.
кольори; блиск скляний. Утво-
рює в основному щільні, зем-
листі і тичкуваті агрегати й
друзи. За асоціацією з супут-
німи мінералами виділяють ге-
ол.-пром. типи, з яких на Ук-
ФОНАР
346
раїні розвинуті суто флюори-
товий, карбонатно-, рідкоме-
тально- і кварц-флюоритовий.
Розвідано гідротермальне ро-
довище карбонат-флюоритового
типу в Донец. обл. із запасами
понад 2 млн. т, пересічним
вмістом флюориту 66 %. Ф. ви-
користовують в основному як
флюс у металургії, а також
у хім. пром-сті, для вироби,
зварювальних матеріалів і ви-
сокоякісного цементу. Для за-
доволення потреб нар. г-ва рес-
публіки проводять геол.-розві-
дувальні роботи по виявленню
і підготовці до пром. осво-
єння родовищ у Війн., Кіро-
вогр. і Житомир, областях.
О. Я. Хмара.
ФОНАР — мис, крайня сх. ді-
лянка Кримського п-ова. Вда-
ється на 20 м в Керченську
протоку. Абс. вис. 6—8 м.
Складений мохуватковими вап-
няками неогенового віку. На
мисі здавна запалювали сиг-
нальні вогні, звідси й назва.
Тепер тут встановлено Єні-
кальський маяк. І. Г. Губанов.
ФОНТАНІВСЬКЕ ГАЗОКОН-
ДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ
родовище в Ленінському р-ні
Респ. Крим. Пов’язане з анти-
клінальною складкою розміром
14x4 км, амплітудою 500 м
на пд. схилі Індоло-Кубан-
ського прогину. В геол. будові
беруть участь нижньо- і верх-
ньокрейдові, палеогенові та
неогенові відклади. Родовище
відкрито 1975. Виявлено 6 га-
зоконденсатних покладів, най-
потужніший — на глиб. 2735 м.
Дебіт свердловин ЗО—316 тис.
м3 газу за добу, вміст кон-
денсату в газі 184—616 г/м3.
Газ метановий (метану 72,3—
89,7 %), вміст вуглекислого
газу — 0,1—2,9 %, азоту
0,3—3,6 %; найнижча тепло-
Мис Форос.
творна здатність — 35 — 36,5
Мдж/м3. Конденсат метано-
нафтеновий, з низьким вмістом
парафінів, смол і асфальтенів.
Родовище законсервоване, не
експлуатувалося. В. В. Крот.
ФОРЕЛЬ — водоспад у верхів’ї
р. Альми (бас. Чорного м.), на
тер. Великої Алушти Респ-ки
Крим. Вода падає по вкритих
зеленим мохом вапнякових бри-
лах з кількаметрової висоти.
Пересічна витрата води 0,006
м3/с. Т-ра води влітку 4-7,8 .
Ф.— у межах Кримського за-
повідника. Створено рибницьке
г-во по розведенню райдужної
форелі.	А. М. Оліферов.
ФОРМАЦІЯ РОСЛЙННА (від
лат. Гогшаііо — утворення) —
головна одиниця класифікації
рослинності (таксономічна ка-
тегорія) серед, рангу. Поєднує
угруповання, утворені едифі-
катором або домінантом пев-
ного виду, що формує специ-
фіку рослинного середовища.
Напр., дубові ліси відносять
до відповідної формації дуба
черешчатого, дуба скельного,
дуба пухнастого тощо; кови-
лових степів — до ковили во-
лосистої, ковили вузьколистої,
ковили Лессінга. Болотні угру-
повання із сфагновим покри-
вом, незважаючи на наявність
пригнічених дерев або чагар-
ників, об’єднують у Ф. р.
залежно від переважаючого
виду сфагну. Угруповання з
домінуванням екологічно та си-
стематично близьких видів час-
то об’єднують в одну формацію.
Рослинні угруповання України
віднесені до 339 Ф. р., які мо-
жуть мати широкий ареал та
еколого-ценотичну амплітуду.
В республіці 63 Ф. р. потребу-
ють охорони і занесені до Зеле-
ної книги України.
У зарубіжній літературі термін
«формація» іноді вживають в
широкому розумінні, що при-
близно відповідає типу рослин-
ності (ліс, болото, луки тощо).
Термін запровадив 1838 нім.
вчений А. Грізебах.
Я. П. Дідух.
ФОРМИ РЕЛЬЄФУ (від лат.
Іогша — зовнішність, устрій)
— опуклі та ввігнуті трьохви-
мірні нерівності земної поверх-
ні. Складаються з елементів
рельєфу — граней (горизонталь-
них, субгоризонтальних кру-
тизною до 2 ) і схилових (кру-
тизною понад 2“) поверхонь,
ребер, тальвегів і вершин. Ф. р.
бувають замкнутими (горб, кот-
ловина) чи відкритими (яр, бал-
ка), простими (карстова лійка)
або складними (річкова доли-
на), додатніми (гора, хребет)
або від’ємними (улоговина, до-
лина). За розмірами виділяють
планетарні, мега-, макро-, ме-
зо-, мікро- і наноформи рель-
єфу; за походженням — ендо-
генні (тектонічні і вулканічні)
та екзогенні (ерозійні, гравіта-
ційні, карстові, льодовикові,
водно-льодовикові, еолові, біо-
генні, антропогенні, полігене-
тичні тощо).
Серед екзогенних Ф. р. виді-
ляють акумулятивні і денуда-
ційні. Існує поділ Ф. р. за ві-
ком (молоді, зрілі, старі), мор-
фологією (гостровершинні, пас-
моподібні тощо), сучасною ди-
намікою та ін. показниками.
Закономірне поєднання на пев-
ній території Ф. р., подібних
за морфологією, геолог, будо-
вою і походженням, але різ-
номанітних за віком, утворює
генетичний тип рельєфу.
Ф. р. вивчає геоморфологія.
І. П. Ковальчук.
ФОРОС — мис у зх. частині
Південного берега Криму. Ви-
сота над рівнем моря до 80 м.
Складений вулканогенно-оса-
дочною товщею середньоюр-
ського віку (перешарування ан-
дезитових і діабазових порфі-
ритів, туфобрекчій, туфопіско-
виків), перекритою глинами.
Берег урвистий, скелястий.
На мисі розташоване смт Форос.
А. Г. Кузнецов.
ФОРОС — селище міського ти-
пу Респ. Крим, підпорядковане
Ялтинській міськраді. Розта-
шований у західній частині Пів-
денного берега Криму, на березі
Чорного м., на мисі Форос, за
52 км від залізнич. ст. Сева-
стополь. Автостанція. 2,8 тис.
ж. (1990). Відомий з 13 ст., с-ще
міськ. типу з 1962. Поверхня
має похил до урвистих берегів,
подекуди підносяться вапняко-
ві скелі.
Приморський кліматичний ку-
рорт, належить до Ялтинського
рекреаційного району. Має ри-
си субтропіч. клімату. Пересіч-
на т-ра лютого 4-4,1', липня
4-23,6°. Опадів 422 мм на рік.
Кількість годин сонячного сяй-
ва 2320 на рік. Купальний сезон
(з т-рою води понад 4-17 )
триває з червня до жовтня.
Значні площі займають парко-
ві насадження, серед них
засн. у 1-й пол. 19 ст. Фо-
роський парк — пам’ятка садо-
во-паркового мистецтва респ.
значення (з 1972). Санаторій
«Форос».
Літ.: Неяченко И И. Симеиз —
Форос. Путеводитель. Симферо-
поль, 1986.
ФОСФАТНИХ ДОБРИВ ПРО-
МИСЛОВІСТЬ — підгалузь хі-
мічної промисловості, підпри-
ємства якої виробляють різні
види мінеральних фосфорних
добрив і кормових добавок,
сірчану та фосфорну кислоти,
сульфат натрію, солі барію і
фтору, пігментний двоокис ти-
тану тощо.
Основна сировина підгалузі —
природні фосфати (апатити і
фосфорити), сірчана та фосфор-
на кислоти. Ф. д. п. України
працює на девізній сировині,
виробляє прості та складні види
фосфорних добрив. Перший на
Україні суперфосфатний цех
(на девізній сировині), став до
ладу 1890 в Одесі в складі хім.
з-ду. Нові вироби, створювались
у складі великих виробничих
об’єднань, надаючи переваги
внутрішньо- та міжгалузевому
комбінуванню на основі комп-
лексного використання сирови-
ни та послідовної переробки її,
а також відходів і побічних
продуктів (Крим, виробниче
об’єднання «Титан», Рівнен. ви-
робниче об’єднання «Азот»,
Роздольське виробниче об’єд-
нання «Сірка»)- У республіці
діють 4 спеціалізована підпри-
ємства підгалузі — Сумське ви-
робниче об’єднання «Хім-
пром», Війн, і Костянтин1 всь-
кий хімічні та Одеським супер-
фосфатний з-ди. Виробництво
347
ФРУНЗЕНСЬКА
фосфатних добрив 1990 стано-
вило 1,65 млн. т.
Н. В. Тарасова.
ФОСФАТНІ РУДИ — природні
мін. утворення, що їх викори-
стовують як фосфатні добрива.
Основними Ф. р. є фосфорити
й апатити. До поч. 20 століття
фосфоритові жовна в Украї-
ні кустарно добували у При-
дністров’ї. Освоєння значних
за площею, але малопотуж-
них пластів бідних Ф. р. у
Сум. і Харків, областях про-
тягом довоєнних років було
економічно невигідним. У 80—
90-х рр. виявлено родовища
Ф. р., зокрема екзогенні зер-
нисті фосфорити в Осиківсько-
му родовищі Донецької обл.
(потужність пластів 3—10 м,
вміст Ро05 — 4 —13 %), перс-
пективними є зони в Черніг.
обл. і Придністров’ї. Ендоген-
ні рідкіснометалево-апатитові
формації встановлено в Ново-
полтавському родовищі у За-
поріз. обл. (4,3 % Р2О5 у ко-
рінному заляганні нефелінових
сієнітів і карбонатитів, 8,1 % —
у корі вивітрювання); за роз-
робленими практично безвід-
ходними схемами збагачення з
них експериментально одержа-
но кондиційний концентрат.
Ю. М. Брагін, Є. Я. Марченко,
О. І. Отрешко.
ФОТОГРАММЕТРІЯ [від грец.
(фсотод) — світло, урацца —
запис і |ієтрєа> — вимірюю], ви-
мірювальна фотографія — на-
ук.-тех. дисципліна, яка вивчає
способи визначення розмірів,
форми та положення об’єктів
у просторі на основі вимірю-
вання їхніх фотографічних зо-
бражень, одержуваних аерофо-
тозніманням або фототеодоліт-
ним зніманням. Набуває поши-
рення й знімання об’єктів з
космосу (космічна Ф.). Вихід-
ним при фотограмметричних
вимірюваннях є встановлення
положення фотознімка віднос-
но центра проектування (еле-
менти внутр. орієнтування) та
системи координат об’єкта зні-
мання (елементи зовн. орієн-
тування). Положення сфотогра-
фованого об’єкта визначають за
математичними залежностями
між координатами точок на
фотознімку та об’єкті. Фото-
грамметричні методи широко
застосовують при створенні то-
пографічних карт, проектуван-
ні інженерних споруд, у геогр.
та геол. дослідженнях тощо
(див. Прикладна фотограммет-
рія}. В Україні наук.-вироб-
ничі роботи з Ф. виконують
підприємства Гол. управління
геодезії, картографії та кадаст-
ру при Кабінеті Міністрів Укра-
їни, у Київ, університеті, Львів,
і Донецькому політехнічному
ін-тах та ін.
Літ.: Сердюков В. М. Фотограм-
метрия. М., 1983; Лобанов А. Н.,
Буров М. И., Краснопевцев Б. В.
Фотограмметрия. М., 1987.
В. М. Сердюков.
ФОТОСИНТЕТИЧНА АКТЙВ-
НА РАДІАЦІЯ (ФАР) — час-
тина спектра сонячної радіації
з довж. хвиль у діапазоні
0,38—0,71 мкм, яку найактив-
ніше поглинають рослини у
процесі фотосинтезу. В інте-
гральному потоці сонячної ра-
діації ФАР змінюється залеж-
но від висоти Сонця над го-
ризонтом, хмарності та прозо-
рості атмосфери. За вегетацій-
ний період суми ФАР станов-
лять бл. 80 % від її річних сум.
Річна сума ФАР на тер. Укра-
їни з Пн. на Пд. змінюється
від 2000 до 2400 МДж/м2.
На рівнинній частині респуб-
ліки макс. величини ФАР
спостерігаються у червні —
липні і становлять у пн. ра-
йонах 290—310 МДж/м2, у пів-
денних — 350—370 МДж/м2
на місяць. На практиці ФАР
розраховують за даними ак-
тинометричних спостережень.
Карти розподілу радіації за-
стосовують для оцінки природ-
них ресурсів та розвитку с.-г.
виробництва.
Літ.: Перелет Н. А. Распределе-
ние фотосинтетически актирной
радиации (ФАР) на территории
У крайній. Трудьі УкрНИГМИ,
1971, в. 102; Русин Н. П. При-
кладная актинометрия. Л., 1979.
В. М. Піщолка.
ФРИГАНА, фриганоїди (від
грец. (ррбуа\’О¥ — хмиз) — гру-
па типів нагірно-ксерофітних
(див. Ксерофіти} чагарникових
і чагарничкових угруповань,
що формуються на кам’янисто-
му субстраті. За структурою та
видовим складом домінантів
розрізняють такі типи Ф.: щіль-
них подушковидних угрупо-
вань — астрагалів, лещиць; ко-
лючих подушок — трагакантів,
акантолімонів, чистеців, еспар-
цетів, гострокільників і томі-
лярів-чебреців, розмарину, ла-
ванди, полину тощо. В Укра-
їні Ф. представлені томіляра-
ми, для яких характерне пе-
реважання ксерофітних і ме-
зоксерофітних низькорослих
сланких, підведених або стоя-
чих напівчагарників, чагар-
ничків та напівчагарничків, по-
в’язаних із скелетними грун-
тами чи виходами кам’яни-
стих порід. Поширена Ф. у
Кримських горах, фрагментар-
но — у степовій фізико-геогра-
фічній зоні (особливо на пд.
відрогах Середньоросійської ви-
сочини, де вона відома під
назвою «гісопова флора»). Угру-
повання відзначаються низь-
ким (ЗО—60 %) проективним
вкриттям, полідомінантністю,
а також високим процентом ен-
деміків. Осн. формації Крим-
ських гір: чебрець Каль’є та
кримський, сонцецвіт Стевена;
степової зони: чебрець дво-
видний та крейдяний, гісоп
крейдяний, юринея короткого-
лова, полин суцільнобілий та
солянковидний тощо. Ф. віді-
грають важливу протиерозійну
роль. Охороняються в Ялтин-
ському гірсько-лісовому запо-
віднику, Карадазькому запо-
віднику та у відділі Україн-
ського степового заповідника —
Крейдяна Флора. Я. П. Дідах.
ФРОЛІВСЬКИИ ЛИМАН
заплавне озеро в Херсон, обл.,
на Лівобережжі Дніпра, біля
с. Корсунки. Протоками спо-
лучений з Дніпром, Казначей-
ським лиманом і озером Під-
степовим. Довж. 2,5 км, шир.
до 1,5 км, пл. З км2, глиб, до
1,5 м. Улоговина підковоподіб-
ної форми. Береги низькі, за-
болочені, поросли очеретом і
рогозом, крім північних, під-
вищених, у вигляді прирусло-
вого піщаного валу. Взимку
замерзає. Прозорість води до
1 м. Дно вкрите шаром чор-
ного мулу. Ф. л.— місце нересту
пром. видів риб; у прибережних
заростях водяться ондатра і єно-
товидний собака. М. Ф. Бойко.
ФРОНТОВЕ ВОДОСХОВИЩЕ
— водосховище в Ленінському
та Кіровському р нах Респ-ки
Крим, одне з найбільших на
Керченському п-ові. Спорудже-
не 1979. Довж. З км, макси-
мальна шир. 4,6 км, пересічна
2,14 км, пл. водного дзеркала
6,45 км2. Максимальна глиб.
13,5 м, пересічна — 5,43 м,
повний об’єм 35 млн. м3,
корисний — 29 млн. м3. В ос-
новному наповнюється (у квіт-
ні — жовтні) дніпровською во-
дою з Каховського водосховища
через Північно-Кримський ка-
нал самопливно. Береги похилі,
поросли чагарником. Мінера-
лізація води 300—400 мг/л,
вода гідрокарбонатно-кальціє-
ва. Вміст кальцію 28—54 мг/л,
хлоридів 16—26, сульфатів
23—56 мг/л. Амонійний азот
становить 0,2—1,5 мг/л, нітра-
ти — 0,02—0,81, нітрити —
0,07, фосфор — 0,01—0,26 мг/л.
Влітку найінтенсивніше роз-
виваються синьозелені водорос-
ті. Серед риб трапляються вів-
сянка, гірчак, колючка, тюлька,
бички тощо. Ф. в. використо-
вують для зрошування і водо-
постачання Феодосійського ку-
рортного району. Ф. в. експлу-
атується в єдиній водогосп. сис-
темі з Станційним і Зеленояр-
ським водосховищами.
Л. А. Сіренко, О. О. Русинов.
ФРУНЗЕ (до 1910 — Новосе-
лівка, до 1930 — Сентянів-
ка) — селище міського типу
Слов’яносербського р-ну Луган.
обл. Розташоване на р. Лугані
(прит. Сіверського Дінця), за-
лізнич. ст. Сентянівка. 4,4 тис.
ж. (1990). Засн. у серед. 19 ст.,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня слабохвиляста. Пересіч-
на т-ра січня —7,3 е, липня
-|-21,5О. Опадів бл. 420 мм на
рік. Підприємства залізнич.
транспорту.
ФРУ НЗЕНСЬКА ЗРОШУВАЛЬ-
НА СИСТЕМА — меліора-
тивна система в Дніпропет-
ровському, Магдалинівському,
Фрунзенське.
Загальний вид селища.
ФРУНЗЕНСЬКЕ
348
Новомосковському і Царичан-
ському р-нах Дніпроп. обл.
Буд-во проведено у 2 черги:
1-у введено в дію 1970, 2-у —
1975. Заг. площа зрошуваного
масиву 35,3 тис. га (20,1 тис. га
і 15,2 тис. га). Розташований
масив в основному на другій
надзаплавній терасі Дніпра
і частково на вододільному
плато річок Кільчень — Чап-
линка. Поверхня рівнинна, роз-
членована яружно-балковою
сіткою. Грунти незасолені.
Грунтовий покрив утворюють
переважно чорноземи звичайні
мало- і середньогумусні гли-
бокі. Гідрогеологічні умови
відзначаються наявністю водо-
носного горизонту в антропо-
генових відкладах на глиб.
2—15 м, на вододільному пла-
то — до 45 м. За хім. складом
вода сульфатно-гідрокарбонат-
ного та кальцієво-натрієвого ти-
пів з мінералізацією 0,6—0,9,
подекуди до 1,7 -3,5 г л. Дже-
релом живлення Ф. з. с. є
Дніпровське водосховище, з
якого вода по каналу довж.
4,25 км самопливно надходить
до гол. насосної станції № 1
і її подають у магістральний
канал 1-ї черги (довж. 26,8 км).
У приймальний басейн гол. на-
сосної станції 2-ї черги вода
надходить за допомогою 3 на-
сосних станцій підкачування.
Магістральний канал 2-ї черги
(довж. 28,1 км) — перший на
Україні канал зрошувальної
системи, де створено каскадне
регулювання з гідравліч. за-
творами-автоматами. У між-
госп. розподільчі канали та за-
криту внутрішньогосп. мережу
(довжина 606,1 км) воду по-
дають за допомогою насосних
станцій підкачування. Магіст-
ральні і розподільчі канали
(заг. довж. 47 км) Ф. з. с.
споруджено з протифільтрацій-
ним облицюванням переважно
з залізобетонних плит, укла-
ФРУНЗЕНСЬКА ЗРОШУВАЛЬНА СИСТЕМА
розподільні
ПЛОЩІ ЗРОШУВАННЯ
і-а черга
2-а черга
Чаллинка,
Тарас
Чумаки
Хутірські
Степове
"інківка
Горян/вське
Балівка
напірний
трубопров д
ФФ Насоси* станції
НАНАЛИ
мв магістральні
ст. Затишшя. 5,3 тис. ж
(1990). Засн. у 2-й пол. 18 ст.
с-ще міськ. типу з 1963. Пере
дених по поліетиленовій плівці,
а також у лотоках (5,2 км).
Дренажну систему виконано на
пл. 24,6 тис. га, що дає змогу
підтримувати на зрошуваних і
прилеглих територіях опти-
мальний водно-сольовий ре-
жим. Уздовж магістрального
каналу 1-ї черги створено від-
січний горизонтальний дренаж
(3,6 км). По межах полів сі-
возмін насаджено лісосмуги.
В. Д. Дупляк.
ФРУНЗЕНСЬКЕ (до 1945
Партеніт) — селище міського
типу, підпорядковане Алуш-
тинській міськраді Респ-ки
Крим. Розташоване на березі
Чорного м., у Партенітській до-
лині, за 59 км від залізнич.
вузла Сімферополь. Автостан-
ція. 9,3 тис. ж. (1990). Вперше
згадується у писемних джере-
лах 8—12 ст. С-ще міськ. типу
з 1963. Оточене з Зх. Бабуган-
яйлою, з Пд.-Зх.— г. Аюдаг.
Ф.— примор. кліматич. курорт.
Належить до Ялтинського ре-
креаційного району. Має риси
середземномор. клімату. Пере-
січна т-ра лютого 4-3,5й, липня
-|-23,8 . Опадів 500 мм на рік.
Купальний сезон (з т-рою води
понад -}-17 ) триває з поч.
червня до серед, жовтня. Кіль-
кість годин сонячного сяйва
2300 на рік. 2 санаторії, бу-
динок відпочинку. У Ф.— заказ-
ники Аюдаг (респ. значення)
і Кастель, пам’ятки природи
мис Плака, Кучук-Ламбатсь-
кий кам’яний хаос, узбережні
аквальні комплекси Аюдазький
та Плацький (всі — місц. зна-
чення). Діє відділення Нікіт-
ського ботанічного саду. Іл.
с. 347.
Літ.: С. П. Шантьірь. Курорт
Фрунзенское. Путеводитель. Сим-
ферополь, 1982.
ФРУНЗІВКА — селище місь-
кого типу Одес. обл., райцентр.
Розташована на р. Кучургані,
яка впадає в Кучурганський
лиман, за 12 км від залізнич.
лучно чорноземні та лучно-чор
Ш<(АЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
січна т-ра січня 4,7 , липня
4-21,3 . Опадів 440 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 15,3.
У Ф.— молоко-, хлібний, ком-
бікормовий і цегельний з-ди,
філіал одеського з-ду «Неп-
тун» та ін. Істор.-краєзнав.
музей (народний).
ФРУНЗІВСЬКИИ РАЙОН —
район у зх. частині Одес. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,0 тис.
км2. Нас. 22,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 9,2 тис. (1990). У
районі — с-ща міськ. типу
Фрунзівка (райцентр) і Затиш-
шя та 52 сільс. населені пун-
кти. Лежить на пд. відрогах
Подільської височини. Поверх-
ня розчленована долинами пе-
ресихаючих річок, глибокими
балками та ярами (глиб, врізу
досягає 60—75 м). Корисні
копалини: піски, глини, вапня-
ки. Пн. частина області роз-
ташована в межах Дністров-
сько-Дніпровської лісостепової
фізико-географічної провінції,
південна — Дністровсько-Дні-
провсько: північностепової фі-
зико-географічної провінції.
Пересічна т-ра січня - 4,7°,
липня 4-21,3 . Період з т-рою
понад 4-10' становить 174 дні.
Опадів бл. 440 мм на рік.
Зима тепла, малосніжна. Ме-
теостанція в Затишші. Ф. р. на-
лежить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони.
Найбільша річка — Кучурган;
впадає в Кучурганський ли-
ман. Споруджено 23 ставки
(заг. пл. водного дзеркала
169 га). Переважають чорнозе-
ми типові середньогумусні (у
пн.-зх. частині) та чорноземи
звичайні мало- і середньогу-
мусні; у долині Кучургану —
ноземні глибокосолонцюваті
грунти. Природна рослинність
різнотравних типчаково ковщ
лових степів трапляється на
схилах балок і річкових долин.
Лісові насадження у вигляді
полезахисних лісосмуг станов-
лять 1,6 тис. га. Осн. деревні
породи: дуб, ясен, клен, берест.
У районі — бот. заказник місц.
значення Шептереди.
Найбільші пром. підприємства:
фрунзівські хлібний і комбі-
кормовий з-ди, філіал одес.
з-ду «Нептун». С. г. спеціа-
лізується на вирощуванні ози-
мої пшениці, ячменю, соняш-
нику, цукр. буряків, вироби,
м’яса, молока, яєць та вовни.
Розвинуте садівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 75,7,
у т. ч. орні землі — 59,6, па-
совища і сіножаті 15,5. Під
садом 0,6 тис. га. У Ф. р.—
15 колгоспів, Затишнянський
плодорозсадницький радгосп.
Залізничні станції — Затишшя
і Перехрестове. Автомоб. шля-
хів 281,9 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 185,5 км. У
Фрунзівці — істор.-краєзнав.
музей (народний).
В. М. Андерсон, О. І. Полоса.
ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУК-
ТУРА ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ
[від лат. іипсію (Гипсііопіз) —
виконання, обов’язок] — члену-
вання, будова екон. регіону
за характером функцій його
елементів. Ф. с. е. р. розгля-
дають у двох аспектах: участь
галузей і виробництв у між-
районному поділі праці; взає-
мозв’язки між галузями і ви-
робництвами, їхні функції у
процесі внутрірайонного поді-
лу праці. Для визначення
ролі галузей у міжрайонно-
349
ХАДЖИДЕР
му поділі праці застосовують
індекси тер. спеціалізації, за
допомогою яких галузі класи-
фікують на спеціалізуючі, що
беруть активну участь у задо-
воленні потреб ін. регіонів,
країни в цілому, та ті, що
доповнюють госп. комплекс
регіону,— в основному задо-
вольняють внутр. потреби ре-
гіону — його населення та
спеціалізуючих галузей, забез-
печують їхнє нормальне функ-
ціонування. Серед галузей спе-
ціалізації є й такі, що в
структурі регіону займають
незначну питому вагу. Тому,
крім індексів спеціалізації,
при аналізі міжрайонної функ-
ції галузей застосовують та-
кож показники галузевої струк-
тури г-ва. Це дає можли-
вість виявляти ті галузі спе-
ціалізації, які водночас є і
профілюючими в економіці того
або ін. регіону, тобто вони
визначають його структуру, заг.
госп. риси.
В Україні спеціалізуючими і
профілюючими галузями є ву-
гільна, чорна металургія, хар-
чова промисловість, деякі га-
лузі машинобудування (трак-
торне і с.-г., важке гірничо-
шахтне та металург., підйомно-
транспортне, радіоелектронна
галузь тощо), основна хімія.
Спеціалізуються в тер. поділі
праці, але не впливають на
структуру г-ва республіки —
скляна та фарфоро-фаянсова
галузі, вироби, лінолеуму, лін-
крусту тощо. Деякі галузі ма-
ють значну питому вагу в еко-
номіці України, але передусім
задовольняють внутр. потреби
(більшість галузей легкої пром-
сті). Серед галузей, що допов-
нюють госп. комплекс респуб-
ліки, але не визначають її
спеціалізацію в міжнар. по-
ділі праці,— кольорова мета-
лургія, пром-сть буд. матеріа-
лів, лісова, деревообр. та це-
люлозно-паперова, т. з. між-
галузеві вироби, машинобуду-
вання та металообробки (ви-
роби. литва, поковок, штампо-
вок, інструменту, кріпильних
металевих виробів тощо).
Другий аспект аналізу Ф. с. е. р.
потребує вивчення міжгалузе-
вих зв’язків всередині району.
При цьому насамперед вияв-
ляють галузі, що виробляють
засоби вироби, і предмети спо-
живання, далі розрізняють га-
лузі за їхніми функціями у
районних циклах вироби, як по-
слідовні стадії певних техноло-
гій. процесів, а саме: галузі
і вироби., що видобувають па-
ливо і сировину та виробля-
ють електроенергію; галузі, що
виробляють матеріали, напів-
фабрикати та продукцію за-
гальнопром. призначення; га-
лузі і вироби., що виробляють
готову продукцію.
Певні функції в районному
комплексі виконують не лише
його галузеві, а й тер. складові.
У практиці районного плану-
вання набувають поширення
роботи з функціонального зо-
нування регіонів.
В. А. Поповкін.
ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУ-
ВАННЯ території населеного
пункту — у містобуд. прогно-
зуванні спосіб моделювання,
за яким вся територія нас.
пункту членується на окремі
ділянки (зони) з рекомендова-
ними для них переважаючими
видами й режимами госп. ви-
користання. Основою для функ-
ціональної класифікації кон-
кретних територій по зонах є
комплексна їхня оцінка з метою
виділення відповідних ділянок
(типів зон): інтенсивного гос-
подарювання і містобуд. освоєн-
ня та максимально допустимо-
го штучного перетворення се-
редовища; екстенсивного місто-
буд. освоєння і відносно стри-
маного антропогенного впли-
ву на навколишнє середовище;
обмеженного госп. освоєння і
макс. збереження природного
середовища. Сукупність таких
територій має задовольняти
вимоги максимально можли-
вої функціональної повноти си-
стем розселення і вдосконален-
ня виробничих комплексів.
У межах госп.-планувального
району виділяють: території
перспективного розвитку нас.
пунктів та їхніх груп (систем,
агломерацій); зони обмеженого
розвитку урбанізації та інтен-
сивного першочергового плану-
вального впорядкування тери-
торії; зони (території) можли-
вого розміщення пром. під-
приємств, агресивних щодо на-
вколишнього середовища; при-
міські зони; зони групового роз-
міщення найбільших і міжра-
йонних інженерних і трансп.
магістралей; території, що охо-
роняються (цінні природні лан-
дшафти, заказники, заповідни-
ки, архітектурно-істор. комп-
лекси тощо); зони охорони най-
більших водних джерел, а та-
кож території із спец, режимом,
зокрема з особливо складними
буд. умовами; рекреаційні те-
риторії (зони, комплекси) три-
валого відпочинку і лікування;
зони с.-г. використання.
Поглиблення Ф. з. полягає у
визначенні для кожної зони
відповідних об’єктів.
Б. В. Павлишин,
Г. І. Фільваров.
ХАДЖИБЕИСЬКИИ ЛИМАН
— лиман в Одеській обл., на
пн.-зх. узбережжі Одеської зат.
Чорного м. Утв. у результаті
трансгресії мор. вод у пониззя
р. Малий Куяльник. Від моря
відокремлений піщано-чере-
пашковим пересипом завширш-
ки 4,5 км. Довж. бл. 40 км,
шир. від 2 до 3,5 км, пл. 70 км',
глиб, до 13,5 м. Береги X. л.
переважно абразійні, західні —
абразійно-зсувні; поширені
процеси ерозії. Т-ра води влітку
|-25, -|-28 ; замерзає з поч. січ-
ня до поч. березня. Пересічна
солоність 22 %0. Внаслідок по-
рушення водообміну у системі
лиман — море (спорудження
дамби, скидання стічних вод
тощо) у пд. частині X. л. від-
бувається зниження мінералі-
зації води до 6,5—9 г/л, в ре-
зультаті чого мор. види тварин
зникли, поширені прісноводні
риби — карась, срібний короп,
лящ, товстолобик та ін. На дні
лиману — чорний мул; лік,
грязі не використовують, оскіль-
ки донні відклади забруднені.
На зх. березі X. л.— санаторій.
Літ.: Дятлов С. Е., Лещинский
А. О. Одесские лиманьї. Краевед-
ческие очерки. Одесса, 1980; При-
рода Украинской ССР. Моря и
внутренние водьі. К., 1987.
Т. Д. Борисевич.
ХАДЖИДЕР — річка у Мол-
дові та Білгород-Дністровсько-
му, Саратському і Татарбунар-
ському р-нах Одес. обл. Украї-
ни, впадає в оз. Хаджидер.
Довж. 94 км, пл. бас. 894 км2.
Долина завширшки до 2—4 км,
схили розчленовані ярами та
балками; шир. заплави до 600 м.
Річище звивисте. Похил річки
1,4 м дсм. Осн. притока — Кап-
ланка (ліва). Живлення мішане,
влітку в окремих місцях пере-
сихає. Льодовий режим нестій-
кий. Стік зарегульований двома
водосховищами та кількома
ставками, є шлюзи-регулятори.
Річище на значному протязі
розчищене і випрямлене. Ви-
користовують для зрошування
та риборозведення.
Т. Д. Борисевич.
Хаджибейськии лиман.
ХАДЖИДЕР
350
Ущелина Хапхал.
ХАДЖИДЕР — лиман у Та-
тарбунарському р-ні Одес. обл.
Утворився у результаті вторин-
ного відчленування піщано-
черепашковим пересипом від
лиману Алібей, з яким сполу-
чений вузьким каналом. Довж.
4 км, шир. від 1,5 до 3 км, пл.
9,8 км2, глиб, від 0,3 до 1,2 м.
Береги переважно низькі, поло-
гі. Солоність змінюється за се-
зонами від 20 до ЗО %о, макси-
мальна — 14О°оо. Т-ра води вліт-
ку + 25, +30°; взимку лиман
замерзає. Дно вкрите темно-сі-
рими супіщаними мулами з
лінзами пісків, є лік. грязі.
Рибальство. Г. В. Вихованець.
ХАЛЦЕДОН (грец. хаХхт]ди)¥)—
прихованокристалічна відміна
кварцу. Утворюється з гідро-
термальних і більш низько-
температурних розчинів ьи-
сокомолекулярної кременевої
кислоти, переважно на останній
стадії вулканіч. діяльності при
просочуванні через горизонти
вулканічних осадочних і мета-
морфіч. порід або заповненні
пор, тріщин, газових пухирів
тощо. Трапляється у вигляді
прожилків, мигдалин, жовен,
натьоків. Звичайний X. сірого
кольору, напівпрозорий. Вна-
слідок тонкої дисперсності
X. забарвлюється домішками,
утворюючи численні відміни.
Напівпрозорі яскравозабарвле-
ні X. належать до виробного
каміння і мають власні гемо-
лог. назви: безбарвний прозо-
рий — гіаліт, молочно-білий —
кохалопг, чорний — східний
агат, м’ясо-червоний — карне-
ол, жовтаво-червонии — сердо-
лік, золотисто-жовтий — церот,
яблучно-зелений — хризопраз,
трав’янисто-зелений — плазма,
димчасто-синій — плямистий
хмаристий, синій та фіолето-
вий — сапфірин. Концентрич-
но-смугасту відміну X. нази-
вають агатом, грубосмугасту —
оніксом. До густозабарвлених
непрозорих X. відносять різно-
колірні яшми, до пейзажних
зелені з блакитним моховики,
Хапхальський заказник.
зелені з червоним геліотропи,
з малюнком мор. прибою траси
(чорноморити).
X. використовують як абразив-
ний матеріал, у точних аналі-
тич. приладах, для виготовлен-
ня ювелірних виробів та суве-
нірів.
В Україні прояви X. відомі
у вулканогенних породах юр-
ського віку у Кримських горах,
зокрема на масиві Карадаг —
агати з тонкими сірими, бла-
китними, іноді білими концен-
тричними мікрозонами, у цент-
рі трапляються кварц, гірський
кришталь, рідше — аметист; є
також плазма, геліотроп, пей-
зажні X. (вогненна і парчова
яшма), на горі Святій — чорно-
морити. У межиріччі Бодра-
ка — Альми агати забарвлені
у синювато-чорний колір, пля-
мисті. Прояви X. у Кримських
горах розташовані на приро-
до-охоронних територіях • не
розробляються. В Українських
Карпатах (Чивчини) відомі чер-
воні яшми, пов’язані з ефузив-
ними породами. В. С. Джунь.
ХАМЕЛЕОН — мис у пд.-сх.
частині Південного берега Кри-
му, поблизу смт Коктебель
Респ-ки Крим. Обмежовує зі Сх.
Коктебельську бухту Чорного
м. Розділяє дві бухти — Мертву
(Єнлар) і Тиху. Вдається в
море майже на 1 км, вис. до
20 м. Поверхня полога. Береги
урвисті, складаються з піску
та глини. Сухостепова рослин-
ність (полин, житняк), чагарни-
ки. Місце відпочинку і туризму.
О. Г. Кузнецов.
ХАПХАЛ — ущелина на Пів-
денному березі Криму, у вер-
хів’ї р. Улу-Узень, біля с. Гене-
ральського (на Пн. Сх. від
м. Алушти). Розташований на
межі Демерджі-яйли і гірсько-
го масиву Тирке. Складається
з вапняків і конгломератів. По
дну X. протікає р. Улу-Узень з
порогами та водоспадами (най-
більший — Джур-Джур), на
вис. 468 м. На схилах —
карстові форми рельєфу, відома
печера завдовжки бл. 700 м.
Об’єкт туризму. В 1974 створе-
но Хапхальський заказник.
В. Г. Єна.
ХАПХАЛЬСЬКИЙ ЗАКАЗ-
НИК — гідролог, заказник
респ. значення (з 1974). Роз-
ташований на Пн. Сх. від м.
Алушти Респ-ки Крим. Перебу-
ває у віданні Алуштинського
лісгоспзагу. Пл., 250 га. Охоро-
няється ущелина Хапхал. Схи-
ли її вкриті зімкнутими ши-
роколистяними лісами з бу-
ка східного, граба, дуба скель-
ного, ясена, горобини, береки,
кизилу, ліщини; поширений
плющ. На скельних відслонен-
«ж Межі міста
Пам'ятники історико-революціиних подій
Пам’ятники Велико- Вітчизняно; війни 1941-
45 рр.
Меморіальний комплекс на честь радян-
ських воїнів І мирних жителів, які загинули
в роки Великої ВІТЧИЗНЯНОЇ війни
І Пам’ятники: 1 Вченому І громадському дія-
чеві. засновнику Харківського університе-
ту В. Н Каразіну 2 Т Г. Шевченкові 3 Робіт
никові-революціонеру І. Ф Котлову 4 С. М
Кірову 5 Учаснику революційних подій у
місті М О. Рудневу 6 Г К. Орджонікідзе
7 М В Гоголю 8 О. С. Пушкіну 9 М М. Ко
цюбиН'.ькомч 10 Академіку АН УРСР І АН
БРСР М О Скрипнику
нях зростає жасмин кущовий.
З рідкісних видів трапляються
тис ягідний і нектароскордій
медолюбивий, занесені до Чер-
воної книги України. А. В. Єна.
ХАРКІВ — річка у Бєлг. обл.
Росії та Харків, обл. України
(гол. чин. у Харківському р-ні),
ліва прит. Лопані (бас. Сівер-
ського Дінця). Довж. 74 км, пл.
бас. 1160 км?. Бере початок
на пд. схилах Середньоросій-
ської височини. Долина трапе-
цієвидна, асиметрична, з висо-
кими (до 30—60 м), крутими
правими і пологими (вис. 10—
ЗО м) лівими схилами; пере-
важна шир. долини 2 км. За-
плава двостороння, часто забо-
лочена, шир. 300—500 м (най-
більша — 1,5 щи). Річище зви-
висте, в межах м. Харкова по-
глиблене; шир. до 15 м, глиб,
до 3 м. Похил річки 0,8 м км.
Осн. притоки — Липець, Му-
ром (ліві). Живлення снігове і
дощове. Замерзає наприкінці
листопада — на поч. грудня,
скресає на поч. березня. Гідро-
лог. пост біля с. Циркунів
(з 1962). Стік зарегульовапий
ставками і водосховищами (зок-
рема, Трав’янське). Воду вико-
ристовують для водопостачан-
ня і зрошування (напр., діє
Трав’янська зрошувальна систе-
.1
о
Пам'ятки архітектури
* Почровськии собор (1689 р.) 2 Дзвіниця
Успенського собору (1821-48 рр.)
Будинок природи
Музеї
1 Музей природознавства Харківського
державного університету ім Максима Горь-
кого 2 Художній музей 3 Історичний музей
Театри філармонія, цирк
1 Театр музичної комедії 2 Цирк 3 Російсь-
кий драматичний тАатр їм. О. С. Пушкіна
4 Театр опери та бале-у ім. М В Лисенка
5 Українським драма ичнип театр їм. Т. Г.
Шевченка 6 Фіпармоніл 7 Театр ляльок 8 Бу-
динок ор-анної та камерної музики (в Ус-
пенському соборі, пам’ятка архітектури,
1771-77 рр)
Об.іасне туристсько-екскурсійне виробниче
об’єднання, бюро подорожей та екскурсій
Туристським готель „Турист"
Мотель, кемпінг ‘ Мотель „Дружба" 2 Кемпінг
351
ХАРКІВСЬКА
ма). При впадінні річки у Ло-
пань — м. Харків; на берегах
— місця відпочинку.
Е. А. Попова.
ХАРКІВ — місто, обл. і район-
ний центр. Розташований при
злитті річок Харкова, Лопані
та Уди (бас. Сіверського Дінця).
Значний вузол залізниць і
автошляхів, аеропорт. Площа
303 км2. 1618,4 тис. ж. (1990,
друге за кількістю жителів
місто в країні після Києва).
Поділяється на 9 міських ра-
йонів.
Засн. на поч. 50-х рр. 17 ст.
(за ін. відомостями, 1620 —
1629), місто з 1650. Поверхня
погорбована (лежить на 5 гор-
бах), розчленована річковими
долинами, ярами та балками.
Перевищення висот до 102 м.
Пересічна т-ра січня —7,1°,
липня +20,5°. Опадів 528 мм
на рік, більша їх частина ви-
падає в теплий період року.
Діє Харківський обласний
центр по гідрометеорології. Пл.
зелених насаджень 13 тис. га.
У X.— респ. значення бот.
сад, зоол. парк; 6 пам’яток
природи місц. значення.
X.— один з найбільших ін-
дустр., наук, і культур, центрів
України. У галузевій структурі
пром. комплексу міста визна-
чальна роль належить машино-
будуванню і металообробці,
харч, і легкій пром-сті та ви-
роби. буд. матеріалів. X.— про-
відний на Україні центр маши-
нобудування. Розвинуті енерг.
і електротех. (виробничі об’єд-
нання: «Харківський турбін-
ний завод», «Укрелектромаш»,
«Харківський електромеханіч-
ний завод»; з-ди: «Електроваж-
маш», «Електромашина», «Пів-
денкабель» та ін.), тракторне
і с.-г. (виробничі об’єднання:
«Харківський тракторний за-
вод», «Серп і молот», «Харків-
тракторозапчастина »; заводи:
тракторних двигунів, трактор-
них самохідних шасі та ін.)
машинобудування. Широкого
розвитку набули верстато- і
приладобудування та інстру-
ментальна пром-сть (верстато-
будівне виробниче об’єднання;
з-ди: імені Т. Г. Шевченка,
дослідний «Теплоавтомат»,
агрегатних верстатів та ін.),
а також трансп. машинобуду-
вання (виробниче об’єднання
«Завод імені В. О. Малишева»,
авіаційне об’єднання, велоси-
педний і 8-й підшипниковий за-
води). Гірничо-шахтне, підйом-
но-трансп. і буд.-шляхове устат-
кування випускають з-ди «Світ-
ло шахтаря», підйомно-трансп.
устаткування, об’єднання «Буд-
гідравліка» та ін. Вироби, тех-
нологічного устаткування для
підприємств торгівлі, кому-
нального г-ва здійснюють об’єд-
нання «Кондиціонер», «Торг-
холодмаш», «Електропобутпри-
лад», завод торговельного ма-
шинобудування. Легка пром-
сть представлена виробничи-
ми об’єднаннями: швейними
ім. Тинякова, «Харків», «Дит-
одяг»; «Червона нитка», бавов-
няним, взут., хутровим, шкі-
ряним «Більшовик» та панчіш-
ною і первинної обробки вовни
ф-ками, канатним з-дом. Ба-
гатогалузева харч, пром-сть:
м’ясо-молочна, олійно-жирова,
кондитерська, пивоварна, пар-
фюмерна, тютюнова, винороб-
на. Підприємства пром-сті буд.
матеріалів виробляють залізо-
бетонні конструкції, облицьо-
вувальні і метлаські плитки,
стінові, покрівельні, азбесто-
цементні ізоляційні матеріали,
гіпс, суху штукатурку тощо.
Хім. пром-сть представлена
науково-виробничим об’єднан-
ням «Монокристалреактив», за-
водами «Харпластмас», хімпо-
бутвиробів, автогенним, лако-
фарбовим «Червоний хімік»;
мед. пром-сть — виробничим
хім.-фарм. об’єднанням «Здо-
ров’я», заводами «Точмедпри-
лад», мед. пластмас і стома-
тологічних матеріалів, хім.-
фарм. «Червона зірка». Пра-
цюють меблевий, деревообр.
комбінати, лісопильні і тарні
з-ди. Поліграфічний комбінат,
книжкова ф-ка. З 1975 працює
метрополітен. У X.— 20 вузів
{Харківський університет ім.
О. М. Горького з геол.-геогр.
ф-том; ін-ти: педагогічний з
природничим ф-том, інженер-
но-екон., інженерно-буд., інже-
нерів залізнич. транспорту, с.-г.,
механізації та електрифікації
с. г. та ін.), 38 серед, спец,
навч. закладів (зокрема, Хар-
ківський гідрометеорологічний
технікум), 37 профес.-тех. учи-
лищ. Численні наук, устано-
ви та проектно-конструкторські
організації {Грунтознавства і
агрохімії Український науко-
во-дослідний інститут ім. О. Н.
Соколовського, н.-д. ін-ти рос-
линництва, селекції і генетики,
експериментальний ветерина-
рії, тваринництва Лісостепу і
Полісся України та ін.). У X.
розміщено Пн.-Сх. наук, центр
АН України. Діє Харківський
відділ Географічного товарист-
ва України, музей природознав-
ства Харків, ун-ту. Є філармо-
нія, цирк, 6 театрів (опери та ба-
лету, укр. драматичний, рос.
драматичний, музичної комедії,
юного глядача та ляльок),
2 держ. музеї — історичний і
художній, 76 музеїв, що пра-
цюють на громадських засадах.
Бюро подорожей та екскурсій,
готель «Турист». Численні
об’єкти туризму (див. план міс-
та і турист, карту Харків, об-
ласті; за станом на 1991).
Літ.: Харьков. Книга для тури-
стов. Харьков, 1984; Герасименко
Ю. Г. Встречи с Харьковом. [Путе-
водитель]. Харьков, 1985.
А. П. Голиков.
ХАРКІВСЬКА ВИСОЧЙННА
ЛІСОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕО-
ГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ — при-
родна область Середньоросій-
ської лісостепової фізико-гео-
Харків.
Ансамбль площі Свободи.
Пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Будинок головпоштамту.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
352
графічної провінції на Пн.
Зх. Харків, обл. Розташована
в межах зх. відрогів Середньо-
російської височини. У гео-
структурному відношенні по-
в’язана з Воронезьким масивом.
Для області характерні заг.
похил поверхні на Пд. і Пд.
Сх., поширення лесових порід,
розчленованість (глиб, до 50—
100 м) долиною Сіверського
Дінця, його притоками (Мжею,
Удою) та річками бас. Дніпра
(Мерло, Оріллю, Берестовою),
переважання чорноземів і сірих
лісових грунтів, значна роз-
ораність території. В ландшафт-
ній структурі домінують такі
місцевості: хвилясті вододільні
з чорноземами; долинно-балко-
ві із зсувами та байрачними
лісами; яружно-балкові з чор-
ноземами та сірими лісовими
грунтами, а в долинах річок —
заплавні, заплавно-терасні, пі-
щано-борові. В басейні р. Мжі
сформувались схилові місце-
вості з темно-сірими опідзоле-
ними грунтами та чорноземами.
Переважає с.-г. і гірничодобув-
не природокористування.
П. В. Ковальов.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 27.11 1932. Розташо-
вана у пн.-сх. частині респуб-
ліки. На Пн. межує з Бєлгород-
ською обл. Росії, на Сх.—
з Луган., на Пд. Сх.— з До-
нец., на Пд. і Пд. Зх.— з Дні-
проп., на Зх. і Пн. Зх.— з Пол-
тав. та Сум. областями Украї-
ни. Пл. 31,4 тис. км2 (5 % тер.
України). Нас. 3196,6 тис. чол.
(1990; 6 % всього населення
Харківська область.
Долина річки Харків.
республіки). Центр — м. Хар-
ків. В області — 16 міст, у т. ч.
5 обл. підпорядкування, 62
с-ща міськ. типу та 1741 сільс.
населений пункт.
X. о. розміщена поблизу знач-
них сировинних та великих
пром. районів і центрів; тери-
торією області проходять важ-
ливі транзитні трансп. магі-
стралі, вона має потужний
пром. потенціал. Грунтовий
покрив і агрокліматичні умови
сприятливі для розвитку с. г.
Населення і трудові ресурси.
Національний склад населення
обл. характеризується такими
показниками: українці — 63 %,
росіяни — 33 %, євреї, білоруси,
татари та ін.— 4 %. Середня
густота нас. 100 чол. на 1 км‘ .
Найгустіше заселена пн.-зх.
частина області. Міське насе-
лення становить 2518,9 тис.
чол. (79 % всього населення
області). Переважають середні
і малі міста. Сформувалась
Харківська міська агломерація,
яка включає Харків і міські
поселення в радіусі 45—50 км.
За функціональною структу-
рою виділяють: багатофункціо-
нальний центр (Харків), пром.
та транспортні вузли (Лозова,
Куп’янськ, Ізюм), пром. центри
(Балаклія, Чугуїв, Красноград,
смт Первомааський), рекреа-
ційні пункти (м. Південне, смт
Березівка). Осн. частина трудо-
вих ресурсів зайнята в галузях
матеріального вироби.: у пром-
сті — 30,1 %, с. г.—4,7 %,
транспорті та зв’язку — 5,4 %,
будівництві — 8,1 %•
А. П. Голиков.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і
селищ міського типу Харківської
області (тис. га).
більша частина тер. області по-
в’язана з пн. бортом і рифтовою
зоною Дніпровсько-Донецької
западини; пн.-сх. частина роз-
ташована на пд. схилі Воро-
незького масиву і пн.-зх. окраїні
Донецького прогину. У рифто-
вій частині кристалічний фун-
дамент залягає на глиб, до 17
км, осадочний чохол складаєть-
ся з вулканогенно-осадочних
утворень середньодевонського
віку потужністю до 10 км і
товщі верхньодевонської —
нижньопермської солі, яка
утворює купольні підняття;
верх, рифтовий поверх і пн.
борт Дніпровсько-Донецької
западини складаються з мор.
і континентальних відкладів
верхньокам. вуг., пермського,
мезозойського і кайнозойського
віку. Геол. будова пн.-сх. части-
ни області відзначається по-
ступовим зануренням фунда-
менту з Пн. (від Воронезького
масиву) на Пд., де його глибина
досягає максимуму (понад 20
км) у Бахмутській западині
і зменшується у Донецько-
Орільській сідловині. Осадоч-
ний чохол на схилі Воронезько-
го масиву малопотужний, далі
на Пд. нарощується і скла-
дається з середньодевонських
і карбонових осадочних і вул-
каногенно-осадочних порід,
пермських і тріасових піщано-
глинистих соленосних товщ,
юрських, крейдових, палеоге-
нових і неогенових теригенних
і карбонатних порід. Антропо-
геновий покрив складається з
елювіально-делювіальних су-
глинків, алювіальних глинисто-
піщаних та покривних лесопо-
дібних порід.
Поверхня області — хвиляста
рівнина, злегка нахилена на
південь, розчленована долина-
ми річок, балками та ярами.
Макс. висота 236 м (водо-
діл Ворскли і Мерли), міні-
мальна — 59 м (гирло р. Оско-
лу). Більша частина області
розташована в межах Придні-
провської низовини, де пере-
важають ерозійно-акумулятив-
ні форми рельєфу. На Сх. і Пн.
Сх.— відроги Середньоросій-
ської височини, на Пд. Сх.—
відроги Донецької височини.
Густота яружно-балкової сітки
коливається від 0,10—0,15
км/км2 на Пд. і Пд. Сх. до
0,20—0,25 км км2 на Пн. Зх.
і Пн. Сх., на вододілах досягає
40 км/км . Рівнинність терито-
рії області порушується кучу-
гурами заввишки 1 — 5 м (те-
раси Сіверського Дінця) та
солянокупольними структу-
рами.
Область має великі паливні ре-
сурси, серед яких перше місце
посідає природний газ (частина
Дніпровсько-Донецької нафто-
газоносної області). Є родовища
нафти, кам. і бурого вугілля.
Значні запаси кам. солі, фосфо-
ритів, охри, нерудної сировини
для металургії (вогнетривкі
глини, формувальні піски та
ін.); різноманітна сировина для
вироби, буд. матеріалів: глина,
піски, крейда, вапняки, скляні
піски (Новоселівський кар'єр).
Є джерела мін. вод.
Клімат області помірно кон-
тинентальний з порівняно м’я-
кою зимою та теплим, посушли-
вим літом. Континентальність
клімату посилюється з Пн. Зх.
на Пд. Сх. Пересічна т-ра січня
—8° на Пн. Сх. та —6,6 на
Пд. Зх., липня від Н-19,5
до -4—21,5°. Період з т-рою по-
над 4-Ю становить 155 —
160 днів. Сума активних т-р
2600—2950. Опадів 495 — 570
мм на р к, більшість їх (326 —
373 мм) припадає на теплий
період року. Опади по тери-
торії області розподіляються
нерівномірно. Значна кількість
випадає на Пн. Зх., менше на
Пд. Сх. Висота снігового покри-
ву на поч. зими становить 4—9
см, в середині — 10—16 см,
(в окремі роки ЗО—50 см).
З несприятливих кліматич.
явищ па тер. області спостері-
гаються тумани, максимум
7	т і	г—ттгт-ті
ХАРКІВС ЬКА ОБЛАСТЬ
353
яких буває у грудні (9 днів),
зливи, ожеледиця (10—12 днів
на рік), посухи та суховії. Пн.
частина Харківщини належить
до недостатньо вологої, теплої,
решта території — до посуш-
ливої, дуже теплої агрокліма-
тич. зон. Діє Харківський облас-
ний центр по гідрометеорології,
якому підпорядковано 10 ме-
теостанцій (Богодухіь, Золочів,
Ізюм, Коломак, Комсомольське,
Красноград, Куп’янськ, Лозова,
Приколотне, Харків).
На тер. області — 156 річок
завдовжки понад 10 км кожна.
Гол. річка — Сіверський До-
нець (прит. Дону) з притоками
Уда, Мож, Берека (праві), Вов-
ча, Великий Бурлук, Оскіл (лі-
ві). До бас. Дніпра належать
Самара (протікає по X. о. на
протязі 20 км), Оріль (тече по
пд.-зх. межі області на протязі
понад 100 км) з притоками Ор-
чик, Берестова, Орілька та при-
токи Ворскли — Мерло, Коло-
мак. Пересічна густота річкової
мережі 0,2 км км*. Живлення
переважно снігове. В межах об-
ласті — бл. 1960 ставків і озер
та 50 водосховищ, найбільші —
Червонооскільське водосхови-
ще, Краснопавлівське водосхо-
вище і Печенізьке водосховище.
На тер. області проходить тра-
са Дніпро — Донбас каналу.
Річки і водойми використо-
вують для водопостачання, зро-
шування земель, рибництва, а
також як джерело гідроенергії.
Харківщина в цілому небагата
на водні .ресурси, особливо
пн.-зх. і пд. її райони.
Серед зональних типів грунтів
переважають чорноземи типові
середньогумусні та чорноземи
звичайні глибокі мало- й се-
редньогумусні. Ясно-сірі та сірі
лісові грунти трапляються під
дубовими лісами вздовж пра-
вих берегів Сіверського Дінця,
Лопані, Харкова, а також між
річками Уда та Мож; темно-
сір: опідзолені грунти — в бас.
річок Мож, Уда, Мерла, Коло
мак; на борових терасах — дер-
ново-підзолисті та дерново-пі-
щані грунти. На річкових тера-
сах — чорноземи солонцюваті
та солонці, у заплавах — лучні
та болотні грунти.
Більша частина тер. області ле-
жить у Східно-Європейській лі-
состеповій геоботанічній про-
вінції, пд.— у П ричорномор-
ській (Понтичній) степовій гео-
ботанічній провінції. Зональни-
ми типами рослинності для лі-
состепової частини області є
мішані ліси (осн. породи: липа,
дуб, клен, ясен) та лучні степи
з ковили, типчаку, тонконогу,
польовиці, конюшини, шавлії
та ін.; для степової частини —
різнотравно-типчаково- ковило-
ві степи з байрачними лісами по
схилах балок (на сухих схи-
лах — берестово чорнокленово-
дубові, на більш вологих — ли-
пово ясеново-дубові). Крім зо-
нальної рослинності, у X. о. є
соснові, дубово-соснові та за-
плавні ліси, а також рослин-
ність боліт. Під лісами 361,7
тис. га (11,5 % тер. області).
Степова рослинність збереглася
лише на схилах балок.
Тваринний світ різноманітний.
Налічується бл. 330 видів, у
т. ч. ссавців — 61, риб — 38,
земноводних — 11, плазунів —
11, птахів — 211 видів. Водять-
ся лось, свиня дика, вовк, лиси-
ця, заєць, білка, куниця, тхір
тощо; з птахів — лунь, куріпка,
перепілка та ін., у водоймах —
лин, короп, щука, сом, карась
та ін. З рідкісних видів трап-
ляються байбак та земляний за-
єць великий.
X. о. розташована в межах
Середньоросійської лісостепової
фізико географічної провінції
(пн. частина) та Лівобережно-
Дніпровсько-Приазовської пів-
нічностепової фізико-геогра-
фічної провінції. На Пн. пере-
важають лісостепові підвищені
в поєднанні з лучно-степовими
низовинними та лісостепові під-
вищені розчленовані природно-
тер. комплекси; у пд. частині —
північностепові низовинно-рів-
нинні і північностепові рів-
нинно-підвищені природно-тер.
комплекси.
На тер. X. о. активно проявля-
ються сучасні природні проце-
си, несприятливі для с.-г. вироб-
ництва — інтенсивний площин-
ний змив, особливо на правих
схилах річкових долин (від
0,5 до 0,75 % тер. області), на
крутих схилах — зсуви, вітрова
та водна ерозія; засолення,
заболочування, замулювання
водойм. Гол. напрями підви-
щення родючості грунтів: ре-
гулювання стоку, протиерозій-
ні та лісомеліоративні заходи.
Діють 254 очисні споруди.
Рекультивовано 800 га відпра-
цьованих земель.
В області — 135 територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду (заг. пл. 26,4 тис. га):
респ. значення — Бурлуцький
заказник, Катеринівський за-
каіник, Харків, бот. сад, Хар-
Складальний конвейєр Харків-
ського виробничого об'єднання
«Харківський тракторний завод».
На Харківському авіаоб'еднанні.
Дільниця складання турбогснєра
горів на харківському заводі
«Електроважмаїи».
Газокомпресорна станція
Шебелинського газового родовища
в Балаклійському районі.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
354
ків. зоол. парк, Краснокут-
ський, Наталіївський, Старо-
мерчанський, Шарівський пар-
ки — пам’ятки садово-парково-
го мистецтва; місц. значення —
81 заказник, 39 пам’яток при-
роди, парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва (с. Лит-
винівка), 6 урочищ.
П. В. Ковальов.
Народногосподарський комп-
лекс області — один з найроз-
винутіших на Україні; скла-
дається з гол. функціональних
ланок — пром. і агропром.
комплексів, трансп. системи.
Велике значення має машино-
будування і металообробка, га-
зова, харч, пром-сть, вироби,
зерна, цукр. буряків, соняшни-
ку, м’яса та молока.
Промисловість. У галузевій
структурі пром-сті виділяються
машинобудування і металооб-
робка (53 % товарної продук-
ції, 1989), паливно-енерг. (8 %),
харч. (15 %), і легка (13 %)
пром-сть. Розвинуті також про-
м-сть буд. матеріалів і хімічна.
Провідна галузь пром. комплек-
су області — с. г., зокрема трак-
торне машинобудування. Осн.
продукція: трактори, двигуни
для тракторів і комбайнів, само-
хідні шассі, поршні для дви-
Краснокутський комбікормовий
завод.
Свинокомплекс дослідного
господарства Харківського
науково-дослідного інституту
тваринництва Лісостепу та
Полісся України в смт Кулиничах
Харківського р-ну.
На Лозівському кочєзаводі.
гунів, тракторні деталі та зап-
частини тощо (харківські об’єд-
нання «Харківський трактор-
ний завод», «Серп і молот»,
«Харківтракторозапчастина »
та ін.). Виробничі об’єднан-
ня атомного турбобудування
«Харківський турбінний за-
вод», «Укрслектромаш», «Хар-
ківський електромеханічний за-
вод», харківські з-ди: «Електро-
важмаш», «Електромашина»,
«Південкабель» виробляють
турбіни для теплових, атомних
і гідроелектростанцій, генера-
тори, електродвигуни, кабель,
електроапаратуру тощо. Розви-
нуте трансп. машинобудуван-
ня (харківські виробниче об’єд-
нання «Завод імені В. О. Ма-
лишева», авіаційне об’єднання,
велосипедний, 8-й підшипнико-
вий з-ди; Ізюмський тепловозо-
рем. з-д; вагонорем. з-ди в Хар-
кові і смт Панютиному). Вироб-
ляють також електрокрани,
конвейєри для вуг. пром-сті,
бульдозери, транспортери. Най-
більші підприємства верстато-
приладобуд. та інструменталь-
ної пром-сті — харківські вер-
статобудівне об’єднання; з-ди:
агрегатних верстатів, інстру-
ментальний, «Гідропривод», до-
слід. «Теплоавтомат». Підпри-
ємства по вироби, технологіч-
ного устаткування для торгівлі
і комунального г-ва — в Хар-
кові. Серед галузей харч, пром-
сті найбільш розвинуті цукр.
(0,5 млн. т цукру-піску на рік;
Куп’янський, Орільський та ін.
з-ди), спиртова (Харків, Мере-
фа, Люботин), м’ясна (Харків,
Вовчанськ, Куп’янськ, Лозо-
ва, Ізюм, Красноград, Чугуїв,
Богодухів), маслосироробна і
мол. (майже у всіх містах об-
ласті), борошномельно-круп’я-
на (Харків, Чугуїв, Красно-
град, Лозова), хлібопекарна
(Харків, Вовчанськ, Куп’янськ,
Лозова, Красноград та ін.),
олійно-жирова (Харків, Вов-
чанськ та ін.). У Харкові пра-
цюють тютюнова ф-ка і вироб-
ниче об’єднання кондитерської
пром-сті, з-ди шампанських
вин і лікеро-горілчаних виробів,
парфюмерно-косметична ф-ка.
Легка пром-сть включає ви-
роби. бавовняних і вовняних
тканин, трикотажних і конопле-
джутових, швейних, шкіряно-
взут. і хутрових виробів. Осн.
центр — Харків; окремі підпри-
ємства розташовані в Лозовій,
Валках, Куп’янську, Вовчанську,
Краснограді, Богодухов; та ін.
Хім. пром-сть виробляє лаки,
фарби, хім. реактиви (Харків),
синтетичні миючі засоби та
отрутохімікати (Первомайський).
Фармацевтичне вироби, зосе-
реджене у Харкові (хім.-фар-
мацевтичні об’єднання «Здо-
ров’я», з-д «Червона зірка» та
ін.) Пром-сть буд. матеріалів
базується на місц. сировині:
вироби, цементу і шиферу на
Балаклійському цем.-шифер-
ному комбінаті, азбестоцем.
виробів, збірних залізобетонних
конструкцій та деталей, цегли,
Структура посівних площ
Харківської області (%, 1990).
।---1 Овоче-баштанні
І *) І і картопля
—тп Кукурудза на
СИЛОС і зелений
"Д" норм
Багаторічні
___І трави
Інші
Озима
пшениця
Кукурудза
на зерно
Цукрові
буряки
|	| Соняшник
оздоблювальних плиток у Хар-
кові, скла в Мерефі. Працює
Будянський фаянсовий з-д.
Деревообр. і целюлозо-паперова
пром-сть спеціалізується на
вироби, меблів (Харків, Чугуїв,
Красноград, Солоницівка), кар-
тону (Рогань), паперу (Зміїв).
У Харкові — поліграф, комбі-
нат, книжкова ф-ка. Велике
значення має видобування га-
зу : Шебелинське, Єфремівське,
Західно-Хрестищенське, Кеги-
чівське та ін. родовища (див.
окремі статті). В смт Андріївці
працює газопереробний з-д.
Енерг. г-во області базується
переважно на місц. газі, частко-
во на девізному донец. вугіллі.
Працюють Зміївська ДРЕС,
ДРЕС-2 (смт Есхар) та ряд
ТЕЦ.
На тер. області — 4 пром. вуз-
ли. Найбільший з них Хар-
ківський, який включає
крім Харкова, Чугуїв, Любо-
тин, Мерефу, Зміїв, Богодухів,
Дергачі. Його спеціалізація —
металоємне та трудомістке ма-
шинобудування і металооброб-
ка, переважно з закінченим
циклом вироби., легка, харч.,
хім., деревообр. пром-сть, елек-
троенергетика. Первомай-
сько-Балаклійський
пром. вузол розташований у
центр, частині області і вклю-
чає пром. центри Балаклію,
Первомайський, Андріївну (ви-
добування і переробка газу, ви-
роби. буд. матеріалів; розви-
вається машинобудування і
металообробка). Ку п’янсь-
к и й пром. вузол розташований
на Сх. області. До нього нале-
жать Куп’янськ, ст. Куи’янськ-
Вузловий, Ківшарівка (вироби,
цукру, мол. і м’ясної продукції;
розвинуті також машинобуду-
вання і металообробка, пром-
сть буд. матеріалів). Л о з і в
с ь к и й пром. вузол включає
Лозову, Данютине і Близнюки
(машинобудування і метало-
обробка, обслуговування заліз-
нич. транспорту, вироби, про-
дукції харч, пром-сті). Крім
того, на тер. області функціо-
нують багатогалузеві і галузеві
пром. центри. Найбільші з них:
Ізюм, Красноград, Вовчанськ.
Агропромисловий комплекс
Харківщини включає сировин-
ну, переробну і обслуговуючх
ланки. Його осн. сфера — сіль
ське господарство, яке спе-
ціалізується на рослинництві
зерново-буряківничого та тва-
ринництві м’ясо-мол. напрямів.'
У структурі с. г. провідне місце
посідає тваринництво (56,1 °о).
В області — 308 колгоспів,
194 радгоспи, 25 агрохімком-
плексів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 2287,6, у т. ч. орні зем-
лі — 1872, пасовища і сіножа-
ті — 392,8. Посівна площа 1990
становила 1818,59 тис. га, з них
більша половина припадала
на зернові (див. діаграму).
Зрошується 120 тис. га. Виро-
Основні об’єкти туризму Харківської
2.	Па^м’ятка архітектури — сади-
ба, 20-і рр. 19 ст.
3.	Пам’ятники на братських мо-
гилах рад. воїнів і партизанів,
які загинули під час громадян-
ської і Великої Вітчизняної
воєн.
4.	Пам’ятка архітектури — сади-
ба, поч. 19 ст.
5.	Пам'ятник уродженцю сели-
ща Герою Радянського Союзу
К. Ф. Ольшанському, під ко
мандуванням якого 26.III
1944 здійснено Миколаївський
десант.
6.	Пам’ятний знак на честь пе-
ремоги рос. військ над швед,
військами у лютому 1709 під
час Північної війни 1700 — 21.
7.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів, які загинули
1943 під час визволення міста.
8.	Меморіальний комплекс укр.
просвітителю-гуманісту, філо-
софу і поету Г. С. Сковороді:
будинок, в якому він провів ос-
танні роки життя; літ.-мемо-
ріальний музей і могила Г. С.
Сковороди; пам’ятник йому.
9.	Пам’ятник одному з керівни-
ків повстання на броненосні
«Потьомкін» П. М. Матюшен-
ку, уродженцю міста.
10.	Пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва — парк, 1809.
11.	Пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва і архітектури — парк
і садиба, 19 ст.
12.	Пам’ятка архітектури — Спа-
ська церква, 1911 —13.
13.	Пам’ятка садово паркового ми
стецтва — Наталівський парк,
1884.
14.	Меморіальний комплекс на
командному пункті Маршала
Радянського Союзу, двічі Ге-
роя Радянського Союзу І. С.
Конєва.
15.	Пам’ятка архітектури і садо-
во паркового мистецтва — са-
диба і парк, 19 ст.
16.	Братська могила загиблих у
роки громадянської війни.
17.	Меморіальний комплекс рад.
воїнам і мирним жителям, які
загинули під час Великої Віт
чизняної війни. Монумент Бої
нові визволителю.
18.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку;
вченому і громадському діяче-
ві В. Н. Каразіну (спору-
джений на честь 100-річчя
Харків, університету); ака-
деміку АН УРСР двічі Ге-
рою Соціалістичної Праці
В. Я. Юр’єву; академіку АН
У РСР і АН БРСР М. О. Скрип-
нику; М. М. Коцюбинському;
О. С. Пушкіну, М В. Го-
голю і М. Горькому; А. С. Ма
каренку.
19.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., зокрема Покровський
собор і дзвіниця, 1689; Успен-
області (станом на 1991)
ськии собор, 1771 — 77, і дзві-
ниця, 1821 — 48; корпуси уні-
верситету, 18 — 19 ст.; будинок
кол. 1-ї чол. гімназії, 1814.
20.	Музеї: історичний; художній;
природознавства (Харків, уні-
верситету). Планетарій. Зоо-
парк.
21.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — університетський
ботанічний сад, 1804.
22.	Пам’ятка архітектури і садо-
во-паркового мистецтва — са-
диба, 18 ст.
23.	Меморіальний комплекс рад.
воїнам-землякам, які загину-
ли під час Великої Вітчизня-
ної війни.
24.	Пам’ятний знак на честь Героя
Радянського Союзу С. М. Орє-
шкова, який загинув 1943, за-
кривши своїм тілом амбразуру
фашист, дзоту.
25.	Пам’ятники на братських мо-
гилах учасників громадянсь-
кої і Великої Вітчизняної
воєн.
26.	Художньо-меморіальнии му
зей живописця І. Ю. Рєпіна,
який тут народився; пам’ят-
ник художнику.
27.	Пам’ятки архітектури 19 ст.,
зокрема торгові ряди, поч. 19
ст.; Покровський собор, 1824 —
34; будинок Штабу воєнних
поселень, 30-і рр. 19 ст.
28.	Пам’ятники на братських мо-
гилах рад. воїнів, які загинули
1913 при визволенні міста від
нім.-фашист, загарбників.
29.	Пам'ятник учасниці громадян
ської війни Л. Г. Мокієв
ській, яка загинула 1919 в
бою з білогвардійцями.
ЗО.	Історико-краєзнавчий музей.
31. Пам’ятний знак на честь вої-
нів Степового фронту, які ви-
зволяли Валківськии р-н від
нім.-фашист, загарбників.
32.	Стела ї барельєфом поета,
публіциста, революційного де
мократа П. А. Грабовського в
пам’ять його діяльності під
час відбування тут солдатчи
ни 1885—86.
33.	Пам’ятки архітектури — Ми-
колаївська церква, 1805; па-
лац, поч. 19 ст.
34.	Місце першого бою з нім.-фа
шист. загарбниками 1 го
окремого чехословацького ба-
тальйону під командуванням
Л. Свободи. Меморіальний ком-
плекс на честь бойового бра
терства рад. і чехословацьких
воїнів у роки Великої Вітчиз-
няної війни.
35.	Пам’ятники на братських мо-
гилах учасників громадянок
кої і Великої Вітчизняної
воєн.
36.	Погруддя генерал-лейтенанта,
двічі Героя Радянського Со
юзу 3. К. Слюсаренка, уро-
дженця міста.
37.	Пам’ятник на братській могилі
рад. воїнів, у т. ч. героїв-широ-
нінців, які під командуванням
гвардії лейтенанта П. М. Ши-
роніна 2-1 ТІ 1943 поблизу села
вступили у бій з переважаю-
чими силами фашистів і по-
вторили подвиг героїв-панфі-
лівців. Музей бойової слави
героїв-широнінців.
38.	Пам’ятник письменникові Г.
П. Данилевському, поховано-
му у селі.
39.	Пам’ятник воїнам-землякам
Героям Радянського Союзу
Є. И. Шутьку та В. С. Колес-
нику.
40.	Пам’ятник на честь 96 черво-
ноармійців-естонців, які заги-
нули під час громадянської
війни.
11. Пам’ятники — жителям міста,
страченим гітлерівцями 1941;
рад. воїнам, які полягли 1943
у боях за визволення міста.
42.	Пам’ятник на могилі укр. ху-
дожника, фольклориста й ет-
нографа П. Д. Мартиновича.
43.	Краєзнавчий музей; картинна
галерея.
44.	Пам’ятник на могилі генерал-
майора, Героя Радянського Со-
щують зернові (озима пшениця,
ячмінь, жито, кукурудза, просо,
гречка), технічні (цукр. буряки,
соняшник), кормові (кормові
коренеплоди, кукурудза на си-
лос і зелений корм, одно- та
багаторічні трави), картоплю та
овочі. Важливі галузі — садів-
ництво і ягідництво. В області
16 комбікормових з-дів. Провід-
«	т
т*
юзу В. О. Копцова, який заги-
нув 1943 під іас визволення
селища від нім. фашист, за-
гарбників.
45.	Пам’ятники: на братській мо-
гилі рад. воїнів; на могилі ук-
раїнського письменника О. Де-
сняка, який загинув 1942 у
бою з нім.-фашист, загарбни-
ками.
46.	Пам’ятники на братських мо-
гилах учасників громадян-
ської і Великої Вітчизняної
воєн.
47.	Погруддя генерал-майора, дві-
чі Героя Радянського Союзу
А. К. Недбайла, уродженця
міста; пам’ятник генерал-лей-
тенанту П. В. Волоху, який
загинув під час визволення
міста від нім.-фашист, загарб-
ників.
48.	Пам’ятка архітектури — Пре-
ображенський собор, 17 ст.
49.	Краєзнавчий музей.
50.	Пам’ятник на могилі декаб-
ристів В. Д. Вольховського та
І. В. Малиновського.
51.	Погруддя новатора с.-г. вироб-
ництва, двічі Героя Соціаліс-
тичної Прані Г. С. Могильчен-
ка, уродженця села.
52.	Меморіал учасникам грома
дянської і Великої Вітчизня-
ної воєн.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
ТУРИСТСЬКА КАРТА

\ лЗолочів
.йі(Ийгг-і . МалижинеА	Г (
Е ★	і/°	І
]	4 Богодуків_Х' \о08 | /Дергачі
4 £''~^Сковородинівка ° 0 д-<
Ю І £/'*''• V ) Ц _> о-й14 . (т] І
сь/ о ^ОШар'Вка^Переслчва	”	У
имирзка '	° \ о ІТХА К ,
* ) Г 9 Я?*”* Любе тин	ІБаба> „
о	« О£ж‘
Валки >-----_
уц" Нова Водола>4-^->
ЗІ 32, <	®	34 ‘
17 18'19 20
[Вовчанськ оВасил вка ~
5 г-	X
і] СПриколотн^^.
с/великийПБурлуї
Печенізьке
ейсх •
І
угу і в
х'Юк »	- 25 ' 26 27,
34 Й О Фзмнв 36  Г' Т
Соколове 3- ґамІШ . . г
40 41.42 43-і
—І Обласне гуристсьно-
Ш енсиурсЛне виробниче сб єднання
ііі Бюро подер жей та екскурсій
Туристські готелі та бази
Двзр'чна
.28 29 ЗО
©Шевченко іе Пуп янськ
ОКомс омольське '' -_Н»Р*ПИП''С*1 льське
Ь > п ~	~	\ І вдсх.
‘с'Ї.Зв 0 °Пришиб ~
) С ^ІХ^алаклія
Ей 44 Ц	1
г,Первомайськии	-ч-іНвХ.
“ \	Г
Павл-вка Друга уж 45
іинівка О
Лозова О 7
Е»*, „
_ ,52	'
Близнюки
(
<£>46
47 48 49 о~-
Кам янка 0 50
ІЗЮМ
Барвінкові
Пам ятни
СкзрочеиНЯ
В Виї ний
Р Рскитне
ас сітектури
Історичні сам ятни
Пам гт гімни . пам ятж місчя <с орино-
рево 'КНл‘ИЧИХ подій та ПОД Й І реімадянськоі В ини
ц Пам начини іам ятні місця Ве іин<н
Вітчизняної в йни *в4і-45 рр
Птм нтиини - пам ятні м сця пов'язані а. життям і
(З д»яльн.стю державних, політичних війсьновнх
діяч в діячів научи і кугьтери. і еро в і>раи
«$0^
Музе*
Запгвідиі м>сця і пьм ятни
природи
25	0	25 км
^нійіііійіі і І 1	і ІІІЧИІІ
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
356
Кіноконцертний зал «Україна»
у Харкові.
ні галузі тваринництва —
скотарство, свинарство і птахів-
ництво (13 птахофабрик). Важ-
ливе значення має вівчарст-
во, кролівництво, звірівництво
(розведення норок та нутрій;
2 г-ва); бджільництво і риб-
ництво. На тер. області сфор-
мувалися агропромислові спе-
ціалізовані комплекси (АПК):
зернопром., бурякоцукровий,
олійно-жировий та м’ясо-, моло-
ко- і птахопромислові.
Транспортна система. Область
має густу трансп. мережу, яка
складається з з-ць і автошляхів,
авіаліній та трубопроводів.
Довж. з-ць у межах області
1989 становила 1523 км, у т. ч.
електрифікованих — 1016 км.
Густота з-ць на 1000 км2 48,5
км. Найбільші залізничні вуз-
ли: Харків (найпотужніший у
країні), Лозова, Куп’янськ,
Красноград, Мерефа, Люботин.
Провідне місце у внутр. і зовн.
перевезеннях відіграє автомоб.
транспорт (бл. 65 % всіх пере-
везень). Заг. довж. автомоб.
шляхів 8,7 тис. км, у т. ч з твер-
дим покриттям — 8,0 тис. км.
Густота автошляхів з твердим
покриттям на 1000 км2 стано-
вить 253,4 км. У Харкові —
аеропорт. По тер. області про-
ходять траси газопроводів
від Шебелинки до Харкова,
Полтави, Кременчука, Одеси,
Києва, Дніпропетровська, Ки-
шинова, Орла, Брянська, Моск-
ви; газопровід «Союз*.
Внутрішні відміни. За сукуп-
ністю природних та екон. умов
на території X. о. виділяють
З підрайони: Центральний, Пів-
денний і Східний. Цен-
тральний підрайон займає
36 % території області. Його
ядром є Харківська міська
агломерація та міста Богодухів,
Дергачі, Люботин, Мерефа і
Чугуїв. У галузевій структурі
пром. комплексу провідне місце
належить машинобудуванню та
металообробці, харч., легкій
пром-сті та виробництву буд.
матеріалів. С. г. зерново-буря
ківничого напряму. Навколо
міст розвинуте приміське гос-
подарство.
Південний підрайон за-
ймає понад 40 % площі обла-
сті. До його складу входять
пром. центри: Балаклія, Бар-
вінкове, Ізюм, Лозова, Красно-
град. Наявність покладів при-
родного горючого газу в поєд-
нанні з ін. корисними копа-
линами сприяє розвитку енер-
гетичної і хім. пром-сті. Вироби,
буд. матеріалів. С. г. спеціалі-
зується на вирощуванні зерно-
вих та тех. (цукр. буряки, со-
няшник) культур, м’ясо-мол.
скотарстві. Східний під-
район (24 % тер. області) є
важливим виробником зерно-
вих культур, цукр. буряків,
соняшнику, м’яса і молока. Се-
ред галузей пром-сті осн. місце
посідають маш.-буд., харч, і
буд. матеріалів. Осн. пром.
центри: Куп’янськ і Вов-
чанськ.
Невиробнича сфера. У X. о.—
22 вищі навч. заклади: Харків-
ський університет ім. О. М. Горь-
кого з геол.-геогр. ф-том; ін-ти:
педагогічний з природничим
ф-том, інженерно буд., інженер-
но-екон., інженерів залізнич.
транспорту, с.-г., механізації
та електрифікації с. г., зоовете-
ринарний та ін., 49 серед, спец,
навч. закладів (серед них —
Харківський гідрометеороло-
гічний технікум), 57 профес.-
тех. уч-щ; 180 наук, установ
та проектно-конструкторських
орг-цій. Для координації фун-
даментальних теоретичних до-
сліджень створено Пн.-Сх. наук,
центр АН України. Діє Харків-
ський відділ Географічного то-
вариства України, музей при-
родознавства Харків, ун-ту,
Ізюмський краєзнавчий музей,
Красноградський краєзнавчий
музей. Всього в області —
8 держ. музеїв, 6 театрів (хар-
ківські опери та балету, укр.
і рос. драматичні, музичної
комедії та ін.); обл. філармонія,
планетарій, цирк в Харкові.
А. 11. Голиков.
Рекреація. Область має значні
рекреаційні ресурси, основу
яких становлять сприятливі
кліматичні умови, мальовничі
ландшафти, кремнисті гідро-
карбснатні кальцієво-натрієво-
магнієві мін. води. В області —
19 санаторіїв і пансіонатів
з лікуванням, 8 будинк в і пан-
сіонатів відпочинку, численні
бази відпочинку. Курорти — Бе-
регівські Мінеральні Води в
Дергачівському р-ні та Рай-
Оленівка в Харківському р-ні.
Обл. тур.-екскурсійне виробни-
че об’єднання (з 1991 — від-
ділення Укр. акціонерного т-ва
по туризму і екскурсіях); 8 бю-
ро подорожей та екскурсій (Хар-
ків, Богодухів, Ізюм, Красно-
град, Куп’янськ, Лозова, Пер-
вомайський, Чугуїв). В облас-
ті — готель «Турист» (Харків),
автотурбаза «Кемпінг» (смт Ви-
сокий Харківського р-ну), 2 тур.
бази («Васищеве» у смт Васище-
вому Харківського р-ну та «Ли-
ман» у смт Комсомольському
Зміївського р-ну). Тер. області
проходять 11 планових турист-
ських маршрутів. Численні
об’єкти туризму (див. турист-
ську карту; за станом на 1991).
А. П. Голиков, О. І. Коляда.
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 368— 369.
Літ.: Голиков А. П., Благов В. П.
Харьковская область (зкономико-
географическая характеристика).
♦ Зкономическая география», 1980,
в. 28; Нестеренко 3. Н. Зеленое бо-
гатство Харьковщиньї. Путеводи-
тель. Харьков, 1983; Бородулин
В. Г., Лурье А. И., Саппа Н. Н.
Харьковщина туристская. Путево-
дитель. Харьков, 1988.
ХАРКІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО
ДОСЛІДНИКІВ ПРИРОДИ —
об’єднання науковців-природо-
знавців при Харків, ун-ті, засн.
1869 з метою сприяти розвит-
ку вітчизн. науки, зокрема у
вивченні тваринного і рослин-
ного світу, корисних копалин
у краї, а також поширенню
наук, природничо-істор. знань.
Об’єднувало від 40 (1869) до
212 (1927) чоловік. Членами
його були: ботаніки — О. А.
Гроссгейм, А. М. Краснов,
В. І. Талієв; зоологи — О. М. Ні-
кольський, П. П. Сушкін, О. В.
Чернай; фізіологи — В. Я. Да-
нилевський, О. В. Нагорний;
геологи — О. В. Гуров, І. Ф. Ле-
ваковський та ін. Члени т-ва
брали участь у експедиціях
та екскурсіях по вивченню
флори і фауни Харківщини та
прилеглих до неї територій, а
також Пд. Росії; по досліджен-
ню геол. будови України, зокре-
ма Донецького кряжа. В 1914
т-во організувало Донец. гідро-
біол. станцію. Члени т-ва про-
водили освітню і видавничу ді-
яльність, виступали з доповідя-
ми та лекціями; матеріали до-
сліджень друкували в «Трудах»
(1869—1930). Т-во видавало
також «Протоколи Товариства
дослідників природи при Хар-
ківському університеті» (в. 1 —
З, 1912—1915), окремим ви-
данням «Протоколи» — 1869—
1871.
Літ.: Трудьі Общества испьітате-
лей природьі при Харьковском
университете, т. 1 —50, в. 1. Харь
ков, 1869—1925; Труди Харків-
ського товариства дослідників
природи, т. 50, в. 2 — 55. Харків,
1927 —1930.	6’. О. Колесник
ХАРКІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО
ЛЮБИТЕЛІВ ПРИРОДИ —
добровільна наук.-громадська
орг-ція, що об’єднувала науков-
ців та аматорів-природознавців.
Засн. 1911 в Харкові за ініціа-
тивою професора В. І. Талієва
(очолював його до 1918). Осн.
завдання т-ва — пропаганда
природоохоронних знань та
всебічне сприяння збереженню
заповідних об’єктів краю.
У 1913 т-во організувало першу
в Україні та Росії виставку з
охорони природи; на мій експо-
нувались матеріали про вплив
людини на природу, про при-
родоохоронні заходи в Україні,
Росії, Зх. Європі, Пн. Аме-
риці (частину експозицій зго-
дом демонстрували в Києві).
Т-во видавало «Бюлетені» (1912,
№ 1 — 4; 1913 — 1916, № 1 — 5;
1917, № 1 — 3; 1918, № 1),
де були опубліковані праці
В. І. Талієва з охорони при-
роди і окремих заповідних об’-
єктів та про рідкісні види рос-
лин на Харківщині, О. А. Грос-
сгейма — про пам’ятки приро-
ди Катеринославської губернії,
Г. І. Ширясва — про рідкісні
види тварин і рослин та інші.
Літ.: «Бюллетени Харьковского
общества любителей природьі».
Харьков, 1912—1918.
Є. О. Колесник.
ХАРКІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1946. Об’єднує
276 дійсних членів (1990).
У складі відділу — секції: фіз.
географії, охорони природи, ме-
теорології, картогра фії, меліо-
ративної географії, екон. гео-
графії, шкільної географії і
краєзнавства, біогеографії. Осн.
тематика наук, досліджень —
проблеми раціонального при-
родокористування, в т. ч. ті, що
пов’язані з розвитком водногосп.
комплексу Харків, регіону, ор-
ганізацією природоохоронних
територій у лісовій та лісосте-
повій зонах, обгрунтуванням
зрошуваних меліорацій. За
участю відділу щороку органі-
зовуються наук, конференції
пам’яті А. М. Краснова, один
раз на два роки — Е. 1. Талієва.
На базі відділу 1988 проведено
IX Всесоюзну конференцію по
357
ХАРКІВСЬКИЙ
тематичному картографуван-
ню. Велика увага приділяється
пропаганді геогр. знань, вико-
ристовуючи лекторії (понад
500 на рік), виступи в пресі
(бл. ЗО), по радіо (бл. 10) та по
телебаченню, постійно діючі
клуби, ун-т «Природа», клуби
юних географів. Відділ сприяє
організації екскурсій з метою
вивчення визначних пам’яток і
еколог, стану в регіоні та за
його межами. Протягом 1961 —
72 видавались наук, збірники
відділу, видано бібліографічні
покажчики праць членів Хар-
ківського відділу Географічно-
го товариства України (1964—
70, 1971—75, 1976—80), мето-
дичні брошури з природоохо-
ронної тематики та ін.
| Г. П. Дубинський.
ХАРКІВСЬКИЙ геобота-
нічний ОКРУГ — частина
Середньоросійської лісостепо-
вої геоботанічної підпровінції, в
межах Харків, обл. Територі-
ально приурочений до відрогів
Середньоросійської височини,
на межиріччі Мерли та Осколу.
В минулому бл. 40 % площі
округу становили лучні степи
(нині повністю розорані), на
решті території були поширені
дубові та кленово-липово-дубові
ліси. В структурі петрофітних
(див. Петрофіти) степових угру-
повань — багато реліктових ви-
дів (переломник Козо-Полян-
ського, осока низька, бурачок
голоніжковий та ін.). Значні
масиви лісів (кленово-липово-
дубові, липово-дубові та дубові)
збереглися на вододілах. У
підліску переважають ліщина,
клен татарський, бруслина бо-
родавчаста, свидина кров’яна.
На борових терасах — дубово-
соснові ліси, в заплавах — ді-
брови, вільшняки, вербняки та
осокорники. Типові діброви
охороняються в Гомольшан-
ському заказнику. X. г. о. по-
діляються на Богодухівський,
Зміївсько-Валківсько-Дерга-
чівський та Харківсько-Пече-
нізький геобот. райони.
В. С. Ткаченко.
ХАРКІВСЬКИЙ ГІДРОМЕ-
ТЕОРОЛОГІЧНИЙ ТЕХНІ-
КУМ — серед, спец. навч. зак-
лад. Підпорядкований Міні-
стерству освіти України. Засно-
ваний 1945 на базі Харків,
гідрометеоролог. ін-ту (ств.
1932). Готує фахівців з таких
спеціальностей: метеорологія
(у т. ч. контроль за забруднен-
ням атмосфери), гідрологія та
океанологія, радіотехніка. Ден-
не відділення. Має навч. базу
гідрологів на р. Сіверському
Дінці, метеоролог, станцію, ме-
теоролог. радіолокатори. У
1990/91 навчалося 700 учнів.
Б-ка налічує 40 тис. одиниць
зберігання. У складі технікуму
6 циклових комісій. Осн. на-
прям їхньої діяльності — удо-
сконалення методики проведен-
ня уроків та виробничих прак-
тик.	М. І. Тимченко.
ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно-виробни-
ча установа, що узагальнює
дані гідрометеоролог, спостере-
жень на території своєї діяль-
ності. Орг. 1.УІІІ 1988 на базі
Харківської гідрометеоролог,
обсерваторії (засн. 1958). Під-
порядкований Держ. комітету
України по гідрометеорології.
У його складі — відділи по
гідрометеоролог, забезпеченню
нар.-госп. орг-цій, по гідрології,
радіолокаційних спостережень,
групи метеорології, лабораторії
спостережень за забрудненням
природного середовища та ви-
значення агрогідролог. власти-
востей грунту. Осн. завдання —
забезпечення відповідних ор-
ганізацій і населення всіма ви-
дами оперативної прогностичної
і режимної гідрометеоролог, ін-
формації та інформацією про
забруднення атм. повітря, ви-
вчення особливостей метеоро-
лог., кліматичних, агрометео-
ролог. і гідролог, умов області;
координація роботи по органі-
зації агрометеоролог, постів на
с.-г. підприємствах; вивчення
стану забруднення навколиш- пасовища
нього середовища. Здійснює
організаційне й методичне ке-
рівництво метеоролог, станція-
ми Лівобережної України і
гідролог, постами Харків, та
Донец. областей С. А. Литвин.
ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон на Пн. Харків, області.
Утворений 1932. Пл. 1,4 тис.
км2. Нас. 229,1 тис. чол., у
т. ч. міського — 159,1 тис.
(1990). У районі — 3 міста
{Люботин, Мерефа, Південне),
14 селищ міського типу {Бабаї,
Безлюдівка, Березівка, Буди,
Васищеве, Високий, Коротич,
Кулиничі, Манченки, Пісочин,
Покотилівка, Рогань, Утківка,
220
98 сільс. населе
Центр — м. Хар-
ІЄК\
Мерефа
р.-- відроги Се-
Хорошеве) та
них пунктів.
ків.
У межах X.
редньоросійської височини, роз
членовані долинами річок на
окремі хвилясті вододільні пла-
то. Поверхня має заг. похил
на Пд. Абс. відмітки коли-
ваються від 220 до 80 м над
р. м. З корисних копалин —
цегельно-черепична та керам-
зитова сировина. Розташований
у Середньоросійській лісостепо-
вій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра с'чня
— 7,4°, липня +20,3°. Період
з т-рою понад +10° становить
бл. 160 днів. Опадів понад
500 мм на рік. Висота снігового
покриву до 27 см. Належить
до недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зони. Найбільші
річки — Уда, Лопань, Харків
(бас. Сіверського Дінця). Пере-
важають чорноземи типові се-
редньогумусні та реградовані,
у заплавах річок — лучні і луч-
но-болотні грунти. Лісові на-
садження займають 21,7 тис.
га. Осн. деревні породи: дуб,
клен, липа, груша, яблуня.
У районі — 5 заказників і 5 за-
повідних урочищ (всі — місц.
значення).
Найбільші пром. підприєм-
ства — Будянський фаянсовий
з-д «Серп і молот» та Мере-
ф’янський склоробний з-д. С. г.
району приміськ. типу (рослин-
ництво овочівницького і тва-
ринництво мол. напрямів). Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
101,6, у т. ч. орні землі — 79,2,
сіножаті — 17,4.
Зрошується бл. 8500 га. Осн.
культури: озима пшениця, ку-
курудза на зерно, соняшник,
картопля, овочі. Розвинуте пар-
никово-тепличне господарство,
садівництво. У районі — 17
радгоспів. Залізничні станції:
Комарівка, Люботин, Безлюдів-
ка, Жихар, Тернове. Автомоб.
шляхів 421 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 302 км. У райо-
ні — Укр. н.-д. ін-т
ництва
овочів-
баштанництва (Ме-
ХАРКіВСЬКИЙ РАЙОН
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ХАРКІВ
Люботич
Пісочин
Короти
очоти
л х’ПиномаренкіІ
\чар
\ ‘ Хроли -'
мц/исп
Високий
ерш %

Б» мм іінка
V тківк*и
I Територія підпорядкована
Харківській міськраді
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
рефа) та його дослідне г-во
(с-ще Селекційне), н.-д. ін-т
тваринництва Лісостепу і По-
лісся України (Кулиничі) з до-
слідним г-вом в Кулиничах і
с-щі Кутузівці, експеримен-
тальна база «Комунар» Укр.
н.-д. ін-ту грунтознавства і
агрохімії ім. О. Н. Соколова,
науково-виробниче об’єднання
♦ Укрплемгрена» (Мерефа), до-
слідне г-во «Елітне» н.-д. ін-ту
рослинництва, селекці: і ге-
нетики (Харків). У Рогані —
Харків, с.-г. ін-т. 2 профес.-
тех. уч-ща (Люботин, Мерефа).
У районі — 7 санаторіїв (Пів-
денне, Пісочин; у т. ч. 2 дитячі
у Високому), 4 будинки відпо-
чинку (Південне, Люботин, Ви-
сокий). Музей фаянсового заво-
ду (Буди). Численні бази від-
починку, автотурбаза «Кемпінг»
(Високий), турбаза «Васищеве»
(Васищеве).
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури і садово-паркового ми-
стецтва — садиба і парк, 19 ст.
(Люботин).
А. П. Голиков, С. О. Юрченко.
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИ-
ТЕТ їм. О. М. Горького — вищим
навч. заклад Міністерства осві-
ти України. Один з найстарі-
ших ун-тів країни — засн. 1805
за ініціативою В. Н. Каразіна.
До 1917 у складі ун-ту було
Глкбоїн
шавка
овтневі
\ве<£ле
і Ташки
Т(р\оча
иркуни
КугпцмКка
Терем
нов\
ґвка
ьх‘ в на
ік.ІИНИЧ А
к‘ « І
.іаггі ишш ч
[206
ліцевг

ХАРКІВСЬКИЙ
358
4 ф ти: фіз.-матем., істори-
ко-філол., мед. і юридичний.
У 1920—33 на його базі
функціонували Академія те-
оретичних знань (1920—21),
Ін-т нар. освіти (1921—ЗО),
Ін-т профес. освіти та Фі-
зико-хіміко-математичний ін-т
(1930—33); мед. і юрид. ф-ти
було перетворено на самостійні
ін-ти. Ун-т відновлено 1932.
У 1936 йому присвоєно ім’я
О. М. Горького. X. у. нагород-
жено орденами Трудового Чер-
воного Прапора (1955), Дружби
народів (1980), «Кирило і Ме-
фодій» (Болгарія, 1980). У 1990
у складі ун-ту були ф-ти: біол.,
геолого-геогр., іноз. мов, істор.,
мех.-матем., радіофіз., соціоло-
гічний, фіз.-тех., фіз., філол.,
хім., на яких з ЗО спеціально-
стей навчається понад 11 тис.
студентів. Є також підготовчий
ф-т для іноз. громадян та ф-т
підвищення кваліфікації ви-
кладачів вузів. Діють підготов-
че, вечірнє й заочне відділення,
аспірантура. При ун-ті пра-
цюють н.-д. ін-ти біології та хі-
мії, астрономія, і радіофіз.
обсерваторії, обчислювальний
центр, н.-д. частина, музеї, у
т. ч. природи, бот. сад, біол.
станція, геогр. база, наук, б-ка
з 3,5 млн. одиниць зберігання
(у т. ч. картографічний фонд).
Першу кафедру геогр. профілю
(географії та етнографії) ство-
рено 1884 на істор. філологіч-
ному ф ті. З 1933 підготовка
географів здійснюється на геол.-
геогр. ф-ті (1944 ф-т було розді-
лено на геогр. і геол., 1960 зно-
ву об'єднано), у складі якого
була відновлена кафедра фіз.
географії та заново створені
кафедри екон. географії (1934),
геодезії і картографії (1935).
У 1990/91 навч. р. функціо-
нувало 4 кафедри — фіз. гео-
графії і картографії (з 1990
вона є методичним центром з
дисциплін картографо-топогр.
циклу для всіх ун-тів країни,
які готують географів); екон.
і соціальної географії; геоеко-
логії і конструктивної географії
(протягом 1945—88 — кафедра
регіональної фіз. географії);
раціонального використання
природних ресурсів і охорони
природи (з 1980); 3 філіали
кафедр, наук, лабораторія вод-
ного і теплового балансу с.-г.
культур, н.-д. група з тематич-
ного картографування. Діють
навч. лабораторії: фіз. геогра-
фії, ландшафтної екології, охо-
рони природи, топографії і
картографії; кабінет методики
викладання географії (з 1989
має статус обласного); навч. об-
числювальний центр; навч.-
наук. геогр. база «Гайдари». Фа-
хівців з спеціальностей геогра-
фія та охорона навколишньо-
го середовища й раціональне
використання природних ресур-
сів готують на денному, вечір-
ньому й заочному відділеннях.
Є аспірантура з кожної спеці-
альності. У 1990 91 навч. році
на геогр. відділенні навчалося
719 студентів, зокрема на ден-
ному — 244. Серед виклада-
чів — 5 професорів, докторів
наук, 17 доцентів, кандидатів
наук. Наук, дослідження охоп-
люють геогр. аспекти раціо-
нального природокористування
Пн.-Сх. України, гідрології,
кліматології, водних меліора-
цій, тер. організації продуктив-
них сил; проблеми сельових си-
стем, дендроіндикації природ-
них і антропогенних процесів
та їхнього прогнозування, госп.
використання і охорони водних
ресурсів; дистанційних радіо-
геогр. досліджень Землі, еко-
логічного геосистемного мо-
ніторингу, геоінформаційних
систем, моделювання рельєфу,
еколог, експертиз, тер. ком-
плексних схем охорони приро-
ди; актуальних напрямів тема-
тич. картографування — с.-г.,
земельнокадастрового, еколо-
гоприродоохоронного, шкільно-
краєзнавчого та ін.; форму-
вання геогр. знань в системі
безперервної освіти (дошкіль-
ної, шкільної, вищої). Ряд до-
сліджень здійснюється в рам-
ках міжнар. програм («Гло-
бальні зміни»), гідрологія.,
«Природа», «Екологія»), регіо-
нальної програми «Сибір» та
ін. Видаються геогр. випуски
«Вісника Харківського універ-
ситету». В ун-ті, в т. ч. на ф-ті
працювали професори М. І.
Дмитрієв, Г. П. Дубинський,
А. М. Краснов, І. Ф. Леваков-
ський, С. І. Проходський,
Д- м. Соболєв та ін.
Географи X. у. підтримують
наук, зв’язки з Познанським
(Польща) і Сараєвським (Боснія
і Герцеговина) ун тами, а також
з ун-тами Болоньї (Італія), м.
Цинциннаті і штату Мен (США).
У 1991 X. у. набув статусу ак-
редитованого вузу з самоуправ-
лінням.
Літ.: Харьковский государствен-
ньій университст им. А. М. Горь-
кого за 150 лет (1805 —1955).
Харьков, 1955; Харьковский госу-
дарственньїй университет 1805
1980. Исторический очерк. Харь-
ков, 1980.	І. Ю. Левицький.
ХАРЦИЗЬК — місто обл. під-
порядкування Донец. обл. Роз-
ташований на Сх. області. Ву-
зол залізнич. і автомоб. шляхів.
68,5 тис. ж. (1990). Засн. у
2-й пол. 19 ст., місто з 1938.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —6,5 , липня
+22,2 . Опадів понад 500 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
1362 га, у т. ч. парк імені
ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Дружба,
Шостка
ЧернТіВ
Глухів
Овруч
Бахмач,
Луцьк
Ніжин
Рівне
її
Нововолинські
Ромни
КИЇВ
Червоноград
Житомир
'вашки
Воічанськ
ХІРК'Е
Пирятин
Куп’янськ
огодухів
Тро иьке
Лубни
Бердич
Калинівка
Вінниця
Косарі
Умані?
'Байта і
Дсненьк
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Нікополь
!упяиполе
Маріуполь
Цунрова
Каховське вд' х
> Миколаїв,
Бердянськ
Мелітополь
Олійно-жирова
Херсон
Очаків
Одеса
Плодоовочева
Нова Каховка
Соляна
Геройське
Генгчеськ
Т ютюново-махорнова
Арциз
Джанкой'
Ізма л
М ясна
Керч
Нижньої ірський
Євпаторія
Маслосироробна і молочна
Соляне
Сімферополь'
Саки
'Феодосія
Рибна
Інші галузі
Масштаб 1-7 500 000
Володимир-
Волинський]
<ЗЮМ'
Лозова
з’ Біла.
Церква'
л Фастів
Бахчисарай
Севастопопь£
' Київське вЗсх
Малин в
Павлоград	|
Красноармійськ
"Заппр.ікжя^ ( '
->г Вег
К орсвинід
V Білгород
Дністровський
’Котовськ х
У Прилуки
Бориспіль г Г(
Дніпро’етровіьк
КрИВИЙ Ріг і
з Мар’знеьь г ।
। Коростень
Ноерград-
Волинський уЗ
Вучач
1
Мщі/Длушга
уРзсзндра
гЯпта
Ковель
Вознесенськ £) Нов Буг
Кіл/я. Сх
І /&'\Випкове
О<	Черкаси
Рокитне п ГоргДхчД^г, £
____	' Звенигорс^.-' '
Г/'^' ТІОГребише	 В
* Турбів „ »	/
Гайсин Верхн^ка	\
А. П. Чехова з зоокуточком —
місце відпочинку жителів мі-
ста. X.— значний пром. центр
області. Діють трубний, стале-
дротоканатний, маш.-буд., ме-
таловиробів, харч, концентратів
з-ди, хлібний комбінат, вироб-
ниче об’єднання по видобуван-
ню вугілля. Металург, техні-
ДрогобияГ 
Борислав^—Ту
У)^РОД
/Полтава , чТІ
Білики . „
ч. -т-Орілька
Мар ян'вка (
( /Славута
^Сватове
^бкйехпвс .ж
В В Луганськ'
Требінки^/^л^
Миронівка {
<олочів) Шепет вкаїЗ
|	" ~Старокостянтинів
^Тернопіяь^Г
Хмельницький**
Теребо# Ніі)
Мукачеве	/р
) ^,уіноград‘Ві,^апо'йий^^і
Городей
/ 4 ЛужаниХ
\Сопо'гвина	І
?	> Чернівці
кМала Виска
/Гайворон
/' Льв>в х
/’Самбір (£
і іТІЇІіГХодор’в
/адяч <
Хорол у
) /Д^^\Р^тиП'йка ^Мересраї^1 \~|
/ 2'	Красноград С
~ І Г і; 111Я і Л	і’хчгх Сззинр,
'х іУ-Семенівка
т .р.вка .
>кЗ| ^Кременчук	4
< Новомосковськ
’Світловодськ


359
ХАРЧОВА
кум, профес.-тех. уч-ще. Музей
історії міста.
Літ.: Цьібулька П. И. Харцьізск.
Путеводитель. Донецк, 1986.
ХАРЦИЗЬКА — річка у Тель-
манівському і Новоазовському
р-нах Донец. обл., права прит.
Грузького Яланчика (бас. Азов-
ського м.). Довж. 38 км, пл.
бас. 265 км2. Бере початок
поблизу с. Свободного. Долина
балкового типу, завширшки до
2 км, завглибшки до ЗО м. За-
плава двостороння, шир. до
200 м. Річище слабозвивисте,
шир. до 2 м; під час межені на
2 3 довжини пересихає. Похил
річки 2,4 м км. Живлення сні-
гове і дощове. Замерзає у серед,
грудня, скресає на поч. березня.
У бас. річки є ставки, у т. ч.
протиерозійні. Воду частково
використовують для зрошу-
вання.	Ю. П. Яковенко.
ХАРЧЕНКО Андрій Семенович
(1.ХІ 1908, м. Ананьїв Одес.
області — 17.У 1985, Київ) —
укр. картограф, кандидат тех.
наук з 1946, професор з 1969,
почесний член Геогр. товариства
СРСР з 1978.
У 1930 закінчив Одес. с.-г.
ін-т. Протягом 1930—46 пра-
цював на картографо-геодезич-
ному вироби. У 1946 — 54 —
зав. кафедрою картографії Но-
восибірського ін-ту інженерів
геодезії, аерофотознімання і
картографії. У 1954—84 пра-
цював на геогр. ф-ті Київ, ун-ту
(1954—81 — зав. кафедрою
А. С. Харченко.
геодезії і картографії). Праці
в галузі теорії та практики
комплексного картографуван-
ня. За ініціативою та під керів-
ництвом X. створено цінні кар-
тографічні твори, зокрема Гео-
графія Київської області. Атлас
(1962), Атлас природних умов
та природних ресурсів Україн-
ської РСР (1978).
Те.: Наукові основи та практичні
шляхи створення комплексних
атласів адміністративних облас-
тей УРСР (на прикладі Київської
області). В кн.: Комплексне гео-
графічне картографування Укра-
їнської РСР. К., 1964; Синтети-
ческие картьі в атласном комп-
лексном картографировании Укра-
инской ССР. В кн.: Комплекс-
неє и тематическое картографи-
рование в Украинской ССР. К.,
1974.	В. П. Павлова.
ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
— сукупність галузей промис-
ловості, підприємства яких ви-
робляють продукти харчуван-
ня, а також мило, тютюнові,
парфюмерно-косметичні вироби
та ін. До X. п. належать три
найбільші галузі: харчосмако-
ва, м’ясо-мол. і рибна. Вона
об’єднує понад 40 підгалузей і
виробництв, що поділяються на
добувні (рибна, соляна, вироби,
мін. вод, переробка дикорослих
культур) і обробні. Всього в
Україні 1989 налічувалося
1545 підприємств X. п., у т. ч.
харчосмакової — 1216, м’ясо-
мол.— 289 і рибної — 40. За
питомою вагою продукції в заг.
обсязі вироби, пром-сті респуб-
ліки (17,9 %) X. п. поступає-
ться лише машинобудуванню
і металообробці, за вироби, пред-
метів споживання посідає 1-е
місце (44 %). У X. п. на групу
«Б» припадає понад 70 % заг-
обсягу продукції. Всього в X. п.
виробляється понад 10 тис.
найменувань продукції. Як
об’єкт управління і фінансу-
вання X. п. організаційно і еко-
номічно належить до агропро-
мислового комплексу (АПК).
У структурі АПК України її
частка 1989 становила ЗО %
заг. обсягу продукції.
Фабрично-заводське вироби,
харч, продуктів на Україні ви-
никло у 2-й пол. 19 ст. Пере-
важали дрібні, кустарні і напів-
кустарні підприємства.
До 1917 м’ясо молочна про-
мисловість тільки почала роз-
виватися, рибна обмежувала-
ся промислом у прибережній
зоні Азовського і Чорного мо-
рів. У 1940 обсяг вироби, про-
дукції в республіці майже в 6
разів перевищив рівень 1913.
Осн. потужності створено у піс-
лявоєнний час. Поліпшилася
галузева структура X. п., зо-
крема, зросла питома вага
м’ясо-мол. пром-сті (1965 —
29,1 %, 1970—35,5 %, 1989—
40,9 %), підгалузей, що пере-
робляють тех. культури, збіль-
шився випуск продуктів для
дитячого і дієтичного харчу-
вання, швидкозаморожених
плодів і овочів, напівфабрика-
тів, виробів, збагачених біол.
добавками. X. п. є галуззю
спеціалізації республіки, якій
належить важлива роль у між-
народному обміні продоволь-
чою продукцією. Характер-
ні особливості її розвитку
зростання концентрації вироби.,
створення з-дів і фабрик опти-
мальної потужності, їх сполу-
Харчова промисловість.
Варильний цех Миколаївського
пивоварного заводу «Янтар».
В одному з цехів Полтавського
комбінату дитячого харчування.
Циркулярний стіл на Харківсько-
му хлібозаводі N 1.
Загальний вигляд Теофіпольського
цукрового заводу. Хмельницька
область.
чення з серед, і відносно неве-
ликими підприємствами, ство-
рення виробничих і аграрно-
виробничих об’єднань, дальша
інтеграція з с. г. Великі зміни
відбулися в тер. організації га-
лузі. Сформувались ареали роз-
міщення галузей X. п.: Пд.-Зх.
екон. район є осн. виробником
цукру, Донец.-Придніпровсь-
кий — олії, Південний — пло-
доовочевих консервів і вино-
градного вина. У 1989 частка
районів за заг. обсягом вироби,
продукції X. п. становила (%)
відповідно — 43,9, 36,3 і 19,8
загальнореспубліканського. Бід-
ХВОРОЩА
360
бувається вирівнювання обся-
гів вироби, продукції харчу-
вання по тер. республіки в на-
прямі забезпечення місц. попи-
ту населення і необхідних по-
ставок у централізовані фонди,
що значною мірою сприяло ско-
роченню диспропорцій між роз-
міщенням вироби, і географією
споживання продукції. Перс-
пективним напрямом дальшого
розвитку X. п. є удосконалення
тер. організації її, ліквідація
регіональних різниць у рівнях
забезпечення населення про-
дуктами харчування за раху-
нок дальшого наближення ви-
роби. до місць споживання гото-
вої продукції і джерел сиро-
винних ресурсів, скорочення
втрат сировини, розширення
асортименту, поліпшення якос-
ті продукції тощо.
Див. також Молочна промис-
ловість, М'ясна промисловість.
Рибна промисловість.
Ю. М. Ухналевський.
ХВОРОЩА, Урочище Хворо-
ща — бот. пам’ятка природи
респ. значення (з 1975). Роз-
ташована у Млинівському р-ні
Рівнен. обл. Перебуває у віданні
Дубнівського лісгоспзагу. Пл.
50 га. Охороняється ділянка лі-
сового масиву у заплаві та на
терасі р. Ікви. У деревостані
переважають вільха чорна,
ясен, граб, липа, а також рід-
кісна для Полісся вільха сіра.
Т. Л. Андрієнко.
ХЕРСОН — місто, обл. центр.
Розташований на правому бе-
резі Дніпра, за 25 км від Дні-
провського лиману Чорного м.
Залізничний вузол, морський і
річковий порт, аеропорт. Пл.
206 км . Поділяється на три
міські райони. Населення 361,2
Херсон.
Пам'ятник першим корабелам
Чорноморського флоту.
Пам'ятник адміралу
Ф. Ф. У шакову.
У центрі міста.
тис. чол. (1990). Засн. 1778
на місці військ, укріплення,
перші згадки про X. належать
до 1737.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана балками, ярами; є блюдце-
подібне зниження. Перевищен-
ня висот до 52,5 м.
Пересічна т ра січня —3,2 ,
липня 4-23,0 . Опадів 380 мм
на рік. Діє Херсонський облас-
ний центр по гідрометеоролога.
Пл. зелених насаджень 3122 га.
У місті — ботсад, 2 дендропар-
ки і парк — пам’ятки садово-
паркового мистецтва, 7 пам’я-
ток природи (всі — місц. зна-
чення).
X.— значний пром. центр Пд.
України. Його спеціалізацію
визначають суднобудування і
судноремонт, с.-г. машинобуду-
вання, текст, і консервна галузі
промисловості. Суднобудуван-
ня і судноремонт представлені
суднобуд. виробничим об’єд-
нанням (випускає сучасні оке-
анські танкери, суховантажні
судна, контейнеровози, залізо-
бетонні доки, ліхтеровози), суд-
нобуд.-судноремонтним (паса-
жирські теплоходи та катери,
самохідні річкові баржі, букси-
ри тощо) та суднорем. з-дами
(обслуговує судна Азово-Чор-
номорського басейну, випускає
потужні плавучі доки). Головне
підприємство с.-г. машинобуду-
вання — виробниче об’єднання
«Херсонський комбайновий
завод імені Г. І. Петровсько-
го» — випускає самохідні ку-
курудзозбиральні комбайни
«Херсонець», дощувальні уста-
новки та ін. с.-г. техніку. Серед
ін. підприємств галузі — з-ди
карданних валів та електро-
машинобудівний. Найбільші
З Героєві Радянсько*-о Союзу генерал-
лейтенанту Д. М. Карбишеву 4 Російському
флотоводцеві Ф. Ф Ушакову
уь Будинок, у якому в 1917 р. містилася перша
Рада робітничих  солдатських депутатів міста
Пам ятники Великої Вітчизняної війни 1941-
45 рр
1 Пам'ятник „Бронекатер" - на честь моря-
ків Дунайської військово флотилії, які захи-
щали місто у серпні 1941р. 2 Монумент
„Танк-34” на честь радянських воїнів-ви
зволителів міста від німецько-фаи истських
загарбників 3 Могила невідомого солдата
4 Пам'ятний знак на місці страти фашиста-
ми юних підпільників
І	Пам ятники:
*	1 Керівникові підпільної молодіжно орга-
нізації .Патріот Батьківщини" І. О. Кулику
2 Героєві Радянського Союзу М. М. Суботі
підприємства легкої пром-сті
об’єднання: виробниче бавов-
няне та обласне виробничо-торг.
взуттєве; швейна, спорт, виробів
ф ки.
Значного розвитку набула в
місті харч, пром сть (консерв-
ний комбінат, консервний, хліб-
ний, молочний, виноробний,
безалкогольних напоїв з-ди;
м’ясний, рибний, хлібопродук-
тів комбінати; кондитерська,
макаронна, харчосмакова ф-ки).
Пром-сть буд. матеріалів пред-
ставлена домобуд. і пром.
буд. матеріалів комбінатами,
виробничим об’єднанням буд.
матеріалів, з-дами залізобетон-
них виробив, буд. деталей. Пра-
— Пам’ятки архітектури
1 Залишки фортеці (18-19 ст.) 2 Святодухів-
ськии собор (1804-1836 р.) ЗГреко-СофІ-
ївсг-і а церква (1780 р.)
Ф Музеї
1	Художній музей їм. О О. Шовкуненка
2	Краєзнавчий музей
Е Театри
1 Театр ляльок 2 Український музично-дра-
матичний театр
361
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
цюють нафтопереробний і скло-
виробів з-ди.
X.— важливий	культурний
центр республіки. Функціону-
ють 3 вузи: пед. (з ф-том при-
родничих наук), с.-г., індустрі-
альний; вечірній філіал Мико-
лаївського кораблебуд. ін-ту;
14 середніх спец. навч. закладів
(серед них — гідрометеоролог,
технікум); 12 профес.-тех. уч-щ.
Український н.-д. ін-т зрошу-
ваного землеробства з ком-
плексним селекційним цент-
ром по рослинництву в умовах
зрошування, ін. наук, устано-
ви і проектно конструкторські
орг-ції. У місті — Херсонський
відділ Географічного т-ва Ук-
раїни, Херсонський обласний
будинок природи., 2 держ.
музеї — Херсонський крає-
знавчий музей та худож. музей,
2 театри — український муз.-
драматичний та ляльок; обл.
філармонія. Планетарій. Бюро
подорожей та екскурсій. Ту-
рист. готель «Лілея». Численні
об’єкти туризму (див. план і
турист, карту Херсон, області;
за станом на 1991).
Літ.: Белоусова Е. М., Костико-
ва Г. И. Херсон. Путеводитель.
Симферополь, 1988.
М. В. Рожкован, О. Г. Топчієв.
ХЕРСОНЕСЬКИИ МИС — мис
на Зх. Гераклійського півостро-
ва, пд.-зх. край Кримського
п-ова, в межах м. Севастополя.
Лежить на плато, нахиленому
на Пн., яке складається з не-
огенових вапняків. Абс. вис. до
ЗО м. Поверхня рівнинна, плос-
ка. Вкритий ксерофітною ро-
слинністю. Берег скелястий,
урвистий. На X. м. встановлено
маяк. У 1979 створено Херсо-
неський історико-археолог. за-
повідник. Систематичні розкоп-
ки проводять з 1876.
О. Г. Кузнецов.
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена ЗО.III 1944. Розташо-
вана на Пд. України. На Пн.
межує з Дніпроп., на Зх.—
з Микол., на Сх.— із Запоріз.
областями, на Пд. — з Респ-кою
Крим. Омивається водами Чор
ного і Азовського морів.
Пл. 28,56 тис. км (4,7 % тери-
торії України). Нас. 1248,8 тис.
чол. (на 1.1 1990; 2,4 % насе-
лення республіки). Центр —
м. Херсон. В області — 18 ра
йонів; 9 міст, у . ч. З обласного
підпорядкування, ЗО с-тц міськ.
типу, 675 сільс. населених
пунктів.
Близькість X. о. до пром. цент-
рів Донецько-Придніпровсько-
го економічного району, ви-
хід до Азово Чорномор. ба
ссйну і наявність великої річ
кової магістралі — Дніпра є
сприятливими факторами для
розвитку нар.-госп. комплексу,
зумовлюють її значний трансп.-
розподільний і рекреаційний
потенціали. З положенням у
степовій природній зоні пов’я-
зане гол. природне багатство
області — зем. ресурси, але
посушливий клімат, маловод
ність і слаба залісеність не-
гативно впливають на розвиток
с.-г. вироби.
Населення і трудові ресурси.
У нац. складі переважають
українці (бл. 75,7 %), прожи-
вають також росіяни (бл.
20,2 °0), білоруси, євреї та ін.
національності. Пересічна гу-
стота нас. 44 чол. на 1 км2,
що майже вдвічі нижче, ніж
у середньому по республіці.
Найгустіше заселені пд.-зх.
частина області та приміські
райони. Міське населення ста-
новить 767,6 тис. чол. (61,5 %
всього населення області), що
значно нижче середньоресп.
рівня урбанізації (75 %). Пере-
важають середні та малі міста,
розташовані вздовж мор. узбе-
режжя, по Дніпру та на пере-
хрестях основних трансп. магі-
стралей. Близько 2 міськ.
населення сконцентровано у
Херсоні, який разом зі своїми
містами-супутниками Цюру-
пинськом і Голою Пристанню
утв. Херсонську міську агло-
мерацію. Система міськ. роз-
селення формується у пониззі
Каховського водосховища —
Нова Каховка, Каховка, Бери-
слав. Ін. великі міста — Гені-
чеськ, Скадовськ. Сільс. розсе-
лення розріджене, пересічна
густота населення у сільс. мі-
сцевості бл. 17 чол. на 1 км2.
Найгустіше заселені райони
вздовж Дніпра і Каховського
водосховища (20—ЗО чол. на
1 км ). Помітно зростає насе-
лення, у т. ч. і сільське у ра-
йонах, де створені потужні
Херсонська область.
Каховська ГЕС.
Площа зелених насаджень у зеле-
них зонах міст і селищ міського
типу Херсонської області (тис. га).
зрошувальні системи — Ка-
ховському, Чаплинському, Ска-
довському, Каланчацькому.
В нар. г-ві області зайнято
близько 635 тис. чол.; переваж-
на більшість — у галузях ма-
теріального вироби.: у пром-
сті — 25 %, с. г.— 28,3 %. У не-
виробничій сфері зайнято мен-
ше 25 % трудових ресурсів
області. Заг. рівень забезпече-
ності трудовими ресурсами не-
достатній.
М. В. Рожкован, О. Г. Топчієв.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
тер. області розташована на пд.
краї Східно-Європейської плат-
форми. Кристалічний фунда-
мент занурюється від 0,1—0,3
на Пн. до 2—3,5 тис. м на Пд.
На корі вивітрювання і граніто-
гнейсових породах фундаменту
залягає шарувата теригенно-
карбонатна товща відкладів
Причорноморської западини.
На Пн. вона складається з па-
леогенових карбонатних та гли-
нистих порід, які місцями від-
слонюються у річкових доли-
нах, далі на Пд. під ними заля-
гають карбонатні верхньокрей-
дові і піщано-глинисті нижньо-
крейдові відклади. Верхній
шар осадочного чохла склада-
ється з міоценових пісків та
глин і пліоценових вапняків-
черепашників Південно-Укра-
їнської монокліналі. Серед
антропогенових найпоширені-
шими є породи лесової форма-
ції. Вони перекривають піщані
алювіальні відклади різновіко-
вих терас. Значну площу за
ймаюгь піски 1-ї надзаплавної
тераси на лівобережжі Дніпра
нижче Каховського вдсх.
Область розташована в ме-
жах Причорноморської низови-
ни, в нижній течії р. Дніпра.
Поверхня — слабохвиляста
рівнина, полого нахилена в пд.
напрямі. Абсолютні висоти ко-
ливаються від 100 до 10 м.
Узбережжя Азовського м. і зат.
Сиваш піднімається над рівнем
моря лише на 5—10 м. На Пд.
і особливо на Пд. Сх. рівнин-
ність поверхні порушується
подами і балками-розлогами
(глиб. хХ врізу досягає 10 —
15 мк Поди займають бл. 20 %
тер. області. їх глиб. 6—8 м
(подекуди — до 15 м), пл. 0,2—
1 км (бувають поди до 120
км*: Великий Чапельський,
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
362
Агайманський та ін.). З інших
форм рельєфу трапляються
штучні насипи — могили (вис.
до 20 м). На лівобережжі Дніп-
ра смугою завдовжки до 140 км
простягаються	О лемківські
піски з дюнами вис. 8—15 м.
Берегова лінія порізана мілко-
водними затоками і лиманами
(Дніпровський лиман, Ягор-
лицька, Тендрівська, Джарил-
гацька, Каркінітська затоки
Чорного м., Сиваш — Азов-
ського м.), які відокремлюють
невеликі півострови (частина
п-ова Ягорлицький Кут, Чон-
гарський та ін.) та довгі вузькі
піщані коси (Тендрівська, Кін-
бурнська, частина Арабатської
Стрілки, Бирючий Острів). У
межах області о-ви Джарилгач,
Довгий, Круглий, Смалений,
Бабин, Орлів, Чурюк, Куюктук
(див. окремі статті).
Серед корисних копалин облас-
ті найпоширеніші вапняки, че-
репашники, глини, піски, солі
Сиваша і прибережних озер. Є
торф (Кардашинське родовище),
газ (Стрілківське родовище). Ви-
явлено запаси бокситів (Ви-
сокопільське родовище). На
узбережжі і в пониззі Дніпра
багато солоних озер, ропа і гря-
зі мають лік. властивості.
Клімат X. о. помірно континен-
тальний з м’якою малосніжною
зимою та жарким посушливим
літом. Пересічна т-ра січня від
5 на Пн. до —3і на Пд.,
липня відповідно -|-21,5, -}-23,5с.
Період з т-рою понад Н-ІО3*
становить 215 — 230 днів. Сума
активних т-р за рік 3200—
3400 . Річна кількість опадів
незначна — 300—410 мм, пере-
важна їх кількість випадає
влітку у вигляді злив. Сніго-
вий покрив нестійкий. Се-
ред несприятливих кліматич.
явищ, що завдають шкоди
г-ву — суховії (25—ЗО днів на
рік, в окремі роки — 50 — 60),
пилові бурі (3—8 днів, у районі
Херсона — до 9—12 днів), град
(1 — 2 дні). Весняні й осінні
посухи повторюються кожні
2—3 роки, найчастіше вони бу-
вають на Пд. області. X. о. роз-
ташована у двох агрокліматич.
зонах — посушливій, дуже теп-
лій (пн. частина) і дуже посуш-
ливій, помірно жаркій зоні з
м’якою зимою. Діє Херсонський
обласний центр по гідрометео-
рологи, якому підпорядковано
9 метеостанцій: Херсон, Нова
Каховка, Генічеськ, с-ща міськ.
типу Велика Олександрівна,
Нижні Сірогози, Асканія Но-
ва, села Бехтери, Попелак,
Хорли.
У межах області лише 6 річок
довж. понад 10 км. Гол. ріка —
Дніпро (нижня течія; перетинає
область з Пн. Сх. на Пд. Зх.)
з прит. Інгульцем. Поблизу
гирла Дніпро поділяється на
рукави (найбільший — Кін-
ська) і утворює т. з. Дніпров-
ські плавні. Значні площі на
Пд. та Сх. області не мають
поверхневого стоку. По долинах
річок невеликі ставки, озера,
на Дніпрі — Каховське водо-
сховище. Пересічна густота річ-
кової сітки становить 0,1
км/км 5. Для річок області ха-
рактерне мішане живлення:
снігове становить 85—90 %,
підземне — 10—15 %. При-
родний режим р чок змінений
внаслідок їх зарегульованості.
Річки і водойми використо-
вують для водопостачання, зро-
шування, риборозведення. Ли-
мани і затоки мають рибопром.
і рекреаційне значення.
Серед зональних типів грунтів
переважають чорноземи півден-
ні малогумусні і слабогумусо-
вані, які змінюю! ься чорно-
земами південними солонцюва-
тими, далі на Пд.— каштано-
вими солонцюватими грунтами
в комплексі з солонцями. Ха-
рактерні для області інтра-
зональні лучно-чорноземні і
дернові осолоділі глейові грун-
ти і солоді подів. У межах Ниж-
ньодніпровських пісків — дер-
нові піщані та глинисто-піщані
переважно неоглеєні грунти в
комплексі з слабогумусовани-
ми пісками і чорноземними
піщаними грунтами подекуди
з кучугурним рельєфом. На пі-
щаних островах і косах — дер-
нові переважно оглеєні піщані,
глинисто-піщані і супіщані
грунти в комплексі з слабогу-
мусованими пісками. У плав-
нях Дніпра — торфово-болотні
грунти, у заплаві Інгульця —
лучні грунти на алювіальних
відкладах. Майже вся територія
області розорана.
X. о. лежить у Причорномор-
ській (Понтичній) степовій гео-
ботанічній провінції. Характер-
ні ксерофітно-р знотравно-тип-
чаково-ковилові і типчаково-
ковилові степи, заплавні і подо-
ві луки. Природні степи зберег-
лися лише в долинах річок і
на схилах балок. Домінують
ковила волосиста, ковила Лес-
сінга, типчак, житняк гребін-
частий, полин кримський. Для
Головний конвейєр «Херсонського
комбайнового заводу
ім Г. І. ІІєтровського».
Лінія по виробництву томатної
пасти Херсонського консервного
заводу.
На Херсонському виробничому .
бавовняному об'єднанні.
На Херсонському суднобудівному
об'єднанні.
Збирання яблук у колгоспі
ім. Кірова Білозерського району.
Плантація кавунів колгоспу
ім. Кірова Скадовського району.
363
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
подів характерні асоціації пи-
рію подового з гірчаком і хрі-
ном. У заплавах росте вербняк,
пирій повзучий, мітлиця біла,
осока тощо, на болотах і Дні-
провських плавнях — очерет,
рогіз, куга озерна, осока. На
піщаних аренах ростуть дубові
та березові гайки, вербово-ше-
люгові зарості, ксерофітні зла-
ки. Нижньодніпровські піски
засаджені сосною, садами, ви-
ноградниками. На узбереж-
жях заток і лиманів зро-
стають солонець європейський
трав’янистий, содник, айстра
степова тощо. Лісові насаджен-
ня займають бл. 90 тис. га.
Тваринний світ області різно-
манітний: риб — 182 види,
земноводних — 8, плазунів —
11, птахів — бл. 300, ссавців —
до 70 видів. Водяться лиси-
ця руда, заєць-русак, тхір
степовий, ховрах крапчастий
і ховрах малий, бабак, сліпак
тощо. Серед птахів найпошире-
ніші куріпка сіра, шуліка чор-
ний, боривітер степовий, орел
степовий, жайворонок; у плав-
нях — коровайка, норець чор-
ношиїй, баклан великий, мар-
тин сріблястий, лебідь-шипун,
чапля руда, лунь болотяний.
У річках і ставках водиться
щука, окунь, судак, рибець, са-
зан, лящ, короп. У Чорному
морі пром. значення мають бич-
ки, кефаль, хамса, чехонь,
скумбрія, осетрові, ставрида
та ін.
X. о. лежить у межах При-
чорноморської середньостепової
фізико-географічної провінції
(пн. частина) та Причорно-
морськоП риазовської	сухо-
степової фізико-географічної
провінції. Переважають се-
редньостепові рівнинні та луко-
степові низовинні, на Пд.— су-
хостепові примор. природно-
тер. комплекси з фрагментами
солонців і солончаків.
Серед сучас. природних і при-
родно-антропогенних процесів,
несприятливих для с.-г. ви-
роби.,— ерозія (еродовано 115
тис. га), засолення грунтів,
зсуви, дефляція, замулюван-
ня водойм, річищ річок, абра-
зія (щорічно на площі бл.
100 га, особливо на берегах
Каховського вдсх.). У боротьбі
з негативними процесами засто-
совуються комплексна меліора-
ція, контурне землевпорядку-
вання, створення полезахисних,
водоохоронних і протиерозій-
них лісосмуг, залісення пісків,
поліпшення луків тощо.
У Цюрупинську працює Нижньо-
дніпровська н.-д. станція залі
гення пісків і виноградарства
на пісках.
На Херсонщині — 69 територій
та об’єктів природно-заповідно-
го фонду (заг. пл. 123,3 тис.
Структура посівних площ
Херсонської області (%, 1990).
Озима
пшениця
Ячм нь
Технічні
культури
Соняшник
Овоче-баштан-
ні і картопля
Нунурудза на
силос і зелений
корм
Інші
га): 2 біосферні заповідники
{Асканія-Нова, частина Чорно-
морського біосферного заповід-
ника), 5 заказників (Бакайсь-
кий заказник, Березові Колки,
Джарилгацький заказник, Ягор-
лицький заказник, Саги), ден-
дрологічний парк Асканія-
Нова (всі — респ. значення);
7 заказників, 32 пам’ятки при-
роди, 12 парків — пам’яток
садово-паркового мистецтва, 10
заповідних урочищ місц. зна-
чення.
Г. П. Ковеза, Г. В. Манойлова.
Народногосподарський комп-
лекс. Г-во області —- це розви-
нений аграрно-індустріальний
комплекс, у складі якого бага-
тогалузеве інтенсивне с. г., по-
тужна харч, пром-сть, машино-
будування, нафтопереробна, лег-
ка промисловість, буд. індуст-
рія, транспорт. У загальному
обсязі продукції с. г. і пром-сті
частка с.-г. продукції переви-
щує 85 %.
Промисловість. Провідними га-
лузями пром-сті є машинобуду-
вання і металообробка (понад
39 % товарної пром. продук-
ції), легка (бл. 23 %),>-харчова
(понад 15 %) та наливна
(10 %). У структурі маш.-буд.
галузі виділяють суднобуду-
вання і судноремонт, с.-г. та
електротех. машинобудування.
У Херсоні будують океанські
танкери, суховантажні судна,
рудовози, контейнеровози, ліх
теровози, дизель-електроходи
для арктичної навігації, пла-
вучі доки для ремонту суден,
проводять ремонтне обслугову-
вання пром. суден Азово Чор-
номорського басейну; для по-
треб річкового флоту випус-
кають річкові та озерні паса
жирські теплоходи, катери, зем-
снаряди, баржі, буксири, су^на
мішаного типу «ріка — море»
(суднобуд. виробниче об’єд-
нання, суднобуд.-суднорем., су-
днорем. з-ди). Серед ін. маш.-
буд. підприємств — виробниче
об’єднання «Херсонський ком-
байновий з-д імені Г. І. Петров-
ського», з-ди карданних ва-
лів і електромашинобудівний
(Херсон), електрозварювально-
го устаткування (Каховка),
електромаш.-будівні (Нова Ка-
ховка, Берислав) та ін. Забез-
печеність місц. с.-г. сировиною,
наявність рибних ресурсів зумо-
вили значний розвиток харч,
пром-сті. Важливе значення
мають консервна (херсонські
консервні комбінат і з-д, Ска-
довський консервний з-д) і
виноробна (Херсон, Берислав,
Нова Каховка, Генічеськ, Цю-
рупинськ) галузі. Значного роз-
витку набула м’ясна (Херсон,
Новотроїцьке, Нова Каховка),
мол. і маслосироробна (Бери-
слав, Генічеськ, Скадовськ,
Херсон), олійно-жирова (Хер-
сон), рибна (Генічеськ, Херсон),
борошномельно-круп’яна пром-
сть. Серед галузей легкої пром-
сті осн. значення має текстиль-
на (Херсон, виробниче бавовня-
не об’єднання). Є окремі під-
приємства швейної, взут., три-
котажної та ін. галузей лег-
кої пром-сті (Херсон, Гені-
чеськ, Цюрупинськ). На девіз-
ній сировині працює Херсон,
нафтопереробний з-д. У Херсо-
ні — з-д скловиробів, у Цю-
рупинську — целюлозно-папе-
ровий з-д. Пром-сть буд. мате-
ріалів переробляє місц. сирови-
ну (з-ди залізобетонних виробів
та вапнякові в Херсоні, Ка-
ховці, Новій Каховці, Білій
Криниці, Архангельському; до-
мобуд. комбінати в Херсоні та
Новій Каховці).
В межах області сформувався
Пансіонат «Енергія» на косі
Арабатська Стрілка.
Херсонський пром. вузол
(суднобудування і судноре-
монт, харч, і текст, пром-сть),
формується Каховсько-
Бериславський пром. ву-
зол (маш.-буд. і металообр.,
харч, пром-сть та вироби, буд.
матеріалів). Багатогалузевими
пром. центрами є Генічеськ,
Скадовськ.
Провідну роль у г-ві X. о. віді-
грає агропром. комплекс, що
включає сировинну, переробну
й обслуговуючу ланки. Осн.
його сфера — сільське госпо-
дарство — спеціалізується на
мол.-м’ясному тваринництві та
рослинництві зерново-олійно-
овочевого напрямів у поєднанні
з баштанництвом, виноградар-
ством, садівництвом. У заг.
обсязі валової продукції с. г.
частка тваринництва становить
бл. 53 °о, рослинництва —
47 %. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 1908,6, у т. ч. орні
землі — 1712,2, пасовища і сі-
ножаті — 161,4. Посівна пл.
1990 становила 1577,8 тис. га
(див. діаграму). Велике значен-
ня для розвитку с.-г. вироби, об-
ласті має зрошування. Діють
Пн.-Кримський канал, Каховсь-
ка, Краснознам’янська зрошу-
вальні та Інгулецька зрошу-
вально-обводнювальна системи
(див. окремі статті). Зрошується
бл. 400 тис. га. Гол. зернова
культура — озима пшениця
(34 % всієї посівної площі). Ви-
рощують також кукурудзу, яч-
мінь, зернобобові, рис, просо.
Осн. тех. культури — соняш-
ник та рицина. Серед овочевих
найбільше значення мають по-
мідори, перець солодкий,бакла-
жани, кабачки. Баштанні (ка-
вуни, дині) поширені у примор.
районах. Провідні кормові
культури: кукурудза на силос
і зелений корм, люцерна, кор-
мові коренеплоди тощо. Однією
з високорозвинутих галузей
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
аім
Каховка.
Пам’ятник «Легендарна тачанка».
с.-г. вироби, області є виногра-
дарство. На площі 26 тис. га
вирощується бл. 300 сортів ви-
нограду. Значні площі займають
садові насадження (24 тис. га);
переважають кісточкові куль-
тури — абрикоси, персики,
черешня, сливи; вирощують
також айву, яблуні, груші.
Серед галузей тваринництва
провідне місце посідає скотар-
ство м’ясо-мол. напряму, сви-
нарство, тонкорунне вівчарство
та птахівництво. В області —
163 колгоспи, у т. ч. 9 риб-
колгоспів, 169 радгоспів. Функ-
ціонують понад 20 спец, г-в по
вирощуванню яловичини, біль-
ше ЗО — по вирощуванню сви-
нини, 15 птахоінкубаторних
станцій, 3 птахофабрики; 19
комбікормових з-дів (Біла Кри-
ниця, Каланчак, Каховка та
ін.). На Чорному й Азовському
морях та Дніпрі й Інгульці —
рибальство. В області сформува-
лися такі спеціалізована агро-
пром. комплекси (АПК): зер-
нопромисловий, виноградарсь-
ко-виноробний, плодоовочекон-
сервний, олійно-жировий, м’я-
Основні об’єкти туризму Херсонської області (станом
на 1991)
1.	Меморіальний комплекс вої-
нам, які загинули 1941 — 44
в боях з нім.-фашист, загарб-
никами.
2.	Меморіальний комплекс
братські могили рад. воїнів і
стели на честь воїнів-земляків,
які загинули під час громадян-
ської і Великої Вітчизняної
воєн.
3.	Будівля першої в Україні
гідроелектростанції, 1928.
4.	Братська могила рад. воїнів,
які загинули 1943 під час фор-
сування Дніпра.
5.	Пам’ятник на братській моги-
лі земляків, замучених фа-
шистами 1941.
6.	Залишки кладовища запорізь-
ких козаків. Давні кургани.
7.	Пам’ятка архітектури — стіни
і вежі Григоріївського монас-
тиря, 18 ст.
9.	Братська могила рос. воїнів,
які загинули під час Крим-
ської війни 1853 — 56.
10.	Пам’ятка архітектури — Вве-
денська церква (перевезена з
запорізької фортеці Перево-
лочної).
11.	Філіал Херсон, краєзнавчого
музею.
12.	Пам’ятник «Легендарна та-
чанка» — на місці прориву
Червоною Армією лінії укріп-
лень врангелівських військ
1920.
ІЗ.	Пам’ятник рад. танкістам, які
загинули 1943 під час визво-
лення міста від нім.-фашист,
загарбників.
14.	Пам’ятники: М. В. Фрунзє.
маршалу В. К. Блюхеру.
15.	Музей історії міста.
16.	Будинок, в якому 1917 місти
лася перша Рада робітничих і
солдатських депутатів міста.
17.	Вічний вогонь і могила Неві
домого солдата. Пам’ятники:
«Бронекатер» — на честь мо-
ряків Дунайської військової
флотилії, які в серпні 1941 ге
роїчно захищали місто; пам’
ятні знаки — на честь військ
3-го Укр. фронту, які в берез-
ні 1944 форсували Дніпро;
на місці страти фашистами
юних підпільників.
18.	Пам’ятники: рос. полководцю
О. В. Суворову, рос. флото-
водцю Ф. Ф. Ушакову; Героям
Радянського Союзу генерал-
лейтенанту Д. М. Карбишеву,
І. О. Кулику — керівникові
підпільної антифашистської
молодіжної організації «Па-
тріот Батьківщини» та М. М.
Суботі, який загинув 1944 під
час визволення міста від нім.
фашистів.
19.	Пам’ятник першим корабелам
Чорноморського флоту. Моги-
ла рос. держ. і військ, діяча
генерал-фельдмаршала Г. О.
Потьомкіна. Обеліск на честь
англ. громадського діяча, лі-
каря Дж. Говарда, який на-
прикінці 18 ст. брав активну
участь у ліквідації епідемії
тифу у місті. Будинок, в якому
1902 було обладнано першу в
Україні радіостанцію «Бездро-
товий телеграф».
20.	Пам'ятки архітектури 18 —
19 ст., зокрема Греко-Софій-
ська церква, 1780; арсенал,
1784; Катерининський собор,
1782—87, і дзвіниця, 1806;
залишки фортеці — Москов-
ська й Очаківська брами, ва-
ли, кін. 18 ст.; Святодухівсь-
кий собор, 1804—36; будинок
бібліотеки, 1896.
21.	Музеї краєзнавчий та худож-
ній. Планетарій.
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
ТУРИСТСЬКА КАРТА
Історнчн. г ам “’хи
Пам я. ни арм тем тури
Верхи.й Рогачик
Рал Лепетиха
Каліюнське
Мнпове
’орностаївка
Нижи. Сірогози
Іван ><ка
ДМова Каховка
іинки
Цюрупинськ
32 З?
Гола Пристань
Новотроїцьке
Строї анвка
Василів ка
іовсм
о Лжармпга»
Пам ятнини і пам ят»> місця історино-
революційних псдіі. та лод.й громадянської війни
Пам'ятники і пам ятні місця Велимо)
Ві гчизняжг в<йии 1941-45 рр.
27 28 29
Іорнянка
37 38
І о*
Геиічвськ
§ і іам —ними і пам ятні місця,
пса язаі і з жи- ям дальністю
державних, політичних І В'ЙСЬНОВНХ
д яч*в. Д'яч*в науки і культури,
героїв праці
Обласне туристсько- екскурсійне виробниче
Ш о* єднання
Е Бюог подсоожей та висну осій
Л Туристські готелі та бази
ф Заповідні мюия і пам ятни
-рирсди
Червоний Маяк
9 АюйцО
Борислав
Малокаховка У'?™
С 16 17 И і9 20 21 І
[т][0л**ЙАЙО і
с. ХЕРСОН
Білозерна
Асканія-Нова О
Чаплинка
Високопізля О	ж Ч
Сл Нововоронцовка
10 Пі
іл Олександр вка
Дудчани
Григорівна
інчакХ* „
22.	Братська могила рад. воїнів,
які загинули 1944 під час виз-
волення селища.
23.	Погруддя уродженця міста ге-
нерал-майора авіації, двічі Ге-
роя Радянського Союзу П. О
Покришева, могила героя; по-
груддя уродженців Херсон-
щини, двічі Героїв Соціаліс-
тичної Праці М. А. Браги —
новатора с.-г. виробництва і
І. І. Стре.тьченка — новатора
виробництва у вугільній про-
мислової: гі.
24.	Музей природи Чорноморсько-
го біосферного заповідника.
25.	Будинок-музей уродженця міс-
та держ. діяча О. Д. Цюрупи.
26.	Місце розташування Олешків-
ської Січі, 1711—28.
27.	Обеліск на місці переднього
краю оборони Каховського
плацдарму 1920. Пам’ятник
учасникам громадянської і Ве-
ликої Вітчизняної воєн.
29.	Краєзнавчий музей, картинна
галерея.
30.	Пам’ятник М. В. Фрунзє.
31.	Стела на братській могилі
латиських стрільців, які по-
лягли під час громадян, війни.
32.	Братська могила рад. воїнів,
які загинули під час Великої
Вітчизняної війни.
33.	Музей флори і фауни Пд. Ук-
раїни. Дендропарк. Зоопарк.
Погруддя академіка ВАСГН1Л
М. Ф. Іванова — організа-
тора зоотех. дослідної пле-
мінної станції «Асканія-Но-
ва».
34.	Пам’ятник на братській могилі
рад. воїнів, які загинули 1943
під час штурму Перекопу.
35.	Братське кладовище бійців
Червоної Армії, які загинули
1920 під час форсування Си-
ваша, і рад. воїнів, які полягли
1943 у боях з нім.-фашист.
загарбниками.
37.	Краєзнавчий музей.
38.	Пам’ятник на честь дружби
укр. і груз. народів.
39-	Пам’ятний знак на честь Ска-
довської авіаційної групи, яка
відіграла важливу роль у бо
ротьбі з нім.-фашист. загарб
никами.
40.	Історичний музей.
41.	Братська могила рад. воїнів,
які загинули 1943 під час фор-
сування Сиваша.
365
ХЕРСОНСЬКИЙ
со-, молоко- та птахопроми-
слові.
Транспортна система. В області
розвинуті всі вйди транспорту:
залізничний, автомобільний,
річковий, мор., повітр., трубо-
провідний. Заг. довж. з-ць 1988
становила 459 км, густота —
16,1 км на 1000 км3. Залізничні
вузли — Херсон, Каховка.
Заг. довж. автомоб. шляхів
5,4 тис. км, у т. ч. з твердим
покриттям — 5,0 тис. км. Густо-
та автомобільних шляхів з твер-
дим покриттям — 176,8 км на
1000 км2. Морські порти:
Херсон, Генічеськ, Скадовськ.
Судноплавство по Дніпру, річ-
кові порти: Херсон, Нова Ка-
ховка, Гола Пристань. У Хер-
соні — аеропорт. Тер. області
проходять траси нафтопроводу
Кременчук — Херсон, аміако-
проводу Тольятті — Одеса, га-
зопроводу Шебелинка — Оде-
са.
Внутрішні відміни. На тер.
області виділяють чотири госп.
підрайони. Південно-За-
хідний (Нижньодніпров-
ський) підрайон спеціалізуєть-
ся на суднобудуванні і судно-
ремонті, легкій і харч, пром-сті,
вироб. паперу і буд. матеріалів;
с. г. приміськ. типу. Основу
госп. комплексу становить Хер-
сон. пром. вузол. У Східно-
м у підрайоні, що охоплює
лівобережжя центр, частини об-
ласті, розвинуті машинобуду-
вання і металообробка, харчо-
ва пром-сть, вироби, електро-
енергії, буд. матеріалів; зрошу-
ване землеробство (вирощуван-
ня озимої пшениці, кукурудзи
на зерно, соняшнику, баштан-
них>, Осн. пром. центри —
Нова Каховка, Каховка. Пром-
сть Північного підрайону
базується на переробці с.-г.
сировини, добуванні буд. мате-
ріалів. Рослинництво гол. чин.
зернового, тваринництво —
м’ясо-мол. напрямів. Розвинуті
садівництво, виноградарство,
баштанництво. Пром. центри:
Берислав, Нововоронцовка, Ви-
сокопілля та ін. Галузі спе-
ціалізації Приморського
підрайону — металообробка,
харч., легка та пром-сть буд.
матеріалів. Зрошуване земле-
робство (вирощування озимої
пшениці, кукурудзи на зерно,
овоче-баштанних, винограду та
фруктів). Пром. центри: Гені-
чеськ, Скадовськ, Новоолексі-
ївка.
М. В. Рожкован, О. Г. Топчієв.
Невиробнича сфера. У X. о.—
З вузи: пед. (з ф-том природни-
чих наук), с.-г., індустріальний
(всі — в Херсоні); 19 серед,
спец. навч. закладів (серед
них — Херсон. гідрометеоро-
лог. технікум); 24 профес.-тех.
уч-ща. У Херсоні працює Укр.
н.-д. ін-т зрошуваного земле-
робства, в Асканії-Новій Чап-
линського р-ну — н.-д. ін-т тва-
ринництва степових районів
«Асканія Нова». Діє Херсон-
ський відділ Географічного то-
вариства України, Херсонський
краєзнавчий музей, Генічеський
краєзнавчий музей. Херсон-
ський обласний будинок приро-
ди, а також худож. музей;
театри: укр. муз.-драм, та ля-
льок, обл. філармонія (Херсон).
Рекреація. Область має значні
можливості розвитку курорт-
ного г-ва та масового відпочин-
ку у долинах Дніпра, Інгульця,
на узбережжях Каховського
водосховища, Дніпровського
лиману, Чорного і Азовського
морів, але використовуються во-
ни незначною мірою. Функціо-
нують курорти Гола Пристань
і Скадовськ та курортна мі-
сцевість Арабатська Стрілка.
В області — 8 санаторіїв та
пансіонатів з лікуванням та
38 будинків і пансіонатів відпо-
чинку, численні бази відпочин-
ку та шкільні табори. Обл.
тур. екскурсійне виробниче об’-
єднання (з 1991 — відділення
Укр. акціонерного товариства
по туризму і екскурсіях);
4 бюро подорожей та екскурсій
(Херсон, Асканія Нова, Гені-
чеськ, Скадовськ), 2 туристські
готелі («Лілея» у Херсоні, «Но-
ва Каховка» у Новій Каховці),
2 турбази («Чорномор» у смт
Лазурному Скадовського р-ну
та ім. Остапа Вишні у с. Крин-
ках Цюрупинського р-ну). Тер.
області проходять 5 планових
туристських маршрутів. Чис-
ленні об’єкти туризму (див.
карту; за станом на 1991).
О. І. Коляда (рекреація).
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 368—369.
Літ.гВирлич А. 9. Памятники при-
родні Херсонской области. Симфе-
рополь, 1984; Коценко Е.Ф., Язьі-
нина Р. А., Мищук В. М. Херсон
ская область (зкономико-географи-
ческая характеристика). «Зконо-
мическая география», 1985, в. 37;
Бойко М. Ф., Москов Н. В., Ти-
хонов В. И. Растительньїй мир
Херсонской области. Научно-по-
пулярньїй очерк. Симферополь,
1987.
ХЕРСОНСЬКИЙ ГІДРОМЕ-
ТЕОРОЛОГІЧНИЙ ТЕХНІ-
КУМ — середній спеціальний
навчальний заклад, підпоряд-
кований Міністерству освіти
України. Заснований 1944. Го-
тує фахівців із спеціальностей
метеорологія і гідрологія суші.
Денне відділення. Має навч. гід-
рологічну та метеоролог, станції,
навч. полігон на Дніпрі. У
1990/91 навчалося 500 учнів.
Б-ка налічує понад 55 тис. оди-
ниць зберігання. У складі техні-
куму 5 предметних комісій.
Осн. напрям їхньої діяль-
ності — розробка навч.-мето-
дичної документації, матеріа-
лів для проведення позаклас-
них заходів, удосконалення
професійної підготовки викла-
дачів, вивчення передового до-
свіду навч.-виховної роботи.
І. О. Вожеренко.
ХЕРСОНСЬКИЙ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Створений 1931
у результаті об’єднаний архе-
ологічного музею, засн. 1890
археологом В. І. Гошкевичем,
та природно-історичного му-
зею, засн. 1897 И. К. Пачоським.
Після Вел. Вітчизн. війни знову
функціонували музеї природ-
ничий та історичний, 1963 їх
було об’єднано і створено X. к. м.
У 1982 відкрито нову експо-
зицію в будинку — пам’ятці ар-
хітектури 19 ст. Заг. пл. 4625
м2, у т. ч. експозиційна —
3238 м2. У фондах зберігається
бл. 130 тис. експонатів. У складі
X. к. м. 16 відділів та секторів,
у т. ч. природи; музей-квар-
тира письменника Б. О. Лав-
реньова, кімната-музей О. В.
Суворова, голографічна ви-
ставка. На правах відділів —
Бериславський істор. музей, Ге-
нічеський краєзнав. музей; фі-
ліал — Каховський музей іс-
торії міста і району. Відділ
природи розміщений у 7 залах
(пл. 502,4	м2). Експозиція
розповідає про геогр. положен-
ня, геол. будову, рельєф, корис-
ні копалини, води, грунти, клі-
мат, рослинний і тваринний
світ, біосферні заповідники Хер-
сонщини. В експозиції відобра-
жено позитивний і негативний
вплив зрошування у посушли-
вій зоні, наведено дані про Чор-
не и Азовське моря. Співро-
бітники музею проводять що-
року бл. 5 тис. екскурсій, чи-
тають бл. 700 лекцій, видають
каталоги, буклети, путівники.
Музей надає методичну й прак-
тичну допомогу музеям області,
що працюють на громадських
засадах, підтримує наук, зв’яз-
ки з навч. закладами та н.-д.
установами області та респуб-
ліки, істор. музеєм м. Шумена
(Болгарія). Щороку X. к. м.
відвідує бл. 200 тис. чол.
В. О. Краєв.
ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
БУДИНОК ПРИРОДИ. Ств.
1974 при Херсон, обл. раді
Українського т-ва охорони при-
роди з метою пропаганди при-
родоохоронних знань. Йому
підпорядковано міський та 22
районні будинки природи. Осн.
форми роботи: організація лек-
цій, передусім у нар. ун-тах
«Природа», які створені в усіх
районних центрах області, лек-
торіїв, кінолекторію «Юний при-
родолюб», проведення масових
свят: День зустрічі птахів,
Всесвітній день охорони нав-
колишнього середовища та ін.
Будинок природи проводить
семінари, консультації з при-
родоохоронної тематики для
спеціалістів нар. г-ва, широких
верств населення. Щороку ра-
зом з обл. радою Укр. т-ва
охорони природи випускає бук-
лети, плакати, листівки заг.
тиражем 9,4 тис. примірників.
X. о. б. п. є методичним центром
екологічного виховання трудя-
щих та руху за бережливе став-
лення до природи.
І. П. Тильна.
ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно-виробни-
ча установа, що узагальнює да-
ні гідрометеоролог, спостере-
жень на території своєї діяль-
ності. Організований 1.УІ 1988
на базі Херсон, гідрометеоро-
лог. бюро (засн. 1947). Підпоряд-
кований Держ. к-ту України
по гідрометеорології. У його
складі: спеціалізовані групи аг-
рометеорології і агрометеоролог,
прогнозів, агрометеоролог, і ме-
теоролог. спостережень, хім. ла-
бораторія спостережень за за-
брудненням атм. повітря. Осн.
завдання: забезпечення відпо-
відних орг-цій. населення всіма
видами оперативної прогно-
стичної і режимної гідрометео-
ролог. інформації та інформа-
цією про забруднення атм. по-
вітря; вивчення особливостей
метеоролог., кліматич., агро-
метеоролог. умов області; ко-
ординація роботи по органі-
зації агрометеоролог, постів на
с.-г. підприємствах; вивчення
стану і спостереження за за-
брудненням навколишнього се-
редовища. Здійснює організа-
ційне й методичне керівницт-
во метеоролог, станціями на
території області.
С. І. МельНичук.
ХЕРСОНСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧ-
НИЙ ІНСТИТУТ ім. Н. К. Круп-
ської — вищий навч. заклад
М-ва освіти України. Засн.
1917 на базі евакуйованого
з Естонії Юр’ївського (Тарту-
ського) учительського ін-ту.
У 1920—ЗО — Херсон, ін-т нар.
оевтли, 1930—33 — Херсон, ін-т
соціального виховання;сучасна
назва з 1933. Ім’я Н. К. Круп-
ської присвоєно 1924. Має 6
ф-тів: заг.-тех. дисциплін, іно-
земних мов, підготовки вчите-
лів початкових класів, природ-
ничий, фіз.-математичний, фі-
лологічний. Підготовка вчите-
лів географії 1917 — 50 про-
водилася на геогр. (природни-
чо-геогр.) ф-ті. У 1950 геогр.
ф т переведено до Сімферо-
польського університету. З 1990
розпочато підготовку вчителів
географі на природничому ф-ті
(навчається 60 студентів). Фор-
ма навчання денна. Є підготов-
хиноцькии
366
че відділення. Ін-т підтримує
наук, зв’язки з пед. ін-том м.
Шумена (Болгарія).
М. Ф. Бойко, Ю. В. Бондарчук.
ХИНОЦЬКИИ ЗАКАЗНИК —
бот. заказник респ. значення
(з 1980). Розташований у Воло-
димирецькому р-ні Рівнен. обл.
Перебуває у віданні Володиме-
рецького лісгоспзагу. Пл. 2267
га. Являє собою частину болот-
ного масиву Морочне з при-
леглими ділянками. У рослин-
ному покриві переважають рід-
колісні угруповання — мезотроф-
ні осоково-сфагнові та оліго-
трофні пухівково-чагарничко-
во-сфагнові. З рідкісних видів
зростають хамедафна чашкова,
що утворює тут угруповання,
журавлина дрібноплода, росич-
ка проміжна, пальчатокорінник
травневий, занесені до Червоної
книги України.
Літ.: Андрієнко Т. Я., Антоно-
ва Г. М., Єршов А. В. Край лісів
та імлистих боліт. Розповідь про
природоохоронні об єкти Ровен-
ської області. Львів, 1988.
Т. Л. Андрієнко.
ХИРІВ — місто Старосамбір-
ського р-ну Львів, обл. Розта-
шований на р. Стривігорі (прит.
Дністра). Залізнич. станція.
4,8 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується 1374,1528 затверджено
міські права, до категорії міст
віднесено 1940. Поверхня хви-
ляста. Перевищення висот до
ЗО м. Пересічна т-ра січня
4,8 , липня Н-16,8 . Опадів
747 мм на рік. У X.— валяльно-
повстяна ф-ка, 2 цегельні,
2 приладобудівні з-ди — філі-
али Львів, виробничого об’єд-
нання «Полярон», меблевий цех
Хиноцький заказник.
Добромильського деревообр.
комбінату.
ХІД КОНЕМ — карстова по-
рожнина (шахта) у Гірсько-
Кримській карстовій області, на
масиві Чатирдаг. Утворилася в
верхньоюрських нешаруватих
вапняках. Протяжність 250 м,
глиб. 21*0 м. Вхід — у бортовій
частині карстової лійки. 85-
метрова шахта вузькими лаза-
ми поєднується з каскадом
внутр. колодязів завглибшки
5 — 20 м. Стінки з слідами коро-
зії, в окремих місцях вкриті
натічними утвореннями. На
глиб. 85 м та 170 м шахта роз-
криває давні (ймовірно, пізньо-
крейдові — палеогенові), утво-
рені термальними (50 —60 С)
водами, карстові порожнини,
що заповнилися глиною з ве-
ликими кристалами ісландсько-
го шпату. Відкрили порожни-
ну 1956 спелеологи м. Сімфе-
рополя. В. М. Дублянський.
ХІМІКО-ЛІСОВЙИ КОМП-
ЛЕКС — сукупність галузей
важкої промисловості, діяль-
ність яких пов’язана з вироби,
хім.-лісової продукції. В основі
формування лежать єдність
екон. призначення вироблюва-
ної продукції, різноманітність,
взаємозамінюваність та комп-
лексна переробка вихідної си-
ровини, внутрішньо та між-
галузеве комбінування, специ-
фічні умови праці. Х.-л. к. вклю-
чає вироби, продукції хімічної
промисловості, хіміко-фарма-
цевтичної промисловості, наф-
тохімічної промисловості, мік-
робіолог. пром-сті, деревооброб-
ної промисловості, целюлозно-
паперово. промисловості. У заг.
обсязі пром. продукції України
питома вага Х.-л. к. становить
9,2 % (1990). Н. В. Тарасова.
ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТЙЧН А
ПРОМИСЛОВІСТЬ — підга
лузь хімічної промисловості,
підприємства якої виробляють
синтетичні лікар, засоби, меди-
каменти, вітаміни, антибіотики,
кровозамінники, готові лікар,
препарати, дезинфекційні за-
соби тощо. Осн. види сировини
постачають підприємства кок-
сохімічної промисловості, хім.,
харч, галузей пром-сті, рад-
госпи та дослідні станції, що
вирощують лікар, й збирають
дикорослі рослини. В Укра-
їні пром. вироби, медикаментів
почалося у 80-х рр. 19 ст. на
з-дах Одеси. Пізніше засновано
підприємства у Києві, Мико-
лаєві, Харкові, Кременчуці,
Лубнах та ін. містах. За пе-
ріод 1981—90 обсяг продук-
ції підгалузі збільшився у 1,9
рази. Найбільші підприємства
розміщені у центрах, де зосе-
реджені наук, установи та
кваліфіковані кадри,— в Києві
(виробниче хім.-фарм. об’єднан-
ня «Дарниця» та хім.-фарм.
з д ім. М. В. Ломоносова), Хар-
кові (наук.-виробниче об’єднан-
ня «Здоров’я»), Одесі, Львові,
Лубнах (Полтав. обл.), Дніпро-
петровську, Луганську. У Жи-
томирі діє найбільший у рес-
публіці з-д по переробці лікар,
рослин. Важливою проблемою є
впровадження екологічно чис-
тих технологій.
Н. В. Тарасова.
ХІМІКО-ФОТОГРАФІЧН А
ПРОМИСЛОВІСТЬ — підга-
лузь хімічної промисловості,
підприємства якої виробляють
кінофотоплівки, тех. та рент-
генівські плівки, тех. патр та
магнітні стрічки, фотопапір,
желатин, ацетат целюлози, а
також спектральні сенсибілі-
затори. Для вироби, кінофото-
матеріалів і магнітних стрічок
використовують специфічні ви-
ди сировини, які застосовують
тільки в цій галузі. Тому під-
галузь має широкі зв’язки з ви-
робництвами хімреактивів, по-
лімерних матеріалів, хім. во-
локон, синтетич. барвників то-
що. Перші вітчизн. кіноплівки
виготовлено 1931 у Шостці
(Сумська обл.). X. ф. п. Укра-
їни об’єднує 2 спеціалізова-
ні підприємства — Шосткин-
ське виробниче об’єднання
♦Свема» і київ, ф ку «Фотон».
Кінофотоплівки та магнітні
стрічки з маркою «Свема» екс-
портують у різні країни світу.
Н. В. Тарасова.
ХІМІЧНА МІНЕРАЛЬНА СИ-
РОВИНА природні міне-
ральні утворення, які є осно-
вою для переробки на підпри-
ємствах хімічної промисло-
вості. До суто X. м. с. відносять
сірку, калійну та кухонну солі,
фосфатну, окремі види карбо-
натної сировини та ін.; значною
мірою використовують у хім.
пром-сті рідкі й леткі вугле-
водні, коксівне вугілля, тита-
нові руди. В Україні перше міс-
це за значенням у нар. госпо-
дарстві посідає самородна сір-
ка Передкарпатського сірко-
носного басейну. З неї вироб-
ляють сірчану кислоту, віскозу,
вулканічний каучук, гуму, чор-
ний порох, барвники тощо.
З титанових руд виготовляють
пігментний двооксид титану.
З коксівного вугілля Донецько-
го кам’яновугільного басейну
одержують калорійний газ і
смоли для виготовлення пласт-
мас, барвників тощо. Запаси і
видобуток кухонної солі забез-
печують потреби як республі-
ки, так і інших регіонів у хім.
сировині для виготовлення пит-
ної, каустичної та кальцино-
ваної соди, хлору, їдкого натру
(див. також Кам’яна сіль, Про-
мислові води). З унікальних за
складом сульфатних, а також
хлоридних калійних солей Пе-
редкарпатського соленосного
басейну одержують сірчано-
кислий калій, хлористий маг-
ній, поліакриламід та ін. цінні
продукти. Потреби республіки
задовольняють родовища крей-
ди, яку використовують для
вироби, соди, пластмас, гуми.
Високоякісною хім. сировиною
є нафта і гази природні горючі,
зокрема конденсат. їх перероб-
ляють для виготовлення синте-
тичного каучуку, гумово-тех.
виробів, тех. вуглецю, штучних
волокон тощо. Завдяки геолого-
розвідувальним роботам у рес-
публіці підготовлено сировинну
базу для переробки фосфатних
руд, горючих сланців, флюори-
ту. Перспективи розширення
сировинної бази хім. пром-сті
в республіці — в освоєнні нових
родовищ та збільшенні обсягу
продукції, що виробляється як
супутня на підприємствах.
Літ.: Паламарчук М. М., Горленко
І. ()., Яснюк Т. Є. Географія мі-
неральних ресурсів Української
РСР. К., 1985. О Я Хмара.
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
галузь важкої промисло-
вості, на підприємствах якої, за-
стосовуючи хім. методи пере-
робки сировини і матеріалів,
одержують різноманітну хім.
продукцію. До X. п. належать:
гірничохім. пром-сть, азотна
промисловість, хім чних воло-
кон і ниток промисловість, син-
тетичних смол і пластичних мис
промисловість, хіміко-фотогра-
фічна промисловість, хіміко-
фармацевтична промисловість,
побутової хімії промисловість,
лакофарбова пром-сть та пром-
сть синтетичних барвників, хім.
367
ХІМІЧНА
реактивів і особливо чистих ре-
човин та ін. Продукцію X. п.
застосовують в усіх галузях
кинське виробниче об’єднання
«Свема», Шосткинський з-д
хімреактивів); Харківський (з д
трації вироби, у пром. центрах,
недостатній розвиток маловід-
ходних і безвідходних тех-
нар. г-ва як готові вироби або
комплектуючі деталі, як осн.
сировину и допоміжні матеріа-
ли, а також у побуті.
Позитивними передумовами
розвитку галузі в Україні є
поклади хімічної мінеральної
«Харпластмас», наук.-вироб-
ниче об’єднання «Монокристал-
реактив», лакофарбовий з-д
«Червоний хімік», Первомай-
ське виробниче об’єднання
«Хімпром»).
Внаслідок збільшення у сиро-
нологій і систем очищення, а
також залишковий принцип
планування капітальних вкла-
день у природоохоронні заходи
та раціональне природокори-
стування призвели до напру-
женої екологічної ситуації й не-
сировини, відходи металургій-
ної, харч., лісової і деревообр.
пром-сті. Вирішальне значення
має водний фактор, бо сучас.
хім. вироби, є значним спожи-
вачем води й одночасно джере-
лом забруднення водойм скида-
ми відпрацьованих вод. Для
географії X. п. України харак-
терні дві тенденції — розосере-
дження і просторова концентра-
ція хім. виробництва. В Україні
створено і розвиваються всі
підгалузі X. п.
Найбільший рівень концентра-
ції X. п. характерний для До-
нец.-Придніпровського екон.
р-ну, де виробляється 55,5 %
винному балансі галузі вугле-
водневої сировини, удоскона-
лення техніки і технології її
переробки, розвитку трубопро-
відного транспорту, добування
і переробки гірничохім. сиро-
вини, а також розвитку екон.
зв’язків з зарубіж. країнами де-
далі більшого розвитку набуває
X. п. у зх., пн.-зх. та пд. об-
ластях республіки. Частка Пд.-
Зх. екон. району у заг.-респ.
випуску продукції X. п. стано-
вить 36,3 %. У районі розта-
шовані великі підприємства га-
лузі — виробничі об’єднання:
Черніг. і Черкас. «Хімволок-
но», Черкас, і Рівнен. «іХзот»,
гативних наслідків у частині
хім. вузлів і центрів (Лиси-
чансько-Рубіжанський, Чер-
кас., Північно Крим., Калусь-
кий, Київський, Одеський та
ін.). Тому в перспективі розви-
ток галузі на Україні має здій-
снюватися без буд-ва нових під-
приємств, за рахунок тех. пере-
оснащення й реконструкції дію-
чих з впровадженням ресурсо-
зберігаючих мало- й безвід-
ходних технологій, схем зам-
кнутого водообороту. У пром.
вузлах та центрах з високим
рівнем концентрації хім. ви-
роби. поряд з проведенням
природоохоронних заходів ак-
заг.-респ. випуску продукції га-
лузі. В цьому районі склалися
Калуське «Хлорвініл», Бори-
славське «Фарба», Роздольське
туальною проблемою є перепро-
філювання екологічно шкід-
значні хім. вузли: Лисичан-
й Яворівське «Сірка», Івано-Фр.
ливих вироби., виведення ряду
сько-Рубіжанський (Сєвєродо-
нецькі виробничі об’єднання
«Азот» і «Склопластик», Ли-
сичанський содовий з-д, Рубі-
жанське виробниче об’єднан-
ня «Барвник»); Горлівсько-До-
нецький (Горлівське виробниче
об’єднання «Стирол», Слов’ян-
ське виробниче об’єднання
«Хімпром», Донец. з-д хімреак-
тивів); Дніпроп.-Дніпродзер-
жинськии (Дніпроп. лакофар-
бовий з-д, Дніпродзержинське
виробниче об’єднання «Азот»);
Сумський (Сумське виробниче
об’єднання «Хімпром», Шост-
з-д тонкого органічного синтезу,
Сокальськии з-д хімволокна.
Підприємства X. п. Пд. екон.
району виробляють 8,2 % заг.-
респ. випуску хім. продукції.
Найбільші підприємства роз-
ташовані в Респ. Крим (вироб
ниче об'єднання «Титан», Крим,
содовий з-д, Красноперекопсь-
кий бромний з-д, Сиваський
анілінофарбовий з-д, Сакський
хімзавод, Сімферопольський з-д
пластмас і побут, хімії) та Одес.
обл. (з-ди: припортовий, лако-
фарбовий, хімічний та ін.).
Значне зростання тер. концен-
цехів і підприємств за межі
великих міст і курортних зон
з метою оздоровлення навко-
лишнього середовища.
Н. В. Тарасова.
ХІМІЧНА СТРУКТУРА МОР-
СЬКИХ ВО Д — сукупність у мор.
водах органічних і мін. компо-
нентів в іонному, молекуляр-
ному, комплексному та колоїд-
ному станах. За сучас. уявлен-
нями, X. с. м. в. представлена
кількома групами компонентів.
Гол. є складний комплекс мін.
компонентів (до 99,9 % усіх роз-
чинених у мор. воді сполук) —
в основному в іонній формі (СІ ,
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Чернігів
Шостка
Сокаль
Яворів.
Новоявс рівське
Дрогобичі^*
Борислав^Н^-^л.
Луцьк
Рівне
Коростенч
Конотоп
Ніжин 1
8О< , НСО3, СО2 , Вг , Г,
Ма', К+, Ме2+ Са2+, 8г2 ),
борна кислота (Н ВО ) та її іони
(див. Сольовий склад морських
вод). Крім того, виділяють орга-
нічні речовини — розчинені, за-
І Здолбунтв
Кремінець
1очаів_аС~~
р Пь вю ‘
Нов Роздол
Ужгород <
Стебник	і
к Каяуш^&Л
і. У'4 Іршава І
і ^Кпролев'еЛ Уй
Виноїрадів/Д'куР
Скалат
Карець
Радомишль
Брова он
Прилуки
Хмельницький
Іван? Франк'вськ ,
жМКМепьннця
* . р88з-Лод.льська

Житомир
В>нниия^
Тиврів
КИЇВ
Харків
* Мересра/
Полтава
\Чі»рнііВФ
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Гюничо-ж м чна
Виробництво мінеральних добрив
Виробництво кислот солей соди
Виробництво Хімічних волокон
Виробництво пластмас, склопластику
Лакофарбова промисловість
Побутова хім я
Інші галузі хімічної проигловості
Черкаси
Кременчуці»! еОгх'
СвіТЛОВОДІ-оК
Кремен іук
Рубіжне
„ V.	Сл в янс
^Первомайськнй
ЇДн'ПрОгетрОВСЬК у
'Мо иліе-Подільський	Г ТЛ Т
V Мала Виска
^7^1 «ч	___г Кіровограду Дчшродзержинськ
В ЛЬНЯНСЬК
у^ляйполе
Котовськ
Одесч
Кривий Р , Запоріжжя
Маруполь
Пологи
Херсон
// Мептоп.
Квхо»' :ім |
'Нова Каховка,
__ Сиваш
Красноперекопськ
Саки
Сімферополь
Севастополь
Даушга
'Ялта
Бераянсьі
Масштаб 1:10 000 000
вислі та у колоїдній формі;
розчинені гази (О2, N.. СО2>
N11 , Н28 та ін.); біогенні речо-
вини, гол. чин. сполуки азоту,
фосфору і кремнію; мікроеле-
менти, вміст яких менше 1
мкг л; забруднюючі речовини
(див. Забруднення природних
вод). Виділення групи забруд-
нюючих речовин зумовлене ан-
тропогенним впливом на X. с. м.
в. До цих речовин належать
токсичні метали (ртуть, сви-
нець, кадмій, мідь, цинк та ін.),
що входять до групи мікро-
елементів, але за рахунок ан-
тропогенних джерел переви-
щують фонові концентрації;
нафта і нафтопродукти, а та-
кож численні речовини, створе-
ні людиною (хлоровані вугле-
водні, синтетичні поверхнево
активні речовини, феноли та
їхні похідні). Характерною
особливістю X. с. м. в. є незмін-
не співвідношення концентра-
цій між елементами осн. со-
льового складу, тобто води Сві-
тового океану мають практично
сталим сольовий склад. Ця
сталість відома як закон Дітт-
мара (відкритий 1884 шотланд-
ським хіміком і названий на
його честь). Гідрохім. структу-
ра включає також заг. законо-
мірності просторового розпо-
ділу і змін у часі хім. компо-
нентів у мор. воді та їхні взаємо-
зв’язки. Залежно від розташу-
вання і динаміки виділяють
поверхневі, проміжні і глибин-
ні водні маси та їхні окремі
частини. Вертикальний розпо-
діл рН, розчинного кисню, ні-
тратів, фосфатів тощо у водах
морів і океанів визначає райони
формування екстремальних
значень гідрохім. показників,
що дає змогу дослідити їхній
вплив на характеристики при-
леглих водних шарів.
X. с. м. в. Чорного моря і Азов-
ського моря, що омивають бере-
ги України, має свої особли-
вості. Чорне м.— єдиний у світі
водний басейн із значною (до
75 % ьід заг. об’єму) сірковод-
невою зоною. За хім. структу-
рою води поділяють на аеробну
зону (кисневу), анаеробну (сір-
ководневу) і розташовану між
ними зону контакту. Наявність
цих зон зумовлює певну спря-
мованість всіх природних про-
цесів, що відбуваються у Чор
ному м. Характерна також
зміна солоності його вод з гли-
биною — пересічно від 17
18 %о на поверхні до 22 %о на
глибині (див. Стратифікація
морських вод). Азовському м.
властива низька солоність (11 —
13 %о). Хімічна його структура
значною мірою залежить від во-
дообміну через Керченську про-
току з Чорним м., а також від
річкового стоку. На Україні
ХІМІЧНЕ
368
X. с. м. в. досліджують у Мор-
ському гідрофізичному інсти-
туті, Наук, центрі вивчення
Чорного і Азовського морів
(НЦЧАМ) та Українському на-
ук. центрі екології моря та ін.
Літ.: Скопинцев Б. А. Формиро-
вание современного химического
состава вод Черного моря. Л.,
1975; Химия океана, т. 1. Химия
вод океана. М., 1979; Алекин О. А.,
Ляхин Ю. И. Химия океана. Л.,
1984; Зубков А. Е. Все о море.
К., 1986.	0 Совга.
ХІМІЧНЕ І НАФТОХІМІЧНЕ
МАШИНОБУДУВАННЯ — га
лузь машинобудування, під-
приємства якої виробляють
спец, й типове устаткування та
апаратуру для хім., нафтохім.,
нафтової, газової, мікробіол.
пром-сті, а також для хім. про-
цесів в ін. галузях. Провідни-
ми підгалузями X. і н. м.
є хім., полімерне, холодильне
машинобудування, насособуду-
вання, арматуробудування, ви-
роби. бурового інструменту та
пристроїв. У колишньому СРСР
на Україну припадало бл.
25 % загального випуску про-
дукції галузі, у т. ч. понад 50 %
холодильн. машин та пром. тру-
бопровідної арматури, бл. 40 %
компресорів та повітророзпо-
дільного обладнання, понад
38 % полімерного обладнання,
бл. ЗО % хім. устаткування та
запасних частин до нього, 18 %
нафтоапаратури, 16 % апара-
тів для газополум’яної обробки
металів тощо. Хім. устаткуван-
ня та апарати на Україні поча-
ли виробляти 1925—27 на під-
приємствах ін. галузей маши-
нобудування. Як самостійну
галузь створено протягом 1929—
31, коли на виробництво хім.
устаткування було спеціалізо-
вано ряд маш.-буд. з-дів рес-
публіки. У 1990 на тер. Украї-
ни було розміщено 14 виробни-
чих та наук.-виробничих об’єд-
нань галузі, до складу яких
входить 40 підприємств. Най-
більші з них: наук.-виробничі
об’єднання — ім. М. В. Фрунзе
та ♦ Насосенергомаш» (обидва
— Суми), ♦ Кисеньмаш» (Оде-
са); виробничі об’єднання ♦Біль-
шовик» (Київ), ♦Прогрес»
(Бердичів), ♦Дніпротяжпапір-
маш» (Дніпропетровськ) та ін.
Б. М. К рижановський.
ХІМІЧНИХ ВОЛОКОН І ни-
ток ПРОМИСЛОВІСТЬ — під-
галузь хімічної промислово-
сті, підприємства якої з при-
родних високомолекулярних
речовин і синтетичних полі-
мерів виробляють хім. (штучні
й синтетичні) волокна і нитки.
Випускає також целофан, сірко-
вуглець, на базі відходів — різ-
ні товари нар. споживання.
Продукцію підгалузі застосо-
вують для вироби, текст, това-
рів нар. споживання, виробів
тех. призначення, у житл. та
шляховому буд-ві, медицині,
зв’язку. Осн. сировина — кап-
ролактам, целюлоза, сіль АГ,
адипінова кислота, каустична
сода, сірчана кислота, сірко-
вуглець. На Україні штучні во-
локна і нитки виробляють тіль-
ки віскозні, синтетичні — тіль-
ки поліамідні (капрон, анід).
Осн. продукція — віскозне шта-
пельне волокно, нитки для корд-
ної тканини та нитки тек-
стильні капронові. Споживача-
ми хім. волокон є гол. чин. легка
(майже 77 %) та шинна (бл.
20 %) пром-сть.
В Україні першу ф-ку «Хім-
волокно» по вироби, віскозного
волокна збудовано 1936 в Києві.
Як самостійна підгалузь сфор-
мувалася протягом 1960 — 70.
Нині підгалузь об’єднує 5
спеціалізованих підприємств:
Чернігівське (31,5 % заг.-респ.
випуску хім. волокон і ниток),
Київське (15,4 %), Черкаське
(8,8 %) виробничі об’єднання
♦ Хімволокно», Сокальський
(24 %) і Житомирський (20 %)
з-ди хім. волокна.
Обсяг виробництва 1990 до-
сяг 179,2 тис. т, з них штучні
волокна і нитки становлять
34,5 %, синтетичні — 65,5 %.
Н. В. Тарасова.
ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ 1
ОСОБЛИВО ЧИСТИХ РЕЧО-
ВИН ПРОМИСЛОВІСТЬ — під-
галузь хімічної промисловості,
підприємства якої виробляють
органічні й неорганічні про-
дукти, необхідні для контролю
технологічних процесів вироби,
та якості продукції пром-сті
і с. г., особливо чистих речовин
для тех. потреб, н.-д. робіт то-
що. Асортимент вироблюваної
підгалуззю продукції становить
понад 1200 найменувань, зокре-
ма чиста та особливо чиста тех-
нологічна сировина, хім. реак-
тиви аналітич. призначення, бі-
охім. реактиви і препарати,
монокристали, каталізатори.
Підгалузь характеризується
високою науко- та фондоміст-
кістю вироби. Розвиткові її на
Україні сприяють: розвинута
пром-сть, широка мережа н.-д.
орг-цій і лабораторій, які є
осн. споживачами хім. реакти-
вів, широкий асортимент си-
ровини, яку виробляє хім. пром-
сть, наявність висококваліфіко-
ваних кадрів. Тому підприєм-
ства по вироби, хімреактивів
розміщені у великих пром. і
наук, центрах.
Перше вироби, хім. реактивів
на Україні організоване 1928 в
лабораторії Одес. хім.-радіоло-
гічного ін-ту. Як самостійна
підгалузь сформувалася у піс-
лявоєнні роки. До складу її
(1990) входять 6 спеціалізова-
них з-дів, розміщених у Хар-
кові, Києві, Донецьку, Шостці
(Сум. обл.), Черкасах, Львові.
Потреби нар. г-ва України у
хім. реактивах і особливо чис-
тих речовинах задовольняються
в середньому на 70 %. Тому
значну кількість їх завозять у
республіку з ін. країн. Водночас
продукція з-дів підгалузі екс-
портується до багатьох країн
світу. Важливим напрямом
дальшого розвитку підгалузі
поряд з раціоналізацією техно-
логія. процесів є утилізація
і знешкодження відходів ви-
робництва. Н В. Тарасова.
ХІМІЧНІ МЕЛІОРАЦІЇ —
клас меліорацій, спрямованих
на зміну і регулювання хім.
складу та режиму ландшафтів
або їхніх компонентів. Осн.
об'єктами X. м. є грунти, по-
верхневі і грунтові води. Меліо-
рантами є мінеральні та орга-
нічні хім. речовини; застосо-
вують також біол. методи (ви-
рощування рослин, здатних
очищати грунти від солей і за-
бруднень, використання мікро-
організмів) та гідротех. засоби
(промивання засолених і за-
бруднених грунтів, зниження
рівня солонуватих грунтових
і відведення насичених легко-
розчинними солями, агрохімі-
катами і пестицидами дренаж-
них вод). Найпоширенішими
видами X. м., що їх запрова-
джують на Україні, є вапну-
вання кислих грунтів на Поліс-
сі, в Лісостеповій, Передкарпат-
ській передгірній та Закарпат-
ській агрогрунтових зонах, а
також гіпсування солонців і
солонцюватих грунтів у Схід-
нолісостеповій низовинній і
сухостепових провінціях на Пд.
(див. карту до ст. Агрогрунто-
ве районування). Актуальними
для республіки є дезактивацій-
ні меліорації територій на Пн.,
Пн. Зх. і окремих ділянок у
центр, частині, очищення за-
бруднених пестицидами, важ-
кими металами, нафтопродук-
тами та відходами підприємств
грунтів і вод, забезпечення
сприятливого кисневого режи-
му водойм. Наук, і прикладні
питання X. м. на Україні роз-
робляють Грунтознавства і
агрохімії Український науково-
дослідний інститут, Укр. аграр-
ний ун-т і н.-д. ін т землеробства.
В. Т. Гринсвсцький.
ХЛІБОДАРСЬКЕ — селище
міського типу Біляївського р-ну
Одес. обл. 2,9 тис. ж. (1990).
Утв. 1987. Поверхня плоска.
Пересічна т-ра січня — 3,4 ,
липня -|-22,2 ’. Опадів 456 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
2,6 га. У X.— центр, садиба
Одес. с.-г. дослідної станції.
ХЛІБОПЕКАРНА ПРОМИ-
СЛОВІСТЬ — галузь харчової
промисловості, підприємства
якої виробляють різні види хлі-
ба і хлібобулочної продукції,
а також борошняні кондитер-
ські вироби; складова частина
агропромислового комплексу.
X. п. України випускає до 300
видів хлібобулочних виробів.
На тер. України перший вели-
кий хлібозавод збудовано в
Одесі 1930. Пізніше введено в
дію хлібозаводи в Києві, Хар-
кові, містах Донбасу та в ін.
пром. центрах. X. п. республіки
характеризується високою тер.
концентрацією вироби. При цьо-
му кількість і потужність під-
приємств галузі залежить від
чисельності населення того чи
ін. нас. пункту — у великих
містах працюють по кілька по-
тужних хлібокомбінатів і хлібо-
заводів, у райцентрах з нас.
12—15 тис. чол.— хлібозаводи,
у с-щах міськ. тину та селах —
пекарні. У великих містах
створено спеціалізовані хлібо-
заводи-автомати по випуску
певних видів продукції або від-
крито відповідні спеціалізовані
цехи.	П. О. Масляк.
ХЛОРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
— підгалузь хімічної промисло-
вості, підприємства якої вироб-
ляють хлор, луги або лужні ме-
тали, органічні й неорганічні
хлорпохідні продукти, які- ши-
роко застосовуються практич-
но у всіх галузях народного
господарства. Значним спожи-
вачем хлорної продукції є
галузі хім. пром-сті, які пере-
робляють на цільові продукти
50 % вироблюваної у країні
каустичної соди та 78 % хлору,
тому X. п. вважається пере-
важно сировинною галуззю.
Осн. вихідною сировиною для
вироби, хлору є хлористий
натрій (кухонна сіль), хлорпо-
хідних продуктів — різні га-
зоподібні і зріджені вуглеводні,
продукти коксохімії. Важливим
сировинним резервом одержан-
ня хлористого натрію є флота-
ційні галитові відходи збагачу-
вальних ф-к та насичені солеві
розчини калійних підприємств
Передкарпаття.
Перше на Україні пром. під-
приємство по вироби, хлору хім.
способом збудовано наприкінці
19 ст. у Костянтинівці (Дон-
бас). У 1900 застосовано елек-
тролізний метод сумісного
одержання хлору і каустичної
соди на Донецькому (в Лиси-
чанську), 1901 — на Слов’ян-
ському, 1916 — на Рубіжан
ському содових з-дах. Важли-
вий етап у розвитку галузі
в республіці почався із введен-
ням у дію 1954 першої черги
вироби, хлору і каустичної со-
ди. Найбільші підприємства га-
лузі: Калуське виробниче об’-
єднання ♦ Хлорвініл», Дніпро-
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
на схід пд Г рінеіча
іона,
ІІЯТЦ ИШЦ'
іртинівка
Уди
'.енне
црикі
чалівна
•ХТИ
гаио Ши йчіінс'
юиочіе
Високі
Рубі
Б рни
Весіе
озивка
дха
а -7 лгаса
>ста<
Хотімля
еріГКівкК \Хгяовя
їли
рігир
гиничі
иіИ
ССт
-ЧСІІІРИ
Ло/.оді
ї ЕДеіікЗ
авіцьжанка
< гі<,
іГусинкїі
ічКи
рові ьКі
)Ячі вка
ізшарівка
іарваріві п
іг>ади рйіїа
ЬЇ/окуА»
іека
ієна
ІІ< риЬний Д<
лавка.
іерска
Лозова
Містки
Чінна
'атаКине $
( ГЧіІ
.с.чуч'нка
ина
МчКЛвки
МДЛсві
нівщи
инини
ІхіКрііВКТІ
ТІНЛіНКц
Ізюм
Неп
алсаріф
іояшннз
САІвІ
ііньа
Юо’вка
І чпільнг
чвехня
іаі іадинінка
ина
,*чх рі.-З
Прядіпка
’вха
їй нижи
'ус а рів
мв^ськ
‘-По пас не
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
(нка
Нбвов язик ьке
•АМАТОРОМ
Кимм.иуш
чп. Сол
«♦•в'Ть.к
Чумаки
Л пре чиє
іужіцвіи
ИкДОНСЦЬКС
дюратинне
МАСШТАБ І 1750000
Л»дсі
ик<
НоЦОМиш. іаціки
35 км
Л ’ {чЛОЗері ьке
КОСТЯНЇИИВК
Іерші три
'•длнман
га~кііг-
•о іали"ка<
Црйколот-не
кроні’
ЇДЬ-МРЛШ Ліві
Перекоп
зомаи
-
Мережі
Перво^айб
СреР- "<&
Мч років
и й Т прец»^
. _ <?
леногірис £
Олекевй ріж../
Волзька БалОяЛіЯ
Сен-к
'уїси. Зорі <
Муром
ІЕРСДОНПйл^
їСИЧАНСЬК
К. С^><>рі ?ьку
Забари не
Бсодянка
'ако Зломиш у ваха 5°
Сзкуден
іїчмх. кі-
Р^йгорЬд*
^СчрО иевоЧУ
кін4а ~г-
X; і Борові
/м»і жівка
іриаивка
5 Різна кове
, п'яне ьн
Пул нн«ф>. Рузловаи
Лема*
Гомсіьша
—	* Пет ріврике
] І Т\ Ч \	. "і
і>асніиіа<шінкА^ Л^- —**..^.
Нвп-Адмзсі ле .є
' *дсх7
д митрі зя
вжнем е
^Андріївна
О	І
Крута Баз(ка
ч'—Чепіль
СуЗа^а Лтовенька
^Букзковв, хіі
тчб|ч/мійї/'к тЬськг
ТіІМОЛЦвС ЧсрврЦрЄ[).М''й£І %£-у
З4 О\£^п.пдро^ілу
^ишнев^
їлаклів Саяни ні-	*' І^ьке
—1 Гхт’ йЛ/нк Ф>с* ь
Гнж Дувечка
&' &
п у нівка
' Шип
фпи м-ївна
Новоми~к 'яеивка
д -^таровір.вка ,
.кнйенкс^^*»—е. /“'ч-
овчаись*
Вовчанеькі Хутори-
рврмї(* т-ч _
)ТОрчерк^й^^МЮАЯгҐЬ 'Вільхуваіті
"олубівки'	Ці вха
МУтЧі ІЛ'вка
ексанбрубка
Кслч* Лппьн^
ивха^ .
V? І ', _ЧмнЛь
\ Чи тайлсвіріУ^
Л» . "Кам
АншіПвпа
урате
У р ЛЧечебиХовс —їчір
-ня лїс^Гм ; яіл
ї цСеметвки ‘ к.
Р, ^\Й
. ТХЛрЙбпіпеви ч ї^-
рагчи іГ^1 л*Оі гХч нСьі^Лрие. л
---/ч 1 оЬ— 'і X 2'>Н7 водрук'
Артемій
РунівщиАц
ні^на і Чкалвнчікке
е.€удьків^а. І 'жг ч<
ське , (Мосьпаноре
\<£Ж	ти н ківка	^д~і=
Л Гидоренковр Л - н<)ва «оЗЬлв:
Чу*<ше
& З*16
і'гіянна д.
-	Клопоке
1-ЛЙТИІ
Ьзрі
;>«***
_ іМрртове,
П*че\лькеч 1
І ОІ	\&сх,
, ДьочДток
ЮСПІЯНЄЦ» у-''
Ча	Л Пис»|>1
гпя^РЄІГ^м^й
'Арцсногоцд ч <увнаевс
Х*І0/	-А Огі ,вка \
п	Маж.й./овеК<зтеріінівка
Перещепите •». о <. у
і сваха Сінне " и1ихар,вті\
Кл^	Удоежик и, ?х
иогову*»/—;
‘'^Кленові О Ісп"€’т<’^*ІіЛ
улодимифівкс^^ _ хг НоААв'р а *Дергач-
Іани.іінкХ д -
іанн ,	>
•Цересінна
9^рна,іовк іііжкрНі и,1'л
Чьколб ^СпСиНІвка
Іі'нзіи.., ипа караван
Хрехтище
1 ‘-//іірхолцвк,
ктельва гіг	•
‘раси
^Дюбі
^їЖол он таїв
^Костяїітинінка
* зШарч-)Ка
ОлеМ^хдд/вхд^х 2£„Л
 СлтГМерНйк О Сіміміці?
<' чиї
:вкд


ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
X і міч на
Машинобудування та метало-
обробна
Важне, енергетичне, транс-
портне машинобудування
Електротехнічна і радіотех-
нічна
Верстатобудівна, інструмен-
тальна і приладобудування
Тракторне й сільськогоспо-
дарське машинобудування
Деревообробна
Целюлозно- паперова
Виробництво будівельних
матеріалів
®
о
ф
®
о
о
®
Цементна
Фарфоро-фаянсова
Легка
Текстильна
Швейна
Р-зні галузі харчової про-
мисловості
Цукоова
Спиртова
М ясна
Маслоробна, сироробна,
молочна
Комбікормова
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
0 Нафта	(“) Цементна сировина О Піски скляні
О Лр иродний газ 0
Піски формувальні @ Мі неральні фарби
О Кухонна с<ль
І Джерело м неральних вод
Нафтопровод
-о-Газопроводи
@ Теплові електростанції
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Зернове господарство, буряк*вництво, м'ясо-молочне ско-
таоство і свинарство
Зернове господарство, буряківництво і виробництво соняш
нииу, молочно м'ясне скотарство і свинарство
Овоче молочне господарство приміського типу з виробниц-
твом зерна і технічних культур
** Городництво
Соняшник
V Птахівництво
Ліси
Волоконівкз
чикн
егя
’олочів
Іхіїп
ілексвндріві
Білий Колодязь
Бо л дужі в
І.- шкьхе
'£ ргачі
'рнкопоіне
ленове
Геп Бурлук
4рас<
твка
:аяиб
-рчнк
,Костянтинів*.
Чуі уїв
Любоїан
очеток
Дворічна
Рогані
оломат
жао
іевченкове
уп янськ
Бір* я
юаосехікьие
омгомольї ьке
«.!>'
:нЦі
Шебеаинсі
Чапасве
’оград
орова
імаяськнй
(ЛвбіКі я
іжепюбіві ьпї
Парте, ьке
Зачепите*?
1 акноеі&
Іаи ямка
Перешепт
•мінна
КЬИ>
гнне
й Ісрец’
Д \Н
Павлогра.
ЕКОНОМІЧНА КАРТА
МОСКІ
МАСШТАБ і 2 000 000
Печенізьке
, вдех.
Вел ПнсЗрівка.
Красуопавлівкі
\ І
Крос ноп&мивське
«де х '
Червончос кі пьеькг
вдех .
і \Балаі
Граковеї^у
Вимдк»
'аржтнЛвка яУ
*'у^іугн
_	г ЧДН
Мерефа
хДКН 7-----


ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
МАСШТАБ І 2 ОТО 000
0	20
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
лнВ”-
Д Н
ЯЛОГ.иЛЬ
Ві дьне Запорі х^жя
ісртомл
(Зеленододлсі
ІСОКОПІЛ.
іека
Вел. Знамян
ВастжІ
аре
Новобогда н і вка
Веселе
Першопокровка
НовораиСЬХ
Ма грі'
ий Маяк
МИКИ.
Верби
Рогівка
я реве
Високе
МЕЛІТОР'
Нижні
іииіар
Кам янка
,Коз аш
іїахбві
Сті пнґ
ізхонка
Л~и пан
І ЯпііМІв'
Нам янка
Новосан илівіїа
Се че нівха
івк
Тавричанка-
’іей не
юрівна
іаПОВІДНИК
Нов
Чулаківка
фрунзє
овоппенсгві
Нолгнчан
Примо,
ІНО&Ов Ьі
Залізний.
ІМЯІ
ШКАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ У МЕТРАХ
4і«
Нрасмопвренопі
глибше
вище
,оз. Аигу ляське
цнь
:< он
МАСШТАБ І 1750 000
[опіка
И М
ОБЛ
Д-НІІІРО
ЕКОНОМІЧНА КАРТА
Вознесенськ
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
МАСШТАБ 12 250 000
Нафтопереробна
орпнцовка
Ьу їіганка
Днтрорудне
Машинобудування та металообробна
Нова Одеса
'Березнеї уваїе
Сі іьсьног< зподарсьне машинобудування
Д’чиг ео Бгисьне
Суднобудування і суднооемонт
Снігурів к а
Деревообробна
ВЄ‘ИКЄЛЄПЄ’ИСоКЄ
чвк.
Веселе ш
’С енс,
Целюлозно-паперова
МИКОЛДІ
С.рої ОЗИ
Виробництво будівельних матер-алів
Тярнське Кпзаи
Кат янка
Нижні Сірогозн
Снляна
Легка промисловість
Іванівка
-ии-вк
Білозерна
Бавовняна
Нова Каховка
Різні галузі харчової промиї ловссті
Каїїлгшинсьш
Ви- , і Сна
Асканія Нова
Гола
"ано
Плодг’овоченонскрвна
Вел Копані
Парінза ін
Чаплинка
Новотроїцьке
М ясна
Виноградове
"Мррне
Генгчеськ
Маслоробна сироробна, мопс -на
Каланч,
Рибна і рибоконсервна
Рздольне
кадовськ
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
Краснопере1
конча сіль
Портове^
Еапня
Пісок будівельним
Нафтогтр
Джанкой
Іазолроводи
Гор дництво
Рчбальськ1 порти
Баштанництво
Рицина
Л їси
) Гнзулец ь
МикїлІ<-ьу
ока
ьдс
ь к а
о-ви
Лебедячі
Верхній Роїз'-ин
Вел Пепетиха
Овоче молочне господарсл во прими ьного типу з виробництвом зерна
техн.чних нульгур
танка
Нової ваніькИ
Червоний Маяч
Берислав _
«НГенічесьн
С<*
/V е и
41 Когг,
Теплові ЄЛЄмт{ІОі ТДНЦІІ
Ш ироколсніька
Озерян
Руба цівка Н^во
о? Кринички
<°і/	•?
,Т оряостаївка
Каїри
Вел Благові щєнкд
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТ ВО
Зернове господарство, виробництво соняшнику й рицини, молочне м'ясне
сно гарство. свинарство, птахівництво і в'вчарство
Олександрі
коса Ьирючий
Острів
"V
Пришйб
Іванівка
Фрунзє
ПервсмГсвли  >
іала Лепети хФ
Верхній Рої ачмк
Зернове господарство виробництво соняшнику, овочівництво, садівництво
баштанництво з ареалами вино-радарс тва. молочне мине нотзретві св*
нарство *• птахівництво
Березо нський
лиман І-
Очаків
’ні.прррське
Йовонаталівка
Заповідник
А‘. канія І і_2ВЯ
.Бри.нвка- Пркобра * ек а Асканія-Нова
Хрес ті вка
Чаплиний
'дніпряйи
Козачі Лаіері
суснНськ
і -	Еперйддар
КаМ'ЯННи-Дь.ґірОвСоКС
юз Б.лозерськиии
, Лимон дн.,Првка
Бармашове Снігур.вка
\4с
—Кра н
^аурне
Дтсари л г ацька
о. Джарипгач~~^-^-^___ —г >
>асн ознам ’я н ка\р
Ч_ '"г\ Без тери\Х>
3 '	Збур 9Ка\ ^олчаг¥.вка
«суп оГхХ V
о'	ЯН&Ьсифіїека
Осраїчвііо.
Новсілрої дьке
Грі ж вка
Грисоріскл Павлівна	Воскресань
Мирне V, ’	Сиваипві-а
Михайлівна
-е4_^.Йала^^іло \ерка
Вел Білозерна
НоДМІГрониовкз 1
гєльськй	‘/З
Осокорі в ка в
/X,	< Мирслюбівк ' .
Мовопетр'вка г	(
‘	Зол та БаЛка. дХ
Нововоскресенсьне ”
- Р (* Михайлівні у
Ве іика Олександрівна к
Мала ОлексаЛдрївки
яНова Камяні а
ихЧв Брід	Дудчині
Борозенське
Нова Кубань • Дщікарівна
Калінічське	1 к.] >
Чкалове	Малаві- '
/- п	я- Зелене
«пика Лепепіиха
і язе-Григорівна	_ й
Катеринівка Миколаївка
Б» рязанський	'
лйчан
Пару тине
^-Дми т рівна
Йчаків --
'____
Дніпрові
Порт
Піщаний	>
Феоорвка
Червоний Перекоп
"Володимир')- (ллін*а
і ___в>	Воскресенг.а
41—Подове
і
Кос Чїян т и чівка
’Чиж ТоргаҐД _. .
Дружбівкс
Пстріска
Павлівна Сокологі,
— Новогв
Рівне/
Сиваське
Махай дівко
Раді
Вонзсимирівка
І К.ч
Маливка
хГ цюоупиісьн
а<и	Нова Маяч
’ Со)іони-,.Ф/\РарснСьк
Волинь \ст Маячка.
О ’ КостогрЬ^ове
Вел Копан?^\
гД* Тарасівна .‘
Виноградове
Гладк^іюз
о. Довгий Ок^^а.
з Чорноморські
я* О орл*» — ----------
^омайське
кресеїщвкї^*^
Першотравпеї
// Рисокопілля Ное
Іа Криниця/архангельське
і 1 ї загірне
С~*' Вел Олександрівна
не га
. Бездольне п~* ,77>-
с	- иіс<
/	Явкине
р Лоцкине
Червона Долина
Музик'вха
^^^^'^^^Х^н.прянс
„	,	)_ ЗеЛсЧіЬКа
Правочнв^рмба
с	ХЕРСОН
• Білозерна
"ХОлі-кілндрівка
\ /Стані суіив^-^
Ч калове
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В С
---4,0 —
—+23,0—
-37
+ 39
Ізотерми січня
ізотерми липня
Абсолютний мінімум
температури
Абсолютний максимум
температури
ПЕРЕВАЖНИЙ НАПРЯМ ВІТРУ
в січні
в липні
РІЧНА НІЛЬНІСТЬ ОПАДІВ У ММ
менше 360	400 понад
Чорноземи звичайні неглибоні мало
] гумусні на лесових породах
Чорноземи південні малогумусні та
слабогумусоеані на лесових поро-
дах
Чорноземи переважно солонцюваті
на важних глинах
Чорноземи південні солонцюваті на
лесових породах
5
Темно-каштанові солонцюваті
грунти на лесових породах
Каштанові солонцюваті грунти в
комплексі з солонцями на лесових
породах
Лучні грунти на делювіальних та
алювіальних відкладах
 Торфово-болотн грунти й торф я
' ними НИЗИННІ
Солонці переважно солончакуваті
Лучно чорноземні та дернові осо-
лоділі глейові грунти й солоді
Дернові переважно оглеєні ппцані
глинисто-піщані та супіщані грунти
в номпленсі зі слабогумусованими
пісками.
Дернові піщані та глинисто- піщані
переважно неоглеєні грунти в ком-
плексі з* слабогумусованими пісна
ми і чорноземними піщаними грум
тами подекуди з нучугурним рель
«фсм
Х/шридно сульфатне засолення
грунт-в
МАСШТАБ І 2 000 000
20	0	20	АО хм
І і І  І І І 	1	...I
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ ,
50°
Ь
на схід від
іл Шпал, в
¥МС

нсь
іЛ зоч
< іасилів
ЗЗолбунів
Ьі/іда

вЦі^ї
Шумбар
Гоща Користь
( Дідови
Тесів
Кил
Берездів
ванівгіа^	' 47
„ І „ X А 
Крулеиь4српвец\
ІЯН.І , С. «орчик
та
X \ Бі потин
Кцн в „
\Плужне
Мяціїтіі	—О Борисів
С Хорош'в
Ьілог
Полянка
Ізясл
Бтеві
Мок 'їв,
Буртцн
КІв По чіиїЛР
/ Гороз>, ще	5^ Полоь«*
374,-,т' ^
ЧСцЗдиніЛ ^.воселиц^
рі ’^Рож^чна Бел. Бср&ни _
Н< тирбоки '
Шепвгп'вні
шограеенськ
Яовол
Лрисл
І Дзержинсьії
?олкі.німШ
х^ова Чортсрия
и Теліжр
"У-
>^цх<^нрвеа СеЗ^"'
ч. Дедянка
/ Ямпіль (
Лязп^оі
___> Уоввм»^"]
ТеофіполА^«л^-Л^лКЬв(Р
£с/Ужан«і^._	^*їїй:!в8:ї^^н'
йй1 Вуглів '
Кременчука
^ х^ОрЗинц/ с^рюки
Базімія
>ажи
^РбТ' 7риції
\\Г<^ -{
О БеЬезне 7 ^І^ачевичГ-'
Капустин Вйшнопілу
V •	Ірщичи
Ст ОстропільД
^таюкос’іамтгябв
4к»бар
'соинка
Лрве Сс
Богдані
ІІІДВОЛОЧИСЬІ
<А
° '1
Качанівка '
Скалат
’Ч , /р
Мала Лущ
9
* ] Г гимайл'в с
вопочисч.
Г; асне
Личкіоці
Гусятин
19/
, Сидорів^
и( ®
^^Лосяч
р т-Подіяьс і
Кораі’в
"івЧЄ
Іван,
Вікн.
Кузь
ЗасЛучнУ г
Рпц/вй,	І ^рисил.
“/	Г>>—. Митуні
Ладанці ®	\ .
Веснянка 7 « Харківці
Ілляшівка ,
иролюбнек41 Д'
Паплинцґ
чд Жсаніекй
'исарівка'
Ясие.
Ьійтівці
рачинці
—Бс. київка'^С'
*^ирпнй 6с р.і
(‘оломнц
-XX > МалиничіУ^
принці Рліотчдхч
х- ^-Х^^уГвар&иськ
С Буйволівщ
Нов Сві т ь
Бедріїківцї ї *
се^‘кагГ/Г ^Пилява^^^
^Г^Волосі^	/ Но'ва Синявк,
і	< .Іиеаніеці Ч1>/Я
7Ір.смвка'~^
/м	г ° КіМгґ.
1рпелУкчрімГречинці ЇГ
ш^льницький -<
' Кигтт
чанна “•
Голоска
'7, ^ ^^~>3йгйан/еці -г (
Баламутна	1/гапрдищ
Антонівці іПозгсвг/** *х .
І^ЦИигаидівча	Деоажмя 353
Волої оііі
ХоптинЦі
Юринці а ,
Сатанів {
Райкоми ця
- Кпинове	_
| ГороЗек л > *
Соквліеяа
рлушкінір
Сскківка
Закупне/ 'л \ І
Ор.дьл.ш ЛххЬко
•* іСкидчА
зшківцБ	р,\ КЬіабчіїв~
Вучінівчик / ДунаївцІ
—і)---.Й.Чемерівці '	• -*	'
Ч* Чорна
’арічанка
Гуків
Оринин
''те.
= л Мел
(А Поди.
Хмі її
гетпичш
гру^т^ГТ^
О Козачки ^рин(вф
[кірці
Смотрич
|Л .Нестерівці
/ І Дунцїдц^
,6 УЗГ Зал‘СУ
1 Балин
І/15Т	//
<1/ Каивчці
£ Г Маків І
КАМ ЯНЕЦЬ-ЛОДіЛЬ^ЬК
3/0
Кол їібаїв
Рит
Жві
рць
Ржави нці
Хотьк
Сі Ц 355 •
ківці Дйньк.вці
/ ’ Божих
х Грим ячка^
І С С*'
| * ЦетраШівкср Не течи
Г	ГІНЬКІВЦ]
ь, 1'1 ДашкіРіи
>ці"И«\ Морозе ) М І\ова
КарачіїЬці
І Гірчична ; о
Ка іуотянія р
Голозубиу Д. •
Зам
Нові
Жвсцг/чик Струга'
/ /Сучаї
_	4, Дубова
вовкоьичці V ,
Митки
Пзпіві
німця .сНІГПКі^
уменщ ^7
Кульці івщ
Борсуки
Вахн'Ьці
ані Курні
НЦІ
учинецр
Кал
чківщ
Вендичаьр
оводністроїс ьк
Д кіс троє гьке
ШКАЛА РИСОТ У МЕТРАХ
- удошцнец1
НеообоівЦі ’ А <•
'/ ?? ж
Б^чКіЄш
КеХьмейір
нижче І00	І50	200	250	300 4Ю інші
МАСШТАБ І І 400 С00
0	І4
2“ км
2Г
МАСШТАБ І 1750 000
Гоша
нн в
Нунянсьме
НИиЬН-
Ізяслав
,р я
Ямпіль
еофіпол
Сдуц
Красидіь
Козлів
Ясне
Иб‘Ж
тівиі
Козсаа
чим
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
п
Де ТИНІВ
Сатанів
Городок
Зіньків
Бгг
Н
Лов
гам
еі-Пус
к
Нафтопроводи
Газопроводи
Целюлозно-паперова
Виробництво будівельних матеріале
Скляна фарфоро фаянсова
Текстильна
Цукрова
Спиртова
Плодоовоченонсервна
М'ясна
Виробництво вогнетривів
Х-мічна
Швейна
Взуттєва
Різні галузі харчової промисловості
£
о
п
«9
Ільський
Ст
(і Л Д ♦’ В
л чубі вка
Чсінроок
ИЦЯ
ХМЕЛЬНМЦЬ
ДО
РІВНЕ
(її)* міиисьие І

ШуЧїСЬК
енеиь
ПіківцГ
Збор


Збараж
Гусят

Мг^и іміьсміечу
БуР^


Полі ниє


МаннківиІ
ЕКОНОМІЧНА
КАРТА
ершогравен&ьії
Машинобудування та металообробна
Електротехнічна
Верстатобуд вна та інструментальна
Сільськогосподарське машинобуду-
вання
Лісозаготівельна
Деревообробна і меблева


Дунаї*
>«< |*г'*«**


сводніатровсья
Маслоробна, сироробна, молочна
ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ
Номб'кормова
® Теплова
ВИДОБУВНА
ПРОМИСЛОВІСТЬ
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
М чсо-молочне снотарство. виробництво зерна бур.тнівництво і
свинарство
О	Торф	©	Бентонітові глини
©	Гіпс		Цементна
	•Каолін	©	сировина
о	Граніт	о	Вапняк
М ясо-молочне снотарство, зернове господарство буряківництво,
свинарство, овочівництво й садівництво з ареалами тютюнництва
V Тмин *.* Картопля Т Цикор‘й й Овочівництво
Птахівництво	Ліс
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Славута
’епетівка
Поло
Хо>лора
ХМЕЛЬНИЦЬ
ородо
ць-Подільс
ам'ян>
Дністровське вдсх
МОЛДОВА
Красилів
КЛІМАТИЧНА
КАРТА
удринь
к
и

ТЕМПЕРАТУРА
ПОВІТРЯ в с
-5,5
Ізотерми . чия
Абсолютний мінімум температури
+18,5
Ізотерми липня
+38 Абсолютний максимум температури
ПЕРЕВАЖНИЙ
НАПРЯМ ВІТРУ
в січні
В ЛИПНІ
РІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У ММ
менше
600
630
понад
МАСШТАБ
17.5	0
Дернове -слабопідзолисті піщані та глинисто-піщані
грунти в номпленсі з переважно оглеєними їх видами
й торфево-болотчими грунтами на давньоалювіальних
1 всдно-льгд винових відкладах та морені
Чорноземи опідзопен й темно- сірі опідзолені
переважно на лесових породах
Дерново-середньопідзолисті супіщані грунти в номп
пенс з переважно оглеєними їх видами и торфово-
болотними грунтами на давньоалювіальних і ведно-
льодовинових віднгадах іа морені
Чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані
на лесових породах
Дерново-середньопідзолиєті супіщані грунти в номп-
печсі з торфово-болотними грунтами на давньоалюві -
альннх і водно-льодовикових відкладах та морені
Лучні грунти на делювіальних і алювіальних
віднл їдах
Ясно-сірі й сірі лісові грунти переважно на лесових
породах
Торфове болотні грунти й торф'яники нм&инні
Темно-сірі опідзолені грунти переважно на лесових
порг дах
Оглеєні (гЛЄиов’ та глеюваті) грунти
І І 750 000
17.5
ЗБ *м
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В °С
-6.0
Ізотерми СІЧНЯ
<20,
Ізотерми липня
-37
+38
ПЕРЕВАЖНИМ НАПРЯМ ВІТРУ
в січні
В ЛИПНІ
РІЧНА КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ У ММ
500
475
понад
менше
Абсолютним максимум
температури
Абсолютний мінімум
температури
50' °
’Пуг*
оша
ЧЕРКАСИ
Сміла
ирин
ань
КІРОВОГРАД
КАРТА ГРУНТІВ
Драбів
Біла Церква
олотоноша
ЧЕРКАСИ
Сміла
Звенигородка
Чотири
мань
КІРОВОГРАД
Звенигородка
\	~37
\	+39
к '9*	"2
к	Жашків в
ут-
у	'І
Біла Церква
І*
< е
' \ \ *7'с
"X \(--о
Дерново-слабопідзолисті піщані та глинисто піщан* грунти
в комплексі з переважно оглеєними їх видами й торфо-
во-болотними грунтами на давньоалювіальних і водно-льо-
довикових відкладах та морені
Ясно-сірі й сірі лісові грунти переважно на лесових
породах
Темно сірі опідзолені грунти переважно на лесових
породах
Чорноземи реградовані переважно на лесових породах
Чорноземи тилові малогумусні та слабогумусовані на лесо
вих породах
Чорноземи солонцюваті на лесових породах
Лучно-чорноземні глибокосолонцюваті грунти в комплексі
з солонцями переважно на лесових породах
Лучні грунти на делювіальних та алювіальних відкладах
Лучно-болотні та болотні грунти на алювіальних делю-
віальних і водно-льодовикових відкладах
Торфово болотні грунти й торф'яники низинні
Дернові переважно оглеєні піщані глинисто піщані й супі-
щані грунти в комплексі зі слабогумусованими пісками
Чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені грунти пере
важно на лесових породах
5
«
7
КЛІМАТИЧНА
КАРТА

МАСШТАБ І 2000000
20	0
і । *
20	40 хм
>1	і І пі
369
ХМАРИ
сріблясті (див. іл. до статті
Атмосфера Землі). У кожній
з осн. форм X. виділяють 2—З
види: волокнисті, шарувато-
подібні, туманоподібні, розі-
рвані, плоскі, середні, потужні,
«лисі», «волосаті». Розрізняють
також різновиди X.: кігтеподіб-
ні, пластиноподібні, сочевице-
подібні, переплутані, хребто-
подібні, хвилясті, радіальні,
діряві, подвійні, просвічуючі,
непросвічуючі, поодинокі.
За висотою розрізняють X.
трьох ярусів: верхнього
(нижня границя їх вище 6000
м; тут розвиваються перисті,
перисто-купчасті і перисто-ша-
руваті X.), середнього (на
вис. 2000—6000 м; висококуп-
часті і високошаруваті X.) та
нижнього (до вис. 2000 м;
шарувато купчасті, шаруваті і
шарувато-дощові форми X.).
Границі висоти X. кожного яру-
су наведені для рівнинної тери-
торії помірних широт (у т. ч.
і для України). Виділяють
також X. вертикального
(конвективного) розвитку
(купчасті і купчасто-дощові),
які утворюються при висхідних
потоках повітря і супроводять-
ся у теплий період зливами,
іноді градом.
Хмари:
перисті кігтеподібні,
перисто-шаруваті,
перисті,
шарувато-купчасті,
висококупчасті.
купчасті хмари доброї погоди,
купчасті,
купчасто-дощові.
дано за міжнар. класифіка-
цією — лат. мовою): перисті
(Сіггиз, скорочено Сі), пери-
сто-купчасті (Сіггосиши-
Іиз, Сс), перисто-шарува-
т і (Сіггозігаіиз, Сз), високо-
купчасті (Аііосишиїиз, Ас),
високошаруваті (АНо-
зігаіиз, Аз), шарувато-
купчасті (Вігаіоситиіиз,
8с), шаруваті (8ігаіиз, 81),
шарувато-дощові (Міш-
Ьозігаіиз, N5), купчасті (Си-
тиіиз, Си), купчасто-до-
щові (СшпиІопітЬиз, СЬ). У
стратосфері можуть виникати
перламутрові X., у мезосфері —
дзержинське виробниче об’єд-
нання «Азот», Первомайське
виробниче об’єднання «Хімпром».
Актуальною є проблема змен-
шення негативного впливу на
навколишнє середовище.
Л. В. Богачова.
ХМАРИ — системи зважених в
атмосфері продуктів конденса-
ції водяної пари у рідинно-
крапельному або твердому
(кристалічному) стані. Виника-
ють за умов насичення повітря
водяною парою і конденсації її
на ядрах конденсації; при
зростанні крапель води або
кристалів з X. можуть випада-
ти опади атмосферні. До осн.
фіз. характеристик X. нале-
жать: агрегатний стан їхніх
частинок, розміри крапель і
кристалів, водність, концентра-
ція в одиниці об’єму. За агре-
гатним станом розрізняють X.
крапельні (або водяні), льодяні
(або кристалічні) та мішані.
Розроблено міжнар. класифіка-
цію X., тобто їхні форми, види
і різновиди, систематизовано
і створено єдиний Міжнар.
атлас хмар (перший — 1896).
У 1956 Всесвітня метеорологіч-
на організація підготувала но-
вий Атлас хмар, нині в Україні
використовують друге видання
(1978) цього атласу.
В основу класифікації X. покла-
дено два принципи — їхня ви-
сота та зови, вигляд. За зовн.
виглядом X. поділяють на 10
осн. форм, або родів (назви по-
ХМАРНІСТЬ
X. мають значний вплив на
погоду і клімат земної кулі в
цілому. Здійснюють експери-
менти щодо штучного регулю-
вання опадів (див. Опади штуч-
ні) шляхом активного впливу
на хмари. Про розвиток X. над
тер. України див. Хмарність.
Літ.: Атлас облаков. Л., 1978;
Берлянд Т. Г., Строкина Л. А.
Глобальное распределение общего
количества облаков. Л., 1980;
Воробьев В. И., Фадеев В. С. Ха-
рактеристики облачного покрова
Северного полушария по данньїм
метеорологических спутников. Л ,
1981; Кондратьев К. Я., Бинен-
ко В. И. Влияние облачности на ра-
диацию и климат. Л., 1984; Обла-
ка и облачная атмосфера. Спра
вочник. Л., 1989.
В. М. Піщолка.
ХМАРНІСТЬ — ступінь по-
криття небосхилу хмарами. X.
залежить від геогр. широти
місцевості, пори року і доби,
режим її формується під впли-
вом циркуляційних процесів
в атмосфері. Кількість хмар
визначають візуально за 10-
бальною шкалою (див. мал.),
висоту — візуально або за до-
помогою світлолокатора, куль-
зондів (вдень) та спец, прожек-
торів (вночі). Спостереження за
X. з метеорологічних супутни-
ків дають уявлення також про
геогр. розподіл хмарного по-
криву та його структуру в мас-
штабах земної кулі. Осн. харак-
теристикою X. є повторюваність
різного стану неба: ясне (0—2
бали), напівясне (3—7 балів)
і похмуре (8—10 балів). У прак-
тиці метеоролог, досліджень
розрізняють загальну X.—
кількість хмар усіх ярусів, що
займає видимий небосхил, та
нижню X., яка включає хмари
лише ниж. ярусу. Над тер.
України найчастіше X. спосте-
рігається у холодну пору року,
зокрема у грудні бл. 80 %
Хмельницька область. Краєвид.
ВЕЛИЧИНА ХМАРНОСТІ	
1	Л небо 1	у безхмарне	6/10
1/10 неба 1	1	1 вкрита к 1 7 хмарами	7/10-8/10
2/10-3/10	9/10
4/ю	10/10
	хмарність (	і не визначена
Синоптичні позначення хмарності.
часу небо вкрите хмарами; у
цей час лише на Пд. республі-
ки та на Закарпатті їх менше.
Найменша X. у серпні — верес-
ні, у пд. районах України — і у
жовтні. У Кримських горах
річний хід X. збігається у ці-
лому з її розвитком над тер.
республіки: влітку і на поч. осе-
ні переважає сонячна погода,
взимку — похмура, в Україн-
ських Карпатах ясне небо най-
частіше буває у листопаді —
березні.	В. М. Піщолка.
ХМЕЛЕПРОМИСЛОВИИ КОМ-
ПЛЕКС — взаємопов’язана су-
купність підприємств і орг-цій
різних галузей нар. г-ва, діяль-
ність яких спрямована на ви-
рощування хмелю, його оброб-
ку, транспортування, зберіган-
ня і використання. Основою X. к.
є хмелярство — одна з галузей
спеціалізації поліської частини
республіки. Розвинуте у 8 об-
ластях, найбільші посіви хмелю
у Житомир, обл. До X. к. нале-
жать також підприємства, що
постачають с.-г. техніку, трест
♦ Укрспецхмільбуд», хмелесу-
шарні та ін. Осн. напоями даль-
шого розвитку X. к.: підвищен-
ня тех. рівня вироби., виведен-
ня нових селекційних перспек-
тивних сортів хмелю і створен-
ня розсадників у хмелегоспо-
дарствах, впровадження інтен-
сивних технологій по вирощу-
ванню та обробці хмелю, опти-
мізація розміщення хмільників
з метою найповнішого викори-
стання природно-клімат, умов.
Я. Б. Олійник.
ХМЕЛІВКА — річка у Йємен-
ському р-ні Сум. обл., права
прит. Сули (бас. Дніпра). Довж.
32 км, пл. бас. 168 км2. Бере
початок на Пн. від с. Хмелева.
Долина ерозійного типу, за-
вширшки до 1,5 км, завглибш-
ки до 40 м. Заплава односто-
роння, шир. до 200 м, подеку-
ди заболочена. Річище слабо-
звивисте, шир. до 5 м. Похил
річки 1,6 м/км. Живлення
мішане. Замерзає у кін. листо-
пада, скресає у 2-й пол. березня.
Є ставки, воду використовують
для с.-г. водопостачання.
Ю. П. Яковенко.
ХМЕЛЯРСТВО — галузь рос-
линництва, г-ва якої вирощу-
ють хміль. Суцвіття хмелю
(шишки) містять вуглеводи,
жири, білки, гіркі речовини,
смоли, ефірну олію та дубильні
речовини і є цінною речовиною
для пивоваріння. Крім того, їх
застосовують для виготовлення
дріжджів, різних лікар, препа-
ратів та косметич. засобів,
лаків, світлостійких фарб. X.
виникло в 10 ст. В Україні
хміль почали культивувати з
70-х рр. 19 ст. Під хмільниками
1990 було зайнято понад 9 тис.
га, що становило 60 % заг.-
союз. площ хмелю. В струк-
турі товарної продукції с. г.
республіки на хміль припа-
дає бл. 1 %. Його посіви зо-
середжені переважно на Пра-
вобережжі України (Житомир.,
Київ., Вінн., Хмельн., Рівнен.,
Волин., Черніг., Львів, області).
70 % усіх хмільників та 70 %
валового збору шишок у рес-
публіці зосереджені у Жито-
мир. обл. Тут створено респ.
агропром. об’єднання по вироби,
і переробці хмелю ♦ Укрхміль».
Я. Б. Олійник.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
(до 1954 — Кам’янець-Поділь-
ська обл.).
Утворена 22.IX 1937. Розташо-
вана у зх. частині республіки.
На Пн. Зх. межує з Рівнен., на
Пн. Сх.— з Житомир., на Сх.—
з Вінн., на Пд.— з Чернів., на
Зх.— з Терноп. областями.
Пл. 20,6 тис. км (3,2 % тер.
України). Нас. 1522,6 тис. чол.
(1990; 2,9 % населення рес-
публіки). Центр — м. Хмель-
ницький. В області — 20 райо-
нів, 13 міст, у т. ч. 4 обл. під-
порядкування, 24 с-ща міськ.
типу та 1416 сільс. населених
пунктів.
Розміщення X. о. між розви-
нутими пром. центрами Пд.-
Зх. екон. району, близькість до
Львівсько-Волинського кам’я-
новугільного басейну та Перед-
карпатської нафтогазоносної
області сприяють розвитку її
нар.-госп. комплексу. Тер. об-
ласті перетинають авто- та за-
лізничні магістралі республі-
канського та міжнар. значення;
проходять траси газопроводів
♦Союз» та Уренгой — Пома-
ри — Ужгород, лінія електро-
передачі Вінниця — Альбер-
тірша (Угорщина). За особли-
вістю природних умов X. о.
належить переважно до лісо-
степової зони; її агрокліматич.
умови сприятливі для розвитку
с. г.
Населення і трудові ресурси.
Нац. склад населення області
однорідний: українці станов-
лять 90,4 %, росіяни — 5,8 %,
ін. національності — 3,8 %. Се-*
редня густота населення 73,9
чол. на 1 км 2. Найгустіше за-
селені центр, та пд. райони.
Значна частка сільс. населення
(51,8 %, 1990). За 1979—90
міськ. населення збільшилося
на 131,1 % і 1990 становило
733,9 тис. чол. Серед міськ. по-
селень переважають малі міста.
Найбільші міста: Хмельниць-
кий, Кам’янець Подільський,
Шепетівка, Славута, Старокос-
тянтинів, Нетішин, Полонне.
Осн. частина трудових ресурсів
(77,8 %) зайнята в галузях ма-
теріального вироби., з них
38,7 % — у с. г.
О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
Природні умови і ресурси. У
геоструктурному відношенні
територія області пов’язана з
Українським^ щитом і його зх.
схилом. Сх. частина лежить у
межах Волино-Подільського
тектонічного блока і відзнача-
ється близьким до поверхні
заляганням порід кристалічного
фундаменту — гранітоїдів,
гнейсів, кристалічних сланців.
Територія на Зх. від ізогіпси
поверхні фундаменту 300 м на-
лежить до Волино-Подільської
монокліналі і характеризується
нарощуванням із Сх. на Пд. Зх.
осадочного чохла — пісковики,
аргіліти, піски венду, мергелі
й доломіти силуру, на крайньо-
му Пд. Зх.— глинисто-піщані
відклади девону; майже по-
всюдно поширені нижньокрей-
дова товща — пісковики, піски,
трепели і неогенові вапняки,
піски, глини. Заг. потужність
осадочного чохла на Зх. дося-
гає 1000—1200 м. Палеозойські,
мезозойські і докембрійські від-
клади відслонюються у річко-
вих долинах. Майже суцільний
371
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Хмельницької
області (тис. га).
(за винятком крутих ділянок
схилів) антропогеновий покрив
має потужність до 25—ЗО м.
Він представлений утворення-
ми еолово-делювіального, алю-
віального і делювіального гене-
тичних типів.
Поверхня області — в основно-
му підвищена пологохвиляста
лесова рівнина. Крайня пн.
частина її лежить у межах
Поліської низовини (низовинна
плоска зандрово-алювіальна
рівнина з лесовими останцями
у вигляді горбів); абс. висоти
220—240 м. На Пн. Зх. невисо-
ким уступом відокремлюється
Волинська височина. Вододіль-
на центр, частина, що лежить
на відрогах Придніпровської
височини, має абс. висоти 320—
380 м. Решта тер. X. о.— у ме-
жах Подільської височини; абс.
вис. до 396 м. Платоподібна
поверхня Придністров’я глибо-
ко розчленована каньйонопо-
дібними долинами річок, ярами
та балками. Пд.-зх. частину
області перетинають Товтри,
утворюючи пасма горбів (макс.
абс. висота 409 м). Трапляють-
ся карстові форми рельєфу,
зсуви.
Область багата на різні нерудні
корисні копалини. Родовища
гранітів, каолінів, вапняків,
цегельно-черепичних глин і
суглинків, пісків, крейди, мер-
гелю, пісковиків, гіпсу, бенто-
нітових глин. Поклади торфу,
фосфоритів. Джерела мін. вод
поблизу с-щ міськ. типу Лети-
чева, Сатинова, міст Кам’янця-
Подільського, Полонного.
Клімат області помірно конти-
нентальний з м’якою зимою і
теплим, вологим літом. Пере-
січна т-ра січня —5,0, —6,0 ,
липня -|-18,3, —1-19,5°. Період
з т-рою понад ~Р1ОС становить
153—168 днів. Сума активних
т-р 2420—2765°. Опади по тер.
області розподіляються нерів-
номірно. У пн.-зх. частині випа-
дає 600—640, у пд.-східній —
500—530 мм на рік. Бл. 70 %
їх припадає на теплий період
року. Висота снігового покриву
10—16 см. Кількість днів, коли
земля вкрита снігом, збіль-
шується з Пд. на Пн. від 75
до 95. З несприятливих клі-
матич. явищ на тер. області спо-
стер:гаються хуртовини (10—
18 днів), ожеледь (7—17 днів),
тумани в холодний період року
(35—55 днів), грози (23—33
дні), град (1—2 дні), суховії
(у пд.-сх. частині до 7—9 днів),
трапляються ранні осінні та
На Понінківській картонно-
паперовій фабриці.
Продукція Полонського
фарфорового заводу.
Кам’ янець-Подільський
консервний завод.
В цеху виробничого об’єднання
«Укрелектроапарат*.
пізні весняні заморозки. Більша
частина X. о. належить до во-
логої, помірно теплої, пд.-схід-
на — до недостатньо вологої,
теплої агрокліматич. зон. Ді-
ють метеостанції: Шепетівка,
Ям піль, Хмельницький, Нова
Ушиця, Кам’янець-Поділь-
ський.
На тер. області — 165 річок за-
вдовжки понад 10 км кожна.
Вони належать до басейнів
Дніпра (Горинь, Случ, Хомора,
Корчик), Південного Бугу (Бу-
жок, Вовк, Згар, Рів, Іква), Дні-
стра (Збруч, Жванчик, Смот-
рич, Мукша, Тернава, Студени-
ця, Ушиця, Калюс та інші).
Живлення річок мішане з пере-
важанням дощового та сні-
гового. У Придністров’ї жив-
лення підземними водами ста-
новить до 40—45 %. Мінералі-
зація води гідрокарбонатно-
кальцієва. Озер в області мало,
переважно в бас. Горині. Най-
більше водосховище — Дніст-
ровське. Споруджено 1858 став-
ків і водосховищ (пл. водного
дзеркала 22 092 га), гол. чин.
у бас. Горині та Пд. Бугу, зокре-
ма Щедрівське (1258 га), Ана-
ставське (1168 га), Кузьминське
(765 га). Водні ресурси вико-
ристовують для водопостачан-
ня, рибництва, судноплавства
(Дністровське вдсх.), рекреації;
вони є також джерелом гідро-
енергії.
Серед зональних типів грунтів
переважають чорноземи опід-
золені та чорноземи типові ма-
логумусні (55,5 %), темно-сірі
опідзолені та сірі лісові
(34,8 %), на Пн. поширені
дерново-підзолисті грунти. Бл.
62 % тер. області розорано.
X. о. розташована гол. чин. у
Східно-Європейській лісостепо-
вій геоботанічній провінції, пн.
та пд.-сх. частини — у Східно-
Європейській широколистяно-
лісовій геоботанічній провінції.
Природна рослинність займає
бл. 20 % території, з них 6 %
припадає на лучні степи і луки,
бл. 1 % — на торфовища. Пл.
лісів бл. 279,3 тис. га, у т. ч.
полезахисних та ін. штучних
лісонасаджень — 143,2 тис. га.
Гол. лісоутворюючі породи:
граб, дуб звичайний, липа,
ясен; на Пн.— сосна звичайна,
ялина, береза; у заплавах —
вільха чорна. У флорі області
є ряд ендеміків (аконіт Бессера,
зіновать Блоцького, шавлія
кременецька, шиверекія поділь-
ська) та реліктових видів (бру-
слина карликова, клопогін
смердючий, медунка м’яка, осо-
ка біла, хвощ великий та ін.),
а також лікар, рослин (валеріа-
на лікарська, горицвіт весня-
ний, звіробій звичайний, кон-
валія звичайна, лепеха звичай-
на, наперстянка великоцвіта,
скополія карніолійська та
ін.).
У тваринному світі X. о. налі-
чується 311 видів, у т. ч. круг-
лоротих і риб — бл. 40, земно-
водних — 11, плазунів — 10,
птахів — 190, ссавців — 60. Во-
дяться козуля, заєць-русак, ли-
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
372
сиця, свиня дика, ховрах, хо-
м’як звичайний, полівка зви-
чайна, їжак, сліпак поділь-
ський, по берегах річок — вид-
ра, по водоймах — дикі качки,
мартини; в річках і ставках —
короп, окунь, щука, сом, в’юн
та ін. До Червоної книги Украї-
ни занесені: з ссавців — кутора
мала, підковоніс малий, вечір-
ниця мала, вечірниця велетен-
ська, тхір степовий; з плазу-
нів — полоз лісовий, гадюка
степова східна. В області розсе-
лено собаку єнотовидного та
ондатру.
X. о. розташована переважно у
Західно-Українській лісостепо-
вій фізико-географічній про-
вінції, пд.-сх. частина — у Дні-
стровсько-Дніпровській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції, крайня пн.-східна — у
Житомирському Поліссі, неве-
лика ділянка на Пн. Зх.—
у Малому Поліссі. Переважа-
ють лучно-степові підвищені
слабо розчленовані з чорнозе-
мами типовими та чорноземами
опідзоленими, у заплавах рі-
чок — лучно-лісові та болотні
природно-тер. комплекси. На
Пн. області — опільські рівнин-
но-підвищені ландшафти. На
Пн. Сх. поширені поліські алю-
віально-зандрові рівнини з дер-
ново-слабо- та середньопідзо-
листими грунтами. На Пд.—
терасові лесові розчленовані
ландшафти з сірими лісовими
та темно-сірими опідзоленими
грунтами. У межах Товтр —
горбисто-пасмові закарстовані
підвищені ландшафти.
Серед сучас. природних проце-
сів, несприятливих для с.-г.
вироби., — інтенсивний пло-
щинний змив. Еродовані грунти
займають 30,9 % пл. с.-г. угідь
області, у центр, та пд. райо-
Колгоспна пасіка у Городоцькому
районі.
нах — понад 50 %. На крутих
схилах балок та річкових до-
лин формуються зсуви. У При-
дністров’ї на межиріччях спо-
стерігається перезволоження
грунтів. У районах поширення
карбонатних порід розвивають-
ся карстові процеси (див.
Карст). Протягом 1981—90
рекультивовано 4 тис. га від-
працьованих земель. Впрова-
джуються заходи по розчищен-
ню річищ та закріпленню бере-
гів річок, здійснюється проти-
ерозійне лісонасадження. За
1981—90 розчищено 2348 км
річищ малих річок. Прово-
дяться значні лісовідновлю-
вальні роботи, поліпшення ви-
дового складу рослин. На бере-
гах водосховищ створюються
штучні насадження з сосни
кримської, горіха волоського,
фундука, обліпихи, горобини
чорноплідної, калини тощо. По-
ступово відновлюють подільські
діброви, які було майже пов-
ністю знищено. За період 1986
—90 відновлено 8,0 тис. га лісу,
засаджено лісами 2,0 тис. га
непридатних для с. г. земель.
В області — 269 територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду (заг. пл. 13,5 тис. га):
39 заказників, у т. ч. 15 респ.
значення (ландшафтні — Іван-
ковецький заказник, Івахно-
вецький заказник, Кармалюко-
ва Гора, Княжпільський заказ-
ник, Кошарнинський заказник,
Сокіл, Совии Яр, Циківський
заказник; ботанічні — Горо-
доцький заказник, Панівецька
Дача; Сатанівська Дача, Чапля;
гідрологічні — Башта, Моло-
молинцівський заказник, Мона-
чинський заказник), 198 пам’я-
ток природи, в т. ч. 4 респ. зна-
чення, Кам’янець-Подільський
бот. сад, 7 заповідних урочищ,
24 парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва, в т. ч.
8 респ. значення. И. М. Свинко.
Народногосподарський ком-
плекс. Гол. функціональні скла-
дові виробничо-тер. комплексу
X. о.— пром., агропром. ком-
плекси і трансп. система. В заг.
обсязі сукупної валової про-
дукції пром-сті і с. г. частка
пром-сті становить 63,1 %. Спе-
ціалізацію області у республі-
канському поділі праці визна-
чають вироби, ковальсько-пре-
сового устаткування, силових
трансформаторів, цементу, па-
перу, цукру.
Промисловість. За обсягом ви-
роби. у галузевій структурі
пром-сті провідні місця посі-
дають машинобудування і ме-
талообробка (39,1 %), харч.
(31,4 %), легка (10,7 %), буд.
матеріалів (7,2 %), лісова і де-
ревообр. (4,0 %) галузі. Біль-
шість підприємств має високу
трудомісткість, середню або
низьку матеріалоємність. У
маш.-буд. комплексі X. о. роз-
винуті такі галузі: електро-
тех. (виробниче об’єднання
♦Укрелектроапарат», кам’янець-
подільські електромех., кабель-
ний з-ди), електронна (Воло-
чиський з-д ♦Номінал», вироб-
ниче об’єднання ♦Катіон»), вер-
статобуд. (виробничі об’єднан-
ня по випуску ковальсько-пре-
сового устаткування, термо-
пластавтоматів, Городоцьке вер-
статобудівне, Кам’янець По-
дільський з-д дереворізального
інструменту). Вироби, с.-г. ма-
шин (Кам’янець Подільський,
Шепетівка). У складі важливої
ланки агропром. комплексу —
харч, пром-сті найрозвинуті-
шою є цукр. галузь. Діють
17 цукр. з-дів (найбільші —
у Шепетівці, Теофіполі, Старо-
костянтинові, Деражні, Воло-
чиську). М’ясокомбінати у
Хмельницькому, Шепетівці, Ка-
м’янці-Подільському. Значні
центри мол. і маслосироробної
галузі: Хмельницький, Горо-
док, Славута, Шепетівка, Тео-
фіполь, Ізяслав, Летичів. Пло-
доовочеконсервні підприємства
зосереджені в Кам’янець-По-
дільському, Волочиському, Го-
родоцькому, Летичівському,
Віньковецькому районах. Роз-
винуті також кондитерська, бо-
рошномельно-круп’яна, пиво-
варна і спиртова галузі. Легка
пром-сть представлена швей-
ною (Хмельницький, Кам’янець-
Подільський, Летичів, Стара
Ушиця, Славута, Волочиськ),
текст, (бавовняна ф-ка у Кам’-
янці-Подільському, суконні ф-
ки у Славуті та м. Дунаївцях),
трикотажною (Хмельницький,
смт Чорний Острів), шкіряно-
галантерейною і взут. (Хмель-
ницький) галузями. На базі
місц. покладів сировини розви-
вається пром-сть буд. матеріа-
лів: вироби, залізобетонних
Структура посівних площ
Хмельницької області (%. 1990).
Озима
пшениця
Кукурудза
на зерно
Цукрові
буряки
Овоче-баштан-
ні і картопля
Картопля
Кукурудза на
силос і зеле-
ний корм
Багаторічні
трави
Інші
конструкцій (Хмельницький,
Кам ’янець-Подільський, Сла-
вута), силікатних стінових ма-
теріалів (Славута), цементу (Ка-
м’янець-Подільський). Важливе
місце посідає фарфоро-фаянсо-
ва пром-сть (Полонські фар-
форовий і худож. кераміки
з-ди).
Підприємства лісової та дерево-
обр. пром-сті є у Хмельницько-
му, Шепетівці, Ізяславі, Ка-
м’янці Подільському, Летичеві,
Славуті, Вовковинцях. Вироби,
паперу і картону (смт Понінка),
культтоварів (Хмельницький,
Кам’янець-Подільський, Ше-
петівка), муз. інструментів (Ізя-
слав). Окремі підприємства хім.
пром-сті (Хмельницький, Сла-
вута). Діє Хмельницька ЛЕС
(м. Нетішинк
Найбільший пром. вузол —
Хмельницький, що виділяється
у внутрішньооблаеному поділі
праці вироби, продукції маши-
нобудування, харч., легкої та
буд. матеріалів пром-сті. Роз-
вивається Кам’янець-По-
дільський пром. вузол
(харч., маш.-буд. і металообр.,
легка та буд. матеріалів пром-
сть). Формується Ш е п е т і в-
сько-Славутський пром.
вузол (електроенергетика, маш.-
буд., буд. матеріалів, легка і
харч, пром-сть).
Агропромисловий комплекс
Хмельниччини включає сиро-
винну, переробну й обслуговую-
чу ланки. Важлива його сфе-
ра — сільське господарство. Га-
лузі спеціалізації с. г.— ро-
слинництво зерново-буряківни-
чого та тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. У структурі с.г.
провідне місце за обсягом ви-
роби. продукції належить рос-
линництву — 50,2 %. В обла-
сті — 541 колгосп, 56 радгос-
пів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
373
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Основні об’єкти туризму Хмельницької області (станом на 1991)
2. Пам’ятники: керівникові між-
районної Славутської підпіль-
ної організації Герою Рад.
Союзу Ф. М. Михайлову, за-
катованому фашистами 1942;
командиру партизанського
з’єднання Герою Рад. Союзу
А. 3. Одусі, могила героя.
Братські могили рад. військо-
вополонених, закатованих
нім.-фашист.	загарбниками
1941—44.
3. Пам’ятник рад. воїнам і пар-
тизанам, які загинули 1944 під
час визволення міста.
5.	Пам’ятки архітектури 16 —
18 ст., зокрема костьол Іоанна
Хрестителя, 1599; монастир
бернардинців, поч. 17 ст.
6.	Пам’ятник на братській моги-
лі учасників громадян, війни,
замучених інтервентами у бе-
резні 1920.
7.	Пам’ятники: рад. воїнам-тан-
кістам — визволителям міста
від нім.-фашист, загарбників;
на братській могилі рад. вої-
нів, які загинули 1944 в боях
за визволення міста.
8.	Пам’ятники: М. О. Островсько-
му; юному партизану Герою
Радянського Союзу Валі Ко-
тику, який 1944 загинув у бою.
9.	Істор.-краєзнавчий музей.
10.	Пам’ятка на братській могилі
рад. воїнів і партизанів, які
загинули 1944 в боях за ви-
зволення селища.
12.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 19 ст.
13.	Музей держ. діяча, акад. АН
УРСР Д. 3. Мануїльського,
який тут народився.
14.	Пам’ятник на честь рад. вої-
нів-визволителів.
15.	Пам’ятка архітектури — са-
диба, 18 ст.
16.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 19 ст.
18. Місце битви козацько-селян-
ських військ на чолі з М. Кри-
воносом проти польсько-шля-
хетської армії 1648.
19. Пам’ятки архзтектури 16 —
18 ст., у т. ч. замок, 1561 — 71.
21.	Пам’ятка архітектури і садо-
во-паркового мистецтва — са-
диба, поч. 19 ст.
22.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів, які загинули
1944 під час Великої Вітчизня-
ної війни.
23.	Пам'ятка садово-паркового
мистецтва і архітектури
парк, 18 ст., і палац, поч. 19 ст.
24.	Меморіал Слави.
25.	Пам’ятник на честь воїнів 53 і
танкової бригади, які загину-
ли 1944 під час визволення
села від нім. фашист, загарб
ників.
26.	Пам’ятник рад. воїнам-визво-
лителям.
27.	Музей поета і байкаря Л. І.
Глібова, який 1855 —58 тут
жив і працював (викладав
географію у дворянському по-
вітовому уч-щі).
28.	Пам’ятники: на місці битви
українських військ під керів-
ництвом Б. Хмельницького з
польсько-шляхетською армі-
єю у вересні 1648; на могилі
уманського полковника, спо-
движника Б. Хмельницького
І. Ганжі.
29.	Пам’ятник рад. воїнам-визво-
лителям.
ЗО.	Пам’ятник уродженцю села
Герою Радянського Союзу
Д. В. Козаку.
31.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів, які загинули
1944 під час визволення міста
від нім.-фашист. загарбників.
Монумент Вічної Слави.
32.	Пам’ятники: Б. Хмельницько-
му; Т. Г. Шевченку; М. Горь-
кому.
33.	Музеї краєзнавчий, художній
та меморіальний графіка
Г. С. Верейського, уродженця
міста.
34.	Пам’ятки архітектури 14 —
19 ст., зокрема замок, 14 —
16 ст., 19 ст.; залишки Троїць-
кого костьолу, 1632.
35.	Історико-мистецька пам’ят-
ка — староєврейське кладо-
вище.
36.	Меморіальний комплекс на
честь рад. воїнів і земляків,
які загинули під час Великої
Вітчизняної війни.
37.	Пам’ятник нар. герою, керів-
никові боротьби селян Поділ-
ля проти кріпацтва У. Кар-
малюку, похованому у се-
лищі.
38.	Пам’ятки архітектури — за-
лишки замку, 16 ст., з костьо-
лом Успіння, 1606—38; Ми-
хайлівська церква, 17 ст.,
1836.
39.	Братська могила рад. воїнів,
які загинули 1944 при визво-
ленні селища від нім.-фашист,
загарбників.
40.	Пам’ятки архітектури — за-
мок, 14 —16 ст., міська брама,
15 —16 ст., синагога, 1532.
41.	Меморіальний комплекс вої-
нам, які загинули під час
Великої Вітчизняної війни.
42.	Пам’ятник воінам-землякам,
які полягли на фронтах Вели-
кої Вітчизняної війни.
44.	Давньоруське городище, 11 —
13 ст.
45.	Погруддя новатора с.-г. ви-
робництва двічі Героя Соціа-
лістичної Праці Г. І. Ткачука.
46.	Меморіальний комплекс вої-
нам, які загинули під час
Великої Вітчизняної війни.
47.	Пам’ятки архітектури 14 —
18 ст., зокрема Покровський
замок-церква, 14—15 ст., 18
ст.; замок, 14 —17 ст.
48.	Пам’ятник воїнам-односель-
цям, які загинули на фронтах
Великої Вітчизняної війни.
49.	Пам’ятки архітектури — руї-
ни фортеці, 13 —18 ст.; Михай-
лівська церква, 1769.
50.	Пам’ятка архітектури і садо-
во-паркового мистецтва — са-
диба і парк, 18 —19 ст.
51.	Пам’ятник на братській могилі
учасників селянського пов-
стання, які загинули 1906.
52.	Погруддя новатора с.-г. вироб-
ництва двічі Героя Соціаліс-
тичної Праці Д. В. Бойка,
уродженця села.
53.	Пам’ятник воїнам, які заги-
нули під час Великої Віт
чизняної війни.
54.	Меморіальний комплекс на
честь воїнів і земляків, які
загинули під час Великої Віт-
чизняної війни.
55.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 18 ст.
56.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — парк, 19 ст.
58. Пам’ятник учасникам грома-
дянської війни.
59. Пам’ятник рад. воїнам-танкі-
стам, які загинули 1944 при
визволенні міста від нім.-фа-
шист. загарбників. Могила Не-
відомого солдата.
61.	Пам’ятки архітектури 11 —
18 ст., зокрема міські укріп-
лення і старий замок, 11—
18 ст.; Миколаївська церква,
13 ст.; Петропавлівський ка-
федральний костьол, 16-
18 ст.; новий замок, 1621 —
18 ст.; старий будинок По-
дільської духовної семінарії,
1789 — 90.
62.	Історичний музей-заповідник.
Картинна галерея. Планета-
рій.
63.	Пам’ятка садово-паркового
Славута
Ізяглав
Білопр'я
Яип пь
Самчики
26 27
/34 35
МвДЖИбіЖ
Іеражня
р волинці
Лісовод*
Слоїїдка
Віньківці
МалПвшО
 арижі
Смотрн
іегава
Дунаівц
Голозубини
Михайлівна
Нова'Уи.иця
\Сіара Уоіиия
ІР 69
ЛПиляда с-ара Синяв
\ Кульчіївиі
> ‘Жванецьк
59	61 |69 63
.Хам янець-Поді іьськии
0 Шепетівка
/
12
ГолрННе
19
О Волочмськ
р 1 36 З/ 38_
ЛеТИЧ'В
Ліньків
64 65
Історичні нам ятни
ііам я^ни архітектури
Археологічні нам ятни
Гам ятнини і пам ятні м^сця.псв’язан1
з життям і Діяльністю державних
політичних і він ьновчх діячів, ді йчів
науни нультурн героїв ярац
Пам ятнини і лам ятні місця Великої
Вітчизняно війни 9«4і 45 ор
39 40 4
£>★11
1 Сатанів
ЗІ 32 33
/
1 ОДанюки
-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ©
ч	14
Базал я оА
І Іам ятнини і пам ятні м*сця
історико-ревогюційних подій га
п< дій -ромадяноької в йни
Я
15 36	/
Антонічи ’
----------- 18
І \ Н
І	ч / °
^Чемер‘вці ) А5
І хТ 53
Манульське
—9 11 ОТеофіполь
В 43	\	/
І
Бубнівка " .	1	- - _
{ЗО	Остр'В
В
44/їїо;
___ Г сродише 1
^елехівська С ,
£> /
44а
Гсрсдок /
/ Сутківиі
І ,	/	47
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТ
ТУРИСТСЬКА КА°ТА
щ Обласне турне тсьно-екснурсійне
виробниче об єднання
ГЙ Ьюро подорожей та енснурсіи
Л Туристські і отелі та бази
А Музеї
Заповідн* ч*сця і пам ятни лрир> ди
20	0	20 км

мистецтва — ботанічний сад,
засн. 1930.
64.	Будинок, де 1921 відбувся пер-
ший повітовий з’їзд Рад робіт-
ничих, селянських і червоно-
армійських депутатів.
65.	Меморіальний комплекс вої-
нам і землякам, які загинули
під час Великої Вітчизняної
війни.
66.	Пам’ятник на честь збройного
повстання селян у грудні
1919 проти в±йськ буржуазно-
поміщицької Польщі.
67.	Меморіальний комплекс вої-
нам і землякам, які загинули
1944 під час Великої Вітчизня-
ної війни.
68.	Місце битви українського вій-
ська під проводом Б. Хмель-
ницького проти війська шля-
хетської Польщі 1653.
69.	Пам’ятки архітектури — руї-
ни замку, 15 —17 ст.; вірмен-
ський костьол, 1782 — 86.





ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
374
1990) — 1437,8, у т. ч. орні зем-
лі — 1200,8, сіножаті — 121,5,
пасовища — 84,3. Вся посівна
пл. 1990 становила 1351,6 тис.
га, у т. ч. бл. половини припа-
дає на зернові культури (див.
діаграму). Значну увагу при-
діляють меліорації земель. Осу-
шено 111,4 тис. га (осн. осу-
шувальні системи Пд.-Бузька,
♦Хомора», «Горинь»). Зро-
шується 5,1 тис. га. Вирощують
зернові (озима пшениця, яч-
мінь, зернобобові, кукурудза
на зерно, овес, просо, гречка),
технічні (цукр. буряки, тютюн),
кормов' (кукурудза на силос,
конюшина, люцерна та ін.)
культури. Садівництво та ягід-
ництво на пл. 52,3 тис. га. Ді-
ють 23 комбікормові з-ди,
зокрема Хмельницький, Сла-
вутський, Кам’янець-Поділь-
ський, Старокостянтинівський,
Волочиський, Ізяславський,
Теофіпольський. Розвинуті ско-
тарство і свинарство (бл. 90 %
вироби, продукції тваринницт-
ва). Важливе значення мають
птахівництво, бджільництво,
ставкове рибництво, вівчарство.
Діють 8 спеціалізованих г-в по
вироби, яловичини, 2 — по ви-
роби. свинини, 6 птахофабрик,
7 тваринницьких комплексів
по вироби, молока.
На тер. X. о. сформувався тва-
ринницько-бурякоцукрово-зер-
новий (лісостеповий) аграрно-
тер. комплекс (АТК), навколо
Хмельницького розвивається
приміськ. АТК. Поширені бу-
рякоцукровий, зернопром., пло-
д ©овочеконсервний, м’ясо- та
молоко-пром. агропромислові
спеціалізовані комплекси.
Транспортна система. У внутр.
і зовн. перевезеннях провідну
роль відіграють залізнич. і
автомоб. транспорт. Заг. довж.
Замок у смт Меджибожі.
14 — 16, 19 ст.
з ць (1989) у межах обл. 740 км.
Густота з-ць на 1000 км2 ста-
новить 35,9 км. Залізнич. вузли:
Хмельницький, Шепетівка, Гре-
чани. Автомоб. транспорт за-
безпечує в основному внутріш-
ньообл. перевезення. Заг. про-
тяжність автомоб. шляхів 7,0
тис. км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 6,7 тис. км. Густота
автошляхів на 1000 км2 ста-
новить 326,4 км. Судноплавство
по Дністру. Аеропорт у Хмель-
ницькому.
Внутрішні відміни. На тер. об-
ласті виділяють три госп. під-
райони. Центральний під-
район — найрозвинутіший
(53 % тер. області і 51 % на-
селення). Має значні запаси
мін.-сировинних ресурсів. На
нього припадає осн. частка про-
дукції галузей машинобуду-
вання, легкої, хім., харч, та буд.
матеріалів пром-сті. Тут вироб-
ляється 63 % цукр. буряків,
58 % зернових, 54 % м’яса,
53 % молока. Найбільші пром.
центри: Хмельницький, Лети-
чів, Старокостянтинів, Воло-
чиськ. Північний підрайон
займає 26 % території і 25 %
населення області. Найрозвину-
тіші галузі харч., лісової і дере-
вообр. та буд. матеріалів пром-
сті. Тут виробляють 24 % моло-
ка, 23 % м’яса, 20 % зернових,
17 % овочевих, 15 % цукр.
буряків. Пром. центри: Шепе-
тівка, Славута, Полонне. Най-
менший за площею (21 %) та
кількістю населення (24 %)
Південний підрайон має
найбільш сприятливі умови для
с. г., у т. ч. садівництва та ягід-
ництва. Набули розвитку с.-г.
машинобудування, електротех.,
легка, харч, та буд. матеріалів
пром-сть. Пром. центр — Кам’я-
нець-Подільський.
Невиробнича сфера. У X. о.—
З вузи: технологічний побут, об-
слуговування (Хмельницький),
пед. та с.-г. ін-ти (Кам’янець-
Подільський), 18 серед, спец,
навч. закладів, 44 профес.-
тех. уч-ща.
В області діють Хмельницька
обл. держ. с.-г. дослідна станція
та ін. наук, і проектно-кон-
структорські установи, Хмель-
ницький обласний центр по гі-
дрометеорології, Кам’янець-По-
дільський відділ Географічного
товариства України. Кам’янець-
Подільські істор. музей-запо-
відник та істор.-архітектурний
заповідник, Хмельницькі крає-
знавчий та обласний худож-
ній музеї, музей М. О. Ост-
ровського (Шепетівка). У Хмель-
ницькому — укр. музично-дра-
матичний та ляльок театри,
обл. філармонія.
О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
Рекреація. До природних ре-
креаційних ресурсів Хмельнич-
чини належать сприятливі клі-
матич. умови, мальовничі крає-
види, лісові масиви (в основ-
ному на крайньому Пн.), а та-
кож джерела мін. вод — у Го-
род оцьком у р-ні поблизу Сата-
нова (маломінералізовані води
типу нафтуся), Полонському
(радонові), а також у Кам’янець-
Подільському та Дунаєвецько-
му р-нах (гідрокарбонатно-маг-
нієво-кальцієві). Здійснюється
пром. розлив мін. вод «Регіна»,
«Поляна-Подільська »; збручан-
ська, острозька, маківська. Ви-
діляються рекреаційно-оздо-
ровчі зони: Славутсько-Шепе-
тівська (на Пн.), Хмельницько-
Летичівська (у центр, частині)
та Кам’янець-Подільська (на
Пд.). Діють 8 санаторіїв і пан-
сіонатів з лікуванням, 2 будин-
ки і пансіонати відпочинку.
Обл. тур.-екскурсійне вироб-
ниче об’єднання (з 1991 — від-
ділення Укр. акціонер, т-ва по
туризму та екскурсіях); 4
бюро подорожей та екскур-
сій (Хмельницький, Городок,
Кам’янець-Подільський, Шепе-
тівка), 2 турбази («Подолянка»
у Кам’янці-Подільському і «Ме-
добори» у Сатанові). Тер. обла-
сті приходять 4 планові турист-
ські маршрути. Численні об’єк-
ти туризму (див. карту; за ста-
ном на 1991).
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 368—369.
Літ.: Гуменюк С. К., Морський
М. Д. Туристські маршрути Хмель-
ниччини. Путівник. Львів, 1983;
Паламарчук М. М., Меренков
В. Ф., Жовнир Л. Ф- Хмельницкая
область (зкономико-географиче-
ская характеристика). «Зкономи-
ческая география», 1985, в. 37.
Г. О. Горчакова, О. І. Коляда.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1954 —
Проскурів) — місто, обл. і ра-
йонний центр. Розташований у
центр, частині області, на р. Пд.
Бузі при впадінні в нього р.
Плоскої. Вузол залізнич. і авто-
моб. шляхів, аеропорт. Пл.
52 км2. Нас. 241,0 тис. чол.
(1990). Вперше згадується в
істор. джерелах 1493 під на-
звою Плоскирів. У 80-х рр. 18
ст. перейменовано на Проску-
рів, 1795 офіційно затверджено
містом, з 1941 — обл. центр.
Поверхня — хвиляста рівнина,
розчленована балками. Переви-
щення відносних висот до 70 м.
Пересічна т-ра січня —5,6 ,
липня -}-18,6\ Опадів 565 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 10,6 тис. га.
У місті — 3 бот. пам’ятки при-
роди, 2 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва
(всі — місц. значення).
X.— важливий пром. і культур,
центр Поділля. Діють бл. 40
підприємств, які виробляють
30,2 % товарної продукції
області. Провідне місце посідає
машинобудування і метало-
обробка, у т. ч. електротех.,
електронна, радіотех., приладо-
і верстатобуд. (виробничі об’єд-
нання «Укрелектроапарат», по
випуску ковальсько-пресового
устаткування, термопластавто-
матів, «Катіон», з-д трактор-
них агрегатів) галузі. Розвинуті
також легка (взут., швейна,
трикотажна, шкіряно-галанте-
рейна ф-ки), харч, (м’ясоком-
бінат, хлібний і міськ. мол.
з-ди, макаронна і кондитерська
ф-ки) галузі. Вироби, буд. мате-
ріалів (з-ди великопанельного
домобудування, залізобетонних
конструкцій, асфальтобетонний
та ін.). Меблева ф-ка, ливарно-
мех. та хім. з-ди.
У X.— технологічний інсти-
тут, 6 середніх спец. навч. за-
кладів, 12 профес.-тех. уч-щ.
Діють Хмельн. міжгалузевий
тер. центр наук.-тех. інформації
і пропаганди Укрндінті Дррж-
економіки України, обл. держ.
с.-г. дослідна станція та ін.
наук, і проектно-конструктор-
ські установи, Хмельницький
обласний центр по гідрометео-
рологи. Укр. музично-драма-
тичний та ляльок театри, обл.
філармонія. Краєзнавчий та об-
ласний худож. музеї. Бюро по-
дорожей та екскурсій, численні
об’єкти туризму (див. план мі-
ста і туристську карту Хмельн.
області; за станом на 1991).
Літ.: Грищук Б. А. Хмельниць-
кий. Путівник. Львів, 1989.
О. В Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАС-
НИЙ ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕ-
ТЕОРОЛбГІЇ — оперативно-ви-
робнича установа, що узагаль-
нює дані гідрометеоролог, спо-
стережень на території своєї
діяльності. Орг. 1.УТ 1988 на
базі Хмельн. гідрометеоролог,
бюро (засноване 1954). Під-
375
ХМІЛЬНИК
Пам'ятники Великої Вітчизняної війни 1941-
45 рр.
1 Монумент Вічної Слави
2 Меморіальний комплекс на честь рядян-
ських воїнів, які загинули при визволенні
міста в 1944 р.
З Танк Т-34, встановлений на честь війсь-
кових частин І з'єднань, які в березні
1944 р. визволили місто від нім.-фашист.
загарбників
Пам'ятники:
Будинок природи
Музеї
1 Обласний краєзнавчий музей
2 Художній музей
З Художній меморіальний музей Г. С. Єв-
рейського
Театри, філармонія
1	Український музично-драматичний театр
2	Обласний театр ляльок
З	Обласна філармонія
1 Героєві Радянського Союзу 1.1. Філіпову
2 Максиму Горькому
З Б. Хмельницькому
Ш Обласне туристсько-екскурсійне виробниче
об'єднання
Гбі Бюро подорожей та екскурсій
4-18,6°. Опадів 565 мм на рік,
макс. кількість їх випадає
влітку. Період з т-рою понад
4-10° становить 154 дні. Висота
снігового покриву 10—12 см.
Метеостанція (Хмельницький),
З агрометеопости (Давидківці,
Пашківці, Чабани). X. р. нале-
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматич. зони. Протікає
р. Південний Буг з притоками
Бужком, Самцем, Вовком, а
також р. Смотрич (прит. Дні-
стра). Споруджено 88 ставків
(заг. пл. водного дзеркала
2210 га). Переважають темно-
сірі опідзолені грунти та чорно-
земи опідзолені. Пл. лісів 9,45
тис. га (дуб, граб, береза, осика,
вільха, липа), лісосмуг — 220
га. У заплавах річок — лучна,
лучно-степова рослинність.
У районі — частина Моломо-
линцівського заказника (респ.
значення), 2 заказники та 2
парки — пам’ятки садово-пар-
кового мистецтва.
Хмельницький.
Центральна частина міста.
Український музично-драматич-
ний театр.
Осн. пром. і культур, центр —
Хмельницький. У районі —
комбінат хлібопродуктів (сели-
ще Богданівці), цукровий та
м’ясокісткового борошна з-ди
(Хмельницький), трикотажна
ф-ка, дослідно-експерименталь-
ний з-д (Чорний Острів), торфо-
підприємство (с. Грузевиця) та
ін. Лісництво. С. г. спеціалі-
зується на рослинництві буря-
ківничо-зернового та тварин-
ництві м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
цукр. буряки, ячмінь, горох, ку-
курудза, картопля, овочеві. Са-
дівництво (на пл. 1,3 га). Ско-
тарство, свинарство, птахів-
ництво, допоміжні галузі —
бджільництво і рибництво. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
91,4, у т. ч. орні землі — 78,8,
сіножаті — 10,8, пасовища —
1,4. Осушено 4878 га. У районі
26 колгоспів, 5 радгоспів, 3 між-
госп. підприємства. Залізнич.
вузол Хмельницький, залізнич-
ні станції: Чорний Острів,
Богданівці, Скибнєво. Автомоб.
шляхів 369,7 км, у т. ч. з твер- *
дим покриттям — 350,7 км.
Профес.-тех. уч-ще, літ.-мемо-
порядкований Держ. комітету
У країни по гідрометеорології.
У його складі: спеціалізована
група агрометеорології та агро-
метеоролог. прогнозів і радіо-
логії. Завдання — забезпечен-
ня відповідних орг-цій, населен-
ня оперативною агрометеоролог,
інформацією та інформацією
про забруднення атм. повітря,
вивчення особливостей метеоро-
лог., кліматич., агрометеоролог,
і гідролог, умов області; мето-
дичне керівництво роботою
колг.-радгоспних агрометеоро-
лог. постів. Здійснює органі-
заційне й методичне керівницт-
во метеоролог, станціями об-
ласті.	М. І. Ковальчук.
ХМЕЛЬНЙЦЬКИИ РАЙОН
район у центр, частині Хмельн
обл. Утворений 1965. Пл. 1,26
тис. км2. Нас. 58,8 тис. чол.
(1990; без м. Хмельницького),
у т. ч. міського — 1,1 тис.
Центр — Хмельницький. У ра-
йоні — смт Чорний Острів та
77 сільс. населених пунктів.
X. р. лежить у межах Поділь-
ської височини. Поверхня
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, подекуди розчле-
нована балками. Трапляються
зсуви, на Сх. днища давніх
долин заболочені. Поклади
торфу, піску, глини. Район
розташований в основному у
Західно-Українській лісостепо-
вій фізико-географічній про-
вінції, крайня східна його ча-
стина — у	Дністровсько-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,6 , липня
ріальний музей поета, байкаря
Л. І. Глібова, який 1855 —58
викладав у повітовому уч-щі
(Чорний Острів). Карта див.
с. 376.	о. в Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ХМІЛЬНИК — місто обласного
підпорядкування Війн, обл.,
райцентр. Розташований у пн.-
зх. частині області, на р. Пд.
Буг. Залізнична станція, авто-
вокзал. 30,0 тис. ж. (1990).
Відомий з 1362, місто з 1957.
Поверхня — пологохвиляста
рівнина. Перевищення віднос-
них висот 10—25 м. X.— баль-
ХМІЛЬНИЦЬКА
376
а в
Пашківці
•шіви.
Жовтнсс:
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Малаш
І£Х( МІвЦІ
'авидкі
’аро'
>івці
опис,
Масівц,
гРозсоша
Аркаді’вці
Лісові ГринівціІІСтуфчинуї^
ЗОлешин ® Н
Малиничі
І еолійське	1
Андрійківці
Моломолинц>вський заказник
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
і Територія, підпорядкована
Хмельницькій міськрад
елетинці
©
Гнатівці
< Р
X х ,
іМОіичці
О
Чабани
Данюкиі
300 інше
•ч	/	©„
\ м Черепнека
ч /Антонівка
вці
^Ч^учНорний Острі
і__© 7
їіедосиг 4
неологічний курорт, що входить
до Придністровського рекреа-
ційного району Осн. рекреацій-
ні ресурси: Новохмільницьке
родовище радонових мін. вод, а
також родовище лік. торф, гря-
зі. Клімат помірно континен-
тальний з м’якою зимою і теп-
лим літом. Пересічна т-ра січ-
ня — 5,7 , липня +19,0°. Опадів
540 мм на рік. Метеостанція.
Пл. зелених насаджень 762,8
га. УХ.— 2 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва
респ. значення. Діють 7 сана-
торіїв, пансіонат.
Пром. підприємства: «Хміль-
никсільмаш», авторем., асфаль-
товий, комбікормовий, сухого
знежиреного молока, прод. то-
варів з-ди; бавовняна прядиль-
но-ткацька, меблева, швейна
ф-ки; філіал Вінн. взут. вироб-
ничого об’єднання. Лісгоспзаг.
Філіал Укр. н.-д. ін-ту курор-
тології та фізіотерапії. Профес.-
тех. уч-ще. Краєзнавчий музей.
Бюро подорожей та екскур-
сій. Серед об’єктів туризму: па-
Хмільник. Палац, збудований
на місці старовинного замку.
1911—15.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
м’ятки архітектури 16 — поч.
20 ст., зокрема башта замку,
1534; палац, 1911 —15.
Літ.: Новицький Г. О. Курорт
Хмільник. К , 1974; Гребельський
С. А., Гольденберг Н. Я. Хміль-
ник. Путівник. Одеса, 1986.
ХМІЛЬНИЦЬКА ДАЧА — бот.
заказник респ. значення (з
1978). Розташована у Хміль-
ницькому р-ні Вінн. обл. Пере-
буває у віданні Хмільницького
лісгоспзагу. Пл. 50 га. Охоро-
няється ділянка лісового маси-
ву на правому березі Пд. Бугу.
Осн. лісоутворюючою породою
є дуб звичайний. На заболоче-
ному дниш: балки зростає чор-
новільховий ліс. У трав’яному
покриві серед типової немораль-
ної рослинності трапляються
любка дволиста і підсніжник
звичайний, занесені до Черво-
ної книги України. Має грунто-
захисне та водорегулююче зна-
чення.	О. Г. Яворська.
ХМІЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН —
район на Пн. Зх. Вінн. обл. Утв.
1923. Пл. 1,26 тис. км2. Нас.
49,0 тис. чол. (1990). Центр —
місто обл. підпорядкування
Хмільник. У районі — 80 сільс.
населених пунктів.
X. р. лежить у межах При-
дніпровської височини. Поверх-
ня — підвищена пологохвиля-
ста (подекуди плоска) лесова
рівнина, розчленована балками.
Абс. вис. 280—320 м. Корисні
копалини: торф, граніт, глина,
пісок; є джерела радонових та
мін. вод. Район розташований
у Дністровсько-Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 5,7°, липня 4-19,0°. Опадів
540—570 мм на рік, найбільша
їх кількість випадає влітку.
Період з т-рою понад 4“103
становить 160 днів. Висота сні-
гового покриву 8—18 см. Метео-
станція (Хмільник). Район на-
лежить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Ріка
Південний Буг з прит. Сниво-
дою. Споруджено 162 став-
ки (заг. пл. водного дзеркала
1326 га). Переважають чор-
ноземи типові (бл. 68 % пло-
щі району), темно-сірі опід-
золені грунти та чорноземи
опідзолені (бл. 16 %), є сірі лі-
сові та лучні грунти. Пл. лісів
10 тис. га (дуб, акація, клен,
ясен, сосна, ялина); полезахисні
та водоохоронні насадження
становлять бл. 1,0 тис. га, у т. ч.
лісосмуги — 799 га. Заказник
Хмільницька Дача, пам’ятка
природи Рибчинецька дубина
(респ. значення), 2 пам’ятки
природи та 3 заповідні урочи-
ща (місц. значення).
Осн. пром. і культур, центр —
Хмільник. У районі — Жданів-
ський цукр. комбінат. С. г.
спеціалізується на рослинниц-
тві зерново-буряківничого та
тваринництві м’ясо-мол. на-
прямів. Осн. культури: озима
пшениця, ячмінь, горох, цукр.
буряки, овочеві. Садівництво (на
пл. 1064 га). Розвинуті свинар-
ство, скотарство, птахівництво,
бджільництво, рибництво, шов-
ківництво. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 105,1, у т. ч. орні
ХМІЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
'ар яків
Лип ятин
Сальниця\.
Силківкі
313 * С
Терешпіль
Торчин
Скаржинці	я
Улані&Дг^
Маркуші Рибчинці,
Лозна
Качанівка
Чернятинці
данівка
Вел Митник
х АПугтовійти І
б <	4/	І
Ху -ії&ри^Кривошиінецькі
Сьомакик
(Соколова
Бережна
.ривошиї
Хмільний
Дозова
Лелітка
ТоХодьки
ироксГ
яебля Порик
землі — 91,0, сіножаті — 4,4, па-
совища — 8,2. Зрошується 303
га, осушено 6,3 тис. га. У ра-
йоні — 37 колгоспів, 5 радгос-
пів, 4 міжгосп. підприємства,
у т. ч. Великомитницька птахо-
фабрика. Хмільницьке лісницт-
во. Залізнична ст. Хмільник.
Автомоб. шляхів 415,5 км, у т.
ч. з твердим покриттям —
317,4 км.
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
хоба-кАя — скеля на узбе-
режжі Чорного м., на пд. окраї-
ні смт Новий Світ Респ. Крим.
Вис. 188 м. Вершина конічна,
урвистий схил закінчується
мисом Плоским, який розділяє
бухти Судак-Лиман і Синю.
Скеля складається з коралових
вапняків пізньоюрського віку.
Вкрита рідколіссям із ялівцю
високого, сосни Станкевича,
дуба пухнастого. Х.-К. нале-
жить до бот. заказника Новий
Світ.	О. А. Клюкін.
ХОБА-ТЕПЕ — найвища,
центр, частина Берегового хр.
масиву Карадаг. Вис. до 440 м.
Довж. бл. 1 км. Являє собою
асиметричне моноклінальне
пасмо з урвистим примор. схи-
лом. Верхня частина урвища
розчленована ущелинами, має
численні гроти і скелі-останці
химерних форм («мертве місто»).
В ниж. частині урвища є кілька
напівзатоплених гротів (Реву-
чий, довж. 70 м та ін.). Пн.-
зх. схил вкритий рідколіссям
з дуба, грабинника, глоду, ялів-
цю, фісташки. Х.-Т.— це текто-
нічний блок з туфів, керато-
фірів, утворених у результаті
вулканічної діяльності за юр-
ського періоду. О. А. Клюкін.
ХОДОРІВ — місто Жидачів-
ського р-ну Львів, обл. Розта-
шований на р. Луг (прит. Дні-
стра). Залізничний вузол. 12,5
тис. ж. (1990). Відомий з 1394,
місто з 1940. Поверхня слабо-
хвиляста, перевищення висот
до 10 м. Пересічна т ра січня
юж
Сміла
Кропиви
Петриківщ
Вишенька
ижиНівка
--------^320,
ірожок
Кустівц
Рогинщуг

Хмільницька Дача
(заказник)
Рибчинецька дубина
(пам ятна природи)
нижче 300 Вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
377
ХОРОЛ
3,0°, липня -|-18,0о. Опадів
650—750 мм на рік. У місті є
парк 19 ст.— пам’ятка садово-
паркового мистецтва. На річці
розташований став — місце від-
починку. Цукр. і м’ясокомбі-
нати; поліграф, машин, прод.
товарів і хлібний з-ди, цех това-
рів нар. споживання Сколівсь-
кого деревообр. комбінату. Про-
фес.-тех. училище.
холми — селище міського ти-
пу Корюківського р-ну Черніг.
обл. Розташовані на р. Убеді
(прит. Десни), за ЗО км від
залізнич. ст. Корюківка. 3,6 тис.
ж. (1990). Засн. у серед. 17 ст.,
с-ще міськ. типу з 1958. Поверх
ня — пологохвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня —6,8°,
липня +19,0°. Опадів 614 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
245 га. Спиртовий і цегельний
з-ди, лісгоспзаг, лісництво. Бу-
динок відпочинку. Музей бойо-
вої слави.
ХОЛОДНИЙ ЯР — комплексна
пам’ятка природи респ. значен-
ня (з 1968). Розташований
у Чигиринському р-ні Черкас,
обл. Перебуває у віданні Ка-
м’янського лісгоспзагу. Пл.
853 га. Охороняється лісовий
масив з цінними породами де-
рев, яружно-балковим рельє-
фом, численними природними
джерелами. У X. Я. налічується
124 види дерев і чагарників,
з них 75 — місцеві. Тут зро-
стають дуб звичайний, сосна
звичайна, ясен, береза, липа,
сосна Веймутова, каштан, мод-
рина сибірська, модрина євро-
пейська та ін. Багатий тварин-
ний світ: лось, олень, козуля,
свиня дика, борсук, лисиця, лі-
сові птахи. На території X. Я.—
залишки давніх поселень люди-
ни; це місце визвольної бороть-
би укр. народу 1768 (Коліївщи-
на) та партизанського руху в
роки Бел. Вітчизн. війни. Вхо-
дить до складу Чигиринського
істор.-культур. заповідника.
В. П. Давидок.
холсти — заплавне озеро у
Новгород-Сіверському р-ні Чер-
ніг. обл., на лівому березі Десни
(бас. Дніпра), на Пн. Зх. від с.
Бириного. Сполучається з Дес-
ною неглибокими протоками.
Довж. бл. З км, шир. до 0,2 км,
пл. 60 га, пересічна глиб. 5 м
(найбільша — 10 м). Улоговина
підковоподібної форми. Пд. бе-
реги підвищені, поросли віль-
хою, верболозом, ожиною, бу-
зиною, північні — низькі, забо-
лочені, вкриті чагарником та
очеретом. Живлення мішане.
Т-ра води влітку -|-18, +19
на глиб. 0,5 м від поверхні та
-|-13, +13,5° на глиб. 0,5 м
від дна. Взимку озеро замерзає.
Прозорість води до 1,1 м. На дні
піщано-мулисті відклади. Є рід-
кісні та реліктові рослини —
Річка Хомора.
плавун щитовидний, сальвінія
плаваюча. Водяться окунь, щу-
ка, плітка, краснопірка, ка-
рась. У прибережних заростях
гніздяться очеретянки, коби-
лочки, крячки, кулики, пас-
тушки та ін. птахи. Рибаль-
ство.
Літ.: Никифоров А. И. Деснянские
озера. (Туристам, риболовам, охот-
никам путеводитель). К., 1970.
І. В. Марисова.
ХОМОРА — річка у Теофіполь-
ському, Красилівському, Ізя-
славському, Шепетівському і
Полонському р-нах Хмельн.
обл. та Баранівському р-ні
Житомир, обл., ліва прит. Слу-
чі (бас. Прип’яті). Довж. 114 км,
пл. бас. 1465 км2. Бере початок
у балці біля с. Кузьминців. До-
лина коритоподібна, заплава
двостороння, подекуди заболо-
чена. Річище помірно звивисте.
Похил річки 0,73 м/км. Осн.
притоки: Муховець, Білка (пра-
ві), Скрипівка, Хоморець (ліві).
Живлення мішане, з переважан-
ням снігового. Замерзає у груд-
ні, скресає у березні. Стік за-
регульований водосховищами
та численними ставками. Риб-
ництво (гол. чин. ставкове).
Воду використовують для тех.
водопостачання. На річці — м.
Полонне.
ХОМУТЇВСЬКИИ СТЕП — від-
діл Українського степового за-
повідника, розташований у Но-
воазовському р-ні Донец. обл.
Утв. 1926 як заповідник місц.
значення, з 1947 — респ. зна-
чення; сучас. статус з 1961. Пл.
1030 га. Охороняється цілинна
ділянка різнотравно-типчаково-
ковилового степу з рідкісними
видами рослин.
ХОМ’ЯК — вершина у пд.-сх.
частині Скибових Горган, на
тер. Івано-Фр. обл. Вис. 1540 м,
перевищення над долиною Пру-
ту 700—800 м. Форма дахопо-
дібна. Складається з пісковиків
палеоцену. Схили розчленовані
притоками річок бас. Пруту
(північний — притоками р.
Жонки, південний — Прут ця -
Яблунецького). У привершин-
ній частині — кам. розсипи і
осипища, далі — полонини і
криволісся, середня і нижня
частини схилів вкриті мішаним
і хвойним лісом. В. Ф. Лящук.
ХОРОБРА — річка у Богуслав-
ському р-ні Київ. обл. та Кор-
сунь-Шевченківському районі
Черкас, обл., права прит. Росі
(бас. Дніпра). Довж. 29 км, пл.
бас. 287 км2. Бере початок по-
близу с. Медвина. Долина еро-
зійного типу, шир. 1,6 км, глиб.
40 м. Заплава одностороння,
шир. до 200 м, у верхів’ї заболо-
чена. Річище слабозвивисте,
шир. до 10 м. Похил річки
3,2 м/км. Живлення мішане.
Замерзає на поч. грудня, скре-
сає у серед, березня. Є ставки.
У ниж. течії зазнає підпору від
Стеблівського водосховища на
Росі. Воду використовують для
госп. потреб. Ю. П. Яковенко.
ХОРОЛ — річка у Недригайлів-
ському і Липоводолинському
р-нах Сум. обл. та Гадяцькому,
Миргородському, Хорольсько-
му, Семенівському і Глобин-
ському р-нах Полтав. обл.,
права прит. Псла (бас. Дніпра).
Довж. 308 км, пл. бас. 3870 км2.
Бере початок із джерел на Пн.
від с. Червоної Слободи, тече
Придніпровською низовиною.
Долина трапецієвидна, часто
асиметрична, з підвищеними
правими і пологими лівими
схилами; шир. долини досягає
10—12 км. Заплава заболочена,
поросла чагаониками і лучною
рослинністю; шир. від 0,2—
0,5 до 1,5—2 км. Річище на
всьому протязі звивисте, на ді-
лянці між м. Миргородом і с.
Вишняками тече у підвище-
них берегах; шир. 10—60 м
і більше (на плесах). Похил річ-
ки 0,3 м/км. Живлення мішане,
з переважанням снігового і до-
щового. Замерзає наприкінці
листопада — на поч. грудня,
скресає до кінця березня. Стік
зарегульований шлюзамн-регу-
ляторами; є водосховище. Воду
використовують для водопоста-
чання і зрошування. На X.—
міста Миргород і Хорол.
Іл. див. с. 378.
6. С. Святицька.
ХОРОЛ — місто Полтав. обл.,
райцентр. Залізнична станція.
16,5 тис. ж. (1990). Відомий з
1083, місто з 1781. Поверхня
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —6,6°, липня +20,5°.
Заказник Хмільницька Дача.
Грабова діброва.
Кадило сарматське.
ХОРОЛЬСЬКИИ
378
Опадів 484 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 32,5 га. Є ду-
бовий гай — пам’ятка природи
місц. значення. Збудовано
5 ставків. УХ.— мол.-консерв-
ний комбінат дитячих продук-
тів, мех., консервний, буд. ма-
теріалів з-ди, ф-ки госп. виробів
♦Промінь» і харчосмакова. Рад-
госп-технікум, профес.-тех. уч-
ще. Краєзнавчий музей.
ХОРОЛЬСЬКИИ РАЙОН —
район на Зх. Полтав. обл. Утво-
рений 1923. Пл. 1,1 тис. км2.
Нас. 47,8 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 16,5 тис. (1990). У райо-
ні — м. Хорол (райцентр) і 93
сільс. населені пункти.
Лежить у межах Придніпров-
ської низовини. Поверхня сла-
бохви листа, розчленована до-
линами річок, ярами і балками.
Максимальні висоти — на во-
доділах пн. частини району.
Корисні копалини: глина,
торф, гіпс. Розташований у ме-
жах Лівобережно-Дніпровської
лісостепової фізико-географіч-
ної провінції. Пересічна т-ра
січня —6,7°, липня +20,4 \
Період з т-рою понад +10'
становить 161 день. Опадів
485 мм на рік. Висота снігового
покриву 22—26 см. Належить
до недостатньо вологої, теплої
агрокліматичної зони. Річки
бас. Дніпра — Сула (на зх. межі
району) і Хорол. Збудовано 97
ставків заг. пл. водного дзерка-
ла 667 га. Переважають чорно-
земи типові малогумусні (87 %
території району), а також луч-
но-чорноземні, лучні солонцю-
ваті та болотні грунти. Майже
вся територія району розорана.
Ліси займають 2,8 тис. га. Осн.
деревні породи: сосна, дуб,
ясен, клен, липа. Є 2 пам’ятки
природи місц. значення — дуб
і дубовий гай.
Найбільші пром. підприємст-
ва: хорольські мол.-консервний
комбінат дитячих продуктів та
мех. з-д, фабрика госп. виро-
бів ♦ Промінь», Вишняківський
спиртовий з-д. Спеціалізація
с. г.— рослинництво зерново-
Річка Хорол.
буряківничого напряму, тва-
ринництво — м’ясо-мол. (ско-
тарство, свинарство, вівчарст-
во, птахівництво). Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 82,5,
у т. ч. орні землі — 70,8 га,
пасовища і сіножаті — 10,4.
Осн. культури: озима пшениця,
кукурудза, горох, цукр. буряки,
картопля, овочі. В районі — 17
колгоспів, 3 радгоспи. Заліз-
нична ст. Хорол. Автомоб.
шляхів 335 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 321 км. Рад-
госп-технікум (Хорол), 2 про-
фес.-тех. уч-ща (Хорол, с. Софи-
не). Музеї: істор.-краєзнавчий
(с. Новоаврамівка), краєзнавчі
(Хорол, с. Староаврамівка).
Г. М. Тяжкороб.
ХОРОСТКІВ — місто Гусятин-
ського р-ну Терноп. обл. Розта-
шований на р. Тайні (прит.
Гнилої, бас. Дністра). Заліз-
нич. станція, автостанція. 8,9
тис. ж. (1990). Перша писемна
згадка про X. датується 1564,
місто з 1977. Поверхня хви-
ляста, розчленована ярами. Пе-
ревищення відносних висот до
42 м. Пересічна т-ра січня
-5,5°, липня +18°. Опадів
560 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 59,6 га. На р. Тайні
є 2 ставки. У місті — Хорост-
ківський дендропарк (респ. зна-
чення) і 3 бот. пам’ятки приро-
ди (місц. значення). Комбікор-
мовий, маслоробний, цукр.,
спиртовий з-ди, комбінат хлібо-
Тарасі _
___інше
І 150
___ >00
ШКАЛА во У МЕТРАХ
Мусіідка
Гофине
'‘'Штомпечівка
Бер- уня ч
продуктів, міжгосп. підприєм-
ство по вироби, продукції тва-
ринництва. Діє Терноп. наук.-
виробниче об’єднання ♦Еліта».
Профес.-тех. училище.
ХОРОСТКІВСЬКИИ ДЕНДРО-
ПАРК — дендролог, парк у м.
Хоросткові Гусятинського р-ну
Терноп. обл. Підпорядкований
Терноп. наук.-виробничому об’-
єднанню ♦ Еліта». Пл. 18 га.
Засн. 1972, сучас. статус —
з 1983. Парк сплановано у двох
стилях: центр, частина — у ре-
гулярному, інша частина — у
ландшафтному стилі, з мальов-
ничими рослинними компози-
ціями (реліктовий сад, ♦Єні-
сейські Поля», ♦Ясна Поляна»,
бузковий гай, папоротевий га-
йок тощо). Колекція X. д. налі-
чує бл. 1,5 тис. видів, різно-
видностей і форм рослин, з них
хвойних та вічнозелених —
понад 300 видів і форм. Тут
зростають гінкго дволопатеве,
метасеквойя, секвойядендрон,
тис ягідний, магнолії, павлонія,
аралія манчжурська, лимонник
китайський, різні види платана,
бука, дуба, липи, ясена, акації,
клена. Є унікальна колекція
рододендронів. У дендропарку
створено три відділення: ден-
дрологічне, трав’янистої флори
(рідкісних і зникаючих видів)
та оранжерейних рослин (за-
критого
грунту). Проводять
ачиха
Г Ба. ач на
врамівка
иш
и’лосовецькр,
'Петра
Клепані.
Шишакич
Аніїрі вка
Петра* чека /
ХОРОЛЬСЬКИИ
РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ковалі
Кравці
О
наук, дослідження з інтродук-
ції та акліматизації рослин,
виводять нові сорти декора-
тивних рослин.
М. П. Чайковський.
ХОРОШЕВЕ — селище місько-
го типу Харківського р-ну Хар-
ків. обл. Залізнична ст. Жихар.
4,8 тис. чол. (1990). Засн. в
серед. 17 ст., с-ще міськ. типу
з 1938. Лежить на правому ко-
рінному березі р. Уди (прит.
Сіверського Дінця). Поверхня
погорбована. Перевищення ви-
сот до 150 м. Пересічна т-ра
січня —7,3°, липня +20,5°.
Острів Хортиця.
Опадів 502 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 1 га. В X.—
відділення радгоспу ♦Безлюдів-
ський».
ХОРТИЦЯ — острів на Дніпрі,
нижче греблі Дніпровської ГЕС,
у межах міської зони Запоріж-
жя. Омивається Дніпром та йо-
го рукавом Річищем (Старим
Дніпром). Довж. 12 км, шир.
2,5 км, пл. 3000 га. У геол.
будові беруть участь граніти
архейського віку (охороняється
пам’ятка природи — відсло-
нення гранітів дніпровсько-
го комплексу). Пн. частина
X. підвищена, з крутими бере-
гами у вигляді скель і стрім-
чаків, які подекуди підніма-
ються на 40—70 м над Дні-
пром (скелі Чорна, Тараса, Со-
вутина та ін.). Тут на площі
понад 400 га ростуть хвойні і
листяні ліси, зарості чагарни-
ків, є ділянки цілинного степу,
тополині гаї, по урочищах —
насадження білої акації, верби,
шовковиці та ін. До бот. пам’я-
ток природи належить 700-
річний дуб вис. 27 м. На Пд.
поверхня острова знижується,
понад 350 га займають плав-
ні; луково-болотна рослинність
чергується з лісовою (верба, ду-
бові гаї); багато озер.
На піщаних грунтах — наса-
дження з сосни, ялини. В центр,
частині значні площі під фрук-
товими садами. Більша частина
X. входить до складу геоло-
гічного заказника Дніпровські
Пороги.
За висловом Д. І. Яворницько-
го,— X.— це найбільший, най-
красивіший і найбагатший острів
Дніпра. Вперше згадується під
назвою о. Святий Григорій у
праці Константина VII Багря-
нородного ♦Про управління
імперією» (946—953). До 1775
(з перервою) X. входила до
складу володінь Запорізької Сі-
чі, відіграючи роль важливого
стратегічного опорного пункту.
Залишки запорізьких укріп-
лень збереглися на Совутиній
скелі та ін. З 1965 X. перетво-
379
ХОТИНЬ
рено на держ. істор.-культур-
ний заповідник, створено музей.
Тут виявлені археол. та істор.
пам’ятки різного часу: епохи
пізньої бронзи, черняхівської
культури 2—6 ст., Київської
Русі 9—13 ст., запорізького
козацтва 15—18 ст., російсько-
турецької війни 1735—39. На
тер. заповідника відведено
спец, місця для зон оздоровлен-
ня та відпочинку, де розміще-
ні профілакторії, будинки від-
починку, турбаза ♦ Хортиця*.
Літ.: Сушко К. И., Юхимчук Л. П.
По Хортице. Путеводитель. Дне-
пропетровск, 1989.
О. П. Андріяш, Н. Є. Коротенко.
ХОРТИЦЬКЕ ТОВАРИСТВО
ОХОРОНЦІВ ПРИРОДИ — до-
бровільне об’єднання вчених-
природознавців і аматорів у цій
галузі; перше природоохорон-
не товариство в Україні. Ство-
рене 1910 під назвою «Охо-
ронці природи» в с. Верхній
Хортиці (тепер у межах м. За-
поріжжя) за ініціативою нар.
вчителя природознавства П. Ф.
Бузука. Об’єднувало бл. 200
членів, серед них — ботанік
академік Петерб. АН і АН
України І. П. Бородін, зоолог
професор Моск. ун-ту Г. О- Ко-
жевников та ін. Осн. напрями
діяльності т-ва: виявлення ма-
льовничих об’єктів природи
краю і всебічне сприяння їх
збереженню, поширення при-
родоохоронних знань серед на-
селення.
Літ.: Справочник по заповедному
делу. К., 1988. Є. О. Колесник.
ХОТИН — місто Чернів. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Дністрі, за 20 км від заліз-
нич. ст. Кам’янець-Поділь-
ський. Автостанція. 12,3 тис. ж.
(1990). Виник у 8 ст., місто
з 14 ст. Поверхня — хвиляста
рівнина, перевищення висот
до 127 м. Пересічна т-ра січня
5,3°, липня 4-19,2°. Опадів
зх. і пологішим сх. краями,
ХОТИНСЬКИЙ
РАЙОН
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
складений неогеновими вапня-
ками, пісковиками, глинами,
гіпсами. X. в. глибоко розчле-
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Хотинська височина.
550—600 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 103 га, у т. ч.
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва (місц. значення).
Є три пам’ятки природи місц.
значення — джерела. У X.—
лісокомбінат, з-ди металевих
виробів «Калібр», прод. това-
рів, сироробний, хлібний, це-
гельний, швейно-худож. філіал
Герцаївської ф-ки «Прут». С.-г.
технікум.
Істор.-краєзнавчий музей. Бюро
подорожей та екскурсій.
Серед об’єктів туризму пам’ят-
ка архітектури — фортеця,
13—18 ст.
Літ.: Тимощук Б. А., Чайковский
Г. К. Хотин. Путеводитель. Уж-
город, 1986.
ХОТИНСЬКА ВИСОЧИНА —
горбисте пасмо в центр, частині
Прут-Дністровського межиріч-
чя, у межах Чернів. обл. Про-
стягається з Пд. Зх. на Пн. Сх.
на 50 км. На Зх. має шир.
20—22 км, пересічні висоти
350—400 м, максимальна —
515 м (г. Берда — найвища
точка рівнинної частини Украї-
ни), на Сх. звужується до 5—7
км при вис. 475—350 м. Гео-
структурну основу становить
горстоподібний блок з крутим
& Пам ятни прир' ди
1 Рухотинсьнин ліс 2 Шиї" звсьиий ліс
нована крутосхилими долина-
ми приток Дністра і Пруту.
У верхів’ях прутських приток
утворилися циркоподібні улого-
вини. Понад 75 % площі за-
ймають букові і дубово-грабові
ліси. На безлісих вершинах і
схилах — луки. У зв’язку з ве-
ликою крутизною схилів орних
земель мало. В структурі ланд-
шафтів панівними є горбисто-
пасмові ероз‘йно-зсувні схилові
та широкопасмові хвилясті ме-
жирічні місцевості. Корисні ко-
палини — буд. матеріали, мін.
води. Район туризму, рекреації.
М. О. Куниця.
ХОТИНСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пн.-сх. частині Чернів. обл.
Утворений 1940. Пл. 0,7 тис.
км2. Нас. 75,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 12,3 тис. (1990). У
районі — м. Хотин (райцентр)
та 38 сільс. нас. пунктів.
Розташований у межах Прут-
Дністровського межиріччя (за-
ймає вододіл і центр, частину
Хотинської височини). Поверх-
ня — підвищена хвилясто-пас-
мова лесова рівнина, значно
розчленована. Корисні копали-
ни: мергелі, вапняки, гіпси,
глини, піски, гравій. Лежить у
Західно-Українській лісостепо-
вій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
— 5,3°, липня 4-19,2°. Період з
т-рою понад 4-10° становить
165 днів. Опадів 500—600 мм
на рік; осн. їх частина випадає
в теплий період року. Висота
снігового покриву 17 см. Мі-
ститься у Передкарпатському
вологому, теплому агрокліма-
тич. районі. Річки — Дністер,
по якому проходить пн. межа
району; у пд. частині — витоки
Рингача і Черленої (ліві при-
токи Пруту). Збудовано 139
ставків заг. пл. водного дзер-
кала 404 га. Найпоширеніші
Хотин. Фортеця. 13—18 ст.
сірі лісові (50,2 % площі ра-
йону), темно-сірі опідзолені
(24,7 %), трапляються також
чорноземні грунти. Пл. лісів
18,1 тис. га. Основні породи:
дуб (67,9 % площі лісів), бук
(13,2 %), граб (6,7 %), липа,
дика черешня, сосна, ясен,
ялина та ін. У районі — бот.
пам’ятка природи респ. значен-
ня Шилівський ліс і Рухотин-
ський ліс та місц. значення
орнітологічний заказник Чап-
ля, 7 пам’яток природи та
2 парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва, 5 запо-
відних урочищ.
Найбільші пром. підприєм-
ства — зарожанські цукр. і
комбікормовий, Владичнянсь-
кий плодоконсервний з-ди, хо-
тинські сироробний, «Калібр»,
прод. товарів з-ди, лісокомбі-
нат, швейно-худож. філіал Гер-
цаївської ф-ки «Прут». Рослин-
ництво спеціалізується на виро-
щуванні цукр. буряків, ОЗИМО)
пшениці, кукурудзи; розвинуте
садівництво, овочівництво. Тва-
ринництво м’ясо-мол. напряму
(скотарство, вівчарство, свинар-
ство). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 39,1, у т. ч. орні зем-
лі — 30,0, сіножаті і пасови-
ща — 6,8. Зрошується 1,5 тис.
га. У X. р.— 20 колгоспів,4 рад-
госпи. Автомоб. шляхів з твер-
дим покриттям 308 км. С.-г.
технікум (Хотин), профес.-тех.
уч-ще (с. Ставчани).
И. А. Бурка.
хотпнь — заплавне озеро у
Коропському р-ні Черніг. обл.,
на лівому березі Десни (прит.
Дніпра), поблизу с. Радичів.
Сполучається з Десною вузькою
протокою. Довж. 2 км, шир.
0,1 км, пл. 20 га, глиб, до 8 м.
Улоговина округлої форми, із
звуженнями у пн. і південній
частигіах. Сх. береги підвищені,
західні — низькі, заболочені.
Живлення мішане. Т-ра води
ХОТІМЛЯ
380
влітку на глиб. 0,5 м від по-
верхні -}-19,5, +20,5°, на глиб.
6,5—7,5 м +12, -|-13о; взимку
озеро замерзає. Прозорість води
до 1 м. Дно піщане, подекуди
замулене. Є реліктові й рідкісні
рослини — плавун щитовидний
та різуха мала. У прибережних
заростях гніздяться очеретян-
ки, болотяні крячки та ін.
Водяться карась, лин, плітка,
окунь. Рибальство. На бере-
гах — місця відпочинку.
Літ.: Никифоров А. И. Деснян-
ские озера. (Туристам, риболовам,
охотникам путеводитель). К.,
1970.	К. А. Семенихіна.
ХОТІМЛЯ — річка у Велико-
бурлуцькому, Вовчанському та
Чугуївському р-нах Харків,
обл., ліва прит. Сіверського Дін-
ця. Довж. 46 км, пл. бас. 341
км . Бере початок на пд. від-
рогах Середньоросійської висо-
чини, на Зх. від смт Приколот-
ного. Долина трапецієподібна,
асиметрична, шир. 1,0—1,5 км.
Заплава двостороння, шир. до
0,5 км, затоплюється під час
повеней. Річище слабозвивисте.
Похил річки 1,9 м/км. Живлен-
ня снігове і дощове. Характерні
весняна повінь та літньо-осіння
межень. Льодостав з кін. листо-
пада — поч. грудня до поч.
березня. Гідролог, пост біля
с. Гарашківки (з 1962). Воду ви-
користовують для зрошування.
Е. А. Попова.
ХОТІНЬ — селище міського ти-
пу Сумського р-ну Сум. обл.
Розташований на р. Олешні
(прит. Псла), за 25 км від Сум.
3,7 тис. ж. (1990). Відомий з
кінця 14 ст., с-ще міськ. типу
з 1968. Поверхня погорбована.
Пересічна т-ра січня —7,7°,
липня -{-19,5'. Опадів 550 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
369 га. У X.— хлібний і це-
гельний з-ди, дільниця Сум.
харчокомбінату. Профес.-тех.
уч-ще, краєзнав. музей.
ХОЦЬКИИ ГОРБ — пасмопо-
дібне підвищення на межиріччі
Трубежа і Су пою, за 2,5 км на
Пн. Зх. від с. Хоцьки Київ,
обл. Розташований у межах
Придніпровської низовини, на
3-й надзаплавній терасі Дніп-
ра. Складений алювіальними
пісками, перекритими шаром
лесів. Перевищення X. г. над
рівнем води в Дніпрі до 72 м
(тераси — на ЗО—40 м), абс.
вис. до 154 м. Виникнення X. г.
пояснюють неотектонічними
деформаціями тераси. Схили
пологі, поширені давні еолові
форми рельєфу. Поверхня знач-
ною мірою розорана, діють
сучасні суфозійні процеси, схи-
лова ерозія. Е. Т. Палієнко.
ХРЕБЕТ ГІРСЬКИЙ — лінійно
витягнута гірська споруда або
серія гір з морфологічно вира-
женою віссю, вздовж яко- згру-
повані найбільші висоти. Най-
частіше відповідає морфострук-
турі, утвореній додатними три-
валими тектоніч. рухами або
вулканізмом. За морфологічни-
ми і генетич. ознаками розріз-
няють X. г. симетричні і аси-
метричні, моноклінальні, анти-
клінальні, вулканічні, брилові,
горстові тощо. З гірських хреб-
тів утворені гірські ланцюги та
системи. В Українських Карпа-
тах переважають асиметричні
хребти, пов’язані з антиклі-
нальними складками та насу-
вами (Скибові Карпати), а та-
кож складчасто-брилові (Чор-
ногора, Свидовець, Мармаро-
ський масив).
У Кримських горах виражений
субширотно витягнутий аси-
метричний головний хребет, по-
в’язаний із складчасто-брило-
вою геоструктурою. Його вер-
шини мають вигляд безлісих
плато подібних закарстованих
поверхонь — яйл, південні схи-
ли круті, скелясті, північні
в результаті ерозійно-денуда-
ційного розчленування мають
вигляд моноклінальних па-
сом — Внутрішнього і Зовніш-
нього.	Я. С. Кравчук.
ХРЕСТОВА ГОРА — невели-
кий скельний масив на Пів-
денному березі Криму, поблизу
смт Ореанди. Являє собою від-
торженець, переміщений по пд.
схилу ялтинського гірського
амфітеатру. Абс. вис. 255 м.
Складена вапняками пізньо-
юрського віку. Схили урвисті,
частково вкриті лісом із сосни
кримської; трапляються я ло-
вець високий, дуб пухнастий,
зрідка — суничне дерево чер-
воне; підлісок — з вічнозеле-
них чагарників. На X. г. зберег-
лися руїни городища 13—15 ст.
Пам’ятка природи місц. зна-
чення (з 1969). Місце змагань
скалолазів.	А. В. Єна.
ХРИСТИНІВКА — місто Чер-
кас. обл., райцентр. Залізнич-
ний вузол. 13,4 тис. ж. (1990).
Виникло 1889. Місто з 1956. По-
верхня підвищена, хвиляста.
Перевищення висот до 49 м.
Пересічна т-ра січня - 6,2 е,
липня 4-19,1°. Опадів 490 мм
на рік. У X.— підприємства за-
лізнич. транспорту, з-ди: прод.
товарів, мол. і комбікормовий,
2 хлібокомбінати.
ХРИСТЙНІВСЬКИИ РАЙОН
— район у пд.-зх. частині Чер-
кас. обл. Утв. 1923. Площа 0,6
тис. км2. Нас. 43,4 тис. чол., у
т. ч. міського — 18,2 тис.
(1990). У районі — м. Христи-
нівка, смт Верхнячка та 33
сільс. населені пункти.
Розташований на Придніпров-
ській височині. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована
прохідними та каньйоноподіб-
ними долинами, ярами, балка-
ми; ускладнена виходами кри-
сталічних порід. Корисні копа-
лини: граніти, глини, незначні
поклади торфу. Лежить у Дні-
стровсько-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—6,2°, липня 4-19,1°. Період
з т-рою понад +10° становить
160 днів. Опадів 490 мм на
рік; випадають в основному в
теплий період року. Висота
снігового покриву 16 см. Ле-
жить у недостатньо вологій,
теплій агроклімат. зоні. Річки
належать до бас. Пд. Бугу —
верхів’я Удича, Кіблича, Си-
ниці та У манки. Збудовано став-
ки заг. пл. водного дзеркала
0,8 тис. га. Найпоширеніші чор-
ноземи типові малогумусні, у
т. ч. вилуговані, сірі лісові та
чорноземи опідзолені, Пл. лі-
сів і чагарників 3,7 тис. га. Осн.
породи: дуб, граб, липа, клен,
сосна. У районі — ентомологіч-
ний заказник Орадшський та
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва — парк у с. Синиці
(обидва — місц. значення).
Найбільші пром. підприєм-
ства — христинівські прод. то-
варів, комбікормовий та мол.,
Верхняцький цукр., Розсішків-
ський комбікормовий з-ди. Зем-
леробство зерново-буряківничо-
го напряму (озима пшениця,
кукурудза, цукр. буряки, яч-
мінь, горох, соняшник, кар-
топля, овочеві). Тваринництво
м’ясо-мол. напряму (скотар-
ство, свинарство, вівчарство,
птахівництво; допоміжні га-
лузі — рибництво, бджільни-
цтво). Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1989) — 48,3, у т. ч. орні зем-
лі — 46,2, сіножаті і пасови-
ща — 1,0. У X. р.—16 колгос-
пів, 2 елітно-насінницькі рад-
ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
273
Сорока
Вел Севарїіїянівка
Івангоі
Піукайвода
Мала Севас
'Сичівка
Ягубец
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
госпи, а також дослідно-селек-
ційна станція по виведенню
високопродуктивних сортів цук-
рових буряків та зернових
культур (Верхнячка). Залізнич.
вузол Христинівка, залізничні
станції: Ліщинівка, Розсипки,
Севастянівка. Автомоб. шляхів
207 км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 202 км. Г. К. Макаренко.
ХРИСТОФОРІВКА — селище
міського типу Криворізького
р-ну Дніпроп. обл. Розташо-
вана на р. Боковеньці (прит.
Інгульця, бас. Дніпра), за 3 км
від залізнич. ст. Гейківка. 2,0
тис. ж. (1990). Засн. в 30-х рр.
19 ст., с-ще міськ. типу з 1958.
Пересічна т-ра січня —5,1 ,
липня +23,4°. Опадів 426 мм
на рік. В селищі — з-д жаро-
стійких блоків і бетонів. Сана-
торій.
ХРУСТАЛЬНЕ — селище місь-
кого типу Луган. обл., підпоряд-
коване Краснолуцькій міськ-
раді. Розташоване на р. Хру-
ст а льній (прит. Жолобків, бас.
Міусу), за 7 км від залізнич.
ст. Красний Луч. 2,1 тис. ж.
(1990). Засн. 1784, с-ще міськ.
типу з 1938. Пересічна т-ра
січня —7,0°, липня +22°. Опа-
дів понад 500 мм на рік^
ХУРТОВИНА — перенесення
снігу вітром над земною по-
верхнею, в результаті чого від-
бувається перерозподіл висоти
снігового покриву та зміна
структури снігу. Розрізняють
X. загальну, низову і поземок.
В Україні X. найчастіше
зумовлені переміщенням пд.
циклонів, менш характерними
є X., пов’язані з циклонами, що
надходять із Зх. і Пн. Зх. Три-
валі й інтенсивні X. часто ви-
никають при проходженні теп-
лих і холодних атмосферних
Бо 'пвиніеча
ґщинівка
с пуватік
/ Пені-чекове
Христинівкі
Верхнячкя
Христинівка
ібувпт
’Веселівн
ОраЗіе
'озсішк
фВаячківк.
чіьпаїсівка \
Сини ця
Кузьми на
‘ЛЯ
Осі т на
381
ХУХРЯНСЬКИИ
фронтів, а також при активі-
зації циклонічної діяльності
над Чорним м. та посиленні
антициклонів. Перші X. бувають
в Карпатах у вересні, на рівнин-
ній території у жовтні — ли-
стопаді (на Зх.). Найбільшої
активності X. досягають у груд-
ні, січні та лютому. В Україн-
ських Карпатах протягом зими
буває до 50 днів з X., у Крим-
ських горах — до ЗО—35 днів,
значна повторюваність (25—28
днів) характерна для Приазов-
ської і Донецької височин.
На рівнинній тер. республіки
X. найчастіше спостерігаються
на Пн. Сх. (20—25 днів), у пд.-
зх. напрямі їхня кількість по-
ступово зменшується до 5 днів
і менше. Тривалість X. зміню-
ється від 10—15 хв. до кількох
діб, пересічна тривалість 6—7
год. X. належать до стихійних
метеорологічних явищ, які
завдають значної шкоди с. г.,
порушують роботу транспорту,
ліній зв’язку тощо.
Літ.: Логвинов К. Т., Бабиченко
В. Н.,Кулаковская М. Ю. Опасньїе
явлення погодьі на У крайнє. Л.,
1972; Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984.
В. М. Бабиченко.
ХУСТ — місто Закарп. обл.,
райцентр. Розташований біля
впадіння річок Ріки та Хустця
в Тису (бас. Дунаю). Залізнична
станція, автовокзал. 31,7 тис. ж.
(1990). Як укріплений пункт
існував в 10 ст., вперше міські
права затверджено 1329, місто
з 1946. Лежить на терасах
Тиси. Поверхня плоска, розчле-
нована річковими долинами
приток. У сх. частині — конусо-
подібна гора з руїнами замку,
в західній — звужена частина
долини Тиси — Хустські воро-
та. Пересічна т-ра січня —4,6°,
липня +20,1°. Опадів 1027 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 60 га. У X.—
дві пам’ятки природи місц. зна-
чення.
У місті — підприємства легкої
(фетрових головних уборів,
взуттєва фабрики), лісової
і деревообр. (лісокомбінат),
харч, (маслосироробний, плодо-
консервний, консервний з-ди,
м’ясокомбінат) пром-сті. Кера-
мічний та нестандартного об-
ладнання і монтажних заго-
товок з-ди. Лісотехнікум, мед.,
культ.-освітнє, 2 профес.-тех.
училища. Турист, база ♦Нар-
цис». Краєзнав. музей.
Об’єкт туризму: пам’ятка ар-
хітектури — руїни замку, 11 —
12, 14—16 ст.
Літ.: Троян М. В., Рішко М. В.
Хуст. Путівник. Ужгород, 1982;
Советское Закарпатье. Путеводи-
тель-справочник. Ужгород, 1983.
ХУСТЕЦЬ — річка у Хустсько-
му р-ні Закарп. обл., права
прит. Тиси (бас. Дунаю). Довж.
35 км, пл. бас. 108 км2. Бере
початок на пд.-сх. схилах По-
лонинського хр. Долина у вер-
хів’ї У-подібна, нижче — трапе-
цієподібна, на пригирловій ді-
лянці зливається з долиною
Тиси; шир. від 10—ЗО м до
1 — 2 км. Річище слабозвивисте,
у верхів’ї завширшки 1,5 м, у
пониззі, в межах м. Хуста, до
200 м. Похил річки 8,9 м/км.
Живлення мішане, з переважан-
ням дощового. Льодостав з 2-ї
пол. грудня, скресає X. у серед,
березня. Використовують для
водопостачання. Береги на
окремих ділянках укріплені.
М. І. Кирилюк.
Х^СТСЬКИИ РАЙОН — район
у пд. частині Закарп. обл. Утво-
рений 1944. Пл. 1 тис. км2. Нас.
127 тис. чол., у т. ч. міського —
ц\ка
Монас
ипове
чи
’елеяе,
’окосів
Веп
тис. (1990). У районі —
39,6
м. Хуст (райцентр), смт Вишко-
ве та 59 сільс. нас. пунктів.
Лежить у межах Карпат Укра-
їнських — відрогів Вулканіч-
ного хребта, пд. відрогів Поло-
нинського хребта та зх. окраїни
Верхньотисинськоі улоговини.
Корисні копалини: кам. сіль,
ртутна руда, андезити, вапняки,
буд. матеріали; є джерела мін.
вод. Пересічна т-ра січня 4,6,
6,0°, липня +17, +20,1 °.
Період з т-рою понад +10°
становить 165—180 днів. Опа-
дів 1027 —1450 мм на рік; най-
більша кількість — у теплий
період року, максимальна — в
червні — липні. Висота снігово-
го покриву ЗО—60 см. Розта-
шований у Закарпатському во-
логому, теплому, з м’якою зи-
мою агрокліматич. р-ні та Кар-
патському агрокліматич. р-ні
вертикальної кліматич. зональ-
ності. Метеостанція у Хусті,
Річки бас. Дунаю — Тиса з Рі-
кою, Тереблею, Хустцем та ін.
Липовецьке озеро (вулканіч. по-
ходження), Теребле-Ріцьке во-
досховище. Збудовано 12 став-
ків заг. пл. водного дзеркала
409 га. Серед грунтів перева-
жають буроземно-підзолисті
(40 % пл. району), дерново-
буроземні (30 %), бурі гірсько-
підзолисті; в долинах — лучні,
болотні та дерново-підзолисті.
Пл. лісів 54,8 тис. га (лісистість
42,9 %). Поширені буково-ду-
бові, дубово-букові, дубові і
букові (89 % пл. лісів); є також
хвойні та вільхові ліси. У райо-
ні — частина Карпатського за- чарстві та картоплярстві, перед-
повідника (Хустський масив, гірної — на м’ясо-мол. скотар-
ХУСТСЬКИЙ РАЙОН
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Бистрий
Г 1
Члущаии
'аі)р.дь\
г Менчул
150' .
ІНЧО6Є
Селище
рагом. (
Золота реве
оррнява
аи+Н'ве

Карпатський залові цинк
1 Угольсьно-Широнолужансьний
масив
2 Хустський масив
нил
СТпебх вка
нове
	вишв
	
	1000
	700
________ 500
300
_________ 200
НИЖЧІ
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
або Долина нарцисів та зх
околиця Угольсько-ПІироколу-
жанського масиву), 21 пам’ят
ка природи місц. значення.
У районі — хустські лісоком-
бінат, фетрових головних убо
рів, взуттєва фабрики, м’ясо
комбінат, маслосироробний, ке
рамічний з-ди, Вишківський
металург, комбінат, Теребле-
Ріцька ГЕС. Розвинуті нар. про-
мисли (лозоплетіння, вироби з
листя кукурудзи). С. г. гірської
частини району спеціалізується
на м’ясо-мол. скотарстві, вів-
стві та плодівництві. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 34,5,
у т. ч. орні землі — 8,8, сіно-
жаті і пасовища — 22,1. Осн.
культури: кукурудза, картоп-
ля, овочеві. Залізничні станції:
Хуст, Рокосове, Стеблівка. Ав-
томоб. шляхів 436 км (усі — з
твердим покриттям).
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — Миколаївська церк-
ва, 1779 (с. Данилове).
М. Р. Влах, І. П. Ковальчук.
ХУХРЯНСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— гідрологічний заказник респ.
значення (з 1980). Розташо-
ваний в Охтирському р-ні
Сум,, обл. Перебуває у віданні
Охтирського лісгоспзагу, місц.
колгоспів. Пл. 3939 га. Охоро-
няється ділянка заболоченої
заплави р. Ворскли. На більш
підвищених ділянках — справ-
жні луки, па зниженнях — бо-
лота та заболочені луки. Багато
стариць. Трапляються ділянки
заплавних лісів, гол. чин. віль-
хових. Рослинність справжніх
луків представлена кострицею,
лепешняком великим, осокою
гострою. Багатий тваринний
світ. Має водоохоронне та во-
дорегулююче значення.
Т. Л. Андрієнко.
Хухрянський заказник.
ЦАРЕГА
382
ЦАРЕГА — річка у Веселинів-
ському і Березанському р-нах
Микол, обл. та Березівському
р-ні Одес. обл., впадає у Тилі-
гульський лиман. Довж. 46 км,
пл. бас. 657 км2. Бере початок
на Пн. від с. Новосвітлівки. До-
лина трапецієвидна, шир. до 2
км, глиб. 20—40 м, схили роз-
членовані ярами та балками.
Заплава неширока, дренується
слабозвивистим пересихаючим
річищем. Похил річки 1,7 м 'км.
Живлення мішане, характерні
весняні та літні паводки. Є став-
ки. Воду частково використову-
ють для с.-г. потреб.
Т. Д. Борисевич.
ЦАРИЧАНКА — селище місь-
кого типу Дніпроп. обл., рай-
центр. Розташована на р. Орелі
(прит. Дніпра), за 54 км від за-
лізнич. ст. Баловка. 8,6 тис. ж.
(1990). Засн. 1604, с-ще міськ.
типу з 1957. Поверхня — поло-
гохвиляста рівнина. Пересічна
т-ра січня —6,4°, липня 4-21,1 °.
Опадів 473 мм на рік, Пл. зе-
лених насаджень 249 га. У се-
лищі — консервний, маслороб-
ний, по розливу мін. води та
хлібний з-ди, цех «Петриків-
ський розпис».
ЦАРИЧАНСЬКА ЗРОШУ-
ВАЛЬНА СИСТЕМА — меліо-
ративна система у Царичан-
ському та Магдалинівському
р-нах Дніпроп. обл. Спорудже-
на 1982. Заг. пл. зрошуваних
земель 12,83 тис. га. Поверхня
в межах зрошуваного масиву
слабохвиляста, розчленована
улоговинами, балками і річи-
щами тимчасових водотоків.
Грунтовий покрив представле-
ний переважно чорноземами
звичайними глибокими та вплу-
туваними, що сформувались на
суглинках; у блюдцях сте-
пових — грунти слабозасолені.
Грунтові води залягають на
глиб, від 3—5 м у пн.-сх. части-
ні зрошуваного масиву до 10—
20 м і глибше в центр, і пд. час-
тинах. Пересічна мінералізація
води 0,5—1,0 г/л, максималь-
на — 3 г/л. Вода гідрокарбо-
натно-сульфатно-натрієво-маг-
нієвого типу. Джерело живлен-
ня Ц. з. с.— Дніпро — Донбас
канал, вода з якого подається
гол. насосною станцією у магі-
стральний трубопровід довж.
10 км (2 нитки діаметром 1200
мм). Розподіл води в межах
системи здійснюється по закри-
тих млжгосп. (довж. 28,5 км) та
внутрішньогосп. (довж. 222 км)
трубопроводах за допомогою
насосних станцій, для зрошу-
вання застосовують дощувальні
машини. Для забезпечення
оптимальних режимів зрошу-
вання та поліпшення меліо-
ративного стану масиву на пл.
46,8 га споруджено горизон-
тальний дренаж. Дренажні і по-
верхневі води відводяться по
закритій колекторно-дренаж-
ній сітці (довж. 23 км) в аку-
мулюючий ставок на р. Пря-
дівці. Вздовж кордонів сіво-
змін насаджено лісосмуги.
В. Д. Дупляк.
ЦАРИЧАНСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-зх. частині Дніпроп.
обл. Утв. 1923. Пл. 1,8 тис. км2.
Нас. 57,6 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 17,9 тис. (1990). У райо-
ні — с-ща міськ. типу Курилів-
ка, Миколаївка, Петриківка,
Царичанка (райцентр) та 65
сільс. населених пунктів.
На Пд. Зх. район омиває Дні-
продзержинське водосховище.
Лежить на Придніпровській
ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
4 Урочище Лелія
- (пам чі на природи)
Заказник
~ Таромсьні Плавні
Цчричанка’
( М5
Китайгород
О*	ї
Рудна	й.
Иибульклека .
о Л
О Молодіжне
Шульгіека
50 ІСО »"ше
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
низовині. Поверхня — низовин-
на плоска рівнина, слабо роз-
членована. Корисні копалини:
кам. вугілля, природний газ,
торф, глини, піски; є джерела
мін. вод, лік. грязі. Розташова-
ний у Лівобережно-Дніпров-
сько-Приазовській північносте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
— 6,4°, липня 4-21,1°. Період
з т-рою понад -1—10 становить
167 днів. Опадів 473 мм на рік;
осн. їх частина випадає в теп-
лий період року. Висота сніго-
вого покриву до 13 см. Містить-
ся у посушливій, дуже теплій
агрокліматич. зоні. Річки —
Дніпро та його прит. Оріль із
Чаплинкою, Прядівкою; Журав-
ка (притока Самари). Збудова-
но 119 водойм заг. пл. водного
дзеркала 720 га. В межах райо-
ну бере початок Дніпро — Дон-
бас канал. Осн. типи грунтів —
чорноземи лучні солонцюваті
(до 50 % площі району) та чор-
ноземи звичайні малогумусні
(32,7 %). Природна рослин-
ність (різнотравна, лучно-сте-
пова з остепненими борами і
суборами) збереглась в пн.-зх.
частині. Пл. лісів 18,6 тис. га
(сосна, осика, дуб, берест, клен,
ясен). У районі — респ. значен-
ня зоол. заказник Таромські
Плавні, комплексна пам’ятка
природи урочище Лелія, місц.
значення заказник Озеро Довге
та заповідне урочище Гора Ка-
литва.
Найбільші пром. підприєм-
ства — ф-ка «Петриківський
розпис» (Петриківка), царичан-
МатайАіекЗ
ЗапеліЯ
Бабаіікиніа
Юр івк\
Ллшківка
'Преебрсженку
Прядена
’огймв
’гіовгіїїдкряж

Слизаветївн»
Миколаіяка
383
ЦЕГЕЛЬНО-ЧЕРЕПИЧНА
ські консервний та по розливу
мін. води, Китайгородський
комбікормовий з-ди. Рослин-
ництво зернового, тваринництво
мол.-м’ясного напрямів. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 114,9,
у т. ч. орні землі — 84,5, сіно-
жаті і пасовища — 5,9. Зро-
шується 21,9 тис. га. Гол. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
кУкУРУДза, соняшник, цукр.
буряки, овочеві. Галузі тва-
ринництва — скотарство, пта-
хівництво. У районі — 20 кол-
госпів і 3 радгоспи, 2 рибні
г-ва. Автомоб. шляхів 566 км,
у т. ч. з твердим покриттям
504 км. Профес.-тех. уч-ще
(Петриківка). Є. С. Соломенцев.
ЦАРИЧАНСЬКО-БОРОДАЇВ-
СЬКИИ КОМПЛЕКС КРАЙО-
ВИХ ЛЬОДОВИКОВИХ УТВО-
РЕНЬ — група льодовикових
форм рельєфу у Середньому
Придніпров’ї, на тер. Дніпроп.
обл. Утв. під час Дніпровського
зледеніння. До комплексу на-
лежать: напірні морени, що збе-
реглися біля с. Бородаївки на
правобережжі Дніпра та між с.
Цибульківкою, смт Царичан-
кою і с. Бабайківкою на пра-
вому березі р. Орелі у вигляді
пасма куполоподібних гір Ка-
литва, Кленова, Турова та окре-
мих горбів; поля вод но-льодо-
викових відкладів на Пд. від
пасма та на окремих ділянках
схилів гір; заглиблення в льо-
довиковому ложі, поховане під
алювієм на межиріччях Дн.п-
ра — Ворскли — Орелі, корінні
породи якого пересунуті й утво-
рили напірні морени. Пасмо гір
і горбів має лускувато-насувну
структуру, ускладнену пла-
стичними і розривними дефор-
маціями; складається з пісків,
алевритів і глин олігоцену і
алювіальних пісків. Напірні мо-
рени біля с. Бородаївки анало-
гічної структури складаються
з товщі водно-льодовикових
пісків, які містять скиби оліго-
ценових відкладів і алювіаль-
них пісків. Формування ком-
плексу пов’язане з виділенням
у масі Дніпровського льодови-
кового потоку його активної
ділянки на ранньому етапі ре-
гресії. Напірні пасма та горби
виникли між полями мертвого
льоду і рухливою частиною
льодовика. Ю. Г. Чугунний.
«ЦВІТІННЯ» водй — масо-
вий розвиток мікроскопічних
водоростей у водній товщі, що
зумовлює зміну її забарвлення
та фіз.-хім. властивостей. Колір
води може змінюватися від
синьо-зеленого, яскраво-зелено-
го, сірого до жовто-зеленого,
каштанового, яскраво-червоно-
го, червоно-бурого й коричнево-
го залежно від забарвлення
організмів та кількості їх. «Ц».
в. спостерігається у континен-
тальних водоймах (озерах, во-
досховищах, зрідка в річках) і
в морях та океанах (переважно
на прибережних ділянках). В
морях і океанах «Ц». в. зумов-
люють діатомові, динофітові та
синьозелені водорості. У пріс-
новодних водоймах влітку пере-
важають синьозелені та динофі-
тові водорості, навесні і восе-
ни — діатомові, рідше — зелені,
жовто-зелені або золотисті. Осн.
причина «цвітіння» — евтрофу-
вання водойм внаслідок нагро-
мадження в них надмірних за-
пасів поживних речовин, зокре-
ма, фосфору, азоту, вуглецю та
ін., що пов’язано з антропоген-
ним і природним забрудненням.
Помірне «Ц.» в. сприяє збіль-
шенню їхньої рибопродуктив-
ності. Надмірне «Ц.» в. спричи-
нює погіршення прозорості, сма-
кових якостей води, зміни хім.
складу, кольору, зумовлює збіль-
шення каламутності, нагрома-
дження органічних сполук, у
т. ч. токсичних, виникнення дефі-
циту кисню, що в свою чергу, ви-
кликає замор риби та ін. гідро-
біонтів. Внаслідок цього вини-
кають істотні перешкоди при
водозаборі, води для споживан-
ня, рекреації, спостерігають-
ся порушення тепломасообміну
на теплових і атомних електро-
станціях. З «Ц.» в. пов’язують
захворювання алергією, водні
токсикози, кон’юнктивіти, хво-
роби печінки тощо. З водоро-
стей — збудників «цвітіння»
виділено сильні токсини, що ха-
рактеризуються гепато- і нейро-
токсичністю.
«Ц». в.— складне екологічне
явище, регулювати його рівень
дуже важко. Найефективніши-
ми є профілактичні засоби,
спрямовані на захист водойм
від забруднення і нагромаджен-
ня поживних сполук за рахунок
видалення зі стоків фосфору,
азоту, орг. речовин тощо. Для
зниження рівня «цвітіння» ви-
користовують штучну аера-
цію води, альгіциди (у тех.
водоймах), вилучення надмір-
ної маси водоростей за допомо-
гою біол. і тех. засобів. Пробле-
мами «Ц». в. у республіці за-
ймаються Гідробіології інсти-
тут та Біології південних морів
інститут АН України.
Л. А. Сіренко.
ЦВІТКОВЕ — селище міського
типу Городищенського р-ну
Черкас, обл. Залізнична стан-
ція. 1,4 тис. ж. (1990). Відоме
з 1876, с-ще міськ. типу з 1960.
Поверхня — хвиляста рівнина.
Пересічна т ра січня —5,5°,
липня 4-20,6 . Опадів 493 мм
на рік. У селищі — залізничне
депо.
ЦВІТОХА — річка у Шепетів
ському і Славутському р-нах
Хмельн. обл., права прит, Го-
рині (бас. Прип’яті). Довж. 39
км, пл. бас. 368 км2. Бере по-
чаток поблизу с. Хролина. До-
лина коритоподібна. Пересічна
ширина річища до 5 м. Похил
річки 1,7 м/км. Живлення сні-
гове і дощове. Замерзає у груд-
ні, скресає до кінця березня.
Воду використовують для с.-г.
потреб.
ЦЕБРИКОВЕ (1819—1900 —
Гофнудсталь) — селище місько-
го типу Великомихайлівського
р-ну Одес. обл. Розташоване на
р. Малому Куяльнику, який
впадає в Хаджибейський ли-
ман, за 12 км від залізнич. ст.
Веселий Кут. 3,2 тис. ж. (1990).
Виникло наприкінці 18 ст., с-ще
міськ. типу з 1961. Поверхня
хвиляста, густо порізана ярами
та балками. Пересічна т-ра
січня —4,5°, липня 4~21,7°.
Опадів 430 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 3,8 га. У Ц.—
сироробний цех Одес. сиророб-
ної бази, інкубаторна станція.
' Профес.-тех. училище.
ЦЕГЕЛЬНО-ЧЕРЕПИЧНА МІ-
НЕРАЛЬНА СИРОВИНА —
осадочні і слабометаморфізова-
ні гірські породи, які склада-
ються з глинистих мінералів,
кварцу і польового шпату і є
вихідним матеріалом для виго-
товлення цегельно-черепичних
виробів. Згідно з вимогами до
Ц.-ч. м. с. вміст 8іО2 не повинен
перевищувати 85 %, СаО 4~
М&О - 20 %,	8О3 - 2 %,
оксидів заліза — 14 %; А124-
4-ТіО2 — 7 %. Тер. України ба-
гата на Ц.-ч. м. с., її геогр. по-
ширення забезпечує макс. на-
ближеність добувних підпри-
ємств до споживачів. Найчис-
леннішими є родовища порід
антропогенового віку. Леси і ле-
соподібні суглинки добувають
у Вінн. (Погребищенське, Яку-
шинецьке), Дніпроп. (Богуслав-
кинське, Миколаївське), Кіро-
вогр. (Кіровоградське, Соколів-
ське, Софіївське), Черкас. (Вату-
тінське, Ві льховецьке), Терноп.
(Бережанське, Петриківське),
Полтав. (Миргородське, Мало-
будищанське), Харків. (Богоду-
хівське), Одес. (Ізмаїльське)*,
Херсон. (Каїрське) областях.
Моренні суглинки і глини екс-
плуатують у Волин. (Кадищен-
ське, Заболоттівське), Житом.
(Малинське, Коростенське, Ов-
руцьке), Київ. (Млачівське), Рі-
внен. (Дружбівське), Сум. (Ко-
нотопське, Роменське), Черніг.
(Чернігівське) областях. Родо-
вища елювіально-делювіальних
червоно бурих суглинків поши-
рені у пд. областях (Примор-
ськопосадське у Запоріз., Ми-
колаївське і Бандурське у Ми-
кол. обл., Комишанське та Іва-
нівське у Херсон, обл.). Харак-
терними родовищами алювіаль-
них і алювіально-озерних глин у
заплавах або знижених ділян-
ках поверхні кристалічних по-
рід є Довбиське і Ружинське
у Житом, обл., Берегівське,
Мукачівське і Хустське у За-
карп. обл., Почаєвицьке та Яво-
рівське у Львів, обл. Родовища
неогенових глинистих порід різ-
ного походження експлуатують
у більшості областей республі-
ки (за винятком Волин., Луган.,
Кіровогр., Черніг.). Найбільши-
ми є родовища: Савур-Моги-
лянське, Кліщіївське — у До-
нец. області, Привільненське —
у Дніпроп., Джурівське, Боле-
хівське, Коломийське, Підви-
соцьке — у Івано-Фр., Рава-
Руське, Хирівське, Яворівське —
у Львів., Голубівське — у Сум.,
Огульцівське у Харк., Ананьїв-
ське, Грабівське, Балтське,
Котовське — у Одес., Черні-
вецьке — у Чернів. областях.
Найбільші родовища глауко-
нітових і мергельних глин роз-
робляють у Київ. (Ірпінське,
Пирогівське, Обухівське, Стай-
кинське), Черкас. (Воронівсько-
Городищенське, Костянтинів-
ське), Харків. (Чугуївське) об-
ластях. Досить поширені ці
глини також у Полтав., Сум.
і Черніг. областях. Глинисті
породи ранньокрейдового віку
добувають у Респ. Крим. (Бала-
клавське, Курцівське, Феодосій-
ське родовища). Юрські туго-
плавкі та пластичні глини екс-
плуатують у Черкас., Донец. і
Харків, областях (відповідно
родовища Райгородське, Ники-
форівське, Миролюбівське), ар-
гіліти й алевроліти — у Луган.,
Донец. і частково — Харків,
областях. Глинисті сланці й
аргіліти кам.-вуг. віку пошире-
ні у Донец. (Авдіївське) і Лу-
ган. (Зимогір’ївське) областях.
Всього на тер. республіки взято
на облік бл. 1440 родовищ
Ц.-ч. м. с. із заг. запасами 1945
млн. м3. Найбільші запаси (по
100 млн. м3 і більше) зосере-
джені у Запоріз., Харків., До-
нец. і Дніпроп. областях, запаси
по 85 млн. м3— у Луган., по
50 млн. м3 і більше — у Львів.,
Київ., Вінн., Черкас., Хмельн.,
Івано-Фр. областях, по 15—
40 млн. м3 припадає на пд.
області (6,7 % респ. запасів).
Розробляють 809 родовищ
(1990); 2 % мають запаси по-
над 10 млн. м3, 3,5 %—5—10,
23 %• —1— 5, решта — до 1
млн. м3. Щороку добувають
бл. 17 млн. м3 сировини, з якої
виробляють цеглу звичайну
марки 75—100, тугоплавку,
трубну, двошарову, лицьову
марки 100—250 і черепицю. На
найближчу перспективу най-
більш розвідані родовища у
Дніпроп., Житом., Львів., Пол-
тав., Харків, областях.
О Я. Хмара.
ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВА
384
ПРОМИСЛОВІСТЬ — галузь
промисловості, підприємства
якої з рослинної сировини
виробляють різні види паперу,
картону та вироби з них, штуч-
не волокно, фібру і напівфабри-
кати (деревну масу), целюлозу.
Основна сировина галузі — де-
ревина хвойних порід та від-
ходи її обробітку, меншою мі-
рою — солома, костриця коно-
пель та льону, стебла бавовни-
ку, очерет, рогіз, макулатура і
ганчір’я. Паперова пром-сть є
матеріальною базою друкова-
них видань. Продукцію Ц.-п. п.
застосовують майже в усіх га-
лузях нар. г-ва та в побуті.
На тер. України перше паперо-
ве вироби, виникло в 17 ст. Біль-
шість підприємств Ц.-п. п. спо-
руджено у 18—19 ст. У 1913
тут вже працювало 43 підпри-
ємства галузі. Найбільші з ни
були розміщені у Понінці і Слі
вуті (тепер Хмельн. обл.), Мали-
ні (тепер Житом, обл.), Рогані
(тепер Харків, обл.). Нині Ц.-п.
п. республіки представлена 25
великими підприємствами, роз-
Центральна улоговина.
міщеними переважно в Житом.,
Хмельн., Закарп., Львів., Київ,
та Черніг. областях. Найбільші
з них: Малинська і Дніпропет-
ровська паперові ф-ки, Понін-
ківський паперовий комбінат,
Херсон, целюлозно-паперовий
та Ізмаїльський целюлозний
з-ди, Жидачівський картонно-
паперовий комбінат, Львів, і
Рахівська картонні ф-ки, Київ,
картонно-паперовий комбінат,
Корюківська ф-ка тех. паперу.
На Україні виготовляють понад
50 видів паперу і бл. 20 видів
картону. Для задоволення пот-
реб республіки у продукції Ц.-
п. п. важливе значення має
ввезення їх з різних зарубіж-
них країн.
Актуальним напрямом даль-
шого розвитку галузі є ураху-
вання екологічних факторів,
зменшення шкідливого впливу
на навколишнє середовище.
М. М. Грисюк.
ЦЕМЕНТНА МІНЕРАЛЬНА
СИРОВИНА — мін. утворення,
що їх використовують для ви-
роби. цементу (в’яжучої речо-
вини з гідравлічними власти-
востями). До Ц. м. с. належать
карбонатні та глинисті гірські
породи і активні мін. природні
(трепел, діатоміт, опока, туфи,
гіпс) або штучні (гранульова-
ний доменний шлак, зола) до-
бавки. Україна відзначається
значними розвіданими запаса-
ми і видобутком природної Ц.
м. с. Держ. балансом запасів
враховано 39, експлуатують 27
родовищ. Заг. запаси й видобу-
ток по республіці становлять
(1990, млн. т) відповідно: кар-
бонатних порід — 2368 і 27,5;
глинистих порід — 557 і 4,5;
гідравлічних добавок — 90,5 і
0,3; гіпсу — 34,5 і 0,5. Най-
більші запаси Ц. м. с. (за ста-
ном на 1991 рік) зосереджені
в Донец. (Амвросіївське родо-
вище — 358 млн. т мергелю),
Львів. (Добряницьке — 229
млн. т вапняку; Пісківське —
2118 тис. т гіпсу, Рава-Руське —
24 млн. т спонголіту), Рівнен.
(Здолбунівське — 190 млн. т
крейди), Харків. (Шебелинсь-
ке — 253 млн. т крейди і 178
млн. т глини), Хмельн. (Гуме-
нецьке — 107 млн. т вапняку
і 26 млн. т мергелю), а також у
Криму, Чернів. і Дніпроп. облас-
тях. На тер. республіки створе-
но цементну пром-сть, яка що-
року виробляє 23,4 млн. т це-
менту.
Діють 7 комбінатів і 7 з-дів, за-
безпеченість більшості з них
запасами Ц. м. с. задовільна.
Розширення мін.-сировинної ба-
зи цементної пром-сті можна
досягнути за рахунок залучен-
ня нових видів природної сиро-
вини (талькомагнезитові сланці
Криворіжжя, менілітові сланці,
туфи, бентоніти тощо) і відходів
вироби. У ряді регіонів є пер-
спективи підготовки сировин-
ної бази для вироби, нового ма-
теріалу — білого цементу з
крейди, вапняків і каоліну, по-
збавлених забарвлюючих ок
сидів металів. О. Я. Хмара.
ЦЕН11ВКА — річка у Козів-
ському та Бережанському р нах
Терноп. обл., ліва прит. Золотої
Липи (бас. Дністра). Довж. 27
км, пл. бас. 222 км2. Бере поча-
ток біля с. Олесиного. Долина
переважно У-подібна, в окре-
мих місцях трапецієвидна; гли-
бина у пониззі 100—120 м,
шир. 1,8 км. Заплава двосто-
роння, у ниж. течії заболо-
чена, шир. 100 м. Річище
шир. до 10 м, зарегульоване.
Похил річки 3,6 м/км. Живлен-
ня мішане, з переважанням сні-
гового. Льодовий покрив не-
стійкий. Воду частково викорис-
товують для госп. потреб.
И. М. Свинко.
ЦЕНТРАЛЬНА УЛОГОВИ-
НА — улоговина у пн.-сх. ча-
стині Головного пасма Крим-
ських гір. Простягається від Чу-
чельського перевалу на Пд. Зх.
до Кебітського перевалу на Пн.
Сх. Абс. вис. 600—700 м. Має
ерозійно-тектонічне походжен-
ня. Улоговина є водозбірним
амфітеатром верхів’я Альми та
її витоків. Поширені високо-
стовбурні дубові, буково-грабові
і соснові ліси. Тут водяться
кримський олень, косулі, муф-
лони, кабани, борсуки (осн.
їхня кількість).
В. П. Душевський.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ — селище
міського типу Перевальського
р-ну Луган. обл. Розташований
за 3 км від залізнич. ст. Барон-
ська. 1,2 тис. ж. (1990). Утв.
1987. Поверхня погорбована.
Пересічна т-ра січня —7,5°,
липня -|-21,0о. Опадів бл. 500
мм на рік. Птахофабрика.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ НАУКОВО-
ПРИРОДИ ЙЧИИ МУЗЕЙ
АН УКРАЇНИ — експози-
ційно-тер. комплекс геологічно-
го, палеонтологічного, зоологіч-
ного, ботанічного та археологіч-
ного музеїв — відділів відпо-
відних інститутів. Міститься
у Києві. Створений 1966. За-
гальна пл. 5 тис. м . В експо-
зиції представлено понад З
тис. об’єктів. Особливість експо-
зиції — гармонійне поєднання
наук, достовірності і високої
естетичності сучас. оформлення
(багато експозиційних прийо-
мів використані тут вперше).
Особливо популярні діорами
музею, в яких відтворені харак-
терні куточки природи Украї-
ни та ін. країн.
Музей проводить широку на-
ук.-дослідну і екскурсійно-лек-
ційну роботу, збирає, вивчає
і зберігає фондові колекції, ор-
ганізовує і проводить експедиції
по тер. країни і за рубежем,
організовує семінари і курси
підвищення кваліфікації му-
зейних співробітників республі-
ки. Він став методичним цент-
ром музейної справи. Співро-
бітники музею видають путів-
ники, буклети, наук.-популярні
брошури, наук, монографії і
книги, є консультантами наук.-
популярних фільмів, беруть
участь в експертизах пром.-
госп. проектів.
Геологічний музей ств.
1927 як Нац. геол. музей Украї-
ни. В основі його — колекції
геологів К. М. Феофілактова,
П. А. Тутковського, Н. Є. Без-
бородька та ін.; з 1934 — у
складі Інституту геологічних
наук. У фондах музею налі-
чується понад 50 тис. експона-
тів, з них демонструється 5 тис.
зразків гірських порід, мінера-
лів, корисних копалин та ін.,
зокрема скам’янілий стовбур
сигілярії — рослини кам.-вуг.
періоду, колекція метеоритів,
друзи топазів, аметистів, анти-
385
ЦЕНТРАЛЬНОКРИМСЬКА
кварні вироби з каменю. Є зал
монографічних палеонтолог,
колекцій для наук, дослі-
джень.
Палеонтологічний му-
зей організований 1935 при Ін-
ституті зоології. В його ос-
нові — дореволюц. колекції
і колекції, зібрані пізніше під
керівництвом акад. АН Украї-
ни І. Г. Підоплічка. У вітринах
музею представлені викопні
групи організмів, що населяли
Землю протягом її історії. Особ-
ливе місце в експозиції музею
посідають залишки хребетних
тварин кайнозойського періоду,
25 скелетних великих вимерлих
тварин, реконструкції житла
людини кам. віку з кісток ма-
монта.
Зоологічний музей засн.
1918 за ініціативою акад.
М. Ф. Кощенка. В основі му-
зею — колекції проф. В. А.
Караваєва. З 1930 — у складі
Інституту зоології. В 1967
реконструйований і розшире-
ний. У музеї експонуються всі
групи тваринного світу (понад
8 тис. об’єктів) — від простіших
до ссавців, висвітлюється їхнє
походження, морфологія, еко-
логія, значення в природі і
житті людини. В наук, фондах
зберігається понад 200 тис. без-
хребетних та 1,5 млн. комах.
Найцінніші експонати — ко-
лекція тропічних метеликів,
гатерія, реліктова чайка, кінь
Пржевальського, гепард, сніж-
ний барс та ін. Є живий куто-
чок, працює гурток юннатів.
Ботанічний музей —
відділ Інституту ботаніки, засн.
1921 на базі Бот. кабінету і
Гербарію АН України, заснов-
никами якого були академіки
А. В. Фомін, Д. К. Зеров та
А. Н. Окснер. У музеї на
основі зонально-регіонального
принципу показано особливо-
сті рослинного світу флористич.
районів України, ін. регіонів
земної кулі, висвітлено морфо-
логіч. систематика, еволюція і
практичне значення рослинно-
го світу. Тут вперше викори-
стано об’ємне експонування рос-
лин (понад 3,5 тис.). Серед уні-
кальних зразків — представ-
ники папської флори.
Археологічний музей
організований 1935 при Інсти-
туті археології; з 1968 — від-
діл Інституту зоології. В екс-
позиції представлені пам’ят-
ки матеріальної і духовної
культури народів України (по-
над 7 тис.) від раннього палео-
літу до пізнього середньовіччя,
які знайдені під час археол.
розкопок. Багато з них — уні-
кальні (найдавніший музичний
інструмент пізнього палеолі-
ту — лопатка мамонта з орна-
ментом, глиняна модель житла,
виготовлена в часи Трипіль-
ської культури, скіфські при-
краси, антична кераміка тощо).
В. П. Франчук, Н. Н. Щербак.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БОТАНІЧ-
НИЙ САД АН УКРАЇНИ ім.
М. М. Гришка. Розташований
у Києві. Пл. 132 га. Створений
1935 у результаті реорганізації
експериментальної бази Інсти-
туту ботаніки; 1944 виділе-
ний у самостійну н.-д. уста-
нову. До його складу входять:
відділи природної флори з гер-
барієм, мед. ботаніки з лабо-
раторією профілактичної та від-
новлювальної фітотерапії, тро-
пічних і субтропічних рослин,
алелопатії, плодових рослин,
паркознавства, нових культур,
квітково-декоративних рослин;
лабораторії: насіннєва, біоін-
дикації та хемосистематики,
цитології, захисту інтродукова-
них рослин. У колекціях са-
ду — бл. 12 тис. видів, форм і
сортів деревних, чагарникових
та трав’яних рослин з усіх
континентів помірної, субтро-
пічної і тропічної зон світу. Тут
створено бот.-геогр. ділянки, що
відображають типові ландшаф-
ти країни, монокультурні ко-
лекції-сади (сирингарій, ро-
зарій, фермовий сад тощо),
наук.-показові ділянки. В наук,
гербарії зібрано 134,5 тис. ар-
кушів. Гол. наук, напрями:
інтродукція і селекція рослин,
охорона та раціональне вико-
ристання рослинних ресурсів,
вивчення хім. взаємодії рослин
у різних типах фітоценозів,
Центральний ботанічний сад
АН України.
Сирингарій
розробка теор. основ і практич-
них питань мед. ботаніки та
фітоергономіки, розробка наук,
основ ландшафтної архітектури
у зв’язку з озелененням міст
і пром. підприємств, біоіндика-
ція забруднення навколишньо-
го середовища, екологічне про-
гнозування та розробка наук,
основ техніки створення зеле-
них насаджень для оптиміза-
ції урбанізованого середовища.
Наук, роботи вчених ботсаду
відзначено багатьма медалями,
преміями. З Ц. р. б. с. пов’язана
діяльність відомих ботаніків,
зокрема академіків АН Украї-
ни М. М. Гришка, А. М. Гродзін-
ського, члена-кореспондента
Є. М. Кондратюка.
Бот. сад видає міжвідомчий
наук, збірник ♦Інтродукція і
акліматизація рослин».
А. П. Лебеда.
ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬ-
КА (СЕРЕДНЬОЄВРОПЕЙСЬ-
КА)	ШИРОКО ЛИСТЯН О-
ЛІСОВА ГЕОБОТАНІЧНА
ПРОВІНЦІЯ — сх. частина
Європейської широколистяно-
лісової геоботанічної області,
в межах Львів., Івано-Фр.,
Чернів. і Закарп. областей. На
Україні територіально охоплює
Карпати Українські, Розточчя
та Санську рівнину. В горах
для рослинності характерна
вертикальна поясність. На рів-
нинній частині провінції па-
нують букові і дубово-грабові
ліси. Незначні площі займають
луки та болота. Провінцію
поділяють на Східно-Карпат-
ську гірську геоботанічну під-
провінцію і Балтійську гео-
ботанічну підпровінцію. На її
території — Карпатський запо-
відник та Карпатський природ-
ний національний парк.
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
ЦЕНТРАЛЬНОКРИМСЬКА
РІВНИНА — пд. ділянка Пів-
нічно-Кримської рівнини. Про-
стягається у вигляді опуклої
на Пн. і витягнутої субширотно
на 120 км смуги від берега Чор-
ного м. і Тарханкутської висо-
чини на Зх. і Пн. Зх. до Приси-
васької низовини на Пн. і Пн.
Сх., горбогір’я Керченського
п-ова на Сх. та Зовнішнього пас-
ма Кримських гір на Пд. Абс.
висоти від 40 м на Пн. до 120 м
на Пд.
Геоструктурну основу Ц. р.
становлять Альминська запа-
дина і Цент ральнок римське
підняття. Верхні шари геол.
розрізу представлені пліоцено-
вими вапняками-черепашника-
ми і червоно-бурими пліоце-
ново-антропогеновими глина-
ми, вкритими шаром жовто-бу-
рих суглинків. Поверхня пере-
важно хвиляста, місцями май-
же плоска. Густота розчлену-
вання 0,3—0,6 км/км2. Глиб,
розчленування збільшується з
20—ЗО м в центр, частині до
40—60 м на Пд. Зх. і Пд. Сх.
У долинах річок Альми, Чатир-
лика, Салгира, Індола товщі
галькового алювію потужністю
до 20 м перекриті молодшими
дрібнозернистими алювіально-
делювіальними відкладами до
З — 5 м завтовшки. Сучасні рі-
чища у вигляді вузьких звивис-
тих каналів стоку врізані в тов-
щу покривних відкладів і галеч-
ників на невелику глибину, за-
лави слаборозвинуті. Ланд-
ЦЕНТР АЛЬНОКРИМСЬКА
38Н
шафтна структура характери-
зується ковилово-степовими ро-
зораними місцевостями — рів-
нинними, долинно-балковими,
примор.-терасними, прибереж-
но-лиманно-озерними. Бл. 70 %
території розорано. В. Г. Єна.
ЦЕНТРАЛЬНОКРИМСЬКА
РІВНИННА СТЕПОВА ФІЗИ-
КО-ГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — природна область
Східно-Європейської фіз.-геогр.
країни, в межах Респ. Крим.
Являє собою слабохвилясту
рівнину заввишки до 120 м,
ерозійна розчленованість якої
зростає в пд.-зх. і пд.-сх. на-
прямах. У геоструктурному
відношенні пов’язана з части-
ною Скіфської плити.
В ландшафтній структурі об-
ласті виділяють місцевості:
рівнинно-видолинкові; плоско-
рівнинні; приморсько-акуму-
лятивно-озерні; приморсько-
абразійні; долинно-балкові;
долинно-сухорічні; видолинко-
во-балкові. Поділяють область
на три фізико-геогр. райони.
Переважає с.-г. (зернове г-во,
виноградарство, садівництво)
природокористування.
ЦЕНТРАЛЬНОКРЙМСЬКЕ
ПІДНЯТТЯ — геологічна
структура на Пд. рівнинної
частини Кримського п-ова;
охоплює також Каламітську
затоку. Утворене підвищеною
різновіковою складчастою ос-
новою Скіфської плити і оса-
дочним чохлом, розбитими роз-
ривними порушеннями. Скла-
дається з трьох піднять нижчо-
го порядку: Сімферопольського
(найменша глибина залягання
основи 215—370 м), Новосел ів-
ського та Каламітського. Крей-
дові породи, подекуди усклад-
нені численними локальними
Центральнопридніпровська
височинна лісостепова фізико-
географічна область.
структурами, перекриті на Сім-
феропольському піднятті слабо-
дислокованими породами па-
леогенового і неогенового, а на
Новоселівському — неогеново-
го віку. Корисні копалини:
газ, мін. води, буд. матеріали.
У рельєфі Ц. п. відповідає Цен-
тральнок римській рівнині.
О С. Ступка.
ЦЕНТРАЛЬНОЛІСОСТЕПОВА
ПІДВИЩЕНА АГРОГРУНТО-
ВА ПРОВІНЦІЯ — центр, ча-
стина Лісостепової агрогрунто-
вої зони, що займає Придні-
провську височину та сх. від-
роги Подільської височини.
Охоплює вододільні простори
від р. Збруча (на Зх.) до Дніпра
(на Сх.), в межах Хмельн., Вінн.,
Житом., Київ., Одес., Микол.,
Кіровогр. та Черкас, областей.
Характеризується водно-ерозій-
ним, хвилястим рельєфом. Се-
ред грунтоутворюючих по-
рід переважають леси. Опадів
480—560 мм на рік. Пересічна
глибина промерзання грунту
становить 65 см. У структурі
грунтового покриву провінції
переважають чорноземи типові
потужні та реградовані чорно-
земи; сірі лісові грунти й темно-
сірі опідзолені грунти поширені
в пд.-зх. частині її. На межі
з Захід нолісостеповою агро-
грунтовою провінцією розвину-
ті малопотужні дерново-карбо-
натні грунти (займають вер-
шинні поверхні Товтр). Ха-
рактерне поширення еродова-
них грунтів (від 20—40 % до
50—70 %). Умови провінції
сприятливі для вирощування
цукр. буряків. Н. М. Бреис.
ЦЕНТРАЛЬНОПОЛІСЬКА
ПРАВОБЕРЕЖНА АГРО-
ГРУНТОВА ПРОВІНЦІЯ —
центр, частина Поліської агро-
грунтової зони, що займає Зх.
Поліської низовини. Лежить на
межиріччі Случі та Дніпра, в
межах Житом, і Київ, областей.
У рельєфі переважають зандро-
ві, алювіальні та денудаційні
горбисті рівнини. Серед грун-
тоутворюючих порід перева-
жають льодовикові, водно-льо-
довикові, алювіальні, еолові,
органогенні та лесові відклади.
Опадів 530—600 мм на р_к.
Гідротерміч. коефіцієнт 1,4. Пе-
ресічна глибина промерзання
грунту становить 67 (38—99)
см. У структурі грунтового
покриву переважають дерново-
підзолисті грунти (54,8 %),
серед них 80 % площі зай-
мають гідроморфні різновиди.
Поширені також дернові гле-
йові грунти, лучні грунти
(21,7 %), сірі лісові грунти
(10,5 %), лучно-болотні грунти
та болотні грунти (3,6 %).
Характерна висока мозаїчність
грунтового покриву, що усклад-
нює раціональне використання
грунтів. Під орними землями —
до 30—40 %, подекуди —
50 % території. М. І. Полупан.
ЦЕНТРАЛЬНОПРИДНІП-
РОВСЬКА ВИСОЧИННА ЛІ-
СОСТЕПОВА ФІЗИКО-ГЕО-
ГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ — при-
родна область Дністровсько-
Дніпровської лісостепової фі-
зико-географічної провінції.
Охоплює лісостепову частину
Придніпровської височини, в
межах Черкас, і Вінн. облас-
тей. Геоструктурно пов’язана з
Українським щитом. Для об-
ласті характерний горбистий
хвилясто-рівнинний рельєф,
значні відносні висоти поверхні
(до 110 м), з якими пов’язана
ярусність ландшафтів, розгалу-
жена яружно-балкова сітка (гу-
стота розчленування досягає
З км/км*), різні антропогенові
відклади (лесові, водно-льодо-
викові, алювіальні та ін.), неве-
лика залісеність території
(10—12 %).
Ландшафтну структуру фізико-
географічної області становлять
місцевості: останцево-вододіль-
ні з сірими лісовими грунтами
під грабовими та дубовими лі-
сами (поширені у верхів’ї пра-
вих притоків р. Росі); моренно-
лесові рівнинні з ясно-сірими
та сірими лісовими грунтами,
крутосхиловими останцями,
в минулому під широколистя-
ними лісами; лесов: міжрічкові
рівнини з типовими чорнозема-
ми, зайнятими с.-г. угіддями;
давні водно-льодовикові (про-
хідних долин) з лучно-чорно-
земними грунтами. В долинах
річок (Рось, Вільшанка, Гір-
ський Тікич та ±н.) розвинулись
борові ландшафти. Переважає
с.-г. (вирощування зернових
і тех. культур) природокори-
стування. В межах області —
пам’ятка природи респ. значен-
ня Холодний яр.
Л. М. Шевченко, П- Г. Шишенко.
ЦЕНТРАЛЬНОПРИДНІПРОВ-
СЬКА ПЛАСТОВО-ДЕНУДА-
ЦІЙНА ВИСОЧИНА — гео-
морфологічна підобласть При-
дніпровсько-Приазовської об-
ласті цокольних пластово-дену-
даційних височин та пласто-
во-акумулятивних підвищених
рівнин. Займає центр, частину
Правобережжя (Дніпроп., Кі-
ровогр., пн. частина Микол,
обл.). Абс. відмітки: макси-
мальна — 269 м, мінімальна —
105 м. Поверхня має нахил у
пд. і пд.-сх. напрямах; гіпсо-
метрична диференціація рельє-
фу нечітка. Субстратом цо-
кольних пластово-денудацій-
них рівнин підобласті є поро-
ди кристалічного фундаменту
Українського щита, що пере-
криті піщано-глинистими від-
кладами палеогену, неогену та
антропогену заг. потужністю до
40 м. Важливе значення у *мор-
фогенезі відіграли лесові поро-
ди. За неоген-антропогенового
часу територія зазнала піднять
з сумарними амплітудами
100—240 м. Морфоскульптура
зумовлена складним поєднан-
ням фрагментів мезозойської
відкопаної денудаційної, палео-
генової акумулятивно-абразій-
ної, міоценової акумулятивної
поверхонь вирівнювання, річ-
кових долин, яружно-балкових,
суфозійно-просадочних форм
рельєфу тощо. Глибина розчле-
нування рельєфу до 80—100 м.
У найбільших річкових доли
нах (Пд. Буг) є до шести над-
заплавних терас, у долинах
приток Пд. Бугу та Дніпра —
до трьох терас. З сучас. гео-
морфологічних процесів роз-
винуті суфузійно-просадочні,
зсувні, а також ерозія, площин-
ний змив. Антропогенні форми
рельєфу представлені гол. чин.
кар’єрами, дамбами, подекуди
каналами. В. П. Палієнко.
ЦЕНТРИ ДІЇ АТМОСФЕРИ
стійкі області високого або
низького атмосферного тиску
над певними районами земної
кулі. Місцезнаходження їх ви-
значають на багаторічних кар-
тах кліматичних статистичним
методом за переважанням окре-
мих типів баричних систем
{циклонів або антициклонів).
Розрізняють Ц. д. а. постійні
(перманентнії та сезони:, влас-
тиві певній порі року.
Тер. України перебуває під
впливом відрогів Сибірського
антициклону (взимку) і Азорсь-
кого антициклону (влітку), що
зумовлює відповідно холодну,
морозну і жарку, посушливу
погоду. Щороку простежується
у вигляді циклонів з атмосфе-
рними фронтами, опадами (до-
щі, сніг) і туманами. Ц. д. а. як
складов. глобальних процесів
циркуляції атмосфери мають
387
ЦИКЛОН
певний вплив на формування
кліматів Землі. Інформація про
циркуляційні процеси в райо-
нах Ц. д. а. дає змогу складати
прогнози погоди, а подекуди
застосовувати відповідні мето-
ди активного впливу на пого-
ДУ-
Літ.: Витвицкий Г. Н. Зональ-
ность климата Земли. М., 1980;
Щербань М. І. Клімати земної кулі.
К., 1986; Климатология. Л., 1989.
М. І. Щербань.
ЦЕОЛІТИ (від грец. £есо —
скипаю і ХіОо; — камінь) —
мінерали класу силікатів, кар-
касної структури алюмосилі-
кати лужних металів. Осн.
особливістю їхньої структури
є наявність у порожнинах цео-
літної води, здатної вільно
виділятися (при нагріванні)
через широкі канали і знову
поглинатися без порушення
об’єму мінералу. Ц. притаманні
значні сорбційні, каталітичні
та йонообмінні властивості.
Важливе практичне значення
має цілеспрямована зміна їх-
ніх властивостей шляхом оброб-
ки різними розчинами. Ц. утво-
рюються в широкому діапазоні
зовн. умов, трапляються у ви-
вержених, метаморфічних, вул-
каногенно-осадочних, уламко-
вих і хемогенних породах,
сучас. океанічних мулах, а та-
кож у грунтах. З 40 відомих
мінералів пром. значення ма-
ють кліноптилоліт, шабазит,
морденіт, еріоніт.
На тер. України пром. поклади
Ц. відомі у Кримських горах
(хребет Карадаг, на тер. Ка-
радазького заповідника, не роз-
робляються) і у Закарп. обл.
(Сокирницьке, Крайниківське,
Данилівське родовища). Зати-
сянський хім. комбінат екс-
плуатує Сокирницьке родови-
ще, заг. запаси якого (130 млн.
т) забезпечують потреби рес-
публіки. Використовують Ц.
для дезактивації та хім. меліо-
рації грунтів, очищення повіт-
ря, газів і рідин, як молекуляр-
ні сита, каталізатори, активні
добавки до цементу та ін. В ла-
бораторних умовах синтезова-
но штучні Ц. із заданими вла-
стивостями, зокрема з великим
вмістом 8і, що надає їм власти-
востей сепаратора у каталітич-
них процесах вуглеводнів.
О. Я. Хмара.
ЦЕРЕМ — річка у Баранівсько-
му та Новоград-Волинському
р-нах Житом, обл., ліва прит.
Случі (бас. Прип’яті). Довж.
58 км. Пл. бас. 611 км2. Бере
початок на Пд. від с. Хижівки.
Похил річки 0,83 м/км. Жив-
лення дощове і снігове. Замер-
зає в грудні, скресає до кінця
березня. Воду використовують
для госп. потреб.
ЦЕХОПІ Ганна Василівна (19.
III 1932, с. Пониковиця Львів.
обл.) — вчителька географії,
заслужена вчителька України
з 1976, відмінник народної
освіти України з 1960. Після
закінчення 1954 Львів, ун-ту
працює вчителем географії
(1973—87 — директор) Купи-
чівської серед, школи Турійсь-
кого р-ну Волин. обл. Велику
увагу в пед. діяльності надава-
ла природоохоронній тематиці,
краєзнавству та туризму.
А. И. Сиротенко.
ЦЕЦИНЕ — ландшафтний за-
казник респ. значення (з 1974).
Розташоване у Кіцманському
р-ні Чернів. обл. Перебуває у
віданні Чернів. лісокомбінату.
Пл. 430 га. Охороняється буко-
вий різновіковий праліс на
схилах гори Цецина (вис. 537
м). У домішці дуб скельний,
дуб звичайний, рідше — клен
гостролистий, явір, граб. Під-
лісок утв. ліщина, бруслина
звичайна, вовчі ягоди звичайні,
свидина, бузина. У трав’яному
покриві трапляються рідкіс-
ні види — булатка довголиста,
пізньоцвіт осінній, зозулині
сльози яйцевидні, гніздівка зви-
чайна, коручка морозниковид-
на, любка дволиста, цибуля вед-
межа, занесені до Червоної кни-
ги України. З тварин водяться
козуля, свиня дика, лисиця, ку-
ниця лісова, білка, ласка, горно-
стай. Багата орнітофауна. Має
грунтозахисне значення.
В. П. Коржик.
ЦИБУЛІВ — селище міського
типу Монастирищенського р-ну
Черкас, обл. Розташований на
р. Цибулівці (прит. Гірського
Тікичу, бас. Пд. Бугу). Заліз-
нична станція. 3,9 тис. ж.
(1990). Виник у 16 ст., с-ще
міськ. типу з 1965. Пересічна
т-ра січня —6,4°, липня +19,1°.
Опадів 470 мм на рік. У сели-
щі — гідролог, заказник Цибу-
лівський (місц. значення). Цукр.
комбінат, дослідно-спеціалізо-
ваний завод.
ЦИБУЛЬНЙК — річка у Зна-
м’янському і Світловодському
р-нах Кіровогр. обл., права
прит. Дніпра (впадає у Кре-
менчуцьке водосховище). Довж.
55 км, пл. бас. 561 км2. Бере
початок на Зх. від с. Іванківці.
Долина завширшки до 1,5 — 2,0
км. Річище слабозвивисте. По-
хил річки 1,1 м/км. Живлення
снігове і дощове. У верхів’ї пере-
сихає. Льодостав нестійкий, з
грудня до березня. Воду вико-
ристовують для с.-г. водопоста-
чання та зрошування.
ЦИГАНКА — річка у Борщів-
ському р-ні Терноп. обл., ліва
прит. Нічлави (бас. Дністра).
Довж. 27 км, пл. бас. 166 км2.
Бере початок біля с. Лосяча. До-
лина У-подібна, глибина у ниж.
течії 90 м, шир. до 2,5 км. За-
плава завширшки ЗО м. Річище
слабозвивисте, шир. 2—3 м, іно-
ді до 10 м. ^Іохил річки 4,1
м км. Живлення мішане, з пере-
важанням снігового. Льодостав
з грудня до кін. лютого — бе-
резня. Є ставки, водосховище.
Воду частково використовують
для госп. потреб. И. М. Свинко.
ЦЙКІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
ландшафтний заказник респ.
значення (1981). Розташований
у Кам’янець-Подільському р-ні
Хмельн. обл. Перебуває у відан-
ні Кам’янець-Подільського ліс-
госпзагу. Пл. 290 га. Являє со-
бою мальовничу ділянку Товтр,
вкритих мішаними лісами. З Пд.
і Зх. заказник обмежений кань-
йоном р. Смотричу. В рослин-
ному покриві спостерігається
ряд реліктових видів. На поло-
гих вершинах та біля підніжжя
товтр зростає клокичка периста.
Рідкісною серед деревостану є
берека. В окремих місцях трап-
ляються лунарія оживаюча
та бруслина карликова, занесе-
ні до Червоної книги України.
Унікальним для Поділля є зде-
рев’янілий столітній плющ зви-
чайний. У дубовому лісі зростає
рідкісний крокус Гейфеля (сх.
межа його поширення). На при-
леглих лісових ділянках — ско-
полія карніолійська, гніздівка
звичайна, коручка морознико-
видна, занесені до Червоної
книги України. Багатий тварин-
ний світ: козуля, свиня дика,
лисиця, куниця, заєць, їжак,
хом’як, пугач, сова сіра, сова ву-
хата, дятли, славки, ін. птахи.
С. А. Ярема.
ЦИКЛОН (від грец. хгхХсіл —
той, що обертається) — область
низького тиску в атмосфері.
Циркуляція повітря навколо
центра Ц. у Пн. півкулі відбу-
вається проти стрілки годинни-
ка, у Південній — за стрілкою.
Ізобари у Ц. замкнуті (мінім,
тиск у центрі), переважно не-
правильної форми. Діаметр Ц.
від сотень до кількох тисяч кі-
лометрів, пересічна швидкість
переміщення ЗО—40 км/год
(максимальна — бл. 100 км, год),
тривалість — до кількох діб.
Баричний градієнт від центра
Ц. зростає до його периферії.
Схема формування циклону.
Циківський заказник.
У ниж. шарах атмосфери Ц. є
областю сходження повітр. те-
чій з переважанням висхідних
рухів повітря, найінтенсивні-
ших у зонах атмосферних фрон-
тів, що зумовлює формування
хмарності і опадів атмосфер
них. Розподіл т-ри у Ц. біля зем-
ної поверхні і в атмосфері аси-
метричний, при порушенні цієї
закономірності Ц. стають мало-
рухомими. Розрізняють 6 ста-
дій розвитку Ц.: хвиля, моло-
дий Ц., у стадії макс. розвитку,
оклюдуючий Ц., оклюдований
Ц. та Ц. у стадії заповнення.
Кожна стадія зумовлює пев-
ний характер погоди. Напр.,
при проходженні молодого Ц.
наближення теплих повітр.
мас супроводиться посиленням
вітру (переважно пд.-сх. напря-
му) і формуванням перистих
і шарувато-перистих хмар, а
пізніше — високошаруватих і
шарувато-дощових з тривалими
опадами. Далі спостерігається
зміна напряму вітру на пд.-
зх., встановлюється тепла, во-
лога погода. Надходження хо-
лодного повітря (див. Адвекція
Розвиток ииклону
(знімок з космосу).
ЦИР
388
в метеорології) спричинює зни-
ження т-ри; восени і взимку
переважають вітри пн.-зх. на-
пряму, часто бувають сніго-
пади, мряка, туман, влітку —
хмарна, прохолодна погода із
зливами і грозами.
Циклонічна діяльність над тер.
України протягом року пов’я-
зана з теплими вологими по-
вітр. масами з Атлантичного
ок. (див. Ісландська депресія)
та Середземномор’я, а також з
Пн. (переважно восени і взим-
ку). Області низького атм. тиску
над тер. республіки становлять
бл. 43 % всіх баричних утво-
рень; щороку тут буває пере-
січно 43 Ц. і 60 баричних улого-
вин.
Літ.: Природа Украинской ССР.
Климат. К., 1984.
В. І. Ромушкевич.
ЦИР — річка у Камінь-Кашир-
ському і Любешівському р-нах
Волин. обл., права прит. При-
п'яті (бас. Дніпра). Довж. 57 км,
пл. бас. 507 км2. Бере початок
поблизу с. Яловацька і тече
Верхньоприп’ятською низови-
ною. Долина невиразна. Запла-
ва заболочена, шир. 1—3 км.
Річище на значному протязі ви-
прямлене, використовують як
водоприймач осушувальних си-
стем («Цирська» та ін.). Похил
річки 0,6 м км. Живлення мі-
шане, з переважанням сніго-
вого. Замерзає на поч. грудня,
скресає у березні. Споруджено
Цирське водосховище.
І. М. Коротун.
ЦИРК (від лат. сігсиз — коло) —
форма рельєфу, заглиблення на
крутому схилі у вигляді амфі-
театру. Утворюються Ц. в ре-
зультаті нівальних або зсувних
процесів. Льодовикові Ц.
можуть замикати верхів’я тро-
гів, розвиваючись при розрос-
танні злитті суміжних карів
під впливом морозного вивіт-
рювання, гравітаційних сило-
вих процесів і льодовика. На
Україні вони трапляються на
Свидівці та Чорногорі. Зсувні
Ц. розвиваються у місцях від-
риву тіла зсуву на схилах річ-
кових долин, водосховищ, лима-
нів, узбережжях Чорного і Азов-
ського морів. Найбільші зсувні
Ц. площею до 106 м2 і більше,
об’ємом зсувних мас до 200 тис.
м поширені на Чорноморсько-
му узбережжі від гирла р. Бара-
бою до м. Очакова, на Азов-
ському — між Бердянськом і
Маріуполем, на Пд. березі Кри-
му, Передкарпатті, в Карпатах
і на Поділлі.
І. П. Ковальчук, А. М. Лужецький.
ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ
(від лат. сігсиїаііо — круго-
обіг) — сукупність повітр. течій
в атмосфері', належить до осн.
кліматоутворюючих процесів.
Ц. а. пов’язана з різними астр.
і геофіз. факторами — припли-
вом сонячної радіації та її роз-
поділом, характером підсти-
лаючої земної поверхні, обер-
танням Землі навколо своєї осі
та Сонця тощо. Розрізняють Ц.
а. загальну і місцеву. Загаль-
на Ц. а. являє собою систему
великомасштабних атм. рухів
і включає зональні течії, пасати
і мусони, повітр. течії у цикло-
нах і антициклонах, а також
струминні течії. Осн. механіз-
мами, які формують заг. Ц. а.,
є меридіональний градієнт ін-
тенсивності сонячної радіації
та сила Коріоліса, значну роль
відіграють фазові переходи во-
ди, важливим фактором є геогр.
розподіл суходолу і моря. Однією
з осн. рис заг. Ц. а. є її комір-
ковий характер. Найбільш ви-
явлена тропічна комірка Гадлея
у пн. частині земної кулі взим-
ку, вона простягається від 5 —
10' пд. ш. до ЗО пн. ш. і пере-
носить зональну масу повітря
бл. 2,3 • 10' т/с. В області еква-
тора повітря піднімається вго-
ру, на широті 15—ЗО пн. ш.
рухається вниз, у зв’язку з цим
біля 10 —15 пн. ш. утв. тро-
пічна зона конвергенції. Влітку
комірка Гадлея пересувається
приблизно на 20 пн. ш. і стає
менш інтенсивною (3 • 10 т/с).
На широті від 50 до полюсів
в обох півкулях домінує комір-
ка Ферреля, меридіональна цир-
куляція в ній приблизно дорів-
нює інтенсивності переносу в
комірці Гадлея влітку. Поле
серед, зонального вітру на зем-
ній кулі (в напрямах, пара-
лельних до широт) приблизно
відповідає меридіональному
розподілу т-ри. Характерними
рисами зональної приземної
Ц. а. є сх. переноси у низьких
широтах і західні — у помір-
них (у т. ч. і над тер. України)
і високих широтах. Ці заг. схе-
ми меридіональних і зональних
рухів реалізуються як пересічні
характеристики при перева-
жанні нерегулярних, випадко-
вих переміщень.
Місцева Ц. а. проявляється
у приземному шарі атмосфери
й пов’язана з мікрокліматом
( гема загальної циркуляції
а гмосфери.
певної території. До місц. цир-
куляції належать вітри місцеві
(див. Бора, Бриз, Гірсько-долин-
ні вітри, Фен). У системі заг.
Ц. а. найбільшого масштабу на-
буває зональне перенесення
повітр. мас, спричинене відхи-
ляючою силою обертання Землі
та температурними контраста-
ми між екваторіальними і по-
лярними широтами. У помір-
них широтах (у т. ч. і на Украї-
ні) при цьому створюються
значні горизонтальні градієнти
а гм. тиску (див. Баричний гра-
дієнт) і т ри, зумовлюючи роз-
виток активної циклонічної ді-
яльності. Зональна циркуляція
періодично порушується мери-
діональним переміщенням по-
вітр. мас, при цьому велике
значення має неоднорідність
підстилаючої земної поверхні
та різні теплові характеристики
суходолу й океану (див. Цирку-
ляція морських вод), а також
атмосфери і океану (див. Вза-
ємодія атмосфери і океану).
Процеси Ц. а. забезпечують об-
мін теплом (див. Теплообмін в
атмосфері) і вологою, від них
залежать умови формування
погоди і клімату. Відомості про
особливості заг. Ц. а. покладено,
зокрема, в основу кліматичного
районування України.
Осн. методи вивчення Ц. а.—
синоптичний (див. Синоптич-
ний аналіз), статистичний^
який грунтується на вивченні
великомасштабних повітр. те-
чій за допомогою синоптичних
карт, і гідродинамічний — з за-
стосуванням математичного мо-
делювання атм. процесів на
основі рівнянь термогідродина-
міки; поширюються фізичні
(лабораторні) моделі заг. Ц. а.
Математичне моделювання є
найперспективні шим методом
розвитку теорії клімату і, зо-
крема, розробки кліматич. про-
гнозів на різні періоди часу.
Літ.: Погосян X. П. Общая цирку-
ляция атмосферні. Л., 1972; Паль-
мен 3., Ньютон Ч. Циркуляцион-
ньіе системні атмосферні. Пер. с
англ. Л., 1973; Природа Украин-
ской ССР. Климат. К., 1984; Кли-
матология. Л., 1989.
В. М. Волощук.
ЦИРКУЛЯЦІЯ МОРСЬКЙХ
вод — взаємопов’язана систе-
ма безперервного переміщення
водних мас у Світовому океані',
характеризується сталістю у
часі. Ц. м. в. відбувається у вер-
тикальному (див. Апвелінг) і
горизонтальному напрямах (див.
Морські течії і Морські проти-
течії). Циркуляційні процеси
зумовлюють перерозподіл тепла
і вологи між окремими райо-
нами Світового ок., а також
сприяють обміну енергією у си-
стемі океан — суходіл — атмо-
сфера (див. Взаємодія атмо-
сфери і океану). Напр., у тропіч-
них і субтропічних широтах
океанічні води накопичують
тепло, віддаючи вологу в атмо-
сферу внаслідок перевищення
випаровування над атм. опада-
ми. У помірних і полярних ши-
ротах навпаки — океан випро-
мінює тепло, отримуючи вологу
в результаті перевищення опа-
дів над випаровуванням. Завдя-
ки Ц. м. в. підвищені витрати
тепла у високих широтах ком-
пенсуються надходженням теп-
ла із тропічних широт. Цирку-
ляційні процеси у Світовому ок.
визначають великомасштабні
зміни погоди і клімату земної
кулі у цілому. Спричинені Ц. м.
в. кліматичні фактори, що ді-
ють на поверхні океану, поді-
ляють на механічні і термо-
халинні. До механічних нале-
жать дія вітру (див. Вітрові хви-
лі) та вплив атмосферного тис-
ку, до термохалинних — факто-
ри, пов’язані з перерозподілом
тепла, випаровування, солоно-
сті. Відповідно виділяють вітро-
ву і термохалинну циркуляції.
Вторинними факторами, що
впливають на елементи Ц. м. в.,
є конфігурація океанів, рельєф
їхнього дна, сила Коріоліса.
Циркуляція вод Чорного моря,
що омиває береги України, ви-
значається Осн. Чорноморсь-
кою течією у смузі материкового
схилу та двома циклонічними
кругообігами у зх. і сх. глибоко-
водних частинах моря. Основна
Чорноморська течія (шир. 40—
80 км) має струминний характер,
швидкість її на поверхні 0,4—
0,5 м/с (іноді — до 1 —1,5 м с).
Швидкість течії у кругообігах
зменшується від периферії до
центра — від 0,4—0,6 (влітку
0,2—0,4 м/с) до 0,05—0,15 м/с.
Ц. м. в. в Азовському морі знач-
ною мірою визначається водо-
обміном з Чорним м. Поверхне-
ві течії утворюють тут заг. цик-
лонічну циркуляцію. Напрям і
швидкість течій зазнають знач-
них змін під впливом сезонних
вітрів.
Літ.: Бурков В. А. Общая цирку-
ляция Мирового океана. Л., 1980;
Блатов А. С. [та ін.]. Изменчивость
гидрофизических полей Черного
моря. Л., 1984; Исследование тече-
ний океана. М., 1985; Природа Ук-
раинской ССР. Моря и внутренние
водьі. К., 1987.
М. П. Булгаков, О. М. Суворов.
ЦИСЬ Петро Миколайович *
(26.ІХ 1914, с. Великі Сорочин-
ці Полтав. обл.— 21.III 1971,
Львів) — укр. географ, геомор-
фолог, доктор геогр. наук з 1954,
професор з 1955. У 1937 закін-
чив Харків, ун-т. У 1940—41 —
зав. кафедрою Луцьк, вчитель-
ського ін-ту. Протягом 1945 —
71 працював у Львів, ун-ті
(1945 — 50 — зав. кафедрою заг.
фіз. географії, 1950—71 — зав.
кафедрою геоморфології; 1954—
389
ЦЮРУПИНСЬКИИ
77. М. Цись.
64 — декан геогр. ф-ту). Осн.
праці присвячені питанням гео-
морфології України, зокрема
Українських Карпат. Розробив
схему геоморфолог, районуван-
ня зх. областей республіки.
Один із засновників Львів, від-
ділу Геогр. т-ва України. Наго-
роджений орденом Леніна.
Те.: Про основні генетичні ти-
пи рельєфу західних областей
України. «Географічний збірник»,
1961, в. 4; Геоморфологія УРСР.
Львів, 1962; Геоморфологія і нео-
тектоніка. В кн.: Природа Україн-
ських Карпат. Львів, 1968; Гео-
морфологічні райони. В кн.: При-
рода Львівської області. Львів,
1972.	Я. С. Кравчук.
ЦІЛЮЩИЙ ЛИМАН — соло-
не озеро у Приморському р-ні
Запоріз. обл., поблизу м. При-
морська. Від Азовського м. від-
окремлений піщаним переси-
пом. Довж. 2,2 км, шир. 0,5 км,
пл. 1,1 км‘, глиб, до 1 м. Улого-
вина видовженої форми. Береі’и
низькі, піщані, крім пн.-захід-
них,— підвищених, глинистих.
Живиться за рахунок мор. вод.
Т-ра води влітку +25, +27
(іноді досягає +30, +35 '). Льо-
довий режим взимку нестійкий.
Дно піщане, з черепашкою,
вкрите шаром сірої і чорної гря-
зі, яку використовують для
грязелікування. М. Ф. Бойко.
ЦОКОЛЬНІ РІВНЙНИ — плат-
формені рівнини, сформовані
на території з гіпсометрично ви-
соким заляганням порід фунда-
менту та відносно невеликою
потужністю осадочної товщі.
Характерні для давніх і моло-
дих щитів або підвищень склад-
частої основи, що зазнали новіт-
ніх склепіннєвих та блокових
рельєфоутворюючих піднять
різної амплітуди. На тер. Украї-
ни до цокольних належать де-
нудаційні рівнини Донецького
кряжа, а також денудаційні
та структурно-денудаційні рів-
нини Придніпровської височи-
ни. Структурні елементи (роз-
ломи, блоки, антикліналі) відо-
бражені у морфологічних та
морфометричних особливостях
рівнин. Вік Ц. р. на тер. України
змінюється в досить широкому
діапазоні — від пізньої крейди
до антропогену. В. П. Палїєнко.
ЦУКРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ -
галузь харчової промисло-
вості, підприємства якої спе-
ціалізовані на вироби, цукру.
Об’єднує дві підгалузі — цук
ропіскову і цукрорафінадну, які
забезпечують потреби в цукрі
населення і переробних галузей,
що використовують його як до-
поміжну сировину. За обсягом
валової продукції в структурі
харч, пром-сті України Ц. п.
становить бл. 14 %; вона нале-
жить до обробних галузей з се-
зонним вироби. Основною сиро-
виною Ц. п. в Україні є цукрові
буряки. Галузь об’єднує 214
підприємств, у т. ч. 192 цу-
кропіскові та 7 рафінадних
з-дів. Виділяють 9 типів під-
приємств, найчисленнішими є
бурякоцукрокомбінати (цукро-
пісковий з-д і буряконасіннєвий
радгосп), в Україні діє 115 та-
ких комбінатів.
Формування виробничо-тех. ба-
зи Ц. п. на Україні здійсню-
вали у тісному зв’язку з роз-
витком сировинної бази — бу-
ряківництва. Вже в ЗО—40-х
рр. 19 ст. Україна стала осн.
районом Ц. п. царської Росії.
В 1913 тут діяв 201 цукропіско-
вий завод, де було вироблено
81 % цукру-піску від заг. його
випуску в країні. Станом на
1990 у республіці діють 192
цукр. з-ди. У Пд.-Зх. екон. ра-
йоні зосереджено 136 з-дів,
потужність яких становить
67,6 %, вироби, цукру-піску —
67 % від загальних по Україні,
в Донецько-Придніпровському
екон. районі — відповідно 51
з-д, 28,2 % і 29,3 %, в Пд. екон.
районі — 5 з-дів, 4,2 % і 3,7 %.
Рівень ефективності вироби, в
цукропісковій пром-сті значною
мірою залежить від її сировин-
ної бази. В повоєнні роки галузь
розвивалася інтенсивніше в ра-
йонах з меншою ефективністю
Виробництво продукції цукро-
вої промисловості в Україні
(тис. т)
я	Виробництво цукру-піску	Вироб- ництво цукру-
Рік	в т. ч. з цук- рових Всього буряків	рафі- наду
1940	1580	1580	478
1960	3877	3340	1239
1970	5973	5061	1109
1980	5302	3977	1523
1989	7014	5177	1854
1990	6791	5388	1836
вироби., за межами т. з. тради-
ційної зони буряківництва, що
було зумовлено необхідністю
використати потенціальні пло-
щі бурякосіяння, проте при
цьому не завжди враховувався
рівень ефективності вироби. То-
му в ряді районів і областей
не досягнуто відповідної зба-
лансованості між сировинними
ресурсами і виробничими по-
тужностями з-дів. В результаті
рівень концентрації цукр. ви-
роби. не відповідає рівню ефек-
тивності буряківництва.
До найпотужніших підприємств
цукропіскової пром-сті належать
з-ди: Лохвицький та Оржиць-
кий (Полтав. обл.), Доброве-
личківський (Кіровогр. обл.),
Крижопільський (Вінн. обл.),
Деражнянський та Теофіполь-
ський (Хмельн. обл.), Пальмир-
ський (Черкас, обл.), Чортківсь-
кий та Хоростківський (Тер-
ноп. обл.), Радехівський (Львів,
обл.), Першотравневий та За-
сільський (Микол, обл.).
Завдання цукрорафінадної під-
галузі — підвищення якості
продукції шляхом додаткового
очищення цукру-піску вітчизн.
вироби, та імпортного цукру-
сирцю і надання йому особли
вої форми для забезпечення по-
треб населення. В Україні
діють 11 рафінадних підпри-
ємств, частка яких становить
57,6 % загально добо вої потуж-
ності всіх підприємств країни.
Серед них 5 самостійних з-дів —
Бердичівський, Дружбинський,
Червонозоряний, Одеський, Чер-
каський та 2 з-ди — Городи-
щенський і Шепетівський, які
кооперуються з цукропіскови-
ми з-дами, а також 4 рафінадні
цехи при цукропіскових з-дах.
У межах України споживаєть-
ся бл. ЗО % цукру-рафінаду,
решта вивозиться до інших дер-
жав.
Важливими напрямами перс-
пективного розвитку цукропіс-
кової пром-сті є вдосконалення
її розміщення шляхом концен-
трації посівів буряків і посту-
пового зосередження виробни-
чих потужностей підприємств
в областях і районах з сприят-
ливішими природно-екон. умо-
вами; збалансованість сировин-
них ресурсів і виробничих по-
тужностей підприємств у мак-
ро- і мікрорайонному розрізах,
зокрема максимальне викорис-
тання потенціалу Вінн., Київ.,
Терноп., Хмельн., Рівнен., Во-
лин., Черкас, і Львів, облас-
тей; екологізація виробництва.
М. П. Васильчук. В. Д. Слюсар.
КУРИНЕ — селище місько
го типу Донец. обл., підпоряд-
коване Селидівській міськраді.
Залізнична ст. Цукуриха. 3,0
тис. ж. (1990). Утворене 1939,
с-ще міськ. типу з 1956. Поверх-
ня хвиляста. Пересічна т-ра
січня —6,5 , липня +21,5 .
Опадів бл. 500 мм на рік.
Шахта-дільниця № 105 шахти
«Гірник». Новоселидівська пта-
хофабрика.
Ц^МАНЬ — селище міського
типу Ківерцівського р-ну Волин.
обл. Розташована на р. Пути-
лівці (прит. Горині, бас. При-
п’яті), за 7 км від залізнич. ст.
Цумань. 5,2 тис. ж. (1990). Відо-
ма з 1557, с-ще міськ. типу з
1940. Поверхня слабохвиляста.
Пересічна т-ра січня —5,0 ,
липня +18,6 . Опадів 540—600
мм на рік. Пл. зелених наса-
джень 50 га. В Ц.— деревооб-
робний комбінат, хлібозавод;
лісгоспзаг. Музей лісового гос-
подарства.
ЦЮРУПИНСЬК (до 1928 —
Олешки) — місто Херсон, обл.,
райцентр. Розташований на лі-
вому березі Кінки (рукав Дні-
пра), за 9 км від залізнич. ст.
Цюрупинськ. Є пристань. 25,3
тис. ж. (1990). Засн. 1784, впер-
ше затверджено містом у 1876,
до категорії міст віднесено 1956.
Поверхня міста плоска. Пере-
січна т-ра січня —3,0 , липня
+23,0’. Опадів 370 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 637,6
га. Є дендропарк, сосновий
бір — заповідне урочище місц.
значення. У Ц.— целюлозно-
паперовий, маслоробний і вино-
робний з-ди, швейна та харчо-
смакова ф-ки, рибне г-во Херсон,
рибного комбінату, лісгоспзаг.
Нижньодніпровська н.-д. стан-
ція залісення пісків і виногра-
дарства на пісках. Санаторій.
Об’єкт туризму — місце розта-
шування Олешківської Січі
(1711 — 28).
ЦЮРУПИНСЬКИИ РАЙОН
район у центр, частині Херсон,
обл. Утворений 1923. Пл. 1,8
тис. км\ Населення 71,9 тис.
чол., у т. ч. міського — 38,4 тис.
(1990). У районі — м. Цюру-
пинськ (райцентр), с-ща міськ.
типу Нова Маячка і Брилівка
та 29 сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Причорномор-
ської низовини,на заплавній та
надзаплавній терасах Дніпра.
Більшу частину району займа-
ють Олешківські піски у вигля
ді погорбованих масивів (арен).
Поклади буд. пісків. Розташо-
ваний у Причорноморсько При-
азовській сухостеповій фізико-
географічній провінції. Пересіч-
на т-ра січня —3,2 е, липня
+23,0 . Період з т-рою понад
4 Ю становить 182 дні. Опадів
350—370 мм на рж. Висота
снігового покриву 3—6 см (не-
стійкий). Належить до дуже по-
сушливої, помірно жаркої агро-
кліматич. зони з м’якою зимою.
На пн.-зх. межі району протікає
Дніпро з рукавом Кінською.
У грунтовому покриві перева-
ЦЮРУПИНСЬКО-СКАДОВСЬКИИ
390
жають дернові піщані, на Пд.—
чорноземні південні солонцю-
ваті та темно-каштанові солон-
цюваті грунти. Природний рос-
линний покрив представлений
рослинністю пісків в комплексі
з піщаними степами (типчак пі-
щаний, ковила, пирій, полин,
молочай та ін.). У заплаві Дні-
пра — високотравні зарості бо-
літ, деревно-чагарникова рос-
линність річкових низовин, за-
плавні луки. На відносно родю-
чих шаруватих пісках та су-
глинках ростуть субори з сосни,
берези, дуба, груші, підлісок —
з ліщини і бузини. В райо-
ні — ландшафтний заказник
респ. значення Саги; 3 пам’ятки
природи, заповідне урочище;
дендропарк в Цюрупинську
(всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства —
цюрупинські целюлозно-папе-
ровий, маслоробний з-ди; швей-
на ф-ка; Брилівський з-д залізо-
бетонних виробів. Рослинни-
цтво району спеціалізується на
вирощуванні зернових, вино-
граду, фруктів, овочів, тварин-
ництво — на виробництві м’яса,
молока, вовни, птиці. Площа
с.-г. угідь (тис. га) — 102,0, у
т. ч. орні землі — 61,8, пасови-
ща і сіножаті — 9,0, сади —
1,9, виноградники — 3,7. Вода-
ми Північно-Кримського кана-
лу, що проходить на Пд. Сх.,
зрошується 19,4 тис. га. В райо-
ні — 13 радгоспів, колгосп, між-
госп. підприємство по вирощу-
ванню птиці. Працюють Нижньо-
дніпровська н.-д. станція залі-
сення пісків та виноградарства
на пісках (Цюрупинськ), Бри-
лівська дослідна станція зрошу-
ваного землеробства (с. Привіт-
не). Залізничні станції: Цюру-
пинськ, Раденське, Великі Ко-
пані, Брилівка. Автомоб. шля-
Ксмчї Лагері
П-детепне
Нова Маячка
цсьн
Ка-іи-Нівка
Подо
Юв лей не
Брилівка
^Абрикосівка
Вино ‘расове
Привітне
З Щасливі
В>'П. Я шані
Урочище Саги (заказник)
0 до 50
ОКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ЦЮРУПИНСЬКИй РАЙОН
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Xх
Тари'.івкауь
. Клини
Ко< . ри.н

хів 327,6 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 317,1 км. При-
стань в Цюрупинську. 2 санато-
рії (Цюрупинськ, смт Нова
Водолага), турист, база (с. Крин-
ки).	О. В. Кудрін.
ЦЮР^ІІИНСЬКО - СКАДОВ-
СЬКИИ ГЕОБОТАНІЧНИЙ 0К-
РУГ — частина Приазовсько-
Чорноморської степової геобо-
танічної підпровінції, в межах
Херсон, обл. Розташована на
Причорноморській низовині,
охоплює плавні і надзаплавні
тераси лівобережжя Дніпра.
Раніше тут переважали пса-
мофітні типчаково-ковилові сте-
пи. На аренах чергувалися сте-
пові ділянки з деревно-чагарни-
ковою рослинністю (дубово-бе-
резові гаї, зарості верби розма-
ринолистої та зіноваті дніпров-
ської). В заплаві й дельті Дні-
пра збереглися природні очере-
тові та рогозові болота, луки,
вербові, осокорові, рідше — віль-
хові і в язові ліси. Галофітна
(див. Галофіти) рослинність
примор. смуги округу представ-
лена формаціями солонцю євро-
пейського, содника простертого,
кермека Мейєра, покісниці Фо-
міна, сарсазана шишкуватого
тощо. На степових солонцях
переважає полин сантонійський.
Природна рослинність зберег-
лася у Чорноморському біо-
сферному заповіднику та в На-
найському заказнику, Ягорли-
цькому заказнику, Джарилга-
цькому заказнику та заказнику
Березові Колки (всі — респ. зна-
чення). В межах округу виді-
ляють Нижньодніпровський
плавневий, Голопристанський
та Краснознам’янсько-Скадов-
ський геоботанічні райони.
В. С. Ткаченко.
ЧАБАНЙ — селище міського
типу Києво-Святошинського р-ну
Київ. обл. Розташовані за 10 км
від залізнич. ст. Жуляни. 3,3
тис. ж. (1990). Засн. на поч.
18 ст., с-ще міськ. типу з 1981.
Пересічна т-ра січня —6,3 ,
липня -|-19,2О. Опадів 558 мм
на рік. В Ч.— Український
науково-дослідний інститут
землеробства Української ака-
демії аграрних наук, Інститут
радіології Академії наук Ук-
раїни, структурні підрозділи
Науково-дослідного інституту
по фермських машинах «Укр-
сільгоспмашу ».
ЧАГА — річка у -Молдові та
Одес. обл. України (Тарутин-
ський і Арцизький р-ни), ліва
прит. Когильника (впадає в оз.
Сасик). Довж. 120 км, пл. бас.
1270 км2. Бере початок з дже-
рел на схилах Центральномол-
давської височини, тече При-
чорноморською низовиною. До-
лина широка, схили розчлено-
вані балками та ярами. Річище
майже на усьому протязі спрям-
лене і поглиблене. Похил річки
1,1 М'КМ. Осн. притока — Сака
(права). Живлення мішане, з
переважанням снігового. Вліт-
ку часто пересихає. Замерзає на
поч. грудня, скресає у березні;
льодовий режим нестійкий. Гід-
рологія. пост біля с. Мирнопіл-
ля. Для с.-г. потреб споруджено
ставки.	Т. Д. Борисевич.
ЧАЙКА — солоне озеро у
Красноперекопському р-ні Респ.
Крим, у групі Перекопських
озер. Довж 1,7 км, шир. 0,5 км,
пл. 0,8 км2, глиб. 0,1—0,25 м.
Улоговина овально-видовжена,
має материкове походження. Бе-
реги переважно низькі, лише пн.
і пн.-сх. підвищені (до 3—4 м),
складаються з сіро-жовтих су-
глинків.
Живиться озеро підземними і
поверхневими водами. Соло-
ність 160—180 °оо. Дно вкрите
шаром (до 5 м) сірого мулу.
На окремих ділянках озера
розвиваються водорості.
А. М. Оліферов.
ЧАИКОВИЦЬКИЙ ЗАКАЗ-
НИК — гідролог, заказник респ.
значення (з 1980). Розташова-
ний у Самбірському р-ні Львів-
ської обл. Перебуває у віданні
місцевого колгоспу. Площа
119 га. Охороняється ділянка
масиву Верхньодністровських
боліт. У рослинному покриві
переважають осокові та злаково-
осокові угруповання в комплек-
сі з вільшняками. Під впливом
меліоративних робіт, проведе-
них на цьому болотному масиві,
зменшується кількість волого-
любних лучних мезотрофних
видів. Має водорегулююче зна-
чення.	Т. Л. Андрієнко.
ЧАКВА — річка у Сарненсько-
му і Дубровицькому р-нах Рів-
391
ЧАПЛИНСЬКО-ЯКИМІВСЬКО-ПРИАЗОВСЬКИИ
нен. обл., права прит. Горині
(бас. Прип’яті). Довж. 36 км, пл.
бас. 368 км2. Бере початок на Зх.
від смт Клесова. Долина неви-
разна, заболочена, шир. до 4 км,
глиб, до 5 м. Річище (пересічна
шир. 4 м) розгалужене, утворює
окремі водойми (Мостке озеро,
Дульське оз. та ін.). Похил річ-
ки 0,24 м/км. Живлення міша-
не, з переважанням снігового.
Льодостав з поч. грудня до
серед, березня. Ч. (у пониззі) є
магістральним каналом осушу-
вальної системи «Чаква».
І. М. Коротун.
ЧАМНЙ-БУРУН — гора на пн.
схилі Головного пасма Крим-
ських гір, за 8 км на Пд. Зх. від
м. Алушти. Вис. 1045 м. Являє
собою куполоподібний, округ-
лої в плані форми магматичний
діапір, утворений в результаті
інтрузії за середньоюрської епо-
хи. В геологічній будові беруть
участь габро та роговики. Схи-
ли круті, вкриті низькорос-
лими грабинниками, дубом
пухнастим, глодом кримським,
шипшиною тощо. У привершин-
ній частині переважає дубово-
сосновий ліс. Трапляється бере-
за (релікт льодовикової епохи).
О. Г. Кузнецов.
ЧАПАЄВЕ — селище міського
типу Кегичівського р-ну Харків,
обл. Розташоване за 11 км від
залізнич. ст. Кегичівка. 2,9 тис.
ж. (1990). Засн. у 2-й пол. 19 ст.,
с-ще міськ. типу з 1957. По-
верхня пологохвиляста. Пере-
вищення висот до ЗО м. Пересіч-
на т-ра січня —7,0°, липня
-}-20,8о. Опадів 508 мм на рік.
Цукр. комбінат, асфальтобетон-
ний завод.
ЧАПЕЛЬСЬКИЙ ПІД, Великий
Чапельський під — замкнуте
зниження на поверхні При-
чорноморської низовини, на Пн.
Зх. степового біосферного запо-
відника Асканія-Нова, в межах
Херсон, обл. Довж. з Пн. на Пд.
5,2 км, шир. З—3,5 км. Дно
поду лежить нижче від нав-
колишньої рівнинної безстічної
поверхні на 6—7 м, подекуди
Чапельський під.
на 10 м. Схили пологі, посту-
пово переходять у степову рів-
нину, є окремі ділянки подової
тераси. В пн. і пн.-сх. частинах
у Ч. п. впадають чотири балки.
У геол. будові беруть участь
зеленувато-сірі прісноводні су-
глинки. Дно з луково-солонча-
ковою і солянково-полиновою
рослинністю, частково заболо-
чене, для схилів характерна
рослинність цілинного сухого
степу. На території Ч. п. на
вільному та напіввільному
утриманні живуть 50 видів зві-
рів з усіх континентів, а також
птахи, акліматизовані в зоопар-
ку заповідника. Проводиться
наук, робота, частина зоопарку
експозиційна. О. П. Андріяш.
ЧАПЛИНА — річка у Покров-
ському, Васильківському та
Петропавлівському р-нах Дні-
проп. обл., ліва прит. Самари
(бас. Дніпра). Довж. 40 км, пл.
бас. 399 км*. Бере початок на
Зх. від смт Просяної. Долина
трапецієвидна, шир. до 2 км,
глиб, до 50 м. Заплава зав-
ширшки 200—300 м. Річище
помірно звивисте. Похил річки
2,3 м/км. Живлення переважно
снігове. Льодостав з поч. грудня
до серед, березня. Влітку на
окремих ділянках пересихає.
Споруджено ставки. Воду част-
ково використовують для зро-
шування.
ЧАПЛИНЕ — селище міського
типу Васильківського р-ну Дні-
проп. обл. Залізнична станція.
4,9 тис. ж. (1990). Засн. 1881 —
84, с-ще міськ. типу з 1938.
Пересічна т-ра січня —6,1°,
липня 4-21,6°. Опадів 487 мм
на рік. Метеостанція. В Ч.—
пресових вузлів та хлібний з-ди,
філіал Павлоградського з-ду
прод. товарів.
ЧАПЛЙНКА — селище місько-
го типу Херсон, обл., райцентр.
Розташована за 16 км від заліз-
нич. ст. Каланчак. 10,6 тис. ж.
(1990). Засн. 1794, с-ще міськ.
типу з 1956. Поверхня плоска.
Пересічна т-ра січня —3,0 й,
липня 4“23,0°. Опадів 330 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
46 га. В Ч.— маслосироробний,
ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОН
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Маркеїв
Маїда- инівка
Скадоека
Асквнія-Нева’
Надеж&вка ®
.Яапяинми
Павлівна
асфальтовий
Григорівна^
Періиокостяншчнівхс \
0	Строга ч'вна
і, і ВІД 0 до 50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Чгрьона Поляна V
Долинськс
Хрест їв на
Хлюодарівки
О
Вєі але Друг е
зал
Аскан^і-Новй
комбікормовий
з-ди, комбінат хлібобулочних
виробів. Профес.-тех. училище.
Балта юрівка\^_ \
Преобра женка
уНовонаталівка
д ОШевченка
Лучерявоволооимиріака	Г
\ Дендрологічний
ЬР *	0 V -	„	Щ Ірн
ЧАПЛЙНСЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Херсон, обл. Утво-
рений 1923. Пл. 1,7 тис. км2.
Нас. 41,3 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 15,2 тис. (1990). У райо-
ні — с-ща міськ. типу Асканія-
Нова, Чаплинка (райцентр) і 43
сільс. населені пункти.
Лежить на Причорноморській
низовині. На Пд. район омиває
зат. Сиваш. Поверхня — слабо-
розчленована лесова рівнина.
Трапляються видовжені, добре
виражені в рельєфі поди, негли-
бокі западини. Берегова лінія
порізана лиманами, піщано-
черепашковими косами. Корис-
ні копалини: пісок, глина, чере-
пашник. Розташований у При-
чорноморсько-Приазовській сухо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—3,0°, липня 4-23,0°. Період з
т-рою понад 4-10° становить
220—230 днів. Опадів 300—
340 мм на рік. Сніговий покрив
нестійкий. Належить до дуже
посушливої, помірно жаркої
агрокліматич. зони з м’якою
зимою. Гідрограф, сітка пред-
ставлена тимчасовими водото-
ками, які влітку пересихають.
На території району 37 ставків
і озер заг. пл. водного дзеркала
291 га. Поширені чорноземи
південні солонцюваті, темно-
каштанові солонцюваті та каш-
танові середньо- і сильносолон-
цюваті грунти в комплексі з
солонцями; на Пн.— чорноземи
південні малогумусні і слабо-
гумусовані. Трапляються лучно-
чорноземні та дернові осолоділі
глейові грунти та солоді. При-
родна типчаково-ковилово-по-
линова та лучно-степова рослин-
ність збереглася на схилах ба-
лок, пересихаючих долин і
представлена асоціаціями з по-
лину кримського, житняку; в
западинах і зниженнях ростуть
сарзан, солонець, содник, курай
та ін. Лісові насадження займа-
ють 473 га, полезахисні лісо-
смуги — 1897 га. Переважають
сосна, береза, дуб. У районі —
респ. значення степовий біо-

сферний заповідник Асканія-
Нова, дендропарк Асканія-Нова
(смт Асканія-Нова) та місц. зна-
чення зоол. Асканійський за-
казник.
Найбільші пром. підприємства:
чаплинські маслосироробний і
комбікормовий з-ди. Спеціалі-
зація с. г.— рослинництво зер-
нового, тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 133,2, у т. ч.
орні землі — 125,8, пасовища і
сіножаті — 6,8. Під садами 0,6
тис. га. Зрошується 53,4 тис. га
(Чаплинський канал — відга-
луження Північно-Кримського
каналу', частина Каховськді зро-
шувальної системи). Осн. куль-
тури: озима пшениця, ячмінь,
соняшник, овочеві та баштанні
культури. Скотарство, свинар-
ство, вівчарство, птахівництво.
У районі — 10 колгоспів, 13
радгоспів. В Асканії-Нова —
Укр. н.-д. ін-т тваринництва
степових районів «Асканія-
Нова» ім. М. Ф. Іванова. Авто-
моб. шляхів 264,1 км, усі — з
твердим покриттям. Профес.-
тех. уч-ще в Чаплинці. Музей
флори і фауни Пд. України (Ас-
канія-Нова).
Меморіальна кімната і погруд-
дя академіка ВАСГНІЛ М. Ф.
Іванова — вченого у галузі тва-
ринництва, організатора зоотех.
дослідно-племінної станції «Ас-
канія Нова» (Асканія-Нова).
В. М. Андерсон.
ЧАПЛННСЬКО-ЯКЙМІВСЬКО-
ПРИАЗОВСЬКИЙ ГЕОБОТА-
НІЧНИЙ ОКРУГ — частина
Приазовсько-Чорноморськді сте-
пової геоботанічної підпровін-
ції, в межах Херсон, і Запоріз.
областей. Розміщена у примор.
частині Причорноморської ни-
зовини. Зональним типом рос-
линності округу є південні тип-
чаково ковилові степи з перева-
жанням у їхньому складі ковил
української, волосистої та Лес
синга, типчака, відносно не-
численного різнотрав’я. Для со-
лонців характерні колосняк гіл-
ЧАПЛЯ
392
Заказник Чапля.
лястий, пижмо тисячолисте. У
подах формуються лучно-степо-
ві та лучно-болотні угруповання
з переважанням пирію подового,
стоколосу безостого, осок ран-
ньої та чорноколосої.
Природна рослинність солонча-
ків (поширена у верхів’ї Мо-
лочного лиману) представлена
заростями сарсазану шишкува-
того, солонцю європейського,
содника розпростертого. У су-
час. стані зональні степи і подо-
во-лучні фітоценози округу збе-
реглися в біосфернпму заповід-
нику Асканія-Нова, галофітна
рослинність — у заказнику Мо-
лочний Лиман. У межах округу
виділяють Асканійський, Яки-
мівський (Утлюцько-Молочан-
ський) та Приазовський геобо-
танічні райони.
В. С. Ткаченко.
ЧАПЛЯ — бот. заказник респ.
значення (з 1989). Розташована
у Кам’янець-Подільському р-ні
Хмельн. обл. Перебуває у ві-
данні місцевого радгоспу. Пло-
ща 177 га. Охороняється ділян-
ка лівого берега р. Тернави з
ярами та крутосхилами, вкри-
тими широколистяним лісом.
У трав’яному покриві багато
рідкісних видів: бу латка ве-
ликоквіткова, коручка морозни-
ковидна, гніздівка звичайна,
сон великий, занесені до Черво-
ної книги України. З чагарників
поширена берека. Є ділянки сте-
пової рослинності. Багатий тва-
ринний світ: козуля, свиня
дика, канюк, трапляються пу-
гач та шуліка рудий, занесені
до Червоної книги України. Має
грунтозахисне значення.
3. А. Ліпинська.
ЧАСІВ ЯР — місто Донец. обл.,
підпорядковане Артемівській
міськраді. Розташований на
Сіверський Донець — Донбас
каналі. Залізнична станція.
19,8 тис. ж. (1990). Засн. напри-
кінці 19 ст., місто з 1938. По-
верхня хвиляста. Пересічна
т-ра січня—6,4 , липня -|-21,9 .
Опадів понад 500 мм на рік.
У місті — комбінат вогнетрив-
ких виробів, «Гідрозалізобетон»
та хлібний з-ди, кар’єри по
видобуванню вогнетривких глин,
формувального піску. Профес.-
тех. училище.
ЧАСНИКЇВСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — орнітологічний заказ-
ник респ. значення (з 1980).
Розташований у Ємдльчинсько-
му р-ні Житомир, обл. Перебу-
ває у віданні Ємільчинського
лісгоспзагу. Пл. 612 га. Охоро-
няється сфагнове болото з при-
леглими ділянками. Рослинний
покрив представлений осоково-
сфагновими угрупованнями, по
берегах — пригнічена деревна
рослинність та зарості чорниці.
Ч. з.— місце оселення багатьох
видів птахів, зокрема глухаря,
а також лелеки чорного, занесе-
них до Червоної книги України.
Г. М. Панов.
ЧАСОВО-ЙРСЬКЕ РОДОВИЩЕ
ВОГНЕТРИВКИХ ГЛИН — ро-
довище на тер. Артемівського
р-ну Донец. обл. Площа бл.
25 км2. Розташоване на водо-
ділі річок Казенний Торець і
Бахмут. Пласт вторинних (пере-
відкладених) глин утв. за неоге-
нового часу в мульді у межах
Донецької складчастої споруди,
у суглинисто-піщаній товщі на
глиб, до 65,3 м. Пласт горизон-
тальний, у пд. частині розділе-
ний на верхній і нижній, його
довж. 6,4—13,3 км, шир. 1,4—
5,3 км, потужність 0,1 —17 м.
Родовище відоме з 1897, деталь-
но розвідане 1929—31, пром.
розробку почато 1934. Перспек-
тивними є 13 ділянок, експлуа-
тують 3 на глиб, до 50 м. Запаси
пром. категорій глин 35 млн. т,
щорічний видобуток 840 тис. т.
Глини каолінітові і монтмори-
лонітово-каолінітові (вогнетрив-
кі і тугоплавкі), вогнетрив-
кість 1580 —1740'. На базі ро-
довища Часово-Ярський ком-
чг
Чатирдаг.
бінат вогнетривких виробів ви-
готовляє 6 марок продукції.
О. Я. Хмара.
ЧАТИРДАГ, Шатро-гора — гір-
ський масив у центр, частині
Головного пасма Кримських
гір, поблизу м. Алушти. Пере-
важні висоти 1000—1300 м,
макс.— 1527 м (г. Еклізі-Бу-
рун). Являє собою східчасте пла-
то, витягнуте в меридіальному
напрямі. Складається з юрських
вапняків. Розвинутий карст:
відомо понад 150 карстових пе-
чер, шахт, колодязів, бл. 800 ве-
ликих лійок карстових, улого-
вин, каррових полів. Найвідо-
міші печери: Бездонна, Суук-
Коба, Бінбаш-Коба та Марму-
рова (відкрита 1987). Флора Ч.
налічує 520 видів, у т. ч. 57 —
ендеміки Криму. Лісова рослин-
ність представлена переважно
сосновим рідколіссям та буково-
грабовими острівними лісами
(становлять 20 % площі). По-
ширені зарості ялівцю, трапля-
ються: роговик Біберштейна,
дрік білуватий, ломикамінь
зрошуваний та ін. З 1980 Ч.—
заповідне урочище.
Літ.: Душевский В. П., Шутов
Ю. И. Чатьір Даг. Путеводитель.
Симферополь, 1987. В. Г. Єна.
ЧАУДА — крайній пд. мис
Керченського півострова Респ-
ки Крим. Обмежовує зі Сх. Фео-
досійську зат. Чорного м. Повер-
хня плоска, береги урвисті, вис.
понад 20 м. У геол. будові беруть
участь міоценові глини, пере-
криті нижньоантропогеновими
вапняками-черепашниками з
прошарками кварцового піску і
глини — т. з. чаудинськими
верствами. У сх. частині — від-
слонення з єдиною в Україні
знахідкою фауни чаудинського
опрісненого басейну.
І. Г. Губанов.
ЧАША — річка у Буринському
р-ні Сум. обл., ліва прит. Сейму
(бас. Дніпра). Довж. 31 км, пл.
бас. 207 км2. Бере початок на
Пд. Сх. від с. Михайлівни, тече
в межах Полтавської рівнини.
Долина трапецієвидна, шир. до
1,5 км. Річище помірно звиви-
сте, шир. до 15—20 м. Похил
річки 1,2 м/км. Живлення мі-
шане, з переважанням снігового
і дощового. Замерзає на поч.
грудня, скресає у березні. Воду
використовують для госп. по-
треб. На Ч.— м. Буринь.
ЧЕЛЮСКІНЕЦЬ — селище мі-
ського типу Лутугинського р-ну
Луган. обл. Розташований за
7 км від залізнич. ст. Лутугине.
1,5 тис. ж. (1990). С-ще міськ.
типу утворене 1987. Поверхня
хвиляста. Пересічна т-ра січня
—6,8", липня -|-22,0'’. Опадів
464 мм на рік. У с-щі — під-
приємства виробничого об’єд-
нання «Луганву гілля».
ЧЕМЕРІВШ — селище місько-
го типу Хмельн. обл., райцентр.
Розташовані на р. Жванчику
(прит. Дністра), за 15 км від за-
лізнич. ст. Закупне. 5,5 тис. ж.
(1990). Відомі з 1565, с-ще
міськ. типу з 1959. Поверхня —
хвиляста рівнина. Перевищен-
ня відносних висот до 100 м.
Пересічна т-ра січня —5,2 е,
липня 4-18,1°. Опадів 610 мм
на рік. Агрометеопост. Пл. зеле-
них насаджень 275,5 га. У Ч.—
хлібний з-д, маслоцех Городо-
цького молочноконсервного
комбінату. Мед. училище.
ЧЕМЕРОВЕЦЬКИИ РАЙОН —
район у пд.-зх. частині Хмельн.
обл. Утворений 1923. Пл. 0,9
тис. км2. Нас. 56,1 тис. чол.,
у т. ч. міського — 7,1 тис. (1990).
У районі — с-ща міськ. типу
Чемерівці (райцентр), Закупне
та 68 сільс. населених пунктів.
Ч. р. лежить у межах Поділь-
ської височини. Поверхня —
східчастої форми лесова рівни-
на, розчленована глибокими
річковими долинами, ярами.
393
ЧЕРВОНА
З Пн. Зх. на Пд. Сх. простяга
ються пасма Товтр. Поширені
карстові форми рельєфу. Абс.
вис. 220—350 м. Корисні копа-
лини: піски, глини, вапняки.
Район розташований у Західно-
українській лісостеповій фізи-
ко-географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,5°, липня
-4-18,7°. Опадів 540—570 мм на
рік, найбільша кількість їх ви-
падає влітку. Період з т-рою
понад 4-10° становить 160 днів.
Висота снігового покриву 13 см.
Ч. р. належить до вологої, по-
мірно теплої агрокліматич. зо-
ни. З агрометеопости (Чемерів-
ці1, села Вівся, Кормильча).
Річки: Збруч, Жванчик, Смот-
рич (притоки Дністра). Спору-
джено бл. 90 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 440 га). Пере-
важають чорноземи опідзолені
та темно-сірі опідзолені грунти,
у заплавах — лучні і лучно-
болотні грунти. Пл. лісів 9,2
тис. га (з лісоутворюючих по-
рід : граб, береза, дуб, бук, липа,
ясен, ялина). У районі — ланд-
шафтні Івахновецький заказ-
ник, заказник Сокіл (респ. зна-
чення), 6 пам’яток природи
(місц. значення).
Пром. підприємства: хлібний
(Чемерівці), вапняковий, комбі-
кормовий (Закупне), цукровий
(с. Вишнівчик), 7 цегельних
з-дів. Кар’єроуправління у За-
купному. С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-буря-
ківничого та тваринництві мол.-
м’ясного напрямів. Осн. куль-
тури: озима пшениця, кукуру-
дза, жито, ячмінь, горох, овес,
гречка, цукр. буряки, картопля,
Вівся
[олен и иіеве
І. Г. Черваньов.
овочеві. Розвинуті скотарство,
свинарство, птахівництво. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 67,5,
у т. ч. орні землі — 60,0, сіно-
жаті — 2,9, пасовища — 2,8.
Осушено 4985 га. У районі —
31 колгосп, 3 радгоспи, між-
госп. підприємство. Залізнична
ст. Закупне. Автомоб. шляхів
356,8 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 353,6 км. Мед. уч-
ще (Чемерівці), профес.-тех.
уч-ще (с. Кутківці). Діють 11
сільс. музеїв. О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ЧЕРВАНЬОВ Ігор Григорович
(17.IV 1937, Вовчанськ Харків,
обл.) — укр. фізикогеограф, гео-
морфолог, доктор тех. наук з
1982, професор з 1984. У 1960
закінчив Харків, ун-т, працює
в цьому вузі з 1962 (з 1982 —
зав. кафедрою раціонального
використання природних ресур-
сів та охорони природи). Праці
ЧЕМЕРОВЕЦЬКИЙ РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
в галузі нафтогазової палеогео-
морфології, землезнавства, кар-
тографії, раціонального при-
родокористування і геоекології.
Засновник структуралізму у ви-
вченні морфології рельєфу та
вчення про самоорганізацію
геоморфолог, систем. Розробляє
питання структури та змісту
природоохоронно-екологічної
університетської освіти.
Те.: Общее землеведение. М., 1984
[у співавт.]; Методика палеогео-
морфологических исследований
нефтегазоносньїх областей СССР.
М., 1985; Введение в физическую
географию и рациональное приро-
допользование. Харьков, 1989 |у
співавт.]; Модели полей в геогра-
фии. Теория и опьіт картографиро-
вання. Новосибирск, 1989 [у спів-
авт.]; Самоорганизация в развитии
форм рельефа. М., 1990 [у спів-
авт.].
ЧЕРВИЩЕ — озеро карстового
походження у Любешівському
р-ні Волин. обл., у бас. Стоходу
(прит. Прип’яті). Довж. 2,1 км,
шир. до 0,85 км, пл. 1,18 км2,
пересічна глиб. 5 м, максималь-
на — 12 м. Улоговина витяг-
нута із Зх. на Сх. Довж. берего-
вої лінії 5,7 км. Береги пере-
важно заболочені, подекуди пі-
щані, поросли очеретом та ча-
гарником. Живлення мішане.
На Сх. впадає каналізований
струмок, що дренує кілька озер
(Лісове, Черемочине та ін.), на
Зх.— каналом Червище сполу-
чене з р. Стоходом. Взимку за-
мерзає. Водяться карась, лин,
окунь, щука. / м. Коротун.
ЧЕРВОНА, Кизил-Коба — кар-
стова порожнина (печера) у Гір-
сько-Кримській карстовій об-
ласті, на Довгоруківській яйлі.
Довж. 13 700 м, амплітуда
135 м. Утв. у юрських вапняках,
забарвлених оксидами заліза у
червоний колір. Ближня части-
на печери довж. 2,5 км наслідує
пн.-зх. напрям регіонального
розлому, має 6 поверхів з пере-
вищенням одного над одним
від 4—5 до 8—10 м. Вихід на
поверхню мають тільки 1-й і
5-й поверхи. Субгоризонтальні
або сифоноподібні галереї утв.
складний об’ємний лабіринт. За
200 м від входу, на 1-му поверсі
протікає підземна річка, що
зникає у сифоні. Під час повені
вона підтоплює 2-й поверх і ви-
тікає через вхід, нижче якого
виходять джерела — витоки р.
Кизил-Кобинки. Ближня час-
тина печери використовува-
лася у 7—6 ст. до н. е. з культо-
вою метою, у 3—4 ст. н. е.— як
сховище, у 9—11 ст.— як
укриття. Відома з 19 ст. під
назвою Кизил-Коба. Після від-
криття 1957 сімферопольсь-
ськими спелеологами майже
200-метрового ходу — продов-
ження 2 го поверху, 1959—69
Комплексна карстова експеди-
ція досліджувала дальню час-
тину Ч. Вона починається 4-ма
поверхами, часто сифонного ха-
рактеру, з окремими обвальни-
ми залами ЗО—40 м заввишки,
далі змінює напрям на Пн.-Сх.
і набуває вигляду галереї 5 —
12 м завширшки, 4—12 м зав-
вишки, місцями розширюючись
у величезні підземні зали.
Ч. дренує значну частину Дов-
горуківської яйли; печерна річ-
Карстова печера Червона.
Схема: 1 — вхід; 2 — ближня час-
тина; З — перший сифон; 4 — об-
валений зал; 5 — зал Казок; 6 —
другий сифон; 7 — розвилка; 8 —
галерея склепінь, що нависають;
9 — третій сифон; 10 — четвертий
сифон; 11 — п'ятий сифон; 12 —
п'ятий обвальний зал.
Закупне
ВіпІХ'.вці
'вахнівці
Заказники
Сокіл
Івахновецький
Товтра Самовита
(пам ятка природи)
идлівц,
Свііїиківці
ишн
,чик
пці
емерівіцж •	/
І( \Слобідка-Смогприцька
Кугаївці
О Хропотова
Сокиринщ
Почапинці
Летпава
Біла
на
‘абинці
Зарічанка,
Степанівна
351
Залуччя
уків
Кормильча
Жердя
ихжче 200	300
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
386
►
ЧЕРВОНА
394
ка складається з 70 ерозійно-
проточних і гребельно-проточ-
них озер заг. об’ємом 15 500 м3.
Мінім, витрати становлять 0,006
м3/с, макс. 22 м3/с. Ч.— пам’ят-
ка природи респ. значення (див.
Кизил-Коба).
В. М. Дублянський.
ЧЕРВОНА КНЙГА МСОП, Чер-
вона книга фактів — список
рідкісних і зникаючих видів
тварин і рослин, які потребують
особливої охорони. Заснована і
розроблена Міжнародним сою-
зом охорони природи та при-
родних ресурсів 1949—66. Під-
ставою для занесення у Ч. к.
МСОП конкретного виду або
підвиду є дані про катастрофіч-
не зменшення його чисельності
чи скорочення ареалу внаслідок
негативних умов проживання
(зростання), а також ін. дані,
які підтверджують необхідність
застосування термінових захо-
дів щодо його охорони. Крім
списків, Ч. к. МСОП містить
заходи щодо збереження і в
майбутньому раціонального ви-
користання рідкісних та зни-
каючих видів тварин і рослин.
Кожна країна, на території якої
існують види, занесеш у цю
книгу, несе моральну відпові-
дальність за збереження їх.
Завданням нац. програм є спо-
стереження за флорою і фауною,
особливо за видами, занесеними
до Ч. к. МСОП, а також ство-
рення нац. баз даних. Створю-
ються нац. (в межах країн) та
локальні Червоні книги (див.
Червона книга України). До
Ч. к. МСОП, виданої 1966 (тт.
1, 2) і 1974 (тт. З, 4), занесено
248 видів та 48 підвидів ссавців,
287 видів птахів, 119 видів і під-
видів плазунів, 36 — земновод-
них. У 1977 було видано том,
що містив список риб (194 види
і підвиди), том, виданий 1977,—
перелік рідкісних, зникаючих
та ендемічних рослин (1400 ви-
дів). Списки Ч. к. МСОП по-
стійно оновлюються.
В. О. Архипчук.
ЧЕРВОНА КНЙГА УКРАЇНИ
— список рідкісних і зникаючих
видів тварин і рослин для тер.
України, що потребують особ-
ливої охорони. Засн. 1976, ви-
дана 1980. До першого видання
занесено 151 вид вищих рослин,
85 — тварин, у т. ч. 29 — ссав-
ців, 28 — птахів, 6 — плазунів,
4 — земноводних, 18 — комах.
Постановою Ради Міністрів
УРСР 1988 ведення Ч. к. У.
покладено на Комітет по охоро-
ні природи (з 1991 — М-во охо-
рони навколишнього природ, се-
редовища) за участю АН Укра-
їни. Ств. Міжвідомчу комісію по
Ч. к. У. На 1992 до цієї книги
було занесено 429 видів судин-
них рослин. 28 — мохоподібних,
27 — лишайників, 17 — водо-
ростей, ЗО — грибів, 228 — без-
хребетних, у т. ч. 173 види ко-
мах, 153 види хребетних тва
рин, у т. ч. 34 — риб, 5 — зем-
новодних, 8 — плазунів, 67 —
птах: в, 40 — ссавців.
Розробляється та вводиться у
дію система заходів щодо охоро-
ни та відновлення зникаючих
видів рослин і тварин, насам-
перед — це встановлення моні-
торингу по окремих видах, ви-
ділення заповідних територій
для охорони тварин і рослин.
У жовтні 1992 Верховною Ра-
дою України прийнято Поло-
ження про Червону книгу Ук-
раїни.	В. О. Архипчук.
ЧЕРВОНЕ — селище міського
типу Андрушівського району
Житомир, обл. Розташоване на
р. Пустосі (прит. Гуйви, бас.
Дніпра), за 18 км від залізнич.
ст. Андрушівка. 3,4 тис. ж.
(1990). Відоме з 1737, с-ще
міськ. типу з 1938. Пересічна
т-ра січня —6,0°, липня -{-19,2°.
Опадів 527 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 16,7 га. У с-щі —
Червонський парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
(місц. значення). Цукр. комбі-
нат, з-д прод. товарів, харчо-
комбінат. Філіал Андрушів-
ського проф.-тех. училища.
ЧЕРВОНЕ (до 1957 — Есмань)—
селище міського типу Глухів-
ського р-ну Сум. обл. Розташо-
ване на р. Есмані (прит. Клеве-
ні, бас. Десни), за 6 км від заліз-
нич. ст. Есмань. 2,2 тис. ж.
(1990). В писемних джерелах
вперше згадується у 1615, с-ще
міськ. типу з 1968. Поверхня
низинна, злегка погорбована.
Пересічна т-ра січня —7,9°,
липня -|-19,9 ’. Опадів 536 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
2,5 га. У Ч.— цегельний з-д.
Лісництво.
ЧЕРВОНИЙ ДОНЕЦЬ — сели-
ще міського типу Балаклій-
ського р-ну Харків, обл. Розта-
шований на р. Сіверському Дін-
ці, за 4 км від залізнич. ст.
Шебелинка. 9,6 тис. ж. (1990).
С-ще міськ. типу утворене 1956.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т-ра січня —7,0 , липня +21,1°.
Опадів 474 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 1,5 га. У Ч. Д.—
Шебелинське управління буро-
вих робіт та газопромислове
«Шебелинкагазпром», завод по
виробництву газ. обладнання.
ЧЕРВОНОАРМІИСЬК (до 1939
і з 1991 — Радивилів) — місто
Рівнен. обл., райцентр, на р.
Слонівці (прит. Стиру). Заліз-
нична станція, автостанція. 10,6
тис. ж. (1990). Відомий з 1564,
місто з 1940. Лежить на терасах
Слопівки, що протікає в зх. час-
тині міста. Поверхня рівнинна,
поступово підвищується на Пд.
Сх. Пересічна т-ра січня —4,3 \
липня +18,7°. Опадів 742 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
16,6 га. У місті — комбінат
хлібопродуктів, радіоелектрон-
ної апаратури, овочесушильно-
консервний, соко-оцтовий, фур-
нітурний з-ди, меблева, швейна
ф-ки, птахофабрика. Профес.-
тех. училище.
ЧЕРВОНОАРМІИСЬК (до 1935 —
Пулини) — селище міського ти-
пу Житомир, обл., райцентр.
Розташований за 15 км від за-
лізнич. ст. Курне. Автостанція.
5,7 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в серед. 12 ст. під на-
звою Чортоліси, 1583 — Пули-
ни. С-ще міськ. типу з 1967.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —5,7°, липня
+18,9 . Опадів 577 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 28 га.
Пром. підприємства: льонообр.,
овочесушильний, комбікормо-
вий, по виготовленню м’ясокіст-
кового борошна, цегельний
з-ди, хлібоприймальний пункт.
Профес.-тех. уч-ще. Краєзнав-
чий музей.
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИИ РА-
ЙОН — район у центр, частині
Житом, обл. Утворений 1923.
Пл. 0,85 тис. км2. Нас. 28,0 тис.
чол., у т. ч. міського — 5,7 тис.
(1990). У районі — смт Чер-
воноармійськ (райцентр) та 66
сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Поверхня — плоска
зандрово-алювіальна рівнина,
на Пд. трапляються останці
кристаліч. порід. Поклади као-
ліну, глини, піску, торфу. Ч. р.
розташований у Житомирсько-
му Поліссі. Пересічна т-ра січ-
ня —5,6', липня +18,9'. Опадів
560 мм на рік. Період з т-рою
понад +10 становить 155 —
160 днів. Висота снігового по-
криву 20 — 25 см, в окремі ро
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИИ
РАЙОН
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Зелена Поляна
ки — його немає. Район нале-
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматич. зони. Річки —
бас. Дніпра: Тня (прит. Случі)
та її притоки Світлиця, Тартак,
Тенька, Білка; верхів’я Ірші
(прит. Тетерева). Споруджено
26 ставків (заг. пл. водного
дзеркала 182,7 га). Переважа-
ють дерново-підзолисті грунти
(68 % від площі району), є та-
кож лучні та болотні грунти.
Пл. лісів 8,85 тис. га (сосна,
дуб, граб, липа, осика, береза,
вільха, клен).
Пром. підприємства: льонообр.,
овочесушильний, комбікормо-
вий, по виготовленню м’ясокіст-
кового борошна, цегельний з-ди,
хлібоприймальний пункт (Чер-
воноармійськ). Галузі спеціалі-
зації с. г.— рослинництво зер-
ново-льонарського та тваринни-
цтво мол.-м’ясного напрямів.
Осн. культури: жито, пшениця,
льон, картопля, хміль, овочеві.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, допоміжні — птахівни-
цтво, вівчарство, бджільництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
58,3, у т. ч. орні землі — 47,8,
пасовища і сіножаті — 9,95.
Осушено 25,8 тис. га. У райо-
ні — 29 колгоспів, 4 міжгосп.
підприємства. Новозаводське
лісництво. Залізнична ст. Кур-
не. Автомоб. шляхів 272,2 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
233,9 км. Профес.-тех. уч-ще
(Червоноармійськ). Музеї: крає-
знавчий і 5-ї Армії (Червоно-
армійськ), краєзнавчі (села Ве-
ликий Луг, Івановичі).
Л. Ф. Жовнір.
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИИ РА-
ЙОН— район у пд.-зх. частині
Рівнен. обл. Утворений 1940.
Пл. 0,7 тис. км'. Нас. 40,8 тис.
чол., у т. ч. міського — 10,6 тис.
395
ЧЕРВОНОГРАД
Рідків
Ми тни
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОН
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
еслугів
>Лобриво<
Борат
Хотин
Сестрятин
уга івка Ґ!^==:===
V /гКрупець
Червоноармійськ
Ц Башарівка І
емирЛка
Пдзам
дружба
(1990). У районі — м. Червоно-
армійськ (райцентр) та 73 сільс.
населені пункти.
Поверхня більшої частини Ч.
р.— низовинна, слабохвиляста
зандрова рівнина, вис. до 250 м;
пн. окраїна лежить на пд. схи-
лах Повчанської височини. На
крайньому Пд.— відгалуження
уступу Подільської височини
(на ній — найвища точка Рівнен.
обл.— 372 м). Корисні копали-
ни: вапняки, крейда, глини,
піски, торф. Територія району
належить до Поліської (мішано-
лісової) фізико-географічної
провінції. Пересічна т-ра січня
—4,3 , липня -|-18,7О. Період з
т-рою понад -|-10' становить
160 днів. Опадів 742 мм на рік;
осн. частина випадає в теплий
період року. Сніговий покрив
сталий, вис. 14 см. Ч. р. розта-
шований у вологій, помірно теп-
лій агрокліматич. зоні. Річки —
Стир з прит. Пляшівка та Сло-
нівка з Ситенькою. Озера: Сріб-
не, Болотне. Серед грунтів най-
поширеніші дернові карбонатні
(44 % площі району), сірі лісові
(36 %), лучні, болотні. Ліси ста-
новлять 12,2 % площі району.
Осн. породи: сосна (45,1 % пло-
щі лісів) і дуб (39,8 %); є також
вільха, береза. На природних
луках — бобово-злакове різно-
трав’я. У районі — 3 бот. заказ-
ники, заповідне урочище Ко-
зацькі Могили (усі — місц. зна-
чення).
Найбільші пром. підприємства:
червоноармійські комбінат хлі-
бопродуктів, радіоелектронної
апаратури, соко-оцтовий, овоче
сушильно-консервний, фурні-
турний з-ди, меблева ф-ка.
Рослинництво буряко-зерново-
картоплярського, тваринни-
цтво — мол.-м’ясного напрямів
(скотарство, свинарство, вівчар-
<зин
Козин
Іващуки®
Пустоіванне
Ситне
Михайлівна
Жовтневе
више
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ство, птахівництво). Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) 50,4, у т. ч.
орні землі — 44,4, сіножаті і
пасовища — 5,8. Осушено 3,5
тис. га. У районі — 17 колгос-
пів, 1 радгосп. Залізничні стан-
ції: Червоноармійськ, Рудня-
Почаївська. Автомоб. шляхів —
327 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 293 км. Профес.-
тех. уч-ще (Червоноармійськ).
Об'єкти туризму району: у с.
Плящевій — музей-заповідник
«Козацькі Могили» — на
честь героїчної битви під Берес-
течком селянсько-козацьких
військ під керівництвом Б. Хмель-
ницького і польс.-шляхетсько-
го війська влітку 1651 (на його
тер.— Михайлівська церква,
1650; Георгіївська церква-мав-
золей, 1910—14).
Л. К. Коротун.
ЧЕРВОНОБЕРЕЖЖЯ — ланд-
шафтний заказник респ. зна-
чення (з 1990). Розташоване у
Лубенському та Чорнухинсько-
му р-нах Полтав. обл. Пере-
буває у віданні Лубенського ліс-
госпзагу. Пл. 803 га. Являє со-
бою лісове урочище у долині
р. Удаю. У сх. частині заказ-
ника — болота з осоковими та
очеретяно-осоковими угрупо-
ваннями, а також ділянки віль-
шаників, у центральній пере-
важають сосново-дубові наса-
дження, у південній розвинута
яружно-балкова сітка. Тут є
природні діброви віком 100 —
120 років. У трав’яному покриві
виявлені рідкісні види: лілія
лісова, коручка морозпиковид-
на, гніздівка звичайна, занесені
до Червоної книги України. Ба
гато лікар, рослин. З тварин
водяться козуля європейська,
свиня дика, лисиця, борсук, на
водотоках — бобри. Болота є
місцем оселення багатьох водо-
плавних та водно-болотних пта-
хів.	В. П. Давидок.
ЧЕРВОНОВІЛЬСЬКИИ ЗА-
КАЗНИК — гідролог, заказник
респ. значення (з 1980). Розта-
шований у Новоград-Волин-
ському р-ні Житомир, обл. Пере-
буває у віданні Новоград-Во-
линського лісгоспзагу. Пл. 805
га. Являє собою ділянку заболо-
ченого соснового лісу, що сфор-
мувався на місці осушеного
оліготрофного болота. У трав’я-
но-чагарничковому покриві пе-
реважає багно болотне, трапля-
ються пухівка піхвова, журав-
лина болотна, лохина. На зни-
женій ділянці є рідкісні угру-
повання сфагну бурого і сфагну
червоного, зростає журавлина
дрібноплода, занесена до Чер-
воної книги України. Ч. з.— на-
ук. полігон для вивчення впли-
ву меліорації на динаміку рос-
линності сфагнових боліт.
Т. Л. Андрієнко.
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКЕ (до
1953- — Криничанський, до
1965 — Красногвардійський) —
селище міського типу Луган.
обл., підпорядковане Кіровській
міськраді. Розташоване за 10
км від залізнич. ст. Сентянівка.
2,4 тис. ж. (1990). Виникло
1948, с-ще міськ. типу з 1965.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т-ра січня —7,4' , липня -4-21,4 .
Опадів 406—420 мм на рік.
Кіровський виноробний завод.
ЧЕРВОНОГОРОДСЬКИИ ВОДО-
СПАД — водоспад на р. Джу-
рині (прит. Дністра), поблизу
с. Нагорянів Заліщицького р-ну
Терноп. обл. Утворює кілька
Червоногородський водоспад
на річці Джурині.
Червоновільський заказник.
трамплінів-каскадів, падає з
вис. 16 м. Об’єкт туризму.
ЧЕРВОНОГРАД (до 1951 —
Крисіинопіль) — місто облас-
ного підпорядкування Львів,
обл. Розташований у пн. її час-
тині при впадінні в р. Зх. Буг
його приток Солокії і Рати. За-
лізнич. вузол. 73,1 тис. ж.
(1990). Відомий з 1692; у цьо-
му ж році одержав міські права,
до категорії міст віднесений
1951. Заплава ділить Ч. на ста-
ре і нове місто, які з’єднані між
собою дамбою. Пересічна т-ра
січня —4,0 , липня 4-17,3 .
Опадів 570 мм на рік.
Ч.— один з центрів Львівсько-
Волинського кам.-вуг. басейну
(12 шахт, центр, збагачувальна
ф ка). З-ди: металоконструкцій,
залізобетонних виробів, мол.,
хлібний. Деревообр. комбінат,
швейна ф-ка, виробниче пан-
чішне об’єднання. Гірничий тех-
нікум. З професійно-технічних
училища.
ЧЕРВОНОГРИГОРІВКА
396
Літ.: Кузів С. Е. Червоноград.
Краєзнавчий нарис. Львів, 1978;
Марченко В. Д. Зорі над копрами.
Львів, 1981.
ЧЕРВОНОГРИГОРІВКА — се-
лище міського типу Нікополь-
ського р-ну Дніпроп. обл. Роз-
ташована на березі Каховського
водосховища, за 10 км від за-
лізнич. ст. Нікополь. 6,9 тис. ж.
(1990). Виникла наприкінці
70-х рр. 18 ст., с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня хвиляста, роз-
членована ярами і балками.
Пересічна т-ра січня —1,1°,
липня -}-22,53. Опадів 430 мм
на рік.
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКЕ — міс-
то Лохвицького р-ну Полтав.
обл. Залізнична ст. Сула. 10,2
тис. ж. (1990). Засн. 1928, місто
з 1977. Осн. частина міста ле-
жить на слабохвилястій над-
заплавній терасі Сули (прит.
Дніпра). Пн. частина міста під-
вищена; перевищення висот до
49 м. Пересічна т-ра січня
—6,8°, липня 4-20,0°. Опадів
500 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 40 га. У місті — лох-
вицькі цукр. і спиртовий комбі-
нати; приладобудівний, сухого
знежиреного молока і масла,
сухих кормових дріжджів, хліб-
ний і комбікормовий з-ди. Тех-
нікум харч, пром-сті, профес.-
тех. училище.
ЧЕРВОНООСКЇЛЬСЬКЕ ВОДО-
СХОВИЩЕ — водосховище на
р. Осколі в Ізюмському, Борів-
ському і Куп’янському р-нах
Харків, обл. та Краснолиман-
ському р-ні Донец. обл. Спору-
джене 1958. Водосховище рус-
лове, з багаторічним регулю-
Річка Черемош.
ванням стоку. Довж. 76 км,
пересічна шир. 1,85 км, макси-
мальна — 4,0 км, площа вод-
ного дзеркала 122,6 км2. Пере-
січна глиб. 3,87 м, максималь-
на — 16,5 м, повний об’єм
474,3 млн. м3, корисний —
438,8 млн. м3. Протяжність
берегової лінії 193 км. Береги
пологі, подекуди круті, спосте-
рігається переробка крутих бе-
регів. Льодостав у кін. листо-
пада — грудні, скресання — на-
прикінці лютого — на поч. квіт-
ня. Мінералізація води 413—
488, іноді до 815 мг/л. Вода
слаболужна, рН 6,8—7,6. Суль-
фатів 48—136 мг/л, хлоридів
38—56 мг/л. Водосховище ев-
трофне, значно забруднене, від-
бувається інтенсивне «цвітін-
ня» води, заростання. З риб
найпоширеніші плоскирка, лин,
окунь, головень, лящ, плітка,
краснопірка, щука, в’язь, ка-
рась та ін. Ч. в. використовують
для енергетики, водопостачан-
ня, зрошування, рибництва та
рекреації.
Л. А. Сіренко, О. О. Русинов.
ЧЕРВОНОПАРТИЗАНСЬК —
місто Луган. обл., підпорядко-
ване Свердловській міськраді.
Залізнич. ст. Красна Могила.
20,0 тис. ж. (1990). Утв. 1956 на
місці хуторів, засн. у 19 ст.,
місто з 1960. Поверхня хвиля-
ста, перевищення висот до 50 м.
Неглибока балка, яка прохо-
дить з Пн. на Пд., ділить місто
на дві частини. На околиці є
терикони, відвали, кар’єри.
Пересічна т-ра січня —7,7°,
липня 4~21,4°. Опадів бл. 500
мм на рік. Пл. зелених наса-
джень 70 га. У місті — шахта,
групова збагачувальна ф-ка,
хлібозавод. Профес.-тех. учи-
лище.
ЧЕРЕВАХА — річка у Мане-
вицькому і Камінь-Каширському
р-нах Волин. обл., права прит.
Стоходу (бас. Прип’яті). Довж.
ЗО км, пл. бас. 206 км2. Бере
початок поблизу с. Черевахи,
тече в межах Волинського мо-
ренного пасма. Долина невираз-
на. Заплава заболочена. Річище
звивисте, шир. 5—6 м, глиб,
до 1 —1,5 м. Похил річки 0,66
м/км. Живлення мішане, з пере-
важанням снігового. Льодостав
з поч. грудня до серед, березня.
Стік зарегульований ставками;
діють осушувальні системи (зо-
крема, Городоцька). Річище Ч.
на значному протязі поглиблене
і випрямлене. І. М. Коротун.
ЧЕРЕМОШ — річка на межі
Івано-Фр. (Верховинський, Ко-
сівський та Снятинський р-ни)
і Чернів. (Путильський, Виж-
ницький і Кіцманський р-ни)
областей, права прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 80 км, пл.
бас. 2650 км2. Утворюється
злиттям Чорного Черемошу і
Білого Черемошу біля с. Устері-
ки у Верховинському зниженні.
Долина до смт Кути дуже зви-
виста, У-подібна (шир. від 250
до 800 м), нижче — пряма, аси-
метрична. Заплава на верх, ді-
лянці двостороння, переважна
шир. 60—120 м (найбільша —
500 м), на нижній — розширю-
ється до 800—1200 м. Річище
звивисте, розгалужене, багато
островів; ширина Ч. змінюється
від 10 до 75 м. Похил річки
3,3 м/км. Осн. притока — Пути-
ла (права). Живлення пере-
важно снігове і дощове. Пере-
січна витрата води 33,2 м3/с
(у гирлі). Льодостав нестійкий;
льодові утворення (забереги) з
серед, грудня, очищення Ч. від
льоду — з 2-ї пол. лютого до
серед, березня. Гідролог, пости
біля с. Устеріки (з 1928) і смт
Кути (з 1927). Використовують
для водопостачання і рибни-
цтва; водний туризм. Береги Ч.
’*» окремих ділянках укріплені,
у пониззі — обваловані. На Ч.—
міста Вижниця, Вашківці.
Літ.: Друкман 3. Л. По Черемошу
и Пругу. Путеводитель. Ужгород,
1985.	М. і Кирилюк.
ЧЕРЕМСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
бот. заказник респ. значення (з
1978). Розташований у Мане-
вицькому р-ні Волин. обл. Пере-
буває у віданні Городоцького
лісгоспзагу. Пл. 903 га. Являє
собою відкрите, дуже обводнене
мезотрофне болото, в центрі
якого знаходяться два озера.
У рослинному покриві перева-
жають осоково-сфагнові мезо-
трофні угруповання. Є рідкісні
шейхцерієво-сфагнові ценози,
занесені до Зеленої книги Украї-
ни. Зростає ряд реліктових ви-
Черемський заказник.
дів — верба лапландська, верба
розмаринолиста, осока тонкоко-
реневищна. Має водорегулююче
значення.
Літ.: Вовк П. К., Терлецький В. К.,
Ященко П. Т. Незаймана краса Во-
лині. Розповідь про природоохо-
ронні об’єкти Волинської області.
Львів, 1989. Т. Л. Андрієнко.
ЧЕРКАСИ — місто, обласний і
районний центр. Розташовані
на правому березі Кременчу-
цького водосховища на Дніпрі.
Залізнична станція, автовокзал,
річковий порт, аеропорт. 297,2
тис. ж. (1990). Поділяються на
2 міські райони (Придніпров-
ський і Сосновський). Пл. 75
км2. Виникли в останній третині
13 ст., місто з 1795.
Поверхня території міста рів-
нинна. Пересічна т-ра січня
—5,8е; липня 4~20,0°. Опадів
494 мм на рік. У місті діє Чер-
каський обласний центр по
гідрометеорології, метеостанція.
Пл. зелених насаджень 2470 га,
у т. ч. парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва республі-
канського значення та 6 парків
місцевого значення.
Спеціалізацію пром. комплексу
міста визначають хім., маш.-
буд. і металообр., легка, харч,
галузі. Підприємства хім. пром-
сті випускають аміачну селітру,
карбамід, безводний аміак,
штучне волокно, хім. реактиви,
фарби (виробничі об’єднання
«Азот», «Хімволокно», з-ди хім.
реактивів та побутової хімії
♦ Аврора»).
Значного розвитку у місті набу-
ла маш.-буд. і металообробна
пром-сть (з-ди: «Строммаши-
на», «Фотоприлад», телеграф,
апаратури, «Імпульс», приладо-
буд., маш.-буд., що є гол. під-
приємством виробничого об’єд-
нання «Темп*, наук.-виробниче
об’єднання «Ротор»). Харч,
пром-сть представлена цукро-
рафінадним, консервним, місь-
ким мол., пивоварним з-дами.
м’ясним, рибним комбінатами,
макаронною та тютюновою
ф-ками. Серед підприємств лег-
397
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
кої пром-сті провідне місце на-
лежить шовковому комбінату,
є швейна, трикотажна, гігроско-
пічної вати, валяльно-повстяна,
худож. виробів ф-ки. На базі
місц. сировини створено пром-сть
буд. матеріалів (виробниче об’єд-
нання «Черкасизалізобетон»,
з-ди: залізобетонних виробів,
стінових матеріалів, керамзито-
вого гравію та ін. Діє деревообр.
комбінат — гол. підприємство
виробничого меблевого об’єд-
нання «Черкасмеблі».
У місті — пед. ін-т, філіал Київ,
політех. ін-ту, 8 серед, спец,
навч. закладів, 11 профес.-тех.
учщ. Працюють 19 філіалів
н.-д. і проектних ін-тів, у т. ч.
науково-виробниче об’єднання
«Комплекс», Черкаське відді-
лення н.-д. ін-ту техніко-екон.
досліджень хім. пром-сті та ін.
Укр. муз.-драм, та ляльок
театри, філармонія, Черкас,
нар. хор. Будинок природи, зоо-
парк. Черкаський відділ Геогра-
фічного товариства України.
Краєзнав. музей. Бюро подо-
рожей та екскурсій. Числен-
ні об’єкти туризму (див. план
Ч. і турист, карту області;
за станом на 1991).
Літ.: Жук П. М., Карпенко М. М.
Черкаси. Путівник. Дніпропет-
ровськ, 1979; Черкаси. Фотоаль-
бом. К., 1986.
ЧЕРКАСЬКА — річка у Чорт-
ківському р-ні Терноп. обл., пра-
ва прит. Серету (бас. Дністра).
Довж. 25 км, пл. бас. 96 км^.
Бере початок біля с. Білобож-
ниці. Долина У-подібна, глиб,
у пониззі до 50—60 м, шир. до
2,2 км. Річище слабозвивисте,
шир. 2 м. Похил річки 5,6 м/км.
Живлення мішане, з переважан-
ням снігового. Льодостав з груд-
ня до березня. Воду частково
використовують для госп. по-
треб.	И. М. Свинко.
Черкаси.
В центрі міста.
т Обласне туристсько-екскурсійне виробниче
об'єднання
ІБІ Бюро подорожей та екскурсій
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 7.1 1954. Розташована
в центр, частині України, у бас.
серед, течії Дніпра. Межує на
Пн. з Київ., на Сх.— з Полтав.,
на Пд.— з Кіровогр., на Зх.—
з Вінн. областями. Пл. 20,9 тис.
км2 (3,4 % площі республіки).
Нас. 1531,6 тис. чол. (1.1 1990;
2,9 % нас. України). Центр —
м. Черкаси. Поділяється на
20 районів, має 16 міст, у т. ч.
4 — обл. підпорядкування, 16
Меморіальний комплекс - „Пагорб Слави",
споруджений на честь радянських воїнів, які
загинули під час Великої Вітчизняної війни
1941 -45 рр.
Пам'ятки архітектури
1 Будинок колишньої чоловічої гімназії
(1880 р) 2Будинок колишнього готелю
„Слов'янський" (поч. 20 ст.) З Будинок ко-
лишнього комерційного банку (1914 р.) 4 Бу-
динок колишньої земської управи (1907-
12 РР)
|$| Будинок природи
Краєзнавчий музей
І-. Театри, філармонія
Ч і Філармонія 2 Музично-драматичний театр
ім. Т. Г. Шевченка 3 Театр ляльок
। Пам'ятники: 1 Івану Підкові 2 Т. Г. Шевчен-
* нові З Б. Хмельницькому
“ Пам'ятник „Боян" на честь 700-річчя засну-
вання міста
с-щ міськ. типу, 821 сільс. насе-
лений пункт.
Вигідність геогр. положення
Ч. о. зумовлюється тим, що її
територія розташована у безпо-
середній близькості до проми-
слового Придніпров’я, добре
зв’язана трансп. магістралями
з Києвом, Донбасом та при-
чорномор. областями України.
Населення і трудові ресурси.
У нац. складі населення області
переважають українці (90 %).
Живуть також росіяни, євреї,
поляки, білоруси та ін. Пере-
січна густота населення 73,3 чол.
на 1 км2. Густіше заселені
(84 чол. на 1 км2) Звенигород-
ський, Христинівський, Городи-
щенський райони, менше (до
24 чол. на 1 км2) — пн.-сх. час-
тина області. За густотою насе-
лення Ч. о. належить до облас-
тей з нижчим від середнього
ступенем заселеності. Має місце
тенденція деякого скорочення
чисельності населення в резуль-
таті низького природного при-
росту і значної міграції в ін.
області України та райони Сибі-
ру і Далекого Сходу. Внутріш-
ньообласна міграція має напрям
в основному із сільс. районів у
міста, у зв’язку з цим зростає
міське населення (з 708,3 тис.
чол. 1980 до 818,1 тис. чол.
1990), що становить 53 %
всього населення області, в ці-
лому рівень урбанізації на Чер-
кащині нижчий, ніж по рес-
публіці. Серед міських поселень
переважають малі міста. В об-
ласній системі розселення сфор-
мувались 3 міжрайонні локаль-
ні системи розселення: Чер-
каська, Уманська та Звени-
городсько-Ватутінська. За ха-
рактером нар.-госп. функцій
населені пункти поділяють на
такі типи: обласний пром.,
транс , адм.-політичний і наук.-
культур. центр — Черкаси; ба-
гатогалузеві пром. центри з роз-
винутими невиробничими функ-
ціями — Умань, Сміла; трансп.-
пром. центри — Христинівка,
Цвіткове; адм. центри зі знач-
ною обробною пром стю — Го-
родище, Шпола, Кам'янка, Зо-
лотоноша, Звенигородка, Жаш-
ків, Тальне, Канів, Лисянка та
ін.; одногалузеві пром. центри —
Верхнячка, Стеблів, Вільшана,
Юрківка та ін. Осн. частина
трудових ресурсів зайнята в га-
лузях матеріального вироби.
(75 %), з них 45 % — у пром-сті,
12 % — у с. г., 14 % — у буд-ві,
12 % — у транспорті і зв’язку
(1989).	С. І. Іщук.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
тер. області пов’язана з Україн-
ським щитом. На правобережжі
кристалічний фундамент скла-
дений нижньопротерозойськи-
ми метаморфічними породами
Кіровоградського тектонічного
блока на Сх. і гранітоїдами Бі-
лоцерківсько-Одеського текто-
нічного блока на Зх., розбитих
на занурені на різну глибину
від денної поверхні блоки на-
ступних порядків. На схилах
річкових долин і балок відсло-
нюються окремі підвищення
кристалічних порід. На їхній
поверхні розвинута кора вивіт-
рювання (на підвищених ділян-
ках — жорства, у зниженнях —
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
398
каолін). У лівобережній частині
області кристалічний фунда-
мент поступово занурюється у
пн.-сх. напрямі під кутами
1—3°, сягаючи глиб. 2 км. Оса-
дочний чохол представлений
породами юрського, крейдового,
палеогенового і неогенового ві-
ку. В лівобережній частині по-
тужність моноклінальної товщі
нарощується відповідно до ухи-
лу фундаменту. На правобереж-
жі юрські та крейдові піски за-
лягають окремими плямами, у
розрізі переважають палеоге-
нові піски з шарами бурого
вугілля і мергелі та неогенові
породи змінного складу. Антро-
погенові відклади представлені
алювіальними пісками у річко-
вих долинах і лесами та лесо-
подібними утвореннями, які
перекривають чохлом потуж-
ністю до 20 м поверхню 2-ї та
вищих терас і вододіли. Особли-
вістю геол. будови області є на-
явність гляціодислокацій.
За характером рельєфу область
поділяється на 2 частини —
правобережну і лівобережну.
Правобережна (більша) частина
лежить у межах Придніпров-
ської височини зі значним роз-
витком ерозійних форм рельєфу
(макс. густота розчленування
З км/км2 при глибині врізу до
160 м). Абс. висоти досягають
266 м (на Зх. області). Вздовж
долини Дніпра між селами
Трахтемировом (на Пн.) і Хміль-
нею (на Пд.) смугою завдовжки
понад 70 км простягаються Ка-
нівські гори (вис. 80—253 м),
на правобережжі р. Вільшан-
ки — Мошногірськии кряж
Черкаська область. Краєвид.
(переважні висоти 160—180 м).
Лівобережна частина області
розташована на Придніпров-
ській низовині, являє собою
плоску, злегка погорбовану те-
расовану рівнину, подекуди за-
болочену (вис. 80 —150 м). В за-
плаві Дніпра (шир. 2 —12 км)
багато стариць, озер. На остан-
цях борової тераси поширені
еолові форми рельєфу у вигляді
піщаних пасом, дюн. У цілому
рельєф області характеризу-
ється великою різноманітністю
льодовиково-тектонічних і дав-
ньоерозійних форм рельєфу.
Область багата на різні нерудні
корисні копалини. Серед палив-
них ресурсів — буре вугілля
(частина Дніпровського буро-
вугільного басейну, у т. ч. Ново-
сілківське, Тарнавське, Рижа-
нівське, Козацьке, Мокрокали-
гірське та ін. родовища), торф
(осн. поклади у Драбівському,
Черкаському, Городищенсько-
му, Смілянському та Чигирин-
ському р-нах). Значні запаси
буд. матеріалів. Граніти різних
типів, лабрадорити, пісковики,
гнейси — в Городищенському,
Корсунь-Шевченківському, Уман-
ському, Смілянському р-нах.
Понад 400 родовищ різних
глин, зокрема, Черкаське родо-
вище бентонітових глин, майже
в усіх районах — кварцові піс-
ки. Поклади каолінів у Горо-
дищенському, Звенигородсько-
му, Катеринопільському і Смі-
лянскому р-нах. Є джерела мін.
вод у Звенигородському й Уман-
ському р-нах.
Клімат області помірно конти-
нентальний. Зима м’яка, з час-
тими відлигами, літо тепле,
дещо посушливе. Пересічна т-ра
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Черкаської
області (тис. га).
січня —5,9°, липня -}-20,0о. Пе-
ріод з т-рою понад —(-10° стано-
вить 160—170 днів. Сума актив-
них т-р в середньому 3000°.
Річна кількість опадів 450—
520 мм на рік, найбільша їх
кількість (бл. 70 %) — влітку.
Висота снігового покриву 15 —
20 см. Бувають пізні весняні
та ранні осінні заморозки, в
окремі роки — суховії, зливи з
градом. Область належить до
недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зони. Діє Чер-
каський обласний центр по
гідрометеорології, 7 метеостан-
цій (міста Жашків, Золотоноша,
Умань, Чигирин, Черкаси, села
Озірна і Шевченка). Найважли-
віша водна артерія — Дніпро,
який у межах області приймає
притоки Рось, Вільшанку, Тяс-
мин (праві), Сулу, Супій (ліві).
Річки зх. частини — Гірський
Тікич і Гнилий Тікич — нале-
жать до бас. Пд. Бугу. Пере-
січна густота річкової мережі
коливається від 0,13—0,18
км/км? на лівобережжі до
0,45 км/км? (у бас. Гнилого Ті-
кичу). Всього в області 181 річ-
ка завдовжки понад 10 км;
33 водосховища, у т. ч. частини
Канівського водосховища і Кре-
менчуцького водосховища', по-
над 650 заплавних озер і став-
ків. Річки і водойми використо-
вують для рибництва, судно-
плавства та зрошування, вони
є джерелом гідроенергії.
Серед зональних типів грунтів
переважають чорноземи типові
малогумусні та слабогумусо-
вані (53 % площі району), під
лісами — ясно-сірі, сірі лісові
та темно-сірі опідзолені грунти.
Є алювіальні піщані і піщано-
глинисті (на лі вобережжі річок)
та торфові (у заболочених за-
плавах) грунти. Ч. о. лежить у
Східно-Європейській лісостепо-
вій геоботанічній провінції.
Природна степова рослинність
збереглася лише в балках та на
схилах річкових долин, не при-
датних під ріллю. Представ-
лена різнотрав’ям лук і сухих
степів. Під лісами 308,2 тис. га
(15 % тер. області); бори, субо-
ри, дубово-грабові гаї, що утво-
рили лісові масиви в долинах
Дніпра та Тясмину. Дубово-
грабові масиви трапляються се-
ред розораних ділянок на водо-
ділах та схилах балок. По доли-
нах річок, на перезволожених
ділянках ростуть заплавні ліси
з вільхи, верби, осики, тополі.
Під полезахисними лісосмуга-
ми з дуба, граба, ясена, липи,
польового клена — 14,8 тис. га.
У флорі Ч. о. є реліктові та
рідкісні види (бруслина карли-
кова, верба чорнична, вовчі яго-
ди пахучі та ін.), а також лікар,
рослини (валеріана лікарська,
звіробій, череда, бел а донна
звичайна, астрагал шерстисто-
квітковий та ін.).
Тваринний світ області різно-
манітний, але нечисленний.
Всього в межах Ч. о. налічується
ссавців — 41, пгахів — 275,
риб — 39, земноводних — 11,
плазунів — 8 видів. Водяться
козуля, свиня дика, вовк, куни-
ця лісова, білка, лисиця, заєць,
тхір; на полях поширені гризу-
ни — польова миша, ховрашки,
тушканчики; на водоймах —
качки, гуси; в річках та став-
ках — короп, лящ, окунь, лин,
сом, щука тощо. В область заве-
зено плямистих оленів, розсели-
лися лосі, акліматизовано вид-
ру, борсука, ондатру, єнотовид-
ного собаку.
Ч. о. розташована в межах Дні-
стровсько- Дніпровської лісосте-
пової фізико-географічної про-
вінції. На правобережжі виді-
ляють лукостепові підвищені
розчленовані й терасові та лісо-
степові підвищені розчленовані,
на лівобережжі — лукостепові
низовинно рівнинні природно-
територіальні комплекси.
Серед сучас. природних проце-
сів, несприятливих для с.-г.
виробництва,— площинний змив
та глибинна ерозія, зу мовлені
нерівністю рельєфу, зливовим
характером опадів та легким
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
_ —
механічним складом грунтів;
суфозія на вододільних плато
та лесових терасах Лівобереж-
жя; абразія по берегах водойм
та зсувні процеси. Першочерго-
вими заходами щодо запобіган-
ню цих явищ є залісення схилів
яружно-балкових систем та ре-
гулювання стоку.
На пл. 153,3 тис. га створено
яружно-балкові насадження,
які захищають землю від ерозії,
захисні лісонасадження (5,3 тис.
га) вздовж берегів річок і во-
дойм. Велику роботу по залі-
сенню пісків та по боротьбі з
ерозійними, абразійними, зсув-
ними та іншими процесами веде
Канівська гідролісомеліоратив-
на станція. В області — 381 те-
риторія та об’єкт природно-
заповідного фонду (заг. пл.
21,6 тис. га): Канівський запо-
відник, 159 заказників, у т. ч.
З респ. значення (Липівський
заказник, Русько-Полянський
заказник, Тарасів Обрій), 155
пам’яток природи, у т. ч. 10
респ. значення (Закревський
бір, Козацький вал, Мошенська
діброва, Горіхове озеро, Святе
озеро, оз. Чайковського, Холод-
ний яр, урочища Бурти, Обру-
чай, Школа), дендропарк Софі-
ївка, Черкаський зоолог, парк,
38 парків — пам’яток садово-
У Черкаському річковому порту.
Черкаський шовковий комбінат.
Збирання кукурудзи. Звенигород-
ський район.
Стадо корів на випасі.
(33 % товарної продукції, 1989),
маш.-буд. (24 %), хім. (14 %)
та легкій (12,5 %) галузям.
Електроенергетика представле-
на Канівською, Кременчуцькою
і рядом невеликих ГЕС (Кор-
сунь-Шевченківською, Стеблів-
ською, Ватутінською), а також
Черкаською ТЕЦ; з паливних
ресурсів є буре вугілля (Вату-
тінське шахтоуправління), торф
(Ірдинське виробниче об’єднан-
ня по видобуванню і переробці
торфу). Маш.-буд. комплекс
спеціалізується на вироби, устат-
кування для харч., текст, і хім.
пром-сті, баштових кранів, бу-
рових машин для скельних
робіт, тракторних причепів,
устаткування для механізації
робіт на тваринницьких фер-
мах, телеграфної апаратури,
верстатів, роторно-конвейєрних
ліній, металоріжучих верстатів
тощо. Осн. підприємства розта-
шовані у Черкасах (з-ди: «Стром-
машина», телеграфної апарату-
ри, «Фотоприлад», «Імпульс*,
приладобуд.; пром. об’єднання
«Темп*, наук.-виробниче об’єд-
нання «Ротор»), Умані (вироб-
ниче об’єднання «Уманьферм-
маш», з-ди: «Мегомметр» і
оптико-механічний), Смілі (з-ди:
маш.-буд., електромех. ремонт-
ний, «Металіст»), Золотоноші
(маш.-буд. з-д). Хім. пром-сть
представлена вироби, мін. доб-
рив, штучного волокна, хім. ре-
активів, фарби, товарів шир.
вжитку (черкаські виробничі
приємства деревообробки — кліїв).
тис. т цукру-піску; 24 з-ди, у 'Структура посівних площ
т. ч. Верхняцький, Цибулів- Черкаської області (%, 1990).
ський, Шполянський).
Вироби, м’яса і м’ясних виробів
зосереджено на двох найбіль-
ших м’ясокомбінатах — Чер-
каському і Ватутінському та
птахофабриках у Смілі, Золото-
ноші, Катеринополі, Умані. Під-
приємства маслосироробної і
мол. пром-сті виробляють про-
дукцію з незбираного молока
(Черкаси, Золотоноша, Сміла,
Умань, Звенигородка, Драбів,
Іркліїв, Христинівка), сухе зне-
жирене молоко і сухе молоко
для дитячого харчування (Жаш-
ків, Тальне), згущене молоко
(Тальне, Сміла). Розвинута кон-
сервна пром-сть (овочеві і фрук-
тові консерви); найбільше під-
приємство — Черкаський кон-
сервний комбінат. Серед ін. га-
лузей харч, пром-сті — спир-
то-горілчана, борошномельно-
круп’яна, хлібопекарна, пиво-
варна, ефіроолійна та рибна.
Пром. комплекс області допов-
нюється вироби, буд. матеріа-
лів, деякими галузями дерево-
обробки та легкої пром-сті.
Осн. види продукції пром-сті
буд. матеріалів — залізобетонні
вироби, асфальтобетон, керам-
зитовий гравій, щебінь, цегла
(Черкаси, Сміла, Тальне). Діють
комбінати Ватутінський вогне-
тривів та Дашуківський бенто-
нітових глин. Видобувають гра-
нітне. Бабанка). Найбільші під-
Ячмінь
Овоче-баштан-
ні і картопля
Кукурудза на
силос і зеле-
ний корм
Інші
Озима
пшениця
 Цукрові
буряки
Кукурудза
на зерно
об’єднання «Черкасмеблі» та
Шполянська меблева ф-ка. Під-
приємства легкої пром-сті ви-
робляють шовкові тканини (Чер-
каський шовковий комбінат),
трикотажні, валяльно-повстяні,
худож. вироби, гігроскопічну
вату (Черкаси), швейні вироби
(Черкаси, Золотоноша, Умань,
Шпола, Корсунь-Шевченків-
ський, Сміла), взуття (Умань),
шкіряну галантерею (Чигирин),
здійснюють первинну оброб-
ку конопель (Золотоноша, 1р-
паркового мистецтва, у т. ч.
6 респ. значення, 26 заповідних
урочищ.	І. И. Любич.
Народногосподарський комп-
лекс Ч. о. індустріально-аграр-
ний. Частка пром. продукції у
заг. вироби, дорівнює 66 %,
с.-г.— 34 % (1990). Спеціаліза-
цію області у поділі праці ви-
значають виробництво цукру,
молочних та овочевих консер-
вів, машин для харч, і легкої
пром-сті, хім. волокна, мін.
добрив, шовкових тканин, а та-
кож зерна, м’яса і молока. У га-
лузевій структурі пром-сті про-
відне місце належить харч.
об’єднання «Азот» та «Хімво-
локно», з-ди хім. реактивів та
♦ Аврора»). Розміщення хім.
підприємств у Черкасах нега-
тивно позначилося на екологіч-
ній ситуації у місті і прилег-
лих до нього насел. пунктах.
В Умані — вітамінний з-д.
У структурі пром. вироби, важ-
лива роль належить харч, пром-
сті, що спирається на місц. сиро-
винні ресурси і об’єднує понад
20 галузей. Більшість з них є
галузями спеціалізації і має
важливе міжрайонне значення.
Провідна галузь — цукрова
пром-сть (1989 вироблено 546
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
400
На тер. Ч. о. сформувався Чер-
каський пром. вузол (спе-
ціалізується на вироби, хім.
товарів, машин, устаткування,
приладів, виробів легкої і харч,
пром-сті). Формуються Звени-
городсько - Ватутін-
с ь к и й (вироби, вогнетривів,
бентонітових глин для чорної
металургії, паливна і харч,
пром-сть) пром. вузол та Смі-
лянський, Кам’янський і Уман-
ський багатогалузеві пром. цен-
три (гол. галузі — маш.-буд. і
металообробна).
Основні об’єкти туризму Черкаської
1.	Погруддя генерал-майора аві-
ації, двічі Героя Радянського
Союзу І. Н. Степаненка, уро-
дженця села.
2.	Пам’ятник на честь 40-річчя
Перемоги у Великій Вітчизня
ній війні.
3.	Пам’ятник на могилі теат-
рального діяча, одного з за-
сновників Київ. драм, това-
риства О. П. Ленського.
4.	Пам’ятка архітектури — Ге-
оргіївський (Успенський) со-
бор, 1144.
5.	Музей-заповідник «Могила
Т. Г. Шевченка» на Тарасовій
(кол. Чернечій) горі біля міс-
та. Музей нар. декоративного
мистецтва.
6.	Канівський держ. заповідник.
8.	Пам’ятник укр. спортсменові,
профес. борцю і артистові цир-
ку І. М. Піддубному, уроджен-
цю села.
9.	Погруддя уродженця села Л.
Варинського — організатора
польс. революційної партії
«Пролетаріат», яка діяла у 2-й
пол. 19 ст.
10.	Могила ученого-енциклопедис-
та, першого ректора Київ,
університету М. О. Максимо-
вича.
11.	Пам’ятники: на братській мо-
гилі жертв масового терору
нім.-фашист. загарбників.
12.	Краєзнавчий музей.
13.	Історичний музей. Планетарій.
14.	Пагорб Слави воїнам і парти
занам Великої Вітчизняної
війни.
15.	Погруддя новатора с.-г. вироб
ництва двічі Героя Соціаліс-
тичної Праці Г. Є. Буркацької,
уродженки села.
16.	Пам’ятники: рад. воїнам-пар-
ламентерам, які 8.ІІ 1944 вру-
чили нім.-фашист. команду
ванню ультиматум про капі-
туляцію; на честь військових
частин і з’єднань, удостоєних
найменування «Корсунсь-
ких»; на честь воїнів 52-ї ар
мії 2-го Укр. фронту.
17.	Літ.-меморіальний музей пи-
сьменника І. С. Нечуя-Левиць-
кого, який тут народився;
пам’ятник йому.
18.	Пам’ятник на честь рад. вої-
нів - переможців у Корсунь-
Шевченківській битві. Музей
історії	Корсунь-Шевченків-
ської битви.
19.	Пам’ятник на могилі худож-
ника І. М. Сошенка.
20.	Поблизу міста — обеліск на
честь перемоги українського
Агропром. комплекс охоплює
сировинну, переробну і обслу-
говуючі ланки. У структурі
вироби, основної його ланки —
сільського господар-
ства частка рослинництва і
тваринництва приблизно одна-
кові. У 1990 в області було 449
колгоспів, 94 радгоспи, 67 між-
госп. с.-г. підприємств, 2 теп-
личні комбінати, 17 комбікор-
мових з-дів (найбільші: Таль-
нівський, Золотоніський).
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990)
становила 1293,7, у т. ч. орні
області (станом на 1991)
війська під проводом Б. Хмель-
ницького над польсько-шля-
хетською армією у травні
1648 (Корсунська битва).
21.	Пам’ятка архітектури і садо-
во-паркового мистецтва — са-
диба Лопухіних, 80-і рр. 18 ст.
22.	Пам’ятник на честь 40-річчя
п’ятисотенницького руху за
високі врожаї цукрових буря-
ків, ініціаторами якого були
уродженки села М. С. Демчен-
ко і М. В. Гнатенко; музей
історії п’ятисотенницького
руху.
23.	Пам’ятник воїнам 40-ї армії
1-го Укр. фронту.
24.	Монумент на честь воїнів 6-ї
танкової армії 1-го Укр. фрон-
ту, яка брала участь у Кор-
ь сунь-Шевченківській операції
1944.
25.	Пам’ятник воїнам 27-ї та 2-ї
танкової армій 1-го Укр. фрон-
ту.
26.	Пам’ятники: воїнам 4-ї гвар-
дійської армії 2-го Укр. фрон-
ту; воїнам курсантам окре-
землі — 1165,0, сіножаті і пасо-
вища — 109,0. Осушено 10,6
тис. га, в основному в долинах
Тясмина, Супоя, Золотоноші.
Зрошується 53,8 тис. га. (Ада-
мівська, Вереміївська, Клещин-
ська, Худяківська системи). По-
сівна пл. 1308 тис. га. Провідна
культура серед зернових —
озима пшениця, значні площі
під кукурудзою на зерно, ячме-
нем, зернобобовими, гречкою,
просом. Гол. тех. культура —
цукр. буряки, вирощують та-
кож соняшник, ефіроолійні
мого навчального батальйону
41-ї гвардійської стрілецької
дивізії, які брали участь у
Корсунь-Шевченківській опе-
рації.
27.	Пам’ятний знак на місці ос-
таточного розгрому нім.-фа-
шист. загарбників у Корсунь-
Шевченківській операції. Па-
м’ятники: воїнам 1-го та
2-го Укр. фронтів, які брали
участь у Корсунь-Шевченків-
ській операції; парламенте-
ру капітану Рад. Армії Ю. Ва-
теру, спаленому фашистами.
28.	Пам’ятник воїнам 5-ї гвардій-
ської повітряної та 5-ї гвар-
дійської танкової армій 2-го
Укр. фронту.
29.	Пам’ятник на рубежі Квіт-
чанської оборони, де з 28.1 по
З.ІІ 1944 рад. воїни і місцеві
жителі стримували атаки нім.-
фашист. військ під час Кор-
сунь-Шевченківської операції.
ЗО.	Меморіальний музей компо-
зитора, хорового диригента
і муз.-громадського діяча К.
культури (в осн. м’яту), коноп-
лю. Серед кормових культур
переважають кукурудза на си-
лос, кормові буряки, багаторіч-
ні трави, гол. чин. люцерна.
Традиційним для Черкащини є
садівництво (яблуні, груші, сли-
ви, абрикоси, вишні, черешні),
овочівництво, у т. ч. тепличне
(тепличні комбінати у Черкасах
і Умані). Серед галузей тварин-
ництва виділяється скотарство
мол.-м’ясного напряму; велике
значення мають свинарство, вів-
чарство, птахівництво; поши-
Г. Стеценка, уродженця села;
пам’ятник йому.
31.	Будинок-музей уродженця се-
ла вченого-помолога і плодо-
вода Л. П. Симиренка; моги-
ла вченого, пам’ятник йому.
32.	Обеліск на братській моги-
лі учасників громадян, війни.
33.	Меморіальний комплекс «Па-
горб Слави» — на честь во-
їнів, які загинули в роки Ве-
ликої Вітчизняної війни; па-
м’ятні знаки — на честь війсь-
кових частин і з’єднань, удо-
стоєних 1943 найменування
♦ Черкаських»; на честь 25-річ-
чя визволення міста від нім.-
фашист. загарбників та на
місці, де 1943 розташовував-
ся командний пункт 73-го
стрілецького корпусу; пам’ят-
ник на честь пілотів Черкас,
ордена Суворова авіаційної
дивізії.
34.	Пам’ятники: Т. Г. Шевченку,
Б. Хмельницькому.
35.	Пам’ятник славетному спів-
цю-гусляру 2-ї пол. 11 — поч.
401
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
рені кролівництво, шовківни-
цтво і бджільництво. Ряд г-в
спеціалізується на рибництві,
окремі — на звірівництві (нор-
ка, чорно-бура лисиця).
В області виділяють такі агро-
промислові спеціалізовані комп-
лекси (АПК): бурякоцукровий,
плодоовочеконсервний, олійно-
жировий, коноплепром., м’ясо-
пром. і молокопромисловий.
Навколо Черкас — с. г. при-
міського типу.
Транспортна система. У внутр.
і зовн. перевезеннях провідну
роль відіграє автомоб. (91,7 %
заг. кількості вантажних пере-
везень) і залізнич. транспорт.
Заг. довж. з-ць 1989 становила
652 км. Густота з-ць 31,2 км на
1000 км2. Залізничні вузли:
Черкаси, Христинівка, Цвітко-
ве, ім. Т. Г. Шевченка. Заг. довж.
автомоб. шляхів 6,2 тис. км,
у т. ч. з твердим покриттям
5,7 тис. км. Густота автошляхів
на 1000 км2 — 271,8 км. По Дні-
пру здійснюється судноплав-
ство (річковий порт у Черкасах).
Аеропорт у Черкасах. По тер.
області проходить газопровід
«Союз».
Внутрішні відміни. На тер. об-
ласті виділяють два госп. під-
райони. Основу Північно-
Східного підрайону стано-
вить Черкас, пром. вузол. Галу-
зі спеціалізації — машинобуду-
вання, хімічна та харчова.
Південно - Західний
підрайон формується на базі
Звенигородсько - Ватутінського
пром. вузла та Уман. пром. цен-
тру (паливна і харч, пром-сть
та с.-г. машинобудування).
Невиробнича сфера. В 1989/1990
навч. році в області було 3 вищі
навч. заклади — Черкаський
педагогічний інститут (з при-
родничим ф-том), Уманський пе-
дагогічний інститут (з природ-
ничим ф-том), Уманський с.-г.
ін-т, а також Черкаський філіал
Київ, політех. ін-ту; 20 серед,
спец. навч. закладів, у т. ч.
Шевченківський гідромеліора-
тивний технікум (с. Шевчен-
кове), 29 профес.-тех. уч-щ. На
тер. області працюють Канів-
ський фізико-географічний ста-
12 ст. Бонну, встановлений на
честь 700-річчя міста.
36.	Краєзнавчий музей.
37.	Погруддя і літ.-меморіальни и
музей письменника, театр, і
культур.-громадського діяча
М. П. Старицького, уродженця
села.
38.	Пам’ятник воїнам 1-ої окре-
мої Чехо-Словацької брига-
ди, які брали участь у Кор-
сунь-Шевченківській операції
1944.
39.	Пам’ятник учаснику грома-
дянської війни О. Я. Пархо-
менку; обеліск на місці його
загибелі.
40.	Меморіальна дошка на бу-
динку, в якому 1829 Т. Г. Шев-
ченко був козачком. Два 500-
річні дуби, які мають ім’я
Шевченка.
41.	Пам’ятник воїнам 5-ї гвар-
дійської танкової армії, 21-го
гвардійського кавалерійсько-
го корпусу, 41-ї гвардійської
стрілецької дивізії і 5-ї гвар-
дійської повітряної армії.
42.	Меморіальна дошка на місці
хати, де народився Т. Г. Шев-
ченко; погруддя письменника.
43.	Пам’ятник на братській моги-
лі рад. воїнів, які загинули
1944 під час визволення села;
пам’ятний знак на місці, де
розташувався штаб 2-го Укр.
фронту під час Корсунь-Шев-
ченківської операції.
44.	Літ.-меморіальний музей Т. Г.
Шевченка; пам’ятник йому.
Меморіальна дошка на хаті
дяка, у якого 1824 — 27 жив і
навчався грамоти Т. Г. Шев-
ченко. Могили матері й батька
письменника.
45.	Пам’ятник землякам, які по-
лягли під час громадян, війни.
46.	Пам’ятники: рад. воїнам і жи-
телям селища, які загинули
під час Великої Вітчизняної
війни; 5-го гвардійського Дон-
ського козачого кавалерійсь-
кого корпусу 2-го Укр. фронту.
47.	Монумент на честь воїнів 2-і
повітряної армії 1 го Укр.
фронту.
48.	Літ. меморіальні музеї співа-
ка, композитора, актора і дра-
матурга С. С. Гулака-Артемов-
ського та письменника Івана
Ле. Пам’ятник С. С. Гулаку-
Аргемовському. Меморіальна
дошка на місці будинку, в яко-
му народилися поет П. П. Гу
лак-Артемовський і С. С. Гу-
лак Артемовський.
50.	Погруддя новатора с.-г. вироб
ництва двічі Героя Соціаліс-
тичної Праці Г. І. Байди, уро-
дженця села.
51.	Пам’ятники: мозаїчна стела
«Кільце зімкнулося» — на
честь з’єднання військ 1-го та
2-го Укр. фронтів у ході Кор-
сунь-Шевченківської операції
1944; на честь воїнів 53-ї ар-
мії 2 го Укр. фронту; на честь
двох танкових екіпажів, які
першими зімкнули кільце ото-
чення фашист, угрупування
військ.
52.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва і архітектури —
садиба, 18 — 19 ст.
53.	Пам’ятники: партизанам за-
гонів П. Дубового та І. Боро-
викова, які діяли тут під час
Великої Вітчизняної війни; на
братській могилі воїнів, які
загинули 1944 під час визво-
лення села від нім. фашистів.
54.	Пам’ятні знаки в урочищі
Холодний яр на честь подій
Коліївщини — укр. народно-
визвольного і антифеодально-
го повстання 1768 проти поль-
сько-шляхетського гніту.
55.	Пам’ятка архітектури — Тро-
їцька церква Мотронинського
монастиря, 1804.
56.	Пам’ятка природи — 1000-річ-
ний дуб, відомий під назвою
«дуб Максима Залізняка».
58.	Погруддя на могилі новатора
с.-г. виробництва двічі Героя
Соціалістичної Праці Ф. І. Дуб-
ковецького.
Пам'ятник Б. Хмельницькому
у м. Чигирині.
Літературно-меморіальний музей
Т. Г. Шевченка у с. Шевченковому.
«Зелений будинок* садиби
Давидових у м. Кам'янці,
де збиралися декабристи.
59.	Пам’ятник генералу армії Ге-
рою Радянського Союзу М. Ф.
Ватутіну.
60.	Пам’ятники: О. С. Пушкіну,
який 1820 — 22 кілька разів
гостював тут у В. Л. Давидова;
композиторові П. І. Чайков-
ському, життя і творчість яко-
го 1865 —93 пов’язані з Кам’-
янкою; скульптурна група
♦ Декабристи у Кам’янці».
61.	Музей О. С. Пушкіна та П. І.
Чайковського з відділом
♦Історія декабристського по-
встання».
62.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва та архітектури
садиба Давидових (зелений бу-
диночок, водяний млин, грот),
18— 19 ст.
63.	Меморіальний музей Б. Хмель-
ницького (у приміщенні Іллін-
ської церкви, 1653, зведеної
на замовлення Б. Хмельниць-
кого як храм-усипальниця і де
його було поховано 1657);
пам'ятник гетьману.
64.	Пам’ятники «Три криниці» —
на честь подій нац.-визвольної
війни укр. народу 1648—54 рр.
65.	Братські могили воїнів, які
загинули у грудні 1943 року
під час визволення міста від
нім.-фашист. загарбників.
66.	Пам’ятники: Б. Хмельницько
му; Т. Г. Шевченку.
67.	Пам’ятники: героям битв з
польс.-шляхетськими і тур.
загарбниками 1596 і 1677.
Ь8. Історичний музей.
70.	Обеліск Слави на честь рад.
воїнів — захисників і визво-
лителів міста і земляків, які
загинули під час Великої Віт-
чизняної війни.
71.	Пам’ятник генералові армії
двічі Герою Радянського Со-
юзу І. Д. Черняховському.
72.	Пам’ятки архітектури 18 —
19 ст., зокрема торгові ряди.
1780, та Успенський собор,
1826.
73.	Музеї: краєзнавчий; картинна
галерея; музей-квартира Г. І.
Котовського.
74.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — дендрологічний
заповідник АН України ♦ Софі-
ївка», 1796, з комплексом пар-
кових споруд.
75.	Погруддя уродженця села дві-
чі Героя Радянського Союзу
І. Д. Черняховського; музей
героя.
ЧЕРКАСЬКЕ
402
ціонар, Черкаська обласна
держ. с.-г. дослідна станція,
Мліївська дослідна станція са-
дівництва ім. Л. П. Симиренка,
Верхняцька дослідно-селекцій-
на станція, Уманський селек-
ційний пункт Інституту цукр.
буряків та ін. наук, устано-
ви та проектні орг-ції. Діють
2 театри (укр. муз.-драм. та ля-
льок), філармонія, 8 музеїв,
у т. ч. Черкаський краєзнав-
чий музей, Уманський крає-
знавчий музей; Черкаський об-
ласний будинок природи, Чер-
каський відділ Географічного
товариства України. С. І. Іщук.
Рекреація. Область має значні
рекреаційні ресурси, основу
яких становлять м’який, помір-
но континентальний клімат, ра-
донові (Кам’янський, Звени-
городський р-ни) і гідрокарбо-
натні натрієво-магнієво-кальці-
єві води (Тальнівський, Кам’ян-
ський р-ни), а також мальовни-
чі куточки природи по берегах
Дніпра, Росі, Тясмину та ін. рі-
чок. Входить до складу Придні-
провського рекреаційного райо-
ну. Функціонують курортні міс-
цевості Прохорівка (Канівський
р-н), Сокирна (Черкаський р-н).
Діють 10 санаторіїв і пансіо-
натів з лікуванням, 7 будинків
і пансіонатів відпочинку, чис-
ленні бази відпочинку і шкіль-
ні табори. Обласне туристсько-
екскурсійне виробниче об’єд-
нання (з 1991 — відділення
Укр. акціонер, т-ва по туризму
та екскурсіях), 5 бюро подоро-
жей та екскурсій (Черкаси, Зве-
нигородка. Золотоноша, Кор -
сунь-Шевченківський, Умань),
З турист, бази («Канівська» у
Каневі, «Придніпровська» у с.
Чапаївці Золотоніського р-ну,
«Сокирна» у Сокирні). Тер.
області проходять 6 планових
турист, маршрутів. Численні
об’єкти туризму (див. турист,
карту області; за станом на
1991). Карти див. на окремому
аркуші, с. 368—369.
Г. А. Горчакова, Г. М. Койнов,
О. І. Коляда.
Літ.: Гудзенко П. А. Черкаська
область. (Географічний нарис). К.,
1959; Природа Черкащини. К.,
1971; Карпенко М. М. Вісім подо-
рожей по Черкащині. Путівник.
Дніпропетровськ, 1978; Черкас-
щина заповедпая. Путеводитель.
Днепропетровск, 1985.
ЧЕРКАСЬКЕ — селище місько-
го типу Слов’янського р-ну До-
нец. обл. Розташоване на р. Су-
хому Торці (прит. Казенного
Торця, бас. Сіверського Дінця),
поблизу залізнич. ст. Шидлів-
ська. 4,5 тис. ж. (1990) Засн.
наприкінці 17 ст., с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня слабо-
хвиляста. Пересічна т-ра січня
—7,0°, липня Н-21,5 . Опадів
бл. 500 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 12 га. У Ч.— крей-
дяно-вапняковий з-д, консерв-
ний цех Слов’янської харчосма-
кової фабрики.
ЧЕРКАСЬКЕ РОДОВИЩЕ БЕН-
ТОНІТОВИХ ГЛИН — родови-
ще на межі Черкас, і Київ, об-
ластей. Пл. 643 км2. У геол. бу-
дові беруть участь породи кри-
сталічного фундаменту, їхня
кора вивітрювання і осадочна
товща кайнозойського віку.
Продуктивна товща міоценових
глин залягає на глиб, пере-
січно 31 м. Пластовий поклад
потужністю 0,5—43 м склада-
ється з п’яти шарів, різних за
мінералог, складом (палигор-
ськітового, монтморилонітових
та мішаних). Родовище розві-
дане 1958—60. Запаси корис-
них копалин за категоріями
А+В+С1 — 54 477 тис. т
(1990). Сировину використо-
вують для вироби, окатишів
залізорудних концентратів для
чорної металургії та вигото-
влення бурових розчинів.
К. О. Суходольський.
ЧЕРКАСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРЙСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1962. Об’єднує
90 членів (1990). У складі
відділу — секція шкільної гео-
графії. Осн. напрям роботи —
удосконалення викладання гео-
графії в школі, популяризація
геогр. і екологічних знань серед
населення, зокрема молоді.
Фенологічні пости здійснюють
програму сезонних спостере-
жень, встановлення взаємозв’яз-
ку між окремими фенологічни-
ми явищами і польовими робо-
тами. Діє географічний лекто-
рій (200 — 250 лекцій щороку).
На допомогу вчителям геогра-
фії видано кілька методичних
рекомендацій. І. Д. Кухарєв.
ЧЕРКАСЬКИЙ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1918 як по-
вітовий краєзнавчий музей;
з 1954 — сучас. статус. Розмі-
щений у спеціально збудовано-
му будинку. Експозиція в ЗО за-
лах заг. пл. 2800 м2. Фондові
колекції налічують 90 тис. екс-
понатів. У складі музею 3 від-
діли, у т. ч. природи; мемо
ріальний зал Т. Г. Шевченка;
на правах філіалів та відділів —
Стеблівський літературно-ме-
мор. музей І. С. Нечуя-Левиць-
кого (смт Стеблів), Городищен-
ський літературно-мемор. музей
Івана Ле (м. Городище), Старо-
сільський музей історії п’яти -
сотенного руху в буряківництві
(с. Старосілля), Черкаський
музей «Кобзар» Т. Шевченка,
Тальнівський музей історії хлі-
боробства (м. Тальне). Відділ
природи висвітлює фізико-геогр.
умови краю (подані зразки гра-
нітів, лабрадоритів, бентоніто-
вих глин та ін., зрізи осн. де-
ревних порід, карти річкової
сітки, чучела тварин). Значну
увагу приділено природоохорон-
ним заходам. Серед унікальних
колекцій — засоби праці Межи-
ріцької стоянки (пізньопалео-
літичного поселення мисливців
на мамонтів), яка налічує 17 —
15 тис. років, матеріали три-
пільської культури (4—3-є ти-
сячоліття до н. е.), козацька
зброя часів нац.-визвольної вій-
ни укр. народу під керівни-
цтвом Б. Хмельницького, експо-
нати учасників Корсунь-Шев-
ченківської операції 1944 та ін.
Окремий розділ розповідає про
внесок черкащан у розвиток
економіки краю. Ч. к. м. про-
водить значну пропагандист-
ську роботу (лекції, екскурсії,
пересувні та стаціонарні ви-
ставки). Щороку його відвідує
150 тис. чоловік.
Літ.: Соса П. П., Новицький А. І.
Черкаський краєзнавчий музей.
Путівник. Дніпропетровськ, 1988.
П. П. Соса.
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНЙЙ
БУДЙНОК ПРИРОДИ. Ств.
1981 при Черкаській обл. раді
Укр. т-ва охорони природи з ме-
тою пропаганди природоохо-
ронних знань. Йому підпоряд-
ковано 12 міських і районних
будинків природи на громад-
ських засадах. Осн. форми робо-
ти: організація лекцій для гро-
мадськості та окремих катего-
рій працівників нар. г-ва, разо-
вих і постійно діючих семінарів
з працівниками пром-сті, транс-
порту, нар. освіти, виставок кві-
тів, дитячого малюнку, фото-
графій, плакатів з природоохо-
ронної тематики тощо. При Бу-
динку природи створено нар.
ун-т «Природа» (працюють 4
ф-ти), основ охорони природи,
бджільництва, виноградарства,
садівництва, любительські клу-
би. Щороку разом з Черкас, обл.
радою Укр. т-ва охорони приро-
ди випускає буклети, листівки,
плакати. У Будинку природи ня — низовинна
пологохвиля-
ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОН
< ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
фивка
.	1	І Буди	иие
їимеики	-І	/
Мсгини Зщ
Яснозіря	\
ируа
Ьк о

Байбузи*\ •
7 ’95
ЧЕРКАСИ
Геронимівка-л
РуЕько V,	’
ький заказник	.
Руї ька Поляна'-'
Ірдинь Є
 Мошенсьна діброва
(пам'ятна природи)
І Територія, підпорядкована
Черкаській міськрад*
Дубнека
Ь-лдьір’я
нижче І0г 150 інше
розміщена музейна експозиція
«Природа Черкащини та її охо-
рона », працюють магазини
«Природа» і «Мисливець».
М. І. Орел.
ЧЕРКАСЬКИЙ обласний
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно-виробнича
установа, що узагальнює дані
гідрометеоролог, спостережень
на тер. своєї діяльності. Органі-
зований 1.УІ 1988 на базі Чер-
кас. гідрометеоролог, бюро (засн.
1954). Підпорядкований Держ.
комітету України по гідрометео-
рології.
До його складу входять: відділ
агрометеорології та агрометео-
ролог. прогнозів, хім. лаборато-
рія спостереження за забруд-
ненням атм. повітря. Осн. зав-
дання — забезпечення відпо-
відних орг-цій, населення всіма
видами гідрометеоролог, інфор-
мації та інформацією про за-
бруднення атм. повітря; вивчен-
ня особливостей метеоролог.,
клімат., агрометеоролог, і гідро-
лог. умов області; координація
роботи по організації агрометео-
ролог. постів на с.-г. підприєм-
ствах; вивчення стану й спосте-
реження за забрудненням нав-
колишнього середовища. Здій-
снює організаційне й методичне
керівництво метеоролог, стан-
ціями і гідролог, постами на за-
кріпленій території.
Г. В. Довгань.
ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у сх. частині Черкас, обл.
Утворений 1924. Пл. 1,6 тис.
км2. Нас. (без м. Черкас) 85,1
тис. чол., у т. ч. міського —
1,4 тис. (1990). Райцентр — міс-
то обл. підпорядкування Чер-
каси. У районі — смт Ірдинь та
37 сільс. населених пунктів.
Пн. та сх. межі району прохо-
дять по Кременчуцькому водо-
сховищу. Лежить на Придні-
провській височині. Поверх-
ста лееова терасована рівнина
з заг. похилом на Пд. Сх. У пн.-
зх. частині — Мошногірський
кряж. Корисні копалини: торф
(Ірдинське та ін. родовища),
глини
піски тощо. Розташова-
Чеоваїб Слвбода
^Степанки ЛесьхиЧ
с	Сагун
'	Ч^нявка

ШКАЛА РИСІ 1 У МЕТРАХ
403
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
ний у Дністровсько-Дніпров-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —5,9°, липня -}-19,50.
Період з т-рою понад 4-10° ста-
новить 167 днів. Опадів 450—
500 мм на рік; випадають в
основному в теплий період року.
Висота снігового покриву 23 см.
Метеостанція в Черкасах. Роз-
ташований у недостатньо воло-
гій, теплій агрокліматич. зоні.
Річки — Дніпро та його прито-
ки Рось, Вільшанка, Тясмин.
Збудовано 5 ставків заг. пл. вод-
ного дзеркала 4,7 тис. га. На Пд.
Зх.— болотний масив Ірдинь.
Найпоширеніші чорноземи гли-
бокі малогумусні опідзолені
(31 % площі району) та темно-
сірі опідзолені грунти (15 %).
Природна рослинність — дубо-
во-соснові ліси, субори, бори та
лучна і болотна рослинність;
поширені торфяники. Пл. лісів
62,9 тис. га. Осн. лісоутворюючі
породи: сосна (71 % площі лі-
сів), дуб (17 %), граб, ясен,
клен, липа. У районі — респ.
значення бот. Русько-Полян-
ський заказник, пам’ятка при-
роди Мошенська діброва, місц.
значення — 8 заказників, 27
пам’яток природи.
Найбільші підприємства райо-
ну — Русько-Полянський меб-
левий комбінат, Ірдинське ви-
робниче об’єднання по видобу-
ванню і переробці торфу, Худя-
ківська ф-ка госп. виробів. Рос-
линництво зерново-овочівниць-
кого напряму, тваринництво
м’ясо-мол. (скотарство, свинар-
ство, птахівництво). Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 52,0,
у т. ч. орні землі — 41,0, сіно-
жаті і пасовища — 9,1. Зрошу-
ється 9 тис. га, осушено 5 тис.
га. Гол. культури: озима пше-
ниця, кукурудза, горох, соняш-
ник, картопля, помідори та ін.
овочеві культури. Садівництво.
У районі — 18 колгоспів, у т. ч.
2 риболовецьких, 4 радгоспи,
З птахофабрики, міжгосп. об’єд-
нання по вироби, овочів. Заліз-
ничні станції — Черкаси і Біло-
зір’я. Майже всі автошляхи
(307 км) з твердим покриттям.
Санаторії «Світанок» (с. Свиді-
вок), «Мошногір’я» (біля с. Бу-
дища) та «Нива» (біля с. Мо-
шон). Музеї: історичні (села
Байбузи, Білозір’я) та краєзнав-
чий (с. Мошни). О. Я. Махрачов.
ЧЕРЛЕНА — річка у Хотин-
ському і Новоселицькому р-нах
Чернів. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 36 км, пл.
бас. 366 км . Бере початок на
пд. схилах Хотинської висо-
чини. Долина шир. до 2,5 км.
Заплава двостороння, подекуди
асиметрична, пересічна шир.
200 м. Річище помірно звивисте,
шир. до 5 м. Похил річки 2,9
м/км. Живлення мішане, з пере-
важанням дощового і снігового.
Стійкі льодові явища з поч.
грудня, скресає у серед, берез-
ня. Є руслові ставки. Використо-
вують для госп. потреб.
М. І. Кирилюк.
ЧЕРНЕЛЙЦЯ — селище місь-
кого типу Городенківського р-ну
Івано-Фр. обл. Розташована за
22 км від залізнич. ст. Городен-
ка, автостанція. 2,1 тис. ж.
(1990). Відома з 1459, с-ще
міськ. типу з 1940. Поверхня
погорбована, розчленована бал-
ками, ярами і долинами неве-
ликих водотоків. Перевищення
висот до 90 м. Пересічна т-ра
січня —5,1°, липня -}-18,8о.
Опадів 576 мм на рік. У Ч.—
центральна садиба колгоспу
імені Чапаєва, лісництво.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури — руїни замку, 17
ст.; домініканський костьол,
1661.
ЧЕРНІВЕЦЬКА ВИСОЧИНА—
пасмово-горбисте підвищення у
центр, частині межиріччя Пру-
ту і Сірету, в межах Чернів.
обл. Простягається з Пн. на Пд.
на 25 км. Макс. висоти — понад
500 м (гори Цецино, 537 м;
Поеніта, 505 м). Складена поро-
дами осадочного чохла Львів-
ського палеозойського прогину
(неогеновими вапняками, пере-
критими піщано-глинистою тов-
щею). Поширені циркоподібні
улоговини. Великі масиви яли-
цево-букових та дубово-грабо-
вих лісів. Частина лучних
степів, суходільних лук та лісів
розорана. У структурі ланд-
шафтів переважають місцевості
пасмових височин з урочища-
ми, вузьких гострогребеневих
звивистих пасом, що утв- най-
вищі орографічні лінії, та хви-
лясто-улоговинних височин.
Високотерасові місцевості ши-
рокою смугою простягаються
Чернівецька область. Краєвид.
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Чернівецької
області (тис. га).
вздовж правого берега Пруту.
Рекреаційна, парково-заповідна
зона Чернівців, район туризму.
М. О. Куниця.
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 7.УПІ 1940 після
возз’єднання Пн. Буковини і
Хотинського повіту Бессарабії
в єдиній Укр. державі. Розта-
шована на заході республіки.
На Зх. межує з Івано-Фр., на
Пн.— з Терноп. і Хмельн., на
Сх.— з Вінн. обл. України, на
Пд. Сх.— з Молдовою. На Пд.—
частина кордону України з Ру-
мунією. Пл. 8,1 тис. км2 (1,3 %
тер. України).
Нас. 938,5 тис. чол. (1990,1,8 %
населення республіки). Центр—
м. Чернівці. В області — 11 ра-
йонів, 10 міст, у т. ч. 1 обл. під-
порядкування, 9 с-щ міськ. ти-
пу та 398 сільс. населених пунк-
тів.
Ч. о. має вигідне трансп.-геогр.
розташування, густу мережу
залізниць, автомоб. шляхів,
трубопроводів, ліній електропе-
редач. Грунтово-кліматичні
умови рівнинної частини облас-
ті сприятливі для розвитку с. г.
Мальовничі гірські ландшафти,
наявність джерел мін. вод —
передумова розвитку рекре-
ації.
Населення і трудові ресурси.
У нац. складі переважають ук-
раїнці (70,8 %; у горах, особливо
в Путильському та Вижницько-
му р-нах, етнічна група укра-
їнців — гуцули); є також руму-
ни (10,7 %), молдавани (9,0 %),
росіяни (6,7 %), євреї (1,7 %)
та ін.
Пересічна густота населення
115,8 чол. на 1 км2. Найгустіше
заселені райони Прут-Дністров-
ського межиріччя. Значна част-
ка сільс. населення (57,6 %,
1990). За 1940—90 міськ. насе-
лення збільшилося на 21,5 %
і 1990 становило 396,7 тис. чол.
Найбільші міста — Чернівці,
Хотин, Сторожинець, Сокиряни,
Вижниця, розташовані на рів-
нині і у Передкарпатті. Осн.
частина трудових ресурсів
(58,4 %) зайнята у виробничій
сфері, з них 37,7 % — у с. г.
Я. І. Жупанський.
Природні умови і ресурси. Тер.
області розміщена в межах двох
великих геоструктур — пд.-зх.
окраїни Східно-Європейської
платформи (Волино-Подільської
монокліналі) та Карпатської
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
404
складчастої системи, морфо-
структурними елементами якої
є Карпатська покривно-склад-
часта споруда і Передкарпат-
ський прогин. У Волине Поділь-
ській монокліналі докембрій-
ські кристалічні породи пере-
криті теригенним вендським,
нижньопалеозойським (кемб-
рій — девон) і мезозой кайно-
зойським (крейда — неоген)
осадочними комплексами. В геол.
будові Карпатської споруди бе-
руть участь переважно крейдові
і палеогенові флішеві товщі, в
крайній пд.-зх. частині — оса-
дочні породи мезозойського
(тріас, юра) віку, слабометамор-
фізовані, метаморфічні та вул-
каногенні породи рифейсько-
палеозойського комплексу Мар-
мароського масиву. Флішеві ін-
тенсивно дислоковані відклади
в межах Ч. о. утворюють з пд.
зх. на пн. сх. ряд лінійно витяг-
нутих структур: Рахівський по-
крив, Поркулецький покрив і
Чорногірський покрив, Крос-
ненську зону і Скидовий по-
крив. Передкарпатський прогин
утворений пластичними поро-
дами — моласами неогену, які
залягають на флішевій основі
У цеху Чернівецького машинобу-
дівного заводу.
Чернівецьке рукавично-
трикотажне об'єднання.
Виготовлення ліжників на
Путильській фабриці переробки
вовни.
Берегометський лісокомбінат.
Карпатської споруди та на мезо-
зойському літофаціальному комп-
лексі і різнорідному фундамен-
ті платформи. Антропогенові
відклади представлені різними
генетичними типами: елювіаль-
ними уламковими і глинистими
на вододілах в горах, перед-
гір’ях та рівнинах, алювіаль-
ними піщано-гальковими на те-
расах, делювіальними уламко-
во-глинистими та колювіаль-
ними (осипними, обвальними і
зсувними) утвореннями на схи-
лах межиріч і долин. Прут-
Дністровське межиріччя вкрите
лесовидними суглинками.
За особливостями рельєфу об-
ласть поділяється на 3 частини:
рівнинну, передгірну та гірську.
Пн. частина Ч. о., що займає
Прут Дністровське межиріччя,
лежить у межах Подільської
височини (абс. вис. до 300 м) та
Хотинської височини (найвища
вершина рівнинної України —
г. Берда, 515 м). Поверхня —
підвищена лесова хвиляста і
горбисто-пасмова (на Пн. Сх.—
з товтровими горбами) рівнина,
розчленована каньйоноподібни-
ми долинами річок, ярами та
балками.
На Зх. трапляються карстові
форми рельєфу (Заставнівська
карстова рівнина). На Пд.—
Припрутська терасна рівнина.
На Пд. від Пруту — підвищена
пологохвиляста рівнина, далі
переходить у передгірну висо-
чину (абс. вис. до 500 м), розчле-
новану терасованими долинами
річок на окремі пасмово-горби-
сті ділянки. У серед, смузі виді-
ляється Чернівецька височина
(абс. вис. до 537 м, г. Цецина).
Бл. 25 % тер. області займають
Покутсько-Буковинські Карпа-
ти. Хребти і пасма мають пд.-сх.
простягання. Зовн. пасмо утво-
рюють крайове низькогір’я з
абс. вис. 800—1000 м (зокрема,
хр. Товарниця-Букова) та се-
редньогір’я (1100—1380 м) аси-
метричних пологогребеневих і
крутосхилових хребтів (Тра-
вен — Томнатик, Чіохелька —
Чимірна, Ракова — Шурдин).
Центр, частину гір займає Пу-
іильсько-Верховинське низько-
гір’я (хребти увалисті, розчле-
новані давніми долинами, яра-
ми, балками; трапляються зсу-
ви), внутрішню — середньогір’я
масивних хребтів Максимець,
Лосова, Чорний Діл з карсто-
вими формами рельєфу, Се-
менчук, Жупани, Томнатик,
Яровиця (найвища абс. вис.
1580 м).
В надрах Ч. о.— різні корисні
копалини, зокрема мін. буд. ма-
теріали та сировина для їхнього
вироби.: пісковики, піски квар-
цові і глауконітові, галька та
гравій, вапняки, мергелі, глини
бентонітові і цегельно-черепич-
ні, суглинки, гіпс; у горах —
кварцити, метаморфізовані слан-
ці, мармур. У Придністров'ї —
родовища фосфоритів, целести-
ну. В Карпатах з рудних копа-
лин є марганець, поліметали,
з нерудних — графіт, бітумі-
нозні сланці, буре вугілля; є
прояви нафто- і газоносності.
Область багата на джерела мін.
вод та лік. грязі.
М. О. Куниця.
Клімат помірно континенталь-
ний, м’який, вологий; у горах
— зима більш тривала, сніжна,
літо вологе, прохолодне. Пере-
січна температура січня на рів-
нині — 4,8, — 5 , в передгір’ї
— 4,8,	5,5°, у горах 6,	10
(температурний градієнт бл.
0,5 ), липня відповідно від
+18,8 до -|-19,5 , від -|-16,2 до
+ 19 , від +13 до -г 16 . Період
з т-рою понад +10 становить
від 95 —124 днів у горах до
156—162 днів на рівнині. Сума
активних тр 1600—1800 в
горах, 2200—2400 — у перед-
гір’ї, 2600—2900 — на рівни-
ні. Річна кількість опадів збіль-
шується від 500—600 мм на
рівнині до 700 мм у передгір’ї
та 800—1200 мм у горах. Осн.
кількість їх випадає у теплий
період року. В найбільш дощові
місяці (червень — липень) бл.
46 % опадів випадаюсь у вигля-
ді злив. Сніговий покрив на рів-
нині і передгір’ї внаслідок час-
тих відлиг нестійкий, малопо-
тужний; утворюється в кін.
листопада, сходить у кін. берез-
ня (тривалість до 110 днів), у го-
рах — відповідно на поч. листо-
пада й у травні. Висота його
10—20 см на рівнині, 20—
40 см у передгір'ї, 60—80 см
у горах. Несприятливі кліма-
тичні явища: зливи, град, тума-
ни, ожеледиця, заметілі, хурто-
вини, посухи. Рівнинна частина
Ч. о. належить до Передкарпат-
ського вологого, теплого агро-
кліматич. району, гірська — до
Карпатського району верти-
кальної кліматич. зональності.
Діють Чернівецький обласний
центр по гід рометеорології, яко-
му підпорядковані 3 метео-
станції (Чернівці. Новодні-
стровськ, Селятин).
В області — 75 річок завдовж-
ки понад 10 км кожна. Вони
належать до басейнів Дунаю
(Прут та його притоки Черемош
з Білим Черемошем і Путилою,
Дереглуй, Черлена. Рингач;
Сірет з Малим Сіретом і Суча
вою) та Дністра (тече по пн.
межі області на протязі 272 км,
праві притоки його невеликі).
Пересічна густота річкової ме-
режі 0,9 км/км (від 0,61 на рів-
нині до 1,43 км/км у горах).
Живлення річок дощове і сні-
гове. Споруджено бл. 600 став-
ків і невеликих водосховищ (заг.
пл. водного дзеркала понад 2,8
км ). Пл. Дністровського водо-
сховища у межах Ч. о. стано-
вить 142 км2. Річки і водойми
використовують для рибництва,
комунального водопостачання,
Дністровське вдех.— і для суд-
ноплавства.
Грунтовий покрив різноманіт-
ний, змінюється з висотою. На
рівнині переважають сірі лісові
та темно-сірі опідзолені грунти
(бл. 55 % рівнинної частини
області), чорноземи опідзолені
(бл. 25 %), у долинах річок —
дерново-лучні і чорноземно-
лучні грунти. У передгір’ї домі-
нують дерново-підзолисті по-
верхнево оглеєні грунти, біля
підніжжя гір — буроземно-
підзолисті сильно оглеєні. В го-
рах — бурі гірсько-лісові
405
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
грунти (70 %), на низькогір’ї
та улоговинах — дернові буро-
земні (23 %), в долинах — дер-
нові та лучні грунти.
Ч. о. лежить у Центральноєвро-
пейській (Середньоєвропейська)
широколистянолісовій геобота-
нічній провінції, пн.-сх. час-
тина — у Східно-Європейській
широколистянолісовій геобота-
нічній провінції. Ліси займа
ють бл. 32 °о, луки — 15 %,
розорано 38 % площі області.
На рівнині ліси займають до
15 % площі, в передгір’ї — до
20 %, в горах — 03 — 77 %. Роз-
орано земель: у рівнинних ра-
йонах від 45 до 70 %, перед-
гірних — від 21 до 54 %, гір-
ських — до 1,5 %. На підви-
щених ділянках Прут-Дністров-
ського межиріччя — масиви бу-
кових та буково-дубових лі-
сів, у сх. частині — дубо-
во-грабові. На товтрових пас-
мах, дністровських схилах, у
карстових западинах — остеп-
нені луки, чагарники. У річко-
вих долинах — заплавні та бо-
лотні луки, на схилах — сухо-
дільні луки. На межиріччях
передгірної частини (26 % пло-
щі області) збереглися масиви
букових та буково-ялицевих
лісів. У гора^ простежуються
тхір, сліпак буковинський, бі-
лий лелека, європ. клінтух та
іволга. На рівнині — ховрах,
сліпак, хом’як, тхір та ін., з пта-
хів — сиворакша, з земновод-
них — черепаха, з риб — сом,
щука, окунь, лящ та ін. Акліма-
тизовані ондатра, нутрія, фа-
зан; інтродуковані товстоло-
бик, білий амур; реакліматизо-
вані зубр, сіра куріпка.
Пн. частина Ч. о. розташована
Структура посівних площ
Чернівецької області (%, 1990).
у межах Західно-Української
лісостепової фізико- геог рафіч-
ної провінції, південна — у ме-
жах фіз.-геогр. країни Карпат
Українських. Ландшафтну
структуру області утворюють
типи рівнинних лісостепових,
передгірних височинних хвой 
ношироколистянолісових, гір-
ських: низькогірних хвойноши-
роколистянолісових, низько- і
середньогірних хвойнолісових
та високогірних субальп. ланд-
шафтів. Зміну природно-тер.
комплексів у горах зумовлює
висотна поясність.
Серед сучас. природних проце-
сів на рівнині й у передгір’ї
переважають ерозійні, зсувні,
карстові (зх. частина Прут-Дні-
стровського межиріччя), забо-
лочування (Багненська рівни-
на, бас. Сірету), абразійні (на бе-
регах Дністровського водосхо-
вища). В горах — інтенсивний
лінійний і площинний змив,
зсуви, обвалювання, осипання,
селі (бас. р. Товарниці), павод-
ки, вітровали і буреломи, карст
(хр. Чорний Діл). В області здій-
снюються природоохоронні за-
ходи, зокрема збільшення пло-
щі лісів, залісення ярів, еродо-
ваних крутосхилів тощо. У лісо-
стан впроваджують цінні поро-
ди дерев (смерека дугласова,
сосна кедрова, сосна веймутова,
модрина сибірська, ялиця біла,
дуб червоний, горіх волоський
та ін.), а також лікар, рослини.
В області — 243 території та
об’єкти природно-заповідного
фонду (заг. пл. 7,02 тис. га), у
т. ч. респ. значення 7 заказни-
ків (ландшафтні — Лужки, Стеб-
ник, Цецине, Чорний Діл, орні-
тологічний Драницький заказ-
ник, лісові — Лунківський за-
казник, Петровецький заказ-
ник), 8 пам’яток природи (уро-
чище Білка, печери Буковинка,
Піонерка, Попелюшка, Баламу-
тівська печера, Рухотинський
ліс, Тисовий яр, Шилівський
ліс), бот. сад і дендрологічний
парк Чернівецького держ. ун-ту,
Сторожинецький дендропарк;
місц. значення 9 заказників,
136 пам'яток природи; 40 пар-
ків — пам’яток садово-парково-
го мистецтва та 39 заповідних
урочищ.	Л. І. Воропай.
Народногосподарський комп-
лекс Ч. о. характеризується
розвитком легкої і харч, пром-
сті у поєднанні з зерновим
г-вом, буряківництвом і м’ясо-
мол. тваринництвом. У сукуп
ній валовій продукції пром-сті
та с. г. на пром-сть припадає
понад 68 % (1990). Інтенсивно
впливають на формування госп.
комплексу області та визнача-
ють її спеціалізацію в респуб-
ліканському поділі праці галу-
зі, які базуються на місц. мін. і
лісових ресурсах.
Промисловість. За обсягом ви-
роби. товарної пром. продукції
у галузевій структурі пром-сті
виділяються харч. (26,8 %),
легка (24,4 %), маш.-буд. і ме-
талообр. (28,6 %) галузі. Елек-
троенергію виробляє Дністров-
ська ГЕС (смт Новодністровськ).
Підприємства маш.-буд. комп-
лексу виробляють апаратуру
для нафтопереробної пром-сті,
висотні пояси: до 800 — 950 м —
букові, буково-ялицеві, 950—
1100 м — ялицево-ялинові,
1100—1400 — ялинові ліси, ви-
ще — високогірні субальп. луки
(полонини) та чагарники.
Тваринний світ області різно-
манітний. Всього налічується
359 видів, у т. ч. ссавців — 70,
птахів — 205, плазунів — 12,
земноводних — 16, риб — 56.
У горах поширені благородний
олень, козуля, свиня дика, вед-
мідь, рись, куниця лісова, горно-
стай, білка карпатська, з пта-
хів — глухар, тетерев, рябчик,
дятли, сови та ін., з плазунів —
плямиста саламандра, карпат-
ський і альпійський тритони,
гадюка, в річках — форель, ха-
ріус, лосось дунайський. Для
передгір’я характерні лісовий
кіт, лисиця, заєць-русак, вовк,
В'вці на випасі.
На Неполоковецькому
борошномельному заводі
Міжколгоспна пасіка.
Колгоспний сад. Путильський
район.
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
406
засоби обчислювальної техніки
і зап. частини до них, техно-
логічне устаткування для лег-
кої пром-сті, машини для
тваринництва і кормовиробн.,
металеву фурнітуру (Чернівці)
тощо. Серед галузей легкої
пром-сті — текст. (Чернівці),
швейна (Чернівці, Новоселиця,
Герца), трикотажна, хутрова,
шкіряно-взуттєва (Чернівці).
Виготовлення худож. виробів і
сувенірів з дерева, вовни, шкіри,
вироби, килимів, худож. виши-
вання (Чернівці, Хотин, Вижни-
ця, смт Путала). Провідні га-
лузі харч, пром-сті — важливої
ланки агропромислового комп-
лексу — цукрова (Чернівці, смт
Кострижівка, села Нелипівці,
Зарожани), м’ясна, мол. і масло-
сироробна (переважно у рівнин-
них районах Прут-Дністров-
ського межиріччя), олійно-жи-
рова (Чернівці), плодоовочекон-
сервна (Чернівці, села Ошихлі-
би, Владична, Романківці та
ін.), борошномельна (смт Непо-
локівці). Лісопром. комплекс
(7,8 % товарної пром. продук-
ції) включає лісове г-во, лісо-
заготівлі, деревообробку (виго-
товлення меблів, деревних плит,
фанери тощо). Діють 7 лісоком-
бінатів (Чернівецький, Красно-
їльський, Вижницький, Берего-
метський, Сторожинецький, Пу-
тильський, Хотинський), мебле-
вий комбінат та меблева ф-ка у
Чернівцях, Неполоковецький
деревообр. комбінат та ін. У Чер-
нівцях працюють підприємства
по вироби, лакофарбової про-
дукції, гумового взуття, товарів
побут, хімії. Вироби, буд. мате-
ріалів (Чернівці, Новоселиця).
Найбільший пром. вузол Чер-
нівецький (підприємства
міста виробляють понад 70 %
пром. продукції області). Його
галузі спеціалізації — маш.-
буд. і металообр., легка, харч,
пром-сть, а також деревообр.
та вироби, буд. матеріалів. Фор-
мується Новодністров-
с ь к и й пром. вузол, основою
спеціалізації якого є енерг.
господарство.
Агропромисловий комплекс
включає сировинну, переробну
й обслуговуючу ланки. Його
осн. сфера — сільське гос-
подарство, яке спеціалізу-
ється на тваринництві м’ясо-
мол. і рослинництві зерново-
буряківничого напрямів. У су-
купній валовій продукції с. г.
провідне місце належить тва-
ринництву (55,4 %). В області
183 колгоспи, 22 радгоспи, З
птахофабрики, 11 комбікормо-
вих з-дів (найбільші Глибо-
цький і Новоселицький). Пл.
с.-г. угідь (1990, тис. га) —
410,3, у т. ч. орні землі —
295,1, сіножаті — 37,0, пасови-
ща — 65,6. Вся посівна пл. 1990
становила 347,2 тис. га, у т, ч. на
зернові культури припадало бл.
40 % (див. діаграму). Осушено
118,5 тис. га, зрошується 8,7
тис. га. Вирощують зернові
(озима пшениця, кукурудза,
ярий ячмінь), цукр. буряки, у
передгір’ї — льон-довгунець, у
горах — кормові культури.
Значні площі під картоплею.
Овочівництво (на зрошуваних
землях). Розвинуті садівництво
(переважно на Прут-Дністров-
ському межиріччі) та ягідни-
цтво. Галузі тваринництва —
скотарство, свинарство, вівчар-
ство, птахівництво, ставкове
рибництво, бджільництво. За
спеціалізацією с. г. в області
виділяються: Прут -Дністров-
ське межиріччя (зернове г-во,-
буряківництво, мол.-м’ясне ско-
тарство, свинарство), І. ередкар-
паття (м’ясо-мол. скотарство,
льонарство, картоплярство) та
гірська частина (мол.-м’ясне
скотарство, вівчарство). До
складу аграрно-територіально-
го комплексу області входять
бурякоцукр., плодоовочекром.,
картопле-зерново спиртовий, льо-
нопром., а також м’ясо- і мо-
локопром. агропромислові спе-
ціалізовані комплекси.
Транспортна система. Провідну
роль відіграють залізнич. і авто-
моб. транспорт. Заг. довж. з-ць
1990 становила 461 км. Густота
з-ць — 57 км на 1000 км .
Основні об’єкти туризму Чернівецької області (станом на 1991)
1.	Музей історії села.
2.	Музей орнаменталіста Г. О.
Тараса, який тут народився;
могила художника.
3.	Пам’ятка архітектури — Ми-
колаївська церква і дзвіниця,
1786.
4.	Пам’ятка архітектури — Воз-
несенська церква і дзвіниця,
1453—55.
5.	Історичний музей.
6.	Місце народження новатора
с.-г. виробництва двічі Героя
Соціалістичної Праці Ф. У.
Дубковецького.
7.	Залишки оборонних редутів
рос. військ періоду рос.-тур.
війни 1768—74.
8.	Курган-могила рос. воїнів, які
полягли 1739 у Ставчанській
битві під час рос.-тур. війни
1735 — 39.
9.	Братська могила учасників
Хотинського повстання 1919
проти рум. окупантів.
10.	Пам’ятник учасникам моло-
діжного підпілля, які загину-
ли 1942 у боротьбі з нім.-
фашист. загарбниками.
11.	Пам’ятка архітектури — фор-
теця, 13 —18 ст.
12.	Історико-краєзнавчий музей.
13.	Пам’ятник юному герою Іл-
люші Головачуку, розстріля-
ному 1944 нім. фашистами.
14.	Городища, 12 —13 ст.
15.	Пам’ятник на місці, де 23.III
1944 42-а стрілецька дивізія
форсувала Дністер.
16.	Пам’ятник землякам, які за-
гинули під час Великої Віт-
чизняної війни.
17.	Будинок, в якому 1869—72
жив і працював письменник-
демократ і громадський діяч
Ю- А. Федькович.
18.	Пам’ятка архітектури — Ми-
колаївська церква і дзвіниця,
1786.
19.	Пам’ятники: монумент Пере-
моги; на братській могилі ге-
нералів і офіцерів, які заги-
нули 1944 під час визво-
лення міста від нім.-фашист,
загарбників; на братській мо-
гилі хотинських підпільників,
страчених фашистами 24.X
1942; на братських могилах
воїнів, які загинули 1944 під
час визволення міста; на брат-
ській могилі рад. і чехо-сло-
вацьких воїнів, які полягли у
боях Вел. Вітчизняної війни.
20.	Пам’ятник письменниці О. Ю.
Кобилянській.
21.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., зокрема Миколаївська
церква, 1607; ратуша, 1843 —
47; резиденція митрополита
Буковини, 1864—82 (тепер
корпуси Чернів. університету);
Палац юстиції, 1904—06; бу-
динок Укр. музично-драма-
тичного театру ім. О. Ю. Ко-
бил янської, 1905.
22.	Музеї: краєзнавчий; літера-
турно-меморіальні О. Ю. Ко-
билянської та Ю. А. Федько-
вича; народної архітектури і
побуту.
23.	Пам’ятки садово-паркового ми-
стецтва — дендропарк, 1876
— 77, і ботанічний сад, 1877
(обидва — Чернів. універси-
тету).
24.	Пам’ятник рад. воїнам-визво-
лителям, які загинули у роки
Великої Вітчизняної війни.
25.	Печера Довбуша і урочище
Протяте каміння (за 4 км від
перевалу).
26.	Пам'ятник землякам, які за-
гинули у роки Великої Вітчиз-
няної в.йни.
27.	Пам’ятки архітектури: Іва-
нівська церква з дзвіницею,
1792; каплиця з написами про
події періоду заворушень у
Русько-Кимполунзькому ок-
рузі, 1-а пол. 19 ст.
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
ТУРИСТСЬКА КАРТА
пер.
І’цманьТ
Кельменці
Рашківш
МіЛігде
24-30
Усть-Путипа
32 33
Путила
—* Вижнмця
026
“ Виженка
Розтоки
 Г"
Лужани
' 19:
ШЕл*
ЧЕРНІВЦІ
Волошкове
Глиб.ха 0 ф Підвальш
Диика
Рукшии ° О \\
Хотин
Ставками
^ровсь*1	Новодиістровськ
О Л	Новоселиця
Г Валя Кузьмина
С\р*^ і. и
(торожинець
Заставна
5,0
гт Обласне туристсьно-екскуосійне
виробниче об єднання
151 Бюро подорожей та екскурсій
Туристські гстелі та бази
20	0
Пам ятнини і пам я ґи'і м*сця
історино-революційни>
подій та подій громадян
сьно'і війни
Гам ятчини пам я-н місця
Великої В'тчизняної війни
1041-45 рр
Пам ятнини  пам ятні м*сця
пов язан з життям і діяль-
ністю держае“им попі гичиих
» в ЙСЬНОВИХ ДІЯЧІВ ДІЯЧ в
науки і нуль-ури, героіе прац
Історичн- пам я~ки
Пам ятки архітектури
Археологічні павг ятки
Музеї
Запов дні м оця і чам «тчи
природи
40 «м
і
28.	Скеля Камінь Довбуша.
29.	Пам’ятник Ю. А. Федьковичу.
ЗО.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — дендропарк, за-
кладений 1912.
31.	Скеля Кам’яна багачка.
32,	Пам’ятник рад. воїнам, які за-
гинули під час Великої Віт
чизняної війни.
33.	Літературно-меморіальний му-
зей-садиба Ю. А. Федьковича,
уродженця селища. Місце на-
родження Л. Кобилиці — ке-
рівника антикріпосницького
руху на Буковині у 40 х рр.
19 ст.
34.	Центр антикріпосницьких се-
лянських повстань на Букови-
ні під проводом Л. Кобилиці;
пам’ятник йому.
35.	Меморіальний музей-садиба
О. Ю. Кобилянеької; пам’ят-
ник письменниці.
36.	Пам’ятка архітектури — Хре-
стоздвиженська церква, 1561.
407
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
Пам’ятник Л. Кобилиці
у с. Сергіях.
Залізнич. вузол Чернівці. Заг.
протяжність автомоб. шляхів
3,0 тис. км, всі — з твердим по-
криттям. Густота автошляхів на
1000 км2 становить 364,4 км.
Аеропорт у Чернівцях. Тер.
області проходять траси газо-
проводів з Львів, обл. до Чернів-
ців.
Внутрішні відміни. На тер. об-
ласті сформувалися три госп.
підрайони. Чернівецько-
Придністровський під-
район розташований на Прут-
Дністровському межиріччі і
частково на правобережжі Пру
ту. В ньому зосереджена осн.
частина зайнятих у пром-сті та
с. г. області. Галузі спеціаліза-
ції: легка, харч., маш.-буд. і
металообр., а також енерг. та
рекреаційне г-ва. У Перед-
карпатському підрайоні
зосереджені переробка дереви-
ни, вироби, буд. матеріалів,
льонообробна. Гірський під-
район, розташований у пд.-зх.
частині області, має сприятливі
природні умови для розвитку
лісової та деревообр. пром-сті,
вівчарства (переробка вовни),
рекреаційного г-ва (туризм, гір-
сько-лижний спорт).
Невиробнича сфера. У Ч. о.
Чернівецький університет (з
геогр. ф-том), мед. ін-т, філіал
Київ, торг.-екон. ін-ту (всі — у
Чернівцях), 18 серед, спец,
навч. закладів, 16 профес.-тех.
уч-щ. Діють відділення Інсти-
туту матеріалознавства, відділ
Ін-ту соціальних і економічних
проблем зарубіжних країн АН
України, н.-д. ін-т токсико-
метрії та ін. Чернівецький об-
ласний Будинок природи. Чер-
нівецький відділ Географічно-
го товариства України. 2 теат-
ри — укр. музично-драматич-
ний та ляльок; обл. філармрнія.
Чернівецький краєзнавчий му-
зей. Музеї: літ.-меморіальні
О. Ю. Кобилянської, Ю. А. Федь-
ковича; нар. архітектури й по-
буту, художній (всі — у Чернів-
цях), істор.-революційний (Хо-
тин), краєзнавчий (Кіцмань) та
ін.
Рекреація. Сприятливі для
кліматолікування Вижницький
і Путильський райони з гір-
ськими ландшафтами, лісовими
масивами. Джерела мін. вод:
гідрокарбонатні (Путильський,
Сторожинецький, Глибоцький
р-ни), хлоридні (Путильський,
Вижницький, Сторожинецький,
Глибоцький, Сокирянський р-ни),
сульфатні і сульфатно-кальці-
єві (Новоселицький, Заставнів-
ський р-ни), залізисті (Виж-
ницький, Новоселицький, Хо-
тинський, Сркирянський р-ни),
сірководневі (села Щербинці
Новоселицького р-ну, Брусниця
Кіцманського р-ну, Путиль-
ський р-н). Здійснюється пром.
розлив столових і лік.-столових
вод — буковинської, брусни-
цької, кельменчанка, Хрещатик.
Родовища лік. грязей відомі у
Глибоцькому, Сторожинецько-
му, Вижницькому р-нах. Функ-
ціонують 5 санаторіїв з ліку-
ванням та будинок відпочинку.
Обл. тур.-екскурсійне виробни-
че об’єднання (з 1991 — від-
ділення Укр. акціонер, т-ва по
туризму та екскурсіях). 4 бю-
ро подорожей та екскурсій
(Чернівці, Вижниця, Новодніст-
ровськ, Хотин), 3 тур. бази
(«Чернівці» у Чернівцях, «Бу-
ковина» у с. Валі Кузьминій
Глибоцького р-ну, «Черемош»
у Вижниці з філіалом «Нім-
чич» у с. Підзахаричах Путиль-
ського р-ну). Тер. області прохо-
дять 15 планових турист, марш-
рутів. Численні об’єкти туризму
(див. карту; за станом на 1991).
Я. І. Жупанський,
О. І. Коляда.
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 416—417.
Літ.: Радянська Буковина. Довід-
ник-путівник. Ужгород, 1970; Чер-
Пам’ятник героям Хотинського
повстання у м. Хотині.
нівецька область. «Економічна
географія», 1975, в. 18; Природа
Чернівецької області. Львів, 1978.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1945. Об’єднує
296 членів (1989). Склада-
ється з шести секцій: екон. гео-
графії, фіз. географії, раціо-
нального використання і охоро-
ни природи, регіональної гео-
графії і картографії, шкільної
географії, н.-д. роботи з студен-
тами. Осн. напрям роботи —
комплексне вивчення умов і
передумов раціонального при-
родокористування в Україн-
ських Карпатах і на Поділлі,
зокрема дослідження нар.-госп.
комплексів та їхнє картографу-
вання, дослідження геолого-гео-
морфолог. умов, несприятливих
процесів, грунтового покриву,
його антропогенних змін та про-
блем раціонального викори-
стання кліматичних і водних
ресурсів; оцінка природно-ре-
сурсного потенціалу території,
антропогенного впливу на при-
роду краю, у т. ч. м. Чернівців.
На базі відділу проведено ряд
конференцій, зокрема «Природ-
ні ресурси Карпат і Придні-
стров’я, питання їх раціональ-
ного використання і охорони»
(1978), з теоретич. проблем гео-
графії (1983), «Картографічне
забезпечення основних напря-
мів економічного і соціального
розвитку УРСР та її регіонів»
(1987). Щороку проводиться
студентська наук, конференція.
Відділ працює спільно з нар.
ун-том «Природа», малим ун-
том. Пропаганду геогр. знань
здійснюють через організацію
лекторіїв (бл. 500 лекцій на
рік), виступів по радіо, телеба-
ченню, у місц. пресі. Протягом
1978—89 видано 2 збірники
наук, праць, 3 збірники тез до-
повідей наук, конференцій.
Й А. Бурка. Н. І. Коновалова.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ КРАЄЗНАВ-
ЧИЙ МУЗЕЙ — один з найста-
ріших музеїв України. Засн.
1863 любителями природи і ста-
ровини. У 1877 колекцію було
передано Чернів. ун-ту, з 1893
до першої світової війни функ-
ціонував як крайовий музей.
Сучас. статус — з 1940. З 1956
розташований в окремому 3-по-
верховому будинку. Експозиція
музею розміщується у 29 залах
пл. 2280,6 м2. У фондах збері-
гається 83 тис. експонатів. Має
4 відділи, у т. ч. природи, на
правах відділів — Кіцманський
краєзнавчий і Хотинський істо-
рико-краєзнавчий музеї. У чо-
тирьох залах відділу природи
представлені матеріали про
геогр. положення краю, геол.
історію і геол. будову, рельєф,
корисні копалини, клімат, внут-
рішні води, грунти, ліси; про
природоохоронні заходи. Екс-
позиції істор. відділів містять
археол. матеріали, документаль-
ні свідчення історії краю, його
соціально-екон. розвитку, націо-
нальних відносин. Музей подає
методичну і практичну допо
могу музейному активу області
у створенні і діяльності музеїв
на громадських засадах, видає
буклеіи, путівники, методичні
розробки, плакати. Щороку
його відвідує понад 100 тис.
чоловік.
Літ.: Чернівецький краєзнавчий
музей. Путівник. Ужгород, 1978.
Д. І. Тащук.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
БУДИНОК ПРИРОДИ. Ств.
1987 при Чернівецький обл. раді
Укр. т-ва охорони природи з ме-
тою пропаганди природоохо-
ронних знань. Йому підпоряд-
ковано 10 районних і один сільс.
(у с. Зеленів Кіцманського р-ну)
Будинок природи. Осн. форми
роботи: організація і проведен-
ня семінарів з актуальних проб-
лем охорони природи, конкур-
сів, пересувних виставок, лекто-
ріїв, пропаганда природоохо-
ронних знань через нар. ун-т
♦ Природа». Активісти Ч. о. Б. п.
беруть участь у проведенні ці-
льових природоохоронних опе-
рацій («Дністер», «Прут», «Че-
ремош», «Чисте повітря» та ін.).
Щороку разом з обл. радою Укр.
т-ва охорони природи випускає
понад 20 назв друкованої про-
дукції заг. тиражем понад
35 тис. примірників (брошури,
буклети, плакати, листівки).
Будинок природи є методичним
центром по проведенню при-
родоохоронної роботи в області,
а також координаційним цент-
ром щодо здійснення практич-
ного природоохоронного конт-
ролю на пром. підприємствах,
с.-г. об’єктах, в організаціях.
В. І. Королюк.
чернівецький обласний
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно виробнича
установа, що узагальнює дані
гідрометеоролог, спостережень
на тер. своєї діяльності. Органі-
зований 1.УІ 1988 на базі Чер-
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
408
нів. гідрометеоролог, бюро (засн.
1952). Підпорядкований Держ.
комітету України по гідрометео-
рології.
До його складу входять спеціа-
лізовані групи метеоролог, про-
гнозів, агрометеорології і агро-
метеоролог. прогнозів, гідроло-
гії і гідролог, прогнозів; хім.
лабораторія по контролю за-
бруднення атм. повітря, відділ
радіолокаційних спостережень.
Осн. завдання — забезпечення
відповідних орг-цій, населення,
всіма видами оперативної про-
гностичної і режимної гідро-
прогностичної і режимної гідро-
метеоролог. інформації та ін-
формацією про забруднення на-
вколишнього середовища; ви-
вчення особливостей метеоро-
лог., клімат., агрометеоролог, і
гідролог, умов області; коорди-
нація роботи агрометеоролог,
постів на с.-г. підприємствах;
вивчення стану й контроль за-
бруднення навколишнього се-
редовища; забезпечення кар-
патських областей інформацією
про снігові лавини тощо. Здій-
снює організаційне й методичне
керівництво метеоролог., спе-
ціалізованими станціями і гід-
ролог. постами на закріпленій
території. Ю. О. Токмаков.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОН
район у пд.-зх. частині Вінн.
обл. Уте. 1990. Пл. 0,6 тис. км2.
Нас. 32,7 тис. чол., у т. ч. місько-
го — 3,1 тис. (1990). У районі —
смт Чернівці (райцентр) та 42
сільс. населені пункти.
Лежить на Подільській височи-
ні. Поверхня — підвищена по-
логохвиляста лесова рівнина,
розчленована долинами річок,
подекуди каньйоноподібними
ярами та балками. Абс. вис. бл.
250 м. Корисні копалини: гра-
ніти, пісковики, вапняки, гра-
вій, глини, мергель, пісок, крей-
да. Район розташований у Дні-
стровсько-Дніпровській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
—4,1°, липня -}-21’. Опадів
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Гайдамацький яр
(пам ятка природи)
200
нижче
вище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Чернівецький університет.
490 мм на рік, макс. кількість
їх випадає влітку. Період з
т-рою понад 4-10° становить
162 дні. Висота снігового покри-
ву 5 —14 см. Ч. р. належить до
недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зони. Осн. річки:
Мурафа (прит. Дністра) та її
притоки Мурашка, Лобова, Бу-
ша. Споруджено 32 ставки (заг.
пл. водного дзеркала 190 га).
Переважають темно-сірі опідзо-
лені грунти та чорноземи опід-
золені, є також сірі лісові та
лучні грунти. Пл. лісів 1,9 тис.
га (з лісоутворюючих порід —
дуб, ясен, клен, в’яз, граб, оси-
ка), полезахисних і водоохорон-
них насаджень 0,8 тис. га, у
т. ч. 0,6 тис. га лісосмуг. У ра-
йоні — геол. пам’ятка природи
Гайдамацький яр (респ. значен-
ня), заказник Моївська Дача,
З пам’ятки природи, заповідне
урочище Моївське (всі — місц.
значення).
Найбільше підприємство — цукр.
комбінат (с. Моївка), у Чернів-
цях — швейна ф-ка, хлібозавод.
С. г. спеціалізується на рослин-
ництві зерново-буряківничого і
тваринництві м’ясо-мол. напря-
мів. Осн. культури: озима пше-
ниця, горох, ячмінь, овес, греч-
ка, цукр. буряки, соняшник, тю-
тюн, овочеві. Садівництво на пло-
щі 1,1 тис. га. Розвинуті вівчар-
ство, скотарство, бджільництво,
рибництво, шовківництво. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) — 44,5,
у т. ч. орні землі — 40,4, пасо
вища — 2,8, сіножаті — 0,2.
Зрошується 1,6 тис. га, осушено
1,2 тис. га. У районі 14 колгос-
пів, 3 радгоспи. Автомоб.
шляхів 240 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 220 км. Профес.-
тех. уч-ще (с. Мазурівка).
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИ-
ТЕТ ім. Юрія Федьковича — ви-
щий навчальний заклад Міні-
стерства освіти України. Ств.
1940 на базі ун-ту, засн. 1875.
Ун-т нагороджено орденом Тру-
дового Червоного Прапора
(1975). Має 13 ф тів (1991):
біол., геогр., екон., інженерно-
тех., історичний, іноз. мов, ма-
тем., фіз., філол., хім., юрид.,
підвищення кваліфікації вчите-
лів, педагогіки і методики по-
чаткового навчання. Є заоч-
не, вечірнє та підготовче від-
1 Г Шеаменн»
'С^ТЧИІЧНИЙ < щ
гу Обласне туристсько-екскурсійне
1—• виробниче об’єднання
Ц] Бюро подорожей та екскурсій
З- Туристська база .Чернівці"
Б Туристський І отель .Турист"
ЧЕРНІВЦІ
ЦЕНТРАЛЬНА ЧАСТИНА

. Будинок обласної філармонії, в якому 28 III
1917 р було обрано Раду солдатських депута-
тів Чернівецького гарнізону
Памя-ники Великої Вітчизняної війни 1941-
45 рр
1 Танк екіпажу гвардії лейтенанта П. Ф Ні
кітіна, що першим увірвався в місто 29 III
1944 р 2 Пам'ятник на бра-ській могилі хо-
тинських комсомольців-підпільників, стра-
чених фашистами 24. X 194? р. З Пам'ятник
на братським могилі радянських еп-мів, які
загинули в 1944 р. при визволенні міста
4 Монумент Перемо* и 5 Пам'ятник на брат-
ській могилі генералів  офіцерів Радянської
Армії, які загинули при визволенні міста
Д Пам ятник о Ю. Кобилянській
ділення, аспірантура. Геогр. ф-т
створено 1944 (до 1940 — відді-
лення наук, ф-ту, 1940 — 41 —
геол.-геогр. ф-т). У складі ф-ту —
кафедри фіз. географії і раціо-
нального природокористування
(до 1980 — фіз. географії і гео-
морфології, до 1990 — фгЗ. гео-
графії і картографії), екон. гео
графії, географії і картогра-
фії України (ств. 1990). Є навч.
геогр. бази в селах Репуженці

Пам'ятки архітектури
1 Успенська церква (1783 р.) 2 Будинок ко1
лншчьої резиденції митрополита Буковини
(1864-82 рр.. тепер корпуси Чернівецької о
державної о універси’ету) 3 Миколаївська
церква (1607 р.] 4 Ратуша (1843-47 рр І
5 Палац юстиції І'904-06 рр.)
З Будинок природи
Музеї
1 Обласним краєзнавчий музей. Літератур-
но меморіальний музей Ю. А Федьковича
2 Літера-урнс-мемос альнии музей О Ю
Кобилянськоі
Театри, філармонія
1 ФІ іармонія 2 Обласний театр ляльок 3 Ук-
ра нський музичнс-драматичний театр їм
О- Ю. Кобилянської (пам я-ка архітектури.
1905 р)
409
ЧЕРНІВЦІ
і Макарівка (на Дністрі), метео-
ролог. станція, сейсмічна стан-
ція, геол.-геогр. музей; учбові
лабораторії: ландшафтно-гру н-
тово-геохім., картографічна,
гідролог, моделювання; н.-д. ла-
бораторія екон. оцінки природ-
но-ресурсного потенціалу. Фа-
хівців з географії готують на
денному й заочному відділен-
нях. Аспірантура на кафед-
рах фіз. географії і раціональ-
ного природокористування, екон.
географії. У 1990/91 навч. р. на
ф-ті навчалося понад 680 сту-
дентів, зокрема на денному від-
діленні — 340. Серед виклада-
чів — 3 . професори, доктори
геогр. наук, 13 кандидатів
геогр. наук. Наук, дослідження
ф-ту охоплюють проблеми ра-
ціонального природокористу-
вання регіонів Карпат і Поділ-
ля, екон. оцінки природних ре-
сурсів і природно-ресурсного
потенціалу, формування та роз-
витку природно-госп. комплек-
сів, їхнього картогр. моделю-
вання геогр. краєзнавства. Біб-
ліотека ф-ту налічує бл.
2 тис. одиниць зберігання
(1990). На ф-ті в різні роки
працювали К. І. Геренчук, М. Г.
Ігнатенко, В. В. Оникієнко, С. І.
Проходський та ін. Ф-т підтри-
мує міжнародні зв’язки з Браті-
славським університетом ім.
Я. Коменського (Словаччина),
Саскачеванським ун-том (Кана-
да), Сучавським пед. ін-том (Ру-
мунія) та ін.
Чернівці.
Миколаївська церква. 1607.
Чернівецький український
музично-драматичний театр
ім. О. Ю. Кобилянської.
Центральна частина міста.
Літ.: Чернівецький державний
університет. Львів, 1975.
Я. І. Жупанський.
ЧЕРНІВЦІ — місто, обласний
центр. Розташовані в центр, час-
тині області, на берегах р. Пру-
ту (прит. Дунаю). Залізничний
вузол, автостанція, аеропорт.
Пл. 153 км2. Поділяється на З
міські райони. Нас. 257,3 тис.
чол. (1990). За археол. даними,
Ч. виникли у 2-й пол. 12 ст.
Перша згадка про місто в істор.
актах під 1407. В серед. 14 ст.
ввійшли до Молдавського кня-
зівства. В 1744 їх захопила
Австрія (з 1867 — Австро-Угор-
щина), з 1918 — Румунія.
В 1940 в складі Пн. Буковини
возз’єднано з УРСР, з того са-
мого року — обл. центр.
Прут поділяє Ч. на підвищену
правобережну і низовинну ліво-
бережну частини. Пересічна
т-ра січня —5,0°, липня 4-19»3°.
Опадів 624 мм на рік. Метео-
станція. Пл. зелених насаджень
45,6 тис. га. У місті — бот. сад
та дендролог, парк Черніве-
цького ун ту (респ. значення),
14 пам’яток природи, 8 пар-
ків — пам’яток садово-парко-
вого мистецтва (місц. значен-
ня).
Ч.— центр пром. вузла. Серед
підприємств маш.-буд. і метало-
обр. пром-сті — виробничі об’єд-
нання «Електронмаш», «Чер-
нівцілегмаш», з-ди: «Емаль-
посуд», «Індустрія», машино-
будівельний. Легка промисло-
вість представлена виробничи-
ми об’єднаннями: бавовняним
«Восход», швейним «Трембі-
та», панчішним, рукавично-
трикотажним, взуттєвим. Роз-
винута харч, пром-сть: м’яс-
ний і олійножировий комбіна-
ти, об’єднання хлібопекарської
пром-сті, міськ. мол., цукр.,
пивоварний, сокоекстрактовий
з-ди, кондитерська ф-ка. Під-
приємства хім. (гумовзуттєвий
та хім. з-ди, ф-ка побут, хімії),
лісової та деревообробної (лісо-
комбінат, меблева ф-ка, мебле-
вий і деревообр. комбінати)
пром-сті. Вироби, буд. матеріа-
лів. Дзеркальний з-д. Нар. ху-
дожні промисли (ф-ки: текс-
тильно-худож. виробів, худож.-
сувенірних виробів «Буковина»,
худож. виробів ім. Ю. А. Федь-
ковича).
У місті — Чернівецький універ-
ситет (з геогр. ф-том), мед. ін-т,
філіал Київ, торг.-екон. ін-ту,
12 серед, спец. навч. закладів,
10 профес.-тех. уч-щ. Діють від-
ділення Ін-ту проблем мате-
ріалознавства АН України, від-
діл Ін-ту соціальних та екон.
проблем зарубіжних країн АН
України, н.-д. інститут токси-
кометрії та ін. наукові і про-
ектно-конструкторські устано-
ви. Чернівецький обласний
центр по гідрометеорології, Чер-
нівецький відділ Географічного
товариства України. Будинок
природи. 2 театри: укр. музич-
но-драматичний та ляльок; обл.
філармонія. Музеї: краєзнав-
чий, літ.-меморіальні О. Ю Ко-
билянської, Ю А. Федьковича,
нар. архітектури і побуту, ху-
дожній. Бюро подорожей та екс-
курсій. Турбаза «Чернівці»,
турист, готель «Турист». Чис-
ленні об’єкти туризму (див.
план міста і турист, карту Чер-
нів. області; за станом на 1991).
Літ.: Хохол Ю. Ф., Ковальов Ю. С.
Чернівці. Історико-архітектурний
нарис. К., 1966; Тимощук Б. О.
Твердиня на Пруті. З історії виник-
нення Чернівців. Нарис. Ужгород,
1978; Демченко В. Г., Сакундяк
А. Д. Черновцьі. Нутеводитель.
Ужгород, 1981.
Я. І. Жупанський, О. І. Коляда.
ЧЕРНІВЦІ — селище міського
типу Війн, обл., райцентр. Роз-
ташовані при впадінні р.. Му-
рашки в Мурафу (прит. Дні-
стра), за 38 км від залізнич. ст.
Могилів Подільський. 3,1 тис.
ж. (1990). Перші писемні згад-
ки про заселення території на-
лежать до 1392; с ще міськ.
типу з 1990. Поверхня — хви-
ляста рівнина, розчленована до-
линами річок, балками та яра-
ми. Пересічна т-ра січня —4,1 ,
липня -}-2Г. Опадів 490 мм на
рік. У Ч.— швейна ф ка, хліб-
ний завод.
ЧЕРНІГІВ
410
ЧЕРНІГІВ — місто обласного
підпорядкування Черніг. обл.,
обласний і районний центр. Роз-
ташований в серед, течії р. Дес-
ни (прит. Дніпра). Вузол заліз-
ничних і автомоб. шляхів.
Аеропорт. Пл. 64 км2. Нас.
301,1 тис. чол. (1990). Міські
райони: Деснянський і Ново-
заводський. Ч.— одне з найста-
родавніших міст України. За-
сновано його, здогадно, в 7 ст.
Вперше згадується в літописі
907. У 1024—1239 був столи-
цею Чернігівського князівства.
З 1932 Ч.— центр Черніг. обл.
Пересічна т-ра січня —6,7°,
липня 4-19,4°. Опадів 539 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 25,5 тис. га.
У місті — 19 пам’яток природи,
у т. ч. озера Глушець та Магі-
страцьке, 2 парки — пам’ятки
садово-паркового мистецтва
(всі — місц. значення).
Ч.— важливий багатогалузевий
пром. центр Полісся. Провідні
галузі пром-сті — легка, маш.-
буд., харч., хімічна. Найбільші
підприємства: виробничо-торго-
ве текстильно-швейне об’єднан-
ня, ф-ки — швейна, взуттєва,
галантерейна та первинної об-
робки вовни; виробниче об’єд-
нання «Хімволокно», ф-ка гу-
мово-тех. виробів. Харч, пром-сть
представлена хлібним, м’ясо-,
птахокомбінатами, міським
мол., прод. товарів, овочесу-
шильним, пивоварним з-дами,
кондитерською і макаронною
ф-ками, виробничим об’єднан-
— ____ Межі архітектурно-історичного заповідника
Пам'ятники історико-революційних подій
Пам'ятники Велико* Вітчизняної війни 1941-
45 рр.
1 Пам'ятник на братській могилі мирних
жителів, що їх розстріляли фашисти в 1941-
43 рр. 2 Пам'ятник радянським воїнам-ви-
зволителям міста від німецько-фашистсь-
ких загарбників 3 Меморіальний комплекс
на честь жертв фашизму 4 Пагорб Слави,
могила Невідомого солдата 5 Пам'ятник на
братській могилі радянських воїнів, які за-
гинули в 1943 р. при визволенні міста
Пам'ятники'
1 Т. Г. Шевченкові 2 Б. Хмельницькому
З Героєві Радянського Союзу генерал-
полковнику М П. Кирпоносу - меморіаль-
на алея Героїв 4 М М Коцю бинському
5 О. С. Пушкіну
А Гармати бастіону Чернігівської фортеці (16-
18 ст.)
Пам’ятки архітектури
1 П’ятницька церква (12-13 ст.) 2Влскре-
сенська церква (18 ст.) ЗЄлецький Успен-
ський монастир (11-17 ст.) 4 Троїцько-Іллін-
ський монастир (11-18 ст.) 5 Колишній бу-
динок архієпископа (1780 р.) 6Спасо-Пре-
ображенський собор (11 ст.) 7 Борисогліб-
ський собор (1120-23 рр.) 8 Будинок колиш-
нього колегіуму (кін. 16-18 ст.) 9 Будинок
колишньої полкової канцелярії (17 ст.)
Курган Чорна Могила (10 ст.)
® Будинок природи
О Музеї
1 Літературно-меморіальний музей М. М.
Коцюбинського 2 Художній музей 3 Істо-
ричний музей 4 Музей народного ужитково-
го мистецтва Чернігівщини
с Театри, філармонія
1 Музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шев-
ченка 2 Філармонія 3 Театр ляльок
ням спиртової пром-сті. З-ди:
автомоб. запасних частин, ви-
робниче об’єднання «Черні-
гівський радіоприладний за-
вод», інструментальний та ін.
Домобуд. комбінат. Діють ви-
робниче об’єднання «Чернігів-
меблі», ф-ки муз. інструментів,
меблева, картонажна, з-д «Резо-
нанс», ТЕЦ.
У місті — пед. та технологіч-
ний інститути, 8 серед, спец,
навч. закладів, 12 профес.-тех.
училищ. Український науково-
дослідний інститут сільсько-
господарської мікробіології, на-
уково-виробниче об’єднання
«Хімтекстильмаш» та ін.
наук.-дослідні і проектно-
конструкторські установи. Чер-
нігівський обласний центр по
гідрометеорології, Чернігівський
відділ Географічного товарист-
ва України. Обл. центр природо-
охоронної пропаганди. Станції:
юних туристів, юних натура-
лістів. Музеї: істор., художній,
літ.-меморіальний М. М. Коцю-
бинського, нар. декоративного
мистецтва Чернігівщини, бойо-
вої слави. Чернігівський архі-
тектурно-істор. заповідник. Теат-
ри: укр. музично-драматич-
ний; для дітей та молоді; обл.
філармонія. Обл. туристсько-
екскурсійне виробниче об’єд-
нання (з 1991 — відділення
Українського акціонерного то-
вариства по туризму та екскур-
сіях). Бюро подорожей та екс-
курсій. Турист, готель «Брянськ».
Численні об’єкти туризму (див.
план міста і туристську карту
області; за станом на 1991).
І. Д. Якушик.
Літ.: Яцура М. Т. Чернігів. Довід-
ник-путівник. К., 1961; Логвин
Г. Н. Чернигов. Новгород-Север-
ский. Глухов. Путивль. [Очерк].
М., 1980; Чернігів. К., 1986; Чер-
нигову 1300 лет. Сборник доку-
ментов и материалов. К., 1990.
ЧЕРНІГІВКА — селище місько-
го типу Запоріз. обл., райцентр.
Розташована на р. Молочній
(впадає в Азовське м.), за 7 км
від залізнич. ст. Верхній Ток-
мак І. 8,6 тис. ж. (1990). Засн.
1783, с-ще міськ. типу з 1957.
Поверхня погорбована, переви-
щення відносних висот до 40 м.
Пересічна т-ра січня —5,0°,
липня 4-22,0°. Опадів 400—
450 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 314,2 га. У Ч.— прод.
товарів і комбікормовий з-ди,
цех Молочанського мол.-кон-
сервного комбінату, інкубатор-
но-птахівнича станція, між-
госп. підприємство по вироби,
свинини. Лісомеліоративна стан-
ція. Істор. музей.
ЧЕРНІГІВСЬКА МрРЕННО-
ЗАНДРОВА РІВНЙНА — гео-
морфологічна під область При-
дніпровської області пластово-
акумулятивних низовинних рів-
нин на Пн. Зх. Лівобережної
України, у межах Черніг. і част-
ково Київ, областей. Поверхня
нахилена на Зх. і Пд. Зх., пере-
важні висоти — 100—150 м,
макс.— 220 м (поблизу Кро-
лівця), мінім.— бл. 100 м (за-
плава Десни). Геоструктурно
підобласть пов’язана з пн.-зх.
частиною Дніпровсько-Донець-
кої западини і пд.-зх. схилами
Воронезького масиву. Сучас.
рельєф сформований на осадоч-
них породах кайнозойського і
частково крейдового віку. Гене-
тично рельєф переважно акуму-
лятивний. Формування його по-
чалося з кінця палеогену, від-
бувалося в умовах помірних (до
200—250 м) піднять. Структур-
ні плани кристалічного фунда-
менту і неотектонічний (нео-
генантропогеновий) узгоджені,
морфоструктура пряма. Морфо-
скульптурні особливості зумов-
лені переважно долинно-балко-
вими та льодовиковими форма-
ми рельєфу. В пн. частині з
крейдовими відкладами пов’я-
зані карстові лійки. Горизон-
тальна розчленованість рельє-
фу 0—1,0 км/км7, вертикальна
0—10 м/км2. Серед сучас. гео-
морфологіч. процесів важливе
значення мають площинний
змив, лінійний розмив, заболо-
чування; менше — карстоутво-
рення. Див. також карту до ст.
Геоморфологічне районування.
С. В. Жилкін.
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ.
Утворена 15.Х 1932. Розташо-
вана на Пн. республіки, на Ліво-
бережжі серед, течії Дніпра, в
бас. Десни. На Пн. Зх. межує з
Гом. обл. Білорусі, на Пн.— з
Брян. обл. Росії, на Сх.— з
Сум., на Пд.— з Полтав., на Пд.
Зх. і Зх.— з Київ, областями
України.
Пл. 32,9 тис. км2 (5,3 % тер.
України). Нас. 1412,6 тис. чол.
(1990; 2,8 % всього населення
республіки). Центр — м. Черні-
гів. В області — 22 райони,
15 міст, у т. ч. З обл. підпоряд-
кування, 31 с-ще міськ. типу та
1519 сільс. населених пунктів.
Сприятливе екон.-географічне
положення Ч. о. значною мірою
визначається розташуванням її
поблизу найбільшого пром.
центру Пд.-Зх. екон. району —
Києва. Тер. області перетина-
ють залізнич. магістралі та
нафтопроводи республікансько-
го значення. Ч. о. лежить у ме-
жах природних зон мішаних
лісів та лісостепової. Її грунто-
вий покрив і агрокліматич. умо-
ви сприятливі для розвитку с. г.
за умов проведення меліора-
цій.
Населення і трудові ресурси.
Нац. склад населення області
однорідний: українці станов-
лять 91,5 %, росіяни — 6,8 %,
білоруси — 0,8 %, ін. націо-
нальності — 0,9 %. Пересічна
густота населення 44,7 чол. на
1 км2, що значно нижче від
середньоресп. Найгустіше засе-
лені центр, та пд. райони. Заг.
кількість населення зменшуєть-
ся (за період 1959—90 — май-
411
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
же на 10 %). У зв’язку з мігра-
цією сільс. жителів до міст зро-
стає кількість міськ. населення:
за 1959—90 удвічі, його частка
у заг. кількості нас. була 54,1 %
(на 1.1 1990 — 763,6 тис. чол.).
За характером поєднання на-
родногосподарських функцій
виділяють 5 типів міськ. посе-
лень: багатофункціональне міс-
то — центр обл. системи розсе-
лення з розвинутою пром-стю
(Чернігів); середні міста — ба-
гатогалузеві пром. центри з роз-
винутими невиробничими та
міжрайонними функціями (Ні-
жин, Прилуки); малі пром.
центри з розвитком окремих га-
лузей пром-сті (Корюківка, Нов-
город-Сіверський, Семенівка,
Городня, Ічня, Мена, Носівка,
Бобровиця, Остер, Борзна, Бар-
ва, с-ща міськ. типу Замглай,
Ладан); міськ. поселення пром.-
транспортного типу (Бахмач,
Щорс); міськ. поселення місц.
значення (с-ща міськ. типу
Михайло-Коцюбинське, Радуль,
Седнів, Дружба, Десна). Для об-
ласті характерна повна зайня-
тість трудових ресурсів, пере-
важно у сфері матеріального
виробництва: у пром-сті і будів-
ництві — 31,3 %, сільс. і лісо-
вому г-ві — 34,2 %, транспорті
і зв’язку — 5,6 %, невиробни-
чій сфері — 23,6 %, ін. галу-
зях — 5,3 %.
С. І. Іщук, Д. М. Стеченко.
Природні умови і ресурси.
У геоструктурному відношенні
пн. частина Ч. о. пов’язана із
схилом Воронезького масиву,
пд. і центральна — з рифтовою
зоною і пн. бортом Дніпровсько-
Донецької западини, крайня
пд.-зх. частина — з її пд. бор-
том. Кристалічний фундамент
на схилі Воронезького масиву
залягає на глиб. 300—600 м,
на бортах западини він занурю-
ється у бік рифту. В рифтовій
зоні, занурюючись у бік її осьо-
вої частини та на Пд. Сх., він
утворює також поперечні струк-
тури з глибиною залягання по-
верхні від 1,5 км у Брагинсько-
Лоевській сідловині до 6 км у
Ніжинській депресії. Осадоч-
ний чохол на схилі масиву скла-
дений мезозойськими і кайно-
зойськими породами моноклі-
нального залягання. У Дні-
провсько-Донецькій западині
він представлений вулканоген-
но-осадочними відкладами верх-
нього девону (рифт і пд.-зх. час-
Чернігів.
У міському парку.
П’ятницька церква. 12—13 ст.
Залізничний вокзал.
Центр міста.
і ч
тина пд. борту), кам.-вуг. аргі-
літами і пісковиками, перм-
ськими пісками і кам. сіллю,
тріасовими та юрськими глина-
ми і пісками, крейдовими піс-
ками, крейдою, мергелями, па-
леогеновими пісками та мерге-
лями і обмеженими за площею
поширення неогеновими піска-
ми. Антропогеновий чохол скла-
дається з водно-льодовикових
та алювіальних піщаних від-
кладів, перекритих на Пд. об-
ласті лесами і лесоподібними
покривними суглинками.
Поверхня області — переважно
низовинна плоска, подекуди
пологохвиляста (на Пн. Сх.—
підвищена горбисто-хвиляста)
рівнина, злегка похилена у пд.-
зх. напрямі. Лежить у межах
Придніпровськбі низовини, край-
ня пд.-сх. частина — у межах
Полтавської рівнини. Абс. вис.
100—220 м (максимальна від-
мітка 222 м поблизу с. Березо-
вої Гаті). Переважають ерозій-
но-акумулятивні форми рельє-
фу (річкові долини, яри, балки)
у поєднанні з акумулятивними
(льодовикові і водно-льодови-
кові вали, зандрові рівнини), на
піщаних терасах — еолові фор-
ми рельєфу (пасма, горби,
дюни). Найбільш розчленована
пн.-сх. частина області, де по-
ширені карстові форми рельєфу
(лійки, карстові провалля), на
Пд. і Пд. Сх.— значна яруж-
ність. У багатьох місцях поверх-
ня заболочена (особливо запла-
ви Дніпра, Десни та її приток),
вкрита торфовищами.
На Чернігівщині є різноманіт-
ні корисні копалини. Важливе
госп. значення мають паливні
(нафта, природний газ) Леля-
ківське нафтове родовище, Гні-
динцівське нафтогазоконден-
сатне родовище та інші у При-
луцькому, Бахмацькому, Тала-
лаївському р-нах, що входять
до Дніпровсько-Донецької нафто-
газоносної області. Найбільш
значні поклади торфу в Ріпкин-
ському (зокрема, Замглайське,
Ірванцівське родовища) та Чер-
нігівському (Смолинське) р-нах.
Пром. значення мають вапняки,
гіпс, піски (скляні та будівель-
ні), різні глини (цегельні, чере-
пичні, фарфоро-фаянсові), мер-
гелі. Є джерела мін. вод (Чер-
нігівський, Щорський р-ни).

......-.....—    -.—    —  . ........ —.......... .......... —,, ..........—"". ...
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ	412
Клімат помірно континенталь-
ний з достатньою кількістю опа-
дів, теплим літом і порівняно
м’якою зимою. В цілому для
кліматич. умов Чернігівщини
характерна значна річна амплі-
туда т-ри повітря, більш трива-
лий, порівняно з ін. областями
рівнинної частини тер. України,
період з сніговим покривом та
менша іривалість безморозного
періоду. Пересічна т-ра січня
—6, —8 , липня +18, +19,5е.
Період з т-рою понад +10 ста-
новить 155 днів. Сума актив-
них т-р від 2700“ на Пн. до
3350 на Пд. Опадів від 550 мм
на рік у пд. та центр, частинах
області до 580 мм на рік на Пн.
Сх. (70 % їх припадає на теп-
лий період року — з квітня до
жовтня). Висота снігового по-
криву на поч. зими 3—5 см, з
лютого до березня — 8—11 см
(Пд.) і 12—21 см (Пн.). Неспри-
ятливі кліматич. явища на тер.
області: хуртовини (13 — 20
днів на рік), ожеледь (7 —11
днів), грози (24—32 дні), град
(0,2—2,5 днів), бувають посухи,
суховії. Пн.-зх. частина Ч. о.
належить до вологої, помірно
теплої, пд.-сх. частина — до
недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зон. Діє Черні-
гівський обласний центр по гі-
дрометеоролог її, якому підпо-
рядковано 8 метеостанція (Се-
менівка, Щорс, Покошичі, Чер-
нігів, Нові Млини, Ніжин, Ос-
тер, Прилуки).
На тер. області — 196 річок
завдовжки понад 10 км кожна.
Гол. ріки — Дніпро (на зх. межі
області) та його ліва прит. Дес-
на. Праві притоки Десни —
Убідь, Мена, Снов, Білоус;
ліві — Сейм, Доч, Остер. На Пн.
Зх. тече р. Сож (прит. Дніпра),
на Пд.— Удай (прит. Сули).
Чернігівська область. Краєвид
у Новгород Сіверському районі.
Пересічна густота річкової ме-
режі становить 0,16—0,32
км/км£. Для річок характерні
незначний похил русел, повіль-
на течія. Живляться переважно
дощовими, сніговими та грун-
товими водами. Мінералізація
води гідрокарбонатно-кальці-
єва. Багато заплавних озер, у
долині Снову — карстові про-
вальні озера. Споруджено 15 во-
досховищ, у т. ч. частина Київ-
ського водосховища; 675 став-
ків (заг. пл. водного дзерка-
ла бл. 10 тис. га). Для охорони
внутр. вод створені водоохорон-
ні зони, проводиться укріплен-
ня берегів річок, насадження
водоохоронних лісів. Довжина
зарегульованих ділянок річко-
вих русел становить понад
1,4 тис. км. Річки і водойми
Чернігівщини використовують
для водопостачання, зрошуван-
ня, рибництва, рекреації, судно-
плавства (Дніпро, Десна до Нов-
города-Сіверського, пониззя Со-
жу і Сейму). Гідропости на
річках: Десні (Новгород-Сівер-
ський, Розльоти, Макошине,
Чернігів, Морівськ), Снові (Но-
сівка), Ревні (Залізний Міст),
Удаї (Прилуки).
На Пн. області переважають
дерново-підзолисті грунти, на
Пд.— чорноземи глибокі вилу-
гувані та опідзолені. Поширені
також ясно-сірі лісові, темно-
сірі опідзолені, в заплавах рі-
чок — лучні та болотні грунти.
Понад 50 % тер. області зайня-
то с.-г. угіддями, 11 °о — забо-
лочено.
Ч. о. лежить у Східно-Європей-
ській широколистянолісовій гео-
ботанічній провінції. Пл. лісів
становить 644,3 тис. га (20,2 %
тер. області). Осн. лісові масиви
розташовані на Пн., на право-
бережжі Десни (переважають
хвойні бори і дубово-соснові
субори). В лісостеповій зоні осн.
лісоутворюючою породою є дуб,
Площа зелених насаджень
у зелених зонах міст і селищ
міського типу Чернігівської
області (тис. га).
трапляються грабово-дубова ліси.
В заплавах річок — вільха чор-
на, верба, тополя, а також бо-
лотна і лучна рослинність. На
річкових терасах — луки. Пл.
полезахисних лісосмуг — 9,8
тис. га. З реліктових рослин —
страусове перо звичайне.
Тваринний світ області налічує
бл. 400 видів, у т. ч. ссавців
48, птахів — 286, плазунів —
7, земноводних — 11, риб — бл.
50. Водяться лось, козуля, сви-
ня дика, заєць, лисиця, куниця
лісова, вовк; на берегах річок —
бобер, видра; на водоймах —
качки, гуси; у лісах — тетерук,
перепел, куріпка сіра. До Чер-
воної книги України занесені 8
видів ссавців, зокрема вихухіль
звичайний, тхір степовий, соня
садова, 15 видів птахів, у т. ч.
лелека чорний, орлан-білохвіст,
дрофа, беркут. З 30-х рр. в об-
ласті акліматизовано ондатру,
єнотовидного собаку, плямисто-
го оленя.
Пн.-зх. і зх. частини області
розташовані у Чернігівському
Поліссі, пн.-східна — у Новго-
род-Сіверському Поліссі, пд.-
східна — у Лівобережно-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. На Пн.
переважають мішано-лісові хвой-
но-широколистяні недреновані
перезволожені та заболочені і
поліські алювіально-зандрові й
терасові ландшафти. Лісостепо-
ві природно-тер. комплекси —
у пд. частині: на Пд. Зх.—
лучі о-степові низовинпо-рів-
нинні, на Пд. Сх.— підвищені
в поєднанні з лучно-степовими
низовинними.
Серед сучас. природних проце-
сів, несприятливих для с.-г. ви-
роби.,— площинний змив (51,1
тис. га), Пн. області зазнає
впливу вітрової ерозії грунтів,
на Пд. Сх. розвиваються карсто-
ві процеси. Впроваджуються
грунтозахисні заходи, зокрема
контурно меліоративний обро-
біток грунту. Внаслідок аварії
на ЧАЕС 1986 тер. області за-
знала забруднення радіоактив-
ними елементами, особливо пн.-
сх. її частина (зокрема Ріпкин-
ський, Чернігівський, Козелець-
кий, Семенівський, Корюківсь-
кий р-ни), де проживає 111,5
тис. чол.
В області 528 територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду України (пл. 71,1 тис.
га): 332 заказники, у т. ч. 4 респ.
значення (гідрологічні — Доро-
гинський заказник, Мох, Сосин-
ський заказник, зоологічний —
Каморетський заказник), 127
пам’яток природи (у т. ч. З респ.
значення), Тростянецький ден-
дропарк, Менський зоопарк,
22 парки — пам’ятки садово-
паркового мистецтва (у т. ч.
Сокиринський респ. значення),
45 заповідних урочищ.
Л. В. Міскіна.
Народногосподарський комп-
лекс включає гол. функціо-
нальні ланки: пром., агропром.
комплекси, трансп. систему.
Частка пром-сті у сукупному
вироби, продукції області стано-
вить 59 %, с. г.— 41 %. У рес-
публіканському поділі праці
Чернігівщина виділяється ви-
роби. цукру, зерна, продуктів
тваринництва, картоплі, вовня-
них тканин, продукції машино-
будування, кордових тканин,
хім. волокон, буд. матеріалів.
Промисловість. За обсягом
вироби, у галузевій структурі
пром-сті переважають легка,
маш.-буд. і металооброб., харчо-
ва. На них припадає 80 % всієї
товарної продукції області.
Основу паливно-енерг. бази ста-
новлять місц. нафта, природний
газ, торф та девізне донец. ву-
гілля. Діють Чернігівська ТЕЦ,
а також електростанції меншої
потужності, які розміщені пере-
важно у с.-г. районах. Група
галузей машинобудування пред-
ставлена вироби, машин для
тваринництва і комунального
г-ва, буд. машин, технолоііч.
устаткування для вироби, хім.
волокон, харч, пром-сті. Най-
більші підприємства: виробии-
418
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
че об’єднання «Пожмашина»
(смт Ладан), Чернігів, наук.-
виробниче об’єднання «Хім-
текстильмаш», з-ди: «Будмаш»,
«Прилуктваринмаш» (Прилу-
ки), «Ніжинсільмаш», мех. (Ні-
жин), хім. машинобудування
(Бахмач), чернігівські заводи
автомоб. запасних частин, ін-
струментальний та виробниче
об’єднання «Чернігівський ра-
діоприладний завод». Серед га-
лузей важкої індустрії друге
місце посідає хім. пром-сть:
Черніг. виробниче об’єднання
«Хімволокно», Прилуцький з-д
пластмас, ніжинські з-ди побут,
хімії та гумових виробів. Діє
Гнідинцівський з-д по стабілі-
зації нафти і вироби, зріджених
газів. Пром-сть буд. матеріалів
представлена вироби, стінових
матеріалів, вапна, залізобетон-
них конструкцій, асфальту, цег-
ли (підприємства у Чернігові,
Прилуках, Ніжині, Новгороді-
Сіверському та ін.).
Традиційною галуззю промис-
ловості Чернігівської області є
Гнідинцівський завод по
стабілізації нафти і виробництву
зріджених газів.
На Чернігівському виробничо-тор-
говому текстильно-швейному
об' єднанні.
У цеху Ніжинського консервного
комбінату.
Випасання великої рогатої
худоби у Бобровицькому районі.
Культивація картоплі
у Куликівському районі.
комплексі Ч. о. провідною є
легка пром-сть (понад 35 %
всієї пром. продукції). Розви-
нуті текст, (виробничо-торгове
текстильно-швейне об’єднання,
ф-ка первинної обробки вов-
ни — у Чернігові, бавовноткаць-
кі ф-ки у Новгороді Сіверському
та Острі), швейна (швейні ф-ки
у Чернігові, Ніжині, Добрянщ,
Прилуках), шкіргалантерейна
(Прилуки), взуттєва (Чернігів,
Прилуки, Семенівка). Діють
ф-ки: муз. інструментів (Черні-
гів), головних уборів (Прилуки),
10 льонообр. з-дів, зокрема Ко-
зелецький, Куликівський, Го-
роднянський, Коропський, Нов-
город-Сіверський. Ч. о. відома
худож. виробами (Чернігів, Ні-
жин, Прилуки, Ічня, смт Дігтя-
рі). Спеціалізацію області в нар.-
госп. комплексі республіки знач-
ною мірою визначає харч,
пром-сть (важлива складова
агропром. комплексу). Розви-
нуті цукр. (Бобровиця, Носівка,
с-ща міськ. типу Новий Биків.
Парафіївка, Линовиця), плодо-
овочеконсервна (Ніжин, Носів-
ка, смт Вертіївка та ін.), м’ясна
(Чернігів, Бахмач, Прилуки,
Новгород-Сіверський), мол. і мас-
лосироробна (Бахмач, Чернігів,
Ніжин, Бобровиця, Ічня, Нов-
город-Сіверський, Прилуки) га-
лузі. Працюють Черніг. вироб-
ниче об’єднання спиртової пром-
сті, крохмальні з-ди (Семенівка,
села Петрівка, Нехаївка, Пелю-
хівка), кондитерська ф-ка (Чер-
нігів), ефіроолійним комбінат
та тютюнова ф-ка (Прилуки).
Найбільший пром. вузол —
Чернігівський. Тут зосе-
реджені підприємства хім., лег-
кої, харч, пром-сті. Формуються
також Прилуцький (на ба-
зі родовищ нафти і природного
газу та переробки с.-г. сирови-
ни) і Ніжинський (галузі
спеціалізації: машинобудуван-
ня, харч., легка) пром. вузли.
Агропромисловий комплекс Ч.
о. включає сировинну, перероб-
Структура посівних площ
Чернігівської області (%, 1990)
ну й обслуговуючу ланки. Його
осн. сфера — сільське господар-
ство — спеціалізується на ви-
роби. яловичини і свинини та
вирощуванні зернових, картоп-
лі, льону, цукр. буряків. За
вироби, товарної продукції про-
відне місце у структурі с. г.
посідає рослинництво (55 %).
В області — 525 колгоспів, 75
радгоспів. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) становить 1954,3, у
т. ч. орні землі — 1390,9, сіно-
жаті і пасовища — 546,3. Вся
посівна площа 1990 становила
1542,3 тис. га, у т. ч. 43,0 %
припадає на зернові культури
(див. діаграму). Впроваджу-
ються заходи по меліорації забо-
лочених та перезволожених
грунтів. Осушено 286,2 тис. га;
осушувальні системи: Остер-
ська, Смолянська, Доч-Гали,
Трубізька, Убідьська, Краснян-
ська та ін. Зрошується 60 тис.
га. Осн. культури: зернові —
озима пшениця, жито, ячмінь,
овес, кукурудза, гречка; тех-
нічні — льон-довгунець, цукр.
буряки;»овочеві — огірки, помі-
дори, морква, капуста, столові
буряки; кормові — кукурудза
на силос та зелений корм, ба-
гаторічні та однорічні трави
(люцерна, конюшина тощо).
Садівництво, ягідництво (на
площі 17,9 тис. га). В області
споруджено 16 комбікормових
з-дів. Провідна галузь тварин-
ництва — м’ясо-мол. скотарство.
Розвинуті також свинарство,
лісова, деревообр. і целюлозно-
паперова. Працюють виробни-
че об’єднання «Чернігівмеблі»
(об’єднує меблеві ф-ки Черні-
гова, смт Добрянки, міст Корю-
ківки, Ніжина, Щорса, мебле-
вий комбінат у Прилуках),
ф-ки: картонажна (Чернігів),
тех. паперів, поліграфічна (Ко-
рюківка), 11 лісгоспзагів, зокре-
ма Холминський, Ніжинський,
Прилуцький. Добрянський, Се-
менівський, які виробляють ді-
лову деревину, пиломатеріали,
щитовий паркет, деревноструж-
кові плити, товари культ.- по-
бут. і госп. призначення. У пром.
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
414
бджільництво та рибництво. За
видами пром. переробки с.-г.
сировини в області найпошире-
ніші такі агропромислові спе-
ціалізовані комплекси: буряко-
цукровий, плодоовоче-, льоно-,
м’ясо-, молокопромислові.
Трансп. система області вклю-
чає залізнич., автомоб., річко-
вий та трубопровідний види
Пам'ятник Ю. Ф. Лисянському
в Ніжині.
Спаський собор у Чернігові. 11 ст.
Історико-культурний заповідник
«Качанівка».
Літературно меморіальний музей
М. М. Коцюбинського у Чернігові.
транспорту. Заг. довж. з-ць бл.
892 км, густота на 1000 км2
становить 28 км. У структурі
залізнич. перевезень значна
частка припадає на транзитні
вантажі. Залізничні вузли: Чер-
нігів, Бахмач, Ніжин, Прилуки,
Щорс. Довж. автомоб. шляхів
7,0 тис. км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 6,3 тис. км. Густота
автомоб. шляхів на 1000 км2
становить 196,1 км. Територією
області проходить траса газо-
проводу Дашава — Київ —
Брянськ — Москва і нафтопро-
воду Гнідинці — Кременчук.
Гол. пристані: Любеч, Радуль,
Славутич (на Дніпрі), Чернігів,
Остер, Новгород-Сіверський
(на Десні). У Чернігові — аеро-
порт.
Внутрішні відміни. На тер. об-
ласті виділяють два госп. під-
райони. На Північно-За-
хідний підрайон (бл. 60 %
території області, 60 % насе-
лення) припадає значна части-
на продукції хім., маш.-буд. і
металообр., легкої та харч, га-
лузей пром-сті. Осн. напрями
с. г. визначають м’ясо-мол. ско-
тарство, свинарство, вирощу-
вання льону, картоплі і зерно-
вих культур. Пром. центр —
Чернігів. Південний під-
район спеціалізується на видо-
бутку нафти і природного газу
та переробці с.-г. сировини (роз-
винуті галузі харч, пром-сті).
В осн. пром. центрах Ніжині
і Прилуках зосереджені пром.
підприємства машинобудуван-
ня, легкої, хім., меблевої та
харч, пром-сті.
С. І. Іщук, Д. М. Стеченко.
Невиробнича сфера. В Ч. о.
2 пед. ін-ти — Черніг. і Ніжин-
ський (з природничим ф-том).
У Чернігові — технологічний
інститут, 20 серед, спец. навч.
закладів, 22 профес.-тех. уч-ща.
Укр. н.-д ін-т с.-г. мікробіо-
логії (у Чернігові), Черніг.
обл. с.-г. дослідна станція (с-ще
Прогрес Козелецького р-ну), на-
ук.-виробниче об’єднання «Чер-
нігівеліткартопля» (Седнів), Чер-
ніг. н.-д. станція ефіроолійних
культур (Прилуки) та ін. наук,
і проектно-конструкторські ус-
танови. Ніжинський, Новгород-
Сіверський та Чернігівський від-
діли Геогр. т-ва України (див.
окремі статті), у Прилуках —
відділ Укр. товариства охорони
природи. Будинок природи
(Ніжин), обл. центр природо-
охоронної пропаганди (Черні-
гів). Істор.-культур. заповідник
«Качанівка» (Ічнянський р-н),
Черніг. архітектурно-істор. за-
повідник. Краєзнавчі музеї (Ні-
жин, Остер, Прилуки, Сосниця,
Семенівка, Куликівка). Театри:
укр. драматичний (Ніжин), ук-
раїнський музично-драматич-
ний та для дітей і молоді, об-
ласна філармонія (Чернігів).
Рекреація. Чернігівщина багата
на природні рекреаційні ресур-
си: порівняно м’який клімат,
мальовничі ландшафти, значні
лісові масиви, річки та водойми.
Є джерела мін. вод (с. Ладинка
Чернігівського р-ну, смт Берез-
на Менського р-ну). Здійсню-
1.	Погруддя військового пілота,
двічі Героя Радянського Сою-
зу В. В. Сенька, який тут на-
родився.
2.	Краєзнавчий музей.
3.	Пам’ятник учасникові грома-
дян. війни в Україні Т. В.
Черняку, уродженцю села.
4.	Монумент дружби України,
Білорусі і Росії, встановлений
на межі Черніг., Гом. і Брян.
областей, що пролягає через
село.
5.	Музей і обеліск Партизанської
Слави — на честь партизансь-
ких загонів, що базувалися в
єлінських лісах, під команду-
ванням О. Ф. Федорова і
М М. Попудренка.
6.	Пам’ятник уродженцю села
юному партизану Василеві Ко-
робку, який загинув 1944 під
час виконання бойового зав-
дання.
7.	Обеліск на честь воїнів-земля-
ків, загиблих на фронтах Ве-
ликої Вітчизняної війни.
8.	Пам’ятники: Б. Хмельницько-
му; педагогу-демократу К. Д.
Ушинському.
9.	Меморіал на честь 800-річчя
«Слова о полку Ігоревім»
і 1000-річчя міста.
10.	Пам’ятки архітектури 15 —
19 ст., зокрема Спасо-Преоб-
раженський монастир, засн.
11 — поч. 12 ст.; Успенський
собор, 1671; тріумфальна арка,
1786—87; торгові ряди, кін.
18 — поч. 19 ст.; будинок ко-
лишньої чоловічої гімназії,
поч. 19 ст.
11.	Історико-краєзнавчий музей.
12.	Обеліск Слави — на місти
форсування Дніпра рад. війсь-
ками у жовтні 1943; братська
могила воїнів, які загинули
1943 під час визволення сели-
ща від нім.-фашист. загарб-
ників.
13.	Пам’ятний знак на честь 1100-
річчя міста.
14.	Пам ятки архітектури 17—
19 ст., зокрема кам’яниця По-
луботка, Воскресенська церк-
ва.
15.	Братська могила селян —
учасників повстання 1905
(Вихвостівська трагедія).
16.	Пам’ятний знак на честь жите-
лів міста, що брали участь у
боротьбі зі шведами 1708—09.
17.	Братські могили воїнів, які за-
гинули під час Великої Віт-
чизняної війни.
18.	Меморіальний музей і погруд-
дя учасникові громадян, війни
на Україні М. О. Щорса, який
тут народився»
19.	Меморіал на честь героїчного
опору місцевих жителів нім.-
фашист. загарбникам у роки
Великої Вітчизняної війни.
20.	Пам’ятник на братській моги-
лі членів підпільної організа-
ції «Так починалося життя»,
розстріляних фашистами у бе-
резні 1942.
415	ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
ється пром. розлив поліської,
сновської та новобиківської мін.
вод. У пн. і центр, районах на
терасах Десни та її приток —
значні поклади лік. грязей, які
використовуються для торфолі-
кування. Діють кліматич. ку-
рорт Качанівка, 2 санаторії, 10
санаторіїв-профілакторіїв, у т. ч.
З дитячі, 2 будинки відпочинку.
Обл. тур.-екскурсійне виробни-
че об’єднання (з 1991 — відді-
лення Укр. акціонер, т-ва по
туризму та екскурсіях), 6 бюро
подорожей та екскурсій (Черні-
гів, Бахмач, Мена, Ніжин,
Новгород-Сіверський, Прилуки).
Турист, готель ♦ Брянськ» (Чер-
нігів), 2 турбази («Остер» у Ост-
рі та «Десна» у Новгороді -
Основні об’єкти туризму Чернігівської
області (за станом на 1991).
21.	Археологічний музей Мізин-
ської стоянки пізнього палео-
літу.
22.	Пам’ятник Т. Г. Шевченку,
який 1846—47 гостював у
садибі Лизогубів.
23.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., зокрема кам’яниця,
1690; церква Різдва Богороди
ці, 1690, перебудова 1796 —
1814; Георгіївська (Юрія)
церква, 17 ст.
24.	Пам’ятник композитору Г. Г.
Верьовці, який тут народився.
25.	Істор.-краєзнавчий музей.
26.	Пам’ятник на могилі кобзаря
Т. М. Пархоменка.
27.	Монумент Слави — на честь
земляків, які загинули під час
Великої Вітчизняної війни.
28.	Краєзнавчий музей.
29.	Обеліск на могилах учасників
громадян, війни.
ЗО.	Пам’ятник кінорежисеру і пи-
сьменнику О. П. Довженку,
який тут народився.
31.	Музеї: краєзнавчий; літера-
турно-меморіальний О. П. Дов-
женка.
32.	Пам’ятки архітектури — па-
лац і Успенська церква, обид-
ві — 1787.
33.	Меморіальний музей револю-
ціонера-народника, винахід-
ника М. І. Кибальчича, який
тут народився; пам’ятник йо-
му.
34.	Пам’ятники: на братській мо-
гилі бійців Богунського полку,
які загинули 1919; на брат-
ській могилі бійців Червоної
Армії, полеглих у боях з де-
нікінцями у листопаді 1919.
35.	Пам’ятники: на братських мо-
гилах воїнів, які загинули 1943
під час визволення міста від
нім.-фашист. загарбників; воі-
нам-визволителям; меморіаль-
ний комплекс пам’яті жертв
німецького фашизму. Пагорб
Слави, могила Невідомого сол-
дата.
36.	Пам’ятники: Б. Хмельницько-
му; М. М. Коцюбинському;
О. С. Пушкіну; держ. діячеві
Ю. М. Коцюбинському, учас-
никам громадянської війни
В. П. Примакову і М. О- Щор-
су, М. Г. Кропив’янському,
генерал-полковнику, Герою
Радянського Союзу М. П. Кир-
поносу; держ." і військовому
діячеві М. В. Фрунзе, держ.
діячеві Г. І. Петровському,
командиру партизанського
з’єднання Герою Радянського
Союзу М. М. Попудренку.
37.	Гармати бастіону Черніг. фор-
теці, 16 —18 ст.
38.	Пам’ятки архітектури 11 —
19 ст. (входять до складу іс-
терико-архітектурного запо-
відника), зокрема Спаський со-
бор, 1036 — 50 — 70-і рр. 11 ст.;
Єлецький Успенський монас-
тир, 11 —17 ст.; Троїцько-Іл-
лінський монастир, 11 —18 ст.;
П’ятницька церква, 12 —13 ст.;
Борисоглібський собор, 1120 —
23; будинок колегіуму, кін.
16—18 ст.; будинок полкової
канцелярії (будинок Я. Лизо-
губа), 17 ст.; Катерининська
церква, 1715; будинок ар-
хієпископа, 1780; будинок гу-
бернатора, 1808—21.
39.	Курган Чорна могила, 10 ст.
40.	Музеї: історичний; художній;
літ.-меморіальний М. М. Коцю
бинського;	народно-декора-
тивного мистецтва Чернігів-
щини; бойової слави.
41.	Історико-меморіальний музей
Героя Радянського Союзу
М. П. Кирпоноса, уродженця
села; пам’ятник герою.
42.	Меморіальний музей актриси
і театрального діяча М. К. За-
ньковецької, уродженки села.
43.	Пам’ятник Т. Г. Шевченку,
який перебував тут 1847.
44.	Братська могила чехо-словаць-
ких воїнів, які загинули під
час громадян, війни.
45.	Пам’ятник на могилі
бджоляра П. І. Прокоповича.
46.	Меморіал «Курган Слави».
47.	Пам’ятник П. І. Прокоповичу.
48.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., зокрема палац, 1799 —
1803; Воскресенська церква,
1803.
49.	Історико-краєзнавчий музей.
50.	Пам’ятники на братських мо-
гилах воїнів, які загинули під
час Великої Вітчизняної війни.
51.	Пам’ятник на могилі чуваськ.
поета Мішші Сеспеля, який
жив і працював у місті в роки
громадянської війни.
52.	Пам’ятка архітектури — Юр’-
єва божниця, 1098.
53.	Городище літописного міста
Городець, 11 —13 ст.
54.	Краєзнавчий музей.
55.	Братська могила 26 членів
підпільної молодіжної орга-
нізації міста, страчених нім.
фашистами у вересні 1943.
56.	Пам’ятники: Герою Радян-
ського Союзу Я. П. Батюку —
керівникові молодіжного під-
пілля міста під час Великої
Вітчизняної війни; мореплав-
цю Ю. Ф. Лисянському, уро-
дженцю міста; М. В. Гоголю,
який навчався у Ніжинській
гімназії вищих наук; керів-
никові Ніжинського повстан-
ня 1918 М. Г. Кропив янсько-
му, якого тут і поховано.
57.	Пам’ятки архітектури 17 —
19 ст., у т. ч.: собори Микола-
ївський, 1668, і Благовіщенсь-
кий, 1716; Всіхсвятська церк-
ва, 18 ст.; гімназія вищих
наук 1805—20 (з 1832
— фіз.-матем., з 1840 — юри-
дич. ліцей; тепер корпус Ні-
жинського пед. інституту).
58.	Музеї краєзнавчий, рідкіс-
ної книги; літ.-меморіальний
М. В. Гоголя; філіал Черніг.
історичного музею. Картинна
галерея.
60.	Пам’ятник на могилі живо-
писця М. М. Ге.
61.	Пам’ятки архітектури — бу-
динок Кочубея, 18 ст., і ко-
мора, 19 ст.
62.	Меморіальний комплекс учас-
никам громадянської та Ве-
ликої Вітчизняної воєн.
63.	Пам’ятки архітектури 18 ст.,
зокрема собор Різдва Богоро-
диці, 1752 — 64, і дзвіниця,
1766 — 70.
64.	Пам’ятник М. Г. Кропив’ян-
ському, уродженцю села.
65.	Пам’ятник на братській моги-
лі чехо словацьких воїнів, які
полягли 1943 в боях з нім.-
фашист. загарбниками.
66.	Пам’ятник Вічної Слави вої-
нам-землякам і партизанам,
які загинули в роки Великої
Вітчизняної війни.
67.	Пам’ятники уродженцям міс-
та письменнику С. В. Ва-
сильченку, поету В. Г. Чумаку,
скульптору 1. П. Мартосу.
68.	Історико-краєзнавчий музей.
69.	Історико-культурний заповід-
ник «Качанівка», до складу
якого входять садиба і парк,
18—19 ст.
70.	Пам’ятка садово-паркового
мистецтва — дендропарк, за-
кладений 1834.
71.	Пам’ятник жертвам фашизму.
72.	Пам’ятник поету П. Г. Тичині,
уродженцю села; музей поета.
73.	Історико-краєзнавчий музей.
74.	Могили декабристів С. Г. Вол-
конського та О. В. Поджіо,
а також М. М. Волконської,
які тут жили після повернення
1857 з Сибіру.
75.	Пам’ятник воїнам-танкістам,
які 1943 визволяли місто
від нім.-фашист. загарбни-
ків. Братські могили воїнів і
жертв фашизму.
77. Пам’ятки архітектури 18 —
19 ст., у т. ч.: Спасо-Преобра-
женський собор, 1710—20;
Миколаївська церква, 1720, та
собор Різдва Богородиці, 1806.
78	Краєзнавчий музей.
79.	Пам ятка архітектури — ан-
самбль монастиря, 17 —19 ст.
80.	Могила кобзаря О. М. Вере-
сая; пам’ятник йому.
81.	Пам’ятка архітектури і садово-
паркового мистецтва — сади
ба, 1825 — 31, з парком, 1825 —
35.
ЧЕРНІГІВСЬКЕ
416
Сіверському). Тер. області про-
ходять 10 планових турист,
маршрутів. Численні об’єкти
туризму (див. карту; за станом
на 1991).
Г. О. Горчакова, О. І. Коляда.
Карти області див. на окремому
аркуші, с. 432—433.
Літ.: Чернігівщина. Путівник-до-
відник. К., 1967; Карнабед А. А.,
Карнабед В. А. По Черниговщине.
Краткий путеводитель. К., 1983;
Реп’ях С. Чернігівщина. К., 1985;
Чернігівщина. Енциклопедичний
довідник. К., 1990.
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ПОЛІССЯ, Чер-
нігівська низовинна мішано-
лісова фізико-географічна об-
ласть — природна область мі-
шаних лісів фізико-географіч-
ної зони, на Пн. Придніпров-
ської низовини. Займає пн.-зх.
частину Чернігівської і пн.-сх.
Київ, областей. У геоструктур-
ному відношенні пов’язана з
Дніпровсько-Донецькою запа-
диною. Для області характерні
відносно рівнинна поверхня з
окремими еродованими підви-
щеннями — лесовими «острова-
ми» (Михайло-Коцюбинський,
Ріпкинський, Седнів-Тупичів-
ський, Менський); заг. похил
з Пн. Сх. на Пд. Зх., густа річ-
кова сітка, значна заболоче-
ність, поширення дольодовико-
вих (пісок, глини), а також льо-
довикових (морена), воднольо-
довикових та алювіальних від-
кладів, переважання дерново-
підзолистих і сірих лісових
грунтів, чорноземів опідзолених
і темно-сірих опідзолених грун-
тів, хвойно-широколистяних лі-
сів (лісистість бл. 25 %). Найпо-
ширенішими генетичними вида-
Чернігівське Полісся.
ми ландшафтів Ч. П. є: гор-
бисті моренно-водно-льодовико-
ві і хвилясті водно-льодовикові
рівнини (46 % площі області)
з дерново-підзолистими грун-
тами, частково з борами та су-
борами', слабохвилясті знижені
давньоалювіальні рівнини з
прохідними долинами з сірими
і темно-сірими супіщаними і
легкосуглинковими грунтами,
підвищені лесові «острови» з
ярами та балками, еродованими
чорноземами звичайними і тем-
но-сірими опідзоленими легко-
суглинковими грунтами; гор-
бисті піщані борові тераси ос-
новних річок (Дніпра, Десни,
Сейму, Убеді, Снову та Сожу) та
їхні заплави. Останні явля-
ють собою сегментно-гриви-
сті, паралельно-гривисті та плос-
кі алювіальні рівнини, товщі
яких складені шаруватими піс-
ками, супісками, суглинками і
торфом, із заплавними лучними,
лучно-болотними, болотними й
торфовими грунтами. Перева-
жає с.-г. природокористування.
В області: Каморетський заказ-
ник, Сосинський заказник і за-
казник Болото Мох, а також
пам’ятки природи — Святе озе-
ро, болото Гальський Мох та
урочище Гулине (всі — респ.
значення). О. М. Петренко.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1973. Об’єднує
40 дійсних члагів (1990). У скла-
ді відділу працюють секції гео-
екології та істор. краєзнавства.
Осн. напрям наук, досліджень —
проблеми регіонального при-
родокористування, урбанізації,
формування санітарно-захис-
них зон підприємств, екол. осві-
ти і виховання, вивчення соці-
альних аспектів взаємодії лю-
дини і природи на тер. Черніг.
обл., починаючи з часів Київ.
Русі. Щороку відділ організує
обласні наук.-практичні конфе-
ренції, надає методичну допо-
могу в картографуванні, пропа-
гує геогр. та екол. знання (лек-
торії, виступи в пресі, по ра-
діо).	Ф. В. Подорван.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНЙИ
ЦЕНТР ПО ГІДРОМЕТЕОРО-
ЛОГІЇ — оперативно-виробнича
установа, що узагальнює дані
гідрометеоролог, спостережень
на тер. своєї діяльності. Органі-
зований 12.IV 1988 на базі Чер-
ніг. гідрометеоролог, бюро (засн.
1956). Підпорядкований Держ.
к-ту України по гідрометео-
рології. До складу входять спе-
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ціалізовані групи агрометеоро-
логії і агрометеоролог, прогно-
зів, гідрології, а також водноба-
лансова станція (Коропський
район Черніг. обл.). Осн. завдан-
ня — забезпечення відповідних
організацій, населення всіма ви-
дами оперативної прогностич-
ної і режимної гідролог, інфор-
мації; вивчення особливостей
метеоролог., агрометеоролог, і
гідролог, умов області; коорди-
нація роботи по організації
агрометеоролог, постів на с.-г.
підприємствах; вивчення стану
і контроль забруднення навко-
лишнього середовища. Здійснює
організаційне й методичне ке-
рівництво метеоролог, станція-
ми і гідролог, постами на тер.
області.	А. П. Тхорик.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН —
район у пд.-сх. частині Запоріз.
обл. Утворений 1923. Пл. 1,2
тис. км2. Нас. 24,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 8,6 тис. (1990).
У районі — смт Чернігівка (рай-
центр) та 41 сільс. населений
пункт.
Ч. р. лежить на пд.-зх. відрогах
Приазовської височини. По-
верхня — пологохвиляста лесо-
ва рівнина, розчленована бал-
ками та ярами. Трапляються
денудаційні останці. виходи
кристаліч. порід по долинах рі-
чок та балках. Абс. вис. 150—
300 м. Корисні копалини: грані-
ти, апатити, гнейси, каолін. Ра-
йон розташований у Лівобереж-
но - Дніпровсько - Приазовській
північностеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т ра
січня —4,5°, —5,5', липня
-|-22.0о. Опадів 400 —450 мм на
рік. Періоде т-рою поьад -}-10"
становить 173 дні. Висота сніго-
вого покриву 5—7 см. Ч. р. на-
лежить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Молочна з притоками
Курушаном, Юшанли, Каїнку-
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
26 на схід від Гсмнві <а
'адк
кала-Поі
>ва
Зі^очокб
Чернелиі
'ик
Мрк
і Куріїлт
ьчіів
ПОДіЛЬСЬХЧі*
К >с ।
.пхсіаровськс вд. з
льни
,ІЛЬІ
•овиця
оіиївці
іанеи
КОЛ0М1
Бі кАо
ІН оКІ
узо
отої
11 ідонь,
Олекбивка
ІрГЬ'ІКівЦІ
Лан
вці
УНІВ
Іет.л!
ан
Фрунзе
і
Гвш
ЕРНІ
ІКІЄ1
М/лієї
Івкй
орногцзи
КОС.
ЧН,
Мі/еові
.алініисьі
ібока
иттигПц
Ічня
чі зці
іц{кан<
ика
Селять*
РеЗеуці
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
'223
нижче 100
МАСШТАБ 1: 1250 000
.Валя )
ііазьмш
' Підзкхар^,
гПгікд- '
^Заставна
Добриті,
ШЄП-.
[574 І
1000	1500 гице
впи <?
робіл&ш
Кам янхр
*ЧГ рзвчич?
ц-ІІцти і
ЗабА инці
рБ^/лл нці
Іоте\евг
\роінидМам^
ОЖі є
КобсЛчііЛ^і
„	Ку
Сіпорожинець^Хх^. •’>
Давидів* а.
\ Роп ча
Верг\Д? трійці Т \-’
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ



ЕКОНОМІЧНА КАРТА
Смогр,
48
МАСШТАБ І 1500000
'а-Лод»%/ок#
'ГИНЯ
® Коломия
Косі,
ВерАовнна^^<
г'---- Окі^е^г\
. %'
авсп
Чернелиня
'бері ми
]алішия)
ІИЖ/В*о
З з болоті в
(івц*
Х>м*чна и нафтохімічна
Ні ва Уі
Машинобудування та металообробка
еізлеиь
Рижниия
Берег амет
»иЄ
Борі*в
(Іване
вна
,щмань
Влад а“на_АТТТ
’арожанц
зм'янень
ільсьуин
Ларга
м.сдп
ІвСУК.'
і^мине
вдсх
лип’виь
Романі
Вашх ві	‘
ПСПОЛОКіВЦі
С'арожинець
Будень
Кара.
Редеуці
(ргідни
ЧЕРНІВЦІ
Мамапн ,
елния
^Рут
сДараЬач
^"кани
рка
сдсх4^
Костешти -Спи» нг.а
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Лісозаготівельна. деревообробна
Виробництво будівельних матеп алів
Текстильна
['ісіртївськ
Ід, іс'плвссна
£р\РрАни
Швейна
Шнюяна і взуттєва
Різні галуз> харчової промисловості
[вт
Цунрова
Спиртова
Плодоовоченонсеряна
М ясна
Єдиную
Маслоробна, сироробна, молочна
К^нінськ

Художні промисли
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
М ясо-молочне снотарство  лвчарство, виробництво
картоплі та льонарство
в
Гшс
Вапнян
Пісок баластний
Глина черепична
М ясо-молочне скотарство і свинарство, буояківництво.
зернове господарство,овочівництво і садівництво
| Джерела мінеральних вод
М ясо-молочне скотарство і свинарств з зернове госпо-
дарство
та буряк вництво
Г азопроводи
У І Ішениця
Цукрові бурянм
Я Соняшник
Тютюн
Я	Г ородництво
® Сади
Ліси
ЕЛЕНТРОС1 АКЦІЇ
теплові
гідравпчн
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
48'
КЛІМАТИЧНА
КАРТА
Е Р Н (рП І Л|
Заставна
С Ь К А
0 Б
Л
Дністровське вд< х
кирям
КАРТА ГРУНТІВ
Вижниця

Заставна
Вижниця
(ЧЕРНІВЦІ
Ь СЬ К А/,
Л-\
МОЛ X Д О В А
І
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ В ’С
-50
Ізотерми Січня
----+19,0---
-40
+35
Ізотерми липня
Абсолютний мінімум температури
Абс ілюгний максимум температури
ПЕРЕВАЖНИЙ НАПРЯМ ВІТРУ

В ’.ипні
РІЧНА ВІЛЬНІСТЬ ОПАДІВ У ММ
менше 600	650	700	800	9©0 понад
:тпров»лК€ вдг £
кирян
сгпєр
м
О Л 7 Д О В А
•и
Дерново-середньг ІДЗОЛИСІІ Супіщані грунти в комплексі З торфово-болот-
ними грунтами на давньоал юв.аїльних и водно льодовикових відкл ідах та морені
Бурувате-середньо -1 а с игьнопдзелист поверхнево-ог леєн- ірунт* на дав
ньоалюв.альних । водно льодовикових відкладах і а морені
Ясно-сір- й с-рі лісові грунти переважно на лесових городах
Темно-сірі отдзолен грун_и переважно на тесових породах
Сепятин
Чорноземи оп дзолені й темно-сірі опідзолені переважно на лесових породах
Чорноземи типов мааіогумусні та слабсумусовані на лесових породах
Лучні грунти на де гюв*альних та алювіальних в дк сад ах
Дернові опідзолені суглинне*' грунти та оі леєві їх види
Підзолисто буроземні 'рунти  поверхневе оглеєні їх види переважно
делювіальних відкгащах
Буроземи щебенюваті та дерново буроземні грунти в комплекс з оглеєними
їх видами на елюве делювії щілзних порід
Дерново-буроземн1 та грсьно-лтчн грунти
25°
26°
Поверхнево-оглеєні І Оунти
417
ЧЕРНЯХІВ

лаком, Обитічна та її прит. Сал-
тич бас. Азовського м. Спору-
джено 72 ставки і одне водосхо-
вище (заг. пл. водного дзеркала
679 га). У грунтовому покриві
переважають чорноземи зви-
чайні (96,1 % площі с.-г. угідь
району). Природна різнотравна
типчаково ковилова рослинність
збереглася на крутих схилах
горбів та балок, байрачні ліси і
чагарники — подекуди по до-
линах річок. Пл. лісонасаджень
1,9 тис. га, полезахисних лісо-
смуг — 3,5 тис. га. У районі
5 бот. заказників і геол. пам’ят-
ка природи Токмак-Могила
(всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
Новополтавський і Стульнев-
ський спеціалізовані кар’єри;
комбікормовий, прод. товарів
з-ди (Чернігівка). С. г. спеціалі-
зується на вирощуванні зерно-
вих та ефіроолійних культур і
на тваринництві м’ясо-мол. на-
пряму. Розвинуті скотарство,
свинарство, вівчарство, птахів-
ництво, бджільництво. Осн.
культури: озима пшениця, яч-
мінь, кукурудза, соняшник, го-
рох, кормові. Овочівництво, са-
дівництво. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 104,5, у т. ч. орні
землі — 89,5, сіножаті і пасо-
вища — 14,5. Зрошується 2,9
тис. га. У районі — 14 колгос-
пів, 2 радгоспи, міжгосп. під-
приємство по вироби, свинини,
інкубаторно-птахівнича стан-
ція, лісомеліоративна станція
(Чернігівка). Залізничні стан-
ції: Верхній Токмак І, Верхній
Токмак II, Стульневе. Автомоб.
шляхів 308,2 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 294 км. Про-
фес.-тех. уч-ще (с. Обіточне).
З істор. музеї (Чернігівка, села
Просторе, Новомихайлівка).
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН
район у зх. частині Черніг. обл.
Утворений 1923. Пл. 2,5 тис.
км2. Нас. 75,3 тис. чол., у т. ч.
міського — 8,1 тис. (1990).
Центр — м. Чернігів. У райо-
ні — с-ща міськ. типу Гончарів-
ське,	Михайло -Коцюбинське,
Олишівка, Седнів та 126 сільс.
населених пунктів.
Ч. р. лежить у межах При-
дніпровської низовини. Поверх-
ня — пологохвиляста моренно-
зандрова (на Сх. — алювіаль-
на) рівнина з лесовими ♦остро-
вами», розчленована прохід-
ними долинами. Абс. вис. 108—
140 м. Поклади торфу, буд. піс-
ків, цегельно-черепичних глин.
Є джерела мін. вод (с. Ладинка).
Поширені заболочені ділянки.
Район розташований у Черні-
гівському Поліссі. Пересічна
т-ра січня—6,5 , липня -|-19,2\
Опадів 539 мм на рік, 75—
80 % їх кількості випадає з
травня до жовтня. Період з
т-рою понад -|-10о становить
159 днів. Висота снігового по-
криву 23 см. Метеостанція (Чер-
нігів). Ч. р. належить до вологої,
помірно теплої агрокліматич.
зони. Осн. ріки: Дніпро з части-
ною Київського водосховища
(на зх. межі району), його прит.
Десна з притоками Сновом, Зам-
глаєм, Білоусом, Веребом, Смо-
линкою. Переважають дерново-
слабопідзолисті, сірі лісові, луч-
ні та болотні грунти. Пл. лісів
53,3 тис. га (сосна, береза, віль-
ха, дуб, осика), лісосмуг — 660
га. У заплавах річок подекуди
збереглася лучна та болотна рос-
линність. У районі — частина
Сосинського заказника респ.
значення, 29 заказників, 5 па-
м’яток природи, 7 заповідних
урочищ та Седнівський парк —
пам’ятка садово-паркового мис-
тецтва (всі — місц. значення).
Тер. р-ну зазнала радіоактивно-
го забруднення внаслідок аварії
на ЧАЕС 1986 (15,5 тис. га с.-г.
угідь). В зоні періодичного конт-
ролю — 34 нас. пункти.
Осн. пром. і культур, центр —
Чернігів. Найбільші підприєм-
ства району — льонообр. з-д
(с. Киселівка), комбікормовий
з-д (Михайло-Коцюбинське), 2
комбінати хлібопродуктів (Чер-
нігів), торфопідприємство (с.
Смолин). С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-льо-
нарсько- картоплярського та
тваринництві м’ясо-мол. напря-
мів. Осн. культури: озима пше-
ниця, жито, картопля, льон-
довгунець, овочеві, кормові.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, птахівництво, вівчарство.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
151,9, у т. ч. орні землі — 101,8,
пасовища — 23,9, сіножаті —
25,3, багаторічні насадження —
0,9. Осушено 15,7 тис. га, зро
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
шується 1,8 тис. га. У районі
37 колгоспів, 4 радгоспи. Наук.-
виробниче об’єднання ♦Черні-
гівеліткартопля» (Седнів). За-
лізнич. вузол Чернігів, заліз-
ничні станції: Анисів, Білоус,
Левковичі, Халявине, Малійки,
Количівка. Автомоб. шляхів
2934,7 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 689,6 км. 2 санато-
рії, будинок відпочинку. На тер.
району — істор. музеї (Ми-
хайло-Коцюбинське, с. Піски).
Об’єкти туризму: пам’ятник
Т. Г. Шевченку, який 1846—47
гостював у Лизогубів; пам’ятки
архітектури 17 —19 ст., зокрема
садиба Лизогубів — кам’яниця,
1690, й альтанка, 19 ст.; Вос-
кресенська церква, 1690, пере-
будова 1796 —1814; Георгіїв-
ська (Юрія) церква, 17 ст.
(всі — у Се дневі).
І. Д. Якушик.
ЧЕРНІГІВСЬКО-НОВГОРОД-СІ-
ВЕРСЬКИИ (СХІДНО-ПОЛІСЬ-
КИЙ) ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОК-
РУГ — частина Поліської гео-
ботанічної підпровінції в межах
Черніг. і Сум. областей. Розта-
шований переважно на Придні-
провській низовині. У складі
флори округу переважають бо-
реальні та неморальні (див. Не-
моральна рослинність) види.
Серед лісів домінують соснові
та дубово соснові; трапляються
дубові, чорновільхові та бере-
зові ліси. Луки займають гол.
чин. заплави річок або чергу-
ються із болотами. Переважа-
ють справжні луки. Болота май-
же виключно евтрофні, осокові
та осоково-гіпнові, зрідка —
вільхові. Сучасний рослинний
покрив округу значною мірою
змінений. Розораність становить
бл. 40 %, заболоченість — бл.
2 %, залісеність — 20—25 %.
Під луками бл. 20 % площі
округу. В межах округу розта-
шовані Дорогинський заказник,
Каморетський заказник, Сосин-
ський заказник і заказник Мох.
Округ поділяють на 8 геобот.
районів: Ршкинсько-Д ©брян-
ський, Ґороднянський, Щорсько-
Семенівський, Новгород-Сівер-
сько-Понорницький, Шосткин-
ський, Чернігівсько-Сосницький,
Остерський та Олішевсько-Ко-
ропський. Т. Л. Андрієнко.
ЧЕРНЯ, Баламутка — річка у
Таращанському і Рокитнян-
ському р-нах Київ, обл., права
прит. Росі (бас. Дніпра). Довж.
25 км, пл. бас. 432 км\ Бере
початок поблизу с. Чернина. До-
лина трапецієвидна, завширш-
ки до 1,5 км, завглибшки до
30 м. Заплава двостороння,
шир. до 200 м, у верхів’ї забо-
лочена; є озера. Річище звиви-
сте, глиб, пересічно 0,3 м, шир.
до 10 м. Похил річки 1,6 м км.
Осн. притока — Поправка (лі-
ва). Живлення мішане. Замер-
зає на поч. грудня, скресає у
серед, березня. Воду використо-
вують для госп. потреб.
Ю. П. Яковенко.
ЧЕРНЯХІВ — селище міського
типу Житомир, обл., райцентр.
Розташований по берегах р. Оче-
ретянки (прит. Тростяниці, бас.
Дніпра). Залізнична ст. Горба-
ші. Автостанція. 10,4 тис. ж.
(1990). Відомий з 1545, с-ще
міськ. типу з 1924. Пересічна
т-ра січня—5,7 , липня-|-18,9 .
Опадів 570 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 35,7 га. Сиро-
робний, обозний, асфальтовий
та цегельний з-ди, харчосмако-
Роїще
Мньов
Кивечичі
Довжик.
Хм>льниця
Петрушин
Нове о Ч
Седнів
Мохнатий \ |
^''-^Рудка
Халявин
Черниш
рІІІибиринівка У.
’льохів^^-^.	л X.
Ьошівках.
Жукоткиу.
\ Новий Білоус
Левковичі
^^^є/кархівка^ У
~	Михайло-Коцюби нське,
тарий Біпаус
Павлівка'*
Киїнка
Пакуль
Дніпровське
^Боровики
Терехівка
Киселівка

Андріївна
Ковпита
Жеведь>
Слабин
о гг Смолин
Гончарі вське
Шестовиця
©
Ладинка
Серединка*
іЧЕРНІГІ
__Д5оромики
> Новоселівка Десна ф

Піски
©
Анисів
Д Іванівка
Ягідне
О
Слобода
Красне
ОлишівкаЧ
| Територія підпорядкована
Чернігівській міськрад.
Сосинський заказник
150 вище
ІНША ВИСОТ У МЕТРАХ
ЧЕРНЯХІВСЬКИИ
418
ва ф-ка, комбінат хлібопродук-
тів, філіал Житомир, швейного
об’єднання «Полісянка». Наук.-
дослідне г-во Житомир, с.-г.
інституту.
ЧЕРНЯХІВСЬКИИ РАЙОН —
район у центр, частині Жито-
мир. обл. Утворений 1923. Пл.
0,85 тис. км2. Нас. 37,1 тис. чол.,

Селянщина
а — 0
Пекарщин
О
Мокренщина
240
0
0 Кліті
'со Ксаверівка
НЯХІВ
у т. ч. міського — 12,8 тис.
(1990). У районі с-ща міськ.
типу Черняхів (райцентр), Голо-
вине та 54 сільс. населені
пункти.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Поверхня переважно
плоска (у центр, частині — гор-
биста) моренно-зандрова рівни-
на. Трапляються останці кри-
сталіч. порід, ози, ками. Абс.
вис. 200—250 м. Корисні копа-
лини: граніт, габро, лабрадорит
(див. Головинське родовище
лабрадоритів). Ч. р. розташова-
ний у Житомирському Поліссі.
Пересічна т-ра січня —5,6°,
липня 4-18,9°. Опадів 577 мм
на рік. Період з т-рою понад
4-10° становить 158 днів. Висо-
та снігового покриву досягає
20—25 см. З агрометеопости
(села Троковичі, Сали, Велика
Горбаша), 3 гідрометеопости
(села Вільськ, Окілок, Видибор).
Район належить до вологої, по-
Чивчинські гори.
ЧЕРНЯХІВСЬКИИ РАЙОН
. ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Сали
Селець
'ьки
Виаибої
©
{Горбу лів
^Очеретянка
йндрнвка Сліпчи^'
Стирти	су'——*•^ЦГ
/ Голониия
Дівочки
іВел Горбаша'\писоке у
Зароків®
1 гюковичі ЗабріАдя
мще
Горавшії
1
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
мірно теплої агрокліматич. зо-
ни. Річки — бас. Дніпра: вер-
хів’я приток Тетерева — Ірші,
Мики, Лісової Кам’янки, а та-
кож р. Тростяниця (прит. Ірші)
з прит. Очеретянкою. Спору-
джено 29 ставків (заг. пл. вод-
ного дзеркала 336 га). Перева-
жають дерново-середньопідзо-
листі грунти. Пл. лісів 5,4 тис.
га (лісоутворюючі породи —
сосна, дуб, вільха, липа, береза,
осика). У районі — Високів-
ський парк — пам’ятка садово-
паркового мистецтва (місц. зна-
чення).
Найбільші підприємства: сиро-
робний з-д, харчосмакова ф-ка,
комбінат хлібопродуктів (Чер-
няхів), кар’єр (Головине). Галу-
зі спеціалізації с. г.— рослин-
ництво зерново-картоплярсько-
льонарського і тваринництво
м’ясо-мол. напрямів. Осн. куль-
тури: жито, озима пшениця,
ячмінь, овес, льон, хміль, кар-
топля, овочеві, кормові. Розви-
нуті скотарство, свинарство, вів-
чарство, птахівництво, бджіль-
ництво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 66,1, у т. ч. орні зем-
лі — 56,6, пасовища і сіно-
жаті — 2,8. Осушено 17,3 тис.
га. У районі — 21 колгосп,
7 радгоспів, 4 міжколг. підпри-
ємства. Діє наук.-дослідне г-во
Житомир, с.-г. ін-ту (Черняхів).
Залізнична ст. Горбаші. Авто-
моб. шляхів 280 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 232 км.
Профес.-тех. уч-ще (Головине).
Л. Ф. Жовнір.
♦ЧЕРТЕЖТ» УКРАЙНСКИМЬ
И ЧЕРКАССКИМЬ ГОРОДАМ!»
ОТ МОСКВИ ДО КРЬІМА» —
одна з перших вітчизн. карт
географічних па тер. України;
пам’ятка вітчизн. картографії
серед. 17 ст. Виявлений 1923,
зберігається в Державному ар-
хіві Швеції. Створений з метою
захисту південних кордонів
Московської держави від та-
таро-турецьких набігів. Орієн-
тований на схід. Являє собою
багатоколірний рукопис без
масштабу. Розмір 80x94 см.
Уздовж шляхів нанесені від-
далі між населеними пунктами.
Ця пам’ятка дає докладне, час-
то достовірне, але схематичне
зображення гідрографії, дорож-
ньої сітки та нас. пунктів бас.
Дону, лівих приток Дніпра й
верхів’я Оки. На ньому нане-
сено бл. 200 річок і стільки ж
нас. пунктів, шляхи та ін.—
всього приблизно 400 назв. Сту-
пінь докладності й достовір-
ності відомостей неоднаковий,
найбільш вірогідні дані про пн.
частину Лівобережжя України.
Літ.: Шибанов Ф. А. «Чертеж укра-
инским и черкасским городам от
Москвьі до Крьіма». «Известия Все-
союзного географического обще-
ства», 1952, т. 84, в. 1.
В. П. Павлова.
ЧЕТВЕРТЙННИП ПЕРІОД —
див. Антропогеновий період.
ЧЕЧВА — річка у Рожнятів-
ському і Калуському р-нах
Івано-Фр. обл., ліва прит. Лім-
ниці (бас. Дністра). Довж. 52
км, пл. бас. 548 км2. Утворюєть-
ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКО! ОБЛАСТІ
ся від злиття двох потоків-
Нивчини і Нередовки на пн.
схилах Горган. Долина У-подіб-
на, з розчленованими схилами.
Заплава двостороння, шир. від
ЗО—50 до 200—600 м. Річище
слабо звивисте, розгалужене, у
верхів’ї порожисте, є водо-
спади; шир. річки від 1— 5 м до
10 м, глиб. 0,4—0,8 м (найбіль-
ша — 2,8 м). Похил річки 12
м/км. Живлення мішане, з пере-
важанням снігового і дощового.
Має паводковий режим. Льодо-
став з кінця грудня до серед,
березня. Споруджено водосхо-
вище, ГЕС; воду використову-
ють також для госп.-побут.
потреб.	О. М. Захарченко.
ЧЕЧЕЛЬНЙК — селище місь-
кого типу Вінн. обл., райцентр.
Розташований на р. Савранці
(прит. Пд. Бугу). Залізнична
станція. Автостанція. 6,1 тис. ж.
(1990). Засн. на поч. 17 ст.,
с-ще міськ. типу з 1961. Поверх-
ня — хвиляста рівнина, розчле-
нована балками та ярами. Пере-
січна т-ра січня —5,8°, липня
4-19,6°. Опадів 497 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 214 га.
У Ч.— цукр., спиртовий, прод.
товарів, мол., комбікормовий
з-ди, ф-ка «Україна»; хлібо-
приймальне та стінових мате-
ріалів підприємства.
ЧЕЧЕЛЬНЙЦЬКИИ РАЙОН —
район на Пд. Сх. Вінн. обл.
Утворений 1923. Пл. 0,8 тис.
км2. Нас. 31,8 тис. чол., у т. ч.
міського — 6,1 тис. (1990). У ра-
йоні — смт Чечельник (рай-
центр) та 21 сільс. населений
пункт.
Лежить на схилах Подільської
височини. Поверхня — підви-
щена хвиляста лесова рівнина,
розчленована балками та яра-
ми. Абс. вис. 220—240 м. По-
клади глини, піску. Ч. р. розта-
шований у Дністровсько-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,8°, липня
4-19,6°. Опадів 460—520 мм на
рік, випадають переважно вліт-
ку. Період з т-рою понад 4-Ю0
становить 170 днів. Висота сні-
гового покриву 14 см. Район
належить до недостатньо воло-
гої, теплої агрокліматич. зони.
Осн. річки Дохна і Савранка
419
ЧИГИРИНСЬКИИ
(притоки Пд. Бугу). Спору-
джено 43 ставки (заг. пл. водного
дзеркала 576 га). Переважають
темно-сірі опідзолені грунти та
чорноземи опідзолені (88 % від
площі району), є також сірі
лісові та лучні грунти. Пл. лісів
18,1 тис. га (граб, ясен, липа,
клен, дуб), полезахисних і водо-
охоронних цасаджень — бл. 1,3
тис. га, у т. ч. 574 га лісосмуг.
У районі — бот. Британський
заказник, 2 пам’ятки природи
(респ. значення), 2 гідрол. па-
м’ятки природи (місц. зна-
чення).
Пром. підприємства: цукр.,
спиртовий, мол., комбікормовий
з-ди, ф-ка «Україна»; хлібо-
приймальне та стінових мате-
ріалів підприємства (Чечель-
ник). Галузі спеціалізації с. г.—
рослинництво зерново-буряків-
ничого і тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, кукурудза, цукр.
буряки, соняшник, овочеві. Са-
дівництво на пл. 0,6 тис. га.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, вівчарство, птахівництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
47,0, у т. ч. орні землі — 39,7,
сіножаті — 0,8, пасовища —
6,0. Осушено 2,2 тис. га.
У районі — 13 колгоспів, 2 рад-
госпи, міжгосп. підприємство
по відгодівлі великої рогатої ху-
доби (Чечельник), рибоводноме-
ліоративна станція (с. Ольго-
піль). Британське, Дохнянське
та Червоногребельське лісни-
цтва. Залізничні станції: Че-
чельник, Дохно. Автомоб. шля-
хів 175 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 166,6 км. Профес.-
тех. уч-ще (Ольгопіль). 4 істор.-
краєзнавчі музеї (села Ольго-
піль, Любомирка, Луги, Жабо-
кричка).
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
ЧИВЧЙНСЬКІ ГОРИ, Чивчи-
ни — гірське пасмо Українських
Карпат у межах Івано-Фр. і
частково Чернів. областей. Є пн,-
зх. продовженням Мармаро-
ського масиву. Абс. вис. до
1684 м (г. Стій). Чивчини скла-
даються з кристалічних слан-
ців, гнейсів, мармуру тощо.
Переважають скелясті, трапля-
ються льодовикові форми рель-
єфу. Північні схили гір до-
сить розчленовані долинами
приток Чорного Черемошу і Бі-
лого Черемошу. Висотна пояс-
ність рослинності. Тут є майже
незаймані ліси (до 1300 м —
букові, до 1500 м — ялинові),
добре зберігся пояс чагарнико-
вого криволісся, менш виражені
субальп. луки. Ч. г. слабозасе-
лені.	С. В. Трохимчук.
ЧИГЕНЇТРА-БОГАЗ — гір-
ський прохід у сх. частині Го-
ловного пасма Кримських гір,
на Карабі-яйлі, поблизу с. Риба-
чого. Вис. бл. 1000 м. Склада-
ється з юрських вапняків. На
Ч.-Б.— старий буковий ліс, на
скелястих відрогах — рідко-
лісся із сосни кримської, ви-
ще — гірські луки. О. В. Єна.
ЧИГИРЙН — місто Черкас,
обл., райцентр. Розташований
на р. Тясмині (прит. Дніпра),
за 36 км від залізнич. ст. Фун-
дукліївка. 12,9 тис. ж. (1990).
Відомий з 1-ї пол. 16 ст., місто
з 1954. Пересічна т-ра січня
— 5,5°, липня 4-20,7°. Опадів
527 мм на рік. Метеостанція.
У Ч.— Замкова гора Хмельни-
цького і міський парки — па-
м’ятки садово-паркового мисте-
цтва. Шкір.-галантерейна, хут-
рова, меблева ф-ки, фурнітур-
ний, цегельний і прод. товарів
з-ди. С.-г. технікум бухгалтер-
ського обліку. Чигиринський іс-
тор.-культурний заповідник.
Об’єкт туризму: пам’ятка архі-
тектури — руїни фортечних
споруд, 16—17 ст.
ЧИГИРЙНСЬКИИ РАЙОН
район на Пд. Сх. Черкас, обл.
к
а
♦
Мельники
в
с»
ЗамтитПиия
Медвеоївке,
;о
Віто®’
Татшлівка
^&Ху домівка
Раиеве
Іеківц. о
Буде
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Холодний яр
(пам ятна природи)
________
________200
________ 150
_______ 100
Тіньки
Красносіпля
Чмирівка
Матвіївна
Утворений 1923. Пл. 1,2 тис.
км2. Нас. 43,7 тис. чол., у т. ч.
міського — 12,9 тис. (1990).
У районі — м. Чигирин (рай-
центр) та 36 сільс. населених
пунктів.
На Пн. і Пн. Сх. район омиває
Кременчуцьке водосховище. Ле-
жить на Придніпровській висо-
чині. Поверхня — підвищена,
пологохвиляста лесова рівнина,
розчленована балками, ярами,
прохідними та давніми долина-
ми. Корисні копалини: торф,
піски, глини. Розташований у
Дністровсько-Дніпровській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
— 5,5°, липня 4-20,7°. Період з
т-рою понад -|-10о становить
169 днів. Опадів 527 мм на рік,
осн. частина їх випадає в теп-
лий період року. Метеостан-
ція у Чигирині. Міститься у не-
достатньо вологій, теплій агро-
кліматич. зоні. Річки Дніпро та
його прит. Тясмин. Серед грун-
тів найпоширеніші чорноземи
типові малогумусні та опідзо-
лені (68 % площі району),
темно-сірі опідзолені (16,2 %), є
також чорноземно-лучні, тор-
фово-болотні. Пл. лісів 225,3
тис. га. Осн. породи: дуб (37 %
площі лісів), сосна (48 %), граб,
липа, клен, ясен. У районі —
респ. значення комплексна па-
м’ятка природи Холодний яр,
місц. значення 3 заказники, 4
пам’ятки природи, 2 парки —
пам’ятки садово-паркового мис-
тецтва та заповідне урочище.
Найбільші підприємства райо-
ну — чигиринські шкір.-галан-
терейна, хутрова та меблева
ф-ки, з-д прод. товарів. Рослин-
ництво зерново-овочівницького,
тваринництво м’ясо-мол. напря-
мів. Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1991)
— 52,7, у т. ч. орні землі — 39,5,
сіножаті і пасовища — 12,7.
Осушено 6,9 тис. га, зрошується
ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
алагпнівкі
Чигиринський район. Іллінська
церква у с. Суботові. 1653.

Чигирин. Новобудови міста.
7,3 тис. га. Осн. культури: ози-
ма пшениця, жито, кукурудза,
соняшники, помідори, огірки,
капуста. Садівництво. У районі
— 17 колгоспів, у т. ч. риболо-
вецький. Автомоб. шляхів 261
км, у т. ч. з твердим покриттям
— 249 км. С.-г. технікум бух-
галтерського обліку (Чигирин).
Чигиринський істор.-культур-
ний заповідник з відділами у
селах Суботові та Стешвці.
Об’єкти туризму: у Чигири-
ні, а також пам’ятні знаки на
честь подій Коліївщини — нар.
визвольного і антифеод. пов-
стання 1768 проти польс.-
шляхетського гніту (урочище
Холодний яр); пам’ятник «Три
криниці» — символ дружби
укр., рос. та білорус, народів у
визвольній війні під проводом
Б. Хмельницького, меморіаль-
ний музей Б. Хмельницького
(у приміщенні Іллінської церк-
ви, 1653, зведеної на замовлення
Б. Хмельницького як храм-уси-
пальниця і де його було похо-
вано 1657) і пам’ятник геть-
ману (с. Суботів); пам’ятка ар-
хітектури — Троїцька церква
ЧИЛІГІДЕР
420
Мотронинського монастиря, 1804
(Мельники); пам’ятка приро-
ди — 1000-річний дуб, відомий
під назвою «Дуб Максима За-
лізняка» (с. Буда).
ЧИЛІГІДЕР — річка у Тару-
тинському і Саратському райо-
нах Одес. обл., ліва прит. Ко-
гильника (впадає в оз. Сасик).
Довж. 60 км, пл. бас. 334 км2.
Бере початок на Сх. від с. Мико-
лаївки і тече Причорномор
ською низовиною. Долина тра-
пецієвидна, з пологими схила-
ми; шир. до 1 — 2 км, глиб, до
40—60 м. Шир. заплави 0,3 —
0,4 км. Річище звивисте, поде-
куди у крутих берегах. Похил
річки 2,5 м км. Живлення мі-
шане, з переважанням сніго-
вого. Влітку пересихає. Льодо-
став нестійкий, з поч. грудня
до березня. Споруджено водо-
сховище; є ставки. Вода у Ч. з
болотним присмаком, солону-
вата; використовують її для
сільськогосподарських потреб.
Т. Д. Борисевич.
ЧИН А ДІЄВЕ — селище місько-
го типу Мукачівського р-ну За-
карп. обл. Розташоване в долині
р. Латориці (прит. Бодрогу, бас.
Тиси). Залізнична ст. 7,3 тис. ж.
(1990). Відоме з 1214, с-ще
міськ. типу з 1959. Поверхня
горбиста (схили Маковиці), роз-
членована балками та долина-
ми тимчасових водотоків, част-
ково терасована. Перевищення
висот до 60 м. Пересічна т-ра
січня —3,0 ’, липня 4-20,5 .
Опадів 834 мм на рік. Пл. зеле-
них насаджень 4,0 га. Парк,
1848 — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва респ. значення.
В Ч.— лісокомбінат, експери-
ментальна колодково-каблуко-
ва ф-ка. Санаторії «Карпати»,
«Перлина Карпат», будинок
відпочинку.
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури: замок, 14—16 ст.;
палац, 1890—95 (тепер гол.
корпус санаторію «Карпати»).
ЧИНГ^Л — річка у Токмаць-
кому р-ні Запоріз. обл., права
прит. Молочної (бас. Азовського
м.). Довж. 43 км, пл. бас. 399
км2. Бере початок поблизу с. Но-
вого. Долина У-подібна, шир.
2,5 км, глиб, до 40 м. Заплава
одностороння, завширшки до
100 м. Річище слабовиявлене,
шир. до 5 м. Похил річки до
1,2 м км. Живлення дощове і
снігове. Замерзає на поч. груд-
ня, скресає на поч. березня.
Є ставки. Воду використовують
для с.-г. потреб.
Ю. П. Яковенко.
ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕН-
НЯ — кількість людей у певній
сукупності; одна з найбільш
заг. демографічних характерис-
тик. Розрізняють Ч. н. теоре-
тичну, яка визначається демо-
графічними моделями (стаціо-
нарне, стабільне населення та
ін.), і фактичну. Для осідло-
го населення територія про-
живання звичайно визначаєть-
ся адм. або екон.-геогр. межами
(напр., Ч. н. Одес. області, Киє-
ва, Укр. Карпат), для кочового
або напівкочового — ареалом
звичайного просторового пере-
міщення. Осн. джерелом даних
про Ч. н. є переписи населення,
між ними розраховують оціноч-
ні показники на базі даних най-
ближчого перепису. Ч. н. по-
стійно змінюється за рахунок
народжуваності, смертності, мі-
грації та в результаті адм.-тер.
перетворень.
За переписом 1989 Ч. н. Украї-
ни становила 51,7 млн. чол.
Найбільш багатонаселеними є
індустріально розвинуті регіони
(млн. чол.): Донец. (5,3), Київ.
(4,5), Дніпроп. (3,9), Харків.
(3,2), Луган. (2,9), Львів. (2,7)
і Одес. (2,6) області. В республі-
ці налічується 5 міст, де живе
понад 1 млн. чол.: Київ (2,6),
Харків (1,6), Дніпропетровськ
(1,2), Одеса (1,1), Донецьк (1,1);
5 міст налічують від 500 тис.
до 1 млн. жителів (Запоріжжя,
Львів, Кривий Ріг, Маріуполь,
Миколаїв); в 15 містах живе
від 250 до 500 тис. чол. (Лу-
ганськ, Макіївка, Вінниця, Се-
вастополь, Херсон, Сімферо-
поль, Горлівка, Полтава, Черні-
гів, Житомир, Суми, Черкаси,
Дніпродзержинськ, Кіровоград,
Чернівці). За період між двома
переписами (1979—89) Ч. н.
України збільшилася на 1,9
млн. чол., тобто на 4 %. Та-
кий низький темп зростання
населення пояснюється висо-
ким рівнем постаріння його
(частка осіб старших за 60 років
у його складі досягає 18 %),
низькою народжуваністю і по-
рівняно високою смертністю. Мі-
грація населення практично не
вплинула на зміну заг. Ч. н. рес-
публіки, але зробила істотний
внесок у формування Ч. н. ок-
ремих областей. Так, гол. чин.
у результаті тер. переміщень
за цей період скоротилася
Ч. н. Війн., Черніг., Житомир.,
Хмельн., Сум., Черкас, і Кіро-
вогр. областей. Найбільше зро-
сла Ч. н. внаслідок міграції
у таких областях (тис. чол.):
Київській (на 474, у т. ч. у Києві
на 458), Дніпропетровській (на
244, у т. ч. у Дніпропетровську
на 113), Донецькій (на 168, у т.
ч. у Донецьку на 89), Львівській
(на 164, у т. ч. у Львові на
123); Респ-ки Крим (на 273, у
т. ч. у Сімферополі на 42 і Сева-
стополі на 55). В цілому по
республіці чисельність міського
населення збільшилася за пері-
од між переписами на 4,1 млн.
чол. і досягла 34,6 млн. чол.
(67 %). В результаті відтоку
жителів у міста відбувається
скорочення чисельності сільс.
населення. За 1979—88 заг. чи-
сельність сільс. жителів респуб-
ліки зменшилася на 2,1 млн.
чол. і становила 17,1 млн. Зро-
стання чисельності сільс. насе-
лення спостерігається лише в
Респ-ці Крим (на 26 тис. чол.)
і Закарп. (на 19 тис. чол.) обл.
Значно скоротилося сільс. насе-
лення Війн, (на 252 тис. чол.),
Хмельн. (на 194 тис. чол.), Чер-
ніг. (на 174 тис. чол.), Житомир,
(на 165 тис. чол.) областей, де
вирішальне значення відіграло
мех. переміщення. У Полтав.
обл. сільс. населення скоротило-
ся більш ніж на половину за ра-
хунок природного зменшення,
в Респ-ці Крим і в 9 областях
України чисельність народжу-
ваних за 1979—88 в селах пере-
вищила чисельність померлих
(Волин., Закарп., Івано-Фр.,
Львів., Рівнен., Чернів., Микола-
їв., Одес., Херсонській).
Ч. н.— один з важливих базо-
вих показників екон. і соціаль-
ного планування.
Е. М. Лібанова,
В. В. Оникієнко.
ЧИСТЙЛІВСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — орнітологічний заказ-
ник респ. значення (з 1980).
Розташований у Тернопільсько-
му районі Терноп. обл.; у ві-
данні місц. колгоспів. Пл. 321 га.
Охороняються водно-болотні
угіддя в заплаві р. Серету, які є
місцем оселення багатьох видів
водоплавних та водно-болотних
птахів. Рослинний покрив утв.
очеретом, осокою, аїром, тілорі-
зом, є окремі угруповання віль-
хи чорної. Тут гніздяться кули-
ки, качки, мартини, горобині,
з хижих — лунь болотяний та
боривітер. Місце відпочинку під
час перельотів гуски сірої, а та-
Чистилівський заказник.
Пташине гніздо.
кож журавля сірого, занесеного
до Червоної книги України.
А. П. Федоренко.
ЧИСТЯКОВЕ колишня (до
1964) назва м. Тореза.
ЧИЧИКЛІЯ — річка у Люба-
шівському і Миколаївському
р-нах Одес. обл. та Врадіївсько-
му, Доманівському і Веселинів-
ському р-нах Микол, обл., права
прит. Пд. Бугу. Довж. 156 км,
пл. бас. 2120 км2. Бере початок
поблизу смт Любашівки. Доли-
на завширшки до 4,0 км, глиб,
до 60 м, в нижній течії трапе-
цієподібна. Заплава двосторон-
ня, шир. до 800 м. Річище слабо-
звивисте, замулене, влітку пере-
сихає. Живлення дощове і сні-
гове. Льодостав з кінця грудня
до поч. березня, нестійкий. Стік
зарегульований ставками (бл.
80). Воду використовують для
зрошування. Ю. П. Яковенко.
ЧКАЛОВСЬКЕ — селиі це місь-
кого типу Чугуївського району
Харків, обл. Розташоване за
12 км від залізнич. станції Тра-
кове. 4,6 тис. ж. (1990). Засн.
1929, с-ще міськ. типу з 1977.
Поверхня слабохвиляста. Пере-
січна т-ра січня —7,8 , липня
4-20,8'. Опадів бл. 500 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
7,0 га. Радгосп-комбінат по від-
годівлі свиней, комбікормовий
завод.
ЧОКРАЦЬКЕ ОЗЕРО, Месір —
солоне озеро у Ленінському р-ні
Респ-ки Крим, у групі Керченсь-
ких озер. Від Азовського м. від-
окремлено піщано-черепашко-
вим пересипом шир. до 0,35 км.
Довж. 4,1 км, пересічна шир.
1,9 км (максимальна — 3,6 км),
пл. 8,5 км2, глиб, до 1,3 м. Уло-
говина округлої форми, виник-
ла на місці грязьового вулкану.
Береги високі (до 12 —15 м),
урвисті, складаються з вапня-
ків, мергелів та глини. Живить-
ся мор. та підземними водами.
Ропа хлоридно-сульфатного ти-
пу. Солоність коливається від
250 до 320 %. На дні — лік.
мули (їхня товща становить 2 —
З м); у посушливий період спо-
стерігається осідання солі. На
опріснених ділянках Ч. о. роз-
виваються водорості; характер-
не «цвітіння» води.
А. М. Оліферов.
ЧОНГАРСЬКИИ ПІВОСТРІВ —
крайня пд. ділянка материкової
частини України, своєрідний
суходільний міст на Кримський
п-ів через Сивгш. Довж. 26 км,
шир. від 2 до 14 км. Складений
антропогеновими лесоподібни-
ми суглинками. Поверхня рів-
нинна, з окремими неглибокими
балками і блюдцями степовими.
Вкритий розрідженою степовою
рослинністю з переважанням
полину, трапляються галофітні
луки на солонцюватих грунтах.
Серед сучас. процесів найбіль-
421
ЧОРНА
ше виявлені еолово-делювіаль-
ні.	О. Г. Кузнецов.
чоп — місто Ужгородського
р-ну Закарп. обл. Розташований
в долині р. Тиси (прит. Дунаю).
Залізничний вузол на кордоні
України зі Словаччиною та
Угорщиною. 9,8 тис. ж. (1990).
Відомий з 1281, місто з 1957.
Лежить на плоских низьких те-
расах Тиси, перевищення висот
до 10 м. Пересічна т-ра січня
—3,5°, липня -|-20,2’. Опадів
670 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 96 га. Підприємства
залізнич. транспорту.
Літ.: Макар Ю. В. Чоп. Путеводи-
тель. Ужгород, 1980.
ЧОПОВИЧІ — селище міського
типу Малинського р-ну Жито-
мир. обл. Розташовані на р. Ірші
(прит. Тетерева, бас. Дніпра),
за 6 км від залізнич. ст. Чопо-
вичі. 2,8 тис. ж. (1990). Вперше
згадуються в істор. джерелах
1519, с-ще міськ. типу з 1938.
Пересічна т-ра січня —6,0 ,
липня -|—19,33. Опадів 600 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
669,3 га. В Ч.— філіал Жито-
мир. з-ду «Електровимірювач»,
цехи Малинської швейної ф-ки,
Овруцького мол. з-ду; льоноза-
вод.
ЧОРНА — річка на Пд. Крим-
ського півострова. Довжина
41 км, пл. бас. 436 км . Вер-
хів’я Ч. утворює р. Узунджа
на пн.-зх. схилах Ай-Петрим-
ської яйли’, власне Ч. почина-
ється біля с. Родниківського, де
витікає потужне Скельське кар-
стове джерело. Нижче річка
перетинає Байдарську долину
(тут створено Чорнорічинське
водосховище для водопостачан-
ня Севастополя і зрошування),
далі на протязі 16 км тече у
вузькому (шир. до 50—80 м)
каньйоні, виходить на Інкер-
манську долину і впадає у Се-
Чонгарський півострів.
вастопольську бухту Чорного м.
Шир. заплави на розширених
ділянках досягає 250—350 м
(у серед, течії) і 600—700 м
(у нижній). Річище на всьому
протязі звивисте, шир. до 15 м,
глиб, на перекатах до 0,5 м,
на плесах — до 2 — 2,5 м. Похил
річки у верхів’ї 15—20 м км, у
пониззі — 4 м км. Живлення
мішане. Багатоводна у зимово-
весняний період і маловодна у
літньо-осінній. Пересічна ви-
трата води 1,94 м с (макси-
мальна — 185 м7с). Гідролог,
пости біля с. Родниківського
(з 1916) та гори Кизил-Кая
(з 1926).	А. М. Оліферов.
ЧОРНА — карстова печера в
Гірсько-К римській карстовій об-
ласті, на Ай-Петринській яйлі.
Розташована на правому схилі
долини р. Узунджі, біля впа-
діння її у р. Чорну. Утвори-
лася у вапняках. Протяжність
1160 м. Розширена розкопка-
ми щілина виходить у верти-
кальний колодязь завглибшки
12 м. Із його дна починається
сифоноподібна галерея завдов-
жки 240 м, яка вузькими щіли-
нами та каналами з’єднана з
пн. галереєю довж. 240 м.
У дальній частині галереї —
великий зал (довж. 45 м, шир.
12 —16 м). Є сталактити, ста-
лагміти, кристали, відклади піс-
ку, глини. Під час повені —
Ч. повністю затоплюється во-
дою. Печера живить Скельське
джерело. Дослідили печеру се-
вастопольські спелеологи 1979.
В. М. Дублянський.
ЧОРНА ВОДА, Чарода, Чарон-
да — річка у Мукачівському
р-ні Закарп. обл., права прит.
Тиси (бас. Дунаю). Довж. 48 км,
пл. бас. 742 км2. Бере початок
з джерел на пд.-зх. схилах Вул-
канічного хр., нижче тече За-
карпатською низовиною. Доли-
на у верхів’ї У-подібна, у серед,
і ниж. течії трапецієподібна,
Заказник Чорна Річка.
завширшки до 7 км. Заплава
розчленована осушувальними
каналами. Річище слабозвиви-
сте, часто каналізоване, шир.
до 40 м (у пониззі); каналом
Ч. В. сполучена з р. Латори-
цею. Похил річки 0,47 м/км.
Живлення мішане, з перева-
жанням снігового і дощового.
Льодові явища спостерігаються
з серед, грудня, скресає Ч. В.
на поч. березня. Воду викори-
стовують для госп. потреб.
М. І. Кирилюк.
ЧОРНА ГОРА — бот. заказник
респ. значення (з 1974). Розта-
шована у Виноградівському р-ні
Закарп. обл. Перебуває у віданні
Хустського лісокомбінату. Пл.
823 га. Охороняється масив
остепнених лісів на схилах
Чорної гори. Ряд видів рослин і
тварин має ид.-європ., степове
та середземномор. походження.
На пд. мегасхилі гори зберегли-
ся унікальні для Українських
Карпат низькорослі дубові фіто-
ценози з дуба скельного, дуба
багатоплідного та дуба Дале-
шампа. На виходах магматич-
них порід зберігся єдиний на
Україні природний осередок
ясена білоцвітого. На вершині
гори і пн.-сх. мегасхилах —
букові, грабово-букові та бу-
ково-дубові ліси. На невеликих
безлісих ділянках і серед чагар-
ників трапляються рідкісні сте-
пові та середземномор. росли-
ни: ковила найкрасивіша, лео-
подія чубкувата, гадюча ци
булька гроновидна, виноград
лісовий, костриця борозниста,
перлівка трансільванська, пів-
ники угорські тощо. Багатий
тваринний світ.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих тери-
торій. К., 1980. і Комендор.
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ — га
лузь важкої промисловості, під-
приємства якої виробляють ча-
вун, сталь, прокат, труби, мети-
зи. До Ч. м. належать також
підгалузі по видобуванню за-
лізної і марганцевої руд та по
випуску їхніх концентратів,
агломерату, окатишів, флюсо-
вих вапняків, вогнетривкої си-
ровини і вогнетривів, коксу, феро-
сплавів, підготовці металобрух-
ту та ін. продукції, яку викори-
стовують гол. чин. як сировину
та допоміжні матеріали для
вироби, чорних металів. Всього
до Ч. м. належать 1 2 органічно
пов’язаних підгалузей і вироби,
(див. Залізорудна промисло-
вість, Марганцеворудна про-
мисловість, Феросплавна про-
мисловість, Коксохімічна про-
мисловість, Вогнетривких мате-
ріалів промисловість).
Ч. м.— комплексоутворююча
галузь, що посідає одне з про-
відних місць в економіці Украї-
ни. У структурі пром. вироби,
республіки на Ч. м. по осн. ви-
робничих фондах припадає
17 %, за випуском продукції (у
вартісному обчисленні) — 13 %.
Підприємства галузі є вели-
кими споживачами палива —
ЗО %, електроенергії і води —
20 % від того, що використовує
нар. г-во республіки. В Україні
склалися досить сприятливі
умови для розвитку галузі: тер.
поєднання великих родовищ
коксівного вугілля (в основному
в Донбасі), залізної (Криворізь-
кий та Кременчуцький басейни)
і марганцевої (Нікопольський
бас.) руд, високоякісних флюсо-
вих вапняків (Донец. обл. та
Респ-ка Крим), формувальних
пісків та вогнетривів; густа ме-
режа залізнич. і шосейних шля-
хів; надійне джерело водопоста-
чання — Дніпро; великий по-
пит на метал па місці.
Вироби, заліза на тер. України
відоме з давніх часів. Широко
розповсюджене воно було за ча-
ЧОРНЕ
422
сів Київ. Русі на Поліссі та в
Галичині на місцевих болотних
рудах. Тут наприк. 18 ст. з’яви-
лись перші з-ди на дерев, ву-
гіллі. Перший пром. з-д на кок-
сі став до ладу 1872 в Юзівці
(тепер Донецьк). У 1913 на Ук-
раїні діяв 121 металург, завод.
Історично склалися два по-
тужні пром. регіони Ч. м.—
Донбас (Донец., Луган. області),
що виробляє 50 % чавуну, 49 %
сталі, 53 % прокату, 61 % коксу,
85 % вогнетривів загально-
респ. випуску (1989), та При
дніпровський (Дніпроп., Запо-
різ., Полтав. області), який дає
95 % залізної та 100 % марган-
цевої руд, 83 % феросплавів,
66 % сталевих труб, 50 % чаву-
ну, 51 % сталі, 47 % прокату,
39 % коксу.
Найбільші підприємства галузі:
металургійні комбінати — Ма-
кіївський, маріупольський
«Азовсталь», Алчевський,
«Криворіжсталь», Дніпровський,
«Запоріжсталь»; металург, з-ди:
Донецький, Єнакіївський, Кра-
маторський, Костянтинівський,
дніпропетровські їм. Петров-
ського та ім. Комінтерну, запо-
різ. «Дніпроспецсталь»; трубні
з-ди — Нікопольський, Хар-
цизький, Новомосковський, Ма-
кіївський труболиварний; кок-
сохім. заводи — Алчевський,
Авдіївський, Маріупольський,
Дніпродзержинський гірничо-
збагачув. комбінати — Орджо-
нікідзевський, Марганецький по
видобутку і переробці марган-
цевої руди, Південний, Інгу-
лецький, Новокриворізький, П1В
нічний і Центральний — в Крив-
басі та Полтавський, Запорізь-
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ
Нововолинськ 1*
.і	'^КиТеське
І Першотравневе іввсх
Майдан-Внла
КИЇВ
Бур тин
ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОСТІ
Видобування і збагачення рудної сировини для
чорної металургії (Ре- залізо Мп-марганець)
Видобування і збагачення нерудно’
сировини для чорної металургії
Виробництво чорних металів
Виробництво труб
Виробництво елентроферосплавів
Нонсохім'чна
Виробництво вогнетривів
кий залізорудний комбінат та
ін.
Важливими проблемами даль-
шого розвитку Ч. м. на Україні
поряд з тех. переоснащенням
підприємств і впровадженням
нових технолог, процесів є роз-
ширення обсягу робіт щодо охо-
рони навколишнього середови-
ща з метою доведення до рівня
допустимих скидання забруд-
нених стічних вод та викидів
в атмосферу, значного поліп-
шення еколог, обстановки в міс-
тах розташування підприєм-
ства галузі. Складні гірничо-
геол. умови і зростаюче подо-
рожчання видобутку руди в
Кривбасі та коксівного вугілля
в Донбасі, напружена еколог,
обстановка зумовлюють зни-
ження надалі виробництва ме-
талопродукції, орієнтацію на
задоволення гол. чин. по-
треб республіки при скоро-
ченні вивозу продукції Ч. м.
за її межі. М. О. Терещенко.
ЧОРНА РІЧКА — геол. заказ-
ник респ. значення (з 1974).
Розташована на Пд. Сх. від
Севастополя. Перебуває у відан-
ні Севастопольського лісгосп-
загу. Пл. 150 га. Охороняється
каньйоноподібна ділянка до-
лини р. Чорної (див. Чорнорі-
чинський каньйон). Скелясті
схили вкриті дубом пухнастим
та рідколіссям ялівцю високо-
го. У підліску трапляються ін.
реліктові види: рускус пон-
тійський, піраканта червона,
в’язіль емероїдний. Іл. с. 421.
А. В. Єна.
ЧОРНА ТЙСА — річка у Рахів-
ському р-ні Закарп. обл., права
прит. Тиси (бас. Дунаю). Довж.
С 'Кременчуцькеє.
/ДЙк вдех
Коисонольськ
КарлО'Лібкнех
веролонеиьк*
Ватутіне
Краматорськ
к ~7 1 ' Новомос ковськ _ „ 4
Дніпропетровськ Ь ••>АРУ*К.в*а(]|
\	/	2$	/ ’Ч
Чініпродзеожннськ	4—/	! —
анов'
^рКомунарськ
'накієве Ч
Хрисгофор вкаС’.’Л^
' ^Кривий Г /
є	\Орджон/к{Й
Одеса
Каховське
Ч кйсх. 7
ДніпроруднеК^Х
Степа*
Севастополь

Річка Чорна Тиса.
49 км, пл. бас. 315 км2. Бере
початок з джерел на пн.-сх. схи-
лах хр. Свидовець, нижче пере-
тинає Полонинський хр. Доли-
на У-подібна, шир. від 20 до
600 м. Заплава виявлена лише
на ділянці від с. Чорної Тиси
до смт Ясіня, асиметрична; шир.
від 20 до 200 м. Річище слабо-
звивисте, кам’янисте, подекуди
розгалужене, багато порогів;
шир. річища переважно 10 —
25 м, найбільша — 40 м (біля
смт Ясіня). Похил річки 16
м/км. Живлення мішане, з пере-
важанням дощового. Льодові
явища (забереги, шуга) з’явля-
ються наприкінці листопада,
скресає наприкінці лютого —
на поч. березня. Гідролог, пости
біля смт Ясіня (з 1956) і с. Біли-
Харків
Красноармійсьнх.’-.
Красногор>вка‘
к ’їГ -ь. ДпкУчасрсА
^^^Хариизьк
’&'ївка
'Комсомольське
новахз
Пологи с, Ч
Маріуполь
Цифрами на нарті
позначені
і Авдіівка
2 Горлівка
З Донецьк
4 Костянтинівна
Кеоч
Масштаб 1:10 000 000
на (з 1946). Воду використову-
ють для водопостачання. Вод-
ний туризм. Береги річки на
окремих ділянках укріплені.
М. І. Кирилюк.
ЧОРНЕ ВЕЛЙКЕ ОЗЕРО — озе-
ро карстового походження у
Любомльському р-ні Волин.
обл., у групі Шацьких озер.
Довж. 1,35 км, шир. від 0,35 до
0,65 км, пл. 0,71 км', пересічна
глиб. 2 м, максимальна — 3,2 м.
Улоговина неправильної оваль-
ної форми. Довжина берегової
лінії 3,5 км. Береги переважно
низькі, заболочені, поросли оче-
ретом і чагарником, північні
підвищені і піщані. Живиться
атм. і підземними водами.
Взимку замерзає. Прозорість
води до 1,2 м, пересічна мінера-
лізація — 0,29 г/л. Донні від-
клади представлені пісками,
глинами та сапропелевими му-
лами (товща коливається від
З—3,5 до 7 — 7,5 м). Водяться
окунь, щука, вугор, карась, лин,
сом. Рибництво. На зх. березі —
м. Шацьк, місця відпочинку.
Ч. В. о.— у складі Шацького
природного національного пар-
ку.	Н. І. Карпенко.
ЧОРНЕ МОРЕ — внутр. море
бас. Атлантичного ок., омиває
береги України, Росії, Грузії,
а також Румунії, Болгарії та
Туреччини. Керченською прото-
кою сполучене з Азовським
морем, прот. Босфор, Мармуро-
вим м. і прот. Дарданелли
з Середземним м. Пл. 422 тис.
км5, заг. об’єм води 547 тис. км ,
пересічна глиб. 1271 м, макси-
мальна — 2245 м. Довж. бере-
гової лінії 4090 км. Протяж-
ність Ч. м. між зх. і сх. точками
бл. 1167 км, між пн. і півден-
423
ЧОРНЕ МОРЕ
ною — 624 км. Береги Ч. м. роз-
членовані мало, переважно го-
ристі, урвисті. Пн.-зх. береги
(від дельти Дунаю до Каркініт-
ської зат.) у межах України
низовинні. Найбільший півост-
рів — Кримський, найб. затоки
(біля берегів України) — Каркі-
нітська, Каламітська, Феодосій-
ська, Ягорлицька, Джарилгаць-
ка (див. окремі статті). Островів
мало (Зміїний, Березань, Джа-
рилгач). Поширені намивні пі-
щані коси (Кінбурнська, Тенд-
рівська та ін.). У межах Украї-
ни у Ч. м. впадають Дунай,
Дністер, Південний Буг, Дніпро,
які мають великий вплив на
формування його водного ба-
лансу. Існування Чорного м. бе-
ре початок з океану Тетіс (ЗО—
40 млн. років тому), з якого ут-
ворювалися солоні Сарматське
й Меотичне та прісне Понтичне
моря. Сучасних рис Чорного і
Азовського морів набув Давньо-
евксинський басейн 400—500
тис. років тому. Зв'язок із Се-
редземним морем виник 100—
150 тис. років тому (Карангат-
ське море), припинився 18—20
тис. років тому (Новоевксинсь-
ке опріснене море), встановив-
ся 7—5 тис. років до н. е. і існує
донині. Є й ін. припущення що-
до виникнення Ч. м. (див. Чор-
номорської западини палеогео-
графічна область).
В геоструктурному відношенні
тер. Ч. м. належить до Серед-
земноморського рухливого поя-
су. Тектонлні рухи проявля-
ються тут до нашого часу (див.
Сейсмоакт ивні зони). Морфо-
структури дна відзначаються
різною геол. будовою. На шель-
фі у пн.-зх. частині та півден-
ніше від Керченської протоки
переважають черепашкові від-
клади і мули. На материковому
схилі відслонюються корінні
породи, біля його підніжжя --
відклади підводних зсувів. У
Чорноморській субокеанічній
западині встановлено наявність
земної кори як платформено-
го, так і субокеанічного типу.
Дно Чорного м. у межах запа-
дини вкрите вапняковим мулом
та глинами.
Кліматичні умови Ч. м. визна-
чаються положенням значної
його частини в субтропічному
поясі. Зима тепла і волога,
літо сухе і жарке. Взимку бува-
ють сильні штормові вітри пн.-
сх. напряму (крім пд.-сх. части-
ни моря), пов'язані з прохо-
дженням циклонів, влітку пере-
важають помірні пд.-зх. вітри.
Т-ра повітря над акваторією
моря у січні від 0°, —1° до
4-8°, у серпні 4^22, 4~25° і
вище. Пересічна кількість опа-
дів зростає із Зх. на Сх. від
200—600 до 2000 мм і більше.
На формування водних мас
Ч. м. найбільший вплив має
надходження солоних вод з
Мармурового м. у вигляді при-
донної течії та зустрічна по-
верхнева течія з Ч. м. Швид-
кість обох течій приблизно одна-
кова (0,6—0,8 м/с); протягом
року у Ч. м. надходить 170 км3
води, витікає 360 км3. Ці ве-
личини зазнають певних коли-
вань, в цілому ж переважають
ЛИПЕНЬ
ІЗОЛІЧІІ
температур поверхневих вод у
фактори опріснення мор. вод.
Поверхневі води Ч. м., крім при-
гирлових ділянок великих рік,
мають солоність 14—18,3 %о,
глибинні — 22,3—22,6 %о за
рахунок солоних (до 35 %о) вод
з Мармурового м. Пересічна
солоність Ч. м. 21,8 %о. Т-ра по-
верхневих вод влітку Н~24,
—|-26°, у мілководних затоках
4-27, 4-29°, у центр, частині мо-
ря — до 4-22г. Пересічна т-ра
У СІЧНІ
У ЛИПНІ
Піццнла
МИКОЛАЇВ

ХЕРСОН
Лл)Р«
ІЗОЛІНІЇ
глибин у метрах
Іллічівськд

?<л/
Позначки глибин
БУХАРЕСТ
Думай
ВАРНА
ЬУРГАС? Б>рга^°
СТАМБУЛ
м0Гр
Ізмаїл
Ь
КОНСТАНЦА
1901
2135
1212
ІЗМІТ
Джанкой
^ОВСЬКЕ МОр£
КЕРЧ
о Змпмий
;(фСР)І
ЄВПАТОРІЯ
Ка чаміщгьжа
зат. Ч, ґ-
СЕВАСИ ПОЛЬ
СІМФЕРОПОЛЬ Феодосія
Ялта
___.»20 ш
І7€3
2245
/-<ж‘ <%/**'
Ьафрв
Саксонська
зат.
САМІ У Н
ч^КРАСНОДАР
АнплаДЦ.
ЮЙОРаСіЙСЬК
м.1 епенджині
Лаба
Туапсе
.АРМАГ Р «с^дВР0П0ЛЬ
НЕВИННОМИСЬК
МАЙКСП
ЧЕРКЕСЬК	о
ЯТИГОРСЬК
СОЧ*

І агро
СУХУМІ1
Попи
КУТАЇСІ
АТУМі
Трабзон

ЧОРНЕ МОРЕ	424
425
ЧОРНЕ МОРЕ
ЧОРНИИ
426
поверхневих вод взимку 4-8,
4-9°, крім пн.-зх. і пн.-сх. час-
тин, де у суворі зими море за-
мерзає. Коливання т-ри спосте-
рігається до глиб. 150 м, нижче
протягом року вона залишається
практично сталою (4-8,6, 4-9,1°).
Значний вертикальний градієнт
солоності і відповідно щільності
вод Ч. м. утруднює перемішу-
вання глибинних і поверхневих
вод і обмежує надходження
кисню на глибину, чим поясню-
ється вертикальне розшаруван-
ня чорномор. вод й існування
сірководневої зони. Заг. об’єм
насичених сірководнем вод ста-
новить 87 % (475 км3) від заг.
об’єму моря, що негативно впли-
ває на його органічне життя.
Циркуляція поверхневих вод
визначається системою замкну-
тих циклонічних кругообігів
(див. карту), циркуляція гли-
бинних вод в основному узго-
джується з поверхневою (див.
Циркуляція морських вод).
Припливно-відпливні коливан-
ня рівня Ч. м. не перевищують
8 см, крім деяких районів. Зо-
крема, біля Пд. берега Криму
під дією вітрів коливання рівня
моря становить 10—15 см.
Амплітуда згінно-нагінних ко-
ливань переважно 40 —60 см
(біля пн.-зх. берегів — до 1,5 м),
сейшевих — до 60 см. Прозо-
рість води у відкритому морі
пересічно 15—20 м, у прибе-
режних водах зменшується до
5—7 м і менше внаслідок наяв-
ності значної кількості мін. і
органічних частинок. Хвильові
процеси найпоширеніші при
проходженні циклонів; восени
і взимку під час штормів висота
морських хвиль досягає 5 —6 м,
іноді — 10—14 м (див. Вітрові
хвилі).
Ч. м. багате на біогенні речови-
ни, вміст і розподіл яких зміню-
ється протягом року. Найвища
концентрація нітратів і нітритів
припадає на осінньо-зимовий
період, мінімум — на літо і
характерний для зон впливу
річкового стоку. Спостерігає-
ться порівняно високий вміст
фосфати» азоту, мікроелемен-
тів та ін. речовин, особливо
у глибинних водах Ч. м. У верх-
ні шари (до 50—100 м) вони
найчастіше надходять у січні —
лютому, у травні — червні, з
розвитком фітопланктону, їхній
вміст різко зменшується. Рос-
линний і тваринний світ зосере-
джений гол. чин. у поверхне-
вому шарі Ч. м., оскільки з глиб.
200 м води перенасичені сірко-
воднем, і тут розвиваються лише
Чорне море.
Вид на Ялтинську бухту.
Курорт Масандра.
Одеський морський порт.
анаеробні бактерії. Всього у
Ч. м. налічується понад 660 ви-
дів рослин та понад 2 тис. видів
представників тваринного сві-
ту. Пром. значення мають хам-
са, ставрида, шпроти, кефаль,
камбала та ін., водорості (філо-
фора, цистозира, зостера тощо)
та безхребетні (мідії, креветки,
устриці). У пн.-зх. частині моря
зосереджене філофорне поле
Зернова.
Інтенсивне освоєння морського
узбережжя, зарегулювання річ-
кового стоку, скидання дренаж-
них вод із зрошуваних масивів
зумовлюють погіршення еколо-
гічної ситуації в басейні Ч. м.
У пн.-зх. частині Ч. м., біля
берегів України, бувають замо-
ри, змінюється видовий склад
мор. організмів, зростає біомаса
фітопланктону і окремих видів
зоопланктону. Напр., спостері-
гається розмноження медузи
аурелії та інфузорії мезодініум,
проте різко скоротилося пого-
лів’я дельфінів, практично зник-
ла пеламіда і скумбрія та ін.
традиційні для Ч. м. риби, по-
требує охорони філофорне поле
Зернова. Для збереження і від-
творення біол. ресурсів Ч. м.
важливе значення мають нау-
ково обгрунтовані правила ри-
бальства, запровадження сучас.
методів очищення мор. вод від
забруднюючих речовин, аклі-
матизація і штучне розведення
цінних пром. видів риб, молюс-
ків та ін. (див. Біологічна меліо-
рація водойм, Марикультура,
Штучні рифи). Частина аквато-
рії моря — у складі заповідни-
ків Дунайські Плавні, Мис
Мартьян, Чорноморського біо-
сферного заповідника, Карада-
зького заповідника.
Ч. м. відіграє велику роль у
внутр. і зовн. трансп. зв’язках.
Найбільші порти України: Оде-
са, Іллічівськ, Южний, Мико-
лаїв, Херсон, Севастополь, Ялта,
Феодосія, Керч. Узбережжя
Ч. м.— район рекреації, зокре-
ма, в Україні — Одеський ре-
креаційний район та Південний
берег Криму.
Ч. м. відоме здавна. За сучас.
даними, першими мореплавця-
ми, що прийшли у Ч. м., були
крітяни (1975 біля Каліакри
знайдено кам. якір крітського
корабля, датований 16—15 ст.
до н. е.). До перших відомих
карт Ч. м. належать карти світу
Анаксимандра та Гекатея Мі-
летського (5—4 ст. до н. е.),
вирізьблені на мідних дошках.
У 4 ст. до н. е. з’явився перший
посібник з плавання по Ч. м.—
♦Перипл Внутрішнього моря»,
що охоплював Середземне, Чор-
не й Азовське моря. Пізніше,
з розвитком мореплавства, з яв-
ляються докладніші описи і
карти Ч. м. Плавання слов’ян-
ських мореплавців відомі ще з
4 ст., тривалі мор. походи здій-
снювали вони за часів Київ.
Русі; є відомості про плавання
запорізьких козаків, які вихо-
дили й у Середземне м. Під час
переходу рос. корабля «Кре-
пость» від Керчі до Стамбулу і
назад (1699—1700) були здій-
снені різноманітні гідрографіч-
ні спостереження, і на цьому
матеріалі 1703—04 створено
Атлас Чорного і Азовського
морів. З остаточним виходом
Росії до берегів Ч. м. після рос.-
тур. війни 1768—74 почалися
систематичні гідрографічні ро-
боти. У 1773 досліджена Сева-
стопольська бухта, 1775 — Дні-
провський лиман, у 1793 —
Одеська зат. У 1799 створено
атлас пн. узбережжя Ч. м. Си-
стематизований опис усього Ч.
м. вперше здійснила експедиція
Є. П. Манганарі (1825—36),
результатом якої став, зокрема,
Атлас Чорного моря (1841).
У 1851 створено першу ло-
цію Ч. м. Важливе місце у
вивченні Ч. м. посідають до-
слідження С. О. Макаровим
1881—82 босфорських течій
(див. Морські протитечії), а та-
кож відкриття під час комп-
лексних експедицій 1890 і 1891
глибоководної западини Ч. м. й
сірководневого шару на глиб,
понад 200 м. Наприкінці 19 —
на поч. 20 ст. проведено комп-
лексні дослідження Ч. м. (під
керівництвом К. А. Мякишева,
К. П. Андрєєва та ін.), за мате-
ріалами яких доповнено і пере-
видано більшість карт Ч. м. Ве-
лике значення мали гідрологіч-
ні експедиції 1924—36 під ке-
рівництвом Ю. М. Шокальсько-
го і В. А. Снєжинського. Систе-
матичні гідрофіз., гідролог, й
гідрохім. дослідження Ч. м.
пов’язан зі створенням 1929
Чорноморської гідрофізичної
станції АН СРСР у смт Каціве -
лі, засновником і директо-
ром якої був акад. В. В. Шулей-
кін. Значний внесок у вивчення
Ч. м. зробили А. Г. Колесников,
Г. Г. Неуймин, Б. О. Скопинцев,
В. І. Бєляєв та ін. На поч. 20 ст.
геодезист А. М. Бухтєєв зв’язав
тріангуляційну сітку всього пн.-
зх. узбережжя моря. Вивчення
магнітного поля на берегах
Ч. м. почалося з 1828 і прово-
дилося систематично. З 60-х рр.
20 ст. вимірювання складових
магнітного поля здійснюється
на акваторії моря (зокрема, за
допомогою немагнітної шхуни
♦Зоря»). Спец. геол. досліджен-
ня Ч. м. наприкінці 18 ст. почав
М. І. Андрусов. У 60—80 рр.
20 ст. комплексні геол. роботи
в межах мор. дна, особливо на
шельфі, проводяться, зокрема,
установами АН України. Серед
осн. напрямів — виявлення пер-
спективних на нафту і газ райо-
нів прибережних родовищ ко-
рисних копалин, вивчення бу-
дови і рельєфу мор. дна тощо.
Велика увага приділяється до-
слідженню динаміки мор. бере-
гів (В. П. Зенкович, Ю. Д. Шуй-
ський, А. Г. Кікнадзе та ін.).
Вивчення фауни Ч. м. напри-
кінці 18 — на поч. 19 ст. почав
П. С. Паллас. Систематичні
гідробіол. дослідження Ч. м. по-
в’язані із створенням Севасто-
польської біологічної станції
1871—72 (тепер — Біології пів-
денних морів інститут).
Серед вчених, що вивчали біо-
логічні ресурси Ч. м.,— М. Г.
Ратке, О. О. Остроумов, О. О. Ко-
валевський, С. О. Зернов, В. О.
Водяницький, М. М. Кніпович,
В. М. Грезе, Ю. П. Зайцев, Г. Г.
Полікарпов. В Україні пробле-
мами Ч. м. займаються Морсь-
кий гідрофізичний іи-т та Ін-т
біології південних морів АН Ук-
раїни, Наук, центр вивчення
Чорноію і Азовського морів
(НЦЧАМ) та Український на-
уковий центр екології моря, Ін-
ститут геологічних наук АН
України, Півден. н.-д. ін т
рибного г-ва і океанографії та
ін. установи. Зокрема, у між-
відомчій програмі СКОДЧ (су-
місне комплексне океанографіч-
не дослідження Чорного і Азов-
ського морів) 1980—86 брали
участь 16 н.-д. установ. Розроб-
лено довгостроковий проект
♦Чорне море».
Велике значення має міжнар.
співробітництво (див. Міжна-
родні наукові проекти по ви-
вченню морів та океанів,
Океанографічні дослідження),
оскільки сучас. стан Ч. м. вна-
слідок тотального антропоген-
ного пресингу і зростаючої за-
грози екологічної катастрофи
потребує вирішення багатьох
наук, і практичних проблем
глобального масштабу.
Літ.: Основні биологической про-
дуктивности Черного моря. К.,
1979; Комплексньїе океанографи-
ческие исследования Черного моря.
К., 1980; Сорокин Ю. И. Черное мо-
ре. Природа, ресурсні. М., 1982; За-
ика В. Е. Черное море. Научно-по-
пулярний очерк. Симферополь,
1983; Черное море. Пер. с болг. Л.,
1983; Комплексньїе исследования
Черного моря. Севастополь, 1984;
Суховей В. Ф. Моря Мирового
океана. Л., 1986; Природа Украин-
ской ССР. Моря и внутренние
водні. К., 1987.
В. М. Єремєєв, О. М. Сувореє
(заг. характеристика);
Л. І. Митін (історія дослідженн);
Ю. Д. Шуйський
(геол. будова).
ЧОРНИИ ДІЛ — хребет у пд.
частині Покутсько:Буковин-
ських Карпат. Простягається
у субмеридюнальному напрямі
між витоками Білого Черемо-
шу — Саратою і Перкалабом.
427
ЧОРНОБАЇВСЬКИИ
Висота до 1214 м. Пов’яза-
ний з Мармароським масивом,
складений палеозойськими квар-
цитами, кристалічними сланця-
ми, вапняками. Куполоподібні
вершини і круті схили, вкриті
смерековими лісами, трапля-
ються виходи вапняків. Для
рослинності характерні рідкісні
угруповання (див. заказник
Чорний Діл). На вершинах і
подекуди серед лісів — різно-
травні луки — полонини.
П. І. Штойко.
ЧОРНИИ ДІЛ — ландшафтний
заказник респ. значення (з 1980).
Розташований у Путильському
р-ні Чернів. обл. Перебуває у
віданні Путильського лісоком-
бінату. Пл. 263 га. Охороняється
мальовничий ландшафт на гре-
бені та пн.-сх. схилах пасма
Чорний Діл. Рослинний покрив
утв. переважно ялинові ліси.
У багатому трав’яному покри-
ві — понад 50 видів цінної гір-
ськолісової, субальп. та альп.
флори, з них 10 видів занесені
до Червоної книги України (зо-
крема, білотка альпійська, лі-
лія лісова, орлики трансільван-
ські). Багатий тваринний світ:
рись, вовк, свиня дика, куниця
лісова тощо. В. П. Коржик.
ЧОРНИИ ЛІС, Болото Чорний
Ліс — гідролог, пам’ятка при-
роди респ. значення (з 1975).
Розташований в Олександрій-
ському р-ні Кіровогр. обл. Пере-
буває у віданні Чорноліського
лісгоспзагу. Охороняється най-
південніше на Україні сфагнове
болото на межі лісостепової і
степової зон. У рослинному по-
криві є пн. рослини, не харак-
терні для місц. флори: грушан-
ка круглолиста, пухівка, щит-
ник гребенястий, деякі орхідні.
ЧОРНИИ ОСТРІВ — селище мі-
ського типу Хмельницького ра-
йону Хмельн. обл. Розташова-
ний при злитті р. Пд. Бугу і
Мшанця, за 2 км від залізнич.
ст. Чорний Острів. Автостанція.
1,1 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується в істор. джерелах 1366,
с-ще міськ. типу з 1957. Поверх-
ня хвиляста, розчленована до-
линами річок, балками та
ярами. Перевищення відносних
висот у межах с-ща до 35 м.
Пересічна т-ра січня —5,6°,
липня 4-18,6°. Опадів 563 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
61,0 га. Поблизу Ч. О.— Грузе-
вицький заказник (місц. значен-
ня). У Ч. О.— трикотажна ф-ка,
дослідно-експериментальний, ком-
бікормовий з-ди, хлібоприй-
мальний пункт. Профес.-тех.
уч.-ще. Літ.-мемор. музей укр.
поета-байкаря Л. І. Глібова,
який 1855—58 викладав тут у
повітовому уч-щі.
ЧОРНИИ ТАШЛЙК — річка у
Новоукраїнському, Добровелич-
ківському і Вільшанському
р-нах Кіровогр. обл. та Перво-
майському р-ні Микол, обл.,
ліва прит. Синюхи (бас. Пд.
Бугу). Довж. 135 км, пл. бас.
2387 км2. Бере початок на Сх.
від с. Кропивницького. Долина
переважно коритоподібна, шир.
до 6 км, глиб, до 100—120 м.
Заплава завширшки 200 м. Рі-
чище помірно звивисте, шир.
20 м. Похил річки 0,81 м/км.
Живлення снігове і дощове. Осн.
притоки: Ташлик, Грузька (ліві),
Плетений Ташлик (права). За-
мерзає в грудні, скресає у бе-
резні. Льодовий режим нестій-
кий. Стік зарегульований став-
ками, водосховищами. Воду ви-
користовують для тех. і с.-г.
водопостачання та зрошування.
На річці — м. Новоукраїнка.
ЧОРНИИ ЧЕРЕМОШ — річка
у Верховинському р-ні Івано-
Фр. обл., лівий витік Черемошу
(бас. Пруту). Довж. 87 км, пл.
бас. 856 км2. Бере початок на
пн.-сх. схилах Чивчинських гір.
Долина У-подібна, на окремих
ділянках ущелиноподібна; пере-
важна шир. 100—200 м, най-
більша — 950 м (у межах Вер-
ховинського зниження). Запла-
ва завширшки 50—60 м, біля
смт Верховина до 300—500 м.
Річище помірно звивисте, є по-
роги з падінням води 0,5—
1,6 м; шир. річища 20—30 м
(найбільша — 45 м). Похил річ-
ки 14 м/км. Живлення мішане,
з переважанням дощового і сні-
гового. Льодові явища з кінця
грудня — поч. січня, скресає у
2-й пол. березня; льодостав не-
стійкий. Гідролог, пост біля смт
Верховини (з 1958). Використо-
вують для водопостачання і
рибництва. Водний туризм. Бе-
реги річки на значному протязі
укріплені. М. І. Кирилюк.
ЧОРНЙШ — заплавне озеро у
Менському р-ні Черніг. обл., на
лівому березі Десни (бас. Дні-
пра), на Пд. Сх. від с. Ушні.
Протоками сполучається з річ-
ками Десною і Березою. Довж.
бл. 2 км, шир. до 0,2 км, пл.
40 га, глиб, до 3 м. Улоговина
дугоподібної форми з розши-
ренням посередині. Пд. і пн. бе-
реги низькі, вкриті болотяною і
лучною рослинністю, зх. і схід-
ні — поросли вільхою і вербо-
лозом, хмелем і ожиною. Жив-
лення мішане (під час весняної
повені сполучається з оз. Супо-
тин). Т-ра води влітку на глиб.
0,5 м від поверхні 4-17, 4-18 ,
Заказник Чорний Діл.
Загальний вигляд.
Скабіоза матова.
на глиб. 0,5 м від дна +11,
+11,5°; взимку озеро замерзає.
Прозорість води 0,8 м. На дні —
мулисті відклади з домішками
торфу. Водяться окунь, щу-
ка, плітка, краснопірка, ка-
рась, лин. У прибережних заро-
стях — гніздування очеретянок,
кобилочок, болотяних крячків,
куликів, качок. Рибальство.
Літ.: Никифоров А. И. Деснян-
ские озера (Туристам, рьіболовам,
охотникам путеводитель). К., 1970.
І. В. Марисова.
ЧОРНІ БАГНА, Болото Чорні
Багна — гідролог, пам’ятка
природи респ. значення (з 1975).
Розташовані в Іршавському р-ні
Закарп. обл. Перебувають у ві-
данні Довжанського лісокомбі-
нату. Пл. 15 га. Охороняється
верхове (оліготрофне) болото на
схилі г. Бужора, на вис. 840 м
над р. м. У рослинному покриві
переважають пухівково-чагар-
ничково-сфагнові ценози. З рід-
кісних видів трапляється жу-
равлина дрібноплода, занесена
до Червоної книги України.
ЧОРНОБАЇВСЬКИИ РАЙОН —
район на Сх. Черкас, обл. Утво-
рений 1923. Пл. 1,6 тис. км2.
Нас. 56,2 тис. чол., у т. ч. місь-
кого — 8,9 тис. (1990). У райо-
ні — смт Чорнобай (райцентр)
та 52 сільс. населені пункти.
На Пд. і Пд. Сх. район омиває
Кременчуцьке водосховище. Ле-
жить на Придніпровській низо-
вині. Поверхня — низовинна,
плоска лесова рівнина, усклад-
нена прохідними долинами, не-
значними западинами. Корисні
копалини: торф, глини, пісок.
Міститься у Лівобережно-Дні-
провській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —6,0й, липня
+20,4°. Період з т-рою понад
+10° становить 165 днів. Опа-
дів 488 мм на рік; осн. частина
їх випадає у теплу пору року.
Висота снігового покриву до
16 см. Розташований у недо-
статньо вологій, теплій агроклі-
матич. зоні. Річки — Сула та
Ірклій, обидві — притоки Дні-
пра. Збудовано 63 ставки, заг.
пл. водного дзеркала 1655 га.
Найпоширеніші чорноземи ти-
пові малогумусні (90,4 % площі
району) грунти. Пл. лісів 6,4
тис. га. Осн. породи: сосна, дуб,
граб, липа, клен, ясен. У райо-
ні — респ. значення комплекс-
на пам’ятка природи урочище
Бурти, місц. значення 5 заказ-
ників, 3 пам’ятки природи, З
парки — пам’ятки садово пар-
кового мистецтва..
Осн. пром. підприємства р-ну —
чорноба'івська швейна ф-ка
♦ Юність», іркліївські комбікор-
мовий, маслосироробний та ко-
нопляний з-ди. Спеціалізація
с. г.— рослинництво зерново-
буряківпичого, тваринництво
ЧОРНОБАИ
428
м’ясо-мол. напрямів. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 96,7, у т.
ч. орні землі — 90,0, сіножаті і
пасовища — 4,9. Осушено бл.
4 тис. га. Осн.культури: озима
пшениця, ячмінь, кукурудза,
горох, цукр. буряки, соняшник.
У районі — 25 колгоспів, 7 рад-
госпів. Автомоб. шляхів 668 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
570 км. Профес.-тех. уч-ще (с.
Іркліїв). Краєзнав. музей (Чор-
нобай).
Об’єкт туризму: літ.-меморі-
альний музей укр. письмен-
ника, театр, і культур.-громад-
ського діяча М. П. Старицько-
го на його батьківщині (с. Клі-
щинці).
ЧОРНОБАИ — селище місько-
го типу Черкас, обл., райцентр.
Розташований на р. Ірклій
(прит. Дніпра), за 22 км від
залізнич. ст. Золотоноша. 8,9
тис. ж. (1990). Вперше згадуєть-
ся 1656, с-ще міськ. типу з
1965. Пересічна т-ра січня
—6,0 , липня +20,4 . Опадів
488 мм на рік. У Ч.— з-д прод.
товарів, швейна ф-ка «Юність».
Краєзнав. музей.
ЧОРНОБИЛЬ — місто Іванків-
ського р-ну Київ. обл. Розта-
шований на р. Прип’яті, при
впадінні в неї р. Уж, за 18 км
від залізнич. ст. Янів. Відомий
з 1193, місто з 1941. У 1986 бу-
ло 13,6 тис. ж. У зв’язку з не-
сприятливою екологічною си-
туацією внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС 1986 жи-
телів Ч. евакуйовано.
чорнобильський район
район на Пн. Київ. обл. Утв.
1923. У зв’язку з несприятли-
Гірський масив Чорногора.
ЧОРНОБАІВСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ксасенівки
Фра нківка
Бакаєве
Мал Канівці
Мрхнач
Лучашівка
Вед. Канівиі
Ровоикракчкі
©Ревбйяц.
Крутьки
І ) ЧЛІІв
ериіотрав
Придк
ьке
Ти мченки
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Лпхол/ти 127
Ком.нтернЗ
І Нове Життя
Ве.ч. Бурська
І	оТарасізка
Богойухма Хрестителеві
) Урочище Бурти
(пам ятна природи)
'Си? Коврай _ _—•—
“"^Ленінське
Чорнобай „	,,	\
Веселий Хутір \
®	Мала Бур мка
Мельники^
Скоподистик с
Воронинціо
оЧехлвка
ВереМцека ।
Жовнине
дм ккаленки
Висютинт \Кл&ц~ниі
вою екологічною ситуацією, що
склалася після аварії на Чорно-
бильській АЕС 1986,16.ХІ 1988
об’єднаний з Іванківським райо-
ном.
ЧОРНОГЇРСЬКИИ ПОКРИВ
геол. структура у пд.-сх. части-
ні Карпатської покривно склад-
частої споруди. В межах Украї-
ни займає межиріччя Тиси і
Сучави. Складений верхньо-
крейдовим флішем. Тут виділя-
ють 2 підзони: фронтальну Ску-
півську, насунуту на Кроснен-
ську зону з амплітудою 20—
ЗО км, і Шипітську (Говерлян-
ську) у вигляді численних дріб-
них скиб, де переважають чорні
аргіліти з прошарками склува-
тих пісковиків. У рельєфі Ч. п.
відповідає гірському масиву
Чорногора.	В. В. Глушко.
ЧОРНОГОРА — найвищий гір-
ський масив Українських Кар-
пат, у межах Закарп. та Івано-
Фр. областей. Простягається на
40 км між долинами річок Чор-
ної Тиси, Білої Тиси та Чорного
Черемошу. Ч.— крутосхиле се-
редньогір’я, над яким підно-
сяться вершини гол. хребта —
Говерла (2061 м, найвища на
Україні), Піп-Іван (2022 м),
Петрос (2020 м) та ін. Склада-
ється переважно з флішу, поде-
куди є виходи вулканіч. порід.
Схили глибоко розчленовані, у
верх, частині виражений аль-
пійський рельєф з льодовикови-
ми формами (карами, трогами,
цирками). Поширені кам. оси-
пища. Схили Ч. вкриті ялино-
вими, смерековими та буковими
лісами, на вершинах — поло-
нини. Об’єкт туризму.
Г. П. Міллер.
ЧОРНОГУЗКА — річка у Лока-
чинському і Луцькому р нах
Волин. обл., права прит. Стиру
(бас. Прип’яті). Довж. 54 км,
пл. бас. 552 км'. Бере початок
з джерел поблизу с. Бубнова.
Долина коритоподібна, шир. до
З км, глиб, до 40 м. Заплава
двостороння, заболочена, на
окремих ділянках осушена;
пересічна її шир. 300—400 м,
максимальна — 700 м. Річище
звивисте (шир. від 1—3 до ЗО м,
глиб, до 1,4—2 м), подекуди
випрямлене. Похил річки 0,67
м / км. Осн. притока — Полонка
(права). Живлення мішане (крім
снігових і дощових вод, Ч. жив-
лять понад ЗО підземних дже-
рел). Льодостав з серед, грудня
до серед, березня. Стік зарегу
льований штучними водоймами
(Садівський став та ін.). Воду
використовують для побут, і
с.-г. водопостачання; рибництво.
/. М. Коротун.
ЧОРНОЗЕМИ — тип грунтів,
що мають акумулятивний про-
філь і формуються під степо-
вою рослинністю в автоморф-
них умовах суббореального
клімату. В структурі грунто-
вого покриву України Ч. займа-
ють 57 % у складі с.-г. угідь
і 67,7 % ріллі. Поширені в лісо-
степовій та степовій агрогрун-
тових зонах. У їхньому профілі
виділяють горизонти: гумусо-
во-акумулятивний, перехідний
(верхній та нижній) і материн-
ську породу. Потужність гори-
зонтів, вміст гумусу, глибина і
форма залягання та ін. характе-
ристики визначаються природ-
ними умовами розвитку Ч.
У зв'язку з різницею умов грун-
тоутворення та неоднорідністю
материнських порід (лсси, гли-
на, мергель, пісок та ін.) форму-
ються різноманітні за власти-
востями Ч. Тому їх розглядають
за двома класами: зональним
та азональним. За першим з
них виділяють 2 підзони в сте-
повій (пн. і пд.) і 3 фації (воло-
га помірнотепла субконтинсн
тальна в лісостеповій, тепла пів-
429
ЧОРНОЗЕМИ
денно-європейська в степовій
та помірно континентальна схід-
но-європейська в обох агрогрун-
тових зонах). Зональні Ч. зай-
мають 89,5 % їхньої площі і
формуються на лесах та чер-
воно-бурих глинах. Вони поді-
ляються на підтипи: вилугу-
вані вологі, типові вологі, вплу-
тувані, типові, звичайні, звичай-
ні міцелярно-карбонатні, зви-
чайні солонцюваті, передгірні,
південні, південні міцелярно-
карбонатні та південні солонцю-
ваті (див. окремі статті). Форму-
вання властивостей Ч. азональ-
ного класу пов’язане з хім. і мі-
нералогічним складом грунто-
утворюючих порід. Залежно від
потужності гумусового гори-
зонту Ч. поділяють на дуже
глибокі (понад 120 см), глибокі
(85—120 см), середньоглибокі
(65—85 см), неглибокі (45 —
65 см), коротко-профільні (25 —
45 см) і неповнорозвинуті (мен-
ше 25 см); за вмістом гумусу —
на слабогумусні (менше 3 %),
малогумусні (3—6 %, займа-
ють 90,9 % всіх Ч.) і середньо-
гумусні (6 %). Ч. мають ней-
тральну та слаболужну реакцію
грунтового розчину. Вони ха-
рактеризуються грудкувато-
Чорноземи звичайні.
Профіль чорнозему звичайного
потужного серєдньогумусного
на лесі.
Полтавська рівнина. Харківська
область.
Структура гумусового горизонту.
Структура підорного горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
Структура гумусованого лесу.
Структура лесу.
зернистою структурою, яка ви-
значила сприятливу будову
профілю по щільності, пористо-
сті для проникнення вологи та
її співвідношення з повітрям.
Серед них за мех. (грануло-
метричним) складом переважа-
ють важкосуглинкові та гли-
нисті (70,2 %), середньосуглин-
кові (19,9 %), легкосуглинкові
(9,5 %) та супіщані (0,4 %)
різновиди.
Ч.— найродючіші грунти Ук-
раїни. Бонітет їх становить
65 —100 балів. Для збереження
Ч. як цінного зем. фонду рес-
публіки здійснюють заходи що-
до боротьби з ерозією грунтів,
розвитком вторинного підкис-
лення, погіршенням фіз. вла-
стивостей та ін. деградаційними
процесами. М. І. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ВЙЛУГУВАНІ —
зональний підтип чорноземів,
що характеризуються слабкою
диференціацією профілю за
елювіально-ілювіальним типом,
наявністю бурого забарвлення
в нижньому перехідному гори-
зонті, підвищеної щільності та
розвитком горіхуватої або при-
змовидно-грудкуватої структу-
ри. Поширені в лісостеповій
агрогрунтовій зоні, формуються
між чорноземами типовими та
опідзоленими грунтами під роз-
рідженими лісами на лесах.
Утворення Ч. в.— результат по-
чаткової стадії прояву підзо-
листого грунтоутворювального
процесу на фоні чорноземоутво-
рення. Потужність гумусового
профілю Ч. в. досягає 80—
120 см. Реакція грунтового роз-
чину близька до нейтральної
(рН 6,5—6,8). Вміст гумусу ко-
ливається від 2,5 % до 4,5 %.
Вони переважно насичені осно-
вами, серед яких 75—85 % ста-
новить кальцій. За мех. (гра-
нулометричним) складом серед
Ч. в. переважають суглинисті
та глинисті різновиди. Бонітет
Ч. в.— 60—85 балів.
М. І. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ЗВИЧАЙНІ
зональний підтип чорноземів з
характерними типовими озна-
ками чорноземного грунтоутво-
рення, що протікає в умовах
помірно посушливого клімату
під різнотравно-ковилово-тип-
чаковою рослинністю на лесах,
лесоподібних відкладах і чер-
воно-бурих глинах. У складі
с.-г. угідь України — 9516,2
тис. га цих грунтів. Поширені
на Пн. степової агрогрунтової
зони. Поділяються на глибокі
(займають 23 % всієї площі
Ч. з., поширені у пн. частині
зони), середньо-глибокі (59 %
площі, переважають у центр,
частині зони) та неглибокі
(18 % площі).
Потужність гумусованого про-
філю коливається в глибоких
видах — від 85 (90) до 120
(130) см, де власне гумусовий
горизонт становить 40—50 (60)
см; в середньоглибоких — від-
повідно 65 (70) — 85 (90) см і
35—45 см, неглибоких — 45 —
65 (70) см і ЗО—40 см. Ч. з. ха-
рактеризуються наявністю кар-
бонатів у формі білоглазки
нижче гумусованого шару, а в
глибоких видах — псевдоміце-
лію (в перехідному горизонті).
Грунти добре агреговані (вміст
агрегатів з фракцією понад 0,01
мм становить 82—90 %), воло-
гоємкі, із сприятливим складом
обмінних катіонів (кальцію
80—83 %, магнію 14—16 %,
калію 1 — 2 %, натрію 1 — 2 %).
Ч. з. мають нейтральну реак-
цію грунтового розчину, вміст
гумусу становить 4,3—6 %.
Вміст валових поживних речо-
вин у Ч. з. становить: азоту —
0,20—0,31	%, фосфору —
0,12—0,16 %, калію — 1,8—
2,6 %.
Серед них за мех. (грануломет-
ричним) складом переважають
важкосуглинкові види (89 %).
Для підвищення родючості Ч. з.
здійснюють волого-збагачу-
вальні та протиерозійні меліо-
рації, вносять органічні та мін.
добрива. Бонітет Ч. з. становить
57 — 77 балів. М. І. Полипан.
ЧОРНОЗЕМИ ЗВИЧАЙНІ МІ-
ЦЕЛЯРНО-КАРБОНАТНІ —
зональний підтип чорноземів
теплої південно-європейської
фації степової агрогрунтової
зони, що характеризується ви-
сокою біогенністю профілю. Б
Україні займають пл. 443 тис.
ЧОРНОЗЕМИ
430
га. Формуються під степовою
рослинністю на добре зволоже-
них вододілах, на лесах або
лесовидних породах. За будо-
вою профілю вони подібні до
чорноземів звичайних і від-
значаються більшою потужні-
стю гумусового горизонту (68—
130 см), наявністю білозірки та
міцелію. Вміст агрегатів розмі-
ром понад 0,01 мм становить
92—98 %; є численні капро-
літи, кротовини, ходи комах і
дощових черв’яків. Висока заг.
пористість (47—57 %), струк-
турність і незначна щільність
забезпечують добру водопро-
никність цих грунтів. Вони ма-
ють нейтральну реакцію грун-
тового розчину. Кількість гуму-
Чорноземи звичайні міцелярно-
карбонатні.
Профіль чорнозему звичайного
міцелярно-карбонатного
на давньому глинистому делювії.
Ландшафт північного передгір’я
Кримських гір.
Структура гумусового горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
Структура делювіального
відкладу.
Плями карбонатів у материнській
породі.
су становить 3,8—5,7 %, у зми-
тих видах Ч. з. м.-к. (займають
45 % площі) зменшується на
17—60 %. Серед них за мех.
(гранулометричним) складом
переважають важкосуглинисті
(92—98 %) різновиди. Бонітет
Ч. з. м.-к. становить 70—80
балів.	М. І. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ОПІДЗОЛЕНІ
підтип чорноземів, в якому по-
єднуються ознаки чорноземних
та сірих лісових грунтів. На
Україні займають пл. 2029,6
тис. га. Поширені переважно на
плакорах і високих терасах рі-
чок лісостепової агрогрунтово'
зони, подекуди в поліській (на
лесових «островах») та степовій
зонах (байрачні ліси). Чорно-
земні ознаки проявляються у
значній і глибокій гумусовано-
сті профілю, гуматному складі
гумусу, насиченості основами;
ознаки сірих лісових грунтів —
у перерозподілі глинистих ре-
човин по профілю, підвищеній
рухомості окисів заліза та алю-
мінію. У їхньому профілі виді-
ляють такі горизонти: гуму-
сово-елювіальний (потужність
35 — 40 см), з грудкувато-зерни-
стою і плитчастою структурою,
слабо помітною присипкою 8іО2,
а також перехідні горизонти,
гумусовані до глиб. 80—90 см,
збагачені глиною, з горіхувато-
призматичною структурою. Ме-
ханічний (гранулометричний)
склад Ч. о. змінюється від
кру пнопилувато - легкосуглини-
стого (на Пн. зони) до пилувато-
легкоглинистого (на Пд.). Вони
мають слабокислу та нейтраль-
ну реакцію грунтового розчину,
багаті на поживні речовини,
особливо фосфор та калій. Вміст
гумусу коливається від 2,5 до
5,5 %. Насиченість основами до-
сягає 85—95 %, у складі яких
домінує Са (80—83 %). Родю-
чість Ч. о. залежить від їхнього
гранулометричного складу та
умов зволожування й найвища
в провінції Зх. Лісостепу, боні-
тет їх за врожайністю групи
зернових і тех. культур стано-
вить 82 бали в легко-суглини-
стих, 87 — у середньосуглини-
стих і 88 — у важкосуглини-
стих відмінах. У провінції Лісо-
степу Правобережного і Цент-
рального бонітети становлять
відповідно 68, 80 і 87 балів,
а в провінції Лісостепу Ліво-
бережного — 59, 65 і 64 бали.
Д. І. Ковалишин.
ЧОРНОЗЕМИ ПІВДЕННІ — зо-
нальний підтип чорноземів, що
сформувалися під типчаково-
ковиловими степами в умовах
посушливого клімату. В Украї-
ні у с. г. використовують
2060,2 тис. га цих грунтів. Се-
ред них виділяють модальні
(поширені в Азово-Причорно-
морській південностеповій агро-
грунтовій провінції), чорноземи
південні міцелярно-карбонатні
та чорноземи південні солон-
цюваті. В їхньому профілі виді-
ляють гумусовий (потужність
66—93 см) та два перехідні до
материнської породи горизон-
ти. Глибина залягання карбо-
натів становить 48—60 см, со-
лей до 2 і більше метрів. У скла-
ді структури Ч. п. агрономічно
цінні агрегати в орному шарі
становлять 66—75 %. Реакція
грунтового розчину нейтральна
або слаболужна. Вміст гуму-
су — 1,6—3,4 %, валового азоту
0,17	%, валового фосфору
0,12—0,13 %. У складі обмін-
них катіонів переважають каль-
цій (77—79 %) і магній (19—
20 %). Серед них за мех. (гра-
нулометричним) складом домі-
нують важкосуглинкові та лег-
косуглинкові різновиди. 41,5 %
площі Ч. п. зазнають ерозії. Для
підвищення їхньої родючості
застосовують зрошувальні ме-
ліорації в умовах високої куль-
тури землеробства. Бонітет Ч. п.
становить 47—55 балів. Іл. с.
432	М. 1. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ПІВДЕННІ МІ-
ЦЕЛЯРНО-КАРБОНАТНІ
підтип чорноземів південних з
наявністю у грунтовому профілі
білозірки та псевдоміцелію. В
Україні займають пл. 339 тис.
га. Поширені в Придунайській
південностеповій агрогрунтовій
провінції та Кримській півден-
ностеповій агрогрунтовій про-
вінції. Ч. п. м.-к. формуються
на лесах і червоно-бурих гли-
нах. Потужність гумусового
профілю 60—70 см, глибина за-
лягання карбонатів 31—33 см.
Вони мають добру мікрострук-
туру (переважають фракції по-
над 0,01 мм), вологоємкі. Реак-
ція грунтового розчину слабо-
лужна. Вміст гумусу 2,9 %, ва-
лового азоту 0,18—0,19 %, ва-
лового фосфору 0,1—0,12 %.
Серед них за мех. (грануломет-
ричним) складом переважають
важкосуглинкові та середньо-
суглинкові різновиди. Багаті по-
тенційні можливості Ч. п. м.-к.
можна реалізувати за умов
високої культури богарного та
зрошуваного землеробства. Бо-
нітет їх становить 50—55 ба-
лів. Іл. с. 433. М. І. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ПІВДЕННІ СО-
ЛОНЦЮВАТІ — підтип чорно-
земів південних, що сформува-
лися під впливом чорноземного
та солонцевого грунтоутворю-
вальних процесів. В Україні
становлять пл. 487 тис. га. По-
431
ЧОРНОМОРСЬКА
ширені в Азово-Причорномор-
ській південностеповій агро-
грунтов й провінції та Крим-
ській південностеповій агро-
грунтовій провінції. У їхньому
профілі виділяють горизонти:
гумусово-елювіальний, гумусо-
во-ілювіальний перехідний до
породи та материнська порода.
Для Ч. п. с. характерні помітна
щільність, злитість та горіху-
вато-призматична структура в
перехідних грунтових горизон-
тах і незначний розподіл мули-
стих частинок. Потужність гу-
мусового горизонту становить
45—70 см, глибина залягання
карбонатів 48—60 см, білозірки
55—93 см, солей (гіпсу) — 150—
350 см, вміст натрію незначний
(менше 1 % від суми обмінних
катіонів). Реакція грунтового
розчину нейтральна. Вміст гу-
мусу становить 2,6—3,3 %, ва-
лового азоту 0,15—0,16 %. Се-
ред них за мех. (грануломет-
ричним) складом переважають
важкосуглинкові та легкосу-
глинкові (97 %) різновиди. Для
підвищення родючості Ч. п. с.
застосовують зрошування з обо-
в’язковим додержанням про-
філактичних заходів щодо осо-
лонцювання грунтів шляхом
внесення органіч. добрив і спо-
лук, що містять кальцій.
М. І. Полупан.
ЧОРНОЗЕМИ ТИПОВІ — зо-
нальний підтип чорноземів, у
яких риси чорноземного грунто-
утворювального процесу най-
більш виявлені; формуються в
умовах помірно вологого кліма-
ту під лучно-степовою рослин-
ністю на лесах і лесовидних
суглинках. В Україні серед
с.-г. угідь вони займають пл.
7464 тис. га. Поширені в лісо-
степовій агрогрунтовій зоні.
У їхньому профілі виділяються
горизонти: гумусовий (потуж-
ність 65—150 см) та 2—3 пере-
хідні до материнської породи.
Карбонати представлені в фор-
мі міцелію, прожилок, журав-
чиків і дутиків, трапляються
переважно на глиб. 40—50 см,
іноді залягають з поверхні або
в породі. Профіль Ч. т. має
крихку будову та високу водо-
проникність. У складі обмінних
катіонів кальцій становить 78—
90 %, магній 7—19 % від заг.
суми. Реакція грунтового роз-
чину Ч. т. переважно нейтраль-
на, глибококарбонатних —
слабокисла. Вміст гумусу коли-
вається від 2,5 до 6,2 %; азоту
0,17—0,3 %, фосФ<>РУ 0,1 —
0,21 %. Серед них за мех. (гра-
нулометричним) складом пере-
важають середньосуглинкові
(40 %), важкосуглинкові (35 %)
та легкосуглинкові (25 %) різно-
види. Бонітет їх становить 65—
100 балів. Для підвищення їх-
ньої родючості вносять органіч-
ні і мін. добрива, здійснюють
заходи щодо захисту від ерозії
та підвищення вторинної кис-
лотності грунтового розчину.
Іл. с. 433.	М. І. Полупан.
ЧОРНОЛІСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
ландшафтний заказник респ.
значення (з 1980). Розташова-
ний у Знам’янському р-ні Кіро-
вогр. обл. Перебуває у віданні
Чорноліського лісгоспзагу. Пл.
3491 га. Охороняється один з
найбільших лісових масивів на
межі лісостепової і степової зон,
на вододілі Тясмину, Інгулу та
Інгульця. Деревна рослинність
представлена дубом звичайним,
Чорноліський заказник.
кленом гостролистим, липою
серцелистою, грабом, ясеном,
в’язом граболистим, березою по-
вислою. Підлісок утворюють
ліщина, калина, бруслина бо-
родавчаста та ін. У трав’яному
покриві трапляються в’язіль
стрункий та бруслина карли-
кова, занесені до Червоної кни-
ги України. Ділянки штуч-
но створених насаджень є при-
кладом захисного лісорозведен-
ня серед. 19 ст. Багатий тва-
ринний світ: козуля, свиня
дика, лось, лисиця, куниця,
заєць русак, білка; куріпка сі-
ра, ін. птахи. Є базою наук,
досліджень по веденню лісового
г-ва у дібровах пд. межі їхнього
поширення.
Літ.: Левицький В. І. Заповідні
місця Кіровоградщини. Путівник.
Дніпропетровськ., 1984.
3. А. Ліпинська.
ЧОРНОМОРКА — приморська
курортна місцевість у межах
м. Одеси, за 25 км від залізнич.
ст. Одеса. З містом має трам-
вайно-автобусне сполучення.
Розташована на березі Чорного
м. Належить до Одеського ре-
креаційного району. Засн. 1936.
Осн. рекреаційні ресурси — мор.
клімат з бризами, що часто бу-
вають, велика кількість ясних
сонячних днів і підвищена воло-
гість. Дрібнопіщаний пляж з
пологим піщаним мор. дном
(довж. бл. 2 км, шир. 25—
ЗО м) — один з кращих в місті.
Мін. води хлоридно-натрієвого
складу з мінералізацією 3—
4 г/л (типу куяльник). При-
родні умови сприятливі для
кліматотерапії, широко засто-
совується таласотерапія, при
лікуванні туберкульозу легень
та кістково-суглобного туберку-
льозу, а також оздоровчого від-
починку.
Функціонують 4 санаторії, 3 бу-
динки відпочинку, сезонні ту-
ристсько-оздоровчі табори, оз-
доровчі і спортивно-оздоровчі
бази.	І- М. Койнов.
ЧОРНОМОРСЬКА СУБОКЕА-
НІЧНА ЗАПАДИНА — геоло-
гічна структура, частина Серед-
земноморського рухливого поя-
су. Виділена за відмінностями
будови земної кори і морфо-
структурними ознаками. За-
ймає найглибоководнішу части-
ну Чорного м., умовно обмеже-
ну ізобатами 1500—2000 м.
Структурно і морфологічно у її
межах виділяють Західно-Чор-
номорську і Східно-Чорномор-
ську западину, розмежовані
субмеридіональним підняттям
на Пд. від Кримського п-ова.
Геол. будову Ч. с. з. вивчали гео-
фізичними методами (сейсмічні
хвилі, магнітне, гравітаційне і
теплове поля), верхню частину
осадочної товщі — за матері-
алами свердлування з н.-д. су-
ден. У западинах виявлені най-
більші за площею ділянки з мі-
німальним гравітаційним по-
лем. Земна кора у Ч. с. з. нале-
Чорноземи опідзолені.
Профіль чорнозему опідзоленого
на лесі.
Ландшафт хвилястого вододільно-
го плато. Полтавська область.
Структура гумусового орного
горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
ЧОРНОМОРСЬКЕ
432
жить до субокеанічного (про-
міжного) і океанічного типів.
Потужність літосфери у Ч. с.
з.— 75 —125 км, на піднятті —
50 км. Глиб, залягання поверх-
ні Мохоровичича — від 20 км
у центр, частині Західно-Чорно-
морської западини до ЗО км
—у периферійних частинах. У
центрі Західно-Чорноморської
западини гранітного шару не-
має, тут залягають магматичні
породи основного складу. Вва-
жають, що на решті території
потужність гранітного шару
скорочена (до 7 км на піднятті
і 2—2,5 км у Східно-Чорномор-
ській западині). Підошва оса-
дочної товщі залягає в Західно-
Чорноморській западині на
глиб. 17—19 км, на піднятті —
до 10 км. У розрізі виділяють
пліоценово-антропогенові пере-
важно глинисті відклади по-
тужністю 2—3,5 км (дослідже-
ні свердловинами до глиб.
1073,5 м), олігоценово-міоцено-
ві піщано-глинисті (до 6 км),
верхньокрейдово-еоценові тери-
генні (5—6 км) породи, які, ві-
рогідно, по периферії западини
підстелюються мезозойськими
і давнішими комплексами. У
прилеглій до Кримського п-ова
частині Ч. с. з. на глиб, до 40 км
проникло з мантії в літосферу,
що призвело до зменшення її
в’язкості, розтягання, гідротер-
мального і метаморфічного змі-
нений порід, фазових перетво-
рень речовини та переміщення
матеріалу по субгоризонталь-
них поверхнях сковзання. По-
тужність земної кори зменши-
лася, гранітний шар розірвав-
ся, в осьовій частині структури
виник рифт, через який, віро-
гідно, проникла мантійна речо-
вина, утворивши базальтовий
шар. За олігоцену — антропо-
гену западина поглиблювалася,
продовжувалося її розтягання,
яке охопило, можливо, і най-
нижчі осадочні горизонти- Ос-
тигання та ущільнення астено-
літу призвело до вертикального
просідання, що визначило су-
часні обриси западини. Геол.
будову Ч. с. з. досліджують ін-
ти АН України (геол. наук, гео-
фізики), виробниче об’єднання
«Кримгеологія», Одеський уні-
верситет.
Літ.: Строение и зволюция земной
корьі и верхней мантии Черного
моря. М., 1989.
Є. П. Ларченков, А. В. Чекунов.
ЧОРНОМОРСЬКЕ (до 1944—
Ак-Мечеть) — селище міського
типу Респ-ки Крим, райцентр.
Розташоване на березі Каркініт-
ської зат. Чорного м., за 75 км
від залізничної ст. Євпаторія.
12,2 тис. ж. (1990). На пн.-зх.
околиці Ч. збереглися руїни
давньогрец. міста Калос-Ліме-
на, засн. 4 ст. до н. е. Пізніше
поблизу виникли татарські села
Шейх-Лар, в 16 ст.— Ак-Ме-
четь; розростаючись, вони зли-
лися. Селище міськ. типу з 1957.
Поверхня розчленована балка-
ми, береги моря урвисті. Пе-
ресічна т-ра січня —0,1 , лип-
ня -|-22,1О. Опадів 316 мм
на рік. Метеопост. Пл. зелених
насаджень 109,6 га. У Ч.— ви-
робниче об’єднання «Чорномор-
нафтогаз», з-ди: транспортної
тари, комбікормовий, маслороб-
ний, виноробний, швейна ф-ка,
інкубатор.-птахівнича станція.
ЧОРНОМОРСЬКЕ (до 1945 —
Чебанка, 1945—88 — с-ще Гвар-
дійське) — селище міськ. типу
Комінтернівського р-ну Одес.
обл. Розташоване за 9 км ві,п
залізнич. станції Одеса-Східна.
4,9 тис. ж. (1990). Засн. у 2-й
пол. 19 ст., с-ще міськ. типу з
1988. Поверхня плоска. Пере-
січна т ра січня —3,8°, липня
4-22,3 . Опадів 382 мм на рік.
ЧОРНОМОРСЬКИЙ БІОСФЕР-
НИИ ЗАПОВІДНИК — запо-
відник у Голопристанському
р-ні Херсон, обл. та Очаків-
ському р-ні Микол, обл. Розта-
шований на пн.-зх. узбережжі
Чорного м. Підпорядкований
АН України. Утворений 1927,
з 1933 — самостійна природо-
охоронна та н.-д. установа, з
1975 — у складі водно-болот-
них угідь м-жнар. значення.
У 1984 його включено у між-
нар. мережу заповідників біо-
сферних. До складу Ч. б. з. вхо-
дять три лісостепові ділянки на
Кінбурнському півострові (Іва-
но-Рибальчанська, Солоноозер-
на, Волижин ліс), дві ділянки
примор. степу (Ягорлицький
Кут і Потіївська), сх. частина
Тендрівської зат. з о-вами Тен-
дрівська Коса, Бабин, Смале-
ний, Орлів та ін., а також о-ви
Довгий, Круглий і Кінські у
Ягорлицькій затоці. Заг. пл.
заповідника 87 348 га, з них бу-
ферна зона — ЗО 300 га (Ягор-
лицька зат.). Є охоронна зона
(пл. 11 011 га). Тер. заповідника
розташована в межах При-
чорноморської низовини. Рос-
линність окремих ділянок дуже
різноманітна. На лісостепових
ділянках збереглися невеликі
гаї — кілки, утв. дубом звичай-
ним, березою дніпровською, оси-
кою, вільхою клейкою; у під-
ліску та на узліссях ростуть
бузина, терен, крушина тощо.
У трав’яному ярусі — конвалія
звичайна, проліска дволиста,
Чорноземи південні.
Профіль чорнозему південного
на лесі.
Причорноморська низовина.
Херсонська область.
Структура гумусового орного
горизонту.
Структура підорного горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
Структура лесу.
Гіпс на глибині 230 см.
(найчастіше 5 20 км) установ-
лені осередки землетрусів (див.
Сейсмоактивні зони). Щодо ви-
никнення Ч. с. з., то найпоши-
ренішою є гіпотеза, за якою
субокеанічна кора утворилася
в процесі деструкції континен-
тальної кори в результаті па-
леоценово-еоценового рифтоге-
незу. Гаряче, збагачене газами
магматичне тіло (астеноліт)
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
бгир
ібгіов
Картушино
Борщові
Злинка
Нлимоео
□ка
В*л. Щерби нині
\им,онови
иловка
Орлик вк<
Липники
не
Добрянка
Нові
ліне
Хотічлм
Лоєв
Г оррвяя
рогіека
Бувати
Блистп
Норюківнс
( тарі
Смич
мо" игіека
Вихвостів
иве
Оболо чнЛ
Ямі
Комар
Листові
Головеньк
Гончарівське ,С
іррзна
шин
'НК('ЄЄ
іор^вка
Карпил-вка
ілвка
ка
Остер'
кин,
Кобижча
алалаїзка?
вин
ківк
Рожни
Піски
Нова Басань
Бровари
Луксш
Уда,
Черврнозадо^вке
Бздшіии
Лохі иі
Люборц
( Вороньків
Кур нька
Жовтневе
інна
У?а</
Хорош
Шрамк
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Лубни
модан
ржи їй іл
нижче
вище
МАСШТАБ І 1750 000
35 км
Косачівк,
Мор>вськ
Іск'вці
ЯСоани
Деревини
'ерепис‘175
Оленівка.
Красносіпьсі
Укра'нка з
, Обухів
хікіі нс^к
Леніни
\ 3/урівкаі
Пізнопали і
Олєшняі
Смяч
' С І Я Е Р
ЇВсптски
Надцн
Макс им -а
Хцбалівка,
фересоч
ГСвири Зівка
ЧеМСр
? К<пт>
Лархим
^гілтіулк / Михайло-
уОЗ	‘КоцюСинс
р > Ковпита АчдрБвкі
.!. Дніпровське
кі^Ушня /
Ядути ^-4,
Степанівна
Х> Дубовий Га
ч Линовиц
пСпгіІвка
( (І ПоКровсьда Багачка
РайЬЗердг  і	~х у
Беїуілівкі
Данин? 5д|
Вел \Дброга
Лосин. ВК з
Сальне \
Д Стольне Оі
*-ч Миколаївка
іминка /
Данівкаі
,, ^^2“ ЇЇ рчі
ичі Міщений [
’ролгтаррьке
Г\ Бочечки
І ІНИІВ
1	Бориспіль
І ХГ\ Вишеньки
Б лоус-вка
У де ц Мартуїинівка Г£$ргійиіа /
г 'припугЛ^у-^ -Кропивнс -.ці
а,вка	ПҐрафпвк.
украінс^е 'і 92
Ічня
абгпирищ/ \ <7 Іванцця £,
\ Дружба ?	> ? Беоежівка
Г , Гмйрячк ^. .
\Вільйіана '	&/7 її'
Ом РдимінҐ ( каліоз^н^
ірочиАЦі
Моложаво
Вел. Хуті/р.
ьЛ ш'б Л.Х
Храсенівка ' Оржмі^
Грабів
Радуль За
Петруші-Ч'
('^''^£-4 Р'пк
,^Хост хЛюбрі^
Семенівка
’рібнл
1	'у&инщ
ДідівЦі	і Карпилівкс
Гнідинц,
те? уі
Ант? Н-вка( * /$Г
Ік *» Арстопівка
’енінвка Синява *
Ьсрезьаф1 ІСйсеАвка^глинка
С	(
Локнисте	Мені Жовтневе /
ин .	. --	_
Кучин і^кас _ Дабарівка
ЧлекБанорівка Чирнотиус
Сильчені^ове^^1
Біері, зівако с*
/	,, Салтику&л Діения
Куликінка -
Іванівка
^Ладинка ж^Івка
<(Рлин Красне ^Орлівка
1 а РЛишівка \ Др маилі
ЛрохоріК_____Стрільнику
г х_^-г- і- у -<кахма^
Сиволож Вел Аагоревка
ігро: и .^5—	--
*~~~ Плиски
Ні жрн Крути
Гругоро Іванівка
Лемеші 'Діервоні Парргілзани Т^з^алаївка
Козел«іь4(и
N—	посівна
Ц . °х^ Горбачі
к г-.	оебровиця
калита / ,	Олександрівко ,, п . .
пт к>.лрославка	Мала Дівицяг> \	>
Шевченк&е ]	О Макіївка - _ 71\ ХліЛи
,	\\	* Вепрі к ^В'Лорічицях^Ф*
Погреби X V
ічів	Прилуки
( РусБвка
Машеве п
Ь Жадове " и
' Попівка
Березова Гатл'і	у
ОрЯївка ^Кірове
вг
бЬ< резпва Р^гс /
\&<» ПирятиИ ’
Короп
ДОабалинів
Нехаївка Червоні
. Атюша ’ _	..
ПКЦ Авбі.вка Покои4\чіКл.хгики,в°ім1?,ж
У'—'\ , Хлоп'яники^ V г
	'	Радич^'Г .
1 Покоряння
Красилівка Хрещате Всртіївка^
с ~ =
х Колісник
елище
Держауївка Ос^>__
' ЛизЬгйбова Слободі
>ерезань \
Сошників	л У	\'
Ч	Переяслад-Хмельнииьнии \
Ісз2>-^л?’аи(а ч
-7 .^Г^овжикХ^ ^--Седнів
Редьківка л	Хлі<ліниі<я
1Г - ^.Рі/Зка \\<
Наєхю \- \
Прйбинь
Рибинськ
'^^^Охраміеви чі
Сяфи
*зс~ке	X ч.
--ТГ* пзтурин	---
'апо^івка\^итчен^
Городище ж
"апичі нош^г,
Дубив язінка


32е	33*
ЕКОНОМІЧНА КАРТА
емля
АовознСков
МАСШТАБ 1:2 000 000
Вороно*
аМВніві
!ванівка
?евна
Добрянкв
Новгород Севрський
с в/ Боровичі
Холми
.1 ок*и«
Сядриї
Іемглайсьхі
Криски
Любеч
Ксрюківка
Упаси
ЧЕРНІГ
Киселії
Короб
Кролевеиь
Шзбалинів
Яисм
Комарі
Макошиі
Нехаївка
Мугин
Куликівк,
Багурин
порзнд
Конотоп
іахмач
ІЇвка
]убовяз вка
Ніжні
Остер
їстві
іосівка
’оиенсн
^1 С евс»"1
цівка
Козелецг
Ічня
аївка
Пеілюхівка
Ярмікм*
БоЬрсвиия
иіурмсьие
Дігтяр,
Прнлукгі
Ладан
Бровари
Липовий.
.Улаист-,.<
ІНІДИЧЦІ
Лохвиця
.анівське вас
и г - На ясаівииьні
Нов Биків
Сосн,
Михайло-,
КоДюбтсм
Ковцита Н /•
Лоев АГЧ
Глюїкьнб-
ікРадуль рі^
•оогівка
—і ДПоска
52°
51-
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
О
е
ф
Хімічна
Машинобудування та металообробна
Верстатобудівна та інструментальна
Сільськогосподарське машинобудування
Лісова йдеревообробна
Меблева
Целюлозно-паперова
0 Нафта
Виробництво будівельних
матер.ал'в
Текстильна
Первинна обробна льону
Швейна
Взуттєва
ОР'Зні галузі харчово1
промисловості
Художні промисли
Нилимарс тво
ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
0 Природним газ
Нафтопроводи
0 Торф
Г азопроводи
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
М ясо-молочне скотарство, свинарство льонар-
ство зернове госпсдарс гво, картоплярство
М ясо-молочне снотарстВО  свинарство
буряківництво, зернове господарство
Тютюн
0 Городництво
Т Льон
(Ц) Цукрова
Спиртова
Плодоовоченонсервна
М'ясна
(Г\ Маслоробна, сироробна,
молочна
Номб.ні омова
Піски скляні
ф Теплові елек’ростанцг
Лі< и
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
2°
МАСШТАБ С? 000 Омі)
кП
20
О
ВОДНО- льодовикових від	11
	
13	Торфово-болотні грунти й т«рф янини низиннг на алюві альних і водно-льодовикових відкладах
ДА*. -
433
ЧОРНОМОРСЬКИЙ біосфернии
чина лісова, купина пахуча,
валеріана лікарська. Кілки по-
єднуються з піщаними степами,
для яких характерні костриця
Беккера, кипець пісковий, кови-
ла дніпровська, житняк Лав-
ренків, а також ендемічні види
(волошка короткоголова, цибу-
ля крапчаста, цибуля савран-
ська, кермек злаколистий, юри-
нея пухка, козельці дніпров-
ські). Степові ділянки Потіїв-
ська та Ягорлицький Кут роз-
ташовані на другій терасі Дні-
пра, мають рівнинний, місцями
слабохвилястий рельєф з блюд-
цеподібними зниженнями, іно-
ді заповненими водою. Велику
площу займає солончакова рос-
линність, представлена форма-
ціями солонцю європейського,
сарсазану шишкуватого, мен-
шу площу — засолені луки та
опустелені типчаково-полинові
степи. Рослинність островів га-
лофітна, галофітно-лучна, гало-
фітно-гідрофільна і псамофітно-
ксерофітна (на Тендршській
Косі). У складі останнього угру-
повання багато ендеміків.
Всього у флорі Ч. б. з. налічу-
ється бл. 600 видів вищих рос-
лин, з них 13 занесені до Черво-
ної книги України (зозулинце-
ві, ковили, тюльпан Шренка, бі-
лоцвіт літній та ін.).
Багатий і різноманітний тва-
ринний світ Ч. б. з., особливо
орнітофауна. Тут зареєстровано
бл. 300 видів птахів, з них по-
над 145 гніздяться, решта зи-
мують або залітають, зокрема
на відпочинок під час міграцій;
22 види — рідкісні та зникаючі.
На тер. заповідника виділяють
чотири осн. орнітологічні комп-
лекси: птахи деревно-чагарни-
кових насаджень, відкритих
просторів, водно-берегові та си-
нантропні. До першого належать
горобині, кулики, чаплі, хижа-
ки (шуліка чорний, боривітер,
кібчик, чеглок, лунь болотяний,
сова вухата); акліматизовано
фазана. З рідкісних видів зимує
орлан-білохвіст, занесений до
Червоної книги України. На
відкритих просторах водяться
жайворонки, перепел, куріпка
сіра, лежень, дерихвіст степо-
вий, трапляються (на прольоті)
дрофа, стрепет, журавель степо-
вий, а також журавель сірий,
занесені до Червоної книги Ук-
раїни. Найбільш чисельні і різ-
номанітні водно-берегові птахи:
понад 60 видів гніздиться та бл.
190 — на прольоті. На островах
Тендрівської і Ягорлицької за-
ток переважають мартини і
крячки. Гніздяться качки, бага-
то куликів- На о вах Довгий та
Круглий гніздиться гага зви-
чайна. На прольоті спостеріга-
ється чорноголовий реготун.
Затоки Ч. б. з.— місця зимів-
лі та линяння водоплавних
Чорноземи південні міцелярно-
карбонатні.
Профіль чорнозему південного
міцелярно-карбонатного на лесі.
Причорноморська низовина.
Республіка Крим.
Структура гумусового орного
горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура лесу.
Чорноземи типові.
Профіль чорнозему типового
середньогумусного на лесі.
Ландшафт слабохвилястого водо-
дільного плато. Полтавська об-
ласть.
Структура гумусового горизонту.
Структура верхнього перехідного
горизонту.
Структура нижнього перехідного
горизонту.
птахів, зокрема лебедя-шипу-
на, лебедя-кликуна, крижня,
гагари червоноволої, норців,
крохалів, черні. Ссавці пред-
ставлені 44 видами, серед яких
— козуля європейська, свиня
дика, лисиця, куниця кам’яна,
заєць-русак, їжак, єнотовидний
собака; трапляється тхір степо-
вий, занесений до Червоної кни-
ги України, з Асканії-Нової за-
ЧОРНОМОРСЬКИЙ
434
везено оленя плямистого. У Ч.
б. з. 4 види земноводних, 9 —
плазунів (з рідкісних — гадюка
степова і полоз чотирисмугий,
занесені до Червоної книги
України), бл. 4 тис. видів комах,
з них понад 20 — рідкісних та
зникаючих. У мор. акваторіях
трапляються 3 види дельфінів,
водяться понад 70 видів риб,
у т. ч. цінні пром. види (осетер
російський, білуга, севрюга, осе-
ледець чорноморський, шпрот
чорноморський, хамса тощо).
У заповіднику проводять наук,
дослідження за програмою еко-
логічного моніторингу. Є базою
для проходження практики
студентів-біологів Одес., Київ.,
Харків, та Львів, університетів.
У м. Голій Пристані — музей
природи заповідника.
Літ.: Заповедники Украиньї и
Молдавии. М., 1987.
Д О. Черняков.
ЧОРНОМОРСЬКИЙ КРИМСЬ-
КИЙ РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПІД-
РАЙОН — частина Євпаторій-
ського рекреаційного району,
включає смт Чорноморське та
приморські кліматичні курор-
ти Оленівка і Міжводне. Займає
зх. частину Кримського п-ова.
Осн. рекреаційними ресурсами
Ч. к. р. п. є помірно континен-
тальний клімат з теплим літом
(пересічна т-ра липня -|-25 )
і м’якою зимою (пересічна т-ра
лютого —2 ), тепле море (вода
біля узбережжя прогрівається
до 4 24 ), піщані пляжі (заг.
протяжність 33,5 км). Опадів
бл. 400 мм на рік. Тривалість
сонячного сяйва 2500 год на
рік. Численні природоохоронні
об’єкти і території, найвідоміші
з них — мис Атлеш, скелясте
узбережжя Джангуль, балка
Великий Кастель. У 1990 в ме-
жах підрайону функціонувало
17 сезонних рекреаційних за-
кладів з ємністю на 3,8 тис.
місць. Рекреаційні ресурси Ч.
к. р. п. ефективні при лікуван-
ні захворювань органів дихан-
ня (нетуберкульозного харак-
теру). Є. О. Желудковський.
ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОН (до
1944 — Ак-Мечетський) — р-н
у пн.-зх. частині Респ-ки Крим.
Утворений 1923. Пл. 1,5 тис.
км . Нас. 35,1 тис. чол., у т. ч.
міського — 12,2 тис. (1990).
У районі — смт Чорноморське
(райцентр) та 33 сільс. населені
пункти.
Ч. р. розташований на Тархан-
кутському півострові. На Пн. і
Пн. Зх. омивається Каркініт-
ською затокою Чорного м., на
Пд.— Чорним м., на Пд. Сх.—
оз. Донузлав. У межах райо-
ну — Тарханкутська височина.
Поверхня — підвищена ували-
Ч орноморський біосфєрний
заповідник.
Краєвид.
Морський голубок.
Чеграва.
ста денудаційна рівнина, роз-
членована глибокими балками,
сухими річищами, ярами. Бере-
ги урвисті, трапляються зсуви,
карстові форми рельєфу. Корис-
ні копалини: природний газ,
вапняки, доломіти, глина, крей-
да. Є джерела термальних мін.
вод. Ч. р. розміщений у Крим-
ській степовій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —0,1 , липня -1-22,2‘ .
Опадів 300—350 мм на рік. Пе-
ріод з т-рою понад -|-10 стано-
вить 185 днів. Кількість годин
сонячного сяйва 2400 на рік.
Купальний сезон (з т-рою води
17 і більше) триває з кін. трав-
ня до поч. жовтня. Метеопост
(Чорноморське). Район нале-
жить до дуже посушливої, по-
мірно жаркої агрокліматич. зо-
ни з м’якою зимою. Постійних
водотоків нема. Вздовж узбе-
режжя — солоні озера, зокрема
Джарилгач, Донузлав. У грун-
товому покриві переважають
чорноземи південні карбонатні,
щебенюваті. Пл. полезахисних
лісосмуг 1543 га (біла акація,
абрикос, гледичія, лох срібля-
стий). Природна степова рос-
линність збереглася на схилах
балок і на територіях та об’єк-
тах природно-заповідного фон-
Полоз чотирисмугий.
Сатурнія мала.
Зозулинець болотний.
Колонія чорноголової чайки.
435
ЧОРНЯВА
ду. У районі — заказники: ланд-
шафтні Джангульський, Донуз-
лавський, ботанічний Тархан-
кутський, узбережні аквальні
комплекси: Атлеський, Джан-
гульський; заповідні урочища
Атлеш, Великий Кастель (усі
— місц. значення).
Пром. підприємства: виробниче
об’єднання «Чорноморнафго-
газ», з-ди трансп. тари, комбі-
кормовий, маслоробний, вино-
робний; швейна ф-ка (Чорно-
морське). С. г. спеціалізується
на рослинництві виноградар-
сько-зернового і тваринництві
мол.-м’ясного напрямів. Осн.
культури: озима пшениця, яч-
мінь, соняшник. Розвинуті вів-
чарство, скотарство, свинар-
ство, птахівництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 126,9,
у т. ч. орні землі — 68,5, пасо-
вища — 53,6. Виноградарство
(на пл. 3,7 тис. га), садівництво
(0,9 тис. га). Зрошується 2,8 тис.
га. У районі — 4 колгоспи, у
т. ч. 1 риболовецький, 7 рад-
госпів. Інкубаторно-птахівнича
станція (Чорноморське). Авто-
моб. шляхів 282 км, усі — з
твердим покриттям.
І. Т. Твердохлєбов.
ЧОРНОМОРСЬКОЇ ЗАПАДИ-
НИ ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНА ОБ-
ЛАСТЬ — територія, виділена
за спільністю природно-істор.
обстановки у межах нинішньої
глибоководної частини Чорного
моря. Уявлення про історію її
природи в допліоценовий час
базується на даних геофіз. роз-
відки та кореляції з навколиш-
нім суходолом. Припускають,
що з олігоцену, після закінчен-
ня власне геосинклінального
етапу розвитку, почалися оро-
генні підняття у Середземно-
морському рухливому поясі та
інтенсивне опускання Чорно-
морської западини, яке триває.
За ін. поясненнями, Чорномор-
ська глибоководна западина є
рештою давнього океану і була
відчленована від нього внаслі-
док горизонтальних рухів окре-
мих блоків земної кори.
М. Ф. Веклич.
ЧОРНОРЇЧИНСЬКЕ ВОДОСХО-
ВИЩЕ — водосховище на
р. Чорній у Севастопольському
р-ні Респ. Крим, за 1,5 км від
с. Озерного. Споруджене 1956,
реконструйоване 1979—84. Водо-
сховище руслове, з багаторіч-
ним регулюванням стоку. Довж.
3,45 км, пересічна шир. 1,75 км,
максимальна — 3,55 км, пл.
дзеркала води 6,04 км2. Пере-
січна глиб. 10,7 м, максималь-
на — 31,7 м, повний об’єм води
60 млн. м3, корисний — 57 млн.
м3. Береги круті, кам’янисті,
подекуди заросли чагарником.
Каламутність води 100—1000
г/м3, мінералізація 335—457
мг/л. Вода гідрокарбонатно-
кальцієвого типу. Вміст каль-
цію 63—86 мг/л, сульфатів
22—50, хлоридів 9—22 мг/л.
Амонійний азот становить 0,04—
0,31 мг/л, нітрити — 0,015—
0,057, нітрати — 1,47 — 7,4, фос-
фор — 0,003—0,019 мг/л. Фіто-
планктон — діатомово-зелений.
З риб трапляються бички, ше-
мая, малий рибець (пром. зна-
чення іхтіофауна не має). Ч. в.
використовують для водопо-
стачання м. Севастополя та зро-
шування.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ЧОРНОРІЧИНСЬКИЙ КАНЬ-
ЙОН — вузька й глибока ділян-
ка долини р. Чорної на пн. схилі
зх. ланцюга Головного пасма
Кримських гір. Довж. 12 км,
шир. 50—300 м. Утв. у вапня-
ках пізньоюрського віку. Річка
стиснута з обох боків майже
прямовисними скелями зав-
вишки до десятків метрів. Міс-
цями річище має численні
перекати і каскади, нависання
кам. брил; на схилах утв. вели-
чезні виступи вигадливих форм.
На лівому схилі відома печера
завдовжки 87 м. Під час павод-
ку все дно затоплюється бурх-
ливим потоком. 1974 Ч. к. ого-
лошено геол. заказником респ.
значення (див. Чорна Річка).
В. Г. Єна.
ЧОРНУХИ — селище міськ. ти-
пу Полтав. обл., райцентр. Роз-
ташовані на р. Мнозі (прит.
Удаю, бас. Дніпра), за 35 км
від залізнич. станції Пирятин.
3,5 тис. ж. (1990). Засн. у 17 ст.
(за іншими джерелами, в 13 ст.),
с-ще міськ. типу з 1971. Поверх-
ня слабохвиляста, розчлено-
вана ярами, має похил до річки.
Перевищення висот до ЗО м.
Пересічна т-ра січня —6,8 ,
липня -|-20,3 ’. Опадів 510 мм
на рік. У Ч.— хлібозавод, цех
Пирятинського сироробного з-ду.
Істор.-краєзнав. музей.
Об’єкт туризму — меморіаль-
ний комплекс на честь укр.
філософа і поета Г. С. Сково-
роди, уродженця селища.
ЧОРНУХИНЕ — селище місь-
кого типу Перевальського р-ну
Луган. обл. Розташоване на
р. Чорнуха (прит. Білої, бас. Сі-
верського Дінця), залізнич. стан-
ція. 8,8 тис. ж. (1990). Відоме
з 1600, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня погорбована. Пересіч-
на т-ра січня —7,5°, липня
4-21,0°. Опадів бл. 500 мм на
рік. Кам.-вуг. шахта, плем-
птахорадгосп. Істор.-краєзнав.
музей.
ЧОРНУХИНСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-зх. частині Полтав.
обл. Утворений 1923. Пл. 0,68
тис. км2. Нас. 19,3 тис. чол.,
у т. ч. міського — 3,5 тис. (1990).
В районі — смт Чорнухи (рай-
центр) і 41 сільс. населений
пункт.
Лежить у межах Полтавської
рівнини. Поверхня слабохвиля-
ста, розчленована глибокими
річковими долинами, балками
і ярами. Корисні копалини:
природний газ, торф, глина.
Розташований у Лівобережно-
Дніпровській лісостеповій фі-
зико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня
липня 4-20,3 . Період з т-рою
,8 ,
о чи
Мокивка
Галяве
урін
елехи
ЬГіЛьи
Хеилівщин'1
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ЧОРНУХИНСЬКИЙ
РАЙОН
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
\арс
С'хоносівка
понад 4-10 становить 200 днів.
Опадів 510 мм на рік, найбіль-
ша їх кількість випадає влітку.
Висота снігового покриву 27 см.
Річки бас. Дніпра — Удай з
прит. Многою^ Суха Лохвиця.
Збудовано 163 водойми заг. пл.
водного дзеркала 212 га. Пере-
важають чорноземи опідзолені
(50,5 % тер. району) та чорно-
земи типові малогумусні і слабо-
гумусовані. Природна лучно-
степова рослинність майже не
збереглася. Ліси займають 3,9
тис. га. Осн. деревні породи:
дуб, сосна, граб, вільха чорна,
клен, липа.
Найбільші пром. підприємства:
комбікормовий з-д (с. Галяве),
цех Пирятинського сироробного
з-ду (Чорнухи). С. г. спеціалізу-
ється на рослинництві зерново-
буряківничого, тваринництві
м’ясо-мол. напрямів. Гол. куль-
тури: озима пшениця, кукуру-
дза, гречка, цукр. буряки, со-
няшник. Скотарство, свинар-
ство, птахівництво, вівчарство.
Пл. с.-г. угідь (тис. га) — 48,2,
у т. ч. орні землі — 39,5, па-
совища і сіножаті — 9,6. У ра-
йоні — 12 колгоспів. Автомоб.
шляхів 202 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 178 км. Істор.-
краєзнав. музей (Чорнухи). Об’-
єкт туризму — мемор. комплекс
на честь укр. філософа і поета
Г. С. Сковороди на його батьків-
щині (Чорнухи). І. М. Дудник.
ЧОРНЯВА — річка у Коломий-
ському, Тлумацькому, Городєн-
ківському і Снятинському р-нах
Івано-Фр. обл., ліва прит. Пруту
(бас. Дунаю). Довж. 63 км, пл.
бас. 351 км2. Бере початок з
джерела у заболоченій улого-
вині. Долина у верхів’ї У-подіб-
на (шир. до 50 м), нижче розши-
рюється від 0,4—0,5 до 1,5 —
2,5 км і на пригирловій ділянці
зливається з долиною Пруту.
Заплава часто переривчаста, по-
декуди асиметрична, пересічна
ЧОРТАЛА
436
шир. 0,1—0,2 км. Річище звиви-
сте, іноді розгалужується на
рукави; шир. до 15 м. Похил
річки 1,9 м, км. Живлення мі-
шане. Льодові утворення з поч.
грудня, скресає до серед, берез-
ня. Воду використовують для
пром. водопостачання; рибни-
цтво.	М. І. Кирилюк.
ЧОРТАЛА — річка у Доманів-
ському та Вознесенському р-нах
Микол, обл., права прит. Пів-
денного Бугу. Довж. 37 км, пл.
бас. 370 км\ Бере початок на
Пд. Зх. від с. Копані. Долина
трапецієвидна, шир. 2,0—2,5
км, глиб, до 50 м. Заплава зав-
ширшки 300 м. Річище слабо-
звивисте, шир. пересічно 5 м.
Похил річки 1,3 м/км. Живить-
ся атм. опадами. Льодостав з
грудня до поч. березня. Є став-
ки. Воду використовують для
госп. потреб.
ЧОРТКІВ — місто Терноп. обл.,
райцентр. Розташований на
р. Сереті (прит. Дністра). Заліз-
нич. вузол, автостанція. 27,8
тис. ж. (1990). В писемних дже-
релах уперше згадується 1522,
тоді ж було затверджено міські
права, до категорії міст віднесе-
но 1939. Поверхня хвиляста,
розчленована балками, ярами.
Перевищення відносних висот
досягає 113 м. Річище Серету
звивисте, береги урвисті. Пере-
січна т-ра січня —5,1°, липня
-|-18,8 . Опадів 561 мм на рік.
Метеостанція. Пл. зелених на-
саджень 349 га. Є геол. пам’ят-
ка природи — відслонення де-
вону (місц. значення).
Пром. підприємства: м’ясний,
хлібний, хлібопродуктів комбі-
Чортків. Загальний, вид міста.
нати; сироробний, горілчаний,
металевих виробів, ремонтно-
мех. з-ди; кондитерська, швей-
на, пір’яно-пухова ф-ки. Ліс-
госпзаг. Мед. та пед. уч-ща.
Істор.-краєзнавчий музей.
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури 17 —18 ст., зокрема
руїни замку, 1610.
Літ.: Герета І. П., Гордій М. С.
Чортків. Краєзнавчий нарис. Львів,
1985.
ЧОРТКІВСЬКИИ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Терноп.
обл. Утворений 1940. Пл. 0,9
тис. км2. Нас. 82,9 тис. чол.,
у т. ч. міського — 30,9 тис.
(1990). У районі — м. Чортків
(райцентр), смт Заводське та
53 сільс. населені пункти.
Ч. р. лежить у межах Поділь-
ської височини. Поверхня —
хвиляста (на Пн. Зх.— плато-
подібна) лесова рівнина, роз-
членована глибокими ярами,
є також сірі та ясно-сірі лісові
грунти. Пл. лісів 11,2 тис. га.
[з лісоутворюючих порід —
граб (64,4 %), бук (29,7 %),
Звичяч
Бичківц
Біл
383
.Джурин
Чортків
Шманьків.
Полівці
Ст. Ягільн
Палашівка
Велик
орнок
Мал
'ківц
Сосу.
.вка
вка
Мухавка
Свидо
К\пуст
Улаш
Мил.
Торіиц
\3аво,
РидодубіА
\Білобожн и ця
Ш Косів
і’ашівка Я
Шульган-.вка
Базар \.® і
ЯгільницяС
Нагірянка 0
ИЬцаньківии І
КолНядян
Товстен
X. Кривенькі
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
окінці Кгщюбинчик
\	0
N0 Чорнокінец ька
$&УВоля%ь
І Заказник Дача Гал-лея
Л Печера М линки (пам ятна природи)
нижче 200	300 інше
балками, каньйоноподібними
долинами річок. Трапляються
денудаційні останці осадочних
порід, на Пд. поширені карстові
форми рельєфу. Абс. вис. 300 —
350 м. Корисні копалини: вап-
няки, пісковики, гравій, гіпс,
піски, глини. Район розташова-
ний у Західно-Українській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—5,1 , липня +18,8 . Опадів
560 мм на рік, найбільша кіль-
кість їх випадає влітку. Період
з т-рою понад +10 становить
162 дні. Висота снігового покри-
ву 23 см. Метеостанція (Чорт-
ків), 8 агрометеопостів. Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Джурин, Серет, Нічлава,
Збруч (притоки Дністра). Спо-
руджено 20 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 446 га). Пере-
важають темно-сірі опідзолені
грунти і чорноземи опідзолені,
ЧОРТКІВСЬКИИ РАЙОН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ростуть акація, дуб, береза,
липа, клен, тополя, ялина],
полезахисних і водоохоронних
насаджень — 589 га. В районі
заказник — Дача Галілея та па-
м’ятка природи печера Млинки
(респ. значення), 2 заказники
та 7 пам’яток природи (місц.
значення).
Пром. підприємства: м’ясний,
хлібний, хлібопродуктів комбі-
нати, металевих виробів, сиро-
робний, горілчаний, рем.-мех.
з-ди, кондитерська, швейна, пі-
р’яно-пухова ф-ки, лісгоспзаг
(Чортків); з-ди: Чортківський
цукровий (Заводське), цегель-
ні (села Калинівщина, Ско-
родинці, Джуринська Слобідка,
Стара Ягільниця, Зелена, Росо-
хач, Милівці, Базар, Біла), кон-
сервний (Росохач), асфальто-
вий, кінний, спиртовий, фермен-
таційний (Ягільниця), крох-
мальний (с. Пробіжна), комбі-
кормовий (с. Білобожниця);
концентратно-дріжджовий ком-
бінат (с. Колиндяпи). Діє За-
водська ТЕЦ. Галузі спеціаліза-
ції с. г.— рослинництво буря-
ківничо-зернового і тваринни-
цтво м’ясо-мол. напрямів. Осн.
культури: цукр. буряки, озима
пшениця, ячмінь, овес, тютюн,
картопля, овочеві, кормові. Са-
дівництво на площі 391 га. Роз-
винуті скотарство, свинарство,
вівчарство, птахівництво, бджіль-
ництво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 64,6, у т. ч. орні зем-
лі — 57,5, сіножаті — 0,9, пасо-
вища — 5,8. Осушено 8,1 тис.
га, зрошується 413 га. У районі
ЗО колгоспів, 3 радгоспи, 2 між-
госп. с.-г. підприємства. Заліз-
нич. вузол Чортків, залізничні
станції: Білобожниця, Вигнан-
ка, Шманьківчики, Ягільниця.
Автомоб. шляхів 366,5 км, у
т. ч. з твердим покриттям —
341,4 км. Медичне, пед. уч-ща
(Чортків). Музеї: істор.-крає-
знавчий (Чортків), історії сіл
(Горішня Вигнанка, Пробіжна,
Джурин, Звиняч, Нагірянка,
Базар, Ягільниця).
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури 17—18 ст. (Чорт-
ків).
О. В. Заставецька, Й. М. Свинко.
ЧОРТОВА ГОРА — бот. пам’ят-
ка природи респ. значення (з
1975). Розташована у Рогатин-
ському р-ні Івано-Фр. обл. Пере-
буває у віданні Івано-Фр. обл.
с.-г. дослідної станції. Пл. 13 га.
Охороняється унікальний для
Прикарпаття осередок лучно-
степової рослинності. У трав’я-
ному покриві зростають костри-
ця бліднувата, гадючник зви-
чайний, шавлія лучна, конва-
лія звичайна, горицвіт весня-
ний, а також ковила волосиста
і любка дволиста, занесені до
Червоної книги України.
Л. І. Мілкіна.
437
ЧУДШВСЬКИИ
П. П. Чубинський.
ЧОРТОВА СКЕЛЯ, Чортів па
лець, Сфінкс — масивна скеля
у пд. частині Магнітного хребта
масиву Карадаг. Вис. 378 м.
Являє собою величезну форму
вивітрювання. Складається з
вулканіч. туфобрекчій та анде-
зитів. Розташована в межах
Карадазького заповідника.
О. Г. Кузнецов.
ЧОРТОМЛЙК — річка у Ніко-
польському р-ні Дніпроп. обл.,
права прит. Дніпра (впадає у
Каховське водосховище). Довж.
47 км, пл. бас. 316 км2. Бере
початок біля с. Новоіванівки.
Долина трапецієвидна, шир. до
2 км. Річище слабозвивисте.
Похил річки 1,0 М; км. Живлен-
ня переважно снігове. Льодо-
став з грудня до березня. Воду
частково використовують для
с.-г. потреб.
ЧУБЙНСЬКИИ Павло Плато-
нович (27.1 1839, хутір Олек-
сандрівна, тепер у складі м. Бо-
рисполя Київ. обл.— 26.1 1884,
там же) — укр. етнограф, гео-
граф, фольклорист. 1861 закін.
юрид. ф-т Петерб. ун-ту. За
« українофільську діяльність »
Ч. 1862 було вислано до Арх.
губ. У 1867 за дорученням імп.
Рос. геогр. т-ва (ІРГТ) та Віль-
ного екон. т-ва проводив дослі-
дження стану хлібйої продук-
тивності і торгівлі пн. районів
Європ. Росії. У 1869—70 брав
участь в етногр.-статистич. екс-
педиції ІРГТ по Україні, Бі-
лорусі, Бессарабії, результати
якої опубл. у 7 томах. У 1870 —
76 працював у Києві, один із
засновників (1873) геогр. т-ва
в Україні (Пд.-Зх. відділ ІРГТ;
припинив діяльність 1876), був
його секретарем та заст. голови.
Автор ряду фольклористичних
праць, слів нац. гімну «Ще не
вмерла Україна» (1862). Наго-
роджений срібною та золотою
медалями ІРГТ, удостоєний
Уваровської премії Рос. АН та
золотої медалі на міжнар. гео-
графія. конгресі (Париж).
Те.: О состоянии хлебной торгов
ли и производительности в Север-
ном районе. СПб., 1870; О торфе
Киевской губернии. К., [1873];
О возникшем производстве железа
на Вольїни. К., 1875; Трудьі зтно-
графическо-статистической зкспе-
диции в Западно-Русский край,
снаряженной имп. Русским геогра-
фическим обществом. Юго-Запад-
ньій отдел. Материальї и исследо-
вания, т. 1 — 7 (в 9 випусках).
СПб., 1872 — 1878.
Літ.: Кистяковский А. Ф. Павел
Платонович Чубинский. Некролог.
К., 1884; Памяти П. П. Чубинского
(1839 —1884). Сборник статей. М.,
1914; Зиль А. «Сила чорноземна
наш Чубинський...». В кн.: Наука
і культура. Україна. Щорічник,
в. 23. К., 1989.
Є. О. Колесник, І. В. Мельничук.
ЧУГУЇВ — місто обл. підпоряд-
кування Харків, обл., райцентр.
Розташований у пн.-сх. частині
області, на р. Сіверському Дін-
ці. Залізнична станція. 36,7 тис.
ж. (1990). Засн. 1638 — 39, місто
з 1938. Поверхня хвиляста.
Пересічна т-ра січня —7,4 °,
липня +21,4 . Опадів 522 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
19 га. У Ч.— з-ди паливної
апаратури, дослідний прецизій-
ного устаткування, «Гідроза-
лізобетон», буд. матеріалів, хліб-
ний, мол.; м’ясний і меблевий
комбінати та ін. 2 профес.-тех.
уч-ща. Музеї: худож.-меморі-
альний І. Ю. Рєпіна, який тут
народився, та історії Чугуїв-,
ського р-ну. Бюро подорожей та
екскурсій.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 19 ст., зокрема торго-
ві ряди, поч. 19 ст.; Покровсь-
кий собор, 1824—34; будинок
штабу воєнних поселень, 30-і рр.
19 ст.
Літ.: Зинченко А. Я. Чугуев. Путе-
водитель. Харьков, 1979.
ЧУГУЇВСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пн.-сх. частині Харків,
обл. Утворений 1923. Пл. 1,6
тис. км2. Нас. 67,4 тис. чол.,
у т. ч. міського — 36,9 тис.
(1990). Центр — м. Чугуїв.
У районі — 7 с-щ міськ. типу
(Введенка, Есхар, Кочеток, Ма-
линівка, Новопокровка, Печені-
ги, Чкаловське) та 49 сільс. на-
селених пунктів.
Поверхня — слабохвиляста рів-
нина, значною мірою розчлено-
вана долинами річок, балками
та ярами. Макс. вис.— 200 м,
мінімальна — 82—85 м (запла-
ва Сіверського Дінця). Поклади
мін. буд. сировини. Розташова-
ний у Середньоросійській лісо-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
—7,4°, липня +21,4°. Період
з т-рою понад +10 становить
165 днів. Опадів 525 мм на рік.
Висота снігового покриву 16 см.
Належить до вологої, теплої
агрокліматич. зони. Осн. водна
артерія району — Сіверський
Донець та його притоки Уда,
Мож, Великий Бурлук, Гни-
лиця. У районі— 37 ставків
заг. пл. водного дзеркала 304
тис. га; пд. частина Печенізь-
кого водосховища. Серед грун-
тів переважають чорноземи ти-
пові середньогумусні, чорно-
земи опідзолені та темно-сірі
опідзолені, в заплавах річок —
дерново-слабопідзолисті піщані
грунти. Природна різнотравно-
лучностепова рослинність май-
же не збереглася. Ліси займа-
ють 24 530 га (15,1 %). Осн.
деревні породи: сосна (16 %
лісовкритої площі), дуб (8 %),
осика, вільха, яблуня лісова
тощо. У Ч. р. 5 заказників і 1 за-
повідне урочище (всі — місц.
значення).
Осн. промисловий і культур,
центр району — місто обл. під-
порядкування Чугуїв. У районі
найбільше пром. підприємст-
во — ДРЕС-2 (смт Есхар). Рос-
линництво Ч. р. спеціалізується
на вирощуванні зернових куль-
тур (пшениця, ячмінь, овес, ку-
курудза), цукр. буряків, соняш-
нику, овочевих та картоплі;
тваринництво — м’ясо-мол. на-
пряму (скотарство, свинарство,
птахівництво). Площа с.-г. угідь
(тис. га) — 101,4, у т. ч. ор-
ні землі — 86,6, пасовища і
сіножаті — 14,4. Зрошується
понад 15 тис. га. У районі —
6 колгоспів, 16 радгоспів, у т. ч.
Введенський племптахорадгосп
у Новопокровці. Залізничні стан-
ції: Тракове, Есхар, Коробоч-
кине, Мохнач, Чугуїв. Автомоб.
шляхів 426, у т. ч. з твердим
покриттям — 311 км. У райо-
ні — Чугуєво-Бабчанський лі-
совий технікум (смт Кочеток).
На берегах Печенізького водо-
сховища і Сіверського Дінця —
численні бази відпочинку, в Ес-
харі — будинок відпочинку «Сі-
верський Донець».
А. П. Голиков, С. О. Юрченко.
ЧУДНІВ — селище міського
типу Житомир, обл., райцентр.
Розташований на р. Тетереві
(прит. Дніпра), за 5 км від заліз-
ничної ст. Чуднів-Волинський.
6,9 тис. ж. (1990). Вперше зга-
дується як місто-фортеця 1471,
с-ще міськ. типу з 1924. Поверх-
ня — хвиляста рівнина, розчле-
нована балками, береги річки
скелясті. Пересічна т-ра січня
—5,8 , липня +18,7°. Опадів
540 мм на рік. Пл. зелених на-
саджень 21,9 га. Пром. підпри-
ємства: спиртовий, хлібний, ци-
корієсушильний, пивоварний
з-ди, меблева ф-ка. Істор.-крає-
знавчий музей. Будинок при-
роди.
ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОН — ра-
йон у пд.-зх. частині Житомир,
обл. Утв. 1923. Пл. 1,0 тис. км'.
Нас. 48,6 тис. чол., в т. ч. місь-
кого — 17,5 тис. (1990). У райо-
ні — с-ща міськ. типу: Чуднів
(райцентр), Баку ленчу к, Великі
Коровинці, Іванопіль та 55 сільс.
населених пунктів.
Ч. р. лежить на Придніпров-
ській височині. Поверхня —
хвиляста (подекуди горбиста)
лесова рівнина, розч леновав а
балками та ярами. Абс. вис.
250—300 м. Поклади гранітів,
піску, торфу. Район розташова-
ний у Дністровсько- Дніпров-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —5,83, липня +18,7г.
Опадів 540—560 мм на рік.
Період з т-рою понад +10" ста-
новить 158 днів. Висота сніго
вого покриву 20 см. Ч. р. нале
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматич. зони. Осн. річки:
Тетерів (прит. Дніпра) та його
ЧУМ ГАК
438
притоки Тетерівка, Кобилиха,
Глибочок, Ібр. Споруджено 70
ставків (заг. пл. водного дзерка-
ла 1,2 тис. га). Пл. заболочених
ділянок становить 952,1 га.
В грунтовому покриві перева-
жають чорноземи типові мало-
гумусні, чорноземи опідзолені,
темно-сірі опідзолені, є також
лучні та дерново-середньопідзо-
листі грунти. Пл. лісів 11,5 тис.
га (дуб, граб, сосна, береза,
вільха), у т. ч. лісосмуг — 860
га. У районі 3 парки — пам’ят-
ки садово-паркового мистецтва:
Трощанський (респ. значення),
Турчинівський та Тютюнників-
ський (місц. значення).
Пром-сть спеціалізується на
переробці с.-г. сировини. 3-ди:
цукр. (Іванопіль, Великі Коро-
винці), маслоробний (с. Галіїв-
ка), комбікормовий (с. Вільшан-
ка), консервний (с. Тютюнники),
спиртовий, цикорієсушильний,
пивоварний; меблева ф-ка (Чуд-
нів). Галузі с. г.— рослинництво
зерново-буряківничого та тва-
ринництво м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
ячмінь, цукр. буряки, картопля,
хміль, цикорій. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, вівчарство,
птахівництво. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) — 75,1, у т. ч.
орні землі — 62,5, пасовища —
7,0, сіножаті — 4,3. У районі —
23 колгоспи, 6 радгоспів, 2 між-
госп. підприємства (Іванопіль,
Чуднів). Залізничні станції:
Чуднів Волинський, Михайлен-
ки. Автомоб. шляхів 835,9 км,
у т. ч. з твердим покриттям
450,9 км. Профес.-тех. уч-ще (с.
Турчинівка). Будинок природи
(Чуднів), 2 істор.-краєзнавчі му-
зеї (Великі Коровинці, Чуд-
нів).	Л. Ц. Масловська.
ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОН
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ри?п.
Буди чани
Дуднів
Красноволиц
урчинівка
ятка
.Красносілка
Великі К
ви нц
аршвці
имівка
Вакуленчу
юща
Іванопіль
Молочк
Стетківці
Су співка
вка
Крас нопіль
? Жеребки
асног^ка^
Кілки
Вільшанка
254 Тютюнники
\ фБабушки
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
трла Вони ця
Трощансьнии пари (пам ятка
садово-паркового мистецтва)
ЧУМГАК — річка у Драбів-
ському р-ні Черкас, обл. та Ор-
жицькому р-ні Полтав. обл.,
права прит. Оржиці (бас. Дні-
пра). Довж. 72 км, пл. бас.
845 км2. Бере початок поблизу
с. Ковалівки. Долина корито-
подібна, шир. до 2,5 км, глиб,
до 15 м. Заплава завширшки
до 500—600 м, частково осуше-
на; є заплавні озера. Річище
звивисте, на значному протязі
відрегульоване; пересічна шир.
5—10 м. Похил річки 0,49
м/км. Осн. притока — Суха Ор-
жиця (ліва). Живлення мішане.
Замерзає наприкінці листопа-
да — на поч. грудня, скресає
до серед, березня. Споруджено
З шлюзи-регулятори. Є ставки,
воду яких використовують для
тех. потреб і зрошування.
Ю. П. Яковенко.
ЧУПАХІВКА — селище місь-
кого типу Охтирського р-ну
Сум. обл. Розташована на р. Та-
шані (прит. Грунь-Ташані, бас.
Псла), за 29 км від залізнич.
ст. Охтирка. 3,2 тис. ж. (1990).
Засн. наприкінці 30-х рр. 17 ст.,
с-ще міськ. типу з 1956. Поверх-
ня сильно розчленована. Пере-
січна т-ра січня —6,9 , липня
+20,0'. Опадів 550—600 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
0,9 га. В селищі — цукр. і хліб-
ний заводи.
ЧУРБАСЬКЕ ОЗЕРО — озеро в
Криму, в групі Керченських
озер. Див. Комиш-Бурунське
озеро.
чурЮк — острів у зх. частині
зат. Сиваш, у межах Херсон,
обл. Пл. 249 га. Витягнутий з
Пн. на Пд. на 12,5 км, шир. до
7 км. Поверхня плоскорівнинна
з пологими зниженнями. Бере-
ги урвисті (заввишки 3—12 м),
нижче 250	300 вище
		
значно розчленовані. Склада-
ється з лесовидних суглинків
і глин. Вкритий полиновою та
полиново-злаковою степовою
рослинністю. Тут гніздяться
дрофи, журавлі-красавки, чай-
ки, качки-огарі та ін. Місце від-
починку перелітних птахів.
О. Г. Кузнецов.
ЧУТІВСЬКИИ РАЙОН — ра-
йон на Сх. Полтав. обл. Утворе-
ний 1923. Пл. 0,8 тис. км2. Нас.
30,1 тис. чол., у т. ч. міського —
11,0 тис. (1990). У Ч. р.— с-ща
міськ. типу Чутове (райцентр)
і Артемівка та 52 сільс. нас.
пункти.
Лежить на Полтавській рівнині.
Поверхня має невеликий похил
на Пд. Зх. Значно розвинуті
ерозійні процеси. Серед форм
рельєфу — еродовані тераси річ-
кових долин, сухі балки, степові
блюдця. Родовища газу, кам.
солі, глини, піску. Ч. р. розта-
шований у межах Лівобережно-
Дніпровської лісостепової фізи-
ко-географічної провінції. Пере-
січна т-ра січня —6,4е, липня
+21,0°. Період з т-рою понад
+10 становить бл. 165 днів.
Опадів 490—500 мм на рік. Ви-
сота снігового покриву 8—10
см. Належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
зони. Річки бас. Дніпра — Ко-
ломак з притоками Свинківкою,
Чутівкою, Ковалівкою, Орчик.
Споруджено 16 ставків заг. пл.
водного дзеркала 462 га. Пере-
важають чорноземи типові
мало- і середньогумусні (65 %
площі району). Природна лісо-
степова рослинність збереглася
лише на окремих ділянках. Під
лісовими насадженнями 6,5 тис.
га. Осн. породи: дуб (50 % лісо-
вкритої площі), вільха, клен,
акація, ясен, берест.
Найбільші підприємства: Чу-
тівський «Восход», артем’вські
авторем., цукр. і хлібний з-ди.
С. г. спеціалізується на рослин-
ництві зерново-буряківничого
та тваринництві м’ясо-мол. на-
прямів. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 71,6, у т. ч. орні землі
— 60,7, пасовища і сіножаті —
7,4. Зрошується 1190 тис. га. В
районі — 14 колгоспів, 7 радгос-
пів, у т. ч. звірорадгосп, Чутів-
ський племзавод. Гол. культу-
ри: озима пшениця, кукурудза,
ячмінь, гречка, цукр. буряки,
соняшник, картопля, овочеві.
Скотарство, свинарство, птахів-
ництво, звірівництво. Залізнич-
ні станції — Скороходове, Ко-
чу беївка. Автомоб. шляхів 22,4
км, у т. ч. з твердим покриттям
202 км. Територією району про-
ходить газопровід Шебелин-
ка — Київ. Профес.-тех. уч-ще
у Чутовому.	К. О. Маца.
ЧАТОВЕ — селище міського
типу Полтав. обл., райцентр.
Розташоване на р. Коломаку
(прит. Ворскли, бас. Дніпра),
за 12 км від залізнич. ст. Скоро-
ходове. 6,7 тис. ж. (1990). Засн.
наприкінці 17 ст., с-ще міськ. ти-
пу з 1957. Поверхня рівнинна.
Пересічна т-ра січня —6,5",
липня +20,6 Опадів 500 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
ЗО га. У Ч.— з-д «Восход»,
племзавод «Чутове». Кіннсспорт.
комплекс. Профес.-тех. учи-
лище.
ЧУЧЕЛЬСЬКИИ ПЕРЕВАЛ
гірський прохід у центр, части-
ні Головного пасма Кримських
гір. Вис. 1150 м. Являє собою
сідловину між горою Чучель і
Бабугач-яйлою. Складається з
юрських вапняків і конгломера-
тів. На перевалі — старий буко-
вий ліс, вінце по схилах — сос-
нове рідколісся та гірські луки.
О. В. Сна.
439
ШАР
ШАБЕЛЬКІВКА — селище мі-
ського типу Донец. обл., підпо-
рядковане Краматорській міськ-
раді. Розташована на р. Маячці
(прит. Казенного Торця, бас.
Сіверського Дінця), за 4 км від
залізнич. ст. Краматорськ. 5,8
тис. ж. (1990). Засн. 1767, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —7,0 \ липня -|-21,5и.
Опадів 420 мм на рік. З-д фарб
«Емаль». Краматорське лісни-
цтво.
ШАБЛ1И Олег Іванович (14.ХІ
1935, с. Курівці Терноп. обл.) —
укр. економгеограф, доктор
геогр. наук з 1978, професор
з 1988. Після закінчення 1959
Львів, ун-ту працює у цьому
вузі (з 1990 — зав. кафедрою
екон. і соціальної географії).
Осн. напрям наук, роботи —
теор., методологічні і методичні
проблеми тер. організації про-
дуктивних сил, зокрема теорія
тер. комплексоформування, кон-
цепція міжгалузевих тер. комп-
лексів; питання картографіч-
ного і математичного моделю-
вання у соціально-екон. геогра-
фії; проблеми розвитку та роз-
міщення г-ва і раціонального
природокористування у зх. ре-
гіоні України. Автор навч. і
методичних посібників для ву-
зів. Організатор створення атла-
сів Закарп., Івано-Фр. та Львів,
областей.
Те.: Лісопромислові комплекси
Української РСР. Питання теорії
і моделювання. Львів, 1973; Меж-
отраслевьіе территориальньїе си
стемьі. (Проблеми методологии и
теории). Львов, 1976; Моделирова-
ние территориально-производст-
венньїх комплексов. (Методология,
теория и метод). Львов, 1981 [у
співавт.]; Математичні методи в
економічній географії. Львів, 1984;
Украинские Карпати. Зкономика.
К., 1988 [у співавт.].
ШАБОЛАЦЬКЕ ОЗЕРО — ли-
ман у Білгород-Дністровському
р-ні Одес. обл. Див. Будацький
лиман.
ШАГАМ Й — лиман у Татарбу-
нарському р-ні Одес. обл. Від
Чорного м. відокремлений пі-
щано-черепашковим пересипом
шир. від 80 до 310 м, вис. від
1,4—2,5 до 3,5 м. Сполучений
з лиманом Алібей протокою
шир. 1,9 км, зв’язок з морем
періодичний, через прориви у
пересипі. Утв. у результаті
трансгресії мор. вод в улогови-
ну тектонічного походження й
пониззя балок Глибока і Будур.
Довж. лиману по осі 11,5 км,
шир. від 2,2 до 9,3 км, пл.
74 км?, об’єм води 110 млн. м3,
глиб, від 0,3 до 2 м. Береги ха-
рактеризуються чергуванням
абразійно-обвальних і акуму-
лятивних форм рельєфу, спо-
стерігається вторинне розчле-
нування. Солоність змінюється
О. І. Шаблій.
за сезонами від 14 до ЗО—
35 %о (максимальна 110 ”оо).
Дно вкрите темно-сірими су-
піщаними мулами з лінзами пі-
сків; є грязі (товща їх до 1,2 м),
які використовують для грязе-
лікування. Є бички і кефаль.
На берегах лиману — мін.
джерела. Г. В. Вихованець.
ШАИТАНКА — річка у Вол-
новаському та Великоновосіл-
ківському р-нах Донец. обл.,
права прит. Мокрих Ялів (бас.
Дніпра). Довж. 51 км, пл. бас.
467 км . Бере початок поблизу
с. Іванівни. Долина балкового
типу, завширшки до 2 км, зав-
глибшки до ЗО м. Заплава дво-
стороння, шир. до 200 м. Рі-
чище слабовиражене, шир. у
повноводний період до 5 м.
Похил річки 2,3 м км. Живлен-
ня снігове і дощове. Постійна
течія спостерігається у середні
за водністю роки навесні, після
весняного паводку річище пере-
творюється на ланцюг заплав-
них озер. Льодостав нестійкий.
Є ставки, воду частково вико-
ристовують для зрошування.
Ю. П. Яковенко.
ШАИТАН-МЕРДВЕН — пере-
вал на Ай-Петринській яйлі
Головного пасма Кримських
гір. Виходи пластів мармури-
зованих вапняків утворюють
природні східці (Ш. М. укр.
мовою — чортові східці). Абс.
вис. бл. 600 м. Рослинність пред-
ставлена лісовими угрупован-
нями з дуба пухнастого, гра-
бинника, держидерева, на ске-
лястих виступах — окремі кур-
тини сосни кримської. Нижче
перевалу — джерело, яке пе-
ріодично висихає. Знаходить-
ся в межах Ялтинського гір-
сько-лісового заповідника.
О. В. Єна.
ШАЛЙГИНЕ — селище місь-
кого типу Глухівського р-ну
Сум. обл. Розташоване на березі
р. Лапуги (прит. Обести, бас.
Десни), за 12 км від залізнич.
ст. Крупець. 3,4 тис. ж. (1990).
Засн. наприкінці 16 — поч.
17 ст., с-ще міськ. типу з 1956.
Поверхня пологохвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня — 8,0 , липня
-|-19,0 . Опадів бл. 500 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
З га. У Ш.— цукр. з-д, хлібо-
пекарня.
ШАЛЙГИНСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК — ландшафтний заказ-
ник респ. значення (з 1980).
Розташований у Глухівському
р-ні Сум. обл. Перебуває у ві-
данні Глухівського лісгоспзагу,
Глухівського торфопідприємст-
ва і місцевих колгоспів. Пл.
3714 га. Охороняється ділянка
типового поліського ландшафту
в долині р. Обести у місці впа-
діння її у Клевень. До терито-
рії Ш. з. належать заплави,
притерасні ділянки і тераси
обох річок. Більшу частину
Ш. з. займають дубові, кленово-
липово-дубові та липово-дубові
ліси, в окремих місцях трапля-
ються дубово-соснові, вільхові
та березові. Підлісок утворює
ліщина. У трав’яному покриві
з рідкісних зростають лілія
лісова, любка дволиста, гніз-
дівка звичайна, коручка темно-
червона, коручка чемернико-
видна, занесені до Червоної
книги України. Притерасні ді-
лянки вкриті чорновільшняка-
ми. На значних площах — лу-
ки, є болота. Багатий тваринний
світ: свиня дика, лось, козуля,
ондатра, видра, різні види ка-
чок. Іл. с. 440. В. І. Олещенко.
ШАПОВАЛОВА Раїса Яківна
(23.III 1927, с. Тимофіївка
Кіровогр. обл.) — вчителька ге-
ографії, засл. вчителька Украї-
ни з 1975, відмінник нар. освіти
України з 1975. Після закінчен-
ня 1955 Кіровогр. пед. інсти-
туту викладала географію у
Прилуцькій (Чернігів. обл.)
восьмирічній школі № 3. У пе-
дагогічній діяльності значну
увагу приділяла дослідженню
рідного краю, використовуючи
краєзнав. матеріал для форму-
вання в учнів інтересу до гео-
графії.	Г. С. Єгоров.
ШАР СТОКУ — кількість во-
ди, що стікає з водозбору за
певний проміжок часу, вира-
жена у вигляді рівномірно
розподіленого по площі шару
води. Обчислюють у міліметрах
за рік, сезон, місяць, повінь,
паводок з виділенням шару
поверхневого чи підземного
стоку. Пересічний багаторічний
Ш. с. для тер. України стано-
вить 86,8 мм, з них поверхне-
вий стік — 65,2 мм, підземний
стік — 21,6 мм. У бас. Дніпра
до Каховської ГЕС Ш. с. до-
рівнює 111 мм (67 мм — по-
верхневий, 44 мм — підзем-
ний), у бас. Пд. Бугу до Олек-
сандрівни — 63 мм (32 і 31 мм
відповідно), у бас. Сіверського
Дінця до Лисичанська — 67 мм
(34 і 33 мм), у бас. Тиси до
ШАРГОРОД
440
Вилок — 735 мм (551 і 184 мм).
Величини Ш. с. використовують
при гідролог, розрахунках, для
складання карт стоку тощо.
О. 3. Ревера.
ШАРГОРОД — місто Війн,
обл., райцентр.* Розташований
на р. Мурашці (прит. Мурафи,
бас. Дністра), за 25 км від за-
лізнич. ст. Ярошенка. 10,7 тис.
ж. (1990). Вперше згадується
1383 під назвою Княжа Лука,
з 1497 — Карачева Пустинь,
з 1579 — має сучас. назву.
Місто з 1987. Поверхня горби-
ста, розчленована балками та
ярами. Пересічна т-ра січня
— 5,8' , липня +19,6 . Опадів
485 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 71 га. У Ш.— ма-
слороб., прод. товарів з-ди, ком-
бінат кооперативної пром-сті,
міжгосп. підприємство по ви-
роби. продукції тваринництва.
Лісництво.
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури, зокрема будинок
синагоги, 1589; костьол, 18 ст.;
комплекс споруд Миколаївсь-
кого монастиря, 18—19 ст.
Ш АРГОРОДСЬКИИ РАЙОН —
район у пд.-зх. частині Війн,
обл. Утворений 1923. Пл. 1,2
тис. км2. Нас. 70,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 10,7 тис.
(1990). У районі — м. Шар-
город (райцентр) та 60 сільс.
населених пунктів.
Ш. р. лежить у межах По-
дільської височини. Поверх
ня — горбиста лесова рівнина,
розчленована каньйоноподібни-
ми долинами річок, балками
та ярами. Трапляються зсуви.
Абс. вис. 260—270 м. Корисні
копалини: граніти, піски. Ра-
йон розташований у Дністров-
сько-Дніпровській лісостеповій
фізико-географічній провінції.
Шалигинський заказник.
Загальний вигляд.
Любка зеленоцвіта.
ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОН
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Пересічна т-ра січня — 5,8е,
липня +19,6 . Опадів 500 мм
на рік, випадають переважно
влітку. Період з т-рою понад
+10° становить 162 дні. Висота
снігового покриву 8—16 см. Ра-
йон належить до недостатньо
вологої, теплої агрокліматич.
зони. Осн. річки — бас. Дніст-
ра: Мурафа з притоками Му-
рашкою та Лозовою. Спору-
джено 11 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 834 га).
Переважають сірі і ясно-сірі
лісові грунти та чорноземи
опідзолені (77 % площі райо-
ну), є також чорноземи ти-
пові, лучні грунти. Пл. лісів
15,7 тис. га (лісоутворюючі
породи — граб, дуб, ясен, липа,
клен), полезахисних та водо-
охоронних лісонасаджень —
1,5 тис. га, у т. ч. лісосмуг —
706 га. У районі — 2 бота-
нічні, 2 гідрол. пам’ятки при-
роди, Деребчинський, Рахнян-
ський, Федорівський парки —
пам’ятки садово-паркового мис-
тецтва, заповідне урочище Ми-
хайлівське (всі — місц. значен-
ня).
Найбільші підприємства: цук-
рові комбінати (села Деребчин,
Соснівка), маслоробний, прод.
товарів (Шаргород) з-ди, Джу-
ринське шахтоуправління. Га-
лузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво зернового і тварин-
ництво м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
горох, ячмінь, кукурудза, цукр.
буряки. Садівництво на пл. 2,9
тис. га. Розвинуті скотарство,
свинарство, бджільництво. Пл.
с. г. угідь (тис. га, 1990) — 78,4,
у т. ч. орні землі — 68,1, сі-
ножаті — 0,9, пасовища — 6,2.
Зрошується 1,2 тис. га, осушено
0,5 тис. га. У районі 27 кол-
госпів, 5 радгоспів, Івашко-
вецьке та Шаргородське ліс-
ництва. Залізничні станції:
Ярошенка, Рахни. Автомоб.
шляхів 390,8 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 371,6 км.
Профес.-тех. уч-ще (Соснівка).
Об’єкти туризму — пам’ятки
архітектури, зокрема будинок
синагоги, 1589; костьол, 18 ст.;
комплекс споруд Миколаїв-
ського монастиря, 18—19 ст.
(Шаргород).
Г. І. Денисик, Б. Д. Панасенко.
ШАРІВКА — селище міського
типу Богодухівського р-ну Хар-
ків. обл. Розташована на р. Мер-
чику (прит. Мерли, бас. Дніп-
ра), за 13 км від залізнич. ст.
Гавриші. 2,0 тис. ж. (1990).
Засн. 1700, с-ще міськ. типу
з 1938. Поверхня слабохви-
ляста. Перевищення висот до
62 м. Пересічна т-ра січня
7,4’, липня +20,2°. Опадів
508 мм на рік. Шарівський
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва респ. значення
(19 ст.). Санаторій.
ШАХТАРСЬК — місто обл.
підпорядкування Донец. обл.,
райцентр. Розташований у сх.
частині області. Залізнична ст.
Постникове. 73,3 тис. ж. (1990).
Виник 1953 у результаті об єд-
нання с-щ міськ. типу Олексі-
єво-Орловка (засн. 1764), Ка-
тика (засн. 1905) та Ольхів-
чика (засн. 1784). Поверхня рів-
нинна, розчленована ярами та
балками. Поклади кам. вугілля.
Пересічна т-ра січня —6,7 ,
липня +21,8°. Опадів понад
500 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 5,3 тис. га. Ш.—
значний пром. центр Донбасу.
Провідна галузь пром-сті — ву-
гільна (10 шахт, 3 збагачу-
вальні ф-ки). Розвинута харч,
(мол., пивоварний з-ди, хлібо-
комбінат) пром-сть. Рем.-мех.,
комбікормовий з-ди, швейно-
трикотажна ф-ка. Відділення
Донец. політех. ін-ту, кіно- і
торг, технікуми, пед. і 4 про-
фес.-тех. уч-ща. 2 санаторії-про-
філакторії.
Літ.: Боловненко В. Н. Шахтерск.
Путеводитель. Донецк, 1984.
ШАХТАРСЬКЕ — селище мі-
ського типу Луган. обл., підпо-
рядковане Свердловській міськ-
раді. Залізнична ст. Вальянів-
ський. 5,4 тис. ж. (1990). Утв.
1987. Поверхня погорбована.
Пересічна т-ра січня — 7,7°,
липня +21,4°. Опадів 509 мм
на рік. У с-щі — шахтоуправ-
ління «Харківське*.
ШАХТАРСЬКИЙ РАЙОН —
район у сх. частині Донец. обл.
Утворений 1947. Пл. 1,6 тис.
км2. Нас. (без м. Шахтар-
ська) — 25,8 тис. чол. (1990).
Райцентр — місто обл. підпо-
рядкування Шахтарськ. У ра-
йоні — 54 сільс. населені пун-
кти.
Розташований на пд. схила х
Донецького кряжа. Поверх-
ня — підвищена хвиляста ле-
сова рівнина, дуже розчлено-
вана балками, ярами; є виходи
корінних осадочних порід. Ко-
рисні копалини: кам. вугілля,
441
ШАЦЬКИИ
вапняки, гончарні глини, буд.
пісок, пісковики. Лежить у
Донецькій північностеповій фі-
зико-географічній провінції.
Пересічна т-ра січня —7,0°,
липня -|-22,1О. Період з т-рою
понад —|—10 ° становить 168 днів.
Опадів 470 мм на рік; осн.
частина випадає у теплий пе-
ріод року. Висота снігового
покриву 14 см. Міститься у по-
сушливій, дуже теплій агроклі-
матич. зоні. Річки — Міус (бас.
Азовського м.) та його прит.
Кринка з Севастянівкою. Збу-
довано Вільхівське водосхови-
ще (пл. водного дзеркала 3,9
км2) та ставки площею 120,7 га.
Осн. тип грунтів — чорноземи
звичайні середньогумусні ще-
бенюваті, часто змиті. Прова-
дяться роботи по рекультивації
земель, порушених відкритим
видобуванням буд. матеріалів і
відвалами виробленої породи.
Природна рослинність — різно-
травна з байрачними лісами
(дуб, клен, глід; 14,7 тис. га)
та чагарниками (акація жовта,
шипшина, глід). У районі —
бот. пам’ятка природи респ.
значення урочище Грабове.
Найбільші пром. підприємства
району — Шахтарський комбі-
кормовий з-д, Торезький ліс-
госпзаг. С. г. спеціалізується на
вирощуванні зернових (озима
пшениця, ячмінь, кукурудза),
соняшнику, овочевих (помі-
дори, огірки, капуста) та кор-
мових культур; вироби, м’яса,
молока, яєць (скотарство, сви-
нарство, птахівництво). Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 89,9, у
т. ч. орні землі — 69,5, луки і
пасовища — 20,3. Зрошується
7,6 тис. га. У районі — 17 кол-
госпів, 7 радгоспів, 3 птахофаб-
рики. Залізничні станції
Шахтарськ і Постникове. Авто-
смт Контарне, смт Сердите
підпорядковані Шахтарській
міськрад
Примітки
смт Розсипне підпорядковане
Торезьній міськраді
Територг підпорядковані міськрадам
І Шахтарській Торезьній НІ Снжнянсьній
Н.кіш
331
.Малоо,
ЖЛанівна
’озсвпне
Ш< еченк
'о. 11
онтарнл
чаті<
Сніжй№
Золо
О Дубове
ОЦКГВ<
І .к
‘вК
брівКі
>гі(ла*27
‘рнеЧ V
САХарццзьм*
Орлово-Іваювка ’
ЗНіровсьне	—Ч.
Петрогщдлівко
.	Московсьі
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
м Зугрес. с мт Войкове-
смт Гірне. смт Зуївка.
сит Микола>вка, смт Вільхівна.
смт Троїцько-Харцизьн.
смі Шахтне підпорядковані
Харцизькій міськраді
ЗРО (ише
нижч» ІПО
ШАХТАРСЬКИЙ РАЙОН
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
моб. шляхів 384 км (майже всі
з твердим покриттям). Профес.-
тех. уч-ще (с-ще Дубове).
Об’єкт туризму — мемор. комп-
лекс на г. Савур-Могила на
честь воїнів, які загинули під
час прориву оборонної лінії
нім.-фашист. військ на р. Мі-
усі.	К. С. Розіна.
ШАЦЬК — селище міського
типу Любомльського р-ну Во-
лин. обл. Розташований за 33
км від залізнич. ст. Любомль.
6,0 тис. ж. (1990). Відомий
з 1410, с-ще міськ. типу з
1957. Поверхня рівнинна. Пе-
ресічна т-ра січня - 4,6°, липня
4-18,8°. Опадів 596 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 20 га.
Дирекція Шацького природного
національного парку. В Ш.—
пром. і харчокомбінати, учбо-
во-дослідний лісгоспзаг, лісни-
цтво. Лісовий технікум, про-
фес.-тех. уч-ще. Санаторій «Лі-
сова пісня».
ШАЦЬКИИ БІОЛОГО-ГЕО-
ГРАФЇЧНИЙ СТАЦІОНАР —
наук.-дослідний комплекс при
Львівському університеті. Роз-
ташований у Любомльському
районі Волин. обл. на Пн. від
смт Шацька, на зх. березі
Пісочного озера. Засн. 1958 як
біол., з 1969 — біол.-геогр. з
метою проведення н.-д. робіт та
навч. і виробничих практик
студентів геогр. і біол. ф-тів
ун-ту. З 1972 науковцями ун-ту
було почато комплексні дослі-
дження тер. Шацького по-
озер’я. З 1974 проводилися до-
слідження: лімнологічні
морфометричні характеристи-
ки озер, спостереження за тем-
пературним режимом, гідро-
лог. та гідрохім. особливостями,
вивчення морфологія, структу-
ри природно-аквальних комп-
лексів, їх картографування,

мікрокліматич. спостереження,
рекреаційна оцінка озер; ланд-
шафтно-грунтові — вивчення
грунтового покриву, морфоло-
гія. структури природно-тер.
комплексів, проблем охорони
і раціонального використання.
З 1976 наук, дослідження про-
водить н.-д. група підводних
досліджень «Шельф», завдан-
ням якої є вивчення впливу
діяльності людини на природу
озер у цілому по регіону і на
кожне озеро зокрема, розроб-
лення конкретних рекоменда-
цій по охороні та раціонально-
му використанню.
Н. І. Карпенко.
ШАЦЬКИИ ПРИРОДНИЙ НА-
ЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК. Розта-
шований у пн.-зх. частині Во-
линського Полісся, у бас. Захід-
ного Бугу та Прип'яті, в межах
Любомльського р-ну Волин.
обл. Підпорядкований М-ву лі-
сового г-ва України. Утв. 1983.
Заг. пл. 32,5 тис. га. Осн. мета
створення Ш. п. н. п.— збе-
реження унікальних природ-
них комплексів у районі Шаць-
ких озер, проведення наук,
досліджень, раціональне вико-
ристання багатих рекреаційних
ресурсів, сприяння підтриман-
ню екологічного балансу в регі-
оні, пропаганда природоохо-
ронних знань. Рельєф парку
рівнинний з озерними улогови-
нами, заболоченими знижен-
нями, а також окремими гор-
бами та пасмами. У межах
Ш. п. н. п.— 22 озера пере-
важно льодовикового і кар-
стового походження (найбіль-
ші — Світязь, Пулемецьке озе-
ро, Люцимир, Кримне).
Флора парку налічує 825 видів
судинних рослин. Переважають
соснові чорницеві, зеленомо-
хові та вересові ліси. Вершини
піщаних пасом зайняті сосня-
ками лишайниковими. Для зни-
жень характерні вільхові ліси.
Вторинне походження мають
березняки вересові та орлякові.
Фрагментарно трапляються ду-
бово-соснові ліси. Біля Ост-
рів' янського озера — осередок
ялинового лісу, який розташо-
ваний за пд. межею його су-
цільного поширення. Значні
площі займають болота — ев-
трофні та мезотрофні; оліго-
трофні представлені лише не-
великими окремими масивами.
На тер. парку охороняються
рідкісні види рослин, з них по-
над 20 видів занесено до Черво-
ної книги України.
Багатий тваринний світ. Тут
водяться козуля, лось, свиня
дика, заєць-русак, білка, ондат-
ра, єнотовидний собака, чорний
тхір, ласка, поодиноко трапля-
ШАЦЬКІ
442
ються вовк, лисиця, видра, ку-
ниця. З птахів гніздяться кач-
ки, мартини, лебеді, кулики,
чаплі, глухар, тетерук, з рід-
кісних — лелека чорний, шу-
ліка рудий, а також журавель
сірий і пугач, занесені до Чер-
воної книги України. В озерах
водиться 31 вид риб, з яких
найцінніший вугор європейсь-
кий.
Територію Ш. п. н. п. поділя-
ють на 4 функціональні зони:
заповідну (6,1 тис. га), регу-
льованого рекреаційного вико-
ристання (11,1 тис. га), рекреа-
ційно-господарську (2 тис. га)
і агрогосподарську (13,3 тис.
га).
Літ.: Стойко С. М., Ященкс П. Т.,
Жижин М. П. Шацький природ-
ний національний парк. Ілюстро-
ваний нарис. Львів, 1986; Вовк
П. К., Терлецький В. К., Ященко
П. Т. Незаймана краса Волині.
Розповідь про природоохоронні
об’єкти Волинської області. Львів,
1989.	М. А. Шумський.
ШАЦЬКІ ОЗЕРА — група озер
у пн.-зх. частині Любомльсько-
го р ну Волин. обл., у межиріч-
чі Зх. Бугу і Прип’яті. Тери-
торія, на якій розташовані
озера, наз. Шацьким поозер’ям.
Включають бл. ЗО озер, найбіль-
ші з них: Світязь (пл. 27,5 км2),
Пулемецьке озеро (пл. 16,3
км2), Луки (пл. 6,8 км2), Лю-
цимир (пл. 4,3 км'), Острів’ ян-
ське озеро (пл. 2,5 км*), Кримне
(пл. 1,44 км*), Пісочне озеро
(пл. 1,86 км*). Шацьке поозер’я
являє собою зандрову рівнину
в межах Поліської низовини.
Центр, його частина характе-
ризується поширенням озерних
карстових улоговин (див.
Карст), які утворилися у крей-
дових відкладах. Озера, що ле-
жать серед болотних ландшаф-
тів, утворилися внаслідок на-
громадження алювію і підви-
щення рівня грунтових вод, за
умов незначного похилу тери-
торії й відсутності постійного
стоку. Береги Ш. о. низькі, по-
логі, складені піщаним, піща-
но-гальковим і біогенним ма-
теріалами; є заболочені ділян-
ки. Живляться атм. і підзем-
ними водами, а також за ра-
хунок водообміну по каналах,
якими сполучені окремі озера.
Влітку вода добре прогріваєть-
ся, взимку Ш. о. замерзають.
Мінералізація води помірна або
знижена, її величина колива-
ється від 75 —125 до 200—
250 мг л. Колір води зміню-
ється від жовтувато-зеленого
у мілководних озерах до сма-
рагдово-зеленого у глибоких.
Дно вкрите переважно піщано-
мулистими відкладами, торфо-
вими й сапропелевими мулами.
Водяться вугор, окунь, плітка,
щука, лин, лящ, карась, короп,
сом, в’юн, є акліматизовані
види (напр., в озерах Світязі,
Пулемецькому й Кримному —
канадський сом, у Пісочно-
му — форелеокунь, у Пулеме-
цькому — чудський сиг, у Лю-
цимирі і Чорному Великому
озері — судак і сазан амур-
ський). В окремих озерах во-
дяться раки. Створено рибни-
цькі г-ва, зокрема ставково-
рибницьке г-во з розплідником
«Ладинка». На берегах Ш. о.—
місця гніздування водоплавних
птахів (диких качок та гусей,
білих лебедів та ін.). Більша
частина Ш. о.— у складі Ша-
цького природного національ-
ного парку. Ш. о.— база наук,
досліджень Львів, ун-ту і Луць-
кого пед. інституту.
Літ.: Лазарук В. А. Шацькі озера.
Туристсько-краєзнавчий нарис.
Львів, 1975; Стойко С. М., Ящен-
ко П. Т., Жижин М. П. Шацький
природний національний парк.
Ілюстрований нарис. Львів, 1986.
Н. І. Карпенко.
ШВЕБС Генріх Іванович (1.УІ
1929, с. Ранькове Ленінгр.
Шацький природний
національний
парк.
Озеро Пісочне.
Екологічна стежка.
Лелека чорний.
Краєвид.
Лисиця.
Росичка проміжна.
обл.) — укр. географ, доктор
географіч. наук з 1972, профе-
сор з 1974. У 1954 закінчив
Одес. гідрометеоролог, ін-т, де
працював у 1956—73 (1959—
61 — декан гідролог. ф-ту,
1964—67 — зав. кафедрою гід-
рометрії). З 1973 — в Одес.
ун-ті зав. кафедрою фіз. гео-
графії (1976—80 — проректор
по наук, роботі). Голова Одес.
відділу Геогр. т-ва України (з
1979). Наук, праці присвячені
питанням водної ерозії грунтів,
стоку наносів, яружної ерозії,
раціонального використання
ерозійно небезпечних земель.
Важливий напрям наук, діяль-
ності — дослідження структу-
ри ландшафтів, долинних пара-
генетичних ландшафтних комп-
лексів, контурної організації
землекористування, геогр. ос-
нов та питань регіонального
природокористування, соціаль-
ної екології. Розробив концеп-
цію природно-госп. і тер. си-
стем. Брав участь у створенні
навч. посібника для вузів «Ос-
нови наукових досліджень. Гео
графія». (1988).
Те.: Формирование водной зрозии
стека насосов и их оцснка. (На
примере Украиньї и Молдавии).
Л., 1974; Природа Одесской об-
ласти. Ресурсьі, их рациональное
использование и охрана. К.—
Одесса, 1979 [у співавт.]; Теоре-
тические основьі зрозиоведения.
К.— Одесса, 1981; Контурнеє зем-
леделие- Одесса, 1985; Социаль
ная зкология — методологиче-
ская основа оптимизации и управ-
лення. В кн.: Вопросьі соцнозко-
логии. Львов, 1987: Лиманно-
устьевьіе комплексні Причерно-
морья. Географические основні хо-
зяйственного освоєння. Л., 1988
[у співавт.].
443
ШЕВЧЕНКІВСЬКА
Г. 1. Шведе.
Ф. Н. Шведов.
Г. 1. Швець.
Х13 км. Кілька продуктивних
горизонтів містяться на глиб.
1300—2500 м (основні — в те-
ригенних верхньокам’янову-
гільних і нижньопермських
відкладах). Газ метановий (ме-
тану до 93 %). Родовище від-
крито 1950, експлуатують з
1956. Протягом багатьох років
з Ш. г. р. надходив газ для
постачання Києва, Харкова,
Дніпропетровська, Одеси, Ми-
колаєва, Кишинева. Останнім
часом споживачем газу є Хар-
ків і деякі підприємства Хар-
ків. обл. Конденсат надходить
до Шебелинського газоперероб-
ного заводу.
ШЕВЧЕНКІВСЬКА ЕКЗАРА-
ШВЕДОВ Федір Никифорович
(27.11 1840, м. Кілія Одес. обл.—
25.XII 1905, Одеса) — вітчиз-
няний фізик, метеоролог, док-
тор фізики з 1870, професор
з 1870. У 1863 закінчив Пе-
терб. ун-т. У 1865—67 був у
наук, відрядженні в Берліні.
З 1868 працював у Новоро-
сійському ун-ті в Одесі (1896 —
1903 — ректор), де читав лек-
ції з фізики та фіз. географії.
Досліджував зв’язок фіз. явищ
з метеоролог, та кліматич.
(сонячна радіація, формування
граду, пн. сяйв, роль гідроди-
наміки в утворенні циклонів).
Впровадив у науку дендроклі-
матолог. та дендрохронолог.
методи, в основі яких — залеж-
ність товщини річних кілець
стовбурів дерев від кількості
опадів.
Те.: О законах нревращения злек-
тричества в теплоту. Одесса, 1870;
Что такое град? СПб., 1881; О цик-
лонических движениях атмосфе
рьі. «Журнал Русского физико-хи
мического общества»; 1886, т. 18,
в. 7; Зтюдьі по космической физи
ке, 1—5. СПб., [1882 — 1886];
Дерево как летопись засух. СПб.,
[1892]; Физика как основа естест
вознания. СПб., 1900.
Літ.: Клоссовский А. [Памяти]
Ф. Н. Шведова. «Вестник опьітной
физики и злементарной матема-
тики», 1906, № 409.
Ю. О. Амброз.
ШВЕЙНА промисловість
галузь легкої промисло-
вості, підприємства якої виго-
товляють швейні вироби побуто-
вого і тех. призначення з тканин,
трикотажних полотен, штучної
і натуральної шкіри й хутра,
з різних оздоблювальних мате-
ріалів та фурнітури. В Україні
Ш. п. займає друге місце в
структурі легкої пром-сті, част-
ка її за вартістю валової про-
дукції 1989 становила 35,3 %.
Розміщення підприємств галузі
формується під впливом наяв
них трудових ресурсів і спожив-
чого фактора. Вони є майже у
всіх великих містах України.
Найбільші виробничі об’єднан-
ня галузі розміщені в Києві,
Одесі, Харкові, Львові, Дрогоби-
чі. У 1989 було вироблено швей-
них виробів на суму 5265,1
млн. крб. (1980—4639,8 млн.
крб.), що повністю не задоволь-
няє потреби споживачів.
О. Я. Махрачов.
ШВЕЦЬ Григорій Іванович (27.
XI 1898, с. (ванків Київ. обл.—
16,VI 1987, Київ) — укр. гідро-
лог, кандидат тех. наук з 1946.
У 1929 закінчив меліоративно-
гідротех. ф-т Київ. с.-г. ін-ту.
Протягом 1927 — 38 працював
у системі Гідрометслужби. У
1938—63 — в Ін-ті гідрології
і гідротехніки АН України
(1952—63 — зав. відділом гід-
рології). У 1963—64 — наук,
співробітник Укр. н.-д. гідроме-
теоролог. ін-ту. Осн. напрями
наук, роботи — вивчення режи-
му річок, його змін під впливом
природних факторів; гідрогра-
фія і водні ресурси України;
розрахунки внутрішньорічного
розподілу стоку; перемерзання
ния на юго-западе СССР. Л., 1972;
Многовековая изменчивость стока
Днепра. Л., 1978.
С. С. Левківський.
ШВЕЦЬ Микола Логвинович
(8.У 1922, с. В’язівок Черкас,
обл.) — вчитель географії, за-
служений вчитель України з
1975. У 1952 закш. Черкас, учи-
тельський ін-т, 1960 — Черкас,
пед. ін-т. Протягом 1952—85
викладав географію у В’язівсь-
кій серед, школі Городищен-
ського р-ну. Велику увагу при-
діляв краєзнавчій роботі. Ство-
рив краєзнавчий музей у школі.
Досвід роботи узагальнено ка-
бінетом географії Черкас, обл.
ін-ту вдосконалення учителів.
В. П. Корнеєв.
ШЕБЕЛЙНСЬКЕ ГАЗОВЕ РО-
ДОВИЩЕ — родовище у Ба-
лаклійському і Первомайсько-
му р-нах Харків, обл., у межах
Дніпровсько-Донецької нафто-
газоносної області. Пл. 250 км?.
ЦІННА ДОЛИНА — похована
льодовикова форма рельєфу на
сучасних заплаві і першій над-
заплавній терасі Дніпра між
містами Переяславом-Хмельни-
цьким і Черкасами. Протяж-
ність понад 120 км, макс.
шир. бл. 25 км (на Пн. від
Канева), глиб, понад 150 м.
Утворення Ш. е. д. пов’язане з
діяльністю Дніпровського льо-
довикового потоку на регре-
сивному етапі зледеніння. Ш. е.
д. успадковує Криворізько-Кре-
менчуцьку тектонічну зону.
Значна тріщинуватість порід
цієї зони сприяла посиленій
інфільтрації талих вод льодо-
вика на глибину, що зумовило
велику водонасиченість і зни-
ження стійкості осадочних по-
рід ложа аж до тріасових
відкладів включно. Під дією
динамічних навантажень товщі
льодовикового покриву блоки і
луски корінних порід були ви-
і пересихання річок. Дослі-
джував стік Дніпра та ін. річок
ШВЕЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
-Волинський
Самб'р
Ст СамБ д'
Борислав'
ІЬК
Львіві
Пов’язане з брахіантикліналь-
давлені і пересунуті, в резуль-
ною складкою розміром ЗО X
таті чого утв. Мошногірські
Чернігів
чКонотоп І
гляціодислокації і Канівські
дислокації. Поряд з екзарацій-
ними процесами, Ні. е. д. випов-
нювалася льодовиковими та
водно-льодовиковими відклада-
Коростень п- . \
— х Київське восх
Ні воград-
ВОЛИНСЬКИЙ V»
Житомир
Х-У ( \3олочів	у	Берди
4^Ми^ів	ериопіль
/Дрогобич	Хмельницький	ж-
— Івано-Франківськ	;	V.
Кам янець-
—-Подільський Р’
Мукачеве
'	__ ^Коломия,
Хотин,
І х^луст Ь) (	.
Берегове	І Косі «V'	(
«4. Чергові
М ~'илів-.
Подільський*
республіки. Узагальнив мате-
ріали з гідрології Дніпра за
історичні часи. Склав каталоги
річок та озер України.
Те.: Розподіл стоку річок УРСГ
по сезонах і місяцях. К., 1946;
Каталог річок України. К., 1957
[у співавт.]; Водність Дніпра.
К., 1960; Характеристики водності
річок України. К., 1964; Голубі
перлини України. К., 1969; Вьі-
дающиеся гидрологические явле-
Ніжин
Малин
київ
Фаств
Прилуки
Борисп 7»
Богусяав
і ^ернвах^/ Г Л
тКалин-вка „
і	Корсунь-\
І -Шевченк вськин
Вінниця г
» /мань
Ромни
Лебедин
Лохвиия
1 Лубниґ
Спідня
Харк в
Золотоноша
БоїїодухТв
Полтава»
р Сватове Стгроб ль-ьк \
'і**	.♦ у
'КоБЄЛЯКИ
? “Новомосховсі ~
>	Павло ра*і
Іеркагн-х І
Сміла КременчукК^А^^,
„ ~ Олександр а <
К.ровоград ф О /Ч
Р	£ Дн^ропетроеськ
< \	' * Кривий Р* і
Балта
Дн проЯ
іЗапорі кжя \ Донецьк
Мар упспь
Нікополь
Первомайськ
Микола е
Токмак
Одеса
ІБштород-Х^
Дню тройський
Херсон
Кс кмгьке
вде» ' к-
Євпаторія
Севастополь
Мелітополь
Кеоч
Цифрами на нари
позначен '
Артемове
Коас ноарм/йськ
Переяслав-
Хмельницький
2
З
Сімферополь
Ст Крим
Масштаб І:ІС 00Г 000
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
444
ми (валунними глинами, піска-
ми, суглинками), у масі яких
залягають брили корінних по-
рід тріасового, крейдового, па-
леогенового і ранньоантропоге-
нового віку. Для пн. частини
Ш. е. д. характерні велетенські
прояви глиняного діапіризму
(ширина діапіра — понад 25
км).‘ Після відокремлення від
діючого льодовика мас мертвого
льоду ці відклади були пере-
криті перигляціальним алюві-
єм. За післяльодовиков’я сфор-
мувалася товща алювію Дніп-
ра.	Ю. Г. Чугунний.
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН
— район на Сх. Харків, обл.
Утворений 1935. Пл. 0,98 тис.
км2. Нас. 25,0 тис. чол., у т. ч.
міського — 7,9 тис. (1990). У
районі — смт Шевченкове та 60
сільс. населених пунктів.
Район лежить на пд. відрогах
Середньоросійської височини.
Поверхня рівнинна, слабороз-
членована, дренована балками
і долинами річок. Макс. від-
мітки 170—185 м (у центр,
частині). Поклади формуваль-
них пісків (Вишневське родо-
вище), цегляно-черепичної си-
ровини, природного газу. Роз-
ташований у Середньоросій-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересічна
т-ра січня —7,4°, липня
+21,4°. Період з т-рою понад
4-Ю становить 163 дні. Опадів
бл. 500 мм на рік. Належить
до недостатньо вологої, теплої
агрокліматич. зони. Річки —
бас. Сіверського Дінця: Вели-
кий Бурлук. Середня Балаклій-
ка, Волоська Балаклійка. У
районі 56 ставків заг. пл. вод-
ного дзеркала 982 га. Перева-
жають чорноземи типові серед-
ньогумусні. Є заплавні болотні
грунти, солонці та солончаки.
Природна різнотравно-лучно-
степова рослинність майже не
Веч Хутори

'.Яемк>
ьман'еча.
енівка
І І
нижие 100	150	200
««ще
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
збереглася. Ліси займають
3965 га (4,5 % площі району).
Осн. деревні породи: дуб, сосна,
осика, ясен. У районі — Мере-
жанський ентомологічний за-
казник місц. значення.
Найбільші пром. підприєм-
ства : шевченківські комбінат
хлібопродуктів, залізобетонних
конструкцій і комбікормовий
з-ди. С. г. спеціалізується на
рослинництві зерново-буряків-
ничого та тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, ячмінь, жито,
овес, кукурудза, цукр. буряки,
соняшник. Скотарство, свинар-
ство, вівчарство, птахівництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
85,8, у т. ч. орні землі — 67,8,
пасовища і сіножаті — 15,3.
Зрошується 12 тис. га. У райо-
ні — 13 колгоспів, 2 радгоспи,
птахофабрика. Залізнична ст.
Шевченкове-Південне. Авто-
моб. шляхів 268,5 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 197,6.
Територією району проходять
газопровід Шебелинка — Ост-
рогозьк, аміакопровід Тольят-
ті — Одеса. А. П. Голиков,
С. О. Юрченко.
ШЕВЧЕНКО (до 1964 — сели-
ще шахти 19—20) — селище
міського типу Донец. обл., під-
порядковане Красноармійській
міськраді. Розташоване за 3 км
від залізнич. ст. Чунишине.
3,0 тис. ж. (1990). Засн.
1903, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня хвиляста. Пересічна
т-ра січня —6,7°, липня
4-21,5°. Опадів 500 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 16 га.
ШЕВЧЕНКОВЕ (до 1922 — Бу-
лацелівка) — селище міського
типу Харків, обл., райцентр.
Залізнич. станція Шевченкове-
Урлу
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
РАЙОН
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Іркаді
ет
Новомиголаївка
Шевченкове
Старовірів ка
Огурцівка
'етротлля
Борівське,
ка Бал
Ю. Р. Шеляг-Сосонко.
Південне. 7,9 тис. ж. (1990).
Засн. на поч. 20 ст., с-ще міськ.
типу з 1957. Поверхня слабо-
хвиляста. Перевищення висот
до 37 м. Пересічна т-ра січня
7,7°, липня 4”21,3°. Опадів
522 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 3,7 га. У Ш.— ком-
бінат хлібопродуктів, комбі-
кормовий, залізобетонних кон-
струкцій і асфальтовий з-ди,
харчосмакова ф-ка та ін.; пле-
мінна та птахоінкубаторна стан-
ції.
ШЕЛЕХІВСЬКЕ ОЗЕРО — гід-
ролог. пам’ятка природи респ.
значення (з 1975). Розташо-
ване у Лебединському р-ні Сум.
обл. Перебуває у віданні Лебе-
динського лісгоспзагу. Пл. 7 га.
Охороняється мальовниче озеро
тектонічного походження на
дні широкої балки. Має видов-
жену форму. Живиться джере-
лами. Береги поросли лісом.
В. П. Давидок.
ШЕЛЯГ-СОСОНКО Юрій Рома-
нович (10.1 1933, Київ) — укр.
геоботанік, доктор біол. наук з
1972, проф. з 1983, акад. АН
України з 1990. Після закін-
чення 1956 Чернів. ун-ту пра-
цював у цьому вузі до 1959.
З 1962 — в Ін-ті ботаніки ім.
М. Г. Холодного АН України
(з 1971 — зав. відділом геобо-
таніки). Осн. праці присвячені
розробці теор. і прикладних
проблем геоботаніки. Дослідив
флору і рослинність ряду регі-
онів України, розробив їхнє
районування, з’ясував геогр.
закономірності поширення син-
таксонів. Брав участь у ство-
ренні серії карт рослинності
республіки. Висунув ідею ство-
рення філоценогенетич. кла-
сифікації; розробив теорію по-
пуляційної структури ареалу, а
також системні принципи охо-
рони рослинності. Ряд праць
присвячено заповідникам Ук-
раїни. Премія ім. М. Г. Хо-
лодного АН України (1988).
Те.: Геоботанічне районування
Української РСР. К., 1977 [у спів-
авт.]; География растительного
покрова Украиньї. К., 1982 [у спів-
авт.]; Природа Украинской ССР.
Растительньїй мир. К., 1985 [у
співавт.]; Зеленая книга Укра-
инской ССР. Редкие, исчезающие
и типичньїе, нуждающиеся в охра-
не растительньїе сообщества. К.,
1987 [у співавт.].
ШЕЛЬФ (англ. вЬеИ, букв.—
уступ) — мілководна частина
підводної окраїни материка від
берегової лінії до бровки ма-
терикового схилу. Заг. площа
Ш. морів і океанів 31 080 тис.
км2, пересічна шир. 75 км,
максимальна — 1480 км, пере-
січний ухил 7', максималь-
ний — 1°45'. За походженням
виділяють Ш. трансгресивні,
абразійні, скидові, акумуля-
тивні. Для їхньої поверхні
характерні реліктові форми
рельєфу континентального, суб-
аквального, субаерального по-
ходження. Все дно Азовсько-
го м. є трансгресивним шель-
фом. У Чорному м. площа шель-
фу 51,4 км2 (28 % дна), шир.
від 3,5 км (біля мису Аюдаг)
до 227 км (на Пд. Зх. від Оде-
си). Пересічна крутизна 0,0027,
максимальна — 0,0457, міні-
мальна — 0,0007. Поширені
трансгресивний (Керченська
прот., Каркінітська і Тендрів-
ська затоки), абразійний (Фео-
досійська, Каламітська затоки,
райони мисів Бурнас, Аджияск,
Північний Одеський), скидовий
(вздовж Пд. берега Криму),
акумулятивний (біля гирл Ду-
наю і Дністра) типи Ш. Поверх-
ня терасована, складена пере-
важно мулами, мулистими пі-
сками з домішкою черепашок.
Найбільшими реліктовими фор-
мами на Ш. є банки (Одеська,
Дністровська, Шаганська, Ба-
кальська, Євпаторійська), жо-
лоби (Дніпровський, Дністров-
ський, Кубанський), каньйони
підводні. З Ш. пов’язані го-
рючі гази і нафта. Піски, галь-
ку, черепашки використовують
як буд. матеріали.
Літ.: Геология шельфа УССР.
Среда. История и методика изуче-
ния. К., 1982. Ю. Д. Шуйський.
ШЕПЕТІВКА — місто обласно-
го підпорядкування Хмельн.
обл., райцентр. Розташована по
берегах р. Гуски (прит. Цвіто-
хи, бас. Прип’яті). Залізнич.
вузол, автостанція. 51,4 тис. ж.
(1990). Вперше згадується
1594, місто з 1923. Поверхня
пологохвиляста, розчленована
долинами річок Гуски та Ко-
сецької (прит. Цвітохи). Пере-
січна т-ра січня —5,5 < липня
4-18,5 . Опадів 582 мм на рік.
Метеостанція. Пл. зелених на-
саджень 346 га.
Ш.— один з найбільших пром.
центрів області. Гол. підпри-
ємство виробничого об’єднання
«Хмельницькдерев», філіал ви-
робничого об’єднання «Кому-
445
ШИРКОВЕЦЬ
ніст», цукр. і м’ясний комбі-
нати, маслоробний, 2 хлібні,
культиваторів, «Металіст», ас-
фальтобетонний, буд. матеріа-
лів, щебеневий, безалкогольних
напоїв, м’ясо-кісткового борош-
на з-ди. Підприємства заліз-
нич. транспорту. Лісгоспзаг.
Бутощебеневий кар’єр. Техні-
куми: бухгалтерського обліку
та заочний машинобудівний.
Медичне і технічне училища,
музей письменника М. О. Ост-
ровського, який 1915—19 жив
тут. Історико-краєзнавчий му-
зей. Бюро подорожей та екскур-
сій.
ШЕПЕТІВСЬКИИ РАЙОН —
район у пн.-сх. частині Хмельн.
обл. Утворений 1930. Пл. 1,2
тис. км2. Нас. 43,2 тис. чол.
(1990; без м. Шепетівки), у т. ч.
міського — 4,4 тис. Центр —
місто обл. підпорядкування
Шепетівка. У районі — смт
Гриців та 68 сільс. населених
пунктів.
Пн. частина Ш. р. лежить у
межах Поліської низовини, пд.-
західна — на схилах Поділь-
ської височини, пд.-сх.— у ме-
жах Придніпровської височи-
ни. Поверхня — низовинна зан-
дрово-алювіальна з лесовими
останцями, подекуди заболо-
чена (на Пн.) та підвищена
хвиляста лесова рівнина, роз-
членована балками та ярами
(на Пд.). Абс. вис. 250 —
300 м. Корисні копалини: гра-
ніти, гнейси, вапняки, каолін,
буд. глини, пісок, торф. Пн.-
зх. частина району розташо-
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
вана у Малому Поліссі, пн.-
сх.— у Житомирському Поліс-
сі, пд.-зх.— у Західно-Україн-
ській, пд.-сх.— у Дністровсько-
Дніпровській лісостепових фі-
зико-географічних провінціях
(див. окремі статті). Пересічна
т-ра січня —5,5 , липня
4-18,5 . Опадів 570 — 580 мм
на рік, найбільша кількість
їх випадає влітку. Період з
т-рою понад —103 становить
152—155 днів. Висота сніго-
вого покриву 22 см. Метеостан-
ція (Шепетівка). Ш. р. нале-
жить до вологої, помірно теплої
агрокліматич. зони. Річки —
бас. Прип’яті: Цвітоха з при-
токами Гускою та Косецькою,
Корчик і Хомора (притоки
Случі). Споруджено 67 став-
ків (заг. пл. водного дзеркала
558 га). Переважають дерново-
підзолисті (на Пн. району),
чорноземи опідзолені та темно-
сірі опідзолені грунти (у центр,
частині), чорноземи типові ма-
логумусні (на Пд.). Пл. лісів
33,1 тис. га (з лісоутворюючих
порід — сосна, дуб, граб, бе-
реза, вільха, ясен), полезахис-
них насаджень 123 га. У райо-
ні — 4 ботанічні і 4 геол. па-
м’ятки природи (місц. значен-
ня).
Найбільший пром. центр —
Шепетівка. У районі — Май-
дан-Вильський комбінат вогне-
тривів (Михайлючка), коваль-
сько-пресових вузлів (Гриців),
комбікормовий (с. Чотирбоки)
з-ди, бутощебеневий кар’єр
(с. Рудня-Новенька). Галузі спе-
ціалізації с. г.— рослинництво
зерново-буряківничого і тва-
ринництво м’ясо-мол. напрямів.
Осн. культури: озима пшениця,
цукр. буряки, ячмінь, жито,
овес, просо, гречка. Садівни-
цтво на пл. 585 га. Розвинуті
скотарство, свинарство, птахів-
ництво. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 68,9, у т. ч. орні зем-
лі — 52,1, сіножаті — 8,8, па-
совища — 6,5. Осушено 17,3
тис. га. У районі — 21 колгосп,
2 радгоспи, 6 міжгосп. підпри-
ємств. Залізничний вузол Ше-
петівка, залізничні станції:
Майдан-Вила, Чотирбоки, Хро-
лин. Автомоб. шляхів 351,3 км,
у т. ч. з твердим покриттям —
347,6 км. 2 профес.-тех. уч-ща
(Гриців). О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ШИБ ЛЯК (сербохорватське) —
вторинні, похідні зарості по-
сухостійких теплолюбних лис-
топадних низькорослих чагар-
ників і невисоких дерев (зав-
вишки до 5 м), що виникли
на місці зведених лісів. В
Україні поширені на Південно-
му березі Криму та у перед-
гір’ях Кримських гір, на вис.
до 400 м.
Представлені угрупованнями,
в яких домінують держи-дере-
во, граб східний, сумах ду-
бильний, шипшина, глід з
участю дуба пухнастого, ялів-
ців високого та колючого, фіс-
ташки туполистої. Чагарнико-
вий ярус утворюють жасмин
чагарниковий, чист кримський,
рускус понтніський та ін. У
трав’яному покриві переважа-
ють світлолюбні види: пирій
вузлуватий, осока Галлера, чеб-
рець Кальє, ячмінь цибулястий.
Ш. відіграють важливу про-
тиерозійну та водорегулюючу
роль, є важливою проміжною
ланкою між лісами і трав’я-
ними типами рослинності в про-
цесах відновлення рослинних
угруповань.	Я. П. Дідух.
ШЙЛІВСЬКИИ ЛІС — бот. па-
м’ятка природи респ. значення
(з 1981). Розташований у Хо-
тинському р-ні Чернів. обл.
Перебуває у віданні Хотин-
ського лісокомбінату. Пл. 63 га.
Охороняється ділянка дубово-
грабової бучини на сх. межі
поширення бука лісового. У до-
мішці — клен гостролистий;
підлісок утворюють бузина чор-
на, ліщина звичайна, свидина.
Має грунтозахисне значення.
Б. К. Термєна.
ШИННА ПРОМИСЛОВІСТЬ
підгалузь нафтохімічної про-
мисловості, до складу якої
входять підприємства по ви-
пуску всіх типів пневматичних
шин та шинорем. вироби. Є
значним споживачем синтетич.
каучуку, хім. волокон тех. при-
значення (корд), тех. вуглевод-
ню, хім. домішок для полі-
мерних матеріалів. Галузь від-
значається високим рівнем кон-
центрації та спеціалізації, її
підприємства тяжіють до ра-
йонів споживання готової про-
дукції. На тер. України роз-
міщено два шинні з-ди: в Дні-
пропетровську — виробниче
об’єднання «Дніпрошина» (вве-
дено в дію 1961) та в м. Білій
Церкві — виробниче об’єднан-
ня « Білоцерківшина » (1973).
У 1982 на дослідному з-ді
н.-д. ін-ту великогабаритних
шин (Дніпропетровськ) введено
потужності по вироби, понадве-
ликогабаритних шин для авто-
самоскидів великої та особливо
великої вантажопідйомності
(110—180 т). Обсяг вироби, шин
в Україні 1989 становив 11,36
млн. штук. Значним резервом
у задоволенні потреб нар. г-ва в
шинах є розширення відновлю-
вального ремонту шин методом
накладання нового протектора
на шинорем. з-дах. Шинорем.
пром-сть на Україні почала
створюватися в 60-х рр. У рес-
публіці збудовано шинорем.
з-ди в Дніпропетровську, Бро-
варах (Київ, обл.), Одесі, Сім-
ферополі, Гнівані (Вінн. обл.),
Лисичанську, Сумах, Запоріж-
жі та ін. містах. У 1990 віднов-
лено понад 3 млн. штук шин.
Н. В. Тарасова.
ШЙШТ — водоспад на р. Ши-
поті (ліва прит. Тур’ї, бас.
Тиси) у Перечинському р н* За-
карп. обл., на пд.-зх. схилах
Полонини-Руни. Утв. на місці
виходів у річищі стійких до
розмиву пісковиків палеогену.
Спадає двома потоками; вис.
падіння до 24 м. Пам’ятка при-
роди місц. значення. Іл. с. 446.
І. П. Ковальчук.
ШЙПОТ, Шопіт — водоспад на
потоці Пилипець (прит. Рипин-
ки, бас. Тиси), за 6 км від
с. Пилипця Міжгірського р-ну
Закарп. обл. Розташований у
глибокій ущелині в межах по-
лонини Боржави. Утв. па місці
виходів стійких пісковиків па-
леогену й гравелітів з тонкими
прошарками сланців. Спадає
Ш. численними мальовничими
каскадами. Пам’ятка природи
місц. значення. Об’єкт туризму.
Іл. с. 446. І. П. Ковальчук.
ШИРКОВЕЦЬ, Болото Ширко-
вець — гідролог, пам’ятка при-
роди респ. значення (з 1975).
Розташований у Долинському
р ні Івано-Фр. обл. Перебуває
у віданні Ригодського лісоком-
бінату. Пл. 6 га. Охороняється
верхове болото, розташоване в
улоговині на терасі р. Мизунки,
на вис. 550 м над р. м. Центр,
частина болота оліготрофна, з
пригніченою сосною та перева-
жанням багново-сфагнових це-
нозів. На мезотрофніи частині
ШИРОКА
446
болота переважають осоково-
сфагнові угруповання. З рідкіс-
них видів зростають росичка
круглолиста, а також журав-
лина дрібноплода, занесена до
Червоної книги України. Має
водорегулююче значення.
ШИРОКА КІЛЬЧЕНЬКА
річка у Новомосковськом у р-ні
Дніпроп. обл., ліва прит. Орелі
(бас. Дніпра). Довж. 26 км, пл.
бас. 104 км2. Бере початок біля
с. Новостепанівки. Долина зав-
ширшки до 1,8 км, завглиб-
шки до 40 м. Заплава одно-
стороння, шир. до 50 м. Річище
звивисте, слабовиражене, шир.
до 2 м. Похил річки 2,8 м/км.
Живлення мішане. У маловод-
ні роки пересихає. Замерзає
на поч. грудня, скресає у дру-
гій пол. березня. У гирлі
річище перетинає трасу Дніп-
ро — Донбас каналу. Є ставки.
Воду використовують для місц.
зрошування. Ю. П. Яковенко.
ШИРОКЕ — селище міського
типу Дніпроп. обл., райцентр.
Розташоване на р. Інгульці
(прит. Дніпра), за 12 км від
залізнич. ст. Інгулець. 11,9 тис.
ж. (1990). Засн. 1787, с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня хвиля-
ста. Пересічна т-ра січня —5,4°,
липня 4-22,2°. Опадів 408 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
50 га. В селищі — прод. това-
рів, пивоварний, сироробний,
комбікормовий з-ди. Профес.-
тех. уч-ще. Істор.-краєзнавчий
музей.
ШИРОКІВСЬКИИ РАЙОН
район у пд.-зх. частині Дніп-
роп. обл. Утв. 1923. Пл. 1,2 тис.
км2. Нас. 35,2 тис. чол., у т. ч.
Водоспад Шипіт.
єна
[ЄНС
оне
, Новомалії
Н'вка
Інгутець
Явдогивка
кКарпівка
Миколаївках
Тихий
Став
м Інгулець і смт
Зелене підпорядко-
вані Інгулецьній райраді
м Нривого Рога
Нево,
ірсьн
Шссг-ирня
Запоріжжя ©
100 («ше
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
міського — 13,4 тис. (1990). У
районі — с-ща міськ. типу Ми-
колаївка, Широке (райцентр)
та 67 сільс. населених пунктів.
Пн. частина району розташова-
на на пд. відрогах Придніпров-
ської височини, південна — на
Причорноморській низовині.
Поверхня — пологохвиляста
лесова рівнина, подекуди роз-
членована балками та ярами.
Поклади залізистих кварцитів,
доломітів. Знаходиться у Дні-
стровсько-Дніпровській північ-
ностеповій фізико-географічній
провінції та Причорноморській
середньостеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —5,4°, липня 4-22,2 .
Період з т-рою понад +10г
становить бл. 170 днів. Опадів
408 мм на рік; осн. частина їх
випадає у теплий період року.
Сніговий покрив нестійкий; ви-
сота його досягає 10 см. Ш. р.
належить до посушливої, дуже
теплої агрокліматич. зони. Най-
більша річка — Інгулеиь (прит.
Дніпра). Збудовано 47 ставків
заг. пл. водного дзеркала 703
га. Грунти — чорноземи зви-
чайні малогумусні. Природна
рослинність — різнотравна,
ксерофільна і петрофільна з
чагарниками. У районі — геол.
пам’ятка природи місц. значен-
ня — відслонення аркозових
пісковиків.
Найбільші пром. підприємства
— широківські прод. товарів,
пивоварний, Миколаївський си-
роробний заводи. С. г. спе-
ціалізується на вирощуванні
зернових культур та вироби,
молока і м’яса. Пл. с.-г. угідь
(тис. га, 1990) становила 92,9,
у т. ч. орні землі — 80,9, сі-
ШИРОКІВСЬКИИ РАЙОН
ДНІПРОПЕТРОВСЬКО- ОБЛАСТІ
М^рояюо вкп
Нрвоселівка
Рот Люксембург
вка
Водяне х
Спи повь
"Широке
Чспаська
Дачне
ножаті і пасовища — 10,4. Зро-
шується 11,9 тис. га. Гол. куль-
тури: озима пшениця, куку-
рудза, ячмінь, горох, овочеві.
Садівництво. У районі — 18
колгоспів, радгосп, птахофаб-
рика. Залізнична ст. Інгулець.
Автомоб. шляхів з твердим по-
криттям — 335 км. Профес.-
тех. уч-ще (Широке). Істор.-
краєзнав. музей (Широке).
М. М. Калиниченко,
Є. С. Соломенцев.
ШИРОКОЛЙСТЯНИХ ЛІСІВ
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ЗО-
НА — природна зона, що ха-
рактеризується переважанням
широколистянолісових ланд-
шафтів. За схемою фізико-гео-
графічного районування Укра-
їни не виділяється. Підставою
для її виділення є існування
широколистянолісових зональ-
них ландшафтів (відповідно до
палеогеографія, даних). За ці-
єю ознакою займає зх. час-
тину України між Карпатами
Українськими, мішаних лісів
і лісостеповою зонами, майже
збігаючись з територією Захід-
но-Ук ра і нської	л і состс пової
фізико-географ чної провінції.
Геоструктурно приурочена до
схилу Українського щита, Во-
лино-Подільської монокліналі.
Тут лежать частини Волинської
та Подільської височин. Річний
радіаційний баланс становить
41 ккал/см2, річні суми сумар-
ної радіації сягають 97 —
105 ккал/см2. За рік випадає
575 —700 мм. Коефіцієнт зво-
ложення змінюється від 2,0 до
2,8. На площах поширення
широколистянолісових ланд-
шафтів збереглися ліси та
опілля (Волинське, Розтоцько-
Опільське, Західно-Подільське,
Прут-Дністровське). Ландшаф-
ти мішанолісового типу поши-
рені гол. чин. у межах Стрий-
сько-Санського межиріччя, Ма-
лого Полісся і становлять
23,4 % площі цієї зони, типові
лукостепові ландшафти мають
острівне поширення.
П. Г. Шищенко.
ШИРОКОЛИСТЯНОЛІСОВЇ
ЛАНДШАФТИ — тип серед-
ньоєвропейських і східноєвро-
пейських ландшафтів, що сфор-
мувалися в умовах помірно теп-
лого кліма гу з близьким до
оптимального співвідношенням
тепла і вологи. У функціо-
нуванні Ш. л. помітно вира-
жені властиві помірному поясу
періоди активної вегетації (6—
7 місяців) і різкого зимового
спаду біол. процесів. У ме-
жах України Ш. л. пошире-
ні переважно на височинах
і в зх. та пн. частинах лісо-
степової зони, на Передкар-
патті, на схилах Карпат Ук
раїнських і Кримських гір.
У структурі Ш. л. Західно-
української лісостепової фізи-
ко-географічної провінції пере-
важають височинні глибоко
розчленовані лесові рівнини з
сірими лісовими й темно-сіри-
ми опідзоленими грунтами під
грабовими дібровами, а на ви-
соких вододілах — буковими
лісами. На Передкарпатті до-
мінують ландшафти передгір-
них акумулятивно-денудацій-
них рівнин, горбистих перед-
гір’їв на неогенових моласах
з буково-дубовими, буковими,
буково-грабовими лісами на яс-
но-сірих і сірих лісових грун-
тах. Ш. л. розвинулись на
Вулканічному хребті, вулканіч.
горбогір’ях і терасово-рівнин-
них місцевостях Закарпатської
низовини, фрагментарно — на
пд. схилах низько- і середньо-
гірних хребтів Українських
Карпат. У Кримських горах
Ш. л. сформувались у межах
передгірних куестових пасом.
Куестово-лісові місцевості при-
урочені до найвищих ділянок
Внутрішнього пасма, де пере-
важають низькорослі дубові лі-
си на дерново карбонатних
грунтах. Низькогірні лісові міс-
цевості характерні для між-
пасмових знижень з бурозе-
мами та коричневими грунта-
ми. На північному макросхилі
Головного пасма Ш. л. розви-
нулись на середньогірних схи-
лах, останцевих низькогір’ях.
де переважають дубові, букові
та мішані широколистяні ліси
на буроземах. На пд. макро-
схилі Кримських гір Ш. л.
утворюють низькогірний ярус
з міжгірними улоговинами з
дубовими та мішаними широ
колистяними лісами й чагар-
ШИШАЦЬКИИ
ШИРЯІВСЬКИЙ РАЙОН
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вони
78
Осин
ЖОН І
пат
лат

ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
О
‘ве
ивка
«пше
. 150
1100
□ 50
Малігон
Чо
рівк
аро
Ьранков
Валент

М
никами на буроземах; серед-
ньогірні схили та прияйлинські
середньогір’я з буковими, дубо-
вими, грабово-буковими лісами
на буроземах. Ш. л. займають
майже 7 % площі рівнинної
частини України (з них 60—
80 % — розорані). Див. також
Широколистяних лісів ф'зико-
географічна зона.
П. Г. Шищенко.
ШИРЯЄВЕ — селище міського
типу Одес. обл., райцентр. Роз-
ташоване на р. Великому Ку-
яльнику (впадає в Куяльниць-
кий лиман), за 32 км від за-
лізнич. ст. Затишшя. 7,8 тис. ж.
(1990). Засн. у кін. 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1965. Пере-
січна т-ра січня —4,2 , липня
+22,3'. Опадів 420 мм на рік.
Хлібокомбінат, маслоробний,
комбікормовий, консервний, 2
цегельні з-ди та ін. Лісництво.
Істор.-краєзнав. музей.
ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОН
район у центр, частині Одес.
обл. Утворений 1935. Пл. 1,5
тис. км2. Нас. 32,0 тис. чол.,
у т. ч. міського — 7,8 тис.
(1990). У районі — смт Ширяє-
ве і 70 сільс. нас. пунктів.
Лежить на пд. відрогах По-
дільської височини. Поверхня
хвиляста, з пологими ухилами
річкових долин та балок. У пд.-
сх. частині спостерігаються зву-
жені вододіли, поширені яри.
Корисні копалини: глина, пі-
сок, вапняк. Ш. р. розташова-
ний у Дністровсько-Дніпров-
ській північно-степовій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —4,2 , липня
+22,3°. Період з т-рою понад
-|-10 становить бл. 180 днів.
Опадів 420 мм на рік. Зима
тепла, малосніжна. Ш. р. нале-
жить до посушливої, дуже теп-
лої агрокліматич. зони. Річки
бас. Чорного м.: Журавка
(прит. Тилігулу), Малий Куяль-
ник і Великий Куяльник. Збу-
довано 36 ставків заг. пл. вод-
ного дзеркала 641 га. Пошире-
ні чорноземи звичайні глибокі
мало- і середньогумусні, у до-
линах річок — лучно-чорно-
земні та лучно-чорноземні гли-
бокосолонцюваті грунти. При-
родна рослинність різнотрав-
них типчаково-ковилових сте-
пів збереглася на схилах річ-
кових долин та балок. Лісові
насадження (байрачні ліси, по-
лезахисні лісосмуги) займають
6,02 тис. га. Осн. деревні по-
роди: дуб, акація біла, клен,
берест. У районі — ландшафт-
ний Осипівський та ент. Чего-
дарський заказники місц. зна-
чення.
Найбільші пром. підприємст-
ва — ширяївські маслоробний
і комбікормовий з-ди, хлі-
бокомбінат. С. г. спеціалізу-
ється на вирощуванні зернових,
цукр. буряків, соняшнику, ово-
чевих культур, вироби, м’яса,
молока, яєць, вовни. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 130,7,
у т. ч. орні землі — 99,2, па-
совища і сіножаті — 30,0. Під
садами 528 га. В районі — 23
колгоспи, 4 радгоспи. Заліз-
нична ст. Силівка. Автомоб.
шляхів 379,8 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 312,2 км. Іс-
тор.-краєзнав. музей (Ширя-
єве).	О. І. Полоса.
ШИРЯЇВСЬКО-ВОЗНЕСЕНСЬ-
КИИ ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОК-
РУГ — частина Приазовсько-
Чорноморської степової геобо-
танічної підпровінції в межах
Одес. і Микол, областей, на
межиріччі Дністра та Півден-
ного Бугу. Розташований на
Зх. Причорноморської низови-
ни. В минулому зональним ти-
пом рослинності округу були
різнотравно-типчаково-ковило-
ві степи з переважанням у їх-
ньому складі дернинних злаків
та рясного різнотрав’я. На
еродованих і малопотужних
грунтах були поширені чебре-
цеві степи; по балках трап-
лялися байраки. Природна рос-
линність знищена у зв’язку
з госп. освоєнням території.
У заплавах формуються пирій-
ні луки з домішкою костриці
східної, китника лучного, тон-
конога лучного та мокрі со-
лончакуваті луки з переважан-
ням мітлиці повзучої, покіс-
ниці розставленої, кульбаби
бессарабської та ін. галофітів.
У межах округу виділяють Вра-
діївський та Роздільнянсько-
Веселинівський геоботанічні
райони.	В. С. Т каченко.
ШИШАКИ — акумулятивна
форма рельєфу у вигляді ко-
нусоподібних горбів з досить
крутими схилами. Особливо по-
ширені й вперше досліджені
в Полтав. обл., поблизу с. Ши-
шаків. Утв. у результаті зсувів,
осідання порід по тріщинах,
як останці. На інтенсивність
утв. Ш. впливає активність со-
лянокупольних структур. Ши-
шаковий рельєф із своєрідним
ландшафтом простежується на
ділянках завширшки кілька сот
метрів на схилі долини р. Псла
і придолинної частини вододілу
між селами Ковалівкою і Яресь-
ками Полтав. обл., а також на
правих стрімких берегах річок
Сули в районі с. Глинського
Сум. обл., Псла між селами
Межирічем і Червленим Сум.
обл., Ворскли від м. Охтирки
Сум. обл. до с. Стасі Полтав.
обл.	| В. І. Галицький.
ШИШАКИ — селище міського
типу Полтав. обл., райцентр.
Розташовані на р. Пслі (прит.
Дніпра), за 13 км від залізнич.
ст. Яреськи. 5,6 тис. ж. (1990).
Виникли на поч. 14 ст., с-ще
міськ. типу з 1970. Поверхня
розчленована ярами та балка-
ми, перевищення висот до 60 м.
Пересічна т-ра січня —6,5 ,
липня 4-21,5 . Опадів 475 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
646 га. В с-щі — геол. пам’ят-
ка природи місц. значення Бу-
това гора. Сироробний, мін.
вод, комбікормовий та цегель-
ний з-ди. Істор.-краєзнав. му-
зей.
ШИШАЦЬКА ГОВТВА, Грузь
ка Говтва — річка в Шишаць-
кому та Решетилівському р-нах
Полтав. обл., права прит. Говт-
ви (бас. Псла). Довж. 60 км, лл.
бас. 573 км2. Бере початок по-
близу с. Михайликів. Долина
трапецієподібна, шир. до 3,5 км,
глиб, до 50 м. Заплава двосто-
роння, шир. до 700 м, у верх,
течії заболочена. Річище звиви-
сте, слабовиявлене, шир. до 5 м.
Похил річки 1,3 м/км. Живлен-
ня мішане. Замерзає на поч.
грудня, скресає у 2-й пол. бе-
резня. Воду використовують
для с.-г. потреб та рибництва.
Заплава частково осушена.
Ю. П. Яковенко.
ШИШАЦЬКИИ РАЙОН —
район на Пн. Сх. Полтав. обл.
Утворений 1923. Пл. 0,8 тис.
км5. Нас. 25,4 тис. чол., у т. ч.
міського — 5,6 тис. (1990). У
Ш. р.— смт Шишаки (рай-
центр) та 76 сільс. населених
пунктів.
Лежить у межах Полтавської
рівнини. Поверхня горбисто-
хвиляста, розчленована доли-
нами річок, ярами та балками.
Корисн- копалини: природний
газ, нафта, пісок. Розташований
у Лівобережно-Дніпровській лі-
состеповій фізико-географічній
провінції. Є джерела мін. вод.
Пересічна т-ра січня —6,5 ,
липня 4-21,5°. Період з т-рою
понад 4-Ю" становить 205
днів. Опадів 475 мм на рік, най-
більша їх кількість випадає
влітку. Висота снігового покри-
ву 24 см. Належить до недо-
статньо вологої, теплої агро-
кліматич. зони. Річки бас. Дні-
пра — Псел, Шишацька Говт-
ва і Грунь-Ташань. Збудовано
142 водойми заг. пл. водного
дзеркала 431 га. Переважають
чорноземи типові малогумусні
та сла богу мусовані (75 % тер.
р-ну), лучні солонцюваті (18 %)
та дерново-підзолисті мішані
грунти (9 %). Поширені дубово-
соснові бори, заплавні ярки в
поєднанні з лісами і чагарни-
ками. Пл. лісів і чагарників
5,2 тис. га. Осн. деревні по-
роди — сосна (31 % площі лі-
Шишацький район. Пам' ятник
М. В. Гоголю у с. Гоголевому.
шишко
448
сів), дуб (18 %), ясен, берест,
клен. У районі — Величків-
ський заказник, 4 пам’ятки при-
роди, 2 заповідні урочища
(всі — місц. значення).
Найбільші пром. підприємства:
Яреськівський цукр. та шиша-
цькі сироробний і мін. вод з ди.
Спеціалізація с. г.— рослинни-
цтво зерново-буряківничого і
тваринництво м’ясо-мол. напря-
мів. Площа с.-г. угідь (тис. га)
68,9, у т. ч. орні землі
48,4, сіножаті і пасовища
—86,9. У районі — 15 кол-
госпів, Гоголівський плодошов-
ківницький розсадник. Гол.
культури: озима пшениця, ку-
курудза, ячмінь, горох, цукр.
буряки і соняшник. Скотарство,
свинарство. Залізничні стан-
ції — Сагайдак і Яреськи. Авто-
моб. шляхів 215 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 198 км.
На тер. району багато баз від-
починку. Музеї: істор.-крає-
знав. (Шишаки), історичний
(с. Яреськи).
Об’єкти туризму: заповідник-
музей М. В. Гоголя; пам’ятник
на місці садиби, де пройшли
дитячі та юнацькі роки пи-
сьменника, могила його батьків
(с. Гоголеве). І. М. Дудник.
ШИШКО — скеля на Ай-Пет-
ринській яйлі Головного пасма
Кримських гір, на Зх. від
м. Ялти. Названа на честь ін-
женера-полковника І. С. Шиш-
ка, під керівництвом якого 1865
—94 прокладено дорогу Ялта —
Ай-Петрі — Бахчисарай. Скла-
дається з мармуризованих вап-
няків пізньоюрського віку.
Вкрита лісом (сосна, бук, рідше
тис). Неподалік — геодезичний
знак «Ай-Петринський мериді-
ан» у вигляді чавунної кулі
на кам. постаменті, старовин-
ний будинок метеостанції. Зна-
ходиться в межах Ялтинського
гірсько-лісового	заповідника.
Об’єкт туризму. О. Г. Кузнецов.
ШЙЩЕНКО Петро Григорович
(8.II 1936, с. Покришів Жи- •*
том. обл.) — укр. фізико-
географ, доктор геогр. наук з
1984, проф. з 1985. У 1959 за-
Псех
вос.
Уцубишеве
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Михаилики
оверОина Балка

Фкдунча
Сагайдак
П. Г. Шищенко.
кінчив Київ. ун-т. У 1959-
61 — нач. грунтознавчої партії
Укр. н.-д. ін-ту соцземлеробства
(з 1961 — Укрземпроект).3 1961
— на географічному ф-ті Київ,
ун-ту (з 1971 — зав. кафедрою
фіз. географії, 1985—89 — де-
кан геогр. ф-ту, з 1989 — про-
ректор). Осн. праці присвячені
регіональній фіз. географії, те-
ор. і методичним основам ланд-
шафтного аналізу, застосуван-
ню його принципів і мето-
дів у регіональному проекту-
ванні. Досліджує питання тео-
рії ландшафтогенезу, структу-
ри, динаміки та перетворення
ландшафтів під впливом антро-
погенного фактора, фізико-ге-
огр. районування і ландшафт-
ного картографування України.
Розробляє методи визначення
стійкості і ступеня госп. змі-
неності ландшафтів, їхньої си-
стематики та класифікації, гео-
еколог. основи тер. проектуван-
ня та планування, проводить
ШИШАЦЬКИЙ РАЙОН
обій ник и
оржівка
іеп Перевіз
таки
'ришиб.
Гоголеве
“ел Бузова
чк
інше
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
регіональні ландшафтно-меліо-
ративні дослідження. Автор
навч. посібників для вчителів
і студентів.
Те.: Фізична географія СРСР.
К., 1975; Фізична географія Ук-
раїнської РСР. К., 1982 [у спів-
авт.]; Природа Украинской ССР.
Ландшафти и физико-географиче-
ское районирование. К., 1985 [у
співавт.]; Природная среда и
хозяйственная деятельность чело-
века (на материалах УССР). К.,
1985 [у співавт.]; Прикладная
физическая география. К., 1988;
Геозкологические основи террито-
риального проектирования и пла-
нирования. М., 1989 [у співавт.].
ШКІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ —
навч. предмет, що дає основи
знань з фізичної та економічної
географії. Елементарні геогр.
знання учні набувають вже
у початковій школі (розта-
шування нашої країни на
карті, її символіка, елементи
фіз. географії, життя людей в
різних країнах світу). Система-
тичне вивчення географії здій-
снюється в 6—10-му класах.
За програмою 1991/92 навч.
року початковий курс фіз. гео-
графії (68 год на рік) викла-
дається у 6-му класі. Він дає
знання про будову, склад, ін.
властивості літосфери, атмо-
сфери і гідросфери, про явища,
що відбуваються в них, зна-
йомить з життям людей на різ-
них континентах Землі, формує
навички роботи з картою та гло-
бусом. Географію материків та
океанів (68 год) вивчають у
7-му класі. У курсі розгляда-
ються питання походження ма-
териків та океанів, їх сучас.
проблеми, даються відомості
про вплив господарської діяль-
ності людини на географічну
оболонку. У 8 му класі вивча-
ють природні, економічні та со-
ціальні особливості країн близь-
кого зарубіжжя — курс вивча-
ється протягом 68 годин. Ге-
ографію України з 1990 вивча-
ють як окремий курс. У 1991/92
навч. році на вивчення цього
КУРСУ відведено 68 год у
9-му класі. У 10-му класі ви-
кладають екон. і соціальну гео-
графію світу (51 год) — соці-
ально-екон. особливості роз-
витку різних країн та харак-
тер проблем населення світу.
Існують нові концепції вивчен-
ня географії в школі. За кон-
цепцією київ, вчених, геогр.
матеріал доцільно вивчати
в такій послідовності: крає-
знавчий курс «Рідний край»
(5-й клас), початковий курс фі-
зичної географії (6-й клас),
географія світу І ч. (7-й клас),
географія світу II ч. (8-й клас),
географія України (9-й клас),
конструктивна географія (10-й
клас), основи економіки (11-й
клас).	А. И. Сиротенко.
ШКІРЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
галузь легкої промисло-
вості, підприємства якої в ре-
зультаті фіз.-хімічної і мех. об-
робки шкур тварин (гол. чин. ве-
ликої рогатої худоби, коней, кіз,
овець, свиней) одержують в ос-
новному вичинену шкіру. За-
стосовують цю шкіру у взуттє-
вій промисловості та в ін. га-
лузях переважно легкої пром-
сті. До Ш. п. належать також
підприємства, що виробляють
штучну м’яку й жорстку шкіру,
штучне хутро тощо. Осн. про-
дукція галузі: жорсткі та м’які
шкіряні товари, замша й ла-
кована шкіра, сириця, технічна
шкіра.
На тер. України шкіряне ремес-
ло було відоме ще за часів
Київ. Русі. Перші з-ди Ш. п.
збудовано в Києві (1845) і
Бердичеві (1874). Підприємства
галузі були розміщені пере-
важно у Херсон, і Київ, губер-
ніях. За рад. часу проведено
концентрацію і спеціалізацію
шкіряного вироби., збудовано
з-ди дубителів: рослинних —
у Свесі (Сум. обл.) і Василь-
кові (Київ, обл.) та синтетич-
них — у Костянтинівці (Донец.
обл.). У повоєнні роки спору-
джено підприємства Ш. п. у
Харкові, Львові, Івано-Фран-
ківську та ін. містах. Створено
нову галузь Ш. п.— вироби,
штучних шкір і хутра (з-ди
по виготовленню штучної шкіри
в Києві, Тернополі, Запоріжжі,
з-д шкірзамінників в Одесі).
Переважна більшість підпри-
ємств Ш. п. зосереджена в
Пд.-Зх. і Пд. екон. районах.
Найбільші виробничі об’єднан-
ня Ш. п. на Україні: Берди-
чівське, Івано-Франківське, Ки-
ївське, Львівська шкіряна
фірма «Світанок» та ін. Знач-
ними виробниками штучних
шкір є Луцький з-д синтетич-
них шкір і Тернопільський з-д
штучних шкір.
О. Я. Махрачов.
ШКЛО, Скло — річка в Україні
(Львів, обл.) та Польщі, права
прит. Сану (бас. Вісли). Довж.
76 км, пл. бас. 863 км . Бере
початок на пд.-зх. схилах Роз-
точчя, поблизу с. Шкло Яво-
рівського р-ну. Долина посту-
пово розширюється від 0,5 —
0,8 до 1,5 км. Заплава у ниж.
течії подекуди заболочена. Рі-
чище помірно звивисте, шир.
переважно 8—10 м, глиб. 0,5 —
1 м (у межах Львів, обл.).
Похил річки 1,2 м/км. Живлен-
ня мішане. Замерзає наприкін-
ці листопада — на поч. грудня,
скресає на поч. березня. Ство-
рено руслові ставки. Воду вико-
ристовують для тех. водопоста-
чання і зрошування.
ШКЛО — селище міського ти-
пу Яворівського р-ну Львів, обл.
449
ШОКАЛЬСЬКИИ
Є. П. Шкальний.
Розташоване на р. Шклі (прит.
Сану), залізнич. станція. 5,5
тис. ж. (1990). Відоме з 15 ст.,
с-ще міськ. типу з 1969. Баль-
неогрязьовий курорт. Лежить
на висоті 260 м над р. м. у
сосновому лісопарку. Зима по-
мірно м’яка; літо тепле. Пере-
січна т-ра січня —4,0°, липня
4-21,0°. Опадів понад 650 мм
на рік. Кількість годин соняч-
ного сяйва бл. 1500 на рік.
Є джерела — пам’ятки природи
місц. значення. Осн. лік. фак-
тори — мін. води і торфова
грязь. Показання: захворю-
вання органів кровообігу, руху
і опору, нервової системи. Функ-
ціонує цілий рік. Санаторій,
бази відпочинку. У с-щі —
філіал з-ду «Львівприлад», ке-
рамзитовий завод.
ШКОЛА, Урочище Школа —
зоол. пам’ятка природи респ.
значення (з 1975) у Канівсько-
му р-ні Черкас, обл. Перебуває
у віданні місцевого колгоспу.
Пл. 5 га. Охороняється ділян-
ка заплави і річища р. Росави,
що є місцем поселення бобрів.
Г. М. Панов.
ШКОЛЬНИИ Євген Павлович
(7.Х 1927, м. Новоград-Волин-
ський Житом, обл.) — укр. рад.
метеоролог, кліматолог, доктор
тех. наук з 1969, проф. з 1978.
У 1956 закінчив Військовий
гідрометеоролог, ф-т Рад. Ар-
мії (Ленінград). Протягом
1961—72 працював у Ленінгр.
Військово-інженерній академії.
У 1972—76 — нач. лабораторії
фіз. кліматології Укр. н.-д. гід-
рометеоролог. ін-ту. З 1976 —
в Одес. гідрометеоролог, ін-ті
(1976—87 — зав. кафедрою
кліматології, з 1987 — зав. ка-
федрою заг. метеорології). Осн.
праці з питань прикладної
аерокліматології (розроблено
математичні моделі параметрів
атмосфери стосовно завдань ав-
томатич. управління рухом лі-
таючих апаратів) та фізики
хмар і туманів.
Те.: Атмосфера и управление дви-
жением летательньїх аппаратов.
Л., 1973 [у співавт.]; Статисти
ческая структура метеорологичс
ских параметров суховея на Ук-
раине. Трудьі УкрНИГМИ, 1976,
в. 147 [у співавт.]; Исследование
периодичностей видимости в ту-
мане. «Метеорология, климатоло-
гия и гидрология», 1979, в. 15
[у співавт.]; Обобщенньїй фактор
температурно-влажностного ре-
жима. «Материальї метеорологи-
ческих исследований», 1986, № 11;
Климатология. Л., 1989 [у спів-
авт.].
ШЛЯМАРКА — річка в Радо-
мишльському та Малинському
р-нах Житомир, обл., права
прит. Візні (бас. Тетерева).
Довж. 25 км, пл. бас. 178 км2.
Бере початок поблизу с. Потіїв-
ки. Долина завширшки до
2,5 км, глиб, до 15 м. Заплава
двостороння, шир. до 200 м,
частково заболочена. Річище
слабовиявлене, шир. до 5 м.
Похил річки 1,9 м/км. Живить-
ся переважно підземними вода-
ми. Замерзає наприкінці лис-
топада — на поч. грудня, скре-
сає у 2-й пол. березня. Воду
використовують для госп. по-
треб.	Ю. П. Яковенко.
ШМІДТ Отто Юлійович (ЗО.ІХ
1891, Могильов — 7.IX 1956,
Москва) — рос. вчений у галузі
математики, геофізики, геогра-
фії, астрономії, дослідник Арк-
тики, держ. і громадський діяч,
акад. АН СРСР з 1935, акад.
АН України з 1934, Герой Ра-
дянського Союзу (з 1937).
У 1913 закінчив Київський
ун-т, де працював до 1917.
Пізніше був членом колегій
ряду наркоматів, брав участь
у роботі Особливої комісії по
вивченню Курської магнітної
аномалії. У 1921—23 — зав.
Держвидавом, 1924—41 — гол.
редактор «Большой Советской
Знциклопедии ». Одночасно
1923 — 56 — професор Моск.
ун-ту. В 1932—39 — нач. Гол.
управління Пн. мор. шляху.
За ініціативою Ш. 1937 було
організовано Ін-т теор. геофі-
зики АН СРСР (тепер Ін-т
фізики Землі ім. О. Ю. Шмід-
та), директором якого він був
до 1949. У 1939—42 — віце-
президент АН СРСР. Учасник
першої рад.-нім. експедиції на
Памір 1928. Керував експеди-
ціями в Арктику на криго-
ламах «Г. Сєдов» (1929 і 1930
вперше за одну навігацію прой-
дено Пн. мор. шляхом і від-
крито геофіз. обсерваторію на
Землі Франца-Иосифа, дослі-
джено зх. береги Пн. Землі),
«Сибірякові (1932; з Архан-
гельська у Тихий ок.), на паро-
плаві «Челюскін» (1933—34).
Очолював повітр. експедицію по
організації дрейфуючої стан-
ції «Північний полюс-1* (1937).
Осн. праці з математики, астро-
номії, геофізики. Розробив нову
космогонічну теорію походжен-
О. Ю. Шмідт.
ня Землі та ін. планет Соняч-
ної системи. Застосував мате-
матичний метод до рішення
комплексної задачі виявлення
рудопроявів Курської магніт-
ної аномалії. Нагороджений
трьома орденами Леніна, ін.
орденами і медалями. Ім’ям
Ш. названо острів в арх. Пн.
Земля, мис у Чукотському м.
і полярну станцію на цьому
мисі, рівнину в Антарктиді
між станцією Піонерська та
Пд. полюсом, н.-д. судно то-
що.
Те.: Избранньїе трудьі. Географи-
ческие работьі. М., 1960; Из-
бранньїе трудьі. Геофизика и кос-
могония. М., 1960.
Літ.: Водопьянов М. В., Григорь-
ев Г. К. Повесть о ледовом ко-
миссаре. М., 1959; Отто Юльевич
Шмидт. Жизнь и деятельность.
Сборник, посвящ. Герою Совет-
ского Союза акад. О. Ю. Шмидту.
1891 — 1956. М., 1959.
О. Ф. Трьошников.
ШОВКІВНИЦТВО — галузь
сільського господарства, що
розводить шовкопрядів для
одержання шовковичних коко-
нів, з яких виробляють на-
туральний шовк.
В Україні в незначних обсягах
ТУТ, почали займатися у 18—
19 ст., пром. значення воно на-
було з 1929. У 1990 кокони
шовковичного шовкопряда ви-
рощували понад 2 тис. кол-
госпів і радгоспів у 16 об-
ластях республіки; вироблено
понад 12 тис. ц шовкової си-
ровини.
Найбільш розвинута ця галузь
в Запоріз., Дніпроп., Микол.,
Одес. областях, Респ-ці Крим.
Для Ш. характерні високий рі-
вень інтенсифікації і значна
трудомісткість. В Україні ство-
рено 41 спеціалізований по Ш.
радгосп і розплідник. Кокони
вирощує також населення в
особистих г вах. Я. Б. Олійник.
ШОВКОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
— підгалузь текстильної про-
мисловості, підприємства якої
виробляють шовкову пряжу і
тканини з натурального шов-
ку, хім. волокон, а також із
суміші різних волокон. Шов-
кові тканини бувають: для
пошиття одягу, тех., меблеві,
декоративні та ін. Осн. сиро-
виною для вироби. Ш. п. є
шовк-сирець, що його одержу-
ють з коконів шовкопрядів
(див. Шовківництво), хім. во-
локна у вигляді ниток, бавов-
няна пряжа. В Україні Ш. п.
склалася у повоєнні роки. У
структурі текст, пром-сті про-
дукція Ш. п. становить (1989)
понад 20 %. Вироби, шовкових
тканин зосереджено в основ-
ному в Пд.-Зх. і Пд. екон.
районах. Найбільшим центром
Ш. п. є Київ, де діють Київ-
ський шовковий комбінат (єди-
ний у республіці, що вироб-
ляє тканини з натурального
шовку) і Дарницький шовковий
комбінат (шовкові тканини з
хім. волокна). Значні центри
України по вироби, шовкових
тканин — Черкаси (шовковий
комбінат виробляє тканини із
штучного і синтетич. шовку)
та Луцьк (об’єднання по ви-
роби. меланжевих шовкових
тканин). Тех. шовкові тканини
випускають у Києві і Лиси-
чанську (Луган. обл.) на спе-
ціалізованих ф-ках. У 1989
було вироблено 300 млн. м
шовкових тканин (1980—258
млн. м2).	О. Я. Махрачов.
ШОКАЛЬСЬКИИ Юлій Ми-
хайлович (17.Х 1856, Петер-
бург — 26.III 1940, Ленін-
град) — рос. географ, океано-
граф, картограф. Доктор фіз.-
мат., фізикогеогр. і геодезич-
них наук. Членкор. (1925),
почесний член (1939) АН СРСР.
Герой Соц. праці з 1923. Засл.
діяч науки РРФСР з 1928.
Почесний член Берлінської,
Вашінгтонської та Паризької
АН, ряду іноземних геогр. т-в.
Після закінчення 1880 Мор.
академії працював у Гол. фіз.
обсерваторії зав. відділом мор.
метеорології. У 1891 —1907 —
зав. Мор. бібліотекою в Адмі-
ралтействі. Одночасно 1882 —
1907 викладав у Мор. уч-щі
та Жіночому пед. ін-ті (Пе-
тербург). Професор Військ.-мор.
академії (1910—ЗО) і Ленінгр.
ун-ту (1925—40). Президент
Геогр. т-ва СРСР (1917—31).
У 1923—35 керував комплек-
сною океанограф, експедицією
на Чорному м. Осн. праці сто-
суються практичних питань ме-
теорології, гідрології, океано-
графії, картографії. Досліджу-
вав проблему освоєння Північ-
ного Мор. шляху. Розробив ме-
тодику картометрич. робіт і за-
стосував її при розрахунках
гіпсометрії європ. та азіатської
частин Росії, а також довжи-
ни основних річок. Автор і ре-
дактор ряду географічних карт
ШОЛОХОВСЬКЕ
450
Ю. М. Шокальський.
та атласів. Ім’ям Ш. названо
протоку в архіпелазі Пн. Зем-
ля, острів у Карському м.,
теплу течію, що омиває о.
Шпіцберген, озеро на п-ові
Канін, льодовики на Памірі
та Алтаї, протоку в Антаркти-
ці та ін. геогр. об’єкти.
Те.: Курс морской сьемки. СПб.,
1900; Океанография. [Пг.], 1917;
Из истории географии. М.— Л.,
1926; О приливах в мировом оке-
ане и морях. М., 1931; Физиче-
ская океанография. Л., 1933.
Літ.: Памяти Юлия Михайловича
Шокальского. Сборник статей и
материалов, ч. 1 — 2. М.— Л.,
1946 —1950; Андреева Е. В.
Ю. М. Шокальский — океанолог,
метеоролог, географ. (К 100-летию
со дня рождения). Л., 1956; Шо-
кальская 3. Ю. Жизненньїй путь
Ю. М. Шокальского. М., 1960.
С. М. Булгаков.
ШОЛОХОВСЬКЕ ВОДОСХО-
ВИЩЕ — водосховище на р.
БазавлуцЦ в Апостолівському
Шосткинський район. К раевид.
та Нікопольському р-нах Дні-
проп. обл. Споруджене 1959.
Водосховище сезонного регу-
лювання стоку. Довж 17,2 км.
пересічна шир. 0,8 км, макси-
мальна — 2,0 км, пл. водного
дзеркала 13,5 км2. Пересічна
глиб. 7 м, максимальна —
26,0 м, повний об’єм води
97,0 млн. м3, корисний —
92,0 млн. м3. Протяжність бе-
регової лінії 49 км. Береги
подекуди круті, кам’янисті, по-
рослі чагарником. Влітку т-ра
води в поверхневому шарі до-
сягає 21,7 — 24,4', у придонних
шарах вона нижча. Мінералі-
зація води 884 — 2330 мг/л.
Вміст сульфатів 217 — 403
мг/л, хлоридів — 31—216,
кальцію — 58—271, магнію —
40—234, натрію — 20—251
мг/л; рН — 7,8—8,5. Кисне-
вий режим задовільний, однак
вода забруднена органіч. ре-
човинами, нафтопродуктами,
сполуками азоту. Амонійний
азот становить 1,3—3,6, ніт-
рити — 0,046—0,25, нітрати —
2,3—6,4 мг/л. Влітку спосте-
рігається «цвітіння» води. Водо-
сховище помірно заростає. Во-
дяться тюлька, щука, плітка,
в’язь, краснопірка, лящ та ін.
Ш. в. використовують для зро-
шування, тех. і питного водо-
постачання.
О. О. Русинов, Л. А. Сіренко.
ШОСТКА — річка у Глухів-
ському, Ямпільському та Шост-
кинському р-нах Сум. обл.,
ліва прит. Десни (бас. Дніпра).
Довж. 56 км, пл. бас. 412 км2.
Бере початок на Пн. від с. Го-
рілого. Долина коритоподібна,
шир. 2—3 км. Річище слабо-
звивисте. Похил річки 1,2 м/км.
Живлення снігове і дощове.
Льодостав з кін. листопада до
поч. березня. Стік частково за-
регульований 6 шлюзами-регу-
ляторами. Воду використову-
ють для тех. водопостачання та
зрошування. Річище відрегу-
льоване на протязі 40 км. На
річці — м. Шостка.
ШОСТКА — місто обласного
підпорядкування Сум. обл.,
райцентр. Розташована у пн.-
зх. частині області на р. Шост-
ці (прит. Десни). Залізнич.
станція. 94,3 тис. ж. (1990).
Виник на поч. 18 ст., місто
з 1924. Поверхня злегка погор-
бована. Перевищення висот до
31 м. Пересічна т-ра січня
- 7,8 °, липня -|-19,8О. Опадів
531 мм на рік. Метеостанція.
В місті є 3 ставки (заг. пл.
водного дзеркала 40 га). На
березі річки створено зону від-
починку. У Ш.— виробниче
об’єднання «Свема», мол., хліб-
ний та м’ясний комбінати,
з-ди хім. реактивів та залізо-
бетонних конструкцій. Н.-д.
інститут магнітних носіїв ін-
формації Мінпрому України,
Н.-д. і конструкторсько-техно-
логічний інститут електроізо-
ляційних матеріалів Мінмаш-
прому України. Медичне уч-ще.
Хіміко-технологічний техні-
кум, 3 профес.-тех. уч-ща. Ди-
тячий санаторій. Музеї: крає-
знавчий та виробничого об’єд-
нання «Свема». Бюро подоро-
жей та екскурсій.
Літ.: Прокопенко В. Д. Шостка.
Путеводитель. Харьков, 1981.
ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН —
район на Пн. Зх. Сум. обл. Ут-
ворений 1923. Пл. 1,2 тис. км'.
Нас. 29,9 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 9,1 (1990). Центр —
ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН
Ьсвна
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Калиека
Тимачівка
На плив*а
УЧЛ 'ротченкі
©
Нирогівка^
Богданівна
івот
ОЗраживка^ і
нів па
Шості.-'.
Кпвтунове
Вороніж
Пакове
СоЬичеі
Србич

місто обл. підпорядкування
Шостка. У районі — смт Воро-
нім і 35 сільс. нас. пунктів.
Поверхня рівнинна, подекуди
розчленована ярами та балка-
ми, річковими долинами. Має
. загальний похил на Зх. Ко-
рисні копалини: торф, глина,
кварцевий пісок. Розташований
у фізико-географічній області
Новгород-Сіверське Полісся.
Пересічна т-ра січня —7,8 ,
липня 4-19,8°. Період з т-рою
понад 4-10' становить 153 дні.
Опадів бл. 530 мм на рік. Ви-
сота снігового покриву 22 см.
Належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Най-
більші річки: Десна (на зх.
межі району), її притоки І вог-
ка і Шостка; Есмань з Осотою.
На тер. району 21 ставок і
озеро заг. пл. водного дзер-
кала 883 га. Переважають дер-
ново-підзолисті та глинисто-пі-
щані грунти, в заплавах та на
зниженнях — лучні, лучно-бо-
лотні, болотні торф’яно-глеєві
грунти. Ліси займають 32,5
тис. га. Переважають дубово-
соснові та липово-дубові ліси.
В заплавах — трав’янисті бо-
лота, лучна рослинність. У ра-
йоні — заказник респ. значен-
ня Великий Бір\ 3 заказники
місц. значення.
Важливий промисловий центр
м. Шостка. В Ш. р. виді-
ляється найбільше з пром. під-
приємств району — Воронізь-
кий цукр. з-д. С. г. спеці-
алізується на вирощуванні ози-
мої пшениці, картоплі, цукр.
буряків; м’ясомол. скотарстві,
Т лазове
Урочище Великим Бір
(заказник)
150	20С пн
ШКАЛА ВИСОТ > МЕ1РАХ
451
ШТУЧНІ
вівчарстві. Площа с.-г. угідь
(тис. га) — 73,4, у т. ч. орні
землі — 58,0, пасовища і сіно-
жаті 14,6. Меліорованих земель
7,3 га. У районі — 13 колгоспів,
8 радгоспів. Залізничні станції
Шостка, Воронізька. Автомоб.
шляхів 237,9 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 225,2 км.
Істор.-краєзнав. музей в с. Чап-
ліївці (народний).
Об’єкти туризму: кімната-му-
зей педагога К. Д. Ушинсько-
го у селі Богданівці, де він пе-
ріодично жив і працював у 50—
60-х рр. 19 ст.; пам’ятка архі-
тектури — Михайлівська церк-
ва, 1776—81 (Вороніж).
В. Д. Василега.
ШПИКІВ — селище міського
типу Тульчинського р-ну Вінн.
обл. Розташований за 8 км від
залізнич. ст. Рахни. 4,3 тис. ж.
(1990). Вперше згадується у
16 ст., с-ще міськ. типу з 1961.
Поверхня — горбиста рівнина.
Пересічна т-ра січня — 5,6 ,
липня -|-19,1о. Опадів 485—
519 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 190 га. У Ш.—
цукр. і деревообр. з-ди. Ліс-
ництво.
ШПЙКІВКА — річка у Туль-
чинському і Немирівському
р-нах Вінн. обл., права прит.
Південного Вугу. Довж. 34 км,
пл. бас. 385 км2. Бере початок
на Пд. Зх. від смт Шпикова.
Долина у верх, течії трапеціє-
видна, у серед, і нижній —
У-подібна. Річище помірно зви-
висте. Похил річки 1,8 м/км.
Живлення переважно снігове і
дощове. Замерзає у грудні,
скресає у 2-й пол. березня.
Воду частково використовують
для госп. потреб. И. М. Свинко.
ШПОЛА — місто Черкас, обл.,
райцентр. Розташована на
р. Шполці (прит. Гнилого Тіки-
чу, бас. Пд. Бугу). Залізнична
станція, автостанція. 22,5 тис.
ж. (1990). Вперше згадується
в документах 18 ст., місто з
1938. Поверхня міста хвиля-
ста. Пересічна т-ра січня —5,6°,
липня -|-20,3 . Опадів 509 мм
на рік. У долині Шполки збу-
довано 2 водосховища. Пл. зе-
лених насаджень 11,9 га. У
Ш.— з-ди: запасних частин
(філіал Митищенського маш.-
буд. з-ду), цукр., мол., прод.
товарів, хлібний; харчосмако-
ва, 2 швейні, меблева ф-ки;
елеватор. Музеї: бойової слави;
меморіальний укр. лікарів і
вчених братів М. С. Коломій-
ченка та О. С. Коломійченка,
які тут народилися.
ШПОЛКА — річка у Шполян-
ському, Звенигородському і
Катеринопільському р-нах Чер-
кас. обл., ліва прит. Гнилого
Тікичу (бас. Пд. Бугу). Довж.
53 км, пл. бас. 605 км . Бере
початок на Пн. Сх. від с. Лозо-
опиль
\гів.уа
'^ІТауточаївка
іїозиватка
Терешки
Ста
игнаївка

^.''-Мар
ПО-ІЦ^х—
іасиль*
ш
Лебеди.
Кримки У
222
Капусяшне
ГСкотареве
*«//>
Товмач
іодя
’обол вк
'янка
Анто
Т Нечаєі
гаслал&
ЬсеЛиіі
ватка. Шир. долини до 3,0 км,
глиб. до 40 м. Заплава двосто-
роння, шир. до 300 м. Річище
слабозвивисте, завширшки до
10 м. Живлення мішане. За-
мерзає на поч. грудня, скресає
в серед, березня. На річці —
Ватунінське і Юрківське водо-
сховища. Використовують для
с.-г. потреб; рибництво. На річ-
ці — м. Шпола.
Ю. П. Яковенко.
ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОН —
район на Пд. Черкас, обл. Утво-
рений 1923. Пл. 1,1 тис. км2.
Нас. 58,9 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 22,5 тис. (1990). У
районі — м. Шпола (райцентр)
та 36 сільс. нас. пунктів.
Розташований на Придніпров-
ській височині. Поверхня —
підвищена пологохвиляста ле-
сова рівнина, розчленована гу-
стою мережею ярів і балок.
Корисні копалини: граніти,
глини, піски, мергель, бенто-
нітові глини, торф. Лежить
у	Дністровсько-Дніпровській
лісостеповій фізико-географіч-
ній провінції. Пересічна т-ра
січня — 5,6°, липня -|-20,3 .
Період з т-рою понад 4-Ю
становить 164 дні. Опадів 532
мм на рік; осн. частина їх ви-
падає у червні місяці. Висота
сніювого покриву 8 см. Мі-
ститься у недостатньо вологій,
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки — Гнилии Ташлик (бас.
Дніпра), Шполка, Товмач, Ве-
лика Вись (бас. Пд. Бугу). Збу-
довано 205 ставків заг. пл. вод-
ного дзеркала 1,3 тис. га. Най-
поширеніші «чорноземи типові
малогумусні (69 % площі райо-
ну), сірі та ясно-сірі лісові грун-
ти. Природна рослинність —
ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОН
ь ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Вище
нижче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
степова (злаково-осокова). Пл.
лісів і чагарників 13,4 тис. га.
Осн. породи: дуб, граб, клен,
ясен, липа. У районі — 16 заказ-
ників, 5 пам’яток природи,
парк — пам’ятка садово-парко-
вого мистецтва, 2 заповідні
урочища (всі — місц. значен-
ня).
Найбільші пром. підприємст-
ва — Шполянський і Матусів-
ський цукр. з-ди, шполянські
харчосмакова, 2 швейні і мебле-
ва ф-ки, з-ди запасних частин,
прод. товарів; насіннєвий завод
у Лебедині. Рослинництво зер-
ново-буряківничого, тваринниц-
тво, м’ясо-мол. (скотарство, сви-
нарство, вівчарство, птахівни-
цтво, рибництво, бджіл ьницт-
во) напрямів. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 77,7, у т. ч. орні
землі — 73,1, сіножаті і пасо-
вища — 3,7. Зрошується 1,3 тис.
га. Гол. культури: озима пше-
ниця, кукурудза, цукр. буряки,
ячмінь, картопля, овочеві. Са-
дівництво. У районі — 28 кол-
госпів, 2 радгоспи. Залізничні
станції Шпола і Сигнаївка.
Автошляхів 362 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 306 км.
Музеї: бойової слави, меморі-
альний українських лікарів і
вчених братів М. С. Коломій-
ченка та О. С. Коломійченка,
на їхній батьківщині (Шпола).
Г. К. Макаренко.
ШРАМКІВКА — селище місь-
кого типу Драбівського р-ну
Черкас, обл. Розташована в до-
лині р. Чумгаку (прит. Ор-
жиці, бас. Дніпра), за 5 км від
залізнич. ст. Кононівка. 3,7 тис.
ж. (1990). Засн. у 16 ст., с-ще
міськ. тину з 1956. Пересічна
т-ра січня — 6,6 , липня
4-20,3°. Опадів 471 мм на рік.
У с-щі — цукр. завод, цех Ки-
ївського вироби, об’єднання
♦ Більшовик».
ШТЕРІВКА — селище місько-
го типу Луган. обл., підпоряд-
коване Краснолуцькій міськра-
ді. Розташована за 7 км від
залізнич. ст. Петровеньки. 1,9
тис. ж. (1990). Засн. наприкін-
ці 18 ст., с-ще міськ. типу з
1938. Поверхня хвиляста. Пе-
ресічна т-ра січня — 7,7 , липня
4-21,0°. Опадів бл. 500 мм
на рік. Жителі селища працю-
ють в основному на підпри-
ємствах м. Петровського і
смт Маломиколаївки.
ШТУЧНЕ ПОПОВНЕННЯ ПІД-
ЗЕМНИХ ВОД — комплекс за-
ходів, спрямованих на запобі-
гання виснаженню водоносних
горизонтів, що експлуатують-
ся, і створення резервних запа-
сів підземних вод. Здійснюєть-
ся перетворенням частини по-
верхневих вод (особливо у па-
водковий період) на підземні
за допомогою інфільтраційних
споруд (басейнів, каналів, дре-
нажно-поглинальних свердло-
вин). При цьому вирішують
проблеми поліпшення органо-
лептичних властивостей води,
запобігання проникненню у во-
доносні горизонти бактерій,
важких металів, нафтопродук-
тів тощо. В Україні опти-
мальні методи перетворення по-
верхневих вод на підземні ство-
рено в результаті аналізу ро-
боти 26 діючих ділянок Ш. п.
п. в. У рівнинному Криму на
площах з неглибоким (до 6 м)
заляганням водоносних тріщи-
нуватих вапняків створюють
басейни капітального типу з
двома шарами фільтруючого
матеріалу на дні: верх, шар
(дрібнозернистий пісок) є сор-
бентом, нижній (щебінь або
черепашка) збільшує водопро-
никність. У Дніпровсько-До-
нецькому артезіанському басей-
ні на ділянках залягання во-
доносних горизонтів на глиб.
15—150 м створюють дренаж-
по-поглинальні свердловини
для перетікання води з алю-
віального у глибші водоносні
горизонти самопливом. У Пе-
редкарпатському і Закарпат-
ському артезіанських басейнах
Ш. п. п. в. здійснюють через
басейни, при цьому їхню дію
припиняють за допомогою ре-
зервних траншей у періоди над-
ходження особливо каламут-
них вод. За допомогою опти
мальних методів Ш. п. п. в. об-
грунтовано створення на тер.
України 32 підземних водосхо-
вищ для водоспоживання вели-
кими містами. П. К. Гурьба.
ШТУЧНІ РИФИ — конструк-
ції у водному середовищі, які
споруджують для забезпечення
цілеспрямованих змін щодо
розподілу, чисельності і пове-
дінки водних організмів. Ефект
Ш. р. грунтується на потребі
багатьох гідробіонтів у твердій
основі для закріплення та у
сховищах. Матеріалом для
створення малих підводних
споруд є камінь з порожни-
нами, старі автомоб. покришки,
конструкції із залізобетону та
ШУБРАНЕЦЬ
452
ін. Найефективніші вони на
піщаних і мулистих грунтах, де
немає каміння і скель. Ш. р.
використовують у багатьох кра-
їнах як метод біол. меліорації
прибережної зони морів та оке-
анів (див. Біологічна меліора-
ція водойм). В Україні на Чор-
ному морі, крім організації
мор. г-в (див. Марикультура),
створюють підводні III. р. Зо-
крема, у пн.-зх. частині моря
на Ш. р. із черепашнику про-
тягом 3—4 років чисельність
видів донних безхребетних
збільшилась з 7 до 37, їхня
біомаса з 0,2 до 8,1 кг на
1 м2, біомаса водоростей на
Ш. р. зросла у десятки разів.
На дослідних ділянках з авто-
моб. покришок у Дністровсько-
му лимані чисельність бичків
за півроку зросла у 160 раз,
виживання ікри бичків досягло
90—97 %. Спорудження Ш.
р.— один з перспективних ме-
тодів підвищення біологічної
продуктивності моря та очи-
щення мор. вод шляхом штуч-
ного розведення молюсків-філь-
траторів тощо.
Літ.: Зайцев Ю. П., Яценко В. А.
Зкологические аспектьі гидротех-
нического строительства в при-
брежной зоне моря. «Биология
моря», 1983, № 5; Зайцев Ю. П.
Твой друг — море. Очерк. Одесса,
1985; Моисеев П. А. [та ін.]. Мор-
еная аквакультура. М., 1985; Зуб-
ков А. Е. Все о море. К., 1986.
Ю. П. Зайцев.
ШУБРАНЕЦЬ — річка у За-
ставнівському р-ні Чернів. обл.,
ліва прит. Пруту (бас. Дунаю).
Довж. 25 км, пл. бас. 205 км2.
Бере початок на зх. схилах
Хотинської височини. Долина
завширшки до 1,7 км. Заплава
переважно двостороння. Річище
помірно звивисте, пересічна
шир. 10 м. Похил річки 3,4
м/км. Живлення мішане, пере-
важно снігове і дощове. Стійкі
льодові явища з поч. грудня,
скресає в серед, березня. Є став-
ки; використовують для водо-
постачання і зрошування.
М. І. Кирилюк.
ШУГА — крихкі скупчення
льоду, які утворюються з льо-
дового сала, сніжури та внут-
ріводного льоду, що сплив на
поверхню. Виникає на відкри-
тій водній поверхні при швид-
кій течії перед початком льодо-
ставу. Може знаходитися у ста-
ні руху (шугохід) або загород-
жувати водний потік, утв. разом
з внутріводним льодом зажор.
В Україні найчастіше спосте-
рігається на річках басейнів
Тиси, Дністра, Пруту, Пд. Бу-
гу.	М. Г. Галущенко.
ШУИСЬКИИ Юрій Дмитрович
(24.11 1942, м. Новоросійськ) —
укр. географ, геоморфолог, док-
тор геогр. наук з 1985, профе-
сор з 1986. У 1964 закінчив
Ю. Д. Шуйський.
Одес. ун-т, де працював до 1966.
У 1967—71 — в Ін-ті океано-
логії ім. П. П. Ширшова АН
СРСР. З 1971 — в Одес. ун-ті.
Брав участь у багатьох бере-
гових експедиціях на Чорному,
Азовському, Балтійському, Бі-
лому, Баренцовому, Чукотсь-
кому та ін. морях. Праці в галу-
зі морфології та динаміки мор.
берегів. Розробив теорію про ба-
ланс наносів у береговій зоні
Світового ок. Розвинув теорію
абразійного процесу, наук, по-
ложення про перетворення оса-
дочного матеріалу у береговій
зоні. Розробляє також питан-
ня раціонального природоко-
ристування на мор. узбереж-
жях. Почесний член Берегово-
го т-ва США (з 1981), кількох
міжнар. організацій.
Те.: Природа Одесской области.
Ресурсні, их рациональное ис-
пользование и охрана. К.— Одес-
са, 1979 [у співавт.]; Типьі бере-
гов земного шара (анализ класси-
фикаций). Одесса, 1979; Зкономи-
ко-зкологические проблемні мор-
ской ередні. К., 1982 [у співавт.];
Проблемні исслелования баланса
наносов в береговой зоне морей.
Л., 1986; Зкзогенньїе процессьі
развития аккумулятивнніх берегов
в северо-западной части Черного
моря. М., 1989 [у співавт.].
ШУЛЕИКІН Василь Володи-
мирович (13.1 1895, Москва —
25.IV 1979, там же) — рос.
геофізик, акад. АН СРСР з
1946. Після закінчення 1916
Московського вищого техніч-
ного уч-ща викладав у цьому
вузі (з 1923 — професор).
У 1916—29 — в Ін-ті фізики
і біофізики. Організатор і дирек-
тор Чорноморської гідрофізич-
ної станції (1929—41). В 1941—
47 працював у Гідрогеогр. служ-
бі Військ.-Мор. Флоту, 1947 —
51 — начальник Гол. управлін-
ня гідрометслужби СРСР. У
1948—75 працював в органі-
зованому ним Мор. гідрофіз.
інституті АН СРСР (з 1961 —
в АН України; 1948—57 —
директор). Осн. праці в галузі
фізики моря, взаємодії Світо-
вого ок., атмосфери та матери-
В. В. Шулейкін.
ків. Дав роз'яснення кольору
моря, посилення швидкості віт-
ру проти мисів загостреної
форми. Розробив теорію тепло-
вого балансу моря. Вивів ряд
формул для розрахунків оп-
тичних характеристик моря.
Нагороджений двома ордена-
ми Леніна, орденом Жовтне-
вої Революції, ін. орденами,
медаллю ім. П. П. Семенова-
Тян-Шанського Всесоюзного
геогр. т-ва. Держ. премія СРСР,
1942.
Те.: Теория морских волн. М.,
1956; Очерки по физике моря.
М., 1962; Физика моря. М., 1968;
Крупномасштабное взаимодейст-
вие океана и атмосферні. Избран-
ньїе трудні. М., 1986.
Літ.: Василий Владимирович Шу-
лейкин. М., 1974.
С. М. Булгаков.
ШУМЙЛО Катерина Никифо-
рівна (10.VIII 1923, с. Воргол
Кролевецького р-ну Сумської
обл.) — вчителька географії,
заслужена вчителька України з
1969, відмінник народної осві-
ШУМСЬКИЙ РАЙОН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ти України з 1966. У 1948 за-
кінчила Глухівський вчитель-
ський ін-т, 1955—62 продов-
жувала навчання на геогр.
ф-тах Київ. пед. ін-ту та Моск.
ун-ту. Працювала в школах та
в районних органах нар. освіти
Терноп. і Київ, областей; 1953—
58 — директор Баворівської се-
ред. школи. Досвід з питань
краєзнав. роботи в школі уза-
гальнено Київ. обл. ін-том удо-
сконалення вчителів. Нагоро-
джена орденом Трудового Чер-
воного Прапора, медаллю А. Є.
Макаренка. Л. Б. Паламарчук.
ШУМСЬК — селище міського
типу Терноп. обл., райцентр.
Розташований на р. Білії (прит.
Горині, бас. Дніпра), за 32 км
від залізнич. ст. Лепесівка. Ав-
тостанція. 4,9 тис. ж. (1990).
Вперше згадується 1149, с-ще
міськ. типу з 1960. Поверхня —
пологохвиляста рівнина, пере-
вищення відносних висот дося-
гає 21 м. Пересічна т-ра січня
—4,5°, липня 4-18,5°. Опадів
600 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 87 га. Пром. підпри-
ємства: комбікормовий, торфо-
брикетний, цегельний, масло-
робний, хлібний з-ди, ф-ка
«Вілія». Профес.-тех. уч-ще.
Істор.-краєзнавчий музей.
ШУМСЬКИИ РАЙОН — район
на Пн. Терноп. обл. Утв. 1940.
Пл. 0,9 тис. км2. Нас. 38,8 тис.
чол., у т. ч. міського — 4,9
тис. (1990). У районі — смт
Шумськ (райцентр) та 60 сільс.
населених пунктів.
Ш. р. лежить у межах Поділь-
ської височини, на Пн. Зх. під-
носяться Кременецькі гори. По-
верхня — підвищена хвиляста
(на Пн. Зх.— горбиста) лесова
рівнина, глибоко розчленована
453
ЩИРЕЦЬ
балками та ярами. Абс. вис.
230—390 м. Корисні копалини:
піски, вапняки, мергелі, глини,
торф. Район розташований у
Західно-Українській лісостепо-
вій фізико-географічній провін-
ції. Пересічна т-ра січня —4,5°,
липня 4-18,5°. Опадів 600—
650 мм на рік, випадають пе-
реважно влітку. Період з т-рою
понад 4-10° становить 158
днів. Висота снігового покриву
8—10 см. Ш. р. належить до
вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Осн. річки —
бас. Дніпра: притоки Горині
Вілія (з притоками Кутянкою,
Кумою) та Горинка. Спорудже-
но понад 50 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 630 га). В
грунтовому покриві перева-
жають сірі лісові, чорноземи
опідзолені, на Пд.— чорноземи
типові малогумусні, подекуди
дернові та лучні грунти. Пл.
лісів 19,9 тис. га. У районі — лі-
совий заказник Суразька Дача
(респ. значення).
Пром. підприємства: комбікор-
мовий, торфобрикетний, цегель-
ний, маслоробний, хлібний з-ди,
ф-ка «Вілія» (Шумськ), цегель-
ний з-д (с. Великі Дедеркали).
Галузі спеціалізації с. г.—
рослинництво зерново-буряків-
ничого і тваринництво м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, цукр. буряки,
овочеві, картопля. Розвинуті
скотарство, свинарство, вівчар-
ство, птахівництво, ставкове
рибництво, бджільництво, зві-
рівництво. Пл. с.-г. угідь (тис.
га, 1990) — 54,4, у т. ч. орні
землі — 38,9, сіножаті — 5,9,
пасовища — 9,2. Осушено 5965
га. У районі — 22 колгоспи,
2 радгоспи. Автомоб. шляхів
355 км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 328 км. Профес.-
тех. уч-ще; істор.-краєзнавчий
музей (Шумськ).
О. В. Заставецька, И. М. Свинко.
ШУПАРСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— бот. заказник респ. значення
(з 1987). Розташований у Бор-
щівському р-ні Терноп. обл.
Перебуває у віданні Чортківсь-
кого лісгоспзагу. Пл. 695 га.
Охороняється ділянка дубово-
буково-грабового лісу з доміш-
кою хвойних порід. Водяться
свиня дика, заєць-русак, козуля
європейська, білка.
3. А. Ліпинська.
ШУРДЙН — перевал через хр.
Ракова у Покутсько-Буковин-
ських Карпатах, у межах
Чернів. обл. Вис. 1173 м. Нав-
колишні гори вкриті смереко-
вими лісами з домішкою ялиці,
бука, явора, берези. На зх.
схилах, що належать до бас.
р. Путили, значні площі під
луками. Через Ш. проходить
автошлях Берегомет — Селя-
тин.	І. В. Вайнагій.
ЩАСТЯ — місто Луган. обл.,
підпорядковане Жовтневій рай-
раді Луганська. Розташоване
на р. Сіверському Дінці, за 4 км
від залізнич. ст. Городня. 13,5
тис. ж. (1990). Засн. у 18 ст.,
місто з 1963. Виросло у зв’язку
з буд-вом Луганської ДРЕС.
Рівнинність поверхні порушу-
ється піщаними пасмами і
горбами. Перевищення висот
до 10 м. Пересічна т-ра січня
— 11,8°, липня 4-20,6 . Опадів
506 мм на рік. У місті — Лу-
ганська ДРЕС.
ЩЕБЕТОВКА — селище місь-
кого типу Судацького р-ну
Респ. Крим. Розташована у пн.-
сх. частині району, на р. Отузці,
за 4 км від Чорного м., за
27 км від залізнич. ст. Феодо-
сія. Автостанція. 3,0 тис. ж.
(1990). Вперше згадується під
назвою Отузи в генуезьких
джерелах 1461, з 1946 — су-
часна назва, с-ще міськ. типу
з 1960. Щ. лежить в Отузькій
долині, оточеній низькогір’ям.
Пересічна т-ра січня 4-1,8 »
липня 4~23°. Опадів 362 мм.
Пл. зелених насаджень 3,5 га.
Центр, садиба винрадгоспу-за-
воду «Коктебель».
ЩЕДРІВСЬКЕ ВОДОСХОВИ-
ЩЕ — водосховище на р. Пів-
денному Бузі в Летичівському
р-ні Хмельн. обл. Буд-во здій-
снено 1954—58. Водосховище
руслове з добовим регулюван-
ням стоку. Довж. 20 км, пере-
січна шир. 0,67 км, макси-
мальна — 2,47 км, площа дзер-
кала води 13,31 км2. Пересічна
глиб. 2,3 м, максимальна —
5,1 м, повний об’єм води 30,1
млн. м3, корисний 11,5 млн. м3.
Протяжність берегової лінії 44
км. Береги в основному ПОЛОГІ,
частково заболочені, подеку-
ди кам’янисті. Льодостав на
поч. грудня, пересічна товщ,
льоду 20—35 см, максималь-
на — 50—70 см. Скресає у бе-
резні. Мінералізація води 330—
700 мг/л. Вода гідрокарбонат-
но-кальцієвого типу, вміст
кальцію 56—92 мг/л, сульфа-
тів 13—81 мг/л, хлоридів 23—
37 мг/л. Вода забруднена по-
бут. стоками, вміст азоту і фос-
фору підвищений. Газовий ре-
жим в основному задовільний.
Понад 40 видів риб (стерлядь,
щука, в’язь, короп, лящ, плітка,
ялець, головень, краснопірка,
окунь, білий та строкатий тов-
столобики, уклея та ін,). Щ. в.
використовують для електрифі-
кації сільс. г-ва, с.-г. і пром.
водопостачання, рибного г-ва,
зрошування, а також рекреа-
ції. Л. А. Сіренко. О. О. Русинов.
ЩЕРБАНЬ Михайло Ілліч
(23.II1921, с. Зарічанка Хмель-
ницької обл.) — укр. географ,
кліматолог, доктор геогр. наук
з 1974, проф. з 1976. У 1945
М. І. Щербань.
закінчив Київ. ун-т. У 1945—
49 працював у Київ. н.-д. геофіз.
обсерваторії (1947—49 — зав.
відділом актинометрії). У 1952
—58 та з 1960 — у Київ, ун-ті
(1968—80 — декан геогр. ф-ту,
1974—91 — зав. кафедрою ме-
теорології і кліматології). Про-
тягом 1958—60 працював у
КНР. Осн. праці присвячені
сучас. проблемам метеорології
та кліматології: радіаційно-
му і тепловому режиму зем-
ної поверхні та атмосфери,
клімату земно? кулі, мікро-
клімату сучас. міст, а та-
кож охороні навколишнього
середовища, теор. та істор. пи-
танням науки. Нагороджений
орденами Вітчизн. війни 1-го
ступеня і Слави 3-го ступеня.
Те.: Фізична географія Україн-
ської РСР. К., 1969 [у співавт.];
Клімат і сільське господарство
України. К., 1980 [у співавт.];
Природа Украинской ССР. Кли-
мат. К., 1984 [у співавт.]; Мик-
роклиматология. К., 1985; Клі-
мати земної кулі. К., 1986; Геогра-
фия. К., 1986 [у співавт.].
ЩЕРБЙНІВКА — селище місь-
кого типу Донец. обл., під-
порядковане Дзержинській
міськраді. Розташована на
р. Кривому Торці (прит. Ка-
зенного Торця, бас. Сіверського
Дінця). Залізнич. ст. Кривий
Торець. 3,9 тис. ж. (1990).
Виникла у 17 ст., с-ще міськ.
типу з 1938. Поверхня плоска.
Пересічна т-ра січня — 4,2\
липня 4-21,5°- Опадів бл.
450 мм на рік. Жителі селища
працюють в основному в
м. Дзержинську.
ЩЕРЕК — друга назва р. Щи-
рець (бас. Дністра).
ЩИРЕЦЬ, Щерек — річка у
Пустомитівському і Миколаїв-
ському р-нах Львів обл., ліва
прит. Дністра. Довж. 46 км, пл.
бас. 434 км*. Бере початок на
Пн. Сх. від с. Оброшиного.
Долина переважно трапецієпо-
дібна, на ділянці між селами
Демня і Дроговиж зливається
з долиною р. Зубрі. Заболоче-
ні ділянки заплави переважно
ЩИРЕЦЬ
454
меліоровані. Річище звивисте,
пересічна його шир. 6—10 м,
глиб. 0,5 —1,5 м (біля с. Гоня-
тичів шир. досягає 50—60 м,
глиб. З—5 м). Похил річки
1,5 м км. Живлення переваж-
но дощове. У паводковий пері-
од частина стоку Зубрі по
старорічищу надходить у Щ.
Льодовий режим нестійкий. Гід-
ролог. пост біля смт Щирця.
Воду використовують для пром.
і побут, потреб; рибництво.
ЩИРЕЦЬ — селище міського
типу Пустомитівського р-ну
Львів, обл. Розташований на
р. Щирці (прит. Дністра). Заліз-
нич. ст. Щирець-2. 5,4 тис. ж.
(1990). Відомий з поч. 12 ст.,
с-ще міськ. типу з 1940. По-
верхня рівнинна. Пересічна
т-ра січня —4,6 , липня
+ 18,6°. Опадів бл. 700 мм на
рік. 3-ди: «Склоприлад», за-
лізобетонних виробів, асфаль-
товий. Заводоуправління буд.
матеріалів.
ЩИТ — геол. структура, текто-
нічно стійке підняття фунда-
менту платформи. Окремі ді-
лянки Щ. лише на короткий
час заливалися морем, тому
осадочний чохол несуцільний і
має нерівномірну, загалом не-
велику потужність. В Україні
бл. 1/3 її території займає
Український щит. Його обри-
си зберігаються протягом фа-
нерозою.
ЩІЛЬНІСТЬ СНІГОВОГО ПО-
КРИВУ — співвідношення оди-
ниці маси снігу до одиниці
його об’єму (вимірюють у кг/
м1); одна з осн. характеристик
снігового покриву. Щ. с. п. за-
лежить від величини і струк-
тури окремих сніжинок, висоти
снігового покриву, тривалості
його залягання, швидкості віт-
ру і температури повітря.
В міру формування снігового
покриву щільність його зростає,
при зниженні т ри повітря цей
процес дещо уповільнюється,
під час відлиг — прискорюєть-
ся. Макс. значень Щ. с. п. на-
Щорс.
Меморіальний музей М. О. Щорса
буває навесні. Напр., на Україні
на поч. зими Щ. с. п. стано-
вить 150—200 кг/м3, навесні
досягає 250—300 кг/м3 (іноді
580 кг/м ). Показовими ха-
рактеристиками щільності є її
пересічні значення при най-
більшій висоті снігового по-
криву та у декаду найбіль-
шого запасу води у сніговому
покриві. В Україні пересічна
Щ. с. п. при найбільшій ви-
соті змінюється від 200 (степова
зона) до 250 кг/м (Пн. Сх.
республіки і Донецький кряж),
у декаду найбільшого запасу
води становить 240 (степова
зона) та 310 кг/м3 (Полісся
і Донецький кряж). Дані про
Щ. с. п. застосовують при
визначенні снігових наванта-
жень на споруди, у поєднанні
з даними про висоту снігового
покриву це основа для гідро-
логічних розрахунків і гідро-
логічних прогнозів, визначення
запасів вологи у грунті, а та-
кож для оцінки термічного ре-
жиму грунту, який має важ-
ливе значення для збереження
і подальшого розвитку озимих
культур.	І. М. Щербань.
ЩОЛКІНЕ — селище міського
типу Ленінського р-ну Респ.
Крим. Розташоване на Пн. Зх.
Керченського п-ова, на березі
Арабатської зат. Азовського м.,
за 20 км від залізнич. ст. Сім
Колодязів. 14,9 тис. ж. (1990).
Засн. 1978 у зв’язку з буд-вом
Кримської АЕС, с-ще міськ.
типу з 1982. Поверхня низо-
винна горбисто-па< мова, роз-
лксі.
ЖовЮЬ
’ові Роровичі
Старі Боровичі
цн ичі
Туря
Чечелів
Петрівка
ь
Сновськ є
Стара Рудня
Заріччя^-
- а.
В* Я, [ЦиМелС
Нові Мличи /
Щорс
Синичне
Крччнівка
РОІіЗКН
Низківка
членована балками та ярами.
Пересічна т-ра січня —1,7°,
липня +23,6'. Опадів 329 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
бл. 12 га. У Щ.— перша в
Україні експерим. геліоелект-
ростанція. Учбово-виробничий
комбінат, профес.-тех. уч-ще.
2 бази відпочинку, пансіонат.
ЩОРС (до 1935 — Сновськ) —
місто Черніг. обл., райцентр.
Розташований на р. Снов (прит.
Десни). Залізнична станція. Ав-
тостанція. 12,6 тис. ж. (1990).
Засн. в 60-х рр. 19 ст. під
назвою Коржівка. З кін. 19 ст.
мав назву Сновськ. З 1924 —
місто. Пересічна т-ра січня
— 6,9\ липня +19,2°. Опадів
545 мм на рік. Метеостанція.
Пл. зелених насаджень 298,3
га. У Щ.— меблева ф-ка, мас-
лоробний і прод. товарів з-ди,
підприємства залізнич. транс-
порту. Лісництво. Профес.-тех.
училище. Музеї: Меморіальний
учасника громадянської війни
М. О. Щорса, який тут народив-
ся.
ЩОРСЬК (до 1939 — Божеда-
рівка) — селище міського типу
Криничанського р-ну Дніпроп.
обл. Залізнич. ст. Божедарівка.
4,8 тис. ж. (1990). Засн. 1881,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня хвиляста, розчленована
ярами і балками. Пересічна
т-ра січня 5,4 , липня
+22,3'. Опадів 450 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 15 га.
В Щ.— елеватор, міжгосп. під-
приємство по переробці с.-г.
продукції, птахоінкубаторна
станція. Профес.-тех. училище.
ЩОРСЬКИЙ РАЙОН
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
^Сл.не
’	Гута-Сту донецьке
Тихонович, .<
134*^
/ванівка
Софі івка
«ще
150
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ЩОРСЬКИИ РАЙОН — район
у пн. частині Черніг. обл.
Утворений 1923. Пл. 1,3 тис.
км2. Нас. 37,4 тис. чол., у т. ч.
міського — 13,6 тис. (1990).
У районі — м. Щорс (райцентр)
та 57 сільс. нас. пунктів.
щ. р. лежить у межах Придні-
провської низовини. Поверх-
ня — низовинна плоска алю-
віальна (на Сх.— пологохви-
ляста зандрова) рівнина, по-
декуди заболочена. Поклади
торфу, піску, цегельно-чере-
пичної сировини. Район роз-
ташований у Чернігівському
Поліссі. Пересічна т-ра січня
—6,9°, липня +19,2е. Опадів
545 мм на рік, найбільша кіль-
кість їх випадає в теплу пору
року. Період з т-рою понад
+ 10 становить 155 днів. Ви-
сота снігового покриву 23 см.
Метеостанція (Щорс). Район
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Снов (прит. Десни) та
його притоки Тур’я, Бреч,Смяч.
Споруджено ставків загальною
пл. водного дзеркала 80 га.
Переважають дерново-слабо-
та середньо-підзолисті грунти,
є також дернові та болотні.
Пл. лісів 36,8 тис. га (з лісо-
утворюючих порід — сосна, бе-
реза, осика, вільха). В запла-
вах річок — лучна та болотна
рослинність. У районі — заказ-
ник Мох та пам’ятка природи
Гальський Мох (респ. значен-
ня), 23 заказники.
Найбільші пром. підприємства:
меблева ф-ка, маслоробний,
прод. товарів з-ди (Щорс), крох-
мальний з-д (с. Петрівка). Га-
лузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво зерново-льонарсько-
го і тваринництво м’ясо-мол.
напрямів. Осн. культури: озима
пшениця, жито, картопля, льон-
довгунець. Розвинуті скотар-
ство, свинарство. Площа с.-г.
угідь (тис. га) — 68,6, у т. ч.
орні землі — 42,5, пасовища —
11,8, сіножаті — 13,6. Осушено
12,5 тис. га. У районі 20 кол-
госпів і 3 радгоспи. Лісництва
(Щорс, села Єліне, Нові Боро-
вичі, Тихоновичі). Залізничні
станції: Щорс, Камка, Низ-
ківка. Автомоб. шляхів 322,7
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 183 км. Профес.-тех. уч-
ще (Щорс).	І. Д. Якушик.
ЩОТОВЕ — селище міського
типу Луган. обл., підпоряд-
коване Антрацитівській міськ-
раді. Залізнич. станція. 5,7
тис. ж. (1990). Засн. 1783,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня слабохвиляста, переви-
щення висот до ЗО м. Пере-
січна т-ра січня —7,7°, липня
+21,5 . Опадів 480 мм на рік.
У селищі — шахта «Щотівсь-
ка», з-д тракторних зап. ча-
стин, вагонне депо.
455
ЮЛІВСЬКА
ЮВІЛЕЙНА — 1) Карстова по-
рожнина (печера) у Подільсько-
Буковинській карстовій обла-
сті. Розташована на лівому
схилі долини р. Циганки по-
близу с. Сапогів Борщівського
р-ну Терноп. обл. Довж. 1500 м.
Утв. у гіпсовій товщі неогено-
вого віку. Вхід — у карстовій
лійці. Ю. являє собою лабі-
ринт з довгими ходами пн.-сх.
простягання і коротшими пн.-
зх. орієнтації. Характерні ку-
поли діам. 5—8 м, заввишки
до 6 м, які проникають у над-
гіпсові вапняки. Ю. відкрили
1967 терноп. спелеологи. 2)
Ю., Печера Ювілейна — геол.
пам’ятка природи респ. зна-
чення (з 1971). Перебуває у
віданні місцевого колгоспу. Охо-
роняється карстова печера ті-
єї ж назви. О. Б. Климчук.
ЮВІЛЕЙНЕ — селище місько-
го типу Дніпропетровського
р-ну Дніпроп. обл. Залізнич.
ст. Підгородна. 10,1 тис. ж.
(1990). Утворене 1987. По-
верхня рівнинна. Пересічна т-ра
січня —6,6°, липня -|- 21,0°. Опа-
дів 429 мм на рік. 2 радгоспи,
у т. ч. «Дніпропетровський теп-
личний комбінат». Філіал ін-ту
« У крземпроект».
ЮВІЛЕЙНЕ — селище місько-
го типу Луган. обл., підпорядко-
ване Артемівській райраді Лу-
ганська; розташоване за 8 км від
нього. 17,3 тис. ж. (1990). Утво-
рене 1954 у зв’язку з буд-
вом шахти, с-ще міськ. типу з
1968. Поверхня слабохвиляста,
перевищення висот до ЗО м.
Пересічна т-ра січня —7,2°,
липня 22,0°. Опадів 490 мм
на рік. Пл. зелених насад-
жень 28 га. У Ю.— вуг. шахта,
збагачувальна ф-ка, луганські
електроапаратний і експеримен-
тального обладнання з-ди. Про-
фес.-тех. училище.
ЮЖНА ЛОМУВАТКА — се-
лище міського типу Луган. обл.,
підпорядковане Брянківській
міськраді. Розташована за 4 км
від залізнич. ст. Ломуватка.
3,8 тис. ж. (1990). Утв. 1953,
с-ще міськ. типу з 1959. По-
верхня підвищена, хвиляста.
Пересічна т-ра січня —7,1 ,
липня -|-22,1О. Опадів 509 мм
на рік. В с-щі — шахта «Ло-
муватська».
ЮЖНЕ — селище міського ти-
пу Одес. обл., підпорядковане
Суворовській райраді Одеси.
Розташоване за 25 км від за
лізнич. ст. Одеса-Східна. 16,5
тис. ж. (1990). Засн. у 1974.
с-ще міськ. типу з 1978. По-
верхня плоска. Пересічна т-ра
січня — 3,8 , липня 4-22,3
Опадів 382 мм на рік. Пл. зе-
лених насаджень 12,6 га. По-
близу Ю. на березі Малого
Аджалицького лиману — Одес.
припортовий з-д; кінцева ді-
лянка аміакопроводу з м. Толь-
ятті. Порт Южний.
ЮЖНОУКРАЇНСЬК (до 1987
— Костянтинівна) — місто об-
ласного підпорядкування Ми-
кол. обл. Розташований на Пд.
області, на лівобережжі серед,
течії р. Південного Бугу. За-
лізнична ст. Південноукраїн-
ська. 38,4 тис. ж. (1990). Засн.
1975, місто з 1987. Поверхня —
слабохвиляста рівнина, розчле-
нована балками та ярами. Пе-
ресічна т-ра січня —4,5 , лип-
ня 4-22,4'. Опадів 450 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
17,5 га. Діє Південно-Укра-
їнська АЕС; буд.-монтажні ор-
ганізації.
ЮЗЕФЙНСЬКА ДАЧА — бот.
пам’ятка природи респ. зна-
чення (з 1975). Розташована
у Рокитнівському р-ні Рівнен.
обл. Перебуває у віданні Ро-
китнівського лісгоспзагу. Пл.
100 га. Охороняється ділянка
дубових насаджень. Окремим
деревам по 300—400 років,
найстарішому дубові бл. 1000
років. Є кілька старих ялин
та екзотичних порід, зокрема
сосна Веймутова. Підлісок утв.
високі (до 7—8 м) кущі лі-
щини. У трав’яному покриві
переважають типові лісові ви-
ди: копитняк, маренка за-
пашна, кислиця.
Літ.: Андриенко Т. Л., Шеляг-
Сосонко Ю. Р. Растительньїй мир
Украинского Полесья в аспекте его
охраньї. К., 1983.
Т. Л. Андрієнко.
ЮЗІВКА — колишня (до 1924)
назва м. Донецька.
ЮЛІВСЬКА ГОРА — бот. за
казник респ. значення (з 1974).
Розташована у Виноградівсь-
кому р-ні Закарп. обл. Перебу-
ває у віданні Хустського лі-
Карстова печера Ювілейна.
Сталагміти в Північному залі.
Каскад натічних утворень
у Південному залі.
Заказник Юлівська Гора.
Сугайник угорський.
сокомбінату. Пл. 176 га. Охо-
роняється ділянка остепнених
дубових лісів. Завдяки сприят-
ливим кліматичним та оро-
графічним умовам збереглися
поряд з гірськими карпат-
ськими видами і типові лісо-
степові, степові та середзем-
юницькии
456
номор. види. На схилах горі
поширені діброви з дуба скель-
ного, дуба Далешампа і дуба
багатоплідного. На пн. схилах
зростають буково-дубові, дубо-
во-букові, місцями букові ліси
з домішкою береки, липи сріб-
лястої, липи широколистої, гло-
ду одноматочкового, клокички
перистої. На пд.-зх. і пд.-сх.
схилах у межах висот 250—
260 м над р. м.— єдине у
країні місце природного зро-
стання дуба бургундського. У
флористичному складі трав’я-
ного ярусу переважають лісо-
степові види.
Літ.: Охорона природи Україн-
ських Карпат та прилеглих те-
риторій. К., 1980.
В. І. Комендор.
ЮНИЦЬКИИ ЗАКАЗНИК —
бот. заказник респ. значення
(з 1974). Розташований у Біло-
водському р-ні Луган. обл. Пе-
ребуває у віданні Луганської
агролісомеліоративної дослід-
ної станції. Пл. 916 га. Охоро-
няється штучне лісове урочи-
ще, створене в кін. 19 ст. під
керівництвом В. В. Докучаєва.
Тут зростають дуб звичайний,
ясен, клен гостролистий, клен
польовий, сосна звичайна, со-
сна кримська, липа, тополя
чорна, горіх грецький, каштан,
в’яз граболистий, жостір, жи-
молость, барбарис звичайний,
бархат амурський. Всього у за-
казнику налічується бл. 250
видів деревних і чагарникових
порід. Є також ділянка незай-
маного цілинного степу. В Ю. з.
проводять н.-д. роботи, діє му-
зей степового лісорозведення.
Літ.: Заповедная природа Дон-
басса. Путеводитель. Донецк, 1987.
В. П. Давидок.
ЮНОКОМУНАРІВСЬК — міс-
то Донец. обл., підпорядковане
Єнакіївській міськраді. Розта-
шований на р. Булавинці (прит.
Кринки, бас. Міусу), за 5 км від
залізнич. ст. Єнакієве. 20,7
тис. ж. (1990). Засн. 1908,
місто з 1965.
Поверхня хвиляста, розчлено-
вана ярами і балками. Переви-
щення висот до 200 м. Пере-
січна т-ра січня — 7,5 , липня
-4-20,9 . Опадів 540 мм на
рік. Пл. зелених насаджень
5 га. В місті — 3 кам.-вуг.
шахти. Профес.-тех. училище.
ЮР’ЇВКА — сели ще міського
типу Дніпроп. обл., з 1991 —
райцентр. Розташована на
лівому березі р. Малої Тор 
нівки (прит. Самари, бас. Дніп-
ра), за 5 км від залізнич. ст.
Варварівка. 2,4 тис. ж. (1990).
Виникла на поч. 18 ст., с-ще
міськ. типу з 1957. Поверхня
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —5,8 , липня 4-21,8’’.
Опадів бл. 430 мм на рік. Пл.
зелених насаджень 1 га. Лісо-
В. М. Юрківський.
меліоративна станція. Млин.
Профес.-тех. училище.
ЮР’ЇВКА (кол. Щоглівка) —
селище міського типу Лутугин-
ського р-ну Луган. обл. Розта-
шована на р. Білій (прит.
Лугані, бас. Сіверського Дінпя),
за 7 км від залізнич. ст. Ро-
дакове. 4,5 тис. ж. (1990).
Засн. у 40-х рр. 19 ст., с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста, розчленована чис-
ленними ярами. Перевищення
висот до 55 м. Є терикони,
відвали, виїмки. Пересічна т-ра
січня —6,6°, липня 4-22,3°.
Опадів 419 мм на рік. У міс-
ті — швейно-трикотажна ф-ка
спорт, виробів Луган. вироби,
об’єднання «Динамо».
ЮР’ЇВСЬКИИ РАЙОН — рай
он у сх. частині Дніпроп. обл.
Утв. 1991. До його складу вві-
йшли Юр’ївська селищна, Вар-
варівська, Жемчужненська, Но-
вов’язівська, Олександрівська,
Олексіївська, Чернявщинська
сільські Ради Павлоградського
району. Райцентр — смт Юр’їв-
ка.
ЮРКЇВКА — селище міського
типу Звенигородського р-ну
Черкас, обл. Розташована на
р. Шполці (прит. Гнилого Ті-
кичу, бас. Пд. Бугу), за 2 км
від залізнич. ст. Богачеве. 3,3
тис. ж. (1990). Вперше згаду-
ється в документах поч. 18 ст.,
с-ще міськ. типу з 1965. Пере-
січна т-ра січня —5,9", липня
4 19,8°. Опадів 508 мм на рік.
У селищі — овочеконсервний
завод.
ЮРКІВСЬКИЙ Віктор Мино-
вич (13.11 1927, Київ) — укр.
економгеограф, кандидат екон.
наук з 1960, професор з 1981.
У 1949 закін. Київ. ун-т.
З 1963 — на кафедрі екон. гео-
графії цього вузу; 1980 —
1985 — декан географічного
ф-ту. Осн. праці з питань екон.
географії зарубіжних країн і
географії сфери обслуговуван-
ня.
Те.: Економічна географія зару
біжних країн. Капіталістичні кра-
їни. К., 1975 [у співавт.]; Еконо-
мічна географія зарубіжних кра-
їн. Країни, що розвиваються. К.,
1978 [у співавт.]; Економічна
географія зарубіжних країн. Со-
ціалістичні країни. (Міжнарод-
ний соціалістичний поділ праці
і співробітництво). К., 1981 [у
співавт.]; Трудовьіе связи в круп-
ном городе. К., 1984 [у співавт.];
Зкономическая география США.
К., 1988; География сферьі об-
служивания. К., 1989.
ЮРСЬКА СИСТЕМА — комп-
лекс відкладів, що утворилися
протягом юрського періоду. За
міжнар. шкалою, у Ю. с.—
З відділи, кожен з них поділя-
ють на яруси; на Україні існу-
ють також місц. стратиграфіч-
ні підрозділи — світи. На Ук-
раїні породи Ю. с. є у всіх
геоструктурах, крім Донецької
складчастої споруди. Нижньо-
і середньоюрські відділи у всіх
регіонах представлені морсь-
кими переважно піщано-глини-
стими породами, верхньоюр-
ський — карбонатними і карбо-
натно-теригенними. У серед,
юрі трапляються континен-
тальні й вулканогенні, у верх-
ній — лагунні утворення. По-
тужність юрської товщі — від
кількох метрів (найменша — у
континентальних відкладах Ук-
раїнського щита) до 10 тис. м
і більше (максимальна — у
морських товщах Гірського Кри-
му). З юрськими відклада-
ми пов’язані поклади нафти
й газу у Передкарпатті, прояви
виробного каміння, породи юр-
ського віку використовують як
буд. (у Донбасі) і облицьову-
вальне (у Кримських горах)
каміння.
Літ.: Стратиграфія УРСР, т. 7.
Юра. К., 1969; Геология шельфа
УССР. Стратиграфия (шельф и
побережья Черного моря). К.,
1984; Юрские отложения Русской
платформи. Сборник научньїх тру-
дов. Л., 1986. В. В. Пермяков.
ЮРСЬКИЙ ПЕРІОД, юра (від
назви гір Юра у Швейцарії
та Франції) — другий період
мезозойської ери геол. історії
Землі. Почався 190—195 млн.
р. тому, тривав 55—58 млн. р.
У Ю. п. переважали опускання
суходолу, що супроводилися
значними мор. трансгресіями.
На тер. України мор. басейни
зосереджувалися у Середземно-
морському рухливому поясі,
на початку Ю. п., у платфор-
меній частині — наприкінці
ранньоюрської та у першій по-
ловині пізньоюрської епох. На
межі середньо- і пізньоюрської
епох і наприкінці Ю. п. відбу-
валися регресії моря, у Перед-
карпатському і Придобруджин-
ському прогинах існували лагу-
ни. Мор. режим панував у
всіх регіонах, крім Українсь-
кого щита. У Дніпровсько-
Донецькій западині і на пд.-зх.
окраїні Східно-Європейської
платформи за середньоюрської
епохи нагромаджувалися також
континентальні осадки. Серед
наземних тварин переважали
величезні рептилії — рослино-
їдні (диплодоки, стегозаври,
бронтозаври) і хижаки (це-
ратозаври, алозаври), жили
літаючі ящери птеродактилі,
дрібні ссавці. З’явилися пер-
ші птахи (на Україні зна-
хідки невідомі) і метелики.
У морях панували безхребетні:
молюски (в основному), корали,
брахіоподи, голкошкірі тощо;
водилися іхтіозаври і плезіо-
заври (на Україні невідомі).
Серед наземних рослин пе-
реважали гінкгові, саговникові,
бенетити, хвойні, папоротеві,
хвощові. Тер. України нале-
жала до середземномор. біо-
географічної провінції. Ю. п.
відповідає кімерійська склад-
частість. На початку Ю. п.
клімат був теплий і вологий,
наприкінці він змінився на май-
же аридний. Відклади, що ут-
ворилися протягом Ю. п., ста-
новлять юрську систему.
В. В. Пермяков.
Річка Юшанли.
ЮШАНЛЙ — річка у Черні-
гівському, Токмацькому і Ме-
літопольському р-нах Запоріз.
обл., ліва прит. Молочної (бас.
Азовського м.). Довж. 94 км,
пл. бас. 545 км?. Бере початок
у балці па Приазовській висо-
чині, на Пн. Сх. від с. Просто-
рого. Долина трапецієподібна,
шир. до 3 км, глиб, до 40 м.
Заплава (пересічна шир. 200 м)
вкрита лучною рослинністю.
Річище звивисте, на значному
протязі розчищене; переважна
шир. 5—8 м. Похил рлчки
1,8 м/км. Живлення снігове і
дощове; бувають паводки. В ме-
жень (червень — вересень) вода
Ю. слабомінералізована. Льо-
достав нестійкий, з грудня до
2-ї пол. лютого. Є ставки, воду
яких використовують для зро-
шування. Ю. П. Яковенко.
457
ЯВОРІВСЬКИИ
ЯБЛУНЕЦЬ — селище місько-
го типу Ємільчинського р-ну
Житомир, обл. Залізнич. стан-
ція. 1,5 тис. ж. (1990). Виник
1910, с-ще міськ. типу з 1977.
Пересічна т-ра січня —5,7°,
липня -|-18,2О. Опадів 531 мм
на рік. Пл. зелених насад-
жень 14 га. Хлібоприймаль-
ний пункт.
ЯБЛУНЙЦЬКИИ ПЕРЕВАЛ,
Татарський перевал, Ясінський
перевал — знижена ділянка
Яблуницького хребта у Горга-
наху на межі Івано-Фр. і За-
карп. областей. Вис. 931 м. Ле-
жить на вододілі річок Пруту й
Чорної Тиси. Смерекові ліси,
місцями з домішкою ялиці та
кедрової сосни і післялісовими
злаковими луками. Автомоб.
шлях Делятин — Рахів. Че-
рез Я. п. у 13 ст. проходила
тат. орда у Зх. Європу, звідси
й друга назва — Татарський
перевал. На схилах діє лиж-
на траса з підйомником. Об’єкт
туризму.	Ю. И. Нестерук.
ЯБЛУНІВ — селище міського
типу Косівського р-ну Івано-
Фр. обл. Розташований на
р. Лючці (прит. Пістиньки,
бас. Пруту), за 15 км від за-
лізнич. ст. Коломия. 1,9 тис. ж.
(1990). Відомий з 2-ї пол.
16 ст., с-ще міського типу з
1940. Поверхня — тераси Люч-
ки, розчленовані ярами, балка-
ми та невеликими водотоками.
Перевищення висот до 70 м.
Пересічна т-ра січня — 5,2%
липня +18,0°. Опадів 820 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
27 га. Є дендрарій — пам’ятка
садово-паркового мистецтва
місц. значення. В Я.— філіал
Косівського виробничо-худож.
об’єднання «Гуцульщина», ліс-
ництво. Розвинуті різноманітні
народні художні промисли, зо-
крема ткацтво.
ЯБ Л УНІВСЬКЕ	Г АЗОКОН -
ДЕНСАТНЕ РОДОВИЩЕ
родовище у Лохвицькому р-ні
Полтав. обл. Належить до
Дніпровсько-Донецької нафто-
газоносної області. Пов’язане
з брахіантиклінальною склад-
кою (розміри 12X5 км). У від-
кладах серед, і ниж. карбону
виявлено 8 газоконденсатних
покладів, з них найзначніші
за запасами розташовані на
глиб. 3650—3900 і 4570
5100 м. Родовище експлуату-
ють з 1983. Дебіт свердловин
440—5597 тис. м3 газу за добу.
Газ метановий (метану 80.6
88,9 %), вміст вуглекислого
газу 2,2 — 7 %, азоту — 0,03 —
3,1 %. Вміст конденсату в газі
121 — 236 г/м3. Конденсат ме-
таново-нафтеново-ароматично-
го типу. Газ подається до га
зопроводу Шебелинка — Пол-
тава — Київ.	В. В. Крот.
Вид з Яблуницького перевалу.
ЯБЛУНІВСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— бот. заказник респ. значення
(з 1982). Розташований у Гу-
сятинському р-ні Терноп. обл.
Перебуває у віданні Чортків-
ського лісгоспзагу. Пл. 2103 га.
Охороняється ділянка дубово-
грабового лісу, в його багатому
трав’яному покриві зростають
рідкісні види, занесені до Чер-
воної книги України: крокус
Гейфеля, підсніжник звичай-
ний, любка дволиста, цибуля
ведмежа. Іл. с. 458.
М. П. Чайковський.
ЯВКИНСЬКА ЗРОШУВАЛЬ-
НА СИСТЕМА — меліоратив-
на система у Снігу рівському,
Жовтневому, Баштанському,
Березнегуватському та Ново-
бузькому р-нах Микол, обл.
Буд-во почато 1974 і здійсню-
ється у 5 черг: 1-у чергу (25,1
тис. га) введено в дію 1984.
Заг. площа зрошуваного масиву
97 тис. га, на кін. 1990 площа
зрошуваних земель становила
50,0 тис. га. Поверхня зрошу-
ваного масиву рівнинна. Грун-
товий покрив представлений
чорноземами південними мало-
гумусними та чорноземами зви-
чайними неглибокими мал©гу-
мусними. Грунтоутворювальні
породи — леси і лесовидні су-
глинки. Джерело живлення —
води Дніпра та Інгульця. Забір
води здійснюють гол. насосною
станцією (продуктивність 25
мл/с), на внутрішньогосп. ме-
режі її розподіляють за допо-
могою 42 станцій підкачки.
Протяжність магістральної ме-
режі — 91,8 км, внутріш-
ньогосподарської — 926,1 км,
у т. ч. закритої — 813,3
км. Відкрита мережа забезпе-
чена гідроізоляцією (бетонно-
плівкове покриття). До приро-
доохоронних заходів, запровад-
жених на тер. системи, нале-
жать: контроль за меліоратив-
ним станом земель, зрошування
дощуванням, застосування ко-
лекторно-дренажної мережі
для регулювання рівня підгрун-
тових вод і захисту земель від
повторного засолювання. Од-
нією з екологічних проблем
є зниження (до 0,7 — 0,9 г/л)
мінералізації поливної води, що
пов’язано з обмеженням скиду
у р. Інгулець пром. стоків
гірничо-збагачувальних комбі-
натів Криворізького басейну.
Р. О. Ваєр.
ЯВОРІВ — місто Львів, обл.,
райцентр. Розташований на
р. Шкло (прит. Сану, бас.
Вісли). Залізнична станція. 13,2
тис. ж. (1990). У писемних
джерелах вперше згадується
1376, міські права затвердже-
но 1569, до категорії міст
віднесено 1939. Поверхня —
підвищена хвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня —4,0 ,
липня -|-18,1С. Опадів 686 мм
на рік. Метеостанція. Пл. зеле-
них насаджень 149 га. У Я.—
5 бот. пам’яток природи (місц.
значення). З-ди: «Металопласт-
мас», «Явір», хлібний; цех
Львів, ф-ки худож. меблів, філі-
ал Комарнівського деревообр.
комбінату. Лісгоспзаг. Я.— дав-
ній осередок худож. ремесел
(різьблення, декоративний роз-
пис, ткацтво, вишивання, ви-
робництво дитячих іграшок, су-
венірів тощо).
Об’єкт туризму — музей укр.
письменника та громад, діяча
О. С. Маковея, який тут наро-
дився.
ЯВОРІВСЬКИИ РАЙОН
район у пн.-зх. частині Львів,
обл. Утворений 1940. Пл. 1,4
тис. км . Нас. 120,7 тис. чол.,
у т. ч. міського — 51,9 тис.
(1990). У районі — міста Но-
вояворівське, Яворів (райцентр),
с-ша міськ. типу Івано-Франкове,
ЯВОРІВСЬКО-ЖЕШУВСЬКИИ
458
молин.
388
Вербляни
іаковець
Залужжя
нкове Ясниська
Буте
Д ’М
'Берди ті
Рогі зно
'Прилбичі
Вороц^
Віжомля
1 Великоп
югтани
залов>дник
-Розточчя
Колониці о
/ Заводів
Нагачів
Чернилява,
'Сарни Скяо
Яеррю
'^=====а=Шклоо>
Новояеорівськ
улТерновиц*
Немирів
ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОН
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
'Серед кеви Ці
О \] Ч
Свидниця
Лозино
нижче 200 300 емще
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
Краковець, Немирів, Шкло та
132 сільс. населені пункти.
Я. р. розташований у межах
Розточчя. Поверхня — підви-
щена горбиста лесова рівнина.
Трапляються денудаційні ос-
танці осадочних порід. Корисні
копалини: природний газ, торф,
самородна сірка, каолін, бенто-
нітові, глауконітові й вогне-
тривкі глини. Є джерела мін.
вод, лік. грязі. Район міститься
у Західно-Українській лісосте-
повій фізико-географічній про-
вінції. Пересічна т-ра січня
4,0 , липня -|-18,1о. Опадів
680—730 мм на рік, найбільша
їх кількість випадає влітку.
Період з т-рою понад -|-10п
становить 158 днів. Висота сні-
гового покриву бл. 20 см. Ме-
теостанція (Яворів). Район на-
лежить до вологої, помірно теп-
лої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Верещиця (прит. Дніст-
ра), Шкло, Завадівка (бас.
Вісли). Переважають дерново-
слабопідзолисті грунти та чор-
ноземи опідзолені. Пл. лісів
52,4 тис. га (лісоутворюючі
породи: граб, бук, дуб, сосна).
У Я. р.— заповідник Розточчя
(респ. значення), частина За-
ва дівського заказника, 16 па-
Яблунівський заказник.
м’яток природи, 2 парки (19
ст.) — пам’ятки садово-парко-
вого мистецтва (села Свидниця,
Нагачів), 4 заповідні урочища
(всі — місц. значення).
Пром. підприємства — Яворів-
ське виробниче об’єднання «Сір-
ка» (поблизу Новояворівсько-
го), з-ди: «Металопластмас»,
♦ Явір», хлібний (Яворів), ке-
рамзитовий (Шкло), Страдчів-
ський силікатний, «Ритм», це-
гельні (Немирів, Краковець, се-
ла Рогізно, Коханівка, Гли-
нець, Мельники), лісопильний
(Немирів), меблевий комбінат
(Івано-Франкове) та ін. Га-
лузі спеціалізації с. г.— рос-
линництво зерново-льонарсь-
кого та тваринництво мол.-
м’ясного напрямів. Осн. куль-
тури: пшениця, жито, ячмінь,
льон, картопля, овочеві. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1991) —
57,6, у т. ч. орні землі — 35,5,
сіножаті й пасовища — 21,9. У
районі 22 колгоспи, радгосп,
птахофабрика (с. Домажир). За-
лізнич. ст.: Янорів, Янтарна,
Шкло. Автомоб. шляхів 605 км,
у т. ч. з твердим покрит-
тям — 453 км. Діють курорти:
Немирів (бальнеологічний) і
Шкло (бальнеогрязьовий). Уч-
ща : худож. обробки дерева
(Новояворівське), профес.-тех
нічне (Івано-Франкове). Бюро
подорожей та екскурсій (Ново
яворівське).
Об’єкт туризму — музей укр.
письменника та громад, діяча
О. С. Маковея на його батьків-
щині (Яворів).
ЯВОРІВСЬКО ЖЕШУВСЬКИИ
ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОКРУГ —
частина Балтійської геобота-
нічної підпровінціі, у межах
Львів, обл. Охоплює Надсан-
ську рівнину. Природна рос-
линність округу становить бл.
40 % його площі; це ліси,
луки та болота. Найпоширені
ші дубово-соснові ліси, пов’я-
зані з дерново-підзолистими су-
піщаними та піщаними грун-
тами зандрових рівнин. На
дерново-підзолистих оглеєних
грунтах виположених вододілів
трапляються грабово-дубові,
рідше — букові ліси. У вологі-
ших умовах на дерново-глеєвих
чи болотних грунтах поширені
чорновільхові угруповання. Лу-
ки переважно болотисті —
стрункоосокові, великолепеш-
някові і торф’янисто-дернисто-
щучникові. Болота евтрофні,
трав’яні, переважно очеретяні,
рогозові, хвощеві та трав’яни-
сто-мохові. В межах округу
на території України виділяють
Яворівський геобот. район.
М. А. Голубець.
ЯВОРНЙК, Явірник — гірсь-
кий хребет у Горганах, у ме-
жах Івано-Фр. обл. Вис. до
1131,9 м. Пов’язаний із Ски-
довим покривом. В геол. будові
беруть участь переважно пі-
сковики палеоцену. Вони утво-
рюють на пд.-зх. схилах і
у пригребеневій частині кам.
розсипи, а на протязі 2,5 км —
круту урвисту стінку. Крутизна
пд.-зх. схилів 20—ЗО , пн.-сх.
ЗО—40' і більше. Пд.-сх. части-
на хребта (до 1243 м заввишки)
кі лькома відрогами виходить до
долини Пруту. Крутіші пн.-сх.
схили розчленовані ущелино-
подібними долинами. Доміну-
ють ялицево-ялинові ліси, є осе-
редки сосни. Пд.-сх. і центр, час-
тини хребта входять до Карпат-
ського природного національно
го парку. Район туризму.
Я. С. Кравчук.
ЯВОРНИК, Гора Яворник —
бот. пам’ятка природи респ.
значення (з 1975). Розташова
ний у Великоберезнянському
р-ні Закарп. обл. Перебуває у
віданні Жорнавського лісоком-
бінату. Пл. 100 га. Охороняєть-
ся ділянка буково яворового
пралісу на кам’яних осипищах
на вис. 1500 м над р. м. У під-
Ягорлицький заказник.
Ягорлицька затока.
Гніздо гаги.
ліску поширений бузок угор-
ський.
ЯГОРЛЙК — річка у Котов-
ському і Красноокнянському
р-нах Одес. обл. України та у
Молдові (пониззя), ліва прит.
Дністра. Довж. 73 км, пл. бас.
1590 км2. Бере початок з болота
на Пн. Зх. від с. Борщі. Долина
У-подібна, шир. до 1 — 3,2 км,
глиб. 70—130 м. Заплава зав-
ширшки до 100—200 м, поде-
куди заболочена. Річище слабо-
звивисте, переважна шир. 4—
10 м, глиб, до 1,5—1,8 м. По-
хил річки 1,7 м;км. Основна
притока — Тростянець (права).
Живлення переважно дощове і
снігове. Льодостав з поч. січня
до серед, березня. Стік зарегу-
льований численними ставками
і невеликими водосховищами.
Воду річки використовують для
водопостачання і зрошування;
рибництво. О. М. Захарченко.
ЯГОРЛЙЦЬКА ЗАТОКА
мілководна затока у пн. частині
Чорного м., омиває узбережжя
Микол, і Херсон, областей. Від
Дніпровського лиману відок-
ремлена Кінбурнською косою,
від Чорного м.— частково о-ва-
ми Довгим і Круглим. Довж.
26 км, шир. біля входу 15 км,
глиб, до 5 м. Замерзає лише
в суворі зими. Частина аквато
рії — у складі Ягорлицького
заказника.
ЯГОРЛЙЦЬКИИ ЗАКАЗНИК
орнітологічний заказник
респ. значення (з 1974). Розта- •
459
ЯДРА
шований у Голопристанському
р-ні Херсон, обл. та Очаків-
ському р-ні Микол, обл. Пере-
буває у віданні Чорноморського
біосферного заповідника (є його
буферною зоною). Пл. ЗО 300 га.
Охороняється акваторія Ягор-
лицької затоки, що є місцем
гніздування, зимівлі та відпо-
чинку під час міграцій бага-
тьох видів птахів. Входить до
складу водно-болотних угідь
міжнар. значення.
В. П. Давидок.
яготйн — місто Київ, обл.,
райцентр. Розташований на
р. Супої (прит. Дніпра), заліз-
нич. станція. 25,4 тис. ж. (1990).
Засн. 1552, місто з 1957. По-
верхня плоска. Пересічна т-ра
січня — 6,6', липня -|-19,7 ’.
Опадів 518 мм на рік. Метео-
станція. В Я.— дослідно-мех.,
полегшених конструкцій, це-
гельний, маслоробний, хлібний,
прод. товарів, комбікормовий
та цукровий з-ди, птахофабри-
ка, елеватор. Мед. і тех. уч-ща.
Картинна галерея.
Об’єкт туризму — істор. музей
ім. Т. Г. Шевченка, який тут пе-
ребував 1843—44 та 1859.
ЯГОТЙНСЬКИИ РАЙОН
район на Сх. Київ. обл. Утво-
рений 1923. Пл. 0,8 тис. км2.
Нас. 45,3 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 25,4 тис. (1990). У
районі — м. Яготйн (райцентр)
та 44 сільс. нас. пункти.
Поверхня — слабохвиляста
рівнина з великою кількістю
улоговин. Поклади суглинків,
торфу. Розташований у межах
Лівобережно-Дніпровської лі-
состепової фізико-географічної
провінції. Пересічна т-ра січня
6,6 \ липня +19,7°. Період
з т-рою понад -|-10о становить
Супоївка
улябівкаї
оз Суігй
поі ка
Яготйн
0 Двірківщина
Панфчли
V
157 днів. Опадів 518 мм в
на рік, з них найбільша кіль- V
кість випадає в теплий період
року. Висота снігового покриву
12 см. Метеостанція в Яготині.
Належить до недостатньо во-
логої, теплої агрокліматич. зо-
ни. Найбільші річки: Су пій з
Фарбоване
від 100 до 150
нці
.-'Добраничівка
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
водосховищами біля Яготина,
Перевід (на пн.-сх. межі райо-
ну), Гнила, Оржиця. Спорудже-
но 50 ставків заг. пл. водного
дзеркала 735 га. Поширені
чорноземи типові (77 % площі
району), лучно-чорноземні та
їх солонцюваті відміни, лучні,
мулувато- й торфово-болотні
грунти. Під лісами зайнято
764 га. Осн. деревні породи:
дуб, граб, сосна, клен, ясен.
Насаджено 750 га полезахис-
них лісосмуг. У районі розта-
шований Сулимівський парк —
пам’ятка садово-паркового ми-
стецтва (с. Сулимівка) та Гала-
ганове урочище (всі — місц.
значення).
Найбільші пром. підприємства:
яготинські дослідно-мех., по-
легшених конструкцій, масло-
робний, комбікормовий, цегель-
ний, цукровий з-ди, птахофаб-
рика. С. г. спеціалізується на
вирощуванні пшениці, кукуру-
дзи, цукр. буряків, овочів,
картоплі, вироби, молока й
м’яса. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 62,6, у т. ч. орні зем-
лі — 54,9, сіножаті і пасови-
ща — 6,9. Осушено 4,7 тис. га,
зрошується 3,5 тис. га. В райо-
ні — 12 колгоспів, 5 радгоспів.
Дослідна станція Укр. н.-д. ін-
ту землеробства (с. Панфили).
Залізничні станції: Яготйн,
Черняхівський. Автомобільних
шляхів 644,6 км, у т. ч. з твер-
дим покриттям — 299,5 км.
Мед. і тех. уч-ща в Яготині.
Об’єкти туризму: історичний
музей ім. Т. Г. Шевченка, який
1843—44 та 1859 перебував
у місті (Яготйн); музей-садиба
нар. художниці України К. В.
Білокур на її батьківщині
(с. Богданівна); музеї — двічі
ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОН
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
«евід
Сотпниківка
134
Лозовий Яр
’емеиивк
Райківщина
Тодун-вка
Сил им вкаІ^-г^г==і'0
Жоравка \
У	Богдан.вка
Черняхі вка ®	?
Ничипср'вка
Героя Рад. Союзу А. Г. Крав-
ченка в Сулимівці, де він на-
родився; археологічний Доб-
раничівської пізньопалеолітич-
ної стоянки (с. Добраничів-
ка).	І. А. Ярмоленко.
ЯДРА КОНДЕНСАЦІЇ — гі-
гроскопічні частинки атмосфер-
ного аерозолю, на яких кон-
денсується водяна пара і утво-
рюються краплини хмар та
туманів. До Я. к. відносять
великі (радіусом 0,1 — 1 мкм) та
гігантські (понад 1 мкм) час-
тинки. Я. к. утворюються вна-
слідок випаровування і роз-
бризкування мор. води, вивіт-
рювання гірських порід, ант-
ропогенного забруднення атмо-
сфери, в результаті лісових
пожеж та вулканіч. діяльно-
сті. Розрізняють розчинні Я. к.,
""Літо (вдень) ” Зима (вранці)
Вертикальний розподіл ядер
конденсації в атмосфері
(в районі Києва).
до яких належать сполуки хло-
ру, сірки, азоту, магнію, каль-
цію тощо, та нерозчинні —
частинки диму, грунту і гір-
ських порід, мікроорганізмів
тощо. Концентрація Я. к. зале-
жить від походження повіт-
ряної маси — в повітрі мор. по-
ходження в 1 см3 міститься
10 —100 Я. к., континенталь-
ного — 100—10 000 ядер. Кон-
центрація Я. к. суттєво впливає
на мікроструктуру хмар і ту-
манів, формування опадів ат-
мосферних, виникнення смогів
та утворення сірчанокислого
аерозолю у стратосфері. З висо-
тою кількість Я. к. в атмосфері
зменшується, при цьому швид
кість, з якою відбувається цей
процес, залежить від терміч.
стратифікації. Напр., у Києві
(див. мал.) влітку при перева-
жанні нестійкої стратифікації
і інтенсивному турбулентному
теплообміні відносна концент-
рація Я. к. (п/п3 зменшується
з висотою повільніше, ніж
узимку, коли стратифікація
найчастіше має характер інвер-
сії, тобто з висотою т-ра зро-
стає. У великих містах і пром.
центрах, у т. ч. в Україні,
спостерігається підвищена кон-
центрація Я. к. антропогенного
походження. У річному ході
кількість Я. к. біля земної
поверхні помітно зменшується
від зими до літа (мінімум
припадає на червень). Саме ці
зміни пов’язані з коливання-
ми інтенсивності турбулентного
теплообміну на території рес-
публіки протягом року.
Літ.: Мазин И. П., ПІметер С. М.
Облака, строение и физика обра-
зования. Л., 1983; Матвеев Л. Т.
Курс общей метеорологии. Физика
атмосферьі. Л., 1984.
М. В. Буйков.
ЯДРА КРИСТАЛІЗАЦІЇ —
найдрібніші частинки атмо-
сферного аерозолю, на яких
відбувається сублімація водя-
ної пари і утворюються льодові
кристали. Розрізняють два види
кристалізації: на Я. к., що
містяться всередині переохоло-
джених краплин (імерсійні
Я. к.), та при зіткненні ядер
з краплями (контактні
Я. к.). Одна з найважливіших
характеристик Я. к.— т-ра,
при якій починає проявлятись
їхня кристалізуюча дія. Для
природних Я. к. типові значен-
ня такої порогової т-ри нижче
-10°. Кристалізуюча здатність
Я. к. зумовлена наявністю на
їхній поверхні водневих зв’яз-
ків, подібністю кристалічних
граток Я. к. й льоду та ін. фак-
торами. Походження Я. к. по-
в’язане з вивітрюванням гір-
ських порід, виверженням вул-
канів, продуктами згоряння,
мор. солями, метеоритною ре
човиною тощо. Радіуси Я. к.—
понад 0,1 мкм; концентрація
їх дуже мінлива, переважає
10 ядер на 1 м" повітря при
т-рі —10 . Збільшення кілько-
сті Я. к. спостерігається при
Ядра кристалізації.
Концентрація кристалічних
часток у зоні кристалізації
через 14 хв (А) і 26 хв (Б) після
початку впливу.
ЯЗВИНКА
460
Р. О. Язиніна.
пилових бурях, лісових поже-
жах, вулканіч. діяльності, ан-
тропогенному забрудненні ат-
мосфери. Я. к. відіграють важ-
ливу роль у формуванні хмар
і утворенні опадів агмосферних.
На спеціальному наук, полі-
гоні у Дніпроп. обл. здійсню-
ють експерименти щодо збіль-
шення інтенсивності опадів, зо-
крема із зимових фронтальних
систем хмар та купчастих хмар
влітку внаслідок введення реа-
генту (див. мал.). На стрічці
самописця зареєстровано зро-
стання концентрації криста-
ліч. частинок у висококупча-
стих хмарах через 14 хв після
початку експерименту (А) і че-
рез 26 хв (Б).
Літ.: Половина И. П. Рассеяние
переохлажденньїх слоистообраз
ньіх облаков и туманов. Л., 1980;
Мазин И. П. Шметер С. М. Об-
лака, строение и физика образо-
вания. Л., 1983. М. В. Буйков.
ЯЗВИНКА — річка у Березнів-
ському і Сарненському р-нах
Рівнен. обл., ліва прит. Случі
(бас. Прип’яті). Довж. 29 км,
пл. бас. 345 км2. Бере початок
на Зх. від с. Поляни в межах
Костопільської рівнини. Доли -
на нечітко виявлена, шир. до
2,5 км. Заплава двостороння
(шир. до 500 м), заболочена. Рі-
чище на значному протязі ви-
прямлене, шир. 10—25 м (біля
гирла до 35 м), глиб, до
1,2 м. Похил річки 0,8 м/км.
Живлення мішане, з перева-
жанням снігового. Льодостав з
2-ї пол. грудня до серед, берез-
ня. Я.— водоприймач осушу-
вальних систем («Язвинка»,
«Тинне — Зносичі» та ін.).
І. М. Коротун.
ЯЗИНІНА Раїса Олександрів-
на (5.ХП 1927, с. Нова Олек-
сіївна Саратовської області
Росії) — укр. економ-геог-
раф, доктор географічних наук
з 1986. У 1955 закінчила Львів,
університет. Протягом 1955—
62 працювала у Львів, торгово-
екон. ін-ті, 1962—75 — у Раді
по вивченню продуктивних сил
України. З 1975 — у Відділенні
географії Ін-ту геофізики АН
України (з 1991 — Ін-т геогра-
фії). Осн. праці з проблем
тер. організації агропром. ком-
плексів, прод. комплексу. Пра-
цює над питаннями природо-
користування в агропром. ком-
плексі.
Те.: Специализированньїй аграр-
но-промьішленньїй комплекс и его
территориальная организация. К.,
1979; Вопросьі природопользова-
ния в зкономико-географических
исследованиях специализирован-
ньіх АПК. В кн.: Географические
исследования для развития аграр-
но-промьішленньїх комплексов.
Сборник научньїх трудов. К.,
1986; Территориальная дифферен-
циация производства и потребле-
ния продуктов питання в Украин-
ской ССР. «АПК: зкономика, уп-
равление», 1989, № 11 [у співавт.].
ЯИКЇВСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
бот. заказник респ. значення
(з 1974). Розташований у Рож-
нятівському р-ні Івано-Фр. обл.
Перебуває у віданні лісокомбі-
нату «Осмолода». Пл. 263 га.
Охороняється ділянка пралісо-
вого масиву на схилах г. Яйце,
на вис. 1400—1500 м над р. м.
Особливу цінність становить
найбільший на Україні релікто-
вий масив сосни кедрової євро-
пейської (зберігся з раннього
голоцену), занесеної до Черво-
ної книги України. Переважа-
ють вологі й сирі кедрово-яли-
нові та ялиново-кедрові субори
чорницеві та чорницево-сфагно-
ві. У місцях, де немає грунтово-
го покриву, поширене криволіс-
ся сосни гірської. Багатий тва-
ринний світ: козуля європейсь-
ка, ведмідь бурий, вовк, рись,
кіт дикий, куниця лісова, глу-
хар, шишкар ялиновий, горіхів-
ка, омелюх. Є лісонасіннєва ді-
лянка.
Літ.: Стойко С. М. Карпатам зе-
леніти вічно. Ужгород, 1977.
С. М. Стойко.
ЯИКО-ІЛЕМСЬКЕ, Яйце — го-
ра у Горганах, в Івано-Фр. обл.
Вис. 1680 м. Вершина яйце-
подібна. Пн.-сх. схили стрімкі,
урвисті, пд.-західні — пологі.
Поверхня вкрита кам. розсипи-
щами — греготами. Розвиваєть-
ся сучасна нівація. Трапля-
ються субальп. чагарничкові пу
стища. Нижче 1600 — пояс гір-
сько-соснового криволісся, що
переходить у смерічники. Збе-
реглися угруповання сосни кед-
рової. На Пд.-Сх. — кедровий
заказник. Об’єкт туризму.
О. М. Федірко.
ЯИЛА (тюрк.) — майже безлісі
плосковершинні плато Голов-
ного пасма Кримських гір.
Займає найвищий (вис. 500—
1545 м) ярус ландшафтів Крим-
ської фіз.-геогр. країни. Окремі
Я. мають власні назви. До зх.
ланцюга Я. належать: Байдар-
ська яйла, Ай-Петринська яй-
ла, Ялтинська яйла, Нікітська
яйла, Гурзуфська яйла, Бабу-
ганяйла; до східного — Чатир-
даг, Демерджі-яйла, Тирке,
Довгоруківська яйла та Ка-
рабі-яйла. Складаються вони
гол. чин. з вапняків юрського
віку. Розвинутий карст; тут
нараховують бл. 8500 лійок
карстових, понад 800 печер,
шахт і колодязів (див. Печери
кримські). Опадів від 510 до
1200 мм на рік. Грунтовий
покрив утворюють гірсько-луч-
ні, гірсько-степові чорноземи
та щебенисті змиті грунти на
крутих схилах. Рослинність
представлена гірськими степа-
ми з осоки низької, ковили
вузьколистої та сформованими
на їхньому місці угрупован-
нями костриці борознистої, сто-
колосу каппадокійського. У
зниженнях вкраплені лучні
формації, на кам. відслоненнях
формуються фриганоїди чеб-
реців, сонцецвіту Стевена. У зх.
ланцюгу Я. трапляються ма-
сиви букових лісів за участю
граба, клена Стевена, на верши-
ні Чатирдагу — зарості ялівцю
козачого та ялівцю низько-
рослого. У флорі Я. виявлено
бл. 50 ендемічних видів (при-
воротень яйли, самосил яйли,
переломник кримський тощо).
У зв’язку з великим антро-
погенним навантаженням знач-
ні площі природної рослин-
ності деградували і потребують
охорони. Серед ландшафтів Я.
найпоширеніші урочища: кар-
рових полів; схилово-яйлин-
ські; вирівняних яйлинських
плато; карстових улоговин. На
Петра
оземче
Максима Горького
Переможне
Ноеодснилівка
г.Червоноаомійське
„ и й пана»
Заказники
1 Радивонівсьний
2 Алтагирський
З Молочний Лиман
’Рсзівка
тжчс 50
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
значних площах — урочища
периферійних скель, куеегопо-
дібних пасом та ін. Тут понад
40 тер. та об’єктів природ-
го гірсько-лісового заповідника
та Кримського заповідника
(див. Додаток).
В. Г. Єна, Я. П. Дідух.
ЯКЙМІВКА — селище місько-
го типу Запоріз. обл., рай-
центр. Розташована на р. Ма-
лий Утлюк (впадає в Утлюць-
кий лиман Азовського м.).
Залізнична станція. 13,1 тис.
ж. (1990). Виникла 1833, с-ще
міськ. типу з 1957. Пересічна
т-ра січня —3,5°, липня 4-23°.
Опадів 388 мм на рік. Метео-
пост. Пл. зелених насаджень
184 га. У Я.— ботанічний
Малоутлюцький заказник місц.
значення. Найбільші пром. під-
приємства : з-ди «Стандарт»,
прод. товарів, хлібний, сиро-
робний, асфальтобетонний, ком-
бікормовий; елеватор. Південне
відділення Укр. н.-д. ін-ту
механізації і електрифікації
с. г. Плодорозсадницький рад-
госп. Профес.-тех. уч-ще. Крає-
знавчий музей.
ЯКЙМІВСЬКИИ РАЙОН
район на Пд. Зх. Запоріз. обл.
Утворений 1930. Пл. 1,85 тис.
км2. Нас. 38,9 тис. чол., у т. ч.
міського — 14,7 тис. (1990).
У районі — с-ща міськ. типу
Якимівка (райцентр), Кирилів-
ка та 46 сільс. нас. пунктів.
Я. р. лежить у межах При-
чорноморської низовини. На
Пд. омивається Утлюцьким,
на Сх.— Молочним лиманами
Азовського м. Поверхня — пло-
ска (подекуди пологохвиляста)
лесова рівнина, слаборозчлено-
вана балками. Трапляються
поди. З ін. форм рельєфу —
прилиманні абразійні уступи,
коси. Поклади піску, лік.
грязі. Район розташований у
ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОН
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ленііїеьье
Вел
Якимівка
'Радивпнівка
Володимирівна
Вовчансьне
ядШелюеи ’
’авидівка
------т-е
ОхріМівка
Кирилівка
А зовсі ке цО
Атманай
но-заповідного фонду України,
що займають бл. 20 % площі
всіх Я. Окремі масиви Я. охо-
роняються у складі Ялтинсько-
АЗОВСЬКТ МОРЕ
461
ЯЛТА
Причорноморсько-Приазовсь-
кій сухостеповій фізико-геогра-
фічній провінції. Пересічна т-ра
січня —3,5°, липня +23,1°.
Опадів 360—375 мм на рік,
найбільша кількість їх випа-
дає влітку. Період з т-рою
понад +10° становить 175
днів. Висота снігового покриву
10 см (нестійкий). Метеопост
(Якимівка). Я. р. належить до
дуже посушливої, помірно жар-
кої агрокліматич. зони з м'якою
зимою. Осн. річки — бас. Азов-
ського м.: Великий Утлюк,
Малий Утлюк, Тащенак та
Молочна. На Пд. Зх.— лиман
Болградський Сивашик. Спо-
руджено 18 ставків (заг. пл.
водного дзеркала 282 га). Пе-
реважають темно-каштанові та
каштанові солонцюваті в ком-
плексі з солонцями (73 %
від площі с.-г. угідь району),
є південні солонцюваті чорно-
земи, лучні глейові вилугувані
грунти та ін. Пл. лісонасад-
жень 6,7 тис. га, у т. ч. поле-
захисних лісосмуг — 3,3 тис.
га. Природна типчаково-кови-
лово-полинова рослинність збе-
реглася на схилах балок і те-
риторіях та об’єктах природно-
заповідного фонду. У районі
респ. значення Алтагирський
заказник, частина заказника
Молочний Лиман, Радивонів-
ський заказник, місц. значен-
ня — 5 заказників і Кири-
лівський парк — пам’ятка са-
дово-паркового мистецтва.
Найбільші підприємства: з-ди
«Стандарт», прод. товарів, хліб-
ний, сироробний, асфальтобе-
тонний, комбікормовий; елева-
тор (Якимівка), ефіроолійний
радгосп-завод (с. Розівка). С. г.
спеціалізується на вирощуван-
ні зернових культур та вироби,
молока, м’яса, вовни, яєць. Осн.
культури: озима пшениця, яч-
мінь, кукурудза, соняшник;
ефіроолійні (троянда, коріандр,
шавлія, лаванда). Розвинуті
садівництво, баштанництво. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
132,0, у т. ч. орні землі —
115,6, пасовища і сіножаті —
14,5. Зрошується 54,3 тис. га
(Приазовська зрошувальна си-
стема). У районі 16 колгоспів,
8 радгоспів. Лісництво (с. Бо-
гатир), плодорозсадницький
радгосп (Якимівка). Залізнична
ст. Якимівка. Автомоб. шляхів
328,5 км, у т. ч. з твердим
покриттям — 273,1 км. Півден-
не відділення Укр. н.-д. ін-ту
механізації і електрифікації
с. г., профес.-тех. уч-ще (Яки-
мівка). Діє грязьовий і примор.
кліматич. курорт Кирилівка.
На узбережжі Азовського м.—
численні бази відпочинку. У
Якимівці — краєзнавчий музей.
Н. А. Войлошникова,
Ю. І. Глущенко.
ЯЛАНЕЦЬ — річка у Бершад-
ському р-ні Вінн. обл., Гайво-
ронському р-ні Кіровогр. обл.
та Савранському р-ні Одес.
обл., ліва прит. Савранки.
Довж. 52 км, пл. бас. 351 км2.
Бере початок біля с. Яланця.
Долина трапецієвидна, шир. до
2—3 км; заплава завширшки
до 200 м. Річище помірно зви-
висте, на окремих ділянках
випрямлене. Похил річки 3,5
м/км. Живлення мішане, з
переважанням снігового. Вліт-
ку у верх, течії пересихає.
Льодостав нестійкий, з серед,
грудня до поч. березня. Воду
використовують для тех. водо-
постачання і зрошування.
ЯЛАНКА — річка у Томаш-
пільському та Ямпільському
р-нах Вінн. обл., права прит.
Марківки (бас. Дністра). Довж.
34 км, пл. бас. 227 км2. Бере
початок біля с. Яланця. Долина
У-подібна, шир, до 0,5 км.
Заплава двостороння, завшир-
шки ЗО—60 м, у пониззі до
150 м. Річище помірно звиви-
сте. Похил річки 5,3 м/км.
Живлення мішане. Замерзає
наприкінці грудня, скресає на
Я Л Т А
► Пам'ятники історико-революційних подій
Полікурівськии меморіал (тут поховано відомих
' діячів вітчизняної науки і культури)
Пам'ятники: І Художникові-лейзажисту Ф 0. Ва-
Ісильєву 2 Лесі Українці
ЗМаксиму Горькому4 А. П. Цехову
г агорб о
&
стадіон
* Пам'ятки архітектури
1 Миколаївська військова церква (1915 р.)
2 Вірменська церква (1884-1916 рр.)
З Дзвіниця (19 ст.)
О Музеї
1 Краєзнавчий музей 2 Літературн*»-меморіаль
ний музей К. А. Треньова І П. А. Павленка 3 „По-
ляна казок^ 4 Будинок-музей А. П. Цехова
5 Історичний музей (в будинку костьолу, 1914 р.)
6 Виставочний зал Спілки художників
О Театр, цирк, курортний зал
1 Театр ім А. П. Цехова 2 Цирк 3 Курортний зал
(Е Бюро подорожей та екскурсій
Л Туристські бази 1 .Ялта'2 „Магноліг"___________

поч. березня. Використовують
для с.-г. потреб.
ЯЛПУГ — річка в Молдові та
Одес. обл. України (пониззя).
Довж. 114 км, пл. бас. 3180 км2
(у межах України відповідно
10 км і 52 км2). Бере початок
на пд. схилах Центральномол-
давської височини, впадає в оз.
Ялпуг в межах Болградськрго
р-ну. Долина у верхів’ї кань-
йоноподібна, у пониззі розши-
рюється до 3,5—4 км. Заплава
завширшки 0,5—1,5 км, у ниж-
ній течії є заболочені ділянки.
Річище звивисте, влітку пере-
сихає. Похил річки 1,1 м/км.
Живлення снігове і дощове.
Льодостав нестійкий, з грудня
до кінця лютого — поч. берез-
ня. Воду використовують для
зрошування. При впадінні річ-
ки в оз. Ялпуг — м. Болград.
ЯЛПУГ — заплавне озеро у
Белградському, Ізмаїльському
і Ренійському р-нах Одес. обл.,
у пониззі Дунаю. У пд. частині
Я. протокою сполучений з оз.
Кугурлуй", має режим водосхо-
вища. Довж. 39 км, шир. до
5 км, пл. 149 км2, пересічна
глиб. 2 м. Улоговина видовже-

ної форми. Сх. та зх. береги
переважно підвищені, розчле-
новані, південні — піщані. Жи-
виться гол. чин. за рахунок
водообміну з оз. Кугурлуй;
впадає р. Ялпуг. Т-ра води вліт-
ку +24, +25с; взимку озеро
замерзає, льодовий режим не-
стійкий. Мінералізація води до
1 —1,5 г/л. Дно вкрите темно-
сірим мулом, на мілководді —
піщане. Береги поросли очере-
том і рогозом, в озері поши-
рені водорості та ін. водяна рос-
линність. Я. у природному ста-
ні — багата на іхтіофауну во-
дойма (до 40 видів риб), є раки.
Нераціональна госп. діяльність
у басейні р Ялпугу та на при-
леглій до озера території спри-
чинює забруднення його, а в
1988 призвела до масового от-
руєння флори і фауни. У зв’яз-
ку з цим здійснюють заходи
щодо оздоровлення еколог, ста-
ну у басейні озера та його очи-
щення. На березі Я., при впа-
дінні р. Ялпуг,— м. Болград.
ЯЛТА — місто респ. підпо-
рядкування Респ. Крим. Роз-
ташована на схилах амфіте-
атроподібної улоговини, на бе-
Ялта.
Загальний вид міста.
Пам’ятник А. П. Чекову.
ЯЛТА
462
резі відкритої Ялтинської бух-
ти Чорного м., за 79 км від
залізнич. вузла Сімферополь, з
яким зв'язана тролейбусним
сполученням. Мор. порт, авто-
вокзал. Нас. 88,8 тис. чол.
(1990). Центр Великої Ялти, що
охоплює зх. частину Південного
берега Криму (пл. 283 км2,
нас. 163,3 тис. чол.). Відома
з 1145 як Джаліта (мала назви
Галіта, Кауліта, Геаліта, Ета-
літа; сучасна назва, ймовірно,
з 16 ст.).
Місто з 1837. Я.— приморсь-
кий кліматичний курорт, який
почав розвиватися з 60-х рр. 19
ст. Належить до Ялтинського
рекреаційного району. Поло-
ження на березі теплого неза-
мерзаючого моря, захищеність
горами (Ялтинська яйла) від
пн. вітрів зумовлюють серед-
земноморські риси клімату.
Зима м’яка, з значною кіль-
кістю хмарних днів, весна
прохолодна, літо та осінь теп-
лі, сухі. Пересічна т-ра лю-
того -|-3,8 °, липня +23,7°.
Опадів 635 мм на рік. Кіль-
кість годин сонячного сяй-
ва 2250 на рік. Купальний се-
зон (з т-рою води +17 і ви-
ще) триває бл. 130 днів (з
червня до жовтня). На тер.
міста протікають невеликі річ-
ки Учансу, Дерекойка та її
прит. Тува (впадають у Чор-
не море).
Важливий лікувальний фактор
Я.— численні паркові наса-
дження. Заг. пл. зелених на-
саджень 2574,5 га. Вздовж мор-
ського узбережжя — смуга'
пляжів.
Є джерела мін. вод. У місті —
ЗО санаторно-курортних закла-
дів; у межах Великої Ялти —
144. ‘
Пром. підприємства: рибоком-
Я лтинський рекреаційний район.
Санаторій «Південний*.
Місто Ялта.
бінат, мол., пивобезалкогольних
напоїв, тютюново-ферментацій-
ний з-ди. Технікум торгівлі,
мед., пед. та 3 профес.-тех.
училища. Н.-д. ін-т виногра-
ду та продуктів його перероб-
ки «Магарач», фіз. методів лі-
кування та мед. кліматології
ім. І. М. Сєченова, Чорномор.
відділення Мор. гідрофіз. ін-ту
АН України, Мор. гідрометео-
станція. Гідрохім. лабораторія
Крим, басейнового управління
по регулюванню, використанню
та охороні вод, сейсмічна стан-
ція та ін. Діє Ялтинський від-
діл Географічного товариства
України. Кіностудія худож.
фільмів, театр ім. А. П. Чехова,
цирк.
Я.— значний центр туризму,
один із осн. пунктів у круїзах
по Чорному м. У місті —
2 турист, бази. Бюро подорожей
та екскурсій. Численні об’єкти
туризму (див. план міста за
станом на 1990).
Літ.: Гурьянова Н. М., Гурьяно-
ва Н. А. Памятники Ялтьі. Спра-
вочник. Симферополь, 1985; Во-
ронцова С. В., Воронцов Е. А. Ял-
та. Путеводитель. Симферополь,
1987; Неяченко І. І. Сонце над
Ялтою. Ілюстрований краєзнавчий
нарис. Сімферополь, 1988.
І. Т. Твердохлєбов.
ЯЛТА — селище міського типу
Псршотравневого р-ну Донец.
обл. Розташована на узбережжі
Азовського м., при впадінні
р. Мокрої Білосарайки, за 25 км
від залізнич. ст. Маріуполь.
5,5 тис. ж. (1990). Засн. 1780,
с-ще міськ. типу з 1969. По-
верхня слабохвиляста. Я.—
курортна місцевість, що вхо-
дить до Приазовського рекреа-
ційного району. Пересічна т-ра
січня —4,0°, липня +23,0°.
Опадів бл. 380 мм на рік. Зима
коротка, постійного снігового
покриву не буває. Характерні
суховії влітку, ожеледиця —
взимку. 65 баз відпочинку.
В селищі — цегельний з-д, ри-
бообробний цех Маріупольсько-
го рибокомбінату, лісництво.
Літ.: Санин Л. И. Приазовская
Ялта. Путеводитель. Донецк,
1980.
ЯЛТИНСЬКА ЗАТОКА — за-
тока Чорного м. на Пд. Крим-
ського п-ва між мисами Ай-
Тодор та Мартьян. Вдається в
суходіл на 3,5—4 км, довж.
берегової лінії 13 км. Від мису
Ай-Тодор до м. Ялти берего-
вою смугою є пд.-сх. схил ма-
сиву Могабі (вкритий дубово-
ялівцевим лісом), від Ялти до
мису Мартьян — пд.-зх. схил
Нікітської яили. Вздовж берега
багато рифів. На березі Я. з.—
порт Ялта. В. П. Душевський.
ЯЛТИНСЬКА ЯИЛА — слабо
хвилясте плато Головного пас-
ма Кримських гір, обмежовує
з Пн. Зх. Ялтинський амфі-
театр. Простягається вздовж
Південного берега Криму на
12 км від гірського проходу
Іограф-Богаз на Зх. до Нікіт-
ської яйли на Сх. Шир. вершин-
ної поверхні змінюється від
1 до 3 км. Пересічна вис.
1300—1400 м, максимальна —
1406 м (г. Лапата). Поверх-
ня плитоподібна, поширений
карст. Тут 244 карстові форми
рельєфу та 23 карстові порож-
нини (найвідоміші печери Іо-
граф та Ставрі-Кайська). Скла-
дається з вапняків. На пд.
схилі Я. я. бере початок р. Де-
рекойка, на північному
р. Бельбек. На більшій частині
плато — петрофіти з розрідже-
ним травостоєм; місцями зро-
стають гірсько-лучні різнотрав-
но-злакові, різнотравно-типча-
кові степи. Я. я.— на тер.
Ялтинського гірсько-лісового
заповідника. А. М. Оліферов.
ЯЛТИНСЬКИЙ ВІДДІЛ ГЕО-
ГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА
УКРАЇНИ. Ств. 1980. Об’єднує
понад 20 членів (1989). У складі
відділу працюють три секції:
океанології, біогеографії та ре-
креац. географії. Осн. тема-
тика роботи — океанографіч-
ні дослідження Чорного м. і
Атлантичного ок., розробка
наук, основ охорони, збагачу-
вання та раціонального вико-
ристання рослинних, тварин-
них, грунтових і клімат, ре-
сурсів Криму, вивчення геогр.
і біол. аспектів рекреаційних
особливостей курортної зони
Кримського п-ова. Члени від-
ділу надають консультативну
допомогу проектним, с.-г. та ін.
орг-ціям, здійснюють пропа-
ганду геогр. знань шляхом
організації лекторіїв (бл. 250
лекцій на рік).
Л. А. Ковешников.
ЯЛТИНСЬКИЙ ГІРСЬКО-ЛІ-
СОВИЙ ЗАПОВІДНИК
держ. заповідник на території,
підпорядкованій м. Ялті Респ.
Крим. Утв. 1973. Заг. пл. 14,6
тис. га. Підпорядкований М-ву
лісового г-ва України. Розташо-
ваний на пд. схилах Головного
пасма Кримських гір і простя-
гається вздоьж узбережжя Чор-
ного м. на 40 км смугою
шир. до 8—10 км. Бл. 75 % те-
риторії займають хвойні та ши-
роколистяні ліси субсередзем-
номор. і центральноєвроп. ти-
пів. На яйлах ліси змінюються
гірсько-степовими, гірсько-луч-
ними та томілярними угрупо-
ваннями. В рослинному покриві
ЯЛТИНСЬКИЙ
ГІРСЬКО-ЛІСОВИЙ ЗАПОВІДНИК
гномам янка
Гурзуф
Заповідний
Ми< Мартьян
заповідник
Ьідраднн
Масандра'
Ялта
Ліве дія
неї
Ореанда
МС» '
рг.ати
ос про
реїз
У, ЛгГімеїз
£. г 1 іЦба Заі і ка
В1 Ка ц і ве л і
В ^гу^/іонизівка
ІаркВе/	р.
< реї оье
«нагорне
°ед < ~^3ад?ьл/
Ворота
о рос
'І	Ькм
.	< і і 1
463
ялтинський
виділяють 4 висотні пояси.
Від узбережжя до вис. 400—
450 м зростають пухнастоду-
бові та ялівцеві ліси з участю
суничника дрібноплодого, фі-
сташки туполистої, держи-де-
рева звичайного. Другий пояс
займає серед, частину схилів,
на вис. від 400—450 м до
800—950 м і представлений
лісами з сосни кримської.
Другий ярус у ниж. частині
поясу утворюють дуб пухна-
стий, вище — дуб скельний. У
третьому поясі, на вис. від
800—950 м до 1000—1300 м
(макс. 1320 м) переважають бу-
кові, грабово-букові та грабові
ліси з домішкою клена Сте-
вена, осики, черешні; у сх.
частині заповідника на крутих
пд. схилах — ліси з сосни Со-
сновського. Рослинність яйл
(четвертий пояс) представлена
гірськими лучними степами,
Усього флора Я. г.-л. з. налічує
1363 види судинних рослин,
з них багато рідкісних: 43 види
занесено до Червоної книги
України. З ендеміків відо-
мо один рід (румія) та 115
видів, з яких сім вузьколо-
кальні (глуха кропива гола,
жовтець роздільний, борщівник
пухнастий, аденофора крим-
ська тощо). Фауна заповідника
відносно небагата: 37 видів
ссавців, 113 — птахів, 11 — пла-
зунів, 4 — земноводних. Тут во-
дяться кримський підвид оленя
європейського, козуля європей-
ська, лисиця, куниця кам’я-
на, ласка, борсук, заєць-русак,
їжак, кілька видів кажанів,
ящірка кримська, ящірка
скельна, вужі, жовтобрюх; ак-
ліматизовано муфлона європей-
ського, білку-телеутку. З пта-
хів характерні великий стро-
катий дятел, дрізд чорний, си-
ниця велика, шишкар ялино-
вий. З рідкісних тварин трап-
ляються вечірниця велетенська,
сапсан, балабан, беркут, зміє-
їд, лелека чорний, полоз лео-
пардовий, богомол-емпуза сму-
гаста, жужелиця-молюскоїд,
а також вечірниця мала, під-
ковоніс великий, нетопир серед-
земноморський, гриф чорний,
гекон кримський, носатка-лис-
товидка, занесені до Червоної
книги України.
Наук, робота в Я. г.-л. з. спря-
мована на вивчення унікальних
і типових природних комплек-
сів Кримських гір, закономір-
ностей формування рослинно-
сті, на розробку питань раціо-
нального природокористування.
Літ.: Шеляг-Сосонко Ю. Р., Ди-
дух Я. П. Ялтинский горно-лес-
ной государственньїй заповедник.
(Ботанико-географический очерк).
К., 1980; Заповедники Украиньї
и Молдавии. М., 1987.
В. К. Колежук.
ЯЛТИНСЬКИЙ РЕКРЕАЦІЙ-
НИЙ ПІДРАЙОН — частина
Ялтинського рекреаційного ра-
йону^ що включає місто-курорт
Ялту та курорти Гурзуф, Алуп-
ку, Голубу Затоку, Форос. Роз-
ташований амфітеатром на
Південному березі Криму, об-
межений мисами Ай-Тодор і Са-
рич. Осн. рекреаційними ре-
сурсами Я. р. п. є клімат се-
редземноморського типу з суб-
тропічними рисами: м’яка зи-
ма (пересічна т-ра лютого бл.
4-4 ) і дуже тепле сухе літо
(пересічна т-ра липня 4“24°);
тепле море (вода біля узбереж-
жя прогрівається до 4“ 26 ).
Опадів бл. 700 мм на рік (пере-
важно в холодну пору року).
Тривалість сонячного сяйва
2250 год на рік. Численні при-
родоохоронні об’єкти і терито-
рії, у т. ч. заповідник Мис Мар-
тьян; Нікітський ботанічний
сад. Серед архітектурно-істор.
пам’яток найвідоміші: Алуп-
кинський палац-музей, Вели-
кий палац у Лівадії, Гурзуф-
ський, Масандрівський, Алуп-
кинський та Фороський парки.
У 1990 у межах підрайону
функціонувало 176 рекреацій-
них закладів різного профілю
(з цілорічною ємністю ЗО тис.
місць, а влітку — 43,4 тис.
місць), у т. ч. 62 санаторії, 15
пансіонатів і 16 будинків відпо-
чинку, 4 турбази і 4 готелі.
Щороку рекреаційний потік у
підрайон становить 1,5 млн.
рекреантів, з ьих 464,5 тис.—
за путівками.
Рекреаційні ресурси Я. р. п.
ефективні при лікуванні захво-
рювань органів дихання (нету-
беркульозного характеру), сер-
цево-судинної та нервової си-
стем. Е. О. Желудковський.
ЯЛТИНСЬКИЙ РЕКРЕАЦІЙ-
НИЙ РАЙОН — частина Крим-
ського рекреаційного регіону
на Південному березі Криму,
що включає міста-курорти Ял-
ту та Алушту і ряд курортів
та курортних місцевостей. По-
діляється на Ялтинський ре-
креаційний підрайон та Алуш-
тинський рекреаційний підра-
йон. Осн. рекреаційними ресур-
сами Я. р. р. є субтропічний
клімат середземномор. типу із
м’якою зимою (пересічна т-ра
лютого 4-14°) і теплим сухим,
Ялтинський гірсько лісовий
заповідник.
Один з куточків заповідника.
Підсніжний складчастий.
Рускус понтійський.
Кримський олень.
Загальний вид заповідника.
Ясенець голостовпчиковий.
Жужелиця- молюскоід.
ямлнтлш
464
сонячним літом (пересічна т-ра
липня -}-24 ), а також тепле
море (вода біля узбережжя
нагрівається до 4-26 ’), пляжі,
мін. джерела (мін. води суль-
фатного складу). Опадів бл.
700 мм на рік. Тривалість
сонячного сяйва 2260 год на
рік. Купальний сезон триває
понад 4 місяці (червень —
жовтень). Функціонують від-
криті і закриті плавальні ба-
сейни з мор. водою, що підігрі-
вається. Освоєння рекреаційних
ресурсів району почалося на-
прикінці 19 ст. У 1990 діяло
230 лік.-оздоровчих закладів
на 68,2 тис. місць, зокрема
79 санаторіїв і 39 будинків
відпочинку та пансіонатів. Заг.
чисельність рекреантів пере-
вищує 2,7 млн., у т. ч. 752 тис.
за путівками. У період літ-
нього курортного сезону тут од-
ночасно перебувають до 260
тис. рекреантів. Рекреаційні ре-
сурси Я. р. р. ефективні при •
лікуванні захворювань органів
дихання (легень та верхніх
дихальних шляхів, гол. чин.
нетуберкульозного характеру),
серцево-судинної і нервової си-
стем, а також нирок. Проблеми
кліматології та фізіотерапії
розробляє Ялтинський н.-д. ін-т
фіз. методів лікування та ме-
дичної кліматології ім. І. М. Сє-
ченова. Я. р. р.— великий ту-
ристичний центр, тут — 18 тур-
баз і готелів.
Є. О. Желудковський.
ЯМАНТАШ — гора на пн. схи-
лі Ялтинської лили. Розташо-
вана поблизу с. Щасливого
Бахчисарайського р-ну Респ.
Крим. Вис. 860 м. Схили круті,
пн. і західні мають вигляд пря-
мовисних скель до 50 м зав-
вишки. Біля підніжжя — густі
зарості буково-грабового лісу.
З кам. навалля виходять по-
тужні джерела, що живлять
р. Манаготру, стік якої за-
регульований вдсх. Щасливим-
2; вода через тунель самопли-
вом спрямовується на Пд. берег
Криму для водопостачання.
М. І. Лисенко.
ЯМКІВСЬКИИ ЛИМАН — озе-
ро лиманного походження у
Генічеському р-ні Херсон, обл.,
на Пн. Зх. від коси Бирючий
Острів. Протокою і через оз.
Олень сполучається з Утлюць-
ким лиманом Азовського м.
Довж. бл. 2 км, шир. понад
1 км, пл. 1,1 км2, глиб, до
2,5 м. Улоговина видовжено-
трикутної форми. Береги низь-
кі, заболочені, поросли очере-
том південним. Т-ра води влітку
до Н-30, +35°; взимку Я. л.
замерзає. Дно піщане, вкрите
шаром мулу. Водяться бички,
кефаль. На берегах лиману гні-
здяться птахи (дикі качки,
гуси та ін.). Я. л. має міжнар.
значення як водноболотні угід-
дя.	М. Ф. Бойко.
ЯМПІЛЬ — місто Вінн. обл.,
райцентр. Розташований на лі-
вому березі Дністра при впа-
дінні в нього р. Русави, за
51 км від залізнич. ст. Моги-
лів-Подільський. Автостанція.
12,1 тис. ж. (1990). Вперше
згадується в істор. джерелах
в 16 ст., місто з 1985. По-
верхня — горбиста рівнина,
розчленована каньйоноподіб-
ними долинами, балками та
ярами. Пересічна т-ра січня
— 4,8°, липня 4-20,5°. Опадів
480 мм на рік. Пл. зелених
насаджень 70 га. У гирлі Ру-
сави — геол. пам’ятка природи
Ямпільські шари (місц. значен-
ня). Міськ. парк кам’яної скуль-
птури.
Пром. підприємства: консерв-
ний, комбікормовий, прод. то-
варів, маслоробний, приладо-
буд. з-ди; хлібоприймальне,
«Агромаш»; кар’єроуправління
буд. матеріалів. Лісомеліора-
тивна станція. Музеї: істор.-
краєзнавчий та образотворчого
мистецтва.
Літ.'. Зуб Л. В. Ямпіль. Путівник.
Одеса, 1982.
ЯМПІЛЬ — селище міського
типу Краснолиманського р-ну
Донец. обл. Розташований на
р. Чорному Жеребці (прит. Сі-
верського Дінця). Залізнична
станція. 2,6 тис. ж. (1990). Засн.
1665, с-ще міськ. типу з 1938.
Поверхня слабохвиляста, з не-
значними підвищеннями. Пе-
ресічна т-ра січня —6,8°, липня
4-21,5°. Опадів 500 мм на
рік.
ЯМПІЛЬ — селище міського
типу Сум. обл., райцентр. Роз-
ташований на р. Студенку
(прит. Івотки, бас. Десни), за
6 км від залізнич. станції
Ямпіль. 6,0 тис. ж. (1990).
Відомий з поч. 17 ст., с-ще
міськ. типу з 1956. Поверхня
злегка погорбована. Переви
щення висот до 200 м. Пер.
січна т-ра січня —8,0°, липня
4-18,6°. Опадів 578 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 3,9 га.
В Я.— льоно- та мол. з-ди.
Профес.-тех. уч-ще, Краєзнав.
музей.
ЯМПІЛЬ — се пише міського ти-
пу Білогірського р-ну Хмель-
ницької обл. Розташований на
р. Гориш (прит. Прип’яті, бас.
Дніпра), за 2 км від залізнич.
ст. Лепесівка. Автостанція. 2,2
тис. ж. (1990). Вперше назва
Янушпіль згадується 1535 (піз-
ніше — Янпіль, Ямпіль); с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня —
пологохвиляста рівнина. Пере-
вищення відносних висот до
55,5 м. Пересічна т-ра січня
5,3°, липня 4-1&,3°. Опадів
557 мм на рік. Метеостанція.
Пл. зелених насаджень 0,5 га.
У Я.— авторем. з-д, буряко-
приймальний та хлібоприй-
мальний пункти.
ЯМПІЛЬСЬКИИ РАЙОН
район у пд.-зх. частині Вінн.
обл. Утворений 1965. Пл. 0,8
тис. км2. Нас. 51,3 тис. чол.,
у т. ч. міського — 12,1 тис.
(1990). У районі — м. Ямпіль
(райцентр) та 38 сільс. населе-
них пунктів.
Я. р. лежить у межах По-
дільської височини. Поверхня
— хвиляста лесова рівнина з
чергуванням плоских межиріч
і глибоких каньйоноподібних
долин, балок та ярів. Абс. вис.
200—300 м. Корисні копалини:
пісковики, вапняки, граніти,
піски, глини. Район розташо-
ваний у Дністровсько-Дніпров-
ській лісостеповій фізико-гео-
графічній провінції. Пересіч-
на т-ра січня —4,1°, липня
4-21°. Опадів 480 мм на рік,
найбільша їх кількість випадає
влітку. Період з т-рою понад
4-10° становить 165 днів. Ви-
сота снігового покриву 5—14
см. Я. р. належить до недостат-
ньо вологої, теплої агроклі-
матич. зони. Осн. ріка Дністер
з притоками Мурафою, Русо-
вою, Марківкою. Споруджено
113 ставків (заг. пл. водного
дзеркала 220 га). В грунтовому
покриві переважають чорнозе-
ми типові (84 % від площі
району), темно-сірі опідзолені
і чорноземи опідзолені. Пл.
лісів 7,7 тис. га (дуб, граб, липа,
клен, акація), полезахисних і
водоохоронних насаджень 1,8
тис. га, у т. ч. 813 га — лісо-
смуг. У районі — заказники
Білянський Ліс, Криве, па-
м’ятки природи Гайдамацький
ЯМПІЛЬСЬКИИ РАЙОН
яр, Стінка (респ. значення),
8 пам’яток природи, заповідне
урочище Петрашівка (місц. зна-
чення).
Найбільші підприємства: кон-
сервний, комбікормовий, прод.
товарів, маслоробний, прила-
добуд. з-ди; «Агромаш» (Ям-
піль), Гонорівський цукр. з-д,
Клембівський філіал Війн, ви-
робничо-художнього об’єднан-
ня «Вінничанка». С. г. спеціа-
лізується на рослинництві зер-
ново-буряківничого і тваринни-
цтві м’ясо-мол. напрямів. Осн.
культури: озима пшениця,
цукр. буряки, кукурудза, ово-
чеві. Садівництво на пл. 1,7 тис.
га. Розвинуті скотарство, сви-
нарство, птахівництво, кролів-
ництво, бджільництво, вівчар-
ство. Пл. с.-г. угідь (тис. га,
1990) — 55,5, у т. ч. орні зем-
лі — 50,0, сіножаті — 0,7, па-
совища — 3,9. Зрошується 7,1
тис. га, осушено 1,6 тис. га.
У районі — 19 колгоспів, 1 рад-
госп, міжгосп. підприємство по
птахівництву (с. Дзигівка).
Ямнільська лісомеліоративна
станція. Розвинуті килимарство
та вишивання (с. Клембівка).
Залізнич. ст. Ямпіль. Авто-
моб. шляхів 478 км, у т. ч. з
твердим покриттям — 245 км.
Музеї: істор.-краєзнавчі (Ям-
піль, села Гальжбіївка, Дзи-
гівка, Довжок, Качківка, Клем-
бівка, Михайлівна, Пороги, Пи-
сарівка, Северинівка, Цекинів-
ка), образотворчого мистецтва
(Ямпіль), визвольної війни укр.
народу 1648—54 і оборони
Буші (с. Буша) та ін. Парки
кам’яної скульптури (Ямп. ль,
Буша. Гальжбіївка).
Об’єкт туризму — залишки
465
ЯРЕМЧА
Степне
Шатрище
А нтснівка

Ямпіль
Піліївка
Усок
Орлі яки
їм шана
\5У зстк !
нижче 150	200 «ище
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ранньослов’янського дохристи-
янського скельного монастиря
(Буша).	Г. І. Денисик,
Б. Д. Панасенко,
В. М. Петровський.
ямпільський район —
район на Пн. Сх. Сум. обл.
Утворений 1935. Пл. 0,9 тис.
км". Нас. 37,1 тис. чол., у т. ч.
міського — 22,3 тис. (1990).
У районі — м. Дружба, с-ща
міськ. типу Ямпіль (райцентр),
Свеса та 58 сільс. населених
іунктів.
Поверхня району — погорбо-
вана моренно-зандрова рівни-
на, розчленована ярами та бал-
ками, на Пн. Сх.— відроги
Середньоросійської височини;
має заг. похил на Зх. Корисні
копалини: торф, піски, піско-
вики, глини. Розташований у
фіз.-геогр. області Новгород-Сі-
верське Полісся. Пересічна т-ра
січня —8,0 , липня +18,6 .
Період з т-рою понад +10°
становить 157 днів. Опадів бл.
578 мм на рік. Висота снігового
покриву — до 25 см. Метеостан-
ція у м. Дружбі. Належить
до вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Річки бас.
Десни — Івотка, її притоки Сту-
денок і Свеса та Шостка (на
пд. межі району). Переважають
дерново-середньопідзолисті су-
піщані грунти в комплексі з
переважно оглеєними їх вида-
ми і торфово-болотними грун-
тами. Природна рослинність
представлена сосновими бора-
ми, дубово-сосновими субора-
ми, березовими масивами, в
заплавах річок трапляються
осика, зарості верби. Пл. лісів
24 060 га. У районі — Доро-
шівський заказник, пам’ятка
природи Синя криниця, Воз-
движенський парк — пам’ятка
садово-паркового мистецтва, 7
заповідних урочищ (всі — місц.
значення).
ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ужоа.
(Дороіиївка
гЧуйківка
Свеса
Мирчихина Буда
208
Микит.вка
Кнлжич
А Воздвиженське
Найбільші пром. підприємства:
Ямпільський льонозавод, Дру-
жбинський цукрорафінадний,
Свеський насосний з-ди. С. г.
спеціалізується на вирощуван-
ні пшениці, жита, коноплі,
льону, картоплі, вироби, м’яса
і молока. Площа с.-г. угідь (тис.
га) — 53,5, у т. ч. орні зем-
лі — 41,2, пасовища і сіно-
жаті — 11,9. Осушено 2930
га, зрошується 820 га. У ра-
йоні — 13 колгоспів, 2 радгос-
пи. Залізничні станції: Свеса,
Хутір-Михайлівський, Ямпіль.
Автомоб. шляхів 211 км, у т. ч.
з твердим покриттям — 133 км.
У Я. р.— 2 профес.-тех. уч-ща
(Свеса, Ямпіль), краєзнав. му-
зей (Ямпіль). В. О. Тюленева.
ЯМПІЛЬСЬКО-АНАНЬЇВСЬ-
КИИ ГЕОБОТАНІЧНИЙ ОК-
РУГ — частина Подільсько-Се-
редньопридніпровської геобота-
нічної підпровінци у межах
Війн., Одес. і Кіровогр. обл. Те-
риторіально збігається з пд.
частиною Подільської височи-
ни. В минулому ліси перева-
жали над лучно-степовою рос-
линністю вододілів, особливо
в центр, і пн. частинах округу;
у пд. частині домінували лучні
степи та лучногалофітна рос-
линність.
Нині лісова рослинність збе-
реглась у вигляді острівних
масивів, рештки степів містять-
ся на невеликих ділянках схи-
лів балок та узліссях. Найпо-
ширеніші дубові (дуб звичай-
ний, дуб скельний) і дубово-
грабові ліси з домішкою ясена,
липи повстистої, клена татар-
ського і клена гостролистого,
береста, черешні. В підліску
звичайні глід, кизил, жостір,
терен тощо, у трав’яному яру-
сі — осока волосиста, осока пар-
вська та осока Мікелі, граві-
лат міський, егоніхон фіоле-
тово-голубий та ін. На вапняко-
вих відслоненнях — угрупован-
ня з ендеміками та реліктови-
ми рослинами (осока низька,
шиверекія подільська, мінуар-
ція дністровська та ін.). При-
родний рослинний покрив охо-
роняється в Бронницькому за-
казнику, Грабарківському за-
казнику, заказнику Гарячків-
ська Дача. Тут виділяють Ям-
пільсько-Крижопільський, Ко-
димо-Савранський, Котовський
і Фрунзівсько-Дубоссарський
геобот. райони. В. С. Ткаченко.
ЯНТАР, бурштин — природна
органічна сполука, викопна
смола хвойних дерев. Найчас-
тіше до Я. відносять тверді
викопні смоли, трапляються
також крихкі, в’язкі та м’які.
Я. являє собою високомолеку-
лярні сполуки вуглецю, водню
і кисню, до постійних компо-
нентів належать сірка й азот,
до домішок — 8і, Аі, На, Са,
М&, Ее, Ми, Си, А& тощо. Тв.
2 — 2,5, густ. 1,06—1,12. Колір
від білого і ясно-жовтого до
бурого, блиск смолистий, ма-
товий, рідше восковий. Зрідка
у Я. трапляються органічні
(залишки фауни і флори) і не-
органічні (мінерали, гази, ріди-
ни) включення. Я. міститься у
незцементованих породах у ви-
гляді напівокатаних уламків,
вкритих темною кіркою.
В Україні первинні поклади
Я. сформувалися в осадочних
породах на затоплюваних вна-
слідок мор. трансгресії тери-
торіях, де з хвойних дерев
інтенсивно витікала смола при
різкому потеплінні клімату за
раннього палеогену. В резуль-
таті наступного переносу за-
тверділої смоли у прибережно-
мор. ділянки і захоронення її
в піщано-глинистих відкладах
дельт, лиманів, бухт, пляжів
утворилися вторинні поклади.
Прояви Я. відомі більш як
у 50 пунктах майже в усіх
тектонічних регіонах України,
перспективними є ділянки на
Поліссі і Передкарпатті, по-
в’язані з палеогеновими і нео-
геновими відкладами. Розві-
дане і придатне для експлуа-
тації Клесівське родовище ян-
тарю, де трапляються унікаль-
ні екземпляри масою понад
0,5 кг. Я.— цінна сировина для
вироби, янтарної кислоти, ка-
ніфолі, лаків, оптичних при-
ладів, електроізоляторів тощо,
прозорі декоративні зразки ви-
користовують для виготовлення
прикрас і сувенірів.
Літ.: Сребродольский Б. И. Ян-
тарь Украиньї. К., 1980; Май-
дановий И. А., Макаренко Д. Е.
Геология и генезис янтареносньїх
отложений Украинского Полесья.
К., 1988. І. О. Майданович.
ЯНЧУР, Янчул — річка у Гу-
ляйпільському р-ні Запоріз.
обл. та Покровському р-ні Дні-
проп. обл., права прит. Гайчуру
(бас. Дніпра). Довж. 72 км,
пл. бас. 951 км2. Бере початок
на Пд. Зх. від с. Любимівки.
Долина трапецієвидна, шир.
2—3 км. Річище помірно зви-
висте. Похил річки 1,3 м/км.
Осн. притока — Солона (права).
Живиться переважно атм. опа-
дами. Влітку в окремих міс-
цях пересихає. Льодостав з
грудня до березня. Численні
ставки. Воду використовують
для с.-г. потреб.
ЯР — ерозійна форма рельєфу;
ерозійна долина, утворена тим-
часовими водотоками. Виникає
у різних породах на схилах
під дією зливових і талих
вод. Довжина — від сотень мет-
рів до кількох кілометрів, ши-
рина . глибина — від кількох
до десятків метрів. Характерні
круті схили і розгалуженість.
Утв. Я. із промоїн під дією
яружної ерозії, після стабілі-
зації росту перетворюються на
балки. За динамікою розвитку
й віком виділяють Я. активні
молоді й пасивні давні.
В Україні Я. найбільш по-
ширені у степовій та лісосте-
повій зонах, де залягають леси
і лесоподібні породи, особливо
на схилах річкових долин і ви-
сочин, а також на схилах Ук-
раїнських Карпат і Кримських
гір та їхніх передгір’їв. Най-
менше Я. на Поліській і
Причорноморській низовинах.
Яружна ерозія особливо роз-
винулася внаслідок впливу ан-
тропогенних чинників — виру-
бування лісу, оранка, випасан-
ня худоби, буд-во на схилах.
Втрати гумусу в Україні від
яружної ерозії перевищують
42 млн. т за рік. Пл. Я. на тер.
України досягає понад 320 тис.
га. Комплекс протиерозійних
заходів включає захисне лісо-
розведення, створення тех. спо-
руд, протиерозійний землеуст-
рій.	Е. Т. Паліенко.
ЯРЕМЧА — місто обл. підпо-
рядкування на Пд. Зх. Івано-
Фр. обл. Розташована в долині
Яр. Київська область.
ЯРИЛГАЦЬКА
466
Яремча. Загальний вид.
тині бухти. Рослинність на уз-
р. Пруту (прит. Дунаю). За-
лізнична станція. 13,0 тис. ж.
(1990). Засн. 1895, села Ямна
і Дора, які ввійшли в межі
міста, відомі з кін. 16 — поч.
17 ст., місто з 1963. Я.— клі-
матичний низькогірний курорт.
Лежить на схилах Карпат
Українських на вис. 665 м над
р. м. Гори впритул підступа-
ють до міста і круто обрива-
ються скелястими стрімчаками
до Пруту. На Пн. і Пн. Сх. вони
переходять у мальовничі горби,
вкриті смереково-буковими лі-
сами. Перевищення висот у ме-
жах міста до 100 м. Осн. при-
родний лік. фактор — м’який
клімат. Пересічна т-ра січня
4,3 , липня 4-17,0°. Опадів
881 мм на рік, переважно в
квітні — жовтні. Кількість го-
дин сонячного сяйва 1460 на
рік, у т. ч. влітку — 530.
Взимку часто бувають тумани
і відлиги. Показання: різні
форми туберкульозу легень,
ревматизм, захворювання ор-
ганів руху і опори, нервової
системи та ін. Санаторій «При-
карпатський» (функціонує ці-
лий рік), будинки відпочинку
«Водоспад», «Карпатський ліс-
ник» та ін. Один з центрів ту-
ризму. Турбаза «Гуцульщина».
Розвинуті нар. художні про-
мисли (вишивання, різьблення
на дереві).
Літ.: Красий Р. П., Дацюк Я. Ю.
Яремча. Путеводитель. Ужгород,
1981.
ЯРИЛГАЦЬКА БУХТА — бух
та Чорного м. у пн.-зх. частині
Тарханкутського півострова, в
межах Респ-ки Крим. Являє со-
бою затоплену гирлову частину
балок, що були глибоко врізані
в корінні неогенові породи при
нижчому рівні моря і про-
стягалися далеко в бік Каркі-
нітської затоки. Має округлу
форму, при вході до неї підно-
сяться миси з стійких вапня-
ків. Найбільші глибини (до
10 м) зосереджені в центр, час-
бережжі бухти степова, розрі-
джена, переважають сухостій-
ні види, галофіти.
О. П. Андріяш.
ЯРИЛГАЧ — солоне озеро у
Чорноморському р-ні Респ-ки
Крим, на Тарханкутському
п-ові. Піщано-черепашковими
пересипами відокремлений від
Ярилгацької бухти Чорного м.
та оз. Джарилгач. Довж. 2,3 км,
шир. від 0,7 до 1,4 км, пл. 1,6
км2, глиб, до 0,75 м. Улоговина
видовжена, неправильної фор-
ми. Береги низовинні. Живить-
ся за рахунок фільтрації мор.
вод та води з оз. Джарилгач.
Т-ра ропи влітку до + 35, 4- 38 .
Пересічна солоність 100—
120 %0, влітку зростає до 280—
300 °пп. Дно вкрите шаром мулу
(його товща до 6 м). Біля бере-
гів заростає очеретом, розви-
ваються водорості. Має місце
осідання солі. А. М. Оліферов.
ЯРИЧІВКА — річка у Жов
ківському, Кам’янсько Бузько
му і Буському р-нах Львів,
обл., ліва прит. Полтви (бас.
ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОН
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
И
| Скаржинт
® / Баламутівка
Бцйеолівці У
б к
Ясенівка
О /
утківці
Соколівка
Ьаранівксі
Вербну
С^хобківт
300
Москалика
Паачна
зівка
ОВербка
Глушківці
виш
351 /
Сс^нівка
4 1
Касогірка
Щарівк
Ярмолимці о
Водна рів
ииаче
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ

Зх. Бугу). Довж. 45 км, пл. бас.
249 км2. Бере початок на Пн.
від с. Великих Грибовичів. До-
лина переважно трапецієвидна,
шир. до 2,5—3 км, глиб, до
ЗО м. Заплава двостороння,
є заболочені ділянки. Річище
помірно звивисте, на значному
протязі (35 км) відрегульоване.
Похил річки 1,5 м км. Живлен-
ня переважно снігове і дощове.
Льодові утворення з поч. груд-
ня, льодовий режим нестійкий.
Я.— водоприймач осушуваль-
них систем; воду використо-
вують також для наповнення
ставків і тех. водопостачання.
ЯРМОЛИНЕЦЬКИИ РАЙОН
— район у центр. частині
Хмельн. обл. Утворений 1923.
Пл. 0,9 тис. км2. Нас. 46,6 тис.
чол., у т. ч. міського — 9,6
тис. (1990). У районі смт Яр-
молинці та 59 сільс. населених
пунктів.
Я. р. лежить у межах Поділь-
ської височини. Поверхня —
пологохвиляста (на Пд.— гор-
биста) лесова рівнина, глибоко
розчленована балками, ярами.
Поширені зсуви, на Пд.—
каньйоноподібні долини річок.
Абс. вис. 250—350 м. Поклади
вапняків, глин, пісків. Район
розташований у Західно-Укра-
їнській лісостеповій фізико-
географічній провінції. Пере-
січна т-ра січня —5,7 , липня
4-18,7 . Опадів 540 —580 мм
на рік, найбільша їх кількість
випадає влітку. Період з т-рою
понад 4~ Ю становить 161
день. Висота снігового покриву
12 —15 см. Діють три агро-
метеопости (села Михайлівна,
Москалівна, Соснівка). Я. р.
належить до вологої, помірно
теплої агрокліматич. зони. Осн.
річки: Вовчок (прит. Вовка,
бас. Пд. Бугу), Ушиця, Студе-
Монастирок
© ,38.
0 ч
Іван.вка
ниця (притоки Дністра). Спору-
джено 162 ставки (заг. пл. вод-
ного дзеркала 664 га). В грун-
товому покриві переважають
темно-сірі опідзолені, чорно-
земи опідзолені, є також ясно-
сірі і сірі лісові грунти. Пл.
лісів 7,7 тис. га (з лісоутво-
рюючих порід — дуб, граб, бе-
реза), у т. ч. лісосмуг і водо-
охоронних насаджень — 289
га. У районі — 3 пам’ятки при-
роди, 3 парки — пам’ятки са-
дово-паркового мистецтва і 2
заповідні урочища (усі — місц.
значення).
Найбільші пром. підприємст-
ва: «Кристал», кукурудзока-
лібрувальний, прод. товарів,
цегельний з-ди, лісгоспзаг (Яр-
молинці). С. г. спеціалізується
на рослинництві зерново-буря-
ківничого і тваринництві м’ясо-
мол. напрямів. Осн. культури:
озима пшениця, горох, ячмінь,
кукурудза, цукр. буряки, ово-
чеві, картопля. Садівництво
на пл. 1456 га. Розвинуті ско-
тарство, свинарство, птахівни-
цтво, бджільництво. Пл. с.-г.
угідь (тис. га, 1990) — 68,2,
у т. ч. орні землі — 58,0, сі-
ножаті — 4,4, пасовища — 3,9.
Осушено 1009 га. У районі —
ЗО колгоспів, 5 радгоспів,
міжгосп. підприємство по від-
годівлі великої рогатої худоби,
птахофабрика. Ярмолинецьке
лісництво. Залізнична ст. Яр-
молинці. Автомоб. шляхів 493
км, у т. ч. з твердим по-
криттям — 212 км.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури 14—18 ст., зокрема
Покровський замок-церква, 14
—15, 18 ст.; замок 14—17 ст.
(с. Сутківці). О. В. Заставецька,
Б. І. Заставецький.
ЯРМОЛИНЦІ — селище місь-
кого типу Хмельн. обл., рай-
центр. Залізнична станція, ав-
тостанція. 9,6 тис. ж. (1990).
Перша писемна згадка про Я.
належить до 1400, с-ще міськ.
типу з 1958. Поверхня — поло-
гохвиляста рівнина, розчлено-
вана балками та ярами. Пере-
вищення відносних висот у
межах селища — до 48 м. Пе-
ресічна т-ра січня —5,7 , липня
4-18,7°. Опадів 565 мм на рік.
На пн.-сх. околиці — ставок.
Пл. зелених насаджень 155,8
га. Пром. підприємства: «Кри-
стал», кукурудзокалібруваль-
ний, прод. товарів, комбікор-
мовий, хлібний, цегельний з-ди,
хлібоприймальне підприємст-
во. Лісгоспзаг.
ЯРОВА — селище міського ти-
пу Краснолиманського р ну
Донец. обл. Розташована на
р. Сіверському Дінці, за 8 км
від залізнич. ст. Слов’яногірськ.
2,5 тис. ж. (1990). Засн. 1670,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня слабохвиляста з пезнач-
467
ЯСНОГІРКА
ними підвищеннями. Пересіч-
на т-ра січня —6,8 , липня
4-21,5 . Опадів 500 мм на рік.
ЯРОВЕЦЬ — найвищий гірсь-
кий масив Покутсько-Буковин-
ських Карпат, у межах Чернів.
обл. Вис. до 1580 м. Складає-
ться з фліиіу\ переважають
стійкі до денудації пісковики.
Над поверхнями давнього пене-
плену піднімаються куполо-
подібні плоскоопуклі вершини
з крутими схилами. Розчлено-
ваність гребеневої лінії незнач-
на, на схилах збільшується;
річкові долини глибоко врізані,
подекуди мають вигляд уще-
лин. Схили вкриті смерековими
лісами, вище — криволіссям з
сосни гірської та ялівцю сибір-
ського; полонини. П. І. Ш тонко.
ЯРУСНІСТЬ РЕЛЬЄФУ — за-
кономірне вертикальне розмі-
щення форм рельєфу в горах
і на рівнинах. Найчіткіше
Я. р. виражена в тектонічно
активних областях (орогенах),
напр. у Карпатах, у межах
платформ різниця у висотах
ярусів не досягає таких знач-
них величин. У рельєфі лівобе-
режної рівнинної частини Ук-
раїни існує кілька ярусів, які
утворилися за неоген-антропо-
генового етапу геоморфогенезу.
В долинах річок Я. р. вира-
жена у вигляді кількох над-
заплавних терас. На всій тер.
України межиріччя являють
собою різновікові поверхні ви-
рівнювання, що відрізняються
одна від одної особливостями
рельєфу.
ЯСЕНІВСЬКИИ (до 1954 —
Лобівський) — селище міського
типу Луган. обл., підпорядко-
ване Ровеньківській міськраді.
Розташований за 2 км від
залізнич. ст. Лобівські Копі.
11,4 тис. ж. (1990). Виник 1892,
с-ще міськ. типу з 1938. По-
верхня підвищена, погорбована,
розчленована ярами та балка-
ми. Перевищення висот до 67 м.
Пересічна т-ра січня —7,0 ,
липня 4-21,0°. Опадів 493 мм
на рік. В Я.— 2 кам.-вуг.
шахти, збагачувальна ф ка,
з-д телевізійних вузлів. Про-
фес.-тех. училище.
ЯСЙНІВКА — селище міського
типу Донец. обл., підпоряд
коване Кіровській райраді
м. Макіївки. Розташована на
р. Кривому Торці, за 4 км від
залізнич. ст. Я^синувата. 3,9 тис.
ж. (1990). Виникла 1690, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
хвиляста. Пересічна т-ра січня
6,5 , липня 4-22,0 . Опадів
понад 500 мм на рік. Біль-
шість населення працює на
підприємствах Макіївки та
м. Ясинуватої.
Літ.: Колодяжньтй Н. А. Ясинов-
ка. Исторический очерк. Донецк,
1990.
В. І. Галицький.
ЯСИНУВАТСЬКИЙ РАЙОН
ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ
ЯСИНУВАТА — місто обл. під-
порядкування Донец. обл., рай-
центр. Розташоване у центр,
частині області, у верхів’ях
річок Кальміусу і Кривого
Торця. Залізнич. вузол, авто-
вокзал. 39,6 тис. ж. (1990).
Засн. 1872, місто з 1938. По-
верхня — пологохвиляста рів-
нина. Пересічна т-ра січня
— 7,0°, липня 4-21,2°. Опадів
481 мм на рік. Гідрометео-
станція. У місті — підприємст-
ва залізнич. транспорту, з-ди:
маш.-будівний, залізобетонних
виробів, цех метласької плитки
Донец. комбінату каменеліпних
і керамічних виробів, комбінат
хлібопродуктів. Буд. технікум
трансп. буд-ва, 3 профес.-тех.
уч-ща. Музей бойової і трудо-
вої слави.
Літ.: Бойченко Н. Я., Кобьіля-
ков Н. М. Ясиноватая. Путеводи-
тель. Донецк, 1983.
ЯСИНУВАТСЬКИЙ РАЙОН —
район у центр, частині Донец.
обл. Утворений 1965. Пл. 0,9
тис. км2 (без м. Ясинуватої).
Нас. 33,9 тис. чол., у т. ч. мі-
ського — 10,4 тис. (1990). Рай-
центр — місто обл. підпорядку-
вання Ясинувата. У районі —
с-ща міськ. типу Верхньоторе-
цьке, Желанне, Очеретине, Ке-
рамік та 44 сільс. населені
пункти.
Розташований у межах Донець-
кого кряжа. Поверхня — під-
вищена пологохвиляста лесова
рівнина, розчленована балками
і ярами, є виходи на денну
поверхню корінних осадочних
порід. Заг. похил поверхні на
Пн. Корисні копалини: кам.
вугілля, скляні та буд. піски,
пісковики, вапняки, буд. глини.
Лежить у Лівобережно Дніп-
ровсько-Приазовській північно-
степовій фізико-географічній
провінції. Пересічна т-ра січня
7,0 , липня 4-21,2 . Період
з т-рою понад 41^ становить
167 днів. Опадів 481 мм на
рік; макс. кількість випадає
у червні — липні, мінімаль-
на — у січні — березні. Сніго-
вий покрив незначний. Висота
його сягає 15—20 см. Гідро-
метеостанція в Ясинуватій. Мі-
ститься у посушливій, дуже
теплій агрокліматич. зоні. Річ-
ки: Вовча (верхів’я; бас. Дніп-
ра), Кривий Торець (бас. Сівер-
ського Дінця), Кальміус (бас.
Азовського м.). У сх. частині
району проходить траса Сівер-
ський Донець — Донбас кана-
лу. Збудовано Карлівське та
Верхньокальміуське водосхо-
вища, 65 ставків заг. пл. вод-
ного дзеркала 15,6 км . Най-
поширеніші чорноземи звичай-
ні середньо- і малогумусні
(75 % пл. району), чорноземи
солонцюваті (10 %) та чорнозе-
ми щебенюваті, часто змиті
(10 %). Природна рослин-
ність — різнотравна з байрач-
ними лісами (в основному дуб
і ясен). Пл. лісів 2,3 тис. га.
В районі — бот. заказник місц.
значення Балка Водяна.
Найбільші пром. підприємст-
ва — цегельний (Очеретине),
консервний (Желанне) з-ди,
вагонне депо (с. Яковлівка).
Спеціалізація с. г. району —
вироби, м’яса і молока (мол.-
м’ясне скотарство і птахівни-
цтво) та вирощування зернових
(озима пшениця, ячмінь, куку-
рудза), овочів, картоплі, соняш-
нику, кормових культур; роз-
винуте парникове г-во. Пл.
с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
63,9, у т. ч. орні землі — 54,7,
сіножаті і пасовища — 8,9. Зро-
шується 7,5 тис. га. У районі —
9 колгоспів, 5 радгоспів, пта-
хофабрика, птахорадгосп, 2
держ. плсмзаводи, донец. до-
слідні станції (сільськогоспо-
дарська — у с -щі Пісках та
овоче баштанна — у с-щі Опит-
ному). Зона відпочинку — Яси-
нуватський ліс (на Пд. району).
Залізнич. вузол Ясинувата, за-
лізничні станції: Очеретине,
Желанне, Скотувата, Авдіївка.
Автомоб. шляхів 439 км, у
т. ч. з твердим покриттям —
404 км. Буд. технікум трансп.
буд-ва, 3 профес.-тех. уч-ща
(Ясинувата). Музей бойової і
трудової слави (Ясинувата).
Я. І. Бондаренко, Г. О. Черничєнко.
ЯСШСЬКА УЛОГОВИНА —
міжгірне зниження у верхів’ях
Чорної Тиси між хребтами
Свидовець, Чорногора і Брат-
ківська, на тер. Закарп. обл.
Абс. відмітки днища 620—
650 м, верх, периферійної ча-
стини 900—1000 м. Характер
поверхні визначається поло-
женням на терасах Чорної
Тиси та крутосхилих низько-
гір ях прилеглих хребтів. В
цілому улоговина характери-
зується м’якими формами рель-
єфу. Пологі східчасті схили
терас ускладнені зсувами і на
окремих ділянках розчленовані
ярами та балками. Місцевість
давно заселена і використо-
вується під с.-г. угіддя. Район
туризму.	Р. О. Сливка.
ЯСІНЯ — селище міського ти-
пу Рахівського р ну Закарпат-
ської обл. Розташована в до-
лині р. Чорної Тиси при впа-
дінні в неї лівої прит. Лазе-
щини (бас. Тиси) та на схилах
Ясінської улоговини. Залізнич-
на станція. 7,6 тис. ж. (1990).
Відома з 1583, с-ще міськ. типу
з 1947. Поверхня горбиста,
розчленована ярами, балками
та невеликими водотоками. Пе-
ревищення висот до 200 м.
Пересічна т-ра січня —5,9 ,
липня —1~16,7 . Опадів 898 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
5 га. Є пам'ятка природи місц.
значення — андромеда. В Я.—
лісокомбінат, ф ка штучного
хутра, ткацький цех велико-
бичківськоі ф км «Говерла».
Розвинуті народні промисли —
килимарство, вишивка, різьб-
лення на дереві. Істор.-крає-
знав. музей. Турбази «Едель-
вейс», «Молдова», «Козьмен-
щик», Канатний підйомник.
Об’єкти туризму: пам’ятки ар-
хітектури — Вознесенська церк-
ва, 1824, і дзвіниця, 1813.
Літ.: Советское Закарпатье. Путе-
водитель-справочник. Ужгород.
1983.
ЯСНЕ — селище міського типу
Волочиського р-ну Хмельн. обл.
Розташоване за 1 км від заліз-
нич. ст. Наркевичі. Автостан-
ція. 1,8 тис. ж. (1990). Виникло
1950, с-ще міськ. типу з 1968.
Поверхня — хвиляста рівнина.
Пересічна т-ра січня — 5,6°,
липня 4-18,6 . Опадів 565 мм
на рік. Пл. зелених насаджень
1,5 га. У Я. з-ди: по вироби,
гранульованого жому та Нар-
кевицький цукровий.
ЯСНОГІРКА — селище місько-
го типу Донец. обл., підпоряд-
коване Краматорській міськра
ді. Розташована на р. Казен-
ному Торці (прит. Сіверського
ЯСНО-СІРІ
468
Дінця), за 5 км від залізнич.
ст. Краматорськ. 9,6 тис. ж.
(1990). Виникло 1865, с-ще
міськ. типу з 1938. Поверхня
слабохвиляста. Пересічна т-ра
січня —7,0 , липня -|-21,5О.
Опадів понад 400 мм на рік. В
Я.— з-д металоконструкцій.
ЯСНО-СІРІ ЛІСОВІ ГРУНТИ —
підтип сірих лісових грунтів,
що характеризується чіткою
диференціацією профілю за
елювіально-ілювіальним ти-
пом. В Україні разом із сірими
лісовими грунтами займають
пл. 2611 тис. га. Поширені гол.
чин. у лісостеповій агрогрун-
товій зоні, трапляються також
на лесових «островах» полі-
ської зони. Формуються пере-
важно на карбонатних лесових
породах під широколистяними
лісами в умовах періодично
промивного водного режиму.
У профілі виділяють горизонти:
гумусовий дуже елювійований
(потужність 9—18 см, в освоє-
них грунтах — 25 — 28 см),
світло-сірий з кремнеземом;
елювіальний (потужність ' 8 —
18 см), сірувато-білястий, тон-
коплитчастий або листуватий;
ілювіальний (потужність 70—
90 см), бурий або червонува-
то-бурий, крупногоріхуватий
чи призматичний, з плямами
присипки 8іО2 та окислів.
Глибина скипання від НС1
Профіль ясно-сірого лісового
грунту на супіску. Харківська
область.
Річка Ятрань.
коливається в межах 120—135
см. Реакція грунтового розчи-
ну кисла (рН 4,8—6,0). Я.-с.
л. г. слабо насичені основами,
бідні на гумус (1,2—2,5 %)
і поживні речовини (валовий
азот становить 0,09—0,14 %,
фосфор — 0,05—0,11 %). Виді-
ляють три фаціальні підтипи
Я.-с. л. г.: модальні, буруваті
(профіль має буруватий або па-
левий відтінок) та вологі (з оз-
наками спорадичного перезво-
ложений). Ці грунти порівняно
родючі. їхній загальний боні-
тет становить 58—72 балів.
Н. М. Бреус.
ЯТРАНЬ — річка в Умансько-
му р-ні Черкас, обл. та Голо-
ванівському і Новоархангель-
ському р-нах Кіровогр. обл.,
права прит. Синюхи (бас. Пд.
Бугу). Довж. 104 км, пл. бас.
2170 км2. Бере початок на Пн.
Зх. від с. Томашівки, тече
Придніпровською височиною.
Долина трапецієвидна, асимет-
рична, є виходи скельних по-
рід. Заплава завширшки до
0,8—1 км, вкрита лучною рос-
линністю. Річище дуже звиви-
сте, на окремих ділянках кам’я-
нисте, пересічна шир. 15—
20 м. Похил річки 1,3 м/км.
Осн. притоки: У манка, Ревуха
(ліві). Живлення мішане, з
переважанням снігового. За-
мерзає у грудні, скресає до
серед, березня. Стік зарегульо-
ваний водосховищами і став-
ками. ГЕС. Використання ком-
плексне (водопостачання, зро-
шування, рибництво).
ЯУЗЛАР — урочище на Пів-
денному березі Криму, поблизу
м. Ялти. Являє собою круту
ущелину, вироблену р. Яузлар
(ліва прит. Учансу). На висоті
бл. 400 м — серія водоспадів
(див. Яузлар Верхній і Ниж-
ній). Схили урочища вкриті
лісом із дуба скельного, ялів-
цю високого та сосни крим-
ської, в підліску — вічнозелені
чагарники: рускус понтійсь-
кий, піраканта червона, плющ.
Трапляються рідкісні росли-
ни — суничник дрібноплодий,
шафран жовтий, зозулинець.
Я.— в межах Ялтинського гір-
сько-лісового заповідника.
А. В. Єна.
ЯУЗЛАР ВЕРХНІЙ І НЙЖ-
НІИ — два водоспади на
р. Яузлар (ліва прит. Учансу,
бас. Чорного м.), поблизу м. Ял-
ти Респ-ки Крим. Висота па-
діння води до 6 м, серед-
ньорічна витрата води 0,23
м3/с. Верхній Яузлар розташо-
ваний у глибокій ущелині, ні-
коли не пересихає; біля під-
ніжжя Нижнього Яузлара гід
дією падаючої води і обертан-
Заказник Яцеве.
ня каміння утворився глибокий
колодязь.
Літ.: Муранов О. П. У світі во-
доспадів. (Легенди і правда про
водоспади світу). К., 1979.
А. М. Оліферов.
ЯЦЕВЕ, Урочище Яцеве — лі-
совий заказник респ. значення
(з 1977). Розташоване у Дніп-
ропетровському р-ні Дніпроп.
обл. Перебуває у віданні Дніп-
ропетровського лісгоспзагу. Пл.
175 га. Охороняється байрач-
ний лісовий масив природного
походження у степовій зоні.
Осн. лісоутворюючою породою
є дуб звичайний з участю
в’яза граболистого і клена та-
тарського; домішок становлять
клен польовий, липа серцели-
ста, ясен, груша звичайна,
яблуня лісова. У підліску —
бруслина європейська, брусли-
на бородавчаста, бузина чорна,
крушина ламка, свидина кро
в’яна, аморфа кущова. Бага-
тий трав’яний покрив (понад
360 видів вищих рослин). З тва-
рин водяться олень європейсь-
кий, козуля європейська, свиня
дика, лисиця, заєць-русак, фа-
зан, сова вухата, соловей,
дрізд співочий, іволга; трап-
ляється балобан, занесений до
Червоної книги України.
Літ.: Петренко В. М., Льіндя А. Г.
Днепропетровщина заповедная.
Путеводитель. Днепропетровск,
1980.	А. Г. Линдя.
ЯЩИКОВЕ — селище міського
типу Перевальського р-ну Лу-
ган. обл. Розташоване на р. Бі-
лій (прит. Лугані, бас. Сівер-
ського Дінця), за 7 км від заліз-
нич. ст. Кипуча. 3,6 тис. ж.
(1990). Виникло 1724, с-ще
міськ. типу з 1938. Пересічна
температура січня —7,5', лип-
ня -|-21,0 . Опадів бл. 500 мм
на рік. Перевальська ф ка
спорт, виробів.
469
ДОДАТОК
ДОДАТОК
За час редакційного
опрацювання 3-го тому ГЕУ
в політичному, соціальному
та економічному житті
України відбулися значні
зміни, зумовлені, насамперед,
проголошенням її державної
незалежності. До статей
внесено відповідні доповнення
та уточнення.
Відображено також
зміни, пов'язані з
перейменуванням населених
пунктів, прийняттям нових
законодавчих актів (зокрема,
Закону України про охорону
навколишнього природного
середовища), наданням
природ но-заповідного статусу
новим об'єктам, утворенням
нових адміністративно
територіальних одиниць,
установ (Інститут географії
АН України) тощо. Включено
статтю «Етнічні спільності
України» та біографічні
статті про замовчуваних
донедавна визначних
географів минулого та ін.
Дані наведено на час
підписання тому до друку
(на картах — на час
підписання кольорових проб).
АТЛАС ПРИРОДНИХ УМОВ
І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УК-
РАЇНСЬКОЇ РСР — тематич-
ний атлас, карти якого відо-
бражають результати дослі-
джень природи території Укра-
їни та морів, що її омивають.
Видано 1978. Тематику атласу
розробили Рада по вивченню
продуктивних сил України,
Сектор географії АН України
та Київ. ун-т. Включає 450 карт,
віднесених до 18 розділів (геол.
будова, мінеральні ресурси,
рельєф, клімат, поверхневі води,
грунти, тваринний світ, охоро-
на природи та ін.). Осн. мас-
штаб карт 1 : 2 500 000. Розді-
ли атласу супроводяться пояс-
нювальним текстом. Атлас ви-
користовують при вивченні при-
родних ресурсів, розробці пла-
нів розвитку регіонів, управ-
лінні процесами природокорис-
тування.
Видання: Атлас природньїх усло-
вий и естественньїх ресурсов Укра-
инской ССР. М., 1978.
Л. Г. Руденко.
БАИДАРСЬКИИ ЗАКАЗНИК
— ландшафтний заказник респ.
значення (з 1990). Розташова-
ний у Криму, на Пд. Зх. Крим-
ського півострова, займає тер.
Байдарської долини і низько-
гірних гребенів Головного пас
ма Кримських гір. які її оточу-
ють. Пл. 24 295 га. Вис. 200—
900 м. Охороняються характер
ні східчасто-багатоярусні ланд-
шафти з гірсько-долинними,
каньйоноподібними і гребене
вими місцевостями. Поширені
карстові форми рельєфу (пече-
ри Скельська, Шан-Коба та
ін.), каньйони (зокрема, Чорно-
річенський, Узунджинський,
Сухоріченський) та ін., гори-
останці. Б. з. має водоохоронне
значення (басейн р. Чорної з
16 притоками); у каньйонах —
мальовничі водоспади, в доли-
ні — Чорноріченське водосхо-
вище. Гірські схили вкриті ліса-
ми (дуб пухнастий, дуб скель-
ний, клен польовий, ясен зви-
чайний, ясен вузьколистий, бук,
граб, липа). У підліску — релік-
товий ялівець високий (най
більший у Криму масив; 17 %
площі Б. з.), фісташка тупо-
листа, держи-дерево звичайне,
жасмин кущовий, рускус пон-
тійський. Всього зростає 54
види рослин і водиться 41 вид
тварин, занесених до Червоної
книги МСОП та Червоної книги
України.
На тер. Б. з. збереглися археол.
пам’ятки 3-го тис. до н. е. та
істор. пам’ятки пізнішого часу.
А. В. Єна.
БОКОВ Володимир Олександ-
рович (24.V 1941, с. Бедєєва
Поляна Покровського р ну, Ба
шкортостан, Росія) — рос. фізи-
ко географ, доктор геогр. наук з
1991. У 1964 закінчив Башк.
ун-т. З 1967 по 1980 викладав
у цьому вузі та в Удм. ун-ті,
з 1980 працює в Сімферополь-
ському ун-ті (з 1984 — зав. ка-
федрою фіз. географії і ланд-
шафтної екології). Осн. праці
присвячені дослідженню теор.
проблем фіз. географії, земле-
знавства, ландшафтознавства.
Розробляє проблеми просторо-
во-часової організації геосис-
тем, мікрокліматичних факто-
рів ландшафтної диференціації.
Те.: Пространственно-временная
организация геосистем. Симферо-
поль, 1983; Общее землеведение.
М., 1984 [у співавт.]; Введение в
физическую географию и рацио-
нальное природопользование.
Харьков, 1989 [у співавт.].
БРИТАВСЬКИИ ЗАКАЗНИК —
бот. заказник респ. значення
(з 1990). Розташований у Че-
чельницькому р-ні Вінн. обл.
Перебуває у віданні Бершадсь-
кого лісгоспзагу. Пл. 3259 га
(у т. ч. під лісами 3130 га). *
Охороняються вікові діброви з
домішкою ясена і сосни. Трап-
ляються субсередземномор. ви-
ди (на пн. межі поширення):
берека, дуб скельний, дерен,
калина цілолиста (гордовина),
плющ. Росте і релікт третин-
ного періоду — бруслина кар-
ликова, занесена до Червоної
книги України. Представники
тваринного світу: свиня дика,
лось, козуля, заєць-русак, лиси-
ця, лісові птахи. В. П. Давидок.
БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН
район у пд.-сх. частині Жито-
мир. обл. Утворений 1990. Пл.
0,6 тис. км‘. Нас. 14,3 тис. чол.,
у т. ч. міського — 3,2 тис. (1990).
У районі — смт Брусилів та 36
сільс. населених пунктів.
Лежить у межах Поліської ни-
зовини. Поверхня — плоска (на
Сх.— пологохвиляста) моренно-
зандрова рівнина з лесовими
«островами». Трапляються де-
нудаційні останці. Корисні ко-
палини: буре вугілля, торф,
граніт, глини. Район розташо-
ваний у Житомирському По-
ліссі (крайня сх. частина — у
Київському Поліссі). Пересічна
т-ра січня —5,7 , липня +19,4 .
Опадів 562 мм на рік. Період
з т-рою понад +10 становить
158 днів. Висота снігового по-
криву 21 см. Район належите
до вологої, помірно теплої агро-
кліматич. зони. Осн. річки
Здвиж, Ірпінь (притоки Тетере-
ва, бас. Дніпра). Споруджено
17 ставків (заг. пл. водного дзер-
кала 563 га). Переважають дер-
ново-підзолисті та сірі лісові
грунти. Площа лісів — 3,56 тис.
га (дуб, сосна, граб, береза,
вільха). Пром. підприємства —
хлібозавод, дільниця Житомир,
мол. з-ду (Брусилів). С. г. райо-
ну спеціалізується на рослин-
ництві зернового та тваринницт-
ві м’ясо-мол. напрямів. Осн.
культури: жито, озима пшени-
ця, ячмінь, картопля, льон,
цукр. буряки, хміль, овочеві.
Розвинуті скотарство, свинар-
ство, вівчарство, птахівництво.
Пл. с.-г. угідь (тис. га, 1990) —
50,5, у т.' ч. орні землі — 44,7,
пасовища — 2,3, сіножаті —
3,2. У районі — 23 колгоспи,
1 спецгосп. Залізнична станція
Скочище. Автомоб. шляхів 153
км, у т. ч. з твердим покрит-
тям — 75 км.
ГЕОГРАФІЇ ІНСТИТУТ АН
УКРАЇНИ — науково-дослідна
установа, створена в листопаді
1991 на базі Географії відділен-
ня Ін-ту геофізики ім. С. І. Суб-
ботіна АН України. Осн. напря-
ми наук, діяльності ін-ту: тео-
ретико-методичні дослідження
геогр. аспектів взаємодії су-
спільства з природою та її на
слідків для визначення напря-
мів розвитку регіонів України;
дослідження сучас. стану, змін
ландшафтів та їхніх компонен-
тів, опрацювання геогр. основ
природокористування, комплек
сного екон. і соціального роз-
витку України із врахуванням
екол. умов; картографічні до-
слідження природного середо-
вища, тер. організації г-ва,
БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОН
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ДОДАТОК
470
В. О. Геринович.
Л. С. Говоруха.
М. Ф. Голиков.
В. О. Дергачов.
розміщення населення та нас-
лідків взаємодії суспільства з
природою.
В ін-ті працює (1991) 43 канди-
дати наук, 13 докторів, у т. ч.
академік і член-кореспондент
АН України. У складі установи
7 відділів з трьома лаборато-
ріями. Ін-т здійснює експеди-
ційні дослідження, вивчає гео-
фіз. і геохім. процеси в ланд-
шафтах на геогр. стаціонарі
у смт Димері (Київ. обл.). Ін-т
має аспірантуру (26 чол.),
2 спеціалізовані ради по захис-
ту докторських і кандидатських
дисертацій.
О. М. Маринич, Л. Г. Руденко.
ГЕРИНОВИЧ Володимир Олек-
сандрович (1883, м. Сокаль, ни-
ні Львів, обл.— 1949, Львів) —
укр. географ, доктор геогр. наук
з 1919, професор з 1919, дій-
сний член Наук, т-ва ім. Шев-
ченка у Львові. Закін. Львів.
(1907) та Віден. ун-ти. В 1919—
21 — доцент, потім професор
ун-ту в Кам’янці-Подільському,
з 1923 — ректор Кам’янець-
Подільського ін-ту нар. освіти.
У 1928 — 29 працював в Укр.
н.-д. ін-ті географії і картогра-
фії (Харків), з 1932 — зав. ка-
федрою гірничої економіки в
Моск. геол.-розвідувальному ін-
ті. В 1944—46 — викладач с.-г.
технікуму в м. Грязовець (Каре-
лія), 1946—48 — доцент, зав.
кафедрою Львів, торг.-екон. ін-
ту. Незаконно репресований у
1932, реабілітований 1989. На-
ук. дослідження присвячені
проблемам теорії й методики
геогр. науки, фіз. та соціально-
екон. географії У країни, її етно-
графії і етногеографії, географії
окремих районів Сх. Європи та
України (Поділля, Подніст-
ров’я, Закарпаття та ін.). У со-
ціально-екон. географії дотри -
мувався антропогеогр. погля-
дів. Автор навч. посібників «Ос-
нови географії» (1919, 1920,
1922, 1924), «Фізична геогра-
фія» (1920, 1922) та ін.
Те.: Географія, її ціль, задачі і ме
тоди. В кн.: 36. мат. природопис.-
лікар. секції НЦП. Львів, 1918;
Понятє, ціль і метода географії.
В кн.: 36. мат.-природопис.-лікар,
секції НТШ, т. 18—19. Львів,
1919; Географія Сходу Європи.
Кам’янець-Подільський, 1920; Гео-
графія України. Вінниця, 1921.
О. І. Шаблій.
ГЕРЦАЇВСЬКИИ РАЙОН—ра-
йон на Пд. Чернів. обл. Утв.
1992 (виділено зі складу Гли-
боцького району). Райраді під-
порядковані Байраківська, Ве-
ликобудська, Годинівська, Гор-
бівська, Лунківська, Молниць-
ка, Острицька, Тернавська, Хря-
цьківська сільради. Центр —
м. Герца.
ГОВОРУХА Леонід Сергійович
(13.ХІІ 1932, Ленінград) — рос.
фізикогеограф, гляціолог, гід-
ролог, доктор геогр. наук з 1984,
професор з 1986. У 1959 закін-
чив Ленінгр. ун-т. У 1959—85
працював в Арктичному і Ан-
тарктичному н.-д. ін-ті. З 1985 -
в Одес. гідрометеоролог, ін-ті,
зав. кафедрою заг. і приклад-
ної кліматології. Брав участь
у багатьох арктичних і двох
антарктичних експедиціях, а
також у Міжнар. вулканологіч-
ній експедиції на о. Десепшен.
Організатор і керівник (1974 —
84) Північноземельського до-
слідно-методичного стаціонару
«Купол Вавилова», на базі яко-
го у 1977 створив гляціологія
ну школу-семінар з проблем
покривних льодовиків. Дослі
дження в галузі гляціогідро-
логії, гляціокліматології, гео
графії полярних країн. Один з
авторів монографії і атласу
«Світовий водний баланс та
водні ресурси Землі» (1974).
Те.: Мировой водньїй баланс и вод-
ньіе ресурси Земли. Л., 1974 [у
співавт.]; Применение радиоло
кационной азросьемки при геоло-
гогеографических исследованиях.
Л., 1981 [у співавт.]; Между на-
роднеє изучение планеїьі Земля.
Л., 1983 [у співавт.]; Современное
наземное оледененир советской
Арктики. Л., 1988.
ГОЛИКОВ Микола Федорович
(29.VII 1939, м. Панфілов, Ка
захстан) — рос. економгеограф,
доктор геогр. наук з 1987, про-
фесор з 1989. У 1968 закінчив
Моск. ун-т. У 1978—87 та з
1988 — у Мелітопольському
пед. ін-ті, зав. кафедрою еко-
номгеографії (з 1988 — прорек-
тор по навч. роботі). У 1987 — 88
працював в Інституті географії
АН Казахстану. Осн. праці при-
свячені теор. і методичним про-
блемам тер. організації ви-
роби., інфраструктури населен-
ня. Працює над питаннями ге-
огр.- екон. прогнозування роз-
витку регіонів.
Те.: География инфраструктурьі.
К., 1984; Проблеми расселения на-
селення Казахстана. Алма-Ата,
1989 [у співавт.]; Инфраструктур-
но-территориальний комплекс.
(Теория, методи, практика). Алма-
Ата, 1990 [у співавт.].
ГОНЧАРІВСЬКЕ — селище мі-
ського типу Чернігівського р-ну
Черніг. обл. Розташоване на
правому березі р. Десни (прит.
Дніпра), за 3 км від залізнич-
ної ст. Жидиничі, 5,1 тис. ж.
(1990). С-ще міськ. типу з 1990.
Поверхня погорбована. Пересіч-
на т-ра січня -6,5 , липня
4-19,2 . Опадів 539 мм на рік.
Пл. зелених насаджень 255 га.
ДЕИМАШВСЬКИИ ЗАКАЗ-
НИК ландшафтний заказ-
ник респ. значення (з 1989).
Розташований у Пирятинсь-
кому р-ні Полтав. обл. Перебу-
ває у віданні місцевого колгос-
пу. Пл. 622,7 га. Охороняється
ділянка заплави р. Удаю з озе-
рами. Зростає бл. 100 видів
судинних рослин, з них багато
рідкісних: латаття сніжно-біле,
ряска горбата, вольфінія безко-
ренева, сальвінія плаваюча, за-
несена до Червоної книги У кра-
їни.
Д. з.— місце гніздування водо-
плавних і водно-болотних пта-
хів — качок, куликів, а також
ходуличника, занесеного до
Червоної книги України.
ДЕРГАЧОВ Володимир Олек-
сандрович (9.IX 1945, смт Ка-
римська Читинської обл. Росії)
— укр. економгеограф, доктор
геогр. наук з 1987, професор з
1990. У 1967 закінчив Моск.
ун-т. З 1976 працює в Одес.
відділенні Ін-ту економіки АН
України (з 1987 зав. відділом
проблем формування і розвитку
морегосп. комплексів) та Одес.
ун-ті (з 1988 — керівник фі-
ліалу кафедри екон. географії).
Осн. праці присвячені пробле-
мам теор. географії, екон. гео-
графії Світового ок. та регіо-
нальної економіки. Розробив
концепцію природно-госп. кон-
тактної зони суходіл — океан,
нові теор. підходи до району-
вання Світового ок. та форму-
вання морегосп. комплексів; об-
грунтував ідею переходу до
ринкової економіки на основі
формування вільних екон. зон.
Те.: Морское хозяйство. Соци-
ально-зкономические аспектьі фор-
мирования и развития. К., 1986
[у співавт.]; Портово промьішлен-
ньіе комплекси: теория и практи-
ка формирования. К., 1988 [у спів-
авт.].
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ — селище
міського типу Луган. обл.,
підпорядковане Ровеньківській
міськраді. Розташований за
8 км від залізничної станції Ро-
веньки. 9,8 тис. ж. (1990). Утв.
1989. Пересічна т ра січня
-7,7 , липня +21,4 . Опадів
493 мм на ргк. Частина населен-
ня працює на підприємствах
Ровеньків.
ДМИТРЕНКО Віталій Павло-
вич (З.УІ 1931, м. Біла Церква
Київ, обл.) — укр. агрометео-
ролог, кліматолог, доктор гео-
графічних наук з 1987.
У 1954 закінчив Одес. гідромет.
ін-т. Протягом 1954—57 пра-
цював у Зх.-Сибірській гідроме-
теоролог. обсерваторії, з 1957 —
в Укр. н.-д. гідрометеоролог, ін-
ті (з 1973 — завідуючий відді-
лом), з 1989 — професор Київ,
ун-ту. Осн. напрями наук, ді-
яльності: дослідження законо-
мірностей впливу агрометеоро-
лог. факторів на с.-г. культури.
Розвинув наук, основи агроме-
теоролог. та агрокліматич. об-
грунтування технолог, процесів
і ланок системи землеробства
471
ДОДАТОК
В. П. Дмитренко.
І. Г. Дорофєєв.
на Україні, комплексної оцін-
ки впливу небезпечних і стихій-
них гідрометеоролог, явищ на
землеробство. Нагороджений
орденом «Знак пошани».
Те.: О полной агрометеорологиче-
ской модели урожайности. Трудьі
УкрНИГМИ, 1983, в. 191: Мето-
ди и показатели агроклиматиче-
ского обоснования размещения
сельскохозяйственньїх культур и
злементов системи земледелия.
В кн.: Проблеми агроклиматиче-
ского обеспечения Продовольст-
венной программн СССР. Л., 1987.
ДНІПРОВСЬКО-ОРІЛЬСЬКИИ
ЗАПОВІДНИК — заповідник у
Дніпропетровському та Таври-
чанському р-нах Дніпроп. обл.
Розташований у межиріччі Дні-
пра і Орелі. Заповідник утворе-
ний у 1990 році. Пл. 3766,2 га,
у т. ч. 203 га водних просторів.
Перебуває у віданні Мін-ва лі-
сового г-ва України. Створений
з метою збереження унікального
ландшафту долини р. Дніпра
у пн. частині степової зони та
посилення охорони рідкісних
видів флори і фауни. Характер-
на особливість заповідника —
наявність у природному стані
реліктових залишків дніпровсь-
ких плавнів з системою боліт,
озер, стариць, проток, луків,
корінних берегів з піщаними
терасами і кучугурами. Флора
Д. О. з. представлена комплек-
сом водної, прибережно-водної,
лучної і болотної рослинності,
заплавних лісів та рослинністю
борових терас. Всього зростає
350 видів судинних рослин,
серед них — 88 лікарських.
Флора водойм включає 41 вид,
у т. ч. 11 — повітряно-водних.
До рідкісних видів, занесе-
них до Червоної книги України,
належать зозулинець болот
ний, сальвінія плаваюча, сон
чорніючий, водяний горіх пла-
ваючий.
Багатий тваринний світ заповід-
ника. Фауна налічує 33 види
ссавців, 148 — птахів, 8 — пла-
зунів, 9 — земноводних, 37 —
риб, 446 — комах. Тут водяться
козуля, лисиця, єнотовидний со-
бака, свиня дика, заєць-русак,
видра. Вечерниця велетенська,
борсук, горностай і тхір сте-
повий занесені до Червоної
книги України. З рептилій домі-
нують водяний і звичайний ву-
жі, ящірка прудка. Серед рід-
кісних птахів, занесених до
Червоної книги України,— ско-
па, орлан-білохвіст, змієїд, під-
орлик великий, балабан.
О. К. Ющенко.
ДОРОФЄЄВ Іван Георгійович
(14.IV 1899 с. Олешно Петер-
бурзької губернії — 29.1 1989,
Сімферополь) — топограф, до-
слідник гірських систем і льо-
довиків. У 1937 закінчив Воєн-
но-інженерну академію (Моск-
ва). З 1943 по 1956 — началь-
ник топогр. управління Київ,
військового округу, 1956—70 —
проректор Кримського с.-г. ін-
ту. Після громадян, війни здій-
снював мензульне знімання тер.
України. Учасник семи акаде-
мічних комплексних експеди-
цій (1928—58) на Памір, у ро-
боті яких брали участь Н. В.
Криленко, Д. І. Щербаков, О. Ю.
Шмідт та ін. вчені. Відкрив
і наніс на карту понад 40 льо-
довиків у Пн.-Зх. Памірі, в т. ч.
один з найбільших у світі -
льодовик Федченка, 14 вершин
хребтів: Академії наук, Пет
ра І, Зулумарта, заввишки 5500
-6785 м над р. м. та ін. гірські
вершини. Нагороджений орде-
нами Вітчизн. війни І і II сту
пенів та ін. держ. нагородами.
На честь Д. названо дві верши-
ни на Памірі заввишки 6419
і 5200 м, два льодовики та один
перевал.
Те.: На заоблачньїх висотах. М.,
1976; В сердце Памирских гор.
М., 1980.
Літ.: Ветров И. Е. Вершини снеж
них барсов. К., 1978; Ветров И. Е.
К белим пятнам Памира. Записки
альпиниста. К., 1981.
І. Є. Ветров.
ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОСТІ УК-
РАЇНИ. Сучасне населення
України різноманітне за етніч-
ним складом. На тер. республі-
ки проживають представники
110 національностей. Крім ук-
раїнців (бл. З 4 всього населен-
ня республіки), значний процент
становлять ін. сх.-слов’ян. на-
роди (росіяни, білоруси), а та-
кож євреї, зх. і пд. слов’яни
(поляки, чехи, словаки, болга-
ри). Серед ін. етнічних груп, які
компактно розселені на тер.
республіки, найчисленніші ро-
маномовні народи (молдавани і
румуни), греки, представники
фіно-угорської (угорці, естон-
ці) і тюркської (татари крим-
ські, гагаузи) мовних сімей, по-
рівняно невелику кількість ста-
новлять німці, вірмени, цигани,
татари поволзькі, караїми. У
республіці налічується (%): ук-
раїнців — 72,7, росіян — 21,1,
євреїв — 0,9, білорусів — 0,9,
молдаван — 0,6, поляків —
0,4, болгар — 0,5, представни-
ків ін. національностей — 1,9
(тут і далі дані за переписом на-
селення 1989).
Українці — корінне населен-
ня республіки, за чисельністю
один з найб. народів Європи
(6-е місце) і другий серед
слов'ян, народів. Всього у світі
налічується 47 (за ін. даними,
бл. 51,9) млн. українців, з них в
Україні живе 37,4 млн. чол.
Вони рівномірно розселені на
всій території республіки (крім
Криму і деяких пром. районів
Півдня та Сходу). У більшості
областей вони становлять понад
70 % міськ. і понад 90 % сільс.
населення. У Криму українці
становлять 26,5 % населення.
87,7 % українців, що мешкають
в Україні, назвали рідною мову
своєї національності.
Формування укр. народності на
території сучас. України відбу-
валося на основі давніх сх.-
слов’ян. племен. Існує кілька
гіпотез походження українців.
У період розвитку давньору-
ської народності формувалися
найважливіші особливості куль-
тури українців, спільні для сх.
слов’ян, збереглася їхня само-
назва (русини, руські), свідо-
мість спільності походження та
етніч. спорідненості. Гіпотезу
автохтонного походження ук-
раїнців висунув академік М. С.
Гру шевський. З 12 ст. поширю-
ється термін «Україна», який
поступово став етнонімом укр.
народу. В зх.-укр. областях,
особливо за часів Австро-Угор-
щини частина українців нази-
ває себе «русинами», що під-
креслює генетичний зв’язок з
Київ. Руссю. Водночас в Украї-
ні як відбиття етногенетичних
та соціальнополіт. процесів
формувалися етнографічні гру
пи, які тривалий час (а подеку-
ди і до цього часу) зберігали
певні відмінності в культурі, по-
буті, мові (гуцули, лемки, бойки,
поліщуки та ін.). Етнографічні
особливості українців виявляю-
ться за істор.-етнографіч. райо-
нами: Серед. Наддніпрянщина,
Поділля, Полтавщина і Слобо-
жанщина, Полісся і Волинь, При-
карпаття, Закарпаття, Південь.
Більшість українців належить
до т. з. центр.-укр. антрополо-
гія. типу. На динаміку чисель-
ності і геогр. розміщення укра-
їнців помітно вплинули мігра-
ційні процеси, характер природ-
ного відтворення, етнокультур,
взаємини, а також соціально-
політ. розчленування укр. ет-
нічної території у минулому.
Про розселення українців за ме-
жами України див. Укра-нська
діаспора.
Росіяни — найбільший за чи-
сельністю сх.-слов’ян. народ, в
Україні посідають 2-е місце пі-
сля українців (11,3 млн. чол.).
У сільс. місцевості компактні
етнічні масиви росіян містяться
в смузі рос.-укр. етнічного при-
кордоння (Харків., Сум., Луган-
ська області) та в деяких пд.
районах України. Окремі групи
росіян етногенетично пов’язані
з давньослов’ян. населенням
(напр., горюни, Сум. обл.). Най-
більші етнічні масиви росіян
(Слобідська Україна — 15-
17 ст., на Пд. України — 18 ст.)
пов’язані з урядовою і помі-
щицькою колонізацією, а також
утворенням військ, поселень.
Переважну більшість рос. посе-
ленців становили вихідці з пд.-
рос. губерній. Ряд поселень бу-
ли утв. старовірами та ін. «роз-
кольниками», які тікали від ре-
лігійних переслідувань (моло-
кани, духобори, пилипони та
ін.). З розвитком капіталістич.
відносин збільшився приплив
росіян у міста на пром. об’єкти
України. З кін. 19 ст. чисель-
ність росіян на сучас. тер.
України зросла в 4,5 раза. Най-
більший процент росіян
(66,9 %) живе у Криму.
98,3 % росіян, що проживають
в Україні, вважають рос. мову
рідною. Рос. населення різних
районів України зберігає певні
етнографіч. особливості.
Білоруси — сх.-словян. на-
род, чисельність їх в. Україні
становить 440,0 тис. чол. Най-
давніші поселення білорусів бу-
ли утворені у смузі укр.-біло-
руської етнічної території. Знач-
на кількість білорусів пересе-
лилася з Білорусі у сх. райони
укр. Полісся і на Слобідську
Україну після першого поділу
Польщі (1772). У кін. 18 — поч.
19 ст. на Пд. України виникли
військові поселення з білорусів
(Бармашове, Явкине, обидва
Микол- обл.). Більшість білору-
сів живе в містах,35,4 % їх вва-
жають рідною мову своєї націо-
нальності.
ДОДАТОК
472
Поляки — зх.-слов’ян, народ,
в У країні налічується 219,2 тис.
чол. Більшість їх живе в етніч-
но-мішаних укр.-польс. селах
Житомир., Вінн. та Хмельн. об-
ластей.
На території України поляки
селилися ще за Київ. Русі.
Сучас. розселення поляків в Ук-
раїні розпочалося з 14 сто-
ліття. Жили окремими етно-
релігійними громадами пере-
важно на Правобережжі та в
Сх. Галичині. Після другої сві-
тової війни чисельність поляків
на Україні скоротилася внаслі-
док репатріаційних договорів
між Польщею і СРСР. Із зх.-
укр. областей було репатрійо-
вано бл. 810 тис. поляків. Роз-
мовляють українською та рос.
мовою своєї національності,
12,6 % поляків назвали рід-
ною мову своєї національності.
Болгари — пд.-слов’ян, на-
род, в Україні налічується
233,8 тис. чол. Більшість їх жи-
ве у зх. районах Одес. і при-
азовських районах Запоріз. об-
ластей. Етнічно-мішані болгар-
ські села є також у Кіровогр. і
Микол, областях. Сучас. розсе-
лення болгар в Україні розпо-
чалось у кінці 18 — початку
19 ст. Перші болгарські посе-
лення (Ольшанка та ін.) болгар
у долинах річок Висі і Синюхи
були у складі бузького козацт-
ва, потім — військ, поселень
на Пд. України. Найкомпакт-
ніші поселення болгар (на Пд.
Бессарабії, в Одес. повіті, Кри-
му та передмісті Миколаєва)
утворилися після рос.-тур. воєн
(в кін. 18 ст.). Болгари одержа-
ли колоністські права. На поч.
60-х рр. 19 ст. болгари част-
ково переселилися у Приазов’я,
де було засн. 38 поселень. Бл.
50 % болгар живуть у містах
республіки. 69,5 % їх вва-
жають рідною мову своєї націо-
нальності.
Чехи — зх.-слов’ян, народ, в
Україні живе 9,1 тис. чол. Біль-
шість їх зосереджена в Жито-
мир. обл. Найбільші поселення
чехів були у Дубнівському, Рів-
нен., Луцькому і Острозькому
повітах Волин. губ., що пов’я-
зано з масовою еміграцією їх у
Росію наприкінці 60-х рр. 19 ст.
після скасування кріпацтва.
Царський уряд надавав різні
пільги чехам для заохочення
їхнього переселення. На поч. ко-
лонізації було створено чотири
чеські волості на Волині, до
складу яких увійшли окремі
чеські та чесько-українські се-
ла. Пізніше чеські села з'яви-
лися на Пд. Поділля (Чехівка),
у Криму (Табір, Богемка, Царе-
вич) і Приазов’ї (Чехоград, те-
пер Новгородківка). Більше тре-
тини чехів вважають рідною мо-
ву своєї національності.
Євреї. В Україні налічується
486,3 тис. євре в. Живуть вони
переважно у містах. На терито-
рії сучасної України за часів
Київської Русі існували грома-
ди євреїв, т. з. кенааним.
У 16—17 ст. на Україні посе-
лилися вихідці з Польщі — аш-
кеназі, тобто європ. євреї, які
розмовляли мовою герман. гру-
пи індоєвроп. сім’ї (ідиш).
У кін. 18 ст., в зв’язку з другим
і третім поділами Польщі (1793,
1795), відбулося значне пере-
селення євреїв у Пд. Україну —
Новоросійську губернію. Вве-
дення царизмом 1796 дискри-
мінаційної смуги осілості при-
звело до штучної скупченості
євреїв у містечках і невеликих
містах Правобережної України.
В основі єврейської соціальної
організації була тер. громада
(кегила), яка зосереджувалася
в міськ. поселеннях; у великих
містах існували відокремлені
єврейські квартали (гето), гро-
мадське самоврядування (ка-
гал). Наприкінці 20-х рр. 20
ст. заг. чисельність євреїв на
тер. сучас. України станови-
ла бл. 2,5 млн. чол. У наступні
десятиліття кількість їх змен-
шилася внаслідок масового ви-
нищення фашист, загарбника-
ми в роки другої світової війни,
в останні роки — еміграції, пе-
редусім в Ізраїль та США. Біль-
шість євреїв назвали рідною
рос. мову, частина — мову сво-
єї національності та українсь-
ку.
Молдавани — сх.-романсь-
кий народ, в Україні живе
324,5 тис. чол. Найдавніші
зв’язки слов’ян з романізова-
ним населенням Карпато-Ду-
найських земель відомі з 5—
7 ст. На цій основі сформува-
лася етнічна спільність воло-
хів — найближчих предків мол-
даван, територія яких у 10—
13 ст. не раз входила до складу
слов’ян, держ. об’єднань. У 16 —
18 ст. молдавани, втікаючи від
феодального гноблення і репре-
сій тур. загарбників, пересе-
лялися в Україну. Багато мол-
даван входило до складу військ,
поселень (18 ст.). Було засно-
вано нас. пункти (роти) у межи-
річчі Дніпра і Синюхи, у Сло-
в’яносербському і Бахмутсько-
му повітах та у Новій Сербії.
У 19 ст. молдавани у деяких
повітах на Пд. України посі
дали за чисельністю 2-е місце
після українців. У сучас. період
більшість їх живе у деяких
р-нах Чернів. і Одес. обл., менш
компактно вони розселені у Кі-
ровогр., Микол, і Донец. облас-
тях. Майже 3/4 їх живуть у
сільс. місцевості. 78 % молда-
ван вважають рідною мову сво-
єї національності.
Румуни — сх.-романський
народ, в Україні живе 134,8 тис.
чол. Розселені у пд.-зх. районах
Чернів. обл. (переважно у Гли-
боцькому і Герцаївському
р-нах) і у Тячівському р-ні За-
карп. обл. Найдавніші посе-
лення були засн. у 13 ст. вихід-
цями з Пн.-Зх. Валахії (Мараму-
реша) і Пд. Трансільванії. То-
ді ж виникли поселення руму-
нів на Закарпатті (Діброва, Се-
реднє Водяне та ін.). Під впли-
вом новоутвореної Румунської
д-ви (серед. 19 ст.) частина на-
селення кол. князівства Молдо-
ва поступово стала вважати се-
бе румунами, тоді як молдава-
ни, які не увійшли до Румунії,
зберегли свою етнічну самосві-
домість. Більшість румунів Ук-
раїни живе в сільс. місцевості.
62,3 % їх вважають рідною мо-
ву своєї національності.
Греки (самоназва — елліни,
румеї) — народ індоєвроп. мов-
ної сім’ї, в Україні налічується
98,6 тис. чол. Живуть у при-
азовських районах Донец. обл.
та містах Пд. України. Пересе-
лення греків у ці райони поча-
лося з 6 ст. до н. е. У 2-й пол.
18 ст. греки входили до складу
військ, поселень Півдня. Піз-
ніше частина їх (купці та ре-
місники) оселилася в містах.
Найбільший етнічний масив
грец. населення утворили у
Приазов’ї в кін. 1770 переселен-
ці з Криму (бл. 18 тис. чол.)
після проголошення його неза-
лежним ханством. Греки При-
азов’я поділяються на дві гру-
пи: греки-елліни (новогрец. мо-
ва) і греки-татари (тюркська мо-
вна група). Більшість греків,
які живуть на тер. України,
вважає рідною рос. мову,
18,5 % — мову своєї націо-
нальності.
Вірмени — народ індоєвроп.
мовної сім’ї, чисельність їх в
Україні становить 54,2 тис. чол.
Перші вірм. колонії на тер. рес-
публіки виникли у Криму в
10—11 ст. у зв’язку із загарбан-
ням Вірменії арабами і тур-
ками-сельджуками, а також ан-
тивірменською політикою Візан-
тії. Найбільш компактні вірм.
поселення з’явилися у Сх. Гали-
чині, на Поділлі, Волині. З 13
до 18 ст. їхня кількість досягла
20 (найбільші — у Львові, Кам’-
янці-Подільському, Могилеві-
Подільському, Луцьку). Знач-
ного розвитку вірм. поселення
досягли в 15—18 ст. Однак під
впливом соціально-екон. факто-
рів до 19 ст. більшість вірм.
поселень розпалася. Нині вірм.
населення України живе пере-
важно у містах. Бл. половини
вірмен рідною вважають мову
своєї національності.
Німці — народ германської
групи індоєвроп. мовної сім’ї,
заг. чисельність у республіці
становить 37,8 тис. чол. Перші
нім. поселення в Україні були
засн. 1763—74 у Борзенському
пов. Черніг. губ. Внаслідок піль-
гових умов, наданих царським
урядом нім. колоністам, кіль-
кість їхніх поселень швидко
зростала. За переписом 1897,
чисельність німців у пд. райо-
нах України досягла 377,8 тис.
чол. (3,5 % всього нас.), а на
Правобережжі — 190.1 тис.
(передусім на Волині). Серед
німців значний процент стано-
вили сектанти (менноніти, гу-
терити, сепаратисти та ін.), які
зазнавали у своїх країнах пере-
слідувань за релігійні переко-
нання. На зх-укр. землях перші
нім. і австрійські поселення
з’явилися у 50-х рр. 18 ст. На-
прикінці 1920 на тер. України
налічувалося 616,9 тис. німців.
Більшість їх у серпні 1941. на
поч. Вел. Вітчизн. війни було
переселено у східні райони Ро-
сії. Серед. Азію, Казахстан.
Нині вони живуть у кількох
селищах на Закарпатті і містах
республіки. Бл. чверті німців
назвали рідною мову своєї на-
ціональності.
Серед ін. зх.-європ. колоністів —
шведи та швейцарці. Перші —
вихідці з о. Даго (Хіиумаа) у
Балтійському м.— заснували у
гирлі Дніпра с. Старошведське,
другі — колонію Шабо у Пд.
Бессарабії. Обидва поселення
відігравали помітну роль у госп.
освоєнні краю.
Цигани (самоназва — рома)
за мовою належать до індо-
арійської групи індоєвропейсь-
кої сім’ї, в Україні налічує-
ться 47,9 тис. чол. Живуть пе-
реважно у зх. і пд. областях.
Вихідці з Індії (кін. 1-го тис.
н. е.). Деякі цигани пов’язують
своє походження з Єгиптом, де
тривалий час жили їхні пред-
ки. Про це свідчать назви ци-
ганських поселень па Одещи-
ні — Фараонівка та Каїр. Біль-
шість укр. циган — переселен-
ці з Молдови, Румунії та Бал-
кан. У минулому цигани пере-
важно кочували з місця на міс-
це, займалися ремеслами (ко-
вальством, різьбленням по де-
реву, ювелірною справою тощо).
Частина циган перейшла до
осілого способу життя. Бл.
59 % циган назвали рідною
мову своєї національності.
Татари поволзькі (само-
назва — татар) за мовою нале-
жать до кипчацької групи ал-
тайської сім’ї. Заг. чисельність
у республіці 86,9 тис. чол. Жи-
вуть переважно в міськ. посе-
леннях Донбасу. Етнічну осно-
ву їх становлять тюркські пле-
мена, які дійшли до серед. Вол-
ги і Приуралля і змішалися
з місц. фінно-угорськими пле-
менами. 48,9 % поволзьких та-
473
ДОДАТОК
тар назвали рідною мову своєї
національності.
Татари кримські (само-
назва — юьрим татарлар)
формувалися з різних тюрко-
мовних племен (хозарів, полов-
ців та ін.), які прийшли в
Крим у 7 — 8 ст. і змішалися
з місцевими етнічними гру-
пами. В Україні налічується
46,8 тис. чол. Живуть переваж-
но у Криму, Донецькій, Запоріз.
і Херсонській областях. У 1944
кримських татар було при-
мусово переселено (165,3 тис.)
у сх. райони • країни (Серед-
ня Азія, Казахстан). Рішен-
ням урядової комісії СРСР від
25.XIІ 1989 їм дозволено до-
бровільне повернення на істор.
батьківщину. За період між пе-
реписами 1979 і 1989 їх чисель-
ність в Україні зросла в 6,6
раза. 92 % крим. татар назвали
рідною мову своєї національ-
ності.
Караїми (самоназва — ка-
рай, від арамейського — чтець)
за мовою належать до кипчаць-
кої підгрупи тюркської групи
алтайської сім’ї; заг. чисель-
ність в Україні 1396 чол. Жи-
вуть переважно у Криму. По-
ходження караїмів остаточно
не з’ясоване. Одні вчені вва-
жають їх послідовниками секти
іудаїзму, яка виникла у 8 ст.
у Месопотамії і не визнавала
талмуд, інші пов’язують етно-
генез караїмів з хозарами, прав-
ляча верхівка яких після роз-
грому Хозарського каганату
київ, князями осіла в Криму.
3 14 ст. колонії караїмів виник-
ли на зх.-укр. землях (Галич,
Тисмениця тощо), у 15 ст.— в
Києві, Львові, Луцьку.
9,4 % караїмів назвали рідною
мову своєї національності, ін-
ші — російську.
Кримчаки — тюркомовний
народ; в Україні живе бл. 680
чол. Живуть переважно у міс
тах Респ. Крим (Сімферополь,
Севастополь, Керч, Феодосія).
Походження кримчаків оста-
точно не з’ясоване. Деякі вчені
вважають їх нащадками дав-
нього місц. населення Криму,
яке засвоїло іудаїзм, інші —
нащадками крим. євреїв, які ко-
лись перейняли тюркську мову.
Розмовляють переважно рос.
мовою.
Гагаузи за мовою належать
до огузької групи алтайської
сім’ї; заг. чисельність в Україні
32 тис. чол. Народ, який майже
повністю переселився з Пн.-Сх.
Болгарії і Добруджі наприкінці
18 — у 1-й пол. 19 ст. у зв’язку
з переслідуванням населення
Балкан турками. Існують дві
гіпотези щодо походження га-
гаузів. Згідно з першою гагау-
зи — слов’яни, які перейняли
тюркську мову, але зберегли
православну віру. Прихильни-
ки другої, більш обгрунтованої
гіпотези, пов’язують етногенез
гагаузів з різними групами
тюрків — нащадків середньо-
вічних кочових племен (пече-
нігів, берендеїв, половців та
ін.), які прийшли у Прут-Дні-
стровське межиріччя і створили
у 13 —15 ст. свою державу до
навали турків-османів. Живуть
в Ізмаїльському, Кілійському,
Белградському р-нах Одес. обл.
У горці (самоназва — мадяри)
за мовою належать до угор.
підгрупи уральської сім’ї; в
Україні налічується 163,1 тис.
чол. Майже всі вони живуть у
Закарп. обл. (158 тис. чол;
Берегівський, Мукачівський,
Ужгородський райони). Пра-
батьківщиною скотарських угор.
племен вважають райони на Сх.
від Уралу. В 6—7 ст. угорці
жили у приазовських степах
під владою оногурських пле-
мен, згодом підпали під вплив
Хозарського каганату. У кін. 9
ст. угорці перейшли Карпати і
оселилися в бас. серед, течії Ду-
наю; на тер. сучасної Закарп.
обл. оселилися в 11 ст. Друга
хвиля міграції угорців на За-
карпаття мала місце у період
загарбання Угорщини Отаман-
ською імперією (15 ст.). Понад
95 % угорців вважають рідною
мову своєї національності.
Естонці — народ фінно-
угорської сім’ї, в Україні налі-
чується 4208 чол. Живуть у
кількох селах Красногвардій-
ського р-ну Респ. Крим. Ест.
поселення в Україні заснували
1861 — 77 учасники сектантсь-
кого руху проти соціального і
релігійного гноблення з боку
прибалтійських поміщиків і
духівництва. Понад ЗО % ес-
тонців вважають рідною мову
своєї національності.
В Україні створюються умови
для розвитку культури укр. та
ін. народів. Забезпечується їхнє
представництво у виборних ке-
рівних органах, відкрито фа-
культативи по вивченню болг.,
грец., єврейської, польс., крим.-
татарської та ін. мов, видано
ряд словників (кримськотатар.-
російський; болг.-український,
чесько-український), в областях
з етнічно-мішаним населенням
(Одес., Донец., Чернів., Закар-
патська обл.) проводяться радіо-
передачі мовами народів, які
там проживають, започаткова-
но нац. мовами періодичні ви-
дання, діють колективи худож.
самодіяльності, фольклорні ан-
самблі і театри. Створено Укр.
респ. т-во рос. культури «Русь»,
Асоціацію укр.-груз. культ,
зв’язків ім. Д. Гурамішвілі,
Т-во єврейської культури Ук-
раїни, Спілку поляків України.
Діють Респ. т-во греків України
(Донецьк). Ств. Т-во угор. куль-
тури (Закарпаття) і Респ. куль-
тур. центр тюркомовних наро-
дів України, Т-во рум. культу-
ри ім. М. Емінеску у Чернів-
цях, Укр. респ. т-во політ, і
культур, просвіти «Відроджен-
ня» (для нім. населення); Т-во
культури для вірм., караїм-
ського і кримчацького населен-
ня у Сімферополі, Румунське
т-во ім. Георге Кошбука на За-
карпатті. Всього в Україні
створено понад 100 культурних
Товариств серед різних нац.
груп. Укр. фонд культури вті-
лює в життя широку програму
«Збереження і розвиток куль-
тур народів, які живуть на те-
риторії України». Україна за-
безпечує рівність перед законом
усіх громадян республіки не-
залежно від їхнього походжен-
ня, соціального і майнового
стану, расової і нац. належ-
ності.
При Кабінеті Міністрів України
ств. Комітет у справах націо-
нальностей; для дослідження
наук, аспектів цієї програми —
Ін-т з проблем міжнац. відносин.
Літ.: Дашкевич Я. Р. Розселення
вірменів на Україні в XI —
XVIII ст. В кн.: «Український істо-
рико-географічний збірник», в. 1.
К., 1971; Брук С. И. Население ми-
ра. Зтнодемографический справоч-
ник. М., 1986; Народьі мира. Исто-
рико-зтнографический справочник.
М., 1988; Наулко В. І. Етнічний
склад населення України. «Радян-
ська школа», 1990, № 3; Наулко
В. І., Чорна Н. В. Динаміка чи-
сельності і розміщення українців
у світі (XVIII — XX ст.), «Народна
творчість та етнографія», 1990,
№ 5; Українська народність. На-
риси соціально-економічної і етно-
політивної історії. К., 1990; Кабу-
зан В. М., Наулко В. І. Євреї на
Україні, в СРСР і в світі: чисель-
ність і розміщення. «Український
історичний журнал», 1991, № 6.
В. І. Наулко.
ЖОВКВА місто Львів, обл.
У 1951—91 мала назву Несте-
ров.
ЗАКОН ПРО ПРИРОДНО-ЗА-
ПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇ-
НИ — закон, що визначає* правові
основи організації, охорони та
ефективного використання при-
родно-заповідного фонду Ук-
раїни, відтворення його при-
родних комплексів і об’єктів.
Прийнятий Верховною Радою
України 16.VI 1992, введений
у дію 25.¥П 1992. Складається
з 11 розділів, 67 статей. Регу-
лює правові відносини щодо ор-
ганізації, охорони та викорис-
тання територій і об’єктів при-
родно-заповідного фонду Украї-
ни, управління у цій галузі.
Збереження територій та об’єк-
тів природно-заповідного фонду
забезпечується за рахунок вста-
новлення заповідного режиму,
організації систематичних спо-
стережень за станом заповідних
В. П. Замковий.
природних комплексів та об’-
єктів, проведення комплексних
досліджень, додержання вимог
охорони територій та об’єктів
природно-заповідного фонду
під час здійснення госп. та ін.
діяльності, розробки проектної
і проектно-планувальної доку-
ментації, землевпорядкування,
лісовпорядкування, проведення
еколог. експертиз, запрова-
дження екон. важелів стиму-
лювання їх охорони, здійснен-
ня держ. і громад, контролю
за додержанням режиму їх
охорони та використання, вста-
новлення підвищеної відпові-
дальності за порушення режи-
му їх охорони та використання,
широке міжнар. співробітницт-
во у цій сфері. В законі подано
класифікацію територій та об’-
єктів природно-заповідного фон-
ду України, визначено форми
власності на них. Території
природних заповідників, запо-
відні зони біосферних заповід-
ників, землі та ін. природні
ресурси, надані національним
паркам,' є власністю народу
України.
Визначено режим територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду, їхній статус і завдання,
вимоги щодо охорони природ-
них комплексів тощо.
Окремий розділ присвячено
н.-д. роботам на територіях та
об’єктах природно-заповідного
фонду, які пов’язані з вивчен-
ням природних процесів, забез-
печенням постійного спостере-
ження за їх змінами, екологіч-
ним прогнозуванням, розроб-
кою наук, основ охорони, від-
творенням та використанням
природних ресурсів та ін. Ко-
ординацію цих робіт покладено
на АН України разом з Міні-
стерством охорони навколиш-
нього природного середовища
України. Осн. формою узагаль-
нення результатів досліджень
та спостережень на територіях
і об’єктах природно-заповідно-
го фонду, є Літопис природи.
Закон забезпечує екон. засади
формування та розвитку при-
ДОДАТОК
474
О. Г. Іваненко.
М. М. Іваничук.
Р. А. Іванух.
V. /. Кирилюк.
родно-заповідного фонду. Фі-
нансування заходів щодо при-
родних заповідників, біосфер-
них заповідників, національ-
них природних парків, ботсадів,
дендрологічних і зоол. парків
загальнодерж. значення здій-
снюються за рахунок держ.
бюджету. Законом дозволяєть-
ся створювати цільові еколо-
гічні фонди. Кошти, спрямова-
ні на заходи охорони природи,
не оподатковуються. Передба;
чається: виплата компенсацій
за рахунок держ. бюджету,
респ. бюджету Криму і місц.
бюджетів підприємствам, уста-
новам, орг-ціям і громадянам,
на землях яких розташовані те-
риторії та об’єкти природно за-
повідного фонду; податкові та
ін. пільги. Встановлено єдиний
порядок створення й оголошен-
ня територій та об’єктів природ-
но-заповідного фонду. Рішення
про створення та відведення зе-
мельних ділянок під природні
заповідники, національні при-
родні парки й щодо ін. терито
рій та об’єктів природно-запо-
відного фонду загальнодерж.
значення приймаються Прези-
дентом України. Організацію
чи оголошення територій та
об’єктів природно-заповідного
фонду місц. значення, встанов-
лення охоронних зон навколо
них покладено на обласні,
міські (для міст респ. підпоряд-
кування) Ради нар. депутатів.
Законодавчо закріплюється ме-
ханізм резервування цінних
для заповідання природних те-
риторій і об’єктів.
Держ. контроль за дотриман-
ням режиму територій та об’єк-
тів природно-заповідного фонду
покладено на М-во охорони на-
вколишнього природного сере-
довища, його органи на місцях.
Передбачається також громад,
контроль у цій галузі. Визначе-
но правопорушення, за які вста-
новлюватиметься дисциплінар-
на, адм., цивільна та кримі-
нальна відповідальність.
Міжнар. співробітництво в га-
лузі охорони і використання те-
риторій та об’єктів природно-
заповідного фонду будується на
основі багатосторонніх і двосто-
ронніх міжнар. угод. З цією ме-
тою розробляються і реалізую-
ться міжнар. наук.-тех. програ-
ми, забезпечується обмін інфор-
мацією, на суміжних територі-
ях країн створюються спільні
заповідники, національні парки
та ін. території і об’єкти при-
родно-заповідного фонду, орга-
нізується спільна підготовка на-
уковців і фахівців, еколого-
виховна та видавнича діяль-
ність.	М. П. Стеценко.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХО-
РОНУ АТМОСФЕРНОГО ПО-
ВІТРЯ — закон, що визначає
правові й організаційні основи
та екологічні вимоги у галузі
охорони та використання атм.
повітря. Прийнятий Верховною
Радою України 16.XI 1992, вве-
дений (більшість статей) у дію
з 17.ХІ 1992, а ст. 10, ЗО, 32,
36 та в частині використання
атм. повітря як сировини осн.
виробничого призначення ст. 6,
31, 33, 37, 42, 44 — з 1.1 1995.
Складається з 10 розділів, які
включають 46 статей. Регулює
відносини у галузі охорони та
використання атм. повітря з
метою збереження, поліпшення
та відтворення стану атм. повіт-
ря, відвернення і зниження
шкідливого хім., фіз., біол. та
ін. впливу на атм. повітря, за-
безпечення раціонального вико-
ристання його для виробничих
потреб, а також зміцнення пра-
вопорядку і законності у цій
сфері. Спрямований на збере-
ження сприятливого стану атм.
повітря, його відновлення та
поліпшення для забезпечення
екол. безпеки життєдіяльності
людини, а також відвернення
шкідливого впливу на навко-
лишнє природне середовище.
Законом визначено завдання та
порядок здійснення стандарти-
зації і нормування (розділ II),
контролю, обліку та моніторин-
гу (розділ VIII) у галузі охо-
рони атм. повітря.
У розділі III визначені різні
заходи охорони атм. повітря,
у т. ч. регулювання викидів
забруднюючих речовин у атм.
повітря стаціонарними джере-
лами, обмеження, тимчасова
заборона (зупинення) або при-
пинення викидів забруднюю-
чих речовин в атмосферу, від-
вернення та зменшення забруд-
нення атм. повітря автотранс-
портними та ін. пересувними
засобами і установками, а та-
кож щодо охорони атм. повітря
при аварійних ситуаціях і не-
сприятливих метеорологічних
умовах. Законом передбачає-
ться регулювання діяльності,
що впливає на погоду і клімат.
Законодавчо закріплюються ви-
моги щодо охорони атм. повіт-
ря від забруднення вироби., по-
бутовими та ін. відходами; при
застосуванні засобів захисту
рослин, мін. добрив та ін. пре-
паратів; при видобуванні ко-
рисних копалин і проведенні
вибухових робіт; при проекту-
ванні, будівництві та рекон-
струкції пром. об’єктів.
З метою забезпечення охорони
та ефективного використання
атм. повітря передбачається
встановлення лімітів (викидів
забруднюючих речовин в атмо-
сферу, використання повітря як
сировини осн. виробничого при-
значення), нормативів (плати
за викиди забруднюючих речо-
вин у атм. повітря, за переви-
щення лімітів викидів, ін.
шкідливих впливів; за вико-
ристання повітря як сировини
осн. виробничого призначення)
і надання підприємствам, уста-
новам, організаціям і громадя-
нам податкових та ін. пільг при
впровадженні ними маловід-
ходних, енерго- і ресурсозбері-
гаючих технологічних процесів,
здійсненні іп. природоохорон-
них заходів.
Державний контроль у галузі
охорони і використання атм.
повітря здійснюється місцевими
органами держ. виконавчої вла-
ди, Міністерством охорони нав-
колишнього природного середо-
вища України, Міністерством
охорони здоров’я України,
Держ. автомобільною інспек-
цією Міністерства внутрішніх
справ України та їхніми орга-
нами на місцях, ін. держ. орга-
нами, а також органами місце-
вого самоврядування відповід-
но до законодавства України.
Законом встановлено види пра-
вопорушень у галузі охорони
атм. повітря. Спори з питань
охорони і використання атм.
повітря вирішуються у поряд-
ку, встановленому законодав-
ством України. Міжнар. співро-
бітництво в галузі охорони атм.
повітря здійснюється відповід-
но до законодавства України
та міжнар. угод, ратифікованих
Україною.
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХО-
РОНУ НАВКОЛИШНЬОГО
ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИ-
ЩА закон, що визначає осн.
вимоги щодо охорони приро-
ди і використання природних
ресурсів, коло природ, об’єк-
тів, які підлягають правовій
охороні, держ. органи і громад,
орг-ції, які забезпечують охо-
рону природи і регулюють ви
користання природ, ресурсів
на тер. України. Прийнятий
Верховною Радою України
25.VI 1991, введений в дію
з 1.УІІ 1991, за винятком ст. 45,
яка вводиться в дію з 1.1 1993.
Складається з 16 розділів, які
включають 72 статті. Визначає
правові, екон. та соціальні осно-
ви охорони навколишнього при-
родного середовища в республі-
ці. Спрямований на забезпечен-
ня єдності регулювання відно-
син у галузі охорони навколиш-
нього природного середовища,
використання та відтворення
природних ресурсів, забезпе-
чення вимог екологічної безпе
ки. Серед осн. принципів 0X0
рони навколишнього природно-
го середовища — пріоритет-
ність вимог екологічної безпеки,
475
ДОДАТОК
М. М. Кордуба.
Ю. О. Кошик.
В. М. Кубійович.
В. І. Наулко.
гарантування екологічно без-
печного середовища для життя
і здоров’я людей, запобіжний
характер заходів щодо охорони
навколишнього природного се-
редовища. Встановлено, що при-
родні ресурси України є влас-
ністю її народу. В законі сфор-
мульовано екологічні права та
обов’язки громадян країни, за-
кладено гарантії та систему за-
хисту цих прав. Визначено ком-
петенцію держ. органів та гро-
мадських організацій, спеціаль-
но уповноваженого органу —
Міністерства охорони навко-
лишнього природного середови-
ща України, завдання і порядок
здійснення спостереження, про-
гнозування, обліку та інформу-
вання, стандартизації, норму-
вання, контролю і нагляду в
галузі охорони навколишнього
природного середовища, про-
ведення екологічної експертизи.
У механізмі забезпечення охо-
рони навколишнього природно-
го середовища перевага надає-
ться екон. важелям. Вводяться
плата за спец, використання
природних ресурсів, забруднен-
ня навколишнього природного
середовища та погіршення якос-
ті природних ресурсів, єдина
система екон. стимулювання,
екол. страхування. Законом пе-
редбачено створення респ. та
місц. позабюджетних фондів
охорони навколишнього при-
родного середовища. Визначено
заходи щодо екол. безпеки при
різних видах діяльності, статус,
структуру, систему охорони й
використання природно-запо-
відного фонду України та ін.
природних територій і об’єк-
тів, що підлягають особливій
охороні.
Встановлено, що окремі тери
торії України можуть бути ого-
лошеними зонами екол. ката-
строфи, зонами підвищеної
екол. небезпеки, віднесеними до
ін. категорій зон надзвичайних
екол. ситуацій. Класифікація
цих зон, їхній статус та правові
наслідки, що випливають з фак-
ту віднесення території до пев-
них категорій, визначаються за-
конодавством України. Законом
встановлено порядок розв’язан-
ня спорів, види екол. правопо-
рушень, осн. вимоги щодо при-
тягнення винних до відпові-
дальності, а також питання
міжнар. відносин України у га-
лузі охорони навколишнього
природного середовища.
М. І. Зилудяк, В. І. Олешенко.
ЗАМКОВИМ Валентин Полі-
карпович (23.IV 1911, смт Бі-
лики Полтав. області) — укр.
економгеограф, літературозна-
вець і краєзнавець, почесний
член Геогр. т-ва СРСР (з 1990).
У 1947 закінчив Ленінгр. ун-т.
Пра цював учителем географії'
та біології (1930 —71), в Арте-
мівському вчительському ін-ті
(1944—48), а також інспекто-
ром і методистом педкабінету
відділу учбових закладів До-
нец. з-ці (1944—55). Автор книг
з географії Донбасу, методич-
них посібників, роману з життя
вчених біологів «Український
хліб» (1959). Нагороджений ор-
деном Вітчизняної війни 2-го
ступеня. Портрет с. 473.
Те.: (онбасс. Зконом географиче-
скіїїі очерк. М., 1962; Майстер-
ність учителя географії. К., 1972;
Методика викладання географії
Української РСР. К., 1989 [у спів-
авт.].
ІВАНЕНКО Олександр Григо-
рович (13.VIII 1934, Одеса)
укр. гідролог, доктор геогра-
фіч. наук з 1987. У 1957 закін-
чив Одес. гідрометеоролог, ін-т,
з 1959 працює у цьому вузі
(з 1989 — зав. кафедрою вод-
них досліджень). Наук, дослі-
дження в галузі матем. моде-
лювання гідролог, процесів по-
верхневого схилового та дре-
нажного стоків.
Те.: Дослідження зливових опадів
і паводочного стоку в Закарпатті.
Праці Одеського гідрометеороло-
гічного інституту, 1963, в. 29;
Расчст дождевьіх паводков на ос-
нове учета полеи факторов стока.
«Водньїе ресурсьі», 1986, № 4,
ІВАНИЧУК Михайло Микола-
йович (1895, с. Пилипи, нині
Івано-Фр. обл.— 1937) — укр.
геоморфолог і дослідник Арк-
тики, доктор геогр. наук з 1925,
професор з 1933, дійсний член
Наук, т-ва ім. Шевченка. Навч.
у Львів., пізніше — в Укр. Віль-
ному та Карловому ун-тах
(обидва — у Празі). У 1925 — 28
викладав географію в Укр. Ви-
щому пед. ін-ті ім. М. Драго-
манова (Прага). З 1928 працю-
вав в Укр. н.-д. ін-ті географії
і картографії та Харків, ун-ті.
В 1931 -32 брав участь у по-
лярній експедиції Р. Л. Самой-
ловича на Землю Франца-Иоси-
фа. Очолював санну експедицію
по льодах Арктики, яка про-
йшла понад 430 км і відкрила
чотири острови, названі Ком-
сомольськими. Незаконно ре-
пресований 1937, реабілітова-
ний 1953. Праці з геоморфоло-
гії України, Центр. Європи і
Арктики та фіз. географії Ан-
тарктиди.
Те.: 14 місяців на землі Франца-
Ио^ифа. (Враження зимувальни-
ка). Харків, 1934; Антарктика.
Харків, 1934.
Я. С. Кравчук. С. В. Трохимчук.
ІВАНУХ Роман Андрійович
(1.Х 1932, с. Црогоєве Пере-
мишльського пов., Польща) —
укр. географ, економіст, доктор
географіч. наук з 1990. У 1956
закінчив Львівський універси-
тет. Працював у Н.-д. ін-ті зем-
леробства і тваринництва зх.
районів України (1956 — 57), на
Волин. обласній с.-г. дослідній
станції (1957 —59), в Ін-ті еко-
номіки АН України (1961 — 72),
з 1972 — старший, згодом про
відний наук, працівник Ради по
вивченню продуктивних сил
України.
Осн. праці присвячені дослі-
дженню проблем розміщення
продуктивних сил України, еко-
номіки і тер. організації с. г.,
охорони природи та раціональ-
ного використання її ресурсів,
розробці й систематизації екон.
показників с. г. Автор підруч-
ників з економіки сільського
господарства.
Те.: Использование природньїх рр-
сурсов Полесья. К., 1979 [у спів-
авт.]; Природньїе ресурсні сельско-
хозяйственного производства Ук-
раинской ССР. К., 1984; Охорона
і раціональне використання при-
родно-ресурсного потенціалу сіль-
ського господарства. К.,	1985;
Економіка сільського господар-
ства. К., 1990 [у співавт.].
КИРИЛЮК Мирослав Іванович
(12.III 1933, с. Василів Застав-
нівського р-ну Чернів. області)
— укр. гідролог, доктор геогра-
фічних наук з 1990. У 1959 за-
кішмв Чернів. університет.
З 1961 працює у ньому (1975—
84 — завідуючий кафедрою гід-
рології та кліматології, з 1984—
зав. кафедрою раціонального
використання природних ресур-
сів та охорони природи). Осн.
дослідження присвячені гідро-
логії гірських регіонів, теорії
волого- та теплообміну в горах,
методам розрахунку водного,
радіаційного і теплового балан-
сів гірських схилів, якісній
характеристиці водних ресурсів
Українських Карпат.
Те.: Природа Чернівецької облас-
ті. Львів, 1978 [у співавт.]; При-
рода Хмельницької області. Львів,
1980 [у співавт.]. Природа Закар-
патської області. Львів, 1981 [у
співавт.].
« КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРА-
ФІЧНІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬ-
НОГО ПРИРОДОКОРИСТУ-
ВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ
РСР» — серійне монографічне
видання про природне середо-
вище і природні ресурси та їхнє
раціональне використання з
урахуванням екон.-геогр. особ-
ливостей та еколого геогр. умов
природно-госп. регіонів У краї
ни. Видається з 1988. У під-
готовці цього видання беруть
участь географи Ін-ту географії
та ін. наук, інститутів АН Ук-
раїни, ун тів, педінститутів і
окремих галузевих н.-д. уста-
нов.
В концептуальному (загально-
му) томі серії «Теоретические и
ДОДАТОК
476
методические исследования»
(К., 1990) подано основи кон-
структивно-геогр. підходу до
природокористування, конкрет-
но-наукові підходи до геогр.
аналізу природного середовища
України, екон.-геогр. і соціальні
аспекти природокористування і
конструктивно-геогр. розробки
з питань раціонального приро-
докористування в Україні. При-
родокористування в ньому роз-
глядається як важлива складо-
ва частина проблеми взаємодії
суспільства і природи. Геогр.
дослідження проблем природо-
користування проведено за
трьома осн. напрямами, тісно
пов’язаними між собою: при-
родно-геогр., екон.-геогр. і гео-
екологічному. Значну увагу
приділено геогр. картографу-
ванню і розробці геоінформа-
ційних систем. Дано характе-
ристику осн. видів природоко-
ристування:	промислового,
с.-г., містобуд., рекреаційного
і природоохоронного. Врахо-
вуючи тер. природно-геогр. і
екон.-геогр. особливості та адм.
поділ обгрунтовано виділення
дев’яти природно-госп. регіонів
(див. Природно-господарське
районування).
На основі теор. і методичних
розробок, вміщених у заг. томі,
виконано ряд регіональних до-
сліджень. Результати кожного
з них відображаються в колек-
тивних монографіях серії. Зо-
крема, у виданій книзі «Киев-
ское Приднепровье» (К., 1988)
висвітлено природно-тер. ком-
плекси як об’єкт природоко-
ристування, зміни природного
середовища, природно-ресурс-
ний потенціал, районування
Київського Придніпров’я за
природними передумовами при-
родокористування, осн. пробле-
ми землекористування і ком-
плексної меліорації земель, про-
мислове природокористування
в агропром. і лісопром. ком-
плексах, трансп. системи і при-
родокористування, розселення
і природокористування, при-
родоохоронна мережа і конт-
роль стану природного середо-
вища.	О. М. Маринич.
КОРДУ БА Мирон Михайлович
(2.1 II 1876, с. Велика Березови-
ця, тепер смт Велика Березови-
ця Терноп. обл.— 2.У 1946,
Львів) — укр. історик та істори-
ко-географ, дійсний член Наук,
т-ва ім. Шевченка у Львові
(ЦТШ) з 1903. Закінчив Віден-
ський та Львів, ун-ти. Працю-
вав учителем гімназій у Чернів-
цях і Львові. У 1925 — 39 —
професор Варшавського ун ту,
з 1939 — Львів, ун-ту. Праці
присвячені гол. чин. питанням
середньовічної історії України.
Вивчав істор. географію укр.
етнографічних земель (Галичи
на, Буковина та ін.), територію
та населення України. Обгрун-
тував етнографічні межі Украї-
ни, особливості нац. складу її
населення в істор.-етнографіч-
них землях. Праці К. написані
укр., польс., нім. та ін. мовами.
Портрет с. 475.
Те.: Північно-західна Україна. Ві-
день, 1917; Територія і населення
України. Відень, 1918; Простір і
населення України. Львів, 1921.
О. І. Шаблій.
КОШИК Юрій Олександрович
(23.Х 1936, м. Київ) — укр.
геоморфолог, доктор географіч.
наук з 1990. У 1959 закінчив
Київ. ун-т. Протягом 1959—65
працював у Житомирській геол.
експедиції тресту «Київгеоло-
гія», з 1967 викладає у Київ,
ун-ті (з 1986 — зав. кафедрою
геоморфології та палеогеогра-
фії). Осн. праці присвячені
проблемам палеогеоморфології,
структурної геоморфології та
геоморфологічного картографу-
вання.
Портрет, с. 475
Те.: Особенности рельефа ледни-
ковой области Житомирского По-
лесья. К., 1976 [у співавт.]; Гео-
морфология Украинской ССР. К.,
1990 [у співавт.].
КРИМСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК
— держ. заповідник у Криму.
Утворений 29.VI 1991 на базі
Кримського заповідно-мислив-
ського господарства.
КУБІИОВИЧ Володимир Ми-
хайлович (23ЛХ 1900, м. Но-
вий Санч, Лемківщина, Польща
— 2.XI 1985, м. Сарсель побл.
Парижа, Франція) — укр. гео-
граф, демограф, картограф і
громад, діяч, дійсний член
Наук, т-ва ім. Шевченка у Льво-
ві (НТШ) з 1931. Навч. у Кра-
ківському ун-ті. В 1928—39 —
доцент цього ун-ту, 1940 — зви-
чайний професор Укр. Вільного
ун-ту (Прага, Мюнхен). Був го-
ловою Геогр. комісії НТШ у
Львові, Ген. секретарем (з 1947)
та Головою (з 1952) НТШ у
Європі (Сарсель). У роки 2-ї
світової війни — організатор і
керівник Укр. центр, комітету
(Краків), з 1945 жив у Німеч-
чині (Мюнхен), з 1952 — у
Франції (Сарсель). Досліджу-
вав проблеми антропогеографії
Укр. Карпат, географії Украї-
ни, демографічні процеси в Ук-
раїні та окремих її регіонах
(Галичина, Карпати, Волинь,
Полісся тощо); картографуван-
ня, зокрема населення України.
Організатор і гол. редактор
«Енциклопедії українознавст-
ва» у 2 томах (т. 1 — тематич-
ний, ч. 1 — 3, Мюнхен — Нью-
Йорк, 1949; т. 2 — словни-
ковий, ч. 1—10, Париж —
Нью-Йорк, 1952 — 84), англо-
мовних видань «Україна: ко-
ротка енциклопедія» у 2 томах
(Торонто, 1963 -70) і «Енци-
клопедія України» у 5 томах;
перші 2 томи вийшли 1984 та
1988 (Торонто — Буффало —
Лондон). Автор багатьох геогр.
статей у названих виданнях.
Деякі праці написав польс.,
нім., чес. та ін. мовами.
Портрет с. 475
Те.: Атлас України й сумежних
країв. Львів, 1937 [у співавт.];
Географія українських і сумежних
земель. Краків — Львів, 1943
[у співавт.]; Українська діаспора
в СРСР у світлі переписів насе-
лення. «Сучасність», Мюнхен,
1978, ч. 210; Мені 85. Мюнхен,
1985.	О. І. Шаблій.
МЕДОБОРИ — держ. заповід-
ник, розташований у Гусятин-
ському і Підволочиському р нах
Терноп. обл. Утв. 1990 на базі
Медоборського заказника; фі-
ліал — Кременеиькі гори (Кре-
менецький р-н Терноп. обл.).
Заг. пл. 10 455 га.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОД-
НОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇ-
НИ — спеціально уповноваже-
ний орган держ. управління в
галузі охорони навколишнього
природного середовища та вико-
ристання природних ресурсів.
Створене 1991, осн. права та
обов’язки визначені у Законі
України про охорону навко-
лишнього природного середови-
ща (Див. у Додатку). До компе-
тенції мін-ва та його органів на
місцях належать — здійснення
комплексного управління, про-
ведення єдиної наук.-тех. полі-
тики з питань охорони навко-
лишнього природного середо-
вища, координація діяльності
мін- в, відомств, підприємств, ус-
танов та організацій у цій га-
лузі, держ. контроль за вико-
ристанням і охороною природ-
них ресурсів, організація моні-
торингу навколишнього при-
родного середовища, затвер-
дження нормативів, правил,
участь у розробці екол. стан-
дартів, здійснення держ. екол.
експертизи, видача дозволів на
захоронення відходів, викиди
шкідливих речовин у навко-
лишнє природне середовище,
спеціальне використання при-
родних ресурсів відповідно до
законодавства України, обме-
ження чи зупинення (тимчасо-
во) діяльності підприємств і
об’єктів, якщо їхня експлуата-
ція здійснюється з порушенням
екол. вимог, подання позовів
про відшкодування збитків і
втрат, притягнення до адм.
відповідальності винних у по-
рушенні законодавства про охо-
рону навколишнього природно-
го середовища, здійснення між-
нар. співробітництва та ін. по-
вноважень відповідно до поло-
ження про мін во. яке затвер-
джує Кабінет міністрів Украї-
ни. Рішення мін-ва з питань, що
віднесені до його компетенції,
є обов’язковими для всіх під-
приємств, установ та організа-
цій і можуть бути оскаржені в
судовому порядку. Мін-во ство-
рює свої органи в Криму, облас-
тях, містах і районах, контроль-
ні та ін. спец, підрозділи, уста-
нови та організації.
Ю. М. Щербак.
НАУЛКО Всеволод Іванович
(8.XII 1933, м. Тараща Київ,
області) — укр. етнограф і ет-
ногеограф, доктор істор. наук
з 1977, професор з 1980. У 1956
закінчив Київ, ун-т; 1958—62
і 1964—71 працював в Ін-ті
мистецтвознавства, фольклору
та етнографії ім. М. Т. Рильсь-
кого АН України, з 1971 — на
кафедрі археології, етнології
та музеєзнавства Київ, ун-ту,
з 1991 — в Ін-ті археографії
АН України.
Осн. праці присвячені етногра-
фії та етнічній географії Укра-
їни й укр. діаспори. Член Адм.
ради Міжнар. т-ва етнології та
фольклору Європи (з 1982).
Портрет с. 475
Те.: Етнічний склад населення
Української РСР. Статистико-кар-
тографічне дослідження. К., 1965;
Развитие межзтнических связей на
Украине. (Историко-зтнографиче-
ский очерк). К., 1975; Зтнография
восточньїх славян. Очерки тради-
ционной культури. М., 1987 [у
співавт.].
477
ДОВІДКОВІ ТАБЛИЦІ
ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (на 1.1 1991)
Республіка, область	Територія тис. км2	Населення, тис. чол.			міського селення стота нас. л. на 1 км2	Республіка, області	Територія тис. км2	Населення, тис. чол.			у С£!
		Загальна кількість	в тому числі					Загальна кількість	в тому числі міське сільське		® _ «в а
											д ев
			міське сільське								•5 Ч £ «
											* у « Ч
											«в >* ©
					£5 в и 5*						в з*
Україна	603,751944,435085,216859,2				68 86,0	Луганська	26,7	2871,1	2487,1	384,0	87107,5
Автономна Республіка	27,0	2549,8	1763,5	786,3	69 94,4	Львівська	21,8	2764,4	1660,5	1103,9	60126,8
Крим Вінницька	26,5	1914,4	871,1	1043,3	46 72,2	Миколаївська Одеська	24,6 33,3	1342,4 2635,3	889,6 1746,0	452,8 889,3	66 54,6 66 79,1
Волинська	20,2	1069,0	539,8	529,2	50 52,9	Полтавська	28,8	1756,9	1005,1	751,8	57 61,0
Дніпропетровська	31,9	3908,7	3266,7	642,0	84122,5	Рівненська	20,1	1176,8	546,9	629,9	46 58,5
Донецька	26,5	5346,7	4836,0	510,7	90201,8	Сумська	23,8	1430,2	902,4	527,8	63 60,1
Житомирська	29,9	1510,7	817,8	692,9	54 50,5	Тернопільська	13,8	1175,1	494,1	681,0	42 85,2
Закарпатська	12,8	1265,9	529,3	736,6	42 98,9	Харківська	31,4	3194,8	2524,6	670,2	79101,7
Запорізька	27,2	2099,6	1602,6	497,0	76 77,2	Херсонська	28,5	1258,7	778,2	480,5	62 44,2
Івано -Франківська	13,9	1442,9	616,8	826,1	43103,8	Хмельницька	20,6	1520,6	745,2	775,4	49 73,8
Київська (без м. Києва)	28,9	1946,4	1069,8	876,6	55 158,8	Черкаська	20,9	1530,9	817,0	713,9	53 73,2
м. Київ		2643,4	2643,4	—	100	Чернівецька	8,1	938,8	398,8	539,8	42115,9
Кіровоградська	24,6	1245,3	758,2	487,1	61 50,6	Чернігівська	31,9	1405,8	774,7	631,1	55 44,1
НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (за переписом 1989)
Кіль- у % до	Кіль- У % до	Кіль- У % до	Кіль- У °/о до
Національність кість, всього	Національність кість, всього	Національність кість всього	Національність кість, всього
___ населен- тис. чол.	населен- тис. чол.	тис. чол.населен-	населен- тис. чол.
ня	ня	ня	ня
Все населення 51 452,0 100	угорці	163,1 0,3	азербайджан-	чехи	9,1 0,02
в тому числі	румуни	134,8 0,3	ці	37,0 0,07	корейці	8,7 0,02
українці	37 419,1 72,7	греки	98,6	0,2	гагаузи	32,0 0,06	удмурти	8,6 0,02
росіяни	11 355,6 22,1	татари	86,9	0,2	грузини	23,5	0,05	словаки	8,0 0,02
євреї	486,3 0,9	вірмени	54,2	0,1	чуваші	20,4	0,04	башкири	7,4 0,01
білоруси	440,0 0,9	цигани	47,9	0,09	узбеки	20,3	0,04	латиші	7,1 0,01
молдавани	324,5 0,6	кримські	мордва	19,3 0,04	інші
болгари	233,8 0,5	татари	46,8 0,09	литовці	11,3	0,02	національ-
поляки	219,2 0,4	німці	37,8	0,07	казахи	10,5	0,02	ності	80,2	0,1
МІСТА УКРАЇНИ З НАСЕЛЕННЯМ ПОНАД 100 ТИС. ЧОЛОВІК (1991)
Місто	Насе- лення, тис. чол.	Місто	Насе- лення, тис. чол.	Місто	Насе- лення, тис. чол.	Місто	Насе- лення, тис. чол.
Київ	2635	Севастополь	366	Кременчук	241	Сєверодонецьк	133
Харків	1623	Херсон	365	Рівне	239	Алчевськ	126
Дніпропетровськ	1189	Сімферополь	353	Івано-Франківськ	226	Лисичанськ	126
Донецьк	1121	Горлівка	337	Тернопіль	218	Ужгород	123
Одеса	1101	Полтава	320	Луцьк	210	Єнакієве	120
Запоріжжя	897	Чернігів	306	Біла Церква	204	Красний Луч	113
Львів	802	Черкаси	302	Краматорськ	201	Стаханов	113
Кривий Ріг	724	Суми	ЗОЇ	Керч	178	Євпаторія	111
Маріуполь	522	Житомир	298	Мелітополь	177	Костянтинівна	108
Миколаїв	512	Дніпродзержинськ	284	Нікополь	159	Кам’янець-Подільський	105
Луганськ	504	Кіровоград	278	Слов’янськ	137	Олександрія	105
Макіївка	424	Чернівці	259	Бердянськ	135		
Вінниця	381	Хмельницький	245	Павлоград	134		
ДОВІДКОВІ ТАБЛИЦІ
478
НАЙБІЛЬШІ ГІРСЬКІ ВЕРШИНИ ТА НАИВИШІ ТОЧКИ РІВНИННОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ
Гора	Висота, м	Місцезнаходження	Область	Гора	Висота, м	Місцезнаходження	Область
	Українські Карпати			Демір-Капу	1540	Нікітська яйла	Автономна
Говерла	2061	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франків-	Зейтін-Кош	1534	Бабуган-яйла	Республіка Крим
			ська	Кемаль-Егерек	1529	Нікітська яйла	
Бребенескул	2032	«		Еклізі-Бурун	1527	Чатирдаг	♦
Петрос	2020	♦	Закарпатська	Ангара-Бурун	1453	«	♦
Гутин Томнатик	2016	«	♦	Велика Чучель	1337	Синабдаг	♦
Ребра	2010	«	Закарпатська та	Авінда	1472	Нікітська яйла	«
			Івано-Франків-	Рока	1346	Ай-Петринська	♦
			ська			яйла	
Піп-Іван	1936	Мармароський	Закарпатська	Беденекир	1320	«	«
	1933	масив	Закарпатська та Ів.-Франківська	Мала Чучель	1288	Бабуган-яйла	
Туркул		Чорногора		Тай-Коба	1254	Карабі-яйла	«
Брескул	1911	«	«	Демерджі	1239	Демерджі-яйла	
Петросул	1855	«	Закарпатська	Ай-Петрі	1234	Ай-Петринська	«
Лопушна	1836	Горгани	Івано-Франків-			яйла	
			ська		Рівнинна частина України		
Сивуля-Мала Довбушанка	1818,5 1754	« «	« «	Берда	515	Хотинська висо- чина	Чернівецька
Грофа	1748	«	♦	Камула	471	Подільська висо-	Львівська
Яйко-Ілемське	1680	«	♦			чина	
Стій	1677	Боржава	Закарпатська	Вапнярка	460	Гологори	♦
Шдпула	1630	Свидовець	♦	Могила Мечетна	367	Донецький кряж	Луганська
Хом’як	1540	Горгани	Івано-Франківська	Бельмак-Могила	324	Приазовська ви-	Запорізька
Листувата	1525	Гринявські гори	«			сочина	
				Могила -Гончариха	277	«	Донецька
	Кримські гори			Савур-Могила	277	Донецький кряж	Донецька
Роман-Кош	1545	Бабуган-яйла	Автономна	Тарасова гора	197,7	Придніпровська	Черкаська
			Республіка Крим			височина	
НАЙБІЛЬШІ РІЧКИ УКРАЇНИ
Довжина, км	Довжина, км
Площа Річка	Куди впадає	в	басейну, Украї- загаль' ні	на	Площа Річка	Куди впадає	в	басейну, Украї- загаль' ні	на
Дніпро	Чорне море	981	2201	504	000 Південний Буг	«	«	806	63	700 Псел	Дніпро	717	22	800 Дністер	Чорне море	705	1362	72	100 Сіверський	Донець Дон	672	1053	98	900 Горинь	Прип’ять	659	27	650 Десна	Дніпро	591	1130	88	900 Інгулець	«	549	14	870 Ворскла	♦	464	14	700 Случ	Горинь	451	13	800 Стир	Прип’ять	445	494	12	900 Західний Буг	Вісла	392	772	73	470 Тетерів	Дніпро	385	15	300 Сула	«	363	19	600 Інгул	Південний Буг	354	9	890	Рось	Дніпро	346	12	600 Самара	♦	320	22	600 Прут	Дунай	272	967	27	500 Тиса	♦	201	966	153	000 Прип’ять	Дніпро	261	761	121	100 Айдар	Сіверський	256	264	7	420 Донець Сейм	Десна	250	748	27	500 Збруч	Дністер	244	3	395 Серет	♦	242	3	900 Стрий	«	232	3	060 Оскіл	Сіверський	177	472	14	800 Донець Дунай	Чорне море	174	2690	817	000 4							
479
ДОВІДКОВІ ТАБЛИЦІ
НАЙБІЛЬШІ КАРСТОВІ ПОРОЖНИНИ УКРАЇНИ
Карстова	Карстова	Місцезнаход-	Довжи-	Глиби-	Карстова	Карстова	Місцезнаход-	Довжи-	Глиби-
порожнина	область	ження	на, м	на, м	порожнина	область	ження	на, м	на, м
Оптимістична	Подільсько-	Тернопільська	165000		Чорна	Гірсько-	Автономна	1160	
	Буковинська	область				Кримська	Республіка		
Озерна	«	«	107000				Крим		
Золушка	Передгірно-	Автономна	80000		Провалля		«	1150	104
	Кримська	Республіка			Каскадна	♦		980	400
		Крим			Еміне-Баїр-		♦	950	150
Млинки	Подільсько-	Тернопільська	21000		Коба				
	Буковинська	область			Джур-Джур	♦	«	770	
Червона	Гірсько-	Автономна	13700		Суворовська	«		600	140
	Кримська	Республіка Крим Тернопільська			Аянська	♦	♦	560	22
Вертеба	Подільсько-		7820		Нахімовська	«	♦	560	374
	Буковинська	область			Монастир-	♦	♦	510	110
Буковинка	♦	Чернівецька	2300		Чокрак			500	
		область			Дружба	♦	♦		270
Угринь	Подільсько-	Тернопільська	2120		Аверкієва	«	♦	460	145
	Буковинська	область			Єні-Сала-3	«	♦	435	
Солдатська	Гірсько-	Автономна	2100	500	Висяча	«	«	425	
	Кримська	Республіка Крим			Бездонна	«	♦	410	140
			1780 1500		Гримуча		«	380	100
Тимкова Скеля Подільсько- Буковинська Узунджа	Гірсько-		Тернопільська область Автономна			Заповідна	Причорно- морсько- Азовська	Одеська область	380	
	Кримська	Республіка Крим Тернопільська			Егіз-Тинах-1	Гірсько-	Автономна	345	60
Ювілейна	Подільсько-		1500			Кримська	Республіка Крим		
	Буковинська	область			Гвоздецького			335	191
Еміне-Баїр	Гірсько-	Автономна	1460	125		♦	«		
Хосар	Кримська	Республіка			Зміїна	Передгірно-	«	310	20
		Крим				Кримська			
НАЙБІЛЬШІ ОЗЕРА і ЛИМАНИ УКРАЇНИ
В	Я	«в «	*	5	£	Я ж	_	й	2	й	ж Озеро, лиман	Місцезнаходження	и	„ я- -	я	Е	я	«	в я	я	и	в	*	В о	и	м	а	а	'О я	о	«в	я	я	* И	«	Б	5	2	2	Ж м	то	Я еч	*	Я -	И „	5?	45 м	* Ж Озеро, лиман	Місцезнаходження	в	« -	Е	ж «	ж	2 «	’	я и	я	В 2	Я	о Я	о	Я о	я	я а	я£ ч	О	Я я	я	Я 			й	з в з 5
Дністровський	Узбережжя	360,0 42,0 12,0	2,7 Чорного моря Сасик (Кундук)	*	*	204,8 35,0 11,0	3,9 Тилігульський	*	*	170—150 80,0	3,5 21,0 Молочний	Узбережжя	168,0 35,0 10,0	3,0 Азовського моря Ялпуг	Басейн Дунаю	149,0 39,0	5,0	6,0 Кугурлуй	«	«	93,5 20,0	10,0	2,0 Кагул	«	«	90,0 25,0	8,0	7,0 Шагани	Узбережжя	74,0 11,5	9,3 2,0 Чорного моря Алібей	«	«	72,0 15,0 11,0	2,5 Сасик	Кримський	71,0	18,0	12,0	1,2 (Сасик-Сиваш)	півострів Хаджибейський	Узбережжя	70,0	40,0	3,5	13,5 Чорного моря	Катлабуг	Басейн Дунаю	67,0	21,0	6,0	4,0 Китай	«	«	60,0 24,0 3,5	5,0 Куяльницький	Узбережжя	60—56	28,0	2,5	3,0 Чорного моря Донузлав	Кримський	48,2	30,0	8,5	27,0 півострів Будацький	Узбережжя	30,0	15,0	2,7	2,0 Чорного моря Актаське	Кримський	26,8	8,0	3,5	0,1 півострів Світязь	Басейн	24,2	9,3 27,5 58,4 Західного Бугу Узунларське	Кримський	21,2 10,0 5,5	0,1 півострів Кирлеуцьке	«	«	20,8	13,2	3,0	0,6
Наукові консультанти третього тому
Географічної енциклопедії України
Члени-кореспонденти АН України:
М. II. Булгаков, В. К. Гавриш, В. В. Глушко;
академік Української академії аграрних наук Л. Я. Новаковський;
доктори наук: М. Ф. Веклич, М. А. Воїнственський,
Г. О. Горчакова, В. П. Дмитренко, В. М. Дублянський,
Я. І. Жупанський, Г. І. Каляєв, В. В. Оникієнко,
В. П. Палієнко, Ю. І. Штюренко, М. І. Полупан, В. А. Поповкін,
Л. Г. Руденко, К. М. Синяк, О. С. Ступка, О. І. Шаблій;
кандидати наук: Ю. О. Амброз, Т. Л. Андрієнко, В. М. Бабиченко,
О. О. Бейдик, Є. О. Желудковський, С. І. Іщук, І. М. Коротун,
Я. С. Кравчук, Б. І. Новиков, В. І. Олещенко, Г. О. Пархоменко,
В. М. Пащенко, О. Я. Хмара, Л. М. Шевченко;
О. К. Ющенко.
Список карт на окремих аркушах
Полтавська область, с. 80 — 81
Рівненська область, с. 80—81
Рослинність, с. 192 —193
Сільське господарство, с. 192 —193
Сумська область, с. 80—81
Тернопільська область, с. 80—81
Фізико-географічне районування, с. 320 — 321
Фізична карта, с. 320 — 321
Харківська область, с. 368—369
Херсонська область, с. 368 — 369
Хмельницька область, с. 368—369
Черкаська область, с. 368 — 369
Чернівецька область, с. 416—417
Чернігівська область, с. 432 — 433
ПРАЦІВНИКИ ВИДАВНИЦТВА
♦ УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ»
імені М. П. БАЖАНА,
ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ПІДГОТОВЦІ І ВИПУСКУ ТРЕТЬОГО ТОМУ
ГЕОГРАФІЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ
Головний редактор видавництва,
кандидат юридичних наук М. П. Зяблюк.
Наукова редакція Географічної енциклопедії України
Завідуюча — Є. І. Стеценко;
старші наукові редактори: М. С. Бачинська, В. А. Величко,
Є. С. Святицька, М. І. Сосновська, І. В. Стремовська,
Т. І. Таланова;
наукові редактори: Н. В. Олещенко, С. І. Орловська,
Л. О. Палієнко, І. Є. Сова;
редактори: І. І. Смоленська, Л. М. Штепа.
Відділ методичного контролю і стилістики
Провідні редактори Г. І. Вівдиченко, С. А. Нілова;
наукові редактори: Д. О. Дубенко, Г. І. Костенко,
Г. В. Латник, А. П. Харлан, Т. Б. Шітківська.
Група картографії
Старші наукові редактори: М. Ф. Сухенко, Л. М. Чернишевич;
наукові редактори: І. Е. Гудим-Левкович, Б. С. Тисленко;
редактор Н. М. Добжанська.
Відділ художньо-технічного конструювання книги
Старший художній редактор — Г. Я. Насонова;
провідний технічний редактор — Н. П. Новик,
завідуюча фотолабораторією (до липня 1991) — Е. М. Саржинська;
провідний фотограф — завідуючий фотолабораторією (з липня
1991) — С. К. Косарьков.
Коректорська група
Провідний спеціаліст — керівник групи К. В. Гутаріна;
старші коректори: С. В. Глухова, Л. М. Грицик,
В. Я. Резник, Є. М. Соколова, К. Г. Шевченко.
Група передруку рукописів
Провідний спеціаліст — керівник групи Г. Г. Дьоміна.
У підготовці тому взяла участь бібліограф Є. О. Колесник.
Оформлення та макет художників С. Р. Ойхмана, І. Г. Хорошого,
текстові малюнки — М. Б. Гутмана, В. Г. Павлютіна,
Б. І. Савченка.
У книзі вміщено фото:
В. І. Бабенка, В. О. Балюха, Ю. М. Бусленка, П. О. Вавриша,
Т. В. Великодної, В. А. Виноградова, І. А. Гільбо, О. П. Годяєва,
О. С. Гордієвича, С. Л. Даценка, Я. Ю. Дацюка,
Е. А. Дерлеменка, В. М. Дяченка, О. Б. Дьоміна, Б. В. Заверухи,
О. Б. Климчука, В. Б. Концевича, І. М. Корзуна,
Б. А. Коробейникова, І. О. Кропивницького, А. Б. Кузіна,
В. Ф. Кузовкова, О. Ф. Ліжечка, П. X. Лук’яненка,
Р. Е. Лунячека, Б. О. Мінделя, М. П. Орлова, О. О. Орлова,
Г. М. Панова, Р. Т. Папік’яна, В. І. Песляка, В. Д. Сіохіна,
В. І. Смородського, К. Д. Стародуба, С. П. Філіпчука,
В. Ф. Філоненка, І. М. Хитрова, М. П. Чайковського,
Б. А. Шевчука, І. І. Шелевера, Р. І. Якименка.
Довідкове видання
ГЕОГРАФІЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ УКРАЇНИ, т. З
У томі вміщено 24 сторінки карт-вклейок (44 карти) та 236 вну-
трітекстові карти; 533 кольорових фото, 50 кольорових ма-
люнків та 74 чорно-білі ілюстрації. Кольорові карти складено
в Київському НРКП і надруковано на Вінницькій картографіч-
ній фабриці.
ІБ № 95.
Здано до набору 21.09.90. Підписано до друку 12.11.92. Формат
60х90’/8 Папір крейдяний. Шкільна гарнітура. Офсетний друк.
Умови, друк, аркушів 60,0+3,5. Умов, фарб.-відб. 289,0. Обл.-
вид. арк. 97,13. Тираж 10 000 прим. Зам. 0 — 3259.
Видавництво ♦Українська енциклопедія»
імені М. П. Бажана.
252601, Київ-30, МСП, вул, Леніна, 51
Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання
♦ Поліграфкнига», 252057, Київ, вул. Довженка, 3.