Похожие
Текст
9(4)
г т99
|.В.форс.тен
из-за. гоепод-
С-ТВа. на БэиЛТИ иском
гаорс ь ХУ ц хуI стольти^х.
БОРЬБА
ИЗЪ-ЗА
ИИВ1 Ш БАЛТІЙСКОМЪ ии.
въ XV и XVI столѣтіяхъ.
СОЧИНЕНІЕ
С.-ГІЕТЕРБУРГЬ.
іографія И, П. Скороходова. Надеждинская, Ле ЗД-
1684.
. <
ОГЛАВЛЕНІЕ.
ЧАСТЬ ПЕРВАЯ.
СТР.
Предисловіе..................................................1Х—ХѴТ
ГЛАВА I...................................................... 1—74
Географическое роздѣ-теніе трехъ Скандинавскихъ го-
сударствъ въ періодъ Уніи. — Событія, приведшія къ
Кальмарской Уніи.—Смерть Олафа и плѣнъ Альбрехта.—
Избраніе Маргариты въ правительницы всѣхъ Сканди-
навскихъ государствъ. — Виталіи: борьба съ ними.—
Компромиссъ Маргариты съ Альбрехтомъ. — Избраніе
Орика Померанскаго вь наслѣдники Маргаритѣ. — 1396
годъ — фактическое соединеніе всѣхъ Скандинавскихъ
королевствъ подъ властью Маргариты и Эрика.—Кальмар-
ской собраніе 1397 года,- Внутренняя и внѣшняя поли-
тика Маргариты. — Отношенія къ Папѣ. Императору,
Польшѣ, Византіи, Англіи н Пруссіи.—Готландскій во-
просъ.- Отношенія къ ГапзеЙцамъ. — Вопросъ о Шлез-
вигѣ.—Смерть Маргариты.- Война Даніи съ Голштиніей
изъ-за Шлезвига,—Планы Эрика —Отношенія къ импе-
ратору. Политика Ганзейскихъ городовъ. — Народныя
возстанія въ Вепдскихъ городахъ,—Перемиріе 1416 года
между Даніей и Голштиніей. — Возобновленіе войны въ
1420 г. Перемиріи 1421 года.—Вендскіе города противъ
Эрика.—Начало покровительства Голландцамъ. — Указъ
1422 года. — Перемиріе н договоръ Эрика съ Вендскими
городами. Поѣздка. Эрика въ Герматю и Іерусалимъ.—
Планы Эрика въ Германіи. — Польско-Литовскій во-
просъ.—Планъ коалиціи Сигизмунда. Эрика, Польши и
Помераніи противъ Бранденбурга, Голштиніи и Ганзей-
скихъ городовъ. — Эрикъ въ Польшѣ. — Свиданіе съ
Сигизмундомъ въ Офенѣ. — Эрикъ и Сигизмундъ въ
Польшѣ. Рѣшеніе Сигизмунда въ вопросѣ о Шденвпгѣ.—
Возвращеніе Эрика въ Данію. — Установленіе Зукдской
пошлины.—Вопросъ о ней,—Новая война съ Голштиніей
и Вендскими города»и,—Слѣдствія войны.—Ислапдекоя
торговля.—Возстаніе Энгельбрехта въ Швеціи.—Роль
Вепдскихъ городовъ въ возстаніи Шведовъ. — Планы
Энгельбрехта.— Примиреніе съ Швеціей.—Бѣгство Эрика
па Готландъ. Избраніе Христофора Баварскаго. Его
политика.—Борьба съ Эрикомъ. —Отношенія къ Ганзей-
скимъ городамъ.
IV
0ТР.
ГЛАВА II.................................................... 74—129
Воцареніе Ольденбургской династіи въ Даніи. Избра-
ніе Христіана 1 къ короли Даніи. — Карлъ Кнутсонъ
избранъ въ короли Швеціи. — Вопросъ о Готландѣ и
Норвежскомъ престолѣ,-Гальмстадскій миръ.—Берген-
скія смуты.—Война между Христіаномъ и Карломъ.—
Союзники кхъ. Нейтральная политика Ганзейскихъ го-
родовъ. — Свиданіе Христіана съ Нѣмецкими князьями
въ Вжльснахѣ.—Перемиріе 1453 года между Карломъ и
Христіаномъ. -Пиратство Датчанъ въ Норвегіи. Жа-
лобы Гапаейцевъ; ихъ сношенія съ Карломъ.—Договоръ
Христіана съ Гаизейцяип.—Война Даніи съ Швеціей
возобновляется въ 1454 г.- Возстаніе Шведовъ противъ
Карла Кнутсона.—Бѣгство Карла въ Данцигъ.—Избра-
ніе Христіана въ короли Швеціи. — Пертговоры Карла
съ Данцигомъ, Польшею и Вендскими городами. —При-
вилегіи Христіана Ганзейцамъ.—Договоръ Христіана съ
г[н>ссмей етеромъ нѣмецкаго ордена. Виды Христіана
на Эстляндію. Переговоры съ магистромъ Лнфляндіи.—
Воцареніе Карла въ Швеціи въ 1464 году. Война съ
Даніей. — Вторичное бѣгство Карла въ 1465 г.- Т]>етье
призваніе его на Шведскій престолъ.—Смерть его.—
Стенъ Стуре.—Его войны съ Даніей. Битва при Ерун-
кебергѣ.— Распаденіе Уніи.—Вопросъ о Шлезвигъ Гол-
штиніи.—Роль Любека въ Шлезвигъ Голштинскомъ во-
просѣ.—Отношеніе Христіана къ Ганаейцамъ.—Значеніе
ихъ надаетъ во веей Европѣ.—Покровительство Даніи
западнымъ пародамъ, Голландцамъ и Англичанамъ.—
Трактаты Христіана І съ Англіей. Франціей и Шотлан-
діей. Поднятіе торговаго класса въ Даніи. — Заграничное
путешествіе Христіана I. — Цѣль путешествія; толки
современниковъ.—Отношенія Христіана къ императору
Фридриху ТТІ. — Альбрехтъ Бранденбургскій. — Плапъ
союза противъ Швеціи и Ганзейскихъ городокъ. -Марш-
рутъ Христіана. - Ленная грамота Фридриха ТІІ Хри-
стіану на владѣніе Голштиніей. Другія постанов-
ленія Фридриха. Пребываніе Христіапа въ Италіи.—
Цѣль поѣздки въ Римъ.—Посредничество Христіапа въ
распряхъ Фридриха Ш съ Карломъ Смѣлымъ. — Кельн-
скія смуты. Результатъ поѣздки Христіапа въ Гер-
манію.- Значеніе его царствованія.
ГЛАВА III......................................... ... . 129—197
Избраніе Іоанна въ короли Даніи.—Раздѣлъ Шлезвигъ-
Голштиніи между Іоанномъ и Фридрихомъ. - Переговоры
съ Шведскимъ рейхсратомъ.— Политика уступокъ. -Во-
просъ о Готландѣ. Иваръ Аксельсенъ,—Присоединеніе
Готланда къ Даніи.- Борьба партій въ Швеція.—Первый
походъ Іоанна противъ Отеііъ Стура.—Іоаннъ признанъ
королемъ Швеціи. — Неравныя силы Швеціи ц Даніи.—
Отношенія Іоанна къ І’апзейцамъ. — Собраніе унолномо-
чениыхъ отъ Ганзейскихъ городовъ въ Копенгагенѣ.—
Сдержанная политика Іоанна. Съѣзды нъ Любекѣ.
Формальный договоръ Любека съ Швеціей.—Собранія
1488 и 89 годовъ. — Привилегіи Іоанна Ганзейцамъ.—
Жалобы ихъ. — Договоръ Любека съ Дитмареами и
Швеціей.—Война Даніи съДнтмярсами. -^СношеніяІоанна
съ Россіей. — Пограничныя столкновеніи Шведовъ съ
Русскими. - Договоръ Іоанна съ Иваномъ III 1493 года.—
Слѣдствія договора. — Перемиріе Россіи съ Швеціей на
6 лѣтъ. — Велпкикняжскіе послы съ Стокгольмѣ. -
і
ОТР.
Инструкція великаго князя. Іоаннъ отвергаетъ обѣ-
щанія, данныя имъ Ивану III,—Причины этого.—Смерть
і'тенъ Стура.—Новыя недоравумѣнія между Даніей я
Ганзейскими городами.—Посредничество Фридрихи Гол-
штинскаго. — Прибытіе въ Данію папскаго посла
Раймунда Перо. — Новые переговоры между Даніей и
Ганзейскими городами: посредничество Раймунда.- Кон-
грессы въ Фленсбергѣ. Килѣ. Сегеоергѣ и Ньюкепппгѣ,-
Результаты ихъ.— 1 орговый классъ Любека противъ Нью-
кенингекиго рецессіи—Императоръ Фридрихъ III на сто-
ронѣ Любека. — Начало враждебныхъ столкновеній Дю-
Гіека съ Іоанномъ. Каперская война. Формальное объ-
явленіе войны Ганзейскими городами Іоанну.— Союзники
Любека. — Первый сраженія на морѣ. — Успѣхи Люб-
чанъ,—Войпа па материкѣ. —Союзники Іоанна - Битва
при Борнгольмѣ и Данцигѣ.—Будущее обѣихъ ноюкіщпхъ
сторонъ.—Смерть Свапта Огура. Переговоры о пере-
миріи. -Конгрессъ въ Мальма. - Апрѣльскій трактатъ
1512 года.--Результатъ войны. Смерть Іоанна.
ГЛАВА IV...................................................... 197 -293
Избраніе Христіана II на датскій престолъ.—«Наікі-
ГевЫ:» Христіана 11.—Болѣе ранніе — Отно-
шенія Христіана II къ Швеціи и Ганзейскимъ горо-
дамъ. Рожденіе и воспитаніе Христіана II. — Правле-
ніе въ Норвегіи. — Сигбрнття. — Бракъ Христіана II.
Первые годы царствованія. — Внутренняя дѣятельность.
1513 -1517.—Первыя реформы. Конечная цѣль ихъ. —
Устройство купеческихъ городовъ,—Сношенія съ фугге-
рііми и Чентуріонн Геиуоскимъ. — Перенесеніе Эрезувд-
екой пошлины въ Копенгагенъ,—Войны съ Швеціей.
Стенъ-Стуре младшій и внутреннія партіи.—Война 1517
года. — Союзники Христіана II. — Польша.—Орденъ.—
Данцигъ. — Франція. — Шотландія. Англія. — Карлъ
Испанскій. Походъ Датчанъ.—Неудачи ихъ. Прибытіе
въ Данію Арцембольдя.—Война 1518 года,—Вѣроломство
Христіана П.—Приготовленія къ новому походу,- 1519
годъ.—Сплы Христіана II. — Отношенія къ императору
Карлу V.—Возвышеніе Эрелупдской пошлины,- Берген-
• кая контора.—Отлученіе Стура отъ церкви. — Помощь
Ие.іпкаго князя Московскаго. — Смерть Степъ Стура.-
Война 1520 года. — Сдача Стокгольма. — Кровавая
рѣзня. —Мотивы рѣзни. — Новыя реформы. — Торговая
компанія.—Грэиаандскій вощюсъ. Новые законы и тор-
говлѣ. Нидерландская поѣздка Христіана.—Возстаніемъ
Швеціи. Густавъ Ваза. — Его рожденіе, воспитаніе
и судьба до 15І8 года.—Бѣгство въ Любекъ.— Прибытіе въ
Швецію.— Дѣятельность Густава въ Долинахъ. Избраніе
его въ правители Швеціи. — Быстрые успѣхи его. Осада
Стокгольма.—Помощь отъ Ганвейцевъ.—Отношенія Лю-
бека и ост. Ганзейскихъ городовъ къ Христіану И.—
Покровительство Христіана Голландцамъ, Англичанамъ и
Французамъ. — Сношенія съ Россіей. — Отношеніе Хри-
стіана II къ Данцигу,—Разрывъ Христіана 11 съ Любе-
комъ и Данцигомъ. - Союзъ этихъ городовъ противъ
Христіана.—Война Даніи съ Любекомз. и его союзни-
ками. -- Фридрихъ Голштинскій.—Его союзъ съ Любе-
комъ.—Бѣгство Христіана II.- Избраніе Фридриха I въ
короли Даніи, Густава Вазы—въ короли Швеціи.
VI
ЧАСТЬ ВТОРАЯ. стр.
ГЛАВА 1................................................297—357
Вліяніе реформація на борьбу изъ-за «Оотіпішл Магія
Ваігісі». -Ввезеніе реформаціи въ Даніи, Швеціи.
Стральвуидѣ, Гамбургѣ и Любекѣ. Политическій ходъ
событій въ Даніи. Швеціи и Вендскихъ городахъ.- Фри-
дрихъ I - Характер его царствованія. Вго <Иап<Незіе> —
Война ца Балтійскомъ морѣ съ Северпиомъ Норбю. Гу-
ставъ Ваза. — Отношенія къ Вендскимъ городамъ.—
Стреигппескія привилегіи.- Вопросъ о Готландѣ. Пере-
говоры Даніи и Швеціи съ Северииомъ.—Посредничество
Любека между Швеціей и Даніей по вопросу о Готландѣ,
Передача Готланда Даніи.- Сомнительное поведеніе Севе-
рина. Возстаніе въ Швеціи. Нападеніе Севернпа на
Готландъ.—Его успѣхи въ Южной Швеціи.-- Битва при
Лупдѣ,— Усмиреніе крестьянъ въ Сконе.—Высидка Лю-
бекскаго флота на Готландъ. — Возстаніе Кнппгофа въ
Норвегіи. Переговоры съ Северииомъ.—Договоръ его съ
Даніей.- Договоръ Фридрихи съ Любекомъ. — Возстаніе
Клемента Передача Борнгольма Любеку, — Война Севе-
рина съ Густавомъ. — Новый походъ Датчанъ противъ
Северина. — Бѣгство его къ великому князю Москов-
скому. — Донесеніе Северина о его пребываніи при
великокняжескомъ дворѣ,—Замирепіе па Скандинавскомъ
Сѣверѣ. 1527—1531.
ГЛАВА II............. . •.................. . ............. 357 -439
Царствованіе Фридриха I послѣ 1532 года. — Хри-
стіанъ II въ изгнаніи. — Положеніе дѣлъ въ Европѣ.—
Пробиваніе Христіана II въ Нидерландахъ и Англіи,—
Отношенія Христіана П къ нѣмецкимъ князьямъ. Кон-
грессъ въ Кельнѣ.—Договоръ Хриетіапа II съ Іоакимомъ
Бранденбургскимъ и Альбрехтомъ Прусскимъ,—Возвра-
щеніе Христіана II въ Нидерланды. — Прибытіе его въ
Берлинъ. Планы о походѣ на Данію.—Знакомство Хри-
стіана съ Лютеромъ и Меланхтономъ. — Нюренбергскій
рейхстагъ. - - Полемическая литература.—Корнелій Шеп-
перь.—Конгрессъ въ Мелльнѣ.—Инструкція Ка|>ла V.
Требованія Христіана II. — Конгрессъ въ Гамбургѣ.—
Требованія императора и Любека.—Конгрессы въ Бран-
денбургѣ, Любекѣ п Копенгагенѣ.—Второй и третій кон-
грессы въ Любекѣ.—Возвращеніе Хриетіапа II въ Нидер-
ланды.—Пребываніе его въ Ліеррѣ.—Смерть Изабеллы.—
Отношенія Христіана II къ императору. — Смерть .Мар-
гариты Нидерландской.—Марія, королева Венгерская.—
Насильственныя мѣры Христіана II, наборъ войскъ,
вторженіе въ Голландію, вооруженная диверсія противъ
Амстердама,—Отплытіе войскъ Христіана II въ Данію.-
Христіанъ II въ Норвегіи,—Рейхстагъ въ Осло. Приго-
товленія Фридриха къ войнѣ съ Христіаномъ И.—Отно-
шенія Фридриха къ Ганзейскимъ городамъ.—Собраніе въ
Вясмярѣ — Помощь Любека. — Переговоры Ганзейскихъ
городовъ съ Фридрихомъ I въ Неймюястерѣ. —Запрещеніе
Голландцамъ торговать на Балтійскомъ морѣ. — Пере-
говоры въ Копенгагенѣ.—Политика Фридриха 1.—Цѣли
Любека.— Постановленіе о стапеляхъ.—Договоръ 2-го мая
1532 между Любекомъ и Фридрихомъ. іИтгошенія Фри-
дриха къ Франціи, Швеціи и Нѣмецкимъ князьямъ.—
Съѣздъ въ Копенгагенѣ. — Затруднительное положеніе
Христіана П въ Норвегіи. — Переговоры его съ уполно-
моченными Фридриха.— Кнутъ Гюльденшерна.— Дого-
гп
СТР.
воръ иго съ Христіаномъ II.— Христіанъ II въ Копен-
гагенѣ.—Рѣшеніе его участи.—Заключеніе въ Зои дер-
бургѣ.— Оправданіе Фридриха. — Отношенія его къ Лю-
беку. Смерть Фридриха I.
ГЛАВА III..................................................439—5!.)
Любекъ въ первой половинѣ XVI вѣка,—Ольдепдорпъ.—
Маркъ Мейеръ. — Юргенъ Вулленвереръ. — Смерть Фри-
дриха Т,—Любекско-Пидерлвидскій вопросъ. — Внутреннее
состояніе Даніи. Христіанъ Ш и Іоаннъ.—Копенгаген-
скій рейхстагъ.—Вопросъ о наслѣдникѣ престола.—Рели-
гіозный вопросъ.—Утенгофъ и братья Раптцау. — Гол-
штинская политика.—Уніи Даніи съ Шлезвпгъ-Голштн-
ніей,—Рѣчь Вудлепвсвера па рейхстагѣ въ Копенгагенѣ. -
Пораженіе его.—Сближеніе съ Христіаномъ ГП.— Отно-
шенія къ Швеціи. — Возвращеніе Вулленвевера въ Лю-
бекъ.—Договоръ между Нидерландами. Даніей и Шлеа-
вигь-Голлітннісй въ Гентѣ.—Переговоры въ Гамбургѣ.—
Отъѣздъ Вулленвевера и:п> Гамбурга въ Любекъ,—Пере-
миріе Любека съ Нидерландами. Отношенія Любека къ
Франціи л Англіи. — Сближеніе Вѵлленвевера съ народ-
ной партіей въ Даніи. — Амброзій Богбиндерь и Юргенъ
Кокъ. — Хрнстофъ Ольденбургскій. - Попытки Вул.іенве-
вера противъ Швеціи. - Степъ Стуре.—Гойа. —Начало
гра<|>ской войны. —Договоръ Христофа съ Любекомъ.—
Христіанъ ГП Голштинскій.—Отплытіе Христофа въ
Данію.—Новый договоръ сго съ Любекомъ.—Осада Лю-
бека Христіаномъ III. — Политика нѣмецкихъ князей
въ графской войнѣ. — Саксеиъ Лауепбургъ. — Меклен-
бургъ —Померанія. — Пруссія.— Бранденбургъ. — Люпе-
бургъ.—Гессенъ.—Саксонія. —Гельдернъ.—Фрисландія,—
Переговоры о перемиріи. — Неудачи ихъ. — Любекъ и
остальные вендскіе города. —Переговоры Любека съ Аль-
брехтомъ Мекленбургскимъ, договоръ съ Дитмарсамн.—
Отношенія Любека къ Фридриху Саксонскому. Карлъ V,
Фердинандъ и Марія. — Нетвердость Нидерландской по-
литики.—Фридрихъ II ІІфальцекій.—Успѣхи Христофа
въ Зеландіи.—Избраніе Христіана III въ короли Даніи.—
Помощь Христіану Густава Вазы.—Новые переговоры
Любека съ Альбрехтомъ Мекленбургскимъ.—Внутреннія
смуты къ Любекѣ. — Переговоры о мирѣ съ Христіа-
номъ III,—Стокельедорфскій миръ.
ГЛАВА іу....................................................513-589
Второй періодъ графской войны.—Внутреннее состоя-
ніе Даніи.— Положеніе Христофа. - Его отношенія къ
Бургундскому двору. — Переговоры Любека съ Альбрех-
томъ и вендскими городами,—Союзники Христіана III. -
Военныя дѣйствія Іоанна І’аитцау. — Прибытіе Вуллон-
ве.нера въ Копенгагенъ. — Его инструкція. — Отпаденіе
дворянъ отъ Христофа.—Плѣнъ Мейера. Новые пере-
говоры съ Альбрехтомъ. — Начало сношеній Любека съ
Бургундскимъ дворомъ, Альбрехта съ Англіей. — Пере-
говоры Христіана Ш съ Англіей. Шотландіей, Нидер-
ландами и Нѣмецкими князьями. —Окончательная сдѣлка
Любека съ Альбрехтомъ; отплытіе его въ Копенгагенъ.—
Несогласія между Хркстофомъ и Альбрехтомъ.—Битвы
при Оксеибергѣ и М. Бельтѣ.—Разъединеніе Любека съ
остальными вендскими городами.—< Ниіі.чеІаЦ’ въ Люие-
бургѣ. — Буллеивеверъ и его значеніе въ исторіи Лю-
бека.—Его паденіе.—Возвращеніе Времса.—Первое Гам-
ѴТІІ
стг.
бургское собраніе. — Успѣхи Христіана Ш.— Второе
Гамбургское собраніе. — Гамбургскій миръ.--Значеніе
его. — Послѣдніе дни Вулленвевера. — Третій періодъ
графской войны.—Датская и императорская — пфальц-
ская война. — Альбрехтъ и Христофъ. — Нидерландское
правительство и Паріи. — Карлъ V и его отношенія къ
Фридриху Пфалт.цскому. — Ѳома Леодій. — Фердинандъ
Австрійскій в Фридрихъ Саксонскій. — Посредничество
Филиппа Гессенскаго.—Колебаніе Маріи.—Переписка ел
съ Карломъ V,—Вооруженіе Ппдердандъ. — Дипломати-
ческая дѣятельность Карла V.—Переговоры Христіана IІТ
съ ПІиалькальдепцамп. Франсуа п Генрихомъ ѴТП. —
Ходъ войны--Сдача Мальмв Христіану ПІ—Нападеніе
Христіана Ш на Нидерланды.-Договоръ Христіана ТН
съ Карломъ Гельдерпскимъ. —Дипломатическая дѣятель-
ность Фридриха П.— Паденіе Копенгагена.—Переговоры
въ Брюсселѣ. Гентѣ, Кельнѣ, Кпмііенѣ. — Новые планы
Фридриха II. — Неѵдача ихъ.--Возстаніе Смолапдцевъ
противъ Густава I. — Виды Карла I, Фридриха П и
Альбрехта па Шведскій престолъ,—Густавъ Ваза н Ган-
зейцы.—Договоръ Густава I съ Франсуа. - Шпейерскій
мирный договоръ.—Заключеніе.
Приложенія....................................................589—619
«Х'лоръ источниковъ и пособій.................................. 1— 43
ПРЕДИСЛОВІЕ.
Великое значеніе Балтійскаго моря вт, судьбѣ сѣверныхъ
государствъ несомнѣнно. Какъ Средиземное море было колы-
белью блеска и могущества южныхъ народовъ, такъ Бал-
тійское море-сѣверныхъ: оба воспитали, каждое по своему,
древнѣйшія и первостепенныя народности Европы
Большинство морей, далеко входящихъ въ материкъ, осо-
бенно Балтійское и Средиземное, принимая въ себя множество
рѣкъ, какъ бы самою природою предназначены быть разсад-
никами первоначальной культуры; у береговъ морей, устьевъ
болѣніяхъ рѣкъ мы находимъ первые зародыши человѣче-
скихъ обществъ; у приморскихъ жйтелей впервыс возникаетъ
торговля, а съ нею неразлученъ обмѣнъ мыслей и взглядовъ
на условія жизни. Послѣ этого неудивительно, что великія
открытія, имѣвшія всемірное значеніе въ исторіи, были
сдѣланы приморскими жителями, сильными предпріимчи-
востью и отвагою. Они увлекались сознаніемъ своихъ ду-
ховныхъ силъ, стремившихся одолѣть матерію, и постоянно
боролись со стихіей: отсюда ихъ физическая крѣпость, смѣ-
лость, отвага и стремленіе къ самостоятельности.
Моря, по своему значенію, далеко неравны между собою.
Преимущество, напримѣръ, Средиземнаго моря передъ Бал-
тійскимъ—очевидно: необыкновенная развитость береговой ли-
ніи, просторъ, выгодныя климатическія условія—все это на
сторонѣ Средиземнаго моря.
Балтійское море, уступая Средиземному въ пространствѣ,
въ климатическихъ условіяхъ, соединенное съ океаномъ уз-
кпми проливами, бурное, имѣетъ, однако, въ свою очередь
свои преимущества: входя далеко въ материкъ, оно принимаетъ
въ себя болѣе двухсотъ рѣкъ, которыя протекаютъ по странѣ
плодородной, заселенной трудолюбивымъ народомъ.
Значеніе Балтійскаго моря, какъ и Средиземнаго, глав-
нымъ образомъ, торговое; оно было прямымъ и единствен-
нымъ путемъ сообщенія и сближенія южныхъ п западныхъ
народовъ Европы съ сѣверными и восточными.
Уже съ конца XIV вѣка Балтійское море пріобрѣтаетъ
политическое значеніе: въ это время поднимается вопросъ о
«(іопііпіиш Магів ВаИісі». Съ той отдаленной поры, когда
отважные Финикіяне пускались въ Балтійское море за янта-
ремъ, п до настоящаго времени вопросъ о Балтійскомъ морѣ
никогда ие терялъ своего значенія. «Введеніе христіанства
въ прибалтійскихъ земляхъ, нѣмецкая колонизація, основаніе
Любека Генрихомъ Львомъ, начало, процвѣтаніе и паденіе
Гаизы, дѣятельное участіе другихъ государствъ въ торговыхъ •
дѣлахъ, центромъ которыхъ было Балтійское море, а затѣмъ
и участіе ихъ въ борьбѣ изъ-за «йотіпіищ Магіз ВаИісі» —
все это отдѣльные моменты въ развитіи того важнаго во-
проса, который, наконецъ, пашетъ себѣ рѣшеніе въ XVII сто-
лѣтіи.
Темою нашего изслѣдованія послужилъ тотъ періодъ борьбы
изъ-за преобладанія на Балтійскомъ морѣ, когда въ пей при-
няли участіе уніатскіе короли и восточная Ганза, съ Любе-
комъ во главѣ. Бороться приходилось ГанзѢ главнымъ обра-
зомъ съ Даніей, такъ какъ датскіе короли въ ХѴ-мъ и на-
чалѣ XVI вѣковъ сіе ]иге признаваемы были королями всего
скандинавскаго сѣвера. Швеція приняла дѣятельное участіе
въ этой борьбѣ только съ того времени, когда окончательно
отдѣлилась отъ Даніи и Норвегіи. Такимъ образомъ, пе-
ріодъ, нами избранный, обнимаетъ время отъ 1397 до 1544
года, когда окончилась борьба Ганзы съ скандинавскими го-
сударствами.
X!
Образованіе Ганзейскаго союза, исторія отдѣльныхъ го-
родовъ, въ немъ участвовавшихъ, вообще исторія южнаго по-
бережья Балтійскаго моря до конца XIV вѣка болѣе или ме-
нѣе извѣстна у пасъ въ русской исторической литературѣ
изъ такихъ почтенныхъ трудовъ, какъ труды Фортинскаго и
Бережкова; а потому мы считаемъ нужнымъ предпослать на-
шему изслѣдованію самый краткій обзоръ одной только исто-
ріи Даніи до смерти Вольдемара IV.
Близкіе по племенному родству, скандинавскіе наро-
ды рано уже стали во враждебныя отношенія другъ къ
другу. Походы шведскихъ викинговъ, обыкновенно, были
предпринимаемы на востокъ, въ Финляндію и къ устью
Невы; походы викинговъ датскихъ имѣли своею цѣлью юж-
ныя побережья Балтійскаго и Нѣмецкаго морей; норвежскіе
викинги направлялись къ сѣвернымъ берегамъ Шотландіи и
Островамъ Атлантическаго океана. Швеція и Данія, ранѣе
Норвегіи, были соединены подъ одною верховною властью.
Первымъ объединителемъ Даніи былъ король Гормъ, а объ-
единителемъ Швеціи—Иваръ. Съ паденіемъ викинговъ, когда
христіанство мало по малу стало распространяться по Скан-
динавскому сѣверу, національные интересы каждаго изъ
трехъ народовъ берутъ явный перевѣсъ ладъ интересами от-
дѣльныхъ личностей. Первое время,* послѣ утвержденія хри-
стіанства въ Даніи, ознаменовало было внутренними сму-
тами, враждою партій, частою смѣною королей.
XII и XIII вѣка, въ исторіи Даніи, это — славная эпоха
Вольдемаровъ, эпоха господства церковной іерархіи и рыцар-
ства. Вальдемаръ I, соединившись съ Генрихомъ Львомъ, гер-
цогомъ Саксонскимъ и Баварскимъ, остановилъ страшные
набѣги Славянъ па Данію. Германская нація, въ борьбѣ съ
Славянами, одержала верхъ, и Вальдемаръ завоевалъ островъ
Рюгенъ и часть Помераніи, а Генрихъ Левъ — весь Меклен-
бургъ.
Сынъ Вольдемара, Канутъ, завладѣлъ уже всею Номера-
XII
ніей и принялъ титулъ короля Даповь іі Славянъ. Этого
мало: вскорѣ земля Дптмарсовъ, Голштинія, а потомъ (въ по-
ловинѣ XIII вѣка) и все южное побережье Балтійскаго моря
признало надъ собою власть Датскихъ королей, Капута и
Вольдемара II. Канутъ п Вольдемаръ па этомъ не остановп-
лпсь; они направили свое оружіе на востокъ, противъ Эстовъ
и Ливовъ, въ надеждѣ подчинить себѣ Эстляндію, островъ
Эзель и даже Лифляпдію; но здѣсь интересы ихъ столкну-
лись съ интересами нѣмцевъ: нѣмцы, благодаря помощи ту-
земцевъ. осилили, и Вольдемаръ II попался въ плѣнъ. Съ его
паденіемъ окончился блестящій періодъ въ исторіи Даніи: те-
перь все южное и восточное побережья Балтійскаго моря были
въ рукахъ Нѣмцевъ.
Значеніе Даніи усиливается па южномъ побережьѣ Бал-
тійскаго моря только въ началѣ XIV вѣка, въ царствованіе
Эрика. Менвэда, мечтавшаго возстановить власть Даніи во
всей Славій и Нордальбингін. Онъ могъ надѣяться па успѣхъ,
такъ какъ въ то время въ прибалтійскихъ земляхъ происхо-
дили постоянныя смуты, и кто умѣлъ воспользоваться пмп,
тотъ лично выигрывалъ. Между князьями и городами суще-
ствовала взаимная зависть; города хотѣли освободиться изъ-
подъ власти князей, готовы были отдаться подъ покрови-
тельство какому нибудь’сильному королю, чтобы только не.
терпѣть огь произвола разныхъ мелкихъ князей. Любекъ
первый отдался подъ покровительство царствующаго лица,
Эрика Датскаго, въ надеждѣ на его помощь противъ Гол-
штинскихъ графовъ, и признавалъ надъ собою власть Эрика
въ продолженіе 10 лѣтъ, что, конечно, было гораздо легче
въ сравненіи съ зависимостью отъ Голштиніи. Любекъ за
одно съ Эрикомъ возсталъ противъ своихъ недавнихъ союз-
никовъ, въ чемъ и обнаружилось, что общей, національной
Политики у городовъ еще не было, а каждый городъ забо-
тился только о себѣ, только о своихъ интересахъ. Это, вмѣ-
стѣ съ натянутыми отношеніями прибалтійскихъ городовъ къ
XIII
Даніи, ла-вреліл задержало соединеніе всѣхъ ганзейскихъ го-
родовъ въ одинъ союзъ. Сказанному сейчасъ не противорѣ-
читъ то, что мы уже въ первой половинѣ XIV вѣка встрѣ-
чаемся съ выраженіемъ: «союзъ ганзейскихъ городовъ», что
обозначало, въ отношеніи городовъ, только единство ихъ тор-
говыхъ интересовъ. Ганзейскіе города составили дѣйствитель-
ный. крѣпко сформированный союзъ, нѣсколько позже, а
именно—во второй половинѣ XIV вѣка.
Время отъ 1319 до 1340 года считается періодовъ нѣ-
мецкаго вліянія въ Даніи. Дѣйствительно, королемъ былъ из-
бранъ Вольдемаръ Шлезвигскій *), за малолѣтствомъ котораго
управлялъ дѣлами государства Гергардъ Великій Голштинскій.
Послѣ Гергарда, который быль убитъ, на датскій престолъ
вступилъ Вальдемаръ IV. Онъ поднялъ національный духъ въ
Датскомъ пародѣ н подготовилъ великое дѣло Маргариты.
Успѣшно свергнувъ Голштинское иго. Вольдемаръ принялся
за выполненіе своихъ обширныхъ плановъ: онъ прежде всего
желалъ возвратить Даніи тѣ границы, въ какихъ она была
при Вольдемарѣ 11, затѣмъ мечталъ подчинить своему ски-
петру южную Швецію и Готландъ, чтобы, такимъ образомъ,
сдѣлаться единственнымъ обладателемъ Балтійскаго моря. Онъ
началъ сь того, что самовластно занялъ Шведскій островъ
Готландъ, благодаря своей столицѣ Впсбю игравшій очень
важную роль въ судьбѣ ганзейскихъ городовъ. Висбю былъ
главнымъ складочнымъ пунктомъ на Балтійскомъ морѣ, гла-
вой одной трети ганзейскаго союза. Шведскій король Маг-
нусъ. который въ началѣ своего царствованія такъ энергично
добивался создать для Швеціи естественную морскую границу
на югѣ: Балтійское море, Каттегатъ и Скагерракъ, —теперь,
вслѣдствіе внутреннихъ неурядицъ въ Швеціи, отдалъ Воль-
демару всю провинцію (’коие п равнодушію смотрѣлъ на за-
нятіе. Вольдемаромъ Готланда.
') Пн числу Вольдемаръ ІП. При ныть сосг.тп.теня была такъ
ъазыПаеода < СопяііСпп'о ДѴаЫегааііаза.».
Х1У
Какъ только ганзейскимъ городамъ сталъ извѣстенъ са-
мовольный поступокъ Вальдемара, они сообща стали дружно
готовиться къ войнѣ съ нимъ, послѣ чего запрещено было
торговать съ Даніей. (ГреЙфевальдскал конфедерація). За-
тѣвая войну съ Вальдсмаромъ, ганзейскіе города имѣли въ
виду не только отстоять Готландъ, но и сохранить свои при-
вилегіи въ южной Швеціи, гдѣ также укрѣпился Вальде-
маръ.
Первая война Вольдемара съ ГанзсЙцами окончилась со-
вершенною неудачею послѣднихъ.
Изъ второй войны они, однако, вышли полными побѣди-
телями. Еще до объявленія войны они въ числѣ 57-ми со-
брались въ Кельнѣ (19 ноября 1367 года), гдѣ заключили
между собою извѣстную въ исторіи Гаизы Кельнскую конфе-
дерацію противъ королей Даніи п Норвегіи. Рѣшено было
вовсе исключить изъ состава ганзейскихъ городовъ тотъ го-
родъ, который бы не пошелъ войною» противъ Вальдемара.
Города забыли, каждый, свои интересы, какъ это было
прежде, и проявили рѣдкую энергію и готовность всѣмъ по-
жертвоватъ. Оружіе подняли и вендскіе, и прусскіе, и ни-
дерландскіе города. Кельнская конфедерація положила основа-
ніе ганзейскому союзу; въ этой конфедераціи мы должны
искать начало средневѣковаго учрежденія »Гаизы ». Былъ со-
оруженъ большой ганзейскій флотъ; его появленіе на Бал-
тійскомъ морѣ сразу увѣнчалось успѣхомъ: палъ Копенга-
генъ, власть Ганзейцевь признала провинція Сйоне, острова
Мэнъ, Филистеръ и .Іаландъ. Въ 1369 году и Гсльзипг-
боргь перешелъ вь руки Ганзейцевь и ихъ союзниковъ.
Зундъ уже былъ въ совершенной власти Ганзейцевь: ихъ
силою было завоевано господство на Балтійскомъ морѣ.
Чувствуя невозможность борьбы съ соединенною запад-
ною и восточною Гапзою—Вальдемаръ IV бѣжалъ. Предста-
вители датскаго рейхсрата молили о мирѣ; Данія была раз-
дроблена: на островахъ упрочились Ганзейцы, па мате-
хг
рикѣ ихъ союзники. 24 мая 1370 года заключенъ былъ
знаменитый Стральзундскій миръ, но которому ганзейскіе
города, въ особенности же вендскіе, признаны были первою
морскою державою на Балтійскомъ морѣ. Ганзейскіе города
получили по условіямъ этого мира право на свободную тор-
говлю во всѣхъ трехъ Скандинавскихъ королевствахъ, имъ
дарованы новыя привилегіи, а старыя подтверждены. Какъ
залогъ прочности мира, города получили во временное вла-
дѣніе всѣ важнѣйшія крѣпости въ южной Швеціи, что также
обезпечивало ихъ господство надъ Зундомъ. Въ продолженіе
15-ти лѣтъ города могли пользоваться двумя третями всѣхъ
доходовъ с'ь слѣдующихъ городовъ: Сканэръ, Фальстербо,
Мальма и Гельзингборгъ. Наконецъ и самый датскій престолъ
сталъ зависѣть отъ Гайзейцевъ, такъ какъ, по одному пункту
Стральзундскаго мира, никто не могъ быть избранъ въ ко-
роли Даніи безъ предварительнаго па то согласія Ганзейскихъ
городовъ.
Съ Стральзундскимъ миромъ начинается новая эпоха въ
исторіи развитіи Ганзейскихъ городовъ, эпоха ихъ полутора-
вѣковаго господства па Балтійскомъ морѣ, эпоха ихъ самой
блестящей поры, причемъ скандинавскія королевства были въ
полной власти Ганзейскихъ городовъ. Время отъ 1370 г. до
начала XV вѣка было въ исторіи Гапзы какъ бы време-
немъ отдыха: ГапзеЙцы не вмѣшивались уже въ судьбу
Скандинавскихъ государствъ, а наблюдали только за сохра-
неніемъ своихъ привилегій. По между ними и Скандинав-
скими королевствами снова началась борьба, лишь только
послѣдніе оправились и стали посягать па права и привилегіи
Ганзейцевъ. Результатъ этой борьбы совершенно обратенъ
результату Стральзундскаго мира, такъ какъ въ концѣ
борьбы пала Гапза, а верхъ одержали Скандинавскіе короли.
Этотъ нами избранный періодъ войны изъ-за преоблада-
нія па Балтійскомъ морѣ (1397—1544)—періодъ сложный и,
вмѣстѣ съ тѣмъ, очень запутанный: масса фактовъ равняется
XVI
массѣ источниковъ. О трудности изученія такого періода мы
уже не говоримъ: это попятно само-собою. Но не можемъ не
замѣтить, что и самое изложеніе его крайне трудно. Иногда
мы позволяли себѣ отступленія, уклонялись отъ темы нашего
изслѣдованія; но это оказывалось необходимымъ для уясне-
нія хода событій. Возьмемъ, напримѣръ, частыя перемѣны
въ политикѣ враждующихъ сторонъ — Даніи и Гаизы: пе-
ремѣны этп требовадн объясненія, освѣщенія, нлн, что то-
же, отступленій.
Въ борьбѣ изъ-за преобладанія па Балтійскомъ морѣ,
кромѣ Даніи и Гаизы, принимали дѣятельное участіе и дру-
гія государства, п другіе города. При изученіи предмета на-
стоящаго изслѣдованія, мы не могли оставить безъ вниманія
исторіи этихъ послѣднихъ; ознакомившись съ ней пришлось
нѣчто изъ пея, въ видѣ эпизодовъ, внести въ исторію борьбы
Даніи съ Ганзой.
Сознаемся, что ваше изслѣдованіе далеко отъ того, ка-
кимъ бы мы желали его видѣть; но такова уже судьба вся-
каго начинающаго.
Въ заключеніе не можемъ не выразить приэиатеіьноЙ
благодарности членамъ историко-филологическаго факультета,
руководству п совѣтамъ которыхъ мы много обязаны при
составленіи настоящаго труда.
ГЛАВА 1.
Чрезъ соединеніе Кальмарскою уніей въ концѣ XIV вѣка
трехъ Скандинавскихъ государствъ возникла обширнѣйшая въ
Западной Европѣ держава: равной ей по пространству не было.
Границы ея на востокъ простирались отъ устьевъ Невы до
Норвежскаго укрѣпленія Вардегусъ, на югъ до рѣки Лидера:
Норвегіи кромѣ того принадлежали пе только Исландія, «Іе-
рейскіе, Шетландскіе п Оркадскіе острова, по также колонія
на Гренландіи и Баффинова земля. Пространство Скандинавскихъ
государствъ простиралось до 21,000 квадратныхъ миль '). Число
жителей не соотвѣтствовало пространству и достигало всего до
1’/± милліоновъ -). Не только большая часть Норвегіи, но и
вся сѣверная Швеція была почти не населена; только ближе
къ Балтійскому морю населеніе становилось гуще. Наибольшее
число жителей приходилось на Данію, а именно: здѣсь на
пространствѣ въ 15 разъ меньшемъ, чѣмъ пространство
Скандинавскаго полуострова (1250 квадр. миль), жителей было
столько же, сколько въ Швеціи и Норвегіи вмѣстѣ:—обстоя-
тельство первостепенной важности для пониманія преобладающей
іюли Даніи въ продолженіе всей исторіи Уніи.
Границей Даніи въ XV вѣкѣ па югѣ служила рѣка Эйдеръ,
на сѣверѣ межа, еще и теперь отдѣляющая Сконе, Блекингъ
и Галландъ (Зкйпе. Паііапсі, Віекіпрг,) отъ остальныхъ провинцій
средней Швеціи.
Главныя области Даніи въ эпоху Уніи были.
1) Южная Ютландія (8блйег .Тиііапй), ипаче герцогство
Шлезвигъ. Населеніе здѣсь было смѣшанное, состоявшее изъ
Нѣмцевъ и Датчанъ; Фрисландцы кромѣ того жили на остро-
’) 81уНе, Вкапйіпаѵіеп; введеніе, 1.
2) Егаіеѵ—Вгоппііц* Маг^геске о§г Каітагикіопепк (>гпп41аед*е1эе.
ЮѳЬепкаѵп. 1882, р. 359.
2
вахъ и низменностяхъ Шлезвига. Вся южная Ютландія распа-
далась на нѣсколько отдѣльныхъ земель, какъ Сѣверная Фрис-
ландія, земля между Эйдеромъ и Шлеей (81іеп), и т. д.
2) Сѣверная Ютландія, занимавшая почти половину всего
Датскаго королевства.
3) Фюненъ или феонія съ близъ лежащими Лангеландомъ
и Фильтромъ.
4) Зеландія; втоть островъ игралъ первенствующую роль
во всей исторіи Даніи и служилъ постояннымъ мѣстопребы-
ваніемъ Датскихъ королей. Долгое время Зелапдія по имѣла
пн точнаго раздѣленія на провинціи, ни точно опредѣленнаго
центра: политическая географія ея подвергалась большимъ и
частымъ перемѣнамъ. Въ эпоху Уніи Зеландія была раздѣлена
на нѣсколько большихъ и малыхъ леновъ, владѣтелями кото-
рыхъ были свѣтскіе и духовные феодалы; а нѣкоѣорые управ-
лялись королевскими чиновниками.
5) С'коне (Бкапе, 8копе). Изъ-за этой провинціи было много
кровопролитныхъ воіінъ между7 Даніей, Швеціей и Ганзейскими
городами.
О) Боргупдегольмъ, нынѣ Борнгольмъ. Положеніе этого
острова въ концѣ среднихъ вѣковъ было совершенно свое-
образно. Принадлежа Даніи, онъ управлялся .Лундскимъ архі-
епископомъ, какъ самостоятельнымъ владѣльцемъ. Населеніе,
разбросанное по всему острову, занималось по преимуществу
рыбною ловлею; для этой же цѣди сюда пріѣзжали и Ганзейцы,
имѣвшіе здѣсь свои складочныя мѣста.
7) Блекннгъ. Его границы простирались въ XV вѣкѣ нѣ-
сколько дальше на сѣверъ и западъ, чѣмъ теперь.
8) Галландъ. Эта провинція Даніи раньше принадлежала
Швеціи и служила причиною частыхъ войнъ между Швеціей
и Даніей.
Швеція (Зѵегіке, послѣ упіп на Датскій ладъ Зѵегі^е). Ея
западныя границы съ Норвегіей былп почти ткже, что и
теперь. Восточныя границы съ Россіей впервые были точно
указаны въ Нотебургскомт. мирномъ трактатѣ 1323 года ’);
’) Подробности о границахъ Россія съ Швеціей, см. 8іуЙе, выше-
прпведенпое сочиненіе и ІіуііЬетк—Зѵегв'ев Ттатіег те<1 бгаттапйе
Макіег. I, 434—514.
3
а на сѣверо-западъ онѣ пе были точно опредѣлены-, въ дого-
ворѣ было сказано: отъ рѣки Петайоки на сѣверъ въ море,
Кайногафь; впослѣдствіи за крайній пунктъ считалось устье
рѣки Варангера, къ югу отъ Вардегуса. Далѣе граница шла
по УІаансэльке, водораздѣльной линіи между сѣверной частью
Ботническаго залива и Бѣлымъ моремъ, по озерамъ Оравесси
и Пурувессп, ’) затѣмъ вдоль средней части Вуоксы до ея по-
ворота на сѣверо-востокъ, по Систербеку или Сестрѣ, впа-
дающей въ Финскій заливъ сѣвернѣе Кронштадта. Однимъ сло-
вомъ линія, проведенная отъ Кронштадта до Вардегуса, и со-
ставляла бы границу тогдашней Швеціи съ Россіей.
Главныя провинціи Швеціи были:
1) Вестерготландъ, по объему нѣсколько больше нынѣшней
провинціи того же названія.
2) Вермслапдъ- нынѣтпяя Карлштатская провинція.
3) Смоландъ. Это болѣе географическое, чѣмъ администра-
тивное названіе, такъ какъ Смоландъ заключаетъ множество
маленькихъ городовъ п округовъ, которые при возникновеніи
общаго названія Смоландъ еще не сгруппировались въ большія
общины, а остались раздѣленными между двумя различными
. Іагманскими Округами.
4) Остерготландъ.
5) Эландъ. Это была почти самостоятельная провинція какъ
по управленію, такъ и по законамъ своимъ: въ церковномъ
отношеніи Эландъ зависѣлъ отъ Липкзпипгскаго епископства.
6) Судерманналандъ, пыпѣ Сэдсрманландъ.
7) Нерикэ.—-Самая западная часть Швеціи.
8) Вестмапналандь; главный городъ Вестеросъ.
9) Долины, Дала—Гундаре.
10) Упландъ—общее названіе трехъ областей, соединенныхъ
въ одну въ копцѣ XIII вѣка.
11) Норрландъ.
12) Остерландъ—нынѣшная Финляндія.
13) Готландъ.
Норвегія, первоначально Норегръ,со времени уніи «Когтей—
*) Это пе ояера въ настоящемъ смыслѣ слова, а литпт. части Саймепа;
по величинѣ своей и по массѣ воды они называются озерами.
4
занимала сравнительно большую территорію, чѣмъ теперь. Глав-
ные окрута Норвегіи были:
1) Викенсъ; 2) Боргатиягъ; 3) Осло; 4) Упплавдъ; 5) Ту-
пебергъ; 6) Сквдасисла; 7) Ставангеръ; 8) Бергенъ или Гула-
тингъ: 9) Трондьэмъ: 10) Ьмтелапдъ; 11) Галоголапдъ ’).
Соединеніе этихъ трехъ королевствъ въ рукахъ одной жен-
щины, въ высшей степени замѣчательной, какъ по уму и энер-
гіи, такъ и по политической мудрости и опытности своей, воз-
будило въ Европѣ не малое удивленіе. Маргарита жила въ
концѣ XIV и началѣ XV вѣка, когда элементы, недовольные
средневѣковыми порядками, стали уже обнаруживаться сильнѣе
и ярче. Королевская власть мало по малу начинаетъ крѣпнуть.
Феодализмъ становится безсильнымъ, чтобы служить преградою
новому вѣянію, поудившему Людовика XI, Фердинанда Като-
лика, Генриха VIII, Вольдемара IV. Но мало препятствій приш-
лось преодолѣть Маргаритѣ, чтобы достичь своей завѣтной
цѣди; сильный Мекленбургскій домъ былъ ея соперникомъ.
Вальдемаръ IV не оставилъ послѣ себя наслѣдниковъ; онъ
имѣлъ двухъ дочерей, Ингеборгу и Маргариту. Сынъ Инге-
борги и Генриха Мекленбургскаго — Альбрехтъ, явился пер-
вымъ претендентомъ па Датскій престолъ, а сынъ Маргариты
и Гакона Норвежскаго юный Олафъ—вторымъ. Мекленбург-
скій домъ уже около двухъ десятилѣтій держался в-ь Швеціи,
такъ что съ вступленіемъ на Датскій престолъ Альбрехта,
племянника Альбрехта Шведскаго * 2), Мекленбургскій домъ
очень усилился бы.
Сторонникомъ Мекленбургскаго претендента былъ Импера-
торъ Карлъ IV и Саксенъ Люпебургъ 3), а въ союзѣ съ Мар-
гаритою (въ ея рукахъ тогда уже была вся сѣверная поли-
тика) находились герцоги Померанскіе и, что весьма важно,
Ганзейскіе города *).
’) Ѵікеп, ВогрШпк, Ояіо, Ирріаікі ТппяЬегк, ЗШаяузІа, Зіаѵап^ег,
Вегкеп-(.тц1аі.1ііп&, Тйгошііііет, Іаетиіаий. Наіо&аіаші.
2) Альбрехтъ Мекленбургскій. женатый на Евопміл, сестрѣ Магнуса
Шведскаго, имѣлъ двухъ сыновей. Альбрехта, съ 1363 года избраннаго
на Шведскій престолъ, и Генриха, женатаго на Ингеборгѣ; Генрихъ
имѣлъ сына Альбрехта.
3) 8пЬт, т. 14, стр. 13.
*) 8н1іт, т. 14. стр. 243.
5
Оба претендента старались привлечь на свою сторону Ган-
зейскіе города обѣщаніями новыхъ привилегій. Ганзѣ же было
важно, чтобы на щюстолѣ Датскомъ былъ король, который
не могъ бы умалить ихъ значенія на Балтійскомъ морѣ. По-
□тому-то избраніе Олафа было для нихъ болѣе желательнымъ,
чѣмъ избраніе Альбрехта, съ которымъ были въ союзѣ Бран-
денбургскіе и Голштинскіе князья. Если бы этимъ князьямъ
удалось получить вліяніе въ Даніи и Швеціи, то Ганзейскимъ
городамъ пришлось бы имѣть дѣло съ очень опасными вра-
гами. Такимъ образомъ города не были прямо за Олафа, но
абсолютно противъ избранія Альбрехта '). Маргарита успѣла
склонить на свою сторону Ганзейскіе города пожалованіемъ
имъ разныхъ привилегій, такъ что избраніе встрѣчено безъ
всякаго съ ихъ стороны протеста -). Маргаритѣ оставалось
еще склонить и Швецію на свою сторону. Тамъ царствовалъ
Альбрехтъ Мекленбургскій, ближайшимъ союзникомъ котораго
былъ Маркграфъ Бранденбургскій—Іодокъ. Успѣху Маргариты
въ Швеціи очень много помогло недовольство шведскаго дво-
рянства своимъ королемъ. Дворянство обратилось за помощью
къ Маргаритѣ, которая только этого и ждала. Общими силами
имъ удалось сбросить иноземное иго *), самъ Альбрехтъ Мек-
ленбургскій былъ взять Маргаритою въ плѣнъ 4). Это случи-
лось въ то время, когда Маргарита послѣ смерти Олафа 4) въ
1387 году была избрана правительницей всѣхъ трехъ Сканди-
’) См. о наслѣдственныхъ спорахъ послѣ смерти Вальдехара IV со-
чиненіе Наггу-Вешске: І)іе Напвезійіііе, Гійпешатк пп<1 Хогѵге&еп ѵоп
1369 — 1376.
2) НиігГеІсі, Ш, 13 и далѣе.
•) Подробности о войнѣ Маргариты съ Альбрехтомъ находятся у
Кіъіеѵ, Маг^гейгев НівЮгіа, 165 и далѣе; въ хроникѣ Корнера, стр.
1158 и далѣе война съ Альбрехтомъ изложена запутанно и невѣрно, о
чемъ смотри изслѣдованіе Эрелева въ Нініогізк Тісікнкгін. з& 1882 годъ.
*) Веішаг, 345. І)е Ковіпк ѵогіон <іеп нігіі; ке ч’агі кеГапееп пііі
<1еп Ііегеп, <іе Ііігѵог Ьепоіпеі иіпі, шпіе аііепг <1аі шіЬ ет ир ііеп ѵеійе.
лая, аве <іе еп чесіі ѵіоеп.
') Оеішаг, 340. Впіпп, т. 14, стр. 166; Месседій, Зсошііа Піизігаіа,
III, 361, ХП, 206, утверждаетъ, что Олафъ палъ ло наущенію Марга-
риты; по Меесеній—врагъ Даніи, такъ что его наговоры па Маргариту
не заслуживаютъ вниманія тѣмъ болѣе, что не основываются на досто-
вѣрныхъ источникахъ.
6
навскихъ государствъ. Въ исходѣ 1389 года вся Швеція, кромѣ
города Стокгольма, уже была подъ властью Маргариты.
Мекленбургская партія обращалась за помощью и къ Ган-
зейскимъ городамъ и къ Тевтонскому ордену, но безуспѣшно.
Въ Ганзейскомъ союзѣ начались внутреннія смуты, Орденъ за-
держивали отъ активнаго участія въ сѣверной политикѣ отно-
шенія его къ Польшѣ и столкновенія съ Архіепископомъ Риж-
скимъ (который обращался сь жалобою къ Маргаритѣ). Два
вендскихъ города помогали еще державшемуся Стокгольму;
это были Ростокъ и Висмаръ *). Они захватывали датскіе ко-
рабли на Балтійскомъ морѣ и подвозили Стокгольму съѣстные
припасы — виктуаліи, откуда и названіе ихъ ѴііаІіепЬгікіѳг—
братья Виктуаліи пли Виталіи *). Вредъ который они прино-
сили торговлѣ —былъ очень значителенъ. Съ 1392 года опи
распространились по всему Балтійскому морю. Къ Виталіямъ
присоединились пираты, смѣлые искатели приключеній, бѣжав-
шіе изъ Германіи. Предводителями всѣхъ этихъ морскихъ раз-
бойниковъ были Мекленбургскіе дворяне. Цѣль ихъ была осво-
бодить Альбрехта, изъ плѣна и поддерживать оборону Сток-
гольма. Появленіе виктуаліевъ побудило Ганзейскіе города, вт.
особенности Любекъ, искать прекращенія войны. Они предло-
жили Маргаритѣ свое посредничество. Переговоры о мирѣ
окончились лѣтомъ 1395 года; Альбрехтъ освобождался изъ
плѣна съ условіемъ, что если онъ въ продолженіе 3-хъ лѣтъ
не войдетъ въ соглашеніе съ Маргаритой, то или снова воз-
’) ВеГшаг, 353. Корнеръ, 1164 с.ітгапгой', І.ііЬ. СЬг., I, 493 и 494.
2) О нихъ есть спеціальное сочиненіе Фохта, Ѵоіці.—Піе Ѵііаіівп
ВгіШег, Вапшег’в НівЪогізсЬея ТавсІіепЬпеІі. Вескег, II, 311 и далѣе, а
затѣмъ 8іуйе, Егвіеѵ и другіе. Веііааг говоритъ : Іп <1еіпе8п1ѵеп іаге
ѵагр зік іокатепіе еп віпгіов ѵоік ѵап шепіиег іе^еп, ѵап Ьоѵеішіеп,
ѵап Ъог&йГеп иіе ѵеіеп віейеп, ѵап аіиріішіеп, ѵап Ъитеп, ишіе Ьеѣеи
вік ѵііаііеп Ьгіміег. 8е зргекеп, ве моШеп Іееп ир <1е копіпкіііппеп ѵап
Зепеіпагкеп іо Ьиіре <Іете копіп^Ье ѵап вѵиегіеп, <іеп зе кеѵапиеп,
епе Іоз Ню гійеийе. ишіе зе пешапЛе пеіпеп зеоіеіеп посЬ Ьегоѵеп, «ишіег
<іе іяг віегке<іеп сіе кошп^Ьіппеп іпіі §;п4е есШег тіі Ьиіре. 8о Ь«1го-
ѵесіе.п зе Іеіііег сіе дапвеп вее ишіе аііе коркніе, ишіе гоѵе<1еп Ьеісіе.
ирре ѵгипі: ишіе ѵіапЙе, аіво <1аі сіе всопеасЬе геіэе чѵагі песЫвііевДО*
ноі (Іге іааг; йагитте иав іи <іеп іагеп сіе кагіпк ѵпі <1иіе. Сравни
Раішіап-Мііііег: ОЬвегѵаІіопея егіііею сіе і’оейеге іпіег Вапіят, Ниесіаиі
еі Могілекіаіп аизріеіів Маг^агеСае Ве^іи» ісіо. Наипіа», 1840 р. 25.
вратится въ плѣнъ, или дастъ за себя выкупъ въ 60,000 се
ребр. марокъ пли возвратить Маргаритѣ городъ Стокгольмъ,
который на это время передается семи Ганзейскимъ городамъ
Любеку, Сгральзунду, Грейфсвальду, Торну, Эльбипгу, Дан-
цигу и Ревелю, которые поручились въ точности исполненій
договора. Кромѣ того Альбрехтъ долженъ былъ отказаться
отъ всякихъ претензій па Шведскій престолъ ').
Маргарита отлично знала, что Альбрехтъ не въ состояніи
былъ выплатить 60,000 марокъ, поэтому Стокгольмъ перехо-
дилъ въ руки Гавзейцевъ; но прошествіи 3-хъ лѣтъ Альбрехтъ
и не думалъ отказываться отъ своихъ претензій на Шведскій
престолъ, а потому, согласно договору, Гапзейцы въ 1398 го-
ду передали городъ Стокгольмъ Маргаритѣ -).
Теперь уже Маргарита не настаивала па формальною,
отреченіи Альбрехта: еп нечего было больше опасаться ого.
Главное вниманіе Маргариты было постоянно обращаемо
па то, чтобы создать крѣпкую монархическую власть. Сынъ
ея рано умеръ, такъ что теперь ей надо было позаботиться о
наслѣдникѣ своихъ королевствъ. Вниманіе ея обращено было
на ближайшаго родственника, Эрика, князя Померанскаго, внука
ея сестры Ипгеборгп *). Эрикъ былъ сынъ Братислава МП,
герцога Померанскаго.—Померанія въ тб время состояла изъ
множества мелкихъ наслѣдственныхъ владѣній. Вратис.тавъ
') Веішаг, 368.
*) Мегленій, XII, 216, основываясь па прусской хроникѣ (?), увѣ-
ряетъ, что гавяейцы сами хотѣли заплатить Маргаритѣ 60,000 марокъ,
чтобы остаться владѣтелями Стокгольма, и отсюда подчинить собѣ всю
Швецію. Но ничего подобнаго въ источникахъ мы не нашли.
’) Генрихъ Мекленбургскій Ипгеборга, дочь Вольдемара IV.
АІЬгееЬс. Епіешіа. Магія — Ѵагіівіаѵ VII Померанскій.
Эрикъ.
Егіспе Оіаі говоритъ, что первоначальное имя его пе Эрикъ, а другое,
которое ряяно передается. 8е4 Іюс пои егаі пошеп е.ііі8 іп Ьаргізтаге
йаіліт: іііеппі епіт фіісіат ѵосапіз Гиегіі Вгі^ІвІаІ, раіег аиіеш
•‘.Іик ЛѴаІЛешагин. А)у аиіеш дінхі ііісіиз сяі Нопгісив, ппсіе ассеріиз а
Веціпа, апіедват іпсірегеі ге^паге, ѵосаіиз езі іп Оасіа Ііепгісіі \Ѵа1-
«іетагмп.
Аііі сіісипі поп еиш, 8«1 раітет в|йз ѵосаіит Непгісит, циі
іпогіио геде ХѴаІіеіпаго, піпИиш ри?паЬа< рго ге^по Васі<е оЫіпеп.Іо,
Іісеі Маг^агеія ргаеѵаіпегіі еі еит ехсіияегіі, стр. 149.
ь
быль не богатый князь; владѣнія его лежали къ востоку отъ
Одера и Свины; столицею былъ городъ Столпе ’). Вратиславъ
постоянно нуждался въ деньгахъ и обращался за помощью то
къ Польшѣ, то къ нѣмецкому ордену въ Пруссіи; часто же
онъ обращался и къ ремеслу морскихъ разбойниковъ, за что
и заслужилъ у потомства названіе «ргоѣ гоѵег».
Онъ согласился на предложеніе Маргариты и выслалъ въ
Данію своего сына Эрика. Юный Эрикъ былъ представленъ
норвежскому рагу, который присягнулъ ему, какъ будущему
королю, наслѣднику Маргариты. Въ Даніи также согласились
признать Эрика наслѣдникомъ Маргариты, въ Швеніи же приз-
наніе сопряжено было съ цѣлымъ рядомъ затрудненій. Здѣсь
многія области были въ рукахъ датчанъ. Только желаніе со-
вершенно освободиться отъ Мекленбургскаго вліянія побудило
наконецъ Шведскую аристократію согласиться на то, на что
Датскій и Норвежскій рейхсратъ дали уже свое согласіе. Эти
событія относятся къ 1396 году *). Такимъ образомъ уже въ
1396 году всѣ три скандинавскія государства были фактиче-
ски соединены подъ одной властью. Соединеніе произошло безо
всякаго вмѣшательства Прибалтійскихъ городовъ и князей ').
Весною 1397 года Маргарита созвала въ Кальмаръ всѣхъ
дворянъ 3-хъ скандинавскихъ королевствъ. Опа хотѣла облечь
въ юридическую форму то, что уже существовало фактически 4).
Собраніе было блестящее 4). Духовные и свѣтскіе вельможи,
Етхіеѵ, АІаі'іпеМіе, 197.
2) ІІеЦнаг, 372 Маг&геге Іееі іір аііе сіге гіке егег низѵег йосіііеі'
вопе, <1е ёп «опе ѵѵа» Де» ЬеіІокЬсп ѵап ротегеп. (Іетп ее ѵоіе ігііеѵеп
ЬаЗсіе Даі гіке Го попѵе^Цеп аііепеп.
а) Это опровергаютъ Любекскіе хроникеры, говорящіе, что все дѣла-
лось въ Скандинавскихъ государствахъ стараніями Любека и другихъ
Вендскихъ городовъ; такое ааявлевіе, ни на чемъ пе осповаппое, не
имѣетъ исторической цѣпы; замѣчаніе Гольберга (БИшвсѣе Кеісііьіиыо-
гіе, I, 482), что <еіп ^ейег БсІшЪепг гейег »еіпег Хаііои <1ав ХѴогЬ, >
остается совершенно справедливымъ. Егісиз Оіаі. 149 Наес ге&іпа Сапіае
сеІеЪгіші» ехііііі арші 1)апов, пѣ еат аеыітепі иапсГат еі сапопіга-
ііопе (іщшші, арші вѵесоа ѵего рпшог ргойтсііввіто «іі^на іпГегпо.
Ваішіап-Мйііег, Оішегѵаііопе», 31. <І)иш сіе ге^е сарііѵо (т. с. АІЬгесЫ»)
ІіЬегапсіо аеіипі еяі, ігіа ге&па дат ге ѵега з'ипсіа аррагепі.
4) Раішіап-Мпііег, іЬісі. 31.
г’) ГЬіЗеш 42.
9
члены королевскаго совѣта изъ Даніи, Норвегіи и Швеціи
собрались для приданія большей законности уже совершивше-
муся факту. Данія имѣла наибольшее число представителей
сравнительно съ другими королевствами: почти весь Датскій
рейхсратъ быть налицо. Представителей отъ иностранныхъ
королевствъ и Ганзейскихъ городовъ не было вовсе. 17 іюля
Эрикъ Померанскія былъ коронованъ Лундскимъ и Увсаль-
скимъ архіепископами тройною короною сѣверныхъ коро-
левствъ. Послѣ коронаціи болѣе мѣсяца продолжались перего-
воры объ условіяхъ Уніи. Только 20 Іюля составленъ былъ
актъ Кальмарской Уніи *); онъ состоитъ всего изъ 9 пунктовъ.
Въ предисловіи къ акту говорится, что, такъ какъ каждое
изъ трехъ королевствъ признало Эрика своимъ королемъ, я онъ
коронованъ со всей подобающей торжественностью, то рѣшено
между этими королевствами, хранить неразрывный миръ. Эрикъ
Померанскій долженъ быть единственнымъ королемъ всѣхъ
трехъ королевствъ. Если у короля будутъ сыновья, то одинъ
изъ нихъ наслѣдуетъ корону, а другіе получаютъ земельныя
владѣнія; въ случаѣ же бездѣтной смерти Эрика, королемъ бу-
детъ тогъ, кого государственные мужи изберутъ съ общаго
согласія.
Второй пунктъ договора обязывалъ всѣ три королевства
взаимною помощью: если одному изъ союзныхъ королевствъ
будетъ объявлена война, то остальныя должны всѣми силами
помогать ему.
Третіи пунктъ обязываетъ короля управлять въ каждомъ
изъ трехъ королевствъ согласно мѣстнымъ законамъ; никакого
закона или права нельзя было переносить изъ одной страны
въ другую.
*) НоІЪегу, съ свойственнымъ его языку остроуміемъ говоритъ о
Кальмарской уиіи, <ве все золото, что блеститъ,» см. его Вапіксііе Кеісіів
Нівіогіе, I, 481. 8и1іт 14 кпига, 409. Конечная цѣль, которую стара-
ется юказать Раішіап-Мііііег, та, что «Ппіо, чиаіп ѵосапг Саішагіепаеш,
поп ипо <1іе, ипа асйопе риЫіса регі'ееіа е&і. Ех геЬиа рег ріитев аипов
цевііб еі а^ііаііз яепніпі ешегвіг, іое<1П8цие пиііа. аЛЬис )еце капсііиш
соштишЬив зепаіишп сопвиІІаііопіЬив, сотіпині ге^е сгеаіо, аі иоп соп*
ништаіит, ге ѵега іатев расіит евзе аррагеТ. Аррагеі еііат, ге^іиалі
дат іііііс аЬ іпіііо Ьеііі аѵесісі соияііішп Гоекіегів геаііз, йгті еі регреіпі
ііпег текла раи^епсіі Гоѵівве. 42.
10
По четвертому пункту опредѣлялось, что какъ только ко-
роль или его чиновники въ случаѣ войны потребуютъ помощи
отъ населенія того или другого королевства, то таковая должна
быть тотчасъ же доставлена.
Пятый пунктъ. Внутренніе безпорядки и распри должны
умолкнуть; каждый человѣкъ, высокаго или низкаго званія,
долженъ довольствоваться своимъ правомъ и никого не при-
тѣснять; всѣ же должны повиноваться королю.
Шестой пунктъ. Подвергнутый опалѣ въ одномъ королев-
ствѣ не долженъ быть терпимъ и въ другомъ.
Седьмой пунктъ. Король получаетъ право вести переговоры
съ иноземными князьями и городами, въ какомъ бы королевствѣ
онъ не былъ, заключать договоры отъ липа всѣхъ трехъ ко-
ролевствъ сообща съ тѣми совѣтниками, которые находятся
при королѣ, по нѣсколько изъ каждаго королевства.
Восьмой пунктъ—обязывалъ строго исполнять всѣ пункты
заключенной Уніи, на пользу всѣхъ трехъ королевствъ.
Въ послѣднемъ пунктѣ предоставляется Маргаритѣ право
пользоваться всѣми землями, которыя ей дарованы въ Швеціи.
Даніи и Норвегіи; а по смерти ея ати земли снова переходятъ
къ коронѣ ').
*) См. Кальмарскую Унію 1397 года въ « АагяЬегеіпіпдег і’га <1еі.
Копдеііцт Пеііеітсагсіііѵ» 2 часть, стр. 28; а также въ <Куе Папвке
Мадаиіп», 1794 г., томъ III. Здѣсь ученый Тгеьсііоѵѵ, напечаталъ актъ
Кальмарской уніи съ оригинала. До XVI вѣка пи одинъ шведскій ис-
торикъ не упоминаетъ объ актѣ Кальмарской уніи 1397 года. Нізіл-
гіодгаріп яѵесі, дпі апіе нжепіиш Лесішиш яехсит всгірзеге, ипіопет
пдепогит Саітагію ап. 1397 сзае расіаіи отпіпо ідпогаиі (Р. МИПег, 88).
Детхаръ и его продолжатели также пе знали акта уніи и о Кальмар-
скомъ собраніи пе упоминаютъ. Корнеръ и Кравцъ также. Въ первый же
рань актъ Кальмарской уніи былъ напечатанъ датчаниномъ Витфель-
домъ по второй части его хроники. Про Витфельда Палудапъ Мюллеръ
говоритъ: НпіѣТеИіив рго іпоге впо шіиогет, чиат сеѣегі сіио ыііі.огея.
ассигаііопет іп ІіѢегіа ^сіепНіе аііѣііпііі, пес Ііпдиа исгіЪепйіцие гаііопе
д-епиіпа аегѵаіін, педпе ехіегпя Іііегагпт сопііііопв «іевіігіріа. Затѣмъ
во второй ралъ Гадорфъ напечаталъ этотъ актъ во II части стр. 58.
О внѣшней формѣ оригинала тотъ же Па.туданъ Мюллеръ говоритъ:
8сгірпо зппі Іііегае іп радіи» аііега ріадпіае сѣаічасеае пяіиіі аіпЬіІпв,
цпае відпіи іехіигае іпДІСіз сагеі. СЬатТа агіішс заіік іпіедга, ІНегяе
спісріе ні^Ііа Ьщия аеѵі еіпиіеашіік ехегсііасо іапіиш поп ошпеа ІейтЬііея
випі. Магріпе іпіегіоге ѵезЫдіа (іесепі відіііогшп сета ѵігйіі сѣагіае іш-
11
Актъ кальмарской Уніи не имѣлъ полной законной силы,
потому что не былъ скрѣпленъ достаточнымъ числомъ подпи-
сей, не былъ, какъ выражались, ратифпковапъ. Изъ 17 со-
вѣтниковъ только 10 приложили свои печати. На актѣ
ргезвогиш ехіаиі, циогиш ишеп Іга?шеіііа реграиса ииііаъ иипс іпві?-
піиш вресіев ехіііЬепі. Яі?і11а а<ігп<м1иіп сопі’иве сііагіае ішргезза ііішіаш
Гевііпаііопет тапііевіе ргойипі; Гегііит. сщив ѵевІі?іа регзрісиа, пиіів
ѵего Іга?шеиІа зирегзипі, не шаг?іиі циійеш, зеі іраіз Іііегатиш огсііпіЬин
ііа ішргеквиіп Гиіі, иі всгіріа отпіпо оссиііаіа ві?111о іпіе?га ѵіііегі пои
ро&вепі; диіп егіат фііпіит ес вехіит еі версітпт иппт вирег аіівгит
ііа ішргевва Гиівзе ѵезіі?іа іосепі, иі ііішііііа Іапіитшойо ѵеі тіпог
віп?и1опіш рагв аррагегеі. еізі ваіів та?пит тагріпів нрагіит ѵасииш
вирегегаі. 8і?і11ів ваііет чиаіиоічіссіш шатко ѵаоиие ыпіесегаі, пес ша?па
сига орив іпегаі, иі отпіЬи* зеріецсівсіт Іезііит іи Іііегіз иотіпагогит
ні?і11ів зраііцт вийісе.геі.
Истину его словъ мы можемъ провѣрить, какъ только у пасъ бу-
детъ подъ руками 11 томъ Еу<ІЪег?’а, Тгаііёе <1е Іа 8пМе, гдѣ въ при-
ложеніи помѣщенъ фотографическій снимокъ съ оригинала.
Вотъ девять параграфовъ Кальмарской уніи:
Еіігзі аі івѵ исаіе гіііьае ііігу гікеп ііаіие СІіеппе копіи? зот <ег
копіи? Егіс 4 ііапз 1іі'<1а?кж ос вісікеп еніппеііся! Всиіе ІІійае Ііігу
гікеп еп копіи? Ііаі’пе ос еу йеге оиег аііе гкгу гікеп, зно аі гікеп
акіге аі зсіііаз шеег, аш ?іпі1і кіі, зійііап еііег ІІіеппе коиіп?хепв Ііі'-
йа?кж всаі еп копіи? оиег аі іЬгу гікеп неііжз ос Іакея ос еу Йеге,
ос всаі ео?іе еі гікеі еп копіи? іакае аііег ѵѵе1?Ьае Ііег еЛег іѵіап теі
іиІЬоіІісІі заіпіііукке ос епйгесііі а 11 и- ікгу??е гікеп®. ?ііиег ос ?п«11і
ІІіеппе копіи? вбп, еііег ііют еііег Ііапот копите еп воп еііег Йеге,
Іка веаі еп Ш копіи? ѵгеіішз ос іакаа оиег аі Ііігу гікеп, ос еу йеге,
іііе апйге Ьгбііпте іѵогіііе теі аппеі Ііегясар Ье.іепіе ос Ьеіііепкіе ,і гі-
кеп, ос «ібіге, от Ііап Ііют І'ааг, іЬа ?оге іЬег ош еі'іег ІІіу нот 1а?кеп
НІ 5ѴІ8СГ, ос ]о еп ай копіп?хзовег, от ?п<11і ѵѵіі, аі Іііа поксп ііі юг,
аі Ііпаве Ікгу гікеп Ііапот ѵгеіііе ос Ііап ЬШ'пе копіи? ос еу йеге, вот
і'оге ег васЬі. кап ос копіп?еп Ьапііоа ГгаіаІІе, іііеі ?ш!Ь ГогЪупйке,
аі ІЬа гікевепз гаіік?еиеге ос тсп еп аппеп >ѵе1і<е ос іак», іѣеп Ыют
?и<1Ь ?іі~ііег ііі пайііе, Ніег іііе еііег іііепе Ьевію яаітѵіі ос Іке игіШ і'ог
?ий1і пеііві ос акеіііхі ос гікеп пуііеві ч’іегж шеі еп пві аашіігесііі аііе
іЬгу??е Икеи», ос аі еп?іп віск Ііег атоі веііег еііег аппеі І <1га?1іег
ніап вот і'оге всгеі’піі віаг. Ос всиііе аііе ііігу копіп?хгікеп ,і еп ваішігеіі
ос кегііеѣ Ыіі'ие ос \ѵшгее, «по аі еп?іе еі аса! вісіг ігап Іііеі аппеі 4га?Ье
шеі покеп (лпеіігесі еііег аупйгап, ѵггап Ііиаі Іііеі епж и'ра ?аг епіісіі
шеі ог1о?к еііег теі ашіге ^ТІепвсЬе шаиие аііекіап, іііеі всаі ііют \ѵра
?а аііе ііігу ос киогі іЬега аппеі Ьеііеіреііскі ніепе шеі аі сгозсар ос аі
тасѣі, ііюс аио аі Ііиогі гікеі Ъіііиег мгіііі зуп 1а?іі ос пеі ос копіп?еп
еііег Иіу Ііапот Ьог аі ІіаГие. Егаішіеіев всаі копіп?еп віугю ое. гаЛі* теі
віі гіке ,і Оаптагс от іі'ѵв ос іе»се1а?к ос Йош, еііег ІІіу вот гкег жг 1а?1і
ОС гжі ОС копіи? ж?кег ос Ъбг аі ?огж. зио ос ,і Яиегіке ос ,і Ь*ог?кѳ еііег
12
была надпись: «такъ было говнрено въ Кальмарѣ». Предпо-
лагалось переписать актъ на пергаментѣ; но этого не было
сдѣлано. Такимъ образомъ юридической силы актъ не имѣлъ,
и долженъ быть разсматриваемъ, какъ компромисъ между
іііег® іаріі ос теі ос копіпр ікег аіркег ос Ьог аі &8пе, ос йга^кез епріп
Іарк еііег тюі іѵі ай ееі гікеі ос хѵі ) аппеі, іке ікег еу Гог каіше
хѵагіі Іорк еііег пеі, ѵіап копіпреп ос ІпіогС гікеі Ыіітіе ѵѵііііі Іарк
ос гіеі 8ош Гоге ег засі ос кпогі Ы1Г аі Ъііі'ие. Каи іііеі ос «по ѵѵоггка
аі а покеі еі ай іківве гіке огіоріі еііег ІпвгвеуоШ іѵра віупег, кпіікеі
еі ікоггао Ікеі ІіеІгТ кап лѵогіііе. іка зсиіе іііе атіге Глѵ гіксп, паг
копіпдеп еііег капа ешкііхпіе.п ѵра капз иереп ііюпі ііі яіц-ііег, шеі піаскі
ос аі ігозсар ікеі гікеі ііі Ьіеір ос іѵеі’рке котше, Ііпагі Ікот \ѵоН1іег
ііі засі, епіісіі ііі іапй еііег \ѵаіп, ос всаі кпогі ег гікеі іііеі аппеі
ііі кіеіре коттае ос іѵягае вот ікег Ііі Ъійг іѵіап аіі агсі, ікос зио аі
Ііпог еі гікеі еііег Ьаіііс Іѵ іііеі епіе ііі Іііеір котте, іка ясаі таи з
еііег. гікеі ікот теі ьрізап ос козі ос Гоіікег ай гікезепз етЪіігшеп
ікега ПдіІіогГ Гогеве ос Іивгіп?, ос зсірВ, аі Іашіеі ос аітиркеп еу і'ог-
ііегиеі чѵогікег. еп от ікоггѳе ікіепівіо Іоп, вса<Ше ос Гепхеі еііег ап-
пеі, Іііеі впо ііі гбгіг, іііег зіошіе копіпреп ікот Гоге, ое еу гікезепз
етЬКгтеп еііег аітп&ке ікег от диеііж еііег а іаіее ікеп Іііік. ос іііег
гікеп аі еііег покеі іііегж огіоріі а віугіег ай цтіепзс кюг, іка ясаі
яіек іііег еп§іп теі кіеірепеіке гаке еііег хѵегріпе, аі кап епріп ікі-
зепізі ріісііріі <ег хѵіап ііі зуі еркіі Іатіетіеге, іііеі каі'иот ѵгі аііе
опег дііиеі ос затікусі, аі еп іѵог.е всаі іііеп аппеп кіеіре ос йіі »ке
і кійікеі гіке ікеі птік рогв Гог іііеп вепкі, аі аі ііігу гікеп ®гю пѵѵ
ос «’оіТІіе зсиіе іѵшіег еп копіпк ос кете ое Ыіі'пж епв вот еі гіке.
Н«ег теі зсиіе. аііе і’еусіке ос ім'іеіігссііі, зот шеііот гікеп кег ііі аіі'
Іоп^е іогіісікпие Іутгв іѵагіі ІіаГпе, шеіііег Іе^ея ос аіііге. тег >ѵрраз
еііег ’лр (ігацкен ос аіііге тег еі гіке огіо^ке ѵра ікеі аппеі ос еп&іе
ікеі лѵр ііга^кс, Іііег огіо^к еііег гѵзіетуе та аі? котте, іѵіап Ыіі'пе
аііе вот ееі гіке іѵтіег еп копіп^ вот Гоге ег засі, ос всаі Ііпог таи
Ьі5(»кег ос Іа^ке.г иісііі г®1 ос Іа^к ЫіГие ос зіек пб^ке 1а<1е ,і Іа^к ос
«еі, <>с теі еп^іп іІёіІіГеуіікс еііег аппеи \ѵг®і еііег кіі^ктоіі покеп
ікеп аппеп іогііи-укке еііег ѵСоггаіш ікеп, ікег тішігзв і'огіше. іѵілп
аііе всиіе гдаікез ри<ік ос ѵ»ог кегга копіп^еп ос аііе віотіе Ііапв ЪисПі
еііег іііу вот Ііі Ьог, ое капз сткііхтвп, іке кап ііі зеііег ѵра зуте
\ѵерпе, ос гіеіе оиег Ікот, зот кег ашоі Ьгуііе. ЛѴогікег ос покеп )
покеі гікеі Ггі<1к1<<« еііег Ьіііоркег еііег Согіісікою'г аппеі гіке і'ог зуп
ггеііе Іігиі, ііія всаі кап впо іѵеі з ікеі еше гіке ікага Ігііікібв зот )
іііеі ашіпе, ос зсаі Ііапот епріп кеуце еііег і'огзиагяе, «іап киог кап
ц'огікег а Іаііеікег ос а кеіткег, ікег зсаі тап оиег ііапот гіеіт
еЛег іку вот кап Ьгиі каіиег ос гіеіеп ііі зіркег. Ііет от иокпв
<іеуііііпреп еііег гегешіе іѵогіке ѵреііке еііег от іаііі теі Гнетеіке
кегг® еііег зігеіікег еііег гіютв Ъшік ііі \ѵг>г Ііе.те копіре.п, ,і киіікеі
гіке кап ска «г зіеііііег, Іка каі'ие кап ос капз гаіік, ікс іка шег
«гае зіе<1<іе, ]о покга ай' кпогі гікеі, іііез таскі, кпаі кап ос іке іііег
13
Маргаритою и дворянами трехъ королевствъ. Маргарита
была очень довольна, этимъ *), такъ какъ въ набросанномъ
на скоро актѣ Уніи наслѣдственность сѣверной короны не
была твердо установлена, чего именно она и добивалась; за-
тѣмъ всѣ три королевства обязывались взаимнымъ оборонн-
ый рбге ос епДе м'ра ііііззе і.Ьгу гіказ ѵгертю, кпаі ^пікеііхі ос. ккеіііхт
ос пуііеііхі жг ііі іѵог ііегга копікепз ос ікізве ікгу гікез ра^п. Ііепі всаі
таи аі ікізве іогзегейіе віукке ос аггіеіе зио рііге ,ос Іюісіе вот іоге.
зегеі'иеі віаг ос ікот зио мт ікуДке ос тепж, аі іііеі іѵагііііег ртііі ііі
ІіеДкег ос іѵог когтя копіпреп ос гікеп ііі рарп ос роіію ос ігіДк, ос
аі киог 1«1е зіек пСі^ке ,і Іасіі ос гіеі, ос м-оіт ікеі зио аі. покеіі ѵ.оіт.
вот Ііег атоі іѵіІДе рііі-е, аі а)Іе іке аЙГ Ікізве гіке Іііеіре \ѵог Ьегга
копіпрси ос Іонія етЬіігтеп, вот кап іііег ііі зеііег,теі роііі іго ос аі
таскі ікеі я г зіугае ос ікег Ьиег аі гзеііе, еГгег іііу зот гші аег ос
іііег іѵмікег Ъог. ГгашДеІея всаі ѵог Гги Згогпіир Маг^геіж віуга ос
ЪеяіДіае, гаДке ос ЪекоІДе .1 Ііеппе ІШарІіе іѵІііпДгіі шеі аі копіпрхіісіі
гаеі саріе іѵпДеіі іакеі еЙег кеппе ѵіірке аіі іііеі вот кеппе іаДкег ос
Ііеапе зііп Ііеппе іѵпіе ос раі'ие з ікоте Ііі'иепііе 1УГ ос _і ікоте іез-
іатепі, ос зио Япегіке кеппе шогркепраие ос яппеі, ікеі гікевепз теп
.І Виегіке ІіаГие теі кеппе оиег спа? йі-гвркеі ос затіііусі аі Іпѵп ЬекоІДе
всаі, зио «$ кеппе шогркепрапе і Хогрііе ос іііеі кеппо ксте копіпр
Накоп ос кеппе зоп копіпр ОІеЙ кеппе ікеі мпі ос ріГиеі каріе Ъоіке
3 ікогге ІііиепДе Іій ос ,) ікоггее іезіатпепі, ос еі тирііеіісі іазіатепі
аі ргіііж еііег віек ос ікеі аі ЬоІДе. Ііюс зио аі Іапсіеп ас зіоііеп котте
іреп і'гі.) ос іѵткеиогеп ііі копіпреп, паг Іпѵп <1ог. іѵіап зиа іпапре
ржпіпре ос коІ7. яот Іім'п тирііеііса Ьогі ріГиег зуі гезіатепі, вош
Гогр ег васі, яй' ікеііа Гпімсгеіпе зот Ьоппе жг Ъоіко д-ійіеЬ ос мчи.
аі ікеі яіаіііекі ос і’азі Ыііиег ос кокіев, ос Ііпаі Іпѵп каіисг аііе гейію
ііі Гогеп і'гаіі зіек апііѵопкеі еііег ріГиеі еііег Ьогі рпіііеі еііег іепі ,і
ікізве ііігу копіпрхгіке ,і риііх кеЗкег ос кеппе мепе ос ікіепеге, аі ікеі
ос Ыііиег зіасііскі ос Газі еііег іііу зот і.ііе.і ег ріогі, ос аі копіпреп
ос гікевепз теп ікізве ііігу копіпрхНке іііеіре кеппе Ікеііа Гогзсі-ейк-
аі Ъеяііііж ос Ьскокіе ос Ьсзкувпе ос м-сгрке ос аі Ііеупт ,і роік его ,і
кеппе ІіЙарке іѵіпп агсі, от ікеі пбік рбгз. чѵіііе ос покіте кеппе .)
ікізве ЕогзсгеРіе зіукке хѵі'оітаеіае еііег Ііеппе Ііег } атоі аі рЯге агркае
еііег іііікігж покпе тойш, іііа ѵгіііе ) з роік іго піеі аі тасііі. •И'іете
кеппе іііег ,і Ъекеіреііке аі всіре Ііеппе гіеі оиег іііот зот ікеі роге.
ос іѵппе м'і Ііеппе аі Іпѵп ша іакж ршііі ііі кіеір ос ікот кеппе Іііеіре
пііріпе аі віа ікег птоі ос ч-еіркж зіе.к м'і’опгіі.
*) Гогіаязе апіет гесііпя віаіиепіішп. расіа сопѵепіа геріпае пои ііа
ех апіто іііізяе, иі шиііит Де іакпіів гаіів еі іігтія сопйсіепДіз сигагеі.
РаІиДап МіПІег, 52; далѣе стр. 101. Регвиазппі какео, ГоеДпз Саіта-
гіепне пес риЫісіз Іііегія гаііз сі іігтія сопвірпаіит, печпе аі ііпепі
Декііит регйисіит езве: геріпат расіа Саітагіае сопѵепіа поп отпіа
ргоЪаззе сгеДегет.
14
тельнымъ союзомъ, а не наступательнымъ, что также не обѣ-
щало прочности заключенной Уніи. При дворѣ также не при-
давали законной силы заключенной Уиіи; о ней даже не упо-
минаютъ въ сношеніяхъ съ иностранными державами Мар-
гарита болѣе и не добивалась юридическаго признанія совер-
шившагося соединенія трехъ королевствъ. Главное управленіе
въ соединенныхъ королевствахъ принадлежало до конца жизни
Маргаритѣ. Дѣятельность ея была направлена къ усиленію
монархической власти, поэтому она не упускала случая, по
возможности уменьшать значеніе дворянъ. Опа дѣйствительно
и достигла ослабленія ихъ, чему всего болѣе способствовали
внѣшнія условія г).
Между прочимъ, доказательствомъ стремленія Маргариты
сосредоточить всю власть въ рукахъ короля, служить тотъ
фактъ, что по смерти двухъ верховныхъ сановниковъ, Дроста
и Марека Даніи а), зги должности уже не были замѣщены
новыми лицами, а оставлены вакантными. Въ сильной власти
датскаго короля Маргарита видѣла единственную гарантію
прочности Уніи. Вся тяжесть центральнаго управленія лежала
на королѣ и его датскихъ совѣтникахъ. Шведы и норвежцы
вовсе не принимали участія въ правленіи; Швеція и Норвегія
дѣлались какъ бы провинціями Даніи: изъ Даніи Маргарита
правила Норвегіей; при помощи датчанъ опа управляла и
Швеціей. Большинство должностей въ Норвегіи и Швеціи
’) Еіъіеѵ, Маг^гебіе, 234.
*) Ниіаёісі, ІІІ, 217. Главнѣйшихъ дворянскихъ фамилій пъ Даніи
было три: Абнлъдгаарде, Беггере и Лимбеккс; и вотъ составилась та-
кая поговорка, основанная па игрѣ словъ: *МагцагеіЬе зкнііе лкінЫе
АЪеІеіі, ьгетше Вескеп осѣ Ъгуііе Вецегіг».
’) Верховными должностными лицами въ Скандинавскомъ гс^’дар-
ствѣ были издавна < Дрость— Гігоѣніеп и Марекъ—Магзксв;» первона-
чально это были придворныя должности, «(ігозіеп» названіе однознача-
щее латинскому «Зарііег,» нѣмецкому «Тпісіівеяв*. Марекъ былъ
верховный шталмейстеръ; затѣмъ эти чисто придворныя должности об-
ратились въ государственныя. Марекъ сталъ первымъ военнымъ лицомъ,
а Дрость первымъ лицомъ въ финансовыхъ и судебныхъ дѣлахъ и за-
вѣдова.тъ всѣми дѣлами па время отсутствія короля, такъ что Марекъ
былъ главою дворянства, какъ сословія, на которомъ лежала военная
обязанность. Дрость былъ представителемъ рата. Етъіеѵ, 246.
15
были замѣщены датчанами '); Маргарита хотѣла подавить
всякую самостоятельность шведовъ и норвежцевъ и дать пере-
вѣсъ Даніи 2). Она значитъ, шла совершенно въ разрѣзъ съ
Кальмарскимъ актомъ, гдѣ было предположено сохранять пол-
нѣйшее равенство между тремя народами, датчанами, шведами
и норвежцами. Такимъ образомъ политика Маргариты относи-
тельно 5 ніи не имѣетъ національнаго, скандинавскаго харак-
тера, а напротивъ, имѣетъ характеръ датскій *). «Стремленія
ея, говоритъ Эрслевъ, не были національными, а скорѣе всего
соціальными». «Внутреннее спокойствіе и порядокъ, соединен-
ный съ внѣшней независимостью — вотъ что стремилась дать
своимъ подданнымъ Маргарита». О средствахъ къ этому было
сказано выше. Монархическая власть должна была дать странѣ
тотъ внутренній миръ, который невозможенъ былъ при ари-
стократическомъ правленіи. Въ Швеціи аристократія была
всего сильнѣе 4), здѣсь-то ей и готовился сильный ударъ.
Въ Даніи королевская власть покоилась на самомъ твер-
домъ основаніи, чего не было въ Швеціи; — поэтому-то вся
Унія пріобрѣла съ самаго начала характеръ датской супре-
матіи.
Остановимся теперь на внѣшней политикѣ скандинавскихъ
государствъ въ началѣ XV вѣка 5).
Вслѣдствіе постоянныхъ войнъ между государями юго-
западной Европы и тѣхъ безконечныхъ смутъ, которыя па-
рили внутри самой Германской Имперіи, не могло быть и
рѣчи о какихъ-либо прочно установленныхъ международныхъ
отношеніяхъ. Скандинавскій скверъ принималъ весьма незна-
чительное участіе въ нихъ. Съ папою, .духовнымъ главою за-
пада, Маргарита была въ очень дружественныхъ отношеніяхъ;
платя римской куріи извѣстное количество денегъ, она по.ту-
’) Си. объ этомъ Егвіеѵ, ГѴ главу II книги, стр. 249 и далѣе.
2) Риѳмованная хроника по илданію Гадорфа, I, стр. 169. 8Меп
Кркеі ктп ІІІ Игоіпіпеіппе Ъаіііа, орраеііз аіет гке вѵепкке н-ашіа,
ПМіІйпйзке йн^о аіі Ъапсі ок яіоіі, ок иіѵапзке Іічііов еу піѣап Гог вроН;
Ноп ЬаЛе віііап ійкеіі^а і еіпа аскі; Аі внйпяке акиііе аіеігік котте
ііі таскс.
’) Еіъіеѵ, 290.
*) НаттегісЬ—Баптагк шніег <1е попНвке Кі^ега Гогмііпр’, I, 36.
г’) См. объ втомъ 5 книгу у Эрслева.
16
чала право назначать лицъ на вакантныя духовныя должно-
сти но своему усмотрѣнію.
Во время великаго раскола въ католической церкви, насту-
пившаго вскорѣ по окончательномъ утвержденіи Маргариты
правительницей трехъ скандинавскихъ государствъ, Данія дер-
жала сторону римскихъ папъ, Урбана VI и его преемниковъ;
яти даровали Маргаритѣ одно право за другимъ. Маргарита
даже сама имѣла намѣреніе посѣтить Римъ. Въ послѣдніе годы
ея царствованія расположеніе и уступчивость папъ стали еще
значительнѣе въ виду тѣхъ неурядицъ въ католической цер-
кви, которыя обнаружились съ открытіемъ Базельскаго собора.
Отношенія Маргариты къ римскому императору не имѣли
большаго значенія.
Когда императоръ Вячеславъ для поднятія своей власти
вздумалъ созвать большой рейхстагъ^ то онъ пригласилъ и
Маргариту
Послѣ сверженія Вячеслава отношенія измѣнились.
Съ преемникомъ Рупрехга — Сигизмундомъ установились
отношенія болѣе тѣсныя, такъ какъ Сигизмундъ, будучи пле-
мянникомъ Братислава VII Померанскаго, приходился Эрику
родственникомъ.
Ближайшій сосѣдъ Маргариты, король польскій, не ладив-
шій съ прусскимъ орденомъ, предлагалъ Маргаритѣ заключить
съ нимъ оборонительный и наступательный союзъ, но без-
успѣшно.
Византійскій императоръ Мануилъ Палэологъ (съ 1391 г.),
во время своего пребыванія въ Парижѣ, сносился съ Марга-
ритою, ища въ пей союзника для войны противъ турокъ, по
также не имѣлъ успѣха.
Нѣсколько сложнѣе были отношенія съ Англіей, особенно
послѣ сверженія Ричарда и вступленія па престолъ Генриха IV
Ланкастерскаго. Составленъ былъ планъ двойнаго брачнаго
союза датскаго короля Эрика съ англійскою принцессою, Фи-
липпою, п 14-лѣтняго нрипца Уэльскаго съ Екатериною, се-
строю Эрика. Со стороны Генриха были сдѣланы предложе-
нія, которыя Маргаритою не могли быть приняты. Генрихъ
’) Егяіеѵ. 261.
желалъ, чтобы па мучай бездѣтной смерти Эрика королемъ
скандинавскихъ государствъ былъ избранъ одинъ изъ сыновей
Уэльскаго принца и Екатерины, и чтобы Маргарита заклю-
чила съ нимъ союзъ противъ Франціи. Маргарита со свой-
ственною ей осторожностью отклонила союзъ, который при-
несъ бы пользу одной Англіи. Бракъ Эрика съ Филиппою со-
стоялся, а второй бракъ Екатерины съ принцемъ Уэль-
скимъ пѣтъ ').
Важнѣе для насъ разсмотрѣть отношенія Маргариты къ
ганзейскимъ городамъ.
Послѣ успѣшной войны съ Альбрехтовтъ, Маргарита въ
1398 году подтвердила всѣ тѣ торговыя привилегіи, кото-
рыми ганзейскіе города пользовались раньше. Подтвержденіе
это было совершено на собраніи въ Копенгагенѣ. Здѣсь же
былъ поднятъ вопросъ и о морскихъ разбойникахъ. Марга-
рита желала заключить съ городами наступательный и оборо-
нительный союзъ противъ шіхъ; уполномоченные отъ горо-
довъ пе согласились па это, такъ что вся тяжесть послѣдней
войны съ Виталіями пала па долю одной Маргариты і 2 *). Вес-
ною 1399 года на Балтійскомъ морѣ уже не было вовсе Ви-
таліевъ: плаваніе по морю стало безопасно ’).
29 сентября 1399 года, Маргарита заключила миръ съ
Ростокомъ и Висмаромъ, которые еще держали сторону ея
противниковъ. Въ балтійской политикѣ оставался неразрѣшен-
нымъ еще вопросъ о Готландѣ 4). Когда гроссмейстеръ прус-
скій Конрадъ Юнглнгенъ — вырвалъ изъ рукъ Виталіевъ
островъ Готландъ и самовольно присвоилъ его, то онъ неми-
нуемо долженъ былъ придти въ столкновеніе съ Маргаритою,
претензіи которой на владѣніе Готландомъ были и древнѣе,
и законнѣе 4), чѣмъ претензіи Мекленбургскихъ герцоговъ;
*) Екатерина вышла за младшаго сына императора Рупрехта, герцога
и пфальцграфа Генриха.
4) Напзегесевве, ѵ. Корршапи, IV, п. 503 1 и 5, 504-5, 507,
513, 517.
*) Ніуйе. 11, XI и далѣе.
*) Объ втомъ вопросѣ лучшія страницы находятся у Зіуйе, II.
XXVI—ХІА’ІИ.
5) Письмо Конрада фонъ Юнѣингена къ королю Альбрехту, Н. В.
V. 71: АЪіг ишЪ <іая Іапі Сгосіапі, Йо хѵеііе аіе ехп пушащіе стсп, пп<і
2
5 '<*'Д40 Х / 7
/
ч‘‘ •-гЬ.оНьіИ Ч
Ап I
18
изъ нихъ Альбрехтъ, въ качествѣ шведскаго короля, заложить
Готландъ гроссмейстеру прусскому за 10,000 нобелей '). Гросс-
мейстеръ, чтобы придать больше законности своему захвату,
взялъ Готландъ, какъ бы въ залогъ. Черезъ это дѣло еще
больше запуталось. Конрадъ соглашался признать господство
Маргариты надъ Готландомъ только въ томъ случаѣ, если
она заплатитъ ему 10,000 нобелей, за которые Альбрехтъ
уступилъ островъ въ его владѣніе; дѣло о Готландѣ продол-
жалось три года 2). Наконецъ въ 1407 году, когда умеръ
Конрадъ фонъ-Ювгипгенъ, и гроссмейстеромъ сталъ брать его
Ульрихъ, въ Гельзингборгѣ въ іюнѣ состоялось соглашеніе съ
Эрикомъ и Маргаритою съ одной стороны,-Пруссіей—съ дру-
гой. Готландъ возвращался Даніи, а гроссмейстеръ получилъ
9,000 нобелей Результатъ дорого стоившихъ споровъ изъ-
за Готланда, такимъ образомъ, былъ какъ нельзя болѣе благо-
пріятенъ для Даніи. Попытка ордена занять сильный пунктъ
на Балтійскомъ морѣ неудалась, и Маргарита уничтожила един-
ственную политическую выгоду, которую одинъ изъ нѣмецкихъ
прибалтійскихъ князей могъ бы пріобрѣсти въ первое время
Уніи.
Маргарита лишила ганзейскіе города п прибалтійскихъ нѣ-
мецкихъ князей всякаго политическаго вліянія въ Даніи, опа
самостоятельно соединила три скандинавскія государства подъ
своею властью, поставила дѣло такъ, что и внутри государ-
ства ганзейцы потеряли свое политическое значеніе. Вся по-
литика ганзейскихъ городовъ преслѣдовала одну цѣль; миръ
па Балтійскомъ морѣ, безпрепятственность торговли на немъ
и въ государствахъ сѣверо-восточной Европы. Въ самомъ
Любекѣ, между тѣмъ, начались народныя движенія; Любекъ,
кромѣ того, находился въ постоянныхъ столкновеніяхъ съ со-
кргісІіС, аіх <1іе нееіе шасіпеи 4іе ЬегісЬѣиідее сіег ѣгеіИеіі еимгетв агеГаи-
рпвяез, ііо мгеге іьцеііпікг іи <1ег Ъегісктиіще, <іан ісхіісіі рап ьиігіе
іііе <ігеу уог, <1іе піеіо Ьешипрі мипіеп. Ііаігіеп ѵоп віеіеп ппсі копіей,
4аь ісгІісЬ іеіі иЙ’ <1іе сяеіі іппекаіьѳ, ші«і 4ая ніе кои гесііі ІіеКе синій
Іашіе боііапі, аііеіпе ез іг ѵѵеге пііі цптвін аЬ§е4гиіі^еп.
’) Въ 1398 году; ЗіуЙе, И. XXVI.
2) Акты касательно войпы изъ за Готланда, сх. въ 5 томѣ Нап-
^агесевке, пзд. Коипмапомъ.
*) Н. Н. V, 324 и далѣе, а также стр. 407 и далѣе. Ниій’еііі, ІІІ 180.
19
сѣдними нѣмецкими князьями, такъ, въ первыя годы X V' вѣка,
Любекъ былъ во враждѣ съ герцогомъ Мекленбургскимъ, нѣ-
сколько позже съ Бальтазаромъ Вендскимъ. Всѣ подобныя
распри происходили вслѣдствіе желаніи князей уменьшить зна-
ченіе пцюдовъ ’).
Какихъ-нибудь обширныхъ плановъ объ исключи тельномъ
господствѣ на Балтійскомъ морѣ теперь ужъ пикто не созда-
валъ; въ балтійской политикѣ настало затишье.
Отношенія Маргариты къ городамъ не могли быть вполнѣ
дружественными. Маргарита строго слѣдила за тѣмъ, чтобы
города не злоупотребляли своими привилегіями и самовольно
ихъ пе расширяли. Она достигла весьма важнаго результата
тѣмъ, что возвратила Даніи провинцію Сконе, которая съ
1370 года была въ рукахъ ганзепцевъ. Она еіце боялась упо-
требить мѣры болѣе энергичныя, хотя было ясно, что сильная
королевская власть и свободные ганзейскіе города—два взаимно
себя исключающія понятія; одно не могло существовать ря-
домъ съ другимъ 2).
Города получили подтвержденіе всѣхъ своихъ привилегій,
но могли ли они надѣяться, что эти привилегіи «никогда пе
нарушатся, напримѣръ: если нѣмецкіе купцы прибудутъ въ
Сконе для рыбной ловли, или если ихъ корабли пристанутъ
къ берегамъ Даніи»? Конечно, нѣтъ. Они чувствовали, что
*) См. хронику Вн.тлебрандтя; 1400. Тп еЬеп (ііевеш Эаііге мЛге іііе
Нниіі: ЫіЬеск Ь;і1<1 веЬг ѵегГаІІеп івіі (Іет Непюке іп МескіепЬиг^, ѵѵе&еп
<1ов пе.пеп (тгаЬепв, <1ег оѣлнѵеЬпіег шаззеп ѵоп (іег ЕІЬе Ііег ргетасѣг
ногйеп. Вепп сіег копіи ѵегіап^іе, <1авз (ІегвеІЬе (іагсіі зеіп Ьаші "іп&е,
пп<1 ѵѵ’ОІІІе аізо сііо (теуе ГаЬгі апі воІсЬеш ЛѴаявег пісііі ѵеггіаііеп.
Да, ев кат апсіі аПЬегеН во хѵеіі, <1азв таи ги ЬйЪеск Кгіе^ев-Ѵоіск
ѵтагЬ, и’екЬея <іеп Мескіепііпг^егп ₽₽гпе іп <ііе Наяге тѵоіііе. АПсіп,
ешііісіі \ѵаг(1 іііе 8асЬв йеппосіі іп (іег Ойіе ѵегеіісйеп, ішіелі еіп Тііеіі
(Іез УгаЬсп-ХоіІез >1еш Копіей яи&евіашіеп мипіе.
Гпі Зіезе геіі Ііаііеп аисіі <ііе ЬііЬсскег еіпеп Геіші ап (Іет Ептеп
ги ХѴеіаіеіі, ВаШіавет, ѵгеісііег іп <1іе іііезі^е ЬаіиіЛѴеІіге. Гіеі, <Ъи> ОоіТ
ЛѴізІоІіе аЬЬгаипТе, иші ѵог <1епі Виг^-Тіиле <1аз Ѵіеііе тге&іііеЬ. Г)аз
{гіп^ ііпп йахшпаі гѵаг ипуегосйеп Ъіп; аііеіп, аіз ег іш і'оі^ешіеп
Даііге нгівйет каш, \ѵаг<1 ег, \ѵіе \ѵіг Ьа1<1 Ііогеп ѵеггіеп, пасѣ Ѵекііепвт.
вшріап^еп.
а) Сюковлниъ въ «Запискахъ о Валлійскомъ морѣ,> Спб. 1831 г.,
стр. 11, говоритъ: Маргарита начертала въ обширномъ умѣ своемъ
планъ, непремѣнно долженствовавшій погубить Гангу.
20
нарождалась сила, съ которою имъ придется вести кровавую
борьбу, сила, которая еще не проявляла никакихъ признаковъ
ослабленія или упадка. Этой силою была скандинавская Унія;
въ ней еще не было никакихъ партій, раздорами которыхъ
ганзейцы могли бы воспользоваться. Привилегіи гапзепцевъ,
легко могли быть обойдены сильнымъ монархомъ, какимъ
являлась Маргарита, а за нею и Эрикъ.
Въ послѣдніе годы своей жизни Маргарита подняла Вопросъ
о Шлезвигѣ '); выдвинуть его раньше опа считала прежде-
временнымъ. Въ 1396 году Маргарита добилась признанія
Эрика королемъ всѣхъ трехъ Скандинавскихъ королевствъ;
Голштинцы, издавна владѣвшіе Шлезвигомъ, какъ леномъ Дат-
ской короны, должны были искать подтвержденія своего обла
данія имъ у новаго правителя; однако этого не было сдѣлано;
Маргарита на первое время удовольствовалась такимъ поло-
женіемъ дѣлъ, и Гергардъ Голштинскій оставался герцогомъ
Шлезвигскимъ. Въ 1404 году Гергардъ налъ въ войнѣ съ
Дитмарсами; оставался еще его брать — Генрихъ, епископъ
Оснабрюкскій -), и отъ брака съ Елизаветою Брауншвейгской
три сына я), изъ которыхъ старшему было всего 7 лѣтъ.
Отношенія Елизаветы къ Генриху Оспабрюкскому были очень
недружелюбны, п она не желала, чтобы Генрихъ пришить на
себя опекунство надъ ея малолѣтними сыновьями, а хотѣла пе-
редать его Маргаритѣ Датской. Раньше, чѣмъ Маргарита
успѣла прибыть въ Шлезвигъ изъ Іепксішша, гдѣ она нахо-
дилась въ годъ смерти Гергарда, Генрихъ уже съ оружіемъ
въ рукахъ добился признанія себя правителемъ почти во всей
*) О Шлезвигскомъ вопросѣ см. МоІЬесЬ сІЖв Неггѵкііпіш Всіііѳе-
хѵіег. Корѣ. 1846,» гдѣ доказано, что Шлезвигъ издавна Датская про-
винція, съ датскимъ населеніемъ, анконами я правомъ. Рісіпз <1ііх
(гііегагііия геііциіг рові ве ігея йііоз Ьегегіея: Піпгіспш вепіогет веріет
аппоглт, Айоірііпт циаві ігіпт аппогит еі Сйегаіхіит, а<І1іпс іа ѵіего
таігіз ехініепісіп, ас <1иав (іііаз. стр. 110. РгезЬусег Вгетепзін.
2) Неіпгісіі мяпі ОвпаЬгйскег ЕгаЬівсііоГ іт Лаііге 1402, гезіагпігіе
1404. РгезЬуіег Вгетепаіз 100.
3) РгевЬуіег Вгетепвів. (гііеганіив, <іих Зіевяѵіссепвів еі Ноіігасіе
сотев, гіпхіі ихогет <іо аЫгре ге#іа еі ітрегіаіі <1е Лото Впшзгкіссепві,
зоі’огет (іпсиш ВѳгпЬапіі, Ніпгісі еі Ргейегісі, потіпе ЕІігаЬеіІі, <1е диа
ігез Йііоз допегаиіі, Ніпгіспт, Асіоірішт еі (тЪег&іхІит, еі «Іуаэ йііа»,
и і. д. 99.
21
Голштиніи и присвоилъ себѣ опекунство надъ малолѣтними
сыновьями Гергардя. ’). Елизавета и Шлезвигское дворянство
гѣ.мъ не .менѣе просили помощи у Маргариты: опа согласилась
помочь; вскорѣ Елизавета, Шлезвигское дворянство и Марга-
рита сошлись на томъ, что верховнымъ опекуномъ Герглрдо-
выхъ сыновей былъ сдѣланъ Эрикъ Померанскій -), результа-
томъ чего была борьба Даніи съ Генрихомъ^ Планъ Марга-
риты состоялъ теперь въ томъ, чтобы обезпечить за собою
обладаніе всѣми крѣпостями и замками Шлезвига '), которые
были даны ей въ залогъ за обѣщанную помощь, и чтобы скло-
нить богатыми подарками все дворянство и духовенство на
свою сторону. Въ 1407 году Маргарита уже осуществила
большую часть своихъ плановъ: .многіе замки были въ рукахъ
ея приближенныхъ, епископъ Іоаннъ сдѣлался ея помощникомъ
и передалъ ей два укрѣпленныхъ замка, бывшихъ въ вѣдѣніи
его епископіи, а именно: Швабштедтъ (8ѵаЪвіе4) па притокѣ
Эйдера, Трепѣ и Стуббе па полуостровѣ Свансенѣ; эти два
замка сдѣлались крайними форпостами Датскаго владычества
въ Шлезвигѣ; они лежали на границѣ Голштиніи, такъ что
датчане имѣли уже крѣпкіе пункты въ самомъ центрѣ Шлез-
вигъ - Голштиніи. Во владѣніи Елизаветы оставались только
острова Альсенъ и Эра (Аегое), города Флепсборгъ, Пюгусъ
и Готторнъ. Господство Датчанъ было тягостно для населенія:
скоро и Елизавета увидѣла неестественность такого быстраго
*) РтевЬуіег Вгетвпаів, 111. Ніпгісия регсіріепз лееею ііаігіэ етіі,
іёіісіо еріяеорагп, ве аі геітага Ноіігасіе, иі Ііетев, ігяпаіпііг аЪадие
тога.
2) Ниіі&іа, 111. 171.
3) РгевЬуіег Втетелвіа, 111. Нее гещиа иііга икхіипі Гиіг авіиіа.
ѴЫепз еі яепсіеіія рбйі оЫпіш сіисів Воііяаіоніпі геегепсіит тиіііпкііпеіп
еі сііясопііаіп, е.кіітапв <1исаІпиі Тиігіе Йіеваэдіссепьеш гесирегаі^ѳ роаве
еі зисссккіие, іііо а<1 ге^ппт Басіе геііаЫІо сит сааігіа, ссіят ІіаЪеге
ѵіат а<1 Ноііааіоз, іегга тагічие сіпігаіеа <іе Непва ЬиЬеке еі НаіпЬ<пъг1і
іоге киЫираікІая: сит сыіяіііагііа ге^иогиш зиогит Іаіе виЫІІ слптііпт,
іпгег (іио фгіі еіі^епсіит: ап ргоріег песет «іісіі ііисів (тіісгиічіі іп 1)іі-
шагіісов Йііов <1иеів огркаиоя ѵііиіісатеі еі іеттат ІНітагІісигппі виЪіи-
«агеі, ап ьиссезвіие рег Ъопаш 1і<1еіп вазіга Лисаіив рег ресипіат іп
рі$гіпін асчиігепм еі таіогсз іегге (Іаіія тилегіЬия аНгаКегеі яіЫ, еі
Іашіет, ІіаЫіа иоілпіаіе яла іп Іеіта Ноіізасіе, есіат сіпііаіев яирреЛі-
іагеі. Еі ёопсішіип і’иіі Іюсѵііітит ѵяапіив еяяе.
22
усиленія Датчанъ и стала опять сближаться съ Генрихомъ
Оснабрюкскимъ. Послѣдній соединился съ Альбрехтомъ Мек-
ленбургскимъ и съ Эрикомъ, герцогомъ Саксенъ .Іауенбург-
скимъ, женатымъ па Голштинской принцессѣ, а Датчане нашли
союзниковъ въ Дитмарсахъ, съ которыми въ 1109 году заклю-
ченъ былъ договоръ *). Эрикъ потребовалъ отъ Елизаветы
удовлетворенія за то, что опа нарушила миръ, позволивъ сдѣ-
лать нападеніе на датскія владѣнія, безо всякаго къ тому осно-
ванія. Она должна была уплатить 10,000 любекскихъ марокъ, а
такъ какъ не могла сдѣлать этого, то должна была отдать
Датчанамъ въ залогъ Флепсбургъ и другіе города.
Послѣ этого Голштинцы дѣйствуютъ рѣшительнѣе противъ
Датчанъ; имъ удалось возвратить себѣ нѣсколько крѣпостей.
Адольфъ Шаумбургскій также принялъ ихъ сторону; прежній
же союзникъ Генриха Голштинскаго Эрикъ Саксенъ-Лауен-
бургскій перешелъ на сторону Маргариты и Эрика Датскаго.
Въ 1410 году въ Кольдингѣ заключено было перемиріе между
Елизаветою и Генрихомъ съ одной стороны, Маргаритою п
Эрикомъ съ другой, на 5 лѣтъ. Каждая сторона оставалась
въ томъ же положеніи, въ какомъ была и до начала войны
1410 года. Па случай повой войны обѣ стороны рѣшили пере-
дать дѣло на разсмотрѣніе Императора Сигизмунда.
Окончательный миръ былъ заключенъ въ 1412 году при
посредничествѣ Ульриха Мекленбургскаго -). Городъ Фленс-
бергъ былъ переданъ во власть Датчанъ: кольдингскій дого-
воръ оставался въ полной силѣ.
Это были послѣднія событія въ царствованіе Маргариты:
въ октярбѣ 1412 года она скончалась ’).
Послѣ смерти Маргариты Эрикъ тотчасъ рѣшился оружіемъ
присвоить себѣ южную Ютландію или Шлезвигъ. Въ этой войнѣ
изъ-за. Шлезвига, длившейся 20 лѣтъ, Ганзейскіе города играли
не маловажную роль. Они переходили то па сторону Шлез-
вига, то на сторону Даніи, смотря по тому, куда клонилась
побѣда. Слѣдствіемъ войны была внутренняя неурядица въ
*) РгеаЬуІег Вгещепяів, 102 и іалѣе.
2) НийтеМ, т. 211.
ЗиЪт, 14, 3, сопоставляетъ Маргариту съ Екатериною Великого,
а стр. 261 съ Елизаветою Англійской.
23
Даніи; Эрику не удалось провести своихъ великихъ плановъ:
въ сѣверной политикѣ Ганзейцы снова получили вліяніе, кото-
рое на время было ими утрачено. Но важны не результаты
попытокъ Эрика XIII, а самыя попытки, клонившіяся къ тому,
чтобы въ конецъ ослабить Ганзейцевъ и самому стать госпо-
диномъ Балтійскаго моря. Цѣлью Датскаго короля было во-
первыхъ возвратить Даніи Шлезвигъ, а во-вторыхъ уничто-
жить политическое и торговое .значеніе Гапзепцевъ на Скан-
динавскомъ сѣверѣ. Въ преслѣдованіи агой цѣли Эрикъ былъ
постоянно вѣренъ себѣ: непреклонная воля, упрямая настойчи-
вость были отличительными чертами его дѣятельности во все
время продолжительныхъ войнъ со Шлезвигомъ и Гапзой.
Эрикъ упорно отказывался признать Генриха, сына Гергарда,
законнымъ наслѣдникомъ Шлезвига и требовалъ, чтобы Ген-
рихъ положился на его милость, передавъ ему все герцогство
съ городами и замками. Признать Шлезвигъ насл ѣдственнымъ
лекомъ въ родѣ Шаумбургскпхъ графсѣвъ было противъ по-
литики Эрика. Поддержку своихъ плановъ Эрикъ нашелъ въ
императорѣ Сигизмундѣ. На Констанпскомъ соборѣ, среди дру-
гихъ стоявшихъ на очереди дѣлъ, вопросъ о 11 Ілезвигѣ также
подлежалъ рѣшенію императора. Сигизмундъ, какъ родствен-
никъ взялъ сторону Эрика, объявивъ претензіи Елизаветы и
Генриха Голштинскихъ несправедливыми и рѣшивъ, что Шлез-
вигъ долженъ быть отданъ Эрику, который и можетъ распо-
рядиться своимъ леномъ, какъ захочетъ *). На рѣшеніе импе-
ратора, однако, не обратили никакого вниманія, и Эрику приш-
лось взяться за оружіе. Въ 1115 году онъ вторгнулся съ мно-
гочисленнымъ войскомъ въ предѣлы Шлезвига -). Онъ по-
строилъ цѣлый рядъ укрѣпленій въ завоеванныхъ земляхъ,
гакъ на рѣкѣ Шлеѣ крѣпость Кигигсбургь, къ югу отъ нея
Лиіідау, сѣвернѣе — Ведельспангъ и на рѣкѣ Тронѣ—Фрезен-
бургъ. Въ 1416 году' флотъ его занялъ отровъ Фемернъ.
Между тѣмъ Голштинскіе графы соединили свои силы и
*) (ТгапГоЙ. ІТ, 9. Витфель.ть. 11, 952. Сіігізііапі, IV, 5.
2) РгезЬуіег Вгепіепзів, 128: Каш іпЬегііп ірині гех Егісив ех соріова
шиШіисІіпе :«і йеиавіашіиш віие 8пЫи§;аіі<1ии> віЬі іисаіига 81евхѵіссешіеііі
рагйег еі сотііаіиіп атнюташ, <1е ІгіЬив іе^гиів виія соіівсіа, «Іігінегег
иагіоа вхегсііив рег пиие яйпііі еі рег агкГвт віпе Геггаш Ноііхаеіе и т.д.
въ короткое время успѣли отнять у Эрика все имъ завоеван-
ное *)• Въ союзѣ съ Голштинцами были Мекленбургъ, Люне-
бургь и ПІаумбургъ, князь Минденскій Бальтазаръ, вест-
фальскіе и саксонскіе рыцари. Жатели Фрисландіи также охот-
нѣе подчинялись Голштинцамъ, нежели Датчанамъ.
Въ началѣ войны Ганзейскіе города, въ особенности Лю-
бекъ, были на сторонѣ Даніи -). Это объясняется тѣмъ, что
Эрикъ помогъ Любеку возстановить въ стѣнахъ своихъ прежній
порядокъ дѣлъ, нарушенный революціонно-демократическимъ
движеніемъ въ первыхъ годахъ XV вѣка. Начало XV вѣка
ознаменовано по всей Европѣ возстаніями городскаго населенія
противъ аристократическихъ совѣтовъ, ратовъ, которые стояли
во главѣ городовъ. Причина всѣхъ подобныхъ возстаній за-
ключается въ недовольствѣ цеховъ своимъ политическимъ по-
ложеніемъ; цѣль возстаній—достигнуть участія въ управленіи.
Возстаніе Вендскихъ городовъ объяснитъ намъ причину, по-
чему уже съ XV вѣка въ городахъ мы не видимъ того един-
ства плановъ и стремленій, той готовности жертвовать всѣмъ
для всѣхъ, какъ въ XIV вѣкѣ. Эти первыя возстанія, хотя
ихъ и удалось побороть, послужили въ городахъ основаніемъ
внутреннихъ смутъ, которыя подготовили ихъ торговое и по-
литическое паденіе въ половинѣ XVI вѣка. Возстаніе цеховъ
противъ патриціевъ началось раньше всего въ южно-герман-
скихъ городахъ, и здѣсь цехи достигли нѣкотораго участія
въ правленіи. Въ концѣ XIV вѣка были возстанія въ Кельнѣ,
Брауншвейгѣ, Стральзундѣ, Висмарѣ и Ростокѣ. Въ 1408 году
вспыхнуло возстаніе и въ Любекѣ. Любекъ въ началѣ XV вѣка
имѣлъ 80,000-ое населеніе, главную силу котораго составляли
купцы и высшіе цехи. Граждане Любека были сгруппированы
въ нѣсколько коллегій; каждая пользовалась извѣстными пра-
вами. Самой значительной коллегіей была такъ называвшаяся
„Липкегсоіііра^піеГ, которая состояла изъ представителей патри-
ційскихъ родовъ; къ ней же принадлежали и тѣ изъ гражданъ,
которые занимались денежными дѣлами. Сословіе купцовъ дѣли-
лось также на нѣсколько обществъ: общество сконскихъ куп-
См. Рсіегвеп, изд. ІШЬѴІІ года, стр. СХХ1І.
2) НиіМеіа, Ш, 259. 8іуЯе, П, ЬХХѴІІ.
25
цбвъ, которые имѣли торговыя дѣла въ Скоие, общество
стокгольмцевъ, бергенцевъ, общество, имѣвшее торговыя дѣла
съ восточными государствами, такъ называемые Овііатег,
затѣмъ общество суконниковъ ’), торговавшихъ съ Фландріей.
Эти общества купцовъ составляли высшее сословіе мѣщанъ и
избирались въ городской совѣтъ. Ремесленники же, пивовары
и корабельщики составляли 4 большихъ цеха, которые заклю-
чали въ себѣ 72 младшихъ и не были допускаемы въ город-
ской совѣть. Все управленіе Любека было въ вѣдѣніи этого
совѣта. или рата; 4 бургомистра, избранные членами городскаго
совѣта, руководили внѣшними и внутренними дѣлами. Постанов-
леніемъ Генриха Льва отъ 1163 года опредѣлялось, что избран-
ный въ ратсгерры могъ занимать эту должность 2 года.
Ремесленникъ, по этому постановленію, не могъ быть избранъ
въ члены городскаго совѣта; о числѣ членовъ въ законѣ Ген-
риха Льва ничего не говорилось; способъ избранія также не
былъ установленъ. Съ теченіемъ времени дѣло однако сложи-
лось такъ, что члены городскаго совѣта сохраняли свою долж-
ность пожизненно н городской совѣтъ самъ избиралъ своихъ
членовъ изъ среды высшаго сословія бюргеровъ. Бюргеры не
имѣли никакого прочнаго представительства п точно опредѣ-
леннаго участія въ правленіи: послѣднее было исключительно
въ рукахъ юродскаго совѣта. По какъ скоро дѣло касалось
назначенія новыхъ налоговъ или вообще какой либо новой
инструкціи, которую городской совѣтъ желалъ издать собствен-
ною волею, то онъ обращался къ бюргерамъ, обыкновенно къ
ольдермапамъ бюргерской коллегіи, или самъ избирая изъ нихъ
представителей, или поручая это избраніе самимъ бюргерскимъ
коллегіямъ или наконецъ, въ исключительныхъ случаяхъ,
созывая весь классъ бюргеровъ па совѣщаніе. Управленіе
было такимъ образомъ и въ основаніи, и въ развитіи своемъ
аристократическое, хотя не столь исключительное, какъ въ
Венеціи, гдѣ въ юродской совѣть имѣли доступъ только извѣ-
стныя, избранныя фамиліи *).
’) Такое названіе встрѣч. у Костомарова, Сѣвернорусскія народо-
правства, II, 223.
*) См. Нагіогіиз, II, 213. РаІаЗап МіШег, 11, 2.
26
Возстанію 1108 года предшествовали нѣсколько возстаніи
въ 1376 и въ 1384 году *).
Но эти возстанія удалось потушить безъ особаго труда.
Было постановлено, чтобы всѣ ремесленники, вступавшіе въ
это время въ цехи, поклялись не заключать никакихъ сою-
зовъ противъ раса. Въ 1403 году рать нуждался въ день-
гахъ вслѣдствіе войны съ Мекленбургомъ и долженъ былъ
обратиться къ ремесленникамъ 2) Сначала переговоры велись
съ отдѣльными группами, а затѣмъ съ отдѣльными цехами.
Ратъ предложилъ новый налогъ на съѣстные припасы. Всѣ
цехи, кромѣ цеха пивоваровъ, согласились па это. Въ 1405
году, послѣ удачной войны съ Мекленбургомъ, городской со-
вѣтъ снова потребовалъ новой пошлины въ размѣрѣ одного
шиллинга съ каждой бочки пива. Для веденія переговоровъ съ
городскимъ совѣтомъ населеніе выбрало изъ своей среды де-
путацію въ 60 человѣкъ, которая передала городскому совѣ-
ту цѣлый рядъ жалобъ на его управленіе, всего было до 100
пунктовъ. Матеріалъ для составленія жалобъ дали приходо-
расходныя книги городскаго совѣта за послѣднія 12 лѣтъ,
просмотръ которыхъ былъ дозволенъ и гражданамъ, а также
внутреннія и внѣшнія дѣла города. Депутаты требовали для
себя права контроля при всѣхъ тѣхъ вѣдомствахъ, куда вно-
’) Си. хронику Бонна: Іп гіеяяст даге ѣеЪЬеп 1е Кііакеіііібішег Міо
ІДіЬеск еупеп ртоіеп Ѵргог уп гіег кошепе апігегіеіііеі, чѵегігіег гіеп
Кайі, гіаі не оск пііг гіег ч-еіп* яупсІГ ѵр(уе ѵеяеп ѵпііе ЬеЪЬѳп гіе Кпа-
кспЫіпѵѵег ші( <1ег «ешепе $ішіе Саігіпеіі кегекеп уіщепашец. І)е ѵал
гіеп ^евІесІНеп, ѵпгіе аііе ѵіігпепіеяіеп коріййе, ЬеЪЬепі іпіс егег Оие-
гісііеуі реЬоІгіеп. ѵпгіе віск атггівіеГ м-егігіег <іе апгіетеп, Опегві оуп Кагіі
ЬеЙ'І гіе зетѳпе уп Зііпіе Саіііпеи кегекеп Ьеасіііскеі, ѵпгіе тк еп Ьап-
<1е1еп Іаіеп, ѵпгіе у» іііот Іяіеяіеп па ѵеіеп ѵшіеНеіІіпиеп, гіе ваке
ѴОПІгадоп, ѵпгіе гіе кпакепЬбтѵегя ЬеЪЬеп гіеп НагіГ Ьігісісп тпіИІіеп ѵпппе
ѵоі^уй’півве, гіехѵуіе хе воікеа ѵргогв еіп апГапк демгевеп мегеп, Оагіііо
у» еп ѵрЕгеІесІИ Нюг яігаІГе, <Ш но ѵакеп у<Н <1е ііо<11 ѵопіеі і. ясЫйІеп
яе гіеш Нагіе аііе Гугіі ГмупГісІі реггіе йоігіеп. Си. далѣе главу, оэаглав-
леггную такъ : Ѵап Ііеіпеіікег ѵогЪііпІпіяае еііікег Вогрег уе.^еп <1еп
Нагіе Іѣо ІіііЬеск.
2) Объ этихъ событіяхъ сх. ЬбЬівсІіев ПгкппгіепЬпск, 5 часть. Кеііпаг
Коск, у Граутоффа, II, 615; Вескег, 11, 321; НапзівсЬе (геясііісіпя-
Ыііііег, 1879, статью Верманна (ІѴеЬітпяпп).
сятся деньги въ пользу города. Это требованіе было испол-
нено *).
До 1407 года новыхъ требованіи уже не предъявлялось.
Городской совѣтъ сталь поговаривать о томъ, чтобы бюргеры
снова отказались отъ права контроля, такъ какъ, вѣдь, оии
уже убѣдились въ правильномъ веденіи дѣла. Существованіе
представительства 60 ти—онъ также считалъ теперь лишнимъ,
тѣмъ пе менѣе совѣтъ обѣщалъ во всемъ отдавать ремеслен-
никамъ отчетъ п просилъ только оставить неприкосновеннымъ
свое право избранія членовъ городскаго совѣта. Населеніе не
согласилось на уничтоженіе депутаціи 60 и даже потребовало
ежегоднаго возобновленія ея избраніемъ новыхъ членовъ.
Громче и рѣшительнѣе стали раздаваться голоса, требовавшіе
непремѣннаго участія при избраніи членовъ городскаго совѣ-
та, слѣдовательно и прямаго участія въ управленіи городомъ.
Они желали, чтобы избраніе производилось 4-мя членами го-
родскаго совѣта и 6-тью представителями горожанъ. Когда это
требованіе было отвергнуто, то пезамедлило раздаться но-
вое, а именно: пусть городской совѣтъ самъ избираетъ но-
выхъ членовъ, но за то долженъ избрать еще совѣть изъ
24 лицъ, который будетъ управлять городомъ въ продолженіе
слѣдующихъ двухъ лѣтъ, обращаясь къ старому совѣту толь-
ко въ крайнихъ, исключительныхъ случаяхъ. Требованія та-
кого рода, конечно, не могли быть приняты городскимъ со-
вѣтомъ, ибо шли въ разрѣзъ съ ихъ узаконенными правами.
Въ началѣ 1408 года нѣсколько членовъ городскаію совѣта
тайно покинули городъ; въ началѣ того же 1408 года граж-
дане Любека кромѣ представительста 60-ти избрали еще 12
человѣкъ, которыхъ называли уполномоченными * 2). Посредни-
цею въ переговорахъ между городскимъ совѣтомъ и предста-
вителями 60-ти и 12-ти была избрана новая депутація 16-ти
') Неішяг Коск: Машѣ «Іеп ааіегп Агііскеіеи мяь.ч оск еіпе,
<1аі <іе Вог^ег лѵоМеп ііТІі віск кевеп, ѵеіске шіі (іеп Негеп ир гіег
Категуа ипші оск Ъу аііеи ашіегп ОгТісіеп асІюИѳп яіііеп ішііе Ііеіреп
(Іаі Оеіі ирЪокгсп ег сеіег. Напвіаске СтеасІііскиЫіПіег, 108: 2ц ояіегп
1406 отшіеп (іеп Отіпетеіііетчі. (іеп ЗсЬозвІіеітеп, <1еп \Ѵеіпке11ег-
Ііеітеп иші (Іеп ХѴегГеІіеітеп Вигрег ак Мііѵегмгаііеі' Ьеі^еоНпеі:.
2) ѴѴеІсЬе аіе <1іе беѵоПт&сІіІі&сеп паппіе. Вескег, И, 327. Реіегвеп,
I >ег НоІвГеп СЬгопіса, иид. кГПГ.ѴИ, стр. СХѴІ.
28
(8 человѣкъ изъ 60-ти и 8 изъ населенія города). Городской
совѣтъ нс уступалъ требованіямъ народныхъ представителей
и всѣ члены его выбыли изъ Любека. Городъ, такимъ обра-
зомъ, остался безъ управленія. Тогда избрали 24 новыхъ чле-
на въ городской совѣтъ. Порядокъ избранія на будущее время
былъ постановленъ такой: Ежегодно 22-го февраля половина
членовъ іюродскаго совѣта замѣнялась новыми. Эти новые из-
бирались изъ купцовъ и ремесленниковъ поровну коммиссіей
изъ 12 человѣкъ. Выбывшіе члены снова могли быть кандида-
тами при выборахъ. Изъ ратманновъ выбирали двухъ бурго-
мистровъ, а эти бургомистры вмѣстѣ съ ратмашіами избирали
еще двухъ и затѣмъ уже 4 бургомистра сообща съ выбор-
ными членами назначали такъ называемую «ІІагЬзаеІгипр), т. о.
опредѣляли, кому изъ ратмановъ должно быть ввѣрено управ-
леніе отдѣльными должностями. Вновь организованный городской
совѣть управлялъ Любекомъ 8 лѣтъ. Члены стараго городскаго
совѣта между тѣмъ просили .заступничества у императора Руц-
рехта, а затѣмъ у Сигизмунда. Сигизмундъ, получая деньги и
огь новаго п отъ стараго городскаго совѣта, медлилъ окон-
чательнымъ рѣшеніемъ: оно тѣмъ не менѣе было высказано
въ пользу стараго городскаго совѣта. Другіе ганзейскіе горо-
да, какъ Люнебургь, Гамбургъ, Висмаръ и Ростокъ дѣлали
неоднократныя попытки къ примиренію стараго городскаго со-
вѣта съ новымъ; большинство городовъ было противъ новаго,
кромѣ Впсмара и Ростока, съ которыми Любекъ въ 1410 го-
ду заключилъ даже союзъ. Старый городской совѣтъ обра-
тился .за помощью также и къ Эрику Датскому. Эрикъ пе за-
медлилъ прибѣгнуть къ рѣшительному средству: онъ велѣлъ
захватить со всѣмъ имуществомъ 400 любекскихъ гражданъ,
которые во торговымъ дѣламъ находились въ Сконе ') и гро-
') Когпвг, 1204. Маш аі ргаейіеіа саріига Тасіа пои ГаІміеС, ^Іогіоза
іііа еіѵііав, <ріа« согопа ег сариі ошпішп сіѵКаіит іоізив Епгорае, рег
пішів сіиго» еі іпехрегіоз іпЪаЬііаіогез сіезігисіа Гиіззеі еі ешшѵііа, еі
рег сопзечпепв саеіегае игЬев зио ехешріо іп регісиіо ѣііввепі. Ргоріег
диоД тегііо Кех іііе Егісиз іп Ьос і’асю заіиіагі <1ісоп<іак еві атіспз поп
воіит йіеіае игіііз ЬиЫепае, №<1 еііат еі аііагит Де тегсапііа ке пи-
Ігіепііит, еі аЬ опшіЬиз ііііз йеІі^епЛиз еі кІогіЯеашІиз.
РгевЪуіег Вгетепзін, 121. ЕвЪмківсІіе ОЬгопікеп, 11, И. Первый
говоритъ: Егісмв гех-отпез сігіёв <1е ІдіЪек іп Йсііапеа іпуппіі саргі-
аапіі и т. і.
29
зилъ не выпускать ихъ до тѣхъ поръ, пока старый город-
ской совѣть не получить своихъ прежнихъ нравъ. Такой по-
ступокъ Эрика принесъ старому городскому совѣту гораздо
больше пользы, чѣмъ всѣ буллы императора и всѣ рѣшенія
ганзейскихъ городовъ '). Новый городской совѣтъ почувство-
валъ всю шаткость своего положенія: Эрикъ XIII, императоръ
и всѣ ганзейскіе города, за исключеніемъ двухъ, были про-
тивъ него; уступка старому городскому совѣту стала неиз-
бѣжна, оставалось только найти наиболѣе выгодный способъ
примиренія. Посредниками между обоими совѣтами явились
ганзейскіе города. Старый городской совѣтъ потребовалъ воз-
вращенія всѣхъ отнятыхъ у пего правъ, возвращенія кон-
фискованныхъ имуществъ пли вознагражденія за пихъ и удо-
влетворенія другихъ убытковъ, понесенныхъ ими въ изгнаніи;
затѣмъ, до новаго утвержденія въ городѣ, опъ требовалъ
уплаты необходимой экстренной подати для погашенія город-
скаго долга; наконецъ, онъ требовалъ полнаго довѣрія къ себѣ,
обѣщая всѣмъ помочь своимъ управленіемъ.
Составленъ быль окончательный примирительный рецессъ,
по которому новый совѣть лишался всякихъ правъ на управ-
леніе городомъ, строго запрещались на будущее время всякія
представительства гражданъ, уничтожающія достоинство город-
скаго совѣта. 10 членовъ стараго городскаго совѣта возвра-
тились въ Любекъ въ 1416 году; они избрали изъ своихъ
сторонниковъ остальныхъ членовъ, и старый совѣтъ снова
сталъ во главѣ управленія Любекомъ -). Такимъ образомъ
демократическая попытка пе удалась.
Демократическія движенія вообще всегда возникали въ от-
дѣльныхъ замкнутыхъ городахъ и не могли по недостатку об-
щихъ интересовъ принять болѣе или менѣе широкіе размѣры.
Интересы князей были отличною преградою демократическимъ
движеніямъ; патриціи и высшіе слои бюргеровъ становились
во главѣ управленія городовъ, благодаря разнымъ льготнымъ
грамотамъ, а также вслѣдствіе всего развитія сословныхъ от-
*) ЙаіТогіпя, II, 225.
2) Копіег, 1192 и далѣе. Воидоз, IVо йе оѣіеп Кшісз Неѵеп Ню
ІЛІЪеск мгеМег уп^езеНеі; вупі.
30
ношеній. Революція 1108 года вызвала, правда, соотвѣтствую-
щее движеніе въ другихъ городахъ, но оно было остановлено
силою господствовавшаго духа.
Чувство нравственнаго долга заставляло городской совѣтъ
Любека вт. первое время держаться мирной политики по от-
ношенію къ Эрику ХШ; но это чувство скоро уступило мѣсто
политическимъ разсчетамъ. Любекъ, Гамбургъ и другіе города
зорко слѣдили за тѣмъ, чтобы не дать усилиться на Балтій-
скомъ морѣ пи Эрику, пи голштинцамъ; этимъ объясняются
ихъ постоянные переходы то на сторону Даніи, то на сто-
рону Голштиніи; эти переходы, обусловленные личною выго-
дою, напоминаютъ колебанія бабенберговъ между гвельфами и
гибеллинами, какъ и переходы Пшемысловичей поперемѣнно на
сторону императора и бабенберговъ ’). Первымъ изъ ганзей-
скихъ городовъ, принявшихъ сторону Голштиніи, былъ Гам-
бургъ. Остальные города заботились только о томъ, чтобы
воевавшія стороны заключили скорѣй перемиріе, такъ какъ,
вслѣдствіе войны, плавать по Балтійскому морю снова стало
не безопасно; торговля терпѣла убытки, не замедлили по-
явиться и морскіе разбойники; ихъ появленію на этотъ разъ
способствовали кровавыя распри, бывшія въ Фрисландіи въ
1410 и въ 1411 годахъ. Смѣлость ихъ была замѣчательна;
они уже доходили до Фридбурга по Везеру и до Гамбурга по
Эльбѣ * *).
Ганзейскіе города дѣйствительно добились 2-хъ-лѣтняго
перемирія между’ Даніей и Голштиніей; оно было заключено
въ ноябрѣ 1416 года ’). На время перемирія ганзейцы заняли
города Шлезвигъ и Тондерпъ. Съ 1420 года война возобнов-
ляется. Эрикъ объявилъ перемиріе нарушеннымъ па томъ осно-
ваніи, что голштинцы укрѣпили нѣсколько пунктовъ. Въ іюлѣ
опъ занялъ вторично островъ Фемернъ. Современники яркими
красками описываютъ намъ жестокости, какими Эрикъ отпла-
тилъ островитянамъ за отпаденіе отъ него; но описаніе это
’) См. Кгопек, (теасЬісІНе ОебіеітеіеЬв, I, 624.
*) Ѵоі^і. Г>іе ѴііаІіепЬгНйег, у Ііашііег’а Ніыогіясііез ТавсЬепЬиеЬ,
1841, стр. 120.
а) Сопіег, 1229, 31. НиііШ, Ш, 377. ЗіуіГе. П, ЬХХѴІІ.
31
крайне преувеличенно, потому что авторы его—голштинцы и
любчане ').
Между тѣмъ гамбуржны и голштиппы удачно дѣйствовали
противъ датскаго флота па нѣмецкомъ морѣ. Современныя
извѣстія говорятъ, что граждане Гамбурга снарядили 12 кора-
блей и поплыли внизъ по Эльбѣ до моря. Здѣсь у Гадерслева
они соединились съ Генрихомъ Шлезвигскимъ, у котораго
было 30,000 пѣхоты и 8,000 конницы. И такъ па материкѣ
и па нѣмецкомъ морѣ перевѣсъ былъ па сторонѣ голштинцевъ,
а на Балтійскомъ морѣ на сторонѣ Эрика. Роль Любека огра-
ничивалась преслѣдованіемъ морскихъ разбойниковъ; флотъ его
успѣлъ запять одно приморское мѣстечко да Балтійскомъ морѣ,
имеппо Бергедорфъ, принадлежавшій герцогу Люнебургскому,
весьма важное для сообщенія съ Гамбургомъ.
Новые переговоры о перемиріи начались въ Фленсбургѣ
въ день Святаго Мартина, 11 ноября, по желанію епископа
Любекскаго Іоанна, котораго папа Мартинъ послалъ съ этою
цѣлью къ королю Эрику ). Здѣсь въ присутствіи Эрика и
Генриха Голштинскаго заключено было перемиріе на одинъ
годъ; но истеченіи годоваго перемирія рѣшились снова сойтись
для переговоровъ объ окончательномъ мирѣ 3).
Во время этихъ переговоровъ — они состоялись въ 1421
году—Эрикъ, рѣшительнѣе, чѣмъ когда-либо 4) настаивалъ на
’) РгезЪуіег Вѵетеазів, 137. Еі рШтойпт ецнія аскіпсііз, чшК-
Чиог іпиепегаііі тавспііпі зехпя. іп оге кіімііі егшіеіііег оссіЗегцпІ, аНцш-
Ьиз іп^ят саріепііЬик а<1 ессіезіав, ргезегіііп іп оріЗит ВогсЪ. ЕхігасИв
іп<1е певііЬпзчие ехиііз, іп еітйегіо ІасгітяЬіІіІег <1исеш1о пидов і'егосііег
пееаиегипі, засга Іося, ессіевіаз еі сітііегіа ѵпа сит засгапіеиііз еі
засгозапсіо согроте «іотіпіео, Ііеи, Ьеи! ехесгапсіо епоппііег іпяшіііа
Гасіепдб, ѵіоіаітиі опшет іеггат, отпев сіотое зроііашіо еі гіетит
отнее <1отоя еі саваііа Юсіпб іегте сошЬигешІо. Еі петіпещ іп еа рег-
тіветпі гетапеге, ке<1 сарііиоз (Іисепіез отпев ѵігов гетапепіе», тпііе-
гев, ѵігщпев еі іпГапіез, ех чиіЬин ріигев, ргоЬ <1о1ег! ргоріег іпоріат
реіогев ейесіі, ѵігі Гаеіі рігаіе, тпііеіев, ѵіікіпез тегеігіеев еі аііиііеге.
Тапіа іпііптапііав я равапіе еі ЬагЪапв пиІІіЬі Іе^ііпг, чиапіа іп Ііае
Іегга іасіа аЪ Ііііз, чпі еіпівсіапі (іісі сіеЬепІ.
2) МогСепв <1яіі было 11 ноября, а Магііпия Рара 10 ноября. Сх.
АаткЬегеІшпдог, I.
3) (тгапіой’, II, 28.
*) АѴаііа. ЗсЫеяіѵік-НоІвіеіпІБсЬе (ЗевсЫсМе, II. 317. Сіігізііапі,
IV, 109.
32
томъ, что герцогство Шлезвигъ не наслѣдственный ленъ, и
что Данія наслѣдственности своихъ леновъ по признаетъ '). Нѣ-
мецкіе князья и города, присутствовавшіе па переговорахъ,
вынесли изъ требованій Эрика такое впечатлѣніе, что онъ на-
мѣренъ нанести окончательный ударъ могуществу нѣмцевъ па
сѣверѣ, и потому всіі открыто приняли сторону Голштиніи
Ганзейскіе города тѣмъ болѣе имѣли причинъ къ враждѣ съ
Эрикомъ, что онъ первый сталъ покровительствовать Англи-
чанамъ и Голландцамъ въ торговлѣ ихъ на Балтійскомъ морѣ.
На это обстоятельство слѣдуетъ обратить особенное вниманіе.
Голландцы начали все чаще и чаще посѣщать гаваии ,1иф-
ляпдіи и Пруссіи, торговали и съ Россіей я). Они заняли нѣ-
сколько укрѣпленныхъ мѣстъ въ Норвегіи и Сконе, такъ что
царствованіе Эрика нужно считать временемъ усиленія Гол-
ландскаго вліянія на Балтійскомъ морѣ въ ущербъ монополіи
') Вотъ одно мѣсто ивъ Витфельда, которое касается Шлезвига:
графство Шлезвигъ издавна даровалось датскими королями въ ленное
владѣніе ихъ родственникамъ а<і ѵіГаш иди §;гаііапі (ссылка на Сак-
сона Грамматика). Герцогъ Кнутъ ОЬоігііоніш Еех, убитый Магну-
сомъ, сыномъ короля Нильса въ Геррестсдѣ, былъ одно время пожа-
лованъ Шлезвигомъ; затѣмъ король Вольдемаръ II, прозванный Побѣ-
дителемъ, потомъ его сынъ Абель. Сынъ Абеля Вольдемаръ припялт.
Шлезвигъ какъ леппое пожалованіе отъ короля Хрпстоффера въ Коль-
дингѣ; братъ его Эрикъ наслѣдовалъ ему здѣсь до своего избранія въ
короли, а затѣмъ Вольдемаръ Эрикссопъ принялъ графство отъ короля
Эрика и т. д. Всѣ леппыя грамоты дѣйствительны рго регяопа, а не
рго роніегон. Голшіинцы хотѣли объяснить ленное пожалованіе на
основаніи нѣмецкихъ ленныхъ закоповъ, по которымъ по смерти отца
сынъ наслѣдуетъ его ленъ: король же Эрикъ ХГН. па основаніи дат-
скихъ законовъ, говорилъ, что пожалованіе только личное, асі регнопаш:
пя одипъ датскій лепъ не жалуется иначе, какъ агі ѵііаш или а4 ща-
ііаіп. и не было примѣра наслѣдственнаго пожалованія. Голштинцы же.
съ тѣхъ поръ, какъ Гергардъ былъ пожалованъ Шлезвигомъ, стали
смотрѣть на этотъ лопъ, кнкъ па наслѣдственный: отсюда всѣ споры
между Даніей и Голштиніей. См. также <Еи ііапзк Кгопіке Іга Коп$
ѴаМешаг Аиег<1а§ ііі Копц лгівііап Деи Тгвйіев Эжі, > помѣщенную
у Евгйаш’а сМошппспіа Ніеіогіае Папіяе, 1. » Гіеі тѵааг іеке мааіііі^г,
еІГіег Баптагсків 1ои§ осѣ нейиапе, аі (Ьгііеііішідог якпкіе #аае ііі
агйипще, кайГиег Кеуэвегеп ііійоті коппіп§;еп ай’1>ашшігк кеіін^гіепниіі.
осѣ ^геііие Сееітія Ьиі и <1еі &а.
2) НпіПе1<1, Ш, 274 и далѣе.
а) НиіійвМ, III, 490.
33
Галзейцевъ. Въ пользу Голландцевъ Эрикъ сталъ стѣснять
Ганзейскихъ купцовъ, пріѣзжавшихъ въ Сконе для ловли
сельдей. Съ развитіемъ торговли начинается и политическое,
значеніе Голландцевъ въ исторіи сѣвера. Въ 1422 году Гол-
ландцы помогли Эрику своими морскими силами, по первая
битва съ Ганзейскимъ флотомъ была неудачна для Голланд-
цевъ: они потерпѣли значительный уронъ ').
Въ виду покровительства, оказываемаго Эрикомъ новому на-
роду, на общихъ собраніяхъ всѣхъ Ганзейскихъ городовъ въ Лю-
бекѣ и Ростокѣ въ 1422 году было рѣшено пріостановить всякую
торговлю съ сѣверными государствами: на товары этихъ госу-
дарствъ была наложена конфискація и сношенія съ ппмп были за-
прещены подъ страхомъ смертной казни. Всякій нѣмецкій корабль,
который желалъ отправиться въ какой-либо союзный Ганзей-
скій городъ, долженъ былъ представить поручительство, что
не посѣтитъ трехъ сѣверныхъ королевствъ. Такимъ образомъ
дѣла приняли очень угрожающій характеръ. Къ счастью дли
Эрика и па этотъ разъ ходатайство императора Сигизмунда о
новомъ перемиріи увѣнчалось успѣхомъ: съ Голштиніей Эрикъ
заключилъ перемиріе, а съ Вендскими городами, Любекомъ,
Ростокомъ, Висмаромъ, Стральзундомъ, Люпебургомъ, Грейфс-
вальдомъ и Апкламомъ заключенъ былъ даже договоръ * 2). Обѣ
*) Сарторіусъ, П, 253.
2) Онъ цѣликомъ напечатанъ у Витфельда, Ш, 322. Вотъ нѣко-
торые пункты: Ааг 1423 Ѵііі ееѣ Мойегіі <іа$г ііі КіеЬепІіайп, зкеЗе
іі ГогЬпшІі. ііпеііеш коппіпц ЕгісЬ ос <1? Ѵепсіінке ВіоеЗег, оні ішІЬупііз
Ніеір, ваа ІінЗепЗів.
Іш пашеп <іег Ііеуіі^еп ІЭгеуТаІІісІіеіІ, Ашеп.
7ліпі егаівп, ^евсѣеЬе ез во гп .іепі^сг яеіі, <іавв еін Ныт, Еіігві,
ВііЫег о<1ег КпесМ, Ьашіе, 8гйі1іе, ѣеиіе. осіѳг Мепі^кеіі, іопіашіі; ѵоп
ппк ап Ъеу<іеп зеуіси ѵогвсЬгіеЬеп, пасЬ (Ііёзег хеіі ііЪегГаІІеп, ѵогип-
гесЬгеп, Ьезеіюііі^еп, осіег ѵгіеЗегзіапіІІ Піпп ѵоііе, о4ег іііеіе, во воі
ѵіг копій ЕгісЬ, пп(і Негігоц ЕгЬспошеі, осіег ипвеге пасЬкоштепЛе
Копій*, <Іа \ѵеІс.1іеа нсЬаіІе, осіег ипгесЬѣ цезскеЬе, ап опз, ипвегеп
пасЬкйшііпцеп ІІеісЬсп. ЬапЗеи иші Ьѳнісп ѵогвсІігіеЬеп, Йав ѵогкипйі&еп
иіпі міззііск йіпеп ііпггіі ипвеге еѣгІісЬе зешіексгіеп, осіег ВгіеЙ'еп, <іеп
еЬгІісЬеп ЗВкКеп, ѵог^евсЬгіеЬеп ги <Іег 8іаЗі ѵекііе ода ііапп Ъеьі
цеіеяеп іві.
Какъ только одна сторона будетъ нуждаться въ помощи, другая
обязана послать ей Тапзепі меІігІіаЩіве шіі НагпівсЬ пп<1 ХѴеІіген,
ѵѵоЫ пп<1 хішіісіі ач'ізкегіізіві и т. д.
3
34
стороны обязывались взаимною помощью противъ враговъ: ко-
роль и города въ случаѣ нужды должны были выставить по
1,000 человѣкъ, вполнѣ вооруженныхъ.
Повидимому все шло отлично для Эрика: было заключено
перемиріе съ Голштиніей и договоръ съ Любекомъ. По прочно
ли было это согласіе? Миръ съ Любекомъ не могъ быть про-
должителенъ. Интересы Голштиніи и Ганзейскихъ городовъ
были тождественны. И Голштинія, и Ганза заботились объ
одномъ — не дать усилиться Эрику, не дать ему образовать
крѣпкую и единую державу. Гапзейскіе-Вендскіе города ничего
такъ не хотѣли, какъ перехода Шлезвига къ Голштиніи, ибо
тогда они были бы отдѣлены отъ Даніи, и королю Эрику не
такъ легко было бы посягнуть на ихъ свободу.
Оборонительный союзъ, на который Любекъ согласился, не
могъ, конечно, заставить его забыть собственные интересы
ради союза съ королемъ. Дѣйствовать съ Эрикомъ за одно
противъ Голштиніи — значило подготовить успѣхъ борьбы съ
УѴеге ез аисіі. (Іазв еіае Зеііе «іег ашіегп і'оі^еи чѵітгі, шіі 600 ойег
гіи§:ег, <1ег 8о1 віеіі зеіііег ареізеп, 16, ІѴосІіен іап#, иші пасіі <1е 16
\Ѵосііеп 8ОІ1 зіе сіег )спід вреівеп, (Іеще <1іе кШйе ^еіііаи \ѵігсі. ѴѴеге ев
аисЬ, Яавв ііег деиі^е йеше <ііе ЬйііГн (уеясііеке, Іеп^ег ІійІЯе ЬеЗіігй’іе,
яо 8о1 таи ^те хѵеу Ііишіеіі МапЬаііІі^е, во Іап&е аів ]т ба» хи <1еі
ѵогвсіігіеЬепеи ьасЬе ЬеІіиеЙ ѵѵіічі зсЬіскеп, ип<і йіезеіЬі^еи зоі Зреівеп,
«Іедепі^е во зіе аиззрезапбг Ііаі.
Еогі твііг, во воііеіі аііе Ітѵокпсг ип Опіегзаззеи <1ег ѵогвсІігіеЬепеи
ЕеісЬе, ипгі аііе сіезв ЕгЬиеІииешіеп кбиі^з, веіпе Кас1ікбіиІіп"е осіег (Іеі
Кгоиеи Оешіетагскеп, иші аііе (Не зіе шіі Кесіііе ѵ<>гір>(1аіііикеп мОДеп
іп (іѳп ѵогЬепаЪтеДеи Зіабіеп, иші аііе <1еп Неизебііиііеп <ііе іи (Незеп
ѴогЪиіиі коттеп, сііе воііеп ш ііігеп ІіаЙеп иші «еЬіеІеп, ?.п Ьашіе иші
УѴаззег, иші ііапѵіеліег аияв, ѵог ииа 8іай<еп ѵогасЬгІеЬеп, иші гіе.и
ипзегп иші аііеи Леи .іепі&сп, во итЬ иизегі ѵіііеп Ніип иші іазвеп
моііоп, тіі ігеп ЬеіЬеіі иші (гиіегп, ^еіеііеі иші реіоікес ч<т<іеп, ѵог
аііег кеѵѵаіс иші ипгесЬіе.
Пші ііеавкіеіеііец зоііеп аиск мгевеп, аііе Віігдег иші Іп-
ѵѵдЬпег <іег ѵогкеасЪгіеЪеи Зіаіік;, иші аііе <1іе .(епіиеи, <1іе зіе тіі Йесіііе
ѵоіі1іе4іп^еп тЗ^еп, Ьіипеп <іеп Кеісііеи ѵогасЬгіеЬеп, ги "ѴѴазвег иші хи
Ьашіе, иші <1ах м'іейег кегаизв, тіі ііігеи ЬеіЬ иші Стйіегп, ѵог аііеи
ііоп зепікеп, во іп Ліезеи КеіеЬеп Ьезеввеп яіші, осіег ѵогЕровсЬгіеЪепеп
Кгоп рМісіпір яеіп хи (Ьии.
(гезсІігіеЬеп ипші ^е^еЬеп хи Коррепііа^еп, Хаск бгоііез і^еЪиіі, 1423.
аиіТ беи Та^ <іег ііеііі^еп Мапугег Ѵііі еі Мо<іебіі. См. Согпег, 1244
и 1254.
35
ними самими; такой апти-голштинскій союзъ шелъ совершенно
въ разрѣзъ съ ихъ интересами, а потому и прочность его была
немыслима. Эрикъ хорошо понималъ и сознавалъ невозмож-
ность продолжать войну одними своими средствами, а потому
спѣшилъ воспользоваться временнымъ замиреніемъ, чтобы обез-
печить себя союзомъ нѣмецкихъ князей и Германскаго импе-
ратора.
Поѣздка Эрика къ императору и къ другимъ князьямъ '),
такимъ образомъ, пріобрѣтаетъ интересъ именно въ виду тѣхъ
политическихъ связей съ разными иностранными государями,
которыя пріобрѣлъ Эрикъ.
Хроники -) даютъ самыя скудныя свѣдѣнія объ этомъ пу-
тешествіи Эрика и указываютъ па двѣ причины, побудившія,
будто бы, Эрика осуществить свое намѣреніе: поклониться
гробу Господню и посѣтить императора Сигизмунда для пере-
говоровъ съ нимъ о своихъ отношеніяхъ къ нѣмецкимъ при-
морскимъ городамъ. О поѣздкахъ князей въ Іерусалимъ не-
рѣдко упоминается въ хроникахъ XV вѣка: онѣ предпринима-
лись пли вслѣдствіе дайной клятвы, или въ знакъ раскаянія.
Эрикъ, у котораго было такое множество неоконченныхъ пред-
пріятій, едва ли могъ уже дома въ Даніи предвидѣть поѣздку
въ Іерусалимъ. Гораздо вѣроятнѣе предположить, что онъ рѣ-
шился на эту поѣздку при дворѣ императора, гдѣ одновременно
съ нимъ паходи.шсь императоръ Эмануилъ Палеологъ, деспотъ
Сербіи, панскій кардиналъ-легатъ, послы отъ султана Мурада,
4 Баварскихъ герцога, герцогъ Альбрехтъ Австрійскій, гер-
цоги и графы Шлезвигскіе, нѣсколько духовныхъ князей, какъ
патріархъ Аквилейскій и множество итальянскихъ и чешскихъ
дворянъ. При дворѣ вопросомъ дня была война съ Турками;
много распространялось разсказовъ о востокѣ, о нравахъ Ту-
рокъ и т. д. Эрикъ, человѣкъ подвижной и воспріимчивый,
всего вѣроятнѣе рѣшился посѣтить святыя мѣста подъ впечат-
*) Объ ятой поѣздкѣ спеціальное изслѣдованіе Моллерупа въ Г)япзк
Швіогізк Тиівяктій. 1882 года <\Ѵ. Моііегир, Егіск аГ Ропнпегаа Шеп-
ІашІзгеІБе 1423-25).
2) См. Зсгіріогеа Кепцп Зиесісагшп, I, 145. Иаттвгісіі и Іігоувеп
выставляютъ причиною отъѣзда Эрика одно религіозное побужденіе. См.
ЕпЬескіксЬс СЬгоиіксп, II, 36.
лѣніемъ разсказовъ о нихъ. Главная цѣль его отъѣзда изъ
Даніи, во всякомъ случаѣ—политическая.
Положеніе дѣлъ въ Германіи было таково, что и тамъ были
не прочь отъ союза съ Эрикомъ. Гуссптскія войны и оппо-
зиція князей императору—вотъ два событія наибольшей важ-
ности въ исторіи Германіи первой половины XV столѣтія.
Курфюрстъ Фридрихъ Бранденбургскій былъ главнымъ руко-
водителемъ того движенія среди нѣмецкихъ имперскихъ князей,
которое имѣло въ виду ослабить императорскую власть и создать
противовѣсъ ей въ крѣпкой власти курфюрстовъ. Въ концѣ
1422 года курфюрстъ Бранденбургскій потерпѣлъ рѣшительную
неудачу въ войнѣ съ гусситами, бѣжалъ изъ Богеміи ц навлекъ
на себя подозрѣніе императора въ намѣренной тайной под-
держкѣ гусситскаго движенія. Но н самъ Сигизмундъ не дѣй-
ствовалъ удачнѣе. Вмѣсто того, чтобы общими силами подавить
разлившееся по всей Богеміи возстаніе, Сигизмундъ и кур-
фюрсты своею взаимною враждою только содѣйствовали успѣху
религіозной и соціальной борьбы. Въ 1423 году Сигизмундъ
передалъ курфюршество Саксонское ’) маркграфу Мейсенскому,
тогда какъ курфюрстъ Бранденбургскій разсчитывалъ на осво-
бодившійся курфюрстскій столъ для своего сына, женатаго на
племянницѣ послѣдняго герцога изъ вымершаго Деканскаго
дома. Еще болѣе интересы императора сталкивались съ инте-
ресами курфюрста Бранденбургскаго въ Польско-Литовскомъ
вопросѣ.
XV вѣкъ былъ блестящимъ временемъ въ исторіи Полыни.
Соединеніе Польши съ Литвою и успѣшная борьба ея съ нѣ-
мецкимъ орденомъ въ Пруссіи—вогь событія, поднявшія Поль-
шу на степень первоклассной державы. Во всѣхъ вопросахъ
восточной и сѣверной Европы «Польша является важнымъ фак-
торомъ». Когда вспыхнуло гусситское возстаніе, то всѣ въ
Германіи боялись соединенія Полыпи-.іитвы съ Богеміей: воз-
станіе принимало ужасающіе размѣры при мысли о поддержкѣ
его со стороны восточныхъ славивъ 2). Но религіозная рознь
') См. Ргоуадп, НезсЫсЫе 4ег Ргепязізсііеп Роіііік, I. 454 и далѣе.
2) См. Репіе, Нпьяеі Іа кпегге Нея Низзііез. Рагія. 1878, р. 308.
Рериів «іисідпе ігеше аш>, Іек геіаііопв ёіаіепі ігёз атісаіез епіге Іа
Воііёте еі Іа Роіо^пе. Ьея геіаііопя соттегсіаіев епіге Іез <1еил рауа
37
дѣлала это опасеніе преждевременнымъ католикъ-полякъ
никогда не поднялъ бы оружія за одно съ чехомъ-гусситомъ.
Изъ за религіозной розни -) и король Владиславъ, и великій
князь Витольдъ, хотя и радовались возстанію Богеміи противъ
Сигизмунда, по должны были ограничиться только посылкою
въ Прагу нѣсколькихъ тысячъ Литовцевъ подъ предводитель-
ствомъ Сигизмунда Корибута, двоюроднаго брата Витольда * 3).
Такое поведеніе Польскаго и Литовскаго дворовъ очевидно вну-
шало Сигизмунду недовѣріе и вражду къ шімь; вражда увели-
чивалась еще и вслѣдствіе дружественныхъ отношеній Польши
къ Бранденбургскому курфюрсту 4 5).
Король Польскій Владиславъ не имѣлъ сыновей, а только
одну дочь Гедвигу; прямыхъ наслѣдниковъ престола не было,
я вотъ при дворѣ Владислава образовалось двѣ партіи: одна
желала избрать въ преемники Владислава Витольда Литовскаго,
а другая хотѣла выдать Гедвигу за Генриха Бранденбургскаго,
который и занялъ бы польскій престолъ по смерти Владислава.
Императоръ Сигизмундъ и Эрикъ датскій искали со своей
стороны руки Гедвиги для герцога Померанскаго Богиславя я),
ёіаіепі ігбв асііѵев, еі ни ^гаіиі поіпЬге йе ^еипе8 Роівшйв ёіпЯіаіепІ
А Гппіѵегзііё Ргартв. р. 311: Ье гарргосііетепіііе.ч Роіошйз еі <1ез
Низвііеь ргоііиізіі сіапз ГЕшріге ипе ііёв ѵіѵе ёшоііоп.
*) ІЬісІеш, р. 309. Ьогзчи’аітіѵа еп Роіощіе ипе ргетіёге атЬазьайе
Ііивзііе циі ойгіг а Да§е11оп Іа соигппие <1е Воііёте, іі геГиза. Ипе пои-
ѵеііе іепіаііѵе (іез Сёцие.ч аиргёз <іе \Ѵ1а<1І8Іаѵ пе і'ці раз ріиз Ііеогеизе;
іів з’шігеззёгепі піогя ап #гаші (Іис іе Ьііііпапіе еі ігоиѵёгепі аиргёв
<іе Іпі ип іоиі аиіте ассиеіі. См. Вгоувеп, (тезсііісіііе ііег Ргеиззізсііеп
Роіііік, I, 4 28.
-) Оепів, р. 310. І.е ргіпсіраі оЬзіасІе ѣ іопсе ипіоп ДигаЫе Лея
Роіопаів, <іе-5 Ьііішапіепб оі Лея Виззен ёіаіі (іапз Іп геіірдоп, ііаиз Гііов-
Тіііѣё Іев Сггесв еі іез Ьаііиз.
3) Моііегир, Нівіы-ізк Тісіззкгіі’і, V Ваекке, 719.
*) Эепів, р. 311. С'ёідіі (т. е. пп ігаііё (іе іпаііа^е епіге Іе Й1» (Іе.
Егеіегіс еі Іа йііе іе 'ѴѴІаЛізІаѵ) ипе Йёйііе ропг Зі^івтопА, цпі пе ге-
«іоиіаіг рая тоіпв ГаШапсе роІопаіяе-ЬгапсІеЪоог^еоіве цие Гииіоп (Іе
ІѴ'ІаЯізІаѵ еі сіея Ниввііев. См. Саго, СевсІіісІНѳ Роівпа, Впсіі 7, 5 Ка-
рііеі, а. 521.
5) Вогиславъ IX былъ единственный сыпь Богнслава ѴШ и Софіи,
дочери Генриха Желѣвпаго, графа Голштинскаго. Въ 1433 году, онъ
женился на Эмиліи, дочери Зіемовята IV, герцога Мааовіи и Алексан-
дры, сестры короля Ягелло, старшая дочь которыхъ, Цямбарка была
замужемъ аа Эрпстомъ, герцогомъ Штебермаркскимъ и сдѣлалась ма-
терью императора Фридрих.Т Ш. Богиславъ IX ф въ 1447 году.
38
которому Эрикъ хотѣлъ передать и Скандинавскую корову.
Въ 1419 году отношенія между Даніей и Польшей были самыя
дружественныя. Эрикъ заключилъ съ Владиславомъ договоръ,
клонившійся къ уничтоженію Прусскаго ордена: земли ордена
договаривавшіяся стороны положили раздѣлить между собою,
а самый орденъ перенести на островъ Кипръ. Съ Владиславомъ
же Эрикъ сговорился и насчетъ брака Гедвиги съ герцогомъ
Померанскимъ. Теперь всѣмъ этимъ планамъ готовился рѣши-
тельный ударъ: образовалась антя-бранденбургская коалиція,
въ которой приняли участіе Сигизмундъ, герцоги Померанскіе,
Нѣмецкій орденъ и Эрикъ датскій. Каждый членъ коалиціи имѣлъ
свои причины воевать съ Бранденбургомъ; „рішп (ІевйіегіипС
герцоговъ Померанскихъ было освободиться отъ леипоп зави-
симости, въ какой они находились у курфюрста Бранденбург-
скаго. Эрику также было важно воспрепятствовать усиленію
Бранденбургскаго дома, во первыхъ потому, что онъ самъ
былъ членомъ Померанской герцогской линіи, а во вторыхъ
потому, что курфюрстъ Бранденбургскій былъ союзникомъ Гол-
штинскихъ графовъ, его враговъ.
Итакъ задача Эрика состояла въ томъ, чтобы сплотить
во едино всѣхъ недовольныхъ Бранденбургскимъ курфюрстомъ
и подѣйствовать па Польскаго короля въ томъ смыслѣ, чтобы
отклонить его отъ Бранденбургскаго союза. Исполненіе плана
требовало присутствія Эрика и въ Полыпѣ и въ Германіи.
Въ августѣ 1423 года Эрикъ въ сопровожденіи блестящей
свиты выѣхалъ изъ Копенгагена 1). Въ Штетинѣ Эрикъ за-
ключилъ оборонительный союзъ съ своими Померанскими род-
ственниками и съ гроссмейстеромъ Прусскимъ и .Іифляндскимъ;
обѣ стороны обѣщали другъ другъ взаимную помощь въ 2,000
*) О поѣздкѣ Эрика см. хронику Дитмара у бгпмНоЯ'а, II. 36, Кор-
неръ, стр. 1260 и далѣе, Вигфелъдъ, III, 322. Годъ отъѣзда колеб-
лется между 1423 и 1424. Изъ новыхъ ученыхъ Янъ, Дальмапъ,
Пайтцт, и Гаммерихъ, слѣдуя Корнеру, относятъ отъѣздъ Эрика Къ
1424 г. Но Стнффе, на основаніи одного письма Эрика къ Голштин-
цамъ, относитъ его къ 1123 году. Письмо озаглавлено : «Набегвіеие
Апло Полпіпі тШеяіто фіасігіпеепіевіто ѵі^емшо игсіо, ваЬЬаЮ розі
осѣаиат ЕрірЬапіе 1)ошіп8,> т. е. 16 января 1123, а пе 1124 года.
См. Стиффе Ві<1га«, II, ЬХХІХ, Аіоііегпр, 723, примѣчаніе I. Сравни
Зсгіріогев Кег. Паи. VII, 303.
39
человѣкъ; Эрикъ отдѣльнымъ актомъ обѣщалъ подтвердить
союзъ своею королевскою печатью, но такая ратификація не
состоялась
Договоръ съ Помераніей и орденомъ обезпечивалъ Эрика
’) Договоръ Эрика съ Померанскими герцогами и Прусскимъ орде-
номъ, сохраняющійся въ Кенигсбергскомъ архивѣ, внерные напечатанъ
у Стнффе, II, № 85, стр. 210. 1)аі чу аііе ѵогЪепотееіе ѵпз ап Ьеісіе.п
гіеіеп шіі епашіег іп ігапіиег ешігаскі ѵр епс ѵгипіііке ігиче вглііс ѵазіе
ищіе ечі^ііе іоваіе ѵогіпіііііеіяг кгаЯі ѵшіе іигііпінзе ііевзея іецЬеичаг-
іііцкеп Ъгсиез ѵогкишіеп ЪеЪЬеп ѵшіе ѵогЪішІеп іо ечіцкеп ііііеп іп зо-
сіапег чізе аіве ііііг паиоіцкеі ѵшіе ѵ^веЛгосквІ аіеіі зишіег аііеп ѵогиап^
<1е ѵпн ап Ъеіііеп ііеіеп іп сіеввет іе^ііепч.гкіщііе ѵогЬшкіе ѵшіе ѵпшііікег
іоваіе іпосіііе со нсЬаЛеп е<1йег Іо Ііішіег кошеп іп іепі^ксгіеуеч'цв Тош
вгвіеп таіе ігепіПе і<1 вік во іо чеікег ііііі ііаі іепі^Ь ѵогвіе кеге гііігіег
кпесііі, іашіе віеніе ішіе еіісіег іпеепкімІё іеташіе ѵап ѵпв ап Ъеіііеп
зпіеп ѵогзсгеиеп па ііеввег ііііі ѵогч'аІЛеп ѵогѵпгесЪіеп Ъевекеіііцііеп еііііег
чесіііегвіаіі ііоп Ч'оМеп есіііе.г ііеііеп зо зсіюіеп чу копіи" ѵшіе ііегіо^кеп
ѵогЬепотейеп ѵшіе ѵпве еглеп .ѵшіе пакоіпеіід&е, ѵііе сіе чаіі. ѵпгесііі
зсііаііе еісіег чеііііегвіаі всЬе$кѳ ап ѵпн ѵпвеп егпеп ѵГіе пакотеііп^еп
гікеп Іашіеп еііііег ішіеп ѵоіъсіѵиеп <1аі ѵогкишіі^сп ѵшіе чіііік <1оп
ѵовпігкіеіяі ѵпвеп сгіікеп вешіеЪініеп есіііег Ьгепсп ііеше егчѳіііі^кеп
кегеп кошезіеге егЪепошеііе е<і*1ег віпеп пакотеііпдгп.
Ко вскоіеп ѵшіе чіііеп чі (Іоск ап Ъеіііеп зіііеп ѵпн Ъечіяеп ѵшіег
епашіег шіі $апігеп ігпчеп ііосіі во йаі <іе епе зісіе <1е іег ашіегеп
ѵоіккешіе чегѣ іпіі ічешіивепі чегаі'іі&ксп сгісіег сіаг Ъепеіісіеп еііііег
Ьоиеп сіе всііаі зік зиГиеп врінеп ЬеЬ <1аі вѳ іп Нев ашіегеп Іаші
ііапепе еікіеі ерЬ<міе китрі ѵшіе сіаг па всаіі не ѵогіап врізеп <іе уеппе
ііете <іе Ііиіре ^каіап чеп зо іап^е Не ее іо віпег Ьиіре ІіеЬЬер чіі,
ѵшіе зе «іеипе ѵогі ѵшіег віпеп козісп іо Іашіе вкіскеп.
Лаі уеташі ѵап ѵпв ап Ъеіііеп зіДеп ѵогвсгеиеп шіі іетапсіе ѵтіпе
ііев ашіегеп чіііеп іо ѵпчіііеп есісіег іо кгіцке циеіпе зо ьсаіі ііосіі <іе
епе зіііе вік піскі аГзопеп апе ііег ашіегеп чіііеп.
Аііе сіезве ѵогвсгенепе апікеіе ѵп^е еп іеч'еік Ъу вік іоие чгу Егіс
копіпк ѵшіе Ііегіодке егЬеиотссІе, ѵшіе чі Оііе, Савешаг, ХѴаіиіаЙ’,
Вагпут ѵшіе Ви^ізІнІТ го Зіеіііш ѵшіе Ротегеп кегіоцке.п еіс. ѵог-
^Ьевсгепеп па гасіе ѵшіе ѵиІЬогіе ѵпзег гейеге парезсгаіеп ѵог ѵпв ѵпве
егиеп ѵшіе пакошеііп^е ѵог ѵпяо гіке Іашіе Ішіе ѵшіе ѵшіегваіе ѵогвсгепеп
Ьу ѵпвеп копіп^іікеп чоі^еп ѵшіе ѵогвііікеп ігичеп, ѵр <1е епе, ѵшіе
чу Іігшіег Рачеі ѵап Киз^огіГ ііошевіег ѵшіе 8іі'іі<1 Ьапсіег ѵап Ярап-
Ііеут Ъесіеккег іп ЬіііІіашІ Іішіезскез опіепн, па гшіе ѵшіе ѵпііюпіе
ѵпвег Ьеііецкеіе па^сзсгеиеи ѵог ѵпв ѵпве пакошеііщге ѵпвев огііепв
Ъесіекксге, іаші, ішіе ѵшіе ѵшіегваіеп Ъу Іиііегеп ешіеп ігичеп ѵр сіе
ашіеге зіііе віесіе ѵавіе цепігіікеп ѵшіе ѵпѵогзегіікеп тіі епег ватешіеи
ііапі ѵшіег епашіег апе іепі^кегіеуе аг^ііеііві ігичеіікеп іо коШешіе Ю
ечіцкеп іііііеп. См. Тігоузеп, I, стр. 460.
40
относительно Бранденбурга, и, хотя въ договорѣ ни единымъ
словомъ не упоминалось о курфюрстѣ Бранденбургскомъ, од-
нако несомнѣнно, что договоривавшілся стороны имѣли въ виду
именно его
Эрикъ теперь искалъ свиданія съ императоромъ: нужно
было рѣшить дѣло о Шлезвигѣ п похлопотать объ уничтоже-
ніи ленной зависимости Померанскихъ герцоговъ.
Въ январѣ 1424 года Эрикъ выѣхалъ въ Германію. Онъ
направился на Бреславль черезъ Польшу, гдѣ предполагалось
свиданіе его съ императоромъ.
Въ это время въ Польшѣ шли приготовленіи къ коронова-
нію Полькой королевы, и Эрикъ былъ приглашенъ па торже-
ство. Не повидавшись съ императоромъ въ Бреславлѣ, какъ
предполагалось, Эрикъ поспѣшилъ черезъ Величку въ Венгрію.
Свиданіе съ Сигизмундомъ состоялось въ февралѣ 1424
года въ Офенѣ. Голштинскія дѣла, наиболѣе интеросовавшія
Эрика,вовсе не занимали въ это время императора: отношенія
его къ курфюрстамъ все болѣе и болѣе обострялись я зани-
мали все его вниманіе. Въ январѣ 1424 года имперскіе князья,
съ Фридрихомъ Бранденбургскимъ во главѣ, собрались въ
Бингенѣ *). Здѣсь они дали слово дружно соединиться для усми-
ренія гуссптовъ и согласились насчетъ общихъ инструкцій въ
случаѣ новой церковной схизмы или въ случаѣ какого бы то
ни было посягательства на ихъ государственныя права. Князья
говорили, что призваны Богомъ прекратить всѣ злоупотребле-
нія въ Святой церкви и въ Св. Римской имперіи, что импера-
торъ долженъ помогать имъ совѣтомъ.
Въ этихъ словахъ ясно высказывалась мысль князей, что
съ этихъ поръ не императорская власть должна быть вырази-
тельницею идеи общегерманскаго единства, а коллегія курфюр-
стовъ.
Сигизмундъ, чтобы лишить Фридриха возможности стать
вождемъ во внутреннихъ событіяхъ имперіи, вооруживъ про-
тивъ него герцоговъ Померанскихъ; послѣдніе нарушили свою
ленную зависимость отъ Бранденбурга и заняли землю Уккер-
*) Си. Ргоуяеп, I, стр. 464.
41
маркъ съ городомъ Пренцдау *), которую раньше Фридрихт,
самовольно присвоилъ.
I лавный же ударъ долженъ былъ постихнуть Фридриха въ
Польшѣ, куда Сигизмундъ отправился вмѣстѣ съ Эрикомъ.
Эрикъ пріѣхалъ въ Польшу раньше Сигизмунда и уже въ фев-
ралѣ (25-го) имѣлъ аудіенцію у Владислава въ Краковѣ.
При первомъ же свиданіи Эрикъ высказалъ королю свои
намѣренія. Онъ паномнилт. Владиславу о предполагаемой!, бракѣ
Богпслава Померанскаго съ Гедвигою, о чемъ опи договари-
вались уже вт> 1419 году. Владиславъ отклонилъ этотъ во-
просъ, сказавъ, что въ такомъ важномъ дѣлѣ онъ долженъ
предварительно снестись съ своимъ совѣтомъ и съ великимъ
княземъ Витольдомъ ’).
‘) См. Папке, 12 ВйсЬег Ргеизкісііег Ѳеаскісіііе, I, 97.
г) Насчетъ хронологіи. Агеіііѵ Піг Кіиійе ОеяГ.еггеісІивскег Нев-
сІгісЬіе,, 45, 431, примѣчаніе.
3) О свиданіи Эрика съ Владиславомъ см. письмо послѣдняго къ
Витольду 26 февраля 1424 года. Здѣсь онъ говоритъ: «РгеГаіиВ Лих
Басіе рег Ііес ѵегЪа иеі яітіііа пов еі пояігшп сопяіііппі еъі аііосисив:
Ьегепіяяіше ргіпсеря і'гаіег еі сіотіпс сагіяаіте! Воііиео з. ѵ. аі тето*
гіаш, чиоіікміо аііаз іпіег пероіеш теши Дисеш Ротегапіе еі н. ѵ. вроп-
яаііа і'иегипі сопігасіа рег в. ѵ. пипсеіов еі теов вресіаіез, Іе <ціо е#о
ветрег ѣаЬпі сопяоіасіопет вресіаіепі. дпо віапіе вегеиівзітив Іотіпия
гех Коіпапогит Ггаіег тсин еі ѵезіег шіііі іпіітяиіі, циопмкіо сши еагіет
ѵ. к. весит іа Ниикагін Гиіянеі соіізіііиіа, іпіег сеіега сіоіиіі гех Нии-
&агіе ргеііісіия, дцрД ііегаіл яропваііа іпіег ііііши гиагсігіопіз Впипіеп-
Ішгкепзіз еі я. ѵ. Шат яипі сопігасіа, аввѳгепв, циошоіо рго йііс я. ѵ.
зіаіи еі Ііопоге івпеаіиг сопзоіеге еі ѵеііеі, (що<1 ія іпіег ргейііпт ііііит
тагеЬіопів гезсішіегеіпг сопіі'яеіив, ргітивдпе іпіег псроіет геціа Иасіе
богсіаіцг ейесіит. Сиі ге^і Н(пп^агіе) ргоиі (Іісіі «Іеііівветиз роіеяіаіет
<1е ііііа позіга. ргоріег диіні, зі ѵепігеві сііт пероіе ніео ргеГаіо, поп
«ІпЬіигеі, диой, іряо орегапіе, ргеДісіа зропваііа а<1 еДесіиш еі сопзи-
іиасіопет (Іеиепігепі. Тп яропі ег§0 сопігасіпк іпіег пероіет теит еі я. ѵ.
ііііат рег пппссіов повігоз Гасіі еі гедія Вотапогшп іпВтаіа тіііі рег
ірвппі аііцио тоіо Йпеш рокяеі ассіреге, чиі гезропііг, (ріосі сх роіезіаіе
рег поя 8ІЫ ігасіііа япе. іпіі еі езі ѵоіипіаііз, чиосі ргесіісіа зропяаііа
сопяіітепіпг. Сопзиіиіі іашеп тіѣі, чшкі зпрег Ііія в. ѵ. отпіЬпв ассе-
<іегеш еі ДеЬііпіп Іюпогет ітрепіят. Ѵепі ег{го, веге.піявіте ргіпсерз.
ѵоіепя ясіге, ап сопігас.іпя рі-еіісіие еі іѵіря Вошапогиш іиіішаія йпет
оріапіт рег шв еІеЬеаі ІтЬеіт еі еіТесіиіп. АІ цііоіі віЫ гезрошИтпя.
Чпоіі повіге сопвиеіиііпіз поп егаі аЬядие сопзіііо ргесіагі ргіпсірів ііисія
ша^пі ігаігія пояігі еі аііогиіп ])гіпсірига еі Ъагопит п<1 пе^осіа ^гаѵіз
ішрогіапеіе, ргопг іяіа випі, ііаге геяроиза пес оссипіі ш»Ыв рго ііас
42
Въ мартѣ прибылъ въ Краковъ и Сигизмундъ. 5-го марта
состоялась коронація королевы Софіи ’). Среди празднествъ
не забывали и политическихъ вопросовъ. Эрикъ и Сигизмундъ
всякими средствами старались усилить при польскомъ дворѣ
свою партію, стоявшую за Померанскаго герцога, и искали
случая склонить Владислава на сторону этой партіи. Сигиз-
мундъ обѣщалъ Владиславу даже территоріальное вознаграж-
деніе — часть Помераніи. Но Владиславъ былъ непоколебимъ
въ своемъ рѣшеніи, которое и было торжественно объявлено
въ присутствіи всѣхъ коронаціонпыхъ гостей. Попытка Си-
гизмунда и Эрика привлечь Витольда па свою сторону также
не увѣнчалась успѣхомъ: и въ немъ нашли они Бранденбург-
скаго сторонника.
18-го марта Эрикъ и Сигизмундъ уѣхали изъ Польши.
Эрикъ повсюду слѣдовалъ за императоромъ, помогалъ ему въ
его дипломатическихъ распряхъ съ Нѣмецкими князьями и до-
бился его дружбы.
Въ іюнѣ императоръ Сигизмундъ наконецъ принялся за
разсмотрѣніе Голштинскихъ дѣлъ. Результаты были весьма
благопріятны для Эрика: весь Шлезвигъ съ нѣкоторыми при-
легающими къ нему островами передавался Даніи—ріге ѣгесіі
еі иШія (Іошіпіі. Эрикъ могъ торжествовать: дипломатическая
побѣда была на его сторонѣ. Померанскіе герцоги начали войну
съ Бранденбургомъ: слѣдовательно курфюрстъ Фридрихъ не
могъ уже бьггь сильною опорою для Голштиніи; относительно
Польско-Бранденбургскаго союза также опасаться было нечего;
у Владислава родился сынъ отъ Софіи, такъ что, въ случаѣ
смерти короля, былъ свои наслѣдникъ престола. Если отъ этой
побѣды не было вещественныхъ результатовъ, т. е. если нѣ-
мецкіе города и князья не убоялись идти па перекоръ желанію
императора и снова стали помогать Голштинскимъ графамъ,
иіее, цшиі іяісііі роіеніаіеш ргсг'ато ііаігі покіго геет Вошапогит <і«
Ііііа поніга йеЛівветив. Аііатеп рокічиат сшп ргеГаіо ігаііе пояіго еі
аіііз ргіисіріЬия еі ЬагопіЬин сопніііит ІшЪиегітив, ѵоЬів вирег Ъів га-
сіоиаЫІе «ІаЫтив генроіитц. > 470-471. АгсЫѵ, 45 т. •
') На коронаціи Эрикъ обратилъ на себя вниманіе Энея Сильвія
Пнкколомнпи. который въ 35 главѣ своего сочипепія *<іе ѵігін аеіаіе
виа сіагіз» описываетъ наружность, костюмъ и ловкость короля.
43
то причину этого нужно искать въ ослабленіи императорской
власти. Рѣшеніе Сигизмунда оставалось мертвой буквой, на его
грамоты не обращали никакого вниманія.
Лѣтомъ 1424 года Эрикъ уѣхалъ въ Іерусалимъ. Па воз-
вратномъ пути онъ еще разъ посѣтилъ Сигизмунда. 24 мая
1425 года Эрикъ прибылъ обратно въ Данію. Къ этому времени
относится установленіе имъ транзитной пошлины при проѣздѣ
черезъ Зундъ. Важность Лундской пошлины * *) стали сознавать
только въ XV вѣкѣ; рядомъ съ расширеніемъ торговли увели-
чивалась и пошлина; существованіе ея вч, Зундѣ, увеличеніе
или пониженіе ея было очень важнымъ вопросомъ, пріобрѣ-
тавшимъ все большее и большее значеніе: съ вопросомъ о
Зупдской транзитной пошлинѣ соединялся вопросъ о господ-
ствѣ Даніи на Балтійскомъ морѣ. Возникновеніе Зундской пош-
лины одни относятъ ко временамъ глубокой древности, другіе
къ XII вѣку; первое письменное извѣстіе о взиманіи Зундской
пошлины относятъ къ 1328 году. Но при этомъ забываютъ,
что обладаніе Зундомъ только съ теченіемъ времени стало при
носить выгоды Датскимъ королямъ. Датскіе короли владѣли
также и Бельтомъ, по не могли же они учредить какой-либо
Кельтской транзитной пошлины въ Нпборгѣ. Къ тому же пи-
сатели, относящіе установленіе Зупдской пошлины къ XII вѣку,
смѣшивали транзитную пошлину съ обыкновенной паромной 4),
или съ Рипй-ТоМ, пошлиною, которую Ганзейцы брали во время
войнъ съ Вальдемаромъ IV со всѣхъ грузовыхъ судовъ, про-
ѣзжавшихъ Эрезупдъ, для покрытія расходовъ, понесенныхъ
ими въ войнѣ съ пиратами, господствовавшими на Балтійскомъ
морѣ; или наконецъ смѣшивали съ пошлиною съ вывозныхъ
товаровъ ’). Мы видѣли, что симпатія Ганзейскихъ городовъ
') Литература вопроса о Зундской пошлинѣ и классическое наслѣ-
дованіе ея см. Егісіегісіа « Ріа Ьѵіікеп Ті<1 нкгіі'ѵег 8ші(ко1<1еп ні^? »
въ Нікіогізк ТѢІанкгіЛ, 4 Каекке. 5 Неіі. Иаъ нѣмецкихъ ученыхъ
ЗсЬйГег помѣстилъ небольшую статью о Зундской пошлинѣ въ Надиінсііе
(ЭессЬісЫвЪІШег, за 1875 годъ, V.
*) ТЬеоІопіиш арші раияа^іит, цПоб ііісіііи- Век говорится въ одной
грамотѣ: ср. РгіЛеіісіа.
3) Ом. сочііпепія Бадена, Сума, Гольберга и въ особенности Шля-
геля, въ Ііавйк Ьіаегаіш* Тігіешіе. 1823. а затѣмъ его же <Г>апшаікн
о^ Негііцріопппегііеи ЙСаівгеі,» 1827. Они относятъ Зундскую пошлину
44
была на сторонѣ Голштинія, но что рѣшительнаго объявленія
войны съ ихъ стороны не послѣдовало раньше 1428 года.
Среди обстоятельствъ, побудившихъ Ганзейскіе города откры-
то стать противъ Эрика было одно, о которомъ не упоминаютъ
ни Витфельдъ, пи предшествовавшіе писатели, какъ Детмаръ,
Корнеръ и его продолжатели, Руфъ и др. Это обстоятельство
однако нашло мѣсто въ хроникѣ пресвитера Бременскаго, на-
писанной около 1448 года. Онъ говоритъ объ энергическихъ
попыткахъ Ганзейскихъ городовъ занять во время войны съ
Голштиніей городъ Гельзнпгеръ построенный Орикомъ для
принудительнаго взиманія небывалой еще пошлины па проѣздъ
изъ Балтійскаго моря въ океанъ 2). Бременскій пресвитеръ
говоритъ: еі сопзііпііііег пошли сазігиш НеІзіп^Ьоег, рег гедет
сопзігисіит асі ехіоглиешіит іѣеОІопіит іпзоіііит а паиііз рег раз
заціит тагіз Ьаііісі а4 осеапит, ііезігиі іоііз ѵігіЬиз іпЬіапіев. ЕС
Ьес сіісіѣиа Гиіззе сайка ргіпсіраііз, диаге сопяиіез сіиііаіит ех іп-
(іисііопе сіиіит зиогит сит ргіпсіріЬиз Ноііхасіе іпзиггехегипі соШга
гѳ^ет Оасіе зиргайісіит, зсііісеі иеііе еі роззе Саш іи іегга, циаш
тагі ІіЬвгіаіет зиаш сопзегиагі еі росіиз ІіаЬеге иеііе бисез еі со-
шііез ариіі зе ѵісіпоз, циаш геііет Оасіе, пішіз ргероівпіеш еі
ргіиікщіа еогит аиГегепіет. Еі Ііес саиза пои зоіит рго ізіа ѵісе
сіиііаіепзез ргепошіпаіоа сит ргіпсіріЬиз Ноіі/асіе соІІідаЪаі, зеб
есіат апіе Ьпда іешрога ідвт Гесегаі еі абЬис Гасіеі зіпе ГаІІо.
Ь’ат орііте зсіипі ЬиЬісепзез, зі рогіа Ноііхасіе еіз Гиегіі іат іп
тагі, ^иа^11 іи іегга сіаияа, циосі таіе зіягепі еі чио<і іеггат
ргейісіат ЬаЬспі еісиі ргоргіит аііойіит зиит, дио безігисіо, еі
сіиііаз іііогит ргосиі сІиЬіо поп <ііи зіаге іюзкеі еіс. 152.
На общемъ собраніи представителей всѣхъ ганзейскихъ
городовъ въ Ростокѣ въ 1425 году’ въ первый разъ раздается
жадоба городовъ па Лундскую пошлину: говорили, что Зундъ,
къ ХП в. Сарторій, 1, 221. СтгаиюИ—НівіогіисЬе ЗсЬгіЙеп, II. 360,
всііііігег—Оіе Напяа иіпі <1ег <іеиіае1іе Кіііегоічіеи. 114. Всѣ оин отно-
сятъ воэпикнопепіе Зупдской пошлипы къ XIV столѣтію.
’) Этотъ городъ, лежащій при входѣ въ Зундъ, упоминается уже
въ XI вѣкѣ въ исландскихъ хроникахъ подъ именемъ сНаІеугі», какъ
важный торговый пунктъ. О привилегіяхъ Эрика ятому городу си.
АагзЬегеіпіпваг і’га сіеі К. ОеЬеітеагсЫѵві, 1.
г) Величина Зупдской пошлины была одинъ англійскій нобедь съ
корабля. См. Егібегіс.іа. Ср. АПеп—Ое іге погйіякс Нщега Ніаіогіе, IV,
1 стр. 146.
какъ и всякое море, долженъ быть всѣмъ доступенъ для пла-
ванія; такимъ образомъ вопросъ о свободѣ морей, который и
впослѣдствіи, въ XVI вѣкѣ, соединился съ вопросомъ о Лунд-
ской попиинѣ, впервые встрѣчается въ такомъ видѣ въ 1425
году '). Съ полною увѣренностью можно, слѣдовательно, пред-
положить, что такъ называемая Зундская транзитная пошлина
въ первый разъ установлена въ царствованіе Эрика XIII.
Эрикъ XIII, съ точки зрѣнія неограниченнаго монарха, осно-
вываетъ свое право на учрежденіи новой транзитной пошлины
на томъ, что король пли князь можетъ въ своемъ собствен-
номъ королевствѣ издавать какія ему угодно постановленія,
налагать новыя пошлины, уничтожать старыя, давать приви-
легіи и отнимать ихъ, однимъ словомъ принципъ Эрика—госу-
дарственный принципъ XV и XVI вѣковъ. Города ссылались
на болѣе раннія привилегіи, а Эрикъ считалъ себя свободнымъ
отъ обязанности сохранять привилегіи тѣхъ городовъ, которые
объявили ему войну.
До какой степени въ датскихъ короляхъ утвердилось мнѣ-
ніе о ихъ правѣ надъ всѣми водами королевства, видно изъ
того, что вскорѣ по установленіи Зундскоп пошлины введена
была также пошлина и съ кораблей, проѣзжавшихъ Копенга-
генъ: па эту пошлину раздаются громкія жалобы въ 1453
году.
Итакъ нарушеніе нѣкоторыхъ привилегій въ Сконе, по-
кровительство Голландцамъ, а главное установленіе Зундскоп
пошлины 2) вооружила противъ Эрика всѣ Ганзейскіе города,
*) Такъ думаетъ Егісіегісіа въ упомянутомъ изслѣдованіи и Воев-
хоегтепу въ своей статьѣ: Папхідо ТЬеіІпаЬте ап (Іеш Кгіе#е <!ег Нап-
ве {'е$ъп Сѣгівсіап П ѵоп Эйпетагк. I АЬвсЬшН, Гіапхір;, 1860, стр. 7:
ЕгіоЬ ѵегвпсЫе... йів ЬапвівсЬе МнсІИ... Ьввошіегв «іагіигсіі хи ЪгесЬвп,
<ІН8 ег ѵоп ясіпег пей апдоіекіеп Еевіе Огекго^ (Неіаіп^вг) веіЬ 1425
ѵоп веіпепі Ѵоі|?іе еіпѳп ПигеЬ§діп^т11 егІіеЬеп Ііввв. Шаферъ отвер-
гаетъ этотъ годъ.
2) Эту причину приводитъ п Вескег, бевеііісЫе ЬііЬескв, I, 363:
ГНо ѵоп (Іеш Кбпір оіііііііп^яі ап^еіе^іе Резіипр Не1віп0ог, чеіеііе Леи
ВсЫп.яяеІ хит Отевипй аивіпасііеі, зеШе <1еп Копіе; іп <1еп Згаші, <1іе
Равва^е <1е ЗсІіііТе Лптсіі «Ііеве Ьепііітіе Меегеп^е, ѵѵсісЬс <1іе Озіее тіі
(Іеш ойепЬагеп ѴѴеЕтеег ѵегЬітІеІ, иші Лптсіі меіеііе <1ет Напвеатівсііеп
Випгіе <1іе р'гііявевіеп НеіскіЫііпег хикеі'ііЬгеі мптіеп, пасЬ еі^епеш
(теі'аііеп гп вреттеп, оііег хи ѵегзШІеп. Эіевет ітіг <ііе ЪівЬег Ыііііеіѵіе
46
такъ что ему пришлось вести трудную войну и противъ Гол-
штиніи, и противъ Ганзейскихъ городовъ. Нѣмецкіе князья
ему не помогали. Опъ, какъ нѣкогда Вильдемаръ IV, долженъ
былъ убѣдиться, что въ Германіи тщетно было искать под-
держки своей сѣверной политикѣ; ее можно было ожидать
только отъ самихъ сѣверныхъ государствъ: Даніи, Швеціи и
Норвергіи.
1426 годъ, такимъ образомъ, составляетъ поворотный
пунктъ въ царствованіи Эрика Померанскаго До зтого года
Эрикъ велъ наступательную войну; теперь же, когда состави-
лась странная коалиція двухъ державъ съ діаметрально про-
тивоположными стремленіями, мы разумѣемъ коалиціи» Гол-
штиніи и Вендскихъ городовъ, теперь Эрикъ долженъ былъ
вести оборонительную войну.
18-го октября 1426 года 6 Вендскихъ городовъ объя-
вили Эрику войну 2); города Прусскіе и Ляфляндскіе сохра-
няли нейтралитетъ; къ Вендскимъ городамъ примкнули нѣ-
которые Саксонскіе ’).
Начальникомъ соединеннаго вендско-голштинскаго флота
былъ избранъ герцогъ Гергардъ, а по его смерти герцогъ
Адольфъ. Флотъ отправился къ Фленсбургу, который съ суши
осаждалъ Генрихъ Голштинскій. Веспою 1428 года флотъ
Вепдскихъ городовъ, состоявшій пзъ 200 кораблей, обра-
тился къ Копенгагену, но здѣсь союзники ничего не могли
сдѣлать противъ флота Эрика 4). Въ это же время Бергенъ
подвергся нападенію Виталійцевъ (ѴііаІіепЬгййег), а на Ютлан-
дію сдѣлалъ хищническое нападеніе герцогъ Адольфъ. Воппа
принимала характеръ отдѣльныхъ стычекъ и нападеній. Дат-
Няіііііиіігг (Іег Наяна яо ьіИИісІіе Зіокя, ЪаиріяДсЫісІі аЬег (Іег ип^ечЪ-
ііпіісііе /оііеп, ч-еіеііеп пппшеііто (Не 8сЪіЙе іш Огезиікі ги ЬсхаЫеп
^ехчип&еіі ч-агеп, ии<1 оініе іеззеп Егіевипр ііпіеп (Не Раззаке ѵегіііп-
<1еіт чапі. аііе» Йіеяея чаг Лея Ііажіеіікіеп ЯЩіІІеп апГя Мпвяегвіе етр-
Й1КІ1ІСІ1.
') Си. Егяіѳѵ—Юе иуезіе Ьійгак Ііі Егіс аі Ротшегик Іизіогіе. Нія-
іогіяк ТіііяякгіГс. ТѴ Ваекке, 6 Вяіпі. 1 НеЙ.
•) См. НчШеМ. Ш, 406.
*) См. ДѴаііх, ВсЫеяіѵі^-НоІйеіпівсЬе (іевсЫсШ, 2, 328.
4) См. описаніе бнтиы Любекскаго флота съ Датскимъ у Внтфельяа.
ПІ, 421.
47
скій флотъ сдѣлалъ попытку захватить Отральзундъ, Швед-
скій флотъ понесъ уронъ отъ флота Висмара. Въ 1424 и 1430
годахъ шли безуспѣшные переговоры о перемиріи Ростокъ
заключилъ отдѣльный миръ съ Эрикомъ въ августѣ 1430 года,
а Отральзундъ нѣсколько позже *). Въ концѣ этого же года
опять начались переговоры; Эрикъ согласился только па го-
довое перемиріе. Онъ грозилъ городамъ апеллировать къ им-
ператорскому Каммергернхту, говорилъ, что война съ Гол-
штиніей и Вендскими городами мѣшаетъ подавить Гуесит-
ское возстаніе. Духовные курфюрсты, большинство сѣверныхъ
Нѣмецкихъ князей, гроссмейстеръ Прусскаго ордена, даже Ан-
глійскій король тщетно старались примирить какъ-нибудь вою-
ющія стороны. Между тѣмъ въ 1431 году Флепсбургъ сдался
Голштиніи. Это событіе придало всей войнѣ новый характеръ.
Вендскіе города затѣваютъ новую политику: они ревностно
помогаютъ Голштинцамъ въ покореніи всего Шлезвига., на-
дѣясь, что тогда Эрикъ будетъ нѣсколько уступчивѣе въ сво-
ихъ требованіяхъ ’). Въ рукахъ Датчанъ оставался уже только
одинъ Гадерслебенъ 4) Попытки ихъ сдѣлать нападеніе на югѣ
не увѣнчались успѣхомъ и они потеряли свои послѣднія вла-
дѣнія въ Шлезвигѣ, такъ что теперь всякіе планы о присвое-
ніи Шлезвига становятся совершенно невозможными. Эрикъ
дѣлается уступчивѣе; новымъ посредникамъ, императору и
гроссмейстеру ’), удалось склонить его къ перемирію, которое
*) Посредники были герцогъ Враупшвейгскій и Лгоиебургскій. См.
подробности у Витфельда, ПІ, 441.
2) Главнымъ обрааомт. побудила ати города бъ отдѣльному миру
певыгода отъ запрещенія торговать сь Даніей. Си. Нпігі'еѣі, ГГГ, 452.
3) сМе4 1431 берущіе віамівгпе йегіог еп пу роіііік, «іегея епезіе
ор^аѵе Ыіѵег, аі зівііе НоЫеиегпе і ІапЗкгі^еп шей (ісген ГііІЯе кгай.»
Егзіеѵ, Нізюгівк ТМввкгіі’і. ТѴ Каекке, 6 Ваіні. I 4. См. Напзегесеязе
ѵоп <1ег Норр. 1, № 56.
*) НаНегзІеЬеп—на рѣчкѣ, впадающей въ жілый Вельтъ въ Шлез-
вигѣ противъ г. Ассенса яа Фюпепѣ.
®) См. Наіізегесеазе, стр. 17, письмо Сигизмунда къ Павлу фонъ
Русдорфу. Зіщпипй. ѵоп Стоіея рііаііеп Вотівскег кипі(?, хи аііоп Іхеііеп
тегег (Іез гіскя, ппі хи Нип^ет, хи Векет еіс. кипір-е. Епѵігііргег
ип4 ІіеЬег апіесіні^ег. Тіеіп апЗаскі ѵѵігіеі иах (Іеп акяскгійіеп кігуппс
ѵегзіозвеп 5ѵо1 ѵегпетеп, іп меііскег таах мгіг инвест ІіеЪеп Ьгшіег,
ііет кппія хи Тептагск, аиск <1еп ѵоп НоІІзіеш иші (Іеп зееяіеіои зскгеі-
48
и было заключено на 5 лѣтъ въ 1432 году въ Горсенѣ ') (въ
Шлезвигѣ).
На время перемирія Голштинцы удерживали весь Шлез-
вигъ. Ганзейцы же могли торговать въ сѣверныхъ королев-
ствахъ по старымъ привилегіямъ и обычаямъ -).
Въ 1434 году начались въ Вордині'боргѣ *) переговоры объ
окончательномъ мирѣ •). Здѣсь были собраны представители
Ъел, аія ѵоп еіпв ітіііея дѵе^вп хтеівсЬеп іп хи шасііеп. 8о вешіед кіг
<1іг оисіі ІііеЬеу ипзегп ппуезіаіЬгісі', йогупп ѵеіг <1іі* ипвегп цапіхеп
кеѵѵаіі іп <1еп веІЬеп ваеііеп ^еЬеп иші ѵегіеіѣеп. ВогишЪ во Ьерегп ѵѵіг
ѵоп Леіпет апгі.тсЬі, іѵоііеп иші ^еЪіеіеп (ііг оисіі ѵоп Вошіясііег кипі-
КІісЬег іпасііі шіі Фіезеш Ьгіеѵе, (Іаз <1и Опі гп ІоЬе, Йег кгівіепііеіі гп
ігові, <1епне1Ьеп Іапйеп гп Ггігіеп иші репаЛоп. ііеіпеп веІЪв Іашіеп хи
Ігоіпеп, ип(1 ипя пші ііеш гісііе хи іііепві иші дѵоі^еіаііеп, «іісіі ііег васііе
аппеиіезі, <1іе шіі Яеіяхе агЬеіііезі иші йогуппе во етрвід; зеуві, (іатіі
еіп Ггісіе хеііеп ,)аг пйег іеіщег іхмівсііеп іп ргетас.Ьі іѵеічіе, иші ЬоЙеп
іІіевеІЬ васѣ пасѣ <1ет (та!) віе Дигісіі <ІісЬ пші <1іе (Іеіпеп ѵогтаіь оЙ'г
^еЬаіиІеІі іві, Ъавх <1сп йигісЬ. уетапй хи Ье^егсепі ешіе котеи ѵѵіві.
Гші \ѵіг ч’оііеп <1ан оисіі ($еп <1іг |В^)*м1ісІісЬ егкеппеп. ОоЬеп ги Хи-
гетЬегр; ат Р-еуіад' пасіі 4ет яопіар чиавітосіокешіі ипзегг гісііе 4ез
Нип&гізсЪеи еіс. іт 15, Фез Нотіясіісп іт 21 иші Йез Веііетівеііеп іп
Зет 11 іаі-сп.
Тамъ же письмо императора къ герцогамъ Адольфу и Гергарду
Шлезвигскимъ.
*) И. К. ѵ. (I. Корр, 1, № 135 и далѣе. Нпіііеісі, ПІ, 492 и
далѣе.
9) Н. К. ѵ. 4. Ворр. № 139. Гшіе црре «іевве ѵогвсгеѵеп ііергііе-
<11п&е ЬеЬЬе чу, копіпкіі Егік ѵогЬепотеГ, Іоіаіеп, Сіойе іо егеп ишіе
<1ег тепеп сгіяіепііеіі іо ѵтотеп, ишіе птте ііітбйі^ег Ъе<1е м'іііеп <1ег
віейе ѵогЬепотеі, <1аі 4ег зиіѵеи зіехіе Ьог^Ьеге, соршаппе ишіе ітѵопеге
тодоп ѵеіІісЪ зокеп іо ишіе аіГ іп ипяе гуке, Іашіе, віейе Ііаѵепе ишіе
^еЬейе, іо Іашіе пшіе іо лѵаіеге, па оісіег копііеуг ишіе іппеІюІЛея егег
ргіѵікуіа, зишіег агсіі, <1е капіхе іу<1 иИі йез егЪепотеііеп ирзіа^ез.
Пшіе йея^еіікев то^Ьеп ок ѵеііісіі вокеп іп ппяе гуке, іашіе, зіеііе
Ііаѵепе пп4е е;еЪе<іе аііе <1е уеппе, <1ѳ Зег егЬешппѳЙеп віейе ргіѵііе^іа
туй гесіііе ^епеіеп ишіе Ъгикеп зсііоіеп, чепі аѵег ту<1 гесЬіе іѵез
аЙ’ггезссІіі, <1аі зе <1ев итЬегеп. Котеі ок ипве, копіп&к Егік егЬепо-
теі, ишіе ипвег гуке іпѵѵопеге, Ьог^Ьего, коріийе пшіе пшісгшеп чог
ііезче ѵогЬепотеіІеп зіейе, еге Ііаѵепе ишіе кеЪесіе, во всЬоІеп ве
<1ез§е1ікея ѵеііісіі чевеп іо ишіе ай, іо Іашіе ишіе іо ѵѵаіеге, па оШег
ѵѵопііеуѣ, вишіег агсіі ]ем,е1ік <1ее1 ап вуте гесіііе ипѵогвіііпеі.
3) Городокъ па южаой оконечности Зеландіи, па берегу Грепзунда,
отдѣляющаго его отъ Мвна (ИГііеп) и Фальстера (Еяівіег).
*) Ияпвегесевве 241 п далѣе. ІПзігпкііопеп Тпг <ііе Фіпівсііеп Ипіег-
ЫіпШег хпг Ѵегііашііипк іи УѴопШіЪоі(у. 1431.
49
Вендскихъ городовъ. Они не могли быть довольны настоящимъ
положеніемъ дѣлъ; Датчане грабили ихъ торговые корабли, а
Ііевве паясЪіѵѵеііе Ъгеѵе ѵѵегі таи Ьеііой' ЬеЫѵепЛе іо Лете сіа§е.
1. То ііеіи»' егяіе.п «іет іояаіе іѵгівсЬеп шія ипЛе Ле(и) віеЛеіи).
14. Ііет Леи ЪгеіГ, 4агане Ле Ноівіе.п Ъекеппеп, Ляі еп (іоііогр іо
рашіе віеуі.
15. Ііет <1еи ЪгеЙ, Ляг сіе. 1іеіто?е ѵап 8ііпЛег.іиііаиЛ Ле 1озіп$е ап
<«оіг.<н*]н- Лег сгопе іо 1>еппетагске шеЛе оѵеіхЫй'і.
1(5. ііет сіе ЬгеЙ. Лагапе дтеѵе А11Т ѵап Ноівіеп Ьекѳпі, Лаі епі Ѵе-
шегеи ѵап копіи? ѴѴоІЛетаг ?еіеепі «у.
17. Ііет Ляі іпвігшпепіиш ѵап Лете ѵогіоре іо НеівІпЪогсІі.
19. То Лете ігзіеп, аіве аііе ипяе вакеп, Ле чу тіі Леп яСеЛеп
ІіеЪЪеи иСзіапЛе, яіап прре іѵѵі?ег1еі?е агіікіе, аізе іо Лею ігяіеп прре
4а I ѵогіиві егег рііѵі1е?іеи ишіе ітсЬіісІіеіЛе Ъуппеп ипвеп гікеп. сіе чу
тепеп, Лаі ее чеЛЛег иия па Лете геекіе ѵогЪгокоп ІіеЪЪеп, ишіе іо
Лете ашіегеп шаіе прре Лепіе Ъгоке сіег іокаіе, ііагапе ее вік Со шія
ѵогЪипЛеп ІтЛЛеп. ппсіе прре Леп зекаЛеи. сіеп «• ипв іпіі ипгесіііе Лап
ІіеЪЪеп. сіеп ѵѵу тепеп. Лаі яе цпз ѵап гесіііев ѵѵе?епе рІісЬіісІі яіпі
иріогіскіешіе, ишіе ок прре Леи Ъгоке, Леп ве Дап ІіеЪЪеп ап Лезвете
иряіацг, яо віеіг иия оѵеноѵѵедешіе, ейіе Лез ЪеІіоЙ' еЛЛег ок ѵог ипв
ві, Лаі ѵѵу сіеп аГіікеі ѵап ііеп ргіѵі1е?іеп, Лаі не ѵогЬгокеп ІіеІіЬе.п, яо
вс1іи14і?е ѵѵу зе, ііагипппе, сіаі ее яіе.Іі яиіѵеп ?іиіеп всііаЛеи ишіе ппз
?гоіеп ѵтотеп ?ес1ап ЬеЪЬѳп, ишіе па Леш шаіе, Лаі <1аі пепег ве1іи1Ліп?е
ѵѵегі. із. яо пю?еп ѵѵу зипЛег ипяе ѵопшпеіивве ііеп агіікеі іп ипяег
іозргаке ѵѵоі паіаіеп ишіе петеп еп еге ргіѵііе^іеп прре еп гееѣі, но
1ап?е сіаі ее ипв сіагппппе 8сЬи1<1і?еп, ишіе .(о ІіеЬЬе ѵѵу сіея Ьеі Іо Ье-
котепсіе іп ипвег апіѵѵогЛе, ѵіеп ей'іе ѵѵу Лагай’ гиегЛеп іп щцвег Сов-
ргаке.
25. Ііе.т всіиіісіедоп ѵѵу яе, сіаі ее ипв ІіеЪЪеп ѵап Лег Ьапі ?<1па<1іі
ипяе віаЛ Яеввѵѵук, Ле ве прре Іоѵеп ппЛе іо ігиѵѵег ііапі ѵап ипв касі-
<1еп аппашеі ишіе ппя Ле пісііі ІіеЪЪеп ѵѵеЛЛегапіѵѵогЛеі, аіве ве всііиі*
Лісіі ѵѵегеп, но тепеп чу, Ляг ве всІтІЛісЪ віиі ѵап гесіііез ѵѵе?епе, ипз
Ле яиіѵе ппяе ягасі посЪ ѵѵеЛЛегіояпіѵѵогЛепЛе ишіе иріогісІііепЛе аі сіеп
вскаЛеп, Леи ѵѵу Лагоѵег потеп ІіеЪЪеп. ишіе ясііеіеп ипв сіез Іо гесіііе
есІЛег еіс.
26. Ііет вс1іи1Ле$еп ѵѵу яе, Лаг. яе ]е?еп ипв (геСеіввеі ппЛе апдеііег-
сіеі ІіеЪЪеп Ле ипкгіяіепеп Впввеп. Лаі яе ипяе ѵуепЛе ѵѵагЛеп зсІюІЛеп,
аіве чу шіі Ьекапгпіязе Лег виіѵеп Нияяеп ипЛе егег зепЛекоЛеп Ъеіпцеп
піокеп еіс. Нігаіі' чая еп іпяігитепіит яіяе ік іиепе.
28. Ііеш веЬиІЛідоп ѵѵу не аіве итте ппяеп ІюЙ' Со Вег?еп.
29. Ііет всІіиІЛідеп ѵѵу ве тише ипве віоіе ПепяхЪогсІі шіЛе Ыі?е-
ІШ82.
ЗН. ііет па Леш шаіе чу Лег ЯипЛевсІіѳп егЛЪогпе Ііеге яіпі ипЛе Ле
ваттешіе ІшіП оѵег ве ЬеЪЬеп ппЛе яе ипяе ѵуепЛе, аіве ѵоі'иеясі'еѵеіі
ія, зеч'огйеп яіпі ипЛе ипв ипЛе ипяе гіке ипЛе ііпЛегяаіеп ЪеяеІіеЛі^еі
4
50
иногда и совсѣмъ уничтожали '). Въ 1434 году’ въ Любекѣ
было даже рѣшено совершенно прекратить плаваніе въ Данію.
ІіеЬЬеп, во ІіеЬЬеп му го Ьезеешіе, еІТіе \ѵу ціеііі ѵппіег прре ве ѵѵез
міппеп шоуеп, меп прре Де апДегеп віеДе.
І)і( ніпі Де агіікіе. Дагапе Зе віеДе Де юзаіе Ьгокеп ІіеЬЬеп.
39. То Деше ігзіеп, Даі зе ппв пшіе ипзеше тееіііе піеііі ІіеЬЬеп
Ьіуеіеуеп па ипзег еямѣіпре ишіе іозаіг. аізе не зсііиіііісіі іѵегеп.
40. Ііепі Заг не <1еи ііпсіі Іо Корепііаѵеп піеііі .(агіікен, аізе и»яе
Іоиаіе Ьеіѵіяеі, пісЬі цеяесііі еДДег Ьеяапі ІіеЬЬеп.
41. Ііепі Даі не ипее ипЗе ппяе(і) Ьигуеге кпесуіпе Ьуппеп Дег Іоваіе
ипЗе дчнег ѵеіІісЬеіі ѵепуеп пшіе іп еге іогае іѵигреп пшіе еп еге уші
пешеп еге.
42. Ііепі Даі яе Зе Нгіреяіѵоіііе.чсііеп, піппіе Даі не іѵеДДег <ІоД ишіе.
гесІЛ ишіе еге еуепе Ьгеѵе пісЬі іѵоіііеп шізе ѵуепДе іѵепіеп, іи Зег
Ьепзе ипЗе иі Дез коршапв гееЫісІіеіДе іѵунеДеіі.
І)іі ніпі Зег яІеДе ясЬиІДіпее іедеп ипя ишіе шіве апііѵогДе Дагеп-
Іедеп.
53. Тіеіп нсЬиІДеуеіі зе ипв, Заг \ѵу іѵеДДег аііе гесЫв ишіе іеуеи
еіе ргіѵііе&іеп ируе1ее.Ьі ІіеЬЬеп го Зете Кгоке епеп ипріісіііі^еп пупеп
іоііеп іірре епеп ѵгіуеи орепеп зігот.
Нігііо апімогДеп іѵу аіно: \Ѵев ашіеге копіиуе еДДе.г тупге і'игзіеп
ѵогтоуеп Дог егев, егег лікв (ишіе) ІапЗе ѵготеп, огЪагз мІДег Ьеьіап-
Зея ѵіПе Ьуппеп еген кеЬіѳіІеп прювеПепЗе, ЗаГ ѵогто^е чгу |о во гѵоі
Ьупиеп ипяеп гікеп ишіе я'екіеЗеп, ипЗе тепеп Загитте Заі зе ипз ЗаГ
.Іо яо ииЪіІІіке ІіеЬЬеп іо мегешіе еЗЗег іо ѵогкеіѵпЗе, аіяе зе Заг ѵог-
кетеп еЗЗег ѵогеп аиЗегеп копіодеп, Ьегеп ишіе Гигеіеп іп егег кеЬіоЗеп.
Заі 80 иріесгеи ипЗе ирлсІесЫ ІіеЬЬеп ирре аізгѵетв. Зоек \ѵап ве Заі
ѵопподоп киппеп шіі ашіегп копіпцеи, Ьегеп ишіе іигеіеп, Заг зе еге.
Іоііеп ишіе сояіитеп іп егег ІапЗеп (аЙІеккеп), во іѵіііеп іѵу шіе ок
Кегпе аіно Дагапе Ьеѵѵувеп, Заі Зе кіауе. нісЬі аііеіш ир ипя зека! Ьев-
іяпДе Ыіѵеп.
54. Ііепі еГГіе не Зеппе зеігуеп, аізе ѵап Зег апДегп ІіепзовІеДе ѵе-
уепе. Заі еп іиіЬіІІік Зііпкеі, <1а1 зе ашіегп ЬепвевіоЗе Дез ипуеІЗсп
нсІюІДеп. Заг іѵу аііепе Зе ѵіге иішпе всЬи1Ді#еіі. Нігіо тоуеп ѵѵу аізо
апічопіеп: Ваі Зе 8іі1ѵе(п) ѵіге яІеДе иіпте Зев уеіпепеп кортапя іѵіііе
ѵап Зег Ііепне ипяе. ѵуешіе іѵогДеп яіш, аізе Заі Ьечуяяіік ів. Заі яе
Зе уапякеп Ьепае уепіе шіі ипя го орепеп кгіуе Ьгепусп моІДеп. ипЗе.
аіве Заі ок орепЬаг ія, іѵеа Деззе ѵогуенсгеѵеп ѵіг ніеДе Доп ипЗе Іаіеп
ѵап Зег Ііепне и-е^епе. Заг Дев Де ашіегп ѵоікеп іпііеіеп, аіве ііоск Де
вппДезсЬеп ясЬгіѵеп, Дас Де уеиіепеп ЬепзезіеДе шіі пші ап Деяяеп
кгіуе зіап, но ів ик ітіуеіік, нея Де.зне ѵіге Ііііапе ѵогіезвп, Даі Дея
Де ппДегеп піеДе ппГуеІДеп.
') Н. К. ѵ. Д. Корр, I. 181. На собраніи въ Маріенбургѣ Любекъ
писалъ Данцигу о морскомъ разбоѣ Датчанъ: ІА'іі ІіеЬЬеп ок іѵагіікеп
гѵагеп ѵап Деп. Де піе Деп гіікеп ігекотеп яупі. Даі віііке ІіоѵеДІііДе,
іеДе яіоіе іп І^епешагкеп, ІіеЫіеп, іѵоі 600, 700 еДДег 800 чегіііііуе
_51
Привилегія не соблюдались; такъ напр. продолжали взимать
Эрезундскую пошлину ’).
15 іюля 1435 года былъ заключенъ въ Вордицгборгѣ миръ
между Даніей и Голштиніей, а 17 іюля между Даніей и Ган-
зейскими городами і). Миръ съ Голштиніей былъ на самомъ
дѣлѣ только перемиріемъ. Эрикъ, видя, что вся южная Ютландіи
въ рукахъ Голштинцевъ, отказался отъ своихъ наступатель-
ныхъ плановъ, но не думалъ отказываться отъ коронныхъ
правъ своихъ. Графъ Адольфъ удерживалъ за собою Шлез-
вигъ *); наслѣдники его только въ продолженіи двухъ лѣтъ
послѣ его смерти могли оставаться владѣтелями Шлезвига; по
истеченіи этого срока каждая сторона могла снова выставить
свои права на владѣніе имъ. Что касается Вендскихъ городовъ,
то договоръ, заключенный съ ними въ 1423 году, упичто-
іп сіег хее ііоЬЬеп, ппсіе па зегпсіие во еп всЪоівп ііе пупіепсіе Ьевсііе-
сіідоп иге Леи ліеііеп, вппсіег аііепв сіе, іе иіе сіеп гіікеп вупі ишіе сіеп
яіесіеп Іо ишіе ай ѵогеп. Уосіосіі і.ч іо Ьеѵтисіііепсіе, баі ее шчпеп, \ѵаі
еп іп сіеп ѵѵвсіі кишрі, 4ев ве іиесіііісіі вупі, ипсіе ііігишше ІіеЬЪе чѵіі
сіе хедеіасіе Іцг пейсіегіесііі ЬеЦе сіаі иіі ѵогпешвп, иго вік сіе всіііскип^е
ѵап ііеп сііп&еп ІіеЪЪеп ѵѵіііе. Ипсіе Ъігпр то^е #і, іеѵеп ѵгшміе, с!«-
.Іпиеи ишіе сіе сортаппе ппсіе (Іе кейірііегеп сѵаніеп. <іат. не го хе^ііе-
Іеп, (іаі ее ѵап сіег иъкепе итЬевсЬесІі^еб Ыіѵеп. Гпсіе мгез хѵіі ѵоніег
ігѵагепсіе мегсіеп ѵап (Іеввеп іііпкеп, ѵѵіііе хѵіі рѵ пшЪепаІей піеін іаіеп:
іѵіі ѵѵііінг ок Ііігѵап сіет сортаппе іп Ѵіиисіс геп ппсіе Епіге.іашк нтіе
ѵѵагпуп^е сіоп. во вік ііаі реЬогеД. 8ііг босіе Ьвѵоіеп.
’) И. В. ѵ. <1. Ворр. I, 228. Маріепбургекій рецессъ. См. стр. 235:
Піі гііп сіе «уеЪгескеп, сіе сіег коиЙіпап ѵап сіег Ьапве іп сіеп 4геп тісЬеп
пші «ошіегііп&Ь іп Ткпетагкеп ііаі.
1)ан аііе» тШеп ашіегеп, сіан кіеуияіе теі ііеи втоеніеп, кеуиь іѵепі
КекаВеи, вопсіег ѵоп ]агеп схи .іагеп те пп«е Ъевѵегіпке иші Іані и 11
сіеп коиЛпап веіхеі пші ^о Іепск до ѵоічіег <Іеп сосртап ЬевсііеДі^еІ, аіве
сіаь оЙепЪаг иші кппсіісіі двпосіі еіві, тевг кеп ів ^иеі ппсі <Іеш дотепеп
коийішеп Гі-отіісіі іві. і’ші ьишіегіісіі ѵу ііег копіп$ <1у пеіівіе Ъегі
сіііипвг, сіу ііег тіі сіеп віеіеп (гетасііі Ііаі, 5 Іаге Іап# еіпеп Й’есіе ийіге-
потеп ііаі иші сіеп ѴФСвсіітеЬеп иші ѵоіле^оіі, му Ііег сіаз Ііаі іуеііаі-
сіеп шііг посЬ ііеіеіеі, іві. оЯетЬаг кепи^г.
®) См. Ьеипаг, ЕпЬесківеІіе Сіпопікеп, И, 69; Согпеі . стр. 1333 н
далѣе: НиііГі-Ісі, ІІІ, 510—59. Въ Ворднпгборгѣ были собраны и многіе
нѣмецкіе кнлаья: Кыі{геп Ісайсіе сіісі іотякіейиеі, НеіТп$епіе ай Веуегеп,
Рошегп, 8геііп, МекеІлЬог;, Захеп, Ьпііске аііе піеі Віяреп ай НіЫеа-
Ьеш ѵааге <іег ііі Месіе. Ср. 'Ггаіхійрег—НатЬпгиівсЬе Скгопік, над.
.Іатіепбергомъ, нъ Гамбургѣ въ 1865 году, стр. 176-77.
а) Н. 11. ѵ. 6. Ворр. 1, 401, № 452.’
62
жался ’); ежегодно до начала сельдяной ловли въ Сконе они
должны были отправлять пословъ въ Эрику дли разсмотрѣнія
разныхъ недоразуяѣній *). Торговля съ Даніей, Швеціей и
Норвегіей разрѣшалась но старымъ привилегіямъ; но приви-
легіи эти не были съ точностью опредѣлены, такъ что рано
или поздно должна была возникнуть новая распря. Полити-
ческихъ выгодъ Ганзейцы пе получили никакихъ: никакая при-
вилегія пе могла уничтожить правъ Эрика, какъ самодержав-
наго короля распоряжаться въ собственномъ королевствѣ. На
это особенно часто ссылался Эрикъ, когда поднимали вопросъ
<і Зупдской транзитной пошлинѣ. О вознагражденіи городовъ
за убытки, понесенные въ войнѣ, ничего точнаго постановлено
не было ’).
1) Н. К. ѵ. <1. Корр. I, стр. 400, № 451Лаі зѵіі ийЛе ипзе па-
копіеііпаре ѵап ііег сгопеп ке^епе прре Ле іозаіе ипЛе ѵогЬипЛеаЬгеѵе,
Ле ІзѵіззсЪеп ипз ип<1е ипяеп егЬепоіпеЛеп гіікеп ишіе сіеп Ьог^егшеуз-
іегеп, гагітаппеп ишіе тепкеуЛеп ііег зіеЛе ЕиЬеке, Г.ипеЬогсІі ишіе
ДѴіатег, ишіе сіеп ашіегеп віеЛеп Лагапе Ьепошей, іо Сорепііаѵепе
такс-Л ѵѵогЛеп іп Леше даге, <іо теп кстеіі’ па (іініез Ъопі ѵегіеупІіиЛегі
ишіе Лге ишіе Ьѵіп(іісЬ) ]аге, прре яипіе Ѵііі ишіе МоЛезгі ЛВДе Лег
хѵегЛеп тегіЬеівге, ппттеппег іп іокотепЛеп ІііЛеп хакеп еп иіПеп
иосіі еп зсіюіеп посЬ ушаші ѵап ипаег хѵее;епе.
-) НиііСеІЛ, изд іп-4°, часть Ш, 559. Н. К. ѵ. 4. Корр. Л* 453:
ЪііЬеск, НатЬиг», І.ппеЬип* иші ДѴіятаг ЬеигкипЛеп ііеп шіі Кбпід
Егісіі ѵоп И&пешагк ^езсЫовзепеп ЕгіеДеп.—ДѴогЛіп^Ьогег, 1435 Доі. 17.
Ишіе туі Леззеп ѵогзсгеѵеп зіискеп ишіе пгіікеіеп зсѣоіеп аііе ип-
иіііеп, іаѵеЛаеІіІ, бсЬеІіпде пшіе ѵеуЛе, Ле іхѵіззсііеп ііет егЬепотеЛеп
Ііегеи копіпке, зіпеп ег<уепотеЛеп гіікеп ипЛе аііеп Леглиіѵеп гуке іп-
ѵопегви, ѵап епвг, ишіе ипз егЪепошеЛеп згеЛеп пп<іе аііе ііп.іег зіебе
Ьог^егеп ишіе іптѵопегеп, ѵап ііег ашіегеп зііЛеп, ^елѵезеі ьуші Ьег іп
Леззеп }еветѵагЛзеп <1ас1і §-епг/1ікеп ^еІе^Ьег! ишіе іо ешіе кевопеЛ
ѵѵевѳп іо еиіквп іііДеп.
*) Таковы были условія мира по оффиціальнымъ документамъ
(Напзегесеззе); хроникеры же Любекскіе, какъ наіір. Корнеръ, говорятъ,
что Эрикъ Обязался 1) уничтожить всѣ старыя потливы я впредь ни-
какихъ не вводитъ, Я) вознаградить города за убытки, 3) утвердить
всѣ привилегіи нхъ и 4) отказаться отъ всѣхъ правь ня Шлезвигъ,
дарованныхъ ему императоромъ. См. Напьегѳсезее ѵ. гі. Корр, I, 396,
гдѣ говорится: 1>іе ѵоп Ьепіеп (Когпег и Веітаг) ап Ліе Зрііхе ^езіеі-
кеп РгіеіІсизЬсЛп^ип^еп: <<1аі егвіе ѵаз, гіаі <1еп іоііѳп, <1еп <1в коршап
оѵег Ііишіегі загеп ріасіі (о ^еѵепйе, зсЬоІЛе (Ье) посіі реѵеп іп ііеп йгеп
гікеп, ишіе Леп еп зсІюІЛе петепі ѵегЬокеп іпо^еп; Лаі апЛегѳ, Лаі Ле
'"оршап іп пепег апЛегеп зіеЛе ксоІЛе іоііеп, теп Лаг Ье оѵег 100 ^агеп
Такимъ образомъ 9-ти лѣтняя война Эрика съ Вендскими го-
родами не принесла имъ никакихъ особенныхъ выгодъ. «Въ
вопросѣ о торговыхъ привилегіяхъ. ві> вѣчной, непримиримой
борьбѣ между королевской» властью и иноземными купцами
Эрикъ не отступилъ ни на шагъ», и новыхъ преимуществъ
города не добились.
Непосредственнымъ слѣдствіемъ Датско-Вендской войны
было обостреніе отношеній восточной Ганзы къ западной. Въ
двадцатыхъ и тридцатыхъ годахъ ХА' столѣтія западные Ган-
зейскіе города окончательно отдѣляются отъ восточныхъ; этому
очень содѣйствовало отпаденіе Голландіи къ Бургундіи; голланд-
скіе и зеландскіе города, которымъ ихъ новый господинъ да-
ровалъ множество привилегій, вышли изъ общаго союза Ган-
зейскихъ городовъ. Вотъ уже начало распаденія Гаизы ').
ріасіі Іо гоііеіиіе іи <1еп <1ген гіксп» ьіші іи Діекег ргйсівеп Копи ни» вра-
іегеп ѴегЬашІІипит'П. Ьевошіегн 1436. ѵрі. иптсп, ЬегііЬег^ёіюіпіпеп.
Роплъ въ своемъ сочиненіи <2иг ОеиГ.яс1і-8каи*1іпаѵікс1іеп (тдесІгісЫе, >
изложилъ. условія мира по Корнеру, см. стр. 12. хотя ссылается на
имъ же изданные «Напяеіееевве, > гдѣ говорится совершенно иное, какъ
указано выше. Ср. критическія замѣтки Урслева нь датскомъ истори-
ческомъ журналѣ, IV серія. Шэферъ относительно мирнаго договора,
также придерживается хроникеровъ; см. статно «2пг Егаре пасіі <іег
ЕіпП№ніп$ дез ЗипдгоІІк, > помѣщенную въ Наіівізсііе (іексЬісІіівЫііиег.
.1 а)іг§аіік. 1875. Ьеіри^, 1875.
ВаЫтаіШ, ІІІ, 138, изложилъ мирный договоръ по Любекской хро-
никѣ.
*) Саііеііу гои. пъ своемъ сочни. Ье (Ігоіі піагШпіе іпѣегпасіопаі,
Рагів, 1862, р. 263, слѣдующее: Ьен ѵіііев ішіивггіеііев <1е Іа Еіаіиіге еѣ
<Іе Іа Ноіікшіе пе «іеѵаіеиі рая а Гаввосіаііоп Ьаиаёаіідие Іеиг паіквапсе еі
Іеиге ргепііегз ргоугёв. ЕІІев ёгаівпс еиігёев ііапк Іа Іл^ие ѵегв Іёродие
«Іе ва ріиз кіашіе ргокрёгііё. роиг руоЙіег «Іев аѵапОДев дие, кен ргі-
ѵіІёчЕвв ехогЬііаіііь, вев ішшепвек «іёЬопсІіёв ііапв Іе« гоуапшев НсапЦі-
паѵев еі ва роЬвапсе шагійпіе п’ойгаіеш а Гё<ои1епіепі «іе Іеигв рго-
(Іпіів і'аЬгідиёв. Маів дііаші ГіпЛиепсе «іе Іа Ы&ие ие іін ріик апмі
«Іошіпапіе (Іапв Іа Йсашііпаѵіё, чпапсі Іев Ноііашіаін еі Іев Еіаташів
в’арегдигепі ч»і ііз роиѵаіепг г'аіѵе раг еих-лютев іеитв аіТаігев <1апв ссз
сопггёев, ІІ8 не Іаінвёюпі і’асііешепі аііег А Геароіг іГоЪіепіг, роиг Іеиг
сошшегее паііопаі, йен ргіѵііёкев врёсіапх ріин ёіешіпя, цие сенх ди’іів
рагіа^еаіепі аѵес Іеигя сопШёгёв еі <1оііі Іе Ынёіісе п'аѵаіі ран ёіё
ёіе.пди аих ѵіііен Йе і'аЬгідпе, вапв диеідиея гевінсііопя ап ргойі (Іе.н
апігев. Се Гиі дапв Іев доеггев аѵес Егіс дие сев ^егшен <1е «Ііѵівіоп
ёсіаіёгепі. Ьев ѵіііен Іев ріив сопвідёгаЫев ііе Іа НоІІаіиІе, сіе Іа Егіве,
<1е Іа Хёіатіе пе гёроініігепг (ГаЬогсІ дп’аѵес Ггоідеиг аих арреін ііе 1а
Скандинавскимъ королямъ оно болѣе и болѣе подавало надежды
на возможность сбросить съ себя давившее ихъ ганзейское иго.
Въ покровительствѣ западнымъ пародамъ и въ допущеніи ихъ
свободно торговать на Балтійскомъ морѣ Скандинавскіе короли
стали видѣть единственное средство къ политической и тор-
говой независимости. Они стали все болѣе и болѣе покрови-
тельствовать Голландскимъ купцамъ. Сами голландскіе города,
по мѣрѣ обогащенія, понимали всю ненормальность монополіи
Вендскихъ городовъ па Балтійскомъ морѣ. Не взирая ни на
какія запрещенія Ганзейцевъ, они годъ отъ году все въ боль-
шемъ числѣ стали появляться въ Зундѣ. По примѣру англичанъ,
они прибѣгли и къ контрабандѣ. Въ 1418 году раздаются
первыя жалобы на голландцевъ. Съ 1428 года, когда герцогъ
Филиппъ Бургундскій, послѣ борьбы съ Іакоббей Брабаптскбй
и ея вторымъ мужемъ герцогомъ Глочестерскимъ, былъ приз-
нанъ соправителемъ въ Нидерландахъ, онъ далъ своимъ горо-
дамъ полную свободу для борьбы съ Ганзою. Филиппъ стре-
мился уничтожить всякую зависимость своихъ новыхъ провинцій
(Гепнегау, Голландія и Зеландія) отъ Ганзейскихъ городовъ:
въ этомъ онъ сходился совершенно съ Эрикомъ: оба стреми-
лись къ крѣпкой монархической власти. Въ 1435 году кон-
чились эти недоразумѣнія Ганзы съ Голландіей потому только,
что Филиппъ долженъ былъ сосредоточить всѣ свои морскія
и сухопутныя силы для войны съ Англіей ').
Англичане были вторымъ народомъ западной Европы, по-
лучившимъ отъ Эрика привилегіи на торговлю съ Скандинав-
скими государствами *). Торговля Англіи все болѣе и болѣе
іікие Іиіояёаііфіе еі реи а реч сеяяётепі таі^гё Іа Гоі рігёе 4е Гаіге
саизе сотшипе аѵес еііе. Г.а роііііцие Лея іпіёгёіз аѵаіі ёіё іеиг ^піііе:
еііея оЫіпгеиС Ыепібі, еп Іеиг ргорге пот, Лея рііѵііёкея ёіеп<іпя сіапя
Іе Ваиетагк, Іа Яиёііе еі Іа Ргияяе. — Ьа Іі^пе ІіаПяёаіідае ѵіі поп
ипііё ііёігиііе, »ез ргіѵііё&ея рагіа^ёя; еііе аоиііпі серепѣапі аѵес сои-
тает ва ^иегге сопСге Іе Папешагк.
’) ІЭаМіпапп, ІП, 171, гов., что въ 1437 году г&сіііеи зісіі <1іе
Ояіяееііапяеаіеп ап сіеп Еішіііп&ііпдеп (УѴезізееЬапяеаіе.п) іп іііге пог-
«ІіясЬѳп Напсіеіякгеіяе Лііісіі <ііе ХѴе{ріа1іте еіпег дгозаеп піе<іегИіп<іія-
сксп, паск <іег Ояіяее Ъеяіітшіеи, НапЛеІяЯоЦе.
~) Списку, 263. Оапв Іе тёпіе іешрз I Лп»1еіеіте, (ціі п'ёіаіі рая
Ііёе, іі ея( ѵгаі, раг Іа тёте соттипаиіё «Гевдагетепи аѵес Іа Еі<ие,
таія цпі Іиі аѵаіі опѵегі гоня Іе» татскёв, еп Іпі ассогйаііі іі ’іттепяея
55
расширялась; Англичане стали ѣздить въ Исландію, въ Нор-
вегію и Данію. Въ самомъ началѣ XV вѣка уже упоминаются,
англійскіе купцы въ Сконе, гдѣ они занимаются сельдяною
ловлею. Въ 1408 году Генрихъ IV разрѣшилъ своимъ поддан-
нымъ имѣть въ Швеціи, Даніи и Норвегіи представителей на-
мѣстниковъ, которыхъ можно сравнить съ нашими консулами ’).
Шведы, Датчане и Норвежцы имѣли въ Англіи также своихъ
консуловъ.
Торговля англичанъ въ Исландіи упоминается уже въ 1411
году. Часто Эрикъ возставалъ противъ самоволія ихъ на остро-
вѣ і); въ 1420 году англичане даже взяли въ плѣнъ посла и
капеллана Эрика, Ганнеса Паульсэна ’) и убили фохта его
Тидеке Беккера.
Въ 1423 году британскіе пираты разрушили нѣсколько
церквей, въ 1425 году они убили нѣсколькихъ королевскихъ
чиновниковъ, какъ иностранныхъ, такъ и природныхъ Исланд-
цевъ; они, по современному выраженію, дѣлали всякое зло,
какое только умѣли—щопіе аіі »1еІ Ошіе <іе кишіе- Связь съ
Англіей между тѣмъ пе прекращалась: въ Исландіи въ это
время упоминаются епископы изъ Англіи, напр. Джонъ Джон-
сонъ изъ Голума ')• Съ 1426 года болѣе пе раздается жалобъ
на злоупотребленія Англичанъ въ Исландіи; они мирно ведутъ
здѣсь прибыльную для себя торговлю. Эрикъ настойчиво тре-
бовалъ у англійскаго короля вознагражденія за убытки, при-
чиненные англичанами и доходившіе до 40,080 любекскихъ
стерлинговъ. Въ 1432 году англійскій король послалъ въ Данію,
въ Каллундборгъ 4) своихъ уполномоченныхъ в), для раз-
е» ^ёпаіігв ргіѵііё^е». роаг ёіге аѵес еііе сіе пюіііе ііапя Гарргоѵіиіоп-
пешеиі (Іеа Зсашііпаѵен, сопіоппа ва. сопсічііе ѵів-і-ѵія <1е$ ѵіііев <іе Іа
Ваіііцие а сеііе гіе Іа Ноііашіе.
’) 8іІІёп, 12. Регеуппі ех Ан#1іа еі Ваиѵія педослаНопек іп ІІапіа
сиш тагііішагшй иіЬііпп Иеігііпепіо ехегсепі. ОІаі І’еиі сіпоп., Ьапде-
Ьек, I, 328.
*) Ср. Маигег—2йг роіііізскеп Оеаеііісіііе Ыашів, І.еірхід, 1880,
12 и далѣе.
3) Си. Еіпп Ма<ріивеп—Ош <1е Еикеі&кеэ Нашіе! раа ЫашІ. Могйівк
Тісі.чвкгііі Гог ОМкупдідкеі. 1833.
*) Еіпп Ма^иивеп, 119.
*) Городъ при большомъ Вежьтѣ, па Зеландіи, оспов. въ 1170 г.
") КоЬегі Зкоікгоск и Ог. Зргееп.
смотрѣнія жалобъ на англичанъ; онъ обѣщалъ наказать ви-
новныхъ. возвратить плѣнниковъ и вознаградить за понесен-
ныя потери *).
Снова возстановилась дружба Даніи съ Англіей; короли
Англійскіе, какъ и Эрикъ, стремились къ самодержавію, и здѣсь,
какъ въ Даніи, «центростремительныя силы берутъ перевѣсь
надъ центробѣжными», а потому измѣнилась политика и отно-
сительно Ганзейцевь: она стала походить на Венеціанскую
политику Англіи Венеціанцы и Генуэзцы ревностно обере-
гали Средиземное море отъ плаванія по нему Англичанъ; Ган-
зейцы точно также поступали относительно Бальтійскаго моря.
Поэтому Англичане у себя дома стали стѣснять и тѣхъ, и дру-
гихъ; «СІ’.агіа Мегсаіогіа», изданная Эдуардомъ I, теперь уже
болѣе не имѣла своей первоначальной силы; па пошлинныя при-
вилегіи Ганзейцевь стали смотрѣть, какъ на аномалію, тѣмъ
болѣе, что торговыя силы Ганзейцевь становились значитель-
нѣе. Интересы Ганзенцевъ и Англичанъ всего чаще сталки-
вались въ Бергенѣ и въ Данцигѣ, куда уже стали пріѣзжать
Англійскіе корабли. Въ первой половинѣ ХА' вѣка Англичане
еще новою,іу уступаютъ Ганзейцамъ; только въ Пруссіи ихъ
торговля пошла нѣсколько успѣшнѣе.
Ит&къ распаденіе Ганзы на Западную и Восточную на-
чинается уже съ этого времени. Но этого мало- -и среди вос-
точныхъ Ганзейскихъ городовъ замѣчается уже нѣкоторая
рознь и непріязнь. Эгоизмъ лежитъ въ основаніи ихъ поли-
тики; каждый городъ заботится преимущественно о своихъ
собственныхъ интересахъ, не взирая на общія, всякій желаетъ
участія въ выгодной наживѣ и не хочетъ нести тягости войны.
Въ войнѣ Вендскихъ городовъ съ Эрикомъ приняли участіе
только нѣкоторые изъ Саксонскихъ городовъ, а Прусскіе,
Вестфальскіе, Нижнерейнскіе, Померанскіе и . Іифляндскіе
остались центральными, Голландскіе же съумѣли, какъ мы
видѣли, извлечь для себя изъ войны пе малую пользу. Такое
разъединеніе интересовъ вмѣстѣ съ демократическими дви-
женіями внутри городовъ во многомъ повредило Ганзейскому
’) Трактатъ съ Англіей былъ составленъ >і ратификоваиъ 27 де-
кабря.
2) 8еЬапг—ЕіцЭівсѢе Нап4е1яро)ііік. I, 172.
союзу. Вендскіе города отличались наибольшею энергіей, они
главнымъ образомъ участвовали и въ послѣдующихъ войнахъ
съ Дашей изъ-за преобладанія на Балійскомъ морѣ. Они же
обратились и къ другому средству для ослабленія сильной ко-
ролевской власти въ Скандинавскихъ государствахъ, а именно:
къ поддержкѣ возстаній въ Швеціи противъ Даніи; эти воз-
станія, съ чисто національною окраскою, начинаются уже съ
половины XV вѣка. Первое возстаніе было въ 1435 году:
оно между прочимъ побудило Эрика къ скорѣйшему заключе-
нію мира съ Вендскими городами и Голштиніей.
Возстаніе Далекарлійцевъ подъ предводительствомъ Энгель-
брехта ') было явнымъ протестомъ Шведскаго народа про-
тивъ Кальмарской Уніи и вмѣстѣ съ тѣмъ сильнымъ выраже-
ніемъ національнаго сознанія, направленнаго противъ чуже-
земнаго короля и противъ феодализма, который рука объ руку
съ духовенствомъ притѣснялъ народъ. Эпгельбрехть проло-
жилъ дорогу Стень Стуру, а этотъ въ свою очердь—Густаву
Вазѣ.
Та часть Швеніи, которая носить названіе «Долинъ» была
издавна колыбелью свободы и независимости страны. Эта об-
ласть, соотвѣтствующая нынѣшней Фалунской, имѣетъ около
500 квадратныхъ миль и представляетъ горную возвышенность,
поднимающуюся надъ уровнемъ моря на 200, а но мѣстамъ и
на 600 футовъ. Общее названіе «Г>а1аг» эта область получила
отъ множества маленькихъ долинъ, которыя среди высокихъ
горныхъ скалъ, покрытыхъ дѣвственными лѣсами, попадались,
какъ оазисы въ пустынѣ. Населена эта область сравнительно
поздно; еще въ концѣ ХП вѣка здѣсь упоминаются языческіе
алтари и жертвенники. Населеніе «Долинъ» составлялъ крѣп-
кій духомъ и тѣломъ пародъ, извѣстный подъ именемъ Дале-
карлійцевъ *). Среди дикой, но величественной природы, бѣд-
’) Когпег, стр. 1432 и далѣе.
2) Каждый изъ нароццевъ Долинъ имѣлъ свои особыя, ему одному
свойственныя, характерныя черты. Такъ, житель Рэттвикса славился
ловкостью, житель Орсы—веселостью и лукавствомъ, другіе въ свою
очередь отличались положительностью, умомъ, остроуміемъ; иа нѣко-
торыхъ лежалъ отпечатокъ меланхоліи. См. НатшепсЬ — ІЖпмагк
ишісг Не погіііяке Тіі^егя Еогепіпр, 103 и далѣе.
58
ные, отважные, съ простыми нравами, они жиля по обы-
чаямъ своихъ предковъ *) и ревностно отстаивали старину.
Вліяніе духовенства среди Далекарлійцевъ было очень велико;
католичество оставалось здѣсь дольше, чѣмъ гдѣ бы то ня
было въ остальной Швеціи. Среди такого-то населенія, крайне
чувствительнаго ко всякимъ притѣсненіямъ, вспыхнуло воз-
станіе противъ Гесслера Сѣвера Іепса Эриксона — датскаго
фохта, прославившагося- своею жестокостью. Въ 1433 году
стало обнаруживаться недовольство, а въ 1434 году вспыхнуло
открытое возстаніе.
Ходила молва, что Любекъ съ остальными Вендскими горо-
дами побудилъ Энгельбрехта поднять возстаніе противъ Эрика,
обѣщая ему всякое содѣйствіе, въ надеждѣ удержать такимъ
образомъ за собою первенствующее торговое значеніе въ Скан-
динавскихъ государствахъ; изъ Швеціи Любекъ будто бы раз-
считывалъ совокупными силами дѣйствовать на Данію г); но
въ сохранившихся актахъ и документахъ не имѣется никакихъ
точныхъ данныхъ не только о томъ, что Любекъ былъ зачин-
щикомъ возстанія, но и о дѣятельной помощи Эдгельбре.хту я).
Первымъ источникомъ, изъ котораго мы знакомимся съ
возстаніемъ Далекарлійцевъ и съ личностью Энгельбрехта слу-
житъ письмо одного изъ приверженцевъ Эрика къ Данциг-
скому рату, написанное въ Стокгольмѣ 1 августа 1434 года.
Энгельбрехтъ— говорится въ письмѣ — уроженецъ Долинъ 4),
гдѣ добывается мѣдь и другіе металлы: онъ собралъ вокругъ
себя около 50,000 человѣкъ и могъ бы, если бы пожелалъ,
собрать еще больше: онъ завоевалъ и сжегъ нѣсколько горо-
’) См. ТипеЫ, Еп^еІЬгеки НЫогі», I, 6 глава, стр. 70.
2) Такъ думаетъ Меяяепіив, Зсошііа ІПизІгаіа, ІИ, 55, а за ппмъ
шведскій историкъ $Шёи, см. его Зѵепвка Наіиіеіевн Ніиіоша, 254.
Оиъ находитъ еще большее основаніе думать такъ потому, что »Эа-
гельбрехтъ - имя нѣмецкое», Еп^е1І>гекі йг еі сузкг ваши, осіі ѵііі Кор-
рагЪег^еі Ьо<1(1е шпика Туакаг, ошйііі^і ;Тг ваІеДеи е] аіі Деппа ир-
ргеыііпе 611 вѵепзка й-ікеіепв йігвѵаг екепИ&еп ѵаг ипйегЫаві аГ Іиіп-
веаіівка іпгегемеп.
я) См. возраженіе Гейера профессору ЕгухеП’ю, въ 8 томѣ полнаго
собранія сочиненій Гейера, стр. 332.
*) Совершенно излишни всѣ доказательства Тупельдз о дворянскомъ
происхожденіи Энгельбрехта. въ документахъ объ этомъ ничего нѣтъ.
59
довъ, замковъ и деревень. Его рать подступила къ Стокгольму,
какъ еретнки-гусситы къ Данцигу, расположилась лагеремъ и
готова была сдѣлать нападете на городъ, по заключенное пе-
ремиріе остановило наступательныя дѣйствія ея. Намѣреніе
Далекарлійцевъ было получить особаго короля для Швеціи и
изгнать Эрика изъ всѣхъ трехъ королевствъ. Они сами хотѣли
господствовать и воротить времена Эрика Святаго, когда не
было пи податей, ни таможенныхъ сборовъ. Программа Дале-
карлійцевъ, стало быть, во многомъ сходилась съ программою
чеховъ, а впослѣдствіи нѣмцевъ: всѣ ошт хотѣли возвратить
старыя, добрыя времена, когда царило полное равенство, не
было ни бѣдныхъ, ни богатыхъ, ни притѣснителей, ни при-
тѣсняемыхъ ’).
Успѣхъ Далекарлійскаго возстанія былъ поразителенъ: къ
сентябрю уже большая часть страны была очищена отъ Дат-
скихъ фохтовъ. Энгельбрехтъ искалъ содѣйствія своему пред-
*) Это письмо папеч. въ Напзе Кесеззе ѵ. іі. Ворр'а, стр. 303 :
кет егватеп Іеѵеп кегеп, .(пчѵег Іеѵе Ъісісі ік іікіиіідо Іііг иіет Іашіе
Іо ъѵеіешіе; м’О Іііг із еуп іпаи, кеЬеіеп ЕііігеІЪгескі Еп^еІЬгескіезноие,
ппсіе із еуп 8гѵе<іе ^еЬогеп іп сіеп сіаіеп. сіаг соррег ишіе ояетипі
деѵсіг, кеѵеі іо зіск ѵог<рміс1еіс ѵгоі Ыі еп 40,000 иЙ еп 50,000 ѵоікея
ишіе ок иоі тег, іѵап ііе іѵіі. Ишіе ІіеЬЬеп Іііг іт гіке Го Зчесіеп ѵеіе
еіесіе, зібіе ипгіе сіоегррег ѵогЬгапі ппсіе демчіапеп еіс. Аіяо сіаі не
цпетеп ѵог <іаі зіоі ппсіе яіай ЯЬохЬоІше ап еупе зісіе Ъеіе^еп д’еііік аізе
Не кеЙеге ѵог Ііапсхік. Аіяо <іаі <іа( зіоі: ппсіе сіе зіаііі вік тѳпіікеп
мгоійеп ІіеЬЬеп кв"еп не (.ог мгвге і'езаі, зппсісг деп зіотепі аи Ьеісіеп
нісіеп пісЬг §езскас1і.
Венишіегп піуп Ііеге Іокяпп Кгііреііп такѳйе іпуг сіепіе ѵог^еясгеѵеп
ЕппеІЬгесІКе, еуп коѵеітап ѵат Ііееге, сіе яік пошеп сіе Оаіекегіея,
еупеп ѵеіі^еп сіасіі орре яипіе Мспііеп» пи пе^еяі котепсіе, ѵѵаі вік
Ьушіеп сіег йіі іѵегі ігѵоі^еп, іѵегі ]иѵег егяаіпке.іг \ѵо! го м’еіешіе, ишіе
М'іізі ік диге егвашкеіі. ѵап ту Ьрп-егепсіе уѵеге Го зсгіѵешіе. ік Н'оіііес
двгпе сіоеи, <1е ііійипде ппсіе ашіеге тесіе. Венипсіегп сіег Пагіекегіея
Ьекегппке ишіе тепипке із, яе ѵѵііівпі еупеп копупк іп 8м_ѳс1еп ІіеЪЬеа,
ппсіе м-іііеи Леи копупк Іо Веппетагкеи иіе сіе и сігеп гікеп ѵонігіѵеп
ишіе іѵіііеп ниІЙ ііегеп м'снеи. ДЭіЬ йоеп яе аііе ипппв Дея ѵіііеп, сіаг ехі
Іііг іп бмгейеп яаі аіяо кесійег яіап, аігеі іп ѵоіііі<іеп Ъу копупк Егіх
Іісіеп зіиші, йе піі ?аг Ііііііск із, сіеп шап Іііг іт Іашіе егЬагІіквп ѵііеі,
<1о еп мая іііг ^еп іоііеп посіі к<-чіе Ьезс1іаІ(пп@;е еіісіег Ііеяіѵегии^е сіег
{увкиге піскі аіхв піі із аіяо сіаі. »е еге ^егескі.ісккеіі іѵесіііег іѵіііеп
ІіеЪЬеп кекаі, &е1іік аіх іп ѵогіесіспеп іагеп. У НіуЙе, II, № 103, стр.
259.
60
пріятію у Ганзейскихъ городовъ и у гроссмейстера Прусскаго,
предлагалъ имъ миръ, уступалъ торі'овыя привилегіи, обѣщалъ
уничтожить установленныя Эрикомъ таможни, которыя значи-
тельно втѣсняли ихъ торговлю, а себѣ просилъ помощи про-
тивъ короля Эрика, заступничества за права Швеціи ').
Въ 1-135 году Энгельбрехть былъ избралъ главою госу-
дарства -) съ согласія Стокгольмскаго раса. Рѣшено было
вторично обратиться къ Прусскому ордену и къ Вендскимъ
городамъ. Въ Любекъ былъ посланъ для веденія переговоровъ
Людбертъ Рогге. Недовольство Шведовъ Эрикомъ было выска-
зано Рогге въ нѣсколькихъ пунктахъ, Сущность всей жалобы
та, что Эрикъ, избранный въ короли Швеціи, измѣняетъ сво-
имъ обѣщаніямъ, притѣсняетъ народъ своими фохтами, назна-
чаетъ въ Шведскіе замки и области Датскихъ начальниковъ;
’) 11. К. ѵ. (1. Корр. стр. 301: Неіі Ііе пусіп в’еішѣіеи сіеязе ьупе
кёвупкіуке ееЙе, <1е Ію ипвеіпе гіке змгог, <іо сіеззез гікен иіап епе
когеп ишіе апашаЛеп Со епеіпе копуп^е пшіе Ьегеп. Іп ѣіг егзіе ЬеГг
Не кеьм'ОГвп, <1аІ Ііе зсаі ІеіЪеЬЬеп Ьоі пшіе <1е Ііііке кегке пші еге
тесіп яіегкеп еге.
Іп ііаг ашіеге Ііеіі ііе ^еютогеп, <іа( Ііе зсаі аііе гесіііѵепіусііееі
ІеіІіеЪЬеи, зіегкеп иші Ьеаагеп ишіе аііе ипгесІН пейііегіігискеп іп зупете
гіке е(е.
Іп <1аі іігшкіе Ііеіі, Ііе цезиогеп, <1аі Ье зскоігіе ѵѵоясп яулете гіке
ігиѵе ишіе 1ю1<1 еіс. • «
І)е ніеііе Ьей ііе ѵагаттег туй ипгегіеіікеп го 11с иші иііЪезсЬейеЛікеп
ѵогЫИе пшіе ашіеге иуе цеѵишіепе Ьеюѵегуп^е ишіе ііагоѵег ІіеГі Ііе
^езіеЛеі, (1аС зупе і-ципе Ъогкегз зуЩ Ъегоѵеі ишіе ^езеііушіеі. ѵаи йеа
зупеп ѵап Эапетагке.
Іп <1аі ѵеепіе ЬеГі ііе {уезчгогеп, Даі. Ііе вуп гіке зсаі зііігеп пшіе
та<іеп те<1 ілІепЛзсЬеи ишіе іпкеЫігеп шаппеп еле.
Ішіе ѵеіе ашіегз ипіеііукепз ипгесіііез, <1аг Іаидо ѵѵеге аі (ко нсгу-
ѵепсіе, Ііеі’г Ііе ^е<1аи иші довіеііеі Іо ііошіе...
1>а( мі зиік ѵоічгеяс.геѵеп ингееІЦ ишіе <1ея гікез ѵогііегй’ иусІН Іеи^ег
Іуііеп еп ѵіііеп е<1<іег то^ёп. ѴогЬпег аііе, ііе ^епеп. <1е ппве гіке іо
Ннегіеп иі’ікеп ѵѵуііеп ше<1 егег кореизсар іп Іеѵе иікі ѵгипівсорре, <1а
веЬоІеп і+ікіе иші ипз аіііекоше «езеи, ишіе аііе ипгеііеііке іоііе иші
юѵагііеіі, гіе Іо Леззеп гуііеп іп иизете гіке іо Н\ѵе<1еп ^е\ѵе8і ЬеЫіеп,
ѵгіііеп іѵі па геііеіісііееі аііе^еп. Ѵогішеег зо Ъуііііе хѵі Дц-, Іеѵеи ѵгишіе,
Ьоге НУ *1аі. ппк иші ишіе <1гапк ап^еИ, 4о( \ѵо1 иші,- іѵезеі ипз Ье-
Ііиіріісіі г.о мгегев иші го Ьезскегшеп ппзе гесііі иші кегеі ай ппяе ппгесЫ
<1а1 ѵѵіііе \гі §;егпе тіеі ,)ѵ, ѵогвекиійеп пп<і ііез§е1ікеп сіоп, ѵог ^У ипя
кппііеп іп виікеп вакеп Ьеіюѵеп иші іозе^в'еп.
2) Нііі'ѵііінпіап.
61
если Эрикъ не перемѣнитъ образа дѣйствіи, говорилось въ
жалобѣ, то Шведы рѣшились избрать новаго короля. Прус-
скимъ и Вендскимъ городамъ обѣщается свободная и безпош-
линная торговля въ Швеціи; Шведы предлагаютъ имъ соеди-
ниться вмѣстѣ для очищенія Балтійскаго моря отъ морскихъ
разбойниковъ и для огражденія свободы 11 Іведовъ. Одновре-
менно съ этимъ Шведскіе епископы послали жалобу на Эрика
и на Базельскій соборъ.
> спѣхъ Энгельбрехта постоянно возрасталъ; въ началѣ 1436
года была открытая война съ Даніей; Энгельбрехть совер-
шилъ удачный походъ вдоль Балтійскаго побережья, покорилъ
провинціи Блэкингь и Гал.іандъ, имѣлъ намѣреніе сойтись съ
рейхсратомъ въ Стокгольмѣ для переговоровъ, по 27 апрѣля
налъ отъ руки убійцы Мопса Бэпгтссона *>.
Появленіе Энгельбрехта справедливо сравниваютъ съ ме-
теоромъ, который вдругъ является, блеснетъ и такъ же вдругъ
исчезаетъ. Общественная дѣятельность Энгельбрехта продол-
жалась всего 3 года. Современники назвали ею отцомъ оте-
чества, Сауломъ, посланникомъ Божіимъ и т. д. Дѣйствительно,
отрицать въ немъ политическій тактъ и смыслъ нельзя: если
ни онъ, ни Стуры еще не могли сдѣлать того, что удалось
Густаву I, то это только потому, что въ странѣ существовалъ
страшный хаосъ, тамъ были партіи: народная, аристократиче-
ская, съ Карломъ Кнутсономъ во главѣ, и королевская, стояв-
шая за Эрика. Энгельбрехть мечталъ о союзѣ Швеціи и Нор-
вегіи съ Ганзейскими городами. Въ южной Норвегіи откры-
лось недовольство Эрикомъ, и этимъ онъ желалъ воспользо-
ваться для достиженія своихъ цѣлей. Вендскіе города, безъ
сомнѣнія, радовались возстанію въ Швеціи *), но вслѣдствіе
только что заключеннаго мира съ Эрикомъ не могли оказать
Энгельбрехту дѣятельной помощи. Не подали опи помощи и
Эрику, хотя онъ и искалъ ея, и хотя, дѣйствуя съ нимъ за
одно, они могли бы безъ всякаго затрудненія подавить возста-
ніе. Исканіе Энгсльбрехтомь союза съ Вендскими городами
было весьма политично: они помогли ему уже тѣмъ, что оста-
') См. риѳмованную хронику, Г, 250 и далѣе.
2) См. Сѵгаег, стр. 1342.
62
вались нейтральными и продолжали свою торговлю со Шве-
ціей, которая иначе была бы поставлена въ критическое по-
ложеніе ').
Послѣ смерти Энгельбрехта главнымъ лицомъ, сосредото-
точившимъ вокругъ себя недовольные Даніей элементы, яв-
ляется Карлъ Кнутсонъ.
Какова же была но все это время политика Эрика? Съ
1435 года начинается тотъ періодъ въ его исторіи, когда онъ
покидаетъ всякую мысль о наступательныхъ дѣйствіяхъ и по-
мышляетъ единственно о водвореніи спокойствія внутри своихъ
государствъ: относительно Ганзейскихъ городовъ Эрикъ рев-
ниво защищаетъ свои права въ Зундѣ. Вордипгборгскій мир-
ный трактатъ ничего, какъ мы видѣли, не заключалъ въ себѣ
о Зундской пошлинѣ; Ганзейскіе корабли по прежнему оста-
навливали въ Зундѣ и заставляли уплачивать извѣстную тран-
зитную пошлину. Любекъ настаивалъ на отмѣнѣ ея, такъ
какъ она шла въ разрѣзъ съ привилегіями городовъ. Эрикъ,
не могъ долго упорствовать въ отказѣ па требованія, осо-
бенно въ виду смутъ въ Швеціи. Опъ нуждался въ посред-
ничествѣ городовъ для перемирія со Швеціей, а они за по-
средничество требовали отмѣны Зупдской пошлины. Эрикъ не
сразу согласился и сначала даровалъ свободу отъ пошлины
только Вендскимъ городамъ. Прусскіе же города тщетно до-
д мотались того же. Въ сентябрѣ 1436 года король, три Поме-
в ранскихъ герцога, нѣсколько нѣмецкихъ графовъ и рыцарей,
члены Шведскаго рейхсрата и уполномоченные отъ Любека,
Висмара, Гамбурга и ..Іюнебурга собрались въ Кальмарѣ, гдѣ
ѵ, разсматривались дѣда Даніи со Швеціей -). Шведы требовали,
1у
8»
вс.
84
ѵті
Ііііі
Інъ
<1аг
киі
’) См. Корр, стр. 39: Ез наг гіег Кегприпкі, тіг. <іет <Ие ііапізііе
Роіііік ніеи гп гѳсітеп ііаііе, гіег зіе иеіічъіве ііеп ЯііИтеи ^е^епііЬег
^аііхІісЪ тасІНІоя зѵепіеп Ііевв.
2) Кіткгопікап, I, 260.
Хп ніі ,іак кі»гіа 8аппеіік
Наги Оакгіпкап і Саіпіага ?іск
Коппп^еп иаг коттеп Пюг,
Напа Гіиігіег іие<1 Іюпот йг,
Ай Ротегеп Нтщу Вияй’евкй,
А1Г АѴоІ^азі Негіпи ѴѴаПзІеіГ,
АЙ Вапі Нти# Вагпет,
чтобы должностными лицами въ Швеціи были природные
Шведы; на это Эрикъ не далъ сразу согласія, сказавъ, что
не допустить, чтобы Датчане, Нѣмцы и Норвежцы считались
въ Швеніи иностранцами и не пользовались здѣсь равными съ
гражданами нравами: это противорѣчило бы политикѣ Марга-
риты, огь которой онъ принялъ правленіе. На Кальмарскомъ
собраніи Ганзейскіе города сблизились съ Датскимъ и Швед-
скимъ рейхсратами; сближеніе это угрожало Эрику опасностью
и онъ долженъ былъ уступить требованіямъ Шведовъ; затѣмъ
города потребовали у короля, чтобы онъ прервалъ всякія дѣда
съ Ростокомъ и не сносился бы съ нимъ до тѣхъ поръ, пока
старый городской совѣтъ снова не вступитъ въ свои права,
А# Бапшатк іѵоге тап#е теД іѣет,
Вівсора, Ргеіаіа, ЬЪІДага осѣ Зѵѵепа,
ТЬе н-іііе аііа Копип#еп гіена
Нопот і<і1#Де ЗіѣДеіпаа ЗііпДеЬиД таДег,
Аі ѣапв ДйкІіп#ап йіи#о іѣебв ЬіЙег.
Тѣе ДИкІіп#а<іе, Іііп#е, гЬсі #іск ііапіе,
Кбг ап іііе епи иагДе:
Босіі ЯпДаАев Б1ікІіп#ап вѵѵа,
Копип#еп зкпііе аіег Нцкеі Гаа,
Ок Ёі)квеп8 пійп аііе
йкпііе Нопот Йг Копип# Ьаііе.
Н. К. ѵ. <1. Корр, I, 534: Ііагпа 8е#1іе1Де «і па Каітегеп. Г>аг
веДе Де копіи# аретЬйг ишіе зѵѵбг, іѵев Ье Деп віеДеп #Ьевесѣі ипДе
#1к*1аѵеі ІіаДДе, Даі ноІДе ѣс еп ѵпі ишіе аі ѣоІДеп іп#і1Депииѵеп....
Ніігіо апііѵагДеДс Де Ііеге коиіп#, ЬеіДе всѣгіМікеп ипДе типііікеп,
Ютаіе веге вік епівсѣиІДекѣешІе, Даі Ііе <іеп ЗіѵеДеп піѵогѣіе ппгесѣі,
маіі посѣ .іеиусіі ѵогДгеІ рѣеДап ѣесѣіе теп еге, #п<1 ппсіе ѵогДегпівве.
Піі аІ7.сн1апеп всѣгіі’іеп пшіе геДеп %’агД ѵвіе гіД іо#1іеЪгас)іІ, сіаг Досѣ
пісѣі ргоЛіев \ѵев носѣ епДнІкев ѵап еп цпат.
АІхо #1ііп#ѣеп Де нсѣеДевѣегеп іо Деше Ьегеп копіп#1іе ирре Даі
8І0І, зіпе долгіе Іо ипДетѵізешіе, Даі Ііе ѵтпінесор ѵап Деп ЗѵеДеп
пете, ѵепіе ве копДеп аііе тегкеп, Даі гесѣікапк пѵівсѣеп еп ЪеіДеп
посѣ ѵтппізсор посѣ епйгасѣі посіі ѵгеДе такеп копДе. Баг »еДе Де
ѣеге копіи# аіго Іо, аіхо Де Зл’еДеп всгеѵеп, Даі Ііе Даі Іаш ипДс Де
ніоіе нсІюІДе ЪезеИеп тіі іліепДевсЬеп, ишіе пісЫ тіс иіІешІеасЬеи, Даі
Ье Деп еѵѵідѣеп ѵіик пісѣі оѵег зік ЬеѣаІДеп ѵѵоіДе, Даі аііе тап зсѣоІДе
бе##1іеп, Даі Ііе ѣеДДе, оѵег#ѣеѵеп, Даі Бепвсѣ Бшіезсіі Хопиап, <1е Де
Нч'едіеп ѵог піІешіевсЬв ІиДе ІюІДеп, всѣоІДеп иі Деше гіке іо ЗѵѵеДеп
ѵогДгеѵеп ишіе иі#Ье\ѵІ8еІ певеи ня Дет шаіе, Даі ѣе Даі гіке ѵап
ѵтомге Маг#геІеп за1і#1іег Десѣіпіняе аізд пісѣі епіі‘ап#ѣеп ИеДДе, Данію-
те всѣоІДе то ет Даі тіі гесіііе аіізекігііеп.
61
оспариваемыя поднявшимися въ городѣ демократами *). Король
согласился и на это.
Послѣ Кальмарскаго конгресса Эрикъ уѣхалъ въ Готландъ.
29 сентября онъ долженъ быль явиться въ Сэдеркэпинъ (85-
сіегкбріп#), чтобы здѣсь снова принять на себя правленіе Шве-
ціей; но буря, поднявшаяся на Балтійскомъ морѣ, помѣшала
ему прибыть къ сроку. Онъ остался па Готландѣ и пробылъ
тамъ до весны 1437 года. Король какъ бы исчезъ изъ сво-
ихъ королевствъ; цѣлый годъ отсутствія его имѣли свои ре-
зультаты. Въ Даніи всѣми дѣлами завѣдывалъ рейхсратъ, въ
Швеціи же правленіе было въ вѣдѣніи «дротса» и «марена».
Весною 1437 года Эрикъ проѣхалъ изъ Готланда въ Пруссію;
въ Данцигѣ онъ радушно былъ принять городскимъ совѣтомъ
и Гроссмейстеромъ, имѣлъ нѣсколько свиданій съ герцогами
Померанскими и Мекленбургскими. Въ Пруссіи Эрикъ оста-
вался 6 недѣль. Онъ уговаривалъ Гроссмейстера помочь ему
противъ его подданныхъ, но Гроссмейстеръ на это ие согла-
сился. Герцогъ Померанскій доставилъ ему 2,000 вооружен-
ныхъ людей. Эрикъ хотѣлъ, опираясь иа чужеземную помощь,
заставить датскій рейхсратъ избрать въ наслѣдники престола
герцога Померанскаго Богислава -). Рейхсратъ ни подъ ка-
кимъ видомъ па это не соглашался. Эрикъ опять отправился
въ Данію, гдѣ въ Вордингборгѣ провелъ зиму 1437—38 года.
Къ нему снова обратился Шведскій рейхсратъ съ предложе-
ніемъ нача ть переговоры объ окончательномъ соглашеніи; Эрикъ
отклонилъ всякіе переговоры, и вотъ тогда-то въ октябрѣ
1439 года Карлъ Кнутсонъ былъ избранъ правителемъ ’)
Швеціи: унія распалась, Швеція получила на время отдѣль-
наго короля. Эрикъ бѣжалъ на Готландъ, поселился въ укрѣи-
’) См. 8іуйе, II, № ІП. Благодарственное письмо Любека, Гам-
бурга, Люиебурга и Вксмара кь Эрику за. его обѣщаніе прекратить
сношенія съ Ростокомъ 25 октября 1436 года.
2) Объ этомъ онъ сообщилъ одному изъ члепопъ совѣта еще въ 1433
году. См. Паінке Ма^агіп, 1745, 1 Віші. МіеЬ Уіеіянпя ѴааЬеп о&
А<Іеі< Вгеѵ, діѵеі аі' Коп$ Егік аі’ Рошегп 1433.
3) «НікзіЗгееЦ'ішІеге» упоминается въ первый разъ въ хроникахъ этого
времени, какъ титулъ Карла Кнутсона. Ои. 8іуйе, II, СХП, Кію-
кпіпікап, подъ 1433 годомъ.
65
ленномъ городѣ Висбю и отсюда дѣлалъ частыя нападенія на
Шведскіе, Датскіе и Ганзейскіе корабли ').
Послѣ вторичнаго бѣгства Эрика на Готландъ, Датское
дворянство твердо рѣшилось выбрать новаго короля. Оно спѣ-
шило этимъ выборомч. потому, во-первыхъ, что боялось со
стороны Эрика новаго похода на Данію, а во-вторыхъ потому,
что народное возстаніе, вспыхнувшее въ Ютландіи прини-
мало все болѣе и болѣе широкіе, размѣры. Поводомъ къ этому
возстанію послужило тоже, что и въ остальной Европѣ: на-
родъ, притѣсняемый духовенствомъ и дворянствомъ, хотѣлъ
выместить весь свои годами нараставшій гнѣвъ. Въ Данію
приходили ложныя извѣстія о реформаторскихъ попыткахъ Ба-
зельскаго собора, о томъ: что пародъ уже не будетъ болѣе
платить такихъ высокихъ поборовъ духовенству и дворянству,
какъ прежде 3).
Опасаясь, что безпокойный духъ поддерживается въ па-
родѣ прокламаціями Эрика Э, и зная, что въ южной Ютлан-
діи часть населенія присягнула уже Адольфу Шлезвигскому '),
дворянство еще болѣе спѣшило избраніемъ новаго короля; вы-
боръ его палъ па Христофора Баварскаго, родственника Эри-
ку '). Къ нему отправилось посольство отъ Датскаго дворян-
ства съ предложеніемъ занять престолъ; это было въ Октябрѣ
1439 года. Въ 1 141 году Христофоръ былъ избранъ королемъ
Швеніи, а въ слѣдующемъ году и королемъ Норвегіи ’).
Новый король сталъ орудіемъ Датской аристократіи и дол-
женъ былъ дать ей большія привилегіи. Маргарита и Эрикъ
’) Егіс.іія Оіаі, 179. Егіеи* іп (тоііііаікііаш іенііііаѵіі еі рігаіа
і'асіив ех ге§ѳ, миііѵ іешроге Іаігпсіпіа ехегсепв, гедипш Зпеогппп цга-
ѵізаітѳ аШікеѣаі.
“) НиіІГеМ, ІІІ. 648: Ааг 1441 ЫеІГ Внікіегпе оргогзк шіі Х«п*
•Іиіііаші Ніягупдыіе айГ Копй Егіс.Ь. Число возставшихъ, говоритъ да-
лѣе Витфельдъ, доходило до 25,000 человѣкъ: они говорили, что ихъ
король еще аявъ, и что его только они и признаютъ.
3) V. <1. Корр—Кііпір; ЕгісЬ (іег Ротгаег, 73.
*) НіпІіеМ, ІП, 809 и далѣе.
’) V. <1. Корр—Копіи Егісіі (Іег Роттег, 7.4.
Христофоръ Баварскій былъ сынъ Екатерины, сестры Эрика и
Іоанна, пфальцграфа Рейнскаго.
’) Объ ятомъ подробнѣе у Роіша; см. 8с]і1бхет—Ѵеі'ЙІІ иші Бпгег-
йапй Лег Напва, 64 и далѣе; ЯіуіГе, II, СХПІ и далѣе.
5
66
на время сломили силу этой партіи: теперь она, пользуясь сму-
тами во всѣхъ трехъ королевствахъ, старалась извлечь изъ
нихъ для себя важныя преимущества. Однако, «реакція была
не только аристократическая, но и сепаративная» Христофоръ
не быль коронованъ одновііеменно, какъ король всѣхъ трехт»
королевствъ, а отдѣльно въ каждомъ. Въ его царствованіе пе
упоминается объ общемъ собраніи ратовъ всѣхъ трехъ ко-
ролевствъ. Попытки Маргариты и Эрика (въ 1397 п 1136 го-
дахъ) создать основной законъ Уніи такъ и остались попыт-
ками. Какъ Швеція, такъ и Норвегія, каждая создала себѣ
тайное правительство, и каждая сохраняла послѣ избранія
Христофора долю самостоятельности. Швеціи Христофоръ дол-
женъ былъ дать грамоту, которая не только ограничивала
его власть тамъ, но и лишала ее всякаго значенія, какъ только
самъ онъ оставлялъ предѣлы Швеціи -). Въ Норвегіи Христо-
форъ и былъ всего только одинъ разъ, въ годъ коронованія.
Въ 1417 году онъ даровалъ жителямъ Ростока весьма
важныя торговыя привилегіи въ Осло и Тонсбергѣ, чѣмъ воз-
будилъ здѣсь вражду Норвежцевъ къ Нѣмцамъ, но тѣмъ пе
менѣе Норвежцы пользовались теперь гораздо большей само-
стоятельностью, чѣмъ при Эрикѣ. 'Голью» природные норвежцы
могли напр. при немъ занимать должности областныхъ началь-
никовъ и быть прелатами. Одна часть Норвежскаго рейхсрата
пыталась было собственными силами уничтожить выгодное тор-
говое положеніе Ганзейцевь въ Бергенѣ, но не успѣла въ
этомъ.
Ганзейскіе города охотно признали Христофора ко]юлемъ
всѣхъ трехъ сѣверныхъ государствъ; мотивы, которыми они
руководствовались въ своихъ симпатіяхъ къ Христофору, по-
нятны: оші торжествовали но случаю сверженія Эрика и на-
дѣялись, что при новомъ королѣ имъ удастся удержать за со-
бою старыя привилегіи и достигнуть новыхъ. Христофора они
считали своимъ естественнымъ союзникомъ въ борьбѣ съ Эри-
комъ и Голландцами, съ которыми они въ это время вели
войну.
*) Баае, 3.
2) Вотъ современный отзывъ риѳмованной хроники о Христофорѣ 1,
375: >ѵееі |ак су аіГ Іюпот ві§гіа ѣу^п аі вкіібѵа ііг ЪШге іі^іа.
67
Въ 1438 году бургомистръ Любека, Іоаннъ Бере и ратс-
герръ, Яковъ Брастеде, отправились въ Голландію, чтобы ула-
дить распри между Голландіей и Вендскими городами. Гол-
ландцы, бывшіе въ союзѣ съ Эрикомъ, послали въ Балтійское
море сто кораблей ожидать возвращенія Ганзейскихъ кораблей
изъ Франціи и Испаніи, чтобы неожиданно напасть н взять
ихъ въ плѣнъ '). Они. мало того, что сами стремились къ
Балтійскому морю, ревностно слѣдили еще и затѣмъ, чтобы
Ганзейцы не вели самостоятельной торговли съ Франціей и
Испаніей; имъ важно было сохранить за собою посредничество
въ торговлѣ юга съ сѣверомъ Европы.
Главнымъ театромъ войны Голландіи съ вендскими горо-
дами была французская Флавдрія и берега Нѣмецкаго моря.
Голландцы успѣли вторгнуться уже въ устье Эльбы и Везера.
Прусскіе города также, хотя и противъ вили, были вовлечены
въ войну съ Голландіей, такъ какъ богатый флотъ ихъ, воз-
вращаясь изъ Байи, былъ захваченъ голландцами близь Бре-
ста. Жалоба прусскихъ городовъ, ссылки ихъ на нейтраль-
ность, требованія вознагражденія за убытки, рекламаціи все
было тщетно. Только въ копцѣ войны имъ удалось получить
нѣкоторое удовлетвореніе 2).
Ганзейскіе города тотчасъ же но вступленіи Христофора
на датскій престолъ потребовали у него подтвержденія своихъ
старыхъ привилегій въ сѣверныхъ королевствахъ. Христофоръ
прибѣгнулъ тогда «къ дипломатической хитрости своего вре-
мени»—говорить Сарторій, и просилъ ганзейскіе города пред-
ставить ему оригиналы всѣхъ тѣхъ привилегій, подтвержденія
которыхъ они требовали ’). Этого ганзейцы сдѣлать не могли;
они тотчасъ же увидѣли, что Христофоръ, какъ Эрикъ, ищетъ
случая умалить ихъ привилегіи, для чего также замѣтно сталъ
покровительствовать голландцамъ. По какъ только Христофоръ
увидѣлъ, что голландцы поддерживаютъ Эрика * , онъ самъ
*) Вескег, I, 362.
’і Н. К. ѵ. <1. Корр, II, 197.
я) ЗаНогіпя. II, 271; Нгуйе. II, СХѴШ. Н. Н. II, 410 —здѣсь
приведены подлинныя слова .
*) Н. Е. ѵ. <1. Корр, II, 292. Н. Рѣііірр ЪеѵоІіпНісІЩдС <ііе аиГ
йаз ННКэдезисІі ѵоп К. Егісіі пасѣ ІИіпешагк спияпйіеп ЬоІІйпіІйсЬеіі
68
сталъ искать сближенія съ вендскими городами; ему важно
было примкнуть къ союзу противъ Эрика и вотъ, онъ пишетъ
къ Филипу Бургундскому и Конраду фонъ-Эрдингсгузену, грос-
смейстеру прусскому, прося ихъ содѣйствовать прекращенію
голландски-вендской войны. Христофоръ грозить вендскимъ
городамъ Голландіей, Голландіи же вендскими городами, если
она будетъ поддерживать Эрика. Сближаясь съ обѣими враж-
дующими сторонами онъ искалъ собственнаго усиленія и до-
стигъ Э'ГОГО.
Въ Копенгагенѣ былъ собранъ мирный конгрессъ на
которомъ въ августѣ 1441 года было заключено трехлѣтнее
перемиріе между Нидерландами и ганзейскими городами, а
между Христофоромъ и Нидерландами заключенъ былъ фор-
мальный мирный трактатъ, по которому Нидерланды услови-
лись вознаградить короля за причиненныя ему потери. Они
видѣли, что ихъ надежды усилиться на Балтійскомъ морѣ при
поддержкѣ Эрика не оправдывались, и потому стали искать
дружбы съ Христофоромъ -). Миръ въ Копенгагенѣ принесъ
такимъ образомъ наибольшую выгоду Даніи ’), а затѣмъ и
голландцамъ; ганзеяцы же извлекли изъ этой войны весьма
мало пользы; они не добились удаленія голландцевъ съ Бал-
тійскаго моря. Голландцы, напротивъ, получили нѣкоторыя
важныя торговыя льготы въ самой Даніи.
Самое же пагубное слѣдствіе война имѣла для будущаго
самой Ганзы: восточные города совершенно уже отдѣлились
отъ западныхъ.
Наирііепіе <1еш Копі^е Веіяіапіі хн Іеіаіеп пші шіі іііт ѴеіТга#е аіхпя-
сЫіеввеп. —1440 Арг. 18.
$о ЬеЬЪеіі ѵгіі .Тап .Таи Яеупепхоолкхооп, .Таи Сіаедоюп, Пігс.к ѵап
\Ѵ<>ппег, СТетшепІ Сіаізхооп, .Тап Роиіѵеіяхопп сшіс ХѴіЦет Хаеі ѵоігпопюг
оЙ <1іе ѵіііГ оіГ <1іе ѵіег ой’ (ііе (Ігіе ѵап ііепі ₽;е₽еѵеіі еіиіе яеѵеп шіі
ііеаеп імтеѵе ѵоісотѳп ніасіііе, от іп опнеп нате шіі оішеп Ііеѵеп кееі'в
етіе пеѵе <1еп сипіпск ѵап Реешпеікеп ѵоігбстеѵеп іе оѵеі<1гакеіі етЬ*
іе ніпуіеп, Ііепі Ьиіре ешіе Ьііьіапі Іе ііоеп іе^еп гііп чеііеграітіе епбе.
Іііі Лея кеШсх іѵеЛетотте, етіе оіск ѵегЬаініеп шіі Ііііп апіе^аеп ир
хеквгеп рппіеп ѵоіг опяя ешіе ошег Іашівп еег етіе оігЬаіг Щепетіе.
1) О переговорахъ въ Копенгагенѣ см. Н. К. II. стр. 401 -138.
2) Ср. ЬаЪІтапп, ІП, 174.
я) V. <1. Корр—«2иг <1еаис)і-8капіІіпаѵія<;]іеп ІіеасІіісМе, > стр. 97:
І)ен ^гётяіеп Сгеѵіип тщ Сѣгініоріі ііаѵоп.
69
Въ дальнѣйшемъ царствованіи Христофора наиболѣе вы-
даются два факта: а именно его войны съ Эрикомъ и по-
пытки уничтожить первенствующую роль Ганзы ка Балтій-
скомъ лорѣ.
Въ 1441 году Христофоръ былъ признанъ королемъ Шве-
ціи. Эрикъ пе хотѣлъ безъ борьбы лишиться этого королев-
ства и сталъ готовиться къ нападенію на Швецію. Во время
своего пребыванія въ Помераніи Эрикъ предлагалъ прусскому
ордену промѣнять на Готландъ нѣкоторыя смежныя съ Поме-
раніей земли. Ві. Данцигѣ онъ жаловался гроссмейстеру прус-
скаго ордена на датчанъ, требуя помощи противъ своихъ под-
данныхъ; при этомъ онъ замѣтилъ, что п самый орденъ осно-
ванъ для защиты князей, рыцарей и оруженосцевъ: это его
прямой долгъ. Прусскій орденъ боялся войти съ Эрикомъ въ
какое-либо соглашеніе, потому что тогда ему пришлось бы
имѣть дѣло и съ Христофоромъ и съ ганзейскими городами.
Поэтому орденъ заключилъ съ Христофоромъ оборонительный
договоръ ') на 10 лѣтъ. Христофоръ соглашался оставить за
ганзейцамк ихъ старинныя привилегіи, лишь бы имѣть ихъ
союзниками противъ Эрика: обстоятельства, слѣдовательно, за-
ставили его быть на время поуступчивѣе, и онъ освободилъ
ихъ отъ Зундской пошлины -)> хотя твердо рѣшился не подда-
ваться ихъ торговой монополіи; онъ старался поднять внутреннюю
промышленность въ своихъ королевствахъ, а также расширить
въ нихъ торговыя права голлацдцевъ. Въ 1445 году Хрвсто-
форъ формально подтвердилъ привилегіи ганзейцевъ въ Швеціиа),
•) 8іуйе, П, СХѴИ.
'•) Въ 1447 году оігь снова сталъ взимать ее, см. Н. В.. Ш, 229.
Аі 318. 5. Ііеш ІіаЬеп <ііе Ыеге йеше Ъегп Іюіпёіаіег ѵог^едеЬеп, ѵѵіе
<іег копіи# 0118І0ЙМ? іп> 8іш<1е іііШ ѵап ипвеп Ъог^егеп іііе поЬеІе
пеіпеп. См. стр. 175 и далѣе.
а) Н. К. стр. 104—112. Аі'206: Сгівіойёг ѵап Пойев цпагіеп еіс.
аііеи ишіе сиеіп Іаіікеи, 4еп <1с»зе ііпаі- орепе ЬгвЯГ ѵогкишрі, зееп
есШвг Іюгеп Іевеп, Цои ѵѵіііік нп<1е орепЬат Ъеіи&ешіе, сіаі ѵѵу прре
<1аіит ііеяьев Ъгеѵез ииппе Непаге ишіе зипйег^ег ѵѵоіііаі ѵіііеп, <іе ина
ип4е цизеп гіікеп Ьемівеі ІіеЪЪеп ііе егватеп ві«іе ѵап «іег ІіисіезсЬеп
кепзе, во ІіеЬЬе игу ііеп ѵогвсгеѵеп віеЦеп сопЯппегеі ппЛе ЪевіеЦіке.С
аі еге ]>гіѵі1едіе, ІТууЬеіі ишіе гескіісііей, <1е ве іп ипвеп гіікеп Яѵѵеііеп
ишіе А'огѵѵе$еп ѵап ипвеп ѵогѵагѳп #екаеі ІіеЪЪеп ишіе посіі ІіеЪЬеи,
ишіе 4е ѵѵу шуі ипвеп іеДегеп ок ешіеіея #еІіогі ІіеЪЪеп. Нігипппе Ьедіе
70
и отказался отъ подтвержденія ихъ въ Даніи и Норве-
гіи
Въ 1443 году ганзейцы предложили свое посредничество
въ примиреніи Христофора и Эрика '). Христофоръ согласился
на ихъ посредничество, а Эрикъ продолжалъ дѣлать нападе-
нія на датскіе и ганзейскіе корабли. Въ іюлѣ перемиріе,
однакоже, было заключено ’), Христофоръ искалъ окончатель-
наго мира, и съ этою цѣлью послалъ герцога Вартскаго Вар-
нима къ Эрику въ Впсбю, чтобы склонить его пріѣхать въ
Ростокъ для веденія переговоровъ. Эрикъ согласился, но тѣмъ
не менѣе нивелировалъ и къ императору, и къ папѣ, выстав-
ляя на видъ несправедливости, которыя онъ терпитъ отъ сво-
ихъ подданныхъ. Услышавъ же, еще до отъѣзда своего въ
Ростокъ, отъ уполномоченныхъ Христофора объ условіяхъ
ѵу аііеп ѵогьстеѵеп ипсіе яишіег^еа цпаеп ѵо^міеп. атріішіеп синіе ип-
сіегяаіеп ппяег ѵогясгеѵеп гііке, 4а і яе сіе егЪеиотесІеп яіеде ишіе еге
Ьог<?Ьеге, соріисіе, ашріе пшіе аі Де іп сіег Тішіеясііеп Ііеияе Ье^гереп
яіпі, Іаіеп ишіе ЪеІюШеп Ьу аі егеп ѵогкегеѵеп ргіѵііе&іеп ишіе ае 4а-
гепЬоѵеп иіеЬі Ьегѵгагеп, Ьу иизеп ппІгпШеп, іѵепіе ѵу туі <1еп ѵогк-
сЬгеѵепеп ягМеп ирре йавііеп ппсіе Ііісіеп, 4е \ѵу еп ѵогыкгуѵешіе \ѵег-
4еп, аііе кіадфе ишіе доЬгске, 4е4е ппсіег <іеп ипкеп ишіе еп іподои
ѵгезеп, іѵіііеп ѵогвскесіеп. Іп спеііпівае сіег жогііеіі во ііеЬЬе сѵу ипяе
аесгек &е4гиккеп ііеіеп ЪепесМеп ап сіеаеп ЪгеіТ Ыіеѵеп ирре ипнет
еіоіе іо Сорепііаѵеп, 4ев яоппаѵепсіез ѵог ИісЬаеІія, аипо еіг. 45.
ЯіуЙ'е, II, № 129. \Ѵу сопйгтегеп аііе ѵшіе Тяііке еге гесЬіі-
сііеуг. Ргіиііееіеп ѵшіе ѵгЦІіеуС ѵшіе 0І4е хѵопііеуі, пасіі сіег Ргіиііекіе
1п4е, сіе егег уеѵѵеіік, Ъе^ппсіег^Ьеп сскіег еп туі сіеп атіегеп ѵап ха-
Іі^ііег йееіііпіаае ѵпзеп оМегеп ѵшіе ѵогпагеп копуідеііеп Ію Нѵесіеп
ѵогіеиеі, ѵшіе в'Ііе$еиеп віпі, Аіяо сіаг яе сіег ѵшіе егег уяіік яиініег
лішіег ѵпяег атріІиЛе ѵо^кесіеп ѵшіе ѵисіегяаіеп Ьпікеп есіюіеп іп аііег
м'уяе аііісиіеп ѵшіе рппіеп Аіае хе ѵап ѵпвеп оісіегеп ѵшіе ѵогѵагеп
коиупккеп іЬо Хѵ^есіеп ЪеЬгепеі яупі, Ѵшіе ок, 4а1 \ѵу ѵшіе ѵпее Вуке
ѵшіе ѵпсіегяаіец іо Хмесіеп Ьгпкеп, ѵшіе пеіеп веіюіеп аііе гесіііісііеуі
ѵпі^ііеуі агііспіе ѵшіе рппііе сіе Деяяе ѵогЬепотесіе яіесіе ѵпяеп оісіегеп
ѵшіе ѵогиагеп копуп^ііеи іо 7\ѵес1еп ЬехекЬеІі ѵпсіе ЬеЬгеиеі ІіеЬЬеп.
’) Яіуйе, 11, СХІХ.
2) 11. К. ѵ. Ворр, II, 57-1. Ш, 2. Ѵегзаттіппк хи ЫіЬеек. Кпгіе
М.ігх, 1443, стр. 4: Пші «Ііе ЬиЫввсЬеп ІіаЬеп. <1іе аасііеп схпм'ввеЬеп
4ет пеѵѵеп копіке иші <1ет аісіеп ишіегиоіпеп, иші ІіаЬеп опсіі ісхехпші
сіет аісіеп копіке ^еясІігеЬеп иші іге Ьоівсііаііі еяи еш ^еьапііі, иші
ѵсеііеп ысЬ сіагіппе ЬеагЬеііеп, сіая еііе еасііеп ехп^’вясііеп Ьеусіеп Ііеггеп
копікеп схи випв пші еуінгасііі тосЫеп копіей.
3 Н. Н. Ш, 12.
чира, заключавшихся въ пожизненной только уступкѣ Эрику
Готланда и ежегодной пенсіи въ 3,000 марокъ, онъ проклялъ
и короля, и пословъ и не хотѣлъ слышать о какомъ бы то
ни было мирѣ
Морская война продолжалась еще два года. Противъ Эрика
вооружились и прусскіе города, съ Данцигомъ во главѣ. Въ
1446 году—новое перемиріе до 8 сентября слѣдующаго года.
Заключенію полнаго мира препятствовали неимовѣрныя требо-
ванія Эрика, а именно: онъ требовалъ всю Линюшишскмо
область или 200,000 серебрянпыхъ марокъ ежегодно.
Въ мартѣ 1447 года умеръ Богиславъ Померанскій и у
Эрика явился новый планъ: онъ снова просить магистра Прус-
скаго ордена уступить ему часть Помераніи въ замѣну Гот-
ланда, доходъ съ котораго онъ полагалъ въ 15,000 гульде-
новъ -). Соглашенія съ Прусскимъ орденомъ не состоялось
Магистръ ордена рѣшился дѣйствовать болѣе энергично: опъ
остановилъ всякій подвозъ съѣстныхъ припасовъ па Готландъ
и уговорилъ Ганзейскіе города сдѣлать тоже. Любекъ предло-
жилъ съ открытіемъ навигаціи въ 1447 году выслать противъ
Эрика флотъ. Карлъ Кнутсонъ послѣ неожиданной смерти
Христофора, случившейся 6 января 1448 года, рѣшился сред-
ствами Швеціи возвратить себѣ Готландъ. Висбю между тѣмъ
обратился въ разбойничій городъ; здѣсь засѣлъ Эрикъ и твердо
рѣшился довести борьбу до конца.
Въ 1448 году’ умеръ, сказали мы, Христофоръ: войну
съ Эрикомъ онъ не успѣлъ довести до конца. Посмотримъ
теперь, на сколько успѣлъ онъ въ другомъ намѣреніи
ослабить Любекъ, главу Вендскихъ городовъ 4). Ратъ Лю-
бека уже съ самаго начала царствованія Христофора сталъ
съ нѣкоторою боязнью смотрѣть на дружественныя отно-
шенія, въ какія Христофоръ становился къ сѣвернымъ нѣ-
мецкимъ князьямъ. Многіе изъ нихъ присутствовали уже
на коронаціи Христофора, что очень безпокоило Любекъ.
') бгашой, Ы11). Сііг., 11, 88 к 89.
2) Баа Іапі куЬЬеі гоуг уегііеіі XV йпвеш. шуі аііеи Ьгосііен.
’) Кіуве, II. СХХІѴ.
*) СгівЮрѣ ѵѵоіііе <1іе Гевзеіп <Іег Напне'ЪгесІіеп. БаЪІшапп, Ш, 174.
72
Герцогъ Брауншвейгъ-Люнебургскій Оттонъ сдѣлался даже
совѣтникомъ Христофора, членомъ Датскаго раса съ жа-
лованьемъ въ 500 рейнскихъ гульденовъ ежегодно ’). Христо-
форъ, какъ герцогъ Баварскій, питалъ къ городамъ еще большую
ненависть, чѣмъ короли Скандинавскаго сѣвера, такъ какъ
южные князья больше, чѣмъ сѣверные, стремились къ неогра-
ниченной власти: уже въ ихъ плоть и кровь вкоренилось это
нерасположеніе къ городскимъ учрежденіямъ. Создавался планъ
подавить общимъ союзомъ нѣмецкихъ князей сначала силу Лю-
бека, главы Вендскихъ городовъ, а затѣмъ и вообще всѣ Ган-
зейскіе города. Христофоръ вскорѣ сошелся въ Вильснахѣ съ
большинствомъ нѣмецкихъ князей верхней и нижней Саксоніи,
вышеупомянутымъ Отгономъ, двумя другими Люпебургскнми
герцогами, Вильгельмомъ п Генрихомъ, марграфомъ Фридри-
хомъ Бранденбургскимъ, Генрихомъ Мекленбургскимъ и др. )
’) Ніуй'е, И. № 123. ѴѴут СгівіюіГвг ѵоп д’осіев щіаііеп схи 1>еп-
тагскеп хи Нчѵесіеп хп Копѵеуеп ііег ДѴепшІеп ѵшіе <1ег СіоГТеп е(с.
копі|? рСакх^гаГ Ъеу Кеіп ѵші Ііеііхоп іп Ввуегеп, Ъекешіеп. ойепіііек
піуі <1(ія)еш ЪгеГ ііях \ѵііг какеп апдевекеп шегсіісіп* ѵші аппете ігипг-
м ііай ѵші ііепьіе гіег косккеЪогпе йпніе кеііхо^ ОНе ѵоп Впшввіи
ѵші Ьппекоп» ѵпяег Ііе.Ьег ѵегіег ѵпв ойв ѵп<і піі ;геіііп каі ѵп<1 іп
кпиГіі.геп хеіЬеп Піи воі ипсі тасіі ѵпіі <іаг ишк какеп иіг (Іоп ок^е-
папСеп ѵпвегп ІіЬеп ѵѳііегп кеііхо^ Оііеп хи ѵпнепп Іе^еіісііеп коі-
Зввітів ѵші Каіе аиі'^епоіпеп ѵші етріапотп апіпешеп... <1ах <1ег оЬеге-
папі ѵпвег ѵегг.гг Ііегіходг Ойе аііег ѵші усЫіскег рппііе^іеп ^пміеп
Йеуііеугеп веп(І) ѵѵіічіеп ѵші кегескііквуіеп ап аііеп ешіеп "екгаискеп
ш>! ѵіН реііск ашіегп ѵпвегп ѵші ѵпвег гісііе Веіеп ѵші аіз зе
віск <1ег ѵоп гескіе осіег ѵап ігечѵсспкеуі декгапскеп опиегііскеп ѵші ѵѵапп
чѵіг ѵпаетп Іекеп ѵеііегп ѵог&епапі іп ѵпвепі >шй ѵтіі іаіе осіег ІііІЙе
шуі ѵпвегп Ьіѵцеп кеуяскеи ѵші ѵогйепі хи котешіе Но »оЬ ег віск
яагхи вскіскеп ѵші ГегГікеп ѵші ѵпв гаіс ІііІЙе ѵші Ъеувіапші іішп пасіі
сіеіиеш ѵоппоцеіі.
3) См. І.іік. Скг. ѵ. СггаиіоіГ, II, 86: Іп уаге 1443 цпаш коиупрк
сгізіойег шуг игоіог яеізсор Ню ІпЬек, ишіе іосіс ѵогкаи Іо Аег ѵгііз-
пак, ишіе ііаг фіетеп Іо ет шагкцгеѵс ГгеДегік ѵап ЬгашІвпЪог^к, кег-
гіск кіпгік ѵап текоІіеиЬогсЬ, оііо, Мфіквіт, кіпгік, Ііегііцкеи ѵап
Ъгипввѵѵук ишіе Іипекогкк, пшіе ѵеів ашіеге ііегеп. Ок ѵѵав <1аг цііеіа-
сіеп кегііск аііеі' ѵап віевкнук ишіе ц;геѵе ѵап коівівп: тег сіе сріаіи
<іаг піскі, кепи, аіве те аесіе ппДе сіаі гпсѣве чѵав, во циешеи ве йаг
іи Ьоре, сіаі ве ѵѵокіеп т&кеп вуп ѵогЬиш! ишіе ирваіе ишіегіапк иеіісіег
сіе Ыесіе, ѵо ве тосІіСеп оппосіі^ііеп <1е віесіе сіе цшіег еп ЬеввГеи
иегеп. Егісин Оіаі, 189. НиіііеіФ. Ш, 665. Историкъ .Іаііп въ своемъ
сочиненіи Иаптагкз роііі.і.чк-іпііііаііъ НІвіогіе іішіеі Спіопвкоп^егве,
Дѣло шло здѣсь о союзѣ противъ могущества прибалтійскихъ
городовъ.
Въ 1447 году Христофоръ два раза ѣздилъ въ Германію,
желай повидаться въ Любекѣ съ нѣкоторыми нѣмецкими князья-
ми, но Любекъ пе далъ на ото своего согласія, также какъ и
Висмаръ. Въ Гейлигенгафенѣ Христофоръ видѣлся съ нѣкото-
рыми изъ своихъ родственниковъ, Баварскими князьями ').
Письменныхъ доказательствъ о какомъ либо планѣ противъ
Любека не сохранилось, но въ Любекѣ ходила молва, будто
Христофоръ па смертномъ одрѣ признавался передъ своими со-
вѣтниками, что онъ собралъ большую сумму денегъ именно съ
цѣлью ограничить значеніе Любека е).
«Смерть Христофора», говоритъ одинъ Любекскій хронистъ,
«уничтожила злое намѣреніе унизить и уничтожить свободные
города» Со смертью Христофора снова открывался вопросъ
о Скандинавской уніи 4), окончательно распавшейся послѣ 1448
года. Новыя смуты, долголѣтнія войны п распри въ трехъ
Скандинавскихъ королевствахъ дали еще на нѣкоторое время
возможность Ганзейцамъ пользоваться своимъ значеніемъ на
Балтійскомъ морѣ и Скандинавскомъ сѣверѣ.
стр. 543-44 говоритъ объ оборояите.іыіомъ договорѣ Христофора съ
Лифляндскимъ орденомъ противъ Новгорода, заключенномъ 7 января
1447 года. Но едва ли этотъ договоръ привелъ къ какимъ либо ре-
зультатамъ.
*) Н. К. ѵ. Корр, ІІІ, 236.
2) МоіЬеск -Раптаікз Ніьіогіе ишіег 4е ОІ<іепЬог»зке Гиіоіикоп-
§ег. Шыогізк-ТііІззкгіП., 6 В. 1845, р. 78: СіігівІоЯег Ьаѵііе иші І.уЬек
йешНІі^е Неющгіег, Ьѵів І’іігогеіье шаазкее кпп ѵмі капа
і>ші. р. 79: Ѵшіег сіеіше кои^ез когіе Ке^іегіпе; Ыеѵ оѵегЬоѵейеі аіі
кпп апіакі ок ЬекушН; іпіеі І'иМешіГ, іпіеі РогйоМ Ьга^г ііі Вввіеші-
кеіі еііег Ь’ннгііесі.—Ѵі гог ѵеі ікке аиіаке, аі СІігі.зіоЙ’ві' еііег капя Кааіі
Ііаѵе іжпкі раа аі кииие оіияіугіе Напве.чіаміегпев Ма§Г і Копіей. шеи
Йоге Теди ѵізіе сіо^, аі Коиреп, вот <1івне бііеіег ипііегзіыівйе і аі
Гогіпепке ЕЙк а! Роттегп, ікке Іезішшіге ѵеі ішіхаіе, аг сіегеэ Нап-
Яеіятюпороі і іізіегшіеи иейігукіс Ваитагкз о^ Яѵеггіке» ішіге Ніагя-
ѵеіяіаші.
а) Ьіііі. Скг. ѵ. ІггаиСоЙ', II, 112. Гшіе аіміиз магі ккеЬгокеп епе
Ьо«е преніе ѵоппШеІві зупете <іо«1е, уѵепіе ке. ппсіе кііеіпепіікеп аііе
итгііке ѵогзіеп, апе <іеп кегііккеп ѵап Іюініеп. Ііагісіеп вік ѵоікиіпіеп
ишіе аѵоШеи оііпоііікііеп ишіе ѵогпіскге§кеп «Іѳ зіеііе; ишіе <1е ирзаіе
м’ап ккеЬгокеп іп вупете «Іойе, мепіе ке чаз еп коѵеі ѵап аііеп Ііегеи
іп Зеввег Ьовііеуі.
ВсЫбхег — ѴегіаІІ иші Ѵпіепрп'; Зег Напза, 71.
74
ГЛАВА II.
Послѣ смерти Христофора Баварскаго, па Датскій коро-
левскій престолъ вступаетъ въ лицѣ Христіана 1 ') Ольден-
бургская династія. Короли этой династіи прославились полити-
ческимъ тактомъ и умѣніемъ пользоваться обстоятельствами:
придерживаясь политики уступокъ, они рѣдко, только въ край-
нихъ случаяхъ, прибѣгаютъ къ крутымъ мѣрамъ. Въ правле-
ніе этой династіи Данія все болѣе и болѣе входитъ въ обще-
европейскую политику, которая съ ХА* вѣка преслѣдуетъ уже
новыя, чуждыя среднимъ вѣкамъ цѣли. Завязываются болѣе
частыя сношенія съ иностранными государями, сношенія по-
литическія и дипломатическія.
Сношенія съ иностранными государями существовали и въ
XIV вѣкѣ; но они вызывались потребностями минуты и пре-
кращались сами собой -). Дипломаіія съ конца ХА' п глав-
нѣйшимъ образомъ съ ХА*І вѣка, «становится политическимъ
учрежденіемъ съ непреложными принципами, съ особымъ уста-
вомъ» ’). Какъ цѣлостная система интересовъ, рождающихся изъ
сношеній одного народа съ другимъ, дипломатія преслѣдуетъ
главнымъ образомъ равновѣсіе, гармонію между народами; ея
родина-—Италія, ея апостолъ—авторъ «II Ргіпсіре»- Возникно-
веніе дипломатіи должно было совершенно измѣнить междуна-
родныя сношенія: явились люди, посвятившіе себя этому дѣлу;
впервые они встрѣчаются въ топ же Италіи: Маккіавелли былъ
посланъ съ дипломатическими цѣлями въ Венецію, а затѣмъ
и во Францію.
Начало дипломатическихъ сношеній сѣвера съ югомъ
и западомъ Европы мы видѣли уже въ царствованіе Эрика
Померанскаго, а въ царствованіе Ольденбургской династіи
') Настоящее имя его СЬгібііегп, КегзЬеп, СЬгізііап.
2) АИтеуег, Неіаііопз, 169.
“) 8аіпІ-(тепоія еГ Ѵвнеі <1е НсЬеррег -Мі»кіопк «Ііріотаіічиез «Іе Сог-
пеіііе Биріісіпв <іе НсЬеррег, Вгпх., 1856, р. 12. Ьа 4ір1ота(іе циі
п аѵаіі ёи> Іивцпе-ІА фі'пп і’аіг егапвііоіге, ассійеиіеі, «Іеѵіпі и>и1-а-соіір
ипе іпьіііиііоп роііііцие циі еиі зез гёргкз (гасёез (Гаѵяпее, зев ргіпсі-
рек іттпаЫез, зез рпѵііёрез, вев Лгоіёз.
75
эти сношенія совершенно упрочиваются. Сущность всей
политики Ольденбургской династіи создать въ Даніи силь-
ную королевскую власть, ничѣмъ не связанную, ни отъ
кого не зависящую. Династіи, задавшейся такою цѣлью»
противны были и національная партія въ Швеціи, и аристо-
кратія Шлезвига и Голштиніи, и торговая монополія Ганзей-
цевъ. И вотъ первые уже короли Ольденбургскаго дома стре-
мятся подчинить Швецію и Норвегію, покончить споръ съ
Голштинцами изъ-за Шлезвига, лишить Ганзу торговаго и по-
литическаго значенія на сѣверѣ. Какъ самодержавные владѣ-
тели, короли этой династіи не могли терпѣть у себя дома тор-
говой монополіи Ганзейцевъ. Балтійское море принадлежитъ
Датскимъ королямъ; входъ въ пего—Зундъ — они могутъ по
своей волѣ отирать п запирать, такъ какъ и онъ принадле-
житъ имъ. Право такого господства надъ Зундомъ было вполнѣ
естественно, и Датскіе короли ревностно оберегаютъ его. Ган-
зейцы же этого права не признаютъ: отсюда борьба. Ганзейцы
еще въ полной силѣ; это опытные политики, старые владыки
Балтійскаго моря. Они умѣло поддерживаютъ свое исключи-
тельное господство на немъ. Молодые противники ихъ—Уніат-
скіе короли Ольденбургской династіи — опасаются открытой
войны; они идутъ окольными путями и иногда поражаютъ
насъ своею уступчивостью; такъ Христіана 1 неоднократно
обвинили въ трусости. Однако наслѣдникъ его успѣлъ на по-
ловину сломить силу Ганзейцевъ, а внукъ его подготовилъ со-
вершенное паденіе Ганзы, что было бы невозможно безъ пред-
варительной осторожной политики Христіапа.
Христіанъ 1 началъ съ того, что сталъ искать союза съ
сильными Нѣмецкими князьями, съ Французскимъ и Шотланд-
скимъ королями, съ императоромъ св. Римской имперіи и па-
пой; затѣмъ, одновременно съ уступками Вендскимъ городамъ,
онъ старался поднять торговлю въ своемъ государствѣ съ
тѣмъ, ч тобы, устроивъ внутреннія дѣла государства, обратиться
па внѣшнихъ враговъ своихъ монархическихъ тенденцій.
По смерти Христофора Баварскаго (6-го января 144^ года),
Датскій рейхсратъ приступилъ къ избранію новаго короля;
выборъ его палъ на Адольфа XI Шлезвигъ-Голштинскпго; но
этотъ отказался отъ престола въ пользу своего племянника
76
Христіана Ольденбургскаго, сына его сестры Гсйльвиги и
Дидриха Счастливаго, і-рафа Ольденбургскаго *). Христіанъ къ
тому же былъ въ нѣкоторомъ родствѣ съ стариннымъ Дат-
скимъ королевскимъ домомъ, какъ правнукъ сестры Вальде-
мара IV -). ]-го сентября 1448 года онъ и былъ избранъ на
Датскій престолъ
28-го октября 1449 года онъ былъ коронованъ въ Копен-
гагенѣ и тамъ же женился на вдовѣ Христофора, честолюби-
вой Доротеѣ
Лѣтомъ 1448 года въ Швеціи аристократическая партія
избрала въ короли Карла 4’111 Кнутсона. ;) Унія, такимъ обра-
зомъ, распалась, хотя, конечно, только па время, потому что
Датскій король Христіанъ добровольно не хотѣлъ отказаться
отъ Шведской короны. На первыхъ порахъ оба соперника
столкнулись въ Готландскомъ вопросѣ. На Готландѣ жилъ
Эрикъ XIII, который не переставалъ предъявлять своихъ пре-
тензій на Скандинавскую корону, часто дѣлалъ нападенія на
берега Швеціи и грабилъ торговые корабли. У него па Гот-
ландѣ было 500 пиратовъ; 1,000 ожидалась еще изъ Поме-
раніи ’).
Карлъ 4’111, тотчасъ же по вступленіи на престолъ, рѣ-
шился отпять Готландъ, несправедливо захваченный Даніей.
Предстояла долгая война, потому что Висбю былъ сильно укрѣп-
’) Петерсенъ, ІІІ, 283, его называетъ сыномъ Тіодерика Сильнаго,
графа Ольденбургскаго и Елизаветы, дочери Гергарда VI. Но у него,
вѣроятно, ошибка, пли можетъ быть дочь Гергарда называлась и Ели-
заветою, и Гейльвнгою. Гедвшою.
2) НиііГеІД, Сіпінііап I: 8. СЬгопіса, 4.
э) Вылъ такъ же проектъ брака Доротеи съ польскимъ королемъ
Казиміромъ, о чемъ въ особенности старался гроссмейстеръ прусскій.
См. Ьаае, К. СІігіяСіепі <іеп Івіев Хогеке Нівіогіе, 10. Авторъ из-
влекъ ати свѣдѣнія изъ неиэдаииой еще Любекской хроники Ііарстепа
фонъ-деръ-І'иреиа—современника описываемыхъ событій.
4) ЬйЬізсІае СІігопікеп, II, 114: АІйпв когеп ее іо еиеиіе копуп^Ііе
еиеп зігеп^ііеп егЬагеи гіііііег, Ііег кагі кпніев зопе, ишіе ѵѵагі ^еко-
геп ю прзаі іи Леше <1а?1іе <1ег Іііідгеп ароаіеіе зипіе реіег пшіе рам’ві.
Сп<1е акоЬаіиі ііагпа кап<іе Ье рроі ѵоік пр ^оііапсі іе^еи копупк егік,
ип<1е Іег ЬеІевдЬвп мівЬи, <іе віа<і ишіе віоі, Ьсуііе іо маіеге ишіе іо
апсіе.
г’ ) Р. Мііііег, (тиПашЬ Еогіюкі іііі Рапшагк од; Йѵегі^е. 58.
77
ленъ и могъ считаться Гибралтаромъ того времени *). Другою
областью, гдѣ Данія столкнулась со Швеціей—была Норвегія.
Если бы Карлу ѴШ удалось присоединить къ Швеніи Гот-
ландъ и надѣть на себя Норвежскую корону, то Данія должна
была бы покинуть всякую мысль о Скандинавской Уніи. Од-
нако въ Норвегіи Карлу пришлось уступить Христіану, кото-
рый въ іюнѣ 1449 года былъ избранъ въ короли «тою кор-
пораціей, которая во времена Маргариты, Эрика и Христо-
фора исполняла трудное дѣло избранія короля, именно—боль-
шинствомъ голосовъ Норвежскаго рейхсрата» -). На сторонѣ.
Христіана былъ также и епископъ города Осло Вскорѣ
Христіанъ приступилъ и къ Готландскому вопросу. Карлъ VIII
уже въ августѣ 1448 года извѣщалъ городской совѣтъ 4) въ
Данцигѣ объ успѣхахъ Шведовъ на Готландѣ и просилъ его
прекратить подвозъ съѣстныхъ припасовъ. Эрикъ XIII, чув-
ствуя всю невозможность вести войну съ Карломъ, принялъ рѣ-
шеніе, по которому передалъ Готландъ въ руки Христіана
почти безъ борьбы; онъ писалъ въ Данію, что если Датчане
помогутъ ему противъ Карла, то онъ передастъ имъ островъ.
Христіанъ спабжалъ Готландъ съѣстными припасами, помо-
галъ Эрику флотомъ и войсками ’), п вскорѣ Висбю отдался
въ распоряженіе Датчанъ. Эрикъ на Датскихъ кора бляхъ
уѣхалъ изъ Готланда и поселился въ Помераніи “). Теперь
') Раішіап-Мііііег, Бе і'вше Копкег а!' Деп ОШепЪ огизѣе Зіяе^і. 5.
•) Раіпсіап-Мііііег, 10.
*) Подробности см. у Иаае, СЪтівНегп 1 Хогяка Нівіогіе, I глава.
*) См. его письмо у ЗіуіТе, ІП, Л» 1... ако диѵг ѵп<1 аііеп ^ешеупеп
Ьу <1вГ Оевіег гее ѵѵоі чіііік I», ѵнопе <1еп дтоіеп з<-1іа<1еи <1еп копіе:
Егіск <1оен Іаісп НеЯІ сіеп ^етеупеп ѵагешіеи коріийеп іп <іег Овіѳт аее,
сіогитше ііеЫіе чу ѵпве &іі<1е Ішіе тіі еісгч'еікег тасііі ѵр (тоііашіе
кеьяііііі, кііікеп ѵопІегЯікеп всЬайеи <1ев депіеупйеп іагешіеп коиртаепа
па егет Ъеьіеп ѵогто^е іо Ьепетешіе, ѵші Ііцгыі ѵр Ооііаші ѵог <1ег
ніаі УѴуягЪп, ѵші <іе дапіхе ^етеупЬеіі ѵр (іосіашіе ѵогЬепошеі ІіеЪЪеп
ѵап ип&ег ѵѵедеп $еЬи1<1ір:еС ііеп .(еиеп <1е \ѵу ѵог ѵпве ѵоік іо Ъопеі-
Іікіеп <Іаг дозсЪісккеІ ІіеЬЬеп. Нігѵпіиіе егзатеп Іеиеп ііпшіеб іа ѵпве
ѵіііе^уе Ьедеіеп, «іаі 2У Ы ако Ъевіеікп Іаіеп чіііеп, <1аі (Іег аіаі Ю
УѴуаІіу оіі'іе <іеше чіоіе йагапіпеы піЬ Ітѵег «іаі пісЬі Сію ^ебтеі еп-
чепіе. Ср. И. Вес. ѵ. <1. Корр, III. стр. 362.
’) См. ЬііЬізсІіе Скгопікеп, II, 120.
') См. ЬііЫвсЬе Скгопікен, ІГ. 121: По Ыасіііе копуик егік <1ата(Г
нупеп асіииі, ишіе векііеіііе піегіе уп ропіегеп іо ги^епч'ОІѣе, ппсіе (іе
?8
Карлу пришлось имѣть дѣло не съ пиратами Эрика, а съ силь-
нымъ флотомъ Датскимъ. Онъ тѣмъ не менѣе не хотѣлъ усту-
пить. Христіанъ нашелъ дѣятельную поддержку себѣ у своего
дяди, герцога Адольфа и у брата своего графа Гергарда Оль-
денбургскаго. Онъ имѣлъ свиданіе съ ними, съ Іоанномъ Бран-
денбургскимъ и съ Померанскими герцогами въ Внльснахѣ,
гдѣ рѣшенъ былъ походъ на Готландъ. Войско Христіана, съ
которымъ онъ прибылъ на Готландъ, состояло изъ 6,000 чело-
вѣкъ. Корабли для него приготовлялись въ Килѣ и Бременѣ.
Гавани Готланда онъ нашелъ на столько хорошо защищен-
ными, что предпочелъ войнѣ переговоры о перемиріи. Пере-
миріе дѣйствительно ц было заключено на томъ условіи, что
Карлъ удержитъ островъ и городъ Висбю, а Датчане оста-
вятъ за собою укрѣпленный Висборгъ. По вскорѣ въ гщюдѣ
Висбю заключено было новое перемиріе, по которому Швед-
ское войско должно было оставить Готландъ на время пере-
мирія, а 1-го мая 1450 года оба короля предполагали сойтись
въ Гальмстадѣ для окончательныхъ переговорокъ о мирѣ ‘).
Дѣйствительно въ назначенный срокъ состоялось Гальмстадское
свиданіе, гдѣ былъ подписанъ новый Уніатскій актъ. По этому
акту’ Карлъ и Христіанъ оставалась законными королями и
рѣшили хранить прочный миръ; на случай чьей-либо смерти,
королевскіе совѣтники должны избрать на освободившійся пре-
столъ или того короля, который останется въ живыхъ, или
новаго, по общему согласію. Послѣ смерти обоихъ королей
избирается одинъ король для обоихъ королевствъ. Что касается
до Готланда, то споры объ этомъ островѣ рѣшено было разобрать
при новомъ свиданіи въ 1451 тоду въ Рэішебю (ЕоппеЬу) -).
іівпеп ас1іе<1есіеп ѵап еш, ишіе Іоѵесіеіі еш, ііаі Ііе зсІюЫе ІіеЬЬеп уп
йетіпетагкеп йіе ніоге, туі аі егег ГоЬсІюііп^е. Аіао До кипуп^іі кагіе
ѵап вмеДеп ѵогпаіп, ѵо копуну егук еп ипйе ііе еупеп Ііагіііе ЬеДга&Іівп
у и «шіеп йіміоѵеп, пшіе ііаі ьіоі іп <1ег ііепеп ііаіпі еІіеЬгасііі, <1о вашіе
Ііе поеіі тег ѵоікез пр «чхНапі, пшіе іеі <1ас зіы аішішіе ѵогЬпіѵеп,
ііаі сіаг ііешеііі пркотеп копііе, пшіе тешіе, ііе ѵгоМе ііе Депеп йагаіГ
.чшесІіііцЬеп. Ок Іеі ііе ѵогЬиѵеп ишіе Ъеѵѵагеп аііе Ьаѵепеи ишіе аііе
яііхіе, <1иг ше ап Іапі цііап кошіе, ишіе Засіііе іію Ьем'егешіе сіеп <1е-
пеп, <1аІ ае пісііС ир ііаі іаші котеп всЬоІДеп, сіаі зіоі Го епілеігепсіе.
’) ЬйЬвкіасІіе Скгопікеп, II, 124,
) Ыікеківске Скгопікеп, II, 131. Ср. Напзегесевье у. Вирр, 1
Ватѣ 1883, стр. 1 и 13.
79
Такимъ образомъ и въ Норвегіи, и на Готландѣ Карлъ
долженъ былъ уступить Христіану: въ Швеціи начались раз-
доры партій, которые н отвлекли на время вниманіе Карла.
Между тѣмъ въ Бергенѣ произошло событіе, грозившее
Ганзенцамъ совершеннымъ уничтоженіемъ Бергенской конторы.
Главнымъ лицомъ, около котораго сосредоточивались событія,
былъ рыцарь ОІиГЬ’іеІзеп, членъ Норвежскаго рейхсрата, одинъ
изъ замѣчательнѣйшихъ дѣятелей Норвежской исторіи за все
время Уніи ’). Будучи ленсманомъ Бергена, Кіеівеп сталъ си-
стематически притѣснять торговавшихъ здѣсь нѣмцевъ. Неиз-
вѣстно съ точностью, какія были еіч> конечныя намѣренія; мо-
жетъ быть, онъ думалъ поднять норвежскую торговлю, осво-
бодивъ ее отъ монополіи Гаизы. Нѣмцы жаловались на то,
что Нильсенъ запрещаетъ имъ торговать сѣвернѣе Бергена,
дѣлаетъ нападенія па ихъ флотъ; обвиняли его и въ пират-
ствѣ. Но, насколько эти жалобы и обвиненія были справед-
ливы—неизвѣстно. Мало по малу, однако, дѣло приняло ши-
рокіе размѣры: жадобы Ганзейцевь дошли до Христіана, и
король, нуждаясь въ дружбѣ Вендскихъ городовъ, потребовалъ
Нильсена къ отвѣту; мало того, онъ самъ прибылъ въ Нор-
вегію. Всѣ нововведенія Нильсена были признаны незаконными;
король на торжественномъ собраніи членовъ рейхсрата под-
твердилъ всѣ привилегіи Ганзейцевь и далъ пмъ право соб-
ственными силами защищать ихъ. Ганзейцы не замедлили вос-
пользоваться дарованнымъ правомъ: они тотчасъ же произвели
варварскую рѣзню въ городѣ; Нильсена сожгли, а имущество
его разграбили 2).
Христіанъ смотрѣлъ па это возмутительное происшествіе,
какъ на частную распрю между Бергенскою конторою и Ниль-
сеномъ. Ни онъ, ни рейхсратъ не предпринимали ничего для
наказанія виновныхъ: такъ слабы были они передъ могуще-
ственной» еще Ганзою; Христіанъ не могъ и думать объ откры-
’) Си. Коп$ Сіиізііега I:» Хогяке НІвіогіе, 99.
2) См. Любекскую хронику у (тгапгой'а. II, 178 и далѣе. Си. акты
въ Н. К. ѵ. й. Корр, IV, 254 стр. и далѣе подъ № 349. Еіп§;аІ)С гіеь
(ІеШсйеи Кйп. гп Вег^еп ап К. Сіиівііап ѵоп Шпетагк: Ѵеггеісііпіве
<1ег Везскѵѵеічіеп ѵ.і<Іег Оіаі Хііяяыі іпиі беяисіі ит ГгвипЙАсІіайІісІіеп
АШіае’ <1е$ Ргосеззсз іп Апіакз <іег 'і’ііЦгііпц (ІвбвеІЪеи. Объ убіеніи
Нильсена см. № 351 н 352.
80
гой войнѣ съ Ганзейпами, потому что его положеніе въ Шве-
ціи было слишкомъ непрочно, однако событія въ Бергенѣ не
забылись еще и въ XVI вѣкѣ: Христіанъ II припоминалъ ихъ
въ своихъ обвиненіяхъ противъ Ганзейцевъ.
Олафъ Нильсенъ былъ убитъ въ 1455 году; прошло, слѣ-
довательно, 4 года со времени Гальмстадскаго конвента. Въ
какомъ же положеніи находятся въ ото время три Скандинав-
скихъ королевства? Въ Даніи единодушная аристократія съ
королемъ во главѣ, въ Швеціи вражда отдѣльныхъ фамилій
и политическое соперничество ихъ между собою; положеніе
Карла на престолѣ не отличалось прочностью; противъ ари-
стократовъ стояло сильное крестьянское сословіе, къ которому
примкнули и мелкіе дворяне: оно при Энгельбрехтѣ выказало
свою стойкость и силу; въ Норвегіи не выработалось такого
крестьянскаго сословія, какъ въ Швеціи, а потому-то аристо-
кратія здѣсь и дѣйствовала успѣшнѣе.
Кардъ ѴШ и Христіанъ должны бі.тли, согласно Гальм-
стадскому собранію, сойт ись для переговоровъ о мирѣ въ Рэн-
небю; дѣйствительно они свидѣлись въ 1451 году, но не въ
Рэннебю, а въ Аваскерѣ, гдѣ, однако, іш къ чему не пришли
и разстались, не разрѣшивши главнаго вопроса о Готландѣ.
Христіанъ не уступалъ въ своихъ требованіяхъ Карлу. Отно-
шенія снова обострились, и въ 1451 году’ между ними вспых-
нула. война.
Карлъ ѴШ, предвидя непрочность заключеннаго съ Хри-
стіаномъ мира, уже раньше сталь искать себѣ союзниковъ въ
новой войнѣ. Въ началѣ своего царствованія онъ быль въ
дружбѣ съ Нѣмецкимъ Орденомъ; теперь, въ виду скорой
войны, онъ прямо обратился къ Ордену и Ганзейскимъ горо-
дамъ съ предложеніемъ союза противъ Даніи.
Христіанъ I также старался привлечь на свою сторону Нѣ-
мецкій орденъ и Дифляндскіе города *); онъ просилъ Гроссмей-
*) Напзегесеззе ѵ. (1. Ворр, IV, 19 и 34. Несена яп Гіапгіи- 1452.
.Таи. 18. Ііеш Ьаі <іег Ііегге Ііотеівіег апеіі <1еп зіеіеп ѵ«г§;е®еЬеп, ѵѵу
<1ег Ііегге копій' ѵоп Ііепиетаік іісте Ііепеп Ііошеіеіег Ьас ^езскі'еЬеп,
йан пітаініе ііаз геісіі Зѵесіви тіі зсінйеп шні $<іКегеіі Шисііе; <1ете
Ііегеп копиізіег геМісІі ііііііі гп віеімк. Гп<1 каг <к-п віеіеп аЪеесІігій
кігѵоп ^е^еЬеп. Ііі? ваі тап іп Зеп вгеіеп, еіпе іггііске <1еп ігеп Іекѳп,
мгагвсііапіѵеп пші іѵагпеп, аЪёг іп Зіѵыіеп гп зекеіеп ваі тап пісін.
ѵогЬіІІеіі.
81
етера ордена прекратить всякія сношенія съ Швеціей и помочь
ему отнять Готландъ. Нѣмецкій орденъ, пе видя для себя пи-
какой выгоды въ переходѣ Готланда къ Даніи, рѣшился со-
хранять полный нейтралитетъ, а потому отказался и отъ союза
съ Христіаномъ, и отъ союза съ Карломъ ').
Ганзейскіе города, которымъ Христіанъ I оказывалъ столько
снисхожденія, находили также нейтральную политику самой
удобной въ данную минуту. Цѣлый годъ прошелъ такимъ обра-
зомъ въ исканіи союзниковъ и въ безплодныхъ переговорахъ
о мирѣ. Христіанъ 1 разсчитывалъ этими переговорами выиг-
ралъ время, нужное ему для соглашенія съ Англіей и для
упроченія своего положенія внутри государства. Онъ лелѣялъ
планъ покоренія всей Швеціи и возстановленія Уніи всего
Скандинавскаго сѣвера -). Раньше чѣмъ приступить къ осу-
ществленію своего плана. Христіанъ съ дядей Адольфомъ Голш-
тинскимъ отправился въ Внльснахь, гдѣ имѣлъ свиданіе съ
нѣсколькими нѣмецкими князьями *). Здѣсь всѣ они тайно сго-
*) Напзегесезяе ѵ. <1. Корр, IV, 57. Йесезз хп МагіепЬиг§, 1452.
Арг. 15. Ез дѵіі аисЬ ііег ЬошеуМег аи ііег С'кгізііеше кішіа^ хи І)еп-
тпагкеп яеіп ЬоіясЬаі'І вепДеп иші «Іег^еіеісіі ап ііег копііг Егісіі аисіі
вейте ЬоізсЬаГг ісііі^еп, аиі' сіаз «іег $етеупе копбпап Нигсіі ііу вѳе
Ггеу ип<1 шіѵегііішіегі ѵоп <1еп угеп ве&еіеп иші іагеп шацк.
2) Такой планъ онъ развилъ въ письмѣ къ одному норвежскому
ратсгерру Генриху Тоносену.
3) НпііГеШ, СЬгіяііегп 1-8 Сіігопіса, 33. ЬііЪеекізсЬе Сітгопікед, ГТ,
147; Ігеш уп <1с8»еіпе уаге Ьу инаег іеѵеп ѵгоичеп «іа^Ье Іісііітпуззеп
Іосіі копупк егівііегп ѵап «Іеппешягкеп піуі «Іепіе Ііегідеііеп ѵап ііоізіеп
іо ііег чіівпак, пшіе «Іаг ііаНЗе Ііе ѵогЬпііег ѵеіе Ііегеп ишіе ѵогеіеп, <1иг
Ііе Ііепіеіікеп теііе ііе^ііеіііикііеііе, ако «іаі петепі іи «іепіе га«1е иан
апе аііепе Не коиупк ишіе <1е атіепчі ѵогзіеп, ііе «Іаг ргііеішіеп чегеп;
ишіе аіве зе зук віііейеп тѵоМеп. <іо тѵатт ііаг піегеегеі. тѵо <1е ѵогзіеп
»ік іоіюре ѵогЬишІеп Ьаііііеп, еге гесііі іо ЬезсЬеітпешІе, ишіе м'е «іепіе
епіедйеп н’сге аие геДеІІке наке, іеігішп «Іеп чо]«1еп ее аііе тѵевеп. Ок
іесеп ве Іийеп, «Іаі не ѵгоМеп ІюЫеп епе ѵеіе^ііе зггаіеп іп огеп іашіеп,
ако ііаі петепі ііеп кортаи ЬемЪейі^кеп зсіюіііе, ишіе ме ЯагЬоѵеп
Леііе, Ііе меге іісійег еіИег кпаре, «іе всііокіе ѵогіеаеп Іуі ишіе цші.
Ііосіі еп меіѵп «Іуі. <1е ваке піеііі. «Іаг зе ціпте іояатепйе четей котеп,
меиіе ііег еп чоіііеп ае пісЬі Ьекеипеп. АИиэ ѵоікишІецЬеіІеіі зе. «іе
ѵогесгеѵеи агіікеіе іо епеп зеіііпе: тег аіве тв па ѵоі ѵогпаіп, во Ііаііііе
ііе копуи^Ь «Іе ііегеп ишіе ѵогвіеи готЬоЛеѣ ишіе Ье^ііеічіе ѵап еп Ііиіре
пшіе, га«1 іерѣеп ііеп копупк ѵап 8\ѵе«іеп, ишіе дѵо Ііе 4с іігаѵепіеп
ишіе «іе Ъетеп тосіііе Ьгуи$1іеп йогсЬ «Іе Іапі; ишіе «Іаг ЬаіШеп зе ѵуяе
6
82
варивались на счетъ взаимной защиты отъ враговъ, этн враги
конечно, не кто иной, какъ Ганзейскіе города и Швенія, ис-
кавшая самостоятельнаго, независимаго отъ Даніи существо-
ванія, затѣмъ о безопасности торговыхъ путей. Для исполне-
нія задуманныхъ плановъ, рѣшено было привести военныя
силы изъ Богеміи, и всѣ князья согласились на свободный
пропускъ ихъ чрезъ свои земли '). Между тѣмъ Карлъ ѴШ
уже собралъ свои силы и въ началѣ 1452 года явился на
границы Сконе, н объявилъ причины, побудившія его, не
смотря на перемиріе, взяться за оружіе: цѣлью войны выстав-
лялась необходимость возвратить Швеціи Норвегію и Гот-
ландъ.
Походъ -) Карла былъ ознаменованъ небывалыми опусто-
шеніями и жестокою расправою съ жителями, не признававшими
его власти. Христіанъ 1, которому дѣятельно помогали герцогъ
Адольфъ Голштинскій, Іоаппъ Маркграфъ Бранденбургскій, его
тесть, графъ Гергардъ, брать, Эрнестъ Гонштейнъ, его зять,
жившій въ одномъ замкѣ близъ Гарна, и графъ .Іихепа или
Г.іейста ’), Христіанъ рѣшился со всѣми своими силами 4) сдѣ-
лать нападеніе на Вестерг отдать, куда надѣялся отвлечь Карла
изъ Стокгольма съ тѣмъ, чтобы самому захватить этотъ го-
родъ съ моря ’)• іѣь это же время онъ писалъ къ Ганзей-
скимъ городамъ, прося ихъ пріостановить торговлю со Шве-
ціей ')• Для Христіана было также важно занять городъ Эльф-
пшіе ѵгедѣе іо ^Ііеѵишіеп, \ѵо ке (іепіе <1оп теоЫеп. 1>осЬ ѵодііеііе Ніи
К<хі ишіе ок ^шіе Ішіе іп сіеп ыечіеп, <1е <1еп Ьетеп піекі Іоѵе.п ко1Депг
<1аІ <1е геуяе паЫеГ туі ііеп Ьетеп. См. Напаегесевзе ѵ. <1. Корр, IV, 38.
*) Ганвейскіе гороха, однако, пе дали этимъ пспомогательпідмъ вой-
скамъ придти на мѣсто своего назначенія.
2) Походъ Карла лучше всего наложенъ у 8іуйе, ІІІ ч., см. также
ІІаае п Раіпсіап-Мііііег.
3) Послѣдніе два князя даже лично участвовали въ войнѣ.
*) ЬііЬесківсІіе СЬгопікеп, II. 148: копуіцгіі спатіегп ѵогяатіпекіе
дтоі ѵоік, ишіе іасіі іп я\ѵе<1еп іо іѵагег ишіе Іо Іашіе.
’) ЬііЪеокізсІіе Сіігопікеп, П, 148: Ишіе піешіеп <1еп Ііоіпі апе Іѵѵуѵеі
іо «уппешіе.
Напвегесевяе ѵ. <1. Норр. IV, 42. Письмо Христіана къ Любеку.
Егвашеп Іеѵеп ѵгппсіе. 8о §іі аіп Іаіевіеп ]шѵе 8ешІеЬо<1еи ^< мс.1ііскеі
Ьаііііеп Ьіі копіп^е Кагіе ишіе иішие ііеяиіѵсп ііі<1 яіпе гніете ипвеп
Іеѵеп цеігиѵеп ипвеп геііегеп іп і»ѵеп\ѵ;іпІіс)іеіН (Іегбиіѵсп дихѵег ишіе
83
сборгь въ Вестготлавдѣ, такъ какъ отсюда Шведы могли
пробраться въ Нѣмецкое море. Городъ защищался слабо, и
войска Христіана заняли его безъ большаго усилія.
Стокгольмъ же не удалось запять съ моря: датскій флотъ
былъ отбить ’) и въ концѣ осени 1452 года обратно поплылъ
въ Данію.
Наступила зима. Продолжать походъ ни у той, ни у другой
изъ воевавшихъ сторонъ но. было средствъ, а потому въ ян-
варѣ 1453 іода заключено было трехмѣсячное перемиріе, по
истеченіи котораго надѣялись заключить прочный миръ. Въ
маѣ перемиріе было продолжено до лѣта 1455 года. Въ пере-
говорахъ объ окончательномъ мирѣ воевавшія стороны не
успѣли достичь желаемыхъ результатовъ.
Во время двухлѣтняго перемирія съ 1453—55 годъ Хри-
стіанъ 1 навлекъ на себя неудовольствіе Ганзейскихъ городовъ
тѣмъ, что принималъ участіе въ опустошительныхъ походахъ
Гергарда въ Норвегію -).
ііег ѵаш 8пп4е ввпйеЪоЯеп ѵтеуд^гйеп пшіе иіігіпйтп еге ишіе гесЫзд,
<Іаг ѵѵіі ппз ѵогЬеіІеп Іеіеп іо пешешіе ишіе (о йошіе, іѵо угі хіік ѵап
еге пшіе і'есіііея деЬон ІитМе, ііаі ипе аііепі пісііі \ѵе44егѵагеп
кошіе, но іпіѵ .іпѵѵе еешіеЬоііеп іѵоі іп^еЬгаеЬі ишіе пацезесЫ ІіеЬЬеп,
ѵтеік аііе иа ѵогіоре іошаіе Іаицк іо асгіѵепііе ѵте.ге. Ьецеге іѵіі ігіпі-
Іікеп, ^іі Ъевіеііеп ишіе кишіісіі <1оп. во ііаі' хіік <1е допепе коршап
иіЬ ііег Ііепге епіііоіііе ишіе ѵогЬпег ііаі тііке (о 7\ѵе<1еп ^е^е.п ііезвеи
ап8Іаш1еп воіпшег пісііі еп хоке, ѵѵепіе хѵіі ип^егпе іѵоМеп. <1;<ь <Іе ип-
ж Ііпіііірт коршап іп ашіаппег шаіе асЬоІДе Ьеьсііеііікеі іѵеіхіеп. Ѵоіѣшег
Іеуеп ѵгишіе ѵоппоііе чіі ина іп коіЬеп ііійеи еуп 4ееІ ипягг ѵтишіе і<«
репіе ишіе іо ѵоге іп ]іпѵе. віаіі Іо кошешіе, Ьіііііе \ѵіі ,і'и\ѵ аіве ипве
до<1еп ѵгишіе, «іі <1е іи ,|іпѵег зіаЛ ишіе деЬеііе пі!> ишіе іо Іпінх &е-
Іеусіеп пшіе ѵеііреп іѵіііеп ишіе еп ѵпгііег Ъекпіріік ишіе уопіегіік ѵѵеяеп
тіі ііеше Ьеяіеп зо Іап^с «іе Го ипя оѵегкотеп, <Іаі ѵогвеІшЫе ѵѵіі ишше
л'иѵѵ #егпе. Гшіе Ъе<егеп Йезвев, ишше <1ат ееівуйе, .(іпѵе кшііік ап(-
іѵопіе Ъіі ііеввет іехепіѵапііяеп.
’) ЫіЪеекібсЬе Сіігопікеп, II, 149: Птіі <1о не ѵог <1еп 1и>1іи диешеп.
<Іо иопіеп зе шсЫ. цоі епііап^ііеи. аібе во Ііоресіеи, лѵепін ііе аи'ейеп
ІіаЛіІеп еге вскере, 4е ѵог ііег ніа<1 Іе^ііеп, іѵоі Ьешаппет пшіе ѵѵг>1 Ье-
ѵагі туі Іншяеп ишіе аіісгіеуе іѵеге, пшіе <іо <1е ііепеп чпешеи, <1п
зсЬоЬеп ае Іоіуке Іоев, ишіе асііоіеп ѵеій ііепеп гіоГ: ок ѵопігппкеп ег
ѵеіе, аіао <1аг «іаг Ыеѵеп іѵоі ѵег ііишіегі шап. ііе «іе «сіклеп утопіей
ишіе ѵопігппкеп. А1<1и< іч^ііеп не іѵеііііег ѵап ііеіпе Іюіш.
2) Гергардъ, возвратившись изъ Шведскаго похода, остановился въ
Скагерракѣ, гдѣ захватомъ и ограбленіемъ проѣзжавшихъ кораблей
84
На нѣсколькихъ собраніяхъ всѣхъ городовъ раздавались
жалобы на пиратство Датчанъ ’). Любекъ, а за нимъ и Дан-
цигъ, обратились къ Карлу за помощью противъ такого пи-
ратства *). Карлъ, довольный тѣмъ, что ему представляется
случай возобновить прежній союзъ съ Ганзеатами, обѣщалъ
имъ полное содѣйствіе. Онъ писалъ къ городамъ, что если они
помогутъ ему возвратить Сконе, Галлацдъ, Блэкишъ и Гот-
ландъ, то имъ будетъ открыто свободное плаваніе па Эрезупдъ,
будутъ дарованы всѣ привилегіи, которыми они прежде поль-
зовались въ этихъ земляхъ. И въ Норвегіи, въ случаѣ, если
бы н ее удалось присоединитъ къ Швеціи, онъ обѣщалъ имъ
заманчивыя торговыя преимущества Для переговоровъ съ
много вредилъ Гаивейскимъ городамъ. См. Напвегесензе, IV, 86: Эи
іереп зе ііетеііскеп теед иші аеішіеп ир ііег вее тее§, теаі зе ЬекашѲП
иші кге^еа кошіеп, иші <1ев копіиегз Ъгініет ііе ііакш ііаі аііегшеініе.
См. ЫІЬѳскізсІіе Сіігопікеп. II, 149: <іаг зе^ііеШе Ііе іпейе іп погтее^Ііез
яуііеп, ишіе Іасіі сіаг ир сіе Ьоііашіеге, <іе <1е кошеп зсііоігіеп ѵап Ьапгяі-
ке. ТТпйе аізе сіе коііашіеге циешеп, ишіе зук піскі аг^кез ѵогшоііѳйѳп,
сіе ве^кеШе Ііе іп-еге ѵіоіе ишіе теаіт егег іпесіііісіі, ишіе пяпі всііере
ишіе йші, ипііе ѵупк ііе Ішіе, <іе Де §11011 §ііеѵе.п тоскіеп, сіе ашіегеп
веііейе Ііе іо Іашіе, ишіе Іееі зе іореп, ишіе <1аі ЬѳнЬе риіі иаш ке иі
сіеп всііерѳп ишіе Ъгоскіе ііаі іо кореп Ііаккеп, ишіе <іяі ашіете, аізе
Гііеег, Ііоіі ппсіе когпе. Ьгоеіііе, Ііе туі сіеп зсііереп ѵог сіеп куі, ишіе
хѵоійе ііаі ііаг зіііеп; шег ііе гаеіі ѵогкоі Леи Ъог§кегеи, сіаі пешепі ѵап
<1еше ігшіе кореп всііоісіе. Ок <1о <1е іусііп§ке циетеп іо ІиЪеке, ііаі Ье
<іаг теая піуі сіеіп гоі’дшіе, ііо ѵогкоі (1е гаѣ <1аг пеп Ьог’кег Ъу Іуі'
ишіе Ъу §иі1е ѵап ііеп ^шіегеп кореп «скоіііе, ир ііаі <1е коііашіеге пепе.
огзаке ііугѵап еп петеп іе§кеп сіе зіеііе ишіе іев'кеп ііеи коршап. Аіве
Ье с1<і (іег §1іш1ег иісііі зіііеп кіякіе, во ве§кв1(ів Ііе (о ѵІепяЪогсІі ишіе
віеі яе <1аг, ишіе §1іаі' §го(еп кор, теепіе <1аІ каісіе ете піскі ѵеіе
хкекозіеі.
*) Н. К. ѵ. Норр. IV, 131. Несена ии ЫіЬеск, § 16. Ііет Ьесіа-
§1іесІе гік ііе сооршап, ио сіаі іипкЬег ОЬеі-сІ ѵап ОМепЬиг^Ь <1а$Ье1іх
<1еи иизсЬиІіІі^Ьеи с.оортап іо Пеііпепкогзі прркоИеі: кіігапе іѵіііеп <1е
зіесіе сіея Ъеніеп гатеп. §§ 18 и 19; нъ письмѣ Любека къ Данцигу
отъ 14 марта 1454 года говорится, стр. 158: і'шіе йег^еіікеп теп ігѵа-
геп, <1аі іп Оеппетагкеп ѵап коііііі§,е Сгізііегп еіііке нскере ѵап ог-
1ев;е тееіхіеіі иі^етакеі іп ііе хее ііет дотепеп геѵагешіеп іиаппе іо
ѵогѵапев ишіе зскшіеп. Ніігѵог теіііеі 4е іитееп ишіе сіеп кортап теаг-
пеп ишіе теагясіштееп, ирре <1аі зе йезііаіѵеп шскс кошеп іп ѵиніегп
всііахіеп. См. также стр. 167, Лі 215; стр. 194, № 258 и 259; стр.
201, № 273; стр. 211, №281; стр. 214, № 284; стр. 220, № 297.
2) Приложеніе № 1.
’) И. В. ѵ. сі. Корр. IV, стр. 218, № 293. Приложеніе № 2.
85
Любекомъ, Карлъ послалъ туда своего канцлера, Николая Ри-
тинга, съ Данцигомъ же онъ переписывался самъ. Однако
тщетны были надежды Карла. Данцигъ не могъ оказать ему
никакой помощи, такъ какъ силы его были очень незначи-
тельны, а безпорядки и постоянные раздоры съ Польшею и
Прусскимъ орденомъ требовали зоркаго вниманія. Городской
совѣтъ Любека также, изъ боязни передъ Христіаномъ, не
оказалъ помощи Карлу,—и попытка союза съ нимъ не увѣн-
чалась успѣхомъ.
Христіанъ, узнавъ о томъ, что Карлъ помышляетъ объ
анти-датскомъ союзѣ, поспѣшилъ склонить города па свою сто-
рону дарованіемъ имъ большихъ привилегій. Въ Гадерслевѣ
Христіанъ и Адольфъ сошлись съ представителями Ганзейскихъ
городовъ и обѣщали имъ, что впредь никакихъ грабежей на
морѣ не будетъ.
На собрапіп въ Фленсбергѣ въ маѣ 1455 года, Христіанъ
подтвердилъ за Гаизейцами часть ихъ новыхъ привилегій съ
тѣмъ, однако, условіемъ, чтобы Ганзейцы прекратили сношенія
съ Швеціей и не производили торговли съ ней Послѣ того,
какъ Христіанъ 1 такимъ образомъ былъ увѣренъ въ нейтраль-
ности Ганзейцевь и въ ихъ готовности даже помочь ему, опъ,
по истеченіи срока перемирія въ маѣ 1455 года, сталъ гото-
виться къ новой войнѣ съ Карломъ. Сначала онъ двинулся на
Эльфсборгъ; этотъ городъ былъ переданъ Христіаномъ одному
норвежцу'—Олалру Нильсену; городъ готовъ быль уже сдаться
Карлу, однако Христіану удалось предупредить Шведовъ, пѣготъ
важный въ торговомъ и политическомъ отношеніи пунктъ быль
однако тотчасъ по возвращеніи датскаго флота въ Данію снова
занятъ шведскимъ полковникомъ, знаменитымъ Торде Бонде. Бонде
разбилъ оставшихся въ Вестерландѣ Датчанъ и построилъ вблизи
Эдьфсборга двѣ крѣпостцы, Би.ыингсборгъ и Гуллборгь т). Удачи
Шведовъ продолжались пе долго; Торде Бонде быль измѣняй-
---------------- *
1) См. всѣ акты ятого собранія т> Н. К. ѵ. <1. Корр. IV.4145—252.
2) Эта просьба пеодпократно повторяется и впослѣдствіи см. Нап-
кегесевве ѵ. <1. Корр. IV, 277 и далѣе, 284: <1аі ьіі пасѣ (Іег іііі иплнеп
ѵіаіиіеп іп ЯягеЙеп пісіп Соіоегеп всіюМеп е(с.
я) Эти укрѣпленія Карлъ впослѣдствіи назначилъ мѣстомъ сбора
для Англичанъ, когда опи пришли въ столкновеніе съ Даніей. ВіѵЙ'е.
Ш, ЬХХХѴТП.
8Я
чески убитъ однимъ датчаниномъ, и съ его смертью—по вы-
раженію одной народной пѣсни—угасла и вся сила. Швеціи.
И дѣйствительно энергія шведскихъ войскъ пропала; они вскорѣ
перешли границы и возвратились домой.
Христіанъ I, вниманіе котораго теперь было отвлечено со-
бытіями въ Бергенѣ, нами выше упомянутыми, искалъ новаго
перемирія съ Карломъ. Карлъ соглашался на перемиріе только
въ томъ случаѣ, если Вендскіе города поручатся за п|ючпості.
новаго соглашенія. Города, которымъ Христіанъ далъ новыя
привилегіи, не считали политичнымъ ваять на себя такую отвѣт-
ственность, и предполагавшееся перемиріе не состоялось. Тогда
Христіанъ сдѣлалъ нападеніе на прибрежныя шведскія земли
н прежде всего покорилъ островъ Элавдъ; потомъ осажденъ
былъ Кальмаръ, но осада кончилась пораженіемъ Датчанъ.
Таково было положеніе дѣлъ, когда въ Швеціи вспых-
нуло возстаніе противъ короля, царствовавшаго уже 9 лѣтъ
Возстаніе на этотъ разъ было поднято епископомъ Уосель-
скимъ Іенсомъ Бепгтсономъ. Когда Карлъ увидѣлъ, что
пѣтъ надежды на спасеніе отъ датской партіи, къ которой
вскорѣ перешелъ Іенсъ Бенгтсоиъ, мечтавшій и о шведской
к»|юнѣ, онъ рѣшился бѣжать. Интересно, что Карлъ бѣжалъ
въ Данцигъ, одинъ изъ важнѣйшихъ Ганзейскихъ городовъ,
какъ впослѣдствіи Густавъ Ваза искалъ убѣжища въ Любекѣ.
Мы видимъ, что Ганзейскіе города всегда были готовы помочь
Швеціи, надѣясь чрезъ это разъединить Унію, при существо-
ваніи которой имъ никакъ нельзя было думать о самостоя-
тельной роли па Балтійскомъ морѣ, о прочномъ господствѣ па
немъ. Вслѣдствіе бѣгства Карла, Христіанъ 1 въ мартѣ 1457
года достигъ давно желаемой цѣли: Шведскій рейхсратъ при-
зналъ его королемъ Швеціи. За это Христіанъ обѣщалъ воз-
вратить Швеціи Зландь и Эльфсборгъ и подтвердить ея права,
напр. право на Готландъ и Висборгь. Христіанъ желалъ вод-
воритъ согласіе между Скандинавскими королевствами; его
братья, дядя Адольфъ Голштинскій и двѣнадцать норвежскихъ
и датскихъ ратсгерровь подписали увѣрительныя грамоты Хри-
стіана, разосланныя по всей Швеціи.
3 іюля Христіанъ быль коронованъ въ Упсальскомъ со-
борѣ, а Карлъ былъ осужденъ рейхсратомъ и самимъ королемъ
87
въ 1458 году за то, говорилось на рейхстагѣ, что «по его
винѣ было разрушено единство трехъ королевствъ, столь благо-
дѣтельное для нихъ». Все имущество Карла, по приговору рейхс-
рата, передавалось Христіану. Въ наше время такой приговоръ
надъ бѣжавшимъ королемъ казался бы вопіющимъ беззако-
ніемъ ’). Христіанъ не имѣлъ никакого права обвинять Карла,
такъ какъ Карлъ, избранный на престолъ Шведскимъ рейхсра-
томъ въ 1448 году, еще до избраніи Христіана I, не былъ
ни узурпаторомъ, пи мятежникомъ. Недовольство нѣсколькихъ
членовъ шведскаго рейхсрата и опущеніе нѣкоторыхъ незна-
чительныхъ формальностей при избраніи Карла—вотъ тѣ обстоя-
тельства, за которыя ухватились сторонники Даніи, замышляя
возстаніе противъ Карла. Дѣло Карла разсматривалось съ точ-
ки зрѣнія Уніатскаго акта 1432 года, гдѣ было сказано, что
нарушитель мира въ соединенныхъ Скандинавскихъ королев-
ствахъ подвергается осужденію, а имущество его, какъ иму-
щество измѣнника, передается законному королю.
Самоволіе и беззаконность поступка Христіана несомнѣнны,
но они вполнѣ объясняются духомъ того времени, когда на
насиліе смотрѣли, какъ па средство, позволительное для дости-
женія государственныхъ цѣлей. 'Гакъ поступали всѣ современ-
ники Христіана I—и Людовикъ XI, и Фердинандъ Католикъ,
и Магометъ II, и Карлъ Смѣлый: время царствованіи Хри-
стіана I совпадало съ временемъ войны двухъ Розъ, съ вре-
менемъ войнъ Французскаго дома противъ усиливавшагося
Габсбургскаго, съ тѣмъ временемъ когда «интриги и происки
были обычною политикою государей, когда, за отсутствіемъ
«илы, прибѣгали къ грубому насилію».
Карлъ 5'111 былъ радушно принятъ гражданами Данцига.
Король Польскій Казиміръ, бывшій въ это время вблизи Дан-
цига, оказывалъ Карлу всевозможное вниманіе. Какъ Данцигъ,
такъ и Казиміръ Польскій требовали отъ. Швеціи возвращенія
Карла па Шведскій престолъ; они просили и другіе Ганзейскіе
города послѣдовать ихъ примѣру. Карлъ и самъ счелъ нужнымъ
письменно опровергнуть обвинены, взводимыя на него сторон-
никами Даніи. Въ своемъ письмѣ къ Вендскимъ городамъ и
*) См. Раішіаа-Миііег, стр. 51 и далѣе.
88
къ нѣмецкимъ князьямъ онъ успѣшно опровергъ многія изъ
обвиненій, при чемъ приводить нѣсколько фактовъ, говорив-
шихъ но въ пользу его враговъ. Карлъ затѣмъ выставляетъ
на видъ свое всегдашнее расположеніе къ нѣмецкимъ купцамъ,
пріѣзжавшимъ въ Швецію, и соблюденіе ихъ старинныхъ при-
вилегій. Онъ и теперь согласенъ начать переговоры о мирѣ
со своими врагами при посредствѣ короля Польскаго или его
совѣтниковъ ’).
Христіанъ воспользовался дружбою Карла съ Казиміромъ
и въ прокламаціяхъ, которыя онъ разсылалъ но Швеціи, не-
однократно указывалъ на то, что явился въ Швецію спасти
ее оть злыхъ намѣреній Карла и Казнміра.
Въ концѣ 1457 года онъ чувствовалъ себя на столько силь-
нымъ въ Швеніи, что писалъ папѣ Каликсту I: нѣть болѣе
ни одного пункта въ Швеціи, мнѣ не подвластнаго -).
Однако Христіанъ все-таки не могъ оставить безъ вни-
манія заступничества за Карла Казнміра, а также Данцига и
другихъ Ганзейскихъ городовъ, хотя дѣла въ Ш.іезвигъ-
Голштиніи все болѣе п болѣе стали отвлекать его вниманіе
ось Швеніи.
Чтобы разстроить замышляемый противъ него союзъ, Хри-
стіанъ прежде всего издалъ (лѣтомъ 1458 года) указъ, кото-
рымъ подтверждалъ Ганзейскимъ породамъ всѣ ихъ прежнія
привилегіи въ Швеціи; прп этомъ онъ обѣщалъ уничтожать
всѣ указы, которые кѣмъ либо будутъ издаваемы во вредъ
Ганзейцамъ. Обнародованіемъ такого указа онъ привлекъ Венд-
скіе города па свою сторону. Противъ Данцига и Казнміра
онъ заключилъ союзъ съ гроссмейстеромъ Нѣмецкаго ордена,
который велъ постоянную войну съ подвластными ему городами
*) Письмо Карла помѣщено у Стюффе, т. ПІ, стр. 88.
*) 8іуйе, ПІ, СХХІѴ; Христіанъ писалъ къ папѣ 21 сентября 1457
года, что его владѣнія достигаютъ Русскихъ и Татарскихъ границъ:
онъ приводитъ и еще болѣе хвастливыя данныя, называя своими со-
сѣдями какіе то неизвѣстные народы, Ацагепов, Фіасков, Сшпапов,
Егріопе» и МаіпЪгов, народы, изъ которыхъ нѣкоторые вовсе неизвѣст-
ны, а другіе ваю полагать въ Азіи. Въ письмѣ къ Франсуа Сфорца,
герцогу Миланскому, оиъ говоритъ, что границы его земли доходятъ
до Булгаріи. 8сгірі. гег. 1>ап. ѴШ, 367, 368 и 381.
89
Эльбингомъ г Данцигомъ *), а покровителемъ и заступникомъ
ихъ являлся Казиміръ.
Заманчивая мысль возвратить Даніи Эсгляндію, которую
Вольдемаръ IV продалъ Нѣмецкому ордену, больше всего по-
буждала Христіана I къ союзу съ Прусскимъ орденомъ -). Для
Христіана, который не надѣялся на прочность своей Шведской
короны, обладаніе такою провинціей, какъ Эстляндія, было
весьма важно. Если бы ему удалось сдѣлаться владѣтелемъ и
восточныхъ береговъ Балтійскаго моря, то его господство на
атомъ морѣ было бы обезпечено. Еще раньше къ Христіану
обращались за помощью и покровительствомъ города Дерптъ
и Ревель; Дерптъ предлагалъ брату Христіана Морицу мѣсто
епископа. Магистръ Лифляндскаго ордена въ особенности боялся
этого послѣдняго и писалъ къ папѣ въ Римъ, указывая на то
обстоятельство, что Датчане теперь завладѣютъ Гарріей и
Вирландомъ, что будетъ гибелью для ордена. Онъ также про-
силъ гроссмейстера Прусскаію побудить папу воспрепятствовать
назначенію Морица въ Дерпть. Морицъ къ великой радости
магистра, не былъ избранъ въ епископы.
Новый поводъ къ вмѣшательству въ дѣла ордена Христіанъ
видѣлъ еще въ претензіи ордена па право назначенія по сво-
ему выбору, не спросивъ согласія на это всего капитула, епи-
скопа въ Ревель; гакъ было рѣшено, говорилъ .магистръ ордена,
еще при продажѣ Датчанами Гарріи и Вирланда ордену 3);
отсюда возникли споры ревельскаго капитула съ орденомъ, рѣ-
шеніе которыхъ передано было папѣ. Затѣмъ и внутренніе
раздоры въ орденѣ грозили ему окончательнымъ распаденіем-ь—
что еще болѣе побуждало Христіана вмѣшаться въ его дѣла.
> часть Нѣмецкаго ордена рѣшена была уже послѣ знаменитой
’) Напзеіееекве ѵ. <1, Воор, IV, 153. Здѣсь приводятся причины,
заставившія Прусскіе города отпасть отъ Гроссмейстера. Любекъ на
стр. 157, радостно привѣтствуетъ отпаденіе Данцига: ХѴогцрр егеатеп
Ііегеп дпѵ,- ^еіеѵе іо м'еіеп, Заі міі <1ез ЬосЫікеп аіпі кеѵгоиѵѵеі,
§іі .іимеп тііеи ЬеЬоІіеп ІіеЬЬеп іп «Іеязеп ѵогзсгеѵеп хакеп ип<іе Заі
у<1 диѵѵ во ^еіискеіікеп ЬеЙ’і випгіег хмегініасіі ишіе Ыоізіогііп^е,
<1ен <1е аІтесЬѣі^е (Іоіі яіі ^еіоѵеі іш<1е ЬепеЛісеі, <1еш зиікепі ів іоіѵіев'-
Кепсіе, тѵепіе, воДаппев пісін ѵеіе іпеег кеЬогі іе.
2) Моііегир и 8іуЙе.
3) Моііегир, 15.
90
битвы при Таниенбергѣ. Торнскій миръ 1411 года только на
время отклонилъ опасность, грозившую самостоятельности орде-
на '). Частыя нападенія со стороны Полыни заставляли орденъ
принимать невыгодныя для него условія при заключеніи мир-
ныхъ договоровъ, слѣдствіемъ которыхъ было постепенное умень-
шеніе его территоріи; а въ то же время и внутри страны слы-
шались постоянныя жалобы на притѣсненія рыцарями граж-
данъ на новые тяжкіе налоги, которыми они обременяли
бѣдный людъ.
Окончательный ударъ ордену нанесенъ былъ союзомъ прус-
скихъ городовъ съ участіемъ орденскихъ рыцарей. Орденъ
получилъ отъ императора разрѣшеніе выступить противъ своихъ
подданныхъ съ оружіемъ въ рукахъ ®); союзные же города и
рыцари нашли поддержку въ королѣ Польскомъ.
Участіе Датскаго короля въ этомъ столкновеніи должно
было имѣть большое значеніе. Мы уже сказали, что орденъ
сталъ искать союза съ Христіаномъ, понимая всю важность
этого союза: Христіанъ могъ напасть съ моря на Данцигъ и
Эльбннгь, могъ запереть Зундъ для кораблей этихъ городовъ,
чѣмт. произвелъ бы значительный подрывъ ихъ торговлѣ; онъ
могъ, наконецъ, снарядить флотъ изъ мелкихъ судовъ, который
своими неожиданными нападеніями причинилъ бы большой вредъ
какъ городамъ, такъ и Казиміру. Замѣчательно, что и города,
и Казиміръ также искали союза съ Христіаномъ, но Христіанъ
предпочелъ вступиться за орденъ—что вполнѣ согласовалось
съ его стремленіемъ: вездѣ, гдѣ только представлялся случай
вредить своимъ исконнымъ врагамъ—Ганзейцамъ. Христіанъ,
стремившійся создать крѣпкую монархическую власть, не могъ
стать на сторону враговъ этой власти, какими были Данцигъ
п Эльбингъ. Его взглядъ виденъ изъ письма его къ Филиппу Бур-
гундскому: • Ь’есеззагіиіп агЬіІгатиг ргіпсірез шиіиів ргееігііі» абѵег-
8іі8 рориіагез іпзиііоз іп ріегійдие гейіопіЬиз зиЬ яресіе ІіЬегІаіія
іигепіез зіЬі і|зіз ассейеге» И такъ Христіанъ сталъ искать
') МоІІепф, 17.
5) Императоръ писалъ къ Любеку, чтобы онъ содѣйствовалъ при-
миренію Прусскаго ордена съ городами. Н. Е. V. 4. Еорр, IV, 160.
Объ отношеніи императора Фридриха ТП къ ордену ср. № 273 и 279.
3) МоІІетир, 18.
_91 _
случая повредить Данцигу и Эльбингу; лѣтомъ 1451 года изъ
Данцига писали въ Любекъ: «король все беретъ у насъ, что
только попадается ему».
Въ концѣ 1454 года прибылъ въ Копенгагенъ посломъ
отъ гроссмейстера—Вальтеръ Кэкерптцъ; съ орденомъ былъ
заключенъ прелиминарный договоръ, по которому король обѣ-
щалъ помочь ордену7 противъ его возставшихъ подданныхъ,
выговоривъ себѣ за это денежное вознагражденіе въ 60,000
рейнскихъ гульденовъ и право занять нѣсколько укрѣпленныхъ
мѣстъ вь Лифляндіи ').
Выполнить эти два условія было пе подъ силу ордену, ко-
торый самъ нуждался въ деньгахъ. Однако, когда послы Хри-
стіана при бранденбургскомъ дворѣ потребовали отъ бывшихъ
тамъ орденскихъ пословъ выполненія договора, послы согла-
шались на выдачу Христіану денегъ, по на требованіе усту-
пить Христіану нѣсколько укрѣпленныхъ мѣстъ въ Лифляндіи
отвѣчали молчаніемъ. Это было въ 1455 году. Война Хри-
стіана съ Карломъ была въ полномъ разгарѣ. Если бы орденъ
выполнилъ вс Г. требованія Христіана, то подвергъ бы себя на-
паденію со стороны Карла, который не переставалъ грозить
ему въ случаѣ союза съ Христіаномъ. Христіанъ тѣмъ не ме-
нѣе выслалъ въ море на помощь ордену небольшой флотъ,
который направился въ Лифляндііо; къ Казнміру и городамъ
онъ написалъ письмо, въ которомъ грозилъ имъ войною, если
они не смирятся передъ орденомъ. Между7 тѣмъ, 1,000 марокъ
серебра были ему уплачены, а остальныя деньги орденъ обѣ-
щалъ выплатить въ 5-лѣтній срокъ.
Первый договоръ съ Вальтеромъ Кэкеритпемъ потерялъ
свое значеніе, и Христіанъ согласился помочь ордену за одно
денежное вознагражденіе. По, какъ всегда, такъ и теперь
Христіанъ не считалъ себя настолько связаннымъ заключен-
нымъ договоромъ, чтобы забыть о собственныхъ дѣлахъ; со-
бытія въ Швеціи требовали его вниманія и силъ, по онъ тѣмъ
не менѣе принялъ даже титулъ «Лиха Эстоніи», чѣмъ явствен-
но указывалъ на свое намѣреніе возвратить себѣ прежнія
права на Эстляндію. Мало того, онъ мечталъ еще и о томъ,
') Гергархъ также помогалъ ордену, см. Н. В. ѵ. 4. Кх>рр. № 329.
какъ бы поставить лифляндскій орденъ въ полную зависимость
отъ себя. Ведепіе переговоровъ съ Христіаномъ і перешло,
между тѣмъ, отъ гроссмейстера прусскаго къ магистру лиф-
ляндскаі'о ордена. Произошло это отъ того, что лифляндскій
орденъ взялся выплатить Христіану деньги.
Въ началѣ переговоровъ съ лифляндскнмъ орденомъ, Хри
стіанъ просилъ себѣ крѣпость Мемель, .' крѣпившись въ немъ
онъ думалъ рѣшительнѣе дѣйствовать противъ враговъ: за-
тѣмъ от. требовалъ, чтобы орденъ призналъ его своимъ по-
кровителемъ. Политика датскаго короля слишкомъ, очевидно,
выступала въ этихъ требованіяхъ; ясно было, что Христіанъ
старается овладѣть и восточными берегами Балтійскаго моря.
Этого не желалъ и боялся лифляндскій орденъ; чрезъ грос-
смейстера прусскаго онъ старался помѣшать Христіану уси-
литься въ 1 арріи и Вирландѣ, иначе осуществились бы плавы
Христіана относительно Эстляндіи. Между тѣмъ въ Швеціи
случился переворотъ. Карлъ былъ въ Данцигѣ, Казиміръ поль-
скій и городской совѣть Данцига заключили съ нимъ друже-
ственный договоръ. і)ти событія заставили Христіана н лиф-
ляндскій орденъ уменьшить взаимныя требованія и протянуть
другъ другу руку противъ общихъ враговъ—Данцига, Карла
и Польши. На 15 лѣтъ заключили они между собою договоръ,
по которому орденъ обязался ежегодно уплачивать Христіану
по 1,000 рейнскихъ гульденовъ, а Христіанъ обѣщалъ взять
орденъ подъ свое покровительство и выставить отрядъ въ 300
или 500 человѣкъ *).
Христіанъ не возобновлялъ своихъ требованій о земельномъ
вознагражденіи; причина такой умѣренности его дѣйствій —
неизвѣстна. Можетъ быть переворотъ 1457 года, въ Швеціи
былъ этою причиною, потому что, владѣя Швеціей, онъ уже
имѣлъ достаточную гарантію въ безпрепятственномъ владыче-
ствѣ на Балтійскомъ морѣ—къ чему онъ и стремился. Какъ бы
то ни было, но поступокъ Христіана остается не понятнымъ, въ
особенности, если мы вспомнимъ, что въ этомъ же 1457 году
онъ пріобрѣлъ большое пространство земли въ Эстляпдіи 4)
1) 8іу(Те. ІП, А» 53. См. также мопографію Моііегпр’а, 23.
8туЯ'е, ІП, СХХ. Віріотаіагіит СЬгіаііегш. 1. р. 81.
93
и до конца своего царствованія не переставалъ отстаивать
свои права на Эзельскую епархію 1 .
По договору 1457 года Христіанъ выставилъ небольшой
флотъ для ордена, и до 1458 года велъ незначительную мор-
скую воину съ Данцигомъ, а въ атомъ году 4), при посред-
ничествѣ уполномоченныхъ отъ Любека 3), заключилъ съ ними
перемиріе сначала на годъ, а затѣмъ я до 1464 года. Пере-
миріе это имѣло характеръ постояннаго мира, такъ какъ послѣ
1464 года война съ Данцигомъ болѣе и не возобновлялась.
Такимъ образомъ, попытки Христіана вновь подчинить
Эстляндію Даніи, остались безуспѣшными.
Прусскій же орденъ прекратилъ войну съ Полыней въ силу
Торнскаго мира 1466 года.
Съ 1457 до 1464 года Христіанъ былъ королемъ Даніи,
Норвегіи и Швеціи. Въ 1464 году снова начинается рядъ
возстаній въ Швеціи, имѣвшихъ результатомъ вторичное во-
цареніе Карла Кнутсона 15 августа 1464 года. Съ этого
года и до 1471 безъ перерыва шла война между Христіаномъ
и Швеціей.
Въ началѣ 1465 года Карлъ увидѣлъ все свое непрочное
положеніе па престолѣ и самъ, изъ опасенія новыхъ смутъ,
отказался отъ него. Въ теченіи 1465 и 1466 годовъ Шве-
ціей правили Кеттилъ Карлссонъ и Іенсъ Бенгтссонъ, при
нихъ были сдѣланы попытки къ примиренію съ Даніей, кото-
рыя, однако, пи къ чему не привели. Съ октября 1466 года
*) Моііегпр, 27, па осповапіл архивныхъ данныхъ.
’) 28 іюля. ЗіуЯе, 111, СХѴ. Ниііі’еій. Скгізііапз Сіігепіса, 75 и 96.
3) Іліііескіясііе Сіігопікеп, П, 209: Ііеіп іп йеззеше уаге йе гай
ѵап ІиЪеке «аіпіеп епеп Ьот^кетевіег ипйе епеп гаГтап іп яѵѵейеп іо
копуну сііаііет, ѵгейе ко такепйе іѵѵізсііеи йвтевиіѵеи копуп^кв ишіе
<1еіі зіейеп ѵап ргиізвп, Йе ок <1аг даете п ир йезиіѵеп іуй. Эоск коп-
4еп зе пепеп ѵгейе піакеп птте, <ійв копупаркея ѵѵіііеп ѵап раіеп, «іе
ту г, йеп зіейеп кеіі ишіе йаг иеіпеийе іиіййе ир Йѳтв йадке. Нунпптв
іо^Ъеп зе ІозатепЙе іп ргивеп, ипйе 4е копуп&к йе запйе йагтейе ім е
гуікіег. Ок дпат Йаг «іе гай Йсз копупдііез ѵап раіеп, ипйе йаг ѵѵагі
йаі ог1о#ке іп йа^ке яііезаі ѵѵепіе іо рупхіеп, ипйе йеппе яскоійеп йе
копушу ѵап раіеп ипйе 4е копупц- ѵап йвппетагкеп ипйе зѵѵейеп, ипйе
ок йе ргцзскеп зіейе Ііокіеп епеп йасіі іо ІпЪвке, ипйе ѵѵаі йаг йеппе
Ъевіоіеп ѵѵогйе, йаг яскоійеп во іо ѵгейе апе ѵѵезеп. Н. К. IV, О 600,
601 и Т. Д.
94
и до ноября 1467 вражда партіи въ Швеціи дошла до своего
апогея. Была партія Карла, партія Христіана, партія Эрика
Аксельсона, враждебная и первой, и второй, было и еще нѣ-
сколько партій, .мутившихъ весь ходъ событій. Эта .междо-
усобная война окончилась новыми призваніемъ Карла уже
въ третій разъ—на шведскій престолъ. Съ 1467 до 1470 года
Карлъ снова былъ королемъ Швеціи. Послѣдніе годы его
жизни и царствованія опять таки отмѣчены у современниковъ
цѣлымъ рядомъ войнъ и безплодныхъ переговоровъ между
Карломъ и Христіаномъ при посредничествѣ вендскихъ го-
родовъ.
15 мая 1470 года Карлъ Кнутсонъ умеръ. Онъ при всемъ
своемъ политическомъ тактѣ не могъ однако утвердить въ
Швеціи національную королевскую власть; бороться приходи-
лось съ аристократіей и съ Христіаномъ. Какъ представитель
самостоятельности Швеціи, онъ успѣлъ подготовить оконча-
тельное распаденіе Кальмарской Уніи. Передъ смертью онъ
передалъ всѣ свои земли, города п замки Стень Стуру, во-
кругъ котораго сосредоточились всѣ недовольные Даніей.
Стенъ Стуре былъ племянникъ Карла, отъ его сестры Бри-
гитты Стенсдоттеръ. Какъ единственный представитель своего
І»ода, онъ владѣлъ большими богатствами и пользовался не-
обыкновенною популярностью среди простаго народа, далекар-
лійцевъ въ особенности. Въ годъ смерти Карла передъ Сток-
гольмомъ явился датскій флотъ; такимъ образомъ Стенъ Стуру
пришлось тотчасъ же по смерти Карла начать войну съ Да-
ніей. Лѣтомъ 1470 года онъ былъ избранъ правителемъ Шве-
ніи. Христіанъ съ большими силами двинулся на Швецію; пе
далеко отъ Упсалы при мѣстечкѣ Брункебергѣ (ВпіпкеЬегв),
датскія войска встрѣтили шведовъ. На сторонѣ Христіана былъ
почти весь шведскій рейхсратъ, а противъ него Стенъ Стуре
и шведская національная партія. Битва при Брункебергѣ окон-
чилась совершеннымъ пораженіемъ датчанъ; 2,000 человѣкъ
изъ датскаго войска пало, 600 было взято въ плѣнъ. Послѣ
брункебергской битвы Христіанъ пе дѣлалъ болѣе попытокъ
къ подчиненію себѣ Швеціи. Въ Швеціи при вѣсти о блиста-
тельной побѣдѣ Стура замолкли всѣ партіи; на время настало
полное спокойствіе внутри страны.
95
И такъ Христіанъ не достигъ желаемаго: возстановить
Кальмарскую Унію ему не удалось. Разъединеніе интересовъ
Даніи и Швеціи было полное. Христіанъ помирился со своею
неудачею и болѣе не дѣлалъ попытокъ къ открытой войнѣ съ
Степъ Стуромъ. Онъ обратился къ другому средству, чтобы
возстановить свою власть, а именно: попытался образовать
общій союзъ всѣхъ государей Европы противъ Швеціи и ган-
зейскихъ городовъ. Но объ этомъ рѣчь впереди. Разсмотримъ
же теперь роль Христіана 1 въ шлезвигъ-голпітипскомъ во-
просѣ.
4 декабря 1459 года умеръ Адольфъ, графъ Голштинскій,
послѣдній представитель Рендсбургской линіи Шаумбургскаго
дома. Дѣятельность его была весьма разнообразна. Ему уда-
лось соединить въ одно цѣлое герцогство Шлезвигъ съ граф-
ствами Голштиніей и Стормарнъ, удалось осуществить завѣт-
ныя мечты голштинскихъ графовъ. Адольфъ же былъ самымъ
вѣрнымъ союзникомъ Христіана во всѣхъ его предпріятіяхъ.
Дважды женатый ’) Адольфъ пе оставилъ послѣ себя на-
слѣдниковъ. При жизни онъ имѣлъ въ виду7 Христіана I, сво-
его племянника. Ему, дѣйствительно, и присягнули въ Шлез-
вигѣ, какъ наслѣднику Адольфа; въ Голштиніи же воспроти-
вились этому, такъ какъ за Оттономъ Шаумбургскпмъ приз-
навали больше правъ на наслѣдство, чѣмъ за Христіаномъ,
потому что Оттонъ былъ представителемъ боковой лиліи муж-
скаго колѣна Голштинскихъ графовъ *), а кромѣ того и по-
тому, что фамильнымъ договоромъ, заключеннымъ въ 1390
году между обѣими линіями, рѣшено было, что въ случаѣ пре-
кращенія одной линіи, другая признается наслѣдственною въ
земляхъ вымершей линіи.
Послѣ смерти Христофора Баварскаго въ 1448 году Адольфъ
измѣнилъ свое намѣреніе. Онъ, какъ истый Голштинецъ и со-
биратель въ одно ц'ѣюе разбросанныхъ земель, не хотѣл ъ при-
знать Христіана, избраннаго въ короли Даніи, своимъ наслѣд-
никомъ, такъ какъ этимъ уничтожалось все то, во имя чего
') Въ первый разъ па Матильдѣ Ангальтской, во второй па Мар-
гаритѣ Максфезьдской.
•) Происходя отъ Адольфа X, сына Оттона 1, правнука Гергарда,
бывшаго родоначальникомъ всѣхъ трехъ линій Шаумбургскаго дона.
96
«го предки вели такія ожесточенныя войны съ Маргаритою и
Эрикомъ, т. е. уничтожалось самостоятельное существованіе
Шлезвигь-Голштиши. Адольфъ содѣйствовалъ избранію Хри-
стіана на датскій престолъ только подъ условіемъ выполненія
того пункта «СопяШиІіо \ѴаІ<Іепіагіапа» 1326 года, вт> которомъ
говорилось, что герцогство южная Ютландія никогда пе будетъ
присоединено къ Даніи такъ, чтобы одно лицо было и коро-
лемъ Даніи, и герцогомъ южной Ютландіи.
Тотчасъ послѣ смерти Адольфа появился вопросъ, кому
должны достаться Шлезвигъ и Голштинія ’), Опону ли ІПаум-
бургскому или Христіану Ольденбургскому; вопросъ этотъ по-
служилъ поводомъ къ цѣлому ряду собраній уполномоченныхъ
той и другой стороны -). Оставляя въ сторонѣ подробности,
припомнимъ только результаты всѣхъ этихъ переговоровъ и
совѣщаній. Рыцарство Шлезвига и Голштиніи избрало на-
слѣдникомъ Адольфа Христіана 1, обязавъ его заплатить От-
тону и его сыновьямъ, Эрнесту и Эрику, 43,000 рейнскихъ
гульденовъ, а братьямъ Морицу и Гергарду, которые также
выступили претендентами на Шлезвигъ Голштинію, 80,000
рейнскихъ гульденовъ '); Шлезвнгъ-Голштинцамъ Христіанъ
самъ далъ нѣкоторыя привилегіи. На случай смерти Христіана
было положено, что Шлезвигъ-Голштинія слова можетъ из-
брать въ герцоги по своему желанію кого-либо изъ сыновей
или родственниковъ Христіана.
Но Шлезвигъ и Голштинія не долго оставались вѣрными
Христіану. Рыцари, за деньги подавшіе свои голоса въ пользу
Христіана, требовали теперь у него обѣщанныхъ денегъ. Хри-
стіанъ, пе имѣя ихъ, закладывалъ рыцарямъ и дворянамъ одну
область за другою. Рыцари и дворяне пе стѣсняясь брали съ
данныхъ имъ въ залогъ земель небывалыя подати и этимъ
’) Подробности о Шлеавягъ-Голштиискомъ вопросѣ — у УѴаіи'а •
УсІііеаиІЕ-НоЫеіиізсЬе (тевсЫскіе и 2 глава у Раіікіап-Мііііег'а, 1)е
іні-яіе Коп&ег аГ сіеп ОИепЪоідоке
л) Мы имѣемъ передъ собою современника всѣхъ атихъ событій,
который изложилъ пхъ во всѣхъ подробностяхъ, а именно анонимнаго
продолжателя Дети ара, см. бтаиіоіГ, ЬііЬескісІіе Сіігопікеп, II. Ср. Н.
Е. ѵ. Корр, IV. 537.
’) Оіріотаіагіиш СЬгізііегпі, I. стр. 114, ,Ѵ« 93; см. стр. 119.
Аіі 97. Ср. К^ізігипі Копій; Сіігівііап Егвіѳп А» 18, № 1 н 2.
97
вооружили противъ себя народъ; отчетовъ королю они не да-
вали, такъ что онъ и не зналъ, сколько опи уже повыбрали
денегъ изъ данныхъ имъ областей.
Только графу ПІаумбургскому Христіанъ могъ уплатить
свой долгъ, и то при помощи новыхъ налоговъ на подданныхъ
во всѣхъ трехъ королевствахъ. Брать Христіана Морицъ умеръ
въ 146+ году, такъ что ему теперь оставалось только удовле-
творить Гергарда. Въ 1466 году между Даніей и Шлезвигъ
Голштиніей заключена была въ Кольдишѣ своего рода унія,
но которой Шлезвигъ-Голштинія обязалась послѣ смерти Хри-
стіана признать сына его, Ганса (Іоанна), владѣтелемъ Голш-
тиніи; за ото Христіанъ подтвердилъ всѣ прежнія привилегіи,
дарованныя ІІІлезвигъ-Голштиніи ея графами.
Народъ между тѣмъ продолжалъ жаловаться Христіану на
притѣсненіи рыцарства, и вотъ Христіанъ рѣшается послать
въ [Плезвигь-Голіптинію Гергарда *). Ему поручено было сна-
чала разобрать дѣла рыцарей и парода, а затѣмъ было дано
и оффиціальное назначеніе быть намѣстникомъ короли Датскаго.
Король оправдываетъ такое і»ѣшеніе тѣмъ, что одновременно
не можетъ управлять во всѣхъ своихъ владѣніяхъ. Онъ пору-
чилъ Гергарду выкупить по возможности больше заложенныхъ
рыцарямъ земель, чтобы облегчить участь народа; Гергардъ
могъ смѣнять и вновь назначать чиновниковъ и фохтовъ, нала-
гать новыя подати. Всѣ сословія должны были повиноваться
Гергарду, какъ королю. Гергардъ такимъ образомъ сталъ
Штатгальтеромъ Христіана въ ІІІлезвигъ-Голштиніи, а, при-
нявъ титулы марска и дростя, онъ становился во главѣ всего
рыцарства -).
У Христіана и Гергарда былъ планъ, опираясь на низшіе
классы, образовать противовѣсъ рыцарству и лишить еп> той
фактической силы, какую ему доставляло владѣніе землями,
заложенными Христіаномъ.
Подобный образъ дѣйствій всегда отличалъ Христіана 1:
когда онъ видѣлъ, что самъ не въ состояніи уничтожить враж-
дебные себѣ элементы, то онъ обыкновенно поручалъ вести
') ОірІошаСанпш СІиівііепц, 183 и далѣе.
2) Ке(пяПпт Сіпівгіапн .Ѵг 101.
7
08
дѣло такимъ лицамъ, которыя могли подавить первый взрывъ
возстанія; затѣмъ онъ самъ являлся, чтобы при благопріят-
ныхъ обстоятельствахъ пожать плоды чужихъ трудовъ.
Гергардъ, пріѣхавъ въ I Плезвигъ-Голштішію, прежде всего
собралъ къ себѣ пародъ и сталъ обнадеживать его скорымъ
уничтоженіемъ и выкупомъ всѣхъ залоговъ. Современникъ
утихъ событій разсказываетъ, какъ Гергардъ прибѣгъ къ воз-
буждающему напитку—пиву, и какъ ему удалось склонить па-
родъ къ тому, что онъ самъ разложилъ между собою всѣ
суммы, нужныя на уплату долга рыцарямъ, и вручилъ ихъ
Гергарду. Гергардъ склонилъ также п духовенство на свою
сторону', такъ что и оно согласилось нѣкоторую часть сво-
ихъ доходовъ *) отдавать на уплату долга. Рыцари заранѣе
торжествовали, думая, что имъ будетъ уплачено все должное,
но скоро они должны были разочароваться: Гергардъ уплатилъ
только часть королевскаго долга, сохранивъ остальное для
нуждъ страны. Это возбудило противъ него все рыцарство -).
Христіанъ между тѣмъ вт> 1469 году еще болѣе расши-
рилъ власть Гергарда, давъ ему право пользоваться всѣми
доходами, шедшими въ королевскую казну; тогда Гергардъ
весь долга. Христіана взялъ на себя, такъ что Христіану уже
нечего было заботиться объ уплатѣ Средство, избранное
Христіаномъ, одинъ новѣйшій историкъ мѣтко сравнилъ съ
средствомъ изгнать дьявола помощью Вельзевула 4); оба сред-
ства одинаково опасны по слѣдствіямъ, которыя прямо выте-
кали изъ нихъ. Гергардъ совершенно склонилъ па свою сто-
рону низшіе классы ІІІлезвигъ-Голшгиніи, такъ что легко могъ
сдѣлаться самостоятельнымъ княземъ тѣхъ владѣній, намѣстни-
чество въ которыхъ съ такимъ полнымъ довѣріемъ передалъ
ему Христіанъ I. Въ началѣ Гергардъ, быть можетъ, и не
имѣла. подобныхъ намѣреній, но впослѣдствіи мы дѣйствительно
’) Духовенство тогда не было обложено податями.
2) Ср. Реіегьеп, Ііег Иоіаіеи Сіп-ошса, изд. 1599 года, стр. СХѴІТ.
Ср. АІЬегГі СгніИхіі УѴеп<ііяс1іег ОеасІііскЬ (ІѴаИййІіа) <1ая XIII Впей,
стр. 44".
8) Оіріошаіагішп Ойгівііегпі, I, р. 213: бгеѵ Ѳеегі аі ОИеиЬотдо
Веѵеів ііі Кои-4 СЬгізііап, <1а <Іі:шш Ьаѵсіе рапізаі Ііаіц Зіевѵі^, НоІ8-
іееп о% Яіоппага.
*) Раішіап-Мйііег, 94.
99
видимъ, что онъ замышлялъ подчинить оба графства своей
власти и сдѣлаться самостоятельнымъ государемъ.
Рыцари бдительно слѣдили за дѣйствіями Гергарда и гото-
вились къ войнѣ ’). 2 мая 1469 года сто сорокъ Голштин-
скихъ и Шлезвигскихъ дворянъ дали клятвенное обѣщаніе
защищаться противъ всякаго, кто посягнетъ па ихъ права -).
□того мало: въ томъ же году они заключили оборони-
тельный и наступательный союзъ съ Днгмарсами и освобо-
дили ихъ отъ налоговъ, взимавшихся при Генерауѣ. Этимъ
поступкомъ они совершенно преступали свои права, такъ какъ
Генераускіе налоги вовсе не касались ихъ, а были исключи-
тельнымъ правомъ самаго короля.
Договоръ съ Днгмарсами былъ заключенъ въ Любекѣ, и,
обратимъ па ато особенное вниманіе, самъ Любекъ принялъ
въ пемъ участіе противъ ХристіАпа. Этотъ городъ не упускалъ
ни одного случая повредить Христіану, который былъ бы
слишкомъ опаснымъ соперникомъ для него на Балтійскомъ
морѣ, если бы только могъ разсчитывать на прочность своей
власти въ королевствахъ. Любекъ всячески старался вызвать
и поддержать раздоры среди подданныхъ короля и тѣмъ со-
хранить привилегіи, дарованныя ему Христіаномъ 1 по необ-
ходимости и только на время.
Гергардъ опасался дѣйствовать одинъ противъ союзныхъ
силъ Шлезвигг.-Голштиніи, Дитмарсовъ и Любека, а потому
спѣшилъ въ Копенгагенъ, гдѣ надѣялся найти помощь у короля.
Христіанъ началъ тотчасъ же переговоры о перемиріи; уполно-
моченные обѣихъ сторонъ собирались и въ (кгебергѣ '), и вч. Ко-
пенгагенѣ. Христіана не могло не тревожить, что Любекъ при-
нялъ сторону его враговъ. Положеніе дѣлъ казалось Христіану
на столько неблагопріятнымъ, что онъ готовъ былъ цѣною чего
бы-то ни было отвратить участіе Любека и остальныхъ Венд-
скихъ городовъ въ заговорѣ 11 Ілезвш ъ-Голштинскаго рыцарства.
') 1>еш Айе! іяі СЬгіыііегп «Шб ѵеіхігіездіісіі ѵші ѣееігѵегіісіі ^етѵевеп.
РеЬег&еп, СХѴП.
Вс^ікіічіш Сіігікгіап <1е» I № 193. ѵегІліигІлеЙГ (мТмскеи <1ег
гііІетЬорре ишіе ш&пвсйорр <іег Іапііе Зіездич^к Ноівіеп пп4е Зіопиаген
йнш> Куіе к-епіакеі. стр. 312.
я) Сегебергъ—на рѣкѣ Травѣ, въ восточной Голштиніи.
100
Положеніе дѣлъ въ Швеціи, гдѣ снова воцарился Карлъ,
требовало соединенія всѣхъ морскихъ силъ Даши для блоки-
ровки береговъ Швеціи. Христіанъ велѣлъ захватывать всѣ
корабли, плывшіе въ Швецію, такъ что подрывъ для торі'овли
Вендскихъ городовъ былъ очевиденъ. Они стали еще сильнѣе
жаловаться на пиратство и требовали вознагражденія за
убытки. Магистраты Вендскихъ городовъ требовали, чтобы
море было свободно для всѣхъ. Христіану необходимо было
помѣшать возникновенію открытой войны съ городами. По-
этому, какъ мы видѣли при обзорѣ шведскихъ дѣлъ, онъ стадъ
искать примиренія съ Швеціей, чтобы города не терпкій
убытковъ въ торговлѣ.
Въ Шлезвигъ Голштиніи Христіанъ также старался окончить
миромъ начавшееся тамъ движеніе. Ему въ особенности валшо
было сохранить миръ съ Любекомъ, который держалъ въ
своихъ рукахъ всѣ главнѣйшія нити его политики.
Въ сентябрѣ 1469 года Христіанъ и Гергардъ явились вь
Любекъ ') .для примиренія интересовъ враждовавшихъ сторонъ.
Христіанъ согласился уплатить часть убытковъ, причиненныхъ
разграбленіемъ Ганзейскихъ кораблей во время блокированія
Шведскихъ береговъ; но всей суммы, которая по разсчетамъ
Любека простиралась до 26,000 Марковъ, онъ выплатить не
могъ, а потому отдалъ Любеку городъ Киль съ его областью *):
магистратъ Киля прибыл ь въ Любекъ, гдѣ присягнулъ на вѣр-
ность бургомистру и совѣту города. Кромѣ того, .Любекъ съу-
мѣлъ еще добиться отъ Христіана двухъ важныхъ привиле-
гій въ Бергенѣ *). Прежде всего Христіанъ обязался запре-
тить Голландцамъ вести тамъ свои торговыя дѣла, а затѣмъ,
обѣщалъ не поднимать болѣе вопроса о страшной катастрофѣ
въ Бергенѣ въ 1455 году. О примиреніи съ Швеціей Любекъ,
болѣе не хлопоталъ, гакъ какъ не нуждался болѣе въ немъ.
Голштинское и Шлезвигское рыцарство также потеряло въ
Любекѣ вѣрнаго союзника; Любеку нуженъ былъ союзъ съ
Голштиніей только для тоіх>, чтобы испугать имъ Христіана;
теперь же, когда были достигнуты желаемыя привилегіи, ему
незачѣмъ было идти противъ короля. «Отношенія Христіана
') Віріотаіагіпт СЬгівііегпі I. 216, 219.
2) Не^іаігит Сіпівиап». № 102, 471 и 153.
101
ііі. Любеку въ это время раскрываютъ передъ нами во-очію
всю ту путаницу отношеній, въ какія сталъ Христіанъ в<>
время своихъ распрей съ Швеціей и Голштиніей. Если бы
онъ своею осторожностью не предупредилъ союза Любека съ
Шлсзвигь-Годштиніей, то его постигла бы такая же судьба,
какъ впослѣдствіи знаменитаго внука еію Христіана II». Хри-
стіанъ нашелъ возможнымъ пе прибѣгать къ открытой силѣ,
за то онъ дорого заплатилъ за свою политическую хитрость
съ .Любекомъ: вся Норвегія сдѣлалась жертвою эгоизма Ган-
зейскихъ купцовъ: и честь короны, и благосостояніе, и закон-
ныя права ея жителей. Какое униженіе было для короля безъ
разбора согласиться на удовлетвореніе всѣхъ требованій Лю-
бека, переходившихъ всякую вѣроятность! какое оскорбленіе
его достоинства отдавать Любеку цѣлый городъ Киль съ
окрестностями! Однако поступать иначе было бы преждевре-
менно для Даніи; Христіанъ еще пе былъ настолько силенъ,
чтобы съ разсчетомъ на успѣхъ начать открытую войну съ
Іюбекомъ и Вендскими городами, а всякая неудачная попытка
войны съ ними только увеличила бы еще болѣе ихъ претен-
зіи и фебовательность.
Шлезвип. - Голштинія между тѣмъ настоятельно требо-
вала удаленія Гергарда. Тогда Христіанъ явился самъ въ
Шлезвигъ къ своему брату и обвинилъ его въ самоуправ-
ствѣ: затѣмъ онъ въ союзѣ съ герцогомъ Мекленбургскимъ
овладѣлъ Рендсбургомъ и другими у крѣпленными городами,
которые были заняты Гергардомъ и потребовалъ, чтобы
Гергардъ передалъ ему всѣ замки, города и села, которыя
ему были отданы.
Никакія оправданія Гергарда не могли убѣдить Христіана;
онъ въ довершеніе всего, вопреки всякой справедливости, за-
ключилъ своего брата въ темницу сдѣлавъ его жертвой
своей политики: поступокъ, достойный Людовика XI! Гергардъ,
спустя нѣсколько мѣсяцевъ, былъ выпущенъ на свободу, по
его обязали признать лишенными законной силы всѣ грамоты,
данныя ему Христіаномъ па Голштинскіе замки и города -).
Теперь Христіанъ, чтобы обезпечить себя со стороны Шлез-
’) ІМрІотаівгіііт СЪгізііегш I, 230, № 158.
*) ВеиіЫітііп № <►, 7, 454. Віріотаг.чгітп, 232, Ла 150, 234, 242.
102
вигъ-Голштинскаго рыцарства, заключилъ въ Сегебергѣ
союзъ съ отдѣльными епископами, городами и селами Шлез-
вигъ-Голшгияіи п съ городами Гамбургомъ и Любекомъ: всѣ
вмѣстѣ обязались помогать другъ другу въ случаѣ опасности.
Христіанъ обѣщалъ сохранить всѣ привилегіи епископовъ и
рыцарей, а также даровать Гамбургу и Любеку всѣ торговыя
преимущества, какія они прежде имѣли въ 11 Ілезвигъ-Гол-
штиніи. Христіану же всѣ поклялись повиноваться, какъ за-
конному государю и признать за нимъ всѣ права, какія
онъ, какъ законно избранный народомъ имѣлъ въ герцогствѣ
п въ графствахъ. Въ случаѣ нападенія извнѣ на короля, или
герцогства, или города—всѣ обязываются взаимною помощью;
отдѣльно ни одна сторона не должна заключать мира; если же
двое изъ трехъ союзниковъ начнутъ распрю между собою, то
третій долженъ содѣйствовать ихъ примиренію.
Союзъ этотъ былъ заключенъ па три года съ тѣмъ, что
по истеченіи этого срока онъ снова будетъ продолженъ. Еже-
годно договаривавшіяся стороны должны были съѣзжаться въ
Килѣ.
9-го октября Христіанъ уже заключилъ отдѣльный дого-
воръ съ Любекомъ и Гамбургомъ '): эти два города требо-
вали, чтобы Сегебергскій союзъ пли «Сегебергскіе конкор-
даты», какъ они назывались, не включали въ число своихъ
союзниковъ Скандинавскихъ королевствъ. Христіанъ также
выговорилъ себѣ льготу — не воевать противъ Англіи, Шот-
ландіи и герцога Бургундскаго, если бы даже кто либо изъ
нихъ началъ войну съ Вендскими городами. Другими словами:
«Города пе хотѣли вмѣшиваться въ великую борьбу Сканди-
навскихъ королевствъ, а король въ тѣ постоянныя распри, ко-
торыя были .между Любекомъ и Гамбургомъ съ одной стороны,
Голландіей и Аягліен съ другой».
Не долго однако Христіану пришлось пользоваться плодами
Сегебергских ь конкордатовъ. Новая гроза явилась надъ нимъ,
когда освободившійся Гергардъ, который имѣлъ еще сторон-
никовъ въ ІПлезвигъ-Голштиніи, явился сюда на зовъ низ-
шихъ классовъ, которые вмѣстѣ съ Фризами не хотѣли снова
') Ке^івттт (’ІпЫіапв I, И, 314.
103
подпасть безконтрольной власти рыцарства. Гергардъ—чело-
вѣкъ честолюбивый, безпокойный—тотчасъ согласился па пред-
ложеніе предводителя одной партіи Фризовъ<—Гевнеке Вульфа,
и въ сентябрѣ 1472 года онъ уже высадился въ Гузумѣ ').
Гузумъ—это былъ городокъ, только-что получившій права
торговаго города; онъ богатѣлъ въ особенности отъ того, что
Голландцы чрезъ него и Фленсборгъ пролагали себѣ путь къ
Балтійскому морю.
Второй пунктъ высадки былъ въ восточномъ Шлезвигѣ.
Рыцари тотчасъ извѣстили Христіана о случившемся, и
имъ удалось дать отпоръ этой первой попыткѣ Гергарда воз-
вратить свое значеніе въ ІІІлезвигь-Го.лптиніи.
Гергардъ чрезъ Лауенбургъ и Люиебургъ бѣжалъ въ Гер-
манію и старался вооружить противъ Христіана всѣхъ нѣмец-
кихъ князей, а предводитель Фризовъ бѣжалъ къ Дитмарсамъ,
гдѣ вскорѣ былъ убитъ. Съ этого времени Шлезвигъ-Гол-
штшіія пришла въ спокойное состояніе. Христіанъ нашелъ себѣ
союзника еше въ епископѣ Мюнстерскомъ—Генрихѣ, который
въ то же время былъ правителемъ Бремена. Они заключили
па десять лѣтъ оборонительный и наступательный договоръ,
главнымъ образомъ противъ графа Гергарда. — Черезъ нѣ-
сколько времени, въ 1473 году, Христіанъ заключилъ союзъ
и съ Днтыарсами, уступивъ имъ цѣлый рядъ привилегіи.
Изъ всѣхъ распрей въ ИІ.іезвигь-Голштипіи наибольшую
выгоду для себя вынесли Любекъ и Гамбургъ. Христіанъ но
необходимости уступилъ имъ городъ Киль, фленсборгъ также
одно время находился въ рукахъ Любека, а также н Ней-
штадтъ, 1’ейлипгаузенъ и Гроссенбродэ. Во всѣхъ важнѣйшихъ
вопросахъ своего царствованія Христіанъ дѣлалъ Ганзейцевъ
непремѣнными участниками ихъ; оші съ готовностью прини-
мали на себя посредническую роль, которая давала имъ боль-
шія выгоды.
При обзорѣ отношеній Христіана къ Ганзепцамъ самъ
собою является вопросъ: каковы же были его намѣренія
относительно Ганзейцевъ и правы ли тѣ, которые осуж-
даютъ Христіана за слабыя дѣйствія по отношенію къ нимъ,
*) ЬОІіеск. Сйгопікеп, II, 347.
101
за недостатокъ политической твердости и рѣшимости? Хри-
стіанъ I, уже въ началѣ своего царствованія связанный швед-
скими и голштинскими дѣлами, не могъ и думать объ откры-
той войнѣ съ Ганзейцамп, «этими торговыми монахами», ко-
торые давали ему чувствовать свои торговыя преимущества;
особенно невыгодныя для Норвегіи. Измѣнить такое положеніе
дѣлъ Христіанъ могъ только въ томъ случаѣ, если бы его
отношенія къ Швеціи и Голштиніи были вполнѣ мирны; къ
тому же, въ нѣкоторыхъ случаяхъ самъ онъ еще нуждался
въ содѣйствіи Ганзейцевь. Пока цвѣтущее состояніе Любека
л союзныхъ съ нимъ городовъ зависѣло отъ положенія ихъ,
какъ такихъ пунктовъ, черезъ которые исключительно шла вся
масса людей, товаровъ и денегъ, то сѣверные короли, очень
естественно, пе могли обойтись безъ ихъ капиталовъ и безъ
ихъ торговыхъ людей, какъ посредниковъ въ собственной
торговлѣ ').
Что Христіанъ тѣмъ не менѣе искалъ средства уменьшить
свою зависимость отъ Ганзейцевъ, это несомнѣнно. Къ тому
же стремились рѣшительно всѣ государи Европы, хотя и безъ
успѣха пока, потому что всѣ были заняты внутренними и
внѣшними распрями, сопровождавшими переходъ народовъ отъ
среднихъ вѣковъ къ новымъ.
Примѣромъ можетъ служить Англія. Короли ея, называв-
шіе себя «гіотіпі шаг із еі ігапзпіагіпі разза^іі іоііз ргаеіегійв
іешрогіЪиз» -), не могли раздѣлаться съ Ганзейцамп, пока были
заняты внутренними раздорами и войнами съ Франціей. По
какъ только внутреннія смуты прекратились, англійскіе
короли начали стремиться къ ослабленію могущества Ган-
зейцевъ. Средства у нихъ были тѣ же, что и у Датскихъ ко-
ролей: прежде всего пок]ювительство иностранцамъ въ ущербъ
ганзейской монополіи.
Теперь государи Европы уже чувствовали, что Ганэейцы
не такъ сильны, какъ прежде. Очень характерны поэтому
слова, которыя нѣсколько позже, въ царствованіе Генриха VII,
одинъ изъ датскихъ уполномоченныхъ произнесъ секретно ко-
*) Раіпііап-Ыііііег, 111.
2) Раиіі - ГИе Накину ііег НамеМ&Ііе іп Леи Возепкгі&еп. Нап-
зізсііе ОевсЬісІіиЫаПег, 1874, р. 78.
105
ролю: «йаі де 8(еде ѵап <1ег Ьеп^е піеЫ зо ргоіе ігіасЫ ІіеЬЬеп
ко еп ѵеЛ СодеІесЫ» ’).
Въ Англіи, въ противовѣсъ старой «СіІЛІіяПа Тепіопісогиш»,
образовалась корпорація «Мегсѣапі Адѵепіигегзч съ тенденціями
новѣйшихъ Фритредеровъ. Эта корпорація искала всякаго слу-
чая подорвать монополію своихъ соперниковъ. Ганзейцы жало-
вались неоднократно па притѣсненія, но удовлетворенія долго
не получали. Англійское правительство, желая поселить раздоръ
среди Ганзейцевь, стало вь ущербъ Вендскимъ городамъ по-
кровительствовать Кельну а во время воины двухъ розъ
графъ Варвикъ, какъ нормандскій виьпнгъ, овладѣлъ Ламаи-
шемъ и здѣсь своими морскими разбоями *) причинялъ не мало
вреда Ганзейцамъ, которые возвращались изъ Испаніи * * э 4). Не
лучше было, когда на престолъ вступилъ Эдуардъ IV. Въ лон-
донской конторѣ Ганзейцы потеряли свои права, такъ что
представители Кельна были нѣкоторое время единственными
господами конторы. Въ 1469 году на Любекскомъ собраніи
рѣшено было отозвать изъ Англія всѣхъ нѣмецкихъ купцовъ
и запретить во всемъ ганзейскомъ союзѣ покупать англійскіе
товары і). Любекъ вскорѣ приступилъ и къ репрессаліямъ *).
Но въ 1473 году начались дѣятельные переговоры о прекра-
щеніи такъ долго продолжавшихся смутъ; посредникомъ между
Англичанами и Ганзейцами былъ Карлъ Бургундскій.
Въ 1474 году заключенъ былъ Утрехтскій договоръ, по
которому англичане могли свободно вести торговлю съ Прус-
сіей и .Іифляпдскпмп городами, и Ганзейцы получили подтверж-
деніе всѣхъ своихъ привилегій въ Англіи и, кромѣ того, нѣ-
сколько новыхъ, такъ папр. король обѣщалъ никому не давать
никакихъ привилегій безъ согласія Ганзейскихъ городовъ, ші-
') Раніі, 79.
!) Еаіке—Оіе Наина аін Деііі&ске 8ее-иш1 Нашіеізіпасііі, 158.
э) ЗаНогіпв, II, 589: <ііе Епціаікіег Ііаііеп <1іе ЗеегйиЬегеу іп еіпе
Ап ѵ. Ууніеш ^еЬгасІіІ; ея хѵаг <1іеяз (іеѵгеіЬе еіие КаЬгипдофЮІІе і’ііг
зіе зеѵь'опіеп иші іііге Ьаке Ъе&ішвіікіе Діезе» ЬеШокез (іевсЫИс.
4) Н. К. ѵ. Ворр. IV, 4 71. ЬйЬсскізсІіе Сііі'оиіксіі, 2, 209.
’) гіаногіиа, И. 597: таи врегНе раих оііег (Ііеііѵеізе аііеи Ѵег-
кеііг тіі <1еп Еп^ШшІеги.
*) ЙагЬогіиз, П, 825; здѣсь указаны мѣста, гдѣ мо:кпо найти Ут-
рехтскій договоръ, дословно напечатанный.
106
блкідять за тѣмъ, чтобы англійскіе товары были безупречны
по качеству и г. д.
Нидерландами Ганзейцы также не могли быть довольны:
и тамъ происходили смуты, мѣшавшія правильному ходу тор-
говли.
Фландрія была тою областью Нидерландовъ, съ которой у
Ганзейцевъ происходили самыя оживленныя торговыя сноше-
шенія. Брюгге ') былъ главнымъ торговымъ городомъ па за-
падѣ; здѣсь нѣмцы имѣли также свою контору. Интересы ту-
земцевъ не разъ сталкивались здѣсь съ интересами Ганзей-
цевъ, которые, хотя и не пользовались здѣсь такими льготами,
какъ на Скандинавскомъ сѣверѣ, однако всетаки не хотѣли
допускать сюда ни Датчанъ, ни Англичанъ ’).
[Іо смерти Карла Смѣлаго, когда по брачному договору
дочери его Маріи сь Максимиліаномъ Габсбургскимъ богатые
Нидерланды перешли къ австрійскому дому, въ нихъ начи-
наются внутренніе раздоры и борьба свободныхъ коммунъ съ
австрійскимъ правительствомъ. Максимиліанъ въ 1488 году
былъ взятъ въ плѣнъ жителями Брюгге, а Фридрихъ 111 на-
чалъ изъ-за итого войну съ Фландріей.
Торговля много страдала отъ этихъ войнъ съ австрійскимъ
домомъ, значеніе Брюгге совершенно пало, и главнымъ тор-
говымъ центромъ сдѣлался Антверпенъ.
Максимиліанъ и Марія въ первое время были довольно
благосклонны къ Гапзейцамъ; они подтвердили за ними ихъ
привилегіи.
Максимиліанъ желалъ, чтобы нѣмцы снова перевели свою
') «1’тпрен—Іе геіміег-ѵопн <1е іопз Іез нё^осіапи йе ГЕпгоре, ап-
#1аІ8, ігап^аі», рогілщаіа, паѵаітмв, оЫегІіпк», ѵёпіііеіы, Ііісциоів. ёсоя-
ваів, езра^иоіб, еавШІаіш, агакопаіь, ІіапвёаГеа, Ывсауелв, ^ёпоін, піі-
Іапаів, ігіашіаів, ииев; се и’ёіан ріи» ни XVI аіёсіе се ѵіоіепі іоиг-
ЬПІои ііе тсвптв еі (Іе созіитѳв; се п’ёіаіі ріив се Ііигіепіспс ргойі^іепх
ой »е шёіаіепі іпіііе Іап^пеы, шіііе рятоів, «ПІІІе ассепі іііѵегв». АНшвуег
І)в8 сачкек <1е. Іа Лёсадіепсе <1и Сотріоіг Ііапвбаіідве (Іе Вги^ев ап XVI
яіёсіѳ. ’Ггёвог Хаііоняі. Вгих. 1813, I. IV, р. 108. Веаисопгі Ѵап
ХоотіѵеШе, авторъ сочиненія « ВексЬгуѵііік ѵаи <1еп одеапк, ѵоогідоик
еп онДег^апк <1ег ЬгпйвсЬеп кооркачііеі >— еравн. Брюгге съ Карѳаге-
номъ, Тиромъ и Римомъ.
2) Еаіке, 148.
107
контору въ Брюгге, пи они отказались. Вскорѣ между Макси-
миліаномъ и Датскимъ королемъ завязались дружественныя
отношенія, которыя принесли много вреда Гавзейцамъ. Гол-
ландцы стали безъ ихъ посредства сноситься съ восточными
(“гранами, Пруссіей, Лифляядіей и Россіей, не говоря уже о
Даліи и Швеціи.
Во Франціи и Испаніи торговыя льготы и привилегіи ни-
когда не достигали такихъ широкихъ размѣровъ, какъ въ ск-
верныхъ государствахъ Христіанъ, какъ увидимъ, заклю-
чилъ съ Франціей договоръ противъ Ганзейцевъ.
За попытками прочихъ государей Европы уменьшить сор-
говое значеніе Ганзейцевъ послѣдовалъ и Христіанъ.
Единственное средство къ ослабленію Ганзейской монополіи,
торыазившей торговое развитіе скандинавскихъ государствъ,
было покровительство торговлѣ другихъ пародовъ на Балтій-
скомъ морѣ; конкуренція съ ними только и могла ослабить
монополію Ганзейцевъ. По рѣшительныхъ дѣйствій мы и
теперь не увидимъ у Христіана; онъ покровительствуетъ Гол-
ландцамъ и Англичанамъ, по, при малѣйшихъ угрозахъ Ган-
зейцевъ, снова лишаетъ ихъ данныхъ преимуществъ. Одно
время Голландцамъ дано было право торговли въ Бергенѣ.
Христіанъ заключилъ въ 1466 году союзъ съ герцогомъ
Бургундскимъ о взаимной защитѣ и свободѣ торговли ).
Ганзейцы по этому случаю впродолженін нѣсколькихъ лѣтъ
заявляли свои протесты, и Христіанъ въ 1469 году, когда въ
Швеціи начались новыя смуты партіи, принужденъ былъ усту-
пить имъ, чтобы они только не стали дѣйствовать за одно съ
его врагами.
Въ 1170 году’ Христіанъ снова открылъ Голландцамъ до-
ступъ въ Бергенъ, по просьбѣ Карла Бургундскаго, съ кото-
рымъ онъ быль въ дружественныхъ отношеніяхъ; но и на
этотъ разъ Ганзейцы скоро вытѣснили своихъ соперниковъ
изъ выгоднаго торговаго пункта.
') Смотри привилегіи фрапцуаскихъ королей Ганзейскимъ городамъ
въ 8ёгіе гіе (.гаііёз еі (Гасіез со тепапі Іев1 Ыірціаііопв іиііев еп і’аѵенг
(іи сопшіегсв ег ііе Іа ваѵі^айои еіПге Іа Ггапсе е( Іа ѵіііе ІіЬге еі
атёаіііріе <іе ЬиЬе<, ііериіх 12УЗ. ЬиЬес., 1837.
2) Ниіііеііі, 161.
Въ 1471 году Голландцамъ снова было позволено пріѣз
жать въ Бергенъ, но лишь съ двумя кораблями; товары свои
они могли продавать только оптомъ, а не въ розницу.
Такимъ образомъ, каждая привилегія, данная Христіаномъ
Голландцамъ тогь же часъ опять нарушалась, какъ только
Ганзейцы этого требовали. Уступчивость такого рода понятна;
Христіанъ опасался соединенія Гаизейцевъ или съ Стуромъ,
или съ Гергардомъ Голштинскимъ.
Часто, однако, Христіанъ входилъ вт> соглашеніе съ от-
дѣльными голландскими городами, такъ въ 1461 году онъ далъ
Амстердаму право свободиоіі торговли въ Даніи ’). Въ 1475
•’) ЕекЫгиш Копія Скгізііаи Нея I, 65. \Ѵіі Сі'інііегпп еіс. Лои
иііііек ишіе арепЪаге ѵог якаете, Лаі ѵпі ѵап ипзег зипЛег^еі яипві
ипЛе ?паЛе ѵге®еп, во оск (иліет ииппе шеппідеііеуе уипзі ишіе ѵгіііеп,
аізе Ле корІиЛе Ьог^ег ипЛе іпчѵопег Лег зіаЛ АтзіеІгеЛаше Ш№ Ъеііі
Ііег іо Ъечівеі ІіеЪЪеп ишіе кегпашак ѵап е і ѵогішнІеііЛе аіпі, Леп
ѵбгдеп. Ъоі^еіеп корІпЛеп ишіе іпмопегеи иаск гаЛе ппзег Іеѵеп "еіги-
«еп геЛег ішзег іашіе гіе.ч ЪегіОдЛотз іо іЧез/лѵіяк Лез 1 ишіе а іо Нокіей
еіс. яеашшіеі ипЛе кеогіоѵеі ІіеЪЪеп, ііаі зе тіД егеп зскереп ипЛе §;и-
Легеп ведеіеіі шо^ен Ьеііі іо Низет, зоЛапе ^шіег Ляг зиіѵеві іо Низет
ир&скереп, ппсіе сіе ѵогіап оѵег іапі. іо ѵогеп Іаіеп Ьеік іо ЕіепзЬогсІі
ипЛе Ле зиіѵеп киЛег зе Лаг виіѵезі Іо ГІепяЬогсІі іѵеіІЛег іпзекереп
піореи ишіе <іаг шеііе зедеіеп ѵог еп кеішіеі. Вег ^еііксп тодеп зе
оск шіі егеп зскереп ишіе. ^иЛегеп зе^еіеп иііі ііег Оьіегзее Ъеііі іііо
ПепзЬогсІі, Лагзиіѵезі зоЛаие циЛег ирзсЬереп, ишіе сіе ѵогіап оѵег Іапі
ѵогеп Іаіеп Ііеііі іо Низені ишіе Лагаиіѵезі зоііаие дшіег іо Низет іѵеіі-
Лег іи зскереп ипііе <1аг теЛе зе^еіеп ѵог еп ^еіивіеі, Лосіі аізо ііаі зе
ииз ѵаи аііеи киЛегеп ипясп »еЬог!ікеп іоііеп пасіі Лете ипзе гекізіег
Лаг міі <1аІ еупе аіГ ІіеЬЬеп ипііе сіе кепаиіе яГаН ѵап Атзіеіііеііат ііаі
апіеге. іпііокіеп ишіе иікѵ іяеп, ппсіе аізе іѵіі Ле» шіі еп поск оѵегеіп-
котешіе іѵегйеи, цеѵеп ишіе Ьеіаіеп ипзете іоіиег іо ПеизЬогск [ѵап
Леи ашіегеп Ле ііаег іііо зсЪере кошеи, ишіе іііо Низет ѵаи ііеп цшіегеп
ііе ііаег іііо зсіире кілпеп] ѵап ипзег ѵе<геи, Лаг ііеппе оуп ізііек ііеііе,
ѵогіоііеі кейі еи іекеп аіГ петѳп зсііаі. Оск піореи ііе ^папіеи Ъог^ег
корішів ишіе іпиопег шіі егеп зсііереп ишіе дшіегп еге ѵогкегіп&е
ІіеЪЪеп іп ипзег зга! Кіезгиз^к прре зоЛяпе ѵог(у. іоііеп Лег деіікеп. \Ѵег
оск заке Лаі ш зеп ІаиЛеп ипЛе ііоѵопегп воЛапе когп ейіе іѵаге, аізе
Ле аііе ѵогасгеѵѳп еіГіе .{етяпі ѵап еи ако ѵѵигЛе Тіиешіе, ЬеІюЙ еЙ'іе
поі мигЛе, зо ясіюіеп зе еп Ле асЫеЛе Іазі ипипе то§;ѳ1іск геЛеІіск
§е)і зипЛег Лез коршаи» зІіаЛеп ѵогкореп. Ніг ирр ІіеЬЬеп ѵі'іі Ле ег-
яезсгеѵеп Ьогрег корІиЛе ишіе іпп'опег шіі егеп регзопеп Ігаѵе ипЛе
киЛегеп іп ипзе копіп&ііке Ііезсііеппіп^ѳ ѵгеЛе ѵеііскеуі ппЛе і<е1еуЛе
ап»;епотеп ипЛе еппапе^еп аіяо Лаі зе ѵгу ѵеіісіі ипііе ип^еЫпЛегі
109
году Христіанъ за 1,200 рейнскихъ гульденовъ, которые ему
доставилъ городъ Кампенъ, позволилъ жителямъ этого города
плавать чрезъ Зундъ, пе платя той транзитной пошлины, ко-
торою были обложены другіе купцы, пріѣзжавшіе изъ Нѣмец-
каго моря въ Балтійское '). Подобная же привилегія была
дана въ томъ же году и Амстердаму за 1,000, а Энкгузену
за 200 гульденовъ; въ слѣдующемъ году Горну и Меннеке-
дану, въ 1478 — Гардевику и Огаверену, въ 1480 —Гене-
лоппу -).
Послѣ Голландцевъ Христіанъ оказывалъ наибольшее по-
кровительство торговлѣ Англичанъ.
Отношенія его къ Англіи часто мѣнялись; причиною тому
была Исландская торговля Англичанъ. Въ началѣ царствова-
нія Христіана между Даніей и Англіей былъ миръ. Вскорѣ
отъ короля Генриха прибыло посольство, искавшее съ нимъ
союза. Король Христіанъ далъ Англичанамъ право торговать
коіпеп ишіе ап ііеп уог^. ешіеп ііптеіі пікіе ѵѵеііііег ііпп.іі, зо ѵакеп еп
ііез ЬеЬой ѵѵеніеі, іпіі егеп всііереп пшіе ^иііегеп іп ѵог^. \ѵіее ѵое.і
кегеп шо<еи аііе .іепіашіез Ьішіег ейТе іпяеадеепі. ѵеіі^еп ишіе Іеуііегп
ке аііе ѵог&. аізо іп сгайі ііеезев ипвез Ы'еѵев. Ѵп<1е чап ипз ііеане ѵот--
ѵап пісЪЬ Іепрег Ъеірѵете еЙТе еѵеп еп І8, $о яс.ЬоІеп ишіе ч'іііеп \ѵ.
<1еп кпапіеп Ьогдогеп корішіеп ишіе іпѵопегеп аиікез еуи іаг Іоѵогеп
іпіі ипвеп ѵотзе^еіііеи Ътеѵеп ѵогкпшііп^еп, ііосіі есѣаі ііезяеі ппве ^еп
ІеуЗе ііаі зпіѵе ]аг ипппе Ыі ѵиііег шаеііі Ыіѵеп Оск піореи йе ѵогц.
гЬег^ег корішіе ишіе іпч’опег іо Низепі ПепяЬогсІі ишіе Яіевячі^к кор-
скцгеп шіг ашіетеп ѵгошііеп корішіеп ирре вогіапе ыііеп аізе ѵогяез-
віеѵеп і.«. АѴег оск заке <1аІ .іеіпапг ѵап йевмп ѵотмгеѵеп ѵаппе Атпзіеі-
аеііаш всІйрЬгокісіі хѵиніе іп ііезяеп ншіпіеп ппвеп Іашіеп ишіе ^еЬеііеп,
КІвхік-іше. шо&еп зе еге ршіег Ьегреп пшіе §еѵеп Натай шо&еііск Ъег-
ЬедеІС. ѴогЬеДеп Іііт ишше егпвіаІОДеп аііеп ипвеп аіпріпіаппеп ѵовейеп
поі-^еттеівіегеп Іиіиеги иші ппсіетзаіеп иші аііеп ііеп деппеп, ііе иттпе
кпзеп кШеп ііоп пші Іаіеп всіюіеи иші чіііеп, ііе егЪеп. Ьиг^егеп
Іорішіе пші іівѵошт ѵап Атвіеігеііапі іію МпЛерешІе еііііі-г Ііішіегеп
аіѳп еііііег іп ^епі^ег таіеп ипѵоггесііівп пшіег п пзе копі^ііскеп Ішігіеп
ишіе иикиаііеп. Иші ІіеЬЬеп <іез гог ѵѵііІісЪеііі ипве коиіпкііеке веегеі
іаіеп Ііапдеп ѵог ііезяеп Ьгей, Ле ^е^еѵеп Ь пр ипзете яіоіе Яе^еЬегпе
ап ппзег іеѵеп Ггопѵеп <1а&е сопсерсіопіб па ^іиіев ^еЬотй ѵегіеіпішшіеіт
ііагпа іп ііеп еіп ишіе везіі^езіеп іаге.
1) Ыеиев Лп іііѵ йіг .’кЫезѵіе-НоІвіеіпівсІіе безсІіісЫе, р. 121. Ве-
дівггит Скгі.«1іапв, 230.
’) Ср. Ьап^еЬек—.Чіаште Ршіегепв іог ііеі Коп^еіі^е ОМепІіпгр-ке
Низ Сіігізііап ііеп 1 шішіеіі^е Ікикоіптеізе Гогпуеі иііі еп ДиЬсІ-Та).
Коріі. 1749, р. 47.
по
въ Даніи, Норвегіи, Исландіи и Финвмаркенѣ, и право пла-
вать по водамъ его королевства *).
9 Апрѣля 1450 года между Христіаномъ и Генрихомъ VI
заключенъ былъ мирный договоръ. Тѣ педоразумѣпія, кото-
рыя вышли у Англіи съ Даніей въ концѣ царствованія Хри-
стофора изъ за нѣсколькихъ англійскихъ кораблей, захвачен-
ныхъ Датчанами, теперь были улажены. Только снабженные
королевскими грамотами Англичане .могли плавать въ Ислан-
дію. Торговля въ Даніи была свободна -).
Подъ 1465 годомъ мы опять встрѣчаемъ среди актовъ
одинъ актъ трактата между Даніей и Англіей 1), совершенно
’) Вутеи—Асія РцЫіса, I. XI, р. 299, 273, 277. Т,ап§еЬек, 25.
2) Вотъ нѣкоторые пункты трактата, извлеченные плмп изъ 1>і-
ріопіаіагіиш СІиіяТіетпі I: Ііеш фнхі шеіііо ІешрОге, яіапіе іііеіо Іег-
шіііо, теітяіогез йісіогипі і-е<гпогпто Ііасіе Ыогмгекіе еі Аи&ііе. АГцие
яІіі зиМігі чпіспішціе йісіогиш вегепізвітонпп ргіпсірит. рег еі асі
іеітаз таге папіата еі Доішіііл еогипДет ргтсірит ІіЬеге ѵаіеапі іііи-
сі Де ІгапЫ'пТаге ехіге геіііге тогагі еі віаге, етеге еі ѵеіиіеге, еі цііой
іцегсаіогез Ап&1ісаиі иіапіиг ІіЬегІаІіЬив сг рниііе^іія зиіз апіічиів, еі
воіиаіиг апіідипт сопвиеіит Іііеоіопішп, дио іасіо аЬвгріе ішреДішепІо
гесеііапі. Ііет цио<1 Ап^гіісі іп огвошііа апіе Ьіепшиш саріі еі міініе
іп сарііѵііаіе рег гедет Юасіе еі ехіга сопвйіпіі, яви а<1 іешрия 1і-
еепсіаіі, ішіисіав аіі ешиіепі, цио ѵоіииі іізцие гиі ргеСаіит Іегшіиит
ЬаЬеапІ, аД Япет еі еЯесіит, иі ві яирег зіп&иіів «Іашрпй іпіигіі.ч еі
і легенне. ге^пів ргеіаіія еі еогиш зиМііів Ьіпсііпіе йісііз, іп йісіа Иіоіі
ріепа сопсонііа іііепг Гасіа. аіпЬаЬия рапііиз сопвепсіепііЬіія, «ііс.іі сар-
ііиі а сарііиііаіе виа вітріісііег ніпі ІіЬегі еі ІіЬегаіі рго Гогеіасііз рге-
іепіік еі реіреііаііз, зіп аиіеіи, Іипс ёісіі сарііиі а<1 саргіпігаіет ргі-
нііпат, <Іі<Т<і Іеппіп» еіаряо, геііеаиі сит ейесіо.—Ііепі шегеаіогвв ап-
{гіісапі, зіа іе іііо Іешроге, поп «ІвЬеапі ѵеіъие Івіаисііаш Иаідгоіашііаш
еі Гііпііеіііаісіііаііі, ишіе ргевепіея Лівсогйіе рго шахіта рагіе виггехв-
гапі, иаиі^аге вей диоѵін (ціеяію соіоге іііпс Нееііпаге віие вегепіявІті
гейія Когѵѵеиіе аиі еупя ойісіаіія вей оШсіаІіит а4 Іюс ярвсіаЦіег ііе-
риіаіі яеи іісриіаіоіиш Іісеаеіа яресіаіі. 8і чиіз Шогит орровііит Іесе-
ііі, сотргеііепвив Іиаі (Іеіісіиш виит веспшіиіи .іивіісіаш аЬз^ііѳ ѵіоіа-
сіопе ргешитаіогит аітісиіопіт.
3> ІИрІотаіагіит СЬгівІіегиі I. № 24...Пеш отпвв §опіея иіііивчив
герпі гісіввіт рег таге Ліітіаа ациаз «іиісен еі заізаз циазсіипчие па-
ѵі&аге, ропиз ге^па іеггав еі йотіпіа ітгаге ас іп отпіЬіи еі отпітоЗіз
ригИіЪин сіиііаііЬия еі ѵіііів ге^понип Іеггагшп еі йотіпіогит ргеЛісІогит
ас сит фііЬивсипдие ІіоишііЬіиь ешивеііпцие иасіопів гііиз ееп сопсіісіопі.ч
і'иеііпі, тегсашііваге роіегипі зоіиіів еивіишія еі гііеіопііз зоіиі сопвиеіів.
Ііет зегепізеітиз В. А. ргопіііеаі, пе зиікіііі виі аіі Іепаш зеи іп Сегга
111
такого же содержанія, какъ и предъидущій. Подъ 1473 го-
домъ упоминается о третьемъ, йодъ 1476 о четвертомъ трак-
татѣ между Даніей и Англіей; два послѣднихъ дословно схожи,
а содержаніе того и другого одинаково съ первоначальнымъ
трактатомъ 1450 года.
Отношенія Христіана къ Франціи и къ ея королямъ Кар-
лу VII и Людовику XI были самыя дружественныя. Карлъ
заключилъ въ Кельнѣ съ Даніей союзный трактатъ. Карлъ, а
за нимъ и Людовикъ XI, были постоянными посредниками въ
спорахъ Даніи съ Шотландіей.
Первый трактатъ между Франціей и Даніей относится къ
1456 году. Между обоими королевствами долженъ быть по-
стоянный миръ, Христіанъ, какъ и Карлъ—не должны были
одинъ помогать врагамъ другого. Въ случаѣ необходимости
<ніи должны помочь другъ другу 40 или 50 кораблями и нѣ-
сколькими тысячами вооруженныхъ людей. Вопросъ объ Анг-
ліи не входитъ въ трактатъ; каждому изъ королей предостав-
ляется по отношенію къ Англіи дѣйствовать по своему усмо-
трѣнію; относительно Шотландіи Карлъ обѣщаетъ содѣйство-
вать Христіану получить денежное вознагражденіе за убытки,
понесешіые имъ отъ Шотландцевъ на Оркнейскихъ островахъ.
Самый же интересный пунктъ трактата тотъ, который на-
правленъ противъ Швеціи и Ганзейскихъ городовъ: Французскій
король обѣщалъ Христіану братскую любовь и расположеніе,
помощь противъ Швеціи, а равно и противъ государствъ и
общинъ Ганзейскихъ, если эти предпримутъ что либо против-
ное интересамъ короля Датскаго. Король Французскій обѣ-
щаетъ въ случаѣ войны Ганзейцевь съ Христіаномъ аресто-
вать даже пріѣзжающихъ во Францію Ганзейскихъ купцовъ
и конфисковать ихъ иыущесуво
Іхіаікіів аЬн(ціе зресіаіі Іісеисіа (Іошіпі ге/рз Хопкейіі? реіііа еі оЪіепі:і
ѵііаіепиа плиі^епѣ аесеіміииі (яіс) аеи іпігепі іп ргпішНсіпш йотіпі
ге&із К. зиЬ репа апи'ззіопів ѵііе еі Ьопогит; иесесіаш а<1 Наіроіапсііат
зеп ЕНшішагкеп. пізі Аи^іісоз іііов епійепв тагЬ регісиішп аиі іет-
резіаіит ітриізив ассейеге ѵеі іпігаге соедегіі, ц1>і іппс тіпіте ірзоз
тегсашіізаге ІісеЬіІ.
*) Ііет сіігівсіапізвіпіик гех Егапсіе рагаЬіі ігаіепшт атогѳіп еі
Гаиегет вег: ге^і Васіе аііиеіеиз ге^ет 8ѵесіе, аішііііег еі соиіга сіиі-
іаіев еі соттіиіііаіез Ііаиізе, зі цие і'иегіпі зіЫ міиегве, еі ргеііісііз
112
Въ 14(10 году заключенъ былъ второй трактатъ съ Фран-
ціей о дружбѣ ’); въ 1472—третій, въ которомъ разрабаты-
вался планъ женитьбы сына Христіана съ дочерью Людовика
XI, Іоанною. Людовикъ н Христіанъ обѣщаютъ другъ другу
помощь противъ враговъ; если подчиненные и вассалы того
или другого короля возстанутъ, то ихъ необходимо общими
силами побороть. Такимъ образомъ, у обоихъ королей тѣ же
монархическія тенденціи.
Въ одномъ пунктѣ трактата говорится также, о свободѣ
торговли въ Даніи для Французовъ, во Франціи для Датчанъ -).
сіиііаІіЪп», 8Іс еіЗеш гещ Оасіе аЗиегвапЙЬп», іаиогез еі ашісісіав віс
сопігасіая рег зная Іііегав поІііісаЬіі, аі орпя віі еі рег Зісіит іііпяіпв-
зіпшт гереіп Оасіе гецчівііив йіегіі. Еі аі аіідиоа Зе Зісіія сіиііаііЬиз
аЗиетаииІіЪия рові іюіііісаііеиеіи ЬиіивтоЗі аЗ рагіез герііі Ггаисіе Зе-
еііиаге сопЙ^егіі, ііа ГяиогаЪіІііег еі ггаіете гех Егалсіе зе ехЬіЬеЬіі,
диета(1т«>3ит іа вітііі сави рег ге&еш Оасіе аіЬі ііегі оріагеі, еи’ат
регьопая еі Ьопя ірвогит, ві орпв і’иегіі, агезІапЗо. Оіріоіпаіигіиш,
№ 55.
') І)ір1і>таІагіиіп, № 100.
2) ІИрІотаіагіиш, № 183. Въ началѣ трактата говорится Зи та-
гіяре Зе пге ігеясііеге еі ігезатее НПе Деііаппе ііе Ггаисіе аисс пте
ігевсііег еі Ітавате сопвіп іе йія аііінпе Зе цгеЗі і’геге Іе гоу Зе Гіашр-
пешагсѣе... аііеиріе ірзогпт егіт атісіів атісотш еі іііітіеив іпітісогтп
зиогит. Яі аііциія Ііозіів аЗѵегзагіизѵѳ зеп іпітісиз віие гех Зих сотев
ѵеі Ъаго ГиегіС еі еиіивсппдие ятаЗив віаіиз еі соііЗігіопіз ехіяіаі, пііеіиг
зеи аивп істегагіо ргевитаі аііегиш ірвогит Зиогиш гедот Не сопі’е-
Зеіаіогиш аиі висеятагига яиогит рта Іешроге іпиаЗеги Іювіііііегѵе ар-
ртеЗі, вей еогиіи аиі сиіивІіЬеі еоташ ге^па раігіаз ѵеі Зотіиіа тади
агтаіа аиі роіепсіа Ьеіііса ивиграге іпгтаге ѵеі осспраге еі виЬЗіІоз
ЗертаЗагі рег іеггат віие рег а^иаз, іппс еі іп іііо саза іііе Зісіопіт
Зиогпт гекит сопІеЗегаіогшп, чиі віс і’иегіі іпиаяпв аиі Ьозіііііег а§-
І^геяятів веп сиі Ііес іпіигіа і’иегіі пто^аіа. Иеііе роіегіі реіете аЪ аііета
зиЬзіЗіит, зі ѵеііг. еі іпЗі^еаІ. Ііеш зі аііег ірвигпш Зиогпт ге#ит
ІіаЬиегіі а!і<іиив зиЬЗіЮв еі ѵавваіоз геЬеІІез еі віЬі аЗиегзапІев, (ріі
сегиісет сопіга ве егідоге ртазитапг ве геІіеІІапЗо аиі іісПши зизсііашіо
вей Іюттакіит Зепе§апЗо, ѵеі гепегепсіаш ал оЬеЗІедсіат Іюпогеіпдпе
еі виЬіесІіопет ЗеЪііаш ііирепЗеге тесинапЗо, іидс аііег аЪ аііего... сег-
іійсаіив іедеЬтіиг впшп і'гаітаіп .іииаге еі орііиіягі... Ііеш диосіепвсипчие
аііег Зісіогшп Зиогиш ге§иш... ѵоіиегіі іпіге Ьеііит сопіга Ьовіев впов
еі іпітісоз сарііаівв м и еііат сопіга яиоз ниЪЗііов анріе ѵазздіоз ге-
Ьеііез,... іит аііег гепеЬіІиг рта рояве аііегпт ,)'ииаіе а<1 ЗеЪеІІяпЗит
ІіиіившоЗі Ііояіся веп геЬеІІек рег тлта еі рег іеггат сит яиі'ііеіепіі
пипіего агтаіогит еі сит виів сІавзіЬиа паиіЬив еі тас.Ьіиів отпідие
оре і’апоге еі орега яіЬі ровзіЫІіЪив. Ііеш тетогагик гех Кгапсогпт
113
Отношенія Христіана къ герцогу Бретонскому Франциску
были маловажны. Съ Карломъ Смѣлымъ Бургундскимъ заклю-
ченъ быль договоръ о свободной торговлѣ.
Многолѣтніе споры съ Шотландіей окончились бракомъ
Маргариты Датской съ королемъ Яковомъ.
'Гаковы внѣшнія отношенія въ царствованіи Христіана. Онъ
заключалъ союзы со всѣми главнѣйшими государями Европы;
они была направлены всегда на противниковъ монархической
власти, па свободные Ганзейскіе города.
Внутри своихъ государствъ Христіанъ хотѣлъ поднять тор-
говый классъ, обезпечивъ его привилегіями и льготами '). Омъ
началъ съ того, что запретилъ торговлю въ деревняхъ и по-
становилъ, чтобы она производилась исключительно въ торго-
выхъ пунктахъ, городахъ. Въ сентябрѣ 1475 года вышелъ
указъ Христіана о торговлѣ. Въ немъ говорилось, что нѣмец-
кіе купцы могутъ пріѣзжать въ Данію для торговли, Датчане
же не должны продавать свои товары внѣ Даніи заграницей,
а только въ Даніи, Норвегіи и Швеціи. Далѣе: торговля нѣм-
цевъ должна ограничиваться извѣстными товарами, извѣстнымъ
количествомъ и цѣною ихъ. Торговые, пункты также ограни-
чивались только самыми извѣстными городами. Крестьяне мо-
гутъ торговать съ городскими купцами, но не покупать у нихъ
товаровъ для перепродажи ихъ. Нѣмцы могли торговать только
съ купцами, а не съ крестьянами. Аристократы, свѣтскіе пли ду-
ховные —- могутъ, какъ и крестьяне, покупать у купцовъ то-
вары только для своего употребленія, а не для перепродажи
епічпе виссеяздрез еі ѣвгоДез... шіііяіепиз регшігіепі... ііаге аихіііииі
сомиішп ѵеі Гаиогеш, шейіапіе егірепйіо ѵеі яіпе. зіірепйіо, аіісиі іт^і
йпсі соіпііі ѵеі гіотіпо, Ьовіі іпішіео аііиеівагіо ѵеі геЬеІІі <іісіі тера
Басіе... еі яітііііег тешогаіив гех Басіе. Ііет ЛісСия Ег. гех 8иіѵе
виссеазогев поп роіегииі аиі «ІеЪеЪипі сареге ѵеі ііше ігеидаз аеи расеш
сопсіікіеге аиі сопіЫегасіопев еі аііі&апсіая г'асеге епш аіічио ге^е <іисе
союііс ѵеі ііотіпо, Ііозіе аѳи іпітіео (Іісіі ге^ів Басіе. Еі яішііііег гех
Басіе... Еііат іп опіпі тегсапсіагпт сопсигаи зе іпиісет (ННдопі ята-
ЬипіДииаЬипі еі орігпІаЪппіиг иіеЬаиіиіцис еі йеіГешіеііі іашріат іТаІгея
еі йеіпипі іпіег еоз егіі шиіиа ѵвга аЦие регіесіа атіеіеіа еі сопіейегасіи
іиіигів регрепіівдие ІетрогіЬия «Ііиаіига еі іпиіоІаЪіІііег регтапеига.
’) Еяікв, 168. Сіігівгіап Ьетіііііс зіеіі Пйпетагк гп еіпет зеІЬві-
зШМікеп Наіиіеівйіааіе итвиЫІйеп. О постановленіи 1475 года см.
ГаІпЙап-МІНІег, 112; Оаііоів, 159 и далѣе.
8
114
ихъ. На переступавшихъ этотъ пунктъ налагается штрафъ.
Нѣмецкія компаніи должны быть уничтожены; члены ихъ, если
хотятъ, могутъ перейти въ датскія. Торговля иностранцевъ
можетъ быть только лѣтнею, а не зимнею. Всякая вражда съ
иностранцами запрещается подъ страхомъ денежнаго наказа-
нія въ 80 марокъ. Пошлина на товары остается такою же,
какъ и въ прежнія времена.
Всѣ эти постановленія были вт. то время въ высшей сте-
пени благотворны. Если Христіанъ иногда долженъ былъ дѣ-
лать исключенія для того или другого изъ ганзейскихъ городовъ,
то это еще ничего не значило. Его постановленіе 1475 года
нужно считать только попыткою; насколько она была удачной
видно изъ послѣдующаго царствованія Іоанна, которому Хри-
стіанъ открылъ широкое поле дѣятельности.
Много полезныхъ постановленій было еще сдѣлано въ Да-
ніи и герцогствахъ при содѣйствіи императора Фридриха ІІІ.
Отношенія послѣдняго къ Христіану выяснятся всего лучше
изъ обзора заграничнаго путешествія Христіана.
Послѣ -того, какъ Христіанъ I въ 1457 году короновался
и шведскою короною, онъ, повидимому, достигъ всего, что но
планамъ Маргариты предназначалось достичь датскимъ коро-
лямъ. Владѣя Швеціей и Норвегіей, Христіанъ въ тоже время
былъ владѣтелемъ Шлезвига и Голштиніи, такъ что его земли
простирались отъ Эльбы до Ледовитаго океана, отъ Нѣмец-
каго моря до границъ Россіи. Со времени Канута Великаго
датскіе короли еще никогда не были владѣтелями столь обшир-
ной территоріи. Христіанъ I не долженъ былъ, однако, раз-
считывать на прочность такихъ громадныхъ территоріальныхъ
пріобрѣтеній. Пока онъ былъ занять Шлезвигъ-Голпітишей,
въ Швеціи, въ тылу у него, какъ мы видѣли, замышлялось
возстаніе; Любекъ и другіе ганзейскіе города помогали воз-
ставшимъ. Въ то время какъ Стенъ Стуре одерживалъ бли-
стательныя побѣды надъ датскими войсками, Гергардъ грозилъ
соединиться съ Карломъ Бургундскимъ противъ того же дат-
скаго короля.
Карлъ Смѣлый въ періодъ времени отъ 1470 до 1473 года
былъ занятъ присоединеніемъ къ своимъ владѣніямъ герцог-
ства Гельдернъ. Поводомъ къ вмѣшательству Карда въ дѣла
115
герцогства послужила ссора отца и сына—герцоговъ Арнольда
и Адольфа Эгмонта; послѣдній, заключивъ отца въ плѣнъ, про-
возгласилъ самъ себя правителемъ герцогства. Карлъ Смѣлый
освободилъ герцога - отца изъ плѣна, по далъ почувствовать
освобожденному герцогу всю тяжесть своего покровительства:
по смерти Арнольда, въ 1473 году, онъ изъявилъ претензіи
на всѣ земли въ Фрисландіи до Нѣмецкаго моря. Гергардъ за-
ключилъ съ Карломъ договоръ въ 1474 году, обязавшись по-
могать ему въ его походѣ на Фрисландію. Если бы Карлу
удался сго планъ, то Христіанъ 1 имѣлъ бы поводъ бояться
новыхъ безпорядковъ въ Шлезвигъ-Голштиніи.
Необходимо было найти какую-нибудь поддержку въ столь
критическую минуту. Христіанъ I нашелъ ее въ знаменитѣй-
шемъ курфюрстѣ Бранденбургскомъ--Альбрехтѣ, прозваппомъ
Ахилломъ г). Изъ всѣхъ нѣмецкихъ князей того времени Аль-
брехтъ Бранденбургскій стоялъ ближе всѣхъ къ императору
Фридриху 111-му •). Альбрехтъ и Фридрихъ Пфальцскій, стояв-
шій во главѣ оппозиціи императорству и папству, были са-
мыми выдающимися лицами въ ХУ столѣтіи, «героями гер-
манской націи» ’).
Императору Фридриху 111 предстояла серьезная минута:
Турки побѣдоносно вторглись въ нредѣлы Европы, и близко
было то время, когда столпца Восточной Римской Имперіи
должна была склонить голову передъ силою азіятскихъ вар-
варовъ. Рѣшиться на крестовый походъ противъ турокъ соб-
ственными силами императоръ не могъ, и вотъ Альбрехтъ
Бранденбургскій совѣтуетъ ему войти въ переговоры съ Хри-
стіаномъ датскимъ.
Въ 1473 году былъ рейхстагъ въ Аугсбургѣ. Между со-
бравшимися здѣсь князьями находились и Альбрехтъ Бранден-
бургскій, и курфюрсты Майнцскій п Саксонскій. Па атомъ
’) Оег еяегдійсЬяІе ѴогСесІіЬелг (Іег Гйгзііісііеп ТеітИюгіа1^с\ѵа11—Нак-
ке, 95.
2) ХѴав іііп ѵотнеЬпіІісІі еііапікіегіягг—івЬ <1ет Каіьсг аІІехеН еіпе
ппѵегЬгйсЫісЬе Нія^еЬппр Ъеѵѵіевеіі хи ЬаЪеп. Напке, ХхѵіЛГ ВйсЬег
РгеизаівсНег беясііісіііе, I, 135.
•) Капке, Оексѣісіііе ІІвиисЫапйя хиг 2енаИег <1ег КеГогтаНоп,
I, 40, 45 н 57: его-же 7\ѵо1Г ВйсЬег РгеизвівсЬег СтеесЫсЫе, I, 135
н далѣе.
рейхстагѣ императоръ обнародовалъ въ высшей степени за-
мѣчательный актъ. Такъ какъ земля Дитмарсовъ, говорилось
въ этомъ актѣ, со всѣми ея замками и укрѣпленными мѣстами
издавна была пожалована въ ленъ герцогамъ ПІлезвигъ-Гол-
інтиніи, а леиная присяга давно уже де возобновлялась, то
императоръ даруетъ землю Дитмарсовъ въ ленное владѣніе
своему «дорогому брату», королю датскому Христіану.
Христіанъ и его наслѣдники по мужской линіи пользуются
этимъ леномъ Римскаго императора, исполняя всѣ ленныя обя-
занности по отношенію къ императору. Самъ Христіанъ дол-
женъ выслать къ императору своихъ пословъ, чтобы они при-
несли ленную присягу и приняли пожалованный ихъ королю
ленъ *).
Актъ императора Фридриха отмѣченъ 26 числомъ мая
1173 года. Одновременно съ изданіемъ этого акта къ Дит-
марсамъ отправлена была грамота, оповѣщавшая ихъ о но-
вомъ положеніи дѣлъ Во всемъ этомъ дѣлѣ первымъ со-
вѣтникомъ и руководителемъ императора былъ Альбрехтъ.
Предположить какіе-нибудь болѣе ранніе переговоры Христіана
’) Віріотаіагіпіп СЬтізІіегиі, I, № 187, р. 278: ІѴіг Кгііегісіі...
Ьекеплеп ойешіііек шіі Дізеи ЬгіеГе иші Пиі кипі аііегтеиіігііек, аів <іая
1 аппеі ІЭуеітагп шіі веіпец віоввсіі яІеіХеп теТскіеп ЗогЙегп хѵеііегп Ііоі'еп
Іелѵіеп ^и(еп оЬегкеуіЯеп ЬегІісЬкеіНеп гесЫеп дегесЫікеііеіі ипЗ аііег
веіяег гигеЬогип?, іагап піекіз аиз^епотеп, ѵоп ѵпв ѵпЗ <1еш кеііі^еи
геіеке хи Іекеп ппт, ѵші Ііе Ііагіхо&еи ѵоп Зіею^ѵіпк ѵпй НоЫвіп ѵоп
ѵпветпп ѵогйгеп ап геіеке ги Іеііеп #екаЫ каквп, ѵші акег іп Іапп^сг
хеіи піі ешрі'аикеп, ЗагитЬ ипя Зав аіз КбшізсЬеіп кеувег ѵші йеяа
Ііеуіі&еп геіеііе Ііеііи^еГаІІеп: <1а.з іѵіг ЗаввеІЬ Іаиші ВуПпагп... Зет
Зигскіеискіікеп ітігвіеп Сгівііегп копій- яи Теппетагск еів. ипаегеш
ііекеп ЬгиЗег, пасіпіет ег ЗеззеДЬѳп віатшеп ѵші ^екіиіз іаі, аів Ко-
піівскег кеувег, ги Іеііеп (ріеЗі&Ііск ѵегііііеп ІіаЬеп, ѵегіеікеп іиіе Зав
аиск ѵоп Котівскег кеузегііекег шаскі. ѵші гвсЬіег ѵѵізвеп іп < гаЙх Зівв
ЬгіеГв ѵѵав ѵгіг іше ѵоп гескіз м-е^е.п ѵші зишіегіккеп ѵпвегп кеу.ч.
^паЗеи Затаи хииегіеікеп каЬеп: аізо Зав ег ѵші веіп тепіісіі егЪеп <Іав
пи ЫпГиг ѵоп ѵпв ѵпзегп паеккотеп ѵші Іет Ііеііі&еи геіеке. зо оіТг іаз
ги всііиісіеіі кошеі, етрг'аііеи іипкакеп пйіхеп піеввеп, ѵші аііез Іая хи
іип ѵегрЙіскі: зеіп зоііеп, (іав ІеІіепГиі'вісп ѵші іпаппеп сіаиоп ѵиз ѵші
<іепі Ііеіііреп геіеке ги іип зсііпіЛіі’- веіп.
4) См. НііПег—< ИвЪег <1еи ѵоп Каіяег пші Ейгаіеп аиз#е1івшіеп
Ѵегвиск, гіав Ггеіе Ѵоік <іег Сіііітпгвекеи Рйііівскег ЕгЬкеітвскай ги
ипіепѵегі'еп>, въ ЗіігипкзЪегісІііеп Іег ХѴіепег Акаіепііе, 1850. Аргіі.
Вапі IV. Бірі. 302.
117
съ императоромъ касательно леннаго пожалованія землею Дит-
мареовъ нельзя *), потому, во-первыхъ, что ничего объ этомъ
не сохранилось въ извѣстныхъ намъ источникахъ, а во-вто-
рыхъ потому, что Христіанъ 1, не за долго до обнародованія
грамоты, заключилъ съ Дитмарсами мирный договоръ 2), да-
ровалъ имъ свободу отъ пошлинъ въ своихъ земляхъ, призна-
валъ ихъ свободными. .
Вѣрнѣе всего предполагать, что Альбрехтъ желалъ при-
влечь Христіана на сторону императора, который думалъ о
заключеніи союза между Германіей, Франціей, Шотландіей и
Скандинавскимъ сѣверомъ противъ Карла Бургундскаго. На
Христіана смотрѣли, какъ на государя, который по своему
положенію всего болѣе былъ способенъ составить противовѣсъ
возраставшей силѣ Бургундскаго оружія въ Сѣверной Герма-
ніи. Приманкою думали сдѣлать землю Дитмарсовъ.
Сговаривался ли Альбрехтъ, двигатель всей этой аптп-
бургундской политики, съ Христіаномъ о своемъ планѣ пли
нѣтъ, неизвѣстно; но въ 1472 году Христіанъ имѣлъ въ Виль-
снахѣ свиданіе съ курфюрстомъ, а чрезъ два года онъ пред-
принялъ поѣздку въ Германіи» п Италію.
Съ поѣздкою Христіана заграницу связанъ цѣлый рядъ
политическихъ плановъ противъ Швенія и вендскихъ городовъ.
Самъ король, въ одномъ письмѣ изъ Флоренціи отъ 4 мая
1474 года, къ Альбрехту Бранденбургскому, называетъ свою
поѣздку паломническою, «ітпзе реіе^гіпаііоп іо Коте». Въ одной
нюрнбергской хроникѣ, напечатанной въ 1493 году, говорится,
что путешествіе было предпринято Христіаномъ «воітепйі ѵоіі
йгаііа».
Общая молва гласила, что Христіанъ, будучи однажды въ
весьма критическомъ положеніи, далъ клятву посѣтить Іеруса-
лимъ для поклоненія гробу Господня, а теперь спѣшилъ въ
Римъ для исходатайствованія у паны освобожденія отъ дан-
ной клятвы.
Пѣтъ сомнѣнія, что король и его приближенные сами пу-
стили въ ходъ такое объясненіе, чтобы скрыть истинную цѣль
’) Раішіап-Мйііег—Сіігівііап 4еп 1:8 ІІ4еіі1аи<1»іеіве, въ Нізіогізк
ТіЗнвкгнТ.
2) Піріоілаіагіаіп СЬгівіегпі, I, 274.
118
поѣздки; ни во внѣшней обстановкѣ путешествующихъ, пи въ
ихъ поведеніи при остановкахъ—ничего не было такого, что
напоминало бы намъ о паломникахъ или паломничествѣ.
Ходилъ и другой слухъ о тайныхъ цѣляхъ путешествія
Хриетіапа. Въ Швеціи и Вендскихъ городахъ говорили, что
Христіанъ отправился за границу Чгь цѣлью заручиться по-
мощью Европейскихъ государствъ для. борьбы съ непокорными
подданными и свободными городами. Одинъ изъ секретарей
Хриетіапа I послѣ смерти короля разсказывалъ Стенъ Стуру,
что Христіанъ I во время своего заграничнаго путешествія
составилъ планъ съ цѣлью погубить Швецію. Подробности
плановъ короля изложены въ письмѣ этого секретаря къ
Стуру '). Изъ письма мы узнаемъ, что Христіанъ создалъ
планъ грандіознаго союза нѣсколькихъ государей средней Ев-
ропы противъ Швеціи и Вендскихъ дородовъ. Папа, по этому
плану, долженъ былъ отлучить всѣхъ Шведовъ отъ церкви, а
императоръ, король Польскій и всѣ подвластные имъ мелкіе
государи должны были прекратить всякія сношеніи съ ними.
Великому князу Московскому предлагалось напасть на Шве-
цію съ востока, Шотландскому королю съ запада, а самъ
Христіанъ въ союзѣ съ Полыпей, Помераніей и Мекленбур-
гомъ готовился сдѣлать нападеніе съ юга. По завоеваніи
страны предполагалось лишить рыцарей ихъ владѣній, изгнать
изъ страны и нѣкоторыхъ подвергнуть казни; самая опасная
часть населенія—Далекарлійцы—всѣ, до послѣдняго, обрекались
па истребленіе, а страна ихъ назначалась для заселенія Шот-
*) Іѵонія письма, оригиналъ котораго потерянъ, существуетъ въ двухъ
акземплярахъ, одинъ ивъ которыхъ сохраняется въ Любекѣ, а другой
въ Ревелѣ. Содержаніе письма можно найти у Дальыава, въ его ис-
торіи Даніи, іп, І.ПЬіясІіс Сіігопікеп, ия.д. Граутоффомъ. а все письмо
напечатано у Стнффе. IV, №55. См. приложеніе .Ѵ« 3. Реймаръ Кокъ
Любекскій хронистъ XV] вѣка—также приводитъ подробности о планѣ
Христіана: см. также ХогйаІЬіп^івсііе Зпиііеп, VI, 120. Письмо, копію
съ котораго для Стиффе сдѣлалъ профессоръ Лннерстедтъ. принадле-
жало Іоанну Розенгану, который въ концѣ XVII вѣка былъ прези-
дентъ трибуномъ въ Висыарѣ. См. о путешествіи еще важное изслѣдо-
ваніе Палудаиа-Мюллера, въ Иіяюгіяк ТісЬикгііЧ, V Кіекке, 1880 и
статью На.чае въ 7еіЬс1ігій <1ег Оеяеіксііай Піг ^сЫеяіѵік-Нокіеіп-Ьач-
епЬиг'рвсііе (тезсЫсіііе, 7 Ваікі. Изъ хроникеровъ мы будемъ слѣдовать
Петерсену и Любекскому хроникеру у ѲгаиЬоЙ а, II.
119
ландцами. Самая же жестокая участь ожидала Стокгольмъ,
къ которому Христіанъ, по выраженію письма, питалъ силь-
ную ненависть. Лучшіе граждане должны быть казнены, осталь-
ные изгнаны; городскія стѣны и всѣ укрѣпленія предполага-
лось срыть и городъ, лишенный всякой зашиты отдать ино-
странцамъ
Затѣмъ, члены союза выработали планъ усиленія монархи-
ческой власти. Этого думали достигнуть прежде всего ограни-
ченіемъ власти духовенства: короли и князья, каждый въ своей
землѣ, должны были лишить епископовъ всякой свѣтской вла-
сти: ни одинъ епископъ не могъ владѣть замками или крѣпо-
стями, доходы духовенства рѣшено было уменьшить; архіепис-
копъ пе могъ имѣть болѣе опредѣленнаго числа лошадей; всѣ
каноники должны обѣдать за однимъ сіоломъ и ѣсть изъ од-
ной миски, имѣть не болѣе одного слуги. Вторымъ средствомъ
усилить королевскую власть было нризпапо подчиненіе свобод-
ныхъ гордовъ. Рѣшено было отнять у нихъ право назначать
пошлину; каждому государю дозволялось по своей волѣ распо-
ряжаться городскимъ совѣтомъ свободныхъ городовъ, находив-
шихся па его землѣ, распустить его и назначить новый. Сло-
вомъ рѣшено было въ корнѣ уничтожить все то, въ чемъ
могла проявиться свобода городовъ -).
Этотъ сложный планъ Христіана имѣлъ въ виду нс-что
иное, какъ привлечь западную н южную Европу къ участію
въ сѣверной политикѣ, результатомъ которой для Даніи
должно было быть «йошііаит Магіз ВаІіЬісі» ’), служившее
въ XV вѣкѣ предметомъ многихъ мечтаній.
Сказать съ увѣренностью, что Европейскіе государи одоб-
рили такой планъ, нельзя, хотя онъ вполнѣ соотвѣтствовалъ
ихъ. собственной политикѣ, по что планъ этотъ былъ самой
завѣтной мечтой Христіана, это не подлежитъ никакому со-
*) Эта первая часть письма раскрываетъ въ планахъ Христіана
такую же систему, какую мы вялимъ въ дѣйствіяхъ папской власти
относительно Богемцевъ: искорененіе лаіюдностп и раздробленіе земли.
ІЭгоузеи. СтевсІіісІИе <1ег Ргеиягіясііеи РоІіПк, 2, I, 406.
2) Но <1ег «Сопігасі: иші ѴегЬпшІ» <1ее 1>апе ікбпідя, х.икіоіеіі еіп
Віііі Йе® пюпаі'сіиэсііеп Вагіісаіівшик ііет еісЬ «Іашак НосЬГигзІІісІів
Нііпріег хіпѵешіесен >, говорить Эгоуяеп въ приведенномъ мѣстѣ.
*) На«бе, 105.
120
мнѣнію: па смертномъ одрѣ Христіанъ передалъ его своему
сыну Іоанну, какъ политическое завѣщаніе. Еще при жизни
Христіану удалось достичь осуществленія частицы своего плана,
а именно: онъ, а за нимъ и Іоаннъ, испросили у папы буллу
противъ Шведовъ, у императора опальную грамоту; съ Рос-
сіей и Шотландіей при Іоаннѣ, какъ мы увидимъ, заключенъ
былъ договоръ. Побороть приморскіе Вендскіе города имъ еще
не удалось, но знаменитый внукъ Христіана I принялся и за
это. Христіанъ I не имѣлъ достаточно средствъ и силъ для
осуществленія всего своего плана, но онь намѣтилъ путь, ко-
торый, по его мнѣнію, долженъ былъ привести къ конечной
цѣли: подчинить себѣ Швецію и приморскіе города и стать,
такимъ образомъ, главнымъ господиномъ Балтійскаго моря.
.Знаменитая Стокгольмская рѣзня 1520 года является лишь
послѣднимъ заключительнымъ звеномъ въ той цѣпи разныхъ
плановъ, которые съ такой энергіей принялись исполнять ко-
роли Ольденбургскаго дома.
Какъ только Степъ Стуре узналъ о выработанномъ Хри-
стіаномъ планѣ союза, онъ тотчасъ же извѣстилъ о немъ и
приморскіе Вендскіе города; поэтому понятно, почему и въ
Любекѣ, п въ Ревелѣ находятся современные списки плана.
1-го іюля 1174 года Христіанъ I заключилъ союзъ съ им-
ператоромъ Фридрихомъ ІІІ; это былъ пе болѣе какъ
союзъ дружбы, составленный въ самыхъ общихъ выра-
женіяхъ. Самому же Фридриху принадлежала иниціатива об-
щеевропейскаго союза противъ Карла Бургундскаго и зятя его
Эдуарда Англійскаго; о Швеціи, городахъ, духовенствѣ и цер-
ковной іерархіи нѣтъ никакого упоминанія. Такъ какъ Карлъ
Бургундскій стремился расширить свои владѣнія еще и Фрис-
ландіей, то императоръ Фридрихъ 111 и предложилъ Христіану
отъ имени всей Имперіи протекторатъ надъ Фрисландіей. Но
и изъ :>того ничего не вышло. Дѣятельность Карла получила
новое направленіе; омъ былъ занятъ Кельнскими смутами, от-
влекшими все его вниманіе. Когда въ Швеціи узнали о про-
текторатѣ надъ Фрисландіей, данномъ Христіану, то стали
приписывать ему опять новые планы: Христіанъ 1, думали тамъ,
созналъ невозможность побороть Швецію, съ Стуромъ во главѣ,
собственными силами, а потому сѣетъ теперь раздоры между
121
Шведской зпатыо, чтобы потомъ, въ союзѣ съ Нѣмецкими кня-
зьями сломить непокорныхъ Какіе тутъ нодразумѣвались
Нѣмецкіе князья, авторъ этого извѣстія не говоритъ. Очень вѣ-
роятно, что Христіанъ во время своего путешествія высказы-
валъ Нѣмецкимъ князьямъ нѣчто подобное: но правъ во всякомъ
случаѣ одинъ изъ новѣйшихъ изслѣдователей, который остроумно
назвалъ планъ, приписываемый Христіану авторомъ, жившимъ
въ XVI вѣкѣ при Густавѣ Вазѣ, «ѵайсіпіа рові еѵепіліт».
Обратимся теперь къ самому путешествію -).
Въ свитѣ короля находился герцогъ Іоанна» Саксенъ-Лау-
енбургскій, Бургардтъ, графъ Мюлингенскій, Людвикъ, графъ
Гедьфенштейнскій и лр. Канцлеромъ и кабинетъ-секретаремъ
короли былъ Альбертъ Клитцингъ, родомъ изъ Бранденбурга,
бывшій посредникомъ между Христіаномъ 1 и Альбрехтомъ въ
ихъ переговорахъ объ анти-бургу адскомъ союзѣ *). Въ началѣ
1474 года. Христіанъ I проѣздомъ въ Римъ остановился въ Рот-
енбургѣ, гдѣ его встрѣтили нѣкоторые Нѣмецкіе князья; между
пичи были курфюрстъ Майппкій и Бранденбургскій. Въ Ротен-
бургѣ же Христіанъ 1 имѣлъ свиданіе и съ Альбрехтомъ. Вкорѣ
въ Ротенбургъ прибылъ также и императоръ Фридрихъ ІІІ съ
Максимиліаномъ; они долго «до поздней ночи», по словамъ совре-
менника, бесѣдовали сь Христіаномъ, по предметъ ихъ перегово-
ровъ оставался тайною. Это было 9-го февраля, а 11-го фев-
раля императоръ далъ Христіану ленную грамоту на Голшти-
нію; того же числа или нѣсколько позже Христіанъ добился
отъ императора еще нѣсколькихъ выгодныхъ постановленій,
такъ: 1) пошлина, которая взималась въ Рендсбуріѣ, Планѣ
и Ольдесло (Рібеп и Оісіезіоо) въ Голштиніи должна была рав-
няться королевской пошлинѣ въ Готторнѣ въ Шлезвигѣ, т. е.
*) Іоііашіен Ма^пі 23, XI, 741. СКгівііапиа (іенпапіае ргіпсіреа
сопіга Зпеопек аоііігігаі.
г) Реіегзеп, ііег Ноіаіеп (,'іігопіса, 1557, р. СЫЦ. Іш .іаг 1474
ап Зет егвіеп Зопіа# часіі Дег НеШі^еп Нгеу Кбіи'и, ѵп<1 ѵаг <1ег асЫе
Лапиагі,), гвіееіе Кііпщ СЬгівГіегп ѵоп Ве^еЬег^ ^еп НеіпеІеІДе, ѵпі
ѵгеііег ДѴаЦ'азіеп пасіі Кош, ег папі іпіі ]т айва вешеп ВеісЬвп ѵші
Кіігніепііііііпеп, Ргеіаіеп ѵп<1 Кіііег тіі ]"геп Віепегп ѵпдоГеІп* апДеіѣаІЬ
Ііишіен Ріеггіі, сІагпеЬеп пасЬГоІ^вшіе Рйгвіеп ѵпгі Ргеіаіеп....
*) Онъ былъ также и переводчикомъ Христіана, который вовсе ие
зналъ латинскаго языка.
122
пошлина 87. трехъ Голштинскихъ городахъ должна была вдвое
возвыситься противъ прежняго, за что король обѣщалъ поза-
ботиться о безопасности путей '). 2) Любекъ, Гамбургъ, Лю-
небургъ и Висмаръ обязаны улучшить свою серебряную мо-
нету; до того 23 Любекскихъ шиллинга равны были одному-
рейнскому гульдену, а теперь гульденъ сталъ равенъ 24 и 25
шиллингамъ, вслѣдствіе чего король и другіе получали выгоду.
3) Нѣмецкпмі. подданнымъ короля даровалось право <1е поп
еѵосапсіо, т. е. право не подлежать суду никакой другой страны
кромѣ ихъ родины г). 4) Закрѣплялись всѣ привилегіи Любек-
скаго архіепископа — Альберта Круммедика, вѣрнаго слуги
Христіана I. 5) Назначены были особые коммпсары для раз-
смотрѣнія и подтвержденія привилегій Датскаго короля. .6) Подъ
угрозою строжайшаго наказанія приморскимъ городамъ были
запрещены всякія сношенія съ непокорными подданными ко-
’) Віріоиіаіатіит СЬгівііегпі I, р. 288, Д« 194. Кеіяе.гіі^ ВеѵіІІіпв
І.іі Коп& Сѣгівііап ош Ь'огЬоіеІзе аГ Тоіііеп і Веіи1яЬог$, Рібеп оег
ОНевІое. 13 ГеЬг. 1474. Юез ІіаЬеп ѵѵіг. ап^евеііеп <1ев еепапЬеп иизегз
Ьгшіегя Яеіввів Ье(е ѵші аивх ѵог^ешекеп ѵп4 ашіегп гейІісЬеп ѵгваСѣеп
ѵші ГічшІясѣаЩ. ціііеп ѵпз сіагсхп Ьеіѵевешіе, (ііе і'ешсИги <1геу хоііе
хи Веііпвригк Ріопе ѵпіі ОДезхіое егѣоѣеі ѵп<1 ііет хоііе хи Ооійогр
Котеякі^і ѵші ѵегв’ІеіеЬеі, егѣеЬеп шеззівеп ѵші ѵеіхіеісііеп <ііе ѵоп
Котізсѣег кеуяегіісѣег шасііі [тоікотепѣеіі] ѵпіі гесѣгег УѴіззеп, аіяо
сіаг ііег вепапі пппяег ІіЬег Ьішіег ііег кппів ѵ. 14. ѵші яеіп пасіікошеи
зоіііеп аііе ап іІе.ипзеІЬеп сігеуеп еипікчі ѵоп аИег каиітапвсѣасх аисіі
ІіаЬе ѵші §пг во (ІаяеІЬв Гигвейпі [оЗег ртігіЬеп] ѵѵігйеі іп [аИег таззе]
аів <іег гп Ітоіііогр депошеп, йезгдеІсіеЬеп ѵоп ашіегіп ^иі во вей
<іоі4оі-й' пісѣі: веѣгасііі посѣ веіеісѣег таязе аіз (ііе ппсіегп каиііпап-
зсѣасх ѵші риСег, <1іе сіизеІЬвѣіп деЬгасѣІ, етѣоѣеі чѵегіеп, аисѣ егѣоѣеп
ѵші пстеп [боііеп ѵші т]океп ѵоп аіівгтешеіісіі ѵпвеѣіпДеП, <1осѣ
ап ѵѵеіѣвш <1ег Йгеувг еппсіе еіпеш воііівг гоі рсиотеп мігДеі, (Іа/, ііап
ап сіеіп апіега етіе ѵоп яоіііет (ІіезеІЪ 2еіі ііѣеіи 2о11 посѣ аигЧ-
Іа? веа01пеп м’впіеп воіі іп ііііеіп [іѵеізе].
#) ІМрІопіаіагііип СѣгівЙегпі I, р. 290, № 195. Кеіввгіів ВеѵіПіпв,
аі Коп§г Сѣгівііевів ѴшіегбааИег і Негіи^іібіпте Ноізіееп "р ѣапв
ашіге М'ііьке І.апсіе ІіегеГісг ікке і Йігвіе Тпвіапи шаа(.ге Жсеѵиев Гог
по<>еп йоіпзіоі шіепі'ог Ьаіиіепез е^ие §т®ін1яе.г, 13 РеЬг. 1474...
аіво <іа$ пи ѣіпі'иг хп емікеп хеійеп пуешаші, >ѵег сіег шіег іііо ѵгегп,
іііе ветеііеп ѵшіетп ѵші еіівѵопсг сіег ѵогвеясѣгіЬеп і'игвіеіііѣишЬе
ѵші Іапшіе ап сіѣеіііеп (віс) ашісги еініе посѣ кегісѣі, сіап ап сіеп
епіеп На вісіі ііая іп (Іе.пяе.ІЬеп іигвіепгІіитЬсп ѵші Іашіеп оеригі.
і'игаеіиѳп Ьесіа^еп посѣ ѵісіег яу шісг іг й’Ці і^егісііі ^еигіеііі посѣ
ргосеЛігІ \ѵен1еп воііе.
123
роля. 7) Польша и магистръ .Іпфляндскаго ордена должны
были запретитъ Данцигу, Ригѣ. Ревелю и Дерпту всякія сно-
шенія съ Швеціей. 8) Герцогу Померанскому Эрику вмѣня-
лось въ обязанность возвратить Христіану 1 всѣ тѣ сокро-
вища, которыя онъ—Эрикъ VIII—вывезъ изъ Даніи.
Этотъ списокъ постановленій заканчивается пожалованіемъ
Христіану въ ленное владѣніе, герцогства Голштинскаго. Это по-
жалованіе было весьма важно, такъ какъ теперь сословія Голшти-
ніи и Гергардъ не имѣли уже никакого права на выборъ герцога;
всѣ претензіи Гергарда теперь сами собою теряли основаніе.
14-го февраля Фридрихъ ІІІ уничтожилъ графскіе титулы Гол-
штиніи и Стормарпа, соединивъ ихъ вмѣстѣ съ землею Днтмар-
совъ въ одно Голштинское герцогство подъ ленною властью
Датскаго короля, который поклялся въ вѣрности императору ').
Въ Ротенбургѣ шли также переговоры между Христіаномъ
л императоромъ относительно Италіи, а именно относительно
дѣлъ герцога Галеаццо Сфорца. Послѣдній домогался получить
въ ленное, владѣніе герцогство Миланское, которое было импер-
.скнмъ владѣніемъ; падо было сойтись въ цѣнѣ относительно
герцогства. И Христіанъ I им ѣлъ свои дѣла съ Галеаццо. Онъ
искалъ невѣсты для своего старшаго сына, наслѣдника пре-
стола. Выборъ его палъ на Іоанну', младшую изъ дочерей Са-
1) Ріріошаіагіиш СІігізііегпі I, р. 292, .М« 196. Кеізегіі^ Веѵііііпи
Ііі Кош’ Сііпкііяп, Ііѵогѵей СтгеѵвкаЬегпе Ноізісеп ок Зіогтапі оріііііез
111 еі НегіивДбтіпе ппсіег Хаѵпеі Ноіаіееп 05 Ііііпіагзкеп іікііеіптее і
затше 14 ЕеЬг 1474.—гііпіоя соіпііаіиині ѵіЛеІісеі НоЬасіс Зіоттагіе
ехііпхітия саззаиішиь еогипнрів сотііаіиит іеігм Дотіпіа ѵшиішив,
еіздие іііяггіспип Оіеітегзіе тсоірогапіпшя, Ішіизтоііізпе іеггаз 4ія-
ігісіцз еі ііоіиіпіа ѵпііа еі ііісчнрогаіа іп Лисаіпіп еіехітие ехіиіітив еі
сопзіііиітин, сопіегеисез еісіет оіппіа еі зіп^иіа ііпсаііа ас ргіпсіраіішт
.іига Ьопогев ргего^аііиоз етшепсіаз, ас ітропепіез еіііет гііиіиііі <1иса-
іе.т Ле Ноіеасіа, ѵоіепіез ас таікіапіез іп апіеа Ііиіизшоііі Іігиіо аЬ
отпіЬиз арреіагі...—еіЛеіи і'гаігі повіп» іапнріаш сіисі Ноіяасіе йисаіиш
<1е Нокіеіп яс егесіиіп еі сопзіііииип іп і'еоііпт ЛеЛііпия сопсеззіпшз;
Лашиьчие еі еишіет (іисаіпт ііа егесіиш гспеге еі сиш оіипіЪпя Лиса-
Піпь ас ргіпсіраіииш <1і&ііііаііЬиз дигіініл ІтогіЬиз іііиіі* ешіпепсіів
ѵТіІігаи’Ьпз ег ргегодаііиіз роззійеге, еі ріеяеіііш ,іиге аигеат агдопіваш-
цие шопеіиш. іаЬгісапгіі. ѵепаііопез Ьаипіешіі раішііав еі іііѳоіопіа воііга
виЫеиашіі еі яаіиоз соікіисіиз еі кесигііаіез ргевіашіі, ѵіі і'гиі еі дошіеге
роззіпі еі ѵаіеапс зіпе еоцііасіісііо іе пюіезіаііопе аиі геііпепсіа виіие-
сиіщие.
124
вонскаго герцога Людовика, умершаго въ 1465 году. Для импе-
ратора, который мечталъ о среднеевропейскомъ союзѣ противъ
Бургундіи бракъ Итальянской принцессы съ наслѣдникомъ Дат-
скаго престола, или даже переговоры о таковомъ были весьма
важны. Савойская принцесса находилась при французскомъ
дворѣ подъ опекою Людовика XI, своего ближайшаго родствен-
ника. Одна изъ сестеръ Іоанны—Шарлотта—была замужемъ
за Французскимъ королемъ, другая Бона—за герцогомъ Га-
леаццо Марія Сфорца. Эта родственныя отношенія давали, ко-
нечно, поводъ къ разнаго рода свиданіямъ и переговорамъ, во
время которыхъ легко можно было придти и къ политическимъ
комбинаціямъ. Христіанъ I, отправляясь въ Италію, искалъ
прежде всего свиданія съ Галеаццо, чтобы вмѣстѣ съ нимъ
войти въ спопіенім съ Людовикомъ XI; Фридрихъ ІІІ съ своей
стороны извѣстилъ объ этомъ Людовика XI письмомъ изъ Ро-
тенбурга 16 февраля и просилъ его назначить мѣсто свиданія..
И такъ, изъ Ротенбурга путь Христіану лежалъ въ Италію
Изъ Аугсбурга онъ прибылъ 24 (|ювраля въ Инспрукъ, отсюда
онъ поѣхалъ черезъ Тироль и въ мартѣ ') был ь уже въ Брешіи
и Миланѣ - ). Герцогъ Миланскій устроилъ блистательную встрѣ-
чу сѣверному королю * 3), надѣясь при его посредничествѣ согла-
ситься съ императоромъ насчетъ Милана, а предполагавшійся
бракъ сына Христіана съ Іоанною Савойской открывалъ ему
много новыхъ плановъ 4). Находясь въ Миланѣ, Христіанъ
началъ переписку съ Людовикомъ XI относительно Савойской
принцессы Іоанны, искалъ свиданія съ нимъ, но не могъ до-
биться ничего другаго, какъ только письменнаго согласія на
предстоящій бракъ. Больше свѣдѣній о Савойской принцессѣ
не имѣется, поэтому и причина, почему ничего не вышло изъ
’) Регегкеп, СЫІ1, приводитъ 11 число марта.
*) Маршрутъ короля см. Р. ЫйПег—СЬгівііегп І:в ОДепІашІвгеіие,
Нівіогівк ТісІкмкгИС, V. К. 1880, гдѣ авторъ пользовался Миланскими
архивными дѣлами.
3) См. Реіегвея, <1ег Ноініеп Сіігоніса, 1557, р. СЫІІІ.
*) Ср. письмо Христіана къ Альбрехту ивъ Павіи 18 марта и
письмо герцога къ своему послу при Императорскомъ дворѣ Карлу
Вискодти. отъ 20 марта въ Агсіііѵ Гдг Ктпиіе Оеяіенеісѣівсііег 6е-
нсІисІПн-ЧиеІІеп, т. VII, стр. 85.
125
предполагавшагося брака ея съ Іоанномъ Датскимъ, остается
неизвѣстною.
Такимъ образомъ исканія Христіана въ Миланѣ остались
безплодныьги. Въ началѣ апрѣля Христіанъ черезъ Мантую,
Болонью и Флоренцію прибылъ въ Римъ. Папа уже раньше,
привѣтствовалъ его письмомъ, въ которомъ называлъ его своимъ
сыномъ и обѣщалъ всякое содѣйствіе *). Теперь онъ и па дѣлѣ
показалъ свое расположеніе къ Датскому королю. 11 апрѣля
па. второй день пасхи папа подарилъ Христіану золотую розу -)
извѣстный знакъ панскаго расположенія и дружбы *). Предъ
отъѣздомъ они обмѣнялись подарками. Интересны подарки Дат-
скаго короля; разная рыба, сельди и горностаевые мѣха 4).
Королева Доротея ужо изъ Даніи послала множество горно-
стаевыхъ мѣховъ къ кардиналу Маптуапскому, который былъ
ея племянникомъ * 2 3); такими подарками поддерживалась дружба
съ папскимъ дворомъ.
Какая была прямая цѣль Христіана въ Римѣ, чего онъ
искалъ у папы-^-этого пн онъ самъ, ни его современники це
передали намъ. Но среди бумагъ курфюрста Альбрехта найденъ
перечень гЬхъ пунктовъ, желаніе достиженія которыхъ при-
вело Христіана въ Римъ
Вспомнимъ, что Христіанъ I вступилъ на Датскій престолъ
въ ту пору, «когда перевѣсъ въ спорѣ между напою, еписко-
пами и свободомыслящими людьми на Констапцскомъ и Ба-
зельскомъ соборахъ былъ совершенно на сторонѣ папы». По-
бѣда Рима надъ партіей реформъ была несомнѣнна, папа заклю-
чилъ съ нѣкоторыми свѣтскими князьями особые конкордаты
и этимч» привлекъ ихъ на свою сторону, добился большихъ
правъ надъ всѣми католическими церквами, какъ право пазна-
’) МііПег—.В«іс4і^Іа|р4І1іеаІпіт, V, стр. 50. р. 653. НаупаЫ—Ап-
паіез Ессіезіаѳ, XIX, р. 1474.
2) Реіегяен, СЬѴ.
3) Роза пта раньше была предназначена для дожа Венеціи. МагСёпе
еі Сигаші—Ѵеіегиш Мопптепіогшп соііесііо, I. И, соі. 1532.
*) <Негіп^, Вег^егйзсЬ иікі НегтеІеіп-ГиМег», Реіегвеп, ОЬѴІ.
в) Кгапсіяспя Оопхара-Какііпаі Ліакоп въ перквн Яаніа Чапа Яоѵа,
извѣстный подъ именемъ •кардинала Мантуи,»—былъ сынъ Маркграфа
Мантуанскаго Людовика и сестры датской королевы Доротеи.
’) Агсіііѵ іііг Кшиіе Оезіеітеісіивсііег (Ъ«с1ііс1іія-^и.е11еп. ѴП, р. 95.
126
ченія должностныхъ лицъ, сборы въ пользу панской казны и
г. п. Такъ было съ Германіей. Чехи и Французы были болѣе
самостоятельны въ церковныхъ дѣлахъ. Скандинавскіе народы
причислялась большими церковными соборами также къ Геі>-
манской націи, а потому Папа и къ нимъ примѣнялъ тѣже
права, какія опъ имѣлъ въ Германіи послѣ Вѣнскаго конкор-
дата съ Фридрихомъ Ш отъ 17 февраля 1448 года.
Христіанъ I, его рейхсратъ и все духовенство Даніи ни-
какъ не хотЬли Скандинавскій сѣверъ признать подчиненнымъ
Вѣнскому конкордату. Христіанъ 1 стоялъ за одно съ партіей
реформаторовъ Базельскаго собора. Послѣ 1457 года онъ
нѣсколько уступчивѣе по отношенію къ Римской куріи, но
лишь въ виду заступничества за него въ войнѣ съ Швеціей.
И Римская курія по внушенію Энея Сильвія Пикколомини стала
высказывать готовность къ уступкамъ свѣтской власти, дабы
въ ней имѣть поддержку для борьбы съ епископами, стремленія
которыхъ къ самостоятельности стало все ярче обнаруживаться
на большихъ церковныхъ соборахъ.
Христіанъ I, желая идти рука объ руку съ римской куріей
въ ея новой политикѣ, пе настаивалъ болѣе на реформахъ Ба
зельскаго собора, пе говорилъ и о прагматическихъ санкціяхъ,
а фактически призналъ Вѣнскій конкордатъ. Таковы были отно-
шенія Скандинавскаго сѣвера къ Римской куріи, когда Хри-
стіанъ прибылъ въ Римъ. Христіанъ I былъ готовъ дѣйствовать
заодно съ Папой для подавленія самостоятельности епископовъ,
а Папа за это уступалъ Христіану нѣкоторыя права въ сѣ-
верной церкви; опъ льстилъ себя надеждою имѣть на своей
сторонѣ также и могущественнаго короля трехъ Скандинавскихъ
королевствъ. Папа обѣщалъ Христіану никого не назначать
безъ его вѣдома на епископскія и архіепископскія должности
въ сѣверныхъ государствахъ, такъ что Христіанъ I по буллѣ
1474 года могъ по своему усмотрѣнію выбирать на высшія
духовныя должности то или другое лице; опъ получалъ право
латронатства и право презентаціи '). Но всетаки лица, назна-
ченныя королемъ, должны являться въ Римъ и здѣсь отъ папы
принять данное королемъ назначеніе. «Папская булла 24 апрѣля
’) ІЯрІыпаіагіиіп СЬгійііепіі, № 206, р. 300.
127
1474 года имѣетъ большое принципіальное значеніе, такъ какъ
она покавываетъ, что Христіанъ соглашался на признаніе Вѣн-
скаго конкордата 1448 года».
Въ Римѣ Христіанъ пробылъ 3 недѣли. Обратный путь его
изъ Италіи сопровождался такими же церемоніями и торже-
ствами, какъ и путь въ Италію. Въ Аугсбургѣ Христіанъ
имѣлъ свиданіе съ Фридрихомъ; цѣль этого свиданія осталась
неизвѣстною; тамъ же онъ видѣлся съ посломъ Фердинанда
Неаполитанскаго и имѣлъ съ нимъ переговоры о бракѣ Неапо-
литанской принцессы съ Іоанномъ Датскимъ—но также безъ
всякихъ результатовъ. Въ Аугсбургѣ Хрпстіапу пришлось быть
посредникомъ между императоромъ Фридрихомъ и Карломъ
Смѣлымъ въ ихъ борьбѣ изъ за Кельна. Эта борьба приняла
серьезный характеръ съ тѣхъ поръ, какъ Архіепископъ Кельна
передался Карлу Бургундскому, мечтавшему теперь о захватѣ
всѣхъ реннскихъ земель ’).
Въ августѣ Христіанъ былъ въ Брауншвейгѣ, гдѣ опять
сдѣлался посредникомъ между Мекленбургомъ и Брауншвейгомъ.
24 августа онъ возвратился въ Данію. 30 октября Христіанъ
по просьбѣ Фридриха опять прибылъ въ Дюссельдорфъ; импе-
раторъ Фридрихъ имѣлъ планъ женить своего сына Макси-
миліана на Маріи Бургундской и съ этою цѣлью искать окон-
чательнаго примиренія съ Карломъ, при чемъ Христіанъ былъ
избранъ въ посредники. Такимъ образомъ до мая 1475 года
онъ пробылъ внѣ своихъ государствъ поперемѣнно то въ
Кельнѣ, то въ Дюссельдорфѣ, п только въ іюлѣ возвратился
въ Шлезвигъ, потративъ цѣлый годъ и 45,000 гульденовъ 2)
па переговоры, неимѣвшіе для Даніи никакого значенія.
За все время пребыванія Христіана въ Италіи, кур-
фюрстъ Альбрехтъ пе переставалъ дѣйствовать въ его пользу.
Въ Любекъ, Гамбургъ н Люнебургь были посланы импера-
торскія грамоты, требовавшія исполненія указа императора
<> монетахъ, пошлинахъ и т. д. И самъ Христіанъ, предвидя
возмущеніе со стороны Дитмарсовъ и Любека, ихъ союзника,
просилъ Фридриха повліять на нихъ своими грамотами. Лю-
’) О Кельнскихъ смутахъ Реіегзеп, СЬѴІ и далѣе.
*) Реіепеп, СЫХ.
128
бекъ въ особенности противился тому, чтобы Христіанъ 1 полу-
чилъ патронатство надъ Дитмарсамн. Для него было крайне
непріятно видѣть, что въ сосѣдствѣ усиливается опасный для
городовъ государь, подчиняющій себѣ свободный народъ. Про-
тивъ Дитмарсовъ выступилъ теперь и Карлъ Бургувдскій, такъ
что .Любекъ долженъ былъ опасаться кровопролитныхъ воинъ,
которыя бы много помѣшали свободѣ его торговли. Импера-
торъ Фридрихъ поручилъ Любеку убѣдить Дитмарсовъ въ
томъ смыслѣ, чтобы они подчинились верховной власти Хри-
стіана 1. Любекъ назначилъ свиданіе съ уполномоченными
Дитмарсовъ, по они не явились. Епискомъ Альбрехтъ Крум-
медике также уговаривалъ Дитмарсовъ не прекословить волѣ
императора, но они отвѣчали, что ихъ земля издавна при-
надлежала архіепископу Бремена, а потому новаго госпо-
дина надъ собою они не признаютъ и надѣются, что импе-
раторъ, какъ скоро узнаетъ истинное положеніе дѣла, не ста-
нетъ болѣе принуждать ихъ признать надъ собою новаго
патрона ‘).
Дитмарсы, такимъ образомъ, отказались подчиниться волѣ
императора. По этому Христіанъ во время своего пребыванія
въ Аугсбургѣ опять жаловался па анхъ, и императоръ снова
разослалъ множество грамотъ Вендскимъ прибалтійскимъ горо-
дамъ и князьямъ,* 2 3) а также самимъ Дитмарсаыъ *). Первое было
особенно важно, такъ какъ Христіанъ не могъ и думать о
подчиненіи себѣ Дитмарсовъ, пока они были въ союзѣ съ
ліюбекомъ. II эти новыя грамоты не подѣйствовали, Хри-
’) Реіегвеи, СЬХІ.
2) Христіанъ получилъ 33 грамоты отъ Императора, къ Маркграфу
Альбрехту Бранденбургскому, епископу Магдебургскому, герцогу Фрид-
риху Старшему Люнебургскому, герцогу Фридриху Младшему, герцогу
Вильгельму Брауншвейгскому, герцогу Іоаппу Саксонскому, герцогамъ
Эрнсту и Альбрехту Мейссеяскимъ, герцогу Вильгельму Тюрнигенскому,
герцогу Генриху Мекленбургскому съ сыномъ, архіепископу Бремен-
скому, Ландграфу Гессепскому, графу «Ноуаэ; городамъ: Бремену,
Ростоку, Висмару, Страдьзунду, Данцигу, Люпебургу, Стада, Бук-
стегудз, королю Польскому, магистру Лифляндскому, герцогамъ Штет-
тинскому и Померанскому, городамъ: Ригѣ, Ревелю и гроссмейстеру
Прусскому.
3) СЬшеІ—Мопшпепіа НабзИппрса, I, 1, р. 413.
129
сланъ 1 не рѣшался покончить дѣло открытою силою и
оставилъ его на долю своего сына.
Впослѣдствіи и самъ императоръ не настаивалъ болѣе на
подчиненіи Дитмарсовь Датской коронѣ и издалъ даже указъ ')
вызывавшій Христіана въ императорскій каммергерихтъ для
новаго разбора дѣла съ Дитмарсами. Но Христіанъ умеръ
раньше, чѣмъ получилъ этотъ указъ, а именно въ маѣ 1481
года въ Копенгагенѣ.
Царствованіе Христіана I, не смотря на слабыя его сто-
роны, имѣло много благодѣтельныхъ послѣдствіи. Онъ былъ
дѣятельный, энергическій государь. Какъ полководецъ онъ
отличался храбростью и не щадилъ себя. Счастье также не
покидало его. Вторая половина его царствованія была богаче
внѣшними отношеніями, которымъ Христіанъ всегда отдавалъ
много силъ и времени ?); внутренняя же дѣятельность Хри-
стіана не ознаменовалась никакими важными реформами. Со
смертью Христіана соединеніе съ Швеціей было совершенно
порвано. Сынъ Христіана Іоаннъ, по плану отца, долженъ былъ
выполнить три задачи: подчинить себѣ Швецію, Дитмарсовъ и
свободные Вендскіе города.
ГЛАВА ІП.
Сыну и наслѣднику Христіана I, Іоанну или Гансу, уда-
лось исполнить часть политическаго завѣщанія, оставленнаго
ему отцомъ. Въ первый разъ за цѣлое столѣтіе въ Даніи на-
слѣдникъ престола былъ совершеннолѣтній, природный Датча-
нинъ. Родившись въ 1455 году, Іоанну было уже 26 лѣтъ,
когда онъ принялъ въ свои руки правленіе. Въ 1458 году Хри-
стіану 1 удалось добиться того, что Іоаннъ былъ признанъ
его наслѣдникомъ въ Швеціи и Норвегіи. Вскорѣ и относи-
тельно Шлезвига и Голштиніи старанія Христіана I увѣнча-
лись успѣхомъ: въ 1466 году рѣшено было по смерти ко-
*) ТпІііЪкогіши.
2) Т.ііЬ. Скгон. П, р. 429; іп Іейзеш уаге віагіГ кояуп^іі кстеп,
еуп васЬіпюйісІі, шуісіісіі, епесіісіі ѵогаіе, ѵѵоі сіаі <іе шеупе коріпап
зупег веге Іо асІіГег ѵав.
9
_ 130
роля избрать въ преемники ему сына его «Іипкег Нап»»- Но
по смерти Христіана I фактическія отношенія въ сѣверныхъ
государствахъ были на ("только перепутаны, что только въ
Даніи Іоаннъ был ь признанъ королемъ, и то не тотчасъ послѣ
смерти отца. Датскій рейхсратъ долженъ былъ еще снестись
предварительно съ Норвежскимъ и Шведскимъ рейхсратами.
Рейхсратъ въ Скандинавскихъ государствахъ того времени но
былъ постоянною организованною правительственной коллегіею,
а только сословіемъ, обществомъ, члены котораго жили по сво-
имъ имѣніямъ и очень рѣдко собирались въ полномъ составѣ ');
поэтому рѣдко можно встрѣтить полную послѣдовательность въ
рѣшеніяхъ рейхсрата. Въ этомъ отношеніи Данія была въ луч-
шемъ положеніи, чѣмъ Швеція и Норвегія. Датскій рейхсратъ
стоялъ за короля; рать и король единодушно дѣйствовали для
поддержанія единства трехъ королевствъ. Въ Швеціи въ рейх-
сратѣ была внутренняя раздвоенность, губительныя слѣдствія
которой, если пе сказывались еще рѣзко, то единственно благо-
даря уму Сте.нъ Стура; раздвоенность эта, тѣмъ не менѣе, вела
къ противорѣчіямъ и непослѣдовательности. Въ Норвегіи рейх-
сратъ былъ въ невѣдѣніи какъ относительно цѣли, такъ и от-
носительно средствъ. Съ этой точки зрѣнія исторія о восшествіи
Іоанна на престолы Скандинавскихъ государствъ получаетъ
интересъ, какъ событіе, въ коемъ ясно обнаруживались мысли
и стремленія отдѣльныхъ партій и выдающихся людей. Тот-
часъ послѣ смерти Христіана 1 рѣшено было собраться Дат-
скому и Шведскому рейхсратамъ въ Гальмстадѣ і); собраніе
однако здѣсь ни па чемъ не остановилось 8), и мѣстомъ но-
ваго собранія былъ избралъ Кальмаръ. Въ апрѣлѣ 1182 года
въ Каллупдборгѣ рѣшено было назначить Іоапна наслѣдникомъ
*) РаІшІав-МііИег—Г)е Іоткіе Коищт аі'сіеп ОѢІвпЬог^еке ЯІ.ек’І. 133.
*) На югѣ Швеціи въ Галландѣ, при устьѣ рѣки Ниссаонъ, впа-
дающей въ .Іаголт.мскую бухту Каттегата.
’) Раііиіап-Миікт, 134, говоритъ, что Гальмсгадское собраніе вовсе
не состоялось, но ято опровергаетъ Стлффе, IV, ЫП, на основаніи одного
письма Іоанна къ Морятцу Нильссону отъ 30 Октября 1481 года, гдѣ
король говоритъ, что въ Гальмстадѣ велъ переговоры насчетъ Швеціи.
Риѳмованная хроника говоритъ, что Гальмстадское собраніе пе состо-
ялось по болѣзни Отенъ Стура, но этотъ источникъ смѣшивалъ Галі,-
жтадское собраніе 1481 года съ таковымъ хе 1483 года.
131
Христіана I въ Даніи. Вскорѣ рѣшили дѣло и о Шлезвнгъ-
Голштинскихъ герцогствахъ. Такъ какъ у Хриетіапа I было
два сына, Іоаннъ и Фрихрнхъ, то возникали цедоразумѣнія
на счетъ того, кому отдать герцогства. По совѣту королевы
Доротеи, правительницы-опекунши своего одипнадцатилѣт-
няго сына Фридриха, рейхсраты Датскій и Шлезвигъ-Гол-
штинскій на собраніи въ Килѣ избрали въ правители обоихъ
братьевъ. До совершепполѣтія Фридриха, Іоаннъ былъ един-
ственнымъ правителемъ Шлезвигъ-Голштшііи, а въ 1490 году,
когда Фридрихъ достигъ совершепполѣтія, произошелъ раз-
дѣлъ Шлезвига и Голштиніи между двумя братьями, очень ги-
бельный по своимъ послѣдствіямъ для исторіи Даніи. Рѣшено
было, чтобы замки, государственныя имущества, доходы и
низшія инстанціи управленія раздѣлены были по возможности
сообразно доходамъ, а не но пространству; высшее же управ-
леніе оставалось нераздѣльнымъ, такъ что оба брата вмѣстѣ
представляли собою верховную власть, что и составляло един-
ство герцогствъ; каждый изъ братьевъ былъ одновременно
герцогомъ Шлезвигъ-Голштнши. Актъ раздѣла приводится у
современныхъ хроникеровъ ’); обѣ части назывались по глав-
’) См. Реіетяеи, Сйгопіса йег Ьапгіе хи Ноімеіп, изданіе 1ГОСХШ
г., стр. 390: Іп «Ііевет Іапвеиі ѵіегЪипйегІ ѵпй 2\ѵеу ѵші аски&віеп
Лаг, зѵагй <1ег А«1сі иші Маппвсііай’г. ѵеі'ЗсЪгіеЬеп йм Мопіа&з пасѣ
Мяиіпі, аійа гп капгііеи ѵоп еі'іѵеЫипд еіпв Ейгвіеп іег НеПго^ПіитЬ
ЗсЫеввч'іск ѵші Ноівіеп, ги йет Куіе, ВаЫп катеп аисЬ апіГ Ьвбіітріе
яеіі Кбпі^ Напа» ѵші Негіго^ Егійетіск. Аіво ѵѵаві ЪевсЫоввеп, йаа
«ііе Кііісгы Ііайі ѵші аііе Еіпиоіпім- йіевег ГйгзІепіЪшпЬ ЯсЫевзмгіск,
Ноівіеп ѵп<1 Зьоппегп, еЬеп аів \ѵоі «іет Кбпір аін зеіпеш Вгийег Негі-
ао^еп Егійегіскеп кеііиійі^ег ѵші цевскчогеп ІіаЬсп, хѵійег йеп Іешеп
чіііеп ігсз Ѵаіегъ Кііпі^ев Скгівііегпі веіі^еп. Хаск «Іег кпіііікппк какеп
«Ііе Вгіійег «ііе ІЛішіег .Чсіііенчѵѵіск, Ноівіеп иші Жюппагп &еікеі1(. чіе
Го]§;е1.
КОХЮ ІОНАМИ ТНЕІЬ
Еіеибі-вЪогск. Кешісавкогск.
ЯипйегЪотсІі. Навекіогр.
Хогкогск. Напіоне.
Арепга. ВевеЬег&е. Гешегп.
НЕВТ7.(Хг ЕВЮЕВІСНЗ 'ГНЕТѢ.
(лОІЮГП. Тпіючг.
ТипЛегп. ОМепкогск.
132
нымъ городамъ Гоггорпской и Сегебергской. Фридрихъ полу-
чилъ Готторпскую часть и впослѣдствіи пе переставалъ жало-
ваться па то, что его обдѣлили: онъ кролѣ герцогскаго ти-
тула посилъ еще титулъ наслѣдника Норвегіи п стремился къ
нѣкоторому участію въ управленіи этимъ королевствомъ. От-
ношенія между обоими братьями никогда не были вполнѣ дру-
желюбны; Фридрихъ всегда становился па дорогѣ Іоанну въ
его политическихъ предпріятіяхъ. Причину такихъ отношеній
напрасно, однако, искать въ характерѣ того пли другого изъ
братьевъ; опа лежала въ духѣ времени, сила котораго всегда
превосходитъ силу отдѣльныхъ личностей. Теперь Іоанну надо
было достигнуть законнаго признанія себя королемъ въ Нор-
вегіи п Швеціи. Въ Норвегіи начала усиливаться партія, ко-
торая послѣ смерти Христіана I желала сближенія съ Шве-
ціей; эта партія избрала изъ своей среды даже правителя,
Іона Смэра *), и устремилась на Багу съ 2), однако взяті. пе
могла этого города. Если бы Шведскій рейхсратъ послушался
Стонъ Стура и оказалъ дѣятельную помощь Норвежцамъ, то
разрывъ между Даніей и Норвегіей былъ бы неизбѣженъ; но
симпатіи большинства Шведскаго рейхсрата были на сторонѣ
Даніи, помощи Норвегіи не оказали, и національная партія съ
Іономъ во главѣ пала.
Въ январѣ 1483 года было собраніе въ Гальмстадѣ, гдѣ
всѣмъ королевствамъ обѣщана была внутренняя самостоятель-
ность.
20-го іюля 1483 года Іоаннъ Датскій былъ коронованъ
Норвежскою короною въ Трондьѳмѣ ’).
Найегззіеие. РІВде.
Туіе. Куіе.
БіеепЪогсІі.
Хасіі іііеяег Ьиігіі^цп^ ѵп<і іѣеііипе Ьаг ^«івііпепі^ІісЬ цешеіпеі,
аііе засЬеп негеп ѵгоі ѵп<1 Ьевіеіміі^ іп йіевеп Ьашіегп Мвз^егісЫ, аЪег
ев Ьаі іп пасІіГоІ^елніеп Іадеи. Ъеу згеп пасЬкоштепДеп дтозае ^ггип^
ѵші гиусгасіи детасЪі.
’) .ТоЬап 8ѵа1е»8ои 8іпот. Подробности у Стиффе и Палуданъ-Мюл-
лера.
!) При Каттегатѣ, около рѣки Гота, близь нынѣшняго города
<Піі<1еѵа11а.»
’) Въ западной Норвегіи; прежде этотъ городъ назывался Ыіііагоя
и сохранялъ это названіе до XIV вѣка. Въ средніе вѣка этотъ городъ
133
18-го мая того же года, онъ былъ коронованъ въ Копен-
гагенѣ Датскою короною.
Королевская партія въ Швеціи теперь могла дѣйствовать
рѣшительнѣе. Въ августѣ 1183 года состоялось собраніе въ
Кальмарѣ. 7-го сентября отмѣченъ Кальмарскій рсцессъ, сход-
ный по содержанію съ Гальмстадскимъ; рѣшено было снова
собраться въ августѣ слѣдующаго года для окончательнаго
избранія Іоанна. Уступки, па какія Іоаннъ согласился по от-
ношенію къ Швеніи, изумительны. Аристократіи и .духовен-
ству дарованы важные привилегіи. Рѣшено было, чтобы ко-
роль находился но одному году въ каждомъ королевствѣ; къ
.•тому присоединилось требованіе, чтобы король избралъ че-
тырехъ рейхсратсмановъ, которые въ отсутствіе короля бу-
дутъ управлять страпою; на случай смерти кого нибудь изъ
нихъ самъ рейхсратъ избираетъ новаго члепа.
Что четыре рат.маппа рѣшать, должно быть подтверждено
королемъ; они имѣютъ даже право созыва всего рейхсрата, Свѣт-
скіе и духовные феодалы могутъ укрѣплять свои замки и да-
вать въ нихъ убѣжище даже личнымъ врагамъ короля. Ко-
роль далѣе обязывался даровать полную амнистію всѣмъ тѣмъ,
кто когда либо былъ врагомъ Датскаго правительства. Мало
того: Стень Стуре требовалъ возвращенія Швеціи Готланда.
Рѣшено было приступить къ коропапіи короля только тог-
да, когда всѣ спорные вопросы получатъ разрѣшеніе.
Іоаннъ своею удивительною уступчивостію выказалъ поли-
тическій тактъ. От. зналъ, что Данія и Норвегія не въ со-
стояніи подчинить Швецію, пока, между правительствомъ, рейх-
сратомъ и народомъ будетъ полное согласіе. На полное под-
чиненіе можно было надѣяться только при совершенномъ разъ-
единеніи партій, когда Датское войско могло бы найти себѣ
союзниковъ въ средѣ противниковъ шведской самостоятель
пости. Іоаннъ зорко слѣдилъ за каждымъ малѣйшимъ выра-
женіемъ неудовольствія въ Швеціи противъ Сенъ Стура, съ
былъ первымъ въ Норвегіи и служилъ мѣстопребываніемъ норвежскихъ
королей. Олафъ Гаральдссопт. палъ около этого города и былъ здѣсь
похороненъ; съ тѣхъ норъ, какъ онъ былъ признанъ Святымъ —
Тровдьемъ сдѣлался важнѣйшимъ мѣстомъ на всемъ сѣверѣ, куда въ
большомъ числѣ стекались богомольцы.
134
стойкимъ терпѣніемъ выжидая желаемой распри между пар-
тіями, и до поры до времепи держалъ ме«ь въ ножнахъ, го-
товясь втайнѣ къ рѣшительному шагу.
На всѣ требованія Шведовъ Іоаннъ соглашался, только
требованіе уступки Готланда остановило сго. Вопросъ о Гот-
ландѣ задержалъ признаніе Іоанна королемъ Швеціи еще на
нѣсколько лѣтъ. Вопросъ этотъ былъ очень важенъ для Іо-
анна. Христіанъ 1 отдалъ Готландъ въ ленъ Ивару Аксель-
сану. Его дружба съ Стень Стуромъ внушала Іоанну спра-
ведливое опасеніе, чтобы Иваръ не передалъ Готланда въ
руки Шведамъ. Но Иваръ такъ же мало думалъ объ уступ-
кѣ острова Шведамъ, какъ и о возвращеніи его Датчанамъ;
онъ мечталъ о самостоятельной роли среди двухъ соперниче-
ствовавшихъ государствъ.
Чтобы сдѣлать совмѣстное нападеніе Даніи п Швеніи на
островъ невозможнымъ, от. всегда старался возбуждать Шве-
довъ противъ Іоанна и па оборотъ. Даніи онъ угрожалъ от-
пасть къ Швеціи, Швецію от, пугалъ обѣщаніемъ передать
Россіи свои Финляндскія владѣнія съ замками и укрѣпленными
городами.
Средства его, однако, были недостаточны для такой роли;
правда, торговые пути на Балтійскомъ морѣ шли всѣ мимо
Готланда, но перегрузка товаровъ была здѣсь теперь весьма
незначительною. Западные торговцы не считали нужнымъ оста-
навливаться на Готландѣ; отъ того и привозъ товаровъ былъ
по временамъ весьма скуденъ. Иваръ Аксельсэнъ считалъ
себя господиномъ готландскаго фарватера и требовалъ у Гол-
ландцевъ, чтобы они за право плаванія по этому фарватеру
посылали ежегодно въ Висбю по крайней мѣрѣ два корабля.
Слѣдствіемъ неисполненія такихъ самовольныхъ претензій са-
мозваннаго господина Готланда былъ захватъ его людьми
Голландскихъ, а также Ганзейскихъ кораблей, плывшихъ близъ
Готланда ').
*) Раздавались частыя жалобы со стороны Ганзейцевъ на разбой,
учиняемый Иваромъ; на собраніи вендскихъ городовъ въ Любекѣ 1486
года, 9 марта въ рсцессѣ § 10 гласитъ: Гпйе оск ЬесІа^еЯеп яііск Яе
ѵап ІліЬеке, гіат Ьег Ѵоѵаг Ахеіяхеп ѵап .іппсііег ХѴШеіиая хѵедеппе егеп
Ъогуеген еупе шегскііке зипппе ир Яе ѵап Кеѵеі тіі ипгесЫе
135
Дважды Голландцы жаловались Шведскому правительству
на такой деспотическій захватъ ихъ кораблей, неоднократно
и Шведское правительство призывало пирата къ отвѣту, по
тщетно: онъ ни на кого не обращалъ вниманія.
Тогда Стень Стуре, снарядивъ значительный флотъ, по-
плылъ къ Эланду владѣнію Ивара, п осадилъ замокъ Ворг-
гольмъ Иваръ, прибывшій на Эландъ для защиты своихъ
владѣній, бѣжалъ въ темную почь на Готландъ, въ Висбю.
Отсюда онъ послалъ за помощью п въ Любекъ, и въ Дан-
цигъ но и Степъ Стуре не замедлилъ послать къ этимъ
Ііаііііе ^ешішеп ип«1е посіі шіі ппі’есіііе ѵог епіііекіе. Ьеіуегешіе. «іаі «Іе „
гіікев 8че<1еп геііеге і«і аіво хѵокіеп ѵогѵо&еп, «Іаі аініапе ^іпіеге есіііе..
«іе чепіе ііатѵаи іѵесіііег^екегі ишіе ЬеіаІС шосіііеп ч-еі-сіеп.
§ 12. Ііеш ѵап Ііегеп Тчаг Ахеівгеп итцение, ііе «Іеппв ііеп ѵап
ЬиЬоке. еге ршіеге шіі ппгесіііе ІіеЙІ ^епотеп пшіе поск тіі ипгесЬіе
ѵогепіЬоІДеі. ііагир ІіеЬЬеп «Іе виейезсііеп яошІеЬайеп ртлпілѵепіеі, <1аГ,
чаппег «Іегііаіѵеп Ьтіезскор ѵог ііе* гіікев гаік девекіскегіі \ѵцг<1е,
аівгйеппс чиічіѳп вв вііск ііагіиие аіво ч-оі ІіеЬЬешІе ишіе <1е.п ѵап Ьи-
Ьеке гесіііез ЬскеІрепЛе, <1аі теп еие піскі вскоШе іпіяНаискеи, зишіег
8в Ьоѵгейеп ^евіаіі воМеп чгегсіеп. § 52. Яе^еп ііе зіеііе ок, «Іаі кег
Ѵ\ѵаг Ахеівгеп ііег ерепатепеп ^ШІеге ііеп ѵап ЬиЬеке іѵеііііегкепп^в
ііошіе іѵигіе. чиніе оск Йініег ігипивскор апгеувешіе ишіе ашіе ІлѵіѵеІ
іпЬпп^ел. §§ 66, 67. Смотри далѣе стр. 116, письмо Любека къ Дан-
цигу. Ок кеі'і кег Іѵѵаг ап ипз ^евсгеѵсп ппі ѵогчагіп&е ^еНііи, ііаі
Не ипвеп еге впніеге іи Яч'міеп піеііі зскереп, посіі «Іаг гііке еіісіег
Яіін кевкоіш іпіі егеп сбршяиз ^шівгеіі всіюіеп ѵог&океп еіе.; ѵог чеііі-
ксгег ѵпгнагіп?!' кег Іѵѵег, во Іііг еуп ^етепе гисіііе ів, ііеп ипвеп
еуп зсііір, «іаі Соте Ноіше ѵѵевеп чоіііе, шіі іпегкіікеи ртбегеп ііегі
#ешяпѳп, во Ііе ок іоѵогпе ипвеп Ьог^егеи шегкііке ^иііеге іо зѵѵигег
випппеп вік Ъеіорепск щепотей кеіі. \Ѵіі ігѵаітіі ок, «іаг «Іе кеге ко-
пуп^к іііо Г)сііш шаікеи "апіх віагке шіі "гоіег шешііскіе ѵап ѵоіке
Іогейе. иіпіпе прре 6о41ат1е Іо чевешіе, зік «Іаг апв (ю Ьеъокешіе, оіТ
Ііе «іаі шіі кегкіаі'г чгуппвп иші іпкгі^еп коие, во «іаі ипв ѵог ііег
Ііаші <1апипе піекі чоі ясеіс го ЬекииииегепДе: досіосЬ иіскіевДешуіі,
чапиег Не двтепеп капвезіейе авсепвіопіз йопііпі вскігвікошешіе Ьіг іп
ипве яіаіі кошешіе іѵепіеіі, н'іііеи іѵіі іпіі ]іпѵеп иші ііег ашіепт зіе«1е
гшіеввешІеЬоііеп Нагіе шіі іівте Ьевіеп і;егпе цеііеикеп.
») Н В. ѵ. ЗсІіДГег, II, стр, 112, Ав 128.
2) На западной сторонѣ острова, нѣсколько южнѣе нынѣшняго го-
рода того же названія, упоминается уже во времена Магнуса Ладулоса,
но его основаніе безъ сомнѣніи еще древнѣе—какъ думаетъ СтпфіІ»е.
Якашііпаѵіеп ишіег Ипіопзііііеп, 216.
э) Н.Н. №129. Зека&г, П; [Письмо Ивара къ Любеку]: Егнашеи
$ці1еп ѵтишіе. Г)о ік ]иаѵ іп ѵогшеШін&е, чаііегіеуе чіз «іаі «Іаг ипч’іііе
136
I
городамъ своихъ пословъ иъ изложеніемъ истиннаго положе-
нія дѣлъ.1); остальнымъ Ганзейскимъ городамъ также дано
было знать о необходимости общими усиліями усмирить буй-
наго пирата * *). По Ганзейскіе города не высказывали жела-
нія Качать войну изъ за Ивара 3); также и Іоаннъ Датскій
въ началѣ держался выжидательной политики, хотя уже го-
товился къ походу на Готландъ. Стенъ Стуре, такимъ обра-
зомъ, долженъ былъ дѣйствовать одинъ. Онъ захватывалъ у
Ивара одну крѣпость за другою; вскорѣ весь Эландъ былъ въ
его рукахъ.
Ивару Аксельсэну надо было наконецъ выбирать между
Даніей и Швеціей. Родомъ Датчанинъ, онъ, конечно, не долго
задумывался надъ выборомъ; въ Дапіи у него были владѣнія,
и потому, чтобы не лишиться и ихъ, опъ сдался Іоанну.
Между тѣмъ зимою 1487 года въ Копенгагенѣ на рейх-
стагѣ рѣшено было какими бы то ни было мѣрами удержать
Готландъ за Даніей. Эта рѣшимость Датскаго правительства,
декатеп ів Ідѵіввсііеп ту ипйе Ііег 8іееп, 4ев <1осЬ туи всііиіі иісііі асііаі
Ъеѵішіеп; \ѵо сіете пп Зеуе^епі із, зсііаі .іиѵгеп егватііеійеи ѵѵоі Иіг
патаіз ѵопѵіііікеі мегсіеп. Г)ев іпі еп<1е Ііеі'і Ііе ту іме шуиег зіоіе
Ъевіаіі, аіве Вог^іюіт ишіе 8іекеЪог^1і, впшіег ѵопѵагіп^е, во теп 4оск
до рІіеЬіісѣ ів іо Йопгіе іиніе егііаііісіі іо кйгешіе, ипііе тешіе іпу цаиз
прре Вог^ііоіт іо ЪеЬоНепйе дез ік ііеппе шіі «Іег Ьпіре ѵап Ѳайе віі
ѵап (іаг ^екатеп іп ^гоіеп Іуѵез ѵагеп Іііг (о Ѳоііапі іи тупег ѵоі-
пиісЬі. ДУогитте, Іеѵеп ѵпітіе, зо іеше пи во Ьфедепі із, Ьіііііе ік
рпѵ ишіе Йо ѵогіѵагіп^е ]п\ѵ, ѵогип ѵѵіііеи ііеп )и\ѵеп Ініг^еіеп,
ѵагешіе сорпіаи ишіе тепііеіі ѵогнагіп^е гіои, иѳтепі хѵев мсііере іпі
гіке ѵап Злѵеіеп ]п\ѵ еГіе йег іихѵеп дийеіт прре ѵуешіе Ьойете ок
ѵуепйе ^ийеге ирр .іикег Ъогртге ясііере, во Іап^е ііивве ілѵейгасііі із
^езіеіепп, ѵепіе ік кай ишіе віеіі ту иісііі іо Іуйепйе. 1)іі рпѵеп
йег1ісЬеі<1еп ѵгіііік хіі ііег тупеи уогмагіп^е, ишіе іі тіі рііѵеп ііеп
апйегеп (ииет ѵгппйс віейеп іѵіііеп ѵоііиіЬаг(е)п; іѵіі ік ѵогзсІіиЫсп іп
еупет кгоіеп; ѵѵог ік ^ин- кап іо ѵѵіііеп іѵевеп, ту диілѵіііісіі зсіюіеп
ѵушіеп. кеппеі (іімі, ік ]п'ѵ Ьеѵеіешіе хіі Го Іапреп ѵогіюрешіеп Гійеп.
Йевсгеѵеп ирре ѴѴівЬогд ате аѵешіе беіітііів аипо 87 зесгеіе.
*) Н. В. ѵоп ЗсЫіГег, И, 115. .№ 130.
2) Н. В. КсііДіег, 117. № 134.
а) Н. В. 158. Весевв Зез Напзеіавев хи ЫіЬеск, 1487, Маі 24.
§ 194. Ііет ирре <1аі егзіе, аіве ѵап \ѵе₽еи <1ев копуп^кез Іо Ьеипе-
тагкеп, ііег Зѵейеп, Ііегеи Тхѵагв, ііегкаіѵеи сіе соршап іпосіне Ъезеііа-
Йі^еі хѵепіеп еіс.; ііагир ів піскі й'евІоСеп, зипйег іінпкеі ііеп віеііеп
таііваш, <1е <Ііп§е поск іог іуй апіііовеешіе, что ііе зік ѵіііеп ѵогіорсп.
137
конечно, была извѣстна Ивару, и опа то главнымъ образомъ
и ускорила его рѣшеніе сдаться Іоанну прежде, чѣмъ Іоаннъ
съ Стенъ Стуромъ одновременно нападутъ на пего.
Иваръ сдалъ Іоанну весь островъ Готландъ и замокъ Вис-
боргъ; въ замѣнъ того, за нимъ были обезпечены его Дат-
скія владѣнія *). Тотчасъ но сдачѣ Готланда, Иваръ сталъ
склонять Іоанна къ нападенію на Швенію, по Іоаннъ рѣшилъ
ждать болѣе удобнаго момента.
Вь началѣ 1487 года Іоанну дана была присяга отъ жи-
телей Готланда.
Попытка частнаго лица насильственно основать самостоя-
тельное владѣніе, воспользовавшись смутами въ сосѣднихъ го-
сударствахъ и соперничествомъ ихъ, такимъ образомъ, не уда-
лась. Подобная попытка была мыслима только въ концѣ XV
вѣка, прп полномъ разрывѣ трехъ Скандинавскихъ государствъ,
и только среди Балтійскаго моря, на такомъ островѣ, какъ
Готлавдъ, географическое поломаете котораго па время, но
крайней мѣрѣ, обезпечивало существованіе такихъ авантюри
с-говъ, какъ Иваръ Аксельсэнъ. Онъ умеръ въ Даніи. Іоаннъ
Датскій, владѣя Готландомъ, имѣлъ уже залоги успѣха въ
предстоящихъ войнахъ съ Швеціей и Ганзейскими городами.
Мы увидимъ, что впослѣдствіи пиратство вводится на Балтій-
скомъ морѣ самимъ Іоанномъ, и Готландъ тогда объявленъ
сборнымъ пунктомъ всѣхъ морскихъ разбойниковъ. До 1523
года Готландъ неоспоримо остается во власти Датчанъ. Стенъ
Стуре старался теперь удержать въ своей власти по крайней
мѣрѣ Элапдъ.
Соглашеніе съ Даніей между тѣмъ замедлялось; аристо-
кратія н духовенство склонялись на сторону Даніи, народъ же
стоялъ за Стура. Такихъ, которые бы искренно желали сое-
диненія всѣхъ трехъ скандинавскихъ королевствъ, не было. Тѣ,
*) 15 іюня 1487 года. ОекеііпеагсЬіѵв АагаЪегегпіп^ег, IV, 273.
Ос Ьеріісійег іе<Ь шевѣ Ьег ейіііег аоѵшге Ііаив па<1е ос ІМптагскея
гігс ееи ігоо ЬиШ таи ос ііііепегв еЯЛЬег шуп Тоітаѵе і аііе т.иіе.
Еп <Ъшьк Кгопіке іта коп& ѴаШеіпаг Аіѵегйа^ Ш копи Сіігівііап
(Іеп Тгегііе» І)в<1. Когйат, Ыоишпепіа Вівіогіае Баиіае 1. Подъ 1487
годомъ: Нег Ійгіег Ахеіавеп, вот Ііаійіе Опсіапі \ѵ<у Ьеі’аіііпдіі, і?ай
ві^іі ето<1 Нег 8іееп віигіз »і1§е Ііі коппіп^п, Напа осіі апгиопіейе
Ііаппот Опсіаші, вот <іеп гіі<1 Ьопіе ііі Зиеггі(?е.
138
которые стояли за Іоанна, были врагами Стура и отъ того
только подавали голосъ за соединеніе съ Даніей.
Внѣшнія событіи — война съ Россіей, о чемъ вскорѣ бу-
детъ рѣчь—потребовали удаленія Стенъ Стура изъ Швеціи
въ Финляндію; отсутствіе главы государства сказалось въ пол-
номъ разъединеніи партія; снова заговорили о соглашеніи съ
Даніей: рѣшено было сойтись въ Кальмарѣ въ 1495 году для
новыхъ переговоровъ о соглашеніи. Рейхсратъ боялся чрез-
мѣрной силы Степъ Стура и потому-то, желая видѣть въ немъ
только своего уполномоченнаго, а отнюдь не господина, сталъ
сближаться съ Іоанномъ. Члены датскаго рейхсрата прибыли
въ Кальмаръ въ назначенный срокъ, а представители Швед-
скаго прибыли позже. Въ Кальмарѣ ничего существеннаго не
достигли, рѣшено было только сойтись снова въ .'Іэдэзѣ •), въ
1496 году. Между тѣмъ Стенъ Сгуре возвратился въ Сток-
гольмъ, и тогда-то въ 1496 году началась открытая война
между Стуромъ и Шведскимъ рейхсратомъ, который лишилъ
его званія правителя •). Самымъ ярымъ врагомъ Стура былъ
архіепископъ Упсальскій. Его дворъ въ Упсалѣ былъ взятъ,
разграбленъ и почти уничтоженъ ’).
Іоаннъ только и ждалъ згой войны партіи: 24-го февраля
онъ писалъ въ Данцигъ, Ростокъ, Любекъ, Висмаръ и Страль-
зундъ 4), чтобы города эти прекратили всякія сношенія съ
Швеціей, такъ какъ онъ теперь рѣшилъ открытою войною до-
стигнуть своихъ законныхъ правъ на Шведскую корону >)•
’) Нѣсколько сѣвернѣе ныпѣшпяго Готеборга. теперь уже не суще-
ствуетъ: па мѣстѣ его теперь маленькій городокъ — (4аш1а 8іа<1еіі.
См. 8іуі1е, Зкапсііпаѵіеп пшіег Ипіопвсіііеп, стр. 106.
2) Сііуггаеі Яаходіа, ІіЪ. IV, 134, Іаткіет аІ> оіПсіо ^иЬегпаіопз
зепаіотез епт тетопегипі і<1ц; риЫісіз Іііегія а<1 отпек тедпі опііпев
іевіасиш Сесегипі.
3) См. объ атомъ у 8іуЙе, IV, ССѴ п далѣе у Раітіап МііІІег’а,
175 п далѣе.
*) Веітаг Коск, см. ХѴіІІеЬгаіиіІ—Няня. Сіхгопіск 112.
5) Вотъ отрывокъ изъ его письма къ Данцигу. ВіЛсІеп ііагѵтте
тіі Яііе Ъе^егепДе, ^п\ѵе Іюіхете, ясѣіррег ѵппДе сорІпДе го ѵайеггі-
сіііешіе, ііаі віе Леи 8\ѵе<1епп тпсЬіея еіп еййег апііег аіі е<Ыег Іііо
Гоіігеші, іп іепі&егшаіе зіе н-оппейе іоепТяеі.Іеіиіе. V егеі наке, ІешашІѢ
(ІагепЬаиѳпп 1іаіи1е1ип§:е тіі еп ІюкіепИе ѵткіе всіииіепіі ііагаііег пке-
тепгіе ѵѵогйеп, <іев міііепп \ѵу ^епіиіісііепп ѵіиюгшег^кеі еуп. Ѵпшіе
139
Родственники Іоанна въ Германіи обѣщали помочь ему въ
этомъ, и Эрнестъ Саксонскій написалъ угрожающее письмо въ
Ростокъ съ требованіемъ остановить всякія сношенія съ Шве-
ціей ').
Въ іюлѣ Іоаннъ съ значительнымъ флотомъ и войскомъ
сдѣлалъ пападеніе на Эльфсборгъ; городъ былъ взятъ.
Еще раньше, въ 1193 году, въ Швеціи уже ждали напа-
денія со стороны Датчанъ. Теперь ожиданія сбылись. Въ
іюлѣ 30,000 войско Іоанна, которое онъ пополнилъ нѣмецки-
ми всадниками и кнехтами -), направилось къ Кальмару; Каль-
маръ, Эландъ съ Ворнгольмомъ и Стекегольмомъ — все безъ
сопротивленія сдалось Іоанну ’). Послѣ этого датское войско
поспѣшило на сѣверъ: Стокгольмъ былъ еще въ рукахъ Стенъ
Отура, который между тѣмъ сдѣлалъ воззваніе къ Далекар-
сіѳ яіе вбегкешіе іѵепіепп. ііеп дгеііеп^кепп \ѵу го егеп нсііаііепп піскі
Іо авсіиѵеггіепп. Зіім, куг іипе дпіитНіск Со Ьеѵѵішшіе, ііаь ѵгіііеп \ѵу
ѵшше ,)и\ѵ кііиьііікеп регпе ігкеішеи. 1>агит Зе^еіііг^е аше йоптсіа^е
пііа Йетіпіисеге, Ашіо еі: хсѵу ѵшміег ѵчшахеше 8і§пеСе. 8іуйе, IV, 214.
*) БезкаІЬеп ѵѵіг ііапп іи сіеп апііггешіеп поікеьсіісйеп ѵтпЬ ііаі Ііе
ѴОП веіпег Ііе.Ъе ап^еаискі, «ііе ѵѵіг пасѣ ѵегхѵашііпіах ѵпз ьсііпісіід: ги
Іеіыеп егкепиеп, ап еисіі шіі Ьевишіегпі Гіеіаг Ъо§егвп4е, ѵѵоііеь еиек
тіівашрі Леи ехѵега иші гп^еіѵопіеп іп (ііевиет Іеѵтеіеп шіі Ііаікіеіиші
гѵѵ ѵпіі аке гиГикгеп ипсі віетскип# иші Ьеуі’аііі ?е&еп ііеи йиеіеп ^апіи
спікаіііеп, во іегге Іг ипй сііе еѵтеп ѵпвеге Іашіе тіі кашіеі ѵікі каиі-
шапвскаГі аиск ѵпѵеііііікіегі хиЬегигеп §ейепскеи. Вопи ѵѵо туі г ииісіі»
ѵоп еисіі ѵші ашіегп віеіеп <іег Ояіегзеке апДеіъ доііашіеіі егіакгеп, во
хеііспскеп хѵіг (іенкаіі) ѵѵісІсіегѵтЬ г\ѵ сіеп еѵѵгеп тгіе мгіг Ііе іи ипзегп
оЪігкеііеп Ьеігеіеп аі» хлѵ ипьегп хѵіДііеічѵегІі^еи ѵппіі Ьеуііісіііегп ѵизег
еу^еп ѵуііешіе иііг егпвіе. вп^іеібеп, ііев іг еисіі іѵеніеі міввеп иииег-
Іііііеп Ііігхѵ.- квіп ѵгваеіі ап 2?еЬеп, ^езсіиесі ѵпв гѵ> сіепскііскеіп \ѵі!1е.п,
сіез \ѵіг еѵег хйиёгіазді# япіѵѵші Ье^егп. Баиии ги МартеЪигз Вогп-
еіа^в пасіі Сапіаів Аппо гіопііпі еіс. ХС верііто. БіуйС, IV. стр. 222.
®) Ср. 8еіі1ее:еІ, СезскісІНе ііег Кііпі^е ѵ: ОЛпвтагк аив <1еш Оіііеп-
Ьигрзскеп Зіатте, стр. 64. Въ Германіи ігь это время былъ провоз-
глашенъ общій земскій миръ и введенъ рейхскаммвргерихтъ. Много
мелкихъ полчищъ оставалось беиъ дѣла, опп охотно наинмалксь къ
кому угодно. Іоаппъ просилъ Альбрехта Саксонскаго прислать ему
500 пѣхотинцевъ и упросить Императора, чтобы тотъ внушилъ венд-
скимъ городамъ не помогать Швеціи. ЗіуЙ'е, IV. 199, № 133.
а) Главный источникъ этихъ событій Витфельдъ, который имѣлъ
подъ рукою цѣлый рядъ теперь уже не существующихъ данныхъ.
Ср. Сііуггаеі Захопіа, 134.
лійцамъ ')• Датчане напали на Далекарлійцевъ, шедшихъ на
соединеніе съ Стуромъ; загорѣлась страшная битва не пода-
леку отъ Стокгольма. Далекарлійцы, не взирая на свою про-
славленную храбрость, были разбиты. Побѣдоносные Датчане
устремились па Стокгольмъ. Но Іоаннъ боялся идти дальше;
онъ не былъ въ состояніи вести долгую войну: войскамъ еще
не было уплачено жалованье, провіантъ истощался, а потому
онъ позволилъ начать переговоры о мирѣ -)•
При личномъ свиданіи Іоанна съ Стуромъ рѣшено было
въ точности исполнить кальмарскій рецессъ п признать Іоан-
на королемъ. 11-го октября 1497 года былъ въѣздъ Іоанна
въ Стокгольмъ, 26-го ноября его коронація въ Стокгольмской
Сторкиркѣ Іоаннъ обѣщалъ предать все забвенію; Стеиъ
Стуру дана была въ пользованіе Финляндія.
Чрезъ два года, а именно въ февралѣ 119!) года, сынъ
Іоанна Хрпстіернъ былъ признанъ наслѣдникомъ отца па
Шведскомъ престолѣ 4).
Пе смотря па такой благополучный исходъ начатой войны
Іоаннъ отлично понималъ, что одна вражда къ Стуру заста-
вила Шведскій рейхсратъ избрать его своимъ королемъ. Онъ
теперь сталъ опасаться этихъ соперниковъ Стура, а въ осо-
бенности Сванте Нильссона Стура; если сверженіе Стона Сту-
ра только подготовляло успѣхъ его противниковъ, то пользы
Іоанну отъ этого не было. ГІ вотъ онъ, чтобы привлечь къ
себѣ соперниковъ, назначаетъ Стонъ Стура гофмейстеромъ
Швеніи, то есть, первымъ гражданскимъ лицомъ въ государ-
ствѣ послѣ, короля, а Сванте Стура одновременно рейхсмар-
скомъ, т. е. первымъ военнымъ лицомъ въ государствѣ. Всѣ
клялись Іоанну въ вѣрности; составлены были письменныя
обязательства, клятвенныя записи и подобное. Но все это не
было, какъ увидимъ, достаточной) гарантіей противъ страстей
отдѣльныхъ партій, стремившихся къ власти и къ освобожде-
’) Яіуйе, IV, ССХ1І, № 144, стр. 219.
®) Ыуйе. IV, ССХХХ, источникъ его Китфельдъ.
3) А ве въ Упсалъскомъ соборѣ, который былъ разграбленъ. Ср.
АагзЪегёішпвег г’га <Іег Коп^І. ОеЬеішеагсЬіѵ, IV, 284, № 13- присяга
Іоанну шведовъ.
4) АагкЬ., IV, № 14.
141
пію отъ Даніи. Новая борьба была неизбѣжна; въ пей Шве-
ціи грозило пораженіе, потому что силы ея были слишкомъ
малы сравнительно съ силами Датскаго короля. Какъ Шве-
ція, такъ и Данія имѣли одинаковое число жителей, но насе-
леніе въ Швеціи было гораздо рѣже, занимало территорію
гораздо большую; вслѣдствіе чего грудію было собрать за-
разъ столько войскъ, сколько было нужно для защиты гра-
ницъ. Восточная же Данія, обращенная къ Швеціи, была
очень густо заселена, потому то здѣсь и легко было собрать
силы и доставлять нужный провіантъ. Датгія къ тому же вла-
дѣла Зундомъ, такъ что могла прекратить всякія сношенія
Швеціи съ Западной Европой.
Главпая же сила Даніи заключалась въ томъ, что она въ
Ольденбургскихъ короляхъ имѣла прочпую, наслѣдственную
монархическую власть, предъ которой смолкали всѣ партіи.
Казна Іоанна Датскаго была богата, а потому Данія въ кон-
цѣ XV вѣка могла предпринять постройку значительнаго фло-
та; къ Датскимъ кораблямъ охотно примыкали корабли не
совсѣмъ еще уничтоженныхъ пиратовъ, гакъ какъ они могли
легко надѣяться па большую добычу въ узкихъ водахъ Дат-
скаго королевства. Швеція-же постоянно нуждалась въ помо-
щи Ганзейцевъ, которые помогали ей за весьма дорогую цѣ-
ну. Наконецъ выгода Даніи была еще въ томъ, что она въ
силу родственныхъ связей съ европейскими государями, а еще
болѣе вслѣдствіе общихъ съ ними интересовъ въ борьбѣ съ
враждебными демократическими и городскими элементами могла
надѣяться на ихъ помощь, въ чемъ и пе ошибалась. Данія
могла также разсчитывать на сильнаго Московскаго князя, на
котораго все болѣе начинаетъ обращать вниманіе западная
Европа ').
Итакъ, всѣ преимущества въ предстоящей борьбѣ были па
сторонѣ Даніи; одни Ганзейцы охотно подстрекали Шведовъ
обѣщаніями помощи, надѣясь этимъ усилить свое собственное
значеніе.
Отношенія Іоанна къ Ганзейцамъ въ началѣ его царство-
ванія были таковы, что уже тогда можно было ожидать раз-
*) 8іуйс, ГѴ, введеніе.
142
рыва. Ганзейцы потребовали у Іоанна, какъ это всегда дѣла-
лось при вступленіи новаго короля на престолъ, подтвержденія
своихъ привилегій въ Скандинавскихъ государствахъ: они
жаловались Іоанну на пиратство Такова Ольденбургскаго и не-
однократно просили разобрать дѣло объ убіеніи Олафа Ниль-
сена, родственники котораго мстили за это Ганзеннамъ. Съ
самаго начала царствованія Іоанна, Ганзейскіе города стали
сближаться съ Швеціей, что и было причиною той медлен-
ности, съ которою Іоаннъ исполнялъ ихъ требованія о при-
вилегіяхъ ’).
Ганзейскіе города рѣшили сообща обсудить свои отноше-
нія къ Даніи 2); постановлено было прежде всего искать у
Іоанна полнаго подтвержденія привилегіи н права безпрепят-
ственно торіювать во всѣхъ трехъ королевствахъ, а затѣмъ
добиться уменьшенія небывалой Гельзингерской пошлины ’) и
десятины, налагаемыхъ на ихъ товары въ Скопе 4). Лѣтомъ
1) См. Вптфельдъ, введеніе къ хроникѣ Іоанна.
*') См. АѴаііх, Бігеііі&кеііеп ЫіЬескв тіі .Тоііяп. 1 ?Ц0.
’) Налва-Еесевве, I. ВезсЬѵѵепІеи <іег дѵепДівскеп БіаЗіе дортп Вй-
пешагк. § 3, стр. 498, № 549. Ср. стр. 503, оправдательный отвѣтъ
Іоапна на всѣ обвнпепін ганзейцевъ.
*) Ботъ инструкція городскихъ пословъ: § 1. Ііет па гасіе ііег
атіегеп віеііе гшіеввепсІеЬшіеп шасіі теп іпі егвіе тіі йеш Ьегп копупде
ѵогЬашіеІеп пшіе Ье^егеп, сіег метелей Ьепягевіейе ргіѵііе&іе іп <1еп
гукеп Беппетагкеп пшіе Когме^еп ^ереѵец іо сопйгтегопсіе.
§ 2. Ііет кап теп сіег ргіѵііеріе аѵег Логѵекеп це§-еѵеп іо Сореп-
каѵеп Пепе еопіігшасіеп егіап^еп, аівиіеппе іо Ъёвргекепсіе, ѵ.о пшіе
іѵог теп (Іе іп Копѵе^еп сопйппегі кгі^оп той'в-
§ 3. Ііет пепегіеуе іѵувг ѵпІЪогііг іо ^еѵешіе посі) іо сопвепіегешів,
іп ііег сопйгтасіеп мгев іо коіТе.шіе еііег іо ѵоппупгепіе, вишіег, аівс
<іев кегп копупрев ѵогГагеп яеііап ЬеЬЪеп, (іе іо ѵотвецеіешіе ишіе іо
рѵепДе. ѣ’шіе оЙі йе копупк йев уо пісііі (іоп еп хѵоіеіе, вишіег хѵоіііе
(іагіппе ѵев когіеп еЛііег ѵоппупгеп, аіяхеіеппе восіапе сопГігшасіеп пісѣі
апіопепіошіе.
§ 7. Іи-ш ой'і (іе ргіѵііееіа соіійппегі іѵигЛеп, іѵаі теп «іеппе сіаг
ѵог піЬ&еѵеп ваі, ѵап Іеп ашіегеп гаііев.чешіеЪшІеп еге сіееі Со ѵогГог-
(іегешіе.
§ 8. Ііет оЙ’і сіе сопіігпіасіе ѵогіігіп^е, аіяасіешіе іо Ъевргекепйе
ѵап сіег Ъевіѵагіпве (іев іоііепя, йаг <іе іпііепвевсЬеп іо Еівгіп^ог тесіе
Ьеяіѵагі. кегДеп, (Іе ііаг па окіепіе Ііегкатепйе пшіе іѵопііеіі. пспсп іоПеп
ріісЬсіеІі вупі Ю ^еѵетіе, ппсіе Ъевишіегеп сіе вёвг УѴепдезвсЬеп ніеііе.
§ 10. Тіеіп іо Ьевргекепсіе ѵап сіег Ъегоаппке тіі <1ете іеушіеп
143
1484 года, уполномоченные Любека, Гамбурга, .Іюнебурга,
Данцига, Отральзунда, Ростока и Висмара собрались въ Ко-
пенгагенѣ положили прежде всего покончить съ вопросомъ
о привилегіяхъ. Іоаннъ потребовалъ отъ нихъ, чтобы ему
была дана возможность самому разсмотрѣть тѣ привилегіи,
подтвержденія которыхъ они добиваются -). Уполномоченные
не могли итого сдѣлать, а потому и собраніе въ Копенгагенѣ
результатовъ пе имѣло.
Данцигъ имѣлъ свое особое дѣло съ королемъ: такъ какъ
Іоаппъ изъ-за Исландіи былъ во враждѣ съ Англіей, то онъ
и запретилъ жителямъ Данцига -плавать чрезъ Бельтъ и имѣть
сношенія съ Англіей. Данцигъ отказался исполнить требованія
Іоанна. Тогда, говоритъ современникъ, лице у короля пере-
мѣнилось, онъ страшно поблѣднѣлъ, п глаза его помутились;
онъ ничего болѣе не отвѣчалъ посламъ
реппуп^е, аіве пн іедоп бег зіебе ргіѵііе^іе ѵогр-епашеп іѵегбі, беп »е
пр 8сЬопе пешеп ппбе ЬеЪЬеп хѵіііеп ѵап бег ѵогкіогѵепеп ^шіегеп.
§ 11. Ііепі обГг бе ВепзеЬеп ппбег ереп Ьоібеп ѵоібеп, Наі шеп
Ііііг <1еп іеупбеп реппуіц? ѵап беп егеп пеніе. багійо іо апім'впіепбе,
<1аІ ппз (Іаг пісЬі ѵѵІІІіск ѵап аіі; ишіе ойі з’ешапі ѵеге, <1е иіск (Іев
Ьес.іа^ебе, (Іаі <1е Іеупбе реішуп^ ѵап ет репотеп іѵеге, (іеп паткпп-
бісіі іо шакепбе, багіппе імоібе аѵіі ппз (іеппе \ѵо! Ьогіікеп ІіеЬЬеп.
Н. К. I, 438. Ср. еще 492.
') Н. К. I, 437.
г) ІЪі«1. 184. Копенгагенскій рецессъ, стр. 464. Аіягбеппе ііе =1есіе
реяесііі Ьабііеп, (Іаі ее посіі еіііке тег ргіѵііе#іа Іп Ііпувв ипбе Ііііг
пісЬі Іог яьебе Ьаббеп, еге &пе<1іре Ііеге піеііі кевееп Ьаббе ишіе ііііг
пісЬі Іог ягебе іѵегеп, ііе бе зіебе оск Ье^егбеп Іо оопіі’гтегешіе, яо
яіишіе баі яупег 5-паЛеп піеііі Іо бопбе, баі Ьо баі ясіюібе Ьеяіебі^еп,
(Іаі Ііе піеііі ^еяееп Ьаббе; Ье іпияіе уо іѵеіеп, >ѵаі Ііе Ьезіебі^еп
ясЬоІбс, ясЬоібе шеп зііек баг па гісЬіеп. ІѴегеп бе еіебе бе» оск яо
піеін іой'ебеп, баі топ беппе епеи апбегеп басЬ багіЬо ѵоггатебе,
мап (іеп яіебеп Ьеіеѵебе, аіве вс когіе» іѵоМеп; баг яе бе апбегеп
ргіѵііе^іа оск іпт яіебе тебе Ъгіпреи тосЫеп, хѵев зе Ьаббеп ѵап ргі-
ѵііе&іа ипбе сопіігшасісп; яо ѵгоібе еге ^пебі^е Ьеге яупе гебеге 1»
бетевиіѵеп баре меббегииіше Іо катепбе ѵогшо^еп ипбе яііек беппе
баг іппе ^ибйѵііІісЬ Іаіеп ѵутіеп. іп бег тібйеіеп іііб ясЬоІбеп бе
коріибе иіЬ беп віебеп пр еге оібе рпѵііе^іа, яо аЫпяІяіще Ъе»сЬееп
іѵеге, іп бе гііке катеп, багіппе меясп ишіе корзіа^сп тореп.
*) Во ѵіігіагцеііе яіек зііп апкеяісЬге ипбе магбі Ыееск, пшіе бе
о^еп всЬоіеп ет іп баг Ьоѵебі, ипбе Ьее апікогбе ирр ипяе яаке. пісЫ
тег. См. НсЬаГег, Напзе Кесеяяе I, 491.
144
Король слишкомъ высоко цѣнилъ свое достоинство и ясно
сознавалъ интересы государства, «чтобы сразу во многомъ
уступить городамъ». Онъ только по немногу соглашался
исполнять ихъ требованія: города же не думали пока объ
открытой воинѣ съ королемъ изъ-за привилегій, а потому не
переставали на слѣдующихъ собраніяхъ громко жаловаться на
Іоанна.
1485 годъ начинается новымъ съѣздомъ уполномоченныхъ
вендскихъ городовъ. Въ январѣ всѣ уполномоченные собра-
лись въ Любекѣ ’); здѣсь разсматривались отношенія Ростока
къ Мекленбургскимъ герцогамъ. Здѣсь же рѣшено было отпра-
витъ новое посольство къ Іоанну -) съ письмомъ, въ кото-
ромъ города рѣшительно заявляли, что болѣе не будутъ терпѣть
пиратства королевскихъ людей п напоминали о привилегіяхъ
Іоаннъ отвѣчалъ уполномоченнымъ, что готовь подтвердить
привилегіи, какъ только ему будутъ показаны оригиналы ихъ;
теперь же онъ обѣщаетъ подтвердить привилегіи городовъ на
одинъ годъ. Па этомъ же собрати въ Любекѣ были послы
Стенъ Сіура, который предлагалъ городамъ заключить дру-
жественный договоръ •).
*) Кокіегіясііе Заттінп»;. у ДѴіПеЬгашіі’а «Напзі&сііе Сіігопіск»,
стр. 234. 8сЫИег Н. К. 1, 521 я далѣе.
8) УѴаііг. Вігеііі^кеііеп. 8с1ійіег, Н. В. I, 528: Ѵогсівгтег сѵапіі
девіоіеп, ап сіеп ііегеп копуп"к Го Поппетагке» го ѵогесіиіѵепйе іп
сіег Ъезіеп ѵсіівеп. во сіе зепйеЬайеп ате іаіезіеіі со Сорепііаѵеп зишіег
епсіе 8}пС ай&езсііесіеп ипііе сіе ііп^е аііепе ѵѵепіе Со разскеи егзіка-
іпвініе іп рэпіе віап зсііокіеп. ѵев вііек кеппе ііе аіеііе і'иічіег ап яупег
дпабеп всіюіеи ѵогшоіеп, ойі еге когдоге ипЛе соріпсіе оск ѵогіап ир
еге ргіѵііевіе, ѵгШіеіС ишіе окіе мопііеіі іп сіе гііке катеп, еге кореп-
вскор сігіѵеп, ѵѵеяеп ишіе ѵѵапкеп то^еп, осіі сіаі вупе й'паііе ііі во
хѵоісіо ѵогГидеп, Лаі сіе веегой иііі аупеп Іапсіеп ипііе <іаг сѵсмківг іпп
паЫіѵеп ипііе Лете коріпаппе ѵап ііег Ііапхе, сіе Ьезскеііі^еі із, вуп
асііаііе сѵесісгіесііі сѵепіеп то§;е, ипііе <іез вупе іоѵогіаіісіі вскгігГіІіск
ап№еп1е (іііо) Ье^егепсіе.
3) Н. К. Нсіійі'ег, I, 534.
*) Н. 1і. ѵ. ЙсІшГег, I, 529: Ѵогітег сѵаічіі ѵог^е^еѵеп ѵап сіеп
Йѵѵесіеп, <1аі зе зііек піі( сіеззеп зіесіеи $егие моМвп ѵопѵеіеп ппсіе іо
Гипіегеп іТипДеп іо катепЗе Ііаіісіеп Ьв|?еП еіс; сіегііаіѵеп сіеипе <1ез
гіікен 8сѵесіеп гсііеге еге вепіеЬасіеп ѵог хѵуеиасЬіеп векіі'ві ѵо.^ап^еп
Ьуппеп ЬуЬеке іо всЬіскешіе Ъеіеѵеі Ііаіісіе(п), Йег іііпд;еіе іо іиітіеіег
аргоке ипііе Ііапііеіііі^е іо катепсіе еіс.
145
Въ апрѣлѣ 1485 года былъ второй съѣздъ представителей
городовъ въ Любекѣ. Здѣсь города должны были убѣдиться,
что ихъ самостоятельности грозитъ большая опасность не со
стороны Іоанна только, по и со стороны нѣмецкихъ князей.
Іоаннъ не разъ сближался съ нпып: и у князей, и у короля
были одинаковыя цѣли.
17-го октября было 3-е въ продолженіи 1485 года собраніе
вендскихъ городовъ въ . Іюбекѣ. Здѣсь снова былъ поднять
вопросъ о привилегіяхъ въ Скандинавскихъ королевствахъ *).
Іоаннъ рѣшился опять сдѣлать небольшую уступку и даровалъ
инъ право свободной торговли въ его королевствахъ до 24-го
іюня 1486 года—ЬеіЬ .ІоЬаппіз Іо іпі&отпіег емкотешіе.
До окончанія положеннаго срока были новыя собранія
городовъ и опять въ Любекѣ. На одномъ изъ этихъ собраній,
9-го марта, присутствовали послы отъ Стура, и теперь съ
Швеціей заключенъ былъ формальный договоръ -). Любекъ и
другіе города получили тамъ торговыя преимущества. При-
помнимъ, что въ 1487 году Іоаннъ собирался предпринять по-
ходъ па Готландъ противъ Ивара Аксельсэна. Потому то, когда
города въ этомъ году' снова стали требовать подтвержденія
своихъ привилегій—Іоаннъ отказалъ, выставивъ тому причиною
свое намѣреніе воевать съ Иваромъ.
На собраніи Ганзейскихъ городовъ въ .'Іюбекѣ 24-го мая ")
обсуждались вопросы о привилегіяхъ, о безпорядкахъ въ Бер-
генѣ и о морскихъ разбояхъ Ольденбургскаго графа.
*) См. Весенн гп ЬиЬеск. 1485 Окі. 17, пунктъ 4. Ніігир ІіеЬЬеп
Зе 8Іе<1е па шашіірегѣашіе Ьела^е пшіе гіірете і-аііе ешІгасЫНкеп Ьен-
іоіеп, ап <іеп Ііегеп копупрѣ Веппѳтагкеп тѣ йевнег «Іасѣѵагіѣ іо
нсѣгіѵешіе: но йеппе го уаг сіег віеЗе вежѣЬаіІеіі іп Леппетагкеп вуп
цеченеп ѵап зупег киаііеп Ъіѣіешін. <1е ргіѵііегіе сіег Ьепнхе нъеіе Іо
сопйгтегешіе, <іаг Йеппе ир ііаі. таі пісѣі тоски Ь«1уеи ишіе аНпвІап&е
ѵап ііісіеп го ііісісп ніі ѵогъсіюѵеп, во Ьісісіеп <1е віеііе носѣ ^апнг Лепнііі-
кеп, сіаі- вуп цпасіе <1еп ніесіеіі «іе ргіѵііееіа, ѵгііііеіі пшіе тееЬгісѣеіі
еіс: ѵап нупег ігпшіеп ѵоіТагеп ѵог не ишіе еге пакаіпеііпке Кекеѵеп
ишіе тогнеееіг ѵгіііе ЬоШеп, во <ІаС <Іет згаіе корішіе пр носіаиѳ ргі-
па оіііег чѵіне ишіе *ѵо, ѣеіі вупег діииіе гііке то^еп ѵогнёкеп,
<1аг еге ѣаіміеііп&е ппсіе сорепнсѣор іо ІіеЪЬешІе віс., ишіе ѵѵен ніск
4св <1е нТеііе ишіе еге корішіе нсѣоіеп тодоп ѵогіговіеп, еуп аппѵспіе
Ъе^егешіе еіс.
®) КЬЫег у Вил.іебрнндта, 235. Н. К. ѵ. 8сѣі(Лг, П, 29.
Зсііііі'ег, Н. В. II. стр. 93—230.
10
146
Въ 1488 году городской совѣтъ Любека приглашалъ къ
себѣ представителей Вендскихъ городовъ, чтобы здѣсь обсудить,
какія слѣдуетъ принять мѣры дли полученія привилегій въ
Даніи ’)• Любекъ со своей стороны запретилъ употреблять
Датскія монеты въ торговыхъ дѣлахъ * 2).
Іоаннъ далъ знать городамъ, что онъ подтвердитъ ихъ
прежнія права, если только они пе потребуютъ какой либо новой
привилегіи, исполнять его желаніе не торговать съ Швеціей—
и будутъ удовлетворять его подданныхъ, когда они предъявятъ
какія-либо требованія. Относительно торговли въ Сконе канц-
леръ Іоанна говорилъ городскимъ уполномоченнымъ, что она
будетъ безпрепятственна, какъ скоро они уплатятъ Даніи 80
рейнскихъ гульденовъ.
Іоаннъ Датскій годъ отъ году оттягивалъ признаніе при-
вилегій Гапзейцевь въ Даніи. Онъ даровалъ въ 1487 году
Ростоку всѣ прежнія привилегіи его въ Норвегіи; а въ 1489
году снова подтвердилъ.
Веспою 1489 года опять было собраніе уполномоченныхъ
Ганзейскихъ городовъ въ Копенгагенѣ 3).
12-го апрѣля Іоаннъ далъ всѣмъ Ганзейскимъ городамъ
охранныя грамоты для торговли въ Даніи срокомъ до 29-го
іюля. До истеченія срока онъ 15-го іюля въ день Біѵівіопіз
ароБіоІогипі, въ Копенгагенѣ, наконецъ, обнародовалъ всеобщее
подтвержденіе привилегій Ганзейскимъ городамъ •), однако
потребовалъ, чтобы города согласились на тѣ мѣры, какія ему,
можетъ быть, придется принять относительно временнаго пре-
кращенія торговли, чтобы города не поддерживали непокор-
ныхъ поддішныхъ короля и т. д.
На Копенгагенскомъ собраніи раздавались жалобы торго-
вавшихъ въ Сконе нѣмцевъ, что пошлину съ каждаго корабля
стали увеличивать, сборы съ ловли сельдей также, затѣмъ—чего
прежде никогда небывало—взимались пошлины съ товаровъ,
*) \Ѵаій5—ЗсгеііІ4?кеіЬеп, 1.32.
2) Ііет іііезеп еоттег ѵегЪоііеп <ііе ѵоп ЬиЬсск <1вв копі^а
ѵоп Оепшагк ипй (еііеіепн ѵои ипѵѵМеа (й. Ь. шзсітіііеп ен, шасіі-
Сеп еа во иидл'іііі^). \ѴаіІх. 132.
’) ѴегЬаінПипзеп ги Корвп^а^еп. Н. 1І. ЯсЬаІег, II, 314.
*) ТЬі(1, 321 стр.
147
перевозимыхъ изъ Фалы-гербо въ Сканэръ 1; и обратно -).
Здѣсь же на Копенгагенскомъ собраніи были уполномоченные
нѣмецкихъ купцовъ изъ Мальма, которые также представили
жалобу, состоявшую изъ 6 пунктовъ, о притѣсненіяхъ, кото-
рымъ подвергаются купцы въ Мальма, о зимнихъ и лѣтшіхъ
пошлинахъ, несправедливыхъ дѣйствіяхъ королевскихъ фохтовъ,
которые въ случаѣ смерти какого-либо купца отчисляютъ въ
казну все имущество умершаго, если родственники его не
желаютъ прибыть для выкупа оставшагося. Далѣе пошлина въ
1 датскій пфеннингъ увеличена до одного любекскаго пфеннинга,
пошлина въ 5 датскихъ пфеннинговъ увеличена до одного
гульдена: пиво—прежде безпошлинное—теперь обложено одною
маркою съ ласта; прежде дозволено было крестьянамъ прямо,
безъ всякого посредничества, вести дѣла съ нѣмецкими купцами,
которые являлись на ярмарки, и здѣсь въ розницу продавать
свои товары—теперь и это запрещено *).
Достигнувъ подтвержденія своихъ привилегій въ Даніи,
Ганзейцы рѣшились теперь добиться прекращенія насилій со
стороны графа Ольденбургскаго и окончательнаго разсмотрѣнія
Бергенскихъ смутъ. Сынъ Олафа Пилысона, убитаго ганзей-
цами въ Бергенѣ, мстилъ теперь имъ за смерть своего отца,
грабилъ ихъ корабли, захватывалъ товары и такъ далѣе *).
Іоаннъ мало обращалъ вниманія на смуты, происходившія
въ Бергенѣ; Олафъ обѣщалъ ему вознагражденіе за всѣ по-
тери, какія понесутъ изъ-за него королевскіе куцпы •'*), и
Іоаннъ въ душѣ, быть можетъ, радовался затруднительному
положенію Ганзейцевъ. Настоятельныя требованія ихъ, чтобы
Тоапнъ помогъ имъ покончить съ претензіями Акселя Олафсэна, 1 2
1) Это два близко одипъ отъ другого лежащіе города па южномъ
берегу Швеціи при Зупдѣ.
2) Н. К. ЗсІіііГег, П, 316: Ііеіп іп іогіуДеп ріасіі еік ясіііррег ід
еісіі гікеи Со аеѵеп Іо го<1ег іоііе 5 БепбСІі; аізо пешеп <іе Ю^ебе ишіе
сіе іоііеге пи ѵап (Іепіе ,(аге ѵап 88 ііо паіп (іе іоііег ѵаи (іеп ясііірреі
іо госіег іоііе, <1аг па ііі нсііір і'гоі 1 ровіеіаісаеп ^пІДеп пшіе ок
еупеп Кіітѣеп дгиМеп.
“) ІЪМ. стр. 319
') ІЬкІ. № 337. ЬуЪеск ап Иеѵаі.
"') Н. Н. Ц, 381. Ахеі Оіоівеп егкІДгі 8іе1і Лоііпип ѵ. Іктпешагк
ѵегрі'іісіііеі а т. Д. См. 1>ір1. Иопѵ. II. и. 961.
148
прекратились въ 1491 году; города заплатили Олафсэну 7,000
марокъ, опъ же обѣщали, пе возобновлять болѣе раздоровъ ').
Любекъ жаловался на высокія пошлины въ Голштиніи -),
па пошлины въ Сконе ’), на то, что голландцы въ Бергенѣ
пользовались большими торговыми правами: 4) 28-го марта
1490 года Іоаннъ позволилъ Голландскимъ городамъ, а Амстер-
даму въ особенности, торговать во всѣхъ его королевствахъ,
въ Бергенѣ же, Шотландскихъ островахъ и Исландіи по пре-
имуществу, на такихъ же правахъ, какъ Ганзейскіе города •’).
Споры съ Іоанномъ однако еще не окончились. Любекскіе
купцы схватили въ октябрѣ одинъ англійскій корабль, плыв-
шій въ Балтійское море; Іоаннъ велѣлъ тотчасъ наложить
печать па всѣ товары нѣмецкихъ купцовъ, находившіеся въ
его земляхъ '), слѣдствіемъ чего были новыя жалобы купцовъ.
Примиреніе и соглашеніе съ Іоанномъ состоялось только въ
ноябрѣ ’).
Начало 1492 года ознаменовало новыми ссорами: Іоаннъ
запретилъ Голштиніи и фемерну вести торговлю съ Любекомъ.
Любекъ заключаетъ 1-й договоръ съ Длтмарсаыи и 2-й дого-
воръ съ Стенъ Стуромъ.
Въ 1496 году Іоаннъ просилъ города не подвозить Швеціи
припасовъ; Любекъ въ отвѣтъ на эго послалъ въ Швецію
6 военныхъ кораблей для охраны своихъ торговцевъ
Въ 1198 году Іоаннъ требовалъ, чтобы Любекъ разор-
валъ свой союзъ съ Дитмарсами, и обѣщалъ имъ вознаграж-
деніе за понесенные убытки. Имѣя въ виду войну съ Дитмар-
сами, и Іоаннъ, и Фридрихъ искали полнаго примиренія съ
Любекомъ; въ 1499 году Іоаннъ даровалъ Ганзейскимъ горо-
') Н. К. П. 431.
-) 8сШег, Н. 9. И. 347.
») Н. Н. 373.
4) II. Е. II. 382.
г>) Піріошагагіииі Хопѵекіспш, VI, и. 609.
с) 8гуЙ'е. IV, ХСІІ.
1) Подробности у ѴѴаісг -Вітеіііккеііеп, 134 и .далѣе.
") ХѴіІІеЪгаіиІ, 113. 8іе апвгйЯеіеп—іЬгег НавЛіиік гіііп Ііевіеп,
весію Кііедеэ ЗсЫЙІр, сііе ипіег сісіп Согоніашіо хдѵеег ЬііЪевкІВСѣеп
К;и.1іьѵе> иаікііен, шіг Кашні Неіт Ніпгкіі \ѴіНе иші Неіт Нетшапп
Меввппиш, іііге пасіі 8с1іѵе<1еп (уеѣешіе иші ѵоп «І&плеп коттешіеу
КсіііЙе ѵегіікіііі^еп во! Ііеп.
14!»
дамъ привилегіи въ Бергенской торговлѣ. Въ 1500 году откры-
лась у него война съ Днтмарсамн.
Дит.марсы въ это время были во враждѣ съ Фридрихоиъ
изъ-за острова Гельголанда, гдѣ Фридрихъ установилъ новую
пошлину. Пошлиною этою онъ вооружилъ противъ себя жите-
лей Гамбурга и Бремена, терпѣвшихъ отъ этого нововведенія.
Дитмарсы сдѣлали нападеніе на Эйдерстедъ и увели много
жителей въ плѣнъ, Фридрихъ въ свою очередь заполонилъ
всѣхъ жителей острова Гельголанда. Въ 1499 году заключено
было перемиріе; во время этого перемирія Іоаннъ и началъ
представлять Дитмарсамъ грамоты, данныя императоромъ
Фридрихомъ 111. Въ силу этихъ грамотъ онъ требовалъ покор-
ности себѣ, требовалъ, чтобы Дптмарсы подчинились ленной
грамотѣ и признали своими государями обоихъ герцоговъ.
Дптмарсы отказались. Они ссылались на то, что уже издавна
находятся подъ властью Бременскаго архіепископа.
Тогда то Іоаннъ началъ готовиться къ зимнему походу.
Онъ собралъ многочисленную армію изъ нижненѣмецкихъ
ландскнехтовъ и вольнаго ня]юда. Подъ глубокимъ сёкретомъ
гвардія перешла Эльбу близъ Бергедо])фа и была въ Голштиніи
рапыпе, чѣмъ что либо было извѣстно о намѣреніи Іоанна.
( илы его доходили почти до 17 тысячъ человѣкъ, такъ что,
повидимому, нельзя было сомнѣваться въ успѣхѣ предпріятія.
По именно многочисленность войска п неимѣніе опытнаго
предводителя и были причиною окончательной неудачи Іоанна.
Дитмарсы до самоотверженія были преданы своей родинѣ;
за нее и свою свободу они всѣ. были готовы сложить головы
Исторія представляетъ много примѣровъ того, какъ опасно
имѣть дѣло ст. немногочисленнымъ, но отважнымъ народомъ
въ его собственной странѣ. Земля Дитмарсовъ имѣла въ длину
') Дитмарсы, когда приближалось время войны съ Іоанномъ, рас-
пѣвали такую пѣснь.
ІЛаГ иеііііс пи іині піипгаеппеііге
Вагише м-іііеп хѵі иа^еп Иаіа шиі
Пшіе іѵіііеи «Іаг аііе иште зсегѵеп
Еііг 4а(. <1е Копіир ѵоп Веппетагк
8о исІіоЫе ипве вскопе Ьапсі ѵеічівгѵеп.
См. 8сЫеквг—Віе Вапіиск-Віскіиагвсквп ЗіГ8ІІі$кеіІеп, ЕозЬоск.
1675. р. 33.
150
всего семь миль и лежала между устьями рѣкъ Эльбы и
Эйдера; ширина ея, отъ Голштинскихъ границъ до нѣмецкаго
моря, доходила только до 4 .миль. Мѣстность эта очень боло-
тиста; въ ней устроено было множество шлюзовъ, которые
служили для жителей «своеобразнымъ средствомъ обороны» г).
Шлюзы отводили воду изъ долинъ въ море; Дптмарсы могли
однако достигнуть своими шлюзами и обратнаго результата:
водой» Нѣмецкаго моря могли затопить свою землю. Вотъ къ
этому - то средству они и прибѣгли, когда стройные полки
датскаго короля самоувѣренно вступили въ предѣлы ихъ земли.
Ко]юлевскіе войска сдѣлали прежде всего нападеніе на го-
родъ Мельдорфъ, который и сдался почти безъ сопротивленія.
Отсюда путь лежалъ къ сѣверу. Составленъ былъ планъ на-
паденія на городъ Гейдэ -); между Мельдорфомъ и Гейдэ
лежитъ село Геммингстедъ. Здѣсь въ мѣстечкѣ, которое у
народа называлось <І»ияеіикіііхѵеІ8хѵагГ‘ '), произошла славная
для Дитмарсовъ битва съ королевскими войсками 4). Стоялъ
февраль мѣсяцъ, была оттепель; дорогъ не было, кругомъ
болота, идти впередъ было немыслимо, и здѣсь то Дптмарсы,
знакомые съ своими болотами, дали битву Датчанамъ. Они
открыли одинъ изъ шлюзовъ—Вагзйеіѣег - .«Іиз, вода хлынула
на топкія мѣста и вскорѣ совершенно ихъ покрыла: Датское
войско нашло здѣсь могилу. Наемная гвардіи была разбита,
началась страшная рѣзня. Месть народа, не имѣла границъ:
треть королевскаго войска погибла, погибли и два Ольденбург-
скихъ графа, принявшихъ участіе въ походѣ •).
*) Гаішіаіі-Ліііііет, 189.
!) Въ сѣверной части Дитмарской еемлп.
“) То есть вертепъ тысячи дьяволовъ.
4) Еп йапьк АагЪо& ба 1286 тіі 1549, у Кпніяіп’а, Моппіпеійа
Ніщогіае 1)апіае I. Здѣсь сообщеніе очепь краткое: *Ааг М»1. IV,
Ѵаііепіупі <іад'. яЦиІІ г1ііі<Н кіад' ѵѵ<іу Вуіпіегясііеп». КоякіМе-АаіЬореп
й-а 1448—1549: ЛИ) Іоег Копіпк Папа шеіг нуіні Ьгойег Іісггп^
КхеЛегіск Іііг. Вуітегвсііеп, гііеі Іаші аті ЬеаВісІе ос міпсіііе, пміі ѵ,|
{.пылкіе Іппсііг кпе<іе Гог лѵТІіеп \ѵІа11ік4 кгіірв Гоіск, яот йчрк ос
яапй’іиніія ай Іапсігх Ъуегпе, кіпЬвіаейегпе, аіотсепе ос Ьегге даагйепе
о®іег акі Ваптахскія гіке ос Ноівіепэ. См. Вішчк Кгопіке іга Ѵаі-
«Іешаг Аііепіак Ііі Коіщ Скгічсіап 4еп Ігесікз <ккІ, помѣщенную у
Коітіаш’а. НпіВ'еІй, Коп$ Напяез СЬгопік, 159.
5) Рсіегзеп, <іег Ноічіеп Сіігопіса, ияд. 1599 г. СХХХШ. 1>еп
151
Днтмарсы сдѣлали нападеніе на Голштинскія границы, но,
такъ какъ ихъ цѣлью была защита своей самостоятельности
и свободы, а. не территоріальныя увеличенія, то они и согла-
сились при посредствѣ Любека, Гамбурга и Люпебурга заклю-
чить съ Іоанномъ и Фидрнхомъ временное перемиріе. Поэтому
перемирію, заключенному въ Гамбургѣ 15-го мая 1500 года,
границей .земель Голштинскихъ и Дитмарскихъ становилась
рѣка Лидеръ. Ни Іоаннъ, ни Христіанъ II, пи Фридрихъ болѣе
не посягали на свободу Дитмарсовъ, и только Христіану ПІ
удалось покорить ихъ, благодаря талантливому полководцу
Рантпау'у. Ганзейскіе города, п Любекъ, въ особенности, торже-
ствовали. Здѣсь во время масляничныхъ увеселеній карнавала—
изображены были п побѣжденные князья въ самомъ невыгод-
номъ свѣтѣ. Ульрихъ фонъ Гуневъ посвятилъ Дитмарсамъ
особое стихотворное произведеніе '). Побѣжденный Дитмарсами
Іоаннъ потерялъ и Шведскую корону. Въ Швеціи произошло
новое возстаніе. Надо было готовиться къ войнѣ. Любекъ и
другіе вендскіе города помогали Швеціи -), Іоаннъ же нашелъ
союзника въ великомъ князѣ Московскомъ.
По политическому завѣщанію Христіана Іоаннъ долженъ
былъ твердо держаться союза съ Россіей. Россія, думалъ
Христіанъ, нападеніемъ съ востока могла всегда помочь Даніи
въ ея монархическихъ стремленіяхъ.
Послѣ смерти Христіана I, въ 1482 году, между Россіей
и Швеціей заключено было чстырехлѣтнее перемиріе. Плаваніе
на Новгородъ, Нарву и Выборгъ было свободно. Въ 1487
году Стенъ Стуре отправилъ въ Новгородъ посольство съ
тѣмъ, чтобы продолжить перемиріе еще на 5 лѣтъ, до 6-го
ноября 1492 года. Между тѣмъ, еще до истеченія срока, па
Русской границѣ возникли мелкія распри. Границы Швеціи и
Ніігягеп хокеи ги ЬііІН Агіоіріі ѵшкі ОіЮ, бгаЯ’еп ги ОІсІепЬпг^ ѵші
Пеітепіют ШІІ еііісііеп Рйччіеп. ніе ЪаЬеп аисЬ ѵіеі КіШт ѵші ѵоіп
АДеІ аив (Іет Ьашіе хи Ноіаіеп ѵегвеІітіеЬеп, <1іе катеп моі вегіівіеЬ
іпхі ксрииеі Лея^іеісііеп кат яисіі ѵіеі Агіеі.ч аия <1еі- Магске. ѵпіиі
аия «іет Ьап4е хи ВгаппйсЬхѵеіа; ѵті Г.йпеиіпг^ Леи Еіігаіеп моі #егШ
хи ІіОК. Подробности о битвѣ у пего же, с. СХХХѴ. Здѣсь перечи-
сляются псѣ павшіе въ битвѣ князья и дворяне.
*) См. ХѴаііх—ЗсЫеюѵііт-НоІаіеішясЬе беесЬІсІіІе, 11. 86.
4) ІШ. 88.
152
Россіи въ сѣверной Финляндіи, какъ и границы Россіи съ
Норвегіей, никогда пе были съ точностью опредѣлены. Нор-
вегія, напримѣръ, считала все побережье Ледовитаго океана
до Бѣлаго моря своимъ, а Россія настаивала на томъ, чтобы
границей служила рѣка Пихаіокн. Впрочемъ споры изъ-за гра-
ницъ на сѣверѣ рѣдко имѣли послѣдствія; дѣло обыкновенно
касалось здѣсь права на рыбную ловлю и тому подобное; но
въ южной Финляндіи пограничныя столкновенія приняли очень
широкіе размѣры. Русскіе утверждали, что Июслоттъ построенъ
на русской землѣ, и потому перешли границы. Эти событія
заставили ('тепъ Стура отправиться въ Финляндію; здѣсь онъ
началъ переговоры съ . Іифляпдскимъ орденомъ о союзѣ про-
тивъ Россіи: но о какихъ-либо репрессаліяхъ съ точностью
неизвѣстно ')
Подробности Шведско-Русской войны насъ не касаются.
Война эта представляла рядъ мелкихъ стычекъ. Въ 1191 году
Степъ Стуре, находясь въ Або, предложилъ австрійскому
посланнику Георгу Турну, который былъ въ это время въ
Финляндіи проѣздомъ въ Россію, содѣйствовать въ Москвѣ
скорѣйшему заключенію мира *). Московское войско между
*) НіуіГе, ТѴ, СЬХѴ. Въ нашихъ источникахъ хронологическая
путаница, а именно: Иннокентій ѴІП въ своей буллѣ 1489 года го-
воритъ, что Степъ С'туре еъ войскомъ въ 60,000 человѣкъ готовился
къ нападенію на Россію, воспользовавшись походомъ великаго князя
на Казань, тогда какъ походъ Іоанна на Казань, вѣдь, относится къ
1487 году. АлгзЬегеіпіп^ег іга Копцеііце Агсіііѵ. IV, 419: Ыііе-
гае аровіоіісае «Іошіпо Йіепопі а<1І.пп<1еіізепі ГГрзаІешнешчие агскіерівсоров
еі оріясорок ВовкіМепзепі ас Яі.гепз’впепзеіп 4а(ае. Роні (Ііепі 6 Іпіі
1489, апіе (Ііепі 95 Іпііі 1492: Іісеі іішс ірзе Уіепо піацпаіп Ііяііегеі
орогіипііаіеіп (іісТО» зсіііыпаііеоь іпѵабешіі, дуашіо іп агтів, пі рге-
іеггпг, іиегаі сопвііпііпз, чѵіа гех ЛоясоЬі® ботіпим Пиіііепоііип 8СІ1І8-
шпііеогшп іішс іетрогія та^паіп Ііаілйі киеітат сопѣга сехаітіп Таг-
гагогиіп ас сот ошііі виа роіепііа ѵеіъив сіѵііаіеш Кагап оссавіопе
Ьеііі ве тесерегаі, еі аііо іаіеге аііиіп ехетоііиіп 14ет гех сопіга ііиспві
ОзсЫЕегі ѵегкеЪаг, На дио<1 та^ог рагя йісіогнт іпіъіеЦііт іи ДиоЬич
ехегсіІіЬпя Іипс іиегаі сопвіііиіа.
®) О фопъ-Турнѣ см. Ьеіппапп— СЬгопіса <1ег Йеуеи КеісІівзі.'иИ
.Чреуег, Кгиикі'иіТ а. М. 1662. 8. 999. Въ 1489 году Турнъ на итальян-
скомъ языкѣ велъ переговоры съ Трохавіотохъ, русскимъ посломъ,
отправленнымъ къ Максимиліану, во время аудіенціи Трохапіота у
Императора Фридриха въ Франкфуртѣ; въ 1490 году Троханіотъ со-
провождалъ русскаго посла въ Москву, и въ 1491 году онъ снова
153
тѣмъ заложило противъ Нарвы укрѣпленіе Ивангородъ. Когда.
Турнъ, исполняя порученіе Стура, передалъ въ Москвѣ о
желаніи Шведовъ заключить миръ, ему отвѣчали, что пере-
миріи они желаютъ, по па миръ согласятся пе ипаче, какъ
подъ условіемъ, что будутъ возстановлены границы согласно
Орѣховскому договору. Переговоры кончились тѣмъ, что заклю-
чено было нолуторогодовое перемиріе. Ото было въ февралѣ
1493 года.
Въ этомъ же 1493 году въ Нарвѣ заключенъ былъ дого-
воръ между Іоанномъ Датскимъ и великимъ княземъ Иваномъ ІІІ.
Поэтому договору оба государя согласились одновременно на-
пасть на Швецію '). Договоръ этотъ, но ненависти къ «вар-
варской» Россіи всего католическаго міра и въ особенности
Скандинавскихъ народовъ, въ началѣ казался совершенно не-
возможнымъ п противоестественнымъ, такъ что Іоаннъ Датскій,
какъ умный политикъ, долженъ былъ придать всему договору
религіозный оттѣнокъ, объяснивъ сближеніе съ Русскими жела-
ніемъ обратить ихъ въ католичество -).
Въ Швеція извѣстіе объ этомъ договорѣ произвело сильное
впечатлѣніе. Страхъ и ненависть къ Іоанну увеличились еще
болѣе, когда здѣсь узнали, что великій князь Московскій по-
слалъ въ Копенгагенъ, къ Датскому двору, многочисленное
посольство, среди котораго былъ и родственникъ великой кня-
гини грекъ Дмитрій Палеологъ, что 8-го ноября составленъ
былъ формальный трактатъ о союзѣ противъ Швеніи, и что
послы Великаго князя возвратились домой чрезъ Норвегію въ
сопровожденіи уполномоченнаго отъ Датскаго короля, нѣкоего
Давида, который впослѣдствіи неоднократно ѣздилъ посломъ
изъ Копенгагена въ Москву.
Все это возбуждало большое безпокойство въ Швеціи тѣмъ
болѣе, что тамъ ждали опасности и съ другой стороны. Фридрихъ
Голштинскій и Максимиліанъ, сынъ Фридриха 111, домогались
былъ отправленъ къ великому кпязю Московскому. Сюда, былъ при-
сланъ канцлеръ Іоанна дохиробстъ Росккльда — іЫгапиев (Лаиаяеп
агсішп еі сіесгеіопіт сіосгог рі-орозіиіз ВовШНепвіз.
*) Договоръ, см. въ нашемъ приложеніи № 4.
4) Шлегель только и видитъ одну религіозную цѣль договора Іоанна
съ РосеіеИ. Всіііекеі, Сеасііісіііе <1ег Кбпі^е ѵ. ОДнешагк аин <іет
ОІііепЬигдінсІіеп Зіатте, Кор. 1789, I, 79; 8іуіѣе, IV, СІ-ХѴ.
154
Шведской короны. Максимиліанъ предписалъ уже Турну дого-
вариваться съ прелатами, дворянами и городами Шведскаго
королевства объ избраніи его, Максимиліана, на Шведскій
престолъ '); но сдѣлавшись Императоромъ и видя въ Іоаннѣ
сильнаго соперника, онъ уже не мечталъ болѣе объ увеличеніи
своихъ владѣніи еще и Швеціей.
Въ договорѣ Даніи съ Россіей нельзя видѣть со стороны
Іоаіша одно только коварство, желаніе предать Шведскія земли
на раззореніе «схизматикамъ русскимъ», нельзя съ другой сто-
роны и совершенно отрицать въ Іоаннѣ злыхъ, нечестныхъ
намѣреній относительно Швеціи, возстаніе въ которой онъ же-
лалъ подавить заключеніемъ дружественнаго союза съ Россіей.
Намъ кажется, что договоръ Іоанна съ Россіей пріобрѣтаетъ»
большую политическую важность съ тѣхъ поръ, какъ Шведскій
ученый Стиффе напечаталъ впервые «политическое завѣщаніе»
Христіана I своему сыну. Іоаннъ слѣдуетъ совершенно поли-
тикѣ окна. Какъ отцу, такъ и ему пришлось имѣть дѣло съ
антимонархическими тенденціями Шведовъ и Ганзеяцевъ. До-
быть союзниковъ противъ нихъ было необходимо. Самыми
естественными являлись, конечно, государи, монархическія
стремленія которыхъ сходились съ такими же. стремленіями
Датскихъ королей. Христіанъ I указалъ Іоанну на Россію, онъ
видѣлъ, какъ усиливался Московскій князь, какъ онъ подчи-
нялъ себѣ одного за другимъ непокорныхъ князей. Кромѣ того
и Іоаннъ Датскій, который унаслѣдовалъ отъ отца его поли-
тическій тактъ, понималъ, что у него и у Ивана Васильевича
Московскаго одни и тѣ же враги—Шведы и союзники ихъ
Ганзейцы. Отсюда становится понттнымъ союзъ его съ Ива-
номъ Ш.
Что кромѣ Шведовъ имѣлись въ виду и Ганзейцы е),
можно предполагать по тому, что они и сами впослѣдствіи, при
*) ІІіІ ііелсп ѵоп Ргеіаіеп Аііе) иші вииііеп <1ея Кёіііргеісіів 8сЬ\ѵс-
<іеп жп піиегііашіеіп, Наитіе <ііе Кгопе іп ііе» Кііпіця Наікі піиі С»е\ѵак
копипе, мгіе іііе Іпкіі'псйои <1е» Стенапгкеп епіііаііе. НіуЙс ІѴ, СЬХХП.
*) Ср. Моііепір—Баппіагка ГогЬоІА ііі ЬіЯашІ, 30. (Теперь вышелъ
и нѣмецкій переводъ сочтіпепія Мо.тлерупа). Паііоія, Бег Напве-
Ъпші, 166. Іѵѵап віаікі іпі Вппііе шіі ІЖпешагк, 4ав сіатпак <іеп Напвеп
ГеіікІІісЬ ^еяіппг, і'ііг <1еп ВеізіашІ §е^еп Ясіпѵебеп іііе Хегбі»гпп§’ <іег
Ьапвіясііеп Касіогеі хп Ком^отой ѵегеіпі^І ІіаіТе.
155
уничтоженіи великимъ княземъ ихъ Новгородской конторы—
что безъ сомнѣнія находится въ связи съ договоромъ Даніи
съ Россіей—жаловались на Іоанна Датскаго, говоря, что «от.
подучилъ Ивана ІП такъ жестоко покончить съ ними», и что
Ганзейскіе города посылали Стенъ Стуру въ Финляндію по-
мощь противъ Русскихъ, Справедливость итого подтверждается
еше и тѣмъ, что, предлагая Ивану ІП союзъ противъ Швеціи,
Іоаннъ вмѣстѣ съ тѣмъ искалъ въ Иванѣ ІП союзника про-
тивъ постоянныхъ поборниковъ Шведской самостоятельности,
кто-бы они не были. Сынъ Ивана Пі—Василія ІП продолжалъ
политику своего отца и тотчасъ по своемъ вступленіи на
великокняжескій столь онъ отправилъ къ Іоанну Датскому’
своего посла, ^Ѵвіопіа-, дабы возобновить договоръ, заключен-
ный между Даніей и его отцомъ '). Сохранилось отвѣтное
*) Вегепінвіто еь роіептіввітв .Тоііаіші, Веі ^гасіа Васіе, Нпесіе,
Хогнедіі, ЗІппогшп. СчЦогишчие ге₽і, еі <1псі Зіевиісепьі. Ниізасіе,
Зіоішатів, Ьуііпегсіе^ие [сіисі], сошііі іп ОМепІяиц- еі РеІшѳпЬогвІ еіе.,
ігаиі повито еі сопіеДегаіо сагіввііпо, Вазіііи», І>« угодія ішрегаіог ас
(Іоіпіпиз Іосіив Кшхвіе еі та^пш <1пх Ѵоіініетігіе, Аіиксопіе, Хоші§иг<1іе
Ріеявоаіе, Регіе, Ѵп^агіе. Легкіе. Регшіе. Воі^агйіе еіс., яппипсіаіпив
ѵоЬіз ріпгітав ес атісаЪіІев ваіиіев. 8егепіввіше сагівзітецив Ггаіег.
всгіЬітив а<1 ѵеяігат сеінішііиеш, диаіііег ѵезіга тівіг сеівіикіо а<1 ^е-
пііогет повігит Доііаппет, Веі гггасіа ішрегаіогеш ас «Ьлпіппт Іосіи*
Т’изьіе еі таечіиш «Іисет, ѵе&ігпт (ігаіоітш, ішідівігиіп Націй Коскеп.
Т)ві апіет ѵоіппіав іасіа еві, чпо«і яепііог ітмег шіггапіі іи Боіпіпо.
і»еіп<іе а ѵоііія а<1 иов ѵепіі ѵѳзіег пипсіиѳ ѣакапііев Ріа^іі одни ѵевігів
й еѣепсіаііЬив іііеіів еі ѵегЪів. Ыат чіші ѵезіег огаіог, та^івіег ІАаиій,
рові оЬіішп раігів позігі а ѵоЫв тегпііі, ѵевіег иипсіп» ѣоЬаіте.в РІаі»1і
поЫв ех рагіе ѵевіга Ша ешіеш гвіиііі. чиой зі «Ііиіпа ргопійепсіа
депііог ію8іег іпікгаздеі іп Вопііпп, иі по» гппс ѵоЬівсшп вквётив яі-
іпііі тоііо еіспі ѵон спт кепііоге повгго іп ігаіегпііаіе еі ашісіііа сопіга
оіппев іпішісов І'піеіія ег. пипсіит чио<іпе повігит а<і ѵов, Гпцдеш пов-
ігипі «Гоііаппет ге^ет, спт Ьвс ѵпа сіии повігів ииисіів іпіііеіешив.
1Чоз аиіет тоЬівспт, спт і’гаіге пювіго .Іаііпиие. Ласіе. Яиесіе, Хоі-ие^іе
еіс. геке, ашіеісіат еі (гаіегпііаіет ЬаЬеге ѵоіптпв еосіет піойо, ьіспті
ѵов спт позіі'О цепііоге ІіяЬпіяіія, еі пппс а<1 ѵов повігшп пипсіит.
Ѵзіопіаш ѵпа спт ѵевігів иипсіів гетіііішиз. Спт Г)ео і'аиепге а<1 ѵо»
ѵемгі пшісц реніейегіпі ѵпа спт повіго пипсіо Увііюпіа сит Ъив повігів
ІІІегів, оріатив циаіеппв ѵевіга» Гопійсав Ііівгаз <1е атісісіа еі ігаіег-
пііаіе потіпе нпніго всгіЬеге ташіагеСІз, циаіея арші вгепііогеіп повігит
ѵевіге Іііеге і'иегипі, еі Ьиіизтйіі Іііетів ѵеви'ів ві^Шиш ѵезігит тап-
(Іагеііз аррепгід. Еі впрег Ьіів Іііегів а<і поз сгисет іп ргезепііи повігі
пппсу Ткіопіе овсиіагі ѵеіііів. Іяіа» цпо^ие зіс Гогіііісаіав Іііегаз сит
156
письмо Іоанна къ Василію ІІІ. въ которомъ опъ выражаетъ
надежду, что и Василій III сохранитъ къ нему такую же
дружбу, какую къ нему питалъ его родитель; это письмо ')
ѵеяіго ииисіо ѵпа спт пояіго пипсіо Узсопі.і ай ноя тіііаііз, поЪіз
Ьпііізтоііі іаіез ѵезігаз Іііегаз оЬзегиапйо. Еі 1>ео і’аиспіе сит ійет
иозіег пшісіііз Узіопіа ѵпа сит ѵенггіз пппсііз сит Ішіизшойі ѵезігіз
піЬогаііз іііегія ай ппз гейіониі, ^иіЬия поЬіз ѵізіз поя Ѵісеиегяа 4е
ѵегімі а<1 ѵегЬиш Іііеі-ая дозігаз зсгіЬеге иеспои яі&іііо арретЦ Йетап-
йвпіпв. Еі зирег ІаІіЬиз Іііеііз по8Ігін іи ргезеисіа ѵеяііі иііпсі.і сгисет
озсиіагі ѵоіитив. Еі йерові еазйеш позігаз гоЬогаІая Іііегая ай ѵоя ѵпа
сит ѵевіго пшісіо іттіііашия. Ег зіс Вео апхіііапіе ѵоЫз ѵоіптия
оЬввгилге. пипсіпт дподие пояіппп Уяіопіат ай поз аЪзцие тога ге-
іиіііаіія. Ех Мизсоиіа аппо зеріезішѵ (зерііез) тіііезіто йесіто циагіс,
тепвіз .Тиііі зерОДвзіта (зеріайесііиа?) йіе. ОгбиЫай. 275.
*) Латинскій текстъ поміицепъ въ АагзЬегеіиіпдог, I т. ІоЬаипез
<Ьі ^гасіа Васіе Биесіе Хогаеціе Ыаиопип йоіівгитдие гех еіс.
Ехсеііепііззіто еі роіепііззішо ргіпсірі еі Йотіпо Впо Ьазіііо ЬОСІиз
Нияяуе ітрегаіогі, Наіпіет еі яіисегат аЦие Ггаіегпаіеш іи 4ио Йііес-
ііоиет. Вііесіівніте ііаіег еі сопі’вйегаів, Уеяіге іпаіеяіаіія пипсіиз
узіипіа іаіі йіе X. ай поз ѵпасит йаиій Ъагаійо позіго арріісиіі арріе
ѵепіі поЬія ѵевітаз Ііііегаз ехіііЬепз аііріе ргеяепіапя, Ех циіЬин іііівгіз
сіагіиз ассерішиз, ѵоз ѵеііе ріо тетогіе йпі ІоЬаппів ЬазіІЦ ѵеяііуіа іи
отпіЪиз ітііагі Ег ргесірие ГгаСеппІет атісісіаш аЦив сопййегаііоивйі
поЬівспт сопігаЬеге, Ас зіірег Іаіі атісісіа еі сопіейегаііопе ІІІІегак
иозігаі» еоийсеге еі еав аіі таппе ѵѳвігаз рег зресіаіет позііит ѵісе
пегза еі ѵпа сшп ргейісіо узіипіа ииисіо ѵезіго Йігі^еге аічпе ігапз-
тіііегв, ^пая Ііііегаз, иі йеяійегаяіі», соііГвсііпиз ас еаз сопіесіая ай
шатіз ѵезігаз ѵиа сиш шеіпогаііз пипііо позіго X. ас узіоиіа іи рге-
зепсіагиііі йіпцііпін аідие ігапяіпіиііішя зииииореге Йезійетапіез аіфіе
йергесапіез. пі вітііез Ііііегая ѵезігаз еаийет аийсісіаіи еі сопГсйега-
гіопет сопгіпепіея поіт гетіііеге ѵеііііз. О ргіпсерз Ггаіег иозіег, Ни-
есіе оссираіогез ге#ііі иозіі-і ріхіаіі ІгіЬиз еіарзія аппів, йитшойо оіи-
пез (?) ^еиііогіз ѵеаігі іи еойвіи іе^по айиеиііии... вхзресіагепС. зиа
всгіріа аіі поз іиізегипі, пг іипс іпігатетиз гвдаит иозігиш йиесіе
аЬзцие ргаці рориіо, пе гекиісоіе рег іііпѳга, ^пе Іи с азсепзигі аце-
гепііін, пітіиіп акиі'аиягеиіиі*. 8ей розідиат гецпит іпігаиітин сіип
раисо рориіо, иі ѵоіивгипі. арровиегипі зе иоЬіз іи ейесіит іасіепіЦ
поЪізсиш зісиі Тийе^ Гесегииі сопіга сгізішп. іатеп ніапиз ізіопип (?)
зиссогшп гвЬеШит позігогпіп, зісиі йео ріасиіі, іп рвгвопа еиазітиз.
Еі зіс ргеіаіі Биесі геЪеІІез айііис Іоіиш гедпит Зиесіе оссирапг еі
ііеііпепі сопіга йеши, сопіга отпет іизіісіат еі ііпаіаіп іійеіііаіеиі
поЬіз ргезіігат. Ѵпйе ех сопіе шоиешиг го^аге Ігаігеіп еі сопіейегаіипі
повіпии, иі Ілі^пііаіет геЬеІІішп позігогит теіііі яие ЬаЬеаІ, поз ѵіфіе,
зі іаіів савиз пссійівзві ѵоЬів ГтИ;) иозіго, едио апішо і’еггегвпіия, ас
зі поЬіз сопіікйзеі, Хоп йиЬііатиз, дпіп Ггаіег понівг зітііе іасіаі.
Сегіат цподпе соіпіпіззіопеіп ѵііга циаш зсгіріпт езі соттіяітив ииисіо
15?
было, написано во время сильныхъ педоразумѣній между Даніей
и Ганзейпами.
Чтобы уяснить себѣ отношенія Даніи къ Россіи не-
обходимо вспомнить нѣкоторыя подробности ВОЙНЫ, которуЕО
Россія по наущенію Іоанна Датскаго неожиданно объявила
Швеніи въ 1495 году ').
Русскіе, подъ предводительствомъ Андрея ІЦепи, вступили
въ предѣлы Швеніи, въ Карелію, и въ сентябрѣ 1495 года
обложили Выборгъ. Осада продолжалась нѣсколько мѣсяцевъ,
однако городъ не былъ взять; Русскіе были отбиты.
Въ началѣ 1496 года Русскіе скова сдѣлали нападеніе на
Карелію. Въ этомъ же году Стенъ Стуре рѣшился просить
помощи у Лифлявдскаго ордена и у великаго князя Литовскаго.
Послѣдній, породнившись съ великимъ княземъ Иваномъ 111,
согласился примирить воевавшія стороны, только подъ усло-
віемъ, что его самого изберутъ въ короли Швеціи. Такая
странная претензія, конечно, сдѣлала всякія попытки союза
между Швеціей и Литвою—немыслимыми.
Второй походъ Русскихъ продолжался до марта 1496 года.
Въ Швеніи теперь рѣшили просить помощи у Вендскихъ
городовъ противъ «враговъ христіанства» — какъ пазыва.іи
тогда Русскихъ; 16 мая отправлено было посольство къ маги-
страту Данцига съ извѣщеніемъ о союзѣ Даніи съ Россіей, о
вторженіяхъ Русскихъ въ Финляндію и объ опасности, кото-
рая, въ случаѣ успѣха Русскихъ, грозила, всему христіанству;
въ особенности горькая судьба ждала Лифляндію; въ виду'
этой-то опасности для всѣхъ купцовъ, плавающихъ по Бал-
тійскому морю, Шведское правительство и проситъ Ганзейскіе
города оказать ему помощь. Лѣтомъ 1496 года Русскіе снова
вторглись въ Финляндію, въ Эстерботепъ; Русское войско на-
правилось по Двинѣ, прибыло на западную сторону Кандалак-
ской бухты, вторглось въ нынѣшнюю Улеаборгскую губернію
покіго ѵоЬів Ггаігі позіго геіегешіат. Ѵеіііін ікііліг еі<імп пипсіо повіго
ге&геЩ) еопсесіеге Гіііепі іяіеш, ципіеш поЬів, еі шпСио сопГвиеиіпв, соп-
сесіеге ѵеііеіі®. <'піи кіів ѵіпаі еі ѵяіеаі Гглгет повіег іп воііо епе ее-1-
віииііпів гсііх ес Іоп^еппв. Ех Агсв позіга Кікоріп^. Русской политикѣ
Іоанна слѣдовалъ, какъ увидимъ впослѣдствіи, и Христіанъ II.
') См. о войнѣ риѳмованную хронику у Гадорфа, ч. 1.
158
п опустошило эту тогда еіце мало населенную мѣстность. Въ
то же время другой отрядъ подступилъ къ Ныослотту, гдѣ
и опустошалъ близъ лежащія села и деревни. Шведы, и на
итогъ разъ просившіе у Вендскихъ городовъ помощи *), въ
отмѣстку за опустошенія осадили съ моря крѣпость Иванго-
родъ и взяли его. Такъ какъ крѣпость лежала слишкомъ
далеко отъ прочихъ Шведскихъ владѣніи, то Шведы предла-
гали . Іифляндскому ордену взять ее себѣ, но орденъ отказался;
тогда Шведы, разрушивъ ее почти до основанія, вернулись
въ Выборгъ. Между тѣмъ въ Швеніи, какъ мы уже видѣли,
усиливалась партія, враждебная Степъ Стуру. Іоаннъ достигъ
того, къ чему стремился. Стенъ Стуре, занятый на востокѣ
войною съ Русскими, не могъ одновременно успѣвать и въ
Швеціи. Шведы искали перемирія съ Русскими, которое и
было заключено въ мартѣ 1497 года въ Новгородѣ Великомъ
на 6 лѣтъ, до марта 1503 года. Плѣнные съ обѣихъ сторонъ
*) Зіуйе, IV, 211. ѴгшіТІікепіі ^гшіі туі <іегЪе<1іп?е аііезх &и<1ез 8іе-
йея Го Гогппе, Ѵогзіскіі&ѳпп коііѵінепп Ьегепи ігишіе ѵпікі ^ипге, Ееиеп
ішітг. Іимгег іеие іск Гоыге Со ч'еіешіе ѵпікі уп.сіа^і <<* ѵогяіашіе
нво іівѵ гіііісіііе и'оі Ьекапі узх, йаі бе ѵшп’ійеп ѵшіе ѵпсііесепеіі
ііиісхепп ііаі Сгізіеппе Ыіпіг йепскеп іо ѵоіііеііі^епйе ѵпп'іе ту уи
Ѵіпіашк, тупетв Іашіе, §тоіеп мѵагепп зсіішіепп ікап кеЬЬепп туі
кетешіе ѵпіиіе яс1аекНін?е іп Лете іѵупіеге ѵопрпяепп, Лаі іск дѳте
гѵШегаіап ѵѵокіе ахо ту ѵап і-есіііе Ііекогеі оск ѵтте сіе» Сгізіепеп
Іоиеи ѵѵіііеп, ѵр ііеіие чіе піскі ^есгепскеі \ѵеі<1е ѵппіе ііе ѵптіііепіі
ѵпсгізіепеп Виісгѳпп йе апѳгкапі піскі ЪекоШепп то$Ііеіт. ЛѴогитте,
у« тупе і'ііііке Ьейе ѵпшіе іо уймете Іеие іо Пи^І ЬеЬЬе. ку <1е Сгі-
зіепііеіс то^еп кеіреп Ъевскегтеп ѵпшіе 1»у тасііі Ікѣоійепп ѵпшіе ту
го Ішіре катсп туі ііі еІГіе іці Ііишіеіі кпесіііеп 4е іо ьсііайепйе ѵр Ле
ріпхіеи кііідееп <1аке іо гіпЛе іо ііеиеіе. Юе віоіе ѵпшіе ког^е іи Ѵупіашіі
ІіеЬЪе іск іпуі піупете іоіке Ьеі'ваііяы ѵпшіе ІіеЪЬе цеіе^еп іо <1ег
Іапічеге. Іск ІіаЛЛе §егпе іо Леи Виісгеип іп ііаі Іапі йемгевеі теп
Ле ѵупіег унг Ю ѵѵеке, оск Ъеі’піскіейе іск ту, <іаі іск іо ѵѵеушск
і'оіскев 1іа<Ые. \ѴЦ ту (тоі ѵоп Ііетшеіе <1е кешміе цеиеп ѵпшіе Йоіпв
Ііегеіт ѵпшіе §у Ъевіапі йкоп, Іск ѵоткаре шу еп хшіапеп м’Шеп іѵе<1-
<1ег (о Ьемізешіе ѵпшіе ііе Сгшепкеіь пасіі піупете ѵогто^е и Ъе-
зсііѳгтешіе. Іск ту непігііск ів Іимеіѵ Іеие ѵогіаіе, вУ ,иУ
муііеи ѵшіпе сіег Неп&е Ьеѵѵівешіе мепіеп ііе Сгіаіепкеуі іо Ьевекег-
піешіе, м'ева іск исійег ѵпіиіе <11юп таек ѵшіе хаі 1>у Іим ѵшіе <1еп
Іимгвп, 4ко іск аПеиере іѵііііскііск ^егие. Ш Іиіѵ шміі апаіоііейе е)Г(і
аииеііе, <іаі боі айкеге, вхо іѵіі іск ѵап <1ег кгопе Ііаіиеп ѵапп 8г\чв
Йс.пп .ііиѵ иеііііег ѵпіиіе ѵап іпупепі лѵедеп й’еііке ЬурііскСіпке ѵпші>
епі8еІіііі(с1іе <1коп туі 'м іеіе Іоікел еЙІе ткеег. № 140.
159
были возвращены, объявлялась свободная торговля для под-
данныхъ обѣихъ странъ; границы положили опредѣлить па
новомъ съѣздѣ уполномоченныхъ въ Соболиаѣ на Вуоксѣ ').
Съѣздъ этотъ, кажется, не состоялся.
Въ 1499—1500 годахъ, не смотря на перемиріе, снова
было нѣсколько пограничныхъ стычекъ между Русскими п Шве-
дами. Іоаннъ смотрѣлъ на нихъ такъ, какъ будто онѣ вовсе
и не касались его. Только въ 1199 году, по просьбѣ Швед-
скаго королевскаго совѣта, послалъ онъ къ великому князю
своего секретаря Іенса Андерсена и двухъ датскихъ клири-
ковъ, чтобы согласиться на счетъ спорныхъ вопросовъ. Стиффе
снраведлнво замѣчаетъ странность этою посольства: въ немъ
не участвовало ни одного Шведа, тогда какъ Шведъ могъ
бы быть очень не лишнимъ лицемъ при разборѣ вопросовъ,
касавшихся Швеціи по преимуществу. Датскимъ посламъ
предписано было для поддержанія въ великомъ князѣ довѣрія
къ королю обнадеживать его на счетъ женитьбы сына его
Василія на дочери короля -).
Въ 1500 году прибыли въ Кальмаръ вмѣстѣ съ датскими и
русскіе послы; изъ Кальмара они отправились въ Стокгольмъ,
куда въ январѣ 1501 года прибылъ и Іоаннъ Датскій съ
королевою. Русскіе послы представились королю въ присут-
ствіи всего Шведскаго рата; здѣсь они прочли на латинскомъ
языкѣ грамоту великаго князя, въ которой онъ поручалъ имъ
просить короля Іоанна «помнить тотъ договоръ, который былъ
заключенъ и скрѣпленъ между пими крестнымъ цѣлованіемъ,
съ цѣлью совмѣстнаго нападенія на Швецію.»» Послы, кромѣ
того, должны были напомнятъ и объ обѣщаніи Іоанна передать
Русскому князю земли, издавна принадлежавшія Русской землѣ,
какъ то Карелію, (’анолаксъ и другіе ’).
') См. 8уйе, IV, Л« 142. Акіандеръ думаетъ, что Соболипо по
фински Х’аііЬіН и лежитъ близь Выборга.
2) СЬгопІСОП 8кгіЬуензе, Воітіаііі. I, 409.
3) Чрезъ два года послѣ заключенія датско-русскаго союза Степъ
Стуре получилъ извѣстіе азъ Нарвы о томъ, что Іоаицъ обѣщалъ
Великому Князю большія пространства земли въ Финляндіи въ на-
граду за войну съ Швеціей. (Всю финскую Карелію, земли Аугаріиі
Іазкіз н Каѵоіакз. см. .1. Козкіпеп Еіпіапсів Нізіогіа, 1, 88). Уго
извѣстіе сообщило лицо, служившее переводчикомъ между русскими и
Великій князь обѣщалъ съ своей стороны быть такимъ же
вѣрнымъ союзникомъ короля, какимъ быль до селѣ, другомъ
друзей и врагомъ враговъ его. Великій кпязь соглашается вы-
дать нѣсколькихъ Шведскихъ плѣнныхъ согласно требованію
короля, хотя король требуетъ этого не по закону; онъ, великій
князь, началъ, вѣдь, войну по его королевскому наущенію; много
Русскихъ пало въ воинѣ изъ за его же королевскаго дѣла.
Великій князь требуетъ также выдачи Русскихъ плѣнныхъ.
Въ собственномъ прибавленіи великаго князя къ грамотѣ,
написанномъ на смѣшанномъ латинско-итальянскомъ языкѣ,
выражено было желаніе скрѣпить взаимную дружбу бракомъ
дѣтей ’). Такія требованія великаго князя король въ присут-
ствіи всего Шведскаго раса отвергъ, говоря, что они не вхо-
дили въ условія договора 1493 года. Такой поступокъ Іоанна
вопреки своему слову пе долженъ насъ удивлять, потому что
онъ всегда дѣйствовалъ такъ, какъ было выгоднѣе для его
политики. Теперь, когда онъ уже надѣялся на признаніи себя
королемъ Швеціи, онъ отвергъ свои обѣщанія, данныя вели-
кому князю въ трудную минуту, особенно еще и потому, что
дѣло съ Русскими послами разбиралось въ присутствіи Швед-
скаго государственнаго совѣта. Насколько Іоаннъ, однако,
датскими послами. (ЗіуІГе, IV, СЪХХѴ). Опо оставалось пока только
слухомъ; фактическихъ доказательствъ такого обѣщанія не было; тѣмъ
не менѣе оно очень вѣроятно, такъ какъ русскіе послы теперь въ
своихъ требованіяхъ уступки финской Кареліи прямо ссылались на то,
что эти аемли были имъ обѣщаны Іоанномъ по договору 1193 года.
Въ письмѣ шведскаго рата къ Датскому отъ 25 янв. 1502 года
есть намѣтка о томъ, что земли, которыя Іоаннъ соглашался пере-
дать Великому Князю, простирались въ длину па 200 миль, а пъ
ширину па 20. Ѵаге еу шеге ап іЬеіп епе от Іііеп ГогЬашІІіп^; Ішп
Ьайг ІіаЯиег шеі іЬе отіѣіо айакогие гугяег ок ра когяепа ку&веіае
Ъене^М ІлеПГ шеііош ^тог йигЛеп ай Куіхеіаші ок ііапит Іоііійі ок
цііГиін Йге, ваа аі Яиегі^із гщін стопа аіі' ГІіегін нѵгогпа Ъі'оДегасар
ок сопіесіегаГіоп ІІ11 цс тііе і Іііцщііп ос XX іЬге<1<1еп Й’огтпіпвкеі
ііг. (ттбпЫасІ, 133.
') Оригиналъ ноты—въ архивѣ Данцигскаго ратгауза; сюда опъ
попалъ, быть можетъ, съ письмомъ къ Данцигу шведскаго рата, въ
которомъ онъ ищетъ союза Данцига и другихъ вендскихъ городовъ
противъ Іоанна. Въ Стокгольмѣ пота была переведена и на шведскій
языкъ, такъ что содержаніе еп быстро стало извѣстно во всей Шве-
ціи. См. приложеніе Л? 5.
161
считалъ важными свои сношенія съ Русскими видно изъ того,
что опъ въ томъ же 1501 году уѣхалъ въ Данію, чтобы
тамъ разобрать ихъ съ Датскимъ рейхсратомъ.
Сношенія Іоанна съ Россіей лишили его всякой популяр-
ности въ Швеніи ') и послужили поводомъ къ новому воз-
станію, которымъ въ послѣдній разъ неродъ смертью руково-
дилъ Стеш. Стуре. К.ъ обвиненіямъ въ союзѣ съ Россіей *)
присоединялись еще новыя, какъ папр. неисполненіе данныхъ
при избраніи обѣщаній, притѣсненіе Шведовъ королевскими
чиновниками, удержаніе въ своихъ рукахъ Готланда, введеніе
въ Швецію иностранныхъ военныхъ силъ и т. д. 27 іюня
появилось «воззваніе» къ Шведскому пароду, а 6 августа
вспыхнуло возстаніе.
Все, что Іоаннъ на первое время сдѣлалъ для подавленія
возстанія, ограничивалось сожжепіеыт. нѣсколькихъ владѣній,
отданныхъ Стенъ Сгуру въ управленіе и пользованіе. Между
тѣмъ Стенъ Стуре поспѣшилъ въ «Долины (Рзіягпе)» н здѣсь
собралъ вокругъ себя храброе населеніе. Всякаго, кто не при-
соединялся къ возставшимъ, рѣшено было считать врагомъ
отечества. Народныя полчища устремились къ Стокгольму;
городъ былъ осажденъ съ юга и съ сѣвера. Стенъ Стура
избрали сначала временно въ правители ’) страаы. а въ
ноябрѣ; и утвердили въ этомъ зваігіи. Рейхсратъ сталъ искать
союзниковъ. Съ этою цѣлью отправлены были послы къ Ган-
зейскимъ городамъ. Отпт должны были оправдать передъ
городскими совѣтами возстаніе противъ Іоанна и попросить
помощи 4). Примѣру Шведовъ послѣдовалъ и Іоаннъ. Онъ
*) Ср. Вовноп. Міі^га Ві<1га& гіП Яѵеилка НівГогіеп ишіег «Іе Ъіиіа
ібгвга Ріигагш*. Маііпіі, 1ЯБ9. стр. 6.
') Это обвиненіе читается такъ въ посланіи Швеховъ къ рейхсрату:
Аге \ѵц осіі Гаві іііе гііі тоііе от іе<1Ь ЬеЬпші, соп?о«1ега1[іои] осіі
Ъгойегвкар, еііег пиііе ІіаГасг Ьпй' осіі ііп піі Ііягиег течі Іііе отіісіе
Нуіігег, Гог Ішіікей Ьгініегвкар осѣ ІогЪшмІ мі,і осЬ іѣеазе іагі^е гЦеквепи
іпЪу^атге ЦцсЬю. ай хѵіі ГёпІеіТ осіі ЛгареИц- вкиііе Гіігзх ри ікен Ііеіі-
ее Кошегаске кугскеза іуііпо, Сйгізіеікіопіепз Гбгтіпзкеівяе, [осѣ] Сііго-
попе.ч Піпіегі' Ііег еЛег ІЫе зкоіе, Ъе<ІЬ Ны еу зкеіШе, от ьаДлпе ГогЪіііпІ
еі) ітіоітіг хѵоге. ЯфЛв, ТѴ, 273,
Кікві'іііѵ.чЬіпЛаге.
*) Еіі^ііпг еі сопіптпаіпг «Іе помо или еівсіпв ііеппо.
11
>
162
также отправилъ пословъ къ Ганзейскимъ городамъ, чтобы
побудить ихъ прекратить всякія сношенія съ возставшими.
Ганзейцы, конечно, не хотѣли отказаться отъ выгодной тор-
говли съ Шведами, такъ что посольство Іоанна возвратилось
безъ результатовъ. Іоаннъ тогда отправилъ часть войскъ къ
Кальмару. Кальмаръ иЭландъ были единственные пункты, кото-
рые еще твердо держались Даніи. 9 мая 1502 года Стокгольмъ
сдался Стуру и въ томъ же 1502 году вся Финляндіи признала
Стен ь Стура своимъ правителемъ ’). Обстоятельства усложнялись
для Іоанна еще и тѣмъ, что въ Норвегіи также поднялось возста-
ніе противъ Даніи. Въ Норвегіи однако Датчане дѣйствовали
съ большимъ успѣхомъ, такъ какъ ими предводительствовалъ
сыпь Іоанна, знаменитый впослѣдствіи Христіанъ II.
Въ мартѣ 1502 года Шведы осадили Кальмаръ. Стень
Стуре не дожилъ до окончанія осады ея; онъ умеръ 14 дека-
бря 1503 года.
Долгое время Стень Стуре стоялъ во главѣ Шведскаго
народа: немногіе пользовались такою славою *): въ продолженіи
’) См. письмо Шведскаго рейхсрата къ Магнусу Мекленбургскому н
городскому совѣту Данцига, 8іуЙё, IV, № 39, стр. 283. ІіеЬЬе му аііе шуі
га Де, ѵиІЬогЛе тисіе ѵгШеп Дев &апігеи гіікев Іо Зѵѵейен, Кбпіп^й Напвхе
ѵр^евасЫ ѵпйі ѵрдезсіігеиеи Іпшеввііорр, Іюіізсіюрр ѵшіі тапвсЬорр,
ѵікіі міііеп ете шуі Ііпе, гдіпиіе ѵиііе аііег іпасЬи еи«*8?еп зіаа, Іо чѵаіег
ѵпйі Ню іаиііе, ѵаг теу копеп ѵпйі шо"еп. Ъіййеп ѵпсіі ІіеДісгеи, Диѵге
ЬоуеЬагеп Ікгіісіісіі ѵѵіііе ѵпз піеііі епсекеп еііЛег ѵийег о?еп іѵе.ѵ.еи
іи ѵпзеп гееіііиегйі^еп гакеа, ѵікіі копіп^іі Наітге иеііе ііиіре вепйеп,
еД(1ег Ъувіапі йоп, аппсіег віпі йаг іѵеіке гиіііеге ойе кгі?ез кпесіне,
<1е Де ѵог зпіиег, ѵікіі доіі ііеиеи тпИѳп, «іаі Дпіѵе Негіісііеіі «ѵіііе
йе ѵпв іаіеп Іо ѵпвеп (гпеп ііапйеп катеп, хѵіііеп ѵѵу еп Іопеп, йаі з*
ѵпз зоіеп Ьейапскеи, ѵпйі «ѵіПеиІ іп ртоіег йапекпатіекеіі ѵогвсЬиійеп
ѵпйі ѵогйепеп ѵтЬ з'ике Ііо^еЬагеп ^гиітосіііі^е Ьегіісііеіі, чѵог М’у ко-
пеп ѵпйі тавЬеп, ііе ѵѵііѳ иу іеиеп, ѵпйі іи ѵоЛішііп^Ье туі Ліѵ Ыіиеи,
іе^еи аііе зине ѵіаийе іп Ніокатепсіеп іуііеи, Ведкегвпйе Ьіг ѵрр Ли
м-еі' ІТегІісІіеуііі Ьенсіігеиеп апіѵогі Ьу чгіввеп ЪоДеп ѵпз іо Ьеиаіеп
йаг іѵу ѵпз па піоцеп гіеіііеп.
а) См. «ітзынъ Іоанна Магнуса о немъ «Хоп егаі аііциіа іат 1т-
тіііаз соікііііопіз раіегГаиііІіав, іп сиіпя 4отит сит Ьовріііі «гаііа іп-
ігоізвеі, диіп ірвпт ппа ста сопіи^е еі ІіЬегіз роггесіа тапи оИйсіо-
візвіте заіпіагеі, зеситдие іат Ііапс диаш іііит Десепііязіше а<1 теп-
ват сиііооагеі еі <Іе еогпт заіиіе ас ргозрего гегпт зисеевзи ііііі^епілг
Іпіегго&агеі. Йпттадие воііісііисііпе ргоиісііі, не зш рпвГесіі чиетциат
іиіигіів аСЙсегеиІ аиі аПісі раіегеіііиг-----------------іатдив вегириіова ехаіпіпа-
163
25 лѣтъ опъ поддерживалъ миръ въ странѣ, гдѣ борьба
партій и претензіи извнѣ дѣлали этотъ миръ повидимому не-
возможнымъ. Въ основаніи всей его политики лежало стрем-
леніе освободить Швецію отъ Датскаго владычества; отсюда
понятна его постоянная дружба съ Ганзенцами; опа, конечно,
влекла за собою торговое стѣсненіе для Шведовъ, по тѣмъ не
менѣе послѣ 1472 года Стуре начинаетъ приглашать въ
Швецію и Англичанъ, п Голландцевъ. Изъ нѣмецкихъ городовъ
Любекъ, Данцигъ и Ревель вели самую оживленную торговлю
съ Швеціей. Англичане всего чаще пріѣзжали въ Лэдезэ,
«Ьоуза іп йнесіа», какъ этотъ городъ названъ въ трактатѣ
Іоанна съ Генрихомъ VII, а также и въ Лундъ и Ландо-
крону. Свободная торговля чужестранныхъ купцовъ въ про-
долженіе лѣта, безъ пошлины, была запрещена, и торговцы
обязаны бі>іли платить 10 процентовъ съ цѣны товара. Швед-
ская внутренняя торговля была въ очень незавидномъ поло-
женіи, почему п копкурренція съ иностранными купцами была
невозможна.
Участіе простаго народа въ политическихъ вопросахъ все
увеличивалось со времени Энгельбрехта, а Стуре старшаго въ
особенности; его часто сзываютъ на рейхстага, сообщая ему
о нуждахъ страны. Иначе, конечно, и быть немогло, говорить
г. Боссомъ. Борьба- съ Даніей касалась національной незави-
симости I I Івеціи, а потому, гдѣ же было искать поддержки въ
этой борьбѣ, какъ не въ самомъ народѣ. Смерть Стенъ Стурз
пе измѣнила политическаго положенія на Сѣверѣ: нѣкоторое
время о ней скрывали, цока шли выборы новаго правителя;
выборъ палъ на Сванте Нильсона Стуре, который 21 января
1504 года и былъ провозглашенъ правителемъ Швеціи.
Новыя войны съ Даніей начались теперь въ союзѣ съ Венд-
скими городами; отношенія къ нимъ Даніи скоро приняли
•
гіопе <1е виМіІогпт циіеСе іімріігеЬаі, ш роЫив віЫ ірві ѵііаіи диат
виіпвмо сіиі ппатп оѵвт сопіга іпвіШат аиіеггі регтШанеІ.-------------
Нитапііег Ъеііа. регепя озіеінііі зе пітія іпѵіСпПі акта іп сіѵез соптег-
сегв. 8іірііі1е.іп ііеѵісіоз Ропгііісе* поп іпіпоге геиегепсіа, циаиі аиіеа сит
НЪегі евяепі, сгасіаЬаь. сопіепіи» диоЛ ве а<1 ипіСаГет ранѣе геііисю»
Гаівгепіиг. Размиріе <1е ео сапвЬаІиг: Ріасеге впЬвігаІів ея! поЬіІія іга.
ЗСепопів. Нібі. воЙюпіт Зпеопшііфіе Ь. XXIV: 12, 14.
ш
очень враждебный характеръ, въ особенности послѣ рѣши-
тельной неудачи Іоанна въ войнѣ съ Днгмарсами.—Въ эту
воину Любекъ хотя п былъ въ союзѣ съ Днгмарсами, однако
пе осмѣлился открыто помочь имъ, боясь военныхъ силъ
Іоанна. Послѣ пораженія Іоанна Любекъ перемѣняетъ тонъ;
новое возстаніе въ Швеціи придало ему смѣлости. I аннъ,
узнавши о возстаніи, рѣшилъ блокировать берега Швеціи;,
Гапзеііцы, а Любекъ въ особенности, какъ часть нейтральная,
пе могли быть равнодушными къ остановкѣ въ торговлѣ,
являвшейся прямымъ слѣдствіемъ успѣха Іоанна. Іоаннъ по-
слалъ своего секретаря епископа Іоанна Андерсона въ
Любекъ ') съ требованіемъ, чтобы Любекъ п союзные съ нимъ
города прекратили всякія сношенія съ Швеціей. Кромѣ того,,
онъ просилъ также и короля Шотландскаго отговорить Любек-
скихъ гражданъ отъ союза съ Шведами. Послы Іоанна гово-
рили въ .Іюбекѣ городскому совѣту 2): [такъ какъ Шведы
возстали противъ своего законнаго короля, стараются и въ
Норвегіи поднять народъ противъ правительства, то Іоаннъ
рѣшилъ усмирить возставшихъ войною и поэтому проситъ
Ганзейскіе города не подвозить провіанта Шведамъ и ничѣмъ
пе помогать имъ; если города исполнятъ его просьбу, то и
онъ, король, готовъ доказать имъ, при случаѣ, свое располо-
женіе; если нѣть, то онъ будетъ считать ихъ, такъ и вообще
всѣхъ, кто помогаетъ его врагамъ, своими недругами эі.
Городской совѣтъ отвѣчалъ: несправедливо, что купцы, веду-
’) Кіапіх, ДѴапйаІіа, ХГѴ, стр. 29. Вопии»—Магдебургское изда-
ніе. Миіі/еЫ, Коіде Наивіа Кптпіске, 192. ѴРІІІеЪгашІІ, 115.
*) Ср. \Ѵаігг—Чыеіп’й’кеігеп иші Ѵегііапйіпп^еп Г.иЬрскк піі г Копіе;
ІоЬаші ѵоп Оаиешаік, 138. Здѣсь приведены письма Іоанна и Любека
другъ къ другу.
я) Витфельдъ, 192: НпогГааге Копдеп Ііоуоіі^еп ѵа.тг і’агаагаа^еТ,
аі.Гоге (Іепнеш еп Кгік раа, аі- Ьейд Ііапз Еогнііпйе, Ниогіог ѣаші 1<и1
^іегпе Ьейс -Іе І.уЬвке, ос апйге Нецвеыюйег, аі «іе іп&е.і ТіІГог тісііег
іій ѵіісіе црге (іе Ннепвке, епіеп ай’ Ееіаііе, еііег апйеп Г)ее.1, Инея
Егіііейсі ос І’ііѵііещег, нош Вапвке Коіцгег і’огйиш Ііаййе я-ій'иеі 8г®-
ііегпе, ѵааг зкееі іогііі йе ѵіМе ііайііе ѴепякаЬ ай’ ’йжйвгпв, Тске і’ог
аі йе вкпійе Гекі-д еііег і’огегуіте Нпез <1е ѵіійе ѵеге Ііаппеіп ііі
ѵіііе йе.г ѵйі, <1а ѵіігіе кадій ѵйі апйге таайе і^еп Ьепіяе Кіяміегпл аіі
.Еге ос Стойе, Ош йе ціопіе апйегкйів, йа ѵіійе Ьаші Ііоійе аііе йеп-
пет, зет §іяге Еіепйеп Тіііогіпд;, Гог Ііапя Еіепйег.
165
аціе торговлю въ чужихъ странахъ должны терпѣть ущербъ
изъ за войскъ князей и государей, до которыхъ имъ пѣть
шгкакоі'о дѣла, а потому-то имъ нельзя согласиться на просьбу
короля, и они, какъ прежде, такъ и теперь, по старой при-
вычкѣ, будутъ торговать съ Швеціей '). Въ виду отказа
Любека Іоаннъ собственными силами рѣшился поддерживать
блокаду. Всѣ корабли Ганзейскихъ городовъ, плывшіе въ
Швецію пли оттуда, онъ приказалъ захватывать -); такъ, въ
концѣ 1502 года, былъ захваченъ одинъ большой Любекскій
и 2 Стральзуцдскпхъ корабля, шедшихъ изъ Риги въ Шве-
цію. Тогда городской совѣтъ Любека съ своей стороны схва-
тилъ всѣхъ жившихъ въ Любекѣ Датчанъ и наложилъ печать
на всѣ ихъ товары.
Приказаніе это было отдано 19 ноября *) фохту въ Траве-
мюндо; оно еще болѣе вооружило Іоанна противъ Любека;
секретарь этого города едва спасся бѣгствомъ изъ Копен-
гагена ‘).
Скачала думали уладить враждѵ переговорами и посредни-
чествомъ. Посредничество принялъ на себя Фридрихъ, братъ
Іоанна. Любчане настаивали на свободномъ плаваніи въ
*) Письмо Любека къ Іоанну 1 и 21 сентября и 6 марта, Нпіі-
Геій, 193, отвѣть Любека: Веі ѵааг іске геі, аі йе зош еге КРИлпешІ,
ѵйеп 1П§т-г Ъоепйі». ос Егетшейе якпійе Гог Неітег ос ЕѳгеСег йегія
ѴѴепщііей якуій, Гогііішігй раа ііет КіоЬташІякаЬ, вот ііеп шепі^е
Мапй кош ііі «з><1е, Ое Ьай'йе шеі іпдоп ііешіет аі #іоге, ос кишіо
іске теі ВШікІіеЗ іогійіиіт аі Ііашііе, Ішоп'ог йе ѵааге Ьек.егешіія,
коик^и ѵіійе ѵеге ТіПгесія, ііе щааііе еіііег дгитпеі Ѵ18 Ѵаапѳ ос Вги#,
ІіаіиІЬ1 шеі йе 8пепяке.
2) К. Коск, Нпіііекі, 194.
а) У Вптфелъда 19 декабря, что невѣрно, такъ какъ эго событіе
въ хроникѣ обозначено <аш Таре 8і. ЕІІяаЬеіІі, ѵопп аЬешІ —что и
совпадаетъ съ 19 ноября. См. АІрІіаЬеіізк Ведйвіег оѵег Неі^ѳшіаке 05
апйге 1)а§;ев Тійегя Маѵпе аош Іішіея і ііапзке еііег погйіеке Нівіогіег
еііег Оосишепіег. Еі геѵіііегог ов Гогіі&еі Аііі-ук аі' ЬапдоЬекз Неір»-
йа^віопе^пеіяе, въ АагзЬегеіпіпдеі* ііа йеі Коп^І. (теЬеітеагсЬіѵ, т. I,
приложеніе.
*) См. \Ѵаііг—Юуі ія йе кскаііе хетеупеш кортанпе ѵап йвг Неп.яяе
Ітв гіке Беппешагкеп іо хѵаівг ишіе Іашіе оск прре ііете ХѴуітекеп-
Ьгокѳ ипйе іше Іашіе іо Ноівіеп Ьуе^еиі, ііеій'еіікен йе павіаийе гепіе
ишіе ашіесе ясішійе іи Йеп ѵовейуеп %е^еЬеі"е Оійвззіо (гоііогр Худеи-
зіайі ес. ІіітіегяіеІІісіі.
166
Швецію и вообще по Балтійскому морю, на подтвержденіи
всѣхъ привилегій въ Даніи и Норвегіи, па возвращеніи отня-
тыхъ у нихъ кораблей и товаровъ. Если такія требованія
будутъ удовлетворены, говорили они, то они согласны на миръ,
въ противномъ случаѣ они силою постараются возвратить
свои права. Фридрихъ, конечно, не могъ удовлетворить такимъ
требованіямъ Любека, н переговоры, длившіеся нѣсколько
дней (въ мартѣ 1503 года), пе принесли никакихъ результа-
товъ '). Боннъ объясняетъ это тѣмъ, что Фридриху не было
дано Іоанномъ достаточныхъ полномочій *).
Все предвѣщало скорую войну между Даніей и Норвегіей
съ одной стороны н Ганзейцамп и Швеціей съ другой.
Между тѣмъ въ 1503 году папа Александръ VI прислалъ
въ Германію и въ Скандинавскія государства уполномоченнаго
посла, Раймунда Перо ’), кардпнала-нресвитера Св. Маріи съ
тѣмъ, чтобы составить союзъ для похода христіанъ противъ
Турокъ, обѣщая участникамъ полное отпущеніе грѣховъ. Для
возможности участвовать въ походѣ нѣмецкіе и скандинавскіе
князья должны прекратить внутренніе раздоры п помириться со
всѣми своими врагами.
Самъ Раймундъ пе посѣтилъ ни Швеціи, ни Даніи, но его
коммисары ѣздили по всѣмъ королевствамъ и собирали деньги.
Не много находилось охотниковъ давать деньги въ руки пап-
скихъ чиновниковъ. Фридрихъ Голштинскій поставилъ усло-
віемъ одному изъ собирателей, Іоанну Спеглингу, что деньги
можно собирать только въ извѣстныхъ пазначснныхъ для этого
городахъ 4), и чтобы '/, собраннаго драгоцѣннаго металла
шла самому герцогу, а */3 папѣ.
Собравши чрезъ своихъ коммиссаровъ деньги, кардиналъ
Раймундъ прибылъ самъ въ Любекъ, по требованію короля
*) Существуетъ подробный протоколъ «тихъ переговоровъ.
’) Оѵегьі <1о«'і1е Ье пеп ѵпііепк.ттё Ьепе.І ѵап <1ет копіідее Ііаййе,.
у» <1е Ішміеіупдо ѵпігисІііЪаг ^еѵѵенеи. Хроника Бонна.
*) РегапІГ; у Витфелыа, 203, Раігапйив. Ср. Зсіііе^еі, 74. 8іуйе,
IV, СССП. Ср. Ен (іаизк АагЪіі^ ііа Яіѵенсі Тѵе$к)№& ііі ЕгеЗгік П,
аашіес аі Иепгік 8піііЬ, у Ввгйат'а, подъ 1503 годомъ. Сііуігаеі
Бахоиіа, V, 148.
*) Раі.-Міііівг, 252. Эти города ЗІеяѵі#, Наііегвіеѵ, Нпяипі, Кіеі,.
ДіаеЬое, 'Гѵойег, ЕіЗеіъіей и Хоійвігаші.
167
Іоанна—говорить Боннъ *), чтобы здѣсь исполнить второе по-
рученіе папы, а именно помирить Іоанна съ гннзейцами. О
своемъ пріѣздѣ кардиналъ предупредилъ городской совѣть Лю-
бека чрезъ своего легата, графа Кирхберга. Пріѣздъ же
самого кардинала былъ замедленъ, такъ какъ онъ заболѣлъ
въ Брауншвейгѣ подагрою. Легатъ Раймунда просилъ город-
ской совѣтъ начать переговоры о мирѣ 2), при посредниче-
ствѣ Фридриха и Магнуса Мекленбургскаго. Переговоры на-
чались 24 апрѣля 1503 года. Датскіе уполномоченные долго
пе могли согласиться на требованія Любчанъ объ удовлетво-
реніи, Любчапе же не могли согласиться на запрещеніе тор-
говли съ Швеціей ‘). Переговоры окончились 24 апрѣля тѣмъ,
что кардиналъ Раймундъ обязалъ Іоанна подтвердить за горо-
дами ихъ прежнія привилегіи—^цге "епііит,—возвратить имъ
корабли и заплатить деньги за убытки, а Любеку было пред-
писано вмѣстѣ съ другими городами употребить всѣ старанія
примирить Іоанна съ возставшими Шведами; верховнымъ судьею
’) Вата Аппо, МССССС, ѵпйе <1ге, Ів ѵііі Іогйеііп^е Кііпіпск Напвеа,
йе Саійіпаі Еаутипйив іЪо ЫіЬеск ^екашво, ѵшіе Ііейі яіск ѵоіхепатеп,
ІкузсЬеп йет Кбпіп^е, ѵпйе <1ег 8іайІ ЫіЬеск Ргейе іЬо такеп, ѵпйе
ІіеІР іЬо аіск ^ебігйегі Негіоеіі Егейѳгіск (Ію Ноівіеп, ѵшіе НегЮсѣ
Маріин (Ію МекеІепЪогсЬ, ѵшіе ІіеЙТ йе КЬпіпск иуие ^евеіііскейеп йаг
оек ^еііаі, ѵшіе уя па ѵеіеп ѵпйеітейупікеп ѵшіе кіадеп ѵап Ьеуйеп
йеіеп, йе яаке йег ^еяіайі ѵогйгавеп, йаг йе\ѵі1е яіск ііе ѵап ЫіЬеск йег
Нѵѵейеп пісііі. аііег йіп(?е епіііоійеп чѵоійеп, ясЬоІйеи яе ѵііі йеш Тіайе
еге Іедаіеп сію ясііврс всЫскеп уп Зѵейеп, ѵпйе йе кеі'апрепе Копіп-
(“уппеп іѵеййсг Іоья такеп, ѵпйе йе Нчѵейеп ѵоппапеп, йаі зе ир
ЬаигёЦі иввевікатепйе, іЬот Яппйе тіі. йет кбпіп^е яіск уп йеп Ііайеі
§епеп всіюійеп, Егейе йютакеп, УѴеййегшпте ясііеійе йе Кііпіпск йе
йч-патеп ОДіерс тіі ватрг йеп цййегеп шеййег&епеп, ѵшіе мгеи ѵѵійег
нсііайеп кепатеп ѵѵеге, йатр веімййе теп іію Ьевіеіпшейег Іуйі ут
Іапйі іію Ноівіеп Ііапйеіеп, ѵпйе всіюійеи аііе оійе ргіиііецра уп Гіепе-
шагскеп йег Зіайі ЫіЬеск реЬоІйеп \ѵеп!ё, ѵпйе йаі $е1йі, во теп йег
8іайі ЫіЬеск всііііійісіі ѵѵеге, всіюійе Ъегаіі дѵегйеп, ѵпйе віпі Ііііиог
Ьёгцеп ^е\ѵі>ійсп, йе НегіосІі ѵап Ноініеи, йе ВівсЬор ѵап Т.йЬеск, ѵпйе
ЗІевѵіск, ѵпйе апйег Ніййег ѵпйе Еййеіііійе, ѵпйе,)» ешііікеп <іе вскиійі:
Ьеіаіі, йо <1е Вог^еіі ѵал йеп ѵап ЫіЬеск віпі «вііігйегі, йаі яе упіюійеп
пюяіед. па Іийе егег ѵогрІісЫуп^е.
*) Датскими уполномоченными были: епископъ г. Одепзе и Гансъ
Равтцау.
*) Хроиистъ Рейиаръ Кокъ въ особенности внергично настаивалъ
на свободномъ плаваніи по Балтійскому морю.
былъ назначенъ деканъ Кельнскаго университета. До прими-
ренія города должны были отказаться отъ права плаванія въ
Стокгольмъ; если же попытки къ примиренію окажутся безъ
результатовъ, то города всегаки, въ угоду Іоанну, не должны
до конца 1503 года сноситься съ Швеціей. На Любекъ была
возложена обязанность согласиться съ остальными Вендскими
городами о прекращеніи торговли съ Швеціей; съѣздъ пред-
ставителей городовъ былъ назначенъ въ Стральзундѣ. Гер-
цогъ Фридрихъ, епископы Одензе, Любека и Шлезвига и 7
Шлезвигъ-Голштинскихъ рыцарей ручались за вознагражденіе
убытковъ Любека. Самъ король Іоаннъ долженъ былъ рати-
фиковать договоръ. По окончаніи переговоровъ ') представи-
телямъ Ганзейскихъ городовъ не удалось собраться въ Страль-
зундѣ. Виною быль герцогъ Померанскій 2): онъ пропустилъ
въ Стра.іьзундъ только депутатовъ Данцига; депутаты другихъ
городовъ остались въ Ростокѣ, гдѣ оии заключили тѣсный
союзъ съ Любекомъ для войны съ каждымъ, кто посягнетъ
на ихъ привилегіи и станетъ препятствовать свободѣ торгов.іи.
Такое рѣшеніе городовъ прямо значило, что оии не откажутся
отъ сношеній съ Швеціей.
Война съ Іоанномъ была неизбѣжна.
Іоаннъ вопреки вышеизложенному договору пе думалъ удо-
влетворить Любекъ за причиненные убытки, такъ что поручи-
тели должны были изъ своихъ средствъ заплатить ему сумму
въ 57,000 марокъ. Фридрихъ Голштинскій, на долю котораго
пришлось заплатить большую часть этихъ денегъ, требовалъ
отъ Іоанна уплаты ихъ, но Іоаннъ отказался, говоря, что на
себя уплаты пе берегъ, что никогда и никого пе просилъ быть
поручителемъ, и такой взглядъ па дѣло имѣлъ своихъ привер-
женцевъ, сторонниковъ. Нѣмецкіе князья, собравшіеся впо-
*) О нихъ см. АѴаіи, приведенное изслѣдованіе 140 и далѣе.
2) Витфельдъ, 206; 8і«<1егііІ8 ЗѳпйеЬиФ ѵааі’В раа Ѵеуен, аі Гоггеуне
Ііі 8Сга1зип<1. ос котшеп ііі Ноъіоск. теп Деп 1і<і ѵааг Иеііи$ Вп$к-
Іай коштеп ѵ<1і еп Кгі# теі ііе Ьігакишкг, ос ѵі!<1е ѣаші іп^еп Ьеусіе
/гіІТие Ніл-ііеіііі.8 ЙешІеЬтІ. еЛЧег <1е іоіииаічміе 4е Йігакитіег, НпоіТааге
Биесіете ііі Вовіоск аііег і'огЬапі Деппет теі <іс ЬуЬвке ітоД еи киег,
гіі <1еііз аііиіиііеііге Ргіѵііе^іеіб Вевкуйеке. Подробности объ исторіи
Стральзунда въ началѣ XVI вѣкѣ, ср. Оііо Еоск, V, глав. II, стр. 37
и далѣе.
169
слѣдствіи въ Килѣ для рѣшенія спора между братьями, Іоан-
номъ и Фридрихомъ, оправдывали Іоанна въ отказѣ уплатить
Любеку; князья эти были: курфюрстъ Бранденбургскій, гер-
цоги Брауншвейгскій, .Іауеибургскій, Люнебургсьііі и Меклен-
бургскій.
Копенгагенское перемиріе 18 мая 1504 года ’) между
Швеціей и Даніей нѣсколько замедлило возникновеніе откры-
той войны между Даніей и Вендскими городами. На Кальмар-
скомъ собраніи, назначенномъ на іюнь 1505 іода, надѣялись
окончательно уладить споры съ Швеціей, но Шведскіе упол-
номоченные не явились сюда въ назначенный срокъ: война
вспыхнула снова на Балтійскомъ морѣ. Поднимался вопросъ
о правѣ нейтральныхъ государствъ свободно плавать по нему.
Совершенно прекратить всякое сообщеніе между Швеціей и
Ганзейцамн было нельзя: такъ въ 1506 году семь кораблей,
нагруженныхъ солью, винами, хмѣлемъ, сукномъ и другими
товарами, прибыли въ Швецію изъ Данцига, Ревеля и Риги.
По Іоаннъ тѣмъ не менѣе велѣлъ по возможности захваты-
ватъ всѣ корабли Ганзейцевъ, плывшіе по запрещенному пути.
Любеку все это было крайне невыгодно; только война съ
Мекленбургомъ, которую Іоаннъ всячески желалъ продлить -),
и императорскія запретительныя грамоты ') удерживали его
еще отъ активнаго участія въ войнѣ. Совѣть .Любека возоб-
новилъ только свой договоръ съ Дитмарсами и упорно поддер-
живалъ сношенія съ Швеціей. Въ концѣ года начались снова
переговоры съ нѣмецкими князьями, всегдашними посредни-
ками въ недоразумѣніяхъ между Скандинавскими государствами
и Ганзейскими городами. Представители городовъ и посред-
*) Подробности см. Р. МіШег, 205 и далѣе.
г) ІѴаіи, 145: Кѵііідг ДоЬап кошіпі пасіі Нѵівіеіп иші япсЬі веіпеп
Вгіиіег гиг Ѵегіііпйииег шіі Деи МекІепЬпг^еш яи Ьеіѵевеи, иш во Деи
Егіеііеп іііевег шіі ЫіЬеск ги Ііішіегп. 1>іе ѴегЫимІеІеп (іег МекІеиЬиг-
{?ег, (.Ііпі ГіігвІ Доасііііп ѵ. ВгапйепІлігК’ иші Негао^ НеіпгісЬ ѵ. Вгаип-
Всііѵѵеік ЬедоЬеп аісЬ аисѣ пасѣ Ноібіеіп. АЬег (Іег Негхо^ Кгіѳйгісіі
ипгі іііе КіііегвсЬаЙ вііиі ^е^еп ііеп Кгіе^. Но всѣгеіШ шап ги пеней
ІТпіегІіапіИии^еп. Ср. у Бонна главу «Ѵап (іег МекеІепЪогкег Ѵеуйе шіі
(іег 8іаЛг ЫіЬеск.
3) См. НиісГеШ, 236.
170
пики—князья собирались въ Фленсбургѣ, а затѣмъ 11 іюля ')
и въ Килѣ. Здѣсь присутствовалъ саль король, герцоги Шлез-
вйгъ-Голштипскій, Брауншвейгскій и Мекленбургскій, депутаты
отъ Кельна, Гамбурга, Любека и Данцига. Переговоры, од-
нако же, и па этотъ разъ окончились ничѣмъ. Въ копнѣ года,
а именно въ декабрѣ, уполномоченные Датскаго короля и
Ганзейскихъ і-ородовъ снова сошлись въ СегебергЬ -); города
обязались побудить Шведовъ признать Іоанна своимъ коро-
лемъ и обѣщали не плавать въ Швеціи» и не обременятъ дат-
скихъ торговыхъ людей новыми пошлинами. Іоаннъ съ своей
стороны обѣщалъ возвратить Любеку и другимъ городамъ
захваченные у нихъ товары, расширить ихъ торговыя приви-
легіи въ Даніи и Норвегіи, подкрѣпить прежнія п уплатить
деньги Любеку. Вопросъ объ удовлетвореніи за взятые ко-
рабли долженъ былъ быть рѣшенъ на новомъ конгрессѣ упол-
номоченныхъ вт. Фемернѣ (Ееішіагп) или Пьюкэпивгѣ на Фаль-
стерѣ.
Пока Іоаннъ и Ганзейскіе города вели нескончаемые пе-
реговоры, Шведы не переставали добиваться освобожденія
отъ датскаго ига. Во главѣ рейхсрата стояла партія Гсм-
миша Гада, Сванте Стуре, Оке Гапсепа, сильно желавшихъ
продолженія войны съ Даніей; Шведы дѣлали частыя напа-
денія па пограничныя съ Даніей области.
Іоаннъ Датскій снова обратился къ посредничеству, и въ
маѣ 1507 года былъ собранъ конгрессъ въ НьюкэііингЬ. Здѣсь
присутствовали также послы королей Французскаго и Шот-
ландскаго съ которыми Іоаннъ былъ въ дружественныхъ
отношеніяхъ; къ нимъ онъ неоднократно писалъ о томъ, что
«Любекъ и другіе Ганзейскіе прибалтійскіе города стараются
захватить въ свои руки все Балтійское море въ ущербъ его
королевствамъ, что оци поддерживаютъ его непокорныхъ под-
данныхъ, что поэтому желательно было бы получить отъ род-
ственныхъ государей морскую помощь, съ которою можно
было бы изгнать Ганзейцевъ и Шведевъ съ прибрежья этого
*) А йе 21, какъ говорить Вайгцъ—ЙеЫевѵі^-НоІві. везсѣ. И, 31.
*) ХѴаіи, 8ігеііівкеііеп, 146. Витфельдъ, 246.
3) Ніііііеѣі, 248.
171
моря; вознаградить себя помогавшіе могли бы кораблями и
товарами Ганзейцевъ. Разъ ему удастся сдѣлаться господи-
номъ итого моря, и Ганзейцы и Шведы присмирѣютъ и не
посмѣютъ уже ничего предпринять противъ него» ’).
*) Многія письма напечатаны въ АагвЬегвіаНп^ег ііа <1вІ Коп^еіі^е
ПеЬеітеягсІгіѵ; вотъ нѣкоторыя:
Л: 5. Агііеиіі геі^ііяіз ітаіісогиіп еі ап§1іе ѵі^оге сгейепсіе геі'еіеиіі
рег іЬошат Яеіаінііі.
Тп ргітіз М. В. рові еаІиСвт (Іеташіаі рег іЬоташ зеіапй раііі-
вапйпт «(пни геГеггі а< е.паггагі сгіьііапіязіто Ігапеогит ге$гі. (^паіііег
сіиііав ІиЬісепвіа сит аііів сіиііаііЬия (Іе апва пипспраіів ѵіііеііссг яіЬі
айііегепІіЬиз ргороиіші еі зіаіиипі ѵіі тагі огіепіаіі ѵійсіісеі Ьаііісо а<1
еогпт Ьеперіасіи виі гедіі потіпіз іи сопіетіит, аявівіепйо виесів 8ііІ8
геЬеІІіЪив виЬгііІік, диотіппв Н. М. пои роіегіі іііоя «песов аЬ іііогнт
геЪеІІіопе еі ай. оЬейіепсіага виаш гейисеге еі геиосаге Ѵпйе. Л. Е.
сошреііііиг ргесійіо зиогпт атісогиш еі еогиш ргвсепіт, циі яапкиіие
віЬі сопіипсіі випі, агтаіаіп рагагв паиаіет, ]жг цііат роіегіі ѵі ехсіи-
йеге а йісіо тагі Ъаііісо гат йісіав еіпігаіея диат виесоз геЬеІІев аіцие
еогит Ъопа еі тегсез осеирапйЪиз іи ргейат йаге аЦие аппиеге. (^иіЪиз
ехсіияв а (іісіо тагі рег В. М. оссираЮ, Іат геЪеІІев яиесі виЬ'ІіІІ а<і
оЬейіеисіаш еі гесокшеіопеш ргоргіі йотіпі теиосагеіниг, диат ргеіепве
сіпііаіев <іе апза, цие пипциаш сопярігаге севзаиі аиі тасіііиагі сопіга
віатпт ргіпеірит, аЬ еагитп рѳгііпасіа геіоппаіеіігиг аіцие (іеЫІе, есіяпі
ѵего ѵііго циаш сгейі роіеві Іппіііііагепіпг. Ѵіиіс М. Е. реііг еі оріаг
ргевійішп паиаіе а Ггапсогиіп ге^е яио сопаапягшпео еі сопГесІегаІо, чиаіе
ійені Вех т'гапсогиіи іп сани вішііі а Й. Ы. оріагеі.
Ііепі пес (ІиЬііеІ і'гаиеогіии Кех, циіп 8І виа сеІБІСіиіо іе^іа сигапегіі
іп ргіпсіріо міаіів Лііиге ііиіившоді ргсгійіит иаиаіе »ие Маіезіаіі ай
шаге Ьаіііеит тіііеіе, ргоГесІо еагіет Маіезіяв ай іеййеіиіаа і'гапсоіит
Вер ѵісса рагев ай тіпітат гедпівігіопет виаш егіі ветрег рагагіяяітя
ег іпііеіезза.
№ 6. Ай ге^еш всосіе. Тіеш іпіеіііргг еі зсіаі иеров, диаіііег сіиііаз
ІиЫсепеів сит аііів е.іиішіЪие йе апва пипсираіів всШсеІ нібі яііЬегепІіЬиз
соіпіпаніпг таге огіеиіаіе ѵіііеіісеі Ъаііісит оссираге геЬеІІіЬив зпесіз
іи Гаиогет, ірві аиипсиіо іи пои іпейіосгет іасіигаш еі ге^іі потіпія
іп сопіетіит, ѵпсіе аиипспіпв сотреііііпг гедиігеге еі зоііісііаіе зиоз
аліісоз еі ргезегііт віЪі запкиіпе сопіппсіов рго аявівіепсіа еі ргееігііо
іп еЛесіит ргоІііЬешіі ірвін сіиіІаГіЬиз еі (іісііз геЪеШЪиз таге Ьаіііеит.
Ег сази (цю аиппсиіпа роіегіі ргеиаіеге іп егміет тагі Ьаііісо, іштіііа-
Ъипіиг іат геЬеІІез виесі циаш ргѳіепве сіиііаіез. Ег оЬ 1(1 аиипсиіив
пои зоіиіп іпіешііі гедиігеге аіпіеоз еі зап^иіпе яіЪі іипсюя, утіпопегіив
Ьитіііаге яе согат аііів ІіокііЬив еі іпітіеіз, зі циі еззепі. Ііеш иеров
ргопійеаі аиипсиіо яио йе гапіа аавізіепсіа ег ргесійіо рго ргіпсіріо
евіаііз ргохіше іиіиге, фіапіат перок оріагеі а вио аиипсиіо іп сази
зіпіііі, і^ійа аиипсиіив отпіпо іпіешііі еі рторопіі ргссійіо атіеогит
На Ньюкепипгскомъ конгрессѣ бы.а и представители .Любека,
Висыара, Ростока, Стральзунда, Гамбурга и Люнебурга. Въ
Люнебургскомъ архивѣ сохранился подробный протоколъ *)
этого конгресса. Конгрессъ начался изложеніемъ требованій со
стороны Датчанъ. Онн жаловались на притѣсненія, которыя
терпятъ ихъ торговые люди отъ Любека, предъявляли свои
права па этотъ городъ со времени Вольдемара 11, упрекали
Любекъ за союзъ съ Дитмарсами, жаловались на пошлины въ
Ольдесло; король требовалъ «сазігиін еі ге^аііа іп ідіііеке еі
іПогийі оссазіопе регсеріа зиЫеѵаІа еі ііпЬиіъаІа рег ѵсвігаш зеп-
іепііаш іейііиіі». Затѣмъ послы Іакова Шотландскаго и Лю-
довика XII Французскаго потребовали отъ Любека прекратить
оссираге шаге огіепіаіе ргоіііЬешіо Ши! іаш геЬеІІіЬив зиесів диаіп рге-
гепвів сіиііаЫЬпв ап Іюня сг піеп.ея еогиш осиирапііЬив іііие і • ргеДапі.
№ 25. Аіі Ггапеогипі ге^еіи.
Стііапіьвіпю еі Іпиісііввіто ргіпсірі еі Вошіпо, ііотіію Ішіоиіео
Іеі &гасіа ігаисогит геці еіс., Іоііаішез <1еі &гасіа еіс. ваіиіеш ріш’і-
юат. Іпиісііввіте ргіисерв сопвапниіпее ргесоіешііввіше, Сит аііав ііе
іпепзе аи^ШіСІ аппі сиггепіів агі ѵевігат < еізіішішет ге^іат поЪіз ііі-
Іесіит ІІютат Веіаші рагіізашіиіп цозігиш іи сегіів пе&осіів аовігів
ііійегспсіат еі сопігиегвіаш іаіег пов еі спіііаіеш ІиЪісепзет еі аііав
сіиііаіез віа^паіев аіЫ айііегепіея ехогіав сопсегпепІІЬив, іппізіпівішив,
еі ап іііет аіі еашіеш сеізііисііиеш Ѵевігат репіепіг ѵеі аііав Согзап
ішреііііив поп ѵепіеі атЪІ&ітив, Еі ргоріегеа ііегаіо Іаіогет ргевепіітп.
іоЬаииеш цоакаік еигвогеш повігит аіі тетотаіят ееівііиіііпеш ігапв-
іпіііеге еі ііігі&еге сигаиішиь, диі Ее^іе Сеіьііпіііпі віаіит еі Яегіеіп
сопсопііс іпіег пов еі сіісіав сіѵііаіев, рояідпаш шешогаіив рагЫвапДпз
повівг аЬііі, іпііе, теіегге еі іеіегге еі епаггаге ііеЬеС. Ѵтіс оЪпіхіив
(Іергесатиг, ѵеіііі» еіипіет сигвогет нови* попііпе іи веегеи сашега
Ьепій'пе ехаиіііге вив дие геіасіопі Ііапс сііса гет ііЗепі ргезіагв ІиЗи-
Ъіат. Хов дпійет пваііт а§еге нетрег ѳгітив рагайзьіііи. Сшп Іііів
ѵіиаі еі ѵаіеаі ірва Ее^іа свкіішіо іи вио гедітіііе ветрег рюьрега
аідив Іоп^еиа. Ех агсе цуіюги хѵіу тепзі» (ІесетЪгів Аппо ішіѵ^о.
№ 27. Аіі хедет Зслсіе.
Ехсеііеиііьвіше іііизіі'іввіше ас роіепііввіте ]>і'іпсерв пери» ашапіів-
віте, вирепопІЬіів поэігія Пісегі.ч <1е ігасіаіи аідпе гѳсвеаи іпіег поя еі
ІиЪісвпвез сеіегоз дие еоппп сотрііеев <1е Ііапза іп гв&іо повіго саві(г)о
иуки(ріи§Ь) иоиіваіше ІіаЪііів сегіов ѵов гедіІіДітиз, ігасіаіиш аідие
гесеввит аіі ѵоя теіііі.ч ѵевігіз огаіогіЬив іііп^епіеа, ех сіііиа диіііот
гесеввиа іепоге еиігіеиіег соавіаі ІиЬісепзез іишіизіиіе роіісіюв езве,
ариіі сеіеган сіиііаіез ііе Ііапва еі ргесірце йапиіск, Веяеіі еі Вііее
«е асіигов, ргеіаіиш иасгаіпіп еі геоеввіии а ргепотіпаііз еогиіп сош-
рІісіЪия воііііе еі іпсоисизве оЬзепіагі іІѳЪеіт.
') Протоколъ извѣстенъ намъ по сочиненію ВаЙтца: йитіііакеііеп, 118.
173
свою помощь Шведамъ въ ущербъ Даніи, грозя въ против-
номъ случаѣ войною ').
Любекъ выражаетъ свою готовность заключить новый миръ
съ Даніей. Пренія посредниковъ продолжались около мѣсяца,
и только 7-го іюля рѣшено было, что Любекъ съ другими
союзными городами долженъ: 1) потребовать отъ Шведовъ
повиновенія Іоанну; 2) прекратить всякія сношенія съ Шве-
ціей, пе помогать ей до примиренія ея съ Іоанномъ и не при-
нимать въ свои гавани кораблей, плывшихъ изъ Швеціи; сами
города и король должны объ этомъ извѣстить Данцигъ, Ригу
и Ревель и 3) Ганзейскіе корабли при встрѣчѣ съ королев-
скими должны опускать паруса и предъявлять свои удостовѣ-
рительныя грамоты и потомъ только продолжать дальнѣйшій
путь.
Король Іоаннъ съ своей стороны обѣщаетъ городамъ ко-
ролевскую милость, подтвержденіе привилегіи, возвращеніе
двухъ захваченныхъ кораблей и уплату денегъ -).
') Послы Такова Шотландскаго прибыли въ Любекъ и здѣсь хода-
тайствовали въ полму Іоанна. ѴѴаііг, 148. Іоаннъ писалъ въ 1506
году къ французскому королю о положеніи дѣлъ на сѣверѣ, просилъ
помощи противъ ганзейскихъ городовъ, о которыхъ онъ говорить:
сіѵііаіея регпіііоная евяе ргіпсіріпн яіаспі. Витфельдъ, 243.
*) Яиііі'еій, 248. У Воина приведены слѣдующія 4 пункта Ныо-
кзниягскаго конгресса: I. Пас йе ѵап ІЛЪеск ѵпйе йе апйегеп 8іейе
гіек Фея Кукеч іію Нхѵейеп депігіікеп ясЬоІйеп еііііюкіеп тіі іЬопог
ѵпйе аЛГііог, йагтіі йе 8иейё пісѣі дезіегскеі іѵбійеп уп егеш ѵляреіюг-
ват.
II. Ваг йег ѵап ЬПЪеск ѵпйе йег апйегеп 8іейе чсЬіррег у и еііег
Ііапеп кіійег уппетеп яскоііеп, йе ѵііі Зіѵейеп рекаше . яіпі, ѵпйе во
уегаашіі йагтейе Ьеагкхѵаиеі іѵіігйо, йаі Ііе аін еуп ѵцдеііогвашег
йаглбг ясііаі дезігайеі ѵѵеіхіеп, ѵп йе уз йеяве Аііікві ввег ѵбгГепскІіск
йег ЗіаФі ЕііЪеск ѵпйе «Іеп апйегеп вееяіейеп ^ехѵезеп, піяо йаі віек
аііе ѵвѵііѣ* * ѵп йе ілѵуяі йагиііі ім ѵясЬеп <іет Кбпіпде ѵпйе йег 8іайі
ЫіЬеск йагпа ѵотогзакеі Ііейі.
ІІІ. Ваі йе ѵап ІДІЬсск хѵіііеп йеш Копуп^е Ііют Ьеяіеп апіюійё
аііе Яіѵейевсііеп ріійег ѵпйе оск йе Ніѵейеп, *і» уп еге 8іайі, Ііапеп.
Яігііте ѵпйе деЬейѳ Ііігпапіііін катеп іѵбпіеп, йездеіікеп оск уп йеп
апйегеп Зіейеп, зо іапдо Нхѵейепгіск ііют деЬогзат доЬгасѣг хѵіігйе.
IV. Ііаі <1е Ьйііекскеп ѵпйе йег апйегеп 8пм1е жѣерреге, зо Ъу йея
Кііпіпкез ѵііікреі е катеп, иіііісѣіікё зігуквп ясіюііеп, ѵпйе еге ЯееЬгспе
іод-еп ѵпйе Ье.зісѣіідеп Іаіеп, йнг яе ПѲПѲ 8іге<іе.кс1іе діійег уопе ЬвЬЪё,
ѵпйе яе пеііе 8\ѵейв8ске діійег Ьу еп деі'ппйеп \ѵогйеп, ясіюііеп яе віек
174
Если вдуматься въ результаты Пьюкопингскаго конгресса,
легко увидѣть, что побѣда была на сторонѣ Іоанна. Права
блокировать Швецію онъ достигъ безъ возраженія со стороны
нейтральныхъ Ганзейскихъ городовъ; они согласились на пре-
кращеніе торговли съ Швеціей п па захватъ всѣхъ Швед-
скихъ кораблей, приходившихъ въ ихъ гавани; разница между
позволенными и запрещенными товарами строго соблюдалась,
и флагъ Любека уже не былъ защитою для товаровъ Швеціи,
которые захватывались по приказанію Іоаппа. Любчапе обя-
зались представлять королевскимъ крейсерамъ свои грамоты,
а отсюда не далеко было и до права визировки нейтральныхъ
кораблей, если бы Ньюкэпипгскій рецессъ, дѣйствительно, по-
лучилъ законную силу. Морская тиранія, въ родѣ описываемой
въ данномъ случаѣ, практиковалась еще и въ XVIII и XIX
столѣтіяхъ во время Англо-Американскихъ войнъ и револю-
ціонныхъ войнъ Франціи съ остальною Европою И не
одинъ Іоаннъ Датскій въ XVI столѣтіи настаивалъ на такомъ
преимуществѣ воюющей стороны; каждая морская держава
требовала того же, пока сила была на ея сторонѣ, и па обо-
ротъ громко жаловалась па пиратство, когда на долю ея, вы-
падало быть слабѣйшей стороною. Такъ поступали и Англи-
чане и Французы, такъ поступали и Ганзейцы въ своихъ
прежнихъ войнахъ, на что мы уже не разъ обращали вни-
маніе.
Рецессъ такого запретнтельпаго характера, какъ Пьюкэ-
пипгскій, который нарушалъ всѣ драгоцѣннѣйшія права Ган-
зейцевъ и, въ случаѣ исполпепія, необходимо повелъ бы къ
ослабленію жизненныхъ силъ Ганзы, встрѣтилъ самый сильный
отпоръ и негодованіе въ гражданахъ Ганзейскихъ городовъ.
Ратмаішы и бургомистры, принявшіе рецессъ, увидѣли, что
необходимо уступить требованіямъ торговаго класса и объ-
ѵап (іев Копіп^ез ѵіЫі^егеп пеней всЬайеп ей'іе апеіТаі іѢоЬеСгйсНіеп
ІіеЬЬеп, ѵшіе аіво іѵоіііе оск <1« Кбпіпск Де Ілѵе йсііере, 80 тЬо Сореп-
Імцут ѵегеи ап^еѣоМеп, йеп ѵап І.йЬеск тіі аііе йеп ^ййсгед, во посіі
ѵогііашіеп, ѵѵеЛіІеіцеиеп ѵшіе зсіюіііе ііігтіі аііе Пѵувг Ьу^ееіесііі зуп,
(лѵузсЬеп ііет Копіп^е ѵшіе <1ег ЯЫЙ ЫіЬеск. ііосіі Леш Кескіё <1ся
Копіигее ѵпиогі'епскііск.
*) 30 Мая 1850 гола Парижскимъ трактатомъ постановлена сво-
бодная торговля на морѣ и нъ военное время.
175
явили Ньюкэпингскш рецессъ лишеннымъ законной силы. Лю-
бекъ могъ теперь смѣлѣе заявить себя открытымъ врагомъ
Іоаппа, такъ какъ къ этому времени окончились распри его
съ Мекленбургомъ '), и императоръ Максимиліанъ, недавній
сторонникъ Іоанна, теперь склонился па сторону Любека: гра-
мотою отъ 13-го февраля 1508 года *) онъ разрѣшилъ Лю-
беку торговать съ Швеціей ’), что, конечно, стоило Любек-
ской канцеляріи громадныхъ денегъ—а грамотою отъ того же
13-го февраля приказалъ всѣмъ нѣмецкимъ князьямъ помогать
Любеку, въ случаѣ если кто нпбудь открыто посягнетъ па
права и привилегіи его; тою же грамотою онъ запрещалъ
князьямъ помогать Іоанну противъ Любека. Іоаннъ, сказано
въ письдѣ императора къ нему, не долженъ безъ его вѣдома
рѣшать какія либо дѣла; въ случаѣ споровъ Іоаннъ долженъ
передать дѣло па рѣшеніе императора. Но Іоаннъ не могъ же
одновременно искать защиты у императора и дѣйствовать,
какъ самостоятельный монархъ. Положеніе, въ какое онъ
сталъ къ императору, было полно противорѣчій, которыя теперь
обнаруживались. Іоаннъ долженъ былъ вести борьбу съ Шве-
ціей и Ганзою, какъ самостоятельный государь, а не ждать
приказаній императора въ дѣлахъ, касающихся .точно его и
его государства * 2 * 4).
Положеніе дѣлъ на сѣверѣ становилось все опаснѣе для
Іоанна: Вендскіе города, ободренные заступничествомъ импе-
ратора, не обращали никакого вниманія пи па Ныокэпвдгскій
рецессъ, ни на блокаду Іоанна: они стали ѣздить въ Швецію
и принимали шведскіе корабли въ свои гавани, особенно въ
восточныя, какъ Ревель, Рига и др., куда Шведы могли без-
опасно пріѣзжать изъ Финляндіи 5). Прямымъ слѣдствіемъ та-
’) Поіробпостл у Беккера — Ѵтяіаіпііісііе бевсііісіііе ЬйЬескз, I,
482 я далѣе.
2) Іп ппвег ві»і Виіяоѵ.
\Ѵаіи—8ігеііідкеііеп, 154.
1) РаІийап-МіШег—Бе іепіе Коцрег аі' <_>1<іе. 81ж"і.
5) Вескег, I, 487: ѴепсЫеіІепе Ргіѵаірегзопеп иші Каиікиіе іп ііеп
Напвеагівсііеп 8ііііісеп, (іигеіі іііе Ноі'пип^ ііе» Оѳніпііые» ѵегіеііеі,
ѵегепсігіеп ѵоп <1«т ЗсІіягеШмІіѳп Наіиіеі, йевкеп ікге ОІ>еіп іп ііепі
Кукоріпдог 1‘’ііе<1еп»зсЫиі48е »ісіі Ъе&еЬсп Ііаііеп, ѵепИоІіІпмлѵеізе Ѵог-
іѣсИехи гіеііеп, пші Ііеяаеп <ііе зсіімсйівсііеп ІѴаагеіі ііигск і'гешііе 8сЫЙег
176
кого образа дѣйствій Гаплейцёвъ было то, что Іоаннъ захва-
тывалъ и ихъ корабли и уничтожалъ данныя имъ привилегіи.
Начались жалобы съ обѣихъ сторонъ. Іоаннъ въ началѣ 1509
года пишетъ къ герцогу Мекленбургскому, что Любекскіе ко-
рабли бываютъ въ Стокгольмѣ и другихъ городахъ Швеціи,
что это прямое нарушеніе Ньюкэпингскаго репесса, п потому
онъ проситъ герцога наказать ихъ ').
Любекъ въ этомъ же году объявилъ Іоанну, что жители
приморскихъ городовъ—люди торговые, и что согласно чело-
вѣческимъ закопам ъ между отдѣльными народами должны су-
ществовать свободныя торговыя сношенія, что король Іоаннъ
безъ права нарушилъ ихъ привилегіи въ Даніи и Норвегіи,
что поэтому они просятъ Іоанна уничтожить обязательную
силу Ньюкэпингскаго репесса, причинившаго имъ столько зла.
Такое заявленіе со стороны Любека пе далеко было и отъ
объявленія войны.
Лѣтомъ 1509 года Датскій флотъ захватилъ 1 корабля,
принадлежавшихъ Любеку; съ этого началась открытая война.
Къ счастью для Даніи Швеція въ это время уже заключила
съ ней мирный трактатъ въ Копенгагенѣ -). Ганзейцы, а Лю-
паеЬ Неѵаі Ьгіи^еп, йогъ еіпіапвсііеп, ппй йиічѣ іііге Ясііійе аЫюЫеп.
8о іпасЬіеп ев йіе ЬйЪескег піскі ппт, вопйепі аиск йіе КапЯеиіе аив
апйепі 8Ш(еп.
’) АѴаіи—8СгеіІі&кеі(еп, 154. Копіи Іокапп всЬгеіЪІ ап ЕйпсЬиг^:
ЪііЬескег Зсііійе зсіеп ііасіі 8ісск1ю1пі ^еі'акгеп ппй апйеге пасЪ апсіепі
Піейеп Зсііѵсейепз; ег пеііше ап, йазв йег Каііі ез піскі деиглвві, ЪІИе
аЬег йепвеІЬеп апхпкаИеп, йаяв ег лепе яггаі’с, йп св ре^еп йеп Кук]8-
Ьіп^ег Весевз иші ііаз кеівегіісію Мапйаі веі. ДѴотйііщкогсІ», яш Та^е
Сігситсівіопів (.Іап. I).
ЕЬепво ап аііе Скиппгвіеп. Ейтзіеп иші Яоішіе Йев Веіскев.—Мап
шбсйіе іге- еікс »еіи, йіезе Вгіеіе. йіе віск іпі І.йпеЬицгег Агекіѵ Япйеп,
скег іп йеп Апіяпя Лея .Такгез 1508 ги зеіяеп; йосй іві йіе Ап^аке
йев Лаіігез яісііет.
") АагвЪегеІпіпкег, IV, 5, 358. Л« 54: Обязательство Шведскихъ
пословъ задержать всѣ Любекскіе корабли, пріѣзжающіе въ Швецію,
19 августа 1509 года: \Ѵі) (Же шей Спііх пжіе Ъізсор чѵ<Ц Ѵевіегагѳ,
Еіісіі ТгоІІе, Рейііег Тѵгтззоп, гіййегѳ, йосіог На’.я Вгаяк ргозій ,і Еіп-
кбріпціі. іпеяіііег Непгіс ДѴюппе ргозііі I АЪоо, Хіів Еякііззоп, ѵжр-
пете, Япегі/гев тіірея гяайл Ліійтесіще веийеЪийІі, §бге аііе ѵіНютІіе-іІ,
аі ѵѵі,і Ьай’ие ІоіГиіІ ос Іііва^і ос теі іЬеІіе \ѵоіт оііпе Ьгсй1 ІоЕие ос
ііівіще Ііо"Ъогрпп Лігзіс Ііег Напз шек бпйг пайе Ваптагсв, Япегі^сз,
177
бекъ въ особенности, всячески старались склонить Шведовъ
къ новой войнѣ; опи безъ союзниковъ не рѣшались на борьбу
съ сильнымъ Іоанномъ. Когда Сванте Стуре и другіе желав-
шіе войны члены рейхсрата отправили въ Любекъ пословъ съ
тайнымъ порученіемъ уличить епископа Любекскаго и нѣ-
сколькихъ лицъ изъ городскаго совѣта въ томъ, что опи под-
куплены Датскимъ королемъ, то городской совѣтъ Любека уз-
налъ отъ нихъ, что и Сванте Стуре и Геммингъ Гадъ готовы
присоединиться къ Любеку, и что Копенгагенскій миръ заклю-
ченъ вопреки ихъ желаніямъ
Въ сентябрѣ, отлично вооруженный Любекскій :флотъ вы-
шелъ въ море; его цѣль была вредитъ Іоанну, гдѣ только воз-
можно. Опустошивъ берега Борнгольма и Готланда, флотъ въ
октябрѣ уже былъ въ Стокгольмѣ. Здѣсь два члена Любек-
скаго городскаго совѣта, которые предводительствовали фло-
томъ, заключили торговый трактатъ съ Швеціей -).
Когкез, Ѵешіез осіі Ооіе.ч коппл^Іі, ЬегІі&Ъ \ѵсЦ 81ееіѵіі&Іі, Поізіеп,
Яіоплагеііп, ІМітег&кеп, угейие мсі) ОкІвпЪогргеп ос ЬеІтепЬогяі, ѵгааг
кеге па<іі§е Ііегге, аі мі| \ѵе!е осіі якпііе ЛігагЬейё Іюоз ѵепіі^ееіе іѵег-
іііке йеіге, ег1і|?е Ііеггег, яггеп^е гііЫеге ос ^огіе теп, бпеп^ез гіірез
гаяііі, ѵааге кеге тѳІЬгбііге, аі от Іііеі коттег Іііі ігігіе етеііот Ібгпе
ііо^Ьогепп Ііігзіе оск іііе ЬуЬвке, аі іЬол Ііііііі, Гогае і'еіііе Іііеіп ешеііош
еіапйешіе» чѵопіег, котте по&ег ЬуЬзкв кііітіепп, іЪеге.я яс.ІііЪ еііег
&<>іх по&огзіегг іп<1 хѵіЦ Зм'егі^ва гіі^е, іііа якпіе іогпс кібЬтепп. Іііегвз
всІпЪ ос ^оіг Ііішігез осіі орІіаМез іи в ишіе ііі ^<хіе. Тіі іезз уііііег-
піеге Йіпѵагаіпк іаііе мгЦ ігуске іѵаат іисдеіе рай гу^еп аа Ікеііа ЬгеЙ’,
ьот ^іібііі ос ясгій'піі яш і КёрпеііаЙп ябтіядоп іпвві айіііег ѵаНГгоке
«Іа? ая.яптрііопія аппо ііотіпі т. сі. поло.
*) Витфельдъ, 261.
2) АагвЬегеІпірег, IV, 5, № 56. АѴу Ьог^егіпеізСеге ѵшіе гасіітаппе
<іег яіасіг ЬиЬеке Ьекеппеп ѵшіе Ьеіидеп оретЬаге ѵог аівѵетѳ, сіаі \ѵу
ѵпз туі еупіігасіігікет гшіс осіі ѵпвег аііег міііеа ѵшіе ѵиІЬогіІе ѵог
ѵиз, ѵпвв пакотеіілде, <1е ѵпзвп ѵшіе аііе ѵпзег ніасіі Ьогзег, ілм’опег
ѵшіе ѵіиіегзасеи Ііаііе ѵоп Ііуттеіі ѵшіе ііепіе Ьііігеп гуке Іо егеи,
ѵттое Ъезіепіпізяе. ц'іііеп ѵпвег зішіі ѵшіе йее Іоиеідееп гукез Іо ВѵѵеЙеп,
оск ііеіпе зетеупеп Ъевіеп Іо ршіе, <1еп еілѵвп1і(геяіеп, епѵепіі^гап іп
<>о<ІІ,. реягі-еп^еп, егЪаіеііп, ѵѵвгйівеп, ЬосЬ^еІегЙеп, сіпсіііікеи ѵшіе
аскіЬагсп ііеіеп, ііегѳпп ІасоЪ ііег кёгкеи іо Ѵр&аІІ сгІгеЬіззсІіирре, Ііе-
геп і МаіЫев ііег кегкеп Іо 8іі* *еп^иівзх, ііегепп Оііеп ііег кегкеп іію
ѴѴевіегягз Ьіяяскпрреп, ііеге ЗгшпСеп Кувіігвп Ям'еіепгікез ѵогзіешіег,
Ііегепп Кппіеп Ензсіиіягеп, Ііегепп ЕгісЬ Тигзгеп, ііегеп Егіск Тгиііеп,
Ііетепи 8(ееи Тііигяяеп, ііегеп Ніііееп Сіігізіегзгепп, ііегеп Хуеів Воеезеп,
12
178
Флотъ Любека оставался въ Стокгольмѣ до конца года;
здѣсь Любчане, сколько было возможно, нагрузили свои ко-
рабли Шведскими товарами; въ тѣ времена еще не было, какъ
теперь, большой разницы между торговыми н военными судами.
Ьегеп Акеп Наивхеп, Ьегеп Реіег'Гигззеп, Ьегеп Тгоііеп Мапвхеп. Ьегеп
Сгізіегпп Вепігеп, Ііегеп Егіске .ТоЬапяхсп, Ьегеп Ноірег Сагвгеп, гуі-
Іегп, піезіег Сгізгойег (іііошргоиезіе іо ѴрваІІ, шевіег Непгіске УѴеппе
(ІЬошргопевіе Іо АЫлѵ, Хуеів Евкуівхеп, СІаѵѵев Ніпгісквхеп, .Гоііап
Агепігеп, ВепгЬе АЪугягеп ѵшіе .Топ .Топввеп, Змгейепгіке» гейегеп.
ѵпвегепп ^пеЛлевіеп, йпеЗікеп, яипйіі^еп Ііегеп ѵпііе Ъевпшіегеп дшіеп
ігпшіеп, пи іипдеві Саііхіі раре іот ЗіосквхЬоІт ѵогеаттеіі, ѵогвесЬі
ЬеЬЪеп, 90 ѵѵу ѵпя оск (Іез ѵогвеігй'оп ѵог ѵпз ѵшіе ѵ ее пакотеПпаге
іп ѵшіе туі (іизьете Ъгепе, (іаі му ѵііі Ігппііікег паЪегзсЬир ѵ.Ле ѵоп
оіііег Ьег«-еЬтасЬіег іопе^іи^е, зо ім-іззсЬеп кешеііет гуке ѵшіе ѵпвег
зішіі декоЫеп, (Іетеяпіиеп гуке оск ^етеупет ѵигешіё ѵшіе кашеЛе
соршаппе ѵшіе аіі <іеп огеп іп ѵпваег віаЛі ѵшіе яеЪеіІе яекеге, Ггуе.
ѵеііце, орепе Ьапеп, оск "еіеуііе іо іѵаіег ѵшіе іашіе ІокевесЬі ѵшіе
Кедопеп ЬеЪЪеп ѵтте іотокеп ап ѵшіе іп ѵпзе ьішіг ѵшіе кеЪеііе ка-
теп, оск <1аі- іипе іѵеяеп ѵшіе іѵейіІегпіЬ ѵтЬеЬііЛегІ есНееіеп туі аіі
огеп всЬереп, ѵоіке ѵшіе до<іегеп, «аппеі- ѵшіе во ѵакеп аіве опе ѵшіе
<1еп огеп іев ѵіЬ поіогйі есШег впях епірюг ашіег таіЬе Ьшіошіе ів: во
«у епе іпівашрі ѵшіе Ъевишіеге ѵог ѵпз, (іе ѵпзеп ѵшіе аііе, <іе ѵпяеп-
іЬаІиеп <1оп ѵшіе Іаіеп, оск іаіеп ѵшіе <1оп зсЬоІеп ѵшіе іѵіііеп ѵшіе іо
(іошіе. ясЬиіШсЬ вуп, осЬ (озекцец ѵшіе е^еиеп іп сгаП'І ѵшіе тасЬі <1ие-
яея Ъгепев зиіЛег аііе ^еі'епіе (Іег кеіікеп, (іаі <1е ѵогзсіігепеп аііе _)п
(Іегзиіиеп ѵпвег яПиіІ ѵпДе ^еЪеііе ргоиашіе ѵшіе аііе ашіеге поігоЙТ
ѵшіе ѵѵен яе вивіа ЬвЬопеп ѵог гкешеііке Ьеіопіпоге ЬеЪЪеп. кгу^еп ѵшіе
ѵіпЬеі'агг. Ьекатеп всЬоІеп ѵшіе іпокЪеп; во ѵгу ѵшіе аііе «іе ѵпзепп
«еііііегитте ап, іп ѵшіе м'еЛ(іепііЬ ^ешекеш гуке ѵшіе (іевзіііпеп цеЬе-
Леп іо \ѵаіег ѵшіе іо Іашіе. іп (?еіікег резіаіі ІіеЬЬеп всЬоіеп. ІщіосЬ
ясіюіеп кепіеііе гуке оск гуке.ч іччіеге ѵшіе (іе огеп пеупете ѵагешіеп
ойіе конюшіе сортаппе, ѵрре ѵпвегеп Ыготеп оіі'І Тгуеіісуйеп Ьішіегіп^е,
оиегіаіі іаіііег ке'ѵаіі іепікегпіаіе >1оп, во оск хѵесіііегитте іѵу ѵшіе (іе
ѵнвеп іп (іев кепіеііеи гукев віготеи ѵшіе Тгуеііеуйеи петашіе (Іоп
ясЪоІеп оіТге ѵѵіііеп; <1ап еуп уііег ѵап ѵпв Ъеусіеп ііеіеп зсііаіі (іеше
ашіегеп, \ѵо ѵшіе аівх па о)(1ег ^ехѵопіе Ьогііск, Іо гесіііе віап ѵп(іе
апім'егііеп, оск яіск іп Іуке ѵпгіе гееЬіе Ъепо^еп Іаіеп. Ваг Іо «'іііеп
«’у ѵпвег е>-п (іев ашіегеп Ъевіе ѵѵеіеп, оск іе^сп таікашіег пісЬіев (Іоп
посіі уеташіе Іо (іошіе туі ѵпзеиіе «'іііеп циппеи ѵпйе ѵогЬеп^еп, (Іап
шуі ѵшіегЬокІіпке ргіиііекіеп, деіѵопіеп ѵшіе ЬегіісЬеуіІеп ѵог ѵпгесЬі
ѵшіе опегіаИ іп (іеше ѵпяеи Ьеіреп ЪевсЬепюеп па ѵпзегет ѵогтоке.
ІНшзен аііеп ѵогвсЬгеиеп Іо шегксг ѵѵагііеіі ѵшіе огкишіе ЬеЬЬеп ѵѵу
ѵпвег віаліі іпкевекеІІ іѵіііікеп Ьепе(1«1еп ап ііпввеп ЬгеЖ Ьеіеп Ьепкеп,
(Іе керюисп ѵшіе веЬгеиеп ів пасіі Сгізіі ѵпвев Іюгепп кеЪогІ ііивеиі
ѵуіПіишіегІ з’ш пееепдеп іаг ат апешіе АшЬ-ее арозіоіі.
179
Іоаннъ снарядилъ большой флотъ подъ командою знамени-
таго впослѣдствіи Северина Норбю (ИогЬу) ') и велѣлъ ему
сдѣлать нападеніе на устье. Травы и опустошать всѣ сосѣднія
съ Любекомъ мѣстности 2). Самъ же Іоаннъ былъ въ Гол-
штиніи. Онъ желалъ, чтобы и Шлезвигъ и Голштинія при-
няли участіе въ его войнѣ съ Любекомъ. Однако это вовсе
не входило въ ихъ разсчеты и отъ того-то Фридрихъ уже
съ этого времени завязываетъ сношенія съ Любекомъ и за-
ключаетъ съ нимъ договоръ о нейтральности. Любекъ не сразу
соглашался на такой договоръ, надѣясь напасть на владѣнія
Іоанна въ Голштинскихъ земляхъ, по договоръ о нейтраль-
ности получилъ законную силу уже въ ноябрѣ *).
') АІппеуег, 42.
2) Воппив: Ашіи IX МакеДеп Де корІііДе ѵгк, Аскте вскере па
Кеиеіі, Ьугиі ув Де Кііпіпск ѵогогвакеі, шеі аііег іиаскі ьіек іѵеДДег
Де ѵап ЫіЬеск іііо веНеп, ѵшіе кеіТІ Ъу ѵеег ѵпДе іѵѵіпіісіі Яскере, шіі
ѵеег Дивепі шап аЙ&еГег<1і#еІ, ѵпДе ѵог Де Тгаиеп Іореп Іаіе.п, Ию
ЪекупДегсп аііе аІТ ѵпДе Ікоибг, ѵшіе віиі ІіігиСІі Де ѵап ЬйЬеск ѵогог-
вакеі, аііе Вепеп, во Ню ЫіЬес.к ѵр Де ІуДі іѵегеп, апіоІюІДеп Даг
іге^еп Депп іѵеДДегіішше аііе Ыікеяске корШДе уп Эепеіпагскеп, «іпі аііе
егев ечиіев Ьегоиеі, ѵпДе ѵр Де виіиеп ІіДі аскіе Да^е Дагпа — Ііеккеи
Дев КЪпіп^еь всііере еупе ясЫаекг.упре шіі еп реЬоІДеп, Ііѵувсііеп Дет
І’азве ѵпДе Дег ЛѴаіпопіѵ, ѵпДе уя Деп ѵап ЫіЪеск еуп КіаЙ'еІ {*епатеп,
ѵпДе Де апДегеп вбиеп вскере віиі м'еДДег ѵог Де Тгапе цекашеп. Ср.
Бескег, I, 188.
3) Есть письмо Фридриха къ императору Максимиліану отъ 21
іюля 1509 года, гдѣ онъ увѣдомляетъ императора, что не принимаетъ
ппкакого участія въ войнѣ Голштиніи противъ Любека: «шіеіі Дег іг-
гипя вѵізсЬеп... сіеп кпгіірг ип ТіепппіагскЫ иші Деп ѵоп ЬпЪескк
яіѵеЬепДе, еіпі^еп Іаіі ГогвсІіиЬ Дагіп ги ікип, «аг иісііі ап^епошеп»;
ХѴаіІг, Зігеіііккеііеп, см. 156; стр. 157. Негаок Еп’еДгісЬ паііиі Ьіегап
кеіпеп Апіііеіі. К. Коск говоритъ (переводимъ слова въ переводѣ на
современный языкъ): Дет Негхок ІіаЪе еіпе Хеиітаіііаі і’ііг Зсіііѳвѵік ипД
Ноівіеіи ^еѵіііізсііі: ДаГиг ѵѵоіііен ег ипД Діе КШеіж.Ііаіі яіеіі ѵегрЛісЬ-
іеи, Давя <1ег Кёпі§- ѵоп Діееег 8еііе ІЛЬеск піскі ап^геііеп воііе.
еіп етвіег Ѵогвеіііа^ Лег Агі веі аЬег ѵоп ЬііЪеск хигйскдеіѵіевеп.
По актамъ дѣло представляется нѣсколько иначе, такъ Фридрихъ
пишетъ 2 октября Любеку: (текстъ опять-таки на современномъ нѣ-
мецкомъ языкѣ): Оіе ЫіЬескег Іійііеп ѵоп ііцп хи ЯіеіііЪигк хи егі'аіігеа
ѵегіап^і, меввеп вІе віеіі іп Деп Іггппдеіі шіі Копік ІоЬаии ѵоп іііш иші
Дсг КіИегвсІіаГі Дег ГІІгвІепіЬитег ЯсМевмти ипД Ноівіеіи г<і ѵегвеЬеп
кйііеп, иші ег ііаке ікпеп Апііѵогі Ыв Міскаеіся ѵегяртоскеп: Дое.іі веі
Дав іѵе^еп апДегег ОезсЪйіІе іііш піскі шіі^ііек д^мопіеи: ег ІіаЪе аЪег
180
Иа Балтійскомъ морѣ шла ожесточенная война. Іоаннъ
роздалъ много грамотъ на каперство, что пе замедлили сдѣ-
лать и Вендскіе города, такъ что па Балтійскомъ морѣ воз-
Ліе КіііегзсІіаН апг пЭсѣзіеп Мопіай (ОсіоЬ. 1) ап Ліе Ьеѵепваи
епіЬогеп, шп тіі іііі- ЛагйЬег хи ѵегііашіеіп. Фридрихъ Любеку изъ
Киля 1 октября: Ег зеі кеиіе шіі Лег КіІІегясІіаІі ап <іег ЬеѵЫШиі
хизаіпіпси ^егѵемп; Ліезе ІіаЬе еііиде ЗНійИсЛег ѵегоіЛпеі, иш пеЬеп
ііип тіі Леи ЫіЬескегп ги ѵегкапЛеІп; зіе шй(?еп віеіі ат пДсѣзіеп
Мопіай хи Леш ЕпЛе іи Ріои еіпйпЛеп.—[Ѵоп ЛетзеІЬеп Та#е і»і
сіи СсІеіінЬгіеГ Леа НеНОДв Піг (Ііе Яизаиппепкипй. ДѴаііх, 157].
Сохранилось нѣсколько набросковъ договора Фридриха съ Любе-
комъ, вотъ одинъ ивъ нихъ:
Негхой ЕгіейгісЬ, Ліе Вівсіібіе боізсііаік ѵоп Зскіевиій ппЛ ЛѴіІкеІш
ѵоп ЫіЬеск. зеіпвіпе МаппзсЬаЛ, ЗіѣЛіе, ДѴІкЬеІЛе иші Зіаііег Леи Ьаіиіе
8ск1ез«ій, Ноізіеіп ипЛ Біоппагп зсЫіеззеп іпіг Леи ЗіііЛіеп ЫіЬеск шіЛ
НашЬигй, шіі ІѴівзеп иші Хизіішпший Копій Лоііаппз, Леш ііеііід'еп
Воппвскеи Кеісіі піекс ги ѴеПап§ге, яопЛеги ги Еіігеп иіиі ХЧ'йічІі^кеіі,
сіпеп ѵегііад; ^е^епвеііі^ Лаз ВеЫе ги гііип; Ліе ЬапЛе во ги ЬеітіеЛеп
ипЛ ги Ьезсіигшеп, Лавв Ліе КаиЙеиіе иші Вйг*ег аиі’ Леи ^ечѵёішіісііеіі
'Лоіі гиіпй Ьашіеіп кёипеп; Йег ВійЛіе ЕеіпЛе иші ѵѳгвДЕівіе Ьеиіе пісііі
ги ке^еи, иші во ишйекекгі: Ліе ЬапЛе воііеп Леи ЗіаЛіеп оіГеп веіп
ппЛ ипійексіит; <1іе ЬапЛе ипЛ ікге ЗійЛіе иші НаГеи Леи бійЛіеп иіекі
хи всЫіезвеп, кеіпе иеиеп ХѴсдс еіпхиііііігеп. іи Вегіекипиг аиГ Леи
Кгіей хѵѵізсііеп ЫіЬеск ипЛ Копія Локапп егкііігеп, Ла Ліе 8іа<1і віеіі
ѵог Каінег Махішіііап хи Кесііі егЬоІеп, Негхоя ЕііеЛгісІі и. з. »ѵ. [чіе
оЬеп] тіі ХѴівзеп Копій Докаіть, Лавз зіе іѵакгепЛ Лег Ьаиег Леи ЕекЛе
иіекіи 8е&еи ЬиЬеск иші зеіпе ѴегЬішйеіеп ѵогпеіппеп, аиск Леш Копій
иіекг йезіаііеп іѵоііеи, ѵоп Леи ГНі’кіепіЪіішеги аив воіекев ги (Ііип,
еЬепзо, Лаза зіе іки иіекі тіі Хийікг и. з. \ѵ. аив Леш ЬниЛе ке^еи
ЫіЬеск зШгкеп лѵепіеп; йеяскеке ѳ$, Лавв ЫіЬеск ѵоп Лсп І.апЛеп аин
ііЬеіГаІІеи оЛег Леш Копій ѵои Ііівг НіШе оЛег зеіпеп Лизііекегн Ье-
Ьепвтіііеіп ги^сГиксі мегЛеп, во ѵегвргесііеп зіе, Лст НіаЛі Ьеігизіекеп
иші зоіеііез ги вігаіеп: Лаіііг ѵеі-рЯіскіеТ віек ІдіЬеск, ііпе ІдіпЛѳ ппЛ
(іеЬіеІе иіекі хи ііЬегіаІІеп ипЛ Шиеп, меии віе лѵе^еп Ліевез Ѵегігаяез
апйедгійеп мегЛеп, Ніііі'е хи іеізіеп. Аиск тіі Леп Ѵепѵашііеп ипЛ
ЕгеипЛеп Лег ЗШЛіе іві ГгіеЛе хи каііеп.
Во второмъ наброскѣ послѣдняя часть о войнѣ съ Іоанномъ выпу-
щена; слѣдующее письмо Фридриха еще болѣе уяспяетъ его политику.
Негхой ЕгіеЛгіск иші Лег Ригзіепікіііпег ВсЫенчій. Ноізіеіп иші Яіот-
шагп Каіке иші Ліашіеи еі-кШ-еп, Лазз зіе віеіі іп Леп Іітиіійсп хнізскеп
Копій Л окапи иші ЫіЬеск сіококіеп» \ѵо11еп, зіпіетаі ЛіевеІЬеп ѵоп
ікпеп пісііі ѵагапіаззі веіеп; ьіе ІіаЬеп зіеіі тіі 2изііттипй Лев Копій»
тіі Лепеп ѵоп ЫіЬеск іп ГоІйепЛег \ѴеІве тегѳіпійі: Нсгхой КгіеЛгісІі,
іиске, Маппеп иші ОеЬісіе Лег йаияеп Еіігвіепікйтвг НсЫезмій иші
Ноізіеіп, аиск воіѵеіі зіе Леш Копій Ьеікоттеп ииЛ йекбгеп, зоііеп Ьеі
181
пикаетъ пиратская война страшныхъ размѣровъ '). Эта война
гибельно отозвалась на всей торговлѣ Балтійскаго .моря. Она
вносила раздоры и рознь въ среду тѣхъ Ганзейскихъ горо-
довъ, которые еіце составляли одно цѣлое. Данцигъ, Ревель, Рига
и другіе восточные города тотчасъ отдѣлились отъ политики
вендскихъ городовъ, такъ какъ ничего кромѣ вреда не ждали * *)
<1еп Іггипкеп гіѵізсЬеп Леш Копіе ип,і «I»**’ 8Ьи1і іп Пике вИгеп ипй
тіНІе зіекеп, во (Іавв піеЫз ІІпітіеіізатез ^е^еп ІліЬеск ѵоп іііпеп аиз
ипіегпоттеп іѵепіс; іѵоке^еп аиск (Ііе ѵоп ЬйЬеск йтксп «Ііе СеЬіеІе
Лез Копі^з, Леа Негхов», 'Іег ТѢііІіе иші Ніі Іегвсііаѣі пісЬів Ппіітейнатев
ѵогпеііпіеп ноііеп; АЪ-ип<1 Йпі'пЬг ппЛ Ѵе.гкпЬт гѵгінсііеп <1еп Еіігвіеп-
тЬйшегп пп<1 <1ег 8(а<1і ьоііеи иикезібіТ Ыеіѣеп.
*) Вотъ одна такая грамота Іоанна: «Матіаіит рго паиіЬив еоп-
«Іисешіів Вв@іо потіпе. .ТоЬаппев Нех віс. ОтпіЬив а<і дпоз ііиіившшіі
ПОЗІге Ііііеге региепегіпі, спіііспіег сопатаго ѵоішпив, щіой пов еагит ѵі-
&огѳ сопсевнішиз, сіесіітіш ргоиі <1ашиз еі сопсеіііішіз Іаіогі ргезепііит поЪІв
ііііесіо іііоіпе 8ее1ап<1 рагіеаапсіо позіго ріепат аХдпе о(т)піто<іат Та-
сиііаіет аідпе соттівяіопет, иі ірне рго поЬін еі позіго потіпе соп-
ііисаі, ѵосеі аідие <1исаІ диозсипдие сарііапеоз аідие яііретііагіо» па-
иаііа Ьеііа ехегсеге воіііов а<1 таге Ъаііісіпп зіие огіепіаіе, иі іряі са-
рііапеі еі кйрепсііагіі іЬіііепі роззіпі еі ѵаіеапі поніго потіпе «івргеЛагі,
зроііаге понігоз ниіхіііоз зиесоз геЬеІІез аідие ошпез еі ніи^иіоз тегса-
іогее сіиііайз ІиЬісепзів еі аііагит зіпггпіагит сіиііаіит ірві сіиііаіі
Ьиіпсепві айЬегвпІішп ѵоіепііит Лсіиш шаге ЪаНісиіп віие огіепиіе
иаиірапйо оссираге, повігі Ке^іі иотіпіз іп сопгеіпріит еі поп іпоФсат
Іасіигат ірвів іеЬеІІіЬив виесік іп аяіягепсіпт еі іаиогет. ос отпіа еі
зіп^піа еогиіи Ьопа еі шегсев іаш аиесогит диат аііогшп вроііаіогпт
іп впов ѵвпв ІіЬѳге соииегіеге еі сотшиіаге. Іп спіив'Вві таіогет гіЛепі
еге. См. АагвЬегеішпяег, I, № 10.
А вотъ другое посланіе: Ріо Сарііапеів еі зіірешііагіів ;и! таге
ѵосашіів. ЛоЬатіеа <1еі кгасіа ек. Коіииі іасітин ѵпіпеіъів. ясі цпов
ргевепіев поясге региеиегіпі, чтчі пов ѵідогв ргевепііиіп йатиз аідие
сопс.ехіітп8 ваішітсотіпсиии повігшп отпіЬив еі вііі^иіів віірешііагіі.ч
еі аііів диіЬивсипдие Ьав Ііііегаз ионігав ЬаЬепііЬив, ѵоІепгіЬи» ргохіта
іигипі евіаіе іп тагі огіепіаіі аиі оссіііепіяіі паиаііа Ъеііа ехегсеге (1е-
ргедаіиіо вроііатіо іпітісов повігов ІпЬісепяея еі аііов дповсппдие Лсіів
ІиЫеепвіЪиз сопіга пов, яиЬЛііоз повігоз, гециа еі (Іотіпіа поЬія виЬі-
есШ аихіііа ѵеі авзізіепсіапі диатііЬеІ ргевіапіе», Ііа иі Іісеаі Йісііз
сарііапеів еі віірепсііагіів іп ге^па (іотіпіа еі рогіив повігов не Іиіе
геёіреге, ІЬІ апсіюіаге еі зроііа, зі дие а іісіів іпітісін позігів Гогіива
(Іейеіпі, рагіігі, гез рго геііиз сотиіаге, Іге еі гейіге, Ііа іапіеп, дио<1
диагіа рагз ошпіит Ьопогит, дііе а. Лсііз Іпішісіз повігіз рег еоз ос-
спрагі сопіі^егіі, сесіаі іп иниз понітов. Ваіині НаЙ'.ііе XX тепзін йе-
сѳтЬгІв Аппо МГ)ІХ°. См. АагаЪегеІпіп^еі', I, .V 46.
182
отъ войны съ Даніей '), въ предѣлахъ которой они пользо-
вались выгодными торговыми привилегіями. Затѣмъ находясь
въ мирныхъ отношеніяхъ съ Даніей, опи разсчитывали при-
влечь на свою сторону Голландцевъ, которымъ очень покро-
вительствовалъ Іоаннъ *); Любекъ же и другіе вендскіе го-
рода съ завистью и недоброжелательствомъ смотрѣли на рас-
ширеніе правь Голландцевъ въ торговлѣ на морѣ, которое они
привыкли считать исключительно своимъ ’).
Эта война па Балтійскомъ морѣ впервые показала Любейу,
что настаетъ новая эра въ Европейской торговлѣ. Открытіе
Америки и морскаго пути въ Индію, свободное плаваніе по
океану, все это вмѣстѣ съ поднятіемъ духа предпріимчивости
должно было перенести главный центръ торговли съ Балтій-
*) Вескег, I. 412: ^а еіпі^е ѵоп йеи апьеііпіісіізіе і Впшіевѵегѵаші-
Іен І'апйеп ппЬезсІігеіЫісІіе Ѵогікеііе йаЬеу. аіск Ьеу йепі Напйеі апГ
Пііппеіпагк аііеіп хи егііаііеп. ІизЬеаошіеге ѵегвоітгіе Ііапгід піскі пиг
йіе БИпізскеп Наі'еп шіі йепі Ъепі>11іі&Іеп 8а1х, ОввтИпй, Норіеп, Віег,
МеЫ, ХѴяпйІ шій Ееііх, зопйегп ігіеЪ аисіі пасккег йіевез .Такг (Іей
Негііі&вгап" піи 8с1іиііеп шіі. Аиззскііеьзипд' аііег ІіЬгі^еп, йегреяіаіі,
гіаня еіііске Ыизеий ѣакі Негіпйг пасѣ Оапхі# Ьіп§еЬгасѣІ іѵигйеп. 8о
лѵпззіе <1ег СеівС йез Еікеипиіхез йаз ѵоп іііпі зеІЪзІ ^екпЙрЛв Наизе-
аіізсііе Випйпіяв Ьеу еіпееіІі§геп, дтйззегп Ѵогіііеііеп лисѣ «іойегиіп хи
Ігеппеп.
г) Подъ 1507 годомъ Реймаръ Кокъ гов.: <Т)е копід Ііеіі’І оск Не
Ноііапйег, ВгаЬапйег ѵогіііійегі, йаі зе йогск <іеп 8пт11 іи сіе Озізее
каіпеп зсіюійеи. кеіГІ еп оск ѵеіе ргіѵі1е<іа иші ^егесіііісѣеіі цеіаѵеііі;
иеіск оск піскі Іап^е йеп зпіѵід'еп кеіюійеи зіп. Іойосіі Ню ѵогйагѵе
<іег \Ѵепйезс1іе зееяіеліе., ѵѵо йе копіи ѵогкарейе, ІіеЪЪеп зе йеп лѵеск
іпп Рітівзеп ипй Ьійіапі иеіегеі». ЕЬсп йіе ѴегЬіпйипк йег КіейсгІДіійег
шіі Кііпіц Напз зскеіпі йег Сгппй хи веіп, йазз йег ітп I. 1503 пиг
аиі Кигхе 2еіІ ѵегКіпдегіе 8іі11зІаий іи йсг п&сѣвіеп 2еіІ егпепегі \ѵиг-
йе— говоритъ Райтцъ; см. Загіогіиз, ІІІ, 8. 249. \Ѵаіи, Зіігдеп \Ѵи1-
іепіѵѳѵег, I, 252. Аіішеуег, 42: Ьез Веіцез рагеоитаіепі ііапз іоиіез
іез йігесііопи іез еаих йе Іа Ваііі^ие. Ср. Вескег, 1, 497.
3) Ср. ХѴаітл—Дйгдеп ѴѴиІІеіпѵеѵег, 1, 251: «Ііет ЬеЪЪеІ йе зіейе
оѵег еуп дейга^еп ишше йеп зсііайеп іо ѵопѵізешіе, йе йеш цешеіпеп
кортаппе ѵап йег Пиіхясііеп Непзе іи ІДШааІ ѵогкегеайе аігеійе §ез-
скеуп уз, ѵап <1ет йаі йе Ноііеіійег уп Ьіі'ііатіе тегскіі^еп коіряіа^еп,
Ьаѵеп ііаі уйі ѵап оЫівдеа ріасѣ іііо зутіе: иіь йаі те пепеш Ноі-
Іешіег зіайеп зека! уп Ьііііапйг Іо коірвіауеп; аѵег зсіііррепп ипй всііір-
тапз ѵѵізе шо^еп »е йаг копіей, аіз ій ѵап оійіп^ез ріалѣ Іііо вупйе,
ишіе аийегз иісііі. Оск еп всііаі ше піскі зіаііеп, йаі теп зепиіі'в Ноі-
Іапйвтѣе динвгеп ир йе зргакв Ъгуп^о.
183
скаго и Средиземнаго морей въ заатлантическія земли. Лю-
бекъ, какъ скоро замѣтилъ новое вѣяніе времени, подобно
Венеціи, тѣмъ съ большею анергіей взялся за оружіе и въ че-
тырехъ войнахъ, съ Іоанномъ, Христіаномъ II, Фридрихомъ I
и Христіаномъ 111, истощилъ окончательно свои силы, утра-
тилъ свою репутацію и то обаяніе, какимъ онъ пользовался
въ глазахъ средневѣковой Европы.
Итакъ, эта воина Любека съ Іоанномъ получаетъ все боль-
шій и большій интересъ. Это пе была уже война только за
сохраненіе права плаванія въ Швецію, здѣсь дѣло идетъ о
допущеніи въ Балтійское море новыхъ народовъ Голландцевъ
и Англичанъ, о томъ, останется ли Любекъ съ Вендскими го-
родами исключительными владѣтелями этого моря, или господ-
ство на немъ перейдетъ' къ сильнымъ Скандинавскимъ госу-
дарямъ.
Гамбургъ лучше другихъ городовъ понялъ всю тщетность
попытки выйти побѣдителемъ изъ войны съ Даніей; потому то
бургомистръ Гамбурга Германъ Лангенбекъ держался нейтра-
литета '), и въ то время, какъ вендскіе города терпѣли по-
раженіе въ войнѣ, Гамбургъ обогащался торговлею и съ Да-
ніей и съ Западной Европою.
21 апрѣля 1510 года послѣдовало со стороны Любека
формальное объявленіе войны Даніи -). Войну объявили также
и Висмаръ, Ростокъ, Люнебургъ и Стральзундъ Герцогъ
’) Витфельдъ, 275: Пе НатЬогя'еп »асіе вііііе, ос Ііайііе теі іп^еп
ай Рагіегпе аі діоге, ос сіог ей'іег Воідотвзіеі* Непиаіі Ьапё'еЬвскз
Вааіі. Ііиог ой'иег Де віогііке Ііііоке ѵ<1і ііегіз №вгіп|? ос Віегіпв, Піі
йе аііепе не^іеііе і'г]і рая Ваптагск, Могде, Ргапскегі^е, Еп^ІапД,
кпіісксп Рюзд Де апДге, вот ГіепДег, ѵДі Лея Іііі ѵааг і'огшеепі.
2) КбЫегвске Йаіитіипц- у Внллебрапдта, 214.
3) Ихъ письмо къ Іоанну, \Ѵаіи, Зігеііі&Ъеііеп, 161; деізіі яеіеп зіе
«іпгск Ішівегііске Веі'еіііе шкі Ліе Ьезіекешіеп Віш&піззѳ тіі ЬпЬеск хиг
ТкеіІиаЬте ^спііікіяі; Доек іѵіеДсткоІіеп зіе носѣ еіптаі іііг і'гіікегез
Егкіеіеп; іѵпі-гіе Ліев піскі аіщепоттеп, ікпоп (ііе Ргіѵііе^івп пісііі
^екаііоп, «Не ^еиотшепеи ЗскіЙе пші (тіііег пісііі гевіігиіп хіѵіаскеп
Іѳігі иші п&скзіеп МісГазіеп, зо Ьаке сіег Копіи м'оііі аЪхипеЬтѳп, \ѵав
ікііеп ак ИпіегІІіапеп (іев Кеісііея иші ѴегѵгапДіеп Ьіікеі кз хи іііиц
^геЬііііге, іѵае <ііе АиЙ'оп1епіп& <іог ЬЙЪескег ші<1 Дев Каізегз зоиоііі
мгіе <ііе Веігаскіипі? Дез еігпеп Вскжіеиз ѵоп іішеп і'опіеге. Ср. письмо
Іоанна къ королю Шотланкскому: Звгепіззіте гех Ггаіег неров еі соп-
і'еііеіяіе сііагіззіте, ѵі гегит іиіяі.гагит зиесекяиз ѵов иі атапсіязііпиш
184
Померанскій напрасно старался этому воспрепятствовать ’),
Всѣ эти города предостерегали Голландію, Брабантъ, Зелан-
дію, Антверпенъ и Амстердамъ, чтобы они не плавали по
Балтійскому морю и не помогали королю флотомъ или припа-
покітів ІіМетіб В. ѵевігаш М. гегши зиссеяяд
гескііти». 8іцпіііет розіеациат ІіегаШи» повіег
аіі поя іи іѵо’на повѣта ѵезігів сит ІіИвгі» еві
ІиЬісепвев, сотрагаіа сеіегагит сіиііаіпт <1е
пероіеш пояігшп Іаіеапі, ііипі пппсіп» Іт<1е1іа айНегіІ, Гетто педпіііітив.
Ніпе е»1, циоіі аяяііііпе
ѵагіо іпсііаіі оссирагат
Хог^е ѵевігія ех гб^пів
теиетія, Іиііиісі повігі
Ііапяа Вовіоск рге&егііш 8ишіе ІипеЬог^ ет ѵівт.тгіе іпяпи ргепаіійа,
ге<і<шеш пояігат Ііовіііііег а<І|?іея8І ѵгЬез а^гоз сіошоя іпсепаіо еі. іп-
<ріе пои аЬяцие іпсоіатпт сгпепга сейе ѵавіаиеге. Хес Іюс сопіепіі
зоіит, уто еі зиЫііоя иозігоз зиесіѳ Ко^пі ргосегев еі іпсоіая сопіга
Ягтаіиш поЬіяспт попіввітит ГеЛегіз расіит віЬі іи іювсге еиегвіопія еі
сіасіія всосіоя аіЦіцвіеге.—Ніпе сопярісі <іаіиг, Вех зегепіззіте, циаиіан
іпяііііая ІиЬісепвев еі яиесі сит сеіегіз еопии сотрІісіЬив аііиегзия по»
ге^пит пояігат еі е.)и.ч іпсоіав шоііипіиг, пояігагит гѳгшп ехігеіпит
іпіегііит зишторсге айесіапіез. фиаге В. М. V. ас Йііеііяяітпт еі
сЬагіввітшп Ггаігеш иовігиш Іапіа песея&ііаіе іпиосаге сошреПітиг, ѵі
пов Ігаіегао ргезііііо айиегяиз гаиіов Ііоьйіпи повітогит іпвиііи» поп
ііезе.гаі, зеіі агтаіогит ег папіит тахіто цио роіезі иииіего поЬів
знЬпепіаІ, (гаіегпе оріашиь еі реіітив, сіаввет дие іреят агтаіогит іи
Ъшіс ііайпіе ртиш аіі ѵііітшп іиі'га ргохішаш равса арріісаге тав’-
пореге Лезійегапіея <1е еіпядие ѵігіЬпз еі роіепсіа циаш ргітит Ве§лів
ѵеяііів Ііііегів сегсіогагі. Еі иоз ііегпт рег К. V. ЗІ. ечиаіі тосіо гециі-
зііі, зіі геЬпв ѵевігів (и(а ігашріііііаз, рто зіаіиь еі те^пі ѵевігі іиі-
сіопе іоііз ех ѵшііпв повігін Лгаіегпо тоге сегіаЫтпв. Тіаіит циагіа яер-
глтЬгіз Аипо X. Привадимъ еще письмо Іоанна къ Генриху англій-
скому.
А<1 Ве^ет апеііе.
Хечиациаш ѵоз ргеіегіге агЫігатпг ІиЬісепввв іи ргортпііогев нозігов
герті Йасіе ге^е» епогшіа Гасіиога аіііиіззівзе, дие чиаііа зіпі, ЯііПсіПі-
тит иапаіи еві. 8е<і еі іп пои розі вавсеріі ге^иі й’иііегпаспіа, цпогі
іп ргѳсевяоіеа ичвіго» сопсерегапі Гешепііввітит інііиіп, соиііииаге пои
свввапі, іапіо Гигоге ассепві ѵі заГиіеш повіхаш пеіішп тоіевіе Гсгаі.І,
ѵг Ьос іШя аетрег ѵви Йіегаі, ѵегит есіат іиіішісііз віЫ сотрІісіЬив
Іоіів рго ѵігіЬив ішрикпаиі. Іи^епіі ехегсііи таге івдгевзі Виесіат ре-
Ііегипі, еі іріепі іпіег по» нііГкііІоа цие пояіго» виесов поиппі еоипмсіит
иоііегапі. вптіпа <іі1(і^)еіісіа гевсіпііеге соиаіі зииі. Іегга» ргеіегеа
по8ііт йіііоиі зиЬіесіаь йатпоеів іисспіііі» Іпиааегипі, еі сиш а поЬіз
пиШв тоіезіііз аЙ'сей випі, чпоіі сопіга отпеа ргіпсірев іпнаіиіп осііит
^егпиі, )іос воіит еов іп іапіо» егехізяе. іпваііиз песеззе езі.—Встати»
ікііиг, йніег еі соіііеііѳгаіе сііагівьіте, цппясипцие ІиЬісепзез іп ѵшиегво
геі?по герегігі сопіі^егіі, Ьов отпсв папіЬиз еі Ьопів аЫаіія агіъзіаіі
ас сарііио» ііеііпегі, Еі т Ішпс зегиііогеш позігит іоітппет і'оізкаіек
ѵевіго ваіиосопііпсги піппіге ѵеіііів, ѵі Іісеаі еі рег іегга» еі ііотіпіа
185
самп, угрожая въ противномъ случаѣ признать ихъ врагами
наравнѣ съ Іоанномъ.
Сямъ императоръ воспретилъ Голландцамъ плавать чрезъ
Зундъ, хотя Голландцы на это и не обращали вниманія. Лю-
беку надо было заручиться союзомъ съ Швеціей. Сванте
Стуре, Гадъ и другіе собрались уже въ это время въ Весте-
росѣ и объявили рѣшеніе Копенгагенскаго конгресса не дѣй-
ствительпымъ, такъ какъ Шведскіе послы на этомъ конгрессѣ
преступили полномочія, данныя имъ рейхсратомъ, и заключили
миръ, пе обезпечивъ раньше возвращенія Даніею обѣщанныхъ
земель, какъ то Элапда, Борнгольма и Кальмара. Поэтому то
рѣшено было не платить Іоанну денегъ, о которыхъ услови-
лись на Копенгагенскомъ конгрессѣ. Это дало поводъ къ раз-
рыву съ Іоанномъ и къ сближенію съ Вендскими городами.
Формальное объявленіе войны со стороны вендскихъ го-
родовъ пе могло застать Датскаго короля въ расплохъ: опъ
ѵевіга а<1 ехсеііепіізьііппт рііпсірепі йотіініт ІасоЬіпи всосіе Яе^ет по-
роіет еі Лаігет повігпт сопі'ейегаіиш поягпіт сЬагіввітпт іиіе іге.
Ц*ио<1 ві іп Леди о ѵевіго Іпиепігі сопгіггегіі ваіеііііез, циі ргоргіів вііе
репйііз рег іпагіз равва^іа ІпЪісепяіЬпв іпвііНагі ѵеііпі, повіго пошіи-
Яроііа, ві тпе іоіііоіа йеііегіі. (Ишзиіі весипйит помтав Ііпегаз. диіЬив
ііісіів ваіеШііЪив Йе ваіпоеошіисііі ргопіяииі еяі, ѵс іаіев ѵевіга вЫІісі-
Іаііопе іпііпсіі сарііе і'иіиге евіагів іпаге іп^гесііпіііиі* яереіііси» ІиЪіееи-
віЬпв отпет, чиат роЬегаиі иіоіезііат Шаііиі, Е( ѵі Ьіік пегосіів повггів.
соиаіііа ѵевіга іпрегтігі ѵеіііів, ѵеііетепіег Ко^атиз. Мапев ргеіегеп
Йиаа аиі ігев ѵпа сшп ваіеЛіііЬив сеіегівяпе опп.іЬиз ай геш ЬеШсат
песенвагіів поЬів іп оЪзециіиш іпіиі, ѵі іттейіаіе рові равеа ргохііпе
гппігіип іп рогіпіп позігига ІіаіТпепвеиі зезе гесіріипі, ргеиіо іатеп
ѵезіго гздіо іпвѳи, ѵі повпгів апі Ііііі повігі (Іоіпіпі сгівііегпі повігі
Іосо таг.йаііа ЦІСІІ хаіеііііев зеке оЪвецпіовоз ^егппі.. Ег ві, Ггаіег еі
с.опіе((1е)гаіе сііапввіте, Ііііз йергесаііиіз Кііегін иовгіів вегепіиіет
Ѵезгіат айігё ѵіЛеашиг, дпат арий пов й<іет ІіаЬеііз, Ііес пов ехспваЬіі.
Вегіеаі ргеіегеа іп тетогіапі сиш ргодепігоге ѵѳвіі'е Га<та сопіеіегасіо,
аррагеаі. ітагегппя аіпог ѵісея иовігав іпйеГеевав ЬаЬііпгіів. Ѵаіесе. Ех
агсе еіс.
’) ХѴаііз, ІЬІЙ. Ср. Тіюшач Капиомгв Сйгопік ѵоп Рошшегп. Хіе-
(іепіеиівсіі. Негапв^ереЬеп ѵоп ВіНішег, НіеСііп. 1835. стр. 152. Ѵогйап
Аппо 1509 егііоіГ аіск Не кгісЬ іпвсЬеп йеи Апзекевіейеп, аіве <іеп ѵап
Т.йЬеск ѵші ашіегп, <1ягап Ьеп^еИеп віск <1е Чишіівсііеп ѵѵейііег ііегіосіі
Вииаіаі'з ѵѵіііеп ѵші ѵегЬоі, ѵші Ьегоиейеп ашіеге »упе ѵпйепіацеи іп
<іег веЬе... Бе ЬпЫвсііеп... Ііеіеп віск ок і‘п егет всЬгіиешіе иоі ѵе-
гпііетеп, во ѵѵоігіеп гіеп впшіівсііеп Ііегіосіі Ви^зІаЙ Ьувіапй Діюп.
186
уже давно іютовился къ рѣшительно! борьбѣ съ своими упор-
ными врагами. Обращено было вниманіе па усиленіе флота,
такъ какъ борьба велась почти исключительно на морѣ; су-
хопутная же война была незначительна и по преимуществу
оборонительной. Но для постройки флота необходимо было время,
п потому то Іоаннъ въ началѣ войны часто терпѣлъ пораже-
нія отъ хорошо организованнаго флота Вендскихъ городовъ и
не въ силахъ былъ удержать перевѣсъ въ своихъ рукахъ.
Флотъ Любека напалъ весною 1510 года на Датскія бе-
рега Лаланда и Мэна, а затѣмъ на крѣпость Стеге, гдѣ од-
нако же потерпѣлъ большой уронъ п удалился назадъ вь Эре-
зундъ. Здѣсь онъ встрѣтился съ соединеннымъ Датско-Гол-
ландскимъ флотомъ, выжидавшимъ попутнаго вѣтра для от-
плытія. Сраженіе при Эрезупдѣ было новою побѣдою для Лю-
бека: 11 Голландскихъ кораблей было взято въ плѣнъ, осталь-
ные успѣли спастись въ Копенгагенъ
Возвратившись къ устью Травы побѣдоносные Любчане
занялись наборомъ новыхъ ландскнехтовъ. Въ іюнѣ флотъ Венд-
скихъ городовъ был ь у Борпгольма. Сюда на помощь къ нимъ при-
было 9 шведскихъ кораблей. Усиленный такимъ образомъ Венд-
скій флотъ опустошилъ берега Кіекинга, Сконе п Лаланда; мно-
гіе изъ прибрежныхъ городовъ были разрушены до основанія.
Послѣ этого второго опустошительнаго похода 6 Вендскихъ
городовъ заключили оборонительный и наступательный союзъ
съ Швеціей. Усилившись Шведскими кораблями, они совер-
шили третій походъ па Датскія земли — такой же, удачный
какъ и первые два.
О сухопутной войнѣ, которая велась одновременно съ мор-
ской—распространяться не будемъ. Скажемъ только, что Шве-
дамъ удалось наконецъ возвратить себѣ Кальмаръ и Эландъ
съ Борггольмомъ, который 13 лѣтъ былъ во власти Датчанъ.
Съ датской стороны удачно дѣйствовалъ сынъ Іоанна, моло-
дой Христіернъ, который изъ Норвегіи напалъ на южныя про-
винціи Швеціи. Послѣ этихъ событій сухопутная война уже
не представляла никакихъ важныхъ моментовъ: все зави-
сѣло отъ успѣховъ на морѣ; цѣль Іоанна была сдѣлаться
*) Воіпніч.
187
господиномъ Балтійскаго моря, ослабить Любекъ; Швеція по-
этому на время оставалась впѣ плановъ Іоанна.
До конца 1510 года мы еще не встрѣчаемъ значительныхъ
морскихъ силъ у Даніи: въ дѣйствіи были пока одни крей-
серскіе небольшихъ размѣровъ корабли. Въ 1511 году у
Даніи является уже значительный флотъ; въ Копенгагенѣ,
Каллувдборгѣ ') и Сэцдеборгѣ *) были выстроены корабли не-
бывалыхъ размѣровъ, какихъ еще це встрѣчалось па Балтій-
скомъ морѣ ’). Много кораблей прибыло также изъ Англіи и
Шотландіи, такъ что Любекъ въ письмѣ къ императору про-
силъ его отклонить Шотландскаго и Англійскаго королей отъ
помощи Іоанну. Въ особенности усердно помогалъ Даніи пле-
мянникъ Іоанна Іаковъ IV Шотландскій 4).
Въ началѣ войны онъ послалъ Іоанну 2,000 человѣкъ пѣ-
хоты и 2 корабля съ полнымъ экипажемъ. Во второй разъ,
по разсказамъ современниковъ, изъ Шотландіи пришло 3 ко-
рабля и много народу, желавшаго принять участіе въ войнѣ,
обѣщавшей много добычи.
Яковъ IV кромѣ того запретилъ купцамъ Любека вести
торговлю въ Шотландіи °), а своимъ торговымъ людямъ за-
*) Въ Западной Зеландіи, при ааливѣ, образуемомъ двумя мысами
ВсЬ-Ліія х Ав-Кйз, у большаго Бельто, городъ основанъ въ 1170 году.
3) По пѣмецки ЗопгІегЬигц-.—крѣпость при узкомъ пролинѣ, отдѣ-
ляющемъ материкъ Шлезвига отъ острова Альсепа.
3) 8сЫе"е1, 77. Ііег Кбпі# Ьаиіе ипіег ашіегп зчеу ьо {угоны*.
ЙсѣіЙе, Давя сіег кіеіеііеп пенѣ іп сіег Озізее аіе кевеЬеи ѵгогйеп, иші
(Іавз <1іе ЬиЬескізсІюп Вііг{*ег аия КасІіеИепиі^ еіп аііпіііѣеіі Ьаиіеи.
’) Йсіііереі, 79: Пдіег сіеп Кбпі^еп Івеіпег 2еіІ Ііаі Лоііапп кеіпеп
ЬезСііш1і(уѳгп Егепші ^еЬаЪі, аіз зеіпег Зсѣѵовіёі воіпі, Кёиік ЛасоЪ IV ѵ.
8с1іоиіаін1
•) .ТасоЬив <1еі дтасіа Еех ЗсоСогпт Ла^піПе.ін ѵігів ввпаіпі еі ро-
риіо ІиЬіеепві ваіпіет. К’ее іійегіи нее ІаЬогі ререгсітиз, раігев атріів-
8Іт1, ѵі ТПіінігізвішиш поЬів апипсиіит Басіе виеше еіс. Кс&ет Веі-
риЫісе ѵевіге вішііозиііі ІіаЪегеІіа, вей еиш роіепсіе атЬісіо, еі Гассіо-
иів аисіоліаз, ріпв дпат ещіііая аиі інппапа ₽іжіа ѵаіеапі, ѳі Іюті-
пез веріиз ео ігаііапі, ѵі тпіаге роііив ошпіа цпат расаге зииіеапі,
ее ііі, ѵі та^пійсепсіав ѵезігаз шітопеатпз, шоиешіа поЬів агта поп
шініо іп аиипсиіі ПеЬе.Пев, веіі еі іп геЬсІііппі аихіііагіов еі і'.іиіогез
іоге, цпогиш орега зиеіу асі ВеЬеШопеш оіяіигевеппі. Ѵегипі сшп .тре-
тіи г евіав а<1 сегіа раеСогит сарііа ѵоз еі аиппспіпт поЬів Нев:еш Ьопо
ртіпсірит виази еі сеІеЪгі сопиепіп ігайихегіі, еі еа а! пов ргішит,
ішіе іи! ІНинігіввітпт поЬіз ап§:1іе раігет еі сіетит аЛ егізііапівзітит
188
претилъ ѣздить въ Любекъ и другіе вендскіе города '). Ан-
глія и Франція существенной помощи оказали мало *); они
аъііогиш Ведой йеіаіа іаіи іп тапііеяіо поЬія раіеапі, Ѵі іпіііе ргійеш
еопсогйіе доииіапіез соікіісіоиит ѵіоіаіоіея рго кояііЪиз ЬаЬеге ііііііі
оЬвсиге віаіиегішиз. фиатоЬгет всгіЬішпб, пе апппсиіиш поЪіб Векепі
ргаиіоге оЙ'епза Іасеяяеиіе» ай агша ргоиосеііз, ней расіін (пі соппепегаі)
ніаге еі ѵевіпв Ііііегів ас ргоіпІБвів наіінГасеге шаііііз, ѵі ргінса ргіп-
і ірипі ртасіа ѵоЪіб іпіе^га іиапеаі, еі поЫа яоіійа ѵоЪівсиш йигеі аші-
сісіа. Сопіга ѵеіо. аі гпріа Гійе Ііііиізія еі Егашіе сегіеіиг, поя ІпБіаіп
аиицсиіі саиаат асдц) еі сопіейегаіоз поЬіа ргіпсірез ай ѵшйісіаш
ехсііаге іп ргеаепз йепипсіаіиив. фіій апіиу ѵоЬія віі, Ііііегів сеТсіогеа
ііегі дпптргітппі ехресіатив. Ѵаіеіе раігез ашріізніті. Ех раіасіо побіго
Арий ЕсІіпЪигй’Ініт іх° Аргііів Аппо ваіпіів осіаио аирга тіііезітиш еі
Чійпреиіенітииі. Письмо Іакова къ Іоанну: Звгепів&іте еі роіепііваііпе
ргіисерв, ігаіег еі апипспіе сЪагіввіте. апйіиітия пирег, чио расіо ви-
Ъоі-іиш сит ІиЪіса доііе Ъеіііші иоп тіппя ргпйепіеі’ дпаш орогіи е
сотрозпіязев. розі ех Іиі» ай пов Ііііегів іпіеііехітив Пгіпчие яЪ агпіія
севваіит, еі ай сепав іпйисіагиіп Іерея Ііит. ѵі кое іетрогів Іпіе-
гиаПо оліпіч ^иезііо ай вапііліет геігакаіпг. Ѵшіе Коікіаэау Ьегаійиш
поаігит ай соттипеш поЬія іѴаігет еі Соп№йсгаітп раііогит Нецет
сгібііапівБітпт іппс. виЬтівітив, <ціі аиат зиЪІііпігаІеш сиагит Еегит
сегсіогет Гасегеі. 8есІ іа раііогиш Вех ігаіег покіа сопТейетаіиз (ѵі
сопсѳріиш іи іе атогет сіагіпя ояіешіегеі) Моиіуое ех виів аппоніт
КеріЬпв ргігапт івіпс ѵепіге ѵоіпіі, ѵТ ех ео ьсіт цпапіиш ІаЪогіа а<1
раееш ііЬі ііппапйаш, еі цшй ііихіііі ай агта а ке ехвресіагеа. <^иі
піарпів ІііпегіЬпа ай ІиЪісов ргітит, Ішіе ай Іиоз ііііеа рег ^егтапіат
сопіепйіавеі, пізі а ііапііго еі Вотапотт герів тііііе пезсіо циій іі-
тпізяеі, сиіия ргаеія ай но» ргорегалііиз йіиегііі, Ъіпс ай Іе ігапнтів-
випга, ѵі Верів зиі апітит егра Іе ргезепя йееіагсі еі ІиРіеит рорпіит
ай регреіпат іеспт раееш Ііогіеіпг. піві Ъеііпт чиат осіиш, ^1 раііо-
гиш Керет аічие соінейегаіоз ргіпсірев Ьовіек віЬі диаш аіпісоз ехрегігі
піаііі. Козігая Ііііегав іп еапйет зепіепііат ай ІиЪісит ІіаЬеі. врего
Пііпгпт, пі ІпЪіеа "?спв ай отпет расів сопйісіопет Іе ѵііго зоііісііеі,
&іп тіииз, Іапіииі ргіпсірет Іиаз раііез ареге еі йеіепваге поп Іпсош*
тойе сорповсепі. Ѵшіе ѵігипі Ііппс іпиііа ехрегіепсіи сіапіт аЬ іпсеріо
ай іе Ніпеге поп йихітпв йіьііпепйит, дпі яптп рііпсірет раііопии
Кереш роіепііязітиіп ай Ішпп саияат ргийепіег еі ѵеііетеіііег ассепйіі,
еі кгаішп таіеяіаіі іие ітрепйіі яегиісіит, Ѵі ех еойеш ріепіив аийіев,
Спі еі повіго пошіпе сгейійегів, ас <ріат роіегів сіИввішв, ехрейіітп а<1
поз Кетіііаз. КоЪів геяіапі, <іие іп еіцз гейііит йівіиШпив. Піивігйвіте
еі роіепііяяіте ргіпсерз, ігаіег апипспіе еі Сопіейегаіе сЪагіззіте, іп Іоп-
ков еі і'еіісев аипов ѵаіе. Ех раіасіо покіго Арпй ЕйіпЬпг^Ііппі вехіо Тйиз
піаі.і Аппо Ьишапе Заіиіія зерііто япрга^шіПезітит еі (^піп^епіввітпт.
*) Витфельдъ, 2в5.
2) Вотъ письмо Іоаппа къ Генриху и отвѣтъ на письмо Генриха:
Вейітиз еа іи ге ай ѵоз ргіогее Ііііегая повігаз, цпе Іатеп Іюс іп не-
189
переговорами и застращиваніями старались положить копецъ
войнѣ, которая и на ихъ торговлѣ отзывалась убыточно. Съ
королемъ польскимъ Іоаішъ также заключилъ договоръ въ
Копенгагенѣ 24-го августа. Короли договорились о взаимной
косіо $геяга віпі, раисіз йісѳшив. ОЫпіегашив іііпіпш но» рагаіов Іигіісіо
зізіі еі ргіпсірппі зепіепсііз рагеге а<1 отпея еаз, циав ІпЬісепзез сопіга
пов еапвав ІіаЬеге сопіепііппі. ірві ѵего Ьеііі циат іи.яіісіе Іопре сирі-
йіогев геЬеІІев зиЬйіІоз повігоз Бпѳсов, циов оЬ ііі#епііа зееіега сліііо-
Ііса сопітипіопѳ весіивоз ес ітрегіаіі попегапі Ьаппо виЬіессоз, сопсііаге
поп ГпгтМагііііі. Сіиііаіея есіат ге1ііціая аіі осеіііепіаів таге вііиаіаз
сопіга пов свіегоздие ргіпсірев сопсіілгипі, ѵі ѵпіііз ѵігіЬцз зосіа аппа
тоиегипі. Кеш поп попат печие іпаіпіііаш геі'егітиз, сит рІеЬса іи
ргіпсірев ойіа гесоіипиз еі ьепіге яетрег іртоЪПе іѵі^ия, сгепіззе іатеп
ріиз яоіііо Ьас іетревіаіе пожга роіепіез рІеЬеоппп сопярігасіопез ехреіТі,
гет поп ішмі» пизісапі, вей еі оіппіиш ргінсірпт соттппе(іи) а«і ри<а-
тив. Ай еііііешіаз йепічие йісіогиш ІиЬісепвішп, цпі поЬіз ееіѳіізцие
ргіпсіріЪіій веве Ьовіез ргегипі, перЬанав тасійшюопеа ргіпсірев ег
аіпіеоя повігоз йихіпіпв іппосашіоя. Ѵоз і^ііиг, ІІІивігіззіте ргіисеря
і'гаіег ег сопі'еііегаіе сііагіззіше, <ргі япссевзізііз іп еат. еріе іпіег Шиз-
ігізвішиш іеіісів гесоіхіасіопіз зешіогет ѵсвігит еі поз Іііегаг, іі-аіег-
пат СОПіейегасіопеш, Ніів Ііііегія соііііііепіег а^тейітиг, рго ігпіегпо
атотв Во^апіез, ѵі ііерозі ііісііз ІиЬісепзіЬиз <1ашиа тоіезііав еі іпсот*
тойа іпіегге ѵеіііія поЬіз сопіга еоз еаіп ііагегпаіп ореш Іаіпгі, диет
а поЬіз, зі іріашіо поз гечиііі сопіі^егіі, ргезЮІагі ѵеііііа, зсііигі рго
сегіо, циесипдпе поЬіз сопіга еоз аихіііа ііпрепяа і'иегіпі, пециациаш
Ііос іпггаііішііпе ргеіегігі йеЬеге, веѣ Рніетав ѵісе» Іпйиііе геййепйав.
])е4ітпв аЛ ѵоя зегпііогі ѵезіго Ііак Ііііегаз позігав, пі во піііиз іп
шапиз ѵе.зігаз гіеіегапіпг вешоіаз Ъііз, чие пппс іп іііпеге яппі, ііозііііііі
іпзійііз, Хоп тейііісгігег ііергесаіі ѵезіга гезропяа аіі поз диаш ргітипі
гевегіЬі. Могет кегііе і^ііиг. ІПизіі-ізяіте ргіпсерз Йъіег еі совГвгіетаіе
сііагіавіте, ай ва, цие ѵоЬіз сошріасігппі ігі поиеііпіиз, ѵі і’гаііеіп йеееі,
Хоз рагаііззішоз ЬаЬііпгі. 1>аіиш іп Сазіго еіс.
Ье^ітиз ІіНегаз V. М'1" ех Агее ІіаіТиепм ѵіііша РесешЬгія рго-
хіше ііесигяі а<1 пов (іаіаз, диіЬив ѵевігаш аііиегзия ЬиЬісепзез ктаиеш
еі пшіііріісет яиегеіат ртітпт Іпіеііехітив. Гіеііиіе цие V. М’** а
поЬіз (іевійегаі, ІіаЬишІе іпзрехітпз. Воіешиз ргоіееіо рго шиіпа поаіта
ігаіегпііаіе еі атіеіііа Ііиіпзшоііі Сопігоиегзіаз еі Новіііііаіа(ез) ас рге-
сірие іпзиііиз еі іпсешііа іп ѵезіга Ве#па Юотіпіадпе рег ірзоз ІдіЬі-
сепзез раігаіа. Еі зі Іеріііішѳ позііипие сшп Іюпоге )шз Іпіигіаз, диаз
V. М“* віЫ І11аіа(з ге)сіІа1, ѵісівсі роззетпз, рагіек ргоіесіо повігав
Іаіііег іпіегроиегешиз, дпой ірзі ЬиЬісепзез тапііезіе іпіеШ^егепі поп
теЛІосгИег поЬіз ііізріісиіззе. Ѵегиш диіа Апяа Теаюпіса, сиіпк поп
рагпа рагя езі ЬиЬека Сіиііаз, а тиіііз геігоасііз аішів сегііз чиіЬпяйат
ІіЬеі іаііЬпз аіеріе ІттипісаЫЬпз іп Ііос позіго Ве^по ^атіеі, еі ргоішіе
езс (е)ііаш, ас гіііі ветрег (йигапііЬиз ірзіз ІіЬегІаііЪив еі Ітіпипііаіі-
190
дружбѣ, взаимной помощи и оборонѣ '). Изъ нѣмецкихъ кня-
зей маркграфъ Іоахимъ Бранденбургскій, женатый на дочери
Іоаппа, также послалъ королю Датскому нѣсколько отрядовъ
кнехтовъ. Епископы, крупные землевладѣльцы и датскіе го-
Ьиз) Іаш ргоцепііогіЬпя повита КеціЬив диат поЬів уподие ірвів атісі-
ііа Соиіипсіа. Іссігсо поп роваишив Ііііеі еі рготіззіопі иовіге <1аіе ѵііо
расіо Сопігяиепіге, аиі ІювСіІе дпійдиат іп іііов тпоіііі. Хіііііоіятепші-
пиз ірвов ІпЬісепвея ііоіТаіигі аитиа асі расой спт V. М" ЬаЬешіаіп
яідпе а<1 (ош)пеа Ніев еі Сопігопегбіаа, (ріаа ѵоЬізсит ЪаЬепі, сотрго-
тіііепйав. Одкмі ііѣепіег зишив Гасіпгі V. М'” |?гаііа еі іпіиііа, <?ие
яЪі Нгтііег реіъпагіеаі, поп іпіиоге Іііесііоие, тіппв ѵеге Ігагеі'по атоге
а поЬів (Ііііеі еі атагі, дпат а Яегепізвіто Ве®е Ьопе тешогіе новію
раіге. Гпегіг ѵпдиат (Іііесіа. С^исмі ѵсго а<1 ваіпит. соіійисіиіп аісіпеі
ѵезіго зегиіепіі еопсесіешіипі. ѵі аЬ Іюс позіго Векпо і Чсоііат іиіе
ѵаіеаі ргойсіясі, Іоззішпв ІіиіиатоДі Ііііегаз повігян Піі Тгшіі, Гасіиіі
ітроЫегипі тиііо таіога, сшп іеторив еі оссаяіо ровіиіагіі, рго V. 1І1е ,
уие <ііп аоареа ас іеііх ѵаіеаі ші ѵоіа, еі циат го^атпв, ѵі дпапсіодие
<1е зиа Іпсоіиіпііаге еі впів ГеІісіЬив зпссезвіЬпз зиіз Ііііегів поз СеНіоген
ѵеііі ге<1<іеге, <іио<1 Ііаті іІиЬіе езі іитпіпі поЬів дбатріигітит кгаіиш.
Ех Раіаііо повіго іпхіа іѵевітопавіегіит <1іе ХХѴЩ 1’еЬтатЦ Аппо <1иі
№. I). IX". Еі Кес,пі повігі ргіто.
’) Витфельдъ, 265, сравни слѣдующій документъ. Іоаппев <Іеі ата-
Ііа сіаеіе еіс. Ке.х Ѵпі легкія еі віп^піія ргезепіез позіге ге^іс Маіевіаіів
ііііегав ѵі.впгіз .Чей ашіііпгів Заіпіет еі ргезепііЬив йііст іпсіиЬіаш а<1-
іпЬеге. Вігесіив іаіпргМет а<1 позігат ѵвдис ргевепсіат Чегепіввіпц
ргіпсіріз Зіиізшпшіі роіопіе еіс. Ке^із іѴаігіз позігі сішгізвіті Сопкііі-
агіиз еі Огаіо г Т)пиз Іоаппез кокгііг ХоЬіз іпіег сеіега геіиііі ас Чік-
пійсапіі, (іпаіііег ійет Зегепіввіппів Кех Зірятхіпііив і'і-аіег иовіег сііа-
гівеЬпив поѣівсит регреіие сопі’еііегяііопіз ѵіпсиіо йаіепидпе еі віпсега
іі<1е ѵпігі ДевіДегаІ. Ко& ѵего аиешіепіев. расет еаве, дие іеггагит сппсіа
біівіепіеі ішрегіа, огЬів Діііопез отпез 8о1ат сопвегиаге ѵпіопеш еі
сиіизсипдие віаіив іпіегііпт аиегіеге поп і<<паіі, Спт ргеі'аЬе вегепів-
віто геке Чірдзтипсіо сіе СопзШагіотпт повігопип такпі повігі Сопвіііі
соттипісаіо сопьіііо еі аявепвп ѵпапіт.і атісіііав рере^ітия песпоп
СопГеіІегаНопев еі аііі&апііак регреіиав еі іікііззоіиѣііея іесіпіиз еі соп-
сіпвіпіия, іасішиз еі ігасіатин іпосіо аідпе Тонна ІпТегіпз аппоіатів.
Ргіто асішп Дісіит еі сопсоічіаіиш ехііііі, диоД іпіег Хоз кегейез
еі зиссевьогев повігов іасде ге^ез Ховіга гекпа еі «Іошіпіа соттпипііаіев
поаігаз ѵяваііов .Чиікіііоз еі гекпісоіая повігон диозсипдие ех ѵпа, еі
ргесіагіввітпт ргіпсірет ргеГаІпш <1шп 8і^ібтипйпт роіопіе ге^ет 8пе,-
севяогездпе еі Ьегесіея япов виа гекпа еі Дотіпіа сошшииііаіев впав ѵа-
яаііоя еі гекпісоіак дповсппдпе раггіЬия ех аііега езі аіцие егіі Зеспга
рах, атепа ігапдиіііііаз, шисииь атог, сііагііаііз ипіо ѵегадие ашісіііа,
регреиіа СопТеДегаііо еі аіііряпсіа ітііззоІиЪіІів іп еииіп (іпгаіпга, еі рег
ргеяешет Сопі'есіегаііопет егііпиз Хоя еі виргаііісіиз гех роіопіе Зі&ів-
191
рода много помогали Іоанну денежными пожертвованіями. Но
главная сила Іоанна заключалась всегаки въ его собственномъ
флотѣ, хотя еще и не многочисленномъ. Этотъ флоті> далъ Да-
ніи побѣду надъ Любекомъ; недостатокъ въ немъ былъ всег-
дашнею причиною побѣдъ .Любека. Планъ военныхъ дѣйствій
во все время войны опредѣлялъ самъ король, ни сынъ его,
ни приближенные не участвовали въ составленіи ихъ. Къ Іо-
анну стали обращаться теперь съ просьбою о перемиріи Іо-
ахимъ Бранденбургскій и императоръ Максимиліанъ, который
писалъ къ Іоанну изъ Линца, что назначаетъ посредниками
коадъютора Фульды и ландкомментора Кобленца. Для Макси-
миліана свобода Балтійскаго моря была очень важна—отъ этого
зависѣлъ успѣхъ торговли Габсбургскихъ Нидерландовъ.
Іоаннъ упорно отказывалъ всѣмъ посредникамъ. Согла-
ситься теперь па свободное плаваніе для Любека п другихъ
Вендскихъ городовъ въ Швецію—а этого, павѣрио, потребо-
тппгіаз, Х'озігідце ііегейез еі впееезвогев йясіе е,і роіопіе ге^св агипі
исііпиісет Ьопі ѵегі іпйиЬіиіі аічие Й<іе1ев ітаігез ѵіпсиіо регіесіе
ѵпіопів еі ашіеіііе пехп іп Ьопа. еі віпсега ійіе сопіЫегагі.
РгейісЮпип ѵего ге^погиш повігогпт Іютіпез роззіпі еі ѵаіеапі рге-
Йісіа Ыпсіпсіе те^па повіга еі. Лотіпіа Йесиге еі НЬеге тиіио ѵізііаге
пеепоп іпіЬі тогагі шѳгсагі аііавцпе педосіагі зихіа еі весиініиіп соп-
зиеіаз еі арргоЬаіяя сопзиеішііпев ге$погпт, Отта іашеп еі віп^піа,
ргоиі сошіѳсепв іиегіі еі диетаіііпойшп ехіегі Ьотіпез пови-із іп ге^іііз
Гасіппі, «іеЬііе зоіиииі.
Ііет НиагіепЬе саизза гаііоиаіліі аііег повігпт аііегі абвівіепсіат
і’аиогет еі апхШиш (ІеЬеаі, йитіиойо роіегіі еі зіЬі сошреіепз ас соп-
(гпіит іиегіі, іІеЪііе ііпрагіігі ^ихіа іатеп сиіияспшіие повігпт орогіи-
пііаіет аічие сопзепзит, аііегчиѳ повігпт аііегиш сопсопііа іпвіісіа ас
ечиііаіе геЬпв еіс ехірепііЬиз ігасіапйі ІіЬсгат ІіаЬеаі іасиііаіет.
Хоз ікііиг Доаппез >ех кпргаЛсіиз а<1 ошпіа еі віи^иіа ргеідізза іп
оіппіЬпв еі зіпй’ОІіз рипсііз еі аіТісиІів виргайісіів іійеіііег аііітріешііз
Нгтііег Іепешіів еі іпиіоІаЫНіег оЬзегиапйів Хоз ееіеговчие Иегегіев еі.
зиссеввогев (Іасіе ге^еа Ійіз позігіз ІііСегіз оіііі^атиз, наіиіз іаіпеп зеш-
рег еі отпі ех раііе іііезіз чіііЬизсппчие сопГеіІегаііопіЬив еі ѵіпсиііз
рег поз іпапіеа сит ееіегіз бегепіввітів ге^іЬиз ге§піз зеи ргіпсіріЬиз
сеІеЪгаііз аіцие сопсіизів.
Іп (ріогпш отпіиш Мет Нгтіогет Яесгеіпш Ховігпт ргекепііЬиз
йихітпз аррепйвшіпт. Баіит іп сазіго повіго Ііяйпепзі ХХ1Ш Аи^ивіі
Аппо еіс. пкіпопо. (Іп (іоі-зо этого документа стоитъ: Соріа сопіейета-
сіопіз іпіег Лоаппеш оііт сіасіе еі Зодзтишіпт роіопіе ге^ез Іпііе)..
АагзЬегеіпіпвег, I, 62.
1 92
вали бы посредники—было бы, конечно, большою политическою
ошибкою со стороны Іоанна, въ особенности, когда онъ могъ
надѣяться на серьезную помощь отъ Голландіи, съ которой
Любекъ сталь во враждебныя отношенія. Любеку оставались
два выхода: или согласиться на точнѣйшее исполненіе Ньюкэ-
пингскаго рецесса, или попытать счастья съ оружіемъ въ ру-
кахъ; а для этого было желательно склонить всѣ Ганзейскіе
города на свою сторону; въ Любекѣ назначенъ быль съѣздъ
представителей всѣхъ городовъ, па которомъ выяснилось, что
пн Данцигъ, ни Гамбургъ не желаютъ помочь своему собрату,
и только Стральзундъ, Висмаръ и Ростокъ стоятъ за одно съ
нимъ. Для Данцига торговля съ Даніей была очепь выгодна,
а ловля (ельдей въ Сконе служила для жителей Данцига очень
важнымъ источникомъ обогащенія ’).
Но кромѣ того, неудобство было и съ другой стороны. Въ
тылу Вендскихъ городовъ вооружались нѣмецкіе коязья: гер-
цоги Мекленбургскіе и Померанскіе, ихъ враги, были союз-
никами Даніи имъ было очень кстати критическое положе-
ніе городовъ, чтобы, пользуясь случаемъ, стѣснить ихъ свободу
и укрѣпить свою власть надъ этими «буйными городами».
Весною 1511 года Датскій флотъ, вышелъ въ море, число
кораблей простиралось до двадцати. Адмираломъ флота былъ
Іенсъ Гольгерсэнъ Ульфстанъ; При немъ находился и Северинъ
Норбю. Къ Датскому флоту присоединилось 260 Голландскихъ
кораблей: явленіе не бывалое на Балтійскомъ морѣ.
Изъ Копенгагена Голландскій флотъ двинулся на востокъ,
къ берегамъ .Інфляндіи и Пруссіи, а Датскій блокировалъ
Травемюиде; въ іюнѣ Датчане напали на гавань Висмара и
сожгли его флотъ, экипажъ, высадился па берегъ, опустоши-
ли пкрестности Висмара, Травошонде, Ростока и ту часть Рю-
гена, которая прилетаетъ къ Стральзуцду.
Дальнѣйшія дѣйствія Датчанъ были неудачны у Эланда, но
увѣнчались полнымъ успѣхомъ у Кальмара.
Флотъ Любека стоялъ у Борнгольма; важность географи-
ческаго положенія этого острова на Балтійскомъ морѣ объ
’) Ср. стр. 182.
2) Договоръ союза Іоанна съ Помераніей см. Вптфе.тьдъ, 277. Ср.
•Ойо Коск, V, 32 м далѣе.
193
ясняла стремленіе Любека овладѣть имъ. Флотъ приступилъ
уже къ осадѣ Гаммсргуза, какъ вдругъ замѣтилъ прибли-
женіе Датскаго флота.
9-го августа произошелъ морской бой подъ Борнгольмомъ.
Сраженіе продолжалось цѣлый день: вечеромъ юговосточнып
вѣтеръ разогналъ враговъ. Датчане высадились па островѣ,
. Іюбекскій флотъ ушелъ въ море.
Успѣхъ битвы каждая сторона приписывала себѣ '). Въ
. Іюбекѣ даже праздновали побѣду.
Однако, всѣ признали въ Іоаннѣ опаснаго соперника, ка-
кого Любекъ прежде пе имѣлъ на Балтійскомъ морѣ. Датскій
историкъ Палуданъ-Мюллеръ сравниваетъ борьбу Любека и
Даніи съ борьбой Англіи и Голландіи въ ХѴП столѣтіи. Какъ
въ XVII столѣтіи Голландцы, такъ въ XVI Любекъ, употреб-
ляли всѣ силы удержать за собою первую роль, которой ста-
рались лишить ихъ новые народы, имѣвшіе довольно отваги
и умѣнья съ успѣхомъ вырвать у соперниковъ пальму пер-
венства.
Послѣ Борнгольмской битвы .Іюбекскій флотъ бросился на
Голландцевъ; эти, получивъ большіе барыши въ восточныхъ
городахъ, стояли пе далеко отъ Данцига, никого не ожидая,
‘і Боннъ говоритъ о Борнгольмской битвѣ слѣдующее: йе ЫіЬе.чікеи
чін па ВогпЬоІт кеіореп, ѵпйе ІіеЬЬеп йаг Ьу Ьппйсіі окчеп, (лѵе Ііпшіегі
аскаре, ѵшіе йге Іазі ЪоІСегеп кевсііаісеі ѵап <1ет Іашіе, тай ііечѵііе не
йаг оск асЫс ііа^е Іе^еп ѵшіе йег йишіезсііеп ѵопѵасЬіеп, яі іі ябпеп-
геусп всііере <1вн КЬпіпце.ч, ап не цекаіпсн. ѵр яііпіе Ьапгепііия аиеш,
ѵшіе ЬеЬЬеп ѵпйе®еупапйег еупе Зіаскіуп^е ^еЬоЬІеп. Ьеііі уп йе пасік,
ѵшіе ІіеЬЬеп йе ѵап ЫіЬеск ііе апегііапйі Ьеіюіііеп, ѵшіе уя еіп ѵап йея
Кііпіи^ев яскереп кепатеп, йаг <1епп Ьу яііяііек піап ѵпйе еіііке Ейеіііі-
йе ѵр ^еЕапдеп яіпі, ѵпйе йе апйегеп зсііере йеа Кѣпіп^ея ЬеЬЬеп аііе
йе Ниеііі репашё, ѵшіе віпі уп йег иасііі ѵап еупаіпкт еёкаіпеп, Опегвѣ
ѵап Ьеуйег яійеп япі ѵеіе сііиіеп цеЫѳііеп. Тйг ЬеСс еуп Еайі іію ЫіЬеск
ЛагИкее аш <1а#е Бапгепсі) еупе Міязд еіп^еп Іаіеп, уп Магіеп кегске,
ТІюііі іекеп, йег йапекзазд'п^е уе^еп Стойі, ѵог йеезе ѵісѣогіеп ѵѵеййег
йе Пенею Ііеп. Другія свѣдѣнія передаются датскими хроникерами. Ср.
Раіпйап-Мііііег, 271. $с1і!е^е1, I, 77: ІИе ЫіЬеі кіы ііеп Кііс&зяе.ІіііТе
кіішеп шіе йег Ваіііясііеп НоОе Ьеу ВогпЬоІт іп еіп каііпДекі^ег ппй
ііііеіим іііехіпе.ч йі ісі'Ые.—( куігаеі Нахоиіа, ѴТ. 197: Ргоре ВогпЬоІшши
аігох ргосііит паиаіе сиш Веед* ае«цы і’оге Магіе сотшіезшн еы, цаой
ш»х еі Епгоз ѵекетептіог аерегапа Йітепііі.. Вескег, I, 494: Т)іе ІХІпеи
ѵѵійііеи біек йеп -іед' еЪепздѵѵоЫ хііеі^пеп аіз йіе ЬйЬескег.
13
194
совершенно неподготовленные къ битвѣ. Часть Голлан іскихъ
кораблей была сожжена, 18 лучшихъ взяты въ плѣнъ, осталь-
ные успѣли скрыться къ Борпгольму ’)•
Датскій флотъ, узнавши о пораженіи союзниковъ у Дан-
цига, поспѣшилъ туда, и тамъ произошла вторая крупная битва
съ Любекскимъ флотомъ. Исходъ битвы опять былъ нерѣши-
теленъ 4).
Такимъ образомъ, пи та, пи другая сторона не могла гор-
диться рѣшительнымъ перевѣсомъ. По въ будущемъ положе-
ніе Іоанна представлялось гораздо лучшимъ, чѣмъ положеніе
Любека и Вендскихъ городовъ. Война съ Іоанномъ стоила Лю-
беку большихъ денегъ, истощила его силы; разсчитывать па
прежнюю роль- въ Балтійскомъ морѣ онъ уже не могъ. Ко-
нечная цѣль Любека была, однако, слишкомъ заманчивою,
чтобы при первой неудачѣ отказаться отъ нея. Еслибы Лю-
беку въ союзѣ съ Швеціей удалось удержать за собою гос-
подство на Балтійскомъ морѣ, тогда от. легко могъ бы всю
восточную торговлю сосредоточить въ своей гавани п отсюда
уже прямо отправлять товары ’) Балтійскимъ моремъ или
Эльбою и Нѣмецкимъ моремъ въ западныя государства. Данія
и Швеція были бы въ рукахъ у Любека, какъ было напри-
мѣръ въ срединѣ XII’ вѣка; а при такихъ условіяхъ торговля
этихъ королевствъ никогда пе могла подняться. По достигнуть
такихъ блестящихъ цѣлей было совершенно невозможно, когда
Ростокъ, Стральзундъ и Висмаръ слабо помогали Любеку,
когда остальные Ганзейскіе города слѣдовали совершенно дру-
*) Воппия: ііе ЬйЪезсІіеп вскере віпі ѵап Вопйіоіт па Неііе веіорѳп,
ііаг зе зіек сіепп ііег ПоПеіпІсг ѵогшоііеп. ѵшіе ІіеЬЬеп <1ат ілѵізсііеп
ВевеІіЬиейе ѵшіе Неііе, деГишІеп Ьу ШеіІіаІЙ’ Ьшкіегі НоПашІевсЬе
зсііере, (іаг ѵшіег іепи ѵеег 8<_1іере ііюпі кгу^е егегііМ.еІ н-епп, ііе ап-
Дегеи ііп) ЬеІеуЛеп, І'И ІіеЬЬеп <1е ѵап ЬйЪеск тппек ііеязе Ноііашіея-
сііеп м кере (^еіореп, ѵпііе аііе ѵр (іе і'ІисЫ неЪгасШ, еіііке ііаг ѵап
^епапіеп, ѵп.1 ЬезеНеі, еіііке оск аЛ&еЬгапШ, іѵепіе (іе ПоІІашІег кеЬЪен
ѵазі аііе зсііере зпіие ѵогіореп. ѵшіе іііі яезсііееп апі Мапѣі#е па
І.апгёіі.і. Ср. Скусгаеі 8ахо іа, 197.
-) Воппив опять приписываетъ его Любеку: (Іе ѵап ЬііЬеск ІіеЬЬеп
ііе аііегііапііі ЬекоШеи и т. д. Датскіе хроникеры говорятъ противное.
—$(геіІі&Ьеііеп. 169. Ср. Раішіап-Мііііег, 273 стр. ЗсЫе^еІ, I,
77 стр.: І)іе Пііпеи егіапд-тсп апзекпіісііе Ѵогікеііе йЬег <1іе ЫІЪескегп.
:|) 8іареІ8;п<1е—товары подверженные стапельному праву.
195
гой политикѣ '), когда Любеку приходилось имѣть дѣло съ та-
кими врагами, какъ самодержавная Данія и сильная морская
провинція Голландія.
Швеція—гдѣ снова возникли раздоры партій- была скорѣе
обузою для Любека, чѣмъ дѣятельною союзницей. Убытки .Лю-
бека въ войнѣ простирались до милліона гульденовъ 9).
Таково было дѣйствительное положеніе дѣлъ, и только
уходя въ далекую область фантазіи можно было разсчитывать
на сколько побудь счастливый исходъ такой войны, какою
была война 1510—12 годовъ. Напрасны были всѣ «филип-
пики» Шведскаго правительства противъ Іоанна. Для нѣ-
мецкихъ князей война была очень обременительна, такъ какъ
стѣсняла ихъ торговлю. Отъ того-то они уже съ 1511 года
предлагали свое посредничество къ примиренію Іоанна съ Лю-
бекомъ. Теперь Іоахпмъ Бранденбургскій предложилъ Іоанну
’) Вічкег, 1, 492: аиззег (Ііе ІііпГ ЗІДйіеп, ЬііЪеск, \Ѵінпіаі, Йоз-
юск, 8іга1зппй иші ЬйпѳЪиі^, ѵеі*на^іеи «ііе йЬгі^еп іпя^еяапіі іЪгеп
Веуігіи хіі Ліѳвеп Ктіедс.
2) Нельзя не согласиться съ тѣмъ, что па стр. 495 своей исторіи
говоритъ Беккеръ: ЫеіскЦ'оЪІ шиязіе сіи зоіскег $1ааХ, (іеяяоп ѴѴоЫ-
іякге и 4 Кеісіііііиіп аііеіпе аиі «Іет НапЛеІ Ъеіиіиг. «ІаЪеу \ѵеіі шеЬг
ѵегііегеп аіз ^еіѵіипеп. Біе, Аизгйьілшд «іев 8сЬіЙ« еіі'опіегіе ОЪегзсІпѵсп-
КІіеііе Козіеп. и «1 «ііеяе (Ігіи кіеіі сіеп Вііі-^ег, іег, 80 Іап^е «ііе Нап-
«Иип^ ииІегЬгоскец мгаг, кеіп АІігіеІ аЬзекеп коппіе, зіек Ъеі зеіиЬпі
УѴоЫзІашіе ги сіЬаксп, <1епн «Іег Уе-х аиі- 8еѳ ѵаг «іет Каиі'тапп (Іигск
«Ііе Вапівсііе.п Еіойеп иші СарегескііГе ѵегзреггеі. Біе Ііііі иші хѵісііег
йгешаскіе Веиіе геісЪіе Іапаге піскі ап Леи Уегік Дея Ѵегіияіея, (Іегйе і
ЬНЪескіяскеи НскіЕеи иші (тііікеіи, ея 8ву ѵот Ееііѵіе хи^сіи^еі іѵагіі,
осіеі «Іигсіі ОпкШскзйШе «ііе ѵот ѴѴіші иші Уеііег аЫііире і, Ьедо#іісіе.
Біе ІѴегЬи епгѵоікеітсп «ііе Зіайі, иікі епіиолеа «ІсгясІЬеп еіпеп
Згоззеп Ткеіі ііігег агЪеіІзашзІеи Еіпѵѵокпег. Уіе ѵіеіе ийиіісііе Міі-
КІіейег «іез Ніааія іпиззіѳп піскі іп «Ііезеш Кііе^е іііг ІлЪвп аиіорГегп.
Ѵ«‘Ьег<1іез аііеь, иші хѵаз 4аз НаирОДсІіІісЪзІе \ѵ:іг, «о колпіеп «Ііе
гарйтвЬеп 8іе®е, мани зіе пш к кіеіеіі Ше ВйіЙишІѳгип# «іег йаіііаіікеп
Йеіг^еповБеп, иші зеІЬзІ іег Каеіочеіі аиі зісЬ хи хіеііеп ѵе.гикідтші
.кагеи, ЬііЪеск піскі і'ііг «Не ксЫйІІІскеп Еоікеп «Іег ЕіГогзпсЫ:, мгеіеке
іішіигсіі Ъеу Деп угЪзьіеп Мопагскеп ге.^е ^етш ін \ѵап1, зіекеги, ѵісі-
хѵепід-ег Піг «іеп (.гаигі^еп ѴегІМІ еиізскіиіііуеп, сіазв іііг НаіиіеІ ипѵег-
шегкі ікгеп ИаскЪакгеп иші ХеЬвпЬиЫе.гп хи ТкеіІ \ѵаг4. І)епп «ііе
Бапеп ѵагеи 4иг«:к йіезеи Кгіе$ иісііі пиг іиеііг ніе ѵогіііи гиг еі^с-
пеп Йскій’аіи-і ииГдеіиипіегІ нопіеп, зопйвгп ііаз ПеЬег^е^ѵіскі «Іег Ноі-
Іапйег, іп АЬиккС Лея Напйеія аиі Хогііоп, каііе яеіі Деп Іеіхіёгп .Таіігеп
шегкИсЪ хи^епоіптеп.
19(5
перемиріе на 3, 1 или на 6 лѣтъ, обезпечивъ себя денеж-
нымъ вознагражденіемъ и давъ городамъ ихъ прежнія при-
вилегіи
Іоаннъ и ііа этогь разъ отказался отъ подобнаго переми-
рія: оно дало бы только Любеку возможность снова опра-
виться и собрать новыя силы для дальнѣйшей борьбы.
Въ Швеціи въ это время умеръ Сванте Стуре: партія
мира тотчасъ же получила перевѣсъ. Это событіе склонило
къ миру п Любекъ. Въ апрѣлѣ собрался конгрессъ въ Маль-
ма Здѣсь заключенъ былъ тройной миръ между Любекомъ,
Швеціей и Даніей. 23-го апрѣли подписано было 4 трактата:
три .между Даніей и вендскими городами, одинъ между Да-
ніей и Швеціей.
Съ Вендскими городами Іоаннъ помирился на томъ, что
возобновилъ ихъ прежнія привилегіи въ Даніи и Норвегіи, но
съ условіемъ, чтобы при подтвержденіи какихъ бы-то ни было
привилегій, акты о нихъ будутъ доставляемы ему для про-
смотра. На случай новыхъ недоразумѣній между Іоанномъ и
Любекомъ выбираются для разсмотрѣнія, обсужденія и рѣше-
нія ихъ 8 человѣкъ, по 4 съ каждой стороны.
Въ войнѣ Любека съ Голландіей Іоаннъ обѣщаетъ быть
нейтральнымъ: рѣки и воды его государства будутъ открыты
для тѣхъ п другихъ, за исключеніемъ Норвежскаго фарватера,
фарватера между Окатономъ и Фальстербо и фарватера близъ
Скоие, Б.іекпнга и Готланда я).
Изъ такихъ ограниченій ясно, что Іоаннъ считалъ эти
части Нѣмецкаго и Балтійскаго морей принадлежащими исклю-
чительно ему (Раііміап-Миіівг).
Со всЬіи вендскими городами Іоаннъ заключилъ еще се-
кретный трактатъ, по которому города. обязывались прекра-
тить всякую торговлю съ Швеціей до тѣхъ поръ, пока Шве-
ція не покорится вполнѣ власти Іоанна или сына его Хри-
стіана.
') ДѴаіГг, Зітеіііккеііеи, 169.
2) ІШ. 170. РеСегаен, IV, 409. Вітфельдъ, 283.
3) Лы привели не всѣ пункты мирнаго договора, выпустили тѣ,
которые касаются выдачи плѣнныхъ, денежныхъ вознагражденій и т.
п. См. \\’аііх, ^сгііі^кеііеи, Влтфельдь—Наияез Сіігопік, 283. Воппіь
и въ другихъ сочиненіяхъ.
197
Въ отдѣльномъ, также секретномъ, трактатѣ Любекъ обя-
зывался уплатить королю или сыну его 30,000 гульденовъ во-
енной контрибуціи въ 12-лѣтній срокъ.
20-го февраля 1513 года Іоаннъ умеръ. Долго продолжав-
шимися войнами онъ достигъ своей цѣли; Любекъ долженъ
бы.п» подчиниться его требованіямъ, высказаннымъ на Пью-
кепппгскомъ конгрессѣ 1507 года.
Кромѣ того Іоаннъ достигъ и другого, весьма важнаго, ре-
зультата: собственный флотъ Даніи дѣйствовалъ въ послѣдней
войнѣ на столько удачно, что обѣщалъ въ короткомъ буду-
щемъ полный успѣхъ въ борьбѣ съ Любекомъ.
Іоаннъ во справедливости заслужилъ имя перваго основа-
геля Датскаго флота.
ГЛАВА IV.
Христіанъ 11. или вѣрнѣе Хрпртіернъ, еще шестилѣтнимъ
мальчикомъ былъ признанъ рейхсратомъ наслѣдникомъ Дат-
скаго престола. Это было въ 1487 году. Въ 1491 году Іоаннъ
вторично добился подобнаго признанія со стороны рейхсрата.
Тоже повторилось еще два раза; въ 1497 и 1512 годахъ
Іоаннъ потому такъ настойчиво добивался признанія Христіана
своимъ наслѣдникомъ, что уже тогда чувствовалъ тайное не-
расположеніе рата съ себѣ и къ своему сыну
Норвегія признала Христіана наслѣдникомъ Іоанна въ 148!)
году, Швеція въ 1498 и 99 годахъ. Въ рецессахъ 1509 и
1512 годовъ за Швеціей признали право: или избрать Хри-
стіана королемъ но смерти Іоанна, или уплачивать ему еже-
годно извѣстную сумму денегі. Д.
Тотчасъ по смерти Іоанна Христіанъ II. управлявшій Нор-
вегіей), прибылъ въ Даігію. Правъ его на Датскій престолъ
при жизни отца никто, какъ мы сейчасъ сказали, пе оспари-
валъ. Общественное мнѣніе было всецѣло на сторонѣ Хри-
стіана; въ простомъ народѣ Христіанъ также пользовался доб-
') АПеп,' ГІ, 521.
’і Раіікіпп-Мііііег. 285.
К< які1(1е-ЛагЬо»еіі Гга 1448 ІІІ 1549, у Вппіяіп'а.
198
рою славой. Всѣ возлагали на него большія надежды. Сва-
шшгъ, врагъ Христіана, говорить, что во всей Даніи нельзя
было найти человѣка, сколько нибудь значительнаго, который
желалъ бы другого преемника Іоанну.
Но лишь только умеръ Іоаннъ, явилось много недоволь-
ныхъ новымъ королемъ: Христіанъ долженъ былъ терпѣливо
выслушивать голоса недовольныхъ и соглашаться па .массу ус-
тупокъ; безъ этихъ уступокъ ему едва-ли удалось бы сдѣлаться
королемъ- Въ самомъ началѣ своего самостоятельнаго прав-
ленія въ Норвегіи Христіанъ успѣлъ уже выказать деспоти-
ческія наклонности, стремленіе создать крѣпкую монархическую
власть и безпрекословное повиновеніе королю. Христіанъ мало
и рѣдко слушалъ совѣты другихъ и дѣйствовалъ совершенно
самостоятельно; это вооружило противъ него аристократію.
.Іуховенство также не могло ожидать отъ него особеннаго по-
кровительства послѣ тѣхъ стѣсненій, которыя ОНЪ ПОЗВОЛИЛЪ
себѣ по отношенію къ духовенству въ Норвегіи. Занявъ епи-
скопскій дворъ въ Г'аммерѣ,!') онъ произнесъ слѣдующія слова:
«епископы пе. должны жить въ укрѣпленныхъ замкахъ; пусть
они поселятся въ усадьбахъ, если имъ угодно»—слова, которыя
давали понять духовенству, что съ новымъ государемъ ему
придется считаться.
22 Іюля 1513 года Христіанъ былъ признанъ въ Копен-
гагенѣ королемъ Даніи. Это было уже 5-е признаніе. На Ко-
пенгагенскомъ собраніи Христіанъ II долженъ былъ подписать
выборную грамоту, своего рода расіа сопѵепіа (НаікіГіевіпііщ).
т. е. закрѣпленныя рукою короля. Такія договорныя грамоты
королей съ своими ратами упоминаются уже. съ начала XIV сто-
лѣтія -). Грамоты XVI столѣтія, конечно, очень разнились отъ
первоначальныхъ. Тѣ пункты договорной грамоты, которыми
закрѣплялись права высшей аристократіи надъ королемъ и ос-
тальными классами населенія, становились все подробнѣе, пол-
’) Нашаго или Напппвго пъ юго-аападпой Швеціи, у Каттегата,
южнѣе пыпѣшпяго города <Кпш?ьЬаска>, около Готеборга. Только при
МагиусЬ Шведскомъ етотъ городъ въ 1357 году сдѣлался владѣніемъ
короны, а раньше опъ принадлежалъ разнимъ крупнымъ феодаламъ.
ЯіуЛГе—Зкапбіпаѵіеп, 88.
2) Съ 1320 года.
199
пѣе и числомъ больше; тѣ же пункты, которые трактовали
о правахъ низшаго п средняго классовъ, становились все ко-
роче, слабѣе и незначительнѣе. Другое различіе въ договор-
ныхъ грамотахъ XVI и XIV столѣтій въ томъ, что договорныя
грамоты XIV столѣтія утверждались на общемъ собраніи всѣхъ
сословій, «ВаппеѣоГ», гдѣ принимали участіе кромѣ «роМогез,
шеііогев гейпі)» п «рорпіагез», тогда какъ грамоты XV и XIV сто-
лѣтій заключались на рейхстагахъ, гдѣ участвовали только пред-
ставители свѣтской и духовной аристократіи. Эта перемѣна въ
характерѣ грамотъ, ограничивавшихъ права королей, обуслов-
ливалась вліяніемъ извнѣ., вліяніемъ нѣмецкимъ и вліяніемъ
Швеніи, гдѣ аристократы пользовались наибольшею силою.
Значеніе «рейхсрата» усилилось въ особенности со времени
Уніи. Во время отсутствія короля въ томъ или другомъ ко-
ролевствѣ все правленіе переходило въ руки рейхсрата: во
время междуцарствій, иногда довольно продолжительныхъ, въ
Швеціи особенно, все сосредоточивалось въ рукахъ рейхсрата.
Опъ избиралъ новаго короля, и выборъ его, конечно, падалъ
на такого князя, который вт, своемъ «ПапйГевіе» давалъ изби-
рателямъ больше льготъ ’).
Разсматривая «НапйГезке» Датскихъ королей съ XIV вѣка,
мы тотчасъ замѣчаемъ, какъ возрастаетъ число ихъ парагра-
фовъ. Такъ напр. въ договорѣ Іоанна (1481—1513) приводятся
51 параграфъ, въ договорѣ Христіана II (1513—1523) 68, въ
договорѣ Фридриха I (1523—1533) 76, въ догорѣ же Хри-
стіана I (1448—1481) только 13 параграфовъ. Со времени
Хриетіапа Ш (1537—1559), когда королевская власть вполнѣ
упрочилась, число обязательствъ короля опять уменьшается.
Вопросъ о «НапйГезіе» Христіана 1і былъ скоро рѣшенъ;
Христіанъ даетъ свое согласіе на всякія ограниченія королев-
ской власти, надѣясь въ будущемъ безъ труда устранить всѣ
преграды къ достиженію полнаго самодержавія.
На подробностяхъ «НашІГезіе» Христіана II мы останав-
ливаться не будемъ, а замѣтимъ только, что какъ въ «НапсИевіе»
Іоанна дворяне и духовенство добились политическаго значенія,
*) АПеп, Ц, 24. См. АагкЬегеШіп^ег іта (Іеі КоидоН^е (хеііеіте-
агсіііѵ, II т.; здѣсь напечатали всѣ «ЯашИеьи» Датскихъ королей.
‘200
такъ въ договорѣ сь Христіаномъ опи увеличили свои мате-
ріальныя выгоды насчетъ короны и низшихъ классовъ ')• Нѣ-
которые пункты договора были, однако, выгодны и для Хри-
стіана, такъ нанр. тѣ пункты, по которымъ за королемъ со-
хранялось исключительное право назначать начальниковъ въ
замки и области и новыхъ ратмановъ на вакантныя мѣста въ
рейхсратѣ. Самымъ тягостнымъ для короля былъ послѣдній
пунктъ, по которому рейхсратъ имѣлъ право отказаться отъ
повиновенія королю, въ случаѣ если тогъ пе исполнитъ всѣхъ
условій «НашИезіе»; этотъ пунктъ -) ставить короля какъ бы
подъ «контроль высшихъ классовъ». Не нужно однако забы-
вать, что какого бы рода «НанііГеяіе» не быль, его нельзя
разсматривать какъ основной законъ, въ смыслѣ новѣйшемъ.
«НашІГевів» не создавалъ королевской власти и не служилъ
основаніемъ ея, а заключалъ въ себѣ лишь извѣстныя условіи
пользованія ею. Къ тему же рейхсратъ не быль постоянной
коллегіей. Онъ собирался но волѣ короля, такъ что умный и
политичный король, пользовавшійся симпатіями народа, могъ
всегда, даже при такихъ обязательствахъ, какія заключалъ въ
себѣ «НашІОДе» Христіана, дѣйствовать самостоятельно *).
Па Копенгагенскомъ рейхстагѣ 1513 года присутствовали
также послы отъ Швеціи и отъ Вендскихъ городовъ; здѣсь
долженъ былъ рѣшиться вопросъ о томъ, быть ли миру съ
Гаизейцамн и Швеціей, пли снова должна вспыхнуть войпа.
Вопросъ разрѣшился въ пользу мира. Сь Швеціей заключено
было перемиріе до 151(5 года, Ганзейцамъ возвращены ихъ
привилегіи, но они должны были обѣщать въ точности соблю-
’) См. РаІшкш-ИіШег, 289 и далѣе. Аристократы хотѣли пользо-
ваться своина владѣніями съ точки лрѣпія РМеікопппі* •.
•’) Вотъ онъ въ подлнпппкѣ: Ііет Ъерііеіе "іі Гог"’’ СЬгізІіеітіп то!
"пАя пшіе еіс. <жз аі Ьоіііс ІІіеппе. иог гессазя, яот міі В.шіиагкіз ос
Хогі^ез іікІЬуг^еіт. зхѵжг^е зкиііе, паг хѵіі кгопіі чѵоіЛе змо ѵ,е!1 вопі
іікіЬуййеі- якпііе міеге ріісііцу аі Ьоісіе озв ІиіЫвсаЬ ос піашІвкаЪ, ос
§ійге \ѵіі епкніі іог'"' мог ітсевзх ос хѵеіе іп^еіишіе Ііпіе ояз ѵшіепѵізе
іііег ѵгі я(Т гіікѣепв пнііі, іііеі рші іогЬуіѵгіе, Іііа вкпііе аііе тііоѣе і*
інйЬу5реге іѵеііі іѣегіз еге Ігоіі^еа іііі Іііеіре Іііеі аі аіЬѵаеіхс ос іа-
Іііеі гіісг тег і'огЬгуіІе етоііі іііеп ее«11і ос ташІвкііЪ, зот іііе озз ₽іоге
акиііе».
’) Раіікіап-Лііііег, 293.
201
дать мирный трактатъ 1512 года, заключенный въ Мальмэ,
(т. е. на случай воины Даніи съ Швеціей прекратить съ по-
слѣдней всякія споіиеігіп). Кромѣ того на Копенгагенскомъ рейх-
стагѣ представители Даніи, Норвегіи и Швеніи рѣшили доз-
волить Нидерландцамъ свободно плавать по Балтійскому морю
и торговать безпрепятственно во всѣхъ трехъ государствахъ.
Въ 1513 году Христіану присягнули и въ герцогствахъ Шлез-
вигѣ г Голштиніи; онъ долженъ былъ только подтвердить всѣ
привилегіи герцогствъ и уплатить Фридриху тѣ деньги, кото-
рыя тотъ заплатилъ Любеку въ 1503 году.
11 Іюня 1514 года Христіанъ былъ коронованъ въ Ко-
пенгагенѣ, а 29 Іюля въ Осло
Энергическая дѣятельность этого замѣчательнаго короля
начинается тотчасъ же по вступленіи его на престолъ; опа
стремилась къ слѣдующей цѣли: покорить Швецію, уничтожить
па Балтійскомъ морѣ господство Ганзейцевъ или вѣрнѣе Лю-
бека, смирить аристократію, возобновить Кальмарскую унію и
реформировать церковь, подчинивъ ее королю. «Слишкомъ много
вдругъ и для одного человѣка». »
Христіанъ II родился въ 1481 году. Уже въ дѣтствѣ онъ
проявлялъ горячій, пылкій характеръ. Съ воспріимчивымъ умомъ
онъ соединялъ страстную впечатлительную душу. Сохранилось
нѣсколько разсказовъ о его юношескихъ подвигахъ, папр. о
томъ, какъ онъ взбирался на крыши высокихъ домовъ и го-
ворилъ, что высокія мѣста подобаютъ великимъ людямъ, низ-
кія же малымъ ); часто неожиданно проявлялась въ немъ не-
обузданная жестокость.—25 лѣтъ Христіанъ былъ посланъ въ
Норвегію, гдѣ правилъ страною (> лѣтъ отъ 1506 до 1512 года,
не какъ штатгальтеръ короля, а какъ самостоятельный госу-
дарь. Ему удалось скоро упрочить здѣсь свое вліяніе, усилить
власть Датскаго короля и облегчить для торговцевъ ихъ за-
]) Около нынѣшней столицы Норвегіи. Ояіо или Азіо но-лЬмеццц
АпВІО—былъ важнѣйшимъ городомъ въ южной Норвегіи, съ соборомъ
Св. Га.іъпарда, 4 церквами, нѣсколькими монастырями, изъ которыхъ
одинъ былъ основанъ еще въ ХП столѣтіи. Нѣмцы Ростока образовали
здѣсь собственную гильдію въ XV" ст.
#) Ннаіііпкіив, II: «Нипгіііа ас ріапн Іоса ЬиіпіЦІЛВ еопѵепіппГ 1ю-
шіпіЪйз, аіііга пцае аіта «Іоюіійй».
20‘2
висимость отъ нѣмцевъ. Онъ началъ съ того, что всѣ важ-
нѣйшія должности въ странѣ вручилъ Датчанамъ, отстранивъ
Норвежскую аристократію отъ всякаго дѣятельнаго участія
въ правленіи страной. Главнѣйшія крѣпости въ Норвегіи также
были отданы Датчанамъ. Иностранные торговцы, Нидерландцы
болѣе другихъ, получили въ Норвегіи нѣсколько очень выгод-
ныхъ торговыхъ привилегій. Затѣмъ Христіанъ приступилъ
и къ ограниченію правъ жителей Ростока, находившихся въ
Осло. 7 Января опъ издалъ указъ, который воочію обнаружи-
валъ его взгляды и намѣренія относительно Норвежской тор-
говли. Указъ имѣетъ форму какъ бы судебнаго приговора надъ
бургомистромъ, рато.мъ и жителями Осло съ одной стороны и
Ростокскими купцами съ другой относительно привилегій и тор-
говли послѣднихъ въ Осло '). Рать юрода Осло жаловался на
то, «что нѣмцы торгуютъ съ крестьянами не въ установлен-
ныхъ пунктахъ и не въ опредѣленное время, а когда и гдѣ
случится. Крестьяне, поэтому, продаютъ всѣ свои продукты нѣм-
цамъ, которые покупаютъ ихъ па мѣстѣ, у нихъ, въ ихъ соб-
ственныхъ деревняхъ. Понятно, что другіе классы населенія
отъ этого страдаютъ».
Въ виду этой жалобы Христіанъ сдѣлалъ Осло королевскимъ
городомъ «Р’агіеЬиг», подчинивъ его своимъ фохтамъ въ Лгерс-
гузѣ. Затѣмъ онъ постановилъ, чтобы иноземные торговцы-
нѣмцы—не вели торговли съ крестьянами или съ другими ино-
странными торговцами, а исключительно съ торговымъ клас-
сомъ населенія. Главная мысль этого постановленія—поднять
туземную торговлю и сосредоточить ее исключительно въ ру-
кахъ купцовъ.
Въ Норвегіи Христіанъ подпалъ подъ сильное вліяніе одной
голландки, нѣкоей Сигбрнтты, дочь ко'горой, Дювекс -), сдѣ-
лалась его (фавориткою. О Сигбриггѣ ') нельзя съ достовѣр-
*) Раішіяп-Мііііег, 248.
2) Оуѵеке.—О томъ, какъ Христіанъ познакомился съ Сигбрнттою и
Дювекс и вообще о романической сторопѣ этого событія см. АІІіпеуег,
Нізіоіге <1е Веіаііопз, 4!).
8) Изъ ученыхъ Берманъ болѣе другихъ останавливается на про-
исхоащевіи Сигбрнтты. Въ приложеніи къ своей исторіи Христіана II
онъ посвятилъ нѣсколько страницъ исключительно ей.
203
постью сказать, какого она происхожденія, съ какою цѣлью
прибыла въ Норвегію п какимъ образомъ получила такое фа-
тальное вліяніе на Христіана. Можно только предполагать,
что она, хотя ц была простою рыночною торговнцщеіо въ
Бергенѣ, но обладала однако свѣтлымъ, выдающимся умомъ:
иначе ея вліяніе на Христіана будетъ необъяснимо. Во все свое
царствованіе Христіанъ постоянно слѣдовалъ совѣтамъ голландки:
онъ ничего пе предпринималъ, не посовѣтовавшись сначала съ
ней *); опа заправляла всею финансовою частью государства, да-
вала указы полководцамъ, которые писали ей доклады о со-
стояніи войска и флота. Высшія должностныя лица, какъ лен-
смаіты, епископы и прелаты Дапіп, Швеніи, Норвегіи и Ис-
ландіи—всѣ прежде всего обращались къ СпгбритгЬ, задабри-
вая ес лестью и богатыми дарами. Иностранныя правительства
поступали также; въ присутствіи Датскихъ пословъ опи отзы-
вались о Сигбриттѣ съ высокою похвалою. Послы западныхъ
государей послѣ аудіенціи у короля посѣщали и С'пгбрптту.
Король прямо отсылалъ ихъ къ ней, какъ только рѣчь захо-
дила о торговыхъ дѣлахъ, которыя находились въ ея вѣдѣніи.
Придворные съ скрытою ненавистью преклонялись передъ нею.
Своими разсказами о Голландіи Спгбрпгта во многомъ содѣй-
ствовала тому, что Христіанъ все болѣе и болѣе сталъ покро-
вительствовать Голландіи въ ущербъ Ганзейскимъ городамъ;
къ тому же, происходя изъ бюргерскаго сословія, Сигбрптга
ратовала передъ Христіаномъ за нрава этого сословія, вы-
ставляя именно его настоящею опорою государства; въ Даніи
это сословіе, по словамъ Сигбритгы,—подъ постояннымъ гне-
томъ аристократіи и духовенства: эти привилегированныя сосло-
вія присвоили себѣ и торговлю н промышленность, они же
стремятся и королевскую власть поставить въ зависимость отъ
себя. Подобное воззрѣніе Сигбритгы находило въ душѣ Хри-
стіана желаемый отголосокъ, и рука объ руку съ Сигбриттою
онъ стремился къ важнымъ сословнымъ реформамъ. Вступивъ
') Еп Лашѣ Кі-ошѣе ііа Киіц? Ѵаіііешат АНепіак гіі Копи СЬгіз-
!.іл.п (іен Тіе<1іе* Г)н(1. Внгііаш, I: СІігіЫеп Ьааіі осіі еіі Ьоеібкайн шойсг
НіЬгеі \ѵіЦ іааііяп ите, аі Ііаікі Ю5І1 Ьешіе. Ііі Ваайв іпеі Ьиші 1>ап1
міісіе {рогге осѣ Іайе осіі іпеге аііугігіе ііетіе еа<1 ІІіоіоііпдеп еііег
Шпшатскіа Каа<1.
204
на Датскій престолъ Христіанъ вытребовалъ обѣихъ голлан-
докъ въ Копенгагенъ. Аристократы ненавидѣли Сигбритту, ей
они приписывали все жестокое и дурное въ правленіи Хри-
стіана: тѣмъ не мепѣе аристократы льстили ей, обращались
къ ней со всѣмъ тѣмъ, чего хотѣли добиться у короля.
Спгбрптта прослыла за колдунью *); она, по мнѣнію современ-
никовъ, испортила своими наговорами душу короля и была ви-
новницею всѣхъ много лѣтнихъ несчастій, обрушившихся на
Скандинавскія государства въ 1-й половинѣ XVI вѣка -).
Сдѣлавшись королемъ Даніи и Норвегіи Христіанъ на пер-
выхъ же порахъ постарался закрѣпить узы дружбы со всѣми
главнѣйшими государями Европы. Уже Іоаннъ заключилъ до-
говоры и съ Англіей, и съ Шотландіей, п съ Франціей. Онъ
’) 8ѵапііц?, 182 -185. Ее могли считать колдуньей оттого, что
она обладала большими знаніями врачебнаго искусства и химіи. Слои
о ея знаніяхъ дошла до ипамеппт.тго Теофраста ІІарацелъва, который
посѣтилъ ее п многому отъ пея научился. Аііеп, II, 334. Сравни
Аллена же «Ре геЪп« Сіігіиііапі Йесшкіі ехзпіін Соіптешіаііо», р. 40:
(}пае веіепіііі агііз тейісае ег гсітіт сЪёппсапіт .ЧіргЬгііиіе ѵиі^о
ІгіІліеЬаіиг. ріпгіітз іІоешпепНз сопйггааіяі*. Аппо 1528 ЕІіваЪеіІіп,
еіесггіх Вгап4епЪііг§сп8Ія. цинга риІіЬич аецгоиіч-г. а ге<е Егаігерегііі.
иг а 8і»Ьпііа. ііяіпіп гепіш регііівмпіа, тейісатеп аііциоіі сошрагагеі.
(Аро$г. Зіопасіі). См. ЕЫаііІ, Сіігізііап II-а Агкіѵ, ІІІ, 1197. ішсьхи
бургомистра Мальмз къ Христіану: Ііет оіп (.Ііеп апйеп ііепнея па<1із
ЪгіШ, егііегв іш<1е ясіійиег от Іііег раа яешіег іе» е, п. еп ші.іп
ЧашЬсгій'і ейііег яот віціпіі явІЙГ ІіаіТпег ргопиисіегік ос іеітіг те^ раа
якуЬеІ Іііаа ѵіі когате ІІ11 Іашіеі тгі тпице йеге Ь'0(1е біёскег осѣ
1е»е<1оііі 80Ш Ііѵп наитіе ііііі »аіТ те» пі всгііГі Ііиііскеп тцп 1іаи<1»сгійг
ег Ьииііеп Іюяя іііее япсіге Іедейотв зсгіЯ’Шт.
*) Г)еп зкіЪузке Кгопіке. аГ Роѵі Неірезеп: АЛіес ппііо ипциапі
Ію юге (іід-пяіия <‘яі еесіеаіазіісоя пігов, ге»пі ргеіаіік. сопаиіе» ас та-
Я'ізігаиіз, ецпіСеяапгаіоя аіцие аііоя іи агшіз вігепиов ѵігов, «еіі піад’ія
рег ітрі.ип ас іиаіеДсат циашіат Гепііпат, соисиЬіяе епе таігет, 8і*
"ІяЬеПат поігііііе (отпіЬпа ге<пі ргосегіЬия аиіЪогіІаІе, евіітаііоае,
Ііопоге ас (Іідпііаіе апіерояііат) ша#по ііеііесоге еойіет айееегаі, цие
Іііегпі е.іііеш ге^і шахіта (Іісіогит ас ііісепйогиш спича, аіцие сопвііі-
ши аіі аііа іпіріеіагіз егшіеіііаііацие (асіпога іп еіизйеіп герца агцік
оитіит ге&ій іпцийіпагит регріЧшпп іііареіиііпт. Ѵтіе сопаШо віивііет
Гетіпе Йя^іиояічьіше, іііеіп гех рготоиегаі, аЦие Ііопоге еі роіевіаіе
ехіиіегаі Ьотіпез ііециаш, яусорЬапіая ас пеііиіопез аегиіііа, сопііісіоиіз
чирга ипіиегвов герпі сопзиіев ас поЫІвв, цпон еііаіи і-еівгпі сазігіа, ііі-
гіопіілт ас іеиЛв ргеіііегаі. ТтЬ* иігі иоЪіІея еі вівттаІіЪив сіагі
иіЗеЬапіиг, іпю иеге егапі орргомі, йевресіі аіцие сопіешріі.
205
мечталъ породниться съ французскимъ королевскимъ домомъ *)
черезъ бракъ Христіана ст> Магдалиною, принцессою Булонской,
дочерью Іоанна, графа Оверни и Булони і, или съ принцессою
Анною де ла-Туръ, наслѣдницею Бретани |. Были такліе про-
екты женитьбы Христіана на дочери великаго князя Іоанна 111,
иа дочери Англійскаго короля Генриха и наконецъ (іа Поль-
ской принцессѣ. Но всѣ проекты нн къ чему не привели. По
смерти Іоанна Сигбрлтта съукѣла заставить Христіана .забыть
о родствѣ съ французскимъ королемъ и посовѣтовала ему ис-
кать родства съ могущественнымъ Бургундскимъ домомъ. По
атому случаю завязались сношенія съ императоромъ Макси-
миліаномъ. Христіанъ просилъ руки Элеоноры Бургундской,
сесгры будущяго императора Карла V *)• Но опа была уже
помолвлена за короля португальскаго. Тогда прибыли къ им-
ператору новые послы и просили дли своего короля руки Иза-
беллы, младшей сестры Елизаветы Посредникомъ между
') См. Ье (Нау — Кё^осіаііоиз іііріошаіічиеь епіге Іі 1'гапсе еь
ГАпігісііе, I. 152. .1. ііе Сою іеіѵіііе ап гоі ііе Сазііііе: 8іге, іе піе
гіііь епциія цие репг аііег і'аіге М о пру о Іе Ъегаиіі ѵегя Іе гоу ііе
Г><-)іеііі;итріе; де ідоиѵе дие Іе гну ііе Кганее Іпуа епѵоуё роиг
ѵеоіг Іе Швд ііпіііс гоу, 1ех]ие1 ечі а шагіег еі Іе» ешЬоисІііѳг цие » іі
ѵеиіі ііешатіег і'еиіиіѳ раг ііеса, цис оп у епіепЛга ѵоиіспііег», ьоіі ііе
М-Ііе й'АпгопІешие ои <1е 1а чіеиг Де шонзіеиг <1е ВоигЬои, еі і’аіге
аѵес Іеіііі гоу <іе 1)еиетаіч]ііе шіе ртатіе аіііапсе аи еотеис (еопіетрв)
ііе ееііе дие аѵех Гіиссе аѵес Іе гоу сГЕіі»1еіегге, роиг се. цие іГапсІііеп
іешрз Іез Вауиоіз оиі езсё еппетіч ііе.ч Аіі§1оІ8. Ь'оп ііепі севіе іші-
ііеге ввсгеіе Іапі <ріе Іа <ію»е вега асііеѵёе; ііопі і« ѵопк аііѵегіі».
г) Опа впослѣдствіи вышла за Лоренцо младшаго Медичи и была
іатерью знаменитой Екатерины Медичи; Витфельдъ, СЪгізІіаііи Сгоіііка,
27, говоритъ, что овъ видѣлъ и читалъ письма къ Іоанну Датскому
королевы Французской Аппы, письма преисполненный дружбы: въ нихъ
высказывается желаніе какъ короля, такъ и королевы Французской
породниться съ Ольденбургскимъ домомъ.
3) Вышла за Іоанна Стуарта.
'*) См. переписку Маргариты еъ Максимиліаномъ, т. 11, 155.
Магкиегііе а Махіпиііеп, 1513. Маі: Мопвеікпеиг, Іе» апіЪазьаДеиіі
<1е Вепвеіпагке зоні апіѵег <і Аііѵегк еі іІоіЬѵепі іеу езіге аргёв сіетаіп.
•Іе ше рагГогсегсу Іез ігаіеііег сі (Іезреясіііег аіпзі цие ѵозіге Ъоп ріёвіг
а езіе іе те ташіег раг ѵог Іеігез еі раг ілаізігс Еи<іасііе ДѴаиіІіі-
ропс.
’’) АНтеуег—ІяаЬеІІа ѵоп Оекігеісіі иші СЪгізіі&и II. 10. Изабеллу
сваталъ раньше Карлъ Гельдерпскій. АНтеуег, Иізіоіге ііе ВеіаСіопз, 52.
206
императоромъ и Христіаномъ былъ курфюрстъ Фридрихъ Сак-
сонскій. дядя Христіана со стороны матери. Максимиліанъ былъ
очень радъ породниться съ Ольденбургскимъ домомъ: черезъ
это Габсбургскій домъ находилъ въ лицѣ Христіана новаго со-
юзника. Послы Датскаго короля прибыли спачала къ Фрид-
риху Саксонскому, а отъ него уже, снабженные полезными со-
вѣтами '), отправились въ Линцъ, гдѣ была встрѣча сь им-
ператоромъ. 29 апрѣля 1511 года былъ подписанъ контрактъ
о бракѣ Христіана съ Изабеллой * 2 3). Максимиліанъ многаго ожи-
далъ отъ этого брака, весьма полезнаго, по его мнѣнію, въ
торговомъ отношеніи и для Австріи, и для Бургундіи ' . Изъ
’) Датскіе пос.’пд покапали Фридриху подарки, которые предназна-
мялись для Изабеллы, ожерелье, кольцо и діадема. Фридриху подарки
пе понравились, въ особенности діадема; пе выше онъ цѣнилъ и оже-
релье, <>пъ япалъ, какіе дары могутъ понравиться императору, и гово-
рилъ, что подарокъ долженъ стоить по крайней мѣрѣ 5000 гульденовъ.
Фридрихъ говорилъ также посламъ, чтобы оип пе были слишкомъ
требовательны относительно придаяаго. иначе можетъ показаться,
саін оЬ тап іп Ліезепп ііашіеіі піеіі ѢеипЛізсЬпЙІ. яошіег аеіі впсіііе .
2) Ье Стіау, ЗѲЗ. Махітіііеп а Магцііегііе, 1514. 30 Аѵгіі.---------
Іе гоу ііе 1>еп етагске а ргёяепіеіпеиі е.пѵоуё Геѵеядиѳ <1е Зіезн'іск еі
2 аиггез поЫся Ьоштсз, Ьіеп поіаЫез регвоппаідоэ, еп апіЬаяваЛе Не-
ѵегя поиз,... пои», роиг Іе Імеп, ргоиЙіі еі псііііё Лея рауз еі ыіЪ&есіг
Де пои» ііеих, аѵопя і.ііі ассопіё еі сопсіп аѵес епіх; роиг еі ап иош
Лшііі гоу, 1'аііапс.е ег ігаіеі е (Іе тапаі^с сГепіге іпу <Гиие рагі. еі
пжггс ігёч сіііеге ег ггез атёе ііііе. Лате ТваЬеяи (Гаиіге, зоиЪх Іе»
/опію еі сошіісіопв дпе ѵеггег ап Іоп* раг Іе» Іезіге» раіепіез (Ііиііі
сгпіеііё <1е тагіацге ди'еп а ѵоп» Лезревсѣёео.------Аі’ііп дпе аѵапі Іа
ѵепие еі агіѵетепі, Леѵегв ѵомя ііезіііія аіиЪавяаЛеига, ѵои» і'аіеіез ѣіеп
асопггег 1’аЙ'аіге іГісеІІѲ пояіге ііііе еі Дез апітев вея »епія еі дп'еііея
яоіепі ігоиѵёе» Ъіец ассошраіциёе» еі ешроіиі, сопппе іі аррегііепі; аия-
»і, дие диапі ІезЛіХв ятііаяваііеигя ягіѵегопі, цис ѵоиз еі позіге ігё»
е.іііег еі ігйв апіё іііг, ГагскіЛпс СЬагІея, Іе» гѳсеиіііег еі Гаісіе.» ге-
сеиіііег, Ігаісііег, ассошраі^піег еі і’аіге, Ьопие сіііеге, 1с ріпз Іюппея-
іепіепі, цгасіеняешепі еі Ьёніцнешепі <ріе роттех; еі іі Іепг рагіешені
Іеиг Гаісіея апвгі іаіге аисппе агасіеизліё Не Лопе еі ргёвепз аіпзі цпе
лйѵіяегеи еі зеіеп ци'іі аррегііепі а іеіх регвоііпаі^ся ѵепапя <і’ип іеі
гоу еі ропг іеііе піаііёге г;пе сезіе ргевепіе, еп і'іцоп дие І'Ьшшеиг ііе
поиз еі ііе повігеЛіі іііг у ьоіі дагЛА.
3) Ее Сііау—Соггекрошіапсс, II. Письмо Максимиліана къ Марта-
і Ь. 1 января 1516 года: —епіге Хоп» Іе» ргіпсеб гё^папб еп Іа сге-
хііеппеіё поп піагіех, іі пои» зетЫе п’аѵоіг еи ріи» Ііаиіі пу ріи»
іггаші еі гісііе шагіаіце, дпе Іев гоу» «іе Нопдцуё (Венгерскій король
_ г2_7
Линца путь лежалъ въ Антверпенъ черезъ Аугсбургъ, Шпей-
еръ, Вормсъ, Дюрень и Масгрихтъ. Изъ Лувена, гдѣ происхо-
дили переговоры съ императорскими коммксса равіи, послы от-
правились въ Брюссель ’). За Изабеллою было обѣщано 250,000
гульденовъ -). 16 іюля 1514 года Изабелла въ сопровожденіи
большой свиты выѣхала изъ Брюсселя ’), а въ августѣ она
была коронована въ Копенгагенѣ.
Вмѣстѣ съ брачнымъ союзомъ Данія н Австро-Бургундія
заключили между собою 10 апрѣля 1514 года оборонительный
и наступательный союзъ въ Эмсѣ. Союзъ Габсбургскаго дома
съ Ольденбургскимъ имѣлъ весьма важное значеніе. Съ этого
времени Голландцы получаютъ большія нрава въ сѣверной
торговлѣ. Приближается копецъ монополіи и господству Ган- * 8
предназначался для Марія Бургундской) еі іе Бешпагске оіі е11е.ч ііопі
аііуёев, еі чче ісеііе аіііапсе зоіі еыё шопіі ргорісс еі сопѵепаЫе роиг пов
шаіеопв Л’Аивггісе еі іе Воиг^опріе, еі іепіг Іез зиЪ^есіг іГісеІІе еп раіх
еі ІгапмріШііё еі еп аигтепіасіоп іе капііве <1е Іеиг таіткапІізея циі іоіі
езіге Іа сЪове ргіпеіраіе ди’іік заигоіепі «Іевігег роиг Іеиг Гёіісііё еі
рговрегііё. — Рагеіііетспі вопі 3 Ъеаиіх ётапв еі аискіепв гоуачте*
сеиіх іопі еві веіршеиг Іеііі гоу іе Эаптагск,... сошкіеп цие Іев зик-
§еіг іе іои.ч ісеиіх гоуаитез зоіеаі іе втоезе ои іпіе иаіиге. В’аиіге
рагі ііб »опС іоив іепх Ьеапіх ргіпсевеі реі’ввппаідез ѵегіиеиіх, іоиііех
іе іоиіе* иоЫев сопіИсіопв еі шеигз: а гаівоп іе чипу повіііея Ліііся еп
веіопг іе іі^иііё ріин інтпогёе.ч еі изег еи се шопіе Іеиг ѵуев а аггаиі
Іоуе, Гёіісііё еі ваіиі. Еі Л теіііеигв ои ріив згашік шагу» не Іев еиі-
віод.ч всей аііуег, ві се п'овіоіг дие инрг гоу іеиізі ргепіге іепх Гет-
тев. II не реиіі Ъіеп ііге Іеііі гоу іе I). евіге іевсепіи іе поЫе
1і?ше; саг чоп аѵе іпаіегпеііѳ е.чіоіі виеиг іе Геи Не ііагпе тетоіге 1’ет-
регеиг Егеігіск, позіге ііёв скіег зеіциеиг еі рёге, чие 1)іеи аЪяоіІІе.
’) О празднествахъ въ Брюсселѣ и о торжественной встрѣчѣ пос-
ловъ см. Аіііиеуег—ІзаЪеІІа иіпі Сіігівііап П.
8) Сит чиа роІИсешиг еі геаіііег еі сшп еііесіи воіиетив іп іоіет
еі іисепіа еі оиіпчиа^іпіа тіііа Догѳпотпт апгі. АНтеуег, Всіаііоин, 51.
’) См. Ланякс Малакіи, II, 25-30 письмо къ Христіану 'Гропдг,-
амскаго епископа: Ііепі Кіегівіае Хаіі^віів Непте, і«й' ѣап ісказ Гиііь-
сгіИіііе Еікегз Хаіаі, Ьиог іпегскеіісѣі ісіі Сгій’іепиаіі ЁіЬеі-в Хаіе і’ап-
йег, оск киогі аіогі ВезіашІІ іііег іоііег теі, 8ѵго аі ігог ікег
ѵііві, ос киег МапД вііег, аі ікеі коп а1ігі$ та<е іііі Баитагск; Ткіі
коіГпев те^г, аі (Ііеі ЫіИііег іѵеіі »іеі, скпаі Іііеі ІіаіТиег ковіеі Еікегв
Хаіе. епікеп тег НгиІІорк когііі еііег апіеи І)ес11, ікеі Гогіѵіпіег
Еікега Хшііе іѵеіі теі ^иіг Нісір впагЩгепп.
208
зейцевъ на Балтійскомъ морѣ. Габсбургскому дому «тотъ союзъ
съ Даніей былъ важенъ и въ политическомъ отношенія. Мы
увидимъ, что при избраніи Карла въ императоры, въ 1519
году, Христіанъ явился сторонникомъ его, а не Франсуа.
Въ самомъ началѣ своего царствоваігія Христіанъ II обна-
руживаетъ небывалую по энергіи дѣятельность. Распредѣленіе
его занятій въ продолженіе дня показываетъ, какъ много онъ
самъ работалъ и трудился. Вставая въ 5 часовъ утра, онъ
въ 6 часовъ уже принималъ канцлера. Занятія короля пре-
рывались только дважды во весь день, а именно: въ 6 и 9
часовъ утра и въ 3 и 4 часа дня, когда послѣ церковной
службы слѣдовалъ завтракъ и обѣдъ.
Большая часть дѣлъ рѣшалась въ королевской канцеляріи:
но важнѣйшіе, сокровеннѣйшіе планы Христіан ъ высказывалъ
только взбраннымъ, приближеннымъ лицамъ. Скрытность ко-
роля доходила до того, что онъ не разъ говорилъ: если бы
шляпа моя знала мои планы, я тотчасъ бросилъ бы ее въ
огонь *). Первыя реформы, которыя Христіанъ намѣренъ былъ
провести, касались устройства торговли и торговыхъ городовъ.
Цѣль короля при этомъ понятна: подобными реформами онъ
только и могъ создать противовѣсъ Ганзейцамъ, значеніе ко-
торыхъ въ своихъ королевствахъ и на Балтійскомъ морѣ онъ
старался уменьшить.
Устройство торговыхъ городовъ, о которомъ намъ еще
не приводилось говорить, было довольно сложно. Купече-
ское и ремесленное сословіе города распадалось на мно-
жество гильдій, которыя въ свою очередь имѣли нѣсколько
подраздѣленій, каждое со своими особыми нравами и приви-
легіями.
Всѣ торговые города дѣлились на три класса, говорить
Алленъ 3).
Къ первому классу принадлежали Копенгагенъ, Мальма,
*) Т»<-н акіЬу»ке Кгопіке аі’ Ьекіог Рсн»1 Ііеі&еяеп. Копіапі-М<іпіі-
тента, 1, 1—132: Ѵшіе боіііпй егаі (Іісеге: §1 зсіг.ет (іпциіт) сарііія
теі ^аіегтп іпеопіпі сопиіііогиш евее сопасіпт, тох іи і^иеш сопіесіпт
ехигі біпегеиі.
2) IV, I, 111.
209
Рнбе '), Фленсборгъ, Альборгъ 2), Аргузъ ’). Ко второму
Рандереъ 4), Одеизе, Нестведъ •’), Виборгъ Кіэге ’), Гор-
сенсъ *) и Коіьдингь Къ 3-му Роскпльде "’), Наксковъ "),
Ассеппсъ ’*) и другіе. Политическаго значенія города не имѣли:
но во внутреннихъ дѣлахъ города зги пользовались нравомъ са-
маго широкаго самоуправленія. Короли Ольденбургской династіи
*) КіЪе, по нѣмецки Еуреп, лежитъ въ южной Ютландіи на рѣкѣ
«Хірваяс», впадающей въ Нѣмецкое море, около самой границы Ют-
ландіи съ Шлезвигомъ. Городъ этотъ упоминается уже въ ТХ вѣкѣ,
какъ ведшій торговлю съ Англіей и съ сѣверной Германіей. Въ XV
вѣкѣ городъ этотъ имѣлъ еще собственную монету и свое законода-
тельство. Въ городѣ есть соборъ, гдѣ въ 1443 году короновался Хри-
стофоръ Баварскій. Въ городѣ, кромѣ того, было 5 церквей, школа и
нѣсколько монастырей. 8іуНе, 14.
-) Въ сѣверной Ютландіи, около Каттегата па Ьііт-Еіогйеп; этотъ
городъ раньше назывался АІеЬоге', н здѣсь въ XV столѣтіи было уже
нѣсколько церквей и монастырей.
“) АгЬпя, рапыпо Агц» или Аагв, древнее мѣсто жительства еішс-
копа, также въ сѣверной Ютландіи у Каттегата.
*) Въ Сѣверной Ютландіи при Кашіега-Е^опі, у Каттегата па рѣкѣ
(іщіеп-й, раньте городъ этотъ назывался Кашігиь. Кашіегішвен, Башіа-
гоз. Уже въ 1-й половинѣ XV вѣка онъ лишился своего торговаго
значенія, какое имѣлъ въ средніе вѣка. Въ XVI вѣкѣ городъ этотъ
снова обогащается и дѣлается торговымъ.
•’) Хсзиій или ХеЩѵеІІі. въ Южной Зеландіи, на рѣкѣ йнвАп,
впадающей въ большой Вельтъ, былъ основанъ въ XII вѣкѣ, здѣсь
было много церквей и монастырей; въ 1407 г., при Эрикѣ, здѣсь
основанъ былъ монетный дворъ.
") ѴіЬотд, ѴіЬегвг— въ латинскихъ документахъ,—лежалъ въ центрѣ
ІОтлапдіп и былъ епископскимъ городомъ съ коллегіей Канониковъ
(Канік-КоИеріит). Онъ еще въ XIV и XV вѣкѣ былъ полати четкимъ
средоточіемъ Ютландіи, гдѣ собирались короли, п происходили важнѣй-
шіе тинги. ЗіуЙе, 20.
') При бухтѣ того же названія въ западной Зеландіи; городъ упо-
минается въ XIII столѣтіи.
8) Ногаыіаее, Ногаева также старинный городъ въ юго-восточной
Ютландіи при Каттегатѣ.
э) Въ южной Ютландіи при маломъ Кельтѣ издавна торговый го-
родъ, съ францисканскимъ монастыремъ, основанный въ 1288 году.
’”) Въ сѣверной Зелапдіп близь Копенгагена, епископскій городъ;
къ Роскильдской епископіи принадлежалъ и Рюгенъ.
*’) Хакйкоѵ—торговый городъ съ XIII столѣтія; Іоаннъ въ 151.0
году укрѣпилъ городъ крѣпостью. Бакекоѵ лежитъ па .’Галандѣ, при
проливѣ, отдѣляющемъ Лалаидъ отъ Лаигелавда.
*г) На Фюпепѣ при маломъ Кельтѣ, былъ торговымъ городомъ
еще во времена Вольдемара ІТ.
14
210
весьма недоброжелательно смотрѣли на эту самостоятельность
городовъ и давно уже стали подкапываться подъ нее. Управ-
леніе въ городахъ было аристократическое. Каждый городъ
имѣлъ двухъ бургомистровъ; ратмановъ обыкновенно было
восемь.
Должность бургомистровъ была пожизненная; ратманы въ
началѣ избирались па 2 года, впослѣдствіи же и они остава-
лись въ этомъ званіи пожизненно. Избраніе бургомистровъ тре-
бовало королевскаго согласія, а избраніе ратмановъ отъ ко-
роля не зависѣло.
Па обязанности бургомистровъ и ратмановъ лежало: вести
переговоры съ королевскими фохтами и заботиться о внут-
реннемъ благоустройствѣ городовъ: возстаніе противъ бурго-
мистровъ и ратмановъ наказывалось смертью. Въ особенности
велика была власть этихъ сановниковъ ладъ ремесленниками.
За интересами короля наблюдалъ королевскій фохтъ; онъ
собиралъ подати и присутствовалъ при обсужденіи вопросовъ
о новыхъ налогахъ и подобное; но въ управленіе города онъ
не. имѣлъ права вмѣшиваться.
Въ нѣкоторыхъ городахъ кромѣ бургомистровъ и город-
скаго совѣта были также представители отъ гражданъ, по
только въ нѣкоторыхъ, въ Рибе, Альборгѣ и двухъ-трехъ
другихъ, такъ что граждане собственно не принимали прямого
участія въ управленіи.
Благодаря своимъ постановленіямъ, а также и отдѣльнымъ
королевскимъ привилегіямъ- города достигли большой само-
стоятельности. Они имѣли свой особый судъ, гдѣ па ряду съ
мелкими разбирались и важныя дѣла. Часто бывали столкно-
венія у городовъ съ свѣтской аристократіей, которая успѣла
утвердить свое значеніе пока только въ большихъ городахъ,
какъ Копенгагенъ, Мальма, Одепзе, Виборгъ, Рибе и другіе.
Часто случалось, что король издавалъ тотъ пли другой городъ
во владѣніе кому ппбудь изъ своихъ приближенныхъ, такъ
что доходы шли уже не королю, а лицу, получившему городъ
во владѣніе. Города, которые не были такимъ образомъ отда-
ваемы, назывались ГаіеЬцгз5(іѵ(іег
*) ЕнйеЬигеі—это значатъ придворный штатъ, такъ что Еаіеііиг-
ЗІжЛег—города, доходы которыхъ шли на содержаніе двора.
211
Главными запятіями, обогащавшими города, были море-
плаваніе и торговля: кромѣ того, каждому городу принадле-
жалъ извѣстный участокъ земли, обработка котораго лежала
на обязанности гражданина. Съ торговлею и ремеслами тѣсно
связаны были гильдіи п цехи. Политическаго значенія ни гиль-
діи, ни цехи пе имѣли.
Па гильдіяхъ лежалъ всегда сильный религіозный отпеча-
токъ. Они даже были посвящены Дѣвѣ Маріи или какому либо
Святому, или, наконецъ, назывались по какому либо церковному
догмату, какъ папр. была гильдія Святой Троицы, гильдія тѣла
Христова и т. д. Ремесленные цехи также имѣли покровите-
лями тѣхъ или другихъ святыхъ. Въ гильдіяхъ царилъ строго
аристрократическій духъ. Доступъ туда ремесленнымъ цехамъ
былъ совершенно закрытъ; но епископы, духовныя лица, ры-
цари и дворяне записывались охотно въ гильдіи. Купцы гиль-
діи владѣли большими богатствами. Число членовъ въ нихъ
было всегда строго опредѣленное. Кастовый характеръ всегда
оставался за гильдіями и цехами; при пріемѣ новаго лица
строго наблюдалось за тѣмъ, чтобы вповь избранное лицо было
того или другого происхожденія; охотнѣе всего принимались
родственники прежнихъ членовъ гильдій и цеховъ, такъ что
тутъ былъ своего рода непотизмъ.
Наблюденіе за гильдіями и цехами лежало на обязанности
бургомистровъ и главнаго совѣта. Послѣдшгмъ неоднократно
предписывалось устранять вредныя гильдіи и слишкомъ дорого
стоившія ремесла ’)• Никакая скра гильдій не имѣла законной
силы, если предварительно не утверждалась городскими вла-
стями. Ольдермапиы той пли другой гильдіи избирались бур-
гомистрами и городскимъ совѣтомъ, нлн, покрайней мѣрѣ, из-
браніе ихъ требовало подтвержденія отъ городскаго совѣта.
Точно также безъ разрѣшенія городскаго совѣта никто не
могъ основать гильдію.
Необходимо упомянуть еще объ одной подробности въ го-
родскихъ учрежденіяхъ, а именно о нѣмецкомъ элементѣ, ко-
торый до XVI вѣка былъ такъ силенъ въ нихъ. Множество
') Іоаннъ въ 1508 году изъялъ отъ цеховъ сапожное мастерство,
аа которое цехи брали страшно высокія цѣны, и объявилъ это мастер-
ство свободнымъ.
212
нѣмецкихъ ремесленниковъ и купцовъ поселились въ Даніи по
городамъ, гдѣ оии долгое время представляли совершенно зам-
кнутое общество и избѣгали ассимилироваться съ коренными
жителями. Гильдіи и цехи, какъ нельзя болѣе, способствовали
этой обособленности нѣмцевъ: они образовали сами свои гиль-
діи и цехи и этимъ сохраняли со всею строгостью свои-законы
и обычаи. Какъ въ Копенгагенѣ, такъ и въ Мальма были нѣ-
мецкія торговыя кумпанства, компаніи. Многія скра написаны
па нѣмецкомъ языкѣ, напримѣръ, скра 1429 года для золотыхъ
дѣлъ мастеровъ въ Копенгагенѣ и скра 1435 года для зна-
чительной Одепзеской гильдіи.
Нѣмецкое вліяніе сказывалось всего сильнѣе въ XV вѣкѣ,
когда три нѣмецкихъ короля одинъ за другимъ занимали Дат-
скій престолъ ’) Въ послѣдующія царствованія Іоанна и Хри-
стіана 11 ихъ значеніе замѣтно уменьшается. Первые годы
царствованія Христіана ІТ главнымъ образомъ посвящены были
внутренней дѣятельности и именно реформамъ въ тортовыхъ
городахъ и старанію расширить Датскую торговлю * *). Зима
1515 и 151В года въ особенности богата такими реформами.
Христіанъ началъ съ постановленій, касавшихся права тор-
говли: до сихъ поръ существовали отдѣльные закопы, поста-
новленія для каждой изъ 3-хъ частей Даніи, для Ютландіи и
Фюнена, Зеландіи съ прилегающими островами и для Сконе,
Галланда н Блекпнга. 23 октября 1515 года вышло первое
постановленіе Христіана относительно Сѣверной Ютландіи; въ
немъ отъ имени короля говорилось, что вслѣдствіе постоянныхъ
жалобъ купцовъ впредь запрещается аббатамъ, пріорамъ,
священникамъ, капоникамъ, фохтамъ и крестьянамъ покупать
товары ’) для перепродажи и торговли ими, что дѣлалось до
*) Эрикъ, Христофоръ и Христіанъ.
*) Но1Ъет&, 92: Паи капп іпі( ДѴаѢгѣеіІ йіѳает КВпі^е гшп Тіпііте
пасііиа^сп, йаза аііе веіпе Ѵегогйпип^еп, &о Леи Напйеі ЪеІгеЙ'еп, аиг
гііе ѴепіипЛ кезгііпйеі веуп, иші 1аб9 ег еіпе. ѵѵеіі Ііеіегв ЕіпзісЫ іп
4аз Соттеггѵѵевеп ^еІіаЬг, аік ігдепй еіиег ѵоп ееіпѳп Ѵогіаіігеп.
3) Приводится, какіе это товары: быки, лошади, хлѣбъ, масло,
мѣха, пткуры, сало, угри, сельди и прочее. НоІЪегд;, 91: Гйе КаііГ—
пші Напйеівві&ііе ІіаІІ.еп аіс.іііь шеііг, аів йсп Ыоввеп Хаінпеп, мгеіі йег
Напйеі аеІЪьѣ іп ііег І’горгіеіагіеіі пші йег кеіэШсѣеп Рсгвоііпеп ііігеп
НАпйеп іѵаг.
213
сихъ поръ къ большому вреду казны и купцовъ. Затѣмъ тор-
говцамъ въ Сѣверной Ютландіи запрещалось привозить гур-
томъ стада въ другіе города, дозволялось возить только въ
Рибе и Кольдингъ.
Запрещалось наконецъ дворянамъ, свѣтскимъ и духов-
нымъ, *) занимать деньги у купцовъ и отъ ихъ имени произво-
дить торговлю. Ремесленникамъ также было запрещено зани-
маться торговлею.
Благодѣтельныя слѣдствія такихъ мѣръ очевидны при пер-
вомъ взглядѣ на нихъ; но этимъ Христіанъ не ограничивался,
это еще не служило достаточнымъ залогомъ въ исполненіи
завѣтной цѣли его—создать цвѣтущую и самостоятельную тор-
говлю, при которой «Данія могла бы освободиться отъ господ-
ства Ганзейцевъ»;—«чтобы уничтожить Любекъ—нужно было
болѣе сильное давленіе» -). Христіанъ II для достиженія сво-
ихъ плановъ хотѣлъ привлечь въ Копенгагенъ всѣ торговыя
силы Даніи; онъ думалъ предложить богатымъ иностраннымъ
торговымъ домамъ основать въ Копенгагенѣ, факторіи и, та-
кимъ образомъ, воснользоваться частью ихъ капиталовъ. Вы-
годное географическое положеніе Копенгагена, дававшее ему
значительное преимущество предъ Любекомъ, навело Христіана
па мысль сдѣлать этотъ городъ стапельнымъ пунктомъ для
всѣхъ прибалтійскихъ странъ, складочнымъ мѣстомъ для раз-
личныхъ* товаровъ, идущихъ съ сѣвера п съ юга чрезъ Эре-
зупдъ, мѣновымъ рынкомъ 3) востока п запада. Онъ хотѣлъ
дать Копенгагену всѣ возможныя привилегіи, чтобы только
*) Относительно духовенства Христіанъ, но словамъ Гольберга, 105,
постановилъ, <1ам кеіп Ргеіаі, Ргіезіег ойег беівіііекег ьоіі віск пасѣ
іііевеп Та₽е І.аіиіизііег апкаиГеп, ев веу ііепп, йавв віе 81: Раиіі Ьекге
Тоідоп \ѵо!1еп, хѵіе ег іп веіпег егвіеп Ерівіеі ап ііеп Тішоікеипі зсЬгеі-
Ьеі. <1а<іБ яіе яіеіі УѴеіЬег пеЬтеп, иші іп ііеіп Ііеііідоп Екевіашіе ІеЬеп,
\ѵіе ііпѳ аііеи ѴогѵЙіег кеікап ІіаЬеп.
2) Аііеи, 11, 270: Еог аі кшвкке ЬуЬек шааііе іег еі віште ваш-
Іеі Тгук ііі. НоІЬегк, 128. Сініясіаи II коппіе піскі Іеіііеп, ііавв еіп
Кі'Ойве» иші ЪегИкшісз Кеісіі ііег НапзеезіШІіе Нбскег зеуп яоіііе, иші
ее і»і &1апЫісЬ, <іавБ, моГегп ег пісМ іп аеіпеіп Ѵотааіге «Дге цекіп-
<1егі, 80 хѵигтіе ег деп дйпізсііеп Патиіеі іп аіетіісііег Еіог ^еЬгасІП
ІіаЬеп.
3) Мѣновымъ звеномъ, говоритъ ЛІІеп, «ВуііевЫ».
214
поднятъ торговое значеніе столицы. Копенгагенъ долженъ,
былъ выгѣсннть Любекъ изъ Балтійскаго моря и стать «ко-
ролевою этого моря» ’).
*) «Овіегеоепв Бгоппіия». 8піі1ѣ—Еи Фаизк Аагѣод, Нвпіат, I: АѴШе
коппіпд Сѣгізііети кіогі ееп дѵсійія кіаЬвІей ай* КіоЬеііѣаЙ’п, осіі Іа^і
Йег коѣтешіх ѣашіеі: іѣі Гогѣмф ѣаті аііе, вот ЬовіФЙеиФів «’аг у
8іпааѣиі4епѳ осіі апйепвіехіх у гікеі, аіѣ Гоге Фегів дѵаге іѵйеп Іаийх
еііег хѵйеи гі^еі, шеи ііе зкиііе і’оге сіет Ііі Ківѣепѣайи осіі іпсіііі кіоіік-
іеФегпе у ОгевпшІ; осіі іія ііе дѵешіівке біееіейег Йвііе ярогФе осіі Гог-
шегсіе, аіѣ Феіі вкиііе котте йеппот йі всайе осіі авГЬгееІі у беипі-
Феп, вздСе ііе аагяа@е ііі кті^ осіі ГеуФе аіѣ орвеііе ііеипот той коп-
піпд Сѣгівйегп. Ноіѣегрг. 92—по поводу торговыхъ реформъ Христіана—
приводитъ слѣдующее мѣсто пзъ Сваннига: КасЬФепі <іег Копія яеіпеп
Тіноп Ъеіёвііяеі ѣаііе, паѣш ег зісѣ ѵог Сореиѣаяеп іи Аѣвісѣг аиі' Фіе
Наші1пп$, во япвеѣпіісѣ хи піасѣеи. Фаза зіе ѵейег еіпег еи^іізсііеп,
носѣ ѣоіѣіийівсѣеп. иосіі Феиисѣеп НапФеІвзіяФі еіназ пасЬ^еЬеіі воіііе.
Ніегхи пбіѣіяіеп іѣп ѵегвсіііеііепс Т'гвасѣеп, ипіег меісѣеп Фіеве (Ііе
ѵотпеѣтвіе дѵаг: Вавв ег аия <1еп Кіа^ѳп <іег Еіпиоітег ѵегпопітеп
ѣііііе, \ѵіе ніе іііге ѴСаагоп пасіі Феи ѵѵепйівеѣеп ЙсйФСеп і'ііѣгеп тйззіеи,
«о <Ие ОЬгіякеіі ойег <1і(уеиікеп, дѵеісѣе йѣѳг Феи НапФеІ Ііігесіеигн
дѵагсп, йіг іііе КДпГег еіпеп доѵімеп Ргеіз Фгаиі 8еіхеи иші зіе оііеіъ п5-
іѣіяіеп, іішеи Фіевеіѣеи тіі ^говвет Ѵегіиві хи ѵегкапіеп: ѵіеіег аийеги
ВееіпігасМіяипкеп, тееісѣе Леи ііііиівеѣсп КаиЙепіеп ѵоп іѣпеп міейег-
Йііігеп, пісѣі хп регіепкеп. Зоісѣет Гиѣеіі пип ѵогхиЬеияеп, ѣеесѣіовв
ііег Кііпіз еіиеи й’гоы-мзіі 8саре1 іп Сорепііадеп апхиіед’еп, иші сіаііег
Ііез ег Фитсѣ еіпе Ѵегопіпипк Киші іѣип, сіавв піеіиаиФ, Ьеу ѴеіТиаі
і1е« Ьеѣепе ипгі <1ет бпіег, еііе іѴаагеп йез Ьаіиісз апйетв іѵоіііп, аів
пасѣ Сорепѣа§;еп, Ъгіпкеи воіііс; пші сіапііі. ег іііе Сорепѣа^пёг Вііг^еі
іп йеп Зіаші веіхеп шіісѣіе, еіпеп во й’говвеп Ыашіеі іш Ѳап@;е хи ег-
ѣаііеп, во ѵегвргасѣ ег еііісѣе ѣишіеті іаивепй (Іиійеп йахи, ІіегхицеЬеп,
иші Йитсѣ ѣеггіісѣе Ѵоггесѣіе апйеп геісѣе Каиііспіе апхиіосѣеи, віеѣ
іп Йіевег 8іайі ѵіейег хи іазвеи. АЪет во ап^епеѣш йіе Ѵегогйпипк
(іепеп Еіпдѵоѣпегп Фев Ьашіев \ѵаг, зо ішвві'ііііів іѵаг ме кіи^с^еп гіеп
Наивазііійіси. Оаѣег аисѣ Фіевег Агіісиі тіі ипіег Феп ВевсѣіѵегФеіі
ѵіейег Сѣг. ТТ, ѵеісѣе Фаз Ійѣсківсѣе МапіТеві іп зіеѣ ѢЛІі, ^еі'ишіеп
дѵігй: м'еісѣеп аѣег Йег Копія Фитсѣ зеіиеи Ѵісекапгіег, Согпеііия 8сер-
рет, ягишііісѣ ѣеапііѵогіеіе іпйеш ег гвікіе, иіе ипѣіііія ев дѵйге, ешеш
Роіепіаіеп воісѣе (Іевеіхе ѵогхивсѣтеіѣеп, і^вгаЛе аіз оѣ ев пісііі іп веі-
пег Масѣі віипгіе, веіпет Епіегіѣапеп УѴоѣІГаѣіІ хи Ьейігйегп, оѣпе
ѵогѣег Гііѣеск иш Егіаиѣпів Фахи апхивргесѣеи. Еб іві кеіп 7дѵеііе1,
м’епп Сѣг. ТТ ІИпяег теріегі ѣяие, во Ѣйііе ег йіеяев яг08ВѲ " егк хиг
Ѵоіікошгаепѣеіі ееѣгасѣі. ѴѴііІ піап ^а еінав іайеіп, во іві ез Фіевѳв,
Фавв ег яаг хиѵіеі Віи^е хи еіпег /еіі ѵогиаѣш; Фепп еѣеп хи Фег 2еіі,
аів ег Фигсѣ Фіезеп Апвсѣіая Фі« Н. ЯіЛФіе епігйвіеіе, гіеп^ ег аисѣ
Феп Кгіея &мгеп бсІпѵеФеп аи. — Ср. Сѣуітаеі Йахопіа, VII, 219:...
ргошиіяаіо рег ейісіит Наіпіае Етрогіо, іп диоф отпев огіепіаііз зеи
215
Въ 151“ году Христіанъ 11 обратился ко всѣмъ купцамъ
главнѣйшихъ государствъ Европы, французскимъ, англійскимъ,
и шотландскимъ, и въ особенности къ голландскимъ п рус-
скимъ; въ этомъ воззваніи онъ приглашалъ ихъ прибыть въ
Данію, поселиться въ Копенгагенѣ и вести торговлю съ его
подданными, обѣщая при этомъ свою королевскую охрану и
большія привилегіи. Вмѣстѣ съ тѣмъ онъ обратился съ подоб-
нымъ же воззваніемъ и къ главнѣйшимъ Датскимъ торговымъ
людямъ. Самъ оцъ обѣщалъ пожертвовать нѣсколько сотъ
тысячъ гульденовъ для осуществленія предпринятаго имъ плана.
Среди иноземныхъ купцовъ, съ которыми Христіанъ II охот-
нѣе всего хотѣлъ завязать сношенія, главными были «Рорріив
Оссо» въ Амстердамѣ и «Фуггеры» въ Аугсбургѣ; торговый
домъ Фуггеровъ былъ тогда извѣстенъ во всей Европѣ; им-
ператоръ Карлъ V, короли Французскій, Англійскій и другіе
во время войнъ часто обращались къ нимъ за деньгами ’).
ВаІіЫсі шагів ассоіае, шегеен яиаа, диае ЬиЪесаиі аніеа йерогіаг
воІеЬапС, Найиат йеТепепІ, іЬіцие сит Веі^із, АпДі>. баііія, аііівцие
рориіія реппіііагепі. Еат оЬ саивдт ргіиііе^іа ІГоІІашІІБ, ІЛщкагІБ,
Виавіз еі аіцв ^епііЪиз атріи сопсеезіі.
*) Фуггеры ведутъ свой родъ отъ ткача Іоанна. Фуггера, жившаго
въ началѣ XIV вѣка въ Аугсбургѣ. Сынъ его получилъ бюргерское
.званіе въ Аугсбургѣ и началъ торговлю полотнами. Онъ былъ чле-
номъ цеха ткачей и засѣдалъ въ городскомъ совѣтѣ. По смерти своей,
въ 1409 году, онъ оставилъ 3,000 флориновъ. Старшій сынъ его
сталъ отдавать деш.гп въ ростъ и такъ разбогатѣлъ, что заслужилъ
прозвище «Фуггеръ— богачъ». Онъ получилъ отъ Фридриха ІП дворян-
скій гербъ. Второй сынъ Іоанна, Яковъ, имѣлъ домъ въ Аугсбургѣ и
велъ обширную торговлю. Онъ умеръ въ 1469 году. Трое изъ его
семерыхъ сыновей Ульрихъ, Георгъ и Яковъ II продолжали торговыя
дѣла отца и положили основаніе процвѣтанію дома Фуггеровъ. Импе-
раторъ Максимиліанъ даровалъ имъ дворянскій титулъ и отдалъ имъ
аа 70,000 золотыхъ гульденовъ графство Кирхбергъ и Вейссепгорнъ.
Они въ другой рззъ дали Максимиліану въ займы для войны съ Ве-
неціей 170,000 дукатовъ. Ульрихъ жилъ отъ 1441 —1510, Георгъ
отъ 1453—1506, Яковъ—1459—1525. Этотъ послѣдній былъ совѣт-
никомъ императора и разбогатѣлъ благодаря горнымъ промысламъ въ
Тиролѣ. Онъ далъ австрійскимъ арцгерцогамъ 150,000 флориновъ въ
займы и построилъ великолѣпный замокъ Фуггерау въ Тиролѣ. Наи-
большей славы достигли Фуггеры при Карлѣ V. Внукп Георга Фуггера
Раймундъ и Антоній были родоначальниками двухъ линій дома Фугге-
ровъ. Ярые католики они были сторонниками доктора Эка въ его спо-
216
Христіанъ II получилъ отт. гпт.хъ во время послѣдней войны
съ Швеціей нѣсколько кораблей, обѣщавъ дать имъ на откупъ
всѣ мѣдные рудники въ Швеціи ').
Ганзейцы много терпѣли отъ преимуществъ, какія Христі-
анъ даровалъ Фуггерамъ. «Фуггеры—говорили Ганзейцы—
это пародъ, который при монополіи въ состояніи опустошить
страны и государства; они сами обогатятся, а другихъ сдѣлаютъ
бѣдными»в). Вскорѣ, ко вреду Любека, Христіанъ завелъ тор-
говыя сношенія съ Генуей. Это случилось такимъ образомъ-
Одинъ Генуэзецъ — Паоло Чентуріошг, сынъ Рафаэля, долгое
время находился при дворѣ великаго князя Московскаго; отъ
него онъ получилъ разрѣшеніе открыть въ Москвѣ торговую
компанію. Паоло Чентуріони думалъ войти въ сношенія также
и съ Любекомъ; но, услышавъ въ Москвѣ о большой дружбѣ
между королемъ Датскимъ и великимъ княземъ, онъ предпо-
челъ Данію. Христіанъ далъ Паоло, его наслѣдникамъ и аген-
тамъ право вести торговлю въ Копенгагенѣ н другихъ горо-
дахъ его королевства съ тѣми же льготами и преимуществами,
какими пользовались природные Датчане ’).
Еще одна мѣра была принята королемъ Датскимъ ко вреду
Любека. Христіанъ постановилъ взимать Эрезундскую пошлину
не въ Гельзвнгэрѣ, а въ Копенгагенѣ, чѣмъ увеличилъ значе-
ніе этого города. Рейдъ его былъ гораздо обширнѣе Гелі,-
зингэрскаго, безопасенъ отъ всякихъ вѣтровъ и во вс ѣхъ си-
рахъ съ Лютеромъ. Въ 1530 году Карлъ сдѣлалъ Антонія и Раймунда
графами, отдалъ имъ въ пожизненное наслѣдство владѣніе КігсііЬег»- п
’ѴѴеІбзепЬогв, принялъ ихъ въ число < Веі еіізь Іашіе», впослѣдствіи далъ
имъ княжескій титулъ и позволилъ чеканить собственную монету.
Антонъ Фуггеръ оставилъ по себѣ 6.000,000 золотыхъ кропъ. До сихъ
поръ одна часть Аугсбурга называется чііе РіщцеЕеі», ибо вся была
выстроена Фуггерами и имъ принадлежала. .Линія Раймунда до сихъ
поръ живетъ въ Баваріи въ лицѣ графа Франца Фуггера, родившагося
въ 1843 году. Ливіи Антонія распалась на дѣсколько мелкихъ вѣт-
вей; члены этой линіи не вымерли и до настоящаго времени живутъ
въ Баваріи. См. ВгоскЬань' СопѵегиаНош І.ехісоп, новѣйшее изданіе
1883 года, тетрадь А® 97 и 98, стр. 399.
*) Воввгоегтепу, 1, 27.
2) Віезе Ьеніе тѵеісііе рапге Кеісііе шиі Ѵііікег ѵегбгіеп иші іп Агтигіі
Ьгіп&еп, шп зісіі веІЬвІ ги ЬегеісЬегп. Нашіеітап, 48.
•) АПеп, П. 272.
217
ношеніяхъ удобнѣе. Копенгагенъ долженъ был ь сдѣлаться един-
ственнымъ стапельнымъ мѣстомъ для всего Балтійскаго моря ').
Неудовольствіе свое по этому поводу Любекъ самъ выра-
зилъ въ такихъ словахъ; Зеіпе кбпі^іісіге Ма|е&Ш Ьаі аисЬ Леи
аііеп "ембЬпій Ьеп 2о11еп, апі ОгівипДе хи Некіпцбг, ѵоп гіаппеп
Ьіз хи Сорепііацеп, ГйиѢ Меііеп Ьіз іпз Ьап<і, Іедсп Імзеп, Лев (Ііе
бсііійет ^епоЙіі^еі аиз ипсі ѵоп іЬгеп ВсІіііГеп (Іаіііп геізеп і). Тран-
зитную пошлину онъ къ тому же возвысилъ и нѣсколько иначе
обставилъ взиманіе ея.
При Іоаннѣ въ 1497 году количество денегъ, получаемыхъ
отъ Эрезундской пошлины, составляло около 2600 гульденовъ;
въ началѣ XVI вѣка—оно доходило до 3700 гульденовъ съ лиш-
нимъ. Затѣмъ при Фридрихѣ оно опять уменьшилось ивъ 1536
году доходило только до 2300 гульденовъ.
Многосторонняя внутренняя дѣятельность Христіана II была
прервана войнами съ Швеціей. Онъ поставилъ себѣ задачею
во что бы пи стало достигнуть исполненія Мальмскаго рецесса.
Юридическое право было на сторонѣ Христіана; онъ имѣлъ
полное право требовать Шведской короны, такъ какъ она при-
надлежала его дѣду’ и отцу, и Шведы сами дали обѣщаніе из-
брать Христіана II въ короли или платить ему ежегодно из-
вѣстную сумму денегъ.
Па Копенгагенскомъ собраніи рѣшено было, какъ мы ви-
дѣли. продолжать перемиріе съ Швеціей до Пасхи 1516 года.
Такъ какъ по истеченіи этого срока до окончательнаго мира
пе договорились, то снова рѣшили продлить перемиріе до слѣ-
дующаго 1517 года. Въ этомъ году’ предполагалось собраніе
въ Гальыстадѣ. Шведы должны были привести въ исполненіе
пунктъ Мальмскаго договора, по которому Христіанъ или дол-
женъ быть признанъ законнымъ королемъ Швеціи, или дол-
женъ, получать ежегодно отъ Шведскаго правительства
*) Наіміеішаіі, 45; <іег 8(,аре1р1аІг <іев капгеіі Овізееѵсгкеіігн. \ѴіІ-
ІеЬі’аікІТ, 125: (ііе НашИпл? йег Зііміі ЫіЬеск иші ашіеге ОеіТет ги
всЬмгйпЬеп, Ііев аисіі <1ес Кбшр іп БДппешагск еіп СтвЬоі яивкеііеп,
(іавз ап <1еі- Оаі-Нее аііеіп <1іе 8сшН СорепЬакап еіп воІсЬег аіідопшіііег
Нашіек-РІагх веуп зоіііе, ііакіп шяи ѵоп аііеп Опвп іііе (тйТег Ъгіп^еп,
иші ѵоп йаііпе.п аисЬ хѵіесіѳг аЫюЫеи аоіііе. Посіі гііезе» каіп ги кві-
паш ЕТТесГ, вошіегп м’аіхі (Іигсіі ііеп ВсІпѵейівсЬоп Кгіе^ хи ДѴанвег.
*) ІѴііІеЬгашІІ, 131.
извѣстную сумму денегъ. Отъ уполномоченныхъ Ганзейскихъ
городовъ Христіанъ требовалъ, чтобы они обязались остаться
вѣрными королю на случай новой войны съ Швеціей.
Еще до Галъмстадскаго собранія въ Швеціи открылась
междоусобная воина между Стенъ Стуромъ и архіепископомъ
Густавомъ Тролле. ). Густавъ Тролле происходилъ изъ очень
древняго рода; его предки имѣли большія владѣнія въ Даніи -),
а потому они съ самаго начала уніи являлись сторонниками
Датскихъ королей и непримиримыми врагами народной партіи.
Дѣдъ Густава, Арендъ Тролле, былъ противникомъ Стень Стура
Старшаго 1503); отецъ его Эрикъ также нашелъ смѣлаго
соперника своему честолюбію въ лицѣСтенъ СтураМладшаго ’).
Съ раннихъ .лѣтъ и въ Густавѣ зародилась ненависть къ роду
Стуровъ; онъ всегда помнилъ, сколько они причинили вреда
его предкамъ, и искалъ случая отомегить имъ. Однако Стенъ
Стуре Младшій, желая примириться съ враждебною партіей,
указа,» при выборахъ архіепископа и примаса Швеціи на
сына своего соперника, Густава Тролле, который въ это время
находился въ Римѣ. Стенъ писалъ также и къ папѣ, прося
его утвердить избраніе Тролле въ архіепископы Уіісалы. Папа
Левъ X исполнилъ просьбу Стура, и Тролле отправился въ
Швецію; въ Любекѣ къ нему прибыли уполномоченные отъ Хри-
стіана II, которые вручили ему письмо отъ короля, который
побуждалъ Тролле отомстить за позоръ, нанесенный Стуромъ
его отцу. Письмо Христіана польстило честолюбію Густава
Тролле, и опъ самъ сталъ лелѣять мысль о достиженіи долж-
ности губернатора, КіквГбі'езіЬпйате, Швеціи. Тролле, прибывъ
въ Стокгольмъ, не захотѣлъ видѣться съ Стуромъ и прямо
’) Ср. Сііуігаеі бахопіа, 220 и далѣе.
2) ОеЦег, полное собраніе сочиненій, иад. 1873 года, V томъ,
стр. 207.
*) Ср. Бе Еіапх- Ба ЯпМе ап XVI зі&сіе. Рагів, 1861. Ье сіег&ё
еі Іе ябпаі еп шавве, Іа ріив яташіе рагііе <1е Ія поЫеяве, Іев ріив а^ёв
вппоиі, еі чиеідиез Ьоигяеоів Іев ріив гісЬев, в’ётаіепі. ргопопсёв роиг
Егіс Тгоііе. Нгиге аѵаіг роиг Іпі Іе» раувапз а Гипаиітісё, Іев Ьоиг-
кеоів еп тпаргііё, циеічиев ѵіеих ^епІіІзЬопітея---------еі Соив Іев )еипев
поЫеа... Аріев Ьіеп Йез ішіёсівіоіь Іа ѵісіоіге ве гап^еа йи сбіё <іе
Ніпге, еі Іе пот <1е деипе 8іеп вогііі ігіотрЬапс йе Гигпе. 11 Гаі ге-
сошіп еі ргосіатё ге^епг <1и гоуаиіле еіс.
219
уѣхалъ въ Упсалу, гдѣ принялъ почетное званіе архіепископа.
Онъ окружилъ себя недовольными настоящимъ правленіемъ и
явно выказывалъ имъ свое покровительство. Стенъ Огуре
былъ обманутъ въ своихъ надеждахъ на перемиріе сь родомъ
Тролловъ; въ Густавѣ, избранію котораго въ архіепископы
онъ такъ содѣйствовалъ, онъ нашелъ сначала тайнаго, а по-
томъ и явнаго врага себѣ. Когда Тролле былъ призванъ на
рейхстагъ въ Телье, чтобы здѣсь присягнуть въ вѣрности пра-
вителю Швеціи—('туру, онъ отказался и объявилъ единствен-
нымъ господиномъ и правителемъ Швеціи Христіана—что уже
послужило къ совершенному разрыву съ правителемъ ’і. Чѣмъ
болѣе Стуре выказывалъ склонности къ миру, тѣмъ ожесто-
ченнѣе и высокомѣрнѣе Тролле отвергалъ всякіе переговоры
съ нимъ. Для ('тура Тролле былъ очень опаснымъ врагомъ.
Значеніе его, какъ Упсальскаго архіепископа н примаса II Івеціи,
которому подчинены были шесть епископствъ г) было очень ве-
лико. И вотъ Тролле отказывается присягнуть Стуру, онъ
поднимаетъ Швецію противъ законнаго правителя и всѣхъ
склоняетъ признать королемъ Христіана. Онъ укрѣпилъ свой
архіепископскій дворъ и замокъ: между нймъ и Стуромъ на-
чалась междоусобная война. Къ этой войнѣ присоединились
еще раздоры между Стуромъ и его мачихою—Мэтте Иварсдот-
теръ. Послѣдняя обратилась за помощью къ Христіану, жа-
луясь ему па разныя насилія Стенъ Стуре въ ея земляхъ.
Христіанъ, довольный случаемъ начать войну въ самой Шве-
ціи, принялъ сторону Иварсдоттеръ п позволилъ ей отъ своего
имени присвоивать себѣ Шведскіе корабли, которые захватить
Датскій флотъ. Въ 1516 году начальникъ одного отряда Датс-
каго флота дѣйствительно напалъ на Шведскій корабль, сто-
явшій въ Любекскомъ рейдѣ, и успѣлъ взять этотъ корабль
въ плѣнъ.
Что предполагавшійся въ 1517 году мирный конгрессъ въ
Гальмстадѣ при такихъ обстоятельствахъ едва могъ дать ка-
кіе либо результаты—предугадать не трудно. Да и могъ ли
Христіанъ разсчитывать, что Шведскій рейхсрата теперь со-
’) бгапЬег#, ІІІ, 21.
2) Упса.іа, Линкешівгъ, Скара, Стренгпэеь, Вестеросъ, Ѵйхі<> и Або.
гласитсл выполнить Мальмскій рецессъ 1513 года, на кото-
рый согласились только въ трудное время войны съ Іоанномъ.
Война была неизбѣжна. Въ Швеціи она уже началась между
Стуромъ и Троллопъ. Скоро и Христіанъ принялъ В7> пей от-
крытое участіе.
Чтобы разсчитывать па успѣхъ войны съ Швеціей, Хри-
стіанъ долженъ былъ обезпечить себя союзомъ съ сосѣдними
государями и городами, долженъ былъ отыскать средства къ
войнѣ, наложивъ новые налоги, поборы и т. п. 1517 годъ,
кромѣ того, что имъ открываются многолѣтній войпы съ Шве-
ціей, имѣетъ еще и то значеніе, что въ жизни самого Хри-
стіана происходить съ этого года переворотъ. До этого вре-
мени онъ еще совѣтовался съ своимъ рейхсратомъ, совмѣстно
обсуждалъ государственныя дѣла: съ 1517 года подобныя со-
вѣщанія происходятъ все рѣже и рѣже, являются исключи-
тельными: съ этихъ поръ Сигбритта и ея партія остаются
единственными руководи гелями Христіана, на рейхсратъ онъ
болѣе пе обращаетъ никакого вниманія и дѣйствуетъ только
по своимъ собственнымъ соображеніямъ и совѣтамъ (’игбритты.
Заручиться дружбою и союзомъ сосѣднихъ государствъ Хри-
стіанъ считалъ дѣломъ первостепенной важности. Онъ прежде
всего хотѣлъ склонить на свою сторону прежнихъ союзниковъ
Швеціи—Польскаго короля Сигизмунда и города Данцигъ, Ре-
вель и др. Ему это было важно н потому еще, что давній со-
юзникъ Даніи, Прусскій орденъ, постоянно враждовалъ съ Поль-
шей и вслѣдствіе этого теперь пе могъ быть дѣятельнымъ со-
юзникомъ ея въ настоящей войнѣ. Еще въ апрѣлѣ 1516 года
онъ послалъ къ Сигизмунду Дитлева Смитера, чтобы склонить
Сигизмунда къ возстановленію прежняго союза съ Даніей, пред-
ставивъ ему затруднительныя обстоятельства Христіана въ
виду новой войны съ «коварными Шведами» *) и просить его
задерживать всѣхъ Шведовъ, пріѣзжавшихъ въ Польшу, кон-
фисковать ихъ корабли и товары и запретить своимъ поддан-
нымъ, въ особенности жителямъ Данцига, вести торговлю съ
Швеціей и помогать ей подвозомъ съѣстныхъ нринасовъ, ору-
жія или пороха. Христіанъ съ своей стороны предлагалъ по-
’) Тгеиіозе 8с)імейеп.
221
средппчество между Сигизмундомъ и великимъ княземъ Мос-
ковскимъ, почему и просилъ уполномоченныхъ короля и вели-
каго князя явиться въ Копенгагенъ для веденія переговоровъ ').
Канцлеръ Польскаго короля обратился къ одному изъ членовт.
Данцигскаго городскаго совѣта, Георгу Циммерманну, который
тогда находился въ Вильнѣ, съ разспросами объ истинномъ
положеніи дѣлъ и велѣлъ перевести себѣ на латинскій языкъ
письмо Христіана, написанное на нѣмецкомъ. Канцлеръ на всѣ
представленія Датскаго посла о союзѣ Даніи съ Полыней и
Данцигомъ рѣшительно отвѣтилъ, что еьі ізЬисі а рпкіепйіпі*
іпѵепіит». Король Сигизмундъ на томъ основаніи, что Христі-
анъ «іпоіипіз езі ріжит Ьеііиш шкегБив 8иѳсоб»—согласился
на союзъ съ Даніей. 8 Іюня 1516 года заключенъ былъ между
королями Виленскій трактатъ * 2); оиъ содержалъ въ себѣ об-
щія выраженія дружбы, увѣренія въ расположеніи; остановить
же торговлю съ Швеціей Сигизмундъ почелъ слишкомъ боль-
шой жертвою для себя. Одно лишь онъ обѣщалъ Христіану—это
не позволять ввозить въ Швецію боевые припасы и снаряды.
Больше готовности къ союзу нашелъ посолъ Христіана у
Альбрехта Прусскаго. Онъ самъ шелъ на встрѣчу Христіану,
ища его помощи противъ своего притѣснителя Сигизмунда
Польскаго. Альбрехтъ увѣрялъ, что Христіанъ можетъ поло-
житься на него, какъ на друга, союзника и родственника ’).
Важнѣе всего для Христіана было знать, какой отвѣть
дадутъ города Ревель, Рига и Данцигъ; эти города, хотя и
признавали надъ собою господство короля Польскаго и маги-
стра .Тнфляндскаго, всетаки часто слѣдовали своей собственной
политикѣ и дѣйствовали самостоятельно. Послѣ .Любека для
Христіана важнѣе всего было добиться дружбы этихъ горо-
довъ, такъ какъ они были въ очень частыхъ и живыхъ сно-
шеніяхъ съ Швеціей, и въ ихъ гавани Шведы легче могли
пробраться, чѣмъ въ гавани Вендскихъ городовъ. Данцигъ
') АПеп, II, 441.
2) Воевгоепиепу, Бапгіггв Тііеііпаііше ап <іеіп Ктізде сіег Напье
«екеп Сіігіыіап П ѵоп Иапеіпагк, I, 13.
8) Альбрехтъ былъ двоюродный брать Іоахима Бранденбургскаго,
зятя Хрисгіаяа П.
222
обѣщалъ пе снабжать Швецію оружіемъ и не отправлять туда
вспомогательныхъ отрядовъ. Городской совѣтъ Данцига объ-
явилъ своимъ гражданамъ, что если опп хотятъ вести торговлю
съ Швеціей, то могутъ дѣлать это на свой страхъ; но кон-
фисковать Шведскіе корабли, пріѣзжающіе въ Данцигъ, го-
родской совѣть отказался, такъ какъ тогда могла возникнуть
война съ Швеціей; къ тому же гавань Данцига, говорилъ опъ,
не можетъ считаться неотъемлемою собственностью города,
потому что и Польша, и Литва, и Пруссія, п Померанія имѣли
право на эту гавань. Отвѣтъ Ревеля и Риги былъ также
удовлетворителенъ.
Христіанъ обратился за помощью и къ своимъ союзникамъ,
Шотландіи, Франціи, Англіи и Испаніи.
Шотландія, помогавшая, какъ мы видѣли, Іоанну въ его
войнѣ съ Ганзейцами и Швеціей, была въ это время, вслѣд-
ствіе своего союза съ Франціей, въ критическомъ положеніи.
Союзъ съ Франціей ввелъ Шотландію въ войну съ Англіей,
а потому Іаковъ IV Шотландскій просилъ помощи у Іоанна
Датскаго, по Іоаннъ, занятый вонною съ Любекомъ и Шве-
ціей, отказалъ ему въ помощи. Христіанъ II, сдѣлавшись ко-
ролемъ, принялъ политику отпа—не тратить силъ на мало
интересовавшія его войны. Въ 1513 году умеръ Іаковъ IV.
Для Шотландіи наступало время еще болѣе тяжелое, время,
полное смутъ и интригъ. Наслѣдникъ престола былъ малолѣ-
тенъ, всего полутора года, королева - мать такъ молода и
неопытна, что необходимо подпала подъ чужое вліяніе. Въ
Шотландіи образовались двѣ партіи, партія, тянувшая къ
Франціи и партія, дружески настроенная къ Англіи. Марга-
рита, вдова Іакова ІА', была сестрою Генриха ѴШ п потому
естесгвенно стояла во главѣ англійской партіи. Она бѣжала
въ Англію и хотѣла даже увести съ собою своего сына, но
этому воспрепятствовала французская партія, которая желала
сдѣлать Іоанна Стуарта, герцога Альбапскаго, правителемъ
Шотландіи; по . Водовикъ XII, у котораго на службѣ нахо-
дился Стуартъ, былъ противъ этого. Тогда-то французская
партія и Людовикъ XII, который самъ ничего не предприни-
малъ къ успокоенію поднявшагося въ Шотландіи движенія,
но хотѣлъ взвалить это бремя па другихъ, обратился за по-
223
мощыо къ Христіану 11 '). Миссія посла Антуана де ла Басти
состояла въ томъ, чтобы уговорить Христіана II соединиться
съ Франціей для умиротворенія Шотландіи и возобновить съ
Франціей и Шотландіей прежніе договоры. Христіанъ И, не
видя для себя выгоды въ этомъ предложеніи, отказалъ послу.
Въ Шотландіи между тѣмъ сдѣлался правителемъ Альбани, но
пе па долго. Франсуа 1, какъ и Людовикъ XII, смотрѣлъ на
него, какъ па орудіе для своихъ политическихъ, анти-англійскихъ
цѣлей, но не оказывалъ ему никакого содѣйствія для успо-
коенія населенія, а потому Альбани черезъ два года снова
удалился во Францію. Папа Левъ X и Генрихъ VIII, не зная
еще рѣшенія Христіана II—не вмѣшиваться въ шотландскія
распри—испугались уже однихъ переговоровъ между ними и
поспѣшили съ своей стороны заручиться дружбою Христіана,
чтобы убѣдить его не предпринимать войны съ Англіей за
11Іотлапдію.
Левъ X послалъ Христіану грамоту, въ которой съ пап-
скимъ авторитетомъ совѣтовалъ ему не поддерживать Шот-
ландцевъ въ ихъ возстаніи противъ Англіи. Отъ Генриха ѴП1
прибылъ въ Данію герольдъ, который долженъ былъ возоб-
новить договоръ Іоанна съ Англіей п завязать съ Христіа-
номъ дружественныя отношенія. Христіанъ воспользовался
тѣмъ, что Англія стала заискивать въ немъ и поднялъ во-
просъ объ Исландіи.
Ни одинъ чужеземецъ не имѣлъ права торговать на этомъ
островѣ, не получивъ на то разнЬшенія отъ Датскаго короля.
Исландія считалась владѣніемъ, привадлежавіппмъ непосред-
ственно королю. Островъ управлялся королевскими чиновни-
ками, и доходы съ него шли въ королевскую казну. Для ино-
странцевъ торговля съ Исландіей была слишкомъ заманчива,
чтобы не попытаться «нарушить королевскую монополію»
(Аііеп). Рыбные промыслы привлекали туда Англичанъ, Шот-
ландцевъ, Голландцевъ и Пѣмцевъ-Ганзейцевъ. Туземцы были
довольны пріѣздомъ иностранныхъ купцовъ, такъ что запре-
тить имъ въѣздъ сюда было очень трудно. Торговое значеніе
Бергена естественно падало, такъ какъ купцы объѣзжали его
') Аііеп. II, 127.
221
и пряло направлялись па Исландію. Гамбургъ, Бременъ, Ам-
стердамъ и Данцигъ находили особенныя выгоды въ исланд-
ской торговлѣ. Христіанъ II указомъ 1513 года запретилъ
торговцамъ объѣзжать Бергенъ; въ Исландію былъ посланъ
Раптцау для охраненія тамъ интересовъ Даніи. Предвидя войну
съ Гапзейцами Христіанъ и сталъ соблюдать интересы Аш ли-
чанъ на Исландіи, надѣясь въ Генрихѣ ѴІІІ найти себѣ союз-
ника. Онъ писалъ къ Генриху о необходимости, въ интересѣ
всѣхъ монарховъ, сломить силу реснублвканскихъ городовъ и
добивался для своихъ купцовъ въ Англіи одинаковыхъ нравъ
съ Ганзейскими; съ своей стороны онъ обѣщалъ освободить
англійскихъ купцовъ отъ Лундской пошлины, не препятство-
вать ихъ торговлѣ на Балтійскомъ морѣ и вообще уничтожить
всякія стѣсненія ихъ торговли *): все это ради союза съ Ген-
рихомъ противъ Любека. Однако Генрихъ, недавно еще под-
твердившій за Гапзейцами всѣ ихъ привилегіи, не могъ теперь
уже нарушить ихъ, что было бы пе своевременно.
Къ Франціи Христіанъ въ первый разъ обратился въ 1518
году, но посольство его на этотъ разъ не имѣло успѣха.
Однако въ іюнѣ 1518 года, до отправленія короля вт> Швецію,
прибылъ въ Копенгагенъ посолъ отъ Франсуа I, это былъ
Ггапсоів сіе Вогбеаніх, Вагоп <іе Соиіопсея, королевскій совѣт-
никъ и членъ Руанскаго парламента, игравшій важную роль
въ дипломатической исторіи Франціи въ царствованіе Фран-
суа I * 2). Онъ былъ посланъ Французскимъ королемъ, чтобы
возобновить торговый и дружественный союзъ, заключенный
между Франціей и Даніей во времена Людовика XII и Іоанна;
возобновляемый союзъ долженъ былъ быть также и оборони-
тельнымъ: на случай войны оба короля обязаны были доста-
вить другъ другу помощь въ 4000 человѣкъ ’).
Христіанъ былъ согласенъ заключить союзъ съ Франціей,
но съ двумя условіями: первое касалось вопроса о содержаніи
’) НпШ’еЫ, ЛівЮгіьке Ве.якгійпеБе от Ііііев 8ія ІіаіГиег гіШгащг
итіег К. СЬгізііегп Леи Ап4еп, 34.
2) АПеп, II, 484. Ср. Хуе Раивко Малакіи, V: Бсп 4апяке Еіе-
(апіопіеп, щѵег аГ СЬгіайега Деи 2 (1518) ііі Гіап^оіа 4с Вогйеаих.
Изслѣдованіе Мольбека.
’) Т)іі-Моііін,—Согрв ииіѵегвеі Йіріотаицие. I. IV, рагііе 1, р. 282.
225
вспомогательнаго войска, второе условіе касалось участія въ
союзѣ другихъ князей; Христіанъ хотѣлъ, чтобы у него съ
Франціей были одни и тѣже друзья п враги. Въ данную ми-
нуту общимъ врагомъ былъ Генрихъ Англійскій, исконный
врагъ Франціи; мы видѣли выше, что Генрихъ не соглашался
сдѣлать Христіану уступки относительно права торговли Дат-
чанъ, а потому и Христіанъ не цѣнилъ болѣе союза съ инмъ.
Христіанъ, кромѣ того, предложилъ Франціи заключить до-
говоръ съ великимъ княземъ Московскимъ; но Франсуа
отклонилъ зто, сославшись на то, что Русскіе—еретики, и что
безъ разрѣшенія папы съ ними нельзя заключать договора.
Франсуа извѣщалъ Христіана, что герцогъ Альбанскій,
регентъ Шотландіи, находится при его дворѣ, что опъ согла-
сенъ возвратить Даніи Оркнеііскіе острова, какъ только полу-
читъ выкупныя деньги отъ Христіана. Посолъ Франсуа изъ
Даніи отправился въ Любекъ и здѣсь отъ имени своего короля
говорилъ бургомистру и городскому совѣту, что его королю
было бы очень пріятно, если бы Любекъ не нарушалъ мира
съ Датскимъ королемъ, его союзникомъ. Эти слова Француз-
скаго посла имѣли свое значеніе: городской совѣтъ просилъ
его передать королю Христіану, что Любекъ ничего такъ и
не желаетъ, какъ мира съ Даніей.
Прибывъ обратно во Францію, посолъ Франсуа сдѣлалъ
своему королю интересныя сообщенія о Даніи, ея королѣ п
выгодахъ союза съ нимъ. «Вся сила страны — въ ея флотѣ,
говорилъ онъ, у короля отличныя военныя суда и многочи-
сленная артиллерія; матросы у него храбрые и сильные, они
постоянно находятся въ морѣ; всѣ земли короля можно раз-
сматривать, какъ собраніе острововъ». О самомъ королѣ
Франсуа говорилъ, что «если Христіану удастся подчинить
себѣ Швецію и къ прежнимъ политическимъ связямъ приба-
вить еще союзъ съ Франціей, то онъ заставить говорить о
себѣ весь свѣтъ. Онъ дѣятеленъ, обладаетъ мужествомъ и
обширнымъ умомъ, умѣетъ притворяться и скрывать свои за-
мыслы. Онъ также лучше своихъ предшественниковъ умѣетъ
заставить повиноваться своей особѣ, отчего 11 Іведы и не же-
лаютъ имѣть его своимъ королемъ. О немъ говоритъ, что онъ
отличный морякъ и болѣе способенъ къ войнѣ на морѣ, чѣмъ
15
на сушѣ Онъ натаетъ большую симпатію къ французскимъ
порядкамъ, охотно слушаетъ разсказы о нихъ и хочетъ взять
ихъ за образецъ. Много французовъ перебывало при его
дворѣ, одинъ и теперь живетъ тамъ и пользуется большимъ
значеніемъ: король охотно слѣдуетъ его совѣтамъ».
Карлъ Испанскій, съ которымъ Христіанъ былъ въ род-
ствѣ, хотя и сочувствовалъ Христіану въ его борьбѣ съ не-
покорными подданными, однако же не могъ теперь помочь ему,
такъ какъ былъ занятъ внутренними дѣлами, Тѣмъ не менѣе,
онъ въ одномъ письмѣ къ Христіану выражаетъ свою готов-
ность при первой возможности помочь ему, обѣщая, что пикто
изъ Испанцевъ не будетъ въ спошепіп съ I Пведами, не будетъ
помогать имъ -).
Въ іюнѣ 1517 года Датскій флотъ, съ 4000-мъ войскомъ,
высадившись въ Галлапдѣ, опустошалъ, гдѣ только удавалось,
берега Швеціи. Сэдеркепипгъ былъ сожженъ, Вестервикъ
тоже, Стегегольмь разрушенъ; много было взято плѣнныхъ;
штурмъ н разрушеніе Стегегольма отличались ужаснымъ звѣр-
ствомъ со стороны Датчанъ. Христіанъ, между тѣмъ, пригла-
шалъ Шведовъ подчиниться законному королю ихъ. Въ августѣ
Датское войско приблизилось къ Стокгольму. Не подалеку отъ
Стокгольма, при мѣстечкѣ «Ведла», произошла битва Шведовъ
съ Датчанами, при чемъ послѣдніе были разбиты. Въ ото же
время и архіепископъ Тролле был ь осажденъ шведами. Тролле
пе могъ долго держаться: онъ былъ взятъ въ плѣнъ, и замокъ
его разрушенъ до основанія. Такой поступокъ съ духовнымъ
лицемъ могъ имѣть опасные для Швеціи результаты; въ виду
этого Шведскій рейхсратъ поклялся тѣсно соединиться для от-
’) Такъ кажется надо понимать переводъ съ подлинника, сдѣлан-
ный Алленомъ, II, 484: ок Ііаг шеге Ьуат Ііі олеп, еіні Гіі Ъаіпіеі,
буквально: п имѣетъ больше охоты къ морю, чѣмъ къ материку, землѣ.
2) Письмо Карла I къ Хрпстіапу И, 19 марта 1517... ЕеЬеІііоиеиі
Виесогит асегЬізаіше Гегітцз, цііогиш (іоіпігіопі еі ехсегпітаііопі рге-
вепііЬи? аппів іТаІегае ѵеііеппія іпсшпЪеге, »і геЪив повігіз сошровіЙв
аесигііаіеш еі осіиіи еевепюа аввеспіГ, ІіаЬішив сачіеп епіхіншпаш оре-
гаш еі, аеиеі'іваііие саиеЬйпиз пе цие Ъеііі аирріетепіа. віпе соттеата
агта іогтепіа риіиегет иаиез еі аііа аЛ цаит іпііііагет оррогіипа а
8ПІМІІІІ9 П0МГІ8 апі тегсаіогіЬиз позігаііЬіи циоиіа ргесіо ііоші Гогів ѵеі
ассіріапі ѵеі етапі.
227
пора вратамъ-защитникамъ Тролле; въ этомъ смыслѣ состав-
ленъ былъ актъ (23 ноября): всѣ члены рейхсрата подписали
его и скрѣпили своими печатями въ знакъ готовности за-
щитить свой поступокъ.
Первый походъ Христіана въ Швецію окончился, такимъ
образомъ, полною неудачей ’). Явился посредникъ для заклю-
ченія перемирія между Христіаномъ и Стенъ Стуромъ, а именно
папскій Іеваіив а Іпіеге кардиналъ Арцембольдъ. Въ 1513
году, въ годъ вступленія Христіана II на Датскій престолъ,
умеръ папа Юлій второй. На папскій престолъ, былъ избранъ
кардиналъ Іоаннъ Медичи, принявшій имя Льва X. Левъ X
нашелъ папскую казну совершенно пустою, а въ деньгахъ чув-
ствовалась большая нужда, и по этому на 5 Латерапскомъ
собраніи постановлено было взимать десятпну со всѣхъ хри-
стіанскихъ церквей. Другой источникъ доходовъ. Левъ X на-
шелъ въ продажѣ индульгенцій. Сынъ Лоренцо Великолѣпнаго,
Левъ X, какъ и отецъ, болѣе думалъ объ искусствахъ и
наукахъ, нежели о церковныхъ дѣлахъ; онъ затѣялъ громадныя
постройки, и вотъ для пріобрѣтенія денегъ па эти постройки
отправлены были въ Германію три коммиссара для продажи
индульгенцій, одинъ отправился въ Южную Германію и Швей-
царію, другой въ Майнцъ и Магдебургъ, третіи въ прирейп-
скія земли, Сѣверную Германію и Скандинавскія государства.
Этотъ третій и былъ папскій референдарій Іоаннъ Ангеллъ
Арцембольдъ *).
Арцембольдъ получилъ кромѣ того и политическое пору-
ченіе: примирить Степъ Стура съ архіепископомъ Тролле и
Христіаномъ. Левъ X назначилъ Арцембольда легатомъ а Іаіеге,
то есть, Арцембольдъ представлялъ собою самого папу; от-
сюда происходила большая торжественность и важность его
посольства.
Арцембольдъ прибылъ въ Данію еще до начала неудачнаго
похода Христіана на Швецію, а потому-то его посредничество
не было желательно ,ни той, пп другой изъ враждовавшихъ
’) О походѣ ср. между прочимъ Скуігаеі Захопіа, 227.
8) Смотри хронику Генриха Смита (Зшіііі), у Ноіхіат а. Г, подъ
1516 годомъ: Кот йеп яіоііе райпеп* іераг Аввеіив АгсѳтЬоИпн іп<| у
Рапшагк теіі райііепз аГНаіІ. Скуігаеі Захопіа, ѴП, 217.
228
сторонъ. Христіанъ, однако, оказалъ ему полное содѣйствіе при
продажѣ индульгенцій. Христіанъ дорожилъ дружбою съ папою
Римскимъ. Среди римскихъ кардиналовъ опъ имѣлъ своего
агента, протектора—«ЬогепгбРиссі»,- -который былъ также и
протекторомъ Карла Испанскаго, будущаго Германскаго импе-
ратора. Лоренцо Пуччи былъ однимъ изъ вліятельнѣйшихъ
лицъ при папскомъ дворѣ. Опъ, какъ Флорентинецъ, былъ
землякомъ паны п первымъ изъ тѣхъ, кого Левъ X, сдѣлавшись
папою, назначилъ своимъ кардиналомъ. И такъ, Христіанъ въ
угоду папѣ, содѣйствовалъ Арнембольду въ продажѣ индуль-
генціи, вытребовавъ на свою долю всего 1120 гульденовъ,
сумму очень незначительную въ сравненіи съ тЬмъ, что брали
себѣ другія государства.
Послѣ неудачнаго похода въ Швецію Христіанъ сталъ сда-
ваться на предложенное Арцембольдомъ посредничество. Арцем-
больдъ послалъ своего „(аишків14 Дидриха Слаггека (ЗІадЬиЖ)
и къ Стенъ Стуру, предлагая свое посредничество въ перего-
ворахъ съ Христіаномъ. Стемъ Отуре принялъ предложеніе, и
перемиріе было заключено до 23 апрѣля 1518 года. Весною
1518 года и Арцембольдъ отправился въ Швецію для продажи
индульгенцій. Христіанъ, между тѣмъ, сталъ готовиться къ
новому походу на Швецію.
Въ іюнѣ 1518 года опъ самъ сталъ во главѣ своего флота
и 29 іюня высадился не подалеку отъ Стокгольма, при мѣ-
стечкѣ Брункебергѣ. Отсюда Датчане подступили съ южной
стороны къ Стокгольму и встрѣтились съ Шведскимъ ВОЙСКОМЪ
при Бреннкиркѣ. И здѣсь Датчане были разбиты. Оіш должны
были отступить и еще цѣлый мѣсяцъ оставались въ Швеціи;
въ это время опи произвели опустошительный набѣгъ на Упсалу,
но набѣгъ этогь не имѣлъ значенія въ общемъ ходѣ войны.
Христіанъ снова посылаетъ пословъ къ Степъ Стуру ДЛІ1
переговора о перемиріи. Требованія Датскаго короля, послѣ
двухъ пораженій, изумительны: опъ долженъ быть признанъ
королемъ Швеціи, или ежегодно получать извѣстную сумму
денегъ; другими словами опъ и теперь настаивалъ на выпол-
неніи Мальмскаго рецесса 1512 года. Кромѣ того, онъ тре-
буетъ вознагражденія за военные расходы, освобожденія изъ
плѣна Тролле и признанія его снова, архіепископомъ. Стенъ.
229
Стуре отвергъ такія требованія. Рѣшено было только пріоста-
новить военныя дѣйствія до лѣта 1520 года и собраться въ
Варбергѣ для переговоровъ о прочномъ мирѣ. Христіанъ искалъ
личнаго свиданія съ Степъ Стуромъ, но бургомистръ и город-
ской совѣтъ Стокгольма по допустилъ Стура до этого сви-
данія, опасаясь вѣроломства со стороны Христіана. Тогда
Христіанъ самъ вызвался прибыть къ (куру для переговоровъ,
но потребовалъ залоашиковъ. Стуре послалъ 6 человѣкъ, между
которыми находился и Густавъ Эриксонъ Ваза, будущій осво-
бодитель Швеціи. По король, какъ только получилъ ихъ, уѣхалъ
27 сентября въ Данію: 6 заложниковъ были объявлены военно-
плѣнными и отвезены также въ Данію.
Перемиріе съ Швеціей было объявлено 20 октября лишен-
нымъ силы: Христіанъ приводитъ причины, почему онъ нару-
шаетъ перемиріе, по объясненія его были очень незначительны,
касались какихъ-то словъ, сказанныхъ будто-бы Стуромъ. На-
рушеніе перемирія является, такимъ образомъ, вполпѣ безза-
коннымъ дѣломъ.
12 октября ’) Христіанъ съ своими плѣнниками былъ въ
Копенгагенѣ.
Въ Швеціи съ чувствомъ негодованія приняли извѣстіе о
вѣроломномъ поступкѣ короля. Христіанъ теперь не могъ раз-
считывать пи на какое сочувствіе со стороны Шведовъ. Опъ
еще болѣе увеличилъ пропасть, отдѣлявшую его отъ Швед-
скаго парода.
Между тѣмъ Арцембольдъ прибылъ уже въ Швецію. Въ
октябрѣ папскій летать явился въ Стокгольмъ, гдѣ со всѣмъ
должнымъ почетомъ принятъ былъ правителемъ. О посредни-
чествѣ Арцембольда нечего было и думать, послѣ вышеупо-
мянутаго поступка Христіана; въ виду этого летать отправилъ
брата своего, Антонелля, къ Христіану спросить совѣта, какъ
ему дѣйствовать. Христіанъ отвѣчалъ, что онъ желаетъ при-
миренія съ Швеціей. Но напрасны были попытки Арцембольда
начать переговоры. Стуре и его партія отвергли всякія предло-
женія о перемиріи.
Въ январѣ 1519 года Арцембольдъ покинулъ Швенію, его
*) Раіиііап-Ліііііег, ЗЗН.
230
сопровождала масса собранныхъ денегъ п товаровъ. Въ мартѣ
летать прибылъ въ Лундъ. Здѣсь онъ былъ задержанъ; его
прежній слуга, Дидрпхъ Слаггэкъ (йіадіюек), перешедшій на
службу Христіана, объявилъ ему отъ имени короля, что ею
велѣно задержать до прибытія сюда Христіана. Все имущество-
Арпембольда было конфисковано въ пользу Христіана. Брать
Арцембольда, Антонелли, былъ арестованъ.
Только въ октябрѣ Арцембольдъ получилъ возможность
уѣхать изъ .Лувда. 10 числа онъ прибыль въ Любекъ; братъ
его нѣсколько лѣтъ оставался вт> плѣну въ Даніи.
Что было причиною такихъ мѣръ со стороны Христіана
по отношенію къ папскому Іе^аіиз а Іяіеге—съ точностью не-
извѣстно. По всей вѣроятности Дидрпхъ Слаггэкъ донесъ ко-
ролю на своею прежняго патрона, сказалъ ему объ измѣнѣ
его и переходѣ на сторону Стекъ Стура. Онъ могъ разсчи-
тывать на щедрое вознагражденіе и рѣшился на доносъ. Едва
ли можно вѣрить тѣмъ писателямъ, которые дѣйствительно
осуждаютъ Арцембольда въ измѣнѣ, такъ какъ очевидныхъ
данныхъ на это нѣтъ.
Попытка Христіана примириться съ Стуромъ оказалась
безуспѣшною. Падо было готовиться къ новой воинѣ.
Весь 1519 годъ прошелъ въ приготовленіяхъ къ этой по-
слѣдней, окончательной борьбѣ съ Швеціей, борьбѣ не на
жизнь, а на смерть. Флотъ Христіана находился постоянно на
Балтійскомъ морѣ, Борнгольмъ и Элапдъ были въ рукахъ Се-
верина Ыорбю. Держался еще крѣпко одинъ Кальмаръ.
Войну приходилось вести и на морѣ, и па сушѣ. Христіанъ
напрягъ силы своего королевства до послѣдней крайности, онъ
истощилъ послѣднія средства государства наложеніемъ новыхъ
пошлинъ, акцизовъ, займами и т. п. Ему все было мало: и
дѣйствительно для войны требовались громадныя для того вре-
мени средства. Мѣсячное жалованіе, напримѣръ, одной роты
кнехтовъ, состоявшей изъ 500 человѣкъ, простиралось до 5000’
марокъ и болѣе; такимъ образомъ для содержанія виродол-
женіе одного мѣсяца 10,000 человѣкъ требовалась сумма въ
100,000 марокъ. Конница стоила еще дороже; 1000 рейтеровъ
стоили въ мѣсяцъ 20,000 марокъ; начальникамъ ихъ платилось
231
еще 5,000 марокъ '). Кромѣ жалованія, конечно, было много
и другихъ расходовъ, съ которыми сопряжена всякая воина.
Однимъ словомъ для войны требовалась такая сумма денегъ,
которую нельзя было извлечь только изъ налоговъ съ подданныхъ,
необходимо было искать и другихъ источниковъ. Прежде всего
король Христіанъ обратился къ Бургундскому двору, требуя тѣхъ
денегъ, которыя ему обѣщали въ приданое за Изабеллою. Въ
брачномъ договорѣ Христіана съ Изабеллою Бургундскій дворъ
обязывался уплатить Христіану 250,000 рейнскихъ гульденовъ.
Одну треть этихъ денегъ обѣщано было заплатить въ 1515
году, другую въ 1516, а остальныя въ 1518 ’). Но до 1518
года Христіанъ ничего изъ обѣщанной суммы еще не получалъ:
вотъ почему онъ въ виду войны и рѣшился напомнить Бур-
гундскому двору объ уплатѣ. Онъ въ инструкціи своему послу
выставляетъ на видъ то обстоятельство, что «вендскіе города
поднимаютъ Шведовъ противъ пхъ запойнаго короля»: его по-
солъ къ Карлу долженъ былъ склонить также будущаго им-
ператора къ союзу противъ свободныхъ вендскихъ городовъ,
глава которыхъ, Любекъ, вопреки данному слову поддерживаетъ
свои сношенія съ врагами Даніи. Но ни Скотборгь, посланный
въ Нидерланды къ правительницѣ Маргаритѣ, пи Антоній фонъ-
Метцъ ’), отправленный въ Барцелоау къ Карлу, не добились
ничего. Карлъ извинялся предстоящими императорскими вы-
борами, этимъ «аукціономъ», какъ онъ самъ выражался, ко-
торый будетъ стоить ему невѣроятныхъ суммъ. Такимъ обра-
зомъ, Христіану приходилось ждать окончанія императорскихъ
выборовъ. Послѣ нихъ онъ дѣйствительно и получилъ нѣко-
торую часть приданаго Изабеллы.
Важно, что Христіанъ II при выборахъ императора сто-
ялъ на сторонѣ Карла, несмотря на то, что онъ питалъ го-
раздо болѣе симпатіи къ личности Франсуа, чѣмъ къ личности
Карла, разсчетливость и холодность котораго скорѣе отталки-
вали, нежели привязывали къ себѣ людей.
Но съ политическія"! точки зрѣнія Христіанъ, весьма по-
') АПеп, 3, I, 115.
:) АНшеуег, Веіаііопя, 64, примѣчаніе I.
*) Вапвке Ма^ажіп, ПІ В. 1747. Здѣсь напечатана инструкція,
дапиая Христіаиомъ Метлу.
232
пятно, явился сторонникомъ Карла. Географическая близость
Нидерландовъ, Германіи и Даніи, оживленная торговля этихъ
странъ, само родство Христіана съ Карломъ, «которое, несмотря
на частыя педоразумѣиія между родственниками, тѣмъ не ме-
нѣе имѣло большое значеніе», наконецъ немаловажные поли-
тическіе интересы, изъ которыхъ отмѣтимъ на первомъ мѣстѣ
отношенія Христіана къ опаснымъ и ненавистнымъ ему Ган-
зейскимъ городамъ,—все эго заставило Христіана быть на сто-
ронѣ Карла. Онъ уже и раньше до выборовъ, тотчасъ послѣ
смерти Максимиліана, въ письмѣ къ Маргаритѣ убѣждалъ Карла
сдѣлать все, чтобы только достигнуть императорской короны;
со своей стороны от. выражалъ готовность содѣйствовать
этому. Маргарита уже тогда созпала важность сочувствія Хри-
стіана выбору Карла, такъ какъ Христіанъ былъ въ родствѣ
со многими вліятельными нѣмецкими князьями, какъ курфюр-
стами Бранденбургскимъ и Саксонскимъ, его зятемъ и дядею ’).
II Карлъ и Маргарита писали но этому къ Христіану, чтобы
онъ склонилъ своихъ нѣмецкихъ родственниковъ къ подачѣ
голоса за Карла, а не за Франсуа -).
Затѣмъ Христіанъ сталь опять искать случая заложить
островъ Исландію какому нибудь нидерландскому городу. Но
х) Бе Сііау -Хёаоеіаііопв (ІірІошаСцріея епіге Іа Рглпсе еі ГАпігісІіѳ
ап XVI ніёсіе. Іошв ГГ: Магагиспіе (ГАпігісІіѳ еі Іе сопвеіі ргіѵё ап
іоі йе СавІІНе, 1518, ІЙАѵгіІ, а Маіиіез: 8іге, Іе гоу (іе Гіеппеішігск.
ауапі епі₽п<1ге Іе ігеврав (Ііпііі Геи зѵі^иеиг етрегепг, пои» а Гиіі Лге
Чйе йеѵіопв іпсііег V. М. а роигвиуг ѵовіге ексНоп а гоу іев Воіпаіпя
раг Юиз Іев тоуепв (Іп тоийе, яапв у гіеп еьраіхпег, япу ой'гапі ѵопв
у ііоппег Іопге Гавйізіепсе циі Іиу вега роввіЫе. А севіе сапве, еі цис
Іе <іис ііе 2аььеп еві еоп опсіе еі Іе таэдиів .ГоасЬіш ѵ. Вгашіепіюигр
8оп Ьеаи і'гёге, еі <іие раг диоу ргевптодв ци’ік ѵоиібгопі Ывп Гаіге
циеЦпе сіюас Л яа геуиввіе, попа аѵопз (Іереясііё інірг весгеіаігѳ <іе ѵов-
іге сопввіі еп Ноііяшіе, роиг аііег ііеѵег.ч Іиу Іе воііісііег іГевегірге
Ьоппев Іеіігея аивйіів ііис еі таг^иів еп ѵоьіге Гаѵеиг еі (Іе Гаівв а ѵов-
Ігейіі пкуевіё еп сезі аіТеге Іопіе Гайгеззе а Іиу роввіЫе, ее дие поиз
езрегопб чи іі і’ега. Ср. Ье гоі іе Саэііііе а вев сіёриіёя еп АПетаргпе,
1518, 16 еі 20 аѵгіі, а Вагсеіопё: Копя ѵоиа еиѵоуоив Іев ІёПгек цис
Іе гоу Не Рогіи^аі езегірі еп пояіге Гаѵеиг аих ргіпсез еіесіеитв, еп іа
вогіе чие ѵеггев раг Іа соріе іі’іееііез екіапі аѵес севіе, (Іеьдиеііев ѵоив
аусіегеа, диипі Сетрв вега. Лоив Іепопв (ріе Іе гоу <1е Веиешагске, аи-
Чііеі еп аѵопв геясгірг еі гедиів, Гега Іе ветЫаЫе.
2) АІІеп, во II частя.
233
это не удалось? Амстердамъ, ведшій дѣятельную торговлю на
Исландіи, не имѣлъ для того достаточно средствъ и не успѣлъ
склонить остальные города къ столь выгодному предпріятію.
Торію вы е же люди Антверпена совершенно отказались отъ
предложенія Христіана потому, что не имѣли дѣлъ въ Исландіи.
Іѣготъ планъ такимъ образомъ надо было оставить. Тогда
Христіанъ обратился къ великому князю Василію и просилъ
его выслать въ Финляндію 2000 всадниковъ, въ подкрѣпленіе
датскимъ войскамъ и открыть датскимъ военачальникамъ на
случай надобности свободный проѣздъ чрезъ великокняжескія
земли. Наконецъ Христіанъ просилъ великаго князя, согласно
ихъ договору, сдѣлать нападеніе на НорботшЮ.
Обращался Христіанъ къ Франціи, Шотландіи и къ Сак-
соніи: какъ Франсуа, такъ и Фридрихъ помогли ему нѣсколь-
кими отрядами пѣхоты, Франсуа послалъ ему даже С» кораб-
лей '). Финансовыя затрудненія заставили Христіана прибѣ-
гнуть къ новымъ налогамъ на иностранцевъ. Онъ возвысилъ
снова пошлину съ иностранныхъ кораблей и постановилъ, что
по его мнѣнію всѣ, получавшіе выгоду отъ торговли съ Да-
шей, должны и помочь ей теперь, когда предстоитъ новая
борьба. Всего болѣе Христіанъ при возвышеніи пошлины бо-
ялся разрыва съ Голландіей. По его совѣтники вполнѣ спра-
ведливо указывали па его право распоряяиіться въ своихъ го-
сударствахъ такъ, какъ ему угодно, а ие по указу импера-
тора Карла.
Транзитную пошлину стали брать со всѣхъ кораблей не.
только при прибытіи ихъ въ Балтійское мопА, но и при уходѣ
ихъ обратно домой. Представители б вендяжхъ городовъ со-
брались во этому случаю въ Любекъ; здѣйь рѣшено было прі-
остановить всякую торговлю съ Даніей. ІЖос рѣшеніе не имѣло
однако фактической (’йлы: своекорыстіе, ^эгоизмъ отдѣльныхъ
городовъ были настолько сильны, что'обі'общихъ интересахъ
всей Гаазы мало кто думалъ.
Христіанъ, между чѣмъ, кромѣ транзитной, назначилъ еще
особую пошлину съ товаровъ; -Ѵіігеіокі.
По самый сильный ударъ бжпдалъ Бергенскую контору.
') Ср. Веііппап, 147: к\ Франсуа былъ посланъ Скотборгь.
234
Христіанъ смотрѣлъ на нѣмцевъ, поселившихся въ Бергенѣ
для постояннаго жительства, какъ на природныхъ Норвежцевъ
своихъ подданныхъ, а потому требовалъ отъ нихъ такихъ же
жертвъ, какъ и отъ своихъ подданныхъ. Онъ обязалъ кон-
тору во все время войны съ Швеціей уплачивать жалованіе-
200 солдатъ, каждому по 10 марокъ ежемѣсячно. Далѣе, съ
нѣмецкихъ ремесленниковъ взималась десятина со всего ихъ
имущества, движимаго и недвижимаго. Наконецъ увеличена
была пошлина и акцизъ съ пива и другихъ напитковъ. По
разсчетамъ конторы эта пошлина въ общей сложности давала
королю 20,000 датскихъ марокъ '). Бергенскіе нѣмцы громко
жаловались на подобныя притѣсненія. Когда слухъ о «само-
властіи» Христіана въ Бергенѣ дошелъ до Любека, то здѣсь
возникло страшное негодованіе противъ него, на его поступокъ
смотрѣли, какъ на. явное нарушеніе привилегій, тогда какъ ко-
роль, которымъ руководила (’игбритга считалъ себя въ пол-
номъ правѣ такъ поступать.
Въ довершеніе всего Христіанъ счелъ нужнымъ прибѣгнутъ
и къ духовному оружію противъ Шведовъ, а потому выпро-
силъ у папы Льва X буллу противъ Стенъ Стура младшаго а).
Въ Декабрѣ 1519 года булла достигла Швеціи, та къ что весь
процессъ отлученія отъ церкви Стура, затѣянный Христіаномъ
и такъ дорого стоившій ему, получилъ законную силу, какъ
разъ въ то время, когда Христіанъ съ своимъ войскомъ всту-
пилъ въ предѣлы Швеціи.
Все это время и соперникъ Христіана, Стонъ Стуре млад-
шій, пе оставался безъ дѣла. Не полагаясь на свои собствен-
ныя силы, онъ искалъ союзниковъ. Понятно, что его вниманіе
‘) АПеп, ІІІ, 130.
2) На королевской грамотѣ стояло ея имя.
’) 8иапіііщиз, 175: По рѣшенію папы, Вивсов ЗсЫатаіісогат рсепа
яиЬіге орогіеге, Ьос ееі рша гі^огет РопіійсІІ риза ₽1а<1іо е те<1іо
іоііепсіоз, і^тицие сошЬигешІоз еззе. Ниіиз зиае зепіеш.іае иі ссі'іа 8в-
Чиегеіиг ехедииііо, аЬнцие Іопціоге (Шаііопе, іпѵосаію весиіатіз ЬгасЬу
аихіііо, СІігівЙетпт Нечего вхвдипіогет отсііпаг (іізііісіе еі<1еш таи-
<іапв пі. <ріо сіііпв ео іпеііпв вІиДіовіп«ріе ехедпигіопеш регйсіаі. Сіігів-
ііегпо йаіае кипі Іііегае ехедииіогіаіез виЬ Шиіо Ропі.іЙсів. Ср. Сеівіпв,
I, 26. НиіИекі, 72.
235
остановилось на Польшѣ п Ганзейскихъ городахъ ’). 2 Января
1520 года Степъ Стуре отправилъ своего канцлера Петра
Якобсона -) къ Сигизмунду Польскому, а затѣмъ въ Данцигъ,
и Вендскіе города съ тѣмъ, чтобы заключить съ ними насту-
пательный союзъ. «Всѣмъ имъ», говоритъ канцлеръ ( тура,
«выгоднѣе помочь Швеціи, чѣмъ Хрпстіапу, ибо съ Швеціей
у нихъ одни и тѣже интересы. 'Гакъ, злѣйшій врагъ Си-
гизмунда и врагъ Швеніи, великій князь М< сковсіай, въ
союзѣ съ Христіаномъ; гроссмейстеръ Прусскій Альбрехтъ, быв-
шій въ постоянныхъ раздорахъ съ Польшею, вслѣдствіе
нежеланія признать надъ собою власть Сигизмунда, также
въ союзѣ съ русскими н съ Христіаномъ». Данцигу гро-
зитъ въ особенности опасность со стороны Альбрехта, ко-
торый вооружается противъ него и ждетъ помощи отъ
Христіана. Общіе интересы требовали и взаимной помощи..
Всѣмъ Вендскимъ городамъ, какъ и Данцигу, грозила опас-
ность, если бы «сильному, честолюбивому п коварному» королю
удалось осуществить свои планы. Союзомъ съ Швеціей опас-
ность для Польши, Данцига и Вендскихъ городовъ, конечно,
уменьшалась, такъ какъ при взаимной поддержкѣ скорѣе можно
надѣяться на успѣхъ въ предстоящей войнѣ. Разсчетъ Степъ
Стура былъ совершенно вѣренъ. Если бы Швеція раньше со-
единилась ст. Вендскими городами, Данцигомъ н Полыней, то
сомнительно, чтобы Христіанъ покорилъ Швецію.
Но судьбѣ угодно было дать дѣлу иной ходъ: раньше, чѣмъ.
Якобсонъ успѣлъ отправиться на мѣсто назначенія, Стуре-
умеръ отъ тяжкой раны, полученной имъ въ сраженіи. По объ
этомъ впереди.
Итакъ положеніе дѣлъ въ двухъ враждебныхъ лагеряхъ
было весьма различно. Физическая сила была на сторонѣ Хри-
стіана, нравственная на сторонѣ Стура.
Война * 3) началась 6 Января 4) 1520 года. Датское войско
*) Ср. Аііеп, ІИ, 158 и Воезхоеппепу—Оапгі^н Тііеііпаіте аіі <1ет
Ктіеге йег Напве (рхец Сйгівііап II ѵ. Рйпетагк, I, Раііхщ, 1860,
стр. 24.
г) РеЬгив йасоѣу.
3) Объ этой войнѣ лучшее сочиненіе, Аллена, ІП.
*) Неііщ-Тгекопкегьіісі — соотвѣтствуетъ 6 января, см. АагвЬегеГ-
піпаег і'га «іег Коіі|ге1і§;е веЬеішеатсѣіѵ, I.
23С»
высадилось у Гельзингборга, лежащаго при Зундѣ какъ разъ
противъ Датскаго города Гельзишера. Отсюда чрезъ Голландъ
оно направилось въ Вестерготлавдъ. При городѣ Богезувдѣ,
нынѣшнемъ Ульрицегамнѣ, встрѣтились Датчане съ 60,000 ар-
міей Шведовъ, которыми предводительствалъ самъ Стенъ Стуре.
Подвигаясь па встрѣчу Датчанамъ, ош. разрушалъ иа пути
всѣ мосты, дѣлалъ засѣки, загораживалъ узкія тропинки для
того, чтобы затруднить походз. Датчанъ на сѣверъ ’).
Битва происходила па озерѣ Озундѣ шведскіе историки
говорятъ, что какой-то измѣнникъ, бывшій слуга Стура,
указалъ Датчанамъ на своего господина, и что Датчане
тогда стали усиленно стрѣлять въ ('тура, зная, что имъ од-
нимъ держатся Шведы. Ихъ сгаранія увѣнчались успѣхомъ:
Стенъ Стуре былъ смертельно раненъ пулею. Смерть его имѣла
самыя неблагопріятныя послѣдствія: храбрые, воодушевляемые
присутствіемъ своего любимаго вождя Шведы теперь въ от-
чаяніи, безъ начальника, въ ужасѣ обратились въ бѣгство.
Датчане быстрымъ маршемъ пошли дальше на сѣверъ; не
далеко отъ Мелара враги снова встрѣтились. Здѣсь Французы,
находившіеся въ арміи Христіана, были разбиты, ихъ пред-
водитель храбрый Ласдие (іе Іа Ѵяііе—палъ. Но окончательный
результатъ и этой битвы былъ опять въ пользу Датчанъ.
Единственною заступницею Швеціи теперь была вдова
Степъ Стура, въ высшей степени энергичная и замѣчатель-
ная женщина—Христппа Гюльденшериа 4). Она мужественно
поддерживала защиту Стокгольма, обращалась за помощью къ
Польшѣ *) и Любеку, разсылала воззванія ко всему населенію
Швеціи—но напрасно: аристократы сочли болѣе выгоднымъ
подчиниться Христіану безъ сопротивленія, простой же народъ
') Ср. Ргухеіі—Вег&НеІаег иг Яѵспзка Нівіогіеи, II, 220.
2) (туІДешціеітіа. Стпосительио передачи Шведскихъ именъ па рус-
скій языкъ мы пе знаемъ, почему у насъ придерживаются нѣмецкаго
произношенія Шведскихъ собственныхъ именъ, а не Шведскаго, наіір.
пишутъ Оксенштирнъ, тогда какъ настоящее произношеніе Оксепщсрпа,
или Нейтлотъ, тогда какъ зтотъ городъ по шведски ХузІоН, то
есть по русски отлично можпо назвать его также, а именно Нвюслоттъ,
какъ Ныоіоркъ а не Ііейіоркт.
’) Веііппап, 170, гов., что Сигизмунду польскому предложена была
Шведская корова, но онъ отказался отъ нея.
237
Христіанъ привлекъ па свою сторону раздачею соли и другихъ
необходимыхъ припасовъ, какъ сельдей и т. д.
Войско Христіана осаждало Стокгольмъ и съ суши, и съ
моря. Христіанъ началъ отчаиваться въ успѣшномъ окончаніи
осады и послалъ въ городъ нѣсколько преданныхъ ему Шведовъ
съ предложеніемъ мира. Христина Гюльденшерпа отказалась, но
скоро въ городѣ открылась измѣна, тогда и она поспѣшила
заключить миръ 5 сентября 1520 года.
Христіанъ подтверждалъ всѣ привилегіи Стокгольма, обѣ-
щалъ жителямъ полную амнистію. Вт> особомъ письмѣ къ Хри-
стинѣ онъ обѣщалъ забыть всю вражду свою п своихъ пред-
ковъ съ Стурами, предать забвенію всѣ обвиненія Стуровь
духовенствомъ. Христіанъ обѣщалъ отдать въ пожизненное
владѣніе ей Тавасгегусъ и Кюмень въ Финляндіи и нѣсколько
мѣстъ въ Швеціи. Мирный договоръ и обѣщанія короля были
скрѣплены королевскою, епископскою и рейхсратскою ііе-
чатлми.
7 сентября происходилъ въѣздъ Христіана въ Стокгольмъ.
Въ первый же день Стокгольмцы разочаровались въ добро-
желательствѣ Христіана, такъ какъ на нѣкоторыхъ площадяхъ
сооружены были висѣлицы. Еще черезъ нѣсколько дней одинъ
изъ предводителей Шведскаго войска—М&пз Ябаезон былъ чет-
вертованъ ').
Между тѣмъ при вѣсти о взятіи Стокгольма и всѣ другія
укрѣпленныя мѣста сдались.
Швеція признала власть Христіана, Финляндія также. По-
бѣда Христіана была полная. Онъ желалъ лучше воспользо-
ваться сю, нежели отецъ и дѣдъ его, и не думалъ связывать
себя какою либо принудительною грамотою, въ родѣ того,
какъ обязался Іоаннъ вт. Кальмарѣ. Онъ желалъ сдѣлать
Шведскую корону наслѣдственною, дабы предупредить па бу-
дущее время всякія войны, неизбѣжныя при избирательной
системѣ.
Съ такими планами оііъ уѣхалъ на время изъ Стокгольма
вь Копенгагенъ; въ октябрѣ онъ уже вернулся обратно въ
Стокгольмъ. 30-го числа было собраніе рейхсрата: здѣсь по-
’) ЕгухеЦ, II, 228.
238
«тановили короновать Христіана И не какъ набраннаго короля,
а какъ законнаго наслѣдника Іоанна. Наслѣдственность коро-
левской власти, говорилось на рейхстагѣ, ведетъ свое начало
отъ времени Святаго Эрика.
4 ноября Христіанъ П короновался. На торжество коро-
націи прибылъ и уполномоченный отъ императора Карла А'
от. привѣтствовалъ Христіана отъ лица императора латинскою
рѣчью, въ которой императоръ поздравлялъ его съ счастли-
вымъ исходомъ Шведской войны. Уполномоченный передалъ
Христіану отъ императора орденъ золотаго руна. Такое вни-
маніе императоръ оказывалъ, конечно не безъ разсчета: Карлъ
всего годъ какъ былъ императоромъ, а потому очень доро-
жилъ родствомъ и союзомъ съ сквернымъ королемъ. Шла
молва, что онъ согласился на бракъ своей сестры съ Хри-
стіаномъ только подъ условіемъ, что въ случаѣ бездѣтной
смерти Христіана онъ, Карлъ, возложитъ на себя Скандинав-
скую корону І). Справедливо это, или нѣтъ, но присутствіе
’) АНтеуег, Нізіюіге Зе Кеіаііоп», 70. Его звали ІоЬап Бпскоі. Ср.
Неиіеічіѣаі. IV, 7. Яи'апіпегіи», 367: А<іегаі іи ііос еоиѵсптп Соте»
а Сагіо V. Ітр. тіввав а4 Ііе^ет, сит аигео ѵѳііеге, иі ѣос іпяіцпі
шииеге ііопаішіі Ке^еш, гесіріаг іп зосіеіаіет Сагоіі аіцие іоііиз
Ітрегіі. цпі розЦият ЯіоскЬоІт іі ЗіаЗетаіе ассеріо, зіагеі, зитто аіыгі
Іеійіег Ьгассіііо Зехіго іпиііепя ІеіТіа Согопа іиві^піеив, пат Зіи апге
еі іп Оапіа еі іи Хоги'аріа согопаіия егаі. Ргосеззіі іп тегііит Ійс
Сошеі,... ргііпо заіиіет Скгізііегпо аЪ Ітрегаіоге ргесаіиг, кгаіиіаіиг
ЛеіпЗе ІШ ІёІісіШет, еі ргозрегиш іепии зпссеззит, ас соиііииит
іпегстепіит ехоріаі п т. д.
2) АНтеуег, іЪі<1.: Ои ваіі азвег циѳ Гііоіе Зе Сііагіез V і’иТ Зе іесопз-
ігиіге Іе заіпі ешріге виг Іев Ьавев ой Гаѵаіі аявія СЬягіетакие. Сігіг-
1ез-9піпі аѵаіг роиззё ееііе іЗёе ^пвди'й Іа і’оііе. 11 аѵаіі ѵоиіи зе і'аіге
разве?, сотте 1’ешрегеи? <1е Іа Сішіе. роиг Йія <1и сіеі еі яечі зоиѵе-
гаіп Зи пюпЗе. Еп ргеиѵе іюня яііопя шйіиіге Іе ргёатЬиІе Дез Іеіігез
'ГапоЫіздвтепі ассопіоея й Ѳеог^ев іе ЕпіпЗзЪе?^, ѣ 1527.—Маія ёсои-
іопя се раііюз цце Гои (Іігаіі ехиаіе Йе іа ц.іхеі.ге Зе Рёкіпд1: Хоиз
СЬагІез, ргосіятопв роиг иоиа еі по» яиссеавспгз Лапа Гетріге, еі іаі-
зопз яаѵоіг а сИасип еп іопго ёіегпііб цие <1е іиёше дие Піеи іыіі риіз-
8яііі, ёіегпеі, сгёаіеиг <1и сіеі еі <1е іа іегте. раг Іа регГесііоп Ле 8а
Бацевве іпйпіе еі <1е яоп оітіге тігасиіеих еі іпсотргёЬепяіЫе, а сгёё
Іе іігіпаиіепі, ііхё !е соигя Не» ріапёіез еі <1ез ёіётеиія, еі аяяіцпё а
сііасии іі'еих за сагііёге еі »а /опсііоп аѵес ипе Дехіёгііё зі іпехргі-
таЫе цие іоиіе Іа сіагіё ци’ііз роззё<Іепі Іеиг ѵіепі ііи зоіеіі. воигсв
<іе гоиіея сіюяев. еп зогіе дие іоиі гетопіе ѵеге ееі яяіге запз ци іі
239
па коронаціи Христіана императорскаго уполномоченнаго имѣло
свое значеніе.
Во время коронаціи Христіанъ произвелъ въ рыцари нѣ-
сколькихъ Нѣмцевъ и Датчанъ, но ни одного Шведа. 7 ноября
всѣмъ приглашеннымъ было предложено собраться въ одной
изъ залъ Стокгольмскаго замка. Архіепископъ Густавъ Тролле,
послѣ переговоровъ съ Христіаномъ, сталъ требовать у пего
наказанія всѣхъ виновныхъ въ опустошеніи Унсальской епар-
хіи. въ жестокости противъ самого архіепископа, котораго
два года держали въ заточеніи.
Тролле обвинялъ во всемъ этомъ однихъ Отуровъ; Хри-
стипа же Гюльденпіерна обличила его слова открытіемъ акта
23 ноября 1517 года, который обнаружилъ, что весь рейхс-
ратъ, бургомистръ и городской совѣтъ Стокгольма—всѣ пок-
лялись низложить архіепископа п разрушить его дворъ.
Всѣ обвиняемые были тогда призваны въ залу Стокгольм-
скаго дворца ’).
8 нояря, рано утромъ, вышелъ приказъ Христіана II,
чтобы всѣ ворота Стокгольма были заперты, и прегражденъ
всякій выходъ. Войти въ городъ могъ всякій, выйти же никто.
Страхъ объялъ жителей; всѣ ждали чего то недобраго. Съ
утра на улицахъ стала появляться вооруженная датская стража;
главныя улицы и площади были заняты войсками. Вскорѣ раз-
дался звукъ трубы, и новымъ приказомъ Христіана 11 всѣмъ
запрещалось выходить изъ домомъ. Народъ недоумѣвалъ.
Въ 12 часовъ дня раскрылись главныя ворота Стокгольм-
скаго замка: заключенные были выведены на большую пло-
щадь Стокгольма. Окруженные палачами и кнехтами два епи-
скопа Стрепгпсса и Скары, двѣнадцать свѣтскихъ аристократовъ,
бургомистры Стокгольма, ратмашіы и другіе были преданы
страшной казни.
репіе йеп Іпі пгёте <іе воп ёсіаі еі <1е за вріешіеиг; <1е тёіиѳ іа «Иѵіііе
Ргоѵѣіепсе а сопйб 1'аиюгііё виргёте впг сеііе іегге а Гетрегеиг го-
таіп диі а впг іоиіеэ Іев риіввавсез Ли тоікіс Іе реиѵоіг впргёгае, еі
іеиг ргёіе Ьоппеиг еі «Іікиііё; еп воііе дие Ли ігбпе ёшане миіе по-
Ыезве, сешше (Іи яоіеіі ёпіапе Іоиіе Ітпіёге, еи. (Агсіііѵев аИешашіев
»1е Вгихеііев).
*) См. подробности обо всемъ этомъ у Витфельда, шведскихъ хро-
никеровъ, а такъ же СЬуІгаеі Захопіа, VIII, 261 и далѣе.
240
До начала казней герольдъ Христіана II объявилъ пароду,
что Св. Отецъ Папа требуетъ смерти всѣхъ находящихся на
площади за оскорбленіе, нанесенное ими и ему. и всей като-
лической церкви; оны лишили сана имъ поставленнаго архіе-
пископа, разрушили его архіепископскій дворъ, и, поэтому они
должны понести должную кару. Они отпали отъ католической
церкви, они еретики, король же при своей коронаціи поклялся
очистить страну отъ таковыхъ.
Въ первый день казнено и повѣшено было 94 человѣка ’).
9 ноября рѣзня продолжалась. Стокгольмъ представлялъ ужас-
ное зрѣлище крови и труповъ. До 10-го ноября, по указу Хри-
стіана, трупы оставались непогребенными, 10-го же всѣ
свалены въ громадныя кучи и сожжены. Трупъ Стенъ Стура
былъ вырытъ изъ могилы. Шведскіе историки, сочиняющіе мно-
жество басснь относительно жестокости Христіана, говорятъ,
что Христіанъ при видѣ трупа Стура въ ярости вырвалъ изъ
разложившагося уже тЬла кусокъ мяса зубами 4).
Въ Стокгольмъ Христіанъ послѣ 1520 года назначилъ
своими штатгальтерами Густава Тролле, Іенса Бельденака и
/(итрп ха Слаггека.
Для объясненія ужасной ноябрской рѣзни различные писа-
тели прибѣгаютъ къ весьма различнымъ толкованіямъ. Оставляя
въ сторонѣ старыхъ историковъ 3), мы скажемъ только, что
’) Ср. Сеівіия, (теідег и друг. Свидѣтель Ноябрской рѣзни О.тай
Петръ приводятъ число 94, тогда какъ у другихъ писателей упоми-
нается всего 82 жертвы,—Палуданъ-Мюллеръ.
-) Гіухеіі, II, 936.
3) Вотъ отзывъ Шлегеля *(?<кскісЫе йег Кбііцге ѵоп Бйпвтагк ап»
йет ОІйедЬщ^івсііеп йіатте», I, 103: 1)ег Копід Ьаііе Деп 8сЦркза-
Іеп яеіпек Ѵаіегв пп<1 і.тгоанѵаіегя іп 8с]вѵе<1еп иаСІікейасІК, «Ііе Ьеісіе
йеп Везіи «Цезе» ВеісЬе пасіі и.епйііеііеи Ветііііппігеп иші Ковіеп ег-
іап^ѵеи, <1іе іЬп Ъеійе іп еіпеш ріоиІісЬеи Сеіиттеі ѵегіогеп, аіа зіе пиг
есзі апйеп^ен, еіпірг ѵЪгаисІі ѵоп йег апѵсіігапіеи Ѳемаіі га шасЬеп, иші
йеиеп Ііетасй аііе Іі.і.еі иші аііе НоЛіншреп СеЫ ЮІіІпДОп, йаа Ѵегіогпе
ѵоп пеиеіп хи егіапдемі. Ег ѳпѵо^, <1аз8 веіп ЪікЬегідее ЙеЪіекяаІ іи аі-
Іеп 8іііі кеи тіі гіепг- ііиі^еп ііЬегеіпзЙттбе, иші ег коивіе ѵегтигііеп,
йазв апсіі йег Аизршв <1е® едіпідеп иісЬг апйег.ч зеуп ѵйгйе, \ѵо ег
пісііь еіп аиявегопіеіііііскее ДІіиеІ апзѵсініеіе. Ев зѵагеп аііегйіп&я Діеее
Іішаіаші»1 во ЬевсііаЙеп, 4а*8 зіе еіпеп .іесіеп Неггп іи Ѵегкігепііеіі; веіг-
оп тиявіеп, <1оп Меиъеііеиі'г’еііші зо ѵѵоЫ, аів (Іеціепі^еп, йег зеіне
КеЬещуезсІіоріе Ъіоя г'ііг ХѴегкхси^е ьеіпег Ноііеіс, иші іЬг Біт, мйе
241
среди новѣйшихъ нѣкоторые, какъ Палуданъ-Мюллеръ, не
видятъ въ атомъ случаѣ систематическаго, опредѣленнаго плана
дѣйствій, а полагаютъ, что Христіанъ дѣйствовалъ подъ влія-
ніемъ минутнаго «йеіігішп» ’). Намъ же кажется, что Хри-
стіанъ II никогда пе дѣйствовалъ безъ разсчета и заранѣе
обдуманнаго плана. Еще Іоанну, когда онъ былъ коронованъ
въ Стокгольмѣ, приближенные предлагали произвести подобную
же рѣзню, но онъ отвергъ это предложеніе -). Христіанъ, еще
при жизни отца подчинивъ себѣ Норвегію, теперь помышлялъ
ѴѴаввег асЬіеІ. Рег ѵаЬгЬяйевіе МепвсІіепГгеипй кйійе ѵіеІІеісЬі кеіпеп
апііетп Аизцед? кеГппйеп ІіаЬеп. аіз ІіеЬег неіпеіп ойепЬаіезіец КесЫе
хи епі.чадоп, ппі віск ап Ѵег«а11ип< гдѵеег Коаі«геісЪе, (Ііе іііш йіе
ѴогвІсІП ппѵсіігаіп, ги Ье^піі^еп, аів йазз ег яіс.Ь Іііиіе Ьетйкеп тѵоі-
Іеи, аисіі йаз йгІМе гп Ьевіігеп, дѵеит (Ііе МіМеІ йаггп (Іег Мепзсііііеіі
аіігпѵіеі козіеівп, ппй йоск ѵегіииіЫіск іѵейег йіе аііеи поск йіе пеиеи
ГиЬегіІіапеп Ье&ійскіеп.
СЪгівІіап ѵѵоіііе зсіііесінегйіпдз <1еи пешаскіеп Ріап ѵоіііпіпеп, йіе
Ѵегеіпдеииё йег йгеу Веісііе иіейег Ііеггизіеіівп, ппй віе ипіег еіпвг
і'игскіЬагеп (теіѵаіі ииаийіізііек ги тасііеп. Г)іе Апвгоііипа йег вговвеп,
йіе Віск іиі, йа ег ^енаіпеі. ппіеі іііпеи наг, ѵот ІЬт всктіе^Теи, иій
йіе ѵіеІІеісЬі, 80 Ьаій ег йіе бтйпхе йіеаев ВеісЬя ѵегіаззеп, ѵціеі-
зрепяіі^ неуп мтігйеп, зскіеп іііш Іпегхи йаз ииІгіі(?1іск8іе ІГіЦеІ гизеуп.
8о ѵтйгйе аиі Іап^е Хеіі ііеп ѣ'п^екогзашеи еіп ЕіПігег (еіііеп, ипй еіп
дейег хіііегп, йіе Епязіэріеп зеіиег ѴоіТякгеп ги Ьеігеіеп. ИеЬегйіевв
ііаіяеп йіе всіпѵегеа Кііе^зкозсеп йіе копі^ііеке Зекаіхкапипег егаскоріТ.
1)ег Ѵегіцеі зоШе аиз йет Ееісііе егзіаііеі мегйеп, йаз ііт ѵегигеасЫ.
Ьаііе. ДѴепи <1іе МаеНгі^зсеи іш Ьапйе ^еіёШег чѵДгеп, во чѵіігйе иіе-
тапй текг йеп еіпгиіиНгеийеп АиПапеп ѵійегвргесііеп йіігГеп, ипй
йЪегйіввз міігйе всііоп йіе Еіпгіеішп^ іЬгег ОНіІег еіпеп апзеііпіісііеп
Зсііаіг аизтаеЬеп.—Ев ѵѵагй аізо іи Сіігізііап П Неггеи еіп ВІиЦе-
гіеііі ЬезсЫозвеп*.
1) 1’аІийап-МііПег, «ОеГогвіе Копвгег аГйвп ОІйеиЬог^зке 8І8в#Ь, 357.
®) НоІЬег#—ОДпівсІіе КеісІівЬізіогіе, 777: Г)а (въ Стокгольмѣ па
коронаціи) ііаЬе еіп йеиІвсЬег Негг, ѵеіеііег Ьеѵ йеш Копі^е ѵоііі
кеІіНеп {’еягевеп, ипй кгі’язеге Егеуііеіі, аів ап хи гейеи ^еЬаЫ,
^еаіііцоггеі: Ез ГеЫе піеііів, аіз пиг еіие еіпхи 8асѣе. 1>ег Копіи,
чѵеіеііег ^еіиеупеі, йавв ег піеіііз ѵег^е.чвеп, ІіаЬе §еГга&1: АѴаз йав
чѵііге? Яіеіапг' во 11 йег (топкіе Исп ^еапиѵогіеі ІіаЬеп: Тіазв піеіііз аів
еіп 8с1іаі4тіс1Нег Геіііе, чѵеІсЬег еііісііеп всЬшейізсЬеп Негтп йіе КёрГе
ѵог йіе Еііззе іе^еп коппіе. ІіеЬег йіеяе АпідѵогГ зе}’ йег Коиі? еге-
сЬіоскеп, ЬаЬе йіе Аи^еи гиг Епіе ^еасЫа^еп, ипй еіпі&е 2еіІ зііііе
ё’евеззеи, оііпе еіѵаз хи гейеп. Роаефоптапъ, написавшій исторію Іоанна,
гов., что совѣтникъ б. удаленъ. Шведскіе хроникеры всѣ упоминаютъ
объ этомъ, одинъ Вптфе.іьдъ не говоритъ ппчего.
16
242
о средствахъ подчинить себѣ также и Швецію *). Прибли-
женные, съ которыми онъ совѣтовался, предлагали ему одни
взорвать замокъ, въ залахъ котораго собрались всѣ предста-
вители Шведской аристократіи, другіе совѣтовали произвести
раздоръ между Датскимъ войскомъ и Шведами, чтобы послѣд-
ніе такимъ образомъ были избиты; третьи произвести рѣзню,
дѣйствуя такъ отъ имени паны. Если событія 8 и 9 ноября
можно объяснить однимъ «йеіігіиіп», то чѣмъ же объяснить
предъидущія и послѣдующія казни Христіана, рѣзню, учинен-
ную имъ въ Финляндіи ’)? Когда онъ въ концѣ 1520 года
уѣхалъ изъ Стокгольма убійства также но всюду сопровождали
его. 600 человѣкъ было убито къ началу 1521 года, когда онъ
покинулъ Швецію ’). Нѣтъ, намъ кажется, что въ Христіанѣ II
слѣдуетъ видѣть выполнителя той абсолютной программы его
дѣда, которая легла въ основаніе всей дѣятельности Ольден-
бургскихъ королей. Сохранилось извѣстіе, что Христіанъ II
во время своей поѣздки въ Нидерланды ознакомился съ „11
Ргіпсіре“ Макіавелли; если это извѣстіе вѣрно, то Христіанъ
долженъ былъ встрѣтить въ Макіавеллевскомъ «Рріпсіре» свое
собственное «я»; будучи совершеннымъ типомъ „И Ргіпсіре“,
со всѣми достоинствами и недостатками его, онъ съ твердою
волею преслѣдовалъ свою цѣль создать неограниченную мо-
нархическую власть правдою и неправдою. Шведская ари-
стократія неоднократно измѣняла клятвѣ, которую давала опа
своимъ королямъ. Дѣдъ и отецъ Христіана II были обма-
нуты Шведами, они не успѣли вернуться въ Данію изъ
Швеціи, гдѣ имъ клялись въ вѣрности, какъ уже въ тылу
поднималось новое возстаніе. Тотъ фактъ, что Христіанъ
увезъ Шведскихъ заложниковъ съ собою въ Данію въ
1518 году непремѣнно стоитъ въ связи съ ноябрскимъ
терроромъ; среди заложниковъ были все знатные юноши:
въ ноябрѣ также погибла вся знать Швеніи. Эта-то знать и
была постоянною помѣхою единодержавной, абсолютной власти
*) ЕЙІѵегвІоІре—Нівгогіа ііі'ѵег йігкМІапЛепа теііап Зѵегі&е осіі Кот-
гі|}е ІЛпкбріп^, 1821. 11, 129.
2) Козкіпеп—Ріпіаші» НіьСогіа, I. 99.
*) йедег, V, 210.
243
п въ Даніи, и въ Швеціи. Покончить съ нею однимъ ударомъ
въ Даніи нельзя было, въ Швеціи же этому помогли обстоя-
тельства, папр., просьба епископа Тролле съ одной стороны,
отлученіе шведовъ папою съ другой. Христіанъ наказывалъ
Шведрвъ такъ жестоко потому, что они были отлучены отъ
церкви, виновны предъ святѣйшимъ отцомъ папою.
По нашему мнѣнію Христіанъ ноябрскими казнями только
выполнилъ программу Христіана I, выработанную пмъ во
время заграничнаго путешествія и переданную Іоанну па смерт-
номъ одрѣ въ видѣ политическаго завѣщанія. Слишкомъ строго
судятъ Христіана шведскіе историки: они забываютъ, что къ
несчастно заповѣди политическаго катихизиса часто идутъ въ
разрѣзъ съ заповѣдями морали и религіи ').
Послѣ событій 1520 года Христіанъ II достигъ апогея
славы: ему были подвластны три сѣверныхъ королевства и
половина герцогствъ Шлезвигъ-Го.іштинін. Связи его въ за-
падной Европѣ были самыя тѣсныя. Дядя Іакова V’ Шотланд-
скаго, племянникъ Фридриха Мудраго Саксонскаго, шуринъ
*) Веііпшш <Коп^ С1ігізі.іап йеп Апйенз Нівіогіа’, 216: <Еп <1опі
оѵег роіііівке НашШй^ег еЛег ІІоГаіепз СгПіікІмебііпрег ѵМе ѵаеге е і
Бгмівсіот оѵег <1е Ііевіе КегЗёгіпдег». Вотъ одно мѣсто ияъ 5 главы: «II
Ргіпсіре»: <(}иап<1о ^иеііі Зіаіі еііе з’ачиівіапо, соте ё йеІЬо, вопо сои-
виеіі а ѵіѵеге соп Іе Юто Іеда е іи ІіЬеііА, а ѵоіегіі іепеге еі вопо іге
пкміі. И ргіто, ё гоѵіпагіі, Гаііго, апйагѵі а<1 аЬігаге регвопаітспге;
іі іегхо, Іавсіаг^іі ѵіѵеге сои Іе зпе Іейр, іігапйопе ппа реазіопе, е
егеапйоѵі ііеиіге ипо віаіо ііі росііі сѣе іе Іо сопзегѵіпо атісо>. Хри-
стіанъ набралъ первое средство. Ср. Масіііаѵеііі, 108...: ё тоііо рііі
весиго Геа&ег іетиіо сію атаіо, диашіо в'аЬЬі а тапсаге іеіГпп йе’иоі....
Репапіо а ип ргіпсіре ё песеззагіо варег Ъеие пваге Іа Ъекйа е 1’иото.,..
Еквепсіо асіппчпе ип ргіпсіре песеквііаіо варег Ъепе пваге Іа Ье.чіа,
<ІеЪЪе ііі чиеііе рі^ІІаге Іа ѵоіре е іі Іеопе; регсѣё іі Іеопе поп м <1е-
і’ешіе (Іаіассі, Іа ѵоіре поп »і ііеіешіе йа’іирі. Візоцші айипцце еавеге
ѵоіре а соповсеге і Іаесі, е Ііопе а яЪі^оггіге і Іирі. А циеНо ргіпсіре
сѣе Ііа аариіо шекііо пваг Іа ѵоіре, і те^ііо аиссемо. Ма ё песеввагіо
циевіа паіпга варегіа Ьеп соіогіге, ей евзеге &гаи зітиіаіогё" е йіввіти-
іагоге.------І»еѵе айипфіе аѵеге ип ргіпсіре кгап сига, сѣе поп §1і евса
шаі ііі Восса иші сова сѣе поп зіа ріеиа <1е11е яоргавегітіе с.іпдие дпаіііа
(еваег ріеито, іейеіе, итапо, геіі^іозо, іпіего); е раіа, а ѵейегіо е іиіігіо,
іигіо ріеіА, іШо Гейе, іипо іпіе^гіій, икю пташій, іпио геіі^іопе.
Е поп ё сова рііі пессеввагіа а рагег сГаѵете еііе чпевіа иіііта чиаіііа
и т. д.
244
Іоахима Бранденбургскаго, зять Карлъ V — Христіанъ былъ,
кромѣ того, въ дружественныхъ отношеніяхъ съ Англіей,
Франціей, Россіей и многими мелкими нѣмецкими князьями.
Такому блестящему положенію Христіана среди Европей-
скихъ державныхъ государей соотвѣтствовали и смѣлые планы
отважнаго короля. Недовольствуясь тѣмъ, что внутреішо пе-
реустроилъ свои государства, ослабивъ привилегированныя
сословія, Христіанъ преслѣдовалъ и другую цѣль: уничтожить
торговое и политическое значеніе Ганзейскихъ городовъ па
сѣверѣ Европы и подчинить своему скипетру гордый Любекъ.
Положеніе дѣлъ среди союза Ганзейскихъ городовъ не мало
содѣйствовало успѣху такого замысла. Торговля ихъ очень
пострадала отъ продолжительныхъ и дорого стоившихъ войпъ
съ Іоанномъ и Христіаномъ II, а еще болѣе отъ усилившейся
конкуренціи съ покровительствуемыми Христіаномъ голланд-
цами, отъ уничтоженіи Новгородской конторы и отъ при-
тѣсненій въ Англіи. Опасность грозила даже самому союзу
городовъ, если вспомнить одинъ пунктъ. ѴѴаЫкаріІиІаііоп'а
Карла V, гдѣ онъ обѣщалъ терпѣть только союзы князей, по
отнюдь не союзы городовъ, дворянъ и т. п. Страшный раз-
ладъ царилъ и внутри самой Ганзы. Приверженность Любека
къ колоніальной политикѣ сдѣлала Прусскія и Лифляндскія
города безучастными членами союза: могущественный Дан-
цигъ не могъ окончить своей распри съ Нѣмецкимъ орденомъ;
Любекъ въ случаѣ войны разсчитывалъ только на содѣйствіе
Вендскихъ городовъ и, при благопріятныхъ условіяхъ, на под-
держку нѣкоторыхъ изъ Саксонскихъ городовъ. Ни отъ
Швеціи, пи отъ императора, пи отъ нѣмецкихъ князей по-
мощи ждать было нельзя: Швеція была побѣждена, у импе-
ратора ближе къ сердцу лежала судьба его Бургундскихъ
городовъ, нежели судьба его Прибалтійскихъ. Онъ пе безъ
удовольствія видѣлъ упкжеше Прибалтійскихъ городовъ въ
пользу Нидерландскихъ и былъ не прочь отдать ихъ въ рас-
поряженіе своего зятя. Нѣмецкіе князья, конечно, были про-
тивъ городовъ, свобода которыхъ не согласовалась съ ихъ
самодержавными стремленіями. Еще во время похода Хри-
стіана въ Швецію заключенъ былъ въ Ганноверѣ 1-го іюня
оборонительный союзъ между Христіаномъ, архіепископомъ
245
Бременскимъ, администраторомъ Миндена, герцогами Поме-
ранскимъ, Мекленбургскимъ, ціафомъ Іоанномъ Ольденбург-
скимъ и Фридрихомъ Шлезвигъ-Голштинскимъ ')• Кельнъ,
Оснабрюкъ, Пфальцъ, Саксонія, Бранденбургъ, Гессенъ и
Юлихъ также обѣщали присоединиться къ этому союзу. * 2).
Союзъ этотъ заключенъ былъ тайно; послѣ же взятія
Стокгольма Христіанъ уже открыто егалъ высказывать свои
намѣренія по отношенію къ Любеку. Разсказываютъ, что на
поздравленіе своихъ совѣтниковъ по случаю счастливаго исхода
войны Христіанъ отвѣтилъ: «Я до тѣхъ норъ не могу радо-
ваться вполнѣ, пока не буду имѣть въ своей власти Любека;
покореніе Швеціи было бы невозможно, если бы мнѣ не уда-
лось обѣщаніями большихъ привилегій удержать Любекъ оть
союза съ Швеціей» 3).
«За этими враждебными словами послѣдовали н враждеб-
ные поступки»,—говоритъ Гандельманнъ. Тотчасъ но взятіи
*) Этотъ, несмотря на свои дружескія отношенія къ Любеку, быть
также принужденъ присоединиться къ этому договору.
2) УѴаіи, бсЫезѵѵій-НоІяѢеішясЬс (тезсЬісЫе II, 113.
’) Ееітаг Коск, подъ 1521 г..- Ме &есЫ, Коп. СЬгізііегп зсІюНо
іп Дек Вог^егшеізіеіъ Нпв ^езесЪе ІіеЬЬеп, шіі. зіпеш Еи(г&еп па сіеш
Еиге ввѣе,’еІч іѣо зіпет Візсорре ПіеігісЪ (ЗсЫасЬіеЬеск, сіеш ХѴегсіе
иші аисіегп зіпез Еайе.ч сіиззѳ ХѴоггЬ: <УѴаІ сіиикег ]иѵѵ, іеѵѵс Неггеп,
ізз Ііпкег Стпасіе іи иісііі еіп ^гоіег Неіт иші Ведете? \Ѵу ІіеЬЬеп іи
сіге ѵн?1<іі|ге Копіискгіке іп ипвег беѵѵаЫі». ІІагНю <1е ѵсігЪепашеЛеп
реашмопіеі: Та, вгпеіівіе Нетто, .іиѵѵе 6ишіеи шасЬ іи аііеп Копіп-
&еп іп сіег Сіігівгеиііеіс ѵбгуіікеѣ ѵѵогсіеіі (аѵегзі іск асіііе, сіе Кои. ѵап
Ргапскгікеп нсІіиМе ісіі пісЫ ^егие ѵѵіііеп) иші еіп іи ѵог аіі .1. бгп.
Ѵогоісіегп іп Еіпеп ^еЫс^епл. Гіагир сіе Коп. ^еапіѵѵопіеі. <К’и коппе
ѵѵу сіосѣ аііе Віке ппсі Ьапсіе ппзз піеііі гескі ігоѵѵеп, <1е\ѵі1е ѵѵу сіе
8іа<11 ЬпЪеск шіеіег ипііе Ссѵѵаіск пісЫ епІіеЬЬеп, шіі ѵѵсіекег ѵѵу зо
^гоіе Мбуе иші АгЬеіі {текасіі, еііег ѵѵу 80 ѵап сіеп Ясііѵѵесіеп ІіеЬЬеп
яраппеп кбппеп, ѵѵепіе ісіі ѵѵеге ппвя ппіпо&еііек д’еѵѵезеп, сіаі ѵѵу сіпв-
вег Зіасіі ѵѵегеп шесішеіі ^емотсіеп, ѵѵепп ѵѵу шіі. ^іосеп ТЬона^еп зе
ѵап сіеп Йсііѵѵесіеп пісЬі ^евраппеп ІіесЫеи». Ісіі іпасіі сіиззеп \Ѵогс1еп
рібѵеп ѵѵоі ісіі ѵѵіі иші ѵѵет ісіг ^егеііі; аѵегзі іск мгеііі, сіаі ВетЬоМі
Ііесіетвіогр пші .Тиг^еп Коск, ѵѵеіек ир Йаг іпаііі ѵеіе Ьу Коп. Сііг.
ѵѵегеп, сіизве ѴѴогсіе ІіеЬЬеп па^езесІИ. Говорятъ, что при своемъ въѣздѣ
въ Стокгольмъ. Христіанъ сказалъ одному купцу илъ Любека, стояв-
шему въ толпѣ, слѣдующія слова: <8а&е Веіпеп Неггеп, <1іе еіпе
ЬііЬізсЬе Ріогіеп ЪаЬе ісіі ^едѵоппеп; апг апсіегп гоар ісіі апсЬ ігасіііепэ.
Нашіеітап, 68.
246_
Стокгольма Христіанъ велѣлъ захватить всѣхъ нѣмецкихъ
купцовъ и конфисковать ихъ имущества. Онъ оправдывалъ
такой поступокъ нарушеніемъ со стороны Ганзейцевъ Сеге-
бергскаго рецесса. По захватъ нѣмецкихъ купцовъ и това-
ровъ не удовлетворилъ Христіана: онъ и теперь еще не до-
пускалъ Вендскіе города торговать съ Швеціей.
Самый важный и опасный для монополіи ганзейцевъ плачъ
Христіана ІТ заключался въ стремленіи создать самостоятель-
ное торговое общество Шведовъ и Датчанъ — норвежцы
исключались,—которое держало бы въ своихъ рукахъ всю
внутреннюю и внѣшнюю торговлю страны. Предполага-
лось учредить два торговыхъ пункта, одинъ въ Мальма, дру-
гой въ Копенгагенѣ. Надо было добиться, чтобы и Сток-
гольмъ присоединился къ затѣваемому плацу новыхъ тор-
говыхъ реформъ. Въ Стокгольмѣ Христіанъ не рѣшался
положиться на природныхъ Шведовъ, а потому сблизился здѣсь
съ нѣмецкими купцами, покровительствовалъ имъ и обѣщалъ
разныя преимущества. Мгнмъ путемъ Христіанъ надѣялся
также порвать совершенно всякую связь Стокгольмскихъ Нѣмцевъ
съ ихъ метрополіей Любекомъ п другими Вендскими городами.
Преимущества, данныя Нѣмцамъ, были такъ велики, что дали
поводъ шведскимъ хроникерамъ распустить слухъ, будто бы
Нѣмцы, чтобы освободиться отъ конкуренціи Шведовъ, и по-
совѣтовали Христіану произвести кровавую рѣзню 7-го ноября.
Старанія Христіана сблизиться съ Нѣмцами въ Стокгольмѣ
увѣнчались успѣхомъ; до взятія города Густавомъ ] все управ-
леніе его находилось въ рукахъ I Іѣмцевъ. Такъ въ 1389 году
изъ 16 ратсгерровъ 9 были Нѣмцы. Вт> Стокгольмъ Христіанъ
призвалъ уполномоченныхъ нзъ главныхъ торговыхъ пунктовъ
Даніи, чтобы обсудить вопросъ объ учрежденіи датско-швед-
ской торговой компаніи. 4 декабря 1520 года согласились
въ главнѣйшихъ пунктахъ устава повой компаніи. Рѣшено
было учредить 4 факторіи совершенно по образцу Ганзейскихъ:
одну въ Копенгагенѣ, другую въ Стокгольмѣ, третью на за-
падѣ, четвертую вт. Финляндіи близъ русской границы. Такимъ
образомъ предполагалось, что всѣ товары, привозимые съ во-
стока въ Стокгольмъ и Копенгагенъ, какъ-то: медь, оленьи
рога, кожи, сало, сельди, соль и т. д. будутъ переправляемы
•247
чрезъ Эрезундъ въ западную факторію, и тамъ уже ихъ бу-
дутъ распродавать но возможно высокимъ цѣнамъ. Купленные
же на западѣ товары предполагалось такимъ же образомъ до-
ставлять въ восточную факторію. Обь общемъ торговомъ ка-
питалѣ никакихъ постановленій не было сдѣлало, рѣшено было
только, что вся торговля обязательно должна идти чрезъ руки
4 факторіи: если бы даже участники компаніи захотѣли вести
отдѣльную торговлю, го они должны были отдавать факторіямъ
своп товары по рыночной цѣнѣ. Вновь учреждаемой компаніи
Христіанъ далъ на вѣчныя времена большія милости и приви-
легіи.
По утвержденіи отдѣльныхъ статутовъ предполагалось со-
звать всѣхъ купцовъ, Датскихъ и Шведскихъ, чтобы увели-
чить число членовъ компаніи.
Весь планъ зиждется, такимъ образомъ, на законоположе-
ніяхъ Ганзейцевъ, по которымъ вся дѣятельность торговаго
общества заграницею сосредоточивается въ факторіяхъ: здѣсь
замѣчается только больше централизаціи, такъ какъ и въ са-
михъ Скандинавскихъ государствахъ учреждаются факторіи;
въ пихъ скоплялись всѣ мелкіе капиталы страны; купечеству,
такимъ образомъ, пе приходилось раздѣляться на множество
отдѣльныхъ коллегій, соотвѣтственно особымъ отраслямъ внѣш-
ней торговли. Новаго принципа здѣсь, слѣдовательно, не было.
Христіанъ II хотѣлъ побѣдить Ганзу ея же оружіемъ. Если
его планы и но нашли исполненія, то они тѣмъ пе менѣе имѣли
слѣдствіемъ извѣстную самостоятельность купеческаго сословія
на сѣверѣ и значительное развитіе судоходства.
Главною причиною, помѣшавшею осуществленію за думая»
пыхъ плановъ—было возстаніе Шведовъ съ Густавомъ Вазою
во главѣ. Все вниманіе Христіана было занято борьбою съ
Густавомъ и Любекомъ. Возстаніе Шведовъ помѣшало ему
исполнить и другой планъ, обѣщавшій Христіану значительныя
средства для неминуемой борьбы съ Вендскими городами—мы
разумѣемъ его проектъ о посылкѣ Датчанъ въ Гренландію для
открытія новыхъ источниковъ обогащенія.
10 декабря 1520 года Христіанъ II далъ приказъ Севе-
рину Порбю отправиться съ нѣсколькими кораблями въ Грен-
ландію; король лелѣялъ великіе плаиы, когда рѣшился послать
248
въ такое далекое плаваніе своего перваго полководца. Ему
извѣстны были великія открытія, сдѣланныя южными наро-
дами Европы, Испанцами п Португальцами, онъ слышалъ,
какія громадныя богатства эти народы нашли во вновь откры-
тыхъ земляхъ. Христіану было уже 12 лѣтъ, когда Колумбъ
открылъ Америку; хотя географическія свѣдѣнія на сѣверѣ
еще были очень смутны, но несомнѣнно, что Гренландію пред-
ставляли тамъ лежащей къ сѣверу отъ открытыхъ Колумбомъ
земель; доказательство этого мы имѣемъ въ одномъ письмѣ,
приводимомъ Алленомъ '), письмѣ канцлера Христіана II
Петерсена къ своему королю.
Петерсенъ, излагая королю планъ поѣздки изъ Даніи въ
Индію, говоритъ: «Прошу Ваше Величество обратить на это
вниманіе и не считать такіе планы неисполнимыми: это не
выдумка, не мечта. Если Господь Богъ поможетъ Вашему
Величеству въ такомъ предпріятіи, то Вашему королевству
будетъ отъ этого великая польза и счастье. Вамъ гораздо
легче взяться за такое предпріятіе, нежели было Испанцамъ;
оип же теперь каждый день все ближе и ближе подвигаются
къ Гренландіи * 2). Если Вы ве предупредите ихъ, то причи-
ните великій вредъ себѣ и странѣ Вашей». Одинъ фактъ еще
болѣе укрѣплялъ Христіана 11 въ убѣжденіи, что изъ Даніи
можно достигнуть Гренландіи черезъ Норвегію. Именно, еще
въ царствованіе его дѣда, одинъ Данцигскій пли Польскій:
морякъ, бывшій па службѣ у Христіана 1, предпринялъ путе-
шествіе къ сѣвернымъ берегамъ сѣверной Америки въ
1476 году 3).
') АІІеп ІП, I, 343.
2) Онъ, конечно, говоритъ <Гренландіи-< потому, что не знаетъ въ.
точности пространства между Гренландіей и Антильскими островами.
Испанцы не удовлетворялись открытіями Колумба, а шли все дальше,
на сѣверъ.
’) Александръ фонъ < Гумбольдтъ > въ своихъ критическихъ взыска-
ніяхъ «Кгітізсііе Гіпеіъисѣипцеп», I В. 1836, 8. 395—97 приводитъ,
разсказъ о путешествіи въ сѣверную Америку Іоаппа <8гкоіпу> въ
1476 г.; но не придаетъ особенной вѣры приводимому разсказу. Ле-
левель, напротивъ, передаетъ его, какъ несомнѣнный фактъ. См. его
Ѳёо^гаріііе сіи шоуеп а&е, IV. 1852. р. 106. См. приведенное выше
мѣсто у АІІеп'а.
249
Какъ только Христіанъ II въ 1520 году покончилъ съ
Швеціей, онъ тотчасъ приступилъ къ исполненію своего на-
мѣренія и, не домѣшай этому возстаніе Густава, «Северинъ
Порой» со свойственною ему отвагою, быть можетъ, обезсмер-
тилъ бы свое имя открытіемъ Сѣверныхъ береговъ Америки».
Обращаясь къ внутренней дѣятельности Христіана замѣ-
тимъ, что онъ больше всего стремился уничтожить разницу
между низшимъ сословіемъ и аристократіей и уменьшить ея
значеніе, какъ п значеніе духовенства '). Прежде всего, какъ
и въ началѣ своего царствованія, Христіанъ обратился къ тор-
говому классу. Отношенія городовъ къ королевской власти были
различны; одни были въ залогѣ у дворянъ п признавали только
ихъ власть, другіе были непосредственно йодъ властью короля.
Въ Даніи, какъ и вездѣ, низшіе классы всегда охотнѣе нахо-
дились подъ властью короля, чѣмъ подъ властью отдѣльныхъ
дворянъ г).
10 февраля 1521 года въ Копенгагенѣ вышло постанов-
леніе, запрещавшее, какъ и законъ 1517 года, сельскимъ жи-
телямъ покупать какіе бы-то ип было продукты для дальнѣй-
шей перепродажи, т. е. это постановленіе запрещало производить
торговлю въ деревняхъ; нарушившіе этотъ законъ подвергаются
наказанію: епископы, церковнослужители и дворяне лишались
чиповъ, вольностей и привилегій; прочія сословія отвѣчали
жизнью и имуществомъ (I и V). Всѣ ремесленники обязываются
жить въ городахъ (VI). Ярмарки въ деревняхъ, при господ-
скихъ дворахъ, монастыряхъ п церквахъ отмѣняются вовсе
(ѴІП и IX). Всѣ приходившія суда должны останавливаться
непремѣнно въ городскихъ гаваняхъ, а пе произвольно у того
*) НоІЬег^, 129: Оаііег зіеііеі шап, <іавв аііе веіпе Гпіегпеіпиип-
{геп «Іаіііп ^ехіеіеі, <іеп Огомеп <1іе Рііікеі ги ЬевсІіпеЫеп, иші аісЬ «Іеп
ѴѴе# ги еіпег опЬевсЬтаикіеи НетгесЬаіТ ги Ьаішеп, иші іп йіевег АЬ-
8ісЬі зсіішсісііеіге ег аисіі <1еп Віігкегп пші Ваигеп Ьеьііішіік-
2) 8\ѵапіп^іиз. стр. 151: Зоіпіп аисеш рІеЬе^иш опііпет, сиі ріп-
іішшп ГаѵеЬаі, <и1 пиіиш ріаезго зетрег ІіаЬеЬаі. Масіііаѵеііі,—06:
СопеЫшісгд коіо, сііе а<1ип ргіисіре 6 песеввагіо аѵеге іі рсроіо атіео,
аійэтепіі, пои Ііа пеііс аѵѵегвіій гітейіо.—РегЛ, ип ргіисіре ваѵіо <1еѵе
репааге ип тосіо рег іі диаіе 11 виоі сіаайіпі кешрте, «1 іп о^пі шікіо
е диаііій <1і іетро, аЬЬІио Ьіео^по сіеііо Я (аиі <1і Іпі; е ветрге роі ^1і
вагаапо іейеіі.
250
или другого берега. Контрабанда строго наказывается (X).
Частнымъ лицамъ запрещается вывозъ товаровъ въ чужія
страны; всс должно проходить черезъ Эрезупдъ и другіе
купеческіе порты и города (ПІ). Если монастыри, духовные
или свѣтскіе рыцари имѣютъ участки земли въ торговомъ
городѣ, а сами на этой землѣ по живутъ и не обрабаты-
ваютъ (*с, то такіе участки переходятъ во владѣніе го-
рода (VI)
Этотъ законъ 10 февраля, конечно, былъ встрѣченъ очень
враждебно дворянами, духовенствомъ и въ особенности Гап-
зейцами, для которыхъ торговля съ поселянами въ деревняхъ
была очень выгодна и требовала меньше обязательствъ, де-
нежныхъ пошлинъ н т. и.
Веспою 1521 года вышелъ всеобщій государственный за-
конъ Христіана; опъ распадался на двѣ части: одна называ-
лась гражданскимъ закономъ, другая—церковнымъ е); но эти
названія совершенно случайны и не соотвѣтствовали содер-
жанію этихъ частей. 35 глава всеобщаго государственнаго
закона касается мелкихъ торговыхъ городовъ. Получившимъ
въ ленъ эти города предписывается соблюдать въ точности
всѣ права и льготы городскаго населенія. Чиновники короля
должны требовать отъ владѣльцевъ клятвеннаго обѣщанія въ
исполненіи закона. Кто будетъ обиженъ, можетъ обратиться съ
жалобою къ королю. По новому постановленію королевскій
верховный судъ 8) признается послѣдней инстанціей.
Въ 111 главѣ запрещается продажа крестьянъ; если гос-
подинъ дурно обращается съ своими крестьянами, то послѣдніе
’) НиііЕеЫ, СКгі«Наіі <1ѳп П-я Сгоиіса, 179. Послѣ перечисленія
всѣхъ пунктовъ Февральскаго постановленія Витфельдъ говоритъ: Псйе
ЕогЬшІ йпйів шіі гопп^е шааДе іпюіі АДеіепв Ргіиііедіег, ЕгіЬеДег,
кашшеі Вгпе; ос Яегіпапе, еу йеііег ѵааге Вог&егпе шіі КіоЬзйеДегие яаа
Топпнешіе, аі <1е кішДе кіоЬе <1е Кеівіііае ос АДеІеия ТшікотяГ. теп ііеі
.5ке<1е теві, аг Ііаікі кишіе ііег шеі р!а»е йе ЕуЪзке ос Ѵешііякѳ 31®-
<1ег, ое и( ііаші кишіе дгіоге ні& Аііииеи ос Вог^еі'якяіТиіІ апйеи^іия
ітпогі Аііеіеп.
2) Закопъ яаиывается «АІшіпДоІі^ ЬапДяІоѵ»; я части его
Ьоѵ» и «ѵегіівіі^е Ьоѵ». См. АПеп, ІП, 2, стр. 14. Раішіаи-Мйііег,
385; Беіігшап, 230.
*) Коп^еіі? Катпіегеі.
251
имѣютъ право уходить отъ него. Этотъ законъ Христіана,
отмѣненный по его изгнаніи, былъ принятъ только 260 лѣтъ
спустя.
Одно постановленіе всеобщаго закопа еще болѣе показы-
ваетъ добрыя намѣренія Христіана: это уничтоженіе береі'о-
ваго права, по которому каждый имѣлъ право присвоить себѣ
выкинутый бурею или разбившійся о скалы корабль съ това-
рами и оставшимся экипажемъ Это постановленіе вышло
26 мая отдѣльно отъ «всеобщаго закопа». По собственнымъ
словамъ Христіана, уничтоженіе береговаго права, уменьшило
годовой доходъ казны на сумму отъ 70 до 100,000 гульде-
новъ. Раньше этого крестьяне собирались въ большомъ числѣ;
на берегу моря и убивали всѣхъ, потерпѣвшихъ крушеніе,
имущество же ихъ отбирали, и это дѣлалось съ разрѣшенія
епископа, которому крестьяне обязывались давать часть на-
грабленнаго добра і). Христіанъ своимъ постановленіемъ объ
уничтоженіи береговаго права опередилъ многихъ современ-
никовъ. Такъ, во Франціи подобный указъ вышелъ только
20 лѣтъ спустя, въ 1547 году.
Па постановленіяхъ Христіана о духовенствѣ мы останав-
ливаться не будемъ: скажемъ о нихъ при разсмотрѣніи рефор-
маціоннаго движенія въ Даніи.
Необходимо упомянуть о законѣ, вышедшемъ въ самомъ
началѣ 1522 года, по возвращеніи Христіана изъ Нидерлан-
довъ, и опять-таки имѣвшимъ цѣлью улучшеніе быта купече-
скаго городскаго населенія. Новый законъ, называвшійся
«КоіщСІігізГіегпя К.іоЬріісИіоѵ», касается главнымъ образомъ
внутренняго устройства городовъ и судопроизводства. Законъ
уравниваешь всѣ городя передъ властью короля, который въ
городѣ становится первымъ лицемъ и надъ всѣми ленниками
*) Вересовое право, Вігашігесііі, і«8 ІІІогіа обозначало: 1) право
на все то, что находится на берету: 2) право владѣтеля <І>ап<івИеіте>
лрпсвоивнть себѣ все, что находится на берегу, ростетъ па немъ,
выкидывается па вето моремъ я т. х., и 3) право овладѣвавія всѣми
товарами, которые находятся на выброшенномъ кораблѣ или судпѣ, не
взирая на то, явится ли владѣтель ихъ съ требованіями отдачи илп
нѣтъ. Віѵ'.кііапа, изд. 1847 года, т. 13. стр. 707.
2) Подробности у РаІиіаи-МШІег'а, 383 н 390. У АІІеп’а объ
этомъ въ 3 томѣ, 2 часть стр. 5.
252
и фохтами является самодержавнымъ монархомъ. Въ нер-
вомъ 4; закопа говорится: «Мы желаемъ, чтобы въ каждый
городъ былъ посланъ человѣкъ, который, какъ представитель
короля, долженъ быть первымъ лицемъ надъ бургомистрами,
ратмапнами и другими. Опъ долженъ называться «Нкиііиз»,
быть человѣкомъ съ хорошимъ именемъ, благороднаго про-
исхожденія. Каждые три года король лично назначаетъ «8киІ-
іиа’а» въ тотъ илп другой городъ. «ЗкиИиз» долженъ надзи-
рать надъ всѣми дѣлами, касающимися короля въ городѣ.
Ему дается право наказывать всѣхъ провинившихся и даже
право казнить ’). Скультусъ долженъ избрать изъ числа граж-
данъ—но не изъ ремесленниковъ, 30 человѣкъ себѣ въ по-
мощники. Между ними должно было быть 4 бургомистра и
7 ратманновъ.
Первымъ Скультусомъ считается Скультусъ Виборга. Къ
нему всѣ прочіе могутъ аппелировать; аппеляція возможна и
къ королевскому каммергерихту. Такимъ образомъ всѣ города
подчиняются верховйои власти короля. Это во многомъ содѣй-
ствовало процвѣтанію ихъ и съ другой стороны было невы-
годно для Ганзейцевъ, которые нерѣдко входили въ частныя
сдѣлки съ отдѣльными городами, помимо королевской власти.
Поѣздка въ Нидерланды несомнѣнно повліяла на эти ре-
формы Христіана. Поѣздка Христіана II въ Нидерланды, къ
Карлу V* *, имѣла двѣ ближайшія цѣли: ознакомиться ближе съ
Нидерландами, которыми опт> очень интересовался, какъ вслѣд-
ствіе ихъ высокаго культурнаго развитія, такъ н вслѣдствіе
живыхъ торговыхъ сношеній, существовавшихъ между Даніей
и Нидерландами, а затѣмъ при помощи Карла V достигнуть
нѣкоторыхъ политическихъ выгодъ; онъ желалъ, между прочимъ,
установить ленную зависимость Шлезвигъ-Голштиніи отъ Даніи,
ожидалъ п нравственной помощи противъ Ганзейцевъ въ видѣ
опальной грамоты на Любекъ. Пріѣздъ Христіана II въ Нидер-
ланды сдѣлался предметомъ общихъ толковъ. Одни думали, что
сѣверный король явился па помощь Карлу противъ Франціи съ
50,000 войскомъ; другіе, допуская возможность помощи,
уменьшали цифру войскъ до 16,000 *).
') Ряіікіап-Мііііег, 412. Ср. ВеЬппап, 219.
*) Веіігтап, 258, 259.
253
Христіанъ прибылъ въ Нидерланды въ началѣ лѣта
1521 года. Его сопровождала многочисленная и блестящая
свита знатныхъ дворянъ. 1 іюля Христіанъ быль въ Антвер-
пенѣ, а 5 іюля онъ въѣхалъ въ Брюссель. Императоръ вы-
ѣхалъ на встрѣчу своему родственнику и сопровождалъ его
при въѣздѣ въ городъ. Копецъ іюля Христіанъ проводилъ по-
перемѣнно въ Брюггѣ и Гентѣ; здѣсь онъ п началъ переговоры
съ Карломъ. Дѣло шло о Голштиніи п .Іюбекѣ. Христіанъ
желалъ, чтобы Фридрихъ и будущіе правители Шлезвигъ
Голштиніи получали эти .земли въ ленъ отъ Датскаго короля.
Карлъ въ особомъ документѣ, помѣченномъ 21 числомъ іюля,
постановилъ, что Шлезввгъ-Голштппія зависитъ отъ Христіана
и его преемниковъ, какъ имперскій ленъ, и что Шлезвнгъ-
Голштинія не принимаетъ инвеституры отъ епископовъ Любека,
какъ было прежде» ').
Послѣ этого Христіанъ поднялъ вопросъ и о Любекѣ. Онъ
’) АНлпеуег, Оег Катрі’ йетокгаіізсЪег иші аіівіокгагізсЬег Ргіпсі-
ріеп хи Апіап^ ііе» 16 ЛаЬгѣипіеіІв, 66. ХѴіг Кагі. ес., Ьекетеп Гііг
ѵипв иші ѵипбег пасЬкотеи аш Ееіске оЙеппІісЬ тіі сііезет ЬНвГ пші
(Ііпп кипііі я11егаіепІ8рѳ1ісЬ, ак Зеі «ІигсЫеисІіІіі? Еигві, ііегг Снзсіст,
кипік 2П Оептітск, Ямейец, Хоггііѵе^еп, ііег ХѴепшіеп пші Ооііеп, вс...
ап Ііеиі сіаіо іп аіагпег регзоп ѵог ѵипв ѳгвсЬІпеп іві, ѵиші ѵипв іѴе-
ипііісіі ап?в1ап§Т иші ^сЬеГеп Ііаі, <іаз іѵіг аеіпег ІіеЪ сіав ІіегІгоезкитЪ
Ноівіеіп, аисіі <ііе Іаіииіі иші ІіеегвсІіаНіеп ВуппепЬег^, Зіовппагеп иші
Віеііиегзсііеп, <1е«я§'1еіс1іеп <1іе зіаіі НашЬиг» иші ііеп ЕІЪезП'от, аиск
іііе Ьетт.чсІіаЙ'г Реіиіепііогі, «о веіпег ІіеЪ' гескіІісЬ иші егЫісІі хи&екоге,
ѵиші (іагіхив іііе ^иеіег иші ^егесіпі^кеіі, во бѳіпег ІіеЪ ѵогГагеп, ки-
піигхи Вепгаагкіі иші Ііеі'ігодоп ги Ноіаіеіп, іп ѵипвег иші <іе« ііеуіі^вп
теісЬв яіаіі ЬиЪев&> ѵіпиі аивдеіѣаІЬ іп <іеш віій’г ги Т.иЬедк, (іеве^іві-
скеп аііег «еіпег ІіеЪ ІеЬеп, Егеуііеіііеіі иші §егескгі^кеііеп іііе зеіпег
ІіеЬ ѵогіагеп, кипіи ги Бепиіагскіі, хи ііеіп геісЬ Вешпагскіі іп бет
Ьеуіі^еп Кеісіі иші ІепівсіівГ Хасіоп деІіаЬт. іііе гшп іеуі ѵоп ѵип вегп
ѵоііагеп Кошінсііси Каізегп пші кипі^еи хи іѳіівп етріап^еп вѵеіеп. ги
веіпег ІіеЪ догес№і(гкеіі ги ѵегіеуЬеп, аисіі аіі иші уе^еіісіі ртіѵііеейа—
ЬгіеГ, гесііі, нпаД, ігеуііеіі, еге иші хѵіпіі^кеуі, «о яеіпег ІіеЪ ѵоіТаіеп,
хи ііет аііет ^геІіаЪЬ иші §;еЪгаиеІіі Ішііеи, хи сопііппіі-еп иші хи Ъез-
Ѵеіеп іп ^егееіііеп... Соийгшігеи иші ЪеМеіеп аиск воіісіш... ОеЬеп іп
ѵипвег 8(аи Сіепі І’іапшіеги, ат еіііишІхміпГхі/гвІеп Та$ ііез шопаія
Лиіі), паеіі Сіпініі, ѵипвегв ІіеЬеп Ііегги, ^ерипіі ІипЙхеІіепІіипйеИ иші
іш еіпишііхмііііхі^'ікіеп, ѵипвег теіеііе (іез Вошіксііеп, іт (ІгіПепп. Дат-
скій переводъ этой грамоты см. Ниіііеісі, Сіігізііеги П-в Сгопіса,
стр. 196.
254
добился того, что императоръ въ августѣ 1521 года издалъ
строгій указъ этому городу; въ йенъ подѣ страхомъ импера-
торской опалы запрещалось вести торговли» съ Швеціей, пока
это королевство пе подчинится своему законному королю—
Христіану Датскому. Указы та кого-же запретительнаго ха-
рактера были отправлены и въ другіе Прибалтійскіе Ганзей-
скіе города. Въ Любекѣ всѣ ужаснулись при вѣсти о планахъ
Христіана противъ Ганзейскихъ городовъ, планахъ, которые
онъ желалъ привести въ исполненіе при помощи императора.
Распространенъ былъ очень характерный разсказъ о томъ,
какъ Христіанъ 11 просилъ Карла V уступать ему «маленькій
прибалтійскій городокъ Любекъ», какъ мѣсто для остановокъ
при его проѣздахъ изъ Даніи въ Германію. Карлъ V, будто
бы незнакомый съ географіей сѣверной Германіи, согласился
на просьбу короля; по при императорѣ, къ несчастью, слу-
чился бургомистръ Кельнскій, который открылъ императору
лукавство сѣвернаго короля. Бургомистръ объяснилъ, что
Любекъ вовсе ие маленькій городъ, но большой и богатый
торговый имперскій городъ, глава всѣхъ Ганзейскихъ горо-
довъ. Императоръ, разсказывали далѣе, очень разсердился на
своего зятя п не далъ ему никакихъ опальныхъ грамотъ.
Христіанъ 11, который за обманъ ничего не нолучилъ, былъ
при всѣхъ уличенъ во лжи ').
Этотъ разсказъ приведенъ современникомъ—Реймаромъ Ко-
комъ, но едва ли основывается на фактической почвѣ.
Императоръ Карлъ V, съ своей стороны, также обратился
къ Христіану съ нѣсколькими просьбами; такъ, опъ просилъ
Христіана уменьшить транзитную пошлину съ голландскихъ ко-
раблей, прибывающихъ въ Балтійское море. Христіанъ 11
легко отклонилъ эту просьбу, сославшись на то, что безъ пред-
варительнаго совѣщанія со своимъ ратомъ опъ не можетъ
ничего рѣшить.
Затѣмъ оба монарха совѣщались и относительно распри
Э Аіімісуег, Рег КашрГ (ІетокгагівсЬег иші агівсокгаіімЬег Ргіпеі-
ріеи ги Апіапр <1ез 16 .ТаЬгІшпаеив, 35. ІѴаіЬг, 8сЫе8Ѵѵі&-НоІ8іеіпІ9-
сЬе Омсііісѣіе, П, 115 и далѣе. Вескет, Гтзиішіііске ПезскісМе <іег
Яіаіѣ ЬііЪеск. I, 510 н далѣе. ХѴіІІеІнаисІі, НаішізсЬе Скгопік, 127.
КбЫегімке 8атт1ип&, 246 и у другихъ хроникеровъ.
255
Люнебургскаго герцога м епископа Гпльдесгеймскаго съ Браун-
швейгскими герцогами Эрикомъ и Генрихомъ младшимъ.
Во время своего пребыванія въ Брюггѣ Христіанъ II велъ
переговоры и съ кардиналомъ Вольсеемъ ') посланнымъ въ Ни-
дерланды Генрихомъ VIII, для заключенія сі> Карломъ лиги
противъ Франціи. Въ лигѣ должны были принять участіе также
папа, Венеція, Швейцарія и Христіанъ II, но результатовъ
эти переговоры Вольсея съ Христіаномъ не имѣли.
Въ Брюггѣ же Христіанъ встрѣтился н съ Эразмомъ и
имѣлъ съ нимъ разговоръ о злоупотребленіяхъ католической
церкви. Эразмъ указывалъ средства реформировать ее, причемъ
онъ всегда предлагалъ мягкія мѣры. Христіанъ же, <іпѵісіи«
Бапогиш гех, говоритъ Эразмъ *), шіііі гезрошііі., Ііиіеіь оріпог
ІеѵіЬив рІіагтасІБ, асі іоПеікІов есеіезйе іпогЬоя, пііііі а$п, зесі іііиі
е85е гешеіііогшп еііісасшпі, иі. ргітшп согрііз отпе еопсиііапіе».
Въ серединѣ сентября 1521 года Христіанъ былъ уже. въ
Даніи. Во время его отсутствія возстаніе распространилось по
всей Швеніи; въ рукахъ Датчанъ оставались только нѣкото-
рыя укрѣпленныя мѣста. Архіепископъ Тролле бѣжалъ въ Да-
нію. Совершенно справедливо обвиняютъ Христіана въ оплош-
ности за его несвоевременный отъѣздъ въ Нидерланды. Онъ
какъ будто бы желалъ дать время Швеціи собраться съ си-
лами для борьбы съ нимъ. Уже н раньше Христіанъ заслу-
жилъ упрекъ за скорый выѣздъ изъ Стокгольма въ 1520 го-
ду. «Опъ только затушилъ возстаніе и, не построивши на
развалинахъ новаго зданія, уѣхалъ» '), говоритъ Палуданъ
Мюллеръ.
За этимъ промахомъ слѣдовалъ другой еще большій —
поѣздка въ Нидерланды, предпринятая королемъ, хотя онъ
уже впалъ о бѣгствѣ Густава Вазы изъ Любека и о начав-
шемся броженіи въ Швеціи. Христіанъ до того быль ос.іѣп-
-) Вольсей, говоритъ Аяьтмейеръ, Кеіаііопз, 88, <аѵаі(, Гаіі боп
епітёе сіапз Іа ѵіеіііе сіьё Яашапсіе аѵес ип ггаіп іоуаі: ріпв <1е 500
саѵаііетз Гассптракпаіепі, іоиз ѵёпіз Де іиніциез Де роигрге еі сіе го-
Ьев <1е воіе; сіе ша^шіічиеб сЬаіпез «і'ог ЬгіІІаіепС ниг Іеиг» Іагцек роі-
Пілех, еі ип потЬгеих <1оше8С)<ріе вегѵаіі. а &епоих ГагізІосг.тНчие ргё-
Іаі». См. Ып^апі, Швіогу оі‘ Еп&іапсі, VI, 67.
2) Егазші Ерізіоіае, ІіЬ. XIV, ер. 7.
э) РиішІап-ЫІПІег, 411. Ср. Аііи, Зѵегі^ев Хусіаиіп^втісі, 46.
256
ленъ своими побѣдами, что счелъ незначительнымъ новое вы-
раженіе недовольства шведскаго народа. Теперь, воавратившись
изъ Нидерландовъ, онъ увидѣлъ, что со всѣхъ сторонъ окру-
женъ врагами: возстала Швеція, Любекъ держалъ ея сторо-
ну '), втайнѣ сочувствовалъ ей и Фридрихъ Голштинскій.
Человѣкъ, взявшій на себя предводительство въ новомъ воз-
станіи Швеціи, былъ знаменитый Густавъ Эриксонъ Ваза. Онъ,
какъ извѣстно, достигъ того, къ чему раньше стремились
Энгельбрехтъ и Стуры, его достойные предшественники.
Густавъ, первый король этого имени въ исторіи Швеціи,
происходилъ изъ очень древняго рода «Ваза»; первыя свѣ-
дѣнія объ этомъ родѣ относятся уже къ XIV вѣку 2). По
’) Слейданъ стр. 80, по Франкфуртскому изданію М. І)С. X годя, го-
воритъ объ «томъ такъ: «Гціі Ііос аппо ьаіііііа 31.1). XX Нпесов ііа ііе-
ІюІІаіоя ех поѣііііаіе дпііаш (тизіаиив Егіхопт, А. ЪиЬесеаяіЬпб, ѵі
і геіііиг, іпвіідаіив віагііиіив, ііегит аі геѣвПіопет іпсііаі, еі Говіісііег
циіі1еиі>. О какой либо «іп8іі§м>Нопе> со стороны Любека въ псточни-
кахъ пе упоминается, да н рѣшимость Густава была достаточно твер-
да, чтобы и безъ побужденія Любека предпринять великое дѣло осво-
божденія своего отечества. Во всякомъ случаѣ это вно.тнѣ характери-
зуетъ образъ дѣйствій Любека — онъ всегда съ радостью видѣлъ, что
Датскіе короли связапы по рукамъ внутренними возстаніями. Еще за-
мѣчательнѣе слѣдующія слова Слейдапа: с8ііппІаЬаі (Ѳпвіаппв) іпіііо.
зе пе&осішп адеге ііііоппп Зіепопіз: сонііппаііог аиіет Гасіив, ге^пі
роздеазіоцеш аггіріі, еі япі тшііеіиіі сайка Біеиоиіз вііат іи таігіто-
піпт Іисіі», и т. д. Этн строки прочелъ у Слейдапа самъ Густавъ
Ваза; опъ былъ очень огорченъ этимъ ложнымъ извѣстіемъ, о чемъ
сынъ его Эрикъ такъ писалъ къ Мелапхтону: 9паге, еізі зіиіііпп еі
г1і1і?епііані Ьоні еі Досіі ѵігі ЗІеійапі іп іехешіа позігі іешрогіз Ійзіо-
тіа воіеатив соттепіаге, іа теп. цшмі іат іаізо Іе геЬиз Іііе девіів а
Роі. еі 8ег. 1{с§е сііаг. I). еі Раіге позіго еі йе тиіаііоиіз ітрегіі
саияія ясгіряегіі, Ща поіпв іп паи еі еіща 8егеп. Раігѳт гергет
еі ег^а сііаг. Гаіпапі іасіі, иі поп рагит (іоіеатиа. Ср. Сеізіпя, I, 146.
лЗиапіпйінз, 431, повторяетъ ни на чемъ пе основанное свѣдѣніе
Слейдапа.
’) ПІ.Ш КЕГѴИЛЬССОИI., 1.371.
Хрвстіериъ Іііишжъ
(сдіипі былъ всиішйіъ ві 1396 г., рлтсгеррпаъ иъ 1413 г., дросм» ві 1435. Т ІИ*).
Карлъ Крпстерсонъ. Хрдсгіи. Брнтвтга. Нильсъ. Крясн^соиъ. Ішп Кііскроні (у 14"")-
Хрікперп імікоіі. Эрикъ Іомеоп. Аліи.
(ридірі 1497, ратсгерръ 1511, | 151»)
Ьепііі. Нігиусъ. 1-ргарт. Зіераідіа. Мірті.
257
«трапному • стеченію обстоятельствъ всѣ представители дома
«Ваза» были ярыми приверженцами уніи и врагами націо-
нальной партіи, что однако объясняется скорѣе высокою сте-
пенью ихъ честолюбія, нежели дѣйствительною склоішостю къ
Даніи. Первый изъ представителей дома «Ваза», прославив-
шій свой родъ, былъ Христіанъ Нильссонъ, противникъ Кар-
ла Кнутсона. Третіи сынъ его, Іоаннъ, вслѣдствіе брака съ
«Бригиттою Стуре», сестрою Стенъ Стура, сблизился съ на-
ціональною, стуровскою партіей. Онъ былъ дѣдомъ Густава I.
Сынъ Іоанна Эрикъ, отецъ будущаго освободителя Швеціи,
характеризуется современниками, какъ человѣкъ веселаго,
шутливаго, но въ тоже время очень вспыльчиваго права. Опъ
сражался въ войскахъ Степа Стура Старшаго; сынъ унаслѣ-
довалъ отъ отца ненависть къ датчанамъ.
Густавъ Ваза родился въ 1496 году *) въ Упландѣ, въ
Домъ «Ваза» былъ въ родствѣ а съ Эрикомъ Померанскимъ чрезъ
родъ «Круммедиге»; въ XV и XVI столѣтіяхъ этотъ ролъ распростра-
нился въ Даніи, Швеція я Норвегіи и былъ въ родственныхъ связяхъ
съ другими знаменитыми родами: Гюльдептерновъ. Тотовъ, Реннау,
Бюлау и др.: См. Буе Ваавке Ла?., 6 В., изслѣдованіе Яна (Уак.і)
о родѣ Круммедиге (Ейеггеіпіп^ег от Гашіііеп Кгиштебіке). См. еще
генеалогическое изслѣдованіе дома Ваза у Фанта <ОЬ$еі ѵаііопез зеіесіае
НіаОміят Зѵес. ШпаСгапіев», часть II, негоже < Ое вѣаіи Шивігіит іи
Зѵесіае Гатіііатіп сігса іешрога В. Опвіаѵі І>. Ср. еще 1 томъ сбор-
ника: Ѵіаегііеі-Нівѣогіа—осіі—Апііциііеіь-Акабетіепз НашПіпдог, гдѣ
помѣщена рѣчь Био ѵоп Тгоіі'я. Ср. СЬуігаеі Захопіа, ѴШ, 264 п
далѣе. На стр. 267 приводится родство Густава съ Св. Эрикомъ, жив-
шимъ въ XII вѣкѣ. Дѣдъ Густава былъ женатъ па Бригиттѣ, пле-
мянницѣ Карла Кнутсона. Сынъ же правнучки св. Эрика Ульфо былъ
прадѣдомъ Карла Кнутсона. Конечно, это родство совершенно никакого
значенія не имѣетъ и приводится только ради прославленія Густава,
происходящаго, такимъ образомъ, изъ очень древняго рода.
’) Годъ рожденія съ точностью не опредѣленъ; одни относятъ его
къ 1491 году, другіе къ 1496. См. основанія Гейера принять 1496
годъ. Ср. ЗігіппЬоІт, 458. Современникъ Густава Реііег Зѵѵагі го-
воритъ: Тііеппе Іп'іцІоПще Копііпе; ѲіійіаЙ’ Ыеі Го<Ы ра біп шобегіі^е
агі осЬ наіе ІЛШІІ10ІП1В 81ой, зош Іі^ег ѵіііі Срзаіа Візсорх Зіісііі ааг
еііег зчіііх. бона Ііуічі 1495 ріі Сіігініі йи^пеіі^е Ьішіпеіяіепіг <іам зопі
ѵаг іЬеп 12 ЛаЦ. Тотъ же Свартъ переводитъ имя Густава чрезъ
сВаслііііа боііюппп». Тецеі— Копчикѣ Ілииіай» Нівіогіа— принимаетъ
1491 годъ за годъ рожденія Густава. Онъ говоритъ, что Густавъ ве-
детъ свой родъ отъ 4-го христіанскаго короля Швеціи—Степкнля II,
правившаго съ 1054 года. См. Тедгеі, I. стр. I.
17
258
мѣстѣчкѣ Линдгольмѣ въ Рослагенѣ. О его дѣтствѣ сохрани-
лось много любопытныхъ разсказовъ, обнаруживающихъ въ
немъ уже съ дѣтства наклонность къ господству, желаніе
быть первымъ. Въ играхъ съ своими сверстниками Густавъ
былъ всегда старшимъ, онъ разставлялъ товарищей по мѣрѣ
ихъ умѣнія и силъ въ томъ п.іп другомъ ряду дѣтскаго вой-
ска, и всѣ охотно слушались его. Однажды, говоритъ совре-
менникъ, король Іоаннъ былъ свидѣтелемъ дѣтскихъ игръ Гу-
става и его сверстниковъ. Густаву было тогда 5 лѣтъ. Іоаннъ
подошелъ къ нему и, положивши руку на голову мальчика,
сказалъ: ты будетъ еще великимъ человѣкомъ, если только
Богъ сохранитъ твое здоровье ’). Предвидя въ мальчикѣ бу-
дущаго генія, Іоаннъ, послѣ разспросовъ о его происхожденіи
и родителяхъ, хотѣлъ взять Густава съ собою въ Дакію, чтобы
воспитать его при своемъ дворѣ. Но Стень Стуре не согла-
сился отпустить его и отправилъ .мальчика къ его родителямъ.
Съ 13-тилѣтняго возраста начинается школьная жизнь Густава
въ Упсалѣг). Она продолжалась пе долго. Въ 1514 году, когда
I "'у ставу минуло 18 лѣтъ, онъ поселился при дворѣ Степъ
Стура младшаго. Пребываніе его здѣсь принесло ему большую
пользу. Въ разговорахъ съ выдающимися людьми расширился
его кругозоръ, обогатились и практическія знанія. Геммипгь
Гадъ а), заклятый врагъ Даніи, разсказывалъ Густаву много
любопытнаго о прошломъ Швеціи, о ея сосѣдяхъ, о ихъ стрем-
леніяхъ, о томъ, какова должна быть политика Швеціи, какія
были ея средства, какую громадную силу Швеція имѣетъ въ
') Р. 8\ѵаті: ап Ыій’иег іи таи і Ііпе ііа§а ііѵѵаг Ли іаг 1е<ие.
Аипо 1509, паг Ііап ѵѵаг ра вііі 13 айг Ысй’ Ііап ай" віие іо-
гйігігаг ЙігзкіскпЛі ііі Ѵрваіе аіі Ншіега вуппеіііке ишіег Іѣеиие віпе
ІИгетевтаге Маківіго Непгісо Йіійіогп, осѣ ІІаківіго Маіікео Егіеі, ѵтіег
Ііѵѵііке Ііап Йгві вііміеішів іп ЙсЬоІа ігіпіаіі, ввііап оск іи АскаДетіа,
ІЬіДет. Ре<1ег Зкагі, 2.
3) Босіог Нештіп^ ПаДДе, Еіесіпв іііі Ьіпкйріп^ Вівсорв віісЬі,
говоритъ 8\ѵагг ; стр. 3: ікеппе Ѵтёиіай’ Егісзоп Ъекот ееп далека віоог
іогіагеііііееіі ѵіііі НцвГогіег, СгВпіскет Ъайе ^атЫе осіі пуе, ос іеіпѵйіі
от хѵоіе Бѵепзке капДІІндог, Ішге \ѵаге паЪоег осіі от1і#&іапДе паііо-
пег осіі 8Ы<1ег иіейіі іке Еѵеизке ЬапДІаі ііаііе, ЪаДе іііг іопе'іій’ В.і<11і
осіі ііу1і§е, аіі Іпѵіікеі Ііап іеке Іііеі Ыеіі ѵрмескі ііі еіі коДі іог-
віопД, іііеі 1111 1{«?еіпеіііе ііепіі^іі маг, іііеі Ііап ос і йгатШеп ЗгеЙГ
і Ьгикес.
259
сословіи крестьянъ, какъ надо было бы руководить этимъ со-
словіемъ для успѣшной борьбы съ датчанами.
Достигнувъ 20-тилѣтняго возраста Густавъ принялъ участіе
въ войнахъ Стенъ Стура съ Даніей. Онъ прославился своею
храбростію въ битвѣ при Брэшшркѣ, гдѣ несъ шведское зна-
мя 1 . Послѣ перемирія съ Христіаномъ Густавъ, какъ мы
выше видѣли, былъ въ числѣ другихъ 6 молодыхъ воиновъ
отданъ въ заложники Христіану.
Христіанъ велѣлъ отправить Густава въ Данію; здѣсь Онъ
былъ отданъ подъ надзоръ Эрику Банэру, одному датскому
всаднику, и заключенъ въ замокъ Калэ въ Ютландіи ’). Заклю- *
*) 8чагі называетъ слѣдующія битвы, гдѣ учавствовалъ Густавъ:
\Ѵй<11а, І)пЯііе-пй8, Вгениекутке и .Чбйегтаіш.
®) Руины замка Калэ въ сѣверо-восточной Ютландіи, при бухтѣ,
образуемой водами Каттегата п называемой ’.Гкіаіеіі Вгейшпд», па
юго-западѣ <Ѵу1 8ишЬ недалеко отъ города АагЬпз'а. См. 8\ѵагІ, 6:
Хйг пп 8а вкесіі іѵаг аіі іііе ѵоге ЬопЙіхІе йіг ѣопдат, іогвкіскагіе
Копипд Сгівііегп ікет ош, оск Ыей’ Оёівгай' Егісзоп апілѵапіаіі еп
І)ап8к КШаге і Ъапйег ЬепепіМ Неі Егіс Егісіівоп іііі Ка1185. Ватта
Нег Егіс Егісквоп ѵѵаг еп егіідк Ітот тап, Ііап кіііг Іюпот ва. рае-
зеііде гѵііігі, (ІосЬ Ьекадаііе Іюпот іііеп зрувиіпд іііег тѵопкасіе (петіще
чаіі біЛІ, амап осіі дгойі Ьгімік, оск Іійіък 8І11), за. аіі Ііап каііе
ешіеів 8;і діегпе ѵагеі от какеп вош Ііап ІеіГсіе і васіапе утке, ей'іе-г
Ііап іазі Ъііѣег іѵаг ѵаи і зііі І'йДегпсзІашІ. Меи іке Вапьке Лішскаге
іііег ііепіе і дагііеп іе«1ікеа осіі іііе йгй Копдеі 8 осіі ашіге Эапвке
кеітагв Ііой іуі котте, те<1)і ІіѵПкот ікеппе СійтятатГ кйшіе ѵіидапдс
кайие, кишіе іске Ікегез ошіа ѵрзаеіі ѣіііе. Іюйие й'аш ішлщи дгоіГие
рииег Ьопош ос іешѵіііі аііе Вѵѵепзке іііі ПігзшДсіеІзе, Ікеі іог Іопді
ѵоте ошіѣіе. ІЫашІ аппаі (ейіег іііе іске Іииіе Іогпіосіаі Ііап пацеппрі
іейпашіез вкиііе котте іііег ійгй) аіоѵе іііе оск Ікеі ітат, АП Івѵаі
Іке йп еп допд кишіе га Зѵегіде іп, екѵаЛІі ікеі ькее кишіе, апііп-
дюп депот кгі^ еііег (Іа^ііп^ап, вкнііе іке іске Гбгнита Іііеі іог Іоп^е
Ъезіиіаі ѵаг. 5іет1і^е аіі зреіе Уапсіе Рейегв іеек тесііі іііе Зѵепбке,
іііеі ѵаг тііпвіта Ікет, 8а аіі ип'ішіе рагіеп зкиііе ЫШае і^еи, Ебг&і
осіі ітетвѣ айеіеи, іііег певі кіірвііісіг теп осіі Ьошіег, іііе Іііег і пй^еп
Гогтб^еикееі \ѵоге, Іу (за<1е іке) еи іеііі охе ііг «паіТ ваак д'ійиеп.
ГІ11 іііеі уіегзіа аііа ікет аГ Ьѵіікопі іке і ііатііЛеи кишіе піщеп
і'аііга Ііаі’пе еііег пад'оі уіегіідато тоіаіоші Йігтоііе. Оск Іііеі ьоіііаг
ві^к зѵоге ѵііЫ («шіе іке) аіі Вапьке іаііде кагіа Ьѳкотте іііі ескіе
іііе Зѵепвке Ггиег осіі кпарекивігиег осіі іііегез <1бігаг, ЪёаСііа ікегез
₽л4г, ёіагйаг осіі ерог. Оск пйг тюііі ікеш на ііг отдйеі зкаіі оск еп
рагі іаде іііе ісеіііе Ьогдогвког іііег кіѵев оск ^гипсі каіі'иа. 8;«1е йп
уіеі'іі^аге аіі ікеп Зѵелвке ЬопЛеи зкаіі ѵііЫ кпппе Ійге да \ѵі<1 ріо-
депі теіііі еп ІгйГоеіІ осіі еепа Ііаті. Вегбтііе відк оск ікег ѵіаіГ аіі
260
ченіе вовсе не было тягостно: Густавъ содержался скорѣе
какъ гость, а не какъ дѣйствительный плѣнникъ. Тѣмъ пе
менѣе Густавъ страдалъ нравственно; настроеніе Даніи къ
Швеціи было очень враждебно. До Густава доходили слухи
о грандіозныхъ предпріятіяхъ Христіана, чтобы окончательно
подавить Швецію. Датскіе дворяне, бывавшіе у Банэра, толь-
ко н говорили о предстоящемъ походѣ въ Швецію, мечтали
о богатой добычѣ, которая ихъ тамъ ожидала. Много при
этомъ «насмѣшекъ и сарказмові.» ') пришлось слышать Гу-
ставу. Все это истощало его терпѣніе, и онъ, улучивъ мину-
ту, бѣжалъ изъ Калэ. Его путь лежалъ въ Любекъ. Въ пер-
вый день онъ сдѣлалъ 12 миль. Встрѣчнымъ онъ говорилъ,
что отправляется на богомолье. Около Фленсбурга онъ встрѣ-
тился съ какими-то саксонскими купцами, ѣхавшими въ Лю-
бекъ; онъ присоединился іп. нимъ и въ сентябрѣ 1519 года
прибылъ въ Любекъ: здѣсь онъ поселился въ домѣ купца
Корта Кэнига. Кэнигь ласково принялъ бѣглеца, одѣлъ его
и позволилъ ему жить въ своемъ домѣ -). Въ Любекѣ Густавъ
оставался 8 мѣсяцевъ.
Какъ только до Христіапа дошелъ слухъ о бѣгствѣ Гу-
става п о пріемѣ, сдѣланномъ ему въ Любекѣ, онъ тотчасъ
іііе ва оііш Ьаііе Ііуаііі іііе ^оИгго^пе Зиепзке теЛІі й<х!1і зобі осЬ
і'а^ег огй іпеЛІі Ілей осЬ неі^еіі еіс, Іімгіікеі йііѣагепііеіеп Ьаіе яіГ іііе
Йгешіег ібгге осЬ веііап зкс<і.іе лѵоге кіагіі^еп ѵііу<1іе, аіі ѵшіег ватта
акетрі Іа^Ь &атЫе аій'иаіеі.—Те^еі, 1. 6.
*) Выраженіе современника: /бгвтМеІаег осіі вагсавтіВ.
2) Въ годродской библіотекѣ Любека еще по нынѣ эохраняется
одежда, въ которой Густавъ прибылъ въ Любекъ. АѴіІІеЬгашіі, Нао-
еівсЬѳ Сіігопік, 126, говоритъ: Стіівіаі шасіііе зісЬ тіі йег Екісііі <іа-
ѵоп, ішіет ег віеіі ш еіпет Лкізсііеп ОсІівен-ТгеіЬег ѵегкіеійеіе, иші
іп воіеііеш ИаЬіі тіі ашіегп «-аіііііаі'іі^ец іп ііет І5191 “ ДаЬге, Деп
ІССгіеп ЗеріетЬег, пасЬ ІДіЬеск кат. Это п]>едавіе о томъ, будто бы
Густавъ бѣжалъ въ платьѣ «Осіівеп ТгеіЬвг’а» Вескег, І.иЬесківсІіе
(тевсШсМс, I, 504, опровергаетъ: (тпаіаѵ ізГаЬег во мепі^ іп Ваиег—аіз
ОсІівопітеіЬег- Кіеіііегп хи ТліЪсск апдекошшеп. 1)іе КІеіДип^ иеіеііе ег
ігид’ іѵаг еіпет Віііег (ІатаНдег Хеіі апвШпдіді, пп<1 <1а іііеве Кіеійег
посіі Ііѳиіікев Тадев аів еіпе 8е1іеп1іеіі хи ЬйЬеск апі <іег 8ія<1і-ЪіЫіоі1іек
апЛемаІптЛ мегйеп, во міеііегіевеі Лег Ац^еизсііеіп аііе Ліе і’аЬеІЬаііеп
ХасІігісЬіеп, чѵеіеііе еіпі^е ЗскгііівіеІІег, ііепеп ііаь ЗошіегЪаге во ІіеЬ
іві, ѵоп веіпег Ѵеікіеіііипд деігЭитеі, иші еіпег ііет апйегп д-еігеиіісіі
пасІідезсІігіеЪеп ІіаЬеп.
261
же написалъ любекскому рату требованіе выдать бѣглеца.
Вскорѣ въ Любекъ прибылъ тотъ самый Эрикъ Баиэръ, ко-
торому порученъ былъ надзоръ надъ Густавомъ; опт. просилъ
у городскаго совѣта разрѣшенія произвести поголовный обыскъ
во всемъ Любекѣ, но городской совѣтъ рѣшительно отказалъ
ему въ этомъ. Тогда Баиэръ объяснилъ совѣту, что Густавъ
былъ отданъ ему для надзора за нимъ, и что теперь онъ
долженъ за это отвѣтить предъ королемъ. Въ случаѣ отказа
города выдать Густава Христіанъ грозилъ начать войну, огра-
ничить торговыя приведеніи его ’).
Городской совѣтъ началъ уже колебаться "); тогда-то Гу-
ставъ выступилъ въ совѣтѣ *) и указалъ, что онъ не плѣн-
никъ, а заложникъ, съ которымъ поступили совершенно про-
тивозаконно, что онъ находится теперь въ свободномъ импер-
скопъ городѣ, гдѣ можетъ разсчитывать па безопасность. Ба-
нэръ, не достигнувъ цѣли, долженъ былъ удалиться изъ го-
рода. Не утѣшительныя вѣсти доходили до Густава изъ Шве-
ціи. Пребываніе въ Любекѣ было для него самымъ тягост-
нымъ временемъ безпокойства и тревоги. Уже прошло 5 мѣ-
сяцевъ со времени бѣгства Густава въ Любекъ—какъ до.него
дошелъ слухъ о смерти Степъ Стура младшаго; вслѣдъ за
.'•тимъ другое извѣстіе о томъ, что вся Швеція кромѣ Сток-
гольма и Кальмара уже склонила голову предъ грознымъ мо-
нархомъ. Ратманы Любека вздрогнули не менѣе Густава при
этой вѣсти. Успѣхъ Христіана грозилъ и имъ. Опп начали
уже сожалѣть о томъ, что приняли въ свои стѣны бѣглеца
Густава, что было большою дерзостью по отношенію къ ко-
ролю. При общемъ малодушіи ратмапцовъ Густавъ тѣмъ не
менѣе нашелъ яраго заступника въ одномъ изъ нихъ, въ зна-
менитомъ бургомистрѣ Нильсѣ Бремсэ, который посмотрѣлъ
па событія съ совершенно другой, новой точки зрѣнія. Оігь
ясно сознавалъ неприглядное будущее, ожидавшее Любекъ и
прочіе Вендскіе города. Сила и процвѣтаніе Ганзейскихъ го-
*) См. рѣчь Напора у Сеіаиз’а — Копппд <іи«ІаН (Іеп І-з. Ніы. 1, 79.
2) Ресіег Виагі: То іѵоте тезіе рагіег а! (Ье ЬуЬеяке лѵііі і)іеЬ зіп-
пеі, аИ гке ѵгіііе оЯиегапікапІа іюпош ѵіі ікеп Тугаппез ІіЯшІег і&еіі.
'Гегель повторяетъ Сварта.
3) И его рѣчь см. Сеіаіп», I, 80.
2Л2
родовъ, ихъ значеніе въ сѣверной Европѣ п тѣ торговыя вы-
годы, которыя обусловливались для пихт. этимъ значеніемъ,
все это зависѣло отъ равновѣсія между Даніей и Норвегіей,
отъ взаимнаго искательства этими королевствами дружбы и
союза съ Ганзейцамп Бремсэ ярко очертилъ настоящее по-
ложеніе дѣлъ предъ городскимъ совѣтомъ и напомнилъ ему,
какъ часго онн уступали Хрпстіапу, и какъ Христіанъ, напро-
тивъ, никогда пе соблюдалъ даваемыхъ имъ грамотъ и приви-
легій. Еще теперь Христіанъ не можетъ посягнуть па ихъ
свободу, но навѣрно сдѣлаетъ это въ ближайшемъ будущемъ,
если никто не противостанетъ ему.
Къ Бремсэ присоединился и Густавъ: онъ со слезами на
глазахъ просилъ городской совѣть Любека отпустить его на
родину. Просьба Густава была исполнена. «Кто знаетъ», го-
ворили въ Любекѣ, «что онъ еще успѣетъ сдѣлать!» Каждая
минута была дорога для Густава, а потому онъ дѣятельно
приготовился къ отплытію въ Швецію. Его планъ былъ со-
пряженъ съ массою трудностей. Флотъ Христіана осаждалъ
съ моря Кальмаръ и Стокгольмъ; Балтійское море было теперь
очень неблагонадежно для Ганзейскихъ кораблей: вездѣ Дат-
скіе каперы грозили неожиданнымъ нападеніемъ. Не взирая
на трудности Густавъ счастливо высадился 31 мая 1520 года -)
на небольшомъ мысѣ Степса, лежащемъ около Кальмара ’).
Пробывъ недолго въ Кальмарѣ, онъ отправился въ Смоландъ
и Остерготландъ, гдѣ старался поднять населеніе противъ Хри-
стіана. Первыя попытки Густава пе увѣнчались успѣхомъ 4).
*) Ср. Вескег. I, 507. Біе Еіііжскег, <1іе Ъеу <1ег Ѵеі’віпі^ппд:
8сіі\ѵо<іеп5 шіі Б&шеіпагк, иші Ъеі йег Ѵег(;гвБ8вгпцд; йег Маскі. еіпѳн
Гйгзіеп иіе Сіігівііап, йеззеп Напіііцпизрпуескіе ікпеп зсіюп Іаиие Пп-
гиЬе ѵвгпгваскеі кагіеп, іюііш’ешііз ѵегііегеп тияМеп, яисІіСеп ѵоп йіе-
яеіи Ошніаші ѴогіЬеі! хи хіекеп, ит ѵѵепі^еіепв хч ѵегзчеііеп, ок іііѳзег
іѵеііашшеііешівп АЪзісЫ кеіпе Ніпйегпізд хи звіаеп зеу.
а) ЯхѵігГ: Аппо 1520 ікеп уіегзіе ііа^еи Мау Коіп СЖзіаІГ Егісіівои
1111 Каішаг. Те§е1, 8 и далѣе.
3) Онъ отправился изъ Любека въ сопровожденіи одного муже-
ствеппаго шкипера, именемъ Генрихъ Меллеръ (М<і11еі). Въ Станса
поставленъ въ воспоминаніе о Густавѣ памятникъ въ половинѣ ХѴІП
столѣтія.
4) 8чагі. Хііг Ііап пп яііекіе ГІ11 аауга зіпе ІапЬоаг іііег і Яіиаіаті,
оск апйге Ьошіег коев Ілѵіікоіи Ііап зі^к па^еп Ігозі і'іігіпоѣиіе, ос
Гап аіі аііезііііх зюЛі цііа 1111.
263
Народъ не прельщался его рѣчами, онъ ожидалъ большаго
отъ Христіана, который теперь уже раздавалъ народу массу
соли и сельдей. Тѣ-жс неудачи сопровождали Густава и въ Сэдер-
манлацдѣ. Находясь въ Рефснэсѣ *), мѣстечкѣ, лежащемъ при
Меларѣ, Густавъ узналъ отъ одного бѣглеца объ ужасахъ
Стокгольмской рѣзни 1520 года. Лучшія силы Швеціи пали
подъ топоромъ тирана, между прочимъ и отецъ Густава Эрикъ
Іоанссопъ и зять его, Іоахимъ Брага.
Несчастіе, повергающее слабыхъ людей въ отчаяніе, вдох-
новляетъ и умножаетъ только силы у великихъ избранныхъ
людей. Такъ было н съ Густавомъ: единственная надежда,
которую еще питалъ онъ—это было поднять Далекарлійцевъ;
онъ собрала небольшіе достатки свои и направился къ Доли-
намъ Здѣсь началась для пего жизнь, полная приключеній.
Удачно спасаясь отъ посланныхъ Христіана 11, обѣщавшаго
за голову Густава большое денежное вознагражденіе, Густавъ
прибылъ наконецъ въ Рэттвпкъ, лежащій въ центрѣ Долилъ,
при озерѣ Сильанъ. Здѣсь онъ собралъ вокругъ себя жите-
лей и въ яркихъ краскахъ представилъ нмт. ужасы Христіа-
нской тпранніп, говорилъ, что ожидаетъ Шведскій пародъ,
если онъ вб-время не вооружится противъ датскаго короля.
Каково же было нравственное пораженіе Густава, когда его
слова пе произвели должнаго впечатлѣнія! Чувствуя вСю
безнадежность своихъ дѣйствій, онъ попытался теперь поднять
другія села, лежавшія ближе къ норвежской границѣ. На нихъ
была его послѣдняя надежда: сознаніе этого отозвалось и въ рѣ-
чахъ его, болѣе прежнихъ страстныхъ и искреннихъ. Но Дале-
карлійцевъ нельзя было поднять къ возстанію одними разска-
зали о Стокгольмской рѣзнѣ. Они продолжали цѣпить Христіана,
какъ иародолюбиваго короля, говорили, что ни одно изъ его
жестокихъ постановленій не касалось ихъ, и что поэтому они
пе имѣютъ повода возставать противъ законнаго короля ’).
Но стоило Христіану издать въ 1520 году два постанов-
ленія, стѣснявшія нѣсколько простое населеніе Долинъ—какъ
сочувствіе ихъ начало замѣтно охладѣвать. Христіанъ нотре-
*) 8ѵѵаі1, ІО.
ѣ) 8магі, 12.
3) Ср. Меяздпіия, Зсоімііа Піавігаи, Р. IV. 85.
264
бовалъ новыхъ податей, опъ велѣлъ также отобрать у про-
стаго народа оружіе, луки, самострѣлы и прочее. Въ отвѣть
на это прежде всѣхъ подняли возстаніе жители въ восточномъ
Смоландѣ. Далекарлійцы, извѣщенные объ этомъ, стали сопо-
ставлять рѣчи Густава съ новыми постановленіями Христіана;
къ нимъ, къ тому же, прибылъ какой то воинъ, служившій
въ рядахъ Стура младшаго, который разсказами о тираніи
Христіана подтвердилъ все слышанное отъ Густава.
Опомнились исконные поборники Шведской свободы; опп
шлютъ гонцовъ къ Густаву, съ отчаяніемъ покинувшаго ихъ.
Гонцы застаютъ своего будущаго спасителя на пути въ Нор-
вегію, зовутъ его назадъ, и Густавъ, ободренный счастливымъ
оборотомъ дѣла, спѣшить къ Дадекар.іійцамъ. Въ деревнѣ
«Мора» *) избираютъ Густава, въ январѣ 1521 года, «началь-
никомъ и господиномъ Долинъ и простаго населенія Швеціи»
и клянутся ему въ вѣрности. Густаву дано было 16 человѣкъ въ
видѣ охранной гвардіи Скоро изъ всѣхъ сосѣднихъ селъ
стали собираться къ мему жители, желавшіе повсюду слѣдо-
вать за нимъ. Во главѣ 400 человѣкъ э) Густавъ началъ свой
походъ противъ Датчанъ. Прежде всего онъ напалъ на тѣхъ
Датчанъ и Нѣмцевъ, которые жили въ , Іодинахъ н разрабаты-
вали руду. Ближайшею цѣлью нападенія было обогатиться и
добыть себѣ средства для найма и содержанія солдатъ: наиа-
’) На сѣверномъ берегу озера Сильанъ.
’) 8ѵаП, 16: Ваіекаіапег ЪеіпісЬшІе пи віогіі^е аіі бошайгейо
вкпііе ѵѵага йтадоп (Шііег йеііеі іііі Жті^ев, і?іоггіе ейіег Ьазве Оіаопе
оек Іи^е ЫісЬеІяопв тагііі, оеіі ьДпйе еп <и>Іас1Ь ЬепетЬД Еп^еІЬгесЫ
тесііі по^ге аікіге зкійекагаг Іііе Ніег ^епоіп паи осіі йа^Ь йго^е депот
вко^еп тесііі ватта ѵѵаггГ. осіі ііишѳ УоиіаіТ іійиеізі ѵррс і Ьіша. ТЬе
ѵріаскіе айах яі« \ѵ.4ій Ьесііашіея Ьопот Гбг Сіікіх якпігі, аЫ Ііап пи
«іііе н'ЯшІа ош і^еи, кошта іЬепі гііі Ьіеір осЬ ѵшіааипій^, Ыіе іѵіііе
пи егіегпа ешкѣсінеіідо іеке аіепаяі ііівйіа Ьопот ЬиМвкар, ігозкар
тапіізкар осѣ Іусіпо, ѵіаіі осіі мг&до осіі ѵрзаіііа тегі Ьопот 1іЙ осіі
Ыснііі. 8а іоі^чіе Ьап Ніеіп ІіІЬаке і^е.п ІІІІ Моста. ТЬег котте іііі
Іюпот іііе і'огпетіі&еаіе ай аііе зоекпаг Ьаііе Свііе осіі «евіге ГЗаІагпе,
ьатіускіе осЬ когаііііе Іюпот іііі 8«егі^ев Ві,)ке8 ЬбЙпітятап, віѵоге
Іюпот еейіі ІусЬю осЬ ЬогзашЬееі, заііе за іііі Ііоиош 16 ыиоске ѵп^е
кагіаг іііе Ьопот ііепа осіі ра коиот асіііа вкиііе. Аіиа ѵіі Оіиіх іііе
Ьеіде ТгвГоПІ^Ьеіг патрпв акаііаи ѵіі ееп заііцрі віиші Ье^упіе Ьап
аіи Ве^ешепге.—Те^еі, I. 15.
3) 8\ѵагі, 17. ЛѴесІЬ іавіеіа&г іуіііі ѵѵаг ііап чѵісІЬ 400 тап яіагск.
265
деніс вполнѣ удалось. Между тѣмъ число людей у Густава все
возрастаетъ: вскорѣ у него было уже 1500 человѣкъ. Онъ
обошелъ всѣ Долины, увлекая за собою населеніе ихъ и при-
нимая отъ всѣхъ присягу въ вѣрности.
Молва объ успѣхахъ его дошла до Стокгольма. Датское
правительство прибѣгло прежде всего къ увѣщаніямъ: гра-
моты и письма разсылались по всей Швеціи; отъ имени ко-
роля народу обѣщалась лучшая доля, освобожденіе отъ пода-
тей и т. и. Къ разсылкѣ грамотъ прибѣгалъ и Густавъ, гдѣ
не успѣвалъ лично уговорить народъ *). Часто онъ оставлялъ
свой отрядъ и съ небольшою только частью уходилъ въ ту
или другую область, надѣясь привлечь ее на свою сторону
силою своихъ словъ; такъ перешли къ пому Гестрик.іандъ 2 3),
нынѣшняя Гефдеборгская область съ городомъ Гефле. Въ апр ѣлѣ
Датское правительство начало открытую войну съ возстав-
шими. 6,000-ный отрядъ датчанъ, нѣмцевъ, шотландцевъ и
французовъ двинулся изъ Вестероса къ сѣверу но направленію
къ Долинамъ. Первая битва съ Шведами была проиграна
Шведы преслѣдовали враговъ до Вестероса. Ободренный пер-
вою побѣдою, Густавъ Ваза сталъ лагеремъ при Гедеморѣ и
принялся за обученіе своихъ ополченій, добылъ имъ лучшее
оружіе и уже сталъ чеканить свою собственную монету 4).
*) Тедеі, I, 17.
8) йѵѵагі, 20 ц далѣе.
3) Битва происходила при «Сиишіа Йіг]а», см. Бгѵагі, 21. Тереі,
I, 18.
4) Зѵаті, 23. КЙТ лл Нег Стоізіай' чѵаг копішеп ШЬака ікеп ійіа
Неізіп^еіапй зот іогЬегііпІі ііг осіі і'ап еіи іоік Іц^і.іікіез \ѵій Непе-
тоога, ѵаг Ііап ^Іагііі аіі аіт зіойк ѵѵйЫ іііі шеЛІі Ікот. ЬЗІі за Йііе-
Іі^еп ѵрра аіі ііЙие ікст ѵті кгі^хЬаінІеІІ, Пйііе ІЬет §ііга зі^ѣ врѳіаег,
іііеш іііе рй і.1мш ііііеп р1іі«айе каііа Ііигапртаг еііег Ііпгапдогаіепдог,
ѵшіепгізашіев осіі іііеш кШ'в осЬ ІІП Івѵтііі Іііе ікеш Ьгпка вкиііе,
8азот кап осіі ііііогеппе іііет Іііпіі Ііасіе віі ЬШге акіск ра аіі ыпіііа
Раіерііаг, йп іііе ііііогепііе іѵізіе, петіідеп, т«11і зпеііе зИпйоі* осіі
іске на Іоп^іщ ѵікі, аіі Іііе нкпііе кпппа кескіа рй осіі зкгийпа іп
Зепот ІіагпейкеЛі.
Ра ьашше ц|і1 ѵргеііаііе кап оск тупів ѵЗі Непатога оск Іси зіа
кіірріпкіч, заііе ра ееп зійои еп иійікг тап ос ра ікеп аікіга іч’й <1а-
Іерііаг йосіі ѵііі рауішеіііы іііі Ііка ѵніог тей К<лшп$ Сгівіавгпв кіір-
ріп^аг. 'Гегель здѣсь совершеппо сходится съ Свартомъ.
266
Съ отрядомъ въ 15,000 человѣкъ онъ направился въ концѣ
апрѣля па городъ Вестеросъ. Стоявшіе здѣсь Датчане были
вторично разбиты, артиллерія ихъ взята въ плѣнъ, что было
особенно важно дли Густава, у котораго до тѣхъ’ поръ былъ
полный недостатокъ въ полевыхъ орудіяхъ. Городъ Вестеросъ
былъ взять, въ рукахъ Датчанъ оставалась только крѣпость
города ’). Датчане двинулись теперь по направленію къ Сток-
гольму. Между тѣмъ во многихъ мѣстностяхъ поднялись воз-
станія совершенно безъ вѣдома Густава: населеніе само по
себѣ открыло мелкую, партизанскую войну съ Датчанами. Это
было какъ разъ па руку Густаву. Опъ собралъ свои силы
около У исады. Занявъ этотъ городъ, Густавъ въ іюнѣ присту-
пилъ къ осадѣ столпцы Швеціи—это черезъ три мѣсяца съ
начала возстанія: успѣхъ небывалый. Надо было быть на
столько дѣятельнымъ и энергичнымъ какъ онъ, чтобы нъ та-
кой короткій срокъ столько успѣть. Современникъ, говоря о
необыкновенной дѣятельности его. прибавляетъ: когда Густава
думали увидѣть въ Упсалѣ, опъ былъ уже въ Стегеборгѣ; въ
короткій промежутокъ времени опъ перебывалъ во всѣхъ ((крест-
ныхъ городахъ: въ Готебро, въ Вестеросѣ, въ Викѣ, въ Тюн-
нельсэ, въ Экгольмѣ, Эпгеэ, Никзпмнгѣ, Эребро и другихъ *).
21 августа было собраніе въ Вадстепѣ здѣсь присут-
ствовали представители всѣхъ сословій изъ Остерготланда,
Смоланда, Вестерготлацда, Долинъ и Вермеланда. Всѣ покля-
лись въ вѣрности Густаву, какъ главѣ и ландсгерру всей
’) Зигагі, 27—30.
г) Ячагі, -11: Меп пДг таи тепіе йап вкиііе н-ага і Ѵряаіе, маг
Ііап ѵйі ЯіЯкеЪог^, ай осѣ міі КоіеЬгоо, пи осіі \ѵій ДѴезѣгйгб, пи сѵі<1
ЛЛ’і.ік, пи \ѵі<і Туппв1в55, Ескіюіт, Епдгхбо, Хукбріп^, йгеЪгоо, пи ап-
пегвіеііг еіс.
3) На сѣверо-восточномъ берегу Веттера. Въ Віагіпіи ІѴагаіепвв въ
Ясгіріогез Вепіт Яиееісагит, I, стр. 1 говорится: Іп сгаяііпо 3. Вег-
паніі (21 авг.) ѵепіі вГгепив ѵіт Ѳизіагив Егісі асі оррйіиш УѴаДяСе-
пепбѳ поп сит рагѵа соиііііѵа сеІеЬгаіиіо ЛсДат, <ціае іигаѣаі ипат
циаяі рег Зеріітапат. Ср. еще Копину Ѳиаіаі* Зеп І-з КекНаСгаСиг, гдѣ
напечатана привилегія Густава жителямъ Вадстены, которая, отмѣчен-
ная 23 августомъ, начинается такъ: Дасіі ѲіШаіГ Егісазоп ра ВусіЬо-
Ііоііи Вѵегі^ів Тогзіашіеге. Такимъ образомъ 23 августа онъ уже бм.тъ
яабраиъ въ «Ііі^вйіге&іііініеі'е>. У Сварта и повторяющаго Сварта Те-
геля приводится 24 августа день Св. Варооломея.
267
Швеціи '). Ему даже предлагали королевскій титулъ, но онъ
отказался отъ него * 2 *).
Въ началѣ 1522 года въ рукахъ Христіана были только
Кальмаръ, Стокгольмъ, Каетелыольыь и финляндскія крѣпости.
Овладѣть ими при неимѣніи флота было для Густава дѣломъ
совершенно невозможнымъ. Северинъ І1о])бю при помощи своего
большаго флота все время доставлялъ моремъ правіантъ для
этихъ крѣпостей, осажденныхъ съ суши войсками Густава.
Ясно, что надо было искать помощи гдѣ выбудь внѣ государ-
ства; выборъ Густава можно уже заранѣе предугадать: онъ
палъ на Любекъ и другіе Ганзейскіе города ’).
Въ началѣ 1522 года Любекъ считалъ еще преждевремен-
нымъ открыть воину съ Христіаномъ. Поэтому городской со-
вѣть, когда Густавъ обратился къ Любеку за помощью, по-
зволилъ только желающимъ снарядить флотъ, собрать ландс-
кнехтовъ и ѣхать въ Швецію. И дѣйствительно, нѣсколько
купцовъ снарядили 10 кораблей, сь экипажемъ въ 900 чело-
вѣкъ, которые прибыли 9-го іюня со всякими припасами, воен-
ными и другими, въ Сэдеркэпингь 4). Прибывшая помощь была
какъ нельзя болѣе кстати для Густава. Когда Северинъ Норбю
въ ноябрѣ прибыль къ Стокгольму съ 30 транспортными су-
дами подъ защитою 9 военныхъ, онъ неожиданно для себя былъ
окруженъ Любекскимъ флотомъ, увеличеннымъ вновь прибыв-
шими 8 кораблями, которыми предводительствовали 2 любек-
скихъ ратмапна. Порою потерпѣлъ пораженіе: транспортныя
суда были захвачены, и самъ онъ едва только пробился въ
городъ съ своими 9 военными кораблями.
Вторичная помощь Любека свидѣтельствовала, что этотъ
городъ готовится совсѣмъ порвать сношенія съ Христіаномъ.
Пріемъ, сдѣланный Густаву въ Любекѣ, помощь отъ частныхъ
лицъ, а теперь уже и открытая дружба съ Густавомъ—все
*) Иепідо Зѵегі^ез гікез ІібѣѵМвтап осѣ Іаиіізііеіте.
2) Реіег Я\ѵаіТз Кгбпіка, 46.
’) Густавъ послалъ весною 1522 г. въ Любекъ своего писаря —
Сапсеііц ЯсгііТиеге—именемъ Вімгапі ѵап Ннііе, родомъ Дптмарса. Реіег
Ямагі’а Кгбпіка, 55.
*) Подробности объ этоиъ, имена купцовъ п т. п. см, въ приве-
денномъ мѣстѣ у Сварта.
268
это равнялось объявленію войны. Кромѣ кораблей въ Швеціи»
изъ Любека посылали порохъ, ружья, пушки ц т. и.
Густавъ, благодаря помощи Любека, окружилъ теперь
Стокгольмъ со всѣхъ сторонъ. Подвозъ съѣстныхъ припасовъ
сдѣлался невозможнымъ, сдача Стокгольма была неизбѣжна
Поручивъ осаду этого города одной части своего войска, Гу-
ставъ съ другою сдѣлалъ нападеніе на Норвегію, а его пол-
ководецъ—Берендъ фонъ Меленъ—па Галлавдъ и Сконе. Эш
нападенія много содѣйствовали скорѣйшему кризису въ Даніи.
Густаву дали знать изъ Данцига о союзѣ .Іюбека, Данцига и
многихъ Ганзейскихъ городовъ противъ датскаго короля; го-
родской совѣть Данцига просилъ его назначить, въ какія га-
вани удобнѣе всего подвозить нужные для войны припасы,
которые опъ совмѣстно съ Любекомъ берется доставлять Шве-
ціи немедленно, «апе ѵоіъіѳррипде (іег Іуіі»
Союзъ . Іюбека съ Данцигомъ былъ заключенъ 15-го марта
1522 года. Необходимо возвратиться нѣсколько назадъ, чтобы
разсмотрѣть отношенія Христіана къ Ганзейскимъ городамъ и
Данцигу въ отдѣльности за это время.
Ганзейцы уже въ началѣ царствованія Христіана по опыту
знали, съ какимъ королемъ имъ придется имѣть дѣло. Будучи
правителемъ Норвегіи, онъ пе разъ сталкивался здѣсь съ Ган-
зейцами. Онъ видѣлъ, какъ тяготились монополіей ихъ при-
родные Норвежцы; онъ самъ испыталъ на себѣ дерзость п
самоволіе этихъ купцовъ-деспотовъ: его придворный шутъ
былъ ими убить. Прибывъ на мѣсто убіенія, чтобы разслѣ-
довать это происшествіе, от. не былъ даже допущенъ въ нѣ-
мецкій квартал ъ: ворота заперлись передъ нимъ, и сынъ Дат-
скаго короля, ничего пе добившись, воротился въ свой дво-
рецъ ’). •
Христіанъ, какъ монархъ XVI вѣка, съ трудомъ, конечно,
переносилъ подобныя оскорбленія; еще будучи регентомъ Нор-
вегіи, онъ далъ имъ почувствовать себя, какъ самодержавный,
достойный представитель Ольденбургскаго дома. Онъ сталъ
покровительствовать въ Бергенѣ торговлѣ Англичанъ н Гол-
*) Безъ траты времени.
а) НапйеЬвапп, но Го.іьбергу.
269
ландцевъ; затѣмъ обратилъ вниманіе и па городовое устрой-
ство Норвегіи, старался, какъ мы видѣли, поднять туземную
торговлю. Купцамъ изъ Амстердама были дарованы въ 1507
году особыя привилегіи: они получили право имѣть па зимнее
время свои складочные магазины въ 1509 году Шотландцы,
а вмѣстѣ съ ними и жители городовъ Горна, Энкгузена
(ЕпзЬнузеп) и другихъ получили право торговать въ Бергенѣ.
Не смотря на такое нерасположеніе Христіана къ себѣ,
Гапзеііцы тЬмъ не. мепѣе достигли при вступленіи его на Дат-
скій престолъ подтвержденія своихъ прежнихъ привилегій.
Христіанъ выговорилъ только для Гапзейцевъ свободное пла-
ваніе въ Норвегію и свободу всѣхъ Норвежскихъ гаваней.
Города должны были, согласно договору 1512 года, содѣй-
ствовать признанію Христіана королемъ Швеціи. Наконецъ на
Копенгагенскомъ рейхстагѣ, собравшемся скоро послѣ коро-
націи Хриетіапа, согласились относительно нѣкоторыхъ отдѣль-
ныхъ пунктовъ, какъ-то: нѣмцы могли по стариннымъ приви-
легіямъ вести торговлю въ Копенгагенѣ и Мальма; города
Любекъ, Ростокъ и Стральзупдъ могли торговать въ Даніи
впродолжепіи цѣлаго года, другіе же города только до ноября
или октября; Вендскіе города освобождались отъ Зундской
пошлины, но только для своихъ товаровъ, па чужеземные же
товары пошлина не отмѣнялась 2). Товары умершихъ купцовъ
освобождались отъ пошлинъ и въ Даніи, и въ Сконе; затѣмъ
Вендскимъ городамъ разрѣшалось плаваніе въ Исландію Бер-
генъ и т. д. *).
’) Веіігтапп—Коид СЬгІвііап <іеп Ашіепз Нівюгіа, 80.
2) НапЛеІтамп, 82. :Т1ю Неізсііѳпйг зсЬоіеп «іе ѵѵешіеккеп »1«міег,
\ѵог егег еуц іп сіея апЛепі зскірр зскереі. ир Ъогіеке сегіійсаііоп ѵгі^к
іѵе.яеп, аѵег іи пиГп^еи зеііереп зсЬоІеі еге §мЛеге §е!іск ашіегеп ѵаше
зсЫррегеп па доѵепіе дегі-і^і мегЛеп».
3) Ваі сіе Сортами Веі^еп іп Копѵеуеп Ьевокепйе, зсііаі Лаі'зпімезі
іп аііеи Г)іпйтп ^піііск кеііамікапеі. ѵіиіе ѵап пешапЛе аиегГагеп, Іап
туі Опшіеп ѵшіе Сгппзіеп ^еіогЛегі, ѵпсіе туі пеиеп ѵтрІісЫеп Ьаиеп
гескіез егкаиіпіззе Ьеіааіе.г іѵеічіеп. Ѵшіе Лаг ѵтте всііаі Ле Оортапм
Лагзміпезі Ііуг патаів ѵтте Ѵоісіі ѵік Іо піакеп піскі Ьеігмц?еі, Лап
Лаг туі §иеііісіі аиег^еяеііп ѵегЛеп, во ѵегпе воЛапз, іо Лея Вукез
Ьевсііегп пепе випЛеі^е поіЪ ѵѵогЛеп. ѴогЛег вскаі ѵиЛе шаск Ле Сор-
тапп ясІйрЪгокіек ой'іе ХееЛгій'іісІі (>иЛі зиіпвбі Ьегдеп еіі’іе Ъег^ип Іаіеп,
ѵпЛе Лагпа туі Гагеп па аііе кіпет м'Шеп, ѵпЛе зсііаі Лаг Ъу ѵап пе-
270
Такимъ образомъ въ началѣ царствованія Христіана отпо-
іпенія къ Ганзейцамъ были мирныя. Христіанъ, наблюдая за
сохраненіемъ земскаго мира и ограждая купцовъ, въ 1516
году нздалт. первый указъ о строгомъ наказаніи за разбой-
ничества по берегамъ. Не долго, однакоже, продолжалось со-
гласіе двухъ діаметрально противоположныхъ силъ. Въ 1511
году начинаютъ раздаваться жалобы съ обѣихъ сторонъ ').
Христіанъ нарушалъ привилегіи Ганзейцевъ, Ганзейцы про-
должали сношенія съ Швеціей -). Еще черезъ годъ Хри-
шапйе Ъеійпйегі ѵепіеп. А Ѵог аиег ііаі Ѵоіск ѵап йеп $еЫеиеп Зсііереп
ѵогйгппскеп, ѵшіе <1ас біійс ѵап аіміеге» СОршаппеп пісЫ (геЬегкес ѵогйе,
во нсііаі виіек Сшіг аііе ппѵеіісіі (уеЬег^еі, оск іи йаіпет Ьийеп Ьу\ѵе-
неп Ьевсіігеиеп, ѵі де Со йег Егпеи, оіТг децеппеп ЬезСеи, йе йаг гескі
Со ІіеЬЬеп ѵопѵагі, ѵпйе йезоіиеп ѵтше еуп гейеіісіі Вегдоіоп, випйег
аііе епі^еІСпівве чесійег де^еиеи ѵѵеиіеп, йаг аиег іешапйс зиіек Сіийс
ѵпйегвіоке, йе зсііаі зшеп Наіа ііагпшше ѵогЬогі ІіеЬЬеп. Ѵпйе йагпш-
ше адЬоІеп йеше Соршаппе аііе, йе епіек СшіС ІіеЬЬеп яойапз ѵѵеййеі-
ігііеиеп, ѵпйе Ьуг пашаіз віек йаг Ьу, ѵо ѵогзсіігепеп Іпйііеп. Ѵпйе во
йеппе оск ігііке ЫогйыСвгсг йеіпе Соршаппе всІшІйісЪ зупйе оге Сйніег
апйегеп ѵіпгае йе йеппе Соршаппе іо ѵогіап^е Со ѵогкореп Ьопеіеп, во
веЬоІеп йедеппеп, йаг аиег Ьевіа^еп ѵоп ійі ѵогЬайеп із іо гесіііе віап,
ѵог Кукез Найеп. 8о із оек Іпгйвг Ьеіепеі, ііаі йев Сортапв 8сЬи1і
зсііаі ѵог Негп Вгоке цап, ѵог іетапС віегпеС, еййег іош ііойе ѵоггіеЬ-
іег, ойі зйві йосіі ^евіа^еп хѵегі, ѵпйе апйегз пісііі іііпгйег із ѵогіаіеп,
ііаі йе Сорепвсііпр всііаі пишепйе ѵоге<е.Д, йаі еупеш уйегеп ѵрі оійе
ігу зуп, вуп Опйі іо корей ѵшіе ѵогкореп, ѵпйе войеппе ііея Вукев
Кейегеп ѵпйе Еййеіеп-Ьийеп, ѵвв епе 8е1е1,е|- яіейев то&еп корей, во
веііоіеп йе йосЬ йеше детеупеп Ьезіеп іо ѵогСап^е пісііі кореп, ѵіппіе
йаг ѵеуііп^е аііІоЬоІйеп, оіі'іе іѵеййег іопогкореп. 8упе Копіп^ііке На*
Лезіііі ѵѵуі оск ап йе ѴѴевілѵепІівзсІіеп ѵпйе Озіегзсііеп, оск апйег 8іейе
ѵог йез ѵап пойеіі, шуі аііеп егпвіе ѵогвеіігіиеп, йаі йе віек йег 8е#е-
Іаііе іп Івгіапйе, ѵпйе ѵеййег ѵр оге Напои, йе іекеп Хопіепзсііеп
гееіііісѣсіі, оійе беѵопіе, ѵпйе йеше ^апігеп Куке іо ѵогйегие ів, всіюіеп
епііюійеп, ѵпйе аііепе шуі йеше ѴівсЬе іп Еп^еіапс, ѵпйе пісііі іп Иіі-
йебвеііе оійе апйеге 8іогів, оіГіс з’едеп ве^еіеп, ѵпйе іош епйе йаі пи-
іпспйе, ііаі зіпе впийег тесіп ѵогеиііюійеп ѵегйе, во всіші йеше Сортап
ѵап еіпеп ЗсЬпІйегеп, ве віпг Иогйепвск оіРе ОіійезсЬ, віпе йсішіі Ъеіаіі
еййег ѵап ппіиепйе йаг (вдои ѵогЬайеп ѵегйеп, ѵпйе йевве ѵовсЬгііііп^е
всііаіі йеше Соршаппе іп еіпеп апйегеп Вгепеп ѵпйе Ргіѵііедіеп, зо Ьуг
оск іпейе ватрі ІоЙШкеп кеѵѵопіеп Ъевіеді^ег еуп, шеііі Іо ѵог&п&е
ѵевеп. УѴіІІеЪгапйі, Ш, 85.
’) Нпіиеій, 44 я далѣе.
2) Вопппв: Сіігіяііегп ЬеіП Ъс^егі ѵап йеп ѵап ЬііЬеск, йаі ве віек
йег Кѵѵейеп епіЬоІйеп вскоійеп. Аппо ѵог Вітопіа ѵпй йпйе, ескіскейе
271
стіанъ, нуждаясь въ деньгахъ, назначилъ на 2 года извѣстную
пошлину со всѣхъ ввозимыхъ въ Данію н вывозимыхъ изъ
нея товаровъ. Отъ этой пошлины онъ не освободилъ и самихъ
Датчанъ, что дало ему возможность па жалобы Ганзейцевъ
отвѣтить, что согласно своему королевскому обѣщанію онъ
уравнялъ Ганзейцевъ въ правахъ и преимуществахъ съ при-
родпыми Датчанами; теперь, требуя съ нихъ новой пошлины,
онъ оправдывалъ свой поступокъ тѣмъ, что и подданные его
обязаны такою же пошлиною ').
Въ 1516 году Христіанъ и уполномоченные Ганзейскихъ
городовъ собрались въ Зондербургѣ, чтобы разобрать здѣсь
Кі>піпск Сгізгіеіп, зупе Вѵізсііабі уи ЫіЪеск, ѵшіе Ьсдсгйе ѵап йеш
Вяйе ѵпйе Вйг^егеп, йаі не зіск (дѵе .Тяііаиек іѵоійеп 8\ѵейеіиікез епі-
Ъоійеп, ѵпй еп посіі айГ посіі (Ііопог (Іоп, йапп зойапез \ѵо!йе Ііе аі-
й’гіге уп кпайси ѵеййегйтте егкеппеи.
Іи іаге М.ССССС. ѵшіе XIX. ЬеЙі Кёпіпек Сгівііет "езсЬіскеі
еупеп Оосіогет ап Де збз ХѴепйевсііеп Яіейе, ѵші аиегшаі Ье^егі йаі
ііе ѵап ЫіЪеск ѵші <іе ашіегеп Зіейе тосіііё йе«веп воттег аиег зіск йег
Яѵѵейеп епгіюкіеп, ѵпйе аіз (Іеп іѵоійс йе Копіп^ \ѵеййеі'іітте йеп Згейеп
ѵог^ііппеп, йаі 8е ѵеіісіі ѵшіе йук іЬо Ішн ііяіеп піосЬгеп аііе Яіѵейез-
сііе гіійег зо зе уи ЬуіЯапйі Іі^еп Ііаййеп. Нугуппе ІіеЬЪё аиегтаіз
йе 8гегіе зіск {гс|?еіі йет Кбпіп§е іѵіШсіі егіі&еі, йосіі оск Ъейуп^еі
йаі ее йеп пе^евгкатёйе зоіптег Ггу? уп Зѵѵейеп зекеіеп шосіііеп.
Опегзі йе аѵііе уш педезі І'оі^ейеп .Таге йе Яіоскііоіт уп 8ѵгейеп посіі
піеііі ѵап йет Копіп^е егоиеп ѵоийі, уз зоікепв оск ѵогЪІепеп.
*) Вошпіз. Ѵап Ъезлѵегуп^е йез кортапз ѵр Зсіюпе. Тп йеззет Ъсгадзі
Ьей’і Копіпск Сгізііегп, йег ѵап ЫіЪеск ѵпйе- йег апйегеи 8іейе корШйе
Аггезіегеп Іаіеп ѵр 8сЪопе, ѵпйе ІіеЛІ йез кортапз ріійег тіі ѵп^еіѵопііікеп
іоііеп Ъезлѵегеі, ѵпйе реибніегі ѵр еуп уйег Іазі ѣегіп^ез, пѵе кѣійеп.
Вез^еіікеп зіпі оск аііе кгетег ѵші ѵііііешіег іпіі егеи ^ййегп Ьекііиі-
іпегі, ѵшіе ІісіТс йе Кбиіиск геибгйеіі ѵап аііеп сгіійегеп йеп тчупНсіізіеп
реппіпск, ѵпйе аіз йо йег ѵап ЕіііЬеск. Ѵэдеі, шіі ашіегеп есясЬіскойеи
йег Чіейе, зіск ѵог йепі Копіи^е Ьекіацтйеп, йег Іісзхѵеіупре, ѵпйе йаг-
пепеп оск апіо^еііеп йаі зойап Юііе ѵпйе зсііагіуп^е, ре^еп аііе Ню-
дезесіііе Ніпііе^іа ѵпйе деі'есІіІісЪеуйе іѵеіе, уз еп піеііі мійег #еапі-
ч'огйеі, йепп йаі уйі ѵр йуііпаі піеііі апйега зуп хѵоійе, ѵпйе шеп зескі,
•Іаі аііе йѳвяез ѵл^е\ѵоиііікеи Іоііепз ѵпй ѵпЫПіскеп ѵбгпешепйев йез
Кёпіп^ез, йаг Ноііепйевсііе «’уНГ, 8уЬогс1і, еуи огзаке й-еіѵезеи зу. Оиегзі
(іечііе йе 8іайі ЫіЪеск, ѵпйе йе ашіегеп 8іейе, іііпіііі ѵотшегскеі ЬеЬЬеп,
йаі Кітіп^ Сгіяііегп ^е^еп зе&еі ѵпй Ъгене ѵпйе аііе зупе ^еіёйте Ііап-
(ІеЫе, ѵпйе па йет ѵогйегпе йег Зеезіейе аііепе ітасіііейе, ІіеЛ зіск
ІіугпіЪ огізргипс.кіікеп ѵог огвакеі, аііе ѵпепіеііеуі ѵийе кгусіі, зо піеііі
Іап^е йагпа \ѵеййег йеп Копіпе ййепШск ап^еГап^еи уз.
272
взаимныя неудовольствія. На требованія Ганзейцевъ о приви-
легіяхъ и безпошлинномъ проѣздѣ черезъ Зундъ и Бедьты
Христіанъ отвѣтилъ, что исполнитъ эти требованія только
тогда, когда ему будутъ вручены оригиналы этихъ Зундскихъ
н Бельтсквхъ привилегій.
Города отвѣчали, что требованіе безпошлиннаго проѣзда
черезъ оба Бельта осповано но па писанныхъ привилегіяхъ,
а на древнемъ обычаѣ ').
Король не желалъ признавать никакихъ обычаевъ и тре-
бовалъ прекращенія сношеній съ Швеціей. Ганзейцы отказа-
лись, и Зондсрбургское собраніе пе имѣло результатовъ.
Ганзейцы видѣли упорство Хриетіапа п чувствовали, что
переговорами ничего не добьются. Христіанъ, между тѣмъ, еще
болѣе возбудилъ ихъ неудовольствіе покровительствомъ Гол-
ландцамъ, Англичанамъ и другимъ западнымъ народамъ.
Въ 1515 году прибыла въ Данію молодая жена Христіана,
Изабелла. Надо замѣтить, въ Любекѣ были очень недовольны
этимъ родствомъ Ольденбургскаго дома съ Австрійски-Бур-
гундскимъ. Христіанъ, тотчасъ по прибытіи въ Данію Иза-
беллы, поселилъ па островѣ Аматерѣ*) 24 голландскихъ семей.
*) Напйеітаіпі, 35. Веіігіпаіт, I, 145.
і) Островъ близъ Зеландіи; на Аматерѣ и Зеландіи построенъ Копен-
гагенъ. Альтмейеръ, Иег Кашрі йетокгаііясііег ипй аііяіокгагівсіівг Ргіп-
сіріеп ги'ХпІап^ йез 16 «Таіігіі., стр. 29, говоритъ: Ісіі ЬезисІНе Апнцу
йеп 12 зері. 1841; еіпеп Аи^епЫіск Іапд ^ІаиЫе ісіі іпіеіі іп еіп ііап-
йгіясііея Т)оіѣ ѵегмігі, дѵеІсЬе» йіе АпзсІііѵеіппіип^зйиіЬ ап іііе Кііаіеп
П&пепіагкя кеііякеп ЬаЬе... Аіз Ііеегаіап 1797 йіе Іпаеі Ьевисііів, Ъсйіеп-
іеп «ісіі йіе Еіптѵоііпег 1іо11<Тпйі»с)іеп Іігврпіпцей посіі йег пісйегйепізсііеп
Ыипйагі, кепівШп» нигйе йіе (іоііеяйіеизі іп йіезег Зргасііе ^еііаііеп.
Вотъ привилегія, данная Христіаномъ поселигшпмся на Амагерѣ Гол-
ландцамъ: УѴу СІігіяііегпп, еіс., е ійе ЕІуваЬеік еіс., йоеп сопйі йаі
лѵу епе Репшагскев гускен гаег ѵоІЪоеп епйе Ьеііеѵеп, ІіеЬЬеп ^ешасск
ееп епііуск Ъез1иуііп$Ье шіі. опзи опйеіъаіеп епйе Ьоегеп, йіе йаег ор
оп»гс Іапйе ѵап Аеііпаск мопасііі іск жуп епйе іііег паешаіо соте і
м'агйеп. аі» Іе Іюр §-егескепІ Ьопйегі епйе ѵіегептасЬіісЬ Ьоегеп іп. гпі-
скег шаес епйе резіаіі аі» Іііег паег ѵоіеііі: Ісп еегеіеп, йаі гу Зиііеп
ІіеЬЬеп Ьгиускеп еіпіе Ьеіюийеп аі йаі ^апве Іапі, епйе Іеѵеп епйе гесЫеп
паег Ноііапі» гесіп аі» ау пи ІіеЬЬеп. епйе пуеі паег йіе йѳепвеке гесіііеп,
епйе. тпо^еп цгаѵеп. епйе іп йе ЬевСе ѵѵуае епйе шаіе. паег еуцеп Іюі-
Іапізсііе ѵуве, йаі ѵегйееіеп, аоо йаі йіе еепе гоо ѵееі інаг^е і Іапін
таі іі сгукеп аі» йіе апйег. Сорепііацеп, 1521. Веейіг, 9. АІІпіеуег, ІЫЙ.
273
Онъ оказывалъ имт. большія милости, освобождалъ ихъ отъ
многихъ повинностей, дѣйствуя, конечно, по совѣту Сигбрит-
ты '). Христіанъ ииталъ такое расположеніе къ Голланд-
цамъ, что сталъ привлекать ихъ въ большомъ числѣ въ Да-
нію; гакъ, кромѣ Аматера, онъ отдалъ имъ островъ Спрогэ
(Ьрго^ое), откуда Голландцы затѣмъ перешли на Фальстеръ.
Христіанъ хотѣлъ ими заселить также и Гельзингеръ, но
граждане города воспрепятствовали этому. Торговцамъ, прі-
ѣзжавшимъ изъ Пидср.іандъ, давались большія преимущества:
временное, а иногда и пожизненное освобожденіе отъ пошлинъ
п безпрепятственное плаваніе по всѣмъ водамъ, подвластнымъ
королю.
Послѣ Голландцевъ конкурентами Ганзейцевъ -) являлись
Англичане ’) и Шотландцы. Послѣдніе уже въ XV вѣкѣ вели
') ВеЬппапп, I, 82. НиігГеЫ: Алпо 1515 1о<1 Сіігіоііегп II Гог-
ІшшІІе исіі Ѵаііегіппііепе шіі Ноііаші, аі Ы«1 зкиіііе іпйкотше ио^іе
Но1іеп<1.ег аі Ь«, Ьпііске Ьаші йіяакііе віюг Кгіііеіі, ос раа і’огаигіі
1516 кош Ііет по§1е іші, Ііиііске Ііаіні іші раг? еп Ву раа Аіпа^е, аі
Ъо раа, каііііз НоІІеШІег Вуеп.
Коп&еп ЫеИ «<1еп <іс Ноііешіег ваа іііпе&н, Ъаасіе Гог 1)гогпіп$гепз,
Іо г біЬгіи вкуііі, ос іогііі сісі ег іі піегі^т Еоік, аг Ііаіиі Ііайііе ѵятіі
іііііеііз аі аіі Кі^іі, аііе. КіоЬвіяеііег ос Ьашінііуег шіі ііеппош ІіаіІУе
ѵжгеі Ьевзеі, вош ііе ос шіі ііе Эаре ѵааге Іа.«і. шушіііге. іііі іеке аііе-
півіе ііе, теп ос <Іе ЙкоЫег ос апіігв РгеттеЛе ЫсгГис іогіжпі теі
Кіігеиз Уіааііе ос Ьжп раа Степанѣ, Ос тап&е виеііег раа бег ос Ьашія-
Ьуег іішііи, Ноііешіег ішіріапііі раа Депо іііі, Ііег шіі Кі^іг, ноіп зіііеп
віеііее Ііайпег Іюіг Ііег. І)а ЫсЛГ ос 8рпт Ьевжі теі Ноііешіег, теп ііе
війеп ііуііе іі! Вуііе і Каівсеі Неіяіпріег ѵііііе Ііаші віеі ііпіаійпе НоІ-
Іешіег, шеи ос Іѣіпьке вош Ііайііе Еуейіот ос Аіікошві, ѵііііе іеке Гот-
іпе Ішог шіовиег Ііапй Ыеіг ііеп Ву Гаві ДѴішшІід.
г) Вопппв говоритъ о политикѣ Христіапа II такъ: Сгіиііеі іі
Ігаеіііеііе шіі аііеш ѵііііі ѵшіе егпвге сіагпа, <1аі ііе ЗіареІ ѵшіе пеііііег
Іаре аііег корепвсЬор ѵііі ііег Оаівее, шёсіііе іѣо Сорепііа^еп §е1есЬі
ѵшіе ѵр^егіекіеі іѵегііеп, ѵшіе ^е^асЪіе ііогсіі ііуі ѵіігпетепі, ііе Зіаііі
ЬйЬесѣ, ѵшіе ііе ашіегеп Пііііевсііеп Яеевіеііе, гііо ѵогсіегиеи, ѵшіе коіекек
ІіеЙІ ііеп ИоІІапЛегеп, оск <1еи Еоскегеи чоіиеі'аіісп, хѵеиіе ііе Кііпіпск
ѵѵокіе ііепвпіиеи іію СорепЬа^п ^гоіе РгіиПе^іеп ѵшіе ігуііеуііе ѵог-
вскгіиеп, ііез^іікгп оск ііеп Йііввеп. Оиегві ііеѵѵііе ііе Кііпіпск тап-
пі&егіеуе ііупіге іііоііке іісйі ѵдгкепашё, ѵшіе вшиіегіікйі <іо ѵеучіе
уедол Зпшіеіи’іск, уз ііезве ѵпгваііі ѵап ііег Хеііііегіа^е ііег коредзсіюр
гііо Сореиііа^еи, ѵогЫеиеп, ѵшіе ііісЬі ѵогі^ееЬап.
8) Воппив говоритъ: Аппо М. ССССС. ѵшіо XIX. АѴая 'Піошав
АѴпІиіия, Сагіііпаі уп Еп^еіашіі Ьу ііет Кёпіпве уп ртоіет ^еііоге
18
274
значительную торговлю съ Даніей, теперь и Датчане стали
посѣщать Британскіе острова съ своими товарами. Главными
пунктами, гдѣ всего дѣятельнѣе шла торговля съ Англича-
нами, были у нихъ Ньюкестль, Гулль и Лондонъ, а въ Шот-
ландіи ЬеііЬ, Биініее, 81. Аіккете и др.
Съ XVI вѣка начинаютъ чаще появляться на Балтійскомъ
морѣ и Французы, къ большому вреду Ганзейцевъ. Датчане
обыкновенно посѣщали югозападдую часть Франціи, а затѣмъ
ходили и еще далѣе, къ берегамъ сѣверной Испаніи и Пор-
тугаліи, гдѣ они останавливались въ Лиссабонѣ. Въ сѣверной
Испаніи обыкновеннымъ мѣстомъ высадки Датчанъ был ь го-
родъ Комдостелла. По о сношеніяхъ съ Испаніей упоминается
рѣже; торговля съ Испаніей не такъ важна, какъ торговля
съ Франціей. Два пункта въ западной Франціи посѣщали Дат-
скіе купцы: Байю—къ югу отъ Луары, нынѣшяую Вопг^пенГ,
и Бровазію, нынѣшпую Віоиа§е, городокъ сѣвернѣе острова
Озерова при устьѣ ПІарашы; такимъ образомъ все простран-
ство между ІПарантою и Жирондою было обыкновеннымъ
мѣстомъ торговли Датчанъ. Главными предметами вывоза изъ
Фракціи были вино и соль. Французская соль была извѣстна
подъ названіемъ Байской, въ отличіе отъ Люнебургской. Дат-
чанамъ, конечно, было очень выгодно прямо съ мѣста полу-
чать такіе необходимые продукты, какъ вино и соль; Ганзей
цамъ же было очень убыточно, что Датчане помимо ихъ вели
торговлю съ Франціей. Французы, посѣщавшіе Балтійское
море, пріѣзжали обыкновенно нзъ І'аупа. Въ Данію пріѣз-
жали и Ломбардскіе купцы. Такъ, Христіанъ 11 однажды ку-
пилъ у Ломбардскаго купца Рафаэля-Торризани разныхъ то-
варовъ на 1,905 гульденовъ. Венеціанцы также стали посѣ-
щать Данію, привозя съ собою для продажи драгоцѣнные
камни, разнаго рода украшенія и т. п.
Большой вредъ терпѣли Ганзейцы и отъ прямой непосред-
ственной торговли Даніи съ Россіей.
Сношенія съ Россіей завязываются тотчасъ послѣ коро-
націи Христіана. Уже въ маѣ 1513 года тестеръ Давидъ
ѵпйе апиЬепІ, ѵшіе у» <іе зиіпе йеш «ІцііевсЬеіі коршап ѵап ЫіЪеск
ѵші ѵіЬ Іеп ашіегеп Нгеіеп зеег Ьевѵегікк ѵшіе ѵп^пеНісІі ^емгезеп.
275
писалъ изъ Нарвы Христіану II, извѣщая его о томъ, что
Русскіе начали войну съ Польшей, Литвою и Лкфляндіей, что
на успѣхъ союза съ Россіей вполнѣ можно надѣяться, что
разрывъ великаго князя съ Швеціей не подлежитъ сомнѣнію,
и что поэтому великій князь охотно заключитъ договоръ съ
Даніей
*) Х’уа Кііііог (Ш Еіпіапіія МейеІіійзЪівСоііа, затіайѳ осѣ иі^іСпа
аі И-г Есіѵѵапі (тгііпЫасі. Кёреііііаіпп, 1857 р. 582: «Сіігсіііисіпуігііе,
ътоіііпіесіііу’цііе, ІюсІіуеЪоіеп Еигзіе ѵпші Іеие и-пеДі^е Неіте, тупеи
ѵуІІбЬеа іпѵеп Эепві зіесіеіукеи Ъегеуі. Ѵппй оуітосіускіукеіш До ук
рѵег Гигзііісііеп (іпайеп іго ескеппепп, сіаі уі Ьуи ѵѵоіі оиег докоттеп
)п Низвяіашіі ѵпші Ъуп (Іаг ѵѵоіі епиап^Ііеп. Ік Іюре іхо (тосі сіеш
аітеск(уцеии, рѵег Пігзіііско і+іайеи ѵѵоіі іго етіоічііігеп иа .ііѵег Опа-
сіепз ВеѵаІІііп^Ь ѵпші $аг уѵѵег Опасіеп еп $»иІі Аиіиѵогйг Кіуцііепп
зсаіі ѵап аіі йеп Апукеіі <1е рѵег Опасіеп шу Ьеѵаіе т Ііеіі’І ок ап
аііе ТаѵупеІІ у йег бпшіеп зсііаі! ііпйеп । кеи Нушіегаувзе гіагуи уи
(ту) Не ту .іѵсег Опасіеп іп ВеѵеІиіп^Ь Ііеііі ц-е^еиепп. Ок всішіі дчѵег
(ташіеп ѵѵеіеп, сіаі сіе Сггоііогаіе ІіеЙ'І мііиезі $еѵгезі туі. еппет Нпрепп
Еоікез ѵпп<1 епиеиі Неіт, сіаі зе ІіеЬЪеип ^езіашіеп іп сіет Опіепп
ѵпші іп (Іет Ъейоіепп XX сіизсѣе Муіепп Ъгеі ѵппЗ XX (іиззсііе Му-
іепп Іапк аіі зо, сіаі ііаі Неег ІіеЙ’І а-мѵезі ѵш Ьегг Т.ХХХ Муіепп
сіиззск опег аіі, Ли ту ііез НеіТо^кеп Еііеіітапя ѵпші Ваіагепп ІіеЪ-
Ьепп ё'езнегепп ѵог епе \Ѵагкеуі; ѵпші (Іе ргогіогвіе ІіеЙ зиіиезі уе-
ѵѵеві ѵог еп 8іаі, "еііеуіепп Зшаіепвзх, ѵпші ЪеЙі сіе 8іаі Ъеіесііі ѵпші
ѵогдоіе&ііепп аіі сіиззепп ІѴупіег; ѵпші 1у$ртпп ііаг посЬ ѵог Ц ѵаи
вупепп Віоііегеип ѵпші НеіТосІі Мусііаеіі туіі (Іег »апявпп Масііі ѵап
Кпзьепп. Ѵпіиі (Іе (тготіогвіе у» пѵ чеййег ѵр сіет АѴе^Ііе ѵпші ѵѵуіі
ііаг іѵеіеіег Ііеп. каг ѵшш ук Гигсіііе ту, йаі ег ту еуп Іапдіів Ке-
,8ЁНи \ѵуЦ такепп. Ок зсаіі ііѵег впасіеіі іѵеіеии, сіаі сіе Коппупк ѵаи
Таіагуепп ІіеЙІ вук ѵеі'Ъишіепп туі ііет Коппупк ѵаи Роіепп іедіит
сіепп бггоііогзіепп ѵап Мизсііеешь Ок Іеие дпесііде Неіте. у\ѵег (ліішіе
шасѣ 'ѵеіепп. сіаі ііе «сѵесіезсііепп Ншіепп ІіеЪЪепи Ьу ііет ОгогГогагепп
еечеві п\ѵ вС'іег Разеііепп. ІѴаі ве (Іаг Ъесѣеиеп ІіѳЫіеп, ііаі каи ук
посіі пусііі Іію дѵеівп кгу^кепи. ІЬѵеІке аргекепп аііво, ііаі <1е 8ѵѵе-
сіепп ІіеЪЪеп Ъе^егг Ггесів ѵог XX І іг, ѵппсі уіЫукепп вргекепп, ііаі
ве ІіеЬЬепп Ргесіе ѵог XX Тяг, ѵ псі уііуке зргекеи, сіаі Не (ігоііогзіе
ІінЙ'і. еп Беѵаііип^к ^енеиепп сіеп Неіте і ѵаи Камгдогсіі сіег 8аке (Ію
когепп ѵпші ІіеЙ' зо вегеиеии, уз сіаі 8аке, <1ас зе уц’вг йпшіеп Ню
сіеп Нпшіепп іѵуііепп $?а»і ѵпші ет іі.і Кегвреіі Кегкеп іііо ^еиеп, зо
ѵѵоПсІе Ію. еш Ггесіе рвпепп ѵог XX Іаг; зив еп каи ук иусііі ііеп
гесіііспи Огипік іѵесііеип ег ук зпіиеві Ню йѳш (тГОіГогзіепп котте.
Іп Вупк ѵес ук іѵоіі, ііаі зе зпіивзі ііеп Еогзіеші пуеіп іію \ѴопІвпп
кѳЪЪе лі й’віѵезі. ІѴег сіаі 8аке, Йаі йе Гогзіе сіаі рейап Ііасіііе, во ѵег
ег. зуп Ггігвіііеке СгпаЯеп іію па, ѵгепіе Ііе Іапейв ,і«'ег Стиайеиз заіусіі
Нег Ѵайег, ііаі Ііе. иитшег Егеііе моіійе ііеЪЪепп тусі сіепп Ніѵеііепп,
1-го іюня 1514 года Гансъ Пересолъ, навѣдывавшій та-
можнею въ Гельзпнгерѣ, увѣдомлялъ Христіана, что Давида
со дня на день ждутъ изъ Ревеля, и что его сопровождаетъ
посольство отъ великаго князя, состоящее изъ 30 человѣкъ *).
Въ Копенгагенъ дѣйствительно и прибыло в'ь концѣ іюня
или началѣ іюля посольство отъ великаго князя изъ 30 че-
ловѣкъ; во главѣ посольства стоял ъ Иванъ Яболоцкій, сынъ
Макулы -). Христіанъ, предвидя войну съ Швеціей, сознавалъ
всю важность союза съ Московскимъ великимъ княземъ;
искать союза заставляли не столько политическія, какъ чисто
экономическія причины. Христіанъ желалъ доставить своимъ
подданнымъ возможность торговать непосредственно съ рус-
скими, минуя Ганзейскіе города. Съ этою цѣлью онъ вскорѣ.
ег ее дѵѵег СГпжіеп» заіусіі Нет Ѵайег іЬо Леи Нашіеиіі цупцііепп; зив
зеіг« ук пеней І-оиепп ііаг іЪо, ег ук <1еш Еогвіеші зиіпеві резрга-
кепп Ііс.ЪЬе. Ок шасіі .і'ѵет ітііайеіі ѵеіепп, сіаі еі ^ші Егейе уь иіуіі
сіепі Ѳгоііогзіепп ѵпші ііеіп Меузівг ѵап ЬуЙ’ІашІг носѣ тію «іег Туйі.
Ок тарѣ дЧѵег (Іпайеп ѵѵеіепп, аііз ук умгег Оиаііеп 11ю встеіГ мг
АѴуззЬѵѵ ѵап Йез Бацѣе® Ьаінепп сіе есЬеп «аіі іію ыіпі Іоііашіеь ІЗасѣ
Ьѵуюиѣеп ,)’хѵег (тііасіеііп ѵппсі гіеп 8сЬ\ѵе4епп, ой че дмг ѵші сІепусЬ
сѵуііепп еуп ой пусЫ, іѵенііі ук гТпсІНе ук кгудііе пей Айксѣеуі, ег
дѵег Опайеіі ту зегуіП, хѵо Йаі сіе 8аке «Іа шусі сіеп Зіѵесіеіт. Зчзі
тег \ѵеі ук «у пус.ІіС сію зсгуиеп, шеп сіе ііуііі^ііе Іѣуиоііііугііеуі «раг
дмег Опаііеп іап^ііе реяині.Ь. Рагшп іп рогіи Хегѵе, дп іііе ваисіічбіте
Ігіпііаіів, аппо туііезіпо дпіикепіезііпо еіс. Хіі] еге. Но почти одно-
временно 4 іюня Нильсъ Банеръ писалъ къ Стуру, излагая послѣднія
извѣстія изъ Россіи такъ: Великій Князь потерпѣлъ неудачу въ Литвѣ,
магистръ лифляндскій вооружается противъ него, татары сдѣлали на-
паденіе на русскія границы, покорили болѣе 20 замковъ я городовъ
и заключили союзъ съ польскимъ королемъ: вскорѣ послы вели-
каго кпязя ожидаются въ Швеціи для заключенія мирнаго договора.
(ЗгііпЫай, 588.
*) (ігбпЫшІ, 616. Муп у<1ті§е, ріісііце, ѵшіегйаиі^е 4го (іепівіііо
еЛег паасіів ѵегйи^ѣейЬ пк осіі аІіісІЬ Тогзітегіаісііі теііі (тисІЬ. Кіеге
Ііегге, вуег осіі іеяяе шеші, агіі ейсг наасіік Ііегоісі Ііег БаиіііЬ ег іѵеп-
(Ішіів і'гаіі К.еѵеі теііі іііе іог.чсѣе бсЫЙ Ьег кошшег окіеп ай' осіі
ЬаПиег еп ѵеі XXX пгхег теги ьі^іі- вот Іііеппе таіеге усісіегіпеге
чѵесііі агіі ьуе есіег паасіс атГ, Ціу Ііап кеттег і’гаіі Віемгеі. Нег шегіі
есіег паасіік неітіи^ііесііі ІіЙ осіі яііві осіі аііііеі, яот есіеі паасіе чеі
піі, Ъеіаіііпйіз іііеп аівоттвсіи^еніііе (тііііі аііі ѵаге теііі еіівгв паасіе
ііі еиіцѣ Іісііі. 8сгій'иі<і1і ] Неіьіицог, Іогнсіацеи певіЬ і'оге ріпие воп-
сіаціі аппо Ііотіпі Мсіхііу.
2) Дворянинъ Мпкулинъ, Карамзинъ, VII, 50.
послѣ смерти Іоанна послалъ своего герольда меггера Да-
вида въ Россію къ великому князю *). Давидъ еще при Іо-
аннѣ не разъ ѣздилъ по разнымъ дѣламъ въ Новгородъ и
Москву и оставался русскимъ посломъ Христіана до копца
его царствованія.
На-этотъ разъ ему было поручено выразить великому
князю Василію Іоанновичу желаніе своего короля возобновить
съ великимъ княземъ союзъ дружбы я отклонить его отъ
Швеціи. Если бы великій князь не пожелалъ возобновлять
прежній допжоръ, въ такомъ случаѣ Давидъ долженъ былъ
предложить ему отъ имени Христіана трехлѣтнее перемиріе.
Христіанъ поручилъ также передать великому князю его го-
товность содѣйствовать заключенію ближайшаго союза Россіи
съ Римскимъ дворомъ. Но въ первое свое посольство къ ве-
ликому князю Давидъ ничего не успѣлъ сдѣлать, такъ какъ
великій князь былъ занятъ польской» войною. Тогда Хри-
стіанъ II, спустя нѣсколько времени, вторично отправилъ Да-
вида къ великому князю, и вотъ онъ возвратился въ сопро-
вожденіи вышеупомянутаго русскаго посольства въ Копенга-
генъ Д.
’) Карамзинъ, ѴІТ, 50; АІІеп, II, 149; Давидъ вготъ умеръ въ
1527 году. Христіанъ II говорилъ о немъ: «онъ служилъ скачала
отцу нашему, а потомъ вѣрно служилъ п памъ-. Давидъ былъ ро-
домъ шотлапдецъ. говоритъ Герберпгтейнъ, Карамзинъ, И. Г. Р. ѴІІ,
првлож. 152.
2) Вотъ набросокъ союза между Даніей и Россіей, составленный
3 іюля 1514 года въ Копенгагенѣ: «Ех ѵоіппіаго 1)еі еі позііо ашоге.
Кое Сгівііегпив, Сеі цтас.іа 1>асіе, 81аиогпт еі Стоіогиіи гех. еіесіиз іи
го^еш Зпесіе еі Хогиедіе еіс., <іих Ыезисепвін еіс., іасітив апйсісіат
еі регреіиат оопіМегасіопет сиш Діивігіиіійо ег роіепійзіто ргіпсіре,
ііошіпо Вазіііо, іоііиз Вииів ііпрегаіоге. та§-по ііиее ѴѴаІосіііиігіе, Мив-
сопіе, Хоиацанііе, Ріевсаиіе [Мивсаиіе, К'оиакапііе, Рімваиіе], ЕірЬегіе,
Іикагіе, ІѴеІкіе, Регвііе, Виіцагіе еіс,, іі’іаігі еі сопйеіегаи» повіго
сііагівкіто, поз евзе ѵиит сипі ео іи Ггаіегпііаіе, ашіеіііа еі сопі'е4е-
гасіопе рег ргеаепіев ІіЫегав иовіг&в, діа ѵі ѵіу ірне ІіаЬиегіі ориз
аихіііо новіго сопііа виоз Ьозіез еі іпііиіеов, егітив віЬі іп аихіііит
Чиапіит роевіЫІе поЬів вві, еі ѵЬі поя виі ітіі^еціиз аихіііо сопгга
повггов Ьозіез еі іпітіеов, вгіт поЬів іи аихіііит іихіа випт ровве, еі
пов еззе ѵпит спт і'гаіге позіго соиіга виит іттіеиш еі Іювсеш 8іе-
попеш. гедчіі Виесіе оссираіогет. Еі циши аііциів пояігиш ідеіріаі Іііев
айиегвик Зіепопет Вѵѵапівввоп, цііі ве пппс ^гіі ^иЬетаЮТет ге^пі,
еі аііов оссираіогев ге^пі Виесіе, ішіе ргіиз ітіег пов аііег аііегі 8І§-
278
Великій князь въ отвѣтъ на посольство велѣлъ передать
королю Христіану свою готовность возобновить прежній до-
говоръ съ Даніей. Онъ соглашался на союзъ противъ Шве-
ш'ЙсаЬіі, еі поз егітиз й*аігі позіго іп аихіііит диапішп поЬін ровзі-
Ьііе езі ег іп ѵегііаіе аЪздие Доіо, еі ірве поЪіз егіі іп апхііілт іп
ѵегііаіе аЬядпе доіо (ріапіпт зіЪі розвіЬПе езі сопіга Яіеиопет еі аііоа
ргеііісіо» ас роззитиз геспрегаге еі орііпеге ге^пит Яиесів. Егітиз
ѵпит сит Ггаіге позіго сопіга [сопіга] Іювіет еі іпітісшп еипт, ге-
#ет Роіопіс еі «іисет Ъвіиопіе, чиапішп поЬів роззіЫІе езі, іп ѵегііаіе
аЬзцпв гіоіо. Еі ѵЬі позіга гедоа зе. сопііпкппі тпіио, ііівііпсііо ег
Ііиіьіо егіі. зісиі аЬ аиіідпо сопііпиаіа і’пегіі. Еі різсаіогіе, ѵепасіо-
пез еі аііі ѵвпв, дпі зипг іп ііііз ациіз еі іеггіз еі ех япі.ічио позіго
аіііпеиі ге^по, поЬіз еі позігів ІіЬепІег сеЛапІ аЬедив еіпксіет (гяігія
позігі аиі виогвт ітре<1ішепЮ. Еі різсаіогіе, ѵспасіопе» еі аііі ѵзпк,
цііі зипі іп іеггіз апі ациів, ех апіідио :і<1 зипіп вресіапіез ге^пиш,
ИЬеге яіЪі еі зиів сеііапі аЬздие повігі еі позігогит ітраіітепі». Еі
цие Ьасіепиз Ьпсазцие а<1 ікіпд позігиіп расіит іпіег атЬо ге^па поя*
Ші еі повігок виініііоз іасіе кипі рег кроііа, гаріпаз еі іііез ііе сеіего
поп ассизепіиг пиі тепіі ігасіепіиг. Еі цие ровітоЛпт ех ѵігодие рапе
іпгег позіго» зиЬііііов сопгіп^ипі, іікіісіит еі ехреіііеіопет аЬвдие іеіп-
рогів Іоп^а рго1оп?асіопе ІіаЪеЪипі. Еі іНет ітаіег позіег, зиі ойісіаіез
еі ргосигаіогее зесиікіппі зиаіп сопзиеіиЛпеш повітоз йотіпез Гоиеапі еі
ехрегііапі вісиі зиоз ргоргіоз іп ѵегііаіе аЪя<}ие Доіо. Еі повігі оГНііаіея
еі ргосигаіогез зиоз Иотіпез чиешаіітоііппі позігоз позіга сопзиетйіпе
Гоцеашиз еі ехрмііатив іп ѵегііаіе аЪзцие ііоіо. Еі повігі пипсіі еі ат-
Ьавіаіогев іп зио гекпо ѵіат тппііяпі іп Іеггіз еі ацпік аЬвчпе ітреііі-
шепіо ЬаЬеЬппІ, еі зиі атЪаьіаіогез еі пипііі іп позіго ге<по ѵіат
пшпйат іи іеггіз еі а^иік аЬзцие іпіреііітепго ЬаЪеЬипі. Мегсаіогвв
сеіегіііие пекосіаіогев гекпогпт ѵггогитцие іп ѵігіьчие ге^пів іп іеггіз
еі а^пів атЬпІаге, едиііаге еі ПЬеге пвроеіяшіа Ігасіаге роввіпі аЬздие
іішоге ег регіигЬасіопе, зоіиіін сопзиеііз іЬеоІопіія іихіа шогет іегге,
еозцие ех ѵігацие рапе Гоиеге еі е.хресііге (ІеЪетпз іп ѵегііаіе еі аЪз-
дпе сіоіо. Еі зі сази аііфіі 4в і овітіз, ѵепіо акііаіі, іп еі аіі ге^па
зиа (Іепепегіпі, ѵеі аіідиі Ле зиі» іп геерю позіго региепегіпі, іипс
поз апі ірзе, повігі ѵеі впі оЛіііаІев еі ргосига1оге&, ех ѵігачие рагіе
еогпш Ьопа еі тегсапсіае ппПагепиз ішреіііаіпиз, зеіі еов іипаге аЪзчие
ргвііо ег ітрвгіітепю ИеЪетиз. Еі чио<1 зоіиеге іепеіііиг, того Іегге
воіиапі сопзиеіпт. Зсіапі еі зеіаііе, ДеЬіІогез, гигез. Гпкіііиі, гаріогез,
іігіеіпзвогез еі сеіегі таіеіасюгвз, дпі ѵепіииі йе ѵпо герто іи аііепіт,
сит ехрейісіопе гевіігиапіиг ех ѵігачие рапе. Ти еі рег отпіа поз
Сгізііегииз, 1)еі ^гасіа Васіе, Зіаиогит еі боіогпіп гех, еіееіиз іп ге-
рет 8иесіе еі Хогиере еіс., овсиіаіі яитиз сгпсепі Ггаігі позіго сіія-
гівзіто, йотіпо Вазіііо, ітрегаіогі іогіиз Виігіе еіс., а<1 іепетіит аті-
сісіат еі ѵегііаіет сит Ііііз поыгіз раіепііЬи» Ііііегіз. Еі а<1 і’оіТіііса-
ііопет Ьагшп позггагпт Ііііегагипі зікіііипі пояіпіт арровиітиз. Ваіиіп
іп савіго позіго НаЙпеизі еіс., 3' іііе тепвіз Іиііі, аппо ХііЦ».
279
піи, если только Христіанъ II поможетъ ему противъ Полыни.
Посолъ великаго князя докладывалъ, что и императоръ Ма-
ксимиліанъ заключилъ съ великимъ княземъ договоръ противъ
Полыни, и что многіе нѣмецкіе князья изъявили свою готов-
ность примкнуть къ этоыу ихъ договору ').
Такое желаніе втянуть Христіана въ войну съ Полыней
стоитъ въ связи сіі опасностью, грозившей со стороны Полыни
нѣмецкому ордену, которому императоръ и другіе князья «дѣ-
лали видъ», что помогаютъ ). По ни одинъ изъ нѣмецкихъ
князей не сдѣлалъ ни шагу для поддержки ордена противъ
Полыни, они только предлагали свое посредничество. Одинъ
изъ нихъ, курфюрстъ бранденбургскій Іоахимъ, заключилъ
даже союзъ съ польскимъ королемъ. Теперь же орденъ на-
шелъ себѣ дѣятельнаго союзника въ великомъ князѣ мос-
ковскомъ, который, конечно, также имѣлъ въ виду лишь ко-
роля польскаго, своего врага, у котораго хотѣлъ отнять
.Іитву. Въ виду такой выгоды великаго князя въ поддержкѣ
ордена съ цѣлью ослабить Польшу, онъ, великій князь, и нас-
таивалъ на томъ, чтобы Христіанъ принялъ участіе въ этой
борьбѣ. Христіанъ согласился па просьбу великаго князя
только потому, что союзъ съ Москвою былъ ему необходимъ,
но, давъ обѣщаніе помогать ордену, онъ и не разсчитывалъ
исполнять своего обѣщанія.
Договоръ съ Василіемъ былъ скрѣцленъ крестнымъ цѣло-
ваніемъ. Лѣтомъ 1514 года герольдъ Давидъ былъ отправ-
ленъ къ великому князю для переговоровъ о нѣкоторыхъ пунк-
тахъ, исполненіе которыхъ особенно желалъ Христіанъ :І).
’) Ср. НиіІГеісі, 39.
2) АІІеп, II, 149.
3) Письмо, которое Давидъ долженъ былъ передать Василію: Сгіа-
ііепіпн, Оеі й'і’асіа, еіс. Яегепіяяішо ас роіепііяяішо ргіпсірі, Дотіпо
Вакіііо, еіс. Ваіпіѳт еі ьіпсегаш іп Вошіпо сІіагііаОнп. Йегепівгіте ас
роіепііаьіше ргідсерз, Й'гаі.ег сііагіяніте, таіеяіаіік ѵеяіге пппсіі еі ога-
іогея ѵпа спт Ііагаісіо повіго Ваііііі, аііая 1)ітпіпагск, Ііі.ч (ІіеЬия ре-
гасіія а<1 поя ѵепегппі, поЬіь Іііегав ѵеяігая ехІнЬепіев, ех дпіЬпя сіа-
гіпя іпіоііехііппз, ьегепіІліРіп ѵевігат ігаіегпат еі яіпсегаш ег&а поя
кеі'еге ѵоіипіаіет. Піпвігіяяіте ргіпссря, рго 1іиіияіпо<1і Ггаіегпо ашоге
ѵеяіго еі (Гаіегпа ѵоіипіаіе, поЬів охіііЬііа, еі рго еопіесіегасіопе еі віп-
киіагі атіеісіа, цпат вегвпііая ѵевіга сагіяяіпю ^епііоі-і повіго, йотіпе
ДоЬаппі ге#і ріе тешогіе, ветрег ргевііііі, ѵоЬія ^гаіез а^іпіив ііпшог-
280
Одинъ изъ этихъ пунктовъ заключалъ просьбу, чтобы великій
князь уступилъ Датскимъ тортовымъ людямъ одну факторію
въ Новгородѣ и далъ имъ извѣстныя торговыя привилегіи; въ
замѣнъ этого Христіанъ обѣщалъ Русскимъ свободную тор-
говлю въ Даніи и Норвегіи ').
Іаіез еі ай рготегѳшішп егца сеівііийіпет ѵевігат отпіа іапоге еі (гн-
іеніи ашісісіа вгони* ветрег іпйсГеязі. Саіізаіше Й'гаіег, зирег Іпіі сои-
іейегасіопе Йе ѵегііо ай ѵегЬит, цие іпіег (?епіІОГеіи повігіиіі сііагіязі-
тит еі вегепііаіет ѵевігат Гиегаі, Іііеіав позігав .іивяітпв сопйсвге рго
рагіе повіга, аййепйо агіісиіит сопіга ге^ет Роіопіе, циаэ Іііегав поь-
Ііа8 вегепііаіі ѵевіге іп ргевепСіагит сит Ііагаійо позіго Раий! Ігяпя-
тісгіи.іія, зирег ціііЬиз Іііегіз іп ргевеисіа соішііагіогит ѵезігогит ов-
спітп сгпсів іесітин. (}иаге атісісіаш еі сопГейегасіопсш ѵоЬізсшп ве-
еішйит іепогет еагипйеіп Іііѳгагтп повігагпт іпіаІІіЬіІііег оЪзегияге
ѵоіитиз, іпвіапіег й'гаігеіп позігиш скагівзішит го$гапІез, іріаіеппя ѵеііі
поЬіз <ріапі ргітиіп зітііев іііегав зиан, ві&іііо зио зі^іііаіаз еі іп Іаііпо
сопвсііріав, сит Ііагаійо пояіго Ваиій гсшіПеге. Сотшізішпя іпзирсг
ЪегаШо позіго Баиій аііа пекосіа позіга Й’гаігі повіго сЬагіввіто йотіпо
Вавіііо огеіеііііз геіегешіа. Ѵеііі ігаіег позіег Ъпіизтойі ЬегаЫо позіго
аийіѳпсіат Ьепі^пат ргеяіаге еі Нйет ішіпЪіат айІгіЬѳге еі іп Ііиіиятойі
пе^осііз зе іашчиат іпіігепі позігиш еі сопіейетаішп сЬагівзіпіит ов-
іешіеге 1<і ег{га еитіепі Ггаігеш позігиш ікагіззііиит ветрег Ггаіегпо
атоге сигаЫтив рготе(ге)гі. Сит Ііііз ѵіиаі еі ѵаіеаі ійет й'гаіег иозіег
скагіззітиз іп зоііо ге^ітіпіз зиі і'еііх еі Іопкешт. Ех агсе позіга
НаДпеизі, циіпіа <1іе тепвіз Лиііі. аппо МПХ111Л, позіго зиЬ (8і§і11о)».
*) і'іогзііі аііі шуп ѣеггіз пайе Іайе вице Іііеп зіааге іогзіе Ііаизз-
іл'сніегіік кегіі# Ііеііззеп ос Ьецегег аііікііі аііі Ьпгіе Іііеп віааге (егвіів
катакЬей пс вѵшііімі.
Гіеш аііі шуп Ііеггі» пшіе зепсіег Ьапппт Іг.иіив паііів Ьгей от ѵеп-
вкаЬ ос соиі'ейегасіои, аі ѵШе Ііаійе теі Іѣеп еіааге Іогзіе. реегѵѵіізв,
зот Іииізв ііаііез Ііегге і'.иіег Ііаіііі теі Ьаииш. Ітіетііз огсі Йап ог<1
вот Іііеі §ат!е сопѢЧегас.іопів Ішіе; ос Ьецегег аі ікеп віооге і'огзіе
міП ос зешіе шеі тезіег Иаиііі туи Ііегге Ьапзв ЬгеГГ, 1іі|?е зѵаа Іи-
ііешііз раа вуие геаріе ос ясгеГРіеІ ряа Іаііпе; ос ІиЛег ос вітте соп-
Гейегасіоп то<1 копип^еп аіТ Рааіеп еріііег аі іііеп зіоге Согвіе Іііеі
Ъе^егешііэ ег.
Гйепиіеіев рііТиег Ііап ос Іііікепііе, Ііигіейі» іііеі віашіег і сіа&е іпеі-
Іош шуп Ііегге ос іііе віѵепвке іпйіііі запсіі Напзз ііав ос аі Іііе вмгѳпвке
ІіаіТце ІоЙиеі ос ЬсЬгеПііеІ, аііі іііе Иіа ѵіііе іпйіаде. Ііапя.ч пшіе і 8ие-
гі{*е Гоге Ііегге ос коппуп)? еііег ос щі’і'ие Ііапнв пай? еп ѵгіівв гепіе ай
гіія'еі заа 1епі<е Ііапв» пшіе котіпег Іііі гііяеі; осіі Іііег раа ег Гогт'ашшеі
еп ІіеіТеіІа^Іі і КорпсІіаГГп вапсіе Напяв ііа? пвьі коніеініе. 8ігах вашпіс
Ііеггейа^Іі вкеег ег, ігіП туи ііегге Іка зсгііТие Іііеп віооге гЪгвіе Іііі.
Ііигіеііія іЬег вед іогІоЬЬег еіпеііопі Ііапзв пшіе ос іііепі; ос аі кеувстеп
мііі Іііег ерікег геііе 8еі< ос М‘І11 іііег ѵіііпйеіі Ъеціізе зе§' зот еп Ъгоііег
теі туи Ьепе ос чѵііі ѵгаге той іке вм’впвке от ЬеііоіТ ^іогів.
281
Въ 1516 году къ Христіану спона прибылъ великокняже-
скій посолъ, Некрасъ Харламовъ, сынъ Владиміровъ. Великій
князь въ общихъ выраженіяхъ обѣщалъ воевать за одно съ
Христіаномъ Швецію, а Христіанъ обѣщалъ помочь великому
князю противъ Полыни. Датчане получили право основать тор-
говыя факторіи и въ Новгородѣ и въ Ивангородѣ; великій
князь назначилъ Датскимъ купцамъ участки земли для по-
стройки пакгаузовъ и магазиновъ, разрѣшилъ построить также
церковь и имѣть католическаго священника; относительно пош-
линъ, таможенныхъ сборовъ и т. п. рѣшено было придержи-
ваться тѣхъ же постановленій, какія существовали и для дру-
гихъ торговцевъ ’).
ІСеіп ош Іііеі коіише ѵйеп йа°е шеііяи туп Ііегге ос іііе вм'еияке, аі
(.Ііеп втооге Гогніе еііег Ііапяз ѵшіегьаііе іеке Ііеійег Ііаійе Іеп^ег ііа^е
теі іііе віѵепвке.
Ііет от іііеі котпіе Іііі Геуііе, аі Іііе вѵѵепзке іеке (На Ьапйіейе
теі (віоог) Гогаіепв ѵийеіиаііе і'огп Іііе котпіе (111 іТ’есі теі туи Ііегге.
Ііет Ьейііег туи Ііеітв ГІіеп зіяаге і’огзіе кегіі^еп, аі Ііап н’Ш ѵпйе
туп Ііеггів ѵпйегзаііе йашзке і Іее^ег і Каадалпі і'оге Ьс^ія Гагзіііегз
ос іііегіз ѵшіегзаііег і Гідптагк ос Вуіхеіапй Ьезіаші бкуій, ос аі Ііап
іѵііі ос Ъеветдфе іЬет шеі пахі'е Ьевопйегіік паііег. Ѵііі туп Ііеггів па<1е
дегпе (екііігіа Ьси-ііве ве§ той іііеп ьіааге іпгвіів ѵпйегяаііе, зот капая
паііія гііуе ГМптагк ос Мог^е Ьежіе&ке ѵіііе».
’) Оригиналъ договора см. ирилож. № 6. Привилегіи, данныя
великимъ квяаемъ Датскимъ и Норвежскимъ купцамъ, таковы; АѴіг
(тгояіпгяі Вакіііпв, ѵопп Ооііев Опайеп еіп Кецяхег ѵші Негзсііет аііег
Кепевепп, 1іго.«ііііъі ви ѴѴоІойішег ѵші теііг апйет. Ев Ііаі ѵппв Ье-
впсііі ѵоп ѵпвегет Вгшіег Сіігізііегп, Кііпиік іп Гіеппетагск еіс., йе^яеіі
Ѳезапіег, Меузіег ІУаііісі Ѳегоіі, йак мгіг іѵоііеп ѵоп мгедоп ѵпвег» Вги-
ііегв, Кіііші^ Сіігіягіегия, Ъе^пайікец веіпе Каийеиіе ѵоп Ііеішетагскеп
.(п ѵпвегет Ѵаііегіашіі гп Коіѵгагііеп ѵпй хи Імапртоііі, ѵпші Ъенііеіеп
еіпеп 1'іагг иші еіпе Кігсііеп йатіі віе Ъе^пайі^і аиііхііяеіхеп ѵпй <1аг-
.Іппсп еіпет Мипек ойег Ріаігеп .(п йегвеІЫ^епи Кігсііеп ги каііеп ѵпй
ги Ііашііііѵп тіі ѵпвегет Хиіаья ]п ѵпвегет Кеіск гп {угоззеп Хоч^агі-
Іеп ппй хи Ііѵапдгоііі тііЬ аііегіец ДѴаІіге піеіііз аивЪевсІіеійеи. Ѵші
ч'іг ОгозгЛіі'зІ ВазШиз. ѵопп (.іоііез Опайепп Кеі.іяхег ѵші Негьсііег аііег
Ееизвепп ѵпй еіп Огояііігзі, аиГ( Ве^егп ѵпзегз Впиіеги, Сіінвііегп
КЗппігн хи Веппетагек ѵиші Всіімеііеп еіс.. ЬаНеии йіе Капі'Йеиі зеі-
пеъ Ьапйея хи Оепиеніагскеп Ьекпаііірі ѵпй еіпеп Ріагх ѵпвегт
ѴаПегІапйі: хи вгозяеп Коѵѵдгагііеп ѵппй Ьѵапкгоіѣ Ьеиіюіеп хи чеі|н-
зепп, хи Ком’й'апіеп Ьеі( йег УѴеІскаѵ $е#епп йег ЬиЬЬепііге, ]п йіе
ІДІпео яесііхій Еайеп, іп ‘Ііе Вгеіііе йгеіввц» Райей, хи ІлѵапдоііІі <1еіп-
§1еіс1і Ьеиіюіеп хи иеівеп еіпеп Ріаіг йеш КІнскеп Ьец йег УѴадеп,
282
Для Даніи вновь открывшаяся торговля съ Россіей была
очень выгодна; товары, шедшіе изъ Россіи, прежде покупались
у Ганзейцевъ по очень высокимъ цѣнамъ, какъ напр. воскъ,
медъ, конопля, ленъ, кожа, сало, смола, селитра и т. д. Во-
еіпе 8іиЬе ѵпіег <1еіп Вег^е, цецеи йег Зітіііе.г (Нмеп, пасіі йег БЧ'оп-
Геп ререп йеіп 8сЫоз, ]п йіе Ьеп^е йгеівзік Гайеп, ]н йіе Вгеііге
хіѵаіпіяірк Гайепп. ѵппй йіе КігсЬе іп йеіп Нопе Ъе₽иайікУ ѵпй Ьеи-
Іюіеп яиіТствеиеіш., ѵпй еіп Рйіііеи ОЙег МЬпсЬ іп йег Кігсііеп хпііаі-
Іепп, ѵпші ги ІѵѵапкгоЬІі апі'йпвеігеп еіпеп Ной’ ѵпй еіпе Кігеііе ѵоп
Ноііг ѵпй еіпеп '/апп апсіі ѵшЪЬег ѵоп Йоііг, ѵпй ѵѵоііеп йспве]ЬІ<?еп
ходеіямеп ІіаЬеп 211 Ііапйеіп іп ѵпзегеш Кеідсііе гп дговвеігі Моѵѵвгагіеп
ѵппй ТнапетоіІ) ѵппй аПепіЬаІЬепп іп ѵпзегеш Кеусііо шіі аііегіеіі
ЛѴаЬг(еп)пісЬи аив^евсііеійепп, іНеісИ ѵіе(ѵѵіг)йеп КяіИЛеиНеп йег йгеу
ѵппй зіеЬѳпяЕ 8іейіе апе Векпайікппу гикеіаьзеп ІіаЬеп яи Ііапйеіп іп
ѵпвегет КеусЬе тіі яііегіеу \ѴаЬг(еп)пісЬі8 япкЬезсІіеійеп. Іп ѵѵе.ІсЪег
8іаіг іиеіі іп ѵпбегеіп Кеусііе йіе ЬеиК апв» Оеппетагскепп шіі. ѵп-
зегп Ьепігеп \Ѵіййегппгеп(?) ѵпй ЗадЬеп ІіаЬеп ѵпігйепп, йеп іѵоііеп
ѵѵіг йазеІЬзі НесіП "еЪеп іп лѵазеегіец йясііепп йаз веіп та? пясЬ
ІппИаІІ йівез Вгіеі’Г’в ѵппй Ъѳц йег Кгепггкпввппр.
8о еіп ТеінвеЬег іп ѵпзегеш Кеусііе аий’ ѵпвоге Тлтііе іѵіігйеп
к1а?епп, йав 8ОІСІ18 211 Кгепгякіівяип? яиртгеісііеи, 80 воіі йег Апі-
м’опіпап йаз Кгепгяе кквзеп, ѵпй ѵѵйтйеп йіе ѵпвегп ЪекІа?еп еіпеп
іеиізеііеп іп ѵпзегеш Кеусіі 211 КесЪіе, ѵші йо ек гнг Кгеиійкіікяипе
^егеісЬЬ, 8о ьоіі йег іеиівск Апімчігівтап апсіі всіпѵегеп, ѵпй воіі йяя-
кеіЬі^ регіеіііеі ѵегйеп і>і ѵшзегет Кеусіі ги ^гояяеп Хоіѵдагіеп ѵпй
га Іѵѵапдтыіі йеп ПеіПвсЬеп иІеіісЪ ѵизегп Коп^атШвсЬеп ѵпйіпаііеп
НясЬеп 8о11 егкапі іѵегйеп йепі Кіе^ег ѵпй Весіаегепп пасѣ ѵпзепп
КесЬіеп, ѵппй зоііеп іп йепі шіі Ѵеггп? ойег япйетег ВеесЬаігппяе.и
пісііі Ъевоіікегі негйепп Ьеійегвеііх. Г*и воіі апсіі ѵоп Ьеуйеп Зеііеп іп
йеше кеіп КапгрІвсЫя^ япдеіавнеп ч’егйеа, ѵпй во йег \Ѵіпйс іѵйпіе
8с)ія<іепп іііап апІ' йеіп МоЬг йеп йеппеіпагскізсііеп ЗсЬіНеп ѵппй чйіг-
йеп йіезеІЬікепп апзсЫа^е.п аЬп ѵпзегз КеусЬячі,гапй, зо воіі йяя 8скій
ѵппй >геЬогдепе Оиііі іѵійеічге^еЬеп чеічіец оііпе еупі^н Ніпйеіііяс. (пасіі)
Іпйаіі йіезез Вгіейв ѵппй Ьеу йег КгепІгкПаяиіц'; йоеЬ воіі піап етрі'ап-
иеп ѵоп (іепкійЬікепп 8сЫйепп ѵоп геЬепп ВііЬеІп еіп ЕпЬеІ. ѵпй во
ііег (іиеіііег «йег ’ѴГа1іг(ег)ч’еіш^ег ойег шеііг {рйппйеп, зоіі пясЬ Апхя]
йегнеШіегеп йаГііг етріап^еп иегйвіп апз йешвеІЬірепп Зскіі'і’. Ѵгй зоііеп
йіе (іеві апз Пеппетагскепп іп ѵпзег Веус.Ье гп геу’веп ѵпй іѵійеі-ѵшЬ
аЬгигіеІіепп ІіаЬеп шіі аііегіеу АѴаЬге ігев еі^епеп Сіеіаііепз оЬпе Иіп-
йегппіг: йег воііепп зіе КяиЯзсЫа$віш тіс аііег (іаМпіігвп пісііів апв-
ЪевсЬеігіепп. Ѵппй го теЬгег Веі'евіікппаг йізез ВгіеГі’в ЬаЬепп іѵіг
Ьеиіийепп ѵпвег 8і#е1 аигиЬап₽еп, йег йа (іге)реЬеп дзі ]п ѵпвегет
Кеусііе ѵппй ѵпвегет ЙсЫовг МовсІіІияѵ, іпі ІаЬг яіеЬепіаивепі і'ііпВГ
ѵппй яіѵаіпігік ІаЬг, іт Іиііо». бгоііійай, 682; НпіНеІй, СЪгізІіапв
Сгопіса, 4У—51.
283
вросъ былъ только въ томъ, съумѣютъ ли Датчане воспользо-
ваться всѣми выгодами Русской торговля. Эта торговля сильно
подрывала торговлю Ганзейцевъ; имъ готовился новый ударъ
отъ союза Даніи съ Россіей ').
Если мы теперь припомнимъ всѣ внутреннія реформы Хри-
стіана, то получится еще новая причина для .Іюбека начать
войну съ Христіаномъ, такъ какъ во всѣхъ этихъ реформахъ
видно стремленіе вредить Любеку.
Затѣмъ, всѣ эти войны Христіана съ Швеціей были очень,
тяжелы для торговли Ганзейцевъ: каждый годъ Христіанъ
обнародывалъ запрещенія Шведской торговли подъ страхомъ
лишенія всѣхъ привилегій, которыя являются теперь уже ми-
лостью со стороны короля. Данцигъ дольше другихъ городовъ
сохранялъ дружбу съ Даніей. Христіанъ по мѣрѣ возможности
старался поддержать эту дружбу, потому что между Данци-
гомъ и Любекомъ издавна существовали враждебныя отноше-
нія, проистекавшія главнымъ образомъ оттого, что Данцигъ
преслѣдовалъ совершенно иную политику, чѣмъ . Іюбекъ. Дан-
цигъ, напр., вовсе не прочь былъ позволить Голландцамъ тор-
говать па Балтійскомъ морѣ, а это шло въ разрѣзъ съ поли-
тикою Любека. Когда .Іюбекъ издалъ указъ прекратить сно-
шенія съ Даніей, Данцигъ не только не послѣдовалъ этому
указу, но даже доставлялъ Даніи припасы, нужныя для войны
съ Швеціей 4). Христіанъ съ своей стороны оказывалъ пе
') На первыхъ норахъ торговля съ Россіей, конечно, пе могла
сразу Припять тѣ размѣры, какіе она приняла впослѣдствіи, очень
характеренъ слѣдующій разсказъ Рейыара Кока подъ 1,517 годомъ:
8е (русскіе) вешіеп йаг (въ Коп.) еіп 8скір іпіі «тоіеш кбвсіісііеш
Стіиіе Ііепіп, <1а6 ѵеіісЬ іо Ъевсіііашіе, хѵаі <1е Коріікіе ѵоппвеЬіеп.
Аіве сіе Вишичі <іаг іріешеп, ііиміеп ве <1аг еіііеке кишіегі ЗсЬпіеп
шіі Репіеп, 8с)пѵіепеп, Ясііареп, Кквскке, ТаШсЬ, Ни<1е ѵап К-іуеп
ип<1 Хсцеп, іѵеіеке АѴаг <1аі Ьаші ріескі гііо вгеѵеп, АѴохѵоІ і<іі, еткіе
ѵші кіівШске АѴаг іев, «іепеііе ве <іоск йеп Киввеп ѵог еііге ѴѴаге
піеііі, йеіѵііе ве <1еь> ^епоеіі іп еіігеш І.апйе ІіеЬЬеп; йагіію йаі аііе. йе
ЗсЬиіеп шіі аііе еіпеп ХѴагеи кит во §т<Н кезсііаііеі аіве йе ХѴаге,
йе не іп екгеш Кскере кеййеп. Оегкаіѵеп йе Риввеп піеііі ѵеіе ХѴогйе
шакесіеп, шеп іереи шіі екгеш Зеііере іѵеййет іп Впввіапй, пші шаке-
гіеп еіп бегііекіе, йаі (іе Копія ѵап Пеппетагкеп апйегв піеііі йепп
Наѵег, Негіпк иші Репіе Ьеййе». Ср. Напйеіпіап, 41.
~) (Ігаіаііі—«іевскіскіе 1)апгі(;в, 445—449. Воевгоегтепу, I, 15.
284
мало милостей Данцигскимъ купцамъ. Однажды нѣсколько кнех-
товъ, служившихъ во флотѣ Христіана, сдѣлали нападеніе па
Данцигскихъ купцовъ и за это понесли тяжкое наказаніе ’).
Данцигъ при встрѣчѣ Изабеллы Бургундской снарядилъ
для Христіана 2 большихъ, отлично устроенныхъ, корабля; въ
другой разъ, это было въ 1518 году, во время войны въ
Швеціи, Данцигъ доставилъ Христіану 100 ластовъ муки и
пива, за что Христіанъ аккуратно уплатилъ Данцигу около
3,000 марокъ. Часто Данцигъ п деньгами помогалъ Хри-
стіану: посылались также пзъ Данцига ремесленники, рабочіе
и судостроители въ Данію—словомъ отношенія этого города
къ Даніи пе оставляли желать ничего лучшаго. Но съ осени
1518 года начинаютъ раздаваться недовольные голоса съ той
и другой стороны. Вслѣдствіе нежеланія гроссмейстера Прус-
сіи Альбрехта, Маркграфа Бранденбургскаго, призналъ надъ
собою власть Сигизмунда Польскаго, между ними въ 1518
году началась война.
Альбрехтъ обратился за помощью къ Христіану, и опъ не
замедлилъ оказать ее, пославъ 12 кораблей съ 3,000 чело-
вѣкъ. Но на этотъ разъ воина обошла Данцигъ. Скоро Хри-
стіанъ уже прямо посягнулъ на привилегіи Ганзейскихъ го-
родовъ. Онъ потребовалъ прекратить сношенія съ Швеціей и
задержалъ одинъ Данцигскій корабль. Въ Сконе, когда Хри-
*) Воеягоенпепу, Т, 43. Письмо Христіана къ Данцигу: сСІігівІіегп
ѵап коса ^паііеп Го сіептаг&кеп попѵе§еп йег \ѵспйб ѵші коііеп ко-
піп^к зекагеи копіп&к Іо Змеііѳп, ііегіосіі Іо Яіевхѵѵцук Ноіяіеп.
Сппьхѳ вхишіегдо &ппзі іоиогп Егхашеп іонеп Ьезхишіогп вхо гу ѵпв
Кеяскгоиеп ѵѵо йаі Йеиегуп МогЬѵѵез кпесЬіе всіыоіеп еПісѣе Іиже сор-
Ішіе Ьевсііеіііпеі ѵші ѵеппопіеі ІіеЬЬеп иші зоісіія 'ѵу ііеппе ѵпцегпе
ѵегпеіпеп ѵші ів ѵпв, &оіі меіі еі, ѵап кеіТіеп Іеііі, <іаі Леа Іимгеп
.чхоікеп зсііайеп Ье@оіі(уеіі ву ѵші ІіеЬЬеп йег іѵецеп, оск йо ѵуіе му
пісііі апйегэ Дани. Іоие ѵпй і»п<1е паЬогзскорр шіі !«’ ѵеіеп, па <1еі
Нй'ііііеііід'еп Іаіеп асііі ІіеЬЬеп, ііег \ѵу еуп ііееі ііег ѵап оиегкатеп
ѵпй ігеГеііціісЬ ІіеЬЬеп вхіііешіе, ѵші міііеп ііе вхиіисп зхінеп ѵші
пісііі гісінеп Іаіеп, еіп' ѵші Ьеііі вхо Іап^е уешашіі ѵап Ііпѵеп Соріп-
<1еп еіійег Іпѵѵеп ѵиішесіііікеп Ьу ѵпв іегііаіиеп катеп, ѵтте тейе
ап кі Іюгешіе \ѵея ііе яхиімгш ятіапреп іо віап ѵпй Ьекотеп, ѵШісІііе,
ІЙ: йаг шеііг ѵпй іѵуйег ѵог .Тіѵ девхоскі «еге йапп аів яіск ііе йіп^е
Ъе^еиеп ІіеЬЬеп, ѵиші мпяіеп \ѵу ,1ц- ѵші йеп Диіѵеп іп шскгегепп яхііп-
ііеіхеп япеііі^еп ц-цпжі^еп міііеп іо егіо§геп, іѵѳгеп ѵгу аііеѵе^е д;епе-
і?еі. Оаіиш Сорепіш^еп ат Йгопйа^е Іліаге Аппо йесіто верііто».
285
стіанъ назначилъ тамъ новые налоги на всѣхъ купцовъ, по-
терпѣлъ отъ этого, конечно, и Данцигъ. Въ февралѣ 1518
года Христіанъ отправилъ въ Данцигъ своего посла съ но-
вымъ требованіемъ прекратить сношенія съ Швеціей; посолъ
долженъ былъ показать въ городскомъ совѣтѣ копію съ указа
императора Максимиліана, которымъ Шведамъ объявлялась,
императорская опала ’). Къ Христіану присоединился и Си-
гизмундъ, издавшій въ своемъ королевствѣ такой же запре-
тительный указъ. Данцигъ послушался Христіана и пріоста-
новилъ свои сношенія съ Швеціей, но только на время. Вскорѣ
послѣ королевскаго указа многіе жители Данцига тайно отъ
ратмановъ начали ѣздить въ Швецію, посылали туда порохъ,
корабли и т. п. Христіанъ, отъ котораго подобныя дѣйствія
Данцига не могли укрыться, прибѣгалъ къ своимъ обычнымъ
и очень рѣшительнымъ мѣрамъ: не пропускалъ Данцигскіе ко-
рабли чрезъ Зундъ и возвышалъ пошлину на торговлю въ
Даніи.
Въ началѣ 1519 года Христіанъ открыто жаловался на
сношенія Данцига съ Швеціей «декеп сіе Юзаде $о ѵппх ѵоп Іи
дезсѣееп ія» и не иначе соглашался удовлетворить Данцигъ за
убытки, причиненные его каперами, какъ подъ условіемъ со-
вершенно прекратить торговлю съ Швеціей. Если же рать
города будетъ дѣйствовать согласно его, Христіана, жела-
ніямъ, то онъ будетъ строго соблюдать всѣ ихъ привилегіи и
вольности и никакими пошлинами ихъ затруднять не будетъ;
въ противномъ случаѣ Данцигъ его врагъ, и онъ пе только
закроетъ передъ нимъ Зундъ и доступъ въ свое королевство,
но приметъ противъ него и другія мѣры.
Въ Данцигѣ знали уже, что каждая новая уступка Хри-
стіану повлечетъ за собою только большія требованія съ его
стороны и по этому, не смотря на новую войну Полыни съ
Альбрехтомъ Прусскимъ -), Данйшскій рать далъ Христіану
рѣшительный отвѣть, что Данцигъ никогда не можетъ быть
’) «Зіашіаі-хѵеісііея (Ііе ѵпдеПчтеп, ѵпдойогвхатеп ѵшіетяздіеп ѵші
геэеііеп <1е Здѵѳйеп іп асЫ ѵші пЪегасІіі реіііап-.
") Сяпізмундъ сдѣлалъ нападеніе па городъ Солдяу и паялъ его,
какъ и чногіе другіе. 1 января 1520 года гроссмейстеръ напалъ на
Браунсбергъ.
236
принужденъ противъ своей воли помогать Даніи въ войнѣ съ
ея врагами *). Въ виду же начавшейся войны съ орденомъ Дан-
цигъ извѣщаетъ Христіана, чтобы его подданные прекратили
всякія сношенія съ Прусскимъ орденомъ.
Отношенія между Христіаномъ и Данцигомъ, какъ видимъ,
все больше и больше обостряются. Но Данцигъ еще не рѣ-
шился совершеиио порвать ихъ съ Христіаномъ в ь виду войны
съ орденомъ, стоившей ему большихъ денегъ *).
Любекъ и другіе вендскіе города дѣйствовали нѣсколько
рѣшительнѣе. Уже въ 1518 году Любекъ обратился къ Дан-
цигу съ вопросомъ, на какую помощь можетъ опъ разсчиты-
вать со стороны Данцига въ случаѣ «опасности». Данцигъ
обѣщалъ 4,000 реннскихъ гульденовъ.
Теперь и Сигизмундъ Польскій, при видѣ успѣховъ Хри-
стіана, рѣшилъ не стѣснять болѣе своихъ подданныхъ запре-
щеніемъ торговать съ Швеціей; отъ будущихъ успѣховъ
Христіана онъ ждалъ для себя страшной грозы: покоривши
Швецію, Христіанъ могъ со всѣми своими силами подать по-
мощь Ордену противъ Польши. Этотъ взглядъ Сигизмунда раз-
дѣлялъ и Данцигъ, который къ веснѣ 1520 года снарядилъ
•флотъ изъ 25 большихъ и .малыхъ кораблей, чтобы имѣть его
на готовѣ въ случаѣ опасности. Насколько основательны были
опасенія Сигизмунда и Данцига, видно изъ того, что ордену
стали помогать теперь и нѣкоторые нѣмецкіе князья; изъ нихъ
1) Воезеоеііііеиу, Т. 23: <Киг йигск Мізнд-бппет, <1іе аііез Сііііе іп
<іаа (іергепгііеіі ѵегкеіпіеп, кбппе Зеі Кб:й& хи воісііеп Вгойипдоп ѵег-
іеігеі веіп, меіеііе гиг ѵоІІзШпіІі^еп Аийіізиіій; йез (ге^еіііюігщ хц^езаеіен
пші неіі Іа идо Ъеаіеііешіеп Егіейепз і'ііЬгеп піііввівп. Іп НеігеіТ Йеілѵе-
сіепз яеі (Іег Ііагіі зеіпѳп додоЪепеп Зизндоп «Іигсіі (Ііе ап веіаѳ Віігдог
егіавьепе ІѴагпии» паск&екоштеп иші ІіаЬе іп аііеп иеіпеіи ТІшп Яіісііі
ип<1 Еііге І'еэІдоЪаііеп; сіаь кііппе ег додоп Носіі ипй Хіеіігі# ѵегапГ-
іѵоііеп. Ііекг аЬег ги Ікип иші (Іеп ЬскмеДеп (Іеп Наіеи, ііег дечіег
Ъеііеишіеіеп Маііоп оіТеп яіеке, хи ѵеізскііеяяеп иші додоп хіе Геііиіііск
хи ѵеіч'аіііеи. <1аз кііте ііепі Нагііе піеііі ги. Мііскіе сіаііег (іег Копі*
іііе аке.і Рііѵііеуіец иші Оегескіі^кеііеп аиіТееііІ егкакеи иші чіеіі до-
доц аііеп Весін Ьенеіішііиіеіі Віігдогп Епі.чсіііиіідоп^ дохѵйіоеп, оііег,
мів ег доіігоііі, йіе Нгііеп ипй 8поте веіпея Кеісііея ѵегвсЫівввеп,—•
іи кеіпет Еаііе копію І)апгі& (уеги’ппагеп іѵеіхіеп, мъіег ХѴіІіеп §е^сп
сіеп Ееіші Ойпешагкь йет Копіке хи «Иепеи».
2) Содержаніе флота въ продолженіе одного лѣта стоило С,000 марокъ.
287
Іоахимъ Бранденбургскій н Альбрехтъ Мекленбургскій со-
брали значительныя силы въ мѣстечкѣ «Ріап», чтобы, отсюда
отправить ихъ въ Пруссію.
Послѣдняя война съ Швеціей 1520 года заставила Хри-
стіана искать примиреніи съ Ганзейскими городами, дабы они
не мѣшали его походу въ Швецію. Упорство Швеціи прину-
дило его заключить трактатъ съ Ганзою, о которомъ мы уже
говорили. Сегебергскій трактатъ далъ Христіану то, чего онъ
в искалъ: къ осени 1520 года онъ покорилъ Швецію, взялъ
Стокгольмъ, устроилъ «кровавый пиръ» своимъ подданнымъ и
возвратился домой.
Успѣхи Христіана навели такой паническій страхъ на Ган-
зейскіе города, чю нѣкоторые, какъ Данцигъ, поспѣшили по-
здравить его съ счастливымъ окончаніемъ войны ’) п выпро-
сить себѣ вновь привилегіи на Шведскую торговлю.
Мы говорили уже о дѣйствіяхъ Христіана послѣ событій
1520 года; его поступки должны были ускоритъ раздоръ съ
Ганзейскими городами; поѣздка въ Нидерланды ясно обнару-
жила предъ ними, чтб было въ умѣ у этого опаснаго дли
нихъ короля.
Въ отсутствіе Христіана Снгбритта заправляла всѣми дѣ-
лами и, конечно, ни Данцигъ, ни другіе города не могли
отъ нея добиться никакого удовлетворенія. Данцигъ отпра-
вилъ ві. Копенгагенъ своего уполномоченнаго Амбросія Стур-
ма, по онъ пе могъ ничего сдѣлать въ интересахъ своего
народа..
Тогда-то Данцигъ сталъ все тѣснѣе и тѣснѣе сближаться
съ Любекомъ, сознавая неизбѣжность открытой войны съ Хри-
стіаномъ. Корабли Данцига .задерживались въ Зундѣ, съ куп-
цовъ брали высокія пошлины, торговля несла большой убы-
токъ.
') Воеягоеі'пміпу 30. «ѴѴіг яіші $аии Іірсіііісііе егігеиеі, апсч'огіесе
бег Вяііі, сіаг Іич’е ^паііе гіп<1 <1аі Вуске іпіг вупег коп. Мая. Сіюг
зппе, еуіпіпісіп иші §акіеш і'гічіе гіигсіі сіе есіііскіп&е <іеа аІІег^ечеЫік-
8(вп (тшіе» «еіапиві віеп иші докатанъ.
2) («ЗуііогеЬ») • Іе аііе іНп^к отЪе Ііапі ІіеЛ (Іоеп ѵші Іаіеп ув
«іаі оск сіе Ч'адоьіеп Іііеі Ііи Іашіе ѵші ѵоп ѵѵаииеп не ніеп (Іиісіси ѵші
Іуііеп тоіііеп». ІЬМ. 33.
288
Любекъ уже осенью 1521 года началъ дѣятельно гото-
виться къ войнѣ; 15-го сентября сюда были приглашены пред-
ставители всѣхъ Ганзейскихъ городовъ; по явились только
представители отъ Ростока, Висмара, Стральзупда, Гамбурга
и Бремена. Цѣль собранія была возбудить города къ войнѣ
съ Христіаномъ, склонить ихъ къ единодушному дѣйствію, во
имя интересовъ всей Ганзы. По теперь были уже не тѣ вре-
мена, что въ царствованіе Вальдемаровъ: только одни венд-
скіе города и въ особенности Стральзупдъ согласились помочь
Любеку. Въ Стральзундѣ ненависть къ Христіану достигла та-
кой сильной степени, что Датчанину нельзя было показаться
на улицахъ города: его закидывали камнями. За то Любекъ
успѣлъ па дипломатическомъ поприщѣ ') въ переговорахъ съ
Данцигомъ, своимъ давнишнимъ соперникомъ: 15-го марта
1522 года между ппми былъ заключенъ оборонительный и
наступательный союзъ. Послы Любека краснорѣчиво доказы-
вали, что пора, наконецъ, вступиться за свои привилегіи, до-
биться ихъ деньгами, мечомъ и кровью. Но кром ѣ Данцига, ни
Эльбингъ, ни Торнъ, ни другіе Прусскіе города не присоеди-
нились къ Любеку. Въ договорѣ Любека съ Данцигомъ прежде
всего было рѣшено предать забвенію всѣ прежніе споры п
неудовольствія; требованія отдѣльныхъ линь рѣшено было от-
ложить до болѣе удобнаго времени; на случай нападенія Хри-
стіана обязывались не оставлять, но но мѣрѣ возможности по-
могать одинъ другому доставленіемъ провіанта и всего необ-
ходимаго; сношенія съ Даніей прекратить, тѣхъ же, кто этому
воспротивится, считать врагами; совмѣстно охранять приви-
легіи въ Скандинавскихъ государствахъ и плаваніе въ Шве-
цію, помогать Швеціи подвозомъ припасовъ; въ переговорахъ
съ Даніей дѣйствовать сообща и пе входить въ отдѣльныя
соглашенія; для воины Данцигъ доставитъ 2,000 человѣкъ, а
Любекъ 2,400 человѣкъ -).
Въ августѣ 1522 года началась война Любека и Данцига
съ Дакіей. Прежде всего .Іюбекскій флотъ, соединившись съ
флотами Отральзупда и Ростока, напалъ на Борпгольмъ; Гам-
*) Воевгоеппепу, I, 42. Послы Любека были—Вегпііапі ВошЬоѵег
п Раиіия ѵоп <1ет Ь’сМе.
й) Воеахоегшепу, 47; актъ договора см. приложеніе Лс 7.
289
мергусъ былъ разрушенъ; тогда флотъ направился къ Зунду.
Онъ расположился передъ Копенгагеномъ и стоялъ здѣсь три
дня. Затѣмъ онъ двинулся къ Гельзингэру. Городъ этотъ былъ
сожженъ. Разрушивъ Гельзингэръ, Любчане сдѣлали нападе-
ніе па Гельзингборгъ, лежащій на берегу Швеніи, противъ
Гельзнигэра. Но здѣсь они были отбиты; новая попытка про-
тивъ Копенгагена также не удалась. Около острова Мэна къ
Любекскому флоту присоединился и Данцигскій. Молва о при-
ближеніи Датскаго флота подъ предводительствомъ Северина
Норбю испугала Ганзейцевъ, и опп ушли въ устье Травы.
По молва такъ и осталась молвою; датскій флотъ не появ-
лялся въ Зундѣ, и неимѣніе флота въ данную минуту было
единственною причиною неудачъ Христіана.
До сихъ поръ Любеку удалось заручиться противъ Хри-
стіана союзомъ Данцига и Швеціи, онъ стадъ теперь скло-
нять и Фридриха Голштинскаго примнутъ къ союзу. До 1521
года Фридрихъ твердо держался нейтральной политики въ войнѣ
Христіана съ Швеціей и распряхъ его съ Ганзейскими горо-
дами; опъ, каръ мы видѣли, часто принималъ па себя роль
посредника, и ему не разъ удава лось примирить Христіана съ
Любекомъ. Съ самаго 1521 года Любекъ началъ свои сноше-
нія съ Готторнскнмъ дворомъ; онъ зналъ о враждѣ, какая
существовала между этимъ дворомъ и Копенгагенскимъ, и хо-
тѣл ь теперь еще болѣе разжечь эту вражду. 22 декабря этого
года городской совѣтъ Любека писалъ къ Фридриху, что вся
надежда въ немъ одномъ, только он’ь можетъ помочь имъ
противъ пристѣсаеній Христіана '). По Фридрихъ былъ на
столько разсчетливь и остороженъ, что не сразу согласился
примкнуть къ союзу съ Любекомъ противъ Христіана; онъ
не прервалъ переговоровъ съ Любекомъ, но отъ рѣшительныхъ
дѣйствій былъ еще. далекъ.
Посредничество въ примиреніи Даніи съ Любекомъ при-
нялъ на себя епископъ Ратцебургскій. Карлъ V черезъ своихъ
пословъ настаивалъ на этомъ примиреніи; къ епископу І’атце-
’) Современникъ Утенгофъ говорить о любекскихъ горохскнхъ ра-
тахъ: 8іе ІіаЬсп ііікіісіі Ьеі Пни рпівігі пші ап^екІарЛ, <1анз ег ніеіі
ги іііпеп іп <1іе Геіиіе воІИс ясЬІа^еп пші иш зеіпв ѵМегіісІіе (іегескті?-
кеіі Ьеііп Кбпідо еппаЬпеп. Бапяке Мадозіп, ІІІ 11. В«і. III. 11 — 26.
19
290
бургскому скоро примкули курфюрстъ Бранденбургскій, Іоа-
химъ и герцогъ Мекленбургскій, Альбрехтъ. Что переговоры
о мирѣ въ этогь разъ ни къ чему не привели, виноватъ былъ
Любекъ, который не послалъ къ условленному сроку своихъ
уполномоченныхъ въ Реннфельдъ, а потомъ въ Рендсбургь,
гдѣ положено было сойтись. Любекъ, что совершенно обна-
ружило его рѣшимость воевать сь Христіаномъ,—отправилъ
пословъ къ Нидерландскимъ городамъ съ требованіемъ оста-
новить сношенія съ Даніей; въ противномъ случаѣ Любекъ и
имъ грозилъ войною.
Положеніе Христіана становилось безвыходнымъ: война съ
Ганзейскими городами—неизбѣжна, Швеція почти вся въ ру-
кахъ Густава, внутри Даніи въ средѣ духовенства и дворянъ
начинаютъ раздаваться голоса недовольныхъ. Христіанъ не
моп. даже разсчитывать и на иноземную помошь. Карлъ V
воевалъ съ Франціей и кромѣ того был ь занять подавленіемъ
вспыхнувшаго въ Испаніи возстанія. Генрихъ ѴШ приводилъ
въ исполненіе планъ высадки во Францію. О Франціи и ду-
мать было нечего: породнившись съ Бургундскимъ домомъ и
давъ въ 1519 году голосъ за избраніе Карла въ германскіе
императоры, Христіанъ окончательно порвалъ связи съ нею. Нѣ-
мецкіе князья были заняты у себя дома религіозною войною.
Наемныя войска также брались па расхватъ и всего неохот-
нѣе шли въ Данію, такъ какъ тамъ платили меньше.
Въ гакомъ затруднительномъ положеніи Христіанъ рѣ-
шился внезапно перенести войну къ самому Любеку, чтобы
страхомъ заставить жителей его искалъ мира. Но для выпол-
ненія этого плана надо было заручиться миромъ съ Голшти-
ніей, которая могла запереть войскамъ Христіана обратный
путь въ Данію или наконецъ, воспользовавшись отсутствіемъ
главныхъ датскихъ силъ, сдѣлать нападеніе на самую Данію.
Благодаря посредничеству Бранденбурга, Помераніи, Мек-
ленбурга и епископа Ратцебургскаго состоялось 13 августа
1522 года въ Бордесгольмѣ свиданіе Христіана съ Фридри-
хомъ. Христіанъ выказалъ необыкновенную уступчивость.
Прежде всего онъ отказался отъ дарованнаго ему императо-
ромъ права на Шлезвигъ - Голштинію. Но за это Христіанъ
просилъ полнаго нейтралитета со стороны Шлезвигъ - Голш-
гиніи на случаи войны его съ Любекомъ. Фридрихъ съ своей
стороны предъявилъ слѣдующія требованія: право на Норвегію,
отчета за все то время, когда Іоаннъ, отецъ Христіана, за
малолѣтствомъ Фридриха, управлять одинъ въ ІШезвнгъ-Гол-
штиній, уплаты 100,000 гульденовъ и участія въ доходахъ
Даніи, на которую онъ, какъ королевскій сынъ, имѣетъ оди-
наковое право съ Христіаномъ. Христіанъ обѣщалъ удовлет-
ворилъ эти требованія Фридриха, но снестись предварительно
съ датскимъ и норвежскимъ рейхсратами
1 Сентября Фридрихъ и сословія Шлезвигъ-Голштиніи вь
Планѣ сошлись съ Любекомъ, и здѣсь объявлена была ней-
тральность всей Шлезвигъ-Голштиніи. Поручителями точнаго
исполненія Бордесгольмскаго договора явились вышеупомянутые
посредники. Требованія Фридриха должны были быть удовлет-
ворены къ 10 мая 1523 года.
До наступленія срока Фридрихъ опять уже началъ втайнѣ,
переговариваться съ Любекомъ. Въ началѣ февраля 1523 года
онъ прибыль въ Любекъ, 5 числа заключенъ былъ его дого-
воръ съ городскимъ совѣтомъ. II Фридрихъ, и городской со-
вѣтъ обязались взаимною помощью въ войнѣ съ Христіаномъ.
Фридрихъ при заключеніи договора приводитъ тѣ мотивы,
которые, по его мнѣнію, оправдывали его поступокъ но отно-
шенію къ Христіану. Прежде всего Христіанъ обвинялся въ
томъ, что хотѣлъ подчинить себѣ Фридриха, какъ своего лен-
наго князя; онъ, безъ вѣдома Фридриха, перевезъ съ собою
въ Данію тѣ акты и документы, въ которыхъ заключались
привилегіи Шлезвигъ-Голштиніи; онъ, далѣе, нарушилъ Бор-
десгольмскій договоръ.
Подоблыя обвиненія на столько слабы, что оправдать са-
мовольный поступокъ Фридриха никакъ не могли.
Побужденія къ войнѣ Любека уже выше приведены. Хри-
стіанъ дѣйствительно много предпринялъ такого, что грозило
большою опасностью для Ганзейцевь, по онъ, вѣдь, былъ го-
сподинъ у себя дома, ему нечего было спрашивать на всякое
’) Остальные пункты договора, неважные, см. у РаІшІап-МНІІега
і 36 и далѣе. Ср. "ѴѴаіи—8сЫе«ѵік-Но1М.еііизс1іе ОввсЬісЬге, II, 121м
дхтѣе.
292
свое предпріятіе разрѣшеніе у Ганзейцевъ, пора же было,
наконецъ, положить предѣлъ изъ границъ выходившей моно-
поліи ихъ. Война, которую Любекъ началъ, была эгоистиче-
скою «торговою войною». Въ договорѣ съ Фридрихомъ Лю-
бекъ выговаривалъ себѣ и своимъ союзникамъ подтвержденія
всѣхъ прежнихъ привилегій, уничтоженія пошлинъ и обѣща-
нія, чтобы плаваніе по Балтійскому морю существовало на
тѣхъ же основаніяхъ, какъ и въ прежнія времена. Фридриху
скоро пришлось узнать, что скрывалось за этими требованіями.
Съ отступленіемъ Христіана чрезъ малый Бельтъ, съ зак-
люченіемъ договора Фридриха съ Любекомъ и Ютландскими
дворянами—вопросъ о датской коронѣ можетъ быть считаемъ
оконченнымъ.
У Христіана не было болѣе силъ рѣшиться на что-нибудь.
Его войска стояли въ Фюненѣ, пе имѣя никакого предписанія
идти далѣе или вообще предпринять что-нибудь. Христіанъ
провёлъ цѣлый мѣсяцъ въ бездѣйствіи, а въ этотъ мѣсяцъ
одни за другими подданные его присягали Фридриху.
Послѣ договора съ Любекомъ, Фридрихъ еще весь фев-
раль и начало марта потратилъ па собираніе нужныхъ ему
войскъ. 9 марта Фридрихъ изъ Готторна направился въ сѣ-
верную Ютландію, оставивъ главную силу свою, съ Рант-
цау во главѣ, близь Кольдинга для выжиданія, что пред-
примутъ войска Христіана, стоявшія въ Фюпенѣ. Въ ВпборгЬ
Фридрихъ принялъ присягу огь Ютландпевъ. Непокорные на-
казывались строгими мѣрами. Всѣ закопы Христіана сочтены
были вредными и преданы сожженію. Изъ Ютландіи Фрид-
рихъ возвратился въ Готторнъ, гдѣ ему 14 апрѣля присяг-
нули, какъ единовластному герцогу Шлезвигъ-Голпггиніи. За
день до присяги Шлезвигъ-Голштиніи Фридриху Христіанъ
прибылъ въ Копенгагенъ. Здѣсь онъ твердо рѣшился на бѣг-
ство: другого исхода пе было; остаться въ Копенгагенѣ зна-
чило окончательно погибнуть, такъ какъ Фридрихъ никогда
не пощадилъ-бы его, если бы ему удалось полонитъ его ').
*) Р. МііІІег говоритъ, что о судьбѣ Христіана, если бы онъ
очутился въ плѣну у Фридриха, также тщетно говорить, какъ было
бы тщетно задаться вопросомъ, чтобы Цезарь сдѣлалъ съ Помпеемъ.
сели бы египтяне ие освободили его отъ этой страшпой дилеммы.
293
Бѣжать въ Норвегію -было бы минутнымъ спасеніемъ, такъ
какъ Норвегіи не справиться было бы съ Швеціей, Даніей и
Любекомъ, дѣйствовавшими за одпо, пока вопросъ шелъ о
взаимной войнѣ съ Христіаномъ. Мѣстомъ бѣгства избраны
были Нидерланды.
Въ іюлѣ Фридрихъ во главѣ своего войска подступилъ къ
Копенгагену. Въ декабрѣ городъ былъ сданъ на капитуляцію,
6 января 1524 года и Копенгагенъ и Мальма сдались Фрид-
риху.
Между тѣмъ осада Стокгольма Густавомъ Вазою также
прибли;ка.іась къ копну. Истощенные осадою жители Сток-
гольма сдались Густаву 20 іюня 1523 года. 24 Густавъ Ваза,
избранный уже въ короли Швеціи, совершилъ свой въѣздъ
въ городъ.
Все, совершенное Христіаномъ II въ Швеціи, рухнуло;
онъ, какъ п зятп его Карлъ V, не соображался съ духомъ
шведскаго населенія, онъ только стремился выполнить про-
грамму своего отца и дѣда, стремился къ возстановленію
згой губительной Кальмарской уніи съ всегда отличавшею его
выдержанностью и энергіей. Но все, другое въ его дѣятель-
ности только на время, для виду, было уничтожено, на самомъ
же дѣлѣ уже и Фридрихъ I возобновилъ многія изъ его замѣ-
чательныхъ постановленій. Ударъ-же, который Христіанъ на-
несъ Гапзейцамъ открытіемъ доступа Голландцамъ и другимъ
народамъ въ Балтійское море, былд> неизлѣчимъ. Мы разбе-
ремъ въ слѣдующихъ главахъ эту послѣднюю борьбу Ганзей-
скихъ городовъ за первенство на Балтійскомъ морѣ, и уви-
димъ, что Ганзейскій союзъ все болѣе и болѣе, будетъ осла-
бѣвать, и что глава его, Любекъ, съ тѣмъ большимъ ожесто-
ченіемъ и отчаянностью будетъ стараться вновь скрѣпить,
возстановить и воодушевить его. Эта борьба Любека была
вмѣстѣ съ тѣмъ борьбою стараго времени съ новымъ; Лю-
бекъ стоилъ на средневѣковой почвѣ, но эта почва уже
« тала замѣняться другою, духъ времени былъ не тотъ, отсюда
и паденіе Любека.
Г Л А В А 1.
Съ 16 вѣка ві. исторія Европы открывается новое зрѣ-
лище: религіозная революція, разбившая на двое христіанскую
Европу и отдѣлившая отъ римской церкви всю сѣверную Гер-
манію, Швейцарію, Нидерланды, Скандинавскія государства,
Англію, Шотландію и большую часть Франціи, была не столько
результатомъ слѣдствія испорченности церкви, сколько резуль-
татомъ умственнаго движенія, возражденія наукъ и искусствъ.
«XVI вѣкъ на всемъ западѣ Европы быль вѣкомъ героиче-
скимъ», ни одна эпоха не была столь кровопролитной и не
произвела такихъ дѣятелей, какъ 16 столѣтіе, дѣятелей слав-
ныхъ, закаленныхъ, одаренныхъ сильными характерами и
твердыми, непреклонными убѣжденіями, готовыхъ во имя идеи
па всякія жертвы и насилія. Реформа, какъ церковная, такъ
и политическая, была начата учеными, поддерживаемая госу-
дарями, а затѣмъ и съ упованіемъ принята народами. Такіе
мужи, какъ Лютеръ п ему подобные, перенесли реформу въ
дѣйствительную жизнь, «дали ей живой обликъ», они «вы-
рвали изъ рукъ клерикальной власти принципъ свободнаго из-
слѣдованія въ умственной сферѣ и отмѣнили господство надъ
совѣстью въ области религіи и политики». Во всемъ христіан-
скомъ мірѣ, на югѣ и сѣверѣ, какъ говоритъ Ранке, стара-
лись ограничить права папы и силу католическаго духовен-
ства. Разрывъ съ средневѣковыми міровоззрѣніями былъ бы
еще на нѣкоторое время задержанъ, не способствуй ему ве-
ликая религіозная реформа, открывшая духу высшую, обшир-
нѣйшую перспективу. «Съ введеніемъ реформаціи исчезъ топ.
дуализмъ, который, благодаря католической церкви необхо-
димо существовалъ вь человѣческой жизни, исчезла та пре-
298
града, которою католическая церковь отдѣляла свѣтскихъ лицъ
отъ духовныхъ. Реформація проводитъ, наоборотъ, нринщгаъ
равенства въ томъ видѣ, въ которомъ его высказалъ Хри-
стосъ» ’).
Церковная реформація шла рука объ руку съ реформаціей
политической и соціальной. Выдвинуты были наружу всѣ тѣ
горючіе элементы, которые, воспламененные искрою Лютера,
произвели въ 20 годахъ 16 столѣтія общій европейскій по-
жаръ, распространившійся по всему материку.
Скандинавскія государства, развиваясь по присущимъ имъ
закопамъ и въ чистотѣ. сохраняя самобытность своего раз-
витія, рано, «подъ вліяніемъ всемірнаго развитія, такъ могу-
щественно дѣйствующаго на ходъ всякой національности»,
приняли участіе въ общемъ политическомъ и религіозномъ
движеніи. Реформація назначила этимъ государствамъ свое
мѣсто въ новой европейской государственной системѣ.
Внѣшнее политическое значеніе реформаціи заключается
прежде всего въ томъ, что различіе въ исповѣдуемыхъ религіяхъ
стало служить причиною дружбы или вражды между государ-
ствами, оно соединяло п разъединяло государства: всѣ они рас-
пались на двѣ враждебныя другъ другу группы. Въ сред-
ніе вѣка не встрѣчается между государствами такихъ обшир-
ныхъ союзовъ, какъ послѣ реформаціи; правда, въ концѣ 15
вѣка политика равновѣсія вызвала было нѣсколько союзовъ,
но понятіе «естественные союзники» создано реформаціей; до
нея большинство союзовъ имѣли цѣлью не. ограниченіе не-
обузданнаго честолюбія, ие отнятіе главенства у преобладаю-
щей націи, а только удовлетвореніе личной мести, захватъ
добычи, отнятіе областей; во всемъ этомъ, какъ видно, «нѣтъ
н слѣда повой идеи о защитѣ или возстановленіи европейскаго
равновѣсія. До ХѴ’І вѣка почти всѣ войны были мѣстными,
интересы ихъ очень ограничены, цѣли нерѣдко самыя ни-
чтожныя; теперь же, войны становятся болѣе общими, онѣ
продолжительнѣе и кровопролитнѣе, въ нихъ вся Европа яв-
ляется участницей, отъ исхода ихъ иногда зависитъ судьба
цѣлыхъ государствъ».
*) Аііп, Яѵеіів’ек Х'у<1апіп$Ыі<1, 12.
299
На сѣверѣ Европы къ началу 16 столѣтія возвысилась
Данія. Теперь значеніе ея, какъ страны протестантской, еще
болѣе усилилось; Данія, какъ и Швеція со времени Густава I
находятся въ постоянныхъ сношеніяхъ съ гугенотами Фран-
ція, протестантами Голландіи и нѣмецкими евангелическими
князьями.
Со времени реформаціи Данія начинаетъ играть видную роль
въ Шлезвигѣ. Датскіе короли стали ясно понимать вамшость
своихъ южныхъ владѣній; нѣмецкіе протестантскіе князья стре-
мились не только къ религіозной свободѣ, но и къ большей
или меііыпен независимости отъ императора, значеніе кото-
раго все падало. Датскіе короли, какъ герцоги Голштиніи,
становились на сторону нѣмецкихъ князей противъ импера-
торской власти. Къ этому ихъ побуждало еще и то обстоятель-
ство, что замѣченная ими въ Германіи секуляризація духовныхъ
епархій дала князьямъ случай обезпечить своихъ младшихъ
сыновей и усилить свое собственное значеніе; такая же мѣра
практиковалась и въ Даніи: сынъ Фридриха I Фридрихъ же
былъ епископомъ Гильдесгеймскимъ, сынъ Христіана III Маг-
нусъ епископомъ Эзеля; сынъ Фридриха II Ульрихъ епископомъ
Шверпнскимъ. Такимъ образомъ реформація и слѣдовавшая
за пей раздвоенность въ Германіи ввели Скандинавскія госу-
дарства, а главнымъ образомъ Данію, въ общую систему Евро-
пейской политики. Вопросы, съ которыми мы встрѣчались уже
и въ 15 вѣкѣ, какъ напримѣръ: вопросъ о зундской пошлинѣ
и владычествѣ па Балтійскомъ морѣ, въ 15 вѣкѣ имѣли
характеръ исключительно мѣстный—сѣверный; въ 16 столѣ-
тіи эти вопросы получаютъ обще-европейское значеніе, соста-
вляютъ важные моменты въ отношеніяхъ Скандинавскаго сѣ-
вера къ первокласснымъ Европейскимъ державамъ; они полу-
чаютъ теперь новую форму и вліяютъ на Шведскую и Ган-
зейскую политику Датскихъ королей.
Въ предыдущихъ главахъ мы видѣли, что господство ца
Балійскомъ морѣ пока еще принадлежало Любеку, но энер-
гично и систематически оспаривалось Датскими королями.
Къ этимъ двумъ соперникамъ теперь присоединяется и Гу-
ставъ I.
На Скандинавскомъ сѣверѣ стала развиваться новая тор-
300
говая система, стремившаяся къ уничтоженію стапелей и мо-
нополіи; вмѣстѣ съ тѣмъ все чаще и чаще начинаетъ встрѣ-
чаться у философовъ-историковъ 16 и 17 вѣка выраженіе «господ-
ство на морѣ» «Ііоіпіпіипі Магіз» т-е- господство того иди дру-
гого парода на. томъ или другомъ морѣ считалось нѣкоторымъ
совершенно законнымъ и основывалось на томъ, что если бы море
было общимъ достояніемъ, то оно, по понятіямъ 16 вѣка, ста-
новилось вовсе пе удобнымъ для плаванія. Нейтральности на мо-
ряхъ, какъ мы ее понимаемъ въ настоящее время, пе суще-
ствовало пи въ 15, ни въ 16 столѣтіи; въ этомъ случаѣ,
какъ и въ другихъ, о правахъ другихъ не спрашивали и мало
ими интересовались. Обыкновенно было двѣ морскихъ державы,
Испанія и Англія или Англія и Голландія, которыя исключи-
тельно и господствовали на морѣ, для всѣхъ же другихъ го-
сударствъ оно было закрыто. Но и двѣ такихъ морскихъ
державы пе уживались въ .мирѣ, между’ ними происходили по-
стоянныя воины изъ за преобладанія той или другой. Въ 14-
вѣкѣ господство на Балтійскомъ морѣ всецѣло принадлежало
Любеку, а на Средиземномъ уже въ 13 вѣкѣ господствовала
Венеція. Теперь же въ виду увеличивающагося значенія морей
во всемірной исторіи и при развитіи суверенныхъ поня-
тій-—отдѣльные князья и государи начали ирисвопвать себѣ
господство надъ извѣстными частями океана. Что касается
Балтійскаго моря, то естественными обладателями его явля-
лись Датскіе короли; они все 15 столѣтіе вели съ Любекомъ
’) Ре Поіаіпіо Магіз. Іоіі. Раіагіпз. Ѵепеііів, ІЮСЬХІѴ, ЬІЬ. I,
133. 8і піаге еввеі оіпшЪпв сошипе іпаѵі^аМІе ііегеі, еі ппіііиа; ег$о
аі іегта ЛЙ зпіувсіа ііотіаіо, пе геііііегеіцт іпспііа еііаш Мате зіаЪіі
йііііі Дошіпіо, пе іпаѵіртЫІе Ііаі. ІпаѵідоЬПе йегіі, чиіа іаіпдпат іп
еіѣего сатро Лотіпагепіаг рігаіае, зоіа гаріпа еі іпйвиііопе кгазяап-
іов. (^паіпог тосіій ачиігі роззе Магіз йотІпішп: Оссираііопе. ргаезегір-
ііопе, сопвиеіиіііііе, ргіѵііещо. Ср. І’асіия, Ве Дотіпіо тагів Н.іЛгіаііеі,
И>19. Вогоидѣв, ’ГІіе зоѵегаі^піу оі’ іііе Вгііінѣ зеав, 1633. 8іуртап-
ппз, Дня тагііііпиш еі паиііепиі въ Неідессіпя’а сЗсгірІотт ііе .іиге
паиііео еі іпагііііпо Газсісиіив».—Зеісіеп, Мате сіаивпіп. Сігоііия, Маге
Іііктшп. Изъ новыхъ изслѣдованій палъ извѣстны: Саасііу, Ее іігоіі
татігіте іпіегааііопаі, 1’агіз, 1862. Наіііеі'епіііе, Нізіоіге <іез егі^і-
вез, Леа ргодтез еі <1еь ѵагіаііопз Ли сігон таіііііпе іпіеі'ііаііопаі. Рагів,
1858. Ср. еіце сочиненія Агипі, Ваупеѵаі, Вагёге и др.
301
борьбу изъ .за этого моря. Въ послѣдующей борьбѣ, которую
мы разсмотримъ во всей ея полнотѣ, былъ моментъ, когда,
казалось, .Любекъ достигъ своей завѣтной цѣли исключенія
Голландцевъ изъ торговли на Балтійскомъ морѣ,—по въ концѣ
концовъ послѣ войны, извѣстной подъ именемъ «(ІгсѵеГеігіеп»,
господство на Балтійскомъ морѣ всецѣло перешло въ руки
Скандинавскихъ королей. Въ этой войнѣ пе должно упускать
изъ виду одного обстоятельства, а именно борьбы Габсбурговъ
съ Христіаномъ Голштинскимъ за Датскую корону. Окончаніе
войны, которая будетъ предметомъ второй части нашего труда,
относится къ 1544 года. Затѣмъ эта борьба принимаетъ новый
фазисъ; дѣйствующими липами являются уже не Любекъ и
Данія, а Швенія и Данія.
Новый оттѣнокъ, замѣчаемый въ войнахъ Пі, а еще болѣе
17 столѣтія между прибалтійскими державами и Габсбургами,
между тѣми же прибалтійскими государствами и нѣкогда
сильною Ганзою — этотъ новый оттѣнокъ объясняется влія-
ніемъ реформаціи, раздѣлившей Европу на два враждебныхъ
лагеря.
Политической исторіи Скандинавскихъ государствъ и Венд-
скихъ городовъ мы считаемъ необходимымъ предпослать об-
зоръ распространенія въ нихъ реформаціоннаго ученія, гакъ
какъ, по нашему мнѣнію, этотъ обзоръ въ значительной сте-
пени уяснить политическую исторію.
Данія раньше другихъ Скандинавскихъ государствъ сблизи-
лась съ западною Европою. Еще до воцаренія Христіана Данія
имѣла своихъ представителей на великихъ соборахъ Пизан-
скомъ и Констанцкомъ, такъ что въ Даніи не могли не знать
общаго настроенія Европейскихъ государствъ въ дѣлахъ цер-
ковныхъ. Частыя поѣздки королей Датскихъ къ германскому
императору и въ Италію знакомили ихъ съ положеніемъ ка-
толической церкви, съ образомъ жизни папы и католической
іерархіи въ Римѣ. Такъ Христіанъ I, побывавъ въ Римѣ,
говорилъ, что нашелъ этотъ городъ далеко не такимъ святымъ,
какъ представлялъ себѣ раньше. Не разъ также короли Оль-
денбургской династіи позволяли себѣ крутыя мѣры по отно-
шенію къ духовенству, находя несообразнымъ его самостоя-
тельное, независимое положеніе въ государствѣ, какъ зіаіия іп
яіаін. Взгляды, порожденные реформаціей, не-.г-ац ,
никнуть и въ Данію. Христіанъ И, тотчасъ по вс.,Л| «
норвежскій престолъ, увидѣлъ всю неестественность., Ія
католической церкви въ государствѣ; она была вполі., со-
стоятельна и не подчинялась государственной власти; ди
нея господствовала разнузданность, служители алтаря съ ци-
ническою безцеремонностью обращали отправленіе своихъ обя-
занностей въ средство наживы. Съ самаго начала появленія
ученія .Лютера Христіанъ И внимательно сталъ вдумываться
въ него и невольно былъ увлеченъ имъ; «въ рѣчахъ Лютера
противъ католическаго .духовенства звучали ноты, родныя Хри-
стіану»—говоритъ Алленъ. Въ ученіи Лютера Христіанъ сразу
увидѣлъ сильное средство для достиженія своей завѣтной цѣлн:-
уснленія королевской власти.
Смѣлость, самонадѣянность и стойкость Лютера были каче-
ства, которыя Христіанъ 11 въ особенности высоко цѣнилъ въ
немъ. Онъ рѣшился призвать въ Данію изъ Виттенберга про-
повѣдника новаго ученія для распространенія его въ универси-
тетѣ, а затѣмъ и среди остальнаго населенія. Не мало моло-
дыхъ и знатныхъ Датчанъ находилось при Влттенбергскомъ
университетѣ; переписываясь со своими родными, они знакомили
ихъ, такимъ образомъ, съ новыя ь ученіемъ.
И такъ въ Даніи уже рано образовался кружокъ людей,
сочувствовавшихъ новому ученію. Къ этому кружку присоеди-
нился и Христіанъ и всячески сталъ поддерживать его. «Нужна
была самая незначительная искра, чтобы воспламенить массу
горючихъ элементовъ, носившихся въ воздухѣ, обратить от-
дѣльныя вспышки во всепоглаіцаюіцее пламя» ’).
Христіанъ II, будучи въ родствѣ съ Фридрихомъ Саксон-
скимъ, и отъ него получалъ свѣдѣнія о движеніи умовъ въ
Германіи. Необходимо вспомнить также имя одного монаха,
способствовавшаго проникновенію Лютерова ученія въ Данію.
Онъ, будучи католикомъ, со строгостью и безпристрастіемъ
однако разоблачалъ всѣ. козни п предразсудки католическаго
духовенства; мы разумѣемъ здѣсь уроженца Голландскаго го-
родка Варбсрга Павла Эліэсэна г). Человѣкъ непоколебимой
’) АПев, ІИ, 2, 48.
3) О немъ смотри къ нашемъ об.юрѣ источниковъ.
333
ко іхэ ни 1 чшій явнымъ и здравымъ умомъ,хотя и не твор-
чс я ’і 'і'ъ ,тный въ своихъ правилахъ—опъ еще очень моло-
до вѣкомъ поступилъ въ орденъ кармелитскихъ, нпщен-
сті хъ монаховъ и прославился своими комментаріями на
(’в. писаніе. Злая древніе языки, въ особенности греческій, онъ,
стоя йа практической точкѣ зрѣнія и оставляя безъ вниманія
отвлеченную философію, шагъ за шагомъ указывалъ на тѣ
пункты Св. Писанія, гдѣ католическое духовенство изъ-за своихъ
выгодъ отступало отъ истины. Его проповѣди противъ злоупо-
требленія властью какъ свѣтскихъ, такъ и духовныхъ князей
имѣли демократическій оттѣнокъ
Христіанъ II, возвратившись изъ Стокгольма, послѣ рас-
правы съ шведской аристократіей, отправилъ ректора одной
копенгагенской школы въ Виттенбергъ, гдѣ тотъ долженъ былъ
выбрать лютеранскаго проповѣдника для Даніи. Выборъ палъ
на Маіитша Рейнгардта, родомъ изъ Энфенштадта, бывшаго
Вюрцбургскаго священника, ученика Карлштадта, ина Маттіаса
Габлера, уроженца Штутгарта. Латинскія іцюповѣдп Рейн-
гардта., конечно, впечатлѣнія не произвели, мало онъ успѣлъ и
въ церковныхъ диспутахъ. Опъ возвратился въ Германію и
тамъ серьезно сталъ заниматься богословіемъ, домогаясь уче-
ной степени для занятія богословской каоедры въ Копенгагенѣ.
Габлеръ сдѣлался профессоромъ Копенгагенскаго университета
по каоедрѣ греческаго языка.
1520 годъ былъ роковымъ для Лютера: папская опала
была произнесена противъ всѣхъ его сочиненій. Тогда Хри-
стіанъ II издалъ указъ, которымъ воспрещалось обращать
вниманіе на опалу паны и уничтожать сочиненія Лютера.
Христіанъ II желалъ пригласить въ Копенгагенъ самого
Лютера или Карлштадта. Послѣдній, дѣйствительно, и при-
былъ въ маѣ 1521 года въ Данію, но очень скоро вернулся
назадъ въ Виттенбергъ. Въ 1521 году Христіанъ II былъ
въ Нидерландахъ, гдѣ часто бесѣдовалъ съ Эразмомъ. Возвра-
тившись въ Данію, опъ не могъ уже думать о распростра-
неніи новаго ученія, такъ какъ въ виду имѣлись новыя войны
съ Ганзейпами и Швеціей. Законную же силу оно получило
') АПеп, къ ішше пряведеипохъ мѣстѣ.
304
при Фридрихѣ; исторія распространенія его совершенно сходна
съ тѣмъ, что было въ Англіи и Швеціи, т. е. вмѣсто паны
главою церкви становился король.
Въ своемъ „НашИезів" Фридрихъ обязывался не допускать
въ церквахъ лютеранскихъ проповѣдниковъ и подвергать та-
ковыхъ наказанію. Духовенство въ Даніи стремилось въ союзѣ,
съ дворянствомъ освободить датскую церковь отъ вліянія на
нее папы и панской куріи. Оно разсчитывало па. сочувствіе
короля и рейхсрата и желало создать датскую католическую
національную церковь па такихъ же приблизительно основа-
ніяхъ, какъ и древняя галликанская церковь. Преслѣдуя такую
церковно-политическую систему духовенство разсчитывало на
свѣтскую аристократію, короля, рейхсратъ и простой народъ ').
Прежде всего духовенству пришлось разочароваться отно-
сительно сочувствія его планамъ свѣтской аристократіи, дво-
рянства. Первое лице среди дворянъ—гофмейстеръ двора Мо-
генсъ Гейе (С«іе)—былъ горячимъ приверженцемъ Лютера. Если
въ рейхсратѣ всѣ члены еще и были католиками, то они тѣмъ не
менѣе вовсе не желали подать руку духовенству, опасаясь его
чрезмѣрнаго усиленія. Надежда духовенства на народъ также
была несбыточной. Большое вліяніе имѣли на него лютеран-
скіе проповѣдники; они пользовались у парода полнымъ распо-
ложеніемъ. Главнѣйшимъ проповѣдникомъ ученіи Лютера былъ
Гансъ Таузенъ. Сынъ кузнеца изъ Фюнена Гансъ уже съ
юныхъ лѣтъ чувствовалъ влеченіе къ монашеской жизни. Ли-
шившись рано отца, считавшагося колдуномъ и убитаго прос-
тымъ народомъ, Ганеъ привелъ въ исполненіе свое желаніе
поступить въ монастырскую школу. Во время пребыванія сво-
его въ Іоаннитскомъ монастырѣ въ Антворсковѣ * 2) онъ пользо-
вался большою любовью пріора п получилъ средства для за-
граничной поѣздки. Заграницей онъ подпалъ вліянію новаго
ученія Липера и въ 1523 іюду отправился въ Виттенбергъ.
’) Раішіап—МіШег.
2) Антворсковъ—Апіѵогькоѵ, первоначально Аиіѵаііііавкок—горо-
докъ къ югу отъ (’лагельсо, на Зеландіи прп большемъ Бельтѣ; здѣсь
еще при Вальдемярѣ I былъ основанъ Іоаннитскій монастырь, пріоры
котораго пользовались большимъ значеніемъ въ королевскомъ совѣтѣ.
805
Его проповѣди были полны силы и краснорѣчія: въ нихъ слы-
шалось чпсто демократическое направленіе.
Назовемъ еще нѣсколькихъ проповѣдниковъ, въ особенности
популярныхъ. Это будутъ: Францъ Вормордсенъ, кармелитскій
монахъ изъ Гельзингэра, родомъ изъ Голландіи; католическая
партія его сильно преслѣдовала за смѣлыя рѣчи Не менѣе
популярны были Іэргепъ (Ітцеп) Садолипъ, Гансъ Олафсэнъ и
Клаусъ Мортенсенъ. Послѣдній не обладалъ большою учепостью,
но своимъ умѣніемъ пѣть и говорить пріобрѣлъ значительное
вліяніе па народъ. Даровитымъ евангелическимъ священникомъ
былъ Германъ Таетъ въ Гузумѣ. Всѣ эти реформаторы были
въ постоянныхъ и очень близкихъ сношеніяхъ съ Шведскими
реформаторами . іарсомъ и Олафомъ Персонъ.
Главнымъ центромъ реформаціоннаго движенія былъ Ви-
боргъ; съ 1527 года оно начало проникать и въ Мальма.
Географическое положеніе Виборга, какъ города, откуда рас-
пространялось реформаціошюе ученіе, имѣло большое значеніе-
Онъ лежалъ въ центрѣ Ютландіи Въ городѣ было 5 монас-
тырей: францисканскій, основанный въ 1235 году, доминикан-
скій, іоанпитскій, основанный въ 1448 году, затѣмъ женскій
монастырь св. Рудольфа п св. Духа, 20 церквей и соборъ.
Въ этомъ городѣ Гансъ Таузенъ и началъ Свою проповѣд-
ническую дѣятельность въ 1526 году.
Мальма -’) былъ сравнительно молодымъ городомъ: основа-
’) Виборгъ, первоначально Ѵіѣегір—ето названіе часто встрѣчается
къ латинскихъ документахъ—былъ епископскимъ городомъ съ колле-
гіей канониковъ (капік-коіе^ішп); онъ еще въ XIV и XV столѣтіи
былъ политическимъ центромъ Ютландіи, гдѣ собирались короли и гдѣ
происходили важнѣйшія собранія и тинги. Ср. ЗгуЯе — Зкашііиаѵіеп
ппііег Сніоиьііііеп, 20.
’) Ма.іьмя—въ южной Швеціи при Зундѣ, пёрвоиачалбио МаІшЗ^Ье;
въ половинѣ XIV вѣка этотъ городъ вііервые встрѣчается при Зундѣ,
а рапыпе опъ находился глубже въ материкѣ; МаІщііцЪе іпіёгіог дихіа
Мате упоминается въ 1346 году. Кромѣ церкви св. Петра Мальме
имѣлъ еще Францисканскій монастырь, основанный въ Д419 году;
монастырская церковь стала впослѣдствіи называться церковью Сияовл
и Іуды: ессіевіа Вітоіііз еі Іініае аронМІотпіп еріае ессіезіа циошіаіп
егаі шопазіегіиш ітаігит тіпогпт. Мальме уже въ XV вѣкѣ имѣлъ
школу; булла папы Иннокентія ѴІІ, разрѣшившаго открытіе ея, отно-
сится къ 1406 году.
20
306
віе его относится къ началу 14 вѣка. Важно, что Мальма
былъ въ самыхъ частыхъ торговыхъ сношеніяхъ съ Ганзей-
цами, и что сюда такимъ образомъ рано могли придти свѣдѣ-
нія чрезъ нѣмецкихъ купцовъ о новомъ ученіи Лютера. Здѣсь
проповѣдывалъ главнымъ образомъ Клаусъ Мортенсенъ Тэн-
дебиядеръ.
11а сочувствіе къ себѣ народа католическое духовенство,
такимъ образомъ, не могло разсчитывать, оставались король и
рейхсратъ.
Сказать съ увѣренностью что либо о религіозномъ настрое-
ніи Фридриха 1 нельзя; мы знаемъ, что Фридрихъ съ боль-
шимъ сочувствіемъ относился къ новому ученію, но трудно
сказать, что именно въ этомъ ученіи, догматы или политическая
сторона, обращали на себя его вниманіе. Въ Шлезвигѣ онъ
смотрѣлъ очень равнодушно на распространеніе новаго ученія
и вовсе не препятствовалъ ему. Въ іюлѣ 1526 года Фридрихъ
былъ въ Копенгагенѣ; здѣсь онъ вооружилъ противъ себя ка-
толическое духовенство. Поводомъ послу,Аило несоблюденіе имъ
постовъ и бракъ дочери Фридриха съ Альбрехтомъ Прус-
скимъ, еретикомъ, по понятіямъ Датскихъ католиковъ, при-
нявшимъ ученіе Лютера и содѣйствовавшимъ распространенію ,
его у себя дома.
Въ октябрѣ Фридрихъ быль въ Альборгѣ. Здѣсь еще бо-
лѣе возстановилъ опъ противъ себя духовенство покровитель-
ствомъ Гансу Таузепу, коего онъ сдѣлалъ своимъ капеланомъ
и позволилъ остаться въ Виборгѣ для проповѣди новаго
ученія.
На собраніи же въ Одензе, въ коштѣ 1526 года, Фрид-
рихъ открыто выставилъ себя защитникомъ послѣдователей
ученія Лютера; на рейхстагѣ въ Одензе въ числѣ стоявшихъ
па очереди вопросовъ религіозный игралъ не послѣднюю роль.
Король сдѣлалъ рейхсрату слѣдующія предложенія: требо-
вать конфирмаціи и пожалованія прелатурами не у папы, а
у архіепископа Даніи; тѣ деньги, которыя до этого посыла-
лись въ Римъ въ папскую курію, теперь должны перейти въ
государственную казну, какъ средства для обороны. Свѣтскіе
аристократы съ своей стороны требовали, чтобы впредь
земли не отдавались подъ залогъ пли въ пользованіе церквамъ
307
и монастырямъ. Короля просили оставить церковь въ ея цер-
воначальномъ положеніи до общаго церковнаго собори. 7-го
декабря собраніе въ Одензе на время разошлось. Въ августѣ
1527 года король снова прибылъ въ Одензе, гдѣ опять нача-
лось обсужденіе церковныхъ вопросовъ. Духовенство настаи-
вало на томъ, чтобы каждый епископъ въ своей епархіи имѣлъ
право наблюдать за всѣмъ, касающимся церкви и наказывать
отступавшихъ отъ догматовъ католической церкви, чтобы ко-
роль отдалъ имъ тѣ охранныя грамоты, которыя онъ далъ
проповѣдникамъ новаго ученія. Король обѣщалъ, что пе бу-
детъ давать новыхъ грамотъ, по данныя раньше не уничто-
житъ и не дастъ епископамъ права преслѣдовать сторонниковъ
новаго ученія. Конечныя слова короля были: «Вѣра свободна;
король не можетъ заставить кого бы то ни было вѣрить такъ
или иначе: онъ имѣетъ власть надъ жизнью и имуществомъ,
по пе надъ душою, поэтому то пусть каждый живетъ свободно
и исповѣдуетъ религію, какую желаетъ». Духовенство увидѣло,
что добиться отъ "ороля энергическихъ мѣръ противъ отступ-
никовъ нѣтъ надежды, а потому оставалось только поднять
общее возстаніе противъ еретики-короля. Но у прелатовъ не-
доставало вождя; архіепископа въ Даніи еще пе было, и на-
значеніе его въ Лундѣ вполнѣ зависѣло отъ короля, что весьма
важно, такъ какъ архіепископъ Лундскій былъ вмѣстѣ съ тѣмъ
легатомъ папы и княземъ Швеціи ’). Всякія мечты о созданіи
національной католической церкви должны были угаснуть въ
датскомъ духовенствѣ.
Три года, прошедшіе со времени рейхстага въ Одензе,
были ознаменованы сильными движеніями въ пользу реформа-
ціи. Во время этихъ движеній король получилъ возможность
назначить угодныхъ для себя лицъ на епископскія должности
въ Фюменѣ и Зеландіи. Вскорѣ и епископскій столь въ Рос-
кильде сдѣлался вакантнымъ; король назначилъ туда Іакова Рэн-
нова, который до занятія новой должности долженъ былъ по-
клясться королю п его дѣтямъ въ вѣрноподданничествѣ, а за-
тѣмъ обѣщать пе преслѣдовать проповѣдниковъ новаго ученія
’) Раѵбпя Ьераі о" Зѵегі^е» Еугвіе. Наштегісй, ІЪіптагк игкіеі
АііеІяѵ.'еШе.п, 37.
808
и тѣхъ монаховъ, которые вступятъ въ бракъ. Въ случаѣ же
какихъ либо жалобъ Рэнновъ долженъ обращаться за разрѣ-
шеніемъ ихъ къ королю и рейхсрату. Эти условія, которыя
король потребовалъ отъ Рэпнова, ясно обнаруживаютъ его
расположеніе къ новому ученію. Затѣмъ вновь избранный епис-
копъ долженъ былъ явиться къ королю, который п конфирми-
ровалъ его избраніе, дѣйствуя какъ глава церкви.
Такимъ образомъ епископскія должности въ Лундѣ, Рос-
кильде и Одензе были подчинены Фридриху '). «Четыре ют-
ландскихъ епископа, хотя и не получили назначенія отъ ко-
роля, все таки, связанные обстоятельствами, не могли употре-
бить свою власть и право для прекращенія враждебной аги-
таціи протестантскихъ проповѣдниковъ, за которыхъ открыто
стоялъ король и нѣсколько членовъ рейхсрата» *).
Заступничество Фридриха за проповѣдниковъ лютеранскаго
ученія было въ особенности сильно въ Мальма Въ 1529 году
реформація получила здѣсь законную силу. Оба бургомистра
города Ьргенъ (Іог^еп) Кокъ и Іепъ (Іер) Нильфнъ (Кіеіяеп) осо-
бенно дѣятельно распространяли новое ученіе, находя поддержку
и сочувствіе у короля. Прп богослуженіи было введено пѣніе на
датскомъ языкѣ; проповѣди и служба также происходили па
родномъ языкѣ. Причастіе раздавалось подъ обоими видами;
всѣ украшенія въ церкви были сорваны, образа и иконы сня-
ты. Въ і'ородѣ основана была еще и лютеранская школа, про-
славившаяся своими учителями фрапцомъ Вормордсэнрмъ и
Олафомъ, прозваннымъ Златоустомъ.
Въ Копенгагенѣ реформатское ученіе утвердилось также
въ 1529 году. Конечдо, устная проповѣдь, игравшая въ тѣ
времена роль «нашей ежедневной прессы» не могла одна
сдѣлать того, что ей удалось при помощи недавно введеннаго
') Это было въ высшей степени важно, такъ какъ оти епископіи
были очень богаты. Вообще 1 з всѣхъ земельныхъ владѣній въ Дакіи
принадлежала католическому духовенству. Одинъ Лундскій архіепископъ
владѣлъ 36 ленами, которые могъ по своей волѣ раздавать. Такое же
количество владѣній было и у Роскильдскаго епископа. НанітегісЬ—
Оаппіагк иіміег АйвІвгдаМеп, I, 36.
2) Раішіап-Мііііег, 530.
3) РаІпйап-МІІІІег, 532.
309
въ Даніи книгопечатанія ’). Образовалась цѣлая полемическая
литература, предметомъ которой служили католическая месса
и священство.
Пе мало содѣйствовало успѣху реформаціи также и успѣш-
ное распространеніе ея въ герцогствѣ Шлезвигскомъ.
Огаршіи сынъ Фридриха Христіанъ, герцогъ Шлезвига,
жилъ съ 1527 года почти исключительно въ Гадерслевѣ
гдѣ окружилъ себя учениками Люгера. Одинъ изъ нихъ Іоаннъ
Вандалъ (ІоЬаппез ѴГашІаП основалъ здѣсь школу, которая и
стала разсадникомъ протестантскаго ученія для всего герцог-
ства, а также и Ютландіи. Въ 1523 году здѣсь уже появился
переводъ Новаго Завѣта па нижненѣмецкій языкъ *).
О ткрывшіяся должности священниковъ Христіанъ отдавалъ
сторонникамъ новаго ученія. Гадсрслевъ, такимъ образомъ,
сдѣлался центромъ, откуда выходили проповѣдники лютеран-
скаго ученія.
Фридрихъ съумѣлъ удивительно хорошо воспользоваться
настроеніемъ отдѣльныхъ партій, чтобы достигнуть господства
ладъ церковью и епископами.
Онъ скоро принялся и за монастыри; собственною властью
отдавалъ онъ вч. ленное пользованіе дворянамъ то тотъ, то
другой монастырь; рейхсратъ п дворянство, конечно, были от-
носительно монастырей совершенно солидарны съ королемъ,
такъ какъ они главнымъ образомъ выигрывали отъ конфис-
каціи ихъ. Въ Даігіп существуетъ современная латинская бро-
шюра объ изгнаніи монаховъ Францисканскаго ордена, свидѣ-
тельствующая, что и въ Даніи введеніе новаго ученія не обо-
шлось безъ насилій и преслѣдованій 4).
Роль Фридриха I въ распроса раненіи реформаціи въ кон-
цѣ концовъ оказалась двойственною; съ одной стороны онъ
ради увеличенія средствъ своей короны ревностно стоялъ за
новое ученіе, съ другой стороны онъ не могъ не замѣтить, что
’) Въ 1524 году въ Данія вііервые появился переводъ па датскомъ
языкѣ Новаго Завѣта, тогда были напечатаны па датскомъ языкѣ и
псалмы. Кромѣ Копенгагена, Рибе и Шлезвига книгопечатни появи-
лись и нъ Виборгѣ. Малью. Ааргувѣ и Роскильде.
2) Въ сѣверо-восточномъ Шлезвигѣ при мяломъ Вольтѣ.
’) НаіптеічсЬ, I, 57.
*) Раішіап Мііііег, 353.
310
проповѣди, увлекшія народъ, носили иа себѣ демократическій от-
тѣнокъ, что реформація соединялась съ броженіемъ въ низшихъ
слояхъ населенія, съ демократическими стремленіями. Движе-
ній въ пародѣ Фридрихъ болѣе всего боялся, такъ какъ про-
стой пародъ все еще льнулъ къ Христіану II и легко могъ,
какъ вскорѣ и случил сь, поднять возстаніе въ пользу его,
Христіана. Въ виду' этого-то революціоннаго оттѣнка, кото-
рый приняла реформація, Фридрихъ и не могь дать полной
свободы распространителямъ ея. Чтобы угодить топ и другой
партіи, народной и католической, Фридрихъ, думавшій въ борь-
бѣ съ Христіаномъ II найти себѣ опору въ свѣтской и ду-
ховной аристократіи, не могь, конечно, да и опасался совер-
шенно порвать съ этими классами населенія.
Общій результатъ въ исторіи распространенія реформаціи
въ царствованіе Фридриха былъ тотъ, что новое ученіе фак-
тически было признано и было дѣйствительно господствую-
щимъ, юридическая же сила была еща па сторонѣ старой ка-
толической церкви.
Въ Норвегіи долго не было лютеранскихъ проповѣдниковъ,
только въ 1528 году появился въ Бергенѣ одинъ послѣдо-
ватель Лютера. Въ Исландіи на Голумѣ явился въ 1529 году
человѣкѣ, начавшій тамъ проповѣдь противъ католической церкви
и главнымъ образомъ противъ иконопочитанія.
Въ Швеціи еще до возвращенія Густава Вазы изъ Датскаго
плѣна дѣла церкви, въ особенности управленіе ея, были
въ очень незавидномъ положенія. Первое духовное лицо въ
Швеціи, архіепископъ Упсалы *), былъ въ открытой войнѣ
съ тогдашнимъ правителемъ государства, потерпѣлъ пораже-
ніе и былъ даже изгнанъ изъ своей резиденціи. Епископы на-
ходились въ раздумьѣ, оставаться ли имъ на сторонѣ прави-
теля, или признать падь собою власть Христіана.
Вліяніе налы въ эпоху послѣдней войпы Швеціи за осво-
божденіе было здѣсь очень незначительно. Сюда присылались,
°) Луядскій архіепископъ потерялъ то преобладающее значеніе, ка-
кимъ онъ пользовался въ средніе вѣка, когда ему била подчинена вся
шведская церковь. Теперь за лундскимъ архіепископомъ оставался
только титулъ примаса Швеціи.
311
правда, коммиссары, нунціи и легаты папы съ рескриптами,
буллами и грамотами отъ него, но на нихъ не обращали уже
вниманія.
Христіанъ II, какъ въ Даніи, такъ и въ Швеціи, дѣйство-
валъ вполнѣ самостоятельно въ церковныхъ дѣлахъ. Такъ на-
значеніе епископовъ, которое зависѣло отъ папы и капиту-
ловъ, онъ исключительно бралъ на себя. Римская курія, къ
тому же, часто и не успѣвала вмѣшиваться въ дѣла Сканди-
навской неркви, такъ какъ была занята другими, болѣе для
нея важными вопросами въ Италіи, Франціи и Германіи.
Папа Адріанъ VI (ф 14 сентября 1523 г.) отправилъ въ
Швецію дли разсмотрѣнія церковныхъ смутъ извѣстнаго хро-
никера Іоанна Магнуса Гота, обыкновенно называемаго
Іоітппея Мащіі.
Густавъ Ваза былъ уже въ то время избранъ въ короли
Швеціи ’). Опъ въ началѣ своего царствованія оказывала*
большой почетъ и вниманіе легатамъ папы, обѣщалъ свое со-
дѣйствіе къ очищенію шведской церкви отъ безпорядковъ и
къ возстановленію ея въ прежнемъ видѣ.
Безъ сомнѣнія въ первое время практическія выгоды, обу-
словливаемыя реформаціей, плѣняли Густава гораздо болѣе, чѣмъ
внутреннее содержаніе новаго ученія. Какъ постепенно обра-
зовался въ немъ ярый реформаторъ — прослѣдить очень
трудно; но, что опъ уже рано сталъ замѣчать противорѣчія
и ненормальность въ ученіи католическаго духовенства, это
несомнѣнно. Когда онъ ознакомился съ сущностью Лютерова
ученія, онъ съ такою стойкостью и любовью защищалъ еван-
гелическую истину, служившую опорою для Лютера, что сом-
нѣваться въ его искренности положительно нельзя, а еще
менѣе будетъ вѣрно думать, что Густавъ въ распространеніи
реформаціи руководился только одними денежными разсче-
тами.
Новое .Іютерово ученіе стало уже радо проникать въ
Швецію изъ Германіи. Шведское духовенство находилось въ
постоянныхъ скошеніяхъ съ Римомъ, «монастыри Швеціи
были большею частію колоніями иностранныхъ монастырей».
') 6 іюпя 1523 года.
312
много Шведовъ находилось заграницею при иностранныхъ
университетахъ '), такъ что посредниковъ между Швеціей и
остальною Европой было довольно * 2 3). Были также постоянныя
сношенія сь Ганзейскими городами, такъ что ц отсюда могли до-
ходить до Швеціи разные разсказы, болѣе или менйе простран-
ные, болѣе или менѣе добросовѣстные о Лютерѣ и его ученіи
Въ 1518 году настоятель шведскаго монастыря Св. Бри-
гитты въ Римѣ 4) писалъ въ Швецію, что докторъ Августин-
скаго ордена, состоящій при Виттенбергскомъ университетѣ,
написалъ многія «сопсіикіопея» прочивъ отпущенія грѣховъ и
противъ папы. Въ томъ же году Лішкеиингскому епископу от-
правлено было прелиминарное посланіе папы противъ Лютера.
По болѣе точныя свѣдѣнія о Лютеровомъ ученіи появились
въ Стренгнэской епархіи. Въ 1519 г. прибылъ сюда изъ Вит-
тенберга молодой ученый этого университета—тауМег аіѣіиш
ІіЬегдІіши — Олай Петръ Фазе, по старинной традиціи, сынъ
простаго кузнеца изъ Эребро 4). Въ 1520 і-оду от. былъ
сдѣланъ діакономъ Стренгнэса. Когда въ 1520 году умеръ
его отецъ, то Олай виервые возсталъ противъ церемоніаль-
*) Всего болѣе шведовъ находилось въ университетахъ Ростока и
Грейфсвальда, гдѣ университетъ былъ основалъ 17 октября 1456 года.
Посѣщали шведы и кельнскій университетъ; одипъ ІПведъ упоминается
въ Львовскомъ университетѣ. Въ Орлеанѣ, съ самаго основанія тамъ
университета въ 1305 году, перебывало ипого шведовъ: затѣмъ Ноп-
пелье, Кэмбриджъ, Болонъ и Перуджія — всѣ считали въ числѣ уче-
никовъ своихъ университетовъ и Шведовъ. Ср. по атому вопросу со-
чиненіе АппетеЩ'а е Гряаіа Ѵпіѵегвіійій Ніаіогіа»; см. АѴеісИіщу—
8с1і\ѵе<1і»с1іе СіевсЬісІіІе, 24 н 63.
2) На Констанцкій соборъ прибыло нѣсколько представителей и изъ
Швеціи; па базельскій также. \Ѵеі<і1іиі?, 56 н 57.
3) Изъ Готланда, бывшаго въ сношеніяхъ сь Новгородомъ, дохо-
дили въ Швецію православное ученіе и ученіе Гусса. ЛѴеійІіпд, 58.
*) См. изслѣдованіе объ этомъ монастырѣ у НіЫеЪгашГа — Бен
яѵепика Коіопіоп і Вош ишісг Ме<1е1й1еп—Нізі. ТіііакгіП. 1882. ІП.
*) ОгеЪго, раньше ОгаЬго, лежитъ у озера Нуеквагеп (между Вѳне-
;н>мъ и Недаромъ) при рѣчкѣ—ЗѵагЬй. Этотъ городъ очень рано сдѣ-
лался торговымъ, чему способствовало его географическое положеніе:
<>нъ лежитъ при фарватерѣ, па песчаномъ хребтѣ, и представлялъ
удобный пунктъ при сообщеніи между мѣстностью, лежащею къ
сѣверу и къ югу отъ 1'ельмара. Въ XIV вѣкѣ этотъ городъ имѣлъ
уже шкоду.
313
пыхъ обрядовъ католической церкви и требовалъ, чтобы отецъ
его былъ похороненъ безъ таковыхъ.
Въ Стренгнэсѣ Олай и брагъ его Лаврентій пріобрѣли
многихъ сторонниковъ новаго ученія.
О жизни Олая и Лаврентія до 1520 года извѣстно очень
не много. Годъ рожденія Олая нигдѣ въ источникахъ не упо-
минается: родина его -сказали мы выше—Эребро. Свое перво-
начальное образованіе онъ получилъ въ родномъ городѣ, а
дальнѣйшее въ Лейпцигѣ и Виттенбергѣ. 23 апрѣля 1516 года
онъ прибылъ въ Лейпцигъ, по оставался здѣсь очень не долго
и въ лѣтній семестръ того же года онъ былъ сдѣланъ маги-
стромъ. Вылъ ли и брать его въ Виттенбергѣ—достовѣрно
неизвѣстно.
Проповѣдническая дѣятельность Олая начинается въ Эребро;
въ 1524 году онъ появляется уже и въ Стокгольмѣ. Здѣсь
онъ получилъ должность въ городскомъ совѣтѣ и, покрови-
тельствуемый королемъ, проповѣдовалъ въ церквахъ новое
ученіе.
Въ исторіи шведской реформаціи играетъ важную роль
еще одно лицо, это—Лаврентій, Еаіігепііпз Апйгеае. Родившись
въ 1482 году въ Стрецгнэсѣ, онъ первоначальное образованіе,
получилъ въ Стренгнэской соборной школѣ. Одно время онъ
находился въ Упсадьскомъ университетѣ, а отсюда отправился
въ Германію, гдѣ сначала посѣтилъ Ростокскій, а затѣмъ и
Лейпцигскій университеты. Одно время онъ былъ въ Римѣ.
Здѣсь, еще не знакомый съ сочиненіями .Диггера, опъ во очію
увидѣлъ всѣ ужасы Римской куріи: папою былъ тогда Але-
ксандръ VI, отецъ Цезаря Борджіа.
Лаврентій Апбгеаѳ былъ архидіакономъ въ Стрецгнэсѣ и,
кромѣ того, канцлеромъ короля Густава.
Главными лицами враждебнаго католическаго лагеря,
вообще очень пндеферентнаго въ церковныхъ дѣлахъ, были
Іоаннъ Магнусъ и епископъ . Інпкепинга Іоаннъ Браскъ. Въ лю-
теранствѣ они видѣли гибель для церкви, а потому энергично
выступали противъ новаторовъ церкви; они очень умѣло обра-
щали вниманіе Густава на демократическій оттѣнокъ, замѣ-
чаемый въ проповѣдяхъ Лютеровыхъ сто]юішнковъ. Общая
молва была такова, что «Богъ даетъ, а церковь беретъ»,
314
«церковь не есть собраніе однихъ прелатовъ и клириковъ, но
собраніе всѣхъ вѣрующихъ», «діаконы и епископы апостоль-
ской церкви были слугами своего прихода, а пе господами
его», «ихъ имущество было и имуществомъ прихожанъ». Отъ
вниманія епископа Краска не укрывалось опасное положеніе,
въ какое впадали проповѣдники новаго ученія. «Соттипіо 1ю-
погит ессіезіае», которой опи требовали, могла быть попята,
какъ «(ІІѴІ8І0 Ьопогшп іпіег ніешЬга ессіевіае», и когда пропо-
вѣдники настаивали на томъ, что деньги церкви суть народ-
ныя деньги, то «практическія слѣдствія этого въ значительной
степени зависѣли отъ того, какое значеніе въ будущемъ ста-
нуть придавать понятію парода» ').
Демократическій, коммунистическій оттѣнокъ, который замѣ-
чался въ проповѣдяхъ Олая и другихъ, конечно, былъ совер-
шенно противенъ Густаву. Опъ настаивалъ па правахъ госу-
дарства извлекать себѣ пользу изъ мертваго капитала церкви,
а отнюдь не на томъ, чтобы простой народъ присвоилъ себѣ
богатства церквей и монастырей. Изъ за этого ему пришлось
вести не одну борьбу съ простымъ населеніемъ Швеціи.
Въ 1524 году отношенія между Густавомъ и напою зна-
чительно измѣнились къ худшему; разрывъ между ними про-
изошелъ изъ за чисто формальнаго вопроса о посвященіи ду-
ховныхъ липъ: культъ церковный оставался вт. первое время
неприкосновеннымъ, нововведенія касались главнѣйшимъ обра-
зомъ внѣшней стороны, обрядности. Густавъ Тролле продол-
жалъ называть себя архіепископомъ Упсальскнмъ; Густавъ
же и новый рейхсратъ Швеніи не признавали правъ Тролле
на Упсальскій архіепископскій столъ. Папа настаивалъ па
томъ, чтобы за Тролле сохранена была его прежняя долж-
ность. Тогда Густавъ Ваза въ письмѣ къ кардиналамъ прямо
заявляетъ, что если папа будетъ настаивать на возвращеніи
Тролле въ Швецію, то онъ въ дѣлахъ шведской церкви бу-
детъ поступать согласно ученію Христа, не спрашиваясь у
папы: онъ отстоитъ правду своею кровью
’) Еогввеіі/ I.
*) Копппр СтивіаГ йеп ГЗгБІез ВерівХгаіит. 1, 144.
315
«Слова Вигтснбергскаго монаха не были смѣлѣе этихъ
словъ»! ’).
Сношенія съ папою снова возникаютъ по слѣдующему слу-
чаю: папа желалъ назначить на вакантный епископскій столъ
въ Скара итальянскаго вельможу Франциска де-Потенніа -).
Густавъ Ваза энергично воспротивился этому и въ отвѣтѣ
папѣ говорилъ, что никогда пе стапетъ терпѣть иностранныхъ
епископовъ.
До 1521 года, изъ всѣхъ шведскихъ епископовъ всего
трое были посвящены на должность папою, а именно: епи-
скопы .Іипкепипга, Вестероса и Вексіе; остальные же помимо
папы были назначены па свои должности самимъ королемъ.
Къ 1524 году относится появленіе перваго сочиненія
шведскаго реформатора Лаврентія Андрея (Ашігеае) до этого
велись только устныя бесѣды и говорились проповѣди 4).
Исходъ начавшейся борьбы католиковъ съ протестантами
въ Швеціи зависѣлъ отъ одного короля. Мы видѣли, что
послѣ 1524 года насталъ полный разрывъ его съ папою.
Когда папа въ 1525 г. по случаю юбилея въ Римѣ прислалъ
въ Швецію буллу, извѣщавшую о предстоящихъ праздне-
ствахъ, то Густа въ оставилъ ее безъ всякаго отвѣта. Онъ
теперь сталъ уже открыто покровительствовать новому уче-
нію, поручивъ шведскимъ реформаторамъ заняться переводомъ
па шведскій языкъ Новаго Завѣта. Онъ удалилъ теперь изъ
Швеціи главнаго сторонника католичества—Іоанна Магнуса.
Въ 1525 году вниманіе Густава было обращено и на
монастыри; онъ постановилъ пе выдавать болѣе монастырямъ
охранныхъ грамотъ и какихъ либо привилегій '•). Въ этомъ
’) Веп.’СепіаііІ, 156.
’) Бошіииь Егаисівсид сіе Роіепсіа. Пе^івПаінг, I, 226: Іп ниша
іаиіеп і(1 рго гекрыио ІіаЬеге ріасеаі иов а1іепі&епа$ а<1 ѳссіевіав ге.р-
поітнп побТгогптп пои едпіі апііпо шінтівнитов сіииі ііиіі^епаз бе цибгит
бехіегнаіе ехрёпі впипів іюп рапсо? ЬаЪеаілив.
•) НешепІаЫ, 175.
*) О диспутѣ Олая Петра и Уисальскаго каноника Петра Галле,
си. НепгегсіаЫ, 271.
г’) Цѣлый рядъ постановленій объ этомъ можно пайти вь первомъ
и второмъ томахъ «Копипі? ПпяіаГ ііеп Рогйіез Кев’ІБІіаіаг».
31 6
же году совершено было первое бракосочетаніе шведскаго
духовнаго лица—Олая Петра
Въ 1527 году оконченъ былъ переводъ Новаго Завѣта,
и реформація .могла съ большимъ успѣхомъ распространиться
въ Шведскомъ обществѣ. Преимущество шведскаго перевода
передъ датскимъ заключается въ толъ, что шведскіе перевод-
чики кромѣ Вульгаты имѣли передъ собою еще и греческій
текстъ по изданію Прайма; многія мѣста переданы здѣсь точ-
нѣе, чѣмъ даже у Лютера -).
Первые года, прошедшіе со времени вступленія 1'устава
на Шведскій престолъ, были очень труднымъ временемъ для
Густава. Онъ въ этл 4 года долженъ былъ укрѣпить свое
положеніе внутри государства и выдержать борьбу съ внѣш-
ними врагами: Севериномъ Норбю, Даніей и Любекомъ. Въ
1527 году настало временное затишье, и Густавъ спѣшилъ
имъ воспользоваться. Онъ сзываетъ рейхсгагъ въ Вестеросѣ.
Главная цѣль, которою руководствовался Густавъ при созывѣ
Вестероскаго собранія состояла въ томъ, чтобы какимъ бы
то ни было образомъ выйти изъ того страшно затруднитель-
наго финансоваго положенія, въ какомъ находилась Швеція.
Густавъ твердо рѣшилъ добиться во что бы то’ ни
стало подчиненія церкви государству. 1527 годъ особенно
благопріятствовалъ успѣху реформаціи: папа Климентъ ѴІІ
былъ осажденъ въ своей собственной столицѣ; въ Герма-
ніи шпейерское собраніе 1526 года много подвинуло впе-
редъ дѣло реформаціи; сосѣднія государства, Пруссія и
Данія, фактически отпали отъ католической церкви и папы.
При такихъ обстоятельствахъ Густавъ Ваза рѣшилъ со-
звать рейхстагъ въ Вестеросѣ. Кромѣ дворянства и духо-
венства сюда были призваны крестьяне изъ каждаго лаг-
манскаго округа и по одному бургомистру п ратмаину изъ
каждаго города. Рейхстагъ былъ созванъ 16 іюня 1527 года,
но преніи начались только недѣлю спустя. Густавь сразу во-
оружилъ противъ себя епископовъ, лишивъ ихъ перваго мѣста
') КспСеМаШ, 264. \ѴеііШп§;. Супруга Олая называлась Христиною.
®) ВеиівгіаЫ и ІѴеііИіпк. ЗсЬіпгаеіег—СтеасЬісМе йег асіоѵеііізсііеп
ВіЬеІйЬегбеГгппк. Ср. Рап/.ег—ІгенеЬісІПе йег ВіЬеШЬсгаесгпп^ ЬиіЬегв.
ВеціегйаЫ, 284.
317
около короля, которое они привыкли занимать. Среди епи-
скоповъ Пая» Вгавк был ь болѣе другихъ приверженъ ка-
толической церкви; въ своей рѣчи къ прочимъ епископамъ и
духовенству онъ уговаривалъ ихъ пе дѣлать никакихъ усту-
покъ королю; «пусть послѣдній отниметъ ихъ силою, если мо-
жетъ, добровольно же мы не должны отдѣляться отъ папы и
католической церкви». Густавъ Ваза обратился къ собранію
съ весьма полнымъ и обстоятельнымъ докладомъ, авто-
ромъ котораго, безъ сомнѣнія, былъ его канцлеръ Лаврентіи
Андрей ').
Прежде всего собранію предложено было вспомнить все
то, чѣмъ пожертвовалъ Густавъ для блага страны, затѣмъ
вспомнить, что опъ противъ воли принялъ титулъ правителя
и короля; много пришлось ему воевать и съ внѣшними,
и съ внутренними врагами. Его обвиняли въ томъ, что опъ
слишкомъ обременилъ страну налогами п податями; все это
такъ, но одна нужда заставила его прибѣгнуть къ этимъ мѣ-
рамъ. Напрасно обвиняютъ его въ стѣсненіи церкви. Онъ по-
зволяетъ проповѣдывать Слово Божье и Евангеліе и привле-
каетъ къ отвѣтственности гѣхъ, кто дѣлалъ противное. Онъ
готовъ теперь, если того желаютъ, покинуть свой постъ, но
требуетъ приличнаго вознагражденія. Пусть это хорошенько
Обсудятъ, онъ же считаетъ своимъ долгомъ представить со-
бранію всѣ нужды* страны. Казна совершенно истощена; по-
стоянныя войны требуютъ большихъ затратъ. Расходы ко-
роля теперь значительно увеличились и увеличатся еще бо-
лѣе, если онъ, какъ того требуютъ, вступитъ въ законный
бракъ. Крѣпости требуютъ обновленія. Рыцарство потерпѣло
много отъ войны и нуждается въ новыхъ ленахъ. Доходы
отъ таможенъ, горныхъ промысловъ и казенныхъ земель
уменьшились. Города терпятъ отъ побочной торговли селъ н
деревень съ ганзейскими купцами. Устранить все это трудно
не смотря на всѣ старанія короля, па его покровительство
Голландцамъ и т. д. Повсюду ходить молва о возстаніяхъ п
заговорахъ. Король требуетъ средствъ для изцѣленія государ-
ства отъ всѣхъ этихъ бѣдъ; въ противномъ случаѣ онъ сни-
’) Кеиіегйаііі, 291.
318
маетъ съ себя королевскій вѣнецъ. Теперь опъ только ждетъ
скорѣйшаго отвѣта ’).
Не дождавшись такого, Густавъ покинулъ собраніе, окру-
жилъ себя лучшими воинами и приверженцами своими и по-
селился въ мѣстномъ замкѣ, сказавъ, что не желаетъ болѣе
править Швеціей.
Собраніе, услышавши о поступкѣ Густава, не мало обез-
покоилось. Государство въ опасности; избрать новаго короля—
немыслимо; внѣшніе враги пе упускаютъ случая вредить. Ду-
мали день, другой и рѣшили, наконецъ, призвать Густава и
вполнѣ подчиниться ему. Но Густавъ отказался теперь явиться
передъ собраніе. Вторичное посольство къ нему было также
безплодно; третье же, наконецъ убѣдило оскорбленнаго ко-
роля возвратиться къ собранію. Всѣ тотчасъ дали свое со-
гласіе королю на всѣ угодныя ему нововведенія. Результатъ
собранія былъ формулированъ въ двухъ актахъ, такъ называв-
шихся «рецессѣ» и «ординанціи.» Ордипапція заключала въ себѣ
разнаго рода постановленія касательно одной только церкви,
рецессъ же относительно другихъ стоявшихъ на очереди во-
просовъ. Рецессъ состоялъ изъ 4-хъ частей: 1-я предлагала
мѣры къ усмиренію возстаній и открытію заговоровъ; 2-я
касалась доходовъ королевской казны. Вмѣнено было въ не-
премѣнную обязанность епископамъ помогать королю деньгами
и передать ему замки и крѣпости, котоімлмм они владѣли.
Все церковное имущество, которое остается послѣ вознаграж-
денія духовныхъ лицъ, переходило въ королевскую казну. Для
ааблюдепія за порядками въ монастыряхъ король назначитъ
особаго чиновника; излишекъ монастырскихъ доходовъ король
прнсвоиваетъ себѣ. Число монаховъ и монахинь опредѣляется
королевскимъ чиновникамъ. 3-я часть касалась вознагражденія
дворянъ за военныя издержки; ихъ рѣшено было одарить
церковными и монастырскими ленами; 4-я часть касалась
несогласій церковныхъ. Прежде уже устраивались диспуты,
чтобы какъ католики, такъ и лютеране могли свободно вы-
*) Си. К. ОпвІаГ <1еп I: 8 К^іяіііііиг, IV т. 200—215. Н^ст-
шаа—АПа Віѣейа^агв осЬ Мбіепв Везіиі. I, 56—67. Ср. Те^еі, I, 153,
который пишетъ па основаніи Петра Сварта.
319
сказываться, но такъ какъ эти диспуты ни къ чему не при-
водили, и такъ какъ король признавалъ право за люте-
ранами, то и рѣшено было о диспутахъ вопросовъ не под-
нимать.
Согласно ординанціи, состоявшей изъ 22 пунктовъ, епи-
скопы должны были прислать королю регистры всѣхъ своихъ
доходовъ, и король уже назначитъ, какіе они сохранятъ и
какіе перейдутъ къ казнѣ. То же должны были сдѣлать ка-
ноники и вс-Ь соборныя церкви. Монахамъ запрещено нищен-
ствовать
Мы уже сказали, что собраніе въ Вестеросѣ было глав-
нымъ образомъ созвано съ цѣлью поправить финансы. Уже
въ послѣднее время Уніи финансы Швеціи находились въ
очень незавидномъ положеніи. Густавъ, сдѣлавшись коро-
лемъ, былъ обременъ огромными долгами, которые теперь
все увеличивались. До взятія Стокгольма Густавъ предпринималъ
все на занятыя деньги: готландскій походъ, внутреннія смуты
и возстанія—все это ухудшало еще болѣе финансовое поло-
женіе страны. «Все первое десятилѣтіе правленія Густава
прошло, говоритъ ’форссель, подъ сильнѣйшимъ экономиче-
скимъ гнетомъ» *). Размѣры долга, который лежалъ на Гу-
ставѣ, опредѣлить очень трудно по неимѣнію точныхъ дан-
ныхъ. Первая помощь отъ Любека въ 1522 году, состоявшая
изъ нѣсколькихъ кораблей, по разсчетамъ Шведовъ, стоила
имъ 44,000 любекскихъ марокъ. Позднѣйшая эскадра, прибыв-
шая въ Швецію въ октябрѣ того же 1522 года, обошлась въ
28,000 марокъ *). Но но счетамъ Любека эти цифры слѣдо-
вало значительно увеличить.
Тотчасъ по сдачѣ Стокгольма сюда была послана изъ Лю-
бека значительная сумма денегъ для уплаты жалованія наем-
*) И рецессъ и ордипапція напечатаны у 'Гегеля въ его исторіи
Густава 1, 167—171, у Шеримаиа иъ его «Вікжіа^агв ВезІиЬ, I, 75
я далѣе, у Грэнбладя—Копип$ Оияса? ііеп I Не^іяігагиг. IV, 200 и да-
лѣе. Латинская редакція ордииапціи—у Лагуса — НапіШпдог гіігашіе.
Еіпішці.ч куткоЬізіогіа, II, 47 и далѣе.
’) I, 3, 134.
3) Еоггевеіі, 135. Тегель говоритъ, что весь долгъ Любеку дохо-
дилъ до 68,681 марокъ.
320
пымъ войскамъ. Тогда же Густавъ посылалъ въ Любекъ
8719, а въ 1523 г. 42,945 марокъ. Тѣмъ не менѣе Любекъ
въ лицѣ своего гражданина Германа Израэля предъявилъ въ
сентябрѣ 1523 года Густаву требованіе на 116,482 марки,
въ мартѣ слѣдующаго года опять счетъ съ цифрою въ 120,817
марокъ. Въ 1529 году составленъ былъ счетъ Любекскаго
долга; онъ достигалъ 114,515 марокъ. Размѣры Любекскаго
долга, которые Густавъ приводилъ на Вестероскомъ собраніи,
совершено невѣроятны. Такъ за одни карабли онъ, будто бы,
доляіснъ былъ 100,000 флориновъ, за кнехтовъ 720,000, за
пѣшихъ воиновъ 80,000—всего 900,000 флориновъ, что, по
вычисленію Форсселя, равняется 1.800,000 рейхсъ-талерамъ.
Вѣрнѣе всего полагать весь долгъ Швеціи Любеку не пре-
вышаюіцим7> 200,000 марокъ.
Но каковъ бы окончательный счетъ ни былъ, финансы во
всякомъ случаѣ были крайне запутаны.
Къ кому же было обратиться за помощью?
Простои народъ былъ уже настолько утомленъ войнами и
налогами, что о новыхъ нечего было и думать; безпокойное
настроеніе парода могло легко перейти въ открытый бунтъ.
Обременять новыми денежными требованіями дворянство,
и такъ уже много потерпѣвшее отъ уніатскихъ войнъ, было
бы крайне неполитично. О купеческомъ сословіи и рѣчи не
могло быть: патроиатство Ганзейцевъ почти уничтожило его.
Единственнымъ средствомъ выйти изъ затрудненія было вос-
пользоваться имуществами католической церкви.
Густавъ дѣйствительно рѣшился посягнуть на церковныя
имущества. Требованія его были па первыхъ порахъ весьма
ограничены: «король удовлетворялся нѣсколькими налогами,
нѣсколькими паличными займами и десятинными сборами» ’).
Церковь безъ ропота оказывала ему эту помощь, пока она'
не превышала скромныхъ требованій- незначительныхъ нало-
говъ и десятины. По но мѣрѣ того какъ требованія Густава
стали увеличиваться, церковь начинала уже безпокоиться: вы-
дающіяся духовныя лица, какъ епископъ Браскъ, рано уже
замѣтили, къ чему клонились требованія короля, соединявшіяся
') Еогввеіі, 139.
321
съ горячимъ заступничествомъ за лютеранскихъ проповѣдни-
ковъ. Теперь, послѣ собранія въ Вестеросѣ, и партія Браска
аамолка, склонила голову предъ побѣдоноснымъ Густавомъ.
Рѣшенія Вестероскаго собранія 1527 года сразу измѣнили
отношенія церкви къ государству.
Остановимся нѣсколько на экономической сторонѣ Весте-
роской реформы, чтобы разсмотрѣть, какую выгоду' получила
Шведская казна отъ церковной редукціи. Относительно финан-
соваго положенія страны въ разбираемое время мы имѣемъ
свидѣтельство самого Густава; предъ собраніемъ въ Вестеросѣ
онъ говорилъ, что доходы его королевства всего простираются
до 24,000 марокъ, тогда какъ расходы достигаютъ 60,000
марокъ.
Но, какъ замѣтилъ Форссель, эти показанія Густава или
касаются только денежныхъ доходовъ и расходовъ, или же.
относятся къ одному лишь 1527 году, особенно тяжкому въ
финансовомъ отношеніи; это очевидно изъ сопоставленія до-
ходовъ 1527 и 1533 года, когда они достигали 80,000 ма-
рокъ: разница въ 60,000 марокъ едва ли можетъ быть объ-
яснена однѣми, выгодами отъ церковныхъ имуществъ.
Относительно доходовъ, полученныхъ съ имущества церквей
п монастырей, существуютъ свѣдѣнія за 1533 годъ. Мелкое
духовенство обязано было давать казнѣ часть своихъ дохо-
довъ; изъ церквей многія также перешли въ вѣдѣніе, короля,
который получалъ съ нихъ всѣ доходы. Къ такимъ церквамъ
принадлежали, нанр., церковь Святаго Эрика въ Упсалѣ, соборъ
въ Або и др. Относительно епископовъ Густавъ постановилъ,
чтобы всѣ замки были отняты у нихъ 1). Съ замками къ
Густаву перешла и большая часа, епископскихъ доходовъ.
Въ лпіікепшігской и упсальской епархіи были назначены
королевскіе фохты, которые наблюдали за интересами короля.
Наконецъ и весь десятинный сборъ упсальской епархіи Густавъ
присвоилъ казнѣ -).
’) Когваеіі. 1. 152: къ казнѣ перешли СгбпЗ, Віакорв-Агпб. Віа-
корзгппа, ЗійкеС, ЛипкаЬосІа, Тупиеізб, І.ескВ л КпвЬо.
) Такъ какъ архіепископъ упсальскій и епископъ лпнкёпингскій
бѣжали, то Густавъ нашелъ возможнымъ лишитъ зти впархіп всѣхъ
ихъ преимуществъ.
21
322
Монастыри почти всѣ, за очень немногими исключеніями,
были отданы въ управленіе свѣтскихъ чиновниковъ.
Въ 1540 году редукція Шведскихъ епископствъ была до-
ведена до копца; экономическое положеніе ихъ значительно из-
мѣнилось; приходы ихъ въ десять разъ уменьшились противъ
прежняго; служители церкви оказались въ ленной зависимости
отъ короля. Въ рецессѣ Вестероскаго собранія королю даро-
валось право назначать даже число лошадей каждому епископу;
оггь могъ предписать епископамъ, сколько имъ слѣдуетъ изъ
своихъ доходовъ отдавать казнѣ и сколько оставлять для
собственнаго пользованія. Сами епископы въ открытомъ
ітясьмѣ объявляли, что будутъ довольны тѣмъ, что король
имъ дасть.
Обратимъ вниманіе на такія выраженія: «что король поста-
новитъ», «что королю угодно будетъ дать» и т. д., такъ какъ въ
нихъ вся тяжесть Вестероскаго рецесса. Форсселль называетъ,
этотъ рецессъ «капитуляціей на милость и гнѣвъ» *). Сосло-
вія жертвовали всѣмъ для своего короля. Онъ же старался
извлечь изъ этой готовности наибольшую выгоду для своего
королевства. Густаву было довольно, что сословія своимъ со-
гласіемъ дали ему возможность дѣйствовать вполнѣ самостоя-
тельно. Если рецессъ заключалъ въ себѣ такой §, что отъ
короля зависитъ, какую часть доходовъ духовенство обязано
отдавать казнѣ, то, значитъ, во власти Густава было все иму-
щество духовенства. При искусномъ веденіи дѣла легко было
источникъ доходовъ перенести изъ рукъ духовенства въ руки
казны. 10 слишкомъ лѣтъ, отъ 1527 идо 1540 года, сдѣлали
фактическое право короля уже и юридическимъ.
Главное, къ чему Густавъ стремился, было достиженіе
полна го единодержавія; пе церковь п государь должны управ-
лять страною, а одинъ только государь, которому все должно
быть безусловно подвластно. II дѣйствительно, вся прежняя
юрисдикція епископовъ ограничивалась теперь только правомъ
наблюденія за нравственностью священнослужителей и правомъ
вмѣшательства въ вопросахъ о бракѣ. До 1527 года они могли
') Гогззеіі, I, 162
323
назначать священниковъ на вакантныя должности, но теперь
король достигъ права подвергать испытанію кандидатовъ, явив-
шихся занять вакантный постъ, и даже низлагать назначен-
ныхъ безъ вѣдома епископа. Въ 1533 году Густавъ запре-
тилъ епископамъ проводить какія бы то ни было реформы въ
церкви безъ его согласія. Поле реформа горской дѣятельности
было открыто для Густава; церковь легко могла нерейги въ
государственное учрежденіе.
Католическая церковь твердо держалась своимъ единствомъ,
котораго не доставало аристократіи и народной партіи. Те-
перь же государство достигло того единства, котораго ему
недоставало: національное единство достигнуто было войной»
1520—23 годовъ, политическое же утвержденіемъ королевской
власти. Выросла сила, которая была въ состояніи уничтожить
всякую другую силу. Церковь сразу потеряла скрѣплявшій ее
цементъ — единство; религіозная связь ея съ Римомъ была
порвана, такъ же какъ и политическое среди государствен-
наго совѣта, рейхсрата. Сила же государства, его самостоя-
тельность была скрѣплена союзомъ съ свѣтскою аристократіей,
утверждена усмиреніемъ броженій въ простомъ народѣ п уве-
личеніемъ казны. Сила и самостоятельность церкви стали не-
возможными вслѣдствіе разрыва ея съ свѣтскою аристократіей,
уменьшеніемъ доходовъ и юрисдикціи. Если бы еще среди
приверженцевъ католицизма стояли особенно выдающіеся люди,
какъ нѣкогда Іенсъ Беттсовъ и Кеттнлъ Карлссонъ, тогда
еще была бы возможною борьба съ королемъ; теперь же
среди духовенства Швеціи не было вовсе выдающихся лицъ:
Іоаннъ Магнусъ и Браске бѣжали: одинъ въ Римъ, другой въ
Данцигъ, такъ что не было никого, кто бы по энергіи и да-
ровитости могъ соперничать съ Густавомъ Вазою. Густавъ не
зналъ границъ своей дѣятельности. Онъ основалъ, хотя и не
на долго, постоянный протекторатъ надъ церковью, «опирав-
шійся на королевской власти, силѣ и превосходствѣ» *).
Онъ создалъ совершенно новую систему церковнаго устрой-
ства, гдѣ главное лице—король. 8 декабря 1539 г. онъ далъ
Георгу Норману полномочіе быть королевскимъ ординаторомъ
') <Рй кіиіцііі' иіакі, ѵяі<1 оск Ги11кот1і|уЬеІ», ЕіпяясІІ, I, 168.
324
и суператтепдептомъ надъ Шведскою церковью, что уже со-
вершенно шло въ разрѣзъ съ тѣми преданіями, которыя жили
еще до 1527 года. Норману давалось право отъ имени короли
назначать проповѣдниковъ и священниковъ, недостойныхъ
смѣнять и производить постоянныя ревизіи въ церквахъ; ре-
визіи подвергались и епископства '). Такимъ образомъ, Гу-
ставъ пе имѣлъ уже никакого довѣрія къ прежнему устрой-
ству церкви. Въ довершеніи всего ему оставалось только
совершенно устранить епископскую должность и самому управ-
лять церковью чрезъ коммиссаровъ. Однако до этого дѣло пе
дошло: король ограничился постоянными ревизіями церквей;
скоро и Норману пришлось исполнять чисто свѣтскую долж-
ность посланника. На церковпо-служителей Густавъ продолжалъ
смотрѣть какъ па своихъ духовныхъ фохтовь — не болѣе -).
Глубокій знатокъ исторіи этого времени г. Форсселль при-
водитъ слѣдующія въ высшей степени интересныя цифровыя
данныя относительно дохода, полученнаго государствомъ отъ
редукціи духовныхъ владѣній, отъ десятиннаго сбора, отъ
церковной утвари и т. д. Форссель высчиталъ, что содержаніе
католическаго духовенства въ Швеціи и Финляндіи доходило
приблизительно до 170,000 марокъ; послѣ редукціи содержаніе
духовенства было уменьшено до 24,ЗС0 м., такъ что отно-
шеніе между содержаніемъ католической и лютеранской церквей
было равно 1: 7. Число отобранныхъ отъ церквей гейматовъ
простиралось до 13,700. Движимое имущество церквей также
дало Густаву не мало средствъ. Одной серебряной утвари
было взято па 560,000 марокъ.
Въ Швеціи Густавъ Ваза довелъ до конца начатое имъ
реформированіе церкви. Фридриху, какъ мы видѣли, не вы-
пало такой счастливой доли. Густавъ не былъ столько отвле-
каемъ внѣшними событіями, какъ Фридрихъ, и къ тому же его
положеніе на престолѣ было гораздо прочнѣе.
Обращаемся къ обзору реформаціонпаго движенія въ Страль-
зупдѣ, Гамбургѣ и Любекѣ.
) УотвзеІІ, I, 168.
'*) ІЬіАеіп,
325
Въ началѣ двадцатыхъ годовъ 16-го столѣтія политиче-
ское и религіозное движеніе началось п въ Стральзундѣ.
Имѣя около 20,000 жителей, Стральзундъ былъ однимъ
изъ первыхъ городовъ Помераніи. Управленіе города пе из-
мѣнилось сь 13-го вѣка; оно сосредоточивалось въ ру-
кахъ городскаго совѣта — рата, власть котораго была почти
неограниченная. Граждане, раздѣлявшіеся на гильдіи и цехи,
не имѣли никакого участія въ управленіи. 11а гильдіяхъ и це-
хахъ лежалъ отпечатокъ строго корпоративный. 3 раза въ
годъ граждане собирались въ эттинги, но эти собранія, какъ
остатокъ старины, имѣли характеръ совершенно формальный.
Въ концѣ 15-го столѣтія въ Стральзундѣ начинаются раз-
доры между обоими бургомистрами города. Это были раздоры
чисто семейнаго характера '), но повлекшіе за собою вмѣша-
тельство герцога Померанскаго, который совершенно въ духѣ
времени лелѣялъ мысль подчинить себѣ вольные города, бывшіе
какъ йіаЬіів іп аіаіи въ его владѣніяхъ. Въ 1523 году эти раздоры
кончились; опи дали мѣсто другимъ, болѣе серьезнымъ, которые
сосредоточивались около Ролофа Мэллера (Моііег), сына Страль-
зундскаго бургомистра гого-же имени, умершаго въ 1498 году.
Войны ганзейцевъ съ датскими королями какъ въ Любекѣ, гакъ
и въ Стральзундѣ стоили очень большихъ денегъ, и рать долженъ
былъ прибѣгать къ новымъ налогамъ; граждане сначала пла-
тили безпрекословно, но когда денежныя требованія все уча-
щались, то и они заговорили. Доходы города па столько ве-
лики, говорили они, что новые налоги являются совершенно
излишними; пусть разъ дастъ имъ отчетъ въ томъ, куда рас-
ходуются городскія деньги. Новыя требованія заставили граж-
данъ очнуться и требовать участія въ правленіи. Въ Страль-
зундъ доходили слухи о событіяхъ въ Германіи; слухи эти
еще болѣе вооружили гражданъ. Во главѣ евосй партіи Мэллеръ
вторгнулся въ ратгаусъ и обвинялъ здѣсь всѣхъ членовъ город-
скаго совѣта въ растратѣ городскаго имущества. Образова-
лась партія 48, которая взяла па себя контроль городскихъ
финансовъ и пересмотръ всего городоваго устройства Страль-
*) Подробности у (Ліо Еоск’а: Кіі^впвсіі—РошшегясЬе ОвясЬісІіСвп,
V, 76.
326
зунда. 48 потребовали участія ві, правленіи города и достигли
этого; только судебная власть оставалась исключительнымъ
правомъ городскаго совѣта. Но тѣмъ не менѣе провозглашенъ
былъ своего рода «НаЬеаз—согрпз», законъ, которымъ ограж-
далась свобода отдѣльныхъ личностей. Такимъ образомъ ві.
Стальзундѣ было два фактора правленія: городской совѣтъ и
18 выбранныхъ изъ гражданъ. Къ политическому недоволь-
ству присоединилось религіозно - церковное недовольство; то
и другое вмѣстѣ способствовали успѣху революціи. Зло-
употребленія католической церкви имѣли здѣсь тотъ же ха-
рактеръ, какъ и въ остальныхъ странахъ Европы. Протесты
противъ нея, конечно, пе касались догматовъ, а только внѣш-
нихъ формъ ').
Церковная юрисдикція лежала въ рукахъ шверинскаго
епископа; въ Стральзундѣ онъ имѣлъ своего представителя въ
лицѣ архидіакона Трюбзее. До 1516 года поводовъ къ недо-
вольству пе было. Въ 1516 годуг умеръ шверинскій епископъ
Петръ Волковъ (ѴѴоІкоте), и на его мѣсто назначенъ былъ семп-
лѣтпій сынъ герцога Мекленбургскаго. По малолѣтству из-
браннаго епископа администраторомъ померанской церкви сдѣ-
ланъ былъ докторъ каноническаго права Варденбергъ, !) че-
ловѣкъ крайне честолюбивый, долго жившій въ Римѣ и зна-
комый съ порядками и духомъ, какой тамъ царилъ. Опъ дѣй-
ствовалъ въ высшей степени самовольно, имѣлъ при своемъ
дворѣ тюрьму и наказывалъ стральзундскпхъ гражданъ, не
спрашиваясь у рата; онъ чрезъ мѣру практиковалъ всевоз-
можныя церковныя наказанія, даже отлучалъ отъ церкви.
*) Коск, V, 85; Вая яеіІдепбввівсЬе 2еидоін$, хѵеІсЪея—еіп зеІЬзІге-
(Іешіег Вѳіѵеія іяс ітіг <1іе «Іатаіо ѵоіііашіепе йгіп§;1ісЬе КотЬ\ѵепсіі§к(іг
йег КігсІіепгеГогпі, іві Зіе Зсіігій (Іез Ьекашііеп вріііегеп Віігвегшеів-
(еге Егапи ХѴвззеІ. ііЬег сіеп кайіоіівсііеіі (тоііежііепяі іп Зііаізпші впг
2еіІ «іев І’аЬвШннпз. Полное заглавіе его записки такое <Еі!іке віпске,
мо іі ѵоппаів іш ракезійіюше шіі йеіп ^аДезіІеш-Іе іііоіп Зігаізилйе
КеяІІіап, Ьеііі ші <1ат уаг 1523, сіаі кеііеіе ііег Сааіеп КеіеІіикН <1ог* 1і
всЬіскпп§;е йее АВшесІіІі^еп Лаі геіпе лѵогйс {?а<Іс8 апіюіі' г)ю ргейі-
{;еп<іе, сіогсИ Ьег ЕгаиСг \Ѵевзе1, Ъоі'кегшеіясег сіюпі Зппйе Ьеясѣгеѵеп
Аппо 1550».
*) О его жиэпп см. Коск, V, 107.
327
Дворъ его былъ полонъ такихъ же сребролюбцевъ, какимъ
былъ онъ самъ. Съ этого времени протесты противъ духо-
венства начинаютъ учащаться; «хорошій епископъ—такая же
рѣдкость, какъ прекрасный апрѣль», говорили въ то время.
Въ 1518 году' въ Стральзундѣ явился впервые проповѣд-
никъ въ духѣ Лютера—магистръ Генрихъ Витте. Въ затѣ'яи-
помъ имъ самимъ диспутѣ съ католическимъ духовенствомъ
онъ потерпѣлъ полнѣйшее пораженіе; дѣятельность его огра-
ничилась этимъ диспутомъ.
Вскорѣ городской совѣтъ Стральзунда потребовалъ отъ
духовенства участія въ расходахъ, которые влекли за собою
войны съ Христіаномъ II. Духовенство долго отказывалось,
Вальденбергъ бѣжалъ изъ города, по настоятельныя дѣй-
ствія городскаго совѣта увѣнчались успѣхомъ: духовенство
должно было удѣлять часть своихъ доходовъ на городскія
нужды. Основные догматы церкви все еще оставались непри-
косновенными. Человѣкъ, впервые посягнувшій на эти дог-
маты, былъ Іоаннъ Бугенгагенъ '), монахъ монастыря Іюль-
букъ, при Трептовѣ па Регѣ. Онъ и настоятель монастыря.
Больдевапъ составляли центръ, вокругъ котораго сосредоточи-
вались нѣсколько ученыхъ гуманистовъ, чувствовавшихъ всю
необходимость реформы въ католической церкви. Въ этотъ
монастырь проникло вскорѣ сочиненіе Лютера «О Вавилон-
скомъ плѣненіи» и произвело сильное впечатлѣніе; Бугевга-
генъ произнесъ слова: «весь міръ ослѣпъ и находится въ не-
проницаемомъ мракѣ; этотъ Лютеръ одинъ видитъ истинное».
Съ этихъ поръ лютеранское ученіе стало распространяться
по всей Помераніи. Герцогъ Померанскій Боіуславъ X былъ
противникомъ новаго ученія и сильно преслѣдовалъ сторон-
никовъ его. Въ 1523 году онъ передалъ управленіе Боль-
деванскаго монастыря своему фохту, который произвелъ
большое раззореніе въ монастырѣ. Результатъ пе оправдалъ
ожиданій герцога: монахи бѣжали изъ монастыря и повсюду
стали распространять новое ученіе.
') О йенъ см. монографію Фоіта (Ѵо§;г), Іоѣаппем Виккеійіадеп
Роіпегапин. 1867.
328
Осенью 1522 года въ Стральзундѣ также появились лю-
теранскіе проповѣдники, изъ которыхъ извѣстнѣйшимъ былъ
Георгъ фонъ-Укермюнде ’). Успѣхъ его проповѣдей былъ очень
значительный. 5-го октября 1523 года умеръ герцогъ Богу-
славъ X. Два сына его Георгъ и Барнимъ стояли каждый во
главѣ двухъ противоположныхъ партій: Георгъ во главѣ ка-
толическаго, а Барнимъ протестантскаго лагеря.
Въ самомъ Стральзундѣ среди городскаго совѣта одни
были за, другіе противъ новаго ученія: самые ярые побор-
ники ег<> находились среди средняго и низшаго классовъ на-
селенія. Неразрывно съ исторіей реформаціи въ Стральзундѣ
стояли имена двухъ гражданъ: Франца Веселя и ,'іадевига
Фишера; первый былъ сынъ пивовара, второй принадлежалъ
къ цеху портныхъ — Ілііпѵісіі Ѵузкег ніпііі мапів пуйег. Къ
нимъ присоединился еще монахъ Христіанъ Кетельготъ * 2).
Чти три человѣка дѣятельно начали распространять новое уче-
ніе; въ городѣ произошло смятеніе. Кетельготъ своими пропо-
вѣдями вполнѣ достигъ желаемаго: число еп» учениковъ росло
съ каждымъ днемъ. Городской совѣтъ Отральзунда потребо-
валъ удаленія его изъ города, но всѣ граждане возстали про-
тивъ этого, такъ что городской совѣтъ долженъ былъ усту-
пить.
Къ выше названнымъ проповѣдникамъ присоединился съ
1527 года еще новое лицо—-Іоаннъ Курке, монахъ того же
монастыря, откуда вышли Бугенгагепъ, Кетельготъ и другіе.
Во время масляничныхъ игръ католики и протестанты изощря-
лись одни передъ другими въ представленіи въ смѣшномъ видѣ
своихъ противниковъ; они сочиняли разнаго рода пѣсни, са-
маго враждебнаго и непримнрительнаго содержанія 3).
Къ концу года католики составляли уже меньшинство, почти
все населеніе города было на сторонѣ протестаетской партіи.
Неоднократно народъ производилъ опустошенія католическихъ
церквей и монастырей: нескончаемые безпорядки заставили,
*) Фокъ называетъ его 'Іоанномъ Крестителемъ»—Г)сг Доііаппсч
Лег Таіііег Лег ЗігаІзішЛег КеГогшаііоп, V, 134.
2) О немъ говорили: «Юег 8ипЛе.чс1іеп арояіеі ппЛ Гшкіяшепііеккег
<1ем Іііііід^еп еѵап^сііі».
’) Образцы у Фока, V, стр. 182 —192.
329
наконецъ, членовъ городскаго совѣта искать примиренія съ
гражданами, примиренія церковнаго п политическаго. Въ
апрѣлѣ 1525 года лютеранское ученіе признано было закон-
нымъ: реформація введена была въ городѣ въ полной силѣ.
Членъ 48—Ролофъ Мэллеръ былъ избранъ въ бургомистры
города Стральзу идя.
Нѣсколько позже, чѣмъ въ Стральзупдѣ, реформація
утвердилась въ Гамбургѣ. Здѣсь еще до реформаціи воз-
никло большое несогласіе, между ратомъ и бюргерами съ
одной стороны и капитуломъ съ другой по вопросамъ о
положеніи приходскихъ церквей, устройства школъ и т. д.
Гамбургъ своими внутренними порядками и учрежденіями во
многомъ опередилъ остальпые ганзейскіе города, и это благо-
даря плодотворной дѣятельности своего домгерра Альбрехта
Кранца. Имъ поддерживалась школа, имъ поддерживалась и
нравственность въ духовенствѣ. Въ Гамбургъ ранѣе, чѣмъ
куда либо, стадо проникать новое ученіе Лютера. Въ 1522 и
1523 годахъ здѣсь произносились проповѣди въ духѣ Липера
францисканскимъ монахомъ Стеффеномъ Кемпе изъ Ростока ').
Проповѣдническая дѣятельность его совпала съ тѣмъ време-
немъ, когда приходы соединились н выступили противъ зло-
употребленій капитула. Опи требовали, чтобы въ Гамбургъ
были призваны нѣмецкіе проповѣдники изъ Виттенберга или
другихъ мѣстъ; указывали при этомъ на Бугенгагена. Въ
1526 году въ Гамбургъ явились два новыхъ проповѣдника
Іоаннъ Зегеигагепъ (ІоЬапп йедепііадсп) и Іоаннъ Фритце. Пер-
вый проповѣдовалъ сначала въ церкви св. Екатерины, а за-
тѣмъ въ церкви св. Николая; другой же въ церкви св. Якова.
Противъ Зегенгагепа и Фритце поднялась католическая цер-
ковь. Ратъ запретилъ Бугенгагепу въѣздъ въ городъ -) и
сгадъ преслѣдовать Зегенгагева и Фритце. Тогда заговорило
городское населеніе. Ратъ въ это время намѣренъ былъ уве-
личить средства города новыми налогами; граждане дали па
') ТгаСхідог Сіігодіса <1ег 8(-аЖ НапіЬигя, 260, приводитъ 1525
годъ- какъ начало дилера покой проповѣди въ Гамбургѣ. Въ НашЬиг-
дег Сіігопікеп, 50, приводенъ 1523 годъ, «пт Овіегп».
-) У Тратцягера объ этомъ пе упоминается; ср. ДѴаіІг, 11, 2, 176.
830
это свое согласіе, но требовали, чтобы и духовенство пожерт-
вовало хѵі общаго блага частью своихъ доходовъ. Отдать
рату своего любимаго проповѣдника Загешагена народъ от-
казался; въ городѣ возникли неизбѣжные раздоры, слѣдствіемъ
которыхъ было то, что въ церкви св. Николая были отмѣнены
всѣ церемоніи п обряды католической церкви ').
Споры пе прекращались и въ 1527 году. Поводомъ къ
новымъ безпорядкамъ послужили насилія католиковъ по отно-
шенію къ протестантамъ. 27 марта назначенъ былъ диспутъ
между лютеранскимъ проповѣдникомъ и однимъ католикомъ.
Послѣдній со своей партіей былъ побѣжденъ, такъ какъ не
могъ доказать своихъ положеній Святымъ Писаніемъ. Рѣшено
было ввести во всѣхъ церквахъ лютеранское вѣроисповѣданіе.
При этомъ дѣло опять таки не обошлось безъ насилій: въ храмѣ
Св. Духа буйная толпа народа разрушила алтарь и разбро-
сала церковную утварь. Въ числѣ народныхъ представителей
былъ и брать Любекскаго демагога Юргена Вуллспвевера-
Іоахимъ.
Осенью 1527 года приступили къ обсужденію новыхъ цер-
ковныхъ порядковъ въ Гамбургѣ. Уже п раньше дѣла церкви
и школъ, какъ п забота о бѣдныхъ, лежали на обязанности
коллегіи 12 человѣкъ, избиравшихся съ каждаго прихода *).
Теперь 48 человѣкъ явились въ рать, какъ представители бюр-
герскаго сословія, и требовали разрѣшенія церковныхъ споровъ.
Къ 48 присоединилось еще 96 человѣкъ, по 24 изъ каждаго
прихода; эти 96 съ прежде избранными образовали большую
коллегію 144; другая меньшая коллегія образовалась изъ при-
ходскихъ старшинъ, но т|юе изъ каждаго прихода. Кромѣ
чисто церковныхъ дѣлъ эти коллегіи должны были обсудить и
другіе, свѣтскіе вопросы, стоявшіе теперь на очереди. Бюр-
геры получили большее участіе въ городѣ, чѣмъ прежде; учреж-
денъ былъ пятый приходъ.
Церковная реформа была поручена вызванному въ Гам-
бургъ Померанскому богослову, Іоанну Бугенгагеиу ’). Онъ нри-
’) 1526 ѵніпіеп аііе ЬаряЫіеЬеп сегетоиіеп егаііісіі іп <1ег КігсЬеп
хи 8і. Хісіав аЬ^еГап. Тгайі^ег, 263.
2) Ихъ было 4.
*) Голъ прибытія Бутенгагена въ Гамбургъ передается раа.тичпо,
331
былъ въ Гамбургъ изъ Брауншвейга, куда также былъ приз-
ванъ для устройства Лютеранской церкви. Католическое бого-
служеніе было отмѣнено. Многіе монастыри были закрыты,
другіе обращены въ школы и больницы. Одинъ женскій мо-
настырь въ Гарвстегуде былъ разрушенъ, такъ какъ монахини
не соглашались добровольно покинуть его '). Члены городскаго
совѣта, которые придерживались еще католичества, должны
были выѣхать изъ города. Опп обратились съ жалобою къ
императорскому каммергерихту. Опальная грамота императора
Карла V не произвела, однако, никакого дѣйствія, и Гамбургъ
сдѣлался важнымъ оплотомъ протестантства въ сѣверной Гер-
маніи. Первый протестантскій суперинтендентъ его Пнинъ
пользовался и у себя дома, и въ зап. Европѣ большимъ и
заслуженнымъ значеніемъ.
Въ январѣ 1530 года реформація была окончательно вве-
дена и въ главномъ изъ Вендскихъ городовъ—Любекѣ.
Высшая власть, какъ извѣстно, принадлежала въ Любекѣ
городскому совѣту, неограниченной эта власть никогда пе была:
городской совѣть, хотя и противъ воли, долженъ былъ иногда
совѣщаться съ гражданами города, съ такъ называемыми «иві-
ѵегййшеіѵіит». Въ его интересахъ было иногда обойти совѣщанія
съ гражданами п помимо ихъ рѣшенія провести нѣкоторые про-
екты. Стремленія совѣта къ неограниченной власти, послужившія
въ 15 вѣкѣ поводомъ къ революціи въ . Іюбекѣ, снова усилива-
ются въ первой половинѣ 16 вѣка. Городской совѣтъ сдѣлался
«господиномъ города Любека »;'онъ зорко слѣдилъ за настрое-
ніемъ умовъ среди городскаго населенія, ища предупредить
всякое возникновеніе партіи, всякое возникновеніе представи-
тельствъ гражданъ, образованіе собственныхъ судебныхъ или
иныхъ какихъ инстанцій. Въ случаѣ надобности городской со-
вѣтъ имѣлъ право созыва всѣхъ гражданъ.
Такимъ образомъ, до реформаціи въ Любекѣ другъ противъ
колеблясь между 1527 ц 1528. Тратцигеръ приводитъ 25 іюня 1527
года, другіе же хроникеры, какъ (Ііе НатЬпт&ет СЬгопікеп, которымъ
слѣдовалъ между прочихъ и Вайтцъ въ своемъ 8сЫез\ѵі$; Ноіигеіпівсѣе
&е8сНісѣіе, приводятъ октябрь 1528 года.
’) Тгаоіпег, 266. Ср. Еайтца и статью Лаппенберга въ «ХеіівсІігіГі,
йе» Ѵегеіп.ч іш НатЪигріисІіе 6е»сЫсЬіе». В4. ГѴ.
332
друга стояли представители двухъ лагерей: съ одной стороны—
аристократія, стремящаяся прочно укрѣпить свое вліяніе въ
городѣ, съ друі'ой—притѣсняемые граждане, недовольство ко-
торыхъ г]>озпло скоро обнаружиться. Вт> близкомъ будущемъ
должно было возникнуть открытое столкновеніе между город-
скимъ совѣтомъ и соединенными купцами и ремесленниками.
Значеніе этихъ послѣднихъ, соединенныхъ въ нѣсколько це-
ховъ. теперь при частыхъ войнахъ Любека все. болѣе и болѣе
увеличивалось, такъ какъ постояннаго войска не имѣлось, и
цехи должны были заступить его мѣсто. Въ южныхъ герман-
скихъ городахъ цехи, поэтому, имѣли гораздо больше силы,
чѣмъ въ сѣверной; въ Любекѣ гильдіи купцовъ имѣли наи-
большую силу. Городской совѣть съ аристократическимъ
направленіемъ имѣлъ всегда на готовѣ противъ цеховъ экзе-
куціонныя грамоты императора, разнаго рода привилегіи,
мандаты и пр. Среди самаго городскаго совѣта, однако,
не было полнаго единства; здѣсь была партія, думавшая со-
здать себѣ сильное самодержавіе союзомъ сі> гражданами.
Во главѣ этой партіи стоялъ замѣчательный по уму, прони-
цательности и энергіи человѣкъ — Николай Брэмсъ. Своимъ
противникамъ онъ доженъ былъ казаться страшнымъ всл ѣдствіе
своей дружбы съ императоромъ и со многими царствующими
лицами. Подъ личиною ласковой обходительности н доброже-
лательства онъ скрывалъ безграничную жажду власти; за одно
сь Брамсомъ дѣйствовало и католическое духовенство.
Всѣ церковныя дѣла издавна находились въ Любекѣ въ
рукахъ епископа и его капитула. Деканъ капитула имѣлъ над-
зоръ надъ всѣми церквами города и назначалъ на должности
духовныхъ лицъ. За службою въ церквахъ наблюдалъ «кан-
торъ», третій по степени послѣ епископа и декана.
Школы и учебныя заведенія подлежали вѣдѣнію «схолас-
тика».
Свѣтская власть часто домогалась права вмѣшательства
въ нѣкоторые вопросы, бывшіе исключительно въ вѣдѣніи ду-
ховенства; здѣсь, какъ и въ остальной Европѣ, монахи доми-
никанскихъ и францисканскихъ орденовъ являлись дѣятельными
помощниками свѣтской власти противъ самодержавія духовен-
ства.
338
Что свѣтская власть достигла нѣкоторыхъ правь въ рѣ-
шеніи церковныхъ дѣлъ—явствуетъ изъ возникновенія при го-
родскомъ совѣтѣ должности „ргосигаіог'а іп геЬиз ессіезіайіісь".
Въ вопросѣ о низложеніи или возведеніи въ санъ низшихъ
церковпо-служителей свѣтская власть также получила нѣко-
торыя нрава, хотя точныхъ данныхъ объ этомъ и нѣтъ.
Между духовенствомъ Любека и монахами выше упомяну-
тыхъ орденовъ была постоянная вражда, и это всего болѣе
способствовало успѣшному распространенію новаго, Лютерова
ученія. Епископы и капитулы думали только о томъ, какъ бы
сохранить свои привилегіи; каждый заботился только о своей
церкви, о своемъ приходѣ, и когда опасность отъ распростра-
ненія новаго ученія казалась уже неминуемой тогда только
два прихода церквей Св. Маріи и Св. Якова соединились для
отпора, повой ереси.
Ученіе Лютера проникло въ Любекъ уже въ началѣ 20
годовъ 16 столѣтія и распространилось прежде всего среди
гражданъ низшаго и средняго классовъ любимымъ пропо-
вѣдникомъ этихъ классовъ былъ Іоаннъ Фритце.
Богатые купцы и члены городскаго совѣта составили оппо-
зицію новому ученію, зная, что съ введеніемъ новаго ученія
пострадаютъ ихъ богатства. Въ Любекѣ, поэтому, ученіе Лютера
получило законное признаніе іѵіраздо позже, нежели въ дру-
гихъ Вепдскихъ городахъ, хотя громкія жалобы населенія
противъ католическаго духовенства въ Любекѣ раздавались
уже очень давно; жалобы, конечно, касались не столько цер-
ковныхъ догматовъ, сколько злоупотребленій католическаго
духовенства; въ этпхъ жалобахъ проявлялось ихъ жела-
ніе улучшить свой бытъ, добиться нѣкоторой политиче-
ской роли въ городѣ. Многіе граждане втайнѣ исповѣдывали
новое ученіе п назывались Мартишанами; до 1527 года однако
не дѣлалось никакихъ попытокъ къ законному введеніи*
его; между тѣмъ въ Брауншвейгѣ, Гамбургѣ, Голштиніи и
Мекленбургѣ оно уже пустило глубокіе корпи во всѣ слои на-
селенія.
’) О началѣ реформаціи въ Любекѣ есть интересное письмо Ни-
класа фовъ-Амсдерфа къ любекскому рату, отъ 20 февраля 1522:
письмо напечатано у Вайтца, I. 266 и далѣе.
334
По воскреснымъ днямъ цѣлыя толпы народа уходили изъ
Любека въ Ольдеслоэ, чтобы слушать тамъ проповѣди люте-
ранскаго священника фон-Фримерсгейма, родомъ Нидерландца,
которому Христіанъ, сынъ Фридриха 1, оказывалъ большое
покровительство. Много Любчапъ встрѣчалось въ то время и
въ Голштиніи и вт> Мекленбургскихъ городахъ, именно та-
кихъ, которые па родинѣ были притѣсняемы за привержен-
ность новому ученію. Духъ, которымъ проникнуто было все
населеніе Любека, былъ чисто протестантскій, антн-католиче-
скій. Эго видно, между прочимъ, п изъ народныхъ пѣсень, ра-
спѣвавшихся тогда по улицамъ Любека ').
Въ 1528 году народное броженіе приняло видъ открытаго
возстанія. Поводомъ послужили усиленныя мѣры городскаго
совѣта противъ распространенія новаго ученія.
Николай Брамсъ, глава католической партіи, преслѣдовалъ
все сильнѣе и энергичнѣе своихъ противниковъ, состоявшихъ
большею частію изъ людей низшихъ классовъ, ремесленниковъ
и частью изъ купцовъ: въ особенности тяжкое наказаніе ожи-
дало тѣхъ, которые, не смотря на неоднократные запреты,
уходили въ Висмаръ, гдѣ новое ученіе проповѣдывалось уже
свободно. По приказанію Брэмсовой партіи всѣ сочиненія, про-
никнутыя новымъ ученіемъ, были торжественно сожжены на
большой площади. Это было въ то время, когда все вокругъ
Любека уже признавало протестантское вѣроисповѣданіе. Сож-
женіе книгъ обнаружило только все безсиліе мести католи-
ковъ; уничтожить книги было легко, конечно, по этимъ не
убивался духъ новаго ученія, проникшій въ населеніе.
Затрудненіе аристократической партіи, съ Брамсомъ во
главѣ, увеличивалось еще и тѣмъ, что, предавая огню Люте-
ранскія книги, городской совѣтъ въ то же время на столько
запуталъ свои финансовыя дѣла, что неоднократно долженъ
былъ обращаться къ лютеранскому населенію съ просьбою о
помощи е).
’) Образцы приведены у Граутоффа.
4) Вапке, Г>еиг.«с1іе СевсІііеЫе іт Яеііаігег Лег Ве(отшаІіоп, ГП, 275:
Баз Ги^іиск йег ге^іенешіеп Пеней каг пиг, ііазв віе еііе Гіпапхег Лег
8гаіН іп Гпоі-Лшшя ІіаПеп есгагііеп Іазвеп пші віеіі е’епогІііёГ ваѣеп,
іііе Вйг^етзсІіаЙ’С ги ѵеівашшеіп иші іѣге аизнеічпчіепііісѣе Веіішііе ги
ѵегіап^еп.
335
Припомнимъ положеніе политическихъ дѣлъ: была война про-
тивъ Христіана II и Голландцевъ, война, очепъ дорого стоившая
Любеку. Швеція была въ долгу у Любека и очепъ туго упла-
чивала долгъ., такъ что въ 1529 году въ Любекѣ открываются
сильныя финансовыя затрудненія. Городской совѣтъ требуетъ у
народа новыхъ налоговъ; на ихъ требованія раздается одипъ
постоянный отвѣть: «денегъ мы дадимъ, но возвратите къ
намъ сначала нашихъ проповѣдниковъ». Городской совѣтъ ста-
рался па чемъ-нибудь сойтись, сговориться съ народомъ, но
тщетно: 48 депутатовъ, которые отъ лица парода вели пере-
говоры съ членами городскаго совѣта, были ярыми сторонни-
ками .Іютерова ученія и пе отступали ни на шагъ отъ на-
родныхъ требованій. Къ 48 депутатамъ присоединилось еще
8, и вотъ 56 представителей явились предъ сенатомъ, и ихъ
послѣднее слово заключалось въ слѣдующемъ: «Господинъ
бургомистръ, дайте намъ Лютеранскихъ проповѣдниковъ, и
мы тотъ же часъ назначимъ новые налоги въ вашу пользу:
въ противномъ случаѣ ни пфеннинга».
Въ январѣ 1530 года городской совѣтъ далъ свое согла-
сіе па возвращеніе въ городъ двухъ лютеранскихъ проповѣд-
никовъ. Но этимъ смятеніе далеко не подавили. «Пламя воз-
станія не было потушено», говоритъ Граутоффъ, «а прибав-
лено было только горючаго матеріала».
Лютеранскіе проповѣдники громили католическихъ священ-
никовъ; тѣ въ свою очередь громили лютеранскихъ; все было
забыто, на первомъ планѣ выступала религіозная борьба испо-
вѣданій. Католики нашли себѣ союзниковъ въ лицѣ герцога
Брауншвейгскаго и герцога Саксенъ-ЛауеИбургскаго, которые
грозили Любеку войною, если только населеніе его не отка-
жется отъ своихъ проповѣдниковъ.
1-го апрѣля протестанты собрались въ любекскомъ со-
борѣ, приглашая туда городской совѣта, для взаимнаго при-
миренія. Городской совѣта, просилъ дождаться окончанія Аугс-
бургскаго рейхстага, говоря, что тогда, узнавъ волю импе-
ратора, онъ готовъ заключить сдѣлку съ протестантами. Между
тѣмъ граждане вновь избрали 64 представителя; прежніе же
сложили свою обязанность. Среди новыхъ депутатовъ былъ и
знаменитый Юргенъ Ву.іленвеверъ. Требованія народа уже не
336
ограничивались теперь одпѣ.чп религіозными уступками, онъ
настаивалъ на правѣ переговариваться не съ отдѣльными толь-
ко членами городскаго совѣта, какъ было до сихъ поръ, но
одновременно съ цѣлымъ сенатомъ, а затѣмъ и права соб-
ственною властью собираться дли переі'оворовъ.
Городской совѣть принужденъ былъ уступить; кромѣ того,
онъ разрѣшилъ вызвать въ Любекъ еще нѣсколькихъ новыхъ
проповѣдниковъ.
30-го іюня 1520 года граждане Любека потребовали, чтобы
депутація 64 сдѣлалась постояннымъ учрежденіемъ и была
бы представительницею гражданскихъ интересовъ.
На это требованіе городской совѣтъ долго не соглашался.
Вопросъ объ установленіи Лютеранскаго богослуженія быль
уже дочти улаженъ, какъ обнаружилось вдругъ новое броже-
ніе умовъ. Оно вызвано было императорскою опальною гра-
мотою. Карлъ V призывалъ гражданъ Любека къ порядку,
къ повиповепію городскому совѣту и къ возвращенію въ лоно
католической церкви. І’рамота императора прибыла въ Лю-
бекъ 8-го сентября 1530 года. Граждане, воодушевленные пыл-
кими рѣчами Вулленвевера, рѣшили не отступать отъ своихъ
требовати. Императорская грамота не достигла своей цѣли,
она только еще болѣе сплотила гражданъ въ одно неразрыв-
ное цѣлое.
Изъ числа 64 депутатовъ избраны были двое и отправлены
въ Виттенбергъ, чтобы склонить кого-нибудь изъ ученыхъ
богослововъ или даже самого Люгера, принять па себя устрой-
ство Лютеранской церкви въ Любекѣ. Лютеръ отказался; тогда
призвавъ былъ извѣстный Померанскій богословъ Бугенгагенъ,
извѣстный своею дѣятельностью на поприщѣ устройства Лю-
теранской церкви въ Брауншвейгѣ и Гамбургѣ. 13-го октября
1530 года ознаменовано было полнымъ соглашеніемъ город-
скаго совѣта съ народною партіей; въ самомъ управленіи го-
рода сдѣлано было измѣненіе; городской совѣть сохранилъ за
собою свои прежнія права, какъ верховный правитель города, но
и граждане были ограждены двумя отдѣльными учрежденіями:
учрежденіемъ 64 и 100; первое собраніе 64 имѣло довольно зна-
чительную власть. Оно имѣло право вмѣшиваться въ внутреннія и
337
внѣшнія дѣла города; сотенное же собраніе имѣло только право
совѣщанія и сбора голосовъ въ вопросахъ, гдѣ нужно было со-
гласіе всѣхъ гражданъ. Изъ 64 избирались 4 человѣка, на ко-
торыхъ лежали обязанности вести всѣ устные переговоры го-
рода. 18-го февраля 1531 года новое учрежденіе получило
уже законную силу.
Такимъ образомъ до 1530 года на всемъ Скандинавскомъ
сѣверѣ и на всемъ южномъ побережьѣ Балтійскаго моря
Лютеранское ученіе было введено и признано законнымъ.
Каковъ же былъ политическій ходъ событій въ Даніи,
Швеціи и Вендскихъ городахъ за это время, т. е. отъ бѣгства
Христіана п до возвращенія его обратно въ Норвегію, до
1531 года?
Первые годы царствованія Фридриха I и Густава Вазы
проходятъ въ переговорахъ и войнахъ изъ-за границъ въ
Скандинавскихъ государствахъ, изъ-за вопроса, кому должны
принадлежать южныя провинціи нынѣшней Швеціи и островъ
Готландъ. Во всѣхъ этихъ войнахъ п переговорахъ большую
роль игралъ Любекъ, «расчитывавшій па прибыльный уловъ
въ мутной водѣ». Открытой политики мы напрасно стали
бы искать на Скандинавскомъ сѣверѣ и Балтійскомъ морѣ;
всѣ тутъ играютъ въ темную, желаютъ усилиться одинъ на-
счетъ другого, но всѣ эти желанія тщательно скрываются,
дабы не начать открытой войны. которой и Швеція, п
Данія и Любекъ одинаково опасались въ виду общаго врага,
грозившаго за одно съ Нидерландскимъ правительствомъ пойти
войною на Данію, возобновить Унію и окончательно растра
виться съ виновникомъ всѣхъ золъ—Любекомъ.
Фридрихъ I (1523—1533) не отвоевалъ Даніи у Христіа-
на И, онъ сдѣлался королемъ только въ силу обстоятельствъ,
заставившихъ Ютландское дворянство, Любекъ и Голштинію
соединиться противъ Христіана II. Фридрихъ, поэтому, я ш
могъ дѣйствовать вполнѣ самостоятельно: онъ сдѣлался коро-
лемъ по волѣ дворянства и Любека; все его правленіе носить
на себѣ отпечатокъ зависимости отъ послѣднихъ. Побѣдите
лемъ былъ не онъ, Фридрихъ, а рейхсратъ, духовенство и
•аристократія.
Чтобы попять отношеніе датской аристократіи къ Фрнд-
22
338
риху, достаточно вспомнить, что ютландскій рать, возставши
противъ Христіана II, говорилъ, что желаетъ «употребить» ')
герцога Фридриха для предотвращенія всѣхъ тѣхъ золъ, ко-
торыя были причинены Даніи Христіаномъ. Затѣмъ, если об-
ратиться къ «НашИеяіе» Фридриха, то тотчасъ станетъ яспо,
какова была роль рейхсрата, какъ носителя государства. Въ § 75
«Нашііезіе» говорится, что рейхсратъ съ согласія короля
имѣетъ право ограничить или расширить силу «НапЛевіе»
новыми пунктами -)• Это опять доказываетъ, что рейхсратъ
выступаетъ, какъ цѣлое, особое сословіе, а не какъ избран-
ные члены свѣтской п духовной аристократіи. Число членовъ
рейхсрата значительно увеличилось, и они создали вокругъ
королевскаго престола нѣчто въ родѣ верховной аристократіи
«Ві^гаайкаііяР: кгаіі», какъ говорить датскій ученый Палуданъ-
Мюллеръ.
Въ одномъ изъ послѣднихъ пунктовъ «НашКевѣе» говори-
лось, что, если король не будетъ совѣтоваться съ своимъ ра-
то.мъ, то послѣдній имѣетъ право отказаться отъ повиновенія
и присяги ему ’).
Никто сильнѣе Фридриха не чувствовалъ тяжести своей
зависимости отъ высшей аристократіи, но онъ не могъ въ
началѣ своего царствованія и думать объ ослабленіи этой за-
висимости, такъ какъ имѣлась въ виду борьба съ Христіа-
номъ II: онъ былъ тотъ цементъ, который на время скрѣпилъ
въ одно цѣлое и короля, и аристократію, и Любекъ, и Швецію.
О дипломатической дѣятельности Христіана II въ запад-
ной Европѣ мы будемъ имѣть случай подробнѣе говорить да-
лѣе: на Балтійскомъ же морѣ отъ его имени велъ войну съ
Даніей, Швеціей и Любекомъ знаменитый полководецъ его
') Вти^ѳ, пѣм. Ьгаисѣеп. Р. Мііііег, 472.
®) АагаЬегеІпіпдег Гга <1еі Коп^ііре беЬейпеаісЬіѵ, II, 79: Ііет
зкаіі іпепікв іі^Ьепя гаа<1 Ііяйие іиегі ов І’иЫіиа^гс іііеппе гесеяя а(г
Гописге. ос Гогпііікіге еріЬег Ііпег ІашІг ІеіІІ^ІіеЛи.
’) ... ос роге ѵц Иіег пойігі етосі ос еу ѵіііе Ьміе овя ѵпНегѵгізге
аіТ ѵогіі. еіяке гажі, Іѣѳі ?и4 ГогЪіягйе, сію вкпіі аііе гі^Ьспз іашІЬудг-
^еі« еу уіеппеге ѵнтс ояв ІіукІякаЙЬ, ее(1 еііеѵ Іго ІіеипііИе рІііЧіре,
иіеЛоп іѣе яка II ѵ»ге іогрПсй^е ѵе<1 іііегія ееіі і.1іеіл аН аіТѵег^е ос
Гііег шеП ішіікеі ГогЬтусІе шоо<1 гіюп ееіі, ІіуМзкаЬ, іпашівкаСЙ) ос іго
Неппівіе, вою »ііе овз »« вмтогей ІіаДЧег.
Северинъ Норбю. Въ его власти были Кальмаръ, Оландъ,
важнѣйшія укрѣпленія Финляндіи и Готландъ съ крѣпостью
Висборгомъ. Какъ штатгальтеръ Хриетіапа И на Балтійскомъ
морѣ, онъ велъ войну одновременно противъ всѣхъ враговъ
Хриетіапа. Слышались громкія жалобы на пиратство (Севе-
рина, но онъ исполнялъ лишь свой долгъ, какъ вѣрный под-
данный Христіана И.
7-го іюня 1523 года Густавъ Ваза былъ избранъ въ ко-
роли Швеціи. Чрезъ мѣсяцъ по своемъ избраніи ему удалось уже
подчинить своей власти долго державшійся Кальмаръ. Кромѣ
того онъ подчинилъ Швеціи норвежскую провинцію Впкепъ
и датскую Блекингъ. Въ Финляндіи Шведовъ также сопро-
вождали побѣды, такъ что къ осени 1523 года Северинъ
Норбю владѣлъ однимъ только Готландомъ,
Противъ Северина дѣйствовали, какъ сказано, Даггія, Шве-
ція и Любекъ. Для Любека было всего важнѣе добиться ско-
рѣйшаго мира па Балтійскомъ морѣ, такъ какъ сію силы были
истощены двадцати лѣтними войнами съ Іоанномъ и Христіа-
номъ 11.
Этотъ городъ считалъ побѣду Густава и вступленіе его на
престолъ Швеціи исключительно дѣломъ своихъ рукъ, а по-
тому думалъ найти въ Густавѣ покорное орудіе для своихъ
эгоистическихъ плановъ. 10-го іюня 1523 года представители
Любека добились отъ Густава извѣстныхъ Стренгпэскихъ при-
вилегій. Густавъ База, конечно, призналъ ихъ только вынуж-
денный обстоятельствами и вскорѣ уже нарушилъ ихъ. Если
бы эти привилегіи дѣйствительно остались въ полной силѣ, то
пе могло бы быть и рѣчи о самостоятельной роли Швеціи въ
сѣверной Европѣ.
Любекъ требовалъ для себя и Данцига абсолютной сво-
боды отъ пошлинъ и всякихъ расходовъ, съ которыми до сихъ
норъ была сопряжена торговля ихъ съ Швеціей. Далѣе, ни-
какой иностранецъ, изъ какой бы страны онъ не былъ и къ
какой бы націи не принадлежалъ, це имѣетъ права произво-
дить торговлю въ Стокгольмѣ, Кальмарѣ и другихъ городахъ
Шведскаго королевства. Вести торговлю могутъ только тор-
говые люди Любека, Данцига и ихъ союзниковъ, вообще тѣ,
которымъ Любекъ разрѣшитъ это. Наконецъ, ни одинъ пно-
340
страненъ не долженъ пользоваться правомъ сдѣлаться граж-
даниномъ Стокгольма или Кальмара; иностранцы могутъ лишь
проѣздомъ находиться въ этихъ городахъ. Плаваніе въ Эре-
зундѣ пли Бельтѣ не должно быть разрѣшаемо, и право на
него навсегда забыто всѣми иностранцами *).
*) Стрепгпескія привилегіи напечатаны на шведскомъ языкѣ въ
Кошиде СгизІаГ йеп І-а ВевГізігаіпг. I. стр. 80—87, ня нижненѣмец.
комъ языкѣ у Люяпга въ его Теиівсіі Веісіізагсіі. ѵоі. XIII и у Впл-
лебраидта, стр. 137—141. Въ виду большей доступности пижненѣмец-
нарѣчія приводимъ главнѣйшія привилегія па этомъ языкѣ:------------------------
Вѳѵѵуіе <1е ѵап Ьиііек ок 1)апиі? ѵш йез аѵіііеи, йаі за йаі Куке 8кѳ-
(іеи піі'. КорепзсЬор Ьезіісііі ѵпй ^езіегксі ЬеЬЬеп, йаг аиег шіі йеш
Кошице іо Беппешагск іп Огіо^ "екотіпеп, аів ѵог^етеісіеі, йаі ку на
ѵ дзеш Ѵегіпйдеп Зет длійеп 8іайі ВиЪек іецеп гешеійіс К. Маіезі. Ниіре
ѵпй Вузіаий іо ѴѴаіег ѵші іо Ьапйе йоп ѵѵіПеп, ве ок іп <1еше пісііі
іо ѵогіасеп, ѵші «у игіііеп шіі Копіп^еп Еіігяіеп ѵші Иеггел, пепеп
Виші еііе Ггейеп шакеп. Бопйег егст УѴеіеп ѵпй УѴШеп.
ХѴепи \ѵу ок 8іок1ю1ш ѵші Саішаг егоиегі, зіЬоІеи ііаг ѵпй апйегз
іш Куке, Ъезопйегп йег йеіізеііеп 8сЬере, \ѵаІ зоікеп Корішіеп іо^еііоіі?,
ѵаш Негец Ковіиуе пісііі ап§сІю1<1еп кегйеп, м^ікез зе тіі егеп Еейеіі
ѵогсегіііісігеп, ѵпй егеп ВеіёЫ ІіеЬЪегеи, аие Епцеііпіззе кеййег {геиеп
ѵші Гоідеп Іаіеп, ѵш йе іо егеш Везіеп ю ^еЬгикеп, ііег деіукеп ок
еге ѵі§апйеп Зсішійе.
ііаг и ку ок епеп ѵр еге Апзокепі Дез Кесіііепз ѵпиогій^егі чѵіііеп
ѵогкеіред, зо йаі ок аііепіітіиеи, ко <1ев ВеІюГ ѵпй ѵап Хіміеп іа,
егиаіііск ѵпіі оііпеп іо §'ш!е ѵегвсііайёп кіііеп, еі'іе зе, іпйепіе ее ипв
ѵші Зет Вуке, ѵр ѵпзе АиГогйегииц-, То-еййег Абоге Зои, еііпеп ѵап
Зеіи Негеп Копін^е іо Оеппешагск, еі'іе еупеп Вурііскіегп ѵші Тозіеи-
іегеп, _іеппі§ег Маге Ьсзсііеііі^еі еііііег депотмеп «гапіеп, іа^еппе, \ѵаг
еи <1ег$е8Іа1і аіЪешіі» ^ешакеі, ііаі «е ко доѵѵі'іпііік, еегіііісегвп, ѵѵуіін
ку кеШеп ѵші Ьеіаіеп, пасіі Егкеппіі.іазе еінез егЪагеп Вшіеь ііегзиіиі-
&еп 8іаііі, ііаг ііе 8ска<1е іо Нпв ііогеі.
8о зсіюіеп ок ѵпзе Ѵііііі^уеі'е іог 8ее іе^еп ѵші ѵге&іег гіеь Вукен
Ѵуешіе еге Вузіеп<1вг8 ѵші Апігіп^егв, іо Зеіхеіаскіеп ѵап Ѣиііек ѵші
ІДапігі^ ег^езіе піскі чѵг-зеп: гіеяи1пі« еп зсіюіеп зе шіі егеп ЗсЬереи
ѵпй ігшіеі'еп, ѵи^еЬішІегі зе^еіеп Іаіеп, а1іег>ѵе§еп еге Корезсіюр аі
ѵші іо (о і'бЬгеп, аііе еге Епі^еііпіззе ІіеЫіеп, поск 8с1іа<1еп Іуііеп.
^’еікез и'у ок аізо ѵпзеп ^'іііііхкегеп і і егеп 8ееЬгепеп ѵші зипзіе ,
егпзіііск ЪеГеЫеп, зіск <іаг епіііяиеп, ап егеп 8с1ісреп, Оііііегеп посіі
Регзопеп, пісііі іо ѵетдгіреп.
Ѵші еііе звшэдй ііег ѵцвеіен Ііуг іо Ів§еп ііеііе, ііаг оиег ѵѵіііе ку
йвЬіігіікез Кесінез ѵогііеіреп, ескіег ок сіеп Йеііаііеи ^віііен, ііеп ^егіасіііеп
ѵап Г.пЬек ѵші ІЭаіііхі^. ааші егеп Ѵогѵѵашііеи, ѵпй еге СіЙег вскоіеді
Ъуппеп 8(оск1іоіш ѵші Саішаг, ок 8игкоріпр, АІюѵѵе ѵші аиег ііаі
дапио Куке, Тоііеп ѵші апйегег Ѵпрііеііі, ѵѵо йе §;епоіиеі еіѣіег ап-
341
«:)ти привилегіи Любека поставили бы, будь онѣ только
въ точности соблюдаемы, Швецію въ такое же положеніе
относительно Ганзейцевъ, въ какомъ въ XVII вѣкѣ къ Испаніи
Кевеііес ѵѵегйѳп то^еп, епіпуес ѵпй йагіо ѵпиогрІісЬіеі вуп, «о ѵѵо!
іт Іжшіе аія ѵііі йеіп Вуке.
8е то^еи ик Ъуипеп Віоскііоіпі, Саітаг, Впгкоріп# ѵпй Ако, кор-
яіаікеи шіі йеп Впг{гегеп, пайете йе Іиуеьеіспе йев Вукев Тоііепйгу
вупй. ѵші шіі йеп Вог^егеп ігу корвіа^еи. ѵпй тоцеп йе ѵап ЬиЪек
шіі Ргеіаіеп, Віййегеп, Мипивскор, ^еівИіск еЙе ѵѵеііііск Ііатіаіеп,
шіі падезсгепепеп ХѴаагеп, аів воій, Зиіиег, Регіеп, Ейеі^евіепіе, ^оі-
йеп Купите, Яскагіаакеп ѵпй йіі аііев го Зіосккоіт ѵпй Саітаг. І)аг-
Ъепеиеп ѵѵуііе ѵѵу, йяі аийегв петапй ѵеп ітвіпйег Каііоі коряіаегеп
всііпіі іо йіосккоіш, Саііпаг ѵші япйегзѵѵо ііп Вуке, йеп аііеупе йе ѵап
ЬиЬе< к ѵпй ІЪшігік, ок еге Ѵогуѵапйіеп, йе Озіегзеііеп 8іейе, йе йе
ЬиЪізске тіі <іск іп ѵпй іозіейеи ѵѵіііеп. Зойапев зсііаі ок поіпапй
япйегз, ііе ву ѵѵсг Ііе ѵѵііі, ѵап пи ап пишшеппекг иісііі. ѵог^йпиеі
ѵѵегйеп. іп іокатешіеп Туйеп. Ѵпй петапй йег ѵіЪІапйксѣеп Хаііопеп
вскоіеп посіі тодоп Вогдоге ѵѵегйеп, Ьуппеп Яіоскііоіт ѵпй Саітаг,
ѵпй випвіеп ѵйі йеіп |?апігеп Вуке аи епет ашіегеп Огйе шіі Кореп-
ясЬор иег^епз со ве^еіеп, йепп аііепе Ю <1е,п ѵОі'ВсЬгепеп Зіейеп, ѵпй
туі йег 8е^е)1аііоп йеп Огзипй егіе Веіі піскі со Ъезокеп. \Ѵу ѵѵуііеп
ѵпй воііеп ок йеп Кіе^гегз ѵр еге Гогйегппд Кеекіев ѵогііеірѳп ѵпй
Ѵпвсйшійі^е йез Зсііиійі^еп піскі епцгеійеп Іаіеи.
Нугир зсііаі йеп Ѵогкевскіеиеиеп ѵап ЕпЬек ѵпіОа Тгі^. шіі егеп
Ѵогѵѵапйгсп, іореіаіеи вуп, йеп .Тп^езеСепеп йев Вуке» Ггу ѵші ѵпиог-
Іііпйеп со ѵий аі іо Йііігеп, ѵпй іи іо тапеп, ѵѵоѵоп оійіп^я веѵѵевеп,
ѵпй ѵѵеп ве щіС егег АѴааге ѵші КорепвсЬор аііепікаіпеп іпі Вуке
кашеп, во всЬоІеп ве іо кепеш зопйегіікеп Коре пісііі дейгип^еп ѵѵег-
йеп, ѵпй шоргеп еге (ііійег ѵпй \Ѵ.іаге ѵрзсііереи, ѵегкореп егіс 1ік?еп
Іагеп. кеііке йеп Вог^егеп, ѵп<1 ѵѵеп ве войаиез пісЬс ѵогкореп коппеп,
во то^еп ве яоіске \Ѵааг ѵпй СНійсг ѵп^еіііпйегі ѵпй ѵпЬевѵѵегеі ѵѵеййег
согия&в Гйгеп, аіве іііі еп впіиеп ігеіеиеі.
Певреіукеи всііаі ок еп туі аііеп Спайеп, Ьепе, Ітппяі ѵпй Егііпй-
вскор, ос апйеіег Ве&гйегиик, йеі'оіа^і ѵпй доінііреп ѵѵегйеп. Еге Ѳбйег
во іш Вуііе ѵогвіогпеп, всіюіеп еге Егиеп ѵ ій ВеіеІіПіеЬЪегв, апе Ег.і-
ігеііпівзе ѵий аііе ѴотЬіпйегип^ іо віск петеп. Іісіп, во ^еппі^е йгіЙіе
еййег ХѴгяке ѵап ЗсЬірЬіекииі? апе Ьапй ігемсіііа^еп, шо^еп ве ііаівиі-
пі§е ок Ьагд’еп ѵпй ѵрЙвскеп Іаіеи, ѵпй веЬоІеп йаг пісіііез ѵап §епеи,
аів йеп АгЬеійевІийеп Ргіпск^еій. •
ХѴу чѵіііеп ѵпй ясіюіеи ок йевпіпідеп ѵап Рапіяір ѵші ЬпЪйк, шіі
егеп Ѵепѵапйіе іт допіввп Вуке ѵпй ѵпвеп СіеЪейеп, (о гесЫе ѵоі-
Ъіййеп. Ъевсійіііеи ѵпй Ьевскегтеп, ок ]е&еп зе вопвіеп пісЫез ѵогпешеп
Іаіеи, посіі йедеппеп, йе віск денеп ве ѵргѵегреп, апе ^еЪСгіікез геск-
іеп, еййег Егііпйвсіюр, піскі іѵіііеп Іагеп Ъетоуеп ііп Вуке ѵпй ѵизеп
СіеЬейеп, піскі Іійвеп, ке^еп, ѵркоійеи еййег віегскеп. Ѵпй йа ^еппі^е
Ясііеііпре еі'іе ГпейгасМ, (йаі Сіойс ѵогііейе,) іиузсііеп ѵпв ѵпй ѵпзегп
342
стояли южно-американскія колоши» И дѣйствительно, Швеція
сдѣлалась бы золотымъ дномъ Любека, какъ Американскія
колоніи для Испаніи. Торговая тиранні я Любека и Вендскихъ
городовъ пе имѣла бы границъ, и Швеція сдѣлалась бы про-
винціей ихъ.
Мало того, и отдѣльные .Любекскіе купцы требовали себѣ
особыхъ льготъ за оказанную ими частную помощь. Этн отдѣль-
ные купцы уговаривали Густава Вазу предпринять походъ на
Готландъ, вырвать его изъ рукъ Северина и передать островъ
Любеку ).
Конечно, Густавъ былъ далекъ отъ исполненія всѣхъ при-
чудливыхъ требованій Любека. Онъ уже рано сталъ созна-
вать важность для обладанія Швеціи такимъ островомъ, какъ
Готландъ; историческое право на обладаніе островомъ принад-
лежало неоспоримо Швеція, хотя въ силу обстоятельствъ Гот-
ландъ уже болѣе полутораста лѣтъ находился поперемѣнно то
подъ Датскою, то подъ Нѣмецкою властью. Географическое
Ѵегвашшіипв' еііе Вуке, ѵші ѵеіе ^еДаскІеп 8іе<1еи, Ьепіашаіз еиізіишіе,
во \ѵу11е «у, <іаІ <1еп ВЫе.п ѵші ѵгіі гіев Віеііеп. ѵап егепі
яскоіеп ѵсгопіеиеі иеічіеп, іи ЬпЪек іо Ьедпешег Туй, ііагиш іоаатеп
Іо катешіе, ѵп<1 МасЫ ІіеЬЬеи, Го ѴпйегЬоІйип^, Егейе тай Еешігасііі,
йаі аіівв іо ѵоіѣогепйе, тай іа йег (тіиіе іо епізсЬейепйе.
АѴо ок йе ѵап ЬиЬек еййег Оаиіхік, оешІІІск еййег. Ьезопйега ѵап
ѵпз Ье^екгеп, іі.уг патаіа аіяіаіш, па Пеіе^епііеіі іи йілзеш ѵогзсіігеиеи
.іеппі^е Епйегпшу--------еййегіп апйегеп ІНп(геіі ѵоттеіігеп ѵпй Ъен'уаеп.
\Ѵу11еп ок аііе Ргіиі1е§іеп, Егуііеійеп, аііе ІіИІІіке (.телѵопііеЫеп, Нег-
кипііе тай беЬгйке, зо рейасіііеп ѵаи ЬиЪек ѵпй ѵпяеп Ѵогѵййегеп
Ьеііе Ііегсо геіеішеі, кезеиеп ѵпй ѵог^ііп іеі зупй, Ііугтіі геиоиегеі,
ѵогпуеі, ѵші Ьсі’оыідеі ЬеЬЬеп; гепопегеп, ѵогпуеп, ѵші ЬвГеаіеп (1в ок.
аін ^е^еикапЩ’еп, іш Кашей тай ѵаи гѵе^еп йев $№ігвп Нукез. ѵог
ѵиз ѵші ѵпве Какоттіііже, ѵші зеіівп йезиіиеп ѵаи ЬиЪек іи іеи
гиіізатеп ОеЬтк ѵші ВезіШіп^, «Іегяпіпеп Ргіиііеаіеп, ЕгуІіеіЛ, Оегесіі-
гісЬеМе, оЫе ІеЙіке НегкипГіе, ѵші (увЪгйке, «ашгіік ѵп Ьевошівгп.
Го ееЬгпкеи ѵші Ю ^епеіеи, іи аііег Маіеи ѵп Маиеге, зо зе Іо егег
ЕгуЬемі 5е1ий ѵші ^еЬгикег ЬеЬЬеп, іп КгаЛ йезмз Вгвие*.
Аііе ѵші іяііке ѵог^езсгеиеи Бійске, РипсСе ѵші Агйкеіо. зетііік
ѵші Ьезошіегв Іаие ѵу, ѵог ѵпв ѵші ѵог ѵпзег аііезапіі аііе Какошшо-
Іііцге, <іеп §:е<1ас1ікп ѵаи ЬуЬек ѵпй Ііапігіц, тіі егеи ѴонѵапЛеп,
8іеііе, Газі ѵші ѵипогЬгокеп, ок ѵпѵѵесЫѳіторІік іи аііеп Сокатешіеп.
Туііеи. м'оЪІ іо ЪоМепЙе, апе &еіе1и’<1е.
’) Раішіап-Мііиег, 483.
2) Регіег 8ѵап, 78.
343
положеніе острова дѣлало обладаніе имъ также въ высшей
степени важнымъ для Швеціи. Готландъ въ рукахъ враговъ
Швеціи мѣшалъ всей торговлѣ Шведскаго королевства, дѣ-
лалъ его сношенія съ Европою невозможными; враги, занявъ
Готландъ, могли держать Швецію въ постоянной блокадѣ.
1523 годъ представлялъ самое удобное время для завоеванія
острова, такъ какъ онъ еще не принадлежалъ Даніи, и слѣ-
довательно походъ на него не могъ прслужить къ войнѣ съ
Фридрихомъ. Нѣчто подобное мы видѣли при походѣ Карла
Кнутсона на Готландъ.
Въ день взятія Стокгольма Густавъ началъ переговоры съ
Северпномъ, писалъ даже къ нему и уговаривалъ отдаться
Швеціи; онъ обѣщалъ ему большія земельныя пожалованія *).
По отвѣта отъ Северина пе послѣдовало. Онъ, какъ нѣкогда
Иваръ Акссльсонъ, менѣе всего хотѣлъ передать свой островъ
Швеціи.
Съ Северпномъ началъ переговоры также и Фридрихъ.
31 Января 1525 года и онъ написалъ къ Северину письмо,
приглашая къ себѣ на службу и обѣщая увеличить его лены.
По п это предложеніе осталось безъ отвѣта.
Весь 1523 годъ Северинъ оставался въ Внсборгѣ, своимъ
каперствомъ причиняя большой вредъ Любеку и Швеціи. Гу-
ставъ счелъ себя вынужденнымъ переЛтн отъ переговоровъ
съ Северпномъ къ открытой войнѣ. Въ январѣ 1524 года
былъ рейхстагъ вт> Вадстенѣ. Здѣсь и рѣшено было начать
Готландскій походъ. Особенно настаивалъ на походъ епископъ
Лппкэппшскій Гансъ Браскъ, такъ какъ Готландъ принадле-
жалъ . Іпнкэішнгскому епископству * 2).
Северинъ Ііорбю, узнавши о готовящемся походѣ, писалъ
къ Христіану II, прося его при первой возможности прислать
ему помощь; въ противномъ случаѣ онъ просилъ согласія
Христіана на передачу острова Даніи. Не успѣлъ онъ еще
получить отвѣта отъ Христіана, какъ войско Густава 14 мая
высадилось па островѣ.
Датское правительство, до похода Шведскаго войска на
') К. СтизЫ I. Ведікігяіиі-, I, 95. Раньше ото письмо было напе-
чатано въ СІпіЫіеги Леа П-8 Агсіііѵ. См. томъ IV, стр. 1463.
2) См. ЗНегпіпап—АІГа Кікіііа^агя осіі Мбіеіш Веніиііі. 8і-1ю1іп,
1738, томъ I, стр. 27—31.
Готландъ, вошедшее въ согласіе съ Норбю относительно пере-
дачи Готланда Даніи, стало требовать у Густава, чтобы опъ
немедленно далъ своимъ войскамъ приказаніе отступить. Густавъ
отказался; между нимъ и Фридрихомъ готова была вспыхнуть
война, но опа была предупреждена посредничествомъ Любека,
который созвалъ въ концѣ августа 1524 года конгрессъ въ
Мальма; сюда прибыли оба короля, члены шведскаго и дат-
скаго рейхсратовъ и уполномоченные отъ Любека, Стральзунда,
Ростока и Данцига.
Собраніе происходило въ церкви св. Петра; опо открыто
было Фридрихомъ, который въ своей рѣчи о необходимости
мирныхъ отношеніи между Скандинавскими королевствами, упо-
мянулъ п о необходимости возобновить Кальмарскую унію;
Густавъ можетъ, по его млѣнію, оставаться королемъ, но дол-
женъ признать Фридриха верховным ъ государемъ. Рѣшительное
неудовольствіе, было отвѣтомъ па эту рѣчь, и Фридрихъ при-
нужденъ былъ отбросить всякую мысль о возобновленіи Уніи.
Пренія о Готландѣ были очень оживленны. Густавъ энер-
гично и умѣло отстаивалъ права Швеціи па этотъ островъ;
съ датской стороны говорилъ Андерсъ Бильде. Безплодность
словопреній была очевидною. Тогда послы вендскихъ городовъ
и бургомистръ Любека—ТЬошаз ѵоп АѴіке<1е—явились посред-
никами спорныхъ сторонъ. 1 сентября 1524 года отмѣченъ
былъ рецессъ Мальмскаго конгресса. Рѣшено было снова сой-
тись въ Любекѣ въ день св. Троицы 1525 года; теперь же
положено было, что Густавъ возвратитъ Даніи отнятую имъ
провинцію Блекйнгъ; норвежская же провинція Внкепъ остается
за Швеціей. Относительно Готланда было рѣшено такъ: если
до 1-го сентября 1524 года Висбю и Висборгъ будутъ въ
рукахъ Шведовъ, то до новаго собранія островъ остается во
власти Швеціи; если же нѣть, то островъ передается Даніи;
относительно вознагражденія за. военныя издержки, понесенныя
Швеціей, будетъ сдѣлано распоряженіе на слѣдующемъ соб-
рапіи въ Любекѣ. Кому бы Готландъ ве перешелъ, Любекъ
выговариваетъ себѣ вознагражденіе за убытки, причиненные
его торговлѣ, со времени занятія островаСеверииомъ Норбю ’).
Мальмскій конгрессъ, такимъ образомъ, окончился къ по.і-
*) Ср. хронику Сварта, 88 и далѣе, 93—95.
345
ной невыгодѣ Швеніи: крѣпость Висборгъ, конечно, пе могла
быть взята къ 1-му сентября, и Густавъ Ваза увидѣлъ свое
дѣло проиграннымъ и принужденъ былъ вывести войска съ
острова.
22 сентября уполномоченные отъ Фридриха прибыли на
Готландъ и здѣсь добились отъ Северина обѣщанія, что онъ
тотчасъ оставитъ островъ. Въ октябрѣ шведскій флотъ уплылъ
обратно въ Швецію.
Казалось, все окончилось миролюбиво; можно бы было ожи-
дать полнаго спокойствія на балтійскомъ морѣ, однако, Севе-
ринъ Норбю причинилъ опять новыя затрудненія. Онъ продол-
жалъ производить свои нападенія па нѣмецкихъ и шведскихъ
купцовъ, такъ что нельзя было еще сказать, быль ли одъ дру-
гомъ Фридриха, стоялъ ли все еще па сторонѣ Христіана П,
или его тянуло къ Швеціи. Фридрихъ понялъ, что только сп-
лою можно заставить Северина исполнить Мальмскіп рецессъ.
Но настала зима, и похода предпринять было нельзя. Самъ
Фридрихъ находился въ Готторпѣ, чтобы быть ближе къ Гер-
маніи. гдѣ кипѣла дипломатическая дѣятельность Христіана II.
Въ Даніи же собственно и не было никакого правленія. Члены
рейхсрата разъѣхались каждый въ свое помѣстье, такъ что
послы Фридриха, прибывшіе съ Готланда въ Данію для пере-
говоровъ Съ королемъ, не нашли пи его, ни рейхсратъ.
Северинъ Норбю, не получивши помощи огь Христіана II
и не желая отдаться Фридриху, хотѣлъ самъ помочь своему
королю, поднявъ возстаніе въ Даніи и Швеціи противъ закон-
ныхъ королей. Много недовольныхъ среди низшихъ классовъ
населенія было какъ въ Даніи, такъ н въ Швеціи. Начало
XVI вѣка было временемъ народныхъ движеній; въ самомъ
воздухѣ носились элементы недовольства: народныя движенія
проявляются вездѣ, и въ Германіи, и въ скандинавскихъ го-
сударствахъ, и въ Вендскихъ городахъ. Въ Швецію въ это
время возвратилась изъ датскаго плѣна Христина Гюльденшерна,
и вотъ Северинъ Норбю задумалъ странный планъ жениться
па вдовѣ Стура и, изгнавши изъ Швеціи Густава Вазу, самому
сдѣлаться правителемъ Швеціи. Конечно, изъ этого плана ни-
чего не вышло, но тѣмъ не мепѣе оцъ возбудилъ надежду въ про-
стомъ народѣ, что вдова его любимца снова займетъ свое преж-
346
нее мѣсто. Христіанъ ІІ, узнавъ о планѣ Северина, писалъ къ
нему, что онъ не только не противъ этого, по обѣщаетъ сдѣ-
лать его своимъ штатгальтеромъ въ Швеціи, какъ скоро онъ
вернетъ себѣ потерянные престолыСевернъ Ііорбю былъ не
прочь также воспользоваться открывшеюся измѣною Бернгарда
фонъ Мелева, полководца Густава, которому порученъ былъ
готландскій походъ. Настроеніе простаго парода въ восточ-
ныхъ провинціяхъ Даніи также было сильно возбуждено ").
Противъ вендскихъ городовъ Ііорбю думалъ поднять Нидер-
ланды и императора. Онъ тѣмъ болѣе разсчитывалъ на успѣхъ,
что Любекъ настаивалъ и въ Швеціи, и въ Даніи па совер-
шенномъ исключеніи Голландцевъ изъ балтійской торговли. По
на бѣду Северину ни Фридрихъ, ни Густавъ Ваза пе согла-
шались па невыгодное для ихл, королевствъ запрещеніе Гол-
ландцамъ торговать на Балтійскомъ морѣ. II Любекъ созналъ
всю невозможность теперь еще удержать въ силѣ стренгнэскія
привилегіи и долженъ быль допустить торговлю голландцевъ
и въ Швеціи, и въ Даніи. За это Любекъ и другіе вендскіе
города потребовали 400 гульденовъ ежегодно изъ доходовъ,
получаемыхъ съ Готланда. Этого Фридрихъ не могъ испол-
нить, такъ какъ Висборгъ еще пе былъ вовсе освобожденъ
отъ пиратства Северина, а потому то на Сегебергскомъ собра-
ніи 17 марта 1525 года предложилъ ммъ на выборъ времен-
ное владѣніе городомъ Стеге на островѣ Менѣ, или городомъ
Энгельборгъ на .Іоландѣ, Транекьэромъ наЛангеландѣ, Варбер-
гомъ въ сѣверномъ Галландѣ, Висборгомъ или Сельвесборгомъ *)
въ Сконе. Одновременно имъ было обѣщано на нѣсколько лѣтъ
владѣніе Борнгольмомъ.
Во время Сегебергскаго собранія войско Северина Ііорбю
неожиданно сдѣлало нападеніе на берега Галлавда и заняло
крѣпость Сельвесборгъ, взявъ въ плѣнъ лепсмана города. За-
’) АІІеп, V, 14.
2) АІІеп, V, 18. Не только крестьянское сословіе въ Скове и почти
всѣ купеческіе города, по и нѣкоторые дворяне присягнули Северину
па вѣрность.
3) йуІѵеяЬог^, ВоІѵеьЬог)? упоминается въ хромкахъ подъ 1445 го-
домъ, когда Христофоръ подтвердилъ привилегіи этого города. Осно-
ваніе же его относится къ началу XV вѣка. 8іу1Те, 50
347
тѣмъ сдался и городъ Агузъ(АаЪия), на рѣкѣ Гельгео (Иеі^еаа) ').
Здѣсь начальникъ одного отряда Северина Норбю, Отто Стиг-
сжь, сталь укрѣпляться. Къ нему стекались отовсюду недо-
вольные крестьяне. Когда марокъ Блекингской области Тюге
Краббе (Туде КгаЬЬе) узналъ объ этомъ, онъ явился къ Агузу
съ 700 ландскнехтами п 250 всадниками и началъ осаду го-
|юда. Къ этому времени—это было въ началѣ апрѣля—сюда
подоспѣлъ и самъ Норбю, Краббе отступилъ къ Мальма. Нор-
бю преслѣдовалъ его и сталъ лагеремъ у Лунда. /Кители этого
города присягнули Христіану. Оставивъ часть войска при Лун-
дѣ, Северинъ Норбю съ другою направился къ Лапдскронѣ -).
При помощи крестьянъ онъ укрѣпилъ этотъ городъ и 18 апрѣ-
ля направился къ сильной крѣпости Гельзпягборгу. Весь Сконе
былъ въ возстаніи: крестьяне опустошали н грабили города,
села и имѣнія аристократовъ. Много энергіи придавали Севе-
рину вѣсти изъ южной н западной Европы. Блестящая побѣда
Карла V при Павіи въ февралѣ 1525 года, плѣнъ Франсуа,
все это подавало Северину надежду, что удастся склонись им-
ператора на сторону Христіана. Долго Фридрихъ бездѣйство-
валъ. Северинъ Норбю уже подступилъ къ Гельзпягборгу, когда
только знаменитый полководецъ Фридриха—Іоаннъ Рантцау—
съ отрядомъ кнехтовъ и нѣсколькими сотнями всадниковъ вы-
садился около Мальма въ 1’ал.іандѣ, чтобы соединиться съ вой-
сками Краббе. Хотя войско Рантцау въ численности уступало
войскамъ Стпгсена, по оно одержало полную побѣду надъ ними
въ битвѣ при Лундѣ 28 апрѣля. Болѣе 1,500 человѣкъ оста-
лось убитыми. Лупдъ сдался Рантцау послѣ непродолжительнаго
штурма. Какъ только Северинъ узналъ объ этомъ пораженіи,
онъ тотчасъ же оставилъ начатую осаду Гельзингборга п при-
былъ въ .Іапдскрону. Не по далеку отъ этого города произо-
шла 8 мая вторая битва Рантцау съ крестьянскими полчищами.
Аоа пли Аіпія, теперь—Аіінз, упоминается очень часто уже къ
XIУ столѣтіи.
2) Еа Дізкгопа—на Сконскомъ берегу Зунда. Уже Саксонъ Грам-
матикъ упоминаетъ объ этомъ городѣ, называя его Ьашіота. Въ XV
вѣкѣ овъ значительно расширился, получилъ отъ Эрика въ 1413 году
многія привилегіи. Дважды, въ 1428 и въ 1452 году, городъ былъ
разрушенъ: ьъ первый рагъ гапзейцами, во второй—Карломъ Кнут-
сономъ.
348
Рантпау былъ снова побѣдителемъ. Послѣ этихъ двухъ пора-
женій крестьяне Скопе одумались; были приходы, въ которыхъ
осталось въ живыхъ 2—3 человѣка. Въ виду этого крестьяне
снова присягнули Фридриху.
Май и ікінь мѣсяцы Северинъ еще держался въ Ландскронѣ,
ожидая помощи извнѣ, но ожиданія были напрасны. На по-
мощь Рантцау ожидался Любекскій флотъ. Но онъ, противно
данному обѣщанію прибыть въ Зундъ, отплылъ къ Готланду’
и разрушилъ Впсбю '). Готландъ былъ давно «лакомымъ ку-
сочкомъ» для Любека; теперь, воспользовавшись неблагопріят-
ными для Даніи обстоятельствами, Любекъ думалъ укрѣпиться
на островѣ. Опустошивъ Висбю, Любчане принялись за осаду
крѣпости Висборгъ. Городской совѣтъ Любека, къ которому
въ началѣ іюня посланъ былъ фонъ Утенгофъ, пустился еще
на слѣдующую хитрость: онъ старался побудить Фридриха по-
слать весь свой военный флотъ въ Норвегію противъ Киин-
гофа, поднявшаго тамъ возстаніе отъ имени Христіана П.
Вендскіе города, Любекъ, Стральзундъ и другіе иного тер-
пѣли отъ этого возстанія, не имѣя возможности отправлять
туда свои торговыя суда. Въ Норвегіи вслѣдствіе этого на-
чался голодъ, и если Фридрихъ—писали къ нему изъ Любека—
пе предприметъ чего ннбудь противъ возставшей партіи, то все
населеніе страны отпадетъ отъ него. Поэтому Любекъ и со-
вѣтуетъ королю послать свой флотъ, къ Скагену на 3 недѣли,
дабы здѣсь помогать Ганзейскимъ кораблямъ и сопровождать
ихъ въ Бергенъ и другія норвежскія гавани. Въ этомъ будто бы
искреннемъ совѣтѣ любекскаго раса такъ ясно проглядывалъ
эгоистическій разсчетъ, что ни Фридрихъ, ни Утенгофъ не сдался
на эту уловку. Любекъ хотѣлъ какъ можно дальше удалить,
датскій флотъ, чтобы съ тѣмъ большимъ успѣхомъ вести свои
дѣла на Готландѣ. Фридрихъ самъ письменно отвѣтилъ люб-
чанамъ на ихъ «добрый совѣтъ», попрекнувъ ихъ наруше-
ніемъ Мальмскаго договора 5 февраля 1523 года.
Вѣроломный поступокъ Любека спасъ Северина отъ пора-
женія, а, быть можетъ, и оть плѣна, такъ какъ при вѣсти о
походѣ Любека на Готландъ Фридрихъ, опасаясь за свое вла-
*) АПеп, V, 56.
349
дѣвіе, тотчасъ велѣлъ своимъ войскамъ собраться въ походъ
па Готландъ. Раптцау предложилъ взять .Іапдскрову штурмомъ,
по Фридрихъ отвергъ это предложеніе, и съ Северпномъ на-
чались переговоры. Первоначальныя требованія Норою были
очень большія. Онъ выставилъ 8 требованій, исполненіемъ ко-
торыхъ обусловливалъ свое полное примиреніе съ Фридрихомъ.
Онъ требовалъ 1) въ пожизненное владѣніе весь Готландъ; 2)
Сельвесборгъ со всѣми принадлежащими ему ленами, весь Бле-
кингъ, Ландскрону съ ея геррадами; 3) права чекапптъ монету;
4) полную амнистію своимъ войнамъ и приверженцамъ; 5) для
нежелающихъ перейти на службу къ Фридриху онъ требовалъ
свободный выѣздъ пзъ Даніи; 6) жители Карлскроны и дру-
гихъ городовъ не должны отвѣчать за свое подданство Севе-
рину; 7) онъ просилъ содѣйствія въ своей женитьбѣ на Хри-
стинѣ Польденшсрнѣ; 8) какъ только Фридрихъ вполнѣ удовле-
творитъ его опъ тотчасъ отправится па Готландъ п начнетъ
тамъ войну съ Любекомъ.
Требованія Северина были отвергнуты; онъ тогда сдѣлался
поуступчивѣе, и 27 іюня заключенъ былъ между нимъ и Рапт-
цау договоръ, который имѣлъ совершенно характеръ равно-
правности. Северину и всѣмъ его людямъ даровалась амнистія;
Северинъ обязался передать Фридриху всѣ свои грамоты па
обладаніе Готландомъ, за что ему дарованы были города Сель-
весборгъ н Ликаа ') съ Листеромъ и весь Блекипгъ. Онъ дол-
женъ былъ, наконецъ, поклясться, что никогда ничего пе пред-
приметъ противъ Фридриха и Даніи.
Теперь Фридриху надо было возобновить переговоры съ
Любекомъ для полнаго сохраненія за собою Готланда. Фрид-
рихъ боялся разрыва съ Любекомъ, а потому и не прибѣгъ къ
рѣшительнымъ мѣрамъ, а обратился съ просьбою къ городскому
совѣту; «какъ ему, такъ и Любеку, говорилось въ посланіи Фрид-
риха, очень важно теперь возобновить миръ, пока еще импе-
раторъ не помогъ Христіану II и Северину». 19 іюля послы
Фридриха, Вульфъ ІІогвишъ и Генрихъ Рантцау, прибыли въ
Любекъ, гдѣ при посредничествѣ Гамбурга н Люнебурга за-
’) ѣуккеа, Ьуская, теперь ЬускеЬу былъ основанъ въ началѣ XV
столѣтія, находится въ юго-восточной Швеціи, сѣвернѣе Карлскроны.
350
ключпли съ бургомистрами и ратомъ такой договоръ. Фридрихъ
долженъ тотчасъ отправить надежныхъ людей па Готландъ, и
тамъ представители отъ Любека безъ всякихъ затрудненій
передадутъ Внсбю и весь островъ королю. На 4 года леис-
маномъ Готланда, назначался какой-нибудь голштинскій или
датскій дворянинъ, согласно желанію Любека. Ленсманъ дол-
женъ обѣщать Любеку, что привилегіи и торговыя льготы его
будутъ сохранены и въ точности соблюдены, что пиратства
болѣе на островѣ не будетъ, и что плаваніе на него будетъ
свободно. Если па островѣ найдутся товары, отнятые Северн-
номъ у любчапъ, то Фридрихъ долженъ дать за нихъ денеж-
ное удовлетвореніе. Король Фридрихъ въ знакъ особенной ми-
лости передалъ Любеку въ пользованіе па нѣсколько лѣтъ
островъ Борнгольмъ какъ уже раньше было положено на
Сегебергскомъ конгрессѣ. Мадьмскій рецессъ 1 сентября долженъ
остаться въ полной силѣ. Фридрихъ обѣщаетъ помочь Любеку
въ искорененіи оставшихся еще на островѣ морскихъ разбой-
никовъ.
Ленсманоыъ Готланда Любекъ назначилъ голштинскаго
рыцаря Геннеке фанъ Адсфельда.—Въ Копенгагенѣ былъ сна-
ряженъ флотъ для готландской экспедиціи, но неожиданная
измѣна одного изъ начальниковъ ({мота опять остановила пред-
пріятіе: Скипперъ Клементъ поднялъ среди моряковъ возста-
ніе въ пользу Христіана 11. Возстаніе было однако скоро
подавлено благодаря отряду гамбургскаго флота. Виновникъ
возстанія былъ казненъ. Такимъ образомъ мѣсяцемъ позже,
чѣмъ положено было на любекскомъ собраніи, отплылъ дат-
скій флотъ на Готландъ. Принявъ присягу отъ жителей острова
и принявъ островт» во владѣніе Фридриху, Датчане вмѣстѣ съ
*) Этотъ островъ послѣ Готланда былъ самымъ важнымъ владѣ-
ніемъ па Балтійскомъ морѣ. АПеп, V, 83, замѣчаетъ своеобразную
судьбу этого острова. Любекъ тотчасъ послѣ бѣгства Христіапа I, ни-
кого пе спрашиваясь, овладѣлъ нмъ. хотя въ договорѣ съ Фридри-
хомъ и говорилось, что все, принадлежавшее Христіану, теперь пере-
ходятъ къ новому- королю Даніи. До іюпя 1524 года, слѣдовательно
2 года, Любекъ распоряжался Борнгольмомъ, какъ свопмъ левомъ;
сюда былъ посланъ Любекомъ его фохтъ Карстепъ .Іішеборхъ. кото-
рый у жителей острова вынудилъ присягу любекскому городскому совѣту.
351
уполномоченными отъ Любека прибыли па Борнголыіъ, кото-
рый, согласно постановленію 19 іюля, былъ переданъ Любеку.
Северинъ Норбю все это время находился ві. Сельвесборгѣ.
Непосредственнаго мира между нимъ, Швеціей и Любекомъ
заключено пе было. Онъ разсматривалъ Сельвесборгъ, какъ
владѣніе, выигранное имъ у его враговъ. Трудно было бы
Северину, этой подвнашой и энергичной натурѣ, остаться спо-
койнымъ владѣтелемъ своего Сельвесборгскаго лена; его влекло
къ новой дѣятельности въ пользу его короля, съ которымъ
онъ все это время былъ въ перепискѣ. Северинъ затѣялъ
теперь такой планъ: начать войну съ Густавомъ, возбудить
Фридриха противъ Швеціи и изъ всего этого извлечь что
пибудь полезнаго для Христіана II. 11 дѣйствительно, Северинъ
началъ войну съ Густавомъ, но дальнѣйшія обстоятельства
сложились пе такъ, какъ онъ предполагалъ. Северинъ снова
принялся за каперство на Балтійскомъ морѣ, а Христіанъ II
въ это время нанималъ въ Фрисландіи кнехтовъ съ цѣлью
сдѣлать нападеніе па Голштинію съ юга.
Теперь Фридрихъ увидѣлъ необходимость новой, оконча-
тельной войны съ Северипомъ, упорно нарушавшимъ миръ па
Балтійскомъ морѣ. II Фридрихъ, и Любекъ съ Вендскими го-
родами, и Густавъ увидѣли, что на слова и клятвы Норбю
болѣе полагаться нельзя; онъ слишкомъ ревностно стоялъ за
Христіана 11, чтобы пе испытать послѣдней возможности вы-
играть еще не совсѣмъ потерянную игру. Фридрихъ, Густавъ
и Вендскіе города рѣшили покончить съ Северипомъ Норбю.
700 всадниковъ и 800 ландскнехтовъ были подняты про-
тивъ Северина. Тюге Краббе побѣдоносно занялъ Сельвесборгъ,
а за нимъ и Дикая, Рэннебю, весь Блекишъ и „Іистерд.. 24
августа 1526 года произошло морское сраженіе датско - лю-
бекскаго флота съ Северииомъ: Датчане вышли побѣдителями,
взялп въ плѣнъ нѣсколько кораблей; Норбю успѣлъ спастись
бѣгствомъ ’).
Еще раньше Христіанъ II писалъ къ Северину, чтобы онъ
отправился къ великому князю Московскому ц у него просилъ
') Обо всемъ ятомъ см. собственный разсказъ Норбю у Эккдаля,
Сіігіьііап йеп II: в Агсіііѵ, I. 1—126. Ср. ІІапзѣе Ма^агіи, V.
352
помощи противъ Фридриха п Густава, такъ какъ великій князь
по отношенію къ Христіану не разъ выказывалъ себя «са-
мымъ надежнымъ братомъ» и часто помогалъ ему противъ
Швеціи.
«На основаніи предписанія моего короля», пишетъ самъ
Северинъ Порою въ своемъ донесеніи 1528 года, «я и обра-
тился къ великому кпязю за войскомъ и деньгами. Лѣтомъ
1524 года я послалъ своего слугу Северина Бруна отъ имени
моего короля изъ Готланда къ великому кпязю всей Руси, съ
письмомъ за моею печатью, чтобы мнѣ дана была охранная
грамота для свободнаго проѣзда въ Россію, для переговоровъ
съ великимъ кпяземъ о помощи моему королю, искреннѣйшему
брату великаго князя, противъ еп» враговъ, которые при со-
дѣйствіи великаго князя легко могутъ быть побѣждены. Ве-
ликій князь прислалъ мнѣ чрезъ упомянутаго Вруна охранную
грамоту на свободный проѣздъ по его владѣніямъ и разрѣше-
ніе явиться къ нему для веденія переговоровъ. Одновременно
съ этимъ великій князь прислалъ и къ королю моему запе-
чатанное письмо, въ которомъ говорилось обо мнѣ, что я со
свопчи слугами могу пріѣхать къ нему и представить ему мое
порученіе: выѣздъ изъ его земель мнѣ будетъ данъ безпре-
пятственный. Это письмо великаго князя къ моему королю я
отправилъ по назначенію и вскорѣ получилъ его обратно съ
припиской, моего короля, въ которой говорилось, что я съ та-
кою великаго кпязя грамотою могу свободно пуститься въ
путь къ великому кпязю, чтобы у него добиться помощи для
возвращенія моему королю Норвергіи и Финляндіи... И такъ
я отправплся въ путь, но когда я прибылъ на одинъ островъ,
лежащій между Россіей и Лифляцдіей, по имени Кифгольмъ
(Кіеі'ГЬоІів), гдѣ мпѣ пришлось пробыть не .менѣе мѣсяца, я
еще разъ послалъ своего слугу Ганса Кохеля къ великому
князю, прося отъ имени Римскаго императора и своего короля
свободнаго пропуска въ его земли съ тѣмъ, чтобы предста-
вить великому князю письмо моего короля, печать его и тай-
ныя порученія, и получить грамоту на свободный отъѣздъ изъ
его земель, куда мнѣ будетъ угодно. Великій князь прислалъ
мнѣ охранную грамоту чрезъ одного изъ своихъ дворянъ, по
имени Ивана, прося, чтобы я вмѣстѣ съ этимъ Иваномъ при-
353
былъ къ нему и объявилъ ему свои порученіи». Охранную
грамоту Северинъ получилъ и отъ лифляндскаго магистра на
проѣздъ чрезъ его земли по возвращеніи изъ Россіи. «Послѣ
этого», продолжалъ Северинъ въ донесеніи своемъ, «я съ
дворяниномъ Иваномъ отправился въ Москву. Въ это время я
получилъ отъ своего короля одно за другимъ 4 письма, одпо
чрезъ его служителя Альбрехта фонъ Миндена, другое чрезъ
дворянина Матца Лнфляндца, третье чрезъ Эбергарда Обер-
лахера, четвертое чрезъ Эрика Нильссона». Христіанъ желалъ,
чтобы всѣ эти дворяне также явились къ Василію Іоанновичу,
но никто изъ нихъ не былъ допущенъ до аудіенціи.... «Во
время моего полуторагодоваго пребыванія въ предѣлахъ вели-
каго князя я у него всего одипъ разъ имѣлъ аудіенцію, со-
провождавшіе же меня люди ни разу; ихъ силою выгоняли
изъ дворца великаго князя. Я и другіе послы моего короля
болѣе ста разъ просили совѣтниковъ, епископовъ, герцоговъ,
графовъ и канцлера великаго князя, чтобы намъ дана была
охранная грамота для обратнаго пути изъ Россіи вт. . Іпфлян-
дію на случай, если мы пе дождемся пи аудіенціи у князя,
ни отвѣта па тѣ письма, которыя я, Северинъ Норбю, вру-
чилъ великому князю, или на тѣ; устныя порученія, которыя
я передалъ ему отъ короля. Я показывалъ совѣтникамъ ве-
ликаго князя охранныя грамоты лнфлявдскаго магистра, но и
онѣ не повліяли на успѣхъ моей просьбы. Наконецъ велнкій
князь приказалъ своему канцлеру и четыремъ изъ своихъ
вельможъ отвести меня, пословъ и мою свиту во дворецъ;
тамъ ко мпѣ обратились съ такими словами (великій князь
былъ не въ далекѣ, хотя и скрытъ отъ нашихъ взоровъ, такъ
что могъ слышать каждое слово): Ты долженъ, говорили мпѣ,
поклясться великому князю въ томъ, что будешь ему служить,
иначе ты поплатишься своею жизнью раньше, чѣмъ выйдешь
изъ двбрца, ибо дѣла твоихъ государей, Римскаго императора
и короля Христіана, не въ хорошемъ положеніи среди хри-
стіанскаго міра; но если ты вѣрно будешь служить великому
князю, онъ дастъ тебѣ девять Замковъ и столько золота и
серебра, платьевъ и утвари, сколько ни одинъ владыка въ
мірѣ не въ состояніи тебѣ дать. Когда княжескіе люди ска-
зали мпѣ это, я вынулъ свой мечъ, какъ видѣли п всѣ послы,
23
Я54
и войны, я отдалъ его въ руки главнѣйшаго царедворца ве-
ликаго князя и сказалъ, что раньше, чѣмъ и стану служить
великому князю, или протяну свою руку въ знакъ согласія на
велико-княжеское предложеніе, я позволю лишить себя жизни,
разрубить себя на части, ибо я буду служить только Римскому
императору и королю Христіану, которымъ я клятвенно при-
слгалъ па вѣрность, что они могутъ дать мнѣ всего больше,
чѣмъ великій князі. можетъ раздобыть во всю свою жизнь.—
Послѣ такихъ моихъ словъ княжескіе господа разгнѣвались
на меня и отвели меня въ темницу. Затѣмъ люди великаго
князя стали примѣшивать во всѣ напитки, которые мы пили,
водку, чтобы привлечь къ себѣ всѣхъ .моихъ войновъ, и это имъ
удалось: болѣе ста человѣкъ изъ людей моей свиты отпали оть
меня и перешли къ великому князю. Они, обласканные вели-
кимъ княземъ, перешли даже въ его вѣру. Нѣкоторые упор-
ствовавшіе поплатились жизнью. — Вскорѣ двое изъ людей
великаго князя п одинъ природный вал.іахъ, по имени Барто-
ломей, напоили мепя и оставшихся слугъ моихъ крѣпкими на-
питками, такъ что мы были уже на половину «безъ памяти»;
затѣмъ мепя н моего спутника, Альбрехта Долгаго, бывшаго
у меня толмачомъ, отвели секретно въ какую то комнату п
тамъ говорили мнѣ, что если я сдѣлаюсь подданнымъ ве-
ликаго князя, то они въ награду за это отведутъ мепя къ
нему и, если я передъ великимъ княземъ поклянусь завоевать
Норвегію для великаго князя, то опъ дастъ мнѣ 60,000 чело-
вѣкъ, а если этого не будетъ достаточно, то 100,000 чело-
вѣкъ, и эти будутъ у меня въ полной власти при завоеваніи
Норвегіи.—Я па это сказалъ, что мепя король Христіанъ по-
слалъ къ великому князю съ тѣмъ, чтобы я съ помощью ве-
ликаго кпязя завоевалъ Норвегію для него, короля Хриетіапа
и его наслѣдника, молодаго принца Іоанна. Великому же князю
и его людямъ я никогда пе стану служить, скорѣе пусть меня
убьютъ.— Послѣ этого ко мнѣ ужъ никогда не обращались съ
предложеніемъ перейти къ великому князю. — Люди великаго
кпязя отняли у меня два корабля, стоявшіе въ Нарвѣ, съ
артиллерійскими снарядами, всего на 6,000 гульденовъ, и нѣ-
сколько маленькихъ судовъ, всего па сумму 3,000 дукатовъ.—
И никогда не уѣхалъ бы я живымъ изъ владѣній великаго
355
князя, если бы не ходатайство Фердинанда. Лишенный средствъ
къ возвращенію, я нашелъ дѣятельную помощь у Польскаго
короля, давшаго мнѣ 50 гульденовъ, и у Фердинанда, давшаго
мнѣ при моемъ пріѣздѣ въ Прагу 250 гульденовъ» *).
Изъ этого длиннаго доклада Северина мы видимъ, что ве-
ликій князь Василій ІП хорошо зналъ отчаянное положеніе
Христіана 11, зналъ, что императоръ Карлъ V занятъ войною
съ Франціей. Въ началѣ, когда Христіанъ И былъ еще въ
полной силѣ, Василій неоднократно выражалъ ему свою готов-
ность дѣйствовать сообща противъ Швеціи; теперь же, знако-
мый съ истиннымъ положеніемъ дѣла онъ, конечно, отказался
отъ союза съ Христіаномъ. По Карамзину Василія удержалъ
отъ союза съ Христіаномъ Густавъ Ваза; въ угодность послѣд-
нему Василій «велѣлъ заточить въ Москвѣ славнаго Датскаго
адмирала Норби», «объявилъ Норбп мятежникомъ и наказалъ
его, въ удостовѣреніе, что хочетъ мира п тишины па Сѣ-
верѣ» -). Густавъ Ваза, дѣйствительно, въ это время возоб-
новилъ миръ съ Россіей, срокъ котораго приближался уже къ
концу, но едва ли Василіи ІІІ только въ виду просьбы Гус-
’) См. приложеніе Л? 8; тамъ же днѣ охраипыя грамоты Василія
Северину. Существуетъ еще и другое, мепѣе подробное, донесеніе Се-
верина о споемъ пребываніи въ Россія, во въ немъ пѣтъ ничего та-
кого, чего бы пе было въ первомъ подробнѣйшемъ донесеніи.
") Карамзинъ—И. Г. Р., ѴП, 90 (по изданію .Эйнерлинга 1842 г.),
Онъ ссылается па Герберштейна, у этого же (стр. 47 по антверпен-
скому изданію МШ.ѴІІ гола) говорится только: Рогго а<і Мозсоз гагб
сопіи^еге зоіепі, піві даіЬпя а)іЫ ѵіиешіі Іоспв ег весигііая поп еві.
(^иаііз Гиіі повігів іёрогіішз Зеиегіпив Моп1«е<1, ге^ія Ііапіае Сіігіз-
ііегпі рітеіесідів гаагів, Іюню чипіет тііііагіз, яе<1 чшвіпія ие^оіій іп
пошіпе «Ііешопіз аи-рісагі воіііив: (Іе цио тиііа апЗіиі, чиае рпкіепв
ргеіегео. Іе спт Персіи оѣ аиаіп іттапіШет Цоітіе, чи» сарпг гекпі
Зиеіііе еві, ѵсгпасиіачие; ірвоій 1іп§иа Зіокіюіт арреііахпг, іисоіія воія
ехояит еане. зиачпе кропіе Папке ге^ио севвівве ѵіЛегеІ, шипііпш чпеп-
ііаш Іосит іп Стогіашііа іпвиіа-----оссяраиіі, ех чиа Маге ВаІІІіеиш
іііп іпіевіаЬаі, пешіиі рагсевв, іеіріб атісов ас Іювіев яроііаЪаі. Тяп-
<1етп-------авзіппрсо сегіо ргадіошип лишего агі рппсіреш Мовсопіае
сопІиціС, ѵепіічие сегіів паиіЬия іп ІІииіпт Хата, а<1 агсеіп Мовсі Іѵѵа-
пон^оічхі. Ішіе (епевігі іііпеге Мовсоиіаш, со апио чпо е&о ііііе Гпі,
бебпсіив еш. Ссвагіз аііі. Сагоіі V. іиіегсеяяіопе гіітіяяпя ц т. д.
Герберпттейкъ пишетъ вто по разсказамъ русскихъ же, такъ что пол-
наго безпристрастія мы здѣсь тщетно станемъ искать.
356
тава не удовлетворилъ Северину. Вешеприведенный документъ
выставляетъ дѣло нѣсколько иначе.
Дальнѣйшая судьба Северина извѣстна: опъ перешелъ на
службу къ Карлу V и при осадѣ Флоренціи въ 1530 г. «сѣ-
верный Гетцъ фонъ Берлихивгелъ» былъ па-повалъ убить
пулею.
На сѣверѣ всс стало спокойнѣе съ пораженіемъ Норбю.
Фридрихъ удовлетворилъ Любекъ за убытки въ войнѣ съ Се-
вериномъ. 5 августа 1526 года заключенъ былъ новый ре-
цессъ въ Сегебергѣ, по которому уже въ третій разъ островъ
Борнгольмъ передавался Любеку па 50 лѣтъ. Войны съ Норбю
показали датскому рейхсрату, какъ живо было еіце въ па-
родѣ сочувствіе къ Христіану П. Фридрихъ на одномъ рейхстагѣ
въ Кольдипгѣ—Май 1525 года—-прямо объявилъ, что откажется
отъ престола, если рейхсратъ и высшіе духовные и свѣтскіе
вельможи пе согласятся поддержать новый порядокъ вещей.
Эта угроза и все увеличивавшаяся опасность извнѣ заставила
духовенство и рыцарство па Копенгагенскомъ собраніи лѣтомъ
1525 года взять на себя большіе расходы по снаряженію
войска и флота па 3 года.
Паденіе Норбю составило поворотный пунктъ въ дѣятель-
ности обоихъ Скандинавскихъ королей. 1526 годъ снова по-
велъ къ войнамъ въ Европѣ; отношенія Карла V и Христіана
II ухудшились вслѣдствіе смерти Изабеллы, супруги Хри-
стіана, 19 января того же года. Этого мало: никогда еще
европейская политика не складывалась такъ неблагопріятно для
вмѣшательства Габсбургскаго дома въ сѣверную политику.
29 августа зять Карла V Людовикъ Венгерскій былъ убитъ.
Турки разсѣялись по всей Венгріи и начали грозить Германіи.
Франсуа I едва спасся 22 мая отъ плѣна, какъ уже заклю-
чилъ Копьякскую лигу съ Климентомъ ѴП, Флоренціей и Ве-
неціей: Карлу V предстояла новая борьба. Въ Германіи два
могущественныхъ евангелическихъ князя, курфюрстъ Саксон-
скій п ландграфъ Гессенскій, присоединились 2 мая къ Тор-
гаускому союзу; въ іюпѣ къ нему присоединились еще нѣ-
сколько князей средней п южной Германіи, такъ что Скан-
динавскій сѣверъ былъ отдѣленъ отъ императора и католиче-
скаго міра цѣлою стѣиою евангелическихъ нѣмецкихъ князей.
, 357
Бургундскій дворъ и императорскія Нидерланды рѣдко, какъ
мы подробнѣе увидимъ въ слѣдующей главѣ, оказывали дѣя-
тельную помощь Христіану II: все ограничивалось письмами.
Трактаты Нидерладдъ съ Балтійскими державами были слиш-
комъ важны и значительны, чтобы имн пожертвовать ради
сомнительнаго дѣла Христіана 11.
Такимъ образомъ съ 1526 года все сложилось какъ нельзя
благопріятнѣе для Фридриха и Густава. Въ этомъ году, какъ
мы это уже и видѣли, они могли дѣятельно приняться за вну-
треннія дѣла, за церковь, за реформацію. Въ своей диплома-
тической дѣятельности ші Густавъ, ни Фридрихъ не переста-
вали зорко слѣдить за своимъ общимъ врагомъ Христіаномъ П •
Вѣсть о высадкѣ послѣдняго въ Норвегіи заставила Датскаго и
Шведскаго королей обратиться отъ внутренней политики къ
внѣшней, къ дипломатическимъ переговорамъ съ Ганзейцами
и Голландцами, а затѣмъ и къ открытой войнѣ съ Христіа-
номъ П.
ГЛАВА 11.
Во всѣхъ предпріятіяхъ Фридриха I до 1532 года замѣ-
тенъ отпечатокъ какого-то лихорадочнаго страха, постояннаго
опасенія. Вся его внѣшняя политика, всѣ эти договоры и союзы,
то съ Любекомъ, то съ Швеціей, то съ другими королевствами,
Франціей и Шотландіей, есть не что пнос, какъ исканіе под-
держки для борьбы съ изгнаннымъ королемъ Христіаномъ II.
У послѣдняго, по мнѣнію Фридриха, были могущественные
родственники въ лицѣ Германскаго императора, курфюрста
Саксонскаго п другихъ князей; ему тайно сочувствуетъ простое
населеніе въ Даніи, а еще болѣе въ Норвегіи. Бъ виду этого
Фридрихъ вооружался, дѣлалъ уступки дворянству п не рѣ-
шался идти прямо противъ враагдебнаго ему духовенства.
Что же успѣлъ предпринять .Христіанъ II въ продолженіе
8 лѣтъ, до 1531 года, когда онъ высадился въ Норвегіи"?
Каково было политическое положеніе Европы въ это время?
Могъ ли король изгнанникъ надѣяться па вѣрную помощь и
опору въ сосѣднихъ государствахъ?
358
Положеніе вещей въ Европѣ было до такой степени непрочно
во второмъ дѣсятплѣтіи XVI вѣка, что каждый государь только и
могь думать о себѣ и о своемъ государствѣ. Могущественнѣйшій
изъ государей Европы был ь, безъ сомнѣнія, Карлъ V. Казалось
что вопросъ о возстановленіи Христіана на Датскомъ престолѣ
долженъ былъ быть для иего иа столько важнымъ, что ради него
слѣдовало многимъ пожертвовать, во первыхъ, потому что Хри-
стіанъ былъ женатъ на его сестрѣ, а во вторыхъ п въ виду чисто
политическихъ выгодъ для его Нидерландскихъ владѣній, ко-
торымъ при Христіанѣ было открыто плаваніе по Балтійскому
морю. Но Карлу V* предстояло у себя дома, въ Германіи, такое
множество дѣлъ, что о матеріальной помощи съ его стороны
помышлять было нельзя. II дѣйствительно, по силамъ ли Карлу
было подавить возсіяніе въ Испаніи, религіозное и полити-
ческое движеніе въ Германіи и одновременно выдержать борьбу
изъ-за равновѣсія съ Франсуа 1? По, что Карлъ V сочувство-
валъ Христіану, это несомнѣнно; онъ, дѣйствительно, желалъ
возстановленія его па Датскомъ престолѣ, по крайней мѣрѣ
въ первое время по изгнати, ио Французская война въ это
время истощала всѣ его средства ').
Въ Шотландіи происходили смуты, о которыхъ мы уже
упоминали, значитъ надѣяться на помощь оттуда было нельзя -).
*) АПеп, Бе геЬаз Сіігіяііапі Яесишіі ехзиііз СошшепіаСіо, 10; его
же Бе іге Хопіізке Кі^егя Нікіогіе, IV. 2 АЙ. 94. Ср. КоЪеіізои,
Нівіогу оГ Сііагіез V, еіііі. Рагів, 1828, 216.
2) Ботъ письмо къ Христіану шотландскаго правительства: Піизігізяііпе
еі Бегеаіавіте ргіпсерв, рояі Ііиіиііініаііі соіитенДасіоиеіп: вегепіШіз
ѵезіте Ііііеіа» зииз доп іпрі^ег огаіог «Іошіпиз Аіехашіег Кіи&огппе,
теДісіпагиш <1ос(ог, Коякіііііепьіз ессіезіе «Іесапп.я, ай пов сіесііі. Еит
ѵігиш еі яі апіеа яапатііпе поЬін сііагипі шше сііагіогеш ІіаЬпіппів.
<рю<1 шаіезіаі] ѵезіге іпвегиіаі еіпвдие соттівеа пе^осіа зігепие ѵі
ргпдеиіег ветрег ііейихегіі. Аьцие ѵііпаш еніет таіеЫаіі ѵезіге реіі-
іиш Ггапяппяіязе аихіііпт Гетрогів пои ргоІііЬиіззеІ <1і(1ісп1іав. Тепегі
патдие гекіь ловігі пероіів ѵезігі гедппт АіцНпз Ііояііз іегга еЬ шагі
а<іотзия отпіа ішѣаі, ѵі ійет ѵезіег огаіог, диитп рег еовДеіп Ьовісз
іп Ііав іеггая репеігагеі, яепііит іп поя аЪшіДе сопзрѳхегіі, рояі дио-
йіііадаз іегше еЬ сгеЬгаз іпііііііт іпспгыопея, ріпгітаз ііет сейев иігіп-
дпе сіаіав еі а^гогпш йерориіаііопез допіі, дпі піпііо шахітат Ьеііі
іиоіет іьіа еяіаіе іп пов і’иіигаіп зиЫішіІап ѵеяГге ех Й<1е геі'егеі. Ео
педпіиііочя рокиііаіія ѵеяігія рго апіті повігі ѵоіо (ѵі сиріиішиз яетрег)
заііьіесізве. Ѵегіип гіигіога ех твгсаіогіЬив гіоіепіев аиіііиітиз пипсіа,
359
Къ тому же въ 1522 и 2 > годахъ вспыхнула и война съ
Анг.ііей, очень ожесточенная п упорная.
Генрихъ 1'111 воевалъ и съ Шотландіей н съ Франціей въ
союзѣ съ Карломъ V: новая война съ Фридрихомъ изъ за
Христіана II также не могла входить въ разсчеты его по-
литики.
Вспомнимъ, что кромѣ всѣхъ этихъ Европейскихъ войнъ
съ востока грозили еще Турки. Солиманъ I Великолѣпный
(ѣ 1566), сдѣлавшись въ 1520 году султаномъ, напалъ въ
1521 году на Венгрію, занялъ Бѣлградъ и множество другихъ
крѣпостей и удержалъ за собою большую часть Венгріи и
Хорватіи '). За нѣсколько мѣсяцевъ до бѣгства Христіана. И
Соломинъ въ декабрѣ 1522 года завоевалъ островъ Родосъ,
послѣ шестимѣсячной осады -).
Обстоятельства сложились, слѣдовательно, къ полной невы-
годѣ Христіана.
1 Мая 1523 года онъ, послѣ 19-дневнаго плаванія, при-
былъ въ значительную въ то время торговую п военную гавань
Зееландін, Веере (Ѵееге), па островѣ ІѴаІсЬетеп. Адольфъ Бур-
гундскій, господинъ Беверпа и Веере (Веѵегв еі Ѵееге), адми-
ралъ Зеелапдіп, радушно принялъ королевскую чету и приго-
товилъ имъ для отдыха Занденборгскін замокъ. Отсюда Хри-
стіанъ отправился въ Антверпенъ, куда прибылъ !• мая. Послѣ
недолгаго пребыванія въ Антверпенѣ, онъ прибылъ ко двору
Маргариты въ Мехе.іьнъ ’).
іпіііісіек зиініііо» аНпептя таіеиГаТет ѵевігат Ггашічіепіег ішт>техіме,
впрга^пе гер.і ѵеяігі ѵігеа агшаіат іп ѵоя тати» раіаг). 01» Ъес ііііі-
еігізвіше ег вегепіявіте ргіпсерв отпі аішііо шаіекіаівт ѵеейгат го₽а-
пегіпі іп іетроге геЬпя ѵеяітік ргесапеге аГГ|ііе аріи! пѳроіет гекет <іиаш
аііо сііпегіеге регяиакегіт, ѵЬі рояг ееЛаГов Ъеііі іипіиііив рагасіога іи
аДиегваіи репіет сотрагаЬіІ япЬзііІіа. Рготрііязітшп ргеіѳгеа теит
оЬведиіит, яітиі сопяап^піпгат Ьипс ргеаеіііаши ехЬіЬііогет огаг.огеш
ѵоЬів ИДІ88ІПІШП ех апіто шаіеяіаіі ѵеяіге соттешіо, дие Геіісіквіте
»Іе{гат. Ех ЕіІіпЬпгд’і ейіЬив ѵі^еяіто аргііі» аппо повіге ьаіитія іпііір-
яішо диіикепсезіто ХХііі0. АПеп, Вгеѵе, 67. Его же Соттвпіаііо. 11.
ѣіп^апі, парижское изданіе, IV, 13 и далѣе.
' ) Ніяіоіге Де ГЕтріге Оіотап, раг Ѵіпсепі, I, 118.
2) ІЪиіет. 120.
а) МесЬеІп, Ыітііпее, на рѣкѣ Дилѣ, впадающей въ Рупель, при-
токъ Шельды.
360
Пріемъ Христіану былъ сдѣланъ самый холодный. Отно-
шенія его къ Нидерландской правительницѣ были ужъ не тѣ,
что 10 лѣтъ тому наладь. Во время своей послѣдней воины
съ Любекомъ п Швеціей Христіанъ вооружилъ противъ себя
Нидерландское правительство главнымъ образомъ тѣмъ, что
увеличилъ размѣры Зундской пошлины для Голландскихъ ко-
раблей. Послы Нидерландской правительницы были задержаны
Христіаномъ въ Даніи и въ продолженіе 2-хъ мѣсяцевъ со-
держались въ тѣлу ’). У Маргариты по этому поводу’ завяза-
лась съ Христіаномъ цѣлая переписка.
Выла и другая причина нерасположенія къ Христіану:
Маргарита была ревностною католичкою, а потому склонность
Христіана къ ученію Лютера сразу породила холодность въ
ихъ отношеніяхъ. Для Христіана же дружба съ Маргаритою
была очень важна, такъ какъ отъ Маргариты зависѣло пред-
ставить въ своихъ донесеніяхъ къ Карлу V тогь или другой
поступокъ, ту или другую просьбу Христіана въ выгодномъ
или невыгодномъ для него свѣтѣ.
Нерасположеніе Маргариты къ Христіану раздѣлялось и
всѣмъ Нидерландскимъ дворомъ, всѣми членами государствен-
наго совѣта и духовенствомъ
Пріѣхавъ въ Нидерланды, Христіанъ писалъ къ Карлу V
въ Испанію, надѣясь, что тотъ вооружить для его спасенія и
водворенія на тронѣ всю Германію. Императоръ же въ это
время, какъ выше сказано, воевалъ съ Франсуа, а потому
ограничился только тѣмъ, что написалъ нѣсколько писемъ, пе-
реполненныхъ угрозъ, къ Фридриху, дворянамъ Ютландіи,
Ганзейскимъ городамъ и отдѣльно Любеку а).
Въ своихъ переговорахъ съ Маргаритою Христіанъ прежде
всего требовалъ уплаты придапаго Изабеллы, а именно
150,000 гульденовъ, оставшихся еще неуплочешіыми; затѣмъ
') АІІеп, 4, 96.
’) АІІеп, Сопітепшіо, 13: Сіігіяііаппк НесипДпн чиедпе апітоя
Веірагпт ег іряіпв ^пЬепшІгісІа Маі'^аі'ііа: а яе аііепаѵегаі, іпіегсергіь
ргохііиіа ашііь іп шагі Ваігісо оЪ ЗоЬеіп аЬ ішрегасоге 1>аи<1 воіиіапі
тиіііз иаѵіЪив шегсаіогііб Веігісія. Его же—Ое іге попіізісе Кі^еі*
НізЮгіе, IV, 2, 99.
3) АИтеуег, Веіаііопв, 106.
361
онъ просилъ Маргариту содѣйствовать тому, чтобы на Фрид-
риха и Любекъ была наложена имперская опала, КеіеІь-АсІИ;
наконецъ, Христіанъ искалъ у нея права на наборъ въ Ни-
дерландахъ кораблей и войска для похода въ Данію и про-
силъ се, чтобы Фердинандъ отъ имени императора грамотою
ко всѣмъ нѣмецкимъ князьямъ склонилъ пхъ помочь ему. ').
Маргарита согласплась исполнить только послѣднюю прось-
бу -). Она къ тому же отговаривала Христіана отъ немедлен-
наго похода въ Данію и совѣтовала выждать болѣе благопріят-
ныхъ обстоятельствъ.
Для Христіана теперь въ особенности было важно полу-
чить деньги, обѣщанныя за Изабеллою; онъ могъ бы снаря-
дить на эту сумму достаточное число кораблей и нѣсколько
отрядовъ войска и сдѣлать нападеніе на Голштинію *).
Очень недовольный результатомъ переговоровъ съ Марга-
ритою, Христіанъ началъ секретные переговоры съ Франсуа
и Карломъ Гельдернскимь: о результатахъ этихъ переговоровъ
данныхъ нѣть. Вскорѣ онъ а отправилъ Іоанна Везе (ХѴеге),
избраннаго архіепископа Лундскаго, послѣдовавшаго за нимъ
во время его бѣгства, къ эрцгерцогу Фердинанду п папѣ
Адріану VI. Начались переговоры и съ Сигизмундомъ Поль-
скимъ, посолъ котораго, Іоаннъ Дантискъ, возвращаясь и.зі,
Испаніи, былъ проѣздомъ въ Мехельнѣ, по Сигизмундъ отъ
союза сь Христіаномъ отказался *).
Послѣ всѣхъ этихъ неудачъ Христіанъ рѣшился обратиться
за помощью къ Генриху ѴШ Англійскому 5). 5 іюня онъ вы-
*) АІІеп, Сотюепіаііо, 13 и далѣе. Его же—Се Іге КопИаке Ве-
І?е8 НівХоііе, IV, 2, 102.
2) И Іапішп Сішьііапив II сйесіі, иі а<1 ѵаііов Пеітапіш ргіисірев
Іійепія (іаіеі, ціііЬііи соя ехЬоНаЬаЬиг, иі геці ореіп іёітеві. АІІеп, 14.
3) Свое неудовольствіе король излагаетъ въ письмѣ къ своему при-
ближенному графу Гоогстратеку. См. Вгеѵе оц Акі.чіуккег, изд. Алле-
номъ, 72—74.
АІІеп, IV, 2, 100 и далѣе.
•) 8іѵаиіпі^іия, 473. Въ Англію былъ посланъ Александръ Кни-
горнъ (Купцопіе); онъ 17 марта 1523 года писалъ Христіану изъ
Лондона: Расіо апіепі ргашііо шесиш сісшеиііьзіше сопіпііі гех ас ве-
тоіів отпіЬив еі віициііз ахі яездиіаііегят Ьогаш агііеиіок шее сот-
тьчьіошз іиесиіи сіізсивзіі сиш іаиіа геиегеиііа еі Ьеш^иііаіе, иі пііііі
вирга еіс. Не^іа сеІвіПиіо Ап^ііе (иі Іііе аіипі) іпііііі іи Зсоіов сігеііег
362
ѣхалъ изъ ІІехельна, 10 былъ въ Калэ, 19 въ Гринвичѣ.
Генрихъ отлично принялъ Христіана, по существенной помощи
ему не оказалъ '). Христіанъ предлагалъ Генриху за помощь
весь островъ Исландію 2). По положиться на это обѣщаніе,
конечно, было нельзя, такъ какъ Христіанъ теперь потерялъ
всякія права на островъ. Генрихъ ограничился только возоб-
новленіемъ союза между Англіей и Даніей въ томъ видѣ, въ
какомъ онъ былъ заключенъ при Іоаннѣ. О безплодныхъ
переговорахъ Христіана у Геприха говорить п посолъ Карла
V въ Англіи, не Ргаѳі, въ своемъ письмѣ къ императору ’).
ееціиш шіііа Ьошіпііт, гру ппііс випі іп огіз Апдііе еі ЗсоСіе, ехрик-
паіигі Зсоііат (иі Ійс <1ісііиг) сііга отпе ітре&теиіит. Спт іпіег
ееіега <1іхі сотаго ге^іа тяіезіаіе, ше реіііипип Зсоііат, віе гезротіе-
Ьаі: Іюс апио 8соІОб іга ѵідііапіез а&ііаЫтия, иі ииііит аЬ еіз аихі-
Ііит врегашіит кіѣ. йвій ѵи]»пя Ьіс <1е іияіеяШе ѵезігя вепсіаг, ех
ргезеііііипі іаюге орііте іізееііа, циі по» аіііег Ыс диат іійеіет ѵезіге
ееівіішііпів зеіиіьогет веве ехіііѣиіі, чиатоЪгеш ііііен іііі ;и1ЫЬеп<1а езі
тео .рійіііо. Сиш Ъі» (Іотіппз <іеиз ѵезігат ееіяіііиііпеіп іпсоіитеш 8С-
гиеі, ста ітрегіі іпегешепіо. Ех Ьижіопіа Гегіа іегсіа рояі Іеіаге аппо
(Іотіпі пкіххііі. Ниігіе1<1, Коппіпд- Ргійегіск Леи І-в Нівіогі, стр. 31.
’) О пріемѣ ц пребываніи Христіана у Генриха, см. АЮпеуег, 110.
Ср. АПеп. Соіппіепіайо, 15 и далѣе.
2) Впослѣдствіи опа снова предлагалъ Генриху Исландію, АагнЪ.
ІТГ, 111; Христіанъ къ Генриху, 15 августа 1523 годя.
3) АІІтеуег, 109: <Еі аГйп чие Ѵ-е Ііаіезіё яасЬе во» Ьеяоі^пв
раійе?а веіоп цис Г ау реп епіепйге, 11 еві ѵепи ісу роиг <1енх саизвв
ргіпсіраіез, Гѵпе, роиг аѵоіг ау<1е еі сопвеіі <іи гоу іІ'АіщІеІегге і
І'ѳпсопіге Пи ^гапі іогі а Іиу і'аіе раг 1е <1ис <1е Ноізіеіп зопопсіе...,
еі Гаиіге роиг Ігоиѵег шоуеп Де і'аіге чиеічие Ьоппе раіх епіге Іез
Апй'іоін еі Ёсовьоія, ве (аівапі соіпше Гогг <1е Іез геіігеі а |ашаів <1е
1’аіііапсе 4е Егапсе.
<8пг 1е ргешіег роі л. Іиу я езіё гезроюіи цис, роиг Іез ргёяепіез
§псггез, іі п'езіоіі аші1 Коу «ГАпрІеіепе Іпу Гаіге азвізіепсе <Гаг&епі
пу сіе цепз, іпаіз цие роиг Іиу зиЪиепіг еь ау<іег Пе воп роииоіг, ІеДіі
8г. гоу б’Ап^Іеіеіте ёіоіі «Гаііиін <1’епиоуег ѵп& віеп атЪазвасІеиг ѵегв
сеиіх ііе Веипетахсііе, тоуеппапг чие 1с ріаіыг Де Ѵ“ Ма.іевсё зоіі <іе
у епиоуег ветЪІаЫеиіепѣ, айи <1е раг епзетЫе, раг іктпев рагоііея ег
регвиавІопв, Іез іпйаіге й арроіпсіешепі аѵес Ісиг ргіпсе пагигеі еі
оіТгіг йе ѵоьіге рап Ц'езіте агЫітев <1е іоиіев Іез йіззепзіопз чие ропг-
гоіепі аиоіг сапяея Іа гёЬеІІіоп, ргошесіапі еп оиііге (іе поп зсиіісіпепі
і'аіге рагсіоппег ап<ііІ 8г. гоу <1е ОешіетагсЬе соиѣсз сЬозея раязех, іпаін
«Іаиапіаі^е Іиу Йиге соинрег Іез іаиііез соіпиіізсз раг іиу ои зев ойі-
сіегв, аи сетрз раевег, А Гепсопіі* <1е яезсГ зпЬ^еси. 8ешЫе аи 8г.
гѵу Н'Ап^ІеІеп'е дие ІасГ иіапіёгс Ле ргосёсіег езі теіііеиге цие Іа ѵоуе
363
Главная причина, по которой Генрихъ не желалъ сбли-
жаться съ Христіаномъ, была дружба послѣдняго съ Фран-
ціей и Шотландіей. Это зналъ Христіанъ, и потому то онъ
рѣшился для Англіи пожертвовать дружбою Шотландіи. Англія
воевала съ Шотландіей, и вотъ Христіанъ вызвался быть по-
средникомъ между воевавшими королевствами. Онъ предложилъ
весьма выгодныя для Генриха условія мира. Перемѣною своей
политики по отношенію къ Шотландіи Христіанъ хогЬлъ до-
биться союза съ Англіей противъ Фридриха. Христіанъ началъ
съ того, что попытался ослабить въ Шотландіи вліяніе Фран-
ціи и усилить въ ней вліяніе Англіи. Если бы ему это уда-
лось, онъ могъ бы разсчитывать на благодарность Генриха
УШ и Карла V, такъ какъ въ такомъ случаѣ, больше всѣхъ
потерпѣлъ бы ихъ общій врагъ Франсуа 1. Послѣдній къ тому
же сталъ все болѣе сближаться съ Фридрихомъ; съ Фридри-
хомъ же завелъ сношенія и Іоаннъ Альбанскіи, правившій
Шотландіей за малолѣтствомъ короля. Франсуа заключилъ съ
Фридрихомъ, когда этотъ не былъ еще королемъ, договоръ,
по которому Фридрихъ обязывался съ значительнымъ войскомъ
поддержать претендента на Англійскій престолъ—Ричарда де
ла Поля, герцога Суффолькскаго. Фридрихъ въ 1523 іоду
долженъ былъ вмѣстѣ съ Франсуа сдѣлать нападеніе на Англію,
свергнуть Генриха ѴІП съ престола и возвести па престолъ
герцога Суффолькскаго. Въ томъ же году герцогъ Альбанскіи
искалъ содѣйствія Фридриха для нападенія на Англію съ Сѣ-
вера ').
йе Г'отсе, (і’апіапі цпе Іиіісі гоуапіте <іе Цеппетагсйе не ве асдиіеіТ
раг 1іёгііаі$е, аіпв раг ёіессіоп, еі а сезі ііп, іі евсгірі ргёБепШпѳпі
й V" ѴІадені.ё, соитіе ѵеггег, 8ігв, ріив ап Іоіцг раг вез Іеіігез еі зе»
іпяіпісгіопз, дп'іі еппоуе а вез атЬаввагІепгв еаіапв йеиегв ѵопв, еі Іа
шевте сопі'огпйіё евсгірі Іеііісі гоу Іе Ііеппетагсііе, епѵоуапі раг-
4еиегз ѵоив воп Ьёгаиіі роиг зоПісііег вез (Іісіез аДаігёз.
• А топ реііі аііпіз 8іге, ІаДеябизйісіе гевропве еяі Де пи! еЙесг,
еі і іеп а ргороз а Іа пёсеваііё ргёзеиіе ііікііст гоу (Іо Сеппеіпагсйе, еі.
пе ѵоу шоуеп «рі’іі риізве еяігѳ гевіііиё, ві Ѵовіге Мціеыё п’а ріііё
<1е Іа. гоупе, ргепапг сеіге. айаіге ап сиеиг роиг 1’аіпоіп' <1’е11с.
') Ср. Аііеи—Бе Ііе Хогйівке Нівтогіе, IV, 2, 111 н далѣе.
Пеіаііопя роіііідцез сіе Іа Ггапсе аѵес ГЕсовве аи XVI ясіесіе, I. 1’апя,
1862, р. 43 еі 44. Вотъ интересное пясьмо Франсуа къ Фридриху,
написанное въ іюнѣ 1523 года: Аідиі, ві Ііес ехресіайо Ьепе гевроп-
364
Все это опредѣлило новую политику Христіана но отноше-
нію къ сто прежнимъ союзникамъ, Франціи п Шотландіи.
Христіанъ предложилъ Англіи заключить миръ съ Шотландіей
на слѣдующихъ условіяхъ: несовершеннолетняго Іакова освобо-
дить отъ попечительства герцога Лльбанскаго и французской
партіи и отдать для воспитанія Шотландцамъ; Шотландія обя-
зана прекратить свои сношенія сь Франціей; герцогъ Альбан-
скій долженъ быть изгнанъ изъ Шотландіи; внутреннія смуты
должны быть прекращены. За посредничество Христіанъ про-
силъ помощи противъ Фридриха. Но именно въ это время гер-
цогъ Лльбанскііі получилъ значительную помощь изъ франціи,
и война возгорѣлась еще съ большей силой, чѣмъ раньше.
Легіі, Спт гіЛіввітіпп допегит ас роіепгібвітпт ге^ет ІіаЬеЬііія, <ріі
поп пііпоге аіікііо еитафіе зШиш ѵевігиш сІІ$пііаівпнріе еопаеіпяге
яаіакеі циаш нииш ірвіпв ге^ппт аиат цие «Іі^пііаіет. 8сітиз Іюаіет
ѵезігит і-еріінія Нізрапіагиш тахітапі ареіи соііосазае, цпіЬпв еі
Гогіііег еі та^пія ѵігіЬин оіжіяіаіиг, ярое еіпв віаііпі ѵапезееі, сиі цііі-
<Ь іи ѵеі поп (Іеегипі аихіііа пояіга. Рогго ѵі іпі деі аіастіпв ^іешіапі
оіппея, дпоя (ап&іі, педосіиш, ріапе іегеі ]и<1ісіо позіго сошіпосііввітпт,
ѵі Гесіия Ьеііідпе зосіеіая зпігеіиг .іпіег по8, ге^ет Неосіе, ѵоз, сіиііаіев
ІГапзе Тііепіопісе .ірвиіп цпе ііпсепі ЙиіГоііі ай .іпиасіешіпт ге^ппт Ап-
дііе еіеГепзіопетцие зіаіииш иовігпт. Чпоіі аі іп ^гаеіаиі еіив іеЛенз
сіиііаіе» Напвс Тііепіопісе аіідиа сіе поЬів аиі ірао ііисе ЙпЙогіі ргі-
иііѳ^іа сопіешіапі оЫіпѳге, ІіЬегаІііег еі рготріе ѵоііз еогпт яаіівйеі.
АЬ ірзо диоцие ііисі .Чийогіі піеіііі циіідиат ітреігаге Гіивіга ІаЬога-
Ъііів, іпо<1о рег Г)еі сіетепііят гегіии ,іп Ап^ііа роіігі щіеаі. Нав’па
аиіеіп поЬіз зрея евС, цпосі еі Зсоіі ех ѵпа рагіе еі ѵов сіиііаіевчие
ІІапее Тѣепіошсе ех аііа еі ргеіегеа Лих зрзе ЗиЙ'огіі спт піпіеіе еі
яесгеііз іаиіотіітв, ещоз ІіаЪеі іп Ап^Иа регтпііоа, поя цпоцпе, дпа
рагіе сошіпікІІ88Іпіит ѵііІеЫіиі*, іпаегпіз ѵтііцпе ѵігіЬцв Аіцгііат .іппаае-
гітия, чигні Ьгеиі, ргоііід,аіія ЬовііЬив, ге^пиш дрвпш (іпх 8пвогіі геси-
регаЬіі. і^иіЬия еііат ргеаійц» ѵЪі бепвегіпі Ііовіея «іаіиш ѵевігпіп сот-
шипііит евве, поп тосіо піеіііі Іювіііе шоііепіпг асіпегвпт ѵов, .ішшо
еііат рпіеіігиш еія і'иегіі, «і дпіеясеге яішшіиг. Спт .ійііпг ІеЛпв ,іряиіп
поп тіпив аі ѵііііиіеш диіеіеш цііе ѵеяігат циат аіі сошшипет отпіит
П08ІГІШ1 сіиііаіпт цие сіісів Напае Тііепіопісе вресіаге ѵісіеаіиг, го^ашиз
ѵов .іпірепве, ѵі а<1 регепсіепсіит з<1 іеііиа ѵігвб пегиобфіе отпев ]піеп-
<1аіІ8 еі віаііт поЬів зепіепсіаш апііиі ѵевігі рег іііегаз пипсіовдпе
(іесіагаге ѵеіііів, пе ]п іаиіа іегти оииипт еі іетрогиш соттойііаіе
іасиКа.я еі оссазіо, цие іп тапіЬив сві, сиіра (ііьрегеаі. Ліпвігіявіте ас
роіеп(І88Іте ргіпсерв, Пепв оріііппз тахішия ѵеііі ѵов Ыаіит цие ѵея-
ігпт 8ІЫ спіе евэе. Саіиш еііе тепвів Липіі.
Ѵовіге Ьоп й’еге еі соивуп Ггаисоуе.
365
Успѣхъ былъ, однако, на сторонѣ Англіи. Въ іюлѣ 1523 года
Франсуа начертить грандіозный планъ союза между Франціей,
Шотландіей. Даніей, Любекомъ и остальными Ганзейскими
городами съ одной стороны и герцогомъ Суффолькскнмъ съ
другой. Цѣль этого союза была завоеваніе Англіи и возведеніе
па престолъ герцога Суффолькскаго, котораго предполагалось
женить на дочери Фридриха Датскаго. Любеку и Ганзейскимъ
городамъ обѣщаны были важныя торговыя привилегіи. *).
’) Вотъ письмо французскаго посла Гулларда къ Фридриху (Аогв-
Ьегеіп., Ш, 107): ТгевсЬег віге. Ев гоу топ веі^иеиг се гссопипапіе
ів ігезЬоп сиеиг а ѵоив, еі воіі ѵоивіге ігеввхеіепіе таіевіе аіиегИе,
соіите ,|І а епіепіи Іа ѵісіоіеге дие ѵоивіге таіевіе еі аисипев ѵіііев
ііе Іа Папке ТЬепіопісдие аіѵея оЬііпі еопіге Іе гоу ііе Паппеіиагк,
Зопі ів ее езі ігеваіге еі .іоісиіх. Ме аіапі іоппе скагре )псопііпапі
ѵвпіг раг іеѵегв ѵоивіге ехеіапів таіевіе, еі роиг всаиоіг, еп іріеі евіаіг
зопі (1с ргезапі Іев аГГаігез іс рагіеса, еі роіи ѵоив іаіге епіапіге,
ціііі певі Ііепге (іе Бепіогтіг, саг у’атаів пв іоииегег Іе іаиірів ріия
орроигиш роиг віаЪІіг еі аввштег ѵоивіге евіаі дпс таіеіепепі. Еі роиг
се Гаіге езі Ьезоіепщ <1е Ьаіііег весогъ аиіх (Іис Не 8иЙоП роиг гесопигег
Іе гоуаите іе вой аіеиі, аиіх чиеі топіісі веі^пеиг епіапі Ьаіііег аііе
(іе дошіагшев, агкеиі еі аиіігѳв еіюивяев певзеваігвз роиг Іа ^пегге, .«е
чие іев) а еп вгов аррагеіі а соптапсе а і’аіге ііеиаді топ раікетепі.
Еі зу іе Лис (Іе НиЙ'огг ѵіепі а сіііеі' іе бои епігергіпве, сопте іі езі
а еврегег цие Сега, .іі ргапіга евроиве таіетоіезяеііе ѵоивіге ііііе, сопте
)а оп опі езіе іев ргероз, ег раг Іаііпііе, цщ зе і'ега епіге ѵоив еі Іиу,
Іеіісі (Іис (іе 8п06гІ ргапіга а сиеиг Іа сіейепсе ііе ѵов евічіх соише
іев віепв ргоиргев. Еі іаиііапі цие ѵоивіге вплету а туи іоиіе воп
ехрсгапсе а Іевіеи еи епрегеиг еі гоу іАи^Іеіегге, ГаиІС ѵігііістспі
гевізіег, а диоу Гаіге топіісі зеідоеиг пе Гаиііга іе ва рагі, ві пе
іеиев гіоЫег, цпе ропт сеіе аппее ргезапііе Іеіісі епрегеиг Іиу риузве
іоипсг весоигв, саг Іеіісі веі^иепг ехереге 1в ігаиаіПег раг ігоув Ііеих, ,
еп вогіс цпе пе роига спіапіге ап Гаіі іе ѵоивіге епоту; еі яоіі ѵопв-
Іге таіеБІе ^піогтее, дпе Іеіісі епрегеиг па езів ігорі сопіапі іев Но-
іеиіоіев іе ве, чие іі Іе Іопі іечисііу вапв воп всей, еі ие всеиепі
епѵегв Іиу сопте іі еп зопі. Еі роиг пііеиіх ѵепіг а еіГеі вапЫе а
дсеііпу Беідтіепг, дпе вегоіі Ьоп еі ѵіііе <1в Гаіге. ѵіше Ъінше иііепсе
епіге Іиу, Іе гоу і’Евеонве еі ѵоивіге Ігевехеііапіе таіезів, Іев ѵіііев
іе Іа Напяв Тііеиіопісчие, Іеіісі іис іе ЙиіГогі, роиг у'пиаііег Іе гоу-
апіте іАпдІеіегге еі іейапіге ѵоив езіаіх. Еі се Гаівваиі ві Іѳвіісів іе
Іа Наиве ѵеиіеиі аиоіг чиеіциев ргіпііе^ев іпіісі (Іис сіе ЗиЙ’огі ои аиіх
гоуаите іе Егапсв, оп ѵвега епѵегв еиіх іе ІіЬегаІііс. Еі Іа еі чпапі
Іев Евсовоіез іип^І сопвіе еі ѵоизіе ехеіепіе таісвіе еі іев ѵіііев іе Іа
Наиве ТІіеиіоппісчие (Іпп^і аиііге еі Іеіісі іис іе 8иіГогі аіиес зеи
Гасісигв еі атуя зесчиегеіх, чие іі а еп Еп^іеіеіте, еі Іеіісі веікпеиг
366
Какъ и можно было ожидать, изъ этого плана ничего не
вышло; вѣстникъ его засталъ Фридриха, занятаго осадою Ко-
пенгагена и, значитъ, вовсе не въ такомъ положеніи, чтобы
жертвовать своими силами для эгоистическихъ затѣй Франсуа.
Любекъ также отказался отъ войны въ Англіей, торговля съ
которой была для него столь выгодна.
Походъ герцога Суффолькскаго въ Англію пе состоялся.
Франсуа и самъ скоро отступилъ отъ своего плана. Одинъ
герцогъ Альбанскіи еще питалъ надежду на осуществленіе
его: онъ задумалъ новый бракъ дочери Фридриха съ побоч-
нымъ братомъ Іакова, графомъ Мурреемъ, пли съ самимъ
Іаковомъ, если бы предполагаемый бракъ его съ французской
принцессой по чему-нибудь не состоялся. Герцогъ Альбан-
скій хотѣлъ привлечь къ союзу еще и Альбрехта Прусскаго.
Всѣ эти планы Альбанскаго герцога кончились полною не-
удачей. Въ маѣ 1524 года герцогъ Альбанскіи долженъ былъ
покинуть Шотландію съ тѣмъ, чтобы ужъ болѣе туда не воз-
вращаться; миръ же Англіи съ Шотландіей былъ возстанов-
«Іаиііе соіізіе азаіііегопі Ісйісі гоуаите (ІАн&іегеге, уі иеві а «ІоиЫег,
цие аДиес 1аі<іе сіе Оіеи Ьіеп іоизі пеп ѵіепдпепі аЬоиі, еі се Ййі,
ѵопв евіапі атув еі аііех, уі ну лига зу аг<Ц, апее епігергашіге
зиг ѵоив евіаіа. Ліст еві йаиіз )е гіісі аеі^пепг, дпе ііепех епѵоіег ѵеія
Іе гоу <1АдІеіепе, Гаі&папі ѵоиіоіг іапйге а зон атуііе, Іиу Іепапі
аисЬипз Ьопв ргероз, еі соте аііиен епіапгіп, цие ѵоивіге епнешу сее
геііге еп сев раів, айш <1е сопкпоіевіге, дпеі еяі вод ѵопіоіг йеѵегя
ѵоич, вапв аисііипетепі ѵоив Ііег пе йевсіегег ѵопяіге ]піапсіоп пу іцосіег
, ппііе Гоіі еп сііппяс цис іі ѵоив рготпегіе, саг <1е «ріеічпе аііепсе пе
ргоитевве. дие ді а і&таів ргошпув ие ,іиге епѵегв шошіісі ведепеиг,
паи а ппііе (спи. Еі се раиііапі роигея епіатіге чиеіцие поииеііег <1и
ііис йАІЬапуе, фЦ езіоіг ргеяс а воп епЬанціешепі, Ьіеи евчиіррѳ, чпапЬ
дау раЦ) <1е Егапсв роиг аіег еп Еясоззе сопиіе ріив аріаіеп. .Те сгоу
цие ѵопяіге таіеьіо вега аііиегііе «іе ЬгіеГ раг Іе саррісіаіпе ТІііе<1гіс,
<іці айву ѵоия евф'ірі, апіх чііеі .іе ау арроигіе ІвИгеж <іи гх>у ропг Іиу
еп йеіі^епсе аіівг ѵега Іиу, Іе диеі де сгоу дие <1е Ьгіег вега ііе іеіоиг.
Еі ѵоивіге и^езеихеПепіе шаіез4е ауаиі оиу еі епіаіиііі топ .іпвігисіоп
еі ѵеи Іез Ісіігег <1и гоу топ зеі&пеиг, іі ѵоив ріаівіа соптипсіег <іе
Ьгіе? та сіояревсііе езіге Гаісіе, агаіяоп еще ІІ теві соптатіе упсопіі-
папі апіатіи еі опу ѵоизіге гевропсе еі і>оп ѵоиіоіі' іаіге іоиіе кго^е
(Іііі^епсе <іе іеіоигнег, еі айву роиг гаі»оп дпе <1е іпопДісі ееігиеиг ау
ЧііеЦие сііагде еп аиІсЬппе «іе зев агтее.
367
ленъ помимо посредничества Христіана 1). Не добившись ни-
чего въ Англіи, Христіанъ 10-го іюля возвратился въ Ме-
хельнъ Здѣсь онъ началъ переговоры съ различными пѣ-
мсцкими князьями ’).
Ближайшимъ родственникомъ Христіана среди нѣмецкихъ
князей былъ курфюрстъ Бранденбургскій Іоахимъ, женатый
па сестрѣ Христіана, Елизаветѣ. За нимъ слѣдовалъ Аль-
брехтъ .Мекленбургскій, женатый на племянницѣ Христіана,
') Подробности у Аліена, ТГТ, 2, 238—245. IV, 2. 117—124.
2) АІІеп, IV, 2, 126.
3) Въ августѣ онъ послалъ въ Англію Мельхіора іе-Ѳ-егшапіа со
слѣдующей инструкціей (АагаЬ., ИІ, 112; нѣмецкій переводъ у Шле-
геля—8атш1пл#еп, I, 1, 162): Ргстіегетепі топ ігесіііег ед ігаіваіше
8І#пепг еі йеге. іе ѵоив тегсіе Ли ріаівіі, Ьопеиг еі «егиісе чие ѵовіге
таіевіе а июпзіге еі ехЪіЬе я пони, рготсяіапі а еііе іе Іе #пегіопег
весопЛ повіге ршзвапсе еи Іоиіез сіювев. Аргег ѵоив ріаіве всаиоіг со-
шепс поив аиопз гвсеиз іев поииѳііве іе повіге диагііег, раг Іевциеів
аиопз епіеиіп, соттепі повіге ігесіііег еі Ігевате опсіе Іе <1ис іе Нпі-
вісп воіі ѵеии еп повіге івіе потее 8іге1ап<і а іоиі іе рпівапсе іе цепв
<1е #иегге, зіапі аввів#е покгге ѵіііе іе Соррепііапеп раг тег еі раг
іегге а се роіпг, <ріе иігііе аііе пе вегиісе іе сіювев (ріеісоичиеа риіяве
евіге иіепее іеіапв Іа іісіе ѵіііе іе Соррепкаиеп. Роигірюі поив ѵоив
ргіопз ег виррііопз, чпе. весопі Іогіоппапсе іе поив ай'аігев еі позіге
аіііапсе Гаіме ѵоив ріаіі іепиоісг ип# атЬавваіе а повіге Ыеп аітее еі
ігевЬопогее іате соитіе ііе іпеге таіате Маг#агііе роиг ігаііег (Іе пов-
ігев айаігев а повіге ргоиііс еі іюиеиг. Тіегсешепі ѵоиз ріаіве ваиоіг.
цпе ві се вогоіі Іе Ъоп ріаізіг еі ѵоиіепіе іе ѵовіге шаіевіе, іріеііе ве
іаі#пазі іе аітопезіег сев #епв роиг поив Іаіге аисиидие азвівіепсе,
аііе еі зесоигв іе тапіеге а «епв іе #иеп,е роиг поив яесоигіг еп пов
айаіге.в арагіепапіев а повіге ігоіі еі іпзіісв еі гоіаиііпев іеіепіге, се
вегоіі ѵп# #гапі ріаівіг а поиз еі #гппІ Ьоппеиг а ѵовіге шаіезіе, еі
поив ргошеііопя, цие ві Іа сіюве ве риівае Гаііе аіпзі, дие поив ігиег-
іошіегопя »і Ьіеп, дие ѵовіге шаіезіе роигга арегсеиоіг, цие се Ьепеіісе
пе воіі роіпі і'аіі а ѵп# ргіпсе, іп#гаІ. Еі рпув по? ргіопз а ѵовіге ша-
іевіе, (ціе Іиу ріаіве (Іе Гаіге всапоіг а поив, зі ріаіві, цие ѵоив #епв
1'асепі Іеиг сав рсиіепалі аив шагсііапіізез еі аиігев сіювев еи повіге
раів еі івіев іе Івіаиіе, Гегте еі Нег#1іев. 1)папі еві ап іегпіег, циі:
ві воіі ѵовіге ріаівіг іе іюня Таігс се чие попз аиопз севі и
всапоіг аііе, весопгв еі аввівіепое, поив ѵоиз ргошеііопв Іоіаиіетспі,
Чие іа 1а сіюве ие вега шепее а ѵовіге іезіюппеиг пе а повіге. Саг
ріаівіг чиеісоицие чие риіввіопв і’аііе а ѵовіге шаіевіе ои ѵоив #епз,
іпсз, ргіпсев, Ъагопв, рвиріѳ, аШех, поив Гегодз іе осііі Ъоп сиеиг цие
іашаів сЬозе і'иіі і’аіі. Се ргошеііоиз поив Іоіапіешепі.
Сіігівіі егп.
368
Аннѣ, дочери Іоахима Бранденбургскаго и Елизаветы. Брать
курфюрста Бранденбургскаго Альбрехтъ, кардиналъ и архі-
епископъ Майпцкій, извѣстный, какъ покровитель Тецеля, осо-
бенной роли въ Германіи не игралъ ').
Альбрехтъ Прусскій показывалъ большое сочувствіе дѣлу
Христіана. Въ тѣсномъ союзѣ съ нимъ былъ герцогъ Браун-
швейгскій Генрихъ младшій. Три брата его: архіепископъ Бре-
менскій Христофоръ, архіепископъ Мнлденскій Францъ и гер-
цогъ Вильгельмъ—стояли на сторонѣ Фридриха ).
Христіанъ II питалъ еще надежды на Фридриха Саксон-
скаго и брата его Іоанна, но опи пе выказывали никакой го-
товности помочь ему. Альбрехтъ Прусскій, который охотнѣе
другихъ князей жертвовалъ своими силами для возвращенія
Христіана па престолъ, былъ такъ обезсиленъ войнами съ
Польшею, что существенной помощи оказать не могъ. Страна
его была опустошена, большая часть орденскихъ владѣній за
лощена, а самъ гроссмейстеръ въ глазахъ своихъ высшихъ
сановниковъ и дворянъ пользовался самою невыгодною репу-
таціей. Въ 1521 году Альбрехтъ заключилъ съ Польшею пе-
ремиріе па 4 года и сталъ склонять къ союзу противъ Польши
другихъ нѣмецкихъ князей, и для этого самъ предпринялъ по-
ѣздку въ Венгрію и Германію. Денежный кризисъ у Аль-
брехта былъ полный; онъ вездѣ занималъ и все таки не могъ
уплатить взятыхъ у Франца ф. Сикингеиа 500 гульденовъ
Исканіе денегъ было главною причиною, почему Альбрехтъ
съ такою готовностью соглашался на датскій походъ Хри-
стіана; онъ думалъ, что получитъ отъ Христіана большую сум-
му денегъ, но когда ошибся въ этомъ, то уже ничего не пред-
принималъ въ его пользу. Изъ другихъ еще пе упомянутыхъ
нѣмецкихъ князей Богуславъ X Померанскій принялъ сторону
Фридриха; сдѣлалъ онъ это скорѣе всего изъ вражды къ
Іоахиму Бранденбургскому, стороннику Христіана ЧІ. Вспо-
> ) АПеп, IV, 2, 127; его же «Соіппіспиііо», § 3.
* ) АПеп, IV, 2, 131.
* ) См. объ атомъ статью Фохта (Ѵоіегі) въ ІІгіТг.’і^е гиг Кишіе
Ргеиздепз, II, 379 п далѣе. Ср. Ѵоі$т.—беасЫсЫс Ргеиввеп», 9 Вапй.,
622—680.
369
нимъ, что еще при Эрикѣ XIII была вражда между Помера-
ніей и Бранденбургомъ, она не угасла и въ XVI вѣкѣ *).
Къ друзьямъ Фридриха I въ Германіи принадлежали еще
и Генрихъ Мекленбургскій и два Люнебургскнхъ герцога—
Оттонъ и Эрнстъ. 2). Готовность нѣсколькихъ нѣмецкихъ кня-
зей доставить войско Христіану II вовсе не вытекала изъ дѣй-
ствительнаго желанія помочь изгнаннику, а также не изъ по-
литическихъ разсчетовъ, а изъ узко эгоистическихъ желаній
обогатиться доставкою нѣсколькихъ отрядовъ ландскнехтовъ.
«Все вертѣлось около денегъ» ’). Князья думали, что Хри-
стіанъ вывезъ съ собою изъ Даніи большія суммы денегъ,
шла молва, что у него было до милліона гульденовъ. Къ этому
милліону и потянулись жадныя руки нѣмецкихъ князей. Кур-
фюрстъ Бранденбургскій такъ твердо вѣрилъ въ реальное су-
ществованіе этой суммы, что уже сталь вести переговоры съ
кнехтами южной Германіи и имѣлъ уже иа всякій случай на
готовѣ 12,000 человѣкъ 4).
Какъ ошибались нѣмецкіе князья въ своихъ надеждахъ на
обогащеніе! У Христіана едва нашлась ’/ю часть той суммы,
ради которой они такъ ревностно стояли за возвращеніе его
на датскій престолъ. По Христіанъ не спѣшилъ разочаровывать
ихъ, и князья только ждали, когда онъ обратится къ пимъ.
Много свободныхъ кнехтовъ находилось въ это время въ Гер-
маніи; борьба съ народною партіей окончилась со смертью
Франца ф. Сикншена, и опп проживали свои деньги въ Шва-
біи, Франконіи п по Рейну до Кельна, ожидая новаго при-
глашенія »).
’) АПеп, IV, 2, 131. Ср. Каіі2о«''а -Рошегапіа по изданію Козе-
тартеиа, II, 342—343. О неточности, вкравшейся въ изложеніе у
ДроВаена, бевсЫсЫе 4ег ргеизз. Роіпік., 2 ТІіеіІ, 2 ЛЫЬ., 168 п у
Бартозъда, (тевсіисЬіе ѵоп Роіишет, 4 ТЬеіі., 2 Ваші, 148, ср. что
говоритъ Алленъ, IV, 2, 551, примѣчаніе 56.
2) Они были сыновьями того Генриха Люнебургскаго, который въ
Гильдеегеймскихь междоусобіяхъ потерялъ спое герцогство ц жилъ
дегпанинкомъ во Франціи. Какъ сыновья тетки Христіаиа ТІ, опи
приходились ему двоюродными братьями. Ср. АПеп, IV, 2, 131.
’) «Раа Реп^е кош АІІіп^г ап>. АПеп, ГѴ, 132.
'•) АПеп, IV, 2, 133.
’) ша.
24
370
На 20-ое іюли быль назначенъ большой конгрессъ нѣмец-
кихъ князей въ Кельнѣ '); сюда явился и Христіанъ II; онъ
нашелъ здѣсь курфюрста Іоахима Бранденбургскаго, Альбрехта
Прусскаго, Альбрехта Мекленбургскаго, Генриха Младшаго
Брауншвейгскаго и дядю его герцога Эрика Старшаго, Франца
епископа Миндепскаго, Христофора Бременскаго и Вильгельма
Брауншвейгскаго.
Въ Кельнѣ должно было рѣшиться, на что можетъ разсчи-
тывать Христіанъ со стороцы князей *).
Христіанъ и Іоахимъ Бранденбургскій заключили между
собою слѣдующее условіе 3). Курфюрстъ обязался доставить
’) ГЬій. АПеп, Соштепіаііо, § 4. Ср. ХопіаІЬіииівсІіе Зіийіеп. Ыеиев
Аіхіііѵ йег 8сЫез\ѵіпг-НоІ5Геііі-ЬапепЬш'"І8СІіеіі СгезеІІвсІіай Гиг ѵаГегІап-
йівсЬе бесЫсЪіе. Кіеі, 1858, р. 286 и далѣе.
2) Ср. у Бонна главу «Ѵап ііег Кизіуп^е ѵшіе Ікаде, Квпіпек
СЬгівііегпь, Ьеі ап Йе Еіпе.
э) Ср. Скгізііегп (Іей II: 8 Агкіѵ, II, 511: ХѴіг Оіігізііегип еіс.
Ъекепиеп... йаз хѵіг ѵппч шіс Йеіп Йпгскіспскгеип 1юс1і|геЬогииеп Гиг-
віеііп ііетп Доасіііт еіс... яЬегтаІи ѵоГеіпі^і ѵпші ѵогігап^еп ІіаЬеп
Ѵогеіпі^еп ѵппй ѵогіта^еип ѵпвз кіетіі, іуе^епіѵегіі^ІісЬ іп СгаіГс ѵппй
тасііі йіік Ьгіѵѵев ѵоі^епйег теупппд ѵпіиі аіво Хаскйет віск Ъстеііег
ѵпввег ГгеипШсЬег ІіеЬег ОЪеіш ѵппз іхипйі ги ѵпввгп тегскіісііепп
оЫіерспп ѵппй хиеггеіпипх ѵпввег Копі<геіс1і іапйі ѵпй Іеѵѵь, шіі Таив-
вепі «егикіеп Ріепіеіш ѵГ ѵппввг ІіеіГгипк ѵпші вопйяі еііісііеи ^езсішіг.
аиГ ѵппзвег Ковіип^ ѵпші Ьевоійппк гиѵогвеЬвпп ѵпші Йагхи1аіііепп>
аііеа пасЬ піеМпп^ віпк воппйегіісііепп ЬезісІІЬвеів. йвгкаІЬепп аиі^е-
тісМ, айва ГгеппЙісЬепп ѵѵіііепп ѵпші гиши^ипк, ги Ье1№п ѵппй хи-
йіспеп ЬеѵгоІІІ^Ь ѵпші гп^наді Ііаіі Баг пі* Оегейвпп ѵогбргескепп ѵппй
ѵогрйіскіепп ѵѵіг ѵппа Ъіетіі Ьеу ѵппзнвгп КопщІісЬеп АѴігйеп ѵпші
іѵагеп ѵѵогііе.і. йая ѵіг Ьешеііет ѵпввепп Оііеіліеп ѵпй Зсііѵѵа^ег ѵог
йіе Ііеіеппіа; егзііісіі ѵі* веіп рсгвопп ѵппй гпеіѣаііпп^ 8еіпв СІшгГаг-
зііісііеп Іівсіі аііе Мопаі ГипйхеЬппйегі кпійепп, йагхп аиС ііхІіеЬ Веів-
яірг ѵпші "егизі ріепіі асЬі ^пійепп ѵппй аиГ йіе Тговвѳг ѵіегДеЬаІЬеп
^иійеп ап ^оійе, ойег шппіх ѵіег ѵппй ххѵеіпхі^ всіііііш^еп ѵог еіпеп
йпійепп ^еЬепп ѵппй Ьегаіспп іѵоіівп ѵав апсіі апі йіе рі’егйі ѵог йіе
Ъшішвепп рііімег Ки^еіп ѵппй апйегпп гиг агііагеу вейогеппйс коііеи
ѵпй Іаийеп ѵѵпйеі йагхп йеп Ьпсіізітеізіегп йге Ьевоійпп^, §теЬегп
ѵпй апйегп. 1)а» \ѵо11епп ѵѵіг апсЬ веіпет ІіеЬ. ц-іѳ іпап віеіі йев іпіі.
йеппвеІЬеп ѵіпЬ йеп Іоп ѵогеіпі^еп іѵігйеі, пеЬепп апйгеп ^игіісіі ѵппй
гпйапске епйгісІНепп. ѵпй ѵЬегееЬсп, Баіігп ѵппй ѵЬег йав ііііев. Зо
ѵѵоііепп міг Ьешексп ѵпзепп Ггсппгіісііеп ПеЬепп ОЬеішеп ѵпші Зсііѵа-
ргег пп апяеЪип^ яеіпк ^еігаиеп Оеипііісііеп іупіСсп ѵѵіііеип ѵші йіепвіз
во ѵппа зеіп ІіеЬ іпп 1)ешс ѵппй іііепог гп іпеіігіпаііп егхеіі<( ѵппй ^е-
іііаіі каи і'ипіхекеп Тяи<‘8епі Сиітёпі. ©ОІйепп йав тасііеп хѵѵоіт іаав-
371
королю 1,000 всадниковъ, нѣкоторую часть артиллеріи и 600
лошадей. За это онъ выговорилъ себѣ ежемѣсячно по 1,500
золотыхъ гульденовъ. Каждому изъ рыцарей Христіанъ дол-
женъ быль уплачивать по 8 гульденовъ въ мѣсяцъ, а кнех-
тамъ по 3 съ половиною. За порохъ и другіе снаряды король
самъ произведетъ уплату; онъ же вознаградитъ курфюрста за
всѣ воеппые расходы. Наконецъ онъ обѣщалъ выдать Іоахиму
на первыхъ же порахъ 15,000 гульденовъ «Кпгаві». На слу-
чай столкновенія Бранденбурга съ Помераніей, Христіанъ обѣ-
щалъ помочь курфюрсту. Начальникомъ всего отряда назна-
чался самъ Іоахимъ.
Въ Кельмѣ же Христіанъ велъ переговоры и съ гросс-
мейстеромъ Прусскимъ. Онъ обѣщалъ ходатайствовать передъ
Маргаритою и Карломъ V въ пользу Альбрехта въ дѣлѣ его
съ Польшею; въ случаѣ, если Сигизмундъ сдѣлаетъ новое на-
паденіе па Пруссію, Христіанъ обѣщалъ доставить гроссмей-
стеру 1,000 пѣшихъ воиновъ ’).
Окончательный договоръ съ Альбрехтомъ былъ заключенъ
26-го августа, по возвращеніи Христіана въ Мехельпъ. Хри-
стіанъ обязался 17-го сентября выслать въ Кобургъ 51,438
гульденовъ, гдѣ Альбрехтъ обѣщалъ къ этому дню собрать
наемныхъ всадниковъ. Одновременно Христіанъ обѣщалъ вы-
слать 47,092 гульдена на уплату жалованья рейнскимъ всад-
никамъ; 19-го сентября 42,620 гульденовъ тѣмъ всадникамъ,
которыхъ Альбрехтъ найметъ и соберетъ въ Маргенбаумѣ;
20-го сентября 1,177 гульденовъ всадникамъ Генриха Нас-
саускаго. Къ 6-му октябрю вся военная сила должна была
собраться у Домица на Эльбѣ *).
Брауншвейгскіе герцоги обѣщали на 4 мѣсяца выставить
вепі АСІіОіишкті ѵінні яіеЪеііишІіипО’.ік Веіпіясіі сгиМепи яиііиіг'
веіпег Визіціде, хиѵог ѵпікі еіп зокііег гик аадекві ѵогсіігеп ѵіикі
&еЪеші. Аііез е;еі.і,е\ѵ1іс1і Нопшіег аііе аг^еІШ ѵікі ^еиегсіі. хипгкипЛі
шіі ѵпавегпп гигиск ап<&е<1піскіет Копі^ІісЬеп ,Тпдеяіе§е1 Ьеяяі^еШ:
ѵпЛ еікеп Наікіг ѵпШгвсІігіеЬеп веЬеп гті Соіп ат Кеіп ат І)оппяСак
пасЬ 8апі ЛасоЬв гак <1ея Іісііщеп Арояіеіія, Лег тушіегп иаіі іт йгеу-
ип(1гмгаіп2і$риіеп Іаге Сіігіясіегп.
’) Всѣхъ пунктовъ договора было 8. См. \Ѵаіи въ ХопІаІЬіп-
^івсііе Зіийіеп, 287.
г) Скгівііапв Агкіѵ, П, 468: АПеп, СоттепШіо, 21.
372
1,500 всадниковъ. Каждому герцогу должно было выплатить
1,500 гульденовъ въ мѣсяцъ, каждому всаднику по 10 гуль-
деновъ: за всѣ расходы въ продолженіе 4 .мѣсяцевъ приходи-
лось заплатить 73,400 гульденовъ *).
Кромѣ того Христіанъ заключилъ условія съ разными пол-
ководцами, рыцарями, дворянами и, между прочимъ, съ знаме-
нитымъ въ XVI вѣкѣ предводителемъ Себастіаномъ ПІерт-
лппгомъ 2).
Христіану надо было быть богаче Креза, чтобы удовле-
творитъ требованія князей. Изъ имѣвшихся у него денегъ онъ
па первое время удовлетворилъ нѣкоторыхъ изъ нихъ, Іоахиму
же онъ обѣщать отдать въ залогъ города Рендсбургъ и
Фленсбургъ.
Возвратившись изъ Кельна въ Нидерланды, Христіанъ всѣми
силами старался склонить къ помощи Маргариту. Онъ просилъ
ее послать въ Копенгагенъ па подмогу осаждеппымъ нѣсколько
кораблей. Маргарита отказалась отъ всякаго вмѣшательства
въ дѣла Христіана, и этотъ въ концѣ августа уѣхалъ изъ
Брюсселя въ Берлинъ: въ сентябрѣ наборъ войска окончился.
Общее число его доходило до 30, н.пт около того, тысячъ. Съ
этою сплою Христіанъ надѣялся вторгнуться въ Голштинію,
свергнуть Фридриха съ престола н подчинить себѣ Любекъ.
6-го октября весь отрядъ долженъ былъ быть въ Домпцѣ па
правомъ берегу Эльбы, при впаденіи въ нее Эльды. тамъ, гдѣ
сходится граница Люнебурга, Мекленбурга и Бранденбурга 3).
х) ІЫЛот. 551, п.*326.
®) Условія договора см. въ Сіігіяііапь Агіііѵ. Вотъ имена нѣкото-
рыхъ: графъ Эрикъ фоиъ-Гойа, Клаусъ Гермелппгъ. Кортъ фоиъ-Брен-
кепъ (Когі ѵоп Вгеискеп), Іёргенъ фоаъ-дер-Горіе, Ульрикъ фонъ-Туят.
(Тігпп), графъ Лимбургскій. Двдрихъ. графъ Мапіершейлскій, Гейне
фонъ-Добернцъ и миогіе другіе. АІІеп, ТѴ, 138. АПеи, СоттепІаНо,
22: СеІеЬеітішив іПіз іетротіЬпа тііісиіп сіяпіиссітіогиш ргавіесіяв, 8е-
Ьазііапин Зсііѳгіеі, іивяи Іоасііііпі еіесюіть ВгаікІеиЬиг^спзі», еііаіи вех
тііііа реЛіІиіп іи ога Іасиз Ві іі<аиііпі сопзегірвегаі, циов аиіитпо Ііиіив
аппі а<1 Мюпит Аиѵіит бирса. Кгапсоіиггит яФІихіг, яеЛ, іиЪепіе Маг-
цагііа, ^иЬегпаіпсе Веікіі, йітіГТегѳ соасіпд Гиіі. См. 8ес,кеш1огйі Сот-
тепіагінч Де Ьпіііегапіято (еФіг. Ьірвіае, 1691), ІіЪ. II, зесЕ. II,
§ 27. р. 69.
’) АПеи, IV, 2, 146.
373
Пѣхота подъ начальствомъ гроссмейстера Альбрехта должна
была чрезъ Кобургъ и Эрфуртъ прибыть въ Люнебургь и
затѣмъ у Домица переправиться чрезъ Эльбу. Одновременно и
Генрихъ Младшій съ всадниками долженъ былъ изъ Браун-
швейга прибыть къ мѣсту переправы. Іоахимъ Бранденбург-
скій съ артиллеріей и остальными всадниками долженъ былъ
собраться въ Перлебергѣ ’), неподалеку отъ Домица.
Изъ Домица было всего нѣсколько дней пути до Гол-
штиніи.
Совершенная невозможность удовлетворить чрезмѣрнымъ
требованіямъ князей была причиною, почему весь заманчивый
для Христіана планъ рухнулъ. Христіану хотѣлось только,
чтобы войска перешли Голштинскую границу'; тамъ, въ Гол-
штинскихъ земляхъ, думалъ онъ, оіш уже сами обогатятся на
столько, что неуплата жалованья вб-врсмя не повліяетъ на
успѣхъ предпріятія.
Изъ Берлина Христіанъ отправился въ Лохау 2), въ Сак-
соніи, гдѣ надѣялся склонить на свою сторону Фридриха Муд-
раго.
Денегъ Фридрихъ Христіану пе далъ; послѣдняя надежда
исчезла. Изъ Лохау Христіанъ отправился въ ІІІвеиппцъ *).
Сюда онь призвалъ Лютера и Меланхтона. Проповѣди этихъ
мужей произвели сильное, дѣйствіе на Христіана. Онъ поки-
нулъ Швейшіцъ и пожелалъ посѣтить самый Виттенбергъ. Но
до этого опъ имѣлъ въ Ютербокѣ 4) свиданіе съ тѣми нѣмец-
кими князьями, которые набрали для него войска; 20-го ок-
тября опъ заключилъ съ пими, при посредствѣ Фридриха Сак-
сонскаго, договоръ, по которому обязывался удовлетворить
князей за понесенные ими убытки при наборѣ наемныхъ
войскъ ').
') На рѣкѣ Степенѣ, притокѣ Эльбы съ правой стороны.
"> Нынѣшній АппаЬнг^, на рѣкѣ <(тгаЬепэ, притокѣ Чернаго Эль-
етера, сѣвернѣе Торгау. Аііеи, ІП, 2, 160.
3) Сѣвернѣе Аннабурга на Ольстерѣ.
*) Городокъ южнаго Бранденбурга, бдцаь Саксонской границы, не-
далеко отъ ІПвейннца. АПеп, СошеіНагіо. 24.
*) АПеп, III, 2, 163.
374
Въ концѣ октября Христіанъ прибылъ въ Виттенбергъ '_),
гдѣ оставался до половины ноября; посѣтивши Торгау, онъ
прибылъ въ Берлинъ * 2). Здѣсь п Изабелла приняла проте-
стантское ученіе. Христіанъ во время своего вторичнаго по-
сѣщенія Виттенберга послалъ Изабеллѣ молитвенникъ, 4 еван-
гелія и все лютеранское ученіе, изложенное па французскомъ
языкѣ э). Это событіе открытаго принятія Христіаномъ п
Изабеллою протестантскаго ученія имѣло очень важныя слѣд-
ствія: Маргарита Нидерландская теперь уже вовсе отказалась
отъ помощи изгнанникамъ, и Карлъ V’ изъявилъ свое неудо-
вольствіе сестрѣ и зятю. Мы увидимъ, что впослѣдствіи Хри-
стіанъ II ради политическихъ выгодъ снова перешелъ въ лоно
католической церкви.
Въ ноябрѣ 1524 года назначено было собраніе въ Гам-
бургѣ, гдѣ, по желанію императора Карла V, должно было
быть разсмотрѣно дѣло Христіана 11 и Фридриха. До Гам-
бургскаго собранія происходилъ Нюрнбергскій рейхстагъ. Сюда
собрались многіе нѣмецкіе князья. На этомъ рейхстагѣ уча-
ствовалъ и уполномоченный короля Фридриха. Онъ прочи-
талъ передъ собраніемъ два посланія Фридриха Датскаго, по-
литическаго характера,къ нѣмецкимъ князьямъ о царствованіи
Христіана И и о причинахъ, побудившихъ его -Фридриха—
поднять оружіе противъ своего родственника 4).
Книгопечатаніе много способствовало обострѣпію взаим-
ныхъ отношеніи Любека, Швеціи и Фридриха къ Христіану
II. Не мало печаталось брошюръ въ томъ и другомъ лагерѣ,
очень рѣзкихъ, полныхъ преувеличеній и пристрастія: эти бро-
шюры разсылались по всей Германіи для возбужденія ненависти
’) .Г. НаппагС—ѵіеошіе ііе ЬотЬеске еі Ьагоп 4е Ыкегке ап йеп
Каівег 13 марта 1524. «.Тепіепз цие Іе гоу іе ІІаппіаі'ке зе ііепі а
УѴіиепіЬоіих пи езі Ьиіѣеге. аѵес Ьіеп реи ііе ^епв, еі іопі. аисипезіоіх
Ъоппе сійвге впветЫе». Ъапх, Согге?ропі1апсе, I томъ. АІІеп, Сопппеп-
иііо, 29: СеГегит топешіиіп езі. циатдиат Скгівііапив поп зоіиш
ЬиіЬегит зе4 ірзаш еііаіп пгЬет ѴѴіиешЪег&ат, диат Зйпсіае сок*
попііпе Іаіиіаі, тадпореге геѵегііиз зіі, Нсіат Сашеп ГаЬиІаш евзе, еит
ІѴііісіпЬегцяе гііасопі ойісіо а<1 аііаге Гипсіит Гиівзе.
2) АІІеп, ІП, 2. 455.
•) АІІеп, Соіиіиеиіаііо, 28.
АІІеп, Соттепіаііо, 39.
375
къ противникамъ. Образовалась цѣлая полемическая литература.
Начало было положено однимъ посланіемъ Шведскаго рата
къ папѣ, императору и всему христіанству, посланіемъ, по-
хожимъ скорѣе па пасквиль, изданнымъ въ Седеркэііипгѣ 29-го
декабря 1522 года; заглавіе его: «Ѵап сіет регѵзате іЬутіт-
пізсііе іпІ87.1віп<1е1іп«е, во копіп"к Сіпізііегп йев пЬаіпез сіе апсіег
ѵап Беппетагскеп, іт Піке іп Зисіеп Ъе^ап^еііпе ІіеНі» ').
Здѣсь въ яркихъ краскахъ рисуется тиранія Христіана II
въ Швеціи; особенно авторъ посланія останавливается на томъ
фактѣ, что Христіанъ II велѣлъ выкапывать мертвыхъ п сжи-
гать ихъ, чего не дѣлали ни Турки, нп другіе язычники. Хри-
стіанъ II превзошелъ въ жестокости н безчеловѣчіи Діокле-
тіана н Максиміана.
23-го февраля 1523 года появилось жалобное посланіе
Любека, 9-го апрѣля жалоба Данцига, въ іюнѣ вторичное по-
сланіе Шведскаго рейхсрата, вскорѣ и вторичное посланіе
Любека, на французскомъ и латинскомъ языкѣ г). Въ іюнѣ
вышелъ манифестъ датскаго рейхсрата противъ Христіана II,
а затѣмъ противъ него же отдѣльный манифестъ Фридриха I.
6-го января 1524 года Фридрихъ отправилъ второй мани-
фестъ князьямъ, собравшимся въ Нюрнбергѣ.
Всѣ эти полемическія сочиненія ’) издавались одновременно
1) См. Копину СтизіаГ 4еп I: я Ііе&ізі) аіиг, I, 8, АПеп, IV, 2, 462.
2) Гансъ Микельсонъ, бургомистръ Мальма, навѣщаетъ Христіана
письмомъ отъ 4 августа 1524 г. о томъ, что въ Антверпенѣ вышло но-
вое изданіе жалобнаго посланія шведовъ: іііе кііршевп зош Ііайие ігиіеі
ргепсіе Ііег і апйотрр Е. и. К. зіаіез ЕтСціи# осіі Ке^етспііе ѵіі
зпегі^е тыі ѵпЗеіъкгійТ вот 1оп«і осіі тб^еі ег, еіііегз нагіе осіі еіііегв
паіііз Ііо^шесіиіі'е Ьбги ііі зіог Гогасіііекзе осіі і'огзіиееіззе, Ііиііскеі ^ші
кешіе еЗегк паііе іске Ъбг аі Ц]'Йе, ос ікеп Ѵбскеге зош заііаиі §іогі
ІіаЙ'иег ег Коішіег, ос кайпег Ііайі Ъигі Ііі те^ от ІецЗе, аі тоііе
і'еіі» котте і зіа<1еіі едеи, ѵіПе Ііаші цій'ие гііеппот ііі кешіе зош
Ііапиот Ііайиег (оп^іі зіоеке ос аіі гесізкар іііег ііі аі ^чіге зобапі
агЬеііІе іпесі еіс. Сіігізііап сіеп П:з Агкіѵ, II, 754.
3) Посланіе Фридриха н датскаго рейхсрата напечатано у Вит-
фельда, VII, 281; жалобный манифестъ Любека — также у Витфель-
да, VII, 314 — въ переводѣ на датскій языкъ, но кромѣ того, его
можно найти на верхне-нѣмецкомъ языкѣ у Альтмейера <І)ег Катрі'»
и т. д., 152 стр. у Петерсена, Ноізіеіпізсііе Сіігоиік и у Виллебраядта.
на верхне и нижне-нѣмецкомъ нарѣчіи; одно изданіе расхо-
дилось за другимъ.
Опаснѣе всего для Христіана были манифесты шведскаго
и датскаго рейхсратовъ, такъ какъ они болѣе другихъ вы-
ставляли деспотическій образъ дѣйствія Христіана; брошюры
Данцига и Любека касались только торговыхъ стѣсненій, а
не личности и чести короля.
Кромѣ нѣмецкихъ князей и Маргарита Нидерландская, и
Генрихъ ѴПІ, и великій князь Московскій получили подобныя
сочиненія изъ Любека и Данцига 1). Доходили лтп сочиненія и
до Христіана 11. Опъ не замедлилъ опровергнуть обвиненія
н нападки враговъ ихъ же оружіемъ, т. е. такими же полеми-
ческими брошюрами *). Въ лицѣ своего вице-канцлера, Ііл-
*) АПеп, IV, 2, 463. СЬг. Агкіѵ, Л, 522: СЬгівііегпиз Деі^гасіа
Рапіе 8\ѵеІіе Копѵекіе еіс., Кех І)их еіс., еіс., ЗасгоСезагео Ее^ітіпі
іи Ыиі'впЬет^а заіиіеіп .Тпіег геіічпа ошпіа <іпе іи иов соштівеі'ё Т.иЪі-
сепзез иоп рагшп те реппоиіі спш ѵйіітпя <ріап!а Дшргшіепгіа ЬиЬе-
еепвіит апішоз іпиазіі Тиш іпгег еа цие. 1‘аше повіте ішшііагі Ѵоіепіез.
Туріа еііат ехсшіешіа ііейеге Тиш іп Нія агіісиііз чиоа Ліиаігівзіше
ІЮшіпе Мги^агііе еі роБЦиат Зеітіиззішо Дп^Ие Не^і Ііаиыиіьеге Оиі-
Ьпв отпіЬив спт іи іешроге гевропвигі нітив Татеп диогиіиіаш ргесі-
Ьиз аіГеспіт екі ѵі ПІит <ріі поз сопаіов ІПІззе Іезіаіпг (осскоген Лніи-
сеге ехриівіз геіічпів МегсагюгіЬпн ѵічие 1>ця ІліЫсевяіЪив аЦие а<і ііі
Зегепівзітит Аодііе Ке^ет Ірзигадие Мозсооіе Виззіечие Ргіисіреш
зіітпіавве іпргітів ге&ііеікіит йихішпз Сиіп ѵеге ие <1пт <а1е аіідній
пои регГесегітиз вей пе ео^ііаиеіішиз циіііеш ѵг рег ргезеиіев іп ѵегЬо
Ве^іо Тевіатиг фімі ориз ені геЗаг^иііопе шаіоіе Лссейіі а 4 Ігес яиоіі
зі Ѵіегдпе ргіпеерз іпіеітоДОиг Ыатіт іпиепігі ^иелі геі гаізііаз Нос
зоіиш іемаіе Ѵоішппв пе Гасііе езіітеіів сопЙсііз Агііспіів гіЗет аййеп-
(Іат еязе Лаіиш МмЫіпіе Ѵісевіша зехіа Аи^лзН Алію <1отіпі 1523
ЗиЬ повіго Зі^Шоі.
") Письмо Іоахима Ольденбургскаго къ Христіану, 15 августа
1523 года: Аисіі Іі-еішІІісЬег ІіеЬег Ііег Оііеіпі ѵи<1 Ясіпкадег Ь’сіііскеп
н’іг Магрг^гаЙ’ Іоасіііш СЬиіііи'зІ етІісЬ аиззсЬгеіЪсп 8о <1ег кег/оа; ѵои
Ъоізіаіп (іее ^Ісісікп сііе Веісііз Кеіііе Іп ііепеішискеп, ап ѵпз ѵші
ашіеге сііигі'игзіед ѵші Гиіъіеп ѵЬег Ё. К. IV. ІіаЬеи аиздеЬеп Іаззеп
ІегзеІЬеп Іііешіг ни \ѵіе яіе <1агаиз« гииегпеЬшеи <1іеч-еіП <іап (ІаззеІЪі#
Е. К. XV. есіісііег іпазвеп піі. хи меиі^ет ѵег иі^іушрй'ші^ геісііеп
Піиі 8в&'еи чіг ѵог #иі ѵп<і паНпгЙІі^ аи Е. К. IV. Ііеііе яиш аііег
Гіитіегіісіізіец \ѵі<1егѵшЬ Іге еиінсЬпШі^пи^ ]и еіп Йсіііскіісііе зсІиііТь
ѵп<1 апітѵогь ніеПеп Іаззеп ѵші йіезеІЪ оисіі ап СЬигГигзіегі Гигбівп, ѵші
ашіег шіі Зеш іиіхіегіісіініеп, ^еіяикеи Іакяеп. (Іошіі Зез Ъеп$о$ ѵоп
Ііоівіаіи ѵші <1е,г ВеісЬз геіііе бсЬгііГг. ѵп<1 йинеЬеп пісііі &о й'аг 8іаі
ее&оЬеп ѵпЙ Е. К. \Ѵ. епізскиісіпп^ лпсіі аьіар зергасін \ѵпіт!е Папин
иі зирга. Сіиіз. Агкіѵ, II, 445.
377
дсрландца Корнелія Шеппера, онъ нашелъ талантливаго автора
Лія исполненія задуманной цѣли.
Согиеііия БирИсіиз Йсеррегив происходилъ изъ очень знаме-
нитаго бельгійскаго рода ’). Его дѣдъ, вице-адмиралъ Флан-
дріи, прославился въ морскихъ войнахъ Филиппа Красиваго
противт. Англичанъ и графа Глочестера. Отецъ Дуп.інція ПІеп-
пера былъ бургомистромъ Дюнкирхеца отъ 1511 до 1518
года. О молодости самого Дуплиція, родившагося въ 1502
годуг, извѣстно очень мало. Образованіе свое онъ получилъ въ
парижскомъ университетѣ, гдѣ изучалъ діалектику и физику
и достигъ степени «Ргішив іп і’гошоіііпе»; по окончаніи ака-
демическаго курса онъ еще оставался нѣкоторое время въ
Парижѣ, гдѣ изучалъ языки, математику и астрономію. Воз-
вратившись на родину, онъ одно время слушалъ лекціи въ лу-
венскомъ университетѣ * 2). Въ 1523 году онъ былъ сдѣланъ
секретаремъ Христіана II, которому па него указалъ Адольфъ
Бургундскій. Піепперъ тотчасъ заслужилъ полное довѣріе
Христіана, сопровождалъ его въ Германію и сдѣланъ быль
его вице-канцлеромъ '). Онъ неоднократно исполнялъ дипло-
матическія порученія Христіана. Въ 1528 году Шеннеръ пе-
решелъ на службу къ Карлу V; своимъ умомъ и тактомъ онъ
рѣшительно выдавался среди своихъ современниковъ диплома-
товъ. Ему давались самыя трудныя дипломатическія миссіи, и
онъ всегда съ одинаковымъ умѣньемъ исполнялъ ихъ *); то
*) О немъ см. МІ88ІОП8 (Ііріошаіідиея ііе СогпеіПе Ипріісіиз <1е
ЗсЬеррег, Зіі Зсеррегпв, раг М. Іе Воп Не 8аіпі Оепоіб еі (т. А. Твзеі
<Іе бсііеррег. Вгих. 1856.
2) Отзывъ Эравма о Дуплиціи, см. Мівзіопн Зіріотаичиез, 23:
Зсерреіиа, ргасгегдпапі циосііп отпі ійсірііпагиіп допеге ѵегааі.из ез(,
раіі і'асіііиіге еі воіигат огаііопет Іехіі еі сагтеп. (Егавті орега
отпіа, 1, 1012. Ьи^<1. Ваі. іи. Гоі. 1703).
®) Посланникъ Карла V, при англійскомъ дворѣ- Зе Ргаеі—гово-
рилъ о Шепперѣ: сСп іеппе Ьотпте Зе ІИшкегчие, авітоіовпе еі Л
Зеті (Іеѵіп, Іедпеі соттепсе а аѵоіг §тапЗ сгёЗіг ѵеі’8 Іиу». АПтеуег,
Веіаііоп», 107, 138.
*) Марія Индерлапіская высказала свое мнѣніе о немъ въ одномъ
ивъ своихъ писемъ къ Фердинанду: «Тоиіеі'ов не ѵиеіх іаіввег <1с ѵоив
Зіге дпе з’ауе ітоиѵё еп Іиу (С. Зе ЗсЬеррег), & топ Іи^ешеиі ип ігёа-
«а^е, ііп еі зсііе Іюптіе». Ѵвзеі Зе ЗсЬеррег, 102.
378
опъ велъ переговоры съ европейскими государями, то съ Тур-
ціей, то съ папою.
Шепперъ умеръ въ Антверпенѣ 28-го марта 1555 года,
52 лѣтъ отъ роду.
Сочиненіе его въ защиту Христіана—апологія Христіана—
написано на латинскомъ языкѣ и распадалось на двЬ части:
одна написана противъ Любека, другая противъ Фридриха.
Сочиненіе начиналось обращеніемъ Христіана II къ папѣ Кли-
менту VII, императору Карлу и всѣмъ христіанскимъ коро-
лямъ и князьямъ, затѣмъ слѣдовало введеніе самого Шейвера;
и оно, и обращеніе Христіана отмѣчены 20-мъ февралемъ
1524 года. Само же сочиненіе было написано не раньше
лѣта 1 521 года, такъ какъ въ немъ упоминается о майскихъ
событіяхъ его г).
Шепперъ начинаетъ опроверженіемъ тЬхъ обвиненій, ко-
1) ^иапі і Не Зіѣеррег, дпоі^пе сііріопіаіе <1апз ІоиЬе Іа Гогсе (Ііі
іегпіе, Іез вошЬгеивей тіййіовз <1опі 11 іиі сѣаг^ё, Іев ѵоуэдез ішют-
ЬгаЫев ци'11 епігергіі пе рецѵепі Іиі іаіге аОгіЬивг Іе сагасіёге сГат-
Ьавзайеиг а геяійевсе Ихе; іі арраПіеві зона Юиз Іез гаррогіз а Іа
сіавве <1е» адепіз (Ііріошаііциез ѵоуаасигя ци’оп арреіаіе огаіогев ап
тоуеп Я^е. 8аіпІ (тевоіз еі Ѵавеі <1е Зсііеррег, 9.
2) АПеп, IV, 2, 466. Въ одномъ мѣстѣ апологіи Шеішеръ такъ
рисуетъ состояніе Христіана II: Еі Гаіешпг іпвіипі <1еі іиШсІши евяе,
<ріо оіппез Ііошіпев рипіі. Рессаіогез зивіиз. Мізегі витив. Наес еі
Іои^е ші\іога шегііі витиз поп 4еЯіІетиг. вгаііат а^ітиз, поз
Іапйепі геврехегіі. Зічпійет Ііаі саіаіпііаіез позігге тадпа ііиіісіа випі
піізегіеопіій ег^а поя Веі.--іизіши І)еі ішіісіииі ѵепегатпг диі <іе4іі
поз іп орргоЬінт отпі ііотіпі, диі ошпіиіп тепіез а поЪіз аііепаіая
екзе ѵоіиіі, ис шІвіігаЪіііога ііііи» орега еязепі ѵіііешія ЬошіиіЬиз, циой
сііга Іііппапиш жіпііпіеиіиіп егда поз Ъсііікіпсаіепі япат овІевіИнзсі. Тп
і<1 сопіѣіітпв, іи і<1 зрегатпв. Атісотпі, цні оііт і'иеге гага пппс
серія езі. Ргіпсірев, сов&авкіііііеі, аІЙпез, тесея&еіе. Орсз, іііѵііісе, ро-
Іевііа, еѵяпиіі, Яиѵепіііз ітреіпв сеизевиіі. 8о1і зптив, геіісіі нипіиз,
оиівіЬіій опегі, отпіЬпк ІигііЬгіо.—Вент ехрсііпніз, аб іПит аррсііатпз,
іііі сапзаш возити соіаш совивіііііпиз, двапбо возігі аЛіис виііиз
тізегіиз езі. Ѵіѵетин іпіегеа, «і ііа ріасеі, тівегі, е^епі, іпорез, ѵі-
ѵешиз зоіі, еггаЬипсІі, впздиат гиіі, пиэдият &гаіі. Ѵіѵешиз отпіЬиз
іи ІисІіЬгіііві, ів соиіивіеііаш, ів аЪошіпаііопет, ехиіез, регедгіпі, ншіі.
Ііет ѵісіеЬіз раігиеіет Сиит аііесіиів ез»е, аі<ріе іп ѵоіія зетрвг ЬаЬм.
8е<1 поз ііЬі віѳііиз арргесаЬіпіпг. Веиз іиі тізегепіиг Гі ііі'егісі раСгие,
педие еиіт Іаіе <ріі(і ІІЫ ѵеіітиз ассійегв, чиаіе поѣіз иоп (іевівіз іт-
ріесагі. 8еі1 еі Іюс <ісі іийісіиш еві, дгаіо а поЪіз апіто реііегеіиіині.
Віск, 22.
379
торыми наполнены были посланія Любека къ Маргаритѣ и
Генриху; эти посланія не были напечатаны; въ нихъ есть мно-
гое, что въ печатныхъ брошюрахъ сочли нужнымъ выпу-
стить *). Шепперъ нападаетъ на противниковъ весьма мѣтко,
рѣшительно; слогъ его рѣзокъ, попадается много сильныхъ и
грубыхъ выраженій. У [Пеппера подъ рукою было не мало
документовъ, которыми его снабдилъ Христіанъ, и потому онъ
имѣлъ на чемъ основывать свои нападки. I Пепперъ говоритъ,
что жадность п грязное своекорыстіе любекскихъ купцовъ сдѣ-
лало ихъ городъ заразою и гибелью для Германіи въ виду
тѣхъ выгодъ, которыя онъ себѣ извлекаетъ изъ торговыхъ
монополій. Вражда Любека къ Іоанну п Христіану II понятна;
еслибы этпыъ королямъ удалось мирно соединись йодъ своимъ
скипетромъ 3 скандинавскихъ королевства, то Любеку, конеч-
но, стало бы невозможнымъ удержать въ своихъ рукахъ тор-
говое первенство и назначать самовольно цѣны на всѣ товары.
ІПепперъ затѣмъ очень умѣло выставлялъ на видъ респуб-
ликанское правленіе города, онъ указывалъ па то, что рес-
публиканскіе города—естественные врага всѣхъ королей и кня-
зей, а это было совершенно въ духѣ Карла V н Генриха ѴШ.
Вторая часть апологіи, въ которой ІПепперъ опровергаетъ
обвиненія Фридриха I, также начинается обращеніемъ Хри-
стіана къ лапѣ, императору, Генриху ѴШ, Фердинанду и всѣмъ
христіанскимъ королямъ и князьямъ. Эта часть написана въ
сентябрѣ 1524 гада 2 . Опровергнуть претензіи Фридриха на
Данію и Норвегію было очень трудною задачею для Шеппера;
въ началѣ сочиненія топъ шутливый, къ концу7 же, когда
разбираются событія послѣднихъ лѣтъ царствованія Христіана,
*) Іи ІіЬго епііи (тегтапісо, дпі Іуріа ехзсііЬеЪаіііг, ие Ггеііегісиш,
Чпоспіп іоегіпь аапхегапі, еі иаііоиет Папіеат оЙииіегепі, іоп^е саи-
ІІИ8 еі сігситяресііия ГпЪесеивеа адипі. Іп Іюс ІіЬго піѣіі <1е іпіигііз
&іЬі іііаііз а Іоаппе, ігаГге й*еНегісі, піЬІІ йе віариіа, циае «іісііиг,
Найііае сгцгешіа, піЫІ <1е Еоссѣагіз еі аіііз, сщі ваія топороШз герта
оі рорпіоз (Іеѵазіапі, іп 1)апіаш іпѵііапіііз, піЫІ сіе тасІііпаііопіЬиа,
чиіЬия Сіігізгіапит весппйпт еов а сошшегеіо Киззіае еі Апзііае
ехсішіеге сопдіит езве йпдеЬаві, діше отпіа соріозе іи агііспііа Іаіі-
пін ігасіапіиг. АІІеп, Ве геЬиз Сііі'ізііапі П ехзиіів Соттепіаііо,
МВСССХЫѴ, р. 38.
’) АІІеп, IV, 468.
380
авторъ раздражителенъ и полонъ гнѣва. Онъ называетъ Фри-
дриха: іпаіміііа «Іошіпаініі ІіЬйііпе сісіугчв вепех, говоритъ, что
онъ .ііпіапі ртосіііогепі аетиіаіиз езі. Фридрихъ заключилъ союзъ
съ вѣчными врагами Даніи, съ любекскими торговцами и рос-
товщиками, которые высасывала послѣднія силы пародовъ и
ненавидѣли королей; помощники его — клятвопреступные епи-
скопы и феодалы, отпавшіе отъ своего короля. Въ концѣ со-
чиненія 1 Пепперъ уличаетъ Фридриха въ союзѣ съ врагами
императора — французскимъ королемъ и гельдерпскимъ гер-
цогомъ.
По всей вѣроятности, (Пепперъ написалъ и обвинительныя
актъ противъ Шведовъ, такъ какъ онъ о таковомъ своемъ
намѣреніи упоминаетъ въ 1-й части апологіи, подо этого онъ
не дошелъ.
Фридрихъ поспѣшилъ отыскать автора, который могъ бы пре-
взойти Шеппера; выборъ его палъ на Петра Сваве, нѣмецкаго
ученаго, уроженца Помераніи. Книжечка, ІіЬеІ Іи з, послѣдняго на-
зывается: «Отвѣть короля Фридриха иа клеветы ') его пле-
мянника Христіана». Сваве, дѣйствительно, превзошелъ Шей-
кера, во не сплою доказательствъ, а положительными руга-
тельствами *). Христіанъ—тиранъ, онъ уподобляется Нерону
и др. Названіе тиранъ чередуется съ такнмп названіями какъ
волкъ, лисица, палачъ и др.; отличительныя черты второ ти-
рана—безстыдство, наглость, клевета, ложь открытая, не знаю-
щая стыда.
Другимъ авторомъ Фридриха былъ Гіиз ЗегѵіНиз Ьі^игіпи» ’),
по всеп вѣроятности псевдонимъ того же Петра Сваве. Пас-
квиль этого . Іигурипа не былъ напечатанъ; Алленъ знакомъ
съ нимъ по рукописи, хранящейся въ копенгагенскомъ архи-
’) Вѣрнѣе еще— ябеіЫ', что и соотвѣтствуетъ вполнѣ слову
«Вадѵаакеіеег» употребленному въ шадмшшкѣ.
2) 8ѵаѵеи Зкгій ег гааі ріптрі. АПеи, IV, 472. О книжкѣ
Спаве мы имѣемъ нѣкоторыя свѣдѣнія іи, письмѣ Христіана Винтера
къ Христіану II, отъ 12 января 1528 года. Письмо см. у АПеп'а,
Вгеѵе ок Акіиіуккег, 503 и далѣе. АПеп, Сошшепсаііо, 42.
’*) АПеп, Сотпіепіагіо, 43; заглавіе книжки .Іигурипа было: <Се-
Гепвіо ргіпсірів іііивігіииіпіі Ргеііеіісі іп іпітпосіезііапі сі шакчіісепііатп
Сіиіаііегпі генія чиппЛапі Вапопип а<1 ргіпсірея ошпеа Сіпіиііапое,
апсіоге Ріо Яеіѵіііо Ьіа’игіпо >.
38]
вѣ; онъ говоритъ, что здѣсь Христіанъ уличается въ такихъ
преступленіяхъ, о которыхъ нигдѣ и никогда пе упоминалось:
онъ и трусъ, и непокорный сынъ, и убійца матери; опъ не
царскаго рода, а подкидышъ и т. д. и т. д,
Карлъ V и Генрихъ VII1, не оказавъ Христіану П веще-
ственной помощи, обѣщали склонить нѣмецкихъ князей на
сторону Христіана II и быть посредниками въ дѣлѣ его съ
Фридрихомъ I 1).
2-го ноября 1523 года предполагалось, какъ мы видѣли,
собраться съ этою цѣлью въ Гамбургѣ 2); сюда должны были
явиться уполномоченные отъ императора, папы, Генриха ѴШ,
Фердинанда, Маргариты Нидерландской, нѣмецкихъ Чффюр-
стовъ и кііязей. Любекъ и Фридрихъ I также должны были
послать въ Гамбургъ къ назначенному сроку уполномочен-
ныхъ.
Карлъ V назначилъ руководителемъ гамбургскаго собранія
своего совѣтника и верховнаго секретаря Іоанна Ганнарта
(йоѣап Наппагі), рыцаря ордена св. Якова и бургграфа Лом-
бока. Инструкція, данная Ганнарту, была слѣдующаго содер-
жанія 3): противники Христіана П виновны въ томъ, что са-
мовольно отпали отъ своего законнаго короля и не обратились
*) Ниііі'еій. 31.
г) АІ. Стасііагй. Соггеврошіапсе Іе С1іаг1ев-<2иіпі еі й'Айгіеп VI.
Впіх., 1859; р. 194. СЬагІея V ап «Іис йс Яезва. (Бои Ілів <1е Сог-
<1оЪа. старшій сынъ графа, йе Сайта,—былъ посломъ Карла V въ Рамѣ-
Гашаръ гопорптъ о немъ, діГіі аѵаіі аедпія Іе гііге ііе 4ис йе Зевмі,
ап гоуаите Ле Каріе», раг вой шагіаке аѵес Іа ЙНе йп зтапй сарііаіпе).
Ѵаііайоіій, 2 аойі 1523. Ье гоі <1е Бапетагк, циі а ёіё сііаввё «Іе вев
Ёіапз, ве ігоиѵс еп Ріапйге. Роиг Гу тёіаЫіг, ипе йіёіе ве ііепйга а
ИапіЬоиі^ Іе .і'оиг «Іе Іа Тоивваіпі, А Іадиеіів іпіетѵіепйгоиі Іев аіпЬав-
вайеіп в йев гоів гі'АиріеСеіте еі йе Ноп^гіе, еі «Іи шагциів йе Вгапйеп-
Воиг^. Ь’еіпрегеит Йёвіге дпе Іе раре у епѵоіе ии 1ё|?аІ, ои аи іпоііія,
з’іі ѵсиі еѵііег Іа йёреиве йе ссііо ашЬаввайе, дп’іі сііаг^с 1'агсііеѵёдие
йе Лгёіпе й’у авзівіег еп воп пот, аѵес роиѵоіг, ап сая дие Іе йис <1е
Ноіяіеіп, диі еві Гайѵегваіге йп йіі гоі, ееих йе ІдіЪеек еі Іоив вев
аиігез геЬеІІев ѵоиіивзеиі аввівгег а Іайііе йіёіе, сіи і'иііаіиег сепгге еих
іев сепвшев ессіёвіавііциев еі тенге Гіпіепііі виг іеиі Іе гоуаише, еп
ргосёйапі аи Ъѳвоіп сопіге Іев агсііеѵедиев еі ёѵёдиев, зпвди'а рсіѵаііоп
йе іеигв Ьёпёіісев. ѣ'етретепг сііаг^е воп атЪаввайеиг гіе в’ешріоуег а
ееі еЯёІ аиргёв йи раре аѵес гёіе еі йііі^еисе. Ниіііёкі, 74.
’) АПеп, IV, 475.
382
сначала къ императору, какъ ихъ верховному судьѣ, съ прось-
бой» разобрать ихъ отношенія къ королю; всѣ они подвластны
императору, одни непосредственно, какъ герцогъ голштинскій
и Любекъ, другіе посредственно, какъ, напримѣръ, ютландцы;
и императоръ, п Генрихъ ѴПІ и Фердинандъ имѣли право
тотчасъ же послѣ бѣгства Христіана съ оружіемъ вт. рукахъ
вступиться за изгнаннаго короля и возстановить его на дат-
скомъ престолѣ, но они рѣшили сначала испробовать мирныя
средства; если этими средствами будетъ достигнута цѣль им-
ператора, т. е. если Христіанъ II снова воцарится въ Даніи, то
императоръ на будущее время самъ позаботится о томъ, что-
бы датскій король не превысилъ своихт. правъ во вредъ Гол-
штиніи и Любеку. Папа со своей стороны накажетъ того, кто
снова вздумалъ бы нарушить миръ на скандинавскомъ сѣве-
рѣ. На случай, если Любекъ и Фридрихъ откажутся признать
Христіана датскимъ королемъ, Ганнарту поручалось разъеди-
нить союзниковъ; Любеку императоръ вт> такомтг случаѣ гро-
зилъ войною: онъ подниметъ противъ него всѣ силы своего
государства, лишитъ его всѣхъ привилегій — то же сдѣлаетъ
и Генрихъ ѴШ въ Англіи— и объявитъ его въ опалѣ; Гап-
иартъ долженъ былъ побудить Любекъ порвать свою дружбу
съ Фридрихомъ и дѣйствовать за одно съ Христіаномъ или,
по крайней мѣрѣ, оставаться нейтральнымъ. Отдѣльно слѣдо-
вало вести переговоры и съ представителями Даніи; угрозы
должны были быть употреблены тѣ же. Если переговоры нп
къ чему не приведутъ, уполномоченные императора должны
были разсчитать, какія силы будутъ нужны для одновремен-
ной войны съ Даніей и Любекомъ. Но войны они пе должны
объявлять, не переговоривъ предварительно съ Маргаритой
Нидерландской. Гамбургское собраніе не состоялось въ назна-
ченный срокъ и было отложено до апрѣля 1524 года. Пяти-
мѣсячное бездѣйствіе имѣло, конечно, свои пагубныя слѣдствія
для Христіана. Фридрихъ значительно укрѣпился въ Даніи,
Копенгагенъ и Мальма перешли въ сію руки, онъ былъ при-
званъ королемъ и въ Норвегіи; къ тому же и простой на-
родъ мало но налу сталъ привыкать къ новому королю.
Кромѣ императора Христіану предложили свое посредни-
чество герцогп Брауншвейгскій и Саксенъ-Лауепбургскій. Пе-
383
реговоры о примиреніи Христіана съ Фридрихомъ приняли па
себя герцогъ Мекленбургскій и епископъ Ратцебургскій. Пред-
положено было, что уполномоченные двухъ враждебныхъ ла-
герей соберутся въ Мелльпѣ (МбІІп) 21 октября 1523 года.
Въ основаніи переговоровъ легли слѣдующія предложенія
Брауншвейгскаго и Саксенъ-Лауевбургскаго герцоговъ: Фри-
дрихъ откажется огь обоихъ королевствъ п довольствоваться
будетъ своимъ герцогствомъ. Любеку возвращены будутъ ихъ
прежнія торговыя привилегіи, съ Швеціей будетъ заключено
10-лѣтнее перемиріе. Христіанъ II снова признавался коро-
лемъ Даніи, по для контроля надъ его дѣйствіями при немъ
учреждался особенный «ге^ітепіе», рейхсратъ получалъ свое
прежнее значеніе, и Христіанъ обязывался удалить отъ себя
Сигбрнтту.
Христіанъ II со своей стороны требовалъ, чтобы Любекъ,
бывшій главнымъ двигателемъ въ послѣднихъ событіяхъ, обя-
зался возстановить его, Христіана, на датскомъ престолѣ, воз-
наградить его за всѣ причиненные ему убытки, заплатить ему
деньги, которыя до войны еще .Іюбекъ былъ долженъ ему,
уничтожить тѣ брошюры, которыя были написаны противъ
пего и за яти брошюры должнымъ образомъ извиниться предъ
нимъ. Отъ Фридриха Христіанъ требовалъ, чтобы онъ тот-
часъ же снялъ осаду Копенгагена и Мальма, возвратилъ все,
чѣмъ онъ овладѣлъ въ Даніи, а также Шлезвигъ и Голшти-
нію; далѣе — сложилъ съ себя королевскій титулъ, запла-
тилъ Христіану за всѣ убытки, какіе опъ понесъ, и уничто-
жилъ тѣ пасквили «ІіЬеІІі», какіе опъ издалъ для униженія
его, Христіана.
Со своей стороны Христіанъ обѣщаетъ, какъ скоро сдѣ-
лается королемъ, отдать Фридриху Шлезвигъ - Голштинскія
герцогства, Любеку и остальнымъ вендскимъ городамъ разрѣ-
шить свободно торговать въ его королевствахъ и утвердить
за ними ихъ торговыя привилегіи; Датчанамъ же Христіанъ
даруетъ полную амнистію, управлять онъ будетъ по христіански
и ничего безъ согласія рейхсрата не предприметъ ’).
’) Вгеѵе оц АкШуккег, изданіе АПеп'а, Корепііа^еп 1851, стр. 101.
АніскеІІ \ѵев копі§ііс.Ііе ѵукі аи Шеипіагекеп еіс.: ѵопйеп ѵоп ЬиЬеск
ѵпіиі рет ли1іапп?к аеІіаЬеп Ъедегі еіс.
384
Понятно, что уполномоченные Фридриха п Любека от-
вергли такія необъятныя требованія безсильнаго Христіана.
Они дали свое согласіе только па то, что послѣ смерти Фрид-
риха начнутъ переговоры объ избраніи иа Датскій престолъ
сына Христіана, пятялѣтияго еще герцога Іоаппа; самому же
Христіану опи согласились выдавать ежегодно 30,000 гульде-
новъ, если только онъ откажется отъ всякихъ притязаніи на
Датскій престолъ; Изабеллѣ обѣщали дать какую-нибудь об-
ласть въ Даніи ’).
Переговоры въ АГелльнѣ ни къ чему не привели. 24-го
апрѣля 1524 года начались переговоры въ Гамбургѣ -).
Здѣсь были уполномоченные Фердинанда, Маргариты, Англій-
скаго короля, папы, курфюрстовъ Саксонскаго п Бранден-
бургскаго, Фридриха I, Любека, Дптмарсовъ п самого Хрн-
’) Ѵогхаі^ппв сіег мегЪипкеп, яо йеш <1пгсЫ*1е“ ^гоявіпесіііі^івіеп
і'агвіеп ѵиші Ііеггп, Ііегп Еепііпаші, рііпіх ѵпй ]пГапС ]п Іврапіа, егіг-
Ьеггор хи Ояіегеісіі еіс. ѵоп ке»еп сіев іІпгсЫеііеТігіэтвІеп ^гозвіпосіііі-
ИІвіеп і'піъіепп ѵпіі Ііегп, Ьегп Сіігіеііегп, хи Ііепеішігскеп, 8»еііеп ѵпіі
Копѵэдеп еіс. Кішісг, йигсіі Оеог^еп ѵоп Мііц'кшііг гігіег Ііецте сіаіо
йи'ВСГга^епп. АІІеп, 127. Ср. ЕЫаЫ—Сіігізііап ііеп П-а Агкіѵ, I, 609.
Сіігізііегп ѵоп $оів рпаііеп хи Вешиигскеп 8іѵсііеп Хогхѵе^еп еіс. Кн -
пі^ кегіхок хи ЯІеаѵісЬ Іюівіеіп еіс. Ѵпвег ігеппііісіі кпѵв ѵші ме»
ѵѵіг аііегеіі тоеЬгег ІіЬез ѵпіі ѵогтикеп хииогп НосЬквЬогппег Гигзі
Ъеяигііег ІіеЪег Оііеіт ѵпіі Зѵѵавег Ѵіг ЬаЪеп вѵег ІіеЪ еатрі ііег ѵоп
ЬпЬеск Ьеууеіеріез всІпеіЬеп аІІепіІіаІЬеп ѵоііпвгЕ;кі ѵпіі аів ріп^зіеп
аЬвскеіііг поеіі іп сіеш іашіе! хіѵівсіісп ѵив ѵші упввепп ѵеііегп Ішііхо-
"еп хи Іюівіеіп затрі аеуіп аиііап&к ѵогіазвеп <1аз ѵпя ііет зеІЪіігеп
ѵоп е. 1. хѵѵізсііеп ііег хеіі ѵші ѵѵеупасМеп епііісіі ѵпіі хипогіеаяі?
ашічогі ѵійег еуп^еіл осііі воіі ѵѵепіеп сіу ѵѵіг ііеп айва іііезег ііег ѵоп
ЬѵЪеск всішй’і пісііі ІіаЬе: ши^еп Ьеііпііеп Кісііів ііояіе іѵепіцег кои-
<іеп ѵѵіг Ііа Шипа іеуііеп ііосіі Ъіетіі іигЪоІіігІііеп аЪепіск чоуііег кеЬоія
ЬгіеЙ'е Мапііаіа аЬвг ЬеиеИісЬ ѵоп ВотІасІіег коу: таД оііег <1ет і^еде-
піепі шіііег хеіі іііеяег капЛипк ІпіТаІІвп ѵіісі еупдеЪгасІН іѵипіеп
<1ав ѵгіг ѵпз ііаг ,іп піеіія коііеп Ъе^еЪеп аЬег ѵоіііейі ІіаЬеп 8ип<1еіп
іІеввеіЪсп яхоте ев ѵпз пиіхіісіі ѵші іііпзііісіі зеу .п піа^ і’геівсіюіюп
иоііеп Зоісіів іѵіг е. 1. аий ]г .ііхі^ всЬгеіЪеп хчлг аперѵогі діикег
піеупппр пісііі ѵіоіііеіі ѵогкаіівп ііап ііег веІЬеп е. 1. аіз ѵпзвегп ІіеЪеп
ОЬІпеп ѵші Бка^ег і'геипШск ѵііНіапши х\ѵеггаі§;еп 8еішіі міг ^апіх
^епаікС Сіеке.п х\ѵ Ооііеп ап ііег Зргеѵѵ ат XXV са§ ііев пюпаів ііесет-
Ьіів апио ХХШ:о.
2) Весь ходъ переговоровъ, написанныхъ пъ формѣ дневника, см.
АІІеп, Вгеѵѳ, 280—289.
385
стіапа. Ганнартъ, который долженъ былъ явиться въ Гам-
бургъ отъ лица императора, былъ замѣщенъ Ульрихомъ,
графомъ Гельфешптейнскимъ, такъ какъ самъ опъ долженъ
былъ остаться но разнымъ императорскимъ порученіямъ въ
Нидерландахъ и въ Саксоніи.
Собраніе открыли уполномоченные отъ императора; они, со-
гласно инструкціи, данной имъ императоромъ, стали обвинять
Фридриха и .Любекъ прежде всего въ томъ, что опп не об-
ратились въ спорномъ дѣлѣ съ Христіаномъ къ император-
скому суду’, а сами, вопреки всякому праву, склоняли Датчанъ
отпасть отъ законнаго короля; затѣмъ уполномоченные отъ
императора требовали возстановленія Христіана па Датскомъ
престолѣ. Представители Даніи говорили, что никогда болѣе
не признаютъ Христіана королемъ и въ случаѣ нужды призо-
вутъ на помощь Французовъ, Поляковъ, Русскихъ и Прус-
саковъ, Турокъ и Сарацинъ 1). Любчане также объявили, что
*) Іизігисііоп ЕггЪегго; Еегіііпашів ѵоп Оезіеггеісѣ еіс., е.1с., Гііг
Саг! ѵоп Вигщшсі, Неітп аи Вгеііаш, <1еп ег го яеіиеш Вниіег Каізег
Кагі (V) аЬрезешіеі Ііаі. 1594 іп Дипі Аи» <1ет ^еягепиіігик іпі К. К.
Наиз иші Уіааікігсіііѵе аиГЬеѵаЬгіеп Огі^іпаіе шіі#еі1іеі1с ѵ. .1. Сіипеі.
Въ 24 листѣ: Ве вегепіззііш Ке^із Васіе пе<гоііо айшопііов Ко» ге-
Гегеі рег Ховігоз іціоз аД соппепіпт НаіиЬигкепзеіп рго гезіііиііопе еіиз
тізітпз, цискі Йіаіик Ве^пі реіпс^апі сит ѵі аЪіесгит аЬ еіз, зе<1
пшіа (іпиіахаі айтііиви-аііопе іихіа Кекгііі сопзіііиііопез еі тотет Раігіе
еззе ргііпаішп оЬ геш шаіе шіиііпівігаіаіи; іііовдпе таііе, заіиа Н<іе,
иеі Тигсо иеі сиіиів Еіііпісо еі Іпіігіеіія Ітрегіо зиЬіісі, ас шогіеш
Депіфіе Оіппѳа іиігерМо іпГгасіодпе апіто орреіеге, дпаш іііпт іп Ве^-
иит гесіреге, епишегаіів іттапіззішіз зсеІегіЬи» рег еиш іп отпет
зехит аітіввів, дие іашѳп тіппз іп ѵиі^иш іпіегаііа нрагзегіиі, поп
Веі’-ін саиза. »е<1 Маіезіасіз аие, ас позііі потіиі» гаііппет ІіаЬепІез,
пои і"паіі, гща иесеззіішііпе сошипсіі еззетив Веаіпат аиіет Вогогеш
Вещю ехсеввівве иеііетепіег ЛоІеапС, сіиздие ѴгЪе» еі Оррйіа Воіаіігіл
педие иі, иедие Іг.гшіе еззе аЪ еіз оссираіа, зе4 еі ііегеіісіа іп зиаіи
гесерівве роіезіаіет.
Ііет іп^епіі апіпіі «Іоіоге іпідиіязішіздие осиіів иііііззе Іаіи отпі
ѵігіпіе ргеЛіаіп Сопіп^еш еі ^епеговіззішат Еекіиат, ас пеіиі иеііз-
вііпаіп вегиаш іпйі^иіззіте ігасіаіат а МагіЮ ге^е, аиіероаііа іііі іш-
риіёініззіта всеіезіізяіпіадие Ѵеіиіа еі Ьепа.
Ргеіегеа геіесіа дпогитсипдие Й4еіиз»іопе рго Ве^е гевіііиешіо еі
іи кгаеіаш гесіріешіо гесіііиго, гереіііо веве циіііиіз раззогоз дпат ііііин
Ітрегіит, дио<1 гезіііиіив а сгшіеіііаіе еі веиіііа іетрегаго педиеаі,
циі іогіе» І)ео Мет іигаіаш поп зегпаиегіі, Еисііагівііе еііаш геіікю™5
Щ'іпаіаш.
25
ни въ какомъ случаѣ не желаютъ Христіана на Датскомъ
престолѣ.
Императорскіе уполномоченные при первой же неудачѣ
оставили вопросъ о возстановленіи Христіана па престолѣ и
перешли къ переговорамъ о примиренія обѣихъ враждебныхъ
сторонъ па какихъ-либо другихъ условіяхъ. Опп предложили
Христіану удовольствоваться годовою пенсіей и избраніемъ
его сына въ наслѣдники Фридриху; такимъ образомъ, они со-
вершенно отступали отъ инструкціи Карла V Ганнарту. Помы
Христіапа громко жаловались на это отступленіе и говорила,
что не имѣютъ полномочій отъ своего короля па другія усло-
вія, какъ только па тѣ, которыя заключались въ инструкціи
Ганнарту.
Послы Генриха ѴШ и папы выказывали гораздо болѣе
энергіи; опп выставляли въ яркихъ краскахъ своеволіе и
упорство Любека, осуждали императорскихъ пословъ за ихъ
нерѣшительность, говорили, что подобныя дѣйствія ихъ прямо
показываютъ, что они ие желаютъ возстановленія Христіана
на Датскомъ престолѣ.
Дѣйствительно, въ политикѣ Карла V произошла значи-
тельная перемѣна съ тѣхъ поръ, какъ была составлена ин-
струкція Ганнарту. Карлъ V долженъ былъ смотрѣть на
Любчапъ и Фридриха I, какъ па своихъ враговъ, такъ какъ
опп возстали противъ своего короля, а никто болѣе Карла пе
боролся въ то время съ анти-государственными движеніями.
По прошло уже 8 мѣсяцевъ съ тѣхъ поръ, когда Карлъ далъ
Ганнарту свою инструкцію; начать тогда же войну съ Любе-
комъ и Фридрихомъ Карлъ V могъ бы съ надеждою на
успѣхъ, такъ какъ Фридрихъ долженъ былъ одновременно
воевать въ Даніи и на Голштинско-нѣмецкихъ границахъ. Те-
перь же Фридрихъ имѣлъ въ своихъ рукахъ двѣ главнѣйшія
крѣпости, Копенгагенъ и Мальмэ, и могъ вполнѣ разчитывап.
на свое положеніе въ Даніи '). Онъ является такимъ обра-
зомъ пе маловажнымъ врагомъ уже потому, что Зундъ былъ
*) Напиагі къ императору: СорепЬа^еп веяг гепйие ев іпаіпя Деч
йериіеа (Іи гоуаияіе, еі пе тіепі роиг Іе ргеяепі Іе гоу (Іе Ваптагко
иніпііе гіена ои Ьіеп реи <1е ріасев оп рау’я еп яоп оЬеуя.яапсн.
38
въ его рукахъ, и отъ него зависѣло впускать или нѣть Ни-
дерландскіе корабли въ балтійское море.
Къ тому же Карлъ V, если бы и желалъ оказать какую-
нибудь вещественную помощь Христіану, долженъ былъ не-
премѣнно обратиться къ Маргаритѣ Нидерландской; она же
увѣдомляла его, что ей совершенно не возможно теперь со-
брать военныя силы въ Нидерландахъ, если бы даже онѣ
были нужны іі для самого императора.
Личное расположеніе Карла V къ Христіану также пере-
мѣнилось къ худшему, послѣ того, какъ Христіанъ принялъ
лютеранство; онъ могъ- -думалъ императоръ—примкнуть те-
перь къ лагерю протестантскихъ князей, чѣмъ прямо стано-
вился врагомъ единой католической имперіи.
Гаппарть, имѣвшій здравый взглядъ на вещи, вовсе и не
помышлялъ о возстановленіи Христіана на датскомъ престолѣ;
онъ убѣждалъ императора, что переговариваться можно только
относительно Іоаппа, сына Христіана, потому что самого Хри-
стіана въ Даніи никогда не захотятъ болѣе признать '). 26
апрѣля онъ извѣщалъ императора, что Фридрихъ Голштин-
скій и Любекъ заключаютъ ЛИГ}' противъ Христіана II, что
изъявили готовность участвовать въ пей король Польскій,
герцоги: Померанскій, Мекленбургскій, Люпебургскіи, герцогъ
Юлиха и Клево, епископъ Мюнстера и 70 городовъ, уча-
ствующихъ въ Ганзейскомъ союзѣ *). За Іоанна стояла въ
особенности энергично Маргарита.
*) «8іге, Іоп а Ъоп ечроіг раг ІавсіогіСе йе Шй гіапіЬашшйепгз цпе
Ігопиегопі а ІасіісСе іоигпее йе НашЬопг^. йе Іаіге чиеіцпе Ьоппе сконе
еп Гніп-иг йезйісів гоу, гоупе еі теза'* Іеигв епйапн. Ег ау еиіеийи раг
апсппк ргіпсез циі се зопі теяіех йе севі яй’аіге дпе Іа гоуапіте зега
сопіеиі ассеріег Іа гоупе еі шезз" вез епй'апн, тоуешмті іие Іе гоу
не ае іпезіе йе гіепа, еі цие іоп .іпьіііие аисппз Ьопя ^оииегиеига, Іся-
Чііеіх аіепі йе раг ѵозіге та^езіе еі аиігез рагепз йпйісі гоу Іепііеге
шішіпіэігасіоп еі ^оііііегпешеіи йезйіси гоуапте еі рауь, рівдпе» а ее
<іпе. зои Гііх аізпе зоіі еп ваі^е сетреіепі роиг текшее я-оииегпег. Зіге,
срииіг Іоп вега еп Іа сошштисагіоп йе сез ай’аігея оп герпчІега йеп
іаіге Іе ріпз а Ікоппепг еі Ъісп йез йісів гоу, гоупе еі тезв” Іеигя
епйап» аизаі а Іа сопаегпаііоп йе ѵозіге апсгогііе <ціе Іоп роигга.
2) Іпзігисііоп <1ез Каіяегіісііея Оезапйівп .Т. Наппагі і'іи Л. (тіііев
ап гіет Каізег, 26 Аргіі. 1524.
Тіетп Іоп а попиѳііеа раг Іеіесіеиг Йе Аахеп еі апаві раг Іе тез&а-
388
Дальнѣйшіе переговоры касались только вопроса объ из-
браніи Іоанна. Христіанъ II не хотѣлъ п слышать объ этомъ,
считалъ это оскорбленіемъ своей чести, а потому переговоры
въ Гамбургѣ прекратились безъ всякаго результата. 9 мая
Гамбургское собраніе окончилось. 27 положили снова начать
переговоры, но ие въ Гамбургѣ; гдѣ появились заразительныя
болѣзни, а въ Любекѣ.
До начала Любекскаго собранія Христіанъ II съ уполномо-
ченными отъ императора и Фридриха встрѣтились еще въ
Ь'ен-ВгашІепЬш'ё’ѣ; переговоры продолжались здѣсь отъ 21 до
30 мая. Христіанъ требовалъ, чтобы переговоры велись только
о его возстановленіи па датскомъ престолѣ: ни на какой дру-
гой компромиссъ онъ не соглашался. Гаипартъ узналъ отъ
Христіана, что ему желательно получить отъ императора
12,000 ландскехтовъ, 4,000 всадниковъ и 36 военныхъ ко-
раблей. Конечно, Ганнартъ не могъ обѣщать Христіану та-
кихъ силъ; Христіанъ остался очень недоволенъ император-
скимъ посломъ и въ письмѣ къ Изабеллѣ назвалъ его «плу-
томъ» ’).
Собраніе въ .Любекѣ открылось недѣлею позже назначен-
наго дня, а именно 5 іюня и длилось до 12. Оно совершенно
не имѣло успѣха: уполномоченные отъ Даніи пе были на лице.
Рѣшено было отправить для переговоровъ съ Фридрихомъ
уполномоченныхъ въ самый Копенгагенъ; имъ дана была ин-
струкція, содержавшая въ себѣ нѣсколько пунктовъ; начать
переговоры слѣдовало съ наиболѣе выгодныхъ для Христіана.
Пунктовъ было всего 7.
1) Христіанъ II долженъ снова сдѣлаться королемъ Даніи,
но по выбору императора при немъ назначается штатгальтеръ,
&іег іріі а рогіе Іев іегігез (ІіпіЬітясіои ап 4пс ііе Ноівіеіп еі асеиіх
йе ЬиЬеке роиг Іа .іопгпее йе НатЬопг?, цие ппе ргінве Іі^ѣе векі ІаіГе
епіге сеиіх диі вепзіеиепі, еі вехіепіі ісеііе Іі&ііе сопіте Іе гоу йе Оеп-
петагеке: Ргешіегв Іе гоу йе Роіепі, Іе йпс Не Ноізіеіи, диі ве <1іІ
езіи гоу <ів Веппетагскв; Ів Лис >іе Ротегеп; Іе <іпс Непгу <1е Мескі-
Ьоигр; Іе і1ис <іе ЬипешЬоигд; Іе йис ііе Гисіівгз еі йе Сіеиея; Геиевцпв
йе Мппзіег; еі ЬХХ ѵіііез чиі зопі еп Іа Іі^ііе арреііее Напзіейе
(еіс.). Оп іііі аизві, дие Іе кгапсі іпаіягге <1е ЬіеЙапй зе ѵеиН півііге
еп ісеііе Іі§Ъе.
*) Еп 8ка1к.
который вмѣстѣ съ рейхсратомъ долженъ вести управленіе
отъ его имени; безъ вѣдома штатгальтера и рейхсрата Хри-
стіанъ ничего не можетъ предпринять. Бордесгольмскій дого-
воръ Христіана и Фридриха I долженъ получить законную силу;
Любеку должны быть возвращены всѣ его прежнія привилегіи.
2) Христіанъ и Фридрихъ могли бы раздѣлить между со-
бою по ровііу земли Датскаго королевства; они оба могли бы
носить королевскій титулъ. Если Фридрихъ умретъ раньше
Христіана, то Христіанъ или его сынъ дѣлается королемъ
всей Даніи, въ Норвегіи же будутъ свои отдѣльные короли
изъ потомства Фридриха.
3) При посредничествѣ нѣмецкихъ князей должно быть
заключено на опредѣленное время перемиріе, во время кото-
раго дѣло Христіана съ Фридрихомъ будетъ разсматриваться
императоромъ, папою, королемъ Англіи пли Фердинандомъ.
4) Сословія Даніи должны тотчасъ же избрать въ короли
Іоанна, сына Христіана; правленіе до совершеннолѣтія его бу-
детъ въ рукахъ матери- регентщн н особаго совѣта, члены
котораго избираются всѣми сословіями. Спорные вопросы между
Христіаномъ и Фридрихомъ должны быть порѣшены при но-
средппчествѣ курфюрстовъ Саксонскаго и Бранденбургскаго и
герцога Саксонскаго Георга.
5) Королевѣ должно быть отдано все, что ей принадлежало
въ Даніи: а король долженъ быть матеріально обезпеченъ еже-
годной пенсіей въ 70,000 гульденовъ. Послѣ смерти Фридриха
Христіанъ избирается снова въ короли Даніи, а наслѣдникомъ
престола уже теперь долженъ быть избранъ его сынъ.
(іі Пенсію Христіану можно уменьшить до 30,000 гульде-
новъ, но не болѣе.
7) Если въ Даніи пе согласятся пн на одинъ изъ (і пунк-
товъ, то уполномоченные должны, по крайней мѣрѣ, настоять
па возвращеніи королевѣ Изабеллѣ ея владѣній въ Даніи.
Время, когда уполномоченные прибыли въ Копенгагенъ,
было временемъ славы Фридриха: онъ быль королемъ Даніи
и Норвегіи, герцогомъ Голштинскимъ; Северинъ Ііорбю, ко-
торый еще поддерживалъ нѣсколько значеніе Христіана II па
Балтійскомъ морѣ, теперь заключилъ съ пинъ миръ и приз-
налъ сго своимъ господиномъ. Очень понятно, что фридрихч.
390
не призналъ ни одного изъ требованіи уполномоченныхъ, и
переговоры въ Копенгагенѣ остались совершенно безплодными.
17 августа было второе собраніе въ Любекѣ. Веденіе
переговоровъ принялъ на себя теперь Альбрехтъ Мекленбург-
скій; Ганнарть уѣхалъ въ Нидерланды. Альбрехтъ выставилъ
совершенно новый планъ примиренія Христіана сь Фридри-
хомъ. Христіанъ долженъ получить Зеландію съ прилегающими
островами и Норвегію, Фридрихъ Ютландію и герцогства ПІ.іез-
вигъ-Голштинію съ сохраненіемъ королевскаго титула. По
смерти Фридриха все королевство п герцогства подпадаютъ
подъ власть Христіана и его наслѣдниковъ. Іоаннъ уже те-
перь долженъ быть избранъ въ наслѣдники датскаго престола.
До своей смерти Фридрихъ кромѣ того долженъ уплачивать
Христіану ежегодно по 10000 гульденовъ. Если Христіанъ
попытается возвратить себѣ Швецію, то Фридрихъ н Любекъ
не должны ему въ этомъ препятствовать. Конечно, и эти стран-
ныя предложенія пи къ чему не привели, и второе Любекское
собраніе закрылось 21 августа.
На 3 іюня 1525 года было назначено третье Любекское со-
браніе. Здѣсь снова встрѣтились уполномоченные отъ императора,
Маргариты, Ганзейскихъ городовъ и Фридриха; Христіанъ же
не прислалъ своихъ уполномоченныхъ. И здѣсь опять тѣ же
преувеличенныя требованія сторонниковъ Христіана и упорное
нежеланіе исполнить ихъ со стороны ихъ противниковъ. Было
сдѣлано еще одно новое предложеніе; избрать Іоанна коро-
лемъ, а временнымъ регентомъ оставить Фридриха, Хри-
стіану же дать ежегодную пенсію въ 10000 гульденовъ. 19
іюня собраніе закрылось; уполномоченные разъѣхались, далеко
неудовлетворенные *).
Безплодность всѣхъ 5 пли 6 собраній легко объяснить: кто
же моп. серьезно думать, чтобы Фридрихъ 1 согласился на
какія бы то ни было компромиссы съ Христіаномъ II: всѣ эти
планы о раздѣлѣ королевствъ, объ уступкѣ Христіану Зелан-
діи и тому подобное только доказывали, какъ слабы были
политическіе разсчеты нѣмецкихъ князей; кто же могъ надѣяться,
что Христіанъ II, разъ онъ будетъ владѣть Зеландіей, не по-
*) АПеп, IV, 516,
391
сягнетъ на все королевство и на своихъ давнихъ противни-
ковъ—Любекъ п Вендскіе города. Очень понятно, почему ни
Любекъ, ни Фридрихъ на это не соглашались; пока они были
дружны и дѣйствовали за одно, имъ нечего было опасаться
такихъ враговъ, какими были нѣмецкіе князья; одолѣть ихъ
было очень не трудно. Другое дѣло было во время послѣдую-
щихъ войнъ, когда Любекъ сдѣлался противникомъ Голштиніи,
и когда Голштинія съ Христіаномъ 111 во главѣ, стояла одна
противъ Любека, Зеландіи и императорской партіи.
Послѣ долгаго и безплоднаго пребыванія вь Германіи
Христіанъ прибылъ обратно въ Нидерланды 1). Между Кар-
ломъ V и Маргаритою велась продолжительная переписка о
томъ, какой городъ назначить Христіану для жительства. Сна-
чала остановились на Гентѣ, мѣняли его па Брюгге, Лилль,
Генешіе г) и наконецъ остановились па Ліеррѣ * 2 3), который
') 1)еп зкіЪуяке Кгппіке аі' Ьекіог Роѵі Неі^евеа, йопіат, Г: А<1ео
шаіе тегііив егаі [Сіігівііегпив] (іе ипіиегыів Еигоре пасіошЬие, иг пив-
диат виретевзеі іііі сиіивчиаш ртаііа аиі іаиог. Всіпйе шігііо іешроге
иі ехиі ег регедгіпиз ас Ііозрев иаеиь регіивігаиіг Гете гоіаш Сіепііа-
піаш, ошиіііиа іпиівив оЬ і'ашоват Іугаппійеш.
2) См. письмо Маргариты къ Карлу к обратно:
<І1а іп'опі гечиіз цие, А Іеиг геіоиг йийісі Аіх де Іеиг опіоіше
фіекріе Ііеп ропг ве Іевіг, еі т’а евіё <1і1 цие Іе гоу йёвігегоіі Ыеп
йеіпеигег а Оаші, се дие реи <1е цепв ше сопзеШепІ; еі раг Гайиів (іе
Іа ріив рагг йе ѵовіге сопвеіі, виів й'айѵія Йе іеиг Ьаіііег йешѳиге аи
савіеі (іе Схеперре. Де т’еп ігоиие ^гаіЛешеиі сѣагцёе, еі аивві етре-
всЬёе А саше Йе Іеиг (ггаиие йеврепвв, ІадивІІѲ де пе веду ой ргепйге,
ег йе се ціі’іі, пе іѳигв §епв пе воуепі сопйшзаЫев».
«фиапі а Іа Йешеиге йѳзйісіз гоу еі гоупе еп шев раув йе раг-
йеій ]е Ігоиие ѵовіге айиів Ьоп, чие Іеиг гёвійепее а. Ѳеперре воіі
Ьеаисоир ріив ргоріее цпе ееііе йе (лапй; таіз ,іе Гаів йоиЫе чие Іейісі
8‘‘ гоу ше давіега іоиіе ша сііавве, еі ві еиіепйз ві Ыеп дие Іиу иу
аев агепв не воуепі і'оіт сопйиізаЫев, пу роиг воиЙііі' опіго еп Іеиг
шаівоп, пу йеіюгз й'уееііе».
«И ше ветЫе <ціе пиііе дпе Вги^ев вегоіі ріиз ргоріее, еі циаиі
й Іеиг ігаііетеиі, і'ау ѵеи Іа вотте цп’аѵег екегіі а 1а Сііаиіх, де
ргіе дие я'іі еві розвіЫе, дие ѵоив е.і Іаііея йаиаінаде еи ге^агй цие
Іайісіе гоупе еві та аеиг, еі чие ,і’а>г аввех йеяміз циі опі X еі XII Г.
й'езіаі йе шоу раг ап». Ьяіи, 145.
3) Ыег, Куга, Ілге, Ьіеіте — лежитъ вь нынѣшнемъ королевствѣ
Бельгія, главный городъ кантона того же названія, въ провинція
-Антверпенъ, при сліяніи большой и малой Неты (Кеіѣе), къ юго-
392
ві> 16 столѣтіи считался однимъ изъ главнѣйшихъ стратегиче-
скихъ пунктовъ въ Брабантѣ '). Въ этомъ городѣ Христіанъ
провелъ 6 лѣтъ съ 1524 по 1530 года. .Чти шесть лѣтъ, какъ
увидимъ, Христіанъ не переставалъ веста переговоры съ раз-
личными государствами * *) Европы о своемъ возвращеніи въ
Данію. Изъ его приближенныхъ важнѣйшіе были: Клаусъ
Педерсенъ (Сіаня Ребегвеп), его посолъ у Генриха ѴШ, Кор-
нелій Дуплицім Шепперъ, Іоаннъ Всзе (Іойап ѴѴехе», избранный
архіепископъ . Іупдскій, ведшій переговоры съ Карломъ и Мар-
гаритою, Христіанъ Педерсенъ (СЬгізііеуп Рейегзсп), посолъ
Христіана у Франсуа, Христіанъ Винтеръ (СЬгівііегп Ѵіпіег}
бесгеіагінз иші ргосигаіог Ьеу Кеу». М‘Сатег&огісМ, МѳІсЬіог <1е
Оегтапіа, который велъ переписку Христіана съ императоромъ
на французскомъ языкѣ, Томасъ Гольсте (ТЬошаз Поізіе),
уполномоченный Христіана при курфюрстѣ бранденбургскомъ,
Гансъ Михельсенъ (Папз Місѣеізеп), завѣдывавшій финансами
п королевскими архивами.
До сихъ поръ въ Ліеррѣ сохранились нѣкоторые памят-
ники временъ Христіана II, такъ напр. развалины его рези-
денціи, еще н теперь носящей названіе „Ьсі НоГ ѵап Бспепіаг-
кеп“—Іа соиг <1е Вапешагк ’); городской соборъ, ратгаузъ.
востоку отъ Антверпена. Рѣка Хеіііе впадаетъ въ Шельду, такъ что
довольно большіе корабли могли пріѣзжать въ Ліерръ. Основателемъ
этого города считается Св. Оипііпаг или Оошіпаг, уроженецъ деревни
ЕшЫейет, лежащей къ сѣверо-востоку отъ Лісрра; опъ жилъ въ
VIII вѣкѣ, участвовалъ въ походахъ Карла Мартелла п сипа его
Пиппна, Ѣ 774. Ср. 8іск — Хо^іе Війга^ ііі Сіігізііегп йеп Ап-
<1еп8 Нізіогіе пшіег ЬапйЯу^М^ѣейеп. Копенгагенъ. 1860, стр. 5. О
топографіи и исторіи города Ьіегге см. СІігіьсіап ѵап Т.опі — Бвясіпу-
ѵіпк йег 8іай Ьіег, (тгаѵепііа^е, 1740 и Ей. Іе Роііѣеѵіп йе Іа Сгоіх—
Еякаі ІіІ8(лгіі|ие яиг Іа ѵіііе йе Ьіегге. Апѵегв. 1848.
’) 8іск, 7, приводитъ слова йаизопіиз'а о Ліеррѣ: оррійпш Іам Іосі
иаіига циаш агіе еі орете піппііізяіпіит. См. его ТЬеатип игЬіиш.
*) Міміопв йіріотаіідпея: Саг Гоп «аіі цие Юиі ехііё щГіІ еіаіі,
се ргіпсе тепіпапі сопііпиа репйаиі Іоп^іеіпрз епсоте а аі?і0ег іопіе
ІЕигоре еп за Гаѵеиг, е( А оссирег роиг за саизе йе потЬгеих а&епіз
йапз йНГегепіев соигз.
*) Бургомистръ .'Дерра Бергманъ въ 1855 году велѣлъ сдѣлать
слѣдующую подпись на одной изъ стѣнъ йеі Ноі»: «Сіиізііегп ІТ Коі
йе Ранешагк зсуоигпа ісі 1524—1530». Сякъ, бывшій въ 50 годахъ
министромъ-резпдептомъ Дапіп въ Нидерландахъ п Бельгіи, самъ вп-
393
и гостппніща «Ііеі Ѵаік» также соединены съ воспоминаніями
о Христіанѣ П *).
Сохранились нѣкоторыя подробности о частной жизни
Христіана, но мы па этомъ останавливаться не будемъ: ска-
жемъ только, что Христіанъ пользовался большою популяр-
ностью среди гражданъ города: проводя большую часть вре-
мени въ политическихъ переговорахъ, онъ, въ минуты досуга,
занимался охотою, сходился съ выдающимися личностями го-
рода; часто уѣзжалъ изъ Ліерра въ другіе Нидерландскіе го-
рода ’). Въ окрестностяхъ Ліерра найдены датскія монеты
Христіана II
дѣлъ эту надпись; она, говоритъ онъ на 15 стр. своего сочиненія,
сдѣлана на камеппой грапптпой дощечкѣ; вышина дощечки 1 метръ,
ширина 80 сантиметровъ. Спкъ сообщаетъ интересныя данныя о спо-
рахъ, возникшихъ у Бергмана съ католиками изъ-за сооруженія этой
надписи.
') Зіск, 8.
) Сикъ, посвятивъ нѣсколько прекрасныхъ страницъ частной жизни
Христіана въ Ліеррѣ, говоритъ, что до сихъ поръ въ окрестностяхъ
города крестьяне говорить о «красномъ королѣ»—«Не гооііе Копіи??,
т. е. о Христіанѣ, который всегда носилъ красный цвѣтъ. Въ Ліеррѣ
еще и теперь очепъ распространена игра, подъ названіемъ СЪаийеу,
ведущая свое начало со времени пребыванія Христіана въ городѣ.
«Гп роійі ниг Іе^иеі ]е репне ѵегЬаІешепІ арреіег Ѵоіге аііепііоп, по-
горитъ Бергмапъ въ письмѣ къ Спку отъ 30 марта 1857 года, езі
Іе пош (Гпн з’еп рориіаіге аих сагіез чпе Гоп попппе СЬапйё, ОіоЙё
ои Сііаивеу—і’е п’еп соішаіз рая І’огііюкгарііе—іеп, дие Гоп <1іТ <іё-
гіѵег Де СЬгіиііегп II. Ь’еіцеи еиі ипе Ьоиіеіііе йе Ъіегге; іі сЬадпе
іоиг Де сагіез оп теіпрііі <іеих ѵегген дпе Іе ?а?папІ еі Іе регйапі ои
ріиібі ееіні диі а Іе ріиз йе роіии еі ееіиі диі а іе шоіпя йе роіпік
ѵіЛспі. Зіск, 18.
а) Нидерландскій ученый Ѵап Аѵопігоойі описалъ одну изъ этихъ
монетъ такимъ образомъ: на одной сторонѣ изображеніе короля но
песъ ростъ, сидящаго па тронѣ съ короной на головѣ, въ правой рукѣ
у него скиптръ, въ лѣвой яблоко. Надпись гласитъ такъ: Скгівііег-
ппи Оеі ?га. Кех Расіе, Япесіе, Ыогѵ.; па другой сторонѣ монеты
изображены: гербъ трехъ Скандинавскихъ государствъ, королевски,
корона и надпись: X Р 8: 1 Н 8: еіеціь ше ге^еш рорѵіо зпо 1521л
Сикъ говоритъ, что »ти монеты были переданы въ мопетпое собраніе
Фердинанда Геелыауда (Сееіііаші) въ Антверпенѣ, и что этотъ уче-
ный отдалъ пхъ русскому правительству за собраніе. польскихъ мо-
нетъ, 8іск, 29,
394
Въ 1526 году умерла Изабелла. Карлъ V старался отдѣ-
лить дѣтей Христіана отъ отца, боясь, что они будутъ воспи-
таны въ протестантскомъ духѣ, и думая впослѣдствіи играть
ими, какъ орудіемъ своей политики ').
Христіанъ В зналъ это и готовился бѣжать съ дѣтьми къ
Эрику Брауншвейгскому; по Маргарита предупредила его бѣг-
ство и выразила Христіану желаніе императора взять на себя
воспитаніе дѣтей г). Христіанъ, хотя и послѣ долгихъ пере-
говоровъ съ членами императорскаго рейхсрата, 4 марта 1526
года долженъ быль уступить требованію императора. Дѣти
Христіана были отвезены ві. Мехельнь, гдѣ попеченіе о нихъ
взяла на себя Маргарита.
Послѣ смерти Изабеллы отношенія императора Карла V
къ Христіану значительно ухудшились. Почти на всѣ требо-
ваніи Христіана отвѣчали отказомъ :|). Маргарита не у плачи
вала ему въ срокъ слѣдуемыхъ денегъ, заключила въ тюрьму
двухъ слугъ Христіана за ихъ сильную привязанность люте-
ранскому ученію. Христіанъ понималъ, что нсрасноложеніе къ
нему Маргариты въ значительной степени зависитъ отъ того,
что опъ перешелъ въ протестантство, и вотъ Христіанъ, для
котораго и религія являлась политическимъ средствомъ, 8
февраля 1530 года снова перешёлъ въ лоно католической
церкви и поклялся никогда болѣе не поддерживать лютеран-
скаго ученія *)•
1) См. письмо Карда V къ Маргаритѣ, Ьапх, 1, 193.
2) Маргарита къ Карду V, Ьапа, I, 194: ѴепапС аіпіісі 1.іеге,іау
ігоиііё цис Іе гоу аиоіі іа Гаіі раедпіег се циді аиоіі <іе ѵазаеііе еі аса
теіііепгя теиЪІея еі Ьа&иез, еі пе асопяг опЫІег Іа саіісе «іидие! Іоп
ѵаоіі іошпеііетепі а Іа сііареііе, еі Іе іоиі еппоуе еп АиѵеИ, ег дие
Іеііісі 8Г сопсіпиоіі <1е ргоров <ів веп аііег еі шеивг вев епГаиа еп А11е-
пиц»пв еі воу геОДіег ѵегя Іе. »іие Егуг. <1е Вгизіѵуск.
а) АПеп, V, 270.
4) Ен цііашдиат Гогіе йеіаіі вптиз (апциіии Ьіикегапе зесіе іи
аІідпіЬия агіііегепіез Хоз Ііія Іііегів Йѳсіагашиа еі рготіііішіи диосі іп
ііас саиза саіѣоіісе іШеі повірт еі оіпиез пояггов ііа ѵоіптиз іпіегіе-
пеге ояіешіеіт еі аЬ отпіЬпе іпѵепігі аіеиіі Сеаагеа Маіеаіаа Зегепіз-
8ітп8 Нипрагів еіс. Вех аирю Ніиаігіааіта Ботіиа........ ѵіѵипі еі зе
виовдпе ге&ппс. Яіск, 39.
395
1 декабря 1530 года умерла Маргарита *), и правитель-
ницею въ Нидерландахъ сдѣлана была сестра Карла V Марія,
вдова Венгерскаго короля Людовика, павшаго въ битвѣ при
Могачѣ. Марія родилась 13 сентября 1504 года въ Брюсселѣ.
Достигнувъ 15-лѣтняго возраста опа вступила па Венгерскій
престолъ, вышедши замужъ за Людовика 11, бывшаго годомъ
моложе ея. Бракъ этотъ быль совершенъ изъ политическихъ
разсчетовъ, какъ и всѣ браки Австрійско-Габсбургскаго дома.
Марія, какъ королева Венгерская, не смотря па свою молодость,
пріобрѣла очень важное значеніе въ вопросахъ государствен-
ныхъ; ее можно было всегда видѣть сидящей рядомъ съ ко-
ролемъ, и въ ратѣ, п въ его кабинетѣ при разсмотрѣніи важ-
ныхъ государственныхъ вопросовъ. Не рѣдко опа являлась и
во главѣ войска і).
Марія, хотя п сестра Карла V, въ началѣ выказала не мало
сочувствія новому ученію Лютера. При ея дворѣ находился
даже лютеранскій проповѣдникъ. По политическимъ убѣжденіямъ
она была носительницей того же абсолютизма, къ которому
стремились всѣ государи XVI вѣка. Въ подтвержденіе этого
достаточно привести одинъ только примѣръ. Когда депутація
отъ свѣтской п духовной аристократіи представила Людовику
и Маріи законб-проектъ, по которому королевская казна должна
каждые три мѣсяца быть провѣряема уполномоченными короля
п рейхсрата, то Марія быстро схватила перо, перечеркнула
весь проектъ и надписала: «І’пия гех, инив ргіпсерб» ’ѣ
22 августа 1526 года Людовикъ II палъ въ битвѣ при
Могачѣ; нѣкоторое время Марія оставалась королевой Венгріи,
но вскорѣ начались раздоры между Фердинандомъ и Запольей.
Карлъ V тотчасъ послѣ смерти Маргариты обратился къ Маріи,
прося се прибыть вь Нидерланды, п Марія, послѣ нѣкотораго
колебанія, туда отправилась.
Марія была всегда открытымъ врагомъ Франціи и считала
’) *Се вега Гѵпе <1вв ріив регіев «рю ѵовіге На'1" всаигоіі
аиоіг роиг ѵов айаііея Де рагйѳдѣ»’, ёсгіѵіі, Іе 30 ХоѵеіиЬгО 1530, Ій
віге <іе Ьаіаіп а І’ешрегеиг. ОасЬапі, Апаіесіен Ьеійѣрс.ъ I. Г, р. 378.
АІИпѳуег, 186.
®) Засііег-Мавосіі, Ппдагпз ІІпіеіхап^, 44.
э) ЗасЬег-Маьосіі, 54.
396
это королевство самымъ опаснымъ врагомъ Нидерландъ. По-
добно Маргаритѣ, Марія въ Скандинавской политикѣ рѣши-
лась главнымъ образомъ соблюдать торговые интересы Пи-
дерландъ. Она скоро сдѣлалась любимицей народа, назначала
природныхъ Нидерландцевъ на важнѣйшія должности и много
заботилась о поднятіи промышленности въ странѣ.
Въ Маріи Христіанъ нашелъ гораздо болѣе готовности под-
держать его планы, нежели въ Маргаритѣ. Сочувствіе Хри-
стіана новому ученію вовсе не препятствовало сближенію его
съ Маріей, которая за мягкость къ протестантамъ заслужила
даже укоръ отъ паны Павла И1 '). Христіанъ съ полной
энергіей сталъ хлопотать о томъ, какъ бы снарядить хотя
небольшой флотъ для своего возвращенія въ Данію. Въ 1531
году онъ былъ въ Брюсселѣ. Не прошло послѣ этого и двухъ
мѣсяцевъ, какъ онъ успѣлъ уже собрать значительное войско,
нѣсколько кораблей п 50000 гульденовъ. Въ 1528 году Хри-
стіанъ взялъ на себя посредничество въ примиреніи графа Энно
Ост-Фрисландскаго съ графомъ Ольденбургскимъ и Дельмен-
горстскимъ; спустя нѣсколько времени ему удалось также вод-
ворить миръ между' графомъ Энно и Бальтазаромъ Эссекскимъ.
Христіанъ съ охотою бралъ на себя роль посредника, такъ
какъ надѣялся съ возстановленіемъ мира привлечь на свою
службу ландскнехтовъ, остававшихся безъ дѣла. Ему дѣйстви-
тельно удалось скоро добиться того, что кнехты стояли на
готовѣ около Эмдена п Гронингена, ожидая его приказанія.
Императорскіе совѣтники, находившіеся въ Нидерландахъ,
поспѣшили увѣдомить своего государя о затѣяхъ Христіана.
Императоръ поручилъ имъ отвлечь кнехтовъ отъ Христіана,
но сдѣлать этого неудалось.
Въ концѣ августа 1531 года Христіанъ самт. явился въ
Гронингенъ, гдѣ устроилъ свою главную квартиру; приглашая
сюда всѣхъ, желавшихъ принять участіе въ его походѣ, онъ
раздавалъ и грамоты на каперство; такъ 2 сентября онъ далъ
таковую какому то капитану Яну і).
Марія не обращала особеннаго вниманія на предпріятія
•) Аійпеуег, Кеіаііоав, 190.
г) 8іск, приложеніе XXX.
397
Христіана, но когда Фридрихъ I сталъ стѣснять торговлю
Голландцевъ и воспретилъ имъ плаваніе чрезъ Зундъ, выста-
вивъ причиною то, что Голландцы помогали Христіану, Марія
рѣшительно потребовала оть Христіана прекратить наборъ
войска и отказалась уплатить ему деньги, которыя онъ тре-
бовалъ въ счетъ неуплаченнаго еще приданаго Изабеллы.
Карлъ V на всѣ просьбы Христіана также отвѣчалъ отказомъ ’).
При такой открытой несправедливости со стороны импера-
тора и Маріи, Христіанъ рѣшился на поступокъ, котораго
никто не ожидалъ: во главѣ вооруженной силы 1 2 3) онъ вторг-
нулся въ Голландію ’) и потребовалъ уплаты 50000 флори-
1) Ѵегкееів іѵепййе Ьу хісіі от зсЬереп іоі <1еп Каіяег, хеіів \ѵегй
ѵегЬойеп Иет еепі^еп опйегяіапй іе ѵегвсйаіГеп, 8іск, 43.
2) 12,000 человѣкъ, говоритъ Алымейеръ, 195.
3) Вотъ что пишетъ поэтому поводу Карлъ V Фердинанду: <Ье
Ноу Йе Оеппетагскеп сопИпие юиеіоигя і іпап&ег тез яиЪіеси роиг
Гаіге йезЬопгетепі; еі сотЬіеп ди’іі Гасе зетЫапі дие с’еяіоіі зеиііе-
шѳпі аЙп 4е Іеа соиігаіийге А Іиу Гпгпіг Ьазіеаиіх ёдиіррех сіе тппі-
сіопя еі ѵіигез; іоиіеяГоіз Гаіі іі а сгаіпйге дп'іі ауі ріге ѵоіопіё, яе
Іоп Іа і’адои йоы И а іоияіопгя ѵяё Іе раззе еі Іе рец До гаізоп еі
еопяіа .се диі з'езі ігоииё еи Іиу. Ьа Іеііге іпяоіеиіе диН ш'а езсгіріе
еп гёропзе йев туеппез, ііопі ѵоиз епиоуе соріе, еі 1а тапіёге йопі іі
ѵзе епиегз шеей4 зиЫееіг ег дие Іа заізоп <1е шссіге еп тег еяі ігёя-
йіГНсіІе, еі епсоігез Гаіі а сгаіпйге дп'ауапі Іезй’ Ьазіеаиіх, ди’іі ѵоиі-
йга ргеззег теяй’ зиЬіесіх А Іиу Ьаіііег аг^епі еі апіі-ея скозеа ітроз-
зіЫез, еі шезшез роиг Ьаіііег роиійге аихй* йе еиеггв, еі епсоі-
гез п’езі аррагеиі зе ѵоеиііівпі етЬагдпег, п’у дие іі зоіі а Гепсопіге.
Не 1’Ьуиег. Св диі рія езі, іе яияйісі Ноу, Гйі А Гаиісе йе тоуепв ои
йе ѵепі ргоріее ропт раявег, ои, раг іаиііе йе Ьоппе ѵоіопіё, іі зе ігоиие
еі ріия Гогс еі ріия риізяапі еп івГге, еі зе яаізіі й'аисипз рогія еі
епігеііепі Іея ріёіопя; іапі езі дие Іеядпеія аГНиепі йвивгз Іиу еі сгоіз-
веиі ^оигпеііешепі роиг Іе рііаі^е Йе іпаи&ег.... еп се іетрз Йе дошіе
сіііегіё йе Ыей гё&папі ёз рауя йе ранІесІіА»....
<Еі сотЬіеп дие іі Ігоиие дие Іе іопйетепі, соиіеиг еі оссазіоп
ди’іі ргепі й'аіизі ІгаиаіПег тевй’ раув еі зиЬіѳсіг, ег. Іев сопігаіпйге
йе Іпі Гоптіг Іевй4 Ьазіеаиіа роиг ее ди’іі реиі геяіег йеи <1и Йоі йе
Іа Воупе йе Оеппетагскеп, сну Біеи рагйоіпсі, п’аиоіг гаізои диесоп-
дие зеіоп дие Іиу сопзиііе і тііеоіокіеиз, зигіяіея еі аиігев ва^ез еі
ргеий'Ьоттез, еі ди’іі ауі Гаіі езіё етргіпзе запз та ѵоіопіё еі по-
поЪвгапі дие йе Іиу ау йевсомеШё. Аргёз аиоіг Іоп^иетепі йёЬаіги
еі сопяиііё се дие іе риія Гаіге..., іе ігоиие ди’іі пе реиі езіге еаиз
регйге іоиіе гёрикіііои еі ГаіІІіг Іе сиеиг йе тезй* рауз еі зиЫесіг....
ауапі іапі зоийёгі еі зиррогіё»....
368
новъ изъ приданого Изабелы. Населеніе онъ заставлялъ да-
вать съѣстные припасы: воины его опустошали села и города.
Одна часть его войска изъ Эмдена направилась чрезъ Мюн-
стеръ п графство Бсптгеймъ, по правому берегу Эмса, до го-
рода Леера (Ьеег) на юго-западъ до Соеѵепіеп’а, лежащаго на
Фехтѣ; отсюда по сѣверному берегу рѣки она дошла до Цволле
(ХѵоІІе). Другой отрядъ находился подъ предводительствомъ
самого Христіана; онъ направился къ Цволле изъ Гронингена
чрезъ Фризъ, Асгенъ, Двингело, Меппель и Отапгорстъ ').
Въ половинѣ, сентября войско Хрисіана II стояло лагеремъ
между городами Цволле и Кампепъ (Сатреи), при такъ назы-
ваемомъ „Ххѵагіе \ѴаІеі“, которое образуются при впаденіи
Фехты, Исселя и др. рѣкъ въ Зюдерзее. Войско простиралось
до 6000 человѣкъ * *); вскорѣ численность его возрасла до
12000, такъ какъ Христіанъ принималъ «всякій сбродъ» ’),
желавшій только принять участіе въ походѣ, обѣщавшемъ
имъ богатую наживу. Съ 7000 человѣкъ — остальныхъ Хри-
стіанъ оставилъ при Ихѵагіе \ѴаХег—онъ направился къ Амерс-
форту, къ югу отъ Кампена, около Зеста (8оеві) па рѣкѣ Эмѣ
(Еет).
Въ Амстердамѣ городской совѣть былъ крайне недоволенъ
этимъ походомъ: въ Утрехтѣ представители Голландскихъ го-
родовъ встрѣтились съ Христіаномъ, который требовалъ отъ
нихъ помощи и денегъ, напомнивъ имъ, что опп поручились въ
точной уплатѣ ему обѣщанныхъ за Изабеллою денегъ 4).
Король сдѣлалъ даже вооруженную диверсію противъ Ам-
стердама. Во главѣ 3000 человѣкъ онъ вторгся чрезъ „Киі-
’) 8іск, 44.
*) Ср. письмо Карла V къ Фердинанду, 26 и 28 сентября 1531
года у Ьаш’а: іія яоін еп пошЬгѳ (Іепѵігоп VI тіііе, еі іоигпеііешепі
яе аи^тепіепг тап^еапв а (іізсгеиоп, еі ѵпіііопг сопігаішіге раг се
шоуеа Іез зиЬіеси (Ішіісі Ноііашіе а іиу іоигиіг еі ечиіррег (ІагіШсгіек,
тшіісіоин еі ѵіѵгез 30 Ъавіеаиіх Іезцнеін _)! ѵошіга сЬоіеіг <1е сеиіх <1е
тезЛісІя эдЬіесіг. По хруг.чмъ источникамъ число войска— 5.000 чело-
вѣкъ. Ср. Зіск, 44.
*) <Еін(,гевапіе11 Наий'е ѵоп аііегіеу (хеаіпйіеін, меісііе .іеіго еіпеп
зеіігііскіісііеіі НаЬтеп Ьекоштеп», говорить Ессаічі въ «Оі деіпез зегеи.
І’атіИяе НаЬ$Ьиг$о Аиыгіасяе» (1721 Ьеірг), р. 154.
*) 8іск, 46.
399
ІепЬигЬ" и „Ѵіапеп* вдоль праваго берега рѣки Лека въ са-
мое сердце Голландіи въ Дельфтъ, южнѣе Гааги. Городской
совѣтъ Гааги изъ страха уѣхалъ въ Гарлемъ и Амстердамъ.
Изъ Дельфта чрезъ Рисвпкъ онъ 19 сентября прибыль въ
Алькмаръ (АІктаг), въ сѣверной части Нидерланды Карлъ 1*
внимательно слѣдилъ за дѣйствіями своего затя; онъ боялся
соединенія Христіана съ Карломъ Гельдерпскшнъ. Чтобы оста-
новить движеніе его въ Голландію, императоръ отправилъ къ
мему штатгальтера Фрисландіи Ісргена ІПлека фонъ Таутсн-
бурга. Посолъ императора встрѣтился съ Христіаномъ въ де-
ревнѣ „Веѵегицк*, къ сѣверу отъ Амстердама. Христіанъ по-
ставилъ непремѣннымъ условіемъ прекращенія своего похода
уплату слѣдуемыхъ ему денегъ.
Карлъ же поручалъ своимъ уполномоченнымъ постараться
распустить войска Христіана *) плп ускорить его отъѣздъ.
Переговоры были безъ результатовъ. Христіанъ расположился
лагеремъ въ мѣстечкѣ „Сопѵепі ѵап 8іпі Уапз Сатр*1; отсюда
чрезъ „Аіп8іе1ѵѳеп“ опъ пошелъ къ Картезіанскому монастырю
близь Амстердама 4) и здѣсь оставался до половины октября.
Городской совѣтъ Амстердама рѣшился наконецъ дать
Христіану требуемыя деньги и корабли.
Христіанъ поспѣшилъ извѣстить объ атомъ императора,
благодарилъ его и просилъ „Іаізвег (іоиісетепі равзег® все про-
шедшее, обѣщая въ будущемъ сторицею отблагодарить его.
Городу Амстердаму и провинціи «Голландія» онъ отправилъ
письмо, отъ 15 октября 1531 года, въ которомъ обѣщал и
значительныя торговыя привилегіи въ Даніи и Норвегіи.
Мѣстомъ для сбора всѣхъ своихъ войскъ Христіанъ наз-
начилъ городъ Медембликъ ’).
*) Зіск, 48.
*) Стратегическая важность итого пункта сказалась и въ голлавл-
ско-испанской войнѣ, Зіск, 51.
’) Іп БеріЬг. (1531) цппт Сопіпц СЬгівііаеп ѵап Репѳіпагскеп шеі
7,000 (3,000) Маппеп іп ЛѴаіеіІапЛ ешіе ѵег₽а<Іеп1е ѵсеі (теИ ѵап <1е
Ьашіааіеп; <1аег па циаш Ьу <1еп 19 сіасіі йег яеійіег Маені Ьіппеп
оп$с Зіаіі Аіекпіаег; ііаег Ііу 2 пасЫеп ѵеПоеГсІе. Баег па іп Кег-
гаегіапі ешіе Кі,(п-ѣап<1 ігескеіків, епйе ііииеіцск» Яоешіе, <]пат па
13 (Іа^еп іпеі еуп ѵоіек чѵейег Іііег ііоог ііе Згаіі іпагеііегеп: епііе ііу мгаз
8616? ие1о₽ееп іпЧ (Лоовіег ѵап опаег Ѵгоиѵеп Вгоейега Гоі Оіпіогр;
400
Оставшіяся около Кампена войска прибыли сюда на боль-
шихъ транспортныхъ судахъ; переправа продолжалась 8 дней.
Въ Медембликѣ Христіанъ имѣлъ около 25 судовъ для переправы
въ Данію; войска же было всего около 10 или 12 тысячъ.
Отплытіе войска замедлялось по случаю непогоды и про-
тивнаго вѣтра; только 24 октября подулъ попутпый вѣтеръ, и
Христіанъ чрезъ проливъ, отдѣляющій Нидерланды отъ острова
Текселя (Техеі), выплылъ въ Нѣмецкое море. Сильная буря
съ 31 октября по 2 ноября ') разбила его флотъ; большая
часть кораблей и болѣе 3000 человѣкъ сдѣлались жертвою
морскихъ волнъ; нѣсколько кораблей отбросило къ Шотланд-
скимъ берегамъ, два корабля пристали къ Норвежскому бе-
регу, на нихъ спаслось только 250 человѣкъ. Нѣсколько ко-
раблей пристало у Варберга *) н Марстранда ’).
Король съ четырьмя кораблями присталъ къ южному бе-
регу Норвегіи, къ городу Гримстаду, па мысѣ «Неяпаез» 4).
Тотчасъ же извѣстилъ онъ архіепископа о своемъ прибытіи.
8 ноября онъ былъ въ Осло, гдѣ думалъ созвать рейхстагъ.
Возвратиться снова въ Нидерланды Христіанъ не хотѣлъ, на-
дѣясь привлечь все паселепіе Норвегіи па свою сторону. Съ
этою цѣлью опъ разослалъ множество воззваній къ народу,
въ которыхъ склонялъ его снова присягнуть своему закон-
ному королю. Грамоты Христіана ироизвелк свое дѣйствіе:
шаег вун ѵоіек Іаск іііег іи ешіе ош сіе 8іа<1: <іев апсіегеп Рае^ів
ѵегігоск ку па МейепЫіск, сіаег ку іпіі яцп ѵоіек іе вскере еіп^к,
кое \ѵе,1 вцп геуве піеі ѵеі ЬесупсІі^Зе, ѵеппііз Ьу <іоог сіеп Наноц
ѵап Ноіаіеуц еи сіе Оозіег1іпі?еп ^егепсопіі'ееті еи оѵегѵѵоппеп ѵѵепіе.
Зіск, 53.
*) Неіве, 13.
2) У Каттегата, въ вивѣшосб Гадьмстадской области. Городъ осно-
ванъ въ ХГѴ вѣкѣ.
3) Магзітапсі—основанъ въ XIV вѣкѣ Гакоиомъ—около рѣки Гоги;
теперь этотъ городъ уже лежитъ въ предѣлахъ Швеціи.
*) Роѵі Неі&евеп у Кэтсіапі’а I: Іпвігисса і^іі-иг іпащіа сіавзе, аі-
дие соасіо егапііі ехегсііп, воіиіі ех Ноііапйіа, ас аііо тагі <1іи іасіа-
іиз, тиііа еііат паиіга^іа раззиз, Іаисіеш іи Хогиещат сігса Гезіиіи
Ъеаіі Магііпі, <1езрегаІогшп Азуіит реітіепіі, иЫ <1іи ЙисІиаЪаі іпіег
ярет еі теіит, іпсегіив чиогвит Іашіет ііиегіегеі. Ср. у Рэрдама же
напечатанную хронику съ заглавіемъ < Возкікіе-АагЬоиеи», Гга 1447
Ііі 1549.
401
многіе присоединились къ нему, готовые слѣдовать за пимъ,
куда онъ пожелаетъ. Христіану присягнулъ также п епископъ
города Осло. Вся южная Норвегія, кромѣ Акерсгуза '), была
снова подъ властью Христіана. Начальникомъ Акерсгуза былъ
Могепсъ Генриксенъ Гюльденшерна. Онъ былъ храбрымъ,
испытаннымъ воиномъ и въ 1520 году произведенъ Христіа-
номъ въ рыцари. Онъ перебывалъ н на Кипрѣ, и на Родосѣ,
и въ Іерусалимѣ, гдѣ былъ посвященъ въ рыцари св. Гроба.
Возвратившись на родину, опъ, узнавъ объ изгнаніи Хри-
стіана II, присягнулъ, какъ и другіе, Фридриху. Въ 1527
году опъ былъ назначенъ ленсманомъ Акерсгуза. Когда до
него стали доходить извѣстія о походѣ Христіана II на Акерс-
гузъ, онъ неоднократно писалъ къ Фридриху въ Данію о не-
обходимости прислать ему подкрѣпленіе * 2 3). Только вынужден-
ный совершеннымъ отсутствіемъ оборони тельныхъ средствъ,
Могепсъ Гюльденшерна заключилъ съ Христіаномъ перемиріе
до воспы слѣдующаго года. Онъ выговорилъ себѣ право из-
вѣстить объ этанъ Фридриха и просить у него помощи:
Акерсгузь въ томъ случаѣ переѣдетъ къ Христіану, если
Фридрихъ до весны не пришлетъ ему, Могепсу, подкрѣпленія.
Христіанъ 11 нѣкоторое время еще оставался въ Осло,
здѣсь созвалъ онъ рейхстагъ, на которомъ присутствовало ду-
ховенство и часть норвежской свѣтской аристократіи. 29 ноября
къ Фридриху п датскому рейхсрату посланъ былъ актъ от-
реченія. Въ январѣ норвежскій расъ присягнулъ Христіану и
обязался признать его сына, юнаго Іоанна, наслѣдникомъ
норвежскаго престола, который, такимъ образомъ, изъ изби-
рательнаго дѣлался наслѣдственнымъ. Рейхсратъ извѣстилъ
объ этомъ п императора Карла V ’).
*) Сѣвернѣе нынѣшней столицы Норвегіи, Аѣегекин, АкегаЬоіу—
былъ основавъ въ XIII столѣтіи и былъ постоянно» резиденціей нор-
вежскихъ королей; нъ этомъ городѣ всегда сохранялся и государствен-
ный архивъ. 8гуйе, Бкаюііпяѵіеп, 353.
2) 29 августа онъ пятетъ къ Фридриху: «миѣ не па кого опе-
реться; я и населеніе города предоставлены сами себѣ; стоитъ Хри-
стіану явиться сюда съ сотней людей, и все населеніе сдастся г. Неізе,
19 и далѣе.
3) РоПісетиг... поз... ге^іппі ііііпт... ,)иге 1іеге<1ііагіо сит регре-
іпін кпі зап$ѵіпІ8 Конюшіе ге^ібпя зпссевиогіЬиз йотіпо раіге зио ѵеі
26
402
Еще въ началѣ 1531 года доходили въ Данію слухи о
томъ, что Христіанъ И въ Нидерландахъ дѣятельно готовится
сдѣлать нападеніе па Данію или Норвегію съ моря. Въ Ган-
зейскихъ городахъ въ особенности боялись за нападеніе па
Бергенъ. Все лѣто 1531 года прошло въ приготовленіяхъ къ
встрѣчѣ съ Христіаномъ II. Фридрихъ I обращался за помо-
щью противъ общаго врага ко всѣмъ Ганзейскимъ горо-
дамъ. Отношенія къ нимъ Фридриха въ послѣднее время
нѣсколько ухудшились; Фридрихъ, какъ самодержавный го-
сударь, не могъ сочувствовать демократическимъ движеніямъ
въ Любекѣ и другихъ городахъ и не разъ предлагалъ свое
посредничество въ примиреніи партій католическо-аристокра-
тической и протестантско-демократической, но его предложенія
пе были принимаемы. Къ 1531 году побѣда явно была па
сторонѣ демократовъ, и только крайне стѣсненное положеніе
Фридриха заставило его, не смотря па это, искать помощи п
союза съ Любекомъ. Христіанъ II рисовался въ воображеніи
Фридриха и Любека такимъ опаснымъ, сильнымъ врагомъ,
что забыта была па время бездна, отдѣлявшая короля-само-
держца отъ свободнаго, республиканскаго города; тотъ и другой
протянули другъ другу руку для взаимной защиты.
Ганзейскіе города безпокоило всего болѣе то обстоятель-
ство, что и Голланды, какъ они думали, дѣйствуютъ за
одно съ Христіаномъ. Но пе всѣ города соглашались теперь
же начать войну съ Христіаномъ; Висмаръ, Ростокъ и Страль-
зундъ предлагали покончить дѣло миромъ н обѣщали только
нейтральность. Представители этихъ и другихъ Ганзейскихъ
городовъ собрались въ Впсмарѣ для точнѣйшаго обсужденія
вопроса о войнѣ, и представители Любека всего энергичнѣе
напаивали на общемъ союзѣ всѣхъ противъ Христіана.
Висмарское собраніе было первымъ политическимъ дѣломъ,
съ которымъ выступили представители совѣта 64. Въ по-
слати Любека къ Ростоку ’) указывается на то обстоя-
«іеіЧіпеіо ѵеі апіе і'ипега ѵіѵия ѵоіепз^ие сопбепгіеіКе ге»вт іи ргішін
геігаі повіті сошііів Ьгеѵі Гиіигіб.
*) См. АѴаіІг, I, 312. Ваг ко. СЬгівСІеіп іе аѵегѣашііі пеше іт
гуке, \ѵо1іе ііі пісЬі аііеііе «Іег .-ііаіі ІдіЬ. Гію пкаіеіе еуп, яипіег
іпхѵ ппі апіегп ьіеіеа тііег.
403
гельство, что всякое замедленіе дастъ Христіану только
случай усилиться шотландскими и голландскими вспомогатель-
ными войсками п флотомъ; Христіанъ своими успѣхами въ
Норвегіи повредитъ всѣмъ Гапзсйцамъ, пе одному только
Любеку.
Старанія Любека и Фридриха 1 склопить на свою сторону
и прочіе вендскіе города не остались безуспѣшными: послѣд-
ніе обѣщали, по мѣрѣ возможности, выставить каждый из-
вѣстное число кораблей.
То, что другіе обѣщали, Любекъ привелъ уже въ исполне-
ніе: въ ноябрѣ 1531 года 4 любекскихъ корабля снялись съ
якоря и поплыли въ Балтійское море къ Зунду. Что же слу-
жило Любеку стимуломъ къ такимъ рѣшительнымъ дѣйствіямъ?
Конечно, не дружба ст> Фридрихомъ и вовсе пе желаніе по-
мочь ему, а собственные интересы и разсчеты. Не забудемъ,
что, по общей молвѣ, Христіанъ, старый противникъ Любека,
прибылъ въ Норвегію съ голландскими кораблями и изъ гол-
ландской гавани. Ему помогали заклятые враги вендскихъ го-
родовъ, тѣ Голландцы, которые уже болѣе одного столѣтія
стремились къ Балтійскому морю, призываемые сюда дат-
скими королями для противовѣса Ганзейцаыъ. Политика Лю-
бека была не новой, она вела свое начало съ самаго суще-
ствованія Ганзейскаго союза. Не всегда съ одинакою анер-
гіей Любекъ стремился къ достиженію своихъ цѣлей: было
время, когда внутреннія смуты препятствовали этому. Теперь
же новыя смуты выдвинули впередъ человѣка, который съ
нѣсколькими другими рѣшился оставить политику переговоровъ
и съ оружіемъ въ рукахъ достигнуть завѣтнѣйшей цѣли Лю-
бека—вытѣсненія Голландцевъ изъ Балтійскаго моря и осно-
ванія собственнаго, полнаго и безконтрольнаго господства
на этомъ морѣ. Вулленвеверъ начинаетъ свою политическую
дѣятельность.
При всѣхъ переговорахъ съ Фридрихомъ Любекъ выста-
вляетъ главнымъ условіемъ помощи запрещеніе Голландцамъ
проѣзжать Зундъ и плавать по Балтійскому морю.
Переговоры велись въ первый разъ въ Пеймюнстерѣ
') Въ центрѣ Го.тштяпік, іга рѣкѣ Стерѣ (8і5г).
404
въ январѣ 1532 года; здѣсь кромѣ уполномоченныхъ отъ
Фридриха и Любека были представители Гамбурга, Ростока,
Висмара и Сгральзунда. Любекъ выразилъ свою готовность
тотчасъ же выслать еще два корабля въ Зундъ, по съ усло-
віемъ, чтобы Фридрихъ считалъ п Голландцевъ своими вра-
гами и, безъ вѣдома Любека, ни съ ними, пи съ Христіаномъ
не заключалъ никакихъ договоровъ, чтобы запрещенъ былъ
ввозъ хлѣба въ Нидерланды п чтобы Швеція помогла,
противъ общаго врага. Гамбурга отказался выслать корабли
па томь основаніи, что съ высылкою кораблей Эльба пе будетъ
защищена; Ростокъ соглашался помочь Любеку, но желалъ,
чтобы сначала всѣ Ганзейскіе города соединились въ одинъ
общій союзъ. Это равнялось отказу, такъ какъ Любекъ былъ
во враждѣ съ Люнебургомъ, а Люнебургъ съ Гамбургомъ.
Ст’ральзундъ выставилъ непремѣннымъ условіемъ своего уча-
стія въ борьбѣ съ Христіаномъ полное подтвержденіе своихъ
привилегій въ Даніи. Висмаръ вовсе не соглашался Припять
участіе въ войнѣ.
Фридрихъ чрезъ своихъ пословъ увѣдомилъ представителей
Любека, что онъ, если только Голландцы вопреки его запре-
тительныхъ грамотъ появятся на Балтійскомъ морѣ, будетъ
считать ихъ врагами и пи съ ппни, ни съ Христіаномъ белъ
согласія Любека и другихъ городовъ договора не заключить ').
Въ началѣ февраля Неймюнстсрское собраніе окончилось.
Обѣщаніе Фридриха, данное имъ Любеку, относительно Гол-
ландцевъ, слѣдуетъ считать вынужденнымъ. Въ его политику
вовсе не входило желаніе поддерживать господство Любека на
Балтійскомъ морѣ. Какъ Любекъ, такъ и Фридрихъ, каждый
втайнѣ стремился къ собственнымъ выгодамъ, Христіанъ же II
служилъ только средствомъ прикрыть ихъ эгоистическія намѣ-
ренія. Фридрихъ обратился къ голландскимъ городамъ сь жа-
лобою на то, что онп помогли Христіану въ его походѣ па
Данію, снабдили его кораблями и всѣмъ нужнымъ для войны;
’) Оезиіѵівсч НоПепбсге іш ѵаііе ве Ъаѵеп отег К. ѴѴ.
зсіігійіе ииіісі ѵоіѣаіі ве^еіеп иипіеп, аів ѵіашіе асЪіеи піиі апіюійеп.
тіі, ііепвиіѵеп еѣіег ок СгівНеіт кеупе ѵогйгасІЦе йейевіміі е<Ыег ввопе
пісііі такеп апе сіег ѵап ІліЪек иші абегег Вгейе ѵѵеіеп. ХѴпіІх, I, 315.
405
юнъ грозилъ имъ запретимъ посѣщать его королевства. По-
ступокъ этотъ объясняется желаніемъ угодить Любеку.
11 января онъ запретилъ Голландцамъ пріѣзжать въ Бал-
тійское море до будущаго (^иазітобо&епііі, т. е. до перваго
воскресенья послѣ Пасхи, которое приходилось 7 апрѣля—
когда онъ предлагалъ имъ снова сойтись для переговоровъ ').
Это опять показываетъ, что Фридрихъ дѣйствовалъ вовсе не
въ интересахъ Ганзейцевъ: запретить Голландцамъ плавать по
Балтійскому морю до <>иазітос1о"еіи1і не имѣло никакого зна-
ченія, такъ какъ навигація въ эту пору года, отъ января до
апрѣля, очень незначительна. Фридрихъ сдѣлалъ такое поста-
новленіе только для того, чтобы успокоить Любекъ и отвести
глаза его отъ истинныхъ намѣреній датскаго правительства.
Любекъ, между тѣмъ, въ мартѣ 1532 года со своей сто-
роны запретилъ всѣмъ своимъ купцамъ ѣздить въ Голландію
пли другія провинціи Пидерлацдъ, а находящимся тамъ куп-
цамъ запрещено было пріѣзжать обратно чрезъ Зундъ въ Бал-
тійское море 2).
Въ апрѣлѣ уполномоченные отъ Любека—въ ихъ числѣ и
Вулленвеверъ,—уполномоченные отъ Стральзупда и Ростока
прибыли въ Копенгагенъ, гдѣ 4 числа начались новые пере-
*) Ьапх, 8іааІьраріеге гпг (Іезсііійіііе Кагі йез V, 79: Іа гоупе а
ѵеп Іез ІеНгез сіоизез пие Іе йісі гоу Егѳйегіск а пакпіеітез езегірі оз
Дісіез ѵіПее Не Ноііапйе, раг Івадиеііез іі Іеиг зісгпИііе 4е пои Ьапіеі
Іез раув <1е Мопѵс^Ьеп, Іа іпег Не Оізііапй п'у Іе* гіпіегез сігсоппоі-
зіпез аііяпі циазіпюйо роиг Іез сапзез у сопіеииез; іпаіз див роиг Іе
Меи еГ епітеіепетепі йе Іа пе^осіатіоп ет Ііапііно <1е Іа тагсЬапйізе
еі аиіігез Ъошіез сопяійегаііопз у сіесіаігеез .ііг еппоуепі Іеигя сіісСз
йериіег аи сіісі. Іопг йе диавітойо аиес ропиоіг роиг сошшипіциег аиѳс
еев йерпіег еі аиіпез Лея ѵіііея йе Оізііапй, аіііп й’у ргепйге ѵпе Ьоппе
гезоіиііон. УѴаіІв, 1, 316: йеп сонія пя Копѵе^еп ипгі дапігеи Озіеггее
еййег Не ѵонѵяівт <1ог іпіереийе Ьеііі ир ІокиіирЙі^еи зотіа^ (/паяіпіо-
<1о§;епігі егпвііівіі ѵегЪейеп ипй іппіЬеЬегеп.
2) АѴаіІг. I, 316: Еуи егзаше Кайі Йевзег зіайі (уеЪесІеп егпзіііс.к
аііеп геѵагепгіеп Іпйе.п Іііг Ьуппеп іѵаиЬаЙісЬ, йе зуп яіигіийе еййег
Іюззіийе, Наі зе зіек Ьу пепіапНез Ьпіе і <1ег ЗіаНі Ьозіехііреп, іп Ноі-
I іпі еНйег ашіег \Ѵаіег1апйе, иосіі ѵап <іаг йогсЬ йе.п Веіі ой ОгігшкК
іп гіе Ояіхее іо ге&еіеп. Раи зо Іетапйез Ьеіипіеп йе Іііг епі^е^еп
йеііе, йеп кіііеп йе. Кшк тіі ѵогіпзі йег 8іайі мапіпде ЯігаіГе.і Іаіеп.
406
говоры о союзѣ противъ Христіана и о недопущеніи Голланд-
цевъ въ Балтійское море ').
Во время копенгагенскихъ переговоровъ снова обнаружи-
лась осторожная политика Фридриха. Не смотря па то, что
Голландцы оказали содѣйствіе Христіану, объявить имъ откры-
тую войну казалось преждевременнымъ и опаснымъ. Опи бо-
гаты, на пхъ сторонѣ герцоги брауншвейгскіе, имъ, конечно,
сочувствуетъ и императоръ, который теперь въ Германіи; къ
тому же и восточные города, какъ Данцигъ, Ревель и Рига,
пе захотятъ никогда пріостанови! ь выгодную торговлю съ
Голландіей.
Все. что Фридрихъ счелъ возможнымъ сдѣлать, это было про-
длить запрещеніе плаванія по Балтійскому морю до 24 іюня.
Во время этихъ переговоровъ въ Гамбургъ прибыли послы
отъ императора и уполномоченные отъ главнѣйшихъ нидер-
ландскихъ городовъ. Онн выставили свое содѣйствіе Христіану
вынужденнымъ, говоря, что Голландцы вовсе и не желаютъ
вмѣшиваться въ дѣла Христіана, да къ тому же императоръ
запретилъ и.чъ это •).
х) Объ этихъ переговорахъ см. ѴѴаііа, I, 134 п далѣе. Альтмейерь
совершенно пе обратилъ вниманія па эти переговоры, почему и 4 глава
у него самая слабая.
2) Инструкція, дянвая Маргаритою дс-Бурху (.1. А. Не Вонгсѣ) для
представленія ея па Гамбургскомъ собраніи, Ьапх, Біааівраріеге, 80:
Еі еі іГаиепіиге Іе іііеі веі^иеиг гоу Ёгейегіск ои зез ііеригех ѵоиіоіепі
іііге ои іпіегег дие Іез ііісіз Ноііашіоіз еиззепі і’аіеі ои ііоппе диеідис
азвізіепсе еопіге Іиу аи гоу Сгівііегпе еі а воп агшее, еі раг се соп-
ігеиепи ев ііеввпв 4ісІх ігаіеіег, вега гевровііп гуп’іі пе вега ігопие цпе
се ауепі ііх аисипепіепі і'аісі <1е Іеиг ^геу еі соивеиіетеаі; аіпз Іеиг
а раг іогее еі ѵіоіепсе Іе іііеі гоу Сгівііегпе а Гіпзсеи <1е Гешрегеог
і'аісі ріизіеигз (Іоттаі^ев еі оиИтаі^ез, а дпоу ііх п’опі, ѵеп Іа риів-
вапсе ди'іі аиоіі, реи ві іозі гетеіііег, сотЬіеи цие, в іі еиві еисоігез
веіопгпее диеідие іешрв аи іііеі НоИашіе, Гаязізіеіісе ііе ва ша^езіе циі
у аиоіі ііоппе Ьоп огііге еі п'евіоіі сопгепс <іе Іиу, Гоп іе і’иві Ьіеп
арегсеи дп’іі иу еиві евіе іе Ьіепѵепи. Аи тоуеп ііе циоу п'у а саизе
дпе Іе Зісі веі^пеиг гоу сіе» йоуе аиоіг еи еппешуііе ои ішіщпасіощ саг
ііг епіешіепі еі опі с1іаг(?е ехргевве ііе Ьіеп ѵіиге ег ѵоізіпег апес Іиу,
вез рауз еі «иЬ^есіа, сотте Іе іііеі зеірцеиг гоу а аззез реи дайеиапі
епіепсіге раг Іе ііосіеиг Ргапіпег, аиіЬаззаііеиг ііе за та]евіе.
Еі ои сав дпе Іе Дісі веі^пеиг гоу ѵоиііігоіі іііге дие іез сіісів сіе-
НоИашіе ііезігегоіепі іайе Іа Лісіе паѵі^асіоп роиг еп роиоіг тіеиіх
407
Такія заявленія со стороны уполномоченныхъ отъ нидер-
ландскихъ городовъ дошли до Копенгагена 12 апрѣля. Фрид-
рихъ отвѣчалъ на нихъ рѣшеніемъ копенгагенскаго собранія
30 апрѣля, т. е. запрещеніемъ плавать по Балтійскому морю
до 24 іюня ’).
Между тѣмъ отъ 12 до 30 апрѣля въ Копенгагенѣ шли
отдѣльные переговоры между датскими ратмашами и лю-
бекскими послами. Дѣло касалось взаимной помощи городовъ и
Даніи въ случаѣ войны съ Голландіей. . Іюбекъ выставилъ со-
вершенно новыя условія своего союза съ Даніей і), онъ со-
глашался на доставку флота и войска, но Фридрихъ не долженъ
разрѣшать Голландцамъ и другимъ западнымъ народамъ про-
возъ чрезъ Зундъ какихъ либо стапельныхъ товаровъ ’). Надо
аввівіег Іе діеі веікпепг гоу Сгівііапе су аріеа еп вев дейепсеа, дігопі
аиоіг ехргевче деЯеисе де поп ее іпевіег <іе севі аЙ’аіге, пе у ііоппег
аисипе Гаиеис ои аввівіерсе, аіпз епігеіепіг ег оЪвегпе.г Іев ігаіеіех
судеиапі Гаки аиес іе діеі зеіупеиг гоу еі. Іев ѵіііев <1ѳ Іа Іі^ііе де
Наиге ег де Оівііапд дпі вопі авву Ьопя впЬ&еси де Гетріге, еі аиз-
диеіх Гоп п’епіепд роіпеі епіревсііег Іа иаиі^асіоп еі пегосіаііоп <1е Іа
піагсііаінііве асоивіишее раг деса. еі роигдиоу ве роиітопі, ві Ьевоіп^
е$1, ЪаіПег Іеігге.ч де зеигее д’іше ран еі д’аиііге, а чипу сопіепдга Іе
діеі (Іе Воигсіі.
Еі еп сая дие а севіе оссавіоп Іев дісів дериіех ди (іісі яеід;пепг
гоу ргоровегопі аиісипв апіеіев, шоуеппапі дгг'ііх пе Гпввепі рг^иді-
сіаЫев а ва чііеге та^евіе, п'у сопігагіапв ап Гаісі де Іа діеіе паиідо-
сіоп, Іе (Іісі де Воигсіі Іев роигга ассеріег роиг ѵпе аппее еі доів Іа еп
аиапі вопЬг Іе Ъоп ріаівіг де ва ша^евге. Маів ві д’аѵепіиге ііх ѵои-
Іоіепі раг Іев діеіг апіеіев Іуег оп оЪІі&ег Іев дісів де Ноііапде а циеі-
<іие аяігіеііои д’ітронапсе оп девгаівопиаЪІе, Іе діеі де Вопгск Сега воп
еіСгете ЯеЬиоіг цие Іоиіев сііовев риіввепі дещоигев сошше еііев вопі
вапв аиспг.е іппоиасіоп, роигеи чиѳ Іа паѵі^асіоп аіі воп соигз, репдапі
сііаг^е деп і'аіге гаррогі, соисіиапг раг вев дѳтопвігапсев, дпе й'етрев-
сііег Іа діеге паиікасіоп вегоіг соі.іге Іе Ьіеп риЫісчие еі Іа і'огте дея
Ігаісіег дадепапі іаіи, ег еп у регеівіапі ва таіевіе ітрегіаіе зегоіі
сопігаіпсіе дейепдге апх виЪиеси ди дісі веі&пеиг гоу Іа сопппппісаііоп
еі ііеяиепіасіои де Іа тагсііапдізе еп вев рауз де раг де<;а, оп у аііег
раг іогее, дие еегоіі а воп ге^геі. Раг диоу тіеиіх вега сопдиіге Іев
сііовев раг пшуаЫеіе а Ьоппе Яп.
х) АНтеуег, Веіаііопв, 207.
®) Ев іві еіпе пеие ХѴспдип^ ѵеісЬе ЬиЬеск )ііег веіпеп Ѵогвсііііі^еп
@ІеЫ. ІѴаііх, I, 138.
3) УѴаІи, I, 317 сообщаетъ оригниааъ этого требованія, заимство-
ванный имъ изъ Любекскаго архива: І)аі деп Иоііапдегпп оск апдегп
408
было рѣшить теперь, какіе товары причислять къ разряду
стапельныхъ, какіе нѣть—вопросъ очень важный, такъ какъ
онъ могъ быть разрѣшенъ къ великой невыгодѣ западныхъ
городовъ. Конечно, Вулленвеверъ, виновникъ такого требова-
нія, причислилъ къ стапельнымъ почти всѣ предметы ввоза
Голландцевъ. Стапельными считались сукна п полотна, приво-
зимыя съ запада, воскъ, конопля, мѣдь, сало, смола, кожи п
мѣха съ востока. Далѣе, въ планъ трактата между Любекомъ
и Фридрихомъ вошелъ и слѣдующій параграфъ: когда король
п рейхсратъ съ помощью Любека возвратятъ Норвегію подъ
свою власть, опп должны, гдѣ только удастся, захватить всѣ
голландскіе корабли, а затѣмъ предложить послѣднимъ пере-
миріе. Если Голландцы отъ перемирія откажутся, то надо об-
щими силами воевать съ ними и заранѣе рѣшить, сколько кто
долженъ выставить кораблей.
Цѣли Любека болѣе чѣмъ очевидны. Онъ добивался чув-
ствительнаго наказанія Голландцевъ за ихъ помощь Христіану,
а затѣмъ если не совершеннаго исключенія ихъ изъ Балтій-
скаго моря, то, по крайней мѣрѣ, такого ограниченія плава-
нія ихъ по этому морю, которое болѣе чѣмъ на половину
уменьшало размѣры ихъ торговли. Если бы требованія Лю-
бека были исполнены, то этотъ городъ сдѣлался бы главнѣй-
ѵѵейогвеііеп пші йеп овГегвсІюп віесіеп ІіепйіЫег ііеуие віареі^шіег гіиіх.Ъ
<1еп Зипіс іо іЪогеп «•еыаііеі оск іісп Ноііашіеіп еіис (ІгесЫіке шаіііе
’іікі хѵіье оѣгег яе^еіаііоп іи іе Овігео «евіеЦ сѵпгіе... Егвііісіі ѵоп
ѵевіепи іп <1е Овіаев пеупе Роррегіп^евсііе, Тгукиппевсііе, Еп^еівсііе
пп<1 Ноііаіиісвсііе Іакепе, Кгатківіепп, ѵаіЬе, рерствеске и. ». \ѵ.
іо Пюгепп, м’вііегишшо ѵоип озіепп іп іе \Ѵеяі/.ее пеіп ігавв, ѵѵеіск.
коррег, Іаііісі), ігаопп, Ііиіе, Ііеімгегск и. в. ѵѵ. іаі віареікшіег вупп
Го Пюгепп.
ДѴея іе Ргизвеп ѵоп віареі^иіеі'оп окпе еідопііісіі іо Ъеіюгепіе ир
Еп^еіапіі пші пегдепв аініегв, ир сегШіеаііоп, Ліогеп, іаіпіі прі оііе
ге Ьоііеп.
Шс іе &иіег, во іе Зсіюііеп, Еп^еІасЬеп ипіі Егішіаозепп ѵоп
меяіеп па ояіеп ппі ѵопп овіеп па мевіеи ііюгеп оііпе іоЬеІіогепіе, ир
сегіііісаііоп Мц вупп. .Теіосіі іаі ее пеіпе яіареіщііег ишЬ ііасік іЪогепп.
Т)ас іеи Ыоііаиіеги йе ве^еіасіоп йигсіі йеп Огіяипіс ипй ВеІІІ» пііі
копіе, ріске, сііег ииші аПегѣашІѳ сѵіі и , щіі&епапіеп віарві^шіеп, ир
ігесЫіке таіе иппі ѵѵіве ^еягеіг иегіеп шо"в, аів еіЬ йет гуке Пеи-
пешагкепп ипті <1еп йгесіепп аііепіііаіѵеп йгесііііі’к.
409
іпимъ торіювымъ рынкомъ на Балтійскомъ морѣ; Фридриха же
Любека» хотѣлъ обратить «въ своего сторожа при Эрезундѣ,
который къ собственному вреду и вреду всей западно-евро-
пейской торговли долженъ былъ бы направлять пріѣзжающіе
въ Балтійское море грузовые корабли отъ Зунда къ Лю-
беку»
Какъ же посмотрѣлъ па дѣло Фридрихъ? Онъ, прежде
всего, допускалъ возможность постановленія о стапельныхъ
товарахъ только относительно Голландцевъ; оно не должно
стѣснять другія западныя нровинціи, напр. Зселапдію и Бра-
бантъ. Затѣмъ Фридрихъ освобождалъ отъ этого запрета го-
рода Данцигъ и Кенигсбергъ и герцога Прусскаго, которые
не разъ помогали Фридриху своимъ флотомъ. Уполномоченные
отъ Фридриха пе согласились и насчетъ десятилѣтняго продолже-
нія этого запретительнаго постановленія; число стапельныхъ
товаровъ они старались по возможности улепыпить. Подобныя
ограниченія дѣлали весь планъ Любека одною иллюзіей: со-
гласиться на нихъ, конечно, нельзя было. Фридрихъ, однако,
нуждаясь въ помощи Любека, противъ воли, долженъ былъ
войти въ нѣкоторый компромиссъ съ нимъ. Въ окончательномъ
договорѣ говорилось: Фридрихъ обѣщаетъ Любеку, какъ только
его враги въ Норвегіи будутъ побѣждены, считать Голланд-
цевъ своими недругами: на случай морской войны каждая сто-
рона обязана выставить 12 кораблей, съ 2000 человѣкъ эки-
пажа: въ случаѣ сухопутной войны прибавляется еще 2000
ландскнехтовъ. При переговорахъ съ Голландіей Фридрихъ и
датскій рейхсратъ приложатъ все свое стараніе, чтобы Гол-
ландцамъ въ продолженіе 10 лѣтъ былъ запрещенъ провозъ
черезъ Зундъ стапельныхъ товаровъ, за исключеніемъ, однако,
тѣхъ, которые предназначаются для королевствъ и герцогствъ.
Датчанамъ также долженъ быть запрещенъ проѣздъ черезъ
Зундъ съ голландскими стапельными товарами. Для герцога
Прусскаго и Кенигсберга проѣздъ черезъ Зундъ свободенъ.
Если же Голландцы не будутъ согласны на такой договоръ,
то Фридрихъ на 10 лѣтъ заключаетъ противъ нихъ союзъ съ
Любекомъ; въ эти десять лѣтъ Фридрихъ и Любекъ обязаны
РаІшкп-ІІіШсг, 565.
410
каждый имѣть на готовѣ 10 кораблей и нѣсколько тысячъ
кпехтовъ *).
Договоръ был ь отмѣченъ вторымъ числомъ мая 1532 года.
Фридрихъ въ значительной степени отступилъ отъ первона-
чальныхъ требованій Вулленвевера, по послѣдній могъ считать
договоръ 2 мая основаніемъ, на которомъ могли строиться
новые и новые планы для достиженія полнаго торговаго го-
сподства на Балтійскомъ морѣ. Этого господства всего болѣе
и боялся Фридрихъ; мысль о таковомъ являлась у него каждый
разъ, какъ только Любекъ требовалъ какихъ пибудь крутыхъ
мѣръ относительно Голландцевъ. Любекъ, дѣйствовавшій такъ
усердно противъ Христіана только ради своихъ собственныхъ
интересовъ, не могъ быть вполнѣ благонадежнымъ союзникомъ
Даніи, а потому Фридрихъ хотѣлъ обезпечить себя также и
союзомъ французскаго и шведскаго королей п нѣмецкихъ
князей.
Мы уже упоминали о томъ, что Франсуа искалъ въ Фрид-
рихѣ I союзника противъ Англіи. Онъ еще въ 1518 году обѣ-
щалъ Фридриху за помощь, оказанную противъ Англіи, еже-
годную пенсію *). Въ 1524 году Фридрихъ отправилъ во
’) См. Ниііі'екі, Гі'ѳДегікв Сііепіса, ЗОО. Оригиналъ договора у
Вайтца, I, 318.
2) ЛагвЬегегпіп^ег, III, 128. Еі сит гаііо виаЛеаІ, пе а ІіЬегнІііаІе
еі Ьепегісіі» побСгіа «іісіич ^Ііивігіввітиз <іих сопеап^иіиеин поаіег зшти-
иі8 еі ѵасциз $11, поз ,)11і роііісетцг апппат репвіопет Гетроге расів
еі фіо аЪ ятіе, циоші геіи иозігаш, фйезсеі, фіагпог тіііа ІіЪгагит
Тіиопепыпт, чпаіпог іегтіпі* ехвоіиеіпіат, чиогшп ргітпв дпсіріеі.
ргіша <1іе теияіь Маі.і ргохіте ргеіегіга еі аііі <1е Ігітезігі (п Ігішев-
іге. Тетроге ѵего, фіо Ьеііит сит Ап^іік шоисЪіпіг, ві вирреііав аЬ
со гедпімпегітпв, роіТпв гаагів еі Дотіпіа 8)Ы зиЬіесІа поЬів еі повігів
Іиіо раіеЬииі; еі дивпрег ргесіісіиз зііпвігіввійіпв <1<іх сопвап^иіпеия пов-
Іег з’ат йісіав зпрреііаь, сіавзет, сошшеаіиіи спт аІіциіЬив тасіііпів,
ѵг Йісіиіп езі, <ріат ргітпт ргеяіаге ІвпеЬііпг. Ргеіегеа ,і<1еш іііиьігіз-
зішив ііих сопваикиіиеив повіег, цпоаД ^пііпісов новігов, апхіііпш тосіо
Фіо аиріа поЬів а<1 гефіізіііопст иозігат ііаге оЬпохіив егіі, зпстасі-
то<іпт еііат фііііат аіц еіесіогея еі ргіпсірея Оегшапіе поЬів сопіеіегаіі
Гасеі-е Іепеиіиг. Еі поа рго (Нсііз оЬвечпцв впів гат сопіга гекет Апігііе
<]пат .іпітісов поено», ѵі ргеішііііиг, поЬів ргевіашііе, іііі роИісетпг
(аікііп, чиатііп ехсеп-ііпт а<1 гечиіяіііопеш повігат регііопаіііег йпхегіі,
іпіііе ИЬгав Тпгопепвев то чипфіе тенве, еі ві оЬ саиваш Ьеііогит,
цие гедпіаСиз поішпе повіго тоиегіі. аЬ ^піпіісіз повігів Ірве ѵеі віаѣив
411
Францію двухъ пословъ, Маттіаса Брандта и Дидрнха і{юнъ-
Рейдта съ тѣмъ, чтобы они напомнили Франсуа о его обѣ-
іпаігіп; Франсуа отказался оп, денежной помощи Фридриху,
такъ что послы вернулись ни съ чѣмъ ').
Въ 1525 году Фридрихъ снова отправилъ посольство къ
Франсуа; во главѣ посольства стоялъ Яковъ Рэштовъ; Фрид-
рихъ на этотъ разъ извѣщалъ Франсуа о томъ, что онъ за-
конно овладѣлъ всей Даніей и просилъ Франсуа не помогать
Христіану и не вѣрить ему ни въ чемъ -)•
Такъ какъ Франсуа въ это время по былъ во Франціи,
то отвѣтъ датскимъ посламъ давала королева и королевскій
еіпз оЯешІегеіиг, поя зирреНаз ай <ІеГепкіопет .ірзіиз віаіпкфіе впі <1аге
ртотіігітия, ег <|ио4 сит .іпітісіз позігіз ргѳДісіін рояі Ьеііа зизсеріа,
Іп дпіЪпб яирреііаз поЫз Іиіегіі, поп сопсопІаЫтпе, диіп (іісіиз Діиз-
сгіззітиз гіпх Наіяасіе еі еіиз зіаіиз еі виЪДііі ѵеіпіі поз ірні ,|п соп-
сопііа іпсіисіаиіт* *.
*) АагзЬ. 123. Ко. ші. \ѵеге тіі кхо ^говвеп всівѵспѵісѣіі^еп засііеп
ѵпй Иапйеіп ап ѵПеп огіеп ііег ѵгегіі Ъеіміеп, <1яя з. ко. іпі. оЯ Діяхтаі
гспг Ьехсаіииеіі іп кеіпеп яодк котеп кошіе аіег тосііі. НпііГеІй, 82:
2) ІЫіІет, 130. Иіззиз іи СгаШаз еяі а ге^е ЕгігіегісоІасоЬиз Воппоіѵ,
цио іетроге Вапіа іп іряіпя Ргвіегісі ге^із роіезіаіет пепіі ргішиіп
зиЪ аппшп, иі і'аііог, тіііезітит фііпявпіезііпит шдевітпиі дпагіиіп.
Сапзза тіііешіі Інес Гпіі, цшкі іпіеііехіг Егійегісия гех Егпігет зиіии
баііогит ге^ет іп рип&па аіі Раиіат і Гоеіісііег еі айпегво Нагіе сит
ірзо сввзаге сопіііхіяее, ргаеіегеа еі ірниш Сіаііит еі (таШсі потіпіз
оргіта» цііояциат іп ргѳіезіаіет сюеагів Йепепіззе. Нипс сазиш і'гаігіз
еі аіпісі япі Оаііогпіп гевіз яіі’пійсаиіі гех Егйіегіспз ве поп зоіош
ішіікпе іегге, пегптеііаіп яі розяеі аііциісі а<1 ІіѴегаііопет гесирегашіаіп
оріз аіііегге, рготізіі зе пес сопзШо пес апхіііо Ггаііі зио йейііпгпт.
Еі дпіа баііогит гех зиЪ і<1 Іетриз іп НіярапЦя «Іеіепіиз езі сарііииа,
пес реппівегппі саваіеаіу, пі я циочиаш сопиепігеіпг, іпввив еяі ІасоЪия
Коппоіѵ гедіз Гпйѳгісі атісит оЬяеіцііипі ег рітвіегеа иоіппіаіет Ьопапі,
агі ІіЬегапйпт чпііпізсипдие роязеі тойіз Сіаііиш ІіаЪеі-еі., а<1 Еосіопіеаш
таігет гев'із Оаііогпіп еі ші сошйііагіов, диі яптпие гегит іп Саііц'я
Іит рпсГиеге, реііегге. Ітровіішп іііі рггеіегеа ііііі иі пипсііагег, дпо
расіо гех Егійегісия Вапіие аіішіпівігаііопет вивсерімеі, еі с]ПІЬия (Іе
саиззіз сопзііілгу Іюгат гекпогиш аЪ айіпіпіяітаііопе Вапісі ге^пі <1е.я-
Іііпівяепі іт^ет СЬгізІіегппт, сит шііесш ргесаііопе, пе ірзі Сіігіяііепіо,
ві <1е ге довіа аііат йепаггаііопет еі йіпегввт аЬ ііііі циаіи ІасоЬиз
Воппоѵѵ ехро&иідоеі, асИ’егге иеііеі. іійев ЬаЬегеіиг, еі пе оіі сппззаз
іизіая ехриізо аихіііа сопіга ге^ет Кгісіегісипі отпіЪия іп Іосія ітріо-
гппіі сопзеііегепіиг. ііа?о, витта Гпіі. Еііегаз сіейіііиая іапіпт ег пиііая
іпзігиітіопея зіе шізяия зесит аЬйіхіі ІасоЪив Коппоіѵ,
412
совѣтъ. Отвѣтъ былъ вполнѣ удовлетворительный; королева
просила только прислать па помощь Франсуа нѣсколько ко-
раблей Въ концѣ 1525 года во Францію отправленъ былъ
герольдъ Фридриха Іоаннъ Гнлькснъ (Нуікеп); ему также было
поручено удержать французскій дворъ отъ союза съ Христіа-
номъ; при этомъ должно было обѣщать французской ко-
ролевѣ, что Фридрихъ съ большою готовностью доставитъ
Франціи желаемое число кораблей. Гилькену поручалось также
побудить французскій дворъ удержать и Англію, и Шотландію
отъ союза съ Христіаномъ -).
Въ 1527 году (Ъыъ Франсуа обратился съ письмомъ къ
Фридриху, въ которомъ высказывалъ ему все свое располо-
женіе къ Даніи Въ 1528 году было новое посольство
’) Вевропеіпп ге$іпае еі сопвіііагіогшіі,
(тгасіж асі® ге<?і Ггійегісо рго оЫаіо аіпіео оЬзэдиіо еі иоіипіаіе
Ъоиа, циаш ег^а Ггаігеш еі атіеиш аиит ОаИогиш і-е^ет ^егегеі. Ргэе-
Іегеа зі^иіНсаіит еяі Ргісіегісо ге§і, ^иой а^егвіиг Де ІіЬегаііоиё ге^із
(ІаІІогипі, а<1 гріані гепі спт гех Ргійегісиі» орегат впат оЫиІегіі, иоііпі
іраіии і§погаге, іріоеі іп вепіепііа аіпі баііі, зі аіпісІз ігасіаііЬиз вирег
ІіЬегаііопе ге$ів іпвіііпііз пііііі ргоЙсегеіиг, цпой иеііепі ішргеміоиѳт
рег таге іп іиіёгіогет бегтапіаш іасеге еі іга рег иіш ІіЪегаііопет
ге^іь 8ПІ ехіог^иеге, а<1 цпат ехреЗіііопвиі ехреііегипі, пі Егійегісив
гех гціаіыюг паиев шішіЪиз геЬиз песеззагцв іпвіпіеі’еі сг аЗ ішшіпепіеіи
іебіаіет рагаіаз ІшЬегеі, зі ори* евзеі, иі ровзеі Ізііз папіЪив і іягііи-
піш ге^іпяе еі сопвіііагіогпт аЗіииаге. Наес розіиіаііо і'піі. Сіиіні гех
Еі'Иегіспв ех <1исе гех іасіпз езвеі еі риізо СЬгізііегпо ІЫпие ітрегагеі,
Іюс ПЬепіег еі гекіиа еі сопвіііагц аиЛпеііпі; Сіігізііегло гепі івревіат
аіііег Гогіазве падтаіиго і ецие сгейеге иеііепі иедие апхіііа сопРвіте а<1
піт ге^і Ггііегісо еі Гіапіге іпіёгешіалп. Ьііегаз сгейіііиав аііпііі впрег
сопсі'ейіііз зіЪі псв'оіі]» ІасоЪив Кеппюѵ, веіі «ріа- тіііі гейіііііе пои зииі.
*) ІЬМет. 131. Ехреіііит еііаш а С<а)1о езі, пі ргб Ггегіегісо арий
Ап^іиш еі Всоіиш іпіегееііегеі, СЪнзііегоі сопаіиз еі ехреіііа апхіііа
ітрейііеі. Йезропзит а (таііо, ^иос^ рго Кгійегісо а<1 Ап^іит еі Зсоіит
ьсгіЬеге иеііеі, пее йиЬііагеі, чиіп рег ехіюгіаііопет виат аргиі ге^ев
ізіоз іи ^гаііаіп Ргііегісі ипіііит еІНсеге иеііеі. — НиііГеЫ, 134.
я) АагЬ. 133. Іпіегіш АаЪішпз орегат, віспЪІ геЪиз иезіііз изиі
еззе роіегішив аі іпгеііі^аіік, іапіит аЬеззе аов аЪ іп^гаіі апіті егі-
тіііе, чиапСіип іюз а<1 ІіЬегаІііаісіи ассеЗііін. ІІІизігіззіте ас роіепіізвігое
ргіпсерз, Пеня оріітиа іиахіиіив иоЪів ас і-еЬия иезігез рёіреіііо азрігеі.
Оаіит іп игЬе повіга АтЪіапепзі <1іе сіосіта попа тепвія Аіійгіізі] аипо
1527.
•113
датскаго посла Петра Сваве къ Франсуа *). Дѣло шло о
союзѣ противъ импера тора и Фердинанда, о включеніи Франціи
въ Шмалькальденскій союзъ. Франсуа видимо не былъ осо-
бенно склоненъ въ началѣ къ союзу съ протестантскими князья-
ми; онъ сказалъ Сваве, что обѣщанный Фридрихомъ флотъ
теперь уже болѣе не нуженъ, гакъ какъ его планъ войны съ
императоромъ измѣненъ; но тѣмъ не менѣе и Франсуа, желая
также противостать эгоистическимъ цѣлямъ императора п Фер-
динанда, рѣшилъ отправить къ Фридриху Саксонскому п Фи-
липпу Гессенскому пословъ для дальнѣйшихъ и точнѣйшихъ
переговоровъ 2). Вскорѣ онъ отправилъ въ Даніи» Антонія
<1е Ьяровіоіе, (Іошіпиіп <1е Магдепсу. Франсуа теперь выказы-
ваетъ болѣе склонности къ союзу сь Фридрихомъ и нѣмец-
кими князьями, чѣмъ раньше. Онъ жалуется на императора п
Фердинанда, полагая, что императоръ твердо рѣшилъ возста-
новить Христіана II на датскомъ престолѣ. Франсуа желалъ
бы только получить болѣе точныя свѣдѣнія о союзникахъ, о
числѣ войска, каждымъ выставляемаго и т. д. Опъ выражалъ
свою готовность быть въ числѣ союзниковъ и согласенъ до-
ставить войска и деньги. Письмомъ отъ 8 сентября Франсуа
извѣщаетъ Фридриха о своихъ сгараніяхъ предотвратить по-
мощь Христіану со стороны Англіи и Шотландіи.
Затѣмъ до 1531 года ни о какихъ сношеніяхъ съ Фран-
ціей не упоминается. Въ .мартѣ же 1531 года Фридрихъ от-
правилъ къ Франсуа своего секретаря Сваве. Дѣло шло о
недопущеніи избранія Фердинанда въ Римскіе короли; Фрид-
рихъ напоминалъ Франсуа объ опасности, которая необходимо
возникнетъ, лишь только Карлъ V н Фердинандъ добьются своихъ
цѣлей. «Императоръ побуждалъ Христіана идти вонною ’) на насъ,
‘) НиііГеМ, 156—161.
-) ІЬМеш, 138. Ігорегаіогет спт Ггаіге і«1 а^еіе, иі воіі Іоике
ІаГецис рег огЪет ітреіепі, И иего пес Оаііо пес ргіпсіріЪив аЩа Іоі-
ІегаЬіІѳ в88в. Ргоіегеа иеііі Ѳаііив гіисет Захопйе еі Іапі^гапіпт іп
орііто іпягітіл деГепеіопіз зизсерію аЗіипаге еі шіііеге аіічиет ех зиіз.
гріі Ле шоііо іиііиіюгіі ег Ьеііі ^еіетіі сшп ірзія ргіпсіріЬпв еі гб^е Егі-
Дегісо и-апкігеічт.
3) АагаЬ. 163. С)ио«1 аіі поя аіііпеі, сегіо сотрегітиѳ, сязагст
Сіпібііепіі раігпеіів повігі <1е1аІіопйлів іпвіі^аіит тоіігі сопіга поз Ъеі-
1тіі еі іпсегіпш щие іпаіа аііа. Ргоіікіе іп апсірііі ге а сЬагіввііпо і'гаігн
Христіанъ же обвиняетъ насъ предъ императоромъ въ союзѣ
съ Франціей». Фридрихъ просить денежной помощи у Фран-
суа, обѣщая въ замѣнъ этого помочь ему противъ Англіи и
императора; онъ напоминаетъ ему о данномъ имъ обѣщаніи
не заключать съ императоромъ союза, не включивъ и Данію
въ этотъ союзъ. — Сваве долго не получалъ аудіенціи у ко-
роля. Фрапсуа объявилъ ему, что денежную помощь оказать
тотчасъ не можетъ, но обѣщаетъ сдѣлать это при первой воз-
можности. 1 апрѣля 1532 года онъ, дѣйствительно, предла-
гаетъ Фридриху 20000 гульденовъ *). Въ началѣ мая Фрид-
рихъ отправилъ повое посольство къ Франсуа; во главѣ по-
сольства стояли Петръ Сваве и Георгъ Руге. Послы должны
были благодарить французскаго короли за его готовность
помочь Даніи 2). Они дали свѣдѣнія о ходѣ войны въ Нор-
вегіи; изъ этихъ свѣдѣній было видно положеніе дѣлъ Хри-
стіана II. Послы говорили, что онъ прпстѣсняегъ простой па-
родъ, что уже 4 норвежскихъ епископа перешли на сторону
Христіана, что во власти Фридриха осталось всего 3 крѣпости а).
Изъ Швеціи, продолжали опп въ своемъ донесеніи, нельзя
ждать помощи, такъ какъ Густаву 1 приходится воевать со своими
же подданными, поднимающими возстаніе. Послы Фридриха намѣ-
П08П 0 ге^е Сіпіяііаиіззішо сопяіііпт еі апхіііііт ехреіішпя, ійдпе іаыо
іасішиз сопНйспііпз, диой поп іонію роьі іпі'оеіісет рщупаіп арші Рапіат
игЬепі, іп дна рапіт ргорігіо Мане Саііі сит сжзагеапія йесеіТагипі,
.иі гещпапі таігеш еі ге&пі сопзІІІагіоз иРго тівіпіпз Іасоіяип Воппоѵ,
диі йісегсі рагаіоз Ыс по», диаспшдие розвети» гаііопе, (гаігіз іпі’ог-
иіпіо иеііе зиссиітеге.
’) Кптшит аигеогиш.
АагзЬ. 190. Ѵпші зоііе йаітіГ Гиг йаяг еТ8іе йег кпп" \ѵ" г«
Еіъпскгеісіі ,ігез Ьоііеп ГгеипПісІіеи ргиЬхѵіІІі^еи егріеівпз, ѵпй йазг віе
ѵпз іп йег пой піі ЬаЪеи Іаььеп апсіі посіі пісііі іііип \ѵо11еи, ѵоп ѵазег
«ерей і'геипііісіі ѵпй ЬгийегІісЬ «ейаиекст ѵпй йа§ге^еи ѵивег егріеіѳп
\ѵіейегипіЬ яеіііа іп ѵші шіі йет аііег Ьезіеп Г'цгдеч-епіР м'епіеи, йаях
ѵіг яоісіів аііе» ѵіпЪ зеіи Ко" >ѵ" ѵпй йіе кгоие 2\ѵ Егапекгеісіі шіі
аііеш ѵегшодеп Ъевсішійеп хѵоііеи.
3) Тіййеш. 191. Ьаг ххѵ неіп аисіі іп йешноІЫдеп геісіі ѵіег Ьізсііой'
ѵпап#е»е1іеп еуйв ѵпй рНісІііе, ЛапіР зіе ѵпз ѵегѵапі, .(піе копі& СЬгіз-
гіегп §иіѵіІ1і§ хидеГаІІен, зо йазх .іігппйег йавг ^апіжв і-еісііе Когѵге^еп
іп веіи кемаР р;ергасііі ѵші ѵоп ѵпв аЪ^ейгип^епп іві, ѵипй \ѵіг аиі
ІіезтаІІ ѵоп аііеи зіоігеп ѵпй вскіовзепп іп Хопѵе|?еп пісііі тег акг
і'.геу Ьечѵзег посіі }пиеѣаЪеи.
415
ренно, наконецъ, выставляли на видъ, что Христіанъ II имѣетъ
сильную поддержку въ Голландіи, которая шлетъ ему корабли
и войска, что Голландцы, дѣятельность которыхъ направляется
самимъ императоромъ, с тремящимся вмѣстѣ съ своимъ братомъ
подчинить всю вселенную, стараются усилиться на Балтійскомъ
морѣ, что при помощи французскаго короля Фридрихъ могъ бы
начать войну съ самими Голландцами, которые, обезсиленные
военными издержками, не могли бы уже быть дѣятельными
помощниками императора, но что безъ помощи извнѣ Даніи не вы-
держать войны съ Христіаномъ, которому помогаютъ и Гол-
ландцы и императоръ; какъ скоро Франція поможеть Да-
ніи, и нѣмецкіе князья отнесутся къ ней съ большимъ рас-
положеніемъ. Фридрихъ же всѣмп силами будетъ содѣйствовать
Франціи противъ императора ').
*) ІЪі<1, 192. \Ѵіе (Іепі аііеп, (ѵап ѵѵіг ^іеіеіі <1ег засііеп хмг йіезег
иеіі гасіі инзкіш, аін ѵѵіг аисіі ііпш шиззепп, во киішеп міг «іосіі
епЛе «Невев кгіедов пі Леіішіепп, йап яііе йіеве ѵііейе, во ііхі ѵегііап-
ііеп, Ііаі бісЬ апзх Ноііашіі кеигзаскеС. Лигск мгеІсЬег ѵпйегввіхипг ѵші
ргасііскеп копій Сгівііегп тіі есіііейеп ѵші ѵоіек пвзІегскеС, аиск аивг
дгеп Ъапеп ѵші вігошеи аЪ^езсЫеЙ’е! ѵші аізо іп ѵп.здге геіеііе Бешпаг-
скеп ѵші Копѵед’еп $ергас№, ѵѵеІсЪь \ѵіг ііап піг аізо ѵегдгеЫісІі ѵег-
вевзеп, вишіег пасѣ ѵегесЬиІѣеп ѵгваскеп <1аг хдѵ реиі’васііі, хѵегЛеп зіе
(ІашпіЬ хпегвпсііеп ѵпші хизігаііеп. Ѵпші ѵѵаи іѵіг вскоп дней. бОІсЬв
аиз шііііе ѵші дисіе, аисіі ѵшЬ ѵегЬиеіпп^ дговеі* зскаііепз ѵші ѵег-
ЙІевзип^ Сгівіііскв Ыиів а^етпе пасіщекеп ѵші ѵеі вскопеп іѵоііепп, во
іѵоііеп «іосіі гііе Иоііешіег, ,іге апкеп(?ег ѵші ѵегѵѵапіівп регГогв ѵші
тіі §^\ѵа1і іп Копѵе^оп ѵші «іигсіі «іоп Огхишіе зе^еіпп, міе воіеііа
аизх Ьеу$е1е$іеп і'гепп всІпіеЛеп. хіпіегпетеп іві, мекЬв йап ѵпз іп
кеіпей ѵѵе^е ІеііИісЬ міег іге^ііек, зишіег йечгвасііі аисіі ііаггп по(-
&е(1геп§ег іѵетсіеп шіеіеіі ѵші ѵѵе{ге хизискеп, йагііпгсіі міг ѵп» ігеа
Ііоіітиіз, ^еіѵаіи ѵші ѵЬеіѣатпа шиееп отгеііеп ѵші епѵегеп. РегЬаІЬеи
«’оііеяі посктаіз Ьеу (Іег ко” та!., хи Ггапскгеісіі ті! Ііоііет ѵіеів пе-
Ъеп апхеі§тіп^ ег/еііег ѵпзег кно^в апііігиіц' ші! ііет Ьезіеп бискеп
ѵші і'иіѣаЪеп, йав ееіп шаі. ѵпз ші! сіеп ххѵеіпіхіз іаіѵвеп! кгопеп,
ѵіе ѵѵіг <1ап яиз Ігеп веіігіейіеп іііепог ІіонС етріап&еп, аиі «ііевтаіі
шеііі ѵегіаввеп, вишіег ѵГя еуіі^аіе ѵші і’оіхіегіісішіе йіг ѵші веог^іо
Ваиііеп а<1ег (Іоп капііеіѵііеіш, зо <1\ѵ апгеідоп мііхіебі, ЛіевеІЬі^еп
ѵЬегаЫхѵоШеп ѵші хикашіеп копіей Іаззеп коііеп.
Ѵші ѵѵап ѵѵіг ѵоп (Іег ко” шаі. хлѵ Ггапскгеісіі Сгові ѵпші ІііІГ ѵітів-
і.еп, во іѵегеи ѵѵіг піі ѵп^епеі^І ѵпз шіі <іеп Ноііепйегп ѵа<і 1'гвп апііеп-
врегп іп сіи Іап^міН^е ѵкесіе хикекеЪеп, Лез ѵѳгіюйепз ЛвбвІЬі^еп Іашіе
ѵп(1 ІемПе <1ег ѵ1іе<1е яо пшіиіе хиіиасііеи, 4аз аЫап іп кипі’іікеп і'агеп
шіі іпеп ІеісЬгІісІі хиііашііеп ѵѵеге, віе аисіі йеш кеуеег во кгоая кііі'
416_
11а этотъ разъ просьба Фридриха была исполнена: сохранился
приказъ Франсуа къ своему казначею, который долженъ былъ
выдать посламъ Фридриха 20000 золотыхъ талеровъ ')•
Политика Швеціи шла въ одномъ направленіи съ полити-
кою Даніи. Фридрихъ могъ вполнѣ положиться па своего со-
сѣда, онъ могъ быть увѣреннымъ, что тотъ не сочувствуетъ
Любеку и никогда не согласится на гибельный союзъ съ нимъ
противъ Голландіи. И дѣйствительно, 17 августа 1525 года
Густавъ чрезъ своихъ уполномоченныхъ Іоанна Магнуса и *
ѵпй зіемег піі шег Ікип воііепп. \Ѵіг іѵоіііеп ѵпз аисіі іп асііі айег
хекеп )агеп шіі. _]пеп піі ѵеіТга^еп, ев ^езскеке йап шіі ѵотѵіввеп
ко" іѵ11 гмг Еіапскгеіскеп еіс. \Ѵап пип ко” іѵ" и\ѵ Егапекгеісіі ^еиеі^І
ѵп82 еімаз шіі гіп&ег віеѵег ѵші Іііі? ап ^еійе кеітіісііег іѵеівх хиігоніе
хпкотеп, Йотіі н’іг воіеке ѵкейе йезіе Іеіскіііскег аизгіекіеп ѵші зіеііеп
тоскіеп, во іѵегп міг ^шіеіді Йоги? ѵизеге огаіогез ѵшій геіііе тіі йет
і’огйегііскясеп іп Е'га.пскгеіск хизсіцскеп шіі йет копіе йагиіпк хикапй-
Іепп; йап іѵіг ѵпз іп зоіеііе каийіип# ѵші ѵкейе апе тейеѵѵізвеп ѵші
гшіе ѵпвегв і’геппйез ѵші Іпийегп йез копід- хіѵ Егаискгеіскз еіс. піі
киипеи айег ти^еп еіпіавяеп; ез ѵѵоіі ѵпз аиск апе «еіп іііі? ѵші ігові
аивхибігеп яскиег ГаІІеи, <1апп ѵпз ѵіііеіекі йагикег йег кеувег, іѵо іѵіг
піі апйег Ьеггеп ѵш! ігеипйе іп ѵпвег Іііі? ѵші епізеииик іѵивіеп, гіѵ
іѵаваег ѵші Іашіе во Ііап тосЫе Ьекгіе^еп, йаз іѵіг воіекв йіе іепке
піі егіга^еп копіей. Ѵші іѵо пип йег копіе ѵопп Егапекгеісіі ѵпв іп
ііег ѵкейе тіі еііѵаз а^еігіе кеітііек іѵиніе ѳпізеіхеп, ѵегкой’еи ѵѵіг, ея
зоііе ѵпііег еіііекеп Теіѵівскеп іигяіеп, еііе йаг ап Йеп кеузег іѵепік
вскеіѵепи, вишіег ѵпв геіів ѵші кіШіск зеіп іѵвгйепи, аисіі йіе уеніаіі
КѲіѵуппсп ѵп<1 йагап кеіп тап^еі егі’ипйеіі іѵегйепп, ѵоііеп ѵпв аіміап
аиск шіі ниісііег Ііеггепп ѵші ігепшіе Ьііг ве^еп <1іе Хіііегіашіеи іѵоіі
ѵіЪаІіеи, ііап ѵпз іе зоіекз ѵоп йеп Ноіівшіегп ^еяскекеп гивеіп Ье-
вскиегіісіі іві, ѵпв аиск Ьеі'агеп іппвеп, -Заз зоіекз, іѵап ев <1ет кеузег
ѵий ііеп Ноііеіиіегп §е?е11еІ, поск еіп таі яеясііеііеп ѵші ѵппв аііег
всігаііе, зо оіі ез .іиеп вгеіікеі, гиуеі'и^І тоскі іѵеічіеп. Г)ап іѵіг ап сіаз
Кійегіашіе кенсіпіекеп копі^ Сгівііегп м'еіііег піі гияіегсквп ѵпй, іѵея
зіе йаггм* ^втвіпі, міг тосіііеп ѵег§;еѵѵівввІ іѵегйепп. Ваги! каЬеп зіе
ѵпз піі еіпз іѵоііеи Ъеапімогііеи, йагаизз ]г ^епші ѵші шеупип^ іеіеііі-
Іісй яивппеввеп ізі. Аин аііепп окап^егеійіеп ѵгзаскеп аскіеп ѵгіг іиг
йаз Ъециетві, йіе іѵеіі сз йоск піі апйегз ^евеіп шеде, йегшаввепп
ведвп віе гп&еЬегеп, йаз зіе віек зоіеііег ѵвгпвіип# аиі' еіп ашіег геіі
іѵивіеп хоепікаііеп. Багиѵѵ вву ѵіг іѵШепв ѵпий зетиіб, ѵѵап йег копій
ѵоп Епшскіеіск шіі йет кеузег аЛег йеш Ъапв ѵои Вшдипйіеп гѵг
ѵкейеп котеп ччгйепи, йаз мгіг аів йап пекеп ]тв йет копій ѵоп
Егапскгеіск тіі йеп Ноііеийегп ѵші ]геп ѵепѵапііеп іп еіп оі'пе ѵііейе
вскгеііівп іѵоііепп, йаг гіѵ ѵпв аиск кпикзаш ѵтзаск ^е^екеп іві.
ІЪІЙ, 193.
417
графа фонъ Гопа заключилъ уже формальный торговый дого-
воръ съ Голландіей. Жите.ти Голландіи, Брабанта, Зееландіи и
ВестФрисландіи получили право селиться и свободно торговать
въ Швеціи; наблюдали за тѣмъ, чтобы они пе терпѣли ника-
кихъ притѣсненій и т. д. Подданные Густава должны, однако,
и сами пользоваться такими же преимуществами въ упомя-
нутыхъ провинціяхъ Пидерландъ. Этотъ трактатъ заключался
на три года и 12 мая 1526 года былъ ратифнкованъ Гус-
тавомъ '), 19 сентября Карломъ V въ Гренадѣ -). Густавъ
Ваза на собраніи вь Тельге торжественно обнародовалъ свой
договоръ съ Нидерландами, обнадеживая собравшихся, что
отъ этого будетъ большая польза странѣ. Густавъ выразилъ
надежду, что подобными договорами положеніе торговаго класса
«съ каждымъ днемъ будетъ улучшаться».—Густавъ, однако,
не желалъ, чтобы Голландцы въ Швеціи замѣнили собою Ган-
зенцевъ, отлично сознавая, что пользы для страны оп. этого
не будетъ, а потому назначилъ слѣдующія 5 мѣстъ для тор-
говли съ Нидерландами: Стокгольмъ, Кальмаръ, Седеркепннгъ,
.Іедезе и Або. Жители Пидерландъ должны были платить
издавна установленные пошлинные сборы; Густавъ, говорилось
въ договорѣ, «изъ особеннаго расположенія къ Маргаритѣ»,
освободилъ отъ взиманія пошлинъ весь ввозъ со.ти ’). Съ 1526
года въ Швецію стали прибывать вч, большомъ числѣ торго-
вые корабли изъ Пидерландъ съ солью, полотнами, виномъ и
другими товарами 4). Голландцы являлись теперь въ Швеціи
законными конкуррентами Гапзейцевъ. Густавъ Ваза уже съ
этого времени сталъ издавать постановленія и законы для
поднятія торговаго класса въ Швеціи, хотя они только
впослѣдствіи получили силу. Ганзейцы получали особенную вы-
году отъ ввоза въ Швецію пива, и вотъ Густавъ усиленно
старается о разведеніи въ Швеціи хмѣля и о приготовленіи
собственнаго пива •5).
Пе мало пришлось Густаву истратить времени и силъ и
’) Теуе], I, 123.
'•) АІСПіеуег, Кві. 174; Нашіеішаші. 150: Аііп, 110.
’) •Тоіііііше» Мадпі, 145.
*) Те»е1, 1, 133: Нашіеітапп, 151.
5) Паііи, ІП. 280, 319 и въ др. мѣстахъ.
27
41Я
на то, чтобы сосредоточить всю торговлю въ городахъ. Онъ
издалъ не одинъ указъ, запрещавшій жителямъ деревень за-
ниматься торговлею въ ущербъ городскому торговому классу,
но тщетно. Въ 1546 году опъ издалъ указъ, по которому
смертною казнью наказывался тотъ, кто трижды нарушалъ
постановленія короля. Густавъ старался и объ увеличеніи го-
родскаго населенія, число котораго сильно уменьшилось, такъ
напр. Стокгольмъ при взятіи его Густавомъ имѣлъ всего 30^
человѣкъ, способныхъ платить подати. Онъ привлекалъ въ
свою столицу жителей изъ другихъ мѣстъ, даровалъ прибы-
вавшимъ привилегіи и льготы и достигъ такимъ образомъ того,
что въ концѣ его царствованія Стокгольмъ считалъ въ числѣ
своихъ жителей 209 купцовъ и 113 ремесленниковъ. — Еще
болѣе силъ пришлось потратить Густаву па постройку Ледезе,
который первоначально былъ построенъ въ нѣкоторомъ раз-
стояніи отъ моря; Густавъ хотѣлъ расширить его, чего онъ и
достигъ, основавъ къ югу отъ стараго города новый, который
и былъ названъ Ху Ьобеве. Густавъ желалъ, чтобы Сток-
гольмъ и Ледезе были главными стапельными пунктами швед-
ской активной торговли ші Нѣмецкомъ и Балтійскомъ моряхъ.
Па рейхстагѣ въ Стокгольмѣ., 26 іюля 1526 года, Густавъ
предложилъ устроить прямое сообщеніе между этими двумя
городами, чтобы можно было миновать и Бельтъ, и Зундъ:
онъ предложилъ соединить озера Меларъ, Венеръ п Іельмеръ
(Н]а1шеі) каналами ’). Но планъ этотъ нашелъ осуществленіе
только въ послѣдующее время съ прорытіемъ Готскаго канала.
Фридриху менѣе удавалось на поприщѣ внутреннихъ ре-
формъ; подобно Густаву онъ старался поднять внутри своихъ
королевствъ торговый классъ. Онъ самъ не смѣлъ выступить
противъ Ганзейцевъ такъ энергично, какъ Густавъ, такъ какъ
боялся Христіана II. Всѣ его старанія клонились къ тому,
чтобы найти себѣ союзниковъ противъ Христіана 11; съ этою
цѣлью онъ сближался п съ Густавомъ. Швеція не мало по-
могала Даніи противъ Христіана какъ кнехтами па норвеж-
скихъ границахъ, такъ и кораблями на Балійскомъ морѣ.
По эта дружба двухъ скандинавскихъ государей была всстаки
') Сеіяіпя, I, 303.
149
дружбою «по необходимости»: какъ только общій врагъ былъ
побѣжденъ, какъ только война съ претендентами на датскій
престолъ окончилась, между Даніей и Швеціей возникаютъ не-
доразумѣпія, поведшія къ открытой воинѣ.
Изъ католическихъ нѣмецкихъ князей Іоахимъ Бранденбург-
скій, хотя и родственникъ Христіана II, постарался сблизиться
съ Фридрихомъ, но формальнаго договора они не заключали.
Альбрехтъ Прусскій и городъ Кенигсбергъ оказывали Фрид-
риху не мало услугъ присылкою кораблей, пороха, оружія и
ратниковъ. Но и съ Альбрехтомъ не было заключено договора,
хотя таковой, какъ мы увидимъ, и имѣлся въ виду. Важнѣе
были отношенія Фридриха къ протестантскимъ князьямъ Гер-
маніи. Въ мартѣ 1528 года заключенъ былъ договоръ съ
курфюрстомъ Іоанномъ Саксонскимъ и ландграфомъ Филип-
помъ Гессенскимъ, по которому первый обѣщалъ быть цен-
тральнымъ во время войны Фридриха съ Христіаномъ II, а
второй обѣщалъ оказать Фридриху помощь. Чрезъ два года
договоръ Фридриха съ Филиппомъ Гессенскимъ былъ возобнов-
ленъ: Филиппъ обѣщалъ прислать Фридриху 300 кнехтовъ для
войны съ Христіаномъ, равнымъ образомъ и Фридрихъ, въ
случаѣ надобности, обѣщалъ доставить ему такое же число.
Зимою 1531 года заключенъ былъ новый, третій договоръ
Даніи съ Гессеномъ на 0 лѣтъ. При посредствѣ Филиппа Фрид-
рихъ вошелъ въ сношеніе и съ Эрнстомъ, герцогомъ люне-
бургскимъ, также прежнимъ сторонникомъ Христіана II. Онъ
обѣщалъ не пропускать чрезъ свои земли противниковъ Фрид-
риха, ие мѣшать набору у себя кнехтовъ, закупкѣ припасовъ
н т. д. Братъ Эрнста-—Оттонъ—за пенсію въ 600 г\ льденов ь
обязался выставить Фридриху отъ 300 до 400 всадниковъ.
Договоръ Фридриха съ Эрнстомъ былъ отмѣченъ 25 мая
1531 года ’).
Много стараній употребилъ Филиппъ Гессенскій, чтобы
склонить Фридриха къ участію въ шма.іькальденскомъ союзѣ.
Съ этой цѣлью ко двору Фридриха, въ Готторнѣ, отправленъ
былъ уполномоченный о сь Филиппа—Нордекъ, а при дворѣ Фи-
липпа находился уполномоченный отъ Фридриха- голштинскій
*) Онъ напечатавъ у Редтца, I, 324.
420
маршалъ Мельхіоръ Рантцау. Фридрихъ главнымъ условіемъ сво-
его участія въ шма.тькальденскомъ союзѣ выставлялъ требованіе,
чтобы нѣмецкіе князья, участвовавшіе въ союзѣ, помогли ему
противъ Христіана 11. Опъ отправилъ своихъ пословъ въ Лю-
бекъ, гдѣ опп заключили въ началѣ 1532 года договоръ съ
уполномоченными отъ Шмалькальденцевъ. Отъ имени Фрид-
риха послы обѣщали помочь нѣмецкимъ князьямъ противъ
избранія Фердинанда Австрійскаго въ римскіе короли, а упол-
номоченные отъ нѣмецкихъ князей обѣщали выставить про-
тивъ Христіана 200 всадниковъ и 1000 кнехтовъ '). Дого-
воръ былъ заключенъ па б лѣтъ. Въ маѣ въ этотъ договоръ
были приняты и герцоги Баварскіе *).
Договору Фридриха съ Шмалькальденцами большаго зна-
ченія придавать нельзя; одинъ только Филиппъ Гессенскій по-
могъ Фридриху противъ Христіана, другіе же князья нѣмецкіе
помощи не оказали; да и Фридрихъ не могъ оказать кпязьямъ
большаго содѣйствія, будучи занятъ войною съ Христіаномъ
и усмиреніемъ возстанія крестьянъ Такимъ образомъ Фрид-
рихъ пе могъ возлагать большихъ надеждъ па своихъ союз-
никовъ, надо было держаться крѣпко за союзъ съ Любекомъ
и самому внутри Даніи готовить силы для борьбы съ Христіа-
номъ. Епископъ Любекскій Генрихъ предложилъ Фридриху вы-
дать его дочь Доротею за Эрика старшаго, герцога Браун-
швейі’ъ-.Іюнебургскаго, а сына Христіана женить па дочерп
Георга, герцога Саксонскаго—Магдалинѣ, сестра которой была
замужемъ за ландграфомъ Гессенскимъ Филиппомъ. Такимъ
образомъ по плану епископа Любекскаго могъ бы быть заклю-
ченъ прочный союзъ между четырьмя княжескими домами:
Брауншвейгъ - Люнебургскимъ, Саксонскимъ,1 Гессенскимъ и
Датскимъ. Еслибъ бракъ Христіана на Саксонской принцессѣ пе
состоялся, то епископъ имѣлъ въ виду женить его на Доротеѣ,
дочери Магнуса Саксенъ-. Іауеибургскаго. Этотъ бракъ пред-
ставлялся въ особенности выгоднымъ, такъ какъ у Магнуса
*) Вагапі БОІІеип тѵіг х\ѵеѵ ІіинІІеП (гиіііеі реттег теумдег рГепі
іііпмі еуп іііач'зепг рпш КпесііГ, гесіііеі Кгіеигб іептіі аЫгит'н Ііігеіні.
тппсі гиіхивсЬіякеіше.
2) Договоръ Фридриха съ шмэлькальлепцпмл у Взйтця.
421
былъ одинъ только сынъ, по смерти котораго дочь была един-
ственной наслѣдницей отцовскихъ владѣній. Всѣ эти прекрасные
планы, однако, остались безъ результатовъ.
Политика, между тѣмъ, продолжала работать на поприщѣ
брачныхъ союзовъ; гроссмейстеръ Альбрехтъ заговорилъ о же-
нитьбѣ своего брата Георга, Маркграфа Лнсбахскаго, на До-
ротеѣ Датской. Но Фридрихъ, узнавъ о бѣдности Георга, от-
вергъ это предложеніе. Въ 1525 году Генрихъ, герцогъ Ме-
кленбургскій предложилъ Фридриху сродниться съ овдовѣвшимъ
герцогомъ Померанскимъ, Іергеномъ, но въ это же время герцогъ
Прусскій, вассалъ П гльши, предложилъ свою руку дочери Фрид-
риха. ('дѣлавшись герцогомъ Прусскимъ, Альбрехтъ былъ очень
желаннымъ родственникомъ и союзникомъ, и Фридрихъ далъ свое
согласіе на бракъ, который и былъ заключенъ Одно условіе
еще болѣе содѣйствовало успѣху предпринятаго брачнаго союза,
а именно то обстоятельство, что Альбрехтъ сдѣлался протестан-
томъ. У Фридриха и Альбрехта были теперь общіе враги въ лицѣ
императора, папы, эрцгерцога Фердинанда п многихъ нѣмец-
кихъ католическихъ князей. По заключенію брачнаго союза,
перешли вскорѣ къ переговорамъ о заключеніи политическаго
договора между Даніей н Пруссіей. Въ договоръ Альбрехтъ
предлагалъ включить и Любекъ съ остальными Ганзейскими
городами. Фридрихъ съ своей стороны требовалъ 1) прекра-
щенія всякихъ сношеній съ Христіаномъ, 2) помощи Даніи на
случай войны съ Христіаномъ, 3) рѣшительнаго исключенія
изъ состава союза Любека и Ганзейскихъ городовъ. Альбрехтъ
былъ согласенъ помочь Фридриху на случай войны, но же-
лалъ формулировать нѣсколько иначе вопросъ о войнѣ, а именно
такъ, чтобы въ договорѣ не упоминался прямо императоръ, а
сказано было вообще «враги», (/огласился Альбрехтъ и на
недопущеніи Ганзейцевъ въ договоръ. Самъ отъ себя онъ про-
силъ для своихъ подданныхъ такихъ же торговыхъ преиму-
ществъ въ Даніи, какія они имѣли и при Христіанѣ II; этого
мало: онъ требовалъ отъ Фридриха уплаты той суммы денегъ,
какую ему долженъ былъ Христіанъ 11, а именно уплаты
40,000 гульденовъ. Если Фридрихъ этого не можетъ сдѣлать,
’) НиііГеіа, 118.
422
то пусть отдастъ Пруссіи на время Готландъ. Такія требова-
нія сдѣлали договоръ съ Даніей невозможнымъ, да и Аль-
брехтъ выставилъ новыя затрудненія, поставивъ свой союзъ
съ Даніей въ зависимость отъ короля Польскаго, у котораго
онъ былъ въ ленной зависимости.
Въ іюлѣ 1532 года въ Копенгагенѣ назначено было новое
собраніе уполномоченныхъ отъ Любека и Вендскихъ городовъ.
На очереди стали снова вопросы о войнѣ съ Христіаномъ, объ
отношеніяхъ къ Голландіи, о договорѣ городовъ съ Даніей, о
союзѣ съ Швеціей и Пруссіей.
Рѣшеніе перваго копенгагенскаго собранія о томъ, чтобы
Голландцы до 24 іюня не показывались на Балтійскомъ морѣ,
какъ громомъ, поразило жителей этой Нидерландской провин-
ціи: 400 кораблей и 10000 матросовъ остались безъ дѣла
дороговизна настала небывалая: ластъ ржи вмѣсто 20 стоилъ
46 гульденовъ. Парализована была и торговля Нидерланды съ
южною Европою, такъ какъ съ ней они преимущественно тор-
говали восточными и сѣверными товарами. Кромѣ того и
успѣхъ ре.меслъ и разнаго рода производствъ стоялъ въ пря-
мой связи съ успѣхомъ торговли. Въ виду всего этого въ
Нидерландахъ стали пріискивать средства къ предотвращенію
столь гибельнаго для нихъ запрета плаванія на Балтійскомъ
морѣ. Въ Нидерландахъ начали съ того, что попытались скло-
нить на свою сторону восточные города, Данцигъ, Ригу и Ре-
вель. Рѣшительнѣе другихъ противъ Любека возсталъ Амстер-
дамъ; этотъ городъ предлагалъ не только конфисковать всѣ
товары вендскихъ и другихъ восточныхъ ганзейскихъ горо-
довъ, находившіеся въ нидерландскихъ провинціяхъ Фландріи
и Брабаптѣ, но снарядить военный флотъ въ 40 кораблей съ
4 тысячнымъ экипажемъ, который оберегалъ бы торговыя
суда; впослѣдствіи предложено было увеличить число кораблей
до 60, а экипажъ до 8000. Предложеніе Амстердама не встрѣ-
тило сочувствія ни въ нидерландскомъ правительствѣ, пи ві.
остальныхъ провинціяхъ: послѣднія предложили на выборъ
такую дилемму: или помочь Христіану 11, или склонить на
свою сторону Фридриха. Въ томъ и другомъ случаѣ жела-
’) Аіипеуег, Ііеіагіопв, 236.
423
тельно бы было вознаградить себя хотя бы временнымъ за-
нятіемъ Копенгагена и Гельзингборга; тогда плаваніе по Бал-
тійскому морю было бы обезпечено за Нидерландами, и ключъ
къ атому заманчивому Балтійскому морю былъ бы въ рукахъ
императора, и «ни Швеція, ни Польша, пи восточные ганзей-
скіе города—никто болѣе не былъ бы опасенъ для него ')».
Рѣшено было отправить отъ имени правительницы Пидер-
ландъ уполномоченныхъ на копенгагенское собраніе, а вмѣстѣ
съ тѣмъ конфисковать всѣ товары восточныхъ Ганзейцевъ,
находящіеся въ Нидерландахъ, не исключая Антверпена и
Брюгге. Въ* Голландіи былъ уже на готовѣ флотъ изъ 60 ко-
раблей, при помощи котораго рѣшено было въ случаѣ небла-
гополучнаго исхода копенгагенскаго собранія завоевать себѣ
доступъ въ Балтійское море, блокировать Травемюндскую га-
вань и вывезти изъ Данцига значительное количество хлѣба,
такъ какъ въ Нидерландахъ начинался голодъ -).
Въ Копенгагенъ прибыли изъ Нидерланды Герардъ Мю-
ларть пли Мюллер ъ и ванъ - Борхъ. Имъ было предписано
прежде всего склонить Фридриха къ миру и къ возобновле-
нію прежнихъ трактатовъ Даніи съ Нидерландцами; они должны
были добиться у него также права на плаваніе по Балтій-
скому морю, п если бы путемъ переговоровъ имъ не удалось
достигнуть цѣли то имъ слѣдовало прибѣгнуть къ угрозамъ.
Императоръ, говорилось въ ихъ инструкціи, будетъ тогда
принужденъ оказать дѣятельную помощь Христіану П и со-
дѣйствіе своимъ нидерландскимъ подданнымъ къ возвращенію
своихъ правъ на балтійскую торговлю. Посламъ было пред-
писано оставаться въ Копенгагенѣ не болѣе 13 или ]4
дней ’).
Любекъ еще до копенгагенскаго съѣзда хотѣлъ было со-
гласиться съ остальными Ганзейскими Городами дѣйствовать
единодушно и сообща, но это ему не удалось, такъ какъ
Гамбургъ вовсе отказался отъ участія въ союзѣ, а другіе
города дѣйствовали вяло и нехотя. Любеку пришлось опять
’) "ѴѴаіи, I, 157.
2) АИпіеуег, 223.
*) АІГтеуег, К.е1. 329.
424
выносить все дѣло на своихъ плечахъ. і полномочеппыми отъ
Любека были оба бургомистра города, Іоахимъ Геркенъ и
Лунте, затѣмъ Годке Энгельстеде н секретарь Ламбертъ Бен-
неръ; представителями бюргерскаго сословія были Вулленве-
веръ, Гансъ Стальготь и Іаковъ Вольске. Еще до отбытіи
ихъ въ Копенгагенъ рѣшено было ни въ чемъ не уступать
Нидерландцамъ и не соглашаться на переговоры съ ними
иначе, какъ только въ Любекѣ, Гамбургѣ и II Ілезвигь-Гол-
штиніи ’).
4 іюля представители Любека прибыли въ Копенгагенъ:
здѣсь уже находились Нидерландскіе послы, послы Густава I
и представители Гамбурга, Ростока и Отральзунда, которые
хотѣли безъ вѣдома Любека добиться здѣсь выгодныхъ тор-
говыхъ привилегій. Па одномъ изъ собраніи въ Копенгагенѣ
положено было рѣшить вопросъ о Христіанѣ II, котораго въ
это время ждали въ Копенгагенъ-
Христіанъ II пос-іѣ рейхстага въ Осло направился въ на-
чалѣ 1532 года въ области Викенъ и Галлаидъ, омываемыя
водами Каттегата. Здѣсь ему удалось овладѣлъ нѣкоторыми
крѣпостцами у рѣки Гота-Эльвъ. 25 января король съ 45,000
человѣкъ прибылъ въ Кон^ѣеПе *), гдѣ ему удалось отбить
соединенный дагско-шведскій отрядъ. Неимѣніе провіанта за-
ставило Христіана отступитъ за Гота-Эльвъ, въ нынѣшній
городъ Уддевала ’). Здѣсь онъ получилъ роковую вѣсть, что
Фридрихъ прислалъ подкрѣпленіе Акерсгузу, и Могенсъ Гюль-
деншерна нарушилъ перемиріе. Христіанъ поспѣшилъ удалиться
въ Осло 4). Положеніе его было теперь очень опасЛ. Изъ Даніи
прибывали новыя войска; область за областью присягали Фрид-
риху. Получивъ подкрѣпленіе, Могенсъ Гюльденшерна присту-
пилъ уже къ осадѣ Осло.
Христіанъ обратился за помощью къ Нидерландамъ; въ
первый разъ онъ отправилъ въ Голландію Юнкера Генриха
изъ Антверпена, во второй туда же Іоанна Вандсльмаппа,
*) УѴаіи, Т, 331.
2) Раньше КопшікаЬеІІа, около Гота-Эльвъ.
3) Къ юго-аападу отъ оаера Венеръ.
*) Неіяе, 35 и далѣе.
425
шкипера Климента и писаря Іергена Прибывъ въ Осло,
Христіанъ послалъ гонцовъ къ архіепископу, прося его со-
брать изъ церквей нужныя для войны деньги. Наконецъ онъ
начинаетъ переговоры о мирѣ съ самимъ Фридрихомъ. Почти
одновременно Фридриху удалось, какъ мы видѣли, снарядить
для войны съ Христіаномъ небольшой флотъ изъ датскихъ и
любекскихъ кораблей; начальникъ флота долженъ былъ, какъ
только прибудетъ вт> Норвегію, извѣстить Гюльдешнерну, дер-
жавшагося въ Агерсгузѣ, что чрезъ двѣ недѣли послѣ Пасхи
прибудетъ большой соединенный датско-шведскій флотъ. 14 мар-
та небольшой датскій флотъ былъ въ Марстрандѣ; не пода-
леку отъ этого города ему удалось овладѣть 5 кораблями
Христіана 11; на одномъ изъ нихъ нашли часть архива Хри-
стіана и между прочими бумагами проектъ союза съ Голланд-
скими городами. Сухопутныя войска и флотъ Фридриха дѣй-
ствовали такъ удачно, что Гю.іьдешпериѣ удалось отбить вой-
ска Христіана отъ Акерсгуза и на долгое время снабдить жи-
телей нужными припасами.
Послѣдняя надежда Христіана была на Норвежскихъ
крестьянъ, цо и она скоро исчезла: крестьяне начали отпа-
дать отъ него и присягали Фридриху. Христіанъ, видя, что и
эта опора ускользаетъ у него, обратился къ слѣдующей уловкѣ:
онъ завелъ переговоры съ Любекомъ, уговаривалъ этогъ го-
родъ отдѣлиться отъ Фридриха и помогать ему •), за что онъ
обѣщалъ много новыхъ торговыхъ привилегій и подтвержде-
ніе прежнихъ. Ито было 28 марта. Черезъ день Христіанъ
обратился къ датскимъ военачальникамъ, склоняя ихъ къ
измѣнѣ, 2 апрѣля обратился вторично. По ни Любекъ, ни
датскіе военачальники не поддались Христіану ’). Религіей
Христіанъ также игралъ, какъ удобнымъ средствомъ привлечь
къ себѣ союзниковъ изъ католическаго и протестантскаго ла-
геря. Предъ Любекомъ и Ганзейскими городами онъ выстав-
лялъ себя ревностнымъ лютераниномъ, Норвежское же духо-
*) Неізе, 42.
») Ср. НиШеЙ, 278.
*) Неізе, 47; ѴѴаііг. I, 170.
426
вепство онъ увѣрялъ, что всѣми силами постарается преслѣ-
довать и искоренить новое ученіе *).
Настала весна, воды вскрылись, и 9 мая большой датско-
іпведско-гапзейскій флотъ прибыль къ берегамъ Норвегіи—
въ то самое время, когда Христіану II снова удалось было
поднять нѣсколько тысячъ крестьянъ противъ Фридриха 4).—
Если Христіанъ желалъ покончить войну миромъ чрезъ посред-
ничество какихъ нибудь нѣмецкихъ князей, то не менѣе же-
лалъ этого и Фридрихъ. Но на первыхъ порахъ это было
совершенно невозможно: Христіанъ требовалъ, чтобы Фридрихъ
уступилъ ему королевства, Фридрихъ же соглашался на миръ
только па томъ условіи, что Христіанъ поклянется пе предъявлять
претензіи на утерянныя королевства. Въ виду этого Фридрихъ
снова писалъ Могенсу Гюльденшерпѣ, чтобы онъ не упускалъ
случая начать переговоры сь Христіаномъ; онъ и самъ теперь
только 25 апрѣля получилъ ноябрское и мартовское письмо
Христіана II.
28 апрѣля Фридрихъ даль полномочіе всѣмъ предводи-
телямъ, которые участвовали въ походѣ въ Норвегію, во что
бы пн стало покончить войну. Все, на чемъ опи порѣшать,
что они скрѣпятъ своими подписями и печатями—все это должно
было имѣть такую же законную силу, какъ если бы при этомъ
присутствовалъ самъ король Цѣль коммиссін, которой дано
было королевское полномочіе, была и военная, и политическая,
и дипломатическая. Главою ея был ь ІСнутъ Гюльдеппіерна. Онъ
’) <Г)аі Ііе шіі яііеш йеііе <1е ЬпіІвгвсЬе Іеііге хѵоісіе Ііеіреп ѵіігі'оі-
?еп пші піііпміеп». Коск-АѴаіІа, 170.
2) Неіве, 48.
3) Неіне. 52: «і Хог?ѳ^іоге <іегев усіегвіе ЕІііі ііі. а<1 (іеспіепгпе<1
Міпсіе, Ра?Нп?еп еііег ше<1 Ма?г киппс котіпв каііппе Кіке о? іеіз
ІиЛЬудоеге ѵшіег ѵог Нааші ій'еп, Ііѵііке жли ов ігаі'аіііііе еге ои1 К'’ііі
ѵог <>? Ві?епв Ріешіе Коп? Кгівііепі ші шей ѴоЫ о? Макі Ііаг ггдаі"і
і'га ов»; <аі Ііаіпііе о? шіі аііе ашіге Мааііег і ватпів Нѵегѵ аі щоге
о? ішіе, еііег вот Ь^Іі$Ье<1еп ві? йегот Ье?іѵе кап о? (іет раа ѵоге
Ѵе?пе кап гуккев иуМе1і?ві, гааНеІірвІ о? ?аѵпеіі?ві ѵввге, о? Ьѵалі
сіе ваа раа ѵоге Ѵе?пе раа (іеппе ватте Ке^зе о? шіі ватте ^Егііиіе
едвгепіе, Ііашііеікіо, вкгіѵешіѳ, Ьеее?1ешіе, 1а?1іп?еп<іе. о? шіі аііе
Машіег ЪевІШепііе ѵогйе, ѵіііе ѵі зкаі Ііаѵе ЕиНпіа?! і аііе Маайег,
Ііревот ѵог е?еп К?1. Регвоп сіег веіѵ ІіІаІеЛё Іюв ѵаг о? ѣаѵііе ?іогі,
Ііапсііег, вкгеѵеі, Ъеве?1еі, Лакііпкеі о? Ьевіиігег».
427
происходилъ изъ очень знатной фамиліи Гюльденшерновъ и
Бмльдерновъ (Вікіегпе). Въ царствованіе Христіана II онъ
исполнялъ должность секретаря въ королевской канцеляріи.
Вскорѣ онъ сдѣлавъ былъ домпробстомъ въ Виборгѣ. Когда же
Христіанъ бѣжалъ изъ Даніи, Кнутъ Гюльденшерна присягнулъ
Фридриху п былъ принять въ число членовъ рейхсрата. Фрид-
рихъ очень цѣнилъ Кнута, какъ дѣятельнаго члена рейхсрата,
и онъ скоро сдѣланъ былъ епископомъ Фюнена ’); подтверж-
денія папы онъ не дождался, и на первыхъ же порахъ вы-
казалъ себя ревностнымъ сторонникомъ Лютеранскаго ученія.
На этомъ человѣкѣ лежала вся тяжесть переговоровъ съ
Христіаномъ; онъ имѣлъ полномочіе отъ Фридриха дѣйствовать
совершенно самостоятельно. Въ самомъ началѣ мая получена
была въ Норвегіи инструкція Фридриха; 7 числа къ берегамъ
Норвегіи прибылъ большой соединенный флотъ Даніи, Швеніи
и Вендскихъ городовъ *). Экипажъ былъ очень многочисленъ.
7000 кнехтовъ, испытанныхъ въ войнѣ Карла V съ Франсуа,
были готовы начать борьбу съ Христіаномъ II. Успѣхъ эскадры
въ самомъ началѣ былъ уже блистателенъ. Акерсгузъ былъ
освобожденъ отъ осады, войско Христіана было отбито, рѣ-
шено было штурмовать Осло, '), гдѣ укрѣпился Христіанъ II.
Крѣпость Осло была такъ сильно укрѣплена самою природою,
что считалась недоступной. Съ запада се отдѣляла рѣка; съ
сѣверо-востока Христіанъ II имѣлъ возможность получать про-
віантъ, отрѣзать Христіану это сообщеніе было невозможно,
не перейдя рѣки, окружавшей городъ. Осада города Осло по
видимому обѣщала быть очень продолжительной. Военачаль-
ники Фридриха обратились за помощью къ Густаву Вазѣ; они
просили прислать нѣсколько сотъ всадниковъ и нѣсколько отря-
довъ Далекар.іійцевъ, которые бы съ сѣвера воспрепятствовали
подвозу въ городъ съѣстныхъ припасовъ. Но получивъ еще
отвѣта отъ короля, Датчане сдѣлали первый приступъ на го-
родъ. Положеніе Христіана ухудшилось: онъ потерялъ много
*) АПеп, Вгеѵе, 30, 33, 47.
2) Всего было 25 большихъ кораблей, 11 датскихъ, 8 любекскихъ
3 изъ Ростока я 3 изъ Стральзувда; шведскіе корабли прибыли прямо
уже изъ Швеціи, флотъ имѣлъ 7,000 ландскнехтовъ. Неізе, 72.
а) Между Осло и Акерсгузомъ лежитъ вывѣ Христіанія.
428
народу и кораблей. Чтобы выиграть время Христіанъ при-
бѣгнулъ къ своему постоянному средству—переговорамъ, такъ
какъ онъ надѣялся еще на помощь изъ Пидерландъ, Шотландіи
или отъ императора. Ганзейцы отказались было сначала отъ
переговоровъ, но датскіе военачальники настояли на томъ,
чтобы послы Христіана II были выслушаны: и Датчанамъ
было важно выиграть время въ ожиданіи шведской помощи.
13 мая начались переговоры между воевавшими сторонами.
Послы Христіана начали съ требованія возстановить ихъ ко-
роля во всѣхъ трехъ королевствахъ; затѣмъ они уменьшили
свои требованія до одной только Норвегіи, но добивались
избранія Хриетіапа 11 въ короли Даніи послѣ смерти Фридриха.
Вскорѣ къ переговаривавшимся явился и самъ Христіанъ. Онъ
указывалъ па свои права па Норвегію и Данію, но тщетно:
собравшіеся не соглашались уступить пи клочка земли. Тогда,
говорятъ современники, король обратился къ уполномоченнымъ
Фридриха и просилъ у нихъ совѣта, какъ ему дѣйствовать;
уполномоченные посовѣтовали ему лично отправиться къ своему
дядѣ, который, безъ сомнѣнія, достойно приметъ его и найдетъ
средства къ примиренію ').
Вечеромъ 14-го мая Христіанъ 11 потребовалъ удостовѣ-
ренія отъ датскихъ военачальниковъ въ томъ, что они точно
исполнятъ слѣдующіе, пункты:
1) Если онъ, Христіанъ, пи до чего не договорится съ
Фридрихомъ, то онъ долженъ снова быть признанъ королемъ
Норвегіи. 2) Тѣ Норвежцы, которые держали его сторону,
пе должны за это отвѣчать, имъ должна быть дарована пол-
ная амнистіи. 3) Всѣ иностранцы, служившіе у него, должны
имѣть свободный выѣздъ изъ Норвегіи. 4) Также и ландс-
кнехтамъ долженъ быть данъ свободный выѣздъ изъ Норве-
гіи п проѣздъ чрезъ владѣнія Фридриха. 5) До возвращеніи
Христіана въ Норвегію, все въ этомъ королевствѣ должно
остаться въ прежнемъ положеніи. 6) Грамоты его на лены и
*) Вптфельдъ; по Реймару Коку отвѣтъ почти тождественъ, сравни
Неіве, 80 и далѣе. Витфельдъ могъ имѣть точныя свѣдѣніи о ходѣ
переговоровъ потому, что его отецъ находился въ числѣ уполномочен-
ныхъ Фридриха I.
429
залоги должны сохранить полную силу. 7) Если, въ случаѣ
смерти Фридриха, датскій рейхсратъ и населеніе захотятъ
избрать его въ короли Даніи, въ Норвегіи не должны пре-
пятствовать этому. Если он'ь не сговорится съ Фридрихомъ,
онъ можетъ свободно выѣхать изъ Даніи, куда онъ захочетъ.
Уполномоченные Фридриха не могли согласиться на всѣ
требованія Хрпстіапа; они предложили еще разъ сойтись для
переговоровъ, но Христіанъ отказался, и война снова возго-
рѣлась съ прежнею силою.
Успѣхъ все время былъ на сторонѣ Датчанъ и Любека,
«положеніе Христіана ухудшалось съ каждымъ днемъ», «онъ
виталъ между надеждою на подкрѣпленіе и страхомъ». Его
друзья въ Шотландіи и Франціи ничего не могли сдѣлать для
него, такъ какъ снова возникла война съ Англіей ’). Въ Ни-
дерландахъ, около Амстердама, стоялъ на готовѣ флотъ изъ
50 кораблей; онъ ждалъ только приказанія отплыть въ Данію
и тамъ пробить себѣ дорогу чрезъ Зундъ.
Но всегдашняя медлительность императора и Маріи на
зготъ разъ помѣшали исполненію желанія Голландцевъ, много
терпѣвшихъ отъ запрещенія торговать па Балтійскомъ морѣ.
Посолъ Христіана II, іергенъ Гансенъ (Іот^еп Напвеп), обра-
’) Ниіііеісі, 251. Отношенія Фридриха къ Англіи ухудшились
вслѣдствіе того, что англичане снова безъ разрѣшенія Фридриха стали
пріѣзжать въ Исландію. Нсііаиж, Еи^ІІзсІіе Нпшіекроіійк, II, 485.
13 октября 1532 г. Фридрихъ пишетъ Генриху VIII: «аші Ьесацяе
\ѵе \ѵо!<1е кпоіѵе Іііо Сто тѵеііш апй сеггепНе оГ гЬів сопігоѵегніе, \ѵе
Ііаѵе сотИіопеД \ѵіі!і оиг ойісег аші пііег, ипго ѵѵЬот хѵе Ііаѵе сот-
туііей іЬе ге^ушепіе аші ігоѵегпаііпсе оГ Ніе ваіЗе іаіе, Ьу ѵЬот іѵе
Ьаѵе ишІегЫоиІе, аа аібо іі. Ьаііі поі ооп* Ьееп іеіасеіі ипіо из Ьеіоге
ІІііз, Іііаі уоиг яиЬіесІев Ъу шаиу уегев Ііаѵе Ьееп ѵегу сЬаг^еаЫе аші
Ьу тапу ѵѵаіѳк аші теапез поі ІоІІегаЫе Ьаѵе тоіевіаі оиг реоріе іп-
ЬаЬіІіпре Ыаші аші оіЬег опг івІеВІ Тііеу сіауте Іо Ііаѵе а Й’уззЬуице
ріасе, іѵііісііе оГ Іуте оиіе оГ шушіе оиг реоріе оГ Іяіаші Ііаѵе осспріей
іп ГІіе кее. аші сііаіеп^ед опііе ипіо гІіеупіееійез, уе, аші чѵЬісЬѳ ів тпоге
Згеѵоив аші іпіойегаЬІе. іііеу аііетріе ореп аші ріаупе ѵуоіспсе Іогсе
аші іпіигіе Со оиг іпЬаЬііапіев оі' іке ваісіе івіе, гЬеу Дгуѵе Ніеег ргаіеа
опіе оі гЬе Іашіе, іЬеу Ьгіі^е зніг реоріе, ѵѵііісіі Ье й'ве, ІПЮ сопгу-
ппеіі ьегѵііиСе ашіе ІіопіЬи'е, іііеу Ііаѵе ѵіоІепШе іакеи адѵау СЬе ііаіі’е
раііе оі оиг ігіЬиіе <1ие ипіо ив іМв уеге. уе аші воте іііеге \ѵеге,
ѵѵЬісІіе хѵоЫе руѵе поііііп^е агі аіі аші оіво гаке аѵѵеу опг Йуявііе.
М’ЬісІіе ѵѵав арроупгей іот оиг одѵпе иве.
430
іца.іся за помощью и къ регентшѣ, и къ герцогу Гельдерн-
скому, ко безуспѣшно ’). Торговые города Пидерландъ между
тѣмъ соединились и требовали у Маріи разрѣшенія начать
войну, такъ какъ дѣло шло о совершенномъ исключеніи ихъ
изъ Балтійскаго моря, іюснодство надъ которымъ захватилъ
себѣ Любекъ. Графъ Гогстратенъ (Поор.чі гаіеп), штатгальтеръ
Голландіи, также побуждалъ Марію къ рѣшительнымъ дѣй-
ствіямъ. Онъ говорилъ, что теперь Христіанъ II требуетъ
себѣ одной лишь Норвегіи; помогая ему, Нидерланды легко
удержатъ въ своей власти Копенгагенъ и Гсльзипгборгъ; вла-
дѣя же отими городами, они обезпечатъ за собою на вѣки гос-
подство въ Балтійскомъ морѣ.—Въ Нидерландахъ задержали
между тѣмъ и втораго посла Христіана, Іоахима Гапдельман-
па; отъ него узнали, что Христіанъ II безъ помощи импера-
тора не можетъ долго держаться; ко если бы ему удалось по-
лучить изъ Голландіи помощь и уничтожить любекско-датскій
флотъ, то этимъ выиграна была бы вся Данія. Часто король
Христіанъ говаривалъ, что охотнѣе отдастся императору, чѣмъ
своему дядѣ, который въ союзѣ сь Любекомъ запираетъ Бал-
тійское море Голландцамъ. 20 кораблей было бы совершенно
достаточно Христіану для отраженія Датчанъ и ихъ союзни-
ковъ. Какъ только онъ будетъ іюслодиномъ Норвегіи, • опъ
тотчасъ передаетъ Бергенскую контору Дортрехту и Амс-
тердаму.
Въ концѣ мая въ Голландію прибыло новое посольство отъ
Христіана II. Ожидая помощи отъ Пидерландъ, Христіанъ II
въ началѣ іюня снова началъ переговоры съ уполномоченными
отъ Фридриха: опъ просилъ новаго свиданія съ ними. Свиданіе
не могло состояться тотчасъ же и вначалѣ нереі’оворы велись
письменно. Христіанъ требовалъ теперь только одной части
Норвегіи или Даніи, чтобы ему можно было жить на доходы
съ этой части. Датскіе п любекскіе военачальники уговари-
вали Христіана послѣдовать прежнему совѣту ихъ, т. е. от-
правиться къ Фридриху въ Данію для личныхъ переговоровъ.
1) Подробности у Гейне, 91. Дальнѣйшая судьба Гансена такова:
заключенный въ тюрьму за измѣну, опъ по распоряженію штатгаль-
тера Голландіи былъ казненъ въ Репельмюндѣ.
431
Трое ') изъ нихъ прибыли въ лагерь Христіана. Устные пе-
реговоры съ нимъ длились до 28-го іюня. Христіану обѣщана
была охранная грамота согласно которой онъ съ 200 че-
ловѣкъ будетъ доставленъ цѣлымъ и невредимымъ въ Копен-
гагенъ или другой датскій городъ для веденія переговоровъ
съ своимъ дядей и датскимъ рейхсратомъ; если онъ съ ними
не согласится, то онъ имѣетъ свободный проѣздъ обратно въ
Норвегію или Германію. По дорогѣ въ Данію ко]юль можетъ
пользоваться полною свободою переговариваться сь кѣмъ же-
лаетъ; слуги его имѣютъ свободный доступъ къ нему. По
Христіанъ обязуется и за себя, и за свою свиту, что они пе
затѣять ничего враждебнаго противъ Фридриха и его земель.
Христіану и его приближеннымъ будетъ оказанъ должный почетъ.
Уполномоченные отъ Фридриха потребовали затѣмъ отъ Хри-
стіана, чтобы онъ содѣйствовалъ водворенію прежнихъ поряд-
ковъ въ Норвегіи въ томъ видѣ, какъ было до его прибытія.
Всѣ лены должны перейти обратно къ Фридриху, населеніе
Норвегіи должно поклясться ему въ вѣрности. Съ той и дру-
гой стороны обѣщана полная амнистія.
Въ концѣ контракта стоитъ слѣдующая важная замѣтка:
если Христіанъ и Фридрихъ заключатъ между собою миръ,
то Христіанъ долженъ поклясться въ томъ, что, еслибы даже
самъ императоръ пожелалъ предпринять что либо для возста-
новленія его нлп дѣтей его на датскомъ престолѣ, то онъ и
тогда ни словомъ, ни дѣломъ пе согласится дѣйствовать про-
тивъ Фридриха. Если же Фридрихъ и Христіанъ ни на чемъ
не сойдутся, то охранная грамота послѣднему ті мъ не менѣе
будетъ въ точности соблюдена.
28-го іюня охранная грамота была уже составлена и по-
дана Христіану для приложенія на ней печати. Оставалось
подписать ее только представителямъ Ганзейскихъ городовъ,
что они п сдѣлали послѣ нѣкоторыхъ колебаній и увѣренія,
что па всѣ переговоры и на контрактъ съ Христіаномъ имѣет-
ся полномочіе короля Фридриха ')•
1) Могепсъ Гюльдеящерна и Нильсъ Люкке—со стороны Фридриха,
со стороны жегородовъ Томасъ Каске—уроженецъ Ростока. Неіве, 100.
2) ЬеіІеЬіеѵ.
3) Объ атомъ подробно говоритъ Рейзсіръ Кокъ. Оиъ закапчиваетъ
свой разсказъ такъ: »это происходило въ Акерсгузѣ въ пятппцу, предъ
днемъ Петра н Павла». Неіее, 109—112. Ср. ІТіиіГеІіІ, 314 и далѣе.
Между тѣмъ 30-го іюня въ Норвегію прибыло посольство
отъ Фридриха. Въ инструкціи посламъ говорилось, что на-
прасно было въ такое опасное время входить въ столь тѣс-
ныя сношенія съ Христіаномъ 11. Фридрихъ вовсе, слѣдова-
тельно, не запрещаетъ продолжать переговоровъ и вовсе не
лишаетъ силы своего прежняго полномочія, но заявляетъ
только, что онъ находить такіе рѣшительные переговоры «нѣ-
сколько затруднительными» *). Ошибочно многіе позднѣйшіе
хроникеры полагали, что новая инструкція Фридриха заклю-
чала въ себѣ категорическое запрещеніе всякаго рода мир-
ныхъ переговоровъ съ Христіаномъ и категорическое требо-
ваніе продолжать войну.
2-го іюля контрактъ съ Христіаномъ получилъ законную
силу, будучи скрѣпленъ подписями датскихъ и ганзейскихъ
военачальниковъ. 3-го числа и Христіанъ подписалъ кон-
трактъ и получилъ охранную грамоту. Провозглашенъ былъ
миръ. Христіанъ извѣстилъ всѣхъ своихъ норвежскихъ сто-
ронниковъ о заключенномъ трактатѣ. 9-го іюля Христіанъ
уѣхалъ изъ Норвегіи -’). Письма его въ это время представ-
ляютъ намъ во-очію всю неприглядность его положенія. На-
дежда па лучшее соединялась у него съ отчаяніемъ и сомнѣ-
ніемъ насчетъ дальнѣйшее судьбы его. Въ письмахъ къ Фрид-
•) Неіие, 115: аі Коплеи іашк еаа ѵі<ІС «Ігеѵие Ѵшіег Ішиііііпвег
Ъеіаяікеііке». Совершенно пъ лпомъ свѣтѣ представляетъ все дѣло Вит-
фельдъ. Онъ пишетъ на основаніи позднѣйшихъ данныхъ н излагаетъ
все дѣло такъ: Фридрихъ далъ Гюльденшернѣ сначала полномочіе дѣй-
ствовать отъ его королевскаго имени на польву обоихъ королевствъ,
но йотомъ онъ передумалъ и велѣлъ Гюльдепшерпѣ остановить всякіе
переговоры съ Христіаномъ; Гюльденшерна же самовольно противъ
желанія короля продолжалъ переговоры. Король будто бы велѣлъ во
что бы то ин стало продолжать войпу съ Христіанамъ и заставить
его сдаться на милость. Вѣроятнѣе всего, что Фридрихъ, заключивши
Хриетіапа п нарушивши такимъ образомъ всякую справедливость, самъ
пустилъ въ ходъ такое объясненіе дѣла.
2)------иі гех Сѣгівііегпив, (ііпііизіа рег іеггае шіііііѣие іп Сіегта-
піат ртоіесіигів, зоіпк сит рапсіз Гапп’ІіагіЪиз, ас ипіиегм вирреііесіііі,
сопзсеняа наие, ііанвтіііегеі іи Рапіат сит ге&е ас гещіі та^івігаіи
ііе гаііоье іпешиіе расіа ігасіаіигив, дие а поп сопііпкегіі; рго ірвіив
пою іат біпегеіпг Ііѣег аЪпаиі^аіе аиі іп НоІІа.Лаш. ишіе зоіиегаг.
апі іп аііаш Оегтапіе ргоиі лііапі, ци ип віЬі сопітімііогет йеІейізвеС.—
Ноі^езеп.
433
риху онъ то униженно взываетъ къ защитѣ, называя себя за-
блудшимъ сыномъ, то разсыпается въ гнѣвныхъ п сильныхъ
выраженіяхъ.
24-го іюля Христіанъ подъѣзжалъ къ Копенгагену, откуда
9 лѣтъ назадъ бѣжалъ въ Голландію.
Во время переѣзда Христіана изъ Норвегіи въ Данію, въ
Копенгагенѣ велись, какъ мы уже видѣли, дѣятельные пере-
говоры о томъ, какъ покончить дѣло съ Христіаномъ: осво-
бодить ли его, свидѣться ли съ пинъ, или заключитъ его до
окончательнаго рѣшенія дѣла въ какомъ пнбудь укрѣпленномъ
замкѣ Въ Копенгагенѣ были уполномоченные изъ ІІи-
дерландъ, отъ Ганзейскихъ городовъ, отъ Альбрехта Прус-
скаго и Густава Вазы. Фридриху и его совѣтникамъ было
очень важно отдѣлить интересы Голландіи отъ интересовъ
Христіана, Любекъ же сильно настаивалъ па томъ, чтобы
Данію втянуть въ свою Нидерландскую политику. Пред-
ставители отъ Любека желали склонить Фридриха къ на-
ступательному союзу противъ Голландцевъ. Но согласиться на
такой союзъ значило бы для Даніи совершенно покончить съ
ея прошлою, традиціонною политикою. Поэтому, ве отвергнувъ
совершенно предложенія Любека, Фридрихъ и рейхсратъ вы-
ставили множество затрудненій къ заключенію союза.
Относительно Христіана II мнѣніи на Копенгагенскомъ со-
браніи вообще сходились. Всѣ понимали, что Христіанъ, разъ
от. будетъ выпущенъ на свободу, легко подниметъ простой
пародъ противъ законнаго короля, отчего произойдутъ смуты
и междоусобныя воины. Христіанъ II, говорили въ Копенга-
генѣ, не разъ уже нарушалъ данное слово, такъ что дать
полную вѣру его словамъ нельзя никакъ. Если дать Христіану
возможность уѣхать въ Германію, то положеніе дѣлъ снова
можетъ принять очень опасный для Даніи характеръ. Нѣ-
мецкіе князья могутъ вооружиться за одпо съ Христіаномъ,
н внѣшняя война соединится съ внутренней. Всѣ сознавали,
что отпустить Христіана па свободу чрезвычайно опасно, но
никто не рѣшался прямо указать па принятое уже впослѣд-
*) Веіігтап, СЬгівІіап ІГ: Сіігіятіегпв апкотві заіѴе ЪЫе Коишідо
осѣ Вікзішіеіі і <1ец вііігяса Й5г1а^еп1іеі.
28
434
ствіп средство—заключеніе. Фридрихъ и его рать не брали
на себя личныхъ переговоровъ съ Христіаномъ безъ участія
уполномоченныхъ отъ вендскихъ городовъ п Швеціи. Без-
успѣшно сходились ратманны Фридриха съ послами Швеціи и
вендскихъ городовъ, повторялось одно п тоже мнѣніе: Хри-
стіана нельзя оставить въ Даніи, нельзя его пустить и въ Гер-
манію. Въ виду этого рѣшено было отправить къ Христіану
уполномоченныхъ отъ Даліи, Шлезвигь-Голшппгіи, Швеціи я
вендскихъ городовъ. Христіанъ отказался отъ переговоровъ,
сказавъ, что согласенъ только на переговоры съ самимъ ко-
ролемъ. Тогда то Фридрихъ рѣшился заключить Христіана въ
какой ішбудь укрѣпленный замокъ и, чтобы оправдать такой
вѣроломный поступокъ, во всемъ обвинялъ Гюльденшерну,
переступившаго будто бы инструкцію короля и самовольно
заключившаго договоръ съ Христіаномъ, договоръ, шедшій со-
вершенно въ разрѣзъ съ планами короля н его рата. ’)
26-го іюля въ церкви св. Духа въ Копенгагенѣ было со-
браніе датскаго рата съ уполномоченными отъ городовъ и
Швеціи. Надо было избрать мѣсто для заключенія Христіана:
одни предлагали Висбю, другіе стояли за Пыокепингъ, третьи
за Зовдербургъ. Заточеніе должно было сдѣлать датскаго ко-
роля совершенно безопаснымъ на будущее время. Рѣшено
было зорко сторожить его, «чтобы вовсе уже не надо было
его бояться» 2).
Однако, когда Фридрихъ предложилъ всѣмъ участвовав-
шимъ на собраніи 26-го іюля приложить свои подписи къ до-
кументу, рѣшившему судьбу Христіана, то уполномоченные
отъ городовъ и Швеціи рѣшительно отказались это исполнить,
*) Рпѵі Ноірезеп: ІЩие гиріиш еві і'еЛпь Іюс ргеіехіи, чискі іпі-
Іит егаі; іпиіео те^го, пі Ге.геЬаПіг, ас ге^ііі шаківиаіи іпоопвиІЬо, цио-
гит іиваи ас регтіззи роЬезіаіет ассерегаі. (Нсіпя Сііапиіиз, поп сот-
ропсікіе рааз зеі Ъеііі^егаікіі сиш ге^С СЬгівііегпо. Ггіііегісі Іатеп
ге^із агЪіігіо гиріит езі та^із сщат тояівігаіи» соіізіііо. (іиашіодиі-
<іет іреі Ггіііегісо 1іаш1<]иациа.іп иісіеЬаіиг еззе іигтп, сиш Іат реіТіііо
ргіпсіре <1е Геііеге расівсі. Далѣе авторъ говоритъ: адіѵі <]иеш (1’гі-
йегіепш) ріеіав егаі внрегзіісіо, ріиІісіЫа Ііуросгівіз, геіі^іо віиііісіа,
аЬзііпеиііа іпвапіа.
*) Неізе, 163.
435
сославшись на то, что имъ предварительно слѣдуетъ снестись
съ своими правительствами.
Относительно мѣста заключенія всѣ наконецъ согласились
на Зондербургѣ 1). который послѣ смерти Фридриха долженъ
быть отданъ въ вѣдѣніе 8 ратмаішовл., | голштинскихъ и 4
датскихъ. Заключеніе Христіана должно быть пожизненнымъ.
Безъ вѣдома Любека ничего не должно было предпринимать
въ пользу или во вредъ заключеннаго короля. 30-го іюля
Христіану было объявлено о рѣшеніи Фридриха и его совѣт-
никовъ г). Опъ былъ заключенъ въ крѣпкомъ замкѣ Зондер-
бурга, для услуженія къ нему приставленъ былъ какой то
карликъ а).
Спустя нѣсколько дней послѣ своего заключенія, Хри-
стіану пришлось вынести еще. болѣе тяжелый ударъ: П-го
августа умеръ его сынъ Іоаннъ. Теперь исчезло послѣднее
звепо, связывавшее Христіана съ императоромъ; разсчетъ па
послѣдняго былъ напрасенъ. Если Карлъ V что пибудь и
предпринималъ для Христіана, то единственно въ надеждѣ на
то, что ему удастся сдѣлать сына его королемъ Даніи и Нор-
вегіи. Сохранилось письмо Карла V къ Маріи Нидерландской,
написанное по случаю смерчи Іоанна; въ немъ онъ прямо го-
ворилъ, что предпочелъ бы смерть Христіана смерти его юпаго
сына * 2 * 4).
*) ЗчшІегЬогк лежалъ близь Голштипіп, недалеко отъ Любека;
понятно поэтому, отчего представители Любека въ особенности и на-
стаивали на пелъ.
2) АІІтеуег, Кеіаііопз, 204, говоритъ, что, когда Христіанъ узналъ
о своей судьбѣ, то «іапіоі іі ропззе Лез егіз іигіепх, іапгбі іі агіісиіе
(іев ріаіпіез ліііёгѳи, іапібі іі яе топіге гёзі&пё».
’) ІЬій. 205: ип паіп ѣійеих.
*> Вотъ вто письмо: ІІаііаше та Ьоппе зеиг, сотЬіеп циві’аі гесеи
п-оія ѵпз Іейгее й чиоі п’аі геврошіп, зі ве ѵоив у засізГегаі аисогез
раг сезіе; шаіз запя ііоиіе роиг ѵёгііё ссзіе зешаіие ѵоп я у гёрошігаі
аѵес гёзоіиііоіі еі сопсіизіоп зиг іоиі се <]ііе т'езегірѵея. Сезіе пе зега
зі поп роиг ѵопз аѵепіг сіе Іа роіто <ріе аѵопз Гаііе «Іе поіге реііі иеѵеи
(Іе Веипѳтагске, Іедиеі іі а ріеиі іі Віеніе ргешіге аѵапі-ійег ііііпапсііе
ыаііп аргёв аѵоіг епі ѵір іоигз епгіег Іе Яиз «іе ѵеиіае. Се т’а аде ппр;
аиззі рд аші (Іёріёзіг щіе ваигоіз аѵоіг, саг с’евіоіі Іе ріпз доіі реііі 8аг"
доп чп'іі езіоіг розвіЫе «Іе ѵеоіг роиг зоп са§:е. Де 1’аі аиіапі зепіі щіе
де Яз Іа реіТе <1е топ Яіз, саг іе 1с со^поіззоіз ріиз, еі езіоіі іа ріиз
Это письмо Карла. V датскій историкъ Гейзе совершенно
вѣрно назвалъ «прощальнымъ привѣтомъ Христіану II» * *).
Послѣ своего самовольнаго поступка сь Христіаномъ 11
Фридриху необходимо было оправдать его передъ нѣмецкими
князьями, родственниками и союзниками Хриетіапа. Пер-
вымъ долгомъ онъ счелъ увѣдомить обо всемъ герцога Аль-
брехта Прусскаго. Опъ свалилъ всю вину въ заточеніи Хри-
стіана и въ несоблюденіи полученныхъ имъ охранныхъ гра-
мотъ па Гюльденшсрву. Въ такомъ же свѣтѣ Фридрихъ
представилъ все дѣло и курфюрсту Саксонскому, къ которому
съ этою цѣлью отправленъ былъ посолт., Іобстъ фонъ Игген-
гузепъ 2). Этотъ имѣлъ полномочіе посѣтить также Филиппа
Гессенскаго и Іоахима Бранденбургскаго.—Докладъ ’) Игген-
гузена весь съ начала до копца, запутанъ и вымышленъ,
истины въ немъ очень небольшая доля. Къ счастью Фридрихъ
Саксонскій одновременно съ посольствомъ отъ Фридриха 1
получилъ совершенно иное объясненіе поступка датскаго ко-
роля съ Христіаномъ отъ сестры послѣдняго, Елизаветы, рас-
торженной супруги Іоахима Бранденбургскаго. Благодаря
этому Фридрихъ Саксонскій одинъ изъ немногихъ зналъ, на-
сколько достовѣренъ докладъ датскаго посла. Іоахимъ Брап-
етапіі, еі Іе Іеиоія сотпіе роиг іеі! ТоиіеЫоія іі се Гапі еопГогтег аѵес
Іа ѵоіопіе <іе Оіеи, еі сошЬіеп дие яаія іі роиѵоіі огйоппег Іе зешЫаЫе
еи (оиз Ііеиея, ві п’аі-Іѳ реи ііе ге^геі <іе репяег цие зі де Геияяв Іаіззё
еп сея раіз Ле ііеій, цис реиі-евіге іі ле іТн аѵепи; аи шоіпя, Іе рёге
пе і'ашіга Д,1е іііге. Де сгоія цие ѵоиз заѵёв ои Гои іііі ци’іі еві. Бі
Г)іеи п’еп еяі оіГепсё, Іе ѵочсігоія ди’іі іТіі аи Ііеи ііе яоп Йія еі. Іе ііія
Ъіеп гесеи аи гоуаите. ТоиІезГоія яапк ѵоиіиіг Іидег, репі-е.яіге ци’іі
п’а шёгііб у езіге, еі дпе Ів реііі гизіге, еяі шіеих іціе ой ]е іе яоп-
Ігаііе еі ди’іі 8в шосіріе Ьіеп ііе тоу сіи ьоиііаіі цис Іиі іаія, оиіге
ди’іі п’аѵаіі Гаі< ііе щ-апн рёсЪёз; 11 еяі м Ігёя-Ьіеп іпогі цие диаиі
іі еп аигоіі Гаіі аиіаиі дие тоу, яі аигоіі іі (угппіі еяроіг аи заіиі ііе
вой атв; саг еп тоигапі, іі егіоіі Лёхия! Д’езсгірі іі шея реіііея піёсев
сотіпе ѵеггёв, роиг гесопбогіег. .Те яиія веЬиг цие ііе ѵояііе соияіё і’егёя
Іе кепіЫаЫе; іі п’у а аиіге гёіпёііе дие ііе Іеиг ігоиѵег 4еих иіагів.
Аіішеуег, 1>ег Катрі’, 78.
*) <Беі ѵаг Кадвег Кагія Аі'якейяііііяеп Ііі Коп& КгізЬіегп». Иеіяе,
174.
') АѴаіІх, Т, 149.
:‘) Авторъ его бевъ сомнѣнія Утенгофъ. Ср. Бнапіпісгіия, 481;
Неізе, 182.
437
денбургскій съ полнымъ довѣріемъ отнесся къ разсказу Фрид-
риха и привѣтствовалъ его съ счастливою побѣдою надъ «об-
щимъ врагомъ», какъ говорилъ онъ. Не смотря, однако, на
это, онъ, въ виду другихъ существующихъ объясненіи дѣла
Христіана, совѣтуетъ Фридриху издать для общаго свѣдѣнія
оправдательный протестъ противъ обвиненій въ нарушеніи
охранной грамоты Христіана.
Фридрихъ Саксонскій совѣтовалъ королю прибѣгнуть къ
посредничеству нѣмецкихъ кпязей, герцога Мекленбургскаго,
ландграфа Гессенскаго и другихъ. Изъ нихъ ландграфъ Гес-
сенскій никогда не относился сочувственно къ Хрпстіапу ГІ,
а потому онъ прямо совѣтовалъ Фридриху 1 не выпускать
Христіана изъ заключенія и прямо обвинять во всемъ Гюль-
деншерну и его единомышленниковъ, которые рѣшились дѣй-
ствовать безъ «полномочія короля», не дождавшись королев-
ской ратификаціи ихъ договора съ Христіаномъ. — Постарав-
шись объяснить нѣмецкимъ князьямъ свой поступокъ съ Хри-
стіаномъ, Фридрихъ долженъ былъ теперь рѣшительно от-
крыться предъ Любекомъ въ своей Нидерландской политикѣ;
но онъ этого не могъ сдѣлать, боясь разрыва съ Любекомъ.
Представители Любека, въ виду того, что правительница Іѣн-
дерландъ Марія смотрѣла па дѣло Голландцевъ, какъ па дѣло
императора н свое собственное, также стали болѣе склонны
къ мирпои политикѣ по отношенію къ Голландцамъ. Па Ко-
пенгагенскомъ собраніи возобновленъ былъ договоръ Фрид-
риха и Любека съ Голландцами въ томъ видѣ, въ какомъ опъ
существовалъ въ 1524 году. Голландцамъ слова былъ от-
крытъ доступъ въ Балтійское море. Нидерландскіе послы отъ
имени императора обѣщали болѣе не помогать Христіапу и пе
ѣздить вт. Норвегію, обѣщали также удовлетворить Любекъ и
Данію за тѣ убытки, которые безъ вѣдома правительства были
имъ причинены какими то частными лицами изъ Голландіи или
другой какой либо провинціи. Вѣсти о мирѣ, дошедшія до Гол-
ландіи, произвели здѣсь всеобщую радость; цѣны на хлѣбъ
сразу понизились на половину ’). По не долго длилась ра-
дость Голландцевъ. Въ началѣ сентября въ Амстердамъ нри-
') ХѴаігх, I, 184.
438
былъ посолъ датскаго короля, которому поручено было по-
требовать уплаты за все, что увезъ съ собою изъ Дроптммя
архіепископъ города. Если, заявлялъ посолъ, требованіе ко-
роля не исполнятъ, онъ задержитъ въ Зундѣ всѣ Нидерланд-
скіе корабли.
Въ томъ же сентябрѣ мѣсяцѣ къ бургундскому двору при-
были уполномоченные отъ Фридриха и Любека; эти объявили
Маріи, что какъ Фридрихъ, такъ к Любекъ согласны на миръ
съ Фландріей, Брабантомъ п Зеелапдіен, по па миръ съ Гол-
ландіей они согласятся не ппаче, какъ по полученіи ’/» мил-
ліона гульденовъ, 300,000 королю Датскому н 200,000 Лю-
беку за причиненные имъ убытки во время войны съ Хри-
стіаномъ II. За Голландцевъ вступилась Марія; она придер-
живалась политики не отдѣлять интересовъ Голландіи отъ
интересовъ прочихъ провинцій. Она основывалась на іюль-
скомъ рсцессѣ Копенгагенскаго собранія н признавала воз-
можность денежныхъ требованіи только относительно отдѣль-
ныхъ лицъ, по пе цѣлой провинціи, которая Христіану по-
мощи не оказывала *).
Въ декабрѣ 1532 года было собраніе въ Монсѣ, и здѣсь
послы Любека и Фридриха получили рѣшительный отказъ на
всѣ свои требованія. Если, говорили уполномоченные отъ Ма-
ріи, Фридрихъ и Любекъ вздумаютъ начать съ Голландцами
войну, то пусть они знаютъ, что за Голландіей будутъ стоять
всѣ Нидерландскія провинціи и самъ императоръ. Марія рѣ-
шительно запретила южнымъ провинціямъ Ппдерлацдъ вестп
отдѣльные переговоры съ Любекомъ и датскими послами.
Фридрихъ тогда отправилъ Клауса фонъ Мервитца прямо
къ Маріи съ письмомъ, въ которомъ снова повторялъ свои
требованія, чтобы южныя провинціи прекратили всякія торго-
выя сношенія съ Голландіей, иначе онъ и ихъ корабли бу-
•) ѴѴаіІй, Т, 367: сіег Каінег ІіаЬе зсііоп оіі егкііігі, \ѵІе ег ап сіеш
ВепеЬтеп пші Тігаа К. Гѣгівііапв кеіп ііеі'аііеи іга^е, ѵіеі мгепІиег
ііин НіШе иші Веівіаші кеіѣап; еіе «Ііе Квпі^іп 80І ^епеірі (Іеп Ко-
репЪадепег Весевз іп аііеп Рипкіеп ги Ьакеи, Дхіосіі пісііі іѵсііег аів
ііег ВисІівіаЬв ѵеппеіііеі. «пешіісіі аѵег ргіѵаіе регзоиеп ипші пісііі
аѵег еіііеке сопппипеп еіПе Ноііешіег гевіііиііоп іо ѵогкеіреип»; спѵагіе
сіавіі аисіі сіег Кёпі& сІеизеІЪеп Ііаііеи мепіе.
439
детъ задерживать въ Зундѣ ’). Къ началу 1533 года отно-
шенія настолько обострились, что надо было ожидать откры-
той войны. Любекъ въ особенности склонялъ Фридриха къ
войнѣ. «Теперь Голландскіе корабли па Балтійскомъ морѣ,
отчего бы не напасть на нихъ н этимъ не причинить боль-
шаго вреда своимъ соперникамъ?» На это Фридрихъ и рейхс-
ратъ, однако, не дали своего согласія, они слишкомъ хорошо
знали, къ чему клонятся эти энергическія стремленія Любека
лишить Голландцевъ права плаваніи по Балтійскому морю.
Фридрихъ, что не подлежитъ сомнѣнію, понималъ всю ненор-
мальность своихъ отношеній къ Любеку, и теперь, когда Хри-
стіанъ 11 болѣе пе представлялъ ему опасности, 2) онъ счелъ
возможнымъ не поддерживать болѣе эгоистическихъ предло-
женій Любека. Тогда Любекъ обратился къ Швеціи, но Гу-
ставъ Ваза въ отвѣть на исканія союза города противъ Гол-
ландіи даровалъ этой послѣдней одну за другою торговыя
привилегіи. Любеку оставалось созвать представителей венд-
скихъ городовъ и склонить ихъ къ союзу противъ Голландіи.
Въ мартѣ 1533 года дѣйствительно попытались это сдѣлать,
но пзъ всѣхъ городовъ одинъ только Люпебургъ прислалъ
своихъ уполномоченныхъ въ Любекъ.
Но Голландско-Любекскій вопросъ остался на время не-
разрѣшеннымъ въ исторіи скандинавскаго сѣвера, такъ какъ
во время приготовленій къ войнѣ съ Голландцами въ Любекъ
прибыла вѣсть о смерти Фридриха, послѣдовавшей вч> Гот-
торнѣ 10-го апрѣля 1533 года.
ГЛАВА III.
Со смертью Фридриха I въ 1533 году, на Сѣверѣ Европы
положеніе дѣлъ значительно измѣнилось: Любекъ, стоявшій за-
одно съ Фридрихомъ противъ Христіана, теперь начинаетъ
войну за Христіана II,—за возстановленіе его на Датскомъ
*) Всѣ эти событія значительно уясняются архивными данными
Ростока, которыя и сообщаются Ваіітцомъ въ I томѣ сго сочиненія
«сГіІг&еп \Ѵи11епѵеѵег>, стр. 367.
2) Ег ьііхі хи і'еьіс—писалъ о Христіанѣ Утенгофъ къ Альбрехту
Прусскому.
440
престолѣ и является врагомъ Датскаго рейхсрата и Голштин-
скаго дома.
Сильное броженіе, замѣчаемое во всей исторіи Любека въ
1-ой половинѣ XVI вѣка, выдвинуло людей, которые, при
правильномъ теченіи событій, едва ли могли быть замѣтными
на политическомъ поприщѣ. Революція открыла и вызвала
къ жизпи дарованіи, которыя до того какъ бы не существо-
вали. Теперь нужна была только быстрая и смѣлая рѣши-
мость, необыкновенные замыслы и планы: теперь красно-
рѣчивый ораторъ сразу овладѣвалъ толпою: опа согласна была
рѣшительно на всѣ его предложенія и шла за нимъ, хотя бы
при этомъ рисковала всѣмъ своимъ имуществомъ: но только
до первой неудачи. Вышло что ппбудь не такъ, и вождь ока-
зывался кругомъ виноватымъ.
Про эту толпу только и слѣдуетъ сказать, что опа была
безпокойна, нп на чемъ не могла остановиться: ей какъ бы
правилось разнообразіе впечатлѣніи и быстрая смѣна ихъ.
Причина такого состоянія, направленія толпы легко за-
ключалась въ составѣ городскаго населенія. Любекъ былъ
центромъ всѣхъ Ганзейскихъ городовъ: сюда въ огромномъ
множествѣ стекались иностранцы, торговый людъ, а со вре-
мени Лютера и многіе образованные лютеранскіе пропо-
вѣдники ’). Изъ иностранцевъ, съ особеннымъ вліяніемъ въ
городѣ, мы назовемъ двоихъ: Іоанна Ольдендорпа и Марка
Мейера. Іоаннъ Ольдендорпъ былъ синдикомъ Ростока и
считался очень ученымъ человѣкомъ среди современниковъ,
изъ которыхъ одни относились къ нему враждебно, а другіе
сочувственно. Ольдендорпъ родился въ Гамбургѣ, провели,
нѣсколько врсмепн при университетахъ въ Ростокѣ, Кельнѣ
и Болоньѣ, жилъ затѣмъ поперемѣнно въ Грсйфсвальдѣ и
Франкфуртѣ, а въ 1526 году сдѣланъ былъ синдикомъ Ростока.
Ольдендорпъ, явный и ревностный приверженецъ новаго, ученія,
потомъ былъ обвиненъ въ сочувствіи анабаптистамъ. Сохра-
нился одинъ документъ: «Политика Іоанна Ольдендорпа» 2),
изъ котораго мы узнаемъ его взгляды, цѣли и средства. Опъ
*) ДѴаіІг, I, 191.
3) Опъ напечаталъ у Вайтца, въ приложеніи къ 1 тому, стр. 369,
пр. 51.
441
стоить за свободную проповѣдь слова Божія и Святаго Евап-
гелія и всецѣло посвящаетъ себя па службу Вендскимъ горо-
дамъ ')• Какъ человѣкъ очень краснорѣчивый па словахъ, онъ
отлично владѣлъ п перомъ, что какъ нельзя болѣе доказываютъ
его доклады п предложенія. Веймаръ Кокъ говоритъ, что
онъ умѣлъ во время и къ дѣлу прилагать свое рѣдкое кра-
снорѣчіе, „цгмзе ХѴогіе цеЬеп“. Совсѣмъ другимъ человѣкомъ
былъ Маркъ Мейеръ. Высокій, коренастый и красивый муж-
чина, Мейеръ былъ сначала простымъ кузнецомъ въ Гамбургѣ;
онъ рано поступилъ въ ряды кнехтовъ, служившихъ Фрид-
риху 1 противъ Христіана ИІ, и предводительствовалъ даже
однимъ отрядомъ, отправившимся въ Норвегію г). Необыкно-
венная храбрость всегда отличала Мейера; счастье рѣдко
измѣняло ему. По окончаніи воины съ Христіаномъ II, Маркъ
Мейеръ, искавшій военной славы и разныхъ подвиговъ, отпра-
вился во главѣ ООО кнехтовъ воевать противъ Турокъ. Воз-
вратившись домой, Маркъ Мейеръ предался роскошной и
разгульной жизни. Въ Любекѣ онъ женился па очепь богатой
вдовѣ, чѣмъ вполнѣ обезпечилъ себя; отважный искатель при-
ключеній, опъ скоро сдѣлался любимцемъ народа и наемныхъ
кнехтовъ. Военное дѣло Мейеръ изучилъ въ совершенствѣ.
Въ Любекѣ въ данную эпоху нуженъ былъ именно такой
человѣкъ, какъ онъ: дипломатовъ было довольно, военный
дѣятель былъ пмъ всего необходимѣе; Мейеръ былъ готовъ
на всякія опасныя затѣи, лишь бы оыѣ доставили ему славу.
Эти два человѣка—хитрый дипломатъ Ольдевдорпъ и чрез-
мѣрно честолюбивый Мейеръ соверіпеппо овладѣли даровитою
личностью Іюргена Вулленвевера *). Іюргспъ пли Георгъ Вул.іен-
*) «Еіп Мани ѵоп ппзііііеіп («ешіііііе ѵаг О. ап віеіі еіп Еерг.Ч-
зепіапі <1ег (іетокіаіівсііеп Іпіегеззеп». Вапке, ЦеиізсЪе Ствзеііісііів,
ІІІ. 420. Объ Ольдендорпѣ ср. Вагііюііі, ОезсІііеЫе ѵ. Роштегп,
IV, 253.
®) Ср. Шлегеля, ІМе Осзсііісіііе йег Кііп&е ѵоп Сйпетагк апз <іет
ОМепЬиг^івсІіеп Всаттс, I, 188.
3) Ѵшіе кеіі’і \Ѵ. <іеп Магсиа Меуег іиег $е1ісг1 ѵшіе геблі^еі, сіепп
наі <1е {риігге Вайі ѵог &ШІГ апзасЬ, (Іегііаіпеп ііейі Ііе тозі ііют 1а-
безіеп ргіііііікеп апіорсп, ѵшіе уз <1іі Ехетреі <іег Оиегісіюуі, ѵшіе
зишіегіікеп <1еп Вбі^егтезіет. щ аііеп ЯгеДеп іѵоі (Ііо Ьеігаеіісеп,
ііагшіі зе "елѵагпеі ѵшіе деіегеі ѵеі'іеп, йаі зе тіі йеп огйепііікеп
епѵеіейеп ВайезЬегп, уп аііеп яакеп йаі Ве&ітѳпі Ьеіап^епйе, іііогіія&о
442
веверъ ’) не принадлежалъ къ какому либо древнему роду въ
Любекѣ, а былъ такимъ же пришельцемъ, какъ Ольдендорпъ
и Мейеръ. Родина его, по всей вѣроятности,—Гамбургъ; родъ
Вуллепвеверовъ былъ извѣстенъ здѣсь еще въ концѣ XIV' вѣка.
У Юргена было два брата: Іоахимъ и Гансъ. Іоахимъ Вул-
лепвеверъ былъ фохтомъ Хриетіапа II на Феррерскихъ остро-
вахъ, затѣмъ онъ игралъ не маловажную роль въ распростра-
неніи реформаціи въ Гамбургѣ. Вскорѣ опъ былъ принятъ въ
число рат.манновъ Гамбурга. Юргенъ Вуллснвеверъ родился въ
копцѣ 15 вѣка (въ 1492 пли 1193 году). Во время религіоз-
но-революціонныхъ движеній въ Любекѣ, Вулленвеверу было
уже подъ сорокъ лѣтъ. Если Маркъ Мейеръ добился значенія
въ городѣ, благодаря своему богатству, то о Вуллеивеверѣ
сказать этого нельзя: опъ пе имѣлъ никакого недвижимаго
имущества. Сохранилось извѣстіе, что онъ много разъ бывалъ
въ далекихъ плаваніяхъ, сражался противъ Хриетіапа II и
получилъ у друзей своихъ прозваніе адмирала. Вуллепвеверъ
обладалъ тѣми качествами, которыя легко завоевываютъ сим-
патіи народа. * 2) Твердо убѣжденный въ истинѣ Евангельскаго
учета,—онъ пе думалъ скрывать этого; всегда отстаивалъ
права бюргеровъ и не терпѣлъ самодержавной власти город-
скаго совѣта. 7-го апрѣля 1530 г. Вуллепвеверъ былъ из-
бранъ въ число 64, гдѣ талантъ его, какъ народнаго вождя,
могъ выказаться въ полной силѣ. Вуллснвеверъ обладалъ крас-
норѣчіемъ и умѣлъ сразу расположить слушателей въ свою
пользу. Но при этомъ въ характерѣ его пе было твердости,
вргекеп ѵшіе зіек піскі сіогск ІіскіГепІі^е ІОбе іііііс Ьиіеп Іішіез, аиег-
ге4еп ѵшіе ѵогКгеп Іаіё, аіз Деи Дйг^еп XV. ѵап М. Меуег мегШегГагсп
уз, \ѵепіе у<1і коппё вогіапе ѵшіпі епііке ртасіікеи ѵшіе Кіпіиіл^епі,
еіпііікеи иісііі чоі&егасіеп.
*) Его имя въ латинскихъ хроникахъ Сеог^іиз Техгог, а въ со-
временныхъ нѣмецкихъ и датскихъ: йог^еп АѴиНепиоейпег, УѴиІІеяеГ-
Гег, ХѴиІІеамгеГег, ѴѴоІІещѵеі’ег, Лицеи ДѴііІІем'епег, въ позднѣйшихъ:
Дог^еп УѴиіІеіпѵеЬсг; Генрихъ ѴПІ называетъ его беогціиз ѴѴооіч'еѵег,
Целъзіусъ называетъ его ѴоІІепѵсѵег. О жпзпн его кромѣ ВаЙтца, см.
Альтена, Адьтмеіера, Бартольда н др. и др.
2) Современникъ его Боннъ говоритъ о немъ: уз. Д. ѴѴ. ѵап па-
іпг піеііі еіп ѵпкеисйіскеі Маи ^еіѵелеп, н это слово въ слово повто-
ряетъ въ своей хроникѣ ц Регкманвь. Характеристика Вулленвевера
безпристрастнѣе всего представлена у Вайтца и Гаммериха. I, 80 и далѣе.
443
самостолтельпости; ві. дѣятельности его мы напрасно стали бы
искать строгой обдуманности, предварительнаго разсчета; лег-
комысліе сказывалось во всѣхъ его предпріятіяхъ. Это—страст-
ная, но безхарактерная натура, даровитая, но безъ выдержки.
Часто онъ поступалъ совершенно въ разрѣзъ съ собствен-
ными убѣжденіями; избалованный счастьемъ, онъ никогда пе
переставалъ надѣяться па успѣхъ. Вулленвеверъ, какъ мы его
поняли, рѣдко обдумывалъ свои предпріятія; опъ создавалъ
иногда геніальнѣйшіе планы, но никогда не доводилъ ихъ до
копца; часто подъ чужимъ вліяніемъ онъ мѣнялъ свои намѣ-
ренія. Многіе ученые увлекались личностью Вулленвевсра и
Мейера, приписывая имъ политическій геній, ') сравнивая ихъ
съ Перикломъ, Ришелье и Кромвелемъ *); другіе же, напротивъ,
приписывали имъ исключительно узко-эгоистическія стремленія.
Но что Вулленвеверъ на дѣлѣ заявилъ себя великимъ патріо-
томъ Любека, это несомнѣнно; онъ желалъ поднять Любекъ
на ту высоту, на какой этотъ городъ стоялъ въ 14 вѣкѣ. По-
явись такая личность, какъ Вулленвеверъ, на исторической
аренѣ Любека столѣтіемъ рапыпе—и онъ многое успѣлъ бы
сдѣлать для вызвышенія Вендскихъ городовъ; по противъ но-
ваго вѣянія времени Вулленвеверъ ужъ не въ силахъ былъ
бороться. Любекъ, какъ городъ съ самостоятельнымъ респуб-
ликанскимъ устройствомъ, пе могъ существовать на ряду съ
самодержавными государями, какими были Густавъ Ваза и
Христіанъ ІП. Всѣ считали, что господство Любека на Бал-
тійскомъ морѣ уже отжило свой вѣкъ и пе можетъ быть воз-
становлено. Въ дѣятельности Вулленвевера проявилась рѣдкая
энергія и постоянство. Иначе и быть не могло: тутъ старое
время боролось съ новымъ—и боролось въ послѣдній разъ.
Въ 1533 году происходили новые выборы въ Совѣть. Многіе
изъ членовъ городскаго совѣта, покинули городъ, нѣкоторые
’) Такъ Аль'гмебср’ь: Віе ро1ііі»сііе Коііе «Іег іп сіеп
погДівсЬеп НеѵоІпНопеп, 114: АѴиІІеіпѵем’ег «Іег ртбавіе ии«1 кйііпеіе
Зіааівтапп, <1еи «Іаа аііе й-еіе Вепиапіеп ргееоЬеп Ьаі. Ранке, Веиізсііе
Пеясііісіііе, 111,432, говоритъ о дѣйствіяхъ Вулленвевера, пго««1аБ (те-
ргіі'ге «іев йепіпе іга§еп віе піейі». «Ее Геііііе АѴ. ап Лаьеіщіпк, Ѵог-
бісМ, ^ейіе^цег СІгип<11а§е; веіпе беѵаікіійеіі іпасЬі Деи Еішігиск «Іег
ІІПхиѵегІазБщкеіІ; ег і»і еіп І'аіеиі, аЬег кеіп СІіагакѢег».
») Ср. АУигш, Віе Вехіеііип^еп, 2. Ср. ЗсЫохег, Ѵегіаіі иші Ни*
іег§ап^ «Іег Напаа, 164,
изъ пихъ умерла, такъ что было 8 вакантныхъ мѣстъ. 21-го
февраля было избрано 5 новыхъ членовъ рейхсрата; изъ нихъ
двое—въ бургомистры города. Это были—Людевпхъ Таше-
макеръ и Юргенъ Вулленвеверъ. Послѣдній достигъ теперь
высшей должности въ Любекѣ. «Окруженный приверженцами,
онъ предсѣдательствовалъ въ городскомъ совѣтѣ, какъ бурго-
мистръ города». Первымъ своимъ долгомъ Вулленвеверъ счи-
талъ борьбу съ Голландіей, чтобы пріобрѣсти неограниченное
господство па Балтійскомъ морѣ; сѣверныя же королевства, по
его мнѣнію, должны были стать въ рукахъ Любека тѣмъ, чѣмъ
для Венеціи былъ островъ Кипръ. Ольдендорпу поручено было пе-
редать населенію города о рѣшеніи Вулленвевера. Мейеръ
былъ назначенъ предводителемъ кнехтовъ. ’) Народъ выра-
зилъ полную готовность пожертвовать всѣмъ для своего бур-
гомистра, и даже серебряныя церковныя вещи перечеканены
были на монету. Въ это время въ Любекъ пришла вѣсть о
смерти Фридриха I, въ союзѣ съ которымъ положено было
воевать противъ Голландіи.
Для Даніи, со времени вступленія на престолъ Фридриха
I, настало время выбрать Любекъ иди Голландію. Выборъ не
представлялъ затрудненія, потому что изъ-за дружбы съ Гол-
ландіей Данія лишалась нѣкоторыхъ финансовыхъ выгодъ въ
Зундѣ, тогда какъ союзъ съ .Любекомъ грозилъ вѣчною зави-
симостью отъ него Датской короны. Если бы Любекъ пріо-
брѣлъ на Балтійскомъ морѣ первенство, возможное только при
полномъ обладаніи Зундомъ и при совершенномъ устраненіи
съ этого моря Голландіи и другихъ государствъ, то Даніи приш-
лось бы совершенно покориться этому демократическому го-
роду и стать въ его рукахъ тѣмъ же, чѣмъ была она въ
14 вѣкѣ.
Любекско-Нидерландскій вопросъ оставался неразрѣшен-
нымъ и послѣ смерти Фридриха, который не разъ пытался
ослабить Любекъ покровительствомъ Голландской торговлѣ; но
исполпить завѣтную цѣль всѣхъ Датскихъ королей Ольден-
бургскаго дома онъ не могъ, такъ какъ самъ нуждался въ
Любекѣ противъ Христіана II.
*) < Віеѵ ХѴи11еп>ѵе\ѵег Деі луе ЬуЬекя віаізтагкі, ааа Ыеѵ Мвуег
<ІеІз (вѵепіугііре КгіртѣвІЫ. Натпіеіісіі, 87.
445
По смерти Фридриха въ самой Даніи возникаетъ сослов-
ная борьба, замѣтная уже въ началѣ царствованія его Ари-
стократія послѣ 1 533 года достигла своей высшей силы и зна-
ченія въ Даніи. Большая часть земельныхъ владѣній была въ
рукахъ аристократовъ. Теперь становилось ясно, что страна—
не собственность короля, а дворянъ, только подъ опекою его.
Конечный результатъ его царствованія былъ тотъ, что все
государство, за исключеніемъ небольшой части, лично управ-
ляемой королемъ, принадлежало крупнымъ землевладѣльцамъ,
которые были обязаны только защищать страну, -— и затѣмъ
получали почти всѣ доходы. Ихъ владѣніе землею было на-
столько прочно, что право короля избирать и назначать лицъ
въ ту или другую область какъ бы вовсе пе признавалось.
Аристократія стремилась совершенно ослабить королевскую
власть. Но она не могла разсчитывать на успѣхъ, потому что
среди высшихъ классовъ господствовала политическая и рели-
гіозная разъединенность. Послѣдующія войны въ Даніи вовсе
не усилили значенія аристократіи, какъ думали нѣкоторые уче-
ные, а унизили ее. Реформація вездѣ содѣйствовала этому, и
несомнѣннымъ остается то, что во время великой революціи,
стоящей на границѣ средней и повой исторіи, одна лишь сила
развивалась среди общаго теченія, сила, которая одна могла
удовлетворить требованіямъ времени: эта сила — была монар-
хическая власть, которая повсюду возвышается и надъ духо-
венствомъ, и надъ дворянствомъ. Около короля группируются
низшія сословія; «королевская власть извлекаетъ пользу изъ
всѣхъ событій того времени»: соціальные и политическіе пере-
вороты, національныя и религіозныя движенія, великія откры-
тія п изобрѣтенія'—все это было на руку королевской власгп.
Она, сильная и самодержавная, одна только могла возстано-
вить порядокъ, нарушенный общими неурядицами, предъявить
новыя требованія и сплы ихъ осуществить.
Такимъ образомъ, нельзя думать, что это новое вѣяніе не
коснулось Скандинавскаго сѣвера и потомъ не упрочилось
здѣсь. Сила аристократіи была только временная. Среди ея
самой были партіи, которыя сказались вскорѣ послѣ смерти
Фридриха на рейхстагѣ въ Копенгагенѣ, гдѣ, между' другими
*) Егаіеѵ, Коя^е ЬейвташІ і 4еІ 16 аліѣипйгейе. І\]'ЬЬѵ. 1879.
446
вопросами, долженъ былъ рѣшиться вопросъ о наслѣдникѣ
Датскаго престола.
Въ Дапіп издавна существовалъ обычай, что, по смерти
короля, правителемъ становился рейхсратъ. Такъ было и на
этотъ разъ, ст> тою лишь разницею, что теперь, вслѣдствіе
религіозныхъ п политическихъ раздоровъ, среди аристократіи
не было никакого единства, и каждый членъ рейхсрата счи-
талъ себя совершенно самостоятельнымъ въ своей области;
были и такіе, которые Данію называли республикою '). Члены
рейхсрата пе спѣшили избраніемъ короля: междуцарствіе было
для нихъ выгоднѣе всего, и если они лѣтомъ 1533 года и при-
ступили къ избранію, то только потому, что не чувствовали въ
себѣ силъ справиться съ внѣшними врагами.
Кандидатами па Датскій престолъ были два сына Фрид-
риха; Христіанъ и 12-лѣтпій Іоаннъ. Еще при жизни Фрид-
риха рейхсратъ обѣщалъ ему въ наслѣдники одного изъ его
сыновей. Христіану было 30 лѣтъ. Воспитанный при Бран-
денбургскомъ дворѣ *), онъ былъ послѣдователемъ новаго ре-
лигіознаго ученія и считался въ герцогствахъ Шлезвигѣ п
Голштиніи наслѣдникомъ отца. По противъ избранія его, по
мнѣнію той части рейхсрата, которая придерживалась католи-
чества, было, во-первыхъ, то, что Христіанъ исиовѣдывалъ
протестантское ученіе; во-вторыхъ, какъ человѣкъ зрѣлыхъ
лѣтъ, онъ въ силахъ былъ сдерживать ихъ своеволіе и,
въ-третьихъ, герцогъ Шлезвигъ-Голштиніи, онъ не будетъ
дѣйствовать въ интересахъ Даніи, такъ какъ съ его избра-
ніемъ нѣмецкій элементъ въ Дапіп непремѣнно усилится. Эта
часть рейхсрата, думавшая прежде всего о собственныхъ вы-
годахъ, стояла за Іоанна, который жилъ постоянно въ Даніи,
исиовѣдывалъ католическую вѣру, и, по своему возрасту, не
могт> еще самостоятельно управлять государствомъ; послѣднее
для рейхсрата было самое важное.
Положеніе дѣлъ въ Даніи послѣ смерти Фридриха напо-
’) Ыашшегіск, 101: <Бошкаріі1еб і Ьпп<] иші&ік, аі какіе Ваппіагк
еі Кі?е, оц каЫіе ііеі киа еп КериЫік». Егьіеѵ, 80; АІ Сепігаі-йіугеіве
орішгте. Ср. I’. МііПег, 1)е ІРгзсс Коп^ег а Г ііеп ОІсІеііЬог^кке Яке^І,
576. Его же, Огеѵебвійй, I, 108.
2) Мать его была Анна Браніеибургская; мать Іоанна была дочь
Богислава X, герцога Померанія, Софія.
447
минаегь нѣсколько время послѣ 1418 года, когда умеръ Хри-
стофоръ Баварскій: междуцарствіе и колебаніе рѣшающихъ
людей ’). Рейхсратъ, члепы котораго—числомъ 50, былп свя-
заны между собою родствомъ, представлялъ изъ себя, по за-
мѣчанію Гейзе, крѣпко сплоченную олигархію, гдѣ гораздо
труднѣе было бы найти какого либо „Ьото поѵиз®, чѣмъ среди
Римской знати. Этотъ то рейхсратъ собрался въ іюнѣ 1533
года въ Копенгагенѣ, для выбора короля и для обсужденія
политики по отношенію къ Любеку и Нидерландамъ. Съ во-
просомъ о наслѣдникѣ престола нераздѣльно связанъ былъ и
религіозный вопросъ. Долгіе споры о томъ, кого избрать ко-
ролемъ, кончились ничѣмъ. Епископы п ихъ партія стояли за
герцога Ганса, а партія, слѣдовавшая новому ученію, стояла
за Христіана ІІІ. Разногласія, по поводу избранія наслѣдника
Фридриха I, заставили рейхсратъ отложить этотъ вопросъ еще
на годъ: тогда, говорили представители рейхсрата, также, бу-
дутъ извѣстны и мнѣнія Норвежскаго рейхсрата -). Религіоз-
ный вопросъ былъ рѣшенъ 3-го іюля: въ рецессѣ этого числа
положено было сохранить въ полной силѣ постановленія, сдѣ-
ланныя еще па собраніи въ Одензе, въ 1527 году 3).
*) Архіепископъ Лундскій писалъ къ Карлу V, 4 августа 1833
года: Хісйіі аіііні ІіаЬиі сегі], чпаш іпіег Рапоэ $і( тахііпа апітогшп
ЛізсопНа, ег. <1е поѵо ге#е е1і#еікіо сопѵепіге поп роззипі.
2) См. Эапьке 5Іа#агіп, 1794, П: 0р1у.тіп?вг ііі Ме11етгі»еі8 Ніз-,
іогіе еііег К. ЕгіЗегісЬз I Бой о# <1е На ГотеГакіешіе і’агеіе Негге<ід#8
Наші1і»#ег, аі’ Каіі: Раа іііетт Тіччііе Агіускеі) аі аппатпів оск \ѵ<Іие-
1іі#е еи аіГ Копни# Егёвегіска воппег, іііег раа дИГпегРаи. К Кашіі...
(ііікіешіе, аі еіГИіег ікеп #атЫе ГогЬишН ос СопГесІегаіз. вот Г)ап-
тагкв осіі Хогуез Еіі#е етеііот #аи#еі ег, кашіі еп#1іѳи Негге еііег
Копіи# когез еііег ч<1ѵе1і#е8, іоге ешіі іііеязе іи^иіе Кііц’ег.ч Еааііі-Іі
Гогзатіез, ос іііег Гоге ЬаЙиег 1). Нік. КааЛі іогзскгеІГиеі Ког#ев К.
ікіагіік аі Ъевв#е еп аПтутЕі# Негге Па# кег \ѵ<1і КіорпеЬаЙ’п Яапсі
Напа 1>а# МіЗзоттег пвжкоштешіе, Тка от ког еііег ДѴЛи<1і#е1зе от
еп Копіи# Егесіегісіт Звппег теЙі Хогрев К. КааЗг... а1йиогШ#еппе
ос 8ятМгескіе1і#спп аі Іогііашііе. Въ другомъ мысль.... сйіко.г тіі
#атЪ1е ЕогЬпшіг, Весеззег, ВгеіТие ос Везеу1ііп#к зот етеііеш іііезае
2 Коиіп#егз Віі#ег Ваптагск ос Хог#е агі АгііІЗів Тіісіі #іопІІ ос
#ап#1іепп‘еге, іпаа еііег кашіі іпккеип Негге ос Копиія# каагек еііег
лѵЗм’е11і#в8 іііі! по#1ге аЙ‘ (Ііыке 2 Віі#ег, мчіііет Ье##е іііеззе 1ііі#ѳгб
Вааіііх I). ос X. ГпкІіЬупсІі \ѴуНіі#е ос ЗапНускж.
*) Кга#, 11. НиіИекІ, Еи каагі Ніяіогікке ВвбкгіЙиеівв, раа Ішев
тегкеіірі, зот ві# аагіі#е итіег Кои# СЬгібііап Леи ІІІ... Ііайіег іііі-
448
Самый трудный вопросъ состоялъ въ томъ, какой поли-
тики держаться по отношенію къ Любеку, Нидерландамъ и
Швеціи. Въ Копенгагенѣ находились п Вулленвеверъ и Маркъ
Мейеръ. Вулленвеверъ имѣлъ при себѣ копію съ договора
2-го мая, по которому Фридрихъ обязывался воевать въ союзѣ
съ Любекомъ противъ Голландіи; на выполненіи итого обѣ-
щанія Вулленвеверъ теперь и настаивалъ. Рейхсратъ нахо-
дился въ большомъ затрудненіи относительно Голландско-Лю-
бекскаго вопроса. Голштинскіе ратсгерры, Утенгофъ и оба
Раптцау, старались всячески противодѣйствовать, чтобы союзъ
Даніи съ Любекомъ пе состоялся.
,’)ти три человѣка играли первую роль и во всѣхъ по-
слѣдующихъ событіяхъ. Что Датскіе короли имѣли при себѣ
совѣтниковъ изъ нѣмцевъ, — это не должно васъ удивлять,
такъ какъ, въ борьбѣ самодержавныхъ государей съ свѣт-
скою и духовною аристократіей, эти совѣтники всегда стояли
на сторонѣ государей, у нихъ пе было родственныхъ свя-
зей съ іюсподствующей аристократіей, да и своимъ земель-
нымъ богатствомъ они были обязаны единственно коро-
лямъ. Такимъ образомъ, и въ виду личныхъ выгодъ со-
вѣтники изъ нѣмцевъ энергично стояли за права королей,
интересы которыхъ были связаны съ ихъ собственными;
династическая наслѣдственность была лучшею гарантіей ихъ
положенія, пежели «свободная избирательная система» * *). Къ
тому же датскіе короли чувствовали настоятельную необ-
ходимость пмѣть при себѣ именно нѣмецкихъ дипломатовъ,
уже опытныхъ въ дипломатической войнѣ нѣмецкихъ кпязей.
Въ царствованіе Фридриха и Христіапа ІП мы встрѣчаемся
съ цѣлымъ рядомъ нѣмецкихъ дипломатовъ, какъ Петръ
Сваве изъ Помераніи, Францъ Требау изъ Мекленбурга,
Генрихъ Шульте, Томасъ Келленъ изъ Гамбурга, Венедиктъ
Клокъ и другіе. Замѣчательнѣйшіе язь нихъ: Утенгофъ и оба
Раптцау. Первый пзъ пихъ, Вульфгапгъ фонъ Утенгофъ, 24
года служилъ при Готторпскомь дворѣ его пнтерасамъ, что
4га§із. Иад. 1595 года. Ср. Иеіке, 320 ц далѣе. ІІатшегісЪ, I, 97.
Ешіеіія вупіев тап (Іоп 3-сіі.е Дпіі аі котте гіі Епі§ѣесі, ѵе<1 іогеіоЬід
аі ергеСЬоІйе Вевісттеівегие Гга Оііепке НеггеЯац, 1527>.
*) Неіве, \Ѵн1^ап^ ѵоп ПіепЬоГ. Нізіогіек ТігІввкгіГС. IV, С, 2 Неі'ге.
449
заставило Утенгофа желать упроченія этой династіи какъ въ
герцогствахъ, такъ и въ Даніи съ Норвегіей; мало этого—онъ
стремился создать наслѣдственную королевскую власть въ Да-
ніп-ІІорвегіп-Голштпиіи, какъ единомъ цѣломъ.
Утенгофъ происходилъ изъ знатнаго рода въ округѣ Вейда—
въ Фохтлапдѣ ’); опъ родился въ копцѣ 15 столѣтія. Съ 1513 до
1518 года онъ былъ въ Виттенбергѣ, а съ 1518 и до 1520 года
состоялъ воспитателемъ Христіана, старшаго сына Фридриха 1;
затѣмъ въ 1520 году онъ поступилъ на службу къ Фрид-
риху 1 и въ 1522 году сдѣлался его канцлеромъ и мини-
стромъ иностранныхъ дѣлъ. Особенное вниманіе обращаетъ на
себя дѣятельность Утенгофа па Пюрелбергскомъ рейхстагѣ
1524 года, гдѣ ему удилось раскрыть предъ нѣмецкими кня-
зьями всѣ невыгодныя стороны правленія Хриетіапа 11 п скло-
нить нѣкоторыхъ изъ нихъ на сторону Фридриха г). Затѣмъ,
во всѣхъ собраніяхъ въ Мелльнѣ, Гамбургѣ, Копенгагенѣ и
Гамбургѣ Утенгофъ всегда съ большимъ тактомъ отстаивалъ
интересы Готторііскаго дома. Во время своего пребыванія вт,
Любекѣ онъ имѣлъ случай изучить всю изворотливую политику
этого города, который, какъ мы видѣли, старался отнять у
Даніи Готландъ. Съ этихъ поръ Утенгофъ сдѣлался откры-
тымъ врагомъ Любека и называетъ Любчанъ не иначе, какъ
«<1іе ЬаиегпзсоКг-ш ЬуЬескег». Готландъ остался за Даніей,
только благодаря Утепгофу; онъ же помогъ и Фридриху войти
вь сношенія съ Щмалькальденцами 3).
Видную роль въ исторіи Фридриха 1 и Хриетіапа 111 игралъ
гофмейстеръ Готторііскаго двора Іоаннъ Рантцау—«Ахиллъ
кимбрскаго Херсонеса» *); сынъ губернатора Штейнбургскои
крѣпости Генриха Рантцау и Олигарды Бухвальдъ, дочери
рыцаря Дютлера, онъ родился въ 1492 году. По своимъ да-
рованіямъ онъ могъ занять очень высокій постъ въ государ-
ствѣ 4). Осторожность, обдуманность, энергія въ выполненіи
’) <\Ѵеіііа іп \ѴаіІ2, I, 205.
2) Неіее, 174.
3) ІЬіа. 212.
4) Аіііпеуег, Іісіаііопз, 321. О немъ ср. АѴаііг, 8с1і1еа\ѵід--ІІоІ8іеіпз
Сеасіисѣге, II, 126. Аііеи, 136 и далѣе.
') СЬуігаеиз пая. Рантцау такимъ образомъ: «осиіиа поЪіІііаііа
егіиіііае іи Ьі.< іеггіз і'иід'впгіз&ітпв».
29
4 50
задуманнаго плана, всегда отличаютъ его дѣятельность. Мо-
лодость свою Іоаннъ Раитцау провелъ въ путешествіяхъ; онъ
былъ въ Испаніи, ѣздилъ поклониться св. гробу Госнодню>
гдѣ былъ посвященъ въ рыцари. Съ 1520 года ему поручили
надзоръ за герцогомъ Христіаномъ, съ которымъ онъ присут-
ствовалъ ші Вормскомъ рейхстагѣ (1521 г.) Здѣсь опъ впервые
услышалъ проповѣдь Лютера и вскорѣ, вмѣстѣ съ герцогомъ
Христіаномъ, сталъ ревностнымъ сторонникомъ великаго ре-
форматора. Іоаппъ Раитцау сохранилъ въ себѣ всѣ черты
П Ілезвигь-Голштинскаго рыцаря добраго, стараго временп,
п потому пе сочувствовалъ демократическимъ движеніямъ среди
бюргеровъ и крестьянъ. Съ идеей о нераздѣльности Шлезвига
и Голштиніи опъ соединялъ идею единства Шлезвигъ Голш-
тиніи съ Даніей подъ одною короною. Въ 1522 году онъ былъ
назначенъ гофмейстеромъ и членомъ рейхсрата. Привязанность
его къ Фридриху характеризуется слѣдующимъ разсказомъ: во
время его пребыванія въ Гамбургѣ, явился туда секретарь го-
рода Кампена, который, не стѣсняясь, сталъ нападать па ко-
роля Фридриха. Тогда, разсказываютъ, Іоаннъ Рантцау вынулъ
свой мечъ, положилъ па него руку и сказалъ: здѣсь король.
Тотъ же секретарь города Кампена разсказывалъ, что, когда
онъ прибылъ въ Данію, то нашелъ, что тамъ король не гер-
цогъ Голштинскій, а Іоаппъ Раптцау *)• Пе менѣе видную
роль игралъ Рантцау, какъ полководецъ і). Карлъ V не разъ
старался привлечь Рантцау къ себѣ па службу, хотя зналъ,
что Рантцау сторонникъ новаго ученія Лютера; то же пы-
тался сдѣлать и Франсуа I ’). Другой членъ семьи Раитцау—
Мельхіоръ,—болѣе извѣстенъ на поприщѣ дипломатическомъ.
Не смотря на свои молодые годы, онъ уже успѣлъ возвы-
ситься до званія маршала Голштиніи и заслужилъ отъ Хри-
стіана ІП названіе драгоцѣннѣйшаго камня въ его коронѣ.
*) АПеп, Вгеѵе ок Акібіуккег, Т, 575.
2) УѴаііг, ЗсЫеклѵі^-НоІзІеіпібсІіе (ЭввсЫсЬѣе, его же ХѴпІІепѵеѵег,
I, 205 и далѣе; Аіітеуег и др. Затѣмъ о жпзпи I. Рантцау-Бапвке
Мадагіп, V. я Зсіііевѵѵі^-Ноівьеішвске РгоѵіигіаІЬегісІіівп, 1833, статья
Кусса (Кивв) о Раитцау.
3) <1. Вапяли <1іе 8ее1е аііег КгівбвЬеч'веипяеп <1ез Вегяо&з».
АПеп, 140.
451
Наибольшій успѣхъ Мельхіоръ имѣлъ въ своихъ посольствахъ
къ Бургундскому двору. Его политика сейчасъ объяснится, если
мы припомнилъ, что Мельхіоръ Рантцау былъ непримири-
мымъ врагомъ Любека, городской совѣтъ котораго нанесъ
страшное оскорбленіе Шлезвигъ-Голштипскому рыцарю тѣмъ,
что не дозволилъ ему проѣхать черезъ городъ въ сопровож-
деніи 30 всадниковъ.
Такимъ образомъ, па слѣдующемъ собраніи въ Копенга-
генѣ мы встрѣчаемся съ представителями совершенно проти-
воположныхъ лагерей: съ одной стороны — стояли Вулленве-
веръ п Маркъ Мейеръ, съ другой — Утенгофъ, оба Рантцау
и другіе Шлезвигъ-Голштшіскіе рыцари; а среди этихъ двухъ
лагерей находился Датскій рейхсратъ.
Съ тѣхъ поръ какъ Христіанъ II, общій врагъ Шлезвигъ-
Голштиніи п Любека, былъ заключенъ въ Зондербургѣ и,
слѣдовательно, не могъ уже внушать опасеній, отношенія
между союзниками «но неволѣ»—сразу измѣнились. И у Шлез-
вигъ-Голпітипскаго рыцарства и у Любека было много при-
чинъ къ взаимному недовольству главнѣйшая изъ нихъ
заключалась, конечно, въ сильной ненависти гордаго, аристо-
кратическаго рыцарства Шлезвига къ свободолюбивому, де-
мократическому населенію Любека. Все усиливавшійся въ Лю-
бекѣ демократическій элементъ дѣлалъ невозможнымъ продол-
женіе союза Ш.іезвпгі.-Го.іпітинін съ Любекомъ. Затѣмъ, когда
Христіанъ ІП, еще при жизни своего отца, сдѣлался въ
1532 году штатгальтеромъ Шлезвигъ-Голштиніи, онъ тогда
даль понять Любеку, что вовсе не намѣренъ добиваться ду-
ховныхъ имѣній, которыя, послѣ утвержденія реформаціи,
должны бы сдѣлаться его собственностью; этимъ опъ какъ бы
хотѣлъ показать, что все еще признаетъ свою ленную зави-
симость оп Любекскаго епископа. Когда же городское управ-
леніе Любека объявило себя главою Любекской церкви, то,
какъ говорили въ Шлезвигъ-Голштиніи, городской совѣть по-
требовалъ отъ Христіана III ленной присяги па обладаніе
Шлезвигъ-Голштиніей. Наконецъ и притязанія Любека на не-
слыханныя торговыя преимущества въ герцогствахъ еще
1) Ср. \Ѵаііх, I, примѣчаніе 57
452__*
болѣе разъединили ихъ. Любекъ пе довольствовался тѣмъ, что
Голландцамъ было запрещено торговать на Балтійскомъ морѣ;
онъ хотѣлъ провести еще одну мѣру, очспь стѣснительную
для голландской торговли, а именно: хотѣлъ запретить Гол-
ландцамъ доступъ въ гавани Шлезвига. Тотчасъ послѣ смерти
Фридриха, когда въ Копенгагенѣ происходилъ споръ объ
избраніи наслѣдника престола, Христіанъ ІІІ рѣшилъ отъ имени
герцогствъ Шлезвига и Голштиніи вновь начать дружескія
сношенія съ Бургундскимъ дворомъ. Припомнимъ, что за нѣ-
сколько времени до своей смерти Фридрихъ послалъ Мель-
хіора І’антцау въ Нидерланды; Рантцау, узнавъ о смерти
короля, рѣшился «на собственный страхъ» заключить отъ
имени Христіана ІІІ формальный миръ съ Маріей Бургунд-
ской. Рѣшено было заключить тѣсный союзъ между Христіа-
номъ, Даніей и Норвегіей съ одной стороны, Карломъ V,
какъ королемъ Испаніи и властителемъ Ппдерлапдъ,—съ дру-
гой. За ежегодное денежное вознагражденіе Христіанъ обя-
зывался въ продолженіи 10-ти лѣтъ помогать императору
противъ его враговъ, кромѣ членовъ Шмалькальдепскаго союза.
Подданные императора и Христіана могли при этомъ свободно
обращаться п торговать въ земляхъ участвующихъ въ до-
говорѣ государствъ. Всякія просьбы объ удовлетвореніи за
помощь, будто бы оказанную Нидерландскимъ правительствомъ
Христіану II, должны остаться неисполненными. Въ ожиданіи
ратификаціи договора Христіаномъ ІІІ и Датскимъ рейхсра-
томъ было опредѣлено, чтобы Шлезвпгъ-Голштишя но помо-
гала Любеку противъ Голландіи; императоръ же обѣщалъ ни-
чего не предпринимать противъ герцогствъ.
12-го мая Рантнау съ проектомъ договора уѣхалъ изъ
Брюсселя. Этимъ договоромъ было дано новое направленіе
политикѣ на сѣверѣ Евроны, вмѣстѣ сь тѣмъ онъ былъ не-
ожиданнымъ ударомъ для Любека, который предвидѣлъ связь
между герцогствами и Даніей, предвидѣлъ, что и Данія подпи-
шетъ договоръ съ его заклятыми врагами; а потому рѣшился
эйергически противодѣйствовать выполненію гибельнаго для себя
плана и отклонить ударъ, послѣдствія котораго едва ли были
поправимы. Вулленвеверу надо было, во что бы то ни стало,
удалить изъ Датскаго рейхсрата Пілезвигъ-Голпггинскнхъ со-
153
вѣтниковъ. Представители Шлезвигъ-Голштиніи знали, чѣмъ
удержать Датскій рейхсратъ отъ союза съ Любекомъ: они
* грозили Христіаномъ 11, говоря, что, въ случаѣ войны съ
Голландіей, трудно будетъ удержать Христіана въ Зондербургѣ.
Датскій рейхсратъ долженъ былъ хорошенько обдумать
свое положеніе, прежде чѣмъ выбрать между Любекомъ и ІІІлсз-
вигь-Голштиніей. ') Склониться на сторону Вулленвевера зна-
чило начать войну съ Бургундскимъ дворомъ; этого мало: вра-
гами Даніи стали бы вслѣдствіе этого и Швеція, и Ш.іез-
впгь-Голштинія, и восточные города, Данцигъ, Ревель и другіе.
Если бы Данія заключила съ Любекомъ союзъ въ виду воины
съ Голландіей, (тутъ Любекъ добивался господства на Балтій-
скомъ морѣ); если бы Данія, въ интересахъ Любека, заперла
Зундъ для всѣхъ Европейцевъ, то этимъ она неминуемо выз-
вала бы противъ себя цѣлую коалицію враговъ, нескончаемыя
войны, несчастія для парода, обѣдненіе края. Войны съ импе-
раторомъ, первымъ свѣтскимъ лицомъ католическаго міра,
прежде всего не желали тѣ члены рейхсрата, которые сами
были приверженцами римской церкви; въ ихъ глазахъ война
Любека съ императорскими Нидерландскими провинціями—была
войною еретиковъ съ правовѣрными. Католическимъ членамъ
рейхсрата оставалось выбирать одно изъ двухъ: пли проте-
стантскую аристократію Шлезвигъ-Голштпніи, пли протестант-
скую же демократію Любека, которая желала все Датское ко-
ролевство подчинить гордому Ганзейскому городу ’).
Изъ двухъ золъ приходилось выбрать меньшее: рѣшили за-
ключить унію съ ПІлсвнгь-Голппиніей, чтобы тѣмъ обезпе-
чить, но крайней мѣрѣ, Данію съ юга Д. Зга унія была неиз-
бѣжнымъ слѣдствіемъ той политики, которая отличала исторію
Даніи съ избранія на престолъ Фридриха I. Съ этихъ поръ
и во всю послѣдующую эпоху Шлезвигъ-Голштипія принима-
*) Папзке Макагіа, II: Раа іііеі 8 от Тиезі еііег Тиегіга^І кошіиег
етеііош Вііреі ос Рягвсепйоштеі Ніег вскаіі ііміягуііев іог Ніі^епн осіі
ГогаТепАотшепв Нашк, раа іЬег аі Де \Ѵеп5кай\ ЕшігВДі ос коі Маа-
Ьовкар етеііот Вііуеі осЬ Гогвгешіотпіеп 1іо1«11іез вкаіі. Ср. Наишіе-
гісЬ, Т, 94.
2) Неіве, 351.
*) <І)еп Ьоівтеепвке Роіііік Ііаѵйе зеігеі». Наттегісіі, 96.
454
лась, какъ нѣчто цѣлое, самостоятельное, <іо іиге независимое
оть Даніи. «Посѣянное въ 1523 году, созрѣло въ 1533 году» *).
28-го іюня унія Даніи съ Шлезвигъ-Голштиніей была под-
писана всѣми членами Датскаго рейхсрата. Рѣшено было, что-
бы всякая вражда между Даніей и герцогствами подлежала
мирному рѣшенію 8 ратмановъ съ той и другой стороны, ко-
торые съ этою цѣлью должны были собираться въ Кольдппгѣ;
что 12-ть избранныхъ рѣшатъ, должно быть всѣми 16-ти при-
нято. Всякое неудовольствіе, если бы таковое возникло среди
подданныхъ королевства и герцогствъ, должно быть разсмот-
рѣно и взвѣшено 8-ю ратманами, но 4-е съ каждой стороны.
Между королевствомъ и герцогствами должно быть взаимное
довѣріе; какъ Данія, такъ и Шлезвигъ-Голштиніи должны
яругъ другу помогать и не начинать войны одинъ безъ дру-
гаго. Герцогства въ первое время должны представлять Даніи
150 всадниковъ, Данія же герцогствамъ — ЗОО. Па случай
крайней нужды договаривавшіяся стороны обязаны всѣми си-
лами помогать другъ другу. Подданные Даніи могутъ посту-
пать на службу въ ГПлезвпгъ-Голпітппііо и наоборотъ. Унія
признается существующею до тѣхъ поръ, пока королемъ Дапіп
будетъ кто-нибудь пзъ дома Фридриха I. -) Договоръ былъ
скрѣпленъ на ландтагѣ въ Рендсбургѣ герцогомъ Христіаномъ,
епископами Шлезвига и Любека, 11-ю ратманами и 15-ю ры-
царями *).
Послѣ того, какъ отношенія Шлезвигъ-Голштиніи и Даніи
установились такимъ мирнымъ образомъ, можно было предви-
дѣть пораженіе Вулленвсвера. Онъ прибылъ въ Копенгагенъ
полный надеждъ на успѣхъ; здѣсь онъ обратился съ рѣчью
гь рейхсрату отъ лица городскаго совѣта Любека, Ростока,
Висмара и Стральзупда *). Рейхсратъ слушалъ Вуллепвевера
*) Неіве. 353. Актъ договора см. у Крагія, Аапаіев, 24. Ср.
Наіишегісіі, I, 96.
2) <8аа1®п#е Хо^еп оГ Копг Ггейегікв Віой ѵаг Коп»е і Баптагк,
од гі<іеп ііі сѵі^ Ті<1>. НатгаегісЬ, 96.
*) ХѴаііг, ЁсЪІезмгі^-НоІвиішасЬе СтезсЪісІіІе, П, 209.
') Сгадіі А .иаіея, 12; Мох Ійпс аініііі, цѵі а ЬцІіесепзіЬин ѵепв-
іапі. Етаі еДік Іе^аГіопіб ргіпсерв Сеогдіиз Техіог, кото аиііах, геіпе-
гагіи$, іасііови», чѵіцѵе ітргоків агсікиь ех шепьігио зеиаіоге аіі соп-
455
съ полнымъ вниманіемъ, по тогда же получилъ письма отъ
Утенгофа п Іоанна Рантнау, которые всѣми силами старались
отговорить рейхсратъ отъ переговоровъ съ Вулдеивеверомъ;
одинъ представлялъ выгоды отъ союза съ’Нидерландами, дру-
гой прельщалъ рейхсратъ надеждою на возможность, нрп пол-
номъ единствѣ, возвратить Даніи Швецію ’).—Вуллепвеверъ
началъ свою рѣчь съ того, что напомнилъ рейхсрату о томъ,
что Любекъ сдѣлалъ для Даніи въ трудное для нея время борьбы
съ Христіаномъ II 4). До сихъ норъ Любекъ не вознагра-
впііаіиш іп еа гериЫіса еіесіиз Гнегаг. Ср. его рѣчь, иеревехеппую на
нѣмецкій языкъ у Альтепа, 57—59. Ср. Сііутгаеиз, 398, говоритъ о
Вулленвеверѣ, что онъ прибылъ въ Копенгагенъ, какъ Іе^аіпв а яеірзо.
') Письмо Утенгофа: Ьеѵе Ііеге и й ігипйі. Іи (Іеш Ъевіеп кап іск
,Іи\ѵ пісііі Ъагкеп, йаг іск ѵогшагске, Даі (Іе ѵап ЬиЪеск еііге кевсііі-
гкейеп зешіеЬайеп па Сореп1іа#еп ай&еѵегйідоііі, йеяв ѵогпетеийез, йезз
Вікев 8(епйе пеѵеп екпе ^е^еп йе НоПапйег іп йе ѵеуйе іію ѵогепйе,
Іію Ьеьргекепйе иппй іію ѵогшй^епйе. АѴоіѵоІ іск пи Діаг пісіііез ііѵі-
ѵеіі, ду йезв гікев Ьеяіе ваіпрі йеп апйегеп іт Кікеявгайе ѵ-оі Ьейепскѳп
ѵѵагйеп, во іяя йеппосіі іи йет тіп реігиѵѵег иппй іюдеяіег гаііі, аіве
іск ѵогѣаре Сіойі тіпе зеіе аізо ііетсп всЬаІ, ду мгіііеп шіііі япіскет
Ііапіісі даг пісіііев ііеп, посіі ѵеіе меіиідег )и\ѵ іію воіскег ѵеуйе ѵог-
ішідеп посіі Ьеііапйеіеи іію Іаіеп, вишіег ѵеіе иіеЬг тііЬ йет Іюдезіеп
Ъейепскеп, ѵѵаі Іюеп нсЬітр иипй 8роі.Ь йет гіке ѵоі еЪг ипй ѵакеп
ѵяпп (Іизвеп Іийеп аііпе всінііі Інуе^епі, іѵеіскся аііевв теп епеп іп
йпввег іійі шііѣ гіпдег шоуе, йаі те хѵоі ііюѵогеп тіі дгоіег кові ипй
цеіізріійіпде деяосііі, даппз іісіііііск ѵогдеійеи иппй зе шіііі еЬтеш
геЫеп Іоіте Ъсіаіеп тоде. ХѴепіс зо Ьаійе йаі йивзе зсайі кейешреі
І38, тоде ду 8\ѵейеп гіке йеяіе іісіііег ап Ъгіпдеп; ѵѵо цу йспд
хѵуйег ѵап ту іібгвп воіі ѵап йиввѳп вякеп, іѵеп іск іію Сорепііацеп
каше, иппй Ьіййе, ѵгіііеі йиі.Ъ аііе іпі келпеііке ап ]игѵ Іюійеп, иппй
иіііеі йивзе заке ѵап ту пи аізо іт Ьезіеп аізе іск ійі ігиѵѵііек іпопе
аппетеп. Иаіииі тіййеіѵескепп іп йет ріпхзіеп, Аппо 33. Письмо Ран-
тцау заканчивается такъ: Іп йеш йе ЕиЬзсІіеп Ьу]иім Іію Сорепііа^еп
ѵог йе Іійі еііг йе девсіііскейеп іііг иііі йет Іапйе чпігйеп катеп, иппй
тіііі рѵ Ьапйеіз Ье^егепйе іію ѵиііеінііеспйе, Ъіййе іск ііипйііісксп, КУ
тііЬ еііп пепеп Ііапйеі ѵѵіііе і адкеппеп Ьеііі яо Іап^е йе ^еяеЫскейеп
Іііг иііі йет Іапйе Ъу зіѵ катеп, іѵепіе хѵу ѵогЬареп иппзз, ,)'иѵѵ хѵаі
іко Ьгіпо’еп, йаі ,)иіѵ пісііі тів8Ьа#еп ясііаі. 5Ѵепіе Меісіііог Капіаоіѵ
ізв іѵеййег ^екашеп иііі йет Уеййегіапйе шіііі апйіѵѵогйеп, йе іск ту
1»г<1ипскеп іаіе, йе йеш гіке іію Эеіиіешагскеп іѵоі всІНИеп яеіеіуеп віп.
ІУаіпт ііют Кііе, йеаз Ггійпбс» ѵог Тгіпііаіів, Аппо 33. Ср. Раіийап-
51 йііег, 579.
!) Сгаціі Аппаіев, 12: Сіуив огаііо ѵегааЪаіиг ройвзітиш іп
ехргоЬгаііопе Ьепейсіогиш, сріае ге^пит ііапіа* а сіѵііаіе ЬиЪесепзі
ГШ
жденъ еше за э го, а потому п проситъ Датскій рейхсратъ при-
вести въ исполненіе майскій договоръ 1532 года Фридриха
съ Любекомъ, т. е. соединиться съ нимъ для войны съ Гол-
ландіей *). Рейхсратъ сразу не рѣшился отвѣчать па рѣчь Вул-
ленвевера: онъ боялся теперь, въ столь критическое для Даніи
время, окончательно разойтись съ своимъ недавнимъ союзни-
комъ. По рано или поздно это было необходимо сдѣлать, такъ какъ
иначе пришлось бы имѣть дѣло съ силами самого императора.
«Искать мира у королевы-регентши въ Нидерландахъ и вести
одновременно войну съ Голландцами на Балтійскомъ морѣ-
это противорѣчіи© бы чувству чести Датскаго рейхсрата» -)•
Рейхсратъ сознавалъ, что требованіи Любека необходимо по-
влекутъ за собою паденіе Датской торговли, уменьшеніе пош-
линныхъ сборовъ и т. д., а потому то и настаивалъ, чтобы
по Балтійскому морю свободно плавали и Голландцы, н Англи-
чане, и Шотландцы, и Французы, съ которыми Датскіе короли
состояли въ дружбѣ и родствѣ. Рейхсратъ, въ виду важно-
сти очереднаго вопроса, рѣшилъ обсудить его совмѣстно съ
бюргерами и мелкимъ дворянствомъ. Результатъ переговоровъ
съ этими сословіями былъ также неблагопріятенъ для Любека:
бюргеры и дворяне рѣшительно высказались противъ войны
съ Голландіей. Тогда только рейхсратъ рѣшился дать окон-
чательный отвѣть Вулленвеверу ’). Отказъ формулировали
Ъеііо сопіга Оіпвііішіші П ассеріаас ]&сіаЬаІ. 8ирре<1ісаіа асі апхііішп а
ЪиЪоссііьіЬиз, сіавчеш, іпііііет, (опиеии аііацѵе Ьеііо песеввагіа, вит-
ріиз еоз ^гаѵся жіііис геіриЫісае евве, еі ѵігсв іпіе ІіаиД рагиш <ііші-
пиіак, соттогіа а<і ге^пиш Иаиііс гейііззе. регісиіа еі. ітрепсііа ЬиЬе-
сепзіиш Гиівве, ргаетіо пиііо.
* ) Каш іркиі гесепв іпігит Гоѳйие, і<1 іиох ІаЪеіасЦііиш, ис Гегё
ппііі пвиі імегіі. ОроПиівзе ех Іе^іііиз Гоесіегіз рііяіаз шагі агсеіі, ас
іи ргіиіів Ноііапсіоз.... іТеіо Огііапо ехсіиііі, пі соиУоейегаІів ІіЬега,
чѵа ѵеііепі, ргяезіагеіліг паѵідоііо и т. д. и т. д.
’) Кои роззе ікііиг І’апоз Ноііашіоз іііс ирри^пагі, ііііс іпіегііи
расіз ие^ойиш '.гасіагі. Нос поп езве віпсетііагіз 1)апі«е, иои Йііеі еь
сопвіяпіііе.
• ) Крагій такъ рисуетъ колебаніе рейхсрата: Уиппі ДеІіЬогагі Ле
гезроизо сшріипі евнеі, ѵівит раігіЬив, регріехит ес регісиіі ріеииш і*1
иекоііиіи. Орез ЬпЬесепвіит та^пореге вивресіаЪаиі, цѵі шигііішагиі»
игЬіипі соттипет саизаш еківзеиЬ. (іиіЬизсит рег ініептрпі (етрив
іпітісігіав ыізсіреге, 1іаи<1 сопниИлип Ѵівит. Іп та^івігаіи еввв Ьотіпев
457
мягко: «Любекъ въ первое время самъ не особенно усердно
настаивалъ на выполненіи доіювора 2-го мая; теперь же, по
смерти Фридриха, рейхсратъ пе можетъ взять единственно на
себя ратификацію его. Начать войну въ такое время, когда
государство лппіепо опоры—вещь невозможная; противъ этого
высказались всѣ сословія Даніи. Рейхсратъ согласенъ побу-
дитъ восточные города, не подвозить Голландцамъ съѣстныхъ
припасовъ, а также обѣщаетъ не оставить Любекъ безъ по-
мощи въ томъ случаѣ, если бы онъ подвергся нападенію со
стороны императора или князей; но при этомъ рейхсратъ пре-
дупреждалъ Вуллеивевера, что если послѣдній начнетъ войну
съ Голштиніей, помощи отъ Дапіп не будетъ ').
Вуллепвеверъ, свѣдавъ о столь неудовлетворительномъ от-
вѣтѣ рейхсрата, быстро создалъ повый планъ: то, чего онъ не
достигъ при помощи рейхсрата, рѣшилъ достигнуть инымъ
путемъ, а именно—союзомъ съ Христіаномъ Ш ®). Онъ хо-
тѣлъ, чтобы Христіанъ, при помощи Любека, занялъ Датскій
престолъ и въ благодарность за это объявилъ Голландцамъ
войну. Этотъ планъ Вулленвеверъ впервые сообщилъ секре-
тарю Христіана, который находился въ это время въ Копен-
гагенѣ, а затѣмъ послу Франсуа I, который также отправилъ
уполномоченныхъ па Копенгагенскій рейхстагъ. Рѣшено было
объявить Христіану, что, въ крайнемъ случаѣ, Любекъ и его
союзники употребятъ даже насильственныя мѣры, чтобы только
его, Христіана, возвести па Датскій престолъ. Христіанъ от-
клонилъ, однако, услуги Вуллеивевера; недавній договоръ съ
Бургундскимъ дворомъ дѣлалъ союзъ съ Любекомъ рѣшительно
ІПгЬиІепІоз ас зеіііііовоз, дѵі йотезіісоз іп^епіез июіиз сопсіѵегапі,
сопзиІіЬиз еі зедаіиі ргіогі ша^іьігаіиш аЪгокаіиІо. Даіп Пая іигЪаз
чѵодаттсніо соіівехіівае, еі зиттат гегпт а<1 ііщѵіеіоз Іютіиеэ іе<1ііззе.
Уиііі І^ііиг ліііні аЬ іів ехресіашітп, диат иі цуаѵіз зитріа иссавіоп-
аЦ ѵісіпоз зе сопѵегіаді? Каиі зі аЬииаІиг Гое«1ш>, аиі <1епс$еіиг аихіе
Ііппі. рго ііртіа і<1 ІіаЬНигоя, ас таіппі іт^ііо іпаіѣіпяіигоя. Сопіга
Ве1§аіит росепііат Іаіе раіеге сеі-пеЬапІ, цѵат Ітрегаіог, тиііагит
ге^іопиш ііошіпиз, ^иЬегиапІе гез Маііа, зизіепІаЬаІ. Еріз ігае таіе-
гіаш ргаеЪеге, Іопдо регісиіоеіиз Гоге. Ср. Бонна, Ѵап йег ѵеуіе (іег
Біасіі ЫЬеск, ііе Ноіішіег.
* ) Сгащі Апдаіез, 13. Ниііі'еііі.
~) Сга^іиз, 14. Ср. СЬуігаеиз, 408. Ыашіеітапп, 202.
458
немыслимымъ; къ тому же Христіанъ разсудилъ не прибѣ-
гать къ открытой силѣ ради достиженіи королевскаго вѣнца.
Такимъ образомъ и этотъ новый планъ Вулленвевера не
удался, почему положеніе его становилось затруднительнымъ.
Онъ обратился опять къ Швеціи, по получилъ отъ нея въ
отвѣтъ обычный упорный отказъ—идти на встрѣчу желаніямъ
эгоистическаго Любека ’). Отношенія Густава къ Даніи были
совершенно ясны; когда, по смерти Фридриха, Любчане стали
требовать сго участія въ войнѣ съ Голландіей, онъ прямо за-
явилъ, что дѣло касается не его только и Любека, по всѣхъ
прибалтійскихъ князей и городовъ, Даніи въ особенности: ему
тогда важнѣе всего узнать объ этомъ мнѣніе Даніи. Пись-
менный отвѣтъ Густава отъ 1-го іюня пришелъ въ Копенга-
генъ какъ разъ въ самый разгаръ преній рейхсрата. Густавъ
Ваза припоминалъ, какъ еще до этого времени Любекъ пы-
тался склонить его па свою сторону для войны съ Голландіей,
и выставлялъ свое рѣшительное нежеланіе начинать войну
въ интересахъ Любека.—На собраніи въ Копенгагенѣ Вул-
ленвеверъ хвасталъ, что онъ вскорѣ самъ посѣтить Густава и
легко укротитъ его -); въ насмѣшку онъ говорилъ, что если Люб-
чапе много употребили усилій для возведенія Густава па швед-
скій престолъ, то еще гораздо болѣе употребятъ для низло-
женія его ’).
Однако, Вулленвеверъ скоро долженъ былъ признать Гу-
става болѣе серьезнымъ противникомъ, чѣмъ опъ самъ ду-
малъ, такъ какъ и Густавъ, въ отвѣтъ насиліямъ Любека по
отношенію къ шведскимъ торговцамъ, прибѣгъ къ репресса-
ліямъ: запретилъ своимъ торговцамъ ѣздить въ Любекъ, за-
держивалъ Любекскіе корабли, уничтожилъ льготныя грамоты,
данныя имъ Любеку. Вмѣсто союзника, Вулленвеверъ встрѣ-
тилъ въ Густавѣ открытаго врага. Ото тѣмъ болѣе приво-
дило Любекскихъ ратмановъ въ негодованіе, что оіш все еще
смотрѣли на Густава, какъ на своего вассала. Опп стали уси-
ленно требовать уплаты оставшагося долга Густава и обра-
х) Витфельдъ. Подробности у Секта, II, 80 и далѣе.
2) сУстроитъ ему такой «МіииіпеакаЫхэ (маскарадъ), что его не
скоро забудетъ».
л) Те^еі, II, 2.
459
іцались съ этимъ требованіемъ къ рейхсрату и къ магистра-
тамъ Стокгольма и Сэдеркепипга.
Въ іюлѣ Копенгагенскій рейхстагъ закончилъ свои преніи.
Христіанъ ІІІ, пли, вѣрнѣе, его ІІІлезвнгъ-Голштннскіе совѣт-
ники, остались побѣдителями. Датчане твердо выстояли про-
тивъ Вулленвевера и рѣшили по отношенію къ Голландіи дер-
жаться политики Шлезвигъ-Голштиніи.
Вуллепвеверъ возвратился въ Любекъ '), потерпѣвъ въ
Копенгагенѣ совершенную неудачу, обманутый въ своихъ на-
деждахъ, полный ненависти къ Шлезвигъ-Голштинскимъ ры-
царямъ. Онъ, однако, не былъ изъ тѣхъ людей, которые, при
первой же неудачѣ, покорно бросаютъ оружіе. Онъ успѣлъ
самъ ознакомиться съ внутренними безпорядками въ Даніи,
успѣлъ завязать довольно тЬсныя и дружественныя отношенія
съ народными предводителями, желанія которыхъ состояли въ
томъ, чтобы снова сдѣлать Христіана II королемъ, и тогда уже
освободиться отъ гнета свѣтской п духовной аристократіи 2).
Вуллепвеверъ видѣлъ, что борьба въ Даніи неизбѣжна, а по-
тому и рѣшилъ соединить интересы прочихъ Вендскихъ горо-
довъ съ интересами Любека такъ, чтобы всѣ для общей вы-
годы и дѣйствовали сообща. Но Вендскіе города, не говоря
уже о восточныхъ городахъ, какъ Данцигъ, Ревель н др.,
были совершенно не готовы къ войнѣ, даже были противъ
нея въ виду торговыхъ выгодъ "). Вуллепвеверу пришлось
одному дѣйствовать противъ Голландцевъ. Въ февралѣ Любекъ
извѣстилъ Голландцевъ, что намѣренъ съ ними воевать; между
тѣмъ Голландцы, съ наступленіемъ лѣта, не прислали своего
боеваго флота въ Балтійское море, почему любекскій флотъ
напрасно стоялъ болѣе Ю-тн недѣль у Копенгагена въ ожи-
даніи непріятельскаго флота и отплылъ въ устье Эльбы. Въ
Нидерландахъ рѣшились энергично повести дѣло: здѣсь не
только наложили печать на всѣ товары Ганзейцевъ, но п на-
чали вооружаться; само правительство оказало Голландскимъ
') Бъ Копенгагенѣ онъ пробылъ 10 недѣль: Сііуігжпв, 13, 142;
по Вптфельду же цѣлыхъ одиннадцать.
а) Ср. Ясіііогег, 189.
*) Ср. АѴаііх, I, примѣчаніе 62: ѴегЬііІіит йег 'ѴѴешІізсІіелі Згіііііе
иші Вапхіив гп ЫіЬеск іш Зопипег 1533.
460
городамъ не мало содѣйствія къ войнѣ съ Любекомъ: собрана
была большая сумма депегъ, построено было 20-ть кораблей.
На этихъ-то корабляхъ Голландцы въ сентябрѣ прибыли въ
Зундъ,—Любчано» тогда уже уѣхали въ устье Эльбы,—причи-
тали Ганзейцамь не малый вредъ на шведскомъ берегу, въ
Сконе, и сдѣлали нападеніе на возвращавшихся изъ Бергена
нѣмецкихъ купцовъ. Любекъ снарядилъ новый флотъ и по-
плылъ на встрѣчу Голландцамъ, но рѣшительной битвы не
произошло. Осепь одинаково повредила и тѣмъ и другимъ;
бури, ненастные вѣтры все это заставило непріятеля поспѣ-
шить въ гавани. Во время этихъ военныхъ дѣйствій въ Гентѣ
шли переговоры между Нидерландскимъ правительствомъ и
уполномоченными Христіана ІІІ о заключеніи мира.
9-го сентября 1533 года мирный договоръ былъ заклю-
ченъ между Маріей Нидерландской съ одной стороны, Даніей
и ІПлезвигъ-Голштиніей съ другой *). Отъ датскаго рейхсрата
въ Гейтъ явился Огго Крумпе и Вольфгангъ ({юпъ Утенгофъ,
отъ имени Христіана 111 и его братьевъ Мельхіоръ Рантцау -).
Заключено было два отдѣльныхъ договора: одинъ—между
Нидерландами и Даніей съ Норвегіей, другой—между Нидер-
ландами и Христіаномъ ІІІ. Въ обоихъ договорахъ Нидерланд-
цамъ разрѣшалось свободно пріѣзжать и торговать въ Даніи,
Норвегіи и герцогствахъ, всѣ морскіе пути признаны были
свободными и безопасными. Данія, Норвегія и Нидерланды
обязывались помогать другъ другу въ случаѣ войны съ
Швеціей, Любекомъ или его союзниками. Нидерландцы могли
свободно провозить чрезъ Данію провіантъ п все нужное для
воины; Марія отъ своего имени обѣщала не заключать ника-
кого договора безъ участія обоихъ скандинавскихъ королевствъ
и герцогства. Договоръ заключенъ былъ ва 30 лѣтъ. Въ
договорѣ Маріи съ Христіаномъ этому послѣднему обѣщалось
огь имени Карла V—какъ короля Испапіп и господина Ни-
дерландъ—пенсія въ 6000 гульденовъ въ продолженіе 10 лѣтъ;
’) Роѵі Неі^еееп, 1)рп ЗИЬувке Кгяпікс: ісішп езі регреіпііш 1'есіия
іЫег Рано» еі Сезагіапоз, о<1іо ЬпЪесепвпіт. диі тіга киіегііаіе ІіЬегит
таге іиГсяганЪе^, ріпііісаш ехегсеЬапг іп оссйіепіаіів ошпез Сё&агіч
ітрегіо виЫесіок.
2) НиіНеЫ.
461
за это вознагражденіе Христіанъ Ш обязывался, въ случаѣ
необходимости, помочь Карлу V противъ его враговъ, исключая
Альбрехта Прусскаго и протестантскихъ князей, съ кото-
рыми Христіанъ былъ въ мирѣ. Если протестантскіе князья
сдѣлаютъ нападеніе на императорскія провинціи, то Христіанъ
не долженъ помогать имъ. Если бы Христіанъ былъ избранъ
въ короли Даліи, тогда пенсія отъ него перешла бы къ одному
изъ его братьевъ. 22-го сентября Христіанъ Ш ратификовалъ
свой договоръ съ Нидерландами, императоръ же черезъ два
мѣсяца съ небольшимъ—29-го ноября ’).
Изъ договаривавшихся въ Гентѣ сторонъ наибольшую вы-
году извлекло Нидерландское правительство. Данія отказалась
отъ своихъ претензій на вознагражденіе за помощь, оказанную
Голландіей Христіану 11; вопросъ о стапельныхъ товарахъ также
былъ оставленъ, плаваніе по Балтійскому морю стало безпрепят-
ственнымъ, Зундъ признанъ свободнымъ для всѣхъ Нидерланд-
скихъ провинцій. Снова отношенія Даніи къ Нидерландамъ сдѣ-
лались такими же, какъ были при Христіанѣ II и еще раньше
при Эрикѣ Померанскомъ. Договоры съ Любекомъ, заключенные
при Фридрихѣ, потеряли все свое значеніе. Данія могла теперь
быть спокойна со стороны Пидерландь и Карла V, которые
изъ враговъ стали друзьями. Такимъ образомъ произошелъ
крутой поворотъ въ Скапдппавско - Нидерландской поли тикѣ
XVI вѣка; теперь только, прслѣ долгихъ колебаній, Данія
пошла своимъ естественнымъ историческимъ путемъ, порвавъ
союзъ съ Ганзою и сблизившись съ Нидерландами: союзъ
королевства съ свободолюбивымъ, демократическимъ городомъ
былъ, ло-крайней мѣрѣ, аномаліей.
Въ Нидерландахъ не прочь былп и отъ мира съ Любекомъ.
О заключеніи его всего болѣе старался Гамбургъ, который
пе разъ уже предлагалъ свое посредничество. Для перегово-
ровъ назначено было собраться въ Гамбургѣ въ февралѣ
1534 года. Въ Гамбургъ прибыли изъ Пидерландъ епископъ
Брпксепа, Герардъ Мюлардѣ, Максимиліанъ Транси.іьванъ и
Корнелій Беппигъ -). Имъ было предписано прежде всего
* ) Договоръ си. у Альтмебера, Вайтця и др. Ср. ВееДіг—Вёрег-
Іоіге (Іев ігаііііз сопсіиз раг Іа соиговпе 4е Випиешагс, 62.
* ) См. Крагія, 26—27.
4 «2
требовать возвращенія въ Любекъ Бремса, возстановленія въ
городѣ прежняго его устройства, подчиненія его императору *);
говорилось также и о вознагражденіи за убытки, но все это
были вопросы второстепенные. Больше всего опи настаивали
па свободномъ плаваніи по Балтійскому морю *). «Море, всѣ
воды и рѣки должны быть свободными для всѣхъ». На жалобы
Любека, будто бы его значеніе падаетъ изъ-за Голландцевъ,
представители этихъ послѣднихъ съ гордостью отвѣчали: не
въ первый разъ городъ, нѣкогда богатый и могущественный,
приходитъ въ упадокъ п теряетъ свое торговое значеніе;
тогда какъ другіе города, маленькіе и незначительные, воз-
растаютъ и богатѣютъ.
Много было обстоятельствъ, которыя склоняли также и
Любекъ къ союзу съ Голландіей. Натянутыя отношенія
Вендскихъ городовъ, измѣлившаяся политика готторпскаго
двора и датскаго рейхсрата, вражда съ Швеціей — все это
заставляло Любекъ искать мира съ Голландіей. Вуллепвеверъ
задумывалъ планы, для достиженія которыхъ ему необходимо
было на время пріостановить враждебныя отношенія Любека
къ Голландіи 3). Представителями Любека па Гамбургскомъ
собраніи были бургомистръ Геркенъ и Тёппіссъ фонъ Ститенъ,
члены стараго рата, Вуллснвеверъ и Гансъ фонъ Эльненъ—
вповь избранные члены. Кромѣ ппхъ, въ Гамбургъ, прибыли
также Маркъ Мейеръ и Фридрихъ фонъ Вердеръ, занимавшій
должность нашего городничаго, «йинііііаіірііпапп».4) На Гамбург-
’) Ьапя, Зіааівраріеге, 135—43. Ср. ЛѴіІІсЬгапсП, ТТ, 158. Са-
мыя полныя и точныя свѣдѣнія о Гамбургскихъ переговорахъ—у Альт-
ыейера, Вег КашрС ііетокд-. піѵі агіві. Ргіпсіріѳп, а также у Ваіітца
ц Альтена. «Саі іпіѵешіі^е іиег, во Ьуппеп сіег вркіеп Зіаі ЫіЬеск епі-
яіашіеп, іо Іовкеііііе, ипЛ <іаг иргогінке гещіпепіе йег Ііппсісічіеп ип<1
ЬХШ піпсЬіс Ьу^еіескі ип! (рѵіеіпреі хѵепіоп».
* ) ...І’рр <1аі <іс дешеупе Коршап Ю хѵаіег иші іо 1ап<іе пісііі
м'усіег ѵегкіпііегі хѵппіе».
э) Витфельдъ: Пеппе Кгсіі і НатЬогд ЫеіТ рогі, раа (Іеі аі йе
ЬуЬвке аМеп Лівв Ьейге, кппЗе і’оге Кгі)& ос Геуйе ітосі Оаптагк
еііег Зпегі^е, вош гіІГогп ѵ<1і Ье.ь^е Кідег Ргасіісегіг. ѵааг п т. д.
’) О прибытіи пъ Гамбургъ Вулленвевера и Мейера современныя
извѣстія Гамбургскаго архива говорятъ: Іп ѵоііеп Кинза Катеп віо
кегіііеп. иші Ііеввеп еіпеп Тгоіишеісег Гйг ІІіпеп ІіегЫаввепп.—8о (Іас
ііег «Гипгеп ѴѴпІІепѵгеѵег уш ТиІІеп Коіііхеп и піі шіі Уоѵепіісіі Реічіеп
хѵоіі ртгздіеі го НатЬогсЬ уп "еіо^еп.
463
ское собраніе явились (8-го марта) и представители Шлезвигь-
Голштпніи, Д&ніп и Швеціи; представителемъ интересовъ
Бремса и другихъ покинувшихъ Любекъ членовъ стараго рата
былъ братъ Бремса.
Гамбургъ, Бремепъ, Люпебургь и Данцигъ взяли на себя
роль посредниковъ.
2-го марта собраніе открылось: уполномоченные Пидерландъ
5-го марта прочли предъ собраніемъ свою инструкцію. Любекъ
съ самаго начала собранія указывалъ па то, что съ импера-
торомъ онъ не имѣетъ дѣла, а только съ Голландіей, нидер-
ландскіе же послы отказались отдѣлить свое дѣло отъ дѣла
императора, выставляя на видъ, что инструкція ихъ составлена
императоромъ, который распрю Голландцевъ съ Любекомъ
считалъ своимъ дѣломъ. Кромѣ того, Любчапе пе мало при-
несли вреда и испанскимъ торговцамъ за что императоръ
требуетъ денежнаго вознагражденія въ размѣрѣ 600,000 гуль-
деновъ. Представители Любека, какъ и можно было ожидать,
потребовали, съ своей стороны, вознагражденія за убытки,
причиненные имъ Голландцами въ Норвегіи, во время войны
съ Христіаномъ II, до 300,000 гульденовъ. Вулленвеверъ гово-
рилъ, что если Любекъ не получитъ удовлетворенія, то онъ,
Вулленвеверъ, всю свою жизнь будетъ думать о мести; -)
вмѣсто денегъ, онъ согласенъ и на то, чтобы Голландцы разъ
только въ годъ могли пріѣзжать съ извѣстнымъ числомъ ко-
раблей ’), но безъ стапельныхъ товаровъ въ Балтійское море.
1) ХѴо йе ѵап ЬиЬеск йе ВгаЪапйег, НоІІапйег ппй .Чеіапйег, оп йе
Нівр апівкеп ...шіі оіігет піоііііѵіііцгеп ѵогійіешепйе иші кііе^езкеп
Ьапйеііп^е ртоЙНсЬ Ьевмые!, Ісйегег иші гецч’еігеі Іішійеп». «Баг йе
ѵап ЬііЪеск 80 ГгеѵеІіс.Ь йаг ѵап ^е^аіт ппй Каув. М1 ватрі Ко. Оогсііі.
йеп Ьоеп ппй пп^еііогвапй Ъеіѵувеі Ііаййеп».
2) «Иеѵѵуіе пн ін йег гейс йе Кгусіі ѵог шоіііѵѵііікіі ап^евекп ппй
дспеппеі, во дѵагі йе Випгг. ѵап ЬііЪеск, й. \Ѵ. ѵегіогпеі, аіве всіюійе
йе йагшейе ^егаеупег вуп йе йеп Кгуеі» в'сі'оійеіі каййе, зе^ешіе ііпйег
апйегп, чев Ііе «ейакп каййе, йаі Ііаййе Ііе йет ретеупеп ЬеЫеп Іе
«ийе еейакп, ппй ійі йе Ііапйеіег уо аііеаашрі ІіоіІапйівсЬ ѵѵегеп,
во всіюійе кН йосЬ йеп Ноііапйепі ппй оіігеп апііеп^егп пісЫ ^езскеі.-
скеі зуп йіп^іе Ііе іеѵейе».
3) Крагій: фіой ЬпЬісепвез цѵаві тагі Вакйісо йотіпапіез, питеглт
паѵішп ргаей^і ѵеііепг, чпіЬпв Беі^іе ІТеіти Огііаппт іп&гейегепіиг.
464
На это опять пе согласились Нидерландскіе послы, къ кото-
рымъ примкнули послы Христіана и Даніи. Уполномоченные
вендскихъ городовъ всѣ стояли за миръ съ Голландіей, такъ
что Вулленвеверъ оказался совершенно одинокимъ.
Въ Любекѣ, между тѣмъ, началось новое броженіе умовъ;
воспользовавшись отсутствіемъ Вулленвевера и Мейера, про-
тивники ихъ поднялись.—Какъ только слухъ объ этомъ дошелъ
до Вулленвевера, опъ тотчасъ же поспѣшилъ въ Любекъ ').
Дѣйствительно, 12-го марта Вулленвеверъ уѣхалъ изъ Гам-
бурга и 13-го прибылъ въ Любекъ -). Много пришлось ему
услышать упрековъ какъ себѣ, такъ и 64-мъ. Отъѣздъ Вул-
ленвевера изъ Гамбурга еще болѣе вооружилъ Любчапъ про-
тивъ Вулленвевера.
«Настала рѣшительная минута»; рѣзкія противоположности
двухъ партій сказались теперь яснѣе, чѣмъ когда-нибудь;
теперь уже не религія послужила поводомъ къ столкновенію,
а неудача на политическомъ поприщѣ.
Вечеромъ 13-го марта представители рата, коллегія 64 и
большая толпа народа собрались въ церкви св. Маріи; сюда
прибыли также Ташемакеръ и Вулленвеверъ. Послѣдній обра-
тился къ собравшейся толпѣ съ рѣчью, въ которой выстав-
лялъ па видъ эгоизмъ прочихъ городовъ, нежеланіе ихъ дѣй-
ствовать согласно съ Любекомъ въ пользу всей Гапзы, для
поднятія ея значенія.
Такъ еще недавно бунтовавшей толпѣ довольно было слова
Вулленвевера, чтобы снова съ воодушевленіемъ отдаться ему,
какъ своему вождю, и на слѣдующихъ собраніяхъ Вулленвеверъ
вышелъ уже полнымъ побѣдителемъ. Восторженная толпа,
такъ неудержимо поддающаяся страсти, теперь уже рѣшила
участь всѣхъ противниковъ Вулленвевера: они должны были
г) Бойдъ — современникъ описываемыхъ событій — едпа-ли правъ,
когда говоритъ: А Ія пи биегзі <1е Нашіеі мая ап^сілп^еи ѵп<іе яіек <іе
яакеп па \Ѵй11етѵеиег8 шепуп^в пісЬі гЬо<ігб|гец, уз Ье ѵівіе Магсиз
Меуег тіі <3ег Не ІЬо ЬпЬеск иеѣіег упрека топ. Неожиданный отъѣздъ
В-и бенъ сомнѣнія находился въ связи съ событіями въ Любекѣ. Нат-
тегісЬ приводитъ слѣдующую догадку: <Ѵаг йеі раа (тГппй лГ <іе пуе
Ріапег, вош еі Вгеѵ Ііа Еп^іаші пі Магкиз Меуег кчѵе ІШіді ііі, Ііѵіз
шап Ьго(1 оѵегіѵягі техі Кеііегѣешіегц», I, 104.
*’) У Алътева числа перепутаны, ср. Вайтца н Альтмейера.
465
повести должное наказаніе,—потерять имущество и оставить
городъ *).
Покончивъ смуту въ городѣ, Вуллепвеверъ рѣшилъ снова
вернуться въ Гамбургъ и здѣсь сдѣлать рядъ уступокъ Гол-
ландцамъ, чтобы, заключивши съ ними миръ или перемиріе,
тѣмъ съ большею энергіею отдаться другимъ планамъ, зани-
мавшимъ его предпріимчивый умъ. Переговоры въ Гамбургѣ,
по случаю отъѣзда Вулленвевера, были на нѣсколько дней
пріостановлены. 16-го марта опп снова начались. Вопросъ
шелъ о заключеніи предварительнаго перемирія. О возна-
гражденіи за убытки, какъ и о запрещеніи Голландцамъ
ѣздить по Балтійскому морю не было болѣе и рѣчи: всѣ
сознали эти требованія неудобоисполнимыми. Другіе во-
просы: о выдачѣ плѣнныхъ, о снятіи ареста съ имуществъ,
отмѣнѣ пошлинъ, прекращеніи торговли Голландцевъ въ
Дроптьэмѣ—всѣ эти вопросы легко улаживались. Одно только
требованіе Голландцевъ нашло сильный отпоръ со стороны
.Любека, именно—требованіе, чтобы въ договоръ о перемиріи
были включены также Данія, Норвегія и герцогства Шлезвпгъ-
Голштинія.
Па это требованіе представители .Іюбека рѣшительно отвѣ-
сили, что никогда пе согласятся; къ тому же, опп настаивали
на свои права—всѣми силами защищаться противъ кпязей и
самоіх) императора, если бы кто-нибудь изъ нихъ посягнулъ
на ихъ религіозную и политическую свободу’.
Уполномоченные императора, видя всю. безплодность пере-
говоровъ, представили собранію свой ультиматумъ и вскорѣ
оставили городъ. Это пе мало встревожило Любекскихъ по-
словъ и принудило ихъ оставить всѣ свои притязанія п поспѣ-
шить заключеніемъ мира. 26-го марта объявлено было 4-лѣтнее
*) Реймаръ Кокъ разскави влетъ. меаду прочимъ, о такомъ случаѣ:
1)іе еетпсіпе геер аііе .(а, іа, іа, во Сгіііскепп іа. І<Н ѵ-азв аѵегеі еіп Вог-
кег шіі ир <1г:ш Я(а<1і1ні«е тіі пЪатеп І/ипшеП ѵаіш РаЫеиіі. Визяе
зргаск (Іівве "ѴѴогсІе: «(тцгіепп і'іеишіе, Іеѵепп Вог^ег, ѵіііе \ѵу еіпе
Ѵеійе ап§тіреип шіі ипяепп ХаЬегв <Іепи Ноівіеіп, ѵиші тіі <іеіп Кіске
1)еппетагскеи апГап^епп, Іаі.ег ппв ѵоіі ЪеЛепскеи ѵшіі і<1с коеіепп
ѵііі, ѵиші Ч’оіі ЬеЛапепп лѵа4і \ѵу ѵог Ігеишіе ІіеЬЬеіш сію воіскеш
Ьеіюѵе>. Не ЬаіМс кише (Іас теагі еіп вгевскгеу ѵиші’гішптеіешіі ѵави
<1ег ^етеіпе, ѵиші ѵоійецп <1епп Мапп пііі <1ет Еепвіег ѵигрепп».
го
466
перемиріе, условія котораго были ратификованы император-
скими послами уже въ Дельмепгорстѣ ’). По заключенному
перемирію, всякая вражда между воюющими сторонами пре-
кращалась; обѣ стороны выдавали плѣнныхъ; торговля могла
производиться но старымъ привилегіямъ, съ уплатою обычной
пошлины; при этомъ какъ Нидерландцы, такъ и Вендскіе го-
рода не могли ѣздить въ Дронтьэмъ, въ силу того, что тор-
говля съ этимъ городомъ оставалась исключительнымъ пра-
вомъ Бергенцевъ. Въ договоръ были включены, по желанію
Нидерландскихъ пословъ, Данія. Норвегіи и Шлезвигъ-Голшти-
нія 2). Это обстоятельство было причиною того, что перемиріе
пе было въ точности соблюдаемо Любекомъ; съ Нидерландами
Любекъ старался поддержать мирныя отношепія, такъ какъ
имѣлись въ виду7 сложные вопросы о датской королѣ; съ
Даніей и герцогства ми вскорѣ началась война.
Миръ съ Нидерландами далъ Вулленвеверу возможность
утвердиться внутри города. Всѣ члены стараго рата должны
были оставить городъ, только четверо осталось: революція въ
Любекѣ была доведена до копца; старый рать, державшійся
мирной политики, былъ замѣненъ новымъ, глава его, Вуллен-
веверъ, имѣлъ новыя, высшія цѣли, приведеніе которыхъ въ
исполненіе обѣщало Любеку блестящее будущее: торговое и
политическое господство надъ цѣлымъ моремъ и тремя скан-
динавскими государствами; Любекъ долженъ былъ стать по-
средникомъ при торговыхъ сношеніяхъ западной Европы съ
восточной.
Вулленвеверъ, раньше чѣмъ предпринять борьбу противъ
Даніи п Шлезвигъ-Голштиніи, имѣлъ въ виду заручиться союз-
никами и обратился съ этою цѣлью къ Франціи.
Выборъ его былъ какъ нельзя болѣе удачнымъ, такъ какъ
французскій дворъ поддерживалъ всѣхъ, кто только затѣвалъ
что-гіпбудь противъ Габсбургскаго дома. Хотя Вулленвеверъ и
заключилъ съ Нидерландами перемиріе, но никто не могъ по-
ручиться, что оно будетъ продолжительнымъ. Разъ Вулленве-
') Роѵі Неікезеп: ЬиЬІсеит і^ііиг пшіій сіоіія еі іесЬпіз оЫіние-
гииі Гёііик ТПТ аиаогииі.
2) Мирный договоръ см. у Альтмейера, <1ег КашрГ, 100 и далѣе.
воръ выйдетъ Побѣдителемъ изъ войны съ Христіаномъ, онъ
тотчасъ можетъ обратить свое оружіе на Голландцевъ. Мы
уже упоминали, что въ КбЬенгагенѣ, во время большаго рейхс-
тага, бывшаго вт> іюнѣ 1533 года, находился и французскій
посолъ; это былъ. Рести (Кевііе). Ходилъ слухъ, что Рести
было поручено подкупомъ принудить членовъ датскаго рейхс-
рата къ избранію въ короли Даніи Франсуа Т пли короля На-
варскаго, его родственника ')• Гопфенштейперъ въ донесеніи
къ императору говорить и о переговорахъ Рести съ предста-
вителями Любека. Рести открылъ бургомистрамъ города же-
ланіе своего короля завязать самыя тѣсныя сношенія съ Лю-
бекомъ; посолъ говорилъ, что если городъ па 20 или на
30 лѣтъ отдастся подъ покровительство Франсуа, то онъ снаб-
дитъ его деньгами, войскомъ и флотомъ для войны съ Нидер-
ландами -'). *
Былъ вопросъ и о торговомъ трактатѣ. Любчапе, гово-
ритъ Рести, могутъ, миновавъ Нидерланды, привозить своп то-
вары прямо во Францію, за что имъ будутъ оказаны большія
’) II евѣа аизві ѵгаі «ре Іе гоу «іе Егапее а епсогев ип(г апііге регзоп-
паіке соитіе боііісі Іеиг «іе ЯвВ айаігсз раг йеіа, аяваиоіг еп І)еппе-
іпагее еі Іа епіоиг. Аидиѳі Іе «Іісі Веяііе а йоппе сііагде «іе зоШсііег
ѵегв ІС8 ргіисіраиіх йп гоуапіте <!е В., еі «іе тепег бі яесгеіетепі
ЧіГіІ роиггоіі чие Іе гоу <1і- Егапсе роигоіі рагиепіг а 1’еіесііоп Й'ісеііиу
гоуапіте, Іпу Гаізапі ргоійадзе ііе раг Іе гоу ѵпк «Іоп <1е ІПІ" езсиз
«І'ог еі ѵпе реизіоп йе Vе евсиг раг аі, еі апес се «іе «Ііге аих ргіи-
сірапіх й'ісеііиу гоуапіте цие іе гоу йе Г. іиу ІаіггоіЬ (Ііѵгаіі?) соия-
іег П ои ІП* т. езсих, яіі роигоіі ѵеаіг а севіе еіесііоп ои Іе гоу «іе
Каѵагге воп ЪеаиГгеге, еі і'егоіі епсогев рагіісиііегз «іоив а сЬасип
«іеяйісіз ргіисіраиіх, Гип <1е IV" Іаиіге «іе V, VI оп X” еасих яеіои
Іеигя чиаіііех.
®) Ъаих, Яіаазраріеге, 130: Оррепяіеіп а евіе аііиегіі цие тп§ Ь'і-
соіпез ЕезИе а евіе а ЬйЪеске аиес іеіггев «іе сгеііепсе йс раг Іе гоу
йе Ргапсе, еі аргез іез аиоіг Баіпе ои пот йп гоу еі Іеиг шіиегіу «іи
Ъіеп дпе іі іез ѵоиіоіг, теіріеггоіі аиоіг «іериіе «ріаіге йез Ьриг^йтаіяігез
«и ргіисіраиіх «Іи сопзеіі іі'ісеНв ѵіііе, ропг еиіх «Іееіаігег се ци’іі ат іі
еп сіпике, піпву ци'ііи І'егопг. Аиз цисіи «ріаіге іі а йесіаігв Іе соп-
геппе «іе за сЬаг^е еі іпвігисіаоп, іа ииеііе іі йіаоіі евіге еп суіге,
сопіепапі цие Іе гоу «іе Ргаисе •епіепйоіі «рі’іія езіоіепі еп рпегге аиес
іез Ноііапйоіз, еі чи'іія пе Гивзепі риізяаи» азвег «іе Іся гезівіег а Іа
Іопрпе вапв авзізіепсе, таів з'ііа зе ѵоиіоіелі аііег еі еиіх «Іоппсг
яоиѣх іиу роиг ѵп^ іегше &е XX ои XXX аипеез, ііг Іез ргенііоіг.
зопій за ргоіесііоп іез азяівіегоіі (І’аг^ст сотріапі, "епз еі Ьаіеаих.
468
преимущества при покупкѣ соли ’). Результаты этихъ перего-
воровъ неизвѣстны, ііо опи послужили основаніемъ дальнѣй-
шихъ, болѣе сложныхъ (ношеній Вулленвевера и его партіи
съ Франціей.
Единомышленникъ Вулленвевера, Мейеръ, положилъ начало
политическимъ сношеніямъ Любека сь Англіей. Совершен-
ная случайность послужила поводомъ къ этому. Маркъ Мейеръ
лѣтомъ 1533 года во время войпы съ Голландцами нахо-
дился въ Нѣмецкомъ морѣ, неподалеку отъ англійскаго бе-
рега. Недостатокъ съѣстныхъ припасовъ вынудилъ его вы-
садиться на англійскій берегъ і). Здѣсь онъ 17 августа по-
пался въ руки Англичанъ, которые, заподозривъ его вь
пиратствѣ, отвели плѣнникомъ въ Лондонъ. Здѣсь за пего
вступились ганзейскіе купцы, и Мейеръ, раньше чѣмъ по-
пасть подъ судъ, былъ приведенъ къ Генриху 1'111, и по
счастливой случайности плѣнникъ очаровалъ короля своею ры-
царскою обходительностью ’). Король посвятилъ его въ ры-
цари и отпустилъ съ драгоцѣнными дарами (8 ноября) 4).
*) Аііес се «Ісьігегоіі Гаіге еі аиоіг іпіеііівепсв еі еопСйіегасіоа.
аиес епіх, <ріе іев шагсііапйівев «рГіІк зоаі ассоизсишех шеиег еп Ноі-
Іапйе, ХееІІапйе еі Ріапйгез, «ди’іія Іез айтепаввеиі еп Ргапсе си Іе гоу
І№ Гегоіі дтасіеизсшепі ігаісііег, еі Іез ііегоіі (?) «Іе Іа тепег Іе зеі
йе Вгиаі^е роиг зешЫаЫе іепірн, се <;ие вегоіі а ідгапйе гезоигвке,
{рипц еі ргоийіг й'ісеііе ѵіііе йе І.йЬеске, се цие аргевепі Іев Ноііап-
йоів еі аиіігез раг йеса опі.
®) Ср. Ниіііеій, подъ 1538 годомъ.
3) Ср. НаттегісЬ, 1, 87.
♦) Ниіііеій, подъ 1533 годомъ. Ср. Воішив, у котораго сообщенія
крайне кратки; Вескег, II. 58 и далѣе—по хроникѣ Регкмапна; Ср.
ВаВтца, II, 8 — во Реймару Коку; УѴигш, 17, говорить: М. Мѳуег
тѵаг ап йіе епбІізсЬеп Кіізіе йиісіі Гпѵѵеііег ^еіѵогі'еп. Вурмъ, иа
основаніи Регкманпа, думаетъ, что Маркъ Мейеръ былъ уже заклю-
ченъ въ п.тѣпъ и затѣмъ уже, освобожденный приведенъ къ Ген-
риху Разсказъ Регкманпа очень запутавъ и едва ли вѣренъ, какъ
думаетъ Райтцъ. Вотъ подлинный текстъ Регкманна: Гпй іві йаг-
пасѣ іп йег Ноіепйівсііеп ѵейе Иапрііпапп иЬег йіе КпесІП. хпг 8ее-
ІаЬгі е’евіеЦ.. Гпй Ііаі вісЬ іп йеш хи^еігаргеп, йазз еіііеііе йег Ьііііескі-
всііеп Ясііій'е іп Еп^еііапй копітец віий. Гпй іві аігіа йіезег М. Меуег
ѵоп йеш К. 211 ЕпдоПашІ гп Кіііег ^езскіакеп. Гпй йег Копіи ешрііп^
іііп іп рцовеп еіпеп, аів еіпеп НлирСшапп йег 8іайі ЬуЬеск. Аів ег
йгеу іаре ѵѵаг ^еѵѵевеп Ьеу йеш К<ті$, ѵѵагй ег нпцейаііеп аів еіп
ЙеегаиЬег итЬ еіііеііе Ніьрапівске КІЧ8Г, ипи зіе шеіпіеп піі аийегв,
4«А9
Генрихъ ѴШ былъ въ это время врагомъ Габсбурговъ и дру-
гомъ всѣхъ противниковъ императора; онъ велъ переговоры
съ королями польскимъ и венгерскимъ, съ нѣкоторыми князь-
ями и вендскими городами, а потому, узнавъ отъ Мейера о
борьбѣ Любека съ Голландіей, сразу рѣшилъ оказать ему и
Любеку всякое содѣйствіе. Вспомнимъ, что въ это время рас-
торженіе брака съ Екатериной Аррагонской, первой супругой
Генриха, былъ уже фактъ совершившійся: 23 мая 1533 года
императоръ Карлъ V писалъ къ Фердинанду', что бракъ Ген-
риха съ Анною Болсйнь уже состоялся '). Маркъ Мейеръ
смотрѣлъ на Генриха ѴШ, какъ на самую прочную опору пла-
намъ Вуллеивевера. Опъ просилъ у Генриха ѴШ денегъ на
войну съ Даніей, съ цѣлью покоренія ея, обѣщая возвратить
ему часть займа, какъ только Любекъ будетъ въ состояніи
извлечь изъ обладанія Даніей какія либо выгоды. Если самъ
Генрихъ отказывается отъ датскаго престола, говорилъ далѣе
Мейеръ, то можно было бы избрать кого-нибудь изъ нѣмец-
кихъ князей Генрихъ въ своемъ отвѣтѣ ’) выразилъ мод-
ное сочувствіе предпріятію .Любека, но не могъ сразу на что
либо согласиться, такъ какъ необходимо было предусмотрѣть
яіе «оНеп іііп Ііепскеп шіі аііеи ііеп зеіпі^еп. Ег ѵѵіиіс апсіі зеІЬві
апсіег піг. 7иіп Іесгіеп нате» іііп ііег КаиГтапіі ѵоп Еипсіеи ап, ипп
ва^іеп З’пі ѵог іінп, Дазв йіе ріііег зоііеи Ьѳхак «впіе і. Магеиа аЬег
піизіе во Іапдо ^сі'ап^еп яіігеп, Ызв еіп В.аііі ѵоп ЬііЬеск ксЬгіЬ аи
К. ѵоп Еп^еііаікі. БагдасЬ всЫп^ йег Копі^ йеп М. ап Віііег (по вто-
рой раяъ?), ппй ;гаЬ іш еіп дтовве {рііііеп Кеііе ишЬ йеп Наіз», йаги
еііісіі Ьипйетг Кгопеп, иші ѵегзікеііе Піиіе дйіігіісЬк 250 Еп&еііяске
Кгоиеи ап кеЪед, ипіі яапйі іііп аіво аз Ііаизз.
’) Ьапв, Соггевр. П, 66.
2) \Ѵигпі, 17: Еігпі, мѣеЙег іііе Кіи^св Ма)в8ііе «ІП айѵеіііиге
Іо Іау оиі еисіі шопеу ав ів йешапйей Ьу іііе ваіііе ЬпЬескЬе Гог Іііе
епіегугіхе (о виініпе іЬе геаіте оі' Веатагк. Ііет, іііаі іііе наійо Ілі-
Ъеке Ііаііі ргтпівей іо герау іііе йоиЫе оГ іііе ваігіе. шопеу Іо Іііе куп-
чее Ііі^ііпеаз «іііііи іііе Ігві уегв оГ іііе геѵепивв оі' іііе яаійе геаішс
оі’ Вептагк. Ііет, іііаі іп саве іііе кііще» Ііі^Ііпезз «ііі геіііве іііів
епіегргіге іііаі СІіеп а еегіаіп ргупсе іп АПетаупе «111 айѵепіпге аіиі
аісепірі іііе зате, аші ко Ъесоте ІгіЬиіе (агу) іо Іііе Кіпрев іпаісзііе
-чо Ііе тау Ііаѵе іііе Купкез &уйе апй Ііеір іо оЫаіп іііе ваше. ОГ аіі
«іііск ііііппся гііс ваіііе. ЬиЬвкв ііевігеііі апв«вг іѵііЬ ехрейусуоп.
а) ѴѴпгт, 18. АагвЬ. ПІ, 208 —210, гдѣ напечатанъ весь отвѣтъ
.Генриха; у Вурма же съ пропусками. АѴаііг, И, 9.
и всѣ невыгоды отъ затѣваемой войны. Король просилъ Мейера
прислать къ нему изъ Любека уполномоченныхъ для болѣе точ-
ныхъ сообщеній, чтобы съ ними снова разсмотрѣть все дѣло.
Въ знакъ своего расположенія къ Мейеру, Генрихъ назначилъ
ему ежегодную пенсію, повторивъ еще разъ свою готовность
оказать и бблыпую помощь, какъ только получить болѣе об-
стоятельныя свѣдѣнія. «Примите, говорилось въ отвѣтѣ короля
Мейеру, это, какъ знакъ пашей благодарности, и сохраните,
какъ начали, свою привязанность и желаніе служить намъ» ’).
Въ январѣ 1534 года Мейеръ возвратился въ Любекъ и,
безъ сомнѣнія, тогда уже открылъ Вулленвеверу о своемъ пре-
бываніи у Генриха VIII. Весною того же года сношенія съ
Англіей завязываются снова. Въ концѣ мая Любекъ шлетъ къ
Генриху новыхъ пословъ. На этотъ разъ Генрихъ, въ пере-
говорахъ съ любекскими послами, принялъ на себя роль про-
тектора и потребовалъ, чтобы Любекъ ни съ кѣмъ не заключалъ
безъ его согласія договоровъ, спрашивалъ его совѣта и въ
дѣйствіяхъ своихъ всегда сообразовался съ нпмъ 2). Любекъ
за денежную помощь обѣщалъ содѣйствовать избранію короля
угоднаго Генриху; но на другія требованія Генриха Любекъ
не соглашался. Король требовалъ передать датскую корону въ.
его распоряженіе на 12 мѣсяцевъ; если самъ онъ въ продолже-
ніе этого времени не сдѣлается королемъ, то онъ требуетъ еще
десятимѣсячнаго срока для выбора короля, какого опъ самъ
предложить ’). Любеку онъ обѣщалъ денежную помощь и дѣп-
*) «Кесеупе уе іЪегеГоге іЬіз Ііііе іокеп аші віяпійсасюн оГ оиг
^гаіііийе аші ргосесіе аз уе Ііаѵе Ъекии Іоіѵаіхів п.ч уоиг оЬве<}иіе аші
вегѵісе».
2) § 10. Ргеіегеа йіеіі Непагиз ег Сіѵев вішііііег рі'отіііеиі, чпо<1
ииііііт Іоейив Іі^аш віѵе атісіііаш аиі ііасіаішп расів спт дпаѵіз аііа
роіевіаіе ге^е ргіпсіре віаіиѵе іеірпЪІісе соттипііаге рориіо аиі рІеЬе
іпіЬппІ сопігаііепі апі. сопсішіепі, пес спт іюзііііпв іп дгаііат геДі-
Ьипс зіѵе расет сотропепс аиі Ъеііиіи сиічиат ргіпеірі апі рориіо ішіі-
сепі, піві ргіив еоивиііа Ке^ія ІІ"’ ргеШсха дивдиб авзепзи рагііег ег.
сопвепви ехріевве вирег Іюс рнтііпе реіію еЬ оЬіепіо.
*) § 11. А<1 Ііес чшпі ірві Неиаіиз еі сіѵез іп ѵіт расіі пі вирга
рготіііепі, дшкі ге^пит зіѵе ііішіета. Бапіе віѵе Баіііе, дшмі пипс іп
еогти роіезіаіе агЫйіи еі йівроБІГІопе овне ая.чеіиы, сит отпіЬив еі
віп^иіів ірвіив ге&пі ргоѵіпіііз тетЬгів аррешІісіЬив сіѵііаііЬиз іепгів
«Іотіпіів еі Іосія іііі впіуееіів еі айіасеініітв, раііЬпвдие ІюиогіЬиз еС
471
ствптельио далъ послали. 20,000 гульденовъ '). Что Любекъ
отвері*ь требованія Генриха — весьма попятно: еслибы оігь
принялъ ихъ въ томъ видѣ, въ какомъ они были ему предло-
жены, то совершенно подвалъ бы вліянію короля-эгоиста, под-
данные котораго давно уже соперничали съ вендскими городами
на Балтійскомъ морѣ. Генрихъ же не могъ питать особеннаго
расположенія къ стремленіямъ свободолюбиваго города, и все,
что онъ дѣлалъ, было покамѣстъ только выраженіемъ проте-
ста Габсбургскому дому и папѣ 2).
Вуллепвеверъ рѣшилъ искать другихъ князей, которые бы
согласились на сію предложеніе; онъ считалъ необходимымъ
теперь же выставить кого-либо кандидатомъ на Датскій пре-
г«".<14ігіЬиз еогииіеш, <1аЪипЪ еі сопі'егспі іісіе Ке§це Ыіі, тоіо ііііпз
Міяя ііі аеееріаге еі Іюс ЙепаСиі еі СіѵіЪиз тетогаіін аіідпо іешроге
іпгга (іиосівсіт твпвве ргохіщв Йиигоз рові (оеііиз Іюс ісіпт еі соп-
сіиаиш іпіітагв іі^паіа Іпегіі.
§ 12. Ііеін цио<1 зі ірзіиз Веріа Сеізіішіо іііисі Ке^пит Гіапіге
8. И. ассеріяге гссизаѵегіс ѵеі поіиегіі, ірзе Звпаіиз еі сіѵея рготіі-
гепі иі зирга, <рю<і ге^ппт Ь<уп9піо<Н сит ргоѵіпіііз аррсшіісіЬиз іпет-
Ьгів сіѵіілІіЬиз Іеггів іотіііііз еі Іос.із іііі виЬіесііб еі афасепІіЬиз пе-
шіиі ЗаЬипі аиі сопіегепі, пізі еі диет гіісіа Міаз Ве^іа а<1 Ьос ііііе
соіптешіаѵегіі потіоаѵегіі ѵеі зікиаѵегіі, тоіо іаіеіи апіе іесет теп
зез ргохіте іиіигоз розі Гоеіиз Ъиіпзтоіі сопсіияпт ірзів Зепаіиі еі
СіѵіЬив еря Міаз сопппешіаѵегіі ѵеі потіпаѵеііі. (АѴаігг, П, 319—323).
У Альтмейера напечатанъ современный нѣмецкій переводъ этого на-
броска трактата Англіи съ Любекомъ, см. его Кеіаііопз, 509—517.
Перечелъ различныхъ параграфовъ договора можно еще найти въ до-
песелін Марполя, посла Карла V- въ Швейцаріи, къ императору,
въ январѣ 1535 года. См. Ілшг, Зіааираріеге, 172. Ср. англійскій
текстъ договора у Альтена, нрил. II, стр. XIII. У него же, стр. 66:
АЪясІігіП еіпез Вйпіпівкев (Іег ВіаЗІ ЬііЬеск шіі К. Неіпгіск ѴШ. ѵ.
Епціаші сіег еіпез ЕпІіѵпгГз хи еіпет еоІсЬеп, пеѣзі АЬвсѣгіі'І еіпег
8сЬп1<іѵегі-е1ігеіІніпіг ііЬеге іп Ъагіеііеіі Іез Кііпіцк ап іііе 8іаЗі ѵ.
20,000 Й. ѵоп 2 Ап^. 1534.
’) Витфельдъ. Воипііз: Іи 1531 )аг ЬеЙ’Г Кёпіскііке Лаіезіеі Іію
Епдеіаііі еіпеп ѣе^аіеп уп ЬііЬеск везскіскеі, ѵшіе уп еіііке апйег
8іе<1е шег, ѵап іѵе^еп еупег ѵогЬііпіпізне ѵпііе Ъурііеіііупре, ѵгеЙіег
<1еп Рамтяс, ѵші уіі ІіеЬЬё іе ѵап ЫіЬеск Ьаігіе Залпа еге Ызнаіеп
оск уп ЕпігеІапіС цезсіііскеі. По Воину Генрихъ далъ городамъ: еупе
8ишше кеЬІез Іію ЬеІюіГ ііег ап^еіап^еп ѵеуіе кс?лп ѣіі Куке ьо 1,)с-
нешагкеп.
2) Ср. АІІшеуег — Гіег Кашрі' іеиюкг. ппі апніокгаіізс.ііег Ргіп-
сіріеп, 90.
столъ, помня, что право назначенія короля на Датскій пре-
столъ по Стральзундскому договору 1370 года принадлежало
Любеку’. По мнѣнію Вуллеивевера, теперь настало время при-
вести въ исполненіе одинъ изъ пунктовъ этого договора.—
Мы видѣли уже, что первая попытка Вуллеивевера съ Хри-
стіаномъ Ш пеудалась; Генрихъ VIII также не поддался на
слишкомъ попятныя предложенія Любека. Между тѣмъ, въ
Даніи была партія, стоявшая за избраніе на престолъ Хри-
стіана II. Эта партія была народная. Во главѣ ея стояли
бургомистры Копенгагена и Мальма: Амброзій Богбиндеръ и
Юргенъ Кокъ '). Оба. были чистые нѣмцы и къ тому же
ревностные сторонники протестантства. Вулленвеверъ встрѣ-
тился съ Богбиндеромъ и Кокомъ на Копенгагенскомъ соб-
раніи 1533 года. Ихъ связывала общая ненависть къ като-
ликамъ и къ Шлезвигъ-Голштинскому рыцарству. Богбиндеръ
постоянно пользовался расположеніемъ Христіана II: послѣдній
даже жилъ въ его домѣ. Братъ Богбиндера, Гансъ, сопро-
вождалъ Христіана II во время его бѣгства и служилъ ему
въ Норвегіи. Кокъ былъ родственникомъ того Книпгофа, кото-
рый всю свою жизнь вѣрно служилъ королю Христіапу П. Кокъ и
Богбиндеръ теперь рѣшились поднять возстаніе противъ ари-
стократіи, освободить Христіана. II и снова вознести его па
престолъ -). Такимъ образомъ, желаніе ихъ поднять борьбу
изъ за Хриетіапа II было совершенно послѣдовательно и
понятно: оно вытекало изъ всей ихъ прежней дѣятель-
ности, изъ ихъ прежняго положенія. Труднѣе объяснить,
какимъ образомъ Вулленвеверъ п Любекъ рѣшаются соеди-
ниться съ давппмп сторонниками Христіана II, когда они
так7> долго воевали съ нимъ самимъ, такъ много терпѣли отъ
его нововведеній и такъ сильно настаивали на его заключе-
ніи?! Большою ошибкою было бы думать, что Вулленвеверъ
дѣйствительно желалъ возстановленія своего еще недавняго
врага. Единственная цѣль его была та, чтобы Христіанъ,
освобожденный изъ Зондербурга, былъ отданъ въ руки Лю-
бека. Не ускользнула отъ вниманія Вуллеивевера и другая
1) Паписты называли его Суллою, Каталиною <і Симономъ Ма-
хомъ. Ср. ВагіІюЫ, .Тііг^еп УѴпІІептѵеЬег, 50.
2) Ср. Т’аіііііап-Мііііег, I, 209 и хилѣе. АПеп, 60 и далѣе, Вайтць.
473
выгода союза съ сторонвикаят Христіана II: всѣ его пред-
пріятіи въ Даніи, въ такомъ случаѣ, получили бы характеръ
пе самовольнаго распоряженія въ чужихъ владѣніяхъ, а за-
коннаго, святаго дѣла освобожденія несправедливо заключен-
наго короля. Вулленвеверъ могъ съ особенною силою указы-
вать на то обстоятельство, что, вѣдь, въ дачѣ охранной гра-
моты Христіану II (въ Норвегіи) участвовали и уполномочен-
ные отъ Любека, такъ что неисполненіе грамоты и наруше-
ніе даннаго Христіану слова выставляло честность Любека въ
невыгодномъ свѣтѣ; теперь же Любекъ рѣшилъ смыть съ себя
это пятно. Конечно, Вулленвеверъ забылъ о томъ, что уже
было давно пора смыть пятно, что онъ и другіе представи-
тели Любека сами настаивали па заключеніи Христіана 11 въ
тюрьму. Этимъ противорѣчіямъ нельзя было придавать сколько
нибудь серьезное значеніе, когда имѣлось въ виду господство
надъ цѣлымъ моремъ и тремя королевствами; Христіанъ 11
былъ теперь нуженъ Вулленвеверу, какъ врагъ герцога Шлез-
вигъ-Голштинскаго; а потому опъ п сталъ ратовать за его
освобожденіе. Наконецъ, поднявши оружіе за Христіана 11,
зятя императора Карла V, Вулленвеверъ тѣмъ самымъ могъ
разсчитывать и на императора. Въ переговорахъ съ Кокомъ
и Богбипдеромъ Вулленвеверъ, конечно, пе упустилъ изъ виду
насулить имъ искорененіе аристократовъ, разрушеніе ихъ зам-
ковъ и т. п. Была рѣчь и о томъ, чтобы включить Копенга-
генъ и Мальма въ составъ Ганзейскаго союза, даровать имъ
новыя привилегіи и въ ближайшемъ будущемъ полнѣйшее
самоуправленіе ’). Но все это были не болѣе, какъ слова,
пбо какой быть бы смыслъ для Вулленвевера хлопотать и
тратить свои силы па то, чтобы Копенгагенъ и Мальмэ сдѣ-
лались самостоятельными торговыми общинами; противъ этого
онъ, вѣдь, и боролся. «Вычеркнуть изъ числа Балтійскихъ го-
') Ср. Витфелыа, который говоритъ о сближеніи Вуллеігветюра
съ Кокомъ я Вогбиндеромъ подъ 1534 годомъ. См. Еп <1апяк Кгоціке
Гга Копд Ѵакіетаг АМетсіаг 61 Копк Сіігівііап <іеп Тгегііея І)т1, у
Рэрдама: ...Ре Ьуквке ІіайГие ІниГС (Іегів Ьеіптвіі^е Ъікі КіоЬеп-
ІіаіТп осіі Мяігао, Ііиоеан Вогдоевіепіе, оск ІоіГиейе аі. Ъекке кіок-
вбиіегпе якпкіе апаіпшів осіі іѳ&іііа іЬІшс Іигпзвеькеііегііе, шеі аіі «Іей
іпіііегі гіе ІіаЙИе, оск мгмге осіі ЫііТпе мтЦ яатте іогЬишІІ тоі «Іеп-
поиі, оиі <1е \ѵіІ<1е качкіе теЬ йе Ьуквке.
474
сударствъ Данію и Швецію, какъ самостоятельныя морскія
державы» — вотъ его завѣтная мечта. Значитъ, все, о чемъ
онъ переговаривался съ Кокомъ и Богбиндеромъ, было ни
болѣе, ни менѣе, какъ обманъ и ложь, безъ которыхъ—какт.
средства—Вуллепвеверъ сознавалъ всю тщету своихъ попы-
токъ.
Къ какому времени относится начало переговоровъ Вул-
ленвевера съ обоими бургомистрами, съ точностью неизвѣст-
но; но уже въ 1533 году эти переговоры усложняются
вслѣдствіе того, что въ Скандинавской исторіи появляется но-
вое, повидимому, безкорыстное п покорное орудіе намѣреніи
Вуллепвсвера; мы разумѣемъ Христофа, графа Ольденбург-
скаго.
Христофъ родился въ началѣ 16 вѣка '). Онъ былъ сынъ
Іоанна ХГѴ* Ольденбургскаго п Анны Ангальтской, внукъ
Гергарда, брата Христіана I, и троюродный брагъ Хри-
стіана И 1 2 3). Съ самыхъ раннихъ лѣтъ Христофа приготов-
ляли къ поступленію въ духовное званіе, а потому омъ и по-
лучилъ отлпчпое школьное образованіе ’). Его учителемъ былъ
хронистъ Шипгоуверъ; уже опъ, говорятъ, склонилъ своего
ученика къ Лютерову ученію, которое впослѣдствіи нашло въ
Христофѣ яраго заступника и распространителя.
Іоаннъ XIV Ольденбургскій преслѣдовалъ тѣ-же государ-
ственныя цѣли, какъ и всѣ князья его времени; имѣя нѣ-
сколькихъ сыновей, онъ пе хотѣлъ дѣлить между ними свое
графство и думалъ передать его цѣликомъ въ руки старшаго.
Въ виду этого онъ и подыскивалъ для остальныхъ сыновей
своихъ выгодныя духовныя мѣста, которыя бы независимо
1) Въ 1502 или 1504 году. Главный источникъ «ли біографіи И
исторіи Христофа — ото: Наіеш, (т&бСІіісЬіе Не^ио^сѣишз О14ен-
Ьиг^. 01(1. 1795. Наттеіпіаип, ОЫеиЬиі^ізсІі Сіпопісоп. Аппо 1599.
Изъ пособій отмѣтимъ монографію Альтона—АІЬеп, (ТІнізіоіГ ѵоп ОШеп-
Ъпг$. НаіпЬіп^, 1853.
2) Христіанъ 1 и братъ его Гергардъ.
I I
Іоаппъ. Іоаннъ XIV.
I I
Христіанъ II. Христофъ.
3) Выраженіе Меланхтона о немъ: Еві епіш Ьеііе «Іосіив, ’л;-
475
отъ матеріальныхъ выгодъ давали имъ я политическое зна-
ченіе. Дли Христофа Іоаппъ хлопоталъ одновременно о мѣстѣ
въ Кельнскомъ и Бременскомъ капитулѣ. Въ 1504 году, когда
Христофъ былъ еще мальчикомъ, бременскій капитулъ даро-
валъ «поЪііі еі "епегом Сгізіоіего ех СотіііЪи$ іп ОИепЬогЬ»
право на мѣсто въ одномъ приходѣ въ Бременѣ. 15-ти лѣтъ
Христофъ съ разрѣшенія цапы Льва X сдѣланъ былъ субдіа-
крномъ. Ві. 1517 году онъ отправился въ Кельня., что-
бы запяться богословіемъ, и оставался здѣсь до 1521 года.
Въ 1524 году пана Климентъ назначилъ Хрпстофу новый
приходъ въ Кельнской епархіи. Послѣ этого Христофъ попе-
ремѣнно жилъ въ Кельнѣ, Ольденбургѣ и Бременѣ, и одно
время неотлучно при дворѣ Филиппа Гессенскаго, съ кото-
рымъ участвовалъ въ кровопролитной битѣ при Франкенгау-
зснѣ. Съ 1526 года Христофъ находился въ Касселѣ, гдѣ
преимущественно изучалъ библію, сочиненія Лютера и «Іосі
соппштез» Меланхтопа *). Вскорѣ Христофъ является участ-
никомі. въ распряхъ Филиппа Гессенскаго съ епископами
Майнцскимъ, Вюрцбургскимъ и Бамбергскимъ. Въ 1526 году
отецъ Христофа умеръ; графство Ольденбургское перешло къ
старшему сыну Іоанну 5). Онъ, однако, пе былъ способенъ
управлять графствомі. п отказался отъ него въ пользу млад-
шаго брата графа Антона I. Ві. это же время составленъ
былъ планъ *) породниться съ Остфрисландскпмъ графскимъ
домомъ чрезъ двойной бракъ Іоанна на сестрѣ графа Ост-
фрислапдскаго Эішо. а Эпно на графинѣ Ольденбургской Аннѣ,
единственной сестрѣ Христофа. Въ Ольденбургъ по этому слу-
чаю былъ призванъ Христофъ. Распри между графомъ Ост-
фрпеланда и Бальтазаромъ Эссенскимь, брачный проектъ, пе-
редача престола Антону—все это задержало Христофа на
долгое время въ Ольденбургѣ. Въ 1529 году онъ сблизился
съ Христіаномъ II, который въ это именно время находился
въ Ольденбургѣ, ища здѣсь, какъ и у другихъ нѣмецкихъ
*) <Лпъ, говорятъ, не разставался сь атнмъ сочиненіемъ, какъ и
съ Гомеромъ, даже въ походахъ.
2) Іоаннъ Ольд. + Анна Ангальтская.
Іоаннъ. Георгъ. Христофъ. Антонъ. Анна.
3) Какъ думаютъ, по предложенію Христіана. Аііеп, 105.
47Г»
князей, помощи противъ Фридриха. Погопя за славой побу-
дила Христофа вскорѣ Припять участіе въ борьбѣ противъ
султана Солимапа, побѣдоносное войско котораго приближа-
лось къ стѣнамъ Вѣны; но участвовалъ ли Христофъ въ
оборонѣ столицы, длившейся около мѣсяца, съ 26-го сентября
по 16-е октября, неизвѣстно.
Въ 1530 году заключенъ былъ при посредствѣ Христіана
II брачный союзъ Ольденбургскаго дома съ Остфрпсландскимъ,
а въ 1531 году произошло и соглашеніе между Христофомъ
и его братьями относительно передачи графства Антону. Вес-
ною 1531 года Христофъ находился ври дворѣ императора въ
Гентѣ и здѣсь старался склонить его въ пользу Христіана 11,
сочувствіе къ которому раздѣлялось и другими братьями Хрп-
стофа; только Антонъ вскорѣ перешелъ на сторону Христіана
Ш. Во время своего пребыванія въ Нидерландахъ, Христофъ
принялъ на себя предводительство флотомъ, который былъ по-
сланъ на подмогу осажденному Копенгагену. Въ Копенгагенѣ
онъ сблизился съ Кокомъ и его партіей; здѣсь впервые за-
родилась у него мысль о войнѣ съ Голштиніей. Авантюристъ,
пе имѣя наслѣдственной области, онъ и рѣшился попытать
счастья въ войнѣ. ‘) Недавній союзникъ Карла V противъ
Турокъ, опъ, не долго думая, нашелъ возможнымъ перейти въ
противоположный лагерь, тенденціи котораго были чисто де-
мократическія, рѣшительно враждебныя католичеству и импе-
ратору. Христофъ былъ человѣкъ какъ разъ на руку Вуллен-
веверу: смѣлый, предпріимчивый, имѣющій связи съ различ-
ными нѣмецкими княжескими домами, родственникъ Христіана
II- онъ, съ другой стороны, по своей бѣдности,—ему принад-
лежалъ всего на всего одинъ незначительный монастырь въ Оль-
денбургѣ г)—не могь быть и опаснымъ противникомъ. Перего-
воры съ Христофомъ велись при посредствѣ двухъ голштин-
скихъ рыцарей, давнишнихъ сторонниковъ Христіана II, Бе-
недикта Фонъ-деръ-Виша и Іоахима Бухвальда, и брата Амб-
>) АІСпіеуег, 1280: СІлЫорІіе яррагіспаіі а се* погоЬгеих ргіпсев ііе
іигташе, сЬея <дтіі Іе* Іпиіііііт* сіе Іллѵоиге ёіаіепі ИёгёіііЪяіі*ез еі циі
аііаіепі Іе тезпгет виг гои* Іеа сЬатрв сіе Ьаіаіііе роиг ^а^иег сіе
сріоі гетрііг іеиг* Іагдов соиреа ііе ѵіп сіи КІііа.
а) АИтеуег, Веіайоиз, 280. 8сЫеие1, I, 191.
477
розія Богбиіідера-Ганса. Изъ Любека къ Христофу прибылъ
Гейприхъ Кропъ. Вулленвеверъ и Мейеръ также вели съ пимъ
переговоры и уговаривали его принять на себя предводитель-
ство въ войнѣ противъ Голштиніи и Деліи. Христофъ тайпо
отправился изъ Копенгагена въ Любекъ, чтобы гамъ продол-
жать начатые въ Копенгагенѣ переговоры Переговоры увЬн-
чались успѣхомъ: Христофъ, по совѣту Вуллеивевера, обратился
къ Любеку съ оффиціальнымъ письмомъ, взывая о помощи и
содѣйствіи къ освобожденію Христіана II изъ плѣна 2). Онъ
имѣлъ наготовѣ большое число наемныхъ кнехтовъ—около
3,000 человѣкъ съ которыми соглашался идти противъ
Христіана ІІІ 4).
Между тѣмъ въ Любекѣ дѣлались также попытки поднять
населеніе Швеціи противъ Густава Вазы, который, какъ гово-
рили современники, «въ началѣ своего царствованія былъ
ангеломъ для Любека, а теперь сдѣлался діаволомъ». Противъ
Густава Вазы желали поднятъ возстаніе; въ своихъ поискахъ
за кандидатами на Шведскій престолъ Любекъ остановился на
молодомъ Сванте Стуре, сынѣ знаменитой Христины и губер-
натора Швеціи Стешъ Стуре младшаго5). Этотъ молодой Стуре
жилъ при дворѣ Лауенбургскаго герцога. Его признали въ
Мелльиъ, и здѣсь Маркъ Мейеръ началъ съ ігимъ переговоры.
Стуру представляли въ самомъ заманчивомъ видѣ блестящую
будущность его, какъ шведскаго короля, и уговаривали его вы-
ступить претендентомъ на престолъ противъ Густава. По Сванте
*) Вескег, II, 67, говоритъ: <ЛѴоІіеівѵеѣег ппй Меуег Іоскіеп йеп
(тгаГен пасѣ ІДіЬеек, ппй епійескіеп ііііп ЬіезеІЬзе ііц-с АЪбісЬг».
2) Воппиз: 8о ІіеіГі йеппосЬ йе Стгапе ап йеп Кайі ѵпйе Вогрег
іЬо ЫіЬеск ^евсЬгеиеп, ѵпй Ііиіре Ъе^сгі, Вепетатскеи, Іію
егібэупре Копіпск Сгівііегпв.
3) Это число приводить самъ Христофъ, ХѴаііа. II, 24.
«) Альтмейеръ такъ характеризуетъ наемныхъ кпехтовъ 16 ст.:
«Вез Ьаийез, йев соііиея аппёез, запв раігіе, запз Гоі, в;шз Віеп: ге-
Ъиі, бейте йе Іоиіез Іев сопігсев йп шопйе; роіііоп аЬйідиёе йе (хнів
Іев реиріев; еп^еапсе шиііпе еі ртоиіііаиіе, диЗ, зетЬатдиапІ зиг Іе
ѵаізвеаи йе Гогіипе, аѵаіг Іа сопдиёіе йи ц’ІоЬе роиг Ьиі, Іа {уиегте
роиг йеѵівв еі Іа рагоіе йе зез саріиіпез роиг Іоі >. 231
®) Ср. Те^еі, II, 4—7. ѴѴііІеЪгапйі, П, 171. Сеівіив, П, 88, 100.
Раіийап-Маіівг, I, 190—по даннымъ Стокгольмскаго архива. Аііеи.
74 и далѣе. Напйеішаип, 200 п далѣе. ЕІаих, Ьа Зиёйе аи ХѴГ в.т
р. 271 — 275.
478
Стуре отвергъ всѣ предложенія Мейера. Послѣдній рѣшился при-
бѣгнуть къ насилію: окруженный 50 вооруженными людьми,Стуре
был ь отведенъ въ Любекъ, гдѣ снова пробовали склонить его про-
тивъ его отечества. Все было тщетно, и, по настоянію гер-
цога Лауеабургскаго, Стуре был ь отпущенъ *). Другое орудіе
Любекъ имѣлъ въ графѣ Гойа, менѣе вліятельной личности,
нежели Стуре, но тѣмъ не менѣе личности, въ данную минуту
не лишней. Онъ владѣлъ многими укрѣпленными мѣстностями
въ Финляндіи и могъ легко, но мнѣнію Любека, поднять насе-
леніе страны противъ Густава Вазы. Однако тщетны были всѣ
попытки Любека.
Тогда то Вулленвеверъ собралъ рать п выборныхъ
гражданъ и объявилъ имъ о своемъ намѣреніи сообща съ
Христофомъ идти войною на Данію и Шлезвигъ. Планъ Вул-
ленвевера заключался въ томъ, чтобы напасть на Христіана Гол-
штинскаго, занятаго войною у себя и потому неопаснаго противъ
Любека въ Даніи. Планъ этотъ былъ одобренъ и рѣшено было
вступить въ предѣлы Голштиніи. Началась война, извѣстная
подъ названіемъ «графской», СгаГепі'еІкІе. Въ началѣ война
*) Вотъ какъ объ этомъ событіи питаетъ къ Густаву 1 Гертъ Рей-
пеке, изъ Лауепбурга, въ маѣ 1534 года (Еогзсішпв'ѳп вит Оеиізеііе
везсІіісЬи, 15, В. 1875). Ве ѵоп ЬиЪ. ѵогдезеііг. Змгапіеп (Зѵѵапге
Зіите) Ъеѣіі іо Моііеп ататае зоппаѵсшіе ѵог&аикіі. (Маі 9) йаг «аз
еуп ѵіііісѣіс &е$с)ііскеІ шуі пашеп X. Ыаііег, <1е ііеП, уо ѵеіе корей
зсіюр іп Змгейеп, Знаніе цѵаш йаг, иші Ьеіііеп туг зѵопіеи ззо Іапд-е
зе ЬтІеззсЬор іо ЪиЪ. Ііаскіеп. Го дѵат Магспя Меу^ег иші сіѵапек сію
886 ѵеіе, йяі Ііе тебе па ІліЬ. шозіе. Не іѵеешіе ишіе епізсЬиІйі^еДе
еуск т. И. (іепзіез Ішіѵеп, теп і<1 мо] (іе ете піеііс Ііеіреп. Йе
піоііі аііе <1аке іѵѵіязсііеп сіеп Ьеуйеп Ьотреітпеяіегп $ап, иші сіе ьсііаі
копіпск ѵѵепіеп, "епеп ве ѵог, зсіюійе оск еуп вгееп пісііі Ыуѵеп ирре
(Іеш апйегеп. Зае ѵѵеічіеп аіГлецеІІп, но Рго но шеи іѵупі ІіеЬЬеп. ИеНі
хѵоі іЬо, (Іаі йУ кеупе .Іигіая тіі рѵ іттпегуке ЬеЬЬсп. Къ ксшцу мая
относится и другое письмо какого-то нѣмца КуеЬиг’а къ Огокгольмцу
Ногіііе, гдѣ говорятся: 8о ясіюііеп ]о ііііке ѵап сіеп НоІтаевксЬсп §е-
ееііеп Ьу Кѵѵаінііе Ііег Зіепе яоію іію КаввеЪотсЬ ^еіѵезеп вуп, іе Ьу
Йеше йігвтеп ѵап Зкьзеп мая, пшіе зсЬоІІеп еше зѵуяз решаскеПі ІіеЪ-
Ьеп, (іаііі Йаг іѵоі асЬаІ яуп решезвеп іію Моііеп сіе епе нргескеп ѵіі,
<ѣіг еше роііе йгерііск піасііі аш Іісѣг, йаііі Ію йаг туііі зсіюііе Ііеп
гіііеп. Ііеп апйегеп <1асЬ <1 ппа ІіеЬЬеп <1е ЬиЬзсІіеіі еге йепегз па Моі-
іеп цееапіЬ ишіе ІіеЬЪеп епе туііі 33 реічіеп Ьуппеп ЬііЬеске Ьаіеп
ІпіЬеп. АѴаііі <1оіЬ ѵаг еупе теіпп^ііе ІіеіГі. 4аі.1і І8 сісше аітесіііікеп
і?0(1е ЬекапгЬ. (іаг касп іск пеп Ъозскеіік ѵап зсіігуѵеп. Въ Любекѣ
<'туро оставалси 9 недѣль. Вашісішэіиі, 279.
47?
Преслѣдовала исключительно мѣстныя «балтійскія» цѣли, но
мало-по-малу къ нимъ примѣшались цѣли общія, политическія
и религіозныя; война становилась обще-европейской, борют-
ся другъ съ другомъ два начала: демократическое и аристо-
кратическое, протестантство — и актоличество, Гапза -
и скандинавскіе государи; тутъ происходить послѣдняя
борьба Вендскихъ городовъ съ скандинавскими государями,
борьба новаго времени съ отживающимъ старымъ; искра
жизни еще разъ ярко вспыхнула въ Вендскихъ городахъ, но
вспыхнула уже въ послѣдній разъ.
Первые города, которые подверглись нападенію соединен-
наго войска Христофа п Любека, были Эутинъ ') и Триттау Э-
Послѣдній былъ въ особенности важенъ для Любека, такъ
какъ обезпечивалъ за нимъ сообщеніе съ Гамбургомъ. Маркъ
Мейеръ взялъ его безъ особеннаго труда, такъ какъ городъ
былъ очень плохо защищенъ. Войско Христофа проникло въ
Голштиніи до города Плана (Ріеп), оставивъ за собою разру-
шенными города Рейнбекъ, Ссгеберіъ н др. Въ срединѣ мая
Христофъ обратился къ населенію Голштиніи съ воззваніемъ
къ покорности и присягѣ, говорилъ, что онъ не причинитъ
имъ никакого вреда, если только получитъ продовольствіе для
своихъ войскъ ’). Христофъ надѣялся склонить простой на-
родъ на свою сторону, поднявъ его противъ аристократовъ и
богатаго духовенства 4). Одновременно онъ обратился и къ
) Епііп -въ восточной Голштиніи, къ сѣверу отъ Любека.
2) Тгіііаи—въ южиой Голштиніи, поеточпѣе Гамбурга. Вопппя
называетъ эти гороха такъ: Огйуп ѵшіе ’Ггііомг.
3) Вптфслъдъ.
4) УѴаііи, II, 255 — приводитъ изъ Веймарскаго архива слѣдую-
щее мѣсто: <Оеп асіеі ѵоп Ноівісіп іісііен іші Ьегинеп зе уѣг Ьпзс іп
<1еп дтппбг. шкі <кш Ішгхо^еп аисіі, сіе и Ьаигеп іііип віе аЪег раг пісЫв,
іііе ргіиреи зіе ап зіеіі, <1аг ѵіні Ьап пЬег рекакоп... 1>о ІЛіІішегесІіеп
зеіп аисіі шіі сіеп ѵоп ІліЬеск, шій ргеіреи аисЬ Деи Ііеггореи тіі
іпасЬі ап, веін зіагск ли іе1<1е». <Бо ія« (Ііе наре мюі іп НатЬигрк іп
реііеіше, йаз «ііе Мейе мгоііѳп (Іег «е7*с та-сііі паЪеи». «Юіемеіі йап
Ьізііег (ііе ѵоп ЬііЬсск аііеуппе мійег йеи Ііегіаор ѵоп Ноізі.еіп ипіні
<іеп аііеі «ІокеІЪяі тниі піекія іѵіііег йеп ретеупепл тап (гсііапйеіі,
посіі (Іеп88е11>іреи апцте.ійеп ойег Ьевсіімегеп, іві іг кегіхе йагаив \ѵо!1
ги шегскепп. Паи ііег ВгЫіе «Іівввг іашііагі рвтиіѣе іві і'азі . «іоіііп
догісЫ, (Іав віе Лигсіі ег ошпез моііеп аисіі регпе Іигвіеп ипп4 Ііегп
480
датскому рейхсрату, напомнивъ ему присягу его Христіану II,
но его воззваніе дѣйствіи не имѣло.
17-го мая заключенъ былъ формальный договоръ Христофа
съ Любекомъ: послѣдній обязывается помочь Христофу въ
Голштиніи или въ другихъ мѣстахъ, освободить Христіана 11
изъ плѣна, съ тѣмъ, однако, условіемъ, чтобы Христіанъ 11
былъ преданъ въ руки Любека. Христофъ ручается, что Лю-
бекъ сохранить свон прежнія привилегіи въ Голштиніи, п
обѣщаетъ вознаградить его за всѣ военные убытки, отдать
Любеку Эутпиъ и Триттау. Пи одна илъ договаривавшихся
сторонъ пе должна безъ вѣдома другой заключать отдѣльныхъ
договоровъ, ни союзовъ: обѣ соглашались не предпринимать
ничего богопротивнаго, несогласнаію съ Св. Евангеліемъ и
общественнымъ благомъ
Христіанъ ПІ. герцогъ Голштинскій, былъ соверптеино ие
подготовленъ къ войнѣ, съ Христофомъ и Любекомъ и втор-
женія послѣднихъ въ Голштинію опъ вовсе не ожидалъ, въ
особенности же вторженія Христофа, съ однимъ изъ братьевъ
іѵеічіеп. Ісіі Ііойе аЬег #01 зоііе Дет ЬоіГаіІ віепцегн. Біе Вііипагі-
зсЬеп раіѵегті ипйегзіеііеп зісіі йіе ѵоп ЬііЪеск апсіі іп ііе ІіиІЙ’е тѵійег
Деп Ьегігор хѵг Ъгіп^еп»; - апсіі іѵеісііег #езІа1і зіе иппйіег йепі #е-
іпеіпбп іпііап іп Беппешагске'п иші зоппзіеп Ьеішіісіі ргасііскепп ипй
іпеиіісгеіеп тѵігіег іге оЬгійѣеіІ. иші ііе ѵоп іег тіііегвсііаП, #ешасЪс
иші еіп #ешеіпе епіЬогип§ гп ѵогіеіЬе ѵіеіег Іишіі иппй Іеиіе ^езпсііі
ипиі §;еЪапіе11>. <Біе ІЛЬескег зпсѣіеп еіпеп #етеіпеп Ъаигізсііеп
АпГгиІіг ги егге&ѳп иші ѵегзсііопісп ісвІіаІЬ ііе Ваиегц, зисіііеп аЪег
йез Аіеіе Наивег ипі дчИег Ііеііп. Дѣятельность Любека направлена
къ тому, чтобы «еіп «ешеіпе реѵѵетізсііе ий'Ііиг іигсіі іііе е;апі2е зее-
капі ги епѵескепп иші яісЬ іапіигсіі #е\ѵа!іі§: ги шасііепі.
') Подлинникъ договора въ Бапзкс Ма#ахіп, ІІІ Ваекке. Ср.Сгпдіі,
А паіев, 34; у Внтфельда приведенъ также актъ обязательства Лю-
бека сохранить договоръ съ Христофомъ, озаглавленный такъ: Вгей‘
^іогі ішеііоп вгеййе ос йе ЬуЬвке. Ср. слѣдующее мѣткое мѣсто у
современника Канцова, стр. 208 по иядапіго Вечера: Ѵаі йагшіі яоі-
Ііскв ок еілѵез всЬупв ІіеіНе, езсЬейев зе іо віск (ігаіі СіігівіоіТег ѵ. О.
ѵпй Ьегіосѣ АІЬгесЪі ѵ. М., ѵші ѵепігореп зіск іііеі еп, іаг іе ОгаІГ
зсіюііе кіюпіи^к Іп Оеппетагскеп ѵѵегіеп, ѵпй Ііегіосіі А. —Іп
всЬкейеп. Ааегзі ут ?ітіш1е мчіз йаі еге шеіпіп^е пісѣі, Йоиіег зо зе
тѵез кеіѵипиеи ЬѳЙЙеп, йаі іѵоійеи зе ѵніег зіск пііепіеп, ѵші Ііеййеп
йагіфа йеіп ОгаГеп ѵпй Ііегіосіі А. йе Н^еп моі реч’івеі; апегвь зе
Ііеіеп віск во ^еііу^еп (т. е. ѣйеп, Ъеі йег Мазе итІіеіТііІіітіі).
481
котораго онъ ЗО-го апрѣля заключилъ въ Гамбургѣ договоръ;
ольденбургскій графъ и его братья, также перешедшіе на сто-
рону Христіана Ш, обѣщали, въ случаѣ надобности, доставить
Христіану 500 кнехтовъ па 2 мѣсяца; между ними положено
было взаимно помогать другъ Другу противъ всякаго внѣш-
няго врага Па письмо Христофа написанное Христіану ІП,
съ требованіемъ освободить Христіана II изъ плѣна, герцогъ
Голштинскій отвѣчалъ, что это зависитъ не отъ него одного,
а отъ датскаго рейхсрата, съ которымъ по этому слѣдуетъ
начать переговоры.
Какъ только до Христіана 111 дошелъ слухъ о враждеб-
номъ нападеніи Христофа па Голштинскія крѣпости, онъ тот-
часъ уполномочилъ Вольфганга фонъ-Утенгофа начать перего-
вори о союзѣ съ нѣмецкими князьями: курфюрстомъ Саксон-
скимъ и герцогомъ Люаебургскимъ.
Въ тоже время посолъ Христіана былъ посланъ и въ
Ютландію, съ извѣщеніемъ о начатой Христофомъ войнѣ и
’) Витфельдъ приводитъ въ переводѣ па датскій языкъ два
письма Христофа къ Хрпстіану Ш. Оригиналъ перваго письма см.
въ І)апнке Мядохіп, II, гдѣ Мольбекъ напечаталъ рядъ документовъ
къ исторіи графской войны. \Ѵ'у1 йегЬаІЬѳп посіішаія допіз ѵіеівзік
цеЬеи-п ІіаЬеп Е\ѵ: Е: 6п: ііагхи іпуі аііеш Егпзі ѵопІасѣС неіи тѵоі-
іеп, К. Сгізііегіі еіс. ^ІаиЬеп хііяаяпп^ Еусіе Бгіпе иші 8у§е1 ^еѣаі-
іеп, тіг ѵпѵогяо^епіісі) хи Нашіеп дгевіеіѣ, иші <1е.г ипіиепм Ііііеііеп
Оѳ&пскпияв епьіесіід'еѣ ѵепів, <1ев йап Е. Е. О. сіег йаа Паи» 8ип<1вг-
Ьиг# посіі хиг Яеуи апе аііе Нуиеі ипйегѵгогЯе і, ІеіскіІісЬ Иіип кап,
ипіі «Іапіигек еуп еиі$еп Ргеія пппй ЬоЬ егіап&еп іиа^к, во пісііі,
ргоіевііег ісіі Ійешуі Лая <1пгсЬ піісіі иші шеупс Ьеу рЯіскіеге, Е: аія
Епгвісп, Неггеп, иші бопйегіісіі йепѳп ѵоп ЬііЬеск, аиск апііегег 8ее-
ьіеі, іііе (Ііевет Наікіеі туі пикеп^і^ (ип<1 (іои Ііапск, аіз егеіііііііе-
Ьешіе іготіпе (тоііііогсіііі^е Ьепгсс. Тг ^е^екеп ВгіеЛ иші Зі^еі "еііаііеп
ІіаЬеп моііеп) пісііі ашісгяі ѵег^епоіптеп пші ап&е.Гаіщеп іѵе чіеи зоіі,
<кш аііеіп \ѵав гп Копій- Сгіаіетпв еіс. ВеГгеуіицге (ііепеп ши#, (Іагхи
іск випйегІісЬ аіі теіп ѴѴоИапІі ѣеіЬ ипші (іисік веіхеи пші тіи.
ВІ1Й <1ев АІшесіНійеп аіяо егхеі^еп чуі, <іав Ііісппсппіріісіі Ьекеппси
иші зрагеп іѵепіс, Іск аія еуп ЫпвівивпѵащИег итЬ йев ашісгп ѵуі-
Іеп. мая доіЬип пші &е1ІКеп ІіаЪв, іѵо ісіі ея аЬег пюсЫе сііікаЬеп
ЫеуЬепп, ѵеіе аІІепіІіаІЬвп пісііі ип^еіе^еп пші муіі еяя Е; Е; Оп:
м'ОІ хи Ъеііегхікеп Іііетуі ЬепяіШепп, пші іІегяеІЬеи яиті 1'геииІІісЬсп
хи (Ііепеп, Ьуп ісіі аегкйіі^. ЬііЬеск XXII 1Г;у ХХХШ.
31
48*2
съ просьбою о помощи. Самъ Христіанъ ТІІ сталъ укрѣпляться
въ Рендсбургѣ ').
Голштинское рыцарство съ полною готовностью отозвалось
на призывъ Христіана, и нѣсколько тысячъ вооруженныхъ
всадниковъ, подъ предводительствомъ знаменитаго полководца
Іоанна Рантцау, явилось къ Христіану Ш въ Рсндсбургъ. По-
мощь войскомъ и оружіемъ пришла отъ нѣмецкихъ князей.
Чтобы лучше приготовиться къ предстоящей войнѣ, Голштин-
скіе совѣтники Христіана предложили принять посредничество
герцога Мекленбургскаго къ заключенію перемиріи съ Хри-
стофомъ и Любекомъ; посредникъ надѣялся дипломатическимъ
путемъ положить конецъ начавшейся войнѣ; но требованіе вы-
дачи Христіана II было отвергнуто Христіаномъ Голштинскимъ,
и длившееся нѣсколько дней перемиріе пи къ какимъ резуль-
татамъ не привело.
Въ началѣ войны успѣхъ былъ на сторонѣ Христіана III
и Голштинцевъ: первая битва при Нейштадтѣ была нерѣши-
тельная, но вскорѣ Эутинъ былъ возвращенъ Голштиніи, и
Христіанъ ПІ былъ па пути къ самому Любеку. Подъ Папс-
дорфомъ и Раткау онъ остановился лагеремъ, ожидая помощи
изъ Ютландіи и Германіи.
Любеку стало ясно, что воина съ Голштиніей пи къ
чему пе приведетъ и онъ вошелъ въ сношенія съ Копен-
гагеномъ и Эллепбогеномъ, нынѣшнимъ Мальма Эллеп-
богенъ тотчасъ откликнулся на воззваніе Любека: бюргеры
стали здѣсь во главѣ городскаго правленія; городской за-
мокъ былъ разрушенъ. Любекъ рѣшилъ вести военныя дѣй-
ствія въ предѣлахъ самой Даніи. Христофъ, еще до отплытія
своего въ Данію, вторично велъ переговоры съ уполномочен-
ными Любека объ условіяхъ, на которыхъ онъ принимаетъ
на себя веденіе войны *). Христіанъ II, какъ только его
удастся освободить, будетъ отданъ во власть Любеку, 4) всѣ
’) Крѣпость на границѣ Шдеавига и Голштиніи.
* ) УѴаіи, П, 36. Ср. БсЫе&еІ, I, 142.
* ) Те®е1. ІТ, 48. УѴаіи, II, прим. 7.
* ) ѴГу НІ1ІСП оск (Іеп зиіѵі^оп ипьеп. Іеѵеп Гсгігіепі яко ѵегЬаройег
тіі доііікег Ішіре еоі Гіу^іп^е ѵаи згппгЬ ап іп (Іег ѵап ЬйЬеск Ііашіе
ьіеііеп...
483
привилегіи этого города въ Даніи и Норвегіи будутъ под-
тверждены; ’) Христофъ, кромѣ того, обязывается помочь Лю-
беку и противъ Голландцевъ и Швеціи, безъ вѣдома Любека
не заключать никакихъ договоровъ и за военныя издержки
вознаградить Любекъ отдачею въ пользованіе послѣдняго Гель-
зипгборга въ Сконе и Гельзннгэра въ Зеландіи, сь правомъ
взимать Зувдскую пошлину до тѣхъ поръ, пока не покроются
всѣ расходы 5). По разсчетамъ Христофа послѣдніе дойдутъ до
100,000 гульденовъ. Любеку было предложено и другое воз-
награжденіе, а именно: островъ Готландъ и одинъ только
Гельзннгэръ, съ правомъ пользоваться половинною пошлиною,
но уже на вѣчныя времена 3). Если бы военныя издержки
могли быть уплачены Любеку сразу, то опъ, во всякомъ слу-
чаѣ, получаетъ во владѣніе островъ Борнгольмъ; Христофъ
обѣщаетъ содѣйствовать тому, чтобы и Сегебергъ былъ отданъ
Любеку 4). Въ Норвегіи обѣщано было срыть укрѣпленный
замокъ Бергена, который грозилъ только безопасности нѣмец-
кой конторы 5). Относительно Копенгагена и Мальма, Хри-
стофъ обѣщалъ не требовать отъ жителей этихъ городовъ ни-
какой присяги и безъ вѣдома Любека ке начинать съ ними
’) Ьаѵе чу... сія Г <1ег Ылс ЬііЬеск егеп іпнапепі пші ѵегѵапіеп
аііе ргіѵііеріа Сгірііеісіе иші регесІііісЬенІе чо ѵап оМегь Ііег апе^епіре
ѵегкопіпре Іію^еіюісіеп иші рпейісііііск ѵеппегеі мепіеп зсііоіеп іш
гуке Ьеппеппі'скеи Копѵе^еп ип<1 іп аііе яупег Іеѵе реЬеіе, ціеіііз
иііірепатеп.
а) Ѣ)аі1і 4е зіайі І.ііЬеск, ѵог звойапет <с1іаі.Іеп иші ^еіиріійіпре
ретеупег іѵоіѵап гііо ршіе ревейеіп, всЬоІеп иші пюреп іппе ЬеѣЬеп
Ьезіііеп иші реіликеп іп 8с1юие НеІЗЗсЬепЬогсІі иші іп 8хее1аиС Неіз-
зсЬспвг зашрі Ьеу іе Ішзег шіі яііеп іоііеп пші ІкоЬеІюгіпреп, ззо
Іапре 'іаііі ее гіез зиіѵіреп ѵогрсзсіігвѵеп ^еМеа, катрі йете іѵеіек ззе
ісаишіег ипз иші ипззет ѵеіЫегп Сію ршіе ДагбС гескеп, репиіісіі ѵог-
пореі иші ЬеіЪаІеі бупі, іт мсіскеге Ьпзеге му ііе зи<1С Ь., ззоЬаІД
<Іе егіапреГ эѵеуйеи, чіііеп ч-узхеп иші ѵогяпі іѵепіеп Іаіеи апе аііе»
рсГег ипгі іпгейе.
* ) Тііо еіѵісеп «Іп^еи.
* ) ПшІ <ілс зе <1ас зпіѵіде егіапкеп, \ѵШе эѵу зашре ипзет Іеѵеп
ѵейііегп епе аііе ипзез ѵогиіО8еих <1агіІл> Ьеіреп иші пепеп !1і1ѣ зрагеп.
*) 8хо хѵіііе му йаі Ьіізз іію Ваі^еп, м'ог піЬ ііеппе ѵеіе меіѣіег-
лѵіііо егіѵаззеі, ^ппи ііаіе Ъгекеп ейііег ;о іи <1в Ііатіе іег зіайі ѣи-
Ьеск Іаіеп, аівзо 4ас <іе кгопе іію В. &ПІІ1 ЬезсЬеіС иші гекепвзсііор
<іаг ѵап к'-’біѣеіп пюре.
484
никакихъ переговоровъ. По смерти Христіана II, избраніе
Датскаго короля должно зависѣть отъ Любека.
.Любекъ, такимъ образомъ, ожидала блестящая будущ-
ность ’): владѣя Зундомъ и Готландомъ, онъ будетъ полнымъ
господиномъ Балтійскаго моря; па югѣ онъ будетъ имѣть въ
своей власти такія крѣпости, какъ Сегебергъ и Тригтау; въ
самой Дапіп Любекъ будетъ но своему усмотрѣнію назначать
королей. На Балтійскомъ морѣ Любекъ будетъ единственнымъ
и полнымъ господиномъ, о какой либо конкурренціи съ Гол-
ландіей не будетъ и рѣчи. Замѣчательно, что о Христіанѣ II
совершенно умалчивается, между' тѣмъ въ началѣ войиы Лю-
бекъ и Христофъ стимуломъ къ борьбѣ съ Голштиніей главнымъ
образомъ выставляли возстановленіе Христіана на Датскомъ
престолѣ. Самъ Любекъ не давалъ Хрнстофу ничего, кромѣ
льстивыхъ обѣщаній Датскаго престола и денежныхъ возна-
гражденій 1 2).
Въ іюнѣ 1534 года Христофъ съ своимъ войскомъ отсту-
пилъ къ Травемюнде и здѣсь выжидалъ попутнаго вѣтра къ
отплытію въ Данію.
Христіанъ III стоялъ неподалеку отъ Любека. Узнавъ объ
отступленіи Христофа изъ Голштиніи и новомъ планѣ похода
въ Данію, опъ самъ вошелъ въ сношенія съ Датскимъ рейхс-
ратомъ, чтобы удержать его отъ союза съ Любекомъ. 8 іюня
къ Христіану отъ имени Зеландскихъ и Сконскихъ ратмановъ
прибылъ Кнутъ Гюльдеишерна, чтобы объявить Христіану о
ихъ готовности оказать ему возможную услугу. Христіанъ го-
ворилъ Гюльдешнернѣ о цѣляхъ Любека, указывая на необ-
ходимость стѣснить привилегіи этого города въ королевствѣ
и совсѣмъ уничтожить ихъ, что Любчане давно уже заслужили
по отношенію къ Дапіп. Необходимо привлечь въ дѣло и Нн-
1) Въ пародѣ сложилась такая пѣспя:
ІЛІЪеск, кіеіп ип<1 геін, ѵеггадо пісЫ,
І8Г Ноііаікі кгозБ, іііе ВпЪеп яіи<1 Ъіовя, віе СІпГпв «Ііг пісііі.
ДѴеіш хѵѵеі Квпі^е (Іи дешасЫ ипсі ііеи йгіііеи апв сіеш Ьашіе
яеггіеЬеп,
8еі<1 іііг носѣ коѵаііі^е Пегги хи ЪііЬес.к ^еЪІіеЬеп.—ВіиТІюМ, 51.
’) Объ этомъ говоритъ Внтфельдъ: <1а вкнкіс Іе Ьуіюке ІіВтесів-
вйііе Ъаппош (Сіігізіорѣ) теі еп зитте Реппіпде.
485
дерлапдцевъ, которые теперь будутъ имѣть возможность сдѣ-
лать Любеку то, чего Любекъ давно уже добивался по отно-
шенію къ ниуъ. Христіанъ и представитель Датскаго рейхсрата
подтвердили взаимное довѣріе ').
Голштинскіе дворяне не теряли надежды сдѣлать своего
герцога королемъ и заявили, что пе оставятъ своего намѣре-
нія до тѣхъ поръ, пока въ .Іюбекѣ останется цѣлымъ хоть
одинъ домъ ?). Они готовы были всѣмъ пожертвовать для
своего герцога.
Въ іюнѣ мѣсяцѣ Христофъ снялся съ якоря въ Траве-
мюнде и двинулся въ Далію, гдѣ высадился вблизи Копенга-
гена, а Христіанъ ІІІ, получивъ подкрѣпленіе, направился къ
самому Любеку; городъ Мюгебургь (Міі^еЬогц) былъ взятъ,
Травешонде находился въ осадѣ, и Христіанъ грозилъ за-
мереть доступъ къ морю. Это было въ концѣ іюня, когда
Христофъ былъ ужу въ Зеландіи.
Сосѣдніе государи, нѣмецкіе князья, много терпѣли отъ
начавшейся войны, а потому уже въ іюнѣ начали предлагать
воевавшимъ сторонамъ свое дѣятельное посредничество. Для
Любека, какъ и для Христіана ІІІ, было очень важно имѣть
на своей сторонѣ главнѣйшихъ изъ нихъ.
Посмотримъ, какъ раздѣлились всѣ князья въ этой борьбѣ
«СгаѵеГеміеп», гдѣ шелъ вопросъ о «(Іоінішипі піагіз ГіаШііс.і».
Ближайшимъ сосѣдомъ Голштиніи н Любека былъ Магнусъ
Саксепъ-Лауепбургскій. Владѣнія его были такъ цезначи-
тельны, что онъ не могъ, «какъ державный князь», принять
дѣятельнаго участія въ событіяхъ, разыгравшихся на при-
брежьяхъ Балтійскаго моря, по онъ былъ въ родствѣ со мно-
гими княжескими домами 3) и вслѣдствіе этого имѣлъ вліяніе
') \Ѵиіи, П, 263.
2) Еііе іі* Ііег ѵоп Зет геісіі Реішетаіск, \ѵіе Зіе ѵоп ЬпЬеск ѵог-
Ііеігеп, акя копіей яоІЗі. моИеп яіе еЬег ІіеИіепп Заа кеіп аіеіп іп
ЬиЬеск иГ Зеш аиЗеги яіеііепп рІеіЬеп воіі; Запп іг Ііег зоііе Зіе стопи
ііГт корі' ІіаЬепп, ее ѵогЗгіезв «еп ее \ѵоке. Мап ва&С, Зае Зіе ѵоп
агіеШ іпі Иоіяиіп ѵопп таппее ипіиі мгеіЬв регаопеп еоііепп віеіі ітет
Ііегп хиш Ъееіеп егЬоіѣеіт аііе Іге рагвсііай ипші сІеіпоЗіег Согхизеі-
хепп, ііашіі Зег ѵап ЬиЬеск ѵіііе шпіЗ і'огІіаЬепп цеііеіпрГеІ ѵегЗе.
’) Жена его была Екатерина, сестра Генриха Младшаго Врауя-
шг.ейгскаго и архіепископа Временскаго Христофора: у него былъ
одинъ сынъ и 5 дочерей, изъ которыхъ Доротея, какъ жена Хри-
486
на ходъ тогдашней политики.—На востокъ отъ Любека и Лау-
енбурга лежали Мекленбургскія земли, которыми съ 1503 года
управляли три брата: Генрихъ Миролюбивый, Эрикъ и Аль-
брехтъ Красивый. Одинъ изъ нихъ, Альбрехтъ, былъ женатъ
на племянницѣ Христіана II, а потому естественно былъ не-
другомъ Христіана ПІ. Къ недругамъ Христіана III надо еще
причислить Христофа, архіепископа Бременскаго изъ Браун-
швейгскаго дома, и брата его, Генриха Брауншвейгскаго.
Еще далѣе па востокъ отъ Мекленбурга находилась По-
меранія и Прусскія орденскія земли. Герцоги Помераніи, Бар-
ипмь и Филиппъ, которымъ не мало пришлось испытать отъ
революціонныхъ, демократическихъ движеній въ Стральзундѣ,
были на сторонѣ Христіана ПІ, еъ которымъ они имѣли и
родственныя свяли, такъ какъ сестра Барпима была мачихою
Христіана ПІ, матерью молодаго Ганса.
Альбрехтъ Прусскій выказалъ себя дѣятельнымъ сторон-
никомъ Христіана III. Онъ помогалъ ему порохомъ и разными
военными снарядами; на ландтагѣ передъ сословіями опъ не-
однократно выставлялъ Данію, потому что «легче загасить по-
жаръ, кбгда онъ вспыхнулъ въ домѣ сосѣда, нежели, когда
опъ успѣлъ распространиться въ собственныхъ земляхъ ')».
Въ 1534 году онъ дважды созывалъ ландтаги, въ надеждѣ
склонить сословія къ союзу съ Христіаномъ III, но напрасно.
Самъ Альбрехтъ па свои средства снарядилъ 12 кораблей,
которые и присоединились къ флоту Христіана III подъ пред-
водительствомъ Іоанна фонъ Пепла (ѵ. Реін) -). Обращался
Альбрехтъ и къ рейхскаммергерихту, побуждая его объявить
Любекъ нарушителемъ земскаго мира и заслуживающимъ вслѣд-
ствіе этого имперской опалы. Альбрехту принадлежалъ, нако-
нецъ, планъ союза Дати. Нидерлаітдъ, Швеціи, Пруссіи и
стіана Ш, была, такимъ образомъ, родоначальницей Датскаго коро-
ленскаго дома и Зопдерборгскихъ герцоговъ. Старшая дочь Екате-
рипа — жена Густава Вазы: 3-я — жена Фридриха, герцога Браун-
швейгъ- Л іонебу ргекі і го.
*) Ср. Тіірреп, Яиг ОеасЬісЫе йег зІаиДіасІіеп ѴегНаНпія&е іи ГТеиь-
8СП. Ііііппісг'з Ніягогіясііея ТаасЬепЬиеІі. Хеие Гоі^е. 8 .іаііг^апц.
1847. 325.
®) См. у Вайтца, 11, 366: Л. АПігесЫв ѵ. Ргепавеп сНоПееіиз
ЕпШігипк яи ВскіЙ'е Ьеігейепй». 153-1 (изъ Кенигсбергскаго архива).
Польши противъ Любека; эти государства должны были со-
орудить сильный флотъ изъ 32 кораблей и вредить, гдѣ только
возможно, Любеку.
Къ югу отъ Помераніи лежалъ Бранденбургъ. Іоахимъ
Бранденбургскій никакого участія въ «графской» войнѣ не
принималъ; онъ обѣщалъ быть нейтральнымъ.
Самая значительная роль въ войнѣ 1534—37 годахъ вы-
пала на долю Эрнста Люнебургскаго и Филиппа Гессенскаго.
Для Христіана 111 дружба съ Эрнстомъ Люнебургскимъ
и его братьями имѣла большое значеніе. Люнебургъ лежалъ
къ югу отъ Голштиніи, и отъ доброй воли герцога . Іюпе-
бургскаго зависѣло пропускать пли пе пропускать чрезъ свои
земли вспомогательныя войска Любека изъ Фрисландіи, Гол-
ландіи, вообще изъ южной Германіи. Оттонъ Люнебургскій
прислалъ въ помощь Христіану 111 150 всадниковъ, Эрнстъ
помогъ деньгами и содѣйствовалъ въ дѣлѣ переговоровъ.
Ландграфъ Гессенскій въ февралѣ 1531 года имѣлъ сви-
даніе съ Христіаномъ ІІІ въ Касселѣ; Христіанъ ІП помогъ
ему деньгами въ его стремленіи возстановить герцога Вюр-
тембергскаго въ законномъ владѣніи герцогствомъ. Филиппъ,
съ своей стороны, обѣщалъ Христіану содѣйствовать въ из-
браніи его на Датскій престолъ, что потомъ и выполнилъ *).
Курфюрстъ Саксонскій Фридрихъ прямаго участія въ войнѣ
Хриетіапа ІП съ Любекомъ не принималъ 2).
Необходимо еще упомянуть объ одномъ графствѣ къ югу
отъ Эльбы, а именно о графствѣ Гельдернскомъ. Владѣнія его
занимали нынѣшнее герцогство Брауншвейгъ и королевство Ган-
новеръ. Гельдсрнскій домъ распадался на нѣсколько лилій, которыя
независимо другъ отъ друга наслѣдственно владѣли каждая своею
областью. Генрихъ Младшій, владѣтель Вольфенбюггеля, быль
непримиримымъ врагомъ Ганзейскихъ городовъ за что онп
поддерживали революціонное движеніе въ подвластныхъ ему
городахъ—Госсларѣ и БрауншвейгЬ. Опъ былъ сторонникомъ
католичества н паны и питалъ нерасположеніе къ протестант-
скому ученію, вызвавшему народныя движенія.—Герцогъ Гель-
*) Ср. І'аІіііІаіі-.МііІІег, I, 260 к далѣе.
=) Ег Ьѳ&сіііо&б піеііте гп ЯЬегеіІеи. ІѴаіЦ, II, 51.
488
дерненій Карлъ Эгмонтъ былъ врагомъ Бургундскаго дома,
а слѣдовательно сторонникомъ Франціи и всѣхъ враговъ Карла V.
Съ графствомъ Гельдернъ граничила и Фрисландія; вѣчныя
распри между отдѣльными дворянскими родами о первенствѣ
способствовали тому, что въ Фрисландскихъ земляхъ всегда
были наготовѣ отряды кнехтовъ; тутъ пхъ и нанимали ').
Самымъ дѣятельнымъ посредникомъ въ примиреніи Хри-
стіана III съ Любекомъ былъ Филиппъ Гессенскій и курфюрстъ
Саксонскій. Христіанъ 111 вначалѣ отвергъ всякія предложе-
нія посредниковъ, по впослѣдствіи соглашался на трехнедѣльное
перемиріе въ томъ случаѣ, если Любекъ возвратитъ емуТрит-
тау, веі.хъ плѣнныхъ и прекратитъ военныя дѣйствія пе въ
одной Голштиніи только, по и въ Даніи. Ратманы Любека не
приняли такого предложенія и увѣряли, что никогда не приз-
наютъ въ Даніи королемъ того, который будетъ расположенъ
къ Голландіи и Швеціи, и еслп опи собствеппымп силами пе
добьются своей цѣли, т. е. возведенія на Датскій престолъ
Христіана II или кого либо другого изъ его родственниковъ,.
то призовутъ па помощь Англію, Францію, въ крайнемъ слу-
чаѣ даже Турокъ.
Уполномоченные курфюрста Саксонскаго, ничего пе добив-
шись, возвратились домой; ихъ замѣнили новые посредники,
уполномоченные Помераніи н городовъ Гамбурга и Люне-
бурга. Христіанъ ІІІ сталъ теперь болѣе склоннымъ къ при-
миренію, такъ какъ Любекъ обратился за помощью къ осталь-
нымъ вендскимъ городамъ; городской же совѣть Любека сталъ
искать перемирія, боясь морскихъ вооруженіи Померанскихъ гер-
цоговъ4). Такимъ образомъ по желанію обѣихъ сторонъ 3) 2-го
іюля заключено было перемиріе. Чрезъ два дня рѣшено было
собраться въ Швартау 4) для переговоровъ объ окончатель-
номъ мирѣ. Между тѣмъ въ Любекъ пришли очень благопріят-
’) Раішкш-Дійііег, 1, 27 и далѣе.
2) Кап&охѵ'а СІітопік ѵоп Роштегп, 209: 8о ііго&еп ѵпве Иеііе (по-
меранскіе) еге тѵегіГ ап. Но ііогвіеп <1е ѵап ІліЬеск еп пісЬі іі&всіеія
ѵѵе^ет, йемііе ііе і'иініеп ѵап рашегп ео іпесЬіісЬ ап йаг 8е1іе кегеп,
ѵпйеп іію кайеи веіен, йагшіі ве ііе пісііі ]е§еп віек егіівіяеііеп; ѵпіі
Ьеміііщейеп йегІіаИГеп ііеп Ііеііеп Ьапйеів.
*) \Ѵаіи, И, 271.
*) Сѣвернѣе Любека, около Травемюнхе.
489
ныя извѣстія отъ Христофа Ольденбургскаго; онъ и бурго-
мистръ Мальмэ уговаривали городской совѣтъ Любека оставить
переговоры и возобновить, какъ можно энергичнѣе, войну. Лю-
бекъ, тотчасъ, по полученіи извѣстія изъ Даніи, нарушилъ
перемиріе, сталъ снаряжать новый флотъ и наложилъ новыя
подати на товары, чтобы покрыть расходы на войну. Шли
дѣятельные переговоры съ остальными вендскими городами и
съ Альбрехтомъ Мекленбургскимъ. Исканія Любека у Гам-
бурга п ..Іюиебурга остались безъ успѣха; эти два города от-
казывались отъ всякаго участія въ воинѣ противъ Голштиніи.
Вендскіе города: Висмаръ, Ростокъ, Стральзундъ—также не
выказывали никакой готовности присоединиться къ Любеку.
Тогда то ратманы Любека, зпая, что отказъ остальныхъ го-
родовъ исходитъ отъ аристократическихъ ратовъ, рѣшились
обратиться прямо къ населенію и отдѣльнымъ гражданамъ,
обѣщали пмъ значительныя торговыя привилегіи, напоминали
о необходимости отомстить Голштиніи за небывалое вѣролом-
ство по отношенію къ Христіану II, съ которымъ обошлись
такъ, что и Турки подивились бы
’) \ѴаіІг, II. 271. ЗсйгеіЬеп (Іег ѵегогйпеіеп Вііг§ег ги ЬйЬеск ап
іііе сіешеііпіе ги Возіоск, 1634, Дппі 8. Ср. слѣдующее мѣсто Бонна:
1<к Ік-й'г іЬо іеваег гу<1і уп <1ег ЯѣаЛі Вовіоск, ѵті іѣот ЯігаІвппЛе
оск шсЫ ѵ,'0І доипсіеп, лѵепіе Лиг&еіі УѴііПтіѵ.’еиег, ѵгиіе Магсия
Меуег )іж1(1еп уп ііеп Ьеуйен 8ье<1еп, <1еп і^лсіе (іег ^степей Вбг&ег-
зсіюр ѵогйесѣіісіі ^еіпакеі, ѵікіе яіпі. ііегііаіиеп іЬо Вовіоск осѣ ѵеег
ѵшіе вовіісЬ Вбгрег пеней (іет Насіе епѵеіеі, (Іея^еіікѳ віиі оск еСІіке
гЪопі 8иш1е ѵогогйпеі, ѵгіі Дег &етепе. Ср. Оііо Косѣ, Вйеепвсіі-
РоттегасЪе безсійсіііеп, V. 454 и далѣе. Приводимъ одно изъ та-
кихъ писемъ, а именно письмо Любека къ населенію Ростока; ивъ
этого письма ясно обнаруживаются стремленія Любека: \Ѵу Вцг-
{гегтеівГеге... <1ег Віайі; ЫіЪѳск Вескеппеп шнкі Іюіііо^еп орепЪаг
ѵог ПП8, ппве пакошеіуп^е пші допіхо "етеупііеіі 8о иікі а18»
Неппе ппве ХаЪег иппй ітйіміе йе Еіяяапіепп ѵаші Ііоьіоск нпв
уп ѵогіуйепп, пппЗ оск уігипсі уп ѵогѣашіеіп Кгще піуііі &е1(1е.
всЬереип, ппікі Кгі^езвГоІске СІю егіовіи^е Копуп&ск СЬгівііегпв ппіиі
виппві Ню егѣоійупке І’гітіівріе ш іиі Ггі^кеійеип оск еітгепиіп§е
Лея деіейеип зсііайепв, Ьиіре ипші ЬувІапЛѣ еесіаепп Епімі ІіешЛшхІег
пісЬі аііепе прг Вуске Оеппеінагскеші, яніиніег оск Іе^енп <іе реяя\ѵіпіі
Лени штй егЬагтеІісѣе Тугаппіе йез ѵогшеупбеіі Копупу бю Ндѵейеп
еІС. апе Ілѵуиеіі огее ѵопмо&епв пасѣ вегпе йоеп<1е ѵгепіепп его Іапеп
иікі ге<1еп цу оск ѵк'еййе.гитіпе иіиіег {гшіепП іги\ѵепп пші ^еіоиеип,
аівз вііеі апе <іаік ѵог віек яиіпеяс оск Ыііісіі ипп<1 гесЫ ів, <1асѣ аііе
490
Въ Ростокѣ п Висмарѣ послѣ писемъ изъ Любека нача-
лись народныя движенія. Бюргеры поклялись дѣйствовать съ
.Любекомъ за одно, было избрано 64 представителя, которые
должны были вести отъ лица народа переговоры съ ратомъ.
Въ Стральзундѣ теперь также, согласились послать представи-
телей на общее собраніе вендскихъ городовъ въ Любекѣ *).
29-го іюня начался «Напзеіав» въ Любекѣ. Прежде всего здѣсь
указывали на неблагодарность Швеціи и Даніи къ Любеку,
который за неоднократную помощь пе получилъ пикакого воз-
награжденія, а напротивъ терпитъ одни лишенія въ торговлѣ,
теряя привилегію за привилегіей, и на необходимость общими
усиліями возвратить себѣ потерянное. Уполномоченные отъ
Любека просили у Ростока и Стральзупда по два корабля, у
Висмара—одинъ: корабли необходимы были для охраны Зунда
и Бельта отъ Голштиніи и Швеціи и поддержки Любека при
избраніи новаго короля и освобожденіи Христіана II. Уполно-
моченные отъ Висмара, Ростока п Стральзупда обѣщали со-
общить объ этомъ у себя дома; на этомъ собраніе н разош-
лось. Между тѣмъ, извѣстный намъ дипломатическій дѣятель Лю-
бека Ольдендорпъ продолжалъ переговоры съ гражданами венд-
скихъ городовъ; онъ старался всегда склонить бюргерское сословіе
вендскихъ городовъ къ возстанію противъ ратовъ п прясоеди-
бев уеп1(*епп 880 ну гоіі ііет... Неітп СІігівіоЯег,... па яупег ѵог-
8сІіііиіп^е уіп Вуске Веппетагскепп аиегеуп (уекатепп пппгі ѵѵев ну
8пп8і посіі уп ВѳппетагскФпп, Мопѵе^епп ппіп! ут... Нн-егіепп тігіі
^оШісІіег Ііціре егаиегепп ипші пйЙ <1епп Зіешіепп Дагзиіиезі аиегеуп
(Іге^епп ипші егіап^епп ѵѵегіепп, піеііів иііцгеііаіііеп, эсііоіепп <1е.
ег^ешеііеп । ѵап Вшоек па апрагів ^еііек ипв «Іеяяпіпеп депвіепп,
уппеІіеЪЬеп, ^еЬгискепп пішй Ьозіиепп. Гпші ѵѵеіеііеге Ѵа^еів ир но-
ііапіе 8ЫІіе Нивеге оскіег ѵгвв уНі сіеппе вуаіе нипіе ДОввЦвІ; «іе
мкоіеші туііі огеіп ѵеіеап, піііепп ишні ѵиІЬопк ^оогДпеі ипімі ап^е-
иашеии птічіепп, оск йепзиіиепп пейепз ииз зеіін'егеип, ипші уагіісіів,
«Іег \ѵепп \ѵе <1ев Ье^егешів ув пппзипші опепп аівво аатрііісіі <1аг ѵап і
йепосііаі'іуке гекепвеііор сію йошіе, оск опе огѳ апрапіі (Іаг ѵапп іііо
Іеиегепп ипші ѵогио^епп ѵогріісіііві меяеші. Оск виоді аііег ргіиііе^іеіі,
1іег1іс1іеі4епп, ^егесЬіісЬеіЛепп, иппй ^ем'апііеійепп. ^еііек ипв уп
<1еіш огііепп, шш<1 $аиСз Юеішетагскепп ипші 8не'1еии Кукспп іііо
беЪгискепііе. Аііев ги кг.чі'іі бйззез Ъгеиев апе уепо^е аг^еіівг ипші
йеиеіхів. 1534. (X. Б. ѵі. МоІЪесІі).
Капігоѵѵ’в СЬгопік ѵоп Роттегп, по пад. Вэмера (Віііітег), р. 211.
491
питься къ Любеку '). Онъ обѣщалъ всѣмъ, кто присоединится
къ Любеку, большія привилегіи въ Скандинавскихъ государ-
ствахъ, обѣщалъ раздѣлить съ ними добычу, возстановить
прежнее значеніе Ганзы и защитить евангелическую церковь.
Дѣятельность Ольдендорпа увѣнчалась успѣхомъ: Ростокъ,
Стральзупдъ, Висмаръ—всѣ писали Христіану ІІІ, жалуясь па
осаду Травеыюпде и заявляя, что если Христіанъ не сниметъ
ея, то опи всѣ, присоединятся къ Любеку. Писали опп и къ
померанскимъ городамъ: Гренфсвальду, Анкламу, Штетнпу,
Кольбергу- -требуя, чтобы н тГ. оказали помощь Любеку, при-
нимающему на себя всю тяжесть войны, цѣль которой воз-
становленіе величія, блеска прежней Ганзы.
Менѣе успѣлъ Маркъ Мейеръ въ своихъ стараніяхъ скло-
нить на сторону Любека Гамбургъ. Этотъ городъ обѣщалъ
уполномоченнымъ Христіана ТІІ, Утенгофу п Рантцау, не пред-
принимать ничего невыгоднаго для города; значить, согласиться
на предложеніи Мейера онъ не могъ; онъ обѣщалъ дать Лю-
беку 10,000 марокъ, но только для войны въ Даніи или Шве-
ціи, а отнюдь не въ Голштиніи. .Іюнебургъ согласился дать
Любеку 10,000 марокъ съ тѣмъ условіемъ, чтобы соль, выво-
зимая изъ Люнебурга, была свободна отъ пошлинъ. Положено
было войти въ соглашеніе съ перекрещенцами Мюпстера, но
объ этомъ точныхт, свѣдѣній нѣтъ.
Одновременно съ переговорами съ вендскими городами пред-
ставители Любека продолжали сноситься сь Альбрехтомъ Мек-
ленбургскимъ, княземъ Ростока и Висмара, съ Днтмарсамп и
Фридрихомъ Саксонскимъ. Переговоры сь Альбрехтомъ велись
чрезъ того же Бенедикта фонь-Виша, который былъ посредни-
комъ и при переговорахъ съ Христофомъ-). По настоянію Вуллен-
’) Вегектап, НігаЬпшІівсІіе СЬгопік, 46. Ср. ВагіЪоЫ, ГЯе Вйг-
двппеізіегіеікіе, 81 и далѣе.
*) Альбрехтъ, сынъ Ыагпуса Мекленбургскаго, родился въ 1486
году. Послѣ смерти отца онъ раздѣлялъ правленіе вмѣстѣ со своимъ
братомъ—Генрихомъ VI. Одинъ изъ его предковъ, также Альбрехтъ —
былъ королемъ Швеціи во второй половинѣ XIV вѣка,—отсюда пре-
тензія его на Шведскій престолъ; самъ же Альбрехтъ былъ женатъ
па племянницѣ Христіана И — отсюда долгъ и право заступиться за
заключеннаго родственника своей жены. Противникъ Шмалькжтьдеп-
цевъ—Альбрехтъ, естественно, былъ также и врагомъ Христіана ІІІ,
а потому и началъ сдаваться на предложенія Вулленвевера—предпри-
нятъ противъ Христіана Ш войну.
492
вевера А льбрехтъ былъ даже въ Любекѣ, гдѣ выразилъ готов-
ность участвовать въ войнѣ противъ Христіана III, если только
за нимъ предполагается датская корона. Прямаго отвѣта Аль-
брехту не дали, по Вулленвеверъ н Ольдендорпъ продолжали
вести переговоры съ нимъ письменные и личные. Нѣкогда сто-
ронникъ Карла V, Альбрехтъ, други, бѣжавшаго изъ Любека
Бремса, не разъ бывалъ въ домѣ Любекскаго бургомистра, гдѣ
шла рѣчь о войнѣ противъ Христіана ІИ и Голландіи. Все лѣто
1534 года прошло въ этихъ переговорахъ. Ву..лепвеверъ, ка-
жется, никогда не придавалъ полной вѣры обѣщаніямъ Аль-
брехта; такъ оно было н теперь: держась еще крѣпко союза съ
Христофомъ, опъ ничего опредѣленнаго не обѣщалъ ему.
Давними союзниками Любека были Днтмарсы; свободолю-
бивые, опп была непримиримыми врагами ІПлезвигь-Голштин-
скаго рыцарства. Вулленвеверъ рѣшился обратиться теперь за
помощью къ нимъ, для чего къ Дптмарсамъ отправленъ былъ
секретарь Любекскаго совѣта, Андрей Столпе, а за инмъ—
Клаусъ Гольмъ. Дптмарсы отвѣчали посланнымъ, что опи
лучше пожертвуютъ имуществомъ и своею жизнью, чѣмъ по-
терпятъ униженіе Любека. Днтмарсы рѣшили выставить па
Голштинскихъ границахъ 10,000 человѣкъ, ’) но если бы это
не удалось, они, во всякомъ случаѣ, обѣщали вооружиться па
границахъ, чтобы отвлечь сюда часть Голштинскихъ войскъ;
кромѣ того, Днтмарсы дали Любеку 12,000 марокъ 4).
Въ іюлѣ 1534 года изъ Любека отправилось посольство
ко двору Фридриха Саксонскаго, съ тѣмъ чтобы предложе-
ніемъ ему Датской короны склонить его къ враждебнымъ дѣй-
ствіямъ прошвъ Христіана III Поводъ искать союза съ
’) Місііеізеп, ІИітагвег Ггкміиіеи Висѣ. 108.
2) УѴаііг, П, прим. 19. У Алі.тена свѣдѣнія о союзѣ съ Дит-
марсамн болѣе подробны. См. стр. 171 н далѣе.
’) Вайтцъ первый подробно останавливается па сношеніяхъ Вул-
лепвевера съ Саксоніей; Палуданъ-Мюллеръ совсѣмъ упустилъ ихъ
изъ виду. Архіепископъ Лундскій упоминаетъ о сношеніяхъ Любека
съ Фридрихомъ Саксонскимъ въ письмѣ къ Карлу отъ 3-го октября
(Глпх II): ЬиЪісеиьез гесіріапі аЪ Ап^ііе ге^те ѵеі Вахопіе (ііісе ре-
сшііалі. 9ио<1 еііаш сіісіиз 8ахо еіееіог гет двгат Ьгасіаі, ех ео зиз-
ріеог, чиопіаш Непгіси» іпа^пороіепвів (іих (дпі іоіи» аЬ еіесгоге <1е-
ретііі) сіаі ЬиЬісепяіЬпз ошиеш, диаиі роіеъі. аваініепііат, еі упвіі-
цаі впо8 зиіміііоз ІѴі&щагіепкед еі Впзіоскепвев, ис паѵі^іо ъе .ішікапі
493
курфюрстомъ Саксонскимъ далъ нѣмецкій рыцарь Бернгардтъ
фонъ-Мелепъ. Онъ служилъ сначала, Христіану II, но затѣмъ
перешелъ на сторону Густава Вазы, породнился даже съ нимъ,
получилъ отъ него богатые лены, но вскорѣ измѣнилъ ему,
какъ раньше Христіану II, и вторично въ 1526 году перешелъ
па службу къ изгнанному Христіапу Теперь онъ служило
въ ПІвейнптцѣ и, какъ человѣкъ крайне честолюбивый, во-
шелъ въ сношенія съ Вулленвеверомъ. Онъ ли первый ука-
залъ Вуллепвеверу на Фридриха Саксонскаго, или другой кто,
это не имѣетъ большаго значенія, но вотъ фактъ на лицо: въ
іюлѣ 1534 года Меленъ съ Андреемъ Столпе были отправлены
къ Фридриху Саксонскому, -) которому объяснили весь ходъ
дѣла, себя выставили правыми, а виновнымъ во всемъ—гер-
цога Голштинскаго. Любекъ никого не желалъ бы видѣть па
Датскомъ престолѣ, кромѣ курфюрста Саксонскаго; тогда къ
нему ирисоединплись бы всѣ вендскіе п восточные ганзейскіе
города, магистръ Лифляндскій и Дитмарсы: всѣ они были за
Фридриха п его наслѣдниковъ на Датскомъ престолѣ. Кур-
фюрстъ, какъ король Датскій, могъ бы и не жить въ Даніи,
а назначить туда, вмѣсто себя, кого нябудь штатгальтеромъ,
сзывать рейхстаги онъ могъ бы теперь въ Саксоніи, а не въ
Даніи. Этого мало: въ ближайшемъ будущемъ возможнымъ
казалось и Норвегію съ ІПвеціею подчинить скипетру Фрид-
риха. Во всѣхъ трехъ королевствахъ насчитывается 21 епис-
копство, много богатыхъ монастырей и приходовъ, доходы съ
которыхъ всѣ пошли бы въ пользу Фридриха.
Вулленвеверъ отправилъ отъ себя особое письмо, въ кото-
ромъ въ особенности выставилъ на видъ религіозный инте-
ресъ въ предстоящей войнѣ и назвалъ себя виновникомъ вы-
шеизложеннаго плана. Свои требованія представители Любека
ЬпЬісепеіЬиз еі Сввіойіго соіиііі... 8і Захоиіе <1пх еіесіог іи іе§сш
Г)аиіе еіідаіиг, іипс ѵісіео асіиш евчесіе повіга гсіі^іипе.—Ьаих, Яіааіз-
рарівте, 134: донесеніе Гопфевштеіівера, КаиІС аивзу епіепіігѳ Іа кресіаіе
сопГеіеі-асіОіі чпе еві епіге Геіеіѳпг (іис <1е Замеп еі. Іея (Пси (Іе
ЬиЬеек.
*) О Пеленѣ см. Тегеля, Далина н др. историковъ.
2) См. Іпзггпсііоп іііі' ЫіЬеска (іезаиіііе ап ОІіигГ. .ГоЪапп ЕгіеЗтіеІі
ѵ. 8<сЬвеп ѵе^ехі (іег Шпіаскеп Кгопе, 1534, Лпіі 13. ѴѴаіи, П,
нрнлож. 22.
494
долго скрывали, и только, послѣ усиленныхъ настояній кур-
фирстскихъ пословъ, открыли, чего Любекъ требуетъ: под-
твержденія всѣхъ привилегій, преданія Христіапа 11 въ его
руки, участія во всѣхъ рейхстагахъ, имѣющихъ быть въ Да-
ніи, и въ избраніи короля, уступки Гельзингборга и Гельзин-
гэра, или Готланда и Гельзингэра, а также Борнгольма, Се-
геберга, если бы для освобожденія Христіапа 11 понадобилось
прибѣгнуть къ открытой силѣ; наконецъ, если бы удалось под-
чинить и Швецію, то Любекъ и въ этомъ случаѣ требовалт.
себѣ приличнаго вознагражденія ’).
Ожиданія Вулленвевера, однако, не оправдались. Фридрихъ
безъ законнаго избранія не желалъ Датскаго престола; къ
тому же онъ и отъ другихъ нѣмецкихъ князей получалъ не-
утѣшительныя извѣстія о положеніи дѣлъ въ Даніи. Такъ,
герцогъ Дюпебургскіи Эрнстъ писалъ ему, что доходы Дат-
скаго короля простираются всего до 17,000 гульденовъ, а вся
сила у епископовъ и у аристократіи. Кто теперь согласится
принять Датскую корону, тотъ необходимо долженъ будетъ
начать войну съ городами, такъ какъ король, разъ оцъ со-
гласился быть въ дружбѣ съ городами, потеряетъ всякую са-
мостоятельность и очутится въ положеніи нищаго -). Къ тому
же Эрнстъ извѣщалъ Фридриха о томъ, что нѣкоторыя частя
Даніи, какъ Ютландія и Фюценъ, уже подали свои голоса за
Христіана ІП. Вскорѣ до Фридриха дошли слухи и о перего-
ворахъ Любека съ Альбрехтомъ Мекленбургскимъ и Генри-
хомъ Англійскимъ; въ виду всего этого онъ счелъ за лучшее
болѣе не разсчитывать па Датскій престолъ ’)• Какъ можно
было уже замѣтить, Вул.іенвеверъ начиналъ одновременно пе-
реговоры со многими князьями, но не доводилъ этихъ перего-
воровъ до конца. Вуллепвеверъ не любилъ дѣйствовать открыто,
и потому дѣло велось втайнѣ. Датскій престолъ въ продол-
женіе лѣта 1534 года былъ предлагаемъ и Генриху ѴІІІ, и
Альбрехту, п Эрнсту Люнебургскому, и Франсуа I, п курфюр-
сту Саксонскому. Одного пе скрывалъ Вуллепвеверъ—это же-
*) ХѴаИх, ТТ, 304.
®) \Ѵаіи, ІТ, 187.
3) Послы его очень характерно выразились о Датскомъ королев-
ствѣ, сказавъ: «Іая Копі^геісіі ІіаЪе ѵіеіе Ггсіег». ДѴаііг, іЬісі.
495
линія получить рѣшительную помощь отъ какого ппбудь зна-
чительнаго князя. Мейеръ стоялъ за Англію, Ольдендорпъ—
за Мекленбургъ, Меленъ—за Саксонію; среди нихъ Вуллен-
веверъ пе зналъ, па что рѣшиться и къ кому пристать.
Не успѣли воевавшія сторопы, по истеченіи срока пере-
мирія, начать снова войну, какъ Филиппъ Гессенскій и Фрид-
рихъ Саксонскій попытались вторично примирить ихъ; были
собранія въ Торгау, въ Флеасбургѣ; по требованія враждую-
щихъ сторонъ были па столько велики, что о примиреніи не
могло быть и рѣчи.
Какъ же относились къ только что начавшейся на сѣверѣ
войнѣ императоръ Карлъ V, Марія Нидерландская и Ферди-
нандъ?
Карлъ V менѣе всякаго другого государя могъ быть рав-
нодушнымъ зрителемъ войны между Христіаномъ III и Любе-
комъ.
Мы видѣли, что германскіе императоры и прежде прини-
мали участіе въ борьбѣ городоваго п государственнаго началъ
на скандинавскомъ сѣверѣ; теперь, когда, реформація раздѣ-
лила всю Европу яа два враждебныхъ лагеря, эго участіе
императора становится замѣтнѣе и дѣятельнѣе.
Въ началѣ этой главы мы указывали уже па тѣ вопросы,
которые искали себѣ разрѣшенія въ занимающей пасъ «граф-
ской» войнѣ. Одинъ—о «<1отіпіит іпагія ЬаШііеі»—выступалъ
на первомъ планѣ; другіе только придавали общеевропейскій
характеръ «бгаѵеіеМс». Прямою цѣлью Любека было осла-
бить торговое значеніе Ппдерландъ на скандппавскомъ сѣверѣ.
Борьба Любека съ Нидерландами была, вмѣстѣ съ тѣмъ, борь-
бою католичества съ протестаптствомъ, борьбою Габсбурговъ
съ городскимъ и аристократическимъ элемептамп, противными
ихъ самодержавнымъ тенденціямъ.
Карлъ V не могь оставить безъ вниманія самовольство
Любека, сказавшееся въ религіозно-демократическомъ движеніи
и войнахъ, которыя посягали на самые дорогіе интересы им-
ператорскихъ провинцій Ппдерландъ. Съ другой стороны, Любекъ
началъ войну во имя освобожденія несправедливо заключеннаго
зятя Германскаго императора; у Любека были приверженцы импе-
ратора—Христофъ Ольденбургскій и Альбрехтъ Мекленбург-
496
сюй, тогда какъ на сторонѣ Христіана ІІІ стояли всѣ враги
императора, протестантскіе князья, члены 11Iмалькальденскаго
союза, «враги религіозные и политическіе». Кромѣ того, этотъ
же Христіанъ III благопріятствовалъ императорскимъ провин-
ціямъ—Голландіи, Брабанту и др.: онъ поддерживалъ ихъ
интересы, старался дать имъ выгодныя торговыя привилегіи п
льготы. Все было здѣсь перепутано такъ, что опытные дип-
ломаты Карла, Фердинанда и Маріи терялись, не зная, что
слѣдуетъ имъ дѣлать: отстаивать ли торговыя выгоды Габс-
бургскаго дома, или быть за императора, какъ главу Герман-
ской Имперіи. Помочь Любеку—эго значило лишиться громад-
ныхъ торговыхъ выгодъ, которыя Нидерландамъ приносила
торговля въ Голштиніи, Даніи, Норвегіи и Швеціи; объявить
себя сторонникомъ Христіана III, законно отстаивающаго Дат-
ское королевство отъ такихъ демогоговъ-эгоистовъ, какъ Вул-
ленвеверъ и Мейеръ—это значило бы отступить отъ программы
того же Габсбургскаго дома, все еще пс покидавшаго мысли
о всемірной монархіи, цри этомъ отступить и отъ своихъ
правъ, обязанностей. Не забудемъ, что Христіанъ II былъ
женатъ на сестрѣ императора; послѣ него остались наслѣд-
ницы съ извѣстными правами. Тугъ Габсбурги, вступившись
за этихъ наслѣдницъ, за ихъ нрава, могли пріобрѣсти пе одно
королевство, а цѣлыхъ три, не говоря уже о выгодахъ отъ
Балтійской торговли, отъ окатоличенія цѣлаго варварскаго
народа и т. д. и т. д.—Карлу V, такимъ образомъ, надо было
выйти изъ того круга, въ который онъ попалъ; но, при всемъ
желаніи, онъ не могъ этого сдѣлать; въ продолженіе десяти
лѣтъ онъ мѣнялъ свои намѣренія, тратилъ силы и деньги и,
въ концѣ концовъ, все-таки не добился завѣтной цѣли Габс-
бургскихъ государей.
Причина всѣхъ затрудненій для Карла V, въ этомъ слу-
чаѣ, была, повторяемъ, слѣдующая: Габсбургская монархія
руководилась не одною политикою и не однимъ лицемъ; въ
ней было три правителя: Карлъ, Фердинандъ и Марія; кромѣ
габсбургско-австрійской политики, представителемъ которой
былъ Фердинандъ, существовала своя Нидерландская политика;
а эта политика ничего общаго съ австрійской не. имѣла; ре-
зультатомъ ея были трагическія войпы Филиппа II. Предста-
вителсмь Нидерландской политики считалась Марія. Между
тѣмъ, Карлъ V пе слѣдовалъ ни той, ни другой политикѣ:
космополитъ въ душѣ, онъ уважалъ политику средневѣковую,
всемірную, политику безъ всякой опоры и почвы. Такой по-
литики опъ и держался, что имѣло своимъ послѣдствіемъ уда-
леніе его въ монастырь св. Юста.
Изъ всѣхъ этихъ политикъ, понятно, Нидерландская всего
ближе касалась интересовъ Христіана ІИ.
Весною 1534 года Марія Нидерландская прислала къ Хри-
стіану 111 своего секретаря, Ганса Крейтпсра ’), который со-
общалъ о готовности императорскихъ провппцій содѣйствовать
Христіапу Ш въ достиженіи Датской короны, не умолчалъ и
о томъ, что поговариваютъ о союзѣ Генриха ѴШ съ Любе-
комъ противъ Даніи: но этотъ союзъ, замѣтилъ онъ, совер-
шенію противенъ политикѣ императора ®).
При первой вѣсти о военныхъ дѣйствіяхъ Любека, Хри-
стіанъ обратился за военною помощью къ Маріи. Марія отвѣ-
чала, что хотя начавшаяся война—дѣло очень трудное 3), од-
нако, оиа сохранить заключенный между нею и Голштиніей
договоръ и будетъ уплачивать Христіану обѣщанныя 6,000
гульденовъ ежегодно.
Въ Нидерландахъ съ самаго возникновенія войны на Лю-
бекъ смотрѣли очень недружелюбно и рѣшили пе допускать
того, чтобы Копенгагенъ достался Любеку. Когда Христіанъ
ЛІ осадилъ Травемюпде, Нидерландцы радовались, что добьются,
наконецъ, прочнаго мира съ Любекомъ; хорошо сдѣлаютъ, го-
ворили въ совѣтѣ Маріи, если накажутъ Любекъ войною и
нѣсколько сломятъ его гордость, чѣмъ заставятъ его болѣе не
дѣйствовать во вредъ другимъ. Въ письмѣкъ Христіану ИІ Марія
убѣждала его пе снимать осады и добиться сдачи гавани и го-
рода 4); Христіанъ ІІІ долженъ былъ обѣщать ей—пе отдавать
•) Сгарп Аппаіен, 137.
“) \Ѵаііг, II, иріш. 24.
’) Зоікіегіісіі эсН»ег «еі.
’) Ві. инструкціи Мюларту, Ъапг, 1-19, говорится: Ли «пгрііи со
са« <ріе Іа йіеіе ріаес <1е Тгапелюшіе попоЬвЬапі 1о« Гогіійеасіопв <ріе
Гои у роиггоіі Гаіге ие роиггоіі Іоі іПетсіК ешрезсіііег Гепігее еі уззие
•ііе Іа іііег аиз <ІісІ« ЬйЬесіепз, ііопі еі. іе Іоиі се диі еп гіерреікі іе
<ісі теяяіге (іегапі Миіагі «епріегга, зетЫе цпе, аи оіі цие «Гу шеі-
32
Травемюнде обратно Любеку и не заключать сь Любекомъ, безъ
вѣдома императора, никакого договора. Она выражала даже
готовность выслать ему на помощь 400 или 500 человѣкъ
кнехтовъ '). При всемъ томъ, Марія просила держать втайнѣ
ея обѣщаніе помощи 5). Въ этой послѣдней просьбѣ сказы-
вается ея не твердая политика.Въ Нидерландахъ боялись открытой
войны сь Любекомъ, тутъ желали «загребать жаръ чужими
руками», унизить значеніе Любека и добиться торговыхъ вы-
годъ па Балтійскомъ морѣ.
Въ іюлѣ прибыло отъ Маріи новое посольство, которое
теперь предложило Христіану Ш свое посредничество къ при-
миренію съ Любекомъ; но одновременно съ этимъ одинъ изъ
Нидерландскихъ пословъ—Тюхеръ—былъ отправленъ въ Данію,
для персчюворовъ съ Христофомъ. Если Христофъ, разсуждали
въ совѣтѣ Маріи, выйдетъ побѣдителемъ въ затѣянной имъ
воинѣ, то необходимо добиться освобожденія Христіана II н
заручиться дружбою съпимъ. Но если самъ Христофъ сдѣлается
королемъ, то Тюхеръ долженъ былъ выразить полнѣйшее рас-
положеніе къ нему королевы 3).
Тюхеръ нашелъ, что положеніе дѣлъ въ Даніи не благо-
пріятствовало видамъ и надеждамъ Маріи: Христіанъ II все
еще былъ въ заключеніи; Христофъ, хотя и завоевалъ уже
ббльпіую часть датскаго королевства, тѣмъ не менѣе еще
ие ѵаіііе Деарепае, Гоп &гоіІ Ъіеи <Гу епГошІге а Горрозііе <1е Тгаие-
тошіѳ (Іеих ои ігоів ЬаЫеаиІх, айіи дие іии сіісѣз сіе ЬиЬеке і’епігее
еі увяие (Іе Іа тег Геиві <1е Іоиі етреяскіее. Ср. у Ланца же стр. 153.
*) Но обѣщанія своего пе сдержала. Витфельдъ мѣтко говорятъ
о ней: Опіеие ѵааге ко<1е, Г<1геІиіи^е Іісіеп.
2) Т.аііг, ЗСваІзраріеге, 146—149. Витфельдъ говоритъ, что Ма-
рія открыла Хрнстіапу ІП о переговорахъ Любека съ Генрихомъ Ан-
глійскимъ.
*) Ьапк, 154: Еі в’іі а<1иепоі( дие Іе <111 сопіе <1'О1(ІеиЪ<пп*к ѵеіпаі.
а ргонреге ои (Ііі гоуаиіте, еі дие раг ргасіісдиея еі іиЫіІіІех іі
гесоиигааі і’еіссііоп а аоп ргоийіі, еи се сав еі аі Іе іііі Іосіеиг Тискег
ігоиие дие раг Іез езіаи <1и <1іі гоуаиіте іі воіі іпвіііие еп Іа (ііііе
(ііцпііе гоуаіѳ, іі ве іі апвротіега Зепегз Іиу еі Іиу Гега Іа соп^гаіиіа-
(іои Іеііо дие ееіоп еііаі еі диаіііе аррагііеиі. Интересна намѣтка,
сдѣланная Маріей подъ тою частью инструкціи, которая касается сно-
шеній съ Христофомъ: Секі агіісіс еі Іе кпЬнеднеиІ а евіе Ьаііііе раг
ѵіі{г Ыііеі араті запв ві^пагиге, роиг піеіпоіге, ои, іі Ьсіоіи^ сні, Іе
<1ебсЫгег.
499
далеко было ему до датской короны. Въ виду итого Нидер-
ландское правительство рѣшило придерживаться выжидательной
политики, а къ самому дѣлу приступить только тогда, когда
окончательно выяснится какія либо выгоды.
Нѣсколько позже Марія отправила Гопфепштейнера въ
Любекъ, чтобы и здѣсь начать переговоры о допущеніи Гол-
ландцевъ въ Балтійское море. Но Любекъ, по-прежнему, упорно
отказывалъ послу Маріи, такъ что цѣль ея послѣдняго посоль-
ства не была достигнута.
Посмотримъ теперь, какіе виды были у Карла V и его
приближенныхъ относительно Датско-Любекской войны.
Габсбурги, вникая въ настоящее положеніе дѣлъ на сѣверѣ,
видѣли ихъ запутанность и шаткость, почему рѣшились -имъ
подсказала это политика, тактъ—-вмѣшаться въ эти дѣла, въ
надеждѣ извлечь пользу для себя: пмъ хотѣлось усилить зна-
ченіе своего дома присоединеніемъ къ нему еще одного коро-
левства. При дворѣ ихъ былъ человѣкъ, котораго за услуги,
оказанныя Габсбургскому дому, они охотно вознаградили бы
датскимъ королевствомъ. Этотъ человѣкъ былъ пфальцгріфъ
Фридрихъ II, братъ курфюрста .Людвига, прозванный Му-
дрымъ ’). Онъ родился 9 декабря 1482 г. въ замкѣ Влнцин-
генѣ, около Нейштадта. Молодость свою онъ проводилъ по-
перемѣнно въ Нидерландахъ, во франціи н въ Испаніи.
Въ 1508 году опъ сражался за Максимиліана противъ Венеціи,
затѣмъ выказалъ себя дѣятельнымъ сторонникомъ Карла при
избраніи его въ императоры; опъ поддерживалъ его на всѣхъ
главнѣйшихъ рейхстагахъ, содѣйствовалъ также избранію Фер-
динанда въ римскіе короли и два раза (въ 1529 и 1532 годахъ!
сражался во главѣ императорскихъ войскъ противъ Турокъ.
Теперь Фердинандъ предложилъ женить Фридриха II на цвоей
племянницѣ (она приходилась племянницей и Карлу V), четыр-
надцатплѣтней дочери Христіана 11 и Изабеллы Бургундской,
Доротеи, и такимъ образомъ выставить его, Фридриха, за-
коннымъ претендентомъ па датскій престолъ. Если бы это
удалось, Губсбургскій домъ много бы выигралъ 2).
*) ВагіЬоМ. 113.
2) Карлъ V думалъ, что «роиг Іез ргаііциез еі иіепёеа цие .і’опг-
паііешеиі ВО іоиі еп Беппешаісііе, аисшіз Ъопз регвопшіі^ез (ешіапв
50о
Фридрихъ II отказывался, было, въ началѣ отъ подобнаго
предложенія Фердинанда, ссылаясь на свои преклонные годы ’);
но скоро, однако, позволилъ Фердинавду убѣдить себя въ против-
номъ и отправилъ ві, сѣверную Гёрманію своего довѣреннаго
секретаря, Губерта Томаса Леодія (НиЬегіиз ТІюіпая Ьетііиз) ®);
вмѣстѣ съ посломъ :отъ Фердинанда. Послы побывали въ
Гамбургѣ, Винсенѣ, Лауснбургѣ, Люнебургѣ, по нигдѣ не
нашли сочувствія своимъ планамъ.
Въ Букстегудѣ (Ііихіеішііе) они встрѣтились съ послами
Маріи Нидерландской, по тѣ не одобрили плана Фердинанда,
гакъ какъ этогь планъ былъ въ ущербъ сѣверной торговлѣ
Пидерландъ.
Такъ безплодна была первая попытка Фридриха И! Но
онъ такъ пе оставилъ этого дѣла, п вскорѣ мы снова встрѣ-
тимъ его пословъ въ Даніи, Любекѣ, Нидерландахъ п у импе-
ратора. За планъ Фердинанда особенно стоялъ архіепископъ
Лундскій Іоаннъ Везе («ГоЬаппе ѵоп ХѴеге); онъ велъ переписку
съ Карломъ 1" убѣждалъ его пе упускать столь удобнаго
случая овладѣть датскою короною. Любеку, писалъ опъ къ нему
1-го августа 1534 года, прислала значительную помощь Англія,
такъ что императору, пожалуй, будетъ плохо: соединенный
Англо-Любекскій флотъ можетъ па всегда отрѣзать Голландію
отъ Балтійскаго моря; кромѣ того, и самъ можетъ вторгнуться
въ императорскія Нидерландскія провинціи и подпить ихъ про-
тивъ императора. Поэтому если императоръ, самъ, вслѣдствіе
своего договора съ Голштиніей ^), не пожелаетъ начать войну
изъ-за датскаго престола, то она будетъ начата или пфальцгра-
фомъ или, наконецъ, даже самимъ архіепископомъ, какъ духов-
нымъ княземъ Сѣвера, только бы императоръ не отказалъ въ
матеріальной помощи. Свое право начать войну противъ Любека
а 1а согоппе, зоіі пёсеяваіге паи зеиіешеиі аиапеег Іаііііе аііапсе, ппв
роигиеѵіг а іопіо сіііі&епее роиг еійренсѣег іеміісі/. сопсипвисев еі ргё-
Іепйпи. Аіипеуег, 316.
') Ему было уже 50 лѣтъ. Ср. Ъеойй, Ааоаіез ЕгЫегісі II, р. 190.
•) Впослѣдствіи біографъ его.
э) Ср. Ланца—СогтвзропДеиг ііен Каівегз Каіі V.
4) Рег ащог Ле соиігаііі Гатхі іпіга ва ппіеяіа еі Іого.
501
архіепископъ мотивировалъ тѣмъ, что Любчане захватили его
владѣніе—островъ Борнгольмъ; съ Христіаномъ ПІ опъ также
имѣлъ поводъ воевать :отецъ Христіана, Фрпдрихъ I, противоза-
конно лишилъ его архіепископства, которое было продано за 8000
флориновъ человѣку безъ всякихъ правъ на Лундскую церковь.
Императоръ, къ тому же, можетъ войти въ тайные перего-
воры съ датскими епископами объ избраніи Фридриха въ
короли Дапіп, можетъ также готовиться къ воплѣ въ Голлан-
діи и Фландріи. Если бы императоръ захотѣлъ отправить флотъ
противъ Англіи, отношенія въ которой теперь ухудшились, то
всего удобнѣе было бы сдѣлать это при помощи Даніи ’).
Императоръ Карлъ V твердо стоялъ за Фридриха 11, го-
товъ былъ возвести его на датскій престолъ, по матеріальной
помощи оказать ему пе могъ п рѣшилъ представить теченіе
дѣлъ времени 2).
Война, между тѣмъ, велась съ прежнимъ упорствомъ.
Воюющія стороны мы оставили: одну въ Зеландіи, другую
подъ Любекомъ.
Христофъ въ іюнѣ 1531 года высадился въ Даніи, къ югу
отъ Копенгагена, съ 2000 человѣкъ ’). Въ короткое время
') Ъачи, Соітеврошіепи, II, 375: Маіевіав ѵезііа нг. айиюпііа.
дпат іпеѵііаійіе йашиит зіЫ здівцпв лпі'егіогіЪив раСгі]?5 ехіпйе пазсе-
геіит. Хат ЬчЬесепвев еі еогииі іачіогев паѵев Иаііепі ай ЪеІІчт орііте
Дшиисіав спт тасіііпів еі аіцз шчпігіопіЬш> песеввагЦз; ровзепі ппо
(Ііе тііііеа кіис л’псіе соііідоге еі Ноііашііат іпѵайеге, циоіі аоа ііегсі,
ПІ8І тахіиіо йатрпо еі регісиіо пиуевіаіі* ѵеаіге. фюй ві йегеі, іітеи-
йиз еввеі іпшиііин .(и НоІІалйіа а впЬйііі*, циі ай кос ГасіШте рійисе-
гепіиг. Мгу. V. роіегіі Ііун геЬиз оЬѵіаге Іюс тойо, чиой ]и іешроге
рег ІеПіая регвопаз аиі еесгеіо Яаі .іпіеііій'епііа спт ерівсоріз Гіапіе,
иь Егейегісит еіідопі ла еотт ге&ет, еі рагіст тііііши ассіріаі
виит аиі йісіі <1исів Ггійегісі аегѵіііиш рго йісіогціИ ері.чсорогиш Іпі-
ііопе ргеіегеа иі ірзе Егійвгіспз Ьеііит рго зе Іпсіріпі. Его же, ЗіааЬз-
раріеге, 155. Риг аппаг Гигшайа риг таг еоіітга Еа^іііепа поп ве Ігоиа
раувѳ иу^иио риу виЙісіепіе, ске Веплетагск, еввѳпйо Іі Ііакипйаміа
(іі ѵісіиаііе еі аііге шииіиопе иесетгіе.
2) См. открытыя иііеыіа Карла V — у Ланца же. Ср. Раріегв
й'Еіаі йи Сагйіпаі йс (тгапѵеііе, И, 241.
ВовкіІйе-АагЬоееіі іга 1448 ііі 1549, у Рврдама, Мопшпепіа
Нівіонае Папіае, 1: Ос ваа І’оег і'огксІігеіТие СггеЙие СктівІоЙег теіі йіе
Іикевке вкіік Іііе X Сивіайе (преувеличенное число) гіййегв йаи ос
502
онъ успѣлъ подчинить себѣ весь островъ. Этому много содѣй-
ствовало и то, что простой пародъ, видя въ лицѣ Христофа
освободителя и мстителя за заключеннаго любимца—короли,
цѣлыми толпами присягалъ ему и вступалъ въ ряды его не-
многочисленнаго войска. Па содѣйствіе народа всего болѣе и
разсчитывалъ Вулленвеверъ и Христофъ. Любчаиамъ приписы-
валось желаніе вовсе истребить датскую аристократію, какъ
свѣтскую, такъ п духовную ’і. Странно, что Христофъ на
этотъ разъ совершенно расходился съ Любекомъ: онъ покро-
вительствовалъ аристократіи, даруя ей права, ограждая ея
интересы 4). Цѣлью его, въ этомъ случаѣ, было создать себѣ
прочпос положеніе въ Даніи, обезпечить себя со стороны силь-
нѣйшаго сословія, самостоятельно дѣйствовать въ Даніи, еслибы
послѣдовалъ разрывъ съ Любекомъ. Любекъ, со своей сто-
роны, пе переставалъ извлекать себѣ выгоды, нападая на
корабли восточныхъ городовъ: Любекъ владѣлъ теперь Зундомъ,
въ его власти было назначеніе транзитной пошлины. Чрезъ
мѣсяцъ послѣ высадки Христофа въ Зеландіи, въ его руки пере-
шелъ и Копенгагенъ. Это случилось 13 іюля *). Христофъ сохра-
нилъ жителямъ города ихъ прежнія права и привилегіи, обѣ-
щалъ защищать Лютеранскую церковь, и безъ согласія жите-
лей Копенгагена и Элленбогена (Мальма) не избирать короля.
Жители поклялись Христофу, какъ заступнику и представителю
Христіана II 4і.
Івдйе іші Гог Уконкь Ьойиіеі ос Нииіоог Іюзз КіоЬіпе ікаіТи, ос хѵііііе
ішІС&ееІ еу епіяіе 8і<е1аікіі2 Іаші іпеп аіі Йапіиагск раа копіпдг Скгі-
вгёегпв ѵѵе^пе, ош іііеі ііаШе еНІет каиз ѵіі^е.—Ср. у Рэріама
же хронику Павла Эліесэна, подъ 1534 годомъ. Подробности у Па-
лудаяь-Мюллера, I, 212 и далѣе.
’) Ср. Аііеп, 179, Ап1а(?е, ѴШ.
) Бапьке Мп^ахіп, 309: Огеѵ Скгі&іойеіъ РгеіЫігсѵ ііі Кі^еягааіі
о;? тѳпігуе АііеІ і Зкаапе. ІѴаіія. П, 325. Ср. РаІ.-МГіПег, 1, 212.
8) Въѣздъ былъ 16 числа.
*) Въ Куе Баіьке Мадо/л'п помѣщена присяга жителей Копенга-
гена Христофу... ос шеі гііеііе ^ѵоіТ орпе Віеіі Іоіі'пе. 1’отріісіке ос
іііаі&е По^Ьогпе ЕогЫе Нег Скгіаіойег— —раа Нѳ^шесіі^е... К. Оѣгі-
вйегпв 'ѵеі^пе, аі іѵіііе ос вкиііе пи Тогвйак пезі кошшешіез і.іШаіІе
ос мркііГие вгейае СкіініоЙ’ег... КіоршапкаЙІів Йіаііг, ос іііа эдпцпе
ІІ<1 ІоіГие ос капа Хааііе раа Но^Ьотпе К. Скгівііегпв
мт-і^пе киШзкаЪ шапіііькаЪ ос іііго іійеппізіе, Ііиіккеі хѵіі Ііеріісіке 088
503
Такимъ образомъ, Христофъ имѣлъ въ своей власти два на-
дежныхъ пункта при Зундѣ: Копенгагенъ и Мальма въ Сконе.
10 августа весь Сконе присягнулъ Христофу. Примѣру Зеландіи
и Сконе послѣдовали и остальныя провинціи п острова. Держа-
лись еще только Ныокеппнгъ на Фальстерѣ п Лувдъ въ Сконе.
Успѣхъ Христофа привелъ Ютландскихъ ратмановъ и рыцарей
къ мысли о необходимости избрать Христіана Ш въ короли
Даніи; къ ютландцамъ присоединилась часть Зеландіи, а также
и о. Фюненъ, который Іоанну Рантцау удалось отвоевать у
Христофа. Главнымъ поборникомъ интересовъ Хриетіапа ІП
въ Ютландіи былъ Могепсъ б.іоё, рейхегофмейсгеръ Даніи,
человѣкъ выдающійся по уму, ревностный приверженецъ еван-
гелическаго ученія. Неподалеку отъ Горсеиса Христіанъ 111
былъ избранъ въ короли, ему присягнули всѣ ютландцы *).
Только теперь, избранный въ короли Даніи, Христіанъ съ
большею надеждою па успѣхъ могъ выступить потивъ Хри-
стофа и Любека. То обстоятельство, что не всѣ провинціи при-
сягнули Христіану, не могло помѣшать законности его избранія,
такъ какъ остальныя провинціи только по необходимости при-
сягнули Христофу и то па время. Таково было общее мнѣніе.
Христіанъ и его Нілезвигъ-Голштипскіс совѣтники рѣшились
теперь всѣми силами двинуться па враговъ и добиться того,
чтобы эти союзники изъ Даніи были изгнаны. На ландтагѣ
въ Килѣ сословія Шлезвигъ-Голштиніи рѣшили давать
Христіану 20-й пфеннингъ со всѣхъ доходовъ и не оставлять
его—Христіана—до тѣхъ поръ, пока Данія не будетъ покорена.
Какъ же посмотрѣли Европейскія державы па избраніе Хри-
стіана ПІ?
Нечего и говорить, что Карлъ V не призналъ его закон-
аііе ос Ішег Ьекопііегііь’’ рап «ѵог $0(1е сѣгізіеіі^с (ѣго ос ІогГпе, Деге
ос пеЦеІіеЬеііс Іііеі ІОГ*е Гаві ос пЬгосІеІі^еп аі Іюііе тѵііен аіі
і аііе піаайе зот ІогасІігеЙНеі зіалт. Вотъ, что писалъ къ Христофу
Павелъ Эліасъ, глава Роскпльдскаго капитула: Месціе йиЬііатиз, циііі
іп еаДеіи яіз зепіепііа, іп дна Гпіі оііш ша^шія іііе Сопзіаиііпиз Сжяаг
СЬгіягіапіяяііпііз, цпі рго сопвесріешіа ѵісіогіа ріив 5в засепіоИнп рге-
сіЬиз, циаш шііііпт апиіз, Іі<1еге (ІіссЬаг. (X. О. II.).
’) Ср. КоякіШв АагЪо#: Заиипе ааг ЫеіГ Негіиц1 Сіігівііегіі ѵчіиаіі
г:1 Копіи;' аЙ' іііе .Іиівкс Неггег. Подробности обо всемъ этомъ у Гам-
хериха, ІУаптагк пшіег АіеІяѵюШеп, I, 117—119.
ЫМ
дымъ, такъ же какъ и Генрихъ VIII Англійскій. Съ Нидер-
ландцами положено было сохранить Гснтскій договоръ въ
полной силѣ. Что касается до Нѣмецкихъ князей, то лишь,
немногіе признали Христіана; во главѣ не признававшихъ
былъ курфюрстъ Саксонскія. Ближайшій сосѣдъ Христіана III,
Шведскій король Густавъ Ваза, былъ вполнѣ преданъ ему и
не замедлилъ признать его законнымъ королемъ Даніи. У Гу-
става п Христіана 111 былъ теперь общій врагъ -Любекъ и
союзные сь нимъ нѣмецкіе князья, Христофъ Ольденбургскій
и Альбрехтъ Мекленбургскій. Густавъ и члены шведскаго
рейхсрата выказали полную готовность помочь Христіану III
и задержать успѣхи Любека въ южной части Скандинавскаго
полуострова. Густавъ обращался къ жителямъ Копенгагена,
представляя имъ неудобства ихъ союза съ Любекомъ, который
затѣялъ настоящую войну исключительно изъ собственныхъ
выгодъ. Когда Христофъ овладѣлъ Копенгагеномъ, Густавъ
вошелъ въ сношенія съ Ютландскою аристократіею. Хри-
стіанъ ПІ, съ своей стороны, также пе упустилъ случая за-
ключить договоръ со Швеціей. Въ іюлѣ, тотчасъ но своемъ
избраніи, онъ извѣстилъ объ этомъ Густава чрезъ своего
секретаря Франца Требау. Отъ Требау Густавъ узналъ поло-
женіе дѣлъ Христіана какъ на сушѣ, такъ и на морѣ. Сухо-
путной войпы Христіанъ не боится, передавалъ посолъ: онъ
надѣется выйти изъ нея побѣдителемъ; на морѣ же его дѣла
хуже, а потому онъ и просить Густава помочь ему фло-
томъ. Густавъ обѣщалъ напасть на враговъ сь сѣвера; въ
Голштинію онъ послалъ значительную сумму денегъ; па Бал-
тійскомъ морѣ скоро появились 11 Іведскіе корабли. Согла-
сіе было полное между обоими сѣверными королями ').
А между тѣмъ Любекъ только въ разъединеніи утихъ двухъ
королей видѣлъ для себя единственное средство къ достиженію
привилегій, торговыхъ и политическихъ; теперь же разорвать
союзъ Густава сь Христіаномъ было всего необходимѣе, и
вотъ Любекъ началъ съ того, что попытался поднять населе-
’) Ср. ІІиіИеМ'а, подъ 1534 годомъ. Ср. архивныя данныя, сооб-
щаемыя Байтномъ, II, яри.ч. 31. Ср. Меввепіик, 8со>нІ. 111. 7, V, 68,
Сеівіиз, И, 113 н далѣе.
505
йіе Швеціи противъ Густава; а коропу Швеціи сталь предлагать
разнымъ нѣмецкимъ князьямъ, съ цѣлью склонить ихъ па свою сто-
рону.—Кромѣ того, Любекъ, узнавъ о союзѣ Густава съ Хри-
стіаномъ, тотчасъ распорядился произвести нападеніе на Швед-
скій флотъ ’). Въ Любекѣ находились личные враги Густава,
измѣнники Швеціи: графъ фонъ-Гона, Бернгардтъ фонъ-Мелепъ
идр.; они-то главнымъ образомъ побуждали Любекъ къ войнѣ сь
Густавомъ. Шведскую корону предложили прежде всего курфюр-
сту Саксонскому, но такъ какъ онъ отказался отъ неи, то Любекъ
сталъ склонять Альбрехта Мекленбургскаго начать войну про-
тивъ Швеціи. Его предки были нѣкогда королями Швеціи, я
потому и онъ можетъ заявить свои права на нее. Представи-
тели Ганзейскихъ городовъ сходились для обсужденія этого
вопроса два раза: сначала въ Висмарѣ, а потомъ и въ самомъ
Любекѣ. Мнѣнія, однако, очень расходились: далеко не всѣ
города соглашались па войну. Такъ, представители Рос-
тока предложили испробовать еще разъ мирныя средства
по отношенію къ Швеціи. Принять участіе въ союзѣ съ Аль-
брехтомъ Ростокъ желаетъ только какъ союзникъ Любека,
а не какъ самостоятельный членъ 4). Особенно противъ вой-
ны были представители Гамбурга и Люяебурга. Такимъ
образомъ, между представителями отдѣльныхъ городовъ согла-
сія не существовало. Переговоры сь Альбрехтомъ взялъ на
себя одинъ Любекъ.
Первое, что требовалось отъ Альбрехта, было: хранить
евангелическое ученіе и не покровительствовать каноникамъ,
«папистамъ». Альбрехтъ долженъ обѣщать, что не заключить
пикакого договора ни съ Бургундскимъ дворомъ, ни съ другими
врагами Любека; а сдѣлавшись королемъ Швеціи, будетъ, на-
противъ, помогать Любеку противъ всѣхъ враговъ его. Въ
настоящей войнѣ Любека съ Христіаномъ ІІІ Альбрехтъ дол-
женъ совмѣстно съ Любекомъ дѣйствовать за освобожденіе
Христіана II и потомъ добиться удаленія изъ Даніи всѣхъ
враговъ Любека и получить удовлетвореніе за всѣ убытки,
понесенные Любекомъ въ войнѣ съ Голштиніей. Въ Швеціи
') ХѴайз, II, 332.
») УѴаігг, II, 27.
•|0Г>
Альбрехтъ долженъ уступить Любеку городъ Кальмаръ и
островъ Эландъ, графу фонъ Гойа—всю Финляндію, со всѣми
преимуществами и привилегіями, какими опа пользовалась
прежде. Любекъ долженъ, къ тому же, получить удовлетво-
реніе за всѣ потери въ Швеціи, при чемъ Шведская аристо-
кратія должна быть лишена права вести какую бы то ни было
торговлю. Любекъ съ остальными вендскими городами обѣ-
щаютъ быть вѣрными союзниками Альбрехта противъ всѣхъ
его враговъ. Какъ только окончится война Любека съ Хри-
стіаномъ Ш, Любекъ приложитъ всѣ силы свои къ тому, чтобы
Густава Вазу лишить короны и возвести на престолъ Аль-
брехта; Любекъ ручается также и за содѣйствіе Христофа въ
Даніи. Альбрехтъ требовалъ, чтобы Швенія сдѣлалась наслѣд-
ственнымъ королевствомъ въ его родѣ, и чтобы Любекъ и
ему, п потомству ого вѣрно помогалъ противъ внутреннихъ и
внѣшнихъ враговъ, даже противъ императора, пли Фердинанда.
Набросокъ договора Альбрехта съ Любекомъ отмѣченъ
10 октября 1534 года ').
Любекъ одновременно переговаривался и съ Гойа и Ме-
леномъ. Съ первымъ Вулленвеверъ п Ольдендорпъ уже ві,
сентябрѣ заключили договоръ о томъ, что онъ, графъ Гойа,
будетъ служить Любеку *). Безъ особеннаго труда удалось и
Мелепа склонить противъ Швеціи. 16 октября и Гойа, и Ме-
ленъ поклялись служить Альбрехту.
Пе разъ намъ придется еще говорить о новыхъ планахъ
Любека, о его договорахъ съ различными князьями и вельмо-
жами, о договорахъ, обѣщающихъ, повидимому, Любеку и ма-
теріальную помощь, и нравственное содѣйствіе; пе разъ уви-
димъ мы, что всѣ эти безконечные договоры, когда приходило
время выполненія ихъ, чаще всего ни къ чему не приводили.
Такое уже было время: все, что быстро создавалось, такъ же
быстро и разрушалось. Казалось, Любекъ могъ быть обезпе-
ченъ союзниками: и Альбрехтъ обѣщалъ ему помощь, и Швед-
скіе вельможи, Гопа, Меленъ и др., и вендскіе города, но на
*) АѴаііг, II, 127—28.
2) іыа, 129.
507
дѣлѣ вышло пе такъ: когда помощь наиболѣе чувствовалась,
Любекъ все-таки оставался изолированнымъ. Всѣ эти союзппки-
князья жили эгоисгпческпмп разсчетами, имъ странно было бы
терять свои силы и время для поднятія падающаго значенія
демократическаго города; все, что они дѣлали, вытекало безъ
сомнѣнія, изъ своекорыстія. Трагическое положеніе Любека и
объясняется тѣмъ, что онъ не понималъ истинныхъ намѣреній
своихъ мнимыхъ союзниковъ; онъ одинаково легкомысленно
обращался сегодня къ католикамъ, завтра къ протестантамъ,
сегодня къ Габсбургамъ, завтра къ ихъ врагамъ, Франціи и
Англіи и т. д.
Причина, по которой Альбрехтъ не могь согласиться на
союзъ съ Любекомъ, заключалась въ томъ, что виды на Шве-
цію были такъ далеки отъ осуществленія, что изъ-за нихъ тра-
тить силы, было бы, по крайней мѣрѣ, неполитично. Альбрехтъ
требовалъ себѣ большихъ выгодъ, онъ видѣлъ, что Любекъ
въ настоя темъ его положеніи не затруднится никакими обѣ-
щаніями, и вотъ опъ принимаетъ участіе въ войнѣ съ Хри-
стіаномъ III только при томъ условіи, если достанется ему Дат-
ская корона. Любекъ письмомъ отъ 12 октября обѣщалъ ему
королевскій вѣнецъ; но , прошло еще много времени, пока
Альбрехтъ дѣйствительно принялъ участіе въ войнѣ. Внутри
Любека, между тѣмъ, поднялись народныя волненія, а подъ
стѣнами города стоялъ Христіанъ ІП.
Дѣла Любека были крайне запутаны; его отношенія къ
Европейскимъ князьямъ и городамъ были настолько сложны,
что разобраться въ пихъ было весьма трудно. Вулленвеверъ,
вокругъ котораго сосредоточивались всѣ движенія, теперь сі
непонятнымъ легкомысліемъ хватался за новыя комбинаціи п
увлекался ими до того, что иногда и вовсе забывалъ перво-
начальную цѣль своихъ предпріятій. Опъ, такъ твердо вѣрив-
шій въ успѣхъ своего дѣла, начинаетъ теперь замѣтно коле-
баться; онъ недоволенъ отсутствіемъ единства; «никто пе
хочетъ давать средства для продолженія войны», говаривалъ
опъ не разъ. Въ Любекѣ, гдѣ все до сихъ поръ совершалось
по мановенію любимаго демагога, начали раздаваться и про-
тивные голоса; пародъ находился въ какомъ-то возбужденномъ
состояніи безпокойства и боязни за будущее. «Народъ безум-
ствуеть въ Любекѣ» доносили Гессенскіе послы своему
государю; «Христосъ и дьяволъ царятъ въ Любекѣ», говорили
саксонскіе 4). Между тѣмъ, внѣшнія дѣла клонились не въ
пользу Любека. Голштинское войско, значительно усиленное
нѣмецкими вспомогательными отрядами, стало лагеремъ у
Стокельсдорфа, недалеко отъ Любека. Отсюда оно подошло къ
Травѣ и начало осаду Любека.
Любекскій рать въ такомъ затруднительномъ положеніи
обратился, какъ мы видѣли, за помощью къ Мекленбургскому
герцогу, къ своимъ союзникамъ въ Даліи—но напрасно. «Лю-
бекъ въ такомъ положеніи, въ какомъ не былъ ужъ болѣе
ста лѣтъ», говорили въ городскомъ совѣтѣ посламъ Христофа.
Неудача страшно, сильно дѣйствуетъ на умы необразованной
массы; она, руководимая страстями, увлекается до того, что
готова камнями забросать своего любимца, лишь только замѣ-
титъ, что счастіе ему измѣняетъ. Марку Мейеру пришлось
болѣе другихъ испытать на себѣ это недовольство. Подъ Вул-
ленвевера подкапывалась католическая партія, которая снова
стала усиливаться. Насмѣшки, злая клевета, пѣсни — все это
во множествѣ сочинялось и пѣлось народомъ для униженія
правящихъ лицъ ’). Желали возвратить прежнее правленіе,,
и воззванія къ миру стали слышаться чаще: «шаке ІтееД, сІаЬ
І8 СІѴП ІЮ8І! • *).
Постоянный поборникъ мира, Генрихъ Мекленбургскій и
теперь выступилъ съ предложеніемъ посредничества между
Христіаномъ ІІІ и Любекомъ. Къ нему присоединился и Филиппъ
Гессенскій. Рѣшено было сойтись для переговоровъ въ Сто-
кельедорфъ. Собраніе состоялось 19 октября 1534 года ь).
*) Бав Ѵоік І8І ппьіппі".
2) СІПІ8ГПК пп<1 Веііаі ге§іегі іп <1ег 8ио11.
’) ХѴаіи, 11, приложеніе 35-е, у ІІлл.-.Мюллера о Сток. мнр-Ь,
ст. 1, 283 и далѣе.
•«Іп зсеДеп иші іи Іашіеп,
’) Багіііо іп аііеп ешіеп
(ігпоЬ цц^іпск іві ѵогЬапйеп.
Киу йег ртоіеп 8с1іап<1еіі!
Бас <1еіС Ь08н геріпіепі».
5) ІІодр. ДѴаіІг, II, 140 и далѣе. У хроникеровъ, Крагія и Вит-
фельді о собраніи въ Отокельсдорфѣ свѣдѣнія очень краткія.
509
Уполномоченные отъ Христіана Ш первые высказали свои
требованія; они настаивали па томъ, чтобы Любекъ совершенно
отказался отъ своихъ правъ на Данію, вывелъ оттуда свои
войска и вознаградилъ Христіана за всѣ убытки. Уполномо-
ченные отъ Любека требовали освобожденія Хриетіапа II,
уменьшеніи пошлины въ Голштиніи, подтвержденія за Любе-
комъ всѣхъ привилегій, удовлетворенія за убытки, обѣщанія
не помогать врагамъ его.
Обѣ стороны настойчиво повторяли свои требованія. Ген-
рихъ Мекленбургскій согласился съ послами Филиппа Гессен-
скаго, Гамбурга и Люнебурга па слѣдующихъ предложеніяхъ:
Христіанъ ІІІ долженъ быть прпзпапъ королемъ Данія, но за
зто подтвердить за .Любекомъ всѣ его прежнія привилегіи,
нѣкоторыя даровать вновь, и относительно Голландцевъ сдѣ-
лать уступку. Графъ Христофъ Ольденбургскій долженъ по-
лучить отъ Любека вознагражденіе: Любекъ также долженъ
быть удовлетворенъ за понесенные убытки. Христіанъ II
долженъ быть освобожденъ изъ плѣна, и содержать его дол-
женъ новый король, какъ подобаетъ его высокому сапу. За-
тѣмъ предполагалось, что всѣмъ сторонникамъ его дарована
будетъ амнистія, а вопросъ о церковныхъ имѣніяхъ будетъ
разрѣшенъ па общемъ соборѣ.
Уполномоченные ось Любека почти были согласпы па пред-
ложенія Генриха, требовали только, чтобы освобожденный
Христіанъ П былъ преданъ имъ въ руки и отведенъ въ Любекъ,
послѣ чего продолжать переговоры о мирѣ. Лено, что онп были
за миръ съ Голштиніей, но въ Даніи хотѣли добиться своего.
Во время дальнѣйшихъ переговоровъ они прямо заявили, что
не допустятъ въ Дапіп ппого короля, какъ Христіана II. Мы
знаемъ уже, что съ этимъ требованіемъ у нихъ была нераз-
рывна мысль о завоеваніи себѣ Зунда, а слѣдовательно и
„(Іоіпіиіит’ а Магіз Ва1іЬісі.и
Уполномоченные отъ Любека старались только о перемиріи
съ Голштиніей; опп представили новыя условія, требуя: 1)
чтобы между Христіаномъ ІІІ и Христофомъ состоялось переми-
ріе: если возможно такъ и лнчпое свиданіе; 2) чтобы Хри-
стіанъ П былъ освобожденъ; 3) чтобы всѣ привилегіи Любека
въ Голштиніи были подтверждены; 4) чтобы въ случаѣ эаклю-
510
чевія мира съ Христофомъ и Даніей, всѣ постановленіи про-
тивъ. Голландцевъ сохранены были въ прежней силѣ; 5) чтобы
Христіанъ III не помогалъ Швеціи и другимъ врагамъ .Любека
6) и, наконецъ, чтобы Любекъ былъ вознагражденъ за убытки,
причиненные ему Хрнстіацомъ ПІ. Остальные два. пункта ка-
сались амнистіи и церковныхъ имуществъ.
Христіанъ ПІ отказался удовлетворитъ подобныя предло-
женія Любека, такъ какъ не считалъ возможнымъ освободить
Христіана II и расторгнуть недавній союзъ герцогствъ Шлез-
впгъ-Голіптипіп съ Даніей. Отвѣтъ Христіана 111 былъ полученъ
въ Любекѣ 31 октября. 2 ноября Любчане снова просилп пе-
ремирія, которое одно теперь открывало имъ возможность
усилиться. Христіанъ Ш согласился начать вновь переговоры.
Па итогъ разъ Любекъ требовалъ сохраненія за нимъ при-
вилегій въ его герцогствахъ, передачи городу церковнаго
имущества, возвращенія отнятаго во время войны оружія и
затѣмъ водворенія мира между Даніей п Днтшарсамн. Всѣ ос-
тальные спорные пункты должны быть обсуждены при по-
средствѣ герцога Мекленбургскаго и города Люнебурга. Хри-
стіанъ отвѣчалъ на требованія Любека, что онъ привилегій
города никогда не нарушалъ іі впредь нарушать не будетъ,
относительно же церковныхъ имуществъ согласенъ па жела-
ніе Любека: возвратить оружія онъ не желаетъ, а мирныя от-
ношенія съ Дитмарсамн опъ сохранитъ. Со своей стороны,
Христіанъ требуетъ, чтобы въ мирномъ договорѣ герцогствъ
съ Любекомъ принялъ участіе также и Христофъ, и чтобы
Любчане пе помогали ему, если бы онъ затѣялъ что либо
враждебное по отношенію къ герцогствамъ. Любекъ, какъ
того желалъ Христіанъ, обязался никому не помогать про-
тивъ герцогствъ. Относительно Христіана II предложено было
или, освободивъ его, обязать пе воевать съ Христіаномъ ПІ,
или заставить Христіана II заключить договоря, съ гра-
фомъ Христофомъ и Датскими государственными чинами, плп
перейти въ руки герцога Мекленбургскаго, Генриха ').
Любекъ согласился и уже болѣе не настаивалъ на освобо-
*) АѴайя, П, 152.
жденіи Христіана II, заявляя тѣмъ свое непремѣнное жела-
ніе мира ').
Христіану Ш была сдѣлана уступка и относительно оружія, и
относительно передачи ему города Тритгау. 18 ноября подписанъ
былъ окончательный миръ между Христіаномъ ІІІ н Любекомъ.
Важнѣйшіе пункты мира .между Христіаномъ III, его братьями,
герцогствами Шлезішгъ-Голштиігіей и Стормарнъ съ одной
стороны, Любекомъ съ другой — были слѣдующіе: за обѣими
сторонами сохраняются ихъ права и привилегіи. Относительно
спорныхъ вопросовъ обѣ стороны рѣшили передать ихъ па
разсмотрѣніе н обсужденіе герцогу Мекленбургскому, ланд-
графу Гессенскому и ратманамъ Гамбурга и. Іюнебурга. Епи-
скопу Любекскому возвращается городъ Эутинъ, споры о за-
нятіи епископства и принадлежащихъ епископству земельныхъ
владѣній—передаются на разсмотрѣніе посредникамъ. Любекъ
обязанъ возвратить Христіану ІП городъ Триттау, по при этомъ
удержать въ свою собственность всѣ военные запасы, оружіе
и т. д. Купцы пе должны терпѣть болѣе отъ войны. Любек-
скіе корабли возвращаются назадъ, происходитъ обмѣнъ плѣн-
ныхъ. Христіанъ ІІІ долженъ заключить миръ съ Дитмарсами.
Освобожденіе Христіана II, запятіе Датскаго престола — все
это подлежитъ обсужденію посредниковъ -).
Огокельсдорфскій мирный трактатъ былъ встрѣченъ въ Лю-
бекѣ далеко не съ полнымъ сочувствіемъ. Нашлась партія,
которая считала гораздо цѣлесообразнѣе теперь же разомъ
покончить свои счеты съ Даніей; партіи мира смотрѣла на
дѣло иначе: опа считала, что Любеку легче будетъ бороться
съ Даніей, когда онъ будетъ обезпеченъ па югѣ. Любчапе пе
могутъ сосредоточить всѣ свои силы въ Зундѣ, а то имъ при-
ходилось дѣлить ихъ, выставляя часть противъ Христіана ІІІ,
другую направлять въ Данію. Партія, желавшая мира съ Хри-
1) Христіанъ Ш, по поводу требованія Любека дѣйствовать въ
пользу освобожденія Зопдербургскаго плѣнника и послѣ заключенія
мира, сказалъ будто бы, что, въ такомъ случаѣ, миръ па Скандинав-
скомъ сѣверѣ будетъ Зависѣть отъ воли Любека: Любекъ захочетъ,
будетъ миръ, а пе захочетъ, такъ снова вспыхнетъ война, и потому
медлилъ согласіемъ на миръ.
2) Ср. Витфельдъ, у Бонна свѣдѣнія очень пепо.тныя.
312
сланомъ Ш, конечно, поступала политнчнѣе; силъ Любека не
хватило бы на войну н въ Голштиніи, и въ Даніи. Вспомнимъ,
что до объявленія войны Голштиніи, Любекъ заключилъ вре-
менный миръ съ Голландіей, чтобы свободнѣе дѣйствовать
противу Голштиніи и Даніи; теперь рѣшено было па время
забыть свои виды па Голштинію, чтобы только удержать за
собою Зундъ. Обширные планы Любека, такимъ образомъ,
мало-по-малу съуживаются, Вуллепвеверъ и его сторонники
противъ своего желанія должны были измѣнить первоначаль-
ныя намѣренія вести одновременно поппу съ Голландіей, Гол-
штиніей, Швеціей и Даніей. Это непремѣнно должно было
случиться, такъ какъ въ городѣ возникли внутренніе безпо-
рядки. Главпая причина этихъ безпорядковъ было стѣсненное
положеніе Любека, гавани котораго терпѣли отъ Христіана Ш.
Народь угрожалъ городскому управленію,—64 стали опасаться
за свою дальнѣйшую судьбу, — желалъ снова возстановить
прежнее правленіе города, думалъ, что съ возвращеніемъ
старыхъ порядковъ, его положеніе улучшится. 11 дѣйстви-
тельно, учрежденіе 64 было уничтожено '). Между ратомъ
города п бюргерами велись переговоры, въ которыхл. стара-
лись сдѣлать яснымъ, что общій п прочный миръ между ними
необходимъ. Переговоры привели къ тому, что граждане обѣ-
щались сохранять и поддерживать порядокъ въ городѣ; ратъ,
съ своей стороны, обѣщалъ никого безъ вилы не преслѣдо-
вать и дѣйствовать согласно городскимъ законамъ. Договоръ
между ратомъ и гражданами былъ заключенъ 9 октября.
Секретарь города„ Андрей Столпе, извѣстилъ Фридриха
Саксонскаго о возстановленіи порядка въ городѣ 2).
Какъ эти событія отразились на положеніи Вуллен-
вевера? ('ила и вліяніе его остались все тѣ же; запре-
щеніе совѣщательныхъ сходокъ среди гражданъ не могло
ему повредить, а, напротивъ, скорѣе приносило ему пользу,
пе давая возможность новымъ людямъ получить значенія
въ городѣ. Какъ членъ и представитель рата и бургомистръ,
опъ могъ теперь дѣйствовать самовластнѣе, такъ какъ не-
*) ДѴПІеЬТапйІ, 168. ДѴаііх. II, 160.
Н \Ѵаііг, II. 161.
513
чего было бояться общественнаго мнѣнія гражданъ; по, съ
другой стороны, новая перемѣна въ городѣ подготовляло
паденіе Вулленвевера. Отдѣлившись отъ гражданъ, занявъ
нервое мѣсто въ ратѣ, онъ тѣмъ самымъ отдалялся все
дальше п дальше отъ тѣхъ, кому опъ былъ обязанъ своимъ
возвышеніемъ, онъ терялъ подъ собою почву; теряя характеръ
представителя сильной народной партіи, Вулленвеверъ не могъ
болѣе разсчитывать па поддержку этой партіи; она, съ своей
стороны, охладѣла къ своему прежнему любимцу и оставила
его безъ всякой помощи, когда помощь была всего нужнѣе;
опа, какъ мы увидимъ, хладнокровно отнеслась къ его паденію,
за которымъ слѣдовали: пытки и мученическая смерть *).
Вся послѣдующая, кратковременная дѣятельность Вуллен-
вевера, сосредоточивается па датскихъ событіяхъ; онъ напря-
галъ всѣ силы свои на то, чтобы выйти здѣсь побѣдителемъ,
такъ какъ пораженіе во внѣшней политикѣ равнялось смер-
тельному удару во внутренней.
«Отокельсдорфскій миръ н возобновленіе прежняго порядка
дѣлъ въ Любекѣ — это два такія пораженія, отъ которыхъ
Вулленвеверу ужъ было не оправиться».
Дальнѣйшія войны Любека въ Дапіп овладѣли вниманіемъ
всей Европы. Всѣ зорко слѣдили за судьбою Датскаго пре-
стола, съ которой соединялся и вопросъ о господствѣ на
Балтійскомъ морѣ.
ГЛАВА IV.
Стокельсдорфскпмъ миромъ окончился первый періодъ граф-
ской войны.
Въ этой главѣ мы остановимся па разборѣ втораго и
третьяго періодовъ ея; второй періодъ войны принято назы-
вать Датской войной, третій Ишюраторско-Пфальцской.
Какъ въ предыдущемъ періодѣ войны, такъ н теперь —
въ Даніи господствовало полнѣйшее разъединеніе. Городское
и крестьянское сословія твердо держались Христофа и Лю-
) іі). 162.
33
514
бека, въ надеждѣ, что, при ихъ помощи, Христіанъ II, на-
конецъ, будетъ возвращенъ на датскій престолъ; аристокра-
тія— свѣтская и духовная — образовала два лагеря: като-
лическій былъ противъ Христіана ІІІ, по и пе за Любекъ;
этотъ лагерь желалъ сохранить за собою своп права и обя-
зать новаго короля — кто бы онъ ни былъ — такою выбор-
ною грамотою, которая бы навсегда обезпечила ихъ при-
вилегіи; другой лагерь — протестантскій — стоялъ за союзъ
съ Голштиніею и за избраніе Христіана 111 въ короли Даніи.
Изъ аристократіи весьма незначительная часть стояла за
Христофа, а именно: аристократія восточныхъ областей Да-
ніи, которую Христофъ привлекъ на свою сторону дарова-
ніемъ новыхъ льготъ и привилегій, остальная часть только
изъ боязни присягнула ему. Положеніе Христофа въ Дапіи пе
могло такимъ образомъ считаться прочнымъ; онъ не могъ ждать
отъ сословій полнаго повиновенія себѣ. Копенгагенъ и Мальма
держались своей собственной политики п рѣдко сообразовались
съ его желаніями Аристократы и члены рейхсрата дѣйство-
вали въ своихъ ленахъ вполнѣ самостоятельно и ждали только
удобнаго случая отпасть отъ Христофа. Ухудшились также
отношенія Христофа къ Любеку. Интересы ихъ совершенно
разошлись, они взаимно обвиняли другъ друга въ бездѣйствіи.
Виноватъ кругомъ, по нашему мнѣнію, Любекъ. Начавши
войну, будто бы ради возстановленія Христіана П на Дат-
скомъ престолѣ, этотъ городъ думалъ исключительно о своихъ
собственныхъ выгодахъ: объ удержаніи за собою Зупда и о
полномъ господствѣ на Балтійскомъ морѣ; вся тяжесть войны
лежала на одномъ Хрпстофѣ. Этотъ, въ свою очередь, сталъ
запрещать Любчанамъ продолжительное пребываніе въ Копен-
гагенѣ и Мальма, обвиняя ихъ въ томъ, что оіги пе шлютъ
ему помощи. Любекъ думалъ, что Христофъ, находясь въ
Дапіп, имѣлъ уже достаточно средствъ къ веденію войны.
На дѣлѣ было иначе: пи дворяне, ни духовенство, пи кре-
стьяне пе соглашались на новые налоги, и Христофъ, дѣй-
ствительно, очень нуждался въ помощи, и вотъ онъ завязы-
ваетъ сношенія съ Бургундскимъ дворомъ.
*) \Ѵаіі2, II, 170.
'115
Посолъ Маріи, Гопфешптейиеръ, находился въ это время
въ Любекѣ и здѣсь сошелся съ послами Христофа. Христофъ
соглашался признать Фридриха Пфальцскаго королемъ Даніи,
во выговаривалъ себѣ за это такое вознагражденіе, которое
даю бы ему возможность жить, какъ требуетъ его графское
достоинство. Христіана II положено было освободить изъ за-
ключенія и назначить ему ежегодную пенсію; Швецію отдать
Фридриху Пфальцскому, и.зи кому захочетъ Карлъ V: изгна-
ніе изъ Швеціи Густава Вазы казалось дѣломъ очень легкимъ.
Съ Христіаномъ Ш надѣялись заключить миръ, по которому
онъ остался бы владѣтелемъ своихъ герцогствъ; Любекъ они
думали удовлетворить островомъ Борнгольмомъ.
Одновременно и канцлеръ Христофа Меісіііог ѵоп (Іеггаапіа
прибылъ ко двору Маріи ’). Опъ говорилъ ей, что Христофъ
предлагаетъ не только поставить Данію въ зависимость отъ
Бургундскаго дома, но и содѣйствовать тому, чтобы Данія
сдѣлалась леномъ императора, который можетъ всегда отдать
ее во владѣніе, кому захочетъ. Мельхіоръ сообщилъ Маріи и
другое желаніе Христофа: онъ искалъ руки одной нзъ дочерей
Христіана II, желая получить, вмѣстѣ сь тѣмъ, и Датскій пре-
столъ, какъ ленъ отъ императора 1 2). Марія выразила свою
готовность Заключить союзъ съ Христофомъ, но поставила
разрѣшеніе этого вопроса въ зависимость отъ императора.
Кардъ V, между тѣмъ, рѣшительнаго отвѣта Хрнстофу не
дадъ, такъ что опъ покамѣстъ ничего существеннаго не до-
бился своими сношеніями съ Бургундскимъ дворомъ.
Напротивъ, въ Любекѣ были крайне недовольны, когда
1) АПеп. Вгеѵе, 547.
!) ІІиіІйМ. \Ѵаіи, II, 370: < апіяаііг. Лая Лег шегегіііаіі Лея теіеіі*
лѵеге ишііег ііпе ипЛ апсѣ <1іе ѵезіе ькчке, 8о Кеу. Мс. ѵѵоііе іпе Ьеі-
асаініі. Ііпіп, ко иоііе ег піг аііеіп Лая геіеіі 1>еппетагскеп Лсш Ііаияе
у.и Ниг^ипЛіеии аиііеп^іц' шаеііеп, яопйегп аисіі Лая еа ха ѳмй»еп хеісепп
ѵоп Леш Ьаияв іхи Виткиіиііеп аоЫе ии Ісііпп #е1іеп, ип<1 <1ег &гаѵе
м'оИе ея ѵоп Лст ЬапьС іяи ІеЪвпп І.г.і^еди ип<і К. ІП. аія еіпеш Ііегі-
хо^еп ѵап Виг^ишііеііп шіі рЯІсііівп ип<1 еуйеіш ѵспѵаппі яеіп иші
Ксу, МаС. <іеп пап ЬиЪеск іилп Леп Еп^еіеясупп апЬоп^і^ хи
кеіп; ег Ѵгаяіе аисіі (ііе медге Ліо 'ъп ЬгіЬеск Іхи К. ЛИ ѵіііеп
яп Ьгіп^ец, ищіе \ѵо!е Ье^еіі копі^г СЬгінЙвГПя Лоеіііег Іхи аііег ЬеГезіі-
Кипц' Лег ІіапЛеІипя уп (іег еЬе (ііаъ ІИІяірскаго архива).
5 ІП
узнали объ этихъ переговорахъ Посолъ ландграфа Гессен-
скаго, бывшій въ это время въ ..Іюбекѣ, говорилъ, что если
бы замыслы Христофа осуществились, Любеку былъ бы нане-
сенъ сильный ударъ, и онъ дорого бы поплатился за все -).
Сношенія Христофа съ Бургувдскимъ дворомъ, такимъ
образомъ, много способствовали охлажденію къ нему Любека,
а потому и сближенію этого послѣдняго съ Альбрехтомъ Мек-
ленбургскимъ.
Уже въ ноябрѣ 1534 года между нимъ и Вулленвевсромъ шли
дѣятельные переговоры. Въ предыдущей главѣ мы видѣли, что
Альбрехтъ просилъ себѣ въ возпагражденіе Швецію; теперь-же
рѣшено было, освободивши Христіапа II, сдѣлать Альбрехта пра-
вителемъ, а послѣ смерти Христіана II, королемъ Даніи. Если
же Альбрехтъ умретъ, то его сыновья будутъ имѣть права на
Датскій престолъ. Любекъ и другіе города обѣщали Альбрехту
свое содѣйствіе въ томъ случаѣ, если населеніе Даніи ока-
жется противъ него. Альбрехтъ, съ своей стороны, обѣщалъ
содѣйствіе къ распространенію въ Даніи и Мекленбургѣ про-
тестантскаго ученія п къ устраненію католическаго; безъ со-
гласія городовъ онъ не будетъ ин съ кѣмъ заключать сою-
зовъ, въ особенности съ Бургундскимъ домомъ пли Голлан-
1) Раяладъ, возникшій между Любекомъ л Христофомъ. сталъ из-
вѣстенъ Христіану ІІІ, и опъ хотѣлъ воспользоваться имъ для соб-
ственныхъ выгодъ, съ цѣлью совершенно р'ізъедиппть ихъ н привлечь
Христофа па свою сторону. Для этого въ декабрѣ (18 или 19) было
устроено личное свиданіе Христіана съ Христофомъ въ Колыппгѣ
(НпііГеІй, подъ 1534 г.); но оно вк къ чему пе привело, такъ какъ
требованія Христофа были чрезмѣрны. Христіанъ предложилъ сначала
Христофу. чтобы тотъ за депежпое вознагражденіе отказался отъ сво-
ихъ плановъ въ Даніи, или породнился съ нимъ, женившись на одной
изъ сго сестеръ. Но Христофъ и слышать пе хотѣлъ объ этомъ; онъ
предложилъ Христіану удовлетворяться одною ІОгландіею, а всѣ про-
чія части королевства оставлялъ себѣ п Христіану II. Такъ пере-
даетъ его требованіе Витфельдъ и Крагій. Судя же по собственнымъ
словамъ Христофа, онъ требовалъ только освобожденія Христіана II.
Много сохранилось разсказовъ о грубости и разныхъ выходкахъ Хри-
стофа; въ Любекской хроникѣ говорится, что, напримѣръ, отвѣтъ Хри-
стофа былъ такой, «неіек іск ко іііеіп бсіпіѵеп шаскг. (ІѴаііл, П,
377. НататегісЬ).
2) Буквально: «Любеку нагрѣютъ уши, и онъ будетъ облитъ соб-
ствеппымъ жиромъ». ЛѴаііг. И, 173.
_517
діей; покончить свои счеты съ Ростокомъ и Вксмаромъ; по
освобожденіи Христіана И обязывается выступить со своамъ
войскомъ противъ Христіана ІІІ. За городами долиты оста-
ваться ихъ торговыя привилегіи въ Даніи; всякія постановле-
нія, клонящіяся къ уменьшенію привилегій пли идущія вообще
противъ свободы города, рѣшено было уничтожить. За Копен-
гагеномъ п Мальма должно быть оставлено право заключать съ
Любекомъ и другими вендскими городами свои особые дого-
воры; графъ Христофъ долженъ быть удовлетворенъ, а про-
тивъ Швеціи оказана помощь: береговое право и торговля
дворянъ въ Даніи уничтожены.
Въ этомъ ноябрскомъ договорѣ, такимъ образомъ, были
приняты въ разсчетъ самые разнохарактерные интересы;
торговые, политическіе, религіозные. Тогъ, кто согласился бы
принять Датскую корону на такихъ условіяхъ, сдѣлался бы на
самомъ дѣлѣ вассаломъ Вендскихъ городовъ, орудіемъ въ ру-
кахъ Любека ’). Понятно, что поэтому Альбрехтъ и пе согла-
сился на такой договоръ, смотря на него скорѣе какъ па
проектъ, чѣмъ на дѣйствительный, окончательный актъ.
Альбрехтъ еще при первыхъ своихъ переговорахъ съ
Любекомъ думалъ привлечь къ участію въ своихъ планахъ н
брата своего Генриха. Теперь онъ отправилъ съ этою цѣлью
въ Внсмаръ своего посла, который долженъ былъ сказать
Генриху, что его брату предложена Датская корона, а одному
изъ его сыновей, Магнусу или Филиппу—Шведская. Генрихъ,
какъ п надо было думать, отказался отъ чести, ему предло-
женной, и согласился быть только посредникомъ между Даніей
и Любекомъ.
Такимъ образомъ, Любекъ пе могъ разсчитывать ни на
Христофа, ни на Альбрехта. Тѣмъ пе менѣе Любекъ и въ
слѣдующемъ году снова завязываетъ сношенія съ Альбрех-
томъ. Теперь же онъ попытался склонить на свою сторону
города Внсмаръ, Ростокъ и Отральзувдъ, надѣясь получить
оп. нихъ хоть по нѣскольку сотъ кнехтовъ. Съ этою цѣлію
въ декабрѣ въ мѣстечкѣ «МагіепеЬе» близъ Ростока собрался
конгрессъ, на обсужденіе котораго былъ поставленъ во-
’) ЛѴаііг. II, 177.
51*
просъ о томъ, какой помощи. слѣдуетъ ждать отъ той или
другой стороны. Рѣшено было общими силами построить флотъ
и сажать кнехтовъ, начальство надъ ними, вмѣстѣ съ дру-
гимъ войскомъ, поручить графу фона Гойа. Ему предпи-
сано было начать походъ противъ Христіана Ш во имя
освобожденія Христіапа II. Христофъ долженъ былъ уступить
мѣсто правителя и штатгальтера Альбрехту. Самъ Гойа имѣлъ
виды на Шведскую корону, но логъ дѣятельно прилиться за
отвоеваніе Шведскаго королевства только тогда, когда испол-
нитъ свою миссію въ Даніи, т. е. по освобожденіи Христіана II.
Однако, полнаго согласія па собраніи не было. Отральзувдъ
рѣшительнѣе другихъ отказался отъ какихъ бы то ни было
новыхъ переговоровъ безъ предварительнаго согласія съ Дат-
скими городами и Христофомъ; когда же вопросъ коснулся
денегъ, то и Ростокъ и Висмаръ отказались выполнить тре-
буемое. Па этомъ дѣло п остановилось. Графъ Гойа и Маркъ
Мейеръ со своими всадниками отправились въ Данію. Любекъ
же теперь только помышлялъ о выгодномъ союзѣ съ Альбрех-
томъ; Христофъ былъ оставленъ безъ всякой помощи.
Христіанъ ІІІ былъ гораздо болѣе обезпеченъ относительно
союзниковъ, чѣмъ враги его. Самымъ дѣятельнымъ союзникомъ
его былъ Густавъ Ваза, войска котораго очень удачно дѣй-
ствовали въ Датскихъ провинціяхъ южной Швеціи '). Въ
копцѣ октября 1534 года, взятъ былъ Гальмстадъ -), кото-
рый и присягнулъ въ вѣрности Христіану Ш. Затѣмъ началась
осада г. Варберга. Датчане сопротивлялись очень слабо. Хри-
стіанъ ІІІ, между тѣмъ, еіце болѣе возбуждалъ энергію дѣя-
тельнаго Густава, сообщая ему о замыслахъ Любека и Мек-
ленбурга, посягающихъ на его корону. Оба короля рѣшили
весною выстроить флотъ и начать одновременно войну и па
сушѣ, и па морѣ ’). Они разсчитывали на помощь Пруссіи,
Польши и Данцига.
‘) НиііГеН.
2) Теееі, II, 42.
®) НпііГсМ:-------аі Коп^ беаіе іііі^е раа Гоіааііі ѵі!<1е котпіе Ііаи.ч
кпоргег гіі Іііеір шеі еп вкіЪзагпгайа, аі Де кишіе Ыіійіе ОяСегндеп ОС
(Іеііа Гіешіе тесіідо, еііеп» ѵаат <1ег іпіеі Ьепспі, аіі йеп $іпп<і КівЬе -
ІлаЙГп ос Маіпю кппДе Гаа І'п<1$е(1іпп^ ііі 8оіз.
519
Весьма удачны были также и дѣйствія знаменитаго полко-
водца Христіана 111—Рантцау. Онъ, въ концѣ 1534 г., напра-
вилъ свои силы па Ютландію, чтобы тамъ подавить возстаніе
крестьянъ. Въ декабрѣ онъ прибылъ изъ Кольдпнга въ Виборгъ.
Крестьяне не могли долго стоять противъ стройныхъ рядовъ
Голштинскаго войска: одни отступали, другіе присягали Хри-
стіану 111. Рантцау преслѣдовалъ главную шайку повстанцевъ,
предводимую Клементомъ, до Альберта, который 18 декабри,
послѣ дедолгаго штурма, былъ взятъ. Клемента выдали Рантцау
сами крестьяне; опъ былъ отправленъ въ Флепсбургъ, гдѣ
вскорѣ и казненъ. Вся Ютландія покорилась Христіану; на-
селенію ея пе помогли ни Любекъ, пи Христофъ, ни Альбрехтъ.
Христофъ перешелъ только изъ Зеландіи на Фюненъ, въ Ныо-
боргъ.
При такихъ обстоятельствахъ явился въ Данію Вуллен-
веверъ, совершенно вѣрно разсчитавъ, что одна Данія можетъ
дать ему средства привести въ исполненіе свои завѣтные планы,
потому что въ низшихъ классахъ ея населенія сохранились
еще спмпатіи къ королевскому дому. Эти симпатіи онъ думалъ
усилить, выставивъ своимъ единствепнымъ стремленіемъ осво-
божденіе Христіана 11 изъ плѣна. Съ Вулленвеверомъ прибыло
въ Копенгагенъ нѣсколько представителей отъ другихъ Венд-
скихъ городовъ. Они рѣшили склонитъ Христофа къ Совмѣст-
нымъ переговорамъ съ Христіаномъ ТП, а если бы это пе
удалось, то положено было обсудить вопросъ объ изысканіи
средствъ къ дальнѣйшему веденію войны, съ ея единственною
цѣлью освободить Христіана ТІ *). Затѣмъ рѣшено было скло-
нить членовъ Датскаго рейхсрата на сторону Любека; а тѣхъ,
кто станетъ дѣйствовать во вредъ Любеку, схватить и отпра-
вить въ Любекъ: это понравится простому народу, который
убѣдится, что дѣло идетъ объ улучшеніи его быта і). Далѣе
они разсчитывали сохранить за Альбрехтомъ, Любекомъ п
Христофомъ всѣ укрѣпленныя мѣста въ Даніи, содержаніе
') ...(іаііі шеи Носіі еіп» ѵог аііе, па иуііеп Соніе», ко. Сіігівііегп
егіе.ііііі^еп копйе пші (Іет ипішаіі еіпеп ешіе §еѵеп.
2) Ьеппе тііЬ <1ег мгуяе тасіі теп Де іпчѵапеге ііе? гукез ап звіек
Ьгіп&еп иші Іоѵе такеп ііаііі оеііге Ье»(е чѵеііііег Ьезеіѵегіпв'е ііег ѵеіеп
копіпке ^евноеііг. иші детеіпсіі чтеніе.
520
войска возложить на населеніе страны; удержать за собою
Готландъ и укрѣпленный замокъ Бергена, возобновить дого-
воръ вендскихъ городовт. сь Копенгагеномъ и Мальма, отъ
которыхъ требовать, чтобы они безъ согласія .Любека не
избирали короля ') и пе заключали съ врагами Даніи никакихъ
договоровъ. Таковы были первыя намѣренія Вулленвевера и
гтюлпомоченныхъ отъ вендскихъ городовъ *), когда они въ
началѣ 1535 года прибыли въ Копенгагенъ.
Па первыхъ же порахъ обнаружилось, что между Вул-
леивеверомъ и другими представителями вендскихъ городовъ
существуетъ большое разногласіе; Вулленвеверъ дѣятельно
стоялъ за Альбрехта, другіе же болѣе склонялись на сторону
Христофа.
Во время пребыванія Вулленвевера въ Копенгагенѣ, поло-
женіе дѣлъ Христофа и городовъ очень ухудшилось. Датскіе
дворяне, присягнувшіе было Христофу, теперь отказали ему
въ вѣрности, военные дѣятели городовъ- Гона н Мейеръ по-
терпѣли рѣшительное пораженіе отъ Шведскихъ войскъ въ
Сконе; самъ Мейеръ вынужденъ быль сдаться со всѣмъ сво-
имъ войскомъ; его заключили въ крѣпость Варбергъ. Эти два
несчастныя обстоятельства заставили Хрпстофа сдѣлаться уступ-
чивѣе; онъ сачь теперь повелъ переговоры съ герцогомъ
Мекленбургскимъ и выразилъ свою готовность дѣйствовать
сообща съ Альбрехтомъ; въ его власти оставался Вор-
дншборгъ па островѣ Зеландіи. Вмѣстѣ съ Христофомъ и
бургомистры Копенгагена и Мальма обѣщали дѣйствовать за-
одно съ Альбрехтомъ. Христофа,, къ тому же, повторилъ свои
прежнія обязательства — пе входить безъ согласія Любека въ
сношеніи съ иностранными государями п не избирать въ короли
Даніи никого безъ предварительнаго совѣщанія съ Любекомъ.
Послѣ всего этого дворяне Дапіп сдѣлались предметомъ
общей ненависти: ихъ преслѣдовали, грабили, убивали, гдѣ
только могли ’).
1) Оск кеіпеп копіик 11ю Ьеіиііинчіеп аііе іѵеіеп иімі нуПеп Йег
ѵап І.иЬеек ипі оіігег ѵопѵапіеп аів ѵап оіііегв егпіаіб ^с\ѵе&1 іб.
2) См. подлинный текстъ инструкціи посольства въ Данію ХѴаііа,
II, 380.
*) Акеп, 234.
521
Вотъ какъ одинъ изъ городскихъ уполномоченныхъ изобра-
жаетъ положеніе дѣлъ въ Даніи: «Христофъ—противъ Юргена
Кока, бургомистра Копенгагена: Юргенъ—противъ Христофа;
Вуллепвеверъ—противъ обоихъ: здѣсь—въ Даніи, нѣтъ никакого
порядка, никакой возможности вести совѣщанія; ничто іп ыплта
по идетъ своимъ естественнымъ, правильнымъ путёмъ». И
этому вполнѣ можно вѣрить, такъ какъ отношенія между глав-
ными дѣятелями всей этой сложной исторіи мѣнялись гакъ
часто, что они вс успѣвали хорошенько вдуматься въ извѣст-
ный планъ дѣйствіи, какъ предлагались уже новые.
Христофъ, понимая свое критическое положеніе, предлагалъ:
отдать въ распоряженіе Вендскихъ городовъ два острова:
Фальстеръ и Лалавдъ ’) съ тѣмъ, чтобы они за это вы-
ставили для войны съ Христіаномъ III и Швеціей три от-
ряда кнехтовъ: по окончаніи же войны, города возвратятъ оба
острова избранному королю и получатъ денежное вознаграж-
деніе ’).
Вуллепвеверъ принялъ это предложеніе и, распорядив-
шись занятіемъ главныхъ крѣпостей на Лаландѣ и Фальстерѣ,
уѣхалъ изъ Копенгагена, съ твердою рѣшимостью продолжать
энергически войну и не отступать отъ своей цѣли сдѣлать Лю-
бекъ единственнымъ обладателемъ Балтійскаго моря.
Теперь и Христофъ и Вуллепвеверъ ждали только рѣши-
тельнаго отвѣта отъ Альбрехта; къ нему обращались пооче-
редно и города, и населеніе Даніи, и Христофъ: онъ для всѣхъ
представлялся единственнымъ спасителемъ въ данную минуту.
Альбрехтъ сознавалъ теперь свое значеніе, а потому и его
условія, при которыхъ оігь готовъ былъ принять участіе въ
войнѣ, теперь пе были уже такъ выгодны для Любека, какъ
раньше. Онъ прежде всего не желалъ подчиниться Христофу,
«быть его слугою, зависѣть отъ него», какъ онъ самъ гово-
рилъ; потомъ ему нужно въ точности знать всѣ обѣщанія,
данныя Христофомъ Любеку. Объ уступкѣ послѣднему Гель-
зингера онъ говорилъ, что эта уступка невозможна, такъ
‘) Біе Еуіешіег петпіісііеп Еаізіег ѵишіі Ьаіашіі тіі аііепп йагуп-
пепп ЬеІеДОіепп ѵееіеп ѵпй Ііпмепі іііог кгопеп ІІеппеіпагскні цеіюе-
гіеіі. Аііеп, XXXIX.
-} Аііеп, XXXVIII.
какъ «ею будетъ недоволенъ весь міръ». Любекъ мажетъ удо-
вольствоваться вѣчнымъ владѣніемъ Готланда, Борвгольма и
Бергена. Объ этихъ условіяхъ Альбрехта дапо было знать
всѣмъ вендскимъ городамъ; въ городахъ начали обсуждать
этн условія; но положительныхъ результатовъ этихъ обсуж-
деній не оказалось, кромѣ того, что возникли новыя смуты
между демократами н аристократіею. Между отдѣльными го-
родами явилось недовѣріе, и объ общихъ мѣропріятіяхъ болѣе
не могло быть и рѣчи. Все предсказывало скорое распаденіе
Вендскаго союза городовъ; тяжесть долговременныхъ войнъ
дала себя такъ почувствовать, что въ Любекѣ стали слышаться
голоса за признаніе королемъ Даніи Христіана Ш, только бы
онъ обезпечилъ за городомъ его прежнія торговыя привилегіи.
Первоначальная цѣль Любека, поражавшая своею грандіоз-
ностью, теперь уже признавалась большинствомъ городовъ
несбыточною утопіей. Одинъ Вулленвеверъ еще держался преж-
няго плана, да и онъ скоро покинулъ его.
Самымъ явнымъ доказательствомъ этого общаго упадка
энергіи служитъ то, что теперь пе только Христофъ и Аль-
брехтъ, но п самъ Любекъ сталъ подумывать о переговорахъ
съ Бургундскимъ дворомъ. Теперь бросились искать помощи и
друзей тамъ, гдѣ прежде видѣли однихъ непримиримыхъ вра-
говъ. Въ началѣ Любекъ дѣйствовалъ въ Нидерландахъ не
отъ своего лица, а скрываясь за Альбрехта. Тепері. Аль-
брехтъ, съ его согласія, замѣтимъ, могъ обѣщать даже Гол-
ландцамъ въ ближайшемъ будущемъ свободу' плаванія по Бал-
тійскому морю, по, впрочемъ, только въ крайнемъ случаѣ.
Въ Нидерландахъ рѣшили не очень то довѣрять искренно-
сти Любека въ дѣлѣ сближенія, но совсѣмъ отказать ему въ
согласіи на переговоры сочли нетактичнымъ, и потому про-
должали сношеніи какъ съ Христофомъ, такъ и съ Любекомъ;
слѣдуя своей осторожной политикѣ, оин прямо ни па что не
соглашались.
Альбрехтъ Мекленбургскій, гдѣ ему ни приходилось дѣйство-
вать, всюду отличался своею изворотливостью. Ревностный ка-
толикъ, когда дѣло касалось договоровъ сь Фердинандомъ или
Бургундскимъ дворомъ, онъ въ сношеніяхъ съ Христофомъ,
Любекомъ и Даніею выдавалъ себя сторонникомъ протестуй-
523
скаго ученія давній союзникъ Габсбургскаго дома, онъ теперь
входитъ въ сношенія съ исконными врагами итого дома, како-
выми были вендскіе города съ Любекомъ во главѣ. Мало того:
начавши въ началѣ 1535 года переговоры съ Бургундскимъ
дворомъ относительно Датскаго престола единственно въ выго-
дахъ Карла V, опъ тогда же завязываетъ сношенія п съ
врагомъ Карла—Генрихомъ ѴШ Англійскимъ.
Агенты Генриха ѴШ въ сѣверной Германіи—Ричардъ Кан-
дишъ и Христофъ Маруизъ (Ыагѵгй), исполнивъ порученіе
своего короля, состоявшее въ наборѣ кнехтовъ п покупкѣ
кораблей, свидѣлись по настоянію Вуллеивевера въ Шверинѣ
съ Альбрехтомъ. Альбрехтъ выразилъ готовность заключить
съ Генрихомъ дружескій союзъ, если только Генрихъ будетъ
ему содѣйствовать въ освобожденіи Христіана II и самъ сдѣ-
лается королемъ Даніи: при этомъ онъ также согласенъ па
оборонительный и наступательный союзъ съ королемъ противъ
всѣхъ его враговъ, исключая императора священной Римской
имперіи. Сверхъ того, по желанію Вуллеивевера, Альбрехтъ
отправилъ въ Англію своего посла для продолженія перегово-
ровъ о союзѣ. Вулленвеверъ очень хорошо понималъ, что одинъ
Генрихъ теперь только въ состояніи помочь ихъ дѣлу день-
гами; а потому союзомъ съ нимъ нужно спѣшить, такъ какъ
иначе Христіанъ ІІІ предупредитъ ихъ, и тогда къ прежнимъ
врагамъ присоединится еще новый—могущественный Апглііі-
скій король.
Такимъ образомъ, Вулленвеверъ п его друзья «протягивали
руки» одновременно двумъ врагамъ е): въ Нидерландахъ они
искали не столько матеріальной помощи, сколько нейтрально-
сти; въ Англіи же спи разсчитывали исключительно на денеж-
') Сохранялось очень интересное письмо Альбрехта къ духовнымъ
вельможамъ Даніи, какъ-то: архіепискому Лундскому, епископу Ро-
скильдскому п др.; въ этомъ письмѣ Альбрехтъ выставляетъ себя про-
тивпикомъ Лютера, побуждаетъ католическое духовенство Дапіп воз-
стать противъ Хриетіапа ІІІ, обѣщаетъ имъ помощь, но проситъ со-
хранить его предложенія въ совершенной тайпѣ: Ьіеіпіі^еп ос йШІ.—
Письмо ото напечатано въ Иапяке Марга/.іп, ІИ: оно накисало было—
ЧТО замѣчательно на датскомъ языкѣ, хотя и съ примѣсью германиз-
мовъ. Найдено «то письмо датскимъ ученымъ Тресковымъ (Тгеакоѵ).
2) АѴаііг, 121. 211.
52-1
ную помощь. Къ Англіи обратился также и Маркъ Мейеръ,
которому, благодаря подкупу, удалось бѣжать изъ заключенія
въ Варбергѣ. Опъ обѣщалъ передать Генриху главнѣйшія
крѣпости при Зундѣ: Гельзипгеръ, Мальма, Копенгагенъ и
Ландскрону ’), чего пи Вуллепвеверъ, пи Альбрехтъ, пп Хри-
стофъ никогда не обѣщали, такъ какъ это значило бы ради
временной помощи отказаться рѣшительно отъ всѣхъ выгодъ.
Такимъ образомъ, вмѣсто трехъ, явилось теперь четыре пре-
тендента на Датскій престолъ; его предлагали Христофу,
Альбрехту, самому Христіану II, подъ сильнымъ контролемъ
Любека, п ногъ, наконецъ, Генриху ѴШ. Между тѣмъ Хри-
стіанъ 111, но мѣрѣ того какъ разладь между Любекомъ и
его союзниками доходилъ до апогея, вызывая мѣткое выра-
женіе современника — «зо ѵіеі кбрГе, 50 ѵіеі віете», успѣшно
продолжалъ войну и, узнавъ о сношеніяхъ, которыя Линіекъ
спѣшилъ завязать съ царствующими князьями, старался, хотя
на первое время и безуспѣшно, парализовать ихъ тѣмъ же:
съ этою цѣлью онъ обращался къ Англіи, Шотландіи и Ни-
дерландамъ.
20-го января 1535 года Христіанъ послалъ къ Генриху
своего каммерсекретаря Петра Сваве. Поводомъ своей миссіи
Сваве долженъ былъ выставить пронесшійся слухъ о союзѣ
Англійскаго короля съ Любекомъ. Сваве было предписано убѣ-
дить Генриха прекратить сношенія съ Любекомъ. Въ яркихъ
краскахъ Сваве описалъ королю несправедливый и незаконный
поступокъ Любека, безъ причины вторгнувшагося въ Голштин-
скія земли: онъ указалъ королю на демократическія стремле-
нія Вендскихъ городовъ, провелъ параллель между нн.ми и
недавно еще буйствовавшими крестьянами въ Германіи. Цѣль
.Іюбекя и Вендскихъ городовъ—овладѣть всею Даніею, какъ
нѣкогда Венеція подчиняла себѣ цѣлыя королевства. Любекъ
стремился овладѣть Зундомъ, за этимъ скрывается и другое
его намѣреніе—господствовать «іопрс Іаісцие» на Балтійскомъ
зюрѣ. Сваве выставилъ передъ Генрихомъ впутреппую слабость
и разъединенность Вендскихъ городовъ: сначала опи стреми-
*) Ниійеігі: І)а вкгеіГйе (Іе ЕуЬзке ііі Кои? Неигісіі <і. 8 ай’ Еп-
?е1інк1, еЯіег Мпгсчя Меуетв На;«1, аі (іе ѵііііе орЛгащ: Конвеи, ай
Еп?1аш1 ВаптагсЬ и т. х.
лись освободить Христіана II и сдѣлать его королемъ; затѣмъ
опп перемѣнили это намѣреніе и заключили союзъ съ Христо-
фомъ, а въ настоящее время отношенія Любека къ Христіану
тѣ же, что «между слономъ и дракономъ». Теперь опп пред-
лагаютъ всѣмъ и каждому Датскую корону, какъ нѣчто про-
дажное, только бы получить за это слѣдуемыя деньги; пред-
лагаютъ ее п Фридриху Саксонскому, п Альбрехту. Силы
городовъ и союзныхъ съ ними князей очень незначительны:
въ ихъ власти нѣсколько городовъ, да и тѣ только изъ страха
присягнули имъ. Внутри Любека нѣть никакого порядка; во
главѣ его стоять люди неопытные, вовсе не знакомые съ дѣ-
ломъ правленія; всюду разладъ и несогласія, у каждаго свои
планы, своп желанія ’).
Въ апрѣлѣ Сваве имѣлъ аудіенцію у Генриха VIII3). Стат-
секретарь Гедриха Кромвель во все время аудіенціи выражалъ
сожалѣніе, что Сваве явился такъ поздно, п что Любекскіе
послы усиѣлп его предупредить. Самъ Генрихъ Ѵ’Ш былъ
очень недоволенъ смутами, которыя подняты въ Даніи, и про-
силъ Сваве. увѣрить Христіана, что новаго союза съ Любе-
комъ онъ не заключить, а только возобновитъ прежніе договоры.
Когда Сваве. спросилъ у Кромвеля, можно ли Христіану на-
дѣяться на помощь Англіи, Кромвель отвѣчалъ, что король
пе намѣренъ помогать ни Любеку, ни Христіану. Сваве
спросилъ: стало быть онъ будетъ нейтральнымъ? Кромвель
отвѣчалъ уклончиво: не знаю, по думаю.
Вотъ все, что узналъ Сваве отъ секретаря Генриха. Ген-
рихъ VIII предполагалъ при помощи Любеку поддержать также
п свое значеніе на Балтійскомъ морѣ, гдѣ Англичане уже болѣе
ста лѣтъ являлись соперниками Любека и не могли добиться на-
стоящихъ выгодъ. Поэтому опъ дѣятельно поддерживалъ сноше-
нія съ Вендскими городами. Христіанъ III не могъ, такимъ
образомъ, надѣяться, что Генрихъ перейдетъ па его сторону.
Не лучшихъ результатовъ добился Сваве п въ Шотландіи.
Согласно инструкціи, онъ долженъ былъ прежде всего предста-
вить королю Якову, что Любекъ стремится подчинить себѣ два
’) Ааяі-іЬегеіпіпдет &а <І**і Коп^еііее Сісіігітеагсіііѵ, Ш, 217.
г) Си. Ааг^ЬегеІ. ІМагіпш Реігі Эпаѵепіі.
52 (і
королевства—Данію и Норвегію и обратить ихъ потомъ въ свои
провинціи; затѣмъ, какъ раньше Генриху, донести о предстоя-
щей войнѣ, о несправедливомъ поступкѣ Любека, о союзѣ его
съ Англійскимъ королемъ, о предложеніи ему Датской короны
п т. д. Изъ всего этого легко понять, какая опасность грозила
Шотландіи. Въ виду этой опасности Яковъ долженъ былъ те-
перь помочь Христіану ІП флотомъ, о чемъ, согласно приказанію
Хриетіапа ІП, и просилъ Сваве.
Въ началѣ мая Сваве прибылъ въ Эдинбургъ '). Секре-
тарь Якова выставлялъ крайнія затрудненія въ оказаніи по-
мощи Христіану. На просьбу прислать въ Данію корабли,
Яковъ отвѣчалъ, что постарается удержать Любекъ отъ войны
и отговоритъ Генриха отъ союза съ .Любекомъ.
Напрасно Сваве выставлялъ на видъ Якову, что онъ вовсе
не за этимъ прибылъ въ Шотландію: его какъ бы пе понимали.
Такъ онъ ни съ чѣмъ и возвратился въ Данію. Между’ тѣмъ,
Христіанъ 111 обратился и къ Нидерландамъ, чтобы и здѣсь
помѣшать осуществленію намѣреній Любека. Въ Нидерланды
былъ посланъ Рантцау; онъ сообщилъ Маріи договоръ Любека
съ Англіей, чтобы какъ нельзя болѣе убѣдить ее во враждеб-
ныхъ стремленіяхъ этого города. Марія оставалась вѣрна
своей политикѣ: она и теперь дала нерѣшительный отвѣть,
только пообѣщавъ сохранить прежпіе трактаты съ Голшти-
ніей. Педобившись помощи отъ Англіи, Шотландіи и Нидср-
ландъ—Христіанъ ПІ, въ союзѣ съ Густавомъ I и Альбрех-
томъ Прусскимъ, обратился къ нѣмецкимъ протестантскимъ
князьямъ, стараясь склонить ихъ къ общимъ дѣйствіямъ про-
тивъ Вендскихъ городовъ.
Изъ Нѣмецкихъ князей Филиппъ Гессенскій былъ самымъ
дѣятельнымъ сторонникомъ Христіана ПІ; какъ онъ, такъ и
герцогъ Мекленбургскій препятствовали Любеку и его сто-
роппикамъ набирать у себя кнехтовъ. За Христіана III были
также курфюрсты Бранденбургскій, Майнцкій п Саксонскій*
Большую подмогу имѣлъ Христіанъ III и въ Шлезвигь-Гол-
пітппскомъ дворянствѣ, которое для войны готово было пожер-
твовать всѣмъ своимъ имуществомъ. Для покрытія издержекъ
*) Его <1іагіпш въ ЛаіъЪиітІііііі^ег, т. ІП.
527
на войну назначены были новыя подати съ недвижимаго иму-
щества; духовенство также уступило казнѣ часть своихъ
доходовъ. Христіанъ ІП, такимъ образомъ, могъ выставить
одновременно 22 отряда кнехтовъ и 1600 всадниковъ.—Часть
этихъ военныхъ силъ была отправлена въ Скопе. 8 отрядовъ
кнехтовъ и 400 всадниковъ высадились на Фюненѣ. Осталь-
ные были подъ командою Рантнау.
Христіанъ 111 теперь отвергъ всякія предложенія перемирія
и рѣшилъ довести войну до конца. Послѣ высадки Датскихъ
войскъ на Фюнепъ, Христофу нужно было поспѣшить сюда,
но изъ-за Любека онъ сильно боялся покинуть Зеландію, и не
поѣхалъ на Фюненъ. Войска же. Христіапа, между тѣмъ, за-
няли почти весь островъ.
Христофу и .Любеку необходима была скорая помощь; но
гдѣ было ее взять? Одинъ только Альбрехтъ могъ дать денегъ
на наемъ войскъ, и вотъ Любчапе снова обращаются къ нему.
Вуллепвеверъ писалъ къ нему, что если онъ до Пасхи будетъ
въ Даніи, то все пойдетъ и кончится, какъ онъ желаетъ;
только не слѣдуетъ медлить. 22 марта Вулленвеверъ п Ольден-
дорпъ сами явились къ герцогу ’). По и на этотъ разъ Аль-
брехтъ ничего не могъ сдѣлать для нихъ; іі это неудивительно:
никто не хотѣлъ помочь Альбрехту: ни брать его, ни Іоахимъ
Бранденбургскій, поэтому ему трудно было па что либо рѣшиться.
Въ началѣ апрѣля Альбрехтъ былъ въ Ростокѣ; вендскіе
города и сословія Мекленбурга согласны были теперь доставить
ему нѣсколько кораблей и нѣсколько отрядовъ кнехтовъ, что
опи дѣйствительно и исполнили; но, съ своей стороны, хотѣли
добиться одного, чтобы онъ спѣшилъ вь Данію. Только ві. виду
представлявшейся возможности получить Датскую корону Аль-
брехтъ съ большою свитою сѣлъ въ Ростокѣ на корабль и
отплылъ въ Данію. 16 апрѣля онъ прибылъ въ Копенгагенъ г).
*) Наттегісіі, 135: Паи Іі$рг;<ч1е АІЬгесЬі іоітпеіі? от яѣ котте.
4) НиііГеІіІ: Негіиу АІЬгіі йсо^ іік! і КіоѴепІиНп ѵог Еічіе
ѴізіСаііопі.ч Егеѣще 1'ог .іиЬіІаіе, Аппо 1535. Ср. Ііапяке Ча^ахіп,
1745, Щ В. Еогіе^иеіве раа <1еІ тегкѵюпіідгвіе і бгеѵе СЬгівіовегв
Геі<1е, 1534, 1535, 1536 (авторъ — современникъ описываемыхъ со-
бытій— исиякѣстеяъ). Ср. еще Воніаііі, ІІопПіпепіа НШогіае В.шіае,
КоякіЫа АагЬо^еп й-а 1448 Гіі 1549,—подъ 1535 годомъ. ВпгшеЫег,
Веіітіиге хиг (Іезсііісіііе ЕигорТа іт 16 ІаЬгЬ, Возіок, 1843, р. 181
н далѣе.
Не лучше пошли дѣла и теперь. Христофъ п Альбрехтъ
пе питали другъ къ другу особеннаго довѣрія ’), опп въ
душѣ скорѣе ненавидѣли другъ друга, такъ какъ предметъ
ихъ стремленіи былъ одинъ и тотъ же. Христофъ рѣшилъ
теперь держаться выжидательной политики и ничего пе пред-
принимать для защиты Фюнена. Онъ тайно отъ всѣхъ снова
обратился къ Бургундскому двору, прося помощи противъ Хри-
стіана Ш, причемъ обѣщалъ Нидерландамъ большія привиле-
гіи; самъ опъ желалъ остаться правителемъ Даніи только до
освобожденія Христіана II, а тамъ передать Датскую корону
императору. Себѣ онъ требовалъ ежегодно 20,000 гульденовъ
для завоеванія Швеціи, 60,000 гульденовъ на уплату своему
войску слѣдуемаго ему жалованья. Христофъ обращался одно-
временно п къ Генриху VIII и къ злѣйшимъ врагамъ Кар-
ла V, герцогамъ Клеве и Гельдерна; а тутъ къ Бургунд-
скому двору прибыли и послы Альбрехта. Конечно, п Бур-
гундскій дворъ, и Генрихъ VIII, п нѣмецкіе князья—недоумѣ-
вали, какъ себя поставить относительно Любека, Альбрехта и
Христофа. Каждый изъ этихъ трехъ союзниковъ въ отдѣль-
ности прибѣгалъ къ пилъ; всѣхъ удовлетворить было невоз-
можно, а потому вездѣ съ недовѣріемъ смотрѣли на ихъ по-
сольства, и рѣшились выждать время. Совершенное несогласіе
царило между союзниками и относительно того, какъ вести
войну въ самой Даніи. Одни считали необходимымъ сосредо-
точить всѣ главныя силы въ Зеландіи; другіе настаивали на
томъ, чтобы послать помощь Фюнену. Христіанъ ІП, между
тѣмъ, сосредоточилъ на этомъ островѣ свои главныя силы.
11 іюня произошла первая битва между войсками Христіана и
войсками союзниковъ, недалеко отъ Ассепса, при Маломъ Бель-
тѣ, въ мѣстечкѣ «ОсЬвепЪег^е» 3). Союзники проиграли битву,
’) Те^еі, II, 60 и далѣе; Сеіяіия, II, 129. Ср. Зсіііе^бі, I, 199.
2) Си. его письмо къ Генриху ѴПТ въ Бапяке Ма&ахіп, 1795,
III: Хо^гіе Ооситепіег оіи бгеѵе СІпіясЫГог аі’ ОЫеиЬигд;. Документъ
№ 10. Ср. Аііеи, 245.
’) Кромѣ Внйтпа, Палудапъ-Мюллера п др. ср. Нашшегісѣ, 141
п далѣе. См. Ііапяке Мадалѣі, 1745, Ш: іііа віоіі Іііеі ніа^ѣ у Еуеп
раа Охеіііегсгіі, ІІю ЫеЙГ ьіа^кеп бтейие Лоііап ѵ. <1. Ноуе, еп Сігеѵе
ѵап ТекеІиЬогяѣ, Віякор й««1ие аІГ Оряаіе, осіі шапце ВІ<1<1вгт0іі4я-
іпепсі осіі ЬаисІзкпееЫе, Вигдвге осіі ВопШісг.
529
начальникъ Гойа былъ убитъ: въ рукахъ Голштинцевъ оста-
лась масса плѣнныхъ, между которыми былъ и извѣстный Гу-
ставъ Тролле. Побѣда Христіана была полная. Альбрехтъ, при-
бывшій было на Фюненъ, бѣжалъ обратно на островъ Зеландію.
Главныя крѣпости острова, Лссенсъ и Свендборгъ, сдались
Рантцау. Города: Фааборгъ и Одензе также открыли побѣдо-
носному Голштинцу свои ворота. Вскорѣ весь островъ былъ
во власти Христіана Пі. 3 іюля жители острова присягнули
ему, какъ законному королю. Одновременно съ этимъ Швед-
скіе и Прусскіе корабли, въ числѣ 30, стали около Готланда;
начальство надъ ними было передано Петру Скраму *).До сихъ
норъ пальма первенства въ морскихъ битвахъ принадлежала
Вендскимъ городамъ, по теперь соединенный Піведско - Прус-
скій флотъ изъ Готланда прибылъ въ Малый Бельть, и здѣсь,
встрѣтившись съ флотомъ Любека, началъ морскую битву изъ
которой вышелъ полнымъ побѣдителемъ: 9 кораблей было
взято въ плѣнъ. «Пораженіе Любекскаго флота было такъ
сильно, что въ началѣ хотѣли объяснить такой несчастный
исходъ воины единственно только измѣною» -).
') Подробности о военныхъ дѣйствіяхъ Христіана ІП и его союз-
никовъ на сушѣ и па морѣ см. Ваае, Віігаі; ііі Ваптагкв Нівіогіе
ишіег бгеѵеГеііІеи, Кгівііапіа. 1875. Здѣсь напечатанъ въ высшей
степени интересный современный документъ, съ наглавіемъ: «Мещѵе
Хеуііипд, ЛѴаз вісіі пеѵгіісіі гкіесііеп йеіп Негіио^ ѵ. Ноівіауп, уеіг
пп<1ег Кйііі^ хи Эептагск, ѵ.кі ііет Копій’ ѵоп Зсіпѵеіеп, апсіі Негі-
го§ АІЪгесЫ іпп Ргеивзеи, тіі Дгет апЬап§;, ии^еСгодвп ѵп<1 ѵегІаиіТеп
Ііаі, аий' ѵаееег ѵпй Іаші, цедоп ііеп ѵоп ЬііЬеск. —О существованіи
этого документа Иаае угналъ изъ вышедшаго въ 1872 г. собранія
<Ріс егаіеп БеиівсЬеп Зеііипкеп», 1505—1599, нзд. Эмилемъ Вел-
леромъ. Многія 2еііип(?еп приведены издателемъ дословно, многія
только перечисляются; такъ перечислено нѣсколько документовъ, ка-
сающихся Сѣверной исторіи, между прочимъ и графской войны. Копія
съ оригиналовъ этихъ документовъ были доставлены Ііаае Мауреромъ
изъ Мюпхенскаго архива. Авторомъ нашего документа былъ лѣкто
«Мага ѵ. Зсіхіеуіх», человѣкъ мало извѣстный, но принимавшій личное
участіе въ морской битвѣ Шведовъ и Пруссаковъ противъ Любчзнъ
при Вельтѣ. По формѣ нашъ документъ есть письменное донесеніе.
Шдейтци къ Маркграфу Георгу, брату Альбрехта Прусскаго.
») М аіи, Ц, 239. Р.-МіШег, I, 432. АПеп, 248. Ср. ЗШппЬоІпі,
(ЗивІаГ <1еп I осѣ Ііапзіііі, 244 п далѣе. Изъ хроникеровъ ср. ІйжкіІЛе
АатЬо^еп у Рэрдяма; Сгп^іі Апяаіее, 95; Те^еі, 11, 63, Меянепіи»
Йсошііа ІПиЫгаіл. V. 71.
34
IIIведско-Прусскій флотъ запилъ теперь островъ .Іамге-
ландъ и крѣпость Корсаръ па о. Зеландіи, при Большомъ
Бельтѣ.
Эти двѣ рѣшительныя побѣды Христіана ПІ—сухопутная
при ОксепбергІ; и морская при Маломъ Бельтѣ—дали ему
окончательный перевѣсъ въ войнѣ съ Любекомъ. Послѣ этихъ
битвъ, Любекъ, Альбрехтъ и Христофъ тѣснѣе сблизились
между собою и стали уже подумывать только о выгодномъ
мирѣ.—Между тѣмъ, остальные Вендскіе города: Стральзундъ,
Висмаръ, Ростокъ все болѣе и болѣе начали чуждаться за-
воевательной политики Любека, находя большую выгоду въ
мирной торговлѣ съ Дашей и Голландіей; теперь уже трудно
было надѣяться па единодушіе, какое замѣчалось между
Ганзейскими городами въ XIV йѣкѣ. Вспомнимъ славную
борьбу городовъ съ Вальдемаромъ IV, эту единственную въ
своемъ родѣ Кельнскую конфедерацію, эту стойкость и твер-
дость но время Стральзуидскйхъ переговоровъ. То была слав-
ная пора Ганзы, лучшая страница въ ея исторіи. Теперь
Любекъ сталь протестантскимъ, демократическимъ городомъ;
ходили слухи о расположеніи Любчанъ къ Мюпстерской
ереси; императоръ каралъ его своими нескончаемыми грамо-
тами, папа—отлученіями: на сочувствіе другихъ городовъ опъ
уже помогъ разсчитывать. Такъ, когда весною 1535 года
Любекъ обратился къ Лифляндскимъ, Прусскимъ, Рейнскимъ и
Брауншвейгскимъ городамъ съ воззваніемъ собраться всѣмъ
въ Любекѣ для обсужденія вопроса, касавшагося судьбы всей
Ганзы—онъ нигдѣ не получилъ желаннаго отвѣта, нигдѣ
пе нашелъ готовности послужить общему дѣлу. Нѣкоторые
города, какъ Бременъ и Данцигъ, были даже враждебно
настроены по отношенію къ Любеку, въ особенности Данцигъ,
недавній союзникъ Любека въ борьбѣ съ Христіаномъ II.
Данцигъ очень внимательно слѣдилъ за ходомъ дѣлъ въ Даніи
и выказалъ себя ревностнымъ сторонникомъ Христіана ІП; на
общемъ лапдтагѣ рѣшено было послать Христіану III деньги,
вырученныя отъ новыхъ налоговъ и акцизовъ. Борьба Дан-
цига съ орденомъ была также не по душѣ Любеку, такъ какъ
онъ находился въ союзѣ съ орденомъ, и Данцигъ не разъ
предупреждалъ польскаго короля не допускать этого союза,
531
который моп. вредно отозваться на восточныхъ городахъ.
Все это пагубно вліяло на отношенія между главою Вендскихъ
и главою восточныхъ Ганзейскихъ городовъ. Соперникомъ Лю-
бека сь незапамятныхъ временъ былъ Кельнъ. Эти два города
враждовали между собою еще при Генрихѣ Львѣ, а затѣмъ
въ ХШ вѣкѣ эту вражду опп проявили и въ Англіи, гдѣ въ
извѣстное время Кельнъ имѣлъ болѣе значенія, чѣмъ Любекъ.
Теперь Кельнъ былъ противникомъ Любека, прежде всего за
его демократическое направленіе, а потомъ и за расположеніе
къ анабаптизму. Едва ли это послѣднее было вѣрно; по тѣмъ
не менѣе въ современныхъ хроникахъ Любекъ часто обви-
няется въ горячей симпатіи къ ученію Мюнстерскпхь меч-
тателей. Если Вулленвеверъ, во время страшныхъ пытокъ,
которымъ его подвергали передъ казнью '), и признался въ
сочувствіи къ анабаптистамъ, то это еще шаткое основаніе
для сколько пибудь серьезныхъ выводовъ. Имѣются свѣдѣнія,
что въ Ростокѣ и Висмарѣ были проповѣдники въ духѣ Мюн-
стерскаго апостола и это было, между прочимъ, причиною
того, что многіе Ганзейскіе города: Кельнъ, Данцигъ, Бременъ
и др. пе хотѣли и слышать о союзѣ съ Любекомъ, который
также считался городомъ анабаптистскимъ.
Въ Вендскихъ городахъ были недовольны *) Любекомъ
еще п потому, что тамъ не было общаго согласія на продол-
женіе войны. Всѣ видѣли, что война вызывается меньшин-
ствомъ, которое составляетъ Вулленвеверъ и сго партія; что
въ этой войнѣ преслѣдуется не общее благо всей Гаазы, а
узко-эгоистпческія цѣли названной партіи; всѣ видѣли, что
въ Любекѣ не питали довѣрія къ предводителямъ, хотя тѣ
Вулленвеверъ, Ольдепдорпъ и Мейеръ — и энергично дѣйство-
вали въ пользу войны, какъ будто заботились объ общемъ
благѣ. Таково было положеніе дѣлъ, когда Любекъ пригла-
шалъ остальные города на съѣздъ, «Папзеѣяе».
Согласіе на съѣздъ послѣдовало; по онъ, вмѣсто Любека,
былъ назначенъ въ Люпебургѣ. Даже и тутъ Любекъ обошли,
*) \Ѵиіи, ІП, 9.
2) АѴаіги, ТІТ, 14.
считая его какъ бы недостойнымъ такой чести—быть мѣстомъ
съѣзда ’).
Еще до Люнебургскаго собранія представители отдѣльныхъ
городовъ собирались въ Сегебѳргѣ, въ Ненмюнстерѣ и въ Гам-
бургѣ. На очереди стояли вопросы о Швеціи и Даніи, о пере-
крещенцахъ, вопросы чисто торговые, какъ вопросы о правѣ
пріѣзжать въ Зундъ, объ отношеніяхъ къ южнымъ государ-
ствамъ Франціи и Португаліи, о ганзейской конторѣ въ
Брюгге и Лондонѣ, о новгородской торговлѣ, о плаваніи въ
Дронтьэмъ и др. Гамбургъ и Люнебургь особенно настаивали
па окончаніи войны съ Даніею, объ удаленіи анабаптистскихъ
проповѣдниковъ и о возстановленіи прежняго порядка. Пред-
ставители Данцига хотѣли прежде всего добиться объясненія,
что лежитъ въ основѣ союза Ганзейскихъ городовъ, и почему
Любекъ вызвался вести дѣло и хотѣлъ руководить союзомъ
Прежде всего рѣшили покончить вопросъ о войнѣ съ Да-
ніею. Общее мнѣніе было за миръ, такъ что Вулленвеверу
тутъ ничего нельзя было сдѣлать: онъ видѣлъ, что онъ теперь
былъ одинъ за войну.
Главное лице во всѣхъ событіяхъ войпы 1533—37 гг.,
Вулленвеверъ, какъ мы видѣли, не создалъ своей собственной
политики, ле быль провозвѣстникомъ новыхъ началъ. Правда,
онъ нѣкоторое время стоялъ во главѣ политическаго и рели-
гіознаго движенія, ратовалъ за самостоятельность и первен-
ствующее значеніе Любека на Балтійскомъ морѣ, принималъ
участіе въ дѣлахъ внутренней и внѣшней политики; по вся
эта безпокойная дѣятельность Вуллеивевера обязана его горя-
чей натурѣ, энергіи, въ силу которой опъ, при своей популяр-
ности въ народѣ, просто не могъ сидѣть сложа руки, особенно
на первыхъ норахъ своей дѣятельности, когда счастье ему
какъ будто улыбалось, что-то обѣщало. Серьезныхъ, положи-
тельныхъ результатовъ такая дѣятельность не дала, да и дать
не могла. Вотъ почему несправедливо обвинять Вуллеивевера,
будто онъ главный виновникъ несчастій, постигшихъ Любекъ.
1) Подробности о Ллшебургскожь п предшествовавшихъ собраніяхъ
см. \Ѵигт, Еіпо беиіесііо Соіопіе, II, 138 и АІЬпеуег, Сее саазез сіс
Іа ііёсайепсв (Іи сотіоіге іе Вга^ез, 239.
2) ЛѴаіІх, 111. 18.
533
Лично онъ не виноватъ и въ самой революціи Любека; не че-
резъ него также стало извѣстно Любеку, что Голландцы—един-
ственные враги Ганзейцевъ.
Роль Вулленвевера, какъ вліятельнѣйшей личности во всей
Ганзѣ, утратила нѣсколько свое значеніе уже послѣ Стокельс-
дорфскаго мира. Онъ, однако, оставался еіце бургомистромъ
города и упорно продолжалъ войну въ Даніи. Если бы война
была выиграна и осуществились завѣтные планы Вуллепве-
вера, онъ удержался бы еще на топ высотѣ, съ которой те-
перь началъ падать. Вуллепвеверъ это чувствовалъ, и потому,
ища всюду помощи, думалъ только объ одномъ, какъ бы выи-
грать дѣло въ Даніи. Теперь ему было не до Любека; пора-
женіе Христіапа (ГІ-го — вотъ что теперь было единственною
цѣлью стремленій Вулленвевера.
А между тѣмъ въ Любекѣ только и желали одного- -мира,
и потому ни въ какомъ случаѣ не могли сочувствовать стрем-
леніямъ Вулленвевера. Они еще хорошо полнили п чувство-
вали свои военныя неудачи на островѣ Фюненѣ и въ Большомъ
Бельтѣ. Да и раньше дѣлу Вулленвевера изъ всѣхъ восточныхъ
Ганзейскихъ городовъ сочувствовали только два.
Въ городскомъ совѣтѣ Любека заняли мѣсто нѣсколько
прежнихъ членовъ, выбывшихъ изъ пего во время револю-
ціи 30 и 31 гг. Это слѣдуетъ отмѣтить какъ нѣчто роковое
для Вулленвевера. Народные депутаты Любека бездѣйствовали;
народъ былъ истощенъ поборами и, какъ всегда бываетъ сь
необразованною массою, Любекская чернь охладѣла къ своему
прежнему любимцу, когда счастіе измѣнило ему.
Между тѣмъ, враги Вулленвевера пе дремали: они зорко
слѣдили за его дѣятельностью; каждая его неудача близпла ихъ
къ надеждѣ на отстраненіе его отъ дѣлъ въ городѣ. А прежде,
когда у него все шло хорошо, опп не смѣли и думать о вы-
раженіи какого либо неудовольствія противъ него: яростная,
фанатическая чернь забросала бы ихъ каменьями. Теперь со-
всѣмъ другое: вы видите, говорили они, въ свою очередь, па-
роду’, что счастье измѣнило вашему любимцу; вы истощены,
обезсилены, такъ не лучше ли смириться, не лучше ли покон-
чить съ разорительной войной и подумать о мѣрахъ къ воз-
становленію прежняго благосостоянія?
534
Эти слови подѣйствовали, и народъ, такъ недавно руко-
плескавшій каждому слову Вулленвевера, теперь подалъ го-
лосъ за возвращеніе въ городъ непримиримаго врага его—
бургомистра Бремса, который во все это время находился въ
Германіи, при императорскомъ и нидерландскомъ дворахъ.
За возвращеніе Бремса были, кромѣ того, послы Дитмарсовъ,
прибывшіе въ февралѣ 1535 года въ Любекъ. 11а этотъ счетъ
общее мнѣніе было таково: такъ какъ послѣ мира въ ноябрѣ
1534 года разрѣшено было всѣмъ оставившимъ города воз-
вратиться, если они заявятъ рату объ этомъ письменно, то
рать имѣетъ право на этомъ основаніи возвратить к Бремса.
Вообще рать можетъ это сдѣлать, какъ ему угодно, лишь бы
водворить въ городѣ миръ и спокойствіе. Прежде одно имя
Бремса приводило народныя массы въ ярость; теперь же ока-
залось возможнымъ совершенно спокойно обсуждать вопросъ
о его возвращеніи.
Вулленвеверъ во все это смутное время находился въ
Даніи. Его отсутствіе было очень на руку его противни-
камъ; гакъ, безъ его вѣдома, созвали общій «Наньѳіа"» и на-
чали переговоры о мирѣ съ Христіаномъ 111. Когда же Вул-
ленвеверъ послѣ этого явился въ Любекъ, то па него смо-
трѣли уже не какъ на члена Любекскаго рата, а какъ на
представителя Мекленбургскаго герцога, довѣрившаго ему свои
интересы.
Въ городѣ значеніе Вулленвевера пало, въ ратѣ пикто его
не слушалъ: противная ему партія одержала верхъ ’). Скоро
въ Любекѣ стали говорить вслухъ, не стѣсняясь, о паденіи
Вулленвевера и о возвращеніи въ Любекъ Бремса, соединяя
съ этой перемѣной возстановленіе порядка и спокойствія въ
городѣ; а пока Вулленвеверъ вь совѣтѣ, говорили въ засѣ-
даніи ратмановъ, толку пе будетъ.
Па самомъ дѣлѣ далеко еще было до того, чего такъ же-
лали Любеку и о чемъ такъ хлопотали. Вотъ, напримѣръ, за
проигранное сраженіе въ Вольтѣ наказываются начальствую-
щіе во флотѣ, а это опятъ только тревожить умы въ Любекѣ,
’) Въ концѣ іюля одпого Люпебургскаго посла увѣряли, что Вул-
ленвеверу измѣнило большииство: піеѣі «Іег «Ігіііе Маіш ьеі УѴцІІеп-
ксѵег аійіапд'іц.
только волнуетъ его населеніе. Затѣмъ много надеждъ возла-
гали на новое собраніе Ганзепцевъ, которое, какъ оказалось,
ничего не сдѣлало для блага Любека, кромѣ того что ускорило
паденіе Вуллеивевера. Говоримъ ускорило паденіе Вулленве-
вера, потому что уже до этого собранія Ганзепцевъ автори-
тетъ и вліяніе Вуллеивевера были сильно поколеблены, н не-
довольныхъ имъ насчитывалось очень много. Это мы оговорили
для тѣхъ ’), которые хотятъ собранію Ганзейцевъ приписать
такое значеніе, что Вулленвеверъ единственно ему обязанъ,
если не успѣлъ въ своихъ планахъ и потерялъ всякое вліяніе
въ городѣ.
Въ числѣ причинъ, ускорившихъ паденіе Вуллеивевера были
также и переговоры, которые онъ, ревностный протестантъ,
демократъ и непримиримый врагъ Голландцевъ и Бургундскаго
двора, началъ съ Маріей Нидерландской и пфальцграфомъ Фри-
дрихомъ, покровительствуемымъ Карломъ V -). Трудно съ полною
увѣренностью сказать, желалъ ли Вулленвеверъ дѣйствительно
признать покровительство Пидерландъ, какъ онъ впослѣдствіи
признавался передъ своею смертью, пли нѣть. Въ своемъ пред-
смертномъ признаніи онъ говорилъ, что рѣшился передать
Любекъ Бургундскому правительству, признать пфальцграфа
Фридриха 3) королемъ Даніи и удовлетвориться однимъ воз-
награжденіемъ; по съ другой стороны всѣ эти данныя опро-
вергаются собственными же письмами Вуллеивевера къ Ген-
риху Брауншвейгскому, гдѣ говорится, что между Любскомъ и
Нидерландами миръ также возможенъ, какъ между мышью
и котомъ. Мы думаемъ, что Вулленвеверъ былъ далекъ отъ
*) Аіітеуег, І)ев саизез ііе Іа ЗёсаЗепсб <1п Сотріоіге Ііаивёаіічие <1е
Вгпве» ёі Зе &а (гапвіаііоп А Аиѵегз, аи XVI я. Тгёчиг паііопаі, Вгих.
1843, р. 229: Маіз се йіі раг Іа ѵоіоиіё Зез Змхапіе гіопяе ііериіёз
Зе Іа Наиве-------чие зиссошЬёгепг ХѴпІІепм’ёпег еі зои оеиѵге, еі ееіа
рпЫіфіеіпеиі, ед ріеіп іоиг, аргёв иие ёроиѵапіаЫе гепірёіе рагіешеп-
іаіге. Се іпі ипе соаѵепііоп Ііаіівёаіідие циі іші Іе соппгё Зе наіиі
рйЪІіс сгёё раг УѴпПеііѵѵемег, Мсуег еі Мупівг.
:) Аіыпеуег, Вев Сапвез, 343: Ътп йе» сііеі’к й'ассияаііоп соиіге
УѴи11еп\ѵёѵег ёіаіі ци’іі аигаіі ѵоиіи Ііѵгег Іа ѵіііе Зе ЬпЬеск аи ю>и-
ѵегпеіпвпі Зев Раув Ваз.
3) Его обрученіе съ Доротеей, дочерью Христіана 11, состоялось
18 мая 1535 года.
536
того, чтобы отдаться во власть Бургундскаго двора, хотя и
пе былъ прочь получить оттуда помощь. «Если мы сами не
можемъ помочь себѣ, писалъ опъ къ Альбрехту Мекленбург-
скому, то пе должны отказываться, когда другіе готовы помочь
намъ». «Безъ посторонней помощи я пе предвижу никакого
выхода изъ затруднительнаго положенія; чѣмъ вовсе отказаться
отъ начатаго, не лучше ли изъ двухъ золъ выбрать меньшее?!»
Тщетными оказались надежды Вулленвевера па Марію и
Фридриха II.
Первая, какъ всегда, такъ и теперь—всего болѣе думала
о торговыхъ выгодахъ Нидерландъ, а потому оставила безъ
отвѣта предложенія Гопфенштейнера и требовала только воз-
вращенія нидерландскихъ кораблей, которые были захвачены
въ Даніи '). Второй же болѣе говорилъ, чѣмъ дѣлалъ, п по-
тому нельзя было положиться на него. Такъ, напримѣръ, онъ
говорилъ, будто готовится къ войнѣ съ Христіаномъ ІП, п
Фердинандъ Австрійскій уже снарядилъ ему вспомогательное
войско изъ 2000 человѣкъ кошпщы, которое стоитъ въ Гей-
дельбергѣ, ожидая только его приказаній, куда двинуться. На
самомъ же дѣлѣ ничего итого не. было.
Тотъ фактъ, что Вуллепвеверъ п его союзники *) безъ
разбора обращались за помощью къ первому попавшемуся
князю ясно обнаруживаетъ всю непослѣдовательность ихъ по-
литики. Да и самая политика Вулленвевера была теперь ужо
не та: ея прежнія цѣли были уже забыты. Теперь Вуллепве-
веръ думалъ только объ одномъ, какъ бы создать враговъ Хри-
стіану 111 и Голштинскому рыцарству, къ которымъ опъ издавна
питалъ сильную ненависть, особенно къ Христіану ІІІ. Этому
человѣку опъ желалъ всякаго зла, готовъ былъ самъ вредить
ему, лишь бы выпали случаи и нашлись средства. Вообще въ
послѣднее время Вулленвсверъ заявилъ себя такъ, что уже
ни въ какомъ случаѣ пе можетъ быть названъ сколько нибудь
великимъ человѣкомъ.
Въ Любекѣ, между тѣмъ, наступалъ кризисъ: здѣсь твердо
рѣшили вернуться къ старымъ порядкамъ, снять сь себя импе-
раторскую опалу и возвратить въ городъ стараго бургомистра.
*) Ьіоіх, Соггевропйепг, II, 180.
г) Христофъ и Альбрехтъ.
537
7-го Іюля 1535 г. въ Любекъ прибыло новое требованіе им-
ператора, по которому въ шестинедѣльный срокъ должны быть
уничтожены всѣ нововведенія, возстановлены прежніе порядки въ
управленіи городомъ и возвращены изгнанные члены рата
Заявляя объ этомъ безусловномъ требованіи императора
бургомистру, рату, общинѣ и 164-мъ представителямъ города,
императорскій каммергерихтъ прибавилъ, что если это требо-
ваніе императора не будетъ исполнено- въ данный срокъ, то
Любеку угрожаетъ неминуемая опала.
Угроза императора, только благодаря тому несчастному
положенію, въ какомъ находился Любекъ, имѣло свое дѣй-
ствіе; рѣшено было исполнить строгое требованіе его—возвра-
тить въ городъ Бремса.
Карлъ V, расположенный къ Клаусу Бремсу, посвятилъ его
въ рыцари и назначилъ членомъ своего совѣта, при чемъ да-
ровалъ ему и его потомству дворянское достоинство. Во все
время своего отсутствія изъ Любека Бремсъ не переставалъ
со вниманіемъ слѣдить за ходомъ дѣлъ въ этомъ городѣ, под-
держивалъ тамъ враждебные Вулленвеверу элементы и вы-
жидалъ только удобнаго случая занять его постъ. Къ тому вре-
мени, какъ было рѣшено созвать общій Напзеіав, Бремсъ пересе-
лился въ Висмаръ, чтобы быть ближе къ мѣсту собранія; онъ
зналъ настроеніе Любекскаго рата; зналъ, что Вулленвеверъ
полагаетъ всю надежду на бюргерское сословіе, и потому его
не могли не радовать извѣстія изъ Любека о томъ, что бюр-
герское сословіе уже охладѣло къ своему прежнему вождю и
теперь бездѣйствуетъ. Въ Любекѣ пе переставали собираться
представители остальныхъ Ганзейскихъ городовъ и уполно-
моченные кпязей-посредниковъ. Во всѣхъ этихъ преніяхъ и
спорахъ можно было ясно различить, что всѣ почти желаютъ
мира, всѣ сознаютъ, что дальше, война невозможна, что слиш-
комъ напряженныя силы требуютъ отдыха. Въ началѣ авгу-
ста 1535 года въ ратѣ еще разъ выступилъ Юргенъ Вул-
ленвеверъ; главнымъ образомъ опъ говорилъ противъ возвра-
щенія Бремса въ Любекъ. Собраніе не соглашалось съ Вул-
ленвеверомъ, требуя исполненія воли императора. Убѣдившись
’) Ехссиіогіаі-Маікіаі <1в$ Каіптег^егісЬи дге^еп І.ііЪеск, 1535,
7 іюля.—Си. Вайтца, ЦТ, 405 и далѣе.
8
въ рѣшительной невозможности снова склонить умы па свою
сторону, Вулленвеверъ 15 августа покинулъ Любекъ. Вотъ
онъ теперь у Генриха Мекленбургскаго, котораго старается
склонить къ союзу противъ Христіана ИІ, а главнымъ обра-
зомъ содѣйствовать ему, Вуллепвеверу, противъ партіи Бремса.
Герцогъ, вопреки ожиданіямъ Вулленвевера, отвѣтилъ, что онъ
ничего такъ не желаетъ, какъ возвращенія Бремеу его прежняго
значенія въ Любекѣ. Между тѣмъ въ Любекѣ воспользовались
отсутствіемъ Вулленвевера и рѣшили начать переговоры съ
Бремсомъ, котораго съ этою цѣлью призвали въ Шенбергъ
близъ .Іюбека, послѣ чего многіе изъ ратмановъ, сочувство-
вавшихъ Вуллепвеверу оставили свой постъ. Поддержки у
Вулленвевера теперь уже не было никакой. А переговоры съ
Бремсомъ шли своимъ порядкомъ; главнымъ условіемъ своего
возвращенія въ Любекъ Бремсъ выставлялъ удаленіе Вуллен-
вевсра, противъ чего ему не возражали, такъ что можно было
надѣяться, что дѣло съ Бремсомъ уладится. Всѣ планы Вуллен-
вевера теперь рушились!..
Волей-неволей онъ долженъ былъ уступить свое мѣсто
сильному противнику, что опъ спокойно и сдѣлалъ. Послѣднія
слова его, произнесенныя передъ ратомъ и собравшимся на-
родомъ, были: «я благодарю уважаемый совѣть и согласенъ
удалиться отъ всѣхъ дѣлъ къ себѣ домой». Удаленіе Вулленвевера
въ Любекѣ прошло безъ всякаго шума. 28 августа состоялся
въѣздъ Бремса въ городъ; его сопровождали нѣсколько ры-
царей и бургомистръ Кельна. Болѣе 100 человѣкъ вышло на
встрѣчу старому бургомистру, прожившему нѣсколько лѣтъ
въ изгнаніи. Прибывъ въ городъ, Бремсъ подписалъ мирное
условіе съ гражданами. Всѣ нововведенія Вулленвевера, ка-
савшіяся внутренняго устройства города, были отмѣнены, и
все приняло прежній видъ: во внѣшнихъ сношеніяхъ рѣшено
было держаться мирной политики -). 29 августа происхо-
дило торжественное возведеніе Бремса. въ прежнее званіе.
Новое правительство Любека твердо рѣшило окончить войну
’) На юго-востокѣ отъ Любека, въ Ратцебургскомъ княжествѣ.
2) Услоіе было подписано уполпомочеппымп Ке.ц>на, Данцига, Бре-
мена, Гамбурга, Риги, Люаебурга, Дортмунда, Девентера, Сволля
(2\ѵо11) и Кампепа.
съ Христіаномъ ІІІ, но оно въ виду выгодъ, искало по-
четнаго и обезпеченнаго мира. Члены I Пмалькальденскаго
союза, всегдашніе поборники мира, услыхавъ о такихъ ко-
ренныхъ перемѣнахъ въ Любекѣ, снова явились съ предло-
женіемъ посредничества. Онп указывали на Гамбургъ, гдѣ,
по ихъ мнѣнію, всего удобнѣе начать переговоры. Предложе-
ніе ихъ было принято, и 12 ноября 1535 года состоялось ві.
Гамбургѣ 1-е собраніе, которое показало, что рѣшительно всѣ
нѣмецкіе князья желали скорѣйшаго окончанія воины Любека
съ Христіаномъ 111; Любеку указывали на опасность, которая гро-
зитъ Евангелическому ученію, если воііпа затянется, потому что
югда вм ѣшается въ дѣло еще третій князь—пфальцграфъ Фри-
дрихъ, католикъ п сторонникъ императора. Па прекращеніи
войны настаивали и уполномоченные отъ Бургундскаго двора,
при чемъ предъявляли требованія объ удовлетвореніи пфальцгра-
фа Фридриха, претендовавшаго па Датскій престолъ. Въ Гам-
бургѣ были уполномоченные отъ Филиппа Гессенскаго, отъ
курфюрста Саксонскаго, отъ герцога Люнебургскаго н Хри-
стіана ІП, отъ вендскихъ городовъ, оть Христофа, Альбрехта,
Генриха Мекленбургскаго и отъ городовъ Копенгагена и
Мальму. Собраніе было открыто канцлеромъ герцога Люне-
бургскаго. Онъ предложилъ признать Хриетіапа ПІ королемъ
Даніи, сохранить за городами пхъ привилегіи и льготы, а за
сословіями Дапіп—ихъ права и владѣнія. Посредники, въ виду
того, что въ Гамбургъ не явились представители Магдебурга,
Бремена и др. городовъ, предлагали посламъ Хриетіапа 111 и
Любека еще разъ собраться для мирныхъ переговоровъ. Та-
кимъ образомъ, первое собрапіе не привело къ желаннымъ
результатамъ: на миръ не ^послѣдовало общаго согласія, война
загорѣлась спона.
Лѣтомъ 29-го іюля 1535 года началась, какъ мы видѣли,
осада Копенгагена Городъ был ь очень сильно укрѣпленъ,
принудить его къ сдачѣ можно было только голодомъ. Кромѣ
Копенгагена, держался еще Каллугідборгъ и Крогъ, па островѣ
Зеландіи, Ньюкшінпп., на островѣ Фальстерѣ, островъ Лаландъ,
’) Аіітеуег, 327: Ье віё&е <1« С. йеѵійі а Дівіе іііге ип <1оя ріив
і'атвих <1и XVI зіёсіе.
5-10
Мальма и Ландскрона, ія> Сконе. Всѣ крѣпости по сю сто-
рону Зунда Христіанъ III осадилъ собственными войсками; по
ту сторону Зунда ему дѣятельно помогалъ Густавъ Ваза.
Вся Зеландія, кромѣ упомянутыхъ крѣпостей, присягнула
Христіану ІИ въ Рппгстадѣ, центрѣ острова. Въ Сконе его
также признали какъ законнаго короля и, но случаю войны,
согласились наложить всеобщую подать. Своимъ успѣхомъ въ
Сконе Христіанъ III былъ обязанъ исключительно одному
Густаву Вазѣ: отъ него онъ имѣлъ большія суммы денегъ,
войска, корабли. За эту помощь Густавъ Ваза получилъ отъ
Христіана 111 очень важные замки въ Норвегіи: Багузъ,
Аггерсгузъ и Викенъ.
Копенгагенъ поддерживалъ сношенія съ Англіей и Нидер-
ландами; Альбрехтъ просилъ помощи у Любека, Востока, и
др. городовъ, обращался и къ брату своему Генриху ').
Въ октябрѣ 1535 года флотъ вендскихъ городовъ дол-
женъ былъ отплыть въ Данію; по встрѣтились затрудненія,
и только въ началѣ ноября флотъ прибылъ въ Зундъ. Чрезъ
Амагеръ ему удалось доставить Копенгагену провіантъ—и
только; къ самому городу доступъ былъ загражденъ. Вслѣдъ
затѣмъ въ небольшой стычкѣ корабли вендскихъ городовъ
были разсѣяны, и 13-го ноября должны были возвратиться
назадъ. Между тЬмъ, у Христіана дѣла продолжали идти
счастливо; города: Варбергъ, Пыокэпипгь, Альгольит. были
покорены; Ландскрона сдался. Христіанъ 111 даровалъ жите-
лямъ названныхъ городовъ полную амнистію.
Въ октябрѣ опъ открылъ переговоры съ Каллундборгоиъ
и Копенгагеномъ -) Въ письмахъ къ бургомистрамъ и граж-
данамъ этихъ городовъ онъ выставлялъ на видъ эгоизмъ Лю-
бека и союзниковъ его Альбрехта и Христофа, преслѣдовав-
шихъ только собственныя выгоды; Христіанъ предлагалъ горо-
дамъ сдаться, обѣщая забыть все прошлое и даровать имъ
') Любекъ отправилъ секретаря Столпе въ другіе вендскіе города,
чтобы побудить ихъ еще р.ьть помочь общему дѣлу; обращались за
помощью и тгь Кельнъ. Въ Ростокѣ рѣшено было собрать 700 гуль-
деновъ для найма кнехтовъ; кромѣ того, Ростокъ построилъ 3 корабля,
Любекъ—10, Висмаръ—2, Стральиундъ—3 к 2 яхты; къ втимъ ко-
раблямъ присоединено было нѣсколько мелкихъ судовъ.
2) Подробности у Витфельда.
541
свободу и привилегіи; пусть бургомистръ и граждане, писалъ къ
ігимт. Христіанъ, знаютъ, что онъ твердо рѣшилъ достичь
своей цѣли и пе отступать отъ города до тѣхъ поръ, пока не
признаютъ его королемъ. Не смотря па это, грамцане Копен-
гагена и Мальма, съ своей стороны, упорно продолжали дер-
жаться, выражая тѣмъ свое желаніе, во что бы то пн стало,
освободить Христіапа II *). Во второй половинѣ ноября былъ,
какъ мы видѣли, І-й конгрессъ въ Гамбургѣ. Послѣ пего
Альбрехтъ и Христофъ, до сихъ поръ несогласные между
собою, раздѣлили власть, рѣшивъ дѣйствовать сообща. Любекъ
же проявлялъ менѣе энергіи, въ особенности послѣ неудачной
морской войны въ Зундѣ. Одно, что онъ успѣлъ сдѣлать до
новаго Ганзейскаго собранія, — это послать къ Бургундскому
двору секретаря Ламберта Беккера. Марія не могла ничего
рѣшительнаго отвѣтить на просьбу Любека о помощи, сослав-
шись на свою зависимость отъ императора, который въ это
время, послѣ Африканскаго похода, находился въ Неаполѣ 2).
Такъ угасла послѣдняя надежда Любека! Необходимость отка-
заться отъ обладанія Зундом ъ п отъ господства на Балтійскомъ
морѣ становилась все настоятельнѣе. Союзники Любека—Хри-
стофъ и Альбрехтъ—тоже начали сомнѣваться въ успѣхѣ; они
увид ѣли, что имъ пе извлечь теперь своихъ выгодъ изъ союза
съ Любекомъ; тѣмъ не менѣе они рѣшились продолжать войну,
такъ какъ сознавали, что при этомъ они ничего не потеряютъ.
Кажется, всѣ свои странныя претензіи на Датскую и Швед-
скую корону они охотно передали бы императору, Генриху ѴШ
и вообще всякому, кто захотѣлъ бы попытать счастья въ
борьбѣ съ Христіаномъ ГП, лишь бы только пе даромъ. Послѣ
такого образа дѣйствіи ихъ больше нельзя и называть союзни-
ка ми Любека.
Между тѣмъ приближался срокъ втораго Гамбургскаго соб-
ранія. До начала его Магнусъ Лауенбургскій, бывшій посред-
никомъ меледу сторонами, обратился къ Христіану ІІІ сь во-
просомъ: что онъ сдѣлаетъ Любеку въ случаѣ признанія его
законнымъ королемъ Даніи? Самъ опъ считаетъ необходимымъ
*) Бургомистры этихъ городовъ настойчиво требовали того-:ке.
-) УѴаіи, ІІІ, 457.
подтвердить за Любекомъ всѣ его привилегіи: освободить
Хриетіапа II п обезпечить его; Альбрехту и Христофу отдать
Готландъ; Копенгагенъ и Мальма оставить при ихъ правахъ
и привилегіяхъ. Христіанъ ІІІ отвѣчалъ Магнусу, что опъ, какъ
только будетъ признанъ королемъ, потребуетъ, чтобы Любекъ
покрылъ всѣ его воеппыл издержки, возвысить па нѣсколько
лѣтъ пошлину въ Сконе съ кораблей Любека, Висмара, Ростока
и Стральзупда и назначитъ ежегодную уплату военной кон-
трибуціи; объ уступкѣ острововъ Готланда или даже Борп-
гольма, которые онъ считалъ ключемъ своего королевства, не
хотѣлъ и слышать.
Въ началѣ 1536 года (15-го января) открылось второе
Гамбургское собраніе. Въ Гамбургъ прибыли уполномоченные
отъ Хриетіапа III, отъ Любека и остальныхъ Вепдскихъ городовъ,
Альбрехта, Христофа и Датскихъ городовъ, уполномоченные отъ
курфюрста Саксонскаго и Филиппа Гессенскаго, а также отъ
Времена, Брауншвейга, Гильдесгейма, Люнебурга, Магдебурга,
Генриха Брауншвейгскаго и Магнуса Лауенбургскаго; Эрпсть,
Герцогъ Люпебургскій, лично присутствовалъ въ собраніи.
Рѣшено было выслушать въ отдѣльности каждую изъ воевав-
шихъ сторонъ. Начали уполномоченные отъ Христіана ІП.
'Гутъ припомнили всю исторію отношеній Даніи и Любека,
начиная отъ заточенія Христіана П и до Огокельсдорфскаго
мира. Христіанъ Ш чрезъ своихъ уполномоченныхъ далъ’ знать
собранію, что онъ разсматриваетъ настоящую войну, йакъ
борьбу Даніи съ Любекомъ; Альбрехтъ же и Христофъ — по-
бочныя лица; они пе могли считаться самостоятельными распо-
рядителями войны. Онъ, Христіанъ, знаетъ только одного
врага—Любекъ, и отъ него опъ требуеть денежнаго возна-
гражденія за военныя издержки, въ количествѣ 1.500,000 гуль-
деновъ. Уполномоченные отъ Любека сначала упорно настаи-
вали на освобожденіи Христіана II, такъ какъ опи получили
предписаніе изъ Любека пе заботиться объ Альбрехтѣ и Хри-
стофѣ, а стараться только о заключеніи мира съ Даніей.
Уполномоченные отъ Ростока всего болѣе хлопотали, чтобы
герцогъ и графъ были удовлетворены: тогда только опи со-
гласны признать Христіана Ш королемъ Даніи. Не безъ вліяніи
на Гамбургское собраніе было и то, что бургомистры Любека
54 Я
въ это время отправились въ Букстегуде къ герцогу Генриху
Брауншвейгскому съ заявленіемъ, что теперешнія правитель-
ственныя лица въ Любекѣ нисколько не сочувствуютъ дѣя-
тельности Вулленвевера: что Любекъ, съ своей стороны, же-
лаетъ единственно только мира, при чемъ указали на кур-
фюрста Саксонскаго, который, того же желан Любеку, обѣщалъ
помочь ему въ этомъ дѣлѣ. Переговоры въ Гамбургѣ, между
тѣмъ, шли своимъ порядкомъ. 26-го января посредники пред
дожили 9 йувктовъ: прекратить войну, признать Хрпстіапа III
королемъ Даніи и сдать ему еще не покоренныя крѣпости, все
случившееся забыть, сохранить за Любекомъ и прочими венд-
скими городами ихъ привилегіи, Копенгагену и Мальма даро-
вать амнистію, и на будущее время не посягать па ихъ сво-
боду. Вопросъ о вознагражденіи посредники берутъ на себя.
Къ договору Христіана III съ Голландцами Любекъ и другіе го-
рода непричастны; Христіанъ пс можетъ дать Густаву помощи,
еслибы между нимъ и городами возникла война; вопросъ объ
освобожденіи Христіана 11 онъ предоставляетъ обсужденію
посредниковъ. Уполномоченные отъ Датскихъ городовъ, Аль-
брехта и Христофа, не соглашаясь па эти предложенія, отка-
зались отъ дальнѣйшихъ переговоровъ.
Любекъ теперь одинъ велъ переговоры сь уполномоченными
Хрпстіапа ПІ, впрочемъ онъ не забылъ и союзныхъ кня-
зей. Опъ соглашался признать Христіана III королемъ и окон-
чить войну, но требовалъ включить въ мпрпып договоръ и
Дитмарсовъ, и Ли<]мяндію, оставить за городами всѣ ихъ
привилегіи и всегда признавать ихъ права; миръ долженъ
имѣть значеніе также и для рейхсратовъ, и городовъ Ко
пенгагена и ѢІадьмэ. Жители Копенгагена н Мальмэ мо-
гутъ, если они того пожелаютъ, выселиться съ своимъ иму-
ществомъ въ какое-нибудь другое государство. Себѣ Лю-
бекъ требуетъ денежное вознагражденіе за воеппын издержки,
освобожденіе отъ нѣкоторыхъ пошлинъ и часть прибыль-
ныхъ налоговъ въ Шлезвпгь-Голіптиніи. Прежніе договоры
должны сохранить всю свою силу: Гойа и Бернгарду фопъ-Ме-
лепу разрѣшено снова предъявить свои права на Швецію. На-
конецъ Любекъ требовалъ еще обезпеченія на тотъ случай,
если бы Христіанъ III вздумалъ посягнуть на его свободу.
Альбрехтъ и Христофъ должны быть вполнѣ удовлетворены.
.Ы;,
54 1
11а эти предложенія безъ всякихъ ограниченіи уполномо-
ченные Христіапа ІІІ не могли согласиться. Переговоры про-
должались, и 14-го февраля 1536 года заключенъ былъ, на-
конецъ, миръ между Любекомъ и Христіаномъ Ш. Главнѣйшіе
пункты ’) мирнаго договора были: прекращеніе войны, при-
знаніе Христіана III королемъ Даніи и Норвегіи; обмѣнъ плѣн-
ныхъ; Христіану ІІІ предоставляется право продолжать войну
въ Даніи, пока пе будутъ присоединены къ Даніи принадлежа-
щіе еп города; всѣмъ участвовавшимъ въ войнѣ 1533—1536 гг.
даруется амнистія; въ мирный трактатъ должны быть вклю-
чены: Дптмарсы, Голландцы, Швеція, Померанія и Нѣмецкіе
князья; Любекъ и другіе вендскіе города сохраняютъ свои
прежпія привилегіи и льготы; подданные Христіана ІП имѣютъ
право пріѣзжать въ Любекъ п торговать тамъ. Города Ко-
пенгагенъ и Мальма могутъ принять участіе въ мирѣ, но съ
условіемъ, что Альбрехтъ и Христофъ со своими войсками и
имуществомъ покинутъ Данію, оставивъ, однако, корабли, ар-
тиллерію и все, принадлежащее Датскому королю. Въ продол-
женіе 4-хъ лѣтъ всѣ. недовольные имѣютъ право покинуть
Данію. Христіанъ III, кромѣ того, обѣщалъ Любеку 15,000
гульденовъ и обладаніе островомъ Борнгольмомъ, если Любекъ
окажетъ ему содѣйствіе въ покореніи Мальма и Копенгагена.
Въ томъ случаѣ, если бы кто изъ князей сдѣлалъ нападе-
ніе на Любекъ, Христіанъ обѣщаетъ свою помощь. Осталь-
нымъ вендскимъ городамъ—Ростоку, Висмару и Стральзунду—
дается срокъ па то, чтобы и они могли вступить въ перего-
воры о мирѣ. По заключеніи мира, положено начать перего-
воры объ освобожденіи Христіапа II.
Значеніе Гамбургскаго мира очень велико: хотя война и
послѣ него продолжалась между Христіаномъ 111 и другими
претендентами на Датскій престолъ, покровительствуемыми
императоромъ Карломъ V, тѣмъ пе мепѣе Гамбургскій дого-
воръ служить залогомъ скораго и окончательнаго мира на
всемъ скандинавскомъ сѣверѣ.
Любекъ, начавшій съ Голштиніей, а затѣмъ и съ Даніей,
’) Піі Витфельду. Ср. ѴѴаііг, 111, 101 —163. СЬуЬгаеі Захопіа.
419. Спцрі Аппаіек, 119.
войну изъ-за преобладанія на Балтійскомъ морѣ, теперь от-
ступилъ отъ своихъ претензій, созданныхъ политикой Вуллен-
вевера, и далъ возможность императору и приверженнымъ къ
псму князьямъ домогаться датскаго престола и преобладанія на
Балтійскомъ морѣ.
Раньше чѣмъ приступить къ обзору третьяго періода войны,
разскажемъ о печальной судьбѣ, постигшей Вуллеивевера послѣ
того, какъ возвратился въ Любекъ Бремсъ. Изгнанный изъ го-
рода, лишенный всякаго значенія, Вуллепвеверъ, однако, пе
хотѣлъ безъ борьбы уступить своимъ врагамъ, и еще разъ
попыталъ счастіе на дипломатическомъ поприщѣ. Онъ пе те-
рялъ надежды какъ пибудь поправить свои дѣла, о чемъ пи-
салъ своимъ прежнимъ союзникамъ; мечталъ, что ему помо-
гутъ Англія, Гельдернъ пли Нидерланды; былъ не прочь под-
чиниться н Фридриху Пфальпскому, но все какъ-то не удава-
лось. Такъ, напримѣръ, ему не пришлось нанять всѣхъ кнех-
товъ, которые стояли у Эльбы—этихъ кнехтовъ онъ хотѣлъ
вести противъ Любека; не удалось ему и передаться импера-
тору. Конечно, мы съ большою осторожностью должны при-
нимать извѣстія о планахъ Вуллеивевера, которые онъ откры-
валъ во время допросовъ и пытки: ложны, напримѣръ, извѣ-
стія, будто опъ хотѣлъ удалить духовенство изъ города и
провозгласить нѣчто въ родѣ Мюнстерской колуны, что опъ
находился въ сношеніяхъ съ апабаптистамп и т. п. *).
По что Вуллепвеверъ былъ преданъ Англіи и Бургунд-
скому дому, —это несомнѣнно. Генрихъ ѴШ быль для него
необходимъ, такъ какъ опъ одинъ могъ помочь ему деньгами.
Карлъ V, Франсуа и др. считали Вуллеивевера скорѣе сво-
]) Въ одной пѣснѣ, относящейся къ разбираемой эпохѣ, говорится
(строфа 5):
.Тог^ея 'ѴѴиІІециеіГііег ос Магсиз Меуег
Везучіе пйі ЬуЬес йеі вріі,
8от <1« ІіаЙ'ііе 1ег<1 цЙІ Мука Іег,
Се \ѵі1<1е Лег Ці’еіре ііі
Аіг ЩГиегі^Ііегі аі Топіеі^е,
бікія енчіпіпг яаа Гогѵепг
Рогвіег ос Асіеі якпіііе 'ѴѴепіеп іске гаайе,
Кіеге еші 8ое] ос Мопис Ьаоііе,
Лог^еп ЛѴиІиеЙиег ЬаЯііег (Іег війеп Ьекспі.
См. Ііаіізке Мадогш, 1745. —1 Вііиі.
35
546
имъ врагомъ, чѣмъ другомъ; оііи помнили его образъ дѣйствіи
но отношенію къ торговцамъ; знали, къ чему вообще была
направлена его дѣятельность. На сосѣднихъ Любеку свѣтскихъ
и духовныхъ князей—нѣмецкихъ, Вуллепвеверъ также не могъ
положиться; всѣ ненавидѣли его и радовались его паденію,
такъ какъ считали его зачинщикомъ цародиыхъ волненій вт.
подчиненныхъ имъ городахъ. Вулленвеверу пришлось быть
Случайно во владѣніяхъ Бременскаго архіепископа Христофа;
пе имѣя вѣрительныхъ грамотъ, онъ, по распоряженію Хри-
стофа, былъ схваченъ и подвергнутъ заключенію въ замкѣ.
Ротенбургѣ ’). Время, когда это случилось, въ точности неиз-
вѣстно; но, по всей вѣроятности, въ началѣ ноября 1535 года,
что доказывается письмомъ брата Вулленвевера къ Генриху
Мекленбургскому; въ этомъ письмѣ, отъ 18-го ноября, при-
носится жалоба Генриху, что Вуллепвеверъ совершенно неза-
конно лишенъ свободы. Заключеніе, по свидѣтельству совре-
менниковъ, было очень тяжелое -)•
Немногочисленные друзья Вулленвевера хлопотали, сколько
могли, о его освобожденіи; но всѣ ихъ старанія остались безъ
желанныхъ результатовъ. Генрихъ ѴН1 ’), съ своей стороны,
обращался по этому дѣлу къ Христофу, потомъ въ Любекъ:
Христофъ оставилъ безъ вниманія просьбу Генриха; а въ Лю-
бекѣ совершенно хладнокровно отнеслись къ судьбѣ Вуллеп-
вевера; такъ, когда на собраніи Любекскаго раса 11-го марта
1536 г. былъ поднять вопросъ о Вулленвеверѣ, то никто не
сказалъ въ пользу своего недавняго еще бургомистра,—и по-
тому положеніе его нисколько не было облегчено.
Такъ же безуспѣшно хлопоталъ п Христіанъ ІП: опъ, вь
’) Восточнѣе Бремена, па рѣкѣ Вуммѣ, притокѣ Велера съ пра-
вой стороны.
*) сЛІг^еп 'ѴѴпІІепѵѵеѵег, <1ег Оі^ані ізі ги ВоІѣепЬити іш 8іііт
Вгешеп ^еіап^еп дезеігі, пші ісЬ ІіаЬе носѣ ѵог ѵлѵеі іа^еи—пишетъ
одинъ Датчанинъ ивъ Любека 22 ноября—Веліе ^еаргосѣеп, <1а.чв аііе
іііе 8с1і1о8бет, (Ііе ег ап Деп Веіпѳп иші ашіепто Ііаі, ѵоіі Віеіев &е-
Ковяеп 8І1ИІ, иші ва«еп (Іаги ііаяв ег еііісѣе еівепіе Вашіе ипі Леи ЬеіЬ
ЬаЬеп воіі, іп <ііе ег еіп^езсіішіеііеі іві». \ѴаіІг, III, 184.
’) Смотри письмо Генриха ѴШ къ Гамбургу, въ которомъ онъ
настаивалъ па освобожденіи Вулленвевера. АІІшеуег, Бег КатрГ, 119,
№ III.
547
виду своихъ личныхъ интересовъ, требовалъ у Христофа вы-
дачи Вулленвевера, надѣясь, что тогда война немедленно бу-
детъ окончена. Согласія со стороны Христофа не послѣдо-
вало прежде всего потому, что опъ былъ во враждѣ съ Хри -
стіапомъ ПІ-мъ.
Двадцать пять королей, говорили современники, ничего бы
не сдѣлали для освобожденія Вулленвевера!..
Что тутъ удивительнаго, когда, съ другой стороны чуть
не вся Европа радовалась въ душѣ, что Вулленвеверъ, этотъ
демагогъ, не безопасный для Европейскихъ правителей и го-
сударей, наконецъ попался. Теперь рѣшили покончить съ нимъ
разъ на всегда: пытать его, а логомъ казнить.
Въ концѣ 1535 года послѣдовалъ первый допросъ ’) Вул-
ленвевера. Много, что впослѣдствіи приписывалось ему, под-
твердилось на этомъ допросѣ; нѣкоторыя признанія Вулленве-
вера были вынуждены страшными пытками. Такимъ признані-
ямъ, разумѣется, нельзя довѣрять безусловно, тѣмъ болѣе,
что въ пихъ оказалось много вымышленнаго, ложнаго.
Между' тѣмъ, въ показаніяхъ Вулленвевера, данныхъ имъ
свободно, многое согласно съ историческими документами. Изъ
этихъ показаній узнаемъ объ отношеніяхъ Вулленвевера къ
Бургундскому двору, узнаемъ, что война съ Христіаномъ III
начата, главнымъ образомъ, съ тою цѣлью, чтобы лишить Гол-
ландцевъ права торговать на Балтійскомъ морѣ; дружбу Бур-
гундскаго двора съ Любекомъ Вулленвеверъ уподобилъ дружбѣ
кота съ мышами.
Скоро Вулленвеверъ быль подвергнутъ второму и третьему
допросу, въ присутствіи Бремса и другихъ членовъ рата. На
третьемъ допросѣ пытками достигнуто было то, что Вуллен-
веверъ призналъ себя врагомъ Любека, сторонникомъ анабап-
тистовъ и т. п. Но возвратившись въ свою темницу, онъ
углемъ написалъ па стѣнѣ: никогда и не былъ ни воромъ, ни
измѣнникомъ, ни перекрещенцемъ, никогда не былъ и не буду.
Христосъ, яви знаменіе моей правоты! -)
Вскорѣ Вулленвеверъ переведенъ былъ изъ Ротепбурга въ
1) Опъ впервые сообщенъ ІЗайтцомъ изъ Любекскаго архива, III
прям. 43.
ХѴяіТх, ТІІ, 229.
замокъ Штейнбрюкъ (между Брауншвейгомъ и Гильдесгеймомъ).
24-го сентября 1537 г. произнесенъ былъ окончательный при-
говоръ: Вуллеивевера подвергнуть казни четвертованіемъ. При
этомъ Вулленвеверъ счелъ долгомъ отказаться отъ той лжи,
которая вынуждена была у него подъ пытками, что будто опъ
имѣлъ какія-то враждебныя намѣренія противъ .Любека, при-
сваивалъ себѣ то, что принадлежало городу, заключалъ союзы
съ перекрещенцами. Ничего этого па самомъ дѣлѣ пе было.
Заключеніе я казнь Вуллеивевера были очень беззакон-
нымъ дѣломъ архіепископа Бременскаго и другихъ нѣмецкихъ
князей, что можно объяснить развѣ только духомъ времени,
тѣми враждебными отношешяічи, какія были между князьями
и городскими дѣятелями, стоявшими во главѣ народа. Чело-
вѣкъ, несправедливо пострадавшій, впослѣдствіи, обыкновенно,
возбуждаетъ въ людяхъ состраданіе, при чемъ заслуги его ча-
сто преувеличиваются... Такъ было д съ Вулленвеверомъ.
Вскорѣ стали говорить въ пользу его, и что дальше, то
больше. Дошло дѣло до того, что Вуллеивевера стали счи-
тать «вторымъ Перикломъ», «Гракхомъ» и т. д. Такъ изъ
одной крайности впали въ другую!
Нельзя считать Вуллеивевера ни великимъ государствен-
нымъ дѣятелемъ, ни героемъ; какого-нибудь переворота онъ
пе произвелъ, а только еще разъ возбудилъ въ Любчанахъ
воспоминаніе о прежней силѣ Любека, о сто быломъ величіи
и стремился насильственно подчинить Скандинавскія королев-
ства Любеку и окончательно утвердить господство его на Бал-
тійскомъ морѣ, а вмѣстѣ съ тѣмъ возстановить коммерческую
монополію Ганзы, имѣвшую такую силу въ средніе вѣка. Такъ
ошибался и пострадалъ не опъ одинъ, раньше еще казнспъ
быль единомышленннвъ его Мейеръ.
Намъ остается теперь разобрать послѣдній періодъ войны,
извѣстной подъ названіемъ графской. Этотъ періодъ начинается
сь апрѣля 1536 года и оканчивается 1544 годомъ — общимъ
миромъ и затишьемъ. Послѣдній періодъ былъ самымъ опас-
нымъ для Христіана, такъ какъ его врагомъ теперь былъ уже
не Любекъ, а самъ императоръ и пфальцграфъ Фридрихъ.
Эту третью войну мы раздѣлимъ па два періода, одинъ—
до 1537, другой—до 1544 года.
549
і) РаІпЛап-МйІІег, II, 102.
Въ началѣ войны главными дѣйствующими лицами являются
Христіанъ ПІ и Альбрехтъ съ Христофомъ, а въ концѣ кромѣ
Хрпстіапа ІП—Фридрихъ и Карлъ V.
Послѣ Гамбургскаго мира Альбрехту п Хрисгофу, какъ опп
сами вѣрно разсчитывали, могли помочь только Нидерланды, гдѣ
внимательно слѣдили за событіями иа сѣверѣ, ио въ данный
моментъ предпочитали держаться выжидательной политики. Ни-
дерландское правительство ничего не имѣло противъ перемѣнъ
въ Любекѣ, и довольно было возвращеніемъ Бремса; съ паде-
ніемъ Вулленвевера и демократической партіи Нидерланды бо-
лѣе, чѣмъ прежде, сблизились съ Любекомъ; политика ихъ
стала болѣе рѣшительной и, вмѣстѣ съ тѣмъ, все болѣе рас-
ходилась съ политикой императора. Марія пе желала, чтобы
протестантъ, другъ Шмалькальденцевъ, былъ королемъ Даніи,
господиномъ Зунда и, быть можетъ, всего Балтійскаго моря;
она охотнѣе видѣла бы па Датскомъ престолѣ человѣка, рас-
положеннаго къ католичеству и императору, который, опираясь
па католическую партію, одновременно могь бы оградить тор-
говые интересы Бургундскаго дома п поддержать его полити-
ческія и религіозныя тенденціи, не давая имъ, какъ прежде,
мѣшаться съ интересами торговли. Нидерландскіе же со-
вѣтники ея изъ-за претензій Фридриха П не желали начи-
нать войны съ Христіаномъ III: опп болѣе всего дорожили
свопмп торговыми привилегіями на Балтійскомъ морѣ, ко-
торыя и хотѣли сохранить. Уклоняясь отъ рѣшительнаго
отвѣта, тѣмъ болѣе отъ какихъ нибудь рѣшительныхъ дѣй-
ствій, Нидерландское правительство не отказывалось отъ пе-
реговоровъ съ Альбрехтомъ и Христофомъ, не разрывало
союза и съ Христіаномъ III. Такая политика, кромѣ топкаго
разсчета, обнаруживаетъ еще, что у Нпдерландъ п Карла У
не было единства въ интересахъ. Марія, прежде чѣмъ что-
либо предпринять, всегда совѣтовалась съ императоромъ; а
опъ былъ то въ Африкѣ, то въ Испаніи, такъ что раньше,
чѣмъ Марія съ Карломъ давали свое рѣшительное согласіе
приступить къ осуществленію плана, этотъ планъ терялъ свое
значеніе
550
Карлъ V—ему были близки интересы Габсбургскаго дома,—
энергичнѣе всѣхъ дѣйствовалъ въ пользу Фридриха, и по-
тому не упускалъ случая увеличить владѣнія своего дома но-
вою войною ’).
Не успѣлъ Карлъ V возвратиться изъ своей Африканской
экспедиціи, какъ къ нему въ Неаполь явился посолъ оп,
Фридриха—Ѳома Леодій, съ просьбою помочь завоевать Данію.
Нидерланды, говорилъ посолъ, ссылаясь па свои договоры съ
Христіаномъ Голштинскимъ, ничего пе сдѣлали для Фри-
дриха Ц, а между тѣмъ, Христіанъ заручился помощью нѣ-
мецкихъ князей и короля Швеціи, который сталъ его союз-
никомъ, такъ что Нидерланды и другія императорскія земли,
много потеряютъ, если бы Христіанъ ІІІ одержалъ побѣду; а
поэтому, продолжалъ Леодій, необходимо скорѣе найти сред-
ства покорить Данію. Послѣднее тѣмъ болѣе возможно, что
въ Даніи пародъ противъ новаго короля и желаетъ, только
освобожденія Христіапа II. Посолъ прибавилъ, что графъ Оль-
денбургскій согласенъ всѣ города и замки Даніи, находившіеся
въ еп> власти, передать во владѣніе императора, что Фри-
дрихъ II, съ своей стороны, сдѣлаетъ все, что будетъ» въ его
силахъ, а Висмаръ, Любекъ, Гостокъ и другіе, какъ только
имъ будетъ извѣстно рѣшеніе императора, дадутъ въ помощь
осажденному Копенгагену 30 кораблей. Дѣло только за рѣ-
шительнымъ отвѣтомъ, такъ, какъ кто успѣетъ теперь завое-
вать Данію, тотъ ее н удержитъ *).
Докладъ Леодія произвелъ дѣйствіе: Карлъ тотчасъ же
отправилъ своихъ пословъ въ Данію съ тѣмъ, чтобы опп
всѣми силами отстаивали тамъ право пфальцграфа па Данію
п добились возстановленія міра и спокомсгвія. «Фридрихъ,
долженъ первенствовать на сѣверѣ Европы, а не Христіанъ.
ІІІ»,—были подлинныя слова Карла V. Леодій усмотрѣлъ
въ атихъ словахъ какъ бы уже качало рѣшительныхъ
дѣйствій со стороны императора и, полный надеждъ, воз-
вратился въ Германію. Всѣ эти событія относятся къ концу
Вев Восііев, Ніаіоііе Де Оаппешаге, VI, р. 266. Ср. Рйіиіап-
Мпііег, II, 305.
2) Ьапа, ЗіааГвр&ріеге, № XXXVII. Цпі ага ГТаппеіиагсІіе Іа ге-
ііепсіга.
551
1535 и началу 1536 года. Въ этотъ промежутокъ времени
Фридрихъ Саксонскій находился ві. Вѣнѣ при дворѣ Фер-
динанда; въ своихъ переговорахъ съ римскимъ королемъ
Фридрихъ затронулъ п событія сѣверныя. Фердинандъ не со-
глашался съ политикою своего брата, чтб какъ нельзя болѣе
благопріятствовало Христіану III въ одержаніи побѣды, и
готовъ былъ сдѣлать нѣкоторыя уступки протестантамъ, лишь
бы сохранить миръ въ Германіи. Фердинандъ теперь не одоб-
рялъ болѣе претензій пфальцграфа на Датскій престолъ, такъ
какъ эти претензіи снова повели бы къ общей войнѣ въ Гер-
маніи, и потому, вмѣстѣ съ Фридрихомъ Саксойскимъ, всѣми
силами старался о томъ, какъ бы примирить пфальцграфа съ
Христіаномъ Ш. Курфюрстъ Фридрихъ уѣхалъ изъ Вѣны и,
съ цѣлью исполнить желаніе Фердинанда, онъ встрѣтился въ
ІПмалькальденѣ съ Филиппомъ Гессенскимъ. Съ общаго согла-
сія опи предложили слѣдующія условія мира: изъ уваженія къ
императору и Римскому королю, Христіана II слѣдуетъ осво-
бодить, послѣ чего опъ долженъ отказаться отъ всѣхъ своихъ
правъ на Датскую п Норвежскую короны, имѣя въ виду, что
за него, въ этомъ случаѣ, явятся поручителями курфюрстъ
Бранденбургскій п пфальцграфъ Фридрихъ; если же Хри-
стіанъ II уклонится отъ исполненія условія, въ силу кото-
раго ему только и даруется свобода, то онъ снова будетъ под-
вергнуть заключенію. Со дня своего освобожденія Христіану
ассигнуется ежегодно 20,000 гульденовъ; пфальцграфъ же.
едпповремеппо получить 40,000 гульденовъ, а по смерти Хри-
стіана II ежегодно 20,000 гульденовъ въ продолженіе 5 лѣгь ’).
Съ такимъ проектомъ мира отправленъ былъ посолъ сна-
чала въ Гейдельбергъ, а затѣмъ въ Брюссель; по пфальцграфъ
отказался отъ подобнаго мира, такъ что опять все осталось
въ прежнемъ положеніи 8); Марія же поставила все въ зави-
х) Аіітеуег, 571. ІЧоІсз аййійоппеііеб.
®) Фердинандъ въ письмѣ къ Іоавпу Фридриху, отъ 1-го января
1536 года, говорить: <Яо ЪеЙпЗеп ѵіг <іос1і йіе засіі (іегтазвеп
віеП(, <1аз ѵ.іг ѵоп хѵе^еп ііег доіДісІіеп ^егеойіі^кеіі «Ііе ипивег Ьеі
тиеіпеп аи Леш копі^геісЬ ПептагскЫ ІіаЬеп, яог^ ѣга&еп, <1&8 \ѵепі^
ГтсІііЬегкеіі ііагаиз епізіееп тад». ЛѴаііх, ІП, 534. Ьяпн, Зіааів-
раріегѳ, Л» XXXIX.
_ 552
сичость отъ Карла V. Осенью 1535 года она писала къ нему,
что лучшаго и болѣе удобнаго времени пѣть и пе можетъ быть
для дѣлъ Фридриха: въ Даніи обѣ стороны обезсилены, въ Ко-
пенгагенѣ и Мальма ждутъ спасенія только отъ императора,
а Христіанъ III и его союзники напрягаюсь всѣ свои силы,
чтобы покорить ихъ, но пока еще безъ успѣха. Король Ан-
глійскій п другіе также стремятся къ Балтійскому морю. Импе-
ратору слѣдовало бы обратиться къ Ганзейскимъ городамъ и
ихъ побудить къ помощи. Марія также была намѣрена содѣй-
ствовать успѣшному окончанію дѣла, на что жертвовала
30 -40 тысячъ ливровъ * *), но йотомъ вдругъ измѣнила своему
намѣренію: послы Христіана III были въ Нидерландахъ и обѣ-
щали императорскимъ провинціямъ выгодныя торговый при
вилегіи, что заставило Марію нѣкоторое время поколебаться,
но въ концѣ концовъ убѣдиться, что лучше всего мирно по-
кончить дѣло, и вагъ она чрезъ Шеппера просила Сигизмунда
Польскаго взять на себя роль посредника.
Почти одновременно съ посольствомъ отъ Христіана III яви-
лось въ Нидерланды новое посольство изъ Копенгагена: Амброзій
Богбиндеръ и Стефанъ фонъ-Штейнъ. Въ яркихъ краскахъ они
изобразили бѣдственное положеніе осажденныхъ городовъ—Ко-
пенгагена и Мальмэ, и неотступно просили помочь имъ, указы-
вая при этомъ, что если Голштинія, Швеція и Пруссія будутъ
господствовать на Балтійскомъ морѣ, то торговля Нидерлапдъ
сильно упадетъ; упомянули еще о намѣреніяхъ Густава и Хри-
стіана III сдѣлать Вильгельма Бранденбургскаго наслѣдствен-
нымъ владѣтелемъ Лифляндіи 2). Имѣя въ виду, что импера-
’) АІітеуег, 338: Магіи ргаіісчиегоіі іиациез й XXX ои XI, іпіііе
Ііигев раг ГоЫщяііоп іГаисип» сііеиаііегв ііе Гопіге гріе ве вопі Д се
оіТегі...
*) Аіітѳуег, 565. Сошиііввіоп <іи соніе СІігізіоЯе <1’ОІі1епІ)оигк,
ѣаіііёе а АтЬгозіиз ВоискЬішіег, Ьоигщпаівіге а СоррепЬа^еп еі 8іе-
ѵеп ѵап Зіеуп, весгёіаіге, Зеиегв Іа коупе <іопаі"іоге <1е Понятіе, еіс.
Вайтцъ, сравнивъ документъ, напечатанный Альтмейеромъ съ ориги-
наломъ его, находящимся въ Брюссельскомъ архивѣ, говоритъ, Ш,
535, что копецъ приведеппаго Альтмейеромъ документа, отъ словъ
Еі сотЬіеп (ріе Іев сішг^ев и т. д. и до словъ 4 Диіні? 1535 — ие
принадлежитъ вовсе этому документу, а другому, болѣе раннему. Ср.
Раішіап-Іійікт, II, 311 и далѣе. У Витфельда и Крагія находимъ еще,
553
торъ въ бытность свою въ Неаполѣ уже далъ слово Леодію
твердо стоять за Фридриха, Марія, разумѣется, не могла от-
казать въ помощи осажденнымъ городамъ; она. ассигновала
на первое время 14,000 гульденовъ: впередъ обѣщала еще
большія суммы, въ чемъ и обнадежила пословъ '). Между тѣмъ
Нидерландскіе ратманы, какъ оказалось, не согласны были
выдать деньги на войну, ссылаясь на то, что съ Христіаномъ
III недавно заключенъ союзъ, а на Фридриха они мало на-
дѣялись і); и потому, разсуждали они, воина съ Христіаномъ Ш
принесетъ императорскимъ провинціямъ одинъ только вредъ,
тѣмъ болѣе что дѣло идетъ о войнѣ съ княземъ, па владѣнія
котораго императоръ не имѣетъ никакого права. Кромѣ того,
нидерландскіе ратманы отлично знали, въ какихъ затрудни-
тельныхъ обстоятельствахъ былъ самъ императоръ. Послѣ
всего этого ратманамъ пе трудно было предвидѣть, что вся
тяжесть войны ляжетъ па нихъ Марія, желая настоять на
что послы будто бы въ этотъ же разъ заявили Маріи о желаніи графа
Ольденбургскаго жениться на вдовѣ герцога Миланскаго, дочери Хри-
стіана 11 Христинѣ, и просили Марію принять участіе въ этомъ сва-
товствѣ графя Ольденбургскаго.
!) І.евдпеіг (датскіе послы) опі оЬіепп диаіюгге ппііе ііогіпз і’ог
аиес іесіагаііоп дие Гетрегеиг з'екіоіі сопзепіи іе зесоигіг Іе іісі
сопіе і'ОМедЬог^ еі гоіаиіше, еі дие а сезіе Яп іі аиоіі опіоппе іез
соіишізбаігез роиг іесіаігѳг за ѵоіипіе. сошше іезвиз, ап іпс Яе Ноі-
зіеіп еі а зез аііісх; еі ві аіопсдиев іі пе іерагіізі ііе вой епігергіпве,
сріе за таіезіе ітрегіаііе сііегсііегоіі аиіігев ѵоіев роиг еіТесіиег за іісіе
ѵоіипіе, еі дие сез <іеих Зивіісіб зе Ііапврогіазвепі еп Сорепііацеп еі
ЕІІеЬой'еп, аіЯп Яе і'аіге Іепіг іегпіе Іез іісіез ѵШев, пои епігег еп
аиісип^ Ігаісііе, еі аііепіге Іа ѵоіипіе еі іпіепііоп Яе Геиірегеиг.
®) Еі а и гедоті <1и іис Егеіѳгісд раіаііп Гоп пе вееі поіег еп
Іиу, і’огз ди’іі у ргосеіе азяея Ггоііетепі, еі еще зиг Іиу пе ве іоіі
і'аіге ^гапі іопіетепі, іеііетепі ди’іі езі аррагапі дие іоиіс Іа сііагде
іишЬега виг іез іііз раув іе раг іеда іе іапі ріиз дие Іа іііе сот-
шіззіоп езі ві ігев оиуегіе, дие, попоЬиІапІ ди еііе ргосеіе іе Гетре-
геиг еп диаіііе і’етрсгеиг, зі пе вега еііе іе Іоиз ргіпзі по ехИпіе
роиг Іеііе. Ьапг, 188.
’) Говоря е Нидерландскихъ ратманахъ Витфельдъ прибавляетъ:
Ба ѵааге іег шап|?е і Ноііапі ІЫапі Неітегпе, зот ей’іег Еіп Магія,
Ьепііз ііеттеііце ВсГогігіпк, кіете ѵіііе ііиіреі Ріаііицгеі'иеп і'гет
теі віп яа&, ос тап^е ѵааге іег ос ІЫапі, вот К. СЬгізііегп ѵааг іеке
&оі, іе гааііс за іазі ііІЬя^е, зот іе ашіге гааіііе і’гет. АНтеуег,
Не.іаііопз, 334: (^иаті оп <'арегсиі еп Веіцідие дие Сітгіез С^иіпі аѵаіі
554
своемъ рѣшеніи, снова обратилась къ своему брату ’). Карлъ,
какъ опа и ожидала, отвѣчалъ, что денежная помощь Хри-
стофу должна быть оказана, такъ какъ тогда Копенгагенъ
можетъ еще нѣкоторое время продержаться; увѣрить его въ
большей помощи и на будущее время. Если Христофу, при-
бавлялъ онъ, отказать въ помощи теперь, то легко можетъ
случиться, что онъ передастся Франсуа или Генриху ѴШ. Въ
виду этого Карлъ особенно наставалъ на помощи Христофу;
при этомъ онъ не хотѣлъ принимать въ разсчетъ стѣсненнаго
положенія Пидерландъ и говорилъ: помощь Христофу такъ
важна, что слѣдуетъ всѣмъ пожертвовать * *); напоминалъ и о
Фридрихѣ, котораго также нужно склонить къ возможно скорой
и дѣятельной помощи *).
Когда въ Нидерландахъ стало извѣстно, что помочь осаж-
деннымъ городамъ—настоятельное желаніе императора, и Ма-
рія, такимъ образомъ, дѣйствовала не отъ себя лично, рат-
маны взяли назадъ свое слово объ отказѣ еп—и теперь го-
товы были снарядить тридцать военныхъ кораблей для запятія
Зунда.
Исполняя волю брата, Марія отправила Шеннера къ Фри-
дриху Пфальцскому, съ просьбою доставить '/2, а въ край-
немъ случаѣ слѣдуемыхъ для войны денегъ, при чемъ пред-
лагала или самому ему отправиться въ Данію, или послать
туда довѣренное лицо. Если же онъ еще будетъ медлить, то
Ѣііі йе сеііе іюрогіапіе ай'аіге (походъ въ Данію) нве аііпріе чиенсіоп
й’ашоиг—ргорге еі. (Іе і'ашіііе, оп разка Де ГепіЬопзіазпіе Л Іа іі&іепг,
еі (іе Іа ііёйепг а ГіпіііЙ'ёгепсе, а іа гёрикиаіісе. Ьез Рауе Вав (Іе-
шашіёгепі а ііаиіз сгіз... Іа раіх. Раішіап-Мііііег, П, 86—87.
*) Инструкція ея посла къ Карлу отмѣчепа 3-мъ числомъ февраля
(1536 г.). Отвѣтъ Карла—27 февраля и 4 марта.
*) См. инструкцію Карла V у Ланца, Віааізраріеге, 194.
э) Въ своемъ посланіи къ Карлу V Марія по поводу слуха о томъ,
что Густавъ Шведскій убитъ, совѣтовала ему подумать, нельзя ли
какъ нибудь нанять Шведскій престолъ, чтобы не достался онъ ка-
кому-нибудь протестантскому кпязю; и вотъ согласно предложенію
брата, Марія, если бы слухъ объ убіеніи Шведскаго короля оправ-
дался, обязана была хорошенько разузнать настроеніе народной массы
и намѣтить, какія средства могутъ быть употреблены для того, чтобы
запять Шведскій врестолъ.
въ Нидерландахъ пе станутъ болѣе поддерживать его, а бу-
дутъ преслѣдовать только свои собственные интересы ’).
Фридрихъ изъявилъ свою полную готовность поддержать
Копенгагенъ и обѣщалъ взять на себя ’/3 военныхъ расходовъ.
Уладивъ, такимъ образомъ, это дѣло, Марія пошла далѣе:
она написала Альбрехту Мекленбургскому, что опъ можетъ
получить отъ нея еще 7,000 гульденовъ дли уплаты жалованья
кнехтамъ, прибавляя, что это послѣдняя помощь съ ея сто-
роны. Тогда же Марія отправила Функа въ Копенгагенъ,
чтобы извѣстіемъ о помощи ободрить осажденныхъ 2). Неза-
висимо ’ отъ этого, Марія отъ себя лично писала жителямъ
Копенгагена п графу Христофу, стараясь поддержать ихъ му-
жество.
Карлъ V, въ свою очередь, отправилъ посольство къ нѣ-
мецкимъ князьямъ, какъ-то: ландграфу Филиппу Гессенскому,
курфюрсту Саксонскому, герцогу Люнебургскому п его
братьямъ 3). Миссія императорскихъ пословъ состояла въ томъ,
чтобы объявить всѣмъ протестантскимъ князьямъ, которые
были друзьями Христіана Ш, что опъ, императоръ, никогда
не признаетъ Христіана III королемъ Даніи. Ему, какъ импе-
ратору, слѣдуетъ заботиться о соблюденіи мира и порядка, и
не допускать, чтобы королевства гибли, равно какъ и оста-
новить произвольный захватъ ихъ, возстановить всѣ пхъ тор-
говыя права и привилегіи, сильно пострадавшія отъ войны, и
въ концѣ концовъ признать королемъ Даніи пфальцграфа Фри-
дриха. Протестантскіе князья почта всѣ были сторонниками
Хрпстіапа ІП, а потому впередъ можно было сказать, что
императорское посольство но достигнетъ своей цѣли. Какъ
всегда, такъ и па этоіъ разъ, ландграфъ Гессенскія выказалъ
себя самымъ ярымъ противникомъ всего, чего желалъ импе-
раторъ; курфюрстъ Саксонскій говорилъ, что наслѣдственномъ
по женской линіи въ Даніи вещь новая, и что, во всякомъ
случаѣ, не дочери Христіана II должны имѣть права на дат-
скій престолъ, а скорѣе всего его сестры 4).
*) Ьапх, 197.
а) НнііГеШ. Инструкція Маріи Функу см. Ьапх, Зіааираріеге, 212.
э) Подробности итого посольства у Витфельда. Ср. АѴаіІг, ИГ, 262.
4) ДѴаііи, ПІ, 362, и далѣе—по архивнымъ даннымъ Ганновера
и Веймара. Раіпііап-Мііііег, II, 310. Ср. Бея Восііеа, Д'І, 268 -270.
Не добившись желаемаго у нѣмецкихъ князей, послы импе-
ратора отправились къ Христіану ІП, но его пе было въ
Голштиніи, такъ что пришлось вести съ нимъ письменные
переговоры. Они рѣзко заявили ему, что императоръ не допу-
ститъ, чтобы онъ, Христіанъ, самовольно лишалъ его родствен-
никовъ права па Датскую корону; Данія и Норвегія во мно-
гихъ мѣстахъ граничатъ съ Священной Римской Имперіей: а
потому императоръ и не можетъ допустить, чтобы его поддан-
ные терпѣли изъ-за войны герцога Голштинскаго. Дѣло импе-
ратора обсудить весь спорный вопросъ о наслѣдникѣ престола
въ Даніи; герцогу же Голштинскому слѣдуетъ сложить оружіе
и ждать императорскаго рѣшенія. Если же герцогъ будетъ
противиться, то императоръ принужденъ будетъ силу сломить
силою же. Послы выражали готовность сойтись съ Христіа-
номъ въ Гамбургѣ, Любекѣ плп гдѣ-нибудь въ другомъ мѣстѣ ').
Христіанъ быль согласенъ и послалъ 4-хъ ратмановъ въ
Гамбургъ, по здѣсь они не застали императорскихъ пословъ,
такъ какъ они поѣхали въ Любекъ, гдѣ старались склонить
городской совѣтъ, если не къ открытой немощи, то, по крайней
мѣрѣ, къ тому, чтобы здѣсь пе мѣшали подвозу припасовъ въ
Копенгагенъ и не прерывали связей съ Нидерландами *). Въ
.Любекъ прибыло и посольство Христіана ІП. Начались пере-
говоры л). Прежде всего Христіанъ Ш отвѣчалъ па письмо
императорскихъ пословъ: какъ король Даніи, и герцогъ Гол-
штинскій, опъ готовъ вполнѣ повиноваться императору. Онъ
очень доволенъ бракомъ Фридриха и его двоюродной сестры,
но не признаетъ правъ ихъ на Датскій престолъ. Послы Хри-
стіана ІП разсказали императорскимъ посламъ всю исторію
отпоіпепій Христіана III къ Нидерландамъ, Даніи и Любеку;
такъ какъ въ Даніи королевскій престолъ избирательный, а
Христіанъ Ш—король, законно избранный Датскими сосло-
віями, то на этомъ основаніи опъ имѣетъ полное право нака-
зать два непокорныхъ города, почему и держитъ ихъ въ осадѣ.
Наконецъ, опп поставили на видъ императорскимъ посламъ
’) Сга#й Аппаіеэ, 128.
*) АИпюуег, 533.
*) Сга§іі, 130—184.
злонамѣренность Любека и другихъ Вендскихъ городовъ, когда
во главѣ ихъ стоялъ Вулленвеверъ: пе освобожденіе Хри-
стіана П они имѣли въ виду, а низложеніе всѣхъ царствую-
щихъ лицъ, лишеніе Голландцевъ права на пользованіе Балтій-
скимъ моремъ. При всемъ этомъ Христіанъ III, какъ п отецъ
его, въ спорѣ съ братомъ, готовъ подчиниться приговору без-
пристрастныхъ судей.
Докладъ Датскихъ пословъ былъ переданъ императору
чрезъ курфюрста Саксонскаго *), такъ какъ императорскіе
послы отказались отъ передачи. Копія съ доклада была
послана также и королевѣ Маріи. Христіанъ ИТ, видя, что
Нидерландское правительство серьезно рѣшило исполнить
волю императора—-помочь осажденнымъ городамъ, поспѣшилъ
утвердить свои договоры съ нѣмецкими князьями, назначилъ
новые чрезвычайные налоги въ Даніи и герцогствахъ, обязалъ
монастыри выдать ему 58,000 лотъ серебра, не остановился
даже понизить пробу монеты. Члены союза [Пмалькаіьденцевъ
почти всѣ были па сторонѣ Христіана III. Въ копцѣ 1535
года посолъ Христіапа ТІІ Мельхіоръ Рантцау находился въ
Пімалькальденѣ; здѣсь на общемъ собраніи князей онъ ука-
зывалъ па то, какъ Любекъ, не добившись собственными силами
господства въ Даніи, старается теперь передать королевство
императору. Императоръ же такъ заботится о пользѣ пфальц-
графа не изъ-за чего другого, какъ только изъ желанія добиться
такого вліянія ва Балтійскомъ морѣ ’), чтобы никогда пе вид ѣть
тамъ своихъ враговъ, назначать цѣны на товары, господство-
вать на всемъ сѣверѣ, и тѣмъ ослабить (сіеЬіІПаге) королевства 3).
») УѴаііх, Ш, 538.
2) ...цпогі сошпюііа Тіяпіа езі а<1 шагіз йошіійпіп оссирапйийі... геиега
аиіет иііііі аііий тоіішг, циаіи <рюб шагіз йотіиіиш еі іШиз герпі
роззезвіонет ьіЫ сиріі еі ЬаегейіЬпв этііз агігіЬиеге, пі іп ровіегпт іи
тагі еі іегга 1оп{ге Іаіецие ішрегііеі.
3) Хапс сіѵіІаЮя зіЫ а^ипкеі'е нііііиг, иі Шогиіп орега поя регйаі
еі розіеа рег.ііііет Шіз еі ипіѵегбо огЬі Скгізііапо іпГегаі;... таіе
сіаікіеге ег Іахаге спт ѵоіеі, іпегсітоіщз ай шогелп гещв Рогііщаііае
ргаеЪія. ропеге еі йеропеге, Ьгеиііег иісіипі іНит, циеіи Ііаеіепия огіеп-
іаіев сіиііаіеа (оссійеиз еі огіепз) ех изи тягіз циаевіиеге, ай іпіегіо-
гез Оегтапов ігаіиіегеі, ѵиіі ішрегаіог, иі іп огЪе Сіиізііапо аиі зоіиз
юіппіа аиі сегге, іпіег іпипйі тоиагсказ ипив цпат ркігітит рОаВІі.
Если бы императоръ дѣйствительно желалъ помочь Христіану II
и его родственникамъ, то онъ могъ бы сдѣлать это и раньше.
Теперь же когда онъ видитъ, говорилъ посолъ, что мы обез-
силены войною съ Любекомъ, императоръ старается привлечь
па спою сторону Ганзейскіе города, чтобы съ ихъ помощью
покорить насъ, а потомъ и ихъ самихъ, и, такпмъ образомъ
весь міръ держать въ своей власти '). Христіанъ, продолжалъ
посолъ, желалъ, чтобы, кромѣ герцогствъ, и Данія съ Норвегіей
также были включены въ союзъ съ ппми; поднятъ былъ во-
просъ и о помощи ІПмалькальденцевъ, въ случаѣ если бы
императоръ что либо еще предпринялъ въ пользу Христіана II
и его родственниковъ. На это курфюрстъ Саксонскій не со-
гласился. ЗО-го апрѣля 1536 года заключено было условіе
между послами Христіана п ІІІмалькальденцамп о взаимной
помощи, въ случаѣ нападенія па одну изъ договаривающихся
сторонъ. Христіанъ просилъ отъ курфюрста Саксонскаго денегъ
па жалованье кнехтамъ; курфюрстъ 22-го мая отвѣчалъ послу
Христіана, что опъ помощь окажетъ, если толькоХристіанъ Ш
будетъ въ точности соблюдать свои договоры съ Шмалькаль-
депцамн. Энергичнѣе другихъ нѣмецкихъ князей были Эрнста
Люнебургскій и Филиппъ Гессенскій: очень важно для еван-
гелическаго ученія, говорили опи, чтобы Даніей владѣлъ Хри-
стіанъ ІІІ, а но Бургундцы. Филиппъ Гессенскій въ Гейдель-
бергѣ велъ переговоры съ Людвигомъ Пфальцскимъ, братомъ
Фридриха II, и этотъ также былъ включенъ въ число участ-
никовъ договора 30-го апрѣля.
Дѣла все затруднялись; Марія Нидерландская написала къ
штатгальтеру Фрисландіи и Оверисселя письмо 1), въ которомъ
требовала немедленно собрать для императора и пфальцграфа
3,000 всадниковъ. Это письмо, перехваченное лазутчиками Хри-
стіана 111, доставлено было ему, и онъ снова обратился къ Фи-
липпу Гессенскому, обѣщая въ точности соблюдать свой договоръ
съ ІІІмалькальденцами ’), если опъ поможетъ ему деньгами 4).
*) АатвЬегеІвіпігег Ста <1еІ Коп^еііие 6'еІіеітеагсЬіѵ, IV, 1. стр.
14 и 17.
2) АІЬшеуег, 536. № XVI.
3) ДѴаііг, ІІІ, 271.
*) Курфюрстъ Саксонскій дѣйствительно доставилъ Христіану
7,000 гульденовъ на жалованье его кнехтамъ, набраннымъ въ Фрііс-
559
9-го іюня Христіанъ ІІІ еще разъ письменно обратился ко
всѣмъ сѣвернымъ протестантскимъ князьямъ и городамъ, пред-
ставляя имъ опасности, которыя грозятъ всѣмъ имъ отъ замы-
словъ Бургундскаго дома: если этому дому удастся укрѣпиться ві»
Даніи, нѣмецкимъ князьямъ и городамъ много придется потер-
пѣть отъ Нидерландцевъ. Пфальцграфъ и императоръ оттого
такъ п добиваются Датскаго престола, что съ нимъ легко
сдѣлаться властителемъ всего Балтійскаго моря. Видя также
опасность для себя отъ усиленія на сѣверѣ Бургундскаго дома,
князья и города должны бы были уже и но этой причинѣ
помочь Христіану III. Особымъ письмомъ Христіанъ обратился
также и къ Данцигу, прося этотъ городъ па время пріоста-
новить свои рейсы чрезъ Зундъ. Къ Христіану 111 присоеди-
нились король Польскій и герцогъ Прусскій. 12-го іюля Годсикъ
Рантцау прибылъ въ Любекъ и здѣсь отъ имени своего короля
просилъ 200 матросовъ и нѣсколько центнеровъ пороху, го-
воря, что Христіанъ Ш, получивъ эту помощь, можетъ въ 2
пли 3 недѣли принудить Копенгагенъ къ сдачѣ. Отвѣтъ Лю-
бека Рантцау неизвѣстенъ ')!
Каковы же результаты переговоровъ Христіана ІІІ съ
нѣмецкими князьями и городами? Данцигъ на просьбу Хри-
стіана III не согласился. Изъ князей одинъ курфюрстъ Сак-
сонскій далъ 7,000 гульденовъ, остальные же ограничились
словеспыми спорами и письменными переговорами. Причина
этого та, что Фердинанду всегда удавалось привлекать князей
на свою сторону обѣщаніемъ политическихъ п церковныхъ
льготъ. Но у Христіана III оставалась надежда еще па одного
союзника—Франсуа 1, который былъ въ дружбѣ съ его отцомъ
и не разъ оказывалъ ему помощь. И теперь общіе интересы,
борьба съ могущественнымъ Испанско-Габсбургскимъ домомъ—
сблизили обоихъ королей. Союзъ Франсуа съ Христіаномъ ІІІ
такъ и накрашивался къ осуществленію. Христіанъ Ш сражался
противъ пфальцграфа Фридриха И, т. е. противъ приверженца
Габсбургскаго дома; а политика Франсуа давно уже яспо
опредѣлилась въ стремленіи ослабить Карла V. Франсуа всегда
ландіп, о чемъ онъ безпокоился, такъ какъ зналъ, что они уже
прослышали о желаніи Маріи взять ихъ на императорскую службу.
*) ДѴаііл, Ш, 273 и далѣе.
5С.0
старался собирать вокругъ себя недовольныхъ Габсбургскимъ
домомъ.
При французскомъ дворѣ служилъ ІОргепъ Люкке, родомъ
датчанинъ; его-то Франсуа и отправилъ осенью 1535 года къ
Христіану ІІІ, для переговоровъ о союзѣ *). Люкке долженъ былъ
указать Христіану на вредные для его государства замыслы
императора п въ виду этого изъявить совершенную готовность
французскаго короля вступить съ нимъ въ союзъ и помочь
ему въ случаѣ необходимости. Французскій король желалъ бы
получить какія либо свѣдѣнія о положеніи дѣлъ въ Даніи. Опъ
пе скрылъ отъ Христіана и того, что Любекъ и союзники его
іПіедлаі’али ему, Франсуа, Датскую корону, чтобы только быть
съ нимъ въ союзѣ и надѣяться па его помощь; но онъ отка-
зался отъ этого, говоря «зе аііепа поп аіГесіагв» Христіанъ,
въ отвѣтъ па это посольство Франсуа, отправилъ во Францію
Петра Сваве а), который долженъ былъ выразить желаніе
Хриетіапа заключить формальный союзъ съ Франціей и имѣть
въ французскомъ королѣ помощника противъ своихъ враговъ.
На Шмалькальденскомъ собраніи Датскіе послы снова встрѣ-
тились съ уполномоченнымъ французскаго короля — Вильгель-
момъ де Беллэ (Оніііеіте бе Веііау). Опи рѣшили собраться
для переговоровъ о союзѣ Даніи съ Франціей въ Люнебургѣ,
въ февралѣ 1536 года. И дѣйствительно, здѣсь рѣшено было
') РаІшІап-МіШег, И, 132 р. 175—177.
4) Сга^іив, Ш: «Бевківгаге ОаІІпт ііе віаіи гегит Бапісагит сегіі
аіічѵііі со&покеге. Сиі поп і^поіиш. цѵоя тойо Ьовівв Вапіа ІіаЬеаі,
еів дигін пііііі іп гв^пиіп дѵіні яіЬі ѵіпЛісвпі, соіпреіеге. Кес ітрегаіо-
іхт ІліЬесепвішп сопаіив іаѵоге ргояедѵепіеш, Ьос а^вге чѵоіі іііов
аііцѵа іи рагів Йапіае Ьаегегв ѵеііі, зе<1 роііиа иі тиіиія Ьеіііз ѵігев
ішп ге#пі іит ЬпЬссеавіит аііегаиіиг, аЦѵс ііа иігівчѵе ге^аит егер-
іит, ГгМегісо Раіаііпо, рег сопіиаіиш ііііае СІігізііегпі, ііезііпаит
ігаііаі. М Саііо сегіо іпШсіо сопірегіит, поіиівве Сіігіяііаппіи ееіаге,
сиі рго ргівііпа пігіи&дѵе герпі иесевяііпйіпе Ьвпі^пе сиріаі. Зітиіцѵе
іпііісаіиш ѵеііе, віЬі ЬиЬесепяев Эапіае ге$аит сегіів соікііІіоіііЪпз
оЫиІізве, ве<1 іпхіщіі ае^ѵапітіиіе еі тоііезііа еівсіет яв гезрошііяне,
аііепа поп аЙесіаге; Сопзссіііипі Ъепейсіо Веі еат сііііопет, <іѵа орев,
цѵа Ііошіпез, сіция пои роепііваі. Ае^ге ваііо евзе ііа ііе іисІуЬо Эапіае
ге^по йесегіагі, ш і<1 рег Іювііит ІшИЪгіит рпмііііопів ргавщіит віі;
рагаіппіцѵе впЬѵепіге, яі аихіііо ориз віі>. р. 111.
3) Аагвѣегеі. IV, 13.
501
заключить союзъ на слѣдующихъ условіяхъ: Христіанъ III дол-
жепъ был ь получить прежде всего денежную помощь въ раз-
мѣрѣ 100,000 кронъ и за это не пропускать чрезъ Зундъ
непріятельскихъ кораблей Французскаго короля и даровать
какія только возможно привилегіи французамъ, пріѣзжающимъ
въ сѣверныя государства.
Нтотъ договоръ не былъ приведенъ въ исполненіе потому,
что Франсуа желалъ въ союзъ съ Даніей включить и нѣмец-
кихъ князей, чтобы, такимъ образомъ, составилась всеобщая
коалиція противъ императора; нѣмецкіе же князья этого пе
пожелали: попятно, что теперь союзъ съ отдаленной Даніей
пе казался уже такъ необходимымъ, тѣмъ болѣе, что онъ
стоилъ бы Франсуа большихъ денегъ; къ тому же въ 1536
году началась 3-я война его съ Карломъ V, поводомъ къ ко-
торой послужила смерть герцога Миланскаго Франческо Сфорца.
Сношенія между Даніей и Франціей снова завязываются уже
нѣсколько позднѣе, послѣ мира въ Ниццѣ.
При посредничествѣ Франціи, Христіанъ заключилъ дого-
воръ съ герцогомъ Гельдернскимъ; этотъ договоръ впослѣд-
ствіи получилъ важное значеніе.
Отношенія къ Швеціи оставались вполнѣ дружествен-
ными.
Во 2-й половинѣ 1535 года и Генрихъ ѴШ сталъ явно
искать сближенія съ Христіаномъ Ш. Посолъ Генриха въ
Германіи—Робертъ Барнесъ, извѣстный подъ именемъ Анто-
нія Амарія ‘), извѣщалъ своего короля объ успѣхахъ Хри-
стіана ПІ и представлялъ выгоды и естественность союза съ
нимъ. Христіанъ, какъ владѣтель Балтійскаго моря, имѣетъ
возможность по своей волѣ стѣснять торговлю общихъ вра-
говъ Англіи и Даніи—Голландцевъ и Брабантцевъ. Вліяніе
Христіана Ш еще усиливается тѣмъ, что опъ имѣетъ нѣко-
торое право и па Гамбургъ, такъ какъ земля, на которой
Гамбургъ построенъ—его. Ко всему этому посолъ прибавляли,
*) Ьг. КоЬегС Вапіе», Ьейег кшнѵп іп Сегпіапу Ъу іііе папіе оГ‘
Апіопіпв АтагіпБ. Подробности о немъ ем. НескенЗогІ, Ніеіогіа
Ьиі1іегапі$піі, 1. 3, § 34. ЛѴиі-ш, 43.
_оС2
что и Христіанъ, съ своей стороны, сильно желаетъ подру-
житься съ Англійскимъ королемъ ’).
Генрихъ, кромѣ того, переговаривался съ Шмалькальдеи-
цамп. ТПмалькальденцы 25-го декабря подали англійскому по-
слу записку—петицію, по которой Генрихъ долженъ былъ дать
имъ 100,000, а въ случаѣ крайности 200.000 кронъ, чтобы
помочь союзнымъ князьямъ противъ императора и оградить
религію. Вопросъ о новомъ союзѣ обсуждалъ Томасъ Кром-
вель съ епископомъ Винчестерскимъ, но послѣдній пе одоб-
рялъ союза.
Генрихъ согласился па уплату союзникамъ 100,000 кронъ,
но вотъ на какихъ условіяхъ: если, вслѣдствіе новаго союза,
Англія должна будетъ воевать,—союзники обязаны доставить
ей на 4 мѣсяца по выбору короля или 500 вооруженныхъ
всадниковъ, или 10 военныхъ кораблей; кромѣ того, предо-
*) См. АагзЬегеіпіпй'ег, Ш, а также АѴпгш, 43 (здѣсь донесеніе
Барпеса- не полно): 1 гагу йеге аііег іііе Гоппе оГ тупе іпвігасііопв
іуі 1 кпоѵ уоиг ётасія ріеазпте 1ю\ѵ іо ргосесіе хѵіЫі іііе куп^е оі'
Ііеппіегкс.—ѴПіаі а вігепкуіЬ. уі вііаіі (Ьу) Іо уопг дгасе уі" уои Ііаѵе
но яСгоп^е а ргупве іо уопг гггасу* Ьашіе. Ьуз опЪап^е (»іс) аші ГгупЗв
Ъе во кгеі, ЬевіЗе Ьів омы ргіпееіу ЬеЬаѵіоиг іѵЫсЬ із ЗоиЫІезв ѵѵоггііу
оГ яіі ріаіве, апЗ іі Ііе шау Ьаѵе реуве ІШ от V уетун Не шиві Ъе
тісЬе, Ьів роввеавіопв Ье но лгеі. Не із іііе тагсЬеіггаѵе оі ВгапЗеііЬигк
зізіегз зои, опе оі' іііе еіссіогя. ТЬе ііике оі Йргисе Ііаік піаітіеіі опе
оі' Ыз 8І9І6Г8, аші Іші 11 апоіЬег ишпагуЗ, ан і’аіг а уопп"- ѵіг^іп аші
а» тоіеві, аз I Ьаѵе веси іп ту !у&. Не ів ако а Іуапве іо іЬе Зпке
оі ЕипепЬпг&, Ье ів оі Іуапве іо іііе еіесіог оі Яахопу, шоге Ііе із іп
іеЗеге еѵапкеііео, хѵЬісіі ів оі’ а §тсі зітепдііі. Ье ув ІогЗе оі ІЬе оппе
рагіе оі іііе зея апЗ уопг #гасе оі іііе оіііег. Тііе ЬоІепЗегв а.иі Вга-
ЬапЗеі'8 сап іп а тапег Ьаѵе по вауіупк Гог сопіе, русЬе, пог Іагге.
Ьиі Ьу Іііз Іусепзе Ііе шае сошреііс іЬет аз Ііе куі. ТЬе Ьоиве оі
ВигдипЗе Іідіііе поі яисіі апоіііег іпазіег іп іііег не (х. б. пеі&ІіЪонг-
Ьооіі) ехсорг уі Ьс уопг і»гасе. ЛѴЬеі-і'ог уоиг &гасе апЗ Ье Ьеуп§ кпуі
іокеіЬег уои шау Ьигі ікеиі аі уоиг ріезпегя. мгЬусЬ іЬуп§; іѵуі ітргевве
а ягеі (ІгеЗ іп іііе ЬаіТа оі' уоиг ^ггеі а4ѵегзагу.зе.—Не Ьаіііе аіво ІЬе
ссіе оі" НащЬиг^Ь аі 1»уе сопцпапгіітпепі, циі<і ірзе еві Зошівив іишіі.
мІіісЬ ееіе ІуіЬе Гог уоиг >ггасе ао Ьапяиттеіу аз попе оіЬег Зоііі,
хѵігЬопі уопг ^геіе геаіте, еуіЬуг го вепй омі ог еііуз іо гесеѵе уп.
А<13е го іііуе іЬаг іЬег уз по ртупве Іеѵупк Іюзе атуіе Ье н'оШе во
^Ііиііу Ьаѵе аз уоиг згасев. Ѵопг ^гасе шае сазі Ьупі оі мЬап уоп
чѵуі, аші Іове по іііупк Ьу Ііуш. Ьиі уопг ^гасе сап поі Ііаѵе Ьуш аі
уоиг ^тасев ріеяиеге апоіЬег іутпе аз уои шае Ііаѵе поіѵ.
5«3
ставить въ распоряженіе Англійскаго короля 2,000 всадни-
ковъ и 5,000 пѣшихъ воиновъ: взамѣнъ послѣднихъ можетъ
быть представлено 12 кораблей. Союзники, сверхъ того,
доляіны содѣйствовать Англійскому королю въ дѣлѣ его брака.
Требованія Генриха, оказывается, совершенно тѣ же, какъ и
раньше въ 1534 году, когда шелъ вопросъ о союзѣ съ Любе-
комъ.
Шмалькальденцы нашли, по всей вѣроятности, требованія
Англійскаго короля слиткомъ высокими, обременительными,
и союзъ пе состоялся. По тѣмъ не менѣе переговоры Генриха
съ Шмалькальденцами повліяли на его отношенія къ Хри-
стіану Ш и Любеку.
Извѣстный Мельхіоръ Рантцау былъ въ концѣ 1535 года
въ Шмалькальденѣ; здѣсь онъ встрѣтился и съ англійскими и
съ французскими послами. Англійскіе послы имѣли случай по-
дробно узнать отъ него о началѣ и ходѣ войны съ Любе-
комъ—имъ это сообщили, согласно ихъ желанію, уполномо-
ченные отъ нѣмецкихъ городовъ и князей—и обѣщали <1псн-
Іепісг» объ этомъ Сообщить своему королю *).
Еще Рантцау не возвратился изъ Шмалькальдена, какъ
къ Христіану въ Брейтенбургь явился новый посолъ Генриха,
Ричардъ Кандишъ (ПісЬагб СапсІівЬ), съ предложеніемъ посред-
ничества. Кандшну было сообщено, что Любекъ, Альбрехтъ
.Мекленбургскій и Христофъ Ольденбургскій заключили съ Бур-
гундіей договоръ, по которому Копенгагенъ и Элленбогенъ
передаются императору. Относительно судьбы Вулленвевера
Христіанъ высказался Кандишу въ томъ смыслѣ, что опъ
объ этомъ ничего не зналъ; императора Христіанъ назвалъ
«врагомъ Евангелія»; посредничество Англійскаго короля
въ своей войнѣ съ Любекомъ Христіанъ принималъ съ удо-
вольствіемъ.
Два пункта въ этомъ сообщеніи Христіана 111 англійскому
послу должны были въ особенности повліять на разрывъ Ген-
риха съ Любекомъ, а именно: отдача двухъ главнѣйшихъ го-
родовъ Даніи императору и враждебное отношеніе послѣдняго
къ новому ученію Лютера. Генрпхт» ненавидѣлъ императора,
’) Сга^іі, Ш, 112.
п потому не желалъ бы уступить ему два столь важныхъ
торговыхъ города па Балтійскомъ морѣ. Императоръ, кромѣ
того, и католикъ, такъ что все, по мнѣнію Генриха, клони-
лось къ дружбѣ, а пе къ разрыву съ Христіаномъ '). Въ январѣ
1536 года къ Христіану еще разъ явился посолъ Генриха,
Томасъ Лее (ТЬопіа» Ьее или Гі^Ье), но о его переговорахъ
извѣстно мало. Такимъ образомъ, Христіанъ, какъ противо-
вѣсъ Нидерландскимъ дипломатическимъ переговорамъ, самъ
открылъ таковые же съ протестантскими князьями, Франціей,
Гельдерпомь и Англіей.
Театръ военныхъ дѣйствій, между тѣмъ, представлялъ та-
кое зрѣлище: Копенгагенъ зимою 1536 года все еще дер-
жался, ободряемый императоромъ и Маріей. Сообщенія Ко-
пенгагена съ Мекленбургомъ пока еще были возможны,
такъ какъ городъ съ юга не былъ обложенъ. Брать Аль-
брехта Генрихъ снабжалъ городъ съѣстными припасами.
Однако, въ началѣ января дѣла значительно измѣнились къ
худшему. 11-го января замокъ Крогь приГельзингерѣ сдался®),
а 16-го февраля въ руки Христіана перешли городъ и замокъ
Каллундборгъ а). Въ мартѣ датскій флотъ снова показался въ
Зундѣ и употреблялъ всѣ мѣры къ тому, чтобы прекратить со-
общеніе Копенгагена съ Германіей и захватывать корабли, кото-
рыя будутъ приходить изъ Пидерландъ. 28-го феврали Аль-
брехтъ Мекленбургскій и Христофъ Ольденбургскій съ ра-
томъ и военачальникомъ города поклялись, что будутъ дер-
жаться до послѣдней минуты, пе заключатъ отдѣльнаго дого-
вора съ врагами и настоятъ па томъ, чтобы имъ было дано
полное удовлетвореніе за военные убытки. Объ освобожденіи
Христіана II не было и помину; населеніе города поклялось
признавать Альбрехта и Христофа своими законными п един-
ственными властелинами 4).
Христіанъ Ш пробовалъ обратиться къ осажденнымъ го-
*) АагвЪ. IV, 90 и далѣе.
Еп «іапзк АагЬо°;йга 128В Н1 1549. ІЪтіат, Мопитепіа Нізіоііае
Папіае.
3) Въ сѣверо-западной Зеландіи, яри Большомъ Бельтѣ.
*) УѴайг, III, 283, по «Акшуккег», изданнымъ Палудапъ-Мюл-
дсрохъ.
565
родамъ съ воззваніемъ, обѣщалъ прежнія льготы: населеніе
Копенгагена холодно отнеслось къ этому воззванію. Бурго-
мистръ Мальма—Юргенъ Кокъ—выразилъ готовность подчи-
ниться Христіану Ш; онъ удостоился личнаго свиданія съ
Христіаномъ ІП и доставилъ королю свѣдѣнія о положеніи
дѣлъ въ Копенгагенѣ ’). Населеніе Мальма и отъ себя также
обратилось къ Христіану, съ просьбою о мирѣ. 5-го апрѣля
Мальма сдался Христіану -). За жителями оставлены были
ихъ вольности и привилегіи, имъ дарована была полная амни-
стія; желавшимъ покинуть городъ разрѣшено было сдѣлать
это въ продолженіе 3-хъ лѣтъ; отсутствующимъ изъ города
позволено было въ продолженіе 3-хъ мѣсяцевъ возвратиться
обратно и получить свое имущество; укрѣпленія города пе
были срыты. Король обѣщался жителямъ Мальма пе возво-
дить никакихъ новыхъ укрѣпленій безъ ихъ согласія; опъ
обѣщалъ, наконецъ, всячески покровительствовать евангеличес-
кому ученію; избраніе проповѣдниковъ было предоставлено
жителямъ; содержаніе ихъ король беретъ на себя 3). 11-го
апрѣля состоялся въѣздъ Христіана 111 въ городъ.
Для осажденныхъ въ Копенгагенѣ вѣсть о паденіи Мальма
была страшнымъ ударомъ. Вскорѣ они услышали и о паденіи
крѣпости Варберга и о сдачѣ Мейера. Копенгагенъ оставался
совершенно изолированнымъ. Всѣ надежды на помощь изъ
Германіи и Англіи исчезли; оставалось надѣяться только еще
па императора и Нидерландское правительство •).
Христіанъ III зналъ, что противъ него затѣвалось въ Ни-
дерландахъ а), опъ зналъ п о посольствѣ Функа въ Копенга-
генъ—и вотъ онъ рѣшается, по совѣту своего полководца.
Генриха Раитцау, на очень смѣлый шагъ: опъ даетъ, своимъ,
кнехтамъ, которыми предводительствов;иъ Меппгардъ фопъ-
Гаммъ изъ Фрисландіи, приказаніе сдѣлать нападеніе на Ни-
’) Стадо, 123—27.
Ъ тыа.
’) ИчііГеЫ, Стадо, 126. Ср. Маііеі, Нізі. ііе Рапешагс, Т. VI,
293—295,
*) Ср. АНтеуег, Кеіаііояз, 563 и далѣе. Хоіев аѣііііоішеііез.
г’) Актеуег, Кеі. 391.
дёрдандскія границы. Приказаніе тотчасъ же было исполнено:
городъ Даымъ, не вдалекѣ отъ Гронингена, былъ занятъ.
Менпгардъ писалъ отсюда въ Копенгагенъ, чтобы тамъ не
ждали помощи изъ Пидерландъ; Нидерландскимъ городамъ
онъ даетъ знать, что пойдетъ на нихъ войною, если только
они еще будутъ помогать Копенгагену. Отъ словъ перешли
къ дѣлу: палъ и Гронппгепъ, бывшій во враждѣ со своимъ
патрономъ, герцогомъ Гсльдернскимъ Карломъ. Этотъ послѣд-
ній былъ непримиримымъ врагомъ Бургундскаго дома и, слѣ-
довательно, постояннымъ союзникомъ французскаго короля. Онъ
уже давно былъ ві. дружескихъ отношеніяхъ съ Мейнгардомъ,
и теперь прислалъ къ нему па помощь одного изъ своихъ
военачальниковъ, Гакфорта *). Карлъ, какъ мы выше замѣ-
тили, вступилъ въ сношенія и съ Христіаномъ ІІІ. Эти сно-
шенія привели къ формальному договору. Христіанъ обѣщалъ
Карлу 2,000 кнехтовъ для войны съ Нидерландами, и послѣ
взятія Копенгагена, еще 300 человѣкъ; Карлъ же бралъ на себя
уплату жалованья кнехтамъ Мейнгарда и кромѣ того обѣщалъ
дать Христіану 12,000 гульденовъ. Послѣ паденія Копенгагена,
Христіанъ доставитъ Карлу 8 кораблей и экипажъ въ 150 че-
ловѣкъ для каждаго корабля; а Карлъ на случай, если бы
новая война угрожала Христіану ІІІ, долженъ доставить ему
1,200 кнехтовъ 1 2 3). Маршалъ Карла старался склонить на сто-
рону герцога еще одинъ отрядъ кнехтовъ, находившихся въ
Копенгагенѣ ’). Планы Мейнгарда и Карла Гельдернскаго од-
нако не увѣнчались успѣхомъ. Штатгальтеръ западной Фрис-
ландіи Шенкъ осадилъ Гронингенъ; въ іюлѣ къ нему присое-
динился Антонъ, графъ Ольденбургскій. Войска Рантцау и Карла
Гельдернскаго подступили къ городу и дали непріятелю сра-
женіе при монастырѣ «НіПі^егІее» 8-го августа, но были со-
вершенно разбиты. Чрезъ нѣсколько дней и Мейпгардь со
своимъ войскомъ вынужденъ былъ сдаться. При всей неудачѣ
вооруженнаго нападенія на Нидерланды, Христіанъ достигъ
1) ЛѴаіи, ІП, 294 и примѣчаній 71, стр. 551.
3) АНшеуег, 391, ІѴаііг. III, 294. Оба на основаніи ЯПсЬГеіікогні'а,
XIV Ьоек ѵап <1е (іеШегьзе зевсЫеііецізаеп. Т'АгнІіет 1654. і’оі.
3) Аіітеуег, 555. № XVIII.
567
своей цѣли; благодаря атому нападенію, набранные въ Нидер-
ландахъ отряды для отправленія въ Данію—были задержаны.
При такихъ обстоятельствахъ Марія лѣтомъ 1536 года
созвала въ Брюсселѣ представителей всѣхъ провинцій, чтобы
обсудить вопросъ о чрезвычайномъ наборѣ войска и соору-
женіи флота для похода въ Данію, Францію, Фрисландію и
Гельдернъ. Необходимо было пол чпть на это 120,000 гуль-
деновъ. Но окончаніи преній въ іюлѣ мѣсяцѣ, сословія со-
гласились дать императору 100,000 гульденовъ. По этой
суммы хватило только на отправленіе войска въ Нассау и
на наемъ кнехтовъ для обороны Пидерландъ. Не смотря на
такую неудачу, Марія посылала вт> Копенгагенъ одно письмо
за другимъ, въ которыхъ она обнадеживала гражданъ ско-
рою помощью. 5-го іюля она дала знать осажденнымъ, что
помощь уже готова и чрезъ недѣлю Нидерландскій флотъ
снимется съ якоря. Одновременно въ Копенгагенъ было от-
правлено новое посольство съ Іоакимомъ Бухвальдомъ и Яко-
вомъ Баугнеромъ во главѣ. И самъ пфальцграфъ Фридрихъ,
явившійся въ Нидерланды, въ сопровояценін своего брата и
множества рыцарей, посылалъ осажденнымъ утѣшительныя вѣсти
о скорой помощи ’); онъ обращался съ просьбою о помощи
Копенгагену пкъ Нидерландскимъ провинціямъ и къ сѣвернымъ
нѣмецкимъ князьямъ, но не получилъ желаемаго. Изъ Испаніи
прибылъ императорскій флотъ, начальникомъ его пфальцграфъ
рѣшилъ послать въ Данію, вмѣсто себя, своего брата. Онъ па
этотъ случай приготовилъ даже инструкцію такого содержанія:
такъ какъ Христіанъ 11 незаконно лишенъ престола, то импера-
торъ рѣшилъ собственными силами отомстить за такое безчестіе
и отстоять оружіемъ права наслѣдницъ Христіана II. /Кигели
Копенгагена неоднократно взывали о помощи, и вотъ зять
Хриетіапа II Фридрихъ Пфальцскій шлетъ къ нимъ своего
брата, чтобы всѣ жители присягнули ему, женѣ его и самому
Христіану II. Относительно освобожденія Христіана К и воз-
веденія его на престолъ — пусть Датчане знаютъ, что онъ
ничего противъ этого не имѣетъ; по Христіанъ II прежде
всего долженъ опредѣлить, какое вознагражденіе дастъ опъ
’) ДѴаіи, Ш, 298.
императору за всѣ расходы н хлопоты по дѣлу его осво-
божденія. Альбрехтъ Мекленбургскій получить достаточную
награду, но долженъ письменно изложить всѣ свои требованія;
Хрпстофу обѣщается пожизненная ежегодная пенсіи въ 2,000
флориновъ или даже болѣе. За городами будутъ оставлены
ихъ привилегіи.
Фридрихъ П старался всего болѣе о томъ, чтобы вся Зе-
ландія присягнула ему. Съ Христіаномъ Ш возможно согла-
шеніе только на слѣдующихъ условіяхъ: чтобы онъ содѣй-
ствовалъ освобожденію Христіана II изъ плѣна, отступился отъ
всякихъ притязаній на Данію п Норвегію, порвалъ свою связь
съ королемъ Шведскимъ, уступилъ Фридриху П его закон-
ную часть въ Шлезвигѣ, Голштиніи и Стормарпѣ, и удовлет-
ворилъ его за убытки, причиненные войною *). «Если же Хри-
стіанъ Ш на это не согласится, то мы принудимъ его вонною».
Когда же Данія будетъ во власти Фридриха II, необходимо
подумать о подчиненіи ему Норвегіи.
Эта инструкція обнаруживаетъ полное незнакомство Фри-
дриха съ положеніемъ дѣлъ на сѣверѣ. Она. была бы понятна
въ томъ случаѣ, если бы Фридрихъ располагалъ достаточными
военными силами, на которыя бы могъ опереться; но у него такой
опоры пе было—пи флота, пи войска; самъ онъ ничего не пред-
принималъ, кромѣ того что постоянно переписывался и сочинялъ
разные неосуществимые планы для войны съ Христіаномъ III.
Христіанъ же былъ признанъ королемъ всей Даніи, исключая
только одного Копенгагена, и онъ, конечно, не согласился бы
безъ боя уступить добытое долгими войнами и дипломатіей
претенденту, не имѣющему на то права. Марія Нидерланд-
ская готова была уже въ началѣ іюля отправить помощь осаж-
денному Копенгагену, но встрѣтила новыя препятствія вз. Гол-
ландцахъ, которые были противъ ея помощи Копенгагену, такъ
какъ не желали начинать войны сь Христіаномъ III, послѣ
того какъ они заключили съ нимъ договоръ. Фридрихъ Пфальц-
скій, совершенно разочарованный Нидерландскимъ правитель-
ствомъ, прибылъ въ Фрисландію, чтобы побудить къ Датскому
походу здѣшнихъ кнехтовъ, по и это ему не удалось, такъ
*) АІПпеуег, НеШІОПВ, 506—67.
569
какъ въ Фрисландіи еще продолжалась война, начатая Хри-
стіаномъ III. Фридрихъ переходилъ изъ одной нидерландской
провинціи въ другую, какъ вдругъ въ коіщѣ іюля получилъ
извѣстіе о сдачѣ Копенгагена: всѣ надежды его на господство
въ Даніи сами собою должны были рушиться.
Положеніе осажденныхъ въ Копенгагенѣ было отчаянное.
Истомленные долгою осадою, жители умоляли бургомистра о
скорѣйшей сдачѣ; они охотнѣе отдавались Христіану Ш, про-
тестантскому королю, нежели католику Фридриху II. Бурго-
мистръ же Копенгагена, фанатикъ Богбпвдеръ, ненавидя Хри-
стіана III, не слушалъ жителей и упорно продолжалъ оборо-
няться. «Дѣло еще. не такъ плохо, говорилъ онъ, какъ было
нѣкогда ві, Іерусалимѣ: тамъ ѣли собственныхъ дѣтей». ') 13
іюня граждане Копенгагена собрались па старой городской
площади и здѣсь рѣшительно потребовали открыть ворота
Христіану ІІІ; осажденные угрожали наемнымъ кнехтамъ,
которые не соглашались сдаться, но были разсѣяны вой-
сками, при чемъ потеряли до двухъ сотъ человѣкъ г). Въ
городѣ было все страшно дорого: за горсть соли платили
марку, за горсть сѣмянъ 8 шиллинговъ, куль муки—100 ма-
рокъ. Современный лѣтописецъ разсказываетъ, что употребляли
въ пищу лошадей, собакъ, кошекъ, мышей, крысъ и воронъ, и за
такихъ животныхъ, какъ, напримѣръ, лошади, собаки, кошки ’),
платили недешево; о мясѣ и говорить нечего: корова сто-
ила 180 марокъ, маленькій окорокъ—30 марокъ. Въ послѣднія
*) Непгік Ншіііі, Ен Лаіібк АагЪо$ іга 8ѵешІ ТѵевЦіівб ііі Егеіе-
гік II. ІЩпІат, Меицтепіа Нівіогіае Ьапіае, I: ‘И’ог Лег осЪ заааап
кипдег у КівЬепкаіГп, аік тпапЛ аПЛгіа^ зааЛап копіе у Дегиааіет.
2) І.аих. Віааізраріеге, 218: Еі се решінпі яопс еяіе Іск ай'аігез
Ле Іа Лісіе ѵіііе ея деапі ісоиЫе а саияе Ле Іа сопярігаііои. йез Ъоиг-
деоіз сопйе іез &ѳпа <1е ^иеіте, іевднеіх Ьоигдеоіз іасііеге іі Не іиег
Іез Ліей деря Ле деегге, еі оиигіг іез рогіев аих епаетіз; а чипу
іоніевіоія йіі оЬиуе, еі опі еяіе ріияіеигз Ьоигдеоіэ юія а тогі. (Изъ
донесенія Функа). Ср. Маііеі, VI, 293—295.
*) Пепгік Ятіск: Иеп исЛ, ЕіоЬепЬайи \ѵаг ѵЛі. Еп і’еЛ НипЛ
XII11 тагск. Еп ііНеп кипсі V т. Еи Ге<1 каі ІП т. Ег. зкоІерииЛ
еіпег ТІІ1 щ. Ср. АІІшеуег, Кеі. 536. ХаеІіЬехеісІіѳпіе рГеіч! зеіиЛ пасіі
АпкипІІ Е. Еиискез хи Сорренкндеп депкотеп ипЛ піде^еззеп когЛеп;
(идетъ перечисленіе). Зитпіа Зитіпагиін: 91 лошадь стояли 5397 гуль-
деновъ. Ср. Сгадіі Аппаіея, 139 п далѣе.
570
недѣли осады голодъ достигъ такихъ размѣровъ, что многіе
отъ изнеможенія падали на улицахъ и тутъ же умирали, мно-
гихъ находили мертвыми въ постеляхъ; дѣти умирали па ру-
кахъ матерей. Умирающіе съ трудомъ доползали до церквей,
чтобы умереть близъ нихъ.
Альбрехту, не смотря на то что Копенгагенъ былъ со всѣхъ
сторонъ осажденъ (19 іюня Христіанъ занялъ островъ Ама-
теръ) ’) удалось, однако, отправитъ два письма: одно ігь Маріи
съ просьбою о помощи (1С іюня), другое—брату Генриху (19
іюня •). Онъ еще все не терялъ надежды на благополучный ис-
ходъ дѣла и до послѣдняго времени увѣрялъ жителей, что скоро
явится помощь отъ императора, а самъ спокойно себѣ охотился;
Христофъ же читалъ въ своемъ заикѣ Гомера и утѣшалъ себя
тѣмъ, что какъ ни тяжело, опъ, однако, все терпитъ и переносить
изъ желанія освободить своего родственника изъ плѣна ’). Жи-
тели Копенгагена, между тѣмъ, напрасно ждали обѣщанной
помощи въ продолженіе 3-хъ недѣль; раздались новый ропотъ
и новыя просьбы о сдачѣ. Голодъ все усиливался; народъ воз-
сталъ противъ кнехтовъ, многіе въ отчаяніи рѣшились бѣжать,
но осаждавшіе прогоняли ихъ обратно въ городъ, и они съ
голоду умирали па улицахъ. Несмотря па все это Христофъ
и Альбрехтъ рѣшаются держаться, но Крайней мѣрѣ, еще нѣ-
дѣлитри. Теперь и денежная помощь пе обрадовала бы народной
массы: что пользы въ деньгахъ, когда на нихъ ничего нельзя
купить?!
Наступилъ іюль мѣсяцъ; стали поговаривать о сдачѣ.
Герцогъ Брауншвейгскій Вильгельмъ упрашивалъ Христіана ПІ
пощадить городъ. Христіанъ Ш согласился только на полную
сдачу, если осажденные безусловно подчинятся его власти, въ
силу чего онъ можетъ поступать съ ними, какъ ему угодно:
карать или миловать. Бургомистръ Копенгагена все еще отвер-
галъ всякія предложенія о мирѣ. Однако, 29 іюля 1536 года,
’) Этотъ островъ осажденные сами называли своею кухнею; тамъ
<>ііи получали масло, молоко, зелень и пр. Ср. НатшегісЬ, I, 158.
2) АПеп, 287.
3) НаттвгісЪ, I, 159; ЛѴппп, 59; Аііеи, 283. Ср. ])аивкв Ма-
Кагіи, 1715, 3 Вап<1.
571
Копенгагенъ сдался ’). Христіанъ былъ признанъ королемъ,
онъ обѣщалъ соблюдать права и законы населенія и охранять
евангелическое ученіе. Амнистія была обѣщала, за немногими
исключеніями, всѣмъ жителямъ Копенгагена. Король предоста-
влялъ Себѣ назначеніе бургомистровъ и рата города, ему же
переданы были укрѣпленія города, военные снаряды, орудія,
пороховые запасы и т. д.
29 іюля герцогъ Мекленбургскій, графъ Ольденбургскій,
Копенгагенскій рать и ІОргент. Кокъ изъ Мальма явились
въ лагерь Христіана IIIе). Здѣсь, въ присутствіи Вильгельма
Брауншвейгскаго н главнѣйшихъ военачальниковъ Хрпстіапа,
заключенъ былъ договоръ, по которому Альбрехтъ со своими
людьми и имуществомъ, по безъ оружія и кораблей, дол-
женъ отправиться изъ Даніи въ Германію; вопросъ о возна-
гражденіяхъ за убытки былъ рѣшенъ при посредствѣ Фи-
липпа Гессенскаго п курфюрста Майнцскаго. Кто хотѣлъ,
могъ оставить Копенгагенъ вмѣстѣ съ Альбрехтомъ, кромѣ
Кока и Богбицдера. Графъ Христофъ также долженъ быль
отправиться въ Германію, поклявшись, что никогда и ни-
чего не предприметъ враждебнаго противъ Христіана III
и его наслѣдниковъ и никогда не явится въ Данію, Нор-
вегію, Швецію, Голштинію пли Шлезвигъ. Всѣмъ кнех-
тамъ и воинамъ разрѣшалось свободно выйти изъ города, но
не иначе какъ съ опущенными знаменами; при этомъ съ нихъ
взято обязательство, не наниматься въ продолженіе 4-хъ мѣ-
сяцевъ на службу къ государямъ, враждебнымъ Даніи. Кокъ
и Богбиндеръ могли оставаться въ Даніи, но жить тамъ, гдѣ
укажетъ Христіанъ и ничего пе предпринимать въ пользу Хрп-
стіапа П. За тѣхъ Датчанъ, которые, въ качествѣ плѣнныхъ, на-
ходится въ Мекленбургѣ, должны быть оставлены заложники.
Наконецъ, побѣжденные обѣщали отказаться отъ всѣхъ догово-
ровъ съ Любекомъ, пфальцграфомъ или другими, въ знакъ чего
’) Ср. Вапвке Модааіп, Ш: ГогѴегпеІке раа Деі іиеікѵіоп1і|»віе і
Огеѵе СІігіяЮЙегя Реі(1е. Подъ 1536 годомъ. Ср. СЬуігаеі Захопіа,
421: Іп Оаиііа, ѵего, НаГЙіае, іпіедгпт ,іат аішшп оЬвевві ошпів
соттеаіпв іпоріа, еі Гаше ва^ипііпа, Іаіміет ехрищіагі, ііе 8. Оіаі
ве (Іеікіегппі.
*) Сіа§іі Аппаіез, 142.
выдали самые документы договоровъ. Альбрехту было оказано
болѣе почести, чѣмъ Христофу: онъ выѣхалъ изъ города на лошади,
тогда какъ Христофъ долженъ былъ выйти пѣшкомъ іі на ко-
лѣнахъ просить у Христіана пощады '). 6 августа Христіанъ ІІІ
торжественно въѣхалъ въ Копенгагенъ.
Тотчасъ, послѣ взятія Копенгагена, Христіанъ ІІІ рѣшился
на очепъ смѣлый шагъ. Онъ очень хорошо понималъ значеніе
духовенства въ странѣ и его силу, п потому на нѣкоторое
время лишилъ его не. только значенія, но и свободы ’), чтобы
въ будущемъ быть внѣ ихъ всякаго вліянія. Чрезъ два мѣсяца
опъ собралъ въ Копенгагенѣ рейхстагъ, произведшій крутой
поворотъ во всей исторіи Даніи. Этотъ рейхстагъ, по важности
своихъ результатовъ, сравнивается съ рейхсратами 1660 и
1848- 49 годовъ. По рецессу этого рейхстага (30-го октября)
королевская власть признана наслѣдственною въ потомствѣ
Христіана 111; земли, принадлежавши! духовенству, поступили
въ казну; монастыри—почти всѣ—уничтожены; свѣтская ари-
стократія могла владѣть своими ленами 'только пожизненно,
получая ихъ отъ короля «асі ^гаііат», какъ знакъ монаршей
милости; потомъ эти лены поступали въ казну. Благодаря та-
кимъ строго-монархическимъ реформамъ Христіана 111, про-
веденнымъ съ рѣдкою энергіей, доходы казны увеличились
втрое теперь королю принадлежало % всей территоріи, а
аристократіи ’/3, какъ разъ на оборотъ, сравнительно съ тѣмъ,
что было послѣ смерти Фридриха I.
Вскорѣ вѣсть о сдачѣ Копенгагена и реформахъ Хри-
стіана ПІ достигла Нвдерлапдъ. Карлъ V, занятый француз-
скою войпой, былъ въ Провансѣ. Находившійся вт> лагерѣ
Карла герцогъ Брауншвейгскій писалъ оттуда: «если у Фрид-
риха Пфальцскаго есть деньги, пусть онъ начинаетъ войну, по
знаетъ и помнитъ, что императоръ ни однимъ пфеннингомъ
ему пе поможетъ». Такимъ образомъ, ни Любеку, ни Нидер-
ландамъ, ни могущественному императору не удалось сдѣлаться
властителемъ Зунда и сѣвернаго Средиземнаго моря: побѣда
осталась за Даніей; «скандинавскіе народы одержали верхъ
>) Сгащі Аппаіев, 145. СЬуігаеі Захопіа, 421.
2) Опи псѣ были заключены въ тюрьму.
’) Егвіеѵ, 110.
573
надъ нѣмцами» ’). Это было уже ясно, по борьба, все-таки,
еще продолжалась до 1544 года.
Чрезъ годъ послѣ паденія Копенгагена, весною 1537
года, уполномоченные отъ Христіана ІП и Ганзейскихъ горо-
довъ прибыли въ Брюссель, гдѣ опп продолжали переговоры о
перемиріи, начатые въ Гамбургѣ. Первое затрудненіе догова-
ривавшимся сторонамъ представлялъ вопросъ о томъ, какія
государства должны быть включенія въ перемиріе, и имѣла
ли правительница полномочія отъ императора для веденія
переговоровъ отъ его имени. Затѣмъ слѣдовало разрѣшить
Нидерландскимъ купцамъ свободно плавать на Балтійскомъ
морѣ, на чемъ особсппо настаивала Марія г). 4-го мая, на-
конецъ, было подписано трехлѣтнее перемиріе ’), по которому
корабли обѣихъ договаривавшихся сторонъ пользуются правомъ
свободнаго плаванія по морямъ Балтійскому и Нѣмецкому;
задержанные корабли, принадлежащіе той или другой сторонѣ,
должны быть выданы; вопросъ же о вознагражденіи за поне-
сенные убытки, какъ слишкомъ сложный и серьезный, пред-
полагалось разсмотрѣть трибуналомъ въ Гамбургѣ, въ теченіе
трехъ мѣсяцевъ. Трибуналъ будетъ состоять изъ 4 безпри-
страстныхъ судей, по два со стороны уличаемаго и уличеннаго..
Если бы эти четверо судей были между собою несогласны, то
дѣло будетъ передано Гамбургскому городскому совѣту. Тотчасъ
по произнесеніи судьями приговора, истецъ будетъ вознаграж-
денъ или деньгами, или натурою. Король Датскій обѣщалъ пе
помогать врагамъ императора ‘), также и Карлъ Г обязы-
*) ЛѴаіи, ІП, 309.
’) Послы ея говорили: Де Кеіяег Іеѵгег Пѵе кппіргіке гіетпиппс
ѵегкгікеп дгипіе еЬе зіпѳ М‘ іісіеп ѵиггіе, сіаЛІі шеи віпе ишіегзаіеп <1е
пегіпй’в йе еііп іп йикаеГаПев ігі^ зіиікіе, ѵегЬіпсіеіеи е<1<1ег ѵегаііюіеи
зсЬоѣіе». АНшеуег, Юет КатрГ, 134.
*) Си. Аіѣтеуег, Бег Катрі’122—137. МиігГеІіІ: Тгу аатз Апвіаші
ітеііот Хяейегіапііепе ос озз. 1537. Далѣе слѣдуютъ отдѣльные пункты
перемирія. Аігіпеуег, ВеЫіопя, 537—545.
4) Изъ числа послѣднихъ, впрочемъ, исключаются курфюрстъ Сак-
сонскій, Эрнстъ Люиебургскій, герцогъ Прусскій, ландграфъ Гессен-
скій, Вольфгангъ Ангальтскій, Альбрехтъ и Эбергардъ Мансфе.тьдъ,
нъ томъ случаѣ, если императоръ самъ первый подалъ бы поводъ къ
войнѣ. См. оригиналъ трактата у Альтмейера, 537.
574
вался ве поддерживать враговъ Даніи, Норвегіи и Шлезвигъ
Голштиніи. Общая амнистія даровалась всѣмъ тѣмъ, кто былъ
на сторонѣ Христофа Ольденбургскаго тми Альбрехта Меклен-
бургскаго. Въ этотъ мирный трактатъ Нидерландъ и Хри-
стіана ІІІ рѣшено было включить Генриха и Альбрехта
Мекленбургскаго, графа Ольденбургскаго, короля Шведскаго
и герцога Прусскаго. На случай какихъ нибудь недоразуменій,
епископъ Мюнстерскій, Эрнстъ Люнебургскій и городское пра-
вленіе Брауншвейга назначаются для разбора дѣла. Брюссельскій
трактатъ постановлено было обнародовать въ продолженіе 3
недѣль во всѣхъ главнѣйшихъ городахъ Даніи и Нидерландъ.
Ратификація императора должна состояться въ продолженіе
6 мѣсяцевъ, ратификація Христіана-—въ продолженіе 3-хъ пли
4-хъ мѣсяцевъ. Уже 15-го мая герольды королевы Маріи, съ
обнаженною головою, на украшенныхъ лошадяхъ, съ тру-
бачами впереди, разъѣзжали по улицамъ и окрестностямъ
Брюсселя, объявляя, къ радости парода, о только что заклю-
ченномъ перемиріи съ Даніей '). Въ особенности населеніе
Нидерландъ радовалось такому исходу дѣлъ. Цѣны на важ-
нѣйшіе продукты сразу понизились; всѣ товары, ввозимые
чрезъ сѣверныя границы, также упали въ цѣнѣ. Марія въ
письмѣ къ Карлу говорила, что еслп бы не было заключено
перемирія, то провинціи: Голландія, Фрисландія, Овериссель я
Гронингенъ погибли бы съ голоду, такъ какъ онѣ не могутъ
существовать безъ сѣверной торговля 2).
') АІішеуег, Веіаі. 410.
а) Ъапз, Соітезрошіспг ііез Кяівега Кагі V. Марія писала къ
Карлу 12 февраля 1537 года: Ѵоз зиЬ§есіз Іе Ноііашіе, Де Егіге еі
ОѵегубзеІ ие зе реиѵвпі ѣоппошепі раззег <1е Іаиіііе паѵі^асіоп капз
ІиіпЪег еп ехігеше роѵгеіе еі ^шіі&епсе. Въ ппсьыѣ отъ 29 мая 1537
года: Ег сІеЬисг ваѵоіг, т:виг, запз іеоііе (раіх) ѵох рауз ііе Ноііашіе,
Егіге, Оѵегуззеі еі (ігоепіп^о йешоигоіепі реггіиг еі Дезігиісіг, роиг се
іціе Іа пауів»сіоп ѵвгз Іе рауз ТЮозіІашіе Іеиг езіоіі сііозе, запа ІаіріеІІе
уіх пе реиѵепі Ьолиетепі ѵіѵте пс еиіх епиеіепіг. Ср. еще слѣдующее
мѣсто ивъ письма Маріп къ императору къ началѣ 1539 года: Мопзеі-
^пепг, ѵоив сойпоізьеи, чиез ѵозгіісіз рауз <1е ііеса ле яопі еп «Іізрозі-
сіоп пу риізвапсе ііе гепігег пу воизіепіг иоиѵеііе ^пеіте гішіісі соизіе
<1ё Оепіпагке, еі фіе еп іепапі іа паѵдеасівп ігопЫее сі зеітее <1и
сопзіе (ішіісі ІУепшагке еі Оозііаві езі Іепйвге ііезіііи ііоп еі аЙ’аіЫіз-
ьешепі <1е ссз рауз, еі ргіпсіраіеіпеиі ііе сеціх шагііітея іріі ьопі
На одно обстоятельство слѣдуетъ обратить особенное вни-
маніе, а именно: Фридрихъ Пфальцскій вовсе не былъ включенъ
въ Брюссельскій трактатъ; онъ, поэтому, не обращая никакого
вниманія на перемиріе, продолжалъ вооружаться, чтобы идти
на Данію. Опъ принялъ къ себѣ на службу извѣстнаго предво-
дителя кнехтовъ-авантюрпста Обелахера (ОЬеІасЪег), который
прежде служилъ въ арміи графа Ольденбургскаго. Съ отря-
домъ въ 20,000 человѣкъ, набранныхъ въ Вестфаліи и сосѣд-
нихъ провинціяхъ, Обелахеръ долженъ былъ сдѣлать нападе-
ніе на земли герцога Гельдерпскаго, союзника Христіана III,
а затѣмъ, соединившись съ Фридрихомъ, напасть па южныя
провинціи Голштиніи. Обелахеръ успѣлъ только сжечь нѣ-
сколько деревень, какъ попался въ плѣнъ, а Карлъ Гельдерп-
скій, узнавъ (і намѣреніи Фридриха напасть на Данію, извѣ-
стилъ объ этомъ Христіана III, такъ что и эта новая попытка
Фридриха не удалась.
Опъ одпако не терялъ надежды и, вмѣстѣ съ Альбрехтомъ
и Хуистофомъ ’), создалъ повын планъ совмѣстнаго нападенія
на Христіана ІІІ. Они надѣялись привлечь на свою сторону и
Марію Нидерландскую. Альбрехтъ обращалъ вниманіе ея на
то, что когда герцогъ Голштинскій, теперь король Датскій,
сдѣлается полнымъ властителемъ Балтійскаго моря, торговля
Пидерландъ будетъ окончательно подорвана, что величіе импе-
ратора унижено отъ недавнихъ побѣдъ надъ нимъ разныхъ
Ьеаеор (зіе), еі <1опС «ІервікІ кгашіе пе^осіасіоп еі ігаГіісііив «Іе таг-
сЬашІіве, еі пе сопѵіепі еп Гасоп диеіеоицие, кіі вві розвіЫв, тенге
ѵог раув еи ^иепв ап тезтв сопзіе. Ачиоу ѵоив ріаізв аѵоіг Ъіеп
гедоічі еі у Ьіеп репзег аѵапі йу Гаіге сЬап^етепІ, циеічпе роигсііах
гціе Іоп ѵоия ропггаі Гаіге аи сопігаіге, еі те тапйег се дие уаигау
аЯаіге епйгоіі Іа сопііпиасіоп еі угого^.и-іоп «Іісеііе Ігевѵе йе 3 апв чиі
те ветЫе езіге Ьіеп песевзаіге роиг Іев сопыйегасіипз йеззцзйісіеа.
*) Альбрехтъ Мекленбургскій и Христофъ Ольденбургскій сами
являлись къ Маріи Бургундской, посылали къ пей и своихъ пословъ,
требуя денежнаго вознагражденія за убытки, понесенные ими въ войнѣ.
Ихъ требованія доходили до суммы 180,047 польскихъ флориновъ.
Герцогъ Мекленбургскій, кромѣ того, писалъ и къ императору, и къ
Фердинанду, и къ Фридриху Пфлльцскому, требуя отъ нихъ еще
денежнаго вознагражденія, не никто изъ названныхъ государей не
вознаградилъ Альбрехта, какъ опъ желалъ. Ср. Аііщеуег, Ііеі. 123 и
далѣе.
576
мелкихъ княжествъ, тогда какъ не только дли нихъ, но и для
такихъ крупныхъ и сильныхъ государствъ, какъ Польша,
Россія и Татарія, опъ—императоръ — долженъ бы оставаться
на высотЬ своего величія и быть для пихъ грозою ’).
Альбрехтъ развилъ передъ Маріей планъ нападенія на
Данію: у Фридриха Пфалъцскаго наготовѣ значительныя воен-
ныя силы въ Бременѣ, Майнцѣ и Брауншвейгѣ, а также па
границахъ съ Пруссіей. Фридрихъ думаетъ проникнуть въ Данію
чрезъ Голштввію, для чего ему необходимо перейти только
Эльбу: къ войскамъ Фридриха п опъ, Альбрехтъ, присоединитъ
свои полчища; а Девонскій магистръ воспрепятствуетъ Аль-
брехту Бранденбургскому помочь Дапіп.
Казалось, такъ легко осуществить этотъ планъ, п Марія, еще
не убѣдившись въ совершенной невозможности достигнуть пер-
венства на Балтійскомъ морѣ, въ прибрежныхъ королевствахъ
котораго царствовали такіе короли, какъ Густавъ Ваза и
Христіанъ III, съ непонятнымъ легкомысліемъ, не обращая
вниманія на перемиріе, заключенное такъ еще недавно съ
Даніей, приказала останавливать всѣ Датскіе корабли, прихо-
дившіе въ Нидерландскія гавани.
Въ отвѣтъ на это, Христіанъ ІП велѣлъ задерживать
голландскіе корабли, находившіеся въ Балтійскомъ морѣ, велѣлъ
запоретъ Зундъ, такъ чтобы Голландцамъ совершенно не было
возможности пропинать въ Балтійское море. Онъ также снаря
дилъ большой флотъ, чтобы удержать за собою первенство
на Балтійскомъ морѣ, почему обратился и къ Гамбургу, гдѣ
согласно его просьбѣ, устроили дѣло такъ, что Фридрихъ'
Пфальцскій помогъ перевести пп одного человѣка чрезъ границы
Голштиніи. Такимъ образомъ, въ результатѣ получилась пол-
нѣйшая неудача Фридриха и его союзниковъ.
Въ такомъ положеніи опъ пробовалъ было обратиться за
подмогою къ Генриху ѴПІ, но напрасно :), такъ что по
своемъ возвращеніи въ Германію, сталъ искать полнаго прими-
’) АИшеуег, по нѣмецкимъ архивнымъ даннымъ въ Брюсселѣ, 428.
2) АІІпіеуег, Неіаііонз, 432. Ье раіаііп аііа не ЗеЬег еніге Іез Ъгаз
<1и гоі (і’Ап^Іеіеггс, йегпіёге геззоцгее, <ціі і'иі аизві іиГгпсіиепве чие
Іез аиггез. $с1і1е&е1, 213.
ренія съ Христіаномъ 111. Ландграфъ Гессенскій уговаривалъ
Христіапа освободиться, наконецъ, отъ такого врага, какъ
Фридрихъ и дать за его женою, дочерью Христіана 11-го, нѣ-
которую сумму денегъ, а то императоръ не перестанетъ под-
стрекать его противъ Даніи; въ рукахъ императора Фри-
дрихъ «соколъ, которымъ императоръ старается поймать свою
жертву» ’).
Въ виду того, что настроеніе Швеціи становилось все
враждебнѣе и срокъ Брюссельскаго перемирія (1537 г.) исте-
калъ, Христіанъ ІП охотно соглашался на предложеніе ланд-
графа, п рѣшено было отправить пословъ въ Нидерланды,
чтобы тамъ начать переговоры о мирѣ Даніи съ императоромъ.
Посредничество принялъ на себя Гамбургъ; переговоры велъ
секретарь города Германъ Роверъ -).
Послы Христіапа ІІІ—во главѣ ихъ стоялъ Петръ Сваве—
прибыли въ Антверпенъ въ началѣ 1540 года; 13-го января
оип были уже въ Брюсселѣ. Сваве указывалъ собранію па то,
что цц Христіанъ 111, ни его братья никогда ничего не пред-
принимали противъ Голландіи, почему п не слѣдуетъ считать
ихъ врагами Нидерландскаго правительства. Послѣ псго Роверъ
предложилъ собравшимся слѣдующіе пятъ вопросовъ: отъ лица
императора, или отъ лица Маріи будетъ заключенъ предстоящій
договоръ? Сохранись ли Христіанъ ІІІ въ договорѣ свои титулы,
какъ король и герцогъ? Нельзя ли теперь же заключить
нрочпый миръ на 50 лѣтъ или около того? Могутъ лп быть
включены въ трактатъ герцогъ Прусскій, курфюрстъ Саксон-
скій и ландграфъ Гессенскій? Согласно ли Нидерландское пра-
вительство на возвращеніе плѣнныхъ Датчанъ, захваченныхъ
въ 1536 году?
Марія отвѣчала Роверу, что переговоры будутъ ведспы
’) «НаЪеші іше еіп ехетреі ѵопп еупет капіх ^еааві, ІіеІДГ «іег Кау-
ясг Реишаітк егоЪепі, ко м’впіе «Іег Кауяег еуп ѵйдівг, аЬег рГаІІхкі'пГ
ЕгіЛісІі еуп каиіз беуп, иші а1«о «Іег ѵ«5?1ег «іан 1>езС ЪеЪаІІеп иші «іет
каиіх «Іав кегіп^езі ігеЬеп». Ср. Аіішвуег, Се Гескапде «іи Ьпхет-
Ьоиі^ сопіге «іе Иапетагк. Тгёзог КаУопаІ. 1843. р. 232. Его же Ке-
іаііопв, 571.
2) Актеуег, Тгаііё Де (хаті. Ме^яа^ег «Іе» асіепсм Іііяіогюие* <1е
Веідзцие, 1842.
37
отъ ея имени, ратификація же послѣдуетъ отъ лица импера-
тора; что Христіанъ ГІІ сохранитъ титулъ короля Даніи, а
срокъ мира назначитъ самъ императоръ; что противъ включенія
въ договоръ герцога Прусскаго, курфюрста Саксонскаго и ланд-
графа Гессенскаго, она ничего не имѣетъ. Пятый пунктъ она
вовсе оставила безъ отвѣта. Въ случаѣ новой войпы Христіана Ш
на сѣверѣ, Марія ручается за полнѣйшій нейтралитегъ Нидер-
ланды». 31-го января, послѣ новыхъ переговоровъ и преній, Марія
перемѣнила свое рѣшеніе. Она требовала, чтобы Нидерланды
могли безпрепятственно вести торговлю въ Даніи и на Балтій-
скомъ морѣ, если бы даже на сѣверѣ, была война; затѣмъ
объявила, что плѣнные, какъ собственность побѣдителя, не
могутъ быть возвраіцены. Наконецъ, Марія требовала де-
нежнаго вознагражденія за убытки, понесенные Нидерлан-
дами во время послѣдней войны, а также сохраненія преро-
гативъ католической церкви въ Даніи. Такъ какъ датскіе
послы не были снабжены достаточными полномочіями своего
короля, то и рѣшено было двухъ изъ нихъ обратно отправить
въ Данію съ тѣмъ, чтобы, заручившись большими полномо-
чіями, они, по возвращеніи, могли продолжать переговоры.
Чрезъ шесть недѣль переговоры возобновились въ Гейтѣ *),
Датскіе послы потребовали отъ Фридриха Пфальцскаго фор-
мальнаго отказа отъ всякихъ притязаній на Данію и Норвегію,
Шлезвигъ и Голштинію; отъ имени своего короля они обѣщали
удовлетворить Нидерланды за потери, понесенныя провинціями
во время послѣдней войпы.
Марія, какъ бы недовольная этимъ, предъявила еще два
требованія: 1) уплата военныхъ издержекъ -) должна быть
произведена чрезъ амстердамскихъ купцовъ въ четырехлѣтій
срокъ; 2) за Амстердамомъ сохранить всѣ его торговыя при-
вилегіи въ Норвегіи и, въ особенности, въ Бергенѣ.
Вопросъ о Фридрихѣ Пфвльцскомъ, въ виду встрѣтившихся
затрудненій при его рѣшеніи, на время былъ оставленъ. Срокъ
перемирія назначили годовой, что было крайне невыгодно для
Датчанъ; но они, несмотря на всѣ уступки съ своей стороны,
*) У Витфе.іьда мало хааиыхъ объ отихъ переговорахъ.
а) Въ размѣрѣ 9,061 тал.
ничего тутъ не .могла сдѣлать Договоръ о перемиріи был ь
скрѣпленъ и ратификовапъ 15-го апрѣля 1540 года
По истеченіи срока перемирія, рѣшено было собраться въ
Кельнѣ ’); но встрѣтились новыя затрудненія, н собраніе со-
стоялось позже въ Регенсбургѣ 4). Здѣсь уполномоченные отъ
императора и Фридриха Пфалъцскаго съ угрозами стали тре-
бовать для Фридриха Норвегію и Ютландію, а потомъ и всю
провинцію Сконе; въ противномъ случаѣ, говорили уполномо-
ченные Карла, императоръ откажется даті. Христіану Ш инве-
ституру на Голштинію.
Конечно, такія требованія пе могли быть приняты, и Ре-
генсбургское собраніе постановило продолжить перемиріе еще
на 5 мѣсяцевъ. Но до истеченія этого срока, уполномоченные
отъ Христіана III въ пятый разъ сошлись съ Нидерландскими
ратманами въ Кампенѣ па Исселѣ (при Зюдерзее). Уполномочен-
ные отъ Христіана III хотѣли вести переговоры пе только съ
Маріей, но и съ императоромъ, чтобы, разъ па всегда удов-
летворенный, онъ болѣе пе изъявлялъ новыхъ претензій >);
но Марія чрезъ свопхт. ратмановъ отказала королевскимъ пос-
ламъ въ ихъ просьбѣ, такъ какъ не имѣла полномочій отъ
своего брата,—и собраніе можно было считать песостоявшимся.
Какъ Христіанъ 111, такъ и Марія снова обратились къ реп-
рессаліямъ: началась пиратская война ").
Предвидя неудачу переговоровъ съ Нидерландскимъ прави-
тельствомъ, Христіанъ Ш, уже до Регенсбургскаго собранія»
’) Неізе, ІѴпИдаик ѵоп ШепІюГ, И. Т. IV, 6, 2 Иеіте, 299.
*) Сохранилось письмо Доротеи, супруги Фридриха Цфальцскаго
къ Карлу V, написаппое во время мирныхъ переговоровъ въ Гептѣ;
въ немъ Доротея гов.: Раг чпоі рпррііе ІгезІішпЪІеіпепі, цие V. М.
не ѵепіііе регшеШе «Іе сопвепііг еп аіиипе ргоіопагаііоп (ІезДз ігез-
Ѵ«8.
•*) Си. Лакца, Зіааізраріеге, двѣ инструкціи Карла V его уколно-
мочеппымъ на собраніи вт. Кельнѣ, одна изъ пихъ секретная.
*) Изъ Даніи явились сюда четыре посла: Андрей Бялі.де, сена
торъ. Ирикъ Краббс, канцлеръ короля, Петръ Сваве н Іосифъ Фуксъ,
секретарь. Ср. АПтеуег, І)е 1’есііац^е, 231. Ъапз, 288.
’*) ПпііГеШ: Ѵоге $аЯае Гаага, аі <ісг таагг.е ЫігГце еп Ъеніашіі;
Гіей іпіеііот Кеузегеп ос 088, іеке аііепе Ьапз Егіі'-Хомісіѣыій аигйгешіЬ.
іг.еп ос раа <1еі Котшегзке Пісіь ѵе^пе, ос аііе Ні^ег ос Ьапйі.
л) Аіітеувг, 548. № XX.
580
обезпечилъ себя союзами съ Франсуа и Густавомъ Вазою; съ
первымъ заключенъ былъ вѣчный договоръ въ Фоптепебло
(29-го января 1541 года) ’), со вторымъ договоръ въ Брем-
себро (13 апр.) ®).
Содержаніе обоихъ договоровъ сходное: короли пе должны
были начинать войны, не увѣдомивъ объ этомъ другъ друга:
въ случаѣ же войны, оба короля обязаны были взаимно по-
могать другъ другу; нп одинъ изъ королей но долженъ былъ
заключать отдѣльнаго договора съ сторонниками Христіапа II.
Христіанъ 111, кромѣ того, обязывался запереть Зундъ всѣмъ
непріятелямъ Франсуа и Густава.
Между тѣмъ въ 1542 году въ Швеціи вспыхнуло воз-
станіе Смоландцевъ, подъ предводительствомъ нѣкоего Нильса
Дакке. Это былъ простой крестьянинъ изъ Блекинга, ули-
ченный въ разныхъ преступленіяхъ, воровствѣ и убій-
ствахъ, за что присужденъ былъ уплатить извѣстную сумму
денегъ. Не имѣя денегъ, можетъ быть и просто не же-
лая платить за свои преступленія, онъ скрывался отъ
властей и собиралъ вокругъ себя недовольныхъ нововведеніями
Густава *). Крестьяне, предводителемъ которыхъ сдѣлался
Нильсъ, начали съ того, что стали убивать своихъ фохтовъ
и грабить дома зажиточныхъ гражданъ 4). Другой цѣли,
кромѣ грабительства, они пока не знали. Изъ Блекинга воз-
станіе крестьянъ распространилось до границъ Сдюланда.
Напрасно Густавъ думалъ сначала примѣнить къ бунтов-
щикамъ мягкія мѣры; эти мѣры (воззванія, грамоты), какъ
впослѣдствіи оказалось, пи къ чему не привели, и онъ долженъ
былъ прибѣгнуть къ открытой силѣ.
Этимъ возстаніемъ крестьянъ хотѣли воспользоваться Карлъ
') Перечень всѣхъ лунктовь договора къ Фоптепебло, см. у Ввт-
фельда, водъ 15-51 годомъ.
3) Те^еі, Сеікіия и др.
а) Отравенъ, цо меньшой мѣрѣ, восторженвыгі топъ Альтмейера
при наложенія возстанія Дакке. Ср. его І)е ГесІіап&е <1е ЕпхеіпЪоиг$,
257: Маія ееііе шиіійшіе и’аѵаіі еііе рая ип поЫе Ьиі, ееіиі сіе ргоіе-
&ег Іа геііціоіі еі Іа ІІЬегіё (Іе Іа ріиз ѵіеіііе ргоѵіпсе (Іе 5иё<1е? Въ
личности Дакке опъ впдптт, »ип кёиіе> и т. д.
4) Еоссепіі, Кенни Зиесіе.агиві Ці-Когіа, 292—313. Ср. Сгадіі
Апиаіее, 253. Те^еі, 184 и далѣе.
_ 5Л1_
V и Фридрихъ Пфальцскій, чтобы свергнуть Густава съ пре-
стола и самимъ занять его *). Когда Нильсъ Дакке, послѣ пер-
вой неудачи, бѣжалъ въ Любекъ, послы императора и Маріи ла-
сково приняли его и обѣщали помощь. Дакке возвратился въ Шве-
цію, гдѣ на этотъ разъ выступилъ съ большею увѣренностью и
храбростью. Возставшіе разослали всюду прокламаціи, въ кото-
рыхъ мотивомъ своего возстанія выставили, что, съ одной
стороны, желаютъ охранить католическую церковь отъ проте-
стантской пропаганды 2), а съ другой—наказать Густава за то,
что онъ обремѣняетъ свой народъ тяжелыми налогами. Гоп-
фенштейнеръ писалъ Маріи, что возстаніе имѣетъ такой успѣхъ,
что императору теперь легко низложить Густава съ престола.
Фридрихъ Пфальцскій ’) отъ себя убѣждалъ Нильса
Дакке дѣйствовать энергичнѣе, обѣщая за то вознаградить
его цѣлымъ Смоландомъ; но, разумѣется, въ томъ случаѣ,
если Фридриху удастся сдѣлаться Шведскимъ королемъ.
Императоръ, дѣйствуя въ пользу Фридриха, собственно-
ручно 4) писалъ къ возставшимъ, увѣряя, что онъ, какъ самъ
Готъ 5), освободитъ ихъ отъ ига Густава; въ другой разъ
императоръ извѣщалъ ихъ, что чрезъ своего тайнаго со-
вѣтника Гранвеллу имѣетъ передать имъ весьма важныя свѣ-
дѣнія. Граввелла какъ нельзя болѣе поддерживалъ импе-
ратора; отъ его имени ®), онъ обѣщалъ возставшимъ скорое
освобожденіе отъ тирана, предлагалъ имъ въ короли Фри-
*) АІІшеуег, Ве ГесЬап^е, 238 и далѣе. Опъ приводитъ цѣлый
рядъ писемъ ивъ Копенгагенскаго архива.
*) «Бая Кбпі$ бияіаЙГ Леин гесЫеи дасіемііѳіш пуііег^аіе^еіі,
^еіевтеп иші ^езсѣешіеіт. ІгігсЬеп иші кіозьег ЬегапЪеь, Ше КігсЬепп
ко дг і'огіагеп ^еЬяиеІ, пу<1ег?еЬгоскоп». < Пипй ііет кегіпззіея рйшиік
ѵопп <1еи Кігсііспдчіг.егіі пии іп зеіиег ге\ѵа1і пші Ъгаисѣ ееіѵешіеі,
«Іегтаявеп (іая ег шіі ііет вскѵегепп ьскяг/.ип^ <1еъ геісЬв еіикЬоттпепв
иші Ъегкѵеіткв ег Іе&іісіі Ііаіі, иісііі гиітіііеп ^еч-еві».
а) См. его инструкцію къ Герману Диплому. Аіітеуег, Бе
Гесііап^е, 239.
*) гМаии ргоргіа»—ЕІаих, Ьа 8иё<1е аи ХѴТ а., р. 344.
г’) Еі іпіег Саевагія ташіаіа еііаш герегіа «уи&йепі вуідо-арііа еі
ргаеіег аііа Ііаес ѵегЪа: Еі поя Зе ^епѵе Ооііюгит яптия». Ьоссеиіив,
311.
•) Аіітеуег, 241.
582
дрпха '), тѣмъ болѣе, что опъ, по женѣ, имѣетъ законныя права
на Шведскій престолъ и вполнѣ можетъ разсчитывать на по-
мощь императора.
Шведскаго престола домогался и Альбрехтъ Мекленбург-
скій, почему, подобно Фридриху, думалъ видѣть въ Нильсѣ
Дакке надежнаго помощника для себя въ этомъ дѣлѣ 8).
Густавъ Ваза, между тѣмъ, въ короткое время усмирилъ
возставшихъ, причемъ Нильсъ Дакке былъ убитъ самими
крестьянами Въ это же время Густавъ энергично высту-
пилъ и противъ торговавшихъ въ Швеціи Ганзейцевъ. Поли-
тика, какой Густавъ Ваза сталъ придерживаться относительно
. Іюбека н другихъ Ганзейскихъ городовт,, состояла въ слѣ-
дующемъ: «уступать пока самъ слабъ, по, когда силенъ, брать
все до послѣдней капли». Густавъ объявилъ Ганзейцамъ, что
онъ оставитъ за ппми лишь тЬ привилегіи, которыя не про-
тивны прямымъ интересамъ его королевства; о своихъ ста-
рыхъ привилегіяхъ пусть они и не вспоминаютъ, иначе они
пе получатъ ничего.
Въ 1541 году Густавъ «только изъ милости» позволилъ
Ліобчапамъ торговать въ Швеціи, послѣ чего строго слѣдилъ,
какъ бы они пе присвоили себѣ правъ, въ ущербъ для Шве-
довъ. Любчане могли торговать только въ 4-хъ городахъ:
Стокгольмѣ, Кальмарѣ, СэдеркепипгЬ и Або. Если бы въ
этихъ городахъ между .Іюбчанами и Шведами возникли какія-
либо недоразумѣнія, то разбирательство ихъ должно происхо-
дить не въ Любекѣ, какъ прежде, а въ Стокгольмѣ или дру-
гомъ Шведскомъ городѣ. О какомъ-либо освобожденіи отъ
пошлинъ не было и рѣчи. Спустя 5 лѣтъ, Густавъ позволилъ
Нѣмцамъ торговать уже во всей Швеціи, по недолго Нѣмцы
пользовались этою милостью короля: какъ только они стали
заявлять требованія прежнихъ торговыхъ привилегій, Гу-
ставъ уже ничего не отвѣчалъ имъ, а прямо запретилъ сво-
Еіп 1'гоштег, доігіигсіііідог, ппкіег Гигзі зеу.
2) АІіп, 191. йігіипіюіпі, 316 и далѣе. Актсуег, Кеѣ, 442;
Гіаих, 349
) О смерти Дакке существуетъ много разсказовъ, одинъ другому
противорЬчащнхъ. Ср. между прочими, Меззеліиа, Зсошііа ШіЫі-аи,
V. 96.
ммъ подданнымъ, подъ страхомъ лишенія имущества и жизни,
торговать съ Гапзейцами, и издалъ указъ захватывать всѣ
ихъ корабли, находившіеся въ Швеціи—со всѣмъ экипажемъ.
Напрасны были послѣ этого всѣ попытки Ганзейцевъ къ при-
миренію: до конца царствованія Густава имъ такъ и не удалось
возвратить себѣ прежнія льготы и привилегіи. Густавъ прямо,
безъ ихъ посредства, вошелъ въ сношенія съ западными госу-
дарствами. Такъ, въ началѣ 1542 года, онъ вошелъ въ сношенія
съ врагомъ Карла V, французскимъ королемъ—Франсуа 1
Въ январѣ опъ отправилъ къ Французскому двору своего
секретаря Франсуа Треббова; цѣль посылки была торговая и
политическая -). Франсуа поручилъ вести переговоры съ
Греббовымъ своему каымергеру Христофу Ришеру ’). Первый
договоръ Франціи съ Швеціей былъ подписанъ 1-го іюня
1542 года въ городѣ Репьи 4). Поэтому договору Франсуа и
Густавъ обязывались взаимною помощью, если бы кому изъ
нихъ пришлось воевать теперь пли послѣ. Эта помощь опре-
дѣлялась войскомъ въ 6,000 человѣкъ и военными кораблями
сь экипажемъ; въ случаѣ нужды помощь, согласно условію,
должна была выразиться въ такихъ цыфрахъ: войска выста-
вить 25,000 человѣкъ, а кораблей — пятьдесятъ; одинъ изъ
союзниковъ не долженъ заключать ппкакого договора безъ
согласія другаго; въ число союзниковъ могутъ вступить короли
Датскій и Шотландскій, герцоги Прусскій, Гельдернскій и
Клевскій и король Англійскій, если только изъявитъ на то
свое согласіе въ продолженіе 6 мѣсяцевъ. Всѣ гавани и воды
обоихъ королевствъ должны быть свободными для ихъ под-
данныхъ. Франсуа позволилъ 11 Іведскимъ посламъ безъ обычной
пошлины (даЪеІІе) отправить въ Швецію соли на 6,000 зол.
кронъ (апгеоппп гоіагіиіп) 4). Въ приложеніи къ договору
1) Въ письмѣ къ Датскому рейхсрату Густавъ говоритъ: такъ
какъ императоръ помогъ Дакке, то необходимо призвать па помощь
Францію. Аіішеуег, І)е І’есИапь'С, 240.
«) СеГзіііа, ІТ, 204. Ср. изслѣдовапіе Спрннгор'па (Яргіпсіюгн), въ
Н. ЕіЫіоіЬск, за 1880 годъ.
3) Ср. Мёшоігез <1и Зіапг Вісііег, Тгоуев. 1625.
4) Въ Ліошіэ, департаментъ Луары. Договоръ напечатанъ у
1)птопС, Сотри «ііріопіаі.ічие, IV. 2. р. 228.
"’) Іе§е1, 148. Еіапх, 339. Н. ВіЫ. 1880. 1, стр. 9.
_584_
Густавъ, въ случаѣ надобности, обѣщалъ прислать Франсуа
флотъ и войско; былъ затронуть вопросъ и о брачномъ союзѣ
между Шведскимъ и Французскимъ королевскимъ домомъ. Оба
эти пункта остались секретными. Ратификація договора со
стороны Густава была задержана вслѣдствіе новыхъ безпо-
рядковъ, возникшихъ въ Швеціи. Занятый подавленіемъ этихъ
безпорядковъ и другими внутренними дѣлами но управленію
государствомъ, къ тому же безъ опытныхъ совѣтниковъ, Гу-
ставъ по неволѣ долженъ былъ на время оставить въ сторонѣ
внѣшнюю цолптпку, къ которой обратился только въ августѣ
1543 года. Но уже въ 1542 году къ нему снова явился посолъ
Франсуа I—Христофъ І’ишеръ. Передъ тѣмъ Ришерт. былъ
въ Копенгагенѣ, гдѣ успѣлъ вручить Христіану III часть денегъ
для уплаты войскамъ, которымъ предназначено было дѣйствовать
противъ императора '). По плану, выработанному въ Копен-
гагенѣ., положено было снарядить флотъ изъ французскихъ,
шотландскихъ, датскихъ и шведскихъ кораблей и поставить
его у какого либо мыса южной Норвегіи, чтобы отсюда на-
падать на императорскій и англійскій флоты. Христіанъ 111
побуждалъ, кромѣ, того, и герцога К.іеве быть противъ импе-
ратора.
Густавъ Ваза говорилъ Французскому послу Ришеру, что
опъ согласенъ быть въ союзѣ протнвт. императора, особенно
въ такое удобное время, какъ теперь, не отказалъ бы пн въ
войскѣ, пи въ деньгахъ, если бы не послѣдняя война съ
крестьянами. Флотъ свой онъ согласенъ отправить въ Зундъ,
чтобы, вмѣстѣ съ датскимъ флотомъ, преградить путь импера-
торскимъ кораблямъ. Какъ только онъ управится съ дѣлами
у себя въ государствѣ, тогда Франсуа можетъ разсчитывать
на шесть отрядовъ кнехтовъ, нанятыхъ имъ въ Германіи.
Всѣ послѣднія событія совершились безъ всякаго участія
Ганзейцевъ; въ копцѣ 1543 года они выступили спова на
сцену, обратились къ императору Карлу V и указывали ему
на свой полный нейтралитетъ въ дѣлѣ нападенія Христіана ПІ на
Нидерланды; они заявили желаніе и впредь мирно вести свои
*) Ср. письмо Франсуа къ Христіану 111 въ ЛагвЬогеІіііпдоі’,
IV, 230.
585
торговыя дѣла, только бы пріобрѣсти привилегіи для торговли
въ Испаніи и Нидерландахъ. Императоръ благосклонно при-
нялъ такія заявленія и просьбы Ганзейцевъ '). Какъ онъ,
такъ и остальные князья и города были у;кс утомлены дол-
гими войнами. Карлъ V теперь вполнѣ созналъ всю тщету
попытокъ Фридриха II, а потому самъ сталъ склоняться къ
мысли о необходимости скорѣйшаго заключенія мира. Въ
февралѣ 1,544 года былъ объявленъ конгрессъ въ Шпейерѣ.
Уполномоченными отъ Христіана III явились Іоаннъ Рантцау,
Андрей Бильде, Петръ Сваве и Гаспаръ Фуксъ. Представи-
телями отъ императора—Николо де Перрено де Гранвелла и
нѣкоторые другіе -).
Конгрессъ въ Шпейерѣ наконецъ даровалъ Скандинавскимъ
народамъ миръ послѣ 20-лѣтнихъ постоянныхъ войнъ. Глав-
ные пункты этого мира ’) были слѣдующіе: 1) свобода тор-
говли между Даніей и имперскими Землями; 2) обоюдное со-
гласіе не помогать врагамъ ни деньгами, ни кораблями, пи
оружіемъ, пп снарядами, ни людьми; 3) король Христіанъ ПІ
обѣщалъ не поддерживать враговъ Пидерландъ; 4) обѣ сто-
роны уничтожали всякія сношеніи съ общими для пихъ врагами;
5) Христіанъ ПІ обѣщалъ порвать союзъ съ Франціей и не
помогать Шотландіи противъ Англіи. 6) Заключеніе Хри-
стіана 11 должно было быть смягчено 4). 7) Торговыя привилегіи
договаривавшихся сторонъ будутъ признаны въ прежнемъ видѣ.
Шпейерскій трактатъ, заключенный между Христіаномъ ПІ
и Карломъ V, является замѣчательнымъ фактомъ въ дип-
ломатической исторіи Даніи но только потому, что имъ по-
ложенъ былъ конецъ войнѣ между Даніей и императоромъ,
но и потому еще, что благодаря этому акту родственники
Христіана II лишались права на запятіе датскаго престола, и
претензіи Карла V въ этомъ смыслѣ теперь пе могли имѣть
мѣста. Существуетъ два сепаратныхъ акта Шпейерскаго кон-
гресса, опущенные въ сборникахъ, приводящихъ Шпейерскій
’) Аіітеуег. Веі. 404—465.
а) Аіітеуег, Кеіиііояз, 474.
*) Иишоаі, Т. IV. Р. II, р. 273. Ср. СЬуиаеі Захопіа, 460.
ЯсЫекеІ, 216. Аіітеуег, Веі. 474. Ср. еще Ѵгееіе, I, 7.
*) Христіанъ II умеръ 25-го января 1569 года.
мирный трактатъ, не смотря на то что они весьма важны ’).Въ
одномъ изъ ппхъ заключается обѣщаніе амнистіи всѣмъ участ-
никамъ въ войнѣ; въ другомъ—увѣреніе Карла V, что онъ
никогда пе будетъ съ оружіемъ въ рукахъ поддерживать тре-
бованій Христіана II пли его дочерей. Въ нервомъ дѣлается,
однако, оговорка: тѣ, которые сражались противъ своего
отечества, не имѣютъ болѣе права возвращаться па родину,
если на это не послѣдуетъ особеннаго милостиваго разрѣшенія.
Второй актъ гласитъ: «Мы Карлъ V, Божьей милостью Рим-
скій императоръ и т. д. доводимъ этимъ актомъ до всеобщаго
свѣдѣнія, что по сейчасъ заключенному миру, мы обязаны
болѣе не предъявлять правъ Христіана II, нашего зятя, на
датскій престолъ, равно какъ и дочерей его, нашихъ племян-
ницъ. ОтньпгЬ наше единственное желаніе заключается въ
томъ только, чтобы сохранить прочный, ненарушимый миръ,
почему если бы и возникли споры датскаго короля съ его
родственниками, миръ нами будетъ сохраненъ, и никакой войны
•гутт. съ нашей стороны быть пе можетъ».
Императоръ Карлъ V, мечтавшій о всемірной монархіи, во
главѣ которой представителями духовной и свѣтской власти
стояли бы папа и императоръ, теперь только созналъ рѣши-
тельную невозможность, чтобы вліяніе его, какъ императора,
признавалъ сѣверъ Европы. Двадцать лѣтъ подъ рядъ от, не
переставалъ изъ-за родственныхъ связей поддерживать права
Христіапа II и его дочерей на датскій престолъ, а потомъ, какъ
оказалось па дѣлѣ, добиваться для Габсбургскаго дома
торговаго п политическаго первенства на Балтійскомъ морѣ,
для чего, разумѣется, ему п хотѣлось имѣть на датскомъ
престолѣ короля слабаго, который бы былъ въ подчиненіи
Габсбургскому дому.
Шпейерскій мирный договоръ, тотчасъ по его заключенію,
былъ обнародованъ во всѣхъ Нидерландскихъ провиііціяхз.
Ближайшимъ слѣдствіемъ этого Шпейерскаго мира были два
обстоятельства, 1) что правительница Нидерландъ вознаградила
Датчанъ за убытки, которые они понесли, лишившись кораблей
съ товарами, захваченныхъ у лихъ по приказанію Нидерланд-
’) См. приложеніе № 9.
скаго правительства, 2) что Христіанъ 111 открылъ Пидерланд-
сыімъ провинціямъ входъ въ Балтійское море—Зундъ.
Наше изслѣдованіе доведено до намѣченнаго нами пре-
дѣла,— до Шпейерскаго мира (1544 г.). Такимъ образомъ,
мы разсмотрѣли тогъ періодъ, гдѣ, вт> борьбѣ изъ-за пре-
обладанія на Балтійскомъ морѣ, явились двѣ силы: Уніей
соединенныя Сѣверныя королевства — сь одной стороны, нол -
наи силъ и жизни Ганза — съ другой. I Гонецъ нашего из-
слѣдованія—тотъ моментъ въ сѣверной исторіи, когда Унія,
искусственная въ своей основѣ, распалась, чѣмъ дала возмож-
ность каждому изъ- соединенныхъ королевствъ пойти но пра-
вильному пути развитія и собраться съ силами для борьбы сь
торговымъ союзомъ городовъ; а этотъ союзъ могъ процвѣтать
и стать могущественнымъ только при полнѣйшей слабости сѣ-
верныхъ королевствъ, какъ это мы и видѣли въ продолженіе
всего ХѴ'-го столѣтія. Новое направленіе исторіи, замѣчаемое
уже въ ХѴ-мъ столѣтіи, было лучшимъ ручательствомъ въ томъ,
что Скандинавскіе короли возьмутъ верхъ въ борьбѣ съ средневѣ-
ковымъ учрежденіемъ, какимъ былъ Ганзейскій союзъ. Цер-
ковная и политическая реформація поставили королевскую власть
на ту высоту, съ которой напрасно силилась ее свергнуть по-
литика Гапзы, не смотря на всѣ ея интриги.
Первые признаки ослабленія Ганзейскаго союза или на-
чала его паденія сказались, какъ мы видѣли, въ разъединеніи
западной и восточной Гинзы. Ганза была сильна до тѣхъ
поръ, пока владѣла ключомъ къ Балтійскому морю—Зундомъ.
Отдѣлившись отъ западной Гапзы, восточпая могла проявить
свою силу только въ томъ, что никого не пускала въ Балтій-
ское море для торговли съ Скандинавскими и восточными го-
сударствами, а торговали съ ними только сама, да ея союз-
ники. Такое положеніе дѣлъ, очень вьнодное для восточной
Гапзы съ Любекомъ во главк, могло продолжаться только до
тѣхъ поръ, пока Скандинавскіе короли были въ зависимости
отъ Ганны и не имѣли въ своемъ распоряженіи достаточныхъ
силъ для того, чтобы подавить у себя смуты, подпятыя Уніей.
Пришло время,—и Скандинавскіе короли сознали, что ихъ от-
_588 _
ношенія К7> Ганзѣ ненормальны, и тотчасъ же вступали съ
нею въ борьбу, сначала скрытую—дипломатическую, а затѣмъ
явную, при чемъ показали Европѣ, что у нихъ есть пе только
политическій тактъ, по и матеріальная сила, чтобы отстоять
свои права на Балтійское море отъ Галвы.
Теперь выяснилось, что какъ скоро Зундомъ завладѣютъ Дат-
скіе и Шведскіе короли,—господство па Балтійскомъ морѣ ока-
жется немыслимымъ для Любека, послѣ чего онъ потеряетъ всю
свою силу и значеніе, что и случилось съ нимъ. Конечно, Любекъ
не вдругъ сложилъ оружіе: опъ, на сколько у него хватало
силъ и энергіи, боролся; но уже раньте,—еще до несчастной
для него послѣдней войны съ сѣверными государствами, можно
было предвидѣть, что Любекъ проиграетъ. Уполномоченные
одного изъ членовъ Ганзейскаго союза (Брауншвейга) такой
оборотъ дѣла для Любека объяснили тѣмъ историческимъ зако-
номъ, въ силу котораго слѣдуетъ уступать духу времени, съ
нимъ всегда сообразовать свои дѣйствія, а не наоборотъ.
Новый фазисъ въ развитіи торговли скандинавскихъ народовъ,
наступившій въ концѣ ХѴ-го столѣтія, въ ХѴІ-мъ проявилъ себя
замѣчательными результатами: туземная торговля Скандинав-
скихъ народовъ все больше стала процвѣтать, иго Ган-
зейской монополіи пало; послѣ счастливыхъ побѣдъ, стало па
первомъ плапѣ благоустройство городовъ, и опи скоро оказались
въ несравненно лучшемъ положеніи, чѣмъ прежде. Если Ган-
зейцы еще п заявляли требованія торговыхъ привилегій для себя,
то короли, имѣя въ виду торговыя выгоды своихъ подданныхъ,
легко обходили эти требованія; если же снисходили къ нимъ,
то единственно изъ милости, п это Ганзейскіе города очень хорошо
зналли понимали. Они видѣли, какъ быстро выростала сила коро-
лей; знали про ихъ сношенія съ могущественными монархами
и вл. виду этого невольно должны бы.тп разстаться съ надеждою
на возобиовленіе своихъ прежнихъ привилегій. Раньше Лю-
бекъ утверждалъ королей на Скандинавскихъ престолахъ п ста-
вилъ ИХ7> по отношенію къ себѣ въ вассальныя отношенія;
теперь же, помимо всякаго участія Любека, Сѣверные короли
оружіемъ завоевали себѣ силу, противъ которой безсильными
оказались прежніе владѣтели Балтійскаго моря. Теперь, послѣ
Шпейерскаго мира, зрѣлище иное: Уніи нѣтъ, господство на
589
Балтійскомъ морѣ въ рукахъ могущественныхъ королей Хри-
стіана III и Густава 1, Любекъ и восточные города впѣ вся-
каго вліянія на судьбы СкандішавскагоСѣвера.
Недолго суждено было сѣвернымъ королевствамъ наслаж-
даться миромъ. Какъ только общаго врага Ганзы не стало,недав-
ніе союзники—короли Шведскій и Датскій—снова вступаютъ въ
борьбу изъ-за преобладанія на Балтійскомъ морѣ. Теперь,
вмѣсто Ганзейскихъ городовъ, выступаетъ на сцену сила но-
вая, іопая,—сила, которой Западная Европа до итого времени
еще мало знала. Мы разумѣемъ Россію. «Варварская», какъ
ее называли, она прежде другихъ испугала своего сѣвернаго
сосѣда Швецію. Узнавъ о желаніи Англичанъ завести торго-
выя снопіетгія съ Россіей), Густавъ спѣшилъ удержать Марію
отъ сближенія сь Россіею. По его убѣжденію, писалъ онъ
Маріи, вовсе не нужно допускать Россію до общенія съ за-
падной Европой; Россія должна знать только своп восточныя
границы, иначе можетъ сдѣлаться опасною не только для со-
сѣдей—Швеціи и Даніи, но для самой Германіи Знаменитый
Герцогъ Альба также обращалъ вниманіе Европы на Мо-
сковскаго царя, котораго не иначе называлъ, какъ колоссомъ.
Па Франкфуртскомъ рейхстагѣ (18 іюля 1671 г.) онъ гово-
ри.гь, между прочимъ, что «достаточно ознакомить Москов-
скаго царя съ военнымъ искусствомъ Западной Европы, н
подъ его властію окажутся не только Нидерланды, по и весь
христіанскій міръ!!.. 2)
') Сеіаіив, ТТ. 323.
АИтеуег, Веі. 375.
-
ПРИЛОЖЕНІЯ.
№ 1.
Сопзпіея ЪиЪісеп&ез.
Вегейісіісіі ѵтипііікез сіеодіез шіі ѵогпіо^еп аііез ^іиіеп іоио-
геп, Ігіисіііі^езіе дгоііпо^епйе копуп# §ипзіі^е Іеие Ьеге. йиѵѵег
копуп§1ікеп ^пайеп ЪіеіГ ап ѵпз пи Іаіезі ^езапі, іппекоійепйе
ио йаі іиѵѵе уогдегогЛе копупдііке #пайе ѵі ѵпзеп ТЬгепеп ѵѵоі
ѵогзіаеп ЬеЬЬе. ттаг ѵтте ѵѵу и> ВоііепЫі ѵрре ііе йаскиагй йаг
ѵоггаиіеі &с піскі гіеп ^екотеп туі йег Ъойезсіюр м-ап іиіѵег
копіп^іікеп ѵѵегйісііеіі ап ѵпз ^ейаеп, ѵпйе йаі ,]‘іпѵе ечіайе йеп
Вийезсііеп сортаппе ѵгіііе ^ипьіісіі ѵогйегіік ѵпйе Ьекиіреи хіп
епе Ъу хіпеп оЪІеп іоИе ЫііГиеп іо Ініепйе &с ІіеЬЪе ѵѵу шіі тег
ѵѵогйеп, шіі ѵегсііскеіі епііап§,еп ипші тѵоі ѵопютеп, (Іаі ѵѵі)
.Іпѵѵе оЬдепапіеп копупдііке §па<1е ІмісЫікеи ѵогйапкеп, иепіе иі.і
.Іииеп ^ийеп іѵіііеп ѵшіе иіепуп^ѳ (Іаг ѵііі иго] ѵогяіап ІіеЬЬеп.
Вніііеп іііг ѵтте ппі- еаиіиет ѵіііе ѵшіе огтосіі^еп Ііегіеп ^иие
копуп|п1і&е таіезіаіе, ііаі ѵипісг иіііеп сіаг шеііе ѵог чгезеп
ѵшіе ііаі Ііеіреп ііішіегеп ѵшіе кегеп, зо .іиіге копуп^іі^е "іиміе
ѵтте (Іез ^етепеп Ііезіеп іѵіііеп яегпе ііоеі, (Іаі ііе ѵагешіе
ѵпзсІшИі^е сорпіап ѵап йипсЬег (іегііе ѵап ОШепЪог^ ѵшіе хіпеп
тедеЬиІрегеп. <1е зо ѵѵі ігѵагеп иагаЙі^еп ѵеіе Іозег зеізсор іп
ііе Оаіѳггсее ѵітакеі ѵпйе ѵіѵегііі^еі. ііе» гіпеп яо .іаттегИкси
піскі Ьегоиеі ѵшіе Ъвзскесіі^еі иепіе, зо Ііе ііа^еііх (Іез гіпеп
іѵеіісіег еге ѵшіе (4ос1 игегі Ьегоиеі ѵшіе Ьезісеііі^еі, ііаг ѵпз го
іп ііег Іеп^е ПІсЫ Ж>1 теЛе зіеііі іо Ііііспсіе, ѵшіе оіГіе іѵу ііеппе
<1е ѵпзе іѵеікіег <1ѳ &Ьеппев, ііе йеп ѵогзсгеиепеп коршап зо
Ьегоиеі ѵшіе Ьезске<1і§еІ, іп йе гсее ѵііпакейеп епе іо Ьезсііег-
тешіе, го ѵѵу йеикеп іо ііоіиіе, йаі <1е іп іиѵѵеп копуп^гікеп
592
ѵог^епапіеп х псіе ^еЪеіІеп оіі гее сіаг цѵепіеп ѵеіісіі ѵагеп кегеп
ѵшіе капкеп то^сп ѵп^еіоиеі ѵшіе ѵп&еіеііеі, во ѵу ѵпз Лея
^епігіікеп іо іівѵег копуп^іікеп ІіегІісЬеіі ѵогіюреп ѵшіе (Іаг апе
пісііі еп (лѵіпеіеп. ѵог апе лѵі] хиз .іпѵег копуп^іікеп ^тіасіеп
йепзі ѵшіе ѵіііеп Ьеіѵіяеп тосіііеп (Іаг іо ѵеге ѵі ^иім'іііі^й тіі
ёГапіет ііегіеп. Ат сіа^ііе яипіе Маг^агеіеп Аппо &с 1 диагіо.—
ЗіуЙе, ПІ. 72.
.V 2.
АѴсіеі егзатеп Іеиеп ѵгишіе, сіаі \ѵу іп іиѵеп ЪгеЙ <1е
^езсіігеиеп ѵаз ап яипіе ЗІаі^агеіеп <1а§е пвреяі ѵог^оп^еп ѵоі
ѵогпотеп ІіеЪЬеп іиѵе Ъесіе, сіаі ѵу ѵіііеіі ѵогѵезеп ѵшіе Ііеірвп
Ііітіегеп ѵшіе кегеп ѵпппе сіея $етеіпеп Ъезіеп ѵіііеп, сіаі ііе
ѵагешіе ѵпзсііпкіі^е кортап ѵап ДипсЪег Сіегііе &с Лвзз зіпвп 80
.іатегіікеп пісііі Ъегоиеі ѵшіе Ьезкесіе^еі ѵегсіе &с Ьеоеп ѵгишіе
іѵ піасЬ ѵоі ѵогсіепкеи ѵо ѵу іѵ ѵог ѵеіке ѵогіеііепе .іагеп
ѵогтейеіезі ѵпзеп зешІеЪойеп іо епіЬоЙеп ѵтте тегкеіі^е яакеп
ѵогтесіеіѳзі ѵпзеп бешіеіххіеп іо епііюііеіі ѵпппе тегкеіі^е вакеп
ѵр сіеп ЬегогДеп яіп, во ііаі (Іе теіпе ѵагепіе ѵпйсііпііі^е кортап
тосіііе ѵтЪегоиеі ѵагеп ѵшіе ѵогкегеп іп (іег Ояіеггее, <іез лѵу (іо
пісііі ѵотетеп кошіе, сіаі «уу іі тѵаі ^гоі іо Ьегіеп петеп еіііег
сіаг іо (іоп лѵокіеп. І)аг ѵттв із тапісЬ пѵ апп. <1е іп сіег ііі ѵап
Ѳосіе ѵшіе ѵап аіпеп гесііів агЪеісІеп ѵогяапіііп^е ^епоск Іішіііе. Оу
то^еи ос ѵоі зиіиеп тегкеп (Іаі яиІсЬе .Іипсііег (теніе-я іо^гіріп^е
пісііі еп зкуі ѵап орзаіе аііепе Лея Ьепотеііеп Липсііеі' (тегсіея,
яппсіег ѵап ігояіе ѵеікег ашіегеп <1е Іізіідег ѵшіе тесіііі^ег зіп
ѵап ііе. ХѴ'оігіс* ^у «Іаг посіі ігояііікеп ѵшіе тапіікеп іо ііоп зиі-
сЬеп ѵогйегШкеп зсііаііеп іо Ъепетеп. яо зсоіеп ^у сіаі іп йег
ѵагЬеіі ѵішіеп, <1аі ѵу (іаг Гоііепкотіікеп ѵшіе іпшеіікеп іо
Ііеіреп ѵшіе іо (Іоп ѵіііеп, сіаі яиІсЬ сіея ретепеп ѵагешіеп кор-
тапз ѵогйегй' пісііі Іап^е во геЬгикеі ѵегйеп всЬаІ. ДѴоІсІе Ѳоі
зіпв ^па(іе §еЙііеп ѵпйе сіаі ѵу іѵеіке ѵгишіе Іішісіеп сіе сіаг іо
Ьеіреп іѵоісіеп, сіаі іѵу Зсііале Паііаші ѵшіе (гоііаші іѵейсіег кге^еп
аіхе сіе Іашіе ѵпвег сгопеп ѵог (госіе ѵап гесЫе іо ЬеЬогеп, во
йсЬоІйе тап сіаі ѵог ѵаге ѵіпсіеп йаі сіе ^степе кортап зеіЫег
ѵоі ѵе1і<* ѵагеп зсокіеп сіигсіі <1еп Огавипй ѵшіе іо еѵідеп ійеп
аііег егег гесіі^ііеі ^епеіеп йе яе уіѵ іп Зсііапе «-еііаі ІіеЪЪеп, ос
Іюгі ^огѵѵе&еп ѵпз ѵог гесіііе ѵшіе гес1е1і»1іеп іо, іѵепіе \ѵу
«іи ііаг гесііі Іо епете копіп#е #екогеп ѵпйе #еіѵі#еі егізіпеі ѵшіе
#есгопі^ві, ѵпйе йе #етепісЬеіі йаг ІіеЬЬеп посЬ пеней Ііегеп іо
копіи# Іеиег лѵап ѵпз. ЛѴоІйеп ііе Непзе ѵпз Ьеіреп йаі ѵпзе ііаг
го ѵгіеп <о ѵѵоійе хѵу іѵеййег Ьеіреп ііаі ііе #етепе корпшп ііег
Непзе ѵоі ѵеіісіі ѵагеп зсіюійе зіие пегіп#е іо зокепйе зо ѵегпе
Хопѵе#еп гекейе, ѵпйе, ос ііаі #у аііе іівѵеп ргіие1е#еп іп Хог-
іѵе#еп іи е\ѵі#еп іійеп Ішг па лѵоі #епеіеп зсіюійеп. Нег ѵпппе
егватеп Іеиеп ѵпшйв Ье#еге ѵу ѵап Иѵ епе ѵгіязе ѵп#еіо#егІ
апілѵагі ѵр йіззе Ьегогйеп закеп йаг іѵу іііікоіпіікеи то#еи іѵеіе.п
ѵпз па іо гісЬіеп. Ѵпз ів ѵі іѵеікеп Іапйсп іо Ъоііеи йаі ѵѵоійе іѵу
еп іѵеіке ргіие1е#еп іп Хопѵеугеп #уиеп, зе іѵоійеп ѵпз ііаг #егпе
Ьеіиііріс дѵеяеп &с аі/.е і\ѵ і)гіи#ег йѳазез Ъгеііііез ѵпзе Іеие
#еіпвѵе Сапхеіег теяіег Хісоіаиз йосіог іп йеп #еіві1ікеи ѵпйе
\ѵегІ2Іікеп гесіііеп ѵогйег мго1 ѵпйегіѵізеп кап, йеп #у і'пікотіікеп
Іоиеп піо#еп тѵез ііе іѵ ѵап ѵпзег ѵѵе#еп ЬегісЬіепйе шті. Ііет
аіпе #у іюгеп ѵт ,)івѵе ѵоік лѵі іо зепйеп іівѵеп коршап іо Ьезсііег-
те[п]йе &е йе то#еп ѵгііікеи аііе ѵпзе Ііай'иепе зокеп. ѵог
зе іо йеп ѵпзеп котеп йаг зсііаі еп апйегз пісііі випйег. <гиі
іѵеййетагеп ѵап ѵпв еййег йеп ѵпзеп ѵпйе йаі Ѳоі. ѵогЬейе йаі
еп іѵеік <|ѵаі теппізсЬе ѵап йеп ѵпзеп апйегз йейе зо іѵіііеп іѵу
зо йаг оіГиег гісіііеп Іаіеп аіге віеіі йаі #еЬогі &с.—ЯіуЙе, Ш.
74—76.
,Ѵ 3.
Е1іпѵегйі#е Іеѵе Ііегг. йшѵег ІіеггИсЬеуі #»1еѵе Ню іѵеіепйе,
ччійапе сопігасі ипй ирзаіе туп рпіі<1і#е Ііегг Копіпск Кагзіеи
хеіі^ег йесЫпіззе іѵеіеке .Такге ѵог зупет йойе шуі ѵеіеп іогеіеп
ипйі Ііеггп ІіеЙІ #етакеі іп ,)1іаг МССССЬХХІШ.
Ііет І)о туп #пейі#е Ііегг копіпск Кагзіеп іо Воте ѵая, йо
піакейе Ііе туі ипяеп АІ1ег1ііШ#зіеп ѵайег йет 1’аіѵсзве ипйе
шуі йет Кеузег ипйе тіі. йет Ьегіо# іію Меуіапйі ипйе шуі ііеп
1іегіо#еп Ню Маиіоѵѵе ипйе тіі епеп еііікеп Ьеяшійет сопігасі
ипй ѵегЪпшІ, ишіе зипіЬ йег іуі Ьезіеійе іі йе (іагйіпаі іію
^Гапіоіѵе. йотсіі ѵпзеп 11і11і#еп Ѵайег йеп Раѵеяя йогсіі ѵеіе,
апйеге Ьайѳи [ап] йе,п копіпск ѵап Зіизсіивѵ [зо йайі йе копіпск
ѵап МизсЬоіѵ| туі тупеп #па<1і#еп Ііегеп копіпск Кагзіеп іп
Ьгіійегіі.ікег ѵегепіп<гііе ипйе Ъипйппяз іѵазз.
Ііет іп йе ѴсгЬипйіпиза іѵазз тейе йег копіпск ѵап Раіеп,
38
•МЦ
де копіпск ѵап Зсііоііапді. сіе Ііегіор ѵап Виг^иидіеп. де ІІегіо^
ѵап Муіііеп [Мійееп], де Мягскетаѵе ѵап ВгапдепЬог#, де Іюгіоц-
ѵап Ропіегеп, де Негіо^ ѵап МекІепЬог# ѵші ѵеіе піеііг ВіідезсЬкег
Ііеггеп пші Ѵогяіеп, пші ѵѵегеп сіе? яо еіп? аіз павсіігеіѵеп яіеіі,
Тгет ойі іп ѵѵеіскег Ііегеп Іапі, ѵоіск [ѵеіске] Іяпді (!) Ьег-
[геп], бгеѵеп, Кіддег ойе Зіеде ѵѵегеп, сіе егеп гѳсМеп ягіііегеп
ппЬотт сѵегеп. даі ясіюіде девзвп ѵогясіігеѵеп Ііегеп аіі Іі.іке
Іеуі кеяеп. ѵшіе еіп іявіуск Ьеге всЬоІде сіет ашіепі (Іаг іп
ііеіреп па зупег тасііі ѵшіе Іе^ѳпЬеіі яиісііеп ѵпіюгеат Ьогаат Іо
такепде.
Ііет сѵазя тупея кпаді^еп Ііегеп ѵогваіе, ѵшіе ѵаз оск еіп
(Іееі яо ЬеяіеІІеі. даі ипяе Іііііі^е Ѵасіег ііе Раіѵеяя даі гіікс ѵап
Нсівѵесіеп іп дег ясінѵагеп Вап (Іоеп ясіюіде, ппсіе (Іе Кеуаег
зсіюісіе Зсіпѵесіеп Кцск іп де Асій сіоеп, ипд сіе Раѵѵезв иші
Кеуяег зсЬоІдеп зсЬгуѵеп ап аііе Зіесіе Ьегеп пші ѴВгзіеп. йе
Ьеіереп зіпді аи сіег Ояіег 8ее, Ьісісіеи пші Ьедеп сіаі петапг
Зсіпѵедеп Кцск Ьеаокеп зсЬоІде, іо сѵаіег посіі іо іашіе, иші пісЫ
іо посіі аГѵогеп. ишіе іп пепеп Зіедеп посіі «пі посіі 1і)ІГ дег
Зсінѵедеп іо Іідепде, ишіе сіе копіпск ѵоп Раіеп зсЬоіде зіріеп.
ипдег.чаіеп сіаі оск ?о Ьедеп.
Ііет «о лѵоііе сіап тупея Ьегеп «пасіс ѵап Оеппетагекеп
лѵеіске Йсііере іп сіе 8ее ІюМеп, прре ііаі петалсН іп 8е1ічтес1еп
зсіюіде зе^еіеп. ишіе іѵе сіаг аѵег ^екге^еп ѵѵогсіе, сіе сіеп Зсііѵѵе-
сіеп аіГ есісіег іо ѵогеп сѵоісіе, Ііе зсііоісіе зуп гесііі пісііі іѵеіеп,
(Іаі іѵоісіе туп Ііеге йе копіпск аіяо "еііоісіеп ЬеЫіеп епе іі)сІ
іапд, Ъеііі іп ЗсЬѵедеп еіп иріоор Ііасісіе [^ечѵогсіеп «'еге] тапск
сіеп 'гетеітеп ѵоіск ишіе сіег 1іеіт?с-1юр, <1еп[пе] зсіюісіе сіе ко-
піпск ѵап Моясііоіѵ еіп Ііеег ЬеЬЬеп ^ееапсіі іп Ѵіпіашіі ишіе
ясіюіііе сіаг іп ^еясіііа^еп ІіеЫіеп, ишіе (Іе копіпск ѵап ЗсІюНапсіС
ѵѵоісіе еіп Ьеег &езаш1і ІіеЫат іп Копѵе^еп, иші іѵо1<1е сіеп теі
аііег тасііі иііі Когсѵе^еп іп 8с1пѵе<1еп геясіііа^еп ІіеЬЬеп, сѵаппег
ісіі ет Ьеяі сІисЫе ргойі рехѵеаі зеуп, ІІшіе шцп Ьеге де копіпск
ѵѵоіде яиіѵеп шіі дег тасііі де Ье кишіе Ьгіпдоп пЫ Гіеппетагс -
кеп ишіе икі дет іашіе іо Ноіяіеіп ипд туі теЬгег Ггиисіс Ііиіре
ту<1і §;гоіег тасііі іп 8с1і\ѵес1еп «Ыап, Гію іашіе (Іогсіі Зсіюпеп
од’іе \ѵог <1а1 Зупег Впасіеи Ьеві разяеіі шосЫе. Пшіе (Іе копіпск
ѵап Роііісп ясіюіде іо Ііиіре катеп дет ІТегіо^е ѵап Роіптегп
ишіе сіет Ьегіоо- ѵап МескІепЬог# ипде сіе ясіюідеп еіп ?піі Ііеег
Ьгіп^е.п іег 8ее ѵог ііеп Поіт ипді ясІюЫеп даг іп Зсіпѵеііеп
ясЫап.
Ііопі ОЯіе (Іаг ]еппіс.1і Васіе ѵогсіе ^езаікіі ііін Зсінѵейеп ап
(іезяе ѵеег Ііегеп, (Іе ясЬоІйе таи Іег ягппйі. ^егісЫеі ІіеЪЬеп.
пшіе пепе ѵогйе ейіе йерсесНп^е ^еііогі ІіеЪЬеп, Веяиікіегп йіпѵе
Ііегіісііеіі Ьаййе вйіѵеп регзбЪпІускеп ѵог тупеп цпейі^еп Ьегеп
йеп копіпск уекатеп, пшіе Ішісіеи іѵоі ѵог .іпіѵе Ъесіе ^ейіп^еі.
зо (Іаі |иѵе ЬегІісЬеуі іѵоі еіп Ьеге іп 8іЬѵейеп ^еЫеиеп Ііаййе,
шеи не яіініі сіаг іп йет Вуке ипй зіпі Ііегеп. теп іск іѵікіе еп
пісііі фѳгайеп ІіеЪЬеп, (Іаі ее докатеп Ііаййеп ѵог тупеп ^пейдееи
Ііегеп оЙ’іе ѵог ііе яупеп. Фоіі іѵегЬ, (Іаг іск ѵакеп ѵоп тупея
Ьегеп цтайсп кбгейс, <1аі рпсе ЬегІісЬеуі пу апйегв ^Ьейаеп Ііаййе
йеп аіяве епеп егіукеп гігкіег іо Ііінігйе (Ію йоийе. ищіе Ііе іѵокіе
пісііі. (Іаі .іеіпищіі .іпіѵе Ііегіісііеуі іп зупеп Ьоѵе ѵегасЫеп дсЬоІйе,
шкі ѵеп Ъе <1аі Ьбійе, до яігавесіе Ііе <1аі.
ІЬепі паи Лееде ѵеег Ьегеп іп йет Вуке егеп ѵіііеп Ьезсііайеі
Ігайсіеп, 80 <1аі «е сіаі Кі.іке Ьеііѵип^еп Ііагкіеп, йап Ііаййеп «е
ируеліі, сіаі петапйі ѵап йег ВіскІѳгзсЬар (Іаг іп сіет Вуке
ясЬоЫе ^еЫеѵвп ЬеЬЬеп іѵапепйе пр (іеп бупеп еіНе прре яупея
Ѵайега Егѵе, шеи Ье іѵокіе яе аііе ѵегсігеѵеп ІіеЪЬеп ѵшіе сіосіеі.
\'о'(1ег ѵѵая копіпск Кагзіепя прзаіе. <1аі Ье тѵокіе (Іе Ъаіеп
Ьеіѵпт^еп ІіеЪЬеп шкіе аііе таи <*е(1о<1еі ІіеЪЬеп ипй іѵоійе яе
іѵеіЬк'г Ьевеііеп тіі «Іеп ч-укіеп ЯсЬоііеп. <1е ете <1е копіпск ѵап
8сЬоііІап<1г \ѵо!(1е ^еяапі ЬеЬЬеп, во йаі петашіі іп (Іеп 1)а1еп
дсЬоІйе §еЪ|еѵеп ЬеЬЬеп іѵапешіе ир яупез Ѵайегз Егѵе, ипй іѵокіе
(іе Ваіей аібо Ьеілѵиіі^еп ІіеЪЬеп, (іаі зе (іе іпасііі па ііег іуііі
пісііі ч'іюкіеп ЬеЬЬеп реЬаі огеп Ііегеп копіпск теег іо ѵегіа§еп(1(-.
\ѵсп і(1С еие Ьасісіе <гпі ^есіисііі.
Ѵопіег Ііжкіе туи ііегѳ сіе копіпск, «Іеп боіі дпайе, во дггоіеи
Ьаві іо (Іег Нішіі Зѣоскіюіт, иті іѵспп Ііе вупёп ѵѵуііеп іп сіепі
Вуке о'еііасіі Ііаскіе. во іѵокіе Ііе. (Іе оррегяіеп ѵоп (іег 8ідЛі ІіеЪЬеп
гісЬіеп Іаіеп. иті іѵокіе (Іе ^ешеепеп Вог^ег, (іе ѵап (Іег агі
пегеп, (Іе егеп копіпск ріе^еп іо ѵегНіуѵепііе, сіе «оЬоИеп. (іеппс
ІіеЪЪеи иЫ (Іег 8іа<1( ^еіа^еі, ипй всЬокІеп йеппе (Іе 8(а4і шкіе
(Іаг Вуке ЬеЬЬеп ѵегясіііѵагеп, іпкі іѵоЫе. (Іап Йе 8іаДі туі
иЬіЬеуиііясЬеп ѵоіек кеЬЬеп Ьевеіі. ипй іѵеіеке Йюгп, тіігеп пшіе
Ьп8с, (Іе зупег ^пайеп іо паЬе деіѵеяі ІіасЫеп. іѵокіе Ііе ІіеЪЬеп
педсІегЬгекеп Іаіеп. ипй іѵокіе <1е 8іайі ако Ъеімчтгеп ІіеЪЬеп.
йиі ве Йе тасііі. пісііі іпеЬг ясіюійеп деЬэхіі ІіеЫюп епеп иріоор
іо такешіе уе^еп бгеп копіпск пшіе Ііегеп, ѵап »е гейе ѵагеп.
Ѵогйег іѵагѳп оск йевве ѵогяскгеѵеп Ііегеп тіі тіпеп ^пе<1і§еп
Ііеітеп оск еіпя деіѵогйеп, ѵаппег йеззе ѵогзсіігеѵеп 8іискс ипсіе
п‘х;
8аке ѵЫІепЬгасІіі хѵегѳп, 8о іѵоісіе туп дпесіше ііеге пшіе ееп
есііуск йеге іп зіпет іашіе аііеп Візсйорреп егеп ц'агііііукеп
іпаскі Ьепетѳп, но йаі пуп Візсіюр зсйокіе Вог^е оійе ЗсЫаіе
оійе апйеге Ѵезіе йеЬЬеп оійе іѵагііісй Восйі ишіе зсйоійеп оск
апйег» пепе копіп^е йеЬЬеп, яшійег аііепе Ьу егеп йопікегкеп.
ишіе ееп ЕгіхЬівсІюр зсіюкіе пісііі теііг гепіе ІіеЬЬеп аііееп йаі
Ііе тоскіе ііѵеІіГ, оійе ѵеегіііеіи [репіе] Іюкіеп иші ееп іѵуке
Ьізсіюр ясіюісіе гепіе іію ѵеег оійе ѵуЙ' репіеп ипсіе осіі пісііі
теііг, ишіе аііе йотііеггеп зсЬокІеп еіеп іо еепег іаі'еіеп, ишіе
иЬі епеп ргареіі ипсіе еп іііег зсіюкіе пісііі теііг <1ап епеп .іип^еіі
ІіеЪЬеп ишіе пееп ѵоіек теііг. І.шіе іѵні йе кегске ііап теііг
гепіе Ьгмісіе, кеп іо йевзеп ѵйгзейгеѵеп агіісиіеп поЫ \ѵеге, йаі
зскокіеп (Іпязе ѵогзсЬгеѵеп Ііегеп иші туп ^песіі^е Ііеге ііе копіпск
ишіег ііе кгопе ІіеЬЬеп ^еіескі ишіе ееп уззііек Ііеге іи зупет
іашіе.
Ѵопіег іѵегеп ііеззе ѵогвеіігеѵеп Ііегеп ишіе піі.іп упейііге Ііеге
еупзз {хеіѵоніеп, \ѵап (Ііі ѵиПепЬгасйі іѵеге, во дѵоійеи ве йеппе
сіе 8іейеп іп аііеп Іашіе еге іпясін Ъепетеп, зо ііаі пепе Міаііі
зсіюкіе [гайеп] аѵег іоііеп, гуне, зсЬоЦ гесЪі, ипсіе еепе уййііек
Ііеге зсіюкіе тасііі ІіеЬЬеп іп ііеп 8іс4еп іп зупеп Іашіе, аші аііе
.Іакг епеп пу^еп Ваіи іо зеііепііе іѵо епеп [еіппе] »иі1і сіискіе
(іе зсіюкіе гасіеп, зо Іапуе йе Ьеге іѵокіе.
Ііет гіеззе ѵогзсіігетѵеп ишіе аггіси! Ііаскіе тупея Ііегеп ^ишк-
ѵог ѵші туі (Іеззеп ѵогзсіігеѵеп Ііегеп, ишіе ІіаІйе Сіоіі Купе
(тпшіеп <1аі ІеГеп 2 оійе 3 Даііг о-еягипі, Ііе Ііасійе ііі аііе йіІЬгасЬс.
Киппеі (тоіі ипзеп ]ип§;еп Ііегеп копіпск Напзеп йаі Іеѵепі, (Іпі
ект зупез ѵаДегп ]аске іо таіе ѵагі, [іѵегі] ишіе Ііе іо сіе
тасЬі китрі ііе еііше (?еіодеі ізз, 80 ѵгегйі Ііе ирре ііезе ѵогасіне-
ѵеп агіісиі (Іепскешіе. ишіе іѵегі аПе гііпаг сіапіа зсіііскещі® ишіе
ѴІуіеп, ііаі Ье у<1і (о ігегске іѵапіі зіеііеп.
Ѵопіег лѵоіеіе іск ііаі уиіѵе ІіегіісЬкеуі 8упе Сгпасіеп еупяз іо
И’ОПІеп (ріетеп. іск іѵееі ѵогіѵаііг. я;1іу зсііокіеп іи\ѵ туі еііт
лѵоііі ѵегіукеп ишіе Ьпхіегзсіюр Іюкіеп. ЛІеп іск ѵепіюііе ту, ье
зі.Іпі. іп ііезвеп Куке, сіеп іііі пісііі піесіе зсіюкіе іѵезеп, пшіе Ьу
пашей іпі Куке ѵап ЗсЬѵесІеп, іѵепіе еше іесіе із <1аі[і1е] Іо&е-
Ііеіешіеп іѵишіеп, ііе ишіег епеп ѵиіеп ^гишИ ІіеЬЬеп, сіаі (Іе іп
іокатепсіеп іѵескіег ирЪгекеп іѵегйеп, Меп ііі із (о ГгисМешІе йаі
іп іокатепсіеп .іаіігеп, Сіоіі «пппе ]иіѵег Ііегііскеуі Іап&е Ю Ііег-
зсіюррешіе іп Всіпѵейеп ишіе іп Ггеііе ипсіе іп іѵоітасііі. іѵепІа(1)
сіе агі ѵап (Іеззе Іо^еііеіепсіеп тѵишіе(п) уіпѵег кегіісііеуі опсіег
5У7
о^ііеп ѵогрешіе іѵегДеп, зо зе тупого джДідеп Ьегеп Дет копіпск
ппДе ѵеег [тег] ЕДе1іп»Ьеп &еДаеп ЬеЪЬеп.
ѴогДег Ьеге, іск Ъісісіе упхѵе ЬегІіеЬеуі Догсіі бои,
(Іпі ягЬі.і Левзе зсіігііііе гѵіПепДе [іѵіііеп] петапДе арепЬагеп;- ЛГупея
Ііегеп ВпаДеп ІіеЙі іезяе Зіііске ипДе ѵегЬипД зо ѵегЪог»еп
(деЬоІДеп], Даі Муп рпеДі^е Егохѵе, посіі ипяе .іппяе Ьеге пісЫ
[Іііг ѵоп] ^еіѵизі, теп ееп іп Дег Кепіхеіуе; Меп До туп ^пеДііге
ііеге Іая іп яупеп Іаіезіеп, До арепЪагеДе Ііе Даі тупег “ііеДі^еп
Ггоинѵеп ипДе Дет ]пп^еп Ііегеп, Дагите Даі Ііе ІД ЗСІЮІДе ІО
пегске зіеііеп, ипДе зсіюІДе Даі ѵогДегеп, ипДе іск ѵегтоДе ту,
Даі Ііе іД іп іокатепДеп ]аЬгеп пісЫ зсііаі ѵег^Ьогеп.
ѴогДег ^ипзііуе Іюге, Даі іск угпѵег ЬегІісЬоіі До, Даі До іск
ѵап #иДеп Ьегіеп. ипДе копД іск уигѵег ЬегІіеЬеуі хѵогіппе іо Депяіѳ
ипДе дѵіііеп хѵезеп, Даг зсЬоІДе §Ьу ту аПеіуДі хѵіііісіі іппе
ѵіпДеп, зо яку іп ЬгеГеп оск ѵогДег ясіюіеі ѵѵоіі ипДвггісЬіеі
хѵегДеп, ипДе Де чѵузег Деззез ЬгеГея уи\ѵ ѵоіі ппДеггісЬіепДе
сѵагДі.—8іуЙе, IV, 80—85.
№ 4.
Іп потіпв запсіе ігіпііаіія. Ех ѵоіипіаіе Веі еі позіго
атоге. Хоз ІоЬаппея, Веі ^гасіа Васіе, Зиесіе, Хогие^іе, Зіаиогиш
(тоііогипиіие гех, Дих Зіезиісепзіз ас Поіяасіе, Зіоппагіе еі
ГИітегсіе Дпх. сотез іи ОІДепЬогя ві Веітепкогзі, іасітиз яті-
сісіат еі регреіиат сопГеДегасіопет сит іИизігіяяііпо еі роіепіі
Дотіпо, ІоЬашів. іосіиз Виігзіе ітрегаіоге, та^по Дисе Ѵоііііітегіе.,
Мизсошв, Хоио«:ип1іе, Ріезсоиіе, Оірііегіе, Уп^егіе, Ѵеіоіяу, Рег-
тіе, Воір'апііе еіс., Йіатгі еі сопІеДегаіо позіго сагіазіто, поя еззе
ѵпа сит ео іп йгаіепіііаіе, ашісісіа. еі сопіеДегасіопе рег ргезепіез
позітаз Іііегаз, ііа иі ѵЬі ірве ІіаЬиегіі ория позіго аихіііо сопіга
зиоз Ьозіез еі іпіпіісоз, егііпиз зіЬі іп ііихіііпіп циаиіпіп рояяіЫІе
поЪія езі, еі ѵЬі поз зиі іпДідвтиз аихіііо сопіга позігоз Іюяіез еі
іпітісоз, егіі поЪіз іп аііхіііит іпхіа зпит роззе, еі поз еззе ѵпа
сит Ггаие позіго сопіга зпит іпіписшп еі Іюзіепі, Злѵапіопет,
гсяпі Зиесіе оссираіогет. Еі дшіт аіідпія позіпмп іпсіріеі Іііез
сопіга еі аДиегзиз Зиаиіопст, <]ііі пипс ^егіі зе рго яиЬсгпаіоге
гевщ Зиесіе, Егісит Зісѵге, сарііапеит іи \ѴгіЬиг<гЬ, яііоядие осси-
раіогез ге^іу повігі Зиесіе, іпйДеІез зиЪДііоз аідив геЬеІіез, іипс
ргіиз іпіег поз аііегиіц зі^піЙсаЪітиз еі поя егііпиз ігаігі позіго
5Ун
іп апхіінпп чпяпіиш поЬіз роззіЫІе езі іп ѵегііаіе аЬздие Лоіо, еі
грзе поЪіз егіі іп аихіііппі іп ѵегііаіе аЬв^ие йЫо сщапіпт віЬі
роззіЬПе езі сопіга Зкапіопст еі аііоз ргесіісіоя, иі роязітив
гссирегаге еі оЪііпесе ге§пшп 8иесіе. Егітиз ѵпа сит ігаіге
позіго сопіга Іюзіет еі іпітісшп зииіп. тпа^ииш йиеепі Ілілѵапіе,
цпапіит поЪіз роззіЬІІе езі іп ѵегііаіе аЬяцис іі оіо. Еі ѵЬі позіга
'ерша зе сопііп§;іші тиіио, іііяііпсііо аіие іііиізіо егіі зісиі аЪ
апііцио сопііпиаіа Іиегіі. Еі: різсаіогіе, ѵелаііопея еі аіі.і Ѵ8И8, срі.і
зппі іп І11І.Ч афіі» еі геггіз еі ех апііцио позіго аіііпепі герто,
поЬія еі повела ІіЬеге соііапі аЬзцие еіияііет ігаігія пояігі аиі
зиогшп ітредітепіо. Еі різсагіе, ѵепасіопея еі аііі ѵзия, циі зипі
іп іеггів аиі асцііз ех апііцпо а<1 япит вресіапі ге#ишп, ІіЬеге зіЬі
<іі вша сейаиі аЬздпе позіг) апі по&гогит ітрегіітепіо. Еі фіе
Ііасіепиз Ііпсиэдие а<1 ізіші пояігит расііпп іпіег аіпЪо герца пояіга
еі побігогшп зиЫііоз і'асіа зипі рег зроііа, гаріпая еі Іііей <1е
сеіего иоп ассизавіиг пес тспіі ігасіепіиг. Еі еще розітойит ех
ѵігачие рагіе іпіег позігоз зпЫііоя сопіііщппі, ішіісіпт еі ехре-
(Псіопет аЬздие іетрогія Іоп^а ргоіоп^аііопе ІтЪеЪипі. Еі іжіет
Ггаіег позіег, вп] ойсіаіез, еі ргосигаіогея весипйпт япат сопяиеіікіі-
иет лозігоз Іютіпез іоиеапі еі ехресііапі зіеиі зиоя ргоргіоз іп
ѵегііаіе аЪздие (Іоіо. Еі иоз пояіііцие оійсіаіея еі ргосигаіогез
зпов Іютіпез диетаііпюгіит повігоз позіга сопзиеішііпе Гоиеаіпия
еі ехрейіатиз іп ѵегііаіе еі аЬздие <1оіо. Еі повігі пішец еі
ашЬаяіаіогсз іп зио ге^то ѵіат тишіат іп іеггія еі а^иіз аЪзцие
ітресіітепіо ІіаЬеЬппі. Еі зиі алаЬазіаіогез еі пипсіі іп повіго
гер-по ѵіат іппшкіт іп іеггіз еі ахщіз акзфіе ітрегіітепіо ІіаЪеЪипі.
ЗІегсаіогев еі іпзіігогея еі аіі.і пе^оііаіпгея ге^погипі ѵігогиші]пе
іп ѵігізцие позігія ге^гпіз ех аііегиіго іп іеггіз еі ациіз атЬиіагс,
ециііаге ег ІіЬеге пе^осіаіккі ігасіаге роззіпі аЪздие іітоге еі
регіигЪасіопе, сопяпеііз зоіиііз ііісіопеія іихіа тогет іеггс, еозцие
ех ѵігадие рагіе Гоиеге еі ехреіііге іІеЪетия іп ѵегііаіе акаріе
ііоіо. Еі зі сазп аііцпі ііе повігіз ѵепіо а^ііаіі іп еі а<1 герца яиа
ііеиепегіпі ѵоі аіііщі сіе зиів іп позіго, іипс іюз аиі ірзе. позігі
пві зиі ойеіаіез еі ргосигаіогез ех ѵйадис рагіе еогит Ъопа иеі
тегсапсіав пиііаіепйз ітреіііашия, зеіі еоз іииаге аЪ«іие ргвеіо еі
ітресіітепіо (ІеЬеатиз. Еі цікмі зоіиеге іепепіпг позіге іеггег во-
Іиапі сопзиеіит 8сіаш, еі зсіаие сІеЬііогез еі іісісіивзогез, ііігез,
Гияіііи.), гаріогез еі ееіегі таіеі'асіогез, чиі ѵепіипі ііе ѵпо ге^по
іп аііетит, сит ехреііісіопе гезіііиапіиг ех ѵігачие рагіе. Іп еі
рег отпіа ізіа іюз. Тоііаппея, Т)еі ртасіа ІЭаеіе, Когие^е, Йіаиогит
599
(Іоііогитдие гех. йих Віевиісепзіз не Ноізасіе. Ыогтагіе еі
Біітегсіе йпх. сопіез іп Оійепіюг^ еі Оеітепіюгзі, озсиіа^і зития
сгисет ігаігі позіго сагіззіщо, йотіпо Вазіііо *). ітрегаіогі іосіиз
Киззіе, ішцріо йисе Ѵокчііпюгіо Мизсоиіе, Хоиекакііе, Рісзсоиіѳ,
Оірііегіе, Ѵп^агіо, Ѵеіііеізіе, Ре.ппіе. Виірагіе. еіс. ай іепсіиіит
атіеіеіат еі. ѵегііаіет спт позігіз ргезспііЬиз Ііівгь раіепгіЪиз,
аррепйепз ЫІ8 позігіз іогіііліз іііегіз зі^іііпіп позігит. Шіит
іп сазіго позіго НаЙпепзі, ашю йіиіпе тсагпасіопіз тіікзіто
дитігіпрепіезіто попа^езішо іегсіо, осіаиа йіе шепззіз >’оиетЪгіз •.—
(тГйпЫай, 8 а—88.
.V 5.
Ротіпиз позй'г іасіі йісі ѵоЬіб: Йегірзізііз поЬів ѵезігіз
іп Іііегіз сіии ѵезіго пипсіо ІоЬаппй Апйгео йе ізііз ігіЬиз ра-
госіиіз зсіііссі ЕцгеЬЬе Іе.чііе еі Заиаіах аідие йе ЙптіпіЬиз
Сііаіп, йе диіЬиз іюз ѵоЪі» ігаігі позіго поп зепіеі сопппізітиз. Іп
Іііегіз аиіет ѵезігіз ясгіріит езі зіе, (Ціой Сопяіііагіі ѵезігі ге°ті
$иесіе пгитаѵегипі ѵоЬіз, цпой іііе іц рагосіііе спт іішпіпіЬиз
репіпепі ай ѵезігит гс^пиіп Ядаесіе, ѵі поз апіЪакіаіогоз позігов
ай ѵов тіИегетиз еі апИцпа зегіріа сотрасіиаііа. дие зипі арий
поза іп Виігіа, есіат чие іп ѵеаіго ге^по, дие іпіег йошіпов
Киззіе еі ге^пі 8иесіе Гасіе еі зі^паів зппі. ѵі іп зііпиі сотра-
гепіиг ай ѵійепйит еі ргоЬапйит ѵегііаіет. ѵі сіагіиз ѵійегеіпг,
ай дпой йотіпішп іііе и-езз рагосіііе еі ііитіпа регііпепі зесшійиш
.Іизіісіат.
Рѳпшшз позіег Гасіі йісі ѵоЬіз: Ч,иаге нова Сагіззіте Ггаіег
апіі'іиа іііа зегіріа сотрагаге йеЪегетиз аідие позігіз ІіотіпіЬиз
йе ізіп Іодиі. спіп поз ѵоЬіз і'гаігі іижіго поп зетсі сит ѵезігіз
[позігіз] еі ѵезігіз пипсііз сотшізітиз еі іп Іііегіз позігіз
зсгірзітпз, дпой іііе ііі рагосіііе аідие ііптіпа аЬ апіідпо егапі
раігітопіпиі позігит Ма^пе Каиа^агйіе ког[о]ие еііе, зей зесип-
йит сазит еі іпіизіе ассеріе зипі ай ге^иипі 8иесіе. еі диаіепиз
') Грвпбладъ, имѣвшій подъ рукою оригиналъ договора, говоритъ, что
первоначально было написано «ДоЬнвие», но что позднѣйшею рукою это
вычеркнуто и замѣнено <Ваві1іе>. Это произошло оттого, что этотъ же трактатъ
Даніи съ Россіей былъ возобновленъ въ томъ же видѣ въ 1506 году, когда
великимъ княземъ былъ Василій ІП.
ѵоз ігаіег позіег ай шетогіат гейпсеге ѵсііііз позіпіпі ѵоЪізсит
сотрасіаіит, озсиіо запсіе сгисіз гоЬогаіит, <іия1ігег іпіег по»
ѵоЪізсит сопвсгіріит езі. ѵі Іеггат біѵесіе рагііег іппшіегѳ йеЪе-
тети», еі дие Іегге аіфіе адпе аі) аиіііціо ай «ціогі Лотлиню
зресіаиегппі, іііис ІіЪегё гейіго (ІвЪегепІ.
Воптміз повіег іасіі (Іісі ѵоЬіз: цпаіепи» ѵоз, Ггаіог позіег,
пппс ай шетогіат гейисеге ѵіііііз позігит ѴоЪівсииі сотраеіаіит
ацие овсиіит сгисі», чиой ІБіаз ігс&я рагоСІиа-ч еіізіа ігіа Йитіпа
гсйЛегепіиг іюЬі.ч ріхіа апіі<іиііаіеіп, яісиі регііпепі аЪ аиіідио ай
повігпт раігіпіопіит, зсііісеі тп^пат Хоиа^агйіат, ѵі шапеаі
іпіег по» сі ііііоз позіго» сігііав еі атісіііа еі іпіег ѵіііиэдио
рагіі» іегге (!) рах зетрііегпа аіцие гедиіез.
ІІотішів повіег Гасіі (іісі ѵоЪіа: Хоз аиіет чпой ѵоЪіз Ггаігі
поеіго рготізітия, ШшІ іепетиз ееіат ііі Гиіиго, сит йеі айіиіогіо
ѵоіипт» Іепеге. Атісо ѵезіго зитиз атісиз, іпітісо аиіет іпітісиз,
ѵо» аиіет яісиі поЪі» рготігізіія, е( ѵсгЪшп ѵевііит (Ііхіяііз. ѵі
Ьос іепеаііз, атісо повіго ейвеіія аіпісиз еі іпітісо ішппсиз.
Вотіпи? повіег Гасіі йісі ѵоЬія: Кеіиііі іюЬів ех рагіе ѵевіга
пипсіпз ѵевіег КЯіатіеа Апсігее, цікмі аііциа «Іашрпа еЙІсіішіиг ех
ѵігжіие рагіе іпіег повіго» еі ѵеаігоз йиіхіііов, ЬаЬііапіе» ]ихіа
іегаііиоя Кіпіатііе, ѵі поз тіііегетия ай ізіоз іегтіпоз повігиіи
всгіріогет сшп ѵеаіго всгіріоге ай ехатіпаікіит еі ргоЬапсІит
ѵсгііаіет еі іасеге ]іі8іісіат аі^ие поЬіз гепипсіаге сіе ізііз саизіз
іпітісйііапип.
Вотіпи» позіег і[асіі] й[ісі] ѵ[оЬі»]: (^иаге по» (ІеЬегети»
позіго» зсгіріоге» ай ізіоз іегтіпоз пиііеге, чиіа апіеа позігі
сарііапеі Коиа^агіііепяез еі побѣга ргіпсіраіііа» та^пе Хоиагапііе
іясіеі аиі расет сит ^иІНігпаіогіЪпз Зѵесіе аіцие сит іоіа 8иесіа
еі Іііега» сотрасіиаіе» іпіег »е. зсгіЬеЬяпі. ііа ееіат #ріт поаігі
Сарііапеі Хаиа^аггііепзе» аісще побѣга ргіпсіраіііа» шадта Шпа-
&агсІіа сит Зіепопе еі сит іоіа 8иесіа іёсегппі раееш еі Іііегаз
іпіег зе сотрасіиаіе» сопзсгірвегипі. Іп Іііегіз аиіет 8сп’р»егпиі
рег потіпа ізіоз позіго» Ъотіпея еі ЗиесЬоз. ргоріегеа зі аійріе
іпіигіге аЪ ѵігачие рагіе сопііп^егепі. ѵі іііі зирпиіісіі .іиззі
сопиепігепі (?) а<1 іегтіпоз еі <1е ізіі» саизіз іпіиі іагит аІ> ѵігачие
рагіе іасегепі зизіісіат. бей повігі Сарііапеі Хоііадри-Йіепзе» поЬіч
зсгіЬеЪаиі, циосі ізііз повігі» ІюпііпіЪиз шашіаѵегалі, ѵі іасегепі
.Іивіісіат сігса іегтіпоз, зей ѵезігі Іютіпея, циі зегіріі зипі іп
1іи,;пзию(1і Іііегіз, поп ѵепегипі аД іегтіпоз, псіціе різіісіат Гасіипі.
Кокігі аиіет яіЬйііі а ѵезігіз аиЪйііі» тиііаз іпіигіаз рясіипіип
601
еі диаіепиз тое ізііз ѵезігіз, пиі іп Іііегіз зсгіріі зипі, тапдагеіія,
ѵі ад сопіііііа ѵепігепі, іШз аиіет сотіепіепііЪпз сит позігіз іипс
іьіі- отпіЬиз ііуигіат расіепііЪиз аЬ ѵігадие рагіе Гасегепі .іизіі-
сіат. ѵі пои іикіі сотргітегепіиг еі сиІраЪіІея аЪ иігадие рагіе
поп ітрииііі Йегеиі.
Вотіпиз возіег фісіі] д[ісі] ѵ[оЬЬ]: І)іхіі поЪіз ех рагіе ѵезіга
ѵезіег пипсіиз ІоЪатіез Апдгее де сарііиіз Ниесіз, ѵі поз пиыіда-
гетиз еоз ДЬегагі. Есіат апіеа зсгірзізіія поЬіз де ізііз сарііиіз.
Хоз аиіет ргоріег реіісіопет ѵезігат, Ггаіег позіег, диоз роіиіпшя
соі)рге<гаге. іііоз дітізітиз ад ѵоз, ѵоЪіз аиіет. Ггаігі позіго, рго
ізііз сарііиіз поз при ІісеЪаі розіиіаге, ргоріегеа, диіа іипс іегга
8иесогит яесипдиіп ѵезігат соттіззіоиеш атЪоЬиз поЪіз егаі
іііішіса, еі дпоі а Зиесіз іп івіа "иегга де позіго рориіо регіегипі,
ргоріег саизат ѵезігат, Ггаіег позівг, ѵі ѵоз ірзе іпіеііі&еге роі-
езііз, Шид ѵіпцп Іісеі поЬіз а пояігіз ІютіпіЪиз івіоз сарііиоз
ассіреге еі дітіііеге. Хипс аиіет Шоз сарііиоз, де дпіЪцз Іосиіиз
езі ех рагіе ѵезіга пипсіиз ѵезіег ІоЬаппея, еі поз іііоз сарііиоз
дітізітиз ад ѵоз.
Вотіпиз пояіег Гасіі дісі ѵоЪіз: Сарііиі аиіет позігі, диісаріі
зипі аЬ іпітісіз позігіз 8иесіз, поіит езі де еіз ѵоЪіз ірзі Ггаігі
позіго, циод іііі позігі сарііиі саріі зипі ргоріег сагііаіет ѵезігат,
Ггаіег иозіег, еі зі диі адітс де ізііз гетипаегипі іп іеггіз ѵезігіз,
диаіепиз ѵеііііз ііісеге еоз соШеі еі дітіііеге ад поз іп іеггат
позігат. Есіат тіііаііз ад поз ігез позігоз сарііпоз 8епки (?)
ВепозсЪіпа. еі Міігі (?) еі Іпавсііа Ксргепа.
І)іітіпиз позіег Гасіі дісі ѵоЪіз: Веіиііі поЪіз ех рагіе ѵезіга
ѵезіег пипсіиз Тоііаппея Апдгее де агіійсііпіз, де дпіЪиз ѵоЪіз і’га-
ггі позіго тиігоііепз зсгірзітиз, диі зсігепі іиѵепіге отпіа теіаііа
зсііісеі аигеа, аг^епіеа сіс, еі диі зсігепі заіреігит діиегзіз тодіз
Гасеге. Ѵоз аиіет й-аіег позіег рго ізііз агіійсііпич ясгіряізііз жі
аііаз (еггаз, ѵі ѵепіапг ад ѵоз, еі. диит ад ѵоз ѵепегіпі, Іипс еоз
ад поз тіііеге ѵоіиізіія.
Вотіппз позіег Гасіі дісі ѵоЪіз: Еі зі диі зипі .іаіп ех ізііз
агііЯсіЪиз, де діііЪиз ѵоЪіз соттіяітпз. ад ѵоз ѵепегіпі, диаіепиз
ѵоз Ггаіег позіег іііоз агййсез ад поз тіііеге ѵеііііз ѵпасит
позіго Сопяіііагіо еі Сапігеіагіо, поз аиіет ѵоЪіз Ггаігі позіго рго
Ьос гергасіатиг, еі зі аіідиід ѵоз ігаіег позіег іпді^еіиг а поЪіз
іп Іеггіз позігіз, поз ѵоЪів Ііиіиншоді пои пе^аЬітпз, еі зі аіідиі
та^ізігі яіпі іп іеггіз ѵезіііз, іріі ѵоіипі ѵоіипіагіе ад поз ѵепіге
іп яегиісіит позігит віпе ѵезіга ііьзіопе, диаівпиз ѵоз, Ггаіег
602
позіег, ѵеііііз іяѣоа. пшрзігое ад поз Ліпгіііеге ргоріег реіісіопеиі
позігат зсгіріат (?) спт позіго Сапігеііяігіо еі спт позіго Соп-
зіііагіо.
Іпітппез Віпіпа ргоиіЛепсіа ЗеПепіззітпз Ітрегаіог Ле іиіе
Кизсіе еі та^пиз Лих СотапЛо а геГегігпе аиііі Лаіо сотеззіопе
Іо позіго тапЛаіоге Тзіота а геГегігіпе ігояс Ліо рег виа ^таеіа а
Лаіо Йііоіі позіп 1га пиіеіппіГгаЛеІІо еі ѵи.і еі. ве Лео ѵоіе регі'аге
регешіаіо І^і (?) Й’.ібіі повігі аі Нога Іа пояіга Ггжіеіііа еі атісісіа
зега ріп аііа рего еі яепіог позіго СотапЛо а геГегігпе <1іо рег
зиа ягасіа апЛаіо те іЙіиз еі ѵио Й*аі1е11о Лео Іе аиЛаіо йііоіа еі
яесипЛаі Іа позкга ГгаЛеІііа еі атісісіа апсога а тагііаге Іа иозіга
Ііііа спт Іо тео йііиз Вазііійз ша^пиз Г)их еі ітрегаіог (Іе іиіе
Іе Виясіе аі Нога Іа пояіга ігаііеіііа еі атісісіа зёга ріп аііа еі
ріп Гоггійсаіа еі вега ѵіііе рег шіі еі рег Іі позігі ііііоіі еі рег
!е почіге раігіе іхо^е Іа позіга раігіа <1е ѲгапЛе Коио^гоЛіѳ еі
Іа ѵозіга раігіа Іо геате Ле Впѳсіа рег гріе зегато іп регреіиа
расъ еі Ъопа ѵі.чіиііаіе. 8іуйе, ТѴ. 262—265.
№ 6.
«ДІііі йіиійепеп 8і^е11.
Ѵоп Ѳоіз Оіииіеп ѵші пасіі ѵпзегт ХѴіІІеп, іѵіг ѲгоззПігзі
ВйВіішзв, ѵоп Сгоіз бпаііеп Кецзег ѵпй ТГогзсІіег аііег Веиячеп.
(тгояхіпгяі 2й \Ѵо1іхІітег. Мпзвсок, Хеи^агііеп, Ріеззкоіѵ. Зіѣтоіеп-
ззко, ѴіЬіѵсгязкі, .Ііі^егзсіікз, Ратізвкр ЛѴоівк], ѴѴоІ^іігіек.і ѵші
теЬг ашіег Негзсіюг ѵші Ѳп>я(іігяі Дез МіДсІегІашіів Хеіѵ^агііеп,
гп Йетіо-атѵ, Везапяске, Ѵоіоіяке, Лтпзкі, Веіззке. Козііоііяке,
.Тегозяіаизке, Веіазегвке, .Іойогзке, ОМогзке. Кошііішяке, ѵпіі Лег
теііг еіс.
Касіі ^еяс.ЪеЬепег Веіѵііііціиі^ тіі ѵппяегт ВпіЛег Сіігія-
ііегп, Копі^еп ги Веппетагскеп, 8сЬ\ѵеіеп, Лопѵвдѳп, Лег
Усіііаиоиеп, боііеп, Негігбясп хи ЯсЫевВігі#, Поіяіеіп, Зіогтагп
ѵиЛ «іег Гіуіпіаі’зсЬеп, Сігаіёп /и ОІйепЪіих ѵші ВеІтепЬогзі ѵші
теЬг апЛегп, зеіпЛі іѵіг ѵЬегеіпкоттеп тііі ^етеііеп ѵппзегт
ВгиЛег аивз ЪтЛегІіскег ЫеЪе пасіі ЛпЬаІі Лізез ВгіеГез. іѵо Лав
поііір: іев ЛетзеіЬі^еп ѵпзегт ВгпЛег Копія СІігізііегп ѵпвеге
603
Нііійе ѵші Вецйіашіі ги Іеізіеп но іѵіг коппеп. йазз іг ѵпз аисіі
ч'ійепипЬ йа ея поііід- еиег Нііій' ѵпй Вецяіапйі ,іп ѵпзегп ЛѴійег-
ѵегВ.і#кеіііеп аий' ѵлзег Вед-едп Іеізіеп зоііеі во иіі аіз еисіі
ши#1іс1і; ѵпй іп еиег \Ѵійетіѵвгііі#кеіі ке#еп (Іег Зскѵѵвйеп 8іаі-
Ыіег, Нег Зсінѵапі Зопе Зіеіпі 8іиге, ѵпй йеіп Зіаіііаііег ги АѴі]-
1іиг#к ѵпші <гапігеп ЗсЬкейвп Ьапйі ѵѵоііеп ѵѵ’іг гпяапіеп коттеп
шіи упвегт Впкіег Ліг еіпеп Маи ѵпй пгоііеп йак Зсііхѵейеп
Ьашиіі ѵппііег ѵпз егііЬегп ѵпй ѵппМегЪгіп#еп. М йгйе яісіі а.Ъег
гиѣга#еп. йаяя <1ег Зіаіііаііег йег 8с)пѵейеп ойег йеззеп Апііаи#,
Всіімгапйі 8оЬп 8іеіи 8іиге шіі аііеи Ьапйеп 7.и Ясіпѵейеп яісіі
ѵГгііяіеп зѵйгейі, во іѵоііеп іѵіг еіпвг йепі апйегп йегІіаІЪегі Ве-
неііеійі хішсіііскеп. Ѵппй ісіі лѵііі Зсівѵапіі 81іопе 8«еіп 8іиге ѵпші
йаза #ап(7.е Ьапйі ги 8сЬ\ѵейеп іпііі теіпег Масііі оііпе Піпііогііяі
ѵЪегкгіеІіеп, Дез8#1сіс1іеи аиііп аисіі Зсіпѵапізйпе Зіеіп Зіиге ѵЬег,
(іавв #апіге Ьапйѣ ги Зсіпѵейеп тііі йеіивг Масііі оііпе Аг#е1іяі
ѵпй йТеі#егип# ѵЬввйкІібп.
Іт Каіі йаяя йег Копіп^ ѵоп Роіеп Зі^івзіпипйі ѵші ѲгоіДййй
ги Ьііічпѵ іііг, ѵпаегт Вгийег. іѵійегяіеііеп іѵйпіе іе^еп іпісіі іііг
еіпеп Мап, 880 хѵііі ісіі йаз кодеп теіпе ІТепрНеиіІіе аий‘ Кі^іяя-
тишіеп. йеп Копіи# хи Роіеп ѵші Леггп ги Ьіігоіѵеп. <>1те Аг^еішг
ясіііскеп.
Во іѵіг О’гозйііегзсііег Вазіііизя, ѵоп Сіоіз Гтпайеи Кецвег ѵпй
иегйсііег аііег Воиааеп ѵпй СггозГйгаі, аий' йепкеІЬідсп пшегп
Іепійи йеп Роіеп [Копі#] ѵпй (тговзЙігяйіп ѵЪег ЬШаиеп. ѵпвеге
ВоиІіеІІіаЪегё іп йевзеп Іліиіі апі! іп ясійскеп іѵегйеи, іѵоііеи ѵѵіг
йіг аиі <1іе Хеіг йезаеп 2еіііпп§ хивсійскев. АШ йеп іг Сіігізііегп,
Копі# хи Бешіѳтагскеп. яеІЬег аиск ке#еп йейзеІЪідеп хіеііец зоііе,
ойег 1'йгйіеп ѵпй Кгі#8Іеиі1і ііііі ѵп» еиетя Ьеягеп Ѵегти#ѳи8
ке#еп «еіпе Ьаппйе ясіііскеп, ѵпші аоііеп йаяз аизягісіііеи шіі
ѴПЗ Іііг еіпеп Мап.
АѴап аисіі ,)г СІігіяііегп Копі# ке#еп йеіп ѵпй йете ѵпзегп
Ѵійпйі, Копі# 8і#І98типйеп ги 1’оіеп ѵші Сггп.-Ійгяіеп ги Ьіііаіг,
еиеге Ейгяіеп ѵпй ВеиЬеІііаЬег іе#еп йезэдп Ьапйге асіііскеп
ксгйеі. яоіі іг ѵпй йеяееп Яеіііпп# хішеіпскеп, до зѵоііеп іѵіг аий
<1іе Хеіг аізо ѵпвеге Ъгийеііісііе Ьіеі» ѵпй ЕгеипйІбсЬабйіаІЬег шіі
Ап1іап#еіі ѵпвегя Вгийвгв Махітіііап, йез Котьсііеп Кецзегз, йезз
аІІегІкЗсІыеп Кецзегя ѵші ГйійгеЙйсЬбіеп Роіеійаіеп. коттеп шіі
еисіі іііг еіпеп Мап .іегеп йеіп ѵпй йепі ѵпяеге Кеішіі зеІЬег ги
гіеЬеп, ойег аЪег ѵпзеге ВеиІіеІііаЬеге тіг ѵпзег Масііі ,іе#еп зіе
яивсіііскеп.
604
Ѵппд тѵеІсЬе ѵпзеге Ьапде <1» етепігеп шіі еиегп Ьапдеп, діе
ѵегдеи ясЬ ,}п (Іеш пасіі Леи аііеп Ьеуйетзеіів АѴіяяеп гииегііаіііѳп.
давя аіяо ]п деп Ьапдеп ѵпд УѴавзегп, да дег ѴізсІіГап^ ізг ѵіиі
аііеіде; Роіе^і (?) (и ѵпзегп Ьапдеп, ѵпд )п деп Ьапдеп ѵпд
'ѴѴаззегп, да дег Капс ѵегііапдеп ізѣ ѵппд аііегіс] Ѵ^одсііа.і (?), діг
ѵппд деіпеп Ьеиіііеп ѵоп ѵпз ѵппд ѵпзегп Ъеиііеп піеііія ѵЬег-
ігеііеп іѵегдеп зоііеп. !)ев воіі аисіі рі деп Ьапдеп ѵпд ЛѴаззегп,
да «Іег Ѵі.ясіііап? ізі ѵпд аііегіед Ѵ^о«1<1іаі Роіе^І] ]п еиегп Ьапдеп,
ѵпз ѵпд ѵпзегп Ьеиіііеп ѵоп еисіі ѵіиі деп еиегп тл'іЛегипіЪ кеіп
ѴЬегГаІІ ^еясііеііеи.
ОЪ зісіі аисіі гтѵіяеііеп )пеп зеІЪсг одег шіѣ ѵпяеги Ьеиіііеп
ѵог діззеп 2еШеп пасіі ѵпвег ѵогі^еп Ѵегѵагіпивв Йчѵівраіі ѵпд
аПегІеД Васііеп хи&еігареп Ііеііеп, ѵіІеісЬі Віерзіаі, Могді, Ѵеггеіісге
ѵпд теііг ѴЬеІз, даззеІЬі^ аоіі Ііегпасііег пісііі ^едасііі ѵепіеп.
Ѵппд ѵаввегіеі васііеп ІііпГйгііег ѵпиііег депзвІЪідоп тіі ѵпзегп
Ьеиіііеп ГіігГаІІеп іѵигдеп, діе, зоііеп пасіі ѵпвег Ъеудег ЛѴіІІеп ѵпд
Кесіііе ѵегіииідеіс іѵегдеп, ѵп<1 ѵпзеге Ьеиіііе воііеп Кесііі деЬеп
еиегп Ьеиііеп ,іп аііегіе) Засііеп ]п ѵпзегп Ьапдеп ѵпд аііеп еиегп
ВепІів1ісЬ.1іаЬегп. 5ѵіе даяя еиегп Ьеиіііеп пасіі епегег ДѴеівве
еірпеі, оііпе Аг^еіізі.
Ѵпд 5ѵіг ѵоііеп ЪевсЬиігеп еиеге Ьеиіііе ѵпд Кесііі егеЬеп
.Іецеп ѵпзеге Ьеиіііе ,іп аііеп Йасііеп ,)п ѵпзегп Ьапдеп. Ѵпзеге
ВеиІіеІісЬЬаЬег зоііеп аисіі депзеІЬі^еп давя .іепіде ѵегзсііайсп
агіеісіі ѵѵіе деп ѵпзегп оііпе Вегги^.
Ѵпивеге Оезаппііеіі зоііеп р еиегп Ьапдеп ѵпд хи АѴавяег еіпеп
геіпеп АѴер оііпе аііе Ніпдеідівк ІіаЬеп. 8о зоіі еиегп Воііеп ]п
ѵпзегп Ьапдеп ѵид ’ѴѴазвет зісЬег ѵпд Ггеіеп Разв оііпе Нипдеппіз
іѵідегшпЪ Ье^е&пеп. Ез зоіі аисіі деп ЕгетЬдеп ѵіиі Капііепіііеп,
аисіі еіп )едег ѵпд аііе Наппдіч егскяІеиШе ги геіяеп ІіаЬеп ,іп
ѵпзегп Ьапдеп ѵпд ‘ѴѴаззегп, аисіі ги Каийзсіііаягеп ѵпд аііегіеі
Папдіипр гиігеіЬеп пасіі ігет (іеінііеп Ьецдегвеііз оЬпе еіпі^егіеі
Ясііе'й'еп. ѵппд зоІсЬея еіп )едег аиіГ зешеп еікпеи Козіеп, гѵіе
«Іазз ,)п апдсга Ьапдеп е'ергеисЫісЬ, деэ зоііеи зіе ЬеевЬиігеіі ѵпд
Іму Весііі аид' Ьецдеп Йеіііеп оііпе Аг<ге1із( цеіаззеп іѵегдеп.
8о аисіі ѵпзеге Ьеиіііе еіііеііе дег АѴіікІі ѵогвеіііа^еп ѵдігде
.Іе&еп реп 'ѴѴ’іІІеп аиіГ дет Меег )п еиег Ьапде одег діе еиегп рі
ѵпзеге Ьапде, во зоііеп ѵпзеге Наирііеиіііе ѵппд аііе ѵпзеге
ВеиеІісЕІіаЬег дегзеІЬідеп Ьеиіііеп (лііііег піеід. апі'есіііеп, зопдот
зіе зоііеп депзеІЬі^еп ги НйІІ котшеп ѵоп Ьеудеп Зеііісп оііпе
аііе 8с1іе\ѵ.
605
і)ез эоііеп віе (Іаіііг Ъеіяаіеп ѵші (Іег Ьепііі ѵѵіііеп зсЬайеп,
сіа зісЬ хѵигсіе хиігадеп. йаз еіпет ѵоп зеійет ІеіЬейдапеп Ьеиіііеп
еіііске ѵегіаиіі'еп ѵѵйгсіеп, ѵіІеісІіЬ бсішіі ІіаІЬеп оііег зипзі апдеге
8ігсіс1іегз ѵші КйЪегз, (Ііе сіа апй' <іег Ѳтепіаѳп ѵагііеп, яоііеп
>іе Ьецсіегзоіія аиЙ’ (Іеп Ѳгепігеп (іеп ]геп ѵѵеАегитЬ аиЙ' Весііі
ги^езіеИ лѵегйеп.
АиЙ сіівз аііоз Ііакеи ѵѵіг (ЗтозГйгзі ВазШизз, ѵоп Ѳоіз Ошиіеп
Кеіізег ѵші Негаскег аііег Кеиззеп ѵші (ігозЙігзі хи ЛѴоЫітег.
Миззсодѵ, Меи^агііеп. РІеззкои. ЗсЬшоІепвзко, Тягегззкі, Лп^егззк.і.
Репйязк], Лпегзкі. Впі^агякі, Еіігеі ѵші (тгозііегясііег (Іез Хккіег-
Іапсііз Хеигагіип, Иепіцриѵ, Кезаизскк), Ѵоіоіззк], Ігаапззке,
Веіззке, Войойзк), Лгоязіаизкд, Веіояагззкі, Лоііегязкі, ОЫегазкі.
Копйіпззкі ѵші Дег шеііг. зеІЬег йазз Кгеиіх ^екиззеі ѵпзегп
Вгшіег Сіігізііепі, Копіп^ хи Веппеійагскеп ѵші беІпѵеЛеи, Хог-
не^еп, Ясіііаиопіеп, (Іег Ооііеп, ТТегг ^п Зскіеззтп^, Ноізіеіп,
Йюгшагп. 1)уШаг8сЬеп, ОгаЙ яи ОЫепЬиго; ѵші 1)е1іпеп1югзі ѵші
ііег ѵіеіеп, пасіі ѵпзегт ХѴіНеп ѵші ВесІіГ; ѵпші зоіі пасіі Іпііаіі
дізяея ВгіеГез ^еЬаІІеп лѵеічіоп. 2и шеіпег Ѵгкишіі ІіаЬеп. \ѵіг
сіізеіп ВгіеіГ упзег 8і§11 Гііг^екап^еп.
С-езсктіеЪеп да ѵпяелтп Неісіі ѵші ЗсЫозз Мияксоѵ. ОоМ {уеЪе
2піп ГгіеЛе, ,іпі .Іаг зіеЪеп (Іаизеіп, да Аиеизіо йеп ашіепі Та»».—
СІгбиЫак, 650—655.
.V 7.
Соріа (Іег іоідарезгаіе іиззсЫі (Іеп Ѵап ЫіЬеек ѵші (Іиззег Йіаііі
Вапиі?. ргаеіеппіззо "ЕхогЛо. АѴуе Вогяеппеізй’ ѵші КаіЬтапп
(1г 8іаи ЪпЬеск Векеппеп арепЬаег Іп ѵші тіі (кшасет ѵпвхет
Вгеие ѵог .Те(1егпіеппіс1і1іск, <1е оие згеііи ахій іюгеи Іеззеп ІОаі
\ѵіе ѵпз тіі (Іет Егкагп КатІіаЙі^еп ѵші Ѵу.едеп Нѳпп Вог^ег-
теіяіеге, Кшіе, Зсііерреп ѵпй ^апіхег §етеупіе (1г Ъоиеііскеп
8іаі Вапіхі& (ѵоІЪейасІііеп тосіз.
Егзіпіаеіз ѵші апГеп^Искеп зуп аііе ѵші Ізгііске тузяііе^еіі-
еііеісіе 'геясіісіе ііпѵіяіе ѵпсі ^екгеке дезроппе оітіп§;е ѵші лѵеЛйег-
лѵіііе хо еупід’вгіеу Л’івзз іішззсііеп (Іеп ѵап ЬііЬеск ѵші Вапігік
ѵші (іеп егеп аііепіііаіиеп Ъеіііеег епізргоіііепп ѵші еиіІіоШеп
пісіііе Ьпікепп Ьеясііеиі рапіа ѵші реііееі ѵощеіеп ѵр^еііаиеіт
1іепм'ес1і"'ё1ес1іі то<1 іо еѵѵіагеп іуііеп ^еііетреі. Зсіюіеп оск путтег
цесІОсІН дегерреі еГіе ѵог^епатеп ѵѵеніеп. Ьеппе заі еуп (Іеп
апйегп реігокііск тепеп, Іеік Іеік. ІеерГ ІерГ віеп, 8ха1еп оск аііе
ѵші Т.ч/.ііске КесІіГвхГогйегіп^е, хо еіііске яхппйгіп^е регэопеп
Ьеуйег 8іейе іо еупог Ьеусіп віейе іореяацгейеп ѵші ѵоппеушіеп
Ъезсілѵегтззге ѵпй веЬеЛеп Ііаіпеп еупі^ег таіііе ІіеЫюп тисківп
(Іе сіііеі оиег йіевгег ^иіііскеп ѵегеупіп^в, йшііе <1е сіигеіі. "апіх
ѵпй йерег зиарепйегеі, зіШе віасп ѵші іп Воод кеаіеііе-і, ѵѵегйеп
ѵші Ыупеп 8хо (іаі йеппаск ап еіскег вгуйе уепеп еуйегп сіа^еп-
<1еп вівп Кесііі ѵпиогвіаіеп яіе, еупе ікозргоке іп кеіюгііскеп ѵші
Ьеіюгііек, оск опіепіііскеп ѵші Кісіііііскеп епйе, па ѵИірааде
йіеяхез ѵогЬпшІев, ѵші піскі апйегв іко і'огйет.— Еуп «Гойег за
яупет Кесіііеп Неггп йоеп, іѵея Ііе ѵот Кесіііе. ѵші Ьііііскеіі
вскпкіісіі ѵші рііскіір ів. па ѵетодеп еуоев еіскеп ргіпііеі'іеп.—
Ваег йе еупе ейе атніеге ѵоп коп. ѵ. іо Веппет. оиегіаЕеп ичігйе
яаі (Іе еупе йеп апйеггп піскі ѵогЫеп, Вап па аііет ѵоппо^еп
епізхеШп "еігпѵііск Ііеіреп тай Ъувіаеп. Венгііскеп йавг йе
еупе еі'іе апйег оисгіагеп ІіеГеуйеі. ойег ЪевіеПеі ѵпгйе ѵап йег-
воіпі^еп коп. іѵ. іо Веппе. Ііаі іп Вепіе Гаііе йе апйг віск аііег
ѵші івхііскег іІюГоег ѴііаШе кгі^еяхгеівсііаіі еййег япві аііев йаг-
ЙЧГСІ1 йе Гуешіі ѵші пойі^вг тпвЫе епівеііеі, доѣтй&і аййг
"езіупеі. цчтйеп. ^апіх ѵші йе^ег епікоійе Ве і'упйе ѵпй пойі^ег
Оск еге іозіепйег іп Наиёпеп ^еЪейеп еіс. иісііі Іуйеп, Геуііігвп,
^еіеуйеп, ѵркоійеп еййг ѵогіогйет, зхішйег Іюіеііепі ѵѵеіеп ѵші
ѵіііеп йег опеіТаетеп еййг Ьейеііейеп, Ііеппе яаі еуп йеп апйегп
шіі ргоіапйе ѵпй аііег поііигй епівеііеп. 5утапі >а1 апе \ѵеіеп
ѵпй ѵѵіііеп йез апйегп Геуйеп еййег вгопеп, Ііапп еуп йев апйегп
Ъеяіеп гѵеіеп ѵпй ѵог всііайеп тѵагпеп.—Ііаг коп. тѵ. ѵап Веппе.
еупісЬ опегіаіі йейе, йепі еупеп еййег апйегп шіі Есііереветуп&е
ейг віпііп^е (Іег 8іготе. апкоійіп^е ейг впві іо -ч'аіг еййег іо
ЬапйЪ шіі йег І іаеі ѵпй тёп йе.пѵе^еп іо Нашіі^гере, ѵеййегхѵеге
ѵші Геуйв і|пепіе еіс. ваі Іп йет Гаііе еуп йеп апйегп шіі піеіііе
ѵогіяіеп, вхппйг аііе яупег коп. \ѵ. ІТпІрег тай іовіепйег вгеіеп
піайе ѵог V іашіе ^еасіііеі ѵпй ^еііаійеп гѵегііеп. Ве Ргіпііея'іа іп
(іеп Сапііюгеп ѵші Кіескеп Веппетагкеп, Бѵейеп ѵші виві іп
апйегп огйегп ^еігиіѵііск (о ѵогЬіййепп шіі йеп вгвівп Оск іоиог-
іаеіііс.кеп Іп Зѵѵейепгіеске іо вхе^еіеп, йаіаоіиі^е шіі аіГ—ѵші
(оГаег іо епівгеііеп тай піскі іоиогіаеіеп Вагіо віск йе ЕгЬаг
Ваеік ѵоп Вапіхкв шіі йеп егзЬеп іизвскеп іііег ѵпй. йет Іаеівіеп
(іа^е ЛІау пеі^вікипГіісЪ іот іѵійевіеп вскісксп тай кеЬЪеп іѵіііеи.
ѵтке віск ікергепв коп. к. Ьаиепд'егаеіі, егег ^еіе^еикеіі ика, Ш
віск йаі ііюп егеп еу^впі, іп пиййеіег іуйі іію ѵапѵагеп. кап
Н07
аиег <Іе ѵііігеійіш'е егег ЗсЬере еге (сезсііееи, заі пісііі ѵогЫуиеп.
Паг іппе »2е егеп Ьезіеп Йіеііі ѵоітѵепйеп іѵіііеіі. Пая Із оск йе»
Эяппйез ѵші апйегег огсіе лихіе (о §еЬгиескеп Ѵпй аЛ' кои. ѵ.
іо Пепие. йаі кегеи ѵіиі ѵогЪейеп п-окіе. Іп йете Ій аііеиіііаіьеп
8. коп. ѵ. ргизгат ѵогпепіеи, ѵші Йіареізяапіеіііи^е еіс.. [Даі. сіеи-
ие еуп Йіпйатепі ѵап йізвег ѵогеуиіп^е Із] шіі. еушігесіііігег
Ниіре ѵші ЬузіепДіеЬеіі ѵрі Гогйегііхіе ѵші іііоипіІаія#езіе ѵогіо-
катеи. Пші лѵе.ч тап йев датріііск ѵші Ьевппйсгп іЬоиоги Ііей
ѵші патаеіз Іи тегег Ъе§рпІіпре егкоійеи еййг енѵеізеи кай,
»1іеск Ю репеіеп. УѴев шеи оск іо Дег ЬеІюеЙ’ Іп Ниіре ѵоп ашіегп
«Іег Апзге ѵонѵапііеп ѵрЬгіп^еп кап, яоі Ъуйсп йееіеи оск егеп
тейеіпіірегеп іот Ьезіеп зіеп, катеп ѵші деДеІсГ хгегйеп, иа
апіііаііе ѵр^еІесІіЬег Ьогйе, йагапе оск путапі зупеп еурепеп поіі
эоі вгокеп Вгоіеп оск ііе Егеат. ѵап И. егег ргіиі1е<іеп, Хо вуе
іо кегкеп Іп Хопѵе^еп, аів <1ег Ап.чхе Ьейешаіеп ІіеЬЬеп, іпейе
бепеіеп ѵпД (Іагви1ие.чі па ѵогию§еп <1ев Сортаппев Огйіпапііе
іо^еіаіеи хѵегйеи.—Пег лѵкеге ѵші іовіапйеп Ііаіиеп Ів Ьегатеі
ѵші Ьевіаіеп, Паи \ѵо Де Егвзхапі. ѵап ЫІЬ. XII.. йагіе.вгеіі ваіей
ііе ѵоп Паи. X. ѵікгісйіси, Погир. <1. Егеат. ѵап ІліЬ Іп Дег
Йшптеп XXIII ГС. (2400) ѵші Де Егвзгат. ѵ. Паи. ТТМ. (2000)
ййізсііег ѵші резсІііскеДег Ішіе іог згеінѵегія іо Іюійеп Іи сгаЙ
Діврхез ѵогЬипйй» ѵші йіпйатеиія йеявег ѵогеупіп&е Ьо^езееііі.
Пік>е іоііорезгаііе ваі йег іокорезхаііе тѵепАівсІіег ѵші ^етеутег
Апву.е 8іеДег ѵііиогзси^ііск зіеп 8га1 оск Деп «ешііясііеп ѵші
апйегп ^екесиеп ЗгезіеДеп Іп Дізве іоіюревхаііе тейе іо (гесіеи
ѵші йе иа ѵеппо^е іисчіе аиіопешеп ареші Ыуиеп.—АІ» теп іог
\ѵі(і(к'гѵ'еге ѵші іёуйе ргеіігип^е.іі зо! шеи Іт Нопе иа аінаііе <1ег
лѵеіпііаійі^еп оск Іи 8хок1е ₽1іск віеп Іп таіііеп ѵо теп ап
ЬсуДеи йееіеи Дея ігеііеват іѵігі ѵші оиегеуи котрі.—Ѵші а(1'
еуп йег Іп вишісгііеіг, йаег сіе ашіг пісііі Ьу еп ѵеге, йет йепйе
аЯЪгоск сіейе, йаізоіиі^в лѵех аіяо егоиегі. даі Ыуиеп Ьу йет рагіе.
йаі. яіск іііег Іппе ЪвПеіеп еупвахіапі ап віек іо Ьгіп^еп. АѴаі
аиегв тіі еушігесіііі^еп лѵареи ѵші Ьеуйег зуі Ниіре ѵші іойаеі
йеп Пешін аіГ^еіайеи ѵѵипіе. йаі зиі §аеп іо ^Ііскег Ьиіііе иа
апіаііе йег пеіпііаіііігеи. -Пѳ> Ія оск пісііі аіііоп'іескеп ѵап йег
оійеи ^еіѵапііеіі Іи (іег Киёіі ^еіюійеп ,8го йе еупе йет Гіешіи
аиГуеІІе ѵпй йе ашіег віек ЬеЙеіе Ьу еіп іо іѵеягеи еш Іи зоіекет
апіаііе іе§еп» деп ііепйі Ниіре ѵші Ъузіапі іо йоеп, І)\ѵіе1 Ііе Деи
апсіегп Іт ^езіекіе Ііеййе. йе аіяо тіі йеш (іапйе іо ѵегске .^уи^е.
ѵші йосіі ѵііі ХоіѵісЬеіЬ <1е8 іѵушіез айЛег апйегз Ъу зупеп шейе-
608
Ііпірег ѵші Ъузіешіег пісііі катеп кишіе, 8го ааі Ііе (Іосіі Левзо-
1<іі?еп Ііоиез ѵшЪе еуиез ігихѵеи ѵотягаіез іпііеи шеіейееіііаі'іісіі
«іеп иші яепеіеп, 8го Гете Ііе сіаі Ьепівйхеи капи ѵші 4пгс1і <1е
ашіегп аІ820 егкаиі іѵігі.
Ѵші (Іаег пісп 81оіе. Ьог^е. Йіеііе, Вогрег алігіг ріаеіхе (іет
Гуашіе аіПігеке, Неггп ѵші ВіййегтеЫііяске, е(14ег вШ еуиеп
доіеп А4е1з1и4е ?еГап?еп тгшчіѳ, (Іаі. аііе 8а1 іо ?1іескеп «іееіе
"ави <1ег Негзсіі. а1§ (Іет Васіе Ъеуйег 8ѣейе ѵисі егег Ниірег. пн
апіііаііе (іег и с1іг1іаГіі?еп. Вшйхв ігииііске іоЪорезтЬе ѵші
ѵогЬппіпівз заі Ьеііі іо ѵіМгасІіі 4г ьгакеи тіі коп. ѵ. іо Вепие.
зупег коп. ѵѵ. по<1і?епі, аизіеііеш ѵші ѵогпетешіез ѵші лѵав (Іет
апсівиеі ѵисі сіагпа посіі Ш. -Іаег Іап?, ѵап ѵѳ?еп Ьеу4ег біесіе-
ѵпсі егег ?аиіхеп Оепіеупе ѵоп (Іаіо (Іі&яев Вгеиез ѵпиогЪгакеп
ѵвзіііек іѵезздп, лѵагеп ѵші сіигеп. 8хо (іаі теп Тпі егзіеп, ашіегп
в(1(1ег (Ігккіеп сіег сігуег Іаег, па (Іег Ъаиеп Ъезіутте4еп ѵііиігасііі,
Ъеуііег 8іе(іе 4ериіег4е ѵші ?езс1ііске(1е (Іагѵтіш іоііорокатеп,
ѵтЬе Деззе Вуп?е лѵіііег іо Ъевіеііі&еп, іо ѵогашіет. іо иогіепд’еп
па ^еіе^епііеііч То Огктміе ІіеЪЪе тѵіе Вог^оппеіяіег ѵші ВаіЬ-
таппе Ъаиеп Ъегоегі. Шевазеп ВгеІГ тіі ѵпвяег ЗіаіЬ Іп^ев/.егеі
я’ііііскеп Ііеіеп ѵогаге^еіеп, (’еп ЕгЪ. ѵ. ІЭапігі# \ѵе(і(1ег епііГаи-
?еп.—Ха (Іег ^еЬогі ѵпзгев Неггп Впзепі ѴіеіГ Ііишіегі Тгѵеѵшіііі
іѵіпіісЬ (іеп ХѴП. сіасіі Аргііія. -Вое^гоегтепу, I, 47—48.
№ 8.
Аіа тіг аЪѳг (Ііе ѵеіші аІІепіІіаІЬеп хи ігаззег ѵші хи Іашіі
аіво хіі йіагск $іш1і догереп, ѵші тіг ніеіпег ріесіі^ізіеп Ііеггп
Ьеу еіпет ЕсІІтап зеіп роіквсЪай'і ^евсійскі ѵпші #в5СІігіЬеп, <1а&
іі'іі хи (Іет (ЗггояПігхіеп іип Вепззіашіі воііі® хіеііеп, ѵоп ,іте ІіііІЙ’
ѵпші Ьеувіашіі Ье^егеп, аіа ег зісіі 4ап &е&еп іпеупеіп &пѳ4і&ізіеп
Ііеггп хииог аіз веіпеіп ѵогаупі^іеп ЪгиЛег. Ъеііе Ъец'іШ^і, агецеп
теппі^ІісЬ веіпег Маі: іі ѵеішіеп, 80 іап^ зеіп ІеіЪ ІітіЬ іеиііі
ѵпші е’ііііі іѵеіігеі ІіпІГПіск ѵпші Ъеу.чіешіі? веіп &с. Вііісііеи теіпв
ЯпесІівізЬеп Ьеггеп всІігеіЪеп ѵп(1 Ъеиеіск ісіі ѵоі? ?еіЪап ѵот
Ѳгоайігаіепп, ЬйІіГ. ігоаі, ѵоіек, ?іік1еіп ѵіш4 дек Ъе?егі. ѵпші
(1н8 ег тіг ѵоп ке?еп кііипі? (’гізііегп. теіпь ?песІі?І8(еп Ііеггеп,
аеіпет ІіеЬеп Ъгисіег. Х’огц’ейеп оЛсг Ѵіп1а.пйі іѵоіііе ЬеШеп еіп-
пепіеп &с. РагяпіГ ев тіг ?ап?еп \ѵіе Ъегпас1іі’оІ?і.
Тпп (Іет заг ТаШепі і'ппіі Ііишіегі ѵпші ѵіет ѵпші х\ѵаупіхі?к,
(й)'.)
ІіаЬ ісіі теупет йіепег Зеѵегіп Ргаііп, ѵоп лѵе^еп теіпя дпейі-
й’іяіеп Іісітп, кііипі^ Сгізѣіегп йс. шіі теупет Ьгіей ѵппй Яідііі
ѵоп 6-оІЫапйк пасіі йепі бтояі'игяісп ѵЬег аііе гетѵвяеп^ ѵіпЬ аіп
ігеу зіскѳг сгівііісіі діаій, деяскіскі, йагаиГ ісіі шіі сіШскеп
теупси йіопегп, аіісіі тіі ргіей, відііі ѵппй каітіісііег роіііяеііа®,
ѵппй лѵегЪипд ,іп ясіпег Гигаііісііеи дпайеп іапйі тосіііе ккіипеп,
ѵппй йоісіія ѵоп іѵедеп кііипід Сгіягіегпя, теіпв дпейідяіеп
Неггеп, аіз воіпог ЙігзИіекеп дпайеп ѵепѵіііідііівп Ьгіійег веіпег
і'іігяіііскеп дпайеп аідпег регяоп ѵпй шипйНісЬ 2й іѵогіі апі'йескеп
яаегккепеп деЬеп, йатіі яеіпв ѵегѵѵіііідйеп Ъѳгт Ъгіійегз, теіпя
дпейідтіоп Ьеггп ѵсіпйеп, йигсіі веіп ііпій ѵпіиі тійеі, аЬЪгиск
тосіііе дезсііеііеп, АШ1' воіісііз зсіііскеіі тіг йег ѲгоаПігві, Ьеу
Ъепапіеп Йеиегіп ргаііп, аіп ігеу яісііег діаій, йав ісіі іпііяатрі
теупеп йіепегп ігеу хи ѵппй ѵоп іте, \ѵо тіг йав ЬеІіЪоі хпхіеііеп.
ѵппй іис зеІЬзі, пеЬеп зсіігійіісііег рогіівсЪаЙі, теіп типйѣіісіі
іѵегЪііпд аиіхийсскеп Ііеііе, Ііег ѲгозЙгві .чіііскеі аіісіі йіеяеІЬід
хеііЬ, теупет дпейідізісп Ігеггеп, аіп ѵегій^еІНеп ргісЙ. іп іѵеі-
сііепі ег тісіі аіісіі Ьегигейі, йав ісіі тііваіпрі теріеп йіепегп рі
веіп Іапйі кіііітеп яоІПе, ѵпп<1 ]те йіе роШзсііаіГі ѵппй Ъеиеісіі
ѵоп т. ^п. ііеггп аія ѵогй’еясіігіеЪеп яіеій. аи&іійескепп ѵппй ісЬ
зоіі зо ігеу ѵппй яісЬег, аия яеіпет Іапйі, лѵійег кіштеп, аія іск
ііуппеуп ход'е, лѵеіскег огіі пиг йаз ѵоп іѵе^вп т. ^гп. іі. кіійпі^
Сгіяііегп ЬеІіЬеІ, Вепяеікеп ргіей’ ІіаЬ ісіі пі. ^п. Іі. &с. хи^езсіііскі,
Ііагаіій' тіг зеіп кіпті&іісііе М: 11 хп^еяскгіеЬеп, ісіі яоШе Ггеу
ѵГ яоісіі йея СІгояГпгзіеп ЬгіеЙ ^п яеіп Іаші -ліеііеп, ок ісіі "Іеісіі
8ПП8І, кііаіп апйег ^Іаій Ьеііе, \ѵеп тісіі йая Ьеіияіеі ѵппй зоіі
Ьеу зеіпеп Г. дп. ѵоп іѵедеп яетвг кііипідііскег М:Н т. дп. к,
апргіпдип? ікип ѵпй Ьвдегеп, тіг Хогіѵейеп ойег ѴіпІапйЬ ііеій'еп
еіппетеп.
ІіаіаііЙ’ ѵппй аіз іск пи, йигсіі йіе Теппіаскеп, ЪиЪізскеп ѵпй
8\ѵейізскеп ѵппй (геи апііапд зо ѵегеііегіясіі ѵпй ѵпгейііс.іі. іѵійсг
,Іг аігеп 8іді11 ѵппй ЪгіеЙ, ѵпй аі хизадепп, аіісз іѵіеиог дегсіігіе-
Ьеп йіеііі, ѵппй ѵтк Іапйі ѵпй Іейііі, ясЬіей ѵппй деясіпйх ѵппй
апйегт дергаскі, ч'огйепп, Ьіп іск аиі Ъеиеісіі ѵпші ѵоп ѵгвдеп
теупег дпейідізіеп кеггеп, пасіі йет (ігозГигаІеп ѵтЬ кйІіГ ѵппй
ігоеі деіойеп, ѵппй хѵѵівсЪеп Кейяяіапйі ѵппй ЪспЙ'ІапйІ, ап аіп
ЬеПозяѳп іапйк йіе кіеіГііоІт депапі ккитеп, йа іск піс ѵіі кигіхег
йап аіп піопаііі деісдеп, і)а ІіаЬ іск посіі аіп таіі, ап йеп Огоя-
Пігзіеп, теіп 8іді11 ѵппй ЪгіеЙ, шіі теупет йіепег ѵпй роікзііайі
капязеп косііеі дпапі, дезсіпскі ѵппй посіі аіпз аіп ігеу віскег
119
сгіяііісіі {гіаій ѵоп ѵге»еп йег Котізскеп Каузегііскеп М:іі ѵші
кЬипі» Сгівііепі &с. Ьаій щеіпег аііегкпейідоіеп Ііепеп Ье^егі.
йаз ісіі іп яеіп Іапй хіі іше тоскіе кінппеп, ѵпй рпе шеіп ргіеіГ
яі^іП. ѵппй ІіаітІісЬ Ьейеіск ѵоп лѵе&еп теупег ^пейі^іяіеп Ііеггеп
аиГйескеп ѵпй йагпасіі ѵоп іше ѵші аіія зеіпет Іапйі, тіі: аііет
яо теіп іѵеге, Ч'о ѵппй лѵеп іпісЬ йаз Ьеійяіеі ѵпиегіііпйегі і’геу
ѵоп .іше ѵпй аііеп «еіпеп ѵпііегзазяеп, зоіііе іѵеяеп ѵппй хіекеп
тоскіс ВагапГ всіііскеі йег бггояіигяі, тіг реу аупет Ейітап ѵппй
^Іаіізтап Упоп депапс яеіп сгіяіІіеЬ еіаій, ѵппй йаз ісіі тіі йет
Ейітап кіііітеп зоіііе ѵппй теупег ^пейі^іяіеп Ііеггеп, ргіей* ѵпй
ѵѵегЬііп#, 80 ісіі хи яеіп ГйгвІІісЬеп цп. Ііейе аиійескеп ѵппй ег-
кеппеи ^еііеп.
ЙЬет яо Ііеіі іск аиск Ьгіей* яі§Ш ѵпй іѵегЪйпд, ап кеег Маіз-
іег іп Ьспйіапйі ѵоп ѵе^еп теупег ^ейі^іяіеп Ііеггеп. но тіг
йпгск ,]г Млі. хй^еяскіскі яіпйь м’огйеп йегііаікеп іск йот Ііегг
Маізіот ^еясІігіЬеп, йаз ег тіг §1аій іѵоіііе $е1>еп \ѵеп іск ѵоп
йет ргояГйгяІеп ккоте, іше зоіек Ьгіей*, 8І&І11 ѵпй Ьейеіск хиег-
кспиеп хи^еЪеп, аий яоіек теіп зсЬгеіЬеп, ясіііекі шіі’ йег таіяіег.
Ьеу еіпет Ейеітап зеіпет йіепег, ііаппз ЛѴпіііп". ₽папі аупеп
ойеп Ьеяі^еіііеп ^ІаійзЬгіей* йаз ісіі ѵппй теіпв йіепег Ггеу зіеііег
хіі ѵппй ѵоп іше зоіііеп ѵпй тосіііеп ккитеп, гѵеп тіг йаз Ье-
ІіЬеГ. теіп іѵегЬйп» ѵпй роікяскаЙІ ѵоп іѵе^еп пі. ^п. Іі. апяхпгіекі-
іеп ЗііІсЬеп ^ІаіѣяЬгіей* іск посіі іп §;йііег ѵепѵагип? Ііаке.
Ііагаііі' Ьіп іск ѵоп йез кегг Маіяіегя йіепег, Ьапззеп ЛѴпЫіпіг
^еходеп ѵпй тіі йет Ейеітап, яо йег бтозГіігві пасіі тіг ^езсЬіскі
ѵпй (Іег пііек пасіі ,ііпе Гпіігеп ѵпй Ьеіаійеп зоіі, йпгск Іа&, ѵппй
паскі, Ъіяз хп йег Мозкоп дехо^еп, Ьо каі іп аупет ѵіегНіеІ ]аг
йагпаск, кііипщ Сгіяііегп &с. т. к. тіг ііигсіі Ьеий’іапйі
яеіпеп ащеп йіепег ѵппй рогіеп, Аікгескі ѵоп Мупйеп, тіі зеіііег
М:М Ьгіей’ яі^ііі ѵппй Ііапйіясіпій’і хй^еяскіскі. ѵппй йаз іск тіі
йет яеІЪеп роііеп, зоііе йет Огояійгяіеп. «еіпег кппі^ііекег М:іі
.гетінйк аШГйескеп ѵппй апхаі^еп, йая акег іск піі іііпп, посЬ Гиг
йеп (тгояі'игяіеп піі ккитеп то^еп, ѵгейег іск посіі йегзсІЬіг Воіі
ІіаЬеп аисіі піі Іііпіѵе# ккитеп ши^еп.
Еіп хеіі Інп^ (ІагипсЬ, Йо зсіііскеі ккипі^ Сгіяііегп &с. т. §п.
Іі. тіг аЬегтаІя аупеп Ейеітап, тіі патеп Мая Іійіепйег, аисіі
тіі яеіпег М:іі ргіей, Зід-іІІ, ѵппй ІіапйізсЬгііГі, йо тосЫе акег-
таія ѵѵейег ісіі посіі йегзеіііііе: піі Гйг йеп ОгозГигзіеп ккитеп
ѵпй йегяеІЬ тііяіе аисіі Ьеу тіг рІеіЬеи.
Еііііск хеіі Йагпасіі, Йо ясіііекеі тіг ккииі" Сгіеііегп т.
Г>11
Іі. аЬегша! аупеп Еііеіпіаи, ЕЪегІіагі ОЬЬегІаскег гпапі, аисіі
ііигсіі ЬіІПашІі, тіі зеіпег М:іі ргіеіГ 8і#ііі ѵпші Ііашіігаісііеіі,
(Іег тПзІ аіісіі Ъеу тіг рІеіЬеп, ѵпші ісіі ойег ег, тосЫеп аіісіі
іііг ііеп (Згозйігвіеп піі кііипіеді.
Еіп геіі Іапр (Іагпасіі, зсіііскеі веіп кип. Маі:іі тіг аЪегтаІя
(ІЙгсІі ЬеіШІапсІі еупеп есіітап тіі патеп Егісіі пеівзеп, Ьеу кеі-
сЬеп аисіі «Іег Ііегг Маізіег ѵоп Ьеий’Іашіі. тіг аЬегтаІз гіістроі-
іеи (Іав Ег тіг ѵоп іѵе^еп теупег #пе4і$ізіеп Ііеггеп веіп сгізііісіі
&1аі<1 іѵокіе Ііаіііеіі, ѵші зо ісіі аиз Ееіізіашк тосЬіе кіійтеп,
іѵок ег тіі еііісіісп рЬегіІеп, іпісіі ѵоп ,|'п Гаи^еп іаззеп, ѵші аіжіап
ѵоп тѵе^еп теіпег а11ег§пе(1і»ізіеп Ііеггеп ѵог аііеп яеіпеп аисіі
теупеп ѵеішіеп, пііепіііаіііеіі сііігсіі веіп Іашіі ѵѵоіі ііеіііеп ргіп^еи,
ііатіі ісіі аівііаи (Іевіег еіі, ги теіиет дпесЩрзіеп Ііеггеп тосіііе
кіійтеп, Ісіі ЬаЪ аисіі аиі' зоісіі (Іез ііег Маізіег ^ІаіівЬгіеЙ’, посіі
(Ігеу сіаупе всІіііГ ѵпші еііІісЪ теіп Ліепег зп Ііег Маізіегз Іашіі
іі^еп, <1ап ег тіг зеіп ^Іаій егіісіі "еііаітеп, ійеіпв ^иеШрвіеп
ііеггеп роіквсЬаЙ'іеи ѵші теіпе <1іепег иіі {уеЫшіегі, тіг пісЬіз
^епоЬшеп, посіі пеіппеп Іаззеп, іѵіе ііег О-гоаЯІгзі ^еіііап ііаі, аів
ііегпасіі ЬезсіігіЬеп зіеЬі.
8о Ьіп ісіі .{и <1еп ашІегПіаП» ]агеп, піі тег (Іап аіи іпаіі во
ісіі егзіе »е1т Мозко кііііпіеп ѵог (Іет (тіозіигзіеп ^еѵезеп, (Іо ісіі
,{те теіп ргіей' пші зі^еі іііеііе ѵпші ѵои \ѵе<геп теупег §;пе<1і-
йівіеп Ііеггеп теіп іѵегіліп» {те аиГіІескеі, ѵѵіе тіг ЪеиоІІіеп іѵаз,
(Іагпасіі іѵе іег ісіі посіі теіпз #пв(1і$зіеп Ііеггеп ^і'зсіііскіе. роіЬ-
всІіаГіеп піі іпг {не тиззсп кііііпіеп, Зиисіег йегзеІЬепп роікзсЬаЙіеи
еііІісЪ, аисЬ еіііісіі теіпег <1іепег ѵпші есіеііеиііі, во віе гіі (Іет
довПігзіеп Ье^егі, віпді віе тіі рааіпеп, ѵоп (іет всіііовв ѵші ііюг
^евіоввеп ѵѵоніеи ѵші ІіаЬеи аіво Ъеу еіпашіег ріеііюп тпзвеп іѵіе
іѵоі ісіі ѵші (Ііе ^евашііе.п роіЬвсЬаіТіеп, оік ѵші ѵЬег Ііишіегі таіі
ѵоп (Іеа Ѳ-гояГпгяіеп гсіііеи Вісіппеи Ьегігодеп ѵпші ггаиеп, ѵші
(іет кепігіег, Ье^егі ІіаЬеи, Іііѵеуіі ісіі ѵпші <1іе ашіегп теіпв
^пегіі^івіеп ііеггп &ѳвап(1іе роііеп, піі яоііеп оііег тіізіеп і’иг ііеи
^говіпгвісп кіійтеп, ѵпші ісіі аиі теіп ргіеіГ. ядіі ѵпші ^еіѵегЬ,
8о ісіі Зсіѵсгіи КогЬу &с. (іет ^зояіигвіеп іп зеіп Ііаші ^еіііап,
аисіі аиі теіп тишііісіі іѵегЬии^, піі тосіііе АпіЬжигі егіаи^еп,
1)аз (іосіі зеіп Г. ^п. тіг аіп ргевіаиеп ѵпші ^Іаіівтап іѵоііье ии-
^еЪеп ѵпші тіг зеіп сгівЙісіі еіаііі, (іаз ег тіг ^еЬеи Ііеііе, еіі ісЬ
іп веіп іашіі кіійтеп \ѵеге. лѵоіііе Ьаіііеп, Ватіі ісіі ги (ісіп Ііег
ЗІаЫег .{п ЪеиіГІапіІЦ аи ѵеісЬеи ісіі аисіі Іігіеіі' ѵші шегЬип» (іаг
ги зеіп сгізШсІі &1аісі Ііеііе, кіійтеп тосіііе, ііаЬ аисіі іІепзеІЪі^еи
612
йе» (ЗгозГпгзіеіі геіііеи, яоІсЬ Ьгіей’ йепі Ііег Маізіег гп^еіюгі» §е-
іѵіззеп, піісіі аЬег іііг ІіеІЙеи тодоп, носіі пііг аіісіі піі то^іісіі
ргегѵезеп, Пая ісіі о<1ег іііе рѵііізсііайіеп ойег аупег ѵоп йеп апйѳгі-
ЬаІЪ Ііипсіегг. іпап, зо ісіі Ьеу пііг ^еііарі, сіаін («іег ргозя, ѵоп
тіг хи теупеп ат. Неггеп <м!ег ап Ііег Маізіег зсШскеп пю^еп.
Зііийег Ьеііеи іѵіг, аупои сіаіп ойег втозз ойег аіп ЬііеІГ ѵоп ѵпв
реьчѣіскі, во Ііеііе ез ѵип» аііеи Йіе Ііеіззс »е1ііеи.
Вв Ііаі аисіі йег (тгозГпгзі йигсіі зеіп кепіхіег ѵші ѵіег зеіпег
цгозіеп Ііеггеп. тісіі тіізаіпрійеп »езаийгеп роіісп ѵпй ашіегеп кгі^з-
іеиіііеп, аиГ йаз зсіііоз Гигеап Іаязеп, йо ЬаЬеп Йег капігіег ѵпй
(ііе ѵіег Ііеггеп {иіісЬ ап»ейргос1іеи, йаиои Ііаітіісіі йег ^гозГйгзі
піі іѵеіііі ап еупет огі аисіі яечѵеві, йап ег Ііаі аііе іѵогі Іюгеп
пю»еп, ѵші ІіаЬеп хп тіг ^еза^і, Йи зоЫ ѵппй тизі Йепі ^гоз-
і'игзіеп »1оЬеп ѵпй зсітегеи, ,іте гп йіецви ойег ез тиз йіг йеіп
Ьаіі» ^еіііеп. еіі йи аЬ йепі зсійозз кптрві ііап йеіпог і°пейі»і»геіі
ііеітоп засііеп каузегіісііег Маіііі ѵпй кііиіщг Сгізіегпз. зіеііи у Іа
піі \ѵо1 іп йег сгізгеійіаіііі, ѵппй во йп аЬег йет дгозГйгзіеп тіі
ѵѵіііеп И'ііі (Пеней, 8о зоі ег йіг ^еЪеи, Хеѵп зсіііоззег доК ѵппй
зіІЬег, сіаійег ѵпй сіаупоііі, эопіі аі» аіп Ііег ^п йег іѵегіг ііц'ш
та» ойег зоііе &е. АиГ воісЬ ,іг Ііе^егп, ІіаЬ ісіі теіп зсіпѵегі
аиз&его^еп, \ѵіе ккипі^ Сгізііепів т. Іі. ^екапйіе роііеп, аіісіі
тапсііег егІісЬег кгі^зтап іѵоі ^гегеііеп Ііаііеи, ѵпй ІіаЬ ез йет
ОЬЪегізіеп йез (тгояйігеіеп Ііеітп іп »еіп Ііапй ^еііеп, ѵпй гп ,іте
"еза^і Еіі іск йепі ѲтозГіігвіеи іѵоііе йіепеп, ойег теіп Ііапйі
зігескепп, еіі зоіі ѵпші тизі ег тісіі хи сіаупеп зіііскеп Ііаіѵеи, ѵпй
ап теупет ІеіЬ аіи ціій ѵоп ііет апйегп хегіііаііеи, ѵпй тіі пііг
тасііеп ѵаз» ег іѵоІИв, іѵап ісіі йапскіе кауввгіісііег ЛІауіѣі теупеп
а11ег»ііейі»Ысп Ііеггеп йет ісіі теіп Ііапйі »е»ігескі ѵппй кііппі»
Сгізііегп пі. Іі. йіе тіг посіі жйі, ІапйЦ Іенііі, Йіеііі ѵппй
ЗсЫоязег ВіІЬег ѵппй »о1і. сіаійег ѵппй сіа.уиоі.11, хпцеЪеи ІіаЬеп,
тег йап йег (тгозГпгзі Ііегіе, <»<1ег Ьекііптеп тосіііе, аоіап^ ег
ІеЫс, йо іѵіігйеп йіе Ііеггп аіхітаі гогпій' ѵпй ргасЬіеп тісіі іѵійег
іп йае Ііате?, йагвіи ісіі ѵогіііп кетапііі ѵпші іешгкІіс.Ьеп ^еіѵезеп
Ъіи.
Ѵппй йо зіе пи піі іѵизісп, тісіі тіі Йсіііоззегп Іапйі, Іепііеи
дпійеп ѵпй 8ОІЬ хп ѵЬвгкІіптвп, йо ѵпіісгі'іи^еп зіе зісіі ѵші ѵег-
тізсіііеп аііе ігапск тіі ргаисШѵеіп (Іатіі ісіі ѵий теіпе йіепег
йаііоп зоШеп ііюіі м’егйен. аиГ йав »іе аисіі теупе кпесііі, ѵоп
тіг аЬіѵепйір тосіііеп тасііеп, аі» зіе аисіі »еі1іап ЬаЬепп. йег-
зеІЬеп теіпег кпееііі, еііеі ѵппй ѵпейеі Ьів іп йіе Ьппйегі, аізо
613
іп ѵоііег іѵеуз тіг аЬіѵепйііг кетасііі, ѵппй гині бгояШгаіси ^е-
ргаеііі, йіе уше аисіі посіі (Ііепеп, ѵппй Ег .(пеп зсііепск йагги
дедекепп йаз зіе ысЬ а(іГ зеіи ^ІаиЬеп ІіаЬеп іаиНеп Іа-ззеи. ѵппй
ѵіізегп ^ІаиЬеп ѵегезЬѵегеп піияяеп. Зо ііаі ег аіпзікаііз зсЬепШсЬ
ѵтпЬ йіе Ііеізз ргіп&еп Іаязеп.
Ея ІіаЬеп аисіі гѵгеп йез атояі'игзіеп Ііеггеп ѵші зоизі посіі
аупег віаузіег Вагііюіотѳиз ^папі, зо аш^ерогиег хѵаШ іні, шіі
тіг таисііегіау зиігск ігапйк реігипскеп, зо Іапдг йаз ісіі ѵппй
зіе пгоіі ІіаІЬ ікип іѵаіеп. 1к> ІіаЬеп зіе тісіі тіі аупет Ейеітап
теупет йіепег Іапя аІЬгесІіі кпаиі. ііег зіе уегзіапйѳп ѵші теіп
йиітеівсіі ізі иеѵгсзі Ііаітііск ,іп аіи капіег ^еіиіігі, ѵші тіг іигр)-
ЬаІКеп ЛѴо іск ііет (ІгозГіігзіеи теіп Ііапйі ѵѵоііе яігескеп, ііеѵ
ѵші Ішій зсЬіѵегеп, зо іѵоійеп зіе тісіі каутіісіі ги ,)те Гйіігеп,
ѵиші ргеп^еи.ѵіиі <1аз іск йагпасіі зо іск .ііііе ^езсівѵигеп Ііеііе
,Іте ііет Огозіигніеп ги #иіі ѵппй Ггитеп, йаз кішш^геіск Ког-
ѵѵейеп іп зеіпет иатеп еуииешеп ѵиші ги зеіпет резіеи. ііікаіііеи
зоіііѳ, йаг гп ег Лег Ітгояйігзі тіі ЗесМгадкіаизаепі таи іЬііп
іѵоііе ѵппй зо іск аи Зескиіігкіаиязепі таи иіі §пи§ Ііеііе Зо ѵѵоіі-
ег тіг ітпйегі іаиззепі тап Иііііі, йіе тіг ги еуппеіпипр; Лея
кііипі^геіекз Хопѵедепя ѵнііегіііепіё' зоіііеп зеіп, аіз .)піе ііет
Сггояііігяіеп зеікзі, Ьаз аЬег іск аиск піі ікин ѵѵоііеп, {гезарг. теіп
§ие(1і^ізіеп кеггп ккішір Сгізііегп, ЪаЪ тісіі іиг еіп Веіиііроііеп
ги йет Огозі'иі-зіеп аиГ яеіп зісЬегѳ ігеу сгізііісііе &1аі<1, ^езсіііскі
ѵоп .іше йет (тгозГйгзіеіі, ІіііІЙ' ѵппй ѣгояі гике^егеп яеіпег кипі§-
Ііскеи ѵѵігсіеп, ѵіиі йет ]і1п°;еи Рііиігеп веіпег АІаі:Ы ЕгЬ ѵші кіікіс
Копѵе^еп ойег Ѵіпіаіміі ІііІіГеп еуппетеи (Іегкаіііеіі іск ап т. еп.
Ііеггеп зо ѵвггеІІегізвЬ піі іііііп ѵгоііеп ѵіііікег йеп каііз ѵегіігеп.
ѵпші йег ОгозПігзі шосіііс тіі іпіг таской лѵазз ]п Ъеіизіеіі. йап
ісіі ^ейепск ѵпй ’игоііе ^те піі іііепеп, Хаскйег геіііі, кіи ісіі ѵоп
йет Огояііігзіеп ойег апйепі веіпеп іііепегп ойег ѵпійегзазяеп ѵтЬ
йіпяі піі тѳг ап^езргоскеп м'огііеп, ЬаЬ аисіі йагпасіі каіп гиііі
іѵогііі піі тоцеп Ііогеп ойег егіап^еип.
йіет зо ІіаЬеп тіг йіе ѵоп ЕеЪізсЬ ѵпй д апііапр дп Кеіѵззеп
ХягЬеп, ?е^еи йез ^гозіиі-зіси &1аій ргіеіі ѵппй зі|?Ш ѵпші іп
теупет аЪіѵеяеп «уеиотеп гч’ау зсІііеЙ' йіе тіі ^иііегп ѵпші
^езскиіг Ъеіайеп ѵагеп ѵппй ап йеп Ьеіѵззегп ги КагЬеп ^ерітйси
ѵѵеісіі всІііеіГ яиііег ѵппй ^езсійііг іск ѵтЬ Зескзіаиязапі ^иійоіп
піі мгоіі ХО^екеп ІіаЬеп, І)ея Сггогйигзіеп ѵпііеііііапе, ги Хагііеп,
аіі аиз йег 8іаіі ѵпші аиГ йаз Зсіііоз ^еіоіГеп ѵппй тіізашрі йеп
Ііаирііеиіііеп, ѵі’ зоісііеп зсіііоз во кт# йигсіі йіе ііп^ег цезекеп
Г. 11
Ьізв йіе ѵоп геЬізсІі ѵпіі р- ап1іап<?. теіпе зсІііеіГ, ^езсііііі/, ѵпші
риііі, 5ге»к ^епотеп ІіаЪеп, ѵші аізо »аг каіп геііпп§ кеіііап,
сіаіпіі тіг зоІсЪ теіп зсііій’ ^езсііі'ііг ѵпші упііег іп сіез (тгоз-
Гпгзіеп піі ^ешйпеп лѵегеп іѵогсіеп, І)ег1іа1Ьеп ѵпші (НѵеуІІ,
тіг зоісіі й'іаісіі, піі ^сЬакеп піі лѵогйеп ѵегігозі ісіі тісіі, ііег
Стгояйігзі зеу 8СІіі11<1і» тіг зоісііеп аисіі ІіегпасЬЪезсЬгіЪвпеп ясііа-
<1еп гиегзіаііеп ѵпші гиЪегаііеп.
8о Ііаіі ііег бгозЛгзі ѵисі зеіпе ѵпііегіііапе, тіг зіеЬеп сіаіпе
зсійей", ѵпші аііез зо теіп ізі яегѵезі, тег ііап апі' яеііеп іаиззепі
йисаіеп гѵеіігі &епоіпеп, аізо йаз ісіі пісіііз тег іп Ііешіеп доЪарі
ЬаЬе, сіаз ісіі теіпеп йіепепі, зо тіг посіі йіѳпііеп тосіііе іиг-
зігескеп Аисіі зо ІіеТіе ісіі ѵпші йіе ашіегп теіпз ". ". ^еяапіероі-
іеп, аисіі кііаіпег теупег сііепега и’есіег сіаіп посіі &гозз, ѵтіі
кіиті? Сгізйегпз іѵіііеп сіез (тгозГигзіеп ЬеѵіПі^Геп Ъгпсіегя, аіі
ѵпвег ІеЫа# тіі сіет Ііаііз аиз геиззеп піі кіійтеп то^сп \Ѵо
КотізсЪе каузегіісіі Мау:1і теіп а11егцпес1іо;І5(ег Ііег .ігегКаузег-
Іісіі Мау:іі ргіей' ѵпші зі§і11 ап ^етѳііеп СІгозГигзіоп: ЪспетІісЬ
шіі Реіег геиззеп піі ги^еіегіі^і Ііеісе. Аисіі зеіпег Кауз. Мау:іі
Ііегг ѵпші Ьгіійег кипі# Гегйіпаші &с. зеіп ргіеіГ ѵші 8І&І11 тіі
Ііег ЗіеЙ’ап Кііпиеп, аисЬ ап йеп Ѳгозііігзіеп піі гшгезсіііскі ііеііе.
АиГГ 80ІісЪ Кауз. М:іі теіпя аііег^пеііі^ізіеп Ііеггеп, ЪгіеЙ зі^ііі
ѵпші сгеЙИ^е ГпгзсІпіеШ., аисіі апіТ ігег Каузегі. Мау:Й Ііеггп
ѵпий Ьтйеге кііипі^ Кегсііпаші &с. ргіей ѵпші ГигасЬпЙ'іеп, ѵші
сіаз ^еііасіііег ЙісНап кііпіх сіагаий тіі йеш Ѳгозйігзіеп, зо ѵіеуз-
зір ѵпй егпзііісіі, ^еііашііі Ііаі, ѵші піі іѵіе аЬ»ете1і ѵтЬ т. ^п.
Ііеггп кііипіо- Сгізііегп іѵіііеп, посіі ѵтЪ сіез ѲгозГигзіеп ё'Іаііз
іѵіііеп Ып ісіі сІагаиГГ, тіі »е<1ас.кіеп Ііег 8іеЙеп кііпіг, аиз Кеіѵ-
ззеп аЪ^еіегіікі іѵогсіеп.
1>іе тѵеуіі аЬег, тіг ѵоп сіет (ігозГцгяіеп ѵші яеіпеп ѵпііеі-
заязеп, ѵЪег кауз. Мауііі ойеп зі&ііі ѵші ргіеіГ ѵпші ѵЬег зеіп
аіегеп #1аісІ сіая зо теіп ізі ?елѵезі, чѵіепог ^еяскгіЬѳп зіеіЬ §;епо-
теп ч'огсіеп. ІіаЬ ісіі аіз аіп агт ^еіап^еп таи, Ьаііііп геиззіаші
пкі ап аііеп аисіегеп огііеп, тііязеп Іеііеп ѵпші рог^еп, 8о Ііаі
(Іег кЬипі^ ѵоп Роіеп зо теіп оЙівпЬагег ѵеіпй ^еііѵезі ізі, тіг зеіп
Ііапсіі ѵші Ггипізсііайі ^еЬсп, Ег ѵпй зеіпе ѵпііегзаззеп егіісіі Ьеу
тіі- ^еііашііі <1аг ги ѵоп лѵегеп теіпег аііег^песііігізіеп Ііеггеп аіп
ІіаІЬ Ьппйегі рикіеп §-езс1іепскі, ѵпй пасЬ сіет Ег теіп оЙепЪагег
ѵеіпсі ізі деѵезі, Ііаі ег зісіі йоск #е#еп тіг піі Ъелѵеізі аіз йег
бгозііігзі ѵіеиог §е.«с1ігіІмт зіеЫ деікап Ііаі сіез ісЬ тісіі йеп
.іте Ьеііапске &с.
Соріе ііііегагиш роіісііаііотз еі яаііц сошііісіиз тед ргінсіріз
гиззіе, дииз іп й<Іе Ьои.) ргінсіріз тіяіі еі ііеіііі, Маиійсс» еі
яігепио ѵіго Зеиеііпо Когід ециіі] аигаіо, цпат іатеп Йііет рге-
(іісіив ргіпсеря і^потіпіозе сит отпіЬиз зиіз, Гге^іі, еі пііііі еогит-
сріе іп Іііз Иііегіз сопііпеЬапіиг, оЪзегиагѳ <1і"паіиз езі.
Ех ша$по ііотіпо Вазіііо ііе] °гаиа рпретаіоге ас Цотіиаіоге
Іосіиз гиззіе та^по ііисе мюІоЛітегіе, Мозсоиіе Ыоио^апііе, ріезсоиіе
Зтоіепсіе &с Ггаігіз пояіг] СЬгіаіівпу ге&Ія (Іасіе.Ае ті!іі,і беиегіюо
КогЪр ЗсгіЬвізіі поЬіз, сіио<1 ѵія аіі поз ѵепіге ех рагіе еіесі]
Ітрегаіогіз Саго!]: ееіат ех рагіе (гаігіз позіг] Сгізііепц ге^ія
<1асіе, сит та^піз пе^осуз еі реііз поз ѵі ііагетиз ьіЪ) позігапі
Іііісгаиі яаіпі сошіисіиз ѵі роіезііз ІіЬеге, зіпе опіи.) рпрвіИтепіо
ѵепіге аіі позігая іеггав, еі яіаге іп рогіп позіге ргоиіпсіѳ зіпе
отп.і іітоге, ееіат ѵі іашиіія ѵезігіз, паиіЬиз еі всііиііз пиііит
.ІтреЛітепіит пецие таіит Йегеі, Хоз аиіет ііатиз іііу ІіЬеге.
ѵепіге, сит рориіо ѵезіго паиіЬиз еі зсЬиі'ь аіі позігапі івітат, еі
зіаге іп позіга Ьегга сит отпіЬиз ѵезігіз циі ѵоз вециипіиг, ееіат
сит отпіЬиз Ьопіз ѵезігіз зіпе отп) іітоге. рориіо аиіет ѵезіго
папіЬпз еі зсііиііз а зиЬДіііз позігіз піеіііі таі] ассіЛегіі, ееіат
циісіріііі ѵоЬізсит ІіаЬеіія Іюс зесиге роіезііз ІіаЬсге, ѵоз аиіет еі
рориіиз ѵезіег сит отпіЬиз геЪиз ѵезігіз іиі поз ѵепіге- еі гесіігс
роіезііз Іііеіе зіпе отіу .ітреііітепіо. еі пііііі йеЪеііз ііпіеге а
поЪія Ьес аиіет ргезепз позіга Іііісга, езі ііЪ] рго заіио сопсіисіо.
і)аіит іп сіиііаіе позіг] сіотііу Мозко аппо зерііто тШозіпю
ігісеззіто ерппіо тепзія ЗеріетЪгіз іііе ѵісеззіта зехіа.
Аііа Соріа.
Ма#пиз (Іотіпиз Вазіііия ііе.) {ггасіа рпрегаіог іосіиз гиззіо,
та^пиз ііих лѵоігкіітегіе, Мозсоѵіе Ыоио^агйіе еіс Ггаігіз иозіг)
Сгіяііогп) гедія йасіе &с Гатиіо Зеиегіпо ХогЬ.і сарііапео іп Ооі-
Іапіііа, ЗсгіЬзіі аіі поя ігаіег пояіег Сгізііетиз гех ііасіе іп зиіз
Еііегіз, зі циа песеззііаіе сотриіяиз Гиегіз рег .іпітіеоз Зіѵесоз
ііеіііі іііу іп соттіяяіопе аіі поз ѵепіге, еі ѵі поя атоге еи] іасіе-
тиз ІіЪ] позігапі ^гасіат: Еііаіп іи зсгіЬзізіі аіі поз саріііз сит
іпсііпасіопе іп іиа Ііііега, чиаііпиз ѵеііетиз ііЪ] тіііеге позігапі
яаііу сопйисіия Ііііегат іп Ьое ѵі роззеііз ахі поя ѵепіге ІіЬеге,
сит ізііз ЪотіпіЬиз і|иі іе яесиі.і Гиегіпі (^иоз аиіет Іюпііпея.
тіііез ргоре ііотіпіа позіга рег сопііпіа іи ѵіпіапсііат, ѵі ізі)
Іютіпез ееіат роззепі рег позіга Лотіпіа ІіЬеге ігапяігс зіпе отп]
ітреііітепіо, ргоріег пояігоз яиіміііоз ееіат ѵі ѵеііетиз соттіііеге
п 1 <і
побігіз бпМіііб. іи поБСгій йотіпуз ібііз ЬошіпіЬиз ѵісіпаііа ѵешіеге,
Типс зі ІЬіз ай поб спт іііІ8 ІюпшгіЬиз фііпциа#іпіа ѵігіз рег
повіга йотіпіа, сшп ііііб ібіія ІюіпіпіЬиз ай поз ѵепіге йашиз
ІІЬегШет зіпе опііу зтрейітсиіо еі ргоріег і’гаігет позігит
Сгізйегпит &с ѵоіитиз гіЬ.і позігшп дгасіат іасеге, есіат роіез
гейіге НЬеге, яіпе опиу ішрейітепіо 9иеіп аиіст сарііапеит,
есіат Ьотіпев тіиеЪіз ргоре пояіга йотіпіа рег сопйпіа іи Ѵіп-
Іапйіат, ізід і<у Ііотіиез, рег повігаз іеггаз роазіиі ігаизіге ІіЬеге.
есіат гейіге рег еазйет ИЬеге, еі ѵісіпаііа побігіз виЪйііів таи-
йаиітиз ѵспйеге, есіат Ііііегат иозігат ргоріегеа ай яиЪйііен
позігоз тівяітиз ѵі ѵісіпаііа ірвІБ ѵешіегепі, еі регтіііегепі еоз
ігапзіге зіпе .ітрейітепіо, Еі зі іи іЪія ай поб, іипс ііЪ] еі іиіз
ІютіпіЬия <іиі іесит ай поб іЬипі, Іюс позіга Ііііепі рго заіио
сошіисіо, Еаіит іп побіго йошіпіо, поБітацие еіиііаіе Мозсоиіа
Аппо зерііто МіІІеззіто ігісеняіто зесипйо тепзіз ХоиетЬгЬ
ѴіссББІтпя іюпа йіе.—Сіігізйегп П:з Агкіѵ. 1, 1 128.
.V 9.
I. АѴіг Кагі йег ЕііпЙІ ѵоп боіез (тііасіеп Ііошізеііег Каіяег 2и
аііеп Йеіііеп Могег йек Всісііб, Кипі<* іп Оегтапіеп, гп Нізрапіеп
Ьаиіег 8ісі1івп. Піегизаіет, Нип^еги, Раітаііѳи, Сгояііеп еіс. Егіг-
Ііегхо^ 7.п ОзіеггеісЬ, Иоі2о<г гп Віігйгпшіі. ги Ьоіігік, ги ВгаЪапі,
ги ЬітЬиг#, ги бгеійет, хи ЬйігепЪиг^ еіс. втаие хи Гіапйегп, хи
Агіііоіб, Виг^ипйі, Нѳпиаѵг, Ноііапйі. бееіапйі, Катиг иті 2йі.
; рЬеп, Ііегг хи Егісйіашіі. йег Ьапйі ІЛгесЬі йіх шиі .{Іюпег веіій
йег І8е1, Месііеіп, ЙаІтяБ, иппй бгоппіп^е еіс. Ьекііепеп оіГепі-
5 іісі» тіі йізѳпі ВгіеГ, ипй іЬиеп китІЬ аІІегтепі^кІісЬ, аів іп йег
а АЪгейі. йев Егійепз ипй Ѵегаіпі&ип^ во ххѵівсііеіі ііпб ипй йет
п ВигсЫепсІііі^еп Еигзгеп Неггп Сіігізііап егиеііеп Кипі# ги Оепе-
ѵ тагкіі еіс. йигсіі Ѵпзег Ьаійег 8еіія Кеііі ипй йагхие ѵегогйепіе
(1 Апѵгаійе пші Соіпіззагі аив^егіскі, іп аіпепі яопйегп Тгасіаі ѵоп
\Ѵс^еп йегеп зо іп ѵегзсіііпеп Кгіе#з1еий'еп хи Ьаійеп іаііеп ^е-
т йіепі ІшЪеп, ЬесИпрі пші ѵег&ІісЬеп, аисіі йагіп Гигзееііеп, йаз АѴіг
}1{ иЬег ЗоІіеЬеп Ршісіеп апГ боіііогібі КипіГіі^еп егзіеп Та? сіез Мо-
Ѵ( пахіз йиііі іп йег 8іаі Вгетеп Ѵпзег яопйеге Каіійеаііоп ?и?епеіп-
ашіег иЬегапіѵгогіеп Іазяеп Боііеп аііез пасіі Іпііаіі йез зеІЪеп
Тгасіаіз зо ѵоп ЛѴогі хи "\Ѵог( Іаиіеі чѵіе Ііегпас.іх ѵо1?еі. \Ѵіг
Кісіаз Реггепоі Нетг хи Стапиеііеп, йоііап ѵоп Маиез хи Мезаихі
«17
С’агі Воівоі, пші Ѵідііиз ѵоп Иѵѵісііеиі, ЪаіЛег Весіііеп Росіогез
(Іез аііепіигсіііеисіііі^ізіеп, Сггозятес1ііі?ізІѳп иііиЬепѵіпйІісІіізІеп
Гигяіп иші Неггп, Неггп Кагоіп йея ЕипЙіеп ВотізсЬеп Каіяегз
ги аііеп Хеіііеп Мегег (Іез КеісЬз іп Неппапіеп, хи Піярапіеп
Ьаійег Бісіііеп, Іетиваіеш, Нив?егп, Ікііпіаііеп, Сгоаііеп еіс.
Кипі?з Егіхііегао^епз 2и ОзЬеітеісЬ, Негго?еп ги Виг?ппйі Вга-
Ьапі еіс... (ігаиеп хи НаЪзЪпг? Папйегп иіні Тігоі еіс. Нп-
зегз а11ег?пейі?І8іеп Неггп ВеІЬе, пші хи пас1шо!?епйог 8асЬеп
ѵегогйепіе ВеиегІіаЬѳг пші Апгѵаійе. І'пй ЛѴіг йоЬап Вапхо'ѵ,
Ашігсз Віійе Ъаісіе Кіііег, Реіег ВсІіч'аЬ ипй Сазраг ЕисЬя йея
1)игс1і1еис1ііі?І8іеп ІІигсІіІесЫіхеп иші НосІцгеЬогеп Кигзіег иші
Неггп, Пегги СЬгізііегп Епѵеііеп Кипі?в хи І)шіепіагскеп еіс.
Неггп йоііапз, АйоІГеп иші Кгійегісііеіі Пег/о?еп хи Йсіііезѵікіі
иші Ноіяіаіп КеіЬе иші Оезапіеп, Ьекііеппеп шіі йізепі ВгіеГ, йаз
и (іег АЪгмІІ йез Егійепз иші Аіпі^ип® яо ап ЬеиС йаіо хиінсііеп
1юсЬ?е(1іи-Ыеіі Кау. М:ц. иші епѵеііеп Кипі? иші ЕигЗІѳп аиі?е-
гісііі, ппйсг ашіегп іп сгаЙІ Іиіяегз Ьаійегяеііз пігЬгасЫеп ?олѵа11з.
хіѵізсЬеп Нпя ѵоп \Ѵе?сп йѳгеп зо іп ѵегзсіііпеп Кгіе?з1епЙ‘еп 211
Ъаійеп Іаііеп ?ейіепі ІіаЬеп, аЪ?СгейІ Ьеіейіп?і, пші ѵег&іісііеп ізі,
петЫіск йаз йеп НпйегіЬапеи во ігег зеІЬз НегзсІіаіЙ. ги ипйег-
іііепігеп кеЬогзат нісЬ іп зоісііеп ѵегзсіііпеп ѴГейеп ипй Кгіе<?з-
Ііипйіип^еп #еЬгаис1іеи іаззеп, аисіі ашіегп "епіаіпеп КпесЪіеп
аііег Ѵпіѵііі ипй Ѵп^пайі ѵоп йет ашіегп Іаі] ^епхіісіі иасіі^е-
Іавзеп ипй ѵегаі^еп зеіп зоііе, аЪег зоиіі йіе ]епі^еп Ьеіап^і во еі-
пег НегзсЬай’і шіі Аійеп иші РЙісІеп ѵепѵапі, иші лѵійсг йіезеі-
Ъеп ипй йг аі#еп Ѵаііегіапйі йег ашіегп НегзсііаЙ’і йагиЬег хиере-
хо^еи. иші зісіі йегйвІЬікеп апііеп^і? ^етасііі ІіаЬеп, іяі Ъевсійоз-
зеп йаз зісіі йіезеІЬеп піі хѵійегитЪ іп йг Ьаийі іііиеп, посіі еіп-
коіішеп яоііеп, посіі тб^еп, вз яеу йап 8ас1і <1ая Іпеп х.ипог ѵоп
йег Неггзсііайі іп ѵеІсЬег Біепяі 8у аізо §екеяІ, ипй зісіі лѵійег
.Тге аірпе НегясЬаЙі ІіаЬеп ^еЪгаисЬеп Іаззеп, йегІіаІЬеп зсіігійііісіі
Еигілііе ап <1іезе11> йг НегзекаЙі 8ц іѵійеітпЬ хиЪе^пайеи ипй еіп-
китеп хпіазяеп ппі^еІаіИ іѵегйе. иші ѵап аізо (Ііе еіи НеггясЬаЙі
ѵоп йег ашіепі йегІіаІЬеп егяиесііі іѵігйеі зоііе 8ц Леі’зеІЬеп хи
Ьегеп иші веГаІІеп йет ойег йепеп і'иг ѵеіеііе аізо «еііеіеп іѵіі'йеі,
§пай Ъеіѵеізеп ипй ѵегхецеп, иші опе Ѵегхи* иші Епідеііппз йея-
яеІЬеп поііигПіі^еп ипй зскгійіісііеп Егкипй йагиЬег ѵеі-іегііоеп
иші 8ц ѵійегипйі еіпкитеп Іаззеп, \Ѵіг кегейеп иші ѵѳгвргесііеп
аисіі, Ьаійег заіія йагап хизеіп, ипй хпиегГие^еп, йаз пііег йізеп
Рипсіеп аиі’ зсіііег ізі кішЙН^еп егяіеп Та? йся Нопаія .Іиііі іп
6 18
сіег 8Ш Вгешеп зопйеге Ваіігісаііоп ѵоп Ипяегег Ьаійег Таііеп
НегесЬаіТіег іигЬгасІіі ?0^оп еіпапйег иЪегапізѵогі ѵѵегйеп аоііеп,
аііег ^еігелѵіісіі ипй опе Ѳѳиегйе, йе» ги ПгкЪипйі зеіп Дізег ВгіеГ
хчгеп ^Іеісіж іаиія апі»егісІі г. ипй шіі Гпзегп Ьаійег 8еіг» аі^еп
Напйеп ижіегяскгіЬеп. ипгі Ѵпзетп .іейен аиі^ейгикійеп .Тп»і»1п Ье-
зідеіі ппй аіпеіп ]ейеп Таіі аіпег гис^е&іеіі ип доЬеп. Веасііеіюп
тіі 8реуг ат йгеі шій хіѵаіпхіоіяіеп Та§ Де» Мопаі» М»уі, пасіі
С11П8ІІ СеЬигі І'ипЯхеЬопІіипйегі ппй іпі ѵіег ипй гіеггі»І8(еп .Тагп.
Г)а» \ѵіг йешпасіі хііиоіпхіеііші^ аоІіеЪѳ» оЪЬеаскгіЪпеп ѵег&іісііпеп
Рипсіеп, йепяеІЬеп аііе» зеіпе» .Тпііаіія Ъе\ѵі11і°;і гаіійсіегі ипй
Ьеяіееі ІіаЬеп, Ьетгі11і<еп гаіійсіегп ипй Ьезіеііеп йепяеІЬеп Рппс-
♦сп аізо кіетіі Ш8»»Пйі1іс1і іп Сгаііі (Ііг ВгіеЬ. ^егейеп ипй ѵег-
зрескеп аисіі Ьеу Ппвегп ХѴігйеп ипй кагеп ѴѴогіеп, 1’пг Ип» Ипзег
ЕгЬкипі°;геіс1і Ъапйе иші Хасіікшпеп зоІісЬеп Рппсіеп піе оЬеп
ѵенпеІК яіееі пііекі ипй ипиегЬгосІіспІісІі Ііаііеп, ппй йеіп а]»о пасіі-
кошеп ппй ^еІеЬеп тѵеііеп, ^еігелѵіісіі ппй пп^еиеііісіі, іпіі Игкипйі
йіх Вгіеі» Ъекі^іі шіі Ипзе го КаізегІісЬеп апііап^еіміеп .іпзі^І. бе-
Ьеп іп Ипзег ипй йе» Веісііз І8іаі 8реуг апі <1гііеп Типіі Аппо
еіс. іпі ѵіег ипй ѵіегхі^ізіеп, ГГпзег» КаузегІІіиіпЬ» іш ѵіег ипй
гіѵаіпхі^ізіеп ипй Ипзегег Кеісііе іп XXIX. СЬагІе».
ВаііЙсаііо яирег сегіо Агіісиіо зеогяіт іпііо іп ТгасЦіи расі»
Вапісае.
П. ЛѴіг Кагі Дег ЕипіТі ѵоп боііез бпайеп Вошізсііег Каіаег ги
аііеп Хеііеп Мегег Де» Кеісіі» іп бегіпапіеп. ги Нізрапіеп, Ьаійег
ЗісШеп Біегизаіепі, Нип^егп Ваіпіаііеп, Сгоаііеп еіс. Кппі^, Егіг-
Ііегхо^ ги Озіеггеісіі, Пеггоу хи Виггипйі еіс. Огаие хи ТГаЬз-
Ъиг^, Ъ’іапйегп пи Тігоі еіс. Іюкііепеп оііепііісіі шіі Дізет ВгіеіТ
ипй іііиеп кипЛ аііег іпепі^кіісіі, пасіі йепі іп йег АЬгейі йе»
Егійепз ипй Аіпі.а’ипаг, »о хіѵізсііеп ІГпвегп, аисіі йе» Ьигсіі-
Іеисіііі^еп Еигзіеп. Иегг СгЫіегп Епѵеііеп Кипі»» хи Гіепе-
піагкіі еіс. йагхие ѵегогйепіеп Веіііеп ипй Ѳслѵаіійіга^егеп
аиі^егісііі, йигсіі еіпеп зопйегп Агіісі дезегі ипй ^еіаійіп^і ізі,
йазіп аііеп йегзеІЪеп Ггійеп» Расіеп ипй ИЬегаіпкиіпип^еп йе»
Гіигсіііеис.іііі^ Еигзіеп ипй Неггп СЬгізііегп хи Ііапетагкіі
Зсіііѵейеп ипй Мопѵе^еп еіс. Кипік» Ипзег» ІіеЬеп 8с.1і\ѵа^ег.ч. ппй
зеіпег ІіеЬйеп Ьаійег ТосІіЬегп Ип»егег ІіеЬеп Ліиеііпіеп ОегесЬіі^-
каіі, §апг ипй ипиегіехі »еіп зоіі, аисіі \ѵіг йепзеІЬеп хи Хасіііаі
Оп» аіпісііег Везіаіі хииегрі'іісіііеп піі Ѳеіпаіпі »еіп. ипй аЬег
^ейасЬі» Егіѵеііеп Кшіі»» Оевапіеп зісіі зоіісіі» агіісі» ипй апііап^в
Іюііііск ЪевсЬтѵегі, аисЬ Игаасііеп аі» »о!( Іг НетасЙаіВ йе» Егійеп»
619
йапііі піі ^пие&яаш ѵегіѵагі зеіп, ипй йаз ЛѴіг ипзег зоі еЬеп
Бсііеіп Т’пз еііѵап тѵійег іп йеп ^еіпеііеп Кипі§' Кгіеег Гигаипетоп
ипйегзіееп тосіііеп, ипй йагаизз аііегіау пасіі^ейепкііеп ипй 8ог-
дііпя епѵасіізеп, йагйпгсЪ йіе Аи^егісЬі ГгеипіясЬай’І піі зо ѵег-
ігаѵеі, аисіі Йіе Напйііегип" йег Ѵпйегіііапоп Ипзег ЕгЬкипі#-
геісііеп шій Ъапйеп, аисіі йег Кппі^гесЬ Ііепетагсіі ппй Копѵе^еп»
ипй апйепі Епгзіеиіііптііеп ппй Ьапйеп йег епѵеііеп Кпшцз ппй
зеіпег Вгиейег, піі зо^аг уЬезі ппй Ьеяіепйі^, ѵіё Іг Ье^егп іѵоі
чѵеге, зеіп лѵпгйе, йет пасіі йіеѵеіі ІІпзег (гетиеі Іііегіп піі
апйегзі ізі, йап, еіпеп ЪезіепйЦгеп Ггійеп аиігигісіііеп, аисіі
йіезеІЪеп зоиіі ітег тп^іісіі опе аіпісЬеп іѵеіііегп Міззиегзіапйі
хииег^Ч’іззеп, і'епаі#! ипй ^епгІісЬ кезупеі зеіп, зо коііеп \Ѵіг
і'егпег егеіегі ІіаЬеп. ипй іітеп зоІісЪз Іііетіі іѵіззепііісіі іп СгаЙ’і
йіг ВгіеГз, йаз ІІпзег АѴІ11 ипй Маіпипд це ипй аіѵѵе^ кеіѵезі шій
пос-Ь ізі, зоіісііеп Ггійеп Гезіі^кіісіі ппй пппегЪгосІіепІісІі хп ІіаНеп,
ппй йагіпеп ?аг Каіп Міззѵегіпадѵеп ойег НасЬ^ейепкІіеп ^етоііеп
Епѵеііеп Кппі" гп ЬапеіпагкЬ жпеіаззеп, зопйег йаз \Ѵіе іпі
оЪ§ете1іег АЪгейі ѵегтеійеі, йіе оЪап^его^пе ^еЬгесЬеп ппй
Ітіп»еп тіі Кипі^ Кгізііегп пші зеіпе ІіеЬйеп Тосіііегп ^иеііісіі
Іііпееіе^і іѵегйсп зоііеп, игіе йап $гете1і йез епѵеііеп Кііпщя
Соттіззагі Ьеу йгег Негясііайі йаззеІЫ^ тіі аііет Ѵіеузг /ліііапй-
Іеп ипй гиЬеіогйегп гпе&еза^І ІіаЬеп. йагаиГ йап ѴГіг іііг Ѵпзз
ІІпзег ЕгЫісІі Кипі^геісіі ппй Ьапйеп Іііетіі ѵегзргесііеп іѵійег
»ете1іеп епѵеііеп Кипі^, посЬ оЬ^етеІіе Кипі^геісЬ ппй Ьапйе,
анзз Іігзасіі йег ап^еходпеп йтіп^еп ппй ОеЬгесІіеп Каіп Кгіе»
йігесіе ойег іпйігесіе Гпггіиіетеп. ЬосЬ шіі йег Сопйіііоп иші
ВезсІіаійепЬаіи ипй піі апйегз. йап, зопег ^ейасЫег епѵеііег
Кппі{г пЬег оЬ^етеІіеп Егійепз шій Ѵегаіпі^іт^ Тгасіаі ойег
АЪгейі зеіп Раіійсаііоп гп ^еЪпі’епйег Хеіі. хѵіе іп йепьеІЬеп Ѵег-
ігад ѵегше’.йеі ІІпях йаг&с^еп иЪегапііѵогісп ипй гнезіеііеп іѵпгйе
іаззеп, аііез ігеіѵіісіі ипй ип^еіегИсІі, тіі Ѵгкііппйі йіг Вгіеі'з
Ъезі^ІІ тіі ппзегп КяізегІісЬеп апЬап^епйеп Іпзі^і, ^еЪѳп іп Ппяег
ппй йез КеісЪз 8іаі 8реуг ат йгеу шій хіѵапігіргІ8іе.п іа# йез
Мопайв Мар пасіі СЬгізіі Ипзегз ІіеЪеп Неітп ^еішгі ГппйгеЬеп-
Іішійегі ипй іт ѵіег иші ѵіегхі^ізіеп, ІІпзегз КаузегіІіитЪз іт
ѵіег иші хіѵаіпхі^ізіеп, ппй Впнегег ВеісЬе іт пеиеп ипй гѵѵаіп-
гі^ізіеп .Тапі Сііагіез.
Весіагаііо Аіііспіі іп Тгасіаіи Расіе Бапісае Йе поп шоиепйо
Веііо ех сапза гезегиаіі йигіз Ргіпсірівзаг.—Хуе Ііапзке ЗІа^агіп,
1794. ІП Віпйе.
гчГ л .пн, .. г»|
и,\ '! .'-' імікк.і'й
•»$» .і ;і-іі . яіП
Ц И’,|. < йѵ ч ••
I
аі
8і
ік
Ьи
и іі
Ег
Іей
іи а
аиі
(іа я
Г>иі
8сЬ
8еііі
каіі
ІІІ18
ЗМа
І10ІІІІ
ГЛАВНѢЙШІЕ ИСТОЧНИКИ И ПОСОБІЯ.
Прежде чѣмъ приступить къ краткому обзору источниковъ и глав-
нѣйшихъ пособій, послужившихъ вамъ матеріаломъ для выполненія
пашей задачи, мы сдѣлаемъ нѣсколько замѣчаній объ исторіографіи
въ Даніи и Швеціи пъ 15 и 16 вѣкахъ, развитіе которой въ нѣко-
торомъ отношеніи весьма своеобразно. Не рѣдко мы встрѣчаемся въ
исторіи съ такими фактами, что съ исчезновеніемъ политическаго,
внѣшняго блеска страны ;і внутреннее развитіе ея останавливается.
Бывало не мало исключеній язь этого, по въ сканд. государствахъ
это явленіе обычное, проходитъ чрезъ всю ихъ псторію; съ появле-
ніемъ великихъ политическихъ дѣятелей поднимался духъ народный;
подъемъ его шелъ рука объ руку съ политическимъ ростомъ страпы.
Скандинавскіе пароды дольше другихъ германскихъ народовъ остава-
лись язычниками и потому то у ппхъ мы и не встрѣчаемся ни съ какой ли-
тературной дѣятельностью въ эпоху, когда у южныхъ я западныхъ Евро-
пейцевъ наука уже достигла довольно высокой степени развитія. Первый
писатель, давшій намъ свѣдѣнія о средневѣковой Даніи и Швеціи,
былъ нѣмецъ, извѣстный Адамъ Бременскій. Событія временъ Воль-
демаровъ пересказаны уже природнымъ Датчаниномъ, Саксопомъ
Грамматикомъ. Послѣ пего проходить 3 столѣтія, для изученія ко-
торыхъ мы имѣемъ самый скудный матеріалъ. Съ небольшимъ дюжина
бѣдныхъ, тощихъ лѣтописей и хроникъ — вотъ нее, что дала датская
исторіографія для изученія послѣ вальдемаровской апохи. Вспомнимъ
ходъ исторіи: послѣ блистательнаго царствованія Вальдемаровъ и Ка-
пута Данія почти цѣлое столѣтіе не существуетъ, какъ нѣчто само-
стоятельное: нѣмецкій элементъ въ не.й преобладаетъ въ ущербъ всему
національному, родному; отсюда паденіе и ослабленіе умственное.
Этимъ объясняется и то обстоятельство, что для исторіи копца 13 в.
и 14-го въ особенности мы находимъ обильныя данныя для датской
исторіи у нѣмецкихъ историковъ. Обратимся къ Швеціи. Гдѣ духъ
народный и любовь къ отечеству и свободѣ могли яснѣе и съ большимъ
блескомъ проявиться, какъ не въ полуторавѣковой борьбѣ шведскаго
парода за освобожденіе отъ датскаго владычества? И что же? Исторія
4
времени Карла Киутсона, соперника славнаго Энгѳльбрехта. послужила
содержаніемъ такихъ памятниковъ, какъ риѳмованныя хроники, та-
кихъ писателей, какъ Эрикъ О дай. Карлъ Кнутсонъ, а за нямъ
Стуры, заботились и о политическомъ, к о внутреннемъ благососто-
яніи страны. Такимъ образомъ, ста сила», говоритъ датскій ученый
Эрславъ, «которою проникнута шведская исторіографія времени Карла,
служитъ доказательствомъ, какъ сильно Шведскій пародъ проникся
• духомъ свободы и любви къ отечеству въ борьбѣ за освобожденіе отъ
уніатскихъ претензій датскихъ королей, и показываетъ, въ какой
высокой степени историческій интересъ и историческое чутье проникло
во всѣ слои парода! Въ Даніи за зто время мы не находимъ такого
всеобщаго воодушевленія; здѣсь уніатскія войны могли воодушевить
только развѣ королей и аристократію, а никакъ не массы народа,
да и самое воодушевленіе высказывалось въ совершенно ипой формѣ,
менѣе богатой и, что замѣчательно, все менѣе и мепѣе исторической.
Самое блестящее время датской и шведской исторіографіи совпадаетъ
съ тою эпохою, когда реформація вполнѣ уже проникла во всѣ слои
скандинавскаго населенія, когда открытъ былъ просторъ умственной
работѣ, когда наука освободилась отъ стѣснявшихъ ее уаъ католи-
ческаго духовенства и схоластики. Реформація дала новое направленіе
исторіографіи, ея вліяніе выразилось въ томъ, что стали обращать
вниманіе на форму, стали подражать классическимъ писателямъ древ-
ности: форма средневѣковыхъ хроникъ стала уступать мѣсто болѣе
художественнымъ формамъ исгориковъ-гуманистовъ ’). Въ эпоху ре-
формаціи особенное значеніе придавали этической сторонѣ исторіи; пи-
сатели пользовались нѣкоторыми историческими событіями, какъ сред-
ствами провести свои нравственныя ученія: «исторія вторглась въ по-
литику; къ исторіи прибѣгали, желая изъяснить важность какого-ни-
будь современнаго предпріятія: къ ней прибѣгали для противодѣйствія
какимъ либо государственнымъ, политическимъ переворотамъ». Праг-
матическая исторія стала вытѣснятъ хроники и анналы; по дѣло шло
медленно, старое не хотѣло безъ борьбы уступить новому, и нѣсколько
времени еще то и другое направленіе существовали рядомъ. Истори-
ковъ этого переходнаго времени справедливо сравниваютъ съ естество-
испытателями до-Баконовскаго времени: что древніе и средневѣковые
писатели разсказывали о древностяхъ датскихъ или вообще сканди-
навскихъ, то новые историки снова повторяли; у нихъ не доставало
Итальянцы первые успѣли достигнуть совершенства формы въ исто-
рическихъ сочиненіяхъ; имъ стали подражать остальные народы; Гвиччі-
ардици сталъ образцомъ для европейскихъ историковъ. Слава его распро-
странилась и ня сѣверъ. Датскій ученый Рэрдимь говоритъ, что въ преди-
словіи къ переводу мемуаровъ Ф. Коммиіія на датскій языкъ (переводъ къ
сожалѣнію не изданъ), переводу, сдѣланному еще въ 16 вѣкѣ — есть отзывъ
Витфельда о Гвиччіардиии. проникнутый глубокимъ уваженіемъ. Іоаннъ
Слейданъ, первый протестантскій историкъ, былъ также въ большомъ по-
четѣ въ Дапіп и Швеціи: всѣ лучшіе скандинавскіе хроникеры разсказывали
событія Европейской исторіи по Слейдаиу. Первыя попытки освѣтить нѣ-
сколько датскія древности связаны были съ комментаріями къ избраннымъ
мѣстамъ сочиненія Авептпна «Аннаіек Воіопии».
5
дарованія къ самостоятельнымъ разысканіямъ: все свос время онп убивали
на пересказъ въ изящной формѣ уже всѣмъ извѣстныхъ преданійодревннхъ
Готахъ и Скандинавахъ, такъ что не успѣвали доходить до событій
своего времени. Во и подобные труды показываютъ, какъ все болѣе
н болѣе укрѣплялось убѣжденіе въ необходимости знать исторію своей
родины.
Реформаторы мпого потрудились надъ тѣмъ, чтобы ввести исторію
въ кругъ предметовъ университетскаго преподаванія ’). Меланхтопъ
самъ читалъ лекціи исторіи но руководству Каріона, вышедшему въ
1557—59 годахъ. Среди слушателей его было и нѣсколько Датчанъ,
и хроника Каріона переводилась дна раза на Датскій языкъ въ про-
долженіе 16 вѣка, въ 1554 и 1595 годахъ2).
Въ 1589 году въ первый радъ прп копенгагенскомъ Университетѣ
стали читать исторію. Долгое время составители программы предме-
товъ университетскаго преподаванія думали, какое мѣсто въ пей дать
исторія: одни ее разсматривали съ точки зрѣнія хропологіп: какъ та-
ковая исторія заняла у пихъ мѣсто среди физическихъ наукъ, подобно
астрономіи и математикѣ; другіе же относили исторію къ этикѣ, какъ
составную часть этой послѣдней.
На ряду съ исторіей стали заниматься и археологіей. Даже жен-
щины увлекались занятіями исторіей; въ Даніи извѣстны Эльсебе
Краббе (у 1578), Оливія Скрамъ и другія. Короли болѣе и болѣе со-
знавали необходимость имѣть своихъ исторіографовъ; такъ въ Даніи
ихъ имѣли Христіанъ ТП и Фридрихъ II. Густавъ Т Ваза самъ былъ
участникомъ въ написаніи нѣсколькихъ хроппкъ. Онъ часто пере-
сматривалъ, исправлялъ п дополнялъ хроники, выходившія пзъ подъ
пера его приближенныхъ 3).
Историческіе источники распадаются па двѣ группы: а) современ-
ный хроники и Ь) архивный матеріалъ. Мы сначала укажемъ и
вкратцѣ разсмотримъ первый разрядъ источниковъ.
X Р О н и к и.
1) Детмаръ фрацисканецъ и его продолжатели. Въ началѣ
14 вѣка въ Любекѣ впервые начали подумывать о томъ, какъ необхо-
димо для города имѣть свою городскую хронику, въ которую бы вно-
') См. Ѵ,геі<Пцщ, $с»ѵе<1івс]іе ОезсЬісѣЬе, 305. Замѣчательны отзывы Лю-
тера и Меданхтоил объ исторіи. См. \Ѵаіс1і, Ьшѣегя ѴѴетке, XIV, 34 1 358.
ЗсЬпеісІег, Сотри» ВеГогшагоніш, XI, 21 22.
’) Меланхтонъ ватрагивалъ исторію сѣвера въ своемъ Ері.М оіа Песіі-
еаіогіа>, гдѣ говоритъ о переселеніи Дановъ, Готовъ и Кимвровъ изъ Азіи.
•’) Пособіями при изученіи исторіографіи — датской и шведской, намъ
служили сочиненія Г). ЁсЬііег’а, Рііпіясііе Ашіаіеп иші СЬіоиікеи ѵоп <1ег
Мни 4еэ 13 ЛйѢгЬшмі. Ьіз жити Ешіе сіез 15 Іаѣгішп. Нлппотѳг 1872: ѵоп
<1ег Ворр'а, Хпг РеіизсЬ - бкапсІіпаѵізсЬег СІеясЫсЬи сіее 15 .ІаЬгІпш. І.еір-
?.і§. 1876. НогЛат’а, Нігітеектіѵпнщеп і Равтагк. 1867. ЕгЯеѵ, Нізю-
гіек 'Гі4=*кгпт. V Кігкке, 364. Замѣтки объ отдѣльныхъ писателяхъ разбро-
саны по главнѣйшимъ сочиненіямъ о Даніи п Швеціи.
6
силясь свѣдѣнія іі о другихъ странахъ, и о внутреннихъ событіяхъ
Самого Любека. Къ написанію такой хроники приступили уже нъ 1-ой
половинѣ 14 вѣка. Самая древняя Любекская городск ія хроника по-
теряна; въ 1385 году городской совѣтъ снова поручилъ своему уче-
ному Францинсканскому монаху Детмару продолжить городскую хро-
нику. Детмаръ довелъ хронику до 1395 года, за нимъ другіе про-
должали се до 1482 года. Затѣмъ писаніе хроники прекратилось, какъ
по случаю безпорядковъ внутри самого Любека, такъ и вслѣдствіе
безпрестанныхъ внѣшнихъ войнъ. Въ половинѣ 16 вѣка Реіімаръ Кокъ,
какъ кажется, по побужденію Бонна, снова принялся за продолженіе
хроники. Онъ спона пересказалъ пзвѣсгпые уже факты, нѣкоторые
разсказалъ подробнѣе и довелъ хронику до своего времени, т. е. до
3(І-хъ годовъ 16 вѣка, до смутной эпохи Вулленвевера. Вниманіе
этихъ авторовъ городской хроники было обращено главнымъ образомъ
на внутреннее состояніе города Любека, а затѣмъ на событія въ тѣхъ
государствахъ, съ которыми Любекъ имѣлъ какія-либо сношенія: от-
сюда важность всѣхъ этихъ хроникъ нетолько для исторіи Любека,
но п для исторіи прочихъ городовъ Ганзейскаго союза, а также и
Сѣверныхъ государствъ—этихъ вѣчныхъ соперниковъ Ганзы. Всѣ
писатели 16 вѣка черпали свѣдѣнія изъ этихъ городскихъ хроникъ;
Корнеръ (15 вѣкъ) все заимствуетъ у Детмара; Кранцъ, Петерсенъ,
Витфельдъ и другіе также пользовались хроникою Любека, хотя она
была еще не издана въ ихъ время.
Хроника Детмара доходитъ, сказали мы, до 1395 года. Свѣдѣнія
о жизни Детмара очень скудны. Детмаръ (Оеішаѵ, Оеііітаг) состоялъ
чтецомъ въ Францисканскомъ монастырѣ Святой Екатерины осъ 1368
до 1388 году. Въ началѣ своей хроники Детмаръ говорятъ, что два
ратманпа Любека — Томасъ Муркеркепъ и Германъ Ланге — поручили
ему продолжить городскую хронику, которая уже 36 лѣтъ не писа-
лась. Годъ смерти Детмара 1395-Й.
Хроника Детмара имѣетъ первостепенную важность, какъ совре-
менный, въ строжайшемъ смыслѣ слова, источникъ времени Каль-
марской Уніи. ?
Въ 14-мъ вѣкѣ Любекъ быль первымъ городомъ на Балтійскомъ
морѣ, главнымъ торговымъ пунктомъ, куда стекались купцы изъ
Швеціи и Даніи. И въ политическомъ отношеніи онъ былъ первен-
ствующимъ приморскимъ городомъ. Въ Любекъ доходили скорѣе, чѣмъ
куда бы то ни было, свѣдѣнія о событіяхъ въ сѣверныхъ государ-
ствахъ; потому то и неудивительно, что событія 14-го вѣка, какъ
исторія Эрика Мснвэда, борьба его съ архіепископомъ Іоанномъ, исто-
рія Вольдемара IV и т. д. у Детмара изложены полнѣе, чѣмъ у дат-
скихъ лѣтописцевъ; далѣе, борьба Маргариты съ Альбрехтомъ, участіе
въ ней Любека, начало голштинскихъ войнъ, всѣ эти событія иашли
въ Детмарѣ современнаго историка. Достоинство Детмаровой хроники —
ато безпристрастность и объективность изложенія; рѣдко попадающіеся
субъективные взгляды автора отмѣино вѣрны и справедливы; монахъ—
онъ часто бичуетъ недостатки духовенства па рапнѣ съ недостатками свѣт-
скихъ кннзей. Слогъ Детмара кратокъ и точенъ. Источники свои онъ самъ
7
называетъ въ введеніи къ своей хроникѣ. Они суть: «8рсеп1иш
1іі»(огіа1е* Бинцеиса, первоначальная городская хроника Любека, татар-
ская хроника Райхона н безъименная вендская хроника; подъ 1258
годомъ онъ приводитъ какъ источники «ашіеге Ъоке», подъ которыми
раа} мѣетъ гамбургскія лѣтописи. Граутоффъ и Коппманъ думаютъ,
что онъ пользовался также мекленбургскими к прусскими хрониками.
О жизни продолжателей Детмаровой хроники мы пе имѣемъ ника-
кихъ свѣдѣній: можно только предполагать, что всѣ они. какъ и Дет-
маръ, были францисканскіе мопахи. Продолженіе хроники до 1482 года
сдѣлано не однимъ, а нѣсколькими авторами. Это <продолженіе» въ
высшей степени важный источникъ для исторіи 15-го вѣка. Событія
времени Христіана 1 напр., описаны современникомъ, очевидцемъ со-
бытій. Борьба его съ Голштиніей излагалась всѣми позднѣйшими пи-
сателями по этой хроникѣ.
Бъ половинѣ 16-го вѣка хронику продолжалъ Реймаръ Кокъ.
Хроника Кока, которою многіе новѣйшіе изслѣдователи пользовались
въ рукописи, еще до сихъ поръ, къ сожалѣнію, ие издана вполнѣ.
Гейзе и Вайтцъ указали источники Кока, опредѣлили степень досто
вѣрности свѣдѣній, имъ сообщаемыхъ. Намъ извѣстны только отрывки
изъ Веймара, изданные въ видѣ дополненія къ хроникѣ Детмара Граутоф-
фомъ; оии хаютъ много матеріала для исторіи смутъ, бывшихъ въ
Любекѣ въ началѣ 15-го вѣка, а затѣмъ и драгоцѣннѣйшія свѣдѣнія
о путешествіи Христіана I за границу, о его грлпдіозпомъ анти-гаи •
зейскомъ и анти-шведскомъ планѣ. У насъ подъ руками была хро-
ника Детмара и его продолжателей, изданная въ 182!» году, въ Гам-
бургѣ, въ 2-хъ томахъ профессоромъ Граутоффомь.
2) СЬгопісоп Ноіігаііае, аисіоге РгезЬуіего Вгетепзі. Авторъ этой
хроники мало извѣстенъ. Оиъ самъ называетъ себя въ XV главѣ
хроники «пресвитеромъ бременской епископіи и писателемъ это::
страны, предпринявшимъ продолженіе хроники Гсльмольда». Въ той же
XV главѣ и далѣе, въ XXX, оиъ говоритъ, что написалъ свою хро-
нику въ 1448 году. Авторъ хроники даетъ намъ много важныхъ
свѣдѣній касательно конца 14-го и начала 15-го вѣка. Такъ изъ
его хроники мы извлекаемъ много данныхъ о южпо-ютландской поли-
тикѣ Маргариты; какъ современникъ авторъ передалъ намъ исторію
продолжительныхъ войнъ Эрика съ Голштиніей и вендскими городами;
въ нтой хроникѣ встрѣчается единственное упоминаніе о зупдекон
транзитной пошлинѣ. Хроника начинается съ сотворенія міра и дове-
дена до 1428 года; состоитъ ова изъ 46 главъ. Вся хроника распа-
дается на двѣ части, рѣзко отличающіяся одна отъ другой, какъ
указалъ Лаппепбергъ; одна отъ 1-й до 15-й главы, другая отъ 15-й
до 46-ти. Во второй части, важной для насъ, ведется подробный раз-
сказъ <о голштинскихъ графахъ, о ихъ семейныхъ дѣлахъ, о войнахъ
сь Даніей и Дитмарсамя, о переговорахъ Голштиніи съ нѣмецкими
князьями, объ отношеніяхъ къ Гамбургу, Любеку и сѣверной Фрис-
ландіи, о голштинскихъ городахъ, монастыряхъ и дворянскихъ фами-
ліяхъ ».
У автора было подъ рукою много современныхъ документовъ, ко-
торне онъ иногда приводитъ дословно; была переписка князей, дого-
ворныя грамоты и др. Часто авторъ пользуется устными разска-
зами. Изложеніе автора не отличается безпристрастіемъ: разсказъ ведется
съ воодушевленіемъ, когда касается Голштинцевъ, съ ожесточеніемъ
и примѣсью чудеснаго, когда касается Днтмарсовъ *).
Наша хроника издана въ 1862 году въ Килѣ Лаппепбсргомъ,
въ < Ч.пеііепнаттіпп^ <іег ^сЫез\ѵіц-Но1Щеііі-І.аиепЬиг§І8с1іеп (тезеіі-
всііай г’ііг ѴаСегІіішІіесІіе бенсѣісѣіе». Это паданіе и было у насъ подъ
руками.
3) «СЬгопіса ЛіоѵеІІа Германна Корнера. Годъ рожденія Кор-
нера неизвѣстенъ; мѣстомъ рожденія называютъ Любекъ. Человѣкъ
духовнаго званія, онъ сдѣлалъ былъ «енгзог зепіеіііагшп» въ Маг-
дебургѣ: въ 1406 году онъ служилъ въ гамбургскомъ провинціаль-
номъ синодѣ *). Въ 1420, 21, 22 годахъ Корнеръ былъ лекторомъ
въ Любекѣ, въ 1426—29 однимъ изъ «зеиіогея і'гаСгез», въ 113 2—
баккалавромъ, въ 1436—37—магистромъ Святаго Писанія, или док-
торомъ, по Лейбницу. Годъ смерти Корнера 1438. Хроника начи-
нается съ сотворенія міра к доходитъ до 1435 года. Событія разска-
зываются по годамъ, по царствованіямъ императоровъ и по правле-
ніямъ папъ. Раздѣленій па книги или отдѣлы пѣтъ. Кромѣ событій
сѣверной исторіи авторъ подробно передаетъ событія царствованія им-
ператоровъ Карла IV, Венцеслава, Рупрехта и Сигизмунда; много у
актора свѣдѣній о Копстанцскомъ и Базельскомъ соборахъ. Ярый ка-
толикъ, доминиканскій мопахъ, онъ съ негодованіемъ говоритъ о
Ввклефѣ, Гуссѣ и «прочихъ еретикахъ».
Корперъ подвергалъ свой трудъ неоднократнымъ обработкамъ, по-
полняя его новыми фактами, при чемъ обращалъ особенное вниманіе'
на плавность слога: отсюда большая разность между рукописями его-
хроники 3). Главный источникъ Корнера—Детмаръ. Онъ ему слѣдуетъ
слѣпо, иногда буквально повторяетъ его, хотя самъ въ этомъ не
охотно признается: приводя факты, заимствованные у Детмара,
онъ пе называетъ его, а постоянно ссылается на другіе источ-
ники, чаще всего на неизвѣстныя, безъименныя: «Сіігопісоп Папо-
тпт, сіігопісоп Егапсогнт, йахогнпі, ОЬойіСогпт, ІюшЬаічІогнш,
Кошапогит, Воѣетогиш и подобныя (авторъ, какъ кажется, желаетъ
похвастать, покрасоваться своею ученостью), однимъ словомъ, говоря
о какомъ пибудь пародѣ, онъ обязательно ссылается на безъименную-
хронику этого парода. Изъ писателей, которымъ слѣдуетъ Корнеръ,
) Си. примѣры на стр. 148: І)еив. чпі ветрег Ноіілаііоз ргоіе^еѣаі; Ген-
рихъ сопоставляется слпервымъ Маккавеемъ. Стр. 149,122, Віѵіиа (Інроюсіо. щі
вешрег Ноіггаіоя іаѵеЬм. О Дитмарсахъ XXX гл.
Подробности о рукописяхъ хроники см. ЬаррепЬеп; въ введеніи къ хро-
никѣ.
’) Дальнѣйшія свѣдѣнія о жизни и занятіяхъ нашего писателя заим-
ствуются иэі. сочиненія Любекскаго ректора, Генриха фонъ-Зеелепа: «8е1ес-
С0ПШ1 Ьігегапогпт «ресшіеп іепіши», изъ оксцвритовъ, изданныхъ Лейбни-
цемъ въ Всгіріотея Вгппгѵісвпзез.
’) Подробности о рукописяхъ см. бсѣііГег: Т)іе Аппаіеп <іе« 13, 14 шні 15
Лаѣгптмі.
9
имъ елмамъ приводятся: Гелъхольдъ, Экгардъ. Генрихъ (Іе Иегѵопііа,
Еинценцій, Мартипъ Полонъ я др. Современнымъ источникомъ Кор-
неръ можетъ быть названъ только въ концѣ своей тропики, гдѣ по-
вѣтствуетъ о царствованіи Эрика. Разсказывая событія втого цар-
ствованія. онъ приводитъ часто выраженія «іегіпг аиіет я ѵегеЛісіч».
<иі Гатя риЫіса ноииіі» и подобныя. Вполнѣ безотчетно довѣриться
Кернеру, однако же, и въ этой части его обширной хроиики нельзя,
такъ какъ разсказъ о какомъ либо событіи сѣверѣой исторіи раньше,
чѣмъ успѣвалъ дойти до Любека, подвергался многимъ измѣненіямъ
п получалъ своеобразную окраску ’). Хроника Корнера напечатана
во второмъ томѣ «Согриз зегіргогпіп МеЛіі Аеѵі» Эккардта, изданнаго
въ Лейпцигѣ въ 1723 г.; она здѣсь обнимаетъ страницы отъ 431 до
1343. Отрывки взъ нея, касающіеся исторіи скандинавскихъ госу-
дарствъ, напечапы въ 3 томѣ <$сгірдогся Кегіип 8песісапііп>, съ при-
мѣчаніями Аннерстедта. Мы пользовались паданіемъ Эккардта.
4) Шведскія риемованныя хроники. Намъ извѣстны двй риѳмо-
ванныя хроники, такъ называемая краткая и подробная. <большая
хроника-. Составитель краткой хроники вамъ совершенно неизвѣ-
стенъ. Хроиика начинается съ древнѣйшихъ языческихъ временъ, съ
царствованія короля Эрика I, доходитъ до 1449 года. По краткости
своей первая хроника не заслуживаетъ особеннаго вниманія, и по-
тому мы переходимъ ко второй, болѣе подробной. Напрасно Мессені-
усъ (1581 —1637), а за нимъ Фантъ хотѣли отыскать одного автора
зтой хроппкп: изъ всего содержанія видно, что авторовъ было нѣ-
сколько. Ихъ можно даже выдѣлить: до смерти Энгельбрехта былъ
одинъ авторъ, о Карлѣ Кнутсопѣ ппсало другое лице, о Стурахъ
третье. Съ 1470 года четвертый авторъ начинаетъ свое повѣтствованіе
а продолжаетъ до 1488 года. Пятый довелъ хронику до 1496 года.
Сообщить что либо объ авторахъ хроники—нѣтъ возможности; опи о
себѣ самихъ ничего не говорятъ, развѣ только упоминаютъ, что -.это
сообщилъ мнѣ такой-то». Авторъ, разсказывающій объ Энгельбрехтѣ.
съ ожесточеніемъ нападаетъ на Эрика XIII и Датчанъ. Онъ превозно-
ситъ своего героя, представляетъ его народнымъ любимцемъ и защи-
щаетъ его отъ всѣхъ нареканій иа него, справедливы ли они были
влп нѣтъ.
Что авторъ второй хроники пе былъ авторомъ хроппкп объ Энгель-
брехтѣ—то это очевидно изъ того сочувствія, которымъ онъ проник-
нутъ былъ къ Карлу, сопернику Энгельбрехта, и съ другой стороны
изъ явнаго несочувствія автора первой хроники къ аристократамъ и
Карлу въ особенности. Что тотъ п другой авторъ близко стояли къ
своимъ героямъ — явствуетъ какъ иаъ массы мелкихъ подробностей,
которыми хроники переполнены, такъ и изъ частыхъ выраженій: <миѣ
разсказывалъ», «такъ сказалъ мнѣ его духовный отецъ*, «какъ часто
я ото слышалъ» и т. д. Третій авторъ, разсказывающій намъ исто-
рію перваго Стура — выдается своимъ изложеніемъ: живость и сила
') О хронодогичеспихъ запутанностяхъ въ хроникѣ Корнера въ событіяхъ
13-го и 14 го вѣка см. 8сЬйГег. Аппаіеп.
слога ставитъ его съ этой стороны выше его предшественниковъ.
По авторъ пе пользуется актамп, документами и только передаетъ
слышанное или впдѣнное.
Четвертый и пятый авторы подробно излагаютъ войны съ Даніей
и Россіей. Всѣ пять авторовъ — современники описываемыхъ событій,
а потому п драгоцѣнны для пасъ. То пли другое преувеличеніе, при-
страстіе, предвзятая вражда къ Дапіи — все это не позволяетъ памъ<
однако, съ совершенною вѣрою отнестись къ нимъ; постоянная провѣрка
сообщаемыхъ фактовъ архивнымъ матеріаломъ необходима *).
Въ первый разъ риѳмованныя хроники были изданы Месееніемъ въ
1615 году; во второй разъ Гадорфомъ въ 1674 году, въ третій Фан-
томъ въ ! томѣ <8сгірІогев гегпт Впесісагиш» и наконецъ въ чет-
вертый разъ Клеммипгомъ іЗѵепзка тегіеііісіеп» гішкгопікег > были
изданы въ сВѵеизка ЕогпзкпЛ-ЗаПвкареі», часть 17, 3 томъ. Йіокііоііп
1865—68 года. Мы, къ сожалѣнію, должны были пользоваться до-
вольно плохимъ изданіемъ Гадорфа 1674 года. Оно состоитъ изъ двухъ
частей; въ первой напечатаны хроники, а во второй цѣлый рядъ до-
кументовъ оть 1308—1523 года, впервые изданныхъ Гадорфомъ. съ
цѣлью дать возможность сопоставить данныя хроникъ съ архивнымъ
матеріаломъ,
5) Егісі ОІаі Нізіогіа Зиесогит боіііогитцие». Объ Эрикѣ Олаѣ
имѣются очень скудныя біографическія данныя. Происходя отъ незнат-
ныхъ родителей, оиъ долгое время занимался въ разныхъ университе-
тахъ за границею, достигъ степени магистра и возвратился на родину,
гдѣ сдклался каноникомъ при упсальской метрополіи.
28 февраля 1476 года папа Сикстъ II даровалъ Стенъ Стуру право
основать университетъ въ Упеплѣ съ такими же праваго, какими поль-
зовался Болонскій университетъ 2), и тогда Эрикъ сдѣлался профес-
соромъ богословія. Въ 1179 году опъ былъ сдѣланъ деканомъ Упсаль-
скаго собора. Эрикъ умеръ въ 1486 году. Первая прагматическая исто-
рія Швеціи—хроника Эрика Олая пользовалась славою, какъ никакая
другая хроника зтого періода. Хроника начинается съ древнѣйшихъ
языческихъ временъ и доходитъ до 1468 года; раздѣляется она на
6 книгъ. Характеръ хроники тотчасъ опредѣлится, если вспомнимъ,
что Эрикъ написалъ свою хронику по просьбѣ Карла Кнутсона и за
написаніе ея получалъ отъ Карла ежегодное пособіе: характеръ хро-
ники враждебный къ Даніи и въ особенности къ Эрику XIII. (См.
стр. 151—4, по изданію Локценнія).
Самъ духовное лице, Эрикъ является сторонникомъ папы и духо-
венства вообще. За это онъ впослѣдствіи заслужилъ порицаніе Гу-
9 Нужно замѣтить, что ри»мы во всѣхъ хроникахъ крайне тяжеловаты,
п что поэтическаго въ хроникахъ нѣть ничего.
Э Въ Упсадѣ должно было быть обращено вниманіе на «Ніпііішп «гепегаіе
іп Тііеоіорда, пес ион іп Сапопісо ег Сіѵііі ЛціЬи.ч ас еііаіп Мейісіпа. РЬІІо-
зорігіа ес грііЬпзсппчие аіііз ІГасиіиііЬпа»; <Нопогез асаДетіеі» разрѣшалось
раздавать тѣмъ, ито по успѣхамъ ихъ заслуживалъ. Булла папы помѣщена
въ «Доііаппіз ЙсІіеіГегі Аг^епь,га»еп=і> Нрзаііа Ашщііа», стр. 250. См. Зііеш-
піап, Таі от сіе Ілпіа ѴеИепвкарега Кіізг.аші і Зѵегідо, йТосккоІіо. 1758.
11
става I. Главнымъ источникомъ Эрика для событій конца ХШ и на-
чалй XIV вѣка—риѳмованныя хроники. Опъ, какъ мы убѣдились изъ
Сравненія его хроппкп съ риѳмованными хрониками, иногда буквально
заимствуетъ свои данныя оттуда, передавая ихъ въ прозѣ. Послѣдняя
книга хроники —вполнѣ современный памятникъ и самостоятельно на-
писана на основаніи устныхъ передачъ и личныхъ воспоминаній. Для
первыхъ книгъ Эрикъ Олай пользовался общеизвѣстными хрониками;
начитанность его громадна. Ссылки на классиковъ въ первыхъ кни-
гахъ постоянны. Первое изданіе Эрика было сдѣлало Мессеніемъ въ
Стокгольмѣ въ 1615 году. Второе изданіе, также стокгольмское, сдѣ-
лано было Локценніемъ въ 1654 году. Въ 1678 году вышелъ пере-
водъ Эриковой хроппкп па шведскій языкъ Іоанна Сильвія. Послѣд-
нее изданіе сдѣлано было Фантомъ и напечатано во 2-мъ томѣ с8сгір-
Іогев Вегат Зиесісагипі». Мы пользовались изданіемъ Локцеппія.
6) Альбертъ Кранцъ. Одинъ изъ самыхъ популярныхъ писателей
гуманистическаго оттѣнка, начала XVI вѣка, Альбертъ Кранцъ извѣ-
стенъ цѣлымъ рядомъ историческихъ сочиненій. Уроженецъ Гамбурга,
онъ, и какъ человѣкъ, и какъ ученый, пользовался всеобщимъ рас-
положеніемъ; во время распрн Дитмарсовъ еь Даніей п вендскими го-
родами онъ былъ избранъ посредникомъ двухъ враждебныхъ сторонъ.
Свое образованіе Кранцъ получилъ, какъ надо полагать, въ какомъ-
нибудь иностранномъ университетѣ и сдѣланъ былъ докторомъ бого-
словія п обоихъ правъ и деканомъ Гамбургскаго собора. Какъ духов-
ное лицо онъ отличался замѣчательною нравственностью; ему припи-
сываютъ пророческія слова о божескомъ наказаніи Германіи за грѣхи
и противозаконныя дѣла. Все свое свободное время Кранцъ посвящалъ
исторіи своей родппы и сосѣднихъ государствъ. Умеръ онъ въ 1517
году. Главное богословское сочиненіе Кранца — это исторія церкви,
извѣстная подъ названіемъ сМеѣгороІів». Изъ его историческихъ сочи-
неній намъ извѣстны два: «Ѵашіаііа» — исторія Вендовъ въ 14 кни-
гахъ и «СІігоніса Ке^погпіп Ациііопагіипі»; есть еще н третье истори-
ческое сочиненіе Кранца, а именно <8ахопіа> въ 13 книгахъ. Кранцъ—
надежный и современный источникъ только для послѣднихъ лѣтъ цар-
ствованія Христіана 1 и первыхъ лѣтъ царствованія Іоанна. Всн же
ранняя средневѣковая исторія Даніи изложена имъ по Саксону Грам-
матику, позднѣйшая же. время уніи, по Корнеру, такъ что для XIII,
ХТѴ и начала XV вѣка Ііраіщъ источникомъ, въ настоящемъ смыслѣ
слова, считаемъ быть не можетъ. Какъ Вандалію, такъ и хронику
сѣверныхъ государствъ Кранцъ начинаетъ съ древнѣйшихъ временъ
и доводитъ Вандалію до 1501, а хронику сѣверныхъ государствъ до
1504 года. Латинская рѣчь Кранца отличается своею чистотою и
плавностью. Его <хроника Сѣверныхъ государствъ» была до царство-
ванія Христіана 111 единственною книгою, по которой Датчане могли
узнать свою отечественную средневѣковую исторію. Самъ Христіанъ
выписалъ у страсбургскаго издателя Крапцовыхъ сочиненій 200 вкзем-
пляровъ упомянутой хроники. Исторіи Даніи на датскомъ языкѣ еще
не было, такъ что Датчане знали свою исторію исключительно изъ нѣ-
мецкихъ источниковъ. Датская исторія пріобрѣтала совершенно анти-
12
національную окраску; событія, соприкасающіяся съ нѣмецкой исто-
ріей, изложены весьма подробно; событія же, гдѣ проявилась вся сила,
анергія, стойкость островитянъ — Дановъ, какъ напримѣръ, событія
царствованія Вальдемара IV изложены коротко и дурпо. Достоииство
Краппа въ послѣднихъ главахъ его «сѣверной хроники?—безпристра-
стіе. Дѣятельность Энгельбрехта изложена безъ всякихъ предвзятыхъ
мыслей: ему и Стурамъ отдана должная справедливость.
У насъ подъ рукою было страсбургское изданіе «Сѣверной хро-
ники’ 1546 года. «Вандаліей» же ми пользовались въ пѣмецко.чъ пе-
реводѣ Стефана Макропа, вышедшемъ въ 1600 году, въ Любекѣ.
7) СоіНогпт Зпеопптрие Нізіогіа аиіоге іоѣапп Мадпо боіііо
АгсМерінсоро Іірзаііепві. Іоаннъ Магнусъ Готъ, обыкновенно назы-
ваемый «ГоЪаппе» Мацпі, родился въ 1488 году въ Ливкепвпгѣ; предки
его были духовнаго званія н носили имя «Сторе», т. е. «Великій».
Образованіе Іоаннъ получилъ за границей. Хорошо изучившій Библію
и каноническое право, онъ встрѣтился въ Лувенѣ съ Адріаномъ Утрехт-
скимъ и примкнулъ къ его школѣ. Когда Адріанъ былъ въ 1522 году
избранъ въ римскіе папы, то опъ не забылъ своего ученика—Іоанна
в, узнавши объ успѣхахъ реформаціи въ Швеціи, послалъ туда Іоаппа
въ качествѣ своего нунція съ тѣмъ, чтобы тотъ возстановилъ тамъ
католическую церковь и побудилъ народъ шведскій остаться вѣрнымъ
римскому папѣ. Нунцій Адріана ничего не успѣлъ въ Швеціи: наруж-
ный почетъ п едва сдерживаемое уваженіе должно было навести его
на мысль, что водворить католическую церковь въ Швеціи въ той же
силѣ и въ томъ же япачепіи, какъ раньше, было невозможно. Въ
1526 году Густавъ I заподозрилъ Іоанна въ тайныхъ сношеніяхъ съ
его врагами и отправилъ его поэтому посломъ въ Польшу по дѣлу о
бракѣ съ дочерью Сигизмунда. Въ вто же время Іоанну поручены
были переговоры съ великимъ княземъ московскимъ о заключеніи
прочнаго мира между Швеціей и Россіей. Іоаппъ больше не возвра-
щался па родину: опъ поселился въ Римѣ, гдѣ и умеръ въ 1544 году.
Во время своего пребыванія въ Римѣ Іоаннъ написалъ свою знамени-
тую «Исторію Готовъ и Спсевъ», знаменитую по той враждѣ, какую
она возбудила между двумя пародами шведскимъ п датскимъ. «Исто-
рія» Іоаппа начинается съ древнѣйшихъ временъ н доходитъ до начала
XVI вѣка.
Вся Исторія его проникнута страннымъ желаніемъ провести парал-
лелъ между Данами и Шведами, первыхъ очернять и представить въ
самомъ невыгодномъ свѣтѣ, послѣднихъ возвысить, дѣятелей шведскихъ
представить чуть ли не полубогами. Въ концѣ хроники Іоаннъ, какъ
бы въ заключеніе приводитъ (стр. 753) «Огаііо Нсшшіпкі СжМі ессіе-
зіае Ілпсорепзів апіізііз, рго 1ое<1еге йиесогпт епш ЕиЬісепьіЬиз еі
еогнш сопбжіегаіів іпеишіо, іп 8епаШ теріі ргороеіба»; эта рѣчь на-
столько искусственна, длинна *) и въ основѣ своей ложна, что ее
очевидно Геммиигъ Гаддъ никогда не произносилъ, а Іоаннъ самъ ее
выдумалъ и вложилъ въ уста Гадда. Нападки оратора на Датчанъ
1) Стр. 753—776 фоліапта.
13
доходятъ до нелѣпаго. Какія насилія надъ истиною долженъ дѣлать
ораторъ, чтобы доказать, что «ірвов Рапоз гаешіасез еадѳ»; «Рапі
«ни! сгпепгі, запциішы'іі, ошиіиш, диоз іоіиз огЬіз ргойпхегаі, резяіті
еі бсеіегаііняіиіі > и т. д. и т. д. <Хес Іас іасіі ига зішііе сіісі роіезг,
циат ірзі (датскіе вельможи и короли) Саіі^иіів, ХегошЬиз, Рошіііа-
иІ8, Пеііо^аЬаііз, Ріопувпя, РІіагаопіЬиь, Саеіегівдие ЗішіІІЬиз, <ціі виЬ
зресіе Ііишапа іегіиіеш ехегсиеге Ьеііиіпага» и все въ такомъ родѣ.
«Исторія» Іоанна имѣетъ такимъ образомъ цѣну, какъ образецъ той
страшной вражды къ Датчанамъ, до какой дошли Шведы во время
уніи. Какъ источникъ, -Исторія» Іоанна можетъ служить только по-
слѣднею своего частью, начиная съ царствованія Іоанна. Для итого
царствованія найдется у него много матеріалу; тщательная провѣрка
всего Іоанномъ сообщаемаго—необходима. Въ восьмой главѣ ІТаеі'асіо
къ своей Исторіи Іоаннъ перечисляетъ намъ авторовъ, которыми онъ
пользовался. Кромѣ авторовъ онъ пользовался также «СаітпіпіЬпз гаа-
ргащ» и замѣтками упсальскихъ жрецовъ. Въ средневѣковой исторіи
Іоаннъ слѣдуетъ Кранцу. Изданіе Исторіи Іоанна, которымъ мы поль-
зовались, вышло въ Римѣ въ 1553 году.
8) Скибская хроника лектора Павла Гельгезена *). О жнзпи Гель-
гезеиа памъ почти ничего пе извѣстно; изъ хроники видно только,
что авторъ ея былъ ревностный католикъ. Скибская хроника писалась,
какъ думаетъ датскій ученый ІІалуданъ-Мю.ілеръ, въ продолженіе нѣ-
сколькихъ лѣтъ, отъ 1519 до 1534 года; у автора хроники не было
никакого точно выработаннаго, опредѣленнаго плана; почему и трудъ
его, если не весь, то извѣстныя части его, посятъ характеръ случай-
ности, минутнаго настроенія. Тѣмъ не менѣе, значепіе скибской хро-
ники для новой исторіи Даніи такое же, какъ значеніе Саксона Грам-
матика для средневѣковой. Начинается хроника съ 1046 года; собы-
тія разсказываются до 16 вѣка очень кратко: отмѣчены только глав-
нѣйшія событія. Съ 1503 года идетъ уже болѣе подробный разсказъ,
а современныя автору событія разсказаны очень точно, какъ царство-
ваніе Христіана II, смерть Фридриха, смуты передъ восшествіемъ па
престолъ Христіана Ш. Хроника не доведена до конца, обрывается
среди связаннаго разсказа о посольствѣ то.тько-что избраннаго въ ко-
роли Хрпстіапа ІП къ Густаву I, кончается словами: <1иш ѣаес аціш-
Іііг... Причина такого внезапнаго прорыва труда неизвѣстна. Тонъ всей
хроники раздражительный, желчный; взгляды автора иногда одпосто-
роппп и несправедливы а), нападки его на религіозныхъ и политичес-
кихъ противниковъ исполнены ненависти. Невольно поражаетъ чита-
теля та жизненность и сила, съ какой Гельгозенъ ведетъ свое опи-
саніе современныхъ событій, какъ и та откровенность, которая ска-
зывается въ обличеніи всѣхъ темныхъ сторонъ католическаго духо-
венства.
’) Только въ новѣйшее время доказано, что Гмьгезенъ дѣйствительно
авторъ еішбекий хроники. Лаптебекъ высказывалъ ото лишь какъ вѣроят-
ную гипотезу.
3) Напр. на Христіана и Снгбрнтту.
14
Па источники указаній у Гельгезена нѣть; современную же себѣ
исторію онъ излагалъ какъ очевидецъ и по устныхъ передачамъ. Сама
хроника Гельгезена легла въ основу малой скпбской хроники Генрик-
сена и хроники Петра Олуфсена.
Издана наша хроника въ 1 томѣ <МоппшепІа НіЫогіае Папіае»
ІМгйат’а, вышедшемъ въ 1873 году.
9) Роскильдская хроника ’). Объ авторѣ хроники — ничего не
извѣстно. Начинается она 1448 годомъ, прерывается па 1549 годѣ.
Кромѣ событій датской исторіи хроника повѣствуетъ и о событіяхъ
европейской исторіи вообще. Подана Роскильдская хроника у Рэрдама
въ 1 томѣ «Мопшпепіа Пізіогіае Бапіае». Отрывки изъ пея были
раньше напечатаны Сумомъ въ его «Йапіііп^вг Ііі йеп ііаш-ке Нізіогіе ’
I. 2. 166 —74. Мы пользовалась изданіемъ Рэрдама.
10) Хроника Германа Бонна. Германъ Боннъ (Вопппз) родился въ
1504 году въ Квяккенбрюгге, опъ выросъ среди извѣстныхъ ыюпстер-
скпхъ гуманистовъ, получилъ отличное образованіе, впалъ греческій,
латинскій и еврейскій языки, послѣдній на столько хорошо, что даже
писалъ па пемъ стихотворенія. Боппъ пользовался славою очень ум-
наго человѣка: «Ііе дѵаз еіп деіегг тап-— говорятъ о немъ совре-
менники.
Долгое время Боннъ жилъ вт. Помераніи, гдѣ занимался препода-
вательскою дѣятельностью. Здѣсь же опъ усвоилъ и и жне-саксонское
нарѣчіе. Въ Помераніи, въ монастырѣ Бедьбукъ», опъ познакомился
съ знаменитымъ любекскимъ реформаторомъ Бутенгагеномъ; здѣсь же
онъ впервые познакомился съ сущностью Лютерова ученія, которымъ
вполнѣ проникся. Нѣкоторое время Боннъ былъ воспитателемъ дат-
скаго принца Іоанна. Въ 1532 году Боннъ занималъ въ Любекѣ дол-
жность суперинтендента. Въ Любекѣ же Боппъ читалъ на латинскомъ
языкѣ Богословіе. Какъ педагогъ онъ извѣстенъ цѣлымъ рядомъ учеб-
никовъ и переводовъ: онъ написалъ катехняпсъ на нижне-нѣмецкомъ
нарѣчіи '* *), составилъ латинскую грамматику, книгу духовныхъ нѣ-
сенъ и принималъ участіе въ переводѣ на нижне-нѣмецкое нарѣчіе
библіи; весь ветхій Завѣтъ Боппъ снабдилъ подробными разъясненіями,
также какъ и молитвы. Изъ историческихъ сочиненій Бонна извѣстны:
1) передѣлка для юношества извѣстной исторіи Каріона и 2) Сѣгопіса
йег ѵогпетсіікезіеп (тезсЬісіііе ипй Наікіеі <1ег КаузегІісЬеп 8іа4і ЫІ-
Ъеск ир <іаі кбпезіе ѵогѵаіеі иші шіг, ѵіііе ѵегТекепи—написанная въ
1539 году. Боннъ умеръ въ 1548 году. Вся хроника его дѣлится на
3 части. 1-ая и 2-ая значительно меньше по объему, чѣмъ третья.
Въ началѣ Боннъ опредѣляетъ цѣль, которою онъ руководился при
написаніи своей хропикп. «Такъ какъ а въ свое короткое пребываніе
въ Любекѣ былъ свидѣтелемъ пе. малыхъ перемѣнъ и случайностей,
’) О спискахъ хроники, о заимствованіяхъ ея и т. д. см. Когііаш. впа-
деніе къ хроникѣ.
*) Еіпе когіе ѵогѵаіім^е Лег СѣгізШкеп Іегс пшіе Дег ѵгігпеіпеягеп іЪще-
иіЦске. зо ишіег Йеш Еѵащ»е1іо доіѵепіікеп ѵііпѵаііеи. ир Гга^с ишіе іиіімюП
Кезіеік; ѵог <1с кііхіет ишіе допепеи шиии.хит веЬтпсЬо пеЬеп <кш ІшЬе-
гійсііеп.
15
то я и хотѣлъ вкратцѣ передать ихъ съ тѣмъ, чтобы каждый изъ.
яашихъ потомковъ могъ имѣть представленіе объ опасныхъ п частыхъ
измѣненіяхъ, бывшихъ въ регпмептѣ Любека». Цѣль, какъ видимъ,
практическая. Боннъ обращалъ по преимуществу вниманіе на насто-
ящее, отчего 3 часть хроники, обнимающая событія исторіи Любека
отъ 1500 до 1538 года, событія— почти современныя автору, и из-
ложена имъ полнѣе н старательнѣе двухъ первыхъ частей. Бъ этой
части Боннъ хочетъ показать читателю людскую тщету, шаткость
всѣхъ людскихъ предпріятій, идущихъ противъ Божескаго слова и
велѣнія. Факты Бонпъ намѣчаетъ лишь вкратцѣ, высказывая на-
дежду, что другіе послѣдуютъ его примѣру и подробнѣе ивложатъ ис-
торію роднаго города. Воинъ пе увлекается .фантастическими планами
Вулленпевера. Признавая въ немъ великіе задатки, онъ укоряетъ его
въ легкомысліи, въ желаніи все дѣлать по своему, а не согласно съ
ратомъ. По Бонпъ. — хотя и былъ врагомъ Вулленпевера, — тѣмъ пе
менѣе не осуждаетъ его такъ безотчетно, какъ другіе политическіе
противники его.
Хроника Бонна имѣетъ большое значеніе, какъ современный па-
мятникъ и какъ первая попытка прагматической исторіи, попытка
хронологически рааскавать событія. Боннъ къ тому же создалъ учено-
популярпую исторію; ему слѣдовали Реймаръ Кокъ, Реккеманъ и
другіе. Боппомъ пользовались всѣ хроникеры копца 16 и начала 17
вѣка. Витфельдъ мѣстами цѣликомъ переписываетъ его. Сочиненіе
Бонна было очень распространено и выдержало семъ изданій. Старѣй-
шее изданіе Магдебургское — безъ года, но, должно быть, относится
къ 1539 году, такъ какъ предисловіе автора отмѣчено имъ. Въ Ба-
зелѣ въ томъ же 1539 году вышелъ латинскій переводъ хроники:
второе изданіе перевода вышло въ 1543 году. На нижне-нѣмецкомъ
языкѣ Бонпъ изданъ вторично въ 1559 году. Передѣлки хроники па
верхне-нѣмецкій языкъ относятся къ 1634 и 1666 годамъ. Мы поль-
зовались Магдебургскимъ изданіемъ, пе пагкрованпымъ, такъ что
ссылки будутъ не по страницамъ, а по годимъ *).
11) Голштинсная хроника Петерсена. Сынъ кузнеца, Іоаппъ Пе-
терсенъ, однако, получилъ хорошее образованіе и сдѣланъ быль пасто-
ромъ въ Ольденбургѣ. Въ 1544 году онъ перешелъ въ протестантство.
Годъ его смерти 1552-й. Какъ показываетъ само заглавіе хроники
авторъ ея занятъ исключительно исторіей Голштиніи; такъ какъ
исторія Голштиніи съ начала 15 вѣка и даже нѣсколько раньше, на-
ходится въ тѣснѣйшей связи съ исторіей Даніи, то этимъ обусловли-
вается важность ея для изучающаго исторію Даніи.
') О Боннѣ есть изслѣдованіе Мантельса, помѣщенное въ однотомномъ
собраніи всѣхъ его статей, изданномъ подъ заглавіемъ <Веі(гйке хпг ШЬізсѢ-
Нанзіясѣеи бе.чсѣісЫе». Іепа. 1881. О Боннѣ же си. \Ѵаіи. Іііткеп АѴиІІепне-
ѵег I, 62. ѴѴіПеІігапіН, НапзіясЬе і’Ьгопік, 159. Вескег, ЙезсІіісЬіе Ъй-
Ьескз. II, 65.
') Заглавія разныхъ паданій варіируются, такт, заглавіе 1557 год. «СЬго-
ліса <1ег Ьаікіе хч Но)я1нііі>, въ изданіи 1559 года сказано: <і']>гопіса оііег
Хеіі.ЪисЪ> и т. д.
Начитанность автора сейчасъ же бросается въ глаза, когда пркпи-
маешься за чтеніе его хроники. Имена Адама Бременскаго, Саксона,
['ельмольда, Кранца—встрѣчаются очень часто. Вся хроника состоитъ
изъ 4-хъ частей, доходитъ до 1532 года, до плѣненія Христіана II въ
Зондербургѣ. Первоначальная исторія Даніи и Голштиніи, обнимающая
1 п 2 часть, написана очень живо, встрѣчается много разговоровъ,
въ уста героевъ влагаются длинныя рѣчи. Но пе ати части хроники
насъ занимаютъ, въ нихъ, кажется, мало новаго. Для насъ имѣетъ
интересъ только 4-я часть. О путешествіи Христіана I по Европѣ —
мы ни у кого не встрѣчаемъ свѣдѣній столь подробныхъ, какъ у Пе-
терсена: онъ, надо думать, пользовался какпмп-либо данными, теперь
уже пе сохранившимися.. Витфельдъ въ своей хроникѣ Христіана I
буквально переписываетъ Петерсена. О спорахъ Фридриха I съ Хри-
стіаномъ И изъ-за Голштиніи лучше и подробнѣе всего изложено у
Петерсена же, который былъ современникомъ ихъ. Къ Фридриху Пе-
терсенъ очень пристрастенъ, Христіанъ же II остался непонятымъ Пе-
терсеномъ. какъ большинствомъ его современниковъ.
Хроника Петерсена была первоначально написана па саксонскомъ
языкѣ ’). Оригиналъ хроники пе сохранился, а существуетъ переводъ
ея на верхне - нѣмецкій языкъ, сдѣланный вскорѣ по смерти автора
Люиебургскимъ доыинпкомъ-Дрэуеромъ 2).
Онъ посвятилъ свой переводъ Христіану Ш. и его сыновьямъ, из-
давъ его впервые въ 1557 году;, въ Франкфуртѣ-иа-Майнѣ. Вторич-
ное изданіе было сдѣлано имъ же въ Любекѣ въ 1599 году. Были
еще и позднѣйшія изданія 1614 к 1627 года. Въ новѣйшее время
докторъ философія въ Неуенброкѣ—Эрнстъ Христіанъ Крузе издалъ
первую н вторую часть хроники Петерсена на новый современный нѣ-
мецкій языкъ, въ Альтонѣ въ 1827 году ’). Мы имѣли подъ руками
изданія 1557, 1559, 1614 к 1827 годовъ.
12) Хроника Смита. Генрихъ Вейгеръ-Смитъ родился въ послѣд-
нее пятилѣтіе XV вѣка въ Мальма: воспитаніе свое опъ получилъ за
границей, въ Ростокскомъ п Лейпцигскомъ университетахъ. Въ 1520
году онъ. возвратившись въ Копенгагенъ, издалъ свое первое сочиненіе
«Ногіиіиз Вупоиушогиш». Въ 1524 году онъ былъ въ Виттенбергѣ,
гдѣ занимался исправленіемъ перевода полаго завѣта на датскій языкъ.
’) Птеуег. въ посвященіи Христіану ІП:—Ее і.ч» «Ііезе і Ьгоиік апіеіщіісіі
іп 5е«еіізізсЬег Зртаск ЬевсйгівЬев, пші ѵоп ѵіеіеп гаНізаш егасіідеі. (Іазз зіе
уеігі хнш ашіегп На! іп Носѣ івшНзсЬег сіріаеіі аиаіщцщ, <1анііі ьіе іп аііеп
Огіеи Теиііэсііет Маііоц дозеЬеп иші деіезеп мпичіе.
’) Переводчикъ самъ сознается въ томъ, что не былъ вполнѣ твердъ въ
саксонскомъ языкѣ: ѵші Ьііі <1еішіІі$1іс1і Еѵеге Кбпіл'іісію МаіезГаі ипгі 1?ііг-
ьііісііе "па<1е. ттоПеп ііаз рщейі^іісіі векисхеп. всЬіппеп ѵп<1 ЬашІІІіаѣеп, ѵші
«і.тмеііще, ѵп4 аисіі піаіпеп «•с-гііще ТНепзі ьо ісіі Іііетап етгеі#!, шіі «песіщ-
кЬеш ѵші р'пеііяепі Стешйг апнетеп, ѵп<1 >1аа ясЫесІіІе еіпініііке Теіиіівеіі тіг
яіз еіпет ІІпёгГаІіпіеп хит Ьеаіеп іѵешіеп, іп «Іеп» 8іппе ізі пісЫз ѵепішіегі-
’) Крузе предпослалъ своему изданію нѣсколько замѣчаній о хроникѣ Петер-
сена. Оиъ напрасно называетъ Петерсена "авторомъ, совершенно чуждымъ
пристрастія и предняятооти»: этого пзъ всей хроники не видно. Достаточно
прочесть исторію Фридриха I, котораго авторъ иначе пе называетъ, какъ
Ф;г ѣгопітеГйгзі», чтобы убѣдиться въ правотѣ нашихъ словъ.
17
,До 1537 гола хм пе имѣемъ о немъ никакихъ свѣдѣній, въ 1537 году
встрѣчаемъ его въ Мальмэ: здѣсь онъ издаетъ катехизисъ, врачебныя
книги, регистры, введеніе къ Библіи и Латинско-Датскій словарь:
<БіЬе11из ѵосіііп Іагіпагпт спт іпгегргешіопе йапіса». у 1563.
(.’митъ писалъ и историческія сочиненія, о которыхъ самъ упоми-
наетъ въ письмѣ къ рейхсканцлеру 1555 года *). Изъ его историческаго
сочиненія, которое, судя но письму, было своего рода знциклопедія,
сохранилось два отрывка; они обнимаютъ исторію Даніи отъ Спендя
до Фридриха ТТ, до 1561 г. У Смита мы впервые узнаемъ о собы-
тіяхъ 50-хъ и 60-хъ годовъ XVI вѣка. Нѣкоторыя мѣста его хроники
и до сихъ поръ остаются единственнымъ источникомъ. Въ высшей
степени интересенъ списокъ цѣнъ на разные съѣстные припасы во
время тяжелой осады Копенгагена въ 1536 году и описаніе страшной
нужды, господствовавшей тогда въ столицѣ Даніи. Источникъ, откуда
Смитъ заимствовалъ нтотъ списокъ неизвѣстенъ намъ; въ нѣкоторыхъ
хроникахъ, какъ въ безъименной хроникѣ Христіана III, ничего об-
щаго съ хроникою Смита не имѣющей и съ нею ни въ чемъ не со-
прикасающейся, встрѣчается такой же точно реэстръ цѣнъ, такъ что
и у Смита, и у автора хроники Христіана Ш, былъ, какъ думаетъ
Вяпіаіп, какой-нибудь общій, до насъ не сохранившійся источникъ.
Смитъ сямъ называетъ свои источники: кромѣ Саксона и Кранца опъ
пользовался хронографіей Валентина Мюптцера, космографіей Себасть-
яна Мюнтцера, эпитоме Ахилла Гассара, историческихъ календаремъ
Беутера, хроникою Каріона и т. д. (см. хронику). Интересно, что онъ
пользовался уже и хроникой Бонна. Отрывки Смитовой хроники из-
даны Рэрдамомъ въ I томѣ «Мопишепіа Нізіогіге Бапіж».
13) Исторія Христіана II Сванинга. Сванингъ родился въ 1563
году; родители его были бѣдные крестьяне Фюнепа. Благодаря бога-
тому родственнику, Іенсу Андерсену, состоявшему канцлеромъ у епи-
скопа Бельденака въ Одепзе, Гансъ Сванингъ получилъ хорошее
школьное, а затѣмъ и университетское образованіе. Школьная жизнь
Сванинга относится къ 1519—20 годамъ, когда Христіанъ II былъ
занятъ выполненіемъ своихъ великихъ государственныхъ плановъ, н
когда С’игбритта еще была въ полной силѣ своего вліянія 1).
*) <І1осылаю Вамъ также и хронику, мною составленную изъ сочиненій
разныхъ ученыхъ людей, повѣствующую о дѣятельности великихъ мужей
отъ сотворенія міра и до сего дня, какъ то: о патріархахъ, пророкахъ, импе-
раторахъ, короляхъ, первосвященникахъ, левитахъ, фарисеяхъ, лжепророкахъ,
законодателяхъ, ученыхъ, художникахъ, поэтахъ, философахъ, ораторахъ,
историкахъ, колдунахъ, папахъ, епископахъ, священникахъ, отцахъ, соборахъ,
актахъ, еретикахъ, мопахахъ и т. д.» Копіаш. Нізіогіевкгіѵпіпдоп, 38.
*) См. исторію Христіана II, стр. 81.: ѴИі едо (Л. .Чіапіппіпя) всЬоІат
рагііспіагет Наііііае рег і<1еш іешріів (іиш йециешагет впЬ БосЙкяіто Ѵіго,
М. СІігівНепю Могіяаію ріае тепюгіае, циі роні МеЛісіпав ГЛосѣог Возііеде,
рготоіпя еяТ, опціи Гогіе ЗсЬоІат реіііпгия ргаоіегігет ЯіцЪгіСіае Ішіиз Гогев
Ііуешаіі іетроге, іЬі ідігиг ех ргаея(апгія?ітік гсцпі Гашііііь сопріигез поЬПеь
аиіое тіпйігов, алге ринат івѣіин сіаинат, яиЬ <Ьо Йгіч віяге еопврехі, ріиѵіа
тіиііііи.ч, і’гі"оге оѣгі^ешев, тать реск-япце сопрІоАеіИев, циі ехТппі Корь
яоіісііе схресіаЬапі. Спт іпіегеа іетрогі» Кех іпіив сит біцЬгіНл (іеііѣегаійо
Сопяіііа сопіеггеі, пес чпьдпаш іііопіт фівтІіЬеі Гегох. гап(ае ашіасіае егаі,
18
Ко времени его школьной жизни относится несчастная судьба его
дядя, потерпѣвшаго многое отъ мнительности Христіана II (стр. 129).
Въ 1523 году Сванянгъ былъ въ Внттенбергскомъ университетѣ, въ
1532 г. Фридрихъ 1 назначилъ его свящепппкомъ при одной церкви
въ Фюпепѣ ’). Въ 1533 году Свипингъ достигъ степени магистра въ
Виттенбергѣ, гдѣ оставался до 1538 года. Въ царствованіе Христіа-
па ІІІ Свяпнпгъ сдѣлалъ былъ профессоромъ реторики при Копенгаген-
скомъ университетѣ, въ 1541 году—воспитателемъ молодого принца
Фридриха, въ 1553 году—королевскимъ исторіографомъ. Умеръ Сва-
иипгъ въ 1584 году а).
Въ качествѣ датскаго исторіографа Сваяжнгъ въ 1553 году предпри-
нялъ на писаніе псторіп Даніи отъ Саксона грамматика до времени Христіа-
на III. Опъ тщательно собиралъ матеріалы, объѣзжалъ монастыри, посѣ-
щалъ церкви, списывалъ надписи, забиралъ съ собою въ Копенгагенъ
рѣдкія рукописи и документы. Еще до напечатанія исторіи Даніи Сва-
вингу было поручено написать опроверженіе тѣхъ обвиненій, которымъ
подвергались датскіе короли, въ особенности Іоаннъ, и датскій народъ
со стороны шведскихъ историковъ, главнѣйшимъ образомъ отъ обви-
неній Іоанна Магнуса. Что же ото были ал обвиненія, гдѣ источникъ
ихъ? Дѣло въ немногихъ словахъ вотъ въ чемъ: въ 1555 году вышло
новое изданіе датской рпомовапной хроники; въ этомъ новомъ изданіи
хроника распространилась въ Швеціи, гдѣ возбудила, неудовольствіе
Густава I своими несправедливыми отзывами о Швеціи во время Уніи.
Густавъ рѣшилъ отплатить Даніи тѣмъ, же < папі <;пі (асеі соазеаііге
ѵйіегпт». И вотъ, напечатано было сочиненіе, полное упрековъ н об-
виненій датскихъ правителей въ тиранніи; лучше бы было Шведамъ
жить среди язычниковъ, нежели подъ властью Датчанъ, говорилось
между прочимъ въ этомъ сочиненіи. Большую часть этой защититель-
ной н вмѣстѣ обвинительной хроники написалъ сямъ Густавъ, (беуег.)
Хроника вскорѣ появилась и въ переводѣ па датскій языкъ.—Этого
мало: въ 1554 году вышла въ Римѣ исторія Іоанна Магпуса, о ко-
торой мы уже говорили. Ока стала иявѣстпа въ Даніи только во вто-
ромъ изданіи, вышедшемъ въ Базелѣ въ 1558 году. Вся Европа того
времени знакомилась съ исторіей Скандинавскихъ государствъ по ис-
торія Іоанпа; опа переводилась нѣсколько ралъ и служила источни-
комъ цѣлаго ряда полемическихъ статей. Отзывы о Даніи превышаютъ
все, что только можно сказать дурнаго о народѣ. Оставить такую
г|иоіі ѵйаікіае ріпѵіае, ачі. Ггіцогія реііеисіі санза ѵісішып іпігаге <1отпт віѣ
апвпз.—И не одно это оскорбленіе знатныхъ людей со стороны Христіана п
Сигбритгы засѣло въ намяти Свопинга; онъ на 221 стр. своей исторіи гово-
ритъ, какъ Сигбритта запретила бѣднымъ дѣтямъ ходить подъ окна богатыхъ
и томъ пѣніемъ выпрашивать собѣ грошъ другой. Потомокъ Сна ни ига, исто-
рикъ Свопингъ Блохъ, умершій въ 1704 г., разсказываетъ о своемъ знаме-
нитомъ предкѣ, какъ тотъ случайно разбогатѣлъ, нашедши въ платьѣ, куп-
ленномъ имъ на рынкѣ, нѣсколько золотыхъ монетъ.
') Г'нанпнгъ поставилъ за себп викаріи, а сямъ па доходы изъ казны
продолжалъ свои занятія.
а) Сііапиигъ пользовался славою ученаго человѣка; въ памяти потомства
онъ остался <ѵіг ргшіеіы, цглѵія ег іп піппі етшііііопів цепеге ехсеіки», шахшіе
оиіпіз ііпгйрііиюя ег Ііічтопппіт репНя»Гти*>.
19
клевету неотплачепною было н^ патріотично и пе политично. Христіанъ
ПІ и канцлеръ его Фризъ поручили Сванингу написать опроверженіе
всѣхъ обвиненій, сыпавшихся особенно щедро ня Іоанна, дядю Хрп-
стіапа III. Сочиненіе вышло въ 15*31 году подъ названіемъ «ПейіШіо
саііііпніаііип Іоііаппіз Ма^ПІ» *). Во время семилѣтней войны Даніи
съ Швеціей Свапипгу снова пришлось явить свой полемическій талантъ
цѣлымъ рядомъ мелкихъ брошюръ. Одновременно Свянннгъ издалъ со-
чиненіе о «коронованіи королей н королевъ», исторію Норманновъ,
описаніе Даніи, хронику Рибюсккхъ епископовъ, эпитафіи и сочиненіе
о княжествѣ Шлезвигскомъ.
Большое же сочиненіе его объ исторіи Даніи никогда пе было
издано, за исключеніемъ той части, которая касалась Христіана ІІ-го 2).
Полное заглавіе ея такое: «Сіи'іаііапііз II, ІІапіае гех. К ѵеіегі ргоігассня
Мвсг. Іоііап 8«апіпді І)апі Вресиіиш Йсціз Ма#пі, С'гиЛеІів. Іиіе1ісі<,
Ехиіія, Ехетріиш сеіегів». Чтобы правильно оцѣнить «исторію Хри-
стіана II* надо вспомнить, что время, въ какое опа была написана,
было віюменемъ сильной борьбы партіи: партіи царствующей младшей
линіи Ольденбургскаго королевскаго дома и потомковъ старшей линіи.
Исторія являлась орудіемъ политики и дипломатіи. Враги поражали
другъ друга историческими брошюрами, памфлетами и т. д. Авторы
сочиненій, наказывавшихся правительствомъ, не столько старались объ
истинномъ изложеніи избранной имъ эпохи, сколько о томъ, какъ бы
обвинить лицъ враждебной партіи. Историкъ времени Фридриха 1,
Христіана ПТ и Фридриха 11, поэтому, тратилъ весь свой трудъ иа то,
чтобы рельефнѣе представить тираинію Христіана: прибавить отъ себя
факты или переиначить имѣвшіеся па лице—не считалось предосуди-
тельнымъ, лишь бы достигалась цѣль. Въ 1(>-мъ вѣкѣ нельзя было
найти сочиненія, въ которомъ вѣрно и безпристрастно было бы изло-
жено царствованіе Хрпстіапа II. Историки 17 вѣка не отличали вы-
мышленнаго отъ истины и дѣлали изъ Христіана сказочваго тиранна,
жаждавшаго крови п убійствъ *). Подобныя сочиненія, съ отпечаткомъ
партійной вражды такимъ образомъ, много повредили исторической
истинѣ и важны они лишь па столько, па сколько рисуютъ намъ
настроеніе общества въ данную эпоху. Пользоваться ими можно, только
имѣя подъ руками неопровержимыя данныя архивнаго матеріала.
Характеромъ партіи, характеромъ завѣдомо пристрастнымъ отли-
чаются и сочппепія Свая лига.—Источниками Свапинга служили уст-
ные разсказы лицъ, современныхъ описываемымъ событіямъ, частью
же опъ писалъ но собственнымъ воспоминаніямъ.
') Имя Свапинга не было помѣчено, чтобы скрыть намѣреніе датскаго
пранитезьства защитить себн, и оно вышло съ именемъ Петра Павла Гозе-
фоптапа, профессора Копенгагенскаго университета, умершаго за 3 года до
напечатанія <рефутацііі> см. Когйаш. 82.
!) Исторіей Свалпнга, песохранившейся во всей ея цѣлости, пользовались
Витфельдъ, Меурсій и др.; о Иеурсіи говорилось, чти онъ—Звапііщіиш
іеЛіѵіѵиш евее.
’) П въ новѣйшее в|и:мя Стрпнгольмъ Шведскій историкъ -даетъ мѣсто
въ своей исторіи такимъ извѣстіямъ, будто Христіанъ II зубами растерзалъ
тѣло молодого сына Стура. Ноггеікіпіп «ііегп!
20
Выли у вето и письменные документы. Онъ пользовался хроникою
Ольденбургскихъ королей и хроникою Олая.
Грамъ справедливо называетъ хронику Сваплпга обвинительнымъ
актомъ, написаннымъ по приказанію Фридриха II. который не потер-
пѣлъ бы мягкаго топа по отношенію къ Христіану, потомки котораго
еще и въ его время домогались права на датскій престолъ*).—Хро-
нологическія и фактическія ошибки въ сочиненіи Свапиига, указан-
ныя Шлегелемъ, Грамомъ и Берманомъ, не мѣшаютъ памъ съ ин-
тересомъ относиться къ этому сочиненію, авторъ котораго описываетъ
событія, почти какъ современникъ, ибо ему было уже 10 лѣтъ въ
годъ изгнанія Христіана II.—Взгляды Сваи ни г а паСигбрнгту харак-
терны по той наивности и суевѣрію, которое имѣло такую силу' въ
16 вѣкѣ: онъ называетъ Сигбритту сверхъестественнымъ существомъ,
колдуньей, испортившей Христіапа II.
У насъ подъ рукою было Франкфуртское изданіе хроники Сва-
нинга, 1658 года.
14) Хроника о Густавѣ I Петра Сварта. Петръ Свартъ — Ресіег
Ьѵѵагі: — первый историкъ Швеціи въ эпоху реформаціи, написалъ
впервые. исторію своей родины на шв. языкѣ. О жизни Петра Спарта
извѣстно очепъ пе много. Онъ былъ епископомъ Вестероса, пользовался
большимъ расположеніемъ Густава Вазы и энергично содѣйствовалъ
распространенію реформаціи въ Швеціи. Свартъ всего однимъ годомъ
пережилъ своего короля и умеръ въ 1561 году. По желанію Густава
Свартъ предпринялъ написать его исторію отъ самаго рожденія его,
но успѣлъ довести се только до 1533 года. Густавъ Ваза самъ дик-
товалъ Свярту многія мѣста его хроники, такъ что почти вся она
имѣетъ окраску правительственную. Свартъ былъ ревностнымъ по-
клонникомъ абсолютизма, что также видно изъ его сочиненія. Не
мало и прикрасъ у Сварта, довольно привести для примѣра разсказъ
о рожденіи Густава. Кто раньше ознакомился съ хроникою Тѳгеля,
тотъ мало новаго найдетъ у Сварта, котораго Тегель иногда бук-
вально списываетъ. У насъ подъ руками была хроника Спарта, из-
даивая Клеммингомъ въ Стокгольмѣ въ 1870 году.
15) Гамбургская хроника Тратцигера. Адамъ Тратцнгеръ родился
нь 1523 году; родомъ онъ былъ изъ Нюрнберга. По матери онъ былъ
внукомъ знаменитаго правовѣда доктора Іоанна .Іетчера (Ьеівсѣег) *),
Свое образованіе онъ получилъ сначала при Лейпцигскомъ универси-
тетѣ, гдѣ изучилъ правовѣдѣніе. Въ 10 годахъ опъ былъ сдѣланъ
баккалавромъ обоихъ правъ ва свое сочиненіе: «Огайо (іе ДідпіШе
еі ехееііеіиіа )пгіппі-. Одно время Тратцнгеръ читалъ лекціи римскаго
•) Маркъ Умбертъ Коррпджаріо написалъ по приказанію Христины Ло-
тарингской, дочери Христіана II. сочиненіе, посвященное напѣ_ Сиксту V,
подъ названіемъ: Пеіепзіоииіп Сіігізііегыі II Вапіае Керіз ІіЬгі IV.
’) Бъ его рѣчи «Т)е йіріііаіе )пгіит», Ъірк. 1543. перепечатанной у Ви.іь-
кена въ его «ЬеЬеп I). А<1аші Тгаиіцегі. р. 30 51: ХотішЬетца, поЬіІізвіта
гогіпз (Іеппаиіас апрегіогів стронція, раггіа тва сіиісіміпіа. Стр. 35: Аѵиз
таіетиь еи.
правѣ при Франкфортскомъ университетѣ: отсюда опъ перешелъ пъ
Ростокъ; здѣшній университетъ былъ въ тѣсныхъ сношеніяхъ съ Гам-
бургскимъ. Нъ 1546 году онъ былъ сдѣланъ профессоромъ правъ;
одновременно онъ былъ набранъ въ синдики или адвокаты Ростока,
въ 1547—48 годахъ опъ состоялъ ректоромъ Ростокскаго универси-
тета, въ 1549 году онъ читалъ здѣсь лекціи о декреталіяхъ канони-
ческаго права (ІІЬег іііе Весгеіаііен ііЪег йая сапопівсЪе Кесііі). Съ
1553 года начинаются частыя сношенія Тратцигера съ Гамбургскимъ
городскимъ совѣтомъ. Вскорѣ онъ и совсѣмъ перешелъ на службу нъ
Гамбургъ; здѣсь онъ также занялъ должность синдика ’). Въ 1554
году Тратцигеръ былъ посланъ въ Брюссель; чрезъ три года онъ пе-
решелъ на службу къ графу Голштинскому и часто исполнялъ ди-
пломатическія порученія. Въ 1573 году Тратцигеръ занялъ должность
«Попнііезаигагіиз» , по во. скорѣ оставилъ ее. Въ октябрѣ 1584 года
Тратцигеръ умеръ.
Тратцигеръ былъ первый писатель, предпринявшій на нѣмецкомъ
языкѣ написать хронику Гамбурга. Кромѣ цѣлаго ряда сочиненій по
исторіи права, Тратцигеръ извѣстенъ еще двумя историческими сочи-'
неніями: 1) <Вгеѵін Хаггасіо Фе Піііішагкіа еогитдне сшп ёисіЬпк Ноі-
зайае сопігоѵеіъііз, и 2) «Бег аііеп «'еііЬегиІішеЬеп зиміі НашЬигр
сѣгопіса иші ]я1>гЬисЬег ѵоп (Іег 2еіі Сагоіі Лея <тоивеп Ы» иі <1ак
кеіеегіишЪ Сагоіі <1ез Еипііеп, шіі Ъезошіегіп ѵіеівя апв зІаиЬѵгіпЦдоп
ргезсІіісІіисІігеіЪегп, акеп )аѣгЬпс1іегп, ЬгіеіПсІіеп шкишіеп, ѵепгекеп
ѵгі(і гесеязен /.икатпіеп^егоцеи <1игсЬ Г). А<іат Ттаггіггег. Аішо М.
I). ЬѴІТ.
Изъ заглавія второго сочиненія мы уже видимъ, что Тратцигеръ
пользовался и архивнымъ матеріаломъ.
Вся хроника Тратцигера состоитъ изъ 4-хъ частей. Въ введеніи
говорится о древнѣйшей исторіи Саксовъ, объ основаніи и названіи
Гамбурга, и о городѣ <Тгепа>, упоминаемомъ Птолемеемъ. Первая
часть хроники отъ Карла В. до Генриха I доходитъ до 915 года
(стр. 15—20); вторая—до Лотаря, отъ 934 -1104 (стр. 21—32);
третья—до Фридриха Ш, отъ 1120—1459 (стр. 33 — 190); четвер-
тая— до Карла V, съ 1460—1557 годъ (стр. 191—293).
Кромѣ классическихъ писателей (Страбонъ, Птолемей, Тацитъ,
Аполлинарій Сндоній, Орозій) Тратцигеръ пользовался Витекиндомъ и
Саксономъ, Гамбургскимъ архивнымъ матеріаломъ, Детмаромъ, Кор-
неромъ, Кранцемъ, Петерсеномъ и разными голштинскими документами,
саксонскими и вендскими хрониками; далѣе, для исторіи введенія ре-
формаціи опъ пользовался сочиненіемъ проповѣдника Кемпе; для маг-
дебургскихъ войнъ 1550 года опъ пользовался сочиненіемъ Себастіана
Вессе.тьмейера. Объемъ источниковъ, которыми воспользовался Тра-
цигеръ, такимъ образомъ, очень великъ. Особенную важность полу-
чаетъ его хроника по той массѣ архивнаго матеріала, которымъ опъ
пользовался. Много интереснаго въ хроникѣ Тратцигера есть для
•) Подробности объ этой должности см. введеніе Лалпенберга къ издлнікч
разбираемой хроники, стр. ХѴП.
внутренней исторія Гамбурга и для исторіи введенія реформаціи. Но-
вѣйшія, современныя автору событія разсказаны очень кратко.
Мы пользовались Гамбургскимъ изданіемъ Трятцогера, сдѣланнымъ
Лаппепбергомъ въ 1865 году.
16) СЬгопісоп Захопіае Давида Хитрея. (ОаѵігіСІіуігаеиз). Давидъ
Хитрей ’), знаменитый лютеранскій богословъ второй половины ХѴІ-го
вѣка, родился 26-го февраля 1531 года въ Иигенфяльгевѣ, въ Шва-
біи. Свое образованіе Давидъ получилъ сначала въ Ттобппгепскомъ, а
затѣмъ въ Виттенбергскомъ университетѣ. 15-ти лѣтъ овъ былъ уже
магистромъ Виттеіібергскаго университета, гдѣ съ 1538 года читалъ
лекціи реторикл, астрономіи, а также комментаріи къ «Ьосі Сот-
иіппев» Меланхтона, ревностнымъ приверженцемъ котораго онъ былъ.
Въ 1551 году опъ былъ сдѣланъ профессоромъ богословія въ Ростокѣ.
(Направленіе Давида Хитрея, какъ богослова, сходно съ направле-
ніемъ Меланхтона). Въ царствованіе императора Максимиліана II
(1564—76) Давиду поручено было организовать евангелическую цер-
ковь въ Австріи и Штейерыаркѣ. Давидъ ум. 25-го іюня 1600 года.
Кромѣ богословскихъ сочиненій мы имѣемъ оть Хитрея и одно исто-
рическое сочппепіе, а именно «СЬгопісоп Сахопіж аЬ а. 1500 а<1 а.
1595?. Все сочиненіе Хитрея состоитъ изъ 30-ти книгъ и нѣсколь-
кихъ приложеній. Въ введеніи къ своей хроникѣ Хитрей говоритъ, что
въ изложеніи исторіи Саксоніи опь пользовался помощью Вильгельма
Брауншвейгскаго; событія Шведской исторія были ему сообщены
Іоанномъ III. Эбергардъ, епископъ Верденскій и Любекскій, ознако-
милъ Хитрея съ матеріаломъ для исторіи Бременской діоцезы. Хитрей
пользовался и архивнымъ матеріаломъ. Оиъ предупреждаетъ читателя
(8 стр. предисловія), что будетъ писать свою хронику безъ всякаго
пристрастія. Въ «Ргоичніпш» хроники авторъ указываетъ на цѣль,
которою онъ задался при написаніи ея: Иппс ііпеіп зсгіЬешіі СІнопіса
ргаесірппш, Рзаітиз 102, ішіісаі: БсгіЬапІит Іідас рго ^опегаііопе
аііега, еі рорпіиз, цііі сгеаЬііиг, ІашіаЬіі Вотіпшп. Рзаі. 78. филе
ашііііішии еі соц'попітпя, діие раігез позігі паггаиегииѣ поЬіи, Кои
сеІаЬІпіик еа ііііов еі ровіепіаіет еогиш, ѵі сорщовсаі ^епегаііо аііега,
ѵі ропапі іи 1>ео 8реш ыіаш, еі поп оЫіпіяеапіиг орепиіі І)еі еі тап-
ііаіа еіиз вегиепі». Не хронику въ собственномъ смыслѣ слова имѣетъ
ХнтреЙ въ виду, а, какъ опъ выражается, сЯуіпаіп Сіігопісі 8ахо-
іііа?. Опъ ведетъ свой разсказъ по годамъ н разсказываетъ также
событія всей Западной Европы. Витфельдъ много заимствовалъ изъ
хроники Хитрея. Для насъ хроника Хитрея была въ особеипости
важна для второй части нашего труда: съ 30-хъ годовъ 16-го сто-
лѣтія Хитрей передаетъ многое изъ устныхъ разсказовъ современни-
ковъ. По политическимъ убѣжденіямъ опъ противникъ Вулленвевера
и Мейера, а потому его разсказъ о нихъ долженъ быть тщательно
провѣряемъ. Мы пользовались изданіемъ «Саксоніи» і599 года,
ЬірнІЮ.
') О пемъ есть изслѣдованіе Краббе (О. СЬуІгаети. Воаіоск. 1870), съ
которымъ намъ, къ сожалѣнію, пе удалось ознакомиться.
23
17') Арильдъ Витфельдъ (Аггіііі НиіЛііеИ). О жиайИ знаменитаго
историка-аристокр ѵга намъ почти ничего неизвѣстно. Онъ жилъ въ
царствованіе Фридриха II и Христіапа IV' н въ продолженіе 12 лѣтъ
былъ секретаремъ королевской канцеляріи, такъ что имѣлъ возмож-
ность ознакомиться со всѣми матеріалами, документами и пр. Отецъ
Вптфельда былъ въ числѣ уполномоченныхъ отъ Фридриха I въ Нор-
вегіи для переговоровъ съ Христіаномъ II. Арильдъ Витфельдъ началъ
писать исторію Дапіп съ царствованія Фридриха II. затѣмъ перешелъ
къ царствованію Христіана ІІІ и т.'д. удаляясь все дальше и дальше
въ старипу. Историческія сочиненія Вптфельда суть: «Сапшнгскія
Кі^ія Кгопіііске*—отъ Дапа до 1182 года. Коп. 1603. ’) <Еп каагі
Сіігопоіоціа. ГогГеІй'е ос Сопііпиаіл, раа Іші* яоіп Ііег исіі ВапшагСк
якееіі ос ЬсЛгсиНпеп ег, Ггап Сапиіо VI ос сіеѣ Ааг 1182. ос ішіііі
<Іеѣ ОЫепЬогнзке Віятіпе ѵііііацег 144-8. 8ош ег 266 Аагя ІіібІогіег».
Кор. 1660. Это—исторія Даніи отъ Кнута ТТ до 1448 года. Состоитъ
она изъ трехъ частей. Затѣмъ идутъ его хроники Христіана I, Іоанна
1. Христіана II, Фридриха I, Христіана ІІІ и Фридриха II. Наконецъ
Витфельдъ написалъ еще исторію Датскихъ епископовъ: І)еп беівіііде.
НІ8ІОГІ оіТпег піі Папшагскія 11-ііге. (1с I ег: Еп когі Сгепіске киогіеіііз
Візрегпе зашіиеяіеіія ос <1еи сіігінсіі^е Кеііріоп шіі ііі.яе Ьапде ег
ТогГгепппеІ. орпохг ос Гогекопппеп іпсИіІ ѵог 'I ііі. Затшеіедія іг Ве^іві» г
•от ііе Могяке Віярег. ЕднЫіѵн. 1604.
Самыя важныя для пасъ были хроники королей Ольденбургской
династіи; въ нихъ такое богатство свѣдѣній, что, не изучивъ ихъ, не
узнаешь исторіи Дапіп. Витфельдъ былъ аристократъ, древней и знатной
фамиліи, такъ что н всѣ сочиненія его проникнуты аристократическимъ
направленіемъ. Всего менѣе можно довѣриться Ввтфельду въ его исторіи
Христіана II; онъ очепь несправедливъ къ нему, потому что Хри-
стіанъ II преслѣдовалъ аристократовъ. Фридриха онъ превозносилъ,
ставилъ па пьедесталъ.—Еще, никто пе останавливался на разборѣ
источниковъ Витфехьда: это дѣло очень трудное и требующее много
времени и труда. Витфельдъ былъ очень начитанъ, говоритъ, что пе-
ресмотрѣлъ всѣ шведскія, норвежскія, лифляпдекія, померанскія, мек-
ленбургскія, ыаркскія, голштинскія, любекскія и гамбургскія хроники.
Онъ «проломилъ ледъ», говоритъ онъ самъ въ введеніи къ сЕп каагі
Сіігопоіоціа >, другимъ легко уже будетъ пойти но его слѣдамъ. И
дѣйствительно, все, что писалось въ продолженіе столѣтія объ исторіи
Даніи, все писалось па основаніи Вктфельда. Необходимость тщатель-
наго изученія Витфельда вытекаетъ изъ того, что Витфельдъ пользо-
вался массою теперь уже потеряннаго архивнаго матеріала: онъ со-
биралъ таковой не въ одной Дапіп только, по по всей Европѣ. Отдѣль-
ныя замѣтки о хроникахъ Витфельда разбросаны нами въ примѣ-
чаніяхъ нашего сочппепія. Мы пользовались изданіемъ Витфельда іп-4.
«Сіігопоіорія >, бывшая у пасъ подъ руками, издана въ Коп. въ
1601 году.
’) Въ іірвложевіа — ого же изслѣдованіе о пврееелеиіп Нормановъ во
Францію.
18) Анналы Николая Крагія. Свѣдѣнія о жизни Николая Крагія
довольно скудны. Опъ родился въ 1556 или около того года. Около
1570 года о вемь упоминается, что онъ причисленъ къ «сіѵев асагіе-
шісоз». Нѣкоторое время Крагій находился при Виттенбергскомъ уни-
верситетѣ, гдѣ достигъ степени магистра философіи. Въ концѣ 1576
года Крагій прибылъ обратно въ Копенгагенъ, гдѣ ревностно занялся
филологіей и исторіей, издалъ латинскую грамматику и былъ назначенъ
наставникомъ Христіана IV. Крагій оставался въ Копенгагенѣ до 1584
года, затѣмъ опъ снова ааграпицей. дольше всего въ Парижѣ, гдѣ
сблизился съ Скалмгеромъ. Возвратившись въ Кои. онъ Сдѣланъ быръ
докторомъ правъ и королевскимъ исторіографомъ. Опъ первый читалъ
въ Коп. университетѣ лекціи но исторіи. Съ 1593 года мы встрѣчаемъ
Крагія во главѣ цѣлаго ряда посольствъ къ Шотландію, Англію и
Польшу. Въ 1 594 году въ Данію прибылъ посломъ отъ Іакова Шотланд-
скаго Петръ Юпій; опъ очень сблизился съ Крагіемь и другими выдававши-
мися датскими учеными. Образовался кружокъ ученыхъ: темою разгово-
ровъ и преній ихъ были въ большинствѣ случаевъ вопросы историческіе,
такъ яапр. разбиралась только что вышедшая въ Англіи книга Георгія
Бу канона, въ которой акторъ касался между прочимъ и Датчанъ, и
Норвежцевъ. Юлій уговаривалъ Датскихъ ученыхъ самихъ запяться ихъ
древностями, чтобы педать возможности иностранцу трактовать о нихъ
и, быть можетъ, ввести въ изслѣдованіе о нихъ ошибки. Крагію дѣй-
ствительно и поручено было заняться сначала наиясаніемъ исторіи
Христіапа Ш и Фридриха II, а затѣмъ перейти къ временамъ болѣе
отдаленнымъ, чтобы въ результатѣ получилась полная исторія Даніи
отъ Фротона до конца 16 столѣтія. Крагій съ отличавшею его энергіей
вскорѣ и принялся за собираніе и ознакомленіе съ источниками. Всѣ
помогали Крагію доставленіемъ нужнаго ему матеріала, даже самъ
король. Вскорѣ Крагій 6. пазпаченъ ректоромъ Коп. университета. Годъ
смерти Крагія 1598-й. Изъ сочиненій его извѣстны сТігі Ьіѵіі Ехеет-
ріа», «Зепгепгіае ЗаІІіьііапае», «Пійегепсіае Сісегопів*, < І)е іериЪІіса
Іжсейаетопіогпт ІіЬгі І\'э. Одновременно онъ занимался и изданіемъ
разныхъ сочиненій, такъ онъ издалъ соч. Геряк.іида «Бе роііг.ііы 1і-
Ьеіішп, ѵеі Гга^тепіа роііиз», соч. Дамаскина. Написалъ опъ также и
хвалебную оду въ честь Христіапа IV. Самое важное соч. Крагія
зго его «Аппаііпт ІіЬгі IV>. Онъ начинаетъ свою исторію отъ смерти
Фридриха I, съ 1533 года и успѣлъ довести ее только до 1540 года.
Есть продолженіе его исторіи, сдѣланное Стефаніемъ, издавшимъ Кра-
гія, въ 2-хъ томахъ, гдѣ излагается вся исторія Христіана III.
Трудъ Крагія, прерванный смертью, гораздо меньше по объему
трудовъ Витфельда. Значеніе его исторіи очень велико, по богатству
свѣдѣній о дипломатическихъ сношеніяхъ Даніи съ Франціей. Англіей
и Шотландіей. Слогъ его по мѣстамъ напыщенъ, встрѣчаются также
дливпыя рѣчи и отступленія. Для Крагія занятія были гораздо легче,
чѣмъ для Витфельда, такъ какъ Крагій въ Витфельдѣ имѣлъ знаменитаго
предшественника. Вь многихъ мѣстахъ Крагій только переводилъ Вит-
фелъда. По Крагію съ исторіей «Графской войны» знакомилась
пси Европа, которая, прочитавши Крагія, конечно, становилась на
25
сторону Христіана ІП. Исторія Крагія переводилась и на датскій
языкъ. Мы пользовались Кокенгагепскимъ изданіемъ Крагія 173“
года.
19) Исторія Густава I Эрика Іеренсона Тегеля. О жизни Тегеля
намъ извѣстно очень мало. Сыпь секретаря короля Эрика XIV,
Іеряпа Перссона (Іогап Регбзон) Теселъ родился въ 1530 году.
У Вервинга въ его исторіи Сигизмунда и Карла IX, (изд. 1746
г. въ Стокгольмѣ, стр. 173 — 75) говорится о 'Гегелѣ, что онъ
былъ посланъ Карломъ въ Польшу, гдѣ вмѣстѣ сь шведскимъ свя-
щенникомъ Салэмоптапомъ долженъ былъ присутствовать на общемъ
рейхстагѣ. Польское правительство, подстрекаемое секретаремъ Карла,
измѣнившимъ ему и перешедшимъ къ Сигизмунду, заподозрило Тегеля
въ какихъ то тайныхъ намѣреніяхъ, и Тегель долженъ былъ поспѣшно
удалиться оттуда. Еще упоминается о поѣздкѣ его въ Испанію, но
цѣль поѣздки памъ неизвѣстна. Его должность въ царствованіе Карла
была <Сашегае Ве^іае Сопкіііагіпз».—Умеръ Тегель въ 1636 году.
Главное сочиненіе Тегеля—это его <Нег Опягайз, Копіош Йтегі^ев,
ѲоіЬез, осіі )Ѵеп(Іе8 Кошшдо еіс Нівіогіа». Тегель написалъ свою
исторію по приказанію короля Карла IX. Посланный въ 1596 году
въ Копенгагенъ для присутствія па коронованіи Христіана IV, Те-
гель привелъ съ собою въ Стокгольмъ экземпляръ хроники Витфельда.
Карлъ IX прочелъ эту хронику, нашелъ, что многое въ пей было
невѣрно, особенно касательно исторіи его отца, и велѣлъ 'Гегелю на-
писать по Витфельду исторію своего отца» но сравнивши и провѣрявши
данныя Витфельда имѣвшимися подъ рукою актами и документами.—
Когда Тегель писалъ свою исторію, Карлъ часто прочитывалъ ее,
исправлялъ то, что ему нанялось невѣрнымъ, вставлялъ нѣкоторыя
подробности, такъ что, по выраженію Тегеля, его исторія скорѣе
была произведеніемъ самого короля.
Исторія Тегеля состоитъ изъ двухъ частей. Первая отъ 1490 г.
до 1533, вторая съ 1533 до 1560 года. Въ концѣ хроники приве-
дена рѣчь, скоторую Петръ Свартъ произнесъ при погребеніи Гус-
тава І>, 21-го декабря 1560 года. Тегель самъ говоритъ въ введеніи
къ своей исторіи, что опъ до написанія своей исторіи тщательно нау-
чилъ весь матеріалъ королевской канцеляріи, собиралъ и другія дан-
ныя, акты, регистратуры и пр., такъ что только въ 1622 году логъ
издать ее. Какъ Витфельдъ, такъ и Тегель, ему слѣдовавшій, ведетч.
разсказъ свой годъ за годомъ. Изложеніе Тегеля просто, безъ при-
красъ. Главный источникъ, которому слѣдуетъ Тегель, это хроника
Петра Сварта, о которой выше была рѣчь. Исторія Тегеля по объему
гораздо больше хроники Сварта; онъ расширилъ ее массою архивныхъ
данныхъ. По Гегелю писались рѣшительно всѣ исторія Густава 1 до
новѣйшаго времени. Сужденія Тегеля, хотя они попадаются очень
рѣдко, конечно, исполнены пристрастія: Христіанъ П совершенно
ложно представленъ, Густаву же возносятся безконечные гимны. Из-
даніе, которое мы имѣли подъ руками, относится къ 1622 году.
26
ИЗДАНІЯ АРХИВНАГО МАТЕРІАЛА.
Второй отдѣлъ источниковъ очень обиленъ. Много актовъ и доку-
ментовъ, важныхъ для исторіи сѣвера 15-го и 16-го вѣковъ, уже
издано, многое продолжаетъ издаваться.
1) НаП5еге55е: а) 1256 —1430, изданіе Коппмана, 5-й томъ
вышелъ въ 1880 году; Ь) 1431—1476, изданіе Роппя, 4-й томъ вы-
шель въ 1883 году: с) 1476 — 1530, изданіе Шэфера. Вышло два
тома этого послѣдняго изданія до 1491 г. 2-й вышелъ въ 1883 году.
2) Напзізсйез ІігкипйепЬисІі. Издается съ 1876 года.
3) НугіЬегд. Зѵегі^ея Тгакіаіег піеіі ігапппапбе та^іег. Тгаііён (Іе
Іа ЗпМе. Вышло 2 тома (отъ 822 до 1361), (второй не полный).
4) Зёгіе (іе Тгаііёз еі сГАсІез сопіепапі Іен зііриіаііопе Гаііев еп
Гаѵеиг (іе Сопппегсе еі (Іе Іа паѵідоііоп епіге Іа Егапсе еі Іа ѵіііе
ИЬге еі апаёаіідис <1е ІщЬес бврпія 1293. Издано въ Любекѣ, въ
1837 году.
5) АгсЬіѵ Іііг йзіеггеісйізсЬе безсІіісМе. Ваші 45. АѴіен. 1871.
Здѣсь помѣщенъ очень важный памятникъ, освѣщающій иностранную
политику Эрика XIII, а имеппо «ЬіЬег сансеПагіяе Йіапізіаі Сіоіек».
Еіп ЕогтеІЬпсН (Іег роіпіесѣеп Кбпі^.чкапхіеі апя іег Хеіі (іег Ііпнзііі-
нскеп Веіѵе^ппя"». Иегаин^е^еЬеп ѵоп І)г. <1. Саго, стр. 319—545.
6) АгсЬіѵ Іііг б$іеггеісйІ5сЬе безсЬісІйе, Ваіні 7.1851. Здѣсь НбНег
издалъ іРгйпкіясѣе Зішііеп», гдѣ заключаются важные документы
для исторіи отношеній Христіапа Т къ императору Фридриху 111.
7) ІІгкнпсіепзаттІипд сіег безеІІзсііаН іііг 8сІіІе5\ѵід-НоІ5іеіп-Іаиеп-
Ьигді$СІіе 6е$СІіісНІе. Томъ 4-й заключаетъ въ себѣ «Ке^ізігипі Кбпід
Сѣіаііаи Дез Егвіеп», изданный Ніііе, въ Килѣ, 1874 г.
8) Оіріотаіогіиш Сйгі$1іегпі I, издано въ Копенгагенѣ, въ 1856
году, Вегенеромъ.
9) МогйаІЬіпдізсІіе Зіигііеп. Хеися Агсіііѵ (Іег 8сН1еяѵѵі»-НоІяіеіп-
ЬаиепЬиг{гі.«с1іеп ѲевеІІисЬаі'І Іііг ѵаіегійшііэсііе ОеясЬісѣѣе. 6 Ваші.
Кіеі. 1858. Здѣсь Вайтцъ напечаталъ <ѴгкишНісЬе Веіігй^с 2ПГ
(іеясііісіііе СЬСіиііап* I» и <Хас1Игіі$уе». Они очень важны для исторіи
антн-ганзейекихъ плаповъ Христіана. Здѣсь же. Вайтцъ помѣстилъ:
«Іігкпшіііске Веііпі&е хиг бевсЪіскіе Кёпі? СЪгізііап II. дѵйіігеші
неіпег Ьашійііеііііккеіі»; здѣсь же помѣщенъ наконецъ «ХаВЬгісМ апя
еіпег йііегп Напбясѣгііі хиг Сте.ясЬісІіІе <іея Негго§я Егіеіігісѣ, 8оѣпя
ѵоп Копіе; Ггіеіг. 1 иші Вгшіегя СЬтіыіап Ш>.
10) -Оапзке Мадагіп-, изданный въ Копенгагенѣ, въ 1745 году.
Во второмъ томѣ напечатана интересная переписка Альбрехта Мек-
ленбургскаго съ Андреемъ Бильдомъ, съ 1534 годя, и переписка
Христіана П съ архіеппскомъ Валькендорфомъ относительно прибытія
въ Данію Изабеллы, 1515 года; въ 3-мъ томѣ нѣсколько докумен-
товъ относительно графа Христофора Ольденбургскаго, съ 1534 до
1536 года, и инструкція Антонію фонъ-Метцу, испанскому послу
Христіана II, 1519 г. Въ 5-мъ томѣ <І)еп ^пііашіяке АѴаІег Весін»
27
1505 года, да древнс-пѣмецкомъ языкѣ и письмо датскаго дворянства
1536 года.
11) Муе Оапзке Мададіп. Изданіе 1794 года. Въ 1-мъ томѣ:
письма, касающіяся города Копенгагена 1526—1567, и «Вен \Ѵін-
Ьузке ХѴаіеітеі», да датскомъ языкѣ. Во 2-мъ томѣ: манифестъ Хри-
стіана I 1448 года и документы къ исторіи Даніи отъ смерти
Фридриха I до восшествія на престолъ Христіапа III. Въ 3-мъ томѣ:
отрывки изъ жалобной кпигл Христіана Ш противъ епископовъ 1536
года, пять писемъ Христіана II къ Христіану ГП 1540 года, текстъ
кальмарской уніи 1397 и 1438 года, обязательство Любека уплатить
Даніи 30,000 гульденовъ въ 12 лѣтъ, 1512 года, п документы къ
исторіи вражды Христіана II съ епископомъ Іеисомъ Андерсеномъ
Вельдепакомъ. Въ 4-мъ томѣ: двѣ сепаратныя статьи къ шпейер-
скому трактату 1544 года. Въ 5-мъ томѣ: документы, касающіеся
1523—30 годовъ и документы ко времени Христофора Ольденбург-
скаго, съ 1534 до 1536 года. Въ 6-мъ томѣ: отрывки изъ регистра-
туръ датской королевской канцеляріи, документы копенгагенскаго
рейхстага 1531 года, о датскихъ и норвежскихъ ленахъ времени
Фридриха I.
12) Оапзйе Мадагіп. 3 Вдвкке 1840: Вгеѵе Гга СЬгі&ііап II ііі
8іеп Уіиге и двѣ историческія пѣсни 16-го вѣка.
13) АагзЬегеіпіпдег Іга беі Копдеііде бейеітеагсінѵ. Томъ 1-й,
Копенг. МВСССЫІ—МОСССЬѴ: а) Копдг Напа’з ВгеѵЪо#; Ь) Вііа# Ш
Копя Напь'я ВгеѵЬор; с) Зашііп^ аі' К. Сѣгізііап IIІя Вгеѵе ѣіі
апнееіе іусізке ЕеГогтаіогег.
Томъ 2-й. Копенгагенъ. МОСССЫІ—МОСССЬѴ: Эапзке Коптега
НаапЗГіезіиііі^сг о» апбге Іід-пепйе Асіег.
Томъ 3-й. Копенгагенъ. МІЗСССЬХІ—МВСССЬХѴ: Еогііапііііп&ег
ше<1 Ічапкгі^. Еп^іапіі БкоШапй. 1-я часть.
Томъ 4-й. Копенгагенъ. МГіСССЬХІ—МРСССЬХХ: а) Рогішші-
Ііп^ег шей Ргяпкгщ, Еіщіяші о» 8ко11апіі. 2-я часть. 1>) Ротііашіііп-
дег шеііеш Ваіппагк оу йѵегіуе і Копу Напе’я Тіб.
14) Ье біау, Кедосіаііопз біріотаііциез епіге 1а Еіансе еі ГАиГгі-
сііе аи XVI зіёсіе. Рагіз. МОСССЬѴ. Въ этомъ сборппкѣ есть нѣ-
сколько постановленій относительно брака Христіана II, а затѣмъ и
относительно его англійской политики.
15) Іе біау. Соггезропбапсе бе Гетрегеиг Махітіііеп I еі бе Маг-
диегііе б'АиігісІіе, бе 1507 а 1519. Рагів. 8139. Здѣсь находятся
подробности относительно сватовства и женитьбы Христіана II и
Изабеллы. (Максимиліанъ сочувственно выражается въ письмахъ къ
Маргаритѣ о Христіанѣ II).
16) Сасйагб. Соггезропбапсе бе СЬагІез риіпі еі б’Абгіеп VI. Вгихеі-
Іез. 1859. И въ этой перепискѣ двухъ знаменитыхъ личностей найдемъ
кое-что и о Хрпстіанѣ.
17) Іапд. Соггезропбепз без Каізегз КагІѴ. Ьеірліу. 1844. 2 тома.
18) Ьапд. Зіааізраріеге гиг безсЬісМе без Каізегз КагІ V. 8сии-
уагі. 1845. 11-й томъ сборника «ВіЫіоЙіек без Іііегагізсііеп Ѵегеіпз
іп 8іп(уапЬ. Оба собранія Ланца въ высшей степени важны для пау-
28
ченія запутанной сѣверной политики Карла V. Интересно, какъ
Карлъ V дѣйствовалъ па пути дипломатіи: увѣряя пословъ Христіана
П въ своей готовности помочь изгнаннику королю, онъ одновременно
высказывается въ совершенно иномъ тонѣ въ письмахъ къ Маргаритѣ
я Маріи.
19) Аііеп, Вгеѵе од АкЫуккег ііі Ор]увпіп& аУ СЬгіягіеі'п <ісп Ашіеи
ое Ггебегік <іеп Еогвіез Ніяіотіе. К|вЬепЬаѵп 185-1. Вышелъ только
одинъ томъ. Здѣсь Алленъ напечаталъ цѣлый рядъ писемъ и доку-
ментовъ изъ Мюнхенскаго архива, съ 1519 до 1531 года.
20) 8і]егптапп, АІІа Кікзгіадагз осй Моіепо Везіиііі, яатг АгЙЙге-
піпцаг, Ке^етепСзГоппег, Еіііъіікгіпкаг осіі Ве'й’іІІпіпраг. ЯіоскЬоіт.
1728. 3 тома. Мы пользовались первымъ томомъ, заключающимъ въ
себѣ рѣшенія всѣхъ рейхстаговъ отъ 1521 до 1632 года.
21) Копипд СиніаІ гіеп ЕВгніез Кедівігаіиг. Это изданіе начало
выходить въ 1861 году (издатель Граилупдъ), въ Нашіііпуаг гіі-
гашіе Зѵегідея Ніяіогіа. 1 Зегіеп. Вышло всего 8 томовъ, послѣдній
не полный. При каждомъ томѣ есть прибавленія. Везъ этого изданія
очень затруднилось бы изученіе царствованія Густава I. 8 томъ пре-
рывается на 1533 годѣ.
22) ЕксІаЫ, СНгізііегп ІГ Агкіѵ I. Нашіііпраг гогапйе .Чеѵегіп
ХогЬу осіі (іеяя Кгідоіогеіак пюі Вѵегще. 8і1ю1>п. 1835. 3 тома.
Кромѣ многихъ интереснѣйшихъ документовъ здѣсь есть одинъ, ка-
сающійся пребыванія Норбю въ Россіи при дворѣ великаго кпязя; на
втомъ документѣ мы въ изложеніи остановились подробнѣе, опъ от-
крываетъ намъ еще нѣкоторые планы изгнаннаго Христіана II, такъ
же неосуществимые, какъ всѣ прочіе.
23) . Гогвсйипдеп гиг ОеіИзсІіе безсЬісМе*; томъ 15. Здѣсь
Вайтцъ напечаталъ 3 интересныхъ документа <2пг (іеясііісіпе йег
(тгаГепГеІиіе».
24) I. Оаае -въ 1875 году издалъ въ Христіаніи « Модіе ирааад-
Іесіе Вібгад Ііі Оаптагкв Нізіогіе ишіег СігеѵеГеігІеп>, гдѣ помѣстилъ:
Хеіиѵс Хеуггппр, \Ѵав зісіі песѵііс.ѣ хіѵізсѣеп (іет Негіход ѵоп Ноін-
іауп, уеіг ипсіег Копіи хи Гіеппіпагек, пп <іеш Кііпік ѵоп Йсівѵебеп,
Аисіі Негіиок АІЬгссІіІ іпп Ріейезеп, шіі )ітга япЪапк, аицеіга^еп
ип ѵегіаийеп Ііаі, аиУ іѵанзег иші Іяші, це^еп <іеп ѵоп ЬйЬоск»; до-
кументы заимствовати изъ Мюнхенскаго архива.
25) Раріегз б’Еіаі гіи СаггііпаІ бе бгапѵеііе. Намъ важны были
1, 2 и 3 томъ. Изданы бумаги Гранвеллы въ СоПесІіоп <1е «ілеціпепіз
іпёбіи впг 1‘ЬінІоіге <1е Егапсе. Рагіе. МОСССХЫ.
ПОСОБІЯ.
Агіат ѵоп Вгетеп ’), Нашѣнгкіьсііе КігсІіеп^еясНісЬіе ііЬетзеіхІ ѵ.
Ьаигепі, тіі еіпет Ѵопѵогіе ѵоп ЬаррепЬег^. Переводъ помѣщенъ въ
Піе (ІенсЬісЬібсІиеіЬег <1ег «іеиисѣеп Ѵогхеіі, изд. Пертца.
') Адамъ Бременскій, Гезьмозъдъ и другіе отнесены нами въ отдѣлъ по-
собій, потому что опи, вѣдь, не касаются прямо пашей темы, а только на-
шего введенія.
і
29
Аііп, 8ѵеп#ев Хуіѣиііп#ві.і(1, Ггйп аг 1521 ИП аг 1611. 8іоск-
Ііоіт. 1878.
Аііеп, Ве іге попіізке Ві#егв Нізіотіе ишіег Коп# Напз, Сіпів-
ііега (іеп Аікіеп, Егейегік 4еп I, ѲизіаГ ^Ѵава, ОгеѵеГеЫеп. 1497—1536.
5 Віп‘1. К|вЬепЬаѵд. 1865 — 1872. Это замѣчательное сочиненіе не
копчепо: смерть прервала яапятія славнаго историка. 5 томъ доведенъ
до 1525 года. Ни одинъ авторъ по излагалъ такъ подробно и тща-
тельно исторіи Христіапа ТІ, какъ Лллепъ. Христіанъ II—его иалюб-
леппая личность '), при всехъ томъ ни малѣйшаго пристрастія, пн
малѣйшей предвзятой мысли, такъ что мы пе можемъ согласиться съ
мнѣніемъ нѣмецкаго критика Аллена, разборъ котораго помѣщенъ въ
«Нівіогівсііе Яеіізсѣгіі'і» Зибеля, уличающимъ его въ этомъ. Алленъ
пользовался въ большей части своего труда архивнымъ матеріаломъ,
изъ котораго многое до сихъ поръ еще неиздаво.
Аііеп, Пе геЪіів СЪгіиііа: і Зеспшіі ехвиііз Сошшеписіо. Ниіпіае,
МБСССХЫѴ. И въ этомъ сочиненіи авторъ пользовался неизданными
документами. См. стр. VIГ его введенія.
Аііеп, (тезсѣісЫе ѵ. Шпешагк, Ьеірлі#. 1849.
Аііеп, (ігаГ СііГІЯІоІГ ѵоп ОШепЬиг# иші еііе О га Гепіе Ііііе. НашЬиг#.
1853. ЭтО весьма цѣпная монографія какъ по полнотѣ, такъ и по
нѣсколькимъ документамъ, впервые напечатаннымъ въ приложеніи.
АПтеуег, Нівіоіге ііев Кеіаііопз сошшегсіаіев еі «Ііріотаіідпен іез
Раув-Ваз аѵес Іе попі (іе 1’Епгоре решіаві Іе XVI яіёсіе. Вгихеііея.
1840. Алі.тмейеръ освѣтилъ многое въ той борьбѣ па Балтійскомъ
морѣ, которая въ 1533—1537 годахъ приняла общеевропейскій ха-
рактеръ. Опъ пользовался богатымъ матеріаломъ Брюссельскаго архива.
21 документа напечатаны въ видѣ приложенія. Нѣкоторыя письма
Маргариты и Маріи къ Карлу могучъ быть найдены и въ изданіи
Ланца, но тѣмъ не менѣе многое к важное для исторіи XVI вѣка
найдется у Альтмейера.
АПтеуег, Бсг КаіврГ ііетокгаіів'сігсг иші агібіокгагіясііег Ргіпсі-
ріеп 7.п АиГаи# (Іев 16 .Тпѣгіішпіенв. Т)аг#еаіеШ іп 3 Мопо^гаріііеп,
аив ігапгов. ѵ. Китоѣг. ЫіЬеск. 1843. Очень важное сочиненіе.
АИтеуег: а) Таііё (іе Оаіиі; Ь) Би гбіе (іев Раув Вав ііапз Іев
гёѵоіигіоиз іи Мопі. Обѣ статьи помѣщены въ «Меввадег сіев зсіеп-
сев Ывіогіциев» за 1842 годъ, первая очепт. интересна и написана
по неизданному документу < РгоНюсоІІеп ігасіаіогпт Вгихеіі. 1548
(15 .Тап. іиісіиш іѣсіиш) фпогшп ѣіііія віѵе сопсіизіо ровіеа іасѣа еві
іп (іапііаѵо. Вторая статья новаго ничего пе даетъ.
АПтеуег: а) Бе Гёсііап^е йе ЫіхетЬиг# сопіге Іе Папепіагк; Ь) Іза-
Ьеііе «ГАпігісІіе; с) Ьев саиэев (Іе Іа гіёсайепсе (Іи Сошріоіге сіе Вги-
#ея. Всѣ зтп статьи напечатаны въ Тгёвог Кайопаі за 1842 и 1843
года и не лишены интереса, въ особенности третья.
') Правъ Врнкка, когда въ «Ніьіогічк Тѣімктій. IV.К. 5, стр. 31, гово-
ритъ: < Алленъ сдѣлалъ, если такъ можно выразиться, дѣло изгнаннаго ко-
роля своимъ собственнымъ».
30
АппегзіесН, Сігипсіііі^^піпегсп аГ вѵепвка ѵаісіеі і Ьіѵіапсі 1558—
1563. Ѵрваіа. 1868.
Агпоііі ѵоп ѣнѣеск; его хроникою въ нѣмецкомъ переводѣ Ьаіиеін'а
мы пользовались для введенія. Издана она Лаппенбергомъ въ 1853
въ *Эіе ѲевсѣісѣізсѣгеіЬег <1ег ПеиСзсЪсп ѴогхеіЬ.
ВагіѣоІсІ, .Іогреп ХѴиІІепнеЬег ѵоп БііЬеск осіег <1іе Вйі^еппеініег-
ГеІхІс.Ваишег'н НіаЬогнсѣез ТазсѣепЬпсѣ, 1835. Сочиненіе теперь ужо
устарѣло, послѣ выхода въ спѣтъ сочиненія Вайтца.
Вескег, ѴтзЫикШсІіе іте.чсѣісѣіе <1ег каізегі. ппЛ 4ез НеіІ. Вёші-
всЪеп Кеісѣ» Ггеуеп ЗіаЗі ЬйЬеск. 3 В.ЪшІе. Ыіѣеск. 1782. Мы поль-
зовались первымъ и вторымъ томами.
Веіігтапп, Копц СЬгіыіап <1еп Ашіеш Нівіогіе. I. II. КіоЪепішѵп.
1815. Берманнъ первый сталъ излагать событія связно; онъ слѣдо-
валъ за событіемъ до тѣхъ норъ, пока оно не вторгалось въ другое
событіе, а затѣмъ въ связи излагалъ то и другое; до него же всѣ
писали синхронистически. (Введеніе Берманпа, стр. X). Для пасъ
сочиненіе Бермаппа важно потому, что въ началѣ своего труда
авторъ дѣлаетъ полное обозрѣніе всего написаннаго о Христіанѣ П.
Къ тому же Берманпъ стоитъ па правильной точкѣ зрѣнія, не пи-
шетъ по Сванингу п.Витфельду, какъ его предшествепяпкя, а поль-
зуется и архивными данными.
Веѣгпіапп, Сѣгікііап ІТ, Дем ЕадкеЬеи осѣ Веі’гіеівеи Нікюгіа.
Еііег сіокпшепіег ГшіаЫасІ. Шведскій переводъ. .Іііпкіірііід. 1820.
Бережковъ, О торговлѣ Руси съ Ганзой до конца XV вѣка.
Спб. 1879.
ВіІІепдгеп, ГгаліиШІпіпе «Г асіііка йѣікегв Ніаіогіа ііап Мадопн
Еасіиіак гііі Егіс ХШ. ЬинЛ 1865. Новаго ничего нѣтъ.
Воевгоегтепу, Пашами Тѣеііиаѣше ап йеіи Кпе^е сіег Наизе ^е-
§еп СѣгЫіап II. Рго^іаііііп <1ег Веаіьсѣпіе іп 1>апгі&. 1860 ц 1864.
Здѣсь по документамъ вперпые изложены причины, побудившія Дан-
цигъ идти войною противъ Христіана II за одно съ свопэгъ соперни-
комъ—Любекомъ. Сочиненіе это очень важно и имъ полілуются всѣ
новѣйшіе историки, даже Алленъ.
Вотапввоп, Легтіе; <Іоѣапп осѣ Ьап» Тііі. Н.Гогв. 1862. Здѣсь
есть кой-что объ источникахъ времени Іоанна, пзъ которыхъ нѣкото-
рые касаются и времени Густава I.
Во88оп, Мадга Війгак ііі Зуепзка Ніяіогіеп пшіег сіе Ьасіа іогвіе
Ніигата. Маіто 1859. Сочиненіе это написано по АІгопЫасГу «Кйііог
Іііі Еіпіаші» Нізіогіа*.
Вигтеізіег, Вепга&е гиг (.тезсѣісѣіе Еигора’я іпі 16 ЛаѣгѣишіеП.
Козіюск. 1843. Въ видѣ приложенія здѣсь на страницѣ 181 напе-
чатанъ договоръ Любека, Ростока и Висмара съ Альбрехтомъ Мек-
ленбургскимъ, договоръ О престолонаслѣдіи въ Даніи 13 февраля
1535 года.
Саго, (іЛсѣісѣіе Роіепя. Ргіііег Тѣеіі. 1386—1430. 6о(1н 1869.
У Каро найдется много данныхъ для исторіи отношеній Эрика ХШ и
императора Сигизмунда къ Польшѣ.
Саисѣу, Ье Лгоіг шагіііше іпіешаііопаі. Рагія. 1862.
31
Сеізіи®, Копипв Оивіаі' іеп Еогвіез Нізюгіа. 8іоск1ю1іи, 1775.
2'части. Сочиненіе паппсано по Тегелю и Локценнію; авторъ также
пользовался, хотя и поверхностно по мнѣнію Гейера, архивнымъ ма-
теріаломъ. Подражая Ливію п Саллюстію, авторъ влагаетъ въ уста
Густава длинныя, напыщенныя рѣчи, которыхъ Густавъ I никогда п
не произносилъ. Интересенъ отзывъ Цельяія, иностранца, объ Іоаннѣ
Грозномъ. «Титулъ Великій» гораздо болѣе подходилъ бы къ атому
знаменитому царю, нежели «Тираннъ»—говоритъ онъ на стр. 575
второй части.
СЬгізііапі, (теисІіісЫе іег Негго$11і(іпіег ЯсЫевѵѵіз иші Ноізіеіи.
ГІепзЪигк иші Ьеіргі^, 1775. 4 части. Для насъ первыя три части
пе имѣли значенія. Четвертая же, отъ 1385 до 1159 года, служила
важнымъ подспорьемъ при изученіи Голпітипско-Датской войны вре-
мени Эрика XIII. Въ копцѣ 1 тома есть три приложенія. Первое
заключаетъ въ себѣ 4 неизданныхъ документа, второе—о шдезвигъ-
голштинскихъ хронистахъ, третье—о шл.-голштинскомъ гербѣ.
Согпеііиз, ПеЬег «ііе Гкшізсііеп ЕіпІіеігзЬезігеЪипкеп іш 16 Іаііг-
ЬипіегС. МііпсЬеп, 1856.
Сгоше, Вег Г)Япізе)іе Тпиізіиоіі. ЪпЪеск. 1856.
Сгорр, Хаггаііо ііе сопігоѵегзіія, цпае іиіег Гіапіае гевея еі Нат-
Ьиткепнев иэдце, аі шогіѳш СЬгікІіапі IV, 1648, а$і1аіае зипі. Нат-
Ъиг$і. 1800.
Оаае, Коп# СіітТіегп <іеп 1 Х’оіъке Нізіогіе. СЬпзііапіа. 1789
года. Это сочиненіе написано но случаю 400-лѣтняго юбилея копен-
гагенскаго Университета. Авторъ пользовался хроникою К. фонъ Ге-
рена, однако, послѣ трудовъ Аллена и Палудапа - Мюллера, новаго
въ его сочиненіи мало; ясность и простота изложенія дѣлаетъ книгу
весьма пріятной для чтенія. Псѣ смуты, бывшія въ Норвегіи съ 1448
до 1458 года, разобраны авторомъ полно и не, запутанно.
Оаііітап, СгевсѣісЫе ѵоп Ваппешагск. См. сборникъ Геерсва п
Уккерта, 3 тома. Лучшая часть этой исторіи, по пашему мнѣнію,
голштинскія дѣла въ царствованіе Эрика ѴШ и царствованіе Христіана I,
отношенія Христіана 1 къ Гергарду.
Далинъ, Исторія шведскаго государства. Спб. 1805- 1807. Да-
линъ, извѣстный какъ поэтъ, имѣетъ очень малое значеніе какъ ис-
торикъ-критикъ.
Вееске. Ѳгипіііпіеп мог Певсііісіііе ЬііЬескя ѵоп 1143—1226. Ыі-
Ъеск. 1839.
Оепіске, Ріе НапаезШііе, Шпешагск пші Ыепѵевеіі ѵоп 1369 Ьіз
1376. Еаііе, 1880. Весьма важное сочиненіе для послѣднихъ лѣтъ
царствованія Вальдемара и для исторіи наслѣдственныхъ споровъ,
возникшихъ по его смерти.
0е$ Косііез, Нівсоіге гіе Рапшагк аѵапі еі іерпіз 1 еіаііііязеіііепс <Іе
Іа шопагсіііе. Атяіегіаш, 1730. 6 томовъ. 7-ой томъ подъ заглавіемъ:
ЫІ8ЮІГС 4е Рапешагс. Іопіпаі Ьівіогіфііе іез Іаіѣч аггіѵбя іериіз Іа
шоіі іе Сіігіяііап V уизсрГаи ргеіпіег Іапѵіот, 1732—вышелъ въ Ам-
стердамѣ же въ 1732 году безъ имени автора. Сочипепіе Дероша со-
вершенно безцѣнно: новаго авторъ пичего пе даетъ, о самостоятельной.
32
критической разработкѣ не можетъ быть и рѣчи, потому что авторъ
ни слова не «налъ по датски; его исторія—компиляція, составленная
по латинскимъ хроникамъ Меуосія и Пентана, (См. Раішіап-Мііііег,
Ніаіогіяк ТібмкгіЙ, V Вжкке. 1883).
ОіНтег, Ьіе ЬйЬекйсЬеп Еатіііеп Огеѵегабе иші ТѴагпеЪоке іт
16 ЛаЬгЬипбегіе. БйЬеск. 1859.
Оііітег, ОенсЪісЫе ііеа Кгіе^ен бег ЛѴепіііясІіеп Зійбіе тіі Эііпе-
тагк. ЬііЬеск. 1853. Здѣсь приведенъ дословно стральяундскііі мирный
трактатъ 1370 года.
Огоу$еп, Зіпбіоп ииг ВаІНвсЬеп Гіа^е. Въ ЗуЬеІн Ніаіогімйіе 2еіі-
асЪгИ'І 1866. Здѣсь много вѣрныхъ руководящихъ мыслей.
Опсіоз, Ніиіоіге ііе Ьопіе XI, Атзіеічіаш. ІГОССХЬѴТ. Это сочи-
неніе приводится въ ссылкахъ у Далина, но не достойно внима-
нія, какъ но отсутствію фактическихъ данныхъ, такъ и по отсутствію
ссылокъ на источники и пособія.
ЕіпІіагсІ. Каізег Кагів ЬеЬсі.ХасІі (Іег АіОДаЬе іп сіеп МопптепСа
бегтапіае; ііЬегяеіяі ѵоп ОМо АЪеІ. Вегііп 1850. Этимъ сочиненіемъ
мы пользовались для составленія введенія, также какъ и другимъ со-
чиненіемъ Еіпѣагб’а, а именно его сІаѣгЬйсЬег».
ЕпдеІЬгесМ ЕпдеІЬгесМзопв Ніыогіа, Зіоскііоііп. 1817.Эго безъимен-
ное сочиненіе написано по Тунельду и новаго ничего пе даетъ.
Егеіеѵ, Огоінііц МагвтеіЬе Каіінагипіопепз (тгипбііе^еіне. Кі«-
Ьепііаѵп. 1883. Очень цѣпное сочиненіе.
Егзіеѵ, Коп^е оЬ Ьепяпіаші і <іеі 16 Аагѣипбгебе. Віпбіег оѵег 8іаі-
ошѵгеііііііщеп і ІоЗб оіі бенз В’оі^ег Гог Коіщета^б ок Аііеівѵжібе.
КдоЪепЬаѵп 1879. Авторъ опровергаетъ мнѣніе историковъ, которые
утверждаютъ, что, со времени Христіана II. королевская власть всё
болѣе и болѣе ослабѣвала, а аристократія усиливалась; онъ доказы-
ваетъ, что 1536 годъ есть начало крѣпко организованной монархи-
ческой власти.
Егзіеѵ, Иапіпагкв Ьеп оц Ьепшпапб і бег 16 Аагіі. 1513—1596.
Это сочипепіе служитъ подтвержденіемъ мпѣпія. высказаннаго авто-
ромъ въ его <Копце о§ І.епшваші» и вышло одновременно съ нимъ
въ 1879 году.
Еідеі, ІЯе Оьіяее ііп<1 іііге Кизіепіапбег. Ьеірхіц. 1867.
ГаЬгісіпз. Нгкипбеп гиг бемЫсІііе без Гйгніепіііпгоз ВйЕ;еп. 8іга1-
ышб, 1843.
Еаіске, 1)іе Напва аія Оеиізсѣе Нее-ішб НапбеІншаеІК. Въ «Веиі-
всііе Каііопаі—ВіЫіосІіек*. Вапб ѴШ, Вегііп, 1870.
Еапі, Віввегіяііо ѣізіогіса ііе 8песіа. Я.ЬоІів. 1826.
Еапі, Ѵагіа бе Ніяіогіа Зиесіса. Здѣсь помѣщены коротенькія из-
слѣдованія по исторіи Швеціи Нордстрема, Ніі.іег’а, Вогцяігбіп'а, ПІре
дера и др., не представляющія большой важности.
Еіпп Мадпизеп. От бе Еіщеізкея Напбеі раа Івіапб. Въ Копіьк
Тібякгій. 1833.
ЕІіпіепЬегд, Аіііапбііпц от НапаевІЛіегпая Напбеі тсчі Зѵегі^е.
Сочиненіе пов. ничего не представляетъ.
ЕІаих, Еа 8пё<1е ап XVI віёсіе. Рагіз.—Это сочипепіе занято исто-
3
ріей Густава Вазы. <>по написано но ранѣе бывшимъ сочиненіямъ,
шведскихъ и датскимъ, а потому новаго ничего не представляетъ.
Еоск, Кііртп-Роштегясію • (ІсясІпсЧіе, V. Веѵоіиііоп иші НеСог-
шаііои. Ьоірш<*. 1869. Очень цѣпное сочиненіе.
ГогнзеІ, Нѵегікен іпге Нівіогіа пшірг К«чііпі«г (іиаиГ Т. Згоскііоіпі.
1870. Это сочиненіе заслуживаетъ тщателі.паго изученія. Реформація,
предпринятая Густавомъ 1 ивъ политическихъ цѣлей, отчисленіе въ
калпу духовныхъ имѣній, отношенія къ Любеку—все это разслѣдовано
съ удивительною ученостью.
Фортинскій. Приморскіе вендскіе юрода до 1370 года. Кіевъ. 1877.
РгіІІСГІСІа. Ііапшагкз уйге роіііізке Ніяіогіе. 1629—1635. К]'оЪ.
1876. Здѣсь въ введеніи есть много руководящихъ мыслей для нашей
темы.
ГгухеІІ, ВёпШеІнег пг нѵспнка Іііьіогіап. 1:3. Яіоскііоіпі. 1879.
СаІІоіз, Вег НапзлЬптмІ. Ьеірхіц. 1868.
бсйскеіі, ЬйЬеск іп (Іег Міііс <1ев 16 .ТаІігЬіішІегІя. ЪпЬеск. 1855.
Маленькая незначительная брошюра.
СеНгоу. НЫоіге (1ев Ётаік ЗсапйіпаѴен. Гагіз. 1851. Сочиненіе
пе имѣетъ значенія.
беііег. Затіасіе 8кгііТег, 8 томовъ.. ЯіоскИоІт, 1873.
Сепоі® (81.) еі сіе Зссррег. Мінніопя іііріошаіічиез <16 Согпеііів 1>пр-
іісіия (1е ЯсЬеррег. Вгихеііеі. 1856. Здѣсь подробно разсказана жизнь
знаменитаго литературнаго защитника и дипломата—посланника Хри-
стіана П; здѣсь же раскрывается вся дипломатія XVI вѣка и дипло-
матіи Карла V въ особенности.
бІезеЬгесІЙ, АѴеіпІіясІіе (тезсііісіііеп ѵоп <1ег Канйіпц'егхеіі. Въ
«Ваііізсѣе 8иІіеп» яа 1839 годъ.
(ліезеЬгесЫ. \Ѵеп(1ізс1іе бенсііісіііеи аиз Іег 7мі (Іег егзіеп І.іиіоі-
ііпагег. Ваіііьсѣе Зішііеп. 1840. Оба эти сочиненія служили вамъ для
составленія введенія.
СоМзсЬтісІі, І»іе Лспіясііе Наина. РгепыНнсЬе .ІаІігЬйсІіег. 1875.
бгапЬегд. Нпіопепн Нідіогіа. Йіоскіюіш. 1820. 3 тома. Теперь это
сочиненіе не имѣетъ никакой цѣпы.
Грановскій. Волинъ, Гомсбургъ н Вяпста. См. полное собраніе его
статей.
Сгаиіой. Пізіогіясііе Зсіиійеп, 3 тома. Среди сочиненій Грау-
то<М»а сго исторіи введенія реформаціи въ Любекѣ — одно иит. важ-
нѣйшихъ; опо занимаетъ почти весь 3-й томъ.
НапіпіСГІСЙ, Вапшагк і Ѵаіііешагегшъ Тііі. 1157—1375. Вышла
только одна часть этого сочиненія, въ Копенгагенѣ, 1860; она дохо-
дитъ до 1227 года.
Наіппіегісй. Лаптагк цшіог <1е Погйінке Кі^ега Когсіііпц. 1819.
Наштегісіі. Оапшагк тміег Аііеіьѵаеіііеп. 1523—1660. К.іоЬепЬлѵіі.
1854. 4 части. Авторъ считаетъ XVI вѣкъ- временемъ высшей силы
дворянства, что невѣрно, какъ доказалъ въ шівѣйшссі время Э|>слевъ.
Напсіеітапп, Віе Іеікіеи Хеіки НапвізсЬег ГеЪегшаеѣі іш Нкаіиіі-
иаѵінсЬеи Хопіеп. КіеІ. 1853. Это сочиненіе весьма замѣчательное и
3
полное для исторіи сѣвера XVI вѣка. Мало, что добавляли новаго къ
вопросу, разобранному Гаидельмапшшъ.
Наггіипд. 1>іе Епіж1®кип§; <1ея Намеаіізеііеп Сотріоіі'з ги Впщ&е.
ЯуЪеІ, И. 2<-В.яе1ігіГі. 1872.
НагНипд, Яогя'екеп иші <1іе ііеииіскец Зеезі&Ие Ьік хит Зсіііпйие
ііеь 13 .ТаЪгкпшіегів. Вегііп, 1877. Здѣсь обстоятельно разобрано воз-
някновеніе и развитіе бергенской торговли.
Наззе. 2и Сіігі.чііан Т Веіяе іш .Таііге 1474. Еіпе Йішііе.
Наззе. 1>іе 8еІіІасІіі: Ьеі Вотпішѵеіі. Обѣ статьи помѣщены въ Хеіі-
зсѣГіЛ Йег Сеяеііисііай Гйг Зскіездѵщ - Ііоіяіеіп - ЕапепЬпг^іясІіеп Не-
зскіеЬТе, ѴП Вапіі. Кіеі. 1877.
Наззе. Віе Опеііеп <1ез Кірепег Яіайітески. Ппіегнпсііип^еп хиг ЙЛ-
піксііеи иші ІІІЬяеІіеіі Вееіііз^езскіскіе. НаіпЪиг^ пп<1 [.оірхій;. 1883.
Наизпіапп, Пая ІИи^еп йег Веиівсііеп иші Пііпеп иш Деи Вевііх
ЕчІ.ІаіиІя 1іІ8 1227. Ьеірхцг. 1870.
НедеІ. (Іеміііскіе йег МекІояЪптгізсѣеп ЕашІзШпйе Ъіз хиш .Таіпе
1555. Вбвіоск. 1856.
Неізе. КіЬііегп йеп ашіеп і Хог^е о§ Ііапз Еіеп^нііп?;. К.іеЬеп-
Ііаѵп. 1877. Очень цѣнное сочиненіе для исторіи времени Хрпстіапа II.
Авторъ пользовался и рукописною хроникою Реймаря Кока, и другимъ
неизданнымъ матеріаломъ.
Неідіпагіег ТІіеоІодиз Зуіѵа. Скгопоіоціса еігсиіі Ваііісі. НатЪиг?.
11525.
НеІтоІ(І, Сіігопік ііег Яіаѵеп. Хасіі (Іег Апз^аЬе ііег Мопитепіа
СІегшяаіае ііЬотШ ѵош Ьаигеві. Міг еіпет Ѵопѵогі ѵоп Ьарренііег^.
Вегііп. 1852. Віе (гезсіііскізсіпеіііег ііег йепінсііеп Ѵогаеіі. Этою важ-
ною хроникою, написанною въ 1 1 70 году, ли воспользовались для на-
шего введенія.
НеггІісЬ. (Іеяіііісіне йег Яілйі Козіоск Ъіз хпт .Ілкге 1300. Воз-
іоск. 1872.
Неусі. Пая Паіь йег ііеиізскѳп КяіійепГе іп Ѵепеі1і<г. Яуіюія ІГіяіо-
гіясііе Яеііясіігій. 1874.
НіІсІеЬгапсі Яѵепйка Еоікеі итіег ЯейпаЬійеп. ЗіоскЪбІт. 1866.
НоіЬегд, 1) Вапіиске Веіскя Ніягогіе. Натііпг# ипй Г.еірхі^. 1757
и 2) Оіііііяеііе иші Хогмеціяске Чіааізкеясіііекіе. Корепкяягеп иші Ьеір-
хік- 1750. Людвигъ Гольбергъ занимаетъ очень видное мѣсто среди
исторіографовъ ХѴШ столѣтія. Онъ родился въ 1684 году въ нор-
вежскомъ городѣ Бергенѣ, получилъ образованіе въ Копепгагепскомд.
университетѣ, гдѣ изучалъ по преимуществу богословіе. Долгое время
ГолъбергЪ провелъ въ Парижѣ, гдѣ въ 1718 году сдѣлавъ былъ про-
фессоромъ метафизики, а въ 1720 — профессоромъ краснорѣчіи. Юристъ,
богословъ, философъ — опь также блистательно выступилъ и на по-
прищѣ комической П088ІИ и заслужилъ громкое имя датскаго Мольера.
Отъ комедіи Гольбергъ перешелъ къ сатирѣ въ духѣ Ювенала, а въ
цярствоиапіе Христіана IV предался исключительно запятіями, исторіи
и былъ сдѣланъ въ 1730 году профессоромъ исторіи и географіи нъ
Копенгагенскомъ университетѣ. Въ 1735 году опъ былъ сдѣланъ рек-
торомъ, а въ 1737—казначеемъ того же университета. Умеръ Голь-
35
бергъ въ 1754 году *). Первый томъ «Исторіи Даніи» Гольберга вы-
шелъ на датскомъ языкѣ въ 1732 году, послѣдній третій—въ 1735.
Го.іьбергъ усматриваетъ въ исторіи Даніи 5 періодовъ: і-й до Капута
Великаго, 2-й до Маргариты. 3-й до смерти Фридриха I, 4-й—смут-
ное время, предшествовавшее вступленію на престолъ Христіана 111,
5-й со времени вступленія на простолъ Христіана Ш. Каждый пе-
ріодъ начинается болѣе или менѣе полною характеристикою предшест-
вовавпдаго періода. 4-й и 5-й періоды разработаны самостоятельнѣе
и полнѣе первыхъ трехъ. Исторія Гольберга есть, по преимуществу,
исторія датскихъ королей. Матеріаломъ Гольбергу служили извѣстные
историки Кранцъ, Витфельдъ и другіе, а затѣмъ и архивныя сокро-
вища. Весь критическій талантъ Гольбсрга былъ направленъ на опро-
верженіе неправдоподобныхъ данныхъ, повторявшихся всѣми его пред-
шественниками сь полною вѣрою. Сужденіе Гольберга о событіяхъ и
историческихъ личностяхъ свободно, юмористично и умѣренно. Его
характеристики мѣтки. Слогъ Гольберга по истинѣ историческій
слогъ», «украшенный тою торжественностью, которая пе многимъ да-
лась въ такомъ совершенствѣ, какъ Гольбергу».
Л)апі?с1іе пші Яопуедіасііс Ніааѣч^еееЬісЫе» Гольберга имѣла цѣлью
въ популярномъ изложеніи дать пароду книгу, гдѣ бы онъ могъ по-
лучить свѣдѣнія о государственномъ управленіи, о религіи, научномъ
развитіи, университетахъ и академіяхъ, торговлѣ, военной силѣ, за-
конахъ, правосудіи, администраціи п т. д. Годьбергъ приводитъ въ
своемъ сочиненіи нѣсколько интересныхъ актовъ, но опи относятся ко
времени болѣе позднему. Въ' предисловіи Гольбергъ говоритъ о состоя-
ніи исторической науки въ Даніи до него и указываетъ па то, что
понятія иностранцевъ о сѣверныхъ народахъ были весьма туманны и
нелѣпы 4).
Ногп, Когі І'дівікі оѵег Ыогіепз Оііііііяпііпііег. К.іоЬспѣаѵп. 1883.
ІнпдЬаи®. І’еЬсг 8сЬи1лЪі1піпІ8ве іикі АѴеІпкгагі йег Напяе іп 13
иші 14 ІаінЪиші. ЯуЬеІн И. 2. 1865.
КІеІекег, Віззегіаііо іпаііртиаііз іе Папьа Тепгоиіса. (ШШи^еп.
1783.
КІеТТеІ, АЫіаиіІипд' ѵоп іеп ѴотгГщеп іег аііеп попІіясЬеп Зеекипві
ѵог іеп Вбшегп пікі (ігіескеп. Кіеі. 1753—56.
') Въ политическомъ и религіозномъ откошеніяхъ Гильбертъ былъ «сы-
номъ своего времени- говоритъ его новѣйшій критикъ Палуданъ-Мюллеръ.
Въ политикѣ приверженецъ сильнаго самодержавія, онъ по религіознымъ
убѣжденіямъ не только протестантъ, по раціоналистъ стараго покроя, про-
тивникъ католицизма, подъ которымъ онъ разумѣетъ только папство. Папы
и прелаты, въ его глазахъ, -хитрые оомаіпцпки, которые своими легендами
и вымыслами намѣренно держали народы въ невѣдѣши, съ цѣлью ограбле-
нія ихъ; ибо доходность, безпечная жизнь п власть—вотъ къ чему всего ближе
лежало ихъ сердце».
’) Гольбергъ па 20-й страницѣ приводитъ выдержки изъ <Ѵоуа§е Ьіяіогі-
і|пе>, въ 8-й части котораго одна глава посвящена описанію сѣверныхъ па-
родовъ. Здѣсь говорится: Ьев іпііаііітяиіз іе се гоуаите опі Іе ѵізяа^е ріаі.
Ііа/литё, Іев уеих зепіЫаЫеь а сеих і’ші сосѣоп, іез раирі&ез геіігбз ѵегв Іез
огеіііея, ЬаЫПбз ргездае іоив «!•• реаих ііе геиев, дпі Іез і'аіі рагаіЬге впеоге
]>1ия геіопІаЫез.
36
КошЬзІ, І)іе Кгіеце ЛѴ'аМепіат’я ппсі Кппі’в децеп Кореи иші Рош-
тегп, аив <1ег Кпуіііпра Кара іІЪегзеілЬ. Ваіііясііе Йіікііец 1832.
Корртапп, 2иг ВежІіісЬіяеІігеіЬіиір «Іег НаіівѳвІіісІСе ѵоп 13 Ьів
/.ши 15 .Тиіігііиікі. Въ Наизіяске (і евскіскІвЫіііиі- за 1872 годъ.
Ковкіпеп, Еіпіавііь ШвСоЙа. Переводъ съ финскаго Герцберга.
Гельсингфорсъ. 1874. 2 тома.
Котляревскій. Древности правя балтійскихъ славянъ. Прага. 1871.
Кгапв, Епріівке Біпіріошаііе іп Я. 1527. Еіп Веіігар х.иі Се-
всйісіііо Реітіішіші» I. ІѴіеп. 1871.
капдеЬек, Зіаште ЕаЛегспя йп* (Іеі Копреііце ОІсіепЪогкзке Ніи
Піігіяііап гіеп Еогвіов Гііосіеііре Ліикоишіеіве Согнусь и<Іі еп .)и-
Ьеі Таіе. ІуеЬепІіаѵп. 1749. Это—юбилейная рѣчь по случаю 300-
лѣтін вступленія па датскій престолъ Ольденбургскаго дома. Она
исполнена похвалъ Христіану Т, заслуженныхъ и не заслужеппыхъ.
ІейпЬегд, Агепііппе Гііѵег Вігрег Лагі. Зѵепяка Асшіешіеиз Наші-
Ііпраг. 1786. 2 1)е1.
ѢІ5СІ1, .ТаІпЬГісІіег Піг МекІепЬигрІясІіел Певскіскіе. Зскхѵсгіп. 1848.
!_ізке. Роіпіяске ІИрІошаНе іш Лаііге 1526. Ьеірхір 1867.
Іоссепіив. Вегпш Заёсісагиш Нізіогіа. Зькоіш. 1845. Исторія Лок-
ценпія написана частью но Сканивгу, частью по Гегелю, такъ что
новаго она не даетъ.
Майи. Вѳіігііре гиг (тезсійсіііе <1ев аііеп, дѵеийівсЬсп Вовіоскв. Вов-
іоск. 1856.
МаІІеі *), Ніяіоіго <1е Ваішешагк. 1758—1777. Исторія Маллэ
доводна до 1773 года. Для насъ имѣютъ значеніе 1-й и 2-й томъ.
Взглядъ антора на Хрпсгіапа II очепъ сочувственный. Онъ, какъ
нпострапецч,. могъ лучше оцѣнитъ итого замѣчательнаго короля. Малла
провелъ нѣсколько времени въ Римѣ, гдѣ къ Ватиканской библіотекѣ
много почерпнулъ данныхъ для своей Датской исторіи. Своей исторіи
Малла предпослалъ два предварительныхъ сочиненія: 1) Тіпгоііисііоп
а Гііізюіге <1е Ііаііпешагк оп Гои Ігаіге сіе Іа гёііріоп, Лея іоін, 4ев
іпоешя еі (іев пваре* бея апсіеиз Инной; и 2) Мопишепів <1е Іа
віуікоіоріе еЬ <іе Іа роё&іе <1ез Сеіісз еі рагіісиііёгстепі 4ез апсіспя
8сап<1іиаѵез, ропг .<егѵіг (Іе зирріепіепі еі <іе ргеиѵев А Гіиігойисііоп
А. ГііівЬоіге <1е Ііаппетагк. Первое сочиневіе вышло въ 1755 году,
второе въ 1756, въ Копенгагенѣ.
МапіеІЗ, Веіігііце гиг ЬНЪеск-Напвівскеп Сіевсііісіііе. .Тепа. 1881.
Здѣсь собраны псѣ статьи Магггсльса, раньше паиечатинныл въ Наизі-
яске ОевскіскІзЬШІЬег.
Магтіег, Піяіоігв <іе Іа Ясашііпаѵів. Рагів.
Месііеііп, (>Гѵегяі}гі аі" 8ѵеинка Кікягаііеіз зиіягаЫІіца зІаПшпц
Ііап (.іизіаѵ I ІІП 1634. Неіяііцгіогя. 1873.
Мегіет, Скег <ііе ііввскіскіе Роіптеіпв, Ікг Ѵегііаіиіівя хиг 1>еиі-
вске (іеяскісіпе, ііи Веііашііішк иші Ваізіеііипц. Ваійяскс ЗКиІіеп.
1832.
') МаІІеі родился нъ 1730 году. Другъ и товарищъ Неккерн, опъ въ 1752
году прибылъ въ Данію профессоромъ французскаго языка и «ЬеЛек ІсНгся-.
ф 1807.
37
МС58СПІІІ5, Звоінііа ІПпнігаСа. 8іескію1т, 1700 1705. Большое
сочиненіе Мессенія—не лишнее пособіе для исторіи Густава I, хотя
и паннсаво по 'Гегелю.
МоІЬесй, 1)аь Негмодіѣшп Чс1і1«».чхѵі«г. Еіпе НіяіопзсЬе Экіиае апв
«іет (ІііпідсЬев ѵ. Зсіюгн. Кореика.гсп. 1846. Авторъ докапываетъ
права Даніи на владѣніе Шлезвигомъ.
Моіісгир. Ііашпагкв РогіІоМ (іі Тлііаші. 1346—1561. КдоЬепІіаѵп.
1880. Очепъ цѣнное сочинскіе для псторін сношеній датскихъ коро-
лей къ Лифлянліи и Польнгѣ.
МііІІег. Еіпіеііпп? гпт Зішііит «Іег Ѵегѵа.«яин₽здч!»с1ііс1ііс «Іег 1
ігеіеп Яіасііе <1ея ІенідсЬец Вишіен. НатЬиг®. 1825.
ЙІНійСІі, ЗсЫекѵѵі^, 8оев( іииі ЕііЪеск. ЯаІиЪйсІіаг іііг 8сЫевѵір-
Но1і>Іеііі-1лиіеііЬигкІ8Ііеи Оеасііісіііе. 1862.
Раіаіінз. Г)н Ііоініпіо Магія. Ѵепеііів. МВСЬХГѴ. Здѣсь есть ин-
тересныя данныя о свободѣ плаванія».
Раітсп, Нізіогіьк ГгатяиІІиіид; аі’ Леи 8ѵепвк-ііняка )і ивіеЫаць-
ііі'іпіпцен ігап вивіаі" Ѵавав гецегіи^ (ііі 1766. НеІвіп^Гоіъ 1876.
РаІіібап-МІІІІег 1., Оиііаімів ЕогІюМ ііі Оатпагк ор- Яѵеггідо і <1еі
14. 15 ок 16 Аагіі. К,вЬеиІиіѵ'іі 1865. Здѣсь разсмотрѣны отношенія
Швеціи н Даніи къ Готланду; ясность изложенія и полпота дѣлаютъ
эту монографію очепъ цѣпною.
РаІибап-МШІег, С.. Ріге 8іи<1ісг Ііі (Ъ-еѵеГеі<1епь Нівіогіе. Апшііег
Гог Хопіізк ОѢІкупЛікЬеІ. 1853.
РаІиіІап-МііІІег, С.. 1>е Іеіъіе Коигег аі ііеп ОІіІепЬогцзке 8ІОДІ.
КрЬепкаѵп 1874. Это намѣчательное сочиненіе начинается съ цар-
ствованія Хрпстіапа I п доходить до Христіана ПІ.
РаІнсІап-МІІІІег. С., ОЬвегѵаІіоие* Сгііісае ііе ІоеЗеге іпіег Эапіапі,
Янееіані ег. Ыогѵвціат аіінрісіін Маікагеіае ге^іпае іеіо. Наипііе
МІМІССХЬ. Здѣсь съ удивительнымъ знаніемъ дѣла разобрана кри-
тически Кальмарская унія 139 7 года. Авторъ доказалъ, что актъ
уніи 1397 года пе былъ подписанъ Маргаритою и былъ, такимъ
образомъ, только наброскомъ къ плану, а пе государственнымъ
актомъ.
Раіікіап-МііІІег, С., (ттегенз Кеѣіе, лкіМгеІ еііег ігукіе О{* пітукіе
КіИег. Кз'еЬепЬаѵп. 1851. Авторъ пользовался массою архивнаго ма-
теріала и съ удивите.и.ною ясностью представимъ борьбу между Да-
ніей и Любекомъ пъ періодѣ отъ 1531 до 1537 года, а такзіьв п
европейскую іш.інтвку этого времени.
Первольфъ, Германизація балгійскихъ славянъ. Спб. 1876.
Напкс, Пеписііс (.іѳвеЪісЬіе іт Хеіѣаііег «іег Ке.Гогтаііои. Ьеіриі^.
1873. Здѣсь есть много данныхъ для исторіи сѣверныхъ скандинав-
скихъ государствъ. Въ 6 томѣ есть также интересный документъ, а
имсппо: «Дціеггоряіогікт ѴѴііПепѵеЬегв». Стр. 148.
йапке, 7чо1(' Віісів г Ргеііззівсііег біеисііісіііо. 1.<іргід. 1871. Здѣсь
особеппо важенъ первый томъ, какъ для исторіи Датско-Польскихъ
отношеній, такъ и для исторіи вопроса о нѣмецкой колонизаціи.
ВаІЫеІ, 1)іе \ѴеИкІ8Іогізс1іе ВесІепСппд; «іег Мееге. Пограі. 1858,
Непіегііаііі, Нѵепзка Кугкапн Нізюгіа. 4 Вашіеі. Нѵегіцо цпфн-
38
Кппппй; Сіпзіаі' йеп ГбгнГе. 1520—1543. Ыіші. 1866. Исторія рефор-
маціи въ Швеціи изложена по архивнымъ даннымъ весьма обстоятельно.
Норр-Ѵ. сіег. Хвг 1>ецізс1і-8каш1іпаѵізс1іе (лебсЬісІіІе йез XV .Іаііг-
Іппіііоггя пли Кбпід Еі'іеіі йег Ротшег. Сочиненіе, носящее первое за-
главіе, отличается отъ втораго тѣмъ, что къ нему приложенъ очеркъ
шведской исторіографіи въ 15 вѣкѣ. Лучшая часть сочиненія Роіша—
это, но нашему мнѣнію, разсказъ о послѣднихъ годахъ царствованія
Эрика и первыхъ Христоффора баварскаго. Взгляды автора на Эн-
гельбрехта и Эрика не всегда могутъ быть приняты.
НиЬу, Іііе Веиізсііе Ііаіпіеі іпі Копіей Бигораз Ьіз хит ,Т. 1370.
Лаіігез Вегісііі ііЬег іііе к. к. ОЬег-йеаІ&скпІс хп Тгоррап. 1863. Тгоррап.
ЙиззоІ, Ыѵііішіізсііе Сіиопіск. Аиз йет Ріаііііеиисііеп йЬегіга^оп
ппй шіі кигхеп Апшсгкипдсп ѵегзеііеп йигсіі 1’аЬнІ. Ксѵаі. 1845. Хро-
ника доведена до 1583 года.
Аопіат, НіяГогіелкгіѵпііщеп ок Нізіогіеякгіѵегпе і Вакшагк о&
Хогце нійеп Кеіогтаііоиеи. ЭДѳЬепкаѵп. 1867. Это сочиненіе заклю-
чаетъ въ себѣ подробные біографически-критнчвскіе разборы датскихъ
хроникеровъ 16 вѣка.
ЗасІіег-МазосЬ, І'пкагпе Ѵпгсгеап^ ппй Магіз ѵоп Оезіеітеісіі.
Глеіряіг. 1862.
Загіогіиз, (.ІеьсЬісЬіе «іез Напзеаіізсііеп Випйсз. 3 части. Стбиіп-
^еп. 1802.
Заіііег, Ііег НашІеІ йез йеиізсііеп Огйепз іп Ргепбнеп гиг Хеіі
«еіпег Війіііе. Это отдѣльный оттискъ статьи, помѣщенной въ Нап-
зізсѣе СтевсЬісІііаЫШег, томъ ѴП.
ЗсЬМІег, ІИе Напзезіайіе пші Кбпір- ХѴаШстаг ѵоп Шпетагк.
Іена. 1879.
Зсііаіег, ХѴізЬу ипй боііаші. Хпг (теясЫсЫе йез йсиівсЬеп ііап-
<ІсІ8 пасіі Еіпіаші. ЫіЬеск. 1878.
Зсііаісг, Ііапізсііе Аппаіеп ппі Сіігопікеп ѵоп <1ог Міііе йен 13
Ьів хшп Еп(1е <іее 15 Даіігііппй. Наппоѵег 1872.
8сЬапі, Епр'ііясііе Напйеівроіііік. Ьеірхір. 1881. Очень важное со-
чиненіе для исторіи отношеній Ганзы н сѣверныхъ государствъ къ Англіи.
ЗсЬіскегіапг, І»іе йеіеп Напяезіййіе НашЬигц ЫіЬеск ип4 Вгетеп.
(тбіііпроп. 1829.
8сЫІ(іі, (гексііісіхе сіег Біайѣ ЛѴізшаг Ъіз гит Ешіе йее 13 .ТаЬг-
Ішшіегів. КоБіоск. 1872.
ЗсЫедеІ, ѲезсЬісІііе сіег Копі^е ѵоп ІІІіпетагк аия йет ОШеи-
Ьіиі^ізсііеп Біапипе. Копенгагенъ 1769 и 1777 года
Іоаннъ Генрихъ Шлегель, братъ знаменитаго Іоанна Эліаса Шле-
геля, родился въ 1 726 году въ Мейссенѣ. Получивъ образованіе въ
.іейлцигскомъ университетѣ, онъ прибылъ въ 40-хъ годахъ Х'\ ІІІ
вѣка въ Данію и сталь заниматься исторіей. Въ 1760 году онъ былъ
сдѣланъ профессоромъ исторіи въ Копенгагенскомъ университетѣ, въ
1770 году назначенъ королевскимъ исторіографомъ и библіотекаремъ.
Умеръ Шлегель въ 1780 году. Во всю свою жизнь опъ отличался
удивительною дѣятельностью. Занимаясь исторіей, онъ былъ въ то же
время секретаремъ общества изящныхъ искусствъ и главный двяга-
39
тель при учрежденіи такъ называемаго типографическаго общества,
которому мы обязаны обнародованіемъ цѣлаго ряда важныхъ сочи-
неній. «(тезсійсіііе > Шлегеля состоитъ изъ двухъ томовъ Іп-Гоііо и до-
ходитъ до 1629 года, т. е. до мира въ Любекѣ. Мы пользовались
только первымъ томомъ, обнимающимъ событія датской исторіи отт.
1448 года до смерти Фридриха П. Все сочиненіе посвящено Хри-
стіану VII. Послѣ краткаго предисловія, въ которомъ авторъ гово-
ритъ объ историческихъ сочиненіяхъ своихъ предшественниковъ онъ
но введеніи вкратцѣ излагаетъ вееь ходъ датской исторіи до своего
времени. Сочиненіе Шлегеля—трудъ весьма цѣпный я основательный.
Точная и полная оцѣнка его однако затрудняется тѣмъ, что онъ не
приводитъ своихъ источниковъ, такъ что о достовѣрности передавае-
мыхъ пмъ фактовъ можно судить только послѣ предварительнаго
ознакомленія съ событіями по первоначальнымъ источникамъ. Шле-
гель имѣлъ въ виду соединить тщательную критику съ связными,
изложеніемъ. Если опъ въ этомъ вполнѣ и пе успѣлъ, то онъ однако
занимаетъ важное мѣсто среди историковъ ХѴІП вѣка. Кромѣ упомяну-
таго сочипепія Шлегель написалъ еще исторію Христіана IV и издалъ
свое знаменитое <8ашш1иик гпг сІііпізсЬеп (.тезсійсіііе, Мііиикеппіпізз,
Оекоиошіе иші ЯргасЪс В. 1 н 2. Кореііііа^еп. 1773—1774
Зсііііскег ІИе ПйпінсЬ—СііІнпагвсЬеп Нігеііщкеііеп ьеіі <іег Ѵегеі-
пі2гпіі§- Ноізіеіпз шіі Сііцешагк Ьіз гиш ЛпзЬгисІі Лея Кгіе^е.ч ѵош
йаііге 1500. Козіогк, 1875. Здѣсь ясно н полно наложены войны
Христіапа I съ Голштиніей и его политика по отношенію къ импера-
тору Фридриху III.
8сЫіпірег. 1)іе Пепіясііе Напза. 2 Ѵогігй^е. Г)гез<Іѳп. 1862.
1 Ѵогіга^—до 1370 г., 2—до паденія Гап.чы.
ЗсЫогег. Ьіѵіаші иші <1іе АпПІіще «Іеиізсііеп ЬеЬепз іш ЬаШзсІіеп
Хогйеп. 1850.
ЗсЫйіег, Сіе Папза иші <1ег ііепізеііе йіііег Опігп. Всгііп. 1851.
Зсіііоігег. Ѵегѣаіі пші Гпіег^ап^ «іег Напиа пші <1ег «Іеиізсііеп
Опіепн іп ііеп Овіяпеіііпііепі. Всгііп. 1853. Всѣ три сочипепія ТПле-
цера—необходимыя пособія.
ЗсііиІІг. Оіе Кгіе^хііце (Іег ОМопеп це?еп С.'інетагк. 1875.
8іск, Ко#!е Вісіга^ ііі Сіггінііегп ііеп Ашіеиз Нізіогіе шиіег Ьаші-
ііуагіщііейеп. КіоЬенІтѵп. 1860. Авторъ состоялъ министромъ-резиден-
томъ въ Нидерландахъ и Бельгіи, а потому имѣлъ доступъ въ архивы
Брюсселя, Гааги, Гепта и Лэра; опъ сообщаетъ много новаго о жизни
Христіана II въ Нидерландахъ.
ЗіІІёп. бѵепзка Нашіеіііз осіі пйгіп&агпеи Ніаіогіа пшіег Гоікпп-
Н’аіШев осіі Піііоііыі«1еп. ІТрваІа. 1859. Здѣсь подробно наложена исто-
рія шведской торговли въ средтгіе вѣка, пути сообщенія и предметы
вывоза я ввоза.
ЗіІѵегзіоіре, Агетіпне оі'ѵег Вігцег .Тагі. Вѵеняка Асшіѳтіепз Паіиі-
Іііщаг. 1786. 2 Беіеп.
Зііѵегзіоіре, Агешінпе оі'ѵег 8іеп Зіпго. Яѵспкка АсаЛешіепз Напіі-
Ііп^аг. 1786. 4 Т)еІ.
Зііѵегзіоіре, Нізіогіа бг’ѵет ГбгІіаНапіІеп шеііап Чѵегіце осіі Хотгіце.
40
ЬіпкВріпе-. 1821. 2 тома. Второй томъ обнимаетъ событія съ ХТѴ вѣка
до реформаціи.
ЗЦегипіап. Таі от «Іе Іііпіа. Ѵсітбгівкареіъ ѣііяіаші і Яѵеагіке, ишіег
Неііепйошз осіі РйіѴеіІйЙб Ііііеп. Зіоскѣоііп. 1758. Здѣсь авторъ разби-
раетъ состояніе паукъ н искусствъ въ Швеціи до рефлрм'ЩІн.
Зігеіоѵл Псп ОиіЬІІапЗі&ке Сгопіса. 1033. КіоЪепІіаѵп. Хроника
посвящена Христіану IV. Огреяовь былъ родомъ готландецъ и былъ
священникомъ па островѣ Готландѣ. Ня историческаго, пн литератур-
наго нпачегіія хроника не имѣетъ. Ссылки на нее возможны только
въ рѣдкихъ случаяхъ, когда подъ рукою пѣтъ другого матеріала.
Авторъ начинаетъ съ сотворепія міра, ведетъ длинный и нзди питій
разсказъ о древней исторіи Готовъ до Г. X. Ивъ авторовъ Стреловъ
приводить Олая, стр. 159, Крайнія—121, н Іоанна Магнуса, стр. 193;
приведенъ также на стр. 212 какой-то безъименный шведскій исто-
рикъ. Документовъ въ хроникѣ пѣть никакихъ, порядка изложенія
никакого, ни хронологическаго *), пи внутренняго. Хронику можно
раздѣлить на 2 части: одна говоритъ о Готахъ, другая озаглавлена
«ѴѴіязЬуе» — и опа то еще пригодна нѣсколько для ознакомленія съ
исторіей острова.
8ігіппііоІт, Яѵегікея Нізбогія і 8аттпап<1га&. ТП «Іеіеп. (тциіаі I
осѣ ітпв Тіі. НілскЬоІш, 1860. Авторъ даетъ вѣру всѣмъ иевонмож-
пымъ разсказамъ о тиранніи и кровожадности Христіана II.
8ІуНе. Ііііігац ІІ11 Якапііпаѵіекв Ніьіогіа пг пііаіиіякл Агкіѵег.
I IV. Яѣоскііоіт. 1864 75. Это первое сочиненіе, къ которому не-
обходимо обратиться при изученіи XV вѣка. О достоинствахъ итого
замѣчательнаго сочиненія говорили уже и нѣмецкіе, и датскіе, и
шведскіе авторитеты *). Каждый томъ состоитъ изъ двухъ частей: въ
первой, служащей какъ бы введеніемъ для второй, авторъ дѣлаетъ
подробное обозрѣніе хода сѣверной исторіи въ извѣстную ппоху, а во
второй печатаетъ документы, нзвлечеппые имъ ииъ иностранныхъ архп
новъ. I томъ касается отношеній Швеціи къ Мекленбургу до исхода
XIV вѣка и внутренней псторін ся по время царствованія Альбрехта:
здѣсь напечатаны 86 документовъ (преимущественно изъ ІІІвернн-
скаго архива). II томъ—сношенія съ Германіей и внут]инння исторія
Швеціи во время уніи въ періодъ отъ 1335 до 1448 года; здѣсь на-
печатано 134 документа. ІП томъ Швеція ігри Карлѣ Кнутсопѣ и
Христіанѣ I. 1448 1170 г.; 134 документа. IV томъ — Швеція во
время Степъ Стура. 1-170—1503; 237 документовъ. Такимъ образомъ
’) Стр. 134 событія разсказываются въ такимъ порядкѣ: 935 годъ, 936.
далѣе Ю19, 1029, 968.975 и т. д.; событія 1096 г. предшествуютъ событіямъ
1010 г., событія 1200 г событіямъ 1160 г., 1313 г. событіямъ 1270 г. и
т. д. Примѣры обильны. Видно, что автіцгь безъ всякой критики спѣшитъ
помѣстить въ свою хронику всѣ ому извѣстныя событія; Нѣкоторыя вовсе
не касаются Готланда и Даніи.
) См. разборъ его сочиненія въ Наііяіксйе (.«енсІіісйІзЫіиіег 1874 годъ Ров-
на, въ НіяѢогьк 'Гіііхкгій IV Ніекке. 2 Кр.іруііа, въ Ні.ч(огізкІ. НіЫіоѣІіек, за
1878 го;(ъ Рана. Особеннымъ ооиувствіемъ отличается отвывъ Крарупя, .тат-
скаго ученаго.
__4_1_
мы, благодаря сочиненно Стюффе, узнали 591 документовъ, дотолѣ не-
извѣстныхъ.
81уЯе, Якашіішіѵіеіі ишіег Ппіоішіііеп. 1880. Это исторнко-іео-
графпческій очеркъ Скандинавскаго полуострова во время кальмарской
уніи. Сочиненіе первостепеннаго значенія.
5иЬт, НіЫотіе аГ Взпшагк. КрЬенІіата. 1826. Петръ Фрпдрнхъ
Сумъ (Зиініі, %иш, 2аиш) родился въ Копенгагенѣ къ 1728 году. Да-
ровитый отъ природы опъ отличался удивительною любовью къ чтеніи»
п на 16 году своей жпапи перечиталъ уже всѣхъ римскихъ классиковъ
золотого п серебрянаго вѣка и 1500 томовъ Плесской библіотеки въ
Иасбюгольмѣ. Въ 1746 году Сумъ поступилъ въ университетъ, въ
1747 опъ былъ сдѣланъ гоф-юпкеромъ. въ 1748—асессоромъ Христіапс-
боргскаго гофгерихта, въ 1749—каммерюнкеромъ, въ 1751—ататсра-
томъ, въ 1769—конференцратомь, въ 1774—кнммергеромъ, въ 1787—
королевскимъ исторіографомъ. Умеръ Сумъ въ 1789 году. Подобно
великимъ историкамъ ХѴПТ вѣка, Павильону, Волю. Робертсону и
Гиббону, Сумъ па поприщѣ исторіи работалъ, къ трехъ направленіяхъ г):
онъ усердно собиралъ матеріалы, стремился удовлетворить требованіямъ
исторической критики и воспользоваться тѣмъ и другимъ для художест-
веннаго наложенія собраннаго матеріала. Сумъ положилъ задачею
своей жизни—составить новую, па критикѣ основанную, переработку
древней и средневѣковой исторіи Даніи; довести ее онъ хотѣлъ до
1448 года. І-ый томъ его исторіи заключаетъ въ себѣ «изложеніе его
этнологической системы», II томъ—о происхожденіи сѣверныхъ наро-
довъ, ТІГ томъ—объ Одинѣ и языческой религіи па сѣверѣ. Здѣсь
опъ проводитъ свое искусственно построенное ученіе о трехъ Одппахъ.
IV томъ—исторія выселенія сѣверныхъ народовъ па югъ. Далѣе еще
слѣдуетъ V подготовительныхъ томовъ, 4-е представляютъ памъ крити-
ческую исторію Даніи въ языческій періодъ отъ Одина до Горма-Стар-
шаго, и одинъ фоліантъ заключаетъ въ себѣ таблицы къ критической
исторіи Даніи.—Потративъ мпого времени и труда на подготовитель-
ные темы своей исторіи, Сумъ успѣлъ довести ее только до 1400 года.
ІІы въ споемъ введеніи и въ первой главѣ изложенія пользовались
ХШ и XIV томами его исторіи; онн обнимаютъ: ХШ—время Вальде-
«ара (876 стр.), XIV—время Гакона, Олая и Маргариты (492 стр.).
Здѣсь весьма полно наложены войны Вольдемара IV сь Гинзою, а за-
тѣмъ споры о наслѣдникѣ на датскій престолъ, возникшіе между дат-
скимъ ратомъ и мекленбургскими князьями ®). Источялки Сука при
написаніи датской исторіи -было все, до пего пописанное объ исторіи
Даніи, какъ въ Даніи, такъ и за границей.
Зѵѵесіеііиз, От Конину СизіаГ беи I осіі Ііапь Тійеііѵагі. Кощгііца
Ѵіііегѣеи—Ніяготіе осіі Лпіікѵііеіз Акабешіепя НашІІііщаг. 22 1>о1еп.
') См. Пьаудаиъ-ЗІні.ілоръ—Исторіографія Даніи въ XVIII вѣкѣ, въ Ні-
ыоіьк ТііІазкгіЛ, 1883 годъ.
2) Исторія Даніи, состоящая изъ 14 томовъ, занимаетъ 9,277 стр.. введе-
ніе къ исторіи Даніи 4,770 стр., такъ что изъ подъ его пера вышло всего
14.017 стр., крохѣ таблицъ, прибавленій п регистровъ. Кромѣ того онъ еще
наішеазъ 15 том. сочиненій смѣшаннаго характера.
42
1859. Изслѣдованіе Сведеліуса касается главнымъ образомъ Далекар-
лійскихъ войнъ.
8уЬеІ, РепВісЫашІ иші ІМпетагк іш 13 Іаіігііипііеіч. ЗуЬеІ-Нізі.
2еіІ8СІігіЙ. 1864. Статья эта написана но поводу появленія въ свѣтъ
сочиненія Узппгера «ВепгзсЪ-ОйпіяеІіе Тезсійсіііе’. 1184—1297.
ТЬогёп, Оі'ѵегій&І аі' Зѵѳгі^еа ГогЬаіІяшіе Іііі Паашагк і роіііічкг
Ііііпзеешіе 1319—1343. ТТрзаІа. 1870.
Типеісі, 8ѵеа Вікв-Ноіѵнізпіаппепя осЬ Кікз-Наііеіз Еп^еІЬгекг
Еп&еІЬгекімопя Нізкніа. Зіоскіюіш. 1784. Это единственное, намъ
извѣстное, спеціальное сочиненіе объ Эвгельбрехтѣ; авторъ, исполненъ
сочувствія къ зтой лютости.
Тйрреп. Хиг бгезсЫсѣте ііег ВіашІізсИеп Ѵегіійііпі&ве іп Ргеизвеп.
Гіяптег’я Нізѣогізсііез ТаесІіепЬисіі. 1847
ІІЗІпдег, БеиібеЬ-ІІйпІвсЪе НевсЬісЬѣб 1189—1227. Веіііп 1863.
Этимъ полнымъ и законченнымъ очеркомъ исторіи Даніи въ XII и
ХШ вѣкѣ мы воспользовались для нашего введенія.
Ѵоіді. Юіе ѴіІаІіеііЪгшІег. Еаишег’я Нівіогівсііез ТавсЪепЬпсЪ. Испе
Еоіде. Ш .Іаііг^апк- 1841. Здѣсь хорошо иажоженн причины возник-
повепія Виталіевъ и описаны войны Даніи и Вендскихъ городовъ съ
этими пиратами.
Ѵгееде. Десіегіаші еп 2ѵѵе<1еп іп Зіаагкппйіде Веігеккіпв. 1523—
1611. 2 части, Утрехтъ 1841.
ѴѴаІІг, ЬііЬеск іиііег Ліг&еп ХѴцІІепя-еѵег иші <1іе ЕигораівсЬе Ро-
Иіік. 3 Вашіе. Вегііп 1855. Это классическое сочиненіе для исторіи
сѣвера въ XVI вѣкѣ. Взгляды автора на личность Вуллепвенера и
Мейера—безпристрастны и, но нашему млѣнію, безупречно вѣрны. По-
литика Карла V изложена нѣсколько запутанно, во это отъ того, что
она на самомъ дѣлѣ мѣнялась чуть ли не каждый годъ. Сочиненіе
Вяйтца не уменьшило цѣны сочиненію П. Мюллера. Какъ П. Мюл-
леръ болѣе останавливался па исторіи Даніи, такъ Вайтцъ на исторіи
Любека. У Д. Мюллера картина политической и дипломатической
борьбы изъ-за первенствующаго зпачспія па Балтійскомъ морѣ между
Даніей, Швеціей и Любекомъ—яснѣе и рельефнѣе, чѣмъ у Вайтца.
ѴѴаііз, 8сЫек«ч»-Но1віеіпя ѲевсЬісЫе іп 3 Вйсііегп. (іоіііп^еп
1856. Это важное сочиненіе служило памъ подспорьемъ для изученія
отношеній Даніи къ Шлезвигу и Голштиніи.
ІА/аіІі, 8ігеііі§кеіг.еп иші Ѵегкапйіпп^еп Ьііѣескв шіі Кбпі{* Іоііапд
(Напя) ѵоп Дйпешагк. Въ Хеіізсіігііі і'ііг ЬііЬекізсІіе (тевсІіісЬіе. В. I
ЬііЬеск. 1860.. Вайтцъ сообщаетъ многое изъ Любекскаго архива, а
также изъ Люнебургскаго; вслѣдствіе втого его сочиненіе и имѣетъ
для насъ большую цѣну.
Ѵ/еібІіпд, 8сЬзѵегіінс1іе ОезсЬісЫе іш Хеііаііег (Іег Кеіопііягіоп.
(.тоіііа. 1882. Нѣтъ періода въ шведской исторіи, который былъ бы
бол'ѣе разработавъ, чѣмъ реформаціонный, а потому то Вейдлннгъ
и не далъ никакихъ новыхъ результатовъ. Опъ пользовался впервые
изданною Клеммппгомъ хроппкою Петра Сварта, но ею въ рукописи
пользовались и другіе историки; даже тѣ, кто пользовался только
'Гегелемъ, уже ничего не найдетъ новаго у І.'варта, ибо 'Гегель до-
словно заимствовалъ матеріалъ для своей исторіи изъ Сварта. Языкъ
и изложеніе Вейдлипга отличаются ясностью и отсутствіемъ излишнихъ
подробностей.
^еггіепііадеп, Ие геЪин риЫіеіз Напзеаіісід ТгасШин Сіеиегаііз.
ЪиЬеса. 1631.
Ѵ/іЬегд, Г)ег Еіпііпзв <іег Кіанзінсііеп Ѵііікег аиі' <1сп Ыогйеп; апв
(Іет ЗекчгёсІівсЬеп ѵоп ЛеБіогі. НапіЪиг". 1867. Здѣсь приведены извѣ-
стія классическихъ писателей о Сѣверной Европѣ.
ѴѴіНеЬгапсН, Нанзізсііе Сіігопік аив Ье&1аиЪ(еп Касіігісѣіеп хпват-
шепкегга^оп. ЬііЬек. 1748.
Сарторіусъ указалъ въ своемъ знаменитомъ трудѣ на степень
важности Виллебрандтовой хроники; его отзывъ, очень невыгодный
для хроники, остается единственно справедливымъ. Важность имѣютъ
только тѣ рецессы и документы, которые напечатаны въ приложеніи
къ хроникѣ.
Ѵ/іІІІашз, Сгзргип^ ХогйІБсЬег Кеісѣе. Нѣмецкій переводъ Аде-
лунга. Ьсірхі^. 1779.
ѴѴіігт, Юег Зишіхоіі ипй (Іенноп ѴегрЛапхпп# аиі' <1еиІ8СІіеп Восіеп.
НатЬиг^. 1838.
ѴѴигт, Иіе роіітівсѣеп ВегіеЬипкеп ИеіпгісЬз ѴШ хи Маши Меуег
иші .1. ЛѴиІІепнеѵег, НашЬиг^г. 1852. Здѣсь разсмотрѣна во всей
полпотѣ политика Генриха ѴШ къ Любеку и Даніи по архив-
нымъ матеріаламъ лондонской библіотеки.
Мнгт, Еіпе Веиізсііе Соіопіе иші ііегеп АЬі'аІІ. АПдепіеіпе 2еіі-
бсИгИ'і; Ггіг СгввсЬісЫе ѵоп Зсішшіі., 1846. Здѣсь разсматриваются при-
чины паденія Гапзы, и главнѣйшею считается закрытіе Новгородской
конторы. Сочиненіе это очепъ важно, и на него ссылаются всѣ новѣй-
шіе историки.
М/игт, ѴѳіГавзип^б-Йкіииеп бег Ггеіеи иші Напве-ЗиЫіе ЫіЬеск,
Вгепіеп иші НатЬигк- ПатЬпгд. 1841. Это сочиненіе больше ка-
сается новѣйшей исторіи и только слегка 15-го и 16-го вѣковъ.
Кромѣ этихъ пособій мы пользовались еще слѣдующими періоди-
ческими изданіями:
1) ІІінѣонзкі ВіЫіоІііек, издаваемый Карломъ Сильверстолпомъ.
Стокгольмъ. 1875—1880.
2) Нізіоіізк ТібйкгіЛ., из. шведскимъ историческимъ обществомъ,
подъ редакціей Е. Гильдебранда. 1881—1884.
3) Ншогізк ТібввкгіГг, изд. датскимъ историческимъ обществомъ,
подъ редакціей г. Брикка. Копенгагенъ. 1881—1884.
4) НівЬогізк Ткіииктій, изд. датскимъ историческимъ обществомъ,
IV серія, (Г)ег6е Кшкке; гебі^егеі. аі' Е. Ноіів). 1854—1864.
5) Нізіогівк ТіЙВбкгіЛ, гесіірегеі аі МоІЬесЬ. 1840 —1845.
6) Куі Ьівіогізк Тібззкгііі. 1846—1856.
7) Нівіогіэк Тібвзкіі'г, изд. норвежскимъ историческимъ обще-
ствомъ. 2 Клекке, 1882—1884.
8) Нанзізске ОезеЬісѣінЫаіівг, 1873—1883.
1 и
ЗА МѢЧЕНИЫ Я ()ИЕ Ч АТКИ:
1} Въ текстѣ.
С'тран. С'ж/лжп. Напечатано: Сльд- читать-.
6 15 сверху Виталіемъ Виталіямъ
10 18 снизу Ттевсімоѵ, напечаталъ ТгезсЬотѵ напечаталъ
2В 6 сверхѵ Ежегодно ежегодно
44 16 > «Іісісиз «Іісіічг
45 3 . соединился соединился
68 12 • Нидерландами Нидерландами
69 2 факта: а именно факта, а именно:
72 14 • марграфомъ маркграфомъ
75 18 • озытпнте опытные
90 8 сверху гражданъ на гражданъ. на
69 4 снизу ЬПІи-е.кІсЬі: ІіКЬесМвсЬе.
106 232 251 6 сверху 2 • 15 снизу Нидерландовъ Ппдерландъ.
256 131 3 сверху 3 • Фри-срихъ Фридрихъ
136 1 • къ съ
157 20 . Лендстіхь Ганзейскихъ
1С0 •1 спилу Лендски.Ѵъ' Ганзейскихъ
163 ІО . провозглашенъ провозглашенъ
164 18 • мгякъ какъ
165 2 сверху войскъ войнъ
186 12 снизу такой же, удачный такой же удачный,
192 10 ' флотъ, экипажъ флотъ и экипажъ
— ъ высадился ВЫСЛДІІЛПСЬ
193 10 > окрестности окрестности
— Травой юнде Травемюнде
206 4 . къ Маркинѣ къ .Маргаритѣ
211 13 сверху аристрократпческій арпстокрятяяѳокій
212 13 • .нѣмецкимъ нѣмецкимъ
215 17 (іерогТіг ііорогіате
236 5 > предвидите льсиівалъ іціедводптельетвовалъ
— 9 . Ояундѣ шведскіе Ояундѣ; шведскіе
251 13 снизу К_ІоЬа:а.<<11оѵ К,іо4)з(ш4з1оѵ.
251 19 • разе.клэглвалп разсказывали
260 14 • ІІоііеізсЬе ІГанзІвсЬе
261 10 сверху привилегіи нрипилегіп
267 7 > провіантъ провіантъ
274 12 снизу Ряуна Руана
С'піран. Строка. Напечатано; Надо читать:
300 5 сверху пѣкоторымі нѣкоторыми
301 11 • года ГОДУ
316 4 . распространиться распространиться
318 9 снизу чиновникамъ чиновникомъ
320 9 сверху соваріпее > совершенно
321 3 • «лмодка замолкла
325 7 снизу СВОГЙ сваей
326 6 сверху Сшал мундѣ Стральэундѣ
ззо 3 • Загенгагенъ. Зегепгагоігь
331 21 > ипіѵегзісаесіѵіііш чпіѵегяіав Сіѵііші
336 9 . 1520 1530.
350 7 снизу Христіана I Христіана 11.
352 12 • Норвергіи Норвегіи.
362 22 » она онъ
119 16 сверху время время
•159 5 снизу Ьъ Въ
•179 5 сверху актодноество католичество
185 16 ужу уже
496 15 • демагоговъ демагоговъ
518 3 • Сажать собрать
525 3 > Христіану Хриотофу
527 3 СПИВѴ Впгшеіеіег Впітпеізіег
538 3 > ' Усиоіе Условіе
553 6 . Говоря е Говоря 0
563 16 сверху отъ нею (лишнія слона). -
2) Въ обзорѣ ИСТОЧНИКОВЪ и пособій.
5 15 снизу Фрацпгклтгецт- Францисканецъ
6 5 сверху Францпивкапспому Францисканскому
6 22 Любека Детмяра
9 19 СППЗУ новѣтствованіе повѣствованіе
18 12 сверху па писаніе написаніе
— 24 . тѣмъ, же тѣмъ же.
26 19 снизу Віріоіплілгіит НірІошяГагіпт
27 11 ' 8139 1839
1 • Сиггеарошіенч Соггеерошіепг
39 18 • ЗскІЗЪмг ЙсЫйгег
г