Практикум із зоології безхребетних. - Мазурмович Б.Н., Коваль В.П.

Автор: Мазурмович Б.Н. Коваль В.П.

Теги: біологія зоологія безхребетні

Год: 1977

Похожие

Міжнародний імперіалізм і Україна 1941-1945

Львів

Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею

Літературознавча енциклопедія Т.2 М-Я

Текст

Б. М. МАЗУРМОВИЧ, В. П. КОВАЛЬ
П РАКТЖУМ
з зоохопі
БЕЗХРЕБЕТНИХ
Допущено Міністерством вищої
і середньої спеціальної освіти
УРСР як. навчальний посібник
для студентів біологічних фа-
культетів університетів

Київ
Головне видавництво
видавничого об’єднання
«Вища школа»
1977
592
М13
УДК 592(076.5)
Практикум по зоологии беспозвоночньїх. Мазур мо-
вим Б. Н.» Коваль В. П. Киев, Издательское обьединение
«Вища школа», 1977, 232 с. (на украинском язьіке).
В пособии даньї методические указаний по подготовке
и проведенню лабораторних практических занятий по зооло-
гии беспозвоночньїх, описанні представители животного мира,
являющнеся обьектами рассмотрения на втих занятиях,
Рассчитано на студентов биологических факультетов уни-
верситетов, Пособием могут пользоваться также студенти
естественньїх и естесгвенно-географических факультетов педа-
гогических институтов, других вьісших учебних заведений,
изучающие курс зоологии и общей биологин (сельскохозяйст-
венньїх, ветеринарних, зоотехнических, медицинских институ-
тов и т, п.), и учителя биологин.
Ил. 139. Табл.4Список лит. 13.
Рецензенти: доктор біологічних наук В. І. Здун, доктор
біологічних наук Н. М. Шевченко, кандидат біологічних наук
Л. Л. Гельфенбейн
Редакція літератури з біології і географії
Зав. редакцією Ю Ф. Кір'яко в
Борис Николаевич Мазурмович, Бера Навловна Коваль
ПРАКТИКУМ ПО ЗООЛОГИИ БЕСПОЗВОНОЧНЬЇХ
Допущено Министєрством, вьісіиего и среднего спеціального обрахована*
УССР в качєстве учебного посооия для стидентов биологичееких
культетов цнивереитетов
(На украинском язьіке)
Киев, Головнеє издательство издательского об-ьединения
«Вища школа»
Редактор Л. М. Троян, Оправа художника В, И. Дейниченка.
Художній редактор Є. М, Прокоф'єв. Технічний редактор
С. М. Кузнєцова. Коректори С. 1. Сокіл, Л. В. Гребенюк
Інформ. бланк № 1871
Здано до набору 18 10 1976 р Підписано до друку 18 11. 1977 О-
Формат 60х90і/іб Папір друк № І, 14,5 друк а їж 4- 0,25 кольор,
окл 4- 0,25 фора 15»’^ обл -вид арк + 0,28 кольор йкл, + 0Р38 форз.
Тираж 5000 прим Видави X* 3008 Зам № 7-14 Ціна 85 коп
Харківська книжкова фабрика «Комуніст* республіканського вироб*
ничого об єднання «Поліграфкннга» Держкомвидаву УРСР, Харків,
вул Енгельса, П.
21008—089
М М211(04)—77 37—77
С) Видавниче об'єднання «Вища школа», 1977
ВІД АВТОРІВ
У підготовці біологів лабораторні заняття мають дуже ве-
лике значення. Особливо це стосується такої важливої дисцип-
ліни, як зоологія безхребетних. В наш час — при перебудові
вищої школи, коли одним з її першочергових завдань є поси-
лення самостійної роботи студентів, поліпшення викладання,
ще гострішою стає проблема повного забезпечення студентів
підручниками і навчальними посібниками як з лекційної час-
тини курсу, так І з лабораторних занять. Проте видані за ми-
нулі роки посібники до практикуму з зоології безхребетних
дещо застаріли. У них немає опису цілого ряду груп І пред-
ставників безхребетних тварин, знати які вимагає нині діюча
програма з зоології безхребетних для університетів і педагогіч-
них інститутів. До того ж вони не відбивають характерних рис
фауни безхребетних нашої республіки. Усі ці обставини і спо-
нукали авторів підготувати новий посібник.
При написанні посібника автори прагнули передати досвід
проведення лабораторного практикуму з зоології безхребетних
у радянській вищій школі, зокрема на кафедрі зоології безхре-
бетних Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Посібник розрахований насамперед на студентів І курсу
біологічних факультетів університетів і природничих факуль-
тетів педагогічних інститутів і написаний відповідно до зат-
верджених програм з зоології безхребетних для цих факульте-
тів. Особливу увагу приділено групам і видам тварин, найбільш
важливим у практичному відношенні, представникам місцевої
фауни і тим, які є об’єктами вивчення в середній школі.
Основою практикуму з зоології безхребетних є морфологіч-
ний матеріал. Проте до нього включено й короткий опис функ-
цій та найважливіші відомості про екологічні особливості опи-
суваних представників. Це сприятиме формуванню у студентів
правильного діалектико-матеріалістичного уявлення про нероз-
ривний зв’язок форми і функції, організму і середовища.
Посібник не може і не повинен замінити підручник з зооло-
гії безхребетних. Його основне завдання — допомогти студен-
там у самостійному (зрозуміло, під керівництвом викладача)
практичному освоєнні програмного матеріалу. Тому до посібника
включено лише вказівки — як треба вивчати той чи Інший
об’єкт, що треба в ньому розглянути і яке значення (функційне.
еволюційне тощо) мають ті або інші риси його організації. Від-
повідно до цього у посібник не включено тих відомостей про
тварин (їх філогенію, екологію, поширення, онтогенез, заходи
боротьби чи охорони), з якими студент не ознайомлюється під
час лабораторних занять.
Опис кожної роботи практикуму поданий за таким планом:
на початку вказано зміст роботи, далі подаються відомості
про матеріал І обладнання, які необхідно підготувати до почат-
ку заняття, дано вказівки щодо збирання і заготівлі об’єкта
роботи та його утримання в живому стані в лабораторії (якщо
це можливо). В основній частині — «Проведення роботи і
опис об’єкта» — подано методичні вказівки: як працювати (спо-
стереження над живим об’єктом, зовнішній огляд його, розтин,
розгляд краплі води чи готового препарату і т. п.), опис самого
об’єкта (що студент повинен побачити і зрозуміти) і вказівки
щодо підсумовування виконаної роботи (зарисовування, записи
спостережень та ін.).
КІЛЬКІСТЬ робіт у посібнику дещо перевищує відведену на
практикум І курсу кількість годин за навчальним планом. Це
зроблено для того, щоб в університетах І педагогічних інститу-
тах була можливість вибрати насамперед ті роботи, які відпо-
відають як району, де розташований навчальний заклад, так
і конкретним його можливостям щодо наявних препаратів чи
об’єктів для розглядання при виконанні практичних робіт. Скіль-
ки робіт з числа згаданих у посібнику включити в робочий
план по кожній темі як програму-мінімум і зробити обов’язко-
вими для всіх студентів, а скільки визначити об’єктами додат-
кових (необов’язкових) самостійних занять — визначає відпо-
відна кафедра.
У посібнику «Від авторів», «Вступ», «Кишковопорожнинні»,
«Багатощетинкові кїльчаки», «Членистоногі», «Молюски», «Щу-
пальцеві (моховатки)» і «Голкошкірі» написав професор
Б М. Мазурмович, «Найпростіші», «Губки», «Плоскі черви»,
«Первиннопорожнинні черви», «Малощетинкові» і «П’явки» на-
писала доцент В. П. Коваль.
Усі зауваження і поради щодо поліпшення змісту посібника
автори просять надсилати на адресу: 252601, Київ, ГСП-1, Во-
лодимирська, 64, Київський держуніверситет, кафедра зооло-
гії безхребетних.
ВСТУП
Лабораторні заняття з зоології безхребетних — одна з форм
навчання, яка передбачає застосування методів самостійної ро-
боти студентів. На них студенти вивчають будову безхребетних
тварин на натуральних (при можливості — на живих) і фік-
сованих об’єктах, здобувають конкретні і глибокі знання про
тварин. У процесі роботи вони набувають також і певних нави-
чок та умінь, що мають значення для їх практичної підготовки.
На лабораторних заняттях виховуються творча ініціатива і
активність, Інтерес до вивчення зоології і наукової роботи в
цій галузі. Оскільки заняття проводять майже одночасно з
лекційним курсам зоології безхребетних, вони істотно його
доповнюють. Щоб успішно виконати ці завдання, лабораторні
заняття слід добре організовувати. Можливі два варіанти про-
ведення лабораторних занять з зоології безхребетних:
1) на попередньому занятті студентів зобов’язують завчасно
підготуватися до наступного, вказавши тему заняття І відповід-
ну літературу (як, наприклад, сторінки цього посібника). На по-
чатку заняття проводять колоквіум (опитування) за заданим мате-
ріалом і після цього допускають студентів до практичної роботи;
2) на початку роботи викладач протягом кількох хвилин
опитує студентів за матеріалом попереднього заняття, потім дає
короткі пояснення до завдання даної роботи, після чого сту-
денти самостійно працюють над об’єктом, читаючи відповідні
вказівки І описи за цим посібником.
Кожен з цих варіантів має свої позитивні і негативні риси.
На нашу думку, найбільш підходить при вивченні зоології без-
хребетних другий варіант. Він і найбільш поширений у прак-
тиці викладання цієї дисципліни. Вступне пояснення викладача
і обсяг тексту посібника, який має прочитати студент на занят-
ті, не повинні перевищувати 20—25 хе, щоб вистачило часу на
самостійне вивчення об’єкта.
Поряд з читанням літератури (посібника) і розгляданням
об’єкта надзвичайно важливою частиною заняття на практикумі
є зарисовування баченого. Вміння малювати надзвичайно важ-
ливе як у навчальній, так І в науковій роботі біолога. Зарисо-
вування об’єкта, який він розглядає і вивчає, не самоціль, а
важливий засіб для того, щоб глибоко розібратися в будові
тварин, зрозуміти ті чи Інші особливості їх. Тому з першої ж
практичної роботи треба привчати студентів уважно зарисову-
вати найважливіше з того, що вони розглядають.
Зарисовувати треба обов’язково з натури (це розвиває спос-
тережливість) олівцем, у спеціальному, заведеному на весь
час вивчення зоології безхребетних зошиті (альбомі) для ма-
лювання. Наполегливою працею можна досягти добрих резуль-
татів. Історія науки знає чимало прикладів того, як уміння за-
рисовувати з натури чудово допомагало в науковій і педагогіч-
ній роботі таких видатних зоологів, як О. М. Сєвєрцов, Є. Н. Пав-
ловський, Г. Ф. Арнольд та ін.
Категорично застерігаючи проти перемальовування з кни-
жок чи таблиць, разом з тим слід підкреслити, як важливо під
час кожного заняття уважно розглянути в посібнику рисунки і
таблиці. Це допомагає краще й глибше розібратися в об’єкті,
що розглядається.
Які ж види робіт застосовуються на лабораторних заняттях
з зоології безхребетних?
В усіх випадках, коли це можливо, ознайомлення з безхре-
бетними тваринами треба починати з розглядання їх живими.
Найчастіше на заняттях практикуму доводиться мати справу з
щойно вбитими чи фіксованими тваринами. Такі роботи потріб-
ні і при наявності живих об’єктів. На фіксованому матеріалі не-
можливо проводити біологічних спостережень, як на живих
об’єктах, але на ньому найкраще вивчати зовнішню морфологію
і внутрішню будову тварин. Коли є можливість, на заняттях слід
поєднувати спостереження над живими тваринами з вивченням
щойно вбитих або фіксованих.
Тварин більшого розміру, що мають порожнину тіла, вив-
чають шляхом розтину. Розтини роблять у спеціальних препа-
рувальних ванночках з восковим дном. Безхребетних тварин роз-
тинають із спинного боку (хребетних навпаки — з черевного).
Для цього об’єкт прикріпляють шпильками до дна ванночки
і заливають водою. Шпильки втикають навскіс, щоб вони не
закривали об’єкта і не заважали працювати. Для розтину най-
краще використовувати (коли це можливо) щойно вбитих тва-
рин. Для таких робіт необхідні препарувальні інструменти: пін-
цети, скальпелі, ножиці, препарувальні голки.
Велике значення на лабораторних заняттях із зоології без-
хребетних мають роботи з оптичними приладами — ручною і
штативною лупами, бінокуляром, мікроскопом. Залежно від
об’єкта користуються тимчасовими або готовими мікролрепара-
тами. Тимчасові мікропрепарати готують самі студенти під час
практичної роботи і використовують їх лише на одному занят-
ті. Дуже часто на заняттях практикуму розглядають готові (по-
стійні) мікропрепарати. Вони містять у собі або невеликих тва-
рин в цілому вигляді (тотальні препарати), або окремі органи
чи зрізи через тіло тварини. Виготовляти такі препарати досить
складно й довго, тому їх заздалегідь готують співробітники ка-
федри (бажано, щоб до цієї роботи в позалекційний час залуча-
ли студентів). Такі препарати використовуються на заняттях не
один раз, тому з ними слід поводитись особливо обережно.
РОЗДІЛ І. ОДНОКЛІТИННІ (РК0Т020А)
ТИП НАЙПРОСТІШІ (РРОТОХОА)
До типу найпростіших належать одноклітинні, зрідка коло-
ніальні тварини, тіло яких складається з цитоплазми, зануре-
них в неї одного чи кількох ядер І органоїдів, які виконують пев-
ні життєві функції.
За несприятливих умов найпростіші інцистуються, що збе-
рігає їх життєздатність. Більшість найпростіших веде вільний
спосіб життя, переважно у водяному середовищі. Серед них є
багато паразитичних форм. Кількість відомих видів найпрості-
ших переважає 25 000.
КЛАС САРКОДОВІ (8АІЇСООІІЇА)
Тіло саркодових неправильної форми. В одних груп воно зов-
сім голе, а в інших вкрите псевдохітиновою черепашкою, часто
просякнутою карбонатом кальцію або кремнеземом. Саркодові
рухаються і захоплюють поживу за допомогою псевдоподій. Ци-
топлазма складається з двох шарів: ектоплазми (зовнішнього) і
ендоплазми (внутрішнього). Ендоплазма містить в собі ядро
(у деяких видів кілька ядер), травні та скоротливі вакуолі, різ-
ні включення тощо. Статевий процес спостерігається у неба-
гатьох видів. Більшість саркодових живе в морях, хоч багато з
них пристосувалися до життя в прісних водоймах. Сучасних ви-
дів близько 10 000.
ПІДКЛАС КОРЕНЕНІЖКИ (КНІ2ОРООА)
РЯД АМЕБОПОДІБНІ (АМОЕВМА
Найхарактернішою рисою представників цього ряду є від-
сутність у них оболонки І будь-яких скелетних утворень. Тому
їх часто називають голими (А/шїа). Для представників ряду
амебоподібних характерна різна форма і кількість псевдоподій
Переважна більшість амеб, які ведуть вільний спосіб життя,
зустрічається в прісних водоймах, є серед амеб і паразитичні
форми.
7
Робота 1. Розглядання живих амеб (АтоеЬа ргоіеїн)
Матеріал та обладнання культура з амебами, мікроскопи, предметні та
накривні скельця, піпетки
Амеб можна знайти V мулі забруднених стоячих водойм з
гниючим листям на дні. Щоб добути їх, з дна водойми сачком
дістають мул і переносять у скляну банку, наповнену водою
цієї самої водойми. Через деякий час беруть піпеткою краплю
води з придонного шару і при великому збільшенні мікроскопа
шукають амеб
Культуру амеб можна виростити на сінному настої. Для
цього на 1 л води беруть 10—15 а лугового сіна, яке протягом
15—20 хв кип’ятять у колбі. Після охолодження настій разом
з сіном переливають в одну чи дві скляні банки і доливають їх
дощовою або, краще, ставковою водою Через 10—15 днів у
бант з’являться амеби (АтоеЬа Іітах, АтоеЬа ргоіеиз, АтоеЬа
%иІіиІа та Ін ).
Культуру амеб на відварі можна приготувати й інакше
У банку кладуть вологу садову землю з-під гнилого листя, до-
дають туди подрібненого лугового сіна і наливають дощової,
ставкової чи річкової води так, щоб н було над шаром сіна
2—3 см. Ставлять посудину в тепле місце (20—25° С). Через
деякий час на поверхні утворюється тоненька плівка, в якій
з’являються амеби. Обережно кладуть на плівку чисті накривні
скельця. Через один-два дні на нижньому боці їх можна знайти
амеб.
€ й інший спосіб добування амеб’ опустити накривні скель-
ця на поверхню старих культур з інфузоріями, які простояли
близько ЗО днів, і через один-два дні шукати на них амеб.
Щоб приготувати постійний препарат амеби, на поверхню
водяної культури, де є плівка з амебами, обережно кладуть одне
чи кілька накривних скелець. Через кілька годин (12- 2-1)
скельця забирають І опускають їх на поверхню трохи нагрітої
(до 60—70° С) фіксуючої рідини Шаудіна. Для фіксації досить
2—3 хе, після чого скельце з зафіксованими амебами перено-
сять у йодований спирт (на 100 об’ємних частин 70%-ного роз-
чину спирту додають І—2 г звичайної йодної тинктури) для
відмивання сулеми Якщо розчин стає безбарвним, його треба
підливати доги, поки колір не зміниться Після цього накривне
скельце, послідовно обливши 70%-ним розчином спирту і дис-
тильованою водою, переносять у водний розчин гематоксиліну
за Делафільдом (одна частина гематоксиліну на 150—200 час-
тин дистильованої води), де залишають на 24 год Потім обми-
вають у водопровідній воді, швидко проводять через спирти
зростаючої концентрації (включаючи абсолютний), ксилол і
вміщують у канадський бальзам. Для цього на предметне скло
наносять маленьку краплю бальзаму і швидко накривають її
скельцем з амебами. Забарвлювати амеб можна також галу-
новим карміном.
8
Рис 1 Амеба (АтсеЬа ргоіеиз)
1 — ектоплазма 2 —травна вакуоля,
З — ендоплазма, 4—скоротлива ваку-
оля 5 — ядро
Проведення роботи і опис
об’єкта. Беруть піпеткою крап-
лю культури амеб, наносять її
на предметне скло, накривають
скельцем і розглядають спочат-
ку при малому збільшенні мік-
роскопа. Знайшовши амебу, обе-
режно ставлять її в центр поля
зору і переводять мікроскоп на
велике збільшення.
Амеба протей (рис, 1) являє
собою позбавлену оболонки гру-
дочку цитоплазми (0,2—0,7 мм),
в якій можна розрізнити більш
прозорий зовнішній гомогенний
шар — ектоплазму та внутрішній
зернистий темний шар — ендо-
плазму. В ендоплазмі міститься
прозоре, овальної форми ядро,
яке можна побачити, якщо подіяти на амебу реактивами, на-
приклад оцтовою кислотою
Амеба дуже повільно рухається, випускаючи в напрямі ру-
ху цитоплазматичні лопатоподібні вирости— псевдоподії. Рух
за допомогою псевдоподій дістав назву амебоїдного; він дуже
примітивний, бо може здійснюватись без спеціальних пристосу-
вань чи структур. Під час руху в одну з псевдоподій амеби пос-
тупово переливається цитоплазма. Протилежний кінець амеби
при цьому вкорочується і тіло амеби переміщається.
За допомогою псевдоподій амеба також захоплює їжу. Зу-
стрічаючи на своєму шляху мікроскопічну водорість, бактерію
тощо, амеба захоплює її з боків двома псевдоподіями, які зли-
ваються одна з одною позаду водорості, завдяки чому остання
потрапляє в ендоплазму, де І перетравлюється в травній ваку-
олі Такий тип травлення називають внутрішньоклітинним, або
фагоцитарним. їжу захоплює будь-яка частина поверхні тіла
амеби
Викидання неперетравлених решток їжі також відбува-
ється в будь-якій ділянці тіла, під час розривання ектоплазми.
Травних вакуоль буває кілька — вони мають вигляд темних,
досить великих включень
У цитоплазмі амеби є округлої форми пульсуюча вакуоля,
через яку виводяться назовні лишки води, що надходять у тіло
амеби із зовнішнього середовища. Вакуоля має вигляд прозо-
рого міхурця і може знаходитись у будь-якій ділянці тіла. При
5—8 хвилинному спостереженні можна помітити пульсацію ва-
куолі.
Зарисовують амебу, відмічаючи наявність двох шарів цито-
плазми, ядро, травні вакуолі, пульсуючу вакуолю.
9
РЯД ЧЕРЕПАШКОВІ АМЕБИ (ТЕ8ТАСЕА)
Представники цього ряду дуже близькі до амебоподібних, а
відрізняються від них головним чином наявністю черепашки.
На відміну від представників ряду форамініфер, які найчастіше
мають багатокамерну черепашку, черепашкові амеби завжди
мають однокамерну черепашку. Живуть у прісних водоймах
на водоростях і на дні, в мулі. Особливо багато їх у болотах
і вологих мохах.
Робота 2. Розглядання прісноводних черепашкових амеб
(Агсеїіа ¥иІ£агів, ОіЖщгІа рігіїогтіа)
Матеріал та обладнання живі арцели та дифлюпї, мікроскопи, предмет-
ні та накривні скельця, піпетки
Черепашкові амеби арцели живуть приблизно в таких самих
умовах, як і амеба протей. їх можна знайти в ставках, кана-
вах, болотах, у придонному шарі чи на водяній рослинності, пе-
реважно на листках елодеї канадської (Еіойеа сапасіепзіз).
У лабораторних умовах арцели добре розвиваються в аква-
ріумах, де вони розмножуються І можуть жити протягом кіль-
кох років. Дифлюгій знаходять у придонному шарі замулених
водойм. їх вивчають у живому стані. Для вивчення ядра ви-
готовляють з живих корененіжок тотальні препарати після
попередньої їх фіксації рідиною ШаудІна і забарвлення галу-
новим карміном.
Проведення роботи і опис об’єкта. Для спостереження нано-
сять піпеткою краплю води з проби на предметне скло і накри-
вають п накривним скельцем.
Найчастіше в пробах зустрічаються арцели (Агсеїіа Vи1§а-
гіз, рис. 2) — жовтого та коричневого кольору дископодібні
тільця, вкриті тонкою, прозорою черепашкою, яка має форму го-
динникового скельця з увігнутими всередину краями. Черепаш-
ка є продуктом виділення ектоплазми і складається з тонкого
шару органічної хітинової речовини — псевдохітину, схожого
на хітин у комах. Розміри її досягають 0,05—0,15 мм в діамет-
рі. Якщо черепашка лежить плиском, вона кругла, а повер-
нута боком нагадує шапку гриба.
Під час тривалого спостереження при великому збільшенні
мікроскопа можна помітити пальцеподібні цитоплазматичні
виступи, що виходять з круглого отвору в центрі увігнутого бо-
ку черепашки. Цей отвір має назву вустя. ПсевдоподІЇ у арцел,
як і у амеб, лопатоподібні (лобоподп), за допомогою їх арце-
ли рухаються і захоплюють їжу. Оскільки псевдохітин, з якого
складається черепашка арцели, непрозорий, розглянути внут-
рішній її вміст важко, це краще можна зробити на молодих жи-
вих екземплярах чи на забарвлених препаратах. Цитоплазма
не заповнює всю черепашку По боках від вустя лежать двоє
ядер (одне проти одного). Крім ядер інтенсивно забарвлюється
10
Рис 2 Арцела* а — вигляд з боку; б — вигляд
зверху, в — структура черепашки’
о / — стінка черепашки, 2 —травні вакуолі, 3 — яд-
ро, 4 — хромідіальне кільце, 5 — вустя, 6 — псевдо-
події, б / — ядро, 2 — хромідіальне кільце
Рис. З ДифлюгЬг
1 — стінка черепашки;
2 — псевдоподії.
хромідіальне кільце. На поверхні черепашки помітна комірцева
структура, яку особливо добре видно на порожніх черепашках.
Зарисовують арцелу, відмічаючи черепашку, ядра, хромі-
діальне кільце, лобоподії, вустя.
Досить часто у пробах зустрічається і друга черепашкова
корененіжка (рис. 3). Черепашка її 0,06—0,07 мм зав-
довжки, має грушоподібну форму і складається з дрібних піщи-
нок та інших часточок. Черепашка заповнена цитоплазмою,
в якій міститься пухирчасте ядро і кілька пульсуючих вакуоль.
На нижньому боці черепашки є отвір вустя, з якого за сприят-
ливих умов висуваються пальцеподібні цитоплазматичні псев-
доподії.
Зарисовують дифлюгію.
РЯД ФОРАМІНІФЕРИ (РОКАМІМРЄКА)
До цього ряду належить багато саркодових (понад 1000 су-
часних видів, не рахуючи численних викопних представників).
Найхарактернішою ознакою форамініфер є наявність черепаш-
ки. Черепашки цих саркодових дуже рідко складаються лише
з органічної речовини. Здебільшого вони мають органічну осно-
ву, яка склеює частинки неорганічного походження (піщинки
тощо). У більшості видів форамініфер черепашка має кілька
камер, але буває їх і кілька сот. Псевдоподії форамініфер ма-
ють вигляд так званих ризо-подій — довгих ниток, розгалужених
І переплетених між собою подібно до коріння.
11
Живуть форамініфери у морях, переважно на великих глиби-
нах, де розмножуються у значній кількості Вони відіграють
важливу роль в утворенні осадочних порід земної кори і мають
велике значення під час геологічних досліджень як основні ви
копні форми, що допомагають встановити вік тих чи інших від
кладів
Робота 3. Розглядання різних форамініфер
Матеріал та обладнання мікроскопічні препарати черепашок фораміні-
фар, грудки вапняків різного геологічного віку, мікроскопи лупи
Черепашки форамініфер знаходять у морському піску, який
беруть на різних глибинах північних морів (наприклад, в райо
ні Мурманського узбережжя) та Чорного моря (в районах Се
вастопольської та Карадагської біостанцій)
Пісок заливають 70% ним розчином спирту Якщо е сухий
пісок, то його змішують з насиченим розчином кухонної солі
При цьому піщинки осідають на дно, а черепашки випливають
на поверхню їх вибирають шпателем, промивають водою, вису
шують або кладуть у спирт Є й інший спосіб відшукування
черепашок Для цього пісок насипають тонким шаром на пред
метне скло і розглядають його при сильному падаючому світлі
перебираючи піщинки препарувальною голкою Знайдені чере-
пашки відокремлюють від піску і переносять на чисте предмет-
не скло вологою голкою Щоб легше було переносити дрібні
черепашки, препарувальну голку перед тим встромляють двічі-
тричі у віск Назбиравши кілька черепашок, зсувають їх докупи,
а предметне скло з ними обережно підігрівають на спиртівці
(від нагрівання з черепашок виходить повітря); потім на чере-
пашок наносять краплю канадського бальзаму і накривають їх
накривним скельцем, рівномірно розподіляючи під ним черепа
шок Препарат непрозорий, його треба розглядати при падаю
чому світлі
Проведення роботи і опис об’єкта. Вивчення форамініфер
обмежується розгляданням різноманітних форм черепашок на
готових уже препаратах Тх розглядають при малому збільшенні
мікроскопа Часто зустрічаються такі види' Зрігоіосиїта, Репе-
горіїз, ЕКаЬііоттта, Ркеоріїах, Еоіаїш, Еіркіішт (Роїузіо-
теїіа), ОІоЬірегта та ін (рис 4)
Черепашки форамініфер мають тонку хітиноідну основу, в
якій відкладаються солі кремнію (ЗіОг) або вапна (СаСО3).
У більшості сучасних форм черепашка насичена вапиом
Розрізняють однокамерні (МопоіИаІатіа) та багатокамерні
(Роїуікаїапиа) форамініфери У останніх черепашки поділені по-
перечними перегородками на окремі камери, сполучені одна з
одною отворами На початку свого життя кожна багатокамер
на форамініфера є однокамерною, причому ця перша камера має
назву зародкової. Отвір, який сполучає черепашку з середови-
12
Рис 4 Черепашки форамініфер
а ісс-гуляря б-лягена в — реофакс г — нодосарія й—стирол окулін а е—пензроп
лк е—ельфідіум ж—роталія 5 —глобігерина і — орбттолітес лс— дискорбіс
щем проживання і через який виходять псевдоподії, начиваєть-
ся вхстям Такі форамініфери належать до підряду Іпреііогаіа
Крім вустя, черепашки багатьох форамініфер пронизані дріб
ненькими порами, через які також виходять псевдоподії Такі
форамініфери належать до підряду Рег$огаіа
Псевдоподії форамініфер тонкі, ниткоподібні, легко переплі-
таються (анастомозують) між собою, утворюючи густу сітку, що
сприяє захопленню дрібних організмів, якими живляться фора-
мініфери
т
Зарисовують кілька черепашок, звертаючи увагу на те, шо
вони відзначаються великою різноманітністю форм
Спіролокуліна (Зрігоіосиїїпа, рис 4, д). Камери розташовані
в одній площині, одна проти одної.
Рабдаміна (РКаЬсІаттігіа;Р аЬуззогит расфіса). Черепаш-
ка складається з порівняно невеликої центральної камери І дов-
гих прямих «рук», що відходять від неї (2—4). Товста стінка
черепашки побудована з досить великих, щільно зцементованих
піщинок Колір черепашки від ясно жовтого до темно-бурого
Відкриті кінці трубок є вустями.
Роталія (Роіаїш, рис 4, ж) Черепашка вапнякова, багато
камерна, спірально конічна На спинному її боці помітні всі
камери, на черевному — тільки камери останнього обороту. Вус-
тя має вигляд щілини і розташоване на черевному боці
Ельфідіум (Еірііийит, рис 4, є) Черепашка велика, сплю-
щена, з закругленим периферичним краєм. В останньому оборо-
ті є 20—ЗО вузьких високих, трохи вигнутих камер, розділених
широкими глибокими швами Вустя має вигляд вузької, зігнутої
щілини в основі останньої камери
Глобігерина (СНоЬі§еппа, рис 4, з) Черепашки характери-
зуються безладним, на перший погляд, розташуванням кулястих
камер Проте при уважному спостереженні стає помітним їх
спіральне розташування Стінки черепашок пронизані порами.
Іноді можна побачити на поверхні черепашки тонкі довгі шипи,
що сприяють планктонному способу життя цих черепашок
Нодосарія (іїосіозагіа, рис 4,а). Черепашка вапнякова, скло-
подібна, блискуча, складається з невеликої кількості (2—6) ка-
мер, розташованих в один прямолінійний ряд
Орбітолітес (ОгЬііоІііез, рис 4, і) Циклічні черепашки, що
походять від спіральних їх внутрішні камери розташовані по
спіралі, а зовнішні — концентричними кільцями
Нумуліти (ії иттиіііев). Великі, округлої форми черепашки
Часто зустрічаються у третинних відкладах
^ПІДКЛАС СОНЦЕВИКИ (НЕЬІОХОА)
До цього невеликого (кілька десятків видів) підкласу нале-
жать переважно прісноводні саркодові, кулястої форми з чис-
ленними радіально розміщеними псевдоподіями, що містять
осьову нитку (так звані аксоподії). Зрідка зустрічаються соло-
новодні види.
Робота 4. Розглядання живих сонцевиків
(АсііпозрЬаегішп еІсИЬогпІІ)
Матеріал та обладнання культури з сонцевиками, мікроскопи лупи,
предметні та накривні скельця, піпетки
Сонцевики живуть у стоячих водоймах, у воді мохових боліт,
де вільно плавають Деякі з них ведуть сидячий спосіб життя.
14
Взятий з болота мох віджимають у скляну баночку І осад
розглядають під мікроскопом Мох, у якому виявлені сонцевики,
можна висушити. За тиждень-два до занять його кладуть у во-
ду, а під час занять віджимають і розглядають осад.
Сонцевики часто розмножуються у великій кількості в бан-
ках з пробами, взятими так само, як і проби з амебами. Сон-
цевиків АсітозрНаєпит еісНКогші легко виявити за допомогою
лупи на стінках посудини, звідки їх беруть піпеткою для вив
чення
Проведення роботи і опис об'єкта. Під малим збільшенням
мікроскопа у краплі води серед частинок водоростей, мулу,
взятих піпеткою з дна банки, шукають невеликі цитоплазматич-
ні тільця, оточені тонкими псевдоіподіями Детально розгляда-
ють одного з сонцевиків при великому збільшенні мікроскопа
Напівпрозоре кулясте тіло сонцевика досягає в діаметрі
0,20—0,30 мм (рис. 5). Від нього відходять у вигляді променів
численні тонкі голкоподібні псевдоподії. Цитоплазма складає-
ться з зовнішнього широкого прозорого шару ектоплазми, який
містить у собі багато великих вакуолей, та внутрішнього, тем
ншіого і щільнішого шару ендоплазми, в якому помітні числен-
ні тільця — ядра.
Уважно розглядаючи під мікроскопом периферичну частину
ектоплазми, можна помітити в одному чи двох місцях, як одна
Рис 5 • Актнносферіум
2 — ендоплазма 5 — пульсуюча вакуоля 4 — аксоподп, 5 — ядра
6 — травна вакуоля
/ — ектоплазма
15
з вакуолей повільно наповнюється, а потім зникає. Скорочують-
ся вакуолі у сонцевиків рідко. Внутрішній шар ендоплазми має
дрібніші вакуолі; крім ядер між ними знаходяться прошарки
зернистої цитоплазми і травні включення.
При великому збільшенні мікроскопа в кожній з псевдоподій
можна побачити більш щільну, осьову скелетну нитку, яка до-
ходить до внутрішнього цитоплазматичного шару. Такі псевдо-
лодії мають назву аксоподій.
Зовні кожний осьовий промінь покритий тонким шаром м’я-
кої зернистої цитоплазми. При подразненні сонцевика хімічним
шляхом, наприклад при додаванні до води, в якій є АсіІпо-
зрНаегІит еіскНогпії, невеликої кількості кухонної солі, псев-
доподії його скорочуються і осьові нитки стають добре поміт-
ними.
Сонцевики аксоподіями головним чином захоплюють їжу, а
при повільному згинанні аксоподій вони можуть пересуватися
по субстрату. Актиносферіуми ширяють також у воді і навіть
плавають.
Інфузорії, коловертки, дрібні рачки тощо при доторкуванні
до аксоподій сонцевиків перестають рухатись. Очевидно, їх па-
ралізує якась отруйна речовина, що її виділяють сонцевики при
подразненні. Навколо здобичі схиляються сусідні аксоподії і
підводять її до поверхні ектоплазми. Від останньої нерідко ви-
ступає широка лопасна псевдоподія, яка І поглинає їжу. Іноді ж
на поверхні сонцеївика просто утворюється ямка, в яку їжа і втя-
гується. Далі навколо їжі утворюється травна вакуоля, яка пе-
редається в ендоплазму. НеперетравленІ рештки їжі поступово
виштовхуються Із тіла.
Зарисовують живого сонцевика, відмічаючи деталі його бу-
дови.
. ПІДКЛАС ПРОМЕНЯКИ (К А О І О Ь А Й 1 А)
До цього підкласу — найч-исленнішої групи серед класу сар-
кодових (до 8000 видів) —належать виключно морські організ-
ми. Для їх існування потрібна висока концентрація солей.
Радіолярії характеризуються великою різноманітністю форм.
Серед них зустрічаються всі геометричні фігури, відомі в інших
тварин, а також 12- та 2О'-гранники, які в інших групах тварин-
ного світу не зустрічаються.
Живляться радіолярії дрібними водоростями і найпростіши-
ми, яких вони захоплюють своїми псевдоподіями. Мінеральний
скелет радіолярій добре зберігається у викопному стані І тому
вони мають важливе значення в геології І палеонтології —
допомагають при визначенні віку геологічних відкладів. Радіо-
лярії, як і форамініфери, відіграють важливу роль в утворенні
гірських порід.
16
Робота 5. Розглядання тотальних препаратів з ряду
АсапНіагІа (Асапіііотеіга еіакііса) та з ряду Рііаеобагіа
(на вибір)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати радіолярій, мікроскопи.
Представники цієї групи саркодових живуть головним чином
у теплих І тропічних морях. У межах Радянського Союзу радіо-
лярії зустрічаються зрідка в КольськІй затоці, а також у да-
лекосхідних морях, де на глибині 1000—1500 м масово зустрі-
чаються представники ряду Ркаеосіагіа.
Планктонні проби фіксують формаліном. З такої проби під
лупою чи бІнокуляром вибирають радіолярії і з них виготовля-
ють тотальні препарати.
Проведення роботи і опис об’єкта. Асапікотеіга еіазііса роз-
глядають під мікроскопом при великому збільшенні (рис, 6).
Від кулястого тіла, що досягає в діаметрі 40—50 мм, в усі
боки відходять скелетні голки. В тілі радіолярій можна роз-
різнити два шари: внутрішній, більш інтенсивно забарвлений,—
Рис. 6. Акантометра:
юлки келета 2 — псевдоподії; 3 “Мускульні волоконця (міонемті), 4 — позакапсу-
лярна плазма» £ — вцутрішньокапсулнрна плазма. 6 —ядра
17
Рис. 1, Різні Егіди феодарій: а — аулаканта; б — циркоспатіс; в — тускарета;
г — костанідїум*
а. /—феодіум, 5 —радіальні голки, 3 — центральна капсула. 6 1 — голки скелета;
ч*. / — центральна капсула; 2 — аборальна голка; 3 — оральна голка, 4 — вустя, <? / —
головні голки, 2 — побічні голки, 3 — вустя
внутрішньокапсулярну речовину і зовнішній, світліший,— поза-
капсулярну речовину. Обидва ці шари відмежовані внутрішнім
скелетом — центральною капсулою, в якій міститься ендоплазма
і глибокі шари ектоплазми. Тонка, еластична псевдохітинова
центральна капсула пронизана численними порами, за допомо-
гою яких обидва шари цитоплазми з’єднані між собою. Через
капсулу до центра тіла проходять і скелетні голки. Вони з’єд-
нані своїми пірамідально загостреними проксимальними кінця-
ми і щільно скріплені. Скелетні голки у АсапІЇїотеіга еіазііса
складаються з сірчанокислого стронцію (5г8О4). Таких голок —
20, вони розташовані в меридіальних площинах І перегинають-
ся під кутом 45°. Численні ядра містяться в ендоплазмі. Нитко-
подібні псевдоподІЇ відходять від тіла радіолярій по радіусах
(на тотальних препаратах їх немає).
Зарисовують радіолярію АсапіИотеіга еіазііса, відмічаючи
центральну капсулу, внутрішньокапсулярну і позакапсулярну
речовини, промені скелета, ядра.
З ряду Ркаеоіїагіа можна розглянути та зарисувати одного
з представників (рис. 7), короткі описи яких подано далі.
Глибинна аулаканта (АиІасапіНа зсоїутапіНа-, рис. 7, а). Ця
велика радіолярія має кулясту форму і досягає в діаметрі 3—
3,5 мм. У центрі цитоплазматичного тіла аул аканти є особливе,
характерне тільки для представників ряду феодарій, утворення
феодіум. Це скупчення пігментних зерен, частинок перетравленої
їжі і пранул запасних поживних речовин разом з крапельками
жиру. Феодіум відіграє важливу роль в обміні речовин радіо-
лярій.
Невеликих розмірів центральна капсула знаходиться безпо-
середньо біля феодіуму; вона має гри отвори, за допомогою
яких внутрішньокапсулярна речовина з’єднується з позакапсу-
лярною.
Скелет складається з ЗО—40 циліндричних радіальних голок,
які вільно схрещуються в центрі кулястого тіла. Крім цих голок
є ще тангентальні голочки, густо розташовані в поверхневому
шарі цитоплазми.
16
Трироздільний циркоспатіс (СігсозраіНіз зехіигса', рис. 7, б).
Тіло цієї своєрідної феодарії міститься в кулястій темно-корич-
невій черепашці, поверхня якої має комірцеву структуру у виг-
ляді досить правильних багатокутників. З зовнішнім середови-
щем порожнина черепашки з’єднується за допомогою вустя. Від
черепашки відходять шість радіальних голок, довжина яких
трохи менша за їх діаметр. На своїх вільних кінцях голки ма-
ють три розгалуження. Поверхня черепашки і радіальні голки
покриті тонкими щетинками.
Трубчаста тускарета (Тизсагеііа іиЬиІоза-, рис. 7, в). Чере-
пашка сферична або грушоподібна, темно-коричнева, 1,5 лиі
завдовжки, пронизана дуже тонкими порами. На одному з по-
люсів черепашки є досить широке вустя, здавлене з боків, з дво-
ма оральними голками, що відходять від країв вустя. Голки
довгі і звичайно обламані. Від стінки черепашки відходять 3—
4 аборальні голки, довгі, загнуті і покриті шипиками. У живих
особин позакапсулярна плазма тонким шаром покриває чере-
пашку І голки. Всередині черепашки містяться овальної форми
центральна капсула і яскраво забарвлений феодіум.
Мінливий костанідіум (Созіапідіит аагіаЬНе; рис. 7, а) має
правильної кулястої форми безбарвну кремнійову черепашку,
пронизану значною кількістью досить великих однакових за роз-
міром пор. Діаметр черепашки близько 0,3—0,9 мм. До країв
широкого вустя прикріплюються 2—3 головні голки. Від поверх-
ні черепашки відходять численні радіальні голки — головні і
побічні. Головні голки досить тонкі, довжина їх не перевищує
довжини радіуса скелетного шару. Довжина побічних голок
становить */3— ’/б довжини головних.
КЛАС ДЖГУТИКОВІ (МА8ТІ00РН0КА)
Спільна для всіх джгутикових ознака — наявність у них од-
ного чи двох, рідше чотирьох, восьми і більше, джгутиків. Про-
те серед цих форм є й такі, що поряд з джгутиками можуть
утворювати псевдоподії.
За величиною, формою тіла і особливостями організації
джгутикові дуже різноманітні. Різноманітний і спосіб їх життя.
Серед них, поряд з вільними формами, що живуть головним
чином у воді (прісній і морській), є чимало й паразитичних
форм. Джгутикових понад 6000 видів.
РЯД ЕВГЛЕНОВІ (ЕІЮЬЕМОЮЕА)
До цього ряду належать джгутикові порівняно значних роз-
мірів, як правило, з одним, іноді з двома джгутиками. У біль-
шості видів є зелені хроматофори і тому ці найпростіші забарв-
лені в зелений колір. Живляться вони на світлі аутотрофно, в
темряві—гетеротрофно. Поширені евгленові головним чином
у дуже забруднених прісних водоймах.
19
Робота 6. Розглядання живих евглен (Еи^іепа уігІіііх)
Матеріал та обладнання культура евглен на годинникових скельцях,
мікроскопи, предметні та накривні скельця, розчин йоду у воді (кольору
міцного чаю), фільтрувальний папір, спиртівки, піпетки та скляні палички
30% ний розчин желатину
Численні види роду Еи§1епа зустрічаються в прісних водах
дуже часто. Е. ілпсіїз легко знайти навесні, влітку І частково
восени в мілких прісних водоймах І канавах, забруднених орга-
нічними речовинами, які легко розкладаються. Іноді евглен у во
ді так багато, що вона набирає зеленого кольору.
Культуру можна тримати в склянці в кімнаті із звичайною
температурою. Щоб евглени не зникали, краще їх тримати в
поживному розчині. Склянки з евгленами не можна доливати
водою
Е ьіпсІїз, а також деякі інші види евглен (Е. §гасіІіз,
Е (іезез) легко культивувати на штучних середовищах. Реко-
мендується такий склад розчину: пептону—0,5 г, виноградного
цукру — 0,5 г, лимонної кислоти—0,2 ліг, сульфату магнію
М^§04— 0,02 а, гідрофосфату магнію М^НРО4— 0,02 г, гідро
фосфату калію КаНРО4 — 0,05 г та 100 мл води.
На чисто мінеральних середовищах евглени розмножуються
досить повільно. Набагато краще розвиваються культури евглен,
альних середовищ додати органічні речовини.
Зокрема, евглени добре розвиваються на м’яс-
ному бульйоні. Його готують звичайним спо-
собом- кип’ятінням дрібно нарізаних шматоч-
ків м’яса (без жиру) у воді. Одержаний
бульйон фільтрують через вату і кілька його
крапель додають до мінерального середови
ща. Розводять культури евглен у хімічних
пробірках або невеликих колбах.
Замість штучного мінерального середови-
ща можна зробити грунтову витяжку, на якій
евглени дуже добре розвиваються, особливо
якщо додати бульйону.
Проведення роботи І опис об’єкта. Беруть
піпеткою краплю культури евглен на предмет-
не скло і накривають її скельцем. При мало-
му збільшенні мікроскопа видно зелених евг
лен, що повільно рухаються (рис. 8). Якщо
води дуже багато, надлишок и відсмоктують
фільтрувальним папером. Далі пересувають
предметне скло так, щоб одна з евглен була
якщо до мінер
/
/
Рис 8 Евглена зелена
/ — джгутик 2 — резервуар скоротливої вакуолі 3—скоротлива ва-
куоля, 4 — хроматофори, 5 — ядро, б -* парамілові зерна 7 — сипма
20
в центрі поля зору мікроскопа. Розглядають її при великому
збільшенні. Щоб затримати рух евглен, їх кладуть у теплий
розчин желатину.
Розчин желатину готують так: за день до заняття желатин
треба покласти у воду (3 г на 100 мл води), щоб він розмок;
за півгодини до початку заняття воду з желатином підігрівають,
розмішуючи скляного паличкою, поки желатин розчиниться Роз
чию підтримують весь час теплим.
л Форма тіла евглени веретеноподібна. Тіло загострене на зад
ньому кінці і закруглене на передньому. Зовні евглена покрита
тонкою еластичною оболонкою — пелікулою, яка є похідним
ектоплазми. Така пелікула дає змогу тварині змінювати форму
свого тіла (метаболювати). За несприятливих умов евглена ду-
же скорочується, набираючи кулястої форми. Оскільки евглени
між предметним І накривним скельцями перебувають у неспри-
ятливих умовах, можна спостерігати під мікроскопом зміну форм
їх тіла (метаболічні рухи) і перетворення у кульки.
На передньому кінці тіла евглени є джгутик — еластична
нитка, оточена тонким шаром цитоплазми. В основі джгутика
лежить базальне зерно. На живих евгленах джгутик непоміт
чий. Для вивчення його потрібно додати до краплі води з евгле
нами з одного боку накривного скельця водного розчину йоду
з йодистим калієм (йодна тинктура) і відсмоктати воду фільт
рувальним папером з другого його боку. Евглена пересувається
внаслідок швидкого руху джгутика, який ніби всвсрдлюється
у воду, описуючи конусоподібну фігуру.
Поблизу основи джгутика міститься складної будови скорот
лива вакуоля, оточена кількома дрібними вакуолями—збира
чами. При скороченні вакуолі п вміст виливається у досить
великий резервуар, добре помітний у вигляді білого міхурця
Останній зв’язаний із зовнішнім середовищем вузьким каналом,
який відкривається на передньому кінці тіла евглени
Поруч з резервуаром на передньому кінці тіла розташована
яскраво забарвлена в червоно коричневий колір світлочутлива
стигма (очна пляма) —крапля жиру, забарвлена пігментом ге-
матохромом. Завдяки стигмі евглена реагує на світлові подраз-
нення, рухаючись у напрямку джерела світла (позитивний фото
таксис).
Зелений колір евглени зумовлюється наявністю в п цито
плазмі великої кількості насичених хлорофілом хроматофорів,
які утворюють одну чи дві характерні зірчасті фігури. Завдяки
хлорофілу евглена здатна живитися як зелена рослина, синте-
зуючи на сонячному світлі вуглеводи за рахунок вуглецю і води.
Продуктом цього синтезу є параміл — вуглевод, подібний до
крохмалю, але він не набуває під дією йоду фіолетового забарв-
лення Параміл відкладається в цитоплазмі у вигляді дрібних
овальних зерняток. Необхідні мінеральні солі та азотисті спо-
луки всмоктуються евгленою осмотично з навколишнього
21
а
8
Рис. 9 Різні види евглен: а^-ЕидІепа дгасіїїз; б — Е асиз', в—Е Аезез;
і — Е охуигіз
середовища через пелікулу. В темряві евглена втрачає хлорофіл
і живиться, всмоктуючи всією поверхнею тіла розчинені у воді
готові органічні сполуки. Таким чином, живлення евглени змі-
шане (міксотрофне).
У задній частині тіла евглени міститься пухирцеподібне ядро,
яке легко побачити, якщо забарвити евглену оцтовокислим кар-
міном або слабким розчином йодної настойки У живих неза-
барвлених евглен ядро помітне у вигляді світлої ділянки у роз-
ширеній частині тіла
Розмножується евглена безстатевим шляхом, поздовжнім по-
ділом. При цьому спочатку ділиться ядро, а потім і все тіло
в поздовжньому напрямі, починаючи з переднього кінця до
заднього. За несприятливих умов евглена округлюється і виді-
ляє навколо себе щільну оболонку — цисту.
Зарисовують евглену при великому збільшенні мікроскопа,
відмічаючи особливості її будови
Крім Еидіепа можна розглянути Інші види евглен
Еи§1епа $гасіІі$ (рис. 9, а). Невеликі рухливі евглени (зав-
довжки 37—45 мкм). Хроматофорів кілька, звичайно 5—10, ви-
довженої форми, іноді з неправильно порізаними краями. Кож-
22
ний хроматофор несе один піреноїд, що займає його центральну
частину. Довжина джгутика така сама, як і довжина тіла
Еи§1епа асиз (рис 9,6), Дуже витягнуті, веретеноподібні
евглени з загостреним заднім кінцем. Майже не змінюють фор-
ми тіла Довжина близько 300—350 мкм. Численні овальні хро
матофори. Парамілові зерна великі, паличкоподібні. Джгутик
короткий
Еи^іепа д.езез (рис 9, в). Евглени з циліндричним тілом,
здатні посилено метаболювати. Довжина—85—І55 мкм Чис-
ленні дрібні хроматофори розташовані переважно на периферії,
безпосередньо під пелікулою. Джгутик короткий
Ещгіепа охуигіз (рис. 9, а). Довжина тіла — 350—500 мкм,
пелікула спірально посмугована Численні дрібні хроматофори.
Характерна наявність двох великих парамілових зерен у вигляді
кілець, з яких одне розташоване в передній, а друге в задній
третині тіла
Робота 7. Розглядання живих представників ряду евгленових
(РЬасиз, ТгасЬеІотопаз, Регапета)
Матеріал та обладнання культура з евгленовими, мікроскопи, піпетки
Крім представників роду Еи§1епа у прісних водах часто зуст-
річаються представники трьох інших родів, які теж належать
до ряду Еи^ІепоісіІпа, а саме: Ркасиз, Тгаскеїотопаз і Регапета.
Проведення роботи і опис об’єкта. На предметне скло нано-
сять піпеткою краплю культури і накривають скельцем. Знахо-
дять Ркасиз, Тгаскеїотопаз і Регапета при малому та великому
збільшенні мікроскопа і розглядають їх
Представники роду факус (Ркасиз; рис. 10, а) відрізняються
від більшості евглен тим, що мають дуже мінну пелікулу і по-
стійну форму тіла Ркасиз Іопдісаисіа має дуже сплющене тіло
з довгим виростом у вигляді голки на задньому кінці Пелікула
посмугована в поздовжньому напрямку Численні хроматофори
прилягають зсередини до пелікули Всередині в центральній ча-
стині тіла міститься одне досить велике парамілове зерно Пуль-
суюча вакуоля і стигма мають таку саму будову, як і у евглени
На передньому кінці тіла е один досить довгий джгутик Ядро
міститься в задній половині тіла На живих екземплярах воно
непомітне
Представники роду трахеломонас (Тгаскеїотопаз; рис. 10, 6)
мають міцну оболонку у вигляді черепашки, яка часто покрита
численними шипиками Черепашки, інкрустовані солями заліза,
мають жовтий або коричневий колір Є кілька хроматофорів з
піреноідами і добре розвинута стигма Пульсуюча вакуоля
побудована так, як у евглени. Джгутик один, розташований на
передньому кінці
Перанема (Регапета, рис 10, в) на відміну від евглени не
має зеленого забарвлення і належить до безбарвних джгутико-
23
Рис 10 Різні види джгутикових а — факус, б — трахеломонас, в —
перанема
а / — джгутик 2 — скоротлива ваі^оля 3 — піреноїд (парамглове зерно) ядро,
і —стигма б / — джгутик 2 — стигма 3 —піреиоїд 4 — ядро а / —передній джгутик
2 — задній джгутик, 3 — ядро, 4 — парамілові зерна
вих. її довгий щільний і порівняно малорухливий джгутик лег-
ко спостерігати при малому і великому збільшеннях мікроско-
па. Другий тонкий джгутик приростає до пелікули І через ТС
непомітний. Спосіб живлення голозойний (тваринний). Отвір
резервуара, який відповідає фаринксу, є тут клітинним ротом.
Регапета має травні вакуолі. Добре помітна пульсація скорот-
ливих вакуолей, яких може бути багато.
Розглянутих джгутикових зарисовують.
РЯД ПАНЦИРНІ (РЕКІШМЕА, АБО ОІМОЕІАСЕИ.АТА)
Більшість видів цього ряду має дрібні хроматофори; інші види
втрачають їх і переходять до тваринного живлення. Особливо
багато панцирних джгутикових у планктоні антарктичних морів.
Робота 8. Розглядання Сегаііит Ьігийіпеїіа і Сегаііит Ігіроз
Матеріал та обладнання- фіксований матеріал по панцирних джг^гико-
вих, предметні та накривні скельця, мікроскопи
Різні види Сегаішт належать до складу як прісноводного,
так і морського планктону. Влітку у великих озерах за допомо-
гою планктонної сітки можна зловити панцирних джгутикових
Сегаііит кігшііпєііа. При вивченні морського планктону можна
зустріти Сегаііит ігіроз. Зібраний матеріал фіксують 3—4%-
ним розчином формаліну або 40—50%-ним розчином спирту
і тримають у щільно закритій банці.
24
Рис. 11, Цератіум- а — Сетоііит кігисіїпеїіа < ь— Сегаііит їпроз'
1 — ядро. 2 — рівчачок 3 — джгутик
Проведення роботи і опис об’єкта. При вивченні видів роду
Сегаііит треба звернути увагу на форму тіла у С. Нігшіїпеїіа
(один довгий відросток спереду і від одного до чотирьох ззаду,
рис. 11, а) і у С. іпроз (один відросток спереду та два з боків,
рис. 11, б), на хроматофори (жовті, коричневі чи зеленуваті) І
панцер з клітковини, дві половинки якого складаються з окре-
мих покритих скульптурою пластинок. Треба знайти рівчачок,
в якому міститься джгутик Цього джгутика, а також джгутика,
що лежить зовні, побачити не вдається.
Зарисовують Сегаііит ґіігшііпеїіа та Сегаііит ігіроз під
мікроскопом (при великому збільшенні),
*' РЯД КІНЕТОПЛАСТИДИ (КІМЕТОРЕА8ТЮД)
Представники цього ряду мають кінетопласт — особливий ор
ганоїд, зв’язаний з джгутиком Джгутик один, іноді два Про
ходячи вздовж тіла, джгутик зростається з його поверхнею, ут-
ворюючи ундулюючу мембрану. Більшість видів цього ряду ха
рактеризуються паразитичним способом життя Серед них є
збудники небезпечних захворювань людини і тварин.
25
Робота 9. Розглядання тотальних препаратів
трипанозоми кінської (Тгурапо$ота ециірегсїит)
або інших трнпанозом
Матеріал та обладнання- білий пацюк, попередньо заражений трипано-
зомами, мікропрепарати, мікроскоп з імерсійною системою, предметні та на-
кривні скельця, ножиці і скальпелі, спирт, вата.
Серед численних видів трнпанозом, які паразитують у крові
хребетних тварин, найбільш доступною для вивчення є Тгурапо-
хота ІеаізІ, яка часто зустрічається в крові пацюка (Каііиз пог-
уе§іси$). Одержати заражених пацюків можна в будь-якому
бактеріологічному або гігієнічному інституті. Для дослідження
треба взяти краплю крові від живого пацюка і розглянути її під
мікроскопом. Якщо трипанозоми будуть виявлені, треба зробити
мазок і забарвити його сухим способом за Гімза.
Трипанозоми для занять легко добути також з крові різних
риб, жаб. У крові в’юнових риб (в’юна — Міздигпиз тіздигпиз,
шиповки — СоЬШ$ іаепіа, авдюшки — №етас!Шиз ЬагЬаіаІиз)
паразитує Тгурапозота соЬЩз, а в крові жаб — Тгурапозота
гоїаіогіит.
Зручним і доступним об’єктом для вивчення на практичних
заняттях є також Тгурапозота едиірегйит. Для занять можна
використати готові препарати забарвлених за Романовським—
Гімза сухих мазків крові коней, хворих на парувальну хворобу.
Проведення роботи і опис об’єкта. Препарат розглядають під
масляною імерсією. На ньому видно дископодібні без’ядерні
червоні кров'яні тільця І в значно меншій кількості великі за
розмірами білі кров’яні клітини, або лейкоцити, які мають доб-
ре помітне ядро, забарвлене в темно-синій колір. Пересуваючи
препарат, між форменими елементами крові можна знайти вузь-
кі веретеноподібно зігнуті тіла з забарвленим ядром і кінето-
пластом. Це й є трипанозоми
/—ґ-'х (рис. ї2)-
Тіло трнпанозом рожевого ко-
2 А У /і льору, загострене з обох боків. Зви-
) чайно тіло зігнуте на один бік, при-
/Ау/ чому опуклим є той бік, який несе
Єлії'х ундулюючч мембрану. Ядро — сн-
Ах?. нього кольору овальне тільце, дещо
X, у / вигнуте по поздовжній осі три-
(Ь*.( І'/)/ к панозоми, займає майже весь по-
у} перечний діаметр тіла І міститься
у приблизно на межі передньої і двох
* задніх його третин. КІнетопласт у
а б вигляді овального компактного зер-
Рис 12. Трипанозома: а—бу на міститься біля заднього кінця
дова трипанозоми, б — трапа- трипанозоми. Він значно менших
нозома в процесі поділу: розмірів, ніж ядро, і забарвлений
/ — джгутик: ундулююча __о:„
боанз. З - ядро: 4 ^кінетоплзст У ЯСКр ЗВО-ЧерВОНИИ КОЛір. ВіД К1НЄ
26
топласта бере початок яскраво-червоного кольору джгутик.
Прилягаючи до тіла, джгутик направляється вперед у вигляді
крайової нитки прозорої ундулюючої мембрани І вільно висту-
пає на передньому кінці тіла. Для трипанозом характерна від-
сутність будь-яких вакуолей. Живлення їх відбувається шля-
хом ендосмосу.
Зарисовують трипанозому, відмічаючи особливості будови
(ундулюючу мембрану, ядро, базальне зерно, кінетопласт, джгу-
тик).
Для спостереження живих трипанозом готують препарат у
краплі крові пацюка. Кінчик хвоста або вуха пацюка надрізу-
ють чистим скальпелем або ножицями, протерши перед цим
потрібне місце ватою, змоченою спиртом. Прикладають до ран-
ки предметне скло, наносять на нього краплю крові і накрива-
ють накривним скельцем.
Препарат розглядають при великому збільшенні мікроскопа
і зарисовують.
РЯД ОПАЛ1НОВ1 (ОРАЬЇМОА)
Паразити кишкового тракту переважно безхвостих амфібій.
Тіло рівномірно вкрите джгутиками (війками), які розміщують-
ся поздовжніми рядками, чим вони нагадують представників
ряду НоІоігісНа. Цитостома немає. Втрату його слід розглядати
як регресивну ознаку, пов’язану з паразитичним способом жит-
тя. Живлення сапрофітне. Ядер може бути багато або два,
однакових за будовою. Нестатеве розмноження відбувається
поділом клітини в косому напрямку. Статевий процес— копуля-
ція.
Робота 10. Розглядання живих опалінід (Ораііпа гапагиш,
Середеа зр.)
Матеріал та обладнання: жива жаба, годинникове скельце, ванночка,
ножиці, скальпелі, пінцет, піпетки, ефір, вата, фізіологічний розчин, предмет-
ні та накривні скельця.
Опаліна — звичайний паразит прямої кишки жаби ($апа
єзсиїепіа). Щоб здобути матеріал, жабу заморюють ефіром,
кладуть її у ванночку черевцем догори і ножицями розтинають
по серединній лінії тіла. Знайшовши пряму кишку, вирізують її
і переносять пінцетом на годинникове скельце. Стінки кишки
розрізують і зіскоблюють слизову тупим кінцем скальпеля.
Після цього на годинникове скельце додають кілька крапель
фізіологічного розчину і все змішують.
Проведення роботи і опис об’єкта. Наносять піпеткою крап-
лю рідини з опалінами на предметне скло і накривають її на-
кривним скельцем. При малому збільшенні мікроскопа знахо-
дять опалін (рис. 13, а). Звертають увагу на їх повільний рух,
27
Рис 13 Опаліна (а) в процесі поділу (б):
1 — ектоплазма; 2 — ендоплазма; 5 —* ядра.
Рис. 14,
Цепедея.
що здійснюється за допомогою добре помітних війок. Овальне
тіло опалін має асиметричну форму: на одному кінці воно за-
круглене, на другому — косо зрізане. При великому збільшенні
мікроскопа розрізняють два шари: тонку, гомогенну, прозору
ектоплазму і зернисту ендоплазму. В ендоплазмі помітні ма-
ленькі міхурцеподібні ядра (до кількох десятків). їх краще
видпо, якщо до препарату додати трохи оцтової кислоти.
Регулюючи освітлення за допомогою дзеркала і діафрагми,
можна помітити, що тіло опаліни рівномірно густо вкрите вій-
ками, Пульсуючих й травних вакуоль у опалін немає. Живляться
опаліни осмотично.
Розмножуються опаліни як безстатевим, так і статевим шля-
хом. Безстатеве розмноження відбувається шляхом поділу в ко-
сому напрямку (рис. 13, б). Період статевого розмноження па-
разита збігається з періодом розмноження хазяїна, тобто на-
весні. Перед тим як амфібії мають відкласти ікру, частина
опалін розпадається в кишечнику внаслідок поділів, що швидко
змінюють один одного, на невеликі 3—12-ядерні особини. Остан-
ні інцистуються І разом з екскрементами виходять назовні в
воду, де їх ковтають пуголовки. В їхньому кишечнику опаліни
звільняються від цист і рядом поділів дають початок одноядер-
ним мікро- і макрогаметам. Гамети копулюють і утворюють
зиготи, які потім розвиваються у багатоядерну вегетативну
форму опалін.
У прямій кишці жаб часто зустрічаються інші представники
опалінід, які належать до роду Сересіеа (рис. 14) і нагадують
за будовою Ораііпа гапагшп.
28
Зарисовують Ораііпа гапагит або Серейеа зр., відмічаючи
особливості будови (війки (джгутики), ектоплазму, ендоплазму,
ядра).
КЛАС СПОРОВИКИ (ЗРОКОгОА)
Клас споровиків об’єднує виключно паразитичних найпрості-
ших (близько 3600 видів), які характеризуються утворенням у
процесі статевого розвитку спор, що заражають нові особини
хазяїна.
РЯД ГРЕГАРИНИ (ОКЕОАЙІМОА)
Червоподібні форми, які живуть позаклітинно в порожнинах
у безхребетних тварин, особливо у членистоногих і кільчаків.
Розміри цих паразитів — від 10 до 16 мм.
Робота 11. Розглядання живих грегарин (Сіераібгіпа ЬІайагипі)
або тотальних препаратів з них
Матеріал та обладнання: чорні таргани або прусаки, ефір або хлоро
форм, набори інструментів для розтину таргана — ножиці, пінцети, скальпе
лц препарувальні голки; ванночки для розтину, мікроскопи та лупи, пре^
мстпі та накривні скельця, піпетки, годинникові скельця, фізіологічний раз
чин — 0,75%-ний розчин кухонної солі, білок курячого яйця, паличка туші
або порошок карміну, шматочок воску або пластиліну, фільтрувальний па
пір
Грегарин Сіерзііїгіпа Ьіаііагит треба шукати в кишечнику
чорного таргана (Віаііа огіепіаііз) і прусака Віаієііа §егта-
піса). Але не в кожному таргані можна знайти грегарин; часто
доводиться дослідити десятки тарганів, щоб дістати матеріал.
Замореного ефіром або хлороформом чорного таргана кла-
дуть у ванночку спиною догори. Для розтину роблять розріз
маленькими ножицями по бічпих краях від заднього кінця тіла
до голови і відокремлюють спинну стінку хітинового покриву.
Далі шукають між пілоричними придатками і місцем впадіння
мальпіпєвих судин середню кишку, яку відразу можна помітити
завдяки її прозорості І жовто-білому забарвленню; її відокрем-
люють і досліджують на годинниковому скельці у фізіологічно-
му розчині. Вміст середньої кишки вичавлюють, розмішують і
шукають в осаді під лупою грегарини, які мають вигляд палич-
коподібних тілець білого кольору.
Грегарини, як і Інші внутрішні паразити, в чистій воді швидко
гинуть, недовго живуть вони і в фізіологічному розчині, тому їх
вміщують на годинникове скельце з білковим розчином (20 мл
сирого збитого І потім осадженого курячого білка, 1 г кухонної
солі і 200 мл води). З метою вивчення руху грегарин на друге
годинникове скельце з тим же розчином і грегарянами додають
туш або порошок карміну доти, поки рідина не набере чорного
або густо-червоного кольору.
94
Рис. 15. Клепсидрина —
дві з’єднані особини (си-
зигій).
/ — протомерит, 2 — кутику
ла, 3 — ектоплазма, 4 — яд
ро, 4* — ендоплазма, 6— дей-
тон ер нт.
Проведення роботи І опис об’єкта.
Беруть піпеткою з годинникового скель-
ця краплину рідини з грегаринами
(рис. 15), переносять її на предметне
скло і накривають накривним скельцем
з восковими ніжками, щоб не пошкоди-
ти грегарин; розглядають їх при малому
збільшенні мікроскопа.
Тіло Сіерзйігіпа Ьіаііагит, має мо-
лочно-білий колір і складається з двох
відділів: короткого переднього — прото-
мериту і досить довгого заднього—дей-
томериту. Зовні тіло вкрите кутикулою.
Цитоплазма досить виразно поділяється
на прозору гомогенну ектоплазму, яка
утворює перегородку між протомеритом
і дейтомеритом, і ендоплазму, яка містить
значну кількість зерен запасної пожив-
ної речовини — параглікогену, подібного
до глікогену. Ядро у грегарин одно (йо-
го добре помітно), має форму більш
прозорого пухирця на темному фоні ен-
доплазми дейтомериту. У грегарин, як
і в усіх споровиків, у зв’язку з парази-
тичним способом життя органоїдів трав-
лення немає і живлення відбувається
всмоктуванням через поверхню тіла
перетравленої їжі з кишечника хазяїна.
Пульсуючих вакуоль у грегарин також
немає.
Зарисовують грегарину, відмічаючи відділи тіла, ектоплазму,
ендоплазму, ядро.
Нерідко зустрічаються не окремі грегарини, а так звані сизи-
гії: дві або більше грегарин з’єднуються у ланцюжок, причому
протомерит однієї грегарини прикріплюється до заднього кінця
другої (рис. 15). Утворення сизигіїв є початком статевого про-
цесу. Вважають, що одна з грегарин виконує роль жіночої осо-
бини, а друга — чоловічої.
Для спостереження за способом руху грегарин їх вміщують
у краплю забарвленої рідини на предметне скло І накривають
накривним (з восковими ніжками). Через деякий час можна по-
бачити, що грегарини, повільно рухаючись вперед, залишають за
собою слід у вигляді світлої смужки серед забарвленої білкової
рідини. Ця смужка буває то прямою, то хвилястою, залежно від
того, як змінює грегарина напрямок руху. При уважному спосте-
реженні в цій смужці неважко помітити й поздовжні ряди зерня-
ток домішаної до білка фарби, зліплених тонкими безбарвними
нитками. Пропускаючи чистий розчин білка під накривне скельце
ЗО
за напрямком руху грегарин і обережно витягуючи його з друго-
го кінця шматочком фільтрувального паперу, можна видалити
всі не зв’язані нитками зернятка фарби.
Промивши обережно препарат водою, забарвивши його ме-
тил-'Віолетом і ще раз промивши, можна дістати препарати для
демонстрації: на кінцях фіолетових стеблин містяться вже від-
мираючі на цей час грегарини.
Із значним виділенням слизу пов’язаний ковзальний рух
грегарин. Вважають, що рух грегарин здійснюється за принци-
пом ракетного двигуна — грегарина рухається вперед силою зво-
ротних поштовхів під час випускання слизу назад.
Зарисовують грегарин на живому матеріалі або на забарвле-
ному тотальному препараті.
Зарисовують сизигій. Вивчають спосіб руху грегарин.
Розмножуються грегарини статевим шляхом. Дві грегарини,
що з’єдналися попарно (сизигії), округлюються і покриваються
спільною оболонкою. Ядра обох грегарин багато разі® діляться
і відходять до периферії тіла, де утворюється велика кількість
горбочків, кожний з яких має маленьке ядро, оточене цитоплаз-
мою. Ці горбочки відпій у ровуються І таким чином утворюються
гамети. При цьому значна частина цитоплазми грегарин зали-
шається у вигляді залишкового тіла. Гамети, що походять від
різних особин, попарно копулюють. Зигота оточується щільною
оболонкою і перетворюється в ооцисту (спору). Всередині спо-
ри ядро її послідовно ділиться на вісім частин і весь вміст
також розпадається на відповідну кількість дрібних червоподіб-
них спорозоїтів, Ооцисти з спорозоїтами виділяються у ЗОВНІШ-
НЄ середовище і є джерелом зараження інших тарганів. У ки-
шечнику нового хазяїна оболонка ооцисти лопається, спорозоїти
потрапляють у просвіт кишечника і виростають у дорослих
грегарин.
Робота 12. Розглядання живих грегарин (Сіераідгіпа сипеаіа,
С. роїутогрЬа, ЗіеіпІпа омаііз)
Матеріал та обладнання культура личинок борошняних червів, предметні
та накривні скельця, мікроскопи та лупи, фізіологічний розчин, ножиці, пре-
парувальні голки.
Представників роду СІєрзІсІгіпа (С. сипеаіа та С. роїутогр-
Ііа\ рис, 16, а, 6) легко знайти в кишечнику личинок жуків Те-
пеЬгіо тоїііог—борошняних червів. Крім того, у борошняних
червів зустрічаються грегарини, що належать до роду ЗіеіпІ-
па—5. оиаііз (рис. 16, в). Ці грегарини на відміну від пред-
ставників роду СІерзісІгІпа характеризуються наявністю рухли-
вого пальцеподібного переднього відділу — епімериту.
Борошняних червів беруть з корму для птахів та Інших тва-
рин або знаходять у залежаному борошні. їх гримають у широ-
кій банці, зав’язаній зверху марлею або накритій склом. Щоб
культура не висихала, час від часу кладуть поверх неї клап-
тик вологої тканини, періодично замінюють поїдене червами
Зі
борошно на свіже Перед робо-
ч тою треба впевнитись, що у чер-
' " вів є грегарини.
, Проведення роботи і опис
об’єкта. Беруть личинки борошня-
1 * „ них червів і, притримуючи паль-
цими, відривають голову і зад-
ній кінець тіла Препарувальною
' голкою витягують кишечник, ві-
• докремлюють від нього жирову
тканину і переносять на пред-
метне скло у краплю фізіологіч-
в ного розчину. На столику лупи
кишку розривають вздовж пре-
, парувальними голками. При цьо-
му можна побачити довгасті бі-
ленькі тільця — грегарини Знай-
дених грегарин переносять на
а б" друге предметне скло у краплю
Рис 16. Різні види грегарин а— фізіологічного розчину, препарат
Сіерзкіппи сипеаіа, б — С роїу накривають скельцем з воскови-
тогрКа, е — Зіеіпта оааііз ми ніжками І вивчають при ма-
лому, а потім при великому
збільшенні мікроскопа
Звертають увагу на те, що тіло Сіерзісігта сипеаіа, С. роїу-
тогріїа та Зіетіпа оиаііз на відміну від С. Ьіаііагшп має три
відділи епімерит, протомеритта дейтомерит.
Зарисовують цих грегарин.
Робота ІЗ. Розглядання живих грегарин (Мопосуьііз а£і1І$)
Матеріал та обладнання живі дотові черви, ванночки ножиці препа
рувальш голки, годинникове скельце, предметні і накривні скельця
Представники роду Мопосузіїз характеризуються відсутністю
почленуванпя тіла на ель, прото- і дейтомерит Мопосузіїз пара-
зитують у сім’яних мішках різних видів дощових червів.
У живого або замореного слабким спиртом дощового черв’я-
ка розтинають передній кінець (із спинного боку). Знаходять сі-
м’яні мішки в передній частині тіла, по боках кишечника, вирі-
зують їх і переносять у годинникове скельце. Далі розтинають
їх препарувальними голками, невеликий шматочок переносять
на предметне скло І накривають накривним скельцем У разі
сильного зараження грегарин видно неозброєним оком у вигляді
численних білих, д^же дрібних точок Дослідження у живому
стані дає змогу ознайомитися з стадіями розвитку Мопосузіїз,
Із вмісту сім’яних мішків виготовляють мазок на чистому на-
кривному скельці, взявши його пінцетом, опускають мазком до-
32
Рис 17 Різні види мо
нокистис и — М та-
б—М а£і&$\
в — М саи&аіа
1 — ядро*
Рис. 18 Моноцнстис {Мапосузіїз та%па)
а — з’єднання двох грегарин у сизигіи,
б — сизигш в цисті ядра ще не почали діли-
тись, й—перший поділ ядра в грегарин,
їцо кои’югують, г — дальший поділ ядер
/ — ядро 5 — клітина епітелію сім яного мішка
5 — веретена поділу ядра
низу і фіксують у 96%-ному розчині спирту, через кілька хвилин
скельне з мазком, повернутим донизу, переносять на краплю
гліцерин желатину на предметному склі Д'іазок можна також
фіксувати підігрітою рідиною Шаудіна. Забарвлюють гематок-
силіном за Делафільдом Всю обробку скелець з мазками про-
водять у стаканчиках Після просвітлювання скельце вміщують
у канадський бальзам
Проведення роботи І опис об’єкта. Під час вивчення живого
матеріалу із мазків і зрізів через сім’яні мішки звертають увагу
на велику кількість сім’яних клітин, що перебувають на різних
стадіях дозрівання Між цими статевими елементами червів
можна знайти різні стадії розвитку грегарин
Грегарини потрапляють у сім’яні мішки червів на стадії спо-
розоїтів, які виходять в кишечнику черв’яка під час ковтання ним
стор грегарин. Спорозоїтизаглиблюються у бластопори (скупчен-
ня клітин, що мають опорне і поживне значення) і починають
рости, поступово перетворюючись у дорослі форми (рис 17). Віль-
ні дорослі грегарини в сім’яних мішках зустрічаються лише зрід-
ка. Вони мають видовжену червоподібну форму (тіло не розділе-
не на окремі ділянки) і, отже, складаються з одного дейтомери-
гу Довжина дорослих грегарин досягає 0,3—0,4 мм Звичайно
на мазках зустрічаються кулясті, чималих розмірів цисти,
9 - ’• .33
оточені оболонкою; вони містять у собі грегарини на різних ста-
діях їх статевого розмноження (рис. 18). У деяких цистах поміт-
ні овальні темні, що прилягають одне до одного, тіла грегарин —
це пара грегарин, які приступають до статевого розмноження
(гомонти). В результаті поділу їхніх ядер і цитоплазми утворю-
ється велика кількість споробластів, які можна прирівняти до
чоловічих та жіночих гамет. Споробласти копулюють, утворюю-
чи зиготи. Кожна зигота обволікається щільною оболонкою і пе-
ретворюється на спору.
Спори грегарин нагадують за формою відому діатомову во-
дорість ДОашсша і мають назву псевдонавіцел. Коли дощовий
черв’як ковтає такі спори, вміст їх розпадається на певну кіль-
кість серпоподібних зародків — спорозоїтів, які проникають у
сім’яні мішки.
Зарисовують різні стадії розвитку грегарини Мопосузііз
РЯД КОКЦИДІЇ (СОССГОІЮА)
Кокцидії — поширені паразити як хребетних, так І безхре-
бетних тварин (кільчастих червів, молюсків, членистоногих). За
незначним винятком вони е внутрішньоклітинними паразитами
І звичайно оселюються в клітинах епітелію (переважно кишко-
вого). КокпидІЇ паразитують також у нирках, печінці, жовчних
каналах тощо.
У дорослій стадії кокцидії — це нерухомі, здебільшого куля-
сті клітини, що містяться всередині клітини хазяїна. Мікрогаме-
ти, а також молоді стадії паразита (мерозоїти і спорозоїти)
бувають видовженої форми і мають здатність активно рухатись.
Цикл розвитку складний, з чергуванням безстатевого (шизого-
нії) і статевого (спорогонії) розмноження без зміни хазяїна.
Робота 14. Розглядання кокцидій кроля (ЕІіпегіа зр.)
на різних стадіях їх розвитку
та вивчення мікроскопічного зрізу
через печінку кроля, хворого на кокцидіоз
Матеріал та обладнання: склянка або баночка з ооцистами еймерій у
насиченому розчині кухонної солі, мікроскопи, дротяна петля, предметні та
накривні скельця.
У кишечнику кролів паразитує кілька видів роду Еітегіа.
Найчастіше зустрічаються Е. та§па, Е. регіогапз, Е, теска; крім
того, в печінці кролів паразитує Е. зііесіае. Наявність паразита
в організмі кроля встановлюють дослідженням під мікроскопом
екскрементів на присутність ооцист. По ооцистах визначають і
види Еітегіа,
Щоб знайти ооцист, беруть невелику кількість екскрементів,
розмішують їх з водою на предметному склі І досліджують під
мікроскопом. Зрілі ооцисти мають товсту оболонку і чотири спо-
34
ри, проте з свіжих екскрементах можна виявити незрілі ооци-
сти. в яких процес спорогонії ще не закінчився.
Кращі наслідки дає спосіб виявлення ооцист, який полягає
у попередньому збагаченні проби ооцистами. Для цього екскре-
менти спочатку розмішують у склянці з невеликою кількістю
насиченого розчину кухонної солі (37,5%-ний розчин). Щоб
ооцисти краще відділилися від фекальних мас, частинки фека-
лій, що спливли на поверхню, видаляють фільтрувальним папе-
ром. Після цього доливають насиченого розчину солі майже до
верхнього краю склянки і дають відстоятися протягом 40—50 хв.
Об’єм осаду екскрементів на дні склянки повинен становити
приблизно ’Д загального об’єму.
Обережно пересуваючи через поверхневий шар рідини покла-
дене на край склянки предметне скло, збирають ооцист до одно-
го боку склянки, а потім знімають їх паперовою смужкою і пе-
реносять на предметне скло. Ооцист можна виловити також, зні-
маючи плівку за допомогою петлі Із залізного або мідного дроту
діаметром 0,5 см; таку плівку переносять на предметне скло,
накривають накривним скельцем І досліджують під мікроскопом.
Процес споруляції ооцист вивчають на живому матеріалі.
Для створення найбільш сприятливих для споруляції ооцист
умов екскременти з ооцистами змішують із слабким розчином
дезинфекційних речовин, наприклад з 2,5—5%-ним розчином
біхромату калію (КгСагОт). Одержану суміш розливають у чаш-
ки Пеірі тонким шаром для кращої аерації і ставлять на два-
три дні в термостат при 25—30°С. Біхромат калію, завдяки
повній непроникності оболонки ооцисти, не перешкоджає спору-
ляції. Пригнічуючи розвиток бактерій, біхромат калію сприяє
кращому доступу кисню до ооцист, що є необхідною умовою для
їх розвитку. При 18° С для споруляції потрібно 70—75 год.
Для вивчення різних стадій розвитку кокнидій в організмі
кроля готують тотальні препарати зрізів через його печінку.
Невеликі шматочки зараженої печінки (близько 1—2 елі) фік-
сують рідиною Ценкера з оцтовою кислотою (близько 2 год).
Потім їх заливають у парафін І виготовляють зрізи завтовшки
5—10 мм. Забарвлюють зрізи залізним гематоксиліном з доміш-
кою еозину.
Проведення роботи і опис об’єкта. При малому збільшенні
мікроскопа розглядають краплю розчину з ооцистами кокцидій
кроля. Знайдену ооцисту розглядають при великому збільшенні
мікроскопа (рис. 19).
Ооцисти, що 'недавно вийшли з кишечника, мають овальну
форму і покриті двошаровою прозорою оболонкою. Цитоплаз-
матичний вміст їх у вигляді кулі займає центральну частину
цисти. Ооциста з зиготою, яка ще не приступила до поділу,—
не початкова стадія розвитку. Далі знаходять і розглядають
ооцисту, в якій цитоплазма поділена на чотири окремих круг-
лих або овальних тільця — споробласти. В центрі між споробла-
2*
35
Рис. 19. Цикл розвитку кокцидій роду еймерія {Еітегіа}: а — перше поко-
ління шизогонії; б—друге покоління шизогонії; в— трете покоління шизо-
гонії; г — гаметогопія; д — спорогонія:
/ — сгторозоїти; 2 — молодий шизонт» 3 — шизонт, шо росте (з багатьма ядрами};
4 — шизоит, що розпався на мерозоїтн; 5— мерозоїти; б — розвиток чакрогаметщ
б, а — розвиток иікрогамет: 7 — мікрогзмети; Я —ооііиста; й — ооциста, що приступає
до спорогонії; Л7 —ооцистя з 4 споробластами і залишковим тілом. // —рмьитон1
споробласгів; 12 —* зрілі ооцисти з 4 спорами, в кожній з яких по 2 спорозоїтн,
стани помітне так зване залишкове тіло, яке є залишком цито-
плазми з численними гранулами. Споробласти згодом покрива-
ються власного оболонкою і називаються в такій стадії спорами;
в кожній з чотирьох спор утворюється по два витягнутих тіль-
ця— спорозоїта, серед яких міститься невелике залишкове тіло.
Лише при наявності спорозоїтів ооциста цілком зріла і здатна
36
£0 інвазії нового хазяїна (кроля) після потрапляння ло ного
кишечника.
Весь процес споруляції в ооцистІ роду Еітегіа триває 60—
72 год за найбільш сприятливих для цього умов (достатня воло-
гість, температура 20—30°С і наявність кисню повітря).
Зарисовують ооцист на різних стадіях споруляції.
При великому збільшенні мікроскопа розглядають різні ста-
дії розвитку кокцидії Еітегіа зііесіае в печінці кроля. Пересу-
ваючи препарат і регулюючи освітлення, знаходять шизонтів.
На ранній стадії вони мають правильну сферичну форму, одне
ядро. Знаходять багатоядерних шизонтів і шизонтів з утворени-
ми мерозоїтами. Іноді зустрічаються макрогамети з одним ядром
і мікрогаметоцити з мікрогаметами в них. Місцями можна поба-
чити на зрізі численні ооцисти. У кишках спорозоїти звільняють-
ся і, роблячи характерні рухи, проникають у печінку, де за-
глиблюються в епітеліальні клітини і тут ростуть, розвиваючись
у шизонтів. Далі знову починається уже відомий нам життєвий
цикл Е. зііесіае.
Е. зИесІае може викликати згубні епізоотії серед кролів (пе-
чінковий кокцидіоз, або еймеріоз).
Різні стадії розвитку кокцидії зарисовують,
РЯД ГЕМОСПОРИД1Т (НАЕМО5РОЯІОІА)
Дуже дрібні паразити, які живуть у кров’яних клітинах різ-
них хребетних тварин і людини. Розвиток із зміною хазяїнів.
Характерним для кров’яних споровиків є те, шо протягом їхньо-
го життєвого циклу жодна стадія не перебігає у зовнішньому
середовищі і тому у них відсутні стадії, на яких тварини мають
захисні оболонки (як у кокцидій).
Робота 15. Розглядання мазків крові хворого на малярію
та вивчення різних стадій розвитку малярійного плазмодія
(Ріазпіосііигг! гіуах)
Матеріал та обладнання: препарати малярійного плазмодія, мікроскоп
з імерсійною системою.
Для вивчення стадій розвитку Р. ьіеах, що перебігають у
крові людини, можна використати готові препарати. Вивчають
мазки крові під Імерсійним мікроскопом. Краплю Імерсійного
масла наносять безпосередньо на поверхню мазка. Після викори-
стання препарату масло змивають чистим ксилолом.
Проведення роботи і опис об'єкта. У добре виготовлених маз-
ках серед еритроцитів, забарвлених у блідо-рожевий колір, по-
мітні еритроцити, плазма яких забарвлена в блакитний колір,
а ядра в червоний. Всередині останніх і є плазмодії. У цито-
плазмі паразита помітні зернятка пігменту (меланіну) чорного
або коричневого кольору (рис, 20).
37
Рис, 20. Малярійний плазмодій (Ріазтоіїїит ічох)
1 — молода форма шизонта, 2 — стадія кільця, 5 — амебоїдна форма з великою вакуолею,
4 — дорослий шнзонт (На стадії *морули>}к 5 — макрогаметоцнт 6 — мікрогаметоцит
Плазмодії можуть бути в еритроцитах на різних стадіях роз-
витку. Цитоплазма молодого плазмодія, який проник в еритро-
цит, має вигляд кільця, що при забарвленні за Гімза набуває
блакитного кольору; всередині міститься червоного кольору яд-
ро Кільцеподібна форма зумовлена наявністю вакуолі в цито-
плазмі паразита. Іноді в одному еритроциті можна знайти не
одне, а два чи три кільця. Найбільш характерною рисою кільця
є невелика маса цитоплазми, яка ще не містить у собі зерняток
пігменту
Зарисовують стадію кільця Ріазтосііит V^Vаx.
Більш дорослі паразити втрачають кільцеподібну форму,
займають дедалі більше місця в еритроциті, живлячись його
цитоплазмою, яка містить в собі гемоглобін, і здійснюють всере-
дині еритроцита амебоподібні рухи. Зафіксовані в різних поло-
женнях плазмодії утворюють па препаратах виступи, відростки
різної форми. У цитоплазмі паразитів відкладається чорний пи-
мєнт (меланін) у вигляді численних темних зерняток. Це най-
більш тривала стадія паразита —шизонт.
Зарисовуюто стадію амебоподібного шизонта,
У дорослих шизонтів псевдоподії зникають Шизонти мають
округлу форму і майже цілком заповнюють еритроцити. Роз-
міри таких еритроцитів значно перевищують розміри нормаль-
них; форма їх часто неправильна, забарвлення блідіше в зв’язку
з руйнуванням гемоглобіну. Найбільш характерною ознакою
стадїі шизонта є наявність пігменту в цитоплазмі І одно ядро.
Паразитів, які перебувають на стадії поділу ядра, назива-
38
ють шизонтами, що діляться. Наявність двох і більше ядер дає
змогу чітко відмежувати цю вікову групу від попередньої.
Зарисовують шизонт Ріазтоіїшт сц>ах на стадії морули.
Кількість ядер збільшується, біля них скупчується цитоплаз-
ма і шизонт розпадається на відповідну кількість мерозоітів
Кожний мерозоїт являє собою овальну або круглу грудочку бла-
китної цитоплазми і містить червоне ядро. Після розпаду еритро-
цита, який настає за поділом паразита, мерозоїти потрапляють
у плазму крові і проникають у нові еритроцити, де й розвивають-
ся Так відбувається безстатеве розмноження малярійних пара-
зитів в еритроцитах. Знайти на препараті окремі ізольовані ме-
розоїти в зв’язку з їх дуже малими розмірами і короткочасніс-
тю цієї стадії не вдається
Крім стадій безстатевого розмноження в препаратах крові
хворих на малярію зустрічаються і незрілі статеві форми пара-
зита (чоловічі — мікрогаметоцити та жіночі — макрогаметоци-
ти), які також розвиваються всередині еритроцитів. Вони ут-
ворюються за рахунок деякої частини мерозоїтів, які після
проникнення в еритроцит розвиваються не в шизонти, а вгамето-
цьти Від молодих шизонтів молоді гаметоцити відрізняються
відсутністю вакуолі, більш правильними, округлими контурами
і відносно темним кольором цитоплазми. В цитоплазмі гамето-
цитів також відкладаються зерна меланіну. Для свого дальшого
розвитку гаметоцити повинні потрапити в шлунок самок комара
роду АпорНеІез. У крові людини вони циркулюють деякий час,
а потім гинуть.
Зарисовують мікро- та макрогаметоцити.
НАЙПРОСТІШІ З НЕЯСНИМ
СИСТЕМАТИЧНИМ ПОЛОЖЕННЯМ
РЯД ПІРОПЛАЗМІДИ (РІК0РІА8МЮА)
Цей ряд об’єднує непігментованих паразитів, що живуть в
еритроцитах ссавців і призводять до дуже небезпечних захворю-
вань свійських тварин — піроплазмозів. Під час розвитку вони
проходять грушоподібну стадію, звідки й походить сама назва
цих паразитів (рігит— груша). Безстатеве розмноження відбу-
вається внаслідок поділу клітини на дві або чотири частини.
Переносниками піроплазмід е іксодові кліщі, в тілі яких відбу-
вається статевий процес.
Робота 16. Розглядання мазків РІгорІазгпа Ьі^етіпит
Матеріал та обладнання: препарати з піроплазмами, мікроскопи з
імерсійною системою
Р. Ьі^егтпит є збудником піроплазмозу великої рогатої ху-
доби. Поширена в різних частинах світу, особливо в тропічних
та субтропічних країнах У нашій країні піроплазмоз великої
рогатої худоби відомий на Кавказі, в Криму та в деяких інших
39
Рис. 21 Піроплазма {Рігооіазта Ьщетіпит) в крові великої рогатої
худоби
південних районах Переносниками є кліщі Вооріїїіиз саісогаійз,
РііірісерНаїиз Ьигза та ін. Для вивчення Рігоріампа Ьі§етіпит
використовуються готові препарати — мазки, забарвлені за
І імза.
Проведення роботи І опис об’єкта. Розглядають за допомогою
імерсійного об’єктива мазок крові хворої на піроплазмоз коро-
ви В добре виготовлених препаратах всередині забарвлених у
блідо-рожевий колір еритроцитів помітні по одному чи по два
грушоподібних тільця (рис. 21). Останні мають блакитний колір,
їхні темно-сині ядра містяться у широкій частині піроплазми
Обидва грушоподібних тільця з'єднуються своїми кінцями під
гострим кутом. Розміри грушоподібних тілець дорівнюють
2—6 X 1—3 мкм Крім грушоподібних спостерігаються ще кіль-
цеподібні, амебоподібні, зрідка овальної форми піроплазми.
Зарисовують еритроцити з грушоподібними та іншими фор-
мами піроплазми.
КЛАС КНІДОСПОРИ ДІЇ (С NІД О 8 Р О Р ІД І А)
На відміну від споровиків у киідоспоридій немає чергування
шизогонії, статевого процесу та спорогонії. Паразитують кпідо-
споридії у порожнинах або тканинах різних оріанів тварин.
Клас має близько 1200 видів.
РЯД СЛИЗОСПОРОВИКИ (МУХ08РОКЮІА)
Слизові споровики в переважній більшості—паразити мор-
ських і прісноводних риб Це найчисленншіа група серед пара-
зитичних найпростіших, що налічує понад 700 видів Багато-
ядерні вегетативні стадії паразитують в усіх органах риб, за
винятком просвіту кишечника Найчастіше вони оселюються на
40
зябрах у вигляді білуватих, різної форми і розмірів, вузликів
У вегетативних стадіях утворюється різна кількість спор (від
1 до 1 000 000).
Робота 17, Розглядання спор МухоЬоІиз $р.
на тимчасових препаратах
Матеріал та обладнання: слизові споровики у вигляді цист (фіксований
або свіжий матеріал) або готові препарати мазки, мікроскопи, голки, піпет
ки, предметні та накривні скельця
До роду МухоЬоІиз належить кілька десятків видів слизових
споровиків, що паразитують у різних тканинах прісноводних
риб. Найчастіше вони локалізуються у мускульній тканині, на
зябрах Звичайно міксоболюси утворюють в ураженому органі
цисти Розміри цист можуть досягати більш як 1 ли. Цисти
мають вигляд круглих або овальних плазматичних мас, оточе-
них оболонкою
Для точного визначення видів роду МухоЬоІиз слід звернути-
ся до визначника паразитів прісноводних риб СРСР Щоб роз-
глянути спори у живому стані,
кількості води. Беруть піпет-
кою краплю одержаної рідини
і досліджують при великому
збільшенні мікроскопа Крім
того, виготовляють звичайним
способом мазки, які фіксують
рідиною Шаудіна і забарвлю-
ють залізним гематоксиліном
і мститеновпм синім
Проведення роботи І опис
об’єкта. Наносять краплю во-
ди з спорами на предметне
скло, накривають скельцем.
Розглядають їх спочатку при
малому збільшенні мікроско
па, а потім — при великому
Спори МухоЬоІиз мають
овальну або еліптичну форму
(рис. 22). Розміри їх у різних
видів різні. Довжина спор —
від 10 до 20 мкм. Оболонка
складається з двох стулок, які
пильно прилягають одна до
одної. На передньому кінці
спори розташовуються дві по-
лярні жалкі капсули, всереди
ні яких містяться скручені
жалкі нитки. На задньому
цисту розчавлюють у невеликій
б
Рис 22. Спора міксоболюс а—схема
будови, о —Мі>хоЬоІиз кагеїісиь
я / — стулки 2 — іптеркапсулярний ВІД
росток 3 — потяриа капсула 4 — строк ль
на нитка 5 — амебоїдний зародок б —’ ядра
амебоїдного зародка 7 — нодофільна ваку
отя б / — загальний вигляд 2 — вигляд
збоку (помітно шовний валик), 3 — спора
з викинутими жалкими нитками
4ї
кінці спори міститься амебоїдний зародок з двома ядрами. Для
спор роду МухоЬоІиз характерна, крім того, наявність в аме-
боїді вакуолі (так звана йодофільна вакуоля), яка помітно
забарвлюється йодом та розчином Люголя у червоно-коричне-
вий колір. Спори міксоспоридій у типових випадках утворюють-
ся з шести клітин: дві клітини утворюють двостулкову оболонку,
дві — жалкі капсули І з двох утворюється амебоїдний зародок.
Зарисовують спору МухоЬоІиз ар., відмічаючи деталі її бу-
дови (стулки, жалкі капсули, амебоїдний зародок).
Риби заражуються слизовими споровиками під час ковтання
їжі та води. Міксоспоридії викидають через вивідний отвір
жалкі нитки і прикріплюються за їх допомогою до стінок киш-
кового каналу. Стулки спори розходяться і звільняють амебоїд-
ний зародок, який проникає крізь стінку кишечника в капіляри
і з течією крові заноситься на постійне місце паразитування.
Тут молодий амебоїд проходить стадію вегетативного розвитку
і поступово перетворюється на цитоплазматичну багатоядерну
масу — плазмодій або трофозоїд. Перед закінченням вегета-
тивного розвитку настає період спороутворення.
КЛАС ІНФУЗОРІЇ (і N Г С З О Р І А)
Це великий клас (понад 6000 видів) найпростіших, у яких
органоїдами руху та захоплення поживи є війки. Виняток ста-
новлять сисні інфузорії (Зисіогіа), що мають війки тільки в
молодому віці. Інфузорії характеризуються наявністю макро-
та мікронуклеуса; безстатеве розмноження відбувається зви-
чайним поділом або брунькуванням. Статевий процес відбува-
ється у формі кон’югації.
ПІДКЛАС ВІЙЧАСТІ ІНФУЗОРІЇ (СПЛАТА)
РЯД РІВНОВІЙЧАСТІ (НОЬОТрІСНА)
Тіло Ноіоігісіга рівномірно вкрите війками. Коло рота війки
трохи довші. До цього ряду належить найбільша кількість відо-
мих вільних інфузорій, у тому числі солоноводні, рідше прісно-
водні види.
Робота 18. Вивчення будови Інфузорії туфельки,
або парамеції (Рагагпаесіит саидаіит), на живому об’єкті.
Приготування препарату, забарвленого метиленовим зеленим.
Виявлення позитивного і негативного хемотаксису
в інфузорій (парамецій)
Матеріал та обладнання: культура інфузорії (парамеції), мікроскопи,
препарувальні лупи, предметні та накривні скельця, годинникові скельця, пі-
петки, пінцет, смужки фільтрувального паперу, туш, розчин метиленового
зеленого.
Рагагпаесіит саиіїаіит живе в неглибоких прісних стоячих
водоймах з опалим гниючим листям. Завдяки значним розмі-
рам (0,15—0,30 мм) її можна побачити неозброєним оком.
42
Для розведення інфузорії в культурі треба взяти пробу з
непересихаючого ставка. Для цього швидким рухом проводять
біля самого дна планктонним сачком так, щоб у нього не по-
трапив поверхневий шар мулу. До такої проби додають трохи
елодеї та ряски, старе плаваюче листя, гниючі у воді рослинні
рештки; беруть також запас води з цієї водойми. Пробу роз-
ливають в кілька плоских банок, видаляючи циклопів і дафній,
які можуть призвести до загибелі культури, і доливають при-
несеною водою. Рівень води відмічають у кожній посудині і в
міру того, як вона випаровується, підливають свіжої, бажано з
тієї самої водойми, до вихідного рівня. Накривають банки скля-
ними пластинками. Потрібно поставити кілька проб з різних
водойм.
Для одержання культури інфузорій користуються поживни-
ми середовищами.
1. Культура інфузорій на кінському гної.
а) У банку кладуть 200 г свіжого кінського гною І зали-
вають окропом (800—1000 л<л) при постійному перемішуванні.
Під дією окропу всі цисти найпростіших гинуть, а залишаються
лише спори бактерій. Коли рідина прохолоне, доливають водо-
провідної води. Через кілька днів на поверхні рідини утворю-
ється бактеріальна плівка. Після цього в банку вносять культу-
ру інфузорії.
б) У кілька літрових банок кладуть (по півбанки) свіжого
(що полежав 2—3 дні) кінського гною; доливають майже до-
верху водопровідною водою. Через кілька днів додають мішану
або чисту культуру інфузорії. Через тиждень відбирають банки
з кращими культурами, які протягом 1—2 місяців можуть збе-
рігатися в доброму стані. Якщо відновлювати культуру через
кожні 2—3 тижні, то використовувати її можна весь час протя-
гом року.
2. Культура інфузорій на луговому сіні.
а) У скляний посуд (колбу) з дощовою або річковою
водою кладуть 8—10 а порізаного лугового сіна і протягом 15—
20 хв кип’ятять. Відвар охолоджують, фільтрують і розливають
у банки; потім кип’яченою водою розводять його до різних сту-
пенів концентрації (до кольору слабкого чаю включно) І зали-
шають відвар відкритим на кілька днів. У такому середови-
щі розвиваються бактерії (ВасШиз зиЬііИз) і через тиждень
після зараження парамецією культура придатна для дослід-
ження.
б) Можна приготувати сінний настій і іншим способом: 3—
5 г сіна заливають 250 мл води і нагрівають до 90° С; після то-
го як колба охолола, її закривають ватою і через дві доби вно-
сять до неї інфузорій.
в) Сінний настій можна також приготувати, заливши нарі-
зане лугове сіно дощовою водою. Вода повинна ледве покрива-
ти сіно. Днів через три підливають півсклянки-склянку води з
43
ставка або іншої водойми, багатої на гниючі рослинні рештки.
Через два тижні культура буде придатна для використання.
3. Культура інфузорій на дріжджах
Дріжджі повільно висушують до затвердіння В такому
вигляді вони зберігаються довгий час. Перед використанням
грудочку висушених дріжджів розмочують у воді, дві три крап-
лі густої суспензії дріжджів вносять щодня в склянку з культу-
рою парамецій (об’ємом близько 100 мл). Якщо культура ви-
тримується при температурі 20—25° С, вона протягом тривалого
часу не потребує відновлення
Цей метод дає змогу протягом років культивувати інфузорії,
немає потреби ставити свіжу культуру.
4 Культура інфузорій на настої із злако-
вих зерен.
200—300 зерен пшениці у колбі заливають 250 мл води (во-
ду беруть дистильовану, дощову або водопровідну) і кип’ятять
кілька хвилин, потім дають прохолонути при кімнатній темпе-
ратурі Таку саму воду, якою залиті зерна пшениці, кип’ятять
і розливають у склянки (приблизно до 200 мл); у кожну склян-
ку додають по 3—4 оброблених зернини. Через два три дні на-
стій готовий
Масову культуру туфельки та інших інфузорій можна при-
готувати і на інших поживних середовищах У склянки нали-
вають кип’яченої води і опускають туди мішечок з марлі н
свіжим листям салату або капусти, який перед цим кип’ятили
Посудину закривають скляною пластинкою В такому настої
розвивається сприятлива для живлення інфузорій бактеріальна
плівка В одержаний настій піпеткою вносять інфузорії, які
через 5—10 днів інтенсивно розмножуються Мішечок можна
вмістити також у банку з культурою інфузорій Салат необхід-
но міняти
Можна розводити інфузорій і на молочному розчині Беруть
кілька чистих пробірок і наливають у них водопровідну воду
В кожну пробірку додають дві три краплі збираного молока і
перемішують, а потім переносять туди інфузорій з природної
культури Пробірки з інфузоріями закривають ватою; через 5—
6 днів туфельки інтенсивно розмножуються
5. Чиста культура інфузорій
Щоб виділити ^исту культуру інфузорій, з приготовленої
мішаної культури переносять по дві-три краплі на годинникове
чи предметне скло Розглядаючи краплі за допомогою препа-
рувальної лупи, виловлюють тонкою піпеткою одну інфузорію
і переносять и на друге скло в краплю спеціальної рідини, яку
приготували одним з вищеописаних способів. Перевіряють під
мікроскопом, чи виловлено потрібну особину, і тоді переносять
м в нову краплю. Пересвідчившись у тому, що інфузорія ізольо-
вана від інших організмів, промивають її ще раз у кількох
порціях цієї ж рідини і переносять у склянку для розмноження.
44
Згадану операцію повторюють
кілька разів. У такий спосіб ви
діляюгь кілька Інфузорій і ство
рюють сприятливі умови для їх
розвитку і розмноження За кіль
ка днів дістають чисту культуру
інфузорії у великій кількості
Проведення роботи і опис
об’єкта. Краплю води з інфузо-
ріями переносять на предметне
скто Туфельки легко В НІЙ ПОМІ-
ТИТИ неозброєним оком Краплю
накривають накривним скельцем
і розглядають під малим збіль-
шенням мікроскопа (рис 23)
Звертають увагу на форму тіла
інфузорій і на характер їх рухів
Рухи інфузорій здаються такими
швидкими, що спостерігати за
ними дуже важко Щоб затри
мати їх рух, користуються таки-
ми способами в краплю з інфу-
зоріями кладуть кілька переплу-
таних волокон гігроскопічної ва-
ти, між якими затримуються ін-
фузорії, до краплі з інфузорія-
ми додають трохи розведеного
желатину, гуміарабіку або іншої
в’язкої речовини При цьому рух
інфузорій набагато уповільнює-
ться. Зупинити рух інфузорій
можна також, відсмоктуючи
надлишок води фільтрувальним
папером Стежать за видален-
ням води під мікроскопом (мале
збільшення); як тільки рух інфу-
зорій почне уповільнюватись, пе-
рестають відсмоктувати воду
Проте не слід домагатися повної
нерухомості інфузорій, бо в та-
кому разі вони загинать раніше,
Рис 23 Інфузорія туфелька
І — війки 2 — передній кінець. З —
трихоїіистн (у спокої) 4 — пеллеула
5 — травна вакуоля 6 — ектоплазма
7 “ перистом § передротова порож
нннаФ # — клітинний рот /0 — глотка
~ дно глотки /2 — пучок довших
щетинок /з — ендоплазма /4 —травна
вакуоля в процесі формування /5 —
резервуар скоротливої вакуолі 16 —
видільна пора 17 — мікрокуклєус
— макронуклсус ^ — скоротлива ва
куоля з привідними каналами
ніж можна буде їх вивчати
При малому збільшенні мікроскопа видно, що форма тіла у
інфузорій сплющена (овальна), контури тіла нагадують шдо
шву туфлі Поверхня тіла вкрита численними війками Перед-
ній кінець, яким інфузорія рухається вперед, закруглений, зад-
ній, ширший,— загострений
Знаходять групу інфузорій туфельок, що слабо рухаються,
ставлять одну з них у центр поля зору І переводять об’єктив
45
на велике збільшення. Треба мати на увазі, що необережне на-
тискування об’єктивом на накривне скельце відразу ж розча-
вить інфузорій. Тіло інфузорії туфельки досягає в довжину
0,18—0,30 мм. Зовні воно вкрите топкою оболонкою — пеліку-
лою. Цитоплазма складається з двох шарів: ектоплазми —зов-
нішнього шару, щільного і гомогенного, та ендоплазми — внут-
рішнього, більш рідкого і зернистого. Органоїдами руху інфу-
зорій туфельок є війки, що рівномірно вкривають їхнє тіло. На
задньому кінці тіла війки довші. При основі війок під псліку-
лою є дрібні базальні тільця, кількість яких перевищує 2,5 ти-
сячі. Війки йдуть поздовжніми рядами, рухи їх нагадують
рухи весел. У результаті погодженої дії війок інфузорія ту-
фелька рухається вперед, обертаючись навколо поздовжньої
осі тіла.
На передньому, закругленому кінці тіла починається видов-
жена «ротова», або псристомна, заглибина Вона міститься
ближче до лівого краю тіла, на його черевному боці, займаючи
майже дві третини довжини тіла. На задньому кінці перистом-
ної заглибини розташований «клітинний» ротовий отвір — ци-
тостом. Цей отвір непомітний, а помітною буває тільки «глот-
ка» — цитофаринкс, яка у вигляді лійки прилягає до ротового
отвору.
Завдяки руху війок перистомного поля вода з завислими в
ній бактеріями І мікроскопічними водоростями надходить через
рот у глотку, де на місці дотику її з голою ендоплазмою утво-
рюється кругла травна вакуоля. Вона відривається від глотки
і її захоплює повільним коловим рухом цитоплазма Інфузорії.
Травних вакуолей може бути кілька. У процесі колових рухів
травної вакуолі їжа перетравлюється ферментами, які надхо-
дять у вакуолю з ендоплазми, І всмоктується. Неперетравлені
частинки їжі викидаються з тіла інфузорії через спеціальний
отвір ззаду. Цей отвір називають порошицею (цитопроктом),
або клітинним анальним отвором. *,
На межі екто- і ендоплазми у парамеції в першій І третій
чвертях тіла розташовані скоротливі пульсуючі вакуолі. Вони
мають зірчасту форму завдяки тому, що кожна вакуоля скла-
дається з власне вакуолі І системи привідних каналів. Пульса-
ція вакуолі відбувається так: вода з розчиненими в ній продук-
тами обміну надходить з цитоплазми в привідні канали, які
після цього скорочуються і виливають свій вміст у вакуолю.
Наповнену рідиною вакуолю в цей час особливо добре помітно
(фаза діастоли). Далі вакуоля скорочується, виливаючи свій
вміст у зовнішнє середовище через маленький отвір — видільну
пору і залишається скороченою (фаза систоли) доти, поки при-
відні канали знову не наповняться. Потім весь процес почина-
ється знову — всі канали разом скорочуються І виливають свій
вміст у вакуолю. Пульсація передньої і задньої вакуолей відбу-
вається поперемінно Швидкість пульсації вакуолей залежить від
46
температури, освітлення, концентрації солей тощо. При 16° С
інтервали між скороченнями вакуолей дорівнюють 20—25 се-
кундам. Завдяки постійній роботі пульсуючих вакуолей з тіла
інфузорій видаляються надлишки рідини і підтримується по-
стійний осмотичний тиск у цитоплазмі.
У середній частині тіла інфузорії туфельки містяться два
ядра: велике, бобоподібної форми—макронуклеус, і маленьке,
кругле, що тісно прилягає до макронуклеусу,— мікронуклеус.
Макронуклеус на живій інфузорії туфельці помітний у вигляді
невиразної світлої плями. Приблизно на рівні передньої пуль-
суючої вакуолі або посередині тіла ядро стає помітним, коли
Інфузорія гине через зв’язану з цим коагуляцію білків.
В ектоплазмі інфузорії туфельки містяться особливі захисні
пристосування—трихоцисти. Вони мають вигляд коротких па-
личок, розташованих перпендикулярно до пелікули. При меха-
нічному або хімічному подразненні інфузорій кожна паличка
вистрілює назовні, перетворюючись на довгу, пружну нитку;
такі нитки вганяються в тіло тварин, які доторкуються до інфу-
зорії. Трихоцисти паралізують найпростіших, в оточенні яких
живе інфузорія, і служать їй засобом захисту І нападу.
Зарисовують інфузорію туфельку, відмічаючи деталі її бу-
дови.
Розмножується інфузорія туфелька безстатевим шляхом —
поперечним поділом. Спочатку ділиться міікронуклеус, за ним —
макронуклеус, потім—цитоплазма. Статевий процес перебігає
своєрідно, у вигляді кон'югації, і полягає в тимчасовому з’єд-
нанні двох особин, під час якого відбувається обмін частинами
маленького ядра і цитоплазми. Після кон’югації інфузорії ту-
фельки розходяться і в кожній з них відтворюється їхній ядер-
ний апарат. Якщо під час спостереження за інфузоріями ту-
фельками зустрічаються особини, які перебувають у стадії по-
ділу або в стадії кон’югації, слід звернути увагу на те, що під
час поділу тіло інфузорії перешнуровується в поперечному на-
прямку. Під час кон’югації інфузорії з’єднуються своїми черев-
ними сторонами в поздовжньому напрямку, причому весь час
жваво рухаються.
Інфузорій туфельок, що кон’югують, зарисовують.
Щоб побачити утворення травних вакуолей і вивчити меха-
нізм травних процесів у інфузорій, до краплі рідини з Інфузо-
ріями слід додати краплю розтертого у воді карміну або туші.
Під малим збільшенням мікроскопа стежать за тим, як ковтає
інфузорія туфелька частинки карміну, навколо яких утворюють-
ся травні вакуолі. Потрібно простежити рух травних вакуолей
і видалення через порошицю. Через 10—20 хв у кожній інфузо-
рії утворюється понад десяток темних кульок, які циркулюють
у цитоплазмі. Це травні вакуолі. Кожна утворена травна ва-
куоля захоплюється ендоплазмою і направляється до заднього
кінця тіла. Далі вона повертає і рухається до переднього кінця
47
тіла, після чого знову повертається назад. Іноді вакуоля під
час такого циклозу робить не одно, а два кола. Під час опи-
саного руху вакуолі в інфузорії відбувається процес перетрав-
лення їжі і всмоктування її в ендоплазму.
В такий самий спосіб можна «годувати» інфузорію фарбою
конго-рот; остання у разі лужної реакції травної вакуолі зали-
шається червоною, а при наявності кислоти синіє. При цьому
можна встановити і хід змін у процесі травлення в різних час-
тинах тіла інфузорії туфельки. Спочатку вакуоля має кислу ре-
акцію і забарвлюється в синій колір, а потім реакція змінюєть-
ся на лужну і у вакуолі відбувається поступова зміна забар-
влення на червоний колір.
Для вивчення місця розташування ядер інфузорій, а також
грихоцист наносять піпеткою краплю води на предметне скло
І додають до неї краплю водного розчину метиленового зеле-
ного з оцтового кислотою (1%-пий розчин) Через 1—2 хв накри-
вають краплю накривним скельцем І розглядають її під мікрос-
копом при малому, а потім при великому збільшенні. Під дією
оцтової кислоти інфузорії гинуть, викинувши трихоцисти. При
цьому останні стирчать у вигляді щіточки в окремих місцях над
пелікулою (не змішувати з війками). Метиленовий зелений за-
барвлює ядра; стає добре помітним великий макронуклеус І
маленький мікронуклеус, який міститься збоку від макронукле-
уса, в йото заглибині. Макронуклеус інфузорії краще помітно
також, якщо додати до препарату краплю розчину йоду, а ще
краще — подіяти на Інфузорію сильно розведеною сірчаною кис-
лотою; при цьому ядро забарвлюється в бурий колір І набуває
чітко окреслених контурів.
При вивченні негативного хемотаксису па предметне скло
наносять краплю культури інфузорій, а поруч на відстані 1 —
1,5 см — краплю води. З’єднують обидві краплі водяним містком.
Потім у краплю з культурою кладуть маленький кристалик ку-
хонної солі і стежать за рухом Інфузорій, користуючись препа-
рувальною лупою. Інфузорії незабаром будуть «відходити» від
солі в другу краплю, частина їх може загинути.
Для вивчення позитивного хемотаксису на друге предметне
скло наносять краплю культури інфузорій І на деякій відстані
від неї краплю 0,01%-ного розчину соляної кислоти. З’єднують
обидві краплі водяним містком І, як і в попередньому досліді,
стежать за рухом інфузорій.
Зарисовують схему цього досліду.
РЯД СПІРАЛЬНОВІЙЧАСТІ (8РІЙОТЦ1СНА)
Характеризуються наявністю спіральної загнутої праворуч
зони навколоротових мембранел, що тягнеться від переднього
полюса до цитостома.
ля
Підряд Різновійчасті (Н е І е го іг і с И а)
Типова ознака цього підряду—суцільний, здебільшого вій-
частий, покрив, розміщений рядками; подекуди трапляються
цири та дотикові щетинки. Зона мсмбрансл утворює спіраль. До
цього підряду належить незначна кількість видів інфузорій.
Робота 19. Розглядання живого трубача (Зіепіог роІутогрНпх)
Матеріал та обладнання: культура інфузорій, мікроскопи, предметні
та накривні скельця.
5іепіог роїутогркиз та 5. соегиіеиз можна знайти у воді бо-
літ, стоячих канав, заток, ставків; особливо часто вони зустрі-
чаються восени. Добре розмножуються в акваріумах.
Проведення роботи І опис об’єкта. ЬІаносять краплю води з
культурою трубача на предметне скло і накривають її накрив
ним скельцем. Розглядають його спочатку при малому збіль-
шенні мікроскопа, а потім при великому (рис. 24). Тіло трубача
і
Рис 24 Різні види стенторів- а — Зіепїог роїутогріїиз, б — 8. соегиіеиз.
І — адоральна зона мембрахел 2 — перистою; З — скоротлива вакуоля. 4 — привід
ний канал вакуолі, 3 — зоочлорели, 6 макронуклеус, 7 — мікронуклеуси
49
має властивість дуже скорочуватись у зв’язку з наявністю в
ньому численних мускульних фібрил. У розправленому стані
ЙОГО ПОМІТНО тоді, коли скло з інфузоріями деякий час стоїть
спокійно і трубач має достатню кількість води, щоб розпроста-
тись
У розпростертому стані довжина трубача досягає 1—2 льи.
Вузьким заднім кінцем тіла він прикріплюється до субстрату
До переднього кінця тіло поступово розширюється і утворює
розтруб, зайнятий перистомальним полем Все тіло трубача гус-
то вкрите ніжними війками, розташованими поздовжніми ря-
дами Навколо перистомального поля по самому його краю мем-
бранели розташовуються в один ряд. Кожна з них являє собою
високу пластинку, яка складається з двох рядів війок. Ряд
мембранел розміщується по спіралі. Спіраль починається на
периферії горизонтального відділу перистомального поля, оги-
нає все поле за годинниковою стрілкою і на його псрюральнО'Му
відділі спускається до отвору, який веде до травної системи, де
ще трохи загинається. Ротовий отвір, що міститься на дні пе
ристома, веде до короткої глотки. Травні вакуолі розкидані
в цитоплазмі. Живиться трубач різними дрібними інфузоріями.
Неперетравлені частинки їжі викидаються в ділянці пульсую-
чої вакуолі в передній частині тіла. Ядерний апарат трубача
складається з довгого чоткоподібного макронуклеусу та чис-
ленних дрібних мікронуклеусів. Пульсуючу вакуолю "та її при-
відний канал помітно на передньому кіпці тіла
Зарисовують трубача, відмічаючи деталі його будови.
Робота 20. Розглядання живих спіростомумів (8рІго$іотшп зр.)
Матеріал та обладнання: культура інфузорій, мікроскопи, предметні та
накривні скельця
У воді культур, взятих з водойм з опалим листям та Іншими
рослинними залишками, після того як такі культури постояли
в кімнаті, дуже часто з’являються добре помітні неозброєним
оком інфузорії Зрігозіотит у вигляді маленьких паличок.
Проведення роботи і опис об’єкта.Наносять краплю водн з
культурою, де є Зрігозіотшп, на предметне скло і накривають
накривним скельцем Розглядають під малим збільшенням мік-
роскопа (рис 25) Звертають увагу на видовжену червоподібну
форму тіла Розміри тіла досягають 2 млі Адоральна зона
мембранел починається біля переднього кінця тіла і закінчується
в першій третині тіла. У Зрігозіотит атЬі^иит добре видно
довгий чоткоподібний макронуклеус і кілька мїкронуклеусів
Велика пульсуюча вакуоля займає майже весь задній кінець
тіла, який через це здається світлішим. Єдиний привідний канал
пульсуючої вакуолі проходить майже по всьому тілу інфузорії.
Звертають увагу на швидке скорочення тіла, зумовлене на-
явністю мюнем — особливих скоротливих волоконець.
Зарисовують Зрігозіотит, відмічаючи деталі його будови.
50
Робота 21. Розглядання живих балантидіїв
(ВаІапШіит епіохооп)
Матеріал та обладнання: жива жаба, годинникове скельце, ванночка,
ножиці, скальпелі, пінцети, піпетки, ефір, вата, фізіологічний розчин, пред
метві та накривні скельця
Проведення роботи І опис об’єкта. При малому збільшенні
мікроскопа знайти в краплі вмісту прямої кишки жаби балан-
гидпв, які швидко рухаються (рис. 26, а). Поставити в центр
найменш рухливого і перевести мікроскоп на велике збіль-
шення.
Овальної або грушоподібної форми тіло балантидіїв зовні
покрите поздовжніми рядами війок, звужене до переднього
кінця Під тонкою пелікулою шар прозорої ектоплазми, в зер-
нистій ендоплазмі міститься два ядра велике ядро ниркоподіб-
ної фоірми — макронуклеус і мале кулясте ядро—мікронукле-
\с, що прилягає до заглибини макронуклеуса На передньому
звуженому кінці, трохи збоку від середньої лінії тіла, помітно
лійкоподібну заглибину, на дні якої лежить ротовий отвір, що
веде в коротку глотку. Балантидій живиться
з
Рис 25 Спіростомум
1— адоральні мембранелн 2 — макронуклеус З —
шкронуклеусн. 4 — скоротлива вакуоли 5 — привід*
ияй канал вакуолі
б
Рис 26 Інфузорії з клоаки жаби а — балаи-
тидш, б — ніктотерус
1 — перистом, З — макронуклеус 3 — мікронуклеус,
4 — скоротлива вакуоля»

51
органічними речовинами, які є в фекальних масах, а також мо-
же ковтати еритроцити та лейкоцити На задньому кінці тіла є
анальна пора, через яку викидаються неперетравлснІ частинки
їжі Одна пара пульсуючих вакуолей розташована в задній час-
тині тіла, друга — в передній
Зарисовують балантидія, відмічаючи макронуклеус іа мік
ронуклеус, перистом, травні вакуолі, пульсуючі вакуолі.
Крім Ваіапйсішт у кишечнику жаби зустрічається ще один
представник підряду різновійчастих—МусіоіКегиз оуаііз
(рис 26,6)
Підряд Черевовійчасті (НуроіКгісЬа)
Робота 22. Розглядання живих стилоніхій (Зіуіопісіїіа туіііиз)
Матеріал та обладнання’ культура стилоніхій, мікроскопи, предметні та
накривні скельця
Стилоніхій можна знайти в будь якій невеликій стоячій во-
доймі Вивчають їх головним чином у живому стані При вив-
ченні ядра необхідно приготувати тотальний препарат.
Проведення роботи і опис об’єкта. Краплю з культурою сти-
лоніхій вміщують на предметне скло і розглядають при малому
збільшенні мікроскопа (рис 27,а). Стилоніхія відрізняється від
інших інфузорій своїми швидкими стрибкоподібними рухами,
які вона здійснює за допомогою досить довгих щетинок — цир,
розміщених на черевному бот н тіла. Стилоніхій зупиняють
таким самим способом, як інфузорію туфельку, і розглядають
при великому збільшенні мікроскопа
Тіло Зіуіопіскіа туіііиз сплющене, з розширеним, зрізаним
під кутом переднім кінцем і закругленим заднім Черевний бік
плоский, на ньому відкривається ротовий отвір І розташовані
(зліва) перистом і головна маса війкових утворень Спинний
бік трохи опуклий, на ньому зрідка стирчать тонкі короткі
щетинки
На черевному бот щетинки (цири) розташовані окремими
групами 1) лобні (фронтальні) в кількості восьми містяться
праворуч від перистома, 2) черевні в кількості п’яти розташо
ваш позаду перистома, 3) анальні в кількості п'яти розташовані
на задньому кінці черевного боку, 4) каудальні (три) симет-
рично відходять від заднього кінця, 5) крайові (маргінальні)
розташовані двома рядами на черевному бот вздовж правого
і лівого країв тіла
Скоротлива вакуоля одна, міститься ліворуч, на рівні рото-
вого отвору Спереду до неї підходить привідний канал .Макро-
нуклеус подвійний, обидві його частини зв’язані перемичкою
Два маленьких мікронуклеуси прилягають до обох половинок
макронуклеуса
Зарисовують стилошхію, відмічаючи всі деталі її будови
До черевовійчастих, крім роду ВіуІопісНіа, належить ще
52
Рис 27 Різні види інфузорій а — стнлошхія, б — е^плотес
а / — мембранели адоральної зони 2—привідний канал скоротливої вакуолі 3 — пре
оральна уіідулююча мембрана 4 — пернстомальне поле 5 — преоральні вінки 6 —пра
вий край перистома, 7 — резервуар скоротливої вакуолі 3 — макронуклеус 9 —макро
нуклеус 10 “ каудальні цнри // — анальні цирк /2 —черевні цири /3 — їжа 14 —
сіини] щетинки Г5 — маргінальні цнри 16 — фронтальні цири /7 — вентральна передня
губа перистома
б / — адоральна спіраль мембранел. 2 — анальні циря 3 — черевні цири. 4 — фронталь
ні цири
ряд родів, поширених у прісній воді. В наших водоймах часто
зустрічаються Ещііоієз (рис. 27, б), Кегопа, яка живе на по-
верхні гідри, і цілий ряд інших
Підряд Ентодиніеподібні (ЕпіосІІпіотогрЬа)
Тіло вкрите міцною кутикулою, війчастий покрив дуже реду-
кований Війкові утворення розміщуються навколо цитостома І
утворюють додаткові пучки в інших частинах тіла У багатьох
видів на задньому кінці тіла є різноманітні вирости Підряд
ентодиніеподібних об’єднує симбіотичних інфузорій, ЯКІ живуть
у кишковому каналі травоїдних ссавців, особливо жуйних і од
нокопитних Зараження жуйних відбувається активними фор
мами інфузорій при поїданні корму, в який випадково потрапила
жуйка зараженої тварини.
53
Робота 23. Розглядання офріосколекса хвостатого
(ОрЬгуозсоІех саибаіиз)
Матеріал та обладнання: фіксовані або живі офрюско.іексн, мікроскоп,
предметні і накривні скельця, піпетки
Матеріал дістають па бойні. У щойно вбитої рогатої худоби
беруть вміст переднього відділу шлунка (рубець і сітка) і від-
жимають рскою V склянку з консервуючою рідиною (80%-ний
розчин спирту або 4% ний розчин формаліну) При цьому ве-
ликі рослинні частинки залишаються в руш, а дрібні разом з
інфузоріями потрапляють у посудину Віджимають доти, поки
на дні склянки не створиться осад в 2—3 см При вивченні
матеріалу, що зберігається в спирті, до краплі спирту з інфу-
Рис 28 Інфузорії а — офрюско.тскс з спинного боку, б— ентодині}м,
в — еуднплодініум
/ — адоральна зона мембрансл 2 — пєрнстомна заглибина 3 4 -* обидва кінні спинної
зони мембраксл, 5 — скоротливі вакуолі, 6—6‘ — три віночки шипів, 9 — хвіст, /0 — Міх
ронуклеус» // — макронуклеус
54
зоріями на предметному склі додають невелику краплю хлор
цинкйоду, накривають накривним скельцем і розглядають Хлор-
цинкйод робить інфузорій прозорими і, крім того, забарвлює в
буро фіолетовий колір їхні скелети — пластинки .Матеріал, кон
сервований у формаліні, розглядають у краплі цього самого
формаліну
Проведення роботи і опис об’єкта. Знаходять при маломх
збільшенні мікроскопа в краплі вмісту шлунка овець (або ве
дикої рогатої худоби) ОрНгуозсоїех саисіаІиз (рис 28). Пере
водять мікроскоп на велике збільшення Тіло інфузорії вкрите
щільною кутикулою, яка на задньому кінці утворює шипи. На
передньому, усіченому кінці тіла міститься рот Війковий апа
рат складається з двох зон мембранел — на.вколоротової адо-
ральної та дорсальної, віддаленої від переднього кінця приб
лизно на 1/3 довжини тіла. Скелет добре розвинений, склада-
ється з трьох поздовжніх пластинок* правосторонньої, черевної
та лівосторонньої Макронуклеус ковбасоподібний. Овальний
мікронуклеус міститься у заглибині макронуклеуса, на рівні
середини останнього. Скоротливі вакуолі численні, розташовані
двома поперечними рядами Шипи заднього відділу утворюють
два або три вінчики, по кілька шипів у кожному.
Крім Оркгуозсоїех саисіаіиз у препараті можуть бути й інші
ентодинієподібні з родив Епіосіїпіит, ОірІосЕпіит Іноді зустрі
чається Ізозіота ргозіота (з ряду рівновійчастих) та ін.
Зарисовують Оркгуозсоїех саиііаіиз, відмічаючи особливості
його будови
РЯД КРУГОВ1ЙКОВІ (РЕКІТК1СНА)
Більшість видів ведуть прикріпний спосіб життя. Тіло має
вигляд дзвіночка. Навколоротова спіраль війок складається з
трьох закручених ліворуч мембран На тілі війок немає. Проти
лежний перистому кінець тіла звичайно витягується в довге
стебельце, яке може бмти випрямленим або скороченим Серед
РепіпсНа є колоніальні форми
Робота 24. Розглядання живих сувійок (УогіісеІІа)
Матеріал та обладнання: культура сувійок, мікроскопи, предметні та
накривні скельця піпетки скальпель
Сувійки зустрічаються у стоячій воді ставків, озер, у зато-
ках річок, де багато водяних рослин і опалого листя їх можна
зустріти масами також на підводних рослинах у чистих озерах.
Особливо багато їх восени Часто сувійок можна знайти в ста
рих культурах інфузорій. Щоб їх добути, обережно скальпелем
зіскрібують трохи білуватого нальоту з листя підводних рослин
(елодеї, валіснерії та ін) у занедбаному акваріумі. З цих
зскребків готують препарати у краплі води.
55
Рис 29 Сувійка*
/ — пернстомальний диск, 2 — перисто
мальний край, 3 — резервуар. 4 — ско-
ротливі вакуолі, 5 — травім вакуолі,
£ — мюнемн, 7 — стебельце, 3 — макро-
нуклеус, 9 — цнтофаринкс, /0 — ця то*
стом.
Проведення роботи ї опис
об’єкта. Краплю з сувійками
накривають скельцем і розгля-
дають під малим збільшенням
мікроскопа (рис, 29). Спочат-
ку в усіх інфузорій стебельця
скорочені і війкова спіраль
втягнута. Через деякий час
ніжка розпрямляється І спі-
раль починає діяти. Схоже на
дзвоник тіло сувійки містить-
ся на довгому стебельці, при-
кріпленому до якогось субст-
рату. В препараті можуть зу-
стрітися поряд з прикріплени-
ми особинами і такі, що відір-
вались і вільно плавають зав-
дяки наявності в них тонень-
ких мускульних фібрил. Сте-
бельце при подразненні має
властивість скорочуватись у
спіраль. Таке скорочення є
захисним пристосуванням від
нападу, а також від посиленої
течії води, яка може відірва-
ти сувійку від субстрату. Сте-
бельце може витягуватись на
значну відстань, що дає змогу прикріпленій інфузорії захоплю-
вати їжу на значному просторі. Як на тілі, так і на стебельці
війок немає. Війковий апарат сконцентрований у навколорото-
вій ділянці на перистомальному диску.
Зарисовують загальний вигляд сувійки з випрямленим сте-
бельцем і з скороченим.
Одну з розправлених сувійок переміщують у центр поля і
розглядають при великому збільшенні мікроскопа. Навколо пе-
реднього розширеного кінця, де розташований перистом, по-
мітно два віночки великих війок, одні з яких дещо спрямовані
вперед, а інші — догори. Коливання війок створює течію води,
яка підганяє до ротового отвору їжу (бактерії, дрібні орга-
нічні частинки). Травні вакуолі маленькі, їх може бути ба-
гато. Пульсуюча вакуоля має кулясту форму. Макронуклеус
великий, підковоподібної форми. Малепький овальний мікро-
нуклеус прилягає до нього з внутрішнього боку. На препараті
його непомітно.
Зарисовують тіло (дзвоник) сувійки, відмічаючи навколорото-
ву спіраль, перистом, глотку, макронуклеус, пульсуючу вакуолю.
При безстатевому розмноженні у сувійок спостерігається
поздовжній поділ навпіл, причому одна особина залишається
56
па стебельці, а друга, що відділилася, починає вільно плавати.
Вона має на задньому кінці віночок ніжних війок. Через деякий
час такі «бродяжки» прикріплюються до субстрату, втрачають
віики і утворюють стебельця. Перед кон’югацією у сувійок
з’являються особини значно менших розмірів, ніж звичайні. їх
називають мікрокон’югантами. Останні прикріплюються до си-
дячих особин — макрокон’югантів. Ядерний апарат мікрокон’ю-
ганта (з частиною цитоплазми) переходить до макрокон’юган-
та і після цього мікрокон’югант відривається і гине.
ПІДКЛАС СИСНІ ІНФУЗОРІЇ (8 І) С Т О К І А)
Сисні інфузорії живуть у прісній І СОЛОНІЙ воді, де вони
прикріплюються до тварин, рослин І різних неживих об’єктів
У дорослому стані сисні інфузорії не мають війок і нездатні до
активного руху. Форми, що плавають або пасивно пересува-
ються у воді, зустрічаються як виняток. Тіло вкрите пелікулою,
цитостома немає. Живлення відбувається за допомогою сисних
щупальців, які являють собою тоненькі скоротливі трубочки
для ловіння здобичі та висмоктування її. Сисні Інфузорії мають
одну або кілька скоротливих вакуоль. Макронуклеус різно-
манітної форми, здебільшого компактний. Безстатеве розмно
ження — рідко поділом на дві частини, що відрізняються одна
від одної; звичайний спосіб розмноження — бруньк) ваіпія. Мо-
лоді інфузорії мають війки, за допомогою яких вони пересу-
ваються, відбрунькувавшись від материнської особини.
Робота 25. Розглядання живих інфузорій
(Оепйгосотеїез рагабохиз)
Матеріал та обладнання: живі бокоплави, годинникові скельця або чашки
Петрі, препарувальні голки, скальпелі, мікроскопи, лупи, предметні та
накривні скельця
Оепсігосотеїез рагасіохиз веде прикріпний спосіб життя.
Прикріплюється на зябрових листочках рачків бокоплавів (Оат-
тагиз риіех), Щоб добути інфузорії, відрізують у бокоплава
голову, а тільце вміщують у невелику плоску склянку з водою.
Потім відривають у нього (під лупою, за допомогою голок і
скальпеля) грудні ніжки з прикріпленими до них зябровими
листочками. Відділивши один з них, розглядають його під мік-
роскопом. По краю листочка можна побачити сисних інфузо-
рій ОепсІгосотеіез рагасіохиз.
Проведення роботи І опис об’єкта. При малому збільшенні
мікроскопа розглядають сисну інфузорію (рис. ЗО). Ставлять
її в центр поля зору і переводять мікроскоп на велике збіль-
шення. Тіло інфузорії має вигляд півкулі. З його опуклої по-
верхні відходять особливі вирости, або «руки», що в свою чергу
мають бічні відгалуження з сисними трубочками для ловіння
57
Рис. ЗО Дендрокометес:
І — інфузорія, яку захопили відгалуження
2—<рука>, 3 — скоротлива вакуо-
ля, 4 — макронуклеус
здобичі та висисання її. Якщо
до сисних Інфузорій додати
краплю води з будь-якими
дрібними війчастими інфузорі-
ями, можна спостерігати, як
до останніх прикріплюються
сисні трубочки.
Цитоплазма сисної інфузо-
рії непрозора. Єдина скорот-
лива вакуоля міститься біля
опуклої сторони тіла. Макро-
нуклеус овальної форми.
Зарисовують сисну інфузо-
рію, відмічаючи особливості її
будови.
Нестатеве розмноження
сисних інфузорій відбувається
шляхом поділу та зовнішньо-
го і внутрішнього брунькуван-
ня. При зовнішньому бруньку-
ванні на вільному кінці інфу-
зорії утворюється одночасно один або кілька горбочків. Зго-
дом вони відриваються І перетворюються на молодих інфузо-
рій, вкритих кількома віночками війок. Через деякий час такі
вільноживучІ «ембріони» прикріплюються за допомогою сте-
бельця до зябрових листочків бокоплавів, а на вільному їх
кінні утворюються сисні трубочки. При внутрішньому бруньку-
ванні утворюється впинання, в якому відокремлюється молода
Інфузорія. Статеве розмноження відбувається у формі кон’ю-
гації.
РОЗДІЛ II. БАГАТОКЛІТИННІ ОРГАНІЗМИ
(МЕТА 7 0 А)
ПІДРОЗДІЛ Д ДВОШАРОВІ, АБО ПРОМЕНИСТІ
(ШВЕА8ТІСА, АБО ВАОІАЬІА)
ТИП ГУБКИ (РОЦІ ГЕНА, АБОЗРОГ^ОІА)
Губки — найбільш примітивно організовані багатоклітинні,
різко відмежовані від останніх груп тварин; у дорослому стані
не рухаються, ведуть сидячий спосіб життя. Зустрічаються по-
одинокі І колоніальні види. Водяні тварини, переважно морські.
Відомо близько 5000 видів.
КЛАС ВАПНЯКОВІ ГУБКИ (САГСАКГА)
Скелет складається з голок (спІкул) вуглекислого вапняку.
Голки можуть бути одновісними, тривісними, чотиривісними.
Живуть виключно в морях.
Робота 26. Розглядання тотальних препаратів
губки леукосоленії (Ьеисовоіепіа)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати губок, мікроскоп, лупи.
Ьєисозоіепіа — це маленька одиночна губка, яка живе в пів-
нічних морях на глибині 15—20 м, на кам’янистому грунті.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розгля-
дають тотальний препарат леукосоленії при
малому збільшенні мікроскопа (рис. 31).
ЛеукосоленІя має вигляд тонкостінного бо-
кальчика, який звужується до свого нижньо-
го кінця. Довжина дорослих екземплярів
досягає 0,8 см. Поверхня тіла пронизана чис-
ленними мікроскопічними отворами (дермаль-
ними порами), які ведуть до парагастральної
порожнини. Через пори всередину губки
просочується вода, яка несе з собою кисень
для дихання і їжу. На вільному кінці розта-
шований вивідний отвір — оскулюм, за допо-
могою якого з внутрішньої парагастральної
порожнини вода виводиться у зовнішнє се-
редовище. На препараті оскулюм непомітно
тому, що губка лежить боком, Парагастраль-
на порожнина вистелена комірцевими дво-
джгутиковими клітинами (хоаношітами). Че-
рез стінку тіла просвічуються голки (спіку-
Рис. 31. Леукосо
ленія.
59
ли) скелета. Вони можуть бути одновісними (моноксопппми)
прямими і поступово звуженими і загостреними на кінцях.
Друга категорія спікул — тривісні (триаксонні) —складається
з трьох відростків.
Зарисовують леукосоленію.
КЛАС НЕВАПНЯКОВІ ГУБКИ (І N С А БС А Я Е А)
Скелет складається з кремнієвих голок та з органічних во-
локон.
РЯД КРЕМНІЙРОГОВІ ГУБКИ (С0КНАСЦ8Р0ІЧ6І0А)
Мають скелет, який складається з сітки спонгінових волокон,
до яких прикріплюються кремнієві спікули. У деяких видів ске-
лет складається лише з спонгіту.
Робота 27. Розглядання скелетних елементів
та гемул бодяги
Матеріал та обладнання: фіксовані або свіжі губки у склянці з водою,
висушені губки, препарат скелетних елементів, препарати гемул, мікроскопи
та штативні лупи, набір Інструментів (ванночка, дві голки, ножиці), філь-
трувальний напір, предметні та накривні скельця, два годинникових скельця.
Бодяги — звичайні прісноводні губки з кремнійроговим ске-
летом. Утворюють колонії. Найбільш поширені представники
двох родів: 5роп£ІІІа І ЕрНуіїасеа з родини Зропріїїиіае. Найча-
стіше бодяги зустрічаються протягом весни, літа, осені у прибе-
режній зоні водойм на різних предметах, занурених у воду:
повалених у воду деревах, гілках, камінні тощо на глибині до
1,5 м. Бодяги зустрічаються також у глибоких місцях з швид-
кою течією у вигляді мало розгалужених, сплющених наростів.
Особливо добре розвиваються бодяги у водоймах, багатих на
органічні речовини. Восени бодяги гинуть і загнивають, а гему-
ли (зимуючі бруньки), які на цей час утворюються, випадають
з тіла тварини, перезимовують і дають навесні нову колонію.
Тому дуже важливо заготовити бодяг з осені, щоб на заняттях
розглядати гемули. їх можна зрізати ножем з субстрату, краще
з частиною субстрату. Виловлювати бодяг з човна можна близь-
ко полудня, коли сонце добре світить. Щоб під час лову краще
бачити губок під водою, можна користуватись так званим «мор-
ським оком» — невеликою дерев’яною скринькою з скляним
дном. Зберігати зібраних губок треба в сухому стані або закон-
сервованими в спирті. Сушать губок біля печі на протягу (на
сонці сушити не можна).
Щоб мати в лабораторії живих бодяг, слід зберігати їх в
акваріумах. Для цього в чистий акваріум насипають піску,
60
садять у ньому трохи рослин і наливають води. Знайшовши
у водоймі бодягу, кладуть її разом з субстратом під водою в
байку. В такий же спосіб, не виймаючи з води, пересаджують
її в акваріум. Закріпляти в акваріумі предмет, на якому сидить
бодяга (гілка, каміння тощо), треба з таким розрахунком, щоб
губка з усіх боків була оточена водою. В акваріумі можна
тримати лише один невеликий екземпляр губки, причому його
не можна тримати разом з іншими тваринами. Воду в акваріумі
треба часто міняти, не оголяючи при цьому губку.
Для вивчення спікул, які у бодяг бувають завжди двох
сортів — більші — макросклери і дрібні — мікросклери, рекомен-
дується два методи.
1. Короткочасне кип’ятіння в розчині (40—45%) сірчаної
кислоти, з одного боку, І повільна мацерація губки у воді, з
другого. У першому випадку промивають осад водою (в хіміч-
ній пробірці, де проводилося кип’ятіння) І виливають в годин-
никове скельце. Після висушування досліджують окремі еле-
менти кремнійового скелета при малому і великому збільшенні
мікроскопа. Можна приготувати препарат І так; на сухий поро-
шок склеритів капнути канадського бальзаму і накрити його
накривним скельцем.
При тривалій (протягом тижнів) мацерації І повторному
промиванні бодяги водою всі цитоплазматичні частини руйну-
ються І залишаються тільки скелет і розсіяні в ньому гемули
(якщо вони були).
2. Шматочок фіксованої бодяги вміщують у пробірку, нали-
вають у неї трохи слабкого розчину їдкого калі. Пробірку де-
який час підігрівають, не доводячи рідину до кипіння. Тіло
бодяги розчиняється, залишається осад, який старанно проми-
вають і після цього готують мікропрепарат. У ньому можна по-
бачити скелетні голки, а іноді гемули.
Проведення роботи І опис об’єкта. Прісноводні губки певної
форми не мають. Форма їх залежить від особливостей субстра-
ту, на якому вони сидять. У губок, які ростуть на світлі, за-
барвлення зелене, у екземплярів, що живуть у темряві,— сіре
або жовтувате. Зелений колір бодяги залежить від присутності
в її тілі маленьких одноклітинних водоростей.
Час від часу з поверхні тіла губки піднімаються прозорі
пекулярні трубки, крізь які вода викидається з тіла губки на-
зовні. Це можна добре бачити, впорскуючи шприцем у товщу
губки порошок карміну. Струминки води з фарбою б’ють з
трубок на відстань кількох сантиметрів. Поверхня губки вкрита
дермальною мембраною. Знявши пінцетом частину мембрани,
розглядають її під мікроскопом, щоб побачити пори. Всмокту-
вання води через пори можна спостерігати в акваріумі, випус-
каючи піпеткою біля живої губки трохи кармінової суспензії.
Іасточки карміну спочатку ніби прилягають до поверхні тіла,
а потім зникають всередині його.
61
Рис. 32. Бодяга (Зроп^іііа Іаси$іпз)‘ а —скелет після мацерації, б —гемула:
о 1 — СПОНГІК 2 — сіпнули.
б / — отвір пори. 2 — мста склери, 3 —гемульні мікросклерн
Внутрішньої складної системи каналів і комірцевих камер
(утворених хоаноцитами— джгутиковими комірцевими клітина-
ми), які розташов\ ються на шляху каналів, у бодяги помітити
не вдається. Слід пам’ятати, що вода у бодяги проходить такий
шлях: спочатку вона проникає крізь тонкі пори ектодерми в
канали і далі в джгутикові камери, вистелені миготливими енто-
тсрмальними клітинами (хоаноцитами); тут ці клітини погли-
нають дрібні поживні часточки, принесені разом з водою; з
комірцевих камер вона йде по каналах у парагастральну по-
рожнину І крізь оскулюм виходить назовні. Проміжки між
системою каналів заповнені мезоглеєю з розкиданими в шй
клітинами різних категорій і скелетними елементами. Головна
маса клітинних елементів — це амебоїдні недиференщйовані
археоцити. їх можна розглянути на шматочках губки, розщеп-
лених у воді голками, іноді зустрічаються великі статеві клі-
тини — макрогамеги.
У мезоглеї розташований і скелет губки, який є опорою всьо-
го тіла і стінок канальної системи. Скелет складається з пере-
плетених пучків загострених з обох кінців кремнієвих голок.
Матеріалом для склеювання цих голок править волокниста ре-
човина спонпн. Таким чином утворюється скелетна сітка з
комірок неправильної форми (рис. 32, а). Скелет губки вивчають
так: бритвою роблять якнайгонші зрізи консервованої в спирті
губки і переносять на предметне скло. Потім препарат обли-
вають раз-два чистим спиртом і залишають у ньому хвилин
на дві. Після цього на препарат наносять кілька крапель гвоз-
дичного масла і накривають його накривним скельцем.
Зарисовують голки бодяги.
В мезоглеї бодяги на кінець літа (або на початку осені)
починають формуватися зимуючі бруньки — гемули, які при
відмиранні губки переживають зиму і розвиваються наступної
62
Рис, 33. Скелетні утворення бодяг Зрон^Ша Іасизігіз
(а) та ЕркуЛаІт ііиушіїїіз (б)
і ~ скелетні спікули. 2 — амфідиски
весни в нові губки, що селяться на відмер-
лому материнському організмі.
Гемули бодяги мають правильну куляс-
ту форму (рис. 32,6, рис. 33). На одному
з полюсів гемули видно поровий отвір з
невеличкою облямівкою у Зроп£і11а Іаси-
$ІГІ$ або він трохи підноситься у вигляді
лійки у ЕрКуйаііа тиііегі. Через отвір
вміст клітини виходить назовні на по-
чатку наступного літа. Всередині гемули
є скупчення археоцитів з запасом пожив-
них речовин, вкрите подвійною оболонкою.
Між зовнішнім і внутрішнім шаром її роз-
ташовані мікросклери — так звані амфі-
днеки. У 8роп§іПа їх мало і вони мають
типовий голчастий характер. У Ер/іусіаііа
амфідиски у великій кількості заповнюють
весь простір між двома оболонками
Зарисовують гемули бодяги, відмічаю-
чи амфідиски, перові отвори.
а
6
Робота 28. Розглядання загального вигляду колонії
туалетної губки (Еи5роп§іа оїіісіпаїіз)
та окремих її спонгінових волокон
Матеріал та обладнання: частина колонії туалетної губки, мікроскопічні
препарати скелета, мікроскопи
Проведення роботи і опис об'єкта.
Рис. 34 Скелет туалет-
ної губки:
і — головні пучки СПОНГІНО
вих волокон. 2 — поперечні
пучки
Розглядаючи колонію туалетної губки,
звертають увагу на еластичність її ске-
лета, забарвлення. При малому збіль-
шенні мікроскопа розглядають скелет
туалетної губки (рис. 34). Він складаєть-
ся з довгих ниток, які утворюють чис-
ленні петлі. Вибирають таку ділянку на
препараті, де петель небагато.
Зарисовують скелет туалетної губки.
тип кишковопорожнинні
(С О Е Ь Е N Т Е Р А Т А)
Кишковопорожнинні — виключно во-
дяні тварини, переважно морські, дея-
кі— прісноводні. їх тіло складається

з двох шарів клітин: зовнішнього — ектодерми і внутрішнього —
ентодерми, між якими міститься майже позбавлений клітин
шар — мезоглея. У цих тварин виявлена лише одна порожни-
на — гастральна, або кишкова. Симетрія радіальна (промене-
ва). Немає складних органів. На відміну від губок у кишково-
порожнинних є м’язові і нервові КЛІТИНИ. Клітини утворюють
тканини. Переважно внутрішньоклітинне травлення. Розмножен-
ня безстатеве і статеве. У світовій фауні налічується близько
9000 видів кишковопорожнинних.
ПІДТИП ЖАЛЯЧІ (СМОАРІА)
КЛАС ГІДРОІ ДНІ, АБО ГІДР030Ї (НГОКО2ОА)
До цього класу належить 2700 видів, переважно дрібних
форм — поліпів і медуз.
ПІДКЛАС ГІДРОПОДІБНІ (НУОДОЮЕА)
РЯД ГІДРИ (НУОК1ОА)
Прісноводні види, в яких немає чергування поколінь, виявле-
на лише стадія поліпа. Ведуть прикріпний або малорухливий
спосіб життя.
Робота 29. Розглядання живих гідр і поперечних зрізів їх.
Мікроскопія ізольованих клітин мацерованої гідри.
Дослід з регенерацією гідри
Матеріал та обладнання: живі гідри, штативні і ручні лупи І мікроскопи,
предметні і накривні скельця, чашки Петрі або годинникові скельця, скляні
трубочки з гладко оплавленими кінцями або піпетки з гумовим балончиком,
препарувальні голки, оцтова кислота, віск.
Найкращі місяці для збирання гідр — липень і серпень. Шу-
кати гідр треба на нижній поверхні листків водяних рослин
(найкраще на лататті, куширі і елодеї), біля берегів, у ставках
або струмках із повільною течією. Коли рослини витягують з
води або торкаються листків, гідри зщулюються і мають вигляд
невеликих зелених або рудуватих грудочок слизу. Такі листки
треба покласти в захищену від сонця банку з водою тієї самої
водойми. Гідри через 10—15 хв розпрямляться і простягнуть
свої щупальця.
Є й інший спосіб відшукування гідр. Для цього у банку слід
набрати чистої води з водойми, де шукають гідр, І покласти
туди обережно взяті з тієї самої водойми згадані водяні росли-
ни. Через Ю—20 хв гідри розпрямляться на рослинах і навіть
на стінках банки.
64
У нас найчастіше зустрічаються такі види гідр: звичайна
'(Нуіїга Vи^§а^І5), зелена (Скіогокусіга шгісІІ$8і.та) І довгостеб-
листа, або пельматогідра (РеїтаїоНуіїга оіі^асііз), довгі щупаль-
ця якої значно (у 2—5 разів) перевищують довжину тіла.
(У звичайної гідри щупальця значно коротші, їх довжина не
більш як удвічі перевищує довжину тіла).
Гідр можна довгий час зберігати живими. Тримати їх слід
у скляних банках з водою тієї самої водойми, де їх було знай-
дено. Іншу воду, перш ніж пересаджувати туди гідр, треба дове-
сти до кімнатної температури. В посудину, де тримають гідр,
слід покласти плаваючі рослини (елодею або ряску). Посудину
з гідрами ставлять у світлому місці, але не на сонці. Найкра-
щою їжею для гідр є різні дрібні ракоподібні — дафнії і цикло-
пи (обов’язково живі), яких можна перенести з Іншого акваріу-
му. Годувати гідр треба в міру, бо рештки їжі загнивають, а це
призводить до загибелі гідр. Якщо немає дафній або циклопів,
можна гідр годувати і дрібно нарізаними шматочками дощових
червів, знову ж таки не припускаючи загнивання їх у воді. Для
цього під час годування треба стежити, щоб кожний шматочок
їжі потрапив на щупальця гідри. Шматочки, яких гідри не з’їли,
потрібно видаляти з посуду. Температура води в акваріумі по-
винна бути не нижча 12° С. При додержанні сприятливих для
гідр умов вони розмножуються надзвичайно швидко і через 1—
2 тижні їх буде дуже багато. У банках з гідрами не повинно
бути молюсків і війчастих червів.
Проведення роботи І опис об’єкта. На початку роботи роз-
глядають живих гідр. Для цього гідру піпеткою або скляною
трубочкою переносять у краплю води на годинникове або пред-
метне скло. Розглядати гідру треба під лупою або при малому
збільшенні мікроскопа. При перенесенні на скло гідра від доти-
ку втягує щупальця і перетворюється на грудочку, але через
кілька хвилин знову розправляється І набуває звичайного ви-
гляду.
Ніжне тіло гідри буруватого або сіруватого (у пельматогід-
ри і звичайної гідри) чи зеленого кольору (у зеленої гідри), до
5 см завдовжки у випрямленому стані, циліндричної форми.
Воно нагадує видовжений (циліндричний) мішечок, що прикріп-
люється нижньою частиною (аборальним полюсом) до грунту,
водяних рослин, стінок акваріума тощо. Ця частина називається
підошвою, або ніжкою (рис. 35). Клітини підошви виділяють
клейку речовину, якою гідра прикріплюється до субстрату. На
протилежному кінці тіла треба знайти ротовий отвір, розташо-
ваний на невеликому підвищенні — ротовому конусі, або гіпо-
стомі. Частину тіла, на якій розташований рот, називають ораль-
ним полюсом. Від орального полюса звисають 6—12 довгих
ниткоподібних щупалець, неоднакових за довжиною у різних
видів (довжина щупальця у пельматогідри може досягати
25 см). Щупальця оточують ротовий конус гідри. Звертають
65
З
Рис 35 Поздовжній розріз через гідру
1 — ротовий отвір. 2 — щупальця. З — ектодерма.
4 — ентодерма, 5 — Мезоглея, 0 — яєчники. 7 —
підошва, 5 — кишкова порожнина, 9 —сімяникц
увагу на рух щупалець,
який особливо добре по-
мітний, коли торкнутися
їх препарувальною гол-
кою./На щупальцях при
великому збільшенні мік-
роскопа можна помітити
скупчення жалких (кро-
пив’яних) клітин, що ма-
ють вигляд невеличких
бородавок. З дією їх
легко ознайомитись,
впускаючи піпеткою до
краплі води, в якій роз-
гл я дають гідр у, краплю
слабкого 5%-ного розчи-
ну оцтової кислоти. Під
дією кислоти гідра вики-
дає з жалких клітин
спеціальні тонкі нитки
(кнїдоцилІ) з отрутою.
Жалкі клітини служать
для захисту гідри і для
нападу на здобич. Укол
кнідоцилів отруйний і паралізує дрібних тварин, якими жив-
ляться гідри. Гідра може ковтати і досить велику здобич (чер-
вів, мальків риб). У таких випадках и тіло дуже розтягується
і немовби тоненькою плівкою вкриває паралізовану здобич.
Як і інші кишковопорожнинні, гідра — двошарова тзарина„
Необхідно розглянути два шари її тіла: зовнішній прозорий
шар клітин (ектодерма) і темніший внутрішній (ентодерма).
Між стінками тіла, утвореними цими двома шарами клітин, по-
мітна кишкова (гастральна) порожнина. Вона просвічується і
має вигляд темнуватого простору. Ця порожнина проходить і
в щупальця. У пельматогідри гастральна порожнина в задньому
(нижньому) відділі тіла дуже звужується, утворюючи стебель-
це. У зеленої гідри в ентодермі живе чимало дрібних мікроско-
пічних одноклітинних водоростей — зоохлорел. Вони мають хло-
рофіл, від чого залежить зелений колір гідри. Ці водорості
живуть у симбіозі з гідрою. Зоохлорели використовують вугле-
кислий газ і аміак, які виділяються клітинами гідри. Тому зеле-
на гідра переносить забруднення води легше, ніж інші види
гідр.
Загальний вигляд гідри зарисовують.
На живому матеріалі простежити за рухами гідри. Вона
веде переважно сидячо-прикріпний спосіб життя. При, цьому
повертає в різні боки оральний полюс тіла і щупальцями ви-
ловлює здобич. Час від часу гідра пересувається способом так
66
званого «крокування». При цьому вона витягує тіло вздовж
усієї поверхні субстрату, прикріплюється оральним полюсом,
відділяє підошву і підтягує аборальний полюс до орального.
Таке «крокування» повторюється кілька разів. Іноді таке пере-
сування ускладнюється перекиданням аборального кінця тіла
через прикріплену оральну частину в протилежний бік.
Слід провести спостереження за живленням гідр. Гідр го-
дують у акваріумах дафніями (живими або висушеними) або
циклопами. Можна годувати їх шматками кишечника і жиро-
вого тіла, видушеними з черевця кімнатної мухи та інших комах.
Пінцетом або піпеткою їжу опускають у воду над щупальцями
гідри, якими вона поступово підтягує їжу до ротового отвору.
Розглядаючи цей процес за допомогою ручної лупи, можна
помітити, як напливають краї ротового отвору на їжу. Слід
записати час, протягом якого гідра ковтає їжу. Коли вона про-
ковтнула її, щупальця звичайно скорочуються, а гідра звішуєть-
ся з стінок акваріума вниз. Після інтенсивного живлення гідра
енергійно брунькується.
Нервова система гідр—так званого дифузного типу. Вона
складається з окремих нервових клітин, розкиданих по всьому
тілу і з’єднаних сіткою нервових фібрил (волоконець). З такою
примітивністю нервової системи пов’язана і примітивність нер-
вової діяльності гідр. На живому матеріалі легко помітити, що
будь-яке механічне подразнення цієї тварини викликає скорот-
ливий рух. Слабкі подразнення викликають лише скорочення
щупалець, сильніші — скорочення всього тіла. Найбільш чут-
лива до механічних подразнень ділянка ротового отвору. Звер-
тають увагу при цьому на те, що розпрямляється гідра значно
повільніше, ніж скорочується.
Гідри розмножуються як безстатевим (вегетативним), так і
статевим шляхом. Безстатеве розмноження відбувається за до-
помогою бічних бруньок, які утворюються у вигляді невеликих
горбочків трохи вище підошви. Слід переглянути живих гідр
і знайти різні стадії брунькування. Цей процес посилюється при
інтенсивному живленні гідр. У таких випадках нерідко на тілі
материнської особини відбруньковується одночасно кілька до-
чірніх гідр. Брунька росте, на її кінці розвиваються щупальця,
проривається ротовий отвір і брунька, що набула вигляду ма-
ленької гідри, відривається, падає на дно і починає самостійне
життя.
иДля повного спостереження за процесом брунькування у жи-
вої гідри потрібні тривалі спостереження протягом двох-трьох
днів.
Загальний вигляд гідри, що брунькується, зарисовують.
Восени гідри розмножуються статевим способом. Серед них
е як роздільностатеві, так і гермафродитні форми. Переважає
гермафродитизм. Органи розмноження (гонади) розвиваються
в ектодермі. Яєчники, в яких формується лише по одному яйцю,
розташовані у вигляді кулястих випинань у нижній частині тіла
гідри, близько від підошви. Сім’яники з численними спермато-
зоїдами містяться у верхній частині тіла гідри, ближче до віноч-
ка щупалець, у вигляді невеличких горбочків. При розриві екто-
дерми сперматозоїди виходять у воду і, досягнувши ЯЙЦЯ,
запліднюють його. Запліднене яйце вкривається щільною обо-
лонкою і зимує. Навесні з нього формується личинка, що пере-
творюється на гідру.
Для розглядання ізольованих клітин гідру піддають маце-
рації. З цією метою живу гідру вміщують на ЗО—40 хв у слаб-
кий (30%-ний) розчин спирту. При цьому гідра розпадається
на окремі шматочки. їх переносять піпеткою до краплі води на
предметне скло і, накривши накривним скельцем, злегка приду-
шують препарувальною голкою. При різних збільшеннях мікро-
скопа розглядають різного роду ізольовані клітини тіла гідри.
Насамперед можна побачити великі клітини ентодерми з дво-
ма джгутиками на поверхні. (При мацерації джгутики частень-
ко відпадають). Ці клітини видовжені, вони містять різні
включення. Це продукти живлення. У гідр переважає внутріш-
ньоклітинне травлення, яке пов’язане переважно з клітинами
ендотерми. Другу групу клітин становлять епітеліально-м’язо'ві
клітини ектодерми (рис. 36,6). Зовнішня частина такої клітини
більш-менш циліндричної форми. Вона подібна до звичайної
покривної (епітеліальної) клітини. Внутрішня частина витягну-
та в скоротливе м’язове волокно. Отже, така клітина в основі
своїй є епітеліальною і покривною, а інша частина—м’язовою.
Звідси і назва таких клітин.
Знаходять і розглядають жалкі клітини (рис. 36, е). їх най-
легше відшукати при мацерації щупалець. Ці клітини (кнідобла-
сти) найчастіше складаються з овальної або грушоподібної кап-
сули. У капсулі знаходять тонкий відросток, що сприймає по-
дразнення (кнідоциль). Розрізняють дві форми кнідобластів:
більші за розмірами (пенетранти) і дрібніші (вольвенти).
Переважно в підошві містяться залозисті клітини. У цито-
плазмі цих клітин при великому збільшенні мікроскопа можна
помітити чимало зерняток секрету.
Крім цих груп клітин у гідр є ще дуже дрібні інтерстиційні,
або проміжні, клітини, що розташовані групами між епітеліаль-
но-м’язовими клітинами. їх, як і полігональної форми нервові
І чутливі клітини, на лабораторних заняттях відшукати важко.
Різного роду клітини тіла гідри зарисовують, звернувши
особливу увагу на жалкі клітини.
З гістологічною будовою гідри, крім розглядання ізольова-
них клітин мацерованої гідри, ознайомлюються також при ви-
вченні поперечних зрізів через її тіло на готових препаратах,
забарвлених для більшої чіткості гістологічними фарбами (ге-
матоксиліном з дофарбуванням еозином, рис. 36, а). Розгля-
дають зрізи при малому збільшенні мікроскопа і зарисовують.
68
к
Рис 36 Гідра: а — по-
перечний розріз; б —
епітеліально м'язова клі-
тина, б—жалка кліти-
на у спокої; а—жалка
клітина з викинутим кнь
доцилем.
а* / — ектодерма; 2 — мезо-
глея; а —ентодерма; 4 —
кишкова порожнина: 5 —
жалкі клітини,
б / — зовнішня (епітеліаль-
на) частина, 2-* ядро, 5-*
м'язове волокно,
в; 1 — кнідоциль 2 — ядро
З — капсула.
На препараті добре помітна двошарова стінка тіла і кишкова
(гастральна) порожнина всередині. Щоб краще було видно
ектодерму і ентодерму, слід розглянути стінку тіла гідри і при
великому збільшенні мікроскопа. При цьому помітно, що зов-
нішній шар тіла гідри (ектодерма) складається з видовжених
невисоких клітин. Між ними зустрічаються жалкі клітини з
капсулами всередині. На зовнішній поверхні цих клітин можна
помітити тонесенький чутливий відросток (кнідоциль). Внут-
рішній шар (ентодерма) побудований із значно вищих, ніж екто-
дермальнІ, клітин. Висота клітин ентодерми неоднакова. Між
ектодермою і ентодермою відшукують опірну (базальну) пла-
стинку — тонкий прошарок мезоглеї.
Поперечний розріз через тіло гідри зарисовують.
На заняттях і в позалекційний час треба виконати дослід
з регенерацією гідри. Для цього виловлюють скляною трубоч-
кою або піпеткою кілька гідр І вміщують їх у краплю води на
предметному або годинниковому скельці, залитому розтопле-
ним воском. Оперувати треба під лупою маленьким гострим
69
скальпелем або лезом безпечної бритви. Розріз роблять впопе-
рек, приблизно посередині тіла. Відрізані частини переносять за
допомогою скляної трубочки з предметного скла або з поверхні
воску в окремі для кожної частини чашечки з водою і водяни-
ми рослинами. Чашечки накривають склом і щодня міняють у
них воду, щоб уникнути розвитку хижих інфузорій, які напа-
дають на регенерати. На чашечки наклеюють етикетки з датою
операції і з зазначенням, яку частину тіла гідри сюди вмісти-
ли— передню (оральну) чи задню (аборальну). Кожну відрі-
зану частину тіла треба зарисувати і за допомогою лупи або
мікроскопа (при малому збільшенні) час від часу стежити, як
відбувається процес регенерації. Він триває в гідри від 5—6
до 8—10 днів, після чого кожна частина утворює цілу гідру
невеликого розміру, яку треба розглянути і зарисувати.
РЯД ЛЕПТОЛ1ДИ, АБО ГІДРОЇДИ (ЕЕРТОНОА, АБО НУОКОЮА)
Морські форми, які відзначаються чергуванням поколінь:
безстатева генерація, що розмножується брунькуванням (стадія
поліпа), змінюється статевою (стадія медузи). Лише нечислен-
ні види поліпів ведуть одиночний спосіб життя. У більшості
видів вони утворюють колонії, що складаються з численних осо-
бин. Медузи колоній не утворюють.
Робота ЗО. Розглядання тотальних мікропрепаратів
гідроїдних поліпів і гідромедуз
Матеріал та обладнання: фіксовані тотальні препарати гідрополіпів і
гідромедуз, ручні і штативні лупи» мікроскопи» предметні, накривні і годин’
ликові скельця*
Найкращим об’єктом для ознайомлення з лептолідами (гід-
роїдами) є обелія (різні види роду ОЬеІІа — О. §епіси1аіа або
інші), в якої добре виявлене чергування поколінь. Обелії поши-
рені в наших північних І далекосхідних морях, зустрічають! я І
в Чорному морі. Поліпне покоління збирають на літоралі (у
мілководді біля узбереж), де вони утворюють невеликі колоіії,
подібні до гілочок деревця або кущиків. Зібраних гідрої дів
фіксують у 80%-ному розчині спирту або 5—6%-ному розчині
формаліну *.
Замість гідрополіпа обелії або для доповнення можна рсз-
глянути поліп Сотсіуіоріюга ІасизігІз. Його легше здобути, бо
він зустрічається у прісних водоймах — у річках Європейськії
частини СРСР, що впадають в Азовське море, і в самому Азов-
ському морі.
Проведення роботи І опис об’єкта. За допомогою ручної лупи
або при малому збільшенні мікроскопа розглядають невеличкі
1 Тварин, фіксованих у формаліні, за кілька годин до заняття треба
опустити у воду, щоб пари формаліну не заважали працювати.
70
Рис. 37. Будова гідрополіпа обелії:
І — щупальця; 2—жалкі клітини; З — ро-
товий хоботок (Млостом); 4 — ндротека;
5 — гідрант» 5 —* гастральна порожнина;
? — стебельце, # — перидерм; 9 — ектодер-
ма; 10 — ентодерма; // — бластостиль;
12— гонангтй: /5— гонотека; 14 — гонофори
(редуковані медузи); /5— покривна пла-
стинка.
ВІІрІЗКИ колонії гідрополіпів
(рис. 37). Від спільного стов-
бура КОЛОНІЇ ВІДХОДЯТЬ бічні
гілки, на яких сидять окремі
особини поліпів, що мають
назву гідрантів. Загальний
вигляд колонії гідроїдів- зари-
совують. Після цього розгля-
дають під мікроскопом (при
малому збільшенні) тотальний
(цілісний) препарат гідропо-
ліпа, краще забарвлений га-
луновим або борним карміном.
Загальний вигляд поліпа на-
гадує гідру. Тіло гідроїдного
поліпа найчастіше циліндрич-
ної, рідше яйцеподібної фор-
ми. Воно схоже на видовже-
ний вузький мішок. На його
верхньому кінці відшукують
ротовий хоботок (гіпостом) з
ротовим отвором на вершині.
Ротовий отвір оточений віноч-
ком щупалець, на яких, як І
в гідри, розташовані групи
жалких клітин. Щупальця обе-
лії на відміну від гідри суцільні, без порожнин. Як і в гід-
ри, всередині поліпа — гастральна порожнина. Тіло складаєть-
ся з ектодерми І ентодерми, між якими лежить опірна пластин-
ка (мезоглея). Гастральна порожнина продовжується у стебель-
це, яке на відміну від гідри позбавлене підошви. Гастральна
порожнина переходить у спільний стовбур колонії, вкритий про-
зорою оболонкою, що утворює суцільний зовнішній скелет —
перисарк, або перидерм. Це захисне утворення, що надає міц-
ності колонії. Місцями перидерм утворює кільцеві перетяжки.
У частини видів гідроїдів, яких об’єднують у підряд чашечко-
вих {Ткесоркога, або ТНесаіа), перидерм (тека) утворює навко-
ло поліпа (гідранта) прозору чашечку (гідротеку), що має
захисне значення. При подразненні гідранти скорочуються і
ховаються у гідротеці.
В обелії гідротеку добре помітно. У представників підряду
безчашечкових (АіНесаіа), як, наприклад, у Сог^уІорНога, гідро-
теки немає.
Загальну будову гідрополіпа зарисовують.
На гілочках гідрополіпів відшукують видозмінені витягнуті
особини циліндричної форми, позбавлені рота і щупалець. Це —
гонангії — утворення для формування медуз. Всередині гонангія
міститься паличкоподібний бластостиль, на якому розташовані
Рис. 39* Гідромедуза обелія з ниж-
нього боку
І — кільцевий канал, 2 — статониспь
З —рот, 4 — гонади,
6 — радіальний канал, 6 —щупальця
Рис 38 Схематичний поздовжній роз-
різ через Гідромедузу
1 — ентодерма, 5 — кільцевий канал, 3 —
нервова система (нервове кільце}, 4 — па-
рус, 5 — рот 6— гонада. 7 — щупальце,
5 — радіальний канал. 9 —мезоглея, Д7 —
ектодерма // — шлунок
медузоїдні бруньки. З таких бруньок розвиваються малень-
кі медузки. Вони відділяються від бластостиля, відпливають і
переходять до одиночного рухливого існування як статева гене-
рація — медузи. 'Крім такого брунькування медузоїдних особин
у гонангіях гідранти розмножуються і звичайним зовнішнім
брунькуванням, внаслідок якого колонія гідроїдів росте, збіль-
шується кількість особин у колонії.
Одного-двох гідрантів зарисовують разом з гонангіями.
^Дорослі гідромедузи на відміну від сидячо-прикріплених ко-
лоніальних гідрололіпів колоній не утворюють і ведуть пла-
ваючий спосіб життя як організми планктону.
Для розглядання фіксовану медузу обелію переносять на
годинникове скельце і розглядають під лупою. З її будовою
найкраще ознайомитись на тотальних препаратах, забарвлених
галуновим карміном, під малим збільшенням мікроскопа
(рис. 38). Тіло гідромедуз опукле, має вигляд дзвона або зон-
тика. У медузи обелії дзвін плоский, подібний до диска. Медуза
плаває опуклим боком угору (до поверхні води). Під час роз-
глядання будови її найкраще класти опуклим боком донизу.
У медузи розрізняють дві основні частини тіла, випнуту
верхню, що відповідає аборальному полюсу тіла і має назву
ексумбрели, і ввігнуту нижню — субумбрелу — на оральному
боці тіла. По краях дзвона розташовані численні щупальця з
жалкими клітинами. Особливо багато цих клітин біля основи
щупалець. Вони тут утворюють потовщення.
Від дзвона звисає ротовий хоботок (ротове стебельце). Якщо
ротовий хоботок притиснутий зверху, то має округлу форму і
в його центрі видно ротовий отвір. Проте найчастіше на препа-
72
ратах хоботок буває відігнутий, тому ротового отвору не видно,
у більшості видів гідромедуз по краю дзвона (зонтика) лежить
горизонтальна, подібна до кільця м’язова перетинка, що має
назву паруса; вона відіграє важливу роль під час руху медуз
У медузи обели парус слабо розвинений, тому на препаратах
його не вдається розглянути.
Рот медузи відкривається в шлунок, який займає весь хобо
ток. Від шлунка відходять чотири радіальних канали, що впа
дають у кільцевий канал. На препаратах радіальні канали доб
ре видно, а кільцевого каналу найчастіше не помітно. Шлунок
разом з каналами утворює дуже характерну для медуз гастро
васкулярну систему, яка відіграє роль органів травлення І кро
воносної системи Спеціальної кровоносної системи медузи, як
і інші кишковопорожнинні, не мають
У медузи обели в ектодермі дзвона під радіальними канала-
ми розміщені статеві залози (гонади) (рис. 39). Вони округлої
форми, забарвлені в темний колір і добре помітні на препара
тах. Медузи на відміну від поліпів, що розмножуються безста-
тевим шляхом (брунькуванням), розмножуються виключно ста-
тевим способом. Вони роздільностатеві. Проте ознак статевого
диморфізму у них немає, зовні гонади обох статей мають
однаковий вигляд. Якщо розглянути гонади під великим збіль
шенням мікроскопа, то в них можна помітити або великі кліти-
ни— яйця (у самок), або дуже дрібні зернисті клітини — спер-
матозоїди (у самцив).
Медузоїдні генерації чашечкових поліпів, наприклад обелії,
мають назву лептомедуз. У них гонади розташовані під радіаль-
ними каналами гастроваскулярної системи. Безчашечковим по-
ліпам відповідає стадія так званих антомедуз, у яких гонади
містяться в ротовому хоботку. Спільною ознакою всіх гідроме-
дуз є те, що статеві залози в них розвиваються в ектодермі
Із заплідненого яйця у воді розвивається вільноплаваюча ха-
рактерна для кишковопорожнинних двошарова личинка —пли-
нула, вкрита війками. Планули сприяють розселенню морських
кишковопорожнинних. З планули утворюється поліп. Отже, на
відміну від гідри у морських гідроїдних виявлено чергування
поколінь (метагенез).
При розгляданні медуз звертають увагу на характерну для
кишковопорожнинних радіальну, або променеву, симетрію. Вона
особливо яскраво виявлена у формі тіла медуз, розташуванні
радіальних каналів і гонад. За радіальною симетрією побудо
вана у медуз м’язова система, основною частиною якої є розта-
шоване по краю дзвона м’язове кільце. Такий же план будови
має і нервове кільце, що проходить по краю дзвона, де біля
основи розміщених там коротких щупалець під великим збіль-
шенням мікроскопа видно маленькі пухирці — статоцисти. Вони
наповнені рідиною з твердими вапняковими тільцями — стато-
літами. Це органи рівноваги, що забезпечують ритмічну роботу
73
кільцевої мускулатури І сприймають Інфразвукові коливання,
які виникають від тертя хвиль моря об повітря. Цим пояснюють
здатність медуз заздалегідь відчувати шторм, що наближається
з моря. Завдяки цьому вони завчасно відпливають від берегів
і не розбиваються під час шторму.
Медузу зарисовують з позначенням частин тіла.
КЛАС СЦИФОЇДНІ МЕДУЗИ, АБО СЦИФОЇДНІ
(5СГРНО 20А)
Представники цього класу (200 видів) схожі за своєю будо-
вою на гідроїдних, але відрізняються від них вищою організа-
цією. Як І в гідроїдів, у сцифоїдних виявлено чергування
поколінь. Але у них слабо розвинена поліпоідна стадія — сцифі-
стома. Сцифістоми колоній не утворюють. Сцифомедузи дося-
гають чималих розмірів. На відміну від гідромедуз вони не
мають паруса. Статеві клітини у сцифомедуз розвиваються не
в ектодермі, а в ентодермі.
РЯД ДИСКОМЕДУЗИ (О1$СОМЕОи$АЕ)
Робота 31. Розглядання фіксованих ау релін,
або вухатих медуз (Аигеїіа аигііа)
Матеріал та обладнання: фіксовані препарати аурелій, ручні і штативні
лупи, чашки Петрі, скляні посудини з водою, препарувальні голки, квадратні
аркуші чорного паперу.
Аурелії поширені в Чскрному, Білому, Баренцовому морях І на
Далекому Сході. Розмір їх від 5—10 до 40 см у діаметрі. Роз-
лядають медуз, зафіксованих у 5—6%-ному розчині формаліну.
Проведення роботи і опис об’єкта. Медузу кладуть у посу-
дину з водою опуклим боком дзвона донизу. Щоб краще було
видно, посудину, в якій розглядають медузу, ставлять на аркуш
чорного паперу.
Аурелії, як і інші сцифомедузи, подібні до гідромедуз. Тіло
має форму дзвона, в якому розрізняють випнуту верхню частину
(ексумбрелу) і ввігнуту нижню (субумбрелу). По краю дзвона
розміщені дрібні, дуже тонкі щупальця. На відміну від гідро-
медуз у сцифомедуз їх значно більше (сотні) і вони коротші.
Від центральної внутрішньої частини дзвона звисає досить ко-
роткий ротовий хоботок, на нижньому кінці якого розташований
хрестоподібний ротовий отвір, оточений чотирма жолобоподіб-
ними лопатями (ротовими щупальцями), рясно вкритими жал-
кими клітинами (рис. 40). За допомогою щупалець медуза
захоплює здобич — дрібних планктонних організмів і навіть мо-
лодь риб. На нижньому боці ротових лопатей є жолобок, вкри-
тий миготливим епітелієм. Рухом війок цього епітелію медуза
підганяє їжу до ротового отвору. Ротові лопаті формою нага-
дують вуха осла, ним і пояснюється назва цієї медузи.
74
Рис 40 Сцифомедуза аурелія з ниж-
нього боку
1 *- ротові лопаті, 5 — кільцевий канал,
З ** рот, 4 — радіальні канали, 5 — щупадь
ця, 6 ролалії,
радіальні канали гастроваску-
Г астроваскулярна систе-
ма аурелії, як і інших сцифо-
медуз, значно складніша, ніж
у гідромедуз. Рот переходить
у коротку глотку ектодер-
мального походження, а глот-
ка — у центральну частину
гастроваокулярної системи
(травного апарата)—ентодер-
мальний шлунок. Шлунок роз-
міщений всередині тіла меду-
зи і просвічується через стін-
ки дзвона. Він має чотири ки-
пі енькол оді б них вирости, а та-
кож, як і в інших сцифомедуз,
чотири неповні радіальні пе-
регородки, на яких розташо-
вані численні гастральні нит-
що виділяють травні фер-
ити. У гідромедуз таких пе-
'егородОк немає. Розглядають
лярної системи, що відходять від шлунка. В ауреліГ їх 16. Ві-
сім з них розгалужені, а вісім — не мають розгалужень і роз-
ташовані поміж розгалуженими.
Радіальні канали впадають у кільцевий канал, розміщений
по краю дзвона. На препаратах його звичайно не вдається помі-
тити. Під радіальними каналами можна побачити чотири стате-
ві залози (гонади), що мають підковоподібну форму і зв’язані
з стінками кишенькоподібних виростів шлунка. На відміну від
гідромедуз, в яких гонади ектодермального походження, в ауре-
лії та інших сцифомедуз вони розвиваються в ентодермі. Як і
гідромедузи, сцифомедузи роздільностатеві.
По краю дзвона аурелії відшукують вісім маленьких щупа-
лець-— ропалій. Ропалн розміщені навпроти кінців восьми роз-
іалужених радіальних каналів 3 ропаліями пов’язані органи
чуття: вічка і статоцисти з статолітами всередині.
Зарисовують загальний вигляд медузи і н внутрішню бу-
дову.
РЯД ЛЮЦЕРНАРІІ (І-ИСЕРИАРНПА), АБО СТАВРОМЕДУЗИ
(5ТАОР0МЕОО8АЕ)
Робота 32. Розглядання фіксованих люцернарій
Матеріал та обладнання: фіксовані препарати люцернарій, ручні і шта-
тивні лупи, скляні посудини з водою, препарувальні голки
Люцернарія (кисегпагіа диаЛгісогпіз) зустрічається в Чорно-
му, Білому і Баренцовому морях. У Білому морі живе спорід-
нений рід халіклістус (НаІісІу$іи$ осіагаскаїиз). Для вивчення
однаково придатні представники обох родів Зовнішній вигляд
75
Рис. 41. Схема будови лю-
цернарії:
первинні щупальця; 2 — вто-
ринні щупальця, 3 — 5 гона-
ди, 4 — кільцевий канал гастро-
в а ску л яр мої см стем и, 5 — м' яз и;
(? — стебельце (ніжка) з продов-
женням гастроваскулярної си-
стеми; 7 — підошва» 5 — цент-
ральна частина гастроваскуляр*
і будова їх дуже подібні. Живуть
вони на невеликих глибинах, при-
кріплюючись до каміння, водорос-
тей та інших предметів. Фіксують
люцернарій 5—6%-ним розчином
формаліну.
Проведення роботи І опис об’єк-
та. Фіксованих люцернарій розгля-
дають під лупою у посудині з во-
дою (рис. 41). Тіло їх має бокало-
подібну форму. Або-ральний полюс,
що відповідає вершині дзвона Ін-
ших медуз (ексумбрелІ), витягну-
тий у довге стебельце (ніжку), ЩО
закінчується подібною до диска
присоскою (підошвою). У спокій-
ному стані тварина сидить, прикрі-
пившись підошвою до субстрату.
Але вона здатна І пересуватися, ви-
користовуючи ніжку і щупальця.
Проте більшу частину життя лю-
цернарії ведуть сидячо-прикріпний
спосіб життя. Дзвін у люцернарій
нерозвинений, тому вони втратили
здатність плавати. Його залишок
витягнутий у формі лійки. Ораль-
ноі яерожвинп, Ж-крайові ор- ний ПОЛЮС НЄСЄ рОТОВИЙ ОТВІр,
спрямований вгору. Отже, поло-
ження тіла люцернарій протилежне положенню тіла у плаваю-
чих медуз і нагадує поліпів. Навколо рота помітно вісім пучків
попарно зближених щупалець. На восьми коротких первинних
(так званих головчастих) щупальцях пучками розташовані та-
кож численні короткі вторинні щупальця, ЛюцернарІЇ розділь-
ностатеві. Чотири подвійні статеві залози (гонади), схожі фор-
мою на стрічки, просвічують через напівпрозорий покрив тіла.
Між первинними щупальцями видно крайові органи чуття, їх
вісім. До крайових органів від ніжки проходять у вигляді тон-
ких ліній внутрішні перегородки.
Загальний вигляд люцернарії зарисовують.
КЛАС КОРАЛОВІ ПОЛІПИ (АМТН020А)
Коралові поліпи (6000 видів) мають тільки поліпоїдну фор-
му, чергування поколінь у них зовсім не виявлене. Це— морські
тварини, що ведуть бентосний спосіб життя. Більшість видів
утворюють колонії, іноді дуже великі, деякі види одиночні.
У центральній порожнині є поздовжні перегородки (септи).
76
ПІДКЛАС ВОСЬМИПРОМЕНЕВІ КОРАЛИ
(ОСТОСОВ АЕЬІ А)
РЯД АЛЬЦІОНАРІЇ (АЕСУОМАР1А)
Робота 33. Розглядання тотальних препаратів
і зрізів альціоніума (Аісуопіиіп раїтаішп)
Матеріал та обладнання: фіксовані тотальні і препарати зрізів альціоніу-
ма, штативні лупи, мікроскопи.
Найкращим об’єктом для ознайомлення з будовою восьми-
променевих коралових поліпів є поширений у Середземному і
Північному морях альціоніум, або пробковий корал (Аісуопіит
раїтаїит). У морях Радянського Союзу він не зустрічається.
У наших північних морях з представників ряду альціонарій по-
ширені кілька видів еунефтій (рід ЕиперМкуа), але вони дуже
дрібні і не дають такого повного уявлення про будову восьми-
ітроменевих коралів, як альціоніум.
Проведення роботи і опис об’єкта. Альціоніум утворює неве-
ликі деревоподібні колонії. Під штативною лупою розглядають
загальний вигляд колонії цих поліпів І окремих з них, орієн-
туючи їх щупальцями вгору (рис. 42, а). Вони мають вигляд
восьминроменевих зірочокГТЗидовжене тіло альціоніума має
вісім пір’ястих щупалець. Біля основи щупалець розташований
у вигляді щілини ротовий отвір, від якого починається досить
довга трубчаста глотка, що переходить у гастральну кишкову
порожнину (гастроваскулярну). Кишкова порожнина поділена
8 септами (радіальними пе-
регородками) на камери. На
препараті вони мають вигляд
згорток. На перегородках
можна помітити покручені
потовщення. Це ддезентері-
альні нитки (філаменти),
що мають численні дрібні
залозисті клітини, які виді-
ляють травні ферменти. Дві
З ЦИХ НИТОК ДОіВГІ, шість —
значно коротші. У стінках
тіла, переважно всередині
його, можна помітити неве-
личкі скелетні тільця непра-
вильної форми — склерити,
розташовані в мезоглеї.
Загальний вигляд полі-
па зарисовують.
На тотальних препара-
тах під штативною лупою
розглядають поперечні зрізи
Рис. 42. Альціоніум: а—поліп збоку;
б—поперечний розріз на рівні глотки:
в: / — щупальця; 3 — глотка; 3 —септя, 4~
мезентеріальні нитки; 5 — ектодерма, о — скле-
рити, 6; /“Свити; 2 —м’язові валики» 3 —
глотка, ¥ —камери кишкової порожнини, 5 —
ектодерма, $ “ ентодерма.
77
через тіло одного поліпа — на рівні глотки І нижче — через ту
частину тіла, де розміщені мезентеріальнІ нитки (рис.42,б). На
зрізах на рівні глотки добре помітні вісім септ і камери кишко-
вої порожнини між ними. Глотка на препараті має вигляд оваль-
щілини, вистеленої клітинами ектодерми. Стійкій окремих
иер кишкової порожнини складаються з ентодермальних клі-
Лн. Звертають увагу на те, що в зв’язку з наявністю овальної
глотки через тіло коралового поліпа можна про®ести лише дві
взаємно перпендикулярні площини симетрії, а не багато, як в
інших кишковопорожнинних. Отже, для коралових поліпів ха-
рактерна заміна радіальної (багатопроменевої) симетрії дво-
променевою. На одному із звужених кінців глотки е сифоно-
гліф — жолобок, вистелений клітинами миготливого епітелію.
У стінках септ можна помітити невеликі потовщення — м’язові
валики.
При розгляданні поперечних зрізів через тіло альціоніума,
зроблених нижче глотки, добре помітно септи, на внутрішніх
кінцях їх знаходять перерізані мезентеріальнІ нитки.
Поперечні зрізи через тіло альціоніума зарисовують.
ПІДКЛАС ШЕСТИПРОМЕНЕВІ КОРАЛИ (НЕХАСОКАИ.ІА)
РЯД АКТИНІЇ (АСТ1ИІАКІА)
Робота 34. Розглядання фіксованих кінських актиній
(Асііпіа е ції і па) і тотальних поперечних зрізів
через різні частини тіла
Матеріал та обладнання: фіксовані актинії, ручні і штативні лупи, скля-
ні посудини з водою, препарувальні голки, ручні бритви
Кінські актинії зустрічаються в Чорному, Білому І Баренцо-
вому морях. Живуть вони біля берегів на невеликих глибинах
на камінні та Інших підводних предметах. Колоній не утво-
рюють. Фіксують актиній у 4—6%-ному розчині формаліну. Кін-
ська актинія легко переносить тривалі (до 10 днів) перевезення
і навіть пересилання поштою у вологій упаковці з водоростей.
Як показали описані В. П. Герасимовим спостереження Москов-
ського зоопарку, кінська актинія може жити в акваріумі з штуч-
ною морською водою кілька років.
Проведення роботи і опис об’єкта. На фіксованому матеріа-
лі розглядають зовнішню морфологію актинії. У розпрямленому
стані її тіло має більш-менш правильну циліндричну форму.
Воно м'яке, позбавлене скелетних утворень. До субстрату акти-
нія прикріплюється розширеною підошвою. Місце прикріплення
вона може змінювати, переповзаючи за допомогою скорочення
підошви. Проте рухливість її дуже обмежена. На протилежно-
му від підошві оральному боці тіла на невеликому підвищенні
міститься ротовий отвір, навколо якого в кілька рядів розташо-
78
вані численні щупальця (у вели-
ких форм їх 192), шо утворюють
шість концентричних рядів навко-
ло рота. Число щупалець актинії,
як і інших шестипроменевих ко-
ралів, кратне шести. Це харак-
терна ознака всього підкласу.
Між щупальцями і ротом досить
широкий проміжок, що має назву
перистома (або гіпостома). Біля
основи щупалець і по краю пі-
дошви знаходяться невеличкі гор-
бочки. В них розміщені численні
жалкі клітини.
Якщо є жива актинія, стежать
за процесом скорочення її тіла і
Рис 43 Актинія Поперечний зріз
на рівні середини глотки
/ — септи, 2 — глотка, 3— камери гаст-
ровзскулярної порожнини, 4 — ектодер-
ма, 5 — ентодерма, б — мезоглея
втягуванням щупалець при механічному подразненні або при
ловінні здобичі. При скороченні щупальця втягуються всередину
тіла актинії.
Зовнішній вигляд актинії зарисовують.
Для ознайомлення з внутрішньою будовою актинії гострою
ручною бритвою роблять розрізи через її тіло: вздовж — по
середині тіла і впоперек на різних рівнях. На поздовжньому
розрізі розглядають глотку, що має вигляд досить довгої труб-
ки, яка переходить у кишкову (гастроваскулярну.) порожнину.
З порожниною зв’язані численні перегородки (септи). Вони різ-
ні за розміром: одні довгі, інші короткі. На поперечних розрізах
звертають увагу на радіально розташовані септи, що поділяють
гастроваскулярну порожнину на ряд камер. Кількість септ
відповідає кількості щупалець. Перегородки згруповані попар-
но. При поперечному розрізі на рівні глотки знаходять шість
пар перегородок, зрощених з стінкою глотки (рис. 43). Це пере-
городки першого порядку. Між ними розташовані перегородки
другого, третього І т. д. порядків (лежать у проміжках між
сусідніми парами). На стінках перегородок помітні м’язові ва-
лики і мезентеріальні нитки.
Поздовжній і поперечний зрізи через тіло актинії зарисо-
вують.
ПІДТИП НЕЖАЛКІ (АСМІОАНА)
КЛАС РЕБРОПЛАВИ (С Т Е N О Р Н О К А)1
Найхарактернішою ознакою цього класу (близько 90 видів)
є відсутність жалких клітин. Для реброплавів характерний своє-
рідний тип руху —за допомогою восьми рядів гребних пласти-
нок, що містяться на особливих потовщеннях покриву тіла, так
1 Тепер цей клас деякі зоологи ВИДІЛЯЮТЬ в окремий ТЧІЬ
79
званих ребрах, або гребенях. Тому вони і дістали таку назву.
У реброплавів немає чергування поколінь. Розмноження ви-
ключно статеве. Всі реброплави гермафродити.
РЯД ЩУПАЛЬЦЕВІ (ТЕМАСОЬАТА)
Робота 35. Розглядання тотальних препаратів
реброплава плевробрахІЇ (РІеигоЬгасЬіа гЬодосІасіуІа)
і мікропрепаратів поперечних зрізів або розглядання
Вегое сиситіз з ряду Без щупальцеві (А(епіасиіаіа)
дтеріал та обладнання: фіксовані у 5—6% йому розчині формаліну
хзні препарати реброплавів (РІеигоЬгасЬіа або Вегое), препарати зрізів
і тіло реброплава, скляні посудини, ручні і штативні лупи, бритви
У Чорному морі живе дрібний (5 мм завдовжки) реброплав
левробрахія (РІеигоЬгасНіа гкосіоіїасіуіа), що є одним із зви-
чайних компонентів планктону цього моря. У планктоні Барен-
цового моря поширений інший вид цього роду — РІеигоЬгасИіа
рііеие. Вегое зустрічається в Білому, Баренцовому та інших
північних морях.
Проведення роботи І опис об’єкта. У скляній посудині розгля-
дають за допомогою лупи (спочатку ручної, потім штативної)
загальний вигляд реброплава (РІеигоЬгасИіа або Вегое),
Плевробрахія (рис. 44) має майже кулясту або овальну
форму тіла, лише трохи витягнутого в напрямку від нижнього
(орального) до верхнього (аборального) полюса. Тіло майже
прозоре (особливо у живих тварин) і тому досить легко роз-
глянути внутрішню його будову. Від поверхні тіла відходять
два розгалужені щупальця (органи захоплення їжі). У витяг-
Рис. 44 Плевробрахія
/ *• аборальннй орган* 2— щупальця З —
Щупальцева піхва, 4 — меридіональні ка
мали, 5 — «ребра»Ф б — глотка («шлунок*),
7 — рот* Я —радіальні канали. 5* —лійка,
/0 — канали лійки
нутому стані вони перевищу-
ють розміри плевробрахІЇ у де-
сятки разів. Замість жалких
клітин на них є особливі клей-
кі клітини (колобласти). На
фіксованих плевробрахіях щу-
пальця звичайно втягнуті в
особливі порожнини — щупаль-
цеві піхви. Проте їх можна
знайти під покривом тіла, вони
мають вигляд пари потовщень.
На нижньому боці тіла
плевробрахи розташований щі-
линоподібний рот. На проти-
лежному верхньому (абораль-
ному) боці тіла міститься ор-
ган рівноваги — аборальний
орган. Вздовж тіла (від ораль-
ного до аборального боку) по
меридіанах (по так званих
80
Гї
Рис 45 Берое*
/ — гонади, 2—гребні пла
етинки («ребра>). З — ана
стомоза меридіональних на
налів. 4 — ротовий отвір
«ребрах») проходять вісім рядів гребних
пластинок. Кожна пластинка складається
з ряду великих війок, які, ніби весла, за-
грібають воду і поволі пересувають тіло
тварини. їх роботу можна спостерігати
лише на живих об’єктах.
Для реброплавів характерна складна
будова гастроваскулярної системи. Най-
краще її помітно через покрив тіла тва-
рини на живому матеріалі, проте основ-
ні частини можна розглянути і на фік-
сованих плевробрахіях. Рот відкриваєть-
ся до глотки, яку деякі зоологи називають
шлунком, вона ектодермального поход-
ження і тягнеться приблизно на 2/з дов-
жини тіла. Ближче до аборального по-
люса глотка переходить у розширену лій-
ку ектодермального походження. Від зву-
женої верхньої частини лійки відходять
канали, що дихотомічно діляться і утво-
рюють дуже короткі чотири канали. На
препараті вони малопомітні. Крім них
від середньої частини лійки відходять
два короткі радіальні канали, що дихото-
мічно поділяються спочатку на чотири
канали. Вони підходять до країв тіла І
відкриваються у вісім меридіональних
каналів, які тягнуться під ектодермою від
орального до аборального боку тіла під рядами гребних пласти-
нок По зовнішній стінці меридіональних каналів розташовані
малопомітні гонади.
Щоб детальніше розглянути канали гастроваскулярної си-
стеми, треба гострою бритвою зробити кілька поперечних зрізів
через глотку і лійку ллевробрахії.
Загальний вигляд плевробрахії І розташування її органів
зарисовують. Звертають при цьому увагу на те. шо через тіло
плевробрахії можна провести лише дві площини симетрії, а не
багато, як у більшості інших кишковопорожнинних. Одна пло-
щина симетрії проходить через основу щупалець, а друга — че-
рез все її тіло, від орального до аборального полюса. Така
симетрія має назву двопроменевої.
Замість плевробрахії можна розглянути реброплава Вегое
сиситіз Найважливішою відмінністю цього реброплава від
плевробрахії є відсутність щупалець. Розглядають живих або
фіксованих реброплавів. Порівняно з плевробрахіями Вегое
значно більші за розміром, іх довжина досягає 160 мм. Тому
при їх вивченні можна обійтися без мікроскопічних препаратів.
Ці ребропла-ви мають видовжене тіло (рис. 45). Загальний план
81
будови нагадує плевробрахій. Великий роговий отвір займає
весь нижній (оральний) бік тіла, він тупо зрізаний і трохи
сплюснутий. Від цього отвору починається велика глотка, що
тягнеться майже до аборального боку тіла. Тому порожнина
лійки, розташована біля аборального кінця тіла, дуже мала.
Розгалуження меридіональних каналів гастроваскулярної си-
стеми утворюють у стінках тіла тварини анастомізуючу сітку,
її добре помітно з поверхні тіла як на живому, так І на фіксо-
ваному матеріалі. Гонади забарвлені в червонуватий колір, але
добре помітні лише у живих особин. Ряди гребних пластинок
тягнуться вздовж усього тіла Вегое від аборального полюса до
орального.
Загальний вигляд Вегое зарисовують.
ПІДРОЗДІЛ II. ТРИШАРОВІ, АБО БІЛАТЕРАЛЬНІ
(ТВІВЬАЗТІСА, АБО ВІЬАТЕША)
ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ (Р Ь А Т Н Е ЬМ І N ТН Е8)
Тварини з білатеральною симетрією, тришарові. У таких
тварин розрізняють черевний і спинний боки, головний І хво-
стовий (задній) кінці. Тіло листоподібної або видовженої стріч-
коподібної форми, сплющене в дорсо-вентральному напрямку.
Добре розвинений шкірно-м’язовий мішок. Простір між внутріш-
німи органами цілком виповнений паренхімою. Травна система
складається з передньої (ектодерма льної) і середньої (єн то дер-
мальної) кишок. Цестоди, а також деякі турбелярії зовсім не
мають травного каналу. Органів дихання і кровоносної системи
немає. Дихання шкірне. Видільна система протонефридіального
типу. Центральна нервова система складається з парного голов-
ного вузла, від якого відходять назад нервові стовбури, з яких
особливо розвинені два бічні. Статева система, за небагатьма
винятками, гермафродитна. Плоскі черви найбільш примітивні
з білатеральних тришарових тварин. До примітивних ознак на-
лежать: наявність паренхіми, відсутність порожнини, протоне-
фридіальна видільна система, травна система без задньої киш-
ки і ануса, нервова система без гангліїв, відсутність дихальної
і кровоносної систем.
Тип поділяється на чотири класи: ТигЬеІІагіа, Тгетаіоіїа, Мо~
по^епоійеа, Сееіоісіеа.
КЛАС ВІЙЧАСТІ ЧЕРВИ (ТIIЦ В Е ІЕ А ЯІ А)
Плоскі черви з ніжним І дуже скоротливим вкритим війками
тілом. У переважній більшості це вільні форми, живуть у різних
водоймах — морях, річках, ставках, озерах тощо. Деякі ведуть
паразитичний спосіб життя. Відомо понад 3000 видів турбелярій.
82
РЯД ТРИГІЛЛЯСТІ (ТКІСЬАОЮА)
Досить великі війчасті черви. Рот здебільшого посередині
вентрального боку тіла. Кишковий канал з трьох гілок — пе-
редньої і двох задніх.
Робота 36. Розглядання молочно-білої планарії
(Оепдгосоеїшп Іасіеигп) у живому стані,
на тотальних мікропрепаратах
Матеріал та обладнання: живі планарії у невеликих банках, тотальні
мікропрепарати, препарати поперечного зрізу, мікроскопи, препарувальні лупи,
годинникові скельця, предметні та накривні скельця, щіточки, піпетки, квад-
ратики чорного паперу, шматочок воску,
Планарій шукають восени в стоячих водоймах з чистою во-
дою на водяних рослинах, наприклад на лататті. Зустрічаються
планарії також на підводних стеблах оситняку, тілорізу, куши-
ру, ряски. З рослин планарій обережно знімають скальпелем
або шпателем і переносять у низьку широку банку з чистою
водою. На дно банки кладуть опале листя, а на поверхні три-
мають кілька .рясок. Банку обгортають темним папером, а звер-
ху зав’язують марлею або накривають склом. У таких умовах
планарії житимуть цілу зиму, якщо хоч раз на тиждень кидати
їм половинки дощового черв’яка або роздушених молюсків. Го-
дувати планарій можна також водяними осликами, у яких перед
тим відривають кінцівки, білим хлібом або дрібненькими шма-
точками м’яса. Кидаючи планаріжм їжу, треба стежити, щоб
вона не гнила і в банці не було бруду. Міняти воду можна один
раз на три дні. Перегрівання планарії не люблять.
За день до занять треба обов’язково нагодувати планарій,
щоб бус помітний кишковий канал.
Вивчення проводять на живому матеріалі І на тотальних
препаратах. Тотальні препарати виготовляють з червів, які фік-
сують за Гелеем. Для виготовлення фіксатора треба до 91 см3
дистильованої води додати 3 см3 міцної азотної кислоти і 6 см3
40%-ного розчину формаліну. Живу планарію кидають у банку
з фіксатором, після чого, коли тіло її витяглося, переносять у
96%-ний розчин спирту, промивають у ньому, обезводнюють і
вміщують у бальзам.
Проведення роботи І опис об’єкта. Щоб розглянути живих
планарій, їх виловлюють щіточкою з банки і переносять на го-
динникове скельце. Розглядають планарію під лупою, підклав-
ши під скельце чорний папір. Рухаються планарії плавно І по-
вільно. їхні рухи, з одітого боку, зумовлюються рухом війок, що
густо вкривають тіло, з другого боку,-7- скороченням шкірно-
м’язового мішка. Далі живу планарію переносять у краплю води
на предметне скло, накривають накривним скельцем з воскови-
ми ніжками і розглядають під мікроскопом при малому збіль-
шенні (рис. 46).
83
Рис 46 Молочна
плзнарія
І — очні плями 2 —
глотка 3 — гілки кн
шечннка
Спочатку гери такому огляді звертають
увагу на форму тіла планарії. Воно видов-
жене, сплющене в дорсо вентральному нап-
рямку. Довжина досягає 3 см і більше. Пе-
редній кінець тупо зрізаний, задній дещо за-
гострений. На головному кінці є вирости у
вигляді невеликих лопатей, вони рухомі і ві-
діграють роль щупалець Позаду від них роз-
ташована пара очей у вигляді пігментованих
плям. На молочно-білому фоні тіла добре
просвічуються три темні головні гілки кишеч-
ника— одна передня і дві задні, що мають
багато гілочок, які, подібно до головних, за-
кінчуються сліпо. Анального отвору у плана-
рії, як і в усіх плоских червів, немає. Кишко-
ві гілки сходяться в середній частині тіла, де
просвічується циліндрична, мускулиста глот-
ка, яка відкривається на черевному боці тіла
ротовим отвором. Глотка планарії може ви-
пинатися назовні. Планарії — хижаки, вони
живляться головним чином дрібними водяни-
ми тваринами
Зарисовують контури тіла, очі, загальний
вигляд травної системи, відмічаючи сліпе за-
кінчення кишкових стовбурів і їх відгалужен-
ня, ОЧНІ ПЛЯ'МИ.
Розглянувши кишечник і глотку, сильніше
притискують накривне скельце і розглядають
під мікроскопом край тіла планарії, на якому містяться війки.
При спостереженні живих планарій війки їх перебувають у
стані миготливого руху. У шкірі планарії можна також помдти-
ти так звані рабдити—блискучі паличкоподібні утворення. Як-
що нема живих планарій, будову їх вивчають на тотальних
препаратах.
Для розмноження планарії відкладають на підводні предме-
ти яйцеві кокони коричневого кольору, розміром дещо більші
за головку шпильки. В кожному коконі по 5—6 яєць.
Поперечний зріз планарії вивчають на готовому препараті
при малому збільшенні мікроскопа. Стінка тіла складається
з епітелію і мускулатури під ним. Епітелій і мускулатура утво-
рюють шкірно-м’язовий мішок, який покриває тіло планарії з
усіх боків. Порожнина тіла виповнена рихлою тканиною — па-
ренхімою, в якій містяться всі внутрішні органи, В паренхімі
також проходять спинно-черевні мускульні волокна.
Зарисовують поперечний зріз через тіло планарії.
У прісних водоймах поряд з Оепд.госоеІит Іасіешп зустрі-
чаються й інші планарії з ряду тригіллястих. Вони відрізняють-
ся меншими розмірами, дещо іншою формою тіла, темнішим
84
забарвленням Деякі з них мають кілька очей У невеликих
ставках і калюжах часто зустрічається забарвлена в темний
колір Роїусоеііз пі§га.
клас трематоди (трематода)
Плоскі черви з овальним тілом, виключно паразити. Пере-
важна більшість має два присоски — ротовий і черевний. Роз-
виток пов’язаний із зміною кількох поколінь личинок, а також
зміною двох або трьох хазяїнів. Першим проміжним хазяїном
є молюски. При наявності двох проміжних хазяїнів церкарії,
що утворюються в першому проміжному хазяїні, активно або
разом із своїм хазяїном з поживою чи водою проходять у тіло
другого проміжного хазяїна і тут інцистуються в тих або інших
органах і тканинах.
Серед трематод є багато видів, що можуть спричинити се
ред свійських і промислових тварин масові епізоотії. Відомі і
такі види трематод, що завдають великої шкоди здоров’ю лю-
дини В класі Тгетаіосіа відомо понад 5000 видів.
Робота 37. Розглядання живого печінкового сисуна,
або фасціоли (Разсіоіа ЬераНса).
Вивчення його будови на тотальному препараті
і поперечному зрізі
Матеріал та обладнання; фасшольозна печінка з бойні, мокрий препа-
рат печінки вівш з фасцюлами, тотальні препарати фасціоли, мікроскопічні
препарати поперечного зрізу через фасціолу, препарат яйця фасціоли, мікрос
копи, лупи, банки для збирання червів, фізіологічний розчин, скальпелі, пін
цепі ножиці
Печінковий сисун паразитує в жовчних протоках печінки ве-
ликої рогатої худоби і овець Фасцюльозну печінку здобувають
на бойні Місця, де локалізуються паразити, добре помітні —
жовчні протоки потовщені, стінки їх просякнуті вапном. Обе-
режно розрізуючи такі протоки вздовж, можна знайти живих
фасцюл Щоб зняти з них слиз, їх кидають у чашку Коха, в яку
перед тим налили підігрітої води. Вивчення проводять на жи-
вому матеріалі, а також на забарвлених тотальних препаратах
Для виготовлення тотальних препаратів фасцюл стискають
між двома предметними скельцями, перев’язують їх по краях
нитками і опускають на хвилину в киплячу воду. Потім їх пере-
носять в 95%-ний розчин спирту і витримують там деякий час
Після цього обережно знімають одне скельце і знову опускають
фасціолу у 95%-ний розчин спирту, де залишають годин на
п’ять. Потім фасцюл переносять у 70%-ний розчин спирту (на
ЗО хе), у воду (на 15—20 хе) І в галуновий кармін (на ЗО хе).
Після фарбування фасціолу промивають водою, проводять через
спирти зростаючої концентрації, просвітлюють у кар бо л-ксило-
лі і вміщують у канадський бальзам.
Проведення роботи і опис об’єкта. Вивчення проводять на
готових забарвлених тотальних препаратах або на живому
85
Ряс 47 Печінковий сисун (передня третя
на тіла з черевного боку):
/ — ротовий присосок. 2 — глотка. З — кишечник,
4 — черевний присосок, 5 —матка, 6 —сім'яники.
7 — жовточка протока; 8—тільце Меліса, 0 —
лауреріа канал, 10 — яєчник, / і — жовточникн,
12 — сім'япроводи, /5 —сім’яний міхурець, 14 —
статева бурса /5 — цирус Жоаточннки показано
тільки а лівого боку, кишечник — тільки з
праного
Розглядаючи фасціолу під лупою,
матеріалі під препару-
вальною лупою. Бажано
комбінувати вивчення
живої фасціоли з вивчен-
ням тотального препарату.
Печінковий сисун
(рис. 47) досягає З—
5 см. довжини при мак-
симальній іііирині 1 —
1,3 см. Тіло листоподібне,
сплющене в дорсо-вент-
ральному напрямку, в пе-
редній частині розшире-
не. На передньому кінці
є добре помітний конусо-
подібний виступ. До зад-
нього КІНЦЯ тіло поступо-
во звужується. Кутикула
вкрита маленькими ши-
пиками, помітними лише
на гістологічних зрізах
при великому збільшенні
мікроскопа. На тотально-
му препараті їх можна
побачити в передньому
відділі тіла,
перш за все треба відшу-
кати ротовий та черевний присоски. Перший розташований на
вершині переднього кінця тіла. Черевний присосок лежить на
невеликій відстані від ротового, по середній лінії тіла біля осно-
ви конусоподібного виступу.
Вивчення внутрішніх органів слід розпочинати з травної си-
стеми. Вона починається ротовим отвором, розташованим в гли-
бині ротового присоска. Останній переходить у мускулисту круг-
лу глотку ектодермального походження І короткий вузький
стравохід. Ентодермальна середня кишка складається з двох
стовбурів, що відходять від стравоходу паралельно бокам тіла
І досягають заднього кінця тіла, де сліпо закінчуються. Від
стовбурів відгалужуються бічні кишкові гілки також із сліпими
закінченнями. Живляться фасціоли кров’ю з капілярів тканин
хазяїна. Неперстравлені частинки їжі викидаються через рот.
На тотальному препараті кишечник помітний тільки в перед-
ньому відділі тіла, а весь він прикривається органами статевої
системи.
Статева система гермафродитна. Жіноча статева система
міститься в передній частині тіла Яєчник у вигляді товстої
непарної розгалуженої трубочки розташований праворуч від
середньої лінії тіла, трохи позаду від черевного присоска. Від
86
речника бере початок яйцепровід, який недалеко від середньої
лінії тіла розширюється і утворює оотип, де відбувається за-
пліднення яйцеклітин. Тут у нього впадає жовточна протока
і протоки залозок тільця Меліса. Останнє на препараті поміт-
не у вигляді ясно-рожевої плями. Перед тільцем Меліса прохо-
дять петлі матки. При великому збільшенні мікроскопа в кана-
лі матки добре помітні яйця жовтого І коричневого кольору.
Перед черевним присоском матка підходить до статевої клоаки,
в яку вона відкривається поряд з чоловічим статевим отвором
По боках тіла розміщуються добре розвинені жовточники, що
складаються з численних фолікулів. Вони починаються ззаду
від конусоподібного кінця тіла, тягнуться вздовж його бокових
країв І, зливаючись у задній чверті тіла, цілком її заповнюють.
Протоки жовточяиків зливаються в один спільний поздовжній
канал, що йде вздовж тіла фасціоли з обох боків, відмежовуючи
собою жовточники І сім’яники. В передній частині тіла добре
помітні дві поперечні жовточні протоки, які направляються від
боків тіла до середньої лінії, де вони зливаються в жовточний
резервуар. Останній на препараті помітний у вигляді коричне-
вої плями.
Чоловіча статева система складається з парних розгалуже-
них сім’яників, які займають весь центральний простір фасціо-
ли. Іноді на препаратах можна помітити сім’япроводи, що йдуть
вперед у вигляді темних ниток по обидва боки від середньої
лінії і зливаються спереду від черевного присоска в сім’яний
міхур. Останній переходить у сім’явипорскувальний канал, який
закінчується чоловічим копулятивним органом — цирусом. Ци-
рус, сім’явипорскувальний канал І сім’яний міхур містяться в
мускулистому мішечку — статевій сумці. Чоловічий і жіночий
статеві отвори відкриваються у спільну статеву клоаку.
Зарисовують фасціолу, відмічаючи такі деталі її будови
ротовий присосок, глотку, кишечник, черевний присосок, матку,
яєчник, сім’яники, статеву бурсу, жовточники, тільце Меліса
Кровоносної та дихальної систем у фасціоли немає. Дихан-
ня відбувається анаеробним шляхом — без участі вільного
кисню.
Яйце фасціоли розглядають спочатку при малому збільшен-
ні мікроскопа, а потім при великому. Яйце має овальну форму,
жовто-коричневий колір, тонку оболонку. На одному з полюсів
яйця є кришечка, а на другому — плоский горбочок. Всередині
яйця просвічуються жовточні клітини.
Яйце зарисовують.
Препарати з поперечним зрізом через фасціолу вивчають
спочатку при малому збільшенні мікроскопа, а потім при вели-
кому (рис. 48). Зовні фасціола вкрита кутикулою, під якою
є субкутикулярний шар. Кутикула вкрита шипиками. Під суб-
кутикулою помітна світла базальна перетинка, а під нею —
зовнішній кільцевий і внутрішній поздовжній шари мускулів.
Мускульні волокна поздовжнього шару на препараті мають
87
Рис. 48^ Поперечний зріз через середину тіла фасціоли (ліва половина)'
1 — гілки кишечника 2 — жовточники» 3 — спинно черевні мускули 4 — розгалуження
сім'яників, <5 — кутикула, 6 — гілки видільної системи
вигляд тілець неправильно округлої форми. Крім кільцевих і
поздовжніх мускулів у паренхімі можна побачити пучки дорсо-
вентральних волокон.
Кишкові стовбури розсічені головним чином в поперечному
напрямку, деякі — в косому. Стінка їх утворена циліндричними
епітеліальними клітинами. Гілки яєчника перерізані в різних
напрямках, здебільшого в поперечному. Жовточники лежать у
бічних частинах препарату у вигляді невеликих груп клітин.
На зрізах ближче до переднього кінця тіла фасціоли можна
побачити окремі петлі матки, наповнені яйцями. Гілки сім’яни-
ків помітні в середній частині розрізу у вигляді овальних і не-
правильної форми утворень, наповнених зернистою масою.
Зарисовують поперечний зріз через тіло фасціоли.
Робота 38. Вивчення під мікроскопом будови мірацидія,
редії та церкарії печінкового сисуна (Разсіоіа Ьераііса)
Матеріал та обладнання: окремі стадії розвитку фасціоли (мірацидій,
спороциста, редія, церкарія), предметні і накривні скельця, годинникові
скельця, чашки Коха, пінцети, голки, піпетки, мікроскопи
Живу фасціолу переносять на годинникове скельце з неве-
ликою кількістю води; препарувальною голкою видушують з
матки яйця. Для того щоб фасціола сама відклала яйця, треба
її вмістити на деякий час у фізіологічний розчин при темпера-
турі 24—28° С. Далі яйця кладуть у чашку Коха, додають про-
фільтрованої річкової або болотної води і ставлять у термостат
при температурі 24—30° С. При такій температурі в темряві
через 12—16 діб у яйцях розвиваються зародки — мірацидіь
При нижчій температурі розвиток зародків затягується на 3—4
тижні. Оскільки для розвитку зародків в яйцях необхідний до-
ступ кисню, треба кілька разів міняти воду. За півгодини до
початку занять яйця, що були витримані в термостаті зазначе-
ний час, переносять на яскраве світло. Спостерігається вилуп-
лювання мірацидіїв.
88
Дозрілі яйця можна добути й іншим способом, не видавлюю*
чи їх з матки, а збираючи жовч з жовчних проток печінки,
зараженої фасціолами. Тому жовч розводять водою і дають
відстоятися; після цього збирають яйця, що осіли на дно. Щоб
позбутися слідів жовчі, яйця промивають водою.
Личинкові стадії фасціоли (спороцисти, редії, церкарії) до-
бувають у проміжного хазяїна — молюска малого ставковика
(ОаІЬа ігипсаіиіа)' Молюсків кладуть у воду, а щоб при цьому
їх мускулатура розслабилась, воду підігрівають. Після цього
молюсків виймають з води, розбивають черепашку І залишки
її видаляють пінцетом. Личинки трематод розвиваються в пе-
чінці молюсків, яка у черевоногих розташована у верхівці чере-
пашки. Знайшовши печінку, розщеплюють її за допомогою голок
в тій рідині, яка виділяється з тіла молюска. Окремі шматочки
печінки кладуть на предметне скло, накривають накривним
скельцем і розглядають під мікроскопом. Виявлені спороцисти
і редії фіксують 70%-ним розчином спирту 1 з них виготовляють
тотальні препарати,забарвлені галуновим карміном.
Щоб дістати церкарій, молюсків вміщують у склянку з про-
фільтрованою річковою або ставковою водою і залишають
стояти при кімнатній температурі (18—20°). Через кілька годин
(4—24) у верхньому шарі води з’являються дрібненькі рухливі
точки. їх виловлюють піпеткою, переносять у краплю води на
предметне скло і розглядають під мікроскопом.
Проведення роботи і опис об’єкта. Перенесених у краплю
води на предметне скло мїрацидія, спороцисту, редію, церкарію
накривають скельцем і розглядають спочатку при малому, а
потім при великому збільшенні мікроскопа. Якщо немає живих
редій І церкарій, розглядають їх тотальні препарати.
Мірацидій (рис. 49, а). Тіло мїрацидія вкрите війками, дов-
жина його близько 0,2 мм. На передньому кінці мїрацидія є
хрестоподібне вічко. Спереду від нього лежать дві головні зало-
зи, що допомагають личинці проникати в молюск; є зачаток
мішкоподібного кишечника Все тіло виповнено зародковими
шарами.
Спороциста (рис. 49, б, є). Спороциста має вигляд непра-
вильного овального мішка близько 0,1 мм завдовжки. Тіло ви-
повнене зародковими шарами, і у деяких через стінку тіла
просвічують редії першого порядку, що розвиваються всередині
спороцисти.
Редїя (рис 49, а, б). Видовжене тіло редії досягає 1 мм
у довжину На передньому кінці тіла розташований ротовий
отвір, що веде у глотку. Є мішкоподібний кишечник і особ-
ливий отвір для виходу наступного покоління личинок—цер-
карій
Церкарія (рис. 49, є). Овальне тіло церкарії має ротовий і
черевний присоски, глотку, двогіллястий кишечник, зачатки
статевих органів, мозковий ганглій, видільні органи. На задньо-
89
Рис 49. Будова личинок і партеногенетичних поколінь фасціоли а — міра-
цидій, б. в — спороцисти, в яких розвиваються родії, г — редія, в якій роз-
виваються дочірні редії, д—редія, в якій розвиваються церкарії, € — церка-
рія, ж — молодий сисун*
а / — зачаток кишечника, 2 — протонефридій 5-* вивідний канал протонсфридія;
4 —'іародкові клітини (шари), є / — ротовий присосок 2 — кишечник, 2 —черевний
присосок, 4 — ЖОВТОЧНИК, * — хвіст, ж / — ротовий присосок 2 — кишечник, 3 — че-
ревний присосок, 4 — протонефридій, 5 *- жовгочннк
му кінці церкарії розташований довгий, рухливий, мускулистий
хвіст. При уважному спостереженні у церкарії можна помітити
бічні скупчення клітин, які виділяють секрет, що йде на утво-
рення цисти.
Зарисовують окремі стадії розвитку фасціоли.
90
Робота 39. Вивчення будови ланцетоподібного сисуна
(Рісгосоеііит Іапсеаіит) на мікропрепаратІ
Матеріал та обладнання: тотальні препарати ланцетоподібного сисуна,
мікроскопи, препарувальні лупи.
Ланцетоподібний сисун (дикроцелій) паразитує в печінці
овець та великої рогатої худоби. Матеріал можна дістати на
бойні. Зібраних червів фіксують 10%-ним розчином формаліну.
Потім їх здавлюють між двома предметними скельцями, пере-
в’язавши останні міцною ниткою, і витримують кілька годин у
96%-ному розчині спирту, після чого переносять для постійного
збереження у 70%-ний розчин спирту. Для занять використо-
вують тотальні препарати, забарвлені галуновим карміном. Пе-
ред забарвленням сисунів кладуть на деякий час (0,5—1 год)
у воду, щоб відмити спирт. Після забарвлення препарати про-
мивають водою, проводять через
спирти зростаючої концентрації,
збезводнюють в абсолютному
спирті, просвітляють у ксилолі І
вміщують у канадський баль-
зам
Проведення роботи І опис
об’єкта. Розглядають ланцетопо-
дібного сисуна під лупою, потім
його будову детально вивчають
при малому збільшенні мікро-
скопа (рис. 50, б).
Тіло видовжене, сплющене у
спинно-черевному напрямку, зву-
жене до обох кінців, більше до
переднього. Довжина його дося-
гає 5—15 мм. Ротовий та черев-
ний присоски зближені. У гли-
бині ротового присоска лежить
ротовий отвір. Безпосередньо за
ротовим присоском йде невели-
ка мускульна глотка, яка пере-
ходить у стравохід. Останній роз-
галужується на дві бічні гілки
кишечника, які, не доходячи до
заднього кінця тіла, сліпо закін-
чуються.
Між обома присосками, ближ-
че до черевного, в ділянці розга-
луження стравоходу помітно дов-
гасте утворення — це мускульна
сумка копулятивного органа
^цируса). Позаду черевного
Рис 50 Сисун котячий (а) і си-
сун ланцетоподібний (б)'
7 — ротовий присосок, £ —стравохід;
З— гілки кишечника 4— статева бурса,
& — черевний присосок 6 — матка, 7 —
жовточники § — сім'«приймач 3 — яєч
ник, 10 — сім'яники, 11 — видільний
міхур.
91
присоска видно два різко забарвлені карміном утворення
неправильної', іноді дольчастої, форми, ідо лежать навскіс один
проти одного. Це — сім’яники. Позаду заднього сім’яника розта-
шоване невелике забарвлене, як і сім’яники, утворення — яєч-
ник, а поряд з ним — сім’яприймач. Весь простір від сім’яників
і яєчника до заднього кінця тіла заповнений товстими, зігнути-
ми петлями матки, в яких знаходиться величезна кількість яєць.
Наймолодші яйця мають на препараті золотисто-жовтий колір,
саме цим пояснюється світлий колір початкових петель матки.
Старші яйця через те, що їх щільна оболонка не пропускає
просвітлюючих речовин, на бальзамних препаратах мають чор-
ний колір. Заповнені такими яйцями петлі матки помітні на
препаратах у вигляді чорних трубок. Вивідна частина матки
йде у вигляді вузької трубки між сім’яниками, оточує задній
край черевного присоска І відкривається поруч з видовженою
мускульною сумкою копулятивного органа. Жовточники лежать
по боках середньої частини тіла у вигляді дрібних часточок, їх
поперечні протоки зливаються по середній лінії тіла І утво-
рюють резервуар.
Зарисовують сисуна під лупою, відмічаючи деталі його бу-
дови.
Робота 40. Вивчення будови котячого сисуна
(ОрІзійогсЬі. їеііпеиз) на мікропрепараті
Матеріал та обладнання: тотальні препарати котячого сисуна, препа-
рувальні луни, мікроскопи.
Котячий сисун паразитує в печінці кішки, собаки, лисиці та
Інших рибоїдних ссавців, а також у печінці людини. Техніка
опрацювання зібраного матеріалу така сама, як і для ланцето-
подібного сисуна. Вивчають морфологічну будову на тотальних
препаратах.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають мікропрепа-
рат котячого сисуна спочатку під лупою, а потім при малому
збільшенні мікроскопа (рис. 50, я).
Довжина тіла досягає 8—13 мм. Форма тіла видовжена, зву-
жена на передньому кінці І закруглена на задньому. На перед-
ньому кінці тіла помітно слабо розвинений ротовий присосок.
Черевний присосок малопомітний, його шукають за допомогою
мікроскопа. Від глотки йде короткий стравохід, який поділяєть-
ся на дві гілки кишечника, що йдуть майже паралельно до
боків тіла І сліпо закінчуються на його задньому кінці. В задній
третині тіла знаходяться два лопатевих сім’яники, що лежать
в косому напрямку один за одним. Майже завжди між ними
помітний широкий, світлий, злегка зігнутий канал, який закін-
чується отвором на задньому кінці тіла; це екскреторний міхур
видільної системи. Статевий отвір міститься біля переднього
краю черевного присоска. Спереду від сім’яників знаходяться
92
два утворення, що лежать майже поряд. На препаратах вони
інтенсивно забарвлені карміном: менше утворення овальної
форми — яєчник, більше утворення бобоподібної форми — сі-
м’яприймач, Увесь середній простір тіла, між гілками кишечни-
ка з боків, черевним присоском спереду та яєчником ззаду,
зайнятий сильно покрученою маткою; зовнішній отвір її поряд
з чоловічим, біля переднього краю черевного присоска*
По боках тіла, назовні від гілок кишечника, на рівні розта-
шування матки лежать жовточники у вигляді окремих часточок.
На препаратах часто добре помітні також жовточні протоки,
які з’єднуються по середній лінії тіла позаду матки.
Зарисовують котячого сисуна, відзначивши деталі його бу-
дови.
КЛ АС МОНОГЕНЕТИЧІ! І СИСУ Н И (МО N 06ЕУ0І1)ЕА)
Дрібні плоскі черви. Задній кінець розширений і перетворе-
ний у прикріпний диск, на якому містяться хітинові гачки, а іно-
ді присоски. Розвиток моногенетичних сисунів прямий, без зміни
хазяїнів. Личинки за допомогою війок можуть плавати вільно
у воді, а прикріпившись до хазяїна, втрачають їх.
Переважна більшість Мопо^епоійеа — ектопаразити і тільки
деякі з них оселюються в органах і порожнинах, безпосередньо
пов’язаних Із зовнішнім оточенням. Найбільша кількість видів
паразитує на зябрах морських і прісноводних риб. Деякі види
є збудниками серйозних захворювань риби. Кількість видів
Мопо§епоііїеа досягає 1500.
Робота 41, Вивчення будови жаб’ячого сисуна
(Роїузіогпа іпіе§еггіпішп) на тотальних мікропрепаратах
Матеріал та обладнання: мікропрепарати сисунів, мікроскопи, препару-
вальні лупи.
Жаб’ячий сисун (Роїузіота ІпІе§еггІтит) паразитує в до-
рослому стані у сечовому міхурі жаб. Вивчення проводять на
забарвлених тотальних препаратах.
Проведення роботи і опис об’єкта* Розглядають препарат
жаб’ячого сисуна під лупою (рис. 51). Роблять загальний кон-
тур рисунка. Після цього переносять препарат під мікроскоп
і вивчають при малому збільшенні мікроскопа будову прикріп-
ного диска та травної системи.
У витягнутому стані паразит досягає 1 см І навіть більше.
На передньому кінці субтермінальио розміщено ротовий отвір,
задній кінець перетворився на прикріпний диск, який відокрем-
люється від власне тіла легким перетиском.
На диску попарно розташовані шість присосків. Кожен з
них має правильну округлу форму з високим мускульним вали-
ком на периферії. Присоски частково видаються за межі
93
II
Рис 51 Будова жаб’ячого си-
суна
/ — ротовий присосок» 5 — глотка;
З — статеві отвори 4 — сім япровід»
5 — матка 6 — яєчник, 7 — яйцепро-
від» 8 — жовточники 9 — кишечни-
ки 10 — присоски прикріпного дис-
ка, 11 — великі гачки прикріпного
диска
Рис 52 Будова дактилогіруса:
/ — головні залози, 2 — очі, 3 —
глотка, 4 — популярний орган
5 — статевий отвір — матка»
7 — жовточка протока, 8 — піхва,
5 —- яйцепровід, 10 — сім япровід*
11 — яєчник, 12 — кишечник 13 —
сім'яник, 14 — жовточники, /5 — пу-
чок мускулів /6 —крайові гачки:
/7 — центральні гачки
прикріпного диска. Крім присосків у дорослого паразита всере-
дині диска добре помітні два великих хітинових гачки, які вихо-
дять назовні між присосками задньої пари
Травна система починається широким ротовим отвором, який
веде в ротову порожнину і далі в мускульну грушоподібної
форми глотку. Кишечник розгалужений; на препаратах його
добре видно тому, що його порожнина виповнена темною масою.
Дві головні гілки кишечника йдуть вздовж бічних країв тіла,
а від них — численні розгалуження як назовні, так І всередину.
З статевої системи помітний сім’яник, розташований при-
близно в центрі тіла, та витягнутий в довжину яєчник, який
54
лежить у передній третині тіла Петлі матки заповнені яйцями
тільки навесні, в період кладки Матка відкривається в статеву
клоаку поруч з чоловічим статевим отвором. Жовточеі фолікули
у дорослого черв’яка заповнюють всі проміжки між гілками
кишечника і сім’яником.
Зарисовують Роїузіота Іпіеуеггіит, відмічаючи деталі бу
ДОБИ.
Робота 42. Розглядання дактилогіруса (Оасіуіоругиз уазіаіог)
в живому стані та на мікропрепаратах
Матеріал та обладнання: живі або тотальні препарати дактилогіруса,
бінокулярні лупи та мікроскопи
Представники роду ОасіуІо§угиз живуть на зябрах прісно-
водних риб Вони дуже маленькі Найбільшою формою є ІУасіу-
Іоуугиз Vазіаіо^, що паразитує на зябрах коропа і карася. Роз-
глядати краще живий матеріал Хітиноідне озброєння прикрш
ного диска і статевого апарата можна розглянути в живому
стані або на препаратах, вміщених у гліцерин желатин після
фіксації 4% ним розчином формаліну.
Проведення роботи і опис об’єкта. Знаходять £>. иазіаіог при
малому збільшенні мікроскопа, а потім розглядають його при
великому збільшенні (рис 52). Колір живого черв’яка білий,
в середній частині дещо сіруватий Рухи нагадують рухи п’явок
Прикріпившись заднім кінцем, паразит інтенсивно водить перед-
нім, поки не знайде опори, після чого спирається на головні
лопаті, згинається дугоподібно і підтягує задню частину тіла
Довжина Д Vа8Іаіо^ досягає 1,1 мм Тіло витягнуте, звужу-
ється до переднього кінця, дещо розширене в задній чверті,
складається з тулубової частини і прикріпного диска, відокрем-
леного перехватом від тулуба При великому збільшенні мікро-
скопа на диску розглядають серію гачків, з яких 14 дрібніших
розподіляються по периферії диска попарно. У центрі диска
розташовані два більших гачки Зігнуті і загострені їх кінці
випинаються назовні і спрямовані назад
На передньому кінці тіла є чотири лопаті. Ротовий отвір
веде в мускульну глотку Біля переднього кінця глотки помітні
дві пари очей, причому передні дрібніші, ніж задні Безпосе-
редньо за глоткою починаються дві гілки кишечника Вони
йдуть, трохи згинаючись, до заднього кінця тулубової частини
тіла і зливаються спереду від прикріпного диска
Чоловіча статева система складається з одного сім’яника,
що має витягнуту форму, і займає простір перед місцем з’єд-
нання обох гілок кишечника Копулятивний чоловічий орган
має характерну форму у вигляді трубки
З жіночої статевої системи помітний округлий яєчник, роз-
ташований попереду від сім’яника, матка, в якій міститься одне
яйце. Матка відкривається назовні спільним з чоловічою
95
системою статевим отвором. Жовточники розташовані головним
чліном по боках тіла.
Зарисовують Р. Vа8Іаіо^, відмічаючи деталі його будови.
Робота 43. Розглядання тотальних препаратів
спайника парадоксального (Оіріогооп рагайохипі)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати спайника парадоксального,
мікроскопи І препарувальні лупи.
Спайник парадоксальний Оіріогооп рагасіохит паразитує
на зябрах ляща. Для занять виготовляють тотальні препарати,
забарвлені галуновим карміном.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають під лупою
£>. рагаіїохит (рис. 53) І роблять загальний контур рисунка.
Деталі будови розглядають при малому збільшенні мікроскопа.
Оіріогооп рагасіохит — дві з’єднані між собою навхрест герма-
фродитні особини. При цьому статеві протоки зростаються, що
забезпечує перехресне запліднення. З’єднання їх відбувається
ще в личинковій стадії.
Кожна особина досягає не більш як 0,5 слг, має витягнуте
тіло, що поступово звужується до переднього кінця. На зад-
ньому кінці тіло розширюється, переходячи в прикріпний
апарат. На черевному боці прикріпного диска кожної особини
по краях видно чотири пари хітиноїдних прикріпних клапанів.
Кожний клапан має дві стулки з пережимом посередині. При
Рис. 53. Спайник парадоксальний, а—зовнішній вигляд; о — будова статевої
системи:
а' / — рот; 2 — ротові присоски. З — глотка; 4 кишечник. 5 — жовточинкн; 6 комплекс
статевих залоз. 7 — прикріпні клапани,
6; / — жовточна протока; 2 — жовточники, 5^ зовнішній отвір матки, 4^ яєчник, о—»
матка; $ —піхва, 7 — яйцепровід; $ —сім'яник; $ —прикріпні клапани, 10 — сім’япровід.
96
складанні стулок між ними затискуються зяброві листочки; в
такий спосіб і здійснюється фіксація паразита на зябрах.
Ротова порожнина відкривається назовні субтермінально
позаду двох невеликих щупальцеподібних виростів переднього
кінця тіла. У порівняно великій ротовій порожнині помітні два
присоски з мускульними стінками. Далі розглядають глотку
правильної овальної форми, що переходить у мішкоподібну
кишку. Округлої форми сім’яник розташований між обома ря-
дами прикріпних клапанів. Яєчник лежить спереду від сім’яни-
ка. Він витягнутий у довжину. Матка — розширена частина
яйцепроводу—простягається вперед вздовж лівого краю тіла
і відкривається назовні на правому боці тіла.
Яйця Иіріогооп рагаіїохит треба розглядати при великому
збільшенні мікроскопа; вони мають довгі спірально закручені
філаменти. Численні жовточні фолікули займають більшу части-
ну переднього кінця тіла.
Зарисовують спайпика парадоксального, відзначивши деталі
його будови. Окремо зарисовують яйце з філаментом.
КЛАС СТЬОЖКОВІ ЧЕРВИ (С Е 8 Т О / Р Е А)
Тіло стьожкових червів звичайно вузьке, здебільшого видов-
жене, часто стьожкоподібне. Воно складається з головки (ско-
лекса), шийки і стьожки, або стробіли, що поділяється на біль-
шу або меншу кількість члеників; тільки у невеликого числа
видів (Сезіосіагіа, СагуоркШІсІае) тіло не поділене на членики.
Тіло вкрите ніжною, гладенькою кутикулою, під якою міститься
гіподерма І тонкі шари м’язів. Нервова система складається
з парного мозкового ганглію в сколексі І кількох пар спрямова-
них назад нервових стовбурів, серед яких бічна пара розвинена
значно краще, ніж решта. Органів травлення немає. Видільна
система складається з двох поздовжніх головних каналів. Ста-
тева система гермафродитна. Статевий апарат у непочленова-
них цестод один, у почленованих — повторюється в кожному
членику. Життєвий цикл характеризується чергуванням поко-
лінь і зміною двох або трьох хазяїнів.
Шкідливе значення стьожкових червів дуже велике. Багато
видів цестод призводять до дуже серйозних захворювань люди-
ни, свійських і промислових тварин. Відомо понад 3000 видів
цестод.
ПІДКЛАС ЦЕСТОДОПОДІБНІ (СЕ8ТОВАКІА)
Робота 44. Вивчення будови амфіліни (АтрЬіІіпа їоііасеа)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати АгпрШіпа ^оНасеа, препа-
рувальні лупи та мікроскопи.
Амфіліна паразитує в порожнині тіла осетрових риб. З до-
рослих форм виготовляють тотальні препарати.
4 7-й
91
Рис 54 Амфілша'
1 — хоботок 2 — фрон-
тальні залози 3 — матка»
4 — жовточники 5 — а*
м яігикн б — яєчник
7 — яйцепровід 8 — жов
точна протока 9 — піх-
ва 10 — сім явилорску’
вальний канал 11—чо
ловічнй статевий отвір
Проведення роботи і опис об'єкта. Ті-
ло амфіліни листоподібне, 5—20 мм зав-
довжки, іноді 60—70 мм (рис. 54). Пе-
редній кінець звужений, задній — трохи
закруглений
Середню частину двох передніх тре-
тин тіла займають численні сім’яні мі-
хурці. Чоловічий статевий отвір містить-
ся на задньому кінці тіла. Лопатевий
яєчник лежить в задньому відділі тіла.
По боках тіла помітні вузькі смужки
жовточників, які складаються з дрібних
фолікулів. Матка являє собою довгий
канал, що майже тричі проходить вздовж
усього тіла і відкривається на передньо-
му кінці тіла.
Зарисовують амфіліну, відмічаючи
деталі и будови.
ПІДКЛАС СПРАВЖНІ ЦЕСТОДИ
(С Е $ Т О О А)
РЯД ЦІП’ЯКИ (С¥СІ_ОРН¥ИЛОЕА)
Сколекс з чотирма присосками, час-
то має хоботок, на якому містяться гач-
ки Стробіла, як правило, виразно почле-
нована. Сім’яники численні Яєчник ком-
пактний. Жовточник міститься позаду яєчника. Матка самостій-
ного вивідного отвору не має. Статеві отвори відкриваються на
бічних краях проглотид. Розвиток відбувається за допомогою
лише одного проміжного хазяїна
Робота 45, Ознайомлення з будовою неозброєного
(Таепіагіїупсіїпз за^іпаіиз) та озброєного (Таепіа зоїішв) ціп’яків.
Розглядання тотальних препаратів сколексів,
гермафродитних та дозрілих члеників, яєць,
поперечних зрізів через членик
’ Матеріал та обладнання: макропрепарат неозброєного та озброєного
ціп’яків, мікроскопічні препарати (сколекс неозброєного ціп’яка, сколекс
озброєного ціп’яка, гермафродитні та зрілі членики їх, поперечний зріз через
чтеник, яйце неозброєного або озброєного ціп’яка), препарувальні лупи та
мікроскопи
Неозброєний та озброєний ціп’яки паразитують у топких
кишках людини. Матеріал дістають з лікарень, глистогонних
пунктів. Вигнаний з людини паразит добре промивають у воді.
Сколекс з прилеглою до нього шийкою і початком стробіли фік-
сують 70%-ним розчином спирту або 40%-ним розчином фор-
маліну і з нього готують тотальний препарат, забарвлений галу-
на
Рис 55 Сколекс неозброєного ціп’яка а — вигляд збоку, б — вигляд
зверху,
/ — термінальне вгинання, 2 — присосок, 3 —шийка
новим карміном Для виготовлення мікроскопічних препаратів
члеників середньої частини черв’яка їх затискують між двома
скельцями Далі скельця перев’язують нитками і опускають
у 70%-ний розчин спирту. Час від часу скельця рознімають,
щоб дати приплив свіжої рідини до препарату
Шоб вивчити характер розгалуження матки, незабарвлені, пе-
резрілі членики збезводнюють, просвітлюють ксилолом І вміщу-
ють у канадський бальзам Для вивчення гермафродитного ста-
тевого апарата Т. за^таіиз та Т зоїшш фіксовані у стисненому
стані передні членики забарвлюють галуновим або борним кар-
міном, проводять через спирти зростаючої концентрації, збез-
воднюють в абсолютному спирті, просвітлюють і вміщують у
канадський бальзам
Личинкові форми ціп’яків (солітерів) вивчають на фінозно-
му м’ясі. На вичавлених пальцями фінках можна добре озна-
йомитися з морфологією сколекса стьожкового черв’яка.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядаючи свинячих
або бичачих солітерів (ціп’яків) на тотальних спиртових пре-
паратах, звертають увагу на те, що їхнє довге вузьке тіло нага-
дує стрічку Починається воно маленькою голівкою (сколексом)
(рис. 55). Сколекс має органи прикріплення — чотири мускуль-
ні присоски. У свинячого солітера крім присосків на сколексі
є ще віночок гачків, що сидять на особливому хоботку. За ско-
лексом йде непочленована шийка, яка є зоною росту. Від неї
відбруньковуються членики, або проглотиди їх налічується
близько 900 у свинячого І понад 1000 у бичачого солітерів Дов-
жина тіла досягає відповідно 2—3 та 4—10 м. На передньому
кінці тіла членики дрібні, в напрямку до заднього кінця вони
поступово збільшуються і змінюється форма їх Всередині стро-
біли членики квадратні, вони містять і чоловічі, і жіночі стате-
ві органи (гермафродитні членики). Задні хвостові членики
4*
99
довгі і вузькі, в них просвічує матка, заповнена яйцями Це
зрілі членики, які періодично відриваються від стробіли і вихо-
дять разом з фекаліями людини назовні. На бічному краї кож-
ного членика помітні неозброєним оком випинання кутикули,
що неправильно чергуються. Це отвори чоловічих і жіночих ста-
тевих проток.
Вивчають сколекси неозброєного (бичачого) та озброєного
(свинячого) ціп’яків при малому збільшенні мікроскопа Ско
лекс бичачого солітера має кутасто округлу форму діаметром
1,0—2,0 мм, його фіксуючий апарат складається з чотирьох
присосків, розташованих симетрично, навхрест Гачків немає,
тому бичачого солітера називають «неозброєним». Якщо при
виготовленні препарату сколекс був дуже стиснутий або якщо
він розташований на препараті своєю вершиною до ока спосте-
рігача, можна побачити збоку одночасно всі чотири присоски.
В протилежному випадку видно одночасно в одній площині
лише 2—3 присоски, останні стають помітними при опусканні
тубуса мікроскопа Присосок, коли розглядати його зверху,
являє собою досить правильний ввігнутий диск, зовнішній край
якого різко відмежований від навколишніх тканин. Опуклі краї
присоска покреслені в радіальному напрямку завдяки сильному
розвитку в ньому мускулатури В центральній частині видно
заглибину Механізм прикріплення присосків до стінки кишеч-
ника такий, ціп’як сколексом прилягає до слизової стінки ки-
шечника, при розслабленні кільцевої мускулатури присоска в
його порожнині створюється від’ємний тиск, завдяки чому втя-
гуються відповідні ділянки стінки кишечника
За сколексом помітна поперечно зморшкувата шийка. Перші
проглотиди в ділянці шийки наймолодші, дуже ніжні І короткі.
Будь яких систем органів у них непомітно
Сколекс озброєного ціп’яка (ТаепІа зоїшт) відрізняється від
сколскса неозброєного (Таепіагїгу пеках за^іпаіиз) трохи мен
шими розмірами Під мікроскопом крім чотирьох присосків
помітний хоботок, що видається трохи вперед на вершині ско-
лекса Вершина хоботка вкрита хітиновими гачками (їх 24—
28), гачки складаються з широкої частини, що прикріплюється
до покривів хоботка, і вільної частини, трохи зігнутої і своїм
вістрям спрямованої назад Хоботок з гачками є додатковим
органом прикріплення паразита до стінки кишечника
Зарисовують сколекси неозброєного та озброєного ціп’яків
Гермафродитні проглотиди з цілком дозрілим статевим апа-
ратом розташовані в середній частині стробіли (рис. 56, а). Ши-
риною вони дещо перевищують довжину або мають квадратну
форму Вивчати їх найкраще під лупою із збільшенням у 8—10
разів
Гермафродитний членик неозброєного ціп’яка Передній кі-
нець проглотиди завжди легко розрізнити н передній край вуж-
чий за задній край передньої проглотиди і, в свою чергу, зад-
100
12 3 4
б
а
Рис 56 Членики неозброєного щл яка а — гермафродитний членик, б, & —
дозрілі членики
/ — матка 2— сім’яники 5-* внутрішній дорсальний канал видільної системи < — зов
нішнщ центра 11 ііиіі канал видільної системи 5 — сім яні канальні 6 —клапан видільно
го органа 7—яєчник, £ — жовточник, 9 — шкаралупні залози, /0 — поперечний аноста*
моз видільної системи, II — піхва 12 — татева к іоака 73—мішок цируса 14— сім я
провід
ній її край ширший за передній край наступного членика Один
з плоских боків, до якого наближені сім’яники, може бути по-
значений чоловічим або умовно спинним боком, тоді як проти-
лежний, до якого ближче розташований яєчник,— жіночим або
черевним Збоку, приблизно посередині кожного гермафродит
ного членика, помітне кутикулярне заглиблення — зовнішній
статевий отвір Ці отвори чергуються в стробілі — то справа,
то зліва Статевий отвір, оточений валиком у вигляді статевого
сосочка, веде в статеву клоаку, куди спільним отвором відкри-
ваються і сім’явипорскувальний канал, І піхва
Жіноча статева система складається з великого дводольного
яєчника, розташованого в задній частині членика, праворуч і
ліворуч від середньої лінії тіла Ліва лопать яєчника звичайно
розвинута сильніше, ніж права. Від правої і лівої лопатей яєч-
ника в напрямку до середньої лінії тіла відходять короткі яйце-
проводи, не завжди чітко окреслені 3 яйцепроводами сполуча-
ється протока тільця Меліса, помітного у вигляді круглого отво
ру в задній частині членика, між часточками яєчника. Позаду
яєчника, паралельно до заднього краю членика, міститься ко-
роткий, широкий, трикутної форми жовточник. Своєю вершиною
він спрямований вперед До місця з’єднання проток цих органів
(яєчника, тільця Меліса і жовточника) підходить довга труб-
часта піхва, яка призначена для проведення сюди спермато-
зоїдів Піхва відкривається назовні на бічному краю членика
у статеву клоаку На протилежному боці піхва утворює неве-
лике здуття — сш’яприймач
101
Функція окремих частин жіночого статевого апарата і про-
цес запліднення подібні до трематод Запліднене яйце, забезпе-
чене поживними речовинами і захищене шкаралупою, надходить
у матку У ще молодих гермафродитних члениках матка може
бути непомітною Вона прогресивно розвивається в міру над-
ходження до неї яєць Спочатку матка має вигляд розташова
ного посередині вздовж членика невеликого стовбура, нерідко
переривчастого, бо помітно лише ті частини матки, які містять
в собі яйця, потім від матки починають відходити бічні відга-
луження, які повного свого розвитку досягають у проглотидах
задньої частини стробіли.
Чоловіча статева система гермафродитного членика склада-
ється з численних сім’яників, які розкидані у вигляді дрібних
кулеподібних тілець переважно в передній і бічних частинах
членика їхні тонкі вивідні канали зливаються в спільну про-
току, добре помітну на препаратах у вигляді товстого інтенсив-
но забарвленого звивистого тяжа, що йде до статевої клоаки
в якій він закінчується копулятивним органом — цирусом 3 ор
ганів, спільних для всієї стробіли, в членику помітні товсті
світлі канали видільної системи, які тягнуться паралельно кра
ям препарату, по одному з кожного боку Позаду жовточішка
вони об’єднуються поперечним аностомозом На задньому кінці
стробіли поздовжні канали відкриваються назовні кожний
самостійним отвором.
Видільна система протонефридіального типу Паралельно
видільним каналам, ближче до краю членика, йдуть нервові
стовбури, по одному з кожного боку.
Гермафродитний членик, озброєного ціп’яка менший віт,
такого неозброєного ціп’яка Статева система схожа за будо-
вою, але відрізняється тим, що яєчник у цього виду складається
з трьох нерівномірних часточок
Сім’яники (кілька десятків) невеликого розміру, кулястої
форми, розташовані переважно в передній половиш і бічних
частинах проглотиди
Зарисовують гермафродитний членик неозброєного або
озброєного ціп’яка, відзначивши деталі будови
Зрілий членик неозброєного ціп’яка (рис 56, б, в). Мікро
препарат розглядають неозброєним оком або з допомогою лупи
Довжина членика значно перевищує ширину. Задні членики
довгі І вузькі їхні розміри більші за розміри зрілих члеників
озброєного ціп’яка Весь членик зайнятий маткою у вигляді
поздовжнього стовбура з численними (17—35) бічними відгалх-
женнями Ця дуже розгалужена матка витісняє інші частини
статевої системи В порожнині матки добре помітні при мало-
му збільшенні мікроскопа яйця у вигляді золотистих зерен куля-
стої або дещо овальної форми По краях членика, як і на
попередніх препаратах, помітні бічні стовбури видільної си-
стеми.
ЮЙ
а
і.
Рис 57 Стадії розвитку озброєного ціп'яка
б— вивернута фінна, о — сколекс дорослого
членик
а—фшни в свинячому м’яс,
черв яка, а— гермафродитний
У зрілого членика озброєного ціп’яка (рис 57) матка поміт-
на у вигляді поздовжнього стовбура з 8—10 розгалуженнями,
які в свою чергу мають невеликі вторинні гілки На одному
з бічних країв проглотиди на підвищенні міститься статева
клоака
Зарисовують зрілі членики неозброєного та озброєного
ціп’яка
Яйце ціп’яка озброєного
великому' збільшенні мікрос-
копа (рис. 58). Воно є влас-
не ембріональною оболон-
кою онкосфери Форма його
овальна або кругла, шкара-
лупа товста, має коричне-
вий колір, радіально смуго-
вана. Зовні яйце покрите
н іжною оболонкою. В м іст
яйця зернистий, іноді через
або неозброєного розглядають при
Рис 58 Неозброєний ціп’як а — яйце;
б - онкосфера
103
Рис. 59, Поперечний зріз через членик неозброєного ціп'яка*
Г кутикула, 5 — субкутикула, 3 — дорсо вентральні мускули, 4— зовеншиій шар па-
ренхіми, — внутрішній шар паренхіми, 6 — видільний канал, 7 — матка, б — вапнякові
тільця, ' сім яні міхурці, 10 — кільцеві мускутн, //'-поздовжні мускули, /2—нер-
вовий стовбур
оболонку просвічує зародок з 6 гачками. Довжина яйця 0,03—
0,04 лілі. Яйця ціп’яків втрачають ембріональну оболонку від-
разу ж після розпадання або розривання члеників.
Зарисовують яйце ціп’яка.
Зріз через проглотиду ціп’яка неозброє-
ного (рис. 59). Розглядають препарат спочатку під лупою Із
збільшенням у 20 разів, а потім під мікроскопом. Проглотида
на поперечному розрізі витягнута в поперечному напрямку і її
закруглені кінці відповідають правому та лівому бокам члени-
ка Зовні проглотида вкрита щільною добре розвинутою кути-
кулою, під якою лежать елементи шкірно-м’язового мішка. При
великому збільшенні мікроскопа добре помітні витягнуті кліти-
ни зануреного епітелію. В товщі паренхіми помітні два попе-
речні мускульні тяжі, що ділять паренхіму на зовнішню та
внутрішню зони.
Назовні від тяжів, у зовнішній зоні, помітні розрізи поз-
довжніх мускульних волокон. У паренхімі залягають також
спинно-черевні мускульні волокна. Крім того, помітні вапняко-
ві тільця у вигляді округлих утворень, що добре забарвлюю-
ться гематоксиліном.
Всі органи, помітні на зрізі, розташовані в центральній час-
тині паренхіми, тобто між обома тяжами поперечних мускулів.
Тут видно два порожніх овали, що лежать ближче до боків
проглотиди. Це поперечні розрізи бічних каналів видільної
системи. До середини від них помітні поперечні і косі зрізи мат-
ки; в порожнині її каналів місцями залишаються яйця; між
гілками матки і поперечним мускулом одного боку тіла можуть
бути помітними дрібні фолікули сім’яників, заповнені дрібни-
ми клітинами або зовсім порожні. Місцями в паренхімі можна
бачити кінцеві клітини протонефридіїв з вузькими канальними,
що відходять від них.
Зарисовують поперечний зріз через тіло ціп’яка.
101
Робота 46. Розглядання тотальних препаратів
карликового ціп’яка (Нугпепоіеріз папа)
Матеріал та обладнання: мікропрепаратн карликового ціп’яка, мікрос-
копи
Карликовий ціп’як живе в тонкому кишечнику людини. Ви-
вчають його на тотальних препаратах
Проведення роботи і опис об’єкта. Препарат розглядають
при малому збільшенні мікроскопа (рис. 60, а). Довжина кар-
ликового ціп’яка досягає 1,0—4,0 см. Сколекс крім чотирьох
присосків має ще втяжний хоботок з дрібними гачками. За
сколексом іде тонка й довга непочленована шийка. Стробіла
складається з численних (до 100 і більше) коротких членпків.
У члениках, розташованих ближче до сколекса, добре помітно
чоловічу статеву систему — три овальних сім’яники, що лежать
в задній частині членика; один сім’яник розташований на тому
боці, де міститься статевий отвір, а два інших—на протилеж-
ному боці. В передній частині членика міститься овальної фор-
ми сім’яприймач та булавоподібний мішок копулятивного орга-
на, який забарвлений значно інтенсивніше за сім’яники. В гер-
мафродитних члениках іноді можна, помітити і жіночі статеві
органи — парний яєчник, що лежить посередині членика у ви-
гляді дещо витягнутого в поперечному напрямку утворення
з прилеглим до нього ззаду темніше забарвленим жовточни-
ком. Задні зрілі проглотиди заповнені мішкоподібною маткою
з яйцями. Матка закінчується сліпо. Статеві органи відкрива-
ються на лівому боці кожного членика, що є характерною озна-
кою лише для карликового ціп’яка.
Зарисовують загальний вигляд карликового ціп’яка.
Робота 47. Розглядання тотальних препаратів
дорослих ехінококів (Ескіпососсиз ^гапціоаиз)
Матеріал та обладнання: мікропрепаратн ехінокока, макропрепарат фіп-
нн ехінокока, мікроскопи
Ехінокок у дорослому стані живе в кишечнику хижих ссав-
ців. Дістати матеріал можна при розтині собак. Пухирчасту
стадію паразита дістають на бойні. Дорослу форму ехінокока
вивчають на тотальному препараті, забарвленому галуновим
карміном.
Проведення роботи І опис об’єкта. Вивчають тотальний пре-
парат дорослої форми ехінокока при малому і великому збіль-
шенні мікроскопа (рис. 60,6). Довжина стробіли досягає 2,5—
5,5 мм. Вона складається всього з 3—4 члеників, з яких остан-
ній найдовший. Сколекс має чотири присоски і втяжний хобо-
ток, який має два ряди (подвійний віночок) дрібних гачків,
кількість яких дуже варіює; в середньому їх 35—38. Шийка
дуже коротка і за шириною не відрізняється від сколекса.
105
*
Рис 60. Карликовий ціп'як
(а) і ехінокок (5)
/ — сім’яники, 2—матка без
яєць, 3 — мішок цнруса, 4 — піх*
ва, 5 — яєчник, 6 — шкаралупні
залози 7 —матка з яйцями*
5 — статева клоака, ^ — жовточ
ник
Рис. 61 Гарбузоподібний ціп'як:
а — гермафродитний членик, б —
дозрілий членик; в—яйцеві ка-
мери з яйцями
/ —сім яники 2—сім'япровід 3 — МІ-
ШОК цируса, 4 — статева клоака, 5 —
піхва, 6 — яєчник, 7 — жовточник, 5 —
яйцеві камери
Перша і друга проглотиди ще не мають розвинутого стате-
вого апарата. Наступний передостанній членик — гермафродит-
ний. Статева система його не завжди добре помітна Дрібні
кулясті сім’яники (32—40) розкидані по членику головним чи-
ном в його передній частині, проте помітні і в задній. Покру-
чений сім’явипорскувальний канал підходить до краю членика
І закінчується добре розвиненим мішком цируса. Він відкри-
вається назовні в задній частині членика на дні неглибокої ста-
тевої ямки (клоаки). Другий канал, що відходить від статевого
отвору І дугоподібно завертає назад, є піхвою. Ближче до зад-
нього кінця членика лежить яєчник з двох часточок. Безпосе-
106
редиьо ззаду від яєчника, по середній лінії тіла, розташований
інтенсивно забарвлений жовточник. Останній задній членик
зрілий, в ньому міститься лише мішкоподібна матка, що має
вигляд трубки з бічними розгалуженнями, заповненими яйцями
У зв’язку з тим що стінки матки помітні невиразно, створю-
ється враження, що яйця лежать безпосередньо в паренхімі
членика. Яєць може бути від 500 до 800
Зарисовують дорослу форму ехінокока, відзначивши деталі
його будови
Робота 48. Вивчення будови ціп’яка гарбузоподібного,
або огіркового (ОіруІ ідішп сапіпшп)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати сколексів та гермафродит-
них члеників ціп’яка гарбузоподібного
ОіруНдіит сапігшт є звичайним паразитом собак і кішок.
Сколекс фіксують окремо і з нього виготовляють тотальний
препарат, забарвлений карміном. Відривають гермафродитні та
задні членики, стискують їх між двома предметними скельця-
ми, фіксують і виготовляють тотальні препарати, забарвлені
карміном
Проведення роботи і опис об’єкта. Довжина паразита 15- -
20 см і більше. Стробіла складається з видовжених члеників.
Задні з них мають форму огіркової насінини, тому цього ціп’я-
ка часто називають огірковим. На сколексі, що має округлу
форму, помітні чотири присоски у вигляді видовжено-овальних
ямок. Спереду сколекс має втяжний хоботок, вкритий чотирма
рядами дуже дрібних гачків.
Зарисовують сколекс.
Гермафродитні проглотиди (рис. 61) вивчають при малому
збільшенні мікроскопа. Проглотида має видовжену дещо оваль-
ну форму. По боках її симетрично розташовані статеві отвори,
по одному на кожному боці. Ця подвійність статевих отворів,
як і всього статевого апарата, є характерною особливістю род>.
Сім’яники правильної округлої форми розкидані в паренхімі
по всьому членику в просторі між головними стовбурами виділь-
ної системи. Сім’яні канальці від них впадають в бічні покру-
чені сім’явивідні канали, що в свою чергу впадають у мішок
цируса на правому і лівому боках члеників. Цируси відкрива-
ються в статеві клоаки кожного боку.
Дволопатевий яєчник з правого і лівого боку розташований
недалеко від мішка цируса. Комплекс шкаралупчастих залоз
міститься ззаду від яєчника. Від статевої клоаки відходить з кож-
ного боку по піхві, здутій у вигляді сім’яприймача біля шкара-
лупчастих залоз. Матка в напівзрілих члениках має мішкоподіб-
ну форму. У більш зрілих члениках матка розривається і яйця
вільно лежать в паренхімі, яка розростається в проміжках між
скупченнями яєць і утворює таким чином навколо їх особливі
107
капсули. Такі капсули у вигляді сітки заповнюють весь членик
Звичайно видно і канали вивідної системи у вигляді бічних
стовбурів, які йдуть паралельно краю членика.
Зарисовують гермафродитний членик ціп'яка гарбузоподіб-
ного, відзначивши деталі будови.
РЯД ЛЕНТЄЦІ (РЗЕІІООРНУШОЕА)
Тіло, за винятком представників родини СагуоркуІІаеіДае,
почленоване, па сколексі звичайно є дві присисні щілини Жов-
точники парні, розташовані по боках тіла Матка розеткоподіб-
ва або мішкоподібна і має власний зовнішній отвір, що містить-
ся на плоскій поверхні проглотиди. Розвиток пов’язаний Із змі-
ною двох, іноді трьох хазяїнів 3 яйця виходить корацидій
Паразитують у представників усіх класів хребетних тварин.
Робота 49. Вивчення будови широкого лентеця
(ОірйуІІоЬоНігІшп Іаіит) на макро- і мікропрепаратах
Матеріал та обладнання: макропрепарати лентеця широкого мікропре-
парати гермафродитних та зрілих його члеників, плероцеркоїда, яйця, лупи,
мікроскопи
Доросла форма лентеця широкого паразитує в тонких киш-
ках людини, собаки, кота, лисиці та інших рибоїдних ссавців
у місцевостях, де риба становить головне джерело прісновод-
ного промислу (Прибалтика, Карелія). Личинкові стадії роз-
виваються в рачках (циклопах), а потім в мускулатурі риб
(щука, окунь, йорж, линь, форель та ін )
3 члеників різних відділів стробіли виготовляють тотальні
препарати, забарвлені за методом Блажина Якщо є фіксова-
ний раніше матеріал, членики забарвлюють галуновим кар-
міном
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають тотальний
спиртовий препарат широкого лентеця Довжина його стробіли
досягає 2—9 м і більше Спереду є голівка (сколекс), нерідко
відмежована від шийки Стробіла складається з великої кіль-
кості (3000—4000) члеників (проглотид), коротких і широких
у ділянці за шийкою Поступово в напрямку до заднього кінця
тіла проглотиди збільшуються в розмірах Починаючи приблиз-
но з другої третини тіла, в центральній частиш членика просві-
чує бурувата, іноді чорнувата плямочка Це—матка, яка має
вигляд покрученої трубки, заповненої яйцями
Тотальний препарат сколекса розглядають при малому
збільшенні мікроскопа Сколекс має видовжено овальну форму,
закруглену на передньому кінці і звужену на задньому, де вія
переходить у шийку Присосків немає Органами прикріплення
є дві присисні щілини — ботрії Кожна ботрія відмежована дво-
ма губами, які затискають торочки кишечника
Сколекс зарисовують.
108
а
Рис 62 Лентець широкий а
&
— гермафродитний членик, б — дозрілі членики»
в — плероцеркоїд
/ — цирус,
2 — піхва, 5 — матка
7 — Я€ЧНИК 5 — СІМ
4 — жовточна протока 5 — жовточнмки,
яники, і? — сім яііровід./Р — отвір матки
б — оотип,
Тотальний мікропрепарат гермафродитного членика
(рис 62, а) розглядають при малому збільшенні мікроскопа та
під лупою Жнюча статева система складається з дволопатевого
яєчника, який лежить в центрі проглотиди. Дрібні жовточники
заповнюють бічиі частини членика Матка являє собою довгу
нерівномірного діаметра трубку, наповнену яйцями І покручену
в клубок у вигляді розетки Матка відкривається назовні само-
стійним отвором, що лежить посередині членика В передній
частині членика, по середній липі, між двома звивами матки
під мікроскопом можна легко знайти округле утворення — ста-
теву бурсу, в якій поруч відкриваються сім’явипорскувальний
канал і жіноча статева протока — піхва Бік тіла, на якому
відкриваються статеві отвори, черевний Отже, в кожному чле-
нику на черевному боці є три отвори: один чоловічий (отвір
цируса) і два жіночих (отвір піхви та отвір матки) Піхва про-
стягається по середній лінії тіла від статевої бурси назад у ви-
гляді тонкої трубки і впадає в оотип, в останньому об’єднують-
ся разом яйцепровід і протоки жовточпиків, від нього також
починається матка Розрізнити на препаратах оотип не вдаєть-
ся через те, що тут розташовуються петлі матки Функція піх-
ви — проведення в оотип сперматозоїдів, які вводяться до неї
з чоловічих статевих шляхів за допомогою копулятивного орга-
на (цируса).
109
В оотипі відбувається запліднення яєць, після чого вони
оточуються жовточнпми клітинами, покриваються шкаралупою
і потрапляють у матку. Заповнюючись яйцями, матка розроста-
ється, а інші частини гермафродитної статевої системи редуку-
ються.
Більша частина пропотидн, за винятком и середньої час-
тини, зайнята сім’яниками — численними утвореннями у вигляді
круглуватих зерен (600—700) Вони займають бічні поля чле-
ника, розташовуючись в один шар Розміри сім’яників більші
за розміри жовточників і томе їх легко відрізнити від останніх.
Тонкі канальці сім’яників зливаються в спільний випорскуваль-
ний канал, який відкривається у статеву клоаку.
Зарисовують гермафродитний часник широкого лентеця
Тотальний мікропренарат зрілого членика (рис 62, б) вивча-
ють за допомогою л\пи Ширина проглотиди більша за п дов-
жину. Заповнена яйцями трубкоподібна матка займає всю перед-
ню— центральну частину членика. Вона має характерну форму
розетки. У бічних полях проглотиди помітні сім’яники і жовточ-
ники: сім’яники більші за жовточники, слабше забарвлені і
лежать глибше, тому вони стають помітними в іншому оптич-
ному розрізі.
Зарисовують зрілий членик широкого лентеця.
Розглядають за допомогою лупи тотальний препарат плеро-
церкоїда широкого лентеця (рис. 62,д). Це плоскі черв’ячки
завдовжки іноді понад 1 см Тіло їх нсчленисте, зморшкувате;
по боках головного відділу є дві ботр і.
Зарисовують плероцеркоїд широкого лентеця, відмічаючи
ботрн.
Яйце лентеця широкого вивчають при великому збільшенні
мікроскопа. Воно овальної форми, сірувато-коричневого кольо-
ру, покрите тонкою двоконтурною оболонкою. На одному полю-
сі яйця кришечка, на другому — невеличкий горбочок Довжи
на яйця 0,068—0,071 мм, ширина 0,045 мм.
Яйце зарисовують.
Робота 50. Розглядання тотального препарату гвоздика
(СагуорЬуПаепз Іаіісерз)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати гвоздика, лупи та мікрос-
копи
Гвоздик {СагуорКуІІаеиз ІаіІсерз) паразитує в кишечнику
різних коропових риб. Найчастіше заражений цим паразитом
лящ. Вивчають на препаратах, забарвлених карміном.
Проведення роботи І опис об’єкта. Сатуоріїуііаеиз Іаіісерз —
в дорослому стані непочленований стьожковий черв’як з одним
комплексом статевих залоз. Паразит має видовжене тіло (1 —
4 сл<), закруглене ззаду і розширене спереду (рис. 63). Сколекс
неозброєний, з рядом фестонів на передньому краї.
110
2
Рис. 64 Аскарида а — самка; б — статева система сам*
ця
а / — губи. 2 —стравохід, 3 — кишечник, 4 —статевий отвір;
5 — матка б — яйцепровід, 7 — яєчник & — мускулатура, 9 —
бічна лінія, 10 — анальний отвір,
б. 1 — сім’япровід. 2 —сім’яник, 3 — сім'явилорскувальиий ка-
нал, 4 —* задня кишка
Рис 63 Загальний
вигляд гвоздика
І — сколекс 2 — сі
м чинки. З — жовточ-
ними, 4 — сім'япровід:
5 — мішок цируса
З внутрішніх органів помітний лише статевий апарат. Чис-
лені схожі на міхур сім’яники розкидані в центральній зоні
тіла, головним чином в задній його половині. Дуже покруче-
ний сім’я вивідний канал підходить до округлого мішка цируса
і переходить у сім’явипорскувальний канал, який пронизує
собою цирус Останній може висуватись із статевого отвору,
розташованого в задній частині тіла. Короткий яйцепровід,
з’єднавшись з піхвою І жовточною протокою, виходить в покру-
чену коротку нерозгалужену матку. Вона наповнена яйцями
і відкривається назовні безпосередньо позаду чоловічого стате-
вого отвору. Піхва також .підходить до цього отвору. Численні
жовточні фолікули розташовуються двома рядами по краях
тіла і помітні на самому задньому кіпці тіла, за маткою І яєч-
ником.
Зарисовують гвоздика, відмітивши деталі його будови.
Ш
ТИП ПЕРВИННОПОРОЖНИННї, АБО КРУГЛІ,
ЧЕРВИ (№ ЕМА Т Н Е ЬМІ N Т Н Е8)
ПервиннопорожниннІ черви характеризуються несегменто-
ваним, видовженим, найчастіше круглим у поперечному розрізі
тілом, наявністю задньої кишки і анального отвору, а також
видільною системою, побудованою найчастіше за типом прото-
нефридіїв. Нервова система слабо розвинена І тісно пов’язана
з гіподермою. Кровоносної і дихальної систем немає. Статеві
органи трубчастої форми.
КЛАС ВЛАСНЕ КРУГЛІ ЧЕРВИ, АБО НЕМАТОДИ
(НЕМА ТОЙ А)
Тіло нематод найчастіше видовжене, ниткоподібне або вере-
теноподібне, часто загострене в напрямку до обох кінців. За
невеликим винятком нематоди — роздільностатеві організми;
як правило, їхні самки більші за самців. Розвиток нематод
супроводиться періодичним линянням. Паразитичні нематоди
розвиваються прямим шляхом в одному хазяїні або за допомо-
гою проміжних хазяїнів.
Ззовні тіло нематод вкрите кутикулою, під якою міститься
гіподерма. Під гіподермою? лежить мускулатура, що складаєть-
ся з одного шару поздовжніх волокон. Первинна порожнина
тіла аскариди (схизоцель) заповнена рідиною, яка створює
значний тиск. Нематоди живуть у морях, прісній воді і грунті.
Чимало видів ведуть паразитичний спосіб життя.
Нематоди можуть призводити до небезпечних захворювань
людини. Багато з них завдають величезної шкоди народному
господарству як паразити тварин і рослин. Деякі види нематод
знищують комах-шкідникІв сільського і лісового господарства,
будучи паразитами їх. Відомо близько 10 000 видів нематод,
припускають, що їх понад 500 000 видів.
Робота 51. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови
свинячої аскариди (Азсагіз зіішп) на тотальному препараті
і на розтині. Вивчення поперечного зрізу через тіло
аскариди, ізольованих мускульних клітин та яєць
Матеріал та обладнання: зафіксовані або живі аскариди, мікропрепа-
рат поперечного розрізу їхнього тіла, мікроскопи, препарувальні лупи, набо-
ри інструментів для розтину (ножиці, скальпель, лезо безпечної бритви, пін-
цет, ручні лупи, препарувальні голки, шпильки), препарувальні ванночки*
вода і посуд для зливання води після промивання препарату
Свиняча аскарида паразитує в тонких кишках свиней. Мате-
ріал дістають на м’ясокомбінаті або бойні. Якщо не можна
дістати саме цю форму, можна її замінити людською аскари-
дою (Азсагіз ІитЬгісоіЛез), яку одержують з глистсгонних
пунктів. Аскарид переносять у теплий фізіологічний розчин для
112
промивання і вже в чистому фізіологічному розчині зберігають
у теплому місці до наступного дня (при температурі 35—40° С).
У кожну ванночку кладуть самку і самця. Якщо живих аскарид
немає, можна для роботи використати консервований мате-
ріал— в 4%-ному розчині формаліну або в 70%-ному розчині
спирту. В останньому випадку консервацію слід проводити
поступово: спочатку живих аскарид вміщують на 5 днів у 5%-
ний розчин спирту, потім на стільки ж днів переносять їх у
50%-ний і, нарешті, у 70%-ний розчин спирту, де й зберігають.
Проведення роботи і опис об’єкта. Опустивши червів у ван-
ночку, ознайомлюються з зовнішньою будовою самок і самців
Живі аскариди мають жовто-рожевий колір, а консервовані —
ясно-жовтий.
Несегментоване тіло аскариди вкрите щільною блискучою
кутикулою і рівномірно звужується до обох кіпців. Аскариди
роздільностатеві. Самки значно більші за самців (рис. 64, а).
Довжина самок 20—30 см, самців 15—25 см. У самця хвосто-
вий кінець тіла дещо розширений і зігнутий гачком на черев-
ний бік,
Відшукують передній кінець тіла. У самця і самки передній
кінець побудований однаково. Ротовий отвір займає терміналь-
не положення між трьома губами, що мають вигляд бугорків.
Для того щоб краще розглянути губи, їх слід відрізати гострим
скальпелем або лезом, покласти площиною зрізу на предметне
скло І, накривши скельцем, розглянути під малим збільшенням
мікроскопа. Одна з губ відповідає спинному боку тіла аскари-
ди, а Інші дві займають бічно-черевне положення.
Потім розглядають задній кінець тіла аскариди. Анальний
отвір розташований дещо спереду від заднього кінця тіла на
черевному боці І має форму поперечної щілини. Позаду від
нього відокремлюється хвостовий відділ тіла. При розгляданні
хвостового відділу самця в профіль помітні кутикулярні го-
лочки (спікули), що стирчать із статевого отвору; вони мають
значення при копуляції. У самки статевий отвір міститься в
передній третині тіла на черевному боці, він дуже маленький і
малопомітний.
Крізь покриви аскариди просвічують чотири валики гіпо-
дерми, що поділяють шкірно-м’язовий мішок на чотири поздовж-
ні стрічки. Дві з них бічні, а дві інші йдуть по середній лінії
спинного та черевного боків. Бічні лінії помітні краще, ніж
черевна та спинна. Вони мають вигляд темних вузьких смуг,
що утворені потовщенням шкіри (так звані валики). В них про-
ходять видільні канали аскариди. Відповідно до спинної і че-
ревної ліній йдуть нервові стовбури.
Зарисовують загальний вигляд самия І самки аскариди.
Розтин найкраще проводити на свіжому, нефіксованому
об’єкті. При цьому слід мати на увазі отруйні властивості ріди-
ни, яка заповнює порожнину тіла аскариди, І розтин проводити
113
обережно, бо, потрапляючи випадково на слизові оболонки, ця
рідина викликає досить сильне запалення їх Рідина в порож-
нині тіла перебуває під певним тиском, тому при першому ж
розрізі покривів вона звичайно випорскує назовні. Щоб запо-
бігти цьому, рекомендується розтин проводити під водою.
Розтин починають із спинного боку у ванночці з восковим
дном. У самця задній кінець тіла загнутий на черевний бік.
У самки для орієнтації слід знайти на черевному боці тіла ста-
тевий отвір. Орієнтувати тіло аскариди можна також по бічних
лініях, розташовуючи його так, щоб при бічному положенні
цих ліній зверху була б одна губа (дорсальна), а знизу — дві
(вентрально-черевні).
Двома розведеними пальцями лівої руки притискують аска-
риду до дна ванночки в середній частині тіла І надрізують тут
її тіло гострим скальпелем; розріз треба вести лише кіпцем
леза, не занурюючи скальпель в глибину. Далі розводять краї
розрізу препарувальними голками І приколюють їх до дна ван-
ночки, Продовжують розтин другою парою голок, обережно
розрізуючи (розриваючи) голкою покриви, і на відстані 1,5—
2 см від першої пари голок втикають другу. Після цього першу
пару голок замінюють на шпильки, спрямовуючи їх в косому
напрямку, і продовжують розтин. Послідовно замінюють на
шпильки другу пару голок І, таким чином міняючи голки, роз-
тинають аскариду по всій довжині —від губ до анального от-
вору, відгинаючи і приколюючи шпильками стінку її тіла. Після
цього ознайомлюються з внутрішньою будовою аскариди.
Стінка тіла аскариди зсередини вистелена мускульним
шаром, який між двома бічними, спинною та черевною лініями
утворює чотири поздовжні смужки. Завдяки паросткам мус-
кульних клітин, які вільно видаються в порожнину тіла, ці
смужки у воді мають бархатистий вигляд. Порожнина тіла
наповнена водянистою рідиною, яка має у своєму складі вале-
ріанову, капронову та інші кислоти. Простір між органами і
стінкою тіла у аскариди заповнений так званою ізоляційною
тканиною, яка складається з ніжних сильно вакуолізованих
клітин. Останні дуже ніжні, легко розриваються і тому непоміт-
ні при розтині.
Травний апарат починається ротом, що оточений трьома
губами. За ротом йде коротка (близько 1 см) сильно мускулис-
та циліндрична глотка. За нею починається середня кишка,
передня чверть якої сплющена дорсо-всптрально; власне серед-
ня кишка простягається вздовж всього тіла, вона зовсім пряма
і стінки її мають глибокі поздовжні складки. Задня кишка,
різко не відмежована у самок, у самців, навпаки, перетворюєть-
ся в клоаку і, відокремлюючись від середньої кишки кільцевою
складкою, підходить до анального отвору
Далі розглядають статеву систему аскариди. У самки вона
парна. З клубка білих ниток і шнурів, що оточують кишечник,
114
пінцетом вибирають найтоніш — цс яєчники. їх два Кожний
яєчник переходить поступово у товстіший яйцепровід, який в
свою чергу простягається в матку. Остання є товстою звивис-
тою трубкою, яка лежить, як і друга маточна трубка, вздовж
тіла, паралельно кишечнику. Своїми передніми кінцями обидві
матки з’єднуються в тонкий спільний непарний канал — піхва,
що відкривається статевим отвором назовні на черевному боці
тіла Отже, матки, яйцепроводи та яєчники можна відрізнити
при розтині тільки за їх товщиною.
Так само, як це описано для самки, роблять розтин самця
аскариди, особливо обережно проводячи розтин у задньому
відділі. Кишечник, бічні лінії, мускулатура тощо ніяких особ-
ливостей, порівняно Із самкою, не мають. Статеві органи
(рис. 64, б) —така ж нерозривна система трубок різного калібру,
але на відміну від самки статева система у самця непарна Тон-
кий ниткоподібний сім’яник переходить у товстіший сім’япро-
від, який простягається в товсту трубку—сім’явипорскувальний
канал, що відкривається в клоаку.
Відгорнувши трохи вбік кишечник і трубки статевих орга-
нів, розглядають по боках тіла, на його внутрішній поверхні,
поздовжні валикоподібні потовщення — бічні ліші В передній
частині тіла до бічних ліній прилягають по дві великі фагоци-
тарні клітини, розташовані симетрично. Форма їх зірчаста,
колір жовтуватий і буруватий. Ці клітини захоплюють речови-
ни, що підлягають видаленню з організму, і відкладають їх
в цитоплазмі. В бічних потовщеннях (лініях) закладені виділь-
ні канали. На передньому кінці тіла обидва канали з’єднуються
в короткий непарний канал, який спільним отвором відкрива-
ється на черевному боці тіла на деякій відстані позаду від губ.
Задній кінець кожного каналу закінчується сліпо. Канали утво-
рені витягнутою в довжину однією клітиною.
Нервова система складається з двох поздовжніх нервових
стовбурів (черевного і спинного), що лежать у черевному і
спинному валиках гіподерми. Обидва нервових стовбури з’єд-
нуються з навкологлотковим кільцем, яке щільно прилягає до
глотки, на відстані приблизно 2 мм від переднього кінця тіла.
Кровоносної І дихальної систем немає. Дихання анаеробне
Зарисовують розтяту аскариду, відзначивши деталі будови
травної і статевої систем, бічні лінії.
Для вивчення морфологічної будови аскариди розглядають
поперечний зріз через середину тіла самки аскариди, забарвле-
ний гематоксиліном і еозином (рис. 65). Для загальної орієн-
тації зріз розглядають під лупою; детальніше його вивчають
при малому та великому збільшенні мікроскопа. Зовнішню
стінку тіла становить тришарова кутикула, під якою залягає
темніше забарвлений субкутикулярний, або гіподермальний, шар,
що втратив клітинну будову. Гіподерма в чотирьох місцях впи-
нається всередину виступів, ділячи площі поперечного розрізу
] 15
10
Рис;. 65 Поперечний зріз через аскариду
(самка)
/ — спинний нервовий стовбур, 2 — кутикула;
З — субкутикула 4 — кишка, 5 — яєчник, $ —
яйцепровід, 7 — мускульні ф'брили 3 — мат-
ка, 5 — поздовжні мускули 10 — черевний нер-
вовий стовбур 11 — видільний канал, 12 —
рахіс, И*-яєчники
нину тіла, тобто порожнина тіла у
на чотири однакових,
квадранти. Добре розви-
нені бічні впинання гіпо-
дерми пронизані виділь-
ними’ каналами; два інші
(спинний та черевний)
розвинуті слабіше і в
них проходять нервові
стовбури. Проміжки МІЖ
виступами гіподерми за-
повнюють великі мус-
кульні клітини поздовж-
нього мускульного шару.
Кожна мускульна кліти-
на має вигляд довгого
веретена, від центра яко-
го в бік порожнини тіла
виступає міхуроподібний
додаток, де міститься яд-
ро клітини. Периферія
КЛІТИНИ містить у собі
тоненькі скоротливі фіб-
рили. Мускульні клітини
і їх відростки видаються
безпосередньо в порож-
аскариди не вистелена епі-
телієм. Це характерна риса первинної порожнини тіла. В се-
редній частині препарату знаходять неправильної форми розріз
кишечника. Його стінки складаються з одного ряду високих
циліндричних епітеліальних клітин. Поряд з кишечником роз-
ташовані округлої та овальної форми утворення різного діа-
метра. Це зрізи через окремі ділянки статевої системи самки.
Яєчник представлений невеликими округлими утвореннями з
інтенсивно забарвленим стрижнем і радіусами, що відходять
від нього і надають зрізу вигляду коліщатка. Округлі зрізи
більшого діаметра заповнені неправильної форми яйцеклітина-
ми. Це розрізи яйцепроводів. Два великих майже круглих зрі-
зи з добре виявленою периферичною зоною І з великою кіль-
кістю оформлених яєць у просвіті є зрізами матки.
Зарисовують поперечний розріз тіла аскариди.
Ізолювання мускульних клітин аскариди Зафіксовані у 10%-
ному водному розчині формаліну аскариди перед заняттям
розрізують бритвою на поперечні шматки завдовжки близько
1 см з передньої та середньої частини тіла. Беруть шматок
аскариди в гліцерині, ножицями розрізують його вздовж і дво-
ма препарувальними голками відокремлюють під гліцерином
кутикулу. Після цього голками розщеплюють клітини мускуль-
ного ряду по довжині (голки розводять при цьому впоперек)
116
і виділяють окремі клітини. Роботу проводять під препару-
вальною лупою. Вдало ізольовані клітини вміщують у гліцерин
або гліцерин-желатин. Ізольовані мускульні клітини можна
одержати також, мацеруючи відрізки стінки тіла аскариди,
що залишилися після розтину, в 20%-йому розчині їдкого калі
протягом кількох годин. Потім матеріал струшують у пробірки,
які добре закупорюють. При цьому клітини відокремлюються
від кутикули, яка піддається дії їдкого калі. Після осідання
клітин на дно пробірки їдке калі зливають. Матеріал добре
промивають водою, забарвлюють гемалауном, знову проми-
вають водою і звичайним способом вміщують у канадський
бальзам.
Зарисовують кілька клітин І відмічають: 1) скоротливу час-
тину, яка має видовжену веретеноподібну форму з загострени-
ми кінцями і поздовжньо посмугована завдяки диференціації
цитоплазми на скоротливі фібрили; 2) цитоплазматичну час-
тину, яка має вигляд відростка, що виходить від середини ско-
ротливої частини. Форма його мінлива. Ця частина складаєть-
ся з недиференційованої зернистої цитоплазми; 3) ядро кліти-
ни, яке міститься в основі цитоплазматичної частини.
Щоб виготовити препарат яйця, вирізують невеликий шма-
ток матки недалеко від місця злиття в непарний канал, беруть
препарувальними голками трохи її вмісту і переносять на пред-
метне скло в краплю води. Препарат накривають скельцем і
розглядають при великому збільшенні мікроскопа. Запліднені
яйця вкриті товстою багатошаровою оболонкою, що захищає
зародок від дії несприятливих факторів зовнішнього середови-
ща. Зовнішня оболонка крупнобугриста, білого кольору. Яйця
можуть перебувати на різних стадіях розвитку (на стадії двох,
чотирьох, восьми і більше бластомерів).
Зарисовують кілька яєць на різних стадіях розвитку.
Робота 52. Розглядання самців та самок
гострика дитячого (ЕпіегоЬіив гегтісиїагіз)
Матеріал та обладнання: тотальні мікроскопічні препарати самок і сам-
ців гострика дитячого, мікроскопи
Гострик дитячий є одним з найбільш поширених паразитів
людини на всій земній кулі. Живе в тонкому і товстому кишеч-
нику, переважно у дітей. Для вивчення використовують мікро-
препарати.
Проведення роботи І опис об’єкта. Розглядають мікропре-
нарати самки та самця гострика при малому збільшенні мікро-
скопа. Самка (рис. 66, а) завдовжки 8—13 мм, самець — близь-
ко 2—5 мм. Форма тіла веретеноподібна. Задній кінець самця
спірально закручений, у самки він шилоподібно видовжений
П7
Рис 66 Паразитичні нематоди а — гострик дитячий (самка), б — яйце
гострика, б — волосоголовець (самець), а — яйце волосоголовця
/ — рот 2 — лухирцетюдібне здуття кутикули, 5 —стравохід 4 — його здуття
5 — кишечник, б — яєчник, 7 — анус, 8 — матка, 9— иіхва, /9 — я шочии статевий
отвір
і загострений. Передній кінець гострика оточений прозорим
міхуролодібним розширенням кутикули (везікула). Рот, оточе-
ний трьома губами, веде до стравоходу, який, поширюючись,
утворює бульбус (кулясте здуття). В останньому містяться ку-
тикулярні жувальні пластинки. Далі йде кишка, що закін-
чується анальним отвором на деякій відстані від заднього кінця
тіла У самки в передній третині тіла на черевному боці містить-
ся статевий отвір. Статеві системи самця і самки побудовані
так, як у аскариди, В копулятивній сумці самця є одна ешкула.
Зарисовують самку і самця гострика
Яйце (рис. 66, б) має форму несиметричного овала в зв’язку
з тим, що один з його боків сплющений Довжина 50—60 мкм,
ширина 20—ЗО мкм, Ззовні яйце вкрите багатошаровою без-
барвною оболонкою Всередині яйця можна побачити личинку.
Зарисовують яйце гострика.
118
Робота 53. Розглядання вологих препаратів волосоголовців
(ТгісИосерЬаІиз ігісіїіига або Т. зиіз). Вивчення будови яйця
Матеріал та обладнання: вологни препарат волосоголовця, мікропрепарати
яєць
Волосоголовець (ТгісИосерНаїиз іпсИіига) живе головним
чином у сліпій кишці людини, заходить також у червоподібний
паросток, може бути і в інших відділах товстої кишки Крім
людини паразитує ще у мавп За відсутністю людського воло-
соголовця для заняття можна використати свинячого (ТпсНо-
серНаІиз зшз) або овечого (ТпсИосерНаІиз оуіз). Цих волосого-
ловців можна дістати на м’ясокомбінаті або на бойні
Проведення роботи і опис об’єкта. Вивчають волосоголовців
(рис 66, є) на годинникових скельцях з водою. Просвітлюють
їх у молочній кислоті Для цього їх переносять на предметне
скло в краплю кислоти, накривають накривним скельцем і
розглядають такі тимчасові препарати при малому збільшенні
Мікроскопа.
Самок і самців розглядають під лупою Довжина тіла пара-
зита 3—5 см Тіло волосоголовця виразно поділяється на дві
частини, різні за товщиною Передній довший кінець звужений
у волосину. Цим кінцем паразит заглиблюється в слизову обо-
лонку кишки і живиться кров’ю. Короткий задній кінець —
потовщений В ньому розташовані кишечник і статева система
Щільна кутикула, що окутує тіло волосоголовця, не дає змоги
розглянути будову внутрішніх органів
Після ознайомлення під лупою з зовнішньою будовою воло-
соголовця переходять до огляду самця І самки в молочній кис-
лоті. При малому збільшенні мікроскопа спочатку розгляда-
ють самця, а потім самку Кутикула передньої частини голов-
ного відділу поперечно посмугована. Статеві органи самця —
сім’яник, сім’япроводи, сім’явипорскувальний канал, є одна
спікула Статеві органи самки — яєчник, яйцепровід, матка,
піхва
Зарисовують самку І самця волосоголовця
Мікропрепарат яйця волосоголовця розглядають при вели-
кому збільшенні мікроскопа Колір яйця золотисто жовтий або
коричневий Оболонка товста. Форма характерна—барильце-
подібна на полюсах є втулкоподібні світліші утворення Дов-
жина яєць близько 0,05—0,054 мм, ширина 0,022—0,023 мм
Зарисовують яйце волосоголовця.
Робота 54. Розглядання мікропрепаратів з м’язів,
у яких містяться личинки трихінел (ТгісЬіпеІІа зрігаїіз)
Матеріал та обладнання: тотальні мікропрепарати м’яз'в з шкапсульо-
ваними личинками трихінел
ТгісИіпеІІа зрігаїіз паразитує ь дорослому стані в кишечни-
ку людини та різних тварин як хижих (свійських і диких), так
119
і гризунів і копитних У личинковому стані трихінела капсу-
люється в м’язах тварин. Личинковий матеріал найпростіше
взяти з бойні від трихінельозних ^свиней Трихінельозне м’ясо
тримають 24—48 год у 90%-ному'розчині спирту, після цього
переносять на кілька годин у 70%-ний розчин спирту, потім
у воду і, нарешті, в суміш води і гліцерину (1 : 1). Л4аленькі
шматочки м’яса розщеплюють якнайдрібніше вздовж м’язових
волокон і досліджують у краплі суміші гліцерину під мікро-
скопом Якщо для дослідження беруть м’ясо, консервоване 5%-
пим розчином формаліну, то для просвітлювання заздалегідь
додають кілька крапель гліцерину або 1%-ного розчину оцто-
вої кислоти Для розчинення вапна в капсулі додають до пре-
парату 5% ний розчин соляної кислоти.
Звичайно препарати вивчають на забарвлених карміном і
вміщених у бальзам.
Проведення роботи і опис об’єкта. Довгі циліндричні мус-
кульні волокна на препараті мають темпо-червоний колір, роз-
ташовані паралельно одне одному. Поперечна посмугованість
надає їм рубчастого вигляду При уважному вивченні препара-
ту по ходу мускульних волокон зустрічаються утворення непра-
вильної овальної форми, які нагадують лимон. Це і є трихіне-
льозні капсули. Розмір Іх коливається від 0,26 до 0,66 лій
завдовжки і від 0,21 до 0,41 мм завширшки Крізь прозору дво-
контурну сполучнотканинну оболонку капсули помітно спірально
згорнену трихінелу, що занурена в дрібнозернистий вміст кап-
сули (рис 67). На полюсах капсули іноді лежить по 2—3 жи-
рових клітини Під впливом паразита мускульне волокно деге-
нерує і перетворюється у дрібнозернисту масу Слід зауважити,
що лимоноподібна форма капсули не є постійною Залежно від
тиску прилеглих мускульних волокон капсула може бути оваль-
ною, круглою або грушовидною. Здебільшого в капсулі одна
трихінела, проте їх може бути дві або навіть три, так само
в одному мускульному волокні може бути кілька капсул Не-
рідко в м’ясі можна знайти капсули, стінки яких насичені
вапном Якщо демонструється препарат мускула з ранніми ста-
діями розвитку трихінел (у перші 2—3 тижні після зараження),
можна побачити, що личинки лежать під сарколемою мускуль-
ного волокна або у витягнутому стані, або зігнувшись. Сполуч-
нотканинної капсули навколо паразита ще немає
Зарисовують інкапсульовані личинки трихінел
Дорослі трихінели живуть у нижньому відділі тонкого
кишечника Самки їх завдовжки від 3 до 4 мм, самці — від 1,4
до 2 мм Ротовий отвір, розташований на передньому кінці, веде
в стравохід Останній переходить у середню кишку. Задня кишка
закінчується анальним отвором на задньому кінці тіла Статева
система, як і в аскарид, має трубчасту будову. Статевий отвір
у самок відкривається в передній третині тіла У самця спікул
немає.
120
я
Рис 67 Трихінела спіральна а — Ічкапсульованз личинка, б — личинка що
проникла в мускульне волокно, в—разні фази звапняковіння капсуїн
/ — мускульне волокно, яке дегенерувало, 2—нормальне мускульне волокно, 3 ~ стріха
капсуля, 4 — личинка
КЛАС СКРЕБЛЯНКИ (АСАХТНОСЕРНАЕА)
Скреблянки мають видовжене здебільшого циліндричне ТІЛО
До заднього кінця воно трохи звужене Па передньому кінці
тіла є циліндричний, рідше округлий, втяжний хоботок, вкри-
тий гачками Всі без винятку скреблянки—паразити. Розвиток
скреблянок пов’язаний з перетворенням і зміною хазяїнів
Дефінітивними хазяїнами є різні хребетні тварини, а проміж-
ними— ракоподібні та комахи. Відомо близько 500 видів
скреблянок.
Робота 55. Розглядання мікропрепаратів самок І самців
риб'ячої скреблянки (АсапНіосерЬаІиь ІисіІ)
Матеріал та обладнання: мікронрепаратн скреблянок АсапіКосеркаїиз
Іиси , препарувальні лупи та мікроскопи
Риб’яча скреблянка паразитує в кишечнику ряду хижих
прісноводних риб (в окуні, йоржі, щуці, миньку та ін ). Стінку
кишечника розрізують ножицями вздовж. Скреблянки занурені
у стінку кишки Щоб узяти їх звідти, зіскоблюють скальпелем
з внутрішньої поверхні кишки епітелій разом з паразитами
121
Рис 68 Риб'яча скреблянка
а — самка, б — самець
а 7— хоботок. 2 — піхва хоботка,
Д— лемічски, 4— ретрактор лем ніс*
ка. 5 — петрактор піхви хоботка.
0 — яйця та яицевї грудки 7 — ма-
точини дзвін $ — матка 9 — піхва.
70 — зовнішній статевий отвір
б /*™ле5іміск 2 — ретрактор піх-
ви хоботка, З — сім’яники 4 — це-
ментні залози 5 — конулятнвна
бурса.
Останніх переносять у годиннико-
ве скельце з фізіологічним розчи-
ном, змивають слиз і бруд, вміщу-
ють у краплю води на предметне
скло і накривають накривним
скельцем. Для виготовлення то-
тальних препаратів скреблянок
фіксують у 70%-ному розчині спир-
ту або 10%-ному розчині формалі-
ну в трохи здавленому стані, до-
даючи фіксатор збоку під накривне
скельце Потім їх забарвлюють у
розведеному галуновому карміні
протягом тривалого часу. Прове-
дення через спирти повинно бути
дуже поступовим, тому що покри-
ви скреблянок погано проникні. При
просвітлюванні в ксилолі слід особ-
ливо ретельно додержуватись по-
ступовості, додаючи ксилол по-
троху до абсолютного спирту. Іноді
скреблянок проколюють тонкими
голками. Якщо немає можливості
одержати матеріал з риб, його
одержують з жаб, в кишечнику
яких паразитуєскреблянкаАсапІЇїо-
серггаїиз гапае, подібна за будовою
до АсапІЇїосерігаІиз ІасІІ.
Проведення роботи І опис об’єк-
та. Під лупою розглядають мікро-
препарати самки та самця Асап-
ІНосерІгаІиз Іисіі (рис. 68). Цилінд-
ричне тіло, витягнуте в ширину,
трохи розширюється в передній
частині. Довжина самки від 8 до
17 лізі, самця від 4,5 до 8 мм. Тіло
поділяється на дві частини: тулуб
і хоботок. Більша частина хоботка
вкрита гачками, основа його, на
якій гачків немає, називається ший-
кою. Хоботок рухливий і може за-
гинатись, а також має здатність
втягуватись всередину тіла, в спеціальний футляр — піхву хо-
ботка. Втягування хоботка здійснюється за допомогою спеці-
альних мускулів — ретр акторі в, які прикріплюються одними
кінцями до вершини хоботка, а другими — до кінця піхви. Під
час їх скорочення втягується всередину порожнини хоботка
його передній кінець, а потім і весь хоботок. При цьому рідина
122
з порожнини хоботка перекочується в піхву. При випинанні хо-
ботка розслаблюється його ретрактор. Сильним скороченням
мускулів піхви створюється тиск, який вивертає хоботок назовні
і рідина з піхви перекочується знову в порожнину хоботка. Піх-
ва хоботка утримується у певному положенні, по-перше, завдя-
ки мускулам — ретракторам піхви і, по-друге, завдяки так зва-
ному лігаменту. Лігамент тягнеться назад і є порожнім всере-
дині тяжем з мускульними стінками, який прикріплюється ззаду
до вивідних шляхів статевої системи.
У стінці тіла можна побачити лакунарну систему гіподерми.
Дві поздовжні бічні лакуни з’єднують численні поперечні (кіль-
цеві) лакуни. На передньому кінці тулуба слід відзначити два
витягнутих у довжину утворення, які розташовані в порожнині
тіла, праворуч і ліворуч від піхви хоботка і дещо заходять за
його кінець. Це лемніски, які є своєрідними виростами гіпо-
дерми шийки хоботка. В задній частині піхви хоботка навіть на
тотальному препараті можна побачити нервовий ганглій у
вигляді овального утворення в просвіті.
Чоловіча статева система, складається з двох овальних сім’я-
ників, які розташовані один за одним в середній третині тіла.
Обидва сім’яники підвішені на лігаменті. Від кожного сім’яника
відходить довгий тонкий сім’явипорскувальний канал. Кана-
ли зливаються разом позаду комплексу цементних залоз, утво-
рюючи спільний сім’япровід Секрет цих залоз після копуляції
закупорює жіночий статевий отвір. Сім’япровід після впадання
в нього проток цементних залоз входить у товщу копулятив-
ного отвору, переходячи в сім’явипорскувальний канал, який
видається в просвіт копулятивної сумки. Статевий отвір від-
кривається на вентральному боці заднього кінця.
Зарисовують самця А. Іисіі, відмічаючи деталі будови.
Розглядаючи під лупою самку риб’ячої скреблянки, зверта-
ють увагу на те, що яєчників у дорослої самки немає, вони
рано розпадаються на численні групи яєць, так звані яйцеві
грудки, які плавають у порожнині тіла. В яйцевих грудках міс-
тяться яйцеклітини на різних стадіях розвитку. Довгасті зрілі
яйця мають веретеноподібну форму, вони відокремлюються від
грудок і плавають вільно в порожнинній рідині, де і заплідню-
ються, а потім викидаються назовні через вивідні шляхи жіночої
статевої системи.
Статева протока самки починається відкритою в порожнину
тіла мускульною лійкою, що називається дзвоном матки. Дзвін
переходить у два яйцепроводи, які впадають вузьким отвором
у непарну матку. З яєць, що потрапляють у лійку, лише заплід-
нені завдяки їх видовженій веретеноподібній формі і гладень-
кій шкаралупі просуваються за допомогою скоротливих рухів
мускульних стінок дзвона в яйцепроводи. Далі яйця потрапля-
ють у матку, а звідти виходять назовні. Яйцеві грудки, потра-
пивши у дзвін матки, через свої великі розміри не проходять
123
у матку І виштовхуються назад у порожнину тіла крізь особ-
ливу щілину, розміщену на спинному боці дзвона. Так само ви-
штовхуються назад у порожнину тіла недозрілі округлої форми
яйця.
Зарисовують загальний вигляд самки, відмічаючи яйцеві
грудки та яйця.
КЛАС КОЛОВЕРТКИ (РОТАТОРІ А)
Коловертки — дрібні водяні тварини, що живуть переважно
в прісній воді. Тільки незначна кількість їх живе в морях Де-
які види коловерток ведуть паразитичний спосіб життя. Розміри
їх тіла мікроскопічні, не перевищують розмірів великих інфузо-
рій. Характерною рисою коловерток є стала кількість клітинних
елементів їхнього тіла (900—960). Коловертки — хижаки. Зни-
щуючи велику кількість мікроорганізмів, вони сприяють біоло-
гічному очищенню водних басейнів. Відомо близько 1500 видів
коловерток.
Робота 56. Розглядання під мікроскопом у живому стані
коловертки Ерірйапез зепіа
Матеріал та обладнання: культура коловерток, мікроскопи, предметні та
накривні скельця
В акваріумах і в різних дрібних водоймах часто можна знай
ти досить великих (до 0,5 аьи завдовжки) самок Ерірігапез зеп-
іа. Самці цієї коловертки, як і усіх піших видів, зустрічаються
рідко
Проведення роботи І опис об’єкта. Беруть краплю культури
з коловертками і переносять на предметне скло. Спостерігаючи
живих коловерток при малому збільшенні мікроскопа, звергають
увагу на характер руху, що зумовлений присутністю на перед-
ньому кінці двох віночків війок — так званого коловертного апа-
рата
Головний кінець трохи відокремлений від тулубового (рис
69, а) На задньому звуженому кінці немає різко виявленого
(як у багатьох інших коловерток) відділу «ноги», а є лише
роздвоєний придаток («пальці») з клейкими залозами Для де-
тальнішого вивчення коловертку слід зупинити, накривши її
накривним скельцем з восковими ніжками; по черзі злегка на-
тискують на ніжку голкою і обережно відсмоктують виступаючу
з-під скельця воду фільтрувальним папером, стежачи при цьому
за коловерткою, щоб її не роздушити.
Коловертний апарат має складну будову. Він складається
з двох рядів війок, що оточують передній кінець і ротовий
отвір. Зовнішній ряд війок має назву ст^иіит, внутрішній —
ігоскиз. Війки коловертного апарата безперервно миготять і їх
р\х нагадує мигтіння спиць колеса. Безпосередньо під тонким
124
(5
Рис 69. Коловертки ЕрірИапез зепіа (а) та Коїапа сіігіпиз (6)
а / — сіп£ит 3 -* видільна система (термінальні клітини) 4 — ротовий
отвір, 5 — жувальний шлунок їтаьіах} &—стравохід, 7 —травні залози шпункя
Я— шлунок, 9 —* жовточник 10—кишечник, 11— видільний канал протонесрридія»
/2 — видільний міхур 13 — педашна залоза Л “ пальці 15 — яєчник 16 — бічний нерв
о 1 — ігоски^ 2 — хоботок з двома вічками 3 — дорсальне щупальце 4 — жувальний
шлунок (гллзМх), 5 — видільні стовбури, 6 — шлунок 7 — гонада 3 — видільний (се ю
вии міхур), 9 — педальні залози Ю — пальм
шаром гіподерми розташовується порожнина тіла (первинна).
Шкірно-м’язового мішка у коловерток немає. В порожнині тіла
розташовані окремі мускульні пучки — ретрактори і сфінктери.
Ротовий отвір спереду на черевному боці відкривається в
мускулясту глотку, що має назву жувального шлунка. В порож-
нині цього органа розташовується характерний для коловерток
125
кутикулярний жувальний апарат. Він робить хватальні, жуваль-
ні і ковтальні рухи Щоб детально розглянути структуру жу-
вального апарата, треба досить сильно притиснути коловертку і
використати велике збільшення мікроскопа або імерсійну си-
стему. Жувальний апарат ЕрірНапез складається з двох пар
пластинок. Одна пара називається ковадлами (шенз), а друга
молоточками (таїїеиз).
Окремі частини жувального апарата рухливо з’єднуються
одна з одною і з стінками мастакса за допомогою складної си-
стеми мускулів і призначені для перетирання їжі. На задньому
кінці глотка відкривається в досить вузький і короткий страво-
хід. У передній частині він має кутикулярну вистилку, в задній
половині — досить довгі війки, які продовжуються у наступний
відділ — залозистий шлунок. У передню половину шлунка від-
криваються дві травні залози. На задньому кінці шлунок стає
вужчим і переходить у досить коротку середню кишку. Остан-
нім відділом травної системи є коротка клоака, яка відкриваєть-
ся отвором на спинному боці в задній чверті тіла. Початок
клоаки і межа її з середньою кишкою визначаються впаданням
протоки яєчника і трохи далі — сечового міхура.
Органи виділення є типовими протонефридіями. Праворуч
і ліворуч від кишечника проходять два видільних канальні, які
своїм заднім кінцем відкриваються в непарний сечовий міхур,
а останній впадає в клоаку. В напрямку до переднього кінця
кожний качалень несе чотири миготливі клітини.
З нервової системи на живій коловертці можна розглянути
парний мозковий ганглій, що розташовується спереду від жу-
вального шлунка. Від нього відходить ряд нервових тяжів, з
яких найбільшим є парний черевний нерв. До мозкового ганглію
нерідко прилягають прості вічка і потиличні щупальця.
Жіноча статева залоза ЕрірКапез є непарною і ділиться на
яєчник і жовточник, які розташовуються на рівні нижньої час-
тини шл\нка. Яйцепроводом статева система відкривається в
клоа ку.
Зарисовують Е. зепіа, відзначивши деталі будови.
Робота 57. Розглядання живих ротарій (Яоїагіа зсороіі)
Матеріал та обладнання: культура з коловертками, мікроскопи.
Представники роду Ноіагіа дуже поширені у прісних водах,
їх можна знайти в озерах і калюжах. Часто зустрічаються вони
і в акваріумах.
Проведення роботи І опис об’єкта. Видовжене червоподібне
тіло (рис. 69, б) чітко поділяється на три відділи: головний,
тулубовий і ногу. На головному відділі розташований коловерт-
яии апарат (иередротовий та шеляроговий віночки війок). Реш-
та і їла має добре помітну зовнішню кільчастість, яка, проте,
ке поширюється на внутрішню організацію. Нога, то доеяіає
125
у деяких видів значної довжини, може частково втягуватись у
тулубовий відділ. На задньому кінці вона має три коротких
«пальці», на кінцях яких відкриваються добре розвинуті ножні
залози.
Коловертний апарат складається з добре розвинутих перед-
ротового (сіп^иіит)і ротового (ігосКиз) віночків. Характерну бу-
дову має ігосИиз; він розташовується на двох виростах перед-
нього кінця, які випинаються і складаються з двох замкнутих
кругів війок. На спинному боці лежить непарний скоротливий
виріст — хоботок. На спинному боці на межі між головним і
тулубовим відділами розташоване довге дорсальне щупальце,
яке несе на своєму кінці пучок чутливих волосків.
Мускулатура тіла складається з кількох пучків поздовжніх
І кільцевих мускулів. Ротовий отвір розташований на передньо-
му кінці тіла на черевному боці; він веде в коротку глоткову
трубку, яка переходить в так званий мускульний жувальний
шлунок—мастакс, де за допомогою кутикулярних пластинок
їжа перетирається. Далі йде короткий стравохід, який відкри-
вається в довгий залозистий шлунок. З переднім відділом шлун-
ка пов’язані дві травні залози, що тісно прилягають одна до
одної. Шлунок переходить у досить коротку дещо розширену
середню кишку. За нею йде клоака, у яку відкривається сечо-
вий міхур; клоака закінчується отвором на спинному боці
заднього кінця тіла
Органи виділення протонефридіального типу. По ходу пар-
них видільних каналів, які тягнуться вперед до головного від-
ділу, з кожного боку є по 5—6 термінальних миготливих клітин.
З елементів нервової системи добре видно мозок, який ле-
жить спереду від мастакса з спинного боку. Периферичні нерви
у Яоіагш на живому об’єкті непомітні. З органів чуття у Яоіагіа
добре виявлені два вічка, розташовані у головному відділі на
хоботку.
Статева залоза парна. Диференціюється на жовточпик і
яєчник.
Зарисовують Ноіагіа зсороіі, відмічаючи деталі будови.
ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (А N N Е Ь І П Е 8)
Кільчасті черви характеризуються рядом морфологічних
ознак вищої порівняно з нижчими червами організації. Вони
мають добре розвинену вторинну порожнину тіла (целом),
замкнену кровоносну систему і гомономно сегментоване тіло.
Шкірно-м’язовий мішок має поздовжню та кільцеву мускулату-
ру. Дихання за допомогою зябер або через шкіру. Органи виді-
лення— метанефридії. Роздільностатеві або гермафродити. Роз-
виваються з перетворенням (личинка трохофора) або без пере-
творення. Живуть у морях, прісних водоймах і в грунті. Деякі
ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 9000 видів.
127
ПІДТИП БЕЗПОЯСКОВІ (АСИТЕІЛАТА)
КЛАС БАГАТОЩЕТИНКОВІ КІЛЬЧАКИ,
АБО ПОЛ1ХЕТИ (РО ЬУСН А Е ТА)
Найхарактернішою ознакою поліхет є наявність по боках
кожного сегмента (за винятком двох передніх і останнього)
пучків численних щетинок. Цим пояснюється назва класу. Дру-
га важлива ознака цих тварин — наявність бічних виростів тіла
(по два в кожному сегменті), що мають назву параподіїв. По-
ліхети роздільностатеві тварини, на поверхні тіла вони не мають
пояска (клітелюма), характерного для підтипу пояскових. Роз-
виток з метаморфозом, характерна вкрита війками личинка тро-
хофора, яка у багатьох видів перетворюється на другу личин-
кову стадію—метатрохофору, або нектохету. У світовій фауні
відомо понад 5000 видів поліхет.
ПІДКЛАС РУХЛИВІ, АБО ЕРРАНТНІ ( Е К й А N Т І А)
РЯД НЕРЕЇСОПОДІБН1 (МЕНЕІМОКРНА)
Робота 58. Розглядання зовнішньої морфології нереїди
(рід \егеі$)
Матеріал та обладнання: живі або фіксовані нереїди, препарати паро-
яодій, скляні посудини або ванночки, лупи, мікроскопи, препарувальні голки,
скальпелі, бритва.
Кілька видів нереїд зустрічаються по всіх морях Радянсько-
го Союзу. У Чорному, Азовському, північних і далекосхідних
морях поширена Л'егеіз реіа^іса завдовжки 60—120 мм, зрідка
до 20 см. У Білому морі зустрічається іУегеіз сігепз з довжиною
тіла 20—ЗО см.
Проведення роботи І опис об’єкта. Для вивчення зовнішньої
морфології нереїди її кладуть у скляну посудину з водою і
розглядають під лупою. Тіло нереїди дуже витягнуте, трохи
сплющене в дорсо-вентральному напрямку. Спинний бік тіла
темніший, опуклий. Черевний бік плоский, з глибокою поздовж-
ньою борозенкою посередині (медіально). Звертають увагу на
сегментацію тіла нереїди. Воно виразно сегментоване: у Уегеіз
реІа§іса до 80—100, у Уегеіз сігепз до 100—175 сегментів (рис.
70, а). У тілі нереїд, як і інших поліхет, розрізняють: 1) невели-
кий головний (передній) відділ, що складається з трьох сегмен-
тів (рис. 70,6); 2) тулуб (основна частина тіла) і 3) останній
(задній) анальний сегмент — пігідій. Тулубові сегменти мають
однакову зовнішню будову, відзначаються гомономною сегмен-
тацією. По боках тулуба є лопатоподібні вирости (по парі в
кожному сегменті), що мають пучки щетинок. Це зачатки кін-
цівок— параподії. Параподій немає на головних І на задньому
сегментах. Звертають увагу на метамерне розташування пара-
128
Рис 70 Нереїда* а — передній кінець тіла; б — задній кінець тіла:
а 1 — антени, 2 — цири (леристоміальш вусики), 3 — пальп, 4— простоміум, 5 — очі,
6 — перистоміум; 7 — параподц;
б / — параподц, 2 — слинна судина, що просвічує; 3 — шгшй; <4 — анальні вусики;
5 — щетинки
подій. Як І сегментація тіла, це ознака метамерію! (сегменте-
ваної) будови тіла поліхет. Останній (задній) сегмент тіла
(пігідій) закінчується парою видовжених анальних вусиків, між
якими відкривається анальний отвір.
За допомогою скальпеля відділяють головний кінець тіла
(до того сегмента, з якого починаються параподії) і розглядають
під штативною лупою. Головний відділ тіла нереїди складаєть-
ся з двох частин (відділів): невеликої передньої — передротово-
го сегмента (головної лопаті), або простоміума, і досить великої
значно ширшої задньої — ротової частини, або перистоміума.
За своїм походженням перистоміум є результатом злиття рото-
вого сегмента (метастоміума) з двома наступними сегментами.
Розглядають під лупою спочатку простоміум, а потім перисто-
міум. ПростомІум пірамідальної форми. На його звуженому
передньому кінці помітні два коротких щупальця, або антени,
що виконують дотикову функцію. По боках (латерально) від
щупалець добре помітні масивні парні пальпи (щупики). Вони
відходять від задньої частини простоміума І складаються з чи-
малого основного (базального) членика І маленького кінцевого.
При основі простоміума (головної лопаті) на спинному боці
розташовані дві пари невеличких темних очей у формі трапеції.
Перистоміум (навколоротова частина тіла) формою подіб-
ний до тулубових сегментів, але відрізняється від них тим, що
не має параподій. На його передньому краї добре помітні з
кожного боку по чотири довгих дотикових, або щупальцевих,
вусики.
На черевному боці перистоміума розташований ротовий от-
вір. З нього може випинатися назовні глотка (так званий
5 7-14
129
Рис 7Ь Параподія нереїди:
/ — опірні щетинки 2 ~~ черевний ву-
сик, 3 — неароподія, 4 — щетинки,
5 — НОТОЛОДІЯф 6 — спинний вусик
Сукальний відділ органів травлен-
ня) з кутикулярними щелепами
та зубцями в них. Щелепами не-
реїда загрібає детрит І захоплює
дрібні організми.
Для розгляду будови парапо-,
дій гострою бритвою або скаль-
пелем вирізають один із сегмен-
тів тулубового відділу нереїди і
розглядають його під штативною
лупою або малим збільшенням
мікроскопа (рис. 71). Парапо-
дія складається з двох гілок (ло-
патей) : спинної (нотоподія) і
черевної (невроподія). Кожна з
цих гілок має по вусику, що ви-
конують дотикову функцію. На
параподіях розташовані пучки
щетинок: на спинній гілці один,
на черевній—два. Всередині
кожної лопаті проходить по од
ній товстій хітиновій опірній щетинці (ацикула
За допомогою параподій, що мають спеціальну мускулату-
ру, нереїди повзають і плавають. Гребна функція параподій
посилюється щетинками. Вивчення будови параподій допомагає
зрозуміти, як виникли кінцівки членистоногих, що за еволюцій-
ним походженням пов’язані з стародавніми кільчастими червами.
Зарисовують загальний вигляд нереїди, окремо головний
відділ тіла та будову параподій.
ПІДКЛАС СИДЯЧІ, АБО СЕДЕНТАРНІ (8 Е О Є N Т А К І А)
РЯД ДРИЛОМОРФН1 (ОКІЕОМОКРНА)
Робота 59. Розглядання зовнішньої морфології піскожила
(Агепісоїа шаг і па)
Матеріал та обладнання: живі або фіксовані піскожили, скляні посу-
дини або ванночки, лупи (ручні і штативні), препарувальні голки
У морях Радянського Союзу поширено кілька видів піско-
жилів € вид (Агепісоїа тагіпа), що зустрічається у Баренцо-
вому і Білому морях. У Чорному морі живе дрібний вид А. Ьгап-
сНіаІІз, в Японському і Охотському морях — А. сіарагеїііі. Бу-
дова цих видів дуже подібна, відрізняється лише незначними
морфолоїічними відмінами.
Усі види піскожилів живуть на літоралі, зариваючись у грунт
на глибині до 20—ЗО см, найчастіше на піщаних мілинах. Вони
викопують дугоподібно вигнуті нірки з двома отворами на по-
ізо
верхні грунту. Наявність червів легко роз-
пізнати по конусоподібних купках мулу,
що викидаються твариною під час рухів
у грунті разом з екскрементами.
Вивчають зовнішню морфологію піско-
жилів на живих або фіксованих у міц-
ному розчині спирту чи формаліну твари-
нах.
Проведення роботи і опис об’єкта. Піс-
кожилів кладуть для розглядання у ван-
ночку або іншу посудину. Насамперед
звертають увагу на те, що тіло піскожила,
як і Інших кільчастих червів, сегменто-
ване (рис. 72). Воно витягнуте, закруг-
лене.
Дорослі черви бувають завдовжки 15—
20 сж, а іноді досягають ЗО см. Тіло цих
тварин роздуте спереду І звужене в задній
частині. Як І у нереїсоподібних, воно поді-
лене на три відділи: 1) передній, або го-
ловний, 2) середній, або черевний, і 3) зад-
ній, або хвостовий.
Рис. 72 Піскожил*
/ — випнута глотка, 2 —букальний відділ, 5 — простоміум,
4— перистоміум 5 — передні сегменти, що втратили парапо
дії; 6 — нотоподії, 7 — зябра $ хвостовий відділ, 5
анальний отвір 10 — невроподн
Передній відділ складається з шести сегментів. На відміну
від нереїсоподібних у піскожила голова не відокремлена. Се-
редній відділ утворений 13 сегментами. У хвостовому відділі
кількість сегментів варіює у різних екземплярів. Ця частина
тіла не має ніяких додатків. Сегменти тіла піскожила мають
добре виявлену вторинну кільчастість (по 4—5 розчленувань у
кожному сегменті). На головному кінці тіла немає додатків,
гростоміум слабко розвинений. Це пов’язано з риючим способом
життя черв’яка 3 цією біологічною особливістю піскожила по-
в’язаний і слабший порівняно з нереісом розвиток параподій.
Вони є лише в двох передніх відділах тіла і зовсім відсутні в
хвостовому. Параподц розглядають під лупою. Параподія скла-
дається, як і у нереїсів, з двох частин: спинної (нотоподії) і
черевної (невроподіі). Кожна нотоподія має парні пучки щети-
нок. Кожна невроподія складається з двох щільно притиснутих
один до одного поперечних валиків.
На відміну від нереїсів, у яких немає спеціальних органів
дихання, ліскожили мають зябра, розташовані на нотоподіях
середнього (черевного) відділу тіла. Вони мають вигляд пучка
5*
131
деревоподібно розгалужених виростів шкірного покриву тіла
черв’яка. Передній і задній відділи тіла зябер не мають.
Зарисовують загальний вигляд тіла піскожила І окремо па-
раподію з зябрами і щетинками.
ПІДТИП ПОЯСКОВІ (СЕІТЕЕЬАТА)
КЛАС МАЛОЩЕТИНКОВІ (ОЬІООСН А Е Т А)
Кла-с малощетинкових червів охоплює понад 3000 видів
тварин. Більшість з них живе в грунті, Інші — в грунті прісних
водойм і морів. За будовою нервової, видільної та кровоносної
систем вони подібні до морських багатошетинкових вільчаків,
від яких походять, проте за багатьма ознаками від них відріз-
няються. В зв’язку з життям у грунті в олігохет зникли пара-
події, а зберігаються лише щетинки. Дихання відбувається через
шкіру. Всі олігохети — гермафродити. Розвиток прямий, без
вільноплаваючої личинки. Розміри тіла від 2 мм до 20—ЗО см.
Робота 60, Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови
дощового черв’яка (БшпЬгісиз іеггезігіз)
Матеріал та обладнання; вологий препарат розтину дощового черв’яка,
мікроскопічний препарат поперечного розрізу через тіло дощового черв’яка,
великі дощові черви, живі або фіксовані в 3—5%-йому розчині формаліну чи
в 10% -кому розчині спирту, мікроскопи, штативні та ручні лупи, набори
інструментів для розтину (ножиці, скальпелі, пінцети, препарувальні голки,
шпильки), ванночки з восковим дном, склянки з водою.
Дощові черви живуть у вологому грунті, де вони рухаються
і влаштовують трубкоподібні житла. Назовні дощові черви ви-
повзають вночі, відшукуючи їжу, або рано-вранці, коли розмно-
жуються, Під час зими і літньої посухи черви живуть у підзем-
них ходах. Щоб мати на заняттях взимку живих червів, їх
запасають заздалегідь. Зібраних восени червів тримають в ящи-
ках або в квіткових горщиках при температурі не вите 15° С.
Рекомендують брати на відро землі 40—50 дощових червів, щоб
вони не гинули від скупченості. Землю з червами періодично
поливають. Час від часу дощових червів підгодовують подріб-
неною вареною картоплею, тертою морквою або борошном.
Перед заняттям відбирають потрібну кількість червів, обли-
вають їх водою І вміщують у банку з слабким розчином спирту
(близько 10%). Через чверть години вони стають зовсім неру-
хомими і готовими для розтину. Заморити дощових червів мож-
на також, якщо покласти до них у банку ватку, змочену хлоро-
формом; банку закрити притертою пробкою.
Для детального вивчення дощового черв’яка роблять гісто-
логічні зрізи в ділянці кишечника, заздалегідь видаляючи з
нього землю. Для цього черв’яка вміщують у банку з картопля-
132
ним борошном і витримують доти, поки його кл-
шечник не звільниться від землі і не заповнить-
ся крохмалем. Після цього черв’яка убивають
хлороформом і фіксують гарячим насиченим вод-
ним розчином сулеми, змішаним з удвоє меншою
кількістю спирту. Фіксація розрізаного на шмат-
ки черв’яка триває 2—3 год. Потім препарат
проводять через 50, 70, 80, 95%-яі розчини спир-
ту, абсолютний спирт, ксилол з парафіном і
парафін (у термостаті).
Проведення роботи і опис об’єкта. Живого
дощового черв’яка (або зафіксованого за 1—2 год
до початку заняття в 10%-ному розчині спирту
чи 3—5%-ному розчині формаліну) вміщують
у ванночку І розглядають його зовнішню будову
(рис. 73), Довжина тіла дощового черв’яка
досягає 15—ЗО см. Тіло вкрите кутику-
Рис. 73 Дощовий черв'як (передня ділянка з черевного
боку):
/ — простоміум, 2 — черевні щетинки; 3 — отвори сім’яприймачів;
4 — жіночий стпевий отвір, 5 — чоловічий статевий отвір; 6 — сім’я-
ний рівчачок, 7 — статеві щетинки; 3 — поясок
лою. Спинний бік темніший і опуклий, черевний бік світ-
ліший і плоский. За допомогою численних перехватів тіло до-
щового черв’яка поділяється на окремі сегменти, кількість яких
досягає 140—180. За зовнішньою і внутрішньою будовою ці
сегменти подібні один до одного. Передній сегмент, у якому МІ-
СТИТЬСЯ ротовий отвір, ПОДІЛЯЄТЬСЯ на спинний ВІДДІЛ — просто-
міум, що звисає над ротом у вигляді лопаті, і навколоротовий —
перистоміум. Закінчується тіло загостреним анальним сегмен-
том. При натисканні на задній кінець тіла з анального отвору
виступає земля, що заповнює порожнину кишечника. На 32—
37-му членику тіла у дорослих черв’яків розташований поясок
(клітелюм). Поясок краще вивчати на екземплярах, яких убито
хлороформом. В період розмноження залозки цього пояска
виділяють секрет, з якого утворюється кокон. Кожний сегмент
тіла, за винятком першого і останнього, має вісім щетинок. Вони
сидять групами по дві і утворюють два ряди дорсо-вентральних
і два ряди вентральних щетинок. Це залишки параподІй. Неоз-
броєним оком щетинок не помітно, їх можна відчути, якщо
провести пальцем по черевному боці черв’яка. На черевному
боці між 9—10-м і 10—11-м сегментами тіла є вивідні протоки
двох пар сім’яприймачів, які лежать на одній лінії з бічними
щетинками. На 14-му сегменті є пара жіночих статевих отворів,
на 15-му сегменті — пара чоловічих отворів. ЦІ отвори можна
виявити лише під лупою або бІнокуляром. Шкіра дощового
133
Рис 74 Анатомія дощового черв’яка:
7 — церебральний ганглій, 2 — глотка, 3 **
осердя»; 4 —стравохід, 5 — сім’яприймачі;
6 — сім’яні мішки, 7 — воло 3 — мускульним
шлунок, 9 — спинна судина; /0 — кишка, 11 —
спинно черевна судина, 12 — дисепімент 73 —-
черевна судина, 14 — нефридій, /5 — черевний
нервовий ланцюжок, — тифлозоль.
черв’яка вкрита слизом,
який виділяють шкірні за-
лози. Постійна вологість
сприяє інтенсивному дихан-
ню за допомогою шкіри і
запобігає пошкодженням
при пересуванні у землі.
Зарисовують загальний
вигляд дощового черв’яка,
відзначивши передні сег-
менти, поясок, щетинки,
статеві отвори.
Для розтину беруть ве-
ликих червів, убитих слаб-
ким розчином спирту. Нежи-
вого дощового черв’яка кла-
дуть у препарувальну ван-
ночку черевним боком (світ-
лішим) донизу і заливають
водою. Передній та задній
кінці черв’яка приколюють
шпильками до дна ванноч-
ки, трохи розтягуючи його
при цьому. Шпильку на пе-
редньому КІНЦІ вколюють
трохи збоку, щоб не пош-
кодити надглотковий нерво-
вий ганглій. Після цього
роблять розріз 1—2 см
вздовж середньої лінії на
спинному боці тіла в серед-
ній його ділянці і ведуть
його вперед. Розріз треба
робити дуже обережно, бо
в передній частині тіла є
ряд органів. При розтині
розриваються перегородки (дисепіменти), які відокремлюють
сегменти один від одного. Далі розріз продовжують до задньо-
го кінця тіла. При цьому намагаються не пошкодити кишечник,
шкіру І м’язи. Шкіру з м’язами відгинають в один і другий бік,
приколюють до дна ванночки і ознайомлюються з внутрішньою
будовою (рис. 74).
Шкірно-м’язовий мішок відмежовує добре виявлену вторин-
ну порожнину тіла (целом), яка поділяється на камери пере-
городками— дисепіментами, розташованими відповідно до зов-
нішніх члеників тіла. Ці ніжні мезентеріальні перегородки при-
кріплюють кишковий канал до стінки тіла. Ендотелій, що під-
стилає поздовжню мускулатуру, називається соматоплеврою.
134
Травна система у дощового черв’яка складно диференційова-
на і має кілька відділів До передньої кишки входять глотка,
стравохід, воло і м’язовий шлунок. Починається передня кишка
ротовим отвором, розташованим на передньому кінці тіла. Далі
йде овальна мускулиста глотка, що займає перші шість сегмен-
тів тіла. Під лупою помітні численні мускульні пучки, які одним
кінцем прикріплені до стінки глотки, а другим—до стінок тіла.
Це протрактори і ретрактори глотки. Глотка переходить у вуж-
чий і довший стравохід, який тягнеться до 15 го сегмента. По
боках від стравоходу розташовані три пари вапнякових, або
моренівських, залоз, секрет яких нейтралізує гумусові кислоти
грунту. Моренівські залози знаходять, відсуваючи один від од-
ного сім’яні мішки. Залози ясно-жовтого кольору, лежать в 10,
11 та 12-му сегментах у вигляді бічних випинань стравоходу.
На рівні 14, 15і 16 го сегментів стравохід розширюється і утво-
рює воло, яке має червонуватий колір і тонкі спнки. З вола
їжа переходить у так званий м’язовий шлунок, де й перетираєть-
ся, Шлунок розташований на рівні 17—19-го сегментів. За
шлунком йде ентодермальна середня кишка, де їжа перетрав-
люється і всмоктується. її жовтуватий колір пояснюється наяв-
ністю в и стінках хлорагогенних клітин
При розтині стінки середньої кишки легко пошкоджуються і
з розірваних місць виступає чорна земляна маса Середня киш-
ка тягнеться вздовж усього тіла і в його задньому кінці непо-
мітно переходить в ектодермальну задню кишку, яка відкри-
вається анальним отвором на останньому сегменті тіла. Середня
кишка на всьому спинному боці має увігнутість — тифлозоль,
який збільшує всисну поверхню кишки.
Щоб побачити тифлозоль, середню кишку в задній частині
тіла перерізують впоперек і розглядають поверхню розрізу.
Зовні кишечник покритий целомічним епітелієм, тією його ді-
лянкою, яка утворює стінку целома з боку кишечника. Це —
спланхоплевра, або вісцеральний епітелій. Між вісцеральним
листком і епітеліальним покривом кишки міститься мускульна
оболонка.
Особливих органів дихання у дощового черв’яка немає. Ди-
хає він усією поверхнею тіла, в товщі шкірно-м’язового мішка
розгалужуються кровоносні судини. При достатній вологості
шкіри газообмін відбувається через її поверхню
Кровоносна система у дощового черв’яка замкнена. Вздовж
кишки тягнеться спинна кровоносна судина. Під кишечником
лежить черевна кровоносна судина, яку можна побачити, від-
вернувши кишечник. На рівні стравоходу (6—11-й сегменти)
від спинної судини відходять шість пар кільцевих судин. Стінки
цих судин пульсують, через що їх називають «серцями». Вони
перекачують кров із спинної судини в черевну. По боках від
нервового ланцюжка розташовані тонкі поздовжні кровоносні
судини, а під нервовим ланцюжком проходить ще одна піднер-
135
вова судина. Від цих судин відходять бічні гілки, які з’єднують-
ся одна з одною і ніде не відкриваються в порожнину тіла.
Система клапанів, здатних відкриватися лише в один бік, про-
пускає кров в одному напрямку в спинній судині — ззаду напе-
ред, а в черевній — навпаки. По поперечних судинах венозна
кров потрапляє в спинну судину. В капілярах стінок тіла і
органів видільної системи кров окислюється І очищається від
кінцевих продуктів обміну. Оскільки спеціальних органів ди-
хання немає, газообмін відбувається лише в шкірі. Для йога
здійснення необхідною умовою є зволоження шкіри виділенням
слизу. Очищена кров по кільцевих судинах потрапляє в спинну
судину, де змішується з венозною кров’ю. В крові дощового
черв’яка є розчинений в плазмі крові гемоглобін, який надає
їй червоного кольору.
Органи виділення у дощового черв’яка — метанефридії. Во-
ни розташовані в кожному сегменті в порожнині тіла (крім
трьох перших і останнього), тому їх називають сегментарними,
або метамерними, органами. Щоб розглянути будову метанефри-
див, вирізують ножицями невелику ділянку стінки тіла з ди-
сепіментом, вміщують його на предметне скло в краплю води
або фізіологічного розчину і розглядають при малому збіль-
шенні мікроскопа. Невелика оточена війками лійка метанефри-
дія — нефростом звернена у порожнину тіла. Від нефростома
відходить вузький канал, який пронизує диселімент. У порож-
нині сусіднього (в задньому напрямку) сегмента він утворює
кілька петель і далі поширюється в кінцевий міхурець, який
відкривається назов.нІ видільним отвором — нефропорою. Хло-
рагогенні клітини, які вкривають поверхню середньої кишки і
надають їй жовтуватого кольору, належать до органів внутріш-
ньоклітинного виділення. В них відкладаються екскреторні ре-
човини (головним чином гуанін) у нерозчиненому стані. Хлора-
гогенні клітини легко відриваються, надходять в рідину, що
заповнює порожнину тіла, і потім виносяться назовні через не-
фридіальні трубки.
Статева система дощового черв’яка гермафродитна, розта-
шована в передньому відділі тіла на рівні 9—15-го сегментів.
При розтині відразу помітні великі парні утворення білого
кольору, що розміщуються в 9, 11 та 12-му сегментах. Це
сім’яні мішки, їх три пари, всі вони утворені внаслідок розро-
стання дисепіментів відповідних сегментів. Сім’яні мішки слу-
жать для дозрівання і зберігання сперматозоїдів, які надходять
сюди з сім’яників. Сім’яники містяться в непарній частині сім’я-
них мішків. Помітними вони бувають лише у молодих недозрі-
лих черв’яків. Розміри сім’яників — від 0,3 до 0,9 мм. Сім’япро-
води відкриваються назовні на черевному боці І5-го сегмента.
По боках від сім’яних мішків (у 9-му та ІО-му сегментах) на
їх черевному боці лежать дві пари маленьких округлих тілець —
сім'яприймачів, які можна побачити, відвертаючи сім’яні мішки.
136
Вони належать до жіночої статевої системи. В сім’яприймачах
зберігаються сперматозоїди, що потрапляють туди під час ко-
пуляції від другої особини. На 13-му сегменті тіла розміщена
пара маленьких грушоподібних яєчників, які на черевному
боці 14-го сегмента відкриваються яйцепроводами. Через малі
розміри їх, як і сім’яників, під час спостереження непо-
мітно.
Під час копуляції кожна особина дощового черв’яка відіграє
одночасно роль самця і самки. Цей процес дуже своєрідний.
Два черв’яки прикладаються один до одного своїми черевними
боками передніх кінців тіла, так, що поясок одного розміщуєть-
ся навпроти отворів сім’яприймачів другого. При цьому вони
виділяють із сім’япроводів сперму, яка всмоктується сІм’яприй-
мачами партнера. Після обміну спермою черв’яки розходяться.
Під час виділення яєчником яйцеклітин епітеліальні залози
пояска (клігелюм) виділяють слиз, з якого утворюється муфта.
Внаслідок хвилеподібних скоротливих рухів стінок тіла муфта
зсувається до переднього кінця. В той час, коли муфта прохо-
дить повз 14-й сегмент, до неї з яйцепроводів надходять яйце-
клітини, а при проходженні повз 9—11-й сегменти з сім’яприй-
мачів надходять сперматозоїди. Таким чином у муфті відбу-
вається запліднення яйцеклітин. Муфта після цього зсувається
з тіла черв’яка, змикається на кінцях і перетворюється на кокон,
у якому розвиваються запліднені яйцеклітини.
Зарисовують розтятого дощового черв’яка, відзначивши де-
талі будови травної та статевої систем.
Нервова система складається з парного добре розвиненого
надглоткового ганглію, навкологлоткових конектив і черевного
нервового ланцюжка, який починається підглотковим ганглієм.
Ці елементи центральної нервової системи утворюють навколо-
глоткове кільце. Щоб розглянути початок нервової системи,
розріз по спинному боці доводять до переднього кінця тіла, а
його краї відвертають і приколюють шпильками Парний над-
глотковий ганглій розташований на спинному боці глотки в пе-
редньому п кінці, Він помітний у вигляді двох зближених білих
вузликів. Щоб розглянути черевний нервовий ланцюжок, пінце-
том обережно видаляють кишечник, починаючи з заднього кінця
тіла, і одночасно відрізують плівку, якою кишечник прикріпле-
ний до стінки тіла. Якщо препарування зроблено акуратно, то
на черевному боці тіла можна помітити тонку білу нитку (че-
ревний нервовий ланцюжок) з окремими нервовими вузликами
(гангліями), що лежать по одному в кожному сегменті. Кожний
такий нервовий ганглій є скупченням нервових клітин, від яко-
го відходить парна конектива до ганглію сусіднього сегмента
В цілому з нервоівих гангліїв і конектив утворюється черевний
нервовий ланцюжок. Кожний ганглій інервує свій сегмент і від
нього відходять нерви до різних органів цього сегмента.
Зарисовують нервову систему дощового черв’яка.
137
Отже, метамерія у дощового черв’яка характерна для зо-
внішньої будови, порожнини тіла, травної, видільної і нервової
систем. Зовнішня метамерія і метамерія внутрішніх органів
збігаються.
Мікропрепарат поперечного зрізу через тіло дощового чер-
в’яка вивчають спочатку під лупою, а потім при малому та
великому збільшенні мікроскопа. Поперечний зріз зроблено на
рівні середньої кишки. Стінка шкірно-м’язового мішка скла-
дається з одношарового циліндричного епітелію, що вкритий
кутикулою, та двох шарів мускулів — кільцевого і поздовжньо-
го. Останній шар товстіший. Епітелій шкірного покриву формує
щетинки, кожна з яких сидить в особливому щетинконосному
мішечку (фолікулі). На поперечному розрізі щетинки ПОМІТНІ
неоднаково, залежно від того, як проходить розріз. Вторинна
порожнина тіла (целом) відмежована ендотелієм, або целоте-
лієм, що вкриває шкірно-м’язовий мішок зсередини Целотелій,
що підстилає поздовжню мускулатуру шкірно-м’язового мішка,
називається соматоплеврою, або перитонеальним целотелієм.
У центрі целома міститься кишечник. Ззовні він вкритий цело-
мічним епітелієм, який утворює стінку целома з боку кишечни-
ка. Це спланхоплевра, або вісцеральний епітелій Хлорагенні
клітини, що відділяються від вісцерального епітелію в целом,
мають подвійну функцію в них відкладаються запасні поживні
речовини (глікоген, білок, жир) 1 в них же концентруються
продукти виділення у формі бурувато-жовтих зерен. Всередині
кишечник вкритий одношаровим ентодермальним епітелієм;
зовні від нього лежать тонкі шари кільцевої і поздовжньої
мускулатури кишечника. Під кишечником і над ним помітні
розрізи спинної і черевної кровоносних судин. З спинного боку
кишечник утворює вгинання всередину — тифлозоль. По боках
від кишечника помітні перерізані в різних напрямках покруче-
ні канальці метанефридіїв.
Зарисовують поперечний зріз через тіло дощового черв’яка.
КЛАС П'ЯВКИ (НІРиОІЬ'Е А)
До цього класу належать вільноживучі хижаки або тимча-
сові чи постійні паразити. Це прісноводні, морські і, рідко, на-
земні тварини. П’явки ссугь кров як хребетних тварин, так І
безхребетних (ракоподібні, молюски тощо). Вони нападають і
на людей. Відомо близько 400 видів п’явок.
РЯД ЩЕЛЕПНІ П’ЯВКИ (СМАТНОВВЕЬЕА)
Наземні водні форми. Тимчасові паразити, напівпаразити
і хижаки. Глотка з трьома поздовжніми мускулистими валика-
ми, які в більшості видів покриті хітиновими щелепами.
138
Робота 61. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови
медичної п'явки (Нігибо тебісіпаїіх)
Матеріал та обладнання: живі або фіксовані п’явки, мікропрепарати
поперечного розрізу їх тіла, лупи, мікроскопи, препарувальні ванночки, на-
бори інструментів для розтину — шпильки, ножиці, скальпель, пінцет.
Медична п’явка дуже поширена в південних І південно-схід-
них областях Європейської частини СРСР. Живе у прісних во-
доймах з стоячою водою або водою, що повільно тече, в місцях,
мало порослих водяними рослинами, особливо у водоймах з
глинистим дном. Ловити п’явок краще сачком П’явки добре пе-
реносять неволю і, коли їх вміщують у посудину з достатньою
кількістю повітря (менш НІЖ до половини наповнену водою),
вони можуть тривалий час голодувати. Щоб тварини не виповз-
ли, банки необхідно зав’язати щільною тканиною. їжа для п’я-
вок— дощові черви і м’ясо. За півгодини перед розтином п’явок
вміщують у слабкий розчин спирту (10—20%). В ньому п’явка
спочатку починає енергійно плавати, випускаючій при цьому з
кишечника кров, що зберігається там як запас поживи. Потім
рухи її уповільнюються і, нарешті, зовсім припиняються. Тоді
рушником добре витирають п’явку від слизу, який вкриває її
суцільним шаром, весь час витягуючи уздовж. Для виготовлен-
ня гістологічних розрізів медичну п’явку фіксують підігрітою
рідиною Шаудіна або насиченим розчином сулеми з оцтовою
кислотою (5%)
Проведення роботи і опис об’єкта. Для ознайомлення з зо-
внішнім виглядом п’явок їх розглядають живими або щойно-
вбитими. Довжина тіла медичної п’явки 15—20 см. Тіло витяг-
нуте і сплющене, В передній частині тіла на правому і лівому
його боках можна помітити отвори нефридїїв. На черевному
боці по середній лінії, приблизно на відстані 2,5—3 см від пе-
реднього кінця, міститься чоловічий статевий отвір. Позаду
від нього лежить жіночий статевий отвір Спинний бік п’явки
опуклий і більш однорідно забарвлений, має жовтуватий рису-
нок у вигляді поздовжніх ланцюжків. Сплючений черевний бік
має сіро-зеленуватий колір з неправильними плямами. Пара-
подій і щетинок немає. Ззовні тіло п’явки виразно сегментоване
(налічується близько 100 дрібних кілець). Проте ця сегментація
не відповідає справжній внутрішній сегментації тіла- в серед-
ньому п’ять зовнішніх кілець відповідають одному внутрішньо-
му сегменту. На кінцях тіла розташовані присоски. Передній
присосок має трикутну форму, на його дні лежить ротовий
отвір Задній присосок дископодібний. На його спинному боці
крізь лупу можна побачити анальний отвір. Спостерігають за
характером руху п’явок, по субстрату вона рухається за допо-
могою присосків («крокує»), а в товщі води плаває, хвилеподіб-
но згинаючи тіло у вертикальній площині за допомогою муску-
латури шкірно-м’язового мішка.
139
Рис 75 Медична п’явка а —
травна і лакунарна системи, б—
нервова, лакунарна та статева
системи
а / — глотка, 2 — мускулатура 5 — не
фридій 4 — шлунок 5 — бічний лаку
карний канал, 6 —спинний лакунар
ним канал 7 — задній виріст шлунка
5 — залозистий придаток кишки 9 —
кишка 10 — задня кишка 11 — аналь
ний отвір 12 — задній присосок
б 1 — церебральні ганглії 2 — проста
тична залоза, 3 —придаток сім’яника
4 — чоловічий копулятивний орган 5 —
яєчник 5 — піхва 7 — бічний лакунар
нии канал 5 — залозистий відділ не
фридія 3 — видільний міхурець 10 —
черевний лакунарний канал з нерво
вим ланцюжком, 11— сім’яні мішки
Ззовні тіло п’явки вкрите
тонкою кутикулою, ПІД якою
лежить епітелій. Останній ба-
гатий на клітини, які зумов
люють забарвлення тіла п’яв-
ки Мускулатура тришарова;
кільчаста, діагональна і поз-
довжня. Крім того, е дорсо-
вентральна мускулатура.
Зарисовують зовнийній
вигляд медичної п’явки.
Для вивчення внутрішньої
будови п’явки роблять її роз-
тин. П’явку кладуть у препа-
рувальну ванночку на черев-
ний бік, приколовши її перед-
ній кінець шпилькою до дна
ванночки (шпильки вколюють
на деякій відстані від серед-
ньої лінії тіла, щоб не пошко-
дити). Після цього, розтягнув-
ши п’явку наскільки можли-
во (інакше мускулатура, що
скоротилася, буде заважати
розтину), приколюють до дна
ванночки її задній кінець. Го-
стрим скальпелем або бритвою
роблять по середині тіла над-
різ стінки шкірно-м’язового
мішка. Далі треба обережно
продовжити розгин вздовж
усього тіла, намагаючись не
пошкодити кишечник Цю опе-
рацію важко робити тому що
вся порожнина тіла заповнена
паренхімою, мускульними ша-
рами та сполучною тканиною
Краї тіла відтягують в обидва
боки і приколюють шпильками
до дна ванночки. У ванночку наливають води і приступають до
вивчення анатомії медичної п’явки.
За допомогою пінцета і скальпеля обережно розрізують і
видаляють сполучнотканинні нитки, що натягують кишечник.
Треба намагатися відпрепарувати кишечник, не пошкодивши
його стінок, інакше з кишечника виступить кров, яку потрібно
змити водою. Травна система (рис 75, а) починається ротовим
отвором, що лежить на дні переднього присоска Ротова поірож-
нина має три щелепи, вкриті ороговілою кутикулою з зубчасти-
40
ми краями. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних
залоз, які виділяють білкову речовину гірудин, або гемофілІн,
що має властивість запобігати зсіданню крові. Крім того, ця
речовина, потрапляючи разом з кров’ю в кишечник, консервує
останню. Завдяки цьому кров у кишечнику п’явки залишається
довгий час свіжою, ранка після укусу п’явки через це довго
кровоточить. За глоткою, що виконує роль нагнітального насо-
са, йде ентодермальна кишка, або шлунок, з парними бічними
виростами-кишенями, яких налічується десять пар (власне,
одинадцять, але перша пара буває рудиментарною). Чим ближ-
че до заднього кінця, тим кишені стають більшими, особливо
довга остання, десята, пара кишень. Між виростами цієї пари
кишень тягнеться трубочка «задньої» кишки, де відбувається
«сідання і перетравлювання крові. Перед самим анальним отво-
ром «задня» кишка розширюється в ектодермальну пряму киш-
ку, яка має вигляд невеликого міхура.
Зарисовують травну систему медичної п’явки.
Для ознайомлення з нервовою системою обережно розсу-
вають мускульні волокна, що йдуть в косому напрямку від
глотки до стінки тіла, і знаходять надглотковий ганглій, від
якого бере початок нервоівий ланцюжок (рис. 75,6). Щоб роз-
глянути нервовий ланцюжок, треба видалити кишечник. Його
піднімають гострим пінцетом, який тримають в лівій руці, а
правою рукою обережно препарують скальпелем, відділяючи
кишечник від органів, що лежать під ним. Ця операція досить
складна і вимагає особливої уваги, коли препарують у ділянці
розташування статевих органів (приблизно на межі першої і
другої третин тіла). Після цього змінюють воду і розглядають
нервовий ланцюжок, який лежить всередині черевного синуса
(залишок целома) і добре помітний завдяки своєму білуватому
кольору. Нервовий ланцюжок має метамерну будову; в ньому
легко помітити окремі нервові ганглії і комісури, які їх з’єд-
нують. Органи чуття представлені чутливими кубкоподібними
сосочками і очима. Якщо виділити частину нервового ланцюжка
і розглянути його в краплі гліцерину під мікроскопом, то можна
помітити, що кожний ганглій є подвійним.
Видільна система представлена метанефридіями. По боках
від нервового ланцюжка лежить 17 пар метамерно розташова-
них метанефридіїв (починаючи від 6-го до 22-го сегмента). Во-
роно метанефридіїв, які містяться в маленьких синусах (за-
лишках целома), непомітні. Добре помітні на препараті лише
головні канали підковоподібної форми та невеликі розширен-
ня — сечові міхурці.
П’явки, як і дощові черви,— гермафродити. Між нервовим
ланцюжком І метанефридіями лежить дев’ять пар округлої фор-
ми сім’яників. Вивідні їх протоки впадають з кожного боку в
спільний сім’япровід, який іде ззовні від сім’яників до перед
нього кінця п’явки. В 10-му сегменті тіла, близько від головного
141
відділу п’явки, сім’япроводи з’єднуються по середній ЛІНІЇ в
непарний сім’явипорскувальний канал У місцях переходу в
останній сім’япроводи скручуються у клубочки — сім’яні Міхурці
і називаються придатками сім’яників (епідидимус). Сім’яви-
иорскувальний канал переходить у мускулистий чоловічий ко-
пулятивний орган з розширеною основою — передміхуровою
залозою (простата).
Жіноча статева система складається з однієї пари кулястих
дуже маленьких яєчників, що розташовані в 11-му сегменті тіла,
позаду чоловічого копулятивного органа. Від яєчників Ідуть
коротенькі яйцепроводи (непомітні при розтині), які з’єднують-
ся в непарний яйцепровід. Останній переходить у добре п&мітну
мускулисту покручену петлею піхву, яка відкривається назовні
в 11-му сегменті тіла.
Зарисовують медичну п’явку, відмічаючи деталі будови нер-
вової, видільної та статевої систем.
Кровоносна система у медичної п’явки дуже редукована.
Зверху над кишечником проходить спинний наповнений кров’ю
відділ целома, що набуває вигляду і функції кровоносної суди-
ни. При розтині це утворення легко руйнується. По боках тіла
проходять бічні судини — наповнені кров’ю лакуни. Черевний
синус (як і спинний) є ділянкою целома, що наповнена кров’ю;
в ньому міститься нервовий ланцюжок.
Після вивчення зовнішньої і внутрішньої будови медичної
п’явки можна ознайомитися з розташуванням та формою щелеп.
Для цього розрізують ротовий присосок. Щелепи розташовані у
вигляді трикутника. Вирізують одну щелепу і розглядають її
у краплі гліцерину при малому збільшенні мікроскопа. Щелепа
є мускульним виростом, утвореним двома пучками мускульних
волокон, які перекручуються між собою. По краю щелепа має
кутикулярний покрив з двома рядами зубчиків, які під час рух>
щелеп діють як зубні пилки і роблять ранку.
Медична п’явка живиться кров’ю хребетних тварин, тимчасо-
во присмоктуючись до них присосками. Щелепами п’явки роб-
лять ранку в шкірі і ссуть кров. Наповнюючи кров’ю свій ки-
шечник, п’явка надовго може залишатися без їжі. В медичній
практиці п’явки використовуються для відсмоктування крові
при різних запальних процесах та підвищеному тиску, а також
для виготовлення фармакологічного препапату— гірудину.
Поперечний зріз через тіло п’явки вивчають при малому
збільшенні мікроскопа. Тіло п’явки вкрите кутикулою, під якою
лежит одношаровий епітелій з циліндричних клітин. Серед епі-
теліальних клітин є залозисті, що мають грушовидну форму.
Під епітелієм розташований тонкий шар сполучної тканини з
пігментними клітинами. Далі йдуть три мускульних шари-
кільцевий, діагональний і поздовжній Вторинна порожнина
тіла, характерна для інших кільчастих черв’яків, у п’явок за-
повнена сполучною тканиною — паренхімою, за винятком лакун
142
І синусів. У середній частині тіла міститься поперечно перері-
заний шлунок; по боках останнього розташовані розрізи його
бічних виростів (кишень). Над шлунком помітна спинна лаку-
на, а під шлунком — черевна. Всередині черевної лакуни про-
ходить черевний нервовий ланцюжок, який на розрізі має ви-
гляд горизонтально розташованої цифри вісім. По боках тіла
помітні бічні целомічні судини (лакуни), що мають власні стін-
ки з кільцевими мускулами. Ще далі вбік можна знайти розрізи
метанефридіїв, головним чином сечових міхурців і видільних
канальщв. Іноді в розріз потрапляють сім’яники.
Поперечний зріз через тіло п’явки зарисовують.
ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (АЯТНКОРООА)
Членистоногі характеризуються гетерономною сегментацією
тіла. Сегменти утворюють відділи тіла: два — головогруди й
черевце (у хеліперових і ракоподібних) або три — голову, груди
й черевце (у багатоніжок і комах). Тіло членистоногих вкрите
щільним покривом з кутикули, що нерідко (наприклад, у раків)
Х'творює мінний панцир. Для них характерна наявність члени-
стих кінцівок, що за своїм походженням пов’язані з параподія-
ми кільчаків. Деякі кінцівки перетворилися на ротові органи.
Поряд з гладенькою розвинута поперечносмугаста мускулатура.
У більшості представників цього типу є кровоносна і дихальна
система Нервова система має вигляд черевної нервової драбин-
ки або ланцюжка. Тварини роздільностатеві. Відомо близько
І 600 000 видів.
ПІДТИП ХЕЛ1ЦЕРОВІ (СНЕЬІСЕРАТА)
Тіло хеліцерових складається з головогрудей (просоми) і
черевця (опістосоми). До головогрудей належать- головна ло-
пать (акрон) і наступні шість сегментів.
У цих тварин немає вусиків (антени І антенули), розвинені
шість пар кінцівок. Перша пара — післяродові кінцівки — хе-
ліцери, друга пара — педипальпи, або ногошупальці, за ними —
чотири пари ніг. Відомо близько 40 000 видів.
КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ, АБО АРАХНІДИ
(А РАСН N011) Е А)
Це великий за кількістю видів і різноманітний за зовнішньою
морфологією клас. У світовій фауні налічують понад 36 000 ви-
дів павукоподібних.
143
РЯД СКОРПІОНИ (8С0КРІ0М0А)
Робота 62. Розглядання зовнішньої морфології
кримського, або строкатого, скорпіона
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70% ному розчині спирту скорпіо-
ни, препарувальні ванночки або інший посуд, пінцети, препарувальні голки,
ручні лупи
Кримський скорпіон (ЕизсогрІиз іаигісиз) живе на Південно-
му березі Криму. Споріднений вид — Еизсогріиз ііаіісиз— по-
ширений у західному Закавказзі і на Чорноморському узбереж-
жі Кавказу. Скорпіон строкатий (ВиіНиз еиреиз) зустрічається
у Закавказзі, на південному сході Європейської частини СРСР
і в Середній Азії.
Скорпіонів можна знайти під камінням, у тріщинах старих
кам’яних або глинобитних стін, у руїнах. Вони ведуть нічний
спосіб життя, виповзаючи з настанням темряви на полювання
за комахами та іншими дрібними тваринами. Для ловіння їх
потрібний довгий пінцет. Строкатих скорпіонів легко утриму-
вати живими. Але їх треба тримати в окремих баночках, бо
вони часом поїдають один одного. Годують скорпіонів мухами,
личинками борошняного жука ТепеЬпа, комахами, павуками і
дрібними дощовими червами. Кримські скорпіони вологолюбні,
їх важче утримувати в неволі, ніж строкатих.
Зовнішня морфологія різних видів скорпіонів майже одна-
кова, тому як об’єкт для лабораторної роботи придатний будь-
який вид скорпіона.
Проведення роботи і опис об’єкта. Насамперед розглядають
скорпіона у ванночці або чашці Петрі з спинного боку (рис.
76, а). Тіло його вузьке і сплюснуте, що пов’язано з пристосу-
ванням до життя під камінням і в щілинах. Тіло поділяється
на невеликі короткі (приблизно —’/ю довжини всього тіла)
нссегментовані головогруди (цефалоторакс, або просома), при-
криті зверху хітиновим щитом (карапаксом), і довге сегменто-
ване черевце (абдомен), що складається з 12 сегментів. Харак-
терною особливістю скорпіонів, що відрізняє їх від усіх інших
павукоподібних, є поділ черевця на дві частини; широке перед-
нє черевце (преабдомен, або мезасомаї, що складається з
перших семи сегментів, і вузьке видовжене заднє черевце (пост-
абдомен, або метасома). Переднє черевце зверху вкрите попе-
речними твердими хітиновими пластинками — тергітами. З боків
сегменти переднього черевця мають м’якші хітинові перетинки —
плеври, а знизу знаходяться етерніти. Заднє черевце складається
з хітинових видовжених члеників, однаково твердих по всій
поверхні. В кінці заднього черевця розташовані органи дихання
скорпіонів — легеневі мішки, які часто просвічують через етер-
ніти по боках. Останній (12-й) членик черевця значно довший
від попередніх. Він закінчується здутим тельсоном (анальною
144
о
Рис /6 Скорпіон а “ВИГЛЯД з спинного боку, б — вигчяд з черевного боку
а /— хелщери, 2 — головогруди 3—медіальні очі 4 — передньочерепде (преабдомсв)
5 — задньочерсвце (постабдомен), 5 — тсльсоя {анальна лопать), 7—отрутоносна голка
#—І—IV пари локомоторних кінцівок, $ — тазик, 70 — овороть, Л — стегно, /2 —гоміл
ка, 13 — лапка 14 — кігтик /з — плдипальна б 7 —хелщери, 2 — ротовий отвір
З — педипаїьиа, 4 — статеві кришечки, 5 — анатьнии отвір, 6 — стигми
лопаттю). Між 12 м члеником черевця і тельсоном відкриваєть-
ся анальний отвір У гельсош лежить пара отруйних залоз. їх
протоки відкриваються на вершиш голки, якою закінчується
тельсон. Цією отрутоносною голкою скорпіони вбивають здобич
Приблизно посередині головогрудей крізь лупу добре видно
пару досить великих медіальних очей, а біля кожного передньо-
го кута карапакса (головогрудого щита)—групу маленьких
бічних очей.
Зарисовують загальний вигляд скорпіона з спинного боку.
Після цього скорпіона кладуть черевним боком вгору І роз-
глядають його кінцівки (рис. 76,6). Перша пара ротових кінці-
вок— короткі клішнеподібні тричленисті хеліцери, горизонталь-
но розташовані в передній частині головогрудей. За хеліцерами
йде друга пара ротових кінцівок — довгі шестичлснисті педи-
иальпи (ногощупальщ). Вони закінчуються міцними клішнями,
що призначені для схоплювання, затримання І подрібнення їжі.
145
Між основними члениками педипальп, що відіграють роль ще-
леп, під лупою видно ротовий отвір скорпіона. За педипальпами
на черевному боці головогрудей розташовані чотири пари локо-
моторних кінцівок — органів руху скорпіона. Кожна нога чле-
ниста. Біля тулуба починається перший членик — тазик (кокса),
далі йде укорочений другий членик — овороть (трохантер); два
найдовші членики — стегно (фемур) І гомілка (тибія). Закін-
чується нога лапкою (тарсус), що має на кінці кігтик. Таку ж
будову мають ходильні ноги і в інших павукоподібних. На
черевці кінцівок нема. На першому сегменті черевця під лупою
знаходять парні статеві кришечки, що прикривають статевий
отвір. На інших сегментах черевця під лупою знаходять отвори
парних легень (легеневих мішків)—дихальці, або стигми, що
мають вигляд поперечних щілин, розташованих з кожного боку
сегмента.
Зарисовують морфологію скорпіона з черевного (вентраль-
ного) боку і окремо ходильну ногу, позначивши назви її чле-
ників.
РЯД ПСЕВДОСКОРПІОНИ (НЕСПРАВЖНІ СКОРПІОНИ)
(Р5ЕСОО5СОЙРІОМОА)
Робота 63. Розглядання зовнішньої морфології
книжкового скорпіона (Сітеїіїег сапсгоідез)
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70%-ному розчині спирту книжко-
ві скорпіони, годинникові скельця (чашки Петрі і т п), пінцети, препару-
вальні голки, ручні і штативні лупи
Назва «книжковий скорпіон» пов’язана з тим, що ці паву-
коподібні найчастіше живуть у старих книжках, колекціях і
гербаріях, хоч зустрічаються і під корою дерев, між камінням
і т. п
Проведення роботи І опис об’єкта. Фіксованих книжкових
скорпіонів вміщують у чашку Петрі або на годинникові скель-
ця. Це дрібні (1—2 мм) тваринки. Тому їх найкраще розгляда-
ти за допомогою штативної лупи. Розглядають спочатку загаль-
ний вигляд цих тварин (рис. 77). Форма і рух їх добре присто-
совані до місця проживання: тіло сплюснуте у дорсо-вентраль-
ному (спинно-черевному) напрямку. Тварини можуть бігати
боком — як краби. Полюють на дрібних комах, кліщів тощо.
На перший погляд, псевдоскорпіонн подібні до скорпіонів.
Як і скорпіони, вони мають невеликі головогруди, вкриті суціль-
ним спинним щитом, і добре розвинене почленоване (з 11—12
члеників) черевце (абдомен), клішнеподібні хеліцери і великі
педипальпи, що перетворилися на клішні. Проте рядом ознак
вони відрізняються від скорпіонів і тому дістали назву псевдо-
скорпіонів. На відміну від скорпіонів абдомен книжкового скор-
піона (як і Інших представників цього ряду) не поділений на
преабдомен і на постабдомен. Не мають вони і тельсона з отру-
146
тоносною хвостовою гол-
кою і отруйних залоз, Іс-
тотною відмінною озна-
кою псевдоскортонів від
скорпіонів є те, що у них
органи дихання — дві па-
ри пупкоподібних тра-
хей, а не легеневі мішки,
як у скорпіонів. Під лу-
пою знаходять у книжко-
вого скорпіона на першо-
му І другому сегментах
абдомена парні отвори
(стигми) трахей. Стате-
вий отвір розташований
на другому абдоміналь-
ному сегменті. Псевдо-
скорпіони на відміну від
скорпіонів мають паву-
тинкові залози. Вони від-
Рнс 77 Псєвдоскорпюн (книжковий
скорпіон)
1 — хелщери, 2 — педипальпи 3 — головогру-
ди 4 — черевне, 5 — 1 —IV пари локомоторний
кінцівок
криваються не в задній
частині абдомена, як у павуків, а на кінці останнього рухливо-
го членика хеліцер, Секрет цих залоз у псевдоскорпіонів при-
значений для будування гнізд
Загальний вигляд книжкового скорпіона зарисовують.
РЯД КОСАРИКИ (РНАЬАМбША)
Робота 64. Розглядання зовнішньої морфології косарика
(РЬаІап§Ішп оріііо)
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70% йому розчині спирту коса-
рики, годинникові скельця або чашки Петрі, пінцети, препарувальні голки,
штативні лупи
Косариків легко знайти на стовбурах дерев, на стінах будин-
ків, сараїв, на парканах, під опалим листям і камінням Хижа-
ки, що живляться дрібними членистоногими (комахами, паву-
ками тощо). Можуть живитись і рослинами. Ведуть переважно
нічний спосіб життя.
Проведення роботи І опис об’єкта. Косарика вміщують у
годинникове скельце і розглядають за допомогою штативної
лупи. Це дрібні павукоподібні завдовжки кілька міліметрів.
Зовнішнім виглядом нагадують павуків, але відрізняються від-
сутністю характерного для павуків перехвату між головогруд-
дям і черевцем (рис. 78). Виразно сегментоване черевце широ-
кою основою сполучене з невеличким головогрудним відділом
тіла. Розглядають кінцівки косарика. На передньому кінці по-
ловогрудей містяться невеличкі гострі клішнеподібні хеліцери.
Педипальпи довгі, тонкі. На відміну від скорпіонів і псевдо-
147
Рис 78 Косарик
І — хелшгри 2 — педипальпи, 3 — голово
груди 4 — черевце 5 — ї —IV пари ходиль
них (локомоторних) ніг
скорпіонів вони не мають клі-
шнів І подібні до розміщених
за ними чотирьох пар ходиль-
них ніг. Ходильні ноги — ха-
рактерна ознака косариків.
Вони дуже довгі (Із семи чле-
ників кожна) і тонкі. Легко
обламуються І після цього ще
деякий час продовжують зги-
натися і розгинатися, нагаду-
ючи рух коси (звідси і назва
цих тварин). Рятуючись від
небезпеки, косарики відламу-
\ють ходильні ноги. Таке яви-
ще має назіву аутотомії (само-
калічення) . Друга пара хо-
дильних ніг виконує функцію
руху, крім того, вона є орга-
ном дотику Нерідко трапля-
ються косарики з неповним
числом НІГ. Це ПОЯСНЮЄТЬСЯ
тим, що втрачені ноги у них не відновлюються На відміну від
скорпіонів і павуків косарики не мають отрутних залоз Диха-
ютй за допомогою досить добре розвинених трахей, що відкри-
ваються однією парою отворів біля основи останньої пари ніг.
Як і в інших павукоподібних, на черевці у косарика кінцівок
немає. У самок біля основи черевця відкривається довгий яйце-
клад. Істотною відміною косариків від павуків є відсутність
павутинних бородавок. Косарики павутиння не роблять.
Загальний вигляд косарика зарисовують.
РЯД ПАВУКИ (АКАИЕЮА, АБО АЦАМЕАЕ)
Робота 65. Розглядання зовнішньої морфології
павука-хрестовика (Агапеа (Надета)
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70%-ному розчині спирту або
формаліні павуки, годинникові скельця, пінцети, препарувальні голки, ручні
і штативні лупи
Павуки-хрестовики поширені по всій Європейській частині
СРСР. Найкраще їх ловити в серпні—вересні, коли вони дося-
гають більших розмірів. Живуть павуки-хрестовики в лісах, пар-
ках, у дворах, старих будівлях, на парканах, де плетуть свої
ловильні сітки з павутиння. Бажано ловити як самок, так і
самців. Самки — більші за розміром порівняно з самцями. Вони
найчастіше сидять біля ловильних сіток. Самці тримаються
біля гнізд самок під корою дерев, у тріщинах будівель тощо-
Під павука, що сидить у павутинні, підводять баночку з 7О°/о-
148
Рис 79 Павук хрестовик (сам
ка, вигляд з черевного боку)
/ — хелщери 2 — чедипальпи З—
б —ходильні ноги 7 — черевце (аб
домен) 5 — стигми трахей 9 — на
вутишн бородавки 10 — легеневі
кришечки Л — іоювогруди /2 —
нижня губа /3 — верхня губа
, розташованих у два попереч
ним розчином спирту При доти-
кові до павутиння павуки пада-
ють у підставлену баночку. Зби-
рають павуків також струшуючи
дерева або кущі на підставлену
розкриту парасольку або зніма-
ють пінцетом з рослин
Проведення роботи і опис
об'єкта. Павука кладуть на го-
динникове скельце черевом униз
і розглядають його зовнішню бу-
дову з допомогою штативної або
ручної лупи. Тіло павука (рис.
79) різко поділене на головогру-
ди і черевце (закруглене у са-
мок І більш видовжене у самців)
Характерною особливістю паву
ка-хрестовика, як І інших пред-
ставників ряду павуків, є те, що
головогруди і черевце не розчле-
новані І з’єднані вузьким корот
ким стебельцем. Черевце, особли-
во у самок, значно більше за го-
ловогруди. Головогруди вкриті
суцільним спинним щитам Спе-
реду вони мають чотири пари очей
ні ряди. Очі лежать на невеличких горбочках. Для павука-
хрестовика дуже характерне забарвлення спинного боку тіла
На темно-бурому фоні черевця помітні білі плями, що утворю
ють хрестоподібну фігуру В інших павуків її немає.
Розглядають під лупою кінцівки павука хрестовика Як і в
інших павукоподібних, їх шість пар хеліцери, псдипальпи і
чотири пари ходильних ніг. Щоб краще їх побачити, павука
кладуть черевним боком угору, перед тим зарисувавши його
з спинного боку. На задньому кінці черевця знаходять три пари
павутинних бородавок (рис. 80,6). На бородавках відкривають-
ся протоки павутинних залоз, розташованих всередині черевця
Наявність павутинних залоз — найхарактерніша ознака павуків
Черевце закінчується невеличким анальним горбиком, біля осно-
ви якого відкривається анальний отвір.
Обережно розсунувши двома препарувальними голками осно-
ву хелщер і педипальп, під лупою знаходять ротовий отвір.
Згори він оточений горбиком — верхньою губою, а зчизу—не-
парною хітиновою пластинкою — нижньою губою. Після цього
обережно відривають пінцетом хеліцери біля місця прикріплен-
ня до головогрудей І розглядають їх під штативною лупою.
Хеліцери павуків — коротенькі міцні кінцівки, призначені для
захоплювання І умертвіння здобичі та для захисту. Кожна
149
Рис 80 Павук хрестовик а — ходильна нога (третьої пари), б — павутин-
ні бородавки (з черевного боку)
а /^-кігтики, 2 — лапка 3 — гомілка 4 — стегно. тазик 1 овороть не показано,
б / — стигма трахей 2 — анальний отвір 5 — внутрішня пара, 4 — задня пара,
5 — передня пара
хелщера павуків складається з двох сегментів (члеників). Ос-
новний членик — товстий, циліндричний Другий членик—гост-
рий, загнутий у вигляді кігтика На вершині цього кігтика від-
кривається протока отруйної залози, що розташована в голово-
грудях І в основному членику. Після розглядання хеліцер
відривають пінцетом педипальпи і розглядають їх під штативною
лупою Педипальпи довші за хелщери. Вони подібні до хо-
дильних ніг, складаються з 6 члеників, рясно вкритих волоска-
ми, і закінчуються кігтиком. Основна функція педипальп— бути
органами дотику Крім того, як і хелшери, вони відіграють
роль щелеп — захоплюють І роздрібнюють їжу
Ходильні ноги, як і в інших павукоподібних, складаються
кожна з 6—7 члеників (рис 80, а) Вони називаються так само,
як і в скорпіонів (див с. 146). Характерною їх відміною від
кінцівок представників інших рядів павукоподібних є кігтики
(по два на кожній нозі) і шипики, що відіграють важливу роль
при пересуванні павука і прядінні павутиння
Будову хеліцер, педипальп і ходильних ніг зарисовують.
Робота 66. Розглядання зовнішньої морфології
тарантула (Ьусоза зіп^огіепзіз)
Матеріал та обладнання фіксовані у 70%-ному розчині спирту павуки,
годинникові скельця, пінцети, препарувальні голки, ручні і штативні лупи
Тарантули поширені в СРСР, зокрема на Україні, в зонах
пустинь, напівпустинь, степу і лісостепу В СРСР відомо дев’ять
видів роду Ьусоза, але найчастіше зустрічається Ь. зтдогіеггзіз.
150
Рлс 81 Тарантул (самка з маленькими
павучками, що вийшли з кокона)
І — хеліцери 2— ПЄДИПЗЛЬПИ 3 “ ГОЛОВОГрїДЯ
4 — І—IV нари ходильних шг, 5 — черевце
6 — кокон (яйцевий мішок)
Рис 82
Каракурт
(самка)
Тарантул на відміну від павука-хрестовика, що плете ловильні
тенета (сітки) з павутиння, належить до бродячих павуків
Тарантули риють у землі (найчастіше по узбіччях доріг на
відкритих, освітлених сонцем місцях) глибокі (до ЗО см) нірки
з коротким коліном посередині, які встеляють павутинням
Вдень тарантули найчастіше сидять у нірках, а вночі полюють
на комах та інших дрібних безхребетних Щоб добути таранту-
ла, треба або розкопати нірку, або вигнати його звідти, вли
ваючи у нірку воду Ловлять тарантулів також опускаючи в
щрку на нитці невеличку кульку з воску Коли кулька досягне
павука, тарантул впинається хеліцерами у віск і його легко
витягти з нірки. Це треба робити обережно, бо павук стрибає
І може вкусити Укус тарантула може бути дуже болючим, але
не отруйним. Є припущення про отруйність тарантулів для
корів Виловлених тарантулів фіксують V 70%-ному розчині
спирту.
Проведення роботи і опис об’єкта. Тарантула кладуть на
годинникове скельце і розглядають з спинного боку (рис. 81).
У нього помітні ті самі частини тіла, що і в павука-хрестовика,
але значно більших розмірів Тарантул — найбільший з павуків
нашої фауни. Довжина великих екземплярів досягає 4—5 см
Все тіло тарантула рясно вкрите волосинками, тому його Іноді
звуть «волохатий павук». Як І в хрестовика, сегментація тіла
не виявлена Воно складається з нерозчленованих головогрудей
і черевця. Як і в хрестовика, ці два відділи тіла сполучені
тоненьким стебельцем. Тіло жовго-буре з чорним малюнком.
151
На передньому краї головогрудей за допомогою лупи знахо-
дять по боках тіла чотири пари очей. Спочатку з спинного, а
потім з черевного боку розглядають шість пар кінцівок: хеліце-
ри великі, міцні і гострі, мають вигляд кігтиків. Ними тарантул
вбиває здобич, а також викопує нірку. Біля основи хеліцер
розташовані отруйні залози. За хеліцерами містяться довгі воло-
хаті педнпальпи з численними чутливими волосками. З їх допо-
могою тарантул затримує здобич. Ноги (як І в інших павуків —
чотири пари) довгі (до 40—45 мм) і міцні, добре пристосовані
до бігання. Тарантули бігають дуже швидко, вловлюючи таким
способом здобич. Ноги звичайно мають поперечну поштрихова-
ність Як і в інших павуків, черевце тарантула позбавлене кінці-
вок. Воно легше і стрункіше, ніж у павмка-хрестовика. Це пояс-
нюється тим, що павутинні залози у тарантула розвинені слаб-
ше. На задньому кінці черевця є три пари добре помітних
павутинкових бородавок. За допомогою препарувальної голки
знаходять спереду від них поперечну щілину. Це дихальце
(стигма), яким назовні відкриваються трахеї. Ззаду від паву-
тинкових бородавок розташований анальний отвір.
Зовнішній вигляд тарантула зарисовують.
Робота 67. Розглядання зовнішньої морфології
каракурта (каіпміесіиз ігейесітйиКаіив)
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70%-ному розчині спирту кара-
курти, пінцети, препарувальні голки, годинникові скельця, штативні і ручні
ЛУПИ
Каракурти поширені у південно-східній частині СРСР, зо-
крема в Середній Азії, на Кавказі і Україні (Крим, Одеська та
інші південні області). Каракурти — характерні представники
фауни пустинь і напівпустинь, проте вони часто заселяють І
степову зону. Живуть на поверхні землі, серед каміння, де
плетуть тенета, стелячи їх по землі Часом лігвом каракурта
бувають залишені нори гризунів. Тенетами вони прикривають
вхід до нори. Живляться ці павуки комахами І павукоподібни-
ми. Каракурти найбільш отруйні павуки нашої фауни. Вони
дуже небезпечні для тварин і людини Особливо чутливі до
отрути каракурта верблюди і коні, які після укусу звичай-
но гинуть. Як і в тарантула, найбільш отруйні статевозрілі
самки
Найефективнішим способом лікування є антитоксична проти-
каракургова сироіватка. Корисний ефект дає припалювання уку-
шеного місця головкою запаленого сірника, але це треба робити
не пізніше двох хвилин після укусу.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають на годинни-
ковому скельці під лупою фіксованих каракуртів спочатку з
спинного, а потім з черевного боку. Каракурти — порівняно не-
152
великі павуки (рис. 82). Характерною їх ознакою є чорне за-
барвлення з червоними, жовтими або білуватими плямами, яких
іноді може і не бути. Самки завдовжки 1—2 см, самці значно
менші — 4—7 мм. Як і в інших павуків, тіло каракурта скла-
дається з головогрудей, що несуть шість пар кінцівок, і позбав-
леного кінцівок черевця. Черевце самки майже правильно ку-
лястої форми. Тіло у самців стрункіше, з маленьким видовже-
ним черевцем. На верхньому боці головогрудей знаходять під
лупою два ряди очей, по четверо в кожному. На передньому
кінці цього відділу тіла розглядають хелщери, гострі кігтики
яких спрямовані донизу. Біля основи хелщера лежить отруйна
залозка, яка протоками відкривається на кінці кігтиків. Коли
каракурт захоплює здобич, він притискує її до тіла і, проко-
ловши тіло жертви кігтиками, впускає в нього отруту. Друга
пара кінцівок — педипальпи, у самців вони мають на кінці знач-
не потовщення І відіграють роль копулятивного органа. Як і в
інших павуків, за педипальпами розташовані чотири пари хо-
дильних ніг. У самців вони довші і тонші, ніж у самок. На
кінці черевця каракурта розташовані п’ять павутинкових боро-
давок. Істотну роль у плетінні павутиння відіграють задні ноги
(4 пари). Друга і третя пара ходильних ніг пристосовані для
утримування павука на павутинні і пересування по ньому.
Перша пара ходильних ніг допомагає утримувати здобич.
Зовнішній вигляд каракурта зарисовують.
РЯД КЛІЩІ (АСАКIXА)
Робота 68. Розглядання зовнішньої морфології
собачого кліща (Іходез гісіпиз)
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70%-ному розчині спирту собачі
кліщі, тотальні препарати кліща і його ротових частин, пінцети, препару-
вальні голки, мікроскопи, штативні лупи
Іхосіез гісіпиз поширений по всій лісовій зоні Європи і Ази.
Паразитує па багатьох тваринах: на великій рогатій худобі,
вівцях, козах, конях, собаках, оленях, їжаках, гризунах тощо,
може присмоктуватись і до людини. Кліщі присмоктуються до
тіла тварин під вовною і в місцях з тоншою шкірою (біля ко-
ріння хвоста, на вухах, у пахах тощо), заглиблюючись глибоко
І міцно своїм хоботком, озброєним шипами. Хоботок нерідко
відривається при спробах зняти кліща. Тому знімати його треба
обережно, перед тим змазавши гасом, бензином, олією, щоб
закупорити дихальця. Кліщів Іноді можна знаходити і на землі,
коли голодні личинки І дорослі кліщі повзають по землі, траві
і кущах, шукаючи хазяїна.
Проведення роботи і опис об’єкта. Фіксованих кліщів вийма-
ють з пробірки з 70%-ним розчином спирту, вмішують на го-
динникове скельце слинним боком тіла догори і розглядають
під штативною лупою (рис. 83). Тіло кліща овальної або
153
а б
Рис 83 Собачий кліщ а — самець» б —
самка
/ — хоботок, 2—5 — ніжки
яйцеподібної форми, зву-
жене до переднього КІНЦЯ
тіла, сплюснуте. Найха-
рактернішою ознакою клі-
щів, яка відрізняє їх від
усіх інших павукоподіб-
них, є те, що їхнє тіло
злите в одне ціле. У них
немає сегментації і типо-
вого для всіх інших пред-
ставників цього класу
поділу тіла на відділи —
головогруди і черевце.
Поверхня тіла вкрита хі-
тиновою кутикулою тем-
но-коричневого кольору.
У самців (рис. 83, а) майже^вся спинка вкрита твердим хітино-
вим щитком. У самок (рис. 83,6) щиток вкриває лише частину
спинки, безпосередньо прилягаючи до основи ротових органів,
приблизно Уз довжини тіла. Решта тіла вкрита тоненьким хіти-
ном, що розтягується. Через це під час смоктання крові тіло
самки дуже розтягується. Самка більша за самця (довжина її
4 мм, ширина 3 ми, довжина самця близько 2,5 діл*, ширина
1,5 мм). У самця смоктання крові майже не змінює форми тіла.
Розглядають під штативною лупою або під малим збільшен-
ням мікроскопа хітиновий покрив тіла кліща. Добре помітно,
що він пронизаний численними порами з волосками. Вони віді-
грають роль органів чуття. Очей нема. Вони редукувалися у
зв’язку з пристосуванням кліщів до паразитичного способу жит-
тя. З паразитизмом кліщів пов’язані І зміни передніх кінцівок.
Однією з найхарактерніших ознак цих павукоподібних є наяв-
ність на передній частині тіла хоботка. Це видозмінені хелщери
і педипальпи, що перетворились у колючо-смоктальний роговий
апарат. Він утворює конічний виступ тіла. До передньої части-
ни тіла прикріплені чотири пари шестичленистих ніжок. Остан-
ній членик ніжки—лапка закінчується двома загнутими гост-
рими кігтиками, між якими є присосок у вигляді подушечки.
Наявність кігтиків і присосків дає змогу кліщу вільно пересува-
тися по будь-якій поверхні, навіть гладенькій. Ближче до
заднього кінця тіла міститься анальний отвір, що має вигляд
короткої поздовжньої щілинки, а біля основи третьої пари
ніжок — статевий отвір.
Загальний вигляд самки і самця собачого кліща зарисовують.
Після цього розглядають під штативною лупою або під ма-
лим збільшенням мікроскопа готовий тотальний мікроскопічний
препарат рогових частин кліща і зарисовують їх.
Колючо-смоктальний ротовий апарат кліща — хоботок (гна-
тосома; рис. 84). його основву становить хітинова пластинка у
154
вигляді кільця, що має назву
комірця. Комірець у середній
своїй частині продовжується
наперед у вигляді довгого,
звуженого, розділеного бороз-
ною на дві половини колючо-
го вироста—гіпостома. Гіпо-
стом несе з черевного боку
6—7 поперечних рядів шипів.
Кінці шипів спрямовані на-
зад. Тому при заглибленні хо-
ботка в шкіру хазяїна кліщ
цупко тримається в ній. Спе-
реду по боках комірця при-
кріплені два щупики — паль-
пи, що складаються з чоти-
рьох члеників. У спокійному
стані кліщ тримає пальпи зімк-
нутими, притиснутими до хо-
ботка. Під час смоктання вони
відгинаються в бік під прямим кутом. Це дає змогу смокталь-
ному апарату заглиблюватися в шкіру хазяїна. Комірець з гі-
постомом і пальпами — це видозмінені педипальпи інших па-
вукоподібних. Краї комірця з спинного боку відтягнуті наперед
у парні коротенькі (у половину доівжини гіпостома) додатки, що
утворюють два трубчасті футляри. Всередині цих футлярів роз-
ташована пара рухливих вузьких, загострених і зубчастих хе-
ліцер. Хеліцери і шипи гіпостома дають змогу кліщу міцно три-
матись у шкірі хазяїна. Кров, якою живиться кліщ, потрапляє
до його ротового отвору через смоктальну трубку, що утворена
гіпостомом і футлярами хеліцер. Ротова порожнина розташо-
вана між футлярами і гіпостомом.
Коли кліщ присмоктався до шкіри хазяїна, він бічними ру-
хами гачків хеліцер, що висуваються наперед, роздирає шкіру
і до ранки, яка утворилася, вводить гіпостом і футляри хеліцер.
У самки гіпостом вужчий І приблизно в півтора раза довший,
ніж у самців.
Робота 69. Розглядання зовнішньої морфології
коростяного свербуна (Кагсоріез зсаЬіеІ, або Асагцз зіго)
Матеріал та обладнання: готові тотальні мікроскопічні препарати коро-
стяних свербунів, мікроскопи і штативні лупи
Затсоріез зсаЬіеі паразитує на людині. Інші види роду Заг-
соріез паразитують на різних свійських І диких ссавцях. Усі
вони збудники корости. Все своє життя живуть у товщі рогового
шару епідермісу людини або тварин, відрізняються між собою
неістотними морфологічними відмінами. Тому, якщо немає
155
Рис. 85 Коростяний сверб^н (самка,
вигляд з черевного боку),
/ — хоботок, 2 — присоски першої І другої
пар ніжок, — ніжки
розташований ротовий апарат,
має вигляд хоботка. По боках
пики
препаратів свєрбуна—парази-
та людини, можна демонстру-
вати препарати свербунів з
тіла ссавців
Проведення роботи і опис
об’єкта. Спочатку під штатив-
ною лупою, а потім під малим
збільшенням мікроскопа роз-
глядають коростяного свєрбуна
(рис. 85). Тіло цього кліща
овальної форми. Як і в Інших
кліщів, воно позбавлене сег-
ментації, брудно-білого кольо-
ру, на шкірці помітні попереч-
ні згортки. На спинному боці
можна помітити кілька попе-
речних рядів трикутних лусо-
чок і щетинки. Самки завдов-
жки 0,3—0,5 мм, самці трохи
менші — 0,2 мм.
На передньому кінці тіла
Як і у собачого кліща, він
оботка видно тричленисті щу-
Свербун має чотири пари коротких ніжок, кожна з них скла-
дається з шести члеників. У самців на кінцях І, II і IV пари
ніжок є кінцеві присоски, а у самок — лише на І і II парах. На
черевному боці тіла свєрбуна між ніжками IV пари помітний
статевий отвір.
Зовнішній вигляд коростяного свєрбуна зарисовують.
ПІДТИП ЗЯБРОДИШНІ (ВРАКСНІАТА)
КЛАС РАКОПОДІБНІ (СКІІ8ТАСЕА)
Цей клас (понад 20 000 видів) є єдиним у підтипі. Ракопо-
дібні в процесі еволюції пристосувалися до життя у водному
середовищі.
Тіло ракоподібних складається з двох основних відділів: го-
ловогрудей і черевця.
На голові є дві пари вусиків і три пари ротових органів.
Дихають ракоподібні за допомогою зябер. Кровоносна система
незамкнена.
156
ПІДКЛАС ЗЯБРОНОГІ РАКИ (В К А N С Н І О Р О Ю А)
РЯД ЗЯБРОНОГІ (АІЧО8ТКАСА)
Робота 70. Розглядання зовнішньої морфології зябронога
(ВгапсИіриз зіа^паГіз) і артемії (Агіетіа заііпа)
або щитня (Тгіорз сапспїогтіз або Ьерібигиз ари$)
з ряду Листоногі раки (РЬуПоросіа),
підряд Щитні (Моїозігаса)
Матеріал та обладнання: живі або фіксовані у 70%-ному розчині спир-
ту чи формаліні зяброноги, артемії і щитні, чашки Петрі або годинникові
скельця, ручні і штативні лупи, мікроскопи, пінцети, препарувальні голки,
піпетки, склянки з водою.
ЗябронІг поширений у середній і південній смузі Європей-
ської частини СРСР і, зокрема, на Україні, переважно у невели-
ких прісних водоймах, іцо пересихають. Тут він з’являється
навесні. У цей час виловлювати зяброногів неважко. Артемії
живуть у солонуватих водоймах на півдні України, зокрема в
Криму, та в районі Каспійського моря. Артемія добре виживає
в акваріумах І тому її найкраще демонструвати у живому стані.
Під назвою «щитень» звичайно розуміють представників двох
споріднених і дуже подібних за зовнішньою морфологією родів:
Тгіорз (Т. сапсгі}огтІ8 та ін.) і Ьєрісіигиз (Ь. ариз та Ін.). Щит-
ні зустрічаються у середній І південній смузі СРСР у дрібних
водоймах, що пересихають, і навіть у калюжах, переважно
навесні.
Проведення роботи і опис об’єкта. Якщо є живі артемії, спо-
стерігають за їх рухом у склянці з водою. Рачок плаває спин-
кою вниз. При цьому його ніжки швидко рухаються. Це не
тільки викликає рух артемії, але й полегшує доступ свіжої
багатої на кисень води до зябрових відростків ніжок І потрап-
ляння часток їжі до ротового отвору. Зовнішня морфологія
артемії (рис. 86) і зябронога дуже подібні, тому опис їх пода-
ний разом.
Фіксованих рачків (артемій або зяброногів) кладуть у воду
на годинникове скельце і розглядають під штативною лупою
або під малим збільшенням мікроскопа. Витягнуте тіло зябро-
нога (рис. 87), як І артемії та інших представників цього ряду,
відзначається добре помітною майже гомономною (однорідною)
сегментацією. Цим вони подібні до поліхет, з якими пов’язані
філогенетичним походженням. Тіло рачка складається з трьох
відділів: голови, грудей і черевця. Ці частини тіла нечітко від-
межовані між собою.
Голова складається з двох частин. Передня має вигляд
досить міцної капсули, що утворилася з двох передніх сегмен-
тів, які відповідають простоміуму І перистоміуму поліхет. Зад-
ня частина складається з трьох сегментів. На голові знаходять
дві пари сяжків і три пари щелеп. Перша пара сяжків має
157
Рис 86 Артемія (самка;
вигляд з черевного боку):
1 — непарне (наупліусове) око,
2 —верхня руба що прикриває
рот 5 — верхні (передні) шеле-
ііи 4—5 ** дві пари нижніх (зад-
ніх) шелеп б — грудні ніжки
7 — яицевнй МІШОК $ — кишеч-
ник 0 —вилочка (фурка) 10 —
черевце, антени /2 —парні
складні (фасеточні) очі, 13 —
антенулн
Рис 87 Зяброніг (самець;
вигляд збоку)
1 — непарне (науплісове)
око 2 — печінковий виріст
кишечника 3 —кишечник,
4 — вилочка (фурка) 5 — че
ревне б —грудні ніжки з
зябровими виростами 7 —
антени 5 —додатки голови,
Р — актеїіули
назву антепул Вони ниткопотібяі, складаються з однієї гілки.
За своїм філогенетичним походженням відповідають пальпам
поліхет За антенулами розташована друга пара сяжків—анте-
ни Вони також одноплкові, але міцніші за антепули У самців
вони перетворилися на хватальний апарат, призначений для
затримування самки під час парування Антенули і антени най-
краще відшукати за допомогою препарувальних голок Перша
пара щелеп — верхні (передні), або жувальця (мандибули) Це
досить масивні хітинові пластинки з зазубленим внутрішнім
краєм За ними лежать дві пари нижніх щелеп (максил) Вони
розвинеш слабше за мандибули Між щелепами розташований
ротовий отвір По боках голови на стебельцях видно добре роз-
винені складні (фасеточні) очі, а між ними лежить просте на-
упліусове око.
158
2
Рис 88 Щитень (апус) * а — з спинного
боку, б — передній кінець з черевного боку*
а / —очіф 2 —щит, 3-Х—XV сегменти черевця
4 — вилочка (фурка), 5 — додатки першої пари
груднях ніжок
б / — верхня губа 2 — антенули, 3 — антени 4—
верхні щелепи (мандибули), 5 — І ша пара пла
вальних (грудних) ніжок з трьома ниткоподібни
ми додатками, 6 — 7 — ) та і 2 га па
рн нижніх щелеп (максил)
Груди складаються з II сегментів, кожен з яких несе пару
двогіллястих ніжок, подібних до параподій поліхет. Наявність
п'яти пар видозмінених кінцівок на голові І двогіллястість груд-
них ніжок — характерна ознака ракоподібних. На спинному
боці ніжки є три тонкостінні зяброві вирости. Тому ці рачки
і звуться зяброногими.
Черевце складається з 9 сегментів. Як і в інших зяброногих
раків, воно позбавлене кінцівок Два перших сегменти черевця
злиті. У самок з ними зв’язаний яйцевий мішок. У зябронопв
самці і самки трапляються часто, а в артемій найчастіше зуст-
річаються самки, що розмножуються партеногенетично. Черевце
закінчується характерною для більшості видів зяброногих раків
вилочкою (фуркою). В артемій вилочка недорозвинена або й
зовсім відсутня 3 внутрішніх органів крізь стінки тіла звичайно
просвічує кишечник.
Загальний вигляд зябронога або артемії зарисовують.
Якщо немає змоги здобути і розглянути артемії або зябро-
нога, можна ознайомитись з зовнішньою морфологією щитня
(Тгіорз сапсгііогтіз або Ьерісіигиз ариз)
Щитні — одні з найбільших представників зяброногих ракопо-
дібних — завдовжки до 6 см (рис 88) Спочатку розглядають
щитнів у скляній посудині з спинного боку. На відміну від зяб-
ронога і артемії тіло щитня майже все вкрите плоским оваль-
ної форми щитом (звідси і назва роду) Воно сплюснуте в дор-
со-вептральному напрямку. Останні 10—15 сегментів черевця
щитом не прикриті Вони закінчуються добре розвиненою ви-
лочкою (фуркою), що складається з двох довгих ниткоподібних
виростів, довжина їх у представників роду Ариз перевищує
довжину всього тіла. У представників роду Ьерісіигиз між цими
159
виростами розташована невелика непарна пластинка. На перед-
ній частині щита знаходять за допомогою лупи пару очей.
Для того щоб розглянути кінцівки, щитня кладуть спинним
боком донизу. Звертають увагу на характерну для щитнів
велику кількість кінцівок. Як і в інших ракоподібних, голова
щитня має п’ять пар кінцівок: антенули, антени І три пари
щелеп. З цих кінцівок найкраще розвинені верхні щелепи (ман-
дибули), що мають вигляд темних хітинових пластинок з зазуб-
леним внутрішнім краєм. Антенули короткі, ниткоподібні. Анте-
ни рудиментарні, їх може і не бути. Перша і друга пара максил
(нижніх щелеп) малі, це невеликі пластинчасті утворення. Тіло
щитня не має різкого розмежування на грудний і черевний від-
діли. Кількість сегментів у цих відділах варіює. У деяких видів
вона досягає 42, не рахуючи голови. За щелепами розташовані
численні пластинчасті листкоподібпі плавальні ніжки, розміри
їх спереду назад поступово зменшуються. Перша пара плаваль-
них ніжок має три ниткоподібні додатки. Задні сегменти, що
лежать за межами щита, позбавлені кінцівок.
Зарисовують зовнішній вигляд щитня з спинного і черевно-
го боків.
РЯД ЛИСТОНОГІ РАКИ (РНУІЬОРООА)
Підряд Гіллястовусі (СІайосега)
Робота 71. Розглядання зовнішньої морфології
і внутрішньої будови дафнії, або водяної блохи
(І)арііпіа риіех), на живих об'єктах
Матеріал та обладнання: живі дафнії у склянках з водою, штативні
луня, мікроскопи, піпетки з гумовою кулькою, предметні і накриши скель-
ця, фільтрувальний папір, препарувальні голки
Під загальною назвою дафній, або водяних бліх, звичайно
розуміють кілька сотень видів різних дрібних ракоподібних
(до 5 мм завдовжки), що належать до складу планктону пріс-
них водойм. Найчастіше зустрічаються представники родів
ОаркпІа, ЗітосерНаІиз, Возтіпа. Для вивчення зовнішньої мор-
фології І внутрішньої будови найзручнішим об’єктом є звичайна
у нашій фауні прісноводна форма ОарНпіа риіех. Дафнії дуже
часто зустрічаються у невеликих водоймах (в ставках, калю-
жах, канавах тощо). Ловити їх можна сачком, водячи ним по
чистій воді, не торкаючись дна і не набираючи водяних рослин.
Якщо у водоймі є дафнії, то на дні сачка, коли стече вода,
залишиться червонувата або сірувата маса, яку треба злити
в банку з водою. Влітку зустрічаються тільки партеногенетичні
самки, самці з’являються на короткий час восени. Тому на прак-
тичних заняттях найчастіше розглядають самок. Взимку вони
досить добре виживають у невеликих акваріумах при рівномір-
ній кімнатній температурі і наявності їжі. їжею для дафній е
160
найпростіші, бактерії, одно-
клітинні водорості і детрит.
Час від часу їжу вносять у
культуру дафній з великих ак-
варіумів або невеликих калюж
і ставків, воду перед цим
фільтрують через паперовий
фільтр. До культур дафній
можна періодично додавати
невелику кількість бульйону.
Це сприяє розвиткові бакте-
рій.
Проведення роботи і опис
об’єкта. Насамперед за допо-
могою ручної лупи спостеріга-
ють за рухом живих дафній у
склянках з водою. Основним
органом їх руху, як і інших
представників цього ряду, є
довгі гіллясторозгалужені ан-
тени — друга пара вусиків
(звідси І назва підряду). Вони
підтримують тіло дафній у во-
ді. Змахуючи антенами, тва-
рина різкими рухами, немов
би стрибками, пересувається.
Том>' вона і дістала назву во-
дяної блохи. Іноді спинним
боком дафнія прикріплюється
до субстрату.
Після цього піпеткою ви-
ловлюють дафнію з води, вмі-
щують у краплю води на пред-
Рис 89 Дафнія (самка; вигляд збо-
ку)
/ — антени, 2 — складне око, 3 — наупліу-
соне око V — мозок 5 —антенулн, ь —
1 ша пара грудних ніжок, 7 — 2 га пара
грудних ніжок, # —щетинки Зї пари груд
них ніжок, £ —еппіодит (екзоподит) Зї
і ри ніжок, 10 — Щ1ДО1ЮДИТ 4 і пари ні
жок // — щетинки 4 і пари ніжок, 12 —
епіподнт (екзоіюдит) 4 ї пари ніжок, 13 —
кишечник, 14 — яєчник, їв— епіподнт (екзо-
ііодиі) Зі пари ніжок, /6 — вивідна ка
мера 17 — серце, /5 —орган виділення
(максилярна залоза), 19 — мандибула, 20—
печінковий відросток,
метне скло і розглядають спочатку під штативною лупою,
а потім під мікроскопом при малому збільшенні. Якщо рачок
занадто
хи води
частіше на препараті дафнія лежить боком (рис. 89).
Най-
швидко бігає і його важко розглянути, відбирають тро-
за допомогою шматочка фільтрувального паперу.
Для дафнії, як і для інших гіллястовусих, характерна неве-
лика кількість сегментів тіла. Тіло неясно сегментоване, крім
голови, вкрите тонким прозорим двостулковим панцером. Воно
розчленоване на головогруди і черевце. Черевце дафнія звичай-
но підгинає під головогруди. Голова дафнії формою нагадує
дзьоб. На ній знаходять коротку першу пару вусиків (антену-
ли) і довгу другу їхню пару (антени). Три пари щелепних кін-
цівок (мандибули і дві пари максил) дуже дрібні і тому їх
важко відшукати. На голові добре помітне велике темне склад-
не (фасеточне) око. Воно рухливе, утворилося в онтогенезі
6 (-14
161
внаслідок злиття двох зачатків. Біля нього розташоване дуже
маленьке просте наупліусове око. Його важко відшукати.
Стулки панцера з’єднані між собою і з тілом рачка тільки
на спинному боці, де утворюють довгий спрямований назад
шип. На черевні стулки вільно розходяться. У грудному ВІДДІЛІ
тіла дафнії під стулками панцера розташовані 4—6 (найчасті-
ше 5) пар грудних ніжок, що швидко рухаються. Вони вкриті
хітиновими волосками Як і антени, грудні ніжки мають типову
для ракоподібних двогіллясту будову. Складаються з основного
членика (протоподит), внутрішніх (ендоподити) і зовнішніх
(епідоподити) відростків. Для живої дафнії характерний не-
впинний швидкий рух грудних ніжок. Це створює течію води,
що забезпечує омивання зябер, які лежать у вигляді невеличких
тонкостінних мішечків на ніжках. Не менш важлива і друга
функція грудних ніжок: вони захоплюють їжу. За способом
живлення дафнії—фільтратори Роль апарата руху грудні
ніжки втратили. На черевці у дафній, як і в Інших зяброногих
раків, кінцівки зовсім відсутні Черевце закінчується роздвоє-
ною вилочкою (фуркою)
Крізь прозорий панцер добре помітні деякі внутрішні органи
дафнії. На спинному боці тіла легко помітити зелено-жовтий
(від їжі) кишечник, від якого відходить пара коротких печін-
кових відростків. Над кишечником можна побачити безбарвне
мішкоподібне серце, що пульсує На спинному боці між панце-
ром і тілом у самок міститься вивідна камера з яйцями. Самці
менші за самок і не мають вивідних камер, тому їх спина не
опукла.
Зовнішній вигляд дафнії зарисовують, позначивши на рисун-
ку особливості її зовнішньої морфології І внутрішньої будови.
ПІДКЛАС ЧЕРЕПАШКОВІ (О8ТРАСООА)
РЯД ЧЕРЕПАШКОВІ (О8ТВАСООА)
Робота 72. Спостереження над живими прісноводними
остра кода ми. Розглядання зовнішньої морфологи циприса
(Сургіз риЬега)
Матеріал та обладнання: живі черепашкові рачки, ручні, штативні (най-
краще бінокулярні) лупи, мікроскопи, накривні і предметні скельця, препа-
рувальні голки, склянки з водою
Черепашкові живуть у морях і прісних водах. Це дуже дріб-
ні, не більше 0,5 мм завдовжки, тварини. Вони погано плава-
ють і тому Іх слід шукати переважно у невеликих спокійних
зарослих водоймах. У більших водоймах вони тримаються у
прибережній смузі Деякі види зовсім втратили здатність пла-
вати і стали виключно придонними жителями. Ці рачки досить
часто з’являються в акваріумах з мулом на дні, особливо на-
весні, після тривалого стояння. Одним з найпоширеніших у нас
162
а
Рис 90 Циприс а — загальний вигляд, б — будова самки
І — непарне око, 2— середня кишка, 3 — яйцепровід, наповнений яйцями, 4— 3 я
грудна ніжка 5 — яєчник, 6'— вилочка (фурка), 7 *- печінковий виріст кишечника,
5-І га грудна ніжка, £ —замикальний м яз, ;0-1ша грудна ніжка, що персіворн
<:ася на ногощелеііу, І/ — максила П — мандибула, 23 — стравохід, 24 — антени,
/5 — антенули
видів роду Сургіз є С риЬега. Він живе всюди — у ставках, ка-
навах, калюжах. Його можна замінити іншими видами цього
роду і представниками близько споріднених родів. Зовнішня
морфологія їх в основному подібна до Сургіз риЬега. Вивчення
треба проводити на живому матеріалі. В акваріумах вони
досить добре виживають. їх можна підживлювати м’ясом різ-
них молюсків, розламавши перед тим черепашку.
Проведення роботи і опис об’єкта. За допомогою ручної лупи
розглядають, як рухаються циприси у склянці з водою. На
відміну від дафнії вони, як і інші остракоди, плавають рівно-
мірно. Це залежить від дрібних частих ударів обох пар вусиків
об воду. При цьому удари кожної пари спрямовані в різні боки.
Потім спостерігають за рухами циприсів в акваріумі з водяни-
ми рослинами. Рачки можуть не тільки плавати, а й повзати
по субстрату, пробираючись досить спритно між водяними рос-
линами
Після спостережень за рухами циприсів кладуть одного
з них на предметне скло і розглядають під штативною лупою
його зовнішній вигляд (рис. 90) Характерною ознакою цинри-
сів, як І інших остракод, є наявність черепашки з двох стулок,
шо формою нагадує біб і вкриває зовні тіло рачка. Черепашка
остракод непрозора, бо просякнута солями кальцію Щоб роз-
глянути їх кінцівки і деякі внутрішні органи під штативною,
а краще під бінокулярною лупою або під мікроскопом при ма-
лому збільшенні, обережно розкривають черепашку і знімають
одну із стулок за допомогою двох препарувальних голок. У жи-
вих остракод черепашка розкривається під дією еластичної
зв’язки, яка з’єднує обидві стулки із спинного боку, а закрива-
ється під дією м’яза-замикача.
6* 163
Коли одна Із стулок знята, циприса кладуть на предметне
скло в краплю води під бінокулярну лупу або під мале збіль-
шення мікроскопа і препарувальною голкою обережно відпре-
паровують кінцівки Потім накривають препарат накривним
скельцем І розглядають під мікроскопом при малому збіль-
шенні
Па відміну від інших ракоподібних зовнішня сегментація
у циприса, як І в інших остракод, повністю втрачена Не вияв-
лене і розчленування тіла на відділи. Кількість сегментів від-
повідає кількості пар кінцівок У циприса їх сім пар дві пари
вусиків (антенули і антени), одна пара мандибул (верхні ще-
лепи), одна пара максил (в інших ракоподібних їх дві) і три
пари грудних ніжок, усі різної будови Дві пари вусиків при-
значені для плавання і частково для повзання (головним чином
друга пара). Для повзання призначені і перші дві пари ніжок.
Перша пара грудних ніжок виконує функцію ногощелеп. Друга
їхня пара — типові ходильні ноги Вони закінчуються кігтиком.
Разом з антенами (другою парою вусиків) ходильні ноги при-
значені для повзання по субстрату Третя (остання) пара груд-
них ніжок — це так звані чистильні ніжки Вони загнуті все-
редину черепашки і призначені для очищення внутрішньої по-
верхні стулок від сторонніх часток
На передньому кіпці голови знаходять добре розвинене не-
парне око. Тіло циприса, як і в інших остракод, закінчу-
ється вилочкою (фуркою) Як і дафнії, циприси та інші остра-
коди здатні розмножуватись партеногенетично Ця форма
розмноження у них чергується з двостатевою.
Зовнішній вигляд циприса зарисовують.
ПІДКЛАС МАКСИЛОПОДИ (МАХІЬЕОРООА)
РЯД ВЕСЛОНОГІ (СОРЕРООА)
Робота 73. Розглядання зовнішньої морфології
і личинкових стадій циклопа на живих об’єктах
Матеріал та обладнання: живі циклопи і їх личинки (або фіксовані у
70% кому розчині спирту чи 5% ному розчині формаліну) ручні і шта-
тивні лупи, мікроскопи предметні і накривні скельця, препарувальні голки,
піпетки, СКЛЯНКИ З ВОДОЮ
Для розглядання найчастіше використовують різні види
роду СусІор$ (С. зігепииз та ін ). У наших прісних водах поши-
рені понад ЗО видів цього роду, тепер поділеного на кілька
родів Ці вили відрізняються незначними морфологічними від-
мінами І тому будь який вид придатний для ознайомлення
з зовнішньою морфологією веслоногих Можна розглянути і рач-
ків з близько спорідненого роду Оіаріотиз їх у прісних водах
СРСР близько 40 видів
Усі пі рачки часто зустрічаються у складі планктону стоячих
мілких водойм біля дна і берега, на рослинах, що гниють тощо.
164
Рис (Ті Циклоп (самка, вигляд з спин
ного боку)
/ — непарне (наупліусове) око 2 — антенули
З — яєчник 4 — поздовжні м язи 5 — кишеч
ник, б’ — яйцеві мішки 7 — черевце (абдомен!
Я — вилочка (фурка) 5 — щетинки фурки
ц) _ з—& сегменти черевця 11 —* генітальний
сегмент, 12— 2—ри сегменти і ОиТОяогрудей
(цефалоторакса) /3-Ій сегмент голоногру
ДСИ, 14 — головогруди (цефалоторакс) 15 —
антени
Рис 92 Циклоп (передня частина
тіла з черевного боку)
7 — антенули (більша частина
відрізана) 2 — антени 3 — май
дибула 4 — перша максила
5 — друга максила 6 — ногоіце
лети, 7 — нижня губа 8 — верх
ня г>ба (пластинки покриву
тіла)
Виловлені з водойм, вони добре живуть і розмнож) ються в ак-
варіумах з елодеєю канадською
Проведення роботи і опис об’єкта. Насамперед з допомогою
ручної лупи спостерігають за рухом циклопів у склянці з водою
Звертають увагу на основні органи руху цих рачків довгі анте-
нули і чотири пари грудних ніжок (п’ята пара рудиментарна).
Грудними ніжками, як веслами, циклоп загрібає воду і поштов-
хами пересувається вперед. За цю властивість і було дано назву
ряду Після розглядання рухів циклопа піпеткою виловлюють
1—3 рачків, вміщують у краплю води на предметне скло і роз-
глядають його зовнішню морфологію під малим збільшенням
мікроскопа спочатку з спинного, а потім з черевного боку.
Тіло циклопа виразно сегментоване, позбавлене панцера
і поділене на два відділи- головогруди і черевце. При розгля-
данні зверху (рис. 91) помітна овальна форма головогрудей
і вузьке видовжене черевце, що закінчується вилочкою (фур-
ьою) з довгими пір’ястими щетинками Головогруди складають-
ся з п’яти члеників Перший — найдовший — займає за дов-
жиною приблизно половину головогрудей Вважають, що це
165
видозмінена голова, яка злилася з першим грудним сегментом.
На передньому кінці першого сегмента відшукують одне (науп-
ліусове) око За першим сегментом звертають увагу на чотири
виразно розмежованих грудних сегменти, з яких перші три
ширші за останній (четвертий). Черевце у самки складається
з чотирьох, а у самця з п’яти члеників.
Зарисовують загальний вигляд циклопа з спинного боку.
Після цього перевертають рачка препарувальними голками
черевним боком догори і розглядають його кінцівки (рис 92).
На передньому кінці тіла добре помітні довгі антенули, що
досягають середини головогрудей. Вони однопллясті. У самців
кінцеві членики антенул гачкоподібно загнуті, утворюють хва-
тальний орган для затримування самки під час парування.
У самок антенули прямі Антенули мають численні щетинки, які
є органами дотику І підтримують тіло рачка у воді. Антени теж
одногіллясті, вони значно коротші за антенули. На черевному
боці тіла за вусиками навколо рота, як і в інших раків, розта-
шовано три пари щелеп (мандибули і дві пари максил) Вони
малі, тому їх важко відшукати. За ними слід розглянути ного-
щелепи і чотири пари грудних двогіллястих плавальних ніг.
Зябер на них немає. Найкраще розвинені три передні пари ніг.
Як і в інших веслоногих раків, черевце циклопа позбавлене кін-
цівок По боках черевця у самок прикріплені яйцеві мішки.
У циклопів вони парні, а у діаптомусів — лише один, великий.
Рис. 93 Личинкові стадії циклопа- а — личинка наупліус; 6 — копеподитна
личинка
<2 / наупліусове непарне око, ^ — антенули, 5 “ антени. 4 —актуальні видільні зало*
зв, 5 кишечник, б *- мандибули,
б /- антенули, 2 — антени. 5 —перші максили, 4—2 га пара плавальних ніжок, 5 — ви*
лочка (фурка), 6 — 3 я пара плавальних ніжок, 7 — 1 ша пара плавальних ніжок, 5 — но*
гощелепи, 9 — другі макенли, /0 — мандибули
166
Зябер і серця у веслоногих раків немає. Вони дихають всією
поверхнею тіла. З внутрішніх органів добре помітний кишечник,
що тягнеться вздовж усього тіла рачка.
Загальний вигляд циклопа з спинного боку з кінцівками за-
рисовують.
В акваріумах або Інших посудинах, де живуть циклопи, від-
шукують за допомогою ручної лупи характерні перші личинкові
стадії циклопів (як і інших веслоногих раків) — наупліуси (рис.
93). Виловлюють їх тоненькою піпеткою і розглядають на пред-
метному склі спочатку під малим, а потім під великим збіль-
шенням мікроскопа. Наупліус має овальне несегментоване тіло
з непарним пігментованим оком Він швидко плаває за допомо-
гою трьох пар кінцівок з щетинками Ці кінцівки відповідають
першим двом парам вусиків (антенулам і антенам) і верхнім
щелепам (мапдибулам) дорослого рачка. Крізь прозорий хіти-
новий покрив просвічує травний канал з двома бічними вирос-
тами
Загальний вигляд наупліуса зарисовують.
Після линяння з наупліуса розвиваються наступні стадії:
метанаупліус і копеподитна личинка, тіло сегмснтується, фор-
мується вилочка І поступово розвиваються кінцівки дорослої
форми.
Робота 74. Розглядання на тотальних препаратах
зовнішньої морфології веслоногих — паразитів риб
(з родів Ег^азіїиз і АсНСЬегез)
Матеріал та обладнання; готові (тотальні) препарати веслоногих ра-
ків — паразитів прісноводних риб, мікроскопи
Як у прісноводних, так і в морських риб переважно на зяб-
рах паразитують різні роди і види веслоногих У нашій фауні
часто зустрічаються різні види родів Ег^азіїиз І АсНікегез.
Проведення роботи і опис об’єкта. На зябрах багатьох видів
риб паразитує характерний представник ролу ЕгдазНиз — Е. зіе-
ЬоіЕІ. Розглядають його зовнішню морфологію під малим збіль-
шенням мікроскопа (рис. 94). Ергазилюси не дуже сильно змі-
нилися під впливом паразитичного способу життя. їхнє тіло
формою подібне до циклопа. Воно здуте в ділянці голови і по-
мітно звужене до заднього кінця. Перший грудний сегмент зли-
тий з головою На передньому краї голови відшукують аптенули
і антени. Антенули шестичленисті і мають значну кількість
щетинок. Міцні антени складаються з трьох члеників і закін-
чуються міцним загнутим кігтеподібшім шипом, за допомогою
якого рачок прикріплюється до хазяїна Це основний орган фік-
сації паразита Ротові кінцівки значно відсунені назад від
переднього кінця. Верхні щелепи, або жувальця (мандибули),
складаються з широкої пластинки, вкритої щетинками. За ман-
дибулами розташовані дві пари нижніх щелеп (максилули І
167
Рис 94 Самка ергази-
люса
І — антенули 2 — голово-
грудн 3 — яйцеві МІШКИ
4 — вилочка (фурка) 5 —
черевце, 6^-9 — І—IV пари
грудних (плавальних) ніжок,
10 — антени
Рис 95 Самка ахтереса
! — антенули, 2 — головогруди а — тулуб*
4 —яйцеві мішки, 5— іїогошелепи І і пари
(«руки»} з прикріпним апаратом на кін
ці 6 — ногошелепи 2 і пари 7 мандибу
ли (жувальці), оточені ротовою трубкою
(хоботком)
максили) Ногощелепи розвинені лише у самців Грудних пла-
вальних ніжок п’ять пар Перші чотири мають типову для раків
двопллясту будову П’ята пара плавальних ніжок одноплляста
і має вигляд маленьких паличкоподібних виростів Як грудний
відділ тіла, так і черевце ергазилюса виразно сегментовані
Черевце у самок складається з трьох, а у самців з чотирьох
члеників Як і в інших веслоногих раків, воно позбавлене кінці-
вок У самок по боках черевня два яйцевих мішки, в яких роз-
вивається значна кількість яєць
Значно більше, ніж ергазилюси, змінилися під впливом
паразитизму різні види роду АсКіКегез, з яких виключно на
окуневих рибах паразитує А. регсагшп (рис 95) Тіло ахтереса
має мішкоподібну форму Воно складається з двох відділів,
коротких і широких головогрудей, що включають у себе голову
разом із злитими з нею передніми грудними сегментами, і тулу-
168
ба, до складу якого входять
задні сегменти грудей і че-
ревце. Сегментація тіла
найкраще помітна на черев-
ному боці тулуба.
Кінцівки ахтереса дуже
змінені під впливом пара-
зитизму. Антенули значно
редуковані і мають вигляд
трьох маленьких членистих
виростів Антени двогілляс-
ті За ними розташовані жу-
вальця (мандибули), макси-
ли і дві пари ногошелеп.
Жувальця оточені ротовою
трубкою (хоботком), на
внутрішньому краї вони за-
зублені Максили рудимен-
тарні. Клішнеподібні ного-
щелепи І пари— головний
орган прикріплення до тіла
хазяїна. Дп їх допомагають
ногощелепи II пари, що ма-
ють гачкоподібну форму.
Рис 96 Самка коропової воші
/— антенули 2— антени 5—складні (фасе
точні) очі 4 —присоски (видозмінені максн
ли), 5 — голоаогруди 5 — ногоінелепн 7—1—
4 та пара грудних (плавальних) ніжок 8 —
черевце (хвостовий плавець або урозома) 9—
мандибули або жувальця, в порожнині хо
ботка
Вони містяться між основою І пари ногощелепів. Плавальні
ніжки повністю редуковані. Вилочка у самок зовсім редукова-
на, а в самців слабо розвинена
Зовнішній вигляд ергазилюса і ахтереса зарисовують з че-
ревного боку.
РЯД ЗЯБРОХВОСТІ, АБО КОРОПОЇДИ (ВРАМСНШРА)
Робота 75. Розглядання на тотальних препаратах
зовнішньої морфології коропової воші (Аг£и1и5 їоііасеиз)
Матеріал та обладнання: тотальні препарати коропових вошей, мжрос
копи
Коропова воша, або коропоїд (Аг^и/из $оІіасеи$),— звичай-
ний паразит прісноводних риб, особливо коропових. Живе на
поверхні тіла риб, у ротовій і зябровій порожнинах
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають зовнішню
морфологію коропоіда на тотальних препаратах (рис 96) Вона
відбиває риси пристосування до паразитичного способу життя
Тіло сплюснуте, широке, овальної форми Як і у веслоногих
раків, голова злита з першим грудним сегментом Разом з на
ступними чотирма грудними сегментами вона утворює голово-
груди, прикриті з спинного боку широким щитком Другий
(задній) відділ тіла коропоіда — маленьке нессгментоване
169
черевце, іноді його називають (не зовсім точно) хвостовим плав-
цем (урозома). З ним спереду злиті п’ятий і шостий грудні сег-
менти. На задньому кінці черевце має вирізку.
В результаті пристосування до паразитизму змінилися кін-
цівки. Антенули перетворились на органи прикріплення (вони
закінчуються дуже вигнутими гачками). Антени невеликі, одно-
гіллясті. Мандибули розташовані в порожнині короткого смок-
тального хоботка. Максили перетворились на міцні присоски.
За ними розташовані одногіллясті иогощелепи і чотири пари
двогіллястих (грудних) ніжок, вкритих довгими пір’ястими
щетинками. На передньому кінці тіла є два складні фасеточні
ока.
Яйцеві мішки у коропоїдів не утворюються. Самки відкла-
дають яйця на підводні рослини, каміння тощо.
Зовнішню морфологію коропоїда зарисовують.
РЯД ВУСОНОГІ (Сі РРІРЕША)
Робота 76. Розглядання зовнішньої морфології
морського жолудя (Ваіапиз — різні види)
Матеріал та обладнання: живі морські жолуді будь-якого виду (рід
Еа'апиь) або фіксовані у 70%-йому розчині спирту, штативні або біноку-
лярні лупи, пінцети, препарувальні голки, предметні скельця або чашки
Петрі
Проведення роботи і опис об’єкта. Різні види морських жо-
лудів (балянуси) зустрічаються у Чорному, Білому, Барепцо-
вому та інших морях, де вони часто у великій кількості живуть
на камінні та Інших предметах, черепашках молюсків тощо.
Під штативною або бінокулярною лупою розглядають зов-
нішній вигляд морського жолудя (рис. 97). Ззовні його тіло
вкрите вапняковою черепашкою усічено-конічної форми Шир-
шою основою черепашка приростає до субстрату. її бічна стін-
ка складається з окремих нерухомих одна по відношенню до
одної шести пластинок. Зверху розташовані чотири рухомо
сполучені вапнякові пластинки, що ут-
ворюють кришечку. У живої тварини во-
на завжди ритмічно відкривається і за-
кривається. Через отвір, який таким чи-
ном утворюється, назовні висувається
пучок членистих, подібних до вусиків,
двогіллястих прудпих ніжок, які перебу-
вають у постійному русі. Звідси і назва
ряду — вусоногі (Сіггіреіїіа).
Звертають увагу на нижній бік тіла
тварини, так звану підошву, якою вона
прикріплюється до субстрату. Якщо мор-
ського жолудя відірвано досить акурат-
но, то в центрі підошви мо?кна побачи-
Рис. 97 Черепашка мор-
ського жолудя:
/—З — вапнякові пластинки
кришечки, 4—5 — шість илас-
тиігок бічної стінки чере-
пашки.
170
ти два невеличкі нерозчленовані додатки. Це сильно редукова-
ні антенули. Вільноплаваючі личинки балянусів прикріплюють-
ся до субстрату головою —тим місцем, де розташовані антену-
ли, і особливими цементними залозами. Антени у морських
жолудів зовсім редукувалися.
Під кришечкою на вершині невеличкого хоботка розташо-
ваний ротовий отвір, оточений ротовими кінцівками. Вони зви-
чайного для ракоподібних типу: пара мандибул у вигляді хіти-
нових пластинок з зубчастим краєм І дві пари максил. Груди
складаються з шести сегментів, кожен з яких несе пару двогіл-
лястих грудних ніжок, так званих «вусоніжок». Черевце позбав-
лене кінцівок.
Зовнішній вигляд морського жолудя зарисовують.
ПІДКЛАС ВИЩІ РАКОПОДІБНІ (М А Ь А С О 8 Т К АС А)
РЯД ДЕСЯТИНОГІ (ОЕСАРООА)
Робота 77. Розглядання зовнішньої морфології
річкового рака (А$іаси$ аНасш, або РоіатоЬіпв ачіасіїв).
Виготовлення сухого препарату кінцівок рака на картоні.
Анатомія річкового рака. Розглядання зовнішньої
морфології морських десятикогих раків (креветок, крабів)
Матеріал та обладнання: річкові раки (самці І самки), фіксовані морсь-
кі десятиноп (креветки, краби), препарувальні ванночки, пінцети, скальпелі,
препарувальні голки, ножиці, ручні лупи, аркуші білого і чорного паперу або
картону, клей, голки і нитки, канцелярські шпильки, щетинки.
Для роботи найкраще мати живих раків, яких за годину
перед заняттям треба захлороформувати, вмістивши в банку
з добре припасованою пробкою і ватою, змоченою хлороформом
(можна умертвити рака і в парах ефіру, але це займе більше
часу). Річкові раки, особливо невеликі і взяті з водойми восе-
ни, можуть жити роками в неволі, якщо їх вмістити в просторий
акваріум з невеликою кількістю води (5—7 см глибиною) і во-
дяними рослинами (нитчастими водоростями тощо). Грунт тре-
ба викласти так, щоб для раків був вихід на «суходіл». Году-
вати раків можна шматочками м’яса, риби, дощових червів,
стежачи при цьому, щоб в акваріумі не залишався нез’їдений
корм. Довготривале утримання раків у неволі дає змогу про-
стежити, як вони живляться, пересуваються, реагують на різні
подразники, а також за процесом линяння. Раки линяють двічі
на рік. Якщо до заняття немає змоги дістати свіжих раків,
використовують консервованих у 70% -йому розчині спирту.
Під час консервації вирізують трикутний невеличкий шматочок
на задній частині панцера головогрудей. Крім того, впорскують
піпеткою спирт у травну порожнину через рот
Проведення роботи і опис об’єкта. Насамперед ознайомлю-
ються із зовнішньою морфологією річкового рака (кольор.
171
табл. І, Л). Тіло рака вкрите панцером, який складається з хі-
тину і просякнутий вапняковими солями. Тіло складається
з головогрудей І черевця. В панцері головогрудей межу між
окремими сегментами тіла помітити не можна, лише в передній
його частині поперечна (потилична) борозна намічає межу між
головою і грудним відділом тіла Від цієї борозни назад ідуть
дві зяброво-серцеві борозенки, що відмежовують місце, де ПІД
панцером розташоване серце. Спереду від головогрудного пан-
цера відходить довгий шипуватий (кільцеподібний) відросток
(рострум). По боках від основи рострума у двох заглибинах
містяться складні очі на рухливих стебельцях. Черевце склада-
ється з шести добре помітних окремих сегментів, які закінчу-
ються кінцевою пластинкою — тельсоном. На відміну від попе-
редніх шести сегментів на ньому немає кінцівок, на черевному
боці знаходиться анальний отвір. Разом з парою дуже сплюс-
нутих ніжок шостого сегмента черевця тельсон утворює хвосто-
вий плавець рака.
Треба вміти відрізняти за зовнішнім виглядом самця рака
від самки. У самки черевце ширше, ніж у самця. Крім того,
в самки ніжки, що лежать на першому сегменті черевця, бува-
ють дуже маленькі або й зовсім редукуються. Тим часом у сам-
ців ці ніжки дуже довгі, заходять вперед аж до грудей (вони
відіграють допоміжну функцію при паруванні).
Зарисовують зовнішній вигляд річкового рака з спинного
боку і переходять до розглядання його кінцівок (рис. 98). Для
цього перевертають його черевним боком догори. Кінцівки пре-
парують пінцетом, допомагаючи іноді препарувальними голка-
ми, починаючи від останньої (задньої) пари черевних ніжок
і кінчаючи антенулами. Це роблять дуже акуратно, щоб не
пошкодити кінцівки, особливо найбільш ніжні з них, які лежать
біля ротового отвору їх обережно розсувають пінцетом, ВВІВШИ
його кінець у ротовий отвір. Відривати пінцетом кінцівки треба
біля їх основи, там, де вони прикріплені до тіла. Акуратно від-
препаровані кінцівки кладуть на аркуш паперу або картон
у порядку їх розташування на тілі рака, позначивши поруч на
папері порядковий номер кінцівки Можна обмежитись препа-
руванням кінцівок лише одного боку тіла. Після того як від-
препаровано всі кінцівки річкового рака, виготовляють сухий
препарат на картоні або аркуші паперу. Для цього кінцівки в
порядку їх розташування на тілі рака приклеюють або приши-
вають до картону. Щоб вони трималися міцніше, спочатку при-
клеюють до картону шматочок вати, а до неї — кінцівки Коли
клей підсохне, зайву вату обережно відрізують. Великі ноги
з клішнями найкраще пришити
В основі будови кінцівок десятиногих раків І, зокрема, річ-
кового рака лежить той же двогіллястий план будови, з яким
ми вже зустрічалися при вивченні Інших раків Основна час-
тина кінцівки — протоподит складається з двох члеників ма-
172
черевця) проводять два поздовжніх майже паралельних роз-
різи по черевцю до тельсона Біля тельсона ці розрізи з’єдну-
ють поперечним розрізом. Після цього так само, як з голово-
грудей, знімають панцер і з черевця, а ванночку повертають
в нормальне положення. Щоб закінчити відпрепаровування
панцера, треба видалити і його бічні стінки. Це легко зробити,
бо бічні стінки не зростаються з тілом так, як середня частина
панцера. Потім наливають у ванночку води так, щоб вона вкри-
ла рака, І розглядають його внутрішні органи (кольор
табл. І, Л).
Хітиновий панцер рака є продуктом виділення клітинного
шару шкіри — гіподерми, що лежить під ним. Тому, як тільки
панцер знято, стає помітною гіподерма, що у вигляді тоненької
плівки синювато-червоного кольору вкриває внутрішні органи
рака Щоб розглянути їх, обережно за допомогою пінцета і пре-
парувальних голок видаляють цю плівочку.
Розглядання внутрішніх органів найкраще починати з кро-
воносної системи, бо коли починають препарування з органів
травлення, вона пошкоджується. Кров у рака безбарвна і тому
серце, як і кровоносні судини, погано помітне. Воно лежить на
спинному боці тіла в задній частині головогрудей (приблизно
на рівні третьої-четвертої пари ходильних ніг) і має вигляд
мішечка більш-менш п’ятикутної форми. Серце вкрите перикар-
дом. При уважному розгляданні за допомогою ручної лупи вда-
ється помітити на ньому три пари отворів — щілини серця
(остії). Коли серце обережно підняти пінцетом, можна поміти-
ти деякі з кровоносних судин, які відходять ВІД нього. Від
серця в напрямку до голови відходить передня аорта, а назад,
у напрямку до черевця,— верхня черевна артерія, що йде над
кишкою.
По боках тіла під знятими раніше бічними частинами пан-
цера (головогрудного щита) містяться органи дихання рака —
зябра. Вони мають вигляд пір’ястих пластинок, що з’єднані
з трьома парами ногощелеп і п’ятьма парами ходильних ніг.
Перша і остання пари зябер мало розвинені.
Загальний вигляд серця, кровоносних судин і зябер зарисо-
вують.
Після цього розглядають органи травлення. Від ротового
отвору, який розташований на черевному боці, відходить стра-
вохід. При розгляданні внутрішньої будови рака з спинного
боку він не помітний, бо прикритий досить великих розмірів
шлунком, який лежить у передній частині головогрудей. Щоб
побачити стравохід, обережно піднімають шлунок І пінцетом
або ручкою скальпеля відсувають його трохи вбік. Шлунок
(кольор. табл. І, Б) має більш-менш трикутну форму і склада-
ється з двох основних частин: передньої, більшої — так звано-
го жувального, або кардіального, шлунка, і задньої, меншої —
цідильного, або пілоричного, шлунка. У жувальному шлунку є
175
хітинові пластинки, за допомогою яких рак подрібнює їжу.
Вони трохи помітні і крізь стінки шлунка. Щоб їх краще роз-
глянути, маленькими ножицями обережно зрізують верхню стін-
ку жувального шлунка. Після цього у задній його половині
можна помітити так званий «шлунковий млинок», який скла-
дається з системи перекладин хітину і зубців, що впинаються
в порожнину цього відділу шлунка. Крім цих утворень влітку
в жувальному шлунку можна знайти досить великі вапняні
утворення — ракові камінці, або жоренця, що містяться в біч-
них частинах шлунка. Вапно цих утворень у період линяння
розчиняється І йде на просякання ним хітинового панцера.
У місці переходу жувального шлунка в пілоричний розташова-
ні дрібні хітинові волосинки (так звана «цідилка»). В проміж-
ках між ними, немов через сито, проціджується їжа, роздріб-
нена на кашку у жувальному шлунку. Стравохід, парціальний
і пілоричний шлунки — три відділи передньої кишки. По боках
шлунка добре помітні міцні жувальні мускули. Вони мають
вигляд білуватих мас. Верхнім своїм краєм прикріплені до
внутрішньої поверхні головогрудного панцера, а нижнім — до
жувалець (мандибул). Пілоричний шлунок переходить у корот-
ку середню кишку, що складає приблизно !/із частину довжини
всього кишечника. Позаду від шлунка містяться дві великі
частки травної залози, яку часто не зовсім точно називають
печінкою. Ця залоза складається з ряду невеликих сліпозамк-
нутих трубочок (їх легко помітити, коли роздушити шматочок
залози) Печінка забарвлена в жовто-коричневий або зелену-
ватий колір. Протоки цієї залози відкриваються до середньої
кишки За місцем їх впадання середня кишка переходить у до-
сить довгу задню кишку, яка закінчується на кінці черевця
(тельсоні) анальним отвором. Задню кишку краще помітно в
черевці, бо в задній частині головогрудей її прикривають інші
органи. Навколо неї в черевці лежить масивна мускулатура.
Під задньою кишкою мускули — згиначі черевця, а над нею —
на спинному боці — розгиначі.
Загальне розташування органів у тілі рака з спинного боку
зарисовують.
Після цього розглядають ті органи, для огляду яких необ-
хідне додаткове препарування.
Статеві органи розташовані під серцем, ближче до черевної
поверхні тіла Щоб їх краще розглянути, треба обережно зняти
серце. Статеві залози (гонади) самця І самки у рака схожі сво-
їм ЗОВНІШНІМ ВИГЛЯДОМ' і сім’яники, і яєчники спереду подвійні,
а в задній частині з’єднані. В яєчнику самок можна помітити
яйця (так звану ікру), забарвлені у жовтувато-коричневий ко-
лір. Сім’яники білого кольору. У самців особливо добре помітні
парні сім’япроводи Вони лежать по боках і ззаду серця, довші
І більш покручені, ніж яйцепроводи Відкриваються сім’япро-
води біля основи п’ятої пари ходильних ніг. Яйцепроводи — ко-
176
ротенькі трубки, які йдуть прямо вниз до зовнішніх статевих
отворів, розташованих у самки біля третьої’ пари ходильних
ніг. Знаходять статеві отвори самця і самки рака за допомогою
щетинки, яку вводять у ці отвори.
Щоб розглянути видільні органи й нервову систему, треба
видалити шлунок, кишку, серце І статеві органи. Після цього
в передній частині головогрудей можна помітити по боках від
стравоходу дві видільні залози, які іноді називають зеле-
ними. Вони рідко, особливо взимку, бувають зеленими, най-
частіше білувато-жовтуватими. Видільні залози відкриваються
на основному членику (протоподиту) другої пари вусиків
(антен).
У передній частині тіла рака між видільними залозами з до-
помогою ручної лупи знаходять білий подвійний головний нер-
вовий вузол, від якого йде на черевному боці тіла нервовий лан-
цюжок (рис 99). Щоб його розглянути, в грудному відділі тіла
ножицями відрізують відростки скелета, які прикривають нер-
вовий ланцюжок. У черевці з допомогою препарувальних голок
видаляють задню кишку і розташовані під нею м’язи, що зги-
нають черевце. Нервовий ланцюжок складається з шести груд-
них (включаючи і підглотковий ганглій) І шести черевцевих
гангліїв.
ОрТани виділення І нервову систему зарисову-
ють окремо.
З морських представників ряду Десятиногі ра-
ки (Оесароііа) розглядають зовнішню морфологію
чорноморської креветки (Ьеапііег — кілька видів)
і краба (кам’яного — ЕгірКіа зріпі^гогіз або тра-
в’яного — Сагсіпиз таепаз).
Річковий рак — представник підряду Довгохво-
сті (Магсига).— Повзаючі (КеріапіІа). Різні види
креветок належать до підряду Довгохвості (Маєш-
га)—Плаваючі (УаМп/ш).
Креветки-леандери (рід СеапсІег — чимало ви-
дів) поширені у різних морях СРСР, зокрема в
Чорному і Азовському. Креветки ведуть плаваю-
чий спосіб життя. Тому вони мають тіло, сплющене
з боків, на відміну від таких повзаючих по дну
видів, як річковий рак, омари та ін. Витягнуте в
довжину тіло креветки звичайно буває вигнуте на
черевний бік. Доторкнувшись голкою до поверхні
тіла креветки, можна переконатися, що на відміну
від річкового рака покрив її тіла дещо звапняко-
вілий. На передньому кінці тіла помітний довгий
Рис 99 НерЕіова система річкового рака:
/♦—головний нервовий вузол 2 — навкологлотковнй ко-
нектнв, 2 — підглої ковии ганглій, 4 — грудні ганглії,
5 — черевдеві ганглії
177
Рис 100 Чорноморська креветка Леан-
дер (самкіи вигляд збоку)
/ — рострум, 2 — антенула* 3 —антена, < — но
гощелепн 5—9 — ходильні (грудні} ноги (І —
5 та пари) 10 — плавальні ніжки черевця —
абдомена (1—5 та пари) // — хвостовий пла
вець (тельсон і видозмінені ніжки 6 ї пари)
Рис 101
Чорноморський
кам’яний
краб
зазублений рострум (рис. 100). По його боках у глибоких ви-
їмках з допомогою ручної лупи знаходять пару фасеточних
очей, що розташовані на стебельцях
Розглядають кінцівки креветки. Перша пара кінцівок — до-
сить короткі антенули поділені на три джгути. Як І в річкового
рака, в основному членику аптенул знаходиться статоцист (ор-
ган рівноваги). Друга пара кінцівок — антени відзначаються
дуже довгим джгутом і широкою основною лусочкою. ЦІ дві
пари кінцівок — органи дотику. Мандибули і дві пари максил
невеликих розмірів, їх важко знайти Краще розвинені ного-
щелепи і найдовші з усіх кінцівок ходильні ноги (п'ять пар),
з допомогою яких креветка може повзати по субстрату Основ-
ним органом плавання цього рачка є шість пар плавальних
ніжок черевця і хвостовий плавець, утворений тельсоном і
листкоподібчими пластинками з волосками — видозміненими
плавальними ніжками шостої пари. П’ять передніх пар цих
ніжок —типові двогіллясті кінцівки У самок крім рухових
функцій вони ще призначені для виношування ікри. У самців
перша пара плавальних ніжок довша, ніж у самок, а друга
пара допомагає під час парування.
Зовнішній вигляд креветки збоку зарисовують.
Для ознайомлення з особливостями зовнішньої морфології
представників підряду Короткохвості (ВгасНіига) розглядають
будь-який вид краба Найбільш поширеними в Чорному морі
і деяких інших морях видами є кам’яний краб (ЕгіргіІа зріпф
гопз) — найбільший з чорноморських крабів (рис. 101) І трохи
менший трав’яний краб (Сагсіпиз таепаз).
Краба розглядають із спинного боку. Сплюснуте у дорсо-
вентральному напрямку тіло краба укорочене. Характерними
особливостями його зовнішньої морфології є широкі головогру-
ди, прикриті дуже міцним звапняковілим панцером, І рудимен-
178
тарне черевце. Краб звичайно підгинає черевце під головогруди,
тому при розгляданні з спинного боку черевця не видно.
Антенули І антени короткі, маленькі. П’ять пар ходильних
ніг розставлені широко в боки, вони сплющені дорсо-веятраль-
но. Клішні є лише на їхній передній парі.
Зарисовують краба зі спини, а потім розглядають його з че-
ревця. Три пари щелепних ніг (мандибули і дві пари максил)
і три пари ногощелеп досить погано помітні. Широке черевце
самки складається з семи сегментів. У період розмноження до
ніжок черевпя прикріплюються яйця* Вони двогіллясті І роз-
винені на другомучГятому сегментах черевця. Черевце самця
значно вужче, ніж у самки. З кінцівок цього відділу у самця
розвинені лише дві передні пари, що допомагають під час копу-
ляції. На тельсоні міститься анальний отвір.
Загальний вигляд краба з черевного боку зарисовують*
РЯД РІВНОНОП (І50РОЛА)
Ро$Й|Ба 78. Розглядання зовнішньої морфології
водішоїо ослика (А$еІІи$ аянаіісиз) І мокриці
(рід <№Гфи$ — О. тігаЬШ$, О. тигагіиз та ін*)
Матеріал та обладнанням живі або фіксовані у 70%-йому розчині спирту
водяні ослики, ручні і штативні (або бінокулярні) л\пи, мікроскопи, чаїнки
Петрі, пінцети, препарувальні голки, предметні і накривні скельця, аркуші
паперу, піпетки, склянки з водою
Водяні ослики живуть на дні водойм, де багато гниючих
рослинних решток, біля коріння водяних рослин, під камінням,
трісками, гниючим листям тощо. Відрізняють їх від інших жите-
лів водойм по сплюснутому "брудно-сірому членистому тілу зав-
довжки 13—18 мм і великій кількості довгих ніг, відставлених
у боки. Ловлять їх сачкам ^водячи ним по дну і захоплюючи
мул і водяні рослини. Водяні г ослики— рослиноїдні тварини,
добре живуть у акваріумах, тащо там є рослинні рештки, що
розкладаються.
Проведення роботи і опис об’єкта* У чашках Петрі з водою
за допомогою ручної лупи спостерігають за рухами водяного
ослика і його диханням. Ці рачки втратили здатність плавати І
лише повзають. Звертають увагу на коливальні рухи тоненьких
зябрових пластинок під черевцем, у задній частині тіла рачка.
Зяброві пластинки— це задні пари нігт що перетворилися на
апарат дихання. Кожна ніжка складається з двох лопатей-
верхня, ніжніша, призначена для обміну газів, нижня.
утворює захисну кришечку. У живих осликів часто можна помі-
тити автотомію. Якщо цього рачка схопигш він досить легко
відкидає кінцівки. Звертають увагу і на друге пристосування
ослика — захисне сірувате забарвлення його тіла*
Після спостережень над живими водяними осликами розгля-
дають пдд штативною лупою із спинного і черевного боків
179
Рис 102 Водяний ослик
(самець, вигляд з спіш-
ного боку)4
/ — аптеку ти, 2_ чвітальні
иежки першого вільного
грудного сегмента, 3 — груд-
не ходильне нежкн (2—7-ма
пари), 4 — 6 та пара Нзжок
черевця (урогюди) 5 — толо-
вої руди; Р““очг; 7 — антен»
Рис ЮЗ,
Погрібна [
мокриця
зовнішню морфологію фіксованих рачків (рис, 192), Тіло во-
дяного ослика сплюснуте у дорсо-вентральїюму напрямку- Го-
лова злита з переднім грудним сегментом і утворює невеличкі
головог уди. На голові є короткі антснули і антени завдовжки
майже гакі, як усе тіло рачка, Антснули і антени— одногілляс-
ті. На спийному боці голови є двоє очей. Кожне око складаєть-
ся з чотирьох зближених простих вічок. Ротові кінцівки (манди-
були і дві пари максил) і пара ногошелеп невеликі.
За голо|ргрудпим відділом помітні 7 вільних грудних сег-
ментів, кояфї з яких має пару грудних ніжок, Усі вони скла-
даються з 7'члеників, одногіллястп Перша пара ніжок виконує
хватальну функцію, інші шість — ходильні. Коротке черевце
(абдомен) у самців має шість пар ніжок, у самок їх лише п’я іьт
Ніжки першого і другого сегментів черевця малі, Ніжки наступ
них трьох сегментів перетворилися па зяброві пластинки. Остан-
ня пара ніжок черевця виконує функцію органа дотику. Кожна
ш:х Г,/1Тздається з основного досить довгого членика і двох
нерозч^ ~ИНХ гілок.
Загальний еигляд водяного ослика із спинного боку зари-
совують.
На відміну від більшості видів ракоподібних різні види мок-
риць з родини Опізсійае (стінна мокриця Ошзсиз тигагіиз,
погрібна мокриця РогсєИіо зсаіїет та ін,) пристосувалися до
життя на суші. Вони живуть у льохах і вогких квартирах, Роз-
ЮО
глянувши під лупою зовнішній вигляд мокриці (рис. 103), звер-
тають увагу на пов'язані з наземним способом жит^я цікаві
пристосування до дихання атмосферним повітрям Органами
дихання у них є змінені зябра ніжок черевця На ніжках розви-
нені впинання покривів, які ведуть у загальну камеру, а від
неї відходять тоненькі розгалужені дихальні трубочки, запов-
нені повітрям. Ці трубочки вважають першими зачатками типо-
вих для наземних членистоногих органів дихання — трахей
Звертають увагу і на другу ознаку пристосування мокриць
до дихання атмосферним повітрям. Краї спинних щитків у
них низько спускаються по боках тіла і притискуються до
місця, на якому сидить або повзає мокриця. Це підтримує
вологість на черевному боці тіла, де розташовані видозмінені
зябра.
У самок мокриць на грудних ніжках розташовані особливі
камери, в яких яйця проходять стадії ембріонального розвитку
Зарисовують самця і самку мокриць.
РЯД БОКОПЛАВИ (АМРНІРОВА)
Робота 79. Розглядання зовнішньої морфології
прісноводного бокоплава-блохи (Оатшагиз риіех)
Матеріал та обладнання: жиія або фіксовані у 70% йому розчині спир
ту бокоплави, ручні і штативні лупи, чашки Петрі або годинникові скельця,
пінцети, препарувальні голки, склянки з водою, предметні скельця, піпетки
Бокоплав-блоха — типова придонна (бснтосна) тварина Він
живе в текучій воді та в незаболочеііих озерах біля коріння
рослин, під камінням, на дні в затінених місцях тощо Бокопла-
ви потребують великої кількості кисню, тому не живуть у за
бруднених* ставках з замуленим дном, погано переносять нево-
лю. Щоб вони виживали в акваріумах, їм потрібен нормальним
приплив повітря Живляться бокоплави рештками рослинних
і тваринних організмів, що розкладаються.
Проведення роботи і опис об’єкта. Якщо є живі бокоплави,
розглядають їх рухи в склянці з водою їх легко відрізнити
від усіх інших ракоподібних: тіло бокоплавів сплюснуте не дор-
со-вентрально, а з боків і вигнуте на черевний бік Тому вони
плавають найчастіше на боці (звідси й назва ряду та роду),
пересуваються різкими стрибками За допомогою штативної
лупи розглядають зовнішню морфологію бокоплава-блохи
(рис. 104).
Як і у водяного ослика, у бокоплава голова злита з першим
сегментом грудей. На голові добре помітні довгі антенули —
двогіллясті, одна гілка значно коротша за другу. Друга пара
181
Рис 104 Боколлав блоха (вигляд збоку)
1 — антенула, 2 — око. З —антена 4 — ногошелепи 5 — і піа пара грудних ніжок (хва
тальиих) 6 — зябра 4 і грудної (рухальної) ніжки, 7 ма грудна (рухальна) ніжка 8 —
-1 та ніжка черевця (уропода), 9 — тсльсон, 10 — черевце (абдомен) //—груди
вусиків (антени) коротша за першу, одногілляста. Ротові
кінцівки (мандибули і дві пари максил) дуже дрібні. На спин-
ному боці голови містяться сидячі бобоподібні очі. За своєю
будовою це складні очі, але зовні фасеток непомітно.
За першим (злитим з головою) грудним сегментом розгля-
дають 7 грудних сегментів, що вільно зчленовані між собою.
Кожен з цих сегментів має пару однопллястих (екзоподит ціл-
ком редукований) грудних ніжок, що складаються з 7 члени-
ків Дві перші пари грудних ніжок найменші Вони призначені
не для руху, а для затримування їжі і тому називаються хва-
тальними Наступні 5 пар грудних ніжок поступово збільшу-
ються в розмірах спереду назад Це — ходильні ніжки, їх три,
задні пари відігнуті назад За допомогою цих ніжок бокоплав
може швидко повзати між рослинами Друга пара хватальних
ніжок і всі п’ять пар грудних мають біля основи тонкостінну
овальну зяброву пластинку Отже, всього у бокоплава шість пар
зябрових пластинок
Черевце (абдомен) бокоплава складається з 6 сегментів,
що вільно сполучаються між собою Закінчується черевце неве-
личким двороздільним тельсоном. Три передні пари ніжок
черевця довгі, пластинчасті, типово двогіллясті Вони спрямо-
вані вперед і призначені для плавання (плавальні ніжки, або
плеоподи) Крім того, їх постійний рух сприяє циркуляції води,
що омиває зяброві пластинки Три задні пари ніжок черевця
короткі, двогіллясті, загнуті назад Це — стрибальні ніжки
(уроподи). Різкі рухи їх викликають переміщення рачка стриб-
ками
Зовнішній вигляд бокоплава з його кінцівками зарисовують.
182
ПІДТИП ТРАХЕЙНІ (ТКАСНЕАТА)
КЛАС БАГАТОНІЖКИ (МУ ШАРОВА)
Багатоніжки мають видовжене червоподібне тіло, що поді-
ляється на два відділи голову І тулуб, який складається з ве-
ликої кількості члеників з гомономною сегментацією Більшість
видів — дрібні тварини Ніг дуже багато (звідси і назва класу)
У світовій фауні налічують близько 10 000 видів, переважно
в тропічних і субтропічних місцевостях.
ПІДКЛАС ДВОПАРНОНОГІ, АБО КІВСЯКИ
(О ЇРЬОРО О А)
РЯД тігояміА
Робота 80. Розглядання зовнішньої морфології ківсяка
(БсЬіхорЬуишп заЬиІозит та Ін.). Розчленування тіла, було
ва ніг
Матеріал та обладнання- ківсяки фіксовані у 70% йому розчині спирт\
ручні і штативні лупи, препарувальні голки, пінцети, годинникові скельця
або чашки Петрі
Ківсяки живуть у лісах і парках під листям, поваленими
стовбурами дерев, під корою порохнявих пнів тощо Як і пере-
важна більшість двопарноногих, живляться рослинними гнию
чими рештками, малорухливі, при дотику згортаються спіраллю
на черевний бік тіла їх легко утримувати в неволі у посудиш
з вологим гниючим листям та іншими рослинними рештками
Проведення роботи і опис об’єкта. Під ручною і штативною
лупами розглядають зовнішню морфологію ківсяка (рис 105)
Основне забарвлення тіла темно коричневе, іноді чорне Вздовж
спини проходить темна смужка Як і в інших багатоніжок, тіло
сильно витягнуте, циліндричне, вкрите міцним хітиновим покри-
вом, має численні короткі членисті ніжки Зовні сегментація
майже гомономна, розчленування тіла на відділи слабко вира
жене
На голові розташовані групи простих вічок і пара коротких
семичленистих вусиків (антен). Тулуб складається з великої
(понад 40) кількості сегментів, поділений па два нерівні відді-
ли. передній — груди (з чотирьох сегментів) і задній — черевце
4
Рис 105 Ківсяк (вигляд збоку)
/ — голова, 2 — вусик (антена), 5 —груди, ^ — черевце (абдомен), 5 — тельсон
183
Рис 106 Ніжка черев
ця (дип.іосомпа) ківся
ка
/ *— тазик 2 — вертлуг (ово
рогь) 3 — стегно І, 4 — стег-
(всі інші сегменти). Перший грудний сег-
мент (шийний щиток) позбавлений кін-
цівок. Наступні три грудних сегменти
мають по одній парі семичленистих хо-
дильних ніжок. На черевному бош 3 го
грудного сегмента розташований стате-
вий отвір. Кожен сегмент черевця утво-
рився внаслідок ЗЛИТТЯ двох сусідніх сег-
ментів і тому має назву подвійного сег-
мента (диплосоміта). Кожен диплосоміт
відповідно до своєї подвійної природи
но II. 5- гомілка 6 —лап- чає дВ1 ПЗрИ НІЖОК. КОЖНЗ З СЄМИ ЧЛЄ-
ка. 7— кігтик г ’ ,
нпків На кожному диплосоміті (за ви-
нятком першого) є пара маленьких біч-
них отворів отруйних залоз, що мають захисне значення За-
кінчується черевце тельсоном, позбавленим кінцівок. На ньому
відкривається анальний отвір.
Загальний вигляд (збоку) ківсяка зарисовують.
Після цього відділяють препарувальними голками і пінцетом
голову і розглядають будову ротових кінцівок На черевному
боці голови міститься ротовий отвір, оточений з боків міцними
верхніми щелепами (жувальцями, або мандибулами) Ззаду
ротовий отвір прикритий другою парою нижніх щелеп, злитих
у непарний орган — нижню губу, або гнатохілярій Першої пари
нижніх щелеп у двопарноногих немає
Зарисовують з черевного боку будову голови, а потім обе-
режно відпрспаровують І зарисовують одну з ніжок черевця.
Кожна ніжка складається з семи члеників і витягнутого тазика
(соха), яким ніжка (рис 106) прикріплена до тіла ківсяка, ово-
роті, або вертлуга (ігоскапіег), стегна І ({етиг), стегна II
(розїїетиг), гомілки (ііЬіа), лапки (Іагзиз) і рухливого кіг-
тика (ргаеіагзиз).
ПІДКЛАС ГУБОНОГІ (СНІЬОРОЬА)
РЯД КІСТЯНКИ ґЕІТНОВІОМОКРНА)
Робота 81. Розглядання зовнішньої морфології
кістянки (ЬіІйоЬіиа їогїісаїиз). Розчленування тіла,
будова ніг і ротового апарата
Матеріал та обладнання: фіксовані у 70%-ному розчині спирту кістянки,
ручні і штативні лупи, пінцети, препарувальні голки, годинникові скельця
або чашки Петрі
Кістянка зустрічається з ранньої весни до пізньо! осені під
камінням, повальними стовбурами дерев, під корою старих
пнів, опалим листям тощо Вона швидко бігає На відміну від
184
Рис 107. Сколопендра
ківсяків та піших двопарноногих кістян-
ка, як і інші губоногі,— хижак, що жи-
виться дрібними комахами, павукоподіб-
ними, червами, на яких полює вночі
Вдень вона веде прихований спосіб жит-
тя У неволі кістянки добре виживають
у посудинах з вогким мохом або гнилим
листям Годувати іх найкраще мухами та
дрібними шматочками свіжого або варе-
ного м’яса
Замість кістянок для занять можна
брати одного з найбільших (до 12 см
завдовжки) представника губоногих —
сколопендру (Зсоїорепсіга тогьііапх), що
зустрічається у Криму та на Кавказі
(рис. 107) В основному вона подібна бу-
довою до кістянки Живиться переважно
комахами. Веде нічний спосіб життя, а
вдень ховається під камінням
Проведення роботи І опис об’єкта.
Кістянку (або сколопендру) кладуть на
годинникове скельце спинним боком уго-
ру і розглядають (ряс 108) Тіло кістян-
ки складається з досить великої виразно
Рис 108 Кістянка
(з спинного бокі).
/ — голова 2 —вусики (ан
тони) 3 — очне поте з вічка
ми, 4 — нскощслепи
діільна ніжка 2 го сегмента
тулуба> 6 — бічна пластинка
(піеира) 7 —стигми Я — хо
дяльна ніжка 8 го сегмента
У — ходильна ніжка 16 го сег
мспта /0 — ана.іьниц отвір
(на 19 му сегменті), 11 — тер
гіт 19 го сегмента /2 — 17—
18 й сегменти
відокремленої голови
і сегментованого тулуба Як і в ківсяка та інших багатоніжок,
сегментація майже гомономна У кістянки тулуб складається з
19 сегментів, у сколопендри їх 25 На голові розташована па-
ра досить довгих багаточленистих вусиків (антен). Під лупою
185
Рис 109 Галова кістянки
(з черевного боку)
/ — основа вусика (антени) 2 —
верхня губа 3 — вічка 4 — верхні
щелепи (мандибули) 5-Іша па
ра нижніх щелеп {максил}, 6 —
2 га пара нижніх щелеп (максил)
(їх щупальця) 7 — ногощелепи,
$*-тазик І го тулубового сегмента
Рис НО Самка чорного тар
гана (з спинного боку)
І — голова, 2— вусики (антени)
З — нижньощелепний (максиляряии)
щупик 4 — очі 5 — передньогруди,
6’ —зачатки надкрил 7—середньо
груди, 5 — задньогруди 9 — черев-
це» Ю — нерки Н — лапка 72 — го-
мілка, /3 — стегно
знаходять ззаду основи антен близько 20 простих вічок, розта-
шованих у три-чогири поздовжні ряди.
З 19 сегментів тулуба перший і три останніх відрізняються
від інших Перший сегмент має пару міцних ногощелеп. їх
найкраще розглянути з черевного боку тіла багатоніжки Вони
частково прикривають знизу голову. Три задні сегменти дуже
малі. Перший з них (17-й) має коротенькі ніжки, два інші
позбавлені їх. На 18-му сегменті під лупою знаходять статевий
отвір, а на 19-му — анальний Кожен з інших сегментів (з 2-го
по 16 й) має по парі членистих ходильних ніжок Хітинова кути-
кула кожного тулубового сегмента складається з чотирьох плас-
тинок. спинки — тергіта, грудинки — стерніта і двох біч-
них — плевральних Під лупою розглядають розташовані по
боках тіла (на плеврі) дихальця — стигми, якими відкривають-
ся дихальні органи — трахеї.
Загальний вигляд кістянки (або сколопендри) зарисовують
із спинного боку.
Після цього відпрепаровують за допомогою препарувальних
голок голову багатоніжки і розглядають и з черевного боку
(рис. 109). Ротовий отвір оточений ротовими органами: верх-
ньою губою, верхніми щелепами і двома парами нижніх щелеп.
Верхня губа дугоподібно вигнута, вона складається з двох
і 86
пластинок За нею розташовані верхні щелепи (мандибули)
з зубчастими краями, що призначені для подрібнення їжі На-
ступні дві пари ротових кінцівок і дві пари нижніх щелеп (мак-
сил) будовою нагадують ходильні ніжки Вони затримують їжу
Міцні ногощелепи призначені для захоплювання і вбивання здо-
бичі Вони складаються з тих самих частин, що й ходильні ніж-
ки Кінцевий членик цієї ніжки загострений і загнутий у вигля-
ді гачка На кінці цього гачка відкривається протока отруйної
залози Основна (базальна) частина ногощелеп злита в широку
пластинку, подібну до губи (звідси й назва підкласу — губо-
ноп).
Голову і ногощелепи зарисовують з черевного боку.
Відпрепаровують і зарисовують одну з ходильних (бігаль-
них) ніжок Кожна ніжка складається з семи члеників тазик
(соха), овороть, або вертлут І (ігосКапіег), вертлуг II (ргае^е-
шаг), стегно ([етиг), гомілка (ііЬіа), лапка (іагзиз) і кігтик
(ргаеіагзиз).
КЛАС КОМАХИ (ІИ8ЕСТА)
Комахи — найбільш високоорганізована група членистоно
гих. Вважають, що на Землі їх живе до 1 500 000 видів. Найха-
рактернішою біологічною особливістю комах є здатність літати
Тіло складається з трьох відділів голови, грудей і черевця На
голові — пара вусиків і три пари ротових кінцівок. На грудях —
три пари ніг і дві пари крил. Тіло вкрите міцною кутикулою
Органи дихання — трахеї.
Робота 82. Розглядання зовнішньої морфології комахи.
Розчленування тіла, гризучий ротовий апарат, будова ноги
Матеріал та обладнання: живі або фіксовані комахи, ручш і штативні
лупи, пінцети, скальпелі, препарувальні голки, предметні скельця, білий па
шр, картон (10 х10 см), препарувальні ванночки
Об’єктом роботи можуть бути- фіксовані комахи — чорний
тарган (Віаііа огіепіаііз з ряду Таргани — Віаііоісіеа), жук-пла-
вунець (Оуісзсиз тагдіпаїіз з ряду Жорсткокрилі, або Жуки —
Соїеоріега), травневий хрущ (Меіоіопіка теІоІопЛНа з того са-
мого ряду), зелений коник (Теііі§опіа оігиііззіта з ряду Пря-
мокрилі — ОгіКоріега).
Класичним об’єктом для ознайомлення з зовнішньою мор-
фологією І внутрішньою будовою комах є чорний тарган. Коли
таргана немає в лабораторії, його можна замінити будь-яким
із згаданих вище видів
Тарганів можна тримати живими у дерев’яному ящику, в
одній Із стінок якого прорізують великий отвір, затягнутий гус-
тою металевою сіткою, на дно кладуть м’який папір і ставлять
187
волу. Годують тарганів злегка змоченим водою хлібом, досить
часто змінюючи його, тримають у теплі.
Жуки-плавунці зустрічаються у різних водоймах з повіль-
ною течією або стоячою водою. Виловлюють їх сачком починаю-
чи з весни до пізньої осені. їх можна тривалий час зберігати
живими в акваріумах або великих банках, підгодовуючи шма-
точками дощових черв’яків і риб. Банки слід ретельно закрива-
ти. Травневих хрущів і зелених коників виловлюють сачками
або вручну. Хрущів можна тримати деякий час живими у саж-
ках, даючи їм на корм зелені рослини. У сажок з кониками став-
лять банки з водою І гілками верби, акації або інших рослин
з попелицями, туди ж впускають живих мух і тарганів, якими
охоче живляться коники. Хвилин за тридцять до початку занять
комах усипляють ефіром або хлороформом. Придатні і комахи,
фіксовані у 70%-ному розчині спирту. Щоб легше йшло препа-
рування, протягом 5—10 хв комах можна виварювати у 20%-
пому розчині їдкого калі.
Проведення роботи І опис об’єкта. Для розглядання кладуть
комаху на аркуш білого паперу. Насамперед звертають увагу
на покрив тіла Тіло таргана, як і інших комах, вкрите хітині-
зованою кутикулою, що є зовнішнім скелетом (до нього з внут-
рішнього боку прикріплюються м’язи). Тіло комах (рис. 110)
складається з трьох відділів, голова (сариі), груди (ікогах)
і черевце (аЬ(Іотеп). На голові знаходять пару довгих тонень-
ких вусиків (антен), шо складаються з багатьох дрібних члени-
ків. Це органи дотику і нюху. По боках біля основи вусиків
розташована пара складних (фасеточних) очей, забарвлених у
чорний колір. Крім антен на голові помітні ще дві пари корот-
ших членистих додатків. Це щупики ротових органів. Груди
комах складаються з трьох сегментів — передньо- (ргоІНогах),
середньо- (тезоіНогах) І задньогрудей (теіаіїїогах). При роз-
гляданні грудей треба мати на увазі, що середньо- і задяьо-
груди у самців тарганів і в обох статей інших видів комах одра-
зу непомітні, бо прикриті крилами, помітні лише передпьогрули.
Після відведення крил убік ці сегменти теж стають добре поміт-
ними Перша пара крил — короткі міцні хітинові надкрилля
вони прикріплені до середньогрудей У жуків вони тверді, май-
же рогові У тарганів і прямокрилих — довші, трохи м’якші,
пергамептоподібні. Друга пара — літальні крила, довші, м’які,
перетинчасті Воші прикріплені до задньогрудей. У самок тарга-
на крила (особливо перша пара — надкрпла) слабко розвинені
і в них крім передньогруяей одразу добре помітні і ссрсдньо-
та задньогруди До черевної поверхні грудей прикріплюються
ноги (по парі па сегмент) Отже, для комах характерна наяв-
ність трьох пар ніг. Черевце у різних видів складається з різної
кількості сегментів Черевце самця чорного таргана має десять
сегментів і закінчується двома маленькими додатками та нер-
ками і, крім того, парою дужі? дрібних виростів (всередині від
і 88
6
Рис
таргана
жувальця
111. Ротовий апарат
чорного
(гризучо жувального типу)*
і — верхня г^ба, 2 —верхні шелепи, або
(манлибучн) 3 — нижньощелепний (маком ярий й>
щупик 4 । 5** зовнішня і внутрішня жувальні лона
ТІ 6 — СТЦОЛИК, 7—ОСНОВНИЙ членик 5 — ІІЕДПІДбОрІД-
дя, 9 — п дборідля, 10 І // ГрЩІЦЯ І ЗОЗІЦЦШЯ
жувальні лопаті, 12 — нижньогубні щупики
ротові
утворю-
апарат
Ротовий
відзнача-
із складом ілсі і способом її приймання
церків) — грифелька-
ми. Черевце самки
ширше, теж закінчує-
ться парними придат-
ками, але не має гри-
фельків. Церки і гри-
фельки є рудимента-
ми кінцівок черевця.
Загальний вигляд
самки і самця із спин-
ного боку зарисову-
ють. Після цього пере-
ходять до розчленуван-
ня тіла та* розглядан-
ня будови ротового
апарата і ніг. Для
цього насамперед ска-
льпелем відділяють го-
лову, яка рухомо спо-
лучена з грудьми і
розглядають
кінцівки, то
ють ротовий
(рпс. 111).
апарат комах
ється великою різнома-
нітністю. Цс пов’язано
у різних груп комах. У чорного таргана розвинений ротовий
апарат гризучо-жувального типу. Його вважають вихідним у
філогенетичному відношенні типом будови цього апарата, який
у процесі еволюції дав початок іншим типам. Подібний рото-
вий апарат характерний і для жуків (плавунця І травневого
хруща) та прямокрилих (зелений коник), а також для бабок,
гусениць метеликів та інших комах, ш.<і живляться переважно
твердою їжею.
Рот у комах розташований на черевному боці голови, ото-
чений ротовими придатками. Ротовий апарат гризучо-жуваль-
ного типу складається з таких частин верхня губа (ІаЬгит),
пара верхніх щелеп, або жувалець (тапіїїЬиІае), перша пара
нижніх щелеп, або максил (тахНІае), друга пара нижніх ще-
леп, що зрослися в непарне утворення — нижню губу (ІаЬіит),
і язик, або підглоточник (КурорКагупх)
Для розглядання ротового апарата відрізану голову чорного
таргана (або іншої комахи) кладуть на аркуш білого паперу
(або картон), а потім па стіл чи на дно препарувальної ванноч-
ки Препарування найкраще починати від нижньої губи і під-
глоточника Препарування провадять тонким пінцетом або гол-
кою, користуючись при цьому ручною лупою. Відпрепаровані
189
частини ротового апарата кладуть за порядком їх розташуван-
ня на аркуш білого паперу або на предметне скло. Після від-
препарування нижньої губи з підглоточником відчленовують
нижні щелепи (максили) і кладуть їх по обидва боки нижньої
губи. Під час препарування нижніх щелеп І нижньої губи треба
бути особливо уважним, щоб відпрепарувати не лише закін-
чення цих ротових частин, а й частини в цілому, включаючи і
основні їх членики. Після цього відпрепаровують верхні щелепи
(мандибули) І кладуть їх над раніше відпрепарованими части-
нами ротового апарата Потім відчленовують (особливо обе-
режно) верхню губу. Відпрепаровані частини акуратно при-
клеюють до предметного скла або до аркуша паперу.
Розглядають виготовлений препарат і зарисовують ротові
частини чорного таргана (або іншого представника цього
класу).
Перед ротовим отвором лежить верхня губа (ІаЬгшп). Вона
має вигляд закругленої пластинки Це не кінцівка, за своїм
походженням це виріст хітинового покриву голови. За допомо-
гою цієї пластинки комаха підтримує відкушені шматочки і ж і.
За верхньою губою розташовані верхні щелепи — мандибули
(тагиііЬиІае). Вони мають вигляд міцних забарвлених у темний
колір пластинок з зубчиками па внутрішній поверхні, що при-
значені для відкушування їжі і її перетирання. Безпосередньо
під верхніми щелепами розташовані нижні щелепи (тахіїїае).
Кожна нижня щелепа складається з таких частин: основи
(сатт/о), зчленованого з нею досить товстого і витягнутого в дов-
жину членика — стволика (5/їрс$), двох жувальних лопатей—
загостреної внутрішньої (ІоЬиз іпіеггшя, або Іасіпіа) і тупішої
зовнішньої (ІоЬиз ехіегпиз, або §аІеа) і п’ятичленикового
нижньощелепного щупика (раїриз тахіїїагіз). Внутрішня ло-
пать бере участь у подрібненні їжі, зовнішня — орган очистки.
Щупик вважають органом смаку Нижня губа (ІаЬіит) з ниж-
нього боку замикає ротову порожнину. Це непарне утворення
виникло в результаті злиття другої пари нижніх щелеп (мак-
сил). Нижня губа складається з широкої основної пластинки —
підлідборіддя (зиЬтепіит) (це злиті основні членики), до якого
прикріплений не повністю хітинізований ВІДДІЛ — підборіддя
(тепіліт), що несе дві пари придатків — зовнішні (рага§1озза)
і внутрішні (@1озза) лопаті. Вони гомологічні зовнішнім І внут-
рішнім лопатям максил Закінчується нижня губа парою ниж-
ньогубних тричлснистих щупиків (раїрі ІаЬіаІіз), що відпові-
дають щупикам максил. Лопаті нижньої губи слабко хіти-
нізовані, їхня функція — злизування рідкої їжі. Щупики —
органи чуття (смаку). На внутрішньому, передньому, боці
нижньої губи всередині ротової порожнини знаходиться згорт-
ка шкіри — язик, або підглоточпик (куроркагупх), що бере
участь у злизуванні і проштовхуванні їжі до глотки
За допомогою скальпеля І пінцета розчленовують сегменти
190
Рис. 112. Нога (задня) чорного тар-
гана
/ — газик або дяжка, 2 — вертлуг, 5 —
стегно, 4— гомілка, 5 — ланка з кігти-
ками
грудей і черевця. Звертають
увагу на те, що покрив кож-
ного грудного сегмента скла-
дається з чотирьох рухомо
сполучених хітинових пласти-
нок (склеритів): спинної (тер-
гіт), черевної (етерніт) і двох
бічних (плейрити). Подібні ча-
стини є і в сегментах черевця
(абдомена). По боках черев-
ця знаходять за допомогою
ручної лупи отвори органів дихання (трахей) — стигми.
Відпрепаровують пінцетом одну з ніг таргана, розглядають
її будову (рис. 112) і зарисовують.
Перший основний членик, прикріплений до тулуба, має ко-
нічну форму І називається тазиком, або ляжкою (соха). З тази-
ком рухомо сполучений маленький вер-луг (ігоскапіег), за ним
ідуть досить довге стегно ()етиг) і довша й тонша, вкрита ши-
пами, гомілка (ііЬіа), На кінці ноги — п’ятичлениста лапка
(іагзиз), що закінчується двома кігтиками.
Як і будова ротового апарата, будова ніг пов’язана з спо-
собом життя комах. Тому розрізняють різні типи ніг комах.
У таргана ноги бігального типу, а в коників — стрибального.
Стегна задньої пари ніг потовщені І видовжені; мають міцні
видовжені м’язи і гомілки. У плавунця ноги плавального типу.
Середня і задня пари ніг рухливі майже виключно в горизон-
тальному напрямку і мають, особливо на лапках, волоски, що
збільшує їх поверхню. У хрущів — ходильні ноги з міцними лап-
ками, на яких розширені нижні поверхні— підошви.
Робота 83. Анатомія комахи (на прикладі чорного таргана
або жука-плавунця, хруща, коника)
Матеріал та обладнання: чорні таргани (,бо Інші вищезгадані кома
хи), дрібні ножиці, пінцети, скальпелі, препар> .альні голки, препарувальні
ванночки, кацелярські шпильки, ручні лупи.
Цю роботу найкраще проводити на щойновбнтих комахах.
Можна користуватись і'фіксованими тваринами.
Проведення роботи І опис об'єкта. Розтин починають із спин-
ного боку. Маленькими ножицями розрі ують хітиновий покрив
таргана і знімають усю спинну частину покриву. Розрізи слід
зробити справа і зліва по краю тіла. Почінати розріз найкраще
з задньої частини черевця. Біля голови, і а передньогрудях, пра-
вий і лівий розрізи з’єднують поперечних розрізом. Після цього
двома шпильками прикріплюють таргані до дна препаруваль-
ної ванночки (одну втикають у переди й, а другу — в задній
кінець тіла) І пінцетом обережно знімаоть надрізану частину
хітинового покриву. Знімати покрив треСа в напрямку до голо-
ви, підрізуючи скальпелем прикріплені до нього мускули.
191
1 аб^т IV Горський їжак Л— схема будови (праворуч зріз через
радіус иворуч через штеррадіус) Б— панцер з аборального боку
Л 1 анальний отвір 2 перипрокт 3 термінальне щупальце 4 радіальним
канат 5 ампула 6 амбулакральні ніжки а присосками 7 радіальний нер
вовии стовбур <4 задня кишка 9 середня кишка {шлунок) 19 нервове
кі іьце 1! Лристотечів ліхтар 12 рот 13 перистом 14 передня кишка
(стравохід) 15 зябра 16 голки скелета 17 кільцевим (навкологлотковни} ка
нач 18 педнце іярн 19 — гоиада 20 осьовий орган 21 мадрепорова тіла
стннка
у 1 генітальні пластинки 2 окулярні пластинки 3 радіаіьн пластинки
(амбуїакри) 4 інтеррядіа льні пластинкі (інтерамбу лакри) 5— мадрепорова
пластинка 6 — перипрокт 7 — анальний отвір
треба захопити воло пінцетом і обережно відтягти його набік
разом з іншими частинами травного апарата, відділяючи їх
обережно від інших органів і розмотуючи в міру потреби петлі
кишки. В черевці між органами видно численні часточки білу-
вато-жовтого жирового тіла, які перешкоджають дальшому
препаруванню. Жирове тіло бере участь у процесах виділення,
в ньому відкладаються запасні поживні речовини. Його часточ-
ки обережно видаляють пінцетом, щоб не пошкодити мальпігіе-
вих трубочок І статевих органів. Після цього прикріплюють
кишечник шпильками збоку від тіла і розглядають усі його час-
тини. За волом лежить невеликий твердий жувальний шлунок —
передня кишка. (Якщо до його стінок доторкнутися пінцетом,
можна відчути їх твердість). За жувальним шлунком розташо-
ваний білуватий трубчастий травний шлунок — середня кишка.
Між передньою і середньою кишкою звертають увагу на кілька
сліпих білих трубчастих пілоричних придатків. Середня кишка
переходить у задню кишку, яка має темний колір І складається
з трьох відділів: тонкої кишки, що починається від травного
шлунка, розширеної товстої кишки І невеликої власне задньої,
або прямої, кишки. В задню кишку на межі з середньою впа-
дають численні (80—100) тонесенькі трубочки, які, ніби ниточ-
ки, охоплюють кишечник. Це дуже характерні для всіх комах
видільні органи — мальпігієві трубочки.
На черевному боці тіла під кишечником розташована цент-
ральна нервова система, гак званий черевний нервовий ланцю-
жок, що має вигляд тонкої білої нитки. Під лупою розглядають
на цьому ланцюжку в грудній і черевній частинах тіла потов-
щення— нервові вузлики (ганглії). Три ганглії лежать у гру-
дях і шість — у черевці. В голові є надглотковий і підглотковий
ганглії (вузлики). їх відпрепарувати важче. Вони утворюють
навкологлоткове нервове кільце.
Органи дихання (трахеї) розглянути досить важко. Якщо
препарування зроблено акуратно, можна помітити два бічних
трахейних стовбури, що йдуть у вигляді тонесеньких трубочок
у черевці паралельно нервовому ланцюжкові. Від них між орга-
нами тіла таргана відходять розгалуження, з яких найкраще
помітні трубочки — трахеї, які охоплюють воло, середню і зад-
ню кишки.
Статеві органи у таргана досить малі, вони лежать між част-
ками жирового тіла і тому відшукати їх нелегко. У самки треба
знайти дві групи конічних яйцевих трубочок (яєчники), що
відкриваються у два яйцепроводи. Яйцепроводи сполучаються
в спільний вивідний канал—матку. Статеві залози самця (сі-
м’яники) відшукати важче, ніж яєчники. Вони лежать у задній
частині тіла таргана справа і зліва. Від них починаються неве-
ликі сім’япроводи, шо переходять в один сім’явивідний провід
Зовнішній статевий отвір як у самця, так і в самки міститься
в останньому сегменті гіла, ближче до черевного боку.
7 7 Н ,43
Рис 115 Плавунець- а — самець,
б — самка
Розтятого таргана зарисо-
вують з слинного боку.
Чорних тарганів часто не-
легко добути для занять. З ін-
ших видів комах найкраще
його замінити дуже пошире-
ним у прісних водоймах жу-
ком-плавунцем Його зовнішня
морфологія, ротовий апарат і
внутрішня будова в основно-
му подібні до таргана, але ма-
ють і деякі відмінності.
Плавунець є одним""з най-
більших водяних жуків внут-
рішніх водойм СРСР (рис. 115). Довжина дорослого жука дося-
гає 3—3,5 см. Зовнішня морфологія плавунця характеризується
деякими ознаками спеціалізації, пов’язаними з життям жука у
водному середовищі. До таких ознак належить насамперед
форма тіла плавунця’ воно плоске, без будь-яких виступів, до-
сить правильної еліптичної форми. Таке тіло добре розрізує
воду під час руху. Друга характерна ознака, пов’язана з водним
середовищем,— це особливості будови ніг. Третя (задня) їх
пара є головним знаряддям плавання жука плавунця. Ноги
розширені, ніби весла, і рясно вкриті довгими щетинками. Це
допомагає під час плавання. Дві передні пари ніг мають на
кінцях гострі гачки, за допомогою яких жуки прикріплюються
до різних підводних предметів. По першій парі ніг легко відріз-
нити самця від самки. У самця на кінцях передньої пари ніг
є характерні, подібні до тарілочок, розширення, за допомогою
яких при паруванні самець затримує самку. Ротовий апарат
плавунця жувального типу (як і в таргана). Це пов’язано з
хижацьким способом життя плавунця і живленням твердою
їжею На відміну від таргана плавунець має добре розвинені
дві вари крил, з яких перша пара (як і в інших жуків) сильно
хітинізована (надкрилля, або елітри), а друга пара — м’які
перетинчасті (літальні) крила. Плавунець має риси поліморфіз-
му у нього можна спостерігати самок двох форм — з гладкими
надкриллями і з надкриллями з ребрами на поверхні.
Груди в плавунця, як і в інших комах, з трьох сегментів.
У черевці дорослого жука є вісім сегментів. Довжина кишечни-
ка плавунця (рис. 116) більш ніж у 3,5 раза перевищує довжи-
ну всього тіла. Цю довжину пояснюють його ненажерливістю.
Якщо в акваріумі є живий плавунець, треба звернути увагу
на особливості його дихання. Він періодично (в середньому
через 7—8 хе) піднімається на поверхню і виставляє з води
задній кінець тіла. Деякий час жук ніби висить у такій позі
зовсім нерухомо. На задньому кінці тіла у нього містяться
194
Рис Н6 Анатомія жука плавун-
ця (самка)
/ — головним ганглій 2 — стравохід
а -- воло 4 — жувальний шлунок (не
редня кишка). 5 —травний (залозис
тий) шлунок (середня кишка) 5 — яєч
кикн 7 — тонка кишка Я — мальпіпєеі
трубочки 9— задня кишка з сліпим
відростком 10 — м язи (трахеї видале
пі)
Рис 117 Ротовий апарат бджоли
(гризучо смоктального типу)
/ — верхня губа 2 — верхні щелепи
(мандибули) 3 — нижньогубні щупи
кн, 4 —нижня губа 5 —нижні щелепи
(максклн), 6 — зовнішня жувальна ло
дать 7 — внутрішня жувальна лопать,
5 — макснтярний щупик ? — стволик
/0 — основним членик, 11 — підпідбо
ріддя, 12 підборіддя, /3 — додаткові
язички 14 — язичок
найбільші стигми (дихальні отвори). Через ЦІ отвори під час
таких підіймань і відбувається процес дихання. Процес види-
хання відбувається і під водою. Бульбашки видихуваного по-
вітря збираються навколо тіла жука і під надкриллями. Таке
скупчення повітря зменшує питому вагу жука і сприяє чергово-
му підійманню його на поверхню водойми. На відміну від
таргана, в якого метаморфоз неповний, для плавунця (як і
інших жуків) характерний повний метаморфоз.
Можна розглянути (якщо немає тарганів і плавунців) трав-
невого хруща або коника. Ці комахи мають деякі особливості,
відмінні від таргана. Травневий хрущ досягає 20—25 мм, за-
барвлений у сірувато-бурий колір його вусики (антени) закін-
чуються пластинчастою булавою, у самців вона утворена 7 дов-
гими пластинками, у самок — 6 короткими. Ротовий апарат
жувального типу. Кожна нога закінчується кігтиками, якими
жук гри,мається за листя і кору дерев. Передніми ногами він
риє землю, куди самка відкладає яйця Тому ці ноги дуже
сильні й нагадують міцні скребачки. Як і в плавунця та інших
7*
195
жуків, для літання призначені тільки задні крила (напівпрозорі
літальні крила). Перша пара (тверді бурі надкрилля) підтри-
мують тіло жука під час польоту. Кожне око складається при-
близно з 8000 окремих вічок. Дихалець (стигм) у хруща 9 пар,
вони розташовані на члениках грудей і черевця.
Робота 84 Розглядання інших типів ротових апаратів
комах: гризучо-смоктального або хлебтального,
колючо-смоктального, смоктального
Матеріал та обладнання: готові мікропрепараги ротових апаратів бджо-
ли або джмеля водяного клопа-хребтоплаза або самки комара, метелика,
штативні лупи, мікроскопи.
Проведення роботи і опис об’єкта. Насамперед кожен з цих
трьох препаратів розглядають під штативною лупою, знаходять
при цьому всі частини ротового апарата І зарисовують їх. Де-
талі будови окремих частин розглядають під малим збільшен-
ням мікроскопа. На прикладі бджоли (АрІз теШІега) або
джмеля (ВотЬиз зр) ознайомлюються з особливостями рото-
вого апарата гризучо-смоктального або хлебтального типу (рис,
117). Він характерний для багатьох перетинчастокрилих, що
живляться нектаром квітів, разом з тим він пристосований для
жування. Верхня губа подібна до цього утворення в жувально-
му апараті має вигляд товстої нерозчленованої пластинки. Так
само мало змінені і верхні щелепи (мандибули). Робочі бджоли
за їх допомогою будують стільняки. Нижні щелепи (максили)
і нижня губа дуже змінені. Кожна максила складається з ма-
ленького паличкуватого основного членика (сагсіо), дуже видов-
жених стволика (зіірез) І зовнішньої жувальної лопаті (§аІеа).
Внутрішня лопать І максилярний щупик редуковані,
У нижній губі підпідборіддя (зиЬтепіит) маленьке, трикут-
ної форми, а підборіддя {тепіит) масивне, витягнуте в дов-
жину. Так само витягнуті і внутрішні лопаті нижньої губи Вони
зрослись І утворюють довгу трубочку— язичок (діозза). Зовніш-
ні лопаті редуковані і розташовані біля основи язика у вигляді
додаткових язичків (рага§1оззае). Дуже витягнуті і нижньогуб-
ні щупики, що складаються з трьох члеників — дуже довгого
першого основного і невеличких придатків — другого І третього.
Витягнуті нижні щелепи і нижня губа, складені разом, утво-
рюють хлебтальний апарат — трубочку, пристосовану для ви-
смоктування нектару
З колючо-смоктальним ротовим апаратом можна ознайоми-
тися на препаратах водяного клопа-хребтоплава (Ноіопесіа
діаиса) або самки комара (Сиіех зр.; рис. 118). Ротові кінцівки
хребтоплава перетворилися на хоботок, за допомогою якого він
проколює і висмоктує свою здобич. Цей хоботок утворений верх-
німи І нижніми щетинками, що перетворились на дві пари колю-
чих щетинок. Дві бічні щетинки — видозмінені мандибули (верх-
196
Рис 118 Ротовий апарат самки
комара (колючо-смоктального типу)-
і— вусики (антени); 2 — максилярні щу*
пики, 3 —нижні щелепи (максили), 4^-
верхні щелепи (мандибули) 5 — тягле-
точних (гіпофаринкс) 6 — нижня губа,
7 — верхня губа
Рис 119 Ротовий апарат метелика1
/— основа вусика;2 — верхня губа; 3 — очі,
4 —губні щупики, 5 — хоботок, утворення
авома нижніми щелепами (макснлами)
ні щелепи), дві середні — максили (нижні щелепи), що утво-
рюють смоктальну трубочку. Мандибули проколюють тіло
жертви хребтоплава. Нижня губа є опорою для щелеп (хоботка).
Вона видовжена, розчленована (3—4 членики) і утворює піхву,
в якій міститься хоботок.
Колючо-смоктальний апарат самки комара за функцією та-
кий, як і у хребтоплава (проколює покрив І висмоктує кров),
але відрізняється морфологічно різко виявленим видовженням
всіх його складових частин. Верхня губа має вигляд тонкої
довгої трубочки. Мандибули і максили перетворилися на сплюс-
нуті чотири щетинки з загостреними кінцями і дрібно зазубле-
ними краями (особливо максили). Це сприяє утворенню ранки
у покриві тіла хазяїна. Підглоточник (гіпофаринкс) також мас
форму загостреної щетинки. Разом з верхньою губою ці видо-
змінені щелепи і підглоточник утворюють міцний колючий апа-
рат. Нижня губа втратила членисгість і перетворилася на жо-
лобок, що дорівнює довжиною всім видовженим ротовим орга-
нам і охоплює їх. Щупики нижньої губи атрофовані. Під час
смоктання нижня губа згинається І залишається на поверхні
ранки.
У метеликів ротовий апарат смоктального типу (рис. 119).
Він найбільше змінився порівняно з жувальним апаратом: перет-
ворився на смоктальний хоботок, утворений дуже розвиненими
197
нижніми щелепами. Хоботок має форму довгої циліндрич-
ної трубки, спірально закрученої і підігнутої у стані спокою
на нижній бік голови. Вій розкручується і вводиться у квітку
під час смоктання нектару. Інші частини ротового апарата
(верхня губа, верхні щелепи і нижня губа) редуковані. Особли-
во редукувалися верхня губа і мандибули Від нижньої губи
залишилася невеличка нерозчленована трикутна пластинка з
тричленистими губними щупиками, які розташовані по боках
хоботка
Розглянуті ротові апарати зарисовують, підписують назви
окремих частин.
Робота 85. Постембріональний розвиток комах.
Розвиток з неповним і повним метаморфозом (перетворенням)
Матеріал та обладнання- ряд послідовних стадій розвитку від яйця
до імаго будь якої комахи з неповним перетворенням (з прямокрилих —
коник, з клопів—хребтоплав) і з повним перетворенням (з жуків — пла-
вунець, травневий хрущ, з метеликів — білан жилкуватий, капустянка, кро-
пив’янка, яка небуль совка, з перетинчастокрилих — бджола, джміль), ручні
і штативні лупи, чашки Петрі, препарувальні голки, пінцети
Проведення роботи і опис об’єкта. На прикладі коника
(рис І20) або водяного клопа хребтоплава ознайомлюються з
постембріональним розвитком з неповним перетворенням Роз-
глядають І зарисовують яйця, личинку І дорослу форму (імаго).
Звертають увагу на те, що личинка зовні схожа на дорослу
комаху (імагіїнальну стадію), відрізняється лише меншими роз-
мірами і зачатковим станом або повного відсутністю крил.
На прикладі одного з представників комах (жука плавунця,
травневого хруща — рис. 121, метелика — рис 122, бджоли —
рис 123, джмеля) ознайомлюються з постембріональним роз-
витком з повним перетворенням Розглядають і зарисовують
яйця, личинку, лялечку й імапнальну стадію одного з цих видів
комах. Спільними ознаками постембріонального розвитку всіх
комах з повним перетворенням є відсутність будь якої подібно-
сті між личинковою і дорослою стадією, наявність лялечки як
перехідної стадії між личинкою й імаго.
Рис 120 Самка коника а—личинка, б — імаго
1 — зачатки крил, 2 — стрибальні кінцівки, 3 — яйцеклад 4 — крила
ЮЯ
Рис 121 Розвиток травневого хруща а — личинка; б—лялечка, в—імаго
з І — грудні кінцівки (ніжки), 2 — черевце, 3 — стигми & / — зачатки антен, 2 — зачат
ки грудних кінцівок (ніг), 3 — зачатки крил
а
в
Рис 122.
білана
капу-
а — кладка
в — ля
г
Розвиток
стяного
яєць, б — гусениця
лечка, г — імаго (самка)
ЙІ
и
и
Розрізняють кілька типів личинок і лялечок. У більшості
видів жуків личинка справжня. У таких личинок виразно вияв-
лений розподіл тіла на голову, груди і черевце. Грудні сегменти
мають три пари членистих ніжок, на черевці кінцівок немає.
У метеликів личинка — гусінь. У гусені добре виявлена голова,
грудні сегменти мають три пари коротеньких членистих ніжок,
черевце несе не більше п’яти пар псевдоніжок. Вони відрізня-
ються від грудних (справжніх) ніжок слабкою почленованістю,
мають вигляд горбочків присоскоподібної форми з гачками. Все
199
Рис 123 Розвиток бджоли а — личинка, б — лялечка
трутня, в~ імаго (трутень)
тіло може бути вкрите досить довгими волосками У личинок
бджіл і джмелів є маленька голова І червоподібне, товсте,
незграбне тіло, позбавлене ніжок. Лялечка жуків і перетинча-
стокрилих має назву вільної. Вона має зовні виявлені риси
імаго, У неї можна помітити зачатки антен, ротового апарата,
грудних ніг і крил, шо вільно лежать на поверхні тіла, не зро-
щені з ним (за винятком основи), і відзначаються певного рух-
ливістю. Вільна лялечка не має покривної оболонки, тому її ще
називають відкритою Для більшості метеликів характерна
покрита лялечка. У неї також зовні помітні риси імаго, але
зачатки крил і кінцівок зрощені з тілом, немов би приклеєні
до тулуба і помітні лише як неясні контури. Формування ля-
лечки супроводжується затвердінням рідини, яку виділяє личин-
ка на останній стадії.
Зарисовують стадії розвитку розглянутих комах.
ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКОТІЛІ (МОЬЬІІЗСА)
Тіло молюсків м’яке, несегментоване і, як правило, поділя-
ється на три відділи голову, тулуб і ногу. Характерною озна-
кою цих тварин є наявність твердої черепашки. Тіло вкрите
шкірною мантією, яка міститься під черепашкою. У покриві тіла
є численні залозисті клітини, що виділяють слиз. У роті біль-
шості видів є рогові щелепи і тертка (радула). Кровоносна
система добре розвинена. Органи дихання — парні зябра (кге-
нідц). Лише у деяких видів є легеневе дихання У світовій фауні
налічують близько 130 000 видів молюсків, яких поділяють на
сім класів (три з них — найважливіші).
200
КЛАС П Л АСТ И Н Ч А С Т О З Я Б Р О В /, АБО
ДВОСТУЛКОВІ
(БАМЕТиВКАІЇСНІА, АБО В/УАБУ/А)
Цей клас налічує близько 15 000 видів морських і прісно-
водних молюсків. Черепашка цих молюсків складається з двох
стулок. Характерною їх ознакою є редукція голови. У зв’язку
з цим у них відсутні радула і щелепи. Мантія у більшості видів
має три отвори' два невеликих задніх (сифони) і великий пе-
редній, через який висувається нога, здебільшого сплюснута
з боків. Серце складається з двох передсердь і одного шлу-
ночка.
РЯД СПРАВЖНІ ПЛАСТИНЧАСТОЗЯБРОВІ (ЕІЛ.АМЕШВКА1ЧСНІА)
Робота 86. Жабурниця, або беззубка (Апоііопіа си£пеа),
Перлівниця (Ппіо рісіогшв). Зовнішня морфологія.
Будова черепашки. Внутрішня будова Личинки (глохідії)
Матеріал та обладнання: акваріуми або Інші посудини з живими без-
зубками (або перлівницями), фіксовані молюски, порожні черепашки беззу-
бок і перлівниць, препарувальні ванночки, інструменти для розтину (но-
жищ, пінцети, скальпелі, препарувальні голки), шпильки, піпетки, лупи,
мікроскопи, фарба (кармін або індиго), будь-яка кислота
У прісних водоймах СРСР поширені різні види родів Апо-
(іопіа (беззубка, або жабурниця) і У пю (перлівниця). Для
роботи придатний будь-який вид одного з цих родів. Найчасті-
ше зустрічаються АпосІопіа су§пеа і Уто рісіошт. Живуть ці
молюски в річках і озерах у чистій проточній воді, на піщаному
грунті на невеликій глибині. Часто вони зариваються в пісок
переднім кінцем тіла, а задня частина залишається на піску.
Збирають цих молюсків сачком або просто руками. Фіксувати
молюсків треба обов’язково в спирті (не в формаліні’). Щоб
у спирті сіулки черепашки не закрилися, перед фіксацією треба
вставити між ними невеликі пластинки дерева або пробки. Жи-
вих молюсків перед тим, як розтинати, умертвляють. Для цього
їх вміщують у посудину з водою, нагрітою до температури
35° С. Щоб вода швидко не холонула, посудину ставлять у дру-
гу посудину з теплою водою. Вже хвилин через 20—ЗО молюски
загинуть. Це буде видно з того, що вони розкриють черепашку
і висунуть ногу.
На заняттях варто починати з спостережень над живими
молюсками. їх можна тримати живими в акваріумі до 9—10
місяців Для цього в акваріумі повинна бути проточна вода, а
коли цього не можна зробити, треба змінювати воду принаймні
І—2 рази на тиждень. На дно акваріума кладуть шар піску
завтовшки 8—10 см Мертвих молюсків слід відразу ж викидати
з акваріума, розпізнати іх легко, бо стулки черепашки зали-
шаються весь час розкритими. Як фільтратори ці молюски
Ь 7-І4
20і
Рис, 124. Жабурниця в че-
репашці:
/ — стулки черепашки, 2 — л’га-
мент; 3— клоакальний сифональ-
вий отвір, < — зябровий (ди-
хальний) сифональний отвір
живляться мікроорганізмами, що роз-
виваються в акваріумах^ тому не по-
требують спеціальної підгодівлі
Проведення роботи І опис об'єкта.
Насамперед спостерігають за живими
беззубками І перлівницями в акваріу-
мі. За допомогою ноги вони повільно
повзають по дну з швидкістю 20—
ЗО см за годину. Звертають увагу на
положення тварини: переднім кінцем
вона заривається в грунт, а заднім
висувається з нього. Якщо стулки че-
репашки відкриті, то між ними на
задньому кінці тіла можна побачити
два подібні до щілин отвори (сифо-
ни): нижній—ввідний, або зябровий,
і верхній — вивідний, або клоакальний.
Стінки сифонів темно пігментовані.
Якщо кинути у воду перед сифонами
дрібні крупники фарби (карміну або
індиго), то можна помітити, як вони
з течією води потрапляють у нижній
(ввідний) сифон і через короткий час
випливуть у воду через верхній (ви-
відний) сифон. Якщо замість кар-
міну піпеткою пустити краплю слабкої
кислоти, то стулки черепашки у відпо-
відь на подразнення закриються. Те
саме можна спостерігати, якщо мо-
люска вийняти з води.
Фіксованого або умертвленого пе-
ред початком занять молюска насам-
перед розглядають у черепашці (рис. 124). Знаходять у нього
передній (ширший і тупіший) і задній (гостріший і видовже-
ний), верхній (спинний) і нижній (черевний) краї. На нижньо-
му (черевному) краї поміж стулок черепашки висувається мус-
кулиста нога. Верхня (спинна) частина черепашки опукліша.
На поверхні черепашки є дугуватІ і концентричні лінії —
річні кільця приросту черепашки.
Зарисовують зовнішній вигляд молюска в черепашці.
Після цього розкривають черепашку, розглядають її будову,
м’язи і молюска в мантії. Щоб розкрити стулки черепашки,
закладають скальпель між стулками і прилеглими до них згорт-
ками шкірного покриву тіла молюска — мантією (спочатку з
переднього кінця черепашки, а потім із заднього) і обережно
перерізують передній і задній мускули-замикачі (аддуктори).
Потім скальпелем відділяють мантію від стулок. Для цього
обережно проводять ручкою скальпеля між внутрішньою по-
202
верхнею черепашки та мантією і відхиляють мантію до тіла
молюска; так роблять з обох боків черепашки. Тоді м’яке тіло
молюска легко виймається з черепашки і його переносять у
ванночку з водою.
Розглядають будову черепашки. її стулки на спинному бон
з’єднуються товстим поперечним утворенням — зв’язкою (ліга
ментом). Порівнюють порожні черепашки беззубки і перлівниці
Черепашка перлівниці нижча і більш видовжена, ніж у без
зубки. Головна ж різниця між ними в тому, що у перлівниц
стулки черепашки мають на спинному боці зсередини зубці, як
утворюють замок, якого немає у беззубки. На внутрішньому
краї черепашки помітні сліди прикріплення м’язів-аддуктор і в
(переднього і заднього). Черепашка молюсків складається з
трьох основних шарів. Внутрішня її поверхня вистелена перла-
мутровим шаром (Нурозігасит). Зовнішній шар буро-жовтого
або буро-зеленого кольору, а роговий, або конхіновий (регіозіга-
сит)—темний. Його легко зіскоблити скальпелем, після чого
стає помітним розташований під ним призматичний або порце-
ляпоподібний шар білого кольору (озігасит), що складається
з вапна.
Зовнішній вигляд черепашки беззубки і перлівниці зарисо-
вують з внутрішнього боку.
Потім розглядають молюска в мантії. Це найкраще робити
збоку, прикріпивши його шпильками до дна ванночки. Шпиль-
ки треба втикати спереду і ззаду молюска в м’язи-аддуктори.
На передньому кінці тіла з мантії висувається мускулиста нога.
Над нею розташований ротовий отвір. Щоб його краще розгля-
нути, треба провести сірничком або тоненькою трісочкою між
переднім м’язом-аддуктором і переднім краєм основи ноги. По
боках ротового отвору лежать з кожного боку по два трикутні
шкірні листочки — ротові лопаті. Звертають увагу на ге, що
голови у цих молюсків немає. Це характерна ознака всього
класу пластинчастозябрових. На задньому кінці мантії легко
відшукати два сифональні отвори: зябровий (нижній) І клоа-
кальний (верхній). У передній частині тіла біля переднього
м’яза-аддуктора крізь стінку тіла й мантію просвічують сіру-
ватого кольору велика травна залоза — печінка, а за нею ззаду
темно-коричнева перикардіальна залоза, або орган Кебера, і
нирка (рис. 125). Як і нирка, орган Кебера виконує видільну
функцію.
Потім пінцетом відгортають мантію і шпильками прикріп-
люють її до дна ванночки. Після цього в задній частині тіла
помітні зябра (ктенідії), які мають вигляд двох пар (по парі
з кожного боку) жовтувато-коричневих листочків. Кожна пара
зябер складається з двох листочків — зовнішнього і внутріш-
нього, що зростаються між собою знизу і утворюють внутпіш
ньозяброву щілину. Внутрішній листочок зовнішньої зябри зро-
стається з зовнішнім листочком внутрішньої зябри біля їх
8*
203
Рис 125 Жабурниця з спинно
го боку (мантія на спинному боці
відпрепарована) ’
ї — нирка 2 — навколосерцева сумка
(перикард), 3 — орган Кебера; 4 — пе-
редсердя» 5 — шлуночок. б — задня
(пряма; кишка, 7 — щілина між згорт’
ками мантії, 3 — задній мускул зами-
кач
б
Рис 126 Глохідій жабурниці а — окре-
мий глохїдій; б — глохіди на плавці
ряби:
1 — стулки черепашки; 2 — мускул замикач;
З — чутливі щетинки; 4 — гачки (зубні)
основи. Порожнина між цими листочками має назву міжзябро-
сої порожнини. Передня частина зябер доходить до заднього
кінця верхньої частини ноги.
Загальний вигляд молюска в мантії зарисовують збоку.
Потім розглядають серце, вкрите перикардом (навколосер-
цевою сумкою). Його можна помітити і при огляді збоку на
спинному боці тіла^ молюска (кольор. табл. II). Щоб краще
його роздивитися, треба прикріпити молюска до дна ванночки
спиною догори. За допомогою препарувальних голок відпрепа-
ровують серце в перикарді. Коли обережно розрізати і відпре-
парувати перикард, можна побачити, що (серце складається з
трьох частин: з видовженого шлуночка, через який проходить
кишка, І з двох тонкостінних передсердь трикутної форми, які
знаходяться справа і зліва від шлуночка. В передній частині
перикарда лежать два видовжених органи червоно-бурого ко-
льору. Це орган Кебера. Під серцем досить легко знайти парні
нирки — орган Боянуса. Вони лежать перед заднім аддуктором
між ногою і зябрами. Найкраще помітні задні частини нирок,
що мають вигляд темної смуги.; Під лупою на передньому кінні
204
нирки помітні два маленькі зближені отвори: нижній — отвір
статевої залози, над ним •—зовнішній отвір нирки.
Після ознайомлення з будовою органів травлення і статевою
системою роблять гострим скальпелем поздовжній розріз через
всю ногу від нижньої її частини. ІКишечник розташований в па-
ренхімі ноги,? тому його важко повністю відпрепарувати. \Він
починається від ротового отвору коротким стравоходом, що
переходить у досить великий шлунок. У шлунок відкривається
печінка. У ній виробляються травні ферменти, а також пере-
травлюється, всмоктується І відкладається в запас їжі. Від
шлунка починається середня кишка, яка проходить у верхній
частині ноги, утворюючи кілька петель. Піднімаючись на спин-
ний бік тіла молюска, середня кишка у перикарді переходить
у задню (або пряму) кишку, що проходить через серце і від-
кривається недалеко від клоакального сифона у мантійну по-
рожнину анальним отвором.
Статеві залози (гонади) лежать у верхній частині ноги між
петлями кишечника.’ До того, як зроблено розтин ноги, їх мож-
на помітити через стінки її верхньої частини: вони просвічують
жовтуватим кольором крізь її покрив. ‘Ці молюски роздільно-
статеві. Чоловічі і жіночі статеві органи побудовані однаково
і відрізнити їх можна лише при мікроскопічному дослідженні.
Складаються вони з ряду залозистих утворень, що лежагь у
паренхімі в петлях кишки.
Нервову систему розглянути досить важко. Для цих молюс-
ків, як і взагалі для всього класу, характерна нервова система
розкидано вузлового типу. Вона складається з трьох пар нерво-
вих вузлів (гангліїв), сполучених між собою. Головні (церебро-
плевральні) ганглії лежать по боках рота біля закінчення рото-
вих лопатей. Вони вкриті тонким шаром шкіри і мають блідо-
оранжеве забарвлення. їх слід обережно відпрепарувати голка-
ми. У товщі ноги знизу розташовані ніжні (педальні) ганглії.
Вони мають вигляд двох оранжевих або жовтуватих плямочок.
Під задньою кишкою на черевному боці заднього адуктора
лежать вісцеропарієтальні ганглії.
Внутрішню будову беззубки (або перлівниці) зарисовують,
У самок беззубок І перлівниць нерідко зовнішні зябра бу-
вають роздуті. У порожнині між ними буває багато яєць, з яких
розвиваються личинки цих молюсків — глохідії (рис. 126).
Розглядають глохідій у краплі води (а краще гліцерину) під
мікроскопом. Глохідій вкритий двостулковою черепашкою. Че-
ревний край черепашки має пучок гострих гачків, між стулка-
ми натягнений міцний замикальний м’яз. Якщо в полі зору
буде живий глохідій, то можна помітити, як під дією цього
м’яза він час-від-часу закриває стулки черепашки. Більшість
органів у глохідія недорозвинені. Від його тіла звисає нитка
клейкої речовини — бісус. Коли повз самку молюска з глохі-
аіями пропливає риба, молюск викидає у воду через вивідний
205
(клоакальний) сифон певну кількість глохідій. ЦІ личинки за
допомогою бісусної нитки І гачків черепашки прикріплюються
до зябер І плавців риб. Тут глохідц обростають епітелієм шкіри
і навколо них утворюється невелика пухлина. Личинка підрос-
тає, живлячись осмотично за рахунок організму риби, і розви-
вається у молодого молюска. Він прориває стінку пухлини, па-
дає на дно і стає дорослим організмом, що веде вільний спосіб
життя.
Загальний вигляд глохідія зарисовують.
КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ (О А $ ТРОРОО А)
До цього класу належить 90 000 видів. Характерною їх озна-
кою є асиметричність будови. Вони мають суцільну найчастіше
спірально закручену черепашку. На голові — одна або дві пари
щупалець. У більшості видів є добре розвинена радула. Нога
має вигляд мускулистого вироста черевної частини тіла (звідси
й назва класу).
ПІДКЛАС ЛЕГЕНЕВІ (Р Іі !.МО N4 Т А)
РЯД СТЕБЛИСТООКІ (ЗТУЬОММАТОРНОКА)
Робота 87. Виноградний слимак (Неііх рошаііа).
Розглядання зовнішньої морфології і внутрішньої будови.
Спостереження над живими ставковиками І котушками
Матеріал та обладнання: живі, щойповбиті або фіксовані виноградні
слимаки, порожні черепашки цих молюсків, живі ставковики і котушки, пре-
парувальні ванночки, пінцети, скальпелі, ножиці, препарувальні голки, шпиль-
ки, ручні луни, молоток, скляні пластинки
Виноградні слимаки поширені у південних і західних обла-
стях Європейської частини СРСР, де часто зустрічаються в
садках, на виноградниках і пасовищах. Фіксують їх у 70%-ному
розчині спирту (не у формаліні). Але дуже важливо мати для
спостережень і живий матеріал. Утримувати виноградних сли-
маків найкраще у тераріумах, можна і в звичайних дерев’яних
ящиках, на дно яких насипаний вологий пісок, краще замоще-
ний мохом. Годувати слід рослинною їжею — листками вино-
граду, буряків, морквою, капустою, травою тощо. Взимку треба
тримати їх у приміщенні при температурі 10—12° С. Перед роз-
тином слимаків слід умертвити, вміщуючи у холодну кип’ячену
воду в закритій посудині приблизно за 24—48 год до початку
занять. Цей спосіб полегшує працю і дає змогу витягнути тіло
слимака, не розбиваючи черепашки.
Проведення роботи і опис об’єкта. Роботу починають із спо-
стережень над живими слимаками. Слимака кладуть на скляну
пластинку. Тіло його вкрите черепашкою, закрученою спіраль-
но (рис. 127) Через деякий час слимак виставляє з черепашки
через вічко (устя) ногу й голову і починає повзати. На голові
добіре помітні дві пари щупалець; більші з них — очні (омато-
209
фори) — несуть на своїх кінцях
маленькі очі. Під ними розташ<ь
вані малі щупальця (губні). Щу-
пальця втяжні. Під час втягуван-
ня на їхньому місці замикають-
ся невеликі заглиблення. Пов-
зальною поверхнею е плоска пі-
дошва ноги. За повзучим слима-
ком на пластинці залишається
вологий слід, утворений виділен-
нями слизових залоз епітелію
Рис 127. Виноградний слимак
(вигляд збоку):
/ — черепашка. 2—дихальний отвір.
З — устя, 4 очні щупальця (омато
фори}, 5 —губні щупальця, б—рот,
7 — статевий отвір, 3 — нога.
підошви. Слиз зменшує випаро-
вування тіла, полегшує пересу-
вання слимака.,На передньому
краї голови дещо спереду від губних щупалець розташований
рот, з отвору якого висувається край рогової щелепи. Роботу її
можна бачити, коли дати слимакові шматочок моркви або.
листок капусти,які слимак починає скоблити своїми щелепами.
Після спостережень над живими слимаками переходять до
розгляду їх зовнішньої морфології і внутрішньої будови. Це
найкраще робити на щойновбитих екземплярах, можна і на
фіксованих. Для цього невеличким молотком обережно розби-
вають черепашку і приступають до розгляду зовнішньої морфо-
Г лопї (рис. 128) і препарування внут-
рішніх органів. Тіло слимака скла-
дається з таких відділів: вкритого
мантією тулуба на спинному боці
тіла, з товстої підошвоподібної ноги
на черевному його боці І трохи здутої
голови на передньому кінці тіла. На
голові є дві пари щупалець. На її пе-
редньому кінці ротовий отвір. Біля краю
мантії праворуч міститься мантійний
(дихальний) отвір, що веде в дихальну
мантійну порожнину, так звані легені.
Стінки мантійної порожнини вкриті
складною сіткою кровоносних судин.
Загальний вигляд слимака без че-
репашки (в мантії) зарисовують.
Щоб розглянути внутрішню будо-
ву слимака (рис. 129), маленькими
ножицями розрізують стінку ман-
Рис. 128 Виноградний сли-
мак (після зняття черепаш-
ки і мантії):
/ — передні щупальця, 2 — задні
щупальця, 5 — білкова залоза
4 — «печінка*: 5 — вогз. б —
нирка. 7 — серце, <3 — легенева
вена, £ — край мантій
тії. Ножиці вводять у дихаль-
ний отвір І роблять розріз впе-
ред і вгору, зліва направо по краю
мантії. Стінку мантії після цього від-
гортають і приколюють до дна препа-
рувальної ванночки. На відгорнутому
207
/8 17
Рис. 129 Анатомія виноградного слимака
/ — пальчасті залози, 4 — мішок вапняних стріл 3 — сім яприймач 4 — яйцепровід,
5 — край мантії, 6 — анальний отвір, 7—отвір сечопроводу, 8 легенева вена,
5 — стінки легені, /0 — яйцепровід // — протока сім «приймача 12 — сечонровід, ЛЗ —ни-
рка, 14 — передсердя /5 — шлуночок, 16 — навколосерцева сумка (перикард), 17 білко-
ва залоза /8 — гермафродитна протока, /$ —гермафродитна залоза 20 — печінка
21 — шлунок (задня частина), 22 — мускул втягач голови і щупалець 23 — слинні зало
зи, 24 — шлунок, 25 — мускул втягач пеніса, 20 ~ сім япровід 27 — чоловічий копулятив
ний орган (пеню), 28 — бич (флагелум), 2.9 — сім «вивідний канал 30 — церебральний
ганглій, Зі — глотка
внутрішньому боці мантії крім кровоносних судин помітне не-
велике видовжене серце, що лежить всередині перикарда І
складається з передсердя і шлуночка. Від серця до легень іде
досить велика судина — легенева вена. Вліво і вгору від пери-
карда лежить нирка.
20&
Через те що тіло слимака, як і інших черевоногих молюсків,
асиметричне — закручене спірально, препарувати його досить
важко, ця робота потребує чимало терпіння і обережності. Щоб
розглянути внутрішні органи, роблять поздовжній розріз почи-
наючи з самого переднього кінця тіла слимака по середній
спинній лінії. Насамперед треба розрізати шкіру голови і ниж-
ню стінку дихальної (легеневої) порожнини молюска, а потім
ведуть розріз далі по серединній лінії окремих спірально за-
кручених кілець тулуба (наскільки це буде можливо). Потім
обережно відводять набік і приколюють краї розрізу, відділяю-
чи тканини, шо прикривають печінку.
Органи травлення починаються ротовим отвором, що веде
в ротову порожнину. На межі ротової порожнини і глотки на
спинному боці розташована непарна рогова щелепа, що має
вигляд дугоподібно вигнутої буруватої пластинки з поперечни-
ми реберцями. Вона бере участь у подрібненні їжі. Далі зна-
ходять мускулясту розширену глотку. Впоперек порожнини
глотки на п дні розташований мускулистий рухливий язик, що
несе на своїй поверхні радулу, або тертку. Радула складається
з численних рогових зубчиків, розміщених у кілька поперечних
рядів Язик з радулою призначений для зіскоблювання і по-
дрібнення їжі. Глотка переходить у тонкий стравохід, який
розширяється в місткий тонкостінний шлунок. По боках шлун-
ка легко відшукати пару білуватих слинних залоз, що відкри-
ваються у глотку. Від заднього кинця шлунка починається тонка
середня кишка, яка утворює кілька петель. Середня кишка
прикрита коричневою печінкою. Закінчується травний апарат
на краю дихальної порожнини задньою кишкою і анальним
отвором
З інших органів розглядають дуже складний гермафродит-
ний статевий апарат. Насамперед між лопатями печінки знахо-
дять ясно-жовтого кольору гермафродитну залозу, де в різний
час утворюються яйця і сперми. Від цієї залози відходить
тоненька покручена (немов гофрована) гермафродитна протока,
або сім’яяйцопровід, що далі поділяється на дві нерівні части-
ни. тоненький прямий чоловічий провід (сім’япровід) і дуже
покручену ширшу жіночу протоку (яйцепровід). Обидва ВОНИ
в більшій своїй частині злиті і розділені лише біля статевого
отвору. В жіночий провід біля його початку відкривається ясно-
жовта білкова залоза, розміри якої бувають різні залежно від
пори року: перед відкладенням яєць вона видовжена і досягає
великих розмірів, а в інший час буває ледве помітна. Залоза
виділяє білок, що є поживним матеріалом для зародка. В кін-
цеву частину жіночого проводу (в піхву) відкриваються провід
сі.м’ялриймача (довгий і тонкий трубчастий канал, що йде
вгору і закінчується червонуватим розширенням) І проводи слі-
пих тонких трубочок — пальчастих залоз. Між пальчастими
залозами міститься товстий виріст піхви — так званий мішок
209
вапняних стріл. Тоненький чоловічий сім’япровід переходить у
мускулистий вигнутий чоловічий копулятивний орган, або пеніс
(репіз). До пеніса збоку прикріплений тонкий ниткоподібний
придаток— бич (Цадеііит), який бере участь у формуванні
пакетів сперміїв — сперматофорів. Піхва і провід пеніса від-
криваються в невеличку порожнину — статеву клоаку. Зовніш-
ній її отвір розташований з правого боку тіла слимака біля
основи очного щупальця.
Нервова система черевоногих складніша, ніж у пластинчас-
тозябрових. Вона складається з п’яти пар вузлів (гангліїв).
Відпрепарувати їх нелегко. Коли перерізати стравохід і відве-
сти його набік, то можна помітити над глоткою пару злитих
церебральних (головних) гангліїв. Крім того, у слимака розви-
нені ще чотири пари гангліїв.
Внутрішню будову виноградного слимака зарисовують.
Розгляд будови виноградного слимака показує, що на відмі-
ну від двобічносиметричних пластинчастозябрових молюсків
{наприклад, беззубки і перлівниці) тіло слимака, як і інших
черевоногих молюсків, асиметричне. Завдяки асиметрії тулуба
і черепашки багато внутрішніх органів (щелепа, нирки, легені,
передсердя, всі частини гермафродитного статевого апарата) не-
парні. В зв’язку з активним способом життя органи травлення
слимака та інших черевоногих складніші, ніж у пластинчасто-
зябрових: у черевоногих є радула, слинні залози.
Крім вивчення особливостей будови і способу життя вино-
градного слимака, який в процесі еволюції пристосувався до
наземного способу життя, на живому матеріалі треба ознайо-
митись із способом життя прісноводних представників цього
класу і підкласу: ставковиків і котушок. Численні види родини
ставковиків (Ьітпаеі^ае) І родини котушок (РІапогЬісІае) на-
лежать до ряду Сидячооких (ВакоттаіорНога). Найхарактер-
нішою відміною цього ряду від представників ряду Стеблисто-
оких (ЗіуІоттаіорКога), до якого належить виноградний сли-
мак, є те, що очі у них розташовані біля основи другої пари
щупалець.
Найбільший з наших ставковиків — звичайний, або озерний
(Ьітпаеа зіа^паїіз-, рис. 130). Він має дуже витягнуту конічну
черепашку заввишки до 55 мм. Часто зустрічається по прісних
водоймах, де тримається біля поверхні. З численних видів коту-
шок нашої фауни найбільша і найпоширеніша рогова котушка
(РІапогЬІ&, або Согеіиз сотень-, рис. 131). Діаметр її черепаш-
ки ЗО мм, висота 12 мм. Черепашка закручена в одній площині
у вигляді спіралі. Держати цих молюсків треба у великому
акваріумі, на дні якого насипаний пісок і посаджені рослини.
Ставковики живляться різними рослинами, проте можуть на-
падати на малорухливих тварин акваріума. Тому їх не слід
тримати разом з іншими тваринами (до того ж вони дуже
псують рослини). Котушки живляться водоростями. Вони очи-
210
щають поверхню акваріума і
рослин від шкідливого нальоту
водоростей. Треба поспостеріга-
ти за рухом, диханням і жив-
ленням цих молюсків в аква-
ріумі. Вони можуть повзати по
стінках акваріума, висуваючи
широку ногу з плоскою підош-
вою. За допомогою лупи зна-
ходять біля основи другої
(довгої) пари щупалець пару
очей. Спостерігають за хви-
леподібними скороченнями м’я-
зів підошви. ЦІ молюски мо-
жуть пересуватись і по поверх-
ні водойм, підвішуючись до неї
за допомогою підошви і зали-
шаючи при цьому стрічку
слизу. Якщо злегка штовхнути
Рис 130.
Звичайний,
або озерний,
ставковий
Рис 131.
Рогова
котушка.
такого поівзучого молюска, то
він швидко знову спливе на поверхню води. Це пояснюється тим,
що всередині його дихальної порожнини є повітря, яке підтри-
мує тіло молюска подібно до плавального міхура. При стис-
канні порожнини питома вага збільшується і молюск опуска-
ється на дно і навпаки.
Як і інші легеневі молюски, ставкоівики і котушки дихають
атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню, вони від-
кривають дихальний отвір, розташований збоку тіла, біля краю
черепашки. Повітря при цьому втягується до легеневої (мантій-
ної) порожнини. Обмін газів відбувається крізь тонку стінку
мантії. Через скло акваріума можна спостерігати за живленням
ставкоВчИка. Він то відкриває, то закриває свій невеликий рот,
через який можна помітити радулу. Так молюск добуває І
перетирає їжу. Крім рослин він охоче поїдає шматочки хліба,
м’ясо, трупи різних водяних тварин, живих гідр, найпростіших
і навіть ослаблених дрібних рибок. Котушки поїдають лише
водорості, яких зіскоблюють за допомогою радули, немов ло-
патою, зі стінок акваріума. В неволі вони іноді живляться і
сирим м’ясом.
Зарисовують зовнішній вигляд одного з видів ставковиків і
котушок.
КЛАС ГОЛОВОНОГІ (СЕРН АЕОРООА)
Відомо понад 650 видів головоногих. Це найбільш високоор-
ганізована група молюсків. Усі головоногі живуть тільки в мо-
рях і океанах, ведуть хижацький активний спосіб життя. У пе-
реважної більшості сучасних головоногих черепашка редуко-
вана. Голова оточена десятьма або вісьмома щупальцями.
211
Щупальця — це видозмінена передня частина ноги (звідси і на-
зва класу). Задня частина ноги утворює лійку, що сполучає
порожнину мантії із зовнішнім середовищем.
ПІДКЛАС ДВОЗЯБРОВІ (О 1 В Я А N С Н 1 А)
РЯД ДЕСЯТИНОГІ (ПЕСАРООА)
Робота 88. Розглядання зовнішньої* морфології звичайної
каракатиці (Зеріа оПісіпаїіз) або тихоокеанського кальмара
(ОттаіозігерЬез зіоапеі —расіїісиз)
Матеріал та обладнання: фіксовані каракатиці (сепії) або кальмари,
препарувальні ванночки, пінцети, ножиці, препарувальні голки, шпильки
Сешй, поширених у Середземному та Інших морях за межа-
ми нашої країни, можна замінити росіями (рід Коззіа—різні
види), що живуть у наших північних і далекосхідних морях, або
тихоокеанськими кальмарами Зовнішня морфологія їх дуже
подібна.
Проведення роботи І опис об’єкта. Із зовнішньою морфоло-
гією головоногих молюсків можна ознайомитися на прикладі
каракатиці (рис 132) абокальмара (рис. 133). Двобічно (біла-
терально) симетричне тіло цих тварин поділяється на голову
і тулуб, що виразно відокремлені мантійною щілиною. Голова
Рис. 132. Каракатиця, або сепія
(самець)
/ — короткі щупальця (руки), 2 — рот.
5 — видозмінене коротке щупальце гек*
токотиль, 4 — око» 5 —лійка. б —пла-
вець. 7 — присоски, 5 — тулуб, Я —
мантійна щілина, 10 — ловильна рука
(щупальце}, II — голова
Рис 133 Кальмар:
/ - короткі щупаль-
ця (руки). 2 — голова,
З —ловильні щупаль
ця 4 — тулуб 5 —
плавець 6 —мантійна
щілина, 7 — дійка
212
оточена п’ятьма парами щупа-
лець або рук, з яких чотири пари
коротші і вкриті по всій внут-
рішній поверхні численними
присосками. Дві Інші руки знач-
но довші і тонші, вони мають
присоски лише на вільних кінцях.
Це ловильні руки, або щупальця.
По боках голови розташована
пара великих опуклих очей. Зза-
ду від очей лежать невеликі ню-
хальні ямки. Пінцетом через шкі-
ру прощупують ззаду від рота
тверде утворення — це рудимент
внутрішньої вапнякової черепаш-
ки. Тулуб оточений з боків склад-
частими плавцями Біля основи
голови при переході її в тулуб
лежить мускулисте потовщен-
ня— лійка, обернена широким
кінцем у мантійну порожнину, а
вузьки-м — вперед По боках від
неї відкриваються мантійні щі-
лини. Руки і лійка го-мологічні
нозі інших МОЛЮСКІВ.
Ножицями розрізують стінки
лійки і далі покрив тіла по се-
рединній лінії і відгортають краї
розрізу. Після цього відкриється
мантійна порожнина І органи,
які в ній розташовані (рис. 134).
рожнини має назву мантійного
комплексу органів Розглядають
їх. По боках від лійки розташована пара великих пір’ястих зя-
бер. Посередині, ззаду від лійки, на невеличкому горбочку від-
кривається анальний отвір, ззаду і по боках від нього — пара
отворів нирок, за отвором лівої нирки, теж на невеличкому гор-
бочку, лежить статевий отвір. Біля основи лійки на черевному
її боці помітні по обох її боках дві півмісячної форми ямки,
яким на відгорнутій стінці мантії відповідають хрящуваті горб-
ки Це замикальний апарат мантії — «запонки». Головоногі мо-
люски швидко пересуваються у воді, виштовхуючи через лійку
воду, яка входить через мантійну щілину. Воднореактивиий
рух—характерна особливість головоногих молюсків Рухають-
ся вони заднім кінцем тіла наперед У задній частині мантійної
порожнини просвічує темний чорнильний мішок Це залоза, яка
виробляє темну речовину. В разі небезпеки молюск викидає цю
Рис 134 Кальмар (самець з роз
тятою мантійною порожниною)
/ — основа голови 2 — лійка, 3 — пі в
місячна згортка (жолобок) «запонок»
4 — горбки (валики) «запонок» 5 —
анальний отвір 6 — мантія, 7 — пряма
кишка, 8— статевий отвір 9 — чор
нильнии мішоь 10 — задня аорта //—
плавець /2 — мішок внутрішніх орга
ків, ІЗ— отвори нирок 14 — зябри
/5 —мантійний нервовий вузол
Сукупність органів мантійної по
213
речовину через задню кишку І лійку, захищаючи себе від
ворога.
Каракатицю (або кальмара) зарисовують з розтятою ман-
тійною порожниною.
ТИП ЩУПАЛЬЦЕВІ (Т Е N Т А С С Ь А Т А)
КЛАС МОХОВАТКИ (ВЯУОХОА)
До класу моховаток належать водяні тварини, що ведуть
сидячо-прикріпний спосіб життя і утворюють колонії. Тіло їх не-
виразно розчленоване на 2—3 сегменти. Ротовий отвір оточений
війчастими щупальцями, що сидять на так званому лофофорі
(щупальценосці). Сучасних моховаток є близько 4000 видів.
РЯД ПОКРИТОРОТ1 МОХОВАТКИ (РНУЬАСТОЕАЕМАТА)
Робота 89. Розглядання зовнішньої морфології
прісноводної моховатки-хохлатки, або гребінчастої
моховатки (СгізШеІІа пшсесіо), або клубчастої моховатки
(РІцтаіеІІа їип^оза)
Матеріал та обладнання: моховатки Спзіаіеііа тисеїіо або Ріитаіеііа
иереп$ — живі і фіксовані (тотальні препарати), штативні лупи, мікрос-
копи, препарувальні голки, пінцети, посудини з водою, фарба (кармін або
туш).
Моховатки цих видів протягом літа і першої половини осені
зустрічаються у наших прісних водоймах (невеликих ставках і
озерах) з прозорою, незабрудненою водою, на камінні, палях,
водяних рослинах тощо. Найчастіше трапляється клубчаста
моховатка (Ріитаіеііа {ип^оза), що утворює на підводних
предметах масивні колонії у вигляді щільних коричневих клуб-
ків, що складаються з численних спаяних між собою верти-
кально поставлених трубочок. Інший вид того ж роду — повзуча
моховатка (Ріитаіеііа герепз) утворює розгалужені коричневі
трубки, що плоско стеляться по субстрату. Рідше трапляється
хохлатка, або гребінчаста моховатка (Сгізіаіеііа т.исеіїо'), що
має драглисте видовжене тіло завдовжки близько 5 см. На від-
міну від попередніх сидячо-прикріпних видів хохлатка може
повільно повзати. Зовнішня морфологія цих видів в основному
подібна. Моховатки можуть деякий час жити в акваріумах. Для
цього треба добре аерувати воду і підгодовувати моховаток
планктонними організмами.
Проведення роботи І опис об’єкта. Із зовнішньою морфологі-
єю моховаток (рис. 135) найкраще ознайомитись на живих ко-
лоніях, а коли їх немає — на тотальних препаратах, під шта-
тивною або бінокулярною лупою, а деталі розглянути під малим
збільшенням мікроскопа.
214
Рис 135 Гребінчаста моховатка (ок-
ремий зооїд; вигляд збоку)-
І — щупальця, 2 — щуп але несень (лофо
фор), 3 — видільний канал 4 — ганглій,
5 — анальний отвір, 6 — задня кишка, 7 —
поліпід, 5 — середня кишка (шлунок); 5 —
цистид, 10 — тцдоінаа. // — нтяіач (ретрак-
тор) поліпіда, /2 — статобласти, /5 — кана*
тик /4 — кільцева згортка /5 — стравохід»
/6 — мускулатура щупалець; /7—-миготли-
вий епітелій, М —
Живі колонії моховаток
вміщують у посудину з водою.
Через деякий час вони покри-
ються білуватим пухнастим
нальотом, що зовні нагадує
мох (звідси і назва класу). Це
віночки щупалець, що сидять
на підковоподібних виростах —
лофофорах. Коли моховатки
розправляються, розглядають
їхню зовнішню морфологію.
Моховатки — колоніальні
організми. Розглядають будо-
ву колонії І окремої особини,
що до неї входить. Нижнім
боком (підошвою) колонія
прикріплюється до субстрату.
На верхньому опуклому боці
розташовані окремі особини —
зооїди. .Межа між окремими
зооїдами непомітна. Кожен зо-
оїд складається з двох поло-
вин. Верхня (передня) стир-
чить у навколишню воду, фор-
мою вона подібна до поліпа і
тому має назву поліпіда; ниж-
ня (задня) половина — цистид. Поліпід позбавлений щільної
кутикули і при подразненні втягується всередину цистида, вкри-
того потовщенням щільної кутикули. У розправленому стані на
верхньому (передньому) краї поліпіда розташований підково-
подібний виріст тіла — щупальценосець (лофофор), що несе
віночок численних (до 80—100) щупалець, вкритих по своєму
внутрішньому краю миготливим епітелієм. (Його розглядають
під мікроскопом). Щупальця у моховатки призначені для ло-
віння дрібних планктонних організмів і захоплювання детриту,
яким вона живиться. Якщо потурбувати моховатку, щупальця
втягуються. Поміж щупальцями розташований ротовий отвір.
Від нього відходить петлеподібний вигнутий кишечник, що по-
чинається вузькою глоткою і коротким стравоходом, який пере-
ходить у розширену, добре помітну середню кишку (шлунок).
Від шлунка відходить вгору тоненька задня кишка, що відкри-
вається на передньому (верхньому) кінці поліпіда недалеко від
ротового отвору, поза віночком щупалець. Щоб краще розгля-
нути кишечник, моховатку можна підгодувати дрібно розтер-
тим карміном або тушшю, а потім перенести у чисту воду. Від
нижнього кінця середньої кишки донизу в порожнину цистида
відходить досить довгий тяж (канатик) з потовщеними округли-
ми тільцями, подібними до насіння рослин. Це зимуючі бруньки
215
моховатки — статобласти (найбільше розвинуті під осінь) —
групи клітин, вкритих щільною оболонкою, призначені для
розмножування і розселення моховаток.
Зовнішній вигляд колонії моховатки і окремого зооїда зари-
совують.
ТИП ГОЛКОШКІРІ (ЕС Н І N ОБ Е Р МАТ А)
Голкошкірі — виключно морські тварини. У сучасній фауні
їх налічують понад 5000 видів. У зовнішніх покривах майже
всіх голкошкірих є вапнякові утворення різної форми, дуже
часто (особливо в морських їжаків) у вигляді голок (звідси
й назва типу). Голкошкірі мають радіальну симетрію тіла. Тип
поділяють на два підтипи з п’ятьма сучасними класами.
КЛАС МОРСЬКІ ЗІРКИ (АЗТЕРОЮЕА)
Відомо понад 1700 видів.
РЯД СКУРТОХОМА
Робота 90. Зовнішня морфологія та розтин морської зірки
(Азіегіаз гиЬепз), поперечний зріз через промінь
маленької морської зірки
Матеріал та обладнання: фіксовані морські зірки, препарувальні ван-
ночки. ножиці, пінцети, скальпелі, препарувальні голки, шпильки, ручні
лупи, бінокулярні лупи, мікроскопи.
Об’єктом для роботи є морська зірка (Азіегіаз гиЬепз), зви-
чайна форма наших північних морів (Баренцового, Білого та
ін.), фіксована в 70%-ному розчині спирту.
Проведення роботи І опис об’єкта. Морську зірку кладуть у
ванночку і розглядають її зовнішню морфологію. Доросла
Азіегіаз гиЬепз має в діаметрі 15—18 см. Жива зірка відзна-
чається значною кольоровою мінливістю, а фіксована має чер-
вонуватий колір. У цих тварин виділяють центральну частину
(центральний диск) і промені (або руки), які відходять по
радіусах від центральної частини. Найчастіше їх п’ять, як,
зокрема, в Азіегіаз гиЬепз, але в Інших видів буває і більше.
Розрізняють основні радіуси — лінії, що проходять від цент-
рального диска посередині кожного променя. Між ними містять-
ся міжрадіальні сектори — інтеррадіуси, що ділять навпіл кут
між променями. Тіло морської зірки сплюснуте згори донизу.
Розглядають її спочатку з нижнього, а потім з верхнього боку
тіла. В центрі диска міститься ротовий отвір, тому цей бік тіла
і має назву орального (від латинського «ораліс»—ротовий).
Зірка цим боком повзає по субстрату. Черевний (нижній) бік
2!6
тіла часто ще називають амбулакральним, а основні радіуси —
амбулакрами. Ця назва пояснюється тим, що вздовж кожного-
променя на глибині невеличкої амбулакральної борозенки про-
ходять чотири ряди (по два з кожного її боку) невеликих від-
ростків — амбулакральних ніжок, що закінчуються маленькими
дископодібними присосками. Присоски розглядають під ручною
лупою. Біля основи кожної ніжки лежить товстостінний міху-
рець — ампула. Ніжки зв’язані з радіальними каналами водно-
судинної (амбулакральної) системи. Навколо ротового отвору
розташований кільцевий канал амбулакральної системи, від
якого відходять променями радіальні канали.
Морську зірку кладуть на зворотний, верхній, бік. Він має
назву аборального, або антиамбулакрального. На цьому боці
в центрі диска лежить анальний отвір, найчастіше щільно замк-
нутий І тому погано помітний. В одному з інтеррадіусів, трохи
осторонь від анального отвору, знаходять досить велике скелет-
не утворення. Цс ситоподібна пластинка — мадрепорит. Розгля-
дають її за допомогою лупи. Вона просякнута численними дріб-
ними порами. Через мадрепорит і далі через особливий кам’я-
нистий канал (його розглядають при анатомуванні зірки) вода
потрапляє до амбулакральної системи, спочатку до кільцевого,
а потім до радіальних каналів. Ритмічними скороченнями ампул
вона переганяється до амбулакральних ніжок, які витягуються
І можуть присмоктуватися до різних підводних предметів. Ніж-
ки, то витягуючись, то скорочуючись, приводять у рух тіло зір-
ки. Отже, амбулакральпа (водносудинна) система у морських
зірок, а також у морських їжаків призначена для руху, част-
ково є органом дотику. В інших голкошкірих (в офіур, голо-
турій і морських лілій) амбулакральна система відіграє роль
органів дихання.
Важливою ознакою голкошкірих і, зокрема, морської зірки
є наявність вапнякового скелета, за походженням внутрішнього,
пов’язаного з сполучнотканинним шаром шкіри. Шкіра вкриває
тіло зірки, крізь неї випнуті назовні численні скелетні голки
(звідси назва типу). Особливо багато голок (і вони найдовші)
по краях рук І боках амбулакральних борозенок. У морських
зірок і морських їжаків до шкіри прикріплені особливі хваталь-
ні органи у вигляді щипчиків — педицелярії. Це видозмінені
голки скелета.
Розглядають педицелярію під лупою. Кожна педицелярія
складається з двох вапнякових стулок з зубцями, м’якою ніж-
кою прикріплених до шкіри. За допомогою педицелярій голко-
шкірі очищають своє тіло від сторонніх часточок. Педицелярії
розкриваються І закриваються за допомогою спеціальних м’язів.
На аборальному боці тіла зірки розглядають під лупою орга-
ни дихання — шкіряні зябра. Вони розташовані у проміжках
між голками і мають вигляд конічних тонкостінних виростів
(променів) шкіри. На кінці кожного променя лежить досить
217
довга непарна видозмінена амбулакральна ніжна — терміналь-
не щупальце. Біля його основи є невелика пігментна пляма чер-
вового кольору — це вічко І «орган хімічного чуття». На фік-
сованому матеріалі їх відшукати важко
Зарисовують зовнішній вигляд морської зірки з прального
і аборального боків і після цього переходять до п розтину.
Розріз проводять ножицями правою рукою, взявши зірку
лівою рукою Шкіру при цьому розрізують вздовж краю кож-
ного променя, починаючи з його вершини. Розрізи з’єднуються
в кожному інтеррадіусі за винятком того, де розташована мад-
репорова пластинка. Це місце треба обережно обійти для того,
щоб пластинка залишилась на своєму місці. Після того як буде
зроблено розріз навколо всього тіла, зірку приколюють шпиль-
ками оральним боком тіла за кінці променів до дна препару-
вальної ванночки, заливають водою і відділяють шкіру на або-
ральному боці Трохи піднімають іі пінцетом на кінці променя
лівою рукою, а правою скальпелем підрізують мезентерії, що
з’єднують шкіру з розташованими під нею частинами органів
травлення. В інтеррадіусах перерізують перегородки (септи),
що вдаються в порожнину тіла (целом) зірки Перед остаточ-
ним видаленням шкіри залишають невеличкий шматочок її нав-
коло анального отвору, щоб зберегти непошкодженою задню
кишку. Шкіру знімають цілком, не розриваючи, щоб не пошко-
дити підшкірну частину нервової системи.
Після того як знято шкіру, розглядають внутрішні органи
морської зірки починаючи з органів травлення (кольор
табл. ПІ) Значну частину центрального диска займає великий
мішкоподібний шлунок з тонкими складчастими стінками. Мор-
ські зірки — активні хижаки, які живляться, нападаючи на дво-
стулкових молюсків і морських їжаків При захоплюванні вели-
кої здобичі морська зірка випинає шлунок через ротовий отвір,
що при цьому сильно розтягується У витягненому шлунку почи-
нається перетравлювання їжі, яке закінчується вже у втягну-
тому стані Щоб розглянути дуже короткий стравохід (передню
кишку, яку іноді звуть глоткою), обережно пінцетом відсувають
шлунок убік Від шлунка по радіусах відходять п’ять трубчас-
тих виростів, які в порожнині кожного променя роздвоюються,
перетворюючись на парні протоки розташованих по променях
печінкових залоз У живої зірки ці залози мають коричнювате
або зеленувате забарвлення залежно від характеру їжі. Секре-
ти цих залоз з рядом ферментів призначені для перетравлюван-
ня їжі Від шлунка до аборальпої стінки тіла відходить коротка
задня кишка Вона має пару сліпих мішечків — ректальних ви-
ростів (дивертикулів) і закінчується анальним отвором.
Морські зірки, як і інші голкошкірі, роздільностатеві Пар-
ні гонади розташовані по інтеррадіусах і мають вигляд грон.
Статеві проводи відкриваються Інтеррадіально За зовнішнім
виглядом гонади самців і самок досить подібні. У самок яєчни-
218
ки білого кольору, у самців
сім’яники забарвлені в темний
колір. Проте ця відміна поміт-
на лише на живому матеріалі.
На фіксованих об’єктах стать
можна визначити лише під
час розглядання вмісту гонад
під мікроскопом.
Щоб повністю розглянути
амбулакральну систему, (рис.
136), видаляють весь травний
апарат, обережно перерізавши
стравохід. Від мадрепорової
пластинки всередині особливо
го мішка (осьового синуса)
проходить зверху вниз у на-
прямку до ротового отвору бі-
луватий трубчастий кам’янис-
тий канал. Таку назву він діс-
тав тому, що в його стінках
відкладається вапно. В цьому
Рис 136 Схема амбулакральної си
стеми морської зірки
1— мадрепорова пластинка 2 — кам’яни
стий канал, ?— осьовий синус 4 —ампули
5 — амбулакралькі ніжки б — радіальний
канал 7 —канал амбулакральних ніжок
8 — кільцевий (навкологлотковий) канал
5 —Полив міхур (його немає в
гиЬепз), іО — Тидеманові тільця, П—піг
ментна плямка
можна переконатися, доторк^
дувшись пінцетом до каналу Через звапняковіння стінки кана-
лу не западаються і вода невпинно циркулює по водносудинній
системі. Кам'янистий канал впадає у кільцевий, або навколо-
глотковий, канал, що оточує ротовий отвір. На фіксованому
матеріалі кільцевий канал погано помітно, але досить добре
помітні буруваті так звані Тидеманові тільця розміром з голов-
ку шпильки. їх дев’ять, вони містяться на зовнішній стінці кіль
цевого каналу попарно в кожному інтеррадіусі, за винятком
того, де проходить кам’янистий канал. Тільця виробляють аме
боїдні клітини, що виконують видільну функцію. Від кільцево-
го каналу відходять до променів радіальні капали з ампулами
і амбулатральними ніжками.
Кровоносну систему при розтині розглянути важко Можна
лише помітити навкологлотковий кільцевий иеригемальний ка-
нал, що лежить на внутрішньому боці кільцевого каналу амбу-
лакральної системи. Із складових частин центральної нервової
системи можна розглянути лише дві- ендоневральну і ектонев-
ральну. На внутрішньому боці аборальної частини шкіри роз-
ташована ендоневральна нервова система, що складається
з п’яти (за числом променів) радіальних нервових стовбурів,
які сходяться до центра тіла зірки. На шкірному покриві ораль-
ної частини тіла розвинена ектоневральна нервова система. Вона
складається з нервового кільця, що лежить навколо ротового
отвору, і п’яти нервових стовбурів, які від нього відходять
Розтяту морську зірку зарисовують. Окремо зарисовують
схему будови амбулакральної системи і нервову систему.
219
Доповненням до цієї роботи є розглядання на готових препа-
ратах поперечного зрізу через промінь маленької морської зір-
ки. Зрізи розглядають під бінокулярною лупою, а деталі — під
малим збільшенням мікроскопа.
На зрізах помітна стінка тіла, яка обмежує порожнину тіла
зірки (целом). На зовнішній поверхні стінки тіла можна поба-
чити поздовжньо розрізані голки і педицелярії. У шкірі на її
верхній опуклій частині помітні перерізані невеличкі тонкостін-
ні міхурці, порожнина яких сполучається з порожниною тіла.
Це шкірні зябра. Ближче зо верхньої (збиральної) поверхні
в порожнині променя помітні розрізи часточок двох печінкових
залоз. Кожна з них підвішена на мезентерії до спинної стінки
тіла.
На оральномм боці препарату помітна амбулакральна боро-
зенка. На її дні можна побачити радіальний канал амбула-
кральної системи, під ним — утворення кровоносної системи
(псевдогсмальний канал) і радіальні нерви. На вдалих зрізах
помітні амбулакральні ніжки з їх ампулами зверху і пошире-
ними та потовщеними зовнішніми (нижніми) кінцями — присо-
сками.
Загальний вигляд поперечного зрізу через промінь морської
зірки зарисовують.
КЛАС МОРСЬКІ ЇЖАКИ (Е С НІ ОІО Е А)
Відомо близько 800 сучасних видів морських їжаків
РЯД ПРАВИЛЬНІ МОРСЬКІ ЇЖАКИ (ОІАОЕМАТОЮЕА)
Робота 91. Зовнішня морфологія і розтин звичайного
морського їжака (Зігоп^уіосепігоіиз бгоеЬасЬіепхів)
Матеріал та обладнання: фіксовані морські їжаки, очищені від голок
скелетні панцери, препарувальні ванночки, пінцети, скальпелі, препарувальні
голки, ножиць лупи, шпильки, піпетки, тоненькі пилочки (лобзики)
Морські їжаки цього виду поширені у Баренцовому морі і в
морях Далекого Сходу, де живуть на невеликих глибинах. Фік-
сують їх у 70%-йому розчині спирту. Для вивчення скелета тре-
ба вийняти всі внутрішні органи і зчистити з поверхні голки
І покриви.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають зовнішню
морфологію морського їжака. Кулясте тіло морського їжака
(кольор. табл. IV, Д) найчастіше темно-фіолетового кольору,
трохи сплюснуте по головній (вертикальній) осі тіла. Оральний
(нижній) бік тіла більш плоский, аборальний (верхній) — опук-
ліший. їжак повзає оральним боком униз. У центрі орального
боку тіла міститься оточений валиком ротовий отвір, з якого
стирчать п’ять білих вапнякових зубів характерного для мор-
ських їжаків жувального апарата. Ще Пліній у І ст. до н. е.
220
цьому апарату дав назву Арістотелів ліхтар. Морські їжаки жив-
ляться переважно водоростями, що живуть на камінні, зіскоб-
люючи їх за допомогою зубів Арістотелевого ліхтаря. Тіло їжа-
ка вкрите суцільним скелетним панцером, що складається з ок-
ремих пластинок, до яких прикріплені численні голки, що стир-
чать в усі боки. Забарвлення їжака варіює, найчастіше воно
буває темно-фіолетового кольору, Іноді майже чорного. Голки ж
світліші, зеленкуваті. Панцер і голки є лише в центрі тіла на
оральному і аборальному боках. На оральному боці навколо
ротового отвору тіло вкрите м’якою шкірою, що утворює так
званий перистом (перистомальне, або навколоротове, поле). По
краю перистома (в інтеррадіусах) під ручною лупою знаходять
п’ять пар зовнішніх зябер, що мають вигляд розгалужених
мішечкоподібних виростів. На самому псристомі розглядають
численні педицелярії Щоб їх краще було видно, перистом змо-
чують спиртом з піпетки. Педицелярії розташовані і по всьому
тілу їжака між голками. На аборальному боці знаходиться
перипрокт (навколоанальне поле) — невелика частина, позбав-
лена панцера. На ньому трохи асиметрично (вбік від центра) на
невеликому горбочку лежить анальний отвір. Він невеличкий
і малопомітний на фіксованому матеріалі. При огляді тіла мор-
ського їжака видно, що воно складається з п’яти радіусів і п’яти
інтеррадіусів. По радіусах (по меридіану) на поверхні тіла
розташовані п’ять подвійних рядів амбулакральних ніжок, що
випинаються з проміжків між голками скелета. На фіксованому
матеріалі вони дуже скорочені. П’ять проміжків між ними, по-
збавлені ніжок, є Інтсррадіусами. Це краще видно при розгля-
данні очищених від голок скелетних панцерів.
Загальний вигляд їжака зарисовують і після цього розгля-
дають панцер з аборального полюса (кольор. табл. IV, Б). Пе-
рипрокт оточений двома концентричними рядами пластинок, по
п’ять у кожному. Внутрішній ряд складається з більших за
розмірами п’ятигранних генітальних (статевих) пластинок. Вони
так називаються тому, що на кожній з них є чималий отвір,
яким відкриваються протоки гонад. Одна з них опукліша, тем-
ніша, пронизана (крім статевої пори) дрібнесенькими отворами
(розглядають під лупою). Вона функціонує і як мадрепорова
пластинка (мадрепорит). Пори мадрепориту відкриваються у
розташований під ними кам’янистий канал. Вважають, що гені-
тальні пластинки відповідають інтеррадіусам. Від кожної з них
в напрямку до орального боку тіла їжака (до перистома) від-
ходить по два ряди інтеррадіальних пластинок. Другий (зов-
нішній по відношенню до перипрокта) ряд пластинок, менших
за розмірами, уклинюється в проміжки між генітальними плас-
тинками. Ці пластинки називаються окулярними (очними).
Кожна з них має отвір, через який висувається одна видозмі-
нена амбулакральна ніжка, що відіграє роль органа чуття
(вічка). На фіксованих об’єктах її погано видно. Окулярні
22 ї
пластинки відповідають радіусам. Від кожної з них також від-
ходить по два ряди радіальних пластинок. На відміну від інтер-
радіальних пластинок, що не мають отворів, на кожній радіаль-
ній пластинці е по два отвори, через які висуваються амбулак-
ральні ніжки. Тому ці пластинки ще мають назву амбулак-
ральних.
Отже, все тіло морського їжака вкрите 20 рядами (десять
подвійних) пластинок, десять з них — радіальні І десять —
інтеррадіальні. На їх поверхні помітні численні горбки, з якими
рухомо сполучаються основи голок. Ряди пластинок, з’єдную-
чись один з одним, утворюють зигзагоподібні шви. Ряди раді-
альних пластинок вужчі за Інтеррадіальні.
Скелет морського їжака зарисовують з аборального боку.
Для розглядання внутрішньої будови морського їжака його
треба розпиляти по «екватору» тоненькою пилкою і обережно
розняти половинки панцера. Але перед тим як це зробити, треба
їх лише злегка розсунути і розглянути внутрішню частину тіла
їжака на світло, щоб побачити тоненький кам’янистий канал
і осьовий орган. Вони тягнуться зверху вниз — від мадрепоро-
вої пластинки до Арістотелевого ліхтаря. Розкривати розпиле-
ного їжака треба дуже обережно, підрізуючи скальпелем мезен-
терій, яким кишечник прикріплюється до панцера. Після цього
відгортають верхню половину панцера і відводять її набік.
Насамперед розглядають кишечник їжака. Він починається
тонким стравоходом, що йде від Арістотелевого ліхтаря по
центральній частині тіла паралельно кам’янистому каналу вго-
ру, до аборального полюса. Трохи не дійшовши до нього, він
повертає донизу і, дуже розширюючись, переходить у шлунок
(середню кишку). Середня кишка утворює в порожнині тіла
два повних обороти. На протязі першого обороту поруч з серед-
ньою кишкою проходить тонший канал додаткового шлунка
(додаткової кишки), або сифона. Йому приписують дихальну
функцію, їжі в ньом}' не буває Після другого обороту середня
кишка різко звужується і переходить у задню, що загинається
до аборального полюса і відкривається назовні анальним отво-
ром на пе:рип.рокті. Весь кишечник прикріплений до стінок тіла
(до панцера) сполучнотканинним мезентерієм. У просвіті ки-
шечника бувають помітні рештки їжі — шматочки водоростей.
При прориві кишечника, що має дуже тонкі стінки, вони потрап-
ляють до порожнини тіла. Між петлями кишечника в п’яти
інтеррадіусах містяться п’ять гроноподібних статевих залоз
(гонад), що відкриваються вивідними протоками на генітальних
пластинках. Морські їжаки роздільностатеві. Але статевий ди-
морфізм у них не виявлений. За зовнішнім виглядом сім’яники
І яєчники дуже подібні Сім’яники відзначаються молочно-білим
забарвленням, яєчники жовті або оранжеві. У статевозрілих са-
мок яєчники досить великі, крізь їхні стінки просвічують яйце-
клітини («ікра»).
222
Зарисувавши кишечник і гонади, видаляють ці органи І роз-
глядають амбулакральну (водносудиняу) систему. Як і в мор-
ських зірок, вона починається мадрепоровою пластинкою на
аборальному боці тіла їжака. Від неї відходить тоненький
кам’янистий канал. Він розширюється під мадрепоритом порож-
ниною-ампулою і йде до орального полюса поруч з осьовим орга-
ном. Біля основи Арістотелевого ліхтаря переходить у кільцевий
навкологлотковий канал, який погано помітно, бо він незнач-
ного діаметра. У інтеррадіусах від кільцевого каналу помітні
невеликі випинання коричневого кольору. їх порівнюють з Тиде-
мановими тільцями морських зірок. Від кільцевого каналу по
радіусах відходять п’ять радіальних каналів, що проходять у
кожному промені посередині між обома рядами амбулакраль-
них пластинок. По боках радіальних каналів дуже щільно роз-
ташовані плоскі листокоподібні, тонкостінні ампули трикутної
форми. Двома трубчастими канальцями кожна ампула з’єдну-
ється з амбулакральною ніжкою. У різних видів морських їжа-
ків на кожній пластинці неоднакова кількість ампул, у 8ігоп§у-
Іосепігоіиз (ігоеЬаскІепзіз їх п’ять.
Кровоносна система помітна лише при розтині живого об’єк-
та, а нервова система — тільки на серії горизонтальних зрізів
Розтятого морського їжака зарисовують.
Робота 92. Демонстрування представників інших класів
голкошкірих: клас ОфІури, або ЗмІехвістки (ОрЬіцгоісІеа),
— ОрйІига загві; клас Голотурії (НоІоНіигіоігіеа)— Сисишагіа
їгопсіоза; клас Морські лілії (Сгіпоісіеа)—Неііотеіга £Іасіа1І$
Матеріал та обладнання: фіксовані офіури, голотурії і морські лілії
Відомо понад 1500 видів офіур, 600 видів голотурій і близько
700 видів морських лілій.
Для ознайомлення з зовнішньою морфологією офіур, або
змієхвісток, найкращим об’єктом є невеликі офіури північних
морів СРСР, наприклад: ОркІига загзі, або Оркіоркоііз асиїеаіа
з ряду Оркіигае, голотурія Сисишагіа ^гопд,о8а з ряду Оєшіго-
скІгоіа і морська лілія Неііотеіга §1асіа1із.
Проведення роботи і опис об’єкта. Розглядають зовнішню
морфологію офіури (рис. 137). Як і в морської зірки, тіло офіу-
ри складається з центрального диска і п’яти променів (рук)
Але на відміну від зірки промені офіури різко відокремлені від
диска і не зливаються з ним. Вони поступово тоншають до кін-
ців І поділені на членики, тому дуже рухливі, але можуть виги-
натися тільки в горизонтальному напрямку, роблячи змієподіб-
ні рухи (звідси і назва). За допомогою рук (променів) офіури
пересуваються І захоплюють здобич. На нижньому (оральному)
боці тіла руки доходять до ротового отвору. Ротовий отвір зір-
частої форми добре помітний. Мадрепорит міститься на ораль-
ному боці тіла і має лише одну пору Анального отвору в офіур
223
Рис 137 Офіура.
лове Вийнята з води або після
чується і набуває кулястої
рухливі тварини Вони повзають
кральних ніжок, або червоподібно
немає Невеличкі амбута-
кральні ніжки на фіксовано-
му матеріалі погано поміт-
ні. Рухаються офіури ви-
ключно за допомогою рук.
Тому амбулакральні ніжки
не мають присосок і подібні
до щупалець Вони викону-
ють роль органів дотику
Зовнішній вигляд офіу-
ри зарисовують з орального
боку.
Розглядають зовнішню
морфологію голотурії (рис.
138). Тіло Сиситапа {гоп-
сіоза, як і інших голотурій,
у спокійному стані витягну-
те, циліндричне Тому голо-
турій часто називають мор-
ськими огірками, або мор-
ськими глечиками Тіло ку-
кумарп темно буре або лі-
фіксащі, вона дуже скоро-
форми. Голотурії — мало-
або за допомогою амбула-
скорочуючи тіло на одному
з довгих боків Черевний бік має світліше порівняно із спинним
забарвлення На передньому кінці тіла (він відповідає ораль-
ному боку інших голкошкірих) міститься ротовий отвір, оточе-
ний'віночком з десяти розгалужених щупалець При фіксації
вони в більшій або меншій мірі втягуються На протилежному,
задньому, кінці тіла (відповідає аборальному бокові інших
голкошкірих) лежить анальний (клоакальний) отвір Проти
кожного з щупалець на передньому кінці тіла помітне здуття,
утворене ампулами амбулакральної системи На поверхні тіла
голотурії від переднього до заднього кінця розташовані п'ять
поздовжніх меридіональних рядів амбулакральних ніжок,
з яких три лежать на черевному бот, утворюючи тривіум Вони
мають присоски і призначені для руху голотурії Тривіум від-
повідає трьом радіусам, а проміжки між рядами ніжок — інтер-
радіусам Два радіуси на спині утворюють бівіум Між ними
містяться три інтеррадіуси Отже, в голотурій, як і в голкошкі-
рих, виявлена п’ятипромепева радіальна симетрія Ніжки біві-
уму втратили локомоторну функцію В зв’язку з цим у них
редукувалися присоски і ніжки перетворились на прості амбу-
лакральні сосочки Поверхня тіла гладка, без голок Це відріз-
няє голотурій від інших голкошкірих
Зовнішній вигляд голотурії зарисовують з черевного боку
224
Рис 138 Голотурія (вигляд
збоку)
; — щупальця 3 — ампули тупа
лець 3 — амбулакральні ніжки три
віуму 4 -*• черепний бік тіла 5 —-
клоакальЕШЙ отвір 5— спинний бік
тіла 7 — амбулакральні ніжки би
віуму
Рис 139 Морська лілія
(Некотеіга)
1 — руки 2 — З —
чашечка 4 — цири
Ознайомлення з голкошкірими закінчують розгляданням
зовнішньої морфологи морської лілії (рис 139). Морські лілії
ведуть сидячий спосіб життя Тому їх виділяють у підтип Псль-
матозої {Реїтаіогоа} Чотири класи, представників яких ми
раніше розглядали, об’єднують у підтип Елеутерозої (ЕІеиіНе-
гогоа).
Тіло геліометри (Неііотеіга ^Іасіаііз) завдовжки до 20 см,
жовтувато біле Воно складається з маленької конусоподібної
чашечки, центрального диска і десяти рук з бічними розгалу-
женнями (пінулами) У чашечці містяться всі внутрішні орга-
ни Вершина чашечки повернута до субстрату. Його вважають
аборальним полюсом Основа конуса — це оральний полюс
(оральний диск), у центрі якого відкривається ротовий отвір
225
Аборальний полюс має скелет у вигляді пластинок, якого по-
збавлений оральний полюс, вкритий м’якою шкірою. Від рото-
вого отвору по радіусах відходять п’ять амбулакральних вій-
частих борозенок (жолобків), які роздвоюються і переходять на
руки. Всередині цих борозенок розташовані амбулакральні
щупальця. Це видозмінені амбулакральні ніжки. Вони добре
помітні лише у живих лілій, виконують дихальну функцію І роль
органів дотику. Анальний отвір лежить на невеличкому сосочку
в одному з ІнтеррадіусІв недалеко від ротового отвору. Кишеч-
ник у морських лілій утворює петлеподібний поворот. Мадрс-
порової пластинки у цих голкошкірих немає. Замість неї є чис-
ленні дрібні пори, призначені для наповнення амбулакральної
системи водою. Від центрального диска вниз відходять невеликі
членисті тоненькі звапняковілі відростки (цири) з кігтиками на
кінці. З їх допомогою лілія прикріплюється до субстрату.
Зовнішній вигляд морської лілії зарисовують.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
А веринцев С. В. Мальїй практикум по зоологии беспозвоночньїх.
М., «Советская наука», 1947.
Бей-Биенко Г. Я- и Скорикова О. А. Лабораториьіе занятия
по общей знтомологии. М.—Л., Гос. изд. с.-х. л-рьі, 1958.
Богданов-Катькоа Н. Н. Руководство к практическим занятиям
по общей зптомологии. М.—Л., ОГИЗ—Сельхозгнз, 1947.
Веселов Е. А. и Куз нецова О. Н. Практикум по зоологии. М„
«Віястая школа», 1962.
Зеликман А. Л. Практикум по зоологии беспозвоночньїх. М., «Вьіс-
шая школа», 1965.
Иванов А. В., Полянский Ю. И, Стрелков А. А. Большой
практикум по зоологии беспозвоночньїх. Изд. 2, ч. І. М., «Советская наука»,
1958.
Иванов А. В, Мончадский А. С., Полянский Ю. И., Стрел-
ков А. А. Большой практикум по зоологии беспозвоночньїх, ч. II. М., «Со-
ветская наука», 1946.
Кременецкий Н. Г. Практикум по зоологии. М., Учпедгиз, 1951.
Михина Т. Н., Фролова Е. Н., Щербина Т. В. Практикум но
зоологии беспозвоночньїх. М„ «Вьісшая школа», 1962.
Наталя В. Ф. Практические занятия по зоологии. М., Изд-во АПН
РСФСР, 1963.
Павловский Е. Н. Практикум по зоологии. Изд 2- Л., Учпедгиз,
1938.
Смогоржевський Л. О Практикум по виготовленню наочних
посібників з зоології та анатомії і фізіології людини. К, «Радянська шко-
ла», 1959. , , Г1 „ . .
КіікепіНаІ \У., МаІіНез Е. 2оо1о£ізс1іе5 Ргакіїкит. Уіегхеппіе
АиВа^е. Лепа, УеЬ. (оизіау ЕізсЬег Уег1а§, 1959,
ЗМІСТ
Від авторів............................................................. З
Вступ ................................................................
Розділ І. Одноклітинні (Ргоіогоа)
Тип Найпростіші (Ргоіогоа)......................................- > 7
Клас Саркодові (Загсойіпа) ........................................ 7
Підклас Корененіжки (КЬігорода)....................................... 7
Ряд Амебоподібні (АтоеЬіпа) ♦ * —................................* 7
Робота Р Розглядання живих амеб (АтоеЬа рго(ецз).................... 8
Ряд Черепашкові амеби (Тезіасеа) * ........... 10
Робота 2. Розглядання прісноводних черепашкових амеб (Лгсеїіа
уиі^апз, ОіШи§іа рІгіїогтїа)....................................... 10
Ряд Форамініфери (ГогапііпИега) ......................... 11
Робота 3. Розглядання різних форамініфер .......................... 12
Підклас Сонцевики (Неііогоа)
Робота 4. Розглядання живих сонцевиків (АсНпозрЬасгіит еісЬЬог-
п іі) ....... 14
Підклас Променяки (Радіоіагіа) ... • 16
Робота 5, Розглядання тотальних препаратів з ряду АсапіЬагіа
(АсапіЬотеіга еіазііса) та з ряцу РЬаесиіагіа (на вибір) ♦ < — 17
Клас Джгутикові (Мззії^орЬога) - ......... 19
Ряд Евгленові (Ец^іепоібеа) * - ............. 19
Робота 6. Розглядання живих евглен (Еи^Іепа уігиЯз)............... 20
Робота 7. Розглядання живих представників ряду евгленових
(РйасиЗ’ТгасЬеіотопаз, Регапета) * '23
Ряд Панцирні (РсгісіІііеа, або ОшоПа^еІІаіа) • 24
Робота 8. Розглядання Сегаііит Ьігисітеїіа І Сегаііит ігіроз - 24
Ряд Кінетопластидн {Кіпеіорііба) - -25
Робота 9. Розглядання тотальних препаратів трипаиозоми кінської
(Тгурапозогпа еднІрегдиш) або Інших трипанозом — * 26
Ряд Олаліпові (Ораііпісіа) — • • - - 27
Робота 1(Р Розглядання живих опалінід (Ораііпа гапагпт, Сере-
деа зр.) - * -27
Клас Споровики (Зрогохоа) ........................................ • 29
Ряд Грегарини (Сге^агіпіба)................., + . , . —29
Робота 1Р Розглядання живих грегарин (СІерзШгша ЬІаііагит)
або тотальних препаратів з них ... . 29
Робота 12. Розглядання живих грегарин (СІерзИтіпа сипеаіа,
С. роІугпогрЬа, Зіеіпіпа оуяііз) 31
Робота 13. Розглядання живих грегарин (Мопосузіїз а^іііз) ♦ 32
Ряд Кокцидії (СоссісІіІсіа) ... 34
Робота 14. Розглядання кокиидій кроля (Еітегіа зр.) на різних
стадіях їх розвитку та вивчення мікроскопічного зрізу через не-
чінку кроля, хворого на кокцидіоз.................................. 34
227
Ряд ГемоспоридІЇ (Наешозрогібіа).....................................37
Робота 15. Розглядання мазків крові хворого на малярію та вив-
чення різних стадій розвитку малярійного плазмодія (Ріазніосііопі
уіуах) ► ........... 37
Найпростіші з неясним систематичним положенням...................... 39
Ряд Піроплазміди (Рігоріазтіда) 39
Робота 16. Розглядання мазків РІгорІазта Ьі§етіпит................. 39
Клас Кнідоспоридії (Спідозрогідіа) 40
Ряд Слизоспоровикн (Мухозрогісііа) 40
Робота 17. Розглядання спор МухоЬоІиз зр. на тимчасових препа-
ратах ’ * ................................ 41
Клас Інфузорії (Іпїпзогіа) * ....................................... 42
Підклас Війчасті інфузорії (СіІІаїа).................................. 42
Ряд РівновІйчасті (НоІоігІсЬа) - *................................. 42
Робота 18, Вивчення будови інфузорії туфельки, або паоамеції
(Рагатаесіит саибаіит), на живому об'єкті. Приготування пре-
парату, забарвленого метиловим зеленим. Виявлення позитивного
і негативного хемотаксису в інфузорій (парамецій) . . . . . . ♦ 42
Ряд Спіральновійчасті (ЗрігоІгісИа) *............................... 48
Підряд Різновійчасті (НсіегоІгісИа)............................ * 49
Робота 19* Розглядання живого трубача (ЗіегИог роїутогрЬиз) 49
Робота 20. Розглядання живих спІростомумів (Зрігозіотшп $р.) 50
Робота 21, Розглядання живих балантидіїв (ВаІапШіут епіозоол) 51
Підряд Черевовійчасті (НуроДігІсІїа) - 52
Робота 22. Розглядання живих стилоніхІй (ЗІуІопісЬ їа тціІІиз) * . 52
Підряд Ентодшмєподібні (Еп(осІіпіотогрЬа) . 53
Робота 23, Розглядання офрІосколекса хвостатого (Оріїгуозсоїех
сатіаіиз) * * ........................................... 54
Ряд Круговійкові (РегіігІсЬа)..................................... 55
Робота 24. Розглядання живих сувійок (Уогіісеїіа) 55
Підклас Сисні інфузорії (ЗцсіогІа) - . - ................ - - 57
Робота 25, Розглядання живих Інфузорій (Оепбгосотеіез рага-
дохпз)....................... ’ *................ . ... 57
Розділ Н. Багатоклітинні організми (Меіагоа)
Підрозділ 1. Двошарові, або Променисті (ОіЬІазііса, або Касіїаііа)
Тип Губки (РогНега, або Зроп^іа)...................................... 59
Клас Вапнякові губки (Саісагеа)....................................... 59
Робота 26. Розглядання тотальних препаратів губки леукосоденії
(кеисозоіепіа) . - . * ........................ 59
Клас Невапнякові губки (Іпсаісагеа) * ,..........................60
Ряд Кремнійрогові губки (Согпаспзроп^Ісіа) . , .................. 60
Робота 27. Розглядання'скелетних елементів та гемул бодяги . . 60
Робота 28. Розглядання загального вигляду колонії туалетної
губки (Еизроп^іа оИісіпаїіз) та окремих ії сшжгіновнх волокон , , 63
Тнп Кишковопорожнинні (Ссеїепіегаіа) .................................. 63
Підтип Жалячі (Спздагіа) 64
Клас Гідроїдні, або Гідрозої (Нусігохоа).............................. 64
Підклас Гідроподібні (Нусі г о ідея) ............................ 64
Ряд Гідри (Нусігіда) ...................................64
Робота 29. Розглядання живих гідр і поперечних зрізів їх. Мікро-
скопія ізольованих клітин модерованої гідри. Дослід з регенера-
цією гідри ‘ * 64
Ряд Лептслідн, або Гідроїди (Ьерїоііда, або НусІгоісіа) , 70
Робота* ЗО. Розглядання тотальних мікропрепаратів гідроїдних
поліпів і гідромедуз ............. . 70
Клас Сцифоїдні медузи, або Сцифоїдні (5сурЬогоа)...................- 74
Ряд Дискомедузи (Сізсотейнзае)...................................... 74
228
Робота ЗЛ Розглядання фіксованих аурелій, або вухатих медуз
(Аигеїіа аигИа) , • - ... . . 74
Ряд Люцерн арії (Ьисегпаг і іда) , або Ставромедузн (Зіаиготебизае) 75
Робота 32. Розглядання фіксованих люцернарій......................... 75
Клас Коралові поліпи (АпіЬохоа) ... 75
Підклас Восьмий ременеві корали (ОсІосогаШа)......................... 77
Ряд АльцІонарії (АІсуопагіа)..........................................77
Робота 33. Розглядання тотальних препаратів і зрізів альціоніума
(Аісуопіит раїтаіит) ..................... 77
Підклас Шестипроменеві корали (Нехасогаїїіа) *...................... . 78
Ряд Актинії (Асііпіагіа).......................................... * 78
РЗІЇота 3?Г 'Розглядання фіксованих кінських актиній (АсііпІа
ечиіпа) і тотальних поперечних зрізів через різні частили тіла - * 78
Підтип Нежалкі (АспИагіа) ........................................... 79
Клас Реброплави (Сіепоріїога) ......................................... 79
Ряд Щупальцеві (Тепіасиїаіа) .........................................80
Робота 35. Розглядання тотальних препаратів реброплава плевро^
брахії (РіецгоЬгасЬіа гЬобосіасіуІз) і мікропрепаратів поперечних
зрізів або розглядання Вегое сисигпіз з ряду Безту пальцеві (Аіеп*
Іасиїаіа)............................................................ 80
Підрозділ II. Тришарові, або Білатеральні (ТгіЬІазііса, або Віїаіегіа)
Тип Плоскі черви (РІаІІїсітпіпІНез)...................................... 82
Клас Війчасті черви (ТигЬсІІагіа)...................................... 82
Ряд ТригіллястІ (Тгісіасіісіа).....................-..................83
Робота 36. Розглядання молочно-білої планарії (Бегібгосоеіипі Іасіе-
иш) V живому стані» на тотальних мікропрепаратах > * 83
Клас Трематоди (Тгетаіосіа) - . ....................85
Робота 37, Розглядання живого печінкового сисуна» або фасціоли
(Разсіоіа йераііса). Вивчення його будови на тотальному препараті
і поперечному зрізі — * ........... 85
Робота 38. Вивчення під мікроскопом будови мірацидія, редії
та церкарії печінкового сисуна (Еазсіоіа Ьераііса) 88
Робота 39. Вивчення будови ланцетоподібного сисуна (Оісгосоеїшгп
Іапсеаїцт) на мікропреп араті . * - - 91
Робота 40. Вивчення будови котячого сисуна (Орі$1Ьогс1іі$ (еііпеиз)
на мікропрепараті ......................... -92
Клас Моногенетичні сисуни (Мопо^епоігіеа)........................... — 93
Робота 41. Вивчення будови жаб'ячого сисуна (Роїузіота іпіедег-
гітит) на тотальних мікропрепаратах * 93
Робота 42. Розглядання дактилогіруса (Басіуіо^угиз уазШог) в жи-
вому стані та на мікропрепаратах ........... ,95
Робота 43. Розглядання тотальних препаратів спайника парадок-
сального (Біріогооп рагадохит) — -.................................... %
Клас Стьожкові черви (СезЬібеа)........................................ 97
Підклас Цестодоподібні (Сеансі аг і а) * ...........;............... 97
Робота 44. Вивчення будови амфіліни (АтрЬіІіпа Гоїїасеа) • 97
Підклас Справжні цестоди (Сезіоба) . ............................98
Ряд Ціп'яки (СусІорИуПісіеа)....................................... 98
Робота 45. Ознайомлення з будовою неозброєного (ТаепіагЬуїісЬиз
яа§іпаіц5) та озброєного (Таепіа зоїшш) ціп'яків. Розглядання тоталь-
них препаратів сколексів» гермафродитних та дозрілих члеників,
яєиь, поперечних зрізів чер^з членик ... 98
Робота 46. Розглядання тотальних препаратів карликового ціп'яка
(Нутепоіеріз папа) ........ 105
Робота 47, Розглядання тотальних препаратів дорослих ехінококів
(ЕсЬіпососсиз ^гапиіозиз) .......................................... 105
Робота 48. Вивчення будови ціп'яка гарбузоподібного, або огірко*
22»
ного (ОІруїідіит сапїпит)...........................................107
Ряд Лентеці (Рзеисіорїіу 11 ісіеа)........................... ♦ . 108
Робота 49* Вивчення будови широкого лентеця (ОІрЬуІІоЬоіЬгіипі
Іаіит) на макро- і мікропрепаратах 108
Робота 50, Розглядання тотального препарату гвоздика (СагуорНуІ-
іаеиз Іаіісерз) ...............* ПО
Тип Ьервиннопорожнинні, або Круглі, черви (МетаїЬеІтіпНіез) - * * 112
Клас Власне круглі черви, або Нематоди (Кетаїойа) ..................- 112
Робота 51. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови свинячої
аскариди (Азсагіз зішт) на тотальному препараті і на розтині.
Вивчення поперечного зрізу через тіло аскариди, ізольованих мус*
кульних клітин та ясць - . , . - * 112
Робота 52. Розглядання самців та самок гострика дитячого (Епїего-
Ьшз усппісиїзгіа) - * / 117
Робота 53. Розглядання вологих препаратів волосоголовців (Тгі-
сЬосерЬаіиз ігісЬіига або Т, зиія). Вивчення будови яйця . . - . Н9
Робота 54. Розглядання мікрспрспаратів з м'язів, у яких міс-
тяться личинки трихінел (Тгісінпеїіа зрігаііз)......................119
Клас Скреблянки (АсапІЬосерЬаІа) 121
Робота 55. Розглядання мікропрепаратів самок і самців риб'ячої
скреблянки (АсапІЬосерЬаІиз кіси) ..................................121
Клас Коловертки (КоМопа) 124
Робота 56, Розглядання під мікроскопом у живому стані коло-
вертки ЕрірЬапез зепіа .............................................124
Робота 57. Розглядання живих ротарій (Коіагіа зсороіі).............126
Тип Кільчасті черви (АппеїкЗез) * ...................127
Підтип Безпояскові (АсШеВаіа) ..........................................128
Клас Бата гошетин нові кільчакн, або Поліхети (Роїусїіаеіа)...........128
Підклас Рухливі, або Еррантні (ЕггапІіа) ..............................128
Ряд Нереїсоподібні (КегсітогрЬа) ...................... 128
Робота 58. Розглядання зовнішньої морфології нереїди (рід ЇЧегеіз) 128
Підклас Сидячі, або Седентарні (Зебепіагіа) .......................... 130
Ряд Дриломорфні (ОгіІотогрЬа) .... . ♦ . . 130
Робота 59. Розглядання зовнішньої морфології піскожила (Агепі-
соїа тагіпа) .................................. 130
Підтип Пояскові (СШеІІаіа) ..............................................132
Клас Малощетинкові (ОІі^осЬаеіа)......................................132
Робота 60. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови дощового
черв’яка (ІлітЬгісиз ^еггезігіз) ....................................132
Клас П’явки (Нітийтеа) ................................................138
Ряд Щелепні п’явки (СпаіЬоЬсІеІІа) - 138
Робота 61. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови медичної
п'явки (Нігибо те<ІІсіпаІІз) ....................................... 139
Тип Членистоногі (АгіЬгоросіа) ..........................................!43
Підтип Хеліцерові (СЬеІісегаіа) .........................................143
Клас Павукоподібні, або Арахніди (АгасИпоібеа)........................143
Ряд Скорпіони (Зсогріопісіа) * 144
Робота 62. Розглядання зовнішньої морфології кримського» або
строкатого, скорпіона . * . 144
Ряд Псевдоскорпюни (Несправжні скорпіони) (Ркеисіозсогріопігіа) 146
Робота 63. Розглядання зовнішньої морфології книжкового скор-
піона (СНеШег сапсгоісіез) ... , ... 146
Ряд Косарики (РЬаІап^ісіа) - ... .147
Робота 64. Розглядання зовнішньої морфології косарика (РИаІап-
£іит оріїіо) . . 147
Ряд Павуки (Агапеїба, або Агапеае) • .... 148
Робота 65. Розглядання зовнішньої морфології павука-хрестовика
(Агапеа біабеша).................................................... 148
230
Робота 66. Розглядання зовнішньої морфології тарантула (Ьусоза
£ІП£ОГ ІЄП5ІЗ) ‘ - - * 150
Робота 67. Розглядання зовнішньої морфології каракурта (Ьаіго-
сїесіиз ігесІесігп^иіШиз) , ................................152
Ряд Кліщі (Асагіпа)................................................153
Робота 68. Розглядання зовнішньої морфології собачого кліща
(Іхогіез гісіпиз) , > — * 153
Робота 69. Розглядання зовнішньої морфології коростяного свер-
була (Загсоріея всаЬіеі» або Асагиз зіго)................... > . 155
Підтип Зябродишні (ВгапсЬіаіа)........................................156
Клас Ракоподібні (Сгініасеа) ........................................156
Підклас Зяброногі раки (ВгапсЬіоросІа)........................... . 157
Ряд Зяброногі (Апозігасз)..........................................157
Робота 70. Розглядання зовнішньої морфології зябронога (Вгап-
сЬірца зїа^паІІз) і артемії (Агіетіа заііпа) або щитня (Тгіорз са-
псгИогтів або БерМигиз арш) з ряду Листоногі раки (РЬуІІоросіа),
підряд Щитні (Моіозігаса) .........................................157
Ряд Листоногі раки (РЬуІІоросІа)...................................160
Підряд Гіллястовусі (Сіабосега) .................................160
Робота 71. Розглядання зовнішньої морфології І внутрішньої бу-
ло зи дафнії» або водяної блохи (ОарЬпІа риіех)» на живих об’єк-
тах * > ♦ * * ' ............................................160
Підклас Черепашкові (Озігасоба) .....................................162
Ряд Черепашкові (Озігасоба)........................................162
Робота 72. Спостереження над живими прісноводними острано-
дами. Розглядання зовнішньої морфології циприса (Сургіз риЬега) 162
Підклас Максилоподи (МахіІІороба) ...................................164
Ряд Веслоногі (Сореросіа) *............................. -164
Робота 73. Розглядання зовнішньої морфології І личинкових ста-
дій циклопа на живих об’єктах < * . < < - 164
Робота 74. Розглядання на тотальних препаратах зовнішньої мор-
фології веслоногих—паразитів риб (з родів Ег^азіїиз І АсМНегез) 167
Ряд ЗяброхвостК або Коропоїди (ВгапсШига)..........................169
Робота 75. Розглядання на тотальних препаратах зовнішньої мор-
фології коропової воші (Аг^иіпз їоііасеиз) ........................169
Ряд Вусоногі (Сіггірейіа) - .............................170
Робота 76. Розглядання зовнішньої морфології морського жолудя
(Взіапиз — різні види).............................................170
Підклас Вищі ракоподібні (Маїасозігаса)..............................171
Ряд Десятиногі (ОесароНа) . 171
Робота 77. Розглядання зовнішньої морфології річкового рака
(Азіасиз азіасиз, або РоІатоЬіиз азіасиз). Виготовлення сухого
препарату кінцівок рака на картоні. Анатомія річкового рака.
Розглядання зовнішньої морфології морських десятиногих раків
(креветок, крабів)................................................ 171
Ряд Рівноногі (Ізоросіа).......................................... 179
Робота 78. Розглядання зовнішньої морфології водяного ослика
(Аяеііиз ациаіісвз) і мокриці (рід Опізсиз — О, шігаЬіІіз, О. тига-
гіп5 та ін.).................................................... 179
Ряд Бокоплави (АшрЬІройа)....................... ... 181
Робота 79. Розглядання зовнішньої морфології прісноводного боко-
плава-блохи (Сашгпагиз риіех)......................................181
Підтип Трахейні (Тгаскеаіа)........................................183
Клас Багатоніжки (Мугіарода).........................................183
Підклас Двопарноногі» або Ківсяки (Біріороба)........................183
Ряд ДиІхїогЕпіа................................................ 183
Робота 80. Розглядання зовнішньої морфології ківсяка (ЗсИІго-
рЬ/Пит заЬиІозит та Ін.), Розчленування тіла, будова ніг • - * 183
Підклас Губоногі (СЬПоросіа).........................................184
231
Ряд Кістянки (ІлШоЬюгпогрНа)................................. 184
Робота 81. Розглядання зовнішньої морфології* кістянки (ГНіюЬіііз
їоп ісаїїіз)* Розчленування тіла, будова ни і ротового апарата 184
Клас Комахи НпзеИяї І8Т
гооота я/, розглядання зовнішньої морфологи комахи Розчлену-
вання тіла, гризучий ротовий апарат, будова ноги * 187
Робота 83, Анатомія комахи (на прикладі чорного таргана або
жука-нлавунця, хруща, коника) 191
Робота 84. Розглядання інших типів ротових апаратів комах:
Гризучо<моктшїьного або хлебтального, колючо-смок тальк ого,
смоктального - 196
Робота 85. Постембріональний розвиток комах. Розвиток з непов-
ним і повним метаморфозом (перетворенням) 19Я
Тип Молюски, або М’якотілі (МоНизса) . . и1^200
Клас Пластинчастозяброві, або Двостулкові (ЕатеІВЬгапсіїїа, або
В«чаЬіа>
Ряд Справжні пластинчастозяброві (ЕиІатеІІіЬгапоИтчі 201
Робота 86 Жабурниця, або беззубка (Апогіопіа сирпея) П^п 201
(ШІо р»іо,ит) 3»™мш Сїз
трішня будова. Личинки (глохіди) ' ину
Клас Черевоногі (Сазігороба) ...................... ' ’ 201
Підклас Легеневі (Риїттпаіа) ..............*..................... 206
Ряд Стеблистоокг (ЗіуІотшаїорИога) / ......................
Робота 87. Виноградини слимак (Пеііх рошаЬд), Розглядання зов 206
нішньоі морфологи і внутрішню буд0Вй. Спостереження над жи"-
вими ставковиками ї котушками....................................206
Клас Головоногі (СерЬаІороба) ..................................... 2Н
Підклас Двозяброві (РіЬгапсИїа) ♦ ...................... 212
Ряд Десятнногі (Весароба) < * . . 212
Робота 38 Розглядання зовнішньої* морфології звичайної кара-
катиці (Зеріа оИісіпарз) або тихоокеанського кальмара (Оштаїо^
ігерИе*' зіоапеї — расіїїсиз) * * * . 212
Тип Щупальцеві (Тепіасиїаіа) • - - ..................214
Клас Моховаїки (Вгуогоа) . ..................214
Ряд Покритороті моховатки (РНуІасіоІаешаїа) - * 214
робота 89 Розглядання зовнішньо! морфологи прісноводної мохо-
ваткн-хохлатки, або гребінчастої моховатки (СпзіаіеНа тікегіо),
або клубчастої моховатки (РІишаіеНа йіп^оза) ................... 214
Тип Голкошкірі (ЕсЬіпобегтаіа) * * ..................216
Клас Морські зірки (Азіегоісіез) . ........ 216
Ряд Сгуріогопіа * - 216
Робота 90. Зовнішня морфологія та розтин морської зірки (Азіегіаз
піЬепз), поперечний зріз через промінь маленької морської зірки 216
Клас Морські їжаки (ЕсЬшоиіеа} . * 220
Ряд Правильні морські їжаки (□іасіетаїок.іеа) ...................220
Робота 91 Зовнішня морфологія і розтин звичайного морського
їжака (бкопйуІосепігоШз ЗгоеЬасЕїєпзіз) . > . * 220
Робота 92. Демонстрування представників інших класів голко
іпкірих: клас Офіури, або Змієхвістки (Орйшгоісіеа), — ОрНшга
5аг$і, клас Голотурії (НоіоІЬїїгюИеа) — Сисишагіа (гопдоза. клас
Морські діли (Сппокіеа)—Неііошеіга ^ІасіаЩ ........223
Список літератури ...............................................226