Сіроманці. Відділ окремого призначення - Допіра Б.

Автор: Допіра Б.

Теги: історія україни націоналізм

ISBN: 966-666-073-3

Год: 2003

Похожие

Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів та церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР

Народ збурений: національно-визвольний рух в Украіні й національні рухи опору б Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-1950-х роках

Українська національна революція ХVII ст. (1648-1676 рр.)

Тавровані свастикою

Текст

кннаьенеи(Іи“О>она(Іно ігіїґїґід
есііион неїї-іод
Богдан Допіра
Богдан Допіра
«СГР9МЛНЦГ»
Відділ окремого призначення
Львів
НВФ “Українські технології”
2003
Допіра Б.
“Сіроманці”. Відділ окремого призначення. - Львів, НВФ
“Українські технології”. — 2003. — 272 с.
Шановний читачу! Взявши до рук книжку “Сіроманці”. Відділ окре-
мого призначення”, ти торкаєшся суті нашої історії, яка була зневажена,
оббріхана, упосліджена. В історії національно-визвольних змагань
складно назвати подібний приклад, коли не тільки вояки, котрі тримали
зброю в руках, але все населення жило під гаслом: “Здобудеш Українсь-
ку Державу, або згинещ у боротьбі за Неї”. Читаючи цю книжку, мимо-
волі приходять на думку слова, “скільки люда там лягло, кров свою там
проляло, встояти не було сили”. Ми не програли битви, може фізично й
так, але це перехідне, вічним буде приклад української нації, як треба
боротися за свої права.
Книжка безпосередня, без всяких літературних викрутасів, записана
так як автор думав, пам’ятав, і в силу своїх можливостей, виклав. Ми
маємо одну з військових одиниць, коли можемо прослідкувати весь хід
її боротьби. Названі всі бої, що трапляється дуже рідко, і маємо можли-
вість, доки ще є очевидці, кожний зокрема дослідити і донести до кож-
ного українця пережите нашими попередниками.
Про друга Богдана Допіру, автора книжки, не пишу нічого, читач все
віднайде в його автобіографії, але ми повинні сказати йому велике дя-
кую за копітку працю у відтворенні нашої історії.
Запис, упорядник та редактор
Іван Губка
І8ВУ 966-666-073-3
© І.Допіра, 2003
Лицарі звитяги
Якщо прагнеш щось зрозуміти,
пізнай, як воно виникло.
Стародавня мудрість
Нелегко йти по житті: часто трапляється, що ступивши пер-
ший, невеличкий крок, навіть не гадаєш про велику, могутню
ходу майбутнього. Мабуть, таки добре, що людина не відає, які
складні та прикрі випадки чекають її в прийдешньому. Вона живе
надією і тому без неї не було б поступу. Не одна навіть дуже від-
важна особа змушена була б підняти руки угору. Але з любов’ю і
надією в серці навіть безвихідь заставляє наш розум шукати гід-
ної дороги.
Середина XX століття. Українське суспільство стікало кро-
в’ю, а поневолювач справляв урочистий банкет у червонім
царстві сатани.
“...як на війні буває, один на полі гине, а другий повертає, а
третій десь у мурах, терпить важку недолю, а ще один додому, не
вернеться ніколи”.
Точилася жорстока боротьба, здавалося, що ніколи не дочекає-
мося спокою, настільки далеко зайшла людська злоба. Ніхто не
хотів слухати сусіда, слухали самі себе і роз’ятрували рану непо-
розумінь і ненависті.
Ятрили, щоб ворога луснути по голові, ніби так можна позба-
витися непорозумінь та злості. Багато сильних світу цього кпи-
ли, та реготали макабричним сміхом, а в цей час лилася кров і
ніхто не лічив нещасних, забувалось, що живемо разом, але уми-
раємо кожний окремо. Ніхто не хотів, чи вже не умів переймати-
ся болем і жахом не лише зайди, а й навіть свого сусіда.
Змаг двох монстрів не викликав тільки їх міжусобиць: пробу-
дилися і почали рух внутрішні сили, що сповідували зовсім
інший напрямок. Перші старалися поневолити чужі народи та
прихопити їхнє майно і перетворити люд у робочу худобу, тоді
коли інші піднялися на священну прю у обороні своїх прав. Кож-
ний з них намірювався використати життєву мить для власної
потреби, тільки в них були різні напрями і смаки. Йшов 1942 рік.
Коричнева чума з великим спротивом здавала загарбані позиції і
5
відступала до своєї берлоги, водночас сатана червоного кольору,
набирав розгону, щоб далі стрибнути у Європу, не думаючи про
випробуваний історичний закон, чим скоріше йде розширення,
тим скоріше буде падіння. Бути випадковим спостерігачем у вла-
сній хаті українці більше не хотіли. Велика ОУН почала організо-
вувати гігантську, збройну боротьбу проти обидвох узурпаторів,
навіть не думаючи, що сили не рівні. Треба пам’ятати святий за-
повіт батька: лише там, де є могили, прийде воскресіння, якщо за
націю немає кому помирати, вона помирає сама. Тому нині ми
кажемо, що боротьба ОУН-УПА врятувала честь української
нації.
У надзвичайно складних умовах творилася Українська Повс-
танська Армія, армія, якій за духом, свідомою самопожертвою і
геройством не було рівних у світовій історії. Мабуть, вперше
існувала армія без держави і протягом десятиліття вела нерівну
боротьбу з переважаючим ворогом.
Шановний читачу, у книжці, яку Ти тримаєш в руках, віддзер-
калено звитягу тільки одного відділу окремого призначення, що
діяв під назвою “Сіроманці”. Послухаймо, що говорять факти.
Червень 1943 року, зелені Карпати утаємничились і ховають
від людського ока свої секрети. Тут можна зустріти різні форму-
вання УПА, відступаючі з німцями угорські частини. Подейкува-
ли, що через Карпатський перевал нікого не впустять польські
“Аковці” та інші військові групування, які хотіли віднайти тут
ґрунт для евбїх “пляцуфкі”. Вони не могли забути і вибити з голо-
ви великодержавну дурницю, повторюючи, що Польща, “від
можа до можа”, а вона повинна групуватися навколо Варшави, не
переходячи меж Ряшева, чи Одера.
Саме у той час була сформована Сотня “Сіроманців”, перед
якою ставилися особливі завдання. Вона отримала назву “сотня
окремого призначення”, щоб виконувала складні завдання. Про
створення цієї військової групи був даний наказ по сотні №1 “Сі-
романці”, зачитаний на горі “Чорна Цигла”- першому постою
сотні карпатського краю. 25 осіб, з яких почала формуватися сот-
ня, були старшинами та підстаршинами, які пройшли відповід-
ний військовий вишкіл і побували в бойових сутичках. Пізніше, у
серпні 1943 року, вся сотня, яка перебувала на горі Магурі, прой-
6
шла військове навчання. На той час командирами “Сіроманців”
були: сотенний “Яструб”, сотенний військовик “Коц”, сотенний
начальник штабу “Джулик”,сотен. булавний “Ворон”,сотен. бун-
чужний “Красний”, сотенні чотові “Льонський”, “Окунь”.
До створення підрозділів, прилучилися “Косач” та “Марице-
ґель”, майбутні командири. Наразі немає потреби назйвати прі-
звища вояків сотні, вони видрукувані в кінці книжки і читач має
змогу дізнатися відкілля, хто походить, його освіту та фах.
У жовтні 1943 року сотня “Сіроманців” була скерована на пів-
нічно-західні терени Галичини для боротьби з польськими заго-
нами АК, які тероризували українське населення, в основному, на
Волині.
В кінці 1943 року формування військових частин на всій тери-
торії Західної України, включно з Хмельницькою, Вінницькою та
частково Київською областями. Німецька адміністрація видала
спеціальний, секретний наказ щоб зловлених членів організації
українських націоналістів (бандерівців) розстрілювали на місці,
але оформляти актом про “бандитизм”. Отже, перший бій з нім-
цями відбувся восени, біля села Болохов у 1943 році. Перший
іспит був вдалим, не зважаючи на брак досвіду. Вояки знали і
вміло застосовували належну тактику. Подібний бій невдовзі від-
бувся біля села Фердоїв. Тут німці чомусь думали, що можна ви-
користати малі сили і прикро прорахувалися. Як писав у своїх
військових замітках Я. Колодзінський, “ніколи не недооцінюй
супротивника, таке недбальство може призвести до катастрофи.”
Для зимівлі на пару місяців у 1943-44 роках відділ зупинився
на Рогатинщині, недалеко сіл Дичок, Яглуша, Мелни та Виспи.
Збудували добротні землянки, які закінчили вкінці листопада.
Табір розташувався на безліссі, яке називалося “Золота поляна”,
у вигідному місці. Тоді ж був відкликаний сотенний військовик
“Коц”, для формування нового відділу. Ранньою весною залишив
відділ сотенний булавний “Ворон”, невдовзі він командував сот-
нею “Рубачі”. Найбільше мала роботи група-стежа кіннотників.
Здавалося, що вони і сплять на конях, а стрілець “Долото” часто
перед нами, на своєму коні застосовував шенкеля, щоб похизува-
тися який він вмілий і відважний вояка. Вони на той час ще не
мали одностроїв, навіть командир “Яструб” ходив у цивільному
7
одязі. Далі ранньою весною був вимарш, черговий бій з німцями
в районі містечка Нових Стрілищ і зупинка - постій в невеличко-
му містечку Свірж, де, так як в сусідньому Ханачеві, проживало
чимало фольксдойчерів польського походження, тож зупинитися
на довше небезпечно - обов’язково донесуть.
Учасникам рейду “відважних”, які мали назву “Сіроманці”,
складно розповісти через які міста і села проходив їхній відділ,
тому шо переходи відбувалися вночі. Крім цього, коли їм веліли
багато бачити, то й ніхто не розпитував про напрямок. Про нього
дізнавалося керівництво відділів перед безпосереднім перехо-
дом, а справа вояків - воювати. Тут була залізна дисципліна і за-
повіт націоналіста - “Про справу не говори з тим, з ким можна, а з
тим, з ким треба”. Наступний перехід “Сіроманці” подолали до
Радехівщини, Сокальщини (села Яструбині), дальше Белз і Рав-
щина та інші села, що межували з лінією Керзона. В цих місцях
зустрілося два легендарних командири куренів Української Повс-
танської Армії - “Яструб” та “Ем”.Ця дружба незабаром прояви-
лася у спільному бою з німецькими ватагами в районі села Карів
та містечка Угнів. Не дивлячись на те, що німці застосували знач-
ну техніку, включно танки, їм не вдалося здобути перемоги. Від-
діл УПА після перемоги передислокували в лісові масиви райо-
ну Яжевої Гори, що неподалік містечка Магири. І знову бій в се-
редині серпня: проти відділу “Сіроманців” направили з’єднання
колишніх совєтських партизанів та військові частини 1-го Украї-
нського фронту, із застосуванням важкої техніки - танкеток. Бій
був жорстоким і нерівним: на боці совєтів бійців було в сім разів
більше плюс велика перевага в озброєнні. Незважаючи на таку
потужну перевагу, “червона мітла”, як тоді називали совєтські ва-
таги, бій програла по всіх статтях. Про нього можна написати
книжку, але хочу сказати, що бої виграють ті, в кого сильніший
дух військовий, які усвідомлюють за що воюють і вмирають на
полі слави. Хочеться сказати словами Клаузевіца -“геній ніколи
не буває наслідком ні зросту ні практики”. Командири УПА в аб-
солютній більшості не вчилися у військових академіях, не розро-
бляли класичних ні стратегії, ні тактики, але в переважних випа-
„дках виходили переможцями. Візьмімо хоча б творця національ-
ної “Української воєнної доктрини” Михайла Колодзінського,
8
який не вчився в академії, але йому все це дала природа, оточення
та національна свідомість.
Наступного дня, після бою під Яжевою Горою, 19 серпня 1943
р. - велике Престольне свято Спаса. Сотня “Сіроманців” протя-
гом ночі перейшла на постій на віддалі 16 км від Яжевої Гори, в
район Пирятинської Лісничівки. На той час в Пирятині знаходив-
ся шпиталь УПА, підстаршинська школа, формувалися нові сотні
УПА. Крім цього, дуже добре ця посілість вписувалася в тактич-
не маневрування. Навкруги ліс, з півночі вдобавок непрохідні бо-
лота, здавалося, що це спеціально створений ландшафт для пар-
тизанської боротьби. Але і тут московські окупанти не дали від-
почити нашим “Сіроманцям”. Бій був великий: крім сотні “Сіро-
манців” в Пирятинському лісі і в самому селі Пирятині, у ньому
брали участь місцева самооборона, охорона шпиталю, школа, бо-
ївки “Гая”, сотня “Перемоги”, що формувалася. Бій був лютий,
співвідношення, якщо взяти всіх задіяних, військ дивізії НКВД,
прикордонників, Першого Українського фронту, то воно було не
менше один до восьми. Більшовики йшли тільки на перемогу, але
ганебно програли. “Сіроманці” навіть здобули одного літака “ку-
курузника”, однак втратили сім вояків.
Бій закінчився надвечір, потім був кількагодинний перепочи-
нок і знову сотня на марші. На цей раз напрям на схід, але до
світанку, влітку ніч коротка, а зайти слід було до Зіболок, біля
міста Жовкви. І знову важкий бій, совєти проти них кинули п’ять
танків. Про солдат нічого й говорити, у них діяв фронтовий при-
пис - людей “не жалеть”. Мабуть, нема рації переказувати, що
написано в книжці, але навіть за одним військовим формуванням
можна побачити, яка це була жорстка війна. Сьогодні надзвичай-
но мало написано про ці часи, учасники подій, члени ОУН-УПА,
майже всі спочивають в безіменних могилах. Ось чому той, хто
може щось сказати як очевидець, зобов’язаний взятися за перо.
Після бою в Зібовлях, наші герої помандрували через села Ді-
дилів біля Яричева, Полоничі, Під’ярків, Саласьк аж до Лисої
Гори, що неподалік гори Камули. Далі - Підгородище, Кам’янка
аж в Добринів на Бібряччину у Стратинські ліси.
Закінчувалося літо, треба було думати, як перезимувати і збе-
регти військовий склад. Відділи УПА творилися як гриби після
9
дощу. Не оминула ця реформа і наших “Сіроманцв”. Удругій по-
ловині вересня згідно ухвали керівництва УПА сотня “Сіроман-
ців” реформувалася в курінь під назвою “Верховинці”, а сотен-
ний “Яструб” перебирав псевдо “Лютий”. Він ставав куріцним, а
до куреня увійшли сотні; “Сіроманці”, “Бурлаки”, “Полтавці”.
Нач. штабу “Джулик” отримав псевдо “Зеник”, а сам курінь “Вер-
ховинців” увійшов до складу Воєнної округи “Лисоня” В той час
курінний “Лютий” в Стратинському лісі зустрічався з курінним
“Різуном”.
Складно повірити, що людина може переносити такі труд-
нощі. Кількість боїв не зменшувалася, в середньому їх було чоти-
ри на тиждень . УПА тоді ніхто не допомагав: харчі, одяг, ліку-
вання, інформування та інше'покладено на плечі місцевого насе-.
лення, а забезпечення зброєю, амуніцією -було завданням самих
вояків. Це була війна на виснаження та знищення. Наприкінці ве-
ресня 1944 року почалися холодні дощі і тоді зустрілися дві бо-
йові сили на Перемишлянщині, біля Унівського монастиря. З
боку УПА бій прийняв курінь “Сіроманців” та сотня “Коса”, со-
вєти застосували важку зброю, включно з танками та розвідува-
льними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо
відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато
вояків.
Опісля вояків УПА зустрічали в селах Підгороддя, Воронів,
Свірж і Нові Стрілища. Нові Сгрілища в 1944 р. були районним
центром, тож відділ УПА вирішив нагадати, хто є тут господар.
Нові Стрілища були взяті, в’язнів з буцегарні звільнено, розі-
гнані, а правильніше, розбіглися московські прислужники, бага-
тьох ліквідували при спробі спротиву, а декого взяли в полон. В
ніч на 17 грудня 1944 р. від випадкової кулі загинув “Яструб”,
(“Лютий”) - командир куреня “Сіроманці”. Загинув на полі слави
легендарний командир “Сіроманців”, який був нагороджений пе-
ршим Золотим орденом заслуги першого ступеня. Смерть не пе-
ребирає. Далі були села Погребиське, Кам’янка, Дички, напочат-
ку лютого 1945 року - Заланів, Черче, Потік, Пліхів, Поточани.
Під осінь 1945 року курінь “Сіроманців” відбув у рейд в Тер-
нопілля, Ватинів на Рівненщину, побувавши на Збаражчині, Ду-
бенщині та в багатьох інших поселеннях.
10
На зимівлю 1945-1946 рр. одна частина куреня залишилася на
Тернопіллі у Велико-Глубівському районі, інша в селах Верхо-
буж, Посівні, Івашківці, де заразом, проводився вишкіл, а також в
Бувівцях, Зарубинцях, Стегніківцях.
Але як кажуть в народі, Бог будує, а нечиста сила руйнує. Так
і тут трапилася лиха сила й показала, де перебуває наш герой віс-
тун “Цяпка”. Господиня дому Іванна Горняк принесла полуденок
до криїйки, де перебували вояки , а на порозі став зрадник із зграї
НКВД. Не встигла Іванна й слова сказати, як її розстріляли, а до
криївки кинули гранату. Чудом залишилися живими два вояки,
яких пораненими взяли у полон. Але Бог зберіг нашого героя,
поранений, пройшов страхітливе слідство, а пізніше Дантове пе-
кло ГУЛАГу, і нині розповів про звитягу безсмертних вояків ку-
реня “Сіроманців”. Отож, ми з вами знімімо капелюхи перед
тими лицарями, які полягли на полі слави за незалежну Україну
Р. 8. У березні 1946 року на Тернопіллі у с. Рогатинцях Золочів-
ського району в нерівному бою загинув майже весь склад
керівництва, причина нез’ясована до сьогодні. Лише нача-
льника штабу куреня “Джулика” взяли пораненого. Він за-
лишився живим, пройшов через ГУЛАГівські терни і пове-
рнувся в Україну і ше дочекався її незалежності. Що ж, у
кожного своя доля: до одного усміхнеться, іншому киває
пальцем.
Іван Губка
11
Воювала сотня “Сіроманців”
таким був початок
Богдан Допіра
В часи Другої світової війни Карпатські
гори виявилися доброю колискою, що ви-
колисала не одну сотню лицарів Українсь-
кої Повстанської Армії. Організація Украї-
нських Націоналістів добре розуміла важ-
ливість гірського терсну, віддаленого від
стратегічних шляхів, у створенн' повстан-
ських відділів для боротьби з двома окупа-
нтами.
...Літо. Червень 1943 року. Група озброє-
них повстанців - двадцять п ’ять чоловік - за
наказом Крайового Військового Штабу
(КВШ) опинилася у Долинському повіті на Станіславівщині. Ця
група складалася із старшин і підстаршин, була ядром однієї з ка-
рпатських сотень У ПА - сотні “Сіроманців” (тоді ще сотні УНС).
Наказ по сотні №1 був зачитаний на горі Чорна Цигла на пер-
шому постої та місці заснування сотні у Карпатському краї. Про
Карпати та людей, які виростають і живуть у цьому чудовому
краї, написано чимало. Знаємо ще з давнини, що гори виховують
у цих мешканців особливий, загартований ритм життя.Ним на
горі Чорна Цигла і жили повстанці сотні - від ранньої до вечір-
ньої зорі. Провід Краю безперервно поповнював сотню новобра-
нцями. Напочатку лише членами ОУН, а згодом всіма свідомими
патріотами України.
Сотня швидко розросталася. До її лав вливалися люди, які вже
на той час мали військові звання. Одні побували в польській
армії, інші в формаціях українського легіону гітлерівської армії
чи в більшовицькій червоній армії. Але до сотні зголошувалися і
новобранці - молоді патріоти, що не мали військової підготовки.
Тож вони були негайно включені до вишколу. Вчилися методів
партизанської боротьби, вивчали зброю. Різноманітність зброї в
сотні, як і в інших підрозділах УПА, вимагала від кожного повс-
танця старання.
12
Підтверджувалися здогади ОУН, що Карпатським краєм ви-
являли бажання володіти й найближчі наші вороги-сусіди, про
яких ми ще згадаємо. А зараз повернемося до сотні та повстансь-
ких буднів, про які варто би нагадати.
Розклад дня повстанської сотні своєю зайнятістю перевершу-
вав навантаження регулярних військ. Цього вимагали обставини
боротьби. Іншого шляху не було. Але згадаймо цих перших повс-
танців Карпатського краю. Усі були добровольцями. Готові були
терпіти злигодні суворого життя аби навчитися бити загарбників.
Лихоліття війни поставили цей край у важкі соціальні умови.
Не було легко на печатках і в матеріальному забезпеченні новост-
ворених відділів. Денний раціон повстанця вишкільної сотні був
скупим. Але вишкіл не припинявся ні на день, хіба що трапляла-
ся якась злива.
Командний склад сотні був задіяний так, що кожен з команди-
рів - від сотенного до ройового мав свої обов’язки і був причет-
ний до вишколу стрільців у міру своїх військових знань. Одначе
основи тактики бою викладали старшини сотні. Серед них сотен-
ний “Яструб”, сотенний військовик “Коц”, начальник штабу
“Джулик”, булавний “Ворон”, бунчужний “Красний”, чотові
“Льонський” і “Окунь”. Про цих командирів наш читач вже дещо
знає, але згадати про них таки варто. Вони були першими.
Командир сотні “Яструб” та булавний “Ворон” були родом із
східних областей України. Інші, згадані мною - галичани. Коман-
дири “Коц”, “Красний”, “Льонський” та “Окунь” були старшина-
ми українського легіону. Начальник штабу сотні “Джулик” був
поручником польської армії.
В сотні знайшлося чимало підстаршин, які вже понюхали по-
роху на полях Другої світової війни і тепер лише вдосконалювали
тактику майбутніх партизанських боїв. Декого з них я вже згаду-
вав у попередніх спогадах, а інших обов’язково ще згадаю. Вони
цього заслуговують аби залишитися в пам’яті народу.
Липневі дні минули наче гірський потік, а ритм повстанської
сотні незмінно зростав на краще.Командування сотні подбало і
про створення необхідних підрозділів для повного забезпечення
відділу в боях, на рейдах та переходах. Тож творилися ці пізрозді-
ли фахово і не спішно.
13
До створення цих підрозділів були залучені під старшини Ко-
сач” та “Марцегель”, які подальше стали видатними командира-
ми. • • “ТІ й
Належить згадати також и інших шдстаршин Чубатого
(інтендант), “Горішного” (збройовик), “Боднара” (санітара),
“Крука”, “Поповича”, “Рибака”, “Готура”, “Сокиру”, “Вовка”,
“Підступного” та інших. Усі ці друзі, яких зберегла пам’ять, були
вірними борцями за Україну. І нехай вибачать ті, кого за плином
часу згадати не можу.
В половині липня по Карпатах прокотилась звістка, шо до Чо-
рного лісу зі сходу вдерлася більшовицька партизанка. І, як було
сказано, чималий загін, добре озброєний.
Гітлерівці не в силах були поставити поважний заслін. Але в
набат забили не тільки гітлерівці. Телеграфні звідомлення йшли і
в КВШ. А більшовицький загін вже вів бої з гітлерівцями в терені
Розсільної і форсував Лімницю.
Отже, було зрозуміло, що більшовицький загін вдерся в Кар-
пати. Цікавило лише усіх - з якими цілями. І як довго він може
втриматися в горах. Зрозуміли свою помилку і гітлерівці, бо теж
мали свої погляди на Карпати, в стратегічному плані, звичайно.
Тож поспішили викурювати більшовиків з гір.
Німцям поталанило, бо загін Ковпака, складом більше двох
тисяч вояків та сотнею фір обозу, штурмом побіг у гори без огля-
дки, не думаючи, як зійти на низи, і сам заліз у мішок. Німці не-
гайно використали свій план, блокуючи табір, не штурмуючи на
висотах. Цю місію повинна була виконати артилерія і авіація гіт-
лерівців, яка постійно бомбардувала загін. Кульмінація боротьби
між двома загарбниками доконала загін Ковпака. Він втратив
весь обоз, все важке озброєння та майже половину свого бойово-
го складу. В перших числах серпня загін розчленувався на неве-
ликі відділи і спішно залишив Карпати аби втекти від голодної
смерті. Так закінчилась більшовицька спроба опанувати Га-
лицькі Карпати і не дозволити УПА взяти під контроль цей край.
Більшовицький загін залишив у горах не лише відлуння боїв
та загиблих, але й чимало зброї, яка знадобилася повстанцям в
подальшій боротьбі.
Одначе в цій м’ясорубці двох окупантів за володіння горами
14
повстанські відділи участі не брали. Вони вели спостереження,
чекали результатів протиборства та роззброювали нечисленні ко-
впаківські групи, які розбрелися по горах, втікаючи від переслі-
дування гітлерівців.
Відділи УПА, які вишколювалися в можливих теренах сути-
чок між більшовиками та гітлерівцями, змінювали місця постоїв.
Місце постою змінила також і сотня “Сіроманців”, перебравшись
на гору Магуру, аби за покликом КВШ спільно з іншими відділа-
ми бути готовими до бойових дій. Але відлуння боїв, що прогри-
міло над горами, затихло, як неочікувана громовиця. Серпневі
дні погідні радували гору Магуру повстанським гомоном та піс-
нями галасливих легенів, які з ранньої зорі під спів соловейка
вмивалися, голосно молилися, пили каву з сахариною, кусаючи
вівсяні паляниці, наче найсмачніший торт або святу паску в ба-
тьківській оселі.
Одначе серпневі дні 1943 року лише загострили і поширили
по горах та полонинах відгомін липневих подій про те, що спокій
дрімаючих Карпат минув, що згадали вони про славних оприш-
ків Олекси Довбуша. На горі Магурі сотня вишколювалась за роз-
кладом і розгалужувала розвідувальну мережу аби не бути заско-
ченою зненацька. Раптом розвідка терену повідомила команду-
вання сотні, що з полудневого заходу наближається з гір добре
озброєна нечисленна група складом більше двадцяти чоловік. До
селян не наближаються. На ковпаківців не схожі. Одягом подібні
на поляків. Рейдують ночами, вдень відпочивають.
Командування сотні вирішило блокувати ворожу групу на під-
ході до гори Магури на зорі дня, але вже на постої відпочинку. Во-
рожу групу вислідили за планом і, переконавшись, що це дійсно
польська боївка, захопили її, роззброїли без жертв з нашого боку.
Цю операцію здійснили чота “Льонського” і пежисти командира
“Марцегеля”. Розповідали, що вона пройшла блискавично.
Як потім з’ясувалось, група польських боївкарів прийшла в
Долинський терен Карпат з боку кордону з Угорщиною із завдан-
ням організувати тут свої “пляцуфки” та повстанські групи в бо-
ротьбі з УНС і місцевим селянством. їм потрібно було викликати
бурю різанини поміж українцями і поляками, подібну тій, що вже
палала на Волині та Поліссі.
15
Ось які завдання несли в Карпатський край добре вишколені
боївкарі - сини ще одного нашого сусіда - ворога, який століття-
ми шукав чужого простору для своєї корони і, поневолюючи, на-
зивав нас бидлом. Але, як знаємо, фортуна зрадлива, і тоді насту-
пає час розплати.
Після знешкодження сотнею польського десанту, життя на
горі Магурі не припинялося. Повстанська сотня, здобувши чима-
ло першокласної зброї, була готова виконувати самостійні бойові
операції за наказом КВШ. Одначе Крайовий Військовий Штаб не
поспішав. Мабуть, для сотні командування знайшло окремі за-
вдання далекої перспективи. Сотня продовжувала вишколювати-
ся і поповнюватися новобранцями та озброєнням. Минали серп-
неві дні 1943 року. Життя повстанців відділу протікало, наче за-
мкнутим колом, на горі Магурі. Точилися повстанські жарти і пі-
сля виснажливого дня. Як от:
- Здоров був, брате “Климе”, - вітав побратима вранці грана-
тометник “Іскра”. - Ти сьогодні дуже іржав у сні, як молоденький
коник. То ж, мабуть, мчав верхи по горах до любки.
Старший стрілець “Клим” обурено махнув рукою:
- Ні, брате, - це наслідки вівсяних харчів. Мені здається, що
скоро ми усі почнемо іржати.
Були це жарти вірних і кровних побратимів-патріотів, любля-
чих свої Карпати, як свою матір. То ж зрозуміло, що для цих воя-
ків тимчасовий нестаток належних харчів сприймався усіма як
наслідки, залежні від умов гірського життя.
Не можу стверджувати, чи подібні розмови-жарти поміж вояц-
твом могли мати негативний вплив на дисципліну сотні, бо це
були лише жарти, і харчувалися усі без винятку за одною нормою
- від сотенного до стрільця без панібратства.
Настав час і сотня залишила гору Магуру та наблизилася до
більш заселених місць, таких як Липа, Рожанка, Кельна, Кропив-
ник того ж Долинського повіту. Постоєм для табору була вибрана
гора Люта, яка оправдовувала сувору назву своїми крутими спус-
ками та сходженнями. Тож розвідники та харчові сотні вже на
долах довго згадували, як з наплечниками, наповненими харча-
ми, часто штурмували гору Люту.
Вересень не приніс відчутних змін. Сотня жила за планом ви-
16
школу і збагачувалася досвідом до майбутніх боїв. Були сформо-
вані всі ланки відділу, необхідні для бойових дій та їх забезпечен-
ня - в боях та на марші. Бо партизанська боротьба - це не смуга
фронтових окопів поміж двома ворогуючими арміями, а горсточ-
ка борців серед ворожого оточення, якому сміливці повинні за-
вдавати відчутної шкоди і завжди нагадувати, що він ворог, оку-
пант і знаходиться не на своїй землі. І що він обов’язково буде
знищений, на чужій землі знайде свою смерть.
Перший бій “сіроманців”
Партизанська боротьба ведеться повстанськими силами наро-
ду, тож вона є завжди священною. На таких ідейних основах ви-
ховувалась повстанська молодь не лише у відділах УПА, але й
взагалі в структурах ОУН.
І ось наче несподівано підкралась в гори осінь. Ще гріло соне-
чко, а повстанський табір на горі Лютій вже жив в очікуванні на-
казів. Всі були впевнені в тому, що зимувати в горах сотня не
буде. Вона інтенсивно вишколюється усі літні місяці і, звичайно,
буде задіяна в боротьбі з окупантами в обороні рідної землі.
На початку жовтня командування видало наказ: “Сотні “Сіро-
манців” негайно вийти на північно-західні терени Галичини”. І,
як зазначалося далі в наказі, “для оборони українського населен-
ня від національно-шовіністичних формувань польського підпіл-
ля по лінії Керзона”.
Відділ “Сіроманців” складом біля 200 повстанців, серед яких бі-
льше 50 відсотків були горяни, залишив гору Люту і через Долин-
щину вирушив на північ. Не маючи сотенного обозу, похід сотні був
наче парадним аби показати себе перед населенням, хоч деякі повс-
танці мали на ногах постоли або деревняки гітлерівського виробу.
Одначе радість вимаршу в рейд підняла настрій повстанцям,
наче був це вихід із замкнутого кола на вільні простори. Тим паче
раділи, що ще одна карпатська сотня, яка вишколювалась на горі
Негрин (здається, під назвою “Трембіта”), також залишає гори і
прямує з таким завданням на західні терени Галичини.
В своєму темпі маршу сотня в час переходу отаборилася на
лісничівці села Болохів терену Калуша на денний постій перед
стрибком на густонаселений терен Придністров’я. Цього жовтне-
17
ого дня сотня після поспішного маршу відпочивала, виславши в
напрямі рейду далеку розвідку, а бойові підрозділи чекали смач-
ного обіду. Його готували кухарі сотні разом з щедрими болохів-
чанами. Але сакраментальну звістку випередив ворог.
Як завжди несподівано над табором пронеслось два гітлерів-
ських штурмовики, розвернулися і пішли на зниження, посипаю-
чи вогнем із скорострілів табір сотні. Звичайно, літаки швидко
зникли, як і появились, та всім було зрозуміло, що швидко чекай і
ходаків-фріців у гості на наш смачний обід. Командування відді-
лу було впевнене, що гітлерівці вже заалярмовані і поспішають з
найближчого Калуша. Отже, треба дати їм бій і випробувати наші
сили перед довгою боротьбою.
Задум командування був цілком виправданим і цей перший
бій сотні з каральним загоном гітлерівців біля села Болохів пере-
конував не лише командування, а й усю сотню, що збройний
шлях боротьби розпочато, що скоро кожен загарбник-окупант
переконається, за що воює ця невелика горстка українських повс-
танців.
Отож повернімось до того першого бою з гітлерівцями під час
початкових днів рейду. Звичайно, що терен біля села Болохова ще
лісовий, але вже не гірський порівняно з горою Лютою, на яку
можна забратися з труднощами по вузьких ущелинах. Тому ко-
мандування відділу, хоч мало можливість маневру, не відмови-
лось дати бій гітлерівцям, дало наказ на оборону. І своєчасно, бо з
полудня краєм села Болохова, вже наступала на лісничівку гітле-
рівська розстрільна. Тож ворог не забарився і сміливо, наче на
військових вправах, поспішав до лісничівки, думаючи певно, що
там бродячий ковпаківський збір, який, розбрівся лісом від пер-
ших кулеметних черг штурмовиків.
Одначе цього дня гітлерівці помилилися. Зрозуміли це, коли
шквал повстанської зброї дихнув їм в груди і наші підрозділи по-
чали вогнем відсікати їх розстрільну від лісу. Гітлерівці відпові-
ли шаленим вогнем з автоматичної зброї, але, очевидно, зрозумі-
ли, що атакувати лісничівку безглуздо, а наше командування вже
оцінювало свої можливості по знищенню каральної групи гітле-
рівців, в складі якої було до 80-100 вояків. Але атакувати ворога —
це означало піти на жертви.
18
Ворожа розстрільна безцільно строчила по лісу з кулеметів в
очікуванні дій сотні на атаку. А тим часом командир першої чоти
“Льонський” обходив правий фланг ворога, а лівий його фланг
ще раніше відсікала від лісу друга наша чота “Косача”.
Своє бехвихідне становище гітлерівці зрозуміли, коли загово-
рили кулстети сотні на їх флангах. Тож врятуватися була змога
лише втечею або здачею на милість повстанців. Гітлерівці, зви-
чайно, вибрали перший варіант. Надіялись на свою спритність
добратися до своїх автомобілів, що стояли на окраїні Болохова,
на котрих вони приїхали з Калуша. Хваленої німецької дисциплі-
ни при відступі вже не було. А була втеча професійних вбивць від
магічного слова “партизан”.
Повстанські кулі наздоганяли загарбників. Порив перемоги
підняв запалених боєм повстанців до переслідування ворога,
однак заборона командирів виявилася вчасною. Бо гітлерівці,
хоч втікали в паніці, та кулеметного вогню не припиняли. Вони
відходили до села. Та обставини, які виникли несподівано не
лише для гітлерівців, але й повстанців, здивували усіх. Враз
німці змінили напрям, почали обходити село, бо болохівчани
також народ завзятий і непрошених гостей не приймає. Село
стало в обороні і сипнуло вогнем по непрошених зайдах, що
драпали від повстанців.
Ось так Карпатський край і вся Україна вставала до збройного
спротиву ворогам, які хотіли поневолити нашу землю і свободу.
А цей перший бій вишкільної сотні УПА з гітлерівцями закінчи-
вся повною перемогою повстанців. Тим більше, що в сотні не
було ні вбитих, ні навіть поранених. Сотня здобула багато першо-
класної зброї — кулемети, автомати, пістолети, гранати, а також
військового спорядження - далековиди, карти тощо.
Дехто з друзів позбувся постолів, помінявши їх на міцні війсь-
кові саперки, покурював французькі цигарки, пропонуючи їх по-
братимам в обмін на місцевий бакун.
Поле битви за наказом сотенного негайно опустіло: підрозді-
ли відійшли до місця свого постою і готувалися до вимаршу. На-
певно лише тепер багатьом спало на думку, що вже давно пора
обідати. А тут: “Готуйтесь до вимаршу!” Невже обіду не буде?
Обід цього дня таки відбувся на славу. Відділ пообідав завдяки
19
щедрим болохівчанам, і всі зійшлись на думці, що цей обід був
найсмачнішим за останні чотири місяці вишколу сотні.Після обі-
ду, а заодно і вечері з підвечірком, сотня залишила лісничівку з
надією ще колись повернутися в ці краї, бо дороги та далі повс-
танські незвідані. Тож, аби обминути більш жорстку зустріч з гі-
тлерівцями завтра, сотня вирушила повільно лісом, щоб за ніч
зробити чималий перехід на низини. Нічні переходи та денні по-
стої прихильно дивували селян Прикарпаття. Все проходило без
перешкод, а місцеві поліцаї на постерунках пропонували свою
допомогу і бажали прилучитися до сотні.
Командування відділу вже на рейді змінило свій початковий
маршрут і тримало напрям на північний схід. А сотня “Трембіта”
не пішла спареною ходою, як планувалося початково, а швидко
опинилася на Львівщині. Не знаю, з якої причини, але відділ “Сі-
романців” завітав на Львівщину лише весною 1944 року. Тож за-
планований початковий рейд на північно-західні терени Галичи-
ни був виконаний сотнею дещо пізніше.
Ріку Дністер сотня перейшла в околицях сіл Журавснка - Жу-
равно, пройшла до великого лісового масиву на теренах Рогатин-
ського повіту і отаборилася на “Золотій поляні”.
Постій на “Золотій поляні”
Постій сотні на Рогатинщині був наче проміжним перепочин-
ком перед далеким рейдом на західні терени Галичини. Тож табір
відділу був тимчасовий - одноденний. Жовтень радував повстан-
ців погідними днями, а поляна, що стелилася серед лісових паго-
рбів перед повстанським табором, зберегла свої пахощі і тепло
літнього сонця. Потічок, що ніс свої води по косогорі поляни, на-
гадував повстанцям той потічок, що дзюрчав на горі Лютій, як
джерело карпатського краю. Отож, краєвид чудовий і сподобався
навіть прискіпливим гуцулам, які не звикли до рівнинних тере-
нів.
Повстанський відділ затримався на якийсь час у цьому місці,
віддаленому від поважних шляхів сполучення і швидко нав’язав
контакти з тереновою сіткою ОУН.
Тепер ніхто не може відповісти, чому “Сіроманці” не пішли
рейдом на захід України, як планувалося при виході з Карпат.
20
Напевно були в тому якісь поважні причини, бо сотня тут отабо-
рилася на перспективу осені і зайнялася вивченням навколиш-
нього терену, який сподобався не лише командуванню, але й всім
нашим хлопцям. Але найбільшою несподіванкою для стрільців
був новий наказ: “Приступити до будівництва землянок для зи-
мівлі”.
Бойові підрозділи негайно розпочали роботи. Необхідні буді-
вельні матеріали та інструменти були доставлені з навколишніх
сіл Рогатинщини: з Дичок, Яглуша, Мелни, Виспи. Теренова сіт-
ка ОУН робила все, щоб забезпечити повстанський табір всім
необхідним. До “Золотої поляни” потягнулися ниточки розвіду-
вальних зв’язків навколишнього терену аби командування відді-
лу знало про ворожі наміри. У таборі, як гриби, росли гарні зем-
лянки. Хоч табір і дотримувався належної конспірації, життя по-
встанців вирувало. Побут входив в нормальне русло, зникли жар-
ти про вівсяний харч. Кухарі готували смачні страви і не відмов-
ляли в добавці.
В другій половині листопада в таборі завершилось будівницт-
во землянок як для бойових підрозділів, так і для допоміжних
служб. Благоустрій табору тривав аж до морозів. Штаб і організа-
ційна сітка вливали до відділу нові кадри членів ОУН і патріоти-
чно випробуваних новобранців, котрі також проходили вишкіл.
Заняття тривали і взимку.
В листопаді за наказом КВШ сотню залишив заступник коман-
дира сотні старшина “Коц”, як з’ясувалося згодом, з метою орга-
нізації нової сотні під назвою “Орли”. Командування вирядило
старшину “Клима” з почотом одного рою на чолі з ройовим “Ри-
баком”.
До табору на “Золотій поляні” зголошувались нові добро-
вольці з Рогатинщини, Ходорівщини та інших районів. Згодом
відділ залишив і бунчужний “Красний”, а замінив його старшина
‘Докторцьо” - людина інтелігентна, високоосвічена. До табору
зголошувалися не лише місцеві патріоти, але й приходили цілими
групами, озброєні, які бажали боротися з окупантами. Вони при-
бували сюди в супроводі наших розвідників або направлялись
перевірені тереновою сіткою СБ. Здебільшого це були колишні
солдати і офіцери червоної армії, українці, східняки. Приходили
21
й люди інших національностей - чеченці, туркмени, кримські та-
тари.
Командування відділу давало цим військовим шанс на вибір,
бо добре розуміло ситуацію, у якій опинилися вони. Доля їх ки-
нула з одних обіймів - більшовицьких у гітлерівські. Більшість з
них, не знаходячи виходу з свого становища бажали боротися за
долю своєї нації і висловлювали бажання повернутися у рідні
краї при допомозі Української Повстанської Армії. Були і такі,
яким війна остогидла і вони бажали лише повернутися до своїх
домівок. Тож до весни у таборі відділу назбиралось цих поселен-
ців багато. Командування відділу старалося розв’язати цю непро-
сту проблему братерства народів, яку наші хлопці нарекли “кав-
казьким Інтернаціоналом”.
Найважчими і найважливішими турботами командирів була
зима, яка вже давала про себе знати нічними заморозками. Повс-
танський табір вимагав для забезпечення людей зимового одягу і
взуття, харчів, створення запасів. Усі ці турботи лягли на плечі
організаційної сітки ОУН Рогатинщини і сусідніх повітів при до-
помозі повстанських підрозділів.
Харчові продукти реквізувалися повстанськими групами, пе-
реважно на колишніх фільварках, які гітлерівці передали в дер-
жавне підпорядкування. Селяни землю обробляли задарма, як
повинність перед державою. Так що найближчі млини Рогатин-
щини мололи фільваркове зерно на борошно для повстанського
табору.
Зима прийшла раптово, хоч наш табір був готовий до неї. Зи-
мові хуртовини змінили не лише краєвид, але й обставини табір-
ного життя.
Хочу нагадати про бій, проведений відділом біля села Ферлеїв
проти гітлерівців у грудні 1943 року. Це цікаво буде і тим, хто
твердить, що УПА до літа 1944 року не проводила жодних зачеп-
них акцій проти гітлерівців на теренах Рогатинщини. Ні, такий
бій був, сотня розбила гітлерівців, захопила обоз зі зброєю і на-
віть взяла в полон тих німецьких вояків, які втікаючи, потрапили
у засідку. А потім повстанський табір “Сіроманців” - “Золота по-
ляна” - готувався, щоб належно зустріти Різдво Христове і Новий
1944-й рік. До свят народження Спасителя світу у першій чоті
22
командира “Льонського” веселі і невгамовні бойки готували по-
встанський вертеп, аби сповістити радісну новину у кожну земля-
нку табору, що “Бог Предвічний народився”.
Наблизились торжества. В день Свят-Вечора на краю поляни
ніби виросла лісова красуня-ялинка, а до повстанського табору
загостили фірмани з подарунками від селян Рогатинщини до сво-
їх воїнів-юборонців. Тож, завдячуючи тереновій сітці Рогатинщи-
ни, повстанський відділ “Сіроманців” радісно відсвяткував Різд-
во Христове на зламі історичних подій нашої визвольної бороть-
би. Всі святкові дні у таборі лунали колядки, а сотенний вертеп
погостював навіть у наших сусідів-побратимів сотні “Орли”, які
базувалися за три кілометри на схід від “Золотої поляни”.
Щоправда, запевняти читача про веселі і вигідні умови польо-
вого життя повстанського табору взимку, було б неправдою. Про-
блеми були: повстанці простуджувались і потребували лікування
хоча б на рівні польових умов. А щодо важкохворих чи поране-
них, то ними заопікувалася теренова сітка УЧХ (Українського
Червоного Хреста). Але всю зиму вишкільні заняття повстанців у
таборі не припинялись. Найбільше клопотів командуванню за-
вдавали кримські татари, які з “пришельців” складали окремий
підрозділ і тому “вояки золотого півмісяця” вимагали своєї націо-
нальної кухні. Вирішувалися і ці питання, а з наближенням весни
всім бажаючим було надано можливість по зв’язках УПА відійти
у свої терени. Зима відступала, а весняне сонце 1944 року все яс-
кравіше обігрівало повстанський табір.
Знову, наче несподівано, сотню залишив булавний “Ворон” -
колишній офіцер червоної армії, українець із східних областей,
якого згодом знали як командира сотні “Рубачі”. Прихід весни
будив не лише дрімучий ліс від зимової сплячки, але й піднімав
повстанську бадьорість у розмовах про майбутні рейди та бої з
ворогами нашого краю.
Наш табір все частіше відвідували незнайомі військові та
озброєні цивільні люди. Штабна землянка жила своїм утаємниче-
ним життям.
А тим часом весна прикрашала ліс зеленими барвами, не шко-
дуючи своїх фарб, позеленила також “Золоту поляну” новими
паростками. Та всі стрільці і старшини були впевнені, що ось-ось
23
їм доведеться залишити зимовий табір і вирушити в рейд на поля
звитяг боротьби за свободу і незалежність нашого народу. Але
зимовий табір на “Золотій поляні” відділ “Сіроманців” залишив
щойно на третьому дні Великодних свят.
Відділ на рейді
Треба нагадати читачам, шо пересування по терені сотень чи
більших груп повстанців завжди були засекречені. Про місця пе-
ресування та наступних постоїв чи навіть далеких рейдів знали
лише командири не нижче чотових, командири польової жанда-
ремрії (ПЖ) - розвідки, начальник штабу сотні. Тому, коли сотня
“Сіроманців” вийшла із “Золотої поляни” в рейд, стрільці та під-
старшини могли лише здогадуватися, куди скерований рейд. Але
це нікого не турбувало, а навпаки вимарш радував усіх, бо зима
таки далася взнаки. А тим більше, що у війську завжди існують
таємниці, та ще в партизанських умовах боротьби.
Мабуть, мені належить вживати щодо “Сіроманців” вислів “від-
діл”, а не “сотня”, бо, залишаючи “Золоту поляну”, повстанський
відділ нараховував майже 250 стрільців і старшин. Помимо допомі-
жних підрозділів, відділ складався з чотирьох бойових чот. Першою
командував “Льонський”, другою - “Косач”, третьою - “Окунь” і
четвертою чотою тяжкої зброї (ТЗ) - “Грабко”. Виходячи в рейд, від-
діл був озброєний значно краще, ніж при виході з Карпат.
В кожній чоті, за винятком ЧТЗ, було по чотири рої, а в першій
і другій чотах було до сорока стрільців і мали вони на озброєнні
рою по два ручних кулемети. Щодо чоти ТЗ, то вона була розділе-
на на бойові ланки з двома ройовими. Ними командували ройові
“Вовк” і “Босфор”. Перша була кулеметною, друга - гранатомет-
ною. Був на озброєнні чоти один важкий скоростріл, два ручних
кулемети, два ПТРи (протитанкові рушниці), два гранатомети
(чотові) та один гранатомет сотенний. А вже на рейді відділ у су-
тичці з польською боївкою здобув ще один важкий скоростріл
(біля містечка Кам’янка Струмилова).
То ж на рейді озброєння відділу нараховувало більше двадця-
24
ти кулеметів, за три десятки скорострільних десятизарядних крі-
сів, біля півста автоматів ППШ, МПі (шмайсер), МП-43 року та
інших, якими були озброєні всі підстаршини відділу, починаючи
від ройових і кінчаючи командиром відділу. Автоматичною збро-
єю була забезпечена також служба ПЖ і розвідка командира “Ма-
рцегеля”.
Щодо сотенного обозу, то він поповнювався постійно під час
рейду озброєнням, бойовим комплектом, одежею, взуттям та
іншим військовим спорядженням, потрібним для особового скла-
ду на рейді. Помимо десятка обозних фір, у відділі було двадцять
верхових коней для штабу та розвідників.
Ось такий вигляд мав відділ “Сіроманців” на рейді весною
1944 року, коли прямував на західні терени Галичини.
Відділ, звичайно, не був одягнутий по-військовому, але перева-
жна більшість повстанців вже носила військові уніформи різних
армій: гітлерівської, польської, мадярської, а також окупаційної
поліції. Тож і рангів цих армій не бракувало на уніформах. Але,
звичайно, було найбільше гітлерівських мундирів, зокрема, у роз-
відників, частина яких добре володіла німецькою мовою.
Чимало повстанців були одягнуті у цивільний одяг, в якому і
долучилась до відділу. А дехто із старшин недолюблював війсь-
кову форму і за прикладом командира “Яструба” ходив у цивіль-
ному. Такими були: начальник штабу відділу “Джулик”, бунчуж-
ний “Докторцьо”, чотовий першої чоти “Льонський”, ройовий
“Сокира”, ройовий “Готур” та інші. Ройовий “Вовк” навіть лю-
бив пожартувати із штрамаків-форсунів, хоч сам служив кавале-
ристом у польській армії.
Тож, як бачимо, не всі підстаршини чи старшини відділу по-
любляли носити військову уніформу чужих армій, хоч в обозі
інтенданта “Чубатого” під час рейду вже був чималий запас одягу
і зброї. Усі ці здобутки були вкрай необхідними не лише для на-
шого відділу: зброя, боєзапаси, одяг, взуття та продовольчі запаси
накопичувалися для подальшої боротьби із загарбниками, яка
блискавично ширилася на теренах Галичини.
А відділ “Сіроманців” просувався ярами в тиші дня і лише лі-
сове птаство, радіючи весні, супроводжувало його своїм щебе-
танням на ратні подвиги в ім’я правди і свободи.
25
Не вийшовши ще з лісового масиву “Золотої поляни”, ген за
селом Мелна, він зіткнувся з невеликим гітлерівським каральним
загоном. Одначе вже з перших хвилин зіткнення нашого чолового
забезпечення гітлерівці зрозуміли, що забрели в ліс, і відчули ма-
гічне для них слово - партизани. Тож шаленою стріляниною в усі
напрями запрацювала їх зброя і, не чекаючи жодного висліду по-
дій, драпанули в напрямі до Нових Стрілищ.
Напевно, нашому командуванню відділу важко було дати
будь-які оцінки цієї несподіваної зустрічі з гітлерівським заго-
ном, але висновки напрошувалися самі собою: гітлерівці активі-
зують свої каральні загони проти повстанців УПА. Тож зводити
зачепні акції з ними не було сенсу, і відділ, не затримуючись, про-
довжив у темпі похід. Тим більше, що гітлерівці лише загострили
пильність в поході своєю епізодичною зустріччю з повстанцями.
Одначе на війні бувають всякі епізоди. Тож гітлерівці шалено
стріляють по лісу. Один молодий повстанець міняв становище і
раптом відчув біль у правому боці між ребрами. Зрозумів, що по-
ранений. Він приліг біля дерева, побачив, що потекла кров і наля-
каний вигукнув: “Друзі, я поранений”. Але в громі пострілів ні-
хто з друзів не почув і не відгукнувся на клич молодого стрільця.
А він, не бачачи ворога, стріляв з кріса раз по разу, щоби ворог
знав, що тут йому не пройти. Та враз почув голос “Не стріляй!
Фріци он як драпають, не доженеш!”
Молодий стрілець пізнав голос ройового “Сокири” і засоро-
мився. Та все ж підвівся на ноги перед своїм командиром, чекаю-
чи наказу. Але ройовий побачив блідість на обличчі стрільця і
поцікавився:
- Що з тобою, “Сливка”?
І не чекаючи відповіді стрільця, зрозумів. Тут же вигукнув:
“Де санітар “Прут”? І приступив надавати допомогу молодому
стрільцеві. Прибіг санітар, а ройовий “Сокира” повів своїх стрі-
льців на переслідування ворога, який з поспіхом драпав з лісу.
Санітар “Прут” оглянув пораненого “Сливку”. Повстанець ле-
жав боком і чекав, що скаже санітар про рану, яка наче заважала
йому дихати. І враз почув голос санітара: “Тобі, брате, поталани-
ло, бо фріци вже бобами стріляють. Лежи тихо. Я зараз. Ось твій
біб, тримай на пам’ять...” І санітар простягнув пораненому пін-
26
цет, на кінчику якого була, наче горошина, автоматна куля, облита
кров’ю .
Доки санітар накладав бандаж, молодий повстанець міцно
тримав лікарський інструмент, на кінчику якого була його сього-
днішня доля. Санітар швиденько наклав бандаж на рану і жарто-
ма сказав: “Через тиждень різатимеш аркана, брате, аж ліс гудіти-
ме. Кулю візьми на пам’ять. Це - автоматна. Мабуть, по дорозі
зачепила дерево і втратила свою силу, але знайшла тебе і застряг-
ла до половини між ребрами. А тепер, брате, пошукаємо в обозі
санітарний віз”.
Санітар “Прут” хотів допомогти пораненому та “Сливка” під-
нявся сам, ховаючи до кишені цей “сувенір”, і привів себе в нале-
жний стан.
- Та не піду я до обозу, друже “Прут”. Тут подряпина, а не
рана. Мене друзі засміють.
Санітар усміхнувся і поважно сказав:
- Такий наказ командира. Усе з’ясує лікар сотні, а я виконую
наказ.
Молодий повстанець вже добре знав, що таке наказ, і гордо у
супроводі санітара почвалав до обозу.
Стрілянина в лісі вже давно затихла, бо гітлерівці таки швиде-
нько драпанули. І відділ відновив рух на північ. Ця перша зустріч
з ворогом на виході із “Золотої поляни” згадувалась повстанця-
ми, як свого роду прем’єра сезону 1944 року, а з розповідей сані-
тара “Прута”, героєм дня став молодий повстанець “Сливка”.
Похід відділу не припинявся цього дня і наступного. “Сіро-
манці” стали на постій недалеко від містечка Свірж на Бібреч-
чині. Як звичайно, поява відділу в новому терені вимагала негай-
ного контакту з тереновою сіткою ОУН. Тож розвідники вируши-
ли в пошуки. Організаційна сітка ОУН повідомила, що кілька
днів тому до рук гітлерівців потрапив відомий в цьому терені
член ОУН і тримають його в Бібрці. Повертаючись до відділу,
розвідники натрапили на двох гітлерівців, що їхали бричкою з
фірманами дорогою із Свіржа до Бібрки. Тож, не роздумуючи над
такою нагодою дещо дізнатися, прихопили до свого товариства
Цих двох завойовників Європи, а місцевого фірмана відпустили і,
напевно, зробили помилку. Лише згодом з’ясувалося, що у Свіржі
27
та Ханачеві проживало чимало фольксдойчсрів польського похо-
дження, і всі вони, звичайно, працювали на гітлерівців.
Тому-то після полудня гітлерівці зуміли зібрати свої сили і
піти в атаку на табір відділу. Відділ не змінив свого розташуван-
ня, лише бойові підрозділи зайняли вигідні становища. Бо, як по-
відомили розвідники, гітлерівці були з бронетехнікою. Насправді
це був психологічний фарс гітлерівців, бо попереду їх розстріль-
ної бігли дві або три танкетки, виповнюючи лісову тишу незвик-
лим ревінням. Фашисти з обережністю наближалися до лісу роз-
стрільною, а посередині йшли танкетки. Як виявилось пізніше,
одна була з гучйОїйовцем, з якого враз виголосили команду для
наступаючих. Гітлерівці вмить залягли, а з гучномовця ламаною
українською мовою виголосили: “Ми, німецьке командування,
вимагаємо негайно повернути двох вояків великої Німеччини, за-
хоплених вами до неволі сьогодні. Термін виконання - негайний.
На роздуми - 10 хвилин!”
Диктор замовк, а з гучномовця вже лунав відлік часу велетен-
ського невидимого годинника - тік-так... Вмить лісову тишу різа-
нув постріл з ПТРа, а відтак другий, і ліс загудів сотнею контра-
басів, підсилений гучномовцем. Але нашої оборони вони не сто-
сувалися. Ми лише спостерігали, як вороги, стріляючи по лісу,
котилися назад обабіч своїх танкеток.
З нашого боку пострілів більше не було, а гітлерівці, зачепив-
шись за протилежну гірку, знову залягли і гучномовець з танкет-
ки відновив своє звернення, але вже в іншому тоні та іншого змі-
сту: “Німецьке командування бажає зустрічі для розмови, щоб
домовитися про обмін полоненими, але це вирішуватимуть пові-
тові чинники. Просимо вислати парламентарів”.
Пропозиція німців виявилася суттєвою і наше командування
негайно взялося до виконання тієї операції, хоч добре знало під-
ступність ворога.
Було погоджено зустріч з німцями і переговори у справі обмі-
ну полоненими та визначено посланця. Провести цю незвичну і
небезпечну операцію зголосився заступник сотенного політвихо-
вника, людина середніх років, освічена, одягнута в форму німе-
цького обер-лейтенайта, який бездоганно володів німецькою мо-
вою (на жаль, псевда цього командира з’ясувати не вдалося).
28
Отож, після відступу гітлерівців дорогою до Бібрки, за ними
подався і наш парламентарій. Наші командири добре знали під-
ступність ворога, але вибору не залишалось. Треба було йти на
ризик, аби принести свободу нашим підпільникам. Засіб застере-
ження від небезпеки, звичайно, було використано відразу. Тієї ж
ночі ми змінили місце постою і отаборилися біля села Селиська
того ж таки Бібрецького повіту.
Даремно було сподіватися на чесність і гуманізм ворога. Він
не думав виконувати будь-які домовленості перед УПА. Другого
дня наші розвідники з’ясували, що гестапівці у Бібрці заарешту-
вали нашого посланця, а до містечка прибувають зі Львова допо-
міжні сили німцям. За два дні постою “Сіроманців” біля села Се-
лиська наші командири мали досить часу для роздумів і, здавало-
ся, було готове до найгіршого. Та головне з’ясували: німцям було
начхати на двох своїх полонених, які виявилися лише фольксдой-
черами, що служили в каральному загоні. Органи СС і СД хотіли
більше знати про відділи УПА в цьому терені та наміри команди-
рів, які твердо заявляють про себе, а не бігають манівцями.
Командуванню “Сіроманців” також прояснилась позиційна
тактика німців, бо сутичка з ними біля Свіржа була дуже схожа на
ту, що була біля Мелни. Ворога цікавлять зачепні зустрічі, поки
що для того, щоб підготуватися і провести операцію на знищення
противної сторони. Але покищо йти на жертви не наважується,
хоч мали їх біля Мелни, володіючи перевагою у бронетехніці.
Про більш детальні події біля Мелни я в попередніх спогадах
з певних причин не згадав. Але ця необхідність належить до по-
зиційної тактики ворога. Допоміг мені в цьому мій побратим по
сотні - кулеметник третьої чоти командира “Окуня” стрілець
Григорій Курпіта, родом з села Помонята на Рогатинщині.
Третя частина нашої сотні знаходилася на задньому крилі обо-
рони, і, коли залунали перші постріли, чотовий “Окунь” дав на-
каз замкнути ланцюжок зв’язку в обороні відділу. В цю мить чоту
обстріляли кулеметним вогнем, а дорогою до лісу вже наближа-
лися чотири ворожих танки.
Чота зайняла оборону і за наказом командира обстріляла во-
рожі танки. Але повстанці “Окуня” мали на озброєнні тільки
стрілецьку зброю і ворожим танкам пошкоджень не нанесли. Од-
29
наче, на подив повстанців, танки завмерли на прогалині і послали
з гармат кілька пострілів у напрямку лісу. Чота очікувала на атаку
танків, але неподалік піднялася в повітря ракета і гітлерівська
армада повернула назад. Очевидно, це сталося тому, що відступи-
ла німецька піхота. Тож гарматні постріли танків виявилися лише
фейєрверком або репетицією до спектаклю. Третя чота втрат не
понесла, лише легке поранення одержав стрілець “Чорний”.
Отже, залишаючи терен Бюреччини, командування відділу,
очевидно, твердо вирішило: ніколи, ніде і ні з ким з ворогів у пе-
реговори не вступати. Ворогів треба знищувати на нашій землі,
бо інакше вони нищитимуть наш народ.
Тож затримуватись відділу на рейді підстав не було. За кілька
переходів майже відкритим тереном Львівщини, відділ опинився
в повіті Кам’янки Струмилової, де починалися колись жорстокі
бої Першої світової війни, а згодом військ ЗУНР з поляками за
незалежність і соборність України.
І ось через 25 років сини і внуки УСС знову поспішили у кри-
вавий танок з віковічним ворогом, ішли до кордонів колишнього
Галицького князівства, аби захистити рідну землю і населення
від варварського терору ворога, який лютував потрясаючи збро-
єю: “То єст наша земля, ойча. Не отдами. Нех жиє Польска! Львув
єст польскі!”
А з іншого боку лунало: “Київ - мать городов русскіх”, - гор-
лав до мікрофону жидок Лєвітан, нагадуючи черговий раз, як
любить він Україну Радянську.
Ось так горлали наші сусіди-загарбники, а тим часом інший
загарбник - гітлерівці - трусили контингентами комори галиць-
ких селян і також горлали, що поставлять на коліна світ новіт-
ньою зброєю. Мовчали лише повстанці УПА і карали грабіжни-
ків усіх кольорів, і не лише чужинців.
Ось відділ “Сіроманців” вже на теренах Радехівщини. Це півні-
чна Львівщина, яка межує з Волинським тереном. На цих обшарах
повстанські відділи УПА лише зароджувались, а в обороні насе-
лення українських сіл оперували теренові боївки та самооборона.
Відділ різко змінив курс рейду на захід і денні постої відбува-
лися по селах та присілках, на яких наші політвиховники робили
гутірки для селян освітнього характеру. А драматичний гурток
сотні, організований ще на “Золотій поляні” під керівництвом
командира “Льонського”, виступав перед селянами з пародійни-
ми, сміховинними сценками людського побуту.
Одначе веселі дні на Радехівщині швидко закінчилися. Розвід-
ники відділу повідомили, що в сусідньому повіті - Горохові на
Волині - лютують численні відділи більшовицьких партизанів,
які рухаються на захід, очевидно, курсом на терени Польщі. Вони
добре озброєні, оснащені навіть гарматами.
Ці звідомлення загострили увагу не лише командування відді-
лу, але курс рейду не змінився. Відділ кожної доби робив перехо-
ди в західному напрямі по 20-30 кілометрів і наблизився до тере-
ну Сокальщини. Був похмурий день святої неділі. Відділ став на
постій у селі Яструбичі. Терен ніби спокійний, та розвідники ще
не повернулися. Було розставлено стійки та застави на підступах
до села. О 9-ій годині ранку заморосив дощик і несподівано
пролунали постріли на заставі третьої чоти. За мить чоти зайняли
оборону, відведену підрозділам заздалегідь. А третя чота вже ата-
кувала ворожу кулеметну ланку, яка вела бій із заставою чоти.
Командування відділу вмить зрозуміло, що маємо справу з ко-
впаківцями, які захопили кілька хат під лісом і, можливо, мають
намір атакувати село Яструбичі, знаючи про постій “Сіроман-
ців”. Аби не потерпіло село від пожежі, наше командування не-
гайно дало наказ усім підрозділам вийти на рубіж західної та по-
лудневої окраїни лісу. Цей наш маневр виявився вирішальним не
тільки для “Сіроманців”, а й для мешканців села Яструбичі, і став
причиною поразки ковпаківців.
Як з’ясувалося після бою, рота ковпаківців підійшла ранком і,
спостерігаючи за селом, довідалась, що там є озброєні люди. Ко-
впаківці розділились на дві групи. Одна з них подалась на полуд-
невий захід, друга підійшла до крайніх хат. Там вона була виявле-
на заставою третьої чоти. І до командування надійшло про це по-
відомлення: чотовий “Окунь” підняв другу чоту до зброї.
Важко сказати, чи насправді большевики знали про постій на-
шого відділу. Можливо вони сподівалися, що це сільська самооб-
орона. Тому вирішили помститися цим оборонцям села і негайно
відкрили вогонь по заставі. Лише тоді наші впевнилися, що перед
ними ковпаківці, і відповіли вогнем на вогонь. Але чота з перших
ЗО
31
пострілів понесла втрати. Загинув стрілець Тарнавський (це прі-
звище), родом він із села Загір’я на Рогатинщині, а також стрі-
лець “Заєць” (родом з Карпат).
А третя лота, підсилена групою пежистів командира “Марце-
геля”, миттєво постаралася атакою відрізати ковпаківців від хат і
лісу. Однак ковпаківці припинили вогонь і яром, що підступав до
хат, кинулися до лісу, переслідувані третьою чотою та підрозді-
лом “Марцегеля”. І тут на правому крилі краєм до лісу увірвалася
лота “Льонського”, прийнявши на себе вогонь першої ворожої
групи, і атакою вже гнала ворога на схід, аж доки не з’єдналася з
третьою чотою.
Переслідування ворога двома лотами було завзятим, і ковпа-
ківці, розбиті на групи, відходили на схід. Вони втратили сімох
вбитими, а одного азіата було взято живим. Дізнатися у полоне-
ного чогось суттєвого нашим пежистам не вдалося. Він твердив
одне: “По рускі нє панімай. Командір - Ковпак. Дивізія шагом на
Польща. Більше моя не знай”.
Не було сумніву, що азіат (здається узбек) боявся більшовиків
більше, ніж полону. У першій лоті командира “Льонського” цього
дня загинув на полі бою ще один стрілець “Чорнота”, родом з села
Ферлеєва, що на Рогатинщині (прізвища не встановлено). Відомо
лише, що під час гітлрівської окупації його батько був гайовим.
Ось так сумно закінчився цей бій з ковпаківцями під час обо-
рони села Яструбині на межі Радехівського і Сокальського пові-
тів. На жаль, не знаю де покояться останки цих наших хлопців,
можливо таки в Яструбичах.
Тієї ж ночі відділ залишив терен Сокальщини. Ріку Західний
Буг форсували на човнах і паромі недалеко містечка Кристинопо-
ля і за день ми вже були в лісовому масиві на південь від містечка
Белз. В цьому терені до відділу влилась місцева боївка із 15-ти
вояків на чолі із своїм командиром. Хлопці добре озброєні, а го-
ловне-добре орієнтувалися на терені. Хотів би нагадати, що мі-
сцевість біля Белза низинна і заболочена, а річка Солокія має чи-
сленні притоки струмочків.
Тож місцеві боївкарі в цій місцевості виявили себе якнайкра-
ще і налагодили контакти з сотнею “Ема”, який оперував на півні-
чно-західних теренах Львівщини.
32
Щодо місцевої боївки, то більша частина її складу залишилася
у сотні “Сіроманців” і складала в подальшому кістяк рою “Брю-
ховецького” другої чоти командира “Косача”.
Командир “Яструб”, зустрівшись з командиром “Емом”, домо-
вився про спільні дії відділів у подальшому рейді на захід в обо-
роні українського населення західної Львівщини, де розгортала-
ся жорстока боротьба з польськими боївками, підсилювана гітле-
рівськими чинниками до міжнаціональної ворожнечі. А розвід-
ники відділу доповідали, що північною Сокальїциною сунуть на
захід ще одні гості - червоні, під прапором батька усіх народів,
які несуть “Виплекану волю усім народам планети”.
І ось відділ “Сіроманців” на Равщині. Червневі дні 1944 року
своїми подіями на східному фронті, а також подіями міжнаціона-
льної боротьби на західних теренах, ставили галичан до вибору
подальшої долі. На теренах Рави Руської, як і по всій Галичині,
швидко, наче гриби, росли повстанські відділи УПА та місцевої
самооборони за покликом ОУН та власним сумлінням. Доросле
населення брало до рук зброю і проходило вишкіл. По селах та в
лісах будувалися бункери та криївки, а повстанські загони рекві-
зовували у гітлерівців все, що було пригідно до боротьби.
На Равщині поряд з містечком розташоване велике і гарне
село Карів, характерне славними патріотичними традиціями сво-
їх мешканців. Ось до цього села зайшов наш відділ на постій, аби
нагадати гітлерівцям, що у Галичині їхнє панування закінчуєть-
ся, хоч це нагадування ще було завчасним.
Карівський бій
Червневі дні 1944 року швидко міняли події на галицькому
терені. Майже кожної ночі тривало бомбардування Львова як ва-
жливого стратегічного об’єкту гітлерівців на Західній Україні.
Було очевидним, що літня більшовицька офензива не забариться
і на галицькі терени покотиться вже інша орда загарбників.
Сподівалися цього і самі гітлерівці, бо вже не вірили своєму
фюрерові про новітню зброю, якою він ніби-то врятує світ від
33
комунізму. Тож гітлерівські емісари різних рангів готувалися до
втечі і нещадно грабували не лише галицького селянина, а й
все, що дороге нашому народові, - твори мистецтва з музеїв,
старовинні ікони церков тощо.
Готувалися до перемін та подальшої боротьби підпілля ОУН
та відділи УПА, стараючись перешкодити гітлерівцям вивозити
награбоване.
Отже, постій “Сіроманців” у селі Карові був запланований
нашим командуванням відділу за домовленістю та погодженням
з командиром “Емом”, сотня якого (чи навіть дві) таборились
неподалік. Задум командування: спільними діями обох відділів
нічним наскоком оволодіти містечком Угневом, де гітлерівці
зберігали на складах великі запаси зерна та інших сільськогос-
подарських продуктів.
Впевнений, що наше командування брало до уваги всі “за” і
“проти”, готуючи операції, і, звичайно, знало, що затітлерівсь-
кими мірками повіт Рава-Руський це - своєрідний надповіт для
навколишніх повітів, званий німцями - крайц, що входив до
дистрикту Галичини. А в Раві-Руській сидів гітлерівський пра-
витель - крайцкомісар з атрибутами влади. Йому належали гес-
тапо, кримінальна поліція, поліція порядку і, звичайно, охо-
ронні підрозділи. Отже, все це враховано командиром і помно-
жене на гітлерівські можливості відпору.
Але гітлерівці також не дрімали. Маючи свою агентуру в те-
рені, вони, очевидно, знали не лише про повстанські відділи
УПА, що були неподалік міста, а й про червоних, які сунули на
захід північними теренами. І поспішним підкріпленням гітле-
рівці випередили повстанську акцію на містечко Угнів.
Вже другого дня постою “Сіроманців” німці великими сила-
ми несподівано атакували село Карів і швидкими маневрами
бронетехніки старалися охопити терен і замкнути відділ “пере-
тнем”. Аби унеможливити вихід “Сіроманців” до лісочка на
південь, вони силою двох броньовиків і одного танка атакували
заставу першої чоти командира “Льонського” якраз з півдня.
Загриміли шалені постріли гітлерівської атаки, але повстан-
ська застава не здригнулася і не відступила. Ройовий “Орлик”
кинувся на допомогу заставі з трьома повстанцями свого рою,
34
аби хоч на мить затримати просування німців і не дозволити їм
миттєво увірватися до села і дати чоті можливість зайняти ви-
гідні становища. Перша чота “Льонського” вже не змогла допо-
могти своїм з рою “Орлика” і закріпилась у сільському парку
аби в будь-яку хвилину атакувати німців на флангах.
Цей бліц-наступ гітлерівців на село Карів виявився загрозли-
вим не лише для відділу, а й для села, бо, увірвавшись у село,
гітлерівці своєю броньованою технікою могли б накоїти тут ба-
гато біди. Але цього не сталося завдяки нашим підрозділам, що
були розставлені на всіх підступах до села. Наше командування
розуміло, що прийняти бій у селі, це означало призвести до
жертв не тільки серед повстанців, а й мирних жителів. Тому
чоти негайно одержали наказ самостійно, маневруючи, виходи-
ти з бою окремими групами. Це нам допомогло врятувати село
від знищення.
Ще напочатку гітлерівської атаки наша кінна група розвід-
ників вискочила незауваженою гітлерівцями з села і нав’язала
контакт із відділом командира “Ема”, який стояв за кілька кіло-
метрів на південь від Карова. Отож, допомога однієї з сотень
“Ема”, яка мала на озброєнні гармату і гранатомети, виявилась
вирішальною у цьому бою.
З лісової коси на півдні загриміли гарматні та гранатометні
постріли. З Карова на цій ділянці гітлерівського наступу їх під-
тримали наші сотенні гранатомети. А перша чота командира
“Льонського” вже ринулась в атаку. Очевидно, гітлерівці були
несподівано заскочені розвитком подій на південному напрямі
своєї атаки, бо вже на початку виявилися пошкодженими два
бронетранспортери. їх пошкодив наш петеерівець “Скала”. А
танк так і не наважився наблизитись до села, а відійшов під
охорону своєї піхоти.
Гарматні та гранатометні постріли з півдня та півночі і атака
першої чоти примусили гітлерівців відступити в західному на-
прямі і, можливо, подумати вже про захист містечка Угнева си-
льним заслоном своєї бронетехніки, бо операція на село Карів
пРовалилася. А наявним було те, як несподівано для гітлерівців
сотня “Сіроманців” залишила село без кривавого бою, який гіт-
лерівці; очевидно, планували цього червневого дня.
35
Іноді стратегія повстанських відділів у боях з ворогом, пере-
важно чисельнішим, вирішувалася частками хвилин, перемога
здобувалася не лише командиром загону, а всім командним
складом разом з найнижчими ланками.Все залежало від підго-
товки, вишколу та патріотизму кожного командира і навіть ря-
дового повстанця. А про командирів усіх рангів відділу “Сіро-
манців” я чимало розповідав у попередніх спогадах.
Наказ командування залишати чотам село і самостійно вихо-
дити з бою там, де це можливо, було довірою командира сотні
до своїх підлеглих.
Третя чота командира “Окуня”, що знаходилася на східній
околиці села Карова і ще не зіткнулася з гітлерівцями, негайно
розпочала вихід на північний схід від села аби “зачепитися” за
лісок заболоченого узлісся. Вже на відкритому терені її обстрі-
ляли гітлерівці, але повстанці без втрат дісталися лісочка і за-
йняли оборону, і вже чота обстріляла ворога, не боячись танко-
вої атаки із заходу.
Гітлерівські танки стрельнули по лісу з гармат, але завзята
стрілянина на півдні поплутала карти в наступі на Карів. Пер-
ша чота командира “Льонського” також залишила село, пряму-
ючи на південь, пострілюючи навздогін відступаючим на захід
“фріцам”, і сигнальною ракетою повідомляючи про припинен-
ня бою на ділянці та про те, що шлях на південь вільний.
Друга чота командира “Косача” та чота ТЗ тримали оборо-
ну по центру і частково на північ та південь від села. А після
наступу першої чоти планувалося вийти разом з обозом у на-
прямі на південь. Одначе, коли чота “Льонського” майже добу-
ла лісу, у повітрі появилося два літаки-мисливці і почали атаку-
вати скорострілами розчленовану першу чоту і скинули бомби
на лісову косу.
Друга чота та чота ТЗ миттєво змінили напрями і поверну-
ли на північний схід аби не потрапити під перехресний вогонь
ворога, наслідуючи першу чоту командира “Льонського”. Од-
наче перша чота таки досягла і з’єдналася з підрозділами
“Ема” на південь від села Карова. Ось таким маневром відділ
“Сіроманців” уникнув жорстокого бою з переважаючими си-
лами гітлерівців, не концентруючи свої сили в один кулак ДЛЯ
36
вирішального бою. Друга чота та чота ТЗ з допоміжними слу-
жбами та обозом швидким маневром вискочила з села на пів-
нічний схід до плацдарму, яким оволоділа третя чота команди-
ра “Окуня”.
Щодо ворожих намірів атакувати село хоча б із заходу, то
явно не мало сенсу, бо в селі повстанців не залишилось, а акція
помсти.селянам вже не входила у їхні плани. Каральні загони
гітлерівців добре засвоїли, що у поневоленого народу є захис-
ники - повстанці УПА. А тим часом на теренах північної Льві-
вщини розгорталася жорстока міжнаціональна боротьба з поля-
ками.
За планом командування відділу сотня “Сіроманців” постій-
но рухалась на захід. Після карівських подій план не змінився.
Нічний кидок на захід затримав відділ біля містечка Любича
Королівська, а попереду простягнися терени Томашівщини, де
велася справжня війна за виживання.
На західні терени рухався також відділ командира “Ема”, а з
ним і перша чота “Сіроманців” командира “Льонського” та кін-
на група розвідки. Лише через добу командир “Льонський” з
своєю чотою приєднався до нашої сотні, і тоді з’ясувалися нас-
лідки карівського бою з гітлерівцями. Слід нагадати, що в цьо-
му бою перша чота взяла на себе обов’язок атакувати ворога
аби вискочити з села там, де боролася застава ройового “Орли-
ка”. Звичайно, що інакше і не могло бути. І хоч чота понесла
втрати, але провалився план гітлерівського наступу на село. На
полі бою загинув ройовий “Орлик” - здібний командир, на яко-
го покладали надії на майбутнє. Поклали свої голови і побрати-
ми “Орлика”. Всі вони були карпатцями з села Княжолуки. Це
старші стрільці “Юрко”, “Сова”, “Бзина” і “Лис”.
Вічна пам’ять полеглим!
Поранені були не лише у першій чоті, але й в інших підроз-
ділах. Всі вони залишилися на лікування у відділі, бо “Сіро-
манці” рейдували і ніхто з поранених не виявляв бажання зали-
шатися у цьому бурхливому терені. А терен справді бурлив,
наче гірський потік в негоду. Ночами лунали постріли, навкру-
ги горіли села, як на справжнісінькій фронтовій полосі, але
таке відчувалося переважно вночі, а на день все замовкало.
37
За лінією Керзона
Вийшовши з найменшими втратами після Карівського бою з
гітлерівцями, командування сотні “Сіроманців” зробило виснов-
ки, що робити такі стратегічні прорахунки нікому не дозволено.
Відділ негайно залишив терен Равщини; прямуючи на захід, об-
ходив стороною містечко Любича-Королівська, де кожної ночі
навкруги лунали постріли і виникали заграви. На цих теренах
ночами точилася жорстока боротьба за існування між українцями
та поляками. Мені не хочеться сьогодні давати оцінок подій тієї
боротьби, це повинні зробити політики та історики обох народів,
одначе повинен наголосити, що боротьба ОУН-УПА велася на
цих теренах лише з метою захисту українського населення від
терору ворожих угруповань, які посягали на життя та добро лю-
дей українських етнічних поселень. Рейдуючи теренами Томаші-
вщини, відділ лише оберігав українські села та присілки від на-
паду ворожих угруповань, таких як А.К.А.Л.Беха та безідейних
грабіжників, які знищували цілі села “огнем і мечем”.
Варто нагадати, що усі ці села та присілки розташовані якщо
не у лісах, то принаймні на його окраїнах, бо терени ці лісисті.
Запам’яталися майже однорідні назви поселень: Воля така-то,
Гута така-то, або Руда чи Майдан. Ось серед цих Гут, Воль та
Майданів рейдував відділ, наганяючи страх на ворожі групи те-
рористів, котрі не виявляли бажання зустрічатися з відділом “Сі-
романців”. Командування підрозділу змінило тактику постоїв у
селах та присілках, і вони визначалися переважно у лісах, щоб не
демаскувати свої переходи та озброєння.
Наприкінці червня відділ рейдував вже біля містечка Нароля,
а точніше став на постій неподалік села Андріївка, очікуючи на
прихід відділу к-ра “Ема”. Можливо, готувався план акції на
м.Наріль обома підрозділами, одначе відділ к-ра “Ема”, очевидно
забарився на рейді, тому після двох днів постою ми поспіхом за-
лишили терен Нароля. Як з’ясувалося згодом, цей поспішний
марш на південь був стратегічно вимушений. Ще на постої, ко-
мандування отримало повідомлення про те, що з Кракова до
-м.Ярослава та м.Любачова прибули залізницею охоронні війська
генерал-губернаторства з танками та гарматами в кількості біля
38
двох каральних дивізій. Отож, командування відділу “Сіроман-
ців” зробило безпомилкові висновки, щоб не потрапити у сплано-
вану гітлерівцями операцію. А те, що гітлерівські каральні заго-
ни генерал-губернаторства будуть задіяні в акції на Білгорайські
ліси, у нашого командування сумніву не виникало. Очевидно, що
і для генерал-губернатора Франка ці ліси уявлялись розсадником
партизанщини. Гітлерівці , як завжди пунктуальні, розпочали
операцію правим крилом і скерували карателів північною Люба-
чівщиною так, ніби неводом охоплюючи лісовий масив аби затя-
гнути його десь у Білогорайській пущі.
У невід карателів потрапляли як повстанці УПА, так і
польські угруповання, а найбільше більшовицьких, в тому числі
й загін генерала Вершигори. Ці повідомлення про гітлерівську
операцію до відділу приносили наші розвідники, які стверджува-
ли, що в акції беруть участь чужонаціональні легіони, більшість з
яких - росіяни з РОА (російська визвольна армія)генерала Власо-
ва, яка боролося на стороні гітлерівців.
А липневі дні 1944-го року на західних теренах Галичини злі-
тали в бурхливому темпі подій. Відчувалося напруження очікува-
ного, наближався фронт. Майже кожної ночі большевицькі літа-
ки бомбардували Львів, а гітлерівські державні чиновники поти-
хенько “драпали” з награбованим добром “нах фатерлянд”.
Як вже згадував, відділ “Сіроманців” рейдом на південь випе-
редив перепетії згаданої акції ворога і став на постій у східній
Любачівщині, терени якого були заселені виключно українськи-
ми поселеннями. Швидко збігали липневі дні, а до зміни режиму
готувалися не тільки мешканці цього краю, але й відділи УПА та
сітка всього підпілля ОУН, уважаючи прихід большевицьких орд
невідворотним. Тож командування відділу було у постійному
зв’язку з тереновою сіткою ОУН отримуючи допомогу у ство-
ренні самооборони від большевицької окупації Галичини.
Окремі підрозділи відділу часто виходили на бойові операції, за-
хищаючи населення від большевицьких грабіжників, яких нази-
вали - ковпаківцями. їх за останній час багато розвелося на полі-
гоні Яворівщини, що слугував стартовим майданчиком для гра-
бунків населення та знищення свідомих українців. Ця червона
братія контактувала з місцевими брунатними і найкраще знала
39
політичні обставини і розподіл складових при зміні режиму. А
Галичина вже боролося і як завжди для кращої організації цієї
боротьби не вистачало часу.
Відділ “Сіроманців” стояв на постої біля села Смолин, непо-
далік міста Немирів на південь від Рави Руської, в терені пересіч-
ного рельєфу, схожого до підкарпатських. За висловом сотенних
розвідників, терен котрольований і сприятливий для Постою від-
ділу на межі чималого лісового масиву, званого Янівськими ліса-
ми, у серці яких в 1939-1940рр. “визволителями” був створений
військовий полігон. Сам полігон - цс пустка 60 на 40 кв. км зруй-
нованих поселень, який у дні війни став колискою втікачів різно-
го люду від режиму гітлерівців. На полігон вони майже не загля-
дали. Постій відділу біля села Смолина як на мене, то можливо й
був безпечний, але з допомогою створеної самооборони від боль-
шевицької окупації Галичини. А окремі іншого погляду - це від-
повідало певній партизанській тактиці,
Другого дня постою відділу, в пообідній час стійковий чоти
“ТЗ” спостеріг, іцо неподалік із-за гірки відкритого терену з’яви-
лася кінна група озброєних вершників у складі десяти чоловік у
цивільному одязі. їх зауважила також застава ланкового
ст.стрільця “Ворони”, яка тримала заставу з півдня в напрямі тієї
ж гірки і подала сигнал спостерігачу підняти чоту до зброї.
Ланковий “Ворона”, розглядаючи вершників у далековид, ба-
чив як вони поспіхом зближалися із заставою і розумів, що це
ворожа шпіця, що прямує до села Смолйна, а Може бокова стСжа
ворожого кінного загону. Ланковий знав: ковпаківці малими під-
розділами не рейдують, і “Ворона”, лежачи біля свого “дехтяра”
підняттям лівої руки попереджав своїх трьох друзів ланки, що
першим стріляє його кулемет. Вершники ворожої шпіци скакали
прямо на нашу заставу, не підозрюючи небезпеки, яка причаїлась
у верболазах польової дороги. Застава чоти “ТЗ” ніби скосила ве-
ршників на скаку довгою чергою, а крапку над “і” поставив ско-
ростріл командира “Вовка”. Ройовий якраз був біля скоростріла з
побратимом “Климом”, коли доповіли йому про ворожу шпіцу, і
старий вояка був радий, що вибрав таке вдале становище для
свого кольта. Це схвалив і сотенний командир “Яструб”, коли
з’явився на становищах чоти разом з чотовим “Грабком” після
40
шквального вогню з усієї зброї чоти “ТЗ”, задіяної проти ворога
від стрілецької до мінометів.
Події цього дня розгорталися напрочуд швидко і непердбаче-
но не лише для нашого відділу, але й, напевно, для ворожого за-
гону, бо так справедливо його треба трактувати. Отож, з появою
ворожих вершників в полі зору наших спостерігачів, командири
чоти “ТЗ” дійшли логічного висновку, підняли чоту до гострого
поготівля і вивели на становище без вагань. Тож, коли застава
ланкового “Ворони” обстріляла ворожу шпіцу, її підтримала ця
чага “ТЗ” вже готова до бою на південній ділянці. Одначе, яке
було здивування всіх нас, коли застава “Ворони” полювала ще за
окремими ворожими вершниками, а на наших очах із-за гірки ви-
яснювалася, наче із підземелля, чимала колона вершників, пі-
ших, які разом з довжелезним обозом фір курсували на схід, тоб-
то у напрямі полігону. Мені здалося, що на якусь мить чота на
становищах ніби завмерла, спостерігаючи як зростає числом цей
потік живого “вужа” ворожої колони, наче завзята перестрілка
неможе завадити чи зупинити хід колони до цілі. Враз лунає на-
каз: по колоні ворога вогонь! І чота вибухнула вогнем. Два важ-
ких та два ручних скоростріли, стрілецька зброя майже всієї чоти
повернулися лицем до ворожої колони, а через мить “закашляли”
наші гранатомети. Ще через хвилю ми зрозуміли, що до бою до-
лучилась третя наша чота командира “Окуня”, яка таборилася за
триста метрів від чоти “ТЗ” на заході ближче до ворога. Було
таке враження що бій точиться і ліворуч від нас, тобто в межах
першої чоти командира “Льонського”, та це лише уява вирисову-
вала, що відділ іде в атаку. Але не вигаданим було те, що ворожа
колона так і не зупинила маршу, а лише зсувалася схилом гірки на
південь, не приймаючи бою, аби сховатися за гірку і відповідала
нам прямо з возів лише важкими скорострілами системи “Мак-
сим”, бо його черги переплутати з іншою зброєю неможливо.
Наші становища замовкли, як тільки польова гірка знову погли-
нула цю живу масу у вигляді довжелезного вужа-привида, який
проте знову міг з’явитися.
Чота була ще на становищах, коли з’явився командир “Яст-
РУб” із начальником штабу “Джуликом” та чотовим “Грабком”,
котрий ще перед боєм був викликаний до штабу, але в ньому
41
участі не брав. Заступник чотового, ройовий “Вовк”, взяв на себе
відповідальність прийняти це рішення. З’ясувавши обставини та
приблизну чисельність ворожої колони, командир “Яструб” зали-
шився задоволений діями ройового, а на його запитання чому во-
рог не прийняв виклик і не повернув свою потугу назустріч чоті,
сотенний відповів з усмішкою:"Подякуй, старий, Богові, що ця
голота не ішла прямо на вас. Вона, не зупинилася і не змінила б
свого напрямку, бо це шлях пораненого звіра, якого переслідують
мисливці.”
Через мить сотенний підсумував свої висновки про події пе-
ред “Джуликом”, “Грабком” та ройовим “Вовком”, мовляв, от по-
явися б ця босота прямо із лісу західної сторони, то рахуйте, по-
боїще накрило б “Окуня” (тобто третю чоту), наче рядном. “А де
розвідка наша, я вас питаю? Отож, бо й воно, що десь у терені
байдикують, чи не так старий?” - обурено запитував сотенний
ройового і, рубнувши перед собою рукою повітря, відчеканив
своєю східною говіркою: "Накажу шалопаїв “Марцегеля!”
Звернувшись до “Джулика”, сотенний сказав: “Думать треба,
думать і аналізувать свої вчинки. Пішли, у штабі проаналізуємо
промахи”, однак різко повернувся до ройового “Вовка” і мовив:
“Дякую, старий, виручив сьогодні! Не забуду. А зараз висилай
стежу по слідах ворога. Через півгодини відділ залишає постій”.
Без сумніву, сотенний “Яструб” мав рацію відносно руху воро-
жої колони, одначе, на наше щастя, вона не ішла курсом на табір
сотні, а вийшовши з лісу, обходила табір з півдня по гірці і лише
до села вислала свою кінну стежу як бокову.
Отож, висновок упереджував: ворожий загін складом до тисячі
вояків, з чималим обозом, добре озброєний, форсованим маршем,
курсом на схід був здатний таранити навіть нашу сотенну оборону.
Одначе, як з’ясувалося згодом, ворожий загін цього дня дуже
поспішав і тому не знав про постій відділу “Сіроманців”. Та при-
йняти бій на марші було не в його інтересі (тобто його команду-
вання), бій вимагав затримки, а розвідки не було ніякої. Ворог
невідомий, а на возах поранені. Тому ворожий загін намагався
добратися до полігону аби позбутися гітлерівського пересліду-
вання, яке розпочалося три дні тому атакою на переправі річки
Сяну біля Перемишля.
42
Як з’ясувалося пізніше гітлерівці не на жарт були налякані
чисельними загонами большевицьких партизанів у генерал-губе-
рнаторстві, які стрімко рвалися на захід. Цього разу на червоних
гітлерівці кинули не лише каральні загони, але й штурмову авіа-
цію люфтваффе.
Мені не відомо, чи перепало на “горіхи” нашим розвідникам
від сотенного “Яструба” за цей промах біля села Соломина, одна-
че варто відзначити, що пильність на усіх рівнях стрибнула ще
вище. Цього ж дня, як і попередив сотенний, відділ залишав по-
стій біля села Соломина після чергового курйозу, яких у нашій
повстанській боротьбі не бракувало.
Ось попереду рідна мені Любачівщина, знайомі з дитинства
терени, тут навіть дороги чи лісові стежини між Любачевом і
Немировом порослі лісами, де безліч добра природнього - гри-
бів, різноманіття ягід - чорниці, малини, ожини ... Серед цієї кра-
си розташовано чимало присілків, і на одному з них, за десять
кілометрів на схід від м. Любачів, став на постій відділ “Сіроман-
ців”. У самому містечку німецьких військових частин майже не
бувало, лише у старих австрійських казармах групувалися части-
ни резервістів (старих вояків) вермахту, котрі поколійно обслуго-
вували охорону фільварків лігеншафтів, бо ці господарства були
державною власністю Рейху, а до них часто навідувалися відділи
УПА аби конфіскувати необхідний продукт, тому що все це було
нашим - українським і вирощеним нашими руками, руками га-
лицьких селян.
Після двох днів постою на присілку Каплищі наші розвідники
повідомили, що до села Синявка опівдні прибула на автомашинах
група гітлерівців з містечка Немирів у складі 28 вояків. Як з’ясу-
валося згодом, ці вояки були групою унтерів вермахту, котрі від-
почивали у санаторії для військових старовинного курорту
м.Немирів і, мабуть, від нудьги вирішили розважитися. Отож, ці
Молодики, випивши добряче шнапсу, відчули себе, очевидно, гос-
подарями нової Європи, розгулялись у селі Синявці на вседозво-
леність: розпочали переслідування жінок та їх пошуки, що швид-
ко перейшло на грабунки всього того, що припадало їм до вподо-
би. Після випитої оковитої ці унтери почали стріляти селянську
птицю, свиней та вантажити награбоване на авта. Вони добряче
43
налякали своїми пострілами село, а деякі чоловіки нишком зали-
шили господарства і чкурнули у ліс, бо знали, шо п’яні гітлерівці
здатні на помсту селянам.
Командування відділу "Сіроманців” вивчило тактику гітлерів-
ців і знало, що повертатися до санаторію шляхом, яким приїхали,
вони не будуть. Отож, інша дорога стелилася на захід.
Присілок Каплиші де стояв постоєм відділ, належав до села
Синявки, що на відстані двох кілометрів, і доки у селі лунали пост-
ріли унтерів, командування відділу закрило гітлерівцям західний
шлях виходу із села. На операцію проти зухвалих унтерів коман-
дування вислало два рої третьої чоти к-ра.”Окуня”, один рій дру-
гої чоти командира “Косача” та ланку ст. стрільця “Ворони” з чоти
“ТЗ”- з однією умовою: що ні один з унтерів-грабіжників не втече
з повстанських рук. На виході із села повстанські підрозділи зро-
били у відкритому полі вдалу засідку на старому цвинтарі двома
роями, з боковими та тиловою блокадами.
І лише ворожі авто з вояками покинули село, в’їхали в польо-
ву виїмку, як повстанська засідка вдарила вогнем. Ніхто з наших
й не сподівався, що ці п’яні унти-аси, обвішані з голови до ніг
зброєю, вмить перестануть боротися і відкинуть геть свою
зброю. Припинила вогонь і наша засідка, спостерігаючи як з май-
же дозрілого жита з боягузливо піднятими руками стають у ше-
ренгу один за одним недавні ще завойовники Європи. Пішли на
зближення до гітлерівців і наші маяки аби забрати у полоненних
зброю і провести на відстань від палаючого автомобіля та повної
ревізії ворожого складу. Здавалося, що все відбулося без числен-
них жертв, але в цій тиші гримнула кулеметна черга від вантажі-
вки і друзі побачили, як кулеметник третьої чоти - гордий син
Карпат ст. стрілець “Когут” випустив з рук зброю.
Якби не старшини роїв, то побратими “Когута” могли на місці
покінчити з цими героями фюрера і не тягтися з ними до обозу,
коли б не старшини роїв, які розуміли, що закони війни повинні
' поважатися. Убив нашого кулеметника “Когута” поранений есе-
сівський фельдфебель знаючи, що і йому не довго залишилось
топтати нашу землю. Крім фельдфебеля, наші санітари подали
необхідну допомогу ще чотирьом унтерам, а усіх офіцерів та під-
офіцерів Рейху, яких виявилось 29, повстанці нашого відділу на-
44
віть захистили від суворої розправи селян села Синявки, котрі
з’явилися на місці події, як тільки замовкли постріли. Селяни
відчували, що гітлерівці будуть покарані повстанцями, і тепер чо-
ловіки та жінки на наших очах атакували полонених фріців і про-
сили дати їм зброю аби порахуватися за грабунки. Кожен з них
вимагав, аби бандити не лише повернули вкрадене, а принесли
до села свиней, птицю все інше на своїх плечах як кару Всевиш-
нього.
На привеликий подив селян, командир підрозділу “Окунь” по-
просив їх виділити для поранених воза аби негайно відвезти їх до
санаторію м. Немирова.
Зробити це погодився лише один старший роками селянин, бо
всі знали, чим можуть закінчитися ці відвідини. Однак обійшло-
ся. Ще кілька років тому гітлерівці помстилися б жорстоко за
таку акцію не лише одному селянинові, але йшов вже 1944 рік, і
час змінив вже навіть жорстоких садистів Рейху.
Як тільки селяни забрали своє майно і відбули до села, наші
підрозділи разом з полоненими гітлерівцями залишили місце
бою зазначене смолоскипом догоряючих ворожих автомобілів.
А надвечір наші спостережники доповіли у таборі, що над міс-
цем бою кружляв ворожий літак-розвідник, бо стовп чорного
диму був як орієнтир подій. Це могло означати, що гітлерівці
готують відплатну акцію. Увечері до табору загостила група се-
лян с. Синявки з вимогою до командування відділу, які заапе-
лювали суворо покарати гітлерівських грабіжників польовим
судом за станом воєнного часу аби попередити усіх охочих до
грабунків та насильства. Вже наступного дня табір відділу знов
відвідала група людей, лише іншого складу, у справі полонен-
них гітлерівців - це були працівники теренової сітки ОУН, до
рук яких потрапив лист-ультиматум гітлерівських чинників до
командування УПА. Одначе все за порядком. Наступного дня у
сусіднє село с. Синявки заявилося Любачівське гестапо та гру-
пи “СД” вермахту до гміни з проханням, аби солтис (голова
села) передав їхнього листа командирові відділу УПА даного
терену. Депешу терміново передали командуванню відділу “Сі-
романців”, у ній наголошувалось: німецьке командування вима-
гає у дводенний термін повернути живими і здоровими вояків
45
Рейху, захоплених у полон підрозділом УПА в бою біля села
Синявка. В випадку непокори німецьке командування проведе
каральні операції у навколишніх селах даного терену за закона-
ми воєнного часу.
Командування відділу “Сіроманців”, прочитавши гітлерівсь-
кий ультиматум, наказало через солтиса повернути гітлерівцям
зворотним шляхом листа, як такого що не знайшов адресата. Со-
лтису гітлерівці не повірили, йому добре порахували ребра та
відпустили живим, і тому, що він володів німецькою мовою, і
тому, що це було літо 1944 року, коли сміливості до каральних
операцій гітлерівці мали менше.
Однак командування відділу “Сіроманців” розуміло ймовір-
ність відплатних акцій і зухвалою бригадю Любачівського геста-
по, і каральними загонами, і навіть фронтовими частинами вер-
махту. Тому запрацювала противага гітлерівцям як з боку агенту-
ри УПА, так і всього підпілля ОУН навколишнього терену. Наші
розвідники розповсюджували чутки в Любачеві та по селах, що
на полігоні групуються повстанські відділи УПА для можливого
нападу на Любачів, Немирів та Раву Руську. Як сприйняли гітле-
рівці цю нашу версію сказати важко, одначе робилося все можли-
ве, аби гітлерівці не змогли виконати своєї погрози щодо цивіль-
ного населення Любачівщини.
Одначе про ультиматум гітлерівців з якогось джерела дізнали-
ся і селяни з сіл, які межують із селом Синявкою. Виникла паніка
про напади на села каральних загонів генерала Власова. Про жо-
рстокість відплатних акцій гітлерівців на села та участі у них го-
ловорізів з РОА генерала Власова, про яких ходили чутки по
всьому генерал-губернаторстві, то це могла бути версія самих гіт-
лерівців, аби викликати страх серед селянства даного терену.
Лише втручанням теренової сітки ОУН та демонстрацією сили
відділів УПА вдалося заспокоїти та переконати людей, що гітле-
рівці вже не спроможні на великі операції та що наші відділи не
дозволили б їм цього робити.
У ці напружені дні свою силу демонстрували підрозділи
ОУН-УПА із теренової сітки та сотень, які блокували терен Лю-
бачівщини, а це були “Сіроманці” та сотні “ЕМА” зі сходу, з пів-
ночі - підрозділи к-ра “Залізняка”, з півдня - теренові сотні Яво-
46
рівпіини. На сході гриміла канонада, і людська уява вже сприйма-
ла близькість подиху фронту, який запалить вогнем, спопелить
людей та надбання їхньої праці.
Отож, спекотні липневі дні 1944 року швидко змінювали рит-
ми життя не лише селян терену, які прислухалися до канонади на
сході та співчували жителям міст та містечок, котрих кожної дни-
ни бомбардували совітські літаки. А на Львів кидали бомби кож-
ної ночі, а освітлювальні ракети висіли над містом до ранку і їх
було видно за сотню кілометрів.
Гітлерівці своїх полонених вже не вимагали, а зачиняли свої
бюра та канцелярії влади і тихенько зникали, нишком покидаючи
цей неспокійний партизанський край. Отож, один окупант зму-
шений був кивати п’ятами з Галицької землі, а інший під маркою
старшого брата брався проливати ріки крові і устами жидка Лєві-
тана клявся в любові до молодшого брата. Але галичани вже доб-
ре знали Московита, а тому готувалися його зустріти не лише гу-
цульським парадним топірцем. Готувалися до зміни режиму і
відділи УПА, одержуючи вказівки та застереження Головного
штабу УПА щодо нових умов боротьби, передислокацій на пере-
хід фронту, подальших оперативних дій.
А тим часом два підрозділи відділу “Сіроманців” командуван-
ня посилає захопити та очистити багатий фільварок званий гітле-
рівцями лігеншафт біля містечка Великі Очі неподалік Любаче-
ва. Охороняли фільварок два десятки резервістів Вермахту, кіль-
ка гестапівців на чолі з інженер-майором, управителем фільвар-
ку. Реквізувати майно без пострілів було складно, тому перший
підрозділ підійшов до фільварку опівночі з валкою селянських
возів, які забезпечила теренова сітка, а другий підрозділ забезпе-
чив діяльність першого заставами від містечка Великі Очі та
Любачева. Наші розвідники захопили будинок охорони без пост-
рілів, усі старики-резервісти виявили бажання ще пожити, а ось
гестапівцям не поталанило - в них довелося стріляти, хоча майо-
ра взяли живим у ліжку.
Хотілося б нагадати читачеві, що подібні акції на фільварки
практикувалися відділом від часу створення сотні “Сіроманців”,
тобто ще з 1943-го року, бо все це добро було нашим і вирощене
Та доглянуте руками галицьких селян.
47
Селяни, які жили у фільварку як робітники, радо допомагали по-
встанцям своїми порадами ладувати. Через центральні ворота вже
виїздили вози заповнені всячиною, як в цю мить захлинувся довгою
чергою ручний кулемет, а відтак заклекотіло і ленти трасуючих куль
неслись над будівлями фільварку, що здавалось через мить усі бу-
дівлі займуться вогнем. На початку цього феєрверку дехто з повста-
нців подумав, що це нагальна атака гітлерівців, прибувших до міс-
течка Великі Очі неочікувано. Одначе все з’ясувалося через хвили-
ни: наші застави вздовж шляху на Любачів зіткнулися з польськими
боївками самооборони містечка Великі Очі. Щодо містечка Великі
Очі та його жителів, то ще до операції на фільварок підрозділи були
попереджені про можливі сутички з польською самообороною, бо
містечко складається переважно з польського населення колишніх
колоністів парцеляцій земель. Можливо, що польська громада міс-
течка Великі Очі теж мала свої плани на цей багатий л ігеншафт і ви-
рішила перехопити ініціативу боєм, але...
Отож як тільки наша застава прийняла бій на окраїні містечка,
чотовий “Льонський” відправив два рої своєї чоти на фланги на-
ших застав, які тримали ворога на фільварку. Фланговий вогонь
наших підрозділів вмить змусив польських боївкарів відмовити-
ся від своїх попередніх планів атакувати фільварок, коли могло
постраждати містечко. Можна гадати, що ворог був впевнений з
ким має справу, бо у містечку почалася стрілянина - ніби там
відбулося переслідування або готовність до бою у занятих стано-
виськах. Намір обороняти містечко польська самооборона спла-
нувала очевидно давно і при сьогоднішній нагоді вирішила нага-
дати про свою готовність до бойових дій.
Ніби сигнальна ракета до бою, з вежі костела затарахкотів ва-
жкий скоростріл, пунктири трасуючих куль якого були спрямо-
вані до фільварку. Наші застави та бокові заслони теж не залиша-
лися в боргу і обстріляли містечко. Ворог прийняв це як початок
наступу широкомасштабної операції повстанців УПА.
Завдання двох чот відділу було конкретним: реквізувати у гіт-
лерівців усе фільваркове майно для подальшої боротьби УПА.
Поставлене двом чотовим - к-ру “Льонському” та командиру
“Косачу” воно було виконане, і ось вози, завантажені усілякою
живністю, залишали фільваркові ворота, прямували валкою до
48
лісу у напрямі села Коровиця Лісова. На застави та заслони пішов
наказ негайно припинити перестрілку з ворогом та залишити ста-
новіиська. Операція закінчилася. Підрозділи вже покинули філь-
варок, охороняючи завантажений обоз, а на заставах знову заго-
ворили кулемети і гейби закашлявся чотовий гранатомет, посила-
ючи свої міни у ворожий стан. Повторний наказ негайно припи-
нив повстанську завзятість до бою.
З’ясувалося, що в нас є жертви, наступного дня на постої, коли
хоронили полеглого побратима, завзятого бойка-розвідника
“ПЖ”~ відділу, який пішов з лівим заслоном ройового “Підступ-
ного”, де в перестрілці знайшла Його ворожа куля. Полеглий по-
братим носив псевдонім “Коцюба”, був вправним та розумним
розвідником і близьким побратимом командира сотенної “ПЖ”,
“Марцигеля” та любимцем всього відділу “Сіроманців”. Дізнав-
шись про смерть побратима, командир “Марцигель” наказав об-
стріляти містечко не лише першій чоті командира “Льонського”
але і гранатометникам, та звернунся до командира “Яструба” по-
вернути другу чоту до акції на містечко.
Одначе сотенний “Яструб” очевидно не погодився з позицією
свого заступника по розвідці і повторним наказом припинив мож-
ливу масакру у містечку Великі Очі. Тож інциденту не виникло.
А відділ наступного дня хоронив одиноку жертву цих подій та,
відпочивши ще добу на Львівщині, повернув на схід і передисло-
кувався у Яворівщину. Хотів би нагадати, що ці липневі дні усі ми
вже відчували близькість фронту: на містечка та Львів налітали
більшовицькі літаки, які бомбардували тилові резерви гітлерів-
ців навіть серед дня.
Для нас повстанців-молодиків було навіть дивним і загадко-
вим чому сотня, тобто наш відділ, посувається назустріч фронту
ніби у саме пекло. Однак ніяких сумнівів не виникло щодо ко-
мандування відділу, бо знали - так треба.
Рейд до фронту був справді небезпечний, всі дороги запруджу-
вали тилові війська гітлерівців, котрі нищили шляхи сполучень
аби припинити наступ совєтських військ.
Відділ знов на марші липневої ночі і небесні світила безпоми-
лково торують шлях на схід. Наступний постій, одноденний, сот-
ня використала на присілку неподалік села Сарни на Яворіщині, і
49
було навіть дивним, як вдалося відділу з численним обозом подо-
лати без бою зустрічний марш посеред навали відстаючих гітле-
рівських фронтових частин, якими були запруджені навіть
польові шляхи. Сьогодні такі нічні переходи повстанського відді-
лу треба признати як велику заслугу командного складу навчити
тієї конспірації повстанської боротьби, без якої обійтися повста-
нцю неможливо.
День промайнув на присілку без пригод і увечері відділ рушив
повільним маршем по бездоріжжю у невідоме. Тепла, зоряна ніч
переджнивного поля, яким рухався відділ, втрачала привабли-
вість дійсності реального, бо навкруги ні стуку обозних коліс чи
форкання коней, ба навіть шелесту від сотні людських кроків.
Цей марш творив мою фантастичну уяву, ніби всі ми пливемо у
безмежному просторі над землею, як зачароване військо керова-
не могутніми силами наших предків. Та це лише уява молодика,
якого час від часу навідують подібні сни, які витісняє реальна
дійсність.
Ця ніч видалася безконечною, ніби ми заблукали і топчемося
на місці незвіданим тереном. Насправді усе було під контролем
командування відділу, яке спланувало терен на перехід фронту
заздалегідь. За задумом командування відділу, ми не мали права
вступати у сутичку з будь яким ворогом, тому й уникали цього
маневрами як могли.
Закінчувалася ніч, а наді Львовом ще висіли освітлювальні
ракети після чергового бомбардування більшовицькими літака-
ми. Доносилася також канонада важких гармат на сході, де на
обрії народжувався новий день. Літній ранок видався чудовим і
напрочуд лагідним після нічного маршу, осяяний проміннями со-
нця, що вже викотилося на обрій та відкрило панораму незвіда-
ного ще терену.
Відділ зупинився на короткий відпочинок після нічного мар-
шу ніби хотів розглянутися на усі сторони та розвідати дещо про
те, як нас можуть тут зустріти. Відділ зробив привал на краю лісу,
до якого мабуть і планувалося командуванням дійти досхід сон-
ця. Ця ранкова тиша навкруги насторожувала, мабуть, усіх нас -
від стрільців до сотенного, бо навіть стежі та заслони відділу не
відходили на відстань як було заведено на постої під час рейду.
50
Не вислана на маршрут сьогодні а ні шпіца або розвідка. Насто-
рожувала не лише ранкова тиша, але дивним для нас було те,
чому за ніч маршу відділ не стикався з фронтовими частинами
гітлерівців, як це було позаминулої ночі. Десятихвлинний привал
закінчувався, стрільці та підстаршини докурювали цигарки, і
саме в цей час на заході усі почули гудіння літака. Лунає команда:
“Крийся!” Можливо, такий наказ і був зайвим, але це обов’язкові
постулати на війні і кожний з нас засвоїв цю істину. Гітлерівсь-
кий корегувальник, так звана “Рама”, облітав ранковий простір
для спостереження зміни ворожих позицій, тож для нас мало
принципове значення не бути виявленими. Ворожий спостерігач,
проминувши нас, на схід не заглибився, а розвернувся і полетів
на захід. Відділ відновив рух на схід торсованим маршем, і неда-
рма. Біля десяти хвилин ми поспіхом заглиблювалися у ліс в те-
рені с. Рогізно-Віжомля, а позаду, десь на місці нашого привалу,
край лісу вже вибухали фугаси гітлерівської артилерії, наведені
корегувальником “РАМА”. На наше щастя ворожий артобстріл
налічував біля 20 фугасів, які не досягли відділу, а лише загостри-
ли нашу пильність, підтвердили здогад про те, що відділ опинив-
ся на передовій між ворожими фронтами (тобто на нейтральному
терені). Зрозуміло, що перспектива опинитися поміж фронтами
двох ворожих армій не задовольняла ані командувння відділу, ані
рядових повстанців. На сході час від часу гриміла далека канона-
да, можливо навіть в районі Львова, а на захід летіли больше-
вицькі бомбардувальники під прикриттям винищувачів і також
громили гітлерівські переправи військ через Сян у районі Пере-
мишля чи на відстані. Відділу “Сіроманців” залишалося одне -
зайняти в лісі кругову оборону та замаскувати обоз від летунства,
аби не виявити свого постою, і чекати вечора. Вміла конспірація
та маскування були такими, що навіть не диміли кухні, не іржали
коні, у таборі панувала мертва тиша, наче всі спали глибоким
сном. Цю тишу не потурбували до вечора. І як тільки почало сме-
ркати відділ ожив, наче мурашник після дощу, а згодом залишив
ліс, який дав притулок відділу цього дня. Одначе не всі знали,
яким буде марш цієї ночі. Ройовий чоти ТЗ “Босфор” мав змогу
вдень слухати у штабі радіопередачі і повідомив нам, що больше-
вицькі війська, можливо, вже сьогодні зайняли Львів, а їхні пере-
51
дові частини обходять місто з півночі та полудня танковими кли-
нами і можуть з’явитися на Яворівщині.
Марш виявився насправді коротким і непередбачуваним для
багатьох повстанців, але не для командування відділу. Зоряна ніч
кінця липня вже несла пахощі жнив Яворівщини і хотілося віри-
ти, що пожежі війни у часі фронтової зміни позицій не перетво-
рять цей терен у згарища на подобі полігону. Одначе радувало те,
що на захід від Львова гітлерівці (тобто Вермахт) не планували
на Сяні жодних фронтових споруд, отож ми “драпанули” від чер-
воних без затримки аж за річку.
Відділ “Сіроманців” цього дня так і не натрапив ні на коричне-
вих, ні на червоних, і після короткого маршу зупинився на полі
неподалік якогось села, про що свідчили собачі переклички.
Через якийсь час можна було зрозуміти, що відділ тут вже че-
кали, і чекали нас теренові зв’язківці разом з нашими розвідниця-
ми “Марією” та “Іреною” Ще згодом кожна з чот, отримавши те-
ренових зв’язківців, розходяться у різні сторни. Подібне відбува-
лося і з сотенним обозом та верхівцями, котрі забезпечували свої
підрозділи та інтендантську службу відділу. Все це відбувалося
настільки швидко та організовано, як може бути лише у доброму
війську, а сторонній міг думати: відділ перестав існувати. Лише
тієї ночі кожний з повстанців, опинившись на господарстві щи-
рих селян Яворівщини і лежачи на запашному сіні, зрозумів,
чому відділ так поспішав назустріч фронтовій лавині. Цей ма-
невр збереження відділу під час переходу фронтів, розквартиру-
вання у терені сіл Бердихів, Підлуби, Мужиловичі був настільки
своєчасним, продуманим та вдалим, що вже наступного дня (а це
була неділя) фронтова лавина червоних котилася з гуркотом наче
гроза на захід.
Велика заслуга селян цього терену в тому, що вони з радіс-
тю та пошаною прийняли повстанський відділ в екстремальних
умовах повної конспірації. У ці жорстокі дні уся Галичина була
як єдиний моноліт у боротьбі з жорстоким йОрбгом будь-якого
кольору, а весь тягар наших Визвольних змагань несло наше се-
лянство.
На короткий час большевицькі війська затримались на річці
Сян, очевидно, підтягували свої тилові резерви для Сандомир-
52
ської операції та штурму північно-західних Карпат. Не минуло
Й тижння з дня приходу большевиків, як чоти відділу “Сірома-
нців” мандрували вже полігоном ночами аби зібратися в кулак.
Відділ відновив бойові дії вже на тилах совєтської армії та став
в охороні рідного народу перед комуністичним режимом.
І ось відділ вже об’єднався, він у повному складі, радіють усі,
від стрільця до командира. Підчас розчленування, екстремально-
го часу, підрозділи не втратили жодного повстанця - і це була ра-
дість та вдача. Селяни допомогли зберегти сотенний обоз разом
із кіньми та вантажем. Та на радощах швидкого вимаршу підроз-
діли відділу (переважно харчова служба) забули про те, що полі-
гон це пустка і прохарчуватись якийсь час тут можна лише гриба-
ми та чорницями.
Заглибившись до центру полігону, четвертого дня жертвою
наших інтендантів та кухарів став молодий пишний коник,
який не бажав носити на своєму хребті сідла та сотенного хі-
рурга “Боднаря” - добродушного і приємного бойка. Конина
була смачною й без хліба не лише для мене, а наші жартівни-
ки-бойки вже під вечір поіржували, як молоді жеребчики, і
згадували свої улюблені Карпати. Усі повстанці знали, що
відсиджуватися на полігоні, смакуючи конину, командування
відділу не дозволить, а тому, з’ївши всі запаси харчів, відділ
пішов маршем на захід. Звідти час від часу було чути відгомін
війни, а тиша полігону уявлялася наче райський куточок з п’я-
нким запахом різного виду квітів, які покривали давно не ко-
шені луки та пастівники, що нагадувало нам про колишні
людські поселення.
Палюче сонце в зеніті, а відділ поволі, мляво рухається ма-
ршем молодим сосновим лісом з прогалинами, не звертаючи
уваги на появу одиноких транспортних літаків, які пролітають
над нами на захід. Та ось несподіванка: літак, що летів на
Фронт, минувши повстанську колону, різко зробив розворот
ліворуч півколом, поступово знижуючися, ніби наздоганяв
нашу колону попереднім курсом. Лунає команда і фірмани со-
тенного обозу вмить розірвали свій ланцюжок на різні сторо-
ни, бойові підрозділи теж виконали подібний маневр від до-
роги, а позаду, тобто у хвості повстанської колони, наростав
53
гуркіт літака. В цю хвилину більшість повстанців, напевно,
були впевнені, що ворожий літак вийшов на бойовий курс
штурму колони, але він на висоті сто метрів заревів двома
моторами, пішов на зниження з розворотом ліворуч і незаба-
ром гепнувся у молодій соснині. Наші кіннотники швидко від-
найшли місце його падіння і здобули багато трофеїв, бо літак
не вибухнув. У ньому виявилося чимало харчів, в тому числі
так званої американської тушонки, яку вперше пробували по-
встанці нашого відділу.
На західному кордоні
Терени південно-західної Томашівщини та північно-західної
Равщини в більшості покриті лісом і не так густо заселені, як
центральні терени Галичини. Переліски, невеличкі села та їх
люди жили тут прадідівськими настановами способу життя, не
забуваючи при тому віри батьків і прадідів. І ось в життя лю-
дей вклинилась війна зі своїм лихоліттям і смертями. Швидень-
ко в цій війні розпалась Річ Посполита, і на зміну їй прийшли
“будівничі” нової Європи, які вже з самого початку не забували
нагадувати українцям, хто віками гнобив і руйнував націю.
А полякам ці “будівничі” стверджували інше: українці вже
вдруге за останні двадцять років намірились створити свою
державу в межах прадідівських границь Холміцини, Томашів-
щини, Ярославщини та Перемишля. Тож Польщу роздягнуть до
наготи, як липку, і така гітлерівська політика - розділяй і вла-
дарюй - призвела раптово до збройної боротьби між українця-
ми та поляками у так званому Генералгубернаторстві. Про цю
боротьбу вогненного часу написано багато спогадів з обох вою-
ючих сторін, та лише сьогодні, коли Україна стала незалежною
державою, є можливість правдиво оцінити потуги збройного
захисту українського населення на цих українських теренах так
званого Закерзоння.
Щодо польських публікацій про ці події, то вони висвітлюва-
лись не як захист українцями своїх земель і боротьба за своє існу-
54
вання, а як націоналістичний бандитизм українців проти меншин
(поляків) у цьому терені. Та долю українського населення вирі-
шила на Закерзонні більшовицька Москва на Потсдамській кон-
ференції чотирьох держав у 1945 році.
Пирятинський бій “Сіроманців”
Сотня “Сіроманців” залишила свою зимову базу на “Золотій
поляні” весною 1944 р. і за наказом командування УПА пішла в
рейд як відділ окремого призначення. Сотні належало зробити
швидке перебазування на північно-західні та західні терени Га-
личини.
Не зустрічаючи на своєму шляху поважного ворожого супро-
тиву, лише нечисленні каральні та поліційні гарнізони, сотня за
короткий час вже оперувала на теренах Львівщини. Ці терени Га-
личини були в цей час дуже складними у стосунках між українсь-
ким і польським населенням. Гітлерівська окупаційна влада вмі-
ло використовувала в своїх інтересах міжнаціональну боротьбу.
Одначе командування сотні завжди пам’ятало, що кожний оку-
пант цс є грабіжник і він повинен бути покараний.
На цих теренах у боях з гітлерівськими каральними загонами
та з різними польськими формуваннями, з загонами більшовиць-
ких партизан сотня “Сіроманців” рейдувала майже все літо 1944
року.
Після Тернопільської і Бродівської більшовицької офензиви
фронт покотився по Галичині на Захід. Відділи УПА західного
терену одержали вказівки на перехід фронту та оперативних те-
ренів у майбутньому. Очевидно, командування нашої сотні теж.
Сіроманці” пішли рейдом до фронту і опинилися в терені Яворі-
вщини. Більшовицькі танкові клини охоплювали Львів з полудня
їв півночі (на Перемишль та Ряшів), а сотні залишилося лиш
Розчленуватися.
Можливо, такий маневр був передбачений командуванням
сотні, але він був настільки вдалим і продуманим, що одного ве-
чора в одну мить сотні “Сіроманців” наче не було. Чоти, рої та
55
чималий обоз (більше десятка підвід та верхові коні) поглинула
ніч Яворівщини.
Немала заслуга в цьому, безперечно, селян Яворівщини, що
прийняли сотню в цих скрутних умовах конспірації. А вже друго-
го дня фронтова лавина совітської армії прокотилася по терені
Яворівщини, наче гроза із своїми блискавками та громами.
Через кілька днів бойові чоти та сотенний обоз отаборився на
яворівському полігоні, створеному більшовиками ще в 1940 році.
Але полігон не влаштовував командування сотні. Вона не збира-
лося відсиджуватись подалі від поважних шляхів сполучення і
знову взяла напрям на Захід. Всі шляхи сполучень, що вели до
фронту, були наводнені більшовицькими тиловими військами, а
фронт затримався на річці Сян. Було таке відчуття, що поверну-
лися орди Батия на Україну, лише в поході з ними йшла вся Азія -
пішки, на коні та в повітрі.
Думаю, що рішення командування сотні рухатися за фронтом,
здобути першокласну зброю - гранатомети, петеери, кулемети,
автомати, снайперські кріси - було необхідне в подальшій боро-
тьбі. Але й ризик був немалий в цих щоденних сутичках з тилови-
ми підрозділами більшовицьких військ. І хоч сутички не прино-
сили слави, сотня, забезпечена зброєю та бойовим запасом, пове-
рнула на зворотний рейд.
В половині серпня ми зупинилися в денному постої на присіл-
ку Камінна Гора неподалік містечка Матерів, терен Рава-Руська.
Одначе цього дня дійшло вже до поважного бою, у якому ворог
зрозумів хибність своїх намірів - розважитися на присілку - і
втратив танкетку і зазнав чимало втрат.
Ось тут, можливо, більшовики заапелювали до своїх спецпід-
розділів, які рухалися за фронтом.Та з цими спецбандитами наша
сотня зустрілася 19 серпня біля села Пирятина, ставши в небезпе-
чному терені на денний постій в повній готовності.
Отож, день 19 серпня 1944 року видався погідним, ясним, як і
попередні літні дні жнив, бо вже забулося, коли падав останній
дощ. З приходом відділу на присілок бойові чоти зайняли терен
на випадок бою кругової оборони і тримали на становищах біль-
шу частину свого складу. Такий стан був вимушений.
Одна чота ТЗ тримала під обстрілом невелику частину відкри-
56
-того терену на підступах до присілка, а сотенні та чотові гранато-
мети на становищах. Сонце підійшло до зеніту, і підрозділи були
готові шукати кухонь, що диміли десь між господарськими будів-
лями, аби не демаскувати себе, але, мабуть, запізнилися. В секун-
ду ожив табір. Забігали зв’язкові, кінні. І за хвилину бойові під-
розділи зайняли становища кругової оборони. Настала тиша. Чо-
мусь надумалося, що ця тиша викличе бурю. Але на небосхилі ні
хмаринки, лише спекотне сонце над головою.
Хотілося б заздалегідь розкрити причини цього бою з ворогом
та його наслідки. Неподалік села Пирятина, у лісі, забазувалася
підстаршинська школа для відділів УПА цього терену. Який час
вона там базувалася, я затрудняюся сказати, можливо, що досить
давно, бо про те місце “рознюхали” більшовицькі агенти та спец-
загони. От і появилися спецвідділи МГБ та “смерчі” в терені біля
села Пирятин в складі двох рот аби замкнути в кільце і знищити
цю школу.
Ця школа була нечисленною, мала біля 50 курсантів та стар-
шин, а з нею і нечисленна боївка терену. Отже, прийняти поваж-
ний бій з багаточисельним ворогом вона б не змогла. Однак вона
спромоглася на блискучу розвідку в терені. Бо як тільки ворожа
група розділилася і взяла курс на ліс, школа вже знала її напрям і
приблизну кількість ворожих сил.
Командування школи ще зранку знало про постій відділу “Сі-
романців” на присілку і без вагань приєдналося до нас для спіль-
ного бою.
Перші постріли пролунали в лісі. Як з’ясувалося пізніше, то
перша ворожа група підійшла до табору школи, запалила повс-
танські колиби, відкривши стрілянину по лісі.
Друга ворожа група, більш чисельна, знаходилася ще на від-
критому терені, навпроти лісничівки, де становища займала
наша третя чота командира “Окуня”. Ця група, не підозрюючи
Небезпеки, поспішила на з’єднання з першою групою.
Спостерігачі чоти ТЗ вже сповіщали, що бачать ворожу роз-
стрільну курсом на лісничівку. Отже, ворог нічого не знає про
постій сотні і задум його операції, звичайно, школа. Отож, воро-
жа розстрільна другої групи звернула до чоти ТЗ флангом лівого
крила та фронтом до лісничівки.
57
Друга ворожа група майже влетіла на шквал третьої чоти і за-
лягла на сінокосі чи то пасовиську перед лісничівкою, а сотенні
гранатомети вже прасували становища ворога разом з двома важ-
кими скорострілами системи “Кольт” з чоти ТЗ (тяжкої зброї) під
командою ройового “Вовка” у фланг ворожої розстрільної.
Ворожі спецгрупи були настільки впевнені в своїй перемозі,
що навіть старалися атакувати оборону сотні, переважно третю
чоту командира “Окуня”. Але становище змінилося, як тільки ко-
мандування відділу підсилило третю чоту сотенною ПЖ і розвід-
ки, де тримала оборону підстаршинська школа та боївка. І ліве
крило нашої оборони заатакувало правий фланг першої групи
ворога.
Такий наказ на атаку ворожого лівого крила отримала і більша
частина чоти ТЗ з легкою стрілецькою зброєю. Отже, доля другої
ворожої групи була вирішена.
А ось перша ворожа група, що атакувала табір підстаршинсь-
кої школи, здається сама вирішила свою долю. З початком шква-
льного вогню біля лісничівки перша група зрозуміла, що бій веде
вже друга група на краю лісу і поспішила їй на допомогу. Вона
змінила свій напрям аби вдарити у фланг нашої оборони з проти-
лежного боку, тримаючись при тому краю лісу і відкритого тере-
ну. Ворог, можливо, не здогадався, що відділ завжди в бою три-
має кругову оборону, принаймні, в поважних боях. Або контро-
лює можливий терен нападу, аби не бути атакованим зненацька.
Отже, перша ворожа група мала намір атакувати поспіхом
наші фланги, але перешкодою для неї був високий земляний на-
сип недобудованої залізниці Берлін-Москва, задуманої біснува-
тим фюрером під час Другої світової війни. Звичайно, що будува-
лася вона руками наших молодих людей з так званого “бандінс-
ту”. Більшовицьких спецвояків не турбував цей насип, вони шви-
дко долали цю перешкоду, але під пильним спостереженням
нашої першої чоти під командуванням “Льонського” та другої
чоти під командуванням “Косача”.
Обидві наші чоти ще не включилися у бій, а чекали свого про-
тивника. І ось він перед ними. Земляний насип ним здоланий без
перешкод. Пора. Бойовий наказ, як завжди, короткий - вогонь!
Друга чота командира “Косача” блискавично відтяла ворожу
58
розстрільну від лісу на відкритий терен і погнала вздовж зем-
ляного насипу на кулемети першої чоти командира “Льонсько-
го”, яка тримала оборону у молодій вільшині. У ворожу лаву
полетіли гранати. Ворог зрозумів свою помилку, та подолати
знову земляний насип виявилося неможливо. І він боровся до
останнього. Все для першої ворожої групи закінчилося неспо-
дівано.
А друга ворожа група затрималася біля лісничівки, як тільки
почалась наша атака на фланги. Вона дуже швидко зрозуміла,
що буде тут знищена, і вдалась до втечі. Сама втеча по відрито-
му терені виявилася для більшовицьких спецбандитів не такою
вже й надійною, бо її тут же переслідували наші рої.
Бій закінчився повною перемогою “Сіроманців”. Вони раділи
здобутою перемогою. Ми здобули багато зброї, амуніції. Ворог
мав величезні втрати. Але були вбиті та поранені й серед наших.
Я назавжди втратив там свого бойового побратима, односельця,
шкільного друга - Івана Допіру, який мав псевдо “Горошок”.
Після бою відділ залишив присілок, щоб підготуватися до ніч-
ного маршу та повечеряти.
Після Пирятинського бою
Сонце хилилося до заходу. Сотня чекала вечора. Та враз усі
насторожились. В повітрі почувся посвист. Ще мить і гарматний
фугас потряс повітря в районі земляного насипу. За ним ще і ще
летіли стрільна туди, де були становища першої та другої чоти
сотні.
Відділ поспіхом розпочав рух на схід аби як можна далі віді-
йти від місця денного бою. Аби вже завтра, 20 серпня 1944 року,
знову вступити в бій з ворожими танками на терені Жовківщини
біля села Зіболки.
Про те, що ворог переслідуватиме відділ, напевне ніхто не
сумнівався від сотенного до рядового повстанця. Навпаки, була
впевненість, що завтра ворожі спецгромили вже в більшій кіль-
кості перевернуть терен в пошуках відділу.
59
Отож, попереду нічний марш з далеким прицілом, хоча всі
знаємо, що сотня в полігон не повернеться. В полігоні і без нас
багато повстанських відділів. Рейдують та чекають кращих часів
і просування фронту на захід.
І ось відділ “Сіроманців” вже на марші. Нічні зорі стверджу-
ють, що напрям маршу - на схід. По колоні часто проходять хо-
дові накази на прискорення руху колони та конспіративної тиші
на марші. Сотня вже навчилася робити тихі нічні марші, і цим
гордилося командування .
Сьогоднішній марш не був винятком. Місце денного бою з во-
рогом - вже минулий день для друзів. Пирятинський присілок за-
лишиться в пам’яті як чергова зустріч з ворогом, до якого можли-
во ніколи не повернеться. Але були й інші друзі, що таки повер-
нуться колись, аби вклонитися могилам полеглих побратимів. Та,
на жаль, ніхто із нас не знав подальшої своєї долі. Велася жорсто-
ка боротьба з лютим ворогом за нашу свободу.
Обставини боротьби склалися так, що відділ “Сіроманців”
вже ніколи більше не рейдував по Равщині і не знав, що сталося
після того пам’ятного бою на присілку та околиці 19-го серпня
1944 року.
Лише через плин часу я довідався (в 1990 році), яка страшна
трагедія спіткала село Пирятин та його осідлості вже наступного
дня після відходу “Сіроманців”.
Більшовицькі окупанти не дозволяли будь-якого супротиву
собі на окупованих ними теренах. Події вони розцінили, як вели-
ку непокору селян Пирятина супроти них, а не боротьбу відділів
УПА проти більшовицької влади та її спецпосланців, і гавкнули:
“Наказать! Сжечь! Сравнять с землей бандитские села!” І біль-
шовицька зграя кинулася виконувати наказ люципера.
Ворог не пожалів кинути в цей терен кращих своїх головорі-
зів, озброєних танками, бронетранспортерами аби замкнути те-
рен в перстень для знищення.
Про цей страшний день для селян Пирятина та околиць напи-
сано багато вже в теперішні дні. А ще більше людських переказів
ходить по Равщині. Слухати ці розповіді про те, що робили з се-
лянами жорстокі кати, без болю в серці неможливо.
Більшовицькі окупанти жорстоко помоталися селянам Пиря-
60
тина в.день свята. Вони знищили їхні господарства вогнем і ме-
чем.
Большевицькі спецвійська руйнували і палили селянські
оселі і вбивали кожного, хто намірювався втекти чи сховатися
перед тою навалою червоних ординців. Ворог лютував і не щадив
нікого, аби показати, хто на цій землі вже господар, хто перемо-
жець, аби поставити на коліна непокірних. Одначе Галичина бо-
ролася, гинули борці за волю України.
Минув час. Підросло молоде покоління, а пам’ять про боротьбу в
повоєнні роки і жахливу жорстокість ворога-окупанта жила в народі.
І ось настав день 19 серпня 1991 року. Галичина знову святкує
Преображення Господнє. Кінець рабства. Мчить автобус з гру-
пою колишніх вояків УПА зі Львова на посвячення пам’ятника
полеглим односельцям Пирятина і повстанцям, які тут загинули
напередодні. На нашому автобусі синьожовтий прапор. Міліція
лише спостерігає. А ось і Пирятин. Пасовище біля лісничівки за-
повнене людьми. Підходжу і бачу, що лісничівки як не було. Зни-
щили тоді її більшовики, а на тому місці - поховання. На спільній
могилі величавий хрест, а на ньому прізвища розстріляних і зака-
тованих пирятинських селян.
Вічна слава і вічна пам’ять, мої бойові побратими.
Туринський бій “Сіроманців”
Відділ “Сіроманців” старався за будь-яких обставин якнай-
швидше залишити місце бою біля села Пирятин і нічний скок на
схід зробити якнайдовшим. Це дало б змогу відірватися від воро-
жого переслідування. Сотня в лісі готувалась до нічного маршу.
Як завжди перед маршем старшини підрозділів повідомляли кли-
чки на нічний марш, нагадували про суворість ходових наказів
під час руху колони.
І ось відділ на марші. Сонце наче зупинило свій біг на небо-
схилі і у лісі парно від денної спеки. Колона рухається повільно.
Навкруги тиша лісу, лише зрідка постукують на каміннях колеса
сотенного обозу.
61
Сотня рухається на схід і ніхто з повстанців не знає, де буде
наступний наш постій, лише командування до рангу чотових.
Але всі впевнені в тому, що не за горами наша зустріч із своєю
базою - "Золотою поляною”. Такі розмови велися постійно по-
між нашими “старичками” після переходу фронту.
Відділ “Сіроманців” оперував на західних теренах, як сотня
окремого призначення УПА. Отже розмови старших вояків мали
логічне підтвердження. Одначе обставини на терені були дуже
важкими. Сотня вела постійні бої з більшовицькою навалою ти-
лових спецвійськ, і в кожному з цих боїв ми залишали могили
наших побратимів.
Серпневий день вже закінчувався. Сонце зайшло за обрій, і у
лісі швидко стемніло. Пішли ходові накази: виходимо на відкри-
тий терен. “Зберігати тишу на марші”, - поступила команда, і ко-
лона рушила.
Серпневі ночі ще короткі, і темп маршу на польовій дорозі
прискорився, наростаючи до форсованого.
Хотів би нагадати, що серпень був спекотним і не порадував
жодним дощем. Отже, зоряний небесний простір сяяв зірками та
Чумацьким шляхом, показуючи напрям сотні на південний схід.
Вже за північ в голові колони пролунали кілька автоматних
черг. Відтак загриміли кулемети МГ. Отже, бій веде наше чолове
забезпечення. Бойові чоти сотні швидко переходять в стрій роз-
стрільних і займають кругову оборону за узгодженим заздалегідь
планом.
Одначе дб бою сотня не вступила. Не було поважного або кіль-
кісного ворога. Наше чолове забезпечення відділу нечисленну
ворожу стежу, чи то заставу на роздоріжжі в полі, так налякало,
що їх наче вітром здуло. Як наслідок, до наших рук потрапило
кілька автоматів ППШ та кулемет системи “Дехтярьова”.
Сотня через короткий час після тої чехарди знову в повному
темпі відновила рух за призначенням. Як пізніше з’ясувалося, ця
сутичка відбулася недалеко села Туринки на Жовківщині.
На світанку відділ добрався до великого лісового масиву і зу-
пинився неподалік села Зіболки того ж таки району. Зробили ден-
ний постій.
Можна було б сподіватися, що ворог не залишить відділ у спо-
62
- в цей святковий день і або піде по наших слідах, або виявить
гіапрям руху сотні в цей ліс після нічної перестрілки біля села
ТурИНКИ.
0сь такі були мої висновки, коли ранком стояв на спостереж-
ному пункті з великим морським далековидом в руках. Однак це
буди лише мої припущення. Усі ми вірили своїм командирам, зрі-
лим і загартованим в боях патріотам.
Раптом гостра поготівля вирвала мене із дрімоти. Біля фір за-
метушилися друзі, здіймаючи важкі скоростріли, гранатомети та
боєзапас. Ройовий “Вовк”, він же кулеметник “Кольта”, наказу-
вав своїм другому і третьому номерам “Климові” та “Максимові”
ставити скоростріли на становище біля великого дуба. Там пре-
красне поле обстрілу.
Чотовий важкої зброї “Грабко” поспіхом вказував становища
гранатометникам. Ворог наступав із села.
Через лічені хвилини чота ТЗ зайняла вигідні становища, за-
йнявши оборону на краю лісу, біля дороги до села. Перед очима
вже нова панорама - через поле, поміж чередою корів та ближче
до села просувається лава ворожої розстрільної, а з села викочу-
ються до дороги на ліс чотири танки Т-34. Позаду за ними сну-
ють студебекери з піхотою і, можливо, з гранатометами.
Так, ворог не забарився. Він переслідує відділ по наших слі-
дах. Нам із становиськ не видно, що діється ліворуч, тобто право-
руч від села. Але це вже не має ніякого значення. Всі знаємо, що
сьогодні бій з ворогом неминучий.
Десята година дня. Ворожа лава на відстані кілометра від
нашої оборони. І ось несподіваний ходовий наказ: залишити ста-
новища і відійти в глибину лісу. Тримати зв’язок між чотами.
Цей наказ видався багатьом з нас несвоєчасним. Але наказ для
повстанця є святим. За лічені хвилини чоти знову займають ста-
новища оборони, але вже приблизно метрів за п’ятсот від попере-
дніх.
Здається тепер все з’ясувалося. Командування, як завжди, ви-
магає кругової оборони. Особливо в бою з багаточисельним воро-
гом.
Попереду чується ревіння ворожих танків. А ми оцінюємо мо-
ДуіИвість лісу. Він навкруги слабенький для танків: ріденькі старі
63
грабки, а поміж них густий молодняк, місцями - просто кущики.
Стежа донесла - ворог підійшов до лісу. Ревіння танків припини-
лося. Натомість вибухла шалена стрілянина з стрілецької зброї.
Отже, ворог викликає нас на зворотний вогонь.
Стрільців ТЗТу, що належали до гранатометних ланок і були
на лінії оборони, чотовий “Грабко” відкликав у свої ланки.
Знов загули ворожі танки, і ліс виповнився гулом та стрільбою
ворожого наступу. Наша оборона, не бачачи ще ворога, мовчала.
Дорогу через ліс, по якій ішли ворожі танки, тримала під зором
чота ТЗТ, два ПТРи і фаустники.
Раптом несподіваний вибух глухо потряс повітрям над лісом.
На якісь секунди наче все затихло. Потім ворог знову вчинив ша-
лену стрілянину. Дехто з нас подумав, що цей вибух, то постріл
ворожого танка, але петеерівець “Скала” підняв палець і сказав:
“З одним танком покінчено. Фертік!”
Стало зрозуміло, що ворожий танк підірвався на нашій міні.
Вмент запрацював скоростріл ройового “Вовка”. Його “Кольт”
вже косив попереду корчики молодої грабини понад дорогою.
Ще мить і луснули різкі постріли наших петеерів по ворожому
танку, що з’явився між деревами ліворуч дороги. Ще мить і вже
цілиться фаустник. Та першим вистрілив з гармати ворожий
танк. Однак його снаряд вибухнув далеко позаду нашої лінії обо-
рони. Можливо, що наш фаустник промахнувся, бо ворожий танк
швидко зник з поля зору.
Натомість ворожа піхота стала косити гілки над нами, а роз-
ривні кулі, якими стріляв ворог з кулеметів, викликали неймовір-
ну тріскотню у лісі.
В цьому гулі бою важко було визначити, що відбувається навк-
руги. Стріляли танки, але в ліс не наступали. Очевидно, свою
справу зробила наша міна та страх перед фаустниками. Танкові
стрільна вибухали поза нашою лінією оборони, а ворожа піхота
косила чагарник, не шкодуючи патронів.
Загавкали і гранатомети як з нашого, так і з ворожого боку.
Закриті позиції сторін гранатометів мало приносили шкоди і
втрат. Справа в тому, що кожна із воюючих сторін боялася обстрі-
ляти свою лінію оборони.
Біля двох годин тривала ця шалена пальба з усіх видів зброї,
64
але ворог в атаку не йшов. І ось вщухає гранатометна дуель, при-
пинили стрільбу танки, послабла пальба ворожої піхоти. Почули-
ся окрики ворожих команд та наказів. З нашого боку також пішли
ходові накази: поранених - до обозу, економити патрони і, накі-
нець, ВДе один: приготуватись до штурму.
Перед “трикутником смерті”
Останній наказ вже викликав подив. Він чомусь виголошував-
ся так голосно, що його напевне можна було почути і в лавах во-
рожої розстрільної. Одначе для нас цей наказ набував зовсім
іншого змісту, а ворожі лави зовсім перестати стріляти.
Залічені секунди два важких скоростріли за наказом команди-
ра “Вовка” відділилися від штативу цівками:“Відступаємо. Пере-
дайте наказ ліворуч і праворуч. “Ворона” та інші нас прикрива-
ють”.
“Ось така атака!” - хотілось мені сказати та, можливо, і ще де-
кому. Але накази старших ніхто не ігнорує. Ось так чота ТЗ розпо-
чала відступати. По правді, такого ще не бувало. Але на війні все
буває. Відступала чота в цей день спочатку по-пластунськи, трохи
далі - стрибками, а у видолинках, то вже в повний ріст.
Враз ходове звідомлення: розірваний зв’язок з другою чотою
“Косача”, яка тримала оборону праворуч. Отож чотовий зв’язкі-
вець без затримки помчав назустріч другій чоті.
На лівому крилі нашої оборони ще пострілювали короткими
чергами. Але на атаку не було схожим. Там тримала оборону
чота “Льонського”. А зв’язок тепер вже праворуч тримає третя
чота “Окуня”. Зрідка чути ше кулемети в обороні чоти “Косача”.
Там ліс світліший і відступ затруднений, але наказ прийнятий.
Одначе, що за чортівщина, наші чоти вже відшмагали порядний
кусень лісу, а за табором - ні слуху, ні духу, щез і наш обоз.
І ось перед чотою з’явився наче з підземелля сотенний зв’язкі-
вець “Трясило” з наказом: “Прискорити рух! Наказано наздоганя-
™ обоз! Відступаємо за гостинець!” І “Трясило” помчав у на-
прямі другої чоти.
65
“До біса такий плановий відступ”, - обурився заступник чото-
вого ройовий “Вовк” і наказав: “Долучити негайно вістуна “Во-
рону”. Москалі ще не знають, що нас вже зняли!”
Ще кілька хвилин маршу і попереду наш обоз. Фіри тихенько
котяться по лісі, наче розстрільною, не шукаючи дороги. А ось і
наші гранатометники та чотовий “Грабко”. Але їх лише двоє -
вістуни “Іскра” та “Івась”. Це перші номери. А ройовий “Босфор”
- в обороні обозу.
Одначе розстрільна не затримується, а долучається до оборо-
ни обозу. Це - розвідники, ПЖ, харчові, кухарі, зброярі тощо. І
ось наказ: рухатися безшумно. ПТРи та фаусти на ліве крило.
Ще якісь хвилини руху розстрільної, і попереду чути звуки ав-
томашин. Розстрільна почала швидкий рух. Отже попереду по-
руч гостинець. Підрозділи накочуються на шосейну дорогу ата-
кою.
Постріл з ПТРа луснув ліворуч, як батіг, лише в стократ голо-
сніше. Його довгими чергами підтримали кулемети. Загриміли
також постріли праворуч. А перед чотою ТЗ гостинець безпеч-
ний.
Отже, з лісу на дорогу викочується сотенний обоз. Ми допома-
гаємо возам долати гостинець. А третя чота “Окуня” вже попере-
ду, як чолове забезпечення. На дорозі дає накази сотенний “Яст-
руб”. Обозом командує бунчужний “Докторцьо”. З третьою чотою
пішов заступник сотенного командир “Джулик”. Чота ТЗ охоро-
няє на марші обоз. Накази летять від сотенного “Яструба”, який не
полишає дороги, посилаючи зв ’язківців до застав на дорозі.
За дорогою також простягався на схід ліс, але вже не грабо-
вий, а сосновий. І наші підрозділи, проскочивши дорогу, знову
опиняються в лісі.
Ніхто не звертав уваги на посвист куль із застави. Маяки три-
мали зв’язок від обозу до дороги. На дорозі вже чота “Косача”. І
сотенний “Яструб” знімає застави.
Чолове забезпечення, а за ним і обоз, вже на добрій відстані
від дороги, маневрують лісом. За дорогою - нечаста стрілянина.
Невже ворог не пішов слідом? Чи може загубив відділ у лісі? Не
може бути. Це хитрі бестії, на щось вони надіяться.
За дорогою пролунав чи то вибух, чи то танковий, постріл. Че-
66
каємо вибуху снаряду. Але хитрий “Вовк” виголошує: “Гура “На-
гірному”! Це його капкани!” Отож всі навкруги зрозуміли, що це
рибухнула наша протитанкова міна і ще один ворожий танк вже
це буде переслідувати нашого відділу.
В лісі за дорогою стрільба посилюється. Стріляють кулемети і
на заході, але короткими чергами. Наша ліва штурмова застава
вже долучилася до відділу, а права, можливо, ще веде бій. На за-
ході з боку полігону чути гарматний гул, але далеченько від нас.
Відділ не поспішає, маневруючи по лісі. Чолове забезпечення
та “Шпіца” ворога не спостерігає. Заднє забезпечення також по-
відомляє, що ворог не переслідує нас. До вечора ще далеченько,
невже більшовики припинили переслідування відділу?
Та за шосейкою позаду враз загриміла шалена стрілянина. Пі-
шли здогади: можливо, цс наш підрозділ залишився за дорогою
і... Але відповідь дає чотовий зв’язківець: друга чота “Косача” в
повному складі перейшла бруківку і я з нею. А за гостинцем бій
не припиняється із стрілецької зброї. Лише тепер, коли сотня ма-
неврує в бойовій готовності, приходить розуміння поспішного
нашого відступу і задуму командування. Сьогоднішній бій сотня
прийняла з переважаючою силою. Про це знав сотенний “Яст-
руб” і штаб. Отже, повинна була спрацювати партизанська кміт-
ливість. Так, якби ми запізнились з відступом хоч би на годину, то
ворог замкнув би нас у перстень. І хто знає, яких жертв вимага-
лось би на прорив.
Та скоріше всього ворожа тактика була на розчленування від-
ділу, яку використовували москалі в подальших боях.
Сотня все ще маневрує по лісі, не зустрічаючи ворожого су-
противу. Чекаємо зустрічі з чотовим першої чоти “Льонським”,
який з групою у складі двадцяти повстанців блокував гостинець з
боку Жбвкви. В подальшому група пішла правим крилом, як сте-
Жа відділу. Вже ближче до вечора розвідники старалися зв’язати-
ся з групою “Льонського”, але не з’явилася група також ввечері,
коли сотня вийшла з лісу і підійшла до незнайомого села.
А село наче вимерло, світла не було ніде. Правда, воно жило
хоч підпільним, але бурхливим життям. Тут ми залишили двох
п°леглих і трьох важко поранених побратимів, аби віддати нале-
*Не першим і піклуватися другими.
67
Через якісь хвилини відділ вже обходив село, аби не наражати
його на неприємності, які може завдати ворог.
І знову марш на північний схід, забувши про сон, про їжу і хоч
короткий відпочинок від боїв.
В“трикутнику смерті”
Зворотний рейд сотні “Сіроманців” як окремого відділу УПА
із західних теренів Галичини, після переходу фронту виявився
дуже важким. Кожноденні бої з ворогом приносили не лише втра-
ту побратимів - полеглими та пораненими, але виснажували від-
діл фізично.
Після кожного бою сотня змушена була залишати даний те-
рен і шукати вигідного місця не лише для постою, але й для
бою. Кожної ночі переходи сотні складали не менше, як по ЗО
кілометрів маршу. Отже, на відпочинок та сон часу не знаходи-
лося і на хвилинних перепочинках під час маршу друзі засина-
ли навіть стоячи.
В черговому нічному марші після 20-го серпня неподалік
села Зіболки на Жовківщині сотня знову тримала курс на пів-
денний схід. Не буду зупинятись на сутичках з ворогом чолово-
го забезпечення сотні при переходах шосейки, а відтак заліз-
ниці. Можу лише констатувати, що більшовики вміли викорис-
товувати залізничний рух за своїми фронтами, і потяги летіли
до фронту переважно вночі, а вдень повертали порожні вагони,
або везли награбоване.
І ось відділ після переходу цих шляхів за північ долав кіломе-
три відкритого терену, обминаючи села, де можна було зустріти
тилові ворожі війська.
Колона рухалась майже безшумно, лише поодинокі стуки ко-
ліс в обозі та посвист батогів фірманів. Ніщо не порушує форсо-
ваного маршу колони і напевне кожний повстанець сотні відчуває
важливість руху відкритим тереном.
На сході світлішає. Зорі поступово зникають з небосхилу, наче
велетенська рука збирає їх до торби, аби знову повісити їх, коли
68
догасне день. А новий літній день віщував бути теплим та без-
хмарним. Ми не оглянулись, як зійшло небесне світило. Відділ
все ще рухався прискореним маршем польової дороги, але наче
завжди на гірку, з якої щораз відкривався широкий краєвид. І чим
далі відділ долав цю гірку, тим обширніше спостерігався терен.
Навкруги лише поля, видніють й оселі, але лиш на полудні вда-
лині мерехтить ліс. Отже панорама перед нашими очима не надто
радісна.
Раптом ройовий “Ворона” зупинився, приклав до очей далеко-
вид і пробасив: “А ось і Львів на горизонті. Може хтось бажає на
ярмарку щось придбати? ” І, порівнявшись із чотовим ТЗ “Граб-
ком”, сказав: “Друже командир, погляньте!”
Одначе і “Грабко”, і ройовий “Вовк”, та й інші, хто почув сло-
ва “Ворони”, вже з цікавістю повернули голови праворуч. Хто з
далековидом, а хто без нього дивилися на Львів. А він справді
виявився не так вже й далеко. Це було для нас всіх несподіван-
кою. Але не було несподіванкою для командування сотні, включ-
но до чотових. Бо наступний постій перед маршем знали лише
чотові. Такі були обставини.
Кілька хвилин колона ще рухалась дорогою польової гірки, а
відтак повернула круто ліворуч. Назустріч колоні наче з яру ска-
кали вершники нашої кінної стсжі, сповіщаючи, що шлях віль-
ний. Ось лише тоді перед нашим зором ліворуч зазеленів довго-
очікуваний лісок. На відстані півкілометра від колони, між
польовими гірками в яру стелився ніжнозелений гай.
Перша радість швидкого відпочинку по мірі наближення до
гайку міняла погляди на відпочинок. Перед нашим поглядом був
молодий грабовий гайок, принагідніший для полювання на зай-
ців, аніж для партизанського бою в наших масштабах. А за висло-
вом вістуна “Співака”, бравий гуцул після кількох чарок оковитої
перекине понад цей гайок крисаню навиліт. Одначе, сотенний
обоз вже втягувався в цей пишний гайок, а бойові чоти одержува-
ли місця кругової оборони на випадок бою.
Цього дня, напевно, ніхто з побратимів не плекав надії на від-
починок. Бої останніх тижнів затрудняли зробити блискавичний
Рейд до своєї бази. Після Пирятина ворог переслідував відділ, що
називається “по п’ятах”.
69
Отже, командування сотні (можливо через безвихідь, а мож-
ливо з партизанською хитрістю) цього ранку зупинило відділ в
маленькому лісочку недалеко Львова. Надіялись, що ворог загу-
бить наш слід. Однак цього не сталося. Бойові чоти сотні відпо-
чивали в бойовій готовності на становищах кругової оборони.
Сотенні та чотові харчові старались нагодувати стрільців, відчу-
ваючи екстремальні умови. Кухні цього дня не диміли вогнем.
Небесне світило добігло зеніту. Наші спостережні стійки допові-
дали, що терен навкруги спокійний. На полях лише окремі пасту-
шки та корови. Ранком пастушки, напевно, бачили військо з обо-
зом, що заходило в лісок, одначе до ліска не наближався ніхто.
Ворога зауважили наші спостерігачі на польовій гірці, коли
його колона крокувала по наших слідах, чисельністю до стріле-
цької роти з легкою зброєю. Ворожа спецгрупа, не гаючись, пере-
йшла на розстрільну підковою і розпочала зближатися з лісом.
Наша оборона, готова до бою, бачила ворога лише з півночі, де
становища тримала друга чота командира “Косача”. Чота ТЗ (тя-
жкої зброї) проглядала лише частину крила ворожої групи. Одна-
че ворог наступати на ліс не поспішав, або був впевнений, що
повстанська сотня таки дійсно тут. Але довго не витримав. Пост-
рілюючи короткими чергами, ринув на ліс.
Першою обстріляла ворога наша друга чота. Її підтримала ТЗ,
включивши свої важкі скоростріли на правому крилі, і ворог, хо-
ваючись в низьку рослинність на полі, подався до відступу. Біль-
шовики, звичайно, збагнули, що їх атака на цей гайок неможлива,
але й усі ми збагнули, що довго триматися тут перед поважною
ворожою навалою також неможливо. Наш, так би мовити, басті-
он прострілюється наскрізь.
Та краще від нас, простих повстанців, становище відділу зро-
зуміло наше командування і, перш за всіх, сотенний “Яструб”.
Отож, приблизно через годину невизначеного бою поступив хо-
довий наказ: залишити становища, чоті спішно долучитися до
обозу.
Біля обозу вже поралися їздові, харчові та інші допоміжні слу-
жби сотні. А чоті ТЗ знову наказано: обозних коней завантажити
верхи бойовим запасом та ЗП, непотрібне залишити в обозі, мож-
на вантажити і на верхові коні. З наказу усі зрозуміли, що залиша-
70
ЄМО свій обоз (тобто фірм) аби зробити швидкий стрибок від по-
вної блокади відділу у цьому гайочку. Наказ командування відно-
сно обозу виконано на диво швидко, хоч лі$ок ворожа група вже
обстрілювала планомірно і сліпі ворожі кулі могли знайти свою
жертву - переважно коней обозу.
Отже, відділ поспіхом залишив лісок, який цього дня міг ви-
явитися пасткою на шляху рейду сотні в екстремальних умовах.
Але, як з’ясувалося пізніше, це рішення командування сотні ви-
явилось найдоцільнішим.
Отже, сотня вперше вимушено залишала свій обоз аби, не шу-
каючи доріг для нього, облегшено піти в будь-якому Напрямі. Бо-
йові підрозділи сотні пішли в напрямі на південь, залишивши лі-
сок і вийшовши на відкритий терен. А позаду гриміли постріли
можливо наступаючого на лісок ворога. Та все з’ясувалося зго-
дом. Бойові чоти виходили з лісу розстрільною, а по виході з ньо-
го переходили на ряди по чотах, так званим гусаком, тримаючи
дистанцію.
Дуже швидко ряди чот зблизились з господарствами невідо-
мого присілка, котрий розкинувся понад річкою, яка була на
шляху нашого руху. Наша кінна розвідка вже шукала на ній мі-
сточка чи броду. Піші підрозділи наче на водопій плигали в не-
глибоку річку. Пам’ятаю, що друзі називали цю річку Думниця
і що ліворуч було село Дідилів, до якого можливо і належав
присілок.
Ось позаду вже річка та поодинокі господарства і біля них по-
статі селян, що супроводжували бентежним поглядом наше вій-
сько. Напевне, за всю війну мешканці цього присілка не бачили
такої кількості повстанців. А відділ трьома колонами (гусаками)
та позаду кінна вантажна група долали чергову польову гірку,
відчуваючи за плечима стрілянину в залишеному тільки що лісо-
чку.
Неважко було здогадатись, що командування сотні залишило
там групу прикриття, аби відділ одержав свободу маневрування
’іо кінця дня.
На марші я стараюсь охопити поглядом ряди бойових груп
та це спостереження не дає наслідків. Враз по рядах пішов бо-
новий наказ: прискорити рух, підходимо до поважного шляху.
71
Але попереду нічого не спостерігається. Чомусь подумалось б
цю хвилину, що не вистачило нічного сну, а тепер серед білого
дня штурмуємо поважні шляхи. Але мої несвідомі думки пере-
рвав черговий наказ: “Прискорити рух!” Ще мить і ряди відді-
лу вже на гірці.
І ось перед нами поважний шлях. По ньому в різні боки ле-
тять вантажні та легкові авто, звичайно, що не цивільні. Вони
на відстані біля 300 метрів від нас. Отож чолові забезпечення
лівого та правого крила вже спішили до гостинця аби перетну-
ти цей ворожий ланцюжок. Поважним шляхом, який сотня фо-
рсувала цього дня з боєм був Львів-Тернопіль. Наші штурмові
застави блискавично перетнули цей ланцюжок на гостинці ще
на відстані, коли ворожі водії навіть не уявляли, звідки спи-
ляться на них кулеметні черги та постріли з ПТРів. Дуже див-
ним було те, що з наближенням відділу до гостинця та пострі-
лів у лісочку, автомашини не звертали уваги на наш стрибок,
хоч відділ носив різну уніформу.
Сотня форсувала автостраду швидким темпом і цей тарарам
припинився так несподівано, як і розпочався. Бокові застави, не
зустрічаючи супротиву ворога, доганяли відділ вже на марші
через велике пасовище, за яким спостерігався ліс.
Долаючи це велике пасовище та ще одну річку, сотня спіши-
ла добратися до лісу, і лише тепер стало зрозуміло, яке “осине
гніздо” вона розворушила сьогодні.
А в залишеному лісочку гримів бій. Праворуч від містечка
Яричів летять в повітря різнокольорові ракети, чути стрільбу з
кулеметів. Іноді уява малювала, що стріляють з усіх боків, а
відділ наче між двома фронтами.
Тимчасом сотня наближалася до лісу, і ніхто не знав, як він
нас зустріне. Але наша кінна стежа вже подає сигнал, що шлях
вільний і простежується нею на ширину. І ось відділ наблизив-
шись до лісу, переходить з колон на розстрільну і втягується в
гущу молодої грабини. В лісі парно, але напруга спадає. Напру-
га, що не полишала жодного з нас ще з нічного маршу. Пере-
втома давала про себе знати, одначе, як тільки ми зайшли до
лісу, відразу ж почулися жарти. їх перервав наказ: дотримува-
тися конспірації, ніяких звуків. Відділ поволі рейдує.
72

Відділ продовжує рейд
Наказ про маневрування припинив деякі розмови та загострив
пильність. Відділ рухався не поспішаючи та мінячи напрями,
наче чогось очікуючи. За автострадою Львів-Тернопіль гриміли
ще автоматні черги, зрідка вибухи ручних гранат. Отже, наші
друзі ще тримаються, та чи довго?..
Одначе, стрільба лунала на відстані з усіх стрій і неможливо
було зорієнтуватися звідкіля чекати ворога. Але були це лише мої
висновки. Хоча, напевно, не лише мої.
Раптово зазвучав локомотивний свисток - отже залізниця по-
ряд. Невже і її будемо зараз форсувати? - майнула думка. Друзі
теж “загострили” вуха. А ройовий гранатометних ланок “Бос-
фор” пояснив: ближче до Львова станція Полоничі, а подальше
на схід станція Полтва. В потрібному нам напрямі потяги не хо-
дять. Отже, махнем, як завжди, пішки.
Жарт ройового “Босфора” завис в повітрі, навіть старший віс-
тун “Кпим” залишив при собі своє улюблене “хе-хе” (для “Кли-
ма” ніколи не існувало скрутних обставин). Але цього серпнево-
го дня усі ми уявляли, де знаходимося.
Несподівано пролунали постріли зовсім близько. В повітря
над лісом піднялась зелена ракета - ворог поряд. З полудня від
залізниці пролунали свистки локомотива, а сотня була вже на
становищах, переважно фронтом до залізниці.
Сотенний зв’язківець “Трясило”, викликаючи до штабу чото-
вого ТЗ “Грабка”, повідомив заступника чотового “Вовка”, що на
залізницю прибула ворожа група потягом зі Львова і займає обо-
рону по залізниці в терені лісу. Кількість ворожої групи ще не
втановлена розвідниками, очевидно, без бою не обійдеться. Зв’я-
зківець “Трясило” повідомив також, що в гайку за автострадою
залишено групу повстанців у складі 10-12 чолодік з другої чоти
під командою чотового “Косача”. Ось лише після цієї розмови з
‘Трясилом” командир “Вовк” зняв чорного капелюха з голови і
Перехрестився.
Як згодом з’ясувалось, сотня майже впритул підійшла до залі-
зниці і тому витримувала належну конспірацію. Але були здога-
ди, що почнем перехід залізниці з боєм. Одначе будь-яких ходо-
73
вих наказів не поступало, а чотовий “Грабко” повідомив, що на-
казано зберігати тишу і чекати вечора.
Ворожі війська тримали оборону по залізниці, а наша розвідка
мала їх постійно в полі зору. Після висловів чотового, друзі вже
частіше споглядали на годинники та сонце. А небесне світило
наче застрягло в космічному просторі і не було ради аби його при-
скорити до заходу. Ще дивнішою була поведінка ворога на заліз-
ниці. Лежить собі і ані пари з уст, очевидно, чекають підкріплен-
ня чи нашого штурму на залізницю.
Могли б бути й інші висновки щодо ворожого очікування. Це
конкретне завдання групі: забезпечити проїзд по залізниці потя-
гів та збереження її від нашого нападу. Одначе в планах команду-
вання сотні постала інша дилема: якомога швидше позбутися во-
рожих обіймів-лещат, зберегти відділ і залишити цей небезпеч-
ний терен. Залізниця виявилась для нас гострим кутом, як і для
ворога, що так ревно її оберігав. Отже, сотня знаходиться на ста-
новищах і чекає будь-якого випаду з боку ворога. На становища
стали гранатометні ланки, тримаючи під прицілом залізницю,
але ворожа група мовчала. В очікуванні була й наша оборона, ста-
раючись не виявляти якомога довше місця свого розташування.
На залізниці рух потягів не припинявся, час від часу посвистую-
чи, мчав черговий потяг (вантажний), стукіт коліс залишав відлу-
ння у лісі. Один з них зупинився між перестанками та, попихкую-
чи локомотивом, не поспішаючи, покотився у зворотному на-
прямі. Наші розвідники моментально доповіли: прибув бронепо-
тяг, маневрує, допомога поки що відсутня. Ведемо спостережен-
ня. То ось що означало те маневрування!
Вмить по обороні пішли ходові накази: один з них гласив -
бути готовим до маневру. Мабуть, усі зрозуміли слова останнього
наказу. У випадку, коли запрацюють гармати бронепоїзда, маневр
сотні, звичайно, необхідний. Але як поведе себе ворожа піхота,
котра лежить біля залізниці і може появитися з будь-якого боку.
Отже, поява бронепоїзда давала підставу думати, що ворог
готує поважну операцію проти відділу в цьому трикутнику і за-
мкне сотню в перстень. Напевне, сотня “Сіроманців” з часів сво-
го існування ще ніколи не знаходилась в такому невигідному ста-
новищі, як зараз. Якби ворог заблокував цей лісок між залізни-
74
цсю і автострадою, то наслідки нашого рейду могли б бути дуже
важкими.
На щастя, цього не трапилося. Ворожі війська цього дня обері-
гали лише залізницю від нашої атаки. А сотня з нетерпінням че-
кала вечора. Завжди бравий вістун “Клим” рішуче звернувся до
командира-побратима “Вовка”: “Якого дідька ми лежимо в цьому
ліску? Треба було, не гаючись форсувати залізницю. Ото дочека-
лися...” А той відповів: “Брате “Климцю”, ти, як завжди, напори-
стий. Хіба не знаєш, що за залізницею та ліском відкритий терен
аж до Романівських лісів? Ото б вигнали нас в поле, як зайців, та
почали б прасувати танками. Ні, брате, лише нічка-мати поведе
нас”, - і “Вовк” посміхнувся. “Клим”, можливо, й не погоджував-
ся з командиром, але не заперечив другові. А слова командира
“Вовка” виявилися таки пророчими. Ворог таки не наступав, і в
цьому чеканні появилась надія, що сотня все-таки вискочить з
цього “трикутника”.
Сонце поволі хилилось до заходу і чота ТЗ одержала несподі-
ваний наказ: “Спішно закопати важку зброю, вантажні сідла,
важкі міни і частину бойового запасу. Залишити скоростріл
“Кольт”, один ПТР та два чотових гранатомети. Коней тримати в
гурті.
Наказ командування чота виконала і, замаскувавши все ще до
заходу сонця, розпочала маневр вправо (до заходу). Якось незау-
важеною затихла навкруги стрілянина. Не було чути пострілів і
за автострадою, в залишеному лісочку. Отож, стало зрозумілим,
що група прикриття виконала свій обов’язок.
По залізниці все ще мандрує бронепоїзд, але його свистки вже
нікого не хвилюють. Заховалось нарешті сонце, в лісі раптово за-
панувала темрява, і сотня вже спішить своїм маневром до заходу.
А ось край лісу, далі на захід відкритий терен.
Виходить, що станція Полоничі залишилась позаду, ліворуч.
Потім відділ на якісь хвилини затримується на Краю лісу і знову
відновлює маневр відкритим тереном.
Але група розвідників на чолі з командиром “Марцегелем” та
кіньми залишилась у лісі. Штурмові групи чолового забезпечен-
ня під кутом повернули ліворуч. А ось і рейки залізниці несподі-
вано під ногами. Сотня в темпі долає і цю довгождану перешкоду.
75
Враз у лісі піднялась освітлювальна ракета. Потім друга, третя,
заграли скоростріли. А сотня у цей час вже долала неймовірно
високі, як здавалось, зарості трав.
Як з’ясувалось згодом по своєрідному запаху боліт, що нам ще
належало форсувати якісь заплави і відому вже річку Полтву біля
села Борщовичів. А стрілянину біля станції Полоничі спровоку-
вала група командира “Марцегеля”, наче прорив сотні, прогнав-
ши до ворожої оборони на станцію групу коней. Самі ж розвідни-
ки згодом верхи на конях пізніше догнали сотню на марші.
Тієї пам’ятної ночі сотня долала не лише Полтву, але й ще
декілька річок на своєму шляху. А на сході сонця вже форсувала
гостинець Львів-Золочів-Перемишляни. Ранком на десять хви-
лин відвідали село чи Підсоснів, чи то Під’ярків - точно не па-
м’ятаю. І знову продовжили марш по відкритому терені до Рома-
нівських лісів.
Найдивовижнішим було те, що ворожий перстень не блокував
сотню від Львова. Опівдні ми подолали Лису Гору біля села Се-
лиська. Усі ми - від командира “Яструба” до наймолодшого повс-
танця - були мокрими, виглядали змученими і голодними.
Стратегія рейду
сотенного “Яструба”
Бої останніх тижнів рейду сотні “Сіроманців” з більшовиць-
кими спецзагонами в західних теренах Галичини ще і ще раз пе-
реконували нас, повстанців, що боротьба буде жорстокою, і не
лише боротьба повстанських загонів на смерть, але й всього на-
селення західних областей України. Більшовицькі “визволителі”
у садизмі перевершили навіть гітлерівських головорізів.
У попередніх спогадах рейду сотні мені ще невідомі були усі
наші втрати. Не знав про полеглих та поранених наших друзів у
попередніх боях. Одначе вже на постої біля села Селиська це стає
відчутним і наша чота ТЗ вже без обозу тримає застави на важли-
вих підступах до табору повними ланками важких сткорострілів.
Наші розвідники приносили з терену невтішні повідомлення -
76
ера комунізму насильно охоплює терени західних областей Укра-
їни. Хоч з приходом таких “визволителів” усі сподівалися цього,
одначе було несподіванкою те, як швидко більшовики встанов-
лювали свій режим.
Постій сотні біля Селиська на декілька днів друзі використали
якнайкраще: відмились після Полтви, поголились, почистились,
виглядали знову як у кращі часи. Знову можна було як колись почу-
ти жарти наших друзів гуцулів - неперевершених жартівників.
На третю ніч постою до табору долучився чотовий другої чоти
“Косач” з групою заслону. Друзі були змучені, мокрі, неголені, як
і ми декілька днів тому, але всі вони були раді, що долучилися до
відділу. Раділа зустрічі уся сотня.
Повернулися, правда, з бою у ліску за Думницею не всі наші
хлопці. Чотирьох залишилося там назавжди, поклавши свої мо-
лодечі голови за друзів своїх, за народ, за Україну. Вічна слава
полеглим героям в боротьбі з ворогом за свободу нашого народу !
Болючою була розповідь друзів про те, як у жорстокому бою у
них закінчувалися набої і командир “Косач” видав наказ залишати
ліс, надіючись на чудо і Господа Бога, а ворог увірвався до лісу.
Одначе, цим наказом чотового “Косача” не всі змогли скориста-
тися, бо були розсіяні на великій ділянці оборони і боролися до
останнього. Цим вони зберегли життя друзям, що вже відступили.
А тимчасом група командира “Косача”, залишила лісок і до-
бралася до кущів тернини і причаїлась там, знаючи, що ворог ре-
тельно прочісуватиме ліс, а це вимагало багато часу.
У лісочку на короткий час запала тиша. Можливо, ворожі воя-
ки добралися до нашого покинутого обозу і за звичкою грабіжни-
ків стали ділити трофеї. Там таки можна було поживитися запа-
сами, здобутими нами у німців.
Але хвилини затишшя в ліску знову зірвалися стрільбою, і між
пальбою друзі чітко вирізнили короткі черги німецького МГ і
зрозуміли, хто це бореться.
У ліску знову настала тиша і ворожі вояки появилися на краю
лісу з боку від річки і присілка обстежують навколишній відкри-
тий терен. В цей момент повстанці із кущів тернини побачили, як
більшовики витягують із ліска людину у німецькій військовій
формі і кидають її на копицю сіна, яка була неподалік, і... запалю-
77
ють. Клацнув замок кулемета старшого стрільця “Залізного”. Він
впізнав на копиці важко пораненого друга, хоч був той уже без
капелюха. Та рука командира “Косача” лягла на кулемет. “Ні!” -
сказав командир.
Друзі вже не в змозі були допомогти в такий спосіб поранено-
му другові, хоч мали на це право. Залишалося право на боротьбу,
на помсту. Ця жорстокість ворога ще раз підтвердила, що ми ве-
демо боротьбу з варварами XX століття.
На жаль, за плином часу забулися псевдоніми полеглих друзів
з другої чоти, як і кулеметника, спаленого у вогні, родом з Холм-
щини. Ось так гинули в жорстокій боротьбі наші побратими...
Ще цього дня з появою чотового “Косача” наш відділ залишив
постій і отаборився в глибині Романівських лісів. На горі Камула,
поряд із нашим табором, знайшлася ще одна повстанська сотня
цього терену. А наступного ранку в таборі появився чотовий пер-
шої чоти, командир “Льонський” із своєю групою. Ця група після
бою на Жовківщині біля села Зіболки була відрізана ворожим на-
ступом під час блокування гостинця і не зуміла тоді долучитися
до відділу. “Льонський” доганяв сотню на рейді.
Командир “Льонський” був авторитетною людиною в сотні і
добре розумівся в тактиці рейду. Але в погоні за відділом його
група відірвалася в часі на два дні. Вся біда в тому, що хлопці
“Льонського” частенько натрапляли на ворожі спецгрупи, що пе-
реслідували сотню, або шукали наших слідів. В таких сутичках з
ворогом ця група втратила ще п’ятьох повстанців - загартованих
у боях патріотів, які долучилися до нас ще під час створення від-
ділу.
А сотня “Сіроманців”, добувши Романівських лісів, перестала
галопувати, як на марші переходів. Більшовики наче загубили
сліди відділу, а наше табірне життя входило в звичайний ритм.
Ставало все так, як було на “Золотій поляні”: був розпорядок дня
від ранньої до вечірньої зорі.
Однак друзі - від стрільця до командира - за цей рейд змужні-
ли, постаріли, хоч від початку рейду не минуло й року.
І ось погідного дня наші розвідники, чи може стророжа, допо-
віли командуванню відділу, що неподалік нашого табору на зруй-
нованій будівлі (можливо знищеного лісництва або фільварку)
78
появилась група більшовиків на двох вантажних автомашинах.
Вони нібито на цих руїнах розшукують якісь підземні сховища.
Очевидно, що ворожі органи мали відомості про цю руїну, важ-
ливість якої змусила нечисленну групу появитися в цьому лісово-
му масиві.
Командування сотні негайно посилає туди третю чоту коман-
дира “Окуня” і групу ПЖ командира “Марцегеля”, щоб знищити
ворожих зухвальців на зворотному шляху. Зроблено засідку, і за-
вдання командування було виконано.
Але відділ вночі змушений був змінити постій, а вранці друзі
зрозуміли, що наш табір знаходився біля села Підгородище. Спо-
стерігаючи пізніше цей терен, зрозумів, як влучно назвали наші
пращури своє село. З гірки, на якій стояв наш табір, село спосте-
рігалося наче велетенська картина художника з панорамою пра-
давніх будівель наших предків.
Застава третьої чоти пильно стежила за селом і тереном на
підступах до нього. Хоч вже наступала осінь, але початок вересня
сяяв погідними днями.
І ось в полі спостережень наша застава виявила ворожий лі-
так, що наближався до села із заходу на дуже низькій висоті. До
нього була звернута вся увага. Літак наближався до гірки; вже
над селом він набирав висоту, щоб подолати виниклу перешкоду.
Застава дійшла висновку, що літак атакує наш табір. Отже, про-
тилетунський кулемет системи МГ жваво відкрив по ньому во-
гонь. Двомоторний військовий гігант задимів на очах повстанців,
обминув наш табір і гепнувся на ліс, віддавши відлунням вибуху.
Заставі, що відкрила вогонь по літаку, мабуть добре влетіло
від командира, бо ж стріляли без наказу. Але кулеметник “Шуц”
пояснював, що літак робив маневр для атаки на табір і він не
втримався.
Проте справа зроблена. Ворожий літак вибухом рознесло на
куски і, напевно, ще сьогодні або завтра ворог розпочне його по-
шук. Отже, якщо сотня залишиться в цьому терені - бій немину-
чий. І командування сотні приймає рішення залишити тере ї Ро-
манівських лісів і ще цього дня під вечір відділ рушив маршем на
південний схід. Друзі мріяли про повернення до “Золотої поля-
ни” і чекали з нею зустрічі, як з нареченою.
79
Повернення до “Золотої поляни”
Отож, хотів би сказати, що з наближенням сотні до “Золотої
поляни”, на Рогатинщину, відчувався бадьорий настрій в усіх
підрозділах, наче важливого рейду сотні кілометрів з боями і не
було. Напевно, лише тоді, коли хтось з побратимів згадував у
розмові друга, якого наче загубив у цьому жорстокому рейді і
котрий вже ніколи не відвідає та не побачить “Золотої поляни”,
згадувалось все до подробиць, де проходили стежками-дорога-
ми наші чоботи.
Ось відділ “Сіроманців” вже на межі Перемишлянщини і Ро-
гатинщини і, як повідомляє наша розвідка, ще й на межі Ново-
Стрілецького району. Отаборилась сотня неподалік присілка
Кам’янка, що на схід за декілька кілометрів від Нових Стрілищ.
Перш за все командування сотні, напевно, захотіло довіда-
тись про обстановку в цьому терені і відновити старі зв’язки з
тереновою сіткою. А найперше - це відновити сотенний обоз -
кухню, постачання харчування тощо.
Розвідники та господарники сотні поспішили в терен для ор-
ганізації всього необхідного для відділу. Погода стояла літня,
навіть спекотна, осінню і не пахло, тому про будову літнього
табору підрозділи сотні і не помишляли та й наказу не було. Усі
спали під відкритим небом, а постіллю служило сухе лісове
листя.
Отже, не було підстав аби сотня затримувалась довго на од-
ному місці. І ще ми знали, що після Пирятина командування
відділу ні разу не зупиняло сотню на постій в селі чи на присі-
лку, ба навіть в наближенні до кількох селянських хат. Усі ми
знали, як поступали більшовики з селянами в таких випадках, і
постої сотні базувались у лісах заздалегідь вивчених і прийня-
тих командуванням.
Але партизанська тактика вимагає вивчати і ворожу тактику.
Отже, треба було обов’язково знати чисельність ворожих гарні-
зонів найближчих районів у терені можливих дій сотні. Та не
лише чисельність червонопогонників, але й боєздатність їхніх
військових структур - НКВД, НКГБ тощо.
Хотів би сказати, що терени району “Золотої поляни” над-
80
звичайно придатні для операцій відділів УПА. Тут не було
стратегічних шляхів - залізниць, автострад, які б затрудняли
маневр переходів у можливих боях з ворогом. Цей терен зачис-
лявся до Прикарпаття і досконало вивчений командуванням не
лише нашої, а й інших сотень, котрі створювались і оперували
в усьому лісовому масиві.
Усі повстанці відділу належно використовували погожі дні
літа 1944 року неподалік славетної Кам’янки. Вона й справді в
подальшому стала славетним притулком не лише нашої сотні.
Життя в таборі завертілось наче в бджолиному вулику. З те-
рену в табір повертались харчові та розвідники сотні не лише з
повідомленнями, але на возах з харчами і зброєю. Отож, за кі-
лька днів постою Рогатинщина і Ходорівщина зміцнили табір
“Сіроманців”. Появились не лише коні-верхівці, а й обоз із п’я-
ти возів та кухні, з добрячими кіньми та упряжем, навіть бато-
гами для фірманів.
Значить, важкий рейд завершено, сотня повернулася до своєї
бази, виконавши завдання ГК УПА, збереглась як військова ча-
стина УПА і готова виконувати нові накази командування.
Ще на рейді з метою конспірації і щоб здезінформувати
більшовицьку агентуру, яка очевидно переслідувала нас і
знала про наші бойові можливості, тепер наш відділ носив
назву “Верховинці”, а сотенний “Яструб” мав псевдо “Лю-
тий”. Але ця назва сотні не витримала часу, як і нове псевдо
сотенного.
Заледве через всі перепстії на рейді наша сотня появилася
біля села Селиська на Бібрщині, як чутка хвилею понеслась по
Рогатинщині і Ходорівщині. Отже, повстанців уже чекали не
лише рідні і любки наших хлопців, але й також організаційні
структури ОУН. Без сумніву, що про появу відділу довідалась і
більшовицька агентура цих теренів і захоче прозондувати під-
ступи.
Можливо, наполеглива праця наших розвідників у терені
все-таки привернула увагу більшовицької агентури до постою
СОТНІ. І ось одного погожого дня сотенні розвідники повідоми-
ли командування відділу про появу ворожого війська, яке по-
явилось з боку від Нових Стрілищ. Ворожа група червонопо-
81
гонників приблизно до сто вояків має намір іти облавою на ліс.
Напрям групи ворога - постій сотні.
Гостре поготівля підняло відділ до зброї, і бойові підрозділи
швидко залишили табір. Але обоз залишився на місці. В хвили-
ни все стало на свої місця, бо за наказом командування чота ТЗ
вже займала становища з протилежного боку, зі сходу, на випа-
док кругової оборони по охороні нашого обозу.
Чекання ворога на бойових становищах часто викликає су-
перечливі думки на обставини. Переважно в молодих повстан-
ців, котрі завжди бачать себе переможцями. Сонце цього дня
швидко повернуло на полудень, бо чекання затягнулось.
Пролунало декілька поодиноких пострілів на відстані від та-
бору із заходу, і наша чота ТЗ знову в здогадках. Та несподівано
різанули кулемети і автомати на заході. Наша чота відразу прити-
хла і наїжилась, наче ворог появився перед нами. Наш слух чітко
відрізняв працю німецьких скорострілів системи МГ, яких найбі-
льше було на озброєнні другої чоти командира “Косача”. Запас
амуніції до них поповнили вже на постої біля Кам’янки.
Як з’ясувалось потім, наші бойові підрозділи, залишаючи та-
бір, вийшли назустріч ворожій групі аби зустріти ворога якнай-
дальше від табору. Ворожі вояки також не шкодували патронів,
і ця чехарда вилилась у змагання.
Але ці ворожі стратеги, вскочивши до лісу, очевидно також
мали свої плани операції. Хотіли з’ясувати ширину нашої обо-
рони і наших флангів. Але вони швидко з’ясували, що їхній
правий фланг також під загрозою і обтикається нашим підроз-
ділом. Це загрожувало оточенням більшовиків..
Як тільки ворог відчув небезпеку, відразу ж змінив тактику
наступу і перейшов до відступу. Та так швидко, що наші під-
розділи не встигали за спритністю ворога їх наздогнати.
Потім настав наказ: ворога не переслідувати. Скороплинний
бій припинився. На своїх становищах ворог залишив чотирьох
вбитих, в тому числі молодшого лейтенанта. В мапнику офіце-
ра було знайдено карту терену з точною позначкою нашого та-
бору.
Цього ж дня під вечір відділ залишив свій постій біля присі-
лка Кам’янка і було взято напрям на південь. Десь опівночі со-
82
тня знову отаборилась серед лісу, а ранком з’ясувалось, що наш
табір розташувався біля тої поляни, де стояла сотня “Орлів”.
Я вже не раз згадував, що наша чота ТЗ завжди розміщалась
в центрі табору. Так було і цього дня. Отож, чота взялась за сні-
данок, який принесли харчові. У їдунках кава, на розстелених
палатках хліб, топлене масло, конфітура, по шматку яловичини
і навіть цигарки для курців, як за старих добрих часів на “Зо-
лотій поляні”. Дехто з друзів був здивований таким обходжен-
ням, а ройовий “Ворона” пробасив: “Ось і рідна Рогатинщина
зустрічає нас”.
Враз голосно лунає команда ройового “Вовка”: “Струнко!”
Друзі за командою підхоплюються і звертають увагу на трьох
незнайомців, що появились у чоті не від штабу і зупинились в
кількох метрах від ройового “Вовка”. Попереду стояв високий
симпатичний середніх літ чоловік у цивільній одежі, але пере-
поясаний ременями, на яких висіла шкіряна польова сумка та
мапник з картами. На боці - кобура з пістолетом, а за плечима
- шмайзер. Двоє його друзів у військовій уніформі з автомата-
ми стояли поряд, оглядаючи частину чоти ТЗ, що присіла до
сніданку.
Врешті чоловік в цивільному сказав: “Вітаю з поверненням
Вас, друзі!” - і закрокував назустріч ройовому “Вовкові”. А
той, буркнувши команду “Спочинь!”, широко всміхнувся циві-
льному. Хтось із карпатців сказав: “Це сотенний “Коц”, коман-
дир сотні “Орли”. А сотенний вже вітався з ройовим “Вовком”
та вістуном “Вороною”, “Іскрою”, “Климом”, “Співаком”, яких,
очевидно знав раніше. Врешті сотенний запитує: “А де ваші
командири? Іду на зустріч з ними. Добре, що на заставі “Соки-
ра” впізнав, а то б як арештованого повели до штабу”.
Жвавий вістун “Співак” охоче визвався супроводжувати со-
тенного “Коца” до штабу і незабаром приніс новини. Сотенні
зв’язкові вранці повернулись з терену “Золотої поляни” і пові-
домили, що всі землянки знищені гранатами.
Усі друзі, що зимували на “Золотій поляні”, виявили бажан-
ня ще раз відвідати її, але цього разу такої нагоди не знай-
шлось. Опівдні ройовий “Вовк” одержав дозвіл командування
вислати туди стежу.
83
Непередбачені події
Відділ “Сіроманців” повернувся на Рогатинщину із західного
рейду не в найкращому вигляді. Отож, аби повернути сотні нале-
жний вигляд, вимагалось чимало. Потреба в одежі та взутті була
нагальною. Сотенні інтенданти зустрічали селянські форшпани
на заставах з харчами та обновою для стрілецтва. Поповнився
також сотенний обоз. Наша чота тяжкої зброї знову мала до дис-
позиції два вози для важкої зброї.
Теренова сітка ОУН-УПА Рогатинщини належно забезпечува-
ла відділ не лише провіантом, а й новобранцями, котрі бажали
боротися з ворогом у нашому відділі, маючи тут приятелів та од-
носельців. Але хоч поповнювати сотню було вкрай необхідно,
командування дуже уважно ставилось до набору новобранців. На
їх вишкіл часу вже не було.
На постої відділу біля села Яглуш, яке друзі назвали повстан-
ською столицею, з терену привели групу німців - вояків вермах-
ту. їх було близько тридцяти, всі з автоматичною зброєю, мали
три кулемети системи МГ. Але вже без колишнього лиску вигля-
дали як офіцери, так і унтери. їх нагодували і дали їм відпочити.
Але командування сотні бажання німців воювати проти більшо-
виків разом з нами не прийняло. Цю німецьку групу було відпра-
влено в інші відділи УПА.
На постої вже біля села Воронів знову у відділі появилася гру-
па вояків у кількості 18 чоловік, озброєні, як кажуть, до зубів.
Але це вже були люди іншого гатунку і поглядів. Це були українці
із східних областей, котрі попередньо воювали в червоній армії, а
відтак, після полону, у різних гітлерівських формуваннях.
Отже, ці вояки теж пройшли добру школу війни. Командиром
цієї групи зголосився донський козак. Це була людина вже зріло-
го віку і неабиякий кіннотник. Це бачили і наші сотенні кавалери-
сти. Згодом цю групу залишили в складі сотні. Але тимчасово,
щоб поліпшити їх зовнішній вигляд, бо хлопці донського козака
пройшли сюди чималий шлях з Польщі, десь з-під Замостя. Група
трималась окремим підрозділом, особняком. І це не дивувало ні
командування, ні рядових стрільців. Хоч формально східняки на-
лежали до другої чоти командира “Косача”, але побратимів пізна-
84
ють пліч-о-пліч в бою. І думаю, що за ними пильно стежили і
наші “пежисти”.
Але, забігаючи наперед, скажу, що група східняків не затри-
малась довго в нашій сотні. Ще хотів би нагадати, що в рейді
сотні на західні терени Галичини брало участь лише два схід-
няки, яких я знав - сам командир “Яструб” та чотовий тяжкої
зброї “Грабко”.
Отож, зустрічаючи часті вислови про те, що “Яструб” був ор-
ганізатором чужонаціональних відділів у складі УПА, якось не
віриться. А може це лише моє незнання обставин і цієї людини. А
обставини осені 1944 року на теренах Галичини викликали лють
вождів більшовизму до західноукраїнського населення за його
непокору комунізму. За це горіли села, лилась невинна кров, ко-
тились на схід довгі ешелони з арештованими і не змовкав плач
дітей та матерів.
У другій половині вересня відділ “Сіроманців” перейшов у
Стратинські ліси неподалік села Добринова, і погожі вересневі
дні ще бадьорили стрілецтво. Було вислано стежі, виставлено за-
стави. Застава третьої чоти залягла в молодому листяному лісі у
складі трьох повстанців з кулеметної ланки “Шуца”. Відстань
була триста метрів від табору і за сто метрів від застави третьої
чоти.
Було зроблено все, як належить за правилами постою парти-
занської тактики на випадок непередбаченого бою під час круго-
вої оборони. Чотовий третьої роти “Окунь” із зв’язківцем “Заліз-
няком” після контролю застави вістуна “Шуца” поверталися до
чоти і, не дійшовши, враз почули, як залишена застава вибухнула
вогнем. Чотовий, не роздумуючи, повертає до застави, а зв’язко-
вого посилає підняти чоту до зброї. Але шквальний вогонь з німе-
цького МГ, а відтак іншої зброї - кулеметів, автоматів вмент під-
няв до зброї всю сотню. Бойові підрозділи поспіхом займали ста-
новища кругової оборони. Над табором мчали в посвистом кулі, а
ще більше додавали тріскотні розривні. Більшовики не змінюва-
ли своєї тактики.
Почалась шалена стрілянина на становищах третьої чоти,
вона, здавалося, доходила на найвищої кульмінації. Відгукнулись
також по лісі вибухи гранат, що дозволили припустити, що йде
85
ближній бій. Чота ТЗ тримала оборону як завжди понад одино-
кою дорогою, яка заходила до лісу, як небезпечна ділянка в обо-
роні табору. Та перед чотою було все спокійно. Ворог не появляв-
ся навіть обабіч дороги, але це могло трапитись в будь-яку хвили-
ну
Отже, сотня покищо знаходилась у ворожому перстні. А на ді-
лянці третьої чоти гримлять черги завзятого бою. Настороже-
ність в друзів не тільки зорова, але й слухова. По нашій чоті ні-
яких ходових наказів, лише час від часу чути одиноке слово ройо-
вого “Вовка”: “Пильнуй!” І знову напруга зору, слуху і нервів.
Через якісь секунди бій загримів ліворуч від третьої чоти. Він був
ще затятіший від першої атаки: чітко переважали черги з німець-
ких кулеметів МГ. Вони сповіщали нам, що пішла в атаку друга
чота командира “Косача”, а також група східняків з трьома куле-
метами МГ. Трохи ліворуч поміж кулеметні та автоматні черги
долітали людські голоси: “Гура-а-а!”
Чую слова вістуна “Клима”: “От, смерека би їх... Атака вже не
жарт”. “ Ти гадаєш, старий..?” - то вже слова ройового “Вовка”.
То вже почула вся наша кулеметна ланка “Кольта” і чекала на від-
повідь ройового. А ройовий “Вовк” не відповів “Климові”, а по-
вторив своє: “Пильнуй!” А відтак гукнув зв’язкового “Довбуша”,
наказавши: “Перевірити зв’язок з першою чотою, власне правого
її крила. Доповісти негайно”. Зв’язковий прийняв наказ і зник за
дорогою, а ройовий “Вовк” аж тепер відповів побратиму “Кли-
мові”: “Климцю”, атакують наші і це мені подобається. Будуть
жертви, але хочу аби цих шміраків погнали в наш бік, я б їм порт-
ки повідсікав, як в Пирятині”.
Зв’язковий чоти “Довбуш” через кілька хвилин доповів: “Дру-
же командире, на правому крилі чоти зв’язку з першою чотою не
встановлено. Перша чота пішла в атаку на ворожий фланг. Зв’я-
зок з чотою ТЗ тримає бунчужний “Докторцьо” з групою з обслу-
ги сотні. Він просить розтягнути бойові становища чоти та по-
повнити обслугу кулеметною ланкою”.
І ми стали в обороні табору із заходу. І лише тепер вирішува-
лась картина цього шаленого ворожого наступу та контрнаступу
підрозділів сотні. Доки чота ТЗ робила перестановки на станови-
ща по охороні табору, а чотовий “Грабко” контактував з бунчуж-
86
ним “Докторцьом”, бій потрохи затихав, нарешті стрільба повні-
стю припинилася. Однак, наша чота ТЗ ще довго не залишала
своїх становищ і лише за південь, залишаючи сильні застави, по-
вернулася до табору.
В центрі табору панувала незвична тиша. Біля штабної палат-
ки - ні душі. Поряд пежисти командира “Марцегеля” оглядають
трофеї - здобуту у ворога в бою зброю: снайперські кріси, ППС, а
також припасовують до польових торбів та планшетів ордени та
медалі ворожого вояцтва. Біля палатки санчастини лікар “Бод-
нар” із санітарами допомагають пораненим. Полеглим їх допомо-
га вже не потрібна. Одна лиш вимога до нас - віддати тіла мерт-
вих землі за християнським законом, вклонитися їх праху. Вічна
слава героям - синам України!.
Цей несподіваний бій викликав подив не лише в командуван-
ня сотні, але і в простих повстанців своєю нагальністю ворожої
атаки на табір. Тому ця незрозумілість створювала непередбаче-
ну мовчанку. Незрозуміла мовчанка панувала навіть тоді, коли
харчові виголосили сакраментальні слова: “Час обідати, кухня
чекає сміливих!” Дехто з друзів ліниво поплентався в яр до кухні,
а інші все ще чекали новин і мовчали.
І ось повертається ройовий “Вовк”, якого викликав до штабу
зв’язківець “Трясило”. Усі погляди друзів - на ройового, а він сів
на старий пеньок, зняв з голови чорного гуцульського капелюха і
з сумом видихнув: “Якщо наша розвідка та стежі працюватимуть
так і на майбутнє, то ворог нас перестріляє, як зайців на полю-
ванні. Ніхто з розвідників дотепер з терену у табір не повернувсь.
Цей ворожий напад, психічна атака москалів подібні на зраду
своїх”.
Потім ройовий з сумом продовжував: “Загинула застава тре-
тьої чоти, важко поранений розривною кулею чотовий “Окун ”, є
поранені ще й в третій чоті.
Атака наших першої та третьої чот повернули ворога до втечі,
який залишив на полі бою своїх вбитих та поранених. Але атака
вимагала жертв: поранений в обидві ноги чотовий “Льонський”,
ройовий “Підступний” теж розривною, загинув вістун першої
чоти “Дем’ян”.
Ось чому такою сумною була обстановка в повстанському та-
87
борі- Таких втрат сотня вже не пам’ятає від карівського бою на
Равщині з гітлерівським каральним загоном у травні 1944 року.
Відділ цього дня постою не змінив, лише посилив застави і
чекав зв’язківців з терену. Сотенний лікар “Боднар” не зміг допо-
могти ройовому першої чоти “Підступному”, рана виявилась
смертельною. Вмер ще один поранений з третьої чоти, а вночі ще
й чотовий “Окунь”. Так закінчив свій бойовий шлях наймолод-
ший чотовий сотні “Сіроманці”, симпатичний блондин з світли-
ми очима на ім’я Павло. Він був з Жовківського району Львівсь-
кої області.
Чотовий першої чоти “Льонський” був вночі відправлений у
терен на лікування, як і інші поранені друзі в цьому психічно-
му бою. Одначе у сотню принаймні до весни 1946 року він вже
не повертався. А в сотні “Сіроманці” “Льонський” воював з дня
її створення, як і чотовий “Окунь”. Він був родом з села Розто-
чки Долинського району. Ройовий першої чоти “Підступний”
був родом з села Пшеничник, а вістун “Дем’ян” з села Старий
Мізунь цього ж району. Про це розповідав мені вістун “Бай-
рак”, який живе у Вигоді, але імена та прізвища побратимів за-
лишилися невідомі. Думаю, що це справа часу, бо залишити
невідомими героїв Визвольних змагань не дозволить нам наша
совість.
З наближенням вечора до табору повертались розвідники і ко-
мандування відділу з’ясувало причину несподіваної ворожої ата-
ки табору. З’ясувалося, що чисельна ворожа група полювала на
цьому терені на будь-який випадок зустрічі з повстанцями. І та-
кий випадок незабаром трапився. Два наших розвідники побува-
ли в селі Добринові, щоб з’ясувати новини з терену. Про цей ви-
падок дуже детально розповів у газеті “Вісник” Братства УПА у
№4 житель Добринова, тепер комбатант Братства ОУН-УПА Іван
Тичківський, у хаті якого ночували хлопці. Один із них, тікаючи
від переслідування більшовиків, або під тортурами, навів ворогів
на табір. Москалі, оп’янілі від успіхів боротьби з маленькими
групками повстанців, обнаглівши, напоролися на заставу третьої
чоти. А потім контратакою вдарила по ворогах майже вся сотня, і
вони перетворили свій запальний наступ на божевільну втечу, за-
лишаючи на полі бою десятки трупів своїх товаришів. Тільки 17
88
важко поранених, що померли в дорозі, поховані в Добринові.
Але це їхня справа, у нас свої болі. Ми втратили 8 вбитих стріль-
ців і 9 поранених.
Хотів би згадати про групу східняків у цьому бою і віддати їм
належне. Група “Дончака” (таке мав псевдо їх командир) знахо-
дилась під час ворожої атаки між своєю (другою) і третьої чота-
ми. Фактично відразу ж опинилась під вогнем червонопогонни-
ків. Аби не виникло можливого інциденту, до групи приєднали
наші пежисти командира “Марцегеля” і вже разом пішли в контр-
атаку в складі другої чоти командира “Косача”. Під час цієї
контратаки був убитий донський козак, що хоробро повів у бій на
ворога своїх друзів, і поранений один стрілець - східняк з його
групи.
Без свого командира група східняків затрималась у сотні ще на
кілька тижнів і після унівського бою відійшла на східні терени.
Бажання залишитися в сотні виявили лише два стрільці, які мали
псевдоніми “Квітка” та “Капелюх”.
Сотня “Сіроманців”
перегруповується
Постій сотні “Сіроманців” у Стратинських лісах виявився не-
ординарною подією та заздалегідь спланованою акцією Головно-
го Штабу УПА. Попередньо згадувалось, що ліси біля Стратина,
очевидно, призначались командуванням для цієї зустрічі. І, як
з’ясувалось згодом, на цьому невеликому лісовому терені знахо-
дилось на постої водночас біля десятка відділів УПА -"Бурлаки”
(сотенний “Чорний”), “Полтавці (сотенний “Максим”), “Орли”
(сотенний “Ворон”), сотня “Косача” та інші. Звичайно, що ця по-
дія мала б мати своє завершення, бо до цього часу ніхто з нас не
бачив такого великого скупчення повстанців. Командування ниж-
чих рангів губились в здогадках, як завжди буває в таких випад-
ках. Правда, сотні були розтаборені на відстані між собою і кож-
на мабуть мала свій терен на випадок бою.
Наступила друга половина вересня 1944 року. Погода не віщу-
89
вала, що це вже осінь. Стояли теплі дні і навіть ночі. У лісі було
сухо і постіль з листя - наче мамина перина.
Другого дня постою нашої сотні стало відомо, що в таборі від-
будеться панахида за полеглих борців. Пізніше наш відділ станс
до присяги на вірність своєму народові, вірі та Україні.
Сотня вишикувалась до урочистостей на невеликій галявині, а
на окремо відведеному місці, прикрашеному пахучою ялицею,
стояли два священики. Сотня стала півколом, друзі зняли кашке-
ти, священики розпочали відправу і, здавалось, наче сотня пере-
стала дихати. Вона вишикувалась повним складом, бо застави
тримали інші підрозділи.
В урочисту хвилину друзі, мабуть, згадували пройдений шлях,
могили своїх побратимів, розкиданих по всій Галичині, свої до-
мівки, рідних і звертались до Господа з подякою, що залишилися
живими. Після відправи кожен з нас приклонився на одне коліно,
а бунчужний “Докгорцьо” привів сотню до присяги і лише луна
лісу поглинала чоловічі голоси. Після запитання присяги-клятви
сотня по чотах в ряд підходила до Біблії та Прапора. Священики,
прощаючись, залишили нашу сотню і пішли до інших підрозді-
лів. Сотня “Сіроманців” чекала нових наказів. 1 вони не забари-
лися. Ми знову в шеренгах. Бунчужний “Докторцьо” зачитав на-
каз ГШ УПА. Попередньо треба нагадати, що коли “Сіроманці”
після Великодних свят 1944 року вирушили в північний рейд, то
вони були окремим відділом УПА.
І ось новий наказ командування: на базі сотні“Сіроманців”
утворено новий курінь під назвою “Верховинці”. До нього увійш-
ли сотні: “Сіроманці”, “Бурлаки”, “Полтавці”. Командиром куре-
ня “Верховинців” призначено сотенного “Яструба” (нове псевдо
“Лютий”). Начальником штабу куреня став “Джулик” (нове псев-
до “Зенон”), командиром курінної ПЖ та розвідки - “Марце-
гель”, командиром сотні “Сіроманці” замість “Яструба”, що став
курінним - чотовий другої чоти “Косач”. “Верховинці” увійшли
до складу Воєнної Округи “Лисоня”.
Після запитання наказу сотня залишила поляну, а дехто з дру-
зів, переважно старички та підстаршини, жалкували за команди-
ром “Яструбом”. Інші втішали їх та висловлювали думки, що ку-
рінний буде рейдувати переважно з “Сіроманцями” - сотнею, яку
90
він добре знає, бо з нею пройшов довгий рейд по теренах Галичи-
ни. Але усі - від стрільця до старшини - добре уявили собі, що
“Яструб” вже не сотенний.
Одначе сходились на одному: командир “Яструб” знає особис-
то кожного з нас, навіть, новоприбулих в останній місяць. Про
феноменальну пам’ять командира “Яструба” знала вся сотня, і ні-
хто з хлопців ніколи і ніде не кривив перед ним душею.
Ще день постою і зустріч з вищим командуванням, парад со-
тень і куренів Воєнної Округи “Лисоня” і відділи залишили терен
Стратинського лісу.
Точились розмови, що табір сотень біля Стратина відвідали
вищі рангом старшини ГШ УПА, а вістун “Співак” навіть запев-
няв нас, що в таборі сам бачив славного командира “Різуна”. Але
ніхто з друзів вістуну не заперечував, а, навпаки, були раді за ньо-
го, що йому так поталанило.
Сотня залишила постій під вечір і при повному денному світлі
взяла курс на північ. Як завжди ніхто з стрільців та підстаршин
не знав, де буде черговий постій, лише чотові та розвідники, котрі
деколи посилались в район можливого постою відділу і відходи-
ли туди заздалегідь. Цю справу виконували хлопці командира
“Марцегеля”, які були улюбленцями всієї сотні, це - булавний
“Козаченко”, “Орел” “Омелько”, “Барон”, “Горіх” та інші. На
жаль, усі вони полягли в боротьбі за Україну у далеких рейдах по
Галичині.
Після Стратинського бою та поранення чотового “Льонсько-
го” командувати першою чотою був призначений ройовий пер-
шого рою “Сокира”. Після смерті чотового “Окуня” третьою чо-
тою командував чотовий “Роман”, якого перевели до “Сіроман-
ців” з якогось іншого відділу. Отож, коли сотня вийшла на відкри-
тий терен, то з’ясувалось, що вона йде в чоловому забезпеченні
всього куреня. Звичайно, що рух такої колони війська повстанців
із своїм обозом розтягнувся на кілька кілометрів. Та ще рейд від-
бувся на відкритому терені. Отже, він не зміг залишитись поза
увагою ворога. Все наводило на думку, що новий курінний та
його штаб планують поважний бій з ворогом, аби випробувати
боєздатність сотень новоствореного куреня.
Напевно, завжди так буває, що громіздка колона війська має
91
сповільнений темп. Отож, так було і цієї ночі. Хоч курінь розпо-
чав свій рейд ше за дня, наступного ранку він долав лише лісову
гірку біля Унівського монастиря студитів на Перемишлянщині.
Повстанська колона повільно втягувалась в ліс, обозні коні
важко водили боками від тягару перевантажених возів і друзі ча-
сто допомагали їм своїми плечима долати різні перешкоди.
Потім курінь став на постій біля монастиря. Сотні зайняли мі-
сця для кругової оборони табору. В центрі розмістились сотенні
обози з своїми службами і штаб куреня. Не берусь окреслювати
кількісного складу куреня, бо не знав складу сотень на той час,
але знаю, що це була сила здатна дати відсіч більшовицьким гар-
нізонам кількох навколишніх районів разом з військовими фор-
муваннями червонопогонників, спецвідділів МВД, МГБ тощо.
Як з’ясувалось згодом, командування куреня спеціально виб-
рало цю лісову гірку для бою з ворогом, бо знало, що він концен-
трує свої сили в один кулак від своєї стратинської поразки.
З свого боку командування куреня зробило все, аби дати воро-
гу гідну відсіч. Впевнений, що відчуття близького бою володіло
всіма - і стрільцями, і старшинами. В розмовах про неминучий
бій з’ясувалось, що на озброєнні куреня помимо стрілецької
зброї є чимало протитанкових мін, фаустів, ПТРів, гранатометів
меншого і більшого калібру. Отже, зняти курінь з цієї крутої гір-
ки буде більшовикам нелегко.
Унівський бій
Перший день постою куреня проминув спокійно, без тривог,
але вже наступного дня наша розвідка повідомляла про жвавий
рух ворожого війська на шляхах Бібрка, Пермишляни, Рогатин.
Ройовий “Вовк” з чоти ТЗ, почувши звідомлення розвідників
ранком, висловився: “Друзі, готуймось, в повітрі запахло поро-
хом і скоро наша гірка загуде, як велетенський бубон і до вечора
не всі доживем, але і шміраки дізнаються про дорогу до пекла.
Тримаймося побратими!” Вістун “Клим”, як завжди, хотів щось
заперечити побратимові, та лиш махнув рукою і подався геть.
92
Цього ранку чота ТЗ якраз закінчувала снідати, як появився
сотенний зв’язківець “Трясило” з повідомленням: “У табір заві-
тали монахи з монастиря з проханням на Богослужіння в таборі
для вільних від завдань повстанців. Командування дало згоду.
Все відбудеться на поляні в центрі табору. Ройовим привести на
відправу вільних від обов’язків повстанців”.
Близько десятої години розпочалась відправа - молебень до
Пресвятої Богородиці - захисниці нашого Українського війська,
хоч весь наш табір вже знав, що більшовицькі роти вже на підсту-
пах. Одначе, панував спокій і лише слова молитви лагідно не-
слись по таборі.
Молебень до Пресвятої Богородиці, відправлений монахами в
цей день біля Унівського монастиря в центрі повстанського курі-
ня, залишився в пам’яті всіх нас живих на все життя. День 29
вересня був вже осіннім, похмурим, як і подальші дні осені 1944-
го року. Священики-монахи наче відчували напруженість обста-
вин в таборі і поспішали, але залишити табір вже не змогли.
Про Унівський бій куріня “Сіроманців” у народі ходило чима-
ло різних переказів, співалися пісні про героїв-повстанців ще в
часи визвольних змагань. Згадуються вони і в наш час...
Бій розпочався опівдні, і мені, як учаснику хочеться окрес-
лити його масштаби так, як зафіксувала його моя пам’ять - в
пам’ять полеглих побратимів. А ось офіційна назва куріня
“Верховинці” чомусь не прижилась в народі, як також нова на-
зва для сотні.
Отже, про бій. Гостре поготівля вже не було несподіванкою
для бойових підрозділів. Чоти займали становища з боку Унева і
поспіхом вкопувались в землю. Чота ТЗ знаходилась понад оди-
нокою дорогою, що вела до нашого табору від Унева. І, як з’ясу-
валось згодом, це було найважливішою ділянкою нашої оборони.
Обабіч дороги вже стояли на становищах важкі скоростріли,
ПТРи, фаустники. Чотовий ТЗ “Грабко” вивів на становище обо-
рони усі ланки, за винятком перших та других номерів гранатоме-
тів. їх повинні обслуговувати їздові та збройова служба сотні. Лі-
воруч стояла перша чота “Сокири”, праворуч від чоти ТЗ була
третя чота “Романа”, а ще дальше - друга чота “Крука”. Отже
сотня готова до бою. Але несподівано для нас загриміли куле-
93
метні черги попереду оборони сотні на відстані, ніби десь на
схилі гірки або в селі. Та все з’ясували зв’язківці.
Ще раніше сотенний “Чорний” з частиною своєї сотні “Бурла-
ки”, направлений командуванням куреня розвідати сили ворога,
зіткнувсь з ним в бою ще на підступах до гірки. Напевно коман-
дир “Чорний” виконав наказ командування, бо не приймаючи за-
тяжного бою, він відступив до табору крізь оборону сотні “Сіро-
манців”.
Наші мінери поспіхом ставили протитанкові міни вже під гур-
кіт ворожих танків і цей гуркіт робив враження, наче їх там деся-
тки суне на цю гірку, не зустрічаючи вже ніякого супротиву.
Становища сотні завмерли, зіщулились, вслухаючись до гур-
коту сталевих потвор. А ось перший ворожий танк в полі зору, по
одинокій дорозі суне, не поспішаючи, і... сталева потвора опови-
лась димом, а могутня експльозія покотилась лісом, наче весняна
громовиця.
Та це було тільки початком громовиць цього осіннього дня на
гірці. І не лише ми, повстанці УПА, а й ворожі шакали-людолови
довго пам’ятали унівську гірку. Але і ліс на гірці, напевне, рока-
ми заліковував свої рани.
Ворожий танк, підірваний міною, вже не рушив до переду. Та
коли розвіявся дим, ми побачили, що його праворуч обходить
другий танк. І не наближаючись до нашої оборони, почав гатити
по лісу не тільки з гармат, а й з скорострілів. Ще через мить почав
стріляти і перший, пошкоджений танк. їх стрільна злетіли понад
наші голови у табір, а деколи зрізали гілки дерев над нашими го-
ловами. Кулеметна стрільба наростала по боках так швидко, що
уявлялось, наче в бій вступили й інші сотні куреня. Одначе, при-
наймні наша чота вогню ще не відкрила, не було наказу. Біля по-
шкодженого ворожого танка заметушилася залога чи підійшла
піхота. Наші вже не втримались і сипнули вогнем, можливо на-
віть без наказу. Ось тут вже була на місці ворожа піхота та такий
шквальний вогонь обрушила на нашу оборону, що вже не до огля-
дин нам було ворожих танків.
Нашій обороні довелось відповісти вогнем аби не дійшло до
ближнього бою, коли ворожі танки поряд. Та ще не відомо скіль-
ки їх посуне на нашу оборону. А тим часом ворожі танки гатили з
94
гармат, як скажені, відчуваючи підтримку своєї піхоти, але в на-
ступ не йшли, як і піхота.
Під час цієї шаленої стрілянини появився ще й третій танк.
Він зупинився зліва від пошкодженого і почав стрільбу в напрямі
наших третьої і другої чоти. Але й він в атаку не йшов. Не пішов
на зближення і другий танк. Тож нашим фаустникам потрібно
було наблизитися до ворожих танків, щоб обстріляти їх. І два смі-
ливці із своєю зброєю вже на “нейтральній” частині поля бою. І в
цей час наші ПТРівці пробували щастя, хоч добре знали, що цю
потвору -Т34 спереду важко пробити.
Напевно ворожі танкісти почули шпильки наших ПТРів і один
з них вже брав на буксир пошкоджений танк, а ворожа піхота ста-
ла атакувати. Отож, наші фаустники таки зуміли влучити в один
ворожий танк, що задимів сивим димом. Та одному з фаустників
не пощастило. Він таки довго пролежав на нейтральній полосі
поранений доки наші санітари не взяли його в ярок для порятун-
ку. А ось ворожі танки заховались за свою піхоту і продовжували
обстрілювати з гармат наш табір. Ворожа піхота стала активні-
шою. І хоч на кулемети не кидалась, безперервно демонстувала
свою атаку і старалась нав’язати ближній бій. Коли стрільба на
мить затихала, чути було команди ворожих старшин до наступу, а
скоростріли косили молодий ліс і, як завжди, чулася невгамовна
тріскотня розривних куль.
Перші ворожі атаки на становища сотні успіху не принесли,
здавалось, що кожного разу ворожа лава наче відкочувалась аби
знову взяти розгін. Та марно, наша оборона була непохитною і,
хоч постійно йшли ходові команди економити патрони, друзі в
повітря не стріляли і ворог вже переконався в цьому. Одначе були
легкі поранення від розривних куль і в нас.
Якось незауваженою нами давно вже відбувалась гранатомет-
на дуель. І над нашими головами шуміли міни з обох боків. Та ні
на наші становища, ні на становища ворожої лави міни не пада-
ли. Вогневики боялись обстріляти свої ряди. Ворог обстрілював
Центральну частину нашого табору, а наші - тили ворожих
військ. Одначе міни знаходили свої жертви і навіть гранатометні
гнізда. Це з’ясувалося після бою, хоч закритий терен, здавалося
б, не дозволяв вести гранатометникам прицільний вогонь.
95
Ворожі гранатомети обстрілювали табір куреня, не шкодуючи
мін. На це не могли собі дозволити наші гранатометники і стара-
лись вести вогонь економно та безпомилково. Треба сказати, що
курінь займав обороною велику територію лісового масиву і від-
повідні становища. Однак, як з’ясувалось пізніше, ворожі війська
блокували повстанський курінь і окреслили його оборону. Тому-
то ворожі танки і гранатомети так завзято обстрілювали наші
тили і резерви, розраховуючи порвати зв’язки між сотнями і керу-
вання боєм.
Можливо, що ворожі стратеги розраховували на інший варіант
- курінь або окремі сотні кинуться на прорив і тоді можна буде
поборювати на відкритому просторі менші повстанські підрозді-
ли.
Однак, наша оборона була непохитною, а тактика курінного
“Яструба” диктувала: ніколи не втрачати рівноваги в бою; ніко-
ли не тримати бою на одному місці довше одного дня; виходи-
ти з оточення з боєм там, де менше цього чекає ворог; ніколи
не залишати на полі бою полеглих та поранених побратимів.
Цей наказ командира “Яструба” свято пам’ятав кожний стрі-
лець і старшина.
А тимчасом завзятий бій також гримів і на інших ділянках
оборони куріня. Так принаймні ловив слух. Але ліс гудів навкру-
ги і з’ясувати ймовірне було неможливо. Кожен з нас пильно сте-
жив за рухом ворога на своїй ділянці оборони.
Я вже згадував, що атаки ворожої лави накочувались на стано-
вища сотні, наче з розгону, і після кожної з них ворог відкочував-
ся назад аби набрати розгону до наступної атаки. Було таке вра-
ження, що більшовики атакують наш табір з усіх боків, шукаючи
слабкого місця в нашій обороні.
Після кожної такої атаки по нашій обороні бігли різні чергові
накази. Переважно одного змісту: економити набої, стріляти
лише під час ворожої атаки, снайперам шукати цілі, доповідати
про рух танків.
Як вже було згадано, перед боєм попереду нашої сотні появи-
лося три ворожі танки. Двом з них повстанці нанесли пошко-
дження, але вони, прикрившись своєю піхотою, стали обстрілю-
вати наш табір, а деколи і становища сотні. Ця стрільба тривала
96
майже до вечора. Але танки в атаку не пішли. Як з’ясувалось по-
тім, в бою біля Унева брало участь 5 танків Т-34.
Після кожної ворожої атаки на оборону сотні, а їх в цей день
відбулось чимало, кулеметні ланки вимагали поповнення патро-
нами, а тим більше скоростріл ройового “Вовка”, бо його
“Кольт”, скорострільність якого прирівнювалась до німецького
кулемета МГ, випльовував ленту за лентою. А ворожа лава повзла
то вперед, то назад, не насмілюючись підвести голови.
По кількох годинах шалених ворожих атак бій послабився, мо-
жливо, що й москалі видихались. Рідше над нашими головами
пролітали їх стрільна, а кулеметна дуель то затихала, то знову від-
новлювалась. А в нас час від часу все чулось знайоме: “Пильнуй!”
Друзі все частіше заглядали на годинники і думали: коли-то
вже прийде той бажаний вечір, щоби в черговий раз відірватися
від ворога. Дехто з побратимів потихенько скочувався л ярок,
щоб перев’язати легкі рани або заспокоїти натягнуті нерви чи пе-
ревтомлений зір. Та вони швидко поверталися на становища, не
довіряючи обманній тиші, щораз чуючи вже знане: “Пильнуй!”
Важкий день таки закінчувався. Ворог пострілював переваж-
но з кулеметів, наче застерігав, що він ще тут, і хоч не атакує, але
може будь-якої миті це зробити. Та найважливіше для нього було,
очевидно те, який наш подальший маневр.
В лісі почало смеркатись і, як завжди, швидко наступала те-
мінь. Ворожа лава пострілювала короткими чергами з скорострі-
лів, а наші вже не стріляли, чекали подальших наказів, знаючи,
що вони ось-ось появляться. А тимчасом, як завжди тихо, в інтер-
валі лунало: “Пильнуй!”
Вже зовсім припинили двобій гранатомети. Не стріляли і во-
рожі танки. Лише короткі черги кулеметів та автоматів летіли з
ворожої лави навкруги. Напевно червоні командири також знали
нашу партизанську тактику і чекали нашого нападу, та не знали
коли і де він відбудеться.
В цьому чеканні невідомого ворог посилає до нашої оборо-
ни своїх пластунів. Але чота на сторожі. Вогонь - червоні смі-
ливці до своїх не повертаються. Тимчасом наші санітари по
ярку забирали до обозу наших полеглих, поранених. Така була
команда. В лісі настала така пітьма, яка буває лише в похмурі
97
осінні ночі, а бойові підрозділи все ще знаходяться на своїх
денних становищах. 1 ось, нарешті, довгоочікуваний наказ:
“Тихо залишати становища, тримати зв’язок між лотами і від-
ходити яром праворуч”.
Ходити тихо в темному лісі нас, звичайно, навчили обставини
нашого життя. Але пройти усією сотнею та перед носом у ворога
- справа не легка.
А ворожа лава собі пострілювала, тому наш відхід не привер-
нув її уваги. Бойові с.отні скочувались яром в долину до місця
прориву. Ми відшмагали добрий кусень лісу і затримались у ши-
рокій уголовині, наче готувались до стрибка атаки. В цьому зворі
дороги не було, а лише молоді корчі грабини. І чотовий “Грабко”
зупинив чоту. Як з’ясувалось, ми чекали нашого обозу. 1 ось бо-
йові чоти сотні пішли вперед. Мабуть сотенний “Косач” повів їх
на прорив.
Сьогодні я не можу впевнено сказати, що і цього разу сотня
“Сіроманців” йшла в чотовому забезпеченні куреня, може це з’я-
сують інші побратими - учасники цього бою. Але я думаю, що
курінний “Яструб” таки найкраще знав свою сотню. Наперекір,
здавалось, неможливому по ярку котились вози сотенного обозу,
підминаючи під копита коней та колеса возів молоду грабину. І
наша чота ТЗ рушила попереду, як охорона обозу.
На гірці ліворуч почалась шалена кулеметна та автоматна стрі-
лянина, начебто на становищах нашої сотні. Але ж там нікого не
залишилося. Ото якась чортівня? В повітря там піднялось декіль-
ка освітлювальних ракет. Подумалось, невже там іде імітація
прориву. Та наказ ройового “Ворони” розширити охорону обозу -
праворуч під гірку заледве не закінчився стріляниною між свої-
ми. В цьому напруженні з’ясувалось, що по косогорі тримає обо-
рону сотня “Косача” аби пропустити яром обози всього куріня.
Отже, пам’ять зберегла цей випадок і сьогодні хотів би нагада-
ти, що в Унівському бою крім сотень “Косача”, “Чорного” і “Ма-
ксима” брала ще участь сотня “Коса”, не входячи до складу куре-
ня “Сіроманців”. Не знаю і чисельного складу та озброєння тієї
сотні, бо в подальшому разом сотні в боях участі не брали. При-
наймні до весни 1946 року. Але зустріч тієї ночі з повстанцями
сотні “Коса” запам’яталась.
98
На гірці ще пострілювали, а наша сотня, подолавши ліс, вихо-
дила на відкритий терен. І що найдивніше - як по бездоріжжю в
темному лісі чолове забезпечення не зустрічало ворожого супро-
тиву, з нього зуміли вийти наші обози, та ще з пораненими? Але
це була дійсність.
В перші Хвилини пострілів на гірці і появи освітлювальних
ракет, постало враження, що курінь може рвати ворожий перс-
тень не лише в одному місці нічного бою. Але насправді це з’ясу-
валось лише ранком наступного дня. А деякі подробиці набагато
пізніше. Та, мабуть, імітацію бою на гірці треба окреслити в пер-
шу чергу, бо вона таки повчальна і характеризує, як командирські
здібності командира “Яструба”, так і штаб куреня.
Ще на постої відділів у Стратинському лісі до куреня з терену
харчовою службою було припроваджено (на харчі) біля десятка
молодих бичків, котрі теж опинились в таборі на унівській гірці.
Насправді не знаю, скільки їх залишилось жити до вечора, але
знаю лише одне, шо коли сотня “Сіроманців” залишила свої денні
становища, командування куріня наказало пежистам командира
“Марцегеля” зайняти становища сотні разом з живими бичками
біля дороги в ярку та підтримувати оборону, наче сотня на місці.
Ворог напевне сприйняв це за дійсність і старавсь підкріпити цю
ділянку, що сприймалась ним, як можливий наш прорив.
Отож, в назначений час наші пежисти викликали справжню
атаку на ворожі позиції. Лише атакували на цей раз молоді бички,
які підштрикувані багнетами наших пежистів відчувши волю,
кинулись по дорозі, наче канадські бізони, на ворожі становища.
Ось чому таким шаленим вогнем відізвалась нічна гірка, коли
бички виконали свою останню місію, не витримуючи більше трі-
скотні денного бою.
А тимчасом сотня вже відкритим тереном долала важкий
шлях з обозом. На возах чувся стогін поранених та прохання до
їздових: їхати якомога повільніше. В цьому бою були і важкопо-
ранені. Були поряд з ними і полеглі, що вже нікому не дорікали,
не вимагали допомоги.
Напевно, що усі ми, хто йшов своєю ходою, нишком дякував
Господеві за ласку, бо найстрашніше в наших умовах - бути важ-
ко пораненим.
99
Другий день після Унівського бою
Так закінчився перший день Унівського бою. Як з’ясувалось
ранком, курінь повним складом з обозами вийшов з бою без знач-
них жертв. На жаль, ми не змогли за ніч подолати великої від-
стані, аби загубились наші сліди.
День курінь зустрічав на марші. Колона не припиняла рухати-
ся по лісовій дорозі. Але відпочинок потрібний - особливо пора-
неним, - і наказ стати табором не забарився. Сотні одержували
місця постою і шукали вигідних місць для своїх обозів. І всі були
переконані, що і сьогодні без бою не обійтися.
Ворог напевне вже виявив, що повстанський відділ зник.
Дуже вже мобільними москалі були вчора. Сьогодні їх сили, зви-
чайно, поповняться і вони не заходять, а можливо й не мають пра-
ва не використати своєї переваги в цьому терені. Наша сотня вже
в режимі постою. Харчові поспішають до обозу за провіантом
для чот, аби якось хоч холодною їжею нагодувати хлопців. А
друзі, вільні від застав та спостережень, перевтомлені, засипали
під деревами із зброєю в руках. А було це неподалік села Пнятин
Перемишлянського району.
Несподівано в таборі почулося: “Повітря! Повітря! Повітря!”
Друзі підіймали голови, інші будили сплячих. Наслуховували,
звідки може з’явитися небезпека. А через мить гудіння літаків
дало підставу думати про можливе бомбардування табору.
Одначе такого не відбулось. Ще мить - і ми побачили в повітрі
двох невідомих “кукурудзяників” на висоті до кілометра. Не на-
ближаючись до табору, вони вмить розвернулись і взяли зворот-
ний курс. По літаках не було зроблено ні одного пострілу, але
сумніву не було, що літаки виявили наш табір. Тепер треба чека-
ти ворога зблизька.
Харчові бігали в темпі з кошиками, бо знали, що треба нагоду-
вати стрілецтво перед новим боєм, може й на весь день, або й ще
на ніч. Цього ранку навіть сотенні харчові, як завжди скупі, про-
понували все із своїх запасів, і тому друзі навіть дозволяли собі
покепкувати над сотенним інтендантом “Бистрим”: “Гей, ласуни,
залишіть щось і на завтра. Сьогодні ж не останній бій!” Та харчо-
вий “Бистрий” не звертав на це уваги. На жарти повстанців він
100
казав: “Друже командир, дозвольте приєднатися до чоти під час
бою, хай друзі не кепкують наді мною, Ви мене знаєте”.
“Дозволяю”, - буркнув ройовий “Вовк”, а “Бистрий”, підхопи-
вши кошика, помчав далі.
Із штабу повернувся чотовий “Грабко” і чота ТЗ в темпі зайня-
ла становища. Гранатометні ланки під командою старшого вісту-
на “Іскри” залучались до диспозиції сотенного “Косача”.
Чота займала оборону по краю молодого лісу, а перед станови-
щами був зруб старого лісу. Про це свідчили міцні пеньки і рід-
кий молодняк грабини, що оживав з-поміж старих вогнищ. Поле
обстрілу перед чотою сягало майже двісті метрів, за зрубом знову
був ліс. Чота старанно маскувалась по рівчаку біля дороги, яка
відділяла зрубаний ліс від молодого. Ми пристосували стрідецькі
окопи для скорострілів та ПТРів.
По розстрільній побігли ходові накази: “Ворог недалеко, іде
на зближення, без наказу не стріляти”. Усі ці накази, фактично,
були зайвими, бо вони завжди перед боєм бігли по розстріляній,
як перевірка зв’язку між чотами.
Чекати ворога нашій сотні довелось недовго. Перші кулеметні
черги відізвались позаду і поступово розширювались по лінії
нашої оборони. Одначе перед нашою чотою ТЗ ворог ще не появ-
лявся, хоч по боках розгорявся бій. В чоті давно затихли розмови.
Усі на становищах, і десятки очей свердлять старий зруб поміж
пеньками.
Враз за зрубом одночасно піднялось дві кольорові ракети, а
через мить на зрубі появились дві ворожі танкетки. Обминаючи
старі пеньки, вони жваво наближались до нас. Очевидно, що це
була ворожа розвідка на виявлення нашої оборони на цьому від-
тинку. І наш прославлений ПТРівець “Скала” вже брав танкетки
на мушку, хоч відстань до них була ще чимала.
А тимчасом танкетки зупинили свій хід і одна з них стала роз-
вертатися. Луснув різкий, як завжди, постріл ПТРа, і танкетка,
задимівши сивим димом, рушила до втечі. Друга завмерла на
місці. Зчинилась стрілянина. Над нашими головами засвистіли
кулі. Це, мабуть, кулеметна ланка ворожої танкетки запримітила
звідки стався постріл вістуна “Скали”.
Не витримав цього ройовий “Вовк”. Побачивши, як ворожі
101
вояки залишають підстрелену танкетку, пішов по зрубі, наче ко-
сар з своїм “кольтом”. Отож знову, як в бою біля села Камінна
Гора в Магерівському районі, одній з танкеток поталанило вряту-
ватись.
Одначе поява танкеток на зрубі - це можлива поява і ворожих
танків. А це найкоротший шлях до центру нашого табору. Тому
чотовий “Грабко” наказав замінувати танкетку, і дуже швидко ви-
бух міни поклав її на бік.
На становищах чоти появились фаустники, принесли протита-
нкові міни. І з появою ворожих пластунів на старому зрубі чота
по-справжньому включилась до бою.
Ліворуч від становищ нашої чоти, де займали оборону наші
перша і третя чоти, гримів завзятий бій. Друга чота сотні займала
становища праворуч нашої.
Перша і третя чоти були висунені по лісовій дузі значно до
переду лінії нашої оборони і тому швидше зіткнулись з ворожим
наступом на ліс. Гримів бій вже позаду нас. Напевне до бою
включились й інші сотні куреня. А ворог окреслював нашу обо-
рону, шукаючи слабких місць у ній. Перед нашою чотою ТЗ поки
що поважний ворог не появлявся. Тепер навіть пластуни і ті не
появлялись поміж пеньками.
Сподівання чотового “Грабка”, що на становища чоти підуть
ворожі танки, напевно, передалась усій чоті. І це очікування в до-
повнення до знайомого “Пильнуй!” діяло нестерпно. Та це коли
навкруги гримить завзятий бій. Але очікування наші в момент
стали реальними. Замість появи ворожих танків перед станови-
щами чоти на зрубі та дорозі вже вибухали гранатометні стріль-
на. Дехто навіть сприймав їх, як гарматні. Здавалося, що ось-ось
вони накриють і становища чоти. Друзі вже ховали голови від
осколків. Тоді чотовий “Грабко” на повний голос викрикнув на-
каз: “Усім відступати!”
Сумніву не було: нас накрили б стрільна полкових гранатоме-
тів і найкращий варіант вибрано - міняти становища. Але ж це
викличе розрив ліктєвих зв’язків у нашій обороні. Та чотовий
“Грабко” все ж таки на це пішов. І недарма, бо врятував у цій
ситуації життя не одному повстанцю. Коли чота швидко відсту-
пила до центру табору, позаду вибухали стрільна. І ось канонада
І
102
затихла, а чота ще поспішніше повертається на свої позиції. І
хоча ворог переніс вогонь своїх гранатометів на праве крило
нашої оборони, де її тримала друга чота сотні, ми вже тримали
старий зруб під обстрілом. Отже, чота знову повинна мати ліктє-
вий зв’язок між лотами, аби ходові накази по обороні дійшли за
призначенням і повернулись як виконані.
Вже на попередніх становищах після обстрілу, як завжди від-
найшлись жартівники: нащо, мовляв, було копати окопи. Та під-
старшини припинили такі розмови.
Перед чотою на зрубі було спокійно, лише ліворуч за оборо-
ною першої чоти захлинались кулемети та автомати. Стріляли
гармати, очевидно, з танків. Треба сказати, що другого дня бою
ворожі війська не виявляли вже такої мобільності, як першого
дня. Мабуть, це залежало і від наших дій в обороні, бо ворог мен-
ше атакував. Але ці бестії були не лише хитрими, але й відважни-
ми. Це молоде сталінське покоління, виховане на жорстокості і
ненависті до людей іншого світогляду, мстило нам в ім’я гталін-
ських ідей.
Ворог поніс великі втрати. Перед чотою все ще старий зруб
мовчав, і цією тишею знехтував наш зв’язківець — санітар чоти
“Довбуш”. Він піднявся на повний зріст і був поранений в руку
вище ліктя.
Чотовий “Грабко” все ще сподівався танкової атаки, але за-
мість танків на зрубі появилися ворожі пластуни, а за ними слі-
дом - мурашник ворожих червонопогонників. Пластуни вже об-
минали пошкоджену танкетку, мурашник наближався, а наша
оборона мовчала. Друзі з нетерпінням чекали наказу. Нашу на-
пругу несподівано зняли кулеметники першої чоти. Вони були
висунуті по конфігурації лісу до переду на гірку і добре бачи-
ли, що відбувається нижче по старому зрубі. Тому чотовий “Со-
кира” якнайкраще використав фланговий обстріл по ворожій
лаві.
Як тільки чотовий “Грабко” і ройовий “Вовк” зрозуміли ситу-
ацію, тут же і наша чота ТЗ вибухнула вогнем по зрубі: ворог
ожив наче мурашник після дощу і покотився назад. За лічені хви-
лини москалів як вітром здуло. По лінії оборони негайно пішов
наказ: припинити вогонь!
103
Вихід з Унівського бою
Після невдалої спроби ворога наблизитись до нашої оборони
по зрубі, чотовий “Грабко” напевно вважав, що становища чоти
знову викличуть вогонь ворожих гранатометів на себе. Він нака-
зав мені негайно повідомити чотового “Сокиру” про можливий
гранатометний обстріл наших становищ.
Чотовий “Сокира” на зауваження чотового “Грабка”, як зав-
жди зреагував з гумором, сказав передати “Грабкові”, що москалі
вже не мають мін, бо по його становишах стріляють з гранатоме-
тів камінням. Дотепний гумор “Сокири” викликав посмішку зо-
середженого “Грабка”. А ройовий “Вовк” аж зареготав.
Сподівання чотового “Грабка” на ворожий обстріл наших по-
зицій не виправдався. Канонада гриміла по боках, на становища
нашої сотні не було ніяких спроб атаки. Така поведінка ворога
навіть обурювала наших запальних гуцулів. Вістун “Клим” запи-
тав ненароком ройового “Вовка”: “А чому, “Вовче”, не атакують
ті червоні розбійники?” А “Вовк” каже: “Бо вони наробили в під-
штаники, побачивши твою пілотку, “Климцю”. Вістун “Клим”
також залився сміхом.
Мені молодому повстанцю, на той час здавались дивними ці
жарти старших друзів. А потім зрозумів, як це діяло на нас, моло-
дих. Виховувало в нас бойовий дух, безстрашність, впевненість в
своїх силах і намірах.
А цього другого дня унівського бою наша чота ТЗ не перенес-
ла жорстоких атак червонопогонників. Не було полеглих, лише
один поранений - зв’язковий. Напруга на становищах спадала,
хоч по боках кулемети і автомати тріскотні не припиняли. Дехто з
друзів вже розслабився і атаки не сподівався, бо ж день невбла-
ганно хилився до вечора.
Та два дні невгамовного бою виснажили всіх, хоч знаємо, що
попереду нічний марш наскільки вистачить сил. А завтра? До за-
втра ще треба дожити. Звичайно, що курінь, як тільки стемніє,
прориватиметься з ворожого перстня.
Ось так, напевне, думав кожен з нас, а день згасав. Затихав
навкруги бій, лише ворожі маяки пускали ракети, наче феєрверки
на день перемоги. Та до перемоги було ще далеченько.
104
В чоті ТЗ появився сотенний зв’язківець “Трясило” з наказом:
“Чоті залишити безшумно становища і підходити ближче до та-
бору, виставити застави від ворожих пластунів”.
І ось чота вже в таборі, а я поспішаю до чотового обозу, щоб
замінити каску на кашкета. Чомусь дуже не любив тої споруди на
голові. Назустріч мені сотенний харчовий “Чубатий”. Він запи-
тує: “Ти не зустрічав вістуна “Бистрого”? Я відповідаю, що зу-
стрічав, що вістун “Бистрий” знаходиться в чоті ТЗ.
І вже наш обоз стоїть на лісовій дорозі, готовий до нічного
походу. В лісі темніє, але пізнаю нашого їздового. Заговорили.
Шукаю кашкета. На фірі поранені. Хтось тисне мою руку. Впіз-
наю ройового “Босфора”. Чую лише одне слово: “Говори!” Я зро-
зумів, що повинен сказати. Кажу: “Все гаразд, друже командир.
Усі наші живі, слава Богу. Легко поранений лише зв’язківець
“Довбуш”. Бій закінчено, сотня готується до маршу”.
Я наче востаннє рапортував своєму першому командирові і
вчителю, мужньому борцеві, а тепер немічному, з багатьма оскол-
ками в тілі. Торкнувся плеча пораненого вістуна “Співака”, кот-
рий сидів поруч на возі. Віддав почесть пораненим і заспішив у
чоту.
Валка обозів була вже в русі. Чота виходила до дороги, на якій
стояли обози мабуть всього куреня. На лісовій дорозі зібралися
вже й інші підрозділи сотні. Без затримки бойові чоти двома “гу-
саками” обабіч дороги розпочали рух вперед. Чота ТЗ, як завжди
в охороні обозу. Чекаємо наближення сотенного обозу, тримаємо
зв’язок з бойовими підрозділами сотні, які рухаються за чоловим
забезпеченням.
Можливо помиляюсь, але здається мені, що сотня рушила кур-
сом зворотнього напряму, яким входила до лісу на зорі дня. Те-
мінь ночі оповила ліс, лиш час від часу по боках в повітря підні-
маються освітлювальні ракети. Напевно, усі думали, що ворог
цієї ночі нав’яже нам жорстокий бій, одначе, курінь ще сьогодні
повинен розірвати перстень блокади. Але на війні бувають часом
такі сакраментальні і непередбачувані випадки, які пояснити
важко, хіба що згодом.
Не впевнений, але за моїми висновками наша сотня і цієї ночі
виходила з лісу в чоловому забезпеченні, принаймні, на цьому
105
напрямі. Так чи інакше, але чоті чолового забезпечення сотні на-
діслали наказ: прискорити рух обозу - попереду відкритий те-
рен. Ще якісь наші кроки і - перед нами поле, а чолове забезпе-
чення вже ген-ген. По колоні знову ходовий наказ прискорити
рух, не розірвати зв’язку. Не хотілося вірити, що ворог знехтував
пильністю на тому відтинку і не лише сотня, а й весь курінь по-
вним складом зможе вислизнути без бою з ворожих обіймів. Та,
як знаємо, “сталінські діти” хоч і були віроломно сліпими вбивця-
ми, але й вони хотіли жити.
Здивуванню нашому не було меж, коли сотня повним складом
залишила ліс і вийшла на поле. Невже ворог навмисне оголив цю
ділянку для виходу відділу аби заманути в подальшу пастку?
Правда, праворуч курсу сотні клином тягнувся ліс і ворог з флан-
гу міг би атакувати сотню. То ж чота ТЗ звично за наказом пере-
йшла праворуч “гусаком”, захищати сотенний обоз від можливої
ворожої атаки.
Одначе ліс на клині мовчав і лише далеко позаду по боках час
від часу пострілювали і піднімались вгору освітлювальні ракети,
на які мало хто вже звертав увагу. Можна було зрозуміти, що во-
рожі війська не змінили позицій денного бою.
Але, якщо сотня виходила з лісу в повній тиші, що навіть не
стукотіли колеса фір, то тепер на полі ляскали батоги фірманів.
Чомусь ніхто не звертав жодної уваги на великий розсадник кор-
чів ліворуч від дороги. Хіба що чолове забезпечення обходило
його насторожено і обережно. Корчі не стріляли і пильність до
них послабилась.
Звичайно, що нічний бій не подібний до денного. Це знали всі
повстанці і корчам тернини ніхто значення не придав, хоч вони
були на відстані руху колони за 60-70 метрів. Тож, як я вже згаду-
вав, сотня на відкритому терені набирала обертів на марш. І дуже
швидко не тільки корчі ліворуч дороги, а й клин лісу праворуч
зникли з поля зору. Десь там у лісі, можливо на становищах ден-
ного бою, ворог ще пострілював короткими чергами скорострі-
лів, наче робив перекличку військ і давав зрозуміти, що облога
лісу триває. Певно, що ще для хоробрості москалі до того ж ще й
стрельнули по лісу з гранатометів. На якийсь зустрічний бій з на-
шими підрозділами думати не було підстав.
106
Відійшовши на добру відстань від денного бою, сотня спові-
льнила темп маршу може тому, що надійшло повідомлення про
те, шо зв’язок з сусідньою сотнею “Бурлаки (сотенний “Чорний”)
розірваний. Сотенний “Чорний” віддав наказ повернути сотню на
схід.
Наша сотня не затримувалася, але вона змінила напрям на пів-
день. Нас на марші наздогнали наші кінні маяки та розвідники, і в
колоні знову засвистіли батоги фірманів. Лише наступного дня
з’ясувалося, що командування куреня вирішило по дводенному
бою знову розчленувати курінь на сотні і з бою вийти сотнями. Бо-
йові підрозділи пішли віялом у різних напрямах. Ворогові знадо-
билось би розпорошувати свої сили, щоб легше боротися з нами.
Сотні куреня розійшлися по терені кількох районів і навіть
областей, що дало можливість швидкого маневру, а ворогові не-
стачу сил, щоб охопити блокадою відразу величезний терен.
Так закінчився названий Унівський бій повним складом нашо-
го куреня із спецвійськами МВД. Не можу стверджувати, які
втрати понесло в цих боях вороже військо, а за відомостями міс-
цевих селян - ці втрати були чималі. Звичайно, більшовики ніко-
ли не публікували у пресі про свої жертви в боях проти УПА,
давали тільки некрологи своїх видатних діячів і то коротко: заги-
нув при виконанні...
Тож боротьба відділів УПА в часи визвольних змагань - спра-
ва наших істориків. А сьогодні можу сказати лишень те, що в
сотні “Сіроманців” в цьому бою були також жертви. Полеглих
хоронили в недоступних для ворогів місцях, а вже пізніше пере-
захороняли. Знаємо також, що більшовики завжди, як була мож-
ливість, забирали полеглих повстанців у райони чи місця дисло-
кації спецвійськ для спізнання. То не виключена можливість була
і на унівській гірці, коли вони переконалися, що повстанський
відділ зник.
Та вже в наші дні, на 50-ті роковини Унівського бою, зустріча-
ючись з ще живими друзями сотні “Сіроманців” - учасниками
бою-дізналися, що на монастирському кладовищі під гіркою по-
ховані 19 героїв цього бою. Панахиду за полеглих відправили
священики -студити унівського монастиря, як і в день перед боєм
п’ятдесят років тому.
107
“Сіроманці” знову на рейді
Про спекотне літо 1944-го року я вже згадував попередньо
дуже часто. А осінній вересень належало б віднести до погід-
них днів літа. Лише в останні його дні небесний простір спо-
хмурнів, нагадуючи галичанам про раптову зміну пори року.
Селяни краю, напевно, також використали погідні дні на по-
лях на користь врожаю. Та основні чоловічі руки замість плуга
тримали у руках зброю. Бо точилась війна, жорстока війна.
У таборі сотні “Сіроманців” відбувались розбірки минулого
бою. Командування давало оцінки діям чот, роїв. Аналізувались
дії ворожих підрозділів.
Наша розвідка слідкувала за тереном, не втрачали пильності.
Доводилось міняти місця постою. А з початком жовтня почасті-
шали дощі, які приносили багато клопотів. Через кілька сльо-
тних днів, коли ми стояли поблизу хутора Погребиська, наша
розвідка повідомила, що з боку села Підгороддя - Луковища до
лісу наблизилась ворожа група у складі приблизно ста чоловік
чорвонопогонників. По відділі оголошено стан поготівлі, а че-
рез короткий час відділ зайняв вигідні становища кругової обо-
рони. Вислано стежі для виявлення ворога. Минуло небагато
часу і до становищ сотні долинула автоматна черга із заходу. А
незабаром наша стежа припровадила до становища відділу
трьох більшовицьких розвідників. Звичайно, із зав’язаними
очима і без зброї. Стежа захопила цих “шпіцлів” у лісі, і ця зу-
стріч не обійшлась без пострілів. Один з наших розвідників
отримав поранення.
Серед полонених старшим виявився сержант. Цей молодик во-
йовниче заапелював: “Наше командування батальону знає про
вашу групу все. Вона нараховує не більше ста вояків. Багато се-
ред вас поранених та хворих. Наш батальйон добре озброєний, і
бій для вас - нерівний. Вам необхідно здатися”. Ось таку тираду
виголосив перед нашими пежистами ворожий сержант. Та на за-
кінчення запевнив, що під час бою відділ атакуватиме інша група
(також складом батальйону) з боку села Кліщівна.
Наші пежисти та командування сумнівались в правдивості
слів більшовицького сержанта. Тим більше, що два інші поло-
108
нені не підтверджували слів свого командира. Звичайно, що ді-
алог сержанта з псжистами став відомим у сотні лише згодом,
але командування сотні направило три кулеметні ланки до до-
роги на Кліщівну аби на всяк випадок був простір для маневру,
коли атаку почнуть москалі з двох боків.
Сотня на становищах. Вже друга половина дня. В лісі сиро,
похмуре. Ще якісь години, і ворожа атака складом навіть двох
батальйонів вже не страшна. Одначе ворожий підрозділ, не доче-
кавшись своїх “шпіцлів”, гучно ринувся по лісі. Та з наближен-
ням до нашої оборони рухатись став обережно. Стежа повідоми-
ла: ворожа розстрільна поруч. Як завжди по обороні летять хо-
дові накази і оборона завмерла. Попереду ліс рідкий, прогляда-
ється далеко. То ж зауважити ворожу розстрільну труднощів не
складало. Ворог рухався повільно. Пливуть секунди і поряд наче
хтось нашіптує: ближче, ближче, ближче підходьте...
Першим виплюнув довжелезну чергу скоростріл ройового
“Вовка” по галявині та лісовій стежині і ворожу розстрільну
наче вітром знесло. Ожило також ліве крило нашої оборони, де
в полі зору накочувалась ворожа розстрільна. Одначе перший
шквал вогню швидко затих. І лише через якусь мить ворожа
розстрільна відповіла безладною пальбою. Але на атаку це не
було схоже. Ліс ріденький і наша оборона тримає ворога на від-
стані. Не дозволяє будь-яких рухів. Тому ворожі кулеметники
наче змагаються з нашими, аби якось відплатити за перший
наш обстріл. Якийсь час ворожа розстрільна сікла ліс розрив-
ними кулями, та відчувалось, що посекундно слабне.
Та коли по ворожих становищах вдарили наші гранатомети,
ворог відповідав лише короткими чергами кулеметів аби забез-
печити собі швидкий відступ. Наша оборона припинила вогонь,
бо наказу переслідувати ворога не поступало. Лише стежа роз-
відників заспішила по слідах ворога, аби прослідити його вихід
з лісу.
Цей бій, мабуть, був розвідувальний. Напруга спала, коли
повернулись стежі і не залишилось сумніву, що появи ворога
вже ніхто не чекав.
Але постій сотня мінятиме обов’язково. Отже, нічний
марш по важких дорогах буде. Ми раді були, що сотня оми-
109
нула жертв. Було тільки двох легко поранених. Першим по-
раненим був наш розвідник на псевдо “Явір”. Він вийшов до
ворожих розвідників з високо піднятими руками. Москалі
швидко зреагували і кинулись на легку здобич. Ось тут бли-
скавично діяли наші розвідники. Наша стежа була більшою і
в сутичці два солдати-енкаведисти підняли руки. Третім був
ворожий сержант, який все-таки встиг натиснути на гашетку
свого автомата і поранити розвідника. Але тут же дістав удар
в потилицю і припинив супротив. Наша стежа доставила по-
лонених в табір.
Другим пораненим був наш їздовий, старший стрілець “Са-
джениця”, старший вже за віком повстанець, бойко, шо зне-
хтував пересторогою під час бою і появився в зоні ворожого
стрілу.
Хоча наш обоз, як правило, скривався в низовині, якомусь
ярочку лісового табору від прямого обстрілу, кулі завжди ша-
стали по лісі навіть далеко від бою і могли знаходити свою
жертву.
А от до полонених ворожих розвідників командування відді-
лу поставилося, можна сказати, гуманно. їх звільнили і напев-
но в пропагандивних цілях відпустили. Серед них сержант був
росіянином, а рядовими були українець і азіят.
У надвечір’я наші розвідники провели полонених до шляху
на Рогатин з зав’язаними очима. Останнім вели під руки сер-
жанта, який чудернацько підтримував руками свої без пояса
штани.
Сотня також незабаром покинула свої становища. Пройшли
знаною дорогою через Кліщівну. Потім сотня не поспішаючи
подолала річку Гнила Липа, кам’яний гостинець і заглибилась
в лісовий масив.
Відділ став на постій між полянами“3олотою” та “Особою”.
Напевно мало хто знав, чому нічний марш сотні виявився ко-
ротким і сотня отаборилась поруч “Золотої”. Одначе уже ран-
ком з’ясувалось, що сотня прийшла до “Золотої” відсвяткувати
роковину приходу сюди, на ці терени, і “Золота поляна” вже
стала символом “Сіроманців”. Ті, хто зимував на цій поляні у
1943-1944 роках з приємністю згадували цей час.,
ПО
Біля “Золотої поляни”
Ще до ранньої зорі другого дня з табору вийшли стежі. Коман-
дування відділу чекало розвідників з терену Сьогодні все пови-
нно бути на вищому рівні. У табір, звичайно, завітає курінний
“Яструб” аби відсвяткувати це свято в колі побратимів.
Пієл# Унівського бою курінний із штабом з нашою сотнею не
рейдував, тож друзі з самого ранку наводили, як годиться, в усьо-
му блиск: голились, чистили одяг, взуття, зброю. А прикладом
для нас, молодих, були наші старички-карпатці. Ми їх так любов-
но називали. Вони завжди старались передати добрі традиції
стрілецтва та дух козацьких вольностей.
Напевно, всі думали, що сотня зійде з гірки, яка розділяє “Зо-
лоту поляну” від “Осової” і разом з обозом стане на поляні пара-
дним півколом, у вигляді букви “П”, як практикувалось колись.
Одначе ці недавні традиції вже не змогли повторитися, а залиши-
лись як спогади. Сотня на “Золоту поляну” не зійшла, а спостері-
гала її, як наречену перед весіллям, на відстані.
Після сніданку сотня чекала наказу до збірки, та лише біля де-
сятої години ми по чотах підійшли до невеликої галявини і виши-
кувались півколом. Дехто з друзів кидав свій погляд на “Золоту”,
що розкинулась нижче ліворуч і лежала ще зеленим покривалом
у тиші лісу. На галявину виходить сотенний “Косач” із штабом.
Після рапортів чотових сотенному та команди “Спочинь!” до
сотні звернувся сотенний політвиховник “Гак” з палкою промо-
вою на честь свята. Він ще раз нагадав про ювілей сотні та свято
Покрови Богородиці - захисниці славного запорозького козацтва,
яке і ми як правнуки козацькі завжди будемо святкувати як день
зброї Української Повстанської Армії у визвольних змаганнях.
Нагадав він і про важкий рейд сотні, минулі бої та друзів, що не
дожили до дня річниці, поклавши свої голови за волю українсь-
кого народу. Хай пам’ять про них живе вічно.
За плином часу мені важко згадати дослівно виступ політвихо-
вника, але його промови перед сотнею завжди мали великий ус-
піх. Проте цього святкового дня обставини не дозволили йому за-
кінчити свій виступ. Несподівано до табору прискакала кінна
група. По рядах пішов шепіт: “У таборі курінний “Яструб”. Усі
ПІ
погляди звернуті до групи військових, що наближаються. Лунає
команда “Струнко!” А сотенний “Косач” вже віддає рапорт.
І ось перед сотнею командир “Яструб” зі своїм штабом -”Мар-
цегелем”, “Джуликом”, зв’язківцями, пежистами.
- Вітаю вас з річницею та святами, друзі мої! - говорить “Яст-
руб”. Лунає команда “Спочинь!” Несеться над галявиною голос
курінного: “За пройдений рік сотня “Сіроманців” пройшла з боя-
ми майже по всій Галичині і збереглась як бойовий підрозділ від-
ділів УПА. Велика шана і заслуга всіх вас. Кожний з наших воро-
гів при зустрічі з сотнею мав змогу переконатися, за що ми боре-
мось”.
Курінний “Яструб” продовжував:
- Впевнений, що жоден з вас не заплямить своєї честі та слави
повстанця сотні “Сіроманців”. Жаль, що сьогодні не всі друзі з
нами, ті, що залишили “Золоту поляну” весною. Та ми живі па-
м’ятаємо своїх героїв, котрі полягли на полі звитяг і віддємо їм
шану.
Сотня завмерла у хвилинному мовчанні.
“Вічна слава полеглим у боротьбі за “Свободу!”
Далі курінний наголошував: “Не припиняється жорстока бо-
ротьба на планеті. Та з усього видно, що наближається до завер-
шального кінця фашизм, капітулює перед світовою спільнотою.
Залишається жорстокий більшовизм, який розгортає шалену бо-
ротьбу не тільки проти УПА та ОУН, а всього населення Галичи-
ни. Ворог хитрий, підступний і жорстокий. Він веде нелюдську
війну на знищення нашого народу. Напевно, прийдеться змінюва-
ти тактику нашої боротьби. Рейди складом сотні з обозом можуть
виявитися неможливими. А зимові табори, як в минулому, - це
вже історія. Одначе, продумуються різні варіанти і наша бороть-
ба триватиме до остаточної перемоги.
Сьогодні, в день річниці постою на “Золотій поляні”, я підпи-
сав наказ по сотні, в якому багато наших героїв заслужено наго-
роджені і підвищені у рангах. Я радий привітати вас. А також ві-
таю вас від командування УПА і всього українського народу”.
Наказ по сотні “Сіроманців” виголосив бунчужний сотні “До-
кторцьо”. Він зачитував наказ і виголошував псевда друзів. Ку-
рінний стояв обличчям до сотні, пильно стежив за ширенгою і
112
миттєво знаходив виголошеного. Він досконало знав місце кож-
ного в строю, чи то був стрілець, чи старшина.
Вражаючим було те, що коли виголошувались псевда друзів,
що полягли на полі слави, курінний прикладав руку до кашкета,
віддаючи кожному почесть. За його прикладом віддавала їм по-
честь і вся сотня. Феноменальна пам’ять командира “Яструба”
завжди-вражала всіх.
Він не любив виголошувати промови перед повстанцями і про
це знала вся сотня. Тож сьогоднішнє свято було несподіванкою
для всіх. А коли урочиста частина закінчилась, курінний пішов
повз шеренги сотні - веселий, усміхнений. Поздоровляв усіх з
річницею, тиснув руки, бажав успіхів у боях. А в кінці запропо-
нував: “Другу річницю зустрінемо на “Золотій”. Отож, до зу-
стрічі, друзі!”
Сотня радо вітала свого улюбленця. Віддавала почесті йому,
не думаючи, що до другої річниці треба ще дожити. А тим паче не
закралась в нікого думка, що в короткому часі серце цієї мужньої
людини перестане битися.
А сьогодні доля була ще милосердною до нього і дарувала дні
життя. За наказом сотенного “Косача” чоти залишили галявину
та займали свої місця постою. Наша чота ТЗ майже завжди займа-
ла місце постою в центрі табору. Були постійні обов’язки на по-
стої - стійки спостережень, декуди застави в небезпечних місцях,
нічні чуйки в таборі та охорона обозу.
Цього святкового дня чота, напевне, першою відчула запахи
кухні, і друзі вже жартували, що з появою курінного кухарі поста-
раються сьогодні підготувати такий обід, як ніколи. Правда, час
обіду ще не підійшов, тож кожен був зайнятий своїми справами.
До штабу викликали чотового ТЗ “Грабка” та ройового “Вов-
ка”. А коли повернулись, пішли поки що незрозумілі накази: зві-
льнити фіру від гранатометів та мін і їхати швидко на “Золоту” до
землянок за дошками та соломою. Це треба було підвезти і покла-
сти біля яру над потічком. Цим займався ройовий “Івась”. “Іскра”
мав займатися консервацією важкої зброї, залишивши для чото-
вих гранатомети, один ПТР, кольт та боєзапас. Боєзапас покласти
в наплечники. Все інше важке озброєння піднести до яру.
Вістун “Ворона” забезпечував охорону. Цікавих до того не до-
113
пускали, всі решта мали взяти шансові інструменти і йти за ройо-
вим.
Аж тепер наказ ройового “Вовка” став усім зрозумілий. Над
ярком неподалік табору кипіла робота. Усі без пояснень зрозумі-
ли, що треба робити, і забули про обід. Через кілька годин всю
зброю було замагазиновано і замасковано. Чотовий “Грабко” по-
яснив наказ командування: “Звільнити сотенний обоз від ванта-
жу. Чоті доповнити боєкомплект. Поверх норми забезпечити сані-
тарів тощо. Сотенний обоз залишається через зиму в терені, сот-
ня оперуватиме без обозу”.
Ось такий несподіваний наказ давав підставу думати, що від-
діл вирушає в рейд. Отже, друзі старались не обтяжувати себе на
марші, а брали лише вкрай необхідне - дощовики, плащпалатки,
а ще інтендантська, збройова та санітарна служби пропонували
чотам все, що мали. Старий сотенний інтендант “Чубатий” щиро
роздавав хлопцям свої запаси.
Чота ТЗ завжди була обтяжена на маршах, та цього разу найбі-
льше. Бо треба було носити у наплечниках гранатомети міни,
велику кількість патронів до скорострілів, ПТРа, фаусти та про-
титанкові гранати.
Дехто з нас подумував, що ще сьогодні відділ вирушить у да-
лекий рейд. Однак ці думки виявилися помилковими. Цього свят-
кового вечора разом з обозом в терен відходила тільки група дру-
зів з усіх підрозділів. Це переважно вістуни, старші віком повс-
танці з життєвим досвідом та господарською кмітливістю.
Усі ці поважні повстанці по черзі запрошувались до штабу на
розмову, а відтак підтвердили, що в терені їх чекає нелегка праця.
Та про саму працю мовчали. Тож нам залишалось думати: їхня
праця військова таємниця, з чоти ТЗ в терен відходили три повс-
танці - вістун “Співак”, старший стрілець “Саджениця” та стар-
ший стрілець “Довбуш”. Усі троє були легко поранені в попере-
дніх боях, але, як ми зрозуміли, усі вони сьогодні одержали конк-
ретні доручення.
То ж прощались з ними як годиться з побратимами, бо знали,
що становище на терені - надзвичайне.
Цього святкового вечора відділ, як дехто передбачав, у рейд не
вийшов. А тим більше навіть не змінив постою. Зв’язкові прине-
114
сли в підрозділ паролі - клички, які змінювались командуванням
кожної доби, а деколи й по два рази на добу. Кухарі запрошували
запізнілих до вечері. Накрапував дощик. Друзі готували намети
до сну.
А спали ми у німецьких військових збірних наметах по кілька
чоловік. Постіллю слугувало листя. Була осінь, падали часті
дощі. І хоч зима ще не закрадалась, але напевно слова курінного,
сказані сьогодні, багатьох повертали до зими. Ліс виглядав по-
хмурим, втративши літню привабливість. Одначе розмов про
зиму між друзями не виникало, бо на війні психологія борця-по-
встанця працює в іншому ключі.
Наступного дня після сніданку два рої першої чоти подались
на засідку до шляху Рогатин-Перемишляни, на північ від села
Воронів. Цей шлях в ті часи був не дуже важливий для ворога, але
ворожі оперативні групи двох областей часто гасали по ньому.
Тероризували селян прилеглих до лісового масиву сіл. Наша засі-
дка атакувала дві автомашини з фронтових окопів і наробила чи-
мало галасу, переслідуючи ворога. Тож з приходом групи в табір,
сотня ще через два дні залишила постій, взявши курс на північ.
Звичайно, всі відчували, що нема обозу. Хоча важче за плечи-
ма, але сотня здатна міняти напрям похвилинно, що було немож-
ливо з обозом. Бо треба було завжди тукати дороги або трима-
тись заздалегідь визначених доріг.
Отже, ми перейшли, так би мовити, на нові рейки боротьби.
Звичайно, що важче буде з харчуванням (з горячим, звичайно).
Але частково спритні кухарі щось-таки підготують. Відділ обтя-
жений лаштунками рухався поволі. Наступний постій був уже на
теренах Перемишлянщини.
Сотня щоночі змінювала місця постою - то неподалік села
Любешки, то біля Свіржа і постійно вела розвідку терену. Трима-
ли в полі зору, які сили мають гарнізони, міліція, НКВД в Пере-
мишлянах, Бібрці, Глинянах в можливих пересуваннях сотні.
Звичайно, що у розвідзведеннях нашим розвідникам дуже до-
помагала агентура теренової сітки ОУН. Вона мала своїх людей у
районних центрах, які жили легально і працювали в різних сові-
цьких установах та виконували надзвичайно важливі завдання.
Відділи черпали звідомлення і в кущових та районних боїв-
115
ках, які завжди знали, що відбувається в їхньому терені, і часто
зліквідовували малі ворожі агентурні групи, що з’являлись по се-
лах аби щось рознюхати. Терен на шляху рейдуючої сотні вияви-
вся на диво спокійним, якщо цей час на теренах Галичини можна
називати спокійним. Бо кожного дня чи ночі то тут, то там лунали
постріли, Галичина боролась.
І сотня непомітно опинилась в масиві Романівських лісів. Над
небосхилом знову посунули осінні хмари, і ця їхня любов до лісів
часто злостила стрілецтво. А в літню спеку ми не раз бажали
дощу. Осінь 1944 року, здавалось, виливала усі свої запаси.
Минули дні дощової осені. Сотня наче за залізним графіком
рейдувала, не затримуючись на постоях довше одного дня. У села
заходила лише на вечерю. Не відвідувала навіть присілків.
Старші друзі були дещо здивовані і запитували один одного: “А
ти, брате, не знаєш, може москалі усі хворі на дизентерію, чи за-
брались геть?” “Ти, “Скала” не відчуваєш їх у повітрі?” - запиту-
вав друга вістун “Клим”, захлинаючись, як зажди, сміхом з жар-
тів. Але відповідь на такі запитання була, звичайно, інша.
Сотня була рейдуючою і це був ритм її життя. Можливо, рей-
дуючі відрізнялися від відділів, які називали більш осілими у
своїх теренах, бо були в УПА й такі. Але судити про тактику їх
спрямувань, які кращі, я не можу і не маю права. Тож “Сіро-
манці” в будь-яку погоду не міняли ритму і на своєму шляху не
зустрічали ворожого супротиву, лише дрібні сутички стеж та роз-
відників.
Осінні марші сотні
Листопад 1944 року наче перебрав від жовтня естафету дощів.
Але це тривало недовго. Вже з другої половини місяця дощі при-
пинились. Вдень часто появлялося сонечко і хоч його промені
буди слабенькі, але радісні для повстанців. Ночі похолодніли і
така погода сприяла нічним маршам на переходах, не шукаючи
доріг для обозу.
Отже, рейдуючи по теренах Бібреччини, сотня уникала зу-
116
стрічі з поважними силами ворожих спецслужб, щоб ці кожнодо-
бові переходи плутали карти ворога. Можливо, були й інші при-
чини. Командування сотні пам’ятало наказ: уникати наскоків та
оточень, які тягнуть до поважних боїв, постійно вести розвідку
про ворожі сили.
Деколи проводились спільні з тереновими боївками малі опе-
рації з метою знищення ворожих емісарів, що гасали по терені.
Але на ці операції командування сотні посилало рій або одну-дві
кулеметні ланки, бо більші підрозділи не завжди давали потрібні
результати. Інколи в похмурі дні сотня рейдувала навіть вдень.
Дехто з друзів жартуав: “Коли ж перестанемо рвати взуття без
потреби. Краще б наскочили на якийсь район та добути новень-
ке”. Та подібні розмови припиняв переважно ройовий “Вовк”
словами: “Ідемо, куди треба, а чобіт для наших “Скали” та “Мак-
сима” не знайти. Всі москалики - одна дрібнота. А наші - ве-
летні, достойні не цельтових! Чи не так, друзі?” Ось так в кожно-
денних жартах гуцулів минали дні осені 1944 року.
Незабаром сотня знову опинилась на границі Рогатинщини
біля знайомої Кам’янки. Вечеряли в присілку, де й заночували. А
наступного ранку після ранньої зорі відділ пішов у напрямі “Зо-
лотої поляни”. Там знову став постоєм на гірці неподалік поляни,
де місяць тому святкували ювілей.
Сьогодні, як і тоді, виникали спогади про минуле - прожиті
дні на “Золотій поляні”, зима в землянках, новий 1944 рік, Різдво
Христове, подарунки всім повстанцям з терену і радість Воскре-
сіння Христового.
Розмови і згадки про життя на “Золотій поляні” були настіль-
ки теплі та задушевні, що хотілося позаздрити тим щасливцям,
котрі збагатили себе душевною радістю братерства, дружби, ра-
дості життя в боротьбі до останнього подиху. Характерним є ще й
те, що ніколи я не чув у сотні, чи перед боєм, чи під час постою ні
від кого політичних гасел, патріотичних закликів, які завжди ви-
користовували більшовики.
У сотні “Сіроманців”, як і в інших відділах УПА, воювали
лише добровольці-патріоти, переважна більшість - члени ОУН. І
цим все сказано.
Цього осіннього дня обідом відділ забезпечив присілок Пи-
117
липівка - близький сусід “Золотої поляни”. Жителі його пережи-
ли у ті часи те, що сьогодні важко собі уявити. Про присілки Пи-
липівка, Кам’янка, Погребиська та тих людей я ще пригадаю.
Попередньо у своїх спогадах я згадував про село Яглуш -пар-
тизанську столицю терену. Сьогодні пополудні наша сотня знову
взяла напрям на Яглуш. Неподалік села у лісі сотня зустрілась з
нашим обозом, який супроводжували наші розвідники, і, природ-
но, усі зраділи. Бо без обозу відділ лихоманило з одягом. Але цьо-
го дня обоз йшов з терену і повинен був лише забезпечити сотню
необхідним до зимових рейдів. Наша сотня втрачала свій обоз
двічі. Більшість повстанців залишалась в літній одежі.
До возів з терену першими підійшли сотенні господарники-
інтенданти, а потім чота за чотою по черзі - чотові служби. Вони
знали, що кому треба і якого розміру. Звичайно, що ця виміркова
процедура забирала багато часу. Але ще до вечора всі підрозділи
сотні були забезпечені до зими усім необхідним.
Треба нагадати, що одежі, білизни і взуття на возах виявилося
багато на вибір - переважно німецького військового зразка. Була
й інша одежа, навіть цивільна. Багато було й дрібних речей для
повстанця. Жінки та дівчата з терену посилали нам свої подарун-
ки: теплі шкарпетки, гребінчики, а в записочках - побажання пе-
ремог та повернення до рідних живими та здоровими.
Звичайно, що зимова обнова підняла настрій багатьом побра-
тимам. Якщо друга половина листопада жевріла ще погідними
днями, то нічні стійки та застави захоплень вже не викликали.
Сотня розташувалась біля поляни “Орлів” - “Осової поляни”.
Наступний день видався похмурнішим, як попередні, і розпочав-
ся звичайною зміною застав, стеж та звідомленнями розвідників.
Біля полудня гостре поготівля підняло відділ до зброї. А через
лічені хвилини бойові підрозділи зайняли становища кругової
оборони.
Чота ТЗ зайняла оборону на схилі гірки, фронтом до “Золотої
поляни”. Рій “Ворони” слідкував за ярком та дорогою, що веде до
Пилипівки. Вже на становищах з’ясували, що ворог появився в
Яглуші з наміром зробити облаву на ліс. Розвідники та стежа
сотні слідкували за рухом ворожої групи. Отже, ворог недалеко і
сотня має змогу порейдувати або взагалі залишити терен без бою.
118
Але відділ на становищах і наші гумористи вже беруть стежу на
сміх.
Одначе обставини цього дня пішли за іншим сценарієм, ніж
хотіли наші жартівники. Розвідники “Орел” та “Черешня” знали
досконало свою справу і тримали яглуську ворожу групу в полі
зору. Знала свою справу і стежа, що складалась із трьох чоловік.
Вона знаходилась в цей час західніше “Золотої поляни” і зустріла
в лісі малочисельну, теж стежу, але ворожу, і обмінялись пере-
стрілкою.
Сумніву вже ні в кого не викликало, що більшовики підуть на
ліс облавою. Тільки невідомо якою силою та чи мають дані про
постій сотні “Сіроманців”.
В 1944 році під осінь більшовицькі спецгрупи, як звичайно, не
дозволяли собі появлятися у лісових масивах повстанських тере-
нів малими групами. Отож постріли неподалік нашої оборони за-
гострили увагу на становищах відділу, а через короткий час пове-
рнулась у табір стежа та розвідники. По становищах полетіли хо-
дові накази: більшовицька зграя у лісі наблизилась до “Золотої
поляни”. Важкої зброї не зауважено.
Ось і пообідали. Але на цю тему розмови припинились. На
становищах все завмерло, в лісі мертва тиша. Ці хвилини чекання
ще невидимого ворога, напевне, найбільше впливають на психіку
людини. А ось саме зіткнення в гомоні бою наче заспокоює і по-
вертає до дійсності.
Та ось і дійсність: ворожа розстрільна обережно суне до повс-
танських становищ. Обабіч лісової стежини сунуть постаті. Чота
ТЗ, як завжди, чекає, коли запрацює скоростріл ройового “Вов-
ка”. Одначе враз різонули скоростріли вище від нас, а лише на
якісь секунди пізніше вилетів рій з “Вовкового” кольта. Попереду
ворожої розстрільної, як не було, лише кора з прострелених буків
ще крутилася в повітрі.
Напевне, не лише мені, молодому повстанцю, закортіло поба-
чити перші наслідки роботи скоростріла. То ж аби не прогавити,
я не стріляв і трохи вище належного підняв голову. І тут чиясь
рука вмить ковзнула по моїй потилиці. Та так добряче, наче хтось
позаду стрельнув.
Прихиливши голову до землі, я вмить зрозумів, що це силь-
119
на рука ройового “Ворони”, який лежав поряд. Не вибачив він
мені моєї зухвалості в бою. Я тільки поглянув у його бік, по-
сміхнувсь. Ройовий лише погрозив рукою і випустив чергу з
автомата по ворогах. Я зрозумів, що після бою мені не уникну-
ти неприємної розмови з ройовим про мій поступок.
Бій поглинав сторонні уяви. Кулемети калічили не лише лю-
дей, а й ліс, бо кора буків посипалась і на наші голови. Після
перших хвилин бою ворог наче отямився і, здавалось, що має
наміри як можна швидше відстрілятись, щоб позбутись ванта-
жу патронів. Наша оборона зрозуміла дії ворога і лише слідку-
вала за його рухами. Діяли переважно снайперські мисливці.
Ворожа лава не виявляла бажання наступати на наші станови-
ща. їх командири, напевно, зрозуміли, що перед ними справжні
повстанці і їхня атака може виявитись надто для них згубною.
Бій поволі вщухав на всіх ділянках ворожого наступу. З’яви-
лась думка, що ворог або вичікує дій з нашого боку, або чекає
на підкріплення. Наше командувння, звичайно, мало відомості
про склад ворожої групи, тому не залишало постою і сотня при-
йняла бій. Після шквалу ворожої групи при зіткненні з нашою
обороною, дії ворога заштопорились. Наше командування зро-
било свої висновки, і з гірки “загавкали” наші чотові гранато-
мети. А через хвилини на лівому відтинку (там оборону трима-
ла перша чота “Сокири”) пролунало могутнє: “Гур-ра-а-а!”
Сумніву не виникало: чотовий “Сокира” як завжди діяв у
своєму амплуа. І чота ТЗ без вагань вибухнула вогнем, як і інші
підрозділи сотні, по становищах ворога. Звичайно, вогонь під-
розділів тривав, як завжди секунди, бо чоти не дозволяли собі
такої розкоші, як ворог. А москалі майже не стріляли. А коли
замовкла наша оборона, вони відповіли короткими кулеметни-
ми чергами.
Припинили стріляти наші міномети. А ще через хвилину по
обороні пробіг наказ: припинити вогонь, більшовики відступа-
ють, ворога не переслідувати. Мені знову закортіло встати і гля-
нути, як відкочується ворожа зграя, але вмить згадав про важку
руку ройового “Ворони”.
Цього разу услід ворожої групи стежі не пішли аби зафіксу-
вати її вихід з лісу. Та навіть пежисти не проконтролювали, як
120
завжди, становищ ворога. Сотня в темпі знялась із становищ і
рушила маршем на північ.
До вечора було ще чимало часу. Марш сотні повільний. А
навкруги далеко і не дуже лунають постріли. Не важко здогада-
тися, чому сотня так поспішно залишала терен “Золотої поля-
ни”. Очевидно, ворог концентрує поважні сили для боротьби з
повстанськими відділами.
В подальшому усі ці припущення підтвердились. Сьогодні-
шній бій з невеликою групою ворога виявився як зачепний. Мо-
скалі хотіли виявити наші можливості, характер озброєння, кі-
лькісний склад.
На щастя, ця завзята стрілянина не завдала нашій сотні
втрат. Був лише один поранений з першої чоти осколком в
шию. Але повстанець залишився дієздатним.
Біля вечора сотня опинилась неподалік присілка Кам’янки.
Туди перед тим прийшла наша стежа. Там вона зустріла наших
розвідників і курінних пежистів. Розвідники повідомили коман-
дування сотні, що засікли біля полудня ворожі автомашини з
військом, що прямувало в район Кам’янки. Але як відчули ку-
леметну громовицю в районі “Золотої”, то спішно повернули у
зворотному напрямі.
Курінні пежисти мали звідомлення про інтенсивний рух во-
рожого війська на шляху Рогатин - Перемишляни. Командуван-
ня сотні, мабуть, попередньо зробило висновки, що большеви-
ки концентрують великі сили в цьому терені біля “Золотої по-
ляни”.
Про це було негайно повідомлено вище командування, що
тільки конспіративний негайний рейд зможе врятувати наше
становище. Так робилося в минулому. Тож після короткої зупи-
нки біля Кам’янки сотня негайно вирушила на північ. Слава
Господу, що друга половина листопада не нагородила нас доща-
ми, а ночі були прохолодні. Не було болота "та прокльонів на
погоду. Все ж таки постійні марші виснажували усіх, а щодо
провіанту, то й нагадувати не хочеться. Та цього вечора хлопці
не жартували чому рвемо без потреби взуття.
Сотня рухалась обережно навіть уночі. То ж усім зрозуміло,
що терен небезпечний, але ліс мовчав. На зорі дня перетяли
121
шлях Перемишляни - Бібрка і зрозуміли, що шляхи ворог бло-
кував. Звичайно, відпочинок був необхідний і сотня тимчасово
зупинилась у лісі на північ від Свіржа, а в терен пішла розвідка
та стежі.
Терен був відомий сотні. Бували тут ще за німецької оку-
пації. Були сутички з ганачівськими поляками. Але сьогодні
перед сотнею був інший ворог - могутній та жорстокий. За гі-
тлерівської окупації сотня рейдувала з обозом і командування
мало змогу користуватися радіостанцією, приймачами, здобу-
тими у ворога. Тепер такої можливості не було. То ж викорис-
товувались переважно людські здібності, вміння наших розві-
дників. Але ризик був великий. Розвідники доповідали, що
терен наповнений чималими силами внутрішніх військ. Вони
безустанно курсують шляхами. А сотня постійно маневрує, і
мабуть, командування прикладає всіх зусиль, щоб відділ не
дозволив собі навіть зачепних боїв у цьому терені. Напевно,
чимала частина запитувала себе, чи варто так уникати зустрі-
чей з ворогом цими постійними мандрами впроголодь, без сну,
в повній бойовій готовності? Але усі відчули напруженість об-
ставин та необхідність виконання сйоїх обов’язків перед по-
братимами.
Закінчувався листопад, холодні ночі чергувались з холодни-
ми дощами вдень. Одяг висихав на тілі повстанців. Сотня по-
плентавшись по романівських лісах, заглянула на околицю села
Лагодова.
До речі, в попередніх публікаціях “Повстанця” мною не було
розкрито перестановок, що сталися в нашій сотні в кінці верес-
ня 1944 року переважно в низових ланках. Отож, кулеметна
ланка вістуна “Ворони” завжди забезпечувала роботу скорострі-
ла “кольта” ройового “Вовка”.
В кінці вересня кулеметник вістун “Ворона” був призначе-
ний ройовим в чоті ТЗ, до якої належав і я. В подальших спога-
дах я ще не раз згадуватиму цю людину - борця, патріота, мого
командира, друга і побратима, героя визвольних змагань - чор-
нявого велетня з кучмою чорного волосся на голові з села Дич-
ки на Рогатинщині - Семена Надрічного.
122
Груднева акція “ Сіроманців”
В першій половині грудня марші сотня не припиняла. Снігу
ще не було, але нічні заморозки сповіщали, що зима не за горами.
Грудень в Україні вважається зимовим місяцем. Все навколо по-
чорніло, дерева звільнилися від листя. Кожної миті можна було
сподіватися, що випаде сніг.
Усі ми знали, що зима для повстанців - найважча пора року.
Але боротьба триває незалежно від цього.
Одного вечора відділ зайшов на вечерю до вже знайомого нам
села Селиська, довідавшись, що терен спокійний. Сотня вже не
раз відвідувала це село, і сьогодні мешканці залюбки зустрічали
знайомих повстанців. Однак цього вечора повстанці в гостинних
селян не побували. Миттєво командування одержало наказ: не-
гайно прибути у вказаний терен. І ми відразу ж після вечері зали-
шили село.
Відділ за ніч не встиг подолати відстані до місця призначення
і змушені були вдень лісовими стежками йти до знайомої Кам’ян-
ки. Прийшли опівдні. Наші розвідники вже відвідали цей присі-
лок. А чотові за мить сповістили підрозділи, що постій - тимча-
совий. А через якісь хвилини хтось з підстаршин повідомив, що у
таборі - курінний “Яструб”. Ця новина відразу підняла настрій і
друзі загомоніли. Поважний ройовий “Вовк”, почувши при при-
їзд курінного “Яструба”, висловився так: якщо сотня поверну-
лась за наказом і появився курінний, то пахне порохом. Старий
вояка не помилився.
Незабаром із штабу повернувся чотовий “Грабко” і оголосив
ройовим і присутнім наказ: “Сотня вирушає на операцію увечері.
Вечеряти будемо на Кам’янці. Непотрібне для бою залишити на
присілку, а зараз зайнятися зброєю і відпочивати”.
День був похмурим. Щоб усі відпочили, застави та пости спо-
стережень часто мінялись. Вільні друзі займалцся своїми справа-
ми. Несподівано пролунав дзвінкий голос вістуна “Клима”:
“Струнко!” Напевно, уся чота підхопилась на ноги і шукала очи-
ма того, в честь кого була подана “Климом” команда. У людей
військових реакція миттєва. Усі присутні, хто зблизька, а хто зда-
123
лека, побачили, як між деревами появився курінний “Яструб”.
Він наближався усміхнений, а перед ним крокував незмінний пе-
жист “Омелько”. Ще декілька кроків і курінний, зблизившись,
подав команду “Спочинь!” Він звернувся до вістуна: “Голосок в
тебе, “Климе, не змінився”. Оглянувся по боках і голосно сказав:
- Вітаю вас, друзі. Ну, старина, як почуваєшся? - звернувся він
до ройового “Вовка”, подаючи йому руку для привітання.
- Все гаразд, друже командире, - витягнувся він перед курін-
ним, стукнувши обцасами чобіт, як польський офіцер.
Курінний крутнув головою, усміхнувся і запитав ройового:
- Повоюємо сьогодні разом?
- Непогана думка, друже командире, а то за останній час лише
мандруємо і на зиму без чобіт залишимось, - випалив ройовий.
- Добро, старий, сьогодні повоюємо, надіюсь на вас, - курін-
ний підняв руку до кашкета і закінчив словами. - До вечора,
друзі! - і залишив чоту.
У нікого з нас не зародилось думки, що бачимо курінного “Яс-
труба” живим востаннє.
В надвечір’я відділ сходив з гірки до присілка. Нашвидко по-
вечерявши, сотня в темпі залишила Кам’янку. Прямували на захід
і досить швидко вийшли на відкритий терен, ліс залишився поза-
ду. Ще на присілку до кожної чоти приєдналося по одному, а то й
по двоє озброєних людей - знавців терену, очевидно, з теренової
сітки. В чоті ТЗ таких знавців терену було двоє. Вони були озбро-
єні не тільки крісами, а й пилами та сокирами. Невдовзі наша
чота відокремилась від сотні вліво і форсованим маршем за вказі-
вкою цивільних поспішила у відведене місце.
Ось і наші позиції: перед чотою стелиться шосейка. Це і є
наша ціль: дорога Ходорів - Нові Стрілища. Короткий наказ:
“Блокувати дорогу з боку Ходорова”. Наказ чота виконала швид-
ко. Понад шосейкою вже стояв важкий скоростріл “кольт”, три
легкі кулемети, а позаду два чотові гранатомети вістуна “Іскри”.
Швидко був перетятий на значну відстань телефонний зв’язок. В
рівчаку біля шосейки на петеері сидів вістун “Скала” і скаржився
“Климові”, що йому нестерпно допікають мозолі.
Чота зайняла становища на полі невеличкої низини і як ствер-
джували знавці терену - біля кілометра від Нових Стрілищ.
124
Спокій затримався на хвилин десять. В містечку гримнули
перші постріли, а через мить захлинулись автомати і кулемети. В
повітрі понад головами з характерним свистом дзижчали сліпі
кулі.
А нашу чоту цікавила лише одна дорога, яка поки що мовчала.
Бій у містечку то затихав, то знову спалахував з новою силою, а
ми томились в чеканні. Та ось наші спостерігачі зауважили на
шосе якісь світлячки. Сумніву не було - попереду ворог, його
автомашини наближаються. А через мить ми почули звуки двигу-
нів. Застава притаїлась. Але ще мить, і звуки двигунів затихли.
Щезли і світлячки. І ми зрозуміли, що ворожа допомога містечку
далі не поїде. Більшовики будуть пішки наближатися до Нових
Стрілиш. Через декілька хвилин наша здогадка підтвердилась.
Наша застава, наче стиснута пружина, а у видолинку вже чути
голоси ворожої команди. Отож ворог веде себе обережно, хитрий
і, напевно, стріляний, але поспішає. Тактика нічного бою склад-
на, з багатьма невідомими. Успіх переважно на боці засідки, але
чимало залежить і від розташування сил та зайнятих позицій.
Наша застава мала заздалегідь узгоджений наказ: з пострілом
нашої ракети чота відкриває вогонь. Завзята стрілянина у містеч-
ку напевно нагадала чотовому “Грабку”, що і чоті пора відкрива-
ти вогонь аби ворог з розгону не влетів у розташування чоти. Тоді
в рух підуть ручні гранати, а це вже бойня. Та сили ворога ще
невідомі. Чотовий прийняв рішення і наша ракета стрімко підня-
лась угору.
Ворожу групу чота засікла на відстані 60-70 метрів і важко
сказати, хто швидше відкрив вогонь - застава чи ворог. Бо ще
не погасла наша ракета, як в повітрі появилась ворожа. Польо-
вий видолинок був освітлений, і на протилежній гірці було ви-
дно ворожі автомобілі. Цим, можливо, скористалися наші гра-
натометники і відкрили по них вогонь. Нічний гранатометний
обстріл ворожих автомашин, звичайно, не міг бути надто ефе-
ктивним, але ворожа лава тут же припинила вогонь, припус-
тивши, що її атаковано з двох боків. На якусь мить чота також
припинила стрільбу, зрозумівши, що ворог кинувся до втечі.
Переслідували втікаючих більшовиків тільки короткими чер-
гами кулеметів. На протилежній гірці блимнули світлячки і
125
наші гранатометники навздогін їм послали ще кілька мін. І
все затихло.
У містечку далі лунали постріли, а наша чота за наказом змі-
нила на всяк випадок свої становища. 1, як з’ясувалось пізніше, -
без потреби, бо ворог відмовився в цій ділянці пробитись до Но-
вих Стрілищ.
Раптово позаду затихли постріли, а через кілька хвилин зв’яз-
ковий, що слідкував за сигнальною ракетою, повідомив нашу
чоту, що операція в містечку закінчена.
Наша чота ТЗ тихенько залишила становища біля Гостинця і
бадьоро, наче з Прогулянки, повертала до вказаного місця. До від-
ділу чота долучилась аж біля Кам’янки, до якої поверталась сот-
ня. Присілок ще не пробудився, оповитий темрявою. І повс-
танські підрозділи тихенько заходили на господарства аби відпо-
чити перед маршем. Ми очікували, що відділ не затримається на
присілку, а буде рейдувати вдень.
Поволі підходив день, ранковий морозець лише тепер став від-
чутним. Дехто з друзів вже шукав місця в стодолі. Ройовий “Во-
рона” повів кулеметну ланку на заставу східної околиці присілка
і попередив рій, що стан невизначений. Чотового “Грабка” зв’яз-
ковий поспіхом викликає до штабу і щось тихо повідомляє ройо-
вому “Вовкові”. Ніхто з присутніх друзів майже не звернув уваги
на появу зв’язкового “Хитруна” на виклик чотового до штабу та
розмови з ройовим. Лише вістун “Клим”, що завжди був поряд з
командиром, зрозумів, що щось трапилось.
- Що сталося, старий? - поцікавився “Клим”, якому дозволя-
лось таке панібратство до свого командира. Навіть чотовий та
ройові не дозволяли собі подібного. Ройовий “Вовк” був найстар-
шою людиною у чоті ТЗ. Тож звернення вістуна “Клима” в такій
формі привернуло увагу друзів. Заступник чотового “Вовк” стояв
неподалік хати, вкопаний неначе в землю, і не міг зробити кроку.
Його погляд був спрямований ген на північну гірку.
- Та говори, що сталося? - нетерпляче перепитав “Клим”
остовпілого побратима. Ще якась мить і командир “Вовк”, не мі-
няючи пози, тихо відповів, а точніше, видавив із себе слова:
- Минулої ночі під час операції загинув наш командир “Яструб”.
Сумна звістка про смерть курінного наче струмом вразила
126
всіх, хто почув слова ройового. А він, знявши чорного капелюха,
осінив себе хрестом і зник у хаті. Лише по хвилині друзі загомо-
ніли, зібравшись до гурту на подвір’ї. Чомусь ніхто в чоті не уяв-
ляв собі подібної втрати. Чота, як застава під час акції на рай-
центр, поставлене завдання виконала якнайкраще, без втрат.
Отже поверталась на піднесенні, не знаючи ще яку гіркоту при-
несла вся операція в ніч на 17 грудня 1944 року.
До гурту друзів на подвір’ї підходили й ті, що відпочивали в
стодолі, почувши, що трапилось щось дуже поважне. Повернувся
ройовий “Ворона”, і “Клим” пішов йому назустріч. Та ройовий
ще на відстані сповістив:
- Знаю, “Климе”, знаю від чотового “Сокири” про цю трагічну
ніч - і підійшовши до гурту, ройовий “Ворона” наказав:
- Зміна застави по годині за чергою. Вільним відпочивати. Де
командир “Вовк”?
Усі вільні друзі і не думали відпочивати, а вели розмову лише
про одне: як могла статися ця трагедія? Де була охорона штабу, та
накінець пежисти куреня? Особливо жандармерист “Омелько”,
котрий як охоронець постійно супроводжував курінного “Ястру-
ба”. Одначе всі наші старання були марними і поки що не знахо-
дили відповіді на свої запитання. Лище згодом наш усіма шано-
ваний командир “Вовк”, в обхід військової таємниці своїм авто-
ритетом з’ясував події тієї трагічної ночі. Цього дня по операції
дізнались, що й жандармерист “Омелько” був поруч з курінним і
поранений кулею в лице навиліт, однак втримався на ногах.
Смерть курінного “Яструба” - це не тільки трагедія для сотні
“Сіроманців”. Але війна забирає відомих і невідомих, смерть рів-
няє всіх.
Мені важко дати повну оцінку операції в Нових Стрілищах, та
не тільки мені. У цей жорстокий час була, очевидно, необхідна
така операція: звільнено з тюрми в’язнів, потрощено ворожий га-
рнізон, взято полонених та цінні документи. Отже, операція успі-
шна, а задоволення ніякого, один смуток.
Готували операцію очевидно курінний із штабом і те, що він
туди поспішив і приділяв операції особливе значення, теж очевид-
но. Бо повернув алярмово з терену сотню “Сіроманців” (хоча по-
ряд таборились інші сотні), яку він найкраще знав у надійних опе-
127
раціях і був впевнений в успіху. А що цікавило курінного в містеч-
ку, залишилося загадкою для більшості повстанців нашої сотні.
Не знаю, чи зможе хтось сьогодні по довгому часі дати безпо-
милкову відповідь. Курінний, як завжди, йшов у лаві атакуючих і
це було нормою. Усі ми знали його мужність, відвагу та витрим-
ку. Куля, що прошила голову курінного, не залишила ні хвилини
життя. І тепер його тіло покоїлось в маленькій церковці на Ка-
м’янці, а похорони перенесли чомусь на наступний день.
Біля полудня гостре поготівля підняло сотню до зброї і, зали-
шаючи присілок, підрозділи поспіхом займали становища на
гірці ліворуч від присілка, фронтом на захід і полудень. Незаба-
ром розвідка повідомила: ворог наближається до присілка із захо-
ду. Командування сотні усвідомлювало, що ворог не залишить
відділ поза увагою після операції в Нових Стрілищах, але щоби
так швидко - не вірилось.
Одначе на цей раз ворог виявив спритність і швидко прямував
до присілка, впевнений, про постій відділу на Кам’янці.
Похорон Курінного “Яструба”
Лісова гірка, на якій сотня зайняла оборону, відкривала прос-
тір на захід навіть поза лісом. Отже, з далековида простір лісу і
поза ним був під пильним нашим спостереженням. Одиноку до-
рогу до присілка із заходу швидко наші замінували на випадок
ворожих танків, хоч на присілку повстанців не залишилось.
Тіло курінного “Яструба” і двох повстанців з першої чоти, яка
здобувала тюрму, винесли до лісу. Похмурий день та морозяний
дощик пізньої осені наче оплакував наші жертви. На обличчях
побратимів спостерігався смуток.
Увагу підрозділів загострив ходовий наказ: “Ворожа розстріль-
на в полі зору. Обережно зближається”. Попередження звичайно
зайві, підрозділи вже слідкують за рухом ворожої групи. З гірки
добре видно, як обабіч дороги суне ланцюжок з полудня на північ,
наче хорти на полюванні, аби охопити цей маленький присілок.
Раптом у ярку над потічком близько присілка загриміли пост-
128
ріли і ланцюжок ворожої розстрільної миттєво заліг і відкрив во-
гонь. Сумніву не було, ворог обстрілював південну та північну
гірки, які стояли мов би форпостом при вході на присілок із захо-
ду. Наказу обстріляти ворога не поступило. В ярку біля дороги
також не стріляли. І ворожа розстрільна, піднявшись, знову піш-
ла на зближення, але більш обережно.
Цю ворожу групу, що нараховувала приблизно роту, наші ко-
мандири назвали пожежною командою, яка запізнилася на поже-
жу. Силою ворожа група не володіла, москалі мали лише легке
озброєння, тому й послали свою стежу до присілка. Наші пежис-
ти хотіли захопити шпіцу в полон, але не вийшло, тому біля поті-
чка й загриміли перші постріли. А ворожа група впевнилась, що
увійти на присілок справа безнадійна, залягла, чекаючи на свою
шпіцу. Ворожа стежа не поверталась, бо вже не могла повернути-
ся, і ворог захвилювався, можливо лише тепер зрозумів, як тяжі-
ють над його розстрільною обидві гірки при вході на присілок.
Наміри ворожого командування прискорила довга кулеметна
черга з німецького МГ з північної гірки. І ворожа розстрільна без
вагань розвернула до відступу, посилаючи кулеметні черги на
обидві гірки, аби відійти подальше на безпечну відстань. Тож
цього дня сотня “Сіроманців” так і не відкрила вогню по ворожій
групі, лише пежисти сотні помстилися за смерть курінного “Яст-
руба”. А згодом з’ясувалось, що північну гірку тримали підрозді-
ли сотні “Полтавців”, тому так швиденько зникла ця ворожа “по-
жежна команда”. Відділ якийсь час залишався на становищах та
ніхто із повстанців не надіявся на повторну ворожу атаку.
Наближався вечір, похолодніло. Насувалися снігові хмари.
Тож, напевно, погода вкінець змінить краєвид. Сотня, залишаючи
на становищах посилені застави, сходилася до присілка. Ось так
закінчувався на Кам’янці цей грудневий день. Але ми всі були
певні, що емгебистські стратеги обов’язково переслідуватимуть
відділ, як тільки згрупують свої сили.
А сьогодні, очевидно, ворог не в силі блокувати терен Кам’ян-
ки. Сотня “Полтавців”, напевно, також поруч присілка і, можли-
во, брала участь в операції, блокуючи шляхи зі Львова та Бібрки.
Відділ залишався на Кам’янці. Командування (штаб куреня та-
кож був з нашою сотнею) вирішило зіграти на психології ворога,
129
який звичайно врахує, що відділ тієї ночі постарається обов’язко-
во зникнути з цього терну. Одначе цього не сталося. Командування
куреня вирішило похоронити курінного “Яструба” з почестями, в
християнському обряді. Однак на присілку не виявилося священ-
ника, тому похорон відклали на наступний день.
Присілок поринув у тишу ночі. Ніч промайнула тихо у мареві
вічності з природою, яка на цей раз наче забула про свої обов’яз-
ки, а, згадавши, похапцем сипнула снігом. Рання зоря підняла
відділ дуже рано. Сніг припинився. Вільні від застав та спостере-
жень стрільці і старшини потяглися до церковці, аби віддати
шану і провести в останню дорогу вічності свого бойового по-
братима - курінного “Яструба”.
Дерев’яна церковця Кам’янки відповідала вмістимістю кіль-
кості мешканців присілка. Але цього дня вона не вміщувала всіх,
хто бажав вклонитися цій мужній людині - борцеві за волю свого
народу, чиє серце перестало битись. І тому багато селян і повста-
нців стояли на подвір’ї під час Богослужіння. Поряд з церковцею
розташований цвинтар. Скраю - свіжо викопана могила, вона
теж ще не припорошена снігом, чекає домовину з тілом повстан-
ського командира “Яструба”.
Відправа закінчується. Друзі виносять домовину, ставлять над
могилою. Священик відмовляє надгробне. Короткі по-військово-
му прощання друзів. Домовину опускають в могилу. Священик
молитвою запечатує. Жінки присілка витирають сльози, а бойові
друзі їх ковтають. І лише тоді гримить сальва почесної варти біля
гробу, сповіщаючи, що скінчився життєвий шлях славного сина
України - героя визвольних змагань. Та не вмерла його слава се-
ред повстанців УПА та народу України.
Піля захоронення курінного, відділ залишив Кам’янку, взявши
курс на “Золоту поляну”, але поляни не відвідав. Маневруючи лі-
сами ввечері перебрався в стратинський ліс. Зима наче втратила
свій облік пори року, не поспішаючи набирати обертів. Сніг, що
припорошив землю минулої ночі, розтав. Але з кожним днем по-
встанцям доводилося все важче: не було обозу, запас харчів обме-
жений. Тому й доводилось сотні відвідувати села Стратин, Кліщі-
вна, або готувати їжу на присілку Погребиська, щоб хоч один раз
в день поїсти щось теплого.
130
Наші розвідники пильно стежили за тсреном та найближчими
районами, бо були впевнені, що ворог кинеться на реванш. А він
таки шукав реваншу, пішов облавою на терен “Золотої поляни” і
Кам’янки, але нікого там не застав. Отож через кілька днів, груд-
невого вечора повертався наш відділ на терен “Золотої поляни”.
Очікувались подальші дії стосовно зимового часу.
Сотня стала на постій між полянами “Орлів” (тут очевидно
автор має на увазі “Осову поляну”) і “Золотою поляною”. Ранком
у нашому таборі стало відомо, що північніше від села Воронів і
на схід від нашого постою стоїть сотня “Полтавці”, з якою нала-
годжено зв’язок. Напевно, що зустріч цих двох сотень була запла-
нована командуванням.
Біля полудня у розташування сотні навідався командир сотні
“Полтавців” сотенний “Максим” з почотом. І у штабну палатку
начальника штабу куріня “Джулика” заспішили на нараду стар-
шини сотні. Нарада у штабі ще не закінчилася, а розвідники з
терену вже повідомили: до села Яглуша наблизилась група воро-
жого війська на автомашинах. Появилася ще одна група непода-
лік присілка Пилипівка, яка входить в контакт з першою. Можли-
ва облава на ліс та наш табір.
Нарада в штабі закінчилася миттєво, коли розвідники сотні
“Полтавці” появились перед очі сотенного “Максима” і доповіли
свої висновки. Гостре поготівля миттєво підняло чоти в готов-
ність, і за лічені хвилини сотня була на становищах.
Сумніву не залишалось: ворог знає про постій одної сотні і
швидко готує операцію перстня (оточення) зі сходу і заходу.
Наша сотня зайняла оборону півмісяцем на захід, тобто від “Зо-
лотої поляни” і Пилипівки й вислала стежі для виявлення воро-
жого наступу.
Перші кулеметні черги загриміли в лісі за нашими плечима,
тобто на сході. Це означало, що сотня “Полтавці” зіткнулась з
ворогом східної групи. Дано належну відсіч. А наші зв’язківці
вже поспішали з’ясувати обставини на ділянці оборони “Полтав-
ців” і всього східного напрямку оборони.
Наша сотня на становищах чекає свого ворога з заходу. А над
нашими головами час від часу свистять по лісу блудні кулі. А то і
черги, збиваючи гілки дерев, що вже майже позбулися листя.
131
Зимові бої “Сіроманців”
Чота ТЗ займає становища в центрі оборони сотні понад лі-
совою стежиною, що прямує до “Золотої поляни”. Отже, ми на
передовій позиції. Ройовий “Вовк” заздалегідь визначив поле
обстрілу свого кольта і закріпив його на штативі.
На сході гримить бій “Полтавців” в обороні. Повернулися
наші стежі і повідомили: “Ворог недалеко. Він обходить “Золо-
ту поляну” і поспішає”. То ж в обороні пішов наказ: “Приготу-
ватись! Без наказу не стріляти!” Отже, наш зустрічний ворог,
почувши попереду шквал бою, заспішив на допомогу східній
групі. І ось ворожа зграя перед нашою обороною. Ліс прогля-
дається далеко. Найкраще зауважуються білі кожушки, звані у
ворога полушубки. Напевно офіцерські, та їх не густо. Моро-
зець злегенька турбує кров.
Ворожа розстрільна поспіхом наближалась. І в цю мить кла-
цнув, наче клямка старих дверей замок скоростріла-кольта. І
довга черга пройшлась по ворожій розстрільній перед чотою
ТЗ. Звичайно, вогонь відкрив не лише один ройовий “Вовк”.
Ворога обстріляла вся чота ТЗ. Але так повелося в чоті, що па-
льма першості віддавалась кольтові ройового “Вовка”.
Ворог миттєво заліг і відповів шквалом вогню. Була така
уява, що в бій включилися вся сотня. Але це було не так, бо
наші фланги ще не зіткнулися з ворогом. Щодо ворога, то його
розстрільна по всій довжині лінії сікла ліс, навіть не бачачи
противника. Отже, такою поведінкою ворог надав можливість
нашим чотам з’ясувати його фланги, і першим скористався з
тієї нагоди чотовий першої чоти “Сокира”. Перед чотою ТЗ во-
рог ще не наступав, але його інтенсивний вогонь не дозволив
підняти голови.
Чота добре усвідомлювала, що ворог в атаку не кинеться, а
триматиметься на відстані, бо вже відчув, з ким воює. Однак,
ми знали, що “сталінські діти” бувають часто в обнімку зі сме-
ртю. Переважно тоді, коли хильнуть оковитої.
Праворуч нашої чоти становища займала друга чота “Соло-
вейка”. Тож коли запрацювали кулемети МГ, було зрозуміло, що
друга чота також зустріла ворога. Ліворуч нашої стояла чота
132
“Романа”, а крайньою була перша чота “Сокири”. Отож, по яко-
мусь часі усі чоти вже зустрілись з ворогом і ліс загув у клекоті
бою. До бою включились наші гранатомети. І хоч зрідка, але
прицільно вони клали свої міни по становищах ворога.
Центр ворожого наступу обстріляли не лише наші два
гранатомети, а по них били наші стрільці з гірки граната-
ми, німецькими крісами. Запас гранат та патронів до них
наші розвідники виявили напередодні на Кам’янці. Ворог
цього дня користувався лише легкою стрілецькою зброєю. І
хоч здавалось, що під обстрілом наших мін та гранат він
часто змінює свої становища, але обстрілювати нас не при-
пиняв. Він вміло притискує нас до землі масою вогню з ав-
томатної зброї. .
Наша оборона часто припиняла вогонь, рахуючись з боєза-
пасом, і пильно стежила за рухом ворога. Та він наче облюбу-
вав собі косогір перед чотою і його кулемети та автомати сікли
без перестанку. При зміні цівки скоростріла було поранено у
ліву руку ройового “Вовка”. Та після опатрунку рани, він знову
вже лежав біля скоростріла.
Згодом, пересуваючись по обороні, я відчув, як ворожа куля
прошила мою ліву ногу нижче коліна і в чобіт потекло щось те-
пле. Однак, сильного болю не відчув, а нога швидко затерпла.
Тож довелось сповзати у ярок за порадою ройового “Ворони”
до нашого санітара “Гуцула”. Він швидко зайнявся моєю но-
гою. Знявши чобота, він пожартував: “Тебе, брате, лише поці-
лувала автоматна куля, пройшовши через ікру. Щастя твоє, що
не розривна”. Він швидко наклав опатрунок, загорнув ногу у
чисту онучку, допоміг надіти чобіт і знову не втримався від сво-
го гумору: “Тебе, брате і конем не нагониш, а до весілля знаку
не буде”. Вставши на ноги, я відчув, що дійсно все гаразд і
можу ходити.
Повертаючись на становище, звернув увагу на сильний во-
гонь лівого відтинку нашої оборони, а перед нашою чотою
рідкі постріли. Замовкли також гранатомети. Невже ворог від-
ступає, а наші атакують. Насправді все було на своїх місцях,
лише на лівому крилі оборони гримів запеклий бій. Чути було
вибухи гранат. Малоймовірною була така атака, бо з обох сто-
133
рін було безліч автоматичної зброї. Але чому перед нашою чо-
тою ворог припинив вогонь?
Раптом наказ: “Обстріляти ворожі становища!” Для нас він
видався несвоєчасним. Але наказ для повстанця є завжди нака-
зом І сотня по всій лінії вибухнула вогнем. Вмент замовк ско-
ростріл “Кольт”, поважний ройовий ніколи не стріляв даремно.
Отже, наче по команді замовкли інші. “Припинити вогонь! Чер-
воні втікають!” - прогудів навколо голос ройового “Ворони”,
наче навздогін посилав смерть червоним і спокій для нас.
Отож, наша оборона начебто почула голос ройового “Ворони” і
за якусь мить замовкла. І по обороні покотився новий наказ:
“Ворога не переслідувати, доповісти втрати”.
Чота ТЗ ще на становищі, але друзі вже загомоніли. Повз
становища забігали зв’язківці. Услід за ворогом пішли стежі пе-
жистів командирів “Марцегеля” та “Козаченка”.
У лісі настала тиша. Далеко на сході чути віддалені одинокі
постріли. Ми навіть не відчули, коли закінчився бій “Полтав-
ців”, і ще не знаємо його наслідків. Але вже зараз зрозуміли,
що сотня “Полтавців” зробила нам велику послугу. Бо наодинці
одній котрійсь сотні окремо відбити атаку такої великої сили
ворога було б неможливо. А бій ішов з двох боків. Ворог про-
рахувався стратегічно, бо кількісно він мав велику перевагу і не
мав сумніву в своїй перемозі.
Після бою чотам дозволено було перевірити становище во-
рога. І треба сказати, що ці сталінські діти часто дивували нас,
а цього разу найбільше. Жодного вбитого чи пораненого ворога
на становищах ми не знайшли. Лише за кожним грабом чи бу-
ком були купи стріляних гільз і чимало доказів їх поразки -
крові, прострілених шапок, рукавиці в крові, бинти санпакетів,
пусті магазини від автоматів, був навіть офіцерський планшет з
мапою даного терену. Очевидно, ворог планував цю операцію і
тримав десь неподалік транспорт.
На жаль, цього дня втрати були і в нашому відділі. Полягли
смертю героїв два повстанці. Один з першої чоти і один з тре-
тьої. Перший пройшов із сотнею з Карпат, а другий служив у
дивізії “Галичина” і до сотні долучився влітку 1944 року. Отже,
свій бойовий шлях у визвольних змаганнях обидва повстанці
134
закінчили на Рогатинщині. Було п’ять поранень. Найважче по-
ранення на лівому крилі оборони дістав бунчужний сотні “Док-
торцьо”. Це з’ясувалось тоді, коли всім пораненим наказано
було з’явитись у санчастину сотні. Прибули туди і ми з коман-
диром “Вовком” на огляд. ,
Бунчужний “Докторцьо” напівлежав на палатках і захлинав-
ся кров’ю прострелених легенів (правий бік*). Автоматична куля
пройшла навиліт. Біля нього клопотались санітари. Сотенний
лікар оглянув поранених і офіційним тоном заявив: “Усі пора-
нені ще сьогодні будуть відправлені в терен на лікування. Та-
кий наказ сотенного”. І він закрокував до штабу.
Поважний ройовий “Вовк” щось буркнув під носом і звер-
нувся до мене: “Йдемо звідси чимдуж і не попадаймось йому
на очі. Все буде гаразд”.
Залишаючи удвох санчастину, ройовий “Вовк” не забув при-
хопити у санітарів два індивідуальних пакети з німецьких при-
пасів. Повертаючись в розташування чоти, ми побачили, що
друзі з третьої чоти копають могилу для побратима на косогорі.
Командир “Вовк” важко зітхнув і сказав: “Не таланить бунчуж-
ному. За короткий час друге поранення. Тепер не скоро долу-
чить до сотні. Можливо, десь на весні”. Я не перепитував ста-
рого вояка, що він має на увазі, і мовчки крокував поруч. У роз-
ташуванні чоти я сам собі перев’язав поранену ногу тугіше і
відчув, що можу ходити нормальною ходою.
А в чоті відбувалось щось незрозуміле. Повз нас бігали зв’я-
зківці штабу. Ройового “Вовка” тут же покликано до штабу. Чо-
товий “Грабко” запитав мене про самопочуття та поранення. Та
коли я доповів, що все гаразд, чотовий засумнівався. Тож аби
впевнити чотового, мені довелось пройтись повз нього парад-
ним кроком так, що ройовий “Ворона” зареготав. А від чотово-
го одержав його улюблене “добро”.
Наближався вечір і за усіма турботами ніхто у таборі не зве-
ртав уваги на легенький сніжок, що вже давненько припорошу-
вав ліс і землю. Всі були впевнені, що попереду чекає нічний
марш. Повернувся із штабу ройовий “Вовк”. Він наказав “Іскрі”
негайно зняти приціли з гранатометів, законсервувати та загор-
нути в брезент. Принести і міни з наплечниками по рахунку.
135
“Климові” наказав законсервувати “Кольта” по частинах і по-
класти в чохли. А також принести всі тасьма. Виконати все не-
гайно.
Друзі заспішили виконати наказ ройового. Все сказане скла-
дали біля нього, а ройовий у задумі наче жалівся “Климові”:
“Ось чого я найбільше боявся, “Климцю”. Мене та “Іскру” від-
правляють в терен. Такий наказ, а щодо сотні, то сьогодні вночі
вона буде розчленована на чоти і до якогось часу чоти оперува-
тимуть самостійно. “Іскра” і я залишаємось поки що в терені і
зберігаємо важку зброю”.
Зауваживши мене поряд, командир “Вовк” запитав:
— Ти що, відмовився їхати в терен?
- Так є, друже командир, “Грабко” дав своє добро. Я зали-
шаюсь.
- Ну що ж, залишайся, але як болітиме нога, просись до
мене, - ройовий “Вовк” підійшов до мене, поклав свою здоро-
ву руку мені на плече і лагідно сказав: - Усі ви молоді для мене
наче сини і важко розлучатися.
А звертаючись до “Клима”, сказав:
- Ти, “Климцю”, разом з “Вороною” глядіть за ними в бою.
Вони молоді і не завжди належно ховають свої голови від куль.
Підійшли чотовий “Грабко”, ройові “Ворона” та “Івась” і,
бачачи сумний погляд ройового “Вовка”, чотовий пожартував:
- Не сумуй, старий, в терені знайдеться молодиця, пригорне,
і зима промайне - не оглянешся. А тільки ліс зазеленіє, вийде-
мо з тобою на пахуче лісове повітря і заживемо, як у добрі
часи.
- О, вже не вернуться старі добрі часи, - сумно тягнув ройо-
вий. -Та й своя молодиця не дочекається свого легіня додому.
Війна жорстока, а ще жорстокіша більшовицька бойня. То ж
щасти вам, друзі, і не згадуйте старого лихим словом.
Раптом пронеслось поряд: “Струнко!” До гурту підходив со-
тенний “Косач” у супроводі начальника штабу сотні “Тютюнни-
ка”.
У лісі темніло, а сніг набирав обертів справжньої зими. Тієї
ночі сотня “Сіроманців” була розчленована на чоти і розійш-
лась в різні напрями.
136
Сотня розчленовується на чоти
Сотенний “Косач” підтвердив наказ командування про розчле-
нування сотні по чотах на зимовий час і висловився, що сьогодні
“Золота поляна”, як перший зимовий табір сотні, неможливий.
Вона залишається як символ нашої боротьби за свободу в часи
Визвольних змагань 1943 та зими 1944 років. Командир “Косач”
побажав чоті ТЗ успішних рейдів, бойового щастя і радісної зу-
стрічі в новому 1945 році. Після коротких зборів цього вечора
чота ТЗ чи не найпершою залишила табір сотні біля “Золотої по-
ляни”. До чоти за наказом сотенного долучились сотенний зв’яз-
ківець “Нечай” та харчовий “Бистрий”.
Проходячи повз заставу першої чоти, ми знову побачили со-
тенного “Косача” з групою старшин, котрі стояли на узбіччі до-
роги і віддавали почесть чоті ТЗ. Віддала честь і застава та поба-
жала нам щасливої дороги. Так було завжди, коли хтось залишав
табір, ідучи в терен. Чота прямувала на схід. Перший поважний
снігопад вже не жартував, а повідомляв про справжні наміри зи-
мового часу.
Позаду залишилась “Осова поляна”, а ось село Воронів. На-
вколо посвітлішало. Дивно, що за якісь години так змінився ланд-
шафт, не раз бачений в іншому ракурсі. Але це той же терен і
Гнила Липа не змінила русла і, як колись, несе свої води на полу-
день. А ось під гіркою видніє село Кліщівна, яке бачило чимало
повстанських підрозділів. До нього прямує і наша чота. Одначе
чота в Кліщівні не затрималась, лише зв’язківці увійшли в кон-
такт з тереновою сіткою зв’язку.
Хати присілка Погребиська наче порозкидані лісом і чота ста-
ла на постій у цих добрих та загартованих життям селян, побут
яких у ті часи був неабияким геройством. Я часто згадував на
своєму життєвому шляху один з цих грудневих днів на присілку
Погребиська та сина господині, у хаті якої стали на постій 8 повс-
танців. На господарстві одинока жінка, худенька, з двома дітьми
- хлопчиком років 12-13 та дівчинкою 10-11 років. Ось і вся її
підмога по господарству. Чоловік цієї жінки, звичайно, у повста-
нцях. Господарство середнє — дві корови, кінь, чимало домашньої
птиці. Важко уявити плин життя цієї родини, де кожного дня
137
чатує небезпека. Майже постійно хутір відвідували повстанські
підрозділи.
Першого дня зв’язківець “Нечай” розповів нам подробиці
останнього бою. У хаті розповідь слухали двоє дітей нашої гос-
подині. Переважно хлопчина, який усім серцем горнувся до нас,
повстанців. Розповідь “Нечая” викликала загальне захоплення
про маневр чотового “Сокири” - охоплення ворожого флангу на
лівому крилі нашої оборони. Цей маневр чотового першої чоти
швидко вирішив наслідки бою і ворожа група змушена була шви-
дко вийти з бою.
Мимохідь я глянув на хлопчика, на його сприйняття розмови і
був вражений. Хлопчина, як зачарований, споглядав на зв’язківця
і наче ковтав слова розвідника. А неморгаючий погляд світився
радістю або суворішав. Думки хлопчика наче входили в мої обі-
йми далекого вже сьогодні дитинства. Та раптово виникла інша
думка - реальна. О, Господи, не допусти в цю хвилину нападу на
присілок зграї червонопогонників. Що було б після бою з цими
діточками і їх матір’ю. Вияви, Господи, їм свою турботу і ласку. Я
не знаю подальшої долі цих людей, та у грудневі дні 1945 року
Господь милував убогу хату і матір з діточками на присілку По-
гребиська.
Після нічного, хоч недалекого маршу я ледве пришкандибав і
вже шкодував, що не поїхав разом з ройовим “Вовком”. Нога моя
таки розпухла, і чотовий “Грабко” звільнив мене від побутових
обов’язків життя чоти і, здавалось, також був незадоволений со-
бою, що дозволив мені залишитись в чоті. Минув другий день
постою чоти на присілку. Сніг безперестанно вкривав землю. Зи-
мова тиша, здавалось, приспала все навкруг. Але тією тишею
чота не нехтувала. Наші розвідники робили свою справу по те-
рені. По причині снігопаду чота ще на день затрималась на присі-
лку, але спокій треба зуміти зберегти.
То ж наступного вечора чота ТЗ залишила присілок і вируши-
ла маршем на захід, або вже в Кліщівні через зв’язкового одержа-
ти наказ: “Негайно прибути в район №. Наступного дня чота при-
була на вказаний терен і зустріла там другу чоту “Соловейка”. На
присілку, а це була знайома Кам’янка, довідались, що другу чоту
затримали з тактичних міркувань аби з’єднати для зимового рей-
ізя
ду з чотою ТЗ для спільних дій. На присілку був начальник штабу
сотні командир “Тютюнник”, яки.'І і виголосив наказ командуван-
ня.
Наказ гласив: “Дві чоти зливаються для спільних дій (тимча-
сово) під єдине командування чотового “Соловейка”. Чотовий ТЗ
“Грабко” виконує (тимчасово) обов’язки бунчужного сотні “Сіро-
манців”» Бунчужний сотні “Докторцьо” був на лікуванні.
Під вечір змучені чоти залишили Кам’янку, прямуючи на пів-
ніч. Снігопад не припинявся. Тож марш виявився повільним. А я
радів, що не галопували, бо нога таки поболювала. Пішов з чо-
тою і “Грабко” -теперішній бунчужний сотні, хоч усі думали, що
залишиться при штабі сотні. Але звикся з чотою і, як усі повс-
танці, не полюбляв паритися в терені.
У повстанській пісні є такі слова: “Ліс наш батько, темна нічка
-мати...” Але зимовий ліс і зовсім не темна зимова нічка запам’я-
талися живим повстанцям на все життя. Бо була то найгірша пора
року для рейдуючих повстанських підрозділів усіх часів. Тож я
знову і знову стараюсь нагадати про умови повстанської бороть-
би зимою.
Злучені чоти під командуванням “Соловейка” рухались на пів-
ніч і без перешкод добули терену Бібреччини. Тут за задумом ко-
мандування цьому піввідділу належало якийсь час перебувати.
Звичайно, демарш нашого підрозділу по Бібреччині мав обме-
жений терен і особливі застереження: з огляду на важкі умови
зимових маршів треба було постійно рейдувати, дрібні постої по
селах мали бути найкоротшими, бої у селах були заборонені, а
наміри ворожих гарнізонів треба було випереджувати. Ось такі
завдання були поставлені командуванням перед рейдуючими під-
розділами. А зима сипала снігом, немов заборгувала перед 1944
роком і старалась віддати цей борг.
Злучені чоти маневрували за планом. Побували в селах Рома-
нові та Селиськах, де раніше неодноразово бували наші повс-
танці і завжди раділи зустрічам з селянами та молоддю села.
Новий 1945 рік наша група зустріла на марші до села Стани-
мир. Стали постоєм на окраїні в темряві, дотримуючись конспі-
рації ще на переході. Село Станимир виявилося замржним, з гар-
ними сільськими будинками. Напевне більшість повстанців були
139
в ньому вперше. Тож ніхто з нас не бажав аби тут спалахнули
пожежі, якщо ворожа зграя нападе несподівано. Одначе радувала
обставина нового року і хотілося вірити, що ворог сьогодні таки
святкуватиме 1945 рік.
День закінчився спокійно, а ввечері ми залишили Станимир
маршем на схід, радіючи, що зима сипле снігом по наших слідах і
що до сьогодні наші селяни та їх оселі обминає жерстока рука
паліїв більшовицького режиму.
Вже в новому році наш піввідділ, маневруючи по терені, побу-
вав у селах Лагодів, Унів, біля якого восени 1944 року ми вели бій
з ворогом складом куреня під командуванням сл.п. “Яструба”.
Ой, як давно це було...
А сьогодні, маючи розвідку з терену забрели на якийсь присі-
лок неподалік Глинян, звідки чулися гуркоти літаків (кукурудзя-
ників), аеродром яких знаходився зовсім близенько на полі. Ройо-
вий “Ворона” аби переконатись поліз на дах стодоли з далекови-
дом і повернувшись з даху, подавсь до чотового “Соловейка” з
пропозицією близького знайомства з кукурудзяниками.
Чотовий, звичайно, заборонив навіть думати про близьке зна-
йомство з літаками і запевнив, що найкраще почувається на твер-
дій землі, а гуркіт літаків йому не заважає. Ввечері піввідділ по-
збувся небажаного сусіда.
Отож, чотовий “Соловейко” та бунчужний “Грабко” дотриму-
вались наказів командування не нав’язувати бою ворогові зимою.
Це загибель для малих наших підрозділів. Ми повинні пережити
зиму аби зберегтись, - ось наше завдання, наша головна мета.
Але рейдуючі підрозділи маневрують ногами по наїжджених
шляхах між селами. А це неминучі зустрічі з ворожими застава-
мй-засідками, які ворог закидає у маскувальній одежі на можливі
шляхи зустрічі з повстанцями. Тож командування не висилало
наперед розвідників, бо зустріч з ворожими засідками навіть
вночі не давала шансів на порятунок самих розвідників.
Тепер на переходах повстанський підрозділ рухався в бойовій
готовності з чоловим та заднім забезпеченням на зорових інтер-
валах.
5-го січня 1945 року з’єднані чоти переходили до села Селись-
ка з наміром постою. Колона долала шлях полем чи можливо сі-
140
нокосом. Під ногами лише скрип снігу. Морозець під ранок наче
різдвяний. Темп маршу середній і як завжди - “гусаком”. Попере-
ду колони рій чолового забезпечення на зорових дистанціях коло-
ни. І хоч не було на небосхилі зірок та нічного світила, видимість
була непоганою. Сніг припинився, а вдалині вже чорніло село.
Враз попереду застрочив кулемет. Ще мить і нитки трасуючих
куль свистіли понад нашими головами. Звичайно, колона залягла,
але не стріляла, бо попереду наше чолове забезпечення. І наче
нам у відповідь запрацював наш МГ. Отже наше чолове забезпе-
чення веде бій і без наказу не відступить. А попри все в повітря
вже піднялись ворожі освітлювальні ракети. Обставини зустрічі з
ворожою засідкою зрозуміла вся повстанська колона і за наказом
ройових швидко зайняла своє місце в розстрільній. А відтак вже
летів розстрільною ходовий наказ: “Лівим крилом атакувати во-
рога у фланг та відрізати доступ до села!”
Свят-вечір 1945 року
Поки що наш центр стріляти не в силі, бо попереду наше чоло-
ве забезпечення. Отже всім треба наступати. І наша розстрільна
зарухалась по снігу, як збуджений вуж.
Ворожа засідка також зауважила наш рух. Особливо кидок лі-
вого крила і, звичайно, зрозуміла наш задум. Тож, не вичікуючи
дальших подій, ворожа засідка відстрілючись залишила цей роз’-
їзд засніженої дороги і стала відходити до села. Але на краю Се-
лиськ також піднялась червона освітлювальна ракета і застукотів
ворожий скоростріл “Максим”. То ж зрозуміло, що і в Селиськах
стоїть їх застава. А енкаведисти, що стояли на роздоріжжі, це
була лише приманка на нечисленну здобич. Висновки команду-
вання нашої групи були безпомилковими і по р'озстрільній поле-
тів наказ: “Припинити вогонь і відступ!”
Ще якийсь час наша розстрільна лежала на снігу без рухів, але
всі ми були певні, що село не відвідаємо сьогодні, Але раді були з
того, що зустріч з ворогом відбулась на відкритому терені, в полі,
а не в селі, де могли б виникнути пожежі. Отже, прощавайте Се-
141
лиська до якогось часу. Сьогодні не вийшло. А наша група мала
намір весело і спокійно зустріти тут Свят-вечір із щедрими селя-
нами, в колі веселих колядок та вітати новонародженого Ісуса -
спасителя світу. Ось така-то повстанська доля.
Наша група повернула на зворотний шлях. Ворог на переслі-
дування йти не посмів. Та ранком він напевне розпочне переслі-
дування, бо й снігопад припинився. Шлях на Станимир також
неможливий, то ж пройшовши якусь відстань, колона звернула
на південь. До лісу підійшли не швидко, бо марш по глибокому
снігу забрав у нас сили, а групі потрібно було відійти якомога
дальше. Ось колона вже в лісі. Запоряджено короткий відпочи-
нок. Лягати на снігу чи сідати заборонено з тактичних міркувань.
І колона знову в русі на південь. Повстанці були впевнені, що єди-
ний і незворотний наш напрям - на південь.
У лісі посвітлішало і наша шпіца вже далеко попереду. А зад-
ня стежа пильнує наших слідів, звідки найшвидше можна споді-
ватися ворога. Але не виключена можливість, що ворог може ата-
кувати колону з будь-якого напрямку. Отже, колона в бойовій го-
товності торує стежину в снігу.
Нараз кулеметна черга розірвала тишу позаду колони. Отже,
ворог йде по наших слідах. Чотовий “Соловейко” спішно посилає
на допомогу ще одну кулеметну ланку. Він інструктує її, як пови-
нно відступати заднє забезпечення. А колона, не зупиняючи мар-
шу, відходить на південь. Заднє ж забезпечення обстрілювало во-
рожу групу, що розтікалась у рострільну. Наші тимчасом зміню-
вали становища і наздоганяли почергово свою колону. Ворожа
група залягла, аби прийняти бій, і лише по якомусь часі виходила
на наші сліди, щоб знову наздоганяти нас.
Минає час, а ми постійно в русі. Біля полудня більшовики зно-
ву наздоганяють заднє забезпечення нашої колони. І знову ж ті
наслідки зустрічі. Ця тактика відступу зробила нам цього дня чи-
малу послугу. Розумний маневр має зимою свої переваги. Бо якби
ми цього дня прийняли затяжний бій, то ворог зумів би швидко
нас блокувати. А прорив з блокади завжди вимагає жертв. Вияви-
ти чисельний склад ворожої групи у нас можливостей не було. І
наміру прийняти з нею бій - теж. Тож єдиною необхідністю був
розумний маневр.
142
Минає в напруженні час. Група постійно в русі; на задах групи
лунають постріли. День похмурий, і друзі частенько поглядають
на годинники. Вислана стежа до шляху Бібрка - Перемишляни
повернулась з повідомленням, що цей шлях ворогом не контро-
люється. У селі Свірж спокійно.
Виходимо на гостинець. Якась мить і дорога вже позаду. Біля
дороги залишена у лісі наша стежа, аби прослідила за рухом во-
рожої групи. Незабаром отримуємо повідомлення, що більшови-
ки за нашою групою не пішли. На шляху вони повернули у бік
Бібрки. Чисельність ворожої групи - біля рота червонбпогонни-
ків.
З полегшенням зітхнула вся наша братія. Але темп маршу при-
скорився, бо всі ми усвідомлювали, що ворог не припинить нас
переслідувати. Потуги командування зводились до того, аби про-
триматись без бою до вечора і по-партизанськи зникнути. Наш
загін попетляв за день так по лісі, що ми загубили всяку орієнта-
цію на терені. Лише наші командири та розвідники тримали все в
своїх руках.
Сутінки згасаючого дня не зупинили маршу колони в стилі
“гусаком”. Лише при повному мороці вечора колона зупинилась
на перепочинок. За мить відчули, що поряд село. Залаяли пси.
Село було розташоване у видолинку і кожен звук видавався не-
мовби поруч. Підійшли ближче. До села пішла наша стежа. Треба
чекати. Друзі лежачи шукають у наплечниках щось їставне, а там
лише набої.
І раптом згадалося, що сьогодні Свят-вечір, в наших селах і
містах за традицією предків родинами засідають до вечері аби
віддати шану Новонародженому Спасителю світу, сину Господ-
ньому. Згадалося дитинство, Свят-вечір в батьківському домі і
радість події в турботах всієї родини. І як я шукав на небосхилі
першу вечірню зорю аби сповістити цю новину.
Сьогодні я також її шукав та марно, небо заволокли хмари і це
лише додало смутку. Мої побратими, лежачи на снігу, втомлені,
напевно також шукали поглядами цю небесну зірку і думками
линули до рідних.
Повернулися наші розвідники. У селі спокійно. Вдень більшо-
вики села не відвідували. Тож з’єднані чоти негайно почали сходи-
143
ти з гірки до села. Воно вмент ожило: загавкали пси, заблимали лі-
хтарі, а по колоні вже біг ходовий: “Входимо до села Любешки!”
Село Любешка нагадувало ті села Прикарпаття, що розташо-
вані поміж лісовими горбами. Коли повстанський підрозділ
увійшов у село, здивувала в ньому раптова тиша. Замовкли соба-
ки, селяни виходили з хат, йшли до дороги, запрошували повста-
нців до господи, щоб розділити з ними, що Бог послав. Одначе не
всі повстанці мали можливість зайти у селянські хати цього па-
м’ятного вечора. Декілька кулеметних ланок зайняли становища
на підступах до села. Найважливіше - дорога на Бібрку, яка вихо-
дила з села на відкритий терен. Ми знали, що ворог завжди сте-
жить, коли наші релігійні свята. То ж і наша пильність не пови-
нна послаблюватись.
Повстанський підрозділ в селі зустріла теренова сітка ОУН,
яка швидко підняла селян до зустрічі з нами, аби надати необхід-
ну допомогу. На щастя, в сьогоднішній зустрічі з ворожою зграєю
жертв у підрозділі не було. Ми мали лише два легких поранення в
другій чоті. Але поранені друзі, як кажуть, залишалися на своїх
ногах у темпі маршу.
На прохання селянина-господаря нас чотирьох повстанців за-
йшло на подвір’я. При дверях хати стояла жінка з ліхтарем і за-
прошувала до господи. Наче вибачалась за низенькі хатні одвір-
ки. Ось ми вже в хаті, в звичайній селянській хаті з каганцем. За-
пахло справжньою колядою, яку пам’ятаю ще з дитинства. На
глиняній долівці солома. В кутку хати - великий сніп жита - ді-
дух. Стіл застелений обрусом, як і належить в свята. Біля печі на
широкій лавці сидять дві дівчинки і з дитячою цікавістю огляда-
ють нас, погойдуючи босими ніжками. За порадою господаря
наша четвірка вже за столом. Наші господарі люди середнього
віку, але вже по-селянськи спрацьовані і виглядають старшими.
До того ж чоловік налягає на ногу і це викликає жалість. Жінка
худенька, клопоче біля печі. Одежа на всіх убога, але чистенька.
Чоловік цікавий, запитує: “Йой, хлопці! Які ви мокрі! Чи здалеку
йдете? - і продовжує: Сьогодні в лісах цілий день стріляють. А
ми думаємо, напевно наші хлопці з москалями б’ються. Йой, най
господь боронить! Як же зимою можна в лісі жити?”
Ми посміхались, а санітар “Гуцул” піднявся з лавки, підійшов
144
до грубки аби погріти руки. Витягнув їх до переду і відповів гос-
подарю: “О, дєдю, ми тепер в лісі не живемо. А тоті кляті моска-
лики плентаються услід за нами. Смерека би їх. І спонукають нас
рвати чоботи. А чоботи тепер дорогі, чи не так?”
Господар, звичайно, зрозумів жарт нашого гумориста і посмі-
хнувся разом з нами. Та й звернувся до жінки:
- Ганнусю, подавай вже тоту вечерю, бо хлопці зголодніли і
ми цілий день постили, і діти вже охляли.
- Вже подаю, подаю, -1 жінка завертілась біля кухні із слова-
ми. -Як добре, що запізнились до Святої вечері, і хлопці небавом
поспіли. Напевно Господь нас надоумив. Зараз помолимось і по-
вечеряємо, - бринів голос спрацьованої жінки-матері, ставлячи
на стіл велику миску паруючих голубців.
Друзі, як за командою, повернулися до образів святих, шепо-
чучи молитву з подякою до Господа і думкою про рідних. Обабіч
молились на колінах мати з дочками. По молитві чоловік щиро
дякував нам, що не проминули їх оселю, і бажав нам зустріти на-
ступні свята у колі своїх рідних. А жінка в такт чоловікові похи-
тнула головою і кінцем хустки витерла сльозу. Ми обопільно дя-
кували щирим селянам за гостинність. Побажали їм кращої долі,
спокійних та веселих свят.
Мої побратими, як люди військові, вже озброїлись своїми ло-
жками-виделками військового німецького зразка і виловлювали
голубці з великої миски, бо минула вже добра доба з часу остан-
нього обіду на Перемишлянщипі.
Вмент довга черга з німецького кулемета системи МГ підняла
всіх до зброї. Повстанська доля вимагала від нас найважчих ви-
пробувань. Повечеряти нам не судилося, паруючі голубці зали-
шилися в селянській хаті. Вже за порогом хати оглянулись. Ленти
трасуючих куль мчали понад село від поля. Тож зрозуміло, що
ворог підійшов до села з боку Бібрки і наша застава зустріла його
за селом.
Із сусідніх хат також повиходили повстанці і заспішили до до-
роги, де між чергами бою загудів басок ройового “Ворони”:
“Усім дорогою на південь. Тримати зв’язок”. І помчав на заставу.
Дорогою йшли друзі, так і не повечерявши тої пам’ятної ночі в
селі Любешки.
145
Виходячи до сільської дороги, вже біля воріт господарства,
мене затримала засапана жінка і ледве вимовляючи слова, мови-
ла: “Візьми, хлопче, по дорозі з’їсте. Ви так і не повечеряли.
Бери, не відмов, і хай щастить вам усім”. Худенька жінка притис-
ла до моїх грудей білу льняну торбину, наче хотіла заховати, як
роблять в таких випадках жінки, ховаючи у себе за пазухою і, не
витримавши моєї розгубленості, сказала: “Та бери в руки зверху,
вона не зав’язана”. Я взяв торбинку рукою і низько вклонився
перед жінкою, а коли підняв голову, жінка вже дріботіла подві-
р’ям до хати і мої слова подяки застрягли в повітрі.
Навколишні події диктували нам, що потрібно негайно зали-
шити село, доки більшовики не запалили будівель, а вони цього
прагнуть завжди. Та наша застава тримає їх поки що на відстані і
без наказу не відступить.
Час від часу над селом летіли ленти трасуючих куль, але.на
них ніхто вже не звертав уваги. Підрозділ залишав село організо-
вано. Припинили стріляти і наші МГ. Значить, застава знята і на-
здоганяє підрозділ. Зняті, звичайно, і бокові стійки. Ройовий “Во-
рона” наказує виходити “гусаком” та тримати зв’язок між роями,
а сам залишається зустрічати заставу та ройового “Брюховецько-
го”, рій якого зупинив більшовиків на окраїні села.
Ворог зрідка ще пострілював, та до села, мабуть, не поспішав.
Тож наші підрозділи не поспішаючи відходили косогором до лісу,
а по колоні біг ходовий наказ: “Ройовим доповісти за своїми но-
мерами”. Вже в лісі колона зупинилась для бойового порядку та
подальшого маршу. А марш передбачався нелегкий. Підрозділу
треба було відірватись від ворожого переслідування і загубити
свої сліди на снігу. Про це думали не лише командири групи.
Біля нашого рою - рій “Брюховецького”, і друзі, які були на
заставі, жваво гомоніли: “Ну, і Свят-вечір доля подарувала, довго
згадуватимемо”. Я згадав про торбинку і підійшов до друзів, що
бідкались на долю та москалів. І вмить настала тиша. Навкруги
захрустіли святкові пампушки і торбинка сердешної жінки вмить
спорожніла.
Колона рушила на південь. Ройові бадьорили повстанців, що
це останній наш марш зимою. їх слова піднімали настрій. Ма-
буть, я все ж таки шкандибав на ліву ногу, бо ройовий “Ворона”
146
сам зняв з мого плеча торбу з амуніцією і передав її на зміну дру-
зям. Колона далеко в лісі крокувала снігами, а чолове забезпечен-
ня торувало стежину. Швидкість маршу невисока, колона часто
міняла чолове забезпечення. Дві доби маршу в снігах забрало ба-
гато сил.
Повстанський підрозділ рухався, не зупиняючись, і, здавало-
ся, шо ніч безконечна, а день забарився під Різдво Христове. Та
день все-таки прийшов. І ми зрозуміли, що знаходимось непода-
лік знайомої нам Кам’янки. Напевне, врешті хоч трішки відпочи-
немо на рідній Кам’янці. Колона зупинилася в лісі. До присілка
подалися розвідники, а втомлені повстанці лягли на снігу, не за-
ховуючись попереджень зимового маршу.
Ранком натиснув морозець, і Різдво Христове віщувало погід-
ний день. Та чи спокійний він буде для нас. Лежачи на снігу, друзі
перекликалися, вітаючи один одного словами “Христос народив-
ся!” А ще через хвилину хтось з друзів загомонів злегенька зна-
йому кожному з дитинства колядку “Бог предвічний” і тихенький
гомін наче ходовий наказ, пішов по колоні.
Повз лежачу колону пройшли чотовий “Соловейко” та бунчу-
жний “Грабко”, застерігаючи всіх від снігу, бо захворіти можна. І
колядувати просили стиха, бо ворог шукає по селах не тільки нас,
бандерів, а й люто грабує наших селян у ці святкові дні. Злодії
завжди знають, коли найкраще це робити.
Чотовий “Соловейко” попереджував, що на присілку чоти не
затримаються, не варто йти на ризик, якщо москалі йдуть по на-
ших слідах. З присілка повернулися наші розвідники і повідоми-
ли, що там таки спокійно. Колона відновила рух. Розвідники зу-
стрічали на Кам’янці двох зв’язківців сотенного “Косача”, котрі
йшли на зв’язок з нашим підрозділом і повернули, щоби доповіс-
ти сотенному про наш прихід до Кам’янки. Колона вийшла з лісу
і в тиші зимового ранку зайшла до присілка, ніби після довгої
розлуки ми повернулися до батьківської оселі. Під нашими нога-
ми поскрипував сніг, а над присілком витала разюча тиша наро-
дженого Ісуса.
Лише рівні стовпчики диму, що піднімалися з димарів хат, на-
гадували, що тут жевріє людське життя. Вже в присілку рої повс-
танців розходилися по хатах, бо не вперше гостили тут. Кожен, як
147
кажуть, мав свою хату. Ми були близькими сусідами цих мужніх
селян-патріотів.
Ройові в першу чергу виводили кулеметні ланки на застави,
аби зненацька не бути атакованими більшовиками з будь-якого
боку. Рій “Ворони” також мав свою хату, і ми, вільні від застави,
заспішили погрітися. У хаті, як не дивно, господарів не виявили,
хоч двері не були замкнуті. Під кухнею тріскотів вогонь. Санітар
“Гуцул” голосно сказав: “Христос народився!”, але відповіді не
поступило. Лише за якусь мить з кухонки виглянула голівка Ган-
нусі - дочки нашої господині. Вона радісно сказала: “Бабуню, то
не москалі, то наші”.
Із кухоньки вийшла старенька, охаючи. І на повторне наше
привітання відповіла: “О, славіте Його! А ми з онукою думали,
що то совіти! Та роздягайтеся, в хаті тепло. Марія пішла до церк-
ви, а я хорую”, - казала без зупинки старенька. І поки ми клали по
кутках зброю та лаштунки, старенька знову зацікавилась: “А нам
недавно розповідали люди, що вас москалі сильно побили. То
правда, хлопці?” “То не нас побили москалі. Ось бачите ми тут,
бабуню”, - відповів санітар “Гуцул”, ласкаючи дівчинку, котра
наче рахувала нас.
До хати увійшов бунчужний “Грабко” і, привітавшись з старе-
нькою, звернувся до нас: “Треба з подвір’я простежити за північ-
ною гіркою. Ось мій далековид. Хто перший?” І “Грабко” вже
зняв з грудей далековид. Я без вагань зробив крок до переду, взяв
у бунчужного його морський далековид і зголосив свій вихід на
спостереження. На подвір’ї зустрілись з ройовим “Вороною”.
Він виводив заставу. Я доповів ройовому про наказ бунчужного
“Грабка” на спостерення. “Гаразд, - сказав він, - вибери місце
біля стодоли. Через тридцять хвилин тебе змінить “Липей”. - За-
кінчивши, ройовий попрямував до хати.
Після дводобового маршу з його перипетіями, тиша зимового
лісу Різдвяного ранку аж ніяк не в’язалася з реальністю баченого,
бо думки неслись у світ небаченого. Одначе інстинкт обов’язку
виконував свою справу - окуляр далековида свердлив лісову гір-
ку, дерева якої не виявляли ознак життя. Закортіло оглянути при-
сілок. Майже поряд церковця, з якої виходять селяни. Святкове
Богослужіння вже закінчилося, і селяни розходяться в різні боки.
148
Поспішають додому аби сповістити своїм домашнім радість на-
родження Спасителя світу — Ісуса Христа.
Згадав, що в дитинстві бачив німе кіно про Наполеона, і тепер
уявив, що знову бачу щось подібне. Мимоволі перевів далековид
на маленький цвинтар біля церковці і в окулярі вже хрести - ка-
мінні, дерев’яні, припорошені снігом, стоять наче вартові віч-
ності. Спочив тут і відійшов у вічність наш прославлений курін-
ний сл.п. “Яструб”. Пригадався день його похорону та безконеч-
ність боротьби, у якій гинули побратими, котрим лише через
роки нащадки ставитимуть хрести на могилах. А в лісі час від
часу чути, як тріскають дерева на морозі. І окуляр далековида
суне гіркою, відволікаючи мене від сторонніх спогадів.
Позаду стукнула фірточка. Повернувшись, побачив господи-
ню дому - Марію, що зауважила мене і привітала з Різдвом Хри-
стовим.
- Ще біля церкви мені сказали, що то ваш підрозділ загостив
до нас на свята. А мій легінь забув про нас і не подає чутки, -
сумно, наче з журбою, наче з собою, скаржилась жінка.
Я глянув на цю вродливу, ще молоду жінку і не знав які слова
втіхи можуть заспокоїти розбурхане серце цієї дружини і матері.
Якісь слова я все-таки спромігся видавити з себе, але жінка сум-
но усміхнулася і відповіла: “Ох, не знаєш ти, хлопче, як мені те-
пер тяжко”. І жінка аби скрити свої сльози, що бриніли вже на
очах, закрокувала до хати.
Постукуючи мерзлими чоботами та обсервуючи ліс, я намага-
вся уявити постать чоловіка тієї жінки, якого чекали в цьому домі
і якого я ніколи не бачив. Навіть світлини не виявилося в хаті. Але
ми знали, що цей чоловік виконує свій святий обов’язок в лавах
УПА.
Та ось з хати вийшла зміна застави, а також моя зміна. Стар-
ший стрілець “Липей”, відігрітий, поспівчував мені і, приймаючи
далековид, порадив заспішити на малинову гарбату пані Марії.
Змінена застава і ми все-таки зуміли щось перекусити з різдвяно-
го столу пані Марії до того часу, поки появився в дверях зв’язкі-
вець штабу аби повідомити наказ про негайний вимарш. Друзі
брали лаштунки, зброю і наперебій дякували жінкам за гостин-
ність, бажали веселих свят та Господніх благ на всі часи.
149
До дороги з хат присілка потягнулись групи повстанців, а їм
услід лунали побажання щасливої дороги. Шпіца чолового забез-
печення вже досягала лісу південного масиву. Вже на марші коло-
ну наздоганяли бокові стійки та застави і займали місця похідно-
го маршу.
Підрозділ мандрує лісом на південь до “Золотої поляни”.
Марш повільний і в колоні вже хтось сипле жартами на адресу
москалів, хоч всі ми ледве волочимо ноги. Трохи наїжджена до-
рога повертає праворуч до присілка Пилипівка. Тут часто зупиня-
лися наші повстанці, але сьогодні колона не пішла дорогою, а
навпростець через засніжений лан, за яким знову замкнеться ліс
терену “Золотої поляни”.
Усі ми усвідомлювами, що з приходом на Кам’янку і терен
“Золотої поляни” ми тут не залишимось, а нас, як синів, чекають
в селах на свята - втомлених, мокрих, обірваних, але чекають.
Отож, з надією на відпочинок, підрозділ не поспішаючи на-
близився до “Золотої поляни”. Обігнувши старий табір, ми підня-
лися на знайому гірку. Праворуч відкривалася “Золота поляна”.
Вона була покрита снігом і перекреслена заячими слідами. На-
вколо панувала тиша зимового сну. За струмочком чорніли отво-
ри до землянок, які пам’ятають гомін річної давності і нагадують
сьогодні нашим “старичкам” Різдво Христове 1944 року. Тут, в
землянках, рік тому всім було весело і радісно в колі побратимів
та пам’ятних подарунків щирих рогатинців.
Обминаючи поляну, друзі загомоніли, пригадуючи різні при-
годи минулорічної зими, морозяні довгі ночі на стійці і запах
ялиці в землянці. Отож зустріч з “Золотою поляною” напевно
завжди викликатиме приємні спогади тих, хто будував ці зем-
лянки і жив у них тієї незабутньої зими. А сьогодні підрозділ
залишав старий табір зі смутком і “гусаком” простував лісовою
стежиною до села Яглуш, яке ми називали повстанською сто-
лицею.
На половині шляху між Яглушем та “Золотою поляною” під-
розділ зупинився і підстаршини потяглись у голову колони за на-
казом можливих змін на марші. Незабаром повернувся ройовий
“Вовк” і своє звідомлення розпочав з найважливішого: нас зу-
стріли пежисти сотні. Підрозділу наказано відпочивати. Як
150
стемніє, маємо підійти до Яглуша і гайда на села святкувати. Для
нас вже все підготовлено.
Звичайно, ще невідомо куди хто поїде. Але хіба це важливо?
Вечір не за горами, незабаром довідаємось... Колона знову у русі,
а наші думки швидко змінюють напрям, бо бачимо себе вже в
криївці якогось села. Хоч мало хто з нас має уявлення, як вигляда-
ють ці криївки, як вони будуються і як почуваються ті, хто хова-
ється в них. Тож, очевидно, пора і нам, повстанцям, познайоми-
тись з криївками аби вижити і протриматись до весни. А там про-
довжити нашу священну боротьбу.
Ось з такими міркуваннями колона в надвечір’я підійшла до
Яглуша. Біля крайніх хат села колону зустрів командир сотенної
ПЖ “Козаченко” з розвідниками, і до лісу по наших слідах пішла
їх застава. А на відстані, біля хат ми побачили валку саней, що
притиснулась до парканів. А дебелий селянин вигукнув:
“Хлопці, та тут наш Сенько!” - і кинувся в обійми ройового “Во-
рони”. Фірмани по черзі трясли руку ройовому і вітали друзів, що
були поряд. Повідомили, що чекають нас аби відвезти в село на
свята. А ройовий “Ворона” запитував, як село святкує, як живуть
його рідні.
А потім було Різдво 1945-го року
Враз із бокової вулички села викотилося кілька саней і зупини-
лося біля нашого гурту. З саней повискакували військові, знайомі
нам постаті.
“Струнко!” - лунає голос ройового “Ворони”. Ступає два кро-
ки, а відтак рапорт:
“Друже командир! З’єднані чоти прибули на базу без втрат.
Ройовий “Ворона”!”
Та сотенний “Косач” вже обіймав ройового і по хвилі віддав-
ши честь групі, голосно сказав: “Вітаю вас, друзі! Христос наро-
дився! Сьогодні я дуже радію нашій зустрічі і бажаю всім весе-
лих свят. Тримаймося міцно, браття, в цій боротьбі і - до зу-
стрічі!”
151
Незабаром підійшли бунчужний “Грабко” та чотовий “Соло-
вейко”, які чекали сотенного десь попереду, і, зберігаючи субор-
динацію, звернулися з рапортом про виконання рейду. По хвилі
сотенний з групою старшин відійшли на розмову. А ще через
мить чота ТЗ вже сідала до саней фірманів з села Дички.
Друга чота “Соловейка” ще чекала своєї черги на виїзд. Ідучи
попри валку саней, на які вже всаджувалась наша чота, сотенний
“Косач” та бунчужний “Грабко” ще раз побажали нам щасливих
свят і повстанського щастя. Порівнявшись із саньми, на яких си-
дів ройовий “Ворона”, сотенний звернувся до нього:
- Друже “Ворона”, командир “Грабко” з чотою не їде. За поря-
док відповідаєте ви. У селі зустрінете командира “Вовка”, він вас
чекає. Надіюсь, що все буде гаразд.
- Так є, друже командир. Дозвольте від’їхати. - Сотенний на
знак згоди махнув рукою і оба з “Грабком” підняли руки аби від-
дати почесть чоті, що відбувала.
Валка саней зірвалася з місця, застояні коні швидко виносили
чоту з Яглуша на польову дорогу і сани в своєму бігу наче зніма-
ли втому і хилили тіло до сну. Попереду повстанську чоту чекав
вечір Різдва Христового в колі мешканців села Дички. Валка са-
ней швидко прибула до села, де на неї вже чекала група людей на
чолі з станичним села Дички, аби негайно розселити чоту повста-
нців на зимові квартири, приготовані заздалегідь. То ж не було
дивним, що нас вже чекали, бо організаційна сітка ОУН тут пра-
цювала на належному рівні.
По-військовому злагоджено ройовий “Ворона” та станичний
села підкликали опікунів до саней аби забрати повстанців на при-
значений постій. Через короткий час усі ми вже сиділи в теплих
хатах гостинних селян. Цих днів не забув навіть через плин часу.
І сьогодні мені хотілося б ширше віддзеркалити прожиті дні 1945
року з людьми цього села, які прийняли нас і ділили з нами усі
труднощі жорстокої боротьби з лютим ворогом. Та, напевно, це
повинна бути окрема розмова.
Ось так несподівано Різдвяного вечора змінився триб життя
повстанської чоти, до якого ще треба було привикнути. То ж хотів
би наголосити, що сотня “Сіроманців” перезимувала з допомо-
гою свого народу і ранньою весною знову розпочала боротьбу за
152
свободу, залишаючи могили полеглих бойових побратимів на те-
ренах своєї Галичини.
Січень чота прожила в селі Дички без пригод, хоч не без тур-
бот. Часті облави ворожих гарнізонів тримали село в напрузі.
Вже на другий день свят я прийшов познайомитись з криївкою,
яка викликала в мене гнітюче почуття, і, напевно, не тільки в
мене. Але все обійшлося без пригод, і ворожий гарнізон попо-
лудні залишив село. Ворог не змінював своєї тактики облав по
селах. Він незмінно блокував село ще до зорі і вже ранком по-
звірячому вривався до хат селян. І горе тому, хто замірявся до
втечі, хай це була жінка чи дитина. А нам, повстанцям, пересу-
вання по селі категорично заборонялося. Лише зрідка вечорами
навідувався ройовий “Ворона”.
Через свята всі друзі відпочили. Забувши про тривалі рейди,
не могли витримувати бездіяльності. Але наказ голосив: звикати
до обставин. Моя квартира постою, криївка, виявилася невда-
лою. Малою для двох осіб, бо в ній ховався лише один господар
дому. І мене перевели на інший постій.
Ройовий “Вовк” з часу поранення біля “Золотої поляни” ліку-
вався в Дичках і тепер на правах старожила прийняв свого улюб-
ленця “Клима”, а згодом і мене до товариства, якому усі були
раді. І так минали дні зимового місяця. А до командира “Вовка”
частенько навідувалися сотенні зв’язківці з новинами, які не об-
минали і нас. Новини з терену не були втішними: перша чота ко-
мандира “Сокири” пішла зимувати на Ходорівщину і на Різдвяні
свята змушена була залишити місця свого постою. Під час облави
у селі Сугрів (це рідне село чотового “Сокири” - Григорія Базар-
ка) облавники знайшли криївку з повстанцями, тож чота змушена
була атакувати ворога. Облавників витіснили з села, але і чота
змушена була залишити цей терен, бо розуміла, що енкаведисти
прийдуть з більшою силою і все перетрусять і перекопають.
Третя чота командира “Романа” рейдувала на Перемишлян-
щині. З часу розчленування сотні вона провела два бої з ворожи-
ми оперативниками. З нашого боку були вбиті і поранені. І все ж
таки вона відірвалася від переслідування і тепер на зимових по-
стоях.
Сумні новини повідомили курінні пежисти про сотню “Полта-
153
вців”. В останніх числах грудня 1944 року ця сотня в повному
складі провела цілоденний бій з великими силами ворожих спец-
військ. Ворожі війська понесли величезні втрати, але загинуло і
37 повстанців та старшин, в тому числі і командир сотник “Мак-
сим”, що був, як повідомлялось, тимчасовим курінним “Сіроман-
ців”. Цей жорстокий бій відбувся біля села Кореличі на Переми-
шлянщині. А ми не розуміли, чому “Полтавці” не розчленувались
на чоти і рої за планом зимових умов.
Повстанське життя чоти ТЗ проходило буденно, та не безтур-
ботно. Наскоки на село червонопогонників та емгебистів викону-
вались за заздалегідь складеним графіком і сатанинська машина
котилася по селах, наче велетенський каток, здатний на своєму
шляху розчавити все живе. Але село трималося. Так промайнули
Різдвяні свята.
Сьогодні вже не пам’ятаю - в кінці січня чи на початку лютого
-командування сотні вирішило знову розчленувати чоту ТЗ по те-
рені, аби зберегти людей від частих облав на прилеглі до лісів
села. Тож одного вечора дві третіх повстанців чоти залишили
село Дички аби відбути на постій до сіл Заланів, Черче, Ротік.
Рогатинщина з радістю приймала своїх оборонців.
Моїх друзів і мене прийняло Черче - велике село недалеко від
Рогатина. Як з’ясувалось, Черче, як і вся Рогатинщина, було гото-
ве до боротьби з жорстокими загарбниками. То ж село було відо-
ме не лише своїми лічницями ще передвоєнного часу, але й відо-
мими суспільству людьми в часи визвольної боротьби. Знаю, що і
в сотні “Сіроманців” воювали повстанці з цього села.
Так минув лютий на зимовому постої частини повстанців
нашої чоти. Дотримувались ще більшої конспірації нашого побу-
ту, одначе, хотів би сказати, що за місяць нашого перебування
лише один раз більшовицькі органи спромоглися на велику обла-
ву і значною мірою перетрусили все село. І цього разу ворожі по-
шуки виявились марними - криївок більшовики не виявили, але
наша пильність не припинялась. Кожної миті могла виникнути
небезпека. Тому кожен з нас думав не лише про свою безпеку, а й
про безпеку друзів. Тож обставини нашого життя не давали піп-
стави думати, що ми на санаторно-курортному відпочинку. Та все
ж таки при нечастих зустрічах з друзями вечорами усі наші були
154
бадьорі, бо всі добре відпочили і вже затужили по зеленому лісо-
чку. Були дні, коли більшовицькі гарнізони мчали селом валкою
на селянських форшпанах у віддалені села району, не підозрюю-
чи, що за ними пильно стежили повстанські очі.
Якогось дня кілька саней промчало через село з Рогатина на
захід, а згодом в цьому напрямі зчинилась стрілянина. Десь перед
всчером прийшло повідомлення, що повстанська засідка підстре-
лила біля Підкаменя районного прокурора чи суддю. Тому ворожі
органи гасали по селах, знущалися над невинними людьми, щоб
залякати населення терором. Галичина боролась.
На початку березня прийшов наказ командування: чоті ТЗ на-
званого вечора зголоситись у селі Дички. По-військовому проща-
лись друзі з мешканцями села Черче, дякуючи їм за гостинність,
обіцяли не забувати їх, хоч ніхто не знав, яка доля чекає його у цій
жорстокій боротьбі.
Весняний збір “Сіроманців”
І ось друзі зібралися. Під’їхали наші, що були на постої в селі
Потік. А у нас не вистачає харчового “Бистрого”, мабуть забарив-
ся у прощаннях цей старший вістун - чемпіон сотні по бігу у зма-
ганнях на “Золотій поляні”. А ось і він. Ми швидко залишили
село Черче. Друзі кепкували з “Бистрого”, але ніхто не був впев-
нений, чи дозволить ще доля колись побувати у цьому селі.
Чота зійшлася в селі Дички опівночі і за наказом командуван-
ня до ранку залишила село і стала на постій біля “Осової поляни”
-колишнім пристановищем “Орлів”. Чекаємо подальших наказів.
День чота провела спокійно, переважно в розмовах друзів за
два місяці розлуки. В лісі ще залишався сніг, а на полях вже почо-
рніло. Лісові ярки та потічки вдень шуміли зашуміли весняними
водами, вночі ще притискало морозцем. Тому стійки спостере-
жень та застави змінювались погодинно. В чоті виявилось декі-
лька наметів (німецьких) командир “Вовк” знав як розпорядити-
ся цим майном аби забезпечити чоту теплом, поки з терену при-
буде необхідне.
155
Через день ввечері чоту відвідали харчові з терену, а через де-
який час до нас завітав і сотенний “Косач” з кількома зв’язківця-
ми та групою невідомих нам військових. Усі були верхи на добре
доглянутих конях, котрі гарцювали під вершниками, поскрипую-
чи сідлами. Сотенний “Косач” прийняв рапорт командира “Вов-
ка” і привітав усіх присутніх повстанців з щасливим завершен-
ням зимового часу.
Відтак сотенний з прибулими зайшов до колиби і зв’язківець
запросив туди ройових чоти. А незабаром зв’язківець “Залізняк”
покликав у колибу п’ятьох молодих повстанців, серед яких був і
я. Сотенний “Косач” привітав кожного з нас окремо і висловив
своє задоволення нашим виглядом. Відтак звернувся з словами:
- Я з друзями вибрав вас, молодих, здорових для праці в те-
рені. Сьогодні ви до якогось часу залишите сотню для праці по
лінії зв’язку. Повинен вам нагадати, що це відповідальна ділянка
праці для кожного з вас. Накази та вказівки одержите на місцях. Я
надіюсь на вас, друзі. Все зрозуміло?
- Так є, друже командир! - відповіли ми дружньо.
- А ось ваш командир, друзі, - заговорив знову сотенний, тор-
каючись плеча людини у військовому з автоматом на грудях, що
стояла позаду сотенного. - Тож підпорядковуватись будете лише
йому та інстанції і нікому іншому. А тепер знайомтеся: командир
“Кармелюк!”
Командир “Кармелюк” підійшов до нашої групи і вітаючись
по черзі з кожним, називав своє пссвдо, чекаючи на відповідь ко-
жного з нас. А була це людина вище середнього зросту, худорля-
ва, очевидно тренована, з чіпким поглядом чорних очей, чорнява,
віком десь біля тридцяти років. Наша група повинна була від’їха-
ти негайно. Тому командир “Кармелюк” запорядив десять хви-
лин на збори, які треба було використати для відпочинку коней
перед чималим скачком, що з’ясувалося потім.
Верхових коней група “Кармелюка” повинна була використа-
ти тимчасово, а в подальшому їх потрібно було повернути по
зв’язку. Для цього групу супроводжували сотенні пежисти
“Орел” та “Горіх”. Попрощавшись з друзями, група “Кармелюка”
залишала постій чоти ТЗ, взявши напрям на схід.
Залишаючи свою чоту ранньою весною 1945 року на постої в
156
селі Дички, мені і на думку не спадало, що чота в майбутньому
перестане існувати як окремий підрозділ у складі сотні “Сіроман-
ців”. А тим більше, що назавжди розлучаюся з своїми друзями, з
котрими ділив радість і незгоди у дні жорстокої боротьби.
З’ясувалося це все лише через чотири місяці мого перебуван-
ня на зв’язку військової лінії КВ (Карпати - Волинь), коли сотня
“Сіромацців” в черговий раз вирушила в рейд на північні терени
Тернопільщини та південні терени Рівненщини.
У рейд із сотнею пішли мої друзі, пішов і я, залишаючи на
зв’язку КВ нову зміну. Радість моя була в тому, що хоч чота ТЗ
була пізніше розформована, але в штабних наказах по сотні вона
завжди залишалася як окремий підрозділ під назвою - чота тяж-
кої зброї.
Слава полеглим героям!
Праця по зв’язку
Група командира “Кармелюка” у складі семи повстанців шви-
дко рухалася верхи на конях на схід знаним тереном, витримуючи
дистанцію темної ночі. Напевно мої друзі, як і я замислювались
над тим, яка ж робота нас чекає на терені по зв’язку КВ і смутно
уявляли собі свої обов’язки та терен, до якого прямували.
Перша зупинка групи відбулася на присілку Чверті на Переми-
шлянщині. Це майже на межі трьох областей - Станіславської,
Львівської та Тернопільської. Командир групи “Кармелюк” з’ясу-
вав нам, зв’язковим, обов’язки та необхідність контактів з тере-
новою сіткою усіх структур ОУН для розвідувальної праці на
своїх станицях зв’язку. Ми мали обов’язково охопити своїм впли-
вом людей, які живуть легально і працюють в більшовицьких
установах, бо мусимо знати все, що відбувається у районних
установах ворожого режиму.
Інструктаж був короткий але зрозумілий і група негайно знову
вирушила на схід. На станиці зв’язку залишився один стрілець
“Гай”. “Тимчасово”, - висловився командир “Кармелюк”.
Темна березнева ніч бігла до чергового дня і група, обмину-
157
вши невеличкий присілок, затрималась біля річки, яка розлила-
ся по сінокосах вшир на чималу відстань. Це Золота Липа, яка
несе свої води до Дністра і не вмістила в свої береги весняну
повінь. Вона похоронила у своїх водах не лише місток, але й
частину дороги до села Поточани, до якого тримала шлях наша
група.
Туман, який стелився над річкою, затруднював розгледіти
шлях. Тож доки “Кармелюк” і “Орел” вирішували, чи доцільно
змінювати маршрут, старший стрілець “Недоля” взявся пошукати
місток, тримаючись дороги під водою. “Кармелюк дав згоду і
“Недоля” вже поволі правив конем до середини річки. Паралель-
но до річки проходила дорога на відстані кількох десятків метрів.
Тож дорога була під нашим спостереженням, але нас цікавили
успіхи побратима “Недолі”.
І ось з темряви почувся його голос. “Недоля” добряче лаявся,
вживаючи німецькі слова...
- Агов, “Недоля”, як справи? - запитав “Орел”.
- Все гаразд, - відповідає, - я на протилежному боці ріки. Тота
моя шкапа так несподівано пірнула, що я ледве втримався, але на
місток потрапив. Форсуйте ріку, вона не широка. Усі ми зрозумі-
ли, що наш побратим добряче викупався у холодній крижаній
воді, а старший стрілець”3біг” ще й підкинув жарт:
- Цей шплінт, як корок, він і в Рейні не втопився.
Звичайно, цей жарт був не дотепний, але стосувався в’юнкого,
невисокого на зріст хлопця з теренів Городенки, який пройшов
школу вермахту у дивізії “Галичина” і після Бродівського котла
приєднався до сотні “Сіроманців”.
“Недолі” було наказано поспішити до села, а ми таки взялися
шукати місця, бо форсувати річку навмання - справа не з приєм-
них, все ж вода крижана.
Наближення нового дня прискорило наші зусилля, і першим,
хто здогадався про існування містка, був пежист “Орел”. Міст
був найвищою точкою на розливі води, він не мав огорожі, але
його обходили льодові криги, які пливли по річці. Місток був по-
критий водою десь на 50 сантиметрів, по ньому сміливо перейш-
ли наші коні, і група заспішила до села Поточани. Наближаючись
до села, ми відчули наче шум водоспаду і праворуч дороги вияви-
158
ли господарство. А “водоспадом” виявився невеличкий сільсь-
кий млин. От в ньому і знайшли свого побратима “Недолю”.
Він вже не виглядав “їжачком” - в’юнким повстанцем, а сидів
біля відчиненої грубки, босий, а з одежі і чобіт, що стояли поряд,
валила пара. Кріса тримав у руці, а другою рукою пив гаряче мо-
локо. Біля “Недолі” стояло двоє молодих людей - дівчина і хло-
пець, майже однолітки, років десь під двадцять.
Командир “Кармелюк” подякував за допомогу молодим госпо-
дарям, наказав допомогти одягнутися старшому стрільцеві і по-
спішати до села. Наказ було виконано вмить, і “Недоля” вже на
ногах, як цвяшок. Він спритно вибрався на коня.
По запаху в хаті я дійшов висновку, шо там побратим пив не
тільки молоко від простуди, а щось міцніше. А молоком лише за-
пивав. Але ділитися своїми висновками з цього приводу було не-
доречно. Тож день постою групи у Поточапах злетів швидко, без
пригод. Під вечір група була готова до подальшого скачка, але
пежист “Орел” повертався до сотні. Щодо стану старшого стріль-
ця “Недолі”, то здавалося, що його “кляча” (за його висловом),
можливо ще там, у Золотій Липі, пройшлася по ньому копитами.
І хоч запевняв “Кармелюка”, що все в порядку, але командир ви-
рішив залишити його в Поточанах.
Ще не смеркалося, а група добула шляху Поморяни - Бережа-
ни. Біля села Пліхів ми затримались у ліску, очікуючи вечора.
Зв’язковий провідник (молодий хлопець) із села Поточани, що
вів групу, з яким я їхав у чоловому забезпеченні, жваво знайомив
мене з тереном навколишніх сіл двох сусідніх районів різних об-
ластей.
- Ліворуч за кілька кілометрів - Поморяни, - пояснив провід-
ник, - а ближче - село Розгадів, де й закінчується зв’язок.
Смерком перетнули річку та гостинець коло небезпечного Роз-
гадова і помчали далі на схід. Ще кілька кілометрів лісом і група
вже в селі Годові. Без труднощів ми знайшли станичного села і
після короткої розмови про новини в терені, мені наказано орга-
нізувати станицю зв’язку на свій вибір в контакті з станичним.
Усе швидко з’ясовано. Друзі - старші стрільці “Збіг” і “Леп-
кий” вже на конях. Останні настанови і побажання командира
“Кармелюка”: “Друже, “Цяпка”, будьте обережні у виборі людей.
159
Швидше нав’язуйте контакти з тереновою сіткою. Інструкції ще
будуть згодом. Наступна станиця буде по той бік залізниці. По-
відомлю, як повернусь. Зауважте, ваш терен небезпечний. -1 вже
сідаючи на коня, командир “Кармелюк” сказав: - Не забудьте як-
найшвидше сконтактуватися з “Недолею”. - Друзі гукнули до ко-
ней і розтанули в нічній імлі.
Під час розмови з станичним села Годова я з’ясував, що тепе-
рішній наш командир “Кармелюк” - знана людина в цьому те-
рені, як зв’язківець, кур’єр останнього рангу.
Забезпечивши коня на обрік і хлопця-зв’язківця в додачу, я
подався на пропозицію станичного до лісу. Він сподівався на зав-
тра на село ворожої облави. За повідомленням місцевих розвід-
ників у Поморянах появилося багато ворожого війська. Не бракує
його також і у Зборові. Тож терен стає загрозливим. Станичний
порадив приєднатися до місцевої боївки, яка перебуває за два кі-
лометри на південь. Отож ідея станичного відразу ж виводила
мене не контакти дуже мені потрібні.
Веселий хлопчина-зв’язківець віком під чотирнадцять років,
провів мене через поле і розповів, що боївка стоїть на постої у
колибі. Сьогодні вдруге туди прямує зі мною, бо він в контакті з
боївкою за наказом станичного. Признатися, я був здивований
тим, що хлопець гасає до лісу, коли ще не пішли пастися корови.
Вдень це може викликати підозру у ворога. Одначе своєї думки я
не висловив хлопцеві.
Мій провідник, хлопчина продирався крізь молоду грабину
так впевнено, що здавалося знайти колибу він може із зав’язани-
ми очима, а до неї не було ніякої стежини. Ще кілька кроків і
вмить пролунало: “Стій! Хто йде?”
“Свої! Це я - Іван Варшава, - тоненьким голоском видихнув
хлопчина. А відтак попередив: - Зі мною гість до командира від
станичного”.
“Гаразд, можете підійти!” - була відповідь.
Ми з хлопчиною наблизились, і я аж тепер розглядів “спо-
руду”-колиибу. Це була така собі шопа на чотирьох стовпах.
Мала тільки піддашшя від дощу і відкрита всім вітрам. Так
що зауважити її темної ночі серед молодого чагарника на від-
стані було важко. Біля цієї колиби стояв стійковий з автоматом
160
ППШ, високий повстанець, який і поцікавився: “Ви, друже,
здалека?”
- Так, здалека. Маю справу до вашого командира.
- О, наш гість з відділу, - виголосила якась постать, що вико-
тилася з колиби, ідучи нам назустріч. Простягаючи мені руку, не-
знайомець назвався: “Чечіль”.
Обмінявшись потиском рук, високий чолов’яга із “шмайсе-
ром”, поплескавши зв’язківця, запропонував хлопчині:
- Ти вільний, Івасю! І передай станичному, що є потреба зу-
стрітися”.
- Гаразд, передам! - і хлопець вмить зник у корчах.
А “Чечіль” запропонував:
- Не варто будити командира. Ранком все з’ясуємо, а зараз ще
покімаримо в соломі. Ось лягайте біля мене. Тут місця вистачить,
- і “Чечіль” показав місце поруч себе.
Я зарив ноги в солому, аби не мерзли і закрив повіки. Але сон
мене не брав, я чув, як ходить стійковий, а відтак і зміну. В колибі
хтось з боївкарів похрапував у сні, а я ще міркував, що така охо-
рона колиби у відділі була б недопустима. Проте, хоч температу-
ра повітря не сприяла такому відпочинку, я все-таки задрімав,
притиснувши до грудей автомат.
Раптом довга автоматна черга прогриміла ніби над головою і
відлунала ранковим лісом. Та це лиш уява сну, бо насправді музи-
ка черг була суцільною, як могутній оркестр, що виконував шале-
ну музику. Вискакуючи із своєї схованки, першим впав нічний
стійковий, який прямо з колиби вів вогонь з кулемета системи
Дехтярьова. З колиби вискакували на всі боки повстанці боївки.
Інстинктивно вискочив з колиби і я і побіг на північ. Пробігши з
десяток кроків, зайняв становище. Біля мене гепнув стрілець боїв-
ки і щось крикнув. Шалена тріскотня не донесла слів повстанця. Я
був певний, що ворог атакував колибу від поля, тобто від села Го-
лів, яке було найближчим від постою боївки. Але я' помилявся.
Попереду кулі стригли чагарник корчів і я зрозумів, що ворог
атакує колибу з полудня, тобто з глибини лісу. Почулися викрики
на російській мові, а відтак ще і вибухи гранат. Отож ворог напе-
вно атакує великою чисельністю і впевнений в успіху. Тож затри-
муватися біля колиби згубно. І обидва ми наблизилися до поля ще
161
кроків на 20-30. Та вмить я зрозумів ворожий намір: атакуючи
боївку з глибини лісу, він був певний, що повстанці кинуться на
північ і змушені будуть вийти на відкритий терен. Ось там і зу-
стрінуть їх ворожі застави. Тому він не оточував колибу в кущах.
Стрілянина позаду вже затихала і кулі в наш бік не летіли. Ко-
роткі черги кулеметів і автоматів наче віддалялися на схід. Перед
нами вже світлішав край лісу, отож, далі йти не можна, там заста-
ви. Ми повертаємо ліворуч на захід. Йдемо на повний зріст. Під-
ходжу до боївкаря і питаю, як довго був постій боївки в колибі.
Він відповів, що три дні. Він - середніх років, у німецькій війсь-
ковій формі, з німецьким крісом у руці.
У лісі на сході пострілювали наче на полюванні. Повстанець,
подумавши, сказав:
- Є підстава думати, що більшовиків привів до колиби сексот.
Ось і наслідки - боївки не стало. Невже всі загинули?
- Важко сказати, бо ще йде переслідування, - відповідаю, -
дізнаємось потім, якщо залишимось живими. А тепер, друже,
вкажіть мені напрями до найближчих сіл. Я вперше у ваших тере-
нах і лише вночі долучився до вашої боївки з Годова.
Повстанець швидко зорієнтував мене на терені, а я вже напев-
но думав, щоб податися на захід, щоб притриматися до вечора,
якщо не попаду на облаву. Не поспішаючи, ми удвох віддалилися
на північний захід і забрели до дороги, що стелилася лісом з Роз-
гадова на Годів, по якій вечором мчала наша четвірка на Голів. Я
зробив висновок, що копита наших коней були останніми на цій
дорозі і заявив повстанцеві:
- Я намірився йти на Розгадів. А ви як, друже?
- Щось не хочеться мені топтати по лісі, - відповів він. - Я
місцевий, до вечора протримаюсь, а ввечері...
- Тоді бувайте. Я таки на захід скочу, - і не озираючись я за-
крокував понад дорогою, що вела на Розгадів, та швидко зрозу-
мів, що можу наробити свіжих слідів на болоті, а помимо того ще
й на снігу, що зустрічався в лісі невеликими латками, хоч на по-
лях його вже не було.
Ліс змінився з молодого чагарника на столітні граби та буки і
видимість змінилась. Тож рухатися повз дороги було небезпечно.
Тому я став поступово віддалятися ліворуч. А ось дорога, якою
162
по зимі ще ніхто не користувався. По ній текли по нахилу весняні
води з лісових хащів. Тому понад цією дорогою я вже впевнено
крокував, аж доки не опинився на краю лісу, з якого за кілометр
споглядала на мене з полудня польова гірка.
Отож, з півдня поле, а на заході лісова коса врізалась ген май-
же до гостинця і заслоняла село Розгадів. А село Пліхів спостері-
галося, як і гостинець та річка, що відділяли село зі сходу. Не
можу пояснити чому, але в цю хвилину мене чомусь зацікавило
це село, хоч до Поморян від Пліхова лише кілька кілометрів. Я
мав намір зблизитися з селом та гостинцем на Поморяни. Пере-
бравшись через дорогу і потічок, був готовий наблизитися до
села лісовою косою, аж раптом у Пліхові загриміла автоматна
черга. Це мене зупинило. Приклякнувши біля корча, я почав спо-
стереження за селом. Сільською дорогою котилося біля десятка
возів з ворожим військом на полудень. Та це ж облавники! Але
чому не йдуть гостинцем? Він неподалік, - майнула думка.
Та вмить її змінила інша: це ж загінка, як на полюванні! Вони
мають, мабуть, блокувати Поручинський ліс. Облава піде з Помо-
рян, недаром там знаходиться кількасот червонопогонників. Не-
нароком ковзнув поглядом по лісовій косі і вмить припав до
землі, подумавши: ось маєш, друже, і свою загінку вдруге сього-
дні. На відстані 60-70 кроків по лісовій косі від гостинця рухала-
ся лава - розстрільна ворога. На секунди наче завмер, а відтак по-
пластунськи моє тіло зарухалось, наче вуж, прикриваючись ши-
роким корчем якоїсь рослини.
Думка, наче блискавка, працює на випередження: тікати вже
пізно. Зауважать, як тільки зірвусь на ноги. Попереду дорога, річ-
ка, що випливає на поле, а позаду доносяться голоси ворожих
вояків. Напевно, вперше цього дня я не відчув ліктя побратимів
повстанської боротьби і належало оборонятися самому. Тож від-
дати своє життя вирішив недарма.
Дорога-річка, що переходила на поле вивозом, ’була заповнена
водою і, не задумуючись, я моментально заліг на її березі. Воро-
жа розстрільна майже поруч, а мої ноги занурені вже у крижану
воду. Руками працюю аби доповзти до корча над вивозом, що вже
на полі, і думаю: а чи вдасться це зробити. Та ось і маленький
корчик.
163
Вже не знаю, як добув запасник до ППШ, гранату з-за пояса та
зняв польову торбу, бо з наближенням ворогів моє тіло, здава-
лось, сповзало у крижану воду вивозу. Ненароком згадалися сло-
ва, сказані ройовим “Вовком”: “Якщо вмирати, то з музикою!”
Молодий червонопогонник, що йшов краєм лісу, обходив кор-
чик, за яким я клянчив хвилину тому і вів спостереження на Плі-
хів. А тепер цей вояка, ніби вже давно зауважив мене і радіє, що
втеча моя неможлива. А я супроводжую його цівкою автомата і
чекаю, коли він поверне зброю в мій бік або відкриє уста для
оклику. Я тоді натисну на гашетку автомата.
“Один у полі не воїн”, - ці слова були неодноразово темою
дискусії повстанців нашої сотні і сьогодні у лісі коло Розгадова
знову нагадали мені про самостійність вирішення долі в скрутно-
му становищі.
Отож, занурюючись помимо волі в крижану воду, я пильно
дивився на молодого ворога і не відчував холодної води. Моло-
дий червонопогонник за десять кроків і ось-ось порівняється зі
мною. А мені здається, що він ніби посміхається, несучи у правій
руці свою зброю - кріса з оптичним прицілом і ще раз зиркнувши
в мій бік миттєво відвів погляд.
Ворожа розстрільна правим крилом (тобто від поля) підійшла
до дороги-потічка, що витікав з лісу, і шукала вдалого переходу,
віддаляючись від мене. Я не міг повірити своїм очам. “О Госпо-
ди! Ти вдруге сьогодні охоронив мене і дарував мені життя. Хай
святиться ім’я Твоє,” - беззвучно вимовили мої уста. Я був впев-
нений, що ворожий вояка побачив мене ще тоді, коли я сповзав у
рятівний потічок, тож чому?..
Ворожа розстрільна клином перебралася через дорогу і відда-
лилася у глибину лісу, а я лише тепер відчув крижану воду і ман-
драж всього тіла.
Вибравшись з потічка, по-пластунськи доповз до корча, за
яким кілька хвилин тому спостерігав за селом. Перекинувшись
на плечі, підняв ноги догори аби вилити з чобіт воду. Та вода ли-
лася не лише з чобіт, а й з усіх кишень німецького мундира і це
почало мене дратувати.
Раптові постріли у лісі, з якого я щойно вибрався, вмить заста-
вили працювати думку на випередження і здивування: біля корча
164
лежала моя плащ-палатка, зрульована, яку я залишив там під час
відступу, коли зауважив ворожу розстрільну. Я клякав на неї, аби
не замочити коліна. І ось ще один доказ, що ворожий вояка, обхо-
дячи корч, не міг її не зауважити.
Палатку я, звичайно, накинув на мокру одежу, що сягала вище
пояса і міркував, які мої дії повинні бути в подальшому. Прислу-
хаючись до пострілів близьких і віддалених, зробив висновок, що
це велика ворожа облава на ліси цього терену, в якому я опинив-
ся. Цього дня я не знав дійсних подій і які терени охоплює ця
весняна ворожа акція в боротьбі проти УПА і підпілля, лише зго-
дом, працюючи на зв’язку в цих теренах я мав змогу вияснити
масштаби і терени, охоплені акцією ворога.
А цього незабутнього дня село Пліхів мене зацікавило ще бі-
льше, і я знову не зміг відірвати погляду від села, обдумуючи своє
становище. Ворожих військ по районах чимало і облави на ліси
можуть відновлюватися планово. Тож ліс, та ще без весняних
шатів, - поганий захист для мене. Та й терен не знайомий. Отож,
дотягнути до вечора в лісі - важка справа, обмерзну до нестями.
Тож рішення напрошується одне - йти до села. Турбувала шосей-
ка, але за моїм спостереженням руху по ній не було. Отже, впе-
ред, друже!
Відстань до Пліхова біля двох кілометрів і пройти її треба від-
критим тереном - низиною поміж лісом та польовою гіркою з по-
лудня. Ось я вже на полі. З лісу видно мене, як на долоні. Іду
спокійним кроком, тримаючи автомат під накидкою. Вся моя ува-
га на шосейку та село. А зрадлива думка наче шепоче: якщо по-
явиться ворог, то я зустріну тут свій кінець.
Ось і шосейка. Переходжу і навіть відчуваю своєрідний запах
спаленого бензину. Неподалік міст і шум весняної повені. А ще
неподалік такі бажані хати. Долаю міст, стріляю поглядом право-
руч і ліворуч. І мені здається, що міст гримить, наче по ньому
скачуть коні, а не тихі звуки моїх мокрих чобіт. І я вже біля схре-
щення доріг, прямо на захід видніє ліс. А попри нього фронтові
окопи. Ліворуч дорога на село Урмань, праворуч тягнеться село
Пліхів.
Вмить я почув гуркіт автомобіля і боком глянув на гостинець з
полудня. Тягаровий автомобіль летів на швидкості з Бережан на
165
північ і я інтенсивно звернув на дорогу праворуч (до Пліхова),
стискаючи автомат.
В таких обставинах завжди думаєш про найнебезпечніше. Тож
я не оглядався, а вичікував, коли автомобіль поверне до села і
загримить по мості. Я кинувся до забудов, а відтак до фронтових
окопів. Я був певен, що автомашина з військом, бо в ті часи авто-
мобілі без охорони не їздили по теренах Галичини. Мої сподіван-
ня, що автомобіль поверне до села не справдились і я мимохіть
глянув на гостинець. Машина вже проминула дорогу до села і
мчала на північ, а я відвернув від неї погляд і закрокував до най-
ближчого господарства. Зайшовши на подвір’я, зауважив, що
біля стаєн стоїть висока жінка, вдягнена по-зимовому і пильно
мене спостерігає в чеканні, що я скажу.
“Слава Ісусу Христу!” - наблизившись, привітав я жінку.
“Слава навіки!” - тихо відповіла вона, оглядаючи здивованим
поглядом.
“Дозвольте, матусю, зайти до вашої хати просушитися і пере-
одягтися. Бо облавники зранку поганяли мене по лісу”.
Після моїх слів жінка вмить наче зі сну пробудилась і без ва-
гань рушила швидко до хати. Відчинивши двері, сказала: “Захо-
дьте!” А сама побігла до воріт аби глянути на село і гостинець. Я
стояв у сінях, не поспішаючи заходити до хати. Та раптом'відчи-
нилися двері кімнати і я, різко повернувшись, побачив на порозі
постать ще одної жінки, що заледве не закричала зі страху.
Вмить, зрозумівши свою помилку, я почав вибачатися перед
жінкою, вже не пригадую якими словами. А жінка з переляку сто-
яла біля порога і, здається, не в силах була вимовити хоч слово.
Я був незадоволений собою, бо зрозумів, що сьогодні мої нер-
ви не заслуговували будь-якої похвали. Але я не міг пояснити пе-
реляканій жінці, що причиною всього цього була кімнатна клям-
ка сільських дверей, яка клацнула за моїми плечима, наче замок
автоматичної зброї. Безперечно, я не знав до сьогодні цих жінок,
бо вперше вимушено в селі Пліхові. Одначе жінки, які жили на
господарстві і зовсім не схожі між собою, виявилися сестрами.
До хати зайшла висока жінка, яка зустріла мене на подвір’ї. Як
з’ясувалось потім - старша сестра і негайно закомандувала. “Ган-
нусю, не стій, як вкопана і не трясися. Підкинь під грубку і готуй
166
обід- Москалів у селі нема”. І звернулася до мене: “То моя молод-
ша сестра. Живемо тільки вдвох і капаримо на цьому світі, доки
призначено Господом... А ви чому не роздягаєтесь? Ось з одежі
вода капає”.
Я глянув на підлогу, де виднілися калабаньки і почав роздяга-
тися. “Господи, ви ж захворієте!” - майже скрикнула вона.
Обидві жінки вмить заспішили до комори на пошуки сухого
одягу для мене і через декілька хвилин на лавці вже лежало все
необхідне для переодягання. Була навіть пляшечка з маззю як
профілактичний засіб від простуди. Через якісь хвилини я вже
стояв посеред хати. Коли знову зайшли жінки, я був подібний на
німецького кавалериста в підшитих тонкою шкірою штанах-рай-
тках. На мені вже була якась військова сорочка і маринарка. По-
ряд стояли військові чоботи на 2-3 номери більші моїх, вся одежа
теж була завелика. Може я був схожий на опудало, але для мене
це значення не мало. Все було сухе, мені було тепліше.
Пізніше старша сестра мені пояснила, що всі ці військові речі
залишили вояки гітлерівського вермахту, коли були в них на по-
стої весною 1944 року. Вони тут копали другу лінію оборони села
Пліхів. Вдягаючись у цей маскарадний одяг, я твердо знав, що в
хаті не залишуся, хоча старша із сестер запропонувала забратися
на селянську піч і там добре вигрітися. Але з мого боку цс було б
божевіллям.
Молодша сестра була схожа на циганку. Маленька на зріст та
ще й кульгава. Вона була на подвір’ї як на спостереженні. Пові-
домила, що в західному лісі чути постріли. Переважно біля Крас-
нопущівського монастиря. Тож затримуватися довше в хаті було
б гріхом і, відмовившись від обіду, з двома сільськими кожухами
я відправився до стайні на сіно. Домовився наперед з жінками,
що повідомлять, як висохне моя одежа.
Наслуховуючи, що чути назовні, я думкою повернувся до по-
дій тих двох днів, коли я залишив табір з друзями неподалік “Зо-
лотої поляни”. Знову задавав собі питання: “А чи один у полі
воїн?” Одначе відповіді я так і не знайшов у цю хвилину, бо дум-
ки бурею налітали одна на одну. То ж сьогодні, через плин часу
відповісти на це запитання можуть мої побратими-повстанці, які
боролися в ті далекі часи і пережили чимало безвихідних, здава-
167
лось би, ситуацій. Відповісти на це запитання зможе, звичайно, і
читач, дійшовши висновків.
А я хотів би повернутися на сіно того березневого дня 1945
року, до своїх дум під селянськими кожухами та міцного солодко-
го сну під охороною двох жінок-галичанок - щирих і чесних
християнок, готових навіть до жертви заради правди і добра.
Під вечір в Пліхові появилося військо, облавники поверталися
з акції і рискали по селі за самогонкою, бо їм все дозволялося. А
жінки змушені були заховати мою одежу. Вона висохла лише під
ранок. Та всі страхи жінок я проспав під кожухами. Лише наступ-
ного дня прощався з жінками і дякував їм від широго серця за
людяність та їх доброту. Вони обидві стояли наче постарілі за ніч,
а я співчутливо глянув на них і згадав свою матір. І не міг довше
затримуватися.
- Хай Господь віддячить вам за вашу доброту, - сказав я.
- І ти, хлопче, ніколи не забувай нашого Господа, - почув я
слова старшої жінки. Почув їх вже при виході з хати.
...Можливо, не варто б вести читача стежками своїх особистих
мандрів, які випали на мою долю у перші дні весни важкого 1945-
го року. Одначе, які б не були важкі ці перші дні праці на терені,
все ж вони переконали мене, що переважна більшість галичан
ненавидить большевицький режим і бореться з ним усіма доступ-
ними способами.
Ці прояви боротьби можна було зустріти на кожному кроці
селянського буття, а прояви винахідливості наших селян не під-
даються філософським поясненням. Українська нація виживала
наперекір жорстокій війні. І було навіть якось дивно, що на се-
лах ніхто і не згадував про наближення (як перед війною) пс-
реднівка, які часто бували в Галичині перед новим врожаєм.
Селян об’єднало воєнне лихоліття та окупаційні режими. І
межа поміж бідними і багатими перестала існувати. Такі зако-
ни війни.
Мабуть, не завадило б нагадати, які старання докладала
ОУН ще в передвоєнний час, аби об’єднати хоча б Західну
Україну в цивілізоване суспільство справедливости, віри і лю-
бови до своєї землі. Не слід забувати й громадські об’єднання,
товариства такі як “Просвіта”, їх роль у виховних процесах. І,
168
звичайно, церква, яка зуміла вдихнути своїм вірним Господню
віру братньої любові.
Такою згуртованою та настороженою була Галичина весною
останнього року Другої світової війни на нашій планеті. Та не
припинялась жорстока збройна боротьба за свободу свого народу
на західноукраїнських землях ще майже ціле десятиліття. І по-
крилася наша земля могилами кращих синів і дочок. То ж хочеть-
ся віритй, що знайдуться в Україні літератори-патріоти, котрі до-
кладно висвітлять коріння стійкості і гарту, витривалості поко-
ління 40-50 років - борців Визвольних змагань.
А я продовжу свої спогади як один з учасників цих змагань,
якому доля накинула випробування на зрілість, самостійного ми-
слення і вирішення невідкладних завдань.
Отож, оцінивши свої триденні плавання в центрі жорстокої
ворожої облави, та ще на невивченому терені, я зробив висновки,
що дії мої були майже безпомилковими і без вагань помандрував
на зв’язок з побратимом “Недолею”.
Залишивши село Пліхів в надвечір’я, я відвідав присілок Залу-
же, який належав до села Поручин Бережанського повіту. Зустрів
на присілку боївку командира “Тріски”. Дійшли до висновку, що
дводенна ворожа акція на села та ліси в цьому терені добігає кін-
ця. За звідомленнями місцевих розвідників ворожі війська черво-
нопогонників дислокуються в районних центрах. Одначе ворог
робив лише передислокацію своїх сил, аби швидше перекинути
потрібні підрозділи для боротьби з ОУН-УПА на терени, де вини-
кли жорстокі бої.
Старшого стрільця “Недолю” я знайшов на станиці в селі По-
точанах. При зустрічі побратим виглядав трохи скоцюрбленим і
на запитання відповів: не допомогла оковита, добряче простудив-
ся, і на підтвердження закашлявся, ніби хворий на сухоти.
Перед очима постала світлина мокрого побратима при пере-
праві через Золоту Липу. І я поневолі переходжу на розмови про
те, чому я несподівано опинився в Поточанах без верхівця. 1 як
минули останні дні ходіння по муках у водовороті ворожої обла-
ви. Побратим “Недоля” навіть потішався, що і мені випала холод-
на купіль, і між приступами кашлю жартував: “Ось вам відплата.
Тепер моя черга. Прийде черга, що ще і до “Збіга” доберусь”.
169
Заспокоюючи друга, що виглядав їжачком, я сказав: “Ну, га-
разд. Заспокоїв душу, а тепер покашляй. Це також корисно...”
Щодо мого стану, то я почував себе добре і думав, що молодість
здолає всі труднощі, тому запропонував другові прогулянку до
Голова. Це потрібно було аби ширше освоїти терен і знайти кон-
такти з тереновою сіткою через офіційний зв’язок.
Побувавши вдруге в селі Годів, ми з побратимом “Недолею”
прийшли до висновку, що Годів бути станицею зв’язку не може з
багатьох причин, а от стартовим пунктом для постійної розвідки
двох районів - Поморян та Зборова на північний схід - якнайкра-
ще підходить. Одначе усі наші плани чи припущення вимагали
підтвердження командира зв’язку “Кармелюка”. Тож повернули-
ся до Поточан з моїм добре доглянутим хлопцем-верхівцем, ко-
нем та обнадійливим весняним настроєм.
На жаль, не минула без наслідків вимушена купіль під час об-
лави, і вже в Поточанах дала про себе знати нестерпною свербля-
чкою тіла. А ще через день все тіло покрилось чиряками, які ви-
водили мене з терпіння. Треба було терпіти і робити опатрунки,
але перетерпів і за висновками сільського санітара все вийшло на
краще. Я втримався на ногах, а це давало перевагу в наших умо-
вах. Правда, після тієї березневої більшовицької акції у найближ-
чому терені облави припинилися майже до кінця березня.
Якогось вечора до Поточан прискакав командир зв’язку “Кар-
мелюк” з двома невідомими зв’язківцями. Був радий, що знай-
шов нас разом здоровими після тієї генеральної акції. “Карме-
люк” повідомив, що наша лінія контактує з волинською в терені
Почаїва та кінцевою станицею “Збіга” і “Лепкого” на зборівсько-
заложцівському терені, і що вони об’єднані в одну станицю. Та-
кою об’єднаною буде і наша -"Недолі” та моя - для спільних дій.
Бо рухатися по терені ми зобов’язані удвох. Адже при переходах
один може зникнути безслідно. Звичайно, що відстані між стани-
цями вдвоє продовжуються, але для цього потрібні верхівці і без-
доганна розвідка терену.
А по Галичині крокувала вже весна і будила все навкруги до
життя після зимової сплячки. Раділи і ми весняному сонцю, бо
зима для повстанців - найважчий час року. Тож кожного дня по-
думки повертались у сотню до друзів, які, звичайно, вже в рей-
170
дах. Село Поточани, в якому тимчасово була наша станиця зв’яз-
ку, належало до Бережанського адміністративного району, але
розташоване на межі Тернопільської та Львівської області, а по-
ряд ще й терени Станіславської області.
Весняні дні пливли наче гірський потік, а ми з побратимом
старалися вловити необхідний нам триб повсякденних турбот,
але не лише в центрі Європи, але й на просторах Західної Украї-
ни.. І війна ця велась жорстоко, бо ворог проводив її до повного
винищення людей на теренах Західної України, які не бажали
підкорятися червоному тирану.
Збігали березневі дні, і наш військовий зв’язок КВ вже при-
ймав кур’єрів та зв’язківців, забезпечуючи їх всім необхідним
для подальших пересувань. Тож скачки верхи увійшли в наш
триб повсякденного буття. Іноді за невідкладністю ці скачки від-
бувалися також вдень і по відкритому терені. Тож не завжди на
шляхах горіло лише зелене світло. Але, коли ти молодий, а ще
сидиш на доброму коні, то уявляєш, що народився в сорочці.
Отже, оцінювати обставини, у які ми часто вплутувалися, треба
було швидко. Бо інколи долю вирішували секунди.
Ось тим і відрізнялася праця у зв’язку від пересувань добре
організованої великої групи війська, яка контролює свій рух очи-
ма своїх спостерігачів на всьому шляху пересувань. Тоді завжди
можна сподіватися чітких і виважених наказів командирів.
На початку квітня на станиці в Поточанах появилося два на-
ших псжисти - “Орел” та “Шпак” з повідомленням, що старшому
стрільцеві “Недолі” належить негайно долучитися до сотні. А на
станиці для зв’язку залишається старший вістун “Шпак”. Цього
ж дня “Орел” та “Недоля” повернулися до постою відділу.
Старшого вістуна “Шпака” як одного з кращих кулеметників у
боях з гітлерівцями, не лише першої чоти, але всієї сотні я пам’я-
тав ще з часу мого вступу до відділу “Сіроманців”. Він, як і чима-
ло краян, був у сотні з перших днів її формування на теренах Ка-
рпат. А народився цей відважний борець з бойківським гумором
та статурою справжнього горця в селі Тисові Долинсього району
Станіславської області.
Воював “Шпак” у підрозділі ройового “Підступного”, рій яко-
го складався з чотирнадцятьох повстанців. На озброєнні в них
171
було два ручних кулемети та інша автоматична зброя. Словом
підрозділ ройового “Підступного” вважався кращим в чоті ко-
мандира “Льонського”, хоча в реєстрі був під номером 4.
Порозумілися ми з ним у нашій праці дуже швидко. І різни-
ця у віці (він був старший за мене на 7 років) ніколи не підкре-
слювалася ним, що допомагало загальній справі і обопільній
повазі.
З приходом повної весни ми з старшим вістуном гасали по те-
рені, а деколи і одинцем, якщо виникала така необхідність. І, зви-
чайно, часто попадали у, здавалось би, безвихідне становище.
Очевидно, що лише сам Господь рятував нас від ворожих куль і
виводив на стежину, яка вела до подальшої долі. А час збігав так
швидко, що у постійному водовороті подій, виконуючи свої обо-
в’язки, деколи плутали дні тижня або числа місяця.
Після Великодних свят знову по терені крутилися оперативні
групи енкаведистів. Вони наводили жах шаленою стріляниною
по селянах, котрі веснували на полі. Однак трударями полів у цю
пору були переважно старші віком чоловіки, жінки та підлітки,
які замінили своїх батьків та братів.
На початку травня закінчилась війна у Європі, капітулювала
гітлерівська Німеччина та її сателіти. Більшовицький загарбник
вмить послав у Галичину внутрішні війська для боротьби з
ОУН-УПА. Червона преса та радіо трубили про так званий те-
рор українських буржуазних націоналістів проти радянських
органів влади. Уряд УРСР розіслав відозви “всепрощення” во-
юючому підпіллю ОУН-УПА аби припинити боротьбу. Одначе
цій брехні вже ніхто не вірив.
Працюючи по лінії зв’язку КВ вже із вістуном “Шпаком”, я
часто опинявся в екстремальних обставинах при зустрічі з опера-
тивними групами НКВС. Вони постійно гасали по селах. Супро-
воджувати по зв’язку кур’єрів ми старалися переважно тоді, коли
смеркалося або вночі. А поверталися на постій, коли виходило -
поодиноко, а в кращому випадку - вдвох і переважно вдень.
За інструкцією наказ забороняв нам вступати у відкриту боро-
тьбу з ворогом при виконанні важливих завдань, маючи при собі
таємні пакети. Тож екстремальність обставин в таких ситуаціях
доводилося оцінювати блискавично. Одначе весняні дні давали
172
поштовх до життя і з молитвою до Господа ми виконували свої
завдання без зауважень командування.
У турботах проминули Великодні свята не лише для нас, але й
для хліборобів Галичини. Селянські поля з труднощами обробля-
лися під страхом облавників, які несли смерть на селянські поля.
Бо ж гинули від куль червонопогонників навіть жінки, підлітки і
немічні старці, працюючи на власній ниві.
Більшовицький режим, як залізний коток, котився по Західній
Україні аби видавити із селянина-власника якнайбільше сільсь-
когосподарської данини для убогої держави, яка “звільнила” його
від віковічного рабства. Ось, виявляється, кому повинен завдячу-
вати галицький селянин, який вже був переконаний, хто цей брат
зі сходу і яку свободу він приніс братньому народові. І хоч про ці
далекі дні пам’ятає лише старше покоління галичан, я не можу не
згадати ці страхіття більшовицького терору. Адже вони випали
на долю галицького люду, що був, за словами більшовицьких
ідеологів, найлютішим ворогом побудови комуністичного раю на
теренах Західної України.
Тож репресивні дії ворога запрацювали по Галичині на повну
силу, і на далекі простори неосяжного Сибіру покотили ешелони
родин борців за волю рідної землі. І хоч війна в Європі закінчила-
ся, відгомін подій на Західній Україні котився просторами зли-
денного Союзу Рад під гаслом: “Бандерівщина - українські бур-
жуазні націоналісти, вороги українського народу, озброєні для
боротьби з власним народом”. Ось як трактували більшовицькі
глашатаї визвольну боротьбу українського народу.
Одначе збройна боротьба ОУН-УПА проти комуністичного
режиму в усіх його проявах не припинялася, і повстанські відділи
УПА та збройного запілля самооборони в силу можливого оборо-
няли села від большевицької сваволі.
Тож, гасаючи по терені і володіючи свіжими новинами, нас в
першу чергу цікавили успіхи нашої сотні, бо ж не було і дня аби
котрийсь із нас не проговорив ненароком: “Хотілося б знати, де
зараз сотня та який настрій у друзів.”
Лише на початку травня зустріли сотенних пежистів, котрі по-
відомили, що “Сіроманці” рейдували по Бібреччині та Перемиш-
лянщині, а на постої біля села Добряничі в половині квітня знову
173
розчленувалися по чотах. Ранком того дня друга і третя чоти за-
лишили постій, а згодом і чота ТЗ. Біля села залишилася перша
чота командира “Сокири” і відразу була атакована червонопогон-
никами. Але чота прийняла бій і тримала ворога на відстані, не
дозволяючи йому вдертися до села. Бій затягнувся до полудня.
Більшовикам підійшла допомога, і чота повстанців, атакована з
двох боків, змушена була відступати. В цьому бою ми втратили
трьох повстанців, а ще двох було поранено. Втрати були і у воро-
жій лаві, та ці відомості мало нас радували.
В боях гинули друзі, і важко було усвідомлювати, що вже ніко-
ли не привітаєш старшого, добре вишколеного побратима, кот-
рий залишив у твоїй душі зерно братерства і доброго наслідуван-
ня на все життя. І в такі хвилини я навіть запитував себе: а чому я
не поряд на становищі разом з друзями?
Хоча насправді молодість не признавала, що кожної миті тут,
на зв’язку КВ, нас підстерігає ворожа куля, і ніхто, і ніколи не
знатиме, на якій дорозі чи стежині зник безслідно зв’язковий вій-
ськової лінії КВ. Але згадувати усі сакраментальні випадки на
зв’язку в терені за ці місяці нема потреби, бо взяв на себе обов’я-
зок описати події рейдів та боїв окремого відділу УПА в часи ви-
звольної боротьби, вояки якого віддавали своє життя в боротьбі
за свободу нашого народу.
Швидко минали дні і тижні нашої щоденної праці в роз’їз-
дах по терені. І ось святкуємо вже Зелені свята - Пресвятої
Трійці. Чудова погода, на небосхилі ні хмаринки, селянські
оселі заквітчані гілками дерев, пахучими травами, наче молода
перед вінчанням. Післяобідня пора. Старенький одинокий свя-
щеник села Поточани вже давно відправив святу літургію і над
селом панує святкова тиша. Ми з вістуном “Шпаком” поверну-
лися з лісу до села хвилини тому, аби з’ясувати висліди розвід-
ки з терену. Засіли в садку господарства з кількома місцевими
підпільниками і повели розмову про справи в терені. Здавало-
ся, що святковий день закінчиться без пригод, але... Вже не
пригадую хто зірвався з лавки першим з словами: “Облава,
друзі!” - показуючи рукою на ліс, який височів над селом зі
сходу. Якісь секунди ми спостерігали ворожу розстрільну, яка
викотилася з лісової гірки, що була на відстані від нас якихось
174
двісті метрів і лавиною сходила по голому косогорі до села.
Хтось підсумував: “їх більше роти”.
- Розходимося, - почувся голос “Шпака”, і в одну мить наш
гурт зник за будівлями аби наодинці виходити з цієї, заскоченої
зненацька халепи.
Отже на роздуми часу не було. І, напевне, кожен з нас подумав,
ідо ворожі спостерігачі вже зауважили нашу групу. Бо з тієї схід-
ної гірки можна було спостерігати, що діється на більшості гос-
подарств села Поточани. А через далековид можна було б навіть
порахувати птицю на подвір’ї, охопити південно-західну та півні-
чну відкриту полем околицю села. Вихід для вістуна “Шпака” і
для мене полягав лише в тому, аби вискочити з села, бо ще на
початку нашої праці вирішили в криївки не заглядати. То і не ці-
кавилися ними, бо завжди були на шляхах зв’язку.
Відколи пролунали слова команди “Розходимося!”, інстинкти-
вно я подався на південь. Обігнувши кілька будівель, зустрівся
лицем в лице із знайомим підпільником на псевдо “Буревій” -
Михайло Римар - підрайонний провідник ОУН на Перемишлян-
щині, родом з села Дунаїв. Обмін кількома словами при зустрічі і
ми, проти, здавалось би, здорової логіки, повернули свої зусилля
на південний схід, аби подолати відстань до цвинтаря, який роз-
ташований вже за будівлями ближче лісу.
Це був ризик з нашого боку, бо на цвинтарі в цю мить станови-
ще міг вже тримати і ворог. Тоді наші долі швидко були б вирі-
шені. Але цього разу нам поталанило, і ми вмить добігли до лісу.
Не поталанило лише одному повстанцю, який знаходився на пів-
нічній околиці села. Він виходив з села на північ вимитими поті-
чками - вивозами річки. Очевидно, вже на відстані наздогнала
його ворожа куля. Можливо навіть, що стріляв снайпер. Бо ворог
обстріляв село вже тоді, коли ми досталися до цвинтаря.
Ворожа зграя до вечора перетрусила все село і лише в понеділок
ранком залишила його. Зелені свята жителям села Поточани запа-
м’яталися як ще одна чергова акція братів-визволителів, які шукаю-
чи за бандерівцями, заглядали до горщиків і бігали за дівчатами.
Пораненого повстанця ворог не шукав, а знайшли його пасту-
хи вже в понеділок, коли вийшли з худобою, і принесли його до
колиби, яка мала назву “Біля Гриба”. Там відбувались наші зу-
175
стрічі. Повстанець був ще живий, він, очевидно, боровся зі смер-
тю, але втратив багато крові і сільська санітарка вже не в змозі
була йому допомогти.
Крісова куля пробила стегно і живіт навиліт і зробила повста-
нця нерухомим. У вівторок ранком поранений закінчив життя, а
теренова сітка села й ми так і не дізналися, коли і звідкіля появи-
вся він в селі.
Не можу не згадати ще одного випадку. Повертаючись з черго-
вого завдання з Рогатинщини, ми зі “Шпаком” зупинилися у селі
Новосілки, що на Перемишлянщині. Дізналися від командира мі-
сцевої боївки “Лютого”, що в селі лікується поранений повста-
нець нашої сотні. Ми виявили бажання зустрітися, і наша зустріч
відбулася негайно. Ним виявився старший стрілець третьої чоти
командира “Романа” на псевдо “Бурлака”.
Читач, можливо, пам’ятає, що в грудні 1944 року, коли “Сіро-
манці” вперше розчленувалися на чоти для операцій зимового
часу, то третя чота подалась на терени Перемишлянщини і там
провела кілька боїв з оперативними групами ворога. В одному з
тих боїв біля села Новосілки і був поранений старший стрілець
“Бурлака” родом з села Сопошин на Жовківщині.
Ворог заатакував чоту у невеличкому лісочку і під вечір чота
почала відступати. На одному з флангів повстанець “Бурлака” за-
лишився поранений в стегно, незауважений друзями свого під-
розділу. Наступаючий ворог на повстанця не натрапив, і поране-
ний залишився сам на сам у засніженому лісі без допомоги, а по-
переду була довга груднева ніч.
Неважко уявити собі, які думки роїлися в голові молодого по-
встанця. Але він боровся за життя і поборов смерть.
Другого дня ранком повстанця знайшов селянин з Новосілок,
який виїхав з дорослою донькою по дрова. Поранений “Бурлака”
доповз до дороги, яка проходила лісом, з надією, що хтось-таки
його знайде хоча б мертвого. Добрі люди таки врятували моло-
дого вояка, і коли ми зустрілися з ним, він вже був, як то кажуть,
на ногах. Але ходив з допомогою палиці. І, звичайно, ми розумі-
ли, що для побратима боротьба у відділі неможлива.
Після цієї зустрічі були ще зустрічі з побратимом “Бурлакою”.
Ми зустрічалися до того часу, коли мене повернули з терену зно-
176
ву до до сотні. Тож подальша доля старшого стрільця “Бурлаки”
мені невідома, як і доля тої родини з Новосілок, яка допомогла
вижити і ще раз встати на ноги молодому повстанцю УПА.
Буваючи в справах на Бережанщині, я таки зустрів випадково-
го знайомого “Чечіля”, якого ще пам’ятав з тої ночі в колибі біля
села Годова, де я шукав контакту з місцевою боївкою. Тож при
зустрічі я відразу пригадав цей незвиклий псевдонім. “Чечіль”
виявився освіченою людиною і, як старий знайомий, представив-
ся референтом Крайового Проводу. Він навіть похвалився, що
має успіхи на літературній ниві.
З тієї березневої халепи - большевицького наскоку на колибу
біля села Годова, врятувався “Чечіль” та ще двоє з ним, які відсту-
пали на схід. А командир місцевої боївки та сім її членів - загину-
ли в нерівному бою. Ось все, шо почув про ті березневі події під
час нашої зустрічі.
В половині червня із “Шпаком” нам належало супроводжува-
ти кур’єрів на Почаїв, яких накинули нам сотенні пежисти і попе-
редили про негайну передачу на виїзд. Майже на залізниці Львів-
Київ ми зустріли побратима зв’язкового “Збіга”, який вів двох ку-
р’єрів на Карпати. Отож нам поталанило. І ми лише обмінялися
кур’єрами і повернули в зворотний бік аби якнайшвидше добути
до Погребиськ.
Можливо, через тиждень по цих подіях на станиці зв’язку по-
явилися курінні пежисти - “Орел” та “Голубенко” з наказом від
сотенного “Косача”. Старшому вістунові “Шпаку” належало не-
гайно відбути до штабу командира “Джулика”, а на станиці зв’яз-
ку мав залишитися вістун “Голубенко”. Цей наказ про перестано-
вку мене засмутив найбільше. “Голубенка” я майже не знав. Було
відомо, шо до курінного ПЖ “Марцегеля” він прийшов із сотні
“Чорного” (“Бурлаки”), а тепер “Голубенко” ніби у сотснній ПЖ
у “Козаченка” (сотня “Сіроманців”). А “Орел” тепер вже у курін-
ній ПЖ командира “Марцегеля”. Тож, можливо, що і побратим
“Шпак” увійде до курінного штабу “Джулика” - “Марцегеля”.
І хоч ми зійшлися зі “Шпаком”, наче брати, я був радий за ньо-
го, і ми щиро попрощалися. Згодом я дізнався, що старший вістун
“Шпак” був до кінця в охороні курінного штабу. А через роки
поступила звістка - штаб куреня “Сіроманців” в 1946 році, при-
177
близно в березні, був атакований на одному з хуторів Тернопіль
щини і в нерівному жорстокому бою з ворогом загинув майже
весь його склад. До неволі потрапив тяжко поранений начальник
штабу “Джулик” та два охоронці штабу теж важко поранені. Всі
троє вижили і опинилися в ГУЛАГу.
Вже в наші дні вдалося з’ясувати, що серед складу курінного
складу загинув і старший вістун “Шпак”, а також колишній бун-
чужний сотні “Сіроманців” - “Докторцьо”.
Однак події цього несподіваного ворожого нападу на курін-
ний штаб не вдалося деталізувати і до сьогодні. Ми не знаємо
навіть кількісного складу, а тим більше псевдонімів полеглих
друзів і на якому присілку місцевості виник цей бій. Про події
загибелі штабу розповів стисло один з охоронців штабу ще в ГУ-
Лагу. Він залишився жити, та в шістдесятих роках його сліди за-
губилися. Але пошуки загиблих друзів та їх поховань тривають. І
хоч спливло більше півстоліття часу, пам’ять про полеглих героїв
визвольних змагань назавжди залишиться в серці народу.
А я повертався до буденних днів нашої праці на зв’язку.
Отже, вже втретє зроблена заміна на нашій станиці з часу
праці в терені. Мимоволі виникає думка, що мені теж пора пове-
ртатися в сотню до друзів. І такий день прийшов, як завжди не-
сподівано. А поки що ми з вістуном “Голубенком” виконували
свої обов’язки, супроводжували кур’єрів і були відповідальними,
аби ці друзі не потрапили в безвихідь.
На початку серпня ми з “Голубенком” були на станиці в Поточа-
нах і, як завжди, ще до зорі вийшли до лісу. Але в ранковому гомоні
нас вже шукав зв’язківець (сільський) аби повідомити, що нас вже
хочуть бачити на східній гірці села повстанці з відділу. Відділ став
на постій на східній околиці і коли ми з “Голубенком” наблизились
до застави, то зраділи, наче дітлахи. Застава своя -"Сіроманців”.
На заставі нас чекали ройовий “Брюховецький”, рій якого три-
мав заставу, і сотенний зв’язковий “Залізняк”. Ми разом заспіши-
ли доповісти сотенному “Косачу” про свій прихід та про обстави-
ни в терені. В штабі сотенний привітавшись, поцікавився розвід-
даними з терену. А потім похвалив нас за старанність у праці.
Витримавши паузу, повідомив: “Наш відділ вирушив у рейд. По-
стій залишить підвечір. Вам, друже “Цяпка”, належить долучити-
178
ся до сотні, а ви, друже “Голубенко” виконуйте свої обов’язки до
заміни. А зараз, - продовжив сотенний, - спільно із станичним
села потурбуйтеся аби сотню забезпечити обідом та візьміть з
собою харчового “Бистрого”.
Ми зголосили свій відхід і залишили штаб відділу. Так закін-
чилася моя праця по зв’язку КВ і настала очікувана зустріч з бо-
йовими побратимами. Залишаючи табір сотні, я дорогою до По-
точан вже атакував своїми запитаннями харчового “Бистрого”
аби довідатись про останні новини в сотні. Одначе інтендант не
був налаштований до новин, а більше заклопотаний харчами для
сотні, тою справою, яка лягала на його плечі.
Отож “Голубенку” та мені довелось заспокоїти харчового, що
сотня обідатиме своєчасно. А щодо рейду сотні, то відомий він
був, як завжди, лише сотенному та начальнику штабу сотні. Тому
цікавитись у харчового такою справою було недоречно. “Бист-
рий” лише знав, що рейд оголошений швидкісним і конспіратив-
ним, без зайвих сутичок з ворогом на марші, складом трьох чот з
легкою стрілецькою зброєю. Харчовий признався, що жалкує за
старими добрими роками, коли обоз сотні налічував більше деся-
тка возів і харчовий навіть на марші сотні знаходив можливість
на возі поспати.
Ця щира ностальгія старшого вістуна за далекими днями ви-
кликала у нас з “Голубенком” добрий сміх. І я поспішав запевнити
харчового, що ще сьогодні приведу йому в табір свого верхівця.
Але мої запевнення не викликали захоплення у старшого побрати-
ма, і він заапелював: “Не їздитимеш і ти верхи, хіба в розвідку візь-
муть. Бо всі шість верхових коней, що є зараз в сотні, належать роз-
відникам з особливих завдань. Такий наказ сотенного”.
Пропагандивний рейд “Сіроманців”
Цього літнього дня сотня обідала своєчасно, що не завжди
вдавалося зробити, особливо на марші. Але прикладом витримки
завжди були наші “старички”, котрі випробували свою витримку
ще в 1943 році на горі Лютій на Долинщині.
179
На жаль, в жорстоких боях дорогою війни сотня залишала за
собою все більше і більше могил цих витривалих і загартованих
“старичків”, котрі боролися з ворогом до останнього подиху і
тихо вмирали. Були й заскочені зрадою в криївках, котрі, не зміг-
ши вирватись з обіймів смерті, самі вирішували свою долю оди-
ноким пострілим, аби не опинитися живим в руках жорстокого
ворога.
Залишаючи село Поточани цього серпневого дня, я не був впе-
внений, що ще колись повернусь в цей терен. Тож аби своєчасно
долучитись до відділу, я нашвидкоруч попрощався з місцевими
підпільниками-селянами, бо моя праця по зв’язку без них була б
малокорисною.
І ось я вже вдруге сьогодні у штабі сотні, доповідаю сотенно-
му про виконаний наказ. А за кілька кроків від мене пофиркує мій
верхівець, ніби теж чекає на вирішення своєї долі.
Вістун “Бистрий” ніби в воду глянув. Мені наказано верхівця
(коня) передати в підрозділ ройового “Ворони”. Як з’ясувалось,
чоти тяжкої зброї у складі сотні вже не було. Її розформували і рій
“Ворони” увійшов до складу другої чоти командира “Соловейка”.
До складу другої чоти входив тепер і рій старшого вістуна
“Івася”, тож половину складу колишньої чоти ТЗ я знайшов у
другій чоті. Ройовий “Ворона” та друзі по підрозділу зустріли
мене радісними вигуками, наче я повернувся з закордонного тур-
не чи відпочинку на Золотих пісках.
На жаль, серед друзів я вже не знайшов знайомих постатей
старших побратимів-вчителів - ройового “Вовка”, повстанців
“Клима”, “Іскри”, велетня “Скали”, “Співака” - пораненого в
Унівському бою 29 жовтня 1944 року. Він лікувався на Рогатин-
щині. Не було вже багатьох інших друзів із чоти ТЗ.
В розмові з хлопцями з’ясувалося, що з часу моєї відсутності у
сотні сталися значні зміни. Старші віком повстанці в рейд не піш-
ли. Дехто загинув у жорстоких боях з енкаведистами весною та в
літніх масових ворожих акціях на ліси по закінченні війни з гіт-
лерівською Німеччиною. Були в сотні і новобранці, що заступили
славетних “старичків”, переважно з теренів Рогатинщини, Псре-
мишлянщини і Ходорівщини, бо по тих районах переважно рей-
дувала сотня з весни 1945-го року.
180
А цього літнього дня на постої сотні біля села Поточани я .
ще не зауважив перемін в побуті табірного постою. Все вигля-
дало, ЯК КОЛИСЬ, рік тому ЧИ більше. Але ЗГОДОМ Я ЗрОЗуМІВі ЩО'
чогось бракує. А бракувало особисто мені карпатського гумору,
тих веселих постатей, приятелів, з дитинства звиклих до суво-
рого життя, що знаходили в ньому сенс радісно жити - весели-
тися, танцювати. Навіть після виснажливих рейдів чи жорсто-
ких боїв, безсонних ночей, вони перегукувалися між собою,
наче орли, брались за руки, ставали в коло і крутили аркана аж
ліс гудів. О, пам’ять, пам’ять далеких днів! Та розуміння обста-
вин корегувало дії жорстокої боротьби табірного життя повс-
танської сотні.
Закінчувався день постою, і сотня до нічного маршу була гото-
ва кожної миті. Усі повстанці в підрозділі знали, що постій одно-
денний за планом рейду. Зв’язковий штабу “Трясило” покликав
мене до штабу сотні, і через мить я зголосив сотенному “Косачу”
свій прихід. У штабі помимо сотенного були начальник штабу
“Тютюник” та чотовий другої чоти “Соловейко”, який звернувся
до мене із запитанням:
- Друже “Цяпка”, чи вивчили ви добре терен Зборівщини, пра-
цюючи по зв’язку КВ?
- Лише полосою нашого зв’язку, друже командир, - була моя
відповідь.
- Гаразд. Давайте по карті, - заапелював “Тютюник”, розста-
вивши на землі кілометрівку німецького зразка.
Я показав полосу користування зв’язком КВ і наступну стани-
цю наших зв’язківців - “Збіга” та “Лепкого” і доповів, що далі не
сягав мій зв’язок.
- Гаразд, а в ці місця дорогу добре знаєте? - обводячи пальцем
терен біля Годова, поцікавився начальник штабу.
- Так, друже командир, тут весною мене добряче поганяли об-
лавники по лісі і початково моя станиця повинна була бути в цьо-
му терені.
- Згода. Провідника терену не потрібно, - зауважив сотенний.
- Завтра на залізку та шосейку висилаємо наших розвідників
до пункту... А Ви, друже “Цяпка”, поведете сотню до пункту, який
вкаже вам начальник штабу сьогодні вночі. Тож з Богом, друзі!
181
Підняти відділ до маршу! - гукнув сотенний зв’язковим. - А ми з
чотовим “Соловейком” заспішили в підрозділ аби підняти чоту
до маршу, яка тієї ночі виступала в чоловому забезпеченні.
Ще не спочило за обрієм сонце, а сотня вже рухалася лісовою
дорогою на північний схід, а в чоловому забезпеченні мій рій -
командира “Ворони”. Тієї ночі марш сотні був спокійний і неда-
лекий. Але я знав, що наступної ночі він буде набагато поспішні-
шим, а можливо, із гуркотом на залізниці. Сотню за командою
начальника штабу “Тютюника” я зупинив у лісі біля присілка Го-
дова. І хоч до ранку ще було далеченько, зрозумів, що це відпочи-
нок, а заодно і конспірація маневру сотні перед стрибком.
Мені знову довелось харчувати сотню в парі з харчовим “Бис-
трим” і навідатися до станичного села Годова та його харчової
сітки ще на зорі дня. Сотня обідала, а заодно і вечеряла без при-
год. Наприкінці цього спокійного дня все ж таки загриміли пост-
ріли і навіть довга кулеметна черга, яка підняла в таборі гостре
поготівля до бою.
Одначе бою не виникло: до нашої застави, яка блокувала до-
рогу з Августрівки на Годів наскочила оперативна група в складі
шести оперативників, які мчали верхи дорогою, як навіжені. Тож
наша застава поважного ворога не виявила, бо його в терені фак-
тично не було.
Хоча терен для сотні був незнайомий, бо вперше сотня “Сіро-
манців” опинилася в ньому, та я певен, що штаб заздалегідь ви-
вчив терен по карті, плануючи вийти в далекий рейд.
Літній день згасав на очах, а бойові підрозділи сотні вже вихо-
дили на вихідні позиції маршу, не чекаючи повного мороку. Пого-
да сприяла до маршу, і настрій у чотах виявився бадьорим, як і
командирів штабу, до якого мене покликано і цього вечора як
зв’язківця чолового забезпечення на марші.
Одначе в штабі знайшовся ще один зв’язківець - цивільний,
він теж знав терен, очевидно краще від мене. У його функції вхо-
дили обов’язки ширших контактів командування сотні з терено-
вою сіткою ОУН даного терену.
Ось сотня вже на марші, чолове забезпечення поступово при-
скорює темп маршу прямо на північ. На марші я поруч із зв’язкі-
вцем теренової сітки в чоловому забезпеченні і довідуюсь, що
182
перед переходом шосейки Львів - Тернопіль сотню зустрінуть
дві наші розвідниці з відділу і повідомлять розвідані місця пере-
ходу.
Мені було зрозуміло, та й не тільки мені, що командування
сотні прикладає всіх зусиль, аби на переходах стратегічних шля-
хів сотня не виявила свого рейду, а тим паче голосного тарараму,
як це бувало попередньо.
Тієї ночі все відбувалося за планом. Сотня форсувала річку
Стрипу, шосейку і залізницю без пострілу і до ранку досягла
призначеного місця постою біля села Гукалівці - станиці зв’я-
зку друзів “Збіга” і “Лепкого”. Постій сотні у невеличкому лі-
сочку проминув спокійно, хоч за словами друзів, у селі Олі-
єві, що поряд Гукалівців, розквартирований чималий ворожий
гарнізон.
За наказом командування сотні друзі “Збіг” та “Лепкий” були
приєднані в свої підрозділи і під вечір відділ залишив одноден-
ний постій.
Волинський рейд “Сіроманців”
Наступної ночі сотня на марші не поспішала і ще в передран-
ковій тиші піднялася на лісову гірку листяного молодняка. Це
було біля села Ратищі тодішнього Заложцівського району Терно-
пільської області. Ця лісова гірка неподалік Ратищ виявилась
вдалим спостережним пунктом аж до містечка Заложців. Тож,
коли в полудень спостерігач за тереном доповів, що валка фір з
військом наближається до Ратищів, сотня за лічені хвилини була
вже на погоджених становищах.
Лише через 20-25 хвилин до села під’їхало біля десятка
фір з червонопогонниками внутрішніх військ'ворога. За на-
казом офіцерів вони розпочали свою звиклу справу - облаву
на село.
Гадаю, що за інших обставин наше командування не пропус-
тило б нагоди провчити цих сталінських вихованців - держи-
морд, аби вони згадали рідну матір перед лицем смерті. Але поді-
183
бного наказу цього дня не появилося і частина наших підрозділі
лише спостерігала, як ця зграя “визволителів” чисельністю по-
над сорок виродків тероризувала наших селян.
Отож, наша зброя не заговорила, а ворог через три години зали-
шив село Ратищі. Сотня ввечері продовжила свій рейд за планом.
...Нехай вибачить мені читач, що в подальших своїх спогадах
в рейді сотні “Сіроманців”, я майже не називатиму населених
пунктів терену, по яких оперувала сотня в кінці серпня - на поча-
тку вересня 1945 року. Причина цього - постійний рух в операти-
вному терені, в який наша сотня за наказом командування ВО
увійшла уперше. Отже, спокійні дні рейду закінчились, мабуть,
на гірці біля села Ритищі, і закрутилася карусель систематичного
ворожого переслідування сотні у подальших подіях. Напевно, ва-
рто б нагадати, що терен південніше містечка Почаєва аж до міс-
та Тернополя позбавлений більших лісових масивів. Є лише не-
великі клаптики листяного лісу, наче велетенською рукою пороз-
кидані поміж села.
Цього дня рейд сотні проходив курсом майже за сценарієм кі-
нофільму про контрабандистів у переході амсрикансько-мексі-
канського кордону. Тобто курс рейду сотні пролягав майже
вздовж міжобласних границь. І в цьому командування сотні вба-
чало, очевидно, сенс швидкого рейду, а також малоймовірність
зустрічі ворожих охоронних гарнізонів на своєму шляху. Залиша-
ючи лісову гірку біля села Ратищі, сотня того самого вечора піш-
ла курсом на схід. У беззоряну ніч її повели зв’язківці - знавці
терену з місцевої сітки ОУН. В чоловому забезпеченні другої
чоти, в авангарді йшов рій “Брюховецького”.
Опівночі відділ зупинився під велетнями-тополями, шо шере-
нгою тягайся понад великим ставком, хвилі якого плескались об
коріння дерев, даруючи прохолоду втомленим повстанцям.
Зупинка сотні в такому місці була, звичайно, небезпідстав-
ною, а тим більше в чоловому забезпеченні. Сотенний “Косач” та
чотовий “Соловейко” ще раз уточнили цей небезпечний маршрут
відділу. Він виявився небуденним: поряд нас гребля, яка пересі-
кає став, а по греблі - одинокому шляху - сотні належить перейти
на протилежний бік і досягнути найближчого лісу ще до сходу
сонця.
184
Відстань по греблі - понад 20^ метрів. На протилежному боці
ставу - діючий млин, на мосту - шлюзи. Можлива ворожа заста-
ва. Село від млина на відстані ліворуч, а в селі ворожий гарнізон.
Ось інформація для авангарду на перехід греблею. Ходовим нака-
зом для всіх підрозділів відділу вже бігли по колоні команди:
“Насторожитись! ”
Колона відновила рух і шпіца чолового забезпечення вже пра-
сує греблею, наче пливе водою. На греблі вже рій командира “Во-
рони”, що старається тримати в полі зору рій “Брюховецького”,
стрільці якого, згорбившись, сунуть по краях греблі, готові кож-
ної миті стрибнути вперед і піти, як кажуть, на пролом. А ще че-
рез мить крізь мряку заблимали бліді вогники на різних рівнях
горизонту. Це - будівля млина, який працює цілодобово. Шум
води у шлюзах чи то механізмів зростає.
Та в цю мить тишу ночі різанула довга кулеметна черга з німе-
цького МГ, підтримана автоматним тріскотом і могутнім барито-
ном ройового “Ворони”: “Вперед, друзі!” І наказ ройового, наче ві-
тер, поніс нас по греблі вперед. На якусь мить здалось, що пострі-
ли затихли. Але це було помилкове відчуття. Хтось з наших стре-
льнув у повітря, бо попереду був рій “Брюховецького” і поле об-
стрілу ворога поки що належало тільки йому. Одначе в своєму
стрибку посвисту куль в наш бік не відчули. І вже коли долали міст
і шлюзи, тоді по нас був відкритий автоматичний вогонь з вікон
млина. А наш рій сипнув вогнем по мляво освітлених вікнах.
“Вперед!” - почулась команда ройового “Ворони”. Млин ста-
ли обстрілювати задні підрозділи. А наш рій вже на роздоріжжі,
де стояв корегувальник з рою “Брюховецького” для зв’язку в на-
прямі маршу відділу. Задні підрозділи поливали вогнем млин, а
ліворуч, очевидно з села, що розкинулось попід гіркою, в повітря
піднялась червона ракета, а через мить - освітлювальна. Отже,
ворожий гарнізон у бойовому стані. Та цс не означало, що ворог
відразу ж кинеться до бою. А наші чоти, напевно, вже здолали цю
кляту греблю. Але чому біля млина ще пострілюють автомати,
коли чолове забезпечення дорогою краєм села вже відмахало ме-
трів двісті, а попереду ніякого ворога. Ворожий гарнізон теж по-
стрілював, очевидно, підбадьорюючи свою заставу біля млина,
якої цього вечора вже не стало.
185
На якусь мить ходовий наказ зупинив чолове забезпечення. Та
це лише мить, і через кілька хвилин відділ вийшов з села на поле
курсом на північний схід. На полі чолове забезпечення сповіль-
нило рух і наша друга чота з’єдналась з роями авангарду. А поява
сотенного “Косача” верхи в авангарді відновила попередній рух
колони по курсу. Село біля ставу, яке відділ потурбував стріляни-
ною, напевно, вже не спало, як і ворожий гарнізон, який, як ми
переконалися, переслідувати відділ не наважився.
А на зорі дня сотня зупинилася на постій в сосновому лісочку,
за словами розвідників, на південний схід від містечка Почаєва.
Серпнева погода 1945 року хоч не була такою спекотною, як ми-
нулорічного серпня, все-таки нагадувала багатьом з нас важкі бої
з фронтовими спецвідділами ворога “Смершами” після переходу
фронту і важкий рейд сотні від ріки Сяну по терені Львівщини -
до ріки Дністра на Станіславщині.
Вже на постої в лісочку біля Почаєва з’ясувалось, що в сотні
немає втрат і важких поранень, лише одне легке поранення повс-
танця другої чоти пострілами з млина. А ось на містку ворожа
застава таки була, мабуть, з двох солдатів. Бо ручний кулемет си-
стеми Дехтярьова стояв на краю містка, але ворог знехтував пи-
льністю і був знищений нашим чоловим забезпеченням. В дійс-
ності ворожа застава була численнішою та більшість її вояків або
пиячили в млині, або відпочивали. І лише після пострілів на
шлюзі вони включилися до бою, та млин вже був під обстрілом
всього відділу.
З’ясувалось також, що при виході із села, яке згадувалось як
Руда, відділ залишив у заставі рій третьої чоти аби заплутати слі-
ди напряму відходу.
Одначе, ройовий переконався, що ворог не переслідує сотні і
вирушив навздогін їй, прихопивши по дорозі місцевого ястребка-
вояку сільського “істрсбітельного батальона” по боротьбі (як ви-
словлювалися більшовики) з бандами ОУН-УПА. Цей горе-воя-
ка, озброєний крісом та десятком набоїв до нього, спав собі, оче-
видно, біля молодиці, а почувши в селі стрілянину, кинувся до
гарнізону і потрапив до рук повстанців. Він почав “співати” наче
соловейко про все, що знав про ворожі наміри у гарнізоні.
Не знаю, чиїми послугами користувалися москалі, але належ-
186
но відпочити сотні не дали. Біля десятої години ранку гостре по-
готівля винесло бойові підрозділи на становища кругової оборо-
ни відділу і треба нагадати, що сотня, добувши соснового лісочка
на зорі, стала постоєм, не заглиблюючись в нього. І тепер наші
становища південно-західного крила тяглись краєм лісочка, з
якого проглядалось післяжнивне поле. Напевно, наше команду-
вання вже знало кількісний склад ворожої колони, що наблизила-
ся до лісу за нашими слідами. Наша розвідка спрацювала безпо-
милково. Командир “Косач” вирішив присікти це переслідування
і стрімко продовжити рейд за планом.
Тому відділ не відійшов у глибину лісу, а зустрічатиме ворога
негайно на відкритому терені. По лінії оборони, як завжди, побі-
гли ходові накази: “Приготувати кулемені ланки до бою. Без на-
казу не стріляти...” Ці звиклі вже буденні накази перед боєм за-
своїв кожен повстанець, як “Отче наш” - молитву до Господа.
Але ці накази завжди повторювалися вже на становищах перед
боєм. А в колишній чоті ТЗ між них втиснулось слово командира
“Вовка”: “Пильнуй!”
Ворожа розстрільна за всіма правилами військового наступу
наближалася до лісового виступу і наче підковою хотіла охопити
цей клаптик соснового лісу та своїми “лещатами” розчавити
його. Так на перший погляд здавалося нашій обороні на півден-
но-західному відтинку відкритого поля. Аж вмить прийшло роз-
чарування, коли ворожа розстрільна підійшла до лісочка на від-
стань 100-120 метрів і залягла на полі, маскуючись у невисокій
рослинності.
Цей маневр ворога заінтригував нашу оборону і заставив заду-
матись. Отже, ворог знав про нашу оборону. Тож на ліс складом
одної роти не кинеться, а чекатиме підмоги на атаку з лісу з
інших напрямів, або обстріляє нас з гранатометів чи вдарить тан-
ковою атакою в чоло. Але це тільки припущення людей, які конт-
ролюють обставини в цілому. А щодо ворожої розстрільної, то
вона розташувалася спокійно на полі і навіть задиміла цигарка-
ми. Цим вона ніби підтвердила свій спокій на тривалий час, а
сміливий офіцерчик навіть осідлав невеличку копичку якоїсь
паші і спокійно вів спостереження далековидом по лісу.
В напруженій тиші у лісі прогримів лише один постріл, а з
187
копиці скотився головою вниз сміливець з далековидом, знятий
без сумніву нашим снайпером. Тут ворожа розстрільна на полі не
витримала і вибухнула шаленим вогнем, подалася назад. Але вже
жодна голова не появлялася в полі над рослинністю.
Потім шалена пальба з боку більшовиків поступово слабшала
і ворожа розстрільна опинилася на далекій відстані від нас. Наша
оборона за цей час не зробила жодного пострілу по ворогу, ломи-
мо того, що вистрілив снайпер. Він, на нашу думку, ще більше
загострив події нашого подальшого рейду.
Отже, ворожа група знехтувала нашою зустріччю в цьому лі-
сочку і це було якось незвичним. Бо ворог, ніби голодний гурман
завжди кидав своїх сталінських молодиків до бою, як у пекло са-
тані. А тепер поведінка противної сторони виявилася загадко-
вою. І сотня ще до заходу сонця перелісками продовжила рейд.
Ворожого переслідування не було. Ввечері невеличкий присілок
підтримав наші сили до маршу.
Нічний марш сотні стелився на схід та північний схід, аби за-
чепитися за словами командування за кременецькі лісові горби-
ки. Цієї ночі відділ двічі на марші пересікав старий, давно забу-
тий кордон, який ділив нашу Україну на Галичину та Волинь у
межах двох імперій - Австрії та Росії.
Отже, гадаю, що рейд невеликого повстанського загону УПА
на Волинь по закінченні війни в Європі, відбувався під гаслом
“Об’єднання всіх українських земель у єдиній Соборній Незале-
жній Українській Державі”.
Отож сотня “Сіроманців” кожної ночі маршем на схід стебну-
вала переходи, обминаючи поселення. І цей маневр рейду сотні
зрозуміли усі повстанці. Звичайно, сотню ворог переслідує, і зро-
бив, очевидно, все можливе, щоб її блокувати ще на окраїні кре-
менецького лісового масиву. Та задум ворога був розгаданий.
Одержавши своєчасно розвіддані про наміри ворожої блокади,
командування змінило напрям рейду, обминувши кременецькі
горби більш відкритим тереном. Пастки, яку готували нам мос-
калі, вдалося уникнути завдяки нашій жіночій розвідгрупі. Вона
була направлена заздалегідь по нашому маршруту ще з гірки біля
села Ратищів. Нашій групі, звичайно, допомогли і місцеві зв’яз-
ківці сітки ОУН даного терену.
188
Тим часом сотня у швидкому марші виходила від пересліду-
вання “в потилицю”, бо прийнятття бою в цьому терені було б не
на нашу користь. Командування сотні це усвідомлювало заздале-
гідь. Необхідність швидкого кидка сотні на схід давала можли-
вість конспіративно проскочити тереном Лановецького, а відтак і
Вишневецького районів і наблизитись до чималого масиву з пів-
денного рходу.
Волинський ліс зустрів повстанську сотню “Сіроманців” тихе-
ньким шумом молодих сосен, які ніби пробуджувались вранці зі
сну, але міцно тримались піскового грунту. Змучені і голодні по-
встанці зупинилися біля невеличкого лісового потічка. Помили-
ся, підкріпилися чим могли і рушили в глибину лісу, заздалегідь
виставивши ходові дозори та виславши стежі. Хоч марш лісом
був повільний, але складалося враження, що відпочинок не пе-
редбачається. А коли сосновий ліс порідшав і сонце стало пригрі-
вати повстанські плечі, дехто з друзів мимоволі вже змикав очі на
марші. Тож, як необхідність, по колоні побігли ходові накази.
Один з них, напевно небайдужий для стрілецтва, гласив: “Загост-
рити пильність, наближаємось до села...”
За хвилини повільного маршу ліс порідшав і перед нами від-
крилася чимала лісова галявина, на краю якої сотню зупинила
наша стежа. Нас повідомили, що терен спокійний. На присілку
ворог не появляється вже більше тижня. Повстанських відділів у
терені також не зауважено.
І ось перед сотнею волинський хутір. На перший погляд він
уявлявся нам, як старовинне чи занедбане село дрімучих лісів з
часів татарських набігів XVI століття. Але наші спостереження
на відстані виявилися помилковими. І все зрозуміли тільки тоді,
коли увійшли до села. Бо таким воно було ще донедавна і мало
свою назву Стіжок. А сьогоднішню його убогість з’ясували у се-
лян, долю яких не обійшло воєнне лихоліття.
У 1943 році гітлерівські каральні загони в боях з відділами
УПА проводили каральні акції по лісових теренах і село Стіжок
спалили до тла, як повстанську базу та жорстоко помстилися над
населенням розстрілами. Але село відроджувалося. Селяни,
звиклі до важких умов життя у лісових хащах, на згарищах відно-
влювали свої господарства на прадідівських землях без жодної
189
допомоги ззовні. Але нових будівель в селі було небагато. Тож
болюче було дивитися на життя селян, які цілими родинами з ма-
лечею тулилися в землянках, подібних до військових бліндажів
фронтового часу.
Убогість селян можна було пояснити, напевно, ще й тим, що у
селі майже не було здорових молодих чоловіків, аби відродити
село із пожарищ, хоч будівельного лісу навкруги було в достатку.
Відділ, звичайно, не затримався в цьому убогому селі аби не на-
ражати селян на небезпеку, бо життя родин у землянках може оці-
нити лише той, хто хоча б трішки пожив у них. Не знаю чому, але
гнітюче враження залишилось в мене від побаченого в цьому селі,
хоча у рейдах зустрічав немало згарищ та злиднів і сирітських
сліз. По-правді, прості повстанці ще не знали кінцевої точки на-
шого рейду, але все стрілецтво було на піднесенні, коли сотня ста-
ла на постій у лісі за п’ять кілометрів на північ від села Стіжок.
Другого дня нашого постою в терен поспішили нові розвіду-
вальні групи для контактів з місцевою сіткою харчовиків та для
ознайомлення з тереном, в якому сотні належало рейдувати. Цьо-
го ж таки дня під вечір на збірці сотні сотенний “Косач” звернув-
ся до стрільців з подякою за швидкий марш без пригод та інциде-
нтів на шляху рейду і наказав виголосити наказ командування
Воєнної Округи “Лисоня”. Його зачитав начальник штабу сотні
командир “Тютюнник”.
- Отже, друзі, ми вже на Волині, на південно-західній Рівнен-
щині і перед відділом простягнися на північ чималі лісові терени,
- знову бадьоро звернувся до стрілецтва командир “Косач”. - А
обставини покажуть, скільки часу відділ рейдуватиме в цьому
терені. Зимувати тут не прийдеться, але і відсиджуватись у хащах
також не будемо, бо, як наголошує наказ командування Воєнної
Округи, наше завдання - постійні рейди та політично-пропаган-
дивна праця в терені. Отож, вище голову, друзі, “Сіроманці”, - з
усмішкою закінчив звернення до стрілецтва сотенний “Косач”.
Наступного дня підрозділам було наказано забезпечити себе
тимчасовим наметовим табором, щоби мати хоч якийсь захист
від можливих дощів у перші дні на незнаному ще нам терені. Але
вже наступні новини давали підставу командуванню сотні вжива-
ти негайних дій - вивчати терен, на якому опинилася сотня. У
190
табір поверталися наші розвідники (в тому числі і жіночі групи).
Вони приносили неабиякі звідомлення. Ворожі спецгрупи по-
стійно шукають наш відділ по терені від Почаєва через всю Кре-
м’янеччину і далі на північ. Більшовики винюхують все про нас у
населення. При тому застерігають селян, що це велика терорис-
тична банда УПА тікає з Галичини, а можливо аж з Карпат. Повс-
танці ніби-то грабують і тероризують населення на своєму шляху.
А ще ворожа агентура, лякаючи волиняків, навіть окреслює
чисельний склад в тисячу і навіть більше озброєних до зубів го-
ловорізів УПА, котрих радянські органи за допомогою місцевих
“патріотів” -ястребків - повинні відшукати і знищити.
Цей ворожий загрозливий вердикт по відношенню до сотні “Сі-
романців” можна було сприймати на перший погляд, як черговий
трюк місцевих більшовицьких органів. Одначе командування
сотні глянуло на цей вердикт з іншого боку. Побудову тимчасового
“листяного” табору підрозділи відділу припинили. І, як частенько
бувало, на подив стрілецтва, сотня негайно змінила місце постою
ще на кілька кілометрів на північ. Ми отаборилися в молодому ли-
стяному лісі. Навколо постою розставлено посилені стійки та за-
стави. Можливо із села Стіжок, наші пежисти привезли шанцевий
інвентар - рискалі, сокири, пили та роздали по підрозділах. Цим
вони здивували не одного з нас. Але у війську свої закони і будь-які
запитання з боку стрільців були б недоречні. Отож, наміри коман-
дування сотні без пояснень були зрозумілими.
У надвечір’я, коли до штабу сотні викликали чотових, у розта-
шування табору під ескортом наших розвідників загостила група
військових вершників в складі десять повстанців. Вони були доб-
ре одягнені, бравого вигляду, всі мали автоматичну зброю. Отож,
перший висновок про незнайомців безпомилковий: у табір напев-
но прибув штаб повстанського відділу місцевого з’єднання УПА.
Та здогадка підтвердилася згодом.
Незнайома група повстанців у нашому таборі не затрималась,
а поспішила на північ, залишивши свого зв’язківця, як знавця те-
рену. Отже, контакт волинського рейду налагоджений з команди-
ром відтинка - полковником “Кожухом”, котрий при зустрічі з
командуванням сотні “Сіроманців” пообіцяв свою допомогу та
тісні контакти зв’язку в рейді по терені.
191
Наступний день приніс у підрозділи вже очікуваний наказ:
“Усім підрозділам негайно приступити до будівництва криївок у
вибраному для цього лісовому масиві”. Отож, після сніданку
чоти розійшлися на заздалегідь призначений квадрат у радіусі
двох кілометрів і ланками по 3-5 повстанців заривалися в землю.
Наказ командування сотні щодо будівництва криївок визначив
дводенний термін, але труднощі виникли з маскуванням виритої
землі і будівництво затрималось ще на три дні.
Звичайна присутність майже половини складу сотні на охо-
роні великої території об’єкту задля конспірації та розвідників
перекривали стрілецькі старання. За час постою сотні наші розві-
дники пильно стежили за рухом ворожих гарнізонів та інших
структур, які ніби-то не загрожували відділу можливими акціями
на ліс. Ворожі “шукачі” ніби загубили сліди нашого відділу, але,
як нас повідомили розвідники, ворожа наполегливість пошуків
триває. І громовиця може виникнути кожної миті.
Командування відділу, чотові ройові командири, та навіть ря-
дові стрільці знали і пам’ятали, що при ворожій блокаді перева-
жаючими силами ворогів, повстанська перевага може бути лише
в маневрі, негайному рейдуванні, аби уникнути втрат або пораз-
ки. Цієї повстанської тактики навчав нас всіх незабутній коман-
дир “Яструб” - хороший стратег боїв і рейдів “Сіроманців”.
І тому безпомилковий висновок у назріваючих подіях для від-
ділу цього разу зробив сотенний “Косач” із своїм штабом. Негай-
не рейдування із заходом до сіл. Постійний рух без затримки у
постоях. Зміна напрямів при пересуванні по терені. Достовірна
інформація про ворожі гарнізони та їх маневри.
Залишаючи неподалік села Стіжок добре замасковані лісові
криївки для всього складу, сотня ввечері покинула цей поки що
тихий терен і пішла маршем на північний схід, а за даними топо-
графічних карт - на терени Вишневеччини.
...Рейд сотні на північ протікав повільним темпом і був досить
обережним. Сотня міцно трималася за лісовий масив і не виходи-
ла на переходах на відкритий терен. Розвідники сотні, як най-
більш завантажений підрозділ у ці дні, виконував майже непоси-
льну працю в тісному контакті зв’язку з постійно рухомим відді-
лом.
192
Сотня рейдувала повільно навіть посеред дня, бо не було по-
треби змушеного розташування на табірний постій. Ми не мали
обозу, кухні. В села заходили тільки на вечерю, бо харчування
відділу зводилось лише до одної вечері. Ми потихенько лаяли
своїх сотенних харчових за лінивство, але самі добре розуміли
обставини ворожої блокади. Мізерні харчі, які потрапляли з тере-
ну до табору, сотенні харчувальники негайно передавали у під-
розділ, як ЗП, але вже наступного дня його не було. А “старички”-
карпатці пригадували важкий 1943 рік на горі Лютій. Згадували і
часи, коли сотня оперувала з великим обозом, а фіри їхали заван-
тажені усім необхідним. Кухня диміла і на постої, і на марші.
А сьогодні при сотні залишилася лише пара верхових коней
для швидкого зв’язку. Швидко лине час і події боротьби зміню-
ються не на нашу користь. Кращі спогади повстанського життя
відходять у забуття.
Вересневі дні 1945-го року ще не нагадували стрілецтву про
те, що вже прикотилася осінь. Дні стояли теплі, сонячні та й ночі
були відносно теплими. Не чути вже було пташиного щебету, але
ліс ще зеленів. А для повстанця-лісовика найкращий настрій -
погода: тепла, з ароматом лісових запахів та джерельним струмо-
чком на схилі гірки.
Якось на марші вигукнув вістун “Смерека”: “Мабуть наші ко-
мандири погубили свої мапи та компаси, бо вже два дні ніби в
замкнутому колі танцюємо аркана. Чи може мене водить по лісі
нечистий під маскою волинської відьми?”
Друзі на жарт “Смереки”, як завжди дотепний, відповіли рего-
том. Лише чотовий “Сокира”, котрий завжди знаходив відповіді у
будь-якій ситуації, запитав “Смереку”: “Вістуне, а чому б тобі і
сьогодні не заспівати півнем, як у 1943-му році на горі Магурі,
коли ти заблудився, шукаючи табір... Ти заливався півнем, бо був
певний, що то відьма тебе по колі водить за носа? Чи може ти вже
забув про цей випадок”
Друзі, котрі приєдналися до розмови, ще дужче зареготали. А
вістун “Смерека” вже наводив свої аргументи, виправдовувався
не лише перед чотовим.
- О, друже командир, перепрошую. Але я не бачу підстави для
порівняння, а тим паче для співу у змаганні з півнем та ще посе-
193
ред дня, коли всі чесні люди засідають до коляції, а ми топчемося
у хащах, бо забули, що ми легіні і родичі Довбуша. А щодо випа-
дку на Магурі у 1943 році, то це трапилось зі мною опівночі.
Отож, аби позбутися всякої нечисті, наші бабуня радили нам за-
кукурікати півнем і вмить все проясниться. Бабуня мали світлу
голову, дай їй Боже царство небесне, а на Магурі мій голос впіз-
нали і подали свій. А я, як молодий повстанець, ні разу не виголо-
сив у лісі наш пароль-кличку аби ворог не дізнався і не викорис-
тав проти нас, - такими словами закінчив вістун свою аргументо-
вану стару бувальщину.
Коли друзі перестали гомоніти, кепкуючи з почутого, чотовий
“Сокира” підвів риску під розмовою. Він сказав:
- Друзі, волинська земля також рідна нам, як і галицька, і сиві
Карпати. А вістун “Смерека”, не бачивши гір, заплутався, бідола-
ха і ніби заблудив у волинських краєвидах, хоч насправді він зда-
тний осідлати не тільки волинську відьму, а й самого люципера.
Після короткого відпочинку, розмов друзів та спогадів сотня
знову пішла маршем на північ ніби знайомим вже пройденим лі-
совим тереном, але насправді це був обман зору. А обманутими,
або краще сказати - неспостережливими виявились чимало дру-
зів. Але не горян, як “Смерека”, бо рівнинний ландшафт лісів Рі-
вненщини може повторюватися вражаюче до правдоподібності
на десятки кілометрів. А даний терен був вперше бачений всіма
нами. І повстанці, які завжди впевнені, що командир знає, куди
нас вести, раптово виявили, що перед їх очима вже бачене напе-
редодні. Отже тупцюємось на місці, але міраж неможливий.
У марші сотні на північ тактичний вибір дій командування
виявився на висоті - безпомилковим. Сотня не потрапила в тене-
та, розставлені ворожими спецами у можливих місцях нашого
постою. Тож, рухаючись повільним маршем, командування мало
змогу перевіряти, як міношукачем, терен вздовж курсу свого мар-
шу і змінювати його залежно від обставин.
Цей тактичний вибір дій дав можливість командуванню сотні
спокійно подолати терен Шумського району і наблизитися до
Дубенщини без зустрічі з ворожими підрозділами. Можливо, що
на марші сотня не здійснювала своєї пропагандивної місії в пов-
ному обсязі, як планувалось, але головне, що не вплутувалась в
194
бої та переслідування у невивченому ще терені і зберегла свій
бойовий склад.
Досягнувши теренів Дубенщини, сотня без сутичок з ворогом
повернула ніби на зворотний рейд. Ми йшли майже без постоїв
на короткий відпочинок та сон, бо рейдуючий відділ завжди має
вибір напрямку при зустрічі з переважаючими силами ворога.
Нехай вибачить мені читач за те, що занурився в дебрі партизан-
• кої тактики боротьби і зовсім забув про реальне волинське село
та його мешканців - селян.
Напевно не гріх буде сказати, що волинські села на цих тере-
нах, де рейдувала наша сотня виглядали відносно багатими.
Щодо селян, то волиняки також щирі, гостинні, як і всі українські
селяни із засадами прадідівських обрядів та звичаїв, переданих
поколіннями з глибини століть.
Спілкуючись з населенням у розвідці чи на гостинній вечері
у селах, я завжди уважно прислухався до місцевого діалекту, де
у повсякденному вжитку домінували слова - “хорошо”, “коне-
чно”, “ізвіняюсь” та багато інших російських слів. Одначе, зди-
вованим залишився і волинянин, розмовляючи зі мною чи моїм
краянином - галичанином з теренів Перемишля чи Ярослава,
який стебнував не менш дивними реченнями ніби-то українскої
мови: “Дякую, госпосю, я сі файно погостив у вашій халупі”, -
і по-джентельменськи цілує руку господині під вигуки побра-
тима-бойка: “Абисте сто літ прожили, ґаздине! А відтак ще тро-
піка”, - бажає жінці син Карпат і міцно тисне мовчки руку го-
сподареві.
Волинські селяни, як і галицькі, радо приймали у своїх осе-
лях повстанців УПА, як своїх синів-оборонців від комуністич-
ного “раю”, який червоні емісари пропагували населенню Захі-
дної України. Дурили його різними обіцянками світлого майбу-
тнього комунізму, до якого ось-ось рукою подати. Але во-
линські селяни, як і галицькі, добре запам’ятали дні возз’єднан-
ня і братню допомогу старшого брата у 1939 році. А декотрі
покуштували на смак і колективізації. Тож очікували тепер най-
гіршого.
Заходячи до сіл на вечерю, доводилося почути різні новини
про ворожі заходи по будівництву комуністичного суспільства.
195
Звичайно, не обходилося без чергових відозв у комуністичній
пресі до визвольного руху УПА та запілля ОУН. А навіть досить
сміхотворних на нашу адресу, як галичан від шумських селян ось
такого змісту:
- Віро, до вас прийдуть вечеряти партизани? - запитує жінка
очевидно сусідку, котра набирає воду з криниці.
- Да. Кущовий попередив. Вечерю на п’ять чоловік. Мій Се-
рьожа говорив, що вже давненько до нас прийшла велика група
австріяків. Побачимо, які то вони.
Сусідка Віри хотіла, мабуть, ще щось запитати, та в цю мить
поряд з жінками появилися отіж несподівані австріяки.
Ройовий “Ворона” з трьома повстанцями наче з неба звалив-
ся коло жінок і зігнувшись перед ними у театральній позі свого
високого зросту, пробасив: “Вітаємо чарівних волинянок і спо-
діваємось на взаємність. А щодо мене, то мені до вподоби біля-
вки”.
Молоді жінки стояли біля криниці ніби заворожені від неспо-
діваної зустрічі з нами і не знали як себе повести. Та перед жінка-
ми вже викручувався невисокий і в’юнкий старший стрілець
“Вишня”, пропонуючи себе жінкам, як водоноса. Беручи у Віри
коромисло та пояснюючи їй, що він не з Австрії, а хлопець з-під
Рави-Руської, що на Львівщині, теж признається, що подобають-
ся йому волинянки-блондинки.
Гумор ройового “Ворони” та старшого стрільця “Вишні” по-
вернули жінок до тями. І та, яку назвали Вірою, враз звернулася
до ройового “Ворони”: “Вибачте, друзі, що назвала вас австріяка-
ми, так колись наші батьки називали галичан, бо кордон поділяв
нас”.
Отож випадково почута розмова поміж жінками-волинянками
ще раз нагадала нам про той, ніби забутий давно кордон, який
поділяв українські землі і нарід, як власність чужоземних імпе-
рій-завойовників. Він, цей кордон, ще й сьогодні ніби ненароком
діяв на психологію людей як незримий ланцюжок далекої буваль-
щини, який і сьогодні різнить нас у діалектах рідної мови.
Одначе, визвольний порив українського народу в боротьбі за
свою незалежність виявився святим обов’язком кожного україн-
ця, а зародком УПА стали терени Волині.
196
На жаль, осінь 1945 року вже не була такою буремною на цих
теренах, як на початках створення УПА в боротьбі аж з трьома
загарбниками — гітлерівцями, більшовицькою партизанкою та ще
з польськими аківцями, які також мріяли відновити загублені
східні креси.
То ж на волинських теренах восени 1945 року залишався тіль-
ки один ворог - більшовицький окупант. Могутня імперія під ди-
ктатом однієї партії, у планах якої жевріло гасло - диктатура про-
летаріту на всій планеті Земля. Тож гадаю, що неважко уявити,
які плани виношували ворожі стратеги внутрішніх військ режи-
му у поборюванні збройних підрозділів УПА і національного за-
пілля по закінченні Другої світової війни.
Як відомо, вже з наближенням осені 1945-го року відділи
УПА, які ще донедавна мали можливість оперативного простору,
рейдували куренями і навіть загонами (переважно на Волині), то
ця можливість у 1945-му році була втрачена. Західну Україну ре-
жим все більше і більше заповнював внутрішніми військами і
особливо вишколеними підрозділами партизанської війни. В
окремих теренах вони діяли під маркою українських повстанців.
Чинили звірства, щоб збурити населення проти УПА.
Рейдуючи в цей час по Рівненщині, сотня “Сіроманців” ніби
під впливом чарівної палочки та професійних розвідників коман-
дира “Козаченка”, майже кожного вечора відвідувала села і вдало
обходила ворожі пастки. І, як висловився старший вістун “Бере-
за”, танцювала аркана, аби не застрягнути в затяжному бою з си-
льним ворогом, який вже давно переслідував сотню.
Гадаю, що сьогодні слід віддати належне в цьому стратегічно-
му танці партизанської боротьби на Рівненщині командуванню
сотні в цілому. Бо за весь маневр по терені аж до повернення до
першого постою біля села Стіжок, сотня уникала поважних боїв і
не втратила жодного повстанця. Лише при сутичці з ворожими
оперативниками старший вістун “Горіх” з підрозділу ПЖ дістав
легке поранення.
У напрузі минули дні зворотного маршу. І ось сотня підійшла
до тимчасового табору, який зустрів нас ніби стара домівка. Її со-
тенні гумористи назвали першим табірним постоєм на Волинсь-
кій землі Стіжком. Цей табір до приходу сотні добре обстежили
197
наші розвідники, але якихось змін не виявили. Все було так, як
перед рейдом.
Розвідники негайно розійшлися по терену. А підрозділи у над-
вечір’ї змінювали застави на стійки і квапливо готовили постелі
із сухого листя до давно очікуваного відпочинку, не думаючи про
вечерю. Табір “Стіжок” після тривалих мандрів по Рівненщині
видався нам ніби залишеним тривалим куточком відпочинку. Од-
наче, вже ранком наші застави одержали звідомлення з терену,
що з півночі, ніби по наших слідах (вчорашніх) плівся ворожий
спецпідрозділ чисельністю до семидесяти солдатів. Усі піші.
Зброя легка - стрілецька.
Ворожа група затрималась у селі, що розташоване за сім кі-
лометрів на північ. І ця відстань закрита лісом, тоді перевага на
боці повстанців. Якщо ворожий підрозділ справді шукає зу-
стрічі з сотнею, то прийняти його в свої обійми сотня зможе на
вигідній для нас ділянці лісу. Напевно наше командування роз-
глядало не лише цей один варіант зустрічі з ворогом. А може,
лише спостерігало за обставинами, які надзвичайно швидко
змінювались.
Одначе, все було під контролем і за спецпідрозділом ворога
вже вела спостереження наша жіноча розвідка. Але до табору за-
спішили розвідники і з інших напрямів. Загрозливі обставини
підняли у таборі гостре поготівля. Більшовикам таки вдалося на-
здогнати нашу сотню, загнати її в пастку, яку вони готували. За
висловом їх стратегів “банда в коробке”.
Але цей ворожий вислів не стосувався нас і ось чому: більшо-
вики готували пастку для сотні і таємно тримали червонопогон-
ників на відстані від нашого табору. А коли сотня повернулася,
вони вирішили замкнути перстень і вдарити по нас. Цю операцію
москалі робили не поспішаючи, вони були певні у своєму успіху.
Та наші розвідники і командири розгадали цей їхній задум і сотня
щезла з “коробочки”, наче крізь землю провалилася.
Мені важко сказати, чому командування вирішило повернути
сотню на постій до тимчасового табору “Стіжок”, але один ви-
сновок напрошується сам по собі. Отож, чи знало наше команду-
вання про інтенсивний пошук? Так, знало, і знало про те, що во-
рог таки знайде відділ, аби в бою з’ясувати наші збройні можли-
198
вості. То чому ж сотня повернулась до табору через тривалу від-
сутність у ньому, яку ворог зумів би використати, як пастку?
Ось на такий замислуватий варіант розраховували не тільки
енкаведисти, але й наші командири. То ж, одержавши звідомлен-
ня розвідників про можливу блокаду лісу поважною ворожою
силою, командування запорядило гостре поготівля. І через лічені
хвилини табір залишили всі підрозділи сотні. Наказ командуван-
ня голосив: “Усім підрозділам негайно зайняти криївки до вечо-
ра. Умовний збір по чотах через зв’язківців”.
Важко сказати, як сприймався всіма повстанцями цей незвик-
лий для бойових підрозділів сотні наказ командування, але напе-
вно усі усвідомили, що це необхідність обставин, зважитися на
такий маневр наше командування мало напевно лише єдиний ко-
зир. Треба було уникнути, недопустити жорстокого бою з жертва-
ми при можливій круговій обороні, яку підготував нам ворог, на-
певно численні підрозділи більшовиків цього вересневого дня
сміливо атакували лісовий терен біля села Стіжок, а їх командири
заздалегідь святкували свою перемогу над повстанською сотнею,
яка ніби-то доживає свої останні години, але...
Повстанські підрозділи у цей час, затаївшись у своїх криївках,
пильно прислухалися до подій назовні. Енкаведисти-облавники
швидко заполонили ліс стрільбою, гамором людських голосів і
навіть глухими вибухами, які насправді викликали настороже-
ність. Ці вибухи можна було сприймати, як розриви гарматних
снарядів або мін. То ж, невже ворог віднайшов криївки наших
побратимів і знищує їх мінами. Але заперечливі висновки та су-
дження миттю апелювали, що це неможливе. Мабуть для лісови-
ка-повстанця найстрашніше зло - сидіти в такі хвилини під зем-
лею і не бачити, що відбувається назовні, коли там гуркочуть по-
стріли і, можливо, гинуть друзі.
Але наказ командира святий обов’язок для повстанця.
Цей день, незвиклий для підрозділів нашої с.отні, був вперше
використаний способом зникнення перед ворожою навалою, не
прийнявши бою в лісових умовах. І цей маневр боротьби з могу-
тнім ворогом був виправданий і використаний командуванням
сотні бездоганно. Отож повстанська боротьба УПА переходила
на рейки якомога конспіративніших дій в умовах інтенсивних
199
пошуків повстанських підрозділів. До цього залучались чисельні
гарнізони червонопогонників внутрішніх військ режиму і ново-
створені спецпідроздіди НКВС, котрі діяли ніби підрозділи УПА,
з усіма атрибутами лже-псевдонімів наших командирів. Вони
пристосовувались до діалектів української мови тощо.
Отже, ворожі дії боротьби з осені 1945 року розкручувались,
як чинник найважливіший психіко-ідеологічної боротьби Визво-
льного Руху на Західній Україні. Одначе Галичина і Волинь боро-
лися, хоч платили за це великими жертвами своїх кращих синів і
дочок. А на додачу ще й стражданнями своїх родин, висланих на
сибірські простори без засобів існування.
Закінчувався безмежно довгий і психічно нервовий день у
криївках біля села Стіжок на Волині, останній з вересневих днів
1945 року, використаний таким способом зникнення. Під вечір у
лісі запанувала тиша. Але наказ голосив: “Підрозділам дозволено
залишати криївки тільки ввечері”. І отже, рівно в призначений
час рій з’явився назовні і кожен з нас ковтав, як цілющий баль-
зам, чисте лісове повітря, добротно замаскувавши криївку, яка
дала нам притулок.
Через хвилини чота була в зборі. Розпочали обережно рух на
південь. Обходили тимчасовий наш табір зі сходу. Обабіч на від-
далі в повітря піднімалися в інтервалі зелені ракети противника.
Це підверджувало, що ворог недалеко і чатує. На марші за чверть
години чоту зустрів сотенний зв’язківець “Залізняк”, і дуже шви-
дко наша друга чота зустріла першу чоту командира “Сокири” та
сотенний штаб.
Третя чота командира “Романа” долучилася до нас через яки-
хось 10 хвилин. Сотня в повному складі розпочала свій рух на
південний схід обережним маршем з чоловим забезпеченням
жвавих пластунів з першої чоти та пежистів. Штаб сотні здогаду-
вався, а може був певен того, що після денної акції на ліс, ворог
не відступив, а тримає блокаду терену і завтра знову прочісувати-
ме ліс. Тож сотня повинна вийти з ворожого перстня за всяку
ціну. І ми вийшли з блокади без жертв, на диво багатьох з нас.
При виході з лісу на прогалині поля наша шпіца натрапила на
два ворожих танки, які блокували цю ділянку поля. Солдати без-
печно палили цигарки, чим викрили свою присутність. Тому сот-
200
ня під носом вискочила без пострілів з блокади і, змінивши на-
прям, пішла на південний захід.
Залишивши терміново і вдало терен “Стіжка”, ми відкритим
тереном поспішили на захід аби зробити нічний марш якнайдов-
шим. Вже на марші, згадуючи події вчорашнього дня, всі ми усві-
домили важливість уникнення небезпеки, яку підготував нам во-
рог. Що було б, якби сотня прийняла бій вчора, чи вже сьогодні -
сумнівів не було. Ворог блокував лісовий масив коло “Стіжка”
намертво, поважно до операції наступного дня.
Ці припущення згодом підтвердилися нашими розвідниками,
коли вони повернулись в терен “Стіжка”, щоб забрати наших вер-
хових сотенних коней. Постій сотні біля містечка Почаєва нага-
дував нам, що ми ще на Волині. Але наші погляди вже ненароком
були звернуті на захід, або, точніше, полудневий захід, ніби там
вже мерехтіли Карпати. Та й терен біля Почаївської лаври і око-
лиці чимось нагадували нам Прикарпаття.
Повернення сотні з Волині
В обідню пору відділ тихо пересувався лісом на південь аби
наблизитись до села (назви не пригадую), де на нас чекає обід та
вечеря за два дні рейду, завдячуючи нашим жвавим та розтороп-
ним інтендантам. Увечері сотня продовжила рейд не поспішаю-
чи. І ніби несподівано для всіх нас оголошено постій на знайомій
вже нам лісовій гірці біля села Ратищі. Тут завдяки жвавим хар-
човим відділ споживав у післяобідню пору одночасно обід та ве-
черю. Ми були впевнені, що постій одноденний. А ввечері - по-
спішний рейд. Одначе плани командування сотні виявились
іншими.
А гірка біля села Ратищі (Заложцівського тепер Зборівського
району) Тернопільської області виявилася ніби останньою від-
правною точкою бойових підрозділів сотні “Сіроманців” у само-
стійні рейди в 1945 році.
Тієї пам’ятної ночі сотня розчленувалася аби зникнути з поля
зору ворожих нишпорок. Першою постій залишила третя чота
201
командира “Романа”. Через кілька хвилин - перша чота команди-
ра “Сокири”, а за нею штаб сотні. Останньою гірку залишила
наша - друга чота командира “Соловейка”. Ми пішли курсом на
північний захід. І тієї ночі ми зробили, напевне, найкоротший
марш за останніх два місяці рейду.
А розташувалися на тимчасовий постій у лісі біля сіл Чепелі -
Пеняки (на той час Заболотцівського району Львівської області).
Тобто майже на кордоні двох областей. Ніхто з нас покищо не
знав у яких теренах оперуватимуть чоти, і наша також. Одначе
зв’язок швидко запрацював, і чота одержала уявлення відносно
терену та порозуміння з тереновою сіткою запілля.
Жовтневі дні осені 1945 року промайнули переважно на ви-
вчення терену, в якому чоті належало рейдувати і, можливо, готу-
ватися до зимових умов, хоча конкретного наказу на зимовий час
чота не отримала. Переважна більшість друзів сподівалась, що
сотня зимуватиме таки біля своєї основної бази - на Рогатин-
щині, але цього не сталось.
Жовтень 1945 року не був подібний на минулорічний і сприяв
нам у маршах по терені та в побуті. Стояли погідні дні, наче літні.
Повстанці обходились навіть без тимчасових таборів і спали під
відкритим небом, не демаскуючи постоїв колибами.
Вивчаючи терен, чота постійно рейдувала і майже не відвіду-
вала сіл, за винятком лісових присілків, де пралася наша білизна.
З приходом чоти в цей терен (а це терен південно-західної Брід-
щини) з’ясували, що той терен був на особливому обліку і нагляді
бойових дій так званого “Бродівського котла” - фронтових опера-
цій наступу совєтської армії в 1944 році. Тилову оборону лінії
фронту гітлерівці хитро замінували, але це не зупинило швидко-
го темпу прориву совітів і чималі сили гітлерівських військ по-
трапили до полону. Були численні жертви серед вояків українсь-
кої дивізії “Галичина”. Ця дивізія тут вперше взяла участь в боях
на східному фронті у складі вермахту.
Необхідно підкреслити, що з появою чоти в цьому терені, для
нас виникла потреба мати орієнтовну схему замінованих ділянок.
Особливо для нічних рейдів по терені. Цю потребу чоті забезпе-
чила теренова сітка ОУН через районного провідника на псевдо
“Запорожець”.
202
Командування чоти передбачало, що ворожа агентура таки ви-
явить пересування нашого підрозділу в цьому терені. Логіка мис-
лення підказувала, що терен, який з літа не був у полі зору воро-
жих інтенсивних облав, не може залишатися таким надовго. Але
пояснення цьому могло б трактуватись і з іншого боку: терен зна-
ходиться на межі двох областей, віддаленість районних центрів,
непридатні шляхи сполучень між ними та селами. І, напевне,
найважливіше: на мінних ділянках терену працювали військові
мінери по знешкодженню мін - наслідків минулої війни.
Жили ці фронтові мінери у найближчих до місць своєї праці
селах і час від часу лунали на полях чи в зворах гучні вибухи —
плід їхньої небезпечної праці. На фронтових мінерів ніхто не на-
падав. Усім нашим підрозділам УПА та тереновим боївкам кате-
горично заборонялося вести будь-які їм перешкоди, чи бойові дії
проти них.
В останні дні жовтня чота завершувала вивчення терену своїх
дій у лісовому масиві Майдану Пеняцького від Чепелів до Руди
Колтівської, Опаки та далі на північ. І ось знову постій біля села
Пеняки. Терен спокійний. Розвідники доповідають: терен воро-
жими військами не контролюється. Але це лише припущення для
спокою.
Одного тихого вечора наша чота завітала до села Пеняки на
вечерю. І, як завжди, забезпечилася заставами на підходах до
села від несподіваних випадковостей ворожої атаки. Друзі шви-
денько розійшлися по хатах східної околиці, де була приготовле-
на вечеря, аби ще встигнути замінити друзів, що стояли на заста-
вах. Та засісти до вечері нікому не поталанило. Довга кулеметна
черга на полі східної дороги на околиці села ніби наказала всім
забути про сьогоднішню вечерю. Залишаючи хати селян, усі по-
чули не лише кулеметні черги, але й тріскотню автоматів. Серед
цього “оркестру” і черги скорострільного нашого МГ.
Отож зрозуміли: застава наша на місці і ворога до села не пус-
тила. Наші підрозділи, як завжди, проінформовані як діяти у та-
ких випадках заздалегідь. Був план виходу в таких обставинах.
Виходили з села на південь, не приймаючи бою, аби ворог не за-
палив сільських будівель трасуючими кулями, які вже неслись
понад селом. Ворог, звичайно, зрозумів, що перед ним можливо
203
лише кулеметна ланка, але застрахувся з двох причин: не поспі-
шати, щоб з’ясувати сили повстанців, а по-друге - не дозволити
повстанцям відступити до лісу найкоротшим шляхом.
Але заплановані були дії і в повстанців. Отож, ворожа поява
осіннього вечора чималого військового підрозділу МВД на цих
теренах не вимагала пояснень чи здогадів. Все ставало на свої
місця: ворожі сили готують генеральну облаву на лісовий масив,
а, можливо, і на села. А нічними переходами своїх гарнізонів хо-
чуть якнайшвидше блокувати цей терен.
Наша застава довго не витримає, коли ворог розпочне атаку.
Але застава без наказу не відступить, хоча ворожу перевагу від-
чула вже при зіткненні з ним. Кулеметна ланка ройового коман-
дира “Ворони”, яка загородила ворогові шлях до села, складалась
тільки з трьох повстанців. Вона перша відкрила вогонь по воро-
жій шпіці.
І тут наших командирів здивувала поведінка ворога. Нашої за-
стави ворожі підрозділи не атакували і до села не поспішали.
Ніби чекали доки всі повстанці не залишать село і знімуть свої
застави, котрим бій серед цивільного населення заборонений
своїм командуванням.
І ось наші підрозділи вже на околиці села. Відстань до лісу -
менше кілометра. На якусь мить затихла стрілянина і чота заляг-
ла на полі фронтом до ворога, аби прикрити вихід із села своїм
заставам та стійкам з інших боків. Ходовий наказ повідомляв:
підрозділи в повному складі готові до маршу. Доповідає ройовий
“Ворона”.
Отже чота безшумно рушила по зораному полі до молодняка
грабового лісочка, якого заховала від нас темінь. Ці темні осінні
ночі навчили нас, повстанців, ходити тихо, безшумно. Але не
втрачати орієнтації курсу. Звичка бути обережним і готовим до
дій випередила ворожий задум блокувати вихід чоті до лісу і при-
йняти бій на полі, чи піти напролом. Одначе ліве крило ворожого
кидка на якусь мить запізнилося перекрити чоті шлях до відступу
і викрило свою присутність. На близькість ворожих вояків чота
зреагувала миттєво і першою відкрила вогонь по ворожому флан-
гу лівого крила.
Ворожа розстрільна також в боргу не залишилася, а по спала-
204
хах траєкторії освітлювальних кулеметних трас видно було, що
чота зустріла чисельну банду червонопогонників. І відірватися
від неї треба негайно, сьогодні. Чота наша добула лісу і без затри-
мки пішла маршем на схід. А найдивовижнішим виявилось те,
що після такого шквалу вогню у чоті не було навіть поранень.
Командування нашого підвідділу часу на роздуми не витрача-
ло, і ще до сходу сонця чота отаборилася на гірці біля села Ра-
тищі, тобто за кордоном іншої області. Цей маневр чоти мав свої
плюси і мінуси, в яких завжди домінував повстанський ризик і
віра в правоту боротьби, підтримку народу, переважно селян.
Доки лісовий масив, залишений чотою на Львівщині, перело-
пачували енкаведисти, чота при повній конспірації вела спосте-
реження за тереном гірки, яка мала назву Макітра. А друзі жарту-
вали, що макітра має бути завжди заповнена варениками.
Цього разу партизанський маневр знову спрацював на нашу
користь, а чота після детальної розвідки повернулася у вимушено
залишений терен. З’ясувалося, що за два дні облави більшовики
прочесали лісовий масив та можливі повстанські постої і, не ви-
явивши нас, повернулися до місць своїх дислокацій.
Чота знову відновила свої рейди у згаданому терені, чекаючи
подальших наказів командування сотні.
Наступив листопад. Повстанців зрідка турбували дощі і тут
без захисту не обійшлося. В лісі появилися грибочки маленьких
розмірів. Підрозділ майже не відвідував села. На початку листо-
пада сотенні зв’язківці принесли наказ сотенного “Косача”. Він
голосив: чоті належить зимувати в даному терені і якомога швид-
ше готуватися до зимового стану.
Вже наступного дня закипіла праця. І мрії на повернення на
Рогатинщину залишилися лише мріями. За кілька днів наполег-
ливої праці кожен рій вже мав у лісовому масиві свою криївку
між селами Верхобуж та Пеняки, аби забезпечити підрозділ від
можливих повторних облав.
Отож, закріплений за чотою терен і, як правило, узгоджений
командуванням з тереновою сіткою підпілля вимагав від нас тіс-
ніших контактів не тільки з підпіллям, але також і з населенням
терену в підготовці до зимового стану. А щодо криївок в лісі, то
вони були для нас як запасні становища, скриті навіть від друзів.
205
Бо з наближенням зими чота змушена була розчленуватися на рої
і навіть ланки.
В наказі по сотні пропонувались підрозділам конкретні пропо-
зиції і, в першу чергу, конспіративні засади. Ця найболючіша для
кожного повстанця проблема зимового постою вимагала не лише
всебічного обстеження, але й психологічних переконань та ви-
тримки в боротьбі з хитрими задумами МГБ.
В пошуках зимових постоїв підрозділи (рої) здійснювали са-
мостійні дії, аби тісніше контактувати з населенням терену, а за-
одно повечеряти разом з сільською молоддю та провести приємні
години. Але кожен з нас свято пам’ятав про обов’язки повстанця
УПА і наказ командування: кожному належить забезпечитися до
важких умов зимових постоїв з допомогою надійних друзів з міс-
цевої сітки ОУН.
Доки підрозділи опановували вже визначені села зимових ква-
ртир, чота постійно збиралася під ранок неподалік своїх лісових
криївок, аби на випадок ворожої облави, щезнути, не викривши
тут своєї присутності.
Отож, листопадового ранку чота знаходилася на постої біля
невеличкого присілка (можливо Стиртиська), на південний схід
від села Всрхобуж. Біля полудня на західній окраїні присілка за-
гриміли автоматні та кулеметні черги і підняли чоту до зброї.
Чота миттєво одержала наказ, щоб наблизитися до криївок та до-
чекатися застав. Як з’ясувалося згодом, наші застави на дорогах
одержали наказ на випадок ворожої сили негайно обстріляти во-
рога на відстані і відступити лісом до криївок.
Отже, східна і західна наші застави, напевно одночасно, піш-
ли на з’єднання з чотою після безладної пальби по лісі червоно-
погонників. Але ці сталінські вихованці не кинулися стрімголов
до бою, а лише, обдумавши план своїх дій, розділились на дві
групи і почали обстеження лісового масиву. А повстанська чота
тимчасом відпочивала в криївках і прислухалася до того, що
відбувалиося назовні, розмірковуючи над поведінкою ворога.
Так чи інакше, але плани ворога можна було виявити лише
ввечері. А коли нагрянув вечір, а він нагрянув навіть швидше, як
декому з повстанців хотілося, щоб трохи довше поспати, ми ви-
йшли наверх. Тут панувала тиша, як під землею. А ліс ніби відпо-
206
чивав після важкого осіннього дня, людських турбот і боротьби
між пануючим кланом - окупантом та знедоленим народом, який
прагнув жити на землі своїх батьків, володіти всіма земними бла-
гами, якими Господь обдарував цю землю.
Заздалегідь у терен пішли розвідники, аби з’ясувати заплано-
вану ворожу акцію на лісовий масив, чисельність ворога, прина-
лежність до місця дислокації. Але і цього вечора ворожа група
червонопогонників чисельністю до однієї роти не виявила повс-
танських слідів. Переночувавши в селі Верхобуж, ранком повер-
нула на південь. Тож напрошувалися висновки: ворог випадково
натрапив на заставу чоти, а не йшов за агентурним спрямуванням
до присілка. А рятувальні черги з кулемета, мабуть, належали
нечисленній тереновій боївці ОУН, які з появою ворожих військ
завжди безслідно зникали, не приймаючи бою.
Так чи інакше трактував цю подію ворожий підрозділ, але ця
сутичка, як необережність на зближенні до лісу, коштувала двом
ворожим воякам важких поранень.
Про зустріч нашої застави з рою підстаршини “Брюховецько-
го” з ворожим підрозділом, розвідники повідомили лише наступ-
ного ранку, коли ворожа рота залишила село Верхобуж. Одначе,
вже вночі чоту повідомили, що ворожий підрозділ став на постій
у селі, і ніби-то тимчасово. Очевидно, чотовий “Соловейко” в
розмові з ройовим старався розгадати задум противника, появу
його нечисленного підрозділу в пошуках повстанської чоти. Чи
може він був висланий на випадок контрольних заспокійливих
оправдань перед своїми командирами.
Але можна погодитися і на інший ворожий задум: що це були
розвідувальні дії перед великою генеральною облавою не лише на
лісовий масив, але також на навколишні села. І не лише одного ра-
йону. Очевидно, така перспектива наших командирів не задовільня-
ла. І хоч харчових запасів у криївках було небагато, але вирішили те-
рену не залишати. Триматися на всякий випадок поблизу криївок.
Тимчасом в терен пішла наша тимчасова розвідка. Чотового
“Соловейка” турбував, в першу чергу, наказ командування: не
встрявати в сутички з ворожими підрозділами в терені, де зиму-
ватимуть підрозділи чоти, аби не терпіло сільське населення.
Отож, чотовий “Соловейко” вирішив дотримуватися вичікуваль-
207
них заходів і прискорити працю по забезпеченню криївками своїх
повстанців для постою на зиму.
Мабуть, не варто нагадувати, що ці зимові постої-криївки на
господарствах селян викопувалися повстанцями переважно вночі
і вимагали від нас особливої кмітливості та хитрих задумів їх ви-
рішення і розташування Не варто також нагадувати, що від побу-
дови та розташування криївки залежала у багатьох випадках доля
кожного з нас. І навіть доля наших побратимів. Отже, ця ділянка
праці вимагала часу, пильності та повсякденної конспірації. А
листопадові дні таки сприяли усім нашим підрозділам у підго-
товці до зими. І здавалося, що більшовики у цьому терені відійш-
ли на канікули.
В другій половині листопада нашу чоту відвідали сотенні
зв’язківці. А з ними був і сотенний фотограф із завданням: зроби-
ти світлину повного складу чоти перед зимовим розчленуванням.
Друзі вже забули, коли позували перед об’єктивом фотоапарата. І
коли чота зібралася для цієї події біля крайньої хати присілка,
друзі з усмішкою ставали до гуртової світлини, радо засвідчуючи
рівне побратимство перед друзями. Можливо, останньої світлини
кожного з нас серед побратимів по боротьбі - ідейних братів, бра-
тів по крові, які не вагаючись покладуть своє молоде життя за
свободу української нації.
Наступного вечора сотенний фотограф разом із зв’язківцями
відбув до штабу сотні і в подальшому невідомо, чи появилася на
світ світлина повстанців другої чоти сотні “Сіроманців” пізньої
осені 1945 року.
До штабу сотні відбував також ройовий “Ворона” на виклик
сотенного “Косача” і, за словами сотенного зв’язківця “Трясила”,
ройовий “Ворона” в чоту не повернеться. Ройового чекає інше
призначення.
А бойову дружбу повстанця може оцінити лише бувалий повс-
танець, зверхником і другом якого є повсякчас найбільше ройо-
вий. Бо чи в бою, чи на марші, чи постої ройовий завжди поряд і
основна його турбота - його підлеглі. Тож, коли ми прощалися з
ройовим “Вороною”, я поцікавився, де він призначає нашу зу-
стріч. Лише на “Золотій поляні” - пробасив ройовий, відповідаю-
чи поспіхом на привітання друзів.
208
Одначе на “Золотій поляні” ми з ним вже більше не зустріча-
лися. В чоті також відбулися кадрові зміни, опісля яких я опинив-
ся в групі розвідки і перейшов у повне підпорядкування ройового
“Брюховецького”, який був заступником чотового “Соловейка”.
Рій “Брюховецького” в чоті числився під №1. Для нього був за-
планований постій на присілку Стиртиська. Було зроблено все,
щоб до першого снігу закінчити підготовку до зимового постою.
На зимовий постій
Як з’ясувала загальна перевірка, до зими підготувались усі
ланки підрозділу. Під час ранкової зустрічі неподалік присілка на
збірці чоти ми сподівалися, що пролунає наказ: розійтися роям на
зимові постої. Були дані останні застереження та інструктажі по
зв’язку поміж підрозділом. Але такий надійшов, як завжди, не-
сподівано. Зима сповістила про свій прихід ще до свята Архист-
ратига Михаїла. Пішов мокрий сніг з дощем і краєвид на очах
втрачав свою осінню привабливість. Навіть для нас, його ціните-
лів - повстанців УПА.
І ніби у відповідь до невдоволення на західній околиці присілка
за межею застави пролунали постріли. Чота, як і належало, зали-
шила господарство, як тимчасовий постій, і заглибилась в ліс, ви-
ставивши стежу на околиці присілка за межею своєї застави.
А ген за нашою заставою - метрів за 500-600 - тріскотіли пе-
реважно автоматні черги та поодинокі постріли. Здавалось, що
чоті сьогодні бою не уникнути, хіба що буде зроблено денний
кидок до гірки Макітри відкритим тереном, хоч наші сліди вже
віднайти не проблема для переслідувачів. А до криївок шлях теж
неможливий. Отож, вихід один - чота поки що в лісі маневрує.
...І ось день 21 листопада. Галицькі християни святкували Со-
бор Архистратига Михаїла, як останнє осіннє свято. А святий
Михайло, ніби ратоборець, зустрічає зиму в її суворих обрядових
шатах. Тож естафета зміни пори року відбулася за старовинними
прикметами - першим снігом очікуваної зими.
Напевно варто нагадати, що на згаданому терені знайшлися
209
села, де цього дня селяни святкували його, як престольний праз-
ник своєї парафії. Але варто згадати також адекватні дії караль-
них спецпідрозділів МГБ та НКВД, падких на здобич у дні праз-
ників. Ці облавники завжди в святкові дні появляються в потріб-
ному їм селі чи присілку. Ось і цього святкового дня спецпідроз-
діл МГБ на селянських форшпанах поспішав у якесь село на пра-
зник. Та, наблизившись до присілка, виявив трьох озброєних по-
встанців, які досягали лісу. Ворожий підрозділ обстріляв стежу і
подався на переслідування по слідах повстанців у західному на-
прямі. Зрозумівши, що переслідування забариться, більшовики
продовжили запланований святковий скок на села, махнувши ру-
кою на пошуки цих трьох місцевих повстанців, які розтанули в
лісі, як перший сніг.
А мокрий сніжок справді танув на очах на ше незамерзлій
землі, а з дерев злітали обтяжені мокрі листочки прямо на голови
повстанців нашої чоти, яка затрималась біля невеличкого яру, як
для можливих становищ на випадок бою.
Постріли на західній околиці присілка давно замовкли, але
чота в бойовій поготівлі чекала на повернення стежі, яка пішла на
захід, де гриміли постріли. Ще одна стежа слідкувала за доро-
гою, яка перетинала присілок із заходу на схід до села Звижень,
аби забезпечити чоті можливий шлях на схід, якщо виникне така
необхідність. Наша західна стежа повернула після полудня і об-
ставини було з’ясовано. Тож залишати терен підготовлений до
зими не було потреби.
Цього вечора підрозділи другої чоти сотні “Сіроманців” розі-
йшлися на постої зимових квартир. А зима лише входила у свої
права. Отож, щасливо б перезимувати, без втрат.
Рій підстаршини “Брюховецького” зимуватиме на згаданому
мною присілку, і покищо тут залишається чотовий “Соловейко”.
Естафета зими була передана по-справжньому, і по святі Михай-
ла зима потиснула морозом та снігопадом і настрій у друзів па-
дав, як барометр на погану погоду. До кінця листопада поміж се-
лами появилися санні дороги і зима за словами старожилів села
віщувала бути суворою. По санній дорозі більшовики, не жалію-
чи селян та їхніх коней, гасали по терені, шукаючи наших повс-
танських слідів.
210
Санні дороги використовували, звичайно, і наші нечисленні
групи для розвідки, а також для забезпечення роїв усім необхід-
ним на зимовому постої. Одначе, наші можливості були обмежені
і використовувались лише вночі. На свято апостола Андрія Пер-
возванного із села Пеняки на присілок увірвалися більшовицькі
облавники. Вони підняли стрілянину аби затримати хлопця під-
літка, який приїхав у ліс по дрова. Так що дали можливість рою
підстаршини “Брюховсцького” негайно зайняти місця в криївках.
Облавники швидко перетрусили присілок і, не виявивши здобичі,
виїхали зворотним маршрутом.
А на другий день наша жіноча розвідка вже повідомляла, що в
села, які межують з лісовими масивами, зачастили енкаведисти,
виставляючи нічні застави на дорогах. Важливість цих звідом-
лень треба було брати до уваги і сподіватися на суворіші умови
життя. Бо ж зима для повстанця - це найважча пора року.
Другого вечора по Андрію на присілок примчали від сотенно-
го “Косача” три зв’язківці і після нетривалої розмови з чотовим
“Соловейком”, мене покликали до чотового. Зголосивши свій
прихід, я побачив поряд з чотовим свого колишнього командира
ройового “Ворону”, який за звичкою пробасив: “Здоров, сту-
дент”, - і простягнув руку для привітання. А чотовий, не давши
мені відповісти ройовому, офіційно заапелював: “Так ось, друже
“Цяпка”, поїдете негайно з командиром “Вороною” до штабу
сотні. Все пояснять вам на місці. Тож не гайтеся, друзі поспіша-
ють повернутися сьогодні”.
Через кілька хвилин я доповів чотовому про готовність виру-
шити в дорогу. І чотовий, побажавши нам щасливої дороги, від-
дав честь від’їжджаючим. Ми залишили хату. Сотенні зв’язківці
“Трясило” та “Хитрун” чекали нас на дорозі біля саней.
їздовий - молодий парубчак - махнув батогом, відпускаючи
повіддя, і сани понесли нас швиденько повз останні хати присіл-
ка. Закінчився ліс, і ми вже на полі. А сани мчать, наче в повітрі,
лише з-під копит коней летить сніг аби запевнити нас, що ми все
ще на грішній землі, а не летимо в безмежному просторі. Ліворуч
видніє село - це Лукавець, але наш їздовий на роздоріжжі не по-
вернув, а мчить навпростець, хоч до села є краще прокатана доро-
га. Але друзі вже знають, що вчора до Лукавця прибув більшови-
211
цький гарнізон, і ми лежимо на розлогих селянських санях, го-
тові кожної миті зустріти будь-яку несподіванку на своєму шляху.
Проминувши річку, коні під свист батога винесли нас на
польову гірку і завернули трохи ліворуч. Тут біг коней сповільни-
вся. У морозяній млі (сніг не падав) у Лукавці де-не-де в хатах
блимало світло, хоча було вже за північ. Але ж ворог не спить, а
чатує на здобич. Відстань до села приблизно п’ятсот метрів, але
ворожа застава, що стояла мабуть біля моста через річку, таки за-
сікла наші сани і, звичайно, навздогін привітала нас кулеметним
вогнем.
Лента трасуючих куль промчалася біля нас несподівано. А ось
для коней то було ще більшою несподіванкою, бо вони зреагува-
ли так емоційно, що ми заледве втрималися на санях. Відмахав-
ши галопом кілька кілометрів польовою дорогою, очевидно, до-
сконало вивченою їздовим і, переконавшись, що позаду переслі-
дування немає, їздовий уповільнив шалену скачку.
Напруга спадала з нас, а навкруги поля і якось несподівано
попереду в низині загавкали собаки. Через мить я почув голос
“Ворони”: “Вдалий наш скок сьогодні. А до ранку ще кілька го-
дин, тому затримуватися в Носівцях нема потреби”. За весь час
їзди ніхто з нас не промовив слова.
Наші сани сунули вже кілька хвилин сільською дорогою. І ось
зупинка. Ми зіскакуємо з саней аби розім’яти ноги, а біля нас
появилася сільська добровільна варта з двох чоловіків, котрі вже
доповідають нашим зв’язківцям “Трясилові” та “Хитруну” нови-
ни з терену. А ми з командиром “Вороною” через мить вже відчу-
ваємо тепло хати, у яку зайшли після легенького стуку у вікно. А
ще через хвилину до кімнати зайшов сотенний політвиховник
“Грім”. Командир “Ворона” доповів йому про виконаний наказ, а
мені залишилося лише зголосити свій прихід командиру “Гро-
му”, в чиє підпорядкування передав мене булавний “Ворона”.
Через хвилину “Ворона” залишив хату, щоби якнайшвидше
закінчити цю нічну прогулянку, навіть не згадавши про нашу на-
ступну зустріч на “Золотій”. Ця остання наша зустріч з команди-
ром, другом і братом запам’яталася до сьогодні.
Сотенний політвиховник “Грім” - невисокого росту, блондин,
людина ще молода, з лагідною вдачею, з досить повільним темпе-
212
раментом виконував обов’язки політичного відділу сотні з весни
1945 року після полеглого під час більшовицької засідки сотен-
ного політвиховника “Гака”.
Вже в криївці мене зустріли друзі - ройовий “Бондаренко” та
вістун “Зірка”, яких я добре знав ще по знаменитому рою коман-
дира “Підступного” - ройового першої чоти командира “Льонсь-
кого”, а тепер “Сокири”. Ці загартовані в боях повстанці нашої
сотні - обидва перенесли поранення, були кулеметниками і за-
служили славу справжніх героїв.
Отже, при світлі каганця в криївці і по бурхливих привітаннях
з друзями, в розмовах ми зустріли новий день у селі Носівцях
Велико-Глубічського району на Тернопільщині. В селі Носівцях
рій командира “Бондаренка” першої чоти нашої сотні стояв на
зимовому постої.
Наступного дня сотенний політвиховник “Грім” пояснив мені,
що цього вечора вістуну “Зірці” і мені належить відбути на міся-
чний вишкіл політичної освіти в рамках курінного масштабу, а,
можливо, й Воєнної Округи “Лисоня”. Дочекавшись вечора, ми з
вістуном “Зіркою” виїхали до місця призначення, аби нав’язати
контакти і цього ж таки вечора (а точніше - ночі) досягай мети.
Через дві доби згуртувався склад майбутнього вишколу - біля
двадцяти повстанців з відділів УПА даного терену. Серед війсь-
кових знайшлося кілька теренових працівників сітки ОУН полі-
тпросвіти, а в останню мить до групи вишколу долучився ще
один “сіроманець” - вістун “Лис”.
Вишкіл розпочався в день свята Миколая Чудотворця у селі
Івашківці того ж району неподалік Тернополя. Командиром гру-
пи вишколу, а також його керівником був командир - псевдо
“Ярема” - солідна людина років за сорок, ходив у військовій уні-
формі зразка польського офіцера. Необхідно згадати також і двох
референтів-викладачів, на жаль, пам’ять зберегла псевдо лише
одного - “Бурлаки”. Він був сотенним політвиховником.
Лекції слухались повстанцями по вісім годин, а деколи і біль-
ше, бо всім хотілося якомога більше знати про загальний полі-
тичний стан у світі після Другої світової війни. Багатьом з нас
були невідомі подробиці політичних зигзагів поміж великими
державами на світовій політичній шахівниці. Та в першу чергу
213
хотілося більше знати про відозви до УПА та звернення до укра-
їнського народу нашого підпільного уряду - Української Голо-
вної Визвольної Ради - в боротьбі з більшовизмом у післявоєн-
ний період.
Всі ми знали, що сталінський режим все більше і більше заси-
лає на західні терени країни свою агентуру, вишколену до умов
тутешніх звичаїв, які проникають до лав УПА та організаційних
структур ОУН. Отже, в наших лавах вимагалась конспірація та
пильність на кожному кроці. Головний висновок - визвольні зма-
гання за самостійність України будуть жорстокими і кривавими.
В буднях вишколу закінчився 1945 рік, і ми на порозі Різдва
Христового 1946 року. Група вишколу майже кожної ночі міняє
місця постою, кочуючи з села в село, аби не бути заатакованою
ворожим підрозділим за доносом сексотів. Методи повстанської
тактики на нічних переходах по зміні постою, використовувались
так конспіративно, що мені і сьогодні не хотілося б нагадувати.
Призначений терен для вишколів неподалік міста Тернополя
можливо готувався тереновою сіткою, бо хоч постій мінявся кож-
ного дня, але умови були незмінні в кожному селі. Знаючи жорс-
токість ворожих методів - хитрість, підступність варварської бо-
ротьби не лише до повстанців УПА, але й до цивільного населен-
ня Галичини, ми були впевнені, що в релігійні свята січня воро-
жий режим використає усі свої можливості в акціях проти повс-
танців по селах.
Новий 1946 рік появився якось буденно, змінивши лише дати
на календарях. А ось Різдво Христове ніби змінило землю Терно-
пілля. На селах - радість колядок в ім’я навонародженого Спаси-
теля світу. Напевно варто підкреслити, що селяни цього терену в
цей жорстокий час жили заможніше порівняно з іншими терена-
ми Галичини, бо господарства тут багатші. Селяни ще не їли ку-
курудзяного хліба і вівсяних паляниць.
Отож жителі терену - Дубівці, Зарубинці, Івашківці, Стегні-
ківці ділилися радістю свят з групою повстанців. Під час святко-
вих днів у групі лекції не припинялися весь день, а увечері зміна
постою, і, признатися, у нас було якесь навіть здивування до во-
рожої пасивності у святкові дні, але не байдужість.
Усі ми чогось чекали і те чекання нас не обмануло. За турбота-
214
ми швидко промайнули Йорданські свята - Водохреща. Снігопа-
ди припинилися, лише невеликі морози тримали зиму, як у своїй
порі. Наприкінці січня ворог активізував свої дії і обставини шви-
дко змінювалися на гірше.
Звідомлення з терену приходили про появу ворожих гарнізо-
нів на селах так швидко, що можна було сподіватися в короткому
часі повної блокади всієї Галичини внутрішніми військами режи-
му. Лише тепер дії енкаведистів давали підставу думати, що бло-
када буде повною на теренах Західної України до дня виборів у
Верховну Раду СРСР і УРСР, які повинні були відбутися 10 люто-
го 1946 року, вперше на теренах Західної України.
Сподіваюсь, що старше покоління галичан добре пам’ятає ці
перші післявоєнні вибори, участь в яких проходила під штиками і
дулами автоматів “визволителів”. Отож, блокада сіл та навіть
присілків внутрішніми військами унеможливлювала будь-яке пе-
ресування наших груп по терені. Тому вишкіл негайно припини-
ли, і друзям належало долучитися до своїх зимових постоїв. Кері-
вник вишколу командир “Ярема” на прощання побажав усім нам
плідної праці та бойових звитяг, і вмить група вишколу розтану-
ла, наче ніколи й не існувала.
І ось нас шістьох чоловік з вишколу, яким узгоджений напрям,
біля півночі підійшла до гостинця, південніше села Дітківці того
ж району. На потрібному нам напрямку ніхто з нас не сподівався
в чистому полі ворожої засідки. Застава зустріла нашу шістку на
підході до шосейки.
Кулеметні черги різанули по групі без оклику затримки, і наче
з-під землі блиснули вогники скорострілів, які зустріли нас гра-
дом куль. Ще і сьогодні - через десятки років дивуєшся, що зали-
шився живий і навіть не поранений, як мій побратим старший
вістун “Зірка”, у парі з яким ми йшли в чоловому забезпеченні
групи. Ми оба відповіли вогнем своїх автоматів, а задні друзі під-
тримати нас не можуть, бо ворога не бачать і ми заважаємо їм. А
між нами відстань 20-30 метрів.
Ворожа група, очевидно чисельна, стріляє також з автоматів і
йде на зближення, ворог у маскувальній білій одежі.
Коли у повітря піднялась освітлювальна ракета ворожої засід-
ки, подумалось, що на чистому полі нам не втекти і, напевне, усіх
215
нас ворог кулетним вогнем перестріляє, як зайців. Але це була
лише мить, бо ще ракета не погасла, як почувся голос вістуна
“Зірки”: “Приготуй гранату, кидаємо одночасно, як погасне - від-
ходимо ліворуч, бо там здається є якісь малі корчики”. Вістун
“Зірка” подає мені знак і за мить наші гранати піднімають попе-
реду фонтани снігу та мерзлої землі і дають нам можливість на
скок. Коли залягли, відчули, що наші друзі також відповідають
чергами з автоматів, та, напевно, не надовго вистачило б наших
зусиль у протистоянні з ворогом. Тож рішення одне - вихід з бою
віялом і обов’язково хтось вийде живим. Так і сталося, але з цьо-
го бою живими вийшли не всі з нашої шістки. То ж про наступну
двійку, яка йшла.за нами, я довідався лише через два роки. А тієї
ночі удвох з вістуном нам вдалося відірватися від переслідуван-
ня, спокійно перейти шосейку і без перешкоди добути до села
Носівців.
Напевно, варто б нагадати, що на місці події ще довго лунали
постріли і коли почули вибухи гранат - настала тиша. Ми зупини-
лись. Чомусь появилося відчуття, що це останній відгомін нічної
зустрічі з ворожою засідкою, які масово стали застосовувати ен-
каведисти наприкінці січня 1946 року.
А двійка друзів, яка йшла за нами тієї ночі слідом, належала
до сотні “Рубачів” і від одного з них доля відвернулася. Першими
ворожими чергами старший вістун “Камінь” був поранений в
обидві ноги і зрозумів, що відступ для нього вже неможливий.
Тож наказав молодшому другові покинути його попросивши за-
лишити йому запасний кружок набоїв і гранату, аби найдовше
протримати ворожий наступ. Сташий вістун “Камінь” залишався
в бою до останнього подиху, живим героя ворог не взяв.
Щодо друзів з третьої двійки, то, можливо, що їм вдалося від-
ступити завдяки останньому в житті зусиллю старшого вістуна
“Каменя”, який прикривав вогнем свого автомата відступаючих
друзів.
Як розпрощався з життям старший вістун “Камінь”, залиши-
лось таємницею навіть для його побратима по сотні, якого я зу-
стрів через два роки в ГУЛАГу на далекій Воркуті. Живий мож-
ливо і сьогодні мій старий друзяка, та давненько не бачилися, бо
загубилися у цьому неспокійному водовороті життя. То ж не на-
216
зиваю прізвища та псевда, бо не маю на це його згоди. Знаю, що
родом він із Зборівщини, а Петром нарекли його батьки.
Із Зборівщини родом і старший вістун “Камінь” але ширшою
інформацією, на жаль, не володію. Але геройська смерть друга -
старшого вістуна “Каменя” залишилася у пам’яті до сьогодні.
Повернувшись з вістуном “Зіркою” згаданої ночі до села Носі-
вців, до вже згаданої криївки ройового “Бондаренка” та політви-
ховника “Грома”, зустрів там ще й сотенного зв’язківця, кур’єра
“Залізняка” - симпатичного та розважливого молодого бойка, але
вже зрілого і досвідченого повстанця - любимця сл.п. “Яструба”.
Ще у Карпатах 1943 року влітку вістун “Залізняк”, як зв’язкі-
вець сотенного “Яструба”, бігав по горах, як красень олень і був
вже тоді улюбленцем своєї сотні. Вістун “Залізняк” приніс накази
командування - заходи надзвичайного стану підрозділам сотні,
що дислокувалися на зимових квартирах у селі Носівцях, перед
повною блокадою терену до дня виборів ворожими військами
внутрішніх сил режиму. Через два дні в Носівцях розмістився во-
рожий гарнізон, який розпочав патрулювання села та підходи до
нього, особливо в нічний час.
Однак ввечері жіноча розвідка принесла звідомлення для со-
тенного політвиховника “Грома”, що за рікою йому призначена
зустріч із зв’язковим сотенного “Косача”. Політвиховник “Грім”
повідомив, що зв’язківці йдуть на зустріч з чотовим “Соловей-
ком”, і для мене була найкраща нагода повернутися з ними до
своєї чоти, доки ще існує така можливість.
Манівцями поміж будівлі, аби не наскочити на ворожий пат-
руль, нас вивів за річку господарів син Степан, і на краю лісочка
ми зустріли вже згаданих мною зв’язківців сотні “Трясила” та
“Хитруна”. Після короткої розмови політвиховник “Грім” поба-
жав нам щасливої дороги і я був впевнений, що ще цієї ночі поба-
чусь з друзями своєї другої чоти. Друзі “Трясило” та “Хитрун”
склали план швидкого скоку до другої чоти - верхи або на санях,
як попереднього разу, але це з’ясується лише на міжобласному
кордоні між Тернопіллям і Львівщиною.
Одначе цього вечора нам не таланило. Відійшовши від ліска і
прямуючи на північ слабо наїждженою дорогою полем, ми піді-
йшли до річки Лопушанки аби обминути село. Раптом від моста
217
чи то кладки через річку по нас застрочив без будь-якого попере-
дження кулемет. В одну мить ми всі три вже лежали обабіч доро-
ги на снігу і сипнули чергами автоматів по корчиках у напрямі
ворожої засідки. На неї в полі ніхто не сподівався. Знову застро-
чив ворожий кулемет, підтриманий чергами з автоматів та вогнем
з десятизарядних крісів.
В селі (можливо, це були Нетерпинці) піднялася в повітря чер-
вона ракета, і ми зрозуміли, що там стоїть ворожий гарнізон і при-
йде допомога засідці, бо, очевидно, засідка малочисельна. Отже,
нам потрібно було якнайшвидше позбутися переслідування.
Під вогнем ворога
Плазуючи по сніну по-пластунськи, далеко не відповзеш, але
на щастя ворог не стріляв. Можливо розсудив, що покінчив з
нами, але у нас виник клопіт з пораненням “Хитруна” у ліву
руку вище ліктя. Тож, підв’язавши ременем руку до пояса, ми
почали відступ на повний зріст. Ворог на переслідування не пі-
шов, а ми добрались до місточка нашої зустрічі і, розсудивши,
що ніч невдала, розійшлися до попередніх квартир. “Хитрун” з
“Трясилом” пішли до Городища, а я - до Носівців.
Я доповів політвиховникові “Громові” про невдалий перехід
до місця призначення. Моя розповідь переконувала нас в тому,
що ворожа військова блокада Галичини, і напевне всієї Захід-
ної України, принесе чимало страждань і жертв нашій визволь-
ній боротьбі. Ці наші припущення підтвердила теренова сітка:
за кілька останніх днів січня більшовицькі внутрішні війська
накрили Західну Україну чорним рядном. Майже зовсім припи-
нилися підпільні зв’язки. Ворожі застави між селами затриму-
вали навіть жінок, шукаючи в них підпільних донесень.
Криївка ройового “Бондаренка” виявилась вмістимістю на
чотирьох повстанців, і я перейшов до іншої, по сусідству, де
розмістилась кулеметна ланка рою “Бондаренка”, теж на чоти-
рьох. Друзі з першої -"Підкова”, “Ворон” і “Макух” зустріли
мене, як старого друга. Але не менш були здивовані моєю по-
218
явою при повній блокаді терену ворожою навалою. Довелося
пояснювати друзям, як я опинився серед них в умовах блокади,
і підняв їм бадьорість, що весна не за горами, а гарнізони воро-
га і повна блокада зникнуть, як сніг на сонці, після цих клятих
виборів.
Одначе життя під землею для молодих життєрадісних повс-
танців було нестерпним. По селу вдень і вночі вештались гар-
нізонці і це ускладнювало нам всякі зносини навіть з господа-
рями. Мої друзі по криївці були зрілими повстанцями, бо прой-
шли добру школу боїв. Вони приєдналися до сотні “Сіроман-
ців” ще в часи гітлерівської окупації, влітку 1944 року.
Усі ми були певні, тобто весь повстанський рух, що режим
наводнив Західну Україну військами лише до дня виборів, аби
це їхнє дійство так званої “демократії” відбулося на високому
рівні, повної згоди та довіри до режиму робітників і селян.
І ось день виборів позаду. Комуністична преса, як одинокий
рупор режиму, сповістила: вибори на Західній Україні перевер-
шили всі сподівання!
Присяга і зрада
Слова заголовку останніх сторінок моїх спогадів про сотню
“Сіроманців” з допомогою ще кількох, сьогодні живих побрати-
мів, дозволили мені, звичайно частково, відтворити шлях боро-
тьби з різними загарбниками нашої рідної України в часи виз-
вольних змагань у Другій світовій війні. А слова заголовку
“Присяга і зрада”, як висновок тривалої нашої боротьби для
сильних і слабких духом в ідейних переконаннях жорстокої бо-
ротьби. Як відомо, присягу на вірність в боротьбі з ворогами
українського народу приймали не лише члени ОУН, але й усі
повстанці (не члени ОУН) - регулярних бойових сотень та під-
розділів УПА.
Тож присяга для повстанця ставала еталоном кожного з нас
- святою боротьбою з Декалогу: “Здобудеш Українську Держа-
ву, або згинеш в боротьбі за неї”. І в цій жорстокій боротьбі
219
гинули герої за Україну тихо, без пафосу, згадуючи востаннє
матір і Батьківщину, яку так і не змогли захистити за життя від
чужинців. Але кожна нація виховує не лише героїв, патріотів,
але й байдужих до суспільного життя своєї нації, які при кори-
сливих обставинах зраджують її і своїх друзів і стають на бік
ворога. Ось таких людців народ прозвав зрадниками. Тому у
кінці своїх спогадів мені доведеться, на жаль, згадати і про зра-
ду, яка забрала в могили десятки героїв-повстанців нашої сотні
“Сіроманців”.
З попередніх моїх повідомлень читач знає, в яких теренах
перебувала перша і друга чота сотні, готуючись там до зимово-
го стану, тримаючи тісний зв’язок аж до повної блокади Захід-
ної України внутрішніми військами режиму. Одначе сподівання
на те, що після виборів більшовики знімуть блокаду, не здійс-
нилися. Навпаки, ці спецпідрозділи розпочали шалені пошуки і
висліди учасників визвольного руху ОУН-УПА.
Ворожий гарнізон, що містився в селі Носівці, деморалізу-
вав своїми діями не лише селян, але й нас, повстанців, бо зима
не дозволяла нам вийти з криївки. Так що наша четвірка жила
наче на іншій планеті без спілкування з друзями.
І ось настав день 19-го лютого 1946 року. Біля 14-ої години
господиня дому Іванна Горняк умовним знаком повідомила, що
подає нам обід і назовні ніби-то спокійно. В криївці горів кага-
нець. Запахло стравою, тож хлопці взялися до неї негайно, бо
знали, що Іванка порається біля корови і ялівки в стайні, вхід з
якої прямував до криївки і був відчинений, аби господиня мог-
ла забрати посуд.
Сьогодні не пригадую, чи закінчили ми цей пам’ятний
обід, чи ні, але несподівано для нас назовні якийсь людський
тупіт, а відтак вразливий і потужний крик Іванки, який рапто-
во обірвався пострілом. Цей постріл ніби струмом покликав
нас до зброї. Від метушні погас каганець і вже в темноті по-
чувся голос вістуна “Підкови”: “Вилазимо, друзі, до бою!”
Але в цю ж мить в криївці пролунав вибух гранати, яку оче-
видно вкинули через відкритий вхід енкаведисти. Напевно, що
цей перший вибух, паралізував нас всіх, хто ще був живий.
Принаймні, після того вибуху я відчував себе живим, хоч
220
страшною силою мене було кинуто, як в безодню, і я відчу-
вав, що втрачаю пам’ять
Та хоч нестерпного боляю не відчув, але моє чуття зафіксу-
вало другий вибух, який ніби відривав мою голову. Як відбува-
лися подальші події після тих двох вибухів у криївці, це вже
було поза моєю пам’яттю. Та Господь врятував мене у цій ма-
сакрі і залишив життя. А по довгім часі вже в камерах терно-
пільської’тюрми я довідався від друзів, що у нашу криївку ен-
каведисти закинули аж чотири гранати і одну димову.
Як добували нас із цього гробу, пам’ять не зафіксувала. Оче-
видно, що розкопали криївку і були здивовані, що після таких
вибухів ще хтось залишився живий. А ознаки життя виявили у
двох. Сільські очевидці казали, що один із них був у дуже важ-
кому стані і енкаведисти своїм пострілом припинили його
муки. Але хто був цей побратим з нашої четвірки з’ясувати не
вдалося.
Пам’ять до мене поверталася в муках. Десь опівночі нестри-
мний кашель здригав моїм тілом, а з рота вибухав фонтан ріди-
ни, викликаний кашлем і розливався по підлозі кімнати, у якій
лежало моє тіло у сорочці, штанях і босоноге. Та з’ясувати дій-
сність, наче у сні, ніяк не вдавалося, бо в голові - біль, тріско-
тіння, наче мої вуха хтось заткнув кілками аби вже ніколи не
почути страшної дійсності.
При світлі газової лампи у великій кімнаті мій погляд зупи-
няється на постатях кількох людей, що сидять при столі і ніби
щось розглядають. Через мить я переконуюсь, що то військові,
бо з погонами на плечах. А я ніяк не можу з’ясувати, де знахо-
джуся. Очевидно, мій кашель привернув їх увагу, і мене двоє
військових стараються поставити на ноги. Та мої ноги мене не
слухаються. І їх розмова, якась сердита, мною не сприймаєть-
ся.
Після цих старань військові залишають мене на підлозі. З
болю по всьому тілу я відчув, що наче переніс страшні торту-
ри, а по ногах біля ягодиці і поясниці відчув, як потекло щось
тепленьке. Повіки змикаються мимоволі, але мозок не клонить
в забуття, і уява, ніби зачепившись за втрачену сполуку, вже
малює розірвані кадри німої стрічки: останні секунди в криївці,
221
постріл назовні, вибух першої гранати, і другої, і - забуття. А
що з друзями? Тож чи варто жити? І прошу Господа допомогти
мені немічному заснути назавжди.
Цього не сталося, сон мене не здолав, а розум все чіткіше
повертав у дійсність зворотним шляхом мого життя аж до ди-
тинства. Напевно, ця ніч була найважчою з усіх прожитих за
двадцять років від роду. І коли настав новий день, я зустрів
його молитвою, віддавши себе на ласку Господа.
Ворожі вояки натягли на мене якесь взуття і вдягли у війсь-
кову окровавлену шинелю. А відтак вивели на подвір’я цього
господарства і штовхнули до саней сільського форшпану. День
20 лютого був сонячним, але морозним, і я знову зайшовся ка-
шлем, а сани, запряжені парою коней, швидко несли мене назу-
стріч долі.
Ворожий вояка, який сидів на моїх плечах, ударив мене ку-
лаком по голові, сказавши: “Тіше, бандіт, не кашлять, а то прі-
кончу!” В голові загуло від ворожого кулака, а по тілі наче
струм промчав, і до слуху чітко долинали слова, сказані воро-
гом, ніби він своїм кулаком вибив кілки, які дотепер закривали
мій слух і вуха.
Це сприйняття слуху звалилося на мене громовицею зимово-
го дня і я з острахом чи може з радістю зрозумів, що Господь
повертає мені життя навіть у важку хвилину невідомої долі. Я
лежав на санях і ловив слова конвоїрів російською мовою і зро-
зумів, що їдуть вони у райцентр Заложці - на постійне місце
гарнізону. Тож розмови чекістів наводили мене на роздуми:
чому гарнізон заложцівський, коли село Носівці належить до
райцентру Великий Глубічок? Одначе мої роздуми не знаходи-
ли відповіді на ці розбіжності, а чекісти раділи швидкому від-
починку після безсонної ночі, проведеної на околиці села Но-
сівці. На мій кашель вони вже не звертали уваги і до Заложець
привезли мене як мертвий чурбан, бо вже витягли з саней ніби
подобу людини і потягли через гарнізонний пляц у підвальне
приміщення, яке і виявилось районною тюрмою, а радше назва-
не ними КПЗ.
Про ці назви я довідався згодом, а цього дня з волі Господа
я не замерз на борульку, але, як не поморозився, то здивовані
222
були вже друзі по тюремній камері, котрі прийняли мене з рук
тюремних наглядачів. Лежачи на тюремних нарах праником, я
навіть не хотів розмовляти з друзями, котрі терли МОЇ закоцяблі
ноги і цікавилися, чи я відчуваю ступні ніг.
Мабуть, в ці хвилини мені було байдуже, бо я вже інвалід і
лежу в тюремній камері ворога. Цс - кінець. Під вечір до каме-
ри зайшла жінка - військовий медик-капітан з охоронцем і на-
казала друзям по камері мене роздягнути. Після огляду я знову
лежу праником на нарах, а на моїх плечах хтось знову засів, а
ноги притиснені до пріча. Біль не такий вже нестерпний, але я
закусив зубами рукав шинелі, аби не стогнати від болю. І коли
відкривав очі, як ковзав збоку промінчик світла від ліхтарика на
чолі хірурга, яка таки ніби копирсається в моїх ранах і час від
часу запитує: “Вольно?” А я лише похитую головою, закусив-
ши до нестями рукав шинелі.
Як довго терпів я ці копирсання хірурга, не пригадую сього-
дні, але залишивши мене, я довідався від друзів по камері, що
жінка-хірург навідається до мене ще завтра. А сьогодні вона до-
була з мого тіла три гранатні осколки і завтра буде останній.
Останнього і найбільшого осколка жінка-хірург не добула на-
віть міцним магнітом, бо осколок засів на поясничному хребті
із середини і залишився назавжди, як пам’ятка, яка часто нага-
дує мені про події моєї молодості.
Можливо, не варто було б вести поважного читача шляха-
ми особистої долі, але це доля не лише моя, а мого покоління -
борців за волю свого народу проти чужоземного рабства.
Отож, повернуся до подій лютого 1946 року І розкажу про
долю наших двох чот сотні “Сіроманців” на Тернопіллі та Брі-
дщині, які вдалося з’ясувати в ті далекі і жорстокі дні бороть-
би... та зради.
Вперше на слідство мене потягли 22 лютого, бо ходити чи
стояти ще не було сил. Тож перші анкетні дані моєї біографії
виявилися убогими для начальника районного КДБ. Відливши
водою після падіння в кабінеті слідчого, поволокли мене охо-
ронці назад до камери.
Другий допит відбувся через два дні, який зафіксував до біо-
графії, що я переселенець з терену Закерзоння родом з Любачі-
223
вщини, котрий приїхав на Львівщину 28-го листопада 1945
року, спасаючи життя від терору польських шовіністів. В УПА
ніколи не був, на терені Тернопілля опинився в пошуках засо-
бів до життя.
Та моя версія для начальника районного КДБ виявилась та-
кою, що він розреготався. А відтак перейшов у розмові з росій-
ської мови на польську. Очевидно, хотілося йому знати, як я
зреагую і якою мовою відповідатиму. Зреагував я миттєво, бо
володів польською на рівні учня шостого класу початкової шко-
ли з викладанням предметів польською.
Той старший роками чекіст знову розреготався і знову пере-
йшов на російську. Він сказав: “Ось вишлю запит до Польщі і
дізнаємося, що ти за птиця. А поки що запишемо, що ти особа
без постійного місця проживання і без громадянства. Тож під-
става засудити тебе на каторгу, як збройного терориста, вже
знайдена, але невідомо, що накинуть тобі польські органи. Тож
розповідай все чистосердечно аби в розхід не пустили, якщо я
сам тебе не прикінчу”.
Про жорстокість методів чекістів на слідствах по відношен-
ню до повстанців УПА та запілля ОУН Західна Україна пам’я-
татиме ще довго, бо більшовицький каток жорстоко пройшовся
не лише по моєму поколінню. Але, як не катували нас вихо-
ванці сатани, віра в Господа давала нам силу витримати ці стра-
ждання аби не зрадити своїх побратимів по боротьбі.
Однак, тортури катів витримували далеко не всі, хто потрап-
ляв до рук чекістів. Був він із зброєю в руках, чи без зброї.
Отож, нагадаю лише одне: хто пройшов через катівню НКВС,
ніколи не забуде слідчих кімнат та перехресних допитів чекіс-
тів. Про тюрму СРСР, як тюрму народів та її силові структури
написано чимало вже в наші дні, але я певен, що і в майбутньо-
му люди згадуватимуть про страшну конструкцію сатани.
Дні і ночі в камері КПЗ злилися для мене в суцільний лан-
цюжок думки, наче я вдруге народжений з ласки Господа і бе-
зупинно повертаюся до дня трагічних подій 19-го лютого. Од-
наче знайти якусь відповідь - зради чи випадкового збігу обста-
вин - поки що не знаходжу відповіді. Але вона напрошується.
Якщо криївку видав зрадник, то чекати треба свідка, а якщо
224
свідка чи свідків не буде, то моя версія переселенця із Закер-
зоння може стати для чекіста реальною. Головне для мене не
попасти в пастку на допитах.
Статний чекіст на допитах часто викликає чергового сержа-
нта, який фізично заліковує мої рани своїм кийком, промовляю-
чи: “Скоро ти запаешь, как курский соловей!” Тож після сер-
жантових кийків мене відводять до камери не без допомоги
конвойних. Але молодий організм швидко приводив мене у
стан реального.
Наприцінці лютого - початку березня по камерах КПЗ роз-
почали санітарну дезінфекцію. Тож за чергою охоронці звільня-
ли усі три камери і виводили арештантів на тюремний плац,
ніби на прогулянку. Черга нашої камери, як останньої, підійш-
ла опівдні. І ми - п’ятеро арештантів, радо ковтали свіже вес-
няне повітря під пильним наглядом автоматників. Вони стояли
за дротяною огорожею за кілька метрів від нас. Хтось з ареш-
тантів звернув увагу, що конвоїри димлять цигарками і попро-
сив у них покурити. Та конвоїр навіть не зреагував, лише тюре-
мний наглядач, який стояв неподалік, гаркнув:
- Молчать!
Ненароком я глянув на шеренгу автоматників за огорожею і
миттєво зупинив погляд на одній особі. Це була ніби статуя са-
тани в людській особі. Чоловік стояв посеред шеренги з авто-
матом на грудях і ніби усміхався, радіючи долі. Але мені виста-
чило тієї миті аби не помилитися, і відвернути погляд.
До камери я заходив в очікуванні допиту, а перед очима вже
бачив постать - колишнього вояка дивізії “Галичина” і... коли-
шнього повстанця “Амора” - донедавного зв’язківця команди-
ра “Сокири” - чотового першої сотні “Сіроманців”. Мою пере-
міну настрою на камері зауважив Василь Карий, родом з села
Загір’я того ж району. Одначе, я з ним не поділився побаченим,
а щодо поганого настрою я зіслався на тугу за волею, бо Ва-
силь жив легально і потрапив до неволі за нелегальну літерату-
ру, яку знайшли при обшуку перед виборами 9-го лютого.
Ніч тюремна збігла в роздумах версій можливого. Одна з
них була і така, що “Амор” потрапив до неволі і чекісти по-
ставили його, як приманку, з автоматом без патронів. Але ця
225
версія чомусь ваги не набрала, а впевненість в тому, що
“Амор” зрадник, набирала ваги і переконання. І ще хитромуд-
ре мереживо старого чекіста на допитах про те, що він швид-
ко все з’ясує і я співатиму “курським головейком” мучило
мене. Одначе старий чекіст таки помилився, бо я твердо три-
мався своєї версії.
Щодо запиту до Польщі про мою особу, то я був впевнений
про його наслідки, бо потрібної людини за цією адресою, яку
одержав від мене чекіст, на Закерзонні він не знайде. Однак,
події на початку березня висвітлили для мене нез’ясоване досі і
впевнили у здогадках зради 19-го лютого.
До нашої камери потрапив місцевий парубок (мешканець
Заложець) і розповів, що в саду біля будинку НКВД лежать два-
дцять полеглих повстанців і серед них одна жінка. Усі полеглі
роздягнуті майже наголо. Ходять поміж людьми розмови, що
вони загинули в криївках у двох селах - Носівцях та в Горо-
дищі 19-го лютого з боротьбі з опергрупою НКДБ міста Зало-
жець. Полеглі повстанці є ніби-то із сотні “Сіроманців”.
- Ось такі розмови ходять містом, - закінчив парубок, а че-
рез хвилину люто підкреслив, - а зрадником, який показав кри-
ївки, виявився якийсь “Адам”, ніби-то з тієї ж сотні. Він потра-
пив до рук НКДБ вже після виборів.
Розповідь парубка приголомшила усіх в камері, а я копирса-
вся в пам’яті аби пригадати діалект “Амора” і прихід його до
складу сотні. Однак нічого путнього не пригадав, лише те, що
до сотні “Амор” долучив у час переходу нами фронту. Тобто,
після Бродівського котла, і можливості під час бою потрапити
у більшовицький полон. Все можливе... І тоді?
Несподівана думка, як блискавка, майнула назад у спекотне
літо 1944 року. І свердлило душу переконання, що “Амор” вже
тоді був завербований чекістами. Але чому не свідчить мені, як
свідок? Чи не впізнав? Я так і не збагнув до кінця слідства,
доки не опинився в обласному КПЗ наприкінці березня. Нача-
льник районного НКДБ на останньому допиті заапелював: “Не
варто мені морочись з тобою. Державі потрібен угольок і ліс, і
дороги в Сибіру. Ось підписуй останній протокол і щезай з
очей, бандюго!”
226
Вже в камері я радів, наче мене чекає воля. А через два дні я
опинився в Тернопільському КПЗ серед нових друзів і після
двох формальних допитів, перевели до тюрми. А 10-го квітня
військовий трибунал по Тернопільській області за ст.ст. 54-1 а і
54-11 нагородив мене ИТЛ строком 10,5.
Наприкінці квітня чималий ешелон в’язнів залишив Терно-
піль і ми з друзями вірили, що ми ще повернемось і не лише в
Тернопіль.
Після суду на камері я зустрів чотового першої чоти “Соки-
ру” і дізнався, як хитро “Амору” вдалося добути його живим,
на якого чекісти чатували біля криївки. Таким способом на
його голос вийшли ще трьох друзів з криївки, бо не знали, що
“Амор” зрадник.
Зустрівся в тюрмі також з батьком та сином Степаном Кузь-
мою, які були вже засуджені на 10,5 та розповіли, як відбулися
події на їх господарстві. Як “Амор” показав нашу і “Бондарен-
кову” криївку в селі Носівцях. Це було 19-го лютого, а 23 в бою
з енкаведистами у Носівцях загинули друзі з рою “Байрака”.
Сам ройовий був важко поранений і потрапив до неволі.
За короткий проміжок часу за зрадою “Амора” загинуло біля
ЗО повстанців. До неволі потрапили селянські родини та підпі-
льники терену. Ось ціна зради одної людини - хрестопродавця.
Інколи запитуєш себе: чи зробив ти все можливе для того,
аби не залишитись в боргу перед пам’яттю полеглих побрати-
мів, котрі поклали своє життя на вівтар Батьківщини в жорсто-
кій боротьбі за свободу. Тож, розпочавши свої спогади на сто-
рінках часопису “Повстанець” я старався передати читачеві усе
незабуте, що зберегла моя пам’ять з тих далеких рейдів бойо-
вої сотні “Сіроманців”.
Далеко не все мені вдалось передати достеменно, правдиво,
переважно стратегію та замисли командування відділу у парти-
занській тактиці боїв, бо кожний з них несхожий на інші. І ко-
жен з них вимагає майстерності командирів і впевненості в свої
сили кожного повстанця.
Як воювали підрозділи нашої сотні, знає не лише Рогатин-
щина, але й інші терени Галичини. Слава “Сіроманців” лине з
Карпат відгомоном по Галичині і сьогодні.
227
"Із гір Карпат мандрують "Сіроманці",
На плечах кріс, граната у руках:
Батьківщини це вірнії повстанці
Виконують провідників наказ".
Нехай вибачить мені читач часопису “Повстанець” за те, що
я подав свої перші спогади про сотню “Сіроманців” лише після
Пирятинського бою - 19-го серпня 1944 на Равщині. Свою по-
милку я швиденько виправив, бо зрозумів, що читач обов’язко-
во захоче дізнатися про витоки: коли і де була створена ця сот-
ня. З допомогою своїх друзіві, в перпіу чергу, побратима ройо-
вого “Байрака” - веселого бойка Михайла Пігіля з селища Ви-
года Долинського району, котрий з перших днів створення сотні
“Сіроманців” у 1943-му році на Долинщині, літнього дня, як
стрілець-патріот вступив до її лав.
Отож, думаючи борець-повстанець завжди пам’ятає своє ми-
нуле і кроки, які вели його стежиною життя. Одначе нелегкі
стежини життя стелилися перед поколінням українців, на кот-
рих впав тягар Другої світової війни, бо Галичина, як і в Пер-
шій світовій війні, знову стала плацдармом боїв загарбників-
чужинців. А про Україну, де точилась жорстока війна мільйон-
них армій завойовників, світова преса не згадувала. Відзначали-
ся лише події арени боїв за лінією Керзона чи кордоном давно
неіснуючих імперій Австро-Угорщини та Росії.
Але Україна зуміла заставити заговорити про себе і сколих-
нути світову спільноту. В першу чергу - своїх завойовників, які
відчули себе не лише зайдами на нашій землі, але й сильний
супротив збройної боротьби української нації за свою свободу і
державну незалежність, втрачену Україною через ворожість та
лицемірство своїх сусідів.
Тому ми, українці, повинні досконало знати свою історію і
пам’ятати усі кривди, заподіяні нам жорстокими сусідами, котрі
як грабіжники-лицеміри ділили Богом дані нам землі поміж со-
бою, присвоюючи їм свої придумані назви: Малоросія, Мало-
польська.
До кінця днів моїх мені не забути героїку вчинків бойових
побратимів нашої сотні, котрі не вагаючиюсь, самовіддано пла-
тили життям за свободу рідної землі в жорстокій боротьбі з ві-
228
роломними загарбниками. Хай пам’ять полеглих героїв буде до-
роговказом і символом для наших прийдешніх поколінь в бо-
ротьбі за свободу і передасть їм силу духу, наснагу і стремлін-
ня до вічності нації.
Історію нації, як знаємо, пишуть історики навіть в минулому
часі і навіть деколи перекручену і брехливу на угоду всесиль-
ній імперії чи під диктат режиму. Однак перекручена або брех-
лива історія, угодна режимові, не має права на існування, бо
рано чи пізно вона буде спростована, як життя.
Для української історії найболючішим та сумним висвітлю-
ються і події Другої світової війни, де українці, як бездержавна
нація, змушені були боротися з примусу чи без нього за грабіж-
ницькі ідеї чужинців, котрі руками самих же українців понево-
лювали нашу націю і заганяли в рабство.
Наш народ страждав в неволі століттями, але нація не заги-
нула, і Господь повернув нам свободу. Аби наші внуки і прав-
нуки пам’ятали, що єдність нації - це віра в Бога, яка створює
родинне життя, суспільство, його добробут. Лише єдністю і
працею з вірою в своє майбутнє нація зможе досягнути висот
свободи держав світового рівня.
Сьогодні наша Україна і її народ живе ніби й вільно, бо не
під диктатом старшого брата, який століттями навчав нашу на-
цію покори і поваги і завжди підкреслював свою зверхність.
Але світ наш змінюється, бо того хоче Господь Всевишній.
І хоч українська Держава сьогодні ще не така національно-
прозора, якби нам хотілося, бо засмічена своїми і чужими ко-
смополітами, котрі знову навчають нас, як жити. Але це -
марні потуги, це лише справа часу. Молода генерація україн-
ців без вагань вимете цс сміття космополітів з української
хати.
229
ЛИСТА
полеглих повстанців сотні
“Сіроманців, 1946-1950 рр.
18 січня 1946 р., с.Ратищі
1. “Недоля”, вістун, м.Городенка, Івано-Франківщина.
2. “Морозенко”, старший стрілець, с.Ланівці, Вишневецький ра-
йон.
20 січня 1946 р., с.Пеняки, Бродівщина
1. “Соловейко”, чотовий другої чоти, Михайло.
19 лютого 1946 року, с. Городище, р-н В.Глубічок
1. “Косач”, командир сотні, Коваль С.В., з села Молодінче, Ходо-
рівщина.
2. “Шум”, вістун, ім’я Павло, с.Молодінче, Ходорівщина.
3. “Бескид”, Василь Проців, вістун, с.Вербиця, Ходорівщина.
4. “Попович”, поручник, с.Велика Тур’я, Долинщина.
5. “Трясило”, Карпати.
19 лютого 1946 року, с.Носівці, р-н В.Глубічок
1. “Грім”, політвиховник сотні, Олійник Григорій, с.Черемхів,
Ходорівщина.
2. “Бондаренко”, ройовий першої чоти, с.Новошин, Долинщина.
3. “Зірка”, політвиховник першої чоти, Краснопера Адам,
с.Супранівка, Підволочиський р-н.
4. “Залізняк”, старший вістун, зв’язківець, Карпати.
5. Зв’язкова підпілля Гроняк Анна, с.Носівці, В.Глубічок р-н, за-
гинула як борець-повстанець.
6. "Підкова”, вістун, терен Равщини.
7. “Макух”, вістун, Закерзоння, Ярославщина.
8. “Ворон”, вістун, Рогатинщина.
23 лютого 1946 р., с.Носівці
1. “Дністровий”, вістун, Ходорівщина
2. “Нечай”, вістун, Ходорівщина
3. “Долішний”, вістун, с.Долиняни, Рогатинщина
230
27 лютого 1946 року, с. М.Березовиця, Збаражчина
1. “Сокира”, чотовий першої чоти, Григорій Базарко, с.Сугрів,
Ходорівщина, взятий до неволі живим.
2. “Буря”, старший стрілець, Михайло Олійник, с.Новосілці, Хо-
дорівщина, утік з рук чекістів у Глобічку.
29 березня 1946 року, М.Березовиця, Збаражчина
1. “Циган”, старший стрілець, с.Мелна, Рогатинщина.
2. “Муха”, старший стрілець, с.Беньківці, Рогатинщина.
2 травня 1946 року, с.Гнидова, Заложцівський р-н
1. “Смерека”, санітар другої чоти, Данчевський Олекса,
с.Вербиця, Ходорівщина.
2. “Вороний”, вістун, кулеметник, Холмщина.
Літо 1946 р., с.Дітківці, Глубічок
1. “Козаченко”, командир сотенної ПЖ, Ходорівщина.
2. “Прут”, вістун, санітар першої чоти, с.Новошин, Долинщина.
3. “Скийт”, вістун, с.Мелна або Виспа, Рогатинщина.
4. “Полтавець”, Пастух Ярослав, с.Мелна, Рогатинщина.
5. “Лютий”, СБ, с.Дички, Рогатинщина.
6 червня 1947 р., с.Дітківці, Глубічок
1. “Ворона”, булавний, Надрічний Семен, с.Дички, Рогатин-
щина.
2. “Хитрун”, булавний, Ткачук Михайло, Калущина.
3. “Шугай”, вістун, Олійник Осип, с.Молодіжне, Ходорівщина.
4. “Коник”, ройовий першої чоти, Модчук Петро,
с.Шульганівка.
5. “Дністер”, старший стрілець, Бараницький Роман,
с.Кульчичі Шляхетські, Самбірщина.
6. ”Вихор”, старший стрілець, Мельк Іван, с.Станомир, Рава-
Руська.
7. “Крук”, старший стрілець.
8. “Зелений”, старший стрілець.
231
2 травня 1948 р., с.Манаїв, Заложцівський район
1. “Павлусь”, старший стрілець, Павло, с.Рівня, Калущина.
2. “Явір”, вістун, Кривко Володимир, с.Борова Гора, Любачівщи-
на, Закерзоння.
22 січня 1948 р., с.Ігровиця, В.Глубічок
1. “Клименко”, старший вістун, Бучач.
15 січня 1950 р., с.Ратиіці, Заложцівський район
1. “Брюховецький”, ройовий, заступник чотового, Дмитро Бой-
ко, с.Рівня, Калущина.
ЗО жовтня 1952 р., с.Курники Збаразького району
1. “Грабко”, бунчужний сотні, Полтавщина.
2. “Чубатий”, сотенний інтендант, Львівщина.
3. “Бойко”, сотенний лікар, Карпати.
Переважна більшість цих повстанців загинули в криївках за
зрадою “Амора” і йому подібних.
ЛИСТА
командного складу
“Сіроманці”, полеглих в боях
або потрапивших до неволі
1. Дмитро Карпенко (псевд. “Яструб”) - 38 років, родом з Полта-
вщини, колишній майор Червоної Армії. З літа 1943 р. коман-
дир сотні “Сіроманці”, а з осені 1944 р. командир куреня “Сі-
романці”. Загинув 17 грудня 1944 р. в акції в районі Нові Стрі-
лиська Дрогобицької обл.
2. Іван Матвіїв (“Джулик”) - 35 років, член ОУН, родом з с. Бунів
Яворівського району Львівської обл., поручик Польської
Армії. З літа 1943 р. начальник штабу сотні “Сіроманці”, а з
вересня 1944 р. начальник штабу куреня “Сіроманці”. В бе-
резні 1946 р. на Тернопіллі зі штабом зазнав нападу МГБ і
232
важко поранений потрапив до неволі. Після ГУЛАГу (17 р.)
помер в Кривому Розі Дніпропетровської обл. 1979 р.
3. Коваль Степан (“Косач”) - 33 роки, член ОУН, родом із с. Мо-
лодінче на Ходорівщині. З літа 1943 р. командир другої чоти
сотні “Сіроманців”, а з вересня 1944 р. командир сотні “Сіро-
манці”, загинув 19 лютого 1946 р. у с. Городище (район Вели-
ких Голубічок) Тернопільської обл.
4. Іван Дусик (“Марцигель”) - років під ЗО, член ОУН, родом із с.
Мужиловичі на Яворівщині. З літа 1943 р. командир ПЖ
(польової жандармерії) і ВОП - у сотні “Сіроманців”, з верес-
ня 44 р. командир курінної ПЖ, у березні 46-го р. в рідних Му-
жиловичах в бою з МГБ загинув славний “Марцигель” як ге-
рой. Похований на сільському кладовищі.
5. “Льонський” (прізвище ?) - років за ЗО, член ОУН, родом із с.
Розточки район Долина на Івано-Франківщині. Колишній під-
старшина Легіону (“Соловейки”). З літа 1943 р. чотовий пер-
шої чоти сотні “Сіроманці”, здібний командир Повстанської
тактики боїв, любимець не лише першої чоти, але і усієї сотні.
У вересні 1944 р. в жорстокім бою із спецзагоном МГБ на Ро-
гатинщині, чотовий був поранений в обидві ноги, і до відділу
вже ніколи не повернувся.
6. “Окунь” (прізв.?, звався Павло) - років під ЗО, член ОУН, ро-
дом з Жовківщини. Колишній підстаршина Легіону. З літа
1943 р. чотовий третьої чоти сотні “Сіроманців”, наймолод-
ший чотовий з бойових підрозділів нашого відділу. Загинув
командир Окунь в цьому самому жорстокому вересневому
бою 1944 р. на Рогатинщині і похований у вічному спокої лісо-
вої тиші біля с. Добринів.
7. “Грабко” (прізв. ?) - років під 40, родом з Полтавщини. Коли-
шній старший лейтенант Червоної Армії. З весни 1944 р. чото-
вий четвертої чоти сотні “Сіроманці”, званої ТЗ (чота тяжкої
зброї). Після розформування чоти ТЗ літом 45 р. командир
“Грабко” виконував обов’язки бунчужного сотні “Сіроманці”.
Загинув із бойовими побратимами - командиром “Чубатим”,
інтендантом сотні, родом із Львівщини, та лікарем сотні “Бой-
цьо”, родом з Карпат, - у криївці, ЗО жовтня 1952 р. у с. Курни-
ки Збаразького району на Тернопільщині.
233
8. “Довбня” (прізв. ?) - років під 40, родом з Одещини, колишній
офіцер Червоної Армії. З літа 1943 р. бунчужний сотні “Сіро-
манці”. Весною 1944 р. прийняв як командир сотню “Рубачі”.
Поранений потрапив до неволі, після ГУЛАГу жив на Рогатин-
щині, похований у с. Помонята Рогатинського району. У сотні
“Рубачі” носив псевдонім “Ворон”.
9. “Докторцьо” (прізв. ?) - років за ЗО, член ОУН, дуже ерудова-
на людина з Празькою освітою, знавець кількох європейських
мов. З весни 1944 р. - бунчужний сотні “Сіроманців”. В осін-
ніх боях сотні у 44 р. важко поранений. Після лікування пове-
рнувся до штабу куреня “Джулика”. Загинув у нападі МГБ на
штаб куреня в березні 1946 р. на Тернопіллі.
10. Василь Кардаш (“Гак”) - років 28, член ОУН із с. Підкамінь
на Рогатинщині, освіта вища. З весни 1944 р.політвиховник
сотні “Сіроманці”, фаховий пропагандист рефератних висту-
пів перед слухачами. Загинув 6 лютого 1945 р у с. Беньківцях
при облаві, похований в рідному селі Підкамінь.
11. Григорій Олійник (“Грім”) - років під ЗО, член ОУН, родом із
села Черемхів на Ходорівщині, освіта гімназійна. З весни 1945 р.
політвиховник сотні “Сіроманці”. Загинув у криївці 19 лютого
1946 р. у с. Носівці в районі Великих Голубічок на Тернопіллі.
12. “Гбтур” (прізв. ?) - років 35, член ОУН, родом із с. Молодінче
на Ходорівщині. З літа 1943 р. ройовий третьої чоти і заступ-
ник командира “Окуня”. Служив у Польській Армії. Загинув
в бою із спецзагоном МГБ у серпні 1944 р. біля с. Камінна
Гора, що на Равщині.
13. “Крук” (прізв. ?) - років ЗО, член ОУН, родом нібито з Карпат,
був у Польській Армії, з літа 1943 р. ройовий другої чоти
сотні “Сіроманці”, здібний підстаршина. З вересня 1944 р. чо-
товий другої чоти. 29 вересня 1944 р. в Унівському бою чото-
вий загинув як герой.
14. “Підступний” (прізв. ?) - років 27-28, член ОУН, родом із с.
Кропивник, що на Долинщині. Ройовий першої чоти ще з Ка-
рпат. Загинув ройовий в вересневому бою 1944 р. біля села
Добринів на Рогатинщині.
15. Григорій Базарко (“Сокира”) - років 29, член ОУН, родом із с.
Сугрів на Ходорівщині, служив у Польській Армії. З літа 1943
234
р. ройовий першої чоти сотні “Сіроманці”. 29 лютого 1946 р.
зрадою свого зв’язківця “Амора” (прізв. ?), який здався МГБ,
чотовий був захоплений до неволі в с. М. Березовиця Збаразь-
кого району на Тернопіллі. Після ГУЛАГу проживав на Оде-
щині. Помер у 1979 р.
16. “Козаченко” (прізв. ?) - років 27, член ОУН, родом, можливо,
з Ходорівщини. Освічений і обдарований музикант, причет-
ний до створення гімну сотні “Сіроманців” ще у Карпатах при
організації сотні. З літа 1943 р. у складі ПЖ як заступник ко-
мандира “Марцигеля”. З осені 1944 р. Козаченко вже коман-
дир ПЖ сотні “Сіроманців”. Загинув командир “Козаченко”
на засідці МГБ у 1946 р. біля с. Дітківці на Тернопіллі.
17. “Соловейко” (призв. ?) Михайло - років під ЗО, член ОУН,
чотовий другої чоти сотні “Сіроманці”. Прийняв чоту після
полеглого чотового “Крука” як командир з резерву командно-
го складу куреня, загинув чотовий “Соловейко” в лютому
1946 р. у лісі біля с. Пеняки, що на Брідщині.
18. Дмитро Бойко (“Брюховецький”) - років 26, член ОУН, родом
із села Рівня, район Калуш на Івано-Франківщині. У сотні з
літа 1943 р., а з літа 1944 р. ройовий другої чоти сотні “Сіро-
манці”. З літа 1945 р. заступник чотового “Соловейка”. Заги-
нув ройовий 15 січня 1950 р. у с. Ратищі Заложцівського райо-
ну на Тернопіллі.
19. Семен Надрічний (“Ворона”) - років 24, член ОУН, родом із
с. Дички, що на Рогатинщині. У сотні з осені 1943 р. - кулеме-
тник чоти ТЗ, а з літа 1944 р. ройовий чоти ТЗ. З літа 1945 р.
ройовий другої чоти сотні “Сіроманці”. Восени 1945 р. від-
кликаний до штабу сотні. У 1946 р. вже булавний. Загинув
командир “Ворона”, прийнявши бій з МГБ складом чисельно-
го гарнізону у лісі біля с. Дітківці, район Великих Голубічок.
Уся вісімка повстанців першої чоти під командою булавного
“Ворони” та булавного “Хитруна” геройськи загинула.
20. “Бондаренко” (прізв.?) - років 26, член ОУН, родом із с. Ново-
шин, що на Долинщині Івано-Франківської області. Кулемет-
ник першої чоти ще з Карпат. З осені 1944 р ройовий першої
чоти. Симпатичного бойка цінували і поважали як стрільці,
так і старшини сотні. Одначе доля зрадила його 19 лютого
235
1946 р. — в селі Носівцях у криївці загинули: сотенний полі-
твиховник “Грім”, ройовий “Бондаренко”, чотовий політви-
ховник першої чоти “Зірка” та зв’язківець сотенного “Коса-
ча”, старший вістун “Залізняк”, родом з Карпат.
21. “Вовк” (прізв. ?) - років за 40, член ОУН, родом з Карпат,
підстаршина Польської Армії. З літа 1943 р. ройовий чоти
ТЗ та інструктор кулеметного вишколу у сотні “Сіроман-
ців”. З 1944 р. заступник командира чоти ТЗ і ройовий лан-
ки тяжких скорострілів. Цей поважний підстаршина був
завжди прикладом для молодих повстанців, шанованим та
авторитетним для старших всієї сотні “Сіроманців”. Пова-
жав і оберігав булавного сам командир “Яструб”. Літом
1945 р. у рейді на Волинь сотня “Сіроманці” тяжкої зброї
вже не брала, рейд був швидкий і піший (без обозу) і знаме-
нитий кулеметник за наказом командування залишився на
Рогатинщині. Де загинув командир “Вовк до сьогодні не
встановлено.
22. “Босфор” (прізв. ?) - років 28, член ОУН, родом ніби-то з Жо-
вківщини. Підстаршина дивізії “Галичина” (Артилерійська
школа Вермахту). З червня 1944 р. ройовий гранатомстних ла-
нок чоти ТЗ сотні “Сіроманці”. 29 вересня 1944 р. в Унівсько-
му бої ройовий “Босфор” був важко поранений. До сотні вже
ніколи не повернувся.
23. Мельник (“Месник”) - років 24, член ОУН, родом із с. Стра-
тин, що на Рогатинщині. До сотні “Сіроманці” долучив зи-
мою 1943 р. на Золотій Поляні, там пройшов вишкіл. З осені
1944 р. ройовий першої чоти сотні “Сіроманці”. Поранений
взимку і відправлений на лікування. У 1946 р виданий зрад-
ником органам МГБ, загинув у криївці з друзями біля рідного
села Стратник, що на Рогатинщині.
24. Михайло Пігіль (“Байрак”) - років 22, член ОУН, родом із села
Вигода, що на Долинщині. З літа 1943 р. вояк першої чоти сотні
“Сіроманці”. З літа 1944 р. “Байрак” вже вістун, а з літа 1945 р. -
ройовий першої чоти свого рою командир “Підступного”. 23 лю-
того 1946 р. тяжко поранений “Байрак” потрапив до неволі у с.
Носівцях, що на Тернопіллі. Після ГУЛАГу повертається на Укра-
їну. Сьогодні Михайло Пігіль комбатант братства ОУН-УПА К. К.
236
25. “Шпак” (прізв ?) - років 26, член ОУН, родом із с. Тисів, що
на Болехівщині. З літа 1943 р. кулеметник першої чоти сотні
“Сіроманці”. З осені 1944 р. ройовий першої чоти. З літа 1945
р. - при штабі командира “Джулика”. Загинув булавний
“Шпак”, очевидно, в жорстокому бою, при нападі на курінний
штаб загону МГБ у березні 1946 р. на Тернопіллі. Загинули в
окремих боях також шість його побратимів-односельців з Ти-
сова, серед яких: “Бурлака”, “Береза”, “Прут” ..., що з ними
влився до сотні у червні 1943 р.
26. Весною 1944 р. у рейді на захід в складі сотні “Сіроманці”
були такі ройові: “Грізний”, “Голуб”, “Гора”, “Мурашка”,
“Орлик”, котрі не всі повернулися з рейду до Золотої Поляни
восени 1944 р. На жаль, ці герої залишаються сьогодні ще
безіменними, як і могили їх друзів, що рясно вкрили Галиць-
ку землю.
27. “Роман” (прізв. ?) - років 27-28, член ОУН, освіта гімназій-
на, галичанин, син греко-католицького священика. До сотні
долучив у вересні 1944 р. з резерву В. О. “Лисоня”. Прийняв
третю чоту після полеглого в бою командира “Окуня”, вере-
сень 1944 р. Після повернення з Волинського рейду сотня
“Сіроманці” у 1945 р. розчленувалася по чотах як окремий
підрозділ. Кожна з чот мала свій, призначений терен для
оперативних дій. Терен розграничень між чотами складав
до 50 км. Третя чота сотні одержала терен на межі трикутни-
ка областей: Тернопільської, Львівської та Станіславської,
отже райони - Зборівський, Бережанський, Перемишлянсь-
кий та Рогатинський, можливо, частина Поморянського.
Склад третьої чоти: близько 40 повстанців, озброєння - лег-
ка стрілецька зброя. Проміжок у півстоліття часу, на жаль,
ніби викреслив з минулого долі героїв третьої чоти сотні
“Сіроманці” та її командира “Романа”. На жаль, мої пошуки
разом з друзями слідів третьої чоти у передбачуваному те-
рені виявилися до сьогодні безрезультатними. Пошуки
повинна продовжити наша молодь.
Із спогадів вістуна “Цяпки "
сотні “Сіроманців
237
Додатки
238
Марш Сіроманців
Із гір Карпат несеться гомін волі,
Із гір Карпат несеться волі зов...
Там синьо-жовті лопотять прапори -
Там вже заграла українська кров.
Там борами мандрують “Сіроманці”,
На плечах кріс, граната у руках...
Батьківщини це вірнії повстанці
Виконують Провідника наказ.
Банд ера шлях до волі нам покаже...
З його наказу ідемо у бій!
І розіб’єм, розгромим кодло враже.
Запалимо визвольний буревій.
Гей, рідний брате Заходу і Сходу.
Єднайсь в один ударний моноліт!
Ми Україні виборем свободу,
Загарбницький повалимо ми світ!
Батьківщино, о люба наша Мати,
Ми знищим ката, волю принесем.
І загримлять могутнії гармати,
Вітаючи Тебе з воскреслим днем.
239
Коротка біографія повстанця УПА
Іван Допіра народився у 1926 році на Львівщині у селі Борова
Гора Любачівського повіту в родині заможного селянина. Батько
Іван та мати Анна виховали п’ятеро дітей - чотирьох синів і донь-
ку. Хоч Іван серед дітей був найстарший, але на господарстві ба-
тьків майже не працював. Лк здібний хлопець, що подавав бать-
кам надії, він, закінчивши радянську сільську початкову школу
(шостий клас у 1941 році), продовжив вчитися у гімназії м. Яро-
слава до весни 1944 року. На четвертому році навчання гітлерів-
ська влада гімназію закрила, а частину учнів гімназії гестапівці
примусово вислали на працю до фатерлянду. Івану вдалося по-
спіхом “драпанути” домів та вирішувати як бути в подальшому.
Ще весною 1943 року чотирьох шкільних друзів, в тому числі
Івана, було прийнято членами Юнацтва молодіжного ОУН. При-
сягу приймала їх вчителька - підрайонова ОУН Марія Дика. У ті
часи на теренах західної Львівщини, на так званому Закерзонні
вже розгорялося полум’я жорстокої боротьби поміж українським
та польським населенням за право володіти краєм. Після Зелених
свят (Трійці) в 1944 році Іван Допіра з двома друзями названої
четвірки вже мандрували теренами північно-західної Львівщини
зі зброєю в руках у складі повстанського відділу УПА. Відділ, у
якому боровся Іван за волю України проти різних зайд, був добре
вишколений і носив назву “Сіроманці”. Івана і його друзів при-
значили в різні бойові підрозділи відділу як ще молодих невиш-
колених повстанців, спорядивши кожного псевдонімом. Іван був
“Горошком”, його зачислили у третю чоту першого рою команди-
ра “Готура”. Відділ “Сіроманців”, рейдуючи по Сколівщині, Рав-
щині, прямував на Томашівщину та Любачівщину аби захистити
українські поселення цих теренів від кривавої різанини, яку чи-
нили польські шовіністи різних формувань - А.К.А. Л. Беха, та
просто грабіжники, котрі марили, що: ”Львув єст знув място
польске, а Польска знув ма креси од можа до можа”. Спокою на
цих теренах вже бути не могло, бо в цей лісистий край поспішали
також сталінські діти. Не легковажили ним і гітлерівці, які поти-
хенько “драпали” нах фатерлянд, грабуючи галицький люд. А ви-
шкіл та бойовий гарт повстанця УПА відбувався в реальних боях
240
з ворогами української нації, котрі знову сунули на наші землі
непрошені. Повстанець УПА “Горошок”, якого так називали
друзі-односельці, вже заслужив повагу старших братів по зброї,
побратимів підрозділу з якими брав участь в боях за волю народу,
поліг як герой на полі Слави. Вічна йому пам’ять!
Повстанець “Горошок” Допіра Іван сотні “Сіроманці”, заги-
нув 19 серпня 1944 року біля села Пирятина в бою із спецпідроз-
ділом НКВД.
Воркутський Речлаг
За роки державної незалежності України про більшовицький
Гулаг з його страхітливим режимом спецтаборів для політич-
них в’язнів написано чимало спогадів. Одначе допоки живе по-
коління борців ОУН-УПА, котрим доля судила перейти через
жорна страждань Гулагу та вижити, полум’я боротьби нескоре-
них ще довго жеврітиме, як і болітиме незагоєна рана нації.
Згадуючи бойовий шлях відділу “Сіроманців” як одного з під-
розділів УПА, я передав читачеві лише частинку подій нашої
боротьби, які не викреслила пам’ять за півстоліття прожитих
мною наче в іншому вимірі. Але час невблаганний для кожної
людини, яка зустрічає свою старість, одначе тяжкі роки Гулагу
забути неможливо навіть загартованим борцям ОУН-УПА, бо-
ротьба яких ніколи не припинялася. Не припинялася вона на-
віть за колючим дротом у жорстоких умовах режиму, здавалося
б, безнадійно замкнутого кола. Отож тема спогадів і висвітлен-
ня фактів кровавих акцій режиму у Воркутському Речлагу є бо-
лючим спогадом мого покоління, але необхідним для молодого
покоління українців.
Отже, моя розповідь - спогад про режимний с'пецтабір Речлагу
за № п/я 175-10, який обслуговував відддалену на 25 кілометрів
від Воркути шахту № 29 Воркутського вугільного басейну. Сюди
доля закинула мене на початку лютого 1950 року, і по цей час я мав
за плечима майже п’ятилітній табірний стаж, а ще більше друзів з
таборів Ухтинського етапу. До 1950 року названий табір був Вор-
241
кутлагом, на якому відбували покарання ув’язнені за різними
статтями карного кодексу конституції СРСР із великими терміна-
ми покарання. Урки-рецидивісти, злодії різних профілів та нахи-
лів, утримувалися у таборі адміністрацією шахти для того, щоб не
зірвати план добування вугілля, підмінюючи цю рабсилу політич-
ними в’язнями суворого режиму. Табірне начальство аби уникути
сутичок поміж політв’язнями та урками, поселили “побутовиків”
в окремі байраки за високим парканом, а до табору лише за один
день лютого влилося більше двох тисяч .політичних в’язнів з
інших таборів Воркути, Ухтинського і Уральського етапів.
Зустріч з табором №175-10 на просторах тундри за Поляр-
ним колом ніби підкреслювала безмежність терену вічної мерз-
лоти відокремленої від планети Земля. Одначе реальність люд-
ського буття стверджувала, що і тут живуть земляни, і навіть
браття по крові в бараках з дахами заметеними снігом, від две-
рей яких були викопані тунелі, розгалужені немов би до фрон-
тових бліндажів. Цей заполярний пейзаж приголомшував ново-
прибулих, як і роки прожиті у тайзі, навіть взимку у палатках
на 40 градусному морозі за колючим дротом. Одначе режим у
Речлагу був суворішим. Кожний барак - цс окрема тюрма з гра-
тами на вікнах і замками на дверях, поділений на два великих
блоки, посередині із сушаркою для одягу та взуття і незмінною
парашею в кутку коридора. Старший бараку - так званий пом-
побит із двійкою йому підлеглих днювальних, переважно інва-
лідів, котрі обслуговували сушарку, мили підлоги та забезпечу-
вали барак питною водою. Вже з перших днів новоприбулі
в’язні поставили свої вимоги до табірної адміністрації про за-
безпечення бараків питною водою з водогонів (радше кип’яче-
ною), а не з талого снігу, який днювальні брали нашвидкоруч
за порогом, гріли у сушарці загального користування. Перші
вимоги прибулих політв’язнів табірне начальство сприйняло як
образу для себе, і вже з перших днів почали “закручувати част-
ки”. Отож важелі режиму сталінського санаторію в таборі ми
відчули повною мірою.У формулярі кожного з прибулих було
зазначено спеціальність, стан здоров’я (категорія праці - 1.2.3.).
Ці дані табірна адміністрація використала негайно. Вже через
кілька днів так звані табірні нарядчики вивели новоприбулих
242
на шахту до праці, поспіхом створивши бригади шахтарів.
Вони складалися виключно з політв’язнів першої категорії зва-
ної Т.Ф.Т. (тяжкий фізичний труд). Адміністрація табору та
шахти, щоб не зірвати плану добування вугілля, дозволила не-
гайне використання “рабсили” новоприбулих політв’язнів без
обов’язкового передбаченого законодавством СРСР техмініму-
му для кожного робітника, працюючого під землею.
Писані закони “самой гуманной и великой страньї мира” не
стосувалися рабів - політв’язнів - ворогів совєтського ладу. Ад-
міністрація табору твердо пам’ятала - ці раби приречені і вико-
ристовувати їх фізичну силу треба до останку, а що до їх заміни,
то це турбота інших органів держави. У перші дні прибуття до
табору з’ясували, що тут є чимало політв’язнів із інших шахт Во-
ркутського басейну, в тому числі і каторжани, яких вирізняють за
номерами, нашитими на одягу шапках чи кашкетах. Переважна їх
більшість виявилися українцями, тому не дивно, що зустрівшись
ми шукали друзів по боротьбі у лавах УПА та побратимів ОУН.
Майже кожного дня до нашого табору привозили по ЗО -50 чоло-
вік нових політв’язнів, вже бувалих шахтарів з інших шахт Вор-
кутського басейну аби забезпечити нову, 29-ту, необхідними кад-
рами для виконання держплану . За короткий термін усі технічні
ділянки, які займали на шахті спеціаласти “побутовики” були за-
мінені політв’язнями, а сталінські вихованці з радістю залишили
табір.
Шахта №29 планом вугільного басейну з видобутку палива
числилася міліонкою. Однак до виходу на повну потужность
було ще далеко, хоча табір налічував біля п’яти тисяч політв’яз-
нів. Підземка ніби ненаситна істота вимагала нових поповнень.
Табірний режим посилювався: кожний політв’язень мав можли-
вість написати рідним лише два листи на рік, при тому не пору-
шуючи табірний режим. У іншому випадку політв’язня на трива-
лий термін позбавляли навіть листування з рідними .
Посеред 1950 року всі політв’язні нашого табору були про-
нумеровані, порядкові номери отримали навіть каторжани, і
вони “красувався” не лише на шапці та одягу на плечах, але й
на лівому рукаві та штанині вище коліна. Написаний фарбою
номер був взятий у трафаретйу рамку. Так в умовах зачинених
243
бараків, поділених відповідно до змін, промайнув 1950 рік. За
цей час ми перезнайомилися й це було добрим фундаментом
нашої дружби та довіри у боротьбі за свої права в замкнутому
колі червоного царства сатани. Прикладом для нас, молодих
членів ОУН-УПА, в жорстоких табірних умовах був старий
конспіратор, член ОУН-УПА, колишній адвокат Степан Павло-
вич Концевич, який працював у таборі головним “пайкодатчи-
ком”. Завдяки цій поважаній нами (і не тільки) людині, його
протекції та авторитету залишилися “на плаву” (табірний ви-
слів) чимало галичан, колишніх повстанців ОУН-УПА, які з ка-
тегорією Т.Ф.Т. обминули виснажливі підземні роботи. Серед
цих щасливців виявився і я, деякі мої друзі, які освоювали су-
міжні професії слюсаря, кочегара, машиніста камерону і пра-
цювали у відділі головного механіка, на поверхні шахти майже
рік. Однак чергова медкомісія поставила все на свої табірні
рейки: перша категорія так звана Т.Ф.Т. повинна була обов’яз-
ково працювати під землею. Доля моя і друзів вирішилася од-
ним махом - з волі інженера по праці, що був куратором “раб-
сили”. Але вихід знайшовся і на цей раз: знову допомогли
друзі, і ось я вже студент шахтного учкомбінату, вивчаю закон
Ома та електромеханіку на місячних курсах за професією елек-
трослюсаря шахтного обладнання. Повний місяць були звіль-
нені від праці дві групи по двадцять політв’знів кожна - група
майстрів та група електрослюсарів заповнювали о восьмій ран-
ку класи шахтного учкомбінату. По закінченні курсів кожний з
нас був призначений до праці на підземні роботи за спеціальні-
стю. Цього разу навіть близькі друзі не могли допомогти мені, і
я опинився під землею вперше як електрик. Одноманітність
днів, праця в три зміни попливли у забутті напівсонного існу-
вання. Підбадьорювало те, що з кожним днем коло моїх друзів
зростало і приходило розуміння, що ми гуртуємося як українці,
в першу чергу колишні борці ОУН-УПА, які пройшли школу
боротьби. Одначе усі ми усвідомлювали як пильне око чекістів
слідкує за кожним з нас через наглядачів, закріплених за кож-
ним бараком у таборі, які щодня проводили провірку-переклич-
ку, та ніби під мікроскопом вивчали кожного політв’язня, а свої
спостереження фіксували та передавали у відділ начальника
244
режиму табора та оперуповноваженого табору, званого в’язня-
ми Кумом. Не важко й нам було відслідковувати дії чекістів-на-
глядачів, а також їхніх стукачів, завербованих у середовищі по-
літв’язнів табору. А воно було різне: як і в інших таборах Реч-
лагу тут можна було зустріти румунів, поляків, мадярів, слова-
ків, чехів, німців, австрійців та югославів, незачисляючи до тієї
графи прибалтів та кавказців. У таборі було чимало росіян - ко-
лишніх в’язнів гітлерівських концтаборів, котрі потрапили до
полону з лав Червоної Армії, а тепер Сталіном та клікою трак-
тувалися як вороги совєтського народу. Для багатьох з них рід-
на земля втратила не тільки поняття - Батьківщина, але й сенс
існування на ній. Більшість з них були озлобленими й вважали,
що усі їхні біди спричинені іншими народами у минулій світо-
вій війні, а вони, росіяни, лише жертви обману союзу між гіт-
лерівською Німеччиною та СРСР. Зрадниками окремі росіяни
вважали українських націоналістів (бандерівців) та прибалтів,
які теж гуртувалися та виявляли розуміння щодо об’єднання як
поневолена нація. Порозуміння бандерівців, прибалтів та кавка-
зців викликало обурення серед російських шовіністів, які за
звичкою вважали себе могутньою нацією навіть за колючим
дротом. Ось чому частина з них вибрала шлях запроданців. Од-
нак на початку 1952 року наша переважна більшість знала все,
що діялося у таборі та на шахті. Наші друзі працювали лікаря-
ми, санітарами, “помпобитами”, кухарями, навіть днювальними
у “бурі” та ізоляторі. Але згуртувати та об’єднати навіть ідей-
них однодумців було не легко в умовах особливого режиму на-
віть бувалому підпільнику - невидимці. А тут ми усі були ніби
на щоденному огляді сатани в людській подобі, званого нагля-
дачем, якого усі політв’язні мусили величати “гражданин нача-
льник”. Процес об’єднавчих старань розтягнувся на два роки, а
щодо українського блоку (бандерівці), то вже всередині 1951
року за вказівкою старих конспіраторів ОУН друзі спілкували-
ся випробуваним методом - трійками та двійками. А уся табір-
на “шушваль” та “шумовиння” без роду і племені, вважала за
краще не ворогувати з бандерівцями, котрі перестали прощати
кривди, заподіяні колись табірними “асами”.
Бандерівці мали перевагу перед іншими націями у згуртова-
245
ності, що і стверджував у своїх спогадах колишній політв’язень-
дисидент, російський письменник Александр Солжсніцин. У на-
шому таборі п/с 175-10 адміністрація знала, на що здатні банде-
рівці, й тому її увага до учасників Визвольної боротьби ОУН-
УПА була найбільш пильною та прискіпливою.
Заполярне літо Воркути коротеньке, тривалість дня 24 години
на добу, а ніч зникає так, ніби її хтось бере в полон, щоб через два
місяці тьмарити весь зимовий день. Того літа до Речлагу прибув
етап політв’язнів з України, а точніше зі Львова. Чекісти згурту-
вали хлопців з трьох областей - Львівської, Івано-Франківської
та Дрогобицької. До нашого табору влилося близько 200 галичан,
переважно молодь віком 18-20 років, серед яких було чимало
студентів та учнів училищ. Ця зустріч з краянами наповнила нас
подвійним відчуттям: радістю та гордістю за те, що Галичина бо-
реться з комуністичним режимом і не стоїть на колінах перед оку-
пантом, але холонула в жилах кров, почувши про разючі перемі-
ни на Галичині, про те, що окупант обезлюднив наш квітучий
край. Серед прибулих ще траплялися одиниці старшого поколін-
ня борців ОУН-УПА, поряд з якими йшли юнаки, котрі вироста-
ли в громовищі боїв, щоб заступити місце полеглого в боротьбі за
нашу свободу батька чи брата.
Характерним було і тс, що усі новоприбулі політв’язні з Гали-
чини були засуджені, так званими трійками ОСО (особого сове-
щания) на термін покарання 25/5 суворого режиму. Отож, висно-
вок ми робили один: сталінський план в дії - обезлюднити Захід-
ну Україну, рубати все під корінь, молодь кинути за колючий дріт,
старше покоління з родинами псресилити за Урал без дозволу
будь-коли повертатися на рідну землю. Ешелони із родинами га-
лицьких вільнодумців, переважно жінок, дітей та немічних стар-
ців з клеймом “бандерівці”, під охороною песиголовців з КДБ
їхали на простори сталінського союзу, щоб покинути тут людей
без мізерних засобів для існування.
Наше табірне життя за колючим дротом пливло ніби в мо-
році напруженого очікування подій, які повинні були нахлину-
ти як неочікувана громовиця. Так промайнув 1951 рік, добігав
свого кінця 1952 рік. Не пригадую достеменно, коли відбулася
ця подія, можливо вже на початку 1953, але вона сколихнула
246
весь табір. Сюди привезли зо два десятки політв’язнів із самої
“білокаменної”, і не будь кого, а світил російської та європей-
ської медицини, з тих, хто в Кремлі лікував та оберігав здоро-
в’я вождя народів та його сатрапів, яких власний народ прокляв
згодом, як сподвижників самого сатани. Ці страждальці теж по-
винні були випити із чаші зради, яку вони нібито готували для
вождя народів.
З кремлівської професури запам’яталося до сьогодні лише три
відомих прізвища: Бєляєв, Полянський та Конський, котрі з при-
їздом до табору п/я №175-10 і до днів звільнення 1955-1956 р.р.
врятували життя не одному шахтареві покаліченому під землею.
Поряд з ними працювали і наші друзі: - лікар Коваль із Львова,
старший ординатор Йосип з Івано-Франківська та багато інших
друзів, які були санітарами, бо вчилися у медзакладах ще до аре-
шту. Кремлівські події швидко міняли світогляд політв’язнів, які
розуміли, що в “белокаменной” не все гаразд.
Лунали зрадливі голоси про те, що сатана переможе та завоює
нашу стареньку планету, бо він невмирущий. Носіями цих зрад-
ливих провокаційних висновків була група росіян, котрі називали
себе ленінцями - марксистами. Правда, поділялися вони на декі-
лька груп: одні називали себе троцкістами, інші бухарінцями та
зіновієвцями, а на загал всі вони були з минулого - старі револю-
ціонери, які творили у сімнадцятому році совєтську владу разом
зі своїми божками-дебілами. Більшість з цієї революційної
гвардії займали високі державні посади і добре знали больше-
вицькі закони та каральну систему по відношення до політичних
в’язнів як ворогів народу.
Сталін віддячив старим ленінцям сторицею, і постриг усіх під
гребінчик, через так звану трійку “особого совещання” при Вер-
ховнім Суді СРСР, визначив термін покарання 10/5. Цей реченець
позбавляв політв’язня права бути присутнім на суді, де розгляда-
лася його кримінальна справа. Трійка ОСО, яка судила старих
ленінців ще в двадцяті та тридцяті роки, виявилася для них непе-
реборним трампліном до кінця днів. З наближенням першого за-
вершення речинця у таборі з’являвся судовиконавець прокурату-
ри і зачитував даному політв’язню новий термін покарання на
10/5. Отож, усі ці троцкісти, бухарінці та їм подібні, тягли свою табі-
247
рну ношу - другу чи навіть третю. Цю категорію політв’язнів, ми,
націоналісти ОУН-УПА, сприймали як заклятих ворогів україн-
ського народу та глашатаїв світової комуністичної революції.
Вже на зламі своєї долі, вони залишалися вірними ленінським
заповітам і хвалили Сталіна за курс зовнішньої політики держа-
ви, з надією колись одержати волю. Одначе Сталін не був жаліс-
ливим, тому мало хто з ленінців його пережив.
Поява у нашому таборі кремлівських медиків та останні події
в “белокаменной”, сприймалися політв’язнями як довгоочікувані
та близькі переміни нашого буття. Політичний барометр ніби з
космосу посилав у табір різні новини, часом правдиві, а іноді й
брехливі з явними вигадками, політичним забарвленням, і все ж
це був ковток свіжого повітря для політв’язнів, який допомагав
гуртуванню національних груп, що могли протистояти різним та-
бірним “шакалам”, які ставили себе у ранг злодіїв в законі, і таке
здебільшого існувало у таборах загального виправного покаран-
ня побутових статей карного кодексу СРСР.
У політично-режимному таборі подібного синдикату не
було, хоч табірна адміністрація не дуже карала цю шушваль,
яка у переважній більшості служила їм вухами і очима подій. З
приходом 1953 року мені поталанило - працюю слекгриком-
слюсарем шахтної котельні, моїми близькими друзями є Іван
Атаманюк, Григорій Кебич, Іван Сич, Степан Піраник, Володи-
мир Ціцірко, Франко, Коваль і розміщені ми усі в бараку №7 як
спеціалісти відділу головного механіка шахти №29. Барак №7
превілейований, бо живуть у ньому спеціалісти трьох змін шах-
ти, тому він найменше від інших зачинений на замок. Моє ото-
чення друзів - це ідейно загартовані вояки, (колишні) упівці та
члени ОУН, усі галичани, з різних таборів Гулагу з реченцями
по 10/5 засуджені у 1944-46 рр. воєнними трибуналами за ст.54-
1а, 54-11. Усі ми як політв’язні із стажем підтримували ново-
прибулих галичан з львівського етапу, бо знали, які важкі були
наші перші кроки табірного життя. Чимало молодих галичан
показували себе достойними борцями.
Заполярна весна з’являється лише в кінці травня, а у лютому
та березні змагаються між собою вітри, звані тут пургою, яка
мала звичку добу або три дути безперервно і рідко порушувала
248
цей графік. А ще вона не залежала від ртутного стовпчика на тер-
мометрі і мела при ЗО чи 50-ти градусах морозу, без перешкод
навіть із швидкістю до 40 метрів за секунду.
Лютий та березень 1953 р. заполярної Воркути ніби поруши-
ли графік вітрів, і хоч снігу насипала зима достатньо, снігових
завалів майже не було ні у таборі, ні у тундрі. П/я 175-10 Вор-
кутського Речлагу, як й інші табори вугільного басейну, прокля-
того мурашника людських страждань, жив ніби на іншій пла-
неті, не підозрюючи, що назрівають події, які змінять до певної
міри світогляд сильних світу цього. 5 березня 1953 року помер
вождь народів - Й. Сталін і осиротів СРСР, званий світом тюр-
мою народів. Ця звістка для нас, політв’язнів, була наче берез-
невий грім на Заполяр’ї, вона давала усім надію на життя і, в
першу чергу, на послаблення нелюдських страждань. Смерть
Сталіна наче обеззброїла на мить чекістів таборів. Але це, на
жаль, було лише на мить, і ми із здивуванням спостерігати як
під час похоронів сатрапа, під гудки котелень та зупинених по-
тягів, лили сльози жінки чекістів, які працювали на шахті, а
самі чекісти тримали руку під козирком. Кількаденне оціпенін-
ня трауру закінчилося, і чекісти знову продовжили пошуки во-
рогів народу як в “белокаменной”, так і на просторах “родіни”.
Для політв’язнів послаблень не було, бараки як і раніше зами-
кали, параша на місці, шахта №29 виконує план вугледобуван-
ня, адміністрація отримує премії хоч травматизм гірників
страхітливий і смертельний. Одначе, на це уваги ніхто не звер-
тає, під землею вугілля добувають раби і поповнення завжди
пришлють на першу вимогу, план - перш за все. А все ж табір
ніби прокидався з летаргічного сну, а політв’язні, розчавлені ре-
жимом, гуртувалися за етнічними групами. Навіть німці, які
особливо були гноблені російськими шовіністами, вже не до-
зволяли собою потурати. Українців, яких називали у таборі ба-
ндерівцями, або поважали, або боялися з нами задиратись все-
могутні і авторитетні у начальства табірні служаки - нарядни-
ки, помпобити, інженери, частина яких була потрібна начальни-
ку режиму табору та “Кумові” як тайні сексоти-стукачі, до речі
вислідити яких політв’язням, було нелегко.
І ось на обрії полярне літо - йому так радіють політв’язні, бо
249
навкруги нескінченний день, сонечко пригріває після підземного
мороку у шахті, яка забирала усі фізичні сили. До нас доходять
звісти, що у Норильських таборах політв’язні повстали проти ре-
жиму, а також заворушення були й в інших таборах Гулагу сколо-
чених по всьому Союзу зрадником Берією. Саме він, на думку
багатьох політв’язнів, сподвижник Сталіна, кинув до таборів не-
винні жертви і трупами йшов до влади, щоб стати диктатором, як
його шеф.
Жоден політв’язень нашого табору не повірив брехливому
“Совінформбюро”, що Берія англоамериканський шпигун і від-
повідатиме перед Совєтським законом як зрадник народу. Цю
істину знали не лише політв’язні Гулагу, але й уся багатоміль-
йонна маса великого табору народів, який називали у світі
СРСР. А Берію знали як ката цього великого табору народів під
№2 після Сталіна. Отож, з появою заполярного літа та бурхли-
вих новин з “белокаменной”, наш табір ніби інкубатор вбирав
у свій організм дорогоцінне тепло полярного сонця, ніби готу-
ючись до незвіданих назріваючих подій. А вони розгорталися в
таборі політв’язнів напрочуд швидко, і за визнаннями самих
чекістів, ніби стихійно. Однак усе було інакше: чаша людсько-
го горя переповнена і 25 липня шахта №29 вперше побачила,
що таке страйк політв’язнів табору № п/я 175/10. А розпочався
він з телефонного дзвінка на нашу шахту добрих друзів гали-
чан, які мали можливість іноді порозмовляти через комутатор із
шахти №7. Розмова була короткою і значущою - шахта №7 ого-
лосила страйк, чекає підтримки. Дзвінок пролунав в обідню
пору, а вже через кілька годин перша зміна нашої копальні діз-
налася про події на шахті №7. У таборі про них, звичайно, ще
не знали і на другу зміну гірників вивели двома розводами, од-
нак ніхто з політв’язнів не перевдягався у спецівки, а гуртував-
ся до переходу в табір разом з першою зміною.
Адміністрації шахти з допомогою різних обіцянок вдалося
умовити два десятки спеціалістів-політв’язнів не виводити з ладу
господарство шахти, а головне - не зупинити відкачування води.
Усі інші повернулися до табору. Третя зміна, звичайно, на шахту
не пішла, бо табір гудів як бджолиний вулик, що готується до ви-
льоту. Як я вже казав, серед різноманіття етнічних груп політв’я-
250
знів табору, українська була домінуючою і найбільше зорганізо-
ваною, тому уся табірна шушваль та шумовиння, відчуваючи над
собою прес, збігалися в один барак, так званий Бур (барак усиле-
ного режиму), збудований поміж центральною прохідною та ізо-
лятором і був тюрмою у тюрмі. Поряд з “Буром” на куті стояла
охоронна вишка, щоб конвоїри могли спостерігати, що діється у
цій відокремленій споруді.
І ось наш табір страйкує. У його зону перед вечірньою пере-
віркою не з’явилися наглядачі режиму і це здивувало політв’яз-
нів, бо і бараки табору залишилися не зачиненими. Гадаю, що
багато політв’язнів тієї ночі ока не зімкнули. Не спала й охоро-
на та їхні начальники. На вишках, як ніколи до цього часу,
з’явилися кулеметні ланки в бойовому комплекті. Табір навко-
ло патрулювали посилені стежі та собаководи з охорони черво-
нопогонників. Вели розмови, аби узгодити план дій, і політ-
в’язні. Посеред цього світового інтернаціонального вибору,
куди увійшли кращі із кращих, за ніч був створений страйковий
комітет усіх етнічних груп табору, вироблено програми дій та
вимог політв’язнів до політб’юро КПРС. Зазначалося: що з
іншими владними чинниками держави СРСР страйковий комі-
тет розмови не вестиме, тільки з уповноваженим представни-
ком політб’юро КПРС. Страйковий комітет першим своїм рі-
шенням, аби уникнути прецедентів у таборі, заборонив політ-
в’язням наближатися до забороненої зони ближче тридцятиме-
трової відстані. Другим рішенням було створити спостережну
варту, щоб заборонити наглядачам зачинити бараки, якщо вони
надумають це робити. Однак тієї ночі адміністрація зайти у та-
бір не наважилася, навіть на рівні наглядачів, отож страйковий
комітет взяв на себе всі обов’язки табірного життя та обслуго-
вування політв’язнів. Сніданок, як і вчорашня вечеря, відбувся
за розкладом без змін: про те, що їдальня відчинила свої двері
своєчасно, повідомив трубач - естонець. Оголоціення на дверях
їдальні інформувало, що кожний політв’язень забезпечується
загальним (середнім) пайком харчування на термін страйку. За-
уважу, що рішення страйкового комітету було не пустослівним,
бо на складах, розміщених на території табору, запас продуктів
був розрахований на сім-вісім днів.Не вирішеною для політв’я-
251
знів залишалася проблема хліба, його у табір завозили раз на
добу з робітничого селища, розташованого поряд із шахтою.
Проблему хліба треба було вирішити спільно з адміністрацією
табору, тому після сніданку члени страйкому повідомили охо-
ронців центральної прохідної, що бажають зустрічі з начальни-
ком табору. Через кілька хвилин на прохідній з’явилася група
офіцерів на чолі з начальником табору і на відстані, біля прохі-
дної розпочато переговори, які не дали жодних конкретних до-
мовленостей. Начальник табору і його свита, почувши про ор-
ганізований у таборі страйком і що політв’язні на шахту не
вийдуть допоки їхні вимоги не будуть при зустрічі вручені осо-
бисто уповноваженому Політбюро КПРС, загалдикали і заяви-
ли, що на жодні уступки не підуть, почекають, що “заспівають”
страйкарі, коли у табір не завезуть хліба, і ще сьогодні почнуть
вивозити з табору продукти харчування. Членам страйкому за-
лишалося лише підтвердити своє рішення, що з сьогоднішньо-
го дня заборонено входити до табору особам, які не є політв’я-
знями, в тому числі наглядачам, за життя яких вони не відпові-
датимуть. На цьому обопільні звинувачення закінчилися. При-
близно через годину до прохідної табору підкотило кілька лег-
кових авто, а ще за мить гучномовець підсилив голос начальни-
ка табору, який кликав на розмову з високим начальством усіх
політв’язнів. Політв’язні, переважно молодь, потяглися до про-
хідної аби оглянути високе начальство. Пішов і я з друзями,
побачив гурт військових, серед яких виблискував на сонці зо-
лотистими погонами генерал-майор, якого начальник табору
представив як генерала Дерев’янка - начальника не лише Реч-
лага, але й Воркутлага. Генерал Дерев’янко, взявши до рук гуч-
номовець, з перших слів пішов в кавалерійську атаку на політ-
в’язнів, лякаючи ще вишуканішим режимом за непокору, а під-
бурювачів до страйку обіцяв замурувати по тюрмах, як таких,
котрі підривають основи радянського суспільства. Несподівано
генерала перебив молодий голос із задніх рядів: “Закрий свій
рупор. Ти - кирзак! Гайда друзі по бараках!” Людська маса за-
гомоніла і почала розходиться, не бажаючи більше слухати
клятого сподвижника Л. Берії. Свита Дерев’янка поспіхом зали-
шила табір і так, ніби розгніваний генерал справді хотів вики-
252
нути якогось коника, дійсно піти на пролом своїми силами. Од-
нак сталінсько-беріївські часи вже відходили у минуле, і навіть
могутні фігури того часу оглядалися позад себе, чи не прогля-
даються сліди їхніх минулих злочинів, за які хтось таки нага-
дає всесильним. Ось і Лаврентій Берія не пара якимось сош-
кам-виконавцям, але й його взяли як ведмедя у берлозі.
Другого дня до нашого табору знову прибув начальник Вор-
кут-речлаїу генерал Дерев’янко, однак змінивши свій диктатор-
ський тон перед політв’язнями майже на плаксивий, обіцяючи
скасувати деякі обмеження, аби лишень шахта не зірвала плану
видобутку вугілля. Був генерал у таборі і наступного дня, та слу-
хачів для його обіцянок не знаходилося, бо хліб до табору завози-
ли регулярно. їдальня працювала за графіком як і хліборізка під
контролем ревізорів, призначених страйкомом, які слідкували не
лише за порядком роздавання, але й за порядком чергових заходів
бригад відповідних змін та бараків згідно з графіком, який пору-
шувати було не можна, тому, що кількість харчів обмежена.
Третього та четвертого дня нашої акції мандруючих табором
політв’язнів помітно збільшилося. Друзі відіспалися, відпочили і
почали задумуватися про те, чим має завершитися наша акція. А
все ж ми використовували благодать полярного літа, останніх
днів липня, лежачи на сонці, дякуючи Господу за непередбачену
нагоду. Мій близький друг Іван Атаманюк, бойко з Івано-Фран-
ківська, який накручував за день по таборі ЗО кілометрів, знав
новини до деталей. Влетівши як яструб до бараку, гучно заапелю-
вав: гайда друзі до прохідної послухати ще одного ката - Руденка,
генерального прокурора Союзу РСР. Нас молодих ніби вітром ви-
дуло з бараку і ми помчали чимдуж навпростець аби хоч погляну-
ти на цю важливу персону. Неподалік прохідної, край футбольно-
го поля, стояла групка військових чинів, серед яких був і генерал
Дерев’янко. На відстані 20 метрів гуртувалися політв’язні, кіль-
кість яких зростала на очах. Хтось із військових запитав, чи з’яв-
илися члени табірного страйкому. З гурту вийшов високий, худо-
рлявий політв’язень років 50. На перший погляд він виглядав як
дистрофік, але, насправді цей політв’язень - литовець був пере-
повнений кипучою енергією, якою заряджав усіх, хто з ним спіл-
кувався. Литовці зверталися до нього “пан Професор”.
253
Професор зробив два кроки від гурту політв’язнів, підняв руку
вгору, аби вирізнитися від інших, і голосно сказав: “Я голова
страйкому табору, а ось мої друзі, - зробивши коротку паузу, про-
довжив. - Хочемо знати, хто розмовлятиме з нами сьогодні і які
будуть обіцянки. З нашими вимогами до КПРС ви знайомі.”
З групи військових до мікрофону підійшла людина середнього
зросту, ще не стара, без кашкета. У гранатовому плащі без паго-
нів лише на петлицях ковніра виблискували якісь відзнаки по-
дібні до зірок. Навкруги тиша. Усі чекають, що пролунає з гучно-
мовця, і ось чуємо: “Моє прізвище Руденко, я генеральний проку-
рор Союзу РСР, приїхав у ваш табір, щоб порозмовляти відверто
про наше сьогодення (розмови велися російською мовою). Ваші
вимоги частково будуть задоволені, але розглянути їх всіх і задо-
вольнити в короткий термін - просто неможливо. На все потріб-
ний час і ви це повинні розуміти...”
Очевидно генеральний прокурор одне нам говорив, а думав
про інше. Однак ми, політв’язні, чекати вже не могли. Генераль-
ний прокурор знав як вішати локшину на вуха, щоб ми дали йому
згоду вийти до праці, однак гурт вже не вірив нікому, а тим паче
генеральному прокурору СРСР. Він це вмить зрозумів і зробив
паузу. Нею скористався голова страйкому і запитав голосно без
мікрофону - чи можна поставити генеральному прокурору запи-
тання. “Слухаю”, - відповів той.
“Хочемо знати, чи маєте ви повноваження від Політбюро
ЦК КПРС на розгляд цих справ. Так чи ні?” Генеральний про-
курор зробив вигляд, що образився і через мить відчеканив:
“На подібні бунти у таборах засуджених законами держави
СРСР, реагувати входить до обов’язків Генеральної прокурату-
ри та Верховного суду держави. Щодо моїх повноважень, про
які ви запитуєте, то до політбюро ЦК, щоб їх одержати я не
звертався, не бачив потреби”. Генеральний прокурор зробив па-
узу, спостерігав за реакцією людей, гудіння яких мало загроз-
ливий характер.
Тією паузою знову скористався голова страйкому табору, який
заявив: “Свої письмові вимоги ми бажаємо передати до рук пред-
ставника уповноваженого Політбюро ЦК КПРС, найвищому ор-
гану держави СССР. Нашу сьогоднішню зустріч, шановний гене-
254
ральний прокурор, вважаємо як особисту, а не представницьку.
Методи Берії вже закінчилися.”
Голова страйкому повернувся спиною до поважних персон і
оточений помічниками повів за собою непокірний мурашник.
Поспіхом покинув табір генпрокурор із свитою охорони, в яких
напевно тряслися піджилки і в пам’яті тримався приклад залізно-
го Фелікса. Штаб страйкому табору розмістився у приміщенні
КВЧ (культурно-виховна частина), де командував хитрий чекіст
капітан Епіфанов. Однак з першого дня страйку перебувати в зоні
він не мав права, навіть хліб у табір привозив вільнонайманий
водій, якого знали чимало політв’язнів. Несприйняття нами про-
курора, страйком оцінив належно, хоч був певний, що поважна
персона поведеться з нами по-сталінськи. Незважаючи на це,
уступати владі ми наміру не мали.
На перший погляд життя у таборах протікало ніби без особли-
вих змін, але це лише коли спостерігати із-за дротяної огорожі
здавалося, що табір на відпочинку. Політв’язні снували цілодобо-
во, бо ніч ще місяць тому щезла у космічному просторі, кожний
спав коли забажає, а “ієрихонська” трубка естонського трубача
мовчала, не повідомляє політв’язнам про “падйом”, “развод на
работу”, “отбой” і таке інше.
Після опівночі мене розбудив Іван Атаманюк, який спав по-
ряд, і запропонував мені та Івану Сичу вийти на ранкову стежу, а
заодно подихати свіжим повітрям. Наше з Іваном завдання зводи-
лося до спостереження за залізничною станцією, яка була від на-
шого табору на відстані триста метрів. Від залізниці до нас була
прокладена вузькоколійка, якою, очевидно, користувалися інтен-
сивно ще при побудові табору, а тепер майже занехали, та лише
інколи користувалися для доставки спеціальною платформою ха-
рчів. Нашу увагу привернув потяг, що зупинився на залізничній
станції, складений із пасажирських та товарних вагонів, які за-
йняли весь об’їзний шлях запасної колії. З вагонів як пасажирсь-
ких, так і товарних виладовувалося військо, із перемовлянь між
собою охоронців на вишках та собаководів було зрозуміло, шо
прибули “свої”.
Це були внутрішні війська Союзу на спсцзамовлення, які були
своєрідним пересувним каральним загоном.
255
З вагонів щось виносили, біля них шикувалися невеличкі під-
розділи, готові до маршу. У нас вже не було сумніву, що це спец-
гості до нас, а не якісь проїзним маршрутом. Біля нас з Іваном
утворився чималий гурт політв’язнів, увага яких теж прикована
до військових на залізничній станції, і ми чуємо як в гурті вже
побігли жарти-репліки, що скоро дехто накладе у штани зі страху,
побачивши цих сталінських дітей. Тим часом ці червоні діти об-
ходили наш табір і замкнувши його у перстень, займали бойові
становища на відстані біля п’ятдесяти метрів від забороненої
зони.
Швидко, по-військовому, чсрвонопогонники оточили табір і
через інтервали 50-60 метрів вже були обладнані кулеметні гніз-
да, захищені мішками із землею, начебто політв’язні можуть дати
відсіч. Отож табір ще не прокинувся на зорі нового дня, як над
ним вже нависла сокира ката і ніхто з нас не знав скільки кому
відраховано ще жити під дулами цих молодиків, озброєних до зу-
бів автоматичною зброєю і навіть гранатометами, чисельність
яких складала не менше батальйона спецпідрозділу внутрішніх
військ. Можливо, сьогодні табір скоріше просипався, але Іван та
я вирішили до сніданку ще подрімати, не забувши застерегти
друзів про назріваючі можливі події ще сьогодні. Того дня, а це
здається була субота, останнім баракам політв’язнів не вистачило
хліба до сніданку і це викликало перепалки з хліборізкою та зав-
ід альнею.
З’ясувлося, що вини їдальні тут не було, хліб до табору з пе-
карні не підвезли вранці, не привезли його і під час сніданку. Чи-
мало політв’язнів звернулося до страйкового комітету з’ясувати
причини затримки хліба, але спроба зв’язатися з начальником та-
бору через прохідні успіху не мала, високе начальство до табору
не з’являлося. Перед обідом хліб у табір все ж завезли і незадово-
лені заспокоїлися. Закінчувався ще один день нашої акції. Напру-
га наростала від того, що табір живим перетнем оточували молоді
червонопикі роботи, подібні на гестапівців у сорок першому році,
які також любили десяткувати невинні жертви на очах у рідних. А
приклади дуже заразні, тож все може бути і у нашому таборі. Прав-
да, подібних думок поки що ніхто не висловлював аби не втратити
свою гідність перед друзями.
256
Ось настав новий день 1 серпня 1953 р., день святої неділі,
сонячний як і попередні. Політв’язні поснідали і розходилися
групками по табору, не поспішаючи заходити до бараків
Ми зайшли до штабу страйкому запитали, чи непотрібна наша
допомога, виявилося що ні, і ми попленталися у пошуках друзів,
опинившись аж у сороковому бараку. Але і там довго не затрима-
лися, бо хіба можна знайти спокійне місце серед бухливого моря.
Біля своґо сьомого бараку перейшли до диспуту щодо нашого
становища. Усі сходилися на думці, що це не є облога табору на
виснаження, большевикам це не вигідно через колосальні затра-
ти. Лякати нас чекісти, звичайно, вміють але не бажають, бо до-
рожать своєю репутацією також і престижом.
Отож залишається акція, штурмом і негайно, можливо що й
сьогодні, бо для чого ця часта перевірка зв’язку гучномовців,
розвішаних навкруги табору. Отож, наша четвірка дійшла ви-
сновку, що чекати вже недовго, бо усі ми були вже стріляні по-
встанці ОУН-УПА. Несподівано з даху нашого бараку ми почу-
ли голоси двох молодиків, що грілися там на сонці без сорочок,
мовляв, гляньте, до табору наближається валка автомобілів
швидкої допомоги, вже минули залізничну колію - вони до нас
їдуть. Про це повідомляв Михайло родом з Дрогобиччини, ще
не знаючи, що його чекає: він буде поранений у голову і назав-
жди втратить зір. Разом з авто швидкої допомоги (а їх було ві-
сім разом з двома пожежними) до прохідної під’їхало кілька
легковиків з високим начальством у мундирах, що підтвердило
наші здогади. З появою високих достойників на прохідній
вмить заревіли гучномовці, наказуючи усім політв’язням негай-
но залишити бараки і підійти до прохідної на футбольне поле
та спортивні майданчики, де буде проголошено важливе держа-
вне повідомлення. Вже в цьому першому запрошенні виявилася
чекістська брехня. Наприклад, для чого політв’язню залишати
барак, якщо ревуть гучномовці так, що державне повідомлення
почують не лише у бараці, але навіть на робітничому селищі
вільнонайманих, що розташоване за 2 км від нашого табору.
Була неділя, шахта не працювала і з табору бачили, що шахтарі
селища теж пильно спостерігають, навіть з дахів, як вирішить-
ся наша доля. Політв’язні, переважно молодь, групками рухала-
257
ся до прохідної. Правда, були такі, хто вагався йти, а гучно-
мовці все запрошували.
Залишивши біля сьомого бараку з десяток політв’язнів стар-
ших віком, наша четвірка друзів теж подалася до гурту біля про-
хідної. Однак футбольне поле та усі спортмайданчики від лікарні
і до протилежного паркану забороненої зони вже наводив людсь-
кий потік. Наш так званий мотор - Іван Атаманюк вже торував
серед тієї маси шлях і ще за мить ми опинилися біля спортивних
жердин, на яких возсідав незнаний нам молодик. І ось ми утрьох
вже стоїмо на спортивних жердинах - Гриць Кебіч, Іван Атама-
нюк та я, Богдан Допіра. Івана Сича загубили у гурті. Ми у трьох
оглядали цей живий потік, по якому на відстані від нас ніби хвилі
гуляють і доносять своєрідний відгук віддаленого стогону. Зви-
чайно, ця маса людей починає хвилюватися, погляди усіх прико-
вані до прохідної, де одночасно відчиняються навстіж величезні
табірні ворота і у них входить гурт високих військових чинів,
серед яких кілька генералів підійшли до мікрофону: “Я, команду-
ющий внутрєнніми войскамі Союза ССР, генерал армії Масленні-
ков, імєю поручєніє”, - казав один з них. І кого він тільки не зга-
дав і на кого не посилався з органів Радянської влади, лиш не на
політб’юро ЦК КПРС. А закінчив генерал свою тираду по-війсь-
ковому: “Мені наказано припинити ці політичні бунти, і я це ви-
конаю, тому наказую: усі, хто хоче чесно працювати, повинен
підкоритися владі на місцях і відбути міру покарання чесним тру-
дом. Даю на роздуми двадцять хвилин, ворота відчинені, хто хоче
працювати, залишає табір - відлік пішов”. На якусь мить запала
тиша, а на краях та по боках цього великого людського мурашни-
ка забігали якісь постаті і, ніби щурі, мчали щодуху до воріт про-
хідної аби врятувати свою шкуру. Людська маса захвилювалася,
почулися обурення та свисти навздогін людцям залишаючим ма-
рафонським спринтом табір, вірніше його заборонену зону, бо ця
наволоч стукачів летіла через ворота в обійми чекістів з автомата-
ми на поготівлі, ніби за ними женеться сам люципер. Втікаючих з
табору за воротами підхоплювали конвоїри і лаштували у колону,
яка за хвилин 8-10 генеральського ультиматимуму, склала йому
почесну варту з 70-80 зеків. Спостерігаючи цю щурячу втечу з
табору, ми бачили і тут руку чекістів. Втікачів швидко відвели у
258
тундру, бо бажаючих приєднатися до неї у таборі не виявилося, і
ворота замкнули.
В одну мить захвилювався генеральський почет і гурт війсь-
ковиків навипередки помчав до дверей прохідної, а в лице
живої стіни політв’язнів дихнули черги автоматів із шеренги
червонопогонників, котрі стояли напроти за колючим дротом.
Посвист куль поряд кинув мене з жердин на людські тіла і я
подумав, що стріляють понад голови для страху, та побачивши
як природно падають люди, я зрозумів - стріляють у них. Біля
мене лежали друзі, навкруги людське гудіння та прокльони по-
ранених, перестрілка вщухає. “Пора забиратися з майданчика”,
- чую голос Івана Атаманюка, але так думають також і інші по-
літв’язні, сміливці встають на повний зріст, стрибаючи через
тіла аби залишити спортмайданчик але знову залунали авто-
матні черги. Довелося згадати повстанську науку і ми втрьох
швидко скрилися за рогом надзорівського бараку, де і вирішили
відновити пам’ять та краще оцінити обстановку. Стрілянина
ніби вщухла, із спортмайданчиків втікали на зону останні зеки,
навіть легко поранені, і кожний з цих залишених в живих ста-
рався потрапити до свого бараку нібито там його спасіння. На-
вкруги табору ще лунали постріли - можливо чекісти вправ-
лялися у стрільбі. До бараків ми не поспішали, і в одну мить
над головами затріскотіла черга з кулемета, на нас полетіли
пусті бочки, які позначили нас лише синцями. Допомогли в
цьому конвойні з вишки, бо лиш з неї можна було заглянути,
що відбувається між складом та бараком. Ми ще не очуняли від
тієї бочко-атаки як загриміли гучномовці, з яких лунав ніби за-
гробний лєвітановський голос: “Слухайте всі! Залишати бара-
ки і побригадно виходити до обох прохідних. З собою нічого не
брати, поранених підберуть санітари...”
Гучномовці повторювали ці застереження, а табором вже забі-
гли наглядачі бараків, оточені помічниками з спецзагону. Ці мо-
лодики наче шакали гнали людей за колючий дріт, якнайшвид-
ше організовуючи колони. Наша трійка підходить до бараку і ба-
чить, що біля умивальника лежить поранений М. Панич, стар-
ший віком галичанин родом з Дрогобича і просить допомоги,
куля пройшла стегно навиліт. Біля нас з’явилися конвойні, забо-
259
ронили рухати пораненого, витворили до нас цілий каскад росій-
ського мату. Я бачу, як у Івана зарухалися скули, і я хапаю його
руку, тягну до воріт аби влитися у колону на вихід з табору. Гриць
Кебич поруч і готовий головою вибити хоч одному чекісту кілька
зубів.
З нашого бараку кілька прибалтів винесли мертвого високого
і худого естонця на прізвище Оя, культурного і освіченого політ-
в’язня, якому до кінця речинця залишалося менше року. З бараку
Оя не вийшов на усі запрошення гучномовця, однак куля знай-
шла його і там.
Наша трійка вже у колоні, яку конвоїри виводять у тундру за
табором, де від колон, подібних нашій, вже рясніє тундра, а біля
прохідних формують нові. Відстань між ними в тундрі 350-400 м.
Всім наказано сісти по азійськи, руки до заду, жодних розмов між
собою. Конвой посилений, колону супроводжують один-два офі-
цери, також хтось з табірної адміністрації та наглядач бараку з
картотекою. Ми у трьох сидимо поряд і шукаємо поглядом по ко-
лоні Івана Сича, котрого загубили ще на спортмайданчику. Ми
ще не знаємо, хто залишився там у таборі, перед прохідною чи у
бараках. Бачимо, що досі авта швидкої допомоги, а також по-
жежні перебувають у зоні табору.
Розпочав перекличку наглядач сьомого бараку названий політ-
в’язнями - “Яшка артилерист”. Та колона складалася не лише з
нашого бараку, тому пішла плутанина, вона виникла, очевидно, й
в інших колонах, а час летів, набридала найбільше машкара з ко-
марами, яких наче виплекала вічна мерзлота. Колони політв’яз-
нів у тундрі вже годин п’ять, і ніхто із нас сидіти у такій позі вже
не в силах, дехто лягав боком, інші праником, а наш Іван непоси-
да почав зводитися на ноги. Конвоїр вигукнув: “Садісь, а то за-
стрелю”, - і підняв автомат. Іван все ж став на ноги, конвоїр стре-
льнув одиноким, а Іван впав праником наче мертвець: “Атама-
нюк, в чом дєло, ти ранєн, отвечай!”.
Іван повернув голову і видав: “Гражданін начальник, виручі, а
то усерусь в штани”. “Ах ти, мерзавіц бандеровскій, я тебе пока-
жу не такіє штучкі. Встать!” - заревів Яша. “Ти меня запомніш,
приказиваю встать”. “Не можу, начальнік, конвоїр застрілить”, -
Г забелькотів Іван. “Я отвечаю за тебя здесь, раз тебя не шльопнулі
260
в зоне ссгодня”, - заапелюваь Яша гордо, ніби він начальник та-
бору, і звернувся до Гриця: “Ей ти верзіла, помогі Атаманюку по-
днятся”. Яшка підійшов до старшого колони на розмову, а ще че-
рез мить Гриць провадив під руку Івана, який тримався за живіт
гейби прошитий кулею. Конвоїр повів обох друзів до невеличкої
колони біля центральної дороги, яка стелилась до м. Воркути. Зу-
стріти друзів вдалося лише весною після нашого звільнення з
ГУЛАГу у 1956 році, коли ми усі троє приземлилися у місті Бер-
кута, бо виїзду ніхто з нас не мав. Рахувались за спецкомендату-
рою і дивувалися невгамовності Івана, його вибрикам, але це
було згодом. А тієї світлої ночі уся маса політв’язнів годувала у
тундрі комарів та в’їдливу машкару під пильним оком вихованців
генерала Масленнікова і наглядачів, котрі вишукували формуля-
ри для політв’язнів, підготовлені, очевидно, заздалегідь списком
на етап в інші табори, а, можливо, й у закриту тюрму. За ніч з
нашої колони помимо Івана та Гриця забрали ще більше десятка
політв’язнів з інших бараків, переважно молодих, яких виводили
до центральної дороги і майже нагих машинами відправляли у
напрямі до м. Воркути.
Вже майже добу чекісти тримають нас в тундрі, конвоїри, зви-
чайно, міняються аби відпочити, відвідати їдальню. Залишили
табір вже машини швидкої допомоги та пожежні, але нас до табо-
ру не поспішають повертати, чекають чи ще раз сьогодні голодні
не збунтуємося. Однак, ми знаємо їх прислів’я — “Володскій кон-
вой шутіть не любіт!”
А сонечко пригріває, оминаючи полярний зеніт, і над землею
ніби біжать миготливі промінчики тепла. Це лише мить видіння,
а думка, як блискавка, мчить до подій вчорашнього дня - наша
трійка друзів стоять на спортмайданчику ближче до барака. Ось
відокремлено від гурту стоять два молодики і жваво розмовля-
ють. Це - Богдан Катомай та Славко Бачинський, оба з Львівсько-
го етапу з реченцями засуджених на 25 років строгого режиму.
Катомай родом з Ів.-Франківська, студент, відмінний баскетбо-
ліст, працює у відділі маркшейдерів. Бачинський родом з Дрого-
биччини, можливо теж студент, дуже жваві хлопці і тримають
себе достойно. Іван Атаманюк як тільки їх побачив, то гукнув аби
йшли до нас, але Катамай лиш помахав рукою для привітань і оба
261
залишилися окремо стояти. Очевидно, мій погляд і ковзнув по
них у мить перших пострілів автоматів червонопогонників, які й
зкосили цих двох молодиків першими чергами, а я ще фіксував
їхні падіння. Так падають люди прошиті кулею, чи кількома куля-
ми. Швидше б вели нас до табору, подумалось, і в цю мить кон-
вой дає команду: “Всем встать! Строітся в колону по п’ять”. Ко-
лона рупіила у напрямі табору.
Біля прохідної наглядачі табору за звичкою усіх шманають, і
бачимо, що з колони двох молодиків повели в ізолятор. Біля
прохідної стоїть начальник режиму табору старший лейтенант
Кравець і голосить: “Всем, кто з сєдьмого барака бистро в сто-
ловую, покушать і готовится к разводу, люді там без смени не-
делю работают”. Мій погляд, (та не тільки мій) стриже футбо-
льне поле та спортмайданчики але навкруги чисто, усе змито
водою, пожежними шлангами і ніби заскороджено, рівненько ,
жодних слідів крові. Підходимо до свого сьомого бараку, бачи-
мо, що літній вмиральник місць на вісім. Сам барак теж якийсь
жалюгідний: побиті шибки вікон, у середині добряче засміче-
ний швидкоплинним шмоном молодиків генерала Масленніко-
ва. На верхніх нарах, де лежав естонець постіль окровлена так
і залишилась не прибраною, була кров і на підлозі, тож барак
був схожий на фронтовий бліндаж. З’явився помпобит, всюди-
сущий табірний нарядчик, аби з’ясувати, хто повернувся та яку
кількість можна вивести вже у третю зміну до праці на шахту.
До табору повернули усі колони з тундри, однак не було Івана
Сича, а також Степана Піранчика - друзів по роботі і їх доля
не відома. Лише другого дня, прийшовши з роботи, дізнався від
фельдшера Омеляна Пришляка, що моїх друзів серед поляглих
і поранених немає, їх, можливо, ще першого дня акції відпра-
вили на етап.
На етап відправили того дня чимало із тих, котрі мчали за
ворота прохідної ще до акції під свистом політв’язнів як чесні
гомосовєтікус.
Для мене та багатьох моїх товаришів була порушена рівно-
вага ритму життя без вірних друзів. Не помилюся у своїх твер-
дженнях, якщо скажу, що події останніх днів не лише у нашо-
му таборі, але і всього Речлагу, вплинули на чекістський персо-
262
нал таборів, ніби холодний душ.
Змінилося також ставлення ві-
льнонайманих усіх верств до
політв’язнів у спільній праці під
землею та на поверхні шахти.
Вже не було тієї зверхности, яка
вирізняла нас ще до недавня.
Нам дозволено зняти номери
(також і каторжанам), а бараків
вже не зачиняли. Не було обме-
жень і у листуванні, дозволено
посилати два листи кожного мі-
сяця до рідних. Ось якою кро-
в’ю політв’язнів здобулися ці
мізерні здобутки права на люд-
ське існуванння у зоні комуніс-
тичного ГУЛАГу. Три дні після
акції на цвинтарі працює брига-
да БДХ - інвалідська, яка копає
могили полеглим ніби в бою за
свої ідеї, а радше розстріляні
беззбройними як мученики ре-
Богдан (Ярема) Допіра
з дружиною Катериною
жиму, яким керує синдикат сатани.
Нас цікавить кількість полеглих друзів і звичайно прізвища,
але розголошувати їх заборонила табірна адміністрація. Усіх по-
леглих в день акції вивезли на цвинтар, поранених розмістили у
лікарні та “Бурі”, бо це майже поряд, а лікарів та санітарів попе-
редили: ніякої інформації на зону, повна ізоляція. Приймати здо-
рових у поліклініці окремо. Ніяких вістей про вилучених на етап
з колон у тундрі.
Така секретність тривала більше двох тижнів, доки у табір не
завезли політв’язнів з інших шахт басейну аби не зірвати плану ву-
гледобування на шахті. На цьому секретність чекістів закінчилась.
Друзі, прибулі з інших шахт, знали набагато більше від нас про ви-
лучених з колон 1 серпня після акції. Дехто з них потрапив на інші
шахти басейну, інших чекісти запроторили у штрафний табір за
ріку, який чекісти івйлй №62. Був етап і «'закритий Володимирів-
263
ський централ. Членів страйкому взяли під слідство і звинуватили
як змовників заколоту та саботажу проти держави СССР.
Однак після смерті сатрапа та деяких його сподвижників у дер-
жаві щось надломилося, а її чинники деякий час перестали розумі-
ти один одного в цьому будівництві, ніби будували Вавилонську
вежу та почали розмовляти різними мовами. Отож Сталінська
епоха ніби закінчилася, але чекісти оговтавшись, виховані старою
системою, змінити нічого не могли, але цей мертвий сезон (назвем
його так) на деякий час їх ніби приспав.
1954-ий рік приніс у світ трохи політичних змін. Микита Хру-
щов відгукнувся на прохання німецького канцлера Аденауера і
звільнив усіх гітлерських полонених та політичних в’язнів. Зго-
дом були звільнені з таборів політв’язні Польщі, Чехословаччини,
Австрії, Мадярщини, Югославії, Румунії, тобто народи держав,
що входили до соціалістичного табору. Однак сміхотворним бах-
вальством виглядала совєтська політика по відношенню до нім-
ців, які виявили бажання виїхати до Федеративної Республіки Ні-
меччини чи в НДР. Усіх цих політв’язнів зібрали на етап у Воркуту
і пасажирським потягом з місцевою обслугою відтранспортували
до Калінінграда. Там відбувся поділ.
Німців, котрі виїздили до ФРН, совєтські органи передали
представникові влади ФРН у порту Калінінграда, де на них вже че-
кав корабель Усіх совєтські полпреди наказали одягнути в усе но-
веньке: “фріци” йшли на корабель не оглядаючись, ніби диплома-
ти, в імпортному вбранні від капелюха до взуття, з валізочками для
ручних потреб, з плащами через руку. Ця непередбачувана подія
вразила нас, напевно, більше, ніж самих німців, - так розповідав
нам згодом вільнонайманий санінструктор. Як звільняли інших
політв’язнів із соцтабору, то ця процедура була тривалою. Збігав
швидко і 1954 рік, з половини якого політв’язні почали заробляти
гроші як і вільнонайманий робітничий персонал шахти. Але це
був мізер: 50 відсотків заробленого з якого вираховувала адмініст-
рація табору за харчі, одяг, побутові обслуги, та навіть сам люци-
фер не дошурупає, яка там була арифметика. Однак все-таки щось
перепадало і політв’язневі, аби зміцнити своє здоров’я, місячни-
ми бонами, на які можна було б купити у табірному ларку буханок
хліба, олію, цибулю, зубний порошок, щоб зберегти останні зуби,
264
які ще не доконала безжальна цинга. Послаблення режиму в Реч-
лагу сприймалося як належний перегляд відповідними органами
особових справ кожного політв’язня. На порозі 1955 року чимало
друзів-галичан та волиняків закінчували свій речинець і виходили
на волю - з малої зони у велику, бо нікому пашпортів не давали, а
лише справку про звільнення з табору. Кожного з нас ставили на
облік у спецкомендатурі за місцем проживання, не дозволялося
виїжджати з обмеженого терену. Тож кожний такий поселенець
виїзду не підлягав і з’являвся на очі коменданту два рази кожного
місяця. Підійшла і моя черга звільнення з малої зони у велику, і у
1955 році я приземлився у м. Воркуті серед табірних друзів.
Пропрацювавши за полярним колом без виїзду, режим дозво-
лив повернутися в Україну лише у 1961 році з паспортом, в якому
був записаний рядок, через який я майже два роки жив без пропи-
ски на Львівщині, на працю ніде не приймали, дочці треба було
йти до школи. Але назад я не повертався.
Моє бунтарське рішення перед місцевою владою жити на
Львівщині, перемогло, але існуючий режим завжди тримав нас
в полі зору. Сьогодні, згадуючи пройдений шлях боротьби у
лавах ОУН-УПА, кажемо, що вона була справді жертовною, бо
історія української нації не могла мати іншого шляху до прав-
ди. “Бархатну революцію” в Україні придумали ті українці,
котрі забули про боротьбу пройдсшніх поколінь за честь та
свободу нації. Я часто повертаюся думками у минуле, бо хіба
можна забути роки принижень, знущань над людською гідніс-
тю, про долання табірних незгод, а, тим паче, повстанське бо-
йове братерство. Отож, кожен з нас, повстанців ОУН-УПА, па-
м’ятатиме до кінця днів своїх про святе побратимство, про по-
леглих борців у повстанських лавах чи далеко від рідної Украї-
ни, у таборах вічної мерзлоти - Колими, Воркути, Норильська,
в інших таборах Гулагу.
Повертаюсь до подій 1 серпня 1953 року у таборі 175/10 вор-
кутського Речлагу, де за наказом генерала армії Масленнікова
розстріляли на футбольному полі та спортмайданчиках п’ятити-
сячний гурт політв’язнів, скажу, що тоді загинуло 56, поранено
256 чоловік
Вічна слава полеглим!
265
Війни Московщини
(стисла хроніка)
1471 - 1496
1499
1500-1503
1512
1550
1552
1556
1557
1558- 1563
1579
1581
1590- 1595
1598
1600
1608- 1618
1610- 1617
1632- 1634
1637
1643- 1652
1654- 1667
1656-1661
1668- 1669
1671
1676- 1681
1687
1689
1695
1695- 1697
1700- 1721
1711
1722- 1724
~ 1733- 1735
- війна проти Новгорода.
- загарбницький похід на Урал.
- війна проти Литви.
- війна протиПольщі.
- війна проти Казанського ханства.
- друга війна проти Казані.
- війна проти Астрахані.
- війна проти Криму. ; •
- війна за Ліфляндію;
- війна проти Польщі.
- військова експедиція до Сибіру.
- війна проти Швеції.
- війна проти сибірського хана Кучума.
- військовий похід до ріки Об у Сибіру.
- війна проти Польщі.
- війна проти Швеції.
- війна проти Польщі.
- війна проти Азова.
- війна проти Китаю.
- війна проти Польщі, початок окупації України.
- війна проти Швеції.
- війна проти Персії-Ірану.
- похід на Астрахань.
- війна проти Туреччини, Криму та Молдови.
- війна проти Криму.
- похід на Крим.
- похід на Азов
- похід на Камчатку.
- війна проти Швеції, початок знищення Гетьман-
щини.
- війна проти Туреччини.
- війна проти Персії-Ірану.
- війна з Польщею.
266
1735- 1739 1741 1741 - 1743 1756- 1762 1764 1768- 1774 1787- 1792 - війна проти Туреччини, Криму та Молдови. - війна проти Польщі. - війна проти Швеції. - війна проти Німеччини. - Катерина 11 ліквідувала Гетьманську державу. - війна проти Туреччини та Молдови. - війна проти Туреччини та Молдови, окупація Криму.
1788- 1790 1792 1794 1769 1799 1800 1804-1813 1805- 1807 1813 1820 1826-1828 1828- 1829 1833 1839 1843- 1859 1847 1850 1853 1853- 1856 - війна проти Швеції. - війна проти Польщі. - війна проти Польщі. - війна проти Персії-Ірану. - війна проти Франції. - війна проти Англії. - війна проти Персії-Ірану. - війна проти Франції. - війна проти Грузії. - похід до Казахстану. - війна проти Персії-Ірану. - війна проти Туреччини, Молдови, Валахії. - похід на Константинополь. - похід на Хіву. - війна з Чсчнею, Дагестаном, Черкесією. - похід до Казахстану. - похід на Кош-Курган. - похід на Ак-Мечеть. - війна з Туреччиною, Францією та Англією в Криму.
1850- 1856 1865 1866- 1868 1868 1873- 1875 1877- 1878 1880- 1881 1884- 1885 1901 - похід на Коканд. - окупація Ташкента. - похід на Бухару. - окупація Самарканду. - похід на Хіву. - війна проти Туреччини. - похід до Туркменистану. - похід до Афганістану. - окупація Маньчжурії.
267
1904-1905 1914-1917 -війна проти Японії. - війна проти Німеччини, Австро-Угорщини, Бол- гарії та Туреччини.
1917 1918 1918 1919 1919-1921 1920- 1921 1939 1939- 1940 1939 1940 1941 - 1945 1941 1944 1945 1956 1968 1979- 1990 1992 1991 - 1994 - війна проти Фінляндії. - війна проти України. - похід до Литви, Латвії та Естонії. - похід в Білорусь. - походи на Кавказ та до Персії-Ірану. - окупація Грузії, Вірменії та Азербайджану. - війна проти Польщі. - війна проти Фінляндії. - окупація західноукраїнських земель. - окупація Бесарабії та південної Буковини. - війна з Німеччиною. - введення військ до Персії-Ірану. - окупація Тувинської Народної Республіки. - похід до Японії. - похід до Угорщини. - похід до Чехословаччини. - війна в Афганістані. - війна в Молдові. - війна в Південній Осетії та Абхазії, тобто проти Грузії.
1992-1995 (?) - війна в Таджикістані.
1994-1995 (?) - війна проти Чеченії.
Що далі?
Конгрес Українських Націоналістів.
268
Зміст
Лицарі звитяги..........................................5
Воювала сотня “Сіроманців”. Таким був початок......... 12
Відділ на рейді........................................24
Карівський бій.........................................33
За лінією Керзона......................................38
На західному кордоні...................................54
Пирятинський бій “Сіроманців”..........................55
Після Пирятинського бою................................59
Туринський бій “Сіроманців”............................61
Перед “трикутником смерті”............................ 65
В“трикутнику смерті”...................................68
Відділ продовжує рейд..................................73
Стратегія рейду сотенного “Яструба”....................76
Повернення до “Золотої поляни”.........................80
Непередбачені події....................................84
Сотня “Сіроманців” перегруповується....................89
Унівський бій..........................................92
Другий день після Унівського бою..................... 100
Вихід з Унівського бою............................... 104
“Сіроманці” знову на рейді........................... 108
Біля “Золотої поляни”.................................111
Осінні марші сотні....................................116
Груднева акція “ Сіроманців”.......................... 123
Похорон Курінного “Яструба”.......................... 128
269
Зимові бої “Сіроманців”..................................... 132
Сотня розчленовується на чоти............................... 137
Свят-вечір 1945 року........................................ 141
А потім було Різдво 1945-го року............................. 151
Весняний збір “Сіроманців”................................... 155
Праця по зв’язку............................................ 157
Пропагандивний рейд “Сіроманців”............................ 179
Волинський рейд “Сіроманців”.............................. 183
Повернення сотні з Волині......................................................... 201
На зимовий постій............................................209
Під вогнем ворога............................................218
Присяга і зрада..............................................219
Листа полеглих повстанців сотні “Сіроманців”,
1946-1950 рр...............................................230
Листа командного складу “Сіроманці” полеглих в боях
або потрапивших до неволі..................................232
Додатки
Марш Сіроманців..............................................238
Коротка біографія повстанця УПА..............................240
Воркутський Речлаг...........................................241
Війни Московщини (стисла хроніка)............................266
270
Висловлюємо щиру подяку
Голові
Сокольської районної державної адміністрації
Миколі Пшевлоцькому
всім добродійникам,
що сприяли появі цієї книжки, та
Львівській обласній організації
Конгресу Українських Націоналістів,
п. Івану Губці
Богдан Допіра
“СІРОМАНЦІ”
Відділ окремого призначення
Запис, упорядник та редактор
Іван Губка
Комп’ютерний набір
Ірина Берест
Коректор
Леся Якимович
На 1-ій сторінці обкладинки проект медалі - Ніла Хасевича
“За боротьбу в особливо важких умовинах”;
сотня “Льви” при охороні Збору УГВР,
липень 1944 р., с.Сприня Львівської обл.
На 4-й сторінці обкладинки
невідомий повстанець з сотні “Довбуша”
Здано на складання 25.03.2003. Підписано до друку 2.04 2003.
Формат 60x84 1/16. Папір офсет. Гарнітура Тайме
Ум. друк арк. 15,81.
Зам. № 49.
НВФ "Українські технології"
79005 Львів, 5, вул. (.Франка, 4,
тел./факс 72-15-52
Свідоцтво про внесення об’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників та
книгорозповсюджувачів видавничої продукції
ДК - № 789 від 29.01.2002 р.

ПР*СЯ^Л ВОЯКА
УН0АТіКЬ¥ЗЇ ПОВСТІ-ИЧОІ Армії
Я, воїн Украіксьгої Повстанчоі Армі.. віявши
В Р>'КН ^рмв>, урОЧМсїО клянусь своєю честю
і н;.гю персі Ьелгіким Народом Ук| аіисьнкм,
перед Святою Землею Уяраімськшо педед і:ре
ан тою ср>» ю усіх Нанхраїкмі Синів У край» т»
перед М*В< ащмм Політичним Проводом Народу
Хадаїнсв* т«
Ь<>ро*><іь за появ* вм 'їкмеаин » іх українських
земель І укрві іського ввродг ви зі арбиикіа
та .добути Українську Сам тійиу Соборну
Л«р*аеу- В Цій боротьбі ве о< жьліат ні арсин,
НІ жгпт і буду битисі до ості н> ого віддпхі
1 остаї очної перем'гч вал ус ма ворогами
"прмм.
>І^.к^жам, відважним хо|». б >мч у -м >
та вгвааонн -о аорої і землі ук^гівсанпі.
Буду чесиин, дясимллінованпм і ре..і>лк>цій
иа-пмгьіиїм во>' м.
Вуду викову ватм всі вакати л^раявкі
Суворо дберігагиму військову і ьаржькиу
иеь»ш ю.
ВУД, Пдвмм г обрати* ом у в*чо та в бобово-
му амтп ВСІМ СВОЇМ ЧНОарПШаМ по збро.
коаг ч ь-руиу, або иідс.уоіч від чіаі присд-и
то дай мене покарм сут зрий закон Української
Націомічяр: ье-к,люці< і епаде на меат лм.вага
УкраПкіьлогь Народу.