/
Автор: Русначенко А.
Теги: історія україни націоналізм друга світова війна національно-визвольний рух
ISBN: 966-7671-41-0
Год: 2002
Текст
Анатол і й р у к
національно-визвольним рух В УКРАЇНІ и НАЦІОНАЛЬНІ рухи
в
БІЛОрУСІІ
ЛИТВІ ’
ЛАТВІЇ е
ЕСТОНІЇ
І
І
Національно-визвольнім рух в Україні й національні рухи
опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940— 50-х роках
НАРОД
і-яг іг<
<<ГЇГ1 Університетське видавництво “ПУЛЬСАРИ"
ББК 63.3(4УКР)6-4
Р88
Дослідження проведено за сприяння програми
“К88” 081 й Американської ради наукових товариств (АСЬ8).
Видання книжки здійснено завдяки гранту АСЬ8
та за фінансової підтримки партії Українського Народного Руху.
Книга висвітлює один із найдраматичніших періодів боротьби українського народу
за незалежну, самостійну і демократичну Україну, а також розвиток національних
рухів опору в Білорусії, Литві, Латвії й Естонії в роки Другої світової війни і після
неї. Автор використовує величезну кількість архівних документів та різні публікації,
що вийшли за кордоном, а в останні роки — і в Україні, наводить безліч даних, які
дозволяють вийти на рівень усвідомлення визвольного руху народів тоталітарної
імперії СРСР.
Розрахована на фахівців-істориків, політиків і масового читача, небайдужого до ге-
роїчного минулого свого народу.
І8ВЯ 966-7671-41-0
© Русначенко А. М., 2002
© Московська Н. В., Тичиніна О. С.,
макет і художнє оформлення, 2002
© Університетське видавництво
“Пульсари”, 2002
ЗМІСТ
Вступ...................................................... 7
Розділ 1
АНТИНІМЕЦЬКИЙ ФРОНТ УКРАЇНСЬКОГО
ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
1.1. Німеччина — союзник і визволитель України?! ...................... 12
1.2. Розгортання українського руху на Заході України: перші кроки ..... 20
1.3. Похідні групи й розгортання національно-визвольного руху
на Великій Україні.................................................. 24
1.4. Українсько-німецькі стосунки в українській думці воєнного часу.... 34
1.5. Український рух на Великій Україні в 1942—1943 роках.............. 39
1.6. Радикалізація позицій ОУН(м)...................................... 65
1.7. Самостійницьке підпілля в Західній Україні ....................... 70
1.8. Початок організованої збройної боротьби на Волині й Поліссі....... 72
1.9. Розгортання військових акцій УПА проти гітлерівців на Волині
й Поліссі (літо 1943 р., зима 1943—1944 рр.).
III Надзвичайний збір ОУН......................................... 86
Літні бої УПА .................................................. 86
III Надзвичайний збір ОУН(СД)................................... 90
Урядування в повстанських зонах................................. 95
Осінньо-зимові 1943—1944 рр. бої УПА проти німецьких
окупантів та їхніх союзників.................................... 97
Дії УПА на Сході України....................................... 103
УПА на переломі 1943—1944рр.................................... 106
1.10. Збройна боротьба з гітлерівцями в Галичині: 1943 р............... 110
Стан українських сил у німецькому тилу......................... 110
Збройні зіткнення з окупаційними силами та їхніми прибічниками.. 118
1.11. УПА і дивізія “Галичина” ....................................... 121
1.12. Бойові дії УНС і УПА проти німецьких окупантів
та їхніх союзників у Галичині в 1944 р............................... 125
Збройні зіткнення.............................................. 125
Зброя в обмін за розвідку ..................................... 127
1.13. Українська Головна Визвольна Рада............................... 131
1.14. Український рух і євреї......................................... 135
1.15. Підсумки........................................................ 136
з
Розділ 2
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ
2.1. Польсько-українські стосунки в міжвоєнний час .................... 139
2.2. Від вибуху Другої світової війни до радянсько-німецької війни ... 144
2.3. Організація польського підпілля на Україні в роки війни,
його ставлення до українців, німців і радянських впливів .............. 149
2.4. Збройний конфлікт, українсько-польська війна на Волині й Поліссі
в 1943 — на початку 1944 рр............................................ 156
2.5. Українсько-польський конфлікт у Галичині......................... 166
Розділ З
УКРАЇНСЬКИЙ РУХ В ЗАКЕРЗОННІ
3.1. Самоорганізація і самооборона населення............................... 179
3.2. За право жити на рідній землі: УПА проти переселенських акцій
у 1944—1945 рр....................................................... 182
3.3. Український рух у ставленні до Польщі: дії, переконання, пропаганда .. 189
3.4. Спроби порозуміння: переговори між польським і українським підпіллям . 192
3.5. Опір переселенським акціям у 1946—1947 рр....................... 196
3.6. Бойові дії УПА в 1946—1948 рр. Операція “Вісла” ...................... 198
Розділ 4
ЗА УКРАЇНУ, ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ
ТОТАЛІТАРНОЇ ІМПЕРІЇ СРСР
4.1. Підпілля ОУН проти “перших совітів” 1939—1941 рр.................. 207
4.2. Українська партизанка уегеиз радянської........................... 213
На Волині й Поліссі ............................................ 213
У Галичині...................................................... 223
4.3. Прихід Червоної армії і бойові дії з її підрозділами ............. 225
4.4. УПА проти тоталітарного режиму: від повернення більшовиків
до кінця світової війни ................................................ 231
Початок нової радянізації ...................................... 231
Засади пропаганди й агітації підпілля .......................... 234
Збройна боротьба УПА і підпілля до зими 1944—1945 рр............ 237
Збройна боротьба і підпілля від зими 1944 р. до літа 1945 р..... 256
Пропаганда й агітація .......................................... 266
4.5. Церква і український визвольний рух .............................. 269
4.6. Визвольний рух 1945—1946 рр....................................... 273
Радянізація і русифікація в Україні у повоєнний час ............ 273
Закінчення Другої світової війни й УПА ......................... 276
Навколо виборів до Верховної Ради СРСР. “Велика блокада”........ 284
4.7. Фінансування ОУН.................................................. 295
4.8. Агентурна діяльність НКВД (МВД) і НКГБ (МГБ) проти
українського визвольного руху .......................................... 297
4.9. Служба безпеки ОУН................................................ 315
4.10. Масове вивезення населення — підрив фунту руху................... 322
4.11. Боротьба триває: 1947—1949рр..................................... 325
Військово-політичні акції визвольного руху ..................... 326
Пропаганда й агітація .......................................... 349
4
4.12. Насадження колгоспів як засіб боротьби з визвольним рухом......... 360
4.13. Боротьба триває: 1950—1952 рр..................................... 365
4.14. Молодіжні підпільні організації .................................. 378
4.15. Суперечки з 34 ОУН навколо програмових засад руху в Україні
й завдання української еміграції ........................................ 381
4.16. Завершення боротьби збройного підпілля в 1953—1956 рр............. 388
4.17. Ставлення Заходу до українського визвольного руху ................ 391
На початку Другої світової війни ................................ 391
По світовій війні ............................................... 392
Плани США щодо СРСР і рухів опору в Східній Європі .............. 395
4.18. Радянська історична наука про український рух
1940—1950-х років та його відгомін ................................. 397
4.19. Висновки до розділу............................................... 401
Розділ 5
БІЛОРУСЬ: ОД ВІДРОДЖЕННЯ — ДО РУХУ ОПОРУ
5.1. Білорусь перед 1941 р. і після: невиразні перспективи ......... 405
5.2. Од відродження — до опору ..................................... 408
5.3. Білоруський національний рух і польське підпілля .............. 412
5.4. Білоруська Центральна Рада..................................... 413
5.5. Проти радянського тоталітаризму й імперії ..................... 416
Розділ 6
ЛИТОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ ОПОРУ
6.1. Перша окупація: 1940—1941 рр................................... 419
6.2. Опір німецькій окупації ....................................... 421
6.3. Національний опір у Литві в часи другої більшовицької окупації. 425
6.4. Рух опору радянському режиму. Другий етап ..................... 435
6.5. Завершення національного руху опору: кінещ>1948—1954 рр........ 443
6.6. Влада, НКВД і НКГБ проти національного руху ................... 452
6.7. Підсумки і результати національного опору в Литві ............. 457
Розділ 7
НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ ОПОРУ В ЛАТВІЇ
7.1. Опір першій радянській окупації ............................. 461
7.2. Німецька окупація. Співпраця й опір.......................... 462
7.3. Опір другій радянській окупації. Партизанські організації ... 465
7.4. Як влада боролася з національним рухом опору ................ 476
7.5. Молодіжне підпілля. Підсумки і значення руху опору в Латвії . 478
5
Розділ 8
НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ ОПОРУ В ЕСТОНІЇ
8.1. Від незалежності до радянської республіки. Перші вогнища спротиву . 483
8.2. З німцями і проти них ............................................. 485
8.3. Відновлення влади СРСР ............................................ 487
8.4. Збройний опір імперії ..............................................488
8.5. Виникнення політичних підпільних організацій
і спроби об’єднання руху опору ..................................... 492
Підсумки і висновки ......................................... 498
Список скорочень назв організацій і архівів...................504
8иттагу ......................................................507
Іменний покажчик ............................................ 508
6
ВСТУП
Доля мого народу вела його через різні випробування протягом усієї історії і
по-різному виходив він із них. XX століття стало одним із найгрізніших і найстрашніших у
долі України. Поставало питання про існування українського народу як такого. Були мучені,
гноблені, морені голодоморами й війнами. Були часи, коли все виглядало безпросвітно, без
надії на свободу, на свою правду й волю. Та щоразу серед українців знаходилися люди, які
вміли боротись проти поневолення, окупації, за незалежну, самостійну і демократичну Укра-
їну,— як волевиявлення цього народу.
Ця книга відображає один із найдраматичніших періодів тої боротьби в роки Другої світо-
вої війни і після — від кінця 1930-х і до середини 1950-х. Я вважаю, що український визво-
льний рух того періоду — унікальне явище не лише нашої, а й європейської історії.
Щоб виявити місце цього руху, я прагну показати і розвиток національних рухів опору тих
років у Білорусії і Литві, Латвії й Естонії. Вони дуже близькі, а в чомусь і тотожні з українсь-
ким національним рухом. Власне, тим самим вийдемо на рівень усвідомлення творення й існу-
вання тоталітарної імперії СРСР і нацистського тоталітарного режиму в Німеччині.
Хоч є багато живих учасників і свідків подій, ця тема залишилась реально не дослідже-
ною в Україні й за її межами. В часи імперії визвольний рух українського народу своїми і
чужими вислужниками оцінювався як буржуазно-націоналістичний, підтримуваний фашис-
тами тощо. Детально на цьому я зупинюсь далі. Та в їхніх друкованих працях було чимало
сторінок, але на було науки, не було правди.
За межами України з'явилися книги Миколи Лебедя “Українська Повстанська Армія”
(1946 р.) і Петра Мірчука “Українська Повстанська Армія. 1942—1952” (1953).1 Автори чітко
показали справжню настанову руху: за національне і соціальне визволення українського наро-
ду, за творення своєї держави. У працях представлено не тільки бойові дії УПА, про що можна
судити з назв книг, — а є вихід до зображення саме національно-визвольного руху. Джерельна
база цих праць використовує відкриті українські документи руху і німецькі документи.
Події книги М. Лебедя не виходять, на жаль, за межі 1944 р., а в книжці П. Мірчука аналіз
ситуації не переходить за межі 1949 р. Зі зрозумілих причин багато питань авторами обійде-
но. У вказаних виданнях заслуговують на увагу перші публікації документів руху. Військові
аспекти українського руху також проаналізував Л. Шанковський у книзі “Історія українсь-
кого війська”.2 Боротьбу руху в роки світової війни описує Г. Полікарпенко. Тематично близь-
ка до його твору збірка “На зов Києва”.3 Основною вадою цих праць є те, що автори не
змогли скористатись тим великим джерельним матеріалом, який лишився тут, у СРСР і УРСР.
Після 1991 р. в Україні стали з'являтись перевидання вже друкованих у діаспорі книг.
Першою книгою, яка на джерелах “із цього боку” почасти висвітлювала порушену тему, була
праця І. Біласа.4 Український рух на Буковині до 1945 р. висвітлили Андрій Дуда і Володимир
Старик.5
Зусиллями ряду українських політичних партій, зокрема УРП, КУНу, РУН і громадськості,
вивчення й оцінювання українського руху в роки війни й після було переведено, здавалося б,
у державну площину. 1996 року утворюється урядова комісія з питань вивчення діяльності
1 В останні роки обидві перевидано в Україні.
2 Шанковський Л. Історія українського війська.- К.: Панорама, 1991.- 192 с. Це перевидання час-
тини книги, вперше опублікованої 1953 року в Канаді.
3 Полікарпенко Г. Організація українських націоналістів під час Другої світової війни.- Б-ка, 195-
148 с.; На зов Києва. Український націоналізм в роки Другої світової війни - К.: Вид-во ім. О. Тсліги.
1993,- 544 с.
4 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953.- К.: Либідь, Військо України, 1994 -
У 2-х кн.
5 Дуда Андрій, Старик Володимир. Буковинський рух в боях за українську державність.- Чернівці.
1995.-271 с.
8
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ОУН—УПА. При комісії було сформовано робочу групу на чолі з професором
Є. Кульчицьким. Склад групи досить цікавий з огляду на те, чим ще донедавна займались чи
не всі її члени. Але вона підготувала ряд збірників довідкового характеру.6 Найбільшим
досягненням цієї групи (яка працює вже кілька років) є підготовлені монографії Анатолія
Кентія, в якій висвітлено проблеми походження ОУН, її діяльності в роки Другої світової
війни й після, а також — місце УПА в системі антинімецького руху опору і боротьба УПА з
радянською владою.7 Заслугою автора, професійного архівіста, є зібраний величезний фак-
тологічний масив матеріалів, що вигідно відрізняє його від інших досліджень. Автор зважу-
ється називати цей рух і національно-визвольним, але непослідовно. Він не вказує на імпер-
ський характер СРСР, слабо обізнаний з ідеологією визвольного руху. Написані фаховим
істориком і архівістом старшого покоління, ці книги містять багато недомовок і замовчувань.
Та це найповніша праця останнього часу з порушеної проблеми.
У 2000 р. побачила світ монографія Юрія Киричука “Нариси з історії українського націо-
нально-визвольного руху 40—50-х років XX століття”.8 9 Назва книги підкреслює концепцію
автора, обізнаний він і з певним обсягом архівних джерел. Та знову ж: ідеологія руху, шир-
ший контекст — відсутні. Майже немає тут і боротьби ОУН, українського руху на Великій
Україні. Книги двох останніх учених відомі спробою об’єктивного підходу, але в них відчут-
ні зверхкритичність до деталей або подій, наче то написали неукраїнці за межами республіки
чи автори з іншого боку барикад.
Дискусія про роль і значення українського руху в роки війни і після поновилась на сто-
рінках часопису “Сучасність”. Там же опубліковано довідку С. Кульчицького “Історичний
висновок про діяльність ОУН—УПА”.’ Мій погляд на все це я виклав у газеті “День”10 *. Своє
дослідження проблеми національно-визвольного руху в Україні в цей період я почав із книги
про його ідеї й цілі," тому ця монографія є продовженням теми.
За кордоном, у США, американським ученим Джоном Армстронгом 1955 року опубліко-
вано книгу “Цкгаіпіап паїіопаїікт”. Вона є першим серйозним дослідженням українського
руху напередодні війни і до 1945 р. Джерела книги досить обширні, але, зрозуміло, не охопи-
ли радянські архіви, багато джерел із середовища руху. Недосип» викладено Армстронгом
діяльність підпілля обох ОУН, майже зовсім відсутні показ збройної боротьби в роки війни і
боротьба українців з поверненням Червоної армії в повоєнні роки.12 * Загально-політичний
контекст, у якому відбувався рух, знайдемо в книжці Володимира Косика “Україна і Німеччи-
на в роки Другої світової війни”.
Тема національного руху в Білорусії у роки війни найповніше викладена в монографії
Ю. Туронака.”
Досить добре і, мабуть, найширше поставлено справу з дослідження руху опору в Литві.
Тут, державою створено центр геноциду і резистенції, який займається цією проблемою.
В Литві написано загальні роботи, триває розроблення окремих проблем, видаються першо-
джерела.
В цій книзі цитуються праці Нійоле Гашкайте, Арвідаса Анашаускаса, Далії Куодіте й
Алгіса Кашета.14
Проводиться дослідження руху опору і в Латвії. Підсумковою є робота Генріха Стродса.15
6 Національне примирення чи конфронтація?- К., 1999; Протистояння. Звернення, заяви, листи
громадських організацій, політичних партій і громадян України до Комісій з вивчення діяльності
ОУН-УПА. Попередня історична довідка.- К., 2000.
7 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1929-1941 рр.).- К., 1998-
200 с.; Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1941-1942 рр.).- К., 1999 - 200 с.; Укра-
їнська Повстанська Армія в 1942-1943 рр.- К., 1999 - 286 с.; Українська Повстанська Армія в 1944-
1945 рр.- К„ 1999,- 220 с.; Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні. 1946-1956 рр.- К., 1999.- 111 с.
* Киричук Юрій. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років
XX століття - Львів, 2000 - 304 с.
9 Див.- Сучасність - 2000 - №2 - С. 50-58.
10 Див.: День.- 2000,- №1.
" Русначенко Анатолій. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х
років.—К.: Видавничий дім “КМ Асадешіа”, 1999 - 324 с.
12 Агтяігоп^ А. ЛНп. Цкгаіпіап паїіопаїізт- 1Че5¥ Уогк: СоІшпЬіа Цпіуегаііу Ргезз, 1955.- 309 р.
Наступне видання книги розширило часові виміри книги, але не так суттєво.
Гз Туронак Ю. Беларусь пад нямецкой акупацияй - Мінск, 1993.
14 Оаїікаііе N. Разіргіе&пішо ізіогуа 1944-1953 теіаі- Аідаі, 1996 - 318 р.
15 Зігосіз Неіпгікз. Ьаіууаз пасіопаїо раПігапи Кагз 1944-1956- Кі§а: Кизз патз, 1996.- 576 р.
Вступ
9
В Естонії—на час нашого там перебування — ці питання досліджувались тільки на рівні
окремих статей чи праць загальнішого характеру.
У працях учених з Прибалтики безсумнівним є визнання окупаційного імперського харак-
теру режимів, що існували там з 1940 по 1991 рр. Відповідно і рух у 1940-1950-х роках
трактується як національний опір, національна партизанська війна проти окупації. В цих
країнах історики практично не мають проблем доступу до архівів.
Із доступних мені робіт підсумкового характеру відомою є праця Ромуалда Місюнаса і
Рейна Таагапери про характер руху опору в трьох балтійських республіках.16 Вона видана за
їх межами 1983 року і грунтується на матеріалах діаспори.
Існує широка й різноманітна база джерел з історії національних рухів 1940—
50-х років. Щодо України — це насамперед 28 томів “Літопису УПА”, виданих на Заході,
в діаспорі, а тепер і в Україні. У Львові видано 2 томи “Літопису нескореної України” (1-й —
1993, ІІ-й — 1997). У Києві Інститутом української археографії і джерелознавства розпочато
видання “Літопис УПА. Нова серія” (вийшло 2 томи). Володимир Сергійчук підготував і
упорядкував 2 томи документів з історії ОУН і УПА.17
З’явились розвідки з архівних джерел ОУН—УПА вже і в Україні.18 Документи ОУН—
УПА зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади й управління
України, де зосереджено значний масив джерел із середовища руху до 1946 р. включно, де є
і німецькі, й радянські документи. З Центрального державного архіву громадських об’єд-
нань України я використав деякі документи з середовища руху, а більше — документи ком-
партії про рух.
Для проведення досліджень я прагнув використати документи з архівів областей, де цей
рух був найпоширенішим. На жаль, чи не всі документи про визвольний рух було вилучено з
колишніх партійних архівів (які тепер входять до складу держархівів), забрано 1989 року в
обласні управління КГБ19 і не повернуто назад. Так трапилось у Волинській, Рівненській
областях, вилучено більшість, а то й усі документи з архівів Івано-Франківської і Тернопіль-
ської областей. Складається враження, що в Чернівецькому архіві ця тема і нині заборонена.
Немає документів, свідки-учасники підуть із життя — не було й руху.
Надзвичайно цікавий масив документів з порушеної проблеми є в архівах СБУ по облас-
тях і в Києві. Там є документи руху і про нього, слідчі справи, документи тих, хто боровся з
УПА. На жаль, доступ до них дуже затруднений і видають їх далеко не всі.
Такої проблеми в колишніх архівах КГБ у Прибалтиці в мене не було, особливо в Литві.
А от в Україні дослідники мають труднощі з доступом навіть до документів руху і його відо-
мих діячів. Тут дано тільки найзагальніший огляд джерел і літератури з питань визвольного
руху. За браком місця я змушений обмежитись цим коротким викладом.
У книзі я прагну показати український національно-визвольний рух 1940—1950-х років
як суспільний феномен не лише України, а й Європи, в контексті східноєвропейської, тої ж
таки європейської історії. Книга адресована, насамперед, українському народу.
Висловлюю вдячність за допомогу у здійсненні цього дослідження програмі К88 (Буда-
пешт) Інституту відкритого суспільства, Американській раді наукових товариств (Нью-Йорк).
Останній — моя подяка і за допомогу в публікації цієї книги.
Дякую за поради і сприяння п.п. В. Куку, О. Вовку, М. Прокопу, О. Тараню,
О. Зінкевичу, Я. Дашкевичу, О. Павлюку, Б. Начайлу, Г. Касьянову. Дякую також працівни-
кам державних архівів за допомогу в пошуках. Дякую М. Легкоступ за технічне сприяння.
16 Мізіипаз Ротиаісі, Кеіп Таа^ерега. ТЬе Ваіііс. Зїаіез Уеаге оГОерешіепсе. 1940-1980 - Вегкеїеу
ипіусгеііу оГСаІіГогпіа Ргсзз, 1983 - 333 р.
17 ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали І Упорядн. В. Сергійчук - К.: Дніпро,
1996; Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр.: Нові документи і матеріали - К.:
Дніпро, 1998.
'* Кентій А. Джерела з історії ОУН-УПА в фондах державних архівів України // 3 історії націо-
нально-визвольного руху в Україні XX століття. Інформаційний бюлетень-Внп. 1.-К., 1994.-С. 17-
21; Іщенко А. Український національний рух в німецьких документах (1943-1945 рр.) // Архівознав-
ство. Археографія. Джерелознавство. Вип. 1- К., 1999 - С. 262-267.
19 Автор, як правило, використовує в тексті загальновживані на той час російськомовні абревіату-
ри - КГБ, НКГБ, МВД, НКВД, за винятком цитованих документів.
Стосунки Клй українським визвольним рухом і німецькими полі-
тичними сипами з довоєнного часу і до 40-х років пройшли певну еволюцію. Україн-
ський рух мусив опертися хоч якимось чином на Німеччину ще до початку Другої
світової війни, оскільки це була єдина з великих держав Європи, яка так чи інакше
могла стати потенційним союзникам цього руху в боротьбі за незалежність проти
найбільших окупантів України — Польщі й СРСР.
Перший етап українсько-німецьких стосунків від 1939 р. до початку Другої сві-
тової війни, зокрема до початку війни Німеччини з Польщею (про це йтиметься в
наступному розділі). Другий етап — з вересень 1939-го по осінь 1941 р. В цей час у
Середовищі чи не всіх українських політичних сил в еміграції (та й в Україні) були
| надії на союзництво Німеччини у справі визволення від більшовицької влади і ство-
рений незалежної держави. З осені 1941 р. можна говорити про початок третього
Ь етапу в! стосунках сторін — переходу українських самостійницьких сил до боротьби
І знімецькбю окупацією. Ця боротьба тривала аж до осені 1944 р.
11
12
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
1.1. Німеччина — союзник і визволитель України?!
Німецькі політичні кола не мали чітко зафіксованих планів щодо
окупованих у майбутній війні на Сході територій, зокрема України. Ті плани уточню-
вались десь аж до літа 1941 р. включно. * Політичні та й почасти військові чинники
Німеччини з більшою чи меншою недовірою ставились до самостійницьких праг-
нень українського визвольного руху. В них не було певності, що Україна й українці
змогли б стати реальною силою у війні на Сході. До такої оцінки схилялась трупа
німецьких діячів на чолі з А. Гітлером, зокрема Е. Кох, Г. Гіммлер, М. Борман та інші.
На А. Розенберга, який мав інші тактичні плани, в т. ч. вважав за необхідне утворити
українську державу, щоб послабити Росію,— зважали мало.
Також слід розуміти, що відносини Німеччини й українського руху від початку
були нерівноправними. З одного боку, велика держава, яка прагнула світової експан-
сії, з іншого — еміграційні кола народу, який не мав своєї державності протягом остан-
ніх трьох століть (за винятком 1917—1921 років). Українській еміграції ще треба було
довести, що вона зможе мобілізувати навколо себе народ і повести в напрямі, бажа-
ному Німеччині.
Джон Армстронґ пише, що в результаті переговорів з офіцерами вермахту було
досягнуто неформальної й невиразної угоди: німці дозволять бандерівцям політичні
дії на українських землях, які мають бути завойовані вермахтом, у той час як райху
буде вільно організовувати економіку регіону відповідно до його воєнних потреб.1 2
Обидві сторони в цій угоді, здається, не зрозуміли одна одну. Бандерівці припускали,
що їм надається повна воля в політичній сфері, представники вермахту справді віри-
ли в те, що Україні буде надано незалежність. До того ж вони вважали за потрібне
контролювати бандерівців, бачили їхню політичну діяльність тільки в локальних ви-
мірах, на час до закінчення боїв. Лише початок війни міг довести крихкість цих роз-
рахунків.
За таких умов український рух, зокрема націоналістичні структури в еміграції і в
Україні, намагались використати вермахт (збройні сухопутні сили Німеччини — ОКВ)
і Абвер (армійська розвідка, очолювана В. Канарісом). Переговори представників різ-
них кіл українського руху (перш за все Ріко Ярого і впливових офіцерів резерву
ОКВ — Г. Коха, Т. Оберлендера, Г. Герліса) завершились у квітні 1941 року. Вермахт
погодився підготувати близько 700 бойовиків, які мали бути поділені на два баталь-
йони — “Нахтігаль” і “Роланд”.3
З іншого боку, Організація українських націоналістів (ОУН) під проводом С. Банде-
ри у постановах Другого Великого збору стверджувала, що “вважає союзниками Укра-
їни всі держави, політичні угруповання і сили, зацікавлені в розвалі СРСР та в створен-
ні не залежної ні від кого Української Самостійної Соборної Держави (УССД). Став-
лення ОУН до держав і політичних рухів визначається їхнім протимосковським спря-
муванням, а не більшою чи меншою політичною співзвучністю з українським націо-
нальним рухом”.4 Тобто підходи до вибору союзника в ОУН носили цілком практич-
ний характер.
Здається, тільки Іван Мітринга був чи не єдиний з націоналістичного табору, хто
передбачав можливість того, що у випадку розгрому СРСР Німеччина може окупува-
ти не лише Західну, а й усю Правобережну Україну.5
На впевненість у тому, що Німеччина все ж сприятиме проголошенню й утворен-
ню незалежної української держави, впливали в середовищі українських політичних
кіл, зокрема обох ОУН, ще й інші фактори. Ліквідація СРСР вела, на думку тих кіл,
до утворення національних держав, де Україна змогла б посісти місце надійного союз-
1 Косик Володимир. Україна і Німеччина в Другій світовій війні - 1993.- С. 89-94.
2 Агт$ігоп£А.Зокп. Цкгаіоіап пайопаіізт-Цкгаіпіап Асадетіс ргс5$, 1980 - 361 р - Р. 75.
3 Коваль В. С. За що і з ким боролися ОУН-УПА // Україна XX ст. Проблеми національного відрод-
ження.- К.: Наукова думка, 1993 - С. 91-116, С. 100.
4 ОУН у світлі постанов Великих зборів.- Мюнхен, 1955 - С. 31.
5 Орпюк Сергій. Наш шлях боротьби - Ч. І-1І - Б. м., 1940.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
13
ника Німеччини на етапі поборювання більшовизму. Дехто зважав, мабуть, і на близь-
кість обох ідеологій: націоналізму і націонал-соціалізму. Зрештою, ще до війни з СРСР
ОУН співпрацювала з Німеччиною проти Польщі й проти Росії. Тобто існували праг-
матичні, реальні підходи до стосунків сторін, було й прагнення сподіватись на те,
в що дуже хотілося вірити.
Інша частина українських націоналістів (з ОУН під проводом А. Мельника) праг-
нула створити більшу військову частину чи й цілу Українську армію поза межами
України, яка могла б, природно, на той час складатися з емігрантів. Ті ж кола згоди-
лись прислати перекладачів до німецьких військових частин.
Чим керувались керівники українського руху, плануючи таке військове співробіт-
ництво?
Зрозуміло — прагматичними міркуваннями: адже після розгрому Польщі наступ-
ним кроком Німеччини у війні на Сході—раніше чи пізніше—стала б війна з СРСР.
Для боротьби за українську державність були потрібні українські збройні сили. Готу-
вати їх у Європі можна було лише на теренах, окупованих Німеччиною. Створення
збройних формувань давало змогу хоч частково вести свою політичну роботу, зокре-
ма — готувати своїх людей до перекидання з еміграції в Україну з початком війни.
Серйозним фактором, який ослабив сили українського визвольного руху напере-
додні війни Німеччини з СРСР, став розкол в ОУН. Стверджую так, бо виявилось, що
тільки ця організація в умовах Другої світової війни не лише мала силу і здатність
вести цілеспрямовану боротьбу на захист українства, а й мала чітку програму здобут-
тя власної держави.
Про цей розлам написано вже чимало, тож, щоб не повторюватись, скажу, що від-
бувся він між організаціями в краї (Степан Бандера) і Проводом українських націона-
лістів (ПУЛ — Андрій Мельник) з питань як не дуже принципового характеру, так і
вельми принципових.6 Щодо перших, то С. Бандера і його молоді прихильники на-
полягали на усуненні з ПУНу Я. Баранівського (його підозрювали у співпраці з поля-
ками) й О. Сеника—Грибовського (підтримував першого) і збільшенні складу Про-
воду за рахунок прихильників С. Бандери. Принциповим було питання, як надалі ве-
сти боротьбу за українську державність. С. Бандера вважав за необхідне пришвид-
шити революційну боротьбу в Україні, не озираючись на зовнішні умови, але й не
доводячи поки що до повстання. Лише в разі відкритого терору більшовиків треба
було йти на повстання. С. Бандера вважав, що не треба аж надто прив’язувати майбутнє
українського руху до Німеччини. А. Мельник і його прибічники покладали на Німеч-
чину великі надії. Вони не вважали, що в Україні є умови для повстання і що ОУН
готова до нього. Якщо уважно проаналізувати аргументи сторін, то виявиться, що ті й
ті так чи інакше мали рацію: союз із Німеччиною не виправдався, до боротьби в
УРСР у 1939—1941 роках ОУН не підготувалась. З іншого боку, й після зриву німе-
цько-радянської війни жодна з частин ОУН не змогла б вести революційну роботу
якби не вела її перед тим чи то в Генерал-губернаторстві, чи в Західній Україні. Адже
без готовності до боротьби нічого до неї й приступати, а підтримку союзників у цій
боротьбі можна знайти тільки тоді, коли гідно її вестимеш. Правими виявились ті, що
діяли, за ким пішла молодь.
Існував і ряд об’єктивних чинників, які суттєво гальмували український визволь-
ний рух порівняно, скажімо, з періодом Першої світової війни.
Перш за все, цей рух розпочинався в останні двадцять літ, коли українське суспі-
льство було знекровлене голодомором, терором і репресіями з боку різних окупацій-
них властей, особливо тоталітарного імперського режиму в СРСР. Разом із тим, сили,
з-під яких українцям доводилось виборювати незалежність — ті ж Радянський Союз
і Німеччина, — були досить значні. І хоч у ході війни на території України ці сили
почергово ослабли, але не стали такими слабкими, як це було в часи Другої світової
війни, коли поставала українська держава. Тепер же українські незалежницькі сили,
Україна в цілому не розглядались на міжнародній арені як суб’єкт політики, а були
6 Косик Володимир. Розлам в ОУН. 1939-1940 // Збірник документів.- Львів, 1997 - С. 20-22 та ін.
14
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
радше її об’єктом. США і Великобританія взагалі бачили українську справу тільки як
внутрішню проблему СРСР.
До позитивних моментів у розгортанні українського визвольного руху віднесу до-
свід короткочасної самостійності 1917—1921 років — здобутий і осмислюваний, на-
явність революційного чинника — обох частин ОУН, неясний хід війни, наявність
рухів опору в Європі, подібних до українського руху. Зрештою, історія давала україн-
цям шанс, і втрачати його не випадало.
Перед початком війни, в травні 1941 р., Провід ОУН(б) розробив “Політичні, вій-
ськові та пропагандивні вказівки для членів ОУН на час війни”. С. Мудрик-Мечник
писав пізніше, що ні гестапо, ні НКВД не знали про ці інструкції. І. Легенда (Климів)
напередодні війни довів ці напрямні вказівки провідним членам ОУН в Україні.7
У “Вступі” до цього документа стверджувалося, що “ОУН використає війну з СРСР
для розгортання боротьби за УССД, прискорення її добутій. ОУН бореться за суве-
ренну неподільну тотальну владу українського народу на українських землях”.8 Пе-
редумовою здобуття такої влади мала стати сильна політична й військова організація
на всіх українських територіях.
З початком війни слід було налагодити зв’язки з підпільною мережою ОУН на
західноукраїнських землях (ЗУЗ). Підпілля має включитися в боротьбу з радянською
владою пропагандивно і збройно — особливо проти загонів НКВД.9 На звільнених
від більшовиків землях треба зразу ж установлювати українську владу, ще до прого-
лошення Української Держави. ОУН(б) планувала взяти владу повністю лише на ЗУЗ,
а на сході й у центрі України члени ОУН мали б займати керівні пости й обсаджувати
керівний апарат у міру можливостей.10 Тому на роботу в адміністрацію треба буде
залучати і фахівців з-поза впливів ОУН. За останньою залишається вишколення і
виховання провідників. Першою повноправною владою буде той уряд, що постане в
Україні як Провід визвольного зриву, ініціатор і керівник у відбудові держави.
Його б мусили визнати всі українці.11
Документ передбачав, що коли б у час війни на Східній Україні виникла незалеж-
на українська влада, то ОУН мала б їй сприяти. Передбачався також розвиток мережі
ОУН і на Сході.
Щодо животрепетної проблеми колгоспів, то “Вказівки” передбачали збереження
суспільної власності в них у перехідний період. У колгоспах на цей же період мали б
утворитись комітети селян, які керували б господарською діяльністю і переводили
колгоспи до індивідуального господарювання. Вся земля мала б належати тільки укра-
їнцям. Земля поміщиків на ЗУЗ назад, без оплати, до попередніх власників не повер-
тається. 12
Щодо національних меншин в Україні, то “Вказівки” виокремлювали як приязних
до українців, так і ворожих. До останніх належали москалі, поляки, жиди, з якими слід
було боротись і яких треба знищувати. їх також планувалось переселяти до їхніх зе-
мель. Щодо нищення — то головно інтелігенцію, яку було б невільно допускати до
всіляких урядів; взагалі слід було б обмежити продукування такої інтелігенції.
“Вказівки” змушували асимілювати польських селян. “Жидів ізолювати, поусува-
ти з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків”.13 Асиміляція
єврейства виключалась.
Характер режиму, що намічався, засвідчує твердження: “Наша влада має бути
страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників”.14 Остан-
7 Мудрик-Мечник Степан. ОУН в Україні і за кордоном під проводом С. Бендери,- Львів: Галицька видав-
нича спілка, 1997 - С. 9. Цей же автор подає свій варіант цього документа під назвою “Боротьба і діяльність
ОУН під час війни”.
8 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 3. - Спр. 7.- Арк. 16.
’ Там само.- Арк. 18.
10 Там само- Арк. 19.
11 Там само- Арк. 20.
12 Там само- Арк. 35.
13 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 3. - Спр. 7.- Арк. 35.
14 Там само- Арк. 38.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
15
ня фраза часто цитувалась у радянські часи так: “Наша влада має бути страшною”.
Наведена повністю, вона виявляє зовсім інший зміст. Ці “Вказівки” відображають не
лише політичну культуру її укладачів, а й узагалі того часу, часу світової війни. На-
станови щодо національних меншин на травень 1941 р. пояснюються реакцією укра-
їнства на те упосліджене становище, до якого воно було доведене за Польщі в Гали-
чині, та й почасти — на Великій Україні.
У Галичині міста були переважно польськими і єврейськими, і, відповідно, адмі-
ністрація в краї була в руках цих народів. Така ж сильна тенденція — особливо в
компартії й НКВД, в армії — спостерігається в Радянській Україні. Влади ці були,
поза сумнівом, не українські не лише за суттю, а й за складом її носіїв. Утім, таке
враження складається й сьогодні, коли походиш кабінетами державних установ, від-
чуєш себе іноземцем і за мовою, й за ставленням багатьох чиновників до людей.
ОУН(м) теж видала від імені А. Мельника “Напрямки до мобілізаційних і опера-
тивних планів у зв’язку з наближенням німецько-російської війни”. Документ перед-
бачав глибоку конспіративну роботу в Україні. Головна робота мала бути спрямована
на розширення організаційної мережі і революціонізування всіх верств населення.15
Мельник застерігав проти можливих розстрілів активістів своєї організації і терору
проти інших членів з боку ОУН(б). Він же закликав творити військові загони, не
допускаючи їхніх сутичок з німцями, займати терени і розбудовувати там різноманіт-
ні сфери життя.16
Вказівки обох проводів ОУН дійшли до низового членства. Відповідні плани роз-
роблялися згодом і нижчими Проводами обох організацій.
У очікуванні війни Проводи ОУН готували групи зі своїх членів для походу в Укра-
їну. Зібрати й переправити цих людей з початком війни 22 червня 1941 р. було нелег-
кою справою. Багато хто з них мусив тікати з робіт у Німеччині. Чимало осіб ОУН(м)
ішло з Чехії, Словаччини й, особливо, з Франції.17 Простіше з цього погляду було в
ОУН(б). Осідок її Проводу був у Кракові. В Генеральній губернії також було багато
членів організації. Там же, у Кракові, на початку 1941 р. проводився вишкільний три-
місячний курс із політичної й бойової роботи для членів ОУН, що прибули з Украї-
ни. 18 Курс було організовано Проводом ОУН.
Проведення військової роботи силами організації намічалось і “Військовими поста-
новами” II Великого збору ОУН у квітні 1941 р. Постанови передбачали вироблення
власної військової доктрини й утворення Військового штабу ОУН. Через деякий час
після II Великого збору зусиллями Проводу було розроблено “Військові інструкції”,
які уточнювали постанови Збору.19
Розуміючи необхідність консолідації українства напередодні війни, обидві гілки ОУН
намагаються утворити якесь всеукраїнське об’єднання, принаймні поки що на емігра-
ції. Переговори різних середовищ привели до Українського національного з’їзду в Кра-
кові 22 червня 1941 року. В ньому взяли участь чи не всі українські угруповання: від
Державного центру УНР, ОУН(б), УНДО, фронту національної єдності (ФНЄ) Д. Па-
ліїва та інших—за винятком ОУН(м). З’їзд оголосив про утворення Українського націо-
нального комітету (УНК) з 35 осіб. Поміж інших там були Ярослав Старух, Богдан
Кравців, Мирон Богун, Володимир Стахів, проф. Микола Чижевський. Декларацією
з'їзд висловив упевненість щодо утвердження українського уряду в Києві.20 Про Гітле-
ра і Німеччину в документі згадки не було. Головою УНК заочно обрали генерал-хорун-
жого В. Петріва, а секретарем — В. Гербового (ОУН(б). Але через чвари між угрупо-
ваннями УНК так і не став представницьким органом українства.
15 Палікарпенко Г. Організація Українських Націоналістів під час Другої світової війни. IV вид - На чужи-
ні. 1951.- 148с.-С. 55.
16 Там само- С. 56.
17 ОУН в роки війни. 1939-1945.- Б. м„ Б. р.- 109 с.
18 Мудрик-Мечник Степан. Шляхами підпілля революційної ОУН.—Львів: Універсум, 1997- С. 69-71.
” Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1929-1941 рр.).- К., 1998 - 200 с-
С 148-150.
20 УНДО — Українське національно-демократичне об’єднання — політична партія міжвоєнного часу.
ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 63.- Арк. 6-6 зв.
16
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Мельниківці в той же час намагались об’єднати в еміграції українські комбатантні
організації; 29 червня 1941 р. відбувається з’їзд тих організацій у Кракові. Було утво-
рено Українську генеральну раду комбатантів (УГРК) на чолі з генерал-поручиком
М. Омеляновичем-Павленком. До складу Ради увійшло 2 члени ПУН.21 Але з планів
утворити з допомогою УГРК українські збройні сили теж нічого не вийшло. Причина
та ж: прагнення ОУН(м) до зверхності в Раді.
Отже об’єднати сили українства перед зіткненням Німеччини й СРСР не вдалось.
До того ж, мережа ОУН зазнала чималих утрат у Західній Україні від НКВД. То чи
варто було в цих умовах починати боротьбу? — запитає обиватель. Моєї відповіді
він, можливо, не зрозуміє. Сили українського руху були роз’єднані на чужині і при-
тлумлені під радянською дійсністю, але ще більшу загрозу несла українському наро-
ду війна — це розуміли і відчували політичні діячі, небайдужі сучасники. То хіба
можна було чекати і берегти себе членам революційних організацій?! Український
рух міг розраховувати на таку мережу організацій, таких людей у них і такий народ в
Україні, які мав. Іншого народу, інших революціонерів, іншої долі не було.
З початком війни в Україну направлялись похідні групи ОУН, як правило, неле-
гально. Легально увійшов в Україну, а ЗО червня до Львова батальйон “Нахтігаль”.
Після обіду того ж дня до міста прибула похідна група С. Бандери, яка мала у своєму
складі кількох визначних членів організації. Зібравши представників громадськості
краю, представники ОУН(б) розпочали зібрання. На зборах виступив Ярослав Отець-
ко, заступник С. Бандери, (останній був під пильним німецьким наглядом і не міг ви-
їхати з Кракова) і виголосив “Акт про відновлення Української держави”. Це було
здійснено від імені ОУН. У документі зазначалось, що “на західних землях України
твориться Українська влада, яка підпорядкується Українському Національному Уря-
дові, що створиться в столиці України Києві з волі українського народу”.
Вказувалося, що відновлена держава буде тісно співпрацювати з націонал-соціа-
лістичною Великонімеччиною. Стверджувалося, що “Українська Національна Рево-
люційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з
союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Укра-
їнську Державу і новий справедливий лад у цілому світі”.22
На зборах виступив о. І. Гриньох — капелан українського батальйону. Він передав
вітання від заступника командира цього батальйону Р. Шухевича. Виступив і о. Й. Слі-
пий. Г. Кох сказав, що політикою зараз не слід займатися, бо йде війна, і найпершим
завданням українців є збереження спокою і порядку.23
Збори надіслали вітання С. Бандері, А. Гітлеру, Німецькій армії, митрополиту
А. Шептицькому, усім борцям за волю України.24
Було утворено уряд України—Українське державне правління. Його очолив Я. Оте-
цько. У складі уряду було 25 осіб. З них 13 — члени ОУН(б), 2 — від УНДО, 1 —
український есер і 8 безпартійних.25
Текст “Акта про відновлення Української держави” був двічі переданий по радіо
зі Львова. ОУН(б) діяла рішуче і тим забезпечувала собі успіх. Бойові групи, загони,
зорганізовані ОУН, брали участь у боях з невеликими загонами Червоної армії — за
звітами самої ОУН(б).
Здійснювались напади на тюрми НКВД у Бережанах, Золочеві, Крем’янці, Львові
та інших містах. Подекуди таким чином вдалося звільнити людей, які були приречені
на знищення.
Проголошення Української держави відбувалося ще до “Акта ЗО червня 1941 р.”
Наприклад, у селах Славського району Львівщини — Плавах, Головецькові, Рико-
21 Там само- Оп. 2- Спр. 18 - Арк. 35.
22 Акт відновлення Української Держави // Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.-
С. 504-505.
23 Україна в Другій світовій війні у документах,- С. 141.
24 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833 - Оп. 1- Спр. 4 - Арк. 3. У тексті звіту з цих зборів рукою, мабуть, Я. Стецька
викреслено зайві згадки про Німеччину і А. Гітлера.
25 Там само.- Спр. 10.- Арк. 1-4.
Розділ І. Антинімецький фронт українського визвольного руху у -
ві — 29 і ЗО червня,26 те ж було в інших районах Галичини. У Тернополі це відбулось
З липня,27 а 12—13 липня28 — в Станіславі.
З метою підтримки “Акта ЗО червня 1941 р.” у Львові 6 липня відбулась нарада за
участю відомих людей краю “у справі консолідації всіх сил довкола ідеї відбудови
української державності”. Збори привітали утворення УНК у Кракові й закликали
громадян підтримати український уряд, сформований ЗО червня.29
Усіма цими акціями ОУН(б) прагнула заманіфестувати широку підтримку своїх
дій українським населенням. Більше того, поміж творення в Галичині місцевої адмі-
ністрації, ОУН(б) одразу ж узялася за створення української армії. Начальним вож-
дем її став І. Легенда (Климів). У своїй відозві до населення Легенда вказував, що до
цієї армії має ввійти й український військовий легіон (очевидно, 2 батальйони, що
перебували на німецькій службі).30 Тільки ця армія мала право на творення українсь-
ких військових частин. Легенда зазначав, що головна роль у першій фазі боротьби з
Москвою випаде Німеччині. “Поки німці будуть бити Москву, ми маємо створити
міцну українську армію, щоби потім спільними силами приступити до розподілу та
перебудови світа”.31 Німецька армія — союзна українській, але, — підкреслює відо-
зва, — всілякі зазіхання на право української нації на свою землю “стрінуть рішучий
наш збройний спротив”. Там, де військових частин не було, охорону державних об’єк-
тів мали вести відділи Української національної оборони (УНО). Тим же документом
в Україні вводився загальний військовий стан і революційний трибунал, запроваджу-
валася збройна відповідальність за злочини проти держави, війська й ОУН (рядова і
національна).
Армія мислилась як однонаціональна за своїм складом: “Чужинцям зброї не дава-
ти!”. 32 Для мобілізації до армії в районах мали бути створені районові військові ко-
манди.
Обидва документи організації Української армії за підписом Легенди є втіленням
військових розробок, здійснених ОУН ще до війни. У той час вони, як відомо, так і не
були реалізовані, згодом від деяких положень при формуванні Української Повстан-
ської Армії (УПА) довелося відмовитись. Але на літо 1941 р. важливим були сам
факт виходу в світ таких документів і заява про намір з українського боку.
Німецькі власті виявилися захопленими зненацька львівськими подіями. Отямив-
шись, вони дали різко негативну оцінку “Акта ЗО червня 1941 р.”. Щоб стримати
розвиток національного життя українства, 3 липня з Берліна було віддано наказ: по-
садити під домашній арешт деяких українських діячів, у т. ч. С. Бандеру, і заборонити
їм займатися політикою.33
У той же день відбулось вислуховування членів УНК і Степана Бандери у Кракові.
Воно було близьке до допиту. З німецької сторони виступали державний підсекретар
Кундт, доктор Фель, асесор фон Бюлов, полковник Бізанц. Від української сторони
були присутні доктор Горбовий, професор Андрієвський, Мудрий, доктор С. Шухе-
вич, пізніше — підійшов С. Бандера. На тій розмові німці відразу ж визначили статус
українців як приватних осіб. Кундт запитав С. Бандеру, чи не його було проголошено
тимчасовим керівником цього уряду в Західній Україні. На те Бандера відповів дещо
по-іншому: наказ на формування уряду віддав він як керівник ОУН і за дорученням
ОУН оголосив себе керівником українського народу. “ОУН була єдиною організа-
цією, яка вела боротьбу і має право заснувати уряд на основі теперішньої боротьби”34.
На це Кундт відповів: “Право мають німецький вермахт і фюрер, який завоював цю
26 Там само.- Спр. 14.
27 Там само- Спр. 15.- Арк. 15.
2Я Там само- Арк. 45-46.
29 Там само- Спр. 1.- Арк. 1.
30 Побоюючись впливу “Нахтігалю” на українське життя, німці вивели його зі Львова вже 7 липня 1941 р.
Про долю “Нахтігалю” і “Роланда” див.: Патриляк І. К. Легіони українських націоналістів 1941-1942: Історія
виникнення та діяльності - К., Знання, 1999.- 43 с.
31 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 41.- Арк. 8.
32 Там само- Арк. 9.
33 Косик Володимир. Цит. твір - С. 115.
34 Україна в Другій світовій війні у документах - Т. І. / Упор. В. Косик - Львів, 1997 - С. 111.
18
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
країну. Він має право призначати український уряд”. Бандера відреагував так: “Це
був би уряд, який створювався б наказом німецького уряду. А він створювався там
самостійно і також з метою співпрацювати з німцями”35. У ході розмови С. Бандера
ще раз підкреслив, що, віддаючи наказ на формування українського уряду, він не
посилається на жодну німецьку інстанцію, “лише на мандат, який я отримав від
українців”36.
Виклад цього діалогу, як на мене, чітко з’ясовує позиції сторін.
Не бажаючи порвати зовсім з українськими політичними чинниками в особі ОУН(б)
і її прихильниками, німці обмежились тільки арештом С. Бандери, деяких членів УНК
і Я. Стецька.
Німецькі власті схиляли керівників ОУН(б) на ряд політичних поступок. Вимагали:
а) ОУН не буде вести партійної пропаганди, зосереджуючись на загальнонаціо-
нальній українській пропаганді, себто пропаганді, яка, на думку німецьких чинників,
прийнятна всім українцям;
б) ОУН не буде пропагувати імен діючих осіб (С. Бандери? — Р. А.);
в) здезавує Український уряд, проголошений у Львові ЗО червня 1941 р.37
Керівництво ОУН, як видно з архівного не підписаного документа “Передумови
співпраці”38, погоджувалося в ім’я співпраці з німцями прийняти дві перші вимоги, але
не приймало третьої. Підстави для цього ОУН вбачала ось у чому: українці й ОУН
тривалий час, як і Німеччина, ведуть боротьбу з Польщею і Москвою. Виходячи з потреби
перебудови Сходу Європи для боротьби з московським імперіалізмом, тільки Україна з
ОУН можуть забезпечити Східний фронт Німеччині —як самостійна держава.39 40 Україн-
ці й ОУН допускають, звісно, що Німеччина не бажає перебудовувати Схід Європи на
основі держав вільних народів, не веде пропаганду ідеї української держави. Та, мож-
ливо, це тому, що ще йдуть бойові дії. Але тоді як знак доброї волі до наступного кроку
в позитивному напрямі можна було б дозволити організовувати українське життя, даю-
чи тим самим надії й українцям за лінією фронту. Можна також сформувати українські
збройні сили, які боролися б на боці Німеччини “що було б напевним доказом для них
(українців.— Р. А.), що Німеччина не йде з окупаційними тенденціями”. Цей шлях,
власне, і започаткував “Акт ЗО червня 1941 р. Адже воюють поряд з Німеччиною
Румунія, Словаччина, Угорщина.
“ОУН йде про Українську Державу, а не конче про УД, в якій лише ОУН мала би
владу... ОУН йде взагалі про український уряд, а не як про конкретний уряд, значить,
про конкретні особи... Ліквідація існуючого уряду при нез’ясованій поставі Німеччини
до УД, при неіснуванні іншого українського уряду, створеного тепер на українській
землі з волі українського народу, свідчило би про те, що Німеччина не бажає собі УД...”41
Нарешті, уряд створено з ініціативи ОУН, але їй він не підпорядковується; він
складається з різних середовищ, у більшості з фахівців. Уряд цей визнаний українсь-
кими громадянами, а тому розпускати його не можна.
До того ж, вина за неузгодженість позицій ОУН з Німеччиною лежить не на укра-
їнській стороні. ОУН і далі виступає за співпрацю з Німеччиною.42
Я докладно переказав цей документ, щоб показати принципову позицію керівни-
цтва ОУН(б). Із нього видно, що оунівців явно непокоїла офіційна невизначеність
Німеччини щодо майбутнього України, вони чи не вперше відкрито пишуть про “оку-
пацію”. З іншого боку, документ засвідчує, що керівники ОУН(б) не були готові піти
в підпілля чи закликати український народ до боротьби з Німеччиною. Заява Крайо-
33 Там само.
34 Там само- С. 113.
37 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 39,- Арк. 1.
38 Вірогідно, що це “Меморандум ОУН щодо вимоги Німеччини ліквідувати український уряд” від
14 серпня 1942 р.
3* ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 39.- Арк. 2.
40 Там само.- Арк. 3.
41 Там само- Арк. 8.
42 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 39 - Арк. 9. У тексті згадуються спроби Я. Отецька порозумітися
з керівником націонал-соціалістичної партії Німеччини (НСДАП) і передати через референта Проводу ОУН
В. Стахіва цитований документ у ставку А Гітлера. Але ті спроби успіху не мали.
Розділ І. Антинімецький фронт українського визвольного руху
19
зого Проводу ОУН (на ЗУЗ), видана близько того часу, теж відкидає як шкідливі і
тровокативні вістки про боротьбу проти Німеччини.43 Були ще ілюзії, була неготов-
ність до зриву.
Більш ніж критично поставилась до “Акта ЗО червня 1941 р.” ОУН(м),44 вважаю-
чи його передчасним і таким, що тільки спровокував переслідування членів організо-
ваного українського руху. Доволі критичними до Акта були й частина інших емігра-
ційних середовищ і осіб.
Але були й такі, які вітали цю подію. Вітало, без сумніву, населення. Олег Оль-
жич — член Проводу Українських Націоналістів (ПУН) — сприйняв “Акт ЗО червня
1941 р.” стримано, а згодом висловив думку, що він змусить німців розкрити свої
карти.45
Як самі бандерівці оцінювали відновлення Української держави? Мабуть, перш за
все як декларацію намірів, маніфест цілей, не переоцінюючи його. З часом, коли ні-
мецька влада вимагала відкликати цей Акт, в очах членів організації він виростав як
символ, як рубіж, якого не слід здавати ні в якому разі.
Як завершення одного з періодів боротьби українського народу за своє визволен-
ня оцінював той крок і Крайовий Провід ОУН у своїй уже згадуваній “Заяві”.
Проголошенням “Акта ЗО червня 1941 р.” ОУН(б) завоювала симпатії більшості
українців, вона взяла ініціативу в українському визвольному русі. Негативним мо-
ментом того проголошення було прив’язування до Німеччини як союзника, що зго-
дом обернулось проти всього руху.
Події ЗО червня та обговорення їх дали шанс до порозуміння обох ОУН. Таку про-
позицію подав А. Мельник С. Баядері в листі від ЗО липня 1941 р.46 Я. Стецько в
листі до С. Бандери погоджувався надати членам ОУН(м) один-два пости в уряді,
"але коли вони визнають все те, чого зажадаю”.47
ОУН під проводом А. Мельника виявила меншу схильність публічно заявляти про
німецьку місію в Україні. В листівці від імені ПУН вказувалося, що “німецька збройна
сила вступає на українську землю” і “український народ має нагоду знову увійти в сім’ю
європейських народів”, жити своїм державним життям. Листівка ця містить заклик до
єдності народу. Про обопільну співпрацю України і Німеччини ще говориться як про
майбутнє.4* У листівці від 6 липня 1941 р. від імені А. Мельника знову наголошується
необхідність для всіх українців “стати під єдиним проводом”, міститься заклик до вступу
в ОУН. Водночас висловлено згоду прийняти в ОУН(м) тих, хто відійшов до іншої течії,
якщо вони виявлять добру волю. “Найвищий час перейти від слів до діл. Жде цього зруй-
нована Україна, і хай ніхто не лишиться глухим на її поклик”.49
Ставлення багатьох українців, що пережили жахи радянізації й терору НКВД, до
німецько-українського війська як до визволителів попервах було досить прихильним.
Така настанова була властива особливо у Західній Україні, населення якої ніколи
не вважало радянську владу своєю. З початком же війни, в результаті підписання спі-
льної заяви між еміграційним польським урядом у Лондоні й урядом СРСР про втра-
ту юридичної сили німецько-радянських договорів 1939 р., українці в очах Польщі,
СРСР і світу знову ставали громадянами Польщі. Німеччина таки виглядала визволи-
телем. Власне, така заява двох урядів — ще одне заперечення зради націоналістів
стосовно СРСР і УРСР.
Армійське командування німецьких сухопутних сил в “Особливих розпоряджен-
нях щодо українського питання” від 11 липня 1941 р. намагалося цю прихильність
зберегти, при тому політичну діяльність українців воно наказувало припиняти і спря-
мовувати її тільки на соціальну допомогу. Розпорядженням відзначено, що “українську
43 ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 63.- Арк. 8.
44 Шуляк О. В ім’я правди (До історії повстанського руху в Україні).- Роттердам, 1947 - С. 13.
43 Самчук Улас. На білому коні. Спомини і враженняВінніпег, 1972 - С. 75. Цитую за: Кентій А. В.
Нариси історії організації - К., 1999 - С. 19.
46 Кентій А. В. Цит. твір.
« ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 20.- Арк. 11.
48 Там само- Спр. 76 - Арк. 11.
49 Там само- Арк. 7.
20
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
територію слід розглядати як життєвий простір дружнього народу. Від поведінки військ
залежатиме, завоює чи втратить німецька нація довіру в цій країні”.50 Водночас
не допускалось проголошення незалежності й подібні дії.
Як можна зрозуміти, ці розпорядження не розходилися з директивами А. Розенберга
від 10 липня 1941 р. (з 17 липня— рейхсміністр з питань окупованих територій)
арміям групи “Південь” щодо українців. Цими директивами рекомендовано утворю-
вати з представників місцевого населення довірчі ради, але вони не повинні мати ні
самостійних завдань, ні виконавчих органів при собі. їхня ціль — поради німецькій
владі і посередництво між нею й українцями.
Безумовно, український уряд не може бути визнаний.31 32 33 34 * 36 Під тиском німців десь до
12 липня всі українські угруповання заявили про свою лояльність до німецьких влас-
тей — через зв’язкового офіцера Верховного командування вермахту Г. Коха. Тільки
ОУН(б) заявила Коху, що потребує роз’яснень з 2-х питань: ставлення німців до май-
бутнього України і звільнення С. Бандери з-під арешту.
Г. Кох ці питання вирішити, звісно, не міг.
Відмовчування гітлерівців щодо майбутнього України мало свою мету. Вона вираз-
но проявилась 16 липня 1941 р. на нараді у Гітлера, який ствердив, що тактично пра-
вильно казати, що остаточне врегулювання ще відбудеться, в той час, коли воно вже
відбулось. Німеччина не піде з завойованих територій. Староавстрійська Галичина,
за задумом Гітлера, мала відійти до Райху. В Криму теж мають бути німці.52 Тому
17 липня Гітлер своїм декретом приєднує Галичину до Генерального губернаторства.
Українці в Галичині сприйняли рішення як приєднання до Польщі. Як чергову істо-
ричну кривду проти українського народу оцінив цю дію А. Мельник у листі до А. Ро-
зенберга. 53
І С. Бандера, і Я. Стецько в листах до А. Гітлера від 3 серпня 1941 р. (коли дізна-
лись про цей декрет) висловили свою незгоду з прийнятим рішенням, зазначивши,
що воно посилило антинімецькі настрої.54 Головне ж — антигітлерівські, антиніме-
цькі настрої ширились і на Великій Україні.
1.2. Розгортання українського руху на Заході України:
перші кроки
Проголошення Української держави в Західній Україні, Львові,
згодом — на Сході здійснювалось енергійними зусиллями членів похідних груп, зор-
ганізованих ОУН. Завдання цих груп полягало в тому, щоб опанувати владу в Україні.
На Західній Україні це зробити було дещо легше, — відновлюючи мережу ОУН. На
Сході все доводилось починати з нуля. У складі тих груп було, за різними оцінками,
від 5 до 7 тисяч осіб. На мою думку, це число значно перебільшене.
Наприклад, група “Південь” мала 286 осіб.55 Коли б у двох інших групах було
навіть більше людей, то й тоді загальне число їх, із членами ОУН(м), не набагато
перевищить 2 тис. осіб, бо навряд чи мельниківці в похідних групах мали стільки ж
людей, як бандерівці. А навіть як і мали, то в сумі виходимо на 2,5 тис. осіб. Можли-
во, згодом люди ще підійшли.56
Частина членів похідних груп лишилася в Західній Україні і, відновлюючи мере-
жу ОУН, творила водночас осередки місцевої влади. Творення її відбувалося вслід за
50 Україна в Другій світовій війні у документах.— Т. І. - С. 166.
51 Там само - С. 167.
32 Там само- С. 206.
33 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 2,- Спр.18.- Арк. 39. Лист від 24 липня 1941 р.
34 Україна в Другій світовій війні у документах.- Т. І. - С. 236.
33 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр.14.- Арк. 12.
36 Тарас Гунчак називає, зі спогадів М. Лебедя, 750-1 200 осіб — з ОУН(б) у похідних групах.— Нилсгак
Тагаа. ОЦМ-Оеппап Кеіаііопз, 1941-5 // Іп.: Оеппап-Цкгаіпіап Кеіагіопа іп Фе Ніаіогісаі Регарссііуе- СШ8
Рге88, ЕФпопіоп, Тогопіо, 1994 - Р. 179-186, Р. 180.
Розділі. Антинімецький фронт українського визвольного руху 2/
проголошенням Української держави — на рівні села, району, округу (в рамках коли-
шніх повітів) і області. На 22 липня 1941 р. обласні управи в Тернополі, Станіславі,
Луцьку, Житомирі, складені як із членів ОУН, так і просто фахівців, були затверджені
німецькими військовими. Незатвердженими виявились управи у Львові й Рівному,
хоч роботу вели і далі.57
Ставлення іноземних військ, що вступили в Україну, до української адміністрації
теж було різне. Один із членів ОУН (Степанів?), який теж брав участь у проголошен-
ні державності, вважав угорську армію “як тимчасово окупаційну”. Представники її
на кінець липня наказували роззброїти і розпустити новонабрану народну міліцію у
відомих йому (Степаніву?) селах?8
Німці, угорці часто ставили на посади в адміністрації поляків, не зважаючи на вже
наявні управи — з українців. Зрозуміло, що ставлення тих же німців — перш за все
військової адміністрації — до місцевої влади було різне: частими були випадки її іг-
норування, найчастіше військові забороняли міліції мати зброю і робити арешти.
У Станіславі угорські військові зажадали від української адміністрації, щоб вона, від-
кликавши свою присягу, підкорилась угорським властям, але українці відмовились те
зробити.59
Майже всі ті управи на рівні районів і областей перебували під сильним впливом,
з то й були членами ОУН(б). Мельниківці мали вплив у Житомирі й Рогатині. Рада
сеньйорів, яка діяла у Львові за дозволом німців (замість Українського центрального
комітету — УЦК), постановила збільшити свій кількісний склад через кооптування
членів з обох ОУН.60 3 кінця липня вона називалась Українською Національною Радою
на чолі з митрополитом А. Шептицьким. Як і Рада сеньйорів, цей орган висловив про-
тест проти включення західних областей України до Генерал-губернаторства.61
Проблема, з якою зіткнулись нові органи влади,— земля. Селяни Галичини вима-
гали негайного розпуску колгоспів (там, де вони виникли ще до війни). З іншого
боку — в деяких районах Західної України священики намагались відібрати церковні
землі, передані селянам більшовицькою владою. За повернення землі виступив і ми-
трополит А. Шептицький.62 Для утвердження невідворотності змін, що настали в Укра-
їні. з ініціативи ОУН(б) в обласних центрах Луцьку, Рівному, Тернополі було прове-
дено свята української державності з маніфестаціями населення, зборами і навіть
парадами українських військових частин.63
Уже згадувалося, що з настановою української адміністрації виникли конфлікти з
польським населенням, передусім з організованим польським підпіллям. Останнє,
вважаючи ці терени частиною Польщі і маючи традицію власного урядування, нама-
галось перехоплювати пости в місцевому управлінні, хоч би воно спочатку й назва-
лось українським. Це було не важко зробити, бо, як правило, в містах Західної Укра-
їни переважали поляки і євреї. Для цього звичайно використовувалась третя сторо-
на — окупант. Так, на початку серпня під тиском поляків було зміщено українського
старосту в Винниківському районі.
У с. Вишняках Глинянського району подерли українські прапори, портрет Т. Шев-
ченка, сталась кривава збройна сутичка між українцями й поляками в с. Соколівцях.64
Угорські військові розігнали українську управу в м. Борщові Тернопільської обл.,
те ж саме у м. Миколаєві Львівської області зробили словаки.65 Натомість її створили
з поляків і євреїв.66
г ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 15.- Арк. 1.
’я Там само- Спр. 14,- Арк. 3.
59 Там само- Спр. 15 - Арк. 2.
№ Там само- Арк. 3.
61 Там само. При УНР діяв Український крайовий комітет (УКК) як представницький орган українців
перед німецькою владою. З переїздом до Львова УЦК, УКК став його органом у Галичині.
62 Там само- Арк. 4.
63 Там само- Арк. 7,45-46, 58. У Рівному брав участь Перший курінь українського війська ім. Холод-
ного Яру.
м ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 12.- Арк. 52.
65 Там само,- Арк. 21.
66 Там само.- Спр. 15 - Арк. 60.
22
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Така зміна у ставленні до національного складу місцевих адміністрацій за прого-
лошеного толерування до українців спостерігалась і надалі на території, окупованій
Німеччиною.
Так, станом на 1942 р. у центральних установах м. Луцька й у генеральному комі-
саріаті вже 80% працівників були поляки, у гебітскомісаріаті — 60%, в інших цент-
ральних органах теж було до 60%, і тільки в господарському банку — 30%.67
Цей принцип Риму “деуіде еі ітреге!”, здійснюваний гітлерівцями, згодом поміт-
но позначився на українсько-польських відносинах.
Мабуть, не менших успіхів, ніж в опануванні місцевої влади, ОУН досягла в роз-
будові своєї мережі. Зрештою, одне зумовлювало інше, і навпаки. Принцип побудови
обох ОУН як орденської, високоцентралізованої організації з залізною дисципліною,
помножений на високу ідейність і добір її членства, забезпечив їй виживання під
більшовицькою, а згодом зростання і розвиток під гітлерівською окупацією. З огляду
на це, варто глянути ближче на структуру ОУН.
Кількісно первинною одиницею була ланка з 10—15 осіб одного інтелектуально-
го чи політичного рівня і віку. З—5 ланок складали паланку, відповідна кількість їх —
загін, далі курінь, кіш, стяг, січ. Утім, ця структура була мало задіяна на практиці.
Дієвою була територіальна організація ОУН. Передбачалась щонайменше дворівне-
ва система членства: кандидати й члени ОУН. Прийом у члени здійснював провідник
нижчого рівня (частіше — районний). Ось текст присяги: “Честю моєю, на славу по-
легших героїв і на крові світу, пролитій за рідну мою Українську землю, перед має-
статом моєї Батьківщини — України — присягаю, що всіма силами моїми і ціною
мого власного життя буду боротися за суверенність, соборність і могутність Україн-
ської держави.
Серцем моїм та усією моєю істотою я визнаю, що українська націоналістична ре-
волюція дасть силу, велич і славу мойому народові. Вірно, аж до загину, я видержу на
шляху боротьби за здвигнення могутньої націоналістичної української держави. Зі
шляху української націоналістичної революції ніхто і ніщо мене не заверне, ані тру-
ди, ані невдачі, ані смерть.
Я виконуватиму без <...> і карно всі накази мойого Проводу”.68
Організаційна (територіальна) будова ОУН складалася зі станиці, куди входили
члени ОУН з одного села, фабрики і т. д. Район ОУН охоплював 25—35 станиць і
становив адміністративний район. З—5 районів творили округ (нацрайон), 10—15
округів творили область. Край складався з 7—10 областей і підлягав безпосередньо
провідникові ОУН. На чолі кожної організаційної одиниці стояв провідник, який був
призначений згори й підзвітний теж по вертикалі вгору.
Виконавчими і дорадчими органами були екзекутиви відповідних рівнів.69 Наведу
тут склад обласної екзекутиви: провідник, організаційний референт, виховно-вишкі-
льний референт громадської праці й політичних акцій, референт військового вихо-
вання і референт Служби Безпеки (СБ), референт господарсько-суспільний, референт
жіночої мережі, референт юнацтва (останні творили паралельну — не окрему — ме-
режу), референт пропаганди і обласний суддя.7° Не було екзекутиви лише в станиці.
ОУН(б) діяла оперативно — вже 26 червня в м. Яворові Львівської області була
окружна екзекутива.71 За місяць ОУН майже відновила свою структуру в ЗУЗ до ра-
йонів включно. Ці люди в основному встановлювали місцеву адміністрацію, в де-
яких випадках це робилося з ініціативи громади. Навіть у тих районах, наприклад,
Дрогобиччини, де не було людей з ОУН (арештовані, постріляю), адміністрація і мі-
ліція перебували під її впливом.
Основні зусилля після встановлення місцевої влади ОУН спрямувала на пропа-
ганду. Відповідні відділи діяли досить активно. Вони добивалися встановлення націо-
67 Там само- Спр. 63- Арк. 19.
68 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833 - Оп. 2 - Спр. 1.- Арк. 55-56. Текст присяги тут датується 1941 р.
69 Там само.- Арк. 54.
70 Там само- Арк. 55. Це структура ОУН(б). ОУН(м) мала схожу організаційну будову.
71 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 12.- Арк. 12.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
23
кальної символіки, усунення з установ і магазинів вивісок попереднього більшови-
цького режиму, випускали свою пресу. В тому ж таки Дрогобичі виходила 3 рази на,
тиждень газета “Вільне слово”, в Стрию — “Стрийські вісті”, за якими наглядала і
референтура пропаганди обласного Проводу.72 В тій же Дрогобицькій області — І
в Перемишлі, Турці, Бориславі — вела свою роботу й ОУН(м).73
Крайова екзекутива (КЕ) ОУН на ЗУЗ зосередила свою роботу в певних напрямах,
за які відповідав окремий референт. Це були ядра: пропагандивно-освітнє, збройне,
і ядро суспільних справ. Люди, які входили до такого ядра, мали збиратися щонайме-
нше двічі на тиждень. Сходини (збори) КЕ проводились 2 рази на місяць.74
Основні напрями роботи ОУН визначались як “змагання до української єдності”.
Рекомендувалося скрізь відкрито подавати себе як членів ОУН. Підкреслювалась
необхідність залучення до організації чесних і свідомих українців-націоналістів за
переконаннями.
Досить цікавим був перелік за важливістю справ у громадському секторі: на пер-
шому місці — робота з людиною, далі — культурно-освітні справи, організаційні,
відділи інституцій, господарчі справи.75 У цьому ж документі (“Організаційна схема
й координація праці КЕ”) за 31 липня 1941 р. сказано ще раз про наскрізь вороже
ставлення ОУН(б) до приєднання Східної Галичини до Генерального губернаторства
Польщі, а Північної Буковини й Бесарабії — до Румунії. Але, “з огляду на війну, не
виступаємо проти, не організовуємо протинімецької боротьби. По закінченню війни
розпочнемо боротьбу в таких формах, які уважатимемо за доцільні і правильні”.76
Тобто миритися з поділом України націоналісти не збирались, але протинімецьких
акцій теж ще не готували.
Звертання до молоді (а члени ОУН(б) і Провід теж були молоді й дуже молоді
люди) дало в перші місяці війни добрі результати для зростання членства в органі-
зації на ЗУЗ. Десь до початку вересня ОУН(б) з 200 районів на ЗУЗ опанувала 187.
У Волинській області було 450 станиць і 2 000 членів, у Рівненській — 700 станиць і
до 5 000 членів, на Тернопіллі — 690 станиць і 6 000 членів, у Станіславській області
було 400 станиць, 1 000 членів ОУН, у Чернівецькій області — 80 станиць і 500 чле-
нів, у Дрогобицькій області — 400 станиць, членів —до 1 ОООреібк.
Серед львівських (місто) членів ОУН студентів було 300 осіб, робітників — 500,
учнів — 300, жіноча мережа нараховувала 1 000 осіб. Разом тоді було 3 300 станиць
ОУН і близько 20 000 членів ОУН(б).77 Не охоплено було 1 300 сіл (найбільше —
} Дрогобицькій і Волинській областях).
Робітники створювали структури ОУН у Львові, Ковелі, Рівному, Тернополі, Іва-
новій Долині, — всього до 2 000 осіб. Учні входили до осередків ОУН(б) на базі
середніх шкіл у 85 місцевостях, зокрема, 14 їх було у Львові. Організоване студентст-
во входило до складу організації у Львові, Станіславі, Чернівцях.78 Можемо точно
ствердити, що в той же час активними були й мельниківці в Мостиському районі,
в Турках (Львівщина).79
Сильно похитнуло довіру до Німеччини утворення 31 серпня 1941 р. рейхскоміса-
ріату України з частини українських земель, що не увійшли до інших німецьких, ру-
мунських і угорських адміністративних одиниць та зони дій військової адміністра-
ції. 80 На чолі рейхскомісаріату став Еріх Кох, гауляйтер Прусії, осідком його влади
стало м. Рівне.
72 Там само- Спр. 13.- Арк. 1.
73 Там само-Спр. 15 - Арк. 75 зв.
74 Там само- Спр. 40 - Арк. 1.
75 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 40.- Арк. 1.
76 Там само.
77 Там само.- Спр. 45.—Арк. 1.
78 Там само- Арк. 2. Це, мабуть, єдиний повний звіт про склад ОУН за період, який ми досліджуємо, до
того ж — із середовища самого руху.
79 Там само.— Арк. 1.
80 Повністю гітлерівці захопили Україну в другій половині липня 1942 р.
24
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Підпільна діяльність ОУН(б) у Галичині й на Волині тривала. ОУНівці поширю-
вали листівки про події ЗО червня, уряд Я. Стецька і відмову С. Бандери розпусти-
ти уряд. Вони ж і далі намагаються влаштувати своїх людей як перекладачів на
німецьку службу81, хоч їхні наміри й виявляють гестапо та поліція.
7.3. Похідні групи й розгортання національно-визвольного
руху на Великій Україні
З діяльністю цих груп пов’язане розгортання національної скла-
дової антинімецького руху опору в Україні.
Обидві гілки ОУН послали своїх членів у трьох напрямах — у різні регіони
України, при цьому, хто куди піде, було визначено ще до виходу. Перша група
ОУН(б) (І, чи “Північ”) мала дістатись до Києва і працювати на Правобережжі. Групу
очолювали Дмитро Мирон (“Орлик”) та Дмитро Маївський (“Косар”), а до й складу
входили Микола Климишин, Ярослав Хомів-Лімницький, Микола Кравс, Петро Льво-
вич, Дмитро Корінець, Люба Шевчик, Лев Дівик, Тарас Онишкевич, Назаркевич та
інші. З цією групою прибули до Василькова й Василь Кук (“Леміш”), Іван Мітринга,
Василь Риван, Борис Левицький, Михайло Турчманович, Роман Паладійчук.82
III група (так вона іменується в звітах) мала завдання дістатись Дніпропетровська
і працювати на півдні України. Групу очолив Зиновій Матла, його заступником був
Тиміш Семчишин — “Річка”. Початкові звіти цієї групи збереглись, ми можемо точ-
но назвати декого з її членів (усього їх було 286) і напрями їхнього руху. Відомо, що
в групі найбільше було людей із Кракова і Сянока — відповідно 111 і 106 осіб, до неї
пристали 4 політв’язні, які вийшли з тюрми в м. Самборі. З цією групою йшов і М. Ле-
бідь. 83 Частина членів цієї групи затримались у Рогатині в сутичці з ОУН(м). Далі
окремі рої пішли 17 липня 1940 р. Рій І. Гивела з Костянтином Матлою, Василем
Зубиком, Михайлом Яворським пішли на Сталіно. На Полтаву пішли Іван Гармаш
і Григорій Падалко, а брати Олександр і Михайло Петрики — до Проскурова (нині
Хмельницький).
Рій Івана Стриганого — 5 осіб — ішов до Полтави, Володимир Вовк прямував до
Запоріжжя, Юрко Козак— до Умані. Галина Гончаренко йшла до Сталіно, Денис
Ковтун і С. Кумкало — на Київ, Григорій Амстремський ішов до Миколаєва.84 Ту-
ди ж пішли й Володимир Биць і Теодор Козій. Григорій Козій ішов до Чернігова з
Осипом Лехом.
На Дніпропетровськ ішли Осип Ресіл, Іван Лозицький, рій Федора Кожана
(4 особи) та ще кілька роїв, зокрема — Михайла Левицького. На Харків ішла Марія
Головка. На Київ ішли ще Гнат Оксантюк і Олекса Курінний, Євген Коваль та ін. До
Вінниці добирався Михайло Бардада. Василь Захитай ішов у Суми.85
Група П (“Схід”) мала дістатися Харкова, — пише Є. Стахів, — хоч, як бачимо,
туди прямували люди з групи “Центр”. На її чолі стояв Микола Лемик-Сенишин,
разом з ним були Осип Мащак, П. Олійник — “Батько”, Володимир Лобай, Микола
Кравчук, Зацінський та інші. Гітлерівці цю групу знищили, і вона свого завдання не
виконала.86 Є повідомлення від цієї групи (принаймні стверджується в документі, що
мета її—Харків), що німці завернули їх за Житомиром. Членів групи змусили підпи-
сати зобов’язання, що не працюватимуть на С. Бандеру, та тоді вони ще повтікали від
гітлерівців.87 Я. Старух, що добирався в складі цієї групи, був схоплений (і втік) аж
під Києвом (згодом став провідником ОУН у Рівненській області).
81 Україна в Другій світовій війні у документах - Т. І. - С. 265.
82 Стахів Євген. Похідні групи ОУН на Східній Україні в 1941-1943 роках // Національно-визвольна
боротьба 20-50-х років XX ст. в Україні.- К„ 1993.- С. 144-159, С. 147.
83 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 14 - Арк. 26.
84 Там само.- Арк. 42.
85 Там само- Арк. 43.
86 Стахів Євген. Цит. твір - С. 147.
87 Там само - Арк. 11.
Розділ І. Антинімецький фронт українського визвольного руху
25
Вступаючи на землі за Збручем, члени похідних груп проголошували на зборах укра-
їнську державність — у містах, містечках, селах утворювали місцеву владу і міліцію,
а почасти й самі очолювали їх або входили до них. Так відбувалося в Кам’янець-По-
дільській (нині Хмельницькій), Вінницькій, Житомирській, Київській областях, почас-
ти — і східніше. Так, на 19 липня 1941 р. в Кам’янці-Подільському існувала обласна
екзекутива ОУН з місцевих українців, існувала й обласна управа (з перших поки що
осіб).88 У Житомирі прихід бандерівців (ОУН революційної) був менш успішним.
Скрізь члени похідних груп користувалися більшою чи меншою приязню військо-
вих, які хотіли мати на місцях цивільну адміністрацію. Вони вважали, що членам
похідних груп сприяє верховна німецька влада. З приходом на ті території цивільної
німецької влади — перш за все гестапо — ситуація змінюється. Гестапо в тому ж
таки Житомирі оцінило летючки ОУН(р) як “ворожу пропаганду”, заборонило навіть
вживання тризуба. Складність ситуації, втім, була не в німцях, як це починали розумі-
ти провідники похідних груп. Проблеми були в здеморалізованому стані населення.
У Житомирі воно здебільшого було українським, але “хоч старші показуються біль-
ше здоровими, одначе мають страх перед німцями. Молодь нам в більшості чужа,
в цілому населення є апатичне.”89 У Кам’янці-Подільському справа ускладнювалась
тим, що за національним складом місто на 60% складалося з жидів, 20% — були
помосковщені українці, 10% — москалі й лише 10% були “добрими українцями”.90
Для допомоги похідним групам на Східноукраїнських землях (СУЗ) ОУН органі-
зувала допомогові акції в Галичині. Не можемо судити про їхній розмах, але відомо,
що в Чортківській окрузі ОУН успішно створювались “Національні українські комі-
тети помочі для східної акції”. Ті комітети вербували людей для праці на сході, збира-
ли прапори, опаски, книжки, словники, провіант, продукти тощо.91 Подібна акція до-
помоги відбувалась і через півсотні літ, коли ширився рух за пробудження національ-
ної самосвідомості, за незалежність України, і чому немало посприяли члени Руху
(й не тільки!) з Галичини та Волині.
У м. Дніпропетровськ члени похідних груп увійшли тоді, коли за місто ще точили-
ся бої. Не відкладаючи, зразу ж узялися за організацію управи і міліції, які успішно
почали діяти.92 Немає даних, скільки осіб прийшло до того чи того міста, чим і як
вони там займалися в перші місяці поза справами адміністраційними.
Ще до початку німецько-радянської війни планувалося, що спочатку влада буде зо-
середжена в руках відповідного провідника ОУН. Адміністративна влада (паралель-
но?) буде в руках обласної, окружної, районної управи. Зв’язки по вертикалі згодом
доповняться зв’язками по горизонталі й між сферами й урядами різних сторін життя.93
Члени ОУН у цій системі мали б посідати керівні пости, але оскільки всіх ділянок
роботи вони охопити не змогли б, то до державного будівництва планувалося залуча-
ти всі придатні до такої творчої праці елементи, всіх чесних, здібних, фахових украї-
нців. “Чужинцям не віддавати керівних постів!”94 — цього принципу сьогодні не до-
тримуються в державі.
Провідник ОУН водночас був і військовим комендантом певної території. Керів-
никами народної міліції планувалося призначити референтів безпеки відповідної
структури ОУН.95 Такі плани, якщо й було втілено в життя, то швидше у Галичині,
ніж на Сході, де обстановка часом змушувала відступати від приписів, складених
поза реаліями тамтешнього побутування.
На кінець липня в Кам’янець-Подільській області працювало 63 члени ОУН(р) на
чолі з обласним провідником Миколою Козаком. На той час вони вже утворили міс-
цеві управи і міліцію, залучаючи до них і не членів ОУН. Німці, втім, заборонили їм
"* Там само- Арк. 15.
89 Там само.- Арк. 16.
90 Там само.- Арк. 15.
91 Там само.
92 Зовенко Орест. Безіменні: Спогад учасника новітніх визвольних змагань - Б. м., 1946.- 80 с,- С.
93 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 12.- Спр. 1.- Арк. 43.
99 ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 2.- Спр. 1.- Арк. 44.
95 Там само- Арк. 48.
26
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
вести будь-яку пропаганду, друкувати націоналістичні заклики, видавати обласну
газету: “Ніякої політики, тільки праця біля хлібного збору”.96 97 Микола Козак бачив
завдання роботи ОУН за тих умов як у площині господарській, так, рівночасно й у
розбудові організаційної мережі, яка б залишилась тут після відходу нинішніх членів
ОУН. “Не бавимося в провідницгво, лише спільними силами змагаємо до спільної
мети”. Німецькі власті були незадоволені тим, що до місцевого управління в області
входили люди з інших теренів України. З таким же ставленням німців до членів ОУН-
галичан зустрілись учасники похідних груп у Житомирі, на Київщині й інших схід-
них землях. Дізнавшись про це, члени обласної Кам’янець-Подільської екзекутиви
ОУН вирішили на зборі ЗО липня 1941 р., що треба переконувати місцеві керівні укра-
їнські чинники в доцільності поширення своєї діяльності на всі райони, а не відсид-
жуватися в обласному центрі. Члени похідних груп теж повинні були перейти на райони
області — Чорний Острів, Городок, Делятин.98 99
По сусідній Вінницькій області моя інформація на кінець літа скупа — в області
було зорганізовано 100 станиць ОУН(р)."
До того часу, як німці взяли Київ, тобто десь водночас із подіями в Кам’янці-Поділь-
ському, ОУН(р) зуміла опанувати Бишівський район, Фастівський і частину Макарівсь-
кого.100 Ще до свого арешту Я. Старух організував друкарню в останньому районі. Втім,
уже тоді (на 7 серпня) німецькі офіцери з розвідки погрожували, що ОУН С. Бандери
буде зліквідовано. Але, незважаючи на ці погрози, які сприймались дуже серйозно про-
відними членами ОУН, що зіткнулися з німецькою владою, особливо на Великій Укра-
їні, ОУН(р) із часом мала, хоч і слабку, мережу по всій Київській області. Автор звіту
звідти переконував зверхників, що “найбільшу увагу треба звергати на молодь і її вихо-
вувати в революційному дусі. Старших можна лиш використовувати і вважати за сим-
патинів. Вони всі страшно стероризовані. Коли є натиск, то вони дуже скоро від нас
відпадуть...”101 Тобто автор звіту звергав увагу на перспективи боротьби і психологіч-
ну налаштованість борців у тих нелюдських умовах війни. Згодом виявилося, що такий
підхід є вдалим на всій підрадянській (недавно ще) Україні.102
Треба враховувати тут і чинник віку членів похідних груп: то були молоді, сповне-
ні ідеалізму юнаки. І найкраще переконували вони молодих, старші могли дивитись
на них іншими очима.103 Вони ж переконували своєю мовою, вірою, піснею, уособ-
ленням ідеалів у живих людях.
Водночас із цього ж звіту дізнаємося, що гітлерівці підшуковують собі агентів, щоб
стежити спочатку за комуністами, а потім і за націоналістами. Зазначається також знач-
ний брак літератури для пропаганди й агітації, брак місцевих людей, котрі б займалися
тільки справами організації. Автор звіту звертає увагу і на потребу тих людей, які б за
вимовою не вирізнялися від жителів Київщини (можливі тут волиняни).104
У звіті групи “Північ” від 23 липня ще раз підкреслено, що непорозуміння членів
похідних груп з німцями слід залагоджувати. Але ці непорозуміння аж ніяк не озна-
чали, що організація піде в підпілля.105 За два місяці цю настанову було відкинуто...
На початок серпня 1941 р. похідна група ОУН(р) вступила в межі Одещини
і провела збори в селах Максимівцях, Юрківцях, Любашівці, Вербовому, Семидубах,
Крутенькому та Березівці. Проголошувалася самостійність України, організовувалась
місцева влада.106 Постійна мережа ОУН тут творилася в основному з наддніпрянців.
* ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 15,- Арк. 54.
97 Див.: Звіт про просування похідних груп ОУН на схід // ОУН-УПА в роки війни.- К., 1996.— С. 252 -256.
98 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 15.- Арк. 56.
99 Там само- Спр. 45 - Арк. 2.
,0“ Там само- Спр. 12.- Арк. 45.
101 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 8.- Арк. 2.
102 Стахів Євген. Похідні групи ОУН на Східній Україні в 1941-1943 роках.- С. 148.
103 Див. Спогади однієї з учасниць такої групи, записані в час війни // ОУН-УПА в роки війни /
Упор. В. Сергійчук.- К„ 1996.- С. 246-251.
104 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 8.- Арк. 2.
105 Там само- Спр. 29 - Арк. 47 зв.
106 Чумаченко Володимир. Підпілля ОУН на Одещині 1941-1942 рр. // Українська Повстанська Армія і
національно-визвольна боротьба в Україні в 1940-1950-х рр- К., 1992 - С. 181-182, С. 181.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
27
Центром обласної екзекутиви став спочатку хутір Новий Побут, а з 23 серпня по
6 вересня — радгосп ім. Кірова. 13 вересня похідна група, пройшовши села Сирець-
ке, Радківку, Маринове та Сербку, дісталась до Благоєва. Там було проведено нараду
КЕ ОУН(р), проведено збори, де була проголошена самостійність України, вказано
на скасування колгоспів і радгоспів.
На Схід діставалися також члени ОУН(м). Частина — легально як перекладачі,
2 зрадники при військових частинах, більшість — теж у складі похідних груп. Перша
: них мала маршрут з Волині через Житомир до Києва, а звідти — до Харкова. Цент-
ральна група йшла через Вінницю до Дніпропетровська і далі мала йти на Донбас,
Південна група з Вінниці мала йти на Одесу і Миколаїв.107
Організацією роботи на Східній Україні займався Олесь Ольжич (Кандиба), при-
значений головою ПУН на керівництво всією роботою ОУН(м) е Наддніпрянщині.
У Львові при Крайовій Екзекутиві ОУН на ЗУЗ було створено референіуру для східноу-
країнських земель. Там створювали невеликі групи по 3—9 осіб, які згодом засилались
на Велику Україну. З липня по грудень КЕ ОУН відправило на Схід 850 осіб.108 За перепу-
стку їм слугували лише посвідки “Української Допомогової Акції зі Львова”, які ствер-
джували, що їхні подавці є біженцями, що повертаються додому. На Схід тоді пішло
: кількадесят людей зі Східної України, які опинилися в Галичині в 1931—1934 роках.109
Базою для ОУН(м) на той час став Житомир, де вони перебрали собі місцеву адмі-
ністрацію, допомагали їм також місцеві українці, які й зробили основну частину тої
праці, зокрема Олександр Яценюк, голова місцевої управи. Тут у Житомирі було вби-
то двох членів ПУН — О. Сеника і М. Сціборського. Хто стояв за вбивцею — і сього-
дні невідомо, найімовірніше — за тим стояло НКВД, яке прагнуло до загострення
стосунків між обома ОУН, до послаблення національного руху.110 Майже зразу ОУН(м)
звинуватила в тому бандерівців.111 Останні рішуче це спростовували, вказуючи, що
то робота або німців, або комуністів. Хоч як би там було смерть Сеника і Сціборсько-
то підлила олії у вогонь подальшого протистояння найпотужніших партій українсь-
кого визвольного руху. Безпосереднім наслідком того вбивства став арешт німцями
усіх бандерівців у Житомирі, частину з них було страчено.
Як і інша частина ОУН, мельниківці прагнули дістатися столиці України. Перша
група прибула до Києва в кількості 8 осіб, переходячи через Васильків.112 Значну
підтримку ОУН(м) у поході на Схід надав Буковинський курінь — чи не півтори ти-
сячі зорганізованих людей, з яких кількасот були членами ОУН.
Ідучи до Києва, курінь залишав у селах і містечках своїх людей — на шляху з Горо-
денки до Жмеринки було залишено близько сотні спеціалістів. Дністрянську і Бесса-
рабську сотні куреня було спрямовано на південний схід України.113
У Кам’янці-Подільському Буковинський курінь розділився на дві групи. Перехо-
дячи різними містечками і селами, вони мали зійтись у Вінниці. По дорозі зустрілися
з ОУН(р). У Вінниці частина буковинців лишилася для підпільної роботи окремими
групами в навколишній окрузі. До Києва, зрештою, прибуло 700—800 осіб,114 * згодом
групи поповнювались іншими військовими формаціями.
107 ОУН у війні 1939-1945,- Б. м., Б. р,- 109 с,- С. 52-54.
108 Дуда Андрій, Старик Володимир. Буковинський курінь у боях за українську державність - Чернівці,
1995,- 271 с,— С. 74.
109 Шумелда Яків. Похід ОУН на Схід- Львів, 1991.- 34 с- С. 13.
110 В. Косик вважає, що це вбивство — справа рук агента НКВД К. Полуведька, який брав участь у роботі
ОУН(р) у Харкові, де був заарештований гестапо. Повісився в тюрмі 1942 року // Україна в Другій світовій
війні у документах.- С. 264.
111 Агтвіготц* А. ,Міп. Цкгаіпіап паїіопаїізт - Р. 95. Див. про це вбивство і долі вбитих у: Житомирська
трагедія - Видавництво ім. Ольжича, 1949.
1,2 Радзевич К. Перша київська похідна група ОУН: На зов Києва // Український націоналізм у Другій
світовій війні - Торонто - Нью-Йорк: Новий шлях, 1985 - С. 96-108, С. 99.
1,3 Дуда Андрій, Старик Володимир. Буковинський курінь.- С. 77-78.
114 Там само,- С. 84. Найпершою проблемою для стрільців стало продовольство: люди в Києві тримались
на голодному пайку, а часто—без нього. За кілька тижнів, як стверджує Я. Шумелда, було 1 000 членів ОУН-
Шумелда Я. Цит. твір - С. 17.
28
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
За постановами Проводу ОУН(м), організація мала зосередитись на творенні ад-
міністрації, економіці, освіті, науці. Все це означало відбудову різних сторін україн-
ського життя, але члени ОУН, які працювали легально, на тих відтинках ставили себе
таким чином під удар німецької поліції. Втім, поки прийшла німецька цивільна адмі-
ністрація, українське життя вже було до певної міри відновлене.
Постанови ПУН передбачали також нав’язання цього життя в Києві — як зразка
для інших частин України. Кадри, вишколені у ході праці в Києві, планувалось пере-
кинути до інших міст Сходу і Півдня.1,5
Власне, в Києві ОУН(м) зуміла досягти значних успіхів. Її зусиллями організову-
валась Київська міська управа, університет, Академія наук України, Українська ко-
оперативна Спілка, Спілка письменників, спілки музикантів, інженерів, лікарів, пра-
вників і десяток інших. Виходила газета “Українське слово”, заснувалось “Українське
видавництво”. Під керівництвом і впливами ОУН(м) були київська міська й обласна
поліція — через сотника Р. Захвалинського. З обласною управою справи пішли гірше:
коли ініціатори зажадали отримати на неї дозвіл від німців, ті її просто закрили.
За ініціативою ОУН(м) 4 жовтня 1941 р. відбулися громадські збори, на яких вирі-
шено було відновити Українську національну раду, п головою обрали професора
Миколу Величківського. Рада запевнила німецьку владу щодо своєї лояльності. Об’єк-
тивно це була ще одна спроба самостійного вирішення українських проблем руками
українців, спроба витворити передпарламент.
Брак кадрів у Києві особливо відчувався в царині господарській, німці ж дбали
головно про збір харчів для себе.
Розвиток українського руху в тих умовах і в тих формах, яких він набував у перші
місяці німецької окупації, став можливим не лише завдяки політичній активності обох
ОУН, а й прихильному — хоч і позірному — ставленні німецької влади до українців.
Німці на перших порах відпускали українців, захоплених у полон, дозволяли культур-
но-освітню діяльність, існування шкіл і навіть нечисленних вузів. На 1942 р. в окупа-
ційній зоні Німеччини існувала чотирикласна і рідко — семикласна освіта. В Гене-
рал-губернаторстві було 3 105 народних шкіл з українською мовою навчання, які охо-
плювали 495 тис. дітей, там же було 76 фахових шкіл і 13 гімназій. Діяли вузи:
в Кам’янці-Подільському — медінститут і педінститут, у Вінниці — медінститут,
у Житомирі — агроінститут, у Києві — медінститут, у Дніпропетровську й Одесі —
університети. У Львові діяли: медінститут, ветеринарний інститут, фармацевтика
і техінститут.1,6
Та з часом здебільшого доброзичливе ставлення населення до німців, а тих — до
українців, змінюється. З приходом німецької цивільної адміністрації порядки в оку-
пованій Україні стають жорсткішими. Насамперед німці прагнуть обмежити само-
стійницькі прагнення українських політичних сил. На 9 вересня 1941 р. заарештова-
но керівника пропаганди ОУН(р) С. Ленкавського. Члени керівництва організації
змушені переховуватися від окупаційної влади.* 117 118 Цивільні власті починають роззб-
роювати наставлену українцями поліцію, змінювати склад місцевих управ, щоб виве-
сти їх з-під впливу ОУН(р). Остання закликала розпущену поліцію зброї не здавати.
Німецьке джерело вказує такий напис у Ковелі: “Геть іноземне правління! Хай живе
Степан Бандера!”.1,8 У Львові в той же час проводилось збирання коштів у військо-
вий фонд, поширюються плакати з незалежницькими, самостійними кличами, а на-
кази військових уже в серпні часто ігноруються.119 120 121
1,5 Шумелда Я. Цит. твір.- С. 18.
1,6 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833 - Оп. З - Спр. 4.- Арк. 43 зв. Цією інформацією володіла й ОУН(р). Матеріали,
подані вище,— з її джерел.
117 Косик В. Україна і Німеччина... - С. 519.
118 ТЬс ТЬігсі КеісЬ апд Фе Цкгаіпіап еиеабоп // Воситепй 1934-1944 - (ЕЛ Ьу Уоіодутуг Коаук), Ьопіоп,
1996.- Р. 73.
119 Косик В. Цит. твір.
120 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 20.- Арк. 23 зв.
121 Там само- Арк. 2. Цей же автор не вважав за потрібне утворити уряд у Києві, слід було тільки прого-
лосити українську самостійність.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
29
Слабнули пронімецькі настрої і на Волині. Степан Скрипник, колишній сенатор
польського сейму, на початку жовтня 1941 р. назвав такі основні причини цього:
• невизначене ставлення Німеччини до Української справи;
• прилучення Галичини до Генерального губернаторства;
• зміна ставлення Німеччини до групи Бандери й арешт головних її членів;
• неучасть українського війська у протибільшовицькій боротьбі;
• неузгодженість вказівок німецької влади;
• засилля поляків у різних станах і урядах;
• поводження військ як у завойованій країні, коли все цінне — військова здобич;
• жахливий стан міст із продовольством.120 Ці ж причини ослаблення симпатій до
німців можуть стосуватися, думаю, і Галичини.
На Сході ситуація певний час була іншою. Автор листа до Я. Стецька (чи С. Бан-
2ери ?) від 11 серпня 1941 р. попри те, що німці не сприйняли “Акт ЗО червня 1941 р.”,
завертали членів похідних груп з ОУН(р), не бачив тоді умов для переходу організації
з підпілля, бо це коштувало б великих жертв.121
Та вже 29 серпня інший адресат у листі до С. Бандери визнав зміну становища на
СУЗ: “Дальша наша співпраця з Німеччиною досить небезпечна, ковзка. Не можна
практично вести двох політик, отже пронімецьку, нашу, оунівську. Це можуть зрозу-
міти члени, але не народ, який нас щойно пізнає і починає заставлятися і дивувати-
ся. .Тобто: чи ОУН(р) з окупантами, чи проти них — так поставало питання.
Врешті-решт, самі представники німецької влади визнали, що пропаганда груп
оандери гостро небезпечна для німецьких інтересів тепер і в майбутньому.122 Німці
злічували, що українські націоналісти стають силою, яка намагається постати між
окупаційною адміністрацією і місцевим населенням, маючи на меті привернути сим-
патії того населення до себе. Зважаючи на це, німецька поліція (поліція безпеки, СД,
гестапо, військова секретна поліція, Абвер) 5 вересня 1941 року провела масові арешти
членів ОУН(р) по всій Україні. Було заарештовано і згодом відправлено в концтабори
сотні людей.123 Того ж дня С. Бандеру і Я. Стецька перевели до берлінської тюрми,
і звідти згодом відправили в концентраційний табір Заксенгаузен. Ці арешти сприяли
певним чином іншій ОУН — мельниківській — в утвердженні себе як єдиного пред-
ставника українства в Україні, до того ж — лояльного до німецької влади.124 Та, здаєть-
ся. будь-яка лояльність до влади була зайвою: Гітлер щодо України визначився. На лен-
чі у фюрера 19 вересня 1941 р., за участю міністра Ламмерса і рейхскомісара Коха,
і ітлер відкинув ідею вільної України. Він заявив, що слов’яни нездатні до державного
управління, а ідея відкрити університет у Києві (Розенберг) має бути відкинута.125
За цих умов перед керівництвом ОУН(р) постало питання про те, як діяти далі.
Наприкінці вересня того ж 1941 р. відбувається конференція (Перша) організації на
околиці Львова. Присутніми були урадуючий провідник ОУН(р) М. Лебідь, Д. Ми-
рон, І. Климів, В. Кук, М. Степаняк та ін. Присутні визнали, що Німеччина в майбут-
ньому буде противитись утворенню української самостійної держави. Менше одно-
стайності було в тому, як поставиться окупаційна влада до ОУН(р) далі: чи посилить
терор, чи дасть змогу й далі діяти напівлегально. Оскільки певності в тому, що нові
арешти неможливі, не було, конференція прийняла рішення перевести основну час-
тину кадрів на нелегальне становище і, відповідно, перейти до нелегальної роботи;
з німцями в конфлікт не вступати і не вести відкритої антинімецької пропаганди;
якомога повніше використати можливості для ведення діяльності ОУН(р) на окупо-
ваних теренах України.126
122 ТЬе ТЬігсі КеісЬ апсі ±е Цкгаіпіап циевПоп- Р. 78.
123 Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.- С. 142.
124 У документах ОУН(р) зустрічаються перші звинувачення, згадки про доноси з боку іншої ОУН в геста-
по на бандерівців.
125 ТЬе ТЬіпі КеісЬ апд Ше Цкгаіпіап диевбоп- Р. 79.
126 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр - К., 1999 - С. 93.
Автор подає тут свідчення М. Сгспаняка, учасника конференції. П. Мірчук пише, що на конференції було
прийнято рішення вести роз’яснювальну, підготовчу роботу до активної боротьби з німецьким оку пантам .-
Мірчук П. Українська Повстанська Армія - Львів, 1991.- С. 26.
ЗО Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Члени того зібрання були впевнені, що Німеччина виграє війну проти СРСР, і за
цих умов ОУН(р) має бути готовою вести боротьбу з нею за незалежну українську
державу.
Між тим в Україні тривала діяльність похідних груп, розгорталась культурно-освіт-
ня діяльність силами їх і місцевого населення. Так, у Чернігові до кінця 1941 р. вже
діяв обласний Провід ОУН, а також організації в багатьох районах області. Ініціативу
створення їх узяли на себе Григорій Захвалинський, Дмитро Вершигора, Олександр
Пахолюк, Архип Кхмета, Алексюк, Лавровський, Василь Вільний.
Помежи проникнення в місцеві органи влади, ці члени ОУН створили в Чернігові,
Ніжинському та інших районах осередки “Просвіти”, “Січі”, різні товариства. їхніми
стараннями було відкрито класичну українську гімназію в Острі, видавались газета
“Українське Полісся” (ред. Ф. Піпа) в Чернігові, газети в районах. Уся ця робота про-
водилася за допомоги різних верств місцевих жителів. Колишні студенти педінститу-
ту Поляченко і Чечківський очолювали ОУН у Ніжині.127
Певні впливи мали тут уже й мельниківці, зокрема на редакторів газет у Конотопі
й Чернігові.128
Активно розширювались мережі ОУН(р) і на Одещині, де до жовтня 1941 р. вже
сформувались окружні структури. 2 жовтня на нараді окружних Проводів член Оде-
ського обласного Проводу Луженко провів інструктаж, як працювати у глибокому
підпіллі.129
Провід ОУН(р) на Південних землях (ПдУЗ) розташувався в Дніпропетровську.
З вересня на нараді Проводу було вирішено закінчити діяльність похідних груп в
Україні й перейти до створення підпільної організації. Мета її полягала б у тому, щоб
шляхом широкої роз’яснювальної роботи вилучати маси з-під впливу більшовизму і,
водночас, повертати їх проти німецького імперіалізму. Крім того, намічались акції
оборонного характеру — щоб захистити широкі маси від терору та визиску окупан-
тів і таким чином втягнути народ у боротьбу з ними.130 За короткий час було налаго-
джено зв’язок із Проводом ОУН, СБ і створено охоронну боївку. В області діяли такі
округи ОУН(р): Криворізька, Кам’янська (Дніпродзержинська), Нікопольська, Ново-
московська (пізніше — Павлоградська) і Синельниківська з поділом на відповідні
райони.
На чолі місцевої адміністрації — обласної управи — став член ОУН(р), професор
Б. Олійниченко, його заступником був В. Регій.
Незважаючи на підтримку з боку коменданта міста, СД виявило незадоволення
цією установою, бо вважало, що адміністрація повинна займатися лише практичною
справою, а не політикою. Але навіть на печатці адміністрації стояв напис: “Українсь-
ка держава — територіальна адміністрація Дніпропетровська”. Тому на початку лис-
топада В. Регій і ще близько 10 осіб з обласної управи були заарештовані.131
Українське націоналістичне підпілля в Кривому Розі й околицях організували по-
хідну групу під проводом Петра Рішка, яка прибула до міста вже 14 серпня 1941 р.
Міськуправу в Кривому Розі очолив інженер Сергій Шерстюк, який очолював і окру-
жний Провід ОУН(р). Управа передала всі клуби й кінотеатри “Просвіті”. Ім’я Є. Ко-
новальця було присвоєне заводу Петровського...132 Осередки ОУН діяли на шахтах
ім. Фрунзе, “Червоногвардієць”, ім. Леніна, на КРЕС. Там же, за ініціативи Я. Логіч-
ного, виникло спортавне товариство “Січ”. Діяла молодіжна націоналістична органі-
зація і в Нижньодніпровську.
127 Бутко Сергій. Визвольні змагання ОУН та УПА на Чернігівщині // Матеріали наукової конференції
“Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія: історія, уроки, сучасність”.- Стрий:
ТОВ “УВ1С”, 1993,- С. 49-50, С. 49.
128 Агтзігопв А. Літ. ІЛсгатіап пайопаїізт,- 2 псі. ед - Р. 255.
129 Чумаченко Володимир. Підпілля ОУН на Одещині - С. 182.
130 Шанковський Л. Похідні групи ОУН - Мюнхен, 1958.- С. 59-60.
131 Матла Зенон. У Дніпропетровську 11 Ярослав Стецько. ЗО червня 1941 р - 1967 - С. 415-417. Арешто-
ваних, які не зізнались, що вони члени ОУН(р), відправили додому, в Галичину і Волинь. В. Регій утік з-під
арешту.
13- Слободянюк М. А., Шахрайчук І. А. Рух опору на Дніпропетровщині в роки Великої Вітчизняної вій-
ни.-Дніпропетровськ: ДДУ, 1998,- 84 с.- С. 50.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
31
Похідна група на чолі з С. Держком, яка прибула до Дніпродзержинська, зуміла
організувати тут ряд підпільних гуртків у школах, на заводах, театрі, в міській адміні-
страції. 133
За пізнішими даними НКВД, членами або прихильниками ОУН у тій же області
були: голова Нижньодніпровської міської управи, старости в Магдалинівському і
Царичанському районах, начальники бірж праці Кам’янського і Софіївського райо-
нів, заврайвно Софіївського району, директор педагогічної школи в Нікополі та інші.134
Завдяки старанням цих людей видавались національно спрямовані газети: “Віль-
на Україна” — в Дніпропетровську, “Дзвін” — у Кривому Розі, “Промінь” — у Ніко-
полі, “Кам’янські вісті” — у Дніпродзержинську. Чималий шмат роботи в пропаганді
українських ідей здійснювався через легальні відділення товариства “Просвіта”, поки
німці його не заборонили. Власне, на СУЗ націоналістам доводилося займатись пере-
важно культурно-освітньою роботою, яку б мали вести в інших умовах і вели (в Гали-
чині) різні культурно-просвітницькі, громадські організації, товариства. Тим часом
на Сході в багатьох зрусифікованих і зрадянізованих містах ця робота мала йти попе-
реду власне політичної діяльності, вона здавалась і таки була політичною.
Без самоусвідомлення українства годі було вести якусь самостійницьку пропаганду.
Засобом поширення самостійницьких ідей ставали листівки, у великій кількості
поширювані підпіллям. На початок жовтня німці зауважують діяльність ОУН(р) і в
Запоріжжі— до 15 осіб, які намагалися зайняти ключові пости в адміністрації та
допоміжній поліції.135 Подібну тактику в той же час мала ОУН(р) і в Миколаєві, Херсо-
ні. 136 У тій же Запорізькій області, в Гуляйполі, ОУН(м), вочевидь, постала з перебу-
ванням тут Олега Ольжича в жовтні 1941 р.137 Була там, можливо, й Організація укра-
їнських націоналістів (самостійників-державників — ОУН(СД).
На Поділлі центром активності ОУН(м) стало м. Проскурів. Тут членами органі-
зації були міський голова і начальник поліції, редактор газети “Український голос”,
яка поширювалась тиражем 13 тисяч примірників. ОУН(м) у Вінниці контролювала
поліцію і газету.138 Під впливом цієї організації були місцева адміністрація і газети
міст Київщини, таких як Васильків, Біла Церква, Тараща, Корсунь, Сміла, а також
міста Черкаси й Умань. У Городищі (нинішня Черкаська обл.) колишні члени Спілки
визволення України (СВУ) з членом ОУН випустили перший номер газети (1941 р.),
в якому стаття про Україну закінчувалася словами “Хай живе вільна і незалежна Укра-
їна та її голова Бандера!” 139
У листопаді 1941 р. мером м. Полтави став мельниківець, колишній офіцер УНР.140
До Харкова мельниківці добились тільки в листопаді 1941 р. Крайову екзекутиву
тут очолив професор Григорій Бойко, який був водночас головою районної управи
міста. Членів похідної групи очолював Кононенко.141 Власне тут, здається, ініціатива
місцевих українських патріотів випередила членів похідної групи. Якась місцева ор-
ганізація була утворена на чолі з В. Дубровським і Володимиром Доленком.142 Пер-
ший із них, професор історії, став головою місцевої “Просвіти”, другий очолив орга-
нізовану українську громадськість і Харківський громадський комітет. У виданні в
Харкові газети “Нова Україна” активну участь брав Аркадій Любченко, відомий укра-
їнський письменник.
У Миколаєві міським головою став теж прихильник ОУН(м).
На Донбасі ситуація була складніша. У той час коли чи не в усій Україні німецька
окупаційна влада визнала за українцями право на участь в органах самоврядування,
133 Там само.- С. 51.
134 Там само-Цит. твір.- С. 51.
135 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.- 1993 - С. 547.
136 ТЬе ТЬігсі КеісЬ ап<1 Шс Цкгаіпіап фіевгіоп.- Р. 83.
137 Користильов Василь. Таємниця Гуляйпільської ОУН - Татарбунари, Одеської обл.: Лиман, 1997. ли-
пень- №4,- С. 5.
138 Агтзігопв А. .Юіп. Цкгаіпіап паііопаїізт.- Р. 257.
139 Косик В. Україна і Німеччина...- С. 536. Зрозуміло, що німці зразу ж зреагували на цей заклик.
140 Агтзігопв А. ,Шт. Цкгаіпіап пабопаїізт.- Р. 263.
141 ОУН у війні 1939-1945.- С. 75.
142 Ьгтзігопв А. .Шіп. Цит. твір,- С. 261.
32
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
а українську мову — як мову адміністрації (нижчої), в Донбасі точилась боротьба
між російськими й українськими впливами. В ряді міст мова урядування в адмініст-
рації була російська (Слав’янськ, Артемівськ, Дебальцеве, Сніжне), пости теж займа-
ли далеко не українці. У Сталіно (Донецьк) за сприяння ОУН(р) редактор перетворив
первинно російськомовну газету в український орган. Певний час виразно українсь-
кі — й не лише за мовою! — газети друкувались у Ворошиловграді (Луганськ) і Кра-
маторську. 143
Українське життя активно розвивалося (зважаючи на умови окупації) в Маріупо-
лі, де міську управу очолював Микола Стасюк, міністр поставок в уряді Центральної
Ради. Тут діяли і в 1942 р. “Просвіта” й українські школи, виходила “Маріупольська
газета”, статті якої згодом передруковували в західноукраїнських виданнях і емігра-
ційній пресі. М. Стасюк подавав допомогу бандерівському підпіллю, яке активно ді-
яло в цьому регіоні.144 Була там і група мельниківців.
На початку листопада члени ОУН(р) добрались і до Криму. Тут вони пішли в міста
Джанкой і Сімферополь. У першому місті вже на кінець року зусиллями Степана
Вонкевича, Михайла Любаса і Романа Бардахівського була піднята управа з місцевих
українців.145
Я хотів би, щоб читач збагнув і відчув, що за люди були в похідних групах: молоді,
сповнені ідеалізму й одержимості, для яких Україна та її народ були найвищою ме-
тою і цінністю. Ці молоді люди, критично переглядаючи доробок попереднього поко-
ління учасників національно-визвольного руху, взялися за творення української рево-
люції по-новому. Жертовності їм не бракувало.
Поширення підпільної напівпідпільної, а подекуди й легальної роботи і структур
творило третій чинник протистояння на українській землі між гітлерівцями і більшо-
виками — український визвольний рух, поки що майже зародковий у проявах, але
сильний у своєму потенціалі в майбутньому. Він не міг не тривожити окупаційну
адміністрацію. Вона боялась пробудження національної свідомості українців.
Тому гестапо проводило й надалі дізнання й арешти націоналістів. У першій поло-
вині жовтня 1941 р. 16 членів ОУН(р) з похідної групи було заарештовано в Миколаєві.
Згодом там відбулись нові арешти, було захоплено важливі документи, які проливали
світло на структуру й цілі ОУН на СУЗ, пропагандистські матеріали та ін. Члена похід-
ної групи Мацілинського було повішено, Юрія Войтовича, брата й сестру Лехітських —
розстріляно.146 Чотири члени ОУН(р) були страчені в Херсоні. Поліція зазначала, що
пропаганда обох ОУН аж ніяк не додає населенню довір’я до Німеччини.147
Усвідомлюючи небезпеку для себе з боку бандерівців, армійське командування
17 листопада 1941 р. категорично заборонило включати прихильників руху Бандери
до допоміжних поліцейських команд.148 Не дивно, що незабаром, 25 листопада 1941 р.,
наказами по винищувальній групі, поліції безпеки і СД до всіх постів від Рівного до
Дніпропетровська вказувалося, що “всі активісти руху Бандери повинні бути негайно
заарештовані й після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники”.149
Цей наказ став продовженням репресивної політики окупантів проти українсько-
го руху, з іншого боку він засвідчує, що німецькі власті явно ще не хотіли публічно
визнати антинімецький, некомуністичний рух опору.
Наприкінці осені того ж року цей рух заявив себе святкуванням 20-х роковин роз-
стрілу більшовиками 359 полонених українців під містечком Базаром 21 листопада
1921 року. У відзначенні тих подій на Житомирщині взяло участь до 40 тис. осіб.150
143 Агтхігопв А. .Ют. Цит. твір - С. 273.
144 Стахів Євген. Українське революційне підпілля в Донбасі в роках 1941-43 // Українські вісті.-1954 рік,-
3 жовтня.
145 Шанковський Л. Похідні групи ОУН - Мюнхен, 1958 - С. 177-178.
146 Косик В. Україна і Німеччина...- С. 191.
147 ТЬе ТЬігсі КеісЬ апсі йіе Цкгаіпіап циезгіоп,- Р. 84.
148 Российский центр хранения и исследования документов новейшей истории (РЦХИДНИ, Москва).-
Ф. 17,-Оп. 125.-Д. 96,-Л. 21.
’4’ КосикВ. Україна і Німеччина...- С. 545.
150 Шумелда Яків. Цит твір - С. 21.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
33
25 листопада 1941 р. цю подію відзначили в педінституті й жіночій гімназії в Ка-
м’янці-Подільському. З 000 осіб брали участь в освяченні церкви і могили 7 листопа-
да в с. Кудчинцях, ЗО листопада в поході в с. Куявсі Ярмолинецького району Кам’я-
нець-Подільської області взяли участь до 5 000 осіб. ’51 Жодних антинімецьких висту-
пів не було. Але владу лякав, мабуть, саме розмах відзначень. Арешти мельниківців і
бандерівців — організаторів акції—були проведені в с. Ходаках, у містах Коростені,
Радомишлі, Житомирі та в інших місцевостях. На терені Волинського інспекторату
ОУН(м) в останні дні листопада було заарештовано 72 особи. Арештами були зачеп-
лені й керівники організації, зокрема доктор Волинець, декан мовно-історичного ін-
ституту в Житомирі, провідник відповідної екзекутиви Орищенко, яких розстріля-
ли. 132 28 листопада німці розпустили й Українську національну раду.
На кінець 1941 р. поліція безпеки і СД виразно встановили, що, “крім групи Бан-
дери, в Україні не існує жодної організації опору, яка була б здатна становити серйо-
зну небезпеку”.151 152 153
Треба мати на увазі й те, що члени похідних груп, більшість яких були уродженці
Західної України, зустрічалися з чималими труднощами на східноукраїнських тере-
нах. їх видавав діалект у мові (при цьому зазначу, що всі звіти членів тих груп, які
були мені доступні в архіві, написані літературною мовою), вони не знали добре під-
радянської дійсності, яка так чи інакше й далі впливала на населення, радянської
культури в Україні, умов діяльності церкви. Долати ці труднощі доводилося з ходу,
при підтримці місцевого населення, яке їх прийняло добре. А запорукою цього стала
антигітлерівська позиція членів похідних груп.
Україна перетворювалась для Німеччини на важливий колоніальний об’єкт визис-
ку, насамперед продукції сільського господарства, промисловості, а згодом і дармо-
вої робочої сили. У міністерстві окупованих територій планувалося, що з України
буде вивозитися 7 млн. тонн зерна. Та, врешті-решт, німці збирали дві третини від
запланованого.154 Для того, щоб збільшити врожаї, за наказом по вермахту було зві-
льнено чимало українців, які були в більшості з села (частина — для роботи в міс-
ті). 155 Колгоспна система, від якої страждало сільське населення, зазнала мало змін,
бо була вигідна й німцям. Адже окупаційній владі було значно легше і простіше мати
справу з великим державним господарством і викачувати з нього продовольство, ніж
домовлятися в тому чи тому селі з десятками або сотнями приватних господарств.
Врешті-решт, земельна реформа, проведена німцями, полягала ось у чому: малі при-
ватні ділянки було збільшено в розмірах, частина землі надавалася сім’ям для приват-
ного користування, луки і пасовища залишалися спільною власністю, незважаючи на
зміни в легальному статусі. Так було поновлено 2 000 колгоспів з 380 000 сімей.156
Більшість колгоспів перетворили в “громадські двори”, а радгоспи — в “державні
маєтки”.
Окупаційній німецькій адміністрації вдалося відновити на весну 1943 р. 250 про-
мислових підприємств (2,3% довоєнної кількості).157 Тільки особи, які працювали на
цих підприємствах, в німецьких організаціях та установах, і зареєстровані на біржах
праці мали право на мізерні продовольчі пайки. Більшість населення в місті, звіс-
но ж, покладалося саме на себе. Така політика окупантів, вкупі з контрагентами, по-
борами, конфіскаціями зерна, як фіксували звіти ОУН, призводила до масового недо-
їдання і голоду серед населення. Так, часто селяни півдня України отримували 300 г
151 ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 4,- Арк. 16 зв.
152 Шумелда Яків. Цит. твір.- С. 21.
153 Косик В. Україна і Німеччина...- С. 550.
154 Міїюапі Аіап 8. АУаг, есопоту апд зосіеіу 1939-1945.- ипіуегеііу о£ Саііібтіа Ргсзз, 1977 - 395 р -
? 260.
155 Потильчак Олександр. Трудові ресурси радянських військовополонених та “остарбайтсрів” з України
_• нацистській військовій економіці в роки Другої світової війни - К., 1998.- 50 с.- С. 14.
156 Мілані Аіап 8. Цит. твір.- Р. 264. Оцінку таких “перетворень” дала українська публіцистика того часх
Див.: Русначенко Анатолій. Розумом і серцем.- К., 1999.
157 Потильчак О. В. Економічний колабораціонізм в Україні в роки нацистської окупації (1941 -194-і >
-причини і прояви - К., 1997 - ЗО с.- С. 19.
34
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
хліба на трудодень, голодувало й місто.158 Голодно було в Києві й особливо — в Хар-
кові, Криму, на Донбасі зимою 1941—1942 років. Голодною в той час видалась зима
і на Гуцульщині.
Могутнім засобом тиску окупаційної гітлерівської влади на український народ стало
масове вивезення населення, переважно молоді, на примусову роботу до Німеччини.
За підрахунками О. Потильчака, число таких осіб становило 2,9 млн.159 Вивезення,
що проводилося здебільшого засобами терору і репресій, мало, окрім задоволення
потреб німецької економіки, й політичні цілі. Це був і прямий етноцид, і геноцид
українців. Тільки тепер уцілілі жертви нацизму з України зможуть отримати від Ні-
меччини хоч якусь компенсацію за свою каторжну працю. Та чи діждуться українці
ГУЛАГу таких компенсацій від спадкоємниці колишньої тоталітарної імперії —
СРСР?!
Я дуже стисло окреслюю реалії життя воєнного часу на окупованій території, щоб
читач хоч трохи зміг уявити, що тоді відбувалось в Україні, в яких умовах діяло укра-
їнське підпілля. А були ж іще: комендантська година, обмеження пересувань, геста-
по, масові розстріли підпільників чи просто заложників. Тривала війна, Україна була
завойованою територією, і, попри всю позірну “новоєвропейськість”, гітлерівці й інші
окупанти поводились у краї саме як завойовники.
1,4, Українсько-німецькі стосунки в українській думці
воєнного часу160
Найширшу критику німецьких планів і політики щодо Європи й
України подано у статтях о. І. Гриньоха (псевдонім М. Коваленко). Одна з них —
у збірнику “Ідея і чин” під назвою “Українська проблема у планах німецької політики”.
Уже з назви видно, що автор узявся проаналізувати загальні підходи німців до проб-
леми східних територій і те, як їхні плани позначились на Україні. Іван Гриньох заз-
начає, що до червня 1941 р. німецьке керівництво ніде офіційно не задекларувало
своє ставлення до українського питання, посилаючись на радянсько-німецький пакт
про ненапад і війну на Заході. У зв’язку з цим “Акт ЗО червня 1941 р.” не лише зафіксу-
вав ідею відновлення української державності, але й був тактичним ходом, щоб змусити
німецький політичний провід визначитись як щодо Акта, так і щодо України в ціло-
му. 161 Виявилося, що “маємо справу з новим окупантом”, який “з України хоче зроби-
ти колонію, а з українців — колоніальних рабів”.
Щоб з’ясувати, чого і як це відбувається, автор докладно розглядає структуру ні-
мецького управління окупованими територіями на сході Європи. Передовсім він за-
значає, що не слід сприймати А. Розенберга як симпатика України і протимосковсько
орієнтованого,— якраз усе навпаки. Німецьке міністерство Сходу є нічим іншим як
міністерством колоній, бо ні Україна, ні балтійські держави не визнані окремими дер-
жавними утвореннями, а вважаються складовими частинами німецької імперії. Нато-
мість навіть опереткові уряди окупованих західних держав чи навіть Сербії мають
зносини з Німеччиною через Міністерство закордонних справ.162 Тобто Німеччина
прагне утворити в Європі те, чого раніше ніколи не було,— витворити нову колонію,
а не приєднати якусь частину завойованої території до держави. Зрештою, гітлерівсь-
кий “Майн Кампф” свідчить, що Німеччина вважає увесь схід Європи своєю майбут-
ньою колонією. І. Гриньох відкидає також твердження тих, хто вважає, ніби українсь-
ка дійсність витворена самими лише потребами й умовами війни. Сучасна політична
ситуація в Україні є цілком логічним наслідком усієї гітлерівської системи та її ідео-
'» ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. З,- Спр. 4.- Арк. 45.
159 Потильчак Олександр. Трудові ресурси радянських військовополонених та “остарбайтерів” з Украї-
ни...- С. 27.
160 3 деякими скороченнями подаю цей параграф зі своєї книжки “Розумом і серцем”. (Українська суспіль-
но-політична думка 1940-1980-х років).- К., 1999.
161 Коваленко І. М. Українська проблема у планах німецької політики // Літопис УПА.- Т. 24.- С. 56-57.
•« Там само.- С. 58.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
35
логічних підвалин.163 Змінити цю політику можна було, лише зламавши всю систему
й імперіалістичну брутальність фашистської зажерливості.
Далі той же автор спростовує німецькі фальсифікації щодо минулого і сучасного
України у псевдонаукових виданнях. Адже за ними, всі українські землі виглядали ні-
чим іншим як колишнім життєвим простором німецьких племен — саме готи, варяги,
буцімто, були носіями державності й культури в Україні. Мета таких писань—створи-
ти історичний фундамент для німецьких імперіалістичних зазіхань на наші землі, стверд-
жує публіцист. Та все це дуже нагадує претензії Росії на українську історію і територію.
Тепер уже німці прагнуть представити українців як зліпок напівпримітивних племен
без своєї історії і культури.164 Не вважаючи Україну єдиноцілісною, вони розчленували
її на шматки: Галичина разом з іншими західноукраїнськими землями ввійшла до Гене-
рал-губернаторства, південь відійшов до Румунії, Закарпаття лишалось Угорщині, а на
більшій частині країни було утворено “рейхскомісаріат Україна”. На прикладі виокре-
млення Галичини видно, що вона мала бути першим тереном, який опанують німці,
а українців виселять на схід. Українці як самоназва населення навіть не згадуються у
виступах офіційних німецьких “теоретиків”-загарбників. Німці прагнуть діяти за пра-
вилом: поділити цей народ на частини, а потім панувати. Ще одним прикладом на до-
каз цієї тези І. Гриньох уважає, і то конче слушно, небажання і ворожість окупаційної
влади до зближення в Україні православної та греко-католицької церков.165
Врешті-решт, І. Гриньох звертає увагу на те, що гітлерівці твердо поставили собі
за мету фізичне послаблення і знищення слов’янських народів. Війна задля цього —
найзручніший час і нагода. До такого висновку його підштовхує й організований ні-
мецьким грабіжницьким хазяйнуванням голод у різних населених пунктах окупова-
ної України, коли навіть не дозволено було подавати допомогу сусіднім містечкам чи
селам. До того ж гітлерівці буквально полювали за людьми і насильно вивозили їх до
Німеччини як робочу силу, поводячись з українцями як зі злочинцями, рабами. Україн-
ці — колишні солдати — гинуть і в німецьких таборах військовополонених. Автор
наводить приклади жахливого поводження з ними і нечуваної смертності. І. Гриньох
підкреслює, що всі ці акції запроваджені німцями з однією метою — “фізично вини-
щити український елемент”.166 Автор застерігає, що німецькому народові в майбутньо-
му доведеться нести відповідальність за злочини, здійснені на українських землях.
Світ уже побачив, який новий лад несе йому гітлерівська Німеччина.
У наступній своїй статті — слід зазначити, справедливо критичній — цей же ав-
тор аргументовано проаналізував усю нацистську політику в Європі у довоєнні роки
і тим самим розвінчав гітлерівські завойовницькі плани. Зокрема, він наголосив на
давнішніх зазіханнях гітлерівців щодо Сходу з колишніми гаслами — “Дранг нах
Остен”, тим самим виявивши добрі знання історії з часів до Бісмарка і по ньому.
І. Гриньох запримітив, що це гасло виринало щоразу, як німецька політика захлина-
лась на Заході. Зрозуміло, що автор статті, напевне, був обізнаний і в питаннях руху
“Середня Європа” (початок XX ст.) та інших німецьких візій Східної і Центральної
Європи. Гітлер, послідовно використовуючи спочатку етнографічні чинники, а зго-
дом, згадавши історію, приєднує до Німеччини, власне, землі інших народів і країн.
Далі, виявляючи дуже добрі знання міжвоєнної європейської політики, цей же автор
прагне визначити, де ж місце України в цих планах поділу Європи—то з Англією, то з
Радянським Союзом. Пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною о. І. Гриньох оцінює
так: “замість ділитися з Польщею Україною, Німеччина поділилася з Совєтами Поль-
щею!” 167 Але то було, за великим рахунком, не більше, ніж маскування потаємних
задумів Гітлера. Справжні інтереси Німеччини виявилися 22 червня 1941 р. Тоді ж і
з’ясувалося, що українці не матимуть прав на Україну. Автор пояснює, що Гітлер
проголосив війну не комуністичному режимові, а самим народам, які населяють
163 Там само- С. 59.
1М Там само.- С. 61.
Там само.- С. 64.
166 Там само.- С. 67.
167 Коваленко І. М. Нова Європа і стара брехня // Літопис УПА - Т. 24 - С. 154-160.
36
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Східну і Західну Європу.168 Адже тут зовсім не було комунізму, а існувала навіть ко-
ролівська влада. Пересторогою світові щодо цього мала би стати доля Закарпатської
України, державність якої, за прямого сприяння Німеччини, припинили війська її со-
юзниці — Угорщини.
Одне з пояснень, чому ОУН на той час не боялась німецьких впливів в Україні,
знаходимо в статті М. В. Вирового (справжнє — М. Прокоп) з другого числа журна-
лу “Ідея і чин” за 1943 р. Удар гітлерівців по організованому націоналістичному
рухові, колоніальна політика гітлерівців,—цілком слушно завважує автор,—посилила
московські впливи в Україні як відпорні до німецьких. Знову виявилося, що україн-
ська самостійницька ідея опинилась між двома ворогами — фашистами і більшови-
ками. Але німці в цім плані, — пише М. Прокоп, — не страшні. За винятком агентів
гестапо і частини опортуністів (до них він відносить гетьманців і мельниківців),
у населення вони довіри не мають. Тобто на німецького “визволителя” в Україні ні-
хто не орієнтується.169
Наведемо виклад ще одного документа — політичної постанови Другої конферен-
ції ОУН(СД) 1942 р., яка зайвий раз викриває антинімецький характер цієї структури,
а також те, що в українському визвольному русі поєднувалися значні соціальні тенден-
ції. ОУН у цьому документі різко засуджує земельну політику окупантів. Вона має на
меті закріплення їхньої влади через створення видимості визволення. Тим самим від-
вертається увага українського народу від боротьби за свою владу.170 Практична мета
такої політики — добитися якомога більше робочої сили і харчів з України.
Питання земельної реформи було важливе для ОУН(б), українського руху в цілому,
хоч би тому, що більша частина нації тоді мешкала в сільській місцевості. Відомо ж бо,
які надії покладав на селянство свого часу Д. Донцов. Але відомо також, що німецька
реформа по суті зберегла і посилила систему підневільної праці на селі, започатковану
колгоспами і радгоспами й збережену німцями та ними ж і примножену.
Про причини українсько-німецьких зіткнень на тлі розпізнаної цікавої німецько-
російської спорідненості йдеться також у статті О. Бродового. Аналіз підстав цієї війни
за Україну автор робить з огляду і на її геополітичне розташування, і на багатства,
завдяки яким вона стала точкою перетину змагань сильніших сусідів. Тому-то значна
частина статті й відводиться розгляду Німеччини, Росії і почасти — Польщі. Сам ав-
тор виводить корені Другої світової війни з Версальської угоди.
Порівнюючи Росію й Німеччину як дві великі потуги, О. Бродовий звертає увагу
на їхнє взаємне тяжіння. На його думку, це виявилося в онімеченні російського ім-
перського двору (декабристів теж) і російської науки, філософії — особливо у погля-
дах Маркса й Енгельса, а також надії більшовиків на німецький пролетаріат. З іншого
боку, німецькі теорії, ідеї, витворені у Німеччині, не могли бути здійснені в обмеже-
них просторах з обмеженими засобами — скажімо, винахід “надлюдини”, пруський
догматизм і універсалізм, пангерманський централізм. Устроєві форми, до гітлериз-
му включно, творились для Сходу.171 Росія ж прагнула через Німеччину прилучитись
до Європи. Втім, дещо відступаючи від своїх попередніх тверджень, цей же автор
далі говорить, що і гітлеризм, і більшовизм були породженням своїх середовищ. Він
далекий від ототожнення обох доктрин (до нього почасти був схильний Я. Старух)
саме тому, що створені вони були завдяки історії і суперництву двох різних народів
Європи. Обидві ці доктрини є продовженням минулих історичних устремлінь двох
народів у їхніх руках. Власне, автор, здається, хоче сказати, що саме Росія і Німеччи-
на визначали долю Східної Європи протягом тривалого часу,172 хоч відверто, точніше
відкрито, цього не робить.
Саме тому, що багато німецьких доктрин було створено на російський кшталт,
вони, на думку О. Бродового, були приречені. Це ж стосується і гітлеризму, бо він
168 Там само- С. 158.
169 Вировий М. В. Революційний фронт українського самостійництва // Літопис УПА- Т. 24 - С. 92-100, С. 96.
170 Політичні постанови Другої конференції ОУН // Літопис УПА.- С. 48-52.
171 Бродовий О. До генези українсько-німецької війни 1941-1944 років // Літопис УПА,- С. 257-299.
172 Там само.- С. 265-267.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
37
не взяв до уваги того, наскільки глибоко вкоренилася в народі совєтизація, як, до
речі, й марксизм.173 Використовуючи багатовікові традиції, росіяни й совєтизацію
зробили власною ідеологією панування. Тож спроби німців зламати її й викликали
опір тих же росіян, а разом з ним — і новосформованого одноцілого радянського
народу з різних націй. У цих умовах, — підкреслює автор, — Україна, українці муси-
ли по близькім часі, а саме від ЗО червня (1941 р.— Р А.), стати на боротьбу з Німеч-
чиною. Певна узгодженість позицій, що мала місце в минулому, коли Німеччина висту-
пала проти комунізму, минулась. У статті наведено кілька витягів з німецьких секре-
тних документів стосовно справжньої мети німецької окупації в Україні. І коли україн-
ський народ відчув її принади на власних спинах, долях, він узяв у руки зброю й
пішов до лісу. “Лісова проблема була вислідом трагедії українського народу. Ніхто її
штучно не творив, вона сама постала перед народом. Нова окупаційна дійсність
переконала маси, що без своєї влади нема життя на українській землі”.174 Так постає
УПА.
Треба завважити, що О. Бродовий має далеко менше надій на існуючі в СРСР про-
тиріччя, ніж це писав за два роки до нього Й. Позичанюк, але зазначає, що війна
вивільнила людину з різних пут і кайданів. Останні слова — як можливий варіант
різного розвитку подій у майбутньому.
Постання УПА розглядається в кількох статтях підпільної публіцистики. У числі
перших — твір А. С. Борисенка (Ростислава Волошина) “На шляхах збройної бороть-
би”. Автор детально висвітлює питання виникнення УПА на Волині й Поліссі як
результат прагнень самооборони місцевого населення одночасно й від радянських
партизанів і від німецьких каральних загонів. Останні взимку 1942—1943 рр. почали
знищення цілих українських сіл: Кортелісів, Цумані та інших.175
Українську поліцію, яка відмовлялась брати участь у цих злочинних діяннях, роз-
формовували й садили за грати. Ці та подібні їм визиски окупантів і спричинили,
на думку Р. Волошина, створення загонів самооборони, згодом оформлених в УПА.
Німці відреагували на це одразу, застосували проти повстанців артилерію, танки, авіа-
цію, бронепоїзди.
Німці, мабуть, сподівалися, що українці поводитимуться, як жиди, і масово гину-
тимуть без опору, — писав інший автор (прізвище невідоме, ініціали.— В. Д.), але
зони помилились.176 Він же відкидає і звинувачення німецької агітації, що українська
збройна боротьба — це допомога Сталінові, навіть підтримувана ним. Український
самостійницький рух не потребує від німецьких імперіалістів визнання його як анти-
большевицької сили, оскільки боровся з большевизмом ще тоді, коли фашисти ради-
ли раду зі Сталіним за одним столом. Становище не змінилось, і боротьба за само-
стійність змушує боротись проти обох тиранів. Стосовно ж того, що збройна бороть-
ба українців знесилює Німеччину, тож тим допомагає Москві, автор висунув такі контр-
аргументи: по-перше, саме на багнети німецької колоніальної політики все дужче
сподівається Сталін (автор має на увазі, що жорстокість гітлерівців посилює опір їм,
а також зміцнює надії на Москву, на радянських партизанів.— Р. Л.); по-друге, укра-
їнський народ має готуватись до нового приходу московських імперіалістів, якщо
німці в цій борні заважають українцям, то вони мусять боротись водночас і з німця-
ми, і з іншими ворогами; по-третє, було б смішно, якби український рух зважав на
такі агітаційні нісенітниці німців.177
Принципові зміни у ставленні до німців від початку 1941 р. виразно виявилися в
документах двох конференцій ОУН(СД) в 1942—1943 роках. Щодо окупанта в доку-
ментах першої з них сказано: “Всякі поступки в майбутньому— культурні, господар-
ські, адміністративні чи автономні, як і різні політичні комбінації німців у справі Укра-
їни під натиском внутрішньополітичних сил і зовнішніх подій,— уважаємо тактично-
173 Там само.- С. 291.
174 Там само.- С. 296.
175 Літопис УПА,- Т. 24 - С. 243-247.
176 В. Д. Час не жде. Кілька завваг на тему збройної сили // Літопис УПА - Т. 24 - С. 247-250.
177 Там само- С. 250.
38
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
політичним маневром, щоб витворити оманливі надії <...> і відвернути увагу україн-
ського народу від боротьби за повну політичну й господарську незалежність Украї-
ни”. 178 Ця теза дуже добре пояснює подальшу незгоду ОУН (бандерівського крила)
щодо створення дивізії СС “Галичина” під німецькими зверхниками. В цілому така
політика ОУН ґрунтувалась на оцінці війни на Сході як імперіалістичної з боку і ні-
мецького націонал-соціалізму, і московського більшовизму, що несе народові колоні-
альне поневолення. Тож, оцінюючи в 1943 р. спроби гітлерівців привернути на свій
бік поневолені народи під ширмою боротьби з більшовизмом, політична постанова
III Конференції наголосила, що то є підступна політика і спроба чужою кров’ю зміц-
нити свій воєнний потенціал.179 Власне, тоді ж мова пішла про організацію збройної
боротьби супроти німецького імперіалізму. Ця боротьба стала б передумовою мобілі-
зації всіх національних і політичних сил в Україні для боротьби з іншим імперіаліз-
мом. З іншого боку, бій з гітлерівськими окупантами дозволив також заручитись під-
тримкою зовнішньополітичних чинників, зокрема й поневолених народів. Тим са-
мим удалося б відірвати від впливів Москви ту частину народу, що сподівалася на неї
через фашистську загрозу. Боротьба з окупантом дала б змогу демаскувати й москов-
ський більшовизм, який приховує свої імперські наміри щодо України гаслами захи-
сту її та інших народів від німецького агресора. Врешті-решт; боротьба з фашизмом
піднесла б український національно-визвольний рух на незалежні позиції у світі.180
У зв’язку з цим конференція ОУН звернула увагу й на те, що в такому разі будь-яка
співпраця з німецькими окупантами і поміч їм у боротьбі з московським імперіаліз-
мом стає підтримкою москалів в Україні та за її межами, а водночас такі дії призво-
дять до компрометації національно-визвольної боротьби українського народу і роб-
лять його знаряддям німецького імперіалізму.181 В останньому радянська пропаганда
досягла помітних успіхів. Слід сказати й таке: цей документ з’явився, коли боротьба
з окупантами вже почалась і члени ОУН брали в ній участь. Можна дорікнути публі-
цистам того часу, які стверджували, що об’єктивно гітлерівці були більшим ворогом
для України, ніж радянська влада, але на місцях тогочасна діяльність двох ворожих
сил до таких висновків не спонукала.
Як бачимо, українсько-німецькі відносини розглядалися в публіцистиці 40-х років
з точки зору ставлення Німеччини до майбутнього статусу України й українського
народу. Допоки таке ставлення не було задеклароване офіційно, Німеччина могла
вважатись тактичним союзником сил, що боролися за незалежність України. Коли ж
стало зрозуміло, що Німеччина бачить Україну тільки як свою колонію, будь-яке по-
розуміння між двома сторонами вже було неможливе. Боротьба з німецьким окупан-
том водночас стає основою для згуртування всіх сил українського руху супроти іншо-
го окупанта — імперіалізму СРСР, хоч його небезпека, порівняно з німецькою, була
невиправдано недооцінена.
Українсько-німецькі відносини у міжвоєнний час, а також у роки Другої світової
війни слід сприймати, враховуючи точку зору щодо геополітичного становища обох
країн. Україну в цих взаєминах представляли різні організації (від культурних до по-
літичних, члени яких і в той час ще подекуди боролися за постання української дер-
жавності), Німеччину — різні державні і недержавні інституції. Уряд Веймарської
республіки, а потім і Гітлер, хоч і з різних причин, ніколи не зважали на Україну як на
самостійну політичну державу, хоч би й у майбутньому. Але з точки зору більшості
еміграції, її радикально налаштованих діячів (зокрема — націоналістичних), Німеч-
чина, яка зазнала поразки у Першій світовій війні, певний час мала неприязні стосун-
ки з Радянською Росією, напружені—з Польщею і виглядала чи не найкращим союз-
ником України у справі її самостійності.
Успіхи, що їх помалу але безупинно досягав фашистський рух, викликали на де-
який час інтерес до нього і у Д. Донцова, який вважав, що дещо з досвіду цього руху
178 Політичні постанови Другої конференції ОУН // Літопис УПА- Т. 24- С. 51.
179 Постанови ПІ Конференції Організації Українських Націоналістів Самостійників-Державників // Літо-
пис УПА.- Т. 24.- С. 134-141.
180 Там само.- С. 138.
**' Там само.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
39
(та й з більшовизму) як переможців може знадобитися й українцям: нові характери,
які знають, чого хочуть.182 Аналізуючи різні форми державного правління, Микола
Сціборський до війни досить позитивно поставився до фашизму (хоч його аналіз
майже виключно зроблено на прикладі Італії). У цій ідеології, наскільки можна зро-
зуміти, його приваблювало те, що там націю і державу ставили понад класи і пар-
тії, 183 а це для тогочасної ОУН було нагальною проблемою. Погляд на Німеччину
багатьох галичан (а з них складалась до війни чи не вся ОУН) був близький до погля-
ду на Австрію до 1914 р.
Початок Другої світової війни поклав край цим сподіванням з боку значної части-
ни українського руху. Втім, щеу квітні 1941 р. на Другому великому зборі ОУН (С. Бан-
дери) було проголошено, що організація продовжуватиме революційну боротьбу за
свободу українського народу, “незважаючи на територіальні та політичні зміни, які
можуть статись у Східній Європі”.184
У передбаченні війни між Німеччиною й СРСР деякі українські політичні діячі на
еміграції намагалися вплинути на політику німецького уряду. Відомо про три надіс-
лані до Уряду Німеччини меморандуми про розв’язання українського питання: мемо-
рандум Т. Омельченка, голови Українського національного об’єднання в Берліні, ме-
морандум В. Кубійовича, голови Українського центрального комітету в Кракові, та
зід ОУН(р). Звертаючи увагу на важливість українського питання для Європи, на те,
ліо Україна бореться на національну державу, в документах висловлювалося споді-
вання, що Німеччина зрозуміє надії українців і дозволить взяти участь у боротьбі
дроти більшовицької Москви.185 Меморандум ОУН(р) різнився від двох попередніх.
Автори цього документа теж вели мову про українську самостійну державу, але не як
зичайного союзника, а як рівноправного й суверенного партнера у політиці Східної
Європи й у війні з Росією. Застерігалося, що добре ставлення до Німеччини з боку
населення України може змінитись, якщо Німеччина йтиме на Україну не з метою
відновлення її самостійності, з відповідними гаслами.
Автори цього документа цілком ясно стверджували, що “європейський континент
планований сьогодні двома імперіалістичними концепціями: німецькою ідеєю Райху,
спрямованого на новий лад в Європі, та російською концепцією імперіалізму, побу-
дованого на світовій революції”.186
1.5. Український рух на Великій Україні в 1942—1943 роках
Кінець 1941 — початок 1942 років поволі, але змінював стратегі-
чну розстановку сил воюючих країн. Було зупинено німецький наступ під Москвою,
Червона армія перейшла навіть у контрнаступ. Після Пірл-Харбору у світову війну
25-тючилися СШ А. Оформилась широка антигітлерівська коаліція держав осі, що вели
* ійну проти Німеччини та її союзників — у вигляді Об’єднаних Націй. Під впливом
лих змін — з розгортанням боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу
< УССД) і терором окупантів — зазнавав еволюції й український визвольний рух і його
програма.
Проявом цих змін і водночас поштовхом до них стала II конференція ОУН(СД),
проведена у квітні 1942 р. Взяли участь члени Проводу, керівні провідники ОУН:
І. Климів, В. Кук, Д. Клячківський, М. Лебідь (урядуючий провідник ОУН(СД), після
□решту Я. Стецька), 3. Матла, Д. Мирон, Я. Старух та ін. У політичних постановах
182 Мотиль Олександр, Дмитро Донців П Політологічні читання.- 1992 - №1.- С. 270-292. Така оцінка не
означала, звісно, наслідування ідеологій останніх, - зазначає той же Мотиль.
183 Сціборський Микола. Націократія- Прага: Пробоєм, 1942.- 2-е вид - 149 с - С. 65.
184 ОУН у світлі постанов Великих зборів, Конференцій та інших документів боротьби 1928-1955 рр-
Мюнхсн.- 1955-С. 31.
185 Косик В. В. Вплив подій Другої світової війни на українську політичну думку // 2е8хуіу пайкове
2шиег8уіеПі ]а£ЄІІ0П8кіе£0- Ргасе Ьізіогусгпе - 2. 103 - 1993 - С. 163-177.
186 Там само.
40
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
конференції стверджувалось: “враховуємо і близьку можливість збройної боротьби
за Українську державність у слушний час (розбиття Москви, загальне виснаження,
зовнішнє і внутрішнє потрясіння Німеччини)”187.
У Постанові ніде прямо не говорилось про початок антинімецької збройної боро-
тьби, хоч, як бачимо, вона, в принципі, не виключалась. Власне, можна зрозуміти, що
антинімецький фронт в ОУН(СД) ставав другим за значенням після більшовицького.
Зважаючи ж на те, що все-таки головні сили більшовиків перебували далеко від Укра-
їни, головним фронтом об’єктивно висувався антинімецький, бо саме німці господа-
рювали в Україні. Інтернаціоналу і німецькій концепції т. зв. “Нової Європи” україн-
ський рух протиставляв “концепцію справедливої національно-політичної господар-
ської перебудови Європи” — на засаді вільних національних держав під гаслом “Сво-
бода народам і людині!”.188
Найперше слід було розвивати власні організаційні та військові сили. Постанови
конференції націлювали на вороже наставлення народу до всякого окупанта-загарб-
ника. Наскільки можна зрозуміти керівництво ОУН(ЄД), конференція не мала надій
на німецьку ласку, тому всі майбутні поступки—чи то культурні, господарські, адмі-
ністративні, чи автономічні — вважались тільки тактичним маневром, щоб витвори-
ти оманливі сподівання і відвернути маси від боротьби за УССД.189 На цій же конфе-
ренції було вирішено відмовитись від другорядних фронтів. Таким міг стати анти-
польський, хоч реально він таки постав. Конференція виступила за недоцільність участі
українців “в протижидівській акції"”, щоб не стати сліпим знаряддям у чужих руках і
не відвернути уваги мас від головних ворогів. З іншими національними меншинами
планувалось зав’язати дружні стосунки.190
На Середніх і Східних Українських землях праця мала бути скерованою на згурту-
вання провідного активу і творення організаційної мережі, на виховну роботу серед
населення, прищеплення йому націоналістичної ідеї, на поглиблення зв’язків Сходу і
Заходу України, опанування міст, особливо робітництва.191 Водночас на цих землях
критика колоніальної політики німців мала поєднуватися з “боротьбою проти мос-
ковсько-большевицьких впливів, проти пропаганди партизанщини, санкціонованих
московським імперіалізмом”. Зрозуміло, що перейти до відкритої збройної боротьби
з гітлерівцями, а навіть до партизанських дій український рух у 1942 р. був не в змо-
зі — цей регіон ще слід було опанувати.
Ставлення ж самих німців до України й української проблеми в той час, як уважає
А. Кентій, визначалось офіційно таким чином (перед українцями): “український на-
род, вичерпаний і знедолений, наче слаба людина по довгій і важкій недузі, не був би
в силі сам зорганізувати забезпечену державу”, тобто українці, з точки зору німців,
ще не доросли до власної держави. Але Німеччина сприяє українцям, тож поки що
треба допомагати їй у розгромі головного ворога українства і всього людства—жидо-
більшовизму.192
Е. Кох у “Директивах” для орієнтації співробітників, розісланих 22 червня 1942 р.,
своїм вищим керівникам СС і поліції пояснював ситуацію просто й відверто: “Украї-
нці потребують керівництва. По ходу історії вони довели, що просто нездатні до не-
залежності. Але якщо ними добре керувати і направляти, то вони є слухняною робо-
чою силою. Під добрим наглядом вони навіть пунктуальні й старанні. Якщо українці
погано працюють, то, враховуючи вищеназвані обставини, це наша вина”.193
В цьому ж документі наголошувалось на стриманості, утриманні від контактів між
німцями й українцями в позаслужбовий час, із тим, щоб підкреслити, що німці — це
раса панів, а українці — тільки піддані. Як і кожна із влад, що існувала (й існує!) в
"п Літопис УПА.- Т. 24.- С. 48.
,м Там само- С. 48.
Там само - С. 51.
Літопис УПА- Т. 24.- С. 52.
191 Там само.- С. 49.
192 3 аналізу і викладу статті “Німеччина і українці” в “Дойче Україне цайтунг” (поч. 1942 р.).-
Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів 1941-1942 рр - С. 119.
193 РЦХИДНИ,- Ф. 17.- Оп. 125.- Д. 251.- Л. 14.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
41
Україні, гітлерівці прагнули запевнити, що їхня влада найкраща для народу. У листо-
паді того ж року Е. Кох писав, що хоч українці думають, що ними ніколи не управля-
ти так жорстоко, та вони мають також знати, що ніколи ще до них не ставились так
справедливо.194
Тож у тих умовах українським політичним колам і силам в еміграції й в Україні
треба було вибирати. Націоналісти в Україні обрали боротьбу.
Листівка ОУН(СД) (січень 1942 р.) показує усвідомлення необхідності цієї боро-
тьби та її мети крайовим Проводом ОУН на Середніх і Східноукраїнських землях.
Автори листівки “Український народ: селяни, робітники, інтелігенти!” писали: “Ми
не сміємо потрапляти в сліпий кут і здатися на ласку нової перелицьованої скоропад-
лини, а ні під впливом настроїв обурення спалахувати гнівом передчасних вибухів
нової махнівіцини”. Тому ОУН закликала “до організованої праці й боротьби за Укра-
їнську Самостійну Соборну Державу:
* за українську владу на українській землі;
• за свободу і землю для українських селян;
• за приватну власність, за знищення колгоспів і чужого визиску;
• за вільну працю і належну зарплату, за громадсько-політичні права;
* за професійну самоуправу;
• за новий справедливий лад вільних людей праці без більшовицької холопії й
чужинецького імперіалізму;
• за свободу творчої праці й думки для української інтелігенції;
• за свободу переконань і совісті”195.
Тут уже видно виразний крен в ідейних засадах організації, поступ від інтеграль-
ного націоналізму. Поштовхом до цього стала сама українська дійсність у Центрі, на
Сході й Півдні України. Вище я згадував перешкоди, які поставали перед украшсь-
пім рухом у зв’язку з війною. Та були ще й труднощі, зумовлені строкатістю населен-
ня більшої частини країни, впливами імперії, більшовизму.
Члени націоналістичного підпілля відзначали на тих землях утвердження культур-
но-національногтотожності українців як народу поза політичною тотожністю, вели-
чезний тиск русифікації і радянізації в Україні. Так, автор одного зі звітів відзначає,
по на Донбасі в селі розмовляють українською, а в місті — жаргоном. На Сумщині
міста й містечка теж дуже мовно зрусифіковані, національна свідомість приспана.
Вищий рівень національної свідомості спостерігається в селян, далі — в інтелігенції,
: найменший — у робітництва.196
Інший автор навесні 1942 р. зазначав, що на Півдні України симпатії до німців
тначні. Та є проблеми з промосковськими впливами: “Кацапська мова, побут і навіть
політична думка домінують у місті. Навіть коли большевиків як реальної сили не
гуде, то в Україні остануться кацапи, які завжди шукатимуть опертя в Москві”197.
У великій аналітичній статті, що з’явилась десь у вересні 1942 р., інший, невідо-
мий нам автор стверджував: “На східних і центральних українських землях, як, зреш-
тою, на цілому сході, пройшла впродовж останніх двох десятиліть одна з найглиб-
ших соціальних революцій, які знає людство. Це була не тільки від основ нова полі-
тична і соціальна постановка, це був повний переворот у площині думки, світогляду
: культури, що видвигнув на верх, і у великій порі вдержав цілий ряд зовсім нових
цінностей, які означають революцію в думанні, політиці, економії і цілому суспільно-
му житті”.198
На яку соціальну верству покладали націоналісти найбільші надії? — продовжує
той же автор. — Звісно ж, на селянську, сподіваючись на її прагнення до землі. Разом
з тим, найпрозорливіпгі з керівників і членів українського руху вповні розуміли, що
=а Сході їм доведеться зустрітися зі східноукраїнською масою, але не з “українською
194 Там само- Л. 67.
195 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. З,- Спр. 4.- Арк. 14-14 зв.
'* Там само- Арк. 46 зв., 48.
Там само.- Арк. 46.
198 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3971,- Оп. 1.- Спр. ЗО.- Арк. 3.
42
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
нацією”. “Бо ще немає нації там, де немає спільної ідеї боротьби і почуття спільноти
національних інтересів”.
На які ж сили могли опиратись українські самостійники на Великій Україні? На
думку автора іншого звіту за 1943 р., там були різні групи націоналістів. Перша, дуже
нечисленна — осіб, які ще пам’ятають визвольні змагання 1917—1921 років, брали
участь у пізніших національних організаціях або сприяли їм. Окрема група — “ра-
дянські націоналісти”. Вони виросли світоглядно в час українізації. Комуністами вони
є в соціальному питанні, головно в національному. Але, переконавшись у облудності
сталінської національної політики, стали в опозицію до генеральної лінії партії. Це
досить численна частина радянських українців, що зараз у розквіті сил. Цих людей
треба здобувати.* 200 Нарешті, третю групу націоналістів, на думку того ж автора, слід
очікувати від найкращої частини молоді, двадцятирічних.
Із появою на СУЗ членів ОУН до них приставали всі ті, хто був проти більшовиз-
му і його ладу, в т. ч. ті, що шукали вигоди. Бо майже все населення вважало, що ОУН
є сила, що шукає чи знайшла союз з німцями в боротьбі з більшовиками.201
Легальна діяльність спочатку привабила багатьох. Коли ж німці стали переслідува-
ти націоналістів, непевний елемент швидко відійшов від них. На цьому етапі організа-
ційна робота підпілля орієнтувалась на професійних підпільників, що жили за фальши-
вими документами. Тоді ж почалось утворення організаційної мережі, що в’язалась від
району і вище, людьми, що жили легально. На рівні області й вище найважливішу ро-
боту виконували все ж підпільники. Вони вже з’являлися з місцевих людей.202
Маємо нагоду переконатися в правдивості таких тверджень, прослідкувавши хід
революційної підпільної антинімецької боротьби в регіонах, областях України. До-
сить скупою є інформація про діяльність ОУН(СД) на Київщині в 1942 р. Організація
існувала на чолі з Д. Мироном—Орликом.203
Більше інформації є про діяльність тут ОУН(м). Організаційна референтура Цен-
трального керівництва на СУЗ визначила в Києві нові напрями для роботи ще в груд-
ні 1941 р. Головне завдання полягало у творенні глибоко законспірованої організа-
ційної мережі. Слід було готуватись до довгої, затятої й упертої боротьби з німецьким
окупантом, звертаючи водночас увагу на більшовицькі осягнення, російські кола і
фольксдойчів. Рекомендувалось також звертати увагу в роботі на менші міста. У Киє-
ві мали залишитись тільки найдосвідченіші кадри, інші мали б іти на Лівобережжя,
Південь. У зв’язку з реальною небезпекою арештів рекомендувалось відтягти органі-
заційні кадри з відтинку суспільно-громадського життя, полишаючи людей або роз-
конспірованих, або тих, що не були членами ОУН, але свідомими українцями.204 Да-
леко не всі з цих інструкцій вдалося виконати. Багато членів ОУН уважали за немож-
ливе залишити доручену їм ділянку роботи. Проблема “відходу кадрів” знову поста-
ла в середовищі організації після арештів грудня 1941 р. Було вирішено в сумнівних
випадках залишити справу “на розгляд сумління”. Протягом грудня частково понов-
лювали мережу в Житомирській області. Частина ж людей пішла на інші терени.205
ОУН(м) у Києві між тим намагалась (і не без успіху) взяти під свій контроль допомі-
жну поліцію, розвивати товариство “Січ” і створювати “Просвіту”. Це було можливим
завдяки меру Києва професорові В. Батазію. Останній успішно намагався вести неза-
лежне від німців життя Києва і в інших напрямах. Це проявилось у створенні дієвого
Українського Червоного Хреста, який допомагав військовополоненим. Кооперативне
товариство намагалось вести торгівлю поза контролем німців. В. Батазій зі спільника-
ми виявив підтримку організації Української Автокефальної Церкви. Ці діяльність стала
видаватись німцям підозрілою і ворожою, й на початку весни їх заарештували. ОУН(м)
позбулась легального прикриття.
’* Там само.
200 ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали І Упор. В. Сергійчук-К.: Дніпро, 1996 - С. 296.
201 Там само.- С. 303.
2<и ОУН-УПА в роки війни.- С. 305.
203 ЦДАГОУ.- Ф. 1,- Оп. 22.- Спр. 75.- Арк. З, 5.
204 Шумелда Я. Цит. твір.- С. 27.
203 Шумелда Я. Похід ОУН на Схід.- С. 28.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
43
7—9 лютого 1942 р. пройшли масові арешти ОУН(м) у Києві. Серед заарештова-
них було двоє керівних діячів—І. Рогач і О. Теліга, яких гітлерівці розстріляли через
кілька днів у Бабиному Яру. За зв’язки з ОУН зимою 1941—1942 рр. гітлерівці зааре-
штували в Києві 60 студентів університету.206 В травні 1942 р. був розгромлений лу-
бенський осередок ОУН на чолі з Веричем.
Масові арешти у Києві привели ще до одного знакового явища. Українська мова
запанувала з приходом німців до Києва: жителі сподівались на якусь форму держав-
ності, до того ж її вживання виглядало як заперечення російськомовного радянського
минулого. Після арештів, розстрілів членів ОУН(м), як згадує очевидець, з вулиць і
навіть з установ українська мова зникає.207 Чи не заперечення це націоналізму і свід-
чення вірнопідданства обивателів?! Настав час для проросійських елементів типу
Штепи з “Нового Українського слова”, що водночас були і пронімецькими.
Переважаючи бандерівців, Харківська ОУН(м) на кінець 1941 р. нараховувала до
50—60 осіб. Керівництво було в руках Б. Коника, протоієрея Я. Кравчука, доктора Олій-
ника. 208 їхня діяльність спрямовувалась на розбудову організації, на пропаганду, агіта-
цію, виховання народу, вишкіл кадрів, створення масових легальних організацій, орга-
нів місцевого самоврядування й української поліції, а також на широку українізацію.209 *
З березня 1942 р. ОУН(м) у Харкові переходить у підпілля, для легалізації роботи
ОУН ширше стала використовуватися “Просвіта”. До одного з найтвердіших осеред-
ків ОУН у місті, що залишилися влітку 1942 р. при міській управі, входили Ю. Г. Бло-
хин-Бойко, М. Ф. Стратієнко, райбургомістр М. І. Горбань, письменник А. Любчен-
ко, керівник відділу міськуправи В. Є. Світличний і Є. А. Чернявський, учасник бою
дід Кругами, та інші.2,0 П’ять осіб із цій групи було розстріляно гестапо за націона-
лістичну діяльність.
Такі дії німецьких властей на початку 1942 р. спонукали і цю частину ОУН до
підпільної, антинімецької діяльності.
Маємо далеко більше інформації про діяльність націоналістичного підпілля на
Півдні України.
Провідником ПдУЗ був 3. Матла, його заступником — “Річка” (Семчишин). У лю-
тому 1942 р. “Річку” заарештувало гестапо, а 3. Матла виїхав у Галичину. Від травня
1942 р. Провід “Півдня” був у руках Василя Кука — “Леміша”. До Проводу належа-
ли: Омелян Логуш, “Арсен” (Петро Дужий), “Гриб” (Петречко-молодший), Іван Пав-
лович, К. Карпович.211 * Від 1943 р. “Леміш” став провідником підпілля “Рейхскоміса-
ріату України”.
З кінцем 1942 р. у зв’язку з арештами в Галичині обірвався зв’язок ПвУЗ із Прово-
дом. За цих умов підпілля змушене було саме розвиватись ідеологічно й організаційно.
З’являється свій друкований орган — “Вісті Дніпропетровська”. Перед підпіллям Дні-
пропетровської області, Півдня та й усієї Великої України вже з кінця 1941 р., й особ-
ливо на 1942 р., постає питання пристосування до нових реалій, змін в ідеології та
практиці руху. Розроблені ще до радянсько-німецької війни інструкції і програми ОУН
далеко не завжди були придатні до поточної роботи. Вождизм, тотальність, волюнта-
ризм, монопартійність укупі з просто патріотичними образами тут не спрацьовували.
Ідеологію треба було наблизити до практики повсякденної політичної боротьби. Як
стверджує Є. Стахів, якнайкраще це зрозумів Ю. Леміш (В. Кук). Він зібрав групу
місцевих патріотів (професорів Бориса Андрієвського, Анатолія Рябишенка, М. Олек-
сієва), активістів (Кошового, В. Козика, Катерину Логгуш, Івана Павловича з Донба-
су, Володимира Мокренка — “Весло”), колишнього студентського комсорга Юлю та
інших для дискусії щодо соціальних і політичних проблем України. Згодом “Леміш”
поділився думками з цього приводу з визначними обласними діячами на конференції,
206 ОУН у війні 1939-1945 рр.- С. 63, 66.
207 Літопис УПА - Т. 15,- С. 116.
208 Скоробагатов А. В. ОУН в Харкові за часів окупації (1941-1943 рр.) // УІЖ. — 1999- №6.- С. 81-89.
С. 83, 85.
20* Там само.- С. 87.
2,0 Там само.- С .88.
2,1 Стахів Євген. Похідні групи на Східній Україні в 1941-1943 роках.- С. 151.
44
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
скликаній ним у Дніпропетровську.212 До цієї наради готували документи, аналіз роз-
витку руху на майбутнє.
В одному з документів, доступних для сучасного історика, є стаття невідомого
автора “Сучасний стан на ©середніх і східних українських землях та передумови пе-
ремоги у боротьбі за самостійну Україну”. Ангор статті поставив собі за мету дати
огляд і оцінку суспільних верств, їхньої готовності до втягнення у визвольну бороть-
бу, дій українських самостійницьких сил на тих теренах, а також напрями можливих
змін в ідеології, організації й провідництві українського руху.
Найширшу базу для українського руху становить селянство. Сучасне становище —
ось найважливіше, що змушує село орієнтуватися на самостійну Україну. Більшови-
ки позбавили його землі, німці цей стан не змінили. Селянин залишається рабом.
Звідси його, селянина, ненависть до нових “визволителів”. Але, не бажаючи й повер-
нення більшовиків, і вкорінення німецької системи, сьогодні селянство в масі своїй
не орієнтується на самостійну Україну як на єдиний вихід зі свого становища. Маса
знає, чого вона не хоче. “Позитивного наставляння цілої маси сьогодні ще бракує”2’3.
Ґрунт для розбудови позитивного наставляння цієї маси є, — продовжує той же ав-
тор, — як із його незавидного теперішнього становища, так і збереженої частинно
національної традиції. Саме тому селяни найбільш піддатливі на однорідну само-
стійницьку пропаганду. Знову ж таки, ця пропаганда повинна відгукуватись і на їхні
селянські, соціальні інтереси. Наставляння, зорієнтоване на селянство, не означає,
втім, що лиш на нього ставляться визвольні змагання, вони спрямовані на шляху до
самостійності на вирощування провідних кадрів для боротьби з усіх верств.2,4
Робітництво України, свідоме своїх класових інтересів, у національному відно-
шенні становить, — продовжує той же автор, — різношерсту мішанину. Орієнтація
його має соціальне спрямування, мислить воно майже все категоріями всесоюзного
порядку. З цією орієнтацією буде дуже важко боротись (власне, як з таким же думан-
ням в інших верств). Звідси висновок: самостійницька пропаганда й акції серед ро-
бітництва “мусять іти крізь соціальне до національного, чи радше державного”2'5
(виділено в тексті.— Р А.). Тобто треба з цифрами і фактами доводити, що гнобить
Україну саме московський імперіалізм, а не жиди чи ще хтось.
Пропаганда серед робітництва має враховувати і його національну приналежність.
Важливо утримати лояльність його російської частини до визвольних змагань. Про-
паганда типу “смерть Москві!” й подібні були б тут зайві, бо мобілізували б ще одно-
го ворога на внутрішньому фронті. З іншого боку, з “великоросами-імперіалістами”,
що вважають Україну колонією,—це перш за все інтелектуальна еліта — ще доведе-
ться зійтися в чистім полі.
Дуже різнорідною,— продовжує автор,— є в Україні інтелігенція. Успіх самостій-
ницької визвольної ідеї буде великою мірою залежати від того, чи зуміє вона здобути
для себе частину інтелігенції віком до 40 років, власне вже ту, що сформувалася в
радянських умовах.216 3 них самостійницьки зорієнтована поки що невелика части-
на. При цьому вона любить Україну не як нещасну, биту і переслідувану неньку, а як
великий ідеал нового життя, за який варто було б змагатись. Оскільки національно
така інтелігенція під впливами імперіалістичної політики досить далека від міжнаці-
ональної боротьби, то й до неї у пропаганді в першу чергу ставити треба питання
економічного визиску України. Власне, останньою настановою можна було б здобути
прихильність і мобілізувати й масу росіян, що живуть тут.
Інтелігенція буде також виразно цікавитися й питаннями суспільного устрою та
ідеології. Усі фашизми і націонал-соціалізми вона відкидатиме. У зв’язку з тим буде
засуджуватися й провідницький принцип, топтання волі народу і волі людини, ідоло-
поклонства. 217
2,2 Стахів Євген. Цит. твір.- С. 156.
2,3 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3971.- Оп. 1.- Спр. ЗО.- Арк. 4.
214 Там само.- Арк. 5.
2,5 Там само.- Арк. 6.
216 Там само- Арк. 8.
2,7 Там само- Арк. 10.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
45
Частина інтелігенції не вірить в Україну самостійну, бо вважає її річчю анахроніч-
ною, мовляв, вона так уже злилася з Росією, що окреме існування нереальне, до того ж
. період наступу Німеччини треба об’єднати всіх слов’ян, самі ж не втримаємось. (Ці
шгументи голосно лунають і сьогодні, вже б, здавалося, в незалежній Україні.— Р. А.)
Сьогоднішня молодь в Україні, — визнає автор статті, — не бачить виходу зі склад-
ної ситуації, й тому орієнтується на більшовиків. Річ у тім, що вона була вихована най-
менш національно свідомою. Але, використовуючи її ж антинімецької настанови, мо-
і?дь теж можна залучити до ідеї самостійництва. Знову ж таки, переборюючи практи-
г. більшовизму, молодь можна залучити через наголос на її теперішньому соціальному
-тановищі, від нього вже йти на поборення московського комплексу. Тобто настанова
населення на Сході в більшості антибільшовицька, але спосіб думання — всеросійсь-
кій. Потрібно зламати зневіру у власні сили перед терором, в очікуванні міфічної зов-
нішньої сили, яка б могла принести визволення. Треба поставити перед масою ідею
самостійної української держави як єдиний вихід із теперішньої ситуації, змобілізувати
по масу проти всіх її ворогів, скріплюючи процес кристалізації української нації.2,8
Щодо змісту, то пропаганда українського руху мусить виступати за:
• ідею самостійної української держави “всіх мешканців української землі” (виді-
тення в тексті.— Р. Л.);
• ідею політичної і соціальної свободи всіх громадян української держави незале-
зшо від національності й релігійних переконань, ідею держави праці, соціального
шлу та культурного розвитку особи.
Тобто, самостійна Україна — це ідея великої спільноти всіх народів, що прожива-
ють на її території.* 219
Той же автор висловлюється за дуже обережну антимосковську пропаганду. Вона
5 па б зовсім недоцільна там, де живе багато москалів. Цілком можливо, що до анта-
нізму між українцями і москалями не дійде. У протимосковській пропаганді голов-
ний натиск слід поставити на господарські моменти поневолення України.220
Для інтелігенції важливо також ознайомитися з розробленими теоріями українсь-
есго націоналізму. Треба їй, і не лише їй, показати, назвати людей, які за ці теорії
'«грються.221 Молоді ж загалом у пропаганді самостійництва треба давати більше на-
лгнальної закваски.
Підсумовуючи цю частину свого твору, автор пише: гасло самостійної України
відрізнятись від усіх інших гасел (рейхскомісаріату України і УРСР), бути чи-
•_*хь іншим, ідеалом, виходом із ситуації, ще не знаним масами.222
Яка організація потрібна українському народові, щоб вибороти державну незалеж-
ність? Відповідь на ці запитання автор подає через розгляд уже існуючих в Україні
ітганізацій, що стоять на ґрунті її незалежності. Всі ці організації — мельниківці,
шядерівці, гетьманці, — ставлячи своєю метою самостійність, налаштовані проти
: шьшовиків. Але “тільки організація Бандери зайняла також виразне становище до
юзщів”223, тобто проти їхньої колоніальної політики. Тому тільки вони в очах насе-
лення існують як політична сила, на яку можна орієнтуватись. А всіляка масова само-
стійницька пропаганда, щоб бути успішною, має бути виразно антинімецькою. Цього
іе усвідомлює ні мельниківський провід, ні гетьманці.
Великою перешкодою в діяльності мельниківців і бандерівців є сам факт існуван-
ні двох груп ОУН з однаковими назвами і програмами.
Така постава зовсім незрозуміла широким масам.224 Стосовно гетьманців — вони
ш сьогодні мають кон’юнктуру, зважаючи на конфлікт обох ОУН, але без людей і
.'Тганізації нічого в них не вийде.
: ‘ Там само.- Арк. 14.
- Там само,- Арк. 15.
- Там само.- Арк. 16.
- Там само- Арк. 21.
— Там само- Арк. 22.
- Там само.- Арк. 24.
“• Там само- Арк. 27.
46
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Як видно з аналізу автора, він не вповні задоволений кожною з існуючих в Україні
самостійницьких організацій. Бо всі вони не відповідають національній ідеї україн-
ської державності в парі з ідеєю нового справедливого соціального ладу; віросповід-
ної й індивідуальної свободи людини, всіх народів України.Автор, як видно, тим
підтверджує синтез у своїх ідеалах і націоналізму, й соціалізму. Політичний вплив на
нього, як можна судити з тексту статті, справили ідеї В. Липинського. Ідеалові, що
уявляється автору, може відповідати нове утворення — Організація державної само-
стійності України (ОДСУ). Він ще раз наполягає на цій назві, бо в ній підкреслено
територіальний принцип державної самостійності й кінцева мета боротьби, яку спри-
йме кожен, без огляду на його національну приналежність. Які сили можуть піти в цю
організацію, тут вже сказано.
Самостійницький західний елемент із його вже існуючим технічно-організацій-
ним обсягом робіт у тій організації стане основою для розбудови (очевидно, мається
на увазі перш за все ОУН(р).— Р. А.). Певна частина мельниківців і гетьманців, які
бачать помилковість дій своїх провідників, можуть увійти до цієї організації.225 226 Ав-
тор відкидає думку, що нова самостійницька організація українства постала б чи то зі
зміною назви однієї з ОУН, чи злиття їх, чи просто зі співпраці трьох цих структур, як
нереальну, з огляду на психологію їхніх керівників і з боку політичного, — бо злиття
означало б підпорядкування комусь або визнання неправильності довголітніх чвар.
Але той же автор підкреслює необхідність використати активні, провідні кадри з усіх
трьох організацій. Тільки такий новий, об’єднаний фронт самостійницьких сил може
здобути українську державу,—стверджує автор статті. Його аргументи стосовно цього
дуже близькі до ідеї народних фронтів, рухів. Такими ж доводами творились вони в
кінці 1980-х. Зауважу, що той же автор, виходячи зі своєї концепції, пропонував при-
ймати в ряди такої нової організації і представників інших національностей, що жили
в Україні, й вести пропаганду, де треба, російською мовою.
До питання про керівництво українським рухом автор теж виходить з ідеї майбут-
ньої України й реальних умов політичного життя. Тому він уважає, що ні Бандера, ні
Мельник, ні Скоропадський не можуть виступати як провідники України на шляху до
державної самостійності, бо вони невідомі широкому загалу в Україні й перебувають
у німецьких руках.227
На початку творити нову організацію мусили б ініціатори — члени вже існую-
чих організацій і особи, що стояли за ними. Сам факт появи такої об’єднаної орга-
нізації підніс би авторитет ініціативного гурту. Чи не виникне, однак, четверта ор-
ганізація — до вже існуючих трьох — замість об’єднання? Не виключено, але так
не мусить бути, все залежатиме від ступеня здібності нинішнього українського про-
відного елементу. Постава нової авторитетної всеукраїнської організації може при-
вести, — передбачає автор статті, — до ліквідації старих організацій як нездатних
об’єднати цілу Україну.228
Оскільки ці три провідники не можуть очолювати нову організацію, то, звісно,
було б добре, якби знайшлась інша така людина, бажано зі Сходу. Але таких нема,
нема такої особи й на Заході. Що ж, така людина може ще з’явитись, вирости серед
Проводу нової організації. Проаналізувавши історичне минуле провідницького і де-
мократичного начала в керівництві суспільства, автор уважає, що, добираючи керів-
ництво Проводу, треба обрати синтез обох начал: .. мусимо відкликатися до конеч-
ної принаймні в сучасний момент, здорової демократизації і контрольованого автори-
таризму”. 229
На чолі нової організації постане обраний на зборі Провід, так само і голову ново-
го Проводу не “покличуть”, а виберуть на конгресі. Цей голова вже не зможе стати
авторитарним, а буде зв’язаний у своїх діях статутом. Свій авторитет голова Проводу
225 Там само.- Арк. 28.
226 Там само- Арк. 31.
227 Там само- Арк. 37.
Там само.- Арк. 39.
229 Там само.- Арк. 44.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
47
тоже здобути в майбутньому як великий моральний авторитет, якому ніхто не зважи-
ться заперечувати.
Ініціатори творення нового цілого вже готують конгрес. У ньому можуть взяти участь
. сі провідні самостійники України, незалежно від дотеперішньої організаційної при-
належності, а також, по можливості, представники неукраїнських національностей.
Конгрес лише в загальних рисах визначив би майбутній соціально-політичний устрій
/країни, але прийняв би ряд організаційних положень, до яких належали б:
• ухвалення нової ідейно-політичної платформи і програми ОДСУ;
• ухвалення її статуту;
• обрання керівництва;
• усталення напрямів роботи;
• затверження свого ставлення до всіх інших українських і не українських полі-
тичних організацій, що діяли в Україні;
• видання відозви до всіх жителів України й усіх народів Сходу і Заходу, що борю-
ться за свою державну незалежність.230
Тільки такого типу організація, яка оперилася б на нові ідеї, на новий Провід,
зможе об’єднати активні елементи Сходу і Заходу України в боротьбі за самостійну
державу, — підсумовує автор.
Я подав цей розлогий виклад великої статті реферату автора з підпілля, щоб по-
казати, що український визвольний рух і його окремі лідери зуміли переосмислити
свої цілі й завдання після року практики безпосередніх змагань за незалежність.
З іншого боку, ця стаття цікава тим, що вона показує дорогу, по якій пішов українсь-
кий рух, насамперед на Сході України, а потім і на всіх її теренах.
III збір ОУН(СД) і створення Української головної визвольної ради (УГВР) наоч-
но підтвердили правоту сказаного цитованим автором ще у вересні 1942 р. Дніпропе-
тровська область тут була в числі перших.
У попередній книжці мені вже доводилося з’ясовувати причини вказаних тут і ниж-
че змін в ідеологічних підвалинах руху. Кажучи коротко, їх вимагала українська дій-
сність, яка виявилась іншою, ніж її собі уявляли провідники руху, до того ж гітлерів-
ська окупація значно підірвала віру в абстрактні гасла, змушувала відкидати тоталі-
таризм і вождизм. Треба було пропонувати людям те, чого вони чекали, що було їм
необхідне вже тепер, за що вони б могли боротися вже зараз, і бачити тих людей, які
саме цей шлях боротьби їм вказували.
На думку Д. Армстронга, бандерівська ОУН уже з весни 1942 р. була краще підго-
товленою до зміни своїх поглядів на деякі засоби боротьби.
Члени похідних груп ОУН(р) були людьми юними. Ця ОУН не наголошувала на
систематичній ідеології. Часто їхня нетерпимість до інших поглядів і дій відштов-
хувала від них місцеву інтелігенцію. ОУН(р) не змогла так впливати на інтеліген-
цію у великих центрах Півночі України (особливо Києві), як це вдалося ОУН(м).
На Півдні ж національна інтелігенція була слабша, та й узагалі її було менше, тому
бандерівцям довелося йти до селян, інтелігенції й давати відповіді на їхні запитання,
відгукуватись на їхні потреби,231 чого було далеко менше в ОУН(м). На мою думку, це
лише часткове пояснення проблеми. Суть полягала в принципових засадах обох ОУН,
з також цілях: щодо планів німецької окупації й боротьби із загарбником.
У Кіровоградській області обласний Провід ОУН(СД) очолив Мар’ян Мартин (“Ос-
тап”, “Андрій”, — зі Львова, відійшов 1943 року в УПА, де й загинув). Його заступ-
ником і референтом з пропаганди був місцевий українець “Олесь”, який незадовго
перед тим повернувся з 10-літнього заслання за участь у СВУ. Військовим референ-
том був Дмитро Дорош. В області організовано 4 окружні та 12 районних Проводів
ОУН(СД). На кінець 1942 р. в 15 містах і 543 селах налічувалось 341 ланка та близько
1 100 підпільників. Діяли 4 зв’язкові лінії, було 17 підпільних хат.232
230 Там само- Арк. 47.
2,1 Агтзіюп^ А. Літ. Цит. твір - Р. 126.
232 Шанковський Л. Похідні групи ОУН - Мюнхен, 1958,- С. 140.
48
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
На початку підпільна мережа складалася з сільської інтелігенції — вчителів, агро-
номів тощо. Після репресій до підпілля пішла молодь. У подальшому саме місцеве
населення перебрало на себе організацію руху, члени похідних груп, за свідченням
місцевого учасника Степана Гліда, були тут майже непомітні, вони погано знали об-
становку, вирізнялися мовою.233
Обласний Провід друкував в області з жовтня 1942 р. часопис “За соборну Украї-
ну”. Друкарня газети була спочатку в м. Новоукраїнці, далі її перенесли в Кіровоград,
згодом у м. Бобринці.234 235 Багато літератури громадилося в с. Піщаному Броді.
Підпілля проводило акції проти виїзду на роботи до Німеччини, які мали успіх.
Чимала агітація велася й проти здачі селянами контингенту (продовольства) для нім-
ців, засуджувалось донощицтво. Гестапо полювало на членів підпілля. Утворені по-
хідними групами осередки в Кіровограді, Олександрії, Аджанці, Знам’янці, Чигири-
ні, Фундукліївці, Бобринці, Новій Празі, Новоукраїнці й Новомиргороді раніше чи
пізніше, як пише Л. Шанковський, було виареппувано.233 Залишки тих груп тоді піш-
ли в підпілля і вже згодом з них розвивалась організація.
У Новоукраїнці, де були сильний осередок ОУН(СД) під проводом учасника боїв
на Карпатській Україні поручика В. Кривого і друкарня, перевидали “Історію Украї-
ни” (І. Крип’якевича?! —Р. А.) зі вступом 3. Матий. В 1943 р. і цей осередок був роз-
громлений німцями.
Велику акцію проти самостійницького підпілля провели німці в травні—червні
1943 р. Розстріли відбувалися в Кіровоградській тюрмі та в концентраційному таборі
в Терновій Балці. Загинули в ті часи: Іван Попов, Іван Кирик, Григорій Голь, Микола
Болецький, Дмитро Чабан, Микола Стахурський та ін.236 Частина підпілля з часом
відійшла на Захід, частина лишилась і їх ще довго виловлювало НКВД.237
Базовою для Півдня і Сходу України в ОУН(р) залишалася Дніпропетровська об-
ласть. Арешти грудня 1941 р. не спинили рух. Німці, вслід за арештами і розстріла-
ми, прагнули підірвати легальні осередки українства в краї. У травні 1942 р. вони
ліквідовують місцеву адміністрацію, зокрема обласну управу (увівши її як адмініст-
ративний відділ до Дніпропетровського генерального комісаріату). Зліквідовано було
українську народну міліцію, перестала виходити газета “Вільна Україна”, а її заміни-
ла німецька (українською мовою) “Дніпропетровська газета”. Її редактор Островсь-
кий і голова міської управи Дніпропетровська Соколовський разом з агентом гестапо
Смирним активно виступали проти самостійників.238
Після арештів у Кривому Розі підпілля очолює Михайло Кривошапка. Впродовж
1942 р. він налагоджує зв’язки серед робітництва, його двадцятилітня дочка— серед
молоді. Місто стає штаб-квартирою Проводу ОУН(р) на ПдУЗ. 3. Матла, після М. Кри-
вошапки, під іменем Василя Козика працює в Дніпропетровську під орудою В. Кука.239
За свідченням Григорія Ільченка (1925 р. н.), який був в ОУН з листопада 1941 р.
і керував організацією Широківського району, взагалі в Дніпропетровській області
було 56 окружних Проводів: у містах Кривому Розі, Кам’янському (Дншродзержинськ),
Павлограді, Синельникому, П’ятихатках. Керівництво ж Проводу ОУН на ПдУЗ пере-
бувало з 1941 р. по весну 1942 р. в Кривому Розі.240
Вццне місце в підпіллі ОУН(р) займало м. Нижньодніпровськ. Там була друкарня
організації, друкарські машини, відбувалися військові й політичні вишколи. Керівник
крайового Проводу В. Кук (“Леміш”) теж найчастіше переховувався в цьому місті. До
підпілля ОУН входила чи не вся поліція міста і працівники міської управи.241
233 Там само- С. 133.
234 ЦДАГОУ- Ф. 62.- Оп. 1.- Спр. 227.- Арк. 26.
235 Шанковський Л. Цит. твір - С. 134.
236 Там само,- С. 139.
237 Провідник ОУН(СД) Мар’ян Мартин відійшов в УПА, був старшиною і загинув у бою з більшовиками.
238 За що згодом, уже в евакуації у Львові, в березні 1944 р. два останніх були скарані українським підпіллям.
239 Шанковський Л. Цит. твір - С. 146.
240 Архів Управління СБУ по Дніпропетровській області - Спр. 25003.- Т. 2 - Арк. 190.
241 “Протокол допроса арестованной Дудки Лидии ГригорьевньГ від 22 листопада 1944р. // Там само-
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
Відомі імена кількох членів організації в Нижньодніпровську й околицях: сестри
Марія й Орися Баранник із с. Спаського (свого часу розкуркулені й вивезені), Василь
Лубинець, Микола Самійленко, студент-філолог КДУ, Степан Макуха (“Роман”),
хость Білик (“Півторак”).
М. Самійленко написав тоді чимало листівок для різних частин області.242 Сам
•ін їх поширював у с. Спаському, с. Очеретуватому і м. Новомосковську. Він же вів
пропаганду серед молоді. Робилось це так: приходив увечері на Амурський ринок
Новомосковська, куди пізніше зв’язковий приводив до 10 хлопців 16—25 років.
Л. Самійленко розповідав їм про ОУН, роздавав листівки, а вони їх розповсюджува-
ти. Таких зустрічей було від 35 до 45. Відомо, що ОУН тоді ж організовувала зв’язки
доставку літератури. Такий похід по маршруту Нижньодніпровськ — Харків —
Ахтирка — Полтава було проведено в липні—серпні 1942 р. Четверо членів ОУН у
<. Ахтирці влаштовували щось на зразок мітингу за участі молоді міста, яка сприйма-
ти їх по-різному.243 На місці ночівлі в Ахтирці до тих чотирьох зайшов чоловік, що
відрекомендувався: “Іван Багряний” (відомий письменник.— Р А.).
Районним провідником ОУН(р) по селищу Діївка-1 (передмістя Дніпропетровсь-
р) був Микола Белецький, 1924 р. н., а райпровідником по селищу Діївка-2 — Антон
. орбенко. Надрайонним провідником у них був Іван Дирявко. Члени цих організацій
-еж поширювали листівки, перешкоджали вивезенню молоді в Німеччину. Після про-
ведення гестапо арештів членів ОУН у Дніпропетровську і Кривому Розі в селищі
діївка-2 на квартирі Петра Дворника було влаштовано друкарню. Листівки йшли не
тише на передмістя, але й на Дніпропетровськ, Сухачівку, Таромське.244
У вересні 1942 р. німці розкрили організацію в селищах Діївка-1 і 2 й почали аре-
ттти підпільників. До грудня 1942 р. їх заарештувало гестапо. Треба сказати, що чле-
ни цієї організації ОУН(СД) були попереджені про можливість арештів представни-
ками крайового Проводу Василем Гордієнком (псевдо?) і Василем Худенком на нара-
ді в липні того ж року. Але, видно, заходів конспірації все ж не дотримали, хоч ОУН
організувала для них нові документи... Після арештів членів тих організацій було
з управлено до концтаборів Австрії — Маутхаузена й Бухенвальда.
Про вишкіл в ОУН свідчив ще один член організації того часу — Григорій Нечи-
доренко, 1922 р. н., із с. Домівки. На вишколі було близько 15 осіб, відбувався він
восени 1942 р. Масштаби поширення листівок однією людиною там же і на заводі
У? 165 — по 300 шт. на руки.245
Треба сказати, що до ОУН часто входили не просто молоді люди, а зовсім юні. Так,
Солонянському районі це були Іван Пилипенко (с. Привільне), 1926 р. н., який писав
листівки, Іван Дубинов з с. Нікольського-1,1928 р. н., Марія Пулькас, 1927 р. н., з хуто-
Звонацька. У районі до ОУН належало 43 особи.246 Кущовим у Нікольському-1 був
’зан Бас (помер у таборі НКВД 1945 року), а в Привільному— Григорій Черновсь-
сгй. 247 У ці села ОУН прийшла вже восени 1942 р.
Можна сказати, що до низових організацій району доходила досить численна лі-
тература, зокрема брошури “Вільна Україна”, листівки “За що бореться УПА”, лис-
-вка-звернення “Український народ!” і комунікати Проводу ОУН з приводу загибелі
_митра Мирона—Орлика і вбивства Миколи Леміш-Сеника (про кожного — окре-
мо). комунікат з приводу вбивства Хом’я — Петренко, плакат “За самостійну соборну
Українську державу”, карикатура, брошура “Матеріали “На свято зброї"”, листівки
'Українці, селяни, робітники й інтелігенція!”, “Українська молодь!”, “Українці!”,
тистівка-звернення “Поліціянти, шуцмани, співробітники таємної поліції!”.248
Члени ОУН(СД) знали про існування в Дніпропетровську й іншої ОУН і виявляли
' ажання до спільної праці. Був, за спогадами М. Самійленка, і такий випадок, коли
42 Спогади Миколи Омеляновича Самійленка І Копія,- Архів автора,- С. 2.
41 Там само.- С. 3.
44 3 протоколу допиту Миколи Никифоровича Белецького від 16 квітня 1946 р,- Архів автора.
4‘ Архів Управління СБУ по Дніпропетровській області,- Спр. П24502,- Т. 1.- Арк. 82.
* Там само.- Спр. 28815,- Т. З,- Арк. 171.
4' Там само.- Арк. 172.
Архів Управління СБУ по Дніпропетровській області - Спр. 25815 - Т. З,- Арк. 139.
50
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
одного чоловіка на прізвище Лисюк агітували в ОУН, та він не погодився, а згодом
стало відомо, що його розстріляли німці за нібито причетність до більшовицького
підпілля... Були в підпіллі ОУН і місцеві росіяни.
Керівником підпілля у Кривому Розі стає Василь Гадада (“Юрко”). Крім окружно-
го центру в цьому місті, існували ще осередки в Широківському, Софіївському, Кри-
ничанському, П’ятихатському, Петриківському, Солонянському, Апостоловському і
Божедарівському районах.
Активно діяло підпілля в Дніпродзержинську, зорганізоване членом похідної групи
Степаном Держаком (зі Стрийщини). З червня 1942 р. гестапо напало на його слід, і він
мусить тікати з міста, Провід очолює В. Гадада. Активно допомагав в організації під-
пілля в цій окрузі М. В. Дольницький і місцевий бургомістр Олекса Самійленко.249
У Нікополі підпілля було зорганізоване похідною групою на чолі з Уляною Дида-
Целевич. Гестапо виявило їх і розстріляло в жовтні 1943 року.250
Головним напрямом роботи підпілля і в Дніпропетровській області залишалась
політична пропаганда. Газети, які були під впливом націоналістів, ставали їхніми
непрямими пропагандистами і, хоч не писали про ОУН, пропагували самостійницькі
ідеї. Ці ж ідеї серед населення пропагувались і виготовленням та поширенням чис-
ленних листівок. Були вони антирадянського й антинімецького змісту. Відомо про
видання листівки зі зверненням до робітників крайового Проводу ОУН на Осередніх
і Східних землях у квітні 1942 р.251 Листівка, спрямована проти вивезення молоді до
Німеччини, з’явилась у листопаді 1942 р. в м. Новомосковську. В ній писалось: “Мо-
лодь України, ми страждали 24 роки від комуністів і євреїв, а зараз потрапили під
чобіт Гітлера. Не треба їхати в Німеччину, треба боротися з німцями, незабаром на-
стане час і Україна буде вільною”252.
Вірні принципу всіх завойовників деуіде еі ітреге, німці почали з вересня 1942 р.
сильно “протегувати кацапів”, — за свідченням підпільного звіту. Поліцію і госпо-
дарські установи заповнюють росіяни, українці виселяються з кращих будинків. “Мо-
скалів як сексотів залучають до політичної роботи проти українців. До протикомуні-
стичної праці набирають українців...”253
Майже всі завідуючі школами теж росіяни,—зазначено в тому ж звіті. Л. Шанковсь-
кий однією з причин такої активності російського елементу називає діяльність кадрів
російської еміграції.254 Говорити про якісь інші зіткнення на міжнаціональному ґрунті
в той час не доводиться. Почасти до таких можна було б віднести боротьбу з більшови-
цьким підпіллям — як боротьбу двох різних ідеологій і двох різних центрів антиніме-
цького руху опору, великоросійської імперської й націоналістичної.
Більшовицьке підпілля навіть випускало листівки проти бандерівців. Відомо, що
комуністи мали своїх агентів у конспіративній мережі ОУН(СД). Засланий у червні
1942 р. комсомолець Григорій Хисткий повідомляв Дніпродзержинський міськком
КП(б)У про діяльність місцевої ОУН. Після провалу багатьох членів радянського під-
пілля в січні 1943 р. зв’язок з Хистним було втрачено. Більшовицьке підпілля і його
агенти в німецькій адміністрації повідомляли німців про кожного новоприбулого га-
личанина. 255
Уже на початку своєї діяльності члени похідних груп ОУН намагалися якнайпов-
ніше залучити до своєї праці молодь. У Кривому Розі це вже згадуване спортивне
товариство “Січ”. У Нижньодніпровську діяла націоналістична молодіжна організа-
ція, що залучала молодь до різного роду осередків.256 Ці зв’язки з молоддю допомага-
ли спонукати її до втечі з вербовки в Німеччину: зі збірних пунктів і таборів, з поїз-
249 Шанкоеський Л. Похідні групи ОУН.- С. 157.
250 Там само- С. 158.
251 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 1.- Арк. 41.
252 Слободянюк М. А., Шахрайчук І. А. Цит. праця.- С. 53.
253 ЦЦАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 2.- Арк. 81
2Я Шанкоеський Л. Цит. твір - С. 159.
235 Слободянюк М. А., Шахрайчук І. А. Цит. твір - С. 56.
256 Там само.- С. 51.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
51
: з. Коли акції вивезення в 1943 р. було посилено, підпілля стало переправляти
. ?лодь по лініях зв’язку до інших областей, а також до УПА, на Волинь.257
Підтримало українське підпілля на Півдні України й Українську Автокефальну
Православну Церкву. Самостійницьке підпілля (вживаю цей термін загальновжива-
ній як у роки війни в середовищі руху, так і в повоєнних творах на еміграції) боро-
всь і проти агентів та сексотів гестапо й НКВД. Тільки в Дніпропетровську було
ліквідовано щонайменше 11 таких агентів. Випущена була окрема листівка до “шуц-
шнів” (поліції), щоб вони не поборювали українського руху, а то: “На терор відпові-
даємо терором”.
Такої відплати зазнали скарані на смерть німці і шуцмани в Синельниківському
галоні. Керував цими терористичними акціями на Півдні України Іван Білик—“Кос-
'. Він був студент берлінської політехніки і прибув в Україну як перекладач, відзна-
-швся в боях і навіть отримав Залізний Хрест, — пише Л. Шанковський. Зав’язавши
на Донбасі контакти з підпіллям ОУН, І. Білик став йому допомагати. Одна з його
-шйбільших акцій — звільнення заарештованих підпільників у Маріуполі в червні
^42 р. З лютого 1943 р. він у підпіллі. І. Білик зумів звільнити низку в’язнів з гітле-
-ізських концтаборів в Ігрені, Мелітополі й Кривому Розі, отримувати харчі з німець-
сіх магазинів. У жовтні 1943 р. Білик перейшов в УПА-Південь (Уманщини), очолив-
ші відділ розвідки. Загинув у травні 1944 р. в боях з більшовиками.258
Група І. Білика, треба зауважити, складалася майже виключно з місцевих українців.
Українське націоналістичне підпілля в цій області, втім як і в інших, зустрічалося з
шмалими труднощами. Зокрема, автор звіту з лівобережної частини області в листопа-
ді 1943 р. з гіркотою зазначав, що наші люди, патріотичні читачі літератури, в підпілля
1 УПА йти не хочуть, бо в них, бачте, сім’ї, майно і т. п. Але від того ж таки підпілля ці
штріоти вимагають з наближенням фронту паспортів, перепусток, посвідок.259
Наскільки численним було націоналістичне підпілля в області? Влітку обласний
провідник звітував про 5 000 підпільників і організованих симпатиків підпілля.260
У довідці УНКВД від 17 жовтня 1944 р. пишеться про 282 виявлених членів ОУН
залученою зброєю, літературою підпільних видань, копіювальною апаратурою, пе-
репустками для направлення в УПА, умовними кодами в різних осіб.261 Згодом було
шявлено і взято на оперативний облік 1 455 членів ОУН в області. Географія обліку
сігається в цілому з даними Л. Шанковського про місця поширення підпілля. Щодо
- 2го чисельності й приналежності, то тут справа складніша. За слідчими документа-
ми з’ясувати, хто справді був членом ОУН(СД), а хто ОУН(м), неможливо, до націо-
шлістів часто зараховували й членів так званої “української поліції”, тих, хто мав
підпільні видання.
З наближенням фронту до кордонів області ОУН(р) відправляла молодь в УПА.
. їх, у жовтні 1943 р. до Холодного Яру вийшло понад ЗО осіб з Широківського райо-
ни на чолі з районовим провідником ОУН(СД) Григорієм Ільченком, 1925 р. н.262
До того Г. Ільченко вів роботу в Апостолівському районі. Від 3 листопада 1943 р.
2? квітня 1944 р. він у загоні УПА О. Грабця — як редактор відділу пропаганди.263
Про можливість і шлях відходу мова велася ще з вересня 1943 р. Тим членам ОУН,
іза залишались на місцях, доручалось залучати в організацію нових осіб. Хто з оунів-
_з потрапив би до лав радянської армії, то й там йому слід було вести пропаганду,
: собливо серед українців.264
Та ще в січні 1944 р. Володимир Квасненко з с. Нікольського-1 написав 2 листівки
пля ОУН. Вказівка залишатись на місцях і орієнтуватися в обстановці самостійно
251 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 154.
Там само- С. 156.
ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 14.- Арк. 8.
200 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 158, С. 152.
261 Слободянюк М. А., Шахрайчук І. А. Цит. твір - С. 57.
262 Архів Управління СБУ Дніпропетровської області - Спр. П25003 - Т. 2,- Арк. 46.
263 Там само.- Спр. П25815.- Т. 2,- Арк. 196-197.
2М Там само- Спр. П28728,- Арк. 19.
52
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
знову була передана в січні того ж 1944 р. Ті, хто залишались, отримували пароль для
подальшого зв’язку з центром.
Переважна більшість підпілля області залишилась на місцях і з приходом Радян-
ської влади. Молодь, яка весною 1943 р. йшла в УПА з Дніпропетровської області
через Кіровоградську, була переважно з Нижньодніпровська і Підкам’янки.265
Весною 1944 р., в березні, десь на межі Волині й Галичини формується новий
Провід ОУН для Східних областей на чолі з тим же В. Куком (“Леміш”) і Петром
Дужим. І це вже, здається, був його останній склад.
У 1942 р. південь України під гітлерівською окупацією почувався дуже зле. Огля-
ди ОУН містять інформацію про німецькі грабежі, про існування тих же колгоспів,
перейменованих в держгоспи. Автор огляду з літа 1942 р. пише про те, що в селі
майже немає молоді, бо вона або в армії, або в полоні, або вивезена до Німеччини.
Головна проблема в селі, звісно ж, — земля: “Найбільшу прихильність серед україн-
ського населення здобуде той, хто даватиме землю”266.
У місті, — продовжує той же автор, — українська адміністрація не має жодних
прав, а тільки виконує волю німців. Поліція ж українська лише за назвою. Шкільни-
цтво розвивається погано, залишились тільки початкові школи, зменшилося й число
вчителів.267 Висновок автора огляду такий: німецька політика змагає до знищення
українства, як це вже було в 1932—1933 рр. під більшовиками. Оцінка автора з ОУН
була близькою до істинних планів гітлерівських окупантів. У директиві рейхскоміса-
ра Е. Коха від 17 листопада 1942 р. про ставлення німецького населення до українців
вказувалося, що норми поставок українським населенням сільськогосподарських про-
дуктів мають бути виконані за будь-яких обставин, незважаючи на його, населення,
становище з продовольством. Тут діємо за принципом імперського маршала Г. Герін-
га: “Якщо й голодують у Європі, то не повинні голодувати в Німеччині”268.
Над Україною воєнних літ реально нависала примара голоду. З цього приводу ві-
дома одна з листівок, що поширювалася на сході України від імені ОУН із серпня
1942 р. У листівці вказувалося на зменшення в Україні на третину посівних площ,
а то й незасівання земель у фронтовій зоні. Головна ж причина голоду — німецька
політика в галузі сільського господарства. “Новий земельний закон” відібрав з рук
селянина все збіжжя, запроваджуючи зарплатню замість зерна. “Віднині селянин одер-
жить тільки те, що йому дадуть після заспокоєння всіх воєнних потреб і після забез-
печення Західної Європи ”269. Голод уже прийшов на Полісся, у міста Сходу, в Півден-
ну Галичину. Порятунок від голоду автори листівки вбачали в поставленій у найшир-
шій площині “самоорганізованій і самодопомоговій акціїукраїнського села й міста”.270
Тобто тут пропагувалась конкретна національна солідарність: село — місту, заможні-
ші — бідним. Вістки про голод на Півдні не обмежені, звісно, тільки цією листівкою
(одна з них так і називалась — “Голод”).271
У Запорізькій області діяло бандерівське підпілля під керівництвом Івана Клима
(“Митаря”) з с. Мізуня Долинського району Станіславщини. Похідна група, що прибу-
ла до Запоріжжя у вересні 1941 р., зуміла організувати місцеву й обласну управи і на-
віть видавати газету “Нове Запоріжжя”. Але з приходом цивільної німецької адмініст-
рації всі члени похідної групи були заарештовані й відправлені назад у Галичину. Тіль-
ки в травні 1942 р. І. Клим, уже вертаючись із підпілля, з Донбасу, знову прибуває в
область. Був налагоджений зв’язок з Миколаєвом і Донбасом (зв’язковим був брат І. Кли-
ма —Федір). Налагоджувались підпільні структури. Були хати, де перебували озброєні
підпільники. Відомо про зіткнення їх із німцями (за доносами фольксдойчів).272
265 Протокол допиту Лідії Дудко...- С. ЗО.
266 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 92.- Арк. 12.
267 Там само- Арк. 15.
268 РЦХИДНИ.- Ф. 17.- Оп. 125.-Д. 251,- Л. 68.
2Ю ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 2.- Спр. 18.- Арк. 80
270 Там само- Арк. 81.
271 Див., наприклад: ЦЦАВОВІУУ- Ф. 3833 - Оп. З - Спр. 4,- Арк. 45. Косик Володимир. Україна і
Німеччина.- С. 597-598.
ч? 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху 53
\ кінці лютого 1942 р. гестапо стало брати членів ОУН у Гуляйполі й добирало —
£же в 1943 р. З числа схоплених і розстріляних тоді німцями відомо про шефа району
Ласипа Зінченка, бургомістра Гуляйполя Григорія Чайку, завнаросвітою Григорія Ка-
чана, Кізіленка, Розсоху, братів Жовніренків з Успенівки і Залізного з Красногорівки.272 273
У травні 1942 р. на теренах Мелітопольщини було розстріляно кілька десятків
країнських самостійників.
За інформацією начальника поліції безпеки і служби безпеки зі східних областей
’И 16 жовтня 1942 р., в районі Запоріжжя було помічено посилення діяльності проти
еімців. За розповсюдження листівок у районі Софіївки заарештували робітника,
і також одного торговця з Кривого Рогу, запідозреного у вербуванні серед української
-=телігенції прихильників Бандери.274
Докладніших відомостей про діяльність українського підпілля в цій області я не
^ло. Можу тільки ствердити, що підпілля існувало тут ще в червні 1944 р. і посилало
регулярні звіти до Проводу, проводились також регулярні зібрання активу на місцях.275
Провід ОУН(СД) на Південно-Східних українських землях (ПдСУЗ) був добре
поінформований про стан справ у цій частині України, до щонайменших деталей по-
етичного життя й побуту населення. У цьому переконуєшся, читаючи матеріали зві-
тів. писаних у той час. Мабуть, найдокладніший — був за квітень 1943 р. На жаль,
такого ж роду матеріал не містить інформації про дії підпілля в ще двох південних
областях: Миколаївській і Херсонській. Побіжно зі звіту можна судити про існуючу
розгалужену підпільну мережу на той час.
Підпілля в Миколаївській області почали організовувати Мацілинський, Юліян
Зойтович, Цица та ін. Після арешту їх у вересні 1941 р. справу перебрав на себе Дов-
5уш-Буковинський. З ним співпрацювало ще кілька вихідців з Буковини та інших
підпільників.276 277 Згодом у підпільній мережі, яка зростала, більшість становили вже
місцеві. В 1942 р., як можна зрозуміти, поширювали, в основному, листівки. ^Зокре-
ма, відомо, що на початку листопада поліція безпеки перехопила в Миколаєві пропа-
гандивні матеріали. 278 У грудні ж у районі міста було заарештовано десять осіб, запі-
дозрених у приналежності до ОУН.279
На весну 1943 р. вже був певний досвід ведення підпільної роботи серед різних
верств населення села і міста. Власне, як виявлялося, роботу можна вести майже
серед усіх верств, оминаючи переконаних комуністів і комсомольців, сільську бюро-
кратію і дрібну інтелігенцію (в т. ч. й учителів), міських росіян. Але для ведення
роботи в масах треба було довести факт існування самостійницької організації, яка
бореться за незалежність України. Це забезпечувалось певною кількістю людей на
район, групу районів, які розповсюджували листівки. Подальші місцеві зв’язки вже
можна було налагодити.280
Для виготовлення листівок і звернень до народу рекомендувалося залучати місце-
вий творчий елемент. Треба розповісти кожному українцеві про нинішні завдання
народу, про суть німецького й, особливо, радянсько-німецького режиму, “про існу-
вання маси людей, які борються за Україну і щастя українського народу”281. Після
такого нелегального найширшого поширення ідей ОУН буде легко відшукувати і зв’я-
зувати між собою місцевих націоналістів, — уважав автор того огляду з півдня Укра-
їни навесні 1943 р.
Наскільки можна зрозуміти, ці поради не завжди вдавалося швидко застосувати.
Місцева мережа в Миколаївській області у 1943 р. була, безумовно, з місцевих
272 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 161.
273 Коростильов Василь. Таємниця Гуляйпільської ОУН,- С. 4.
274 УІЖ,- 1994.- №2-3.- С. 111.
275 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 114.- Арк. 11.
276 Стахів Євген. Цит. твір.- С. 155.
277 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 114,- Арк. 6.
278 Косик Володимир. Цит. твір,- С. 588.
279 Там само- С. 597. У документі не вказано про яку ОУН ідеться.
280 ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали - К., 1996 - С. 324.
281 Там само - С. 325.
54
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
українців. Але досвіду вони не мали. І починати з ними тут (та, мабуть, і в інших
областях) доводилося з елементарного: з конспірації. З часом це давало результати.
Але оперативна розвідка в області на осінь 1943 р. була слабка. До праці в Службі
Безпеки (СБ) була залучена майже вся мережа.282
Автор звіту з області до Проводу ПвУЗ визнавав слабкість пропаганди, яку вела
організація в області (не знаю, що він мав на увазі під слабкістю.— Р. А.\ але гово-
рить про розвиток її в час звітування. Зазначає, що опори в автокефалії він тут не має:
низький моральний стан свящешщтва.
Супротивник ОУН — більшовицьке підпілля — нав’язало контакти з гебіткоміса-
ріатом і з СД. Маси не хотіли й на цім терені ні німців, ні червоних.283
Підпілля в цій області теж зазнавало втрат. У Новій Одесі 18 жовтня 1943 р. було
заарештовано районового провідника Антона і господарчого референта з Миколаєва
Олександра Стецького. 12 жовтня було заарештовано члена ОУН “Сокола”.
7 осіб тоді ж із Миколаївщини були направлені в УПА.
У “Трансністрії” — зоні румунської окупації України в роки Другої світової вій-
ни —румунська влада активно реагувала на будь-які прояви українського національ-
ного життя, хоч умови побутування населення тут були стерпнішими порівняно з те-
риторіями німецької окупації.
Щодо обмежень і заборон українства, то місцеві чини румунської окупаційної ад-
міністрації визнавали це самі: “Українські й російські культурні заходи фактично за-
боронені з метою стримування української підривної пропаганди, яка різними шля-
хами поширює ідею великої України, до складу якої мають входити Трансністрія,
Бессарабія та Північна Буковина.284
Румунські окупанти, як і німецькі, залишили без змін і колгоспну систему в регіо-
ні: тепер колгоспи стали називатися трудовими об’єднаннями.285
Підпілля формувалось тут із членів похідних груп, із підпільників з Дніпропет-
ровської області чи солдатів розпущеного батальйону “Роланд”.
Підпілля зуміло зав’язати добрі контакти з Буджаком (українськими землями нав-
коло Ізмаїлу). Добрі умови для пропаганди виникли з відкриттям в Одесі університе-
ту і духовної семінарії.286
Л. Шанковський пише, що молодь з українських сіл, яка навчалась в Одесі, актив-
но допомагала розбудовувати підпільну мережу по всій області й далі.
З листопада 1942 р. провідником ОУН по Одеській області В. Кук (“Юрко”) при-
значає Тимофія Семчишина, який очолював 3-й похідний напрям у 1941 р., перед тим
уже був заарештований німцями і втік з Дніпропетровської тюрми. До нього облас-
ним провідником деякий час після Лещенка був Мирослав Чепіга, колишній стуцент-
математик Чернівецького університету. Призначаючи Т. Семчишина в Одесу, Кук мав
на увазі, що той очолить і Південь Вінницької області — тобто всю “Трансністрію”.287
Прибувши 9 листопада 1942 р. в Одесу, Т. Семчишин перебирає на себе функції про-
відника ОУН(р). На чолі міської організації він наставляє Лісовського (Соколовського).
Референтом СБ стає Богдан Яворський (зі Львівської обл.). Організаційним референтом
Проводу стає М. Чепіга. І Чепіга, й Яворський стали стежити за румунською і російсько-
мовною пресою, готувати до видання журнал “За державність”. Цей журнал виход ив раз
на місяць на 18—20 сторінках і призначався для керівних кадрів ОУН у краї. Було випу-
щено 7 номерів: №1 — 60 примірників, №2—32, №3,4—5, №5,6,7—виходили до 100
примірників кожен. Редактор видання — Т. Семчишин.
М. Чепіга стає референтом пропаганди Проводу і бере під своє управління друкар-
ню. Він же став редактором журналу “Чорноморський вісник”, що виходив з травня
282 ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 114.- Арк. 6.
283 Там само- Арк. 7.
284 Румунський окупаційний режим у Подністров’ї в роки Другої світової війни (публікація Арссна Зін-
ченка) І І Київська старовина.- 2000 - №2.- С. 124.
285 Там само- С. 129.
286 Шанковський Л. Цит. твір - С. 262. Чимало підпільників самі записалися в студенти, а то й поженились
зі студентками університету.
287 ДА СБУ.- №372.- Т. 1,- С. 94.
- / Антинімецький фронт українського визвольного руху
55
—З р. по червень того ж року. Був цей журнал призначений для рядових членів ОУН
ведення. Обсяг його такий же, як і попереднього журналу. Вийшло 5—6 номерів.
— до 100 примірників, №4 вийшов тиражем 250—270 примірників. 288 Підпільна
друкарня виготовляла також листівки і брошури. З відомих це: “За що бореться
/ПА” — 2 000 примірників, “Боротьба за хліб — боротьба за власть” вийшла тира-
5 ООО, “Громадянин” — 1 500 примірників, “Декрет” — лише 100.289
З лютого 1943 р. оргреферентом Проводу стає Соколовський. Він же очолює СБ,
:с Б. Яворський не справився, на думку Т. Семчишина, зі своїми обов’язками і був
відправлений до КП ПдСУЗ.
Загалом у регіоні діяло 6 округ ОУН, одна з них — у Вінницькій області (у тій
-дістані, що відійшла румунам.—Р. А.). Під кінець румунської окупації, на думку того
х автора, підпільна мережа в області нараховувала 1200 підпільних ланок.
Сам тодішній провідник ОУН(р) Т. Семчишин називає кількість членів ОУН —
-И) осіб (на жовтень 1943 р.). З них 65 були в Одесі, в Прибузькому окрузі з центром
Голті — ЗО, у Томашпільському окрузі (до нього входили райони Вінницької обл.:
- ернівецький, Томапшільський, Ямпільський, Крижопільський, Колимський, Чече-
дьницький і Бершадський)— 15—16, у Жмеринському окрузі було 25—26 осіб,
Середньому окрузі (центр — Балта) — 5 осіб.290
З “Вістей”, які видавав КП ОУН на Південно-Східних українських землях (ПдСУЗ)
квітні 1943 р., в Одесі дізнались про утворення УПА. В кінці червня 1943 р. Т. Сем-
”ішин отримав інструкцію про творення Української національної самооборони
У НС). Її треба було формувати з членів ОУН по селах як боївки. Вже у вересні 1943 р.
провідник ОУН Томашпільської округи доповів, що він підготував членів ОУН для
^самооборонного загону”. Семчишин дав йому наказ створити такий загін в окрузі,
.уди було ще перекинуто до 15 членів ОУН. На прохання “Яреми”, “Юрко” (В. Кук),
провідник ОУН на ПдСУЗ, поклопотався про перекидання в Трансністрію відділу УПА,
—іе на шляху до краю цей відділ був розбитий німцями і повернувся на Волинь.291
Відправляючи Т. Семчишина в Одесу, В. Кук дав йому завдання: з’ясувати став-
лення румунських політиків до ОУН. Пропонувалось через іноземні консульства вста-
новити зв’язки з балканськими державами, а також із Туреччиною, при можливос-
ті — поїхати в ці країни і добиватись від них військової й економічної допомоги
ОУН.292 У тому плані були певні успіхи: не вдалося налагодити зв’язки з італійським
консульством, бо воно виїхало з Одеси в 1943 р., з румунами переговори таки відбу-
лись, але про них — далі...
У січні 1944 р. Т. Семчишин передав обласний Провід Лісовському—Павлишину,
з сам зосередився на підготовці цих переговорів. З початку березня Лісовський — на
чолі Проводу “Трансністрїі”.293
Не обминули ОУН і репресії. Арештувавши в жовтні 1943 р. провідника Томаш-
пільської округи Флута і його заступника Кривоноса, румунська розвідка вийшла на
Чепігу і Лісовського—Павлишина, яких теж було схоплено. Вони були звільнені лише
з початком переговорів ЦП ОУН з румунськими властями.294
Через Одесу було налагоджено зв’язок із Миколаєвом, Херсоном і Донбасом. Зв’я-
зок із Проводом ОУН, пізніше — Головною командою (ГК) УПА здійснювався по
залізниці Одеса—Жмеринка.
Одеса стала місцем, де друкувалось чимало видань ОУН—УПА для всієї України.
Для налагодження цієї роботи в місто приїздив і керівник головного пропагандивно-
го осередку ГК УПА Йосип Позичанюк.
В Одесі було надруковано листівки до грузинів і вірменів. Тут друкували листівки
за потребою Крайового Проводу на ПдСУЗ, обласного Проводу Донбасу. Для області
288 Там само.- Арк. 101.
289 Там само- Арк. 103.
290 Там само- Арк. 103.
291 Там само- Арк. 105.
292 Там само- Арк. 97.
293 Там само- Арк. 102.
294 Там само.- Арк. 33.
5$ Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
одеські підпільники випускали журнал “Чорноморський вісник”, готували радіоін-
формацію (переважно з Бі-Бі-Сі) в “Радієвих вістях”.295 Не без впливу і тиску підпіл-
ля в самій Одесі було дещо поліпшено культурно-освітнє становище українства: з’я-
вились вистави українською мовою, передачі українською мовою з Бухареста.
Але, йдучи на певні поступки в освітніх питаннях, румунська влада тим самим аж
ніяк не толерувала діяльність українських націоналістів та й просто участь в ОУН.
Під Великдень 1942 р. в Яссах відбувся суд над 27 українцями, звинувачуваними у
приналежності до ОУН(р).296
Мало проблеми українське підпілля з російськими білогвардійськими організаці-
ями, а ще значніші — з більшовицьким підпіллям. Сторони мали своїх агентів у стані
одне одного, більшовики — з більшим успіхом.297
Під орудою Проводу ПдСУЗ були, крім, власне, Півдня, ще й Крим, Донбас і Ку-
бань.
Уціліла група українських підпільників у Криму голодною зимою 1941—1942 рр.
намагалась вижити сама і забезпечити харчами українську інтелігенцію. Згодом ця
група зайнялася головно культурно-освітньою діяльністю. Підставою для цього актив-
ний учасник тих подій І. Моряк уважав необхідність розширення зв’язку зі значною
кількістю людей, а також потребу заманіфестувати українську присутність у Криму
тоді, коли це робили й інші національності. Спочатку була утворена капела бандури-
стів, а згодом постав драматичний театр ім. Т. Шевченка, який пропагував українське
мистецтво по всьому Криму, а підпілля використовувало його гастролі для налаго-
дження нелегальної мережі. 298 При міській управі з 1942 р. почало діяти “Бюро допо-
моги українцям”. Стараннями бюро було відкрито початкові, а то й семирічні школи
з українською мовою викладання, крамниця, що допомагала харчуватись тим, хто
гостро потребував.
За оцінками підпілля, українці становили ЗО—40% населення Криму, ще 30%
населення були татари, 15% — росіяни, решта 25—15% — інші народи.299 Це з’я-
сувалось, коли при міській управі Сімферополя була створена комісія у справах
національностей. За короткий час улітку 1942 р. в ній з росіян на українців перепи-
салося 4 000 осіб.300
Керівником підпілля в Криму залишався Степан Тесля. Він зумів залучити до пра-
ці значну кількість перекладачів-українців з Сімферополя, в т. ч. й тих, хто служив
раніше в батальйоні “Роланд”. Через цих людей улітку 1942 р. підпіллю вдалося на-
лагодити зв’язки з Проводом ОУН(СД) і Проводом ПдСУЗ.301 Кримчанам бракувало
освічених людей, шкільних книг і грошей. Тоді, поміж іншого, вдалося дістати з цен-
тру підпільну літературу, а також книжки з історії України та українську літературу,
що добре поширювалася в гуртках самостійницької молоді. І. Моряк дуже високо
оцінював політичну обізнаність кримської і взагалі східноукраїнської молоді. Він під-
креслює, що ця молодь хотіла більше знати про ширші перспективи нашої боротьби,
політичний і соціальний устрій нашої держави, який лад має постати після більшови-
зму і що постане на місці СРСР. І. Моряк продовжував: “Ця молодь була ідейна, в неї
було глибоко вкорінене почуття людської кривди і несправедливості”302.
Українське підпілля й українство загалом у Криму було в складних умовах. У го-
рах діяли радянські партизани, сильним було й радянське підпілля, до того ж, німці в
Криму протегували росіянам, тому тут вільно можна було поширювати видану в Ні-
меччині емігрантську газету “Новое русское слово”, але не дозволялося видавати і
поширювати жодної української газети.
™ Шанковський Л. Похідні групи ОУН.- С. 263.
296 ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 4.- Арк. 52.
297 Шанковський Л. Похідні групи ОУН - С. 266.
298 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 180.
299 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 2.- Арк. 85.
300 Там само.- Оп. 1.- Спр. 20.- Арк. 26.
301 Шанковський Л. Цитований твір.- С. 181. Тоді В. Кук (“Леміш”) гостро розкритикував напівлегальний
характер підпілля в Криму. В усій Україні ОУН перебувала вже в підпіллі повністю.
302 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 185.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
57
Було також багато нових німців-фольксдойчів. Але помалу українці нав’язали кон-
такти з татарським рухом. Під впливом українського підпілля і національного руху
татари теж розпочали боротьбу проти русифікації.303
Підпілля, зорганізоване ОУН(СД), постійно зазнавало втрат. У лютому 1943 р. гес-
тапо заарештувало провідника С. Теслю і, мабуть, знищило його під час евакуації. Зни-
щений був Євген Швед (з Перемишля).304 Розстріляні ще 1942 року Роман Бордехівсь-
кий із Самбірщини, Степан Ваневич із Тернопільщини, Михайло Любас зі Львова.305
Наступним провідником в області стає Катерина Логгуш. Вона прийняла рішення,
яким членам ОУН вказувалось глибше піти в підпілля і розпочати гостру антинімецьку
пропаганду. Гестапо посилює тиск, труси й арешти. Подальша доля тих підпільників
невідома.
Треба сказати, що в Криму діяла й похідна група ОУН(м) з 15 осіб. Серед них
бандерівці виокремлювали Славка Ярослава і Бориса Суховерського (тому я можу
назвати їхні прізвища.— Р. А.) з Буковини. Бандерівці прагнули перетягнути частину
тих людей до себе.306
Організаторами підпілля в Донбасі виступили Іван Клим і Євген Стахів. Перший
створив обласний Провід ОУН(р) у Горлівці в лютому 1942 р., Стахів став його за-
ступником, а від червня того ж року — провідником. У травні 1942 р. підпільні осе-
редки існували в Горлівці, Гришині, Костянтинівці, Краматорську, Слов’янську, Ста-
ліно, Макіївці, Волновасі та Маріуполі.307
Підпільники зазначали, що весною 1942 р. більшість населення було звернене на
більшовиків, бо, ненавидячи німців, третього шляху все ж не бачило. Та це тому, що
він мало спопуляризований, — вважав один із керівників того підпілля. Творення
організації дало змогу вже на початку лютого поширити летючки в Горлівці, Ясину-
ватій, Сталіно.308
Робота підпілля на Донбасі ускладнилась голодом зими—весни 1941—1942 років
і значним рухом міського населення в село, зрусифікованістю населення.
Велику роль у розгортанні підпільної мережі на Донбасі відіграв уже згадуваний
Василь Козик (справжнє прізвище — Михайло Кривошапка), який був призначений
заступником обласного провідника і політичним референтом Проводу з грудня
1942 року. Він організував значні підпільні осередки в Сталіно, Макіївці та Горлівці,
вів велику пропагандистську роботу. З червня 1943 року, після переходу Є. Стахіва на
нове призначення, Козик — Кривошапка очолює підпілля в Донбасі. Він був автором
багатьох листівок українською і російською мовами, організував боївки, які здобува-
ли зброю, боєприпаси, харч для УПА-Південь.308 1
Знову ж таки, на 1942 рік настрої населення, судячи з іншого звіту з підпілля, були
непевні: воно чекало поліпшення своєї долі від когось третього, не вірило у власні
сили. “Найцікавіша справа для них — це розв’язання соціального питання в українсь-
кій державі, для декого також політичний устрій і т. ін.”308-2 Ці речі треба було подавати
якомога дохідливіше в літературі та якомога більшою кількістю видань і листівок.
Залучення робітників на свій бік — ще одне завдання підпілля в тому ж напрямі.
Тут воно досягло значних успіхів, бо в масі своїй керівники підпілля проживали в
робітничих селищах, містах, у родинах робітників, тож добре знали умови їхнього
життя і настрої. Багато членів підпілля теж були робітники. Тож не випадково в неле-
гальній пресі це питання активно обговорювалось. Із раніших таких праць відома
стаття “Мета і роль українських робітників у боротьбі за самостійну українську
державу”, що з’явилась у третьому номері часопису “За самостійну Україну” в липні
ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. З,- Спр. 2.- Арк. 85.
304 Шанковський Я. Цит. твір.- С. 183.
305 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 20,- Арк. 26 зв.
306 Там само.
307 Шанковський Л. Цит. твір - С. 163.
308 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 114,- Арк. 13.
ш-і Шанковський Я. Цит. твір.— С. 167. Згодом М. Кривошапка пішов до УПА-Південь з групою осіб.
У листопаді 1943 р. був ув’язнений поліцаями, заарештований гестапо, яке його розстріляло.
308’2 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 2.- Арк. 84 зв.
58
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
1942 р. У статті вказувалося, що цілі більшовиків і націонал-соціалізму чужі для укра-
їнського робітництва. Треба організовувати свій націоналістичний рух, свою україн-
ську робітничу політику, об’єднуватися в нелегальних і легальних культурно-просвіт-
ницьких і політичних групах під проводом ОУН. Треба виховувати з українських ро-
бітників свідомих українців, а не московських або німецьких яничар, боротися за те,
щоб міста і за формою, й за змістом стали українськими. Ідеї боротьби за УССД, за
владу на своїй землі повинні призиватися серед робітництва.309 Ця стаття, звичайно,
була й прямим закликом, свідченням того, що ОУН виражає інтереси робітницт-
ва, разом з тим вона мала на меті спонукати провідний актив підпілля до руху в
маси з тим, щоб високі кличі поєднати з прозою життя і боротьби.
ОУН(р) зуміла залучити до свого підпілля і росіян. Так, у березні 1943 р. по всьо-
му Донбасу були розкидані листівки українською і російською мовами. Друкарню, де
вони виготовлялись, німці викрили, але російською мовою самостійницькі листівки
з’являлися в Донбасі й пізніше. Тільки влітку 1943 р. гестапо з’ясувало, що їх друку-
вала група росіян з Рудченкового (біля Сталіно), які організували ланку для друку й
поширення таких листівок. Друкували в покинутій шахті спочатку на машинках, зго-
дом — циклостилем. До цієї групи належало ЗО робітників та інтелігентів, заарешто-
ваних і відправлених згодом у концтабір Дахау.310 * 312 * *
Щодо листівок: достеменно відомо, що від 5 до 10 лютого 1943 р. націоналістичні
листівки розкидали в районі Артемівська, Горлівки і Костянтинівки. А 20 березня
того ж року вони з’явились у Краматорську і Слов’янську.3,1 У тих містах листівки
поширювали й серед червоноармійців, бо в лютому того ж року на короткий час Чер-
вона армія зайняла цей район. Після повернення німці розстріляли сотні українців
і провели масові арешти, до числа заарештованих потрапило й багато підпільників.3,2
Масове поширення української самостійницької літератури і летючок дало помітні
наслідки: населення таки побачило третю силу, яка бореться і проти німців, і проти
більшовиків. Але знову ж таки — очікують помочі Англії та США, — писав автор
звіту у вересні 1943 року. Він же стверджував, що місто Сталіно опановується важко,
бо робітництво складається переважно з росіян. Дуже різким був автор і до українсь-
кої інтелігенції: “Тільки плеще язиками, і то лише дурниці”.3,3
Натомість село, на думку того ж автора, має добрий грунт. Автор аналітичного
звіту стверджував у квітні 1943 р., що для Донбасу треба більше листівок, і то писа-
них російською мовою. (Відома одна з них: “Граждане!”). Потрібні листівки, де б
коротко викладалося, що таке ОУН, які її проблеми, мета. У підпільній пресі треба
більше писати про революційні дії народів Прибалтики, Білорусі, інших народів Схо-
ду і Заходу, про центральну Україну, про УПА.3,4
У травні в додатку до того ж звіту з Донбасу автор подає й інші конкретні рекомен-
дації, які знайшли своє втілення в роботі підпілля на Сході й усьому українському
русі. Як політик він указує: ми нічого не обіцяємо, але закликаємо до боротьби за
ідею самостійності. У листівці з таким закликом, яку доконче варто видати, треба
зазначити: “Самостійність дасть можливість:
1. Ліквідувати колгоспи й одержати землю без викупу.
2. Робітникам — стати співвласниками промислових підприємств та ін.
3. Мати дрібно-приватну торгівлю і промисли.
4. Безкоштовне навчання в навчальних закладах і безкоштовне лікування.
5. Банківські кредити для сільського господарства та ін.”315
Той же автор пропонував у летючках писати: не тільки переховуватись молоді від
вивезення в Німеччину, а й утікати в УПА. Бо рішучі молоді люди, що не знають про
неї, готуються перейти фронт, не бачачи іншого виходу.
309 ЦДАГОУ,- Ф. 62- Оп. 1,- Спр. 227,- Арк. 7.
310 Шанкоеський Л. Цит. твір,- С. 172-173.
3,1 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 114,- Арк. 15-16.
312 Шанкоеський Л. Цит. твір,- С. 172.
3,3 ОУН-УПА в роки війни,- С. 351.
3,4 Там само,- С. 319.
315 Там само - С. 351.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
59
З того ж звіту знаємо про поширення, мабуть, таких же летючок у Маріуполі. Вони
пішли на заводи. Летючки відкрили для багатьох ідею УССД і партії, що за неї боре-
ться. Загальне ставлення: здивування і співчуття, змішане з недовір’ям.316 317
Недовір’я викликане тим, що не бачать за самостійницьким рухом реальної сили,
а самі себе цією силою не вважають, надіючись на визволителів звідкись. Синтез
настроїв такий: “От якби німці пішли, а більшовики не прийшли”.
Знову ж таки, автор звіту радить у майбутній пропаганді бути дуже обережним
щодо національного питання, зокрема щодо діяльності Львівського Уряду (Я. Отець-
ка), уникати чогось різко антиросійського. Треба більше конкретності відносно зем-
лі. 3,7 Оцінки 1943 р., як можна зазначити, носять стриманіший характер з дуже прак-
тичними підходами до справи. У документах помічено зсув у важливих ідеологічних
питаннях.
Цей розрив з минулими установками став особливо помітним, коли після втрати
зв’язку з Головним Проводом ОУН весною 1943 р. контакт таки налагодився. Тоді й
виявився деякий дисонанс у листівках зі Львова, що йшли на Схід, і листівками, під-
готовленими на Сході й Півдні. З того часу, як пригадує Є. Стахів, на цих землях
поширювано лише журнал “Ідея і чин”, присланий з Галичини, інші речі публікували
на Волині й Наддніпрянщині.318
Ще одним з успіхів підпілля в Донбасі було налагодження зв’язків з охоронним
поліцейським батальйоном, що стояв у Сталіно. 16 лютого 1943 р. на спільній нараді
керівників підпілля і старшин того батальйону було вирішено покинути службу в німців
і йти творити український партизанський рух у Холодному Яру. Але добрались на
Волинь, в УПА, лише 24 особи на чолі з Романом Антоняком (“Глібом”).319
За свідченням самих підпільників, якогось значного більшовицького підпілля у
Донбасі в ті роки не існувало. Тож гестапо всю свою потугу спрямувало проти укра-
їнського руху. Назву лише деякі арешти. У серпні 1942 р. було заарештовано окруж-
ний провідник Маріупольської округи Степан Держко (помер від голоду і побоїв
у тюрмі в Сталіно). 320 Там же був другий арешт — у грудні, серед заарештованих —
М. Стасюк. У травні 1943 р. заарештовано Миколу Черкащенка, 1885 р. н., обласного
референта зв’язку (помер у Бухенвальді). Заарештований 1943 року і керівник осе-
редку в Слов’янську інж. П. Шинкар. Загинув у Дахау дніпропетровський студент і
донбаський підпільник Теодор Лічман. Заарештовано росіянку Серафіму Кутєєву, яка
очолювала українське підпілля в Краматорську.321
У 1943 р. українське підпілля охоплювало весь Донбас. Більші чи менші осередки
діяли в Маріуполі, Волновасі, Сталіно, Макіївці, Ясинуватій, Горлівці, Костянтинів-
ні, Краматорську, Слов’янську, Гришині. Підпільні кущі й ланки організувались в
Артемівську, Макіївці, Дебальцевому, Єнакієвому, Чистякові. Організовувалось під-
пілля й у Ворошиловградській області.322
Уроки діяльності націоналістичного підпілля у Великій Україні знайшли відобра-
ження і в конкретній роботі, яку вела ОУН на всіх українських землях. Стратегічні
цілі уточнювались, вироблялись тактичні настанови для досягнення їх. Зразком тако-
го вироблення й еволюції руху може бути Інструкція політичної референтури ОУН
для всієї організації, що датується орієнтовно зимою 1943 р.
Головним завданням для ОУН залишалось те ж саме: опанування терену ЗУЗ і
СУЗ. У пропаганді слід було звертати увагу на провідну роль України в національно-
му визволенні всіх народів СРСР як головного носія боротьби з московським і зовні-
шнім імперіалізмом. 323 Чи правильним було таке твердження? Безумовно. Тільки укра-
їнці як найбільший народ СРСР міг очолити визвольний рух інших народів і лише з
3,6 ОУН-УПА в роки війни,- С. 353.
317 Там само - С. 354.
318 Стахів Євген. Похідні групи ОУН на Східній Україні в 1941-1943 роках - С. 158.
319 Шанковський Л. Цит. твір - С. 173-174.
320 Там само - С. 169-170.
321 Там само,- С. 168-169.
322 Там само - С. 173.
323 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 2,- Спр. 1,- Арк. 363.
60
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
його участю ця боротьба могла бути успішною. Український рух чинив, напевно, най-
більший спротив німецькій окупації у ті роки.
“Мусимо змагати, — йдеться далі в Інструкції, — чи тільки держати під нашими
впливами, можливо, все населення України, без огляду на його розговорну мову, мобі-
лізуючи його не під гаслами боротьби з місцевим московським населенням, а проти
імперіалістичної політики територіально і політично чужої Москви та інших імперіа-
лістів”324.
Особлива увага у зв’язку з цим — до міського населення. Не можна допустити до
протиставлення інтересів села і міста, — наголошувалося в документі. Треба розви-
вати світоглядні позиції українського націоналізму. Але практика зіткнення з засада-
ми марксизму в свідомості українців спонукала до того, щоб “кожний провідний член
міг опанувати основи марксизму і проводити його критику.”325
Щодо села, то Інструкція радила підкреслювати, що ОУН стоїть на засадах приват-
ної власності (в т. ч. й на землю).
Як ці ідеї розвивались на Півдні й Сході України, вже було сказано. На жаль, мен-
ше можу сказати про діяльність націоналістичного підпілля в Північній частині Укра-
їни. Край “Північ” із центром у Києві охоплював Кам’янець-Подільську, Житомирсь-
ку, Вінницьку, Київську, Чернігівську, Полтавську, Сумську і Харківську області. Про-
відником цього краю був Дмитро Мирон—“Орлик”. Його заступником — до середи-
ни вересня 1941 р.— Климчишин, потім —Д. Маївський—“Косар”. До Проводу “Пів-
ночі” входили: Пантелеймон Сак—“Могила”, Юрко Бузат, М. Прокоп, Хомів-Лімни-
цький. Після вбивства німцями Мирона в Києві, провідником став Пантелеймон Сак
(ліквідований німцями в грудні 1943 р.).
Це людина мало відома сьогодні. Народився він 1905 р. в сім’ї селян. Закінчив
Інститут народної освіти в Києві, історик за фахом, був членом компартії. Директор
школи у Львові в 1939—1941 рр., член ОУН з 1940 р. Учасник похідних груп, був
заарештований гестапо, втікав. Автор праці про гайдамаччину, член КП Північно-
Східних українських земель з 1941 р., автор брошури “Україна, якою була, якою є,
якою буде”, редактор підпільних видань.326
У 1942 р., як стверджує Є. Стахів, терени “Півночі” в організаційному відношенні
були добре охоплені. Всі області, за винятком Чернігівської та Сумської, мали обласні
керівництва й досить добру мережу підпілля. 327 * Але згодом підпілля тут зазнало знач-
них втрат.
Та почну з Черкащини, краю, що поєднував Північ із Півднем України і відповідні
краї в ОУН. У м. Умань і район члени похідної групи на чолі з Володимиром Кохансь-
ким (“Дмитро Гильченко”) прибули ще в серпні 1941 р. Німці дізнались про діяль-
ність ОУН і в березні 1942 р. 12 осіб з організації було розстріляно. 329 Не уникли
арешту і В. Коханський та його заступник “Петро Думка” (псевдонім). При спробі
втекти вони загинули. Осередки, організовані ними, діяли в усьому районі: так, осе-
редок ОУН у с. Оксаниному в цьому ж Уманському районі налічував ЗО осіб. 330 Силь-
ний осередок діяв і в аграрному училищі в с. Лебединці.
Організація займалась пропагандою, саботажем набору молоді в Німеччину, на-
падали на німецькі склади. Було спалено ремонтний завод “Пантер” і “Тигрів” (німе-
цькі танки).331
Відомо про існування районної ОУН у Звенигородському районі, яка видавала тут
часопис “Рідне слово” й організовувала по селах осередки “Просвіти”. Причому остан-
ні відкривались уже восени 1941 р. В с. Гусаківе це робили окружний провідник ОУН
324 7аи салю.
325 Там само.
326 Содо.іь Петро. Українська Повстанська Армія. 1943-49: Довідник.- Нью-Йорк: Пролог, 1994.- С. 117.
327 Стахів Євген. Похідні групи ОУН на Східній Україні в 1941-1943 роках.
329 Чорномаз Богдан. У полон не здаватися. Національно-визвольна боротьба на Уманщині (1941-1945) //
Шлях перемоги - 14 жовтня 1998 року.
33,1 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні,- С. 320.
331 Чорномаз Богдан. Цит. твір.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
61
Сивокінь (агроном Озірненської МТС) і члени районного Проводу — Омельченко
(агроном райземвідділу), Гацан.332
Весною наступного року їх і ще 12 осіб заарештували. Кількох чоловік розстріля-
ли в м. Звенигородці. Німецькі афіші обіцяли винагороди тим, хто викаже українсь-
ких націоналістів. Окружний Провід діяв і в Золотоноші, а Олександр Бондар був
його провідником, згодом редагував газету “Золотоніські вісті”.333 3 редакції тої газе-
ти вцілів лише Олександр Постоленко, який згодом став референтом УПА
і співпрацював у журналі “Ідея і Чин”.334
У лісах Уманщини 1943 року формувався загін УПА. Восени в район було переве-
дено з Кіровоградщини Осипа Безпалька (“Остап”) і з ним ще 18 осіб. Уманський округ
очолив Олексій Губар (місцевий). З приходом “Остапа”, з осені 1943 р., окружний Провід
Уманщини, охоплюючи і Холодний Яр, дістав функції обласного. 335 Загін УПА очо-
лював галичанин “Сталевий” (псевдонім). Штаб загону, який налічував від 60 до 100
осіб, розташовувався в с. Заликівцях у хаті Якова Галівея. Цей загін вів бої з німцями,
коли визволяли “Гинченка” і “Думку”, він же палив танкоремонтний завод в Умані.336
Загін залишився в рідних місцях і з приходом Червоної армії. Залишились на місці й
члени Оксанинського осередку. З них тільки кілька, пройшовши ГУЛАГ, вижили, п’я-
теро було розстріляно, інші загинули в радянських концтаборах. За спогадами Петра
Дужого, в Холодному Яру діяв загін із 25 осіб.337
Через Умань із Дніпропетровської області йшли члени ОУН, які мали влитись в
УПА навесні 1944 р. Там перебував і В. Кук.
Діяла ОУН і в Полтавській області. За даними НКВД, організацію на початку 1942 р.
створив Дейнека, який був тоді начальником адміністративного відділу Полтавської
місцевої управи. Через деякий час він разом із групою інших членів ОУН був заареш-
тований, але робота організації не припинилась. Весною 1942 р. з Києва до Полтави
приїздив представник ОУН, який привіз літературу і провів нараду керівництва місь-
кої організації. Йшлося про розширення впливу ОУН на селі й створення там органі-
заційної мережі, залучення в організацію інтелігенції. Після наради кілька осіб було
послано для налагодження такої роботи в Опішнянський, Диканський, Новосанжар-
ський та інші райони області.338
Арешти членів підпілля почалися 28 лютого 1942 р. Тоді гестапо схопило орга-
нізатора самостійницького руху в Кременчуці (Полтавська обл.) Щепанського, ре-
дактора газети “Дніпрова хвиля”, разом з дружиною і його дітьми, секретарку редак-
ції Надію Мойленко, Олійника (“Батька”) й 22 інших членів його групи. Згодом
вони всі були розстріляні. Схоплено і розстріляно там же 6 українських переклада-
чів при вермахті.339
Тоді ж відбулись арешти в Полтаві. Був розстріляний міський староста Барковсь-
кий та організатор підпілля в тій області “Ігор” (псевдонім). Дехто втік, інші продов-
жували боротьбу (брат і сестра Василь та Галина Грешки).
Із захоплених у Києві під час арештів 1942 р. документів руху маємо уявлення про
діяльність підпілля в Києві та інших областях краю. Взимку 1941—1942 рр. уся робо-
та ще зосереджувалась на розширенні мережі ОУН і на роботі з членами. Закликів до
активних дій не було. Влітку 1942 р. з Києва отримано наказ: вдаватись до пасивного
опору і саботажу всіх німецьких заходів. Організація веде серйозну пропаганду, орга-
нізовує опір поставкам сільськогосподарської продукції і вивезенню робочої сили в
Німеччину, заперечує німецько-українські маніфестації. 340 За німецькими даними, на
332 Іванченко Михайло. Почуте і побачене. Звенигородський терен ОУН на Черкащині.— Національно-
визвольна боротьба 20-30-х років XX ст. в Україні - Київ-Львів, 1993 - С. 269-271, С. 261.
Зрештою, по війні він був заарештований НКВД і засуджений на 10 літ.— Іванченко Михайло.
Цит. твір - С. 271.
354 Заарештований в 1948 р. Отримав 25 літ, які відбув. Син від нього відмовився.- Там само.
335 Чорномаз Богдан. Цит. твір.
336 3 інтерв’ю Чорномаза Богдана // Наша Україна.— 14 травня 1998 року.
337 Чорномаз Богдан. Національно-визвольна боротьба на Уманщині (1941-1945 рр.).
338 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Книга друга- С. 405.
339 Стахів Євген. Цит. твір,- С. 152. Олекса Бабій утік з-під розстрілу.
340 Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.- С. 567.
62
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
літо 1942 р. в окрузі Києва вже було тисяча членів ОУН(б).341У Києві в 1942—1943 рр.
видавалась як орган ОУН(б) підпільна газета “Самостійна Україна”, співредактором
якої був Мирослав Прокоп.342
У липні 1942 р. в Києві заарештували Олександра Погорілого, який виявився голо-
вою Революційної Української націоналістичної організації, створеної в січні того ж
року. Про неї відомо було тільки з листівок.343
У м. Білій Церкві Київської області теж діяло бандерівське підпілля.344 На початок
листопада 1942 р. гітлерівці вже виходили на підпілля ОУН(р). На двох особливо
ретельних вивідувачів з допоміжної поліції і СС вчинили замах, вони були вбиті.345
У березні—квітні 1942 р. ОУН(р) знову створює обласний Провід у Чернігові.
Активну участь у розбудові чернігівської організації взяли члени Київського Прово-
ду Остапенко та Савченко. Умови їхньої роботи були вкрай складні, і вже в травні
частину підпільників заарештувало гестапо.346
Зі спогадів Яра Славутича (Григорія Жученка) дізнаємося про існування і боротьбу
з гітлерівцями в північних районах цієї ж області самостійницького загону “Чернігівсь-
ка Січ” під командою полковника Стрільця, що мав зв’язки з ОУН. Напередодні прихо-
ду Червоної армії ця “Січ” розпалась. Одні пішли в УПА, інші — до більшовиків.347
Уривчастою є інформація про діяльність націоналістичного підпілля у Харкові. За
даними радянської розвідки, на початку вересня 1942 р. там було виявлено маніфест
ОУН(р), виданий обласним відділом ОУН східних областей України. 348 А всього ві-
домо на той час про 4 таких маніфести. Судячи з повідомлень гітлерівської служби
безпеки, це були листівки під такими заголовками:
• Український народ, селяни, робітники і інтелігенція!
• Ніби страшний привид, стоїть перед нами 1933 рік — рік голодовки і смертей.
• Слово до ОУН.
• Українці! Німці своєю грубою колоніальною політикою на Україні викликали
справедливе обурення нашого народу.349
Німці зуміли заарештувати 4 особи, які приїздили до Харкова з Центру.350
У квартирі Романа Процінського, який прибув до Харкова зі Львова, відбувались
наради місцевої організації ОУН(р). Як постає з тих же німецьких джерел, намічалось
проведення диверсійних і терористичних актів. Організація мала свою друкарню, де
було чимало пропагандистського матеріалу. 17 жовтня гестапо виявило друкарню і взя-
ло її з боєм. Було заарештовано 11 осіб.351
Розширена мережа ОУН(СД) діяла на 1942 р. у Житомирській області. Підпільни-
ки займались тоді пропагандистською і роз’яснювальною роботою. Члени ОУН про-
никли в усі сфери управління в Житомирі. Арешти почались у березні. Роман Мар-
чак, керівник (?) обласного Проводу, був застрелений при спробі втекти. Було перехоп-
лено 2 000 брошур і листівок. 352 Усього в березні того року заарештовано 12 бандерів-
ців.353 У вересні 1942 р. гестапо викрило провідника Овруцького району Юрія Тро-
щука. 354 Він зізнався, що тримав зв’язок з ОУН(б) у Костополі, з Андрієм Луциком.
Ю. Трощук не витримав тортур і видав ще 7 функціонерів, які працювали вчителями.355
541 Там само- С. 572. Невідомо, чи ця цифра стосувалася всього краю “Північ” чи лише Київщини.
542 Літопис УПА - Т. 24,- С. 9.
343 Там само- С. 574.
344 Там салю - С. 588.
345 Косик Володимир. Цит. твір. Додатки - С. 596.
346 Бутко Сергій. Визвольні змагання ОУН та УПА на Чернігівщині - С. 49.
347 Там само - С. 50.
348 ЦДАГОУ,- Ф. 62,- Оп. 1,- Спр. 227,- Арк. 24.
349 ОУН-УПА в роки війни,- С. 194-195. Переклад з російського перекладу назв листівок-міст.
350 ЦДАГОУ- Ф. 62 - Оп. 1.- Спр. 227. Гестапо захопило документи якоїсь з ОУН у Харкові, згодом уже в
захоплених німецьких документах вони потрапили до рук НКВД.
ОУН-УПА в роки війни,- С. 201.
352 Косик Володимир. Цит. твір,- С. 557.
353 Там само - С. 556.
354 Там само - С. 576.
355 УІЖ,- 1994,- №2-3,- С. 105.
Розділі. Антинімецький фронт українського визвольного руху
За радянськими даними, в м. Коростені на літо 1943 р. діяла підпільна організація
націоналістів, яка мала у своєму розпорядженні й зброю. Німці заарештували 70 осіб
. направили їх у Житомир. 356 Тоді ж діяло нечисленне підпілля ОУН(СД) і в Андру-
шівському районі. 357 Ця ж ОУН мала свою мережу й у багатьох селах Бердичівського
району, підсилену бойовими рейдами відділів УПА.358
У 1942 р. загинули ще два окружних провідники підпілля ОУН(СД) на тих же
теренах. Перший з них — Омелян Липовський, родом з Чорткова, другий — двадца-
тидвохрічний Осип Бережак, із с. Степанків Гайсинського району Вінницької облас-
ті. Він був розстріляний у лісі під Вінницею 9 жовтня. Тогочасний документ передає
останні слова, сказані О. Бережаком перед розстрілом: “Я сьогодні згину від німець-
кої кулі разом з жидами, але не як комуніст, а як український самостійник. Передайте
привіт українським самостійникам, а особливо галичанам. Слава Україні’”359 360
Напруга в діяльності підпілля Вінницької області, зокрема — німецькій частині її,
часті арешти стануть зрозумілими, коли згадати, що саме там будувалася ставка Гіт-
тера, а значить, і жорсткий режим побутування населення.
Після Євгенії Петурзіль жіночу мережу в м. Вінниці очолювала 23-літня Оля із ЗУЗ.
Була розстріляна гестапо в березні 1943 р. Така ж доля спіткала іншого члена обласно-
го Проводу ОУН(СД) “Нечая” (родом з Бережанщини, Тернопілля, вік — 23 роки).
Зв’язок між Вінницею, Львовом і Києвом здійснювала Ірина Підлужна (“Ірка”,
з Бережанщини, віком 23 роки). Розстріляна весною 1943 р.
Одним із перших членів ОУН(р) в області був “Залізняк” з присілка П’ятничан
। у межах Вінниці). У тій же окрузі він був провідником юнацтва, згодом — активним
з організації українського партизанського руху.36(1 Військовим референтом ОУН(р) в
області був Федір Біличенко, родом із м. Немирова тої ж області, віком 36 років, колиш-
ній капітан ЧА. С. Галамай під прізвищем Ф. Білобченко подає, мабуть, його як обла-
сного провідника Вінниченка,361 на мою думку, — з листопада 1943 р.
Як можна зрозуміти з поодиноких документів, десь за три роки оновлювався керів-
ний і рядовий склад ОУН(СД) у Вінницькій області, про що вже згадувалося вище.
Провідником обласного Проводу від липня 1941 р. до серпня 1942 р. там був Василь
Яворів (“Бойко”) зі Стрийщини. Відтак звідти він був переведений для роботи в Сум-
ську область, де його викрило і розстріляло гестапо 1943 р.362
На початку 1942 р. у Вінниці й області з’явились листівки, розповсюджувані під-
піллям. У них повідомлялось про арешт в Києві до 60 активних членів ОУН, розстріл
С. Бандери (?). У зв’язку з цим українське населення закликали до боротьби з німця-
ми та до розгортання підпільної роботи. Листівки закінчувались твердженням: Німе-
ччина — вічний ворог українців. 363 У березні німецька поліція безпеки повідомляла
про збільшення кількості осередків у місті Вінниці й особливо в селах. 364 Десь на
кінець урядування “Бойка” відомо про виявлену у Вінниці листівку українського руху
опору.365
У червні 1942 р., повертаючись з II Конференції ОУН(СД), Вінницю відвідує про-
відник ПівнСУЗ Дмитро Мирон. Він провів нараду активу, ознайомив із постановами
конференції і передав 2 примірники постанов, щоб розмножити для членів організа-
ції. Незабаром після того до міста приїхав референт пропаганди крайового Проводу
П. Сак.366 Вишкіл-бо членства відбувався і тут. Улітку і восени 1942 р. в області члени
ОУН за допомогою селян організували акцію проти заготівель німцями продуктів.367
356 ОУН-УПА в роки війни.- С. 91.
357 Літопис УПА.- Нова серія.- Т. 2.- С. 654.
358 Там само.- С. 686.
359 ЦДАВОВІУУ- Ф 3833,- Оп. 2,- Спр. 4,- Арк. 69.
360 Шлях перемоги.- 2000.- 11 травня.
361 Галамай Степан. Боротьба за визволення України. 1929-1989,- Львів: Каменяр, 1993.- 344 с - С. 210.
362 Робітники ОУН на СУЗ Сергійчук В. // Шлях перемоги.- 2000,- 11 травня.
363 ОУН-УПА в роки війни,- С. 24.
364 Косик Володимир. Цит. твір,- С. 557.
365 Там само - С. 570.
366 Галамай Степан. Боротьба за визволення України 1929-1989. Львів,- С. 207.
64
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Членом обласного Проводу у Вінницькій області була Євгенія Петурзіль, родом із
Тернопілля, віком близько 25 років. Вона очолювала жіночу мережу, а згодом теж
відійшла в Сумську область, де була схоплена і розстріляна гестапо.367 368
Про наступного провідника Вінницької області відомо лише те, що його псевдонім
“Левко”, (родом із Сяноччини, віком 26 років), він керував обласною мережею від сер-
пня 1942 р., після “Бойка”. У листопаді того ж року “Левко” був заарештований гестапо
в Києві й розстріляний у тюрмі Києва чи Житомира. 369 Як можна зрозуміти, через цю
область переправлялась пропагандистська література до Румунії. Десь на початку вере-
сня 1942 р. людину з підпілля ОУН(СД) було саме за це заарештовано у Вінниці,
а згодом румунами заарештовано ще 9 осіб, причетних до цієї ж переправи. 370 Учитель
із Тиврова був заарештований трохи пізніше —тоді, коли готувався переправляти пропа-
гандистську літературу в Київ, маючи при собі два підроблені паспорти.371 Пересліду-
ваний німцями, він утікав і відстрілювався, але був таки вбитий — навесні 1943 р.
Провідником південної вінницької округи був “Олекса” з Хмільницького району
Вінницької області. У квітні 1943 р. його послали у ПЗУЗ, у серпні 1943 р. він повер-
тається на Вінниччину з відділом УПА. З ним знову повертається в ПЗУЗ у січні
1944 р. і працює в осередку СБ. Загинув у бою з більшовиками в Чорному Бору на
Поліссі в січні 1945 р.372
У Хмільницькому районі Вінниччини районним провідником був учитель історії
й літератури Купрієвич, який загинув у бою з німцями УПА влітку 1943 р. Обласним
політреферентом був Килимник. Підпільну друкарню організував І. Ященко, який після
розконспірування подався зі зв’язковими на Волинь до УПА.373
Названі особи не були поодинокими членами націоналістичного підпілля в цій
області. Місцеві становили там, особливо після перших німецьких арештів, більшість.
Побічним свідченням цього є повідомлення начальника поліції безпеки і СД про арешт
у вересні 1942 р. в м. Гайсині 7 осіб за пропаганду на користь групи Бандери, з вилу-
ченням важливих пропагандистських матеріалів і пістолета.374
Як бачимо, підпілля зазнало на Вінниччині двох смуг арештів — у серпні 1942 р.
і весною наступного року. Відомо також, що начальник Вінницької поліції Степан
Савченко станом на 1944 рік був членом ОУН(СД). Він отримав розпорядження ор-
ганізації відправити поліцейських в УПА. 375 У Вінниці протягом двох місяців до під-
ходу фронту перебувала група членів ОУН із Дніпропетровської області.
Загін УПА, сформований із місцевих або з осіб зі Східної України, перебував пев-
ний час тоді в с. Лисогірці Літинського району. До загону, яким керував “Батько” —
Омелян Грабець, входило 3 сотні — 1 курінь. Курінним був “Бистрий” — Ярослав
Білинський.376
Через деякий час О. Грабець поїхав на Волинь і відновив зв’язок із Крайовим Про-
водом ОУН на ПдСУЗ. Його керівник В. Кук дав завдання О. Грабцю просуватися на
Схід. Від О. Грабця таке ж розпорядження отримав курінний “Бистрий”. Але останній
пішов на захід. У Грабця лишилось тільки 15 осіб. За сприяння В. Кука він отримав
сотню “Лемка” і пішов з нею на Схід. У зустрічах О. Грабця з В. Куком було вироблено
завдання для цього загону і підпілля ОУН: активізувати підпілля, за рахунок головним
чином ОУН на місці поповнити ряди УПА, деморалізувати тили Червоної армії.377
При поверненні з походу на Схід одна з сотень куреня “Бистрого” була стрінута в
Галичині й теж пішла з ними (сотня “Буруна”).
367 Там само - С. 209.
3“ Шлях перемоги - 2000.- 11 травня.
369 Там само.
370 Косик Володимир- Цит. твір. - С. 576.
371 Там само - С. 580.
372 Шлях перемоги - 2000.- 11 травня.
373 Гїламай Степан. Цит. твір.- С. 210.
374 Косик Володимир. Цит. твір.- С. 580.
375 Протокол допиту Лідії Дудко // Архів СБУ в Дніпропетровській області.- Спр. П6402 / Укладачі Д. Ку-
день, П. Хобот.- С. 34.
376 Там само - С. 35
377 Там само - С. 35.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
65
Десь тоді ж був сформований новий Провід генерального округу ОУН на ОСУЗ на
чолі з О. Грабцем (“Богунець”). Сотні мали рухатись у Вінницьку і Кам’янець-По-
дільську області. До переходу лінії фронту ці сотні вели активні бойові дії з німцями
і частинами Червоної армії й знищували співробітників НКВД.
Після переходу фронту загін пішов по Вінницькій області. Відомо про існування
підпілля ОУН(СД) у Ново-Сільцях, Вонячино.
У червні 1944 р. загін залишився на острозі між Микулинцями, Літином і Берком
близько місяця. Хтось зі стрільців загону з місцевих зрадив. 10 червня загін був оточе-
ний, частину людей убито, більшість потрапили в полон. З оточення вирвалося всього
кілька чоловік — О. Грабець, “Л. Дуда”, “Ярема” і “Забутий” (згодом теж заарештова-
ні). О. Грабець був убитий при переслідуванні.378
Так само окупаційна влада переслідувала ОУН(р) у Кам’янець-Подільській області.
Відомо про розстріл Матіящука, провідника Летичівського нацрайону в 1942 р. Влітку
1943 р. в Проскурові (тепер Хмельницький) розстріляно Борисюка, провідника північ-
ної округи області, віком ЗО років, родом зі СУЗ. 379 У тому ж році був розстріляний
Біланюк — провідник нацрайону Дунаївці, з СУЗ. Підпілля в цій області існувало й на
початку 1944 р. В січні 1944 р. Оксана — Люта, член обласного Проводу ОУН у тій же
області, розстріляна гестапо. Була вона родом з Чортківського району (Тернопілля).380
Скупі дані є про діяльність націоналістичного підпілля в Сумській області. До його
рядів на ЗО жовтня 1943 р., за доповідною начальника політичного відділу центрально-
го штабу партизанського руху полковника Конкіна, в області (після 3 місяців арештів)
входило 280 осіб. Серед заарештованих за належність до підпілля було багато вчите-
лів, ряд осіб з місцевої адміністрації. Зокрема, до керівництва ОУН в області, на дум-
ку того ж Конкіна, належали заступник Сумського бургомістра Седененко, бургомістр
Краснопільського району Мірошниченко, головний інспектор шкіл Саседнін.381
Гестапо в грудні 1942 р. знало про існування на Сумщині обласного провідника
Сапруна, двох заарештованих провідників і 38 членів ОУН(р).382
1.6. Радикалізація позицій 0УН(м)
Арешти взимку й навесні 1942 р. загострили стосунки мельників-
ців з німцями. Члени руху мусили йти в підпілля або старанно конспіруватись. З ча-
сом це мало привести й до зміни у ставленні до окупаційного режиму, чи швидше —
в активній реакції на його злочини.
Німецькі розвідоргани спочатку зазначали, що після арештів рух не виявив тенден-
ції до зростання, поліції вдалося захопити також більшу кількість нелегальної літера-
тури. Та вже 23 травня 1942 р. поліція перехоплює в Києві 13-ту листівку ОУН(м) тира-
жем 1 900 примірників, 383 що може свідчити про поступове відновлення пошкоджених
унаслідок арештів зв’язків. Члени руху відомі й тим, що організовують доставку про-
дуктів для населення міста.
14-та за ліком листівка ОУН(м) з’явилася в Києві 26 квітня, наклад її — 170 при-
мірників, а 15-та — 3 травня 1942 р. накладом 368 штук.384
На цей час ОУН(м) намагається, за даними німців, зорганізувати місцеві осередки
“Просвіти” або проникнути в них там, де вони вже є. Вони також намагаються здобу-
ти вплив на українську церкву. 385 Так, 25 травня “Просвіта” пропонувала відкрити в
Харкові виставку, присвячену С. Петлюрі, але німці не дали дозволу на це, бо вважали,
378 Там само- С. 39.
179 Шлях перемоги - 2000 - 11 травня.
380 Там само.
381 Сергійчук Володимир. Наша кров - на своїй землі - Київ - 1996.- 44 с - С. 13.
382 Косик Володимир. Цит. праця,- С. 596-597.
383 Літопис УПА. - Т. 6.- С. 48.
384 Там само - С. 51.
385 Там само- С. 47.
66
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
що в тій структурі керівну роль виконують мельниківці. З тих же мотивів у тому ж
місті було відкладено створення товариства допомоги українських жінок.386
ОУН(м) теж постійно зазнавала втрат. У травні 1942 р. було розгромлено її лубен-
ський осередок на чолі з Верешем (із Закарпаття). У Харкові викрито районного бур-
гомістра, члена ОУН Світличного. З часом заарештували і знищили 15 націоналістів
у Полтаві, в т. ч. й провідника обласної екзекутиви, голову міської управи Барковсь-
кого, колишнього старшину ОУН Дейнеку, Дигаса, Клименка.387
Між тим центральне керівництво ОУН(м) в Україні вирішує широко обговорити
ситуацію, що склалася в організації та й в Україні навесні 1942 р.
Провід ОУН(м) на СУЗ став вимагати від ПУН змін у питанні “наше ставлення до
німців”. Уже стало ясно, що формула “німці нас толерують” зазнала цілковитого краху.
З організації пішли кон’юнктурники. Сильнішою стала і ворожнеча між обома ОУН.388
Обговорення мало відбутись у вигляді конференцій у різних частинах України.
Перша з них відбулась 24—25 травня в Почаєві, в 2-му Інспектораті, якому підлягали
Волинь, Полісся й частина Поділля. Ця конференція мала стати визначальною для
інших, підсумкова була б у Києві.
На конференції в Почаєві було зачитано й обговорено 3 реферати: політичний (Яро-
слав Гайвас — “Бистрий”), з проблем культурно-освітньої роботи (Шуляк, член цен-
тру), організаційний (Барда, провідник цього Інспекторату).
Перший доповідач “Бистрий” (який на ту пору керував, з від’їздом О. Ольжича,
мельниківським підпіллям в Україні) стверджував, що війна триватиме довго і німці
не здобудуть цілковитої перемоги. Швидше за все, вони не витримають натиску на
Заході, але втримаються на Сході. Та будуть тоді так виснажені, що українці зможуть
узяти ініціативу в свої руки. 389 Власне, тут нічого нового нема. Новим є присуд німе-
цькій політиці в Україні, який давав “Бистрий” як провідник ОУН(м) у краї: колоні-
альна, спрямована на винищення українського населення. Звідси робиться висновок,
що “єдиною нашою відповіддю може бути відкрита боротьба”. 390 Це насамперед озна-
чало, що в пропаганді німецьку політику не можна замовчувати. З іншого боку, треба
послідовно протиставляти себе німецькій системі, розбиваючи її. Бо тільки значно
ослаблені німці захочуть говорити з ОУН. Німці можуть піти навіть на створення
протекторату в Україні, використавши в тих умовах більш зговірливі, ніж націоналіс-
ти, кола. Тоді доведеться ще поборотися за перебрання влади в Україні. “Бистрий”
висловився й за примирення всіх українських самостійницьких сил. Без замирення
на цьому фронті неможливо й думати про розгортання сил для боротьби і про сталі
успіхи. Бандерівці ж на це не йдуть. Тому треба добиватися, вважав той же автор,
щоб бандерівці зреклися своїх монопартійних диктаторських планів і мусили б пого-
дитись насамперед на співпрацю з ОУН(м).
У зв’язку з цим пропонувалося вести широку організаційну різнопланову роботу
в масах — переходити від неполітичної до політичної. Тільки у висліді цієї праці
висунуться кадри, яких так не вистачає тепер.391 Шуляк наголосив у своєму виступі
на питаннях шкільництва, яке цілком можливо проводити на рівні нижчого самовря-
дування. Інше завдання для членів ОУН — підвищення свого культурно-освітнього
рівня і така ж освітня робота на теренах у цілому.
Третє завдання для ОУН у своїй царині Шуляк бачив у збільшенні обсягів продукції
друкованого українського слова. 392 (Побіжно зауважу, що, на жаль, і в незалежній,
здавалося б, Україні ці ж завдання залишаються більш ніж актуальними.— Р. А.).
Провідник 2-го Інспекторату Барда зупинився на таких питаннях:
• організаційна схема;
• якість людського елементу в системі ОУН;
• вага мережі ОУН у загальній роботі.
386 Там само,- С. 48.
387 ОУН в 1939-1945.- С. 75.
388 Кдсть Гіммельрайх. Спомини командира відділу особливого призначення УПА-Схід //Літопис УПА.-
Т. 15,- С. 123.
389 Гайвас Ярослав. Переломний рік. ОУН в 1929-1954 рр,- На чужині. 1955 - С. 284-300, С. 286.
3,0 Там само.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
67
Доповідач зазначав, що основою життя й діяльності ОУН є динаміка. Тому розпо-
діл мережі ОУН не має бути механічним, за теренами, а творитися залежно від пла-
нів, завдань і концентрації відповідних людей на місцях.391 392 393
Після конференції в Почаєві провідник центрального керівництва ОУН на Придніп-
ровщині поїхав на Захід, де мав розмови з вужчим Проводом ОУН. Обговорювались
результати конференції, компетенція її і, мабуть, керівництва у Великій Україні.
У червні 1942 р. подібні конференції відбулися в Проскурові, у липні — в Полта-
ві, на початку серпня — у Дніпропетровську. Зустрічалися з цього ж приводу —
в Джанкої (Крим).394
Розглянемо “Стверджений тезис” однієї з цих конференцій, здається, з Проскуро-
ва. 395 Визнаючи за основного ворога українського визвольного руху комунізм, доку-
мент зазначає, що після усунення більшовизму настане черга долати інші перешкоди.
Що під ними мається на увазі, можна судити з такого уривка стверджень: “Ніякі кон-
цепції панавіктичних союзів або уній, ніякі американські або англійські чи чиї-не-
будь інші панєвропейські плани тощо — не здійсняться”396. Під цими й іншими треба
розуміти гітлерівські плани “Нової Європи”.
“Стверджений тезис” подавав і короткий виклад-аналіз здійсненого ОУН(м) на
СУЗ за час від початку радянсько-німецької війни. 397 3 цього ж документа можна
довідатися, що за наказом А. Мельника від 30.06.1941 р. і 06.07.1941 р. всі члени
організації мали утримуватись від полеміки з бандерівцями у листівках і взагалі в
друці. 398 Перегляд цього наказу спровокували, мабуть, убивства в Житомирі. У до-
кументі також говорилося, що ОУН проти бандерівців “займає рішучу поставу, не
веде з ними ніяких переговорів і поборює їх доцільними засобами”.399 400
У поширюваному в рейхскомісаріаті України журналі ОУН(м) “Сурма” влітку
1942 р. ідеї згадуваних вище конференцій уже віддзеркалились. Зокрема, там писа-
лося, що “хоч іноземні держави намагаються зруйнувати нашу національну рішу-
чість і стійкість, та все-таки українське питання залишається найважливішим питан-
ням Східної Європи”. І далі: “Українці не хочуть воювати за чужі інтереси як найман-
ці..., вони підуть у бій тільки за право на незалежне політичне життя44400.
Намагаючись теж опанувати терени всієї України і наблизитися в теорії й практи-
ці до пекучих проблем українського життя, ОУН(м) організовує і проводить 14—15
серпня у Києві в глибокій конспірації з’їзд українських самостійників. Як можна зро-
зуміти з наявних свідчень, на з’їзді, крім ОУН, були представлені організації, створе-
ні нею в різних сферах суспільного життя.
Основна доповідь з’їзду — “Етапи визвольно-революційної боротьби українсько-
го народу під більшовиками”. Її виголосив “Гамалія” (Кость Г.) з Києва, член облас-
ної екзекутиви київської ОУН.401 Та вона носила швидше історичний, як на мене,
характер. Інші промовці на тому зібранні були куди конкретніші. Я. Гайвас у своєму
виступі пропонував тісніше пов’язуватися з місцевим населенням. Треба протистоя-
ти зусиллям німців, щоб української проблеми в очах населення (і світу) не існувало,
а були тільки проблеми окремих міст, районів, провінцій. Більше того — “Бистрий”
Я. Гайвас) вказував на необхідність на даному етапі розбудовувати збройні осеред-
ки, щоб захищати свої ділянки боротьби і роботу, спрямовану проти німців.402
391 Там само.
392 Там само.- С. 287.
393 Там само - С. 288.
394 Там само.- С. 289.
195 Її матеріали на СУЗ датуються квітнем, але дата, цілком можливо, в тих умовах була змінена навмисно,
уонспіративних причин.
396 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 70,- Арк. 2.
397 Там само - Арк. 3.
398 Там само.
399 Там само.
400 Косик Володимир. Цит. твір - С. 565.
401 Гайвас Ярослав. Цит. твір,- С. 293-294.
402 Гам само- С. 295.
68
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
Уже згадуваний Барда у своєму виступі на з’їзді “обґрунтував вимогу повного,
всебічного і безпосереднього виступу проти німців”. Він же наполягав на веденні
ОУН наступальної антинімецької пропаганди. Збройні відділи, які існують при орга-
нізації і проявляють лише спорадичну активність, мусили б, наполягав Барда, стати
не допоміжним, а самостійним сектором широко розгорнутої дії.403 Такі пропозиції
дуже вже відрізнялись від офіційної позиції ПУН. Барда аргументував необхідність
збройного антинімецького виступу так: того вимагає населення, змучене німецьким
терором, війна не триватиме десять літ, треба все одно виступити, коли німці ослаб-
нуть, але приготування до такого виступу (всеукраїнського) можливі тільки справою,
а не голим теоретизуванням. Ці закиди Барди, керівника тої частини ОУН, де вже
діяли певні збройні загони (“Поліської Січі”), були слушні, особливо з огляду на стан
німецького терору в Україні, в т. ч. й проти ОУН, та очікувань населення. Але на тому
з’їзді вони не знайшли підтримки більшості делегатів і керівництва ОУН. Щоправда,
Малий — військовий референт при Центральному керівництві ОУН на Придніпров-
ських землях — указав на політичну доцільність створення військових підрозділів.404
У виступі на з’їзді Шуляк зупинився на трьох ворожих силах на культурному фрон-
ті: німцях, старорежимних русофілах і комуністичних русофілах.
Провідник Київської обласної екзекутиви ОУН(м) ЕЦаденко вказав у своєму ви-
ступі на необхідність видання на Придніпров’ї власного оперативного друкованого
органу ОУН. Торкнувся він і проблем політичного загартування та перегрупування
членства, бо хоч на тій же Київщині воно налічує сотні людей, але покластися можна
тільки на частину з них. У виступі Щаденка цікавим є пряме перегукування з ідеоло-
гами ОУН(р) стосовно підґрунтя руху: “Націоналістичний рух мусить мати широку
соціальну базу, а національно-революційна боротьба мусить базуватися не лише на
ОУН, а й на різних інших організаційних формах”, у тому числі й на селі.405
Остання пропозиція була підтримана з’їздом.
Закликів до широкої антинімецької пропаганди в резолюції не було, а вказівки на
творення військових відділів без уточнення на те, проти кого вони можуть бути спря-
мовані, тепер виказували явну стриманість делегатів з’їзду і, мабуть, ОУН(м) у цій
справі. Разом із тим, резолюція з’їзду ставила питання про об’єднання в одне ціле
всіх українських збройних формувань в УПА.406
Що більше: як я зазначав уже в книзі “Розумом і серцем”, зіткнення зі східноукраїн-
ською дійсністю спричинило суттєвий, а в певних речах — і корінний перелом у погля-
дах в ОУН на соціально-економічний устрій майбутньої української держави. Ю. Бой-
ко називає його націократією. Економічна політика цієї держави сполучатиме принци-
пи державного капіталізму, кооперативної і приватної власності.407 Як видно, не лише
Ю. Бойко, але й Олег Ольжич (Кандиба) був переконаний у необхідності державного
контролю над промисловістю і торгівлею. Навіть більше, послідовники Мельника, —
писав Д. Армстронг, — аби уникнути відчуження східноукраїнської молоді від органі-
зації, відставили вимогу негайного розпуску колгоспів на користь програмового тверд-
ження про те, що самі члени колгоспів вирішують його подальшу долю.408
Це еволюція в організації, яка ставила собі за мету стати провідною силою в бороть-
бі за самостійну Україну. До такої боротьби треба було залучити найширші маси укра-
їнства. Після з’їзду Провідник центрального керівництва виїхав на Захід, до керівни-
цтва ПУН. Його заступив на цьому посту Василь Кузьмик (Петренко), який до того
керував референтурою пропаганди його Проводу. Німецькі поліційні служби, які до
того часу вважали, що ОУН(м) не проявить якоїсь активності, змушені були ствердити
у серпні 1942 р.: спроби представити собі ОУН(м) як лояльну до німців можуть вияви-
тися ще небезпечнішими, ніж прямий і відкритий виступ організації Бандери. Остан-
403 Там само.
404 Там само.- С. 295.
4,15 Гам само,- С. 297.
406 Гайвас Ярослав. Переломний рік,- С. 298.
407 Бойко Юрій. Шлях нації.- К., 1992 - С. 114. Докладніше про це див: “Розумом і серцем”,- К, 1999,-
С.166-170.
408 АгтзГгоп^ А. Мп. Пкгаіпіап паПопаІївт,- Р. 128.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
69
кім часом рух Мельника веде відкриту пропаганду проти Німеччини.409 23 прихильни-
ки руху були заарештовані тоді в Лубнах і відправлені до Кременчука.
Окупаційні власті в рейхскомісаріаті України відзначали активізацію ОУН(м) й у
вересні.410 5 прихильників організації німцям вдалося заарештувати в той же час і в
околицях Миколаєва, серед них були начальник і два члени місцевої української охо-
ронної поліції.411 У вересні була поширена ще одна листівка ОУН(м), звернена до
українських селян, робітників, інтелігентів. Поряд із закликом вступати в ОУН, там
ще раз стверджено дві тези: “Самостійництво постає тільки шляхом національної
революції” і повтор 1941 р.: “Війни ми не залишаємо, але ми її скінчимо”.412 Десь
у кінці вересня був заарештований Василь Кузьмик (“Петренко”) і за ним ще 8 осіб.
У Кузьмика було знайдено лист Зенона Домазара, референта пропаганди ОУН, з на-
прямками пропаганди організації.413 В той же час у Києві виявлено підпільну друкар-
ню, перехоплено листівку “Народження нового українця”. Арешти в Києві тривали,
знищено було і східне видання “Сурми”.
Наступна достовірна інформація про діяльність ОУН(м) у Східній Україні відно-
ситься, за німецькими джерелами, до березня 1943 р. Тоді в Україні були виявлені
листівки, в яких говорилося, що німецька окупація може бути тільки тимчасовою.
В іншій листівці йшлося про роль А. Мельника в русі.414
Відомо також про арешти в Харкові членів обласної екзекутиви ОУН(м): інженера
Миколи Михайловича, Кононенка, інженера Миколи Горбаня. Треба сказати, що у Хар-
кові діяла, мабуть, найвпливовіша мельниківська організація за межами Києва. Вона
потрапила в досить благодатний (порівняно!) грунт чисельної, як на Сході, української
інтелігенції міста. Саме ця інтелігенція під неформальним керівництвом юриста Воло-
димира Доленка, колишнього редактора (в 1917—1918 рр.) газети “Рідне слово”, вит-
ворила “Громадський комітет”. До нього увійшов ряд провідних професорів і патріо-
тів. Згодом Доленко прагнув обсадити цими людьми адміністративні посади в місцево-
му управлінні. Комітет ставив собі за мету державну незалежність України в майбут-
ньому, з демократичним ладом. Під час німецької окупації члени “Громадського комі-
тету” прагнули — і досить успішно — розбудовувати громадське і культурне життя в
місті й області, намагаючись не вступати у відкриту конфронтацію з німцями.415
З арештом В. Кузьмика, а згодом і Лоєцької, керуючої секретаріатом ОУН(м), цен-
тральне керівництво організації на Придніпров’ї (до березня 1943 р.) заступає Зенон
Домазар (“Аркадій”). Улітку 1943 р. зазнав утрат і Вінницький інспекторат ОУН(м):
при спробі втечі з тюрми загинув провідник інспекторату Володимир Стасів (з Гали-
чини).416 Центр діяльності організації помалу зміщується на Волинь.
Значна, а в деяких випадках і основна частина мережі обох ОУН, членів українсь-
ких культурно-освітніх товариств і організацій на СУЗ залишилася в місцях свого
попереднього проживання і з приходом Червоної армії. Мені невідомо майже нічого
про їхню підпільну діяльність у тилу цієї армії. НКВД діяло значно жорстокіше і
водночас витонченіше, ніж гестапо, та й чисельність його, а тим більше — інформа-
торів, агентів далеко перевищували можливості гестапо. На 5 березня 1944 р. нарком
держбезпеки УРСР Савченко сповіщав у Москву, що на території України виявлено й
ліквідовано 196 організацій і груп ОУН, в яких налічувалось 2 456 учасників підпіл-
ля. З них 870 уже було заарештовано, розроблялось агентурою — 483, розшукува-
лось— 1 093 особи.417
З областей, де ці арешти і розшуки проводилися, вже лише Рівненську відносимо
до західних, усі інші — Центр, Південь, Схід України.
409 Літопис УПА - т. 6.- с. 60.
410 Косик Володимир. Цит. твір - С. 579.
4,1 УІЖ,- 1994.-№2-3.- С. 111.
4,2 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 63,- Арк. 17.
4,3 Літопис УПА,- Т. 6.- С. 67.
414 Там само.- С. 70.
415 Див. про цс: ОУН-УПА в роки війни,- С. 34-49
4,6 ОУН в 1939-1945 рр.- С. 76.
417 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 - К., 1994,- Т. 1,- С. 366.
70
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
1,7. Самостійницьке підпілля в Західній Україні
Коротко розглянемо діяльність обох ОУН, перш за все в Галичині,
в часі до середини 1943 р. — початку збройних сутичок УПА і УНС із гітлерівцями.
Документів про українські політичні сили 1942 року в тих краях небагато.
Надмірна кількість сільськогосподарської продукції, яку мали здавати в селах регіону,
призвела до того, що вже зимою 1941—1942 рр. у гірських районах Карпат і на Поліссі,
а весною 1942 р. на Підкарпатті починається голод. Новітньою панщиною стала для
селян робота в “лігеншафтах” — державних господарствах, колишніх радгоспах (чи й
колгоспах). Ще раніше, як відомо, в регіоні сильних репресій зазнали органи самоуправ-
ління, які були опановані націоналістами. Тож не дивно, що на місцях провідники ОУН(р)
очікували нових німецьких репресій проти українського руху вже з перших місяців 1942 р.4,8
Для таких очікувань були серйозні підстави: німецькі власті дали наказ місцевій цивіль-
ній адміністрації, щоб та представила списки людей, які:
• ховались від більшовиків;
• переслідувались польською владою за участь у націоналістичному русі;
• після приходу німців на ЗУЗ проявили себе як активісти націоналістичного руху.418 419
Такі особи були небезпечні й новим завойовникам. Тож підпілля мусило вжити
застережних заходів на випадок таких арештів.
За тих умов виникало питання про виховання в ОУН нових ідейних і хоробрих
кадрів, які б добровільно вступали до організації, безумовно жили за її законами.
Такі кадри готували тоді й у самій ОУН(р) і в усіх культурних та громадських товари-
ствах, якими вона опікувалась. Одним із дієвих засобів виховання були різноманітні
курси, які рекомендувалося проводити двічі на тиждень. При цьому одні сходини
стосувались ідеологічно-політичного вишколу, інші — практичної роботи. На таких
сходинах, приміром до квітня 1942 р., відбувалися курси з історії і географії України,
вивчали феодалізм, демократію, соціалізм, націоналізм. Слухачі мали знати кілька
пісень патріотичного спрямування. Література для читання на таких курсах мала тоді
вже 19 назв і охоплювала твори: “Борислав сміється” І. Франка, “Кобзар” Т. Шевчен-
ка, поезії Л. Українки, “Спогади про недавнє минуле” Д. Дорошенка та ін. Слухач
мав підготувати реферати з курсів, які він проходив.420
Інструкції місцевих провідників ОУН(р) орієнтували членство і населення не їха-
ти до Німеччини, коли проводитиметься новий набір робочої сили. Вони потрібні
тут, а в Німеччині їх нищитимуть. Щоб зберегти молодь, у березні 1942 р. інструкції
з КП ОУН(р) радили юнакам зголошуватись на заклик німців вступати в українську
поліцію на СУЗ. Вважалося за доцільне молодим людям іти до охорони підприємств,
організацій і т. ін.421 Прямо не закликали відмовлятися здавати сільгоспродукцію нім-
цям, але зазначалося, щоб селяни спершу самі запасалися продуктами на рік, а вже
потім виконували поставки.422
Складно розвивався український рух у Закарпатті. Після поразки 1939 р. й окупа-
ції краю Угорщиною ОУН була відновлена восени—зимою того ж року. До крайової
організації ввійшло близько 100 осіб. 423 Очолив крайовий Провід Андрій Цуга (“Мур”),
колишній студент Мукачівської торговельної академії, уродженець с. Малого Берез-
ного; його заступником став студент тієї ж академії Дмитро Бандусяк із с. Ясеня (“Ар-
пак”, “Лопата”); референтом з пропаганди став Василь Потушняк (“Донський”), теж
з академії, з с. Осоя Іршавського округу.
Крайовий Провід ОУН у Закарпатті через Ю. Химинця (давній член ОУН, емігру-
вав з краю 1939 року у Словаччину) мав зв’язок із Краківським центром ОУН С. Бан-
418 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 84,- Арк. І.
4,9 Там само.
420 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 2,- Спр. І,- Арк 361-362.
421 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 46,- Арк. 1.
422 Там само- Спр. 84,- Арк. 3. Це з наказу від 10 вересня 1942 р.
423 Вегеш Микаїа. Сторінки історії ОУН-УПА в Закарпатті (1939-1956 рр.) // Сучасність.- 2001.- №3-
С. 85-97, С. 86.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
71
2ери. Навесні 1941 р. члени крайового Проводу М. Габода й І. Романець взяли участь
• підготовці рішень II Великого збору ОУН(б) у Кракові.
Угорщина була союзником Німеччини. Це, а також існуючий режим не давали
можливості проводити активну антиокупаційну політику. Але відомо, що в 1941 р. на
Х\ стському замку було вивішено український національний прапор, а між Хустом і
Великою Копанею встановили хрест із написом “Борцям за волю України”. У березні
941 р. угорці заарештували Д. Бандусяка, М. Ороса, М. Бісуна, І. Романця, В. Обру-
•ара та інших, звинувативши їх у вивішенні прапора. 424 У квітні 1941 р. угорська
злада заарештувала понад сотню членів ОУН, тим самим розгромивши її. Арешту
азнав і Провід на чолі з А. Цугою і Д. Бандусяком. Більшість заарештованих отрима-
ли від 2 до 12 років ув’язнення.
У березні 1942 р. угорська влада провела арешти українських націоналістів у За-
<арпатті. Це були переважно інтелігенти, хоч у Хустівщині й Тячівщині заарештува-
ли також і селян. На Великдень того ж року влада заарештувала там ще 1 300 осіб,
оді ж було розстріляно шістьох за належність до ОУН. Під час арештів виявлено
Анівську літературу.425
Далі, до 1944 р., про діяльність ОУН(р) у Закарпатті я не маю відомостей. Закар-
паття залишалось поки що на периферії подій, до того ж ОУН не прагнула мати дру-
орядні фронти, в т. ч. з угорцями і румунами, та й не мала поки що на них сил,
спрямовуючи їх на основний масив етнічних українських земель.
Утім, і тут не все було так однозначно. Хоч румуни і вважали Північну Буковину
своєю етнічною територією і жорстко ставились до будь-яких проявів українства,
ОУН(р) там таки діяла. Провідником ОУН(р) був “Кобзар” — Колотило, оргреферен-
’ом Проводу— “Боєвар”. Вони були заарештовані румунами у середині 1942 р.
З осені 1942 р. провідником стає “Тарас” — Гирюк, до того часу він був районовим
провідником у Садгірському районі.426
У деяких районах краю вже були й підрайонні Проводи, зокрема, у Вашківському
Мирослав Гайдук, провідник, 1920 р. н., з Вижниці).
Весною 1943 р. румунська влада заарештувала “Тараса”, місце провідника було
зільне аж до повернення в серпні того ж року на Буковину “Кобзаря”, який знову стає
провідником ОУН під псевдонімом “Володимир”. 427 У грудні 1943 р. “Володимир”
був знову заарештований румунами і поміщений у Чернівецьку тюрму. Тоді ОУН(р)
на Буковині нараховувала 6 070 осіб керівного складу і до 200 членів.428
Мережа підпілля охоплювала Вижницький, Вашківський, Сторожинецький райо-
ни. У кінці 1943 р. румунська поліція провела масові арешти українських націоналіс-
тів. Майже весь Провід ОУН(р) на Буковині був заарештований. На свободі залишив-
ся лише референт Проводу М. Гайдук. Але членство, явочні квартири після цих аре-
штів збереглись. З березня 1944 р. активність націоналістичного підпілля пожвави-
лась. Це було пов’язано з приходом нового провідника — Артемізії Галицької “Мот-
рі”, 1912 р. н., з с. Содгорів, членкині ОУН з 1942 р. Базою руху на 1942 р., якщо це
поняття тут доречне, залишалась Галичина.
Німецькі репресії і терор весни 1942 р. змінили тональність документів, що вихо-
дили від крайового керівництва ОУН(р), на різко антинімецький. У наказі крайового
керівника Дем’яна Дмитріва від травня того ж року говорилось, що Німеччина разом
зі Сталіним залишає для України місце наймита і раба. Майбутнє України перебуває
в руках української нації.429
Гітлерівці силами своїх спецслужб прагнули забезпечити розв’язання проблеми
українського руху в Генерал-губернаторстві, яке вважалося частиною Рейху. В жовтні
і листопаді провели арешти членів ОУН в еміграції, власне — в Німеччині, в Дрезде-
424 Там само. За зверненням Ю. Романця до німців заарештованих відпустили.
425 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 3.- Спр. 4.- Арк. 48 зв.
426 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 1,- Арк. 233-234.
427 Там само- Арк. 238. “Володимир” був засуджений на процесі в Яссах у кінці 1942 р. разом з іншими
українськими націоналістами.
428 Там само- Арк. 240.
429 Гай само - Спр. 43.
у2 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ні, в районі Брауншвайг і в Берліні. В листопаді ж того року, користуючись знайдени-
ми при цих арештах матеріалами, німці провели ряд арештів у Лейпцигу, Берліні,
Ганновері, Гамбурзі, Гільдестаймі і Потсдамі, ув’язнивши загалом 210 осіб.430 Зі
знайдених документів, і, мабуть, з допитів кур’єра Проводу ОУН(р) німцям вдалося
довідатись про місцезнаходження штаб-квартири Проводу (центрального) у Львові.
Для досвідченої поліції подальші висліди були справою часу. Перша спроба львівських
арештів 21 листопада німцям майже нічого не дала: заарештовано 5 членів організації,
а Д. Маївський, обороняючись, убив одного офіцера й одного поранив. Німці за те роз-
стріляли 27 заложників-в’язнів, членів ОУН у Львові. Але 4 грудня 1942 р. СД таки
заарештувало у Львові двох членів Проводу ОУН(р): Ярослава Старуха (“Синього”) й
Івана Климіва (“Легенду”). Через день чи два останній був закатований на смерть.431
Під час тої операції було заарештовано у Львові ще 18 членів ОУН(р), які займа-
лись пропагандистською й організаційною роботою. Знайдена під час обшуків зброя
підтвердила побоювання німців про зв’язок підпілля з бандерівцями.432
Удар цей був дошкульним. Але паніки в ОУН він не витворив, а, судячи з докумен-
тів, спонукав її до більшої активності. Як висловився тоді (грудень 1942 р.) один із
районних провідників, перед організацією постало завдання: “Створити такий стан
речей, щоб український народ хотів української держави, а також за неї боровся”.433
Щоб іти до цього, дехто в терені всерйоз тоді взявся до підготовки збройного зриву.
До певного часу мали бути списки військовослужбовців, облікована зброя, виявле-
ний ворожий елемент і сексоти, на що мав би бути спрямований перший удар, план
дій на цей день зриву.434
Перша половина 1943 р. пройшла якраз у підготовці до цього відпору німецькій
окупаційній владі. Треба було далі противитись вивозу людей до Німеччини й мобілі-
зації молоді в новостворену дивізію СС “Галичина”. Туди в Дрогобицькій області
йшли переважно ті, хто ховався від вивезення на роботу до Німеччини, як до не дуже
доброї, але альтернативи. 435 Виявилося, що в деяких районах і мельниківці цілком
виразно виступали проти творення тої дивізії.436 ОУН(м) знову зазнала втрати: в травні
1943 р. було вбито члена ПУНу Ярослава Барановського. Пішли чутки про причет-
ність до цієї справи бандерівців. Відмежовуючись од такої “честі”, КП ОУН(СД) ви-
дає 14 травня 1943 р. комунікат, де стверджує, що ОУН(СД) відкидає індивідуальний
терор як метод політичної боротьби, незалежно від того, яку роль відігравав Я. Бара-
новський в українському національному житті, і його вбивство в сучасній ситуації
є політично недоцільним. 437 Та основні для українського визвольного руху події від-
бувалися в той час на Волині й Поліссі.
1.8. Початок організованої збройної боротьби
на Волині й Поліссі
Першим великим збройним українським формуванням на Україні в
роки Другої світової війни стали загони “Поліської Січі” під проводом Тараса Боровця
(“Бульба”).
Т. Боровець родом із с. Бистричів Костопільського району на Рівненщині, з селян-
ської малоземельної сім’ї. За участь в українському русі і, ймовірно, в ОУН переслі-
дувався, відбував покарання у відомій Березі Картузькій. З початком війни Німеччи-
ни з СРСР він організовує військові загони в Україні, куди попередньо переправився
430 ОУН-УПА в роки війни.- С. 203.
ТЬе ТЬігсІ КеісЬ аші йіс Цкгаіпіап цисзііоп - Р. 133.
412 Там само.- С. 134.
433 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 36,- Арк. 62.
434 Там салю.- Арк. 61.
435 Там само- Спр. 66 - Арк. 1.
436 Там само.- С. 5.
437 Там само- Спр. 1.- Арк. 1а.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
73
ще до війни. Метою цих загонів була боротьба із залишками Червоної армії в лісах
Полісся і Волині й проведення диверсійних акцій у тилу цієї армії; захоплення влади,
творення міліції. 438 На початку липня Т. Боровець був призначений комендантом по-
ліції Сарненського району. З дозволу 213 дивізії вермахту формує загін в одну тисячу
осіб. Він сподівався, що створення “Поліської Січі” — так назвали новий загін —
стане початком творення української армії.
Для того, щоб дістати якусь підтримку політичних партій, Т. Боровець їде в липні
у Львів і пробує домовитися з обома ОУН. З бандерівцями він нічого не домовився.
Ті домагались ліквідації всіх організацій і підпорядкування людей із них тільки полі-
тичній лінії їхнього Проводу. 439 Суть цього домагання полягала ще й у тому, що ОУН(р)
через арешти втратила на той час керівників своєї організації.
Зустріч із представниками ОУН(м) була результативнішою.440 Було домовлено
(чи підписаний договір) про співпрацю. ОУН зголосилася сприяти військовиками
Т. Боровцю—Бульбі, проводити політичну роботу серед членів ОУН, які ввійдуть
до збройних формувань. До “Поліської Січі” делегувався представник від Проводу
ОУН.441 А Я. Гайвас стверджує, що тоді дійшло лише до домовленості про військо-
ву співпрацю.442
З ініціативи Петра Смородського, начальника штабу формувань, було прийнято
політичну концепцію “Поліської Січі”: “За що бореться УТІА”. Програма декларува-
ла боротьбу за широкі демократичні свободи, за існування різних форм власності,
оборону в українській державі “інтересів трудящого люду перед державним капіта-
лом так само, як і перед капіталом приватним”. У майбутній державі УПА виступати-
ме й за широкі соціальні гарантії для народу: безплатну освіту, повну культурну, соці-
альну, санітарно-медичну опіку для всіх громадян. 443 У кінці серпня 1941 р. “Полісь-
ка Січ” займала величезну територію в трикутник)' Слуцьк—Гомель—Житомир.
9 листопада 1941 р. на переговорах із генералом Кіцінгером у Рівному Т. Боровець
поставив вимогу визнати “Поліську Січ” як українську військову частину, а також за-
пропонував забезпечити власними силами охорону Полісся й очистити ліси Чернігів-
щини від більшовицьких партизанів.444 Але німці відкинули всі ці пропозиції і наполягли
на розформуванні “Поліської Січі”. Реально ж ядро загону було збережено. В лютому
1942 р. Т. Боровець пробує ще раз залагодити справу з німцями, але безуспішно.
Окупаційні власті з березня 1942 р. почали арешти і розстріли тих, хто раніше
перебував у “Поліській Січі”. Т. Боровець знову йде в підпілля і творить фактично
нову організацію — УПА антинімецького спрямування. У такому спрямуванні в бу-
льбівських формуваннях були зацікавлені насамперед ліві — прихильники Івана Мі-
тринги. Сам же Т. Боровець намагався, використовуючи стосунки і з німцями, і з ра-
дянськими партизанами, добиватися значних поступок від кожної зі сторін і, по мож-
ливості, залишатися щодо них у стані нейтралітету. 445 Але жодна з тих сторін такої
тактики не приймала, а наявність пронімецьких і антинімецьких прихильників у се-
редовищі Т. Боровця знесилювало структуру.
Разом із тим, новоорганізована УПА поставала вже як партизанська армія зі своїм
внутрішнім статутом “Закон Українського Партизана”.446 Нечисленні перші брига-
ди УПА малими загонами протягом половини квітня і цілого травня 1942 р. прове-
ли перші терористичні акції проти гітлерівської адміністрації, рівно ж поширюва-
ли свої листівки. 447 На той час гітлерівці вважали, що Т. Боровець є прихильником
С. Бандери.448
438 Дзюбак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець. Штрихи до політичного портрета - К., 1995- 89 с - С. 17.
419 Бульба-Боровець Тарас. Армія без держави,- Львів: Поклик сумління, 1993.- С. 83.
44,1 Літопис УПА.- Т. 27,- С. 46-48.
441 Бульба-Боровець Т. Армія без держави,- С. 84,
442 Гайвас Ярослав. Доба великого перелому // Визвольний шлях,- 1985,- №11,- С. 1358
Дзюбак В. В. Цит. твір,- С. 22.
444 Гам само.- С. 23; ОУН-УПА в роки війни,- С. 235.
445 Дзюбак В. В. Цит. твір,- С. 26.
446 Бульба-Боровець Т. Армія без держави,- С. 118.
447 Там само - С. 124.
448 ОУН-УПА в роки війни,- С. 227.
74
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
З липня по серпень УПА проводила другу фазу своєї антинімецької боротьби, де
найбільшою акцією стало захоплення ешелону (чотирьох ешелонів — ?) на станції
Шепетівка і перестрілка з мадярами, які охороняли станцію.
Упродовж 1942 р. Т. Боровець—Бульба ще двічі вступає в переговори з німцями.
Останні прагнули розколоти потенційно сильну групу в кілька тисяч чоловік, що мала
перспективи на швидке розростання. Німці побоювались можливого замирення УПА
з радянськими партизанами і посилення антинімецьких акцій, а тому пропонували
Т. Боровцю легалізацію, посаду в боротьбі з тими ж таки радянськими партизанами
(з якими той уже мав розмови). Т. Боровець у переговорах з німцями вимагав:
1. Звільнення політичних в’язнів і всіх націоналістів, ув’язнених за політичними
мотивами.
2. Припинення свавілля, що мало місце щодо українського населення і виявилося,
зокрема, в підпалі сіл і садиб.449
Ці переговори так ні до чого й не привели. Проводячи їх і не пориваючи контактів
з Т. Боровцем, гітлерівські спецслужби, однак, зуміли чимало вивідати про бульбів-
ську УПА.
І в 1942, і в 1943 роках політика командування бульбівської УПА зводилась, на
думку його ад’ютанта Штуля-Ждановича, до того, щоб стримувати апетити німців у
краї, але широкої війни з ними не вести, добре знаючи, що вона принесе величезні
втрати. Таку війну треба було відтягнути у часі якнайдалі. 450 Так, зрештою, вчинила і
польська Армія Крайова.
Другі за часом з’явлення збройні відділи українського руху на Поліссі й Волині
створили мельниківці. У них тут залишилось до 40% колишнього, ще до розколу,
членства. Поштовх до творення тих відділів дали, звичайно, арешти і німецький те-
рор лютого—березня 1942 р. В організаційно-правовому відношенні для ОУН(м) по-
ворот до зброї став можливим унаслідок Почаївської конференції і самостійницького
з’їзду 1942 р., про які йшлося раніше. Ініціатива у створенні військових сил ОУН(м)
належала заступнику Голови ПУН Олегові Ольжичу (Кандибі).
Спочатку, звісно, відбувались військові вишколи підпілля, активу в районах Дуб-
но, Кременця, Луцька, Рівного. На літо 1942 р. там було проведено 15 вишколів,
у кожному з яких взяло участь близько 100 осіб. Керував цією роботою В. Білий (“Арі-
єць”), який був військовим керівником області, йому допомагали А. Барановський,
О. Яценюк (“Волинець”) — як залучені до тої справи.45' На кінець тих вишколів, —
як згадує М. Данилюк, у той час військовий комендант Кременчуцького повіту, —
мельниківці мали в його повіті 67 повних і 24 неповні відділи — “боївки” (загони від
15 до 40 осіб), 2 загони швидкого призначення, всього до 450 бійців. 452 На той час це
були виключно самооборонні відділи, які протидіяли грабежам і насильству німців,
червоного партизанства. У квітні 1943 р. мельниківські збройні відділи нарахову-
вали 2—3 тис. бійців.453
Дещо пізніше на цих теренах заявили себе і збройні відділи, які творили ОУН(р).
Але чому такі відділи взагалі стали творитись на Волині й Поліссі, де рівень націо-
нальної свідомості населення відносно нижчий, ніж в Галичині? Тут зіграла роль
сукупність кількох факторів. По-перше — ідеальні умови для ведення партизанських
дій: ліси й болота, особливо на півночі Волині; формування і значна активність чер-
воного партизанства на межі 1941—1942 років — під його вплив потрапляло насе-
лення, через нього ж і страждало від німецьких каральних експедицій. Німці за час
окупації Волині спалили 97 сіл, деякі села нищили двічі й тричі. Натиск німців на
селян, щоб примусити здавати обов’язкові продовольчі поставки окупаційній владі,
репресії й терор — ще одна причина.
449 Там само.
450 Дзюбак В. В. Цит. твір.
451 Жданович О. На партизанському фронті.- На зов Києва - 346 с - С. 330.
452 Данилюк М. Повстанський записник.- К., 1993 - С. 53. Лев Шанкоеський говорить про 500 осіб.
453 Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. - С. 231.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
75
Для бандерівців збройний виступ був також логічним виявом всієї їхньої антині-
мецької політики з вересня минулого року. До того ж, треба було поспішати. Такі
відділи вже готували чи й мали конкуренти — ОУН(м) і Т. Боровець—Бульба.
Першу спробу створити українське військо, як ми вже знаємо, взяв на себе І. Кли-
мів—Легенда. Певною допомогою в цій справі стало опанування кадрами ОУН(б)
керівних посад у поліції, складеній з місцевого населення. Існували й окремі збройні
формування, зорганізовані з початком війни на місцях. Так, на святі Української дер-
жавності у Рівному 27 липня 1941 р. складав присягу Перший курінь Українського
війська ім. Холодного Яру.454 В червні 1941 р. започатковано партизанську школу в
Мостах біля Львова і підстаршинську школу в Поморянах, організується школа ради-
стів, санітарної служби тощо.455 Кожен провідний член ОУН(р) мав пройти щонай-
менше таку підстаршинську школу (якщо не був офіцером). Адже, на відміну від
інших європейських країн, окупованих гітлерівцями, Україна не мала власної армії і,
відповідно — офіцерського складу. Тому доводилось використовувати людей, які стали
офіцерами в Червоній армії, польській, чехословацькій, армії УНР чи деінде. А оскіль-
ки таких було все ж небагато, то старшин треба було готувати.
Уже влітку 1942 р. по селах Волині й Полісся стали створюватись самооборонні
боївки, які підпорядковувались відповідним провідникам ОУН. Озброєні боївки час-
то відбивали зібраний німцями контингент. Як зауважує учасник тих подій, терено-
вий Провід намагався на початках не розголошувати про свої антинімецькі виступи,
щоб не посилювати німецький терор. 456 457 На осінь 1942 р. кількість тих збройних від-
ділів зросла настільки, що питання про армію було якраз на часі.157 Треба сказати, що
ініціатором і організатором тих відділів став Сергій Качинський (“Остап”), військо-
вий референт при Проводі ОУН ПЗУЗ.
Втім, улітку 1942 р. Провід ОУН(р) досить прохолодно поставився до відкритих
протинімецьких виступів. Це стосувалось, як можна зрозуміти, насамперед Західної
України, позаяк організації Півдня і Центру України діяли, як уже зазначалось, авто-
номно, через брак зв'язку з Проводом.
У наказі районного провідника “Ігоря” від 22 квітня 1942 р. підкреслювалась не-
припустимість, під страхом смерті, будь-якого виступу. Низовим осередкам радилось
віддавати німцям частину сільгосппродукції. Такі ж настанови видавав в червні того
року і райпровідник “Змій”.458 Чим була зумовлена така позиція і внизу, і нагорі?
Думаю, все тим же: прагненням уберегти сили організації і народу від непотрібних
жертв, коли ще не було певності у своїх силах і в тому, що німецька армія вже настіль-
ки ослаблена, що повстанська армія може їй протидіяти. У Проводі виникало, ма-
буть, і питання доцільності виступу проти німців у час, коли вермахт ще не розгро-
мив історичного ворога — Москву.
Окремі збройні виступи проти німців на місцях, а також дії червоних партизанів і
польського підпілля керівництво обох ОУН в регіоні оцінювала як партизанщину ще
восени 1942 р.: листівка “Партизанка і наше ставлення до неї”’, лист Д. Клячківського
(“Охріма”) — провідника ОУН на ПЗУЗ — до І. Литвинчука (“Максима”) — провід-
ника Сарненського нацрайону. 459 Згадана листівка як документ ОУН потребує деталь-
нішого викладу. Автор листівки вказує, що відомо вже про дві партизанки — радян-
ську і польську, і діють ці іншонаціональні партизани, як він зауважує, майже виключно
на етнічних українських землях. Загалом, партизанський рух зумовлений колоніаль-
ною політикою Німеччини. “Яке наше ставлення до партизанки? Ми дивимось на неї
не з точки зору інтересів світової комуністичної революції (чи то й московського ім-
періалізму), ані з точки /зору/ Нової Європи німецького імперіалізму: ми дивимося з
точки інтересів України. Ми не боремося за побіду того з імперіалістів, що для нас
кращий. Ми мусимо щадити наші сили, бо віримо, що війна в своїй кінцевій стадії
454 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 15,- Арк. 7 зв.
455 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія.- С. 26.
456 Петренко Роман. За Україну, за її волю // Літопис УПА,- С. 74-75.
457 Петренко Роман. Цит. твір,- С. 100.
458 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941- 1942 рр,- С. 144.
459 Кентій А. В. Цит. твір - С. 165-167.
76
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
принесе нам можливість боротьби й здвигнення власної Української Держави. Якщо
будемо тоді сильними, цю нагоду використаємо або самі створюватимемо нагоди”460.
Листівка завершується таким загалом правильним висловом: “Не партизанка сотень
чи навіть тисячів, а національна — визвольна революція міліонових українських
мас — наш шлях!”
Логіка автора тут формально правильна і незаперечна. Справді, участь у партизанці
вела до жертв, а сам антинімецький виступ українців об’єктивно був на руку СРСР і
Червоній армії. Але логіка військова, політична — хоч і проведена по формі — не
враховувала інші реалії життя, в тому числі й політичного: народ не міг довше терпі-
ти знущання окупантів. Для того, щоб у майбутньому боротися з більшовиками, тре-
ба було мати на це моральне право — в т. ч. й попередньої боротьби з гітлерівцями.
І зрештою, армію і сили в боях з більшовиками можна було притишувати, берегти
лише в боях з іншими ворогами, насамперед німцями.
Л. Шанковський пізніше закидав стримування збройного виступу проти німців
Максимові Рубану (М. Лебедю), урадуючому провідникові ОУН(р).461
Справді, в органі Проводу “Інформатор” з’явилась антипартизанська стаття М. Ру-
бана з негативним ставленням до партизанки. Відозву цю поширювали на Волині ма-
сово. Власне, детальніші пояснення з цього приводу А. Кентія, які вже нами наводи-
лись, теж витікають із такої версії. Думаю, що справа мала ще один вимір: ОУН обох
напрямів бачили шлях визволення України через національно-визвольні революції.
Виступи поодиноких збройних відділів творили партизанку. Але, як справедливо
зазначав невідомий автор часопису “Сурма” (березень 1944 р.) в статті “Про держав-
ність”: “Історія не знає випадків, щоб партизанкою хтось здобув державу”462. Тому до
збройних виступів на “верхах” українського руху мали підійти справді як до револю-
ційних, тому й УПА будувалась пізніше за армійським принципом. До таких ідей
дійшли організації, центри яких, чи принаймні більшість членства, були в Україні.
Зарубіжні еміграційні кола до цих думок дійти не могли.
Як писав пізніше один з учасників подій: “Повстанчу акцію на північно-західних
і частинно східних теренах ми мусили почати, і це не було зарано, але вже запізно”463.
Запізно в значенні того, що ініціатива могла перейти в руки інших утворень, які вели
антинімецьку боротьбу, а тому моральний авторитет ОУН упав би.
Як можна тепер зрозуміти, у Проводі ОУН(СД) були люди, які покладались на силу
зброї в антинімецькому виступі (а також і проти інших ворогів) далеко більше, ніж
М. Лебідь. Такою людиною в Проводі тоді був начальник військового сектора ОУН
Р. Шухевич. З його ініціативи в половині січня 1943 р. від Проводу ОУН(СД) на Поліс-
ся прибув з інспекцією Василь Івахів (“Сонар”). Він мав змогу переконатись у тому, що
творення збройних відділів у краї є життєвою необхідністю, і дав дозвіл на організацію
тих відділів у терені, але тільки з метою оборони й охорони населення.464
У лютому дозвіл на розширення відділів прийшов від військового референта Про-
воду ОУН Василя Сидора (“Шелеста”). На той час у Сарненщині й Костопільщині
вже існували курені УПА командирів “Яреми”, “Горбатого” і “Наливайка” (Левинець).
До перших відділів треба віднести й сотні (згодом — курені) командирів “Шавули” і
“Дороша”.
На переломі цього ж року у Проводі ОУН(СД) позбулись будь-яких сподівань на
Німеччину. Побічним свідченням цього є короткий виклад статті Г. Гіммлера, рейхско-
місара СС з “Дойче Арбайт” в ч. 2 “Ідеї і чину” за 1943 р., де мета німецької політики
визначалась так: “Наше завдання — не германізувати Схід, себто накинути людям,
що там проживають, німецьку мову і німецькі закони, а дбати про те, щоб на Сході
жили тільки люди справді німецько-германської крові”465. В тому ж номері поміщено
460 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833,- Оп. І.- Спр. 8. Арк. 1.
461 Шанковський Л. Легенда про початок УІ1А й факти // Мудрик-Мечник Степан. Шляхами підпілля ре-
волюційної ОУН.-Львів: Універсум, 1997,- С. 85-94, С. 92.
462 Русначенко А. Розумом і серцем.- С. 165.
463 Василь Макар. До початків УПА // Літопис УПА - Т. 2 - С. 42 44, С. 43.
4М Літопис УПА,- Т. 27 - С. 101-102.
465 Літопис УПА,- Т. 24,- С. 123.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
77
секретну німецьку інструкцію стосовно України (від листопада 1942 р.), яка форму-
лювала колоніальну, хижацьку поставу окупантів до українців.466
Питання створення українського війська і тактика боротьби на два фронти обго-
ворювались на конференції військових референтів і провідних членів ОУН на само-
му початку грудня 1942 р. у Львові. Були різні думки, як і чи можна створити армію.
Переважна більшість присутніх висловилася за створення українського війська, в т. ч.
ї М. Лебідь. 467 За його пізнішим твердженням, Провід ОУН(СД) видає наказ відпові-
дному Проводу на Волині переорганізувати існуючі вже дрібні збройні відділи та
організувати широку збройну самооборонну боротьбу українського народу.468
Рішення Проводу були схвалені і обгрунтовані ПІ Конференцією ОУН(СД) 17—
21 лютого 1943 р. Постанови конференції тлумачили радянсько-німецьку війну як
війну в першу чергу з приводу України.469 В сучасних умовах українському народові
треба вести боротьбу проти обох цих імперіалістів на платформі власних сил. “Стоїмо
-іа становищі, що передумовою мобілізації всіх національних і політичних сил України
для боротьби проти московсько-большевицького імперіалізму та приєднання до неї
зовнішньополітичних сил, зокрема поневолених народів, є боротьба українського
дароду проти німецького імперіалізму. Тільки шляхом боротьби проти німецького
.мперіалізму можна:
• відірвати від впливів Москви ті елементи українського народу, які шукають охо-
?они перед загрозою з боку німецького імперіалізму в Москві;
• демаскувати московський большевизм, що й далі поневолює Україну, свої імпе-
тіалістичні заміри прикриває лозунгами оборони українського народу і других поне-
волених народів від німецьких окупантів;
• здобути для українського народу і його національно-визвольної боротьби неза-
ежну позицію на зовнішньому міжнародному відтинку”470.
Постанови засуджували також усі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з
купантами як шкідництво і зраду українського народу. В даному випадку мались на
• вазі як спроби кіл української еміграції порозумітися з німцями, так і формування
Українського визвольного війська” (УВВ), “Українського народного козацького руху”
УНАКОР), участь у допоміжній поліції на німецькій службі, фольксдойче.471
Думаю, що саме після цих організаційно-політичних рішень і почалось творення
• ПА як цілості, а не як окремих збройних відділів. Тому можна погодитися з А. Кен-
‘.єм, який пише, що немає підстав уважати часом утворення УПА жовтень 1942 р.472
> іншого боку, оскільки видно, що створення збройних відділів ОУН(СД) почалося
ле з 1942 р. знизу, з ініціативи місцевих провідників, то можна говорити і про тво-
рення УПА з 1942 р., адже творення армії— це процес, тим паче в умовах війни і
'оротьби бездержавної нації. Важливо інше — можу ствердити, що український ан-
•ігітлерівський військовий спротив почався-таки ще в 1942 р. Під чиїм началом —
7 Боровця в “Поліській Січі”, у відділах ОУН(м) чи ОУН(СД), — то питання інше.
До бої на фронтах і розгром німців під Сталінградом посилили цей процес, що на
- ього вплинула жорстока німецька окупаційна політика в Україні — сумніву немає.
Певний час на Волині співіснували різні українські військові частини. І їхні ко-
:андири, й повстанці були в досить добрих стосунках. Відомо навіть про спільні
виступи проти окупаційних властей. Наприклад, разом виступили на батальйон
466 Там само- С. 125; Косик В. Цит. твір - Док. №152,- С. 587.
467 Содоль Петро. Українська Повстанська Армія. 1945-1949: Довідник,- Нью-Йорк: Пролог, 1994,- С. 11.
часники наради уповноважених членів робочої групи (В. Івахів, М. Медвідь, Л. Павлишин) опрацювали про-
- їй військових спогадів і інструкцій з творення військових відділів.
46* Лебідь М. - УПА,- С. 40.
469 Літопис УПА,- Т. 24,- С. 134. Тут перебільшення, хоч справді війна пройшлась Україною, як ні жод-
ю європейською країною чи тою ж Росією.
470 Літопис УПА,- Т. 24,- С. 138.
471 Про фольксдойче — громадян німецької національності, які жили за межами Німеччини, можливо,
іхідців зі змішаних польсько-німецьких родин — чимало згадок у документах ОУН(СД). Див. також про них:
'валь М., Медведок В. Фольксдойче в Україні (1941-1944 рр.) // УЇЖ.- 1992.- №5.- С. 15-28. Згадки про
НАКОР найчастіше трапляються в документах з Волині.
472 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр.- К., 1999 - С. 10. Так уважав і Я. Гайвас.
78
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
шуцманів у Білокриниці боївка мельниківців з Дубенщини на чолі з “Арійцем” (Бі-
лим) і Бабієм та відділ Хрона.473
Є відомості про збройні виступи з початку 1943 р. відділів, що підлягали різним
політичним силам українського руху, насамперед— ОУН(СД). Так, у січні 1943 р.
боївкою ОУН(м) було звільнено в’язнів з Лубенської в’язниці, в лютому з Кремене-
цької в’язниці — боївкою ОУН(СД).474
Першим серйозним боєм військових формувань під началом ОУН(СД) вважаєть-
ся наступ сотні Григорія Перегійняка (“Коробки”) 7 лютого того ж року на м. Володи-
мирець. Було роззброєно шуцманів. У ході бою ворожі втрати становили 7 осіб, із
боку повстанців— 1 убитий, 2 поранених. 475 У ніч з 10 на 11 березня відділ УПА
нападає на фабрику в с. Оржаві, здобуваючи амуніцію і зброю. В тому бою загинув
один із перших командирів УПА Сергій Качинський (“Остап”). 476 Десь у середині
березня того ж 1943 р. один з відділів УПА напав на групу німців, що верталися
з грабунку з м. Деражні. Внаслідок тригодинного бою втрати противника становили
16 осіб, повстанців — 2.
28 березня німці кількістю чи не півтори тисячі осіб, які виїхали з різних міст,
напали на відділ УПА, що був у Людвиполі. В бою, в якому було застосовано гармати
і гранатомети, німці успіху не мали. 477 Близько 20 березня, розбивши охорону, цей
відділ звільнив у Луцькому таборі полонених 40 в’язнів. Десь у ті ж дні повстанці
звільнили людей, яких було зібрано на роботу в Німеччину (з Дніпропетровщини),
розгромивши збірний пункт.
У кінці березня було розбито табір полонених і тюрму в Ковелі. В той же час
здійснено напад на пост німецької жандармерії в с. Ланівцях. Коли ж німці з м. Цума-
ні спробували напасти на м. Держню, УПА напад відбила.4'8 У кінці березня відбувся
бій з німцями біля с. Антонівки (Крем’янеччина). В ніч із 3 на 4 квітня УПА розбила
карний табір у м. Горохові.
Відділи УПА вже тоді прагнули відбивати, перш за все, наскоки гітлерівців на
села за контингентом. Коли близько 300 німців напали на с. Постійно, спаливши і
пограбувавши багато хат, невеликий відділ повстанців перегородив йому відхід. Тоді
загинуло ЗО німців, повстанці мали трьох поранених.479
Тривали напади на конвої арештованих і забраних на роботи в Німеччину. 9 квітня
1943 р. такий конвой було відбито у с. Шкорбатівці (Крем’янеччина). На Крем'янеч-
чині взагалі з 6 квітня 1943 р., за повідомленням радянських партизанів, німці оголо-
сили надзвичайний стан у зв’язку з нападами націоналістичної партизанки.480
З боїв квітня 1943 р. треба ще назвати напад УПА на м. Цумань. Німців довелося
вибивати з бункерів, їх загинуло 20 осіб, інші втекли. У другій половині квітня стався
зудар УПА з німецьким військом, що переважало повстанців, під Берездовим (Кам'я-
нець-Подільська обл.), в якому впало 7 ворожих солдатів.481
Великий загін німців — 400 солдатів з гранатометами — мав бій з УПА біля
с. Ясполоті на Костопільщині. В результаті шестигодинного бою, після значних втрат
з обох сторін, повстанці відійшли. 4 травня відділ УПА заступився за с. Любашів
біля Костополя. Внаслідок того бою знищено 11 автомашин, 35 солдатів.482
Звичайно, всі ці бойові дії сприяли військовій виучці і загартуванню повстанців.
Росла слава тих відділів, які брали в них участь, ріс авторитет ОУН(СД). Значно по-
силив УПА масовий перехід до неї української поліції — “шуцманів”, що стався між
471 Той виступ, щоправда, не був вдалим,- Скорупський Максим. Туди, у бій за волю. Спогади курінного
УПА,- К.: МСП “Козаки”, 1992,- С. 83.
4’4 Там само - С. 81.
475 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3837 - Оп. 1,- Спр 8.- Арк. 2.
476 Там само.
477 Там само.
478 Там само - Арк. 3.
479 Там само.
480 ОУН УПА в роки війни,- С. 80.
48^ ЦДАВОВіУУ- Ф. 3837.- Оп І.- Спр. 8,- Арк. 4.
48: Там само.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
79
15 березня і 10 червня 1943 р.483 Вони переходили, як правило, зі зброєю в руках,
навчені військової справи.
Кожній зі сторін, що стояла за організацією збройних формувань, було зрозуміло,
що три розрізнені українські військові сили в умовах війни й окупації — річ ненор-
мальна і нетривала. Кожна з цих сторін могла, отже, пристати на таке розв’язання
проблеми: або всі ті збройні відділи різних політичних напрямів об’єднуються під
колегіальним керівництвом, або їх об’єднає навколо себе найсильніша сторона. До
першого варіанту схилялись мельниківці, вважаючи, що має бути одне військове ке-
рівництво, незалежне від політичних Проводів.
Крок у цьому напрямі зробила конференція представників загонів мельниківців, бан-
дерівців і “старшин комбатантів армії УНР” Крем’янеччини, яка відбулась 13 (12 — ?)
травня 1943 р. Учасники зібрання погодились, що треба узгоджувати свої акції, а для
цього вирішили створити спільний оперативно-бойовий штаб з неупереджених пар-
тійних діячів.484
Такого роду пропозицію надіслав обом ОУН і Т. Боровець. Власне, спочатку він
планував, що з представників усіх революційних сил буде організована Українська
Революційна Рада. Рада створює Генеральний штаб і спрямовує військову бороть-
бу. 485 3 того приводу відбулося дві зустрічі Т. Боровця з представниками в ОУН(СД),
які теж уже діяли під іменем УПА. Розмови ті не привели ні до чого. Як можна зрозу-
міти, керівництво ОУН(СД) прагнуло зосередити в своїх руках і збройні сили, і про-
від боротьби, виходячи з того, що так не сталося в 1917—1921 рр., тому українська
революція зазнала поразки. їх також непокоїли переговори Т. Боровця—Бульби з нім-
цями і більшовиками. Виглядало, що Т. Боровець, не маючи опертя, втрачатиме під-
тримку мас.
У квітні 1943 р. Провід ОУН(СД) видав наказ перейменувати всі військові відділи
ОУН на “Українську Повстанську Армію”.486 Але ще в наказі від 23 червня по відділу
“Пімста Полісся” існує логотип: “Українська Революційна Повстанська Армія”.487
Хоч як би там було, 20 травня 1943 р. у “Відозві до українців” Головна Команда
УПА, закликаючи вступати до лав повстанців, відкидає атаманчиків-анархістів, ме-
льниківців як організаторів мас, бо вони, буцімто, є провокаторами або агентами гес-
тапо.488 За таких обставин у липні 1943 р. керівництво ОУН(м) наказало переймену-
вати бойові референтури в усій організаційній мережі на військові й почати формува-
ти військові відділи ОУН.489 Але такі вже на Волині й Поліссі були. Питання поляга-
ло в тому, як їх зберегти. В серпні ж СБ ОУН(СД) почало переслідувати мельниківсь-
кі боївки. Тоді військовий керівник мельниківської ОУН у Дубнівському і Кремене-
цькому повітах указав: там, де організація збройного підпілля не створює, закликати
всі вже існуючі боївки, групи і поодинокі члени вступати на місцях в УПА.490
У подальшому частина збройних відділів Т. Боровця і мельниківців була роззбро-
єна, більшість повстанців перейшла в УПА, організовану бандерівцями. “Бульба” ство-
рив зі своїх частин УНРА. Завдання цієї армії, як виявилося згодом, досить близько
узгоджувалися з програмою ОУН(СД) з III Збору.491 Взагалі, до ідеї єдиного револю-
ційного фронту ОУН(СД) повернеться вже влітку 1944 р., формуючи Українську го-
ловну визвольну раду (УГВР). Але на таку еволюцію ще був потрібен час.
48’ Шанковський Л. Українська Повстанська Армія - Україна в Другій світовій війні - С. 296. Перейшло
за різними оцінками більше 3 тис. осіб.
484 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953.- Книга 2.- С. 450.
485 Відкритий лист командування Української народної революційної армії Тараса Бульби-Боровця до
членів Проводу ОУН бандерівського крила - ОУН-УПА в роки війни.- С. 287-294. Лист цікавий і тим, що с
добрим аналізом ідеології ОУН, якої вона дотримувалась до III Збору, і окремих сторін практики бандерівців.
486 Жуковський А. Коли утворилась Українська Повстанська Армія // Українська Повстанська Армія і на-
ціонально-визвольна боротьба в Україні в 1940-1950-х рр.- К., 1992 - С. 51-67, С. 60.
487 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3837.- Оп. 1,- Спр. 9.- Арк. 2.
488 Літопис УПА. Нова серія - Київ - Торонто, 1999 - С. 4.
489 Жуковський А. Цит. твір - С. 58.
4,0 Данилюк М. Повстанський записник - К., 1993- С. 174.
4,1 Оборона України.- 1 серпня 1943 року (передрук).
80
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Улітку 1943 р. бандерівці діяли як сильніша сторона, очолюючи український рух,
а значить підпорядкувавши собі його збройну силу, творячи її. Подальші події, на
мою думку, підтверджують правильність їхніх дій. Розпорошеність політичних сил у
польському русі опору зле позначилось на АК, сприяла згасанню збройного руху в
Польщі в 1947—1948 рр. Зрештою, політична культура провідників і мас у той час
дозволяла такі кроки, як єдино можливі.
Побічно зауважу, що ті бульбівці й мельниківці у своїх військових формуваннях
діяли ще й на початку 1944 р. А бандерівці й бульбівці тривалий час звинувачували
одне одного у гріхах отаманщини, анархії, монопартійності. 492 Від слів часом дохо-
дило й до зброї... Самого “Бульбу” упівці навіть додумались заочно судити.493
У керівництві ОУН(СД) тим часом відбулися поважні зміни. М. Лебідь був зму-
шений піти з поста тимчасового провідника ОУН(СД). Провід очолило тричленне
бюро у складі Романа Шухевича, Ростислава Павленка і Дмитра Маївського. Це озна-
чало певну кризу в організації (ситуація повторилась на Третіх зборах НРУ в березні
1992 р., коли теж постало три голови: В. Чорновіл, І. Драч і М. Горинь — як фігури,
добрі на час компромісу.— Р. А.).
Хоч би як там було, але основних зусиль для створення збройних відділів, що скла-
ли УПА, доклав Провід ПЗУЗ, який охоплював, крім, власне, Рівненської і Волинської
областей, ще й південні райони Берестейської і Поліської областей Білорусі;494 у 1943 р.
були долучені Житомирська і західна частина Київської області. До Проводу ПЗУЗ вхо-
дили: провідник “Охрім” (Дмитро Клячківський), політичний референт “Галина” (Яків
Бусол), референт Служби Безпеки “Безрідний” (Василь Макар). Крайовий військовий
штаб при Проводі очолював уже згадуваний “Сонар” (Василь Івахів).
Десь із квітня 1943 р. на базі цього військового штабу при крайовому Проводі
формується Головна команда УПА (ГК УПА). Обласні й окружні штаби при Прово-
дах ОУН перетворюються на територіальні штаби.
З травня 1943 р. відомо про діяльність перших значних військових формувань УПА.
До них відносять Першу групу УПА — командир “Рудий” (Юрій Стельмащук), загін
“Котловина” — командир “Юрій Рубашенко” (Степан Коваль). Вони діяли відповідно
на Костопільщині, Ковельщині та Колківщині (Полісся). Менші формування виникали
на Волині (до 500 осіб) — в районі Володимира-Волинського діяв загін “Січ” — ко-
мандир “Сосенко” (Порфирій Антонюк). На півдні Рівненщини й Кременеччини (те-
пер входять до складу Тернопільської області) формувались загони “Черника” (Дмитро
Кезван), “Чорноморця” (Євген Басюк), “Крука” (Іван Климишин) та інших. На основі
загонів з половини літа поставали групи УПА і військові округи підпілля.495
Яким був характер армії, що творилася в тилу окупаційних гітлерівських військ?
Автори з середовища УПА назвали її надпартійним утворенням (зокрема, Р. Шухе-
вич, згодом —Л. Шанковський). Я. Гайвас заперечує це, вказуючи, що не можна було
розібрати, де закінчується система ОУН(СД), а де починається УПА, до того ж полі-
тичні погляди бійців УПА, особливо командирів, мали бути в руслі ідеології
ОУН(СД).496 3 цим важко не погодитись. На підставі цих тверджень і системи пере-
вірки вступаючих до УПА А. Кентій стверджує, що “УПА, хоч і не була “партійною
армією” ОУН С. Бандери на зразок вищезгаданих нацистських формувань СА і СС,
але діяла під безпосереднім політичним керівництвом бандерівського Проводу й була
в його руках важливим інструментом для досягнення власних політичних цілей”497.
Залишаючи на совісті цього автора порівняння — першу частину ствердження, звер-
ну увагу на його другу частину. Питання надпартійництва було важливим моментом в
ідеології ще єдиної ОУН і розуміти його треба було так, що ОУН діє не в інтересах тої
^Дзюбак В. В. Цит. твір - С. 42. Цей же автор вину на протистояння бандерівців з Т. Боровцсм покладає
на нового Голову Проводу ОУН Р. Шухевича.- С. 41.
491 Літопис УПА,- Т. 27,- С. 113.
494 ОУН(р) призначала людей на адміністрацію в ці краї’ ще в 1941 р.: у Берестів - Ілька Сергія, в Пінськ -
Бусола Володимира і включила й Житомир до Волині - ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833 - Оп. 1.- Спр. 14,- Арк. 7.
495 Вовк Олександр. Вступ // Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. ІХ-ХХХІП.- С. XIII.
496 Гайвас Ярослав. Коли кінчалася епоха.- На чужині, 1964,- С. 102-103.
497 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр.- К., 1999 - С. 63.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
81
чи іншої партії, обстоює інтереси не класів, верств, груп, а всього українського народу,
ставить собі мету здобуття державної незалежності для України. Тому намічалося на-
правляти всі партії на досягнення саме цієї мети. Пізніше, хоч і формально, але ОУН(р)
декларувала своє прагнення відійти від монополії на владу в Україні. Проблема поляга-
ла в тому, що незалежну Україну треба ще було вибороти, обидві ОУН активно діяли в
цьому напрямі. Вийшло так, що справу творення УПА як збройної сили народу взяла
на себе більше ОУН(СД). Хіба можна було заперечувати мету організації — самостій-
ну Україну? Якраз у ній і проявився загальноукраїнський характер УПА. Чи ж були в
ОУН(СД) якісь інші політичні цілі, крім цієї головної? Думаю, це вже риторичне запи-
тання, адже логічно, що й сама ОУН(СД) теж була знаряд дям того ж таки українського
народу в боротьбі за незалежність від будь-яких зверхників.
Для армії, що творилась, потрібні були кадри. Наприкінці весни 1943 р. при біль-
шості груп і загонів УПА були організовані вишколи — підстаршинські школи. Ви-
пускники шкіл направлялись як інструктори чи командири до підрозділів, які їх на-
правляли до школи і до новоутворених частин підвідділів. Улітку й особливо восени
1943 р. організувались і старшинські школи: “Дружинники” (керівник “Горинь” —
Лев Крисько), “Лісові чорти” (керівник “Поль” — Федір Польовий).498
З кінця літа на теренах, де діє УПА-ПЗУЗ, організовані структури поділялись
на фронт УПА і запілля — ОУН (СД). І тим, і тим керувала ГК УПА на чолі з польовим
командиром УПА “Климом Савуром” (Дмитром Клячківським). Він народився
1911 року в м. Збаролках і загинув 12 лютого 1945 р. біля с. Суська Костопільського
району Рівненської області; родом з бідних селян. Закінчив гімназію, був студентом
юридичного факультету Львівського університету, служив у польській армії, був стар-
шиною. В ОУН — з юначих років, ув’язнювався і за польської влади, і за “перших
говітів”. Провідник м. Львова в 1941 р., крайовий провідник ОУН (СД) із січня 1942 р.
аж до смерті. Згодом — крайовий командир УПА-Північ, член Головного військового
штабу ГВШ УПА. Посмертно — полковник УПА.499 Його характеризували як дуже
енергійну людину, здібного керівника, впертого в обстоюванні власних поглядів. Д. Кля-
чківський висував високі вимоги до дисципліни в армії. 500 До складу ГК УПА входили
ше: шеф військового штабу полковник “Гончаренко” (Леонід Ступницький), керівник
юлітичного відділу — шеф політичного штабу “Роман Галина” (Яків Бусол), комен-
дант запілля “Горбенко” (Ростислав Волошин). Штаб УПА складався з декількох відді-
в, як і в кожній армії. Політичному штабу підлягали виховні відділи груп УПА і фахо-
:о-суспільно-політичні референтури запілля. Коменданту запілля підлягали референ-
ти: організаційно-мобілізаційна, суспільно-політична, СБ, господарча, зв’язку,
країнського Червоного Хреста та новостворювана цивільна адміністрація.501
Уся ПЗУЗ поділялась на 4 військові округи (ВО), в яких діяли і стаціонували групи
ПА. Нижчими ланками ВО були округи, ще нижче стояли військові нацрайони (ВН),
• йськові райони (ВР), кущі, станиці. Ця структура творилась на основі мережі ОУН.
Відомо про 4 ВО на ПЗУЗ у 1943 р.: ВО (група) “Заграва”, “01” охоплювали північ
вненської області та південь Поліської обл. (Білорусь) — 4 нацрайони; ВО (група)
ПА “Богун”, “02”, “002” охоплювали південну половину Рівненської області й Кре-
янеччину — 5 нацрайонів; військовий округ (група) УПА “Турів”, “03” — Волин-
-:<у обл. і південь Брестської області Білорусі — 4 нацрайони й військова округа
лупа) УПА “Тютюнник” — Житомирську область і західні райони Київщини.
Керівництво ВО і групою УПА в оперативно-територіальному відношенні нале-
- їло командирові групи (ВО). Йому підлягала відповідно й адміністрація запілля на
іі з комендантом.502
Тут, як бачимо, функції ОУН і УПА близькі, часто перетинаються, але говорити
'о злиття їх не доводиться. А командирами і комендантами перших ВО були:
Содоль Петро. Цит. твір - С. 43.
•*’ Содоль Петро. Українська Повстанська Армія. 1943-49.- С. 87.
“ Кентій А. В. Цит. твір.- С. 69.
“ Там само,- С. XVI.
• Там само- С. XVII.
82
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ВО “Заграва” — командир “Дубовий” (Іван Литвинчук), комендант “Юрій” (Юрій
Рибик); ВО “Богун” — командир “Еней” (Петро Олійник), комендант “Пташка” (Силь-
вестр Затовканюк); група (ВО) “Турів” — командир “Олег” (Микола Ковтонюк, Яким-
чук), комендант “Ярослав Кармелюк”; ВО “Тютюнник” — комендант “Верещак” (Фе-
дір Воробець).503
Лише в деяких місцях ці відділи УПА могли охоплювати значні території, і тоді
утворювались Антонівецька республіка (Крем’янеччина), Колківська республіка.
Оборонене запілля було в північній Кореччині, у Володимир-Волинській “Січі” і в
Скулинських лісах — на Ковельщині. То все території лісові. В інших місцевостях
командування підрозділів змушене було постійно рейдувати.
Наступною великою проблемою створення УПА, крім власне кадрової й організа-
ційної, було здобування продовольства, зброї, амуніції. Якщо з двома останніми було
ясно: вони були чи то радянські, приховані населенням після відступу ЧА, чи то від-
биті німецькі, чи то обміняні або відбиті в союзників Німеччини, то з харчами й одя-
гом було складніше. Адже їх доводилося збирати серед населення в умовах майже
натурального господарства і війни — за нещадних грабежів з боку німців, нападів
червоних партизанів і поляків. До людей, які мали обіймати пост господарчого керів-
ника в терені, інструкція ОУН ставила чимале коло фахових вимог.504
Найчастіше продукти й одяг отримували, звісно, шляхом добровільного збирання
серед населення. Частина продуктів і майна залишалась після проведення військових
операцій. З метою суворого обліку майна в ОУН командир К. Савур навіть видав
наказ про ощадливість (10 листопада 1943 р.).505 Загалом господарська робота і все
майно в УПА, судячи з документів УПА на Волині й Поліссі, були суворо регламен-
товані, майно обліковане, підлягало суворій звітності.
Про утворення УПА треба було широко повідомити в усій Україні. Треба було
перейти до масової роботи серед населення з тим, щоб можна було стверджувати:
“З УПА чинно співпрацює весь український народ”. Так писалося в наказі №5
ГК УПА від 15 серпня 1943 р. 506 У цей же час ГК УПА видала листівку, яка розкрива-
ла населенню мету боротьби: ”3а що бореться Українська Повстанча Армія.
УПА бореться:
• За Самостійну Соборну Українську Державу на Українській землі.
• За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталіс-
тів та большевицьких комісарів.
• За новий справедливий міжнародний лад і порядок у світі, побудований на по-
шануванні прав кожного народу та його незалежний всесторонній розвиток у влас-
них державних формах.
• Проти німецького та московського імперіалістичних наїзників українського на-
роду.
• Проти імперіалізмів як держав, воєн і поневолення народів.”507
В УПА були не тільки члени ОУН, тобто свідомі й підготовлені елементи, а й
велика кількість людей, які ніколи не займались політикою, молодь. Зрештою, коман-
дування УПА проводило й мобілізацію в армію. Тому питанням політичної, виховної
роботи серед козаків, стрільців надавали першочергового значення. Наказ №6 К. Са-
вура від 25 серпня 1943 р. вказував: “Звернути пильну увагу на пропагандистсько-
державне вироблення і виховання військовиків. Кожний військовий — це громадя-
нин-державник”. Цікавою є й вимога цього ж наказу “задержати в частинах соціаль-
ну рівність. Позбутися в українському війську чужих налетів — офіцерщини, кап-
ральщини, комісарщини, що згубне для нас”508.
В УПА поступово склалася система різних за ступенем складності ідейно-полі-
тичних вишколів. Зі стрільцями проводилися заняття з історії й географії України,
5ЯІ Там само.- С. ХУП-ХУІП.
504 Там само - С. 83-99.
505 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2- С. 39-40.
506 Там само- С. 6.
507 Літопис УПА. Нова серія - Київ - Торонто, 1995- С. 3-4.
508 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2,- С. 8-9.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
83
мені доводилось бачити рукописні записи, зроблені на тих заняттях. Так, наприклад,
у групі “Енея” (ВО “Богун”) у грудні 1943 р. на відправах (розмовах) з командиром і
виховниками обговорювалась платформа УПА і співпраця її з населенням; зі стріль-
цями вели розмови про III Збір ОУН на теми: “Німецька “Нова Європа” і сталінський
імперіалізм”, “Перспективи повоєнної побудови світу”, “Національна політика Чер-
воної армії в Україні”, “Чужі дивізії чи власна армія”, “Політичні стремління Англо-
Америки”, “Державно-політичні плани Мазепи”, “На яких умовах скінчилась перша
імперіалістична війна та її повоєнні наслідки”, “Етнографічні границі України”, “Лю-
дина досконала і її прикмети”, “Людина сильної волі” та ін.509 510
Згідно з програмою підготовки (жовтень 1943 р.), політичний відділ передбачав
проведення розмов, докладів і лекцій на 115 актуальних тем навчання й виховання.5,0
Інструкція для виховників роботи у відділах передбачала знайомство з загальними
психічними характеристиками українця, особливостями колишніх шуцманів, україн-
ців-східняків. Відповідно передбачались і різні методичні вказівки при вихованні цих
українців.511 Загалом виховна робота в УПА. ОУН і серед населення носила постій-
ний, наполегливий і наступальний характер, яка, хоч і не зразу, давала свої результа-
ти. В ідеологічному і політичному вишколі “Галина” вимагав від своїх підлеглих —
керівників відділів — охоплення широкого кола проблем від світоглядних до програ-
мових матеріалів III Збору ОУН (СД). Думаю, що на цьому відтинку боротьби УПА
переважала супротивні армії, в т. ч. в майбутньому — й Червону армію та її пропаган-
ду, політвиховання. Література доходила тоді не лише в села, а й до солдатів тих
армій, для чого були влаштовані справжні міні-друкарні-видавництва.512 Виходили
періодичні й неперіодичні видання. Серед них у 1943 р. журнал “До зброї” ГК УПА,
публіцистичний журнал “Український перець”, газети “На фронт”, “Інформатор”. Для
підготовки періодичних видань в УПА була організована Українська пресова служба
(УПС).
Журнал “До зброї” виходив з липня 1943 р. раз на місяць у Рівненщині в друкарні
Української Повстанської Армії. Його головним редактором мав би бути Яків Бусол
“Галина”. Зі змістом цього видання сучасники вже можуть ознайомитись.513
Крім того, в УПА проводились вишкільні курси з санітарної підготовки — для
жінок, для зв’язківців, саперів та інших. Зрештою, десь під кінець 1943 р. був розроб-
лений дисциплінарний статут УПА.514 Упродовж 1943—1944 рр. розроблялися й інші
статути, зразками для яких були статути сусідніх армій, зокрема й радянські.515
Була в УПА на початках становлення та й згодом проблема психологічної суміс-
ності вихідців з різних українських земель. Частина провідників, а тим більше членів
ОУН і бійців УПА відчували певну зверхність над несвідомими національно, на їхню
думку, вихідцями зі Сходу України. Іноді це було справді так щодо рівня свідомості,
з іншого боку — тут грала роль певна регіональна зверхність і на побутовому рівні
несприйняття іншого. З усім цим, між іншим, довелося зіткнутись і членам подібних
груп на Великій Україні в 1941 р. У деяких відділах в УПА це упередження до схід-
няків, які потрапляли в повстанську армію, як правило, з числа колишніх військово-
полонених, проявлялось, як зауважував “Хмурий”, у формі “протисоборницького став-
лення до українців із СУЗ”.516 Це виявилось у порушенні щодо них соціальної рівно-
сті, зокрема, з’ясувалося, що в загоні “Січ” східняки скаржились виховникові, що їм
не довіряють і підкреслюють це. їх посилають у найнебезпечніші місця і на небезпечну
роботу, проте дають найгіршу зброю, їх карано там, де вибачають місцевим. Виявилось
також, що часто люди з СУЗ — військові спеціалісти чи інтелігенти — у відділах
Гай само. - С. 375-377.
510 Гам само.- С. 63-69.
5,1 Гам само- С. 70.
512 Каванов В. Знати правду // Літопис УПА. Нова серія.- Т. 1.- С. ІХ-ХУІП, С. XVI.
5|’ Літопис УПА. Нова серія.- Т. 1.
514 Там само - С. 525-530.
5,5 Гам само- Т. І. Тут же подано і бойовий правильник піхоти, перекладений зі статуту Червоної армії. -
С. 315-459.
5,(1 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3838.- Оп.1 - Спр. 2,- Арк. 20 зв.
щ Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
стають тільки стрільцями, при тому, що командний склад з місцевих дуже слабкий.5,7
Така настанова українців зі СУЗ сприяє різним ворожим наклепам щодо них в УПА, —
застерігав “Борис”.
Військовий час виявив у людях не лише найкращі якості — самовідданість, геро-
їзм, мужність, високу ідейність, готовність до самопожертви, але й інші, далеко не
кращі. Для ведення ж боротьби в тих надзвичайних умовах в ОУН, а згодом і в УПА,
особовий склад мав бути зразком для наслідування та й просто виконувати відпові-
дальні доручення й підтримувати дисципліну. Але це траплялось не завжди, тому
треба було шукати засобів до створення такої дисципліни, до протидії проникненню
ворога в ряди ОУН і УПА. Один напрям такої роботи — зміцнення дисципліни в
ОУН як в орденській структурі, згодом — в УПА як структурі військовій. Відомий
один з перших наказів із цього приводу від 10 січня 1943 р. за підписом крайового
провідника Бориса Боруна. Він зазначав, що члени ОУН курять явно і п’ють самогон-
ку, деякі не вчаться, не ростуть політично. Тим самим вони порушують правила жит-
тя українського націоналіста. Бракує загальної дисципліни.517 518 519 Борис Борун застері-
гає, що ці дії в організації — неприпустимі, за деякі з них можна скарати до страти: за
розголошення таємниці, непідпорядкування зверхникові, крадіжку майна ОУН, де-
моралізацію людей, підривання авторитету ОУН, самовільні виступи. Пияцтво ж,
неробство, неуцтво і т. ін.— карається всіма карами, включно з публічним виключен-
ням з ОУН.5,9
За півроку, зрозуміло, ці проблеми не втратили своєї актуальності. Тому в наказі
командира групи “Заграва” від 15 серпня 1943 р. “Дубового” (Іван Литвинчук) про
становище в ОУН в його терені зустрічаємо знову оцінку-ідеал організації: “Револю-
ційною мораллю, котру ми створили в теперішнім часі, мусить скріплятися револю-
ційна організація. Це не є якесь товариство чи “благотворітельноє общество”... Всту-
пивши в організацію, ми мусимо зірвати з усіма старими призвичаєннями, які нам
нашкодили б у роботі”.520
“Дубовий” гостро засуджує тих вояків, які п’ють і курять, а також їм подібних зверх-
ників; до поборювання алкоголізму та інших деморалізацій наказує залучити й СБ.521
За порушення ж дисципліни в УПА винні були карані відповідно до дисциплінар-
них стягнень. За особливе зневажання (але не зраду!) судив військово-польовий суд,
зокрема, й до смерті. Так, 29 липня 1943 р. до смерті було засуджено Гриця Чуба за
дезертирство, 522 а 12 жовтня того ж року — чотового Аліма за невиконання наказу,
крадіж, мат і п’янку, козаків Лося й Орлика (група “Турів”) — за діяльність на шкоду
УПА, крадіж майна і пияцтво.523
Для нагляду за виконанням встановлюваного на теренах УПА законодавства була
утворена Військова польова жандармерія (ВПЖ). Вона займалась виявленням дезер-
тирів, крадіїв, пияків, порушників військової дисципліни. Винних судили революцій-
ним судом УПА при ВПЖ. Від буків до смерті — такі були присуди. 524 Випадки пер-
шого дезертирства карались 30—60 днями перебування у карному відділі.525
Для ведення боротьби в тих умовах воєнного часу на два, а згодом чи не на три
фронти, коли кожна з трьох сторін — гестапо, НКВД, польські загони — прагнули
розкласти український рух, а згодом і УПА зсередини, вкрай потрібно було протиста-
вити їм схожий за цілями, будовою і можливостями апарат. Такою й стала Служба
Безпеки — орган внутрішньої і зовнішньої розвідки й контррозвідки як усередині
ОУН і УПА, так і щодо всіх зовнішніх чинників.
517 Гам само - Арк. 16.
»» ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3967,- Оп. 1,- Спр. 2.- Арк. 1.
519 Там само.
520 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С.151.
521 Там само- С. 152.
522 Там само- С. 128.
<23 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 1.- Арк. 12.
524 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2 - С. 385-393.
525 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 14а,- Арк. 9. У випадку порушень дисципліни, повторного де-
зертирства — смертна кара.- Там само - Арк. 119.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
85
Судячи з доступних мені документів, СБ діяла на всіх рівнях ОУН, а згодом УПА,
і 1943 р. З вересня на відповідних рівнях — з району і вище — вона ділилась на
розвідно-інформаційний і поліційно-виконавчий відділи, які очолює референт СБ. Шефи
зідділів існують як зверхники своїх підлеглих. Референт СБ мав людей з технічною
допомогою до своєї праці. У складі розвідно-інформаційного відділу військових нац-
районів і районів мала бути щонайменше одна жінка. Мережа розвідки має доходити
дж до станиці. Хто міг бути розвідником? Твердження цілком у дусі тих часів: “Розвід-
чнком розвідно-інформаційного відділу мусить бути кожний член ОУН (СД) і чесний
} країнець, незалежно від того, яку працю він виконує”.526
До поліційно-виконавчого відділу входили вже тільки чоловіки. До справової лан-
<и — від 3 осіб, одна з яких є слідчим. Біля кожної СБ нацрайону мала бути боївка (6—
' осіб).
На СБ покладалися чималі обов’язки, але й обсяг прав, які мали її референти, теж
був значним. Так, поліційно-виконавчий відділ референтури СБ військових району і
чадрайонів міг виносити смертні присуди, але тільки ворогам українського народу. Тобто
тут ішлося або про зраду, або про ворогів. Ворогами документ з ВО “Богун” визначав
вересень 1943 р.): усіх комуністів без огляду на їхню національність, ляхів, співробіт-
іиків німецької поліції без огляду на їхню національність і тих українців, які співпра-
цюють з ворогами, діють проти УПА. 527 Щоправда, ці вироки стосувались лише низо-
вих осіб, з підрайоном включно. Щодо вищих чинів — справу розглядала референтура
СБ групи.528 Референти СБ були досить вільними у своїх діях. Десь із початку жовтня
1943 р. вони перестали підпорядковуватись по службі комендантам запілля, з якими
могли тільки співпрацювати. 529 Референт СБ лише “інформує коменданта з питань роз-
відки, звітувати не зобов’язаний”. З того ж часу розвідка переходить у руки СБ. Комен-
дант запілля мав сприяти СБ в її роботі. 530 На практиці такі широкі повноваження дале-
ко не завжди використовувались для справи, бо не всі референти СБ були готові й мо-
рально, і технічно до такої роботи. Є чимало згадок про зловживання есбістів, що при-
водило до того, що в селі могли сказати: “СБ вільне робити все”.531
Основна робота структури покладалась на районного референта СБ, а надрайон-
ний — з кожною справою ознайомитись, вивчити її вже фізично і технічно не встигав.
Унаслідок відрубності СБ, у районах і нацрайонах коменданти (а це часто теж були
чільні особи в ОУН) не знали, що відбувається в районних референтурах безпеки.
На думку одного з тих, що перевіряли СБ у ВО “Заграва”, робота СБ все ж таки має
політичний характер, але політичні чільники запілля ще менше проінформовані про
дю службу, ніж комендант. “Політичний Провід повинен орудувати безпекою, досі це
було майже відворотно”532. Чим не побажання для пізнішого МГБ — за Хрущова?
У зв’язку з цим, автор вважав за необхідне утворити при СБ районні суди, де б
розглядали політичні справи, тоді повноваження її звелися б лише до слідства.
Якою була ефективність СБ, що вона могла вчинити? За місяць, із 15 вересня по
’ 5 жовтня 1943 р., в цій воєнній окрузі було покарано смертю 110 осіб, з них 50 —
країнці-запроданці, 18 —комуністи, 5 — німецькі донощики, 33 — поляки, 2 — німці,
по одному голландцю і єврею. Тобто війна в терені йшла навіть тоді, коли прямих
збройних зіткнень не було. Результатом такої діяльності СБ ставала, з одного боку,
змога уникати нападів ворогів, а з іншого, як уже зауважувалося, це подекуди приво-
дило до злочинного зловживання окремих референтів СБ в терені.
Коменданти запілля були незадоволені браком доброї розвідки, що мала б вести СБ.533
З наближенням фронту роботи для СБ з перевірки осіб, які прагнули вступити
з УПА, чи просто вештались тереном, і особливо людей, що були заарештовані
"6 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2 - С. 420.
527 Там само - С. 423.
528 Там само.
<2’ Там само - С. 189.
ЦДАВОВІУУ- Ф. 3967,- Оп. 1,- Спр. 5,- Арк. 10.
531 Там само.- Ф. 3838.- Оп. 1,- Спр. 2.- Арк. 35.
42 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 55.- Арк. І.
43 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2.- С. 411.
86
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
й відпущені НКВД, додалось. 534 Треба було серйозно готуватись до змагань з НКВД.
У зв’язку з цим командир УПА-Північ віддав наказ, щоб у терені надавали найбіль-
шого сприяння апарату СБ, а інструкції осередку СБ мали для УПА обов’язковий
характер. Усіх в УПА зобов’язали співпрацювати з СБ (наказ від 14 січня 1944 р.).
Були в керівництві на Волині люди, які ті надзвичайні повноваження, а ще більше —
жорстокість кар СБ засуджували. Це видно й зі звітів менших зверхників ОУН, УПА.
Але треба мати на увазі: СБ не могла на той час бути іншою — проти ворогів боро-
лись їхніми ж методами: тотальне мислення і ворогів, і діячів СБ породжувало ті
жорстокості як необхідні, запобіжні. А взагалі ознайомлення з подіями на Волині й
Поліссі за документами тієї епохи дає відчуття, що українське населення з 1943 р.
перебувало у стані постійної війни всіх проти всіх.
Головним напрямом тієї війни влітку 1943 р. був антинімецький фронт.
1.9. Розгортання військових акцій УПА проти
гітлерівців на Волині й Поліссі (літо 1943 р.,
зима 1943—1944рр.). Ш Надзвичайний збір ОУН
Літні бої УПА
На кінець травня 1943 р. деякі частини й відділи УПА почувалися
вже достатньо сильними і впевненими, щоб навіть явочним порядком перебрати на
себе зверхність у терені й водночас — обложувати окупантів. Так, розпорядженням
штабу групи “Озеро” всім німцям і будь-кому з ними з 1.06.1943 р. заборонялося ходи-
ти по залізниці від 18 до 5-ї години, порушникам загрожувала кара смерті.535 Тобто цей
загін брав залізницю під свій контроль. У 20-х числах травня бандерівці розібрали заліз-
ничну колію довжиною 4 км на лінії Новоград-Волинський — Шепетівка.536
В одній із засідок, організованій 2 травня 1943 р. на шляху Ковель — Берестя
відділом із сотні “Кубіка” (Тихона Зінчука), загинув шеф СА (штурмові загони) Німеч-
чини генерал Віктор Лютце.537
Засідки влаштовували, перш за все, на каральні загони, що приїздили грабувати і
палити села. 21 травня в Сарненщині група УПА знищила відділ німців з 26 осіб. То-
го ж дня на Рівненщині між селами Радехівкою і Старожуковим відділ УПА зробив
засідку на німців і поляків-поліцаїв, що приїхали палити села. Вбито 27 ворогів. Відо-
мо також, що в старожуківських лісах під кінець травня дійшло до завзятого бою УПА
з німецьким загоном СД (200 осіб), які їхали грабувати навколишні села.538
Такого роду сутички з гітлерівськими окупантами тривали й у червні—липні 1943 р
Відділ “Крука” (Іван Климишин) з групи “Богун” 12 червня в с. Оршиківцях розбив
Шумський відділ німців, які грабували село. Вбито 9 німців, з козаків УПА — 1 легке
поранений.539 1 3 червня частина відділу Шавули (Адам Рудик) з ВО “Заграва” зробив
засідку на групу з 60 німців. Втрати окупантів — 6 осіб убитих і 5 поранених, упівш
втратили 2 бійців.540
5 червня на 70 німців, що перебували в с. Дюксині, напала боївка УПА. Окупанти
втратили 12 солдатів.541
534 Там само - С. 82.
5,5 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2,- С. 581.
536 ОУН-УПА в роки війни.- С. 76.
537 Лебідь Микола. УПА.- С. 54.
538 Літопис УПА. Нова серія - Т. 1.- С. 9.
539 Там само - Т. 2,- С. 340.
540 Там само- С. 126.
541 Там само.- Т. 1.-С. 9.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
87
12 червня відділ УПА наскочив на дві роти німців і поліцаїв-поляків між Берестов-
-іем і колонією Уцекай (Костопільщина). Було знищено 2 авто, вбито 7 німців і
5 поранено, вбито 15 поліцаїв.542
20 червня відділ Крука розбив німців у с. Бережцях, при цьому 1 солдат перейшов
-а сторону від ділу.543 Козаки з того ж відділу — 6 осіб — з допомогою місцевих боївок
26 червня на дорозі Шкроботівка — Ямпіль розбили 2 автомашини з німцями.544
Засідка на німців була зроблена біля с. Блудова. Під вогонь потрапило 8 машин
?купантів. 29—ЗО червня відділ УПА напав на прикордонну німецьку станцію в То-
ннах і знищив 16 німців, втрати партизанів — 1 убитий і 1 поранений.545
5 липня відділ УПА (ЗО стрільців) з місцевою самообороною (12 осіб) мав бій у
. Касковому з німцями, поляками і козаками на німецькій службі, що приїхали з
Володимира на 6 автомашинах. Після двогодинного бою відділ відступив, утративши
. ’. осіб, у т. ч. двох цивільних, маючи 6 поранених. Німецькі втрати вбитими і поране-
ними — 40 осіб.546 Невдалим був бій загону Богуна з німцями і поліцаями-поляками
до 100 осіб) 8 липня в с. Диковищі. Загинув сам командир і 3 стрільці. Але німці
відступили. Коли відділ УПА і СБ переїздив шосе Володимир — Вінниця, на дорозі
. явились 4 авто з німцями. В бою, що виник, було вбито 8 німців і забрано дві таксів-
•:и й одне вантажне авто. Відділ втрат не мав.547 16 липня відділ УПА відбив напад
. 50 німців і поляків на с. Хмелівку. 17 липня німці з поляками палили хати в с. Хме-
.еві, вбивали людей. Відділ УПА змусив карателів відступити й лишити на полі бою
0 солдатів. Наступного дня упівці билися з німцями за с. Конюхи. Втрати повстан-
дів — 3 вбитих і 3 поранених.548
Усі ці бої мали на меті також здобути трофеї — зброю та амуніцію, про що й
довідомляється у зведеннях. Угорські військові частини при цьому намагалися роз-
зброювати. Так сталося 28 липня в колонії Вінцентівці.
Для боротьби з УПА командування тилових військ застосовує не лише охоронні
підрозділи й поліцію з ненімців, а вже в липні 1943 р. вдається й до авіації. 21 липня
-імецькі літаки бомбардували Носвіцьку Діброву, скинувши 20 бомб, спричинили
-ертви серед місцевого населення й утрати в господарствах селян. У довколишніх
:елах німці палили господарства українців, а подекуди й поляків.549 У тій же Луцькій
крузі з 20 по 25 липня німці робили карні нальоти на села Лабрів, Радомишль, Сухо-
доли), Вільче, використовуючи й авіацію.550
Шостого липня відділи Крука і Черника роззброїли відділ ОУН(м) “Український
партизанський відділ 421”, більшість його бійців і старшин перейшли до бандерівців
?ез спротиву. Були, однак, і незгідні, була стрілянина й жертви.551 Але загони ОУН(м)
снували й далі. Іноді вони здійснювали спільні з УПА акції проти німців.552 Але
-іаші дані про ці відділи в більшості отримано з джерел УПА, де йдеться про сутички
’ пж загонами тих і тих чи про вкрай критичну настанову бандерівців до загонів
ЗУН(м).553 Згадувалося й існування підпілля ОУН(м) на Рівненщині, Остріжчині,
лореччині й у м. Рівному.554
Бойові загони мельниківців нараховували і 60, і 80 осіб. Ще у вересні 1943 р.
відомо про “Військовий відділ 7”, який здійснював рейди між населеними пунктами
Жидачин—Мелуші — Улянки. 14 жовтня цей відділ був почасти роззброєний УПА.555
542 Літопис УПА. Нова серіяТ. 1- С. 9.
544 Там само- Т. 2 - С. 340.
544 Там само- С. 341.
545 ОУН-УПА в роки війни.- С. 360. Тут мається на увазі кордон між рейхскомісаріатом і Генеральною
'•пернією.
546 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. І,- Спр. 120,- Арк. 4.
547 ОУН-УПА в роки війни - С. 360.
548 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 120.- Арк. 4.
549 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2.- С. 594.
550 Там само.
551 Там само.- С. 341-342.
552 ОУН-УПА в роки війни,- С. 360.
553 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2 - С. 443, 455, 467.
554 Там само- С. 447.
555 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 120.- Арк. 8.
88
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
5 листопада 1943 р. датується листівка ОУН(м) з південних районів Рівненської області.
У ній бандерівців звинувачують у винищенні провідного націоналістичного активу,
у розпалюванні братовбивчої війни, вбивствах Тарасевича, Щирського, Мосіюка, Дем-
чука, Ветери, Приймака, Столярчука та інших.556 Зі свого боку, звіти УПА закидають
мельниківцям відсутність боротьби, боїв з німцями.
Окупаційна влада вже з травня 1943 р. намагалася знищити УПА, проводячи про-
ти неї широкомасштабні військові операції з застосуванням танків і авіації. Перша
така акція тривала три тижні в травні на Іорохівщині. Бої велись у Скабалівському
лісі, згодом поширились і на Берестечківський район.
Із середини травня німці перенесли бойові дії на терени Костопільщини і Луччи-
ни. 12 травня вони вже наступали на Колківський район.557 Успіхів у травневих акці-
ях, проте, не мали.
У червні 1943 р. німці розширили свої акції на всю Волинь. Було створено окре-
мий штаб у м. Володимирі під началом штурмбанфюрера СС Плятлє. До 11 мотори-
зованих з’єднань німецької поліції було додано 5 нових. Окупанти утворили також
5 баз для концентричного наступу: з Любомля, Володимира, Горохова, Дубна і Гощі.
Але ця акція була попереджена розвідкою ГК УПА, яка роздобула накази командую-
чого каральною експедицією генерала Гінцлера.558
Гітлерівці прагнули боротися проти визвольного руху, партизанів також засобами
пропаганди. Цій меті служила місцева преса, а для більшого поширення викидали з
літаків чи роздавали різного роду німецькі листівки, які очорнювали ОУН і УПА.
Ще весною 1943 р. в краї поширювали величезним тиражем німецьку листівку
“Українські селяни і робітники!”. Упівці зображуються в ній “оруддям жидівської
більшовицької агітації”, “агентами Москви”. Автори листівки переконували: “Німці
вибороли нам свободу. Вони звільнили нас від жидівсько-більшовицького ярма.
Хто сьогодні бореться проти німців це зрадник українського народу”.559 (Виділено
в тексті документа.— Р. А.).
В іншій листівці “Слухай, український народе!” стверджувалось, що в “Проводі
ОУН сидять агенти Москви”, що “ОУН є знаряддям жидівського більшовизму”.
В листівці “Українці в лісах!” (червень 1943 р.) від імені генерала фон ден Баха стверд-
жувалося, що маршал Василевський визнав “Бандеру старшим большевиком совєт-
ської України, якщо він далі зі своїми бандитами з лісів та багон боротиметься проти
Європи”. В листівці вказувалося, що йде боротьба Азії і Європи, а тому політика
Бандери на поміч більшовизму — це явне божевілля. У кінці був заклик до повстанців
повертатися з лісів до праці або до служби Німеччині.560
Щодо згадуваного маршала О. Василевського, то німці видали буцімто від його
імені листівку “До українських партизанів Волині й Полісся”. В ній говорилося, що
Москва, знаючи про боротьбу націоналістів з німецькими окупантами, готова від іме-
ні Сталіна і Радянського уряду ввести Є. Бандеру до складу Уряду УРСР, якщо Банде-
ра зі своїми товаришами негайно приєднається до боротьби СРСР проти фашизму в
Європі”.561 І ОУН(СД), і радянська сторона визнали цю листівку нацистською фаль-
шивкою. Розкидали її з німецьких літаків у серпні 1943 р.
Такі листівки і твердження — зразки “чорно?’ пропаганди, але тут вони аж ніяк не
спрацювали. Тому до справи знову було залучено значні військові сили. Командувати
ними прислали “уповноваженого рейхсфюрера для поборювання банд” — обергрупен-
фюрера СС і генерала поліції Е. Фон дем Бах-Залевскі. Спочатку він провів арешти в
середовищі української інтелігенції (до 2 000 осіб), багатьох згодом було розстріляно.
Далі почались авіаційні нальоти на села, спалення сіл карателями і знищення в
них населення. 2 липня в підпаленій церкві згоріли жителі с. Губкова Людвипільсь-
556 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2 - С. 460-461. Діячі ОУН, що діяли на Волині й Поліссі.
557 Шанкоеський Л. Українська Повстанська Армія - Україна в Другій світовій війні.- С. 305.
558 Там само.
559 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 63.- Арк. 24.
560 Див. тексти листівок у книзі: Лебідь Микола. УПА.- С.159-161. Ще одна листівка - “Українці!” -
міститься на с. 158.
561 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр,- С. 131.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
89
•ого району. 14 липня в чесько-українському селі Манн Острожецького району, зно-
ж таки в підпаленій церкві, в школі, клунях, загинуло 624 чехи і 116 українців.562
Таких випадків було дуже багато. Адже для акції виділили 50 танків і танкеток,
2' літаків, 10 моторизованих батальйонів з важкою артилерією й 10 тис. німецьких і
польських поліцаїв та жандармів. Допомагали карателям угорські частини. Діяло та-
•ож 5 бронепоїздів. Утім, як зауважує Л. Шанковський, німці знову помилилися: свої
дари вони спрямували переважно на південну Волинь, тоді як головні сили УПА
“гребували на її півночі.563 Відомо про 35 боїв УПА з німцями в липні й 24 —
• серпні 1943 р. УПА втратила 1 237 вояків убитими і пораненими. Втрати цивільно-
? населення внаслідок пацифікації перевищили 5 тис. осіб. Німецькі втрати доходи-
м до 3 тис. убитими і пораненими.564
Загалом карателям удалося потіснити деякі відділи УПА, групу “Еней” з півден-
ної Волині. Деякі відділи загону ім. І. Богуна (“Січ”) було тимчасово розпущено.565
Та УПА не лише захищалась, захищала села — її відділи й самі нападали. Так,
дральний загін німців спалив 24 липня с. Туличів, півсела Літин і почав палити
. Радовичі — всі в Турійському районі. Було вбито понад сотню людей. Загін ВО
Турів” напав на німців. Ті, втративши понад сотню убитими й стільки ж поранени-
ми. втекли.566 У ніч із 29 на ЗО вдався напад на військовий поїзд коло ст. Малевичі,
добуто там чимало зброї і матеріалів. Уночі з 19 на 20 липня відділ ВО “Турів” під
командою “Рудого” напав на м. Камінь-Каширський. Здобувши місто, утримував його
со 17.00 наступного дня й, забравши значні трофеї, полишив 100 вбитих німців.567
Становище УПА ускладнювалося тим, що вона вела бої одночасно з німецьким
агресором, із червоними партизанами і з поляками. Весняно-літні бої скріпили міць
овстанської армії. Її суперники і вороги (Т. Боровець, радянські партизани), спочат-
•у невисоко оцінювали боєздатність загонів УПА. О. Федоров, генерал, відомий ко-
мандир партизанського з’єднання, вказував, що УПА не була армією в сучасному
гозумінні, це — “розрізнене, недисципліноване, погано навчене і ще гірше озброєне
5'ЙСЬКО”.568
Сучасний військовий історик А. Чайковський стверджує, по суті, те ж саме: УПА
-і коли не була армією в класичному розумінні, а “з військового погляду, залишалась
великою боївкою”, основні сили її лише вряди-годи здійснювали диверсії, наскоки,
великі рейди.569 Але, як правильно зауважує інший сучасний історик А. Кентій, ці
\зракгеристики намагаються принизити УІІА як у минулому, так і з відстані часу.
'.- ПА справді не стала регулярною, але те, що вона не була боєздатною, заперечується
-зведеними вище прикладами бойових дій. Звичайно, і зброя, і вишкіл, і дисципліна,
: військові успіхи приходили поступово. Зростання УПА як військової одиниці від-
:начали згодом і радянські партизани.570
УПА справді ставала армією — до добровольців, з яких складалися спочатку пер-
-и відділи, долучаються мобілізовані чоловіки з теренів дії оунівського підпілля.
З мобілізацією в підпіллі, звісно ж, виникали проблеми,571 але вона стала давати по-
ззжну частішу поповнення. До кінця серпня УПА вводить свої військові ступені, що-
далі наближаючись до армії. За наказом командира УПА Клима Савура (№8 від
2’ серпня 1943 р.), всі вояки УПА стали називатись козаками — за традицією мину-
лого й армій УНР та Української галицької армії (УГА). Козаки ділились на групи:
.трільці, підстаршини і старшини. Зокрема, в сухопутних військах були козаки
вістуни. Підстаршинами були: десятники, старші десятники, підхорунжі. Молодша
562 Шанковський Л. Українська Повстанська Армія.- С. 309.
563 Там само - С. 310.
564 Там само.
565 Вовк Олександр. Цит. твір - С. XV.
566 Шанковський Л. Українська Повстанська Армія.- С. 309.
567 Там само,- С. 310.
Цит. за: Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр.- С. 118.
4,9 Чайковський А. С. Невідома війна (партизанський рух в Україні в 1941-1944 рр.): мовою документів,
яма історика - К., 1994 - С. 229.
57П Кентій А. В. Цит. праця.- С. 121.
571 ОУН-УПА в роки війни - С. 95; Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2 - С. 7, 363, 351.
90
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
старшина ділилась (послідовно) на хорунжих, поручиків, сотників. Булавна старши-
на — осавул, підполковник, полковник. Генеральна старшина — генерал-хорунжий.
генерал-поручик, генерал-полковник і генерали родів військ.572
В УПА стали використовувати й артилерію — утворювались відповідні відділи при
групах, загонах і куренях. Ціла батарея артилерії діяла в складі групи “Богун”.
Є дані, що в УПА були й танки, зокрема в загонах ім. І. Богуна та ім. С. Коновальця.573
Який був характер УПА в цілому? На мою думку, вона була повстанською армією,
армією народу, що боровся за свою незалежність. Діяла ж переважно методами пар-
тизанськими, тобто армією ще тільки ставала. Ця армія поставала у ворожому ото-
ченні, без будь-якої підтримки ззовні, а тому могла розраховувати лише на свої сили,
сили свого народу. Виступати відкрито проти переважаючих сил вермахту не було
рації, треба було боронити населення від німецького терору, стримувати дії німецької
влади і при нагоді — переходити в контрнаступ.
З часом УПА готувалась до вирішального виступу в зручний момент — при одно-
часному ослабленні СРСР і Німеччини. Змінити співвідношення сил у регіоні, та й в
Україні, на свою користь чи завдати значної військової шкоди Німеччині УПА не
могла. Вона здобувала політичний успіх, утверджуючи ідею УССД, додаючи віри
українству в себе. Саме тому опанування великих міст чи диверсії на залізницях не
були головними в діях УПА.
Червоні партизани, керовані з Москви, мали, насамперед, військові функції, були
складниками військової потуги, в основі якої була Червона армія. Тож їхні дії підпо-
рядковувались інтересам фронту, а не місцевого населення, і спрямовувались на руй-
націю значних військових об’єктів і знищення військових частин противника.
ПІ Надзвичайний збір ОУН(СД)
Збройна підпільна боротьба українського народу, розвиток геопо-
літичної ситуації в світі й на фронтах Другої світової війни, зокрема поразки вермах-
ту під Сталінградом і Курськом, не залишили без змін і провідну складову українсь-
кого визвольного руху — ОУН(СД), в розумінні як ідеологічних засад, так і організа-
ції, як про це вже почасти йшлося.
ОУН за два роки боротьби проти німецької окупації зробилася потужною органі-
зацією, що налічувала не менше 20 тис. осіб, мала досвід роботи і членство на всіх
українських землях. Вона ж на 1943 р. взяла гору в УПА, яка вела бойові дії з окупан-
тами. На літо того ж року стало зрозуміло, що гітлерівська Німеччина остаточно за-
знає поразки у війні, а на Україну знову повертається Червона армія. Набутий досвід
і нові геополітичні реалії, що наближалися, змушували до перегляду колишніх теоре-
тичних засад, орієнтації їх на нову дійсність у міру зміцнення сил визвольного руху,
який охоплював усе більші й більші терени. Саме під цим кутом зору слід оцінювати
рішення ПІ Надзвичайного збору ОУН, що відбувався 21—25 серпня 1943 р. в Бере-
жанському районі Тернопільщини.
На Зборі розглядали такі питання:
1. Доповідь про міжнародну і внутрішню ситуацію.
2. Зміна програми ОУН.
3. Зміна організаційного статуту.
4. Вибори центральних органів і поточні питання.
Доповідь з 1-го питання робив “Гармаш” — “Володимир” (чи не М. Прокоп?’),
з 2-го — “Іванів” (Омелян Логуш), з 3-го — “Кобзар”, “Тарас” (Дмитро Маївський).
У дискусії взяли участь майже всі делегати. Можемо відтворити зміст промов і хід
Збору за свідченнями його учасника Михайла Степаняка, які він давав через півто-
ра року.
572 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2 - С. 11.
57' Вовк Олександр. Цит. твір - С. XXIV.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
91
За свідченнями М. Степаняка, “Гармаш” — “Володимир” говорив про те, що дер-
жави “Осі” (Німеччина та її союзники.— Р. А.) війну програють, а СРСР виходить на
політичну арену як переможець. Але є підстави розраховувати на загострення супе-
речностей союзників після розгрому німців.574 Буде розгортатись і боротьба наверну-
тих гітлерівцями в рабство народів. Це стане фактором, який матиме колосальне зна-
чення у формуванні повоєнних міжнародних відносин.
З відступом німців з окупованих східних територій виникли проблеми їхньої дер-
жавної незалежності. В перспективі, коли Червона армія дійде до кордонів держави,
посилиться нехіть до війни і в самому СРСР. Рух ЧА за кордон викличе ворожість до
СРСР із боку пригноблених німцями народів, які борються за своє визволення.575
У зв’язку з цим “Гармаш” пропонував:
1. Спрямувати роботу на революцію в СРСР шляхом створення “єдиного фронту з
іншими народами СРСР”, військової активізації УПА.
2. Зв’язатися з народами Європи, що не входили до СРСР, для єдності дій.
3. Добитися підтримки з боку Англії.
“Гармаш” підкреслив також зростання і значення ОУН в Україні й зміцнення УПА.
Після дискусії по доповіді “Гармаша” було прийнято рішення, яке підтримили
Шухевич, “Горбунко” — Волошин, “Галина” — Бусол та “Іванів” — Логуш. У зв’яз-
ку з наступом ЧА треба всіма засобами поповнити УПА за рахунок мобілізації насе-
іення, створювати склади і магазини харчів, амуніції, зброї. УПА мала перебути на-
ступ цієї армії в недоступних місцях.576
Про програмові питання йтиметься далі. Щодо змін у статуті ОУН, то “Косар” —
Д. Маївський запропонував замість поста провідника ЦП увести тричленне бюро, яке
обиралося б з’їздом. Бюро мало б право назначати членів Центрального Проводу.
Косар” запропонував утворити і Головну Раду ОУН як контрольний орган над ЦП,
найвищий суд в організації.577 Очолив Раду з 5 осіб М. Рубан (М. Лебідь). До складу
бюро увійшли Р. Шухевич, Д. Маївський і Р. Волошин. Щодо С. Бандери і його місця
в організації було прийнято рішення, яке відкривало йому дорогу до керівництва
ОУН(р) з моменту виникнення для нього такої можливості.578
Найважливіші рішення Збору стосуються програми ОУН(б) і тактики руху на май-
бутнє. Зміни, внесені до програми організації, були логічно виведені з попередніх
програмових і політичних документів, зокрема воєнної пори. Незмінною метою ОУН
залишалась УССД. У програмовій постанові III Збору втілено розвиток ідеї Великої
України. Про націократію у програмі вже не згадується. Майбутня влада називається
народною — без поміщиків і капіталістів. Найвищими інтересами влада вважатиме
народні. Позаяк вона не матиме загарбницьких цілей за межами своїх кордонів, не
прагнутиме до поневолення народів у своїй країні, не творитиме апарат гноблення.
Увесь свій потенціал ця влада спрямує на побудову нового державного порядку, спра-
ведливого соціального ладу, на економічне будівництво країни і культурне піднесен-
ня народу.579 Крім цих загальних, ідейних положень, Програма містила цілком реаль-
ні обриси того нового суспільного устрою. Вказувалось на єдність національного і
соціального визволення — в деталях постанов на це так і вказано, хоч до того багато
хто навіть із провідних діячів ОУН розумів національне визволення як синонім соці-
ального (цей самообман не зжитий і понині.— Р. А.).
ОУН боролася за УССД, в якій мала бути знищена колгоспно-радгоспна система
-ільського господарства. Втім, форми користування землею не накидалися, хоч земля
залишалася б у власності народу, тобто, треба розуміти, держави. Допускалось інди-
відуальне і колективне користування землею. На заході України вся поміщицька,
574 ДА СБУ- Спр. №372,- Т. ІАрк. 51.
'75 Там само - Арк. 52.
Там само- Арк. 53.
'77 Там само - Арк. 55.
778 Там само - Арк. 57.
,7’ Постанови ІП Надзвичайного збору Організації Українських Націоналістів // Літопис УПА - Т. 24,-
92
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
монастирська і церковна земля передавалася б селянам.580 Тобто програма передба-
чала здійснення земельної реформи. Проголошення першим пунктом програмових
вимог земельного питання свідчить, що автори документа добре уявляли суть земе-
льних відносин за більшовиків і німців і бачили в українцях передусім хліборобську
націю. На той час це відповідало дійсності. Крім того, саме селянство було найбіль-
ше представлене в ОУН і УПА.
Програмою передбачалося, що велика промисловість мала б теж перебувати в ру-
ках держави, а дрібна — стати кооперативно-громадською. Вільним проголошува-
лось ремесло, зорганізоване в артілі чи індивідуальне.
І великою торгівлею мала би розпоряджатись держава (і мабуть володіти!— Р. А.).
Дрібна торгівля при цьому залишалась би кооперативною і приватною.581
Відповідно до критики капіталістичного ладу, в Програмі, крім згадки про дрібну
приватну торгівлю, право приватної власності ніде не назване, хоч зі змісту ясно, що
воно не заперечувалося, допускалось, але особливо не пропагувалось.
Права робітників у сфері виробництва тлумачаться широко. Робітники мали б діс-
тати право брати учать у керівництві заводами і фабриками, мати право на незалежні
профспілки, 8-годинний робочий день, участь у розподілі прибутків на підприємст-
вах у вигляді дивідендів і премій.582 Передбачався вільний вибір місця праці, профе-
сій, знищення стахановщини, спроб підвищення норм та ін.
Та, мабуть, найбільший поступ зроблено в питанні про загальнодемократичні права
громадян (п. 10 і 12), раніше їх зовсім не було в програмових положеннях ОУН. Це
свобода слова, друку, думки, переконань і світогляду, заперечення накидання суспіль-
ству світоглядних норм. Тут враховано досвід не лише тоталітарних Німеччини й
СРСР, а й самої ОУН. Конче важливим пунктом Програми був той, де проголошува-
лась рівність усіх громадян України — незалежно від національності,583 що знамену-
вало повний відхід від буквального тлумачення гасла “Україна для українців!”. Наці-
ональні меншини України мали би право на розвиток власної за формою і змістом
культури, так само, ясна річ, мала розвиватися й національна культура українців.
Програмові постанови містили також пункти-положення про рівність жінки з чо-
ловіком, про роль сім’ї, про молодь і освіту. Окремо було виділено й специфічні по-
треби інтелігенції.
Який характер мали ці програмові вимоги ОУН, прийняті на ІП Зборі? Дехто з
тогочасних і сьогоднішніх авторів закидає їм чи не марксистське, соціалістичне по-
ходження.584 Багато хто тоді (та й тепер!) пояснював детальний, порівняно до поперед-
ніх часів, виклад соціально-економічних проблем і планів тим, що ті члени ОУН, які
пішли у Велику Україну, побачили, що в головах більшості тамтешнього люду утвер-
дилися соціальні ідеї, тому треба відповісти на їхні запити. Безумовно, цього не мож-
на недооцінювати. Слід сказати й таке: ОУН довелося в умовах війни (що планувало-
ся після набуття незалежності) брати на себе конкретну роботу, організацію всього
життя, в тому числі й соціального життя в Україні. І це не могло не відбитись на
Програмі. Та все ж головне пояснення, як на мене, такого розлогого реформування
Програми полягало в іншому. Можливість, і то принципово, була закладена вже в
ідеології націоналізму ОУН, в ідеології, яка прагнула стати всеохоплюючою. Том\
вона вбирала в себе елементи інших ідеологій, пристосовуючи їх до своїх потреб. Не
стала винятком у цьому сенсі й ідеологія нації, яка була бездержавною, поневоленою
іншими державами, імперіями. Вона, запозичуючи деякі конкретні здобутки панів-
них в них ідеологій, неминуче відкидала як ті держави, так і ці ідеології загалом
комунізм у марксистсько-московській обгортці й націонал-соціалізм. Власне, саме
тому, що в країнах, які скуповували українські землі, панівні ідеології були чи не
крайнього зразка й тому, що вони були вороже наставлені до незалежної українсько:
580 Там само.- С. 223-337.
581 Літопис УПА,- Т 24- С. 232.
582 Там само - С. 231.
583 Там само,- С. 232-233.
584 Наприклад, Баган Олег. Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї - Дрогобич: Відродження.
1994,- С. 152, 192.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
93
державності, ідеологи ОУН мусили шукати їм альтернативу. Програма ОУН і являла
.обою такий ідеал-альтернативу, до того ж, як виявилось, доконче перспективний
багатообіцяючий. З цього приводу через 5 років Василь Чайка в уже цитованому
Вступі” до книги “Позиції українського визвольного руху” скаже: “Національно-
визвольний рух, що прагне створити власну міцну державу, спроможну втриматися
три житті, мусить пов’язувати творення цієї держави з новими формами суспільного
строю, перед якими лежить майбутнє, і не може пов’язувати його з відмираючими
. тарими формами, бо в цьому разі вже в момент свого постання молода національна
держава опинилася б перед лицем внутрішніх конфліктів, властивих старій системі,
яких вона не зможе через свою слабкість подолати, а якщо й подолає, то впаде разом
.і старою системою економічних і політичних відносин, і на тому падінні тяжко по-
терпить національний розвиток.585” Нагадаю, що старою системою тут названо сис-
тему імперіалізму. Крім того, як відомо, ОУН доконче виразно бачила і вади капіталі-
сту в найрозвинутіших державах світу. Шлях поміж сучасним капіталізмом-імперіа-
лзмом і комунізмом — ось що пропонувала Програма ОУН з III Збору. Деякі з цих
положень Програми ОУН були успішно втілені в життя чи наближалися до втілення в
політиці урядів, в т. ч. й соціал-демократичних, повоєнної Європи (та й не тільки її),
з національних державах: від націоналізації цілих галузей промисловості до участі
робітників, працівників у керуванні підприємством і розподілі дивідендів.
Велике зацікавлення викликають ті документи ПІ Збору, що стосувалися внутріш-
-іьоукраїнських чинників боротьби. Так, документ “Два роки боротьби” стверджу-
вав, що “ОУН не бореться за Україну для себе, вона бореться не за владу на Україні,
п за форму влади. Про владу, її форму будуть вирішувати сам нарід і його кращі пред-
ставники”586. І справді, у програмових постановах про форму державного устрою не
ішлося. Хоча ще в травні 1941 р. ОУН(б), відкидаючи монопартійний принцип і не
пуже прихильно поставившись до багатопартійності, не ставила собі за мету на тому
етапі боротьби зайняти монопольне становище,587 то і в 1943 р. запевнялося, що “ОУН
- передовим керівником визвольної боротьби народу, тому й кличе інших до бороть-
би”. Цю думку, майже дослівно повторену й у п. 17 частини “Б” Програми, можна
'лумачити і як відмову од виняткового представництва українського народу тільки
дією структурою.
Відмову од виключності потверджує й обмеження вождизму в ОУН(б) — з травня
1943 р. організацією керувало тричленне бюро на чолі з Р. Шухевичем.588
Далеко не точними в Постанові III Збору були оцінки тодішнього стану і наслідків
Другої світової війни. В документі зазначалося, що вона дійшла завершальної стадії.
Це близько до істини, але з цього робились хибні висновки про вичерпання сил імпе-
ріалістів і зростання суперечностей між ними, про активізацію боротьби поневоле-
них народів.589 Реальна світова ситуація радше свідчила про сильні тенденції до цьо-
го. ніж представляла те як факт.
Чимало надій у документах III Збору — в руслі попередніх конференцій ОУН —
покладалось на союз і боротьбу поневолених народів Сходу, адже схід Європи був
радянський. Ще раз повторено, що “тільки у спільній боротьбі українського народу з
іншими поневоленими народами Сходу може бути розбитий большевизм”590. Відбу-
дова й діяння УССД забезпечить відбудову і тривале існування країн Південно-Схід-
ної і Північної Європи. Це передбачення (від зворотного!), як відомо, справдилось по
війні з постанням комуністичної Східної і Центральної Європи.
Слід завважити: документи III Збору передбачали, що серед народів Сходу у про-
цесі їхньої боротьби з імперіалістами теж відбудуться національні і соціальні рево-
585 Позиції українського визвольного руху - Мюнхен, 1948.- С. 18.
586 Постанови ПІ Надзвичайного збору Організації Українських Націоналістів // Літопис УПА - Т. 24-
С 228.
587 Політичні вказівки // ОУН у світлі постанов Великих зборів, Конференцій та інших документів бороть-
би - Мюнхен, 1955 - С. 53.
588 Літопис УПА,- Т 24,- С. 236.
589 Там само.- С. 233.
590 Там само.- С. 235.
94
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
люції, подібні до тої, яка мислилась авторами документа луїя України. Суть таких
соціальних революцій добре розкрито в уже відомій статті И. Позичанюка “Тактика
щодо російського народу”. Цей підхід детально був ним розроблений і пізніше вико-
ристовувався й у пропаганді, й у публіцистиці руху. Для нас тут, однак, цікавіший сам
принцип: прагнення, хоч і мало поширене, надати універсальності своїм теоретич-
ним розбудовам у рамках ідеології.
Друга головна проблема, що постала перед делегатами, учасниками III Збору, по-
лягала у вирішенні питання: що робити у зв’язку з наступом Червоної армії на Укра-
їну? Постановили: продовжувати збройну боротьбу. Мабуть, постанова випливала і з
оцінки воюючих сторін, і з досвіду Першої світової війни, коли ослаблення Антанти
і Троїстого Союзу спричинило розпад трьох імперій і виникнення на їхніх уламках
низки незалежних держав. Але в тій частині постанови, де йшлося про цю збройнх
боротьбу, на такий розвиток подій нема й натяку. Разом із тим, небезпідставно гово-
риться про те, що така боротьба поєднає народ. Щодо ж збройних змагань у постано-
ві міститься чітка передумова перемоги: “Наші цілі здобудемо, вийшовши поза межі
України та зв’язавши нашу боротьбу за УССД з боротьбою інших поневолених наро-
дів, зокрема народів Сходу, Прибалтики і Балканів...”591 Гадаю, що за такого, як тут
окреслено, розвитку подій українська незалежність стала б реальністю вже в ті часи,
але, на жаль, Збір переоцінив потуги і можливості тих народів. Утім, передбачити два
фактори — і національні рухи, і силу та поведінку імперіалістів — було надто важко
У кожному разі, гадаю, що й тоді, і пізніше діячі українського руху покладалися все ж
більше на себе і на рухи поневолених народів, ніж на зудари чи знесилення імперіалі-
стів. Документи ІП Збору, а почасти й спогади підтверджують це.592
В УПА існували національні частини, тож згодом відбулась і Конференція поне-
волених народів Східної Європи й Західної Азії...
Ще одне вкрай важливе твердження в документі ”Два роки боротьби”: “ОУН..
визнає, що ліквідація партійних спорів та всеукраїнське об’єднання є одним з основ-
них завдань у сучасний момент”593. Це витікало з нагальної мети об’єднання всіх си~
українського народу для збройної боротьби проти окупантів.
Матеріали III Збору ОУН(СД) мали значний вплив і на український визвольний
рух узагалі, й на українську суспільно-політичну думку зокрема. ПІ Збір і його наста-
нови суттєво вплинули на повільний, але неухильний поворот руху і думки в біь
демократизму. Організація, що прагнула стати всеукраїнською й провідною, мусили
бути плюралістичною і демократичною настільки, наскільки, звісно, це дозволяли
умови воєнного часу й еволюція лідерів ОУН. Передусім, це знайшло своє відобра-
ження в публіцистиці. Демократизм ніколи не зраджував принципову мету і засобі
досягнення організацій та українського руху в цілому. Демократизм не заперечував
націоналізм. Р. Шпорлюк у своїй книзі “Комунізм і націоналізм. Фрідріх Ліст прол
Карла Маркса” переконливо доводить цю тезу.
Сучасний автор В. Іванишин уважає, що суть перелому, який стався на III Зборі
полягала в тому, що в організації взяв гору партійно-державницький принцип, а не
орденський підхід до формування ідеології й політики.594 Погоджуючись загалом і
цим і його аргументацією, слід все ж визнати, що еволюція руху й думки була таю
неминучою. Пояснювати цей перелом тим, що участь у цьому Зборі брали люди
малим ідейно-політичним досвідом, які прагнули пристосувати ідеологію до новіг
умов, а тому відступились від ідеалів,595 було б некоректно. Люди, які брали участь;
розробленні й прийнятті документів Збору, мали різний, але неабиякий досвід боро-
тьби з обома режимами та відповідну освіту. Щодо другого закиду — умов, то весті
боротьбу міг тільки той народ, який був. Доречною, на мій погляд, буде оцінка, дан.
591 Літопис УПА.- Т. 24- С. 236.
592 Прокоп Мирослав. У сорокаріччя Ш Надзвичайного збору ОУН // Сучасність, 1983 - Ч. 7-8,- С. 122
593 Літопис. УПА.- Т. 24,- С. 23.
594 Іванишин Василь. Нація, державність, націоналізм,- Дрогобич: Відродження, 1992,- 2-е вид.- 177 с
С. 149.
595 Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух-Дрогобич: Відродження, 1994- 192 с.- С. 153.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
95
_ьому зібранню і його місцю в ідейно-політичному розвитку українства, одним з його
часників — М. Прокопом: “Платформу (ОУН), як і позиції тодішнього визвольного
7уху, не можна розглядати як завершену політичну програму. Її готували не в кабіне-
іх, а в умовах боротьби. її не можна було звіряти з тодішнім розвитком політичної
думки і досягненнями інших народів. Але вона витримала випробування часом. Про-
відні її ідеї живі й сьогодні”596.
Треба сказати, що в середовищі ОУН(м) суспільно-економічна думка розвивала-
.я в тому ж напрямі, — про що свідчить написана 1943 р. книга Юрія Бойка “Шлях
чації”.597 598
Урядування в повстанських іонах
Збройні відділи УПА, намагаючись опанувати край, на певний
час захоплювали районні центри Володимирець, Степань, Висоцьк, Дубровицю,
Людвипіль, Деражне. Містечко Колики перебувало під адміністрацією запілля УПА
їж до листопада 1943 р. Але це був, швидше, виняток. Недоторканим запілля було
з лісових масивах, де були зони під повним контролем УПА: Антонівицька респуб-
ліка (Кременеччина), північна частина Кореччини, Володимир-Волинська (“Січ”),
1'кулинські ліси (Ковельщина), Ковельська республіка, Степашцина — Деражнян-
дина. Саме тут командування УПА намагалось (і досить успішно!) організувати
країнське цивільне життя, адміністрацію і хоч частинно втілити в життя свої про-
грамові настанови й цілі.
27 серпня 1943 р. було видано наказ командира УПА К. Савура “У справі виборів
псцевих адміністрацій, земельних комісій та введення загального навчання моло-
дГ.59К За цим наказом слід було негайно приступити до виборів сільських і районних
зад. У кінці вересня обрані ради мали бути затверджені місцевими політичними чин-
никами УПА. Мали бути утворені й земельні комісії, які б займались поділом землі
серед селян.
Цим же наказом мали б відкритися народні середні й фахові школи для загального
навчання шкільної молоді. Шкільними справами, вчителями мала опікуватись полі-
тична референтура УПА.
З цього наказу випливала одна цікава річ: ОУН і УПА не збиралися відновлювати
старий адміністративний поділ чи стару за формою (польську) систему — ту, що вже
?ула два роки перед війною, а пристосовувались до реалій більшої частини України.
Зауважимо, головне, що здійснила місцева адміністрація в зоні контролю УПА, —
земельна реформа. К. Савур видає “Розпорядження в земельній справі Головної Ко-
манди Української Повстанської Армії, як найвищої і одиноко-суверенної влади на
звільнених землях України з дня 15. VII. 1943 р”. Цим розпорядженням було подано
дієвий проект зміни земельних відносин в Україні, що не втратив своєї практичної
значимості й по сьогодні. Перший пункт “Розпорядження” проголошував: “Усі землі
з їхніми водами, надземельними і підземними багатствами України становлять добро
Українського Народу”599.
На продовження цього твердження:
“2. На всіх землях України, звільнених Українською Повстанською Армією від
московських більшовиків і німців:
а) Касується засадничо колгоспна система, запроваджена більшовиками, і впро-
заджується приватна селянська власність.
596 Прокоп Мирослав. УПА і демократизація програми ОУН - Українська Повстанська Армія і національ-
-о-визвольна боротьба в Україні у 1940-50-х рр. // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції
25 26 серпня 1992 р,- К„ 1992,- С. 6-Ю, 9.
597 Докладніше див. нашу: Розумом і серцем.- Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років,-
<. 1999.-С. 166-169.
598 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2 - С. 10.
599 Там само.- Т. 2,- С. 4.
96
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
б) Всі землі бувших власників землі (фільварків) і землі польських колоністів пе-
реходять на власність українських селян.
3. Розподіл колгоспів і радгоспів, фільварків, господарств (бувших) польських
колоністів на приватну власність між одноосібними, безземельними й малоземель-
ними господарствами пропонують місцеві громадські управління, затверджені УПА.
і земельні комісії, вибрані громадськими зборами”600.
Норма розподілу для одного власника визначалась можливістю ведення самостій-
ного господарства силами однієї сім’ї: розпорядження передбачало й те, що селяни,
які не побажали б порвати з колгоспом, могли залишатися в ньому, але вже на артіль-
них засадах, тобто таке колгоспне господарство ставало б власністю його членів. МТС
залишались у власності цілого району.
Передбачалися цим розпорядженням і деякі інші заходи. Вони були конкретизова-
ні наказом К. Савура від 27 серпня 1943 р. Передбачалось до ЗО серпня поточного
року всі землі розділити, зорати й засіяти.
“Розпорядження” К. Савура й інші документи вже нижчих командирів УПА добре
показують справжній характер українського визвольного руху і його мету. Те, що був
він насамперед селянським (а селянство становило абсолютну на той час більшість
українського народу), “Розпорядження” підтверджує незаперечно. Те, чого боялись
допустити більшовики, те, чого не захотіли, не спромоглися здійснити німці, впрова-
дили в життя УПА, ОУН як влада виразно українська. Ці дії знайшли підтвердження
як відомо, і в Програмі ОУН на III Зборі.
Ще один момент. Ніде не передбачалося передавати землю в руки іноземцям.
Наскільки вдавалося реалізувати ці накази і плани УПА в умовах воєнного часу
На мою думку, ступінь виконання їх був досить високим. Так, виявляється, що нака-
зові К. Савура про утворення місцевої адміністрації передував наказ (може й не по-
одинокий?) з того ж приводу командира воєнної округи [“Заграви”?] Дубовика (ма-
буть, Дубового.— Р. А.) від 15.08.1943 р. Цим наказом передбачалось організуваті
районні й сільські управи в районах Деражного, Стиденя та Стопаня до ЗО вересня
а в інших районах округи готувати адміністрацію, яка мала б займатися насамперед
господарськими справами.601 Як можна судити з іншого документа — “Звіту комен-
данта запілля ВО “Заграва”, — в названих районах управи було створено. При сільсь-
ких управах організовувались допомогові комітети і земельні комісії.602 Працювалі
сільські управи і в районах Костополя, Брезного і Людвиполя.603
Наділяли землю. Зі звіту за листопад із того ж запілля можна говорити про існх -
вання на тих теренах місцевої адміністрації. Зокрема, в Людвипільському районі е
27 селах працювала адміністрація, наставлена УПА.604
Земельна референтура УПА ВО “Заграва” видала за той же місяць безземельним
малоземельним селянам 1 106 актів наділення землі з фільварків і польських колиш-
ніх колоній.605 Звіт з іншої окружної управи (мабуть, ВО “Богун”) за вересень 1943 р
підтверджує процес організації місцевої української влади. Починалась ця робота е
районному центрі Острожці ще в першій половині липня, в перших числах серпш
утворено адміністрацію в Колках, Острожці й Ківерцях.606 У Колківському район
адміністрація творилася з району, а вже потім — по селах. На терені ВО відбулись
навіть збори голів районних управ, було віддруковано “Вказівки для адміністраці
району” як посібник до роботи. Наявна в терені адміністрація займалась обмолото
збіжжя і розподілом землі, організацією дрібних підприємств.
Складні були справи зі шкільною освітою. Бракувало вчителів, підручників, парт
дров, взуття для учнів. Змінювалась влада в селах. Та й за цих умов питання стави-
лось так, щоб діти могли отримати хоч початкову освіту. Наказом командира ВО “За-
600 Там само.- С. 5.
601 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3967 - Оп. 1.- Спр. 4.- Арк. 9.
602 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2- С. 244.
603 Там само- С. 245.
604 Там само.
603 Літопис УПА,- Нова серія - Т. 2 - С. 263.
606 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 120.- Арк. 9.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
97
~ава” від 15 серпня в окрузі передбачалось організувати до 15 жовтня народні школи
- аказ К. Савура, як відомо, розширював градацію шкіл). До цього часу в школах мав
-кінчитись поточний і капітальний ремонти, дібрано будинки для школи і т. ін. Шко-
лми безпосередньо опікувався шеф політичного штабу ВО “Остап”.
На терені ВО “Богун” в Острожицькому районі навчання почалося вже з початком
і ересня. В Колківському районі воно мало розпочатися з 1 жовтня.607
Вибори місцевої влади проводились, однак, у районах, повністю звільнених від
. рогів. У інших випадках, наприклад, у тій же ВО “Богун” в окрузі “Рівне” в запіллі
: *ла адміністрація від нацрайону до села, призначувана згори вниз: адміністор, па-
яльник району, начальник громади (з заступниками і секретарями).608 Функції такої
-лміністрації нічим, по суті, не відрізнялись від обраних органів влади. Зауважу, що в
чистій Волині командири запілля і командири військових округів ревно дбали й про
е. щоб не допустити винищення лісу. Сучасникам би їхню строгість і осудливість...
чачної уваги місцеві адміністрації надавали самообороні населення і збереженню
гм збіжжя й харчових припасів від грабежів німців, червоних партизанів і різних
'2НД.
Осінньо-зимові 1943—1944 рр. бої УПА
проти німецьких окупантів та їхніх союзників
Адміністративні й господарчі справи доводилось вирішуваги в
1 'овах терору і боротьби з окупантами. Окупаційні війська не полишали своєї такти-
і грабежу, палення сіл, убивства людей. Іноді це називалось покаранням за сприян-
• бандам червоних партизанів чи бандерівцям.
Так, від 1 до 8 жовтня німці вкупі з поліцаями-поляками кілька разів нападали і
тасували села М. Любашівку, Борщагівку і Корчів. 16 жовтня те ж військо спалило в
Мащі 15 будинків і вбили одну людину.609 Щоб змусити селян здавати продоволь-
чі контингент, окупанти часто брали заручників. Так, 18 жовтня 300 німців напали
і с. Стрильське, де забрали 10 заложників, водночас змусили селян здати поставку
.іртоплі й збіжжя. В селах Дубровиці й Крупові того ж дня схопили 19 осіб, яких
і -везли в концтабір.610 Від 24 до ЗО жовтня в Сарнах було заарештовано і вивезено
- 1 українців, в ті ж дні з сіл Клесова, Рокитного, Рафалівки заарештовано 24, з них
розстріляно. За повідомленням референтури СБ ВО “Заграва”, за час від 1 до
? жовтня в нацрайонах Сарни і Костопіль німці виїздили 50 раз на села і вбили при
"м 7 осіб. Кожний виїзд супроводжувався грабежем — забирали худобу, хліб, сви-
ей. городину, одежу і т. ін.611
Які сили і скільки їх було з боку окупантів у цих поліцейських функціях? У другій
~ зловині вересня і першій — жовтня в теренах ВО “Заграва”, за оцінками СБ, було
* 400 війська, з них: німці — 3 500, поляки на німецькій службі — 1 500, азіяти (так у
’ - кеті.— Р. А.) — 360 осіб, грузини — 85, українці — 50.612 Більшовицька партизанка
з той час нараховувала близько 5 300 осіб.
Таке різнорідне військо часто боролося з УПА, влаштовуючи акти кривавої помс-
у випадках, коли потрапляли в засідки повстанців. Навколишні села потерпали
* злі особливо. Так, німецький наїзд 1 жовтня на с. Точивики Острозького району,
лоб зібрати поставки, був відбитий відділом УПА. Німці втратили 21 особу, 5 було
• :ято в полон, 8 поранено. Зібравши більші сили, вони 12 жовтня о 2 год. ночі напали
з села того району й цілком спалили 15: Завадів, Лючин, Грозів, Грем’яче, Галівку,
607 Там само. - Арк. 10.
608 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2 - С. 417.
609 Той само- С. 270. Це ВО “Заграва”.
610 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2 - С. 271.
6,1 Там само - С. 309.
6,2 Там само - С. 308.
98
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Точивики, Грем’яцькі та Завидівські хутори, Озера, Михайлівну, Новомалин, Дере-
в’янчин Мале і Велике, Полівці. Було вбито і спалено живцем до 500 осіб.613
Каральними загонами на Волині тепер командував обергрупенфюрер СС і гене-
рал поліції Пріцман. Змін у способах поборювання збройних сил українського руху
не спостерігалось: авіанальоти, артилерія, танки, військові й поліційні частини. Але
разом з УПА села тепер захищали й СКВ (Самооборонні кущові відділи). З відомі-
ших боїв треба назвати оборону 11 вересня 1943 р. чоти командира “Берези” (Андрій
Марценюк), оточеної в Загорівському монастирі (Горохівський район), атакованої
мотопіхотою, артилерією та авіацією.614 7 вересня 1943 р. в с. Радовичах під Ковелем
сотня командира “Байди” наткнулась на автоколону німецького війська з 420 солда-
тів. На допомогу “Байді” підійшла сотня “Кубіка”. Німців було розбито. На друпій
день вони вислали підкріплення з Ковеля (до 1 полку), танкетку, 2 бронетранспорте-
ри, бронепоїзд. У результаті дводенних боїв німців було розбито вдалою тактикою
бою УПА, вони втратили вбитими і пораненими 208 осіб, а повстанці — 16 убитих і
З поранених.615
З жовтневих боїв треба згадати бій 8 числа поблизу м. Коновальця, бої СКВ в
с. Броневиках Клеванського району 20 жовтня, в той же день бій у с. Шкрабатівцях.616
У листопаді відділові УПА довелось оборонятись у великому бою від нападу нім-
ців (із застосуванням авіації й парашутистів) на м. Колки і ближні села;617 22 листо-
пада був бій під Смитою (Крем’янеччина).
У листопаді бої з німцями йдуть на підступах до Пустомитських лісів (Межиріць-
кий район) на Горохівщині, в Ратненському, Кам’янка-Каширському районах.618
Становище УПА ускладнилось, бо в Цуманщині, Колківщині та інших сусідніх
районах стояли німецькі війська. Ці ж війська вишукували криївки, “де було сховано
продукти як самого населення, так і запілля УПА”. Виникала надзвичайна ситуація,
яку командування ВО “Турів” намагалось опанувати оперативними заходами.619 Це
врешті-решт удалось. Треба зауважити, що відділи УПА не лише боронилися чи обо-
роняли, а й здійснювали напади на міста і містечка: Мізоч — з 3 на 4 листопада, Ко-
зин — 5 жовтня, Вишневець та ін.
У цілому ж, за підрахунками Л. Шанковського, в жовтні—листопаді УПА звела 47
боїв з німцями, СКВ мали тоді 125 боїв. Німецькі втрати обраховувалися 1 500 осіб
убитими й пораненими, втрати УПА (без СКВ) становили 414 стрільців.620 “Мико-
ла”, політичний референт ВО “Богун”, визнавав при цьому, що подіяти на німців
словом не вдається, пропаганда повстанців серед них слабка, немає належного тон-
кого підходу до солдатів.621
Але пропагандою і політичною роботою загалом вдалося добитись розколу серед
козаків на німецькій службі, частина їх перейшла до УПА. Роззброєно шуцманів зі
східних частин України, які були в зоні дій УПА.622
Бої з німецькими окупантами тривали і в грудні 1943 р. При цьому ворог у деяких
районах мав явні переваги за кількістю війська.623
Німці й надалі нападають на села, де їм протидіють відділи УПА: с. Бухарів.
с. Півне (Здолбунівщина), с. Тилявка (Крем’янеччина) — 15 грудня,624 села Ляхів і
Малин — 13 грудня (тоді ж було спалено німецький літак). 17 грудня чота “Степа”
613 Там само - С. 445.
614 Там само.- С. 505-506. Ідеться про особливість цього бою.
615 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952 - С. 41.
6,6 Шанковський Л. Цит. твір - С. 315.
6,7 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2.- С. 506-507.
618 Шанковський Л. Цит. твір - С. 315.
6,9 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. 632-634.
620 Шанковський Л. Цит. твір - С. 315.
621 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2.- С. 351, 446.
622 Там само - С. 348-400. Роззброєно шуцманів у районі Дубио-Броди 25-30 листопада 1943 р. -
С. 351, 354, 357, 468 та ін.
623 Там само- С. 470. Терен Понурого (Крем’янеччина).
624 Там само.- С. 470-471.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
99
заскочила на містечко Аннополь.625 10 грудня в с. Ситному відділ “Гірняка” знищив
4 автомашини і 20 німців, а наступного дня цей же відділ на шосе Дубно — Радиви-
тів знищив 3 машини і ЗО гітлерівців.626 Бої цього місяця у звіті ВО “Богун” аналізу-
вались як короткі, наступального характеру, з невеликими втратами у власних силах,
але й не дуже значними здобутками. Відділи реагували на всі спроби гітлерівців
тограбувати села, відбиваючи награбоване і здобуваючи зброю.627
У ході боїв УПА зазнавала втрат, які поповнювалися за рахунок мобілізованих
• терені чоловіків. Практично все придатне до війська чоловіче населення проходило
з запіллі військовий вишкіл. Не завжди він був результативним. В УПА потрапляли й
іюди, непридатні за здоров’ям, гірше — морально і політично невироблені. Як заува-
жував політвиховник “Нестор” (ВО “Богун”): “ В УПА геройства і посвяти нам не
5ракує, але бракує загартованості й витривалості”. Адже стрільці часто мали коросту
воші, переживали холод і голод. Гірше: вони дуже вже прив’язані до своїх районів і
:іл, бояться вийти в інший світ — в іншу округу, на Полісся, в СУЗ.628 То була психо-
логія ще селянської армії, яку нелегко було переборювати. Власне, такі настрої вчо-
?ашніх селян і провокували дезертирство, особливо в рейдах на Схід.629 Були у відді-
лах і випадки п’янства. З ним, а також курінням вели безжалісну боротьбу протягом
• сієї німецької окупації Волині як у війську, так і серед запілля, членства ОУН.
Українська визвольна концепція, як уже вказувалось вище і як я писав про це
з попередній монографії,630 ґрунтувалась на тому, що в боротьбу з імперіалізмом Мо-
скви і Німеччини виступлять також інші, крім українського, народи, перш за все на-
люди СРСР. Тому не дивно, що поява перебіжчиків з числа цих народів, які опинили-
ся в німецькому тилу на німецькій службі, була в УПА й українським рухом сприйня-
ла позитивно. До того ж, ці люди мали військову підготовку і могли на рівних з україн-
цями боротися проти німців, тим самим підвищуючи авторитет УПА, українського
духу як серед українства, так і серед його противників: німців і більшовиків, польсь-
кого підпілля, зрештою — в світі.
Першими в складі відділів УПА з’явились навесні 1943 р. кримські татари.631
? червні того ж року ГК УПА видає листівку “Армяне и другие народьі Кавказа!”, де
акликає ці народи до боротьби з імперіалізмом Берліна і Москви, щоб потім побуду-
вати свої національні держави. Листівка закликала створювати національні загони у
годі з УПА.632 Близьким по суті було і звернення ГК УПА “Грузини!” від вересня
943 р.633 (Л. Шанковський пише, що це було в червні). Пізніше подібні заклики вір-
іенською і грузинською мовами були надруковані ОУН(СД) в Одесі й доставлені на
Волинь. У червні того ж року подібні заклики пролунали в листівці “Узбеки, Казахи,
.уркменьї, Таджики, Башкири, Татари, народи Волги и Сибири, народи Азии!”,
вересні — в листівці “Татари Поволжья!”.634
Ці листівки, пропаганда, а також невдачі гітлерівців на фронті давали наслідки: по-
гдинці, а потім і цілими частинами до УПА переходили зі зброєю окремі національні
вагони. Спочатку вони вливалися в частини УПА, згодом творили окремі національні
частини. Тож скоро при УПА було створено національні відділи грузинів (командири
Карло” і “Гогік”), узбеків (командир “Шірмат”), а також вірменів, північнокавказь-
<их народів.635
Наскільки можна зрозуміти, творення окремих відділів під своїми національними
грапорами відбувалося з вересня 1943 р. (перші азербайджанці). Але ще в серпні
ьідділ УПА, що складався з грузинів, узбеків і росіян, знищив над р. Іквою в Млинів-
625 Там само - С. 357.
626 Там само - С. 359.
627 Там само.- С. 300.
Там само.- С. 371.
629 Там само - С. 351.
630 Див. книгу: Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років.- К., 1999.
6,1 Шанковський Л. Цит. твір - С. 324.
632 Лебідь Микола. УПА.- С. 165.
633 Там само.- С. 168-169.
634 Там само.- С. 170-171; ЦДАВОВІУУ- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 1,- Арк. 2.
635 Шанковський Л. Цит. твір.- С. 324.
100
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ському районі великий відділ карателів-німців — 60 осіб. У кінці серпня азербай-
джанський відділ розгромив німців у Богущанському районі.636
8 вересня 50 узбеків з м. Торчина перейшли до УПА.637 В ніч з 29 на ЗО вересня де
УПА перейшов зі Здолбунова відділ азербайджанців — 160 осіб із повним споряджен-
ням. Дві чоти з цього відділу і чота українців вели бій з німцями, які вирішили погра-
бувати с. Точовки Острозького району. Вбито до 50 німців, 4 азербайджанці і один
українець.638
Листівки до різних народів, в т. ч. їхньою рідною мовою, зокрема узбецькою.
ГК УПА видавала й далі.
У зверненні ГК УПА “Добровольцьі при немецких воєнних частих!” за вересень
1943 р. вказувалося, що особи, які вступили в німецьку армію чи допоміжні частини
не мають ліпшого виходу, ніж вступити в УПА, бо їхнє майбутнє разом з німцями —
концтабір, перехід до більшовиків і неминучий розстріл.639 В УПА вони, борючись
проти більшовизму, матимуть майбутнє для себе і своїх народів.
І в жовтні 1943 р. у запіллі ВО “Богун” до УПА перейшло від німців зі зброєю ь
руках багато азербайджанців, татар і менше — грузинів, вірменів. Щоправда, суспі-
льно-політичний референт із запілля округи вважав, що справа тут не в листівках чг
політиці: вони перейшли, бо не було вже іншого виходу (наступ ЧА.— Р. А.).640
Є дані й про те, що у відділах “Дубового” було кілька литовців — перебіжчиків і
поліційних батальйонів.641
Відомо про бої національних відділів при УПА разом з українцями у наступи
місяці. 23 листопада відділ кінноти і чота грузинів прийняли бій з німцями в с. Болот-
ківцях.642 8 грудня кошовий відділ “В’юн” спільно з чотою азербайджанців вів бій :
німцями за с. Півче і здобув його.643 У кінці грудня тереновою боївкою і чотою азер-
байджанців було відбито напад на с. Новомалин (Здолбунівщина), тоді ж удалось
вогнем змусити приземлитись німецький літак.644 Національні відділи боролись і .
червоними партизанами.
Наявність в УПА людей інших національностей, які боролись проти німецького
імперіалізму й були готові боротися проти імперіалізму московського, дозволила
ГК УПА зініціювати першу конференцію поневолених народів Сходу Європи і Аз:
21—22 листопада 1943 р. На ній були представники 13 народів: грузинська делега-
ція — 6 осіб, вірменська—4, осетинська—2, казахська —1, черкеська— 1, азербайд-
жанська — 6, кабардинська — 1, татарська — 4 особи, чуваська — 1, башкирська — 1
білоруська — 2, узбецька — 5, українська — 5. Разом 39 делегатів.645 Виголошені
доповіді:
• “Оцінка сучасного політичного становища” — Карло, грузин; співдоповідь Баг-
рового;
• “Політичне завдання поневолених народів” — Іванів, українець;
• “Організація і практичні цілі єдиного фронту поневолених народів” виголосил:
Верещак.646
Остання доповідь для нас цікава тим, що показує, як великі теоретичні розробка
планувалось утілити в життя. Доповідачка вказала на доцільність скоординуванн.-
дій за допомогою збройних сил усіх поневолених народів і посилення роботи їхнє
політичних організацій. А для цього треба створити Комітет поневолених народи
і національні повстанні армії, відтягувати своїх представників з рядів Червоної армії ї
64 Там само- С. 325.
6,7 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 120.- Арк. 18.
638 ОУН-УПА в роки війни,- С. 361-362.
639 Лебідь Микола. УПА.- С. 172-173.
640 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. 449.
641 Літопис УПА. Т. 2,- С.172.
642 Там само- С. 348. Відділи відступили під тиском переважних сил ворога.
643 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2 - С. 359.
644 Там само- С. 370.
645 Мірчук Петро. Цит. твір - С. 308.
646 Там само - С. 309.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
101
рганізувати свої політичні сили вдома і на українських землях, де було багато пред-
.тавників тих народів.647
Конференція прийняла відозву. Документ засуджував криваву імперіалістичну вій-
-}. яка нищить народи і спустошує країни. Але щоб ця бойня народів припинилась,
зродам треба позбутись імперіалістичних клік, — вказували автори “Відозви”. Це
ожна зробити революцією і далі “побудувати новий лад на Сході Європи й Азії”.
Цей лад має бути побудований на системі незалежних держав кожної нації на сво-
й етнічній території."^ (Виділено в тексті.— Р. А.).
Напередодні повернення Червоної армії на Волинь при УПА було 15 різних націо-
зльних відділів.649 Жоден з тих відділів, за винятком одного азербайджанського, не
гадив УПА. Азербайджанці, що пішли в ЧА, на шкоду УПА не діяли.
Інші відділи тривалий час залишалися в УПА й боролися з НКВД і НКГБ аж до
ікінчення війни в Європі. Подальша їхня доля не зовсім ясна — одні були, мабуть,
збиті, інші розпущені командуванням УПА. Доля інших потребує з’ясування.650
Чи міг за даних історичних умов скластись той союз поневолених народів, про
"<ий ішлося? Ні, бо для цього не було об’єктивних підстав. Перше і головне: хоч у
' Відозві” й говорилось про національну партизанку в Україні, Прибалтиці, на Кавка-
та в Середній Азії в той час, але реально вона існувала тільки в Україні, з 1944 р. —
: Прибалтиці, з якою УПА зв’язків так і не налагодила. В інших регіонах такої парти-
_нки просто не існувало. По-друге, союзники, світ у той час не були зацікавлені в
звалі СРСР ні під яким приводом — вони прагнули швидшої поразки Німеччини
_ її союзників, а для цього якраз і потрібна була Червона армія. Нарешті, по-третє,
ихось помітних зусиль у цьому напрямі зроблено не було та й навряд чи могло бути
гоблено взагалі, зважаючи на відірваність регіонів і України.
Краще постала справа з військовими союзниками Німеччини. УПА практично
: юилась їхньої нейтралізації стосовно українського руху.
Досить приязні були стосунки з окремими італійськими військами в Україні.
? горськими військами, як уже зазначалось вище, стосунки на початку війни були
. сить напруженими. Згодом угорців як окупаційну силу в Україні використовували і
готи УПА. Після однієї з таких сутичок угорці самі напросились на переговори.
Згешті-решт, ще в січні 1943 р. в с. Чарторийську під Стиром домовилися про пере-
лр’я з представниками командира Івана Литвинчука (“Дубового”). Тоді ж повстанці
іміняли за продукти дві малі гармати зі снарядами, один міномет, два важкі кулеме-
і танкетку.651
Перемир’я мадяри порушували, зокрема, восени 1943 р., грабуючи села вже в зоні
2 9 “Турів”, за що не раз були биті відділами УПА. Але боротьба з союзниками Німеч-
ни створювала зовсім непотрібний додатковий фронт для УПА. Тому, коли восени
-43 р. з’явилась надія, що країни антигітлерівської коаліції, окупувавши Італію, пі-
г ть на Балкани, ГК УПА, певно, прагнучи нав’язати з ними контакти й уникнути
-йвого ворога, в жовтні—листопаді йде на переговори з угорськими військовими,
дним з ініціаторів переговорів був член ЦП ОУН(СД) о. Іван Гриньох.
До початку переговорів, щоб їх випадково не зірвати, командир ВО “Заграва” Еней
Л. Олійник) 9 жовтня наказав “припинити будь-які агресивні дії проти мадяр на те-
* ггорії всього військового округу і домовитись на місцях із командуванням угорсь-
: а підрозділів щодо попередження виступів однієї сторони проти другої”.652 28 жовтня
-43 р. Дмитро Клячківський (“Клим Савур”) наказав: “Припинити всі дії проти ма-
д грів, румунів, словаків, латвійців та інших, які перебувають на нашій території і з
~^имусу виконують німецькі накази”. Наказ передбачав також якнайшвидше входження
Мірчук Петро. Цит. твір.- С. 309-310.
‘'1Х Літопис УПА. Нова серія.- Т. 24,- С. 277.
'*’ Шанкоеський Л. Цит. твір.- С. 327.
Військова інструкція ОУН на час переходу фронту виявляла досить сторожке ставлення до цих відді-
Січснь 1944 р. // Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 177.
Літопис УПА,- Т. 27.- С. 171.
"2 Болянський Андрій. Переговори Української Повстанської Армії з Угорською армією. — Україна в
г-тому- Київ - Львів, 1995,- Вип. 11,- С. 52-59, 53.
102
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
в порозуміння з цими чужонаціональними військовими частинами щодо взаємної не-
доторканості.653 Почасти цей наказ готував платформу і для конференції поневоле-
них народів, почасти — уможливлював переговори з союзниками Німеччини.
У листопаді 1943 р. УПА відправляє делегацію на чолі з М. Левицьким через Га-
личину до Будапешта. Переговори українці вели з начальником угорського військо-
вого штабу Шамбателі. Українська сторона переконувала угорську щодо важливості
для обох сторін припинення оборони лінії Карпат незалежно від того, як діятимуть
німці, щоб утримати долину Дунаю до приходу англо-американців, у чому не сумні-
вались.654 Сторонам удалося таки досягнути нейтралітету (який не завжди був дотри-
маний), надання УПА свободи дій на територіях, контрольованих угорцями в Украї-
ні, та угоди про постачання повстанцям амуніції і зброї.
Підписання угоди в Будапешті полегшувало домовленості на локальному рівні,
головно на Волині. 21 вересня 1943 р. такий договір з угорцями було підписано у
Радивилівському районі на Рівненщині.655 Тому в кінці 1943 р. командир УПА-Пів-
ніч “Клим Савур”, наказує не вступати в бій з частинами угорської армії, а навпаки,
встановлювати з ними контакт, допомагати їм діставати харчі, про випадки зіткнення
доповідати йому особисто.
Зі свого боку, угорці теж приймали рішення не вступати в бій з бандерівцями.
В кінці грудня 1943 р. Імре Калмань заявив на зборах перед командирами 25-ї стріле-
цької дивізії (містечко Ліскоре), що українських партизанів не треба зачіпати, знищу-
вати потрібно партизанів радянських і польських.656
Переговори і зустрічі між сторонами тривали на Волині й на початку 1944 р. Ініці-
ативу тепер проявляли угорські військові,657 добиваючись в обмін на зброю й амуні-
цію безпечного відходу чи ненападу з боку повстанців. Так було на Волині й на початку
1944 р.658 659
Який характер угорсько-українських домовленостей? Політичний рівень їх був явно
невисокий, добитись через Угорщину визнання українського руху на Заході не вдалося.
Проте значною мірою вдалося відвернути ще один фронт збройної боротьби.
Менш вдалими були переговори з румунськими військовими й урядовими чинов-
никами, які відбувалися за посередництвом одеського обласного Проводу ОУН.65С
Румунські вимоги, однак, були неприйнятні для ГК УПА: визнати кордони, які існу-
вали до червня 1940 р., і таким чином визнати Буковину (а в умовах воєнного часу —
і всю Трансністрію) румунською. Румунська сторона зваблювала українців тим, що
обіцяла передати трофейну радянську зброю на 20 тис. бійців, а також через маршала
Й. Антонеску спробувати переконати Гітлера змінити політику стосовно України і
взяти її за союзника в боротьбі з більшовизмом.660
Підготовка до переговорів лежала на Т. Семчишині, він же написав і попередній
меморандум про умови переговорів: звільнити заарештованих українців з тюрем,
змінити ставлення до українського руху.661 З часом справа переходить до ЦП ОУН.
Десь 17—18 грудня 1943 р. маршал Антонеску, фактичний правитель Румунії, дозво-
лив вести переговори з українцями.662
Проект меморандуму переговорів з румунами французькою і українською мовами
підготував о. І. Гриньох. У ньому висловлювалась готовність ОУН(р) вести боротьбу
разом з Румунією проти німців і більшовиків.663 У березні 1944 р. переговори з україн-
ського боку вели о. І. Гриньох, М. Дужий, Т. Семчишин і ще один доцент зі Львова (?).
653 Літопис УПА. Нова серія. - Т. 2 - С. 35.
654 Волинський Андрій. Цит. твір,- С. 54.
655 Там само.- С. 55.
656 Там само.- С. 56.
657 Там само.- С. 57.
65я ОДАГОУ,- Ф. 54,- Спр. 338,- Арк. 22.
659 Шанковський Л. Похідні групи ОУН - С. 268.
660 Там само- С. 273.
661 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 1,- Арк. 109.
662 Там само- Арк. 114.
663 Там само- Арк. 118.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
103
Я вже вказував на пункт, на якому сторони не зійшлись. Українці, проте, зобов’яза-
нь припинити боротьбу з румунами і почати спільно боротися з СРСР. Натомість
. УН вимагала припинити переслідування ОУН в Румунії і звільнити українців, засуд-
і ?них за націоналізм, дозволити ОУН мати політичних представників у Румунії. Ру-
ни погодились дозволити ОУН вести свою діяльність, а також звільнити арештова-
-дсх українців.664
Наслідком тих переговорів стала підготовка румунами кількох радистів, які були
з язані з ОУН.665
Ці переговори УПА—ОУН із союзниками Німеччини, а згодом і з вермахтом, слід
. приймати як спроби українського визвольного руху вийти на світову дипломатичну
_гену, щоб заявити про прагнення українського народу мати свою незалежну держа-
•. — вказує А. Кентій. З ним не можна не погодитись. Інші контакти в окупованій
щ.мцями Європі для українців були просто неможливі. Твердження про контакти
-'^'Н(СД) чи УПА із західними союзниками в 1942—1944 рр. — не що інше, як міфи,
?ча спроби таких зустрічей, звичайно, робились.
Щодо чеснот у політиці впродовж тих же 1942—1944 рр. — відбувались таємні
;• стрічі довірених осіб західних держав із представниками Німеччини та її союзни-
з. І, як тепер відомо, навіть Сталін був готовий на початковій фазі війни замиритися
Гітлером, віддавши йому значний шмат території СРСР, з Україною включно...
Дії УПА на Сході Україні»
На східноукраїнських землях діяли створені там відділи УПА та
зідділи, які рейдували з Волині, Полісся, почасти — з Галичини.
Про відділи УПА, створенні на СУЗ, відомо небагато. Появу перших боївок на
Уманщині і в Холодному Яру “Звіт про діяльність ОУН на східноукраїнських землях”
датує осінню 1943 р. Тоді ж розпочалося створення таких боївок і на Одещині666 (до
-ого не дійшло). Одним із перших відділів у Холодному Яру командує “Костя”, на Уман-
щині діє від діл командира “Остапа”, обоє з СУЗ.667 “Батько” — Омелян Грабець — тво-
рив перші боївки ОУН(СД) в Літинському районі Вінницької області вже влітку
’ 943 р.668 З допомогою волинських відділів УПА, про які йтиметься далі, з усіх тих
щдділів виникає УПА-Південь, якою командує Провідник Генеральної Округи ОУН
на осередньо-східних українських землях О. Грабець (1911—1944, загинув у боях з
більшовиками на Вінниччині 10 червня 1944 р.). Відділи УПА на Уманщині і в Хо-
лодному Яру, з огляду на наступ ЧА, поступово припинили існування, хоч про деякі
відділи і боївки відомо ще на осінь 1944 р.669 Про них ітиме мова в четвертому розділі.
Рейди відділів УПА з Волині й Полісся здійснювалися силами окремих тактичних
одиниць з військових груп УПА (згодом — УПА-Північ) і ВО “Тютюнник”. Остання,
власне, для такого рейдування й була створена.
Яка мета стояла перед такими відділами? Перш за все, заявити українську війсь-
кову присутність на СУЗ, показати, що українці можуть творити свою армію і свою
державу. Більш ніж дієво присутність УПА, українського руху підтверджувалась боя-
ми, які вели повстанці з німцями, з поліцією і червоними партизанами. Нарешті, при-
хід УПА в ті краї був виявом здатності боротися за українське майбутнє і засобом до
агітації й пропаганди через мітинги, збори, роздані населенню книжки та брошури,
особливо листівки.
664 Там само- Арк. 123.
665 Там само- Арк. 124. Викинули їх біля Умані й Одеси, зокрема й С. Караванського.
666 ОУН-УПА в роки війни,- С. 306.
667 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія - С. 36-37.
Шлях перемоги - 2000.- 12 липня - С. 7.
669 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Ссргійчук - С. 306.
104 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Один із перших таких масових рейдів здійснили ЗО червня 1943 р. відділи ВО
“Богун” на відзнаку Дня Української державності (ЗО червня 1941 р.).670
Перший із триваліших рейдів на Схід, за колишній польсько-радянський кордон,
здійснив відділ “Верещака” (Федір Воробець). Рейд тривав з 13 травня до середини
вересня 1943 р. в Житомирській і Київській областях — через Ємільчинський, Коро-
стенський райони, через Чоповицькі й Малинські ліси. Звідти відділ робив випади в
Базарський, Коростенський і Потіївський райони. Поміж розвідкою в селах повстан-
ці пізнавали край, шукали симпатиків, ліквідовували сексотів, нищили сепаратори,
шкодили німецькій адміністрації.671
29 липня цей відділ з’єднався з іншим відділом, що йшов рейдом, і вони подались
за р. Тетерів, у ще більші ліси. Перебуваючи в селах, повстанці скликали мітинги,
розповідали про ідеї УПА, закликали до співпраці з нею, до боротьби з окупантами.
Добровольці з сіл вступали в УПА.672 Інші два відділи, судячи зі звіту, подалися в
Андрушівський район Житомирської і Фастівський район Київської областей. У тому
рейді були бої з червоними партизанами.
Як зауважує автор звіту, населення стрічало УПА прихильно і скрізь їй допомага-
ло. Воно відрізняло її, що суттєво, від червоних: “Загально люди звали нас бандерів-
цями, менше — повстанцями, але ніколи — партизанами”.
У липні відбувся рейд відділу “Гордієнка” (Дмитро Хандій) тієї ж ВО “Тютюн-
ник” у Житомирську область. Справи дійшли до боїв з німцями, мадярами (так по-
всюдно в документах УПА.— Р А.) і поліцією (шуцманами). 15 липня на шосе Рів-
не—Житомир в с. Користі Межиріцького району відділ розбив 3 німецькі машини.
На допомогу німцям прилетіли 2 літаки, бомбили і спалили 3 хати.673 Усього в тому
поході знищено 190 солдатів і офіцерів противника і лише 3 вбитих було у відділі.
З найуспішніших боїв у тому рейді був, мабуть, бій зі школою жандармерії з м. Корос-
теня, коли з сотні солдатів ворога загинуло 83, було взято в полон 8 і 5 важко поране-
но, здобуто 8 кулеметів, 94 гвинтівки та ін.674
У вересні ще один відділ зробив рейд по Житомирській області. Він мав бій з
мадярами за 15 км від Житомира, в лісі біля Днушева. Найбільша сутичка з німцями
(а всього було 9 боїв) відбулась біля с. Устинівки Яновецького району, де ворог втра-
тив 1 ЗО осіб (з поліцаями і фольксдойчами включно).675
У вересні—жовтні 1943 р. рейд на Схід здійснила сотня “Лева” (Іван Лень). Він
мав два бої з німцями, які використали проти упівців танкетки.676 Найбільші досяг-
нення сотні в цих боях — здобуття чималої кількості зброї й амуніції.
Місцеве націоналістичне підпілля ще з весни 1943 р. поступово організувало зброй-
ний від діл в окрузі Андрушівщина (райони Житомирської області — Андрушівський.
Попільнянський, Вчорайшенський, Ружинський). Він діяв на півдні округи, погромив-
ши німецьких вислужників, убиваючи сексотів і комуністів.677 До жовтня відділ мав дві
сутички з німецькою поліцією. Він організовував мітинги, проголошував промови під
час Храмових свят, розкидав листівки, нищив у жнива молотарки (25).
Для того, щоб залучити на свій бік навчених військової справи людей, до того ж зі
Східної України, які аж ніяк не могли мати симпатій до радянської влади, а згодом і
до Німеччини, група “Схід” УПА видала 15 листопада 1943 р. “Відозву до поліцаїв та
евакуйованих зі Східної України”. Листівка закликала цих людей переходити в УПА.
вказуючи, що на чужій землі, в Німеччині, щастя вони собі не знайдуть. За приклад
наводились факти переходу до УПА поліції з Волині, а також частини харківських і
полтавських поліцаїв.678 Цікаво, що запорукою майбутнього краху більшовизму вка-
зувалась політика Англії і США та фронт поневолених народів Європи й Азії.
670 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2 - С. 343-344.
671 Там само - С. 640.
677 Там само.
673 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2.
674 Там само.- Т. 9.- С. 644.
675 Там само - С. 646.
676 Там само- С. 648.
677 Там само.- Т. 2,- С. 654.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
105
Не всі рейди на Схід були вдалими. Так, на середину жовтня було призначено
з .дмарш трьох груп ВО “Богун”: група “Кропи” — в напрямі північних Шепетівсь-
их лісів до Житомира й північної частини області; група “Гордієнка” йшла на Про-
. .<урів і Летичів; група “Олега” — на Старокостянтинів, Летичів, Вінницю.* 679 Перша
т>упа частково виконала своє завдання. Та в одній із сотень “Буланого” сталося ма-
. зве дезертирство козаків. Серед тих, що повернулись, було багато хворих, які нарі-
±іи на долю. По закінченні рейду ця група знову мала рушати в тому ж напрямі
15 листопада 1943 р.
Успішнішим, але з важкими боями був рейд групи “Гордієнка”.680 Сотня “Олега”
виявилася в цьому рейді найвдалішою: дійшовши до Вінниччини, вона налагодила
їм контакти з провідником ОУН і О. Грабцем (“Батьком”).681
Автор звіту з тих рейдів уважав їх невдалими через втрати і дезертирство. Причи-
- \ цього він убачав у слабкості командирів. Дочасне повернення деяких сотень автор
зяснює низьким ідейним і бойовим рівнем козаків і командирів. Але ці суворі оцін-
•і. хоч і правильні, та як на мене, не завжди справедливі: саме в цих походах на Схід
добувався військовий досвід і формувались бійцівські якості вояків.
Здається, чи не останнім з великих рейдів на схід з Волині був марш групи сотни-
- Саблюка, що почався 23 грудня 1943 р. Вона мала неодноразові сутички і бої з
-мцями аж до березня 1944 р. У січні 1944 р. біля с. Ямниці Кам’янець-Подільської
б.іасті до групи Саблюка приєдналось 14 українців-поліцаїв з Вінниці, згодом —
тупа поліцаїв з Лівобережжя. Один з найбільших боїв сотні в цій області відбувся
’.ля с. Пиротівки. Противник налічував 180 фронтовиків, посланих проти партиза-
’в. Оточені з трьох сторін, німці втратили в бою кількадесят чоловік і втікали, пере-
. вдувані, близько 5 км. Упівці втратили двох чоловік, 12 легко поранено.682
У ході рейду Кам’янець-Подільською областю виявилося, що про ОУН—УПА там
їло знають.
Важкий бій група Саблюка мала біля с. Голохвастів над Збручом, вертаючись на
-хід 24 січня 1944 р. Група виявилась оточеною з трьох сторін, німці послали в на-
. уп танки. Скориставшись помилковим взаємопоборюванням німців з двох сіл че-
~ез р. Збруч, група переправилась через річку з утратами: 4 вбитих, 2 поранених,
- пропали. Втрати німців перевищували сотню вбитими (за свідченням населення).683
Група, провівши кілька боїв з німцями і поліцаями (1 лютого в с. Боковій, 15 люто-
’? в с. Фірляїві, 10 лютого — на шосе Рогатин—Перемишляни—Львів, 17 лютого —
_ с. Погребинському), йшла на Бережанщину, щоб звідти піти на Волинь. У с. Тростянці
групи долучилося 40 місцевих хлопців, яких відправили на вишкіл. По дорозі
встали наказ знову вертати на східні терени. 22 лютого Саблюк зустрівся в с. Каль-
- зму з командиром “Олегом”. Далі група йшла, проводжена організаційним зв’язком
9УН.684 4 березня група Саблюка знову переходить Збруч і йде далі на Схід. Під час
"ого рейду давали населенню пропагандистську літературу, наприклад, 9 березня в
. Слобідці Макіївській. Були сутички з радянськими партизанами. Але населення і
ам зустрічало рейдуючих радо. У селах їх назвали бандерівцями.685
Я так докладно подаю хід рейду групи Саблюка тому, що в нього єдиного є доступ-
ний для дослідників щоденниковий запис подій, не призначений для звіту чи друку,
:зж враження автора щоденника можна віднести до первинних джерел, яких із цієї
проблеми обмаль. Побічну інформацію про рейди на Схід дають і розвідувальні зве-
зення Українського штабу партизанського руху. Так, уже 19 липня цей штаб знав про
зейд Вовка і Верещака у Житомирську і Київську області.686
1,78 Там само.- С. 653.
679 Там само,- С. 345.
680 Там само - С. 346.
681 Там само - С. 347.
"к ЦДАВОВіУУ. - Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 46,- Арк. 94.
683 Там само.- С. 97.
684 Там само- С. 101.
685 Там само.- С. 103.
686 ОУН-УПА в роки війни - С. 89.
106
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Відомо було червоним партизанам і про перебування відділів УПА в лісах Жито-
мирщини — 1 200 осіб у листопаді 1943 р.687
Рейди груп і відділів УПА на Схід не завдали, звісно, великої шкоди військовій
потузі Німеччини. Але такої мети командування УПА й не ставило. Рейди мали пока-
зати реальність і дієвість українського національного визвольного руху, і вони це зро-
били. Присутність цих відділів скріплювала також дух місцевого підпілля й боївок.688
УПА на переломі 1943—1944 рр.
Розвиток бойової й організаційної активності УПА станом на лис-
топад 1943 р. завершив формування її структури. Було утворено Головну команду, Го-
ловний Військовий Штаб (ГВШ) УПА. Армія діяла в трьох “краях” — Генеральних
воєнних округах (ГВО). УПА на Волині й Поліссі прибрала назву УПА-Північ, Україн-
ська національна самооборона (УНС) у Галичині — УПА-Захід. Відділи повстанців на
теренах Вінницької і Кам’янець-Подільської (тепер — Хмельницької) областей дістали
назву — УПА-Південь. Говорити про УПА-Схід, як це стверджує А. Кентій,689 на мою
думку, немає підстав. Усі одиниці, що діяли на СУЗ, входили так чи інакше в УПА-
Південь.
Крайовий військовий штаб УПА-Південь був сформований у кінці січня 1944 р
на півдні Рівненської області, отримавши водночас контроль над територією та біль-
шістю відділів групи “Богун” з УПА-Північ.
Головним командиром УПА став підполковник Роман Шухевич — “Тарас Чуп-
ринка”, шефом ГВШ — майор Дмитро Грицай (“Перебийма”), його заступником був
сотник Олекса Гасин — “Лицар”. У січні 1944 р. Д. Клячківський став крайовиу
командиром УПА-Північ, як окремої округи, в ранзі майора. Тоді ж УПА-Захід одер-
жала нового командира — майора Василя Сидора, відділом УПА-Південь став ко-
мандувати Василь Кук.690
До головної команди УПА входили головний командир і члени ГВШ. Штаб ман
сім відділів: І — оперативний, П — розвідний, III — постачання, IV — особовий
V — вишкільний, VI — політичного виховання, VII — військових інспекторів. Зва-
жаючи на конспірацію, всі відділи штабу перебували на значній відстані один ві~
одного (5 год. маршу) і обмежувались, як правило, мінімумом документів.
Генеральні воєнні округи ділились, як уже згадувалося, на ВО. Три їх було в УПА-
Північ, 6 — в УПА-Захід, і два — в УПА-Південь. У серпні 1944 р. в УПА-Півнй
залишилось 2 ВО, ^^УПА-Захід ллютого 1945^р. — стало 4.ВО. У кожному з ню
були окремі тактичні відтинки (ТВ). Після Ґ944^УПА-Південь практично переста-
ла існувати.69’
Основною тактичною одиницею в цій армії була сотня, в 1943—1945 рр. біль-
шість сотень об’єднали в курені (батальйони). Два-три курені, тимчасово з’єднані
творили загін (полк). Групою називалися всі військові одиниці, які були в одному ВО
тобто це було близько дивізії. Кількість сотень в одному ВО — від 12 (група “Лисе-
ня”, група “Сон”) до 36 (група “Говерля”). Всі групи ГВО творили з’єднання, рівне
корпусу.
Сотня УПА ділилась на 3 чоти, кожна з 3 роями, рій ділився на дві ланки. Але і
сотнях спочатку було й по 4 чоти і 4 рої. Кожна сотня мала охоплювати 163 вояки, але
було там до літа 1944 р. і по 180—200, від осені 1944 до 1946 року — по 100—13<
вояків, а з 1946 по 1949 рік — удвічі менше.692
687 Там само.- С. НЗ.-С.115.
888 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 36,- Арк. 66 зв.
689 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1941-1944 рр - С. 34.
690 Содоль Петро. Українська Повстанська Армія. 1943-1949,- С. 24.
691 Там само.- С. 25.
692 Там само- С. 26.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
107
Кожна тактична одиниця УПА в діловодстві мала свій шифр, але загалом майже
. :і вони носили назви за іменами своїх командирів або прибирали окремі назви (УПА-
-іхід).693 Нове ім’я (псевдо) прибирав собі й кожен член УПА, щоб убезпечити і себе,
додину від викриття.
Під кінець 1943 — на початку 1944 рр. напруга у протистоянні УПА з німецькими
- міційними чинниками дещо спадає. Німці переконались, що знищити УПА немож-
іво, та, мабуть, і вважали це недоцільним з огляду на наступ ЧА. З іншого боку,
-’.асне, саме цей наступ забирав усі сили й увагу німецьких властей — то вже було не
: > УПА. Німці знову пробували урезонити націоналістів через підвладну їм пресу,
звляв, своїми антинімецькими діями вони ллють воду на млин Сталіна. На ці твер-
дження в офіційному органі Проводу ОУН(СД) “Ідея і чин” №5 за 1943 р. у статті
Час не жде” була дана така відповідь: “Український самостійницький рух не потре-
*?є від німецьких імперіалістів визнання його як протибольшевицької сили. Ми бо-
лися проти большевиків ще тоді, коли сьогоднішні “оборонці Європи” засідали зі
. таліним при одному столі. Сьогодні наше становище не змінилось”694.
В умовах фронту, що наближався, командування УПА мусило думати вже про біль-
_овицьку окупацію України, а тому, звичайно, утримувалось від наступальних боїв,
'ерігаючи сили. Деякі провідники місцевих загонів спробували порозумітися з німе-
_окими військами або місцевою адміністрацією, незважаючи на сувору заборону ро-
' іти це як командирам відділів УПА, так і противникам ОУН.695 Винних у таких
- греговорах з німцями (чи більшовиками) було суворо покарано. Так, був розстріля-
:й курінний ВО “Турів” П. Антонюк (“Сосенко”).696
Зазначимо, що в середині листопада 1943 р. переговори з німцями — але вже на
китичному рівні — розпочинає Т. Бульба (Боровець). Цим він не в останню чергу
змагався протиставитись ОУН(СД). В листі до німецького уряду від 15 листопада
-43 р. він пропонував від імені ГК УНРА припинити політику винищування українсь-
"о народу і визнати українську самостійну державу, звільнити з в’язниці С. Бандеру
сіх політв’язнів і репресованих, зняти окупаційну адміністрацію з України.697 Вза-
.ч пропонувалась організація збройних сил України і боротьба з більшовиками, як
. юзниці Німеччини.698 Лист залишено без відповіді. Т. Бульба вирішив особисто
довести переговори з німецькими окупаційними властями. Він також хотів просити
'рої для боротьби з радянською владою, бо ЧА наближалася. Спочатку переговори,
. почалися 20 листопада, проходили у Рівному, далі планувалась Варшава.699 Німці
гренесли їх до Берліна, де Т. Боровець був заарештований і відправлений до концта-
ру Заксенхаузен, де вже перебували С. Бандера, А. Мельник, О. Ольжич та інші
; домі українські діячі-націоналісти.
Сучасний дослідник, оцінюючи рух Т. Боровця, а більше — його самого, прихо-
дь до висновку про закономірність поразки. Причинами її стали, на його думку,
'так ідеологічного підгрунтя для політичної програми.700 Але тут він помиляється:
ч і не дуже розроблену в деталях, програму своєї Української народно-революцій-
- : армії (УНРА) Т. Боровець усе-таки мав. Політичні партії, як-от УНДП І. Мітрин-
ОУН(м) чи й Фронт української революції (ФУР) Тимоша Басюка (співпрацював
. Боровцем), аж ніяк не були без програми; тому й УНРА не була зовсім позапартій-
на, хоч такий намір Т. Боровець і декларував. Але декларувала його й ОУН(СД)
_ ?до УПА. Хисткість позиції його самого і частини членства створюваних ним заго-
з полягала в прагненні раз за разом покладались у своїй боротьбі на Німеччину, і то
і політичному рівні.701 Оунівці, особливо бандерівці, відмовились від таких ідей.
’9! Мірчук Петро. Цит. твір,- С. 196.
Літопис УПА. Т. 24,- С. 249.
ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 4а,- Арк. 6.
'* Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр,- С. 190-191.
Дзюбак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець. Додатки - С. 77-78.
"** Там само - С. 78.
Дзюбак В. В. Цит. твір. - С. 33.
10 Там само- С. 57.
" Там само.- С. 58.
108
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Так чинило й командування УПА. І, зрештою, Т. Боровець не зумів надати своємх
рухові всеукраїнський характер, він обмежився Волинню. Тим самим ^він був прире-
чений поступитись лідерством у протинімецькій і протибільшовицькій боротьбі все-
українським політичним силам — обом ОУН і УПА.
Партизанські командири неодноразово повідомляли про домовленості й перего-
вори УПА з німцями.702 Думаю, що то було значним перебільшенням. Мости між
сторонами таки були спалені. Мені достеменно відомо тільки про одну спробу таких
переговорів між тереновим провідним ОУН і командиром СД у м. Володимирі в груд-
ні 1943 р. Ініціатива була за німцями, але переговори не відбулися, хоч свої умов?
сторони виклали.703
Як партизанська повстанська армія УПА воювала з каральними частинами, пол.-
цією, місцевою німецькою адміністрацією. Наступальні операції повстанці проводи-
ли насамперед, щоб попередити грабежі й спалення сіл, здобути зброю. В умова'
реорганізації сил, рейдів на Схід, просування радянсько-німецького фронту на Захіл
посилився оборонний характер дій УПА. Тому в тій же статті “Час не жде” вказува-
лось: “УПА і УНС назараз мають у першу чергу завдання вишкільного характер}
Цим характером визначається обсяг їхніх дій. Попри це йде самооборона”704.
Заодно треба було готуватися до нової підрадянської дійсності. Командири заго-
нів на місцях і в самому КВШ УПА-Північ це добре розуміли. Принаймні наказом іш
від 15 жовтня 1943 р. по загону “Озеро” вказувалося: “Приготовляти стрілецтво
населення до приходу більшовиків і поборювати протисоборницьке ставлення до схід
няків”705. Другою складовою цього приготування нової більшості, як свідчить тс.
наказ, була підготовка народу й УПА “до роззброєння німецького війська і здобуті •
зброї усіма можливими способами”. Водночас треба було проводити блокаду міста
не дати німцям ні зернини контингенту. “Акції військові ведемо лише такі, які даюг.
здобуття зброї, харчів, одягу, амуніції тощо”706.
Така настанова пояснює, чому за документами, що є в моєму розпорядженн
я не можу прослідкувати в січні — на початку лютого 1944 р. значних боїв чи сутичс
відділів УПА з німцями, хоч, безумовно, дрібніші траплялися повсякчас, оскільк.
солдати вермахту, що відступали, патронів не шкодували. А боїв — при одночленом
існуванні в той час чотирьох військових сил (німців, УПА, Армії Крайової і червс
них партизанів) — не бракувало.
Можна порівняти тут позицію АК і УПА. Перша виступала широким фронтом
складі 27 піхотної дивізії проти німців, що відступали на Волині. Закінчилося ц=
зрештою, повним роззброєнням її солдатів уже радянськими військами.
Було добре зрозуміло, що вступати в бої з вермахтом (як пропонував на III Збор
ОУН М. Степаняк) чи рівно ж виступати проти регулярних частин Червоної арм
відділам УПА, які тільки складалися в регулярне військо, було б самогубством дл
українського визвольного руху.
Не завжди можна було опертися й на населення. Політреферент ВО “Загравг
“Аскольд” у звіті за 28 листопада 1943 р. писав, що у зв’язку з наступом більшовикк-
на Східному фронті помітно зростають пробільшовицькі настрої, особливо там,
діють чи загрожують червоні партизани. Населення тут побоюється працювати з зг-
піллям УПА, бо за це його карають партизани. Що ж: маси живуть настроями дня, як
залежать від успіхів чи невдач української збройної сили.707 *
Радянські партизани зі всіх сил прагнули втлумачити місцевому населенню, ш
повстанців мало, що вони нічого не вдіють проти Червоної армії, яка невдовзі прий-
де. А коли вона прийде, то знищить усіх націоналістів. Повстанці, — переконував
більшовицька пропаганда, — повинні боротися разом з більшовиками проти німців.'
702 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 190-191.
702 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3883,- Оп. 1,- Спр. 4а.- Арк. 78.
704 Літопис УПА. Т. 24.- С. 250.
705 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3837.- Оп. 1.- Спр. 9,- Арк. 50.
706 Там само.
707 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. 303.
7П8 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 240.
Розділ /. Антинімецький фронт українського визвольного руху
109
За такої ситуації перед ОУН і УПА постало завдання: не вступаючи в бої ні з
•тями, ні з ЧА, пропустити їхні сили на Захід, а далі, в новій підрадянській дійсності,
оотися з НКВД, місцевою адміністрацією, очікувати момент революційного зриву
-зближати його.
Чи була готова УПА-Північ до цього, перевірив у січні 1944 р. шеф ГВШ УПА
2 Грицай. За спогадами Л. Павлишина, який супроводжував Д. Грицая, чисельність
ЛА-Північ становила 10 тис. осіб,709 кількість членів ОУН на той час досягала там
—15 тис., чисельність юнацтва в багатьох місцевостях переважала цю величину,
. число симпатиків багаторазово перевищувало кількість організованих членів.710 Але,
рахуванням демобілізованих і членів різних збройних формацій у теренах запілля,
сельність УПА-Північ становила приблизно 15—20 тис. осіб.711
Наслідки інспекції Д. Грицая 18 січня 1944 р. обговорювались на нараді у с. Бать-
.зцях Мізоцького району Рівненської області. У ній взяли участь шеф ГВШ УПА
2 Грицай, референт СБ ОУН(СД) М. Арсенич і командири УПА-Північ Д. Клячків-
. зкий, Р. Волошин, М. Медвідь (шеф штабу УПА-Північ), П. Олійник та ін. Були
гисутні крайовий провідник ОУН на ОСУЗ і командир УПА-Південь “Іван”, оргре-
і ерент Проводу ОУН на ОСУЗ Є. Дудар (“Верес”). Тобто нарада мала досить пред-
.тавницький, військово-політичний характер. Обговорювалась проблема, як без ве-
ликих втрат УПА може перебути проходження фронту. Присутні були певні, що у
з'язку з неминучим зіткненням СРСР із західними союзниками шанси УПА в боро-
ьбі за українську державність будуть зростати.712 Для сучасного читача, думаю, та-
?ж буде зрозуміло, чому нарада проводилась на Поліссі — туди і на Волинь уже
одступали війська 1-го Українського і Білоруського фронтів ЧА.
Чи то після цієї наради, чи ще раніше “Панас Мосур” (Д. Клячківський) видає
-аказ “Керівникам УПА та запілля про методи діяльності в підрадянській дійсності”,
гхий датується 6 січня, а підписаний 25 січня 1944 р. Перше речення наказу недво-
чачно гласило: “Зберегти якнайбільше революційно-творчих сил до дальшої боротьби
. на останній і переможний для нас удар з імперіалістичною Москвою”713. Як це
1 іало б робитися? Треба було перейти в глибоке підпілля, перевірити всіх працівни-
ків і співробітників, не приймати в УПА і запілля нових членів і законсервувати всі
.в’язки, вести боротьбу з сексотами та НКВД. Військові відділи мали бути роздроб-
лені й перебувати в постійному русі. Згодом, перед просуванням лінії фронту, вони,
іа винятком найкращих одиниць, були тимчасово розпущені по домівках.
Наказ зобов’язував також не дати втягнути себе в боротьбу з ЧА.714
Ця підготовча робота велась більш-менш успішно. Але знов на порядок денний
вийшли відносини з вермахтом, із німцями. Для командування УПА, яке не мало
власного джерела зброї і боєприпасів, у той час, коли армія страждала від нестачі,
було вкрай важливим якимось чином дістати зброю. Дістати її можна було лише від
німців на прийнятних нових умовах: тобто руками ворога, що відходив, озброїтися
проти ворога, що надходив. Заборони зверху не завжди спиняли місцевих команди-
рів. Утім, на Волині повідомлення про такі домовленості маємо лише з запілля ВО
"Загарава”, нацрайон “Затока”, певно, в січні 1944 р. Як наслідок тих розмов про
взаємне непоборювання сторін, німці деякою мірою перестали грабувати мирне на-
селення і не чіпали повстанців.
709 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 74.
710 Вовк Олександр. Вступ - С. XXIII.
711 Содоль П. Цит. твір - С. 47. За даними відділу абвсру “Схід”, на листопад 1943 р. чисельність УПА
становила 20 тис. осіб, а разом із самооборонними круговими відділами — 35 тис. Радянські партизани вва-
жали, що сили УПА на території Рівненської та Житомирської областей становлять 12—17 тис. бійців // Кен-
тій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр.- С. 181.
7,2 Див про цю нараду: Щеглюк В. Як роса на сонці,- Львів, 1992 - С. 118-120.
713 Літопис УПА. Нова серія - Т. 2,- С. 48.
714 Там само - С. 50.
по
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Цілком прихильними до українців у цьому нацрайоні були угорські військові ча<
тини.715 Між тим, унаслідок проведення Рівненсько-Луцької операції війська 1-го Укра-
їнського фронту Червоної армії взяли 2 лютого міста Луцьк і Рівне.716 На Волинь
Полісся прийшла радянська влада.
1.10. Збройна боротьба з гітлерівцями
в Галичині: 1943 р.
Після III Збору ОУН(СД) перед українським визвольним рухс
поставало завдання: розгорнувши боротьбу на Волині й Поліссі та опанувавши маса-
ми, розширити зону дій УПА на якомога обширніші терени України. Найпридатн -
шим для цього тереном ближчим часом ставала Галичина. Однак тут не лише дове-
лось зіткнутися між собою різним українським силам, а й із польським підпілля
і з успішною спробою гітлерівців залучити до поборювання СРСР українців як гармат-
ного м’яса, без жодних своїх зобов’язань щодо майбутнього України. Зрештою і т>~
треба було приготуватись до приходу ЧА.
Стан українських сил у німецькому тилу
У другій половині 1943 р. німецький окупаційний режим у Гал -
чині став значно жорсткішим як щодо населення взагалі, так і щодо самостійницькі:
сил зокрема. Був збільшений на 100% контингент, який мали здавати селяни.717 Нас є
лення, яке не здало контингенту, німецька окупаційна адміністрація суворо карал_
Кара ця виявлялась у реквізиції всього майна селян, включно з одежею і взуття'
Такі реквізиції супроводжувались безжалісним побиттям населення.718 Ті ж села, я:-
німці запідозрювали у симпатіях до українського визвольного руху, — зазначав суч_
сник тих подій у Тернополі, — окупанти “буквально випорожнювали, забираючи збп-
жя й продукти прохарчування”719.
Прагнучи знищити націоналістичне підпілля, що наростало в силі, об’єктивне
суб’єктивно перешкоджало й протидіяло окупантам, німецька поліція збільшила аге:- -
турно-донощицьку сітку, щоб виловити бандерівців, і не тільки їх. Гестапо на різні
теренах вдається до такого засобу упокорення, як заложники. Так, на Львівщині _
вбивство німця, фолькедойча чи працівника окупаційної установи передбачався ро -
стріл 15 заложників у пропорції залежно від національного складу населення місце
вості.720 На Стрийщині гестапо додало ще розстріл “за грабунок державного майна
Списки заложників було вивішено заздалегідь. За тим пішли розстріли в Стрию, Дро-
гобичі, Долині.721 Німці розшукували також утікачів з роботи в Німеччині, мобілізо-
ваних до дивізії СС “Галичина”. Родини тих, хто “пішли в ліс”, часто прилюдно ро-
стрілювали.722 Такі розстріли чинили гітлерівці і в 1944 р.723 Відомо, що гестапо ві
користовувало для вияву активних українців і польські архіви.724
Політичні звіти з теренів областей подають нам і настанови, почування населень
в цей період. Оцінки, що їх давали провідники підпілля тому станові українства ь.
західноукраїнських теренах, досить різкі, хоча в цілому вони відображали реальг
7,5 ЦДАГОУ,- Ф. 54,- Спр. 338,- Арк. 22.
716 История Украинской ССР- К.: Наукова Думка, 1984,- Т. 8.- С. 387.
7,7 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 64.- Арк. 96.
7"1 Там само- Арк. 18.
719 Там само- Спр. 134,- Арк. 78.
720 Там само.
721 Там само- Ф. 3833 - Оп. 1- Спр. 234,- Арк. 59.
722 Там само.- Ф73836,- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 72, 76.
72’ Там само - Арк. 144, 155.
724 Там само. - Арк. 77.
Розділ І. Антинімецький фронт українського визвольного руху
111
<артину того, що відбувалося в період, коли фронт усе ближче посувався на захід.
Терор німців наростав, а організований український рух розгортався на Волині й
Поліссі і все зриміше заявляв себе в Галичині.
Характеризуючи селянство і робітництво Стрийщини, Дрогобиччини у вересні—
жовтні 1943 р., політичний референт обласного Проводу ОУН(СД) відзначав наявність
• них національної свідомості, розуміння потреби своєї держави, та водночас бачив і
мовчаливе пасивне скигління”, і брак “гарячого хочу, яке спонукало би кидати на ри-
ик усе, включно зі своїм життям і життям своєї родини”. Дорікаючи масам, автор звіту
:исав, що вони готові йти по шляху найменшого спротиву, а якщо є бажання боротьби,
з тільки на словах, бо всередині ховається якась зневіра. Коріння цієї зневіри, на його
мку, — в трагічній долі українського народу в останні десятиліття і в теперішніх
мовах, а також у взаємопоборюванні, бракові скристалізованої думки.725
Але ще більше піддалася страхові, — зауважує той же автор, — інтелігенція. Вона
іає надію, що більшовики не перейдуть через Збруч, або Європа буде поділена і Га-
- їчина до Росії не втрапить. Світогляд такого роду високих патріотів автор цілком
. тушно називає загумінковим.726
Стосовно молоді, то готова і очікує боротьби тільки сільська молодь, хоч і вона
далеко не вироблена. Міська ж молодь, студенти не прагли до праці, а так тратять
о.іоді літа весело, киваючи і скидаючи все на війну.727 Автор іншого звіту, від
5 серпня 1943 р. (за липень—серпень) з округу “Кіндратівка”, був стриманіший в
-іінці деяких суспільних станів, указуючи на злиденне існування робітників, які
ійняті, в основному, в поляків. Він же зазначає, що в міської молоді побільшало
. 'мпатії до ОУН(СД), зауважує і прихильне ставлення учительства, серед якого
Пльшилась частка молодих людей.728
А інший серпневий звіт з області “Косак” (Львівщина) завважує, що в частини
. бітництва зростають симпатії до більшовиків. Селянство вже досить натерпілось
: д “нової Європи”, молодь і велика частина старших людей готові до боротьби, але
-галом бояться репресій з боку німців. Серед інтелігенції цей же автор відзначає
-мало віри у власні сили свого народу.729
У пропагандивному звіті з Тернопільщини (округ невідомий) кінця листопада
43 р. зазначається, що в деяких селах більша смертність, ніж народжуваність, бра-
;• є знань про ОУН у масах, крім того, що проводиться збирання речей і харчів. Тут
- е автор звіту вказує, що більшість війтів і солтисів по селах стоять за націоналіста-
и. а деякі навіть активно беруть участь у русі.730 Але в нацрайоні “Скоб” тієї області
.сцеві адміністратори були, за невеликим винятком, хабарниками, матеріалістами
розумінні тих, що прагнуть матеріальних благ.— Р. /І.).731 У звіті одного з райо-
в — “Чепель” — вказується на поширення пияцтва серед населення окремих сіл.
'азом із тим в інших селах не знають, який вигляд має самогонка.732
Водночас той же автор дуже критичний і до членів ОУН(СД) у цьому ж окрузі як
* зких, що слабко вироблені політично й ідеологічно. Багато членів не читають полі-
•лчної літератури, зустрічі відбуваються лише з ініціативи згори.733
Така вимогливість і критичність політичних референтів Проводів ОУН пояснює-
мся розривом між їхніми ідеалістичними уявленнями про цілі й місію організації,
зчасти зумовлені молодістю, а також і тим, що вони бачили неспівмірність завдань,
"<і стояли перед українським визвольним рухом і станом українства в цілому. Для
з -іроблення мас потрібен був час, якого гостро бракувало.
“5 Там само - Ф. 3833.- Оп. 1- Спр. 134,- Арк. 17.
’26 Гай сама- С. 18.
”7 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 134,- Арк. 19.
'2ІІ Там само - Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 64,- Арк. 95.
729 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 64.- Арк. 17.
,0 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 134,- Арк. 72.
1,1 Там само - Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 1- Арк. 14.
712 Гам само - Арк. 65.
Там само - Арк. 72.
112
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
На теренах Галичини діяли дві ОУН, а також гетьманці (від імені гетьмана
П. Скоропадського), Український центральний комітет (УЦК) та деякі інші маловп-
ливові організації. Втім, єдиною зі всіх них, яка справляла вирішальний вплив на
українське життя в країні, була ОУН(СД). Організація росла і розвивалась, хоч і не
без внутрішніх труднощів, як побачимо далі. Маємо дані про її чисельність у двох
областях. На 25 жовтня 1943 р. в Дрогобицькій області діяло 405 станиць (із 553 сіл),
які мали 2"465~членів, у т. ч. — 426 жінок, 149 інтелігентів, 28 робітників, 2 036 осіб
у юнацькій мережі, 2 136 симпатиків,734 Десь на той же час (а може й трохи пізніше),
за П. Арсеничем, у Станіславській області діяло 32 районних, 150 підрайонних і до
1 500 станичних Проводів ОУН, які налічували 23 870 членів, 20% з яких були жін-
ки.735 Обласним провідником ОУН(СД) був Роман Мокрий — “Байда” (загинув 5 трав-
ня 1944 р.), а після нього — Ярослав Мельник (“Роберт”, з Бережниці Калуського
району, загинув 31 жовтня 1946 р.).
У повіті “Рудна” тієї ж Дрогобицької області на червень 1944 р. нараховувалося
123 члени, в т. ч. 16 — інтелігенція, інші — селяни і 15 симпатиків.736 У нацрайоні
“Бір” (Львівщина) в січні 1941 р. було 320 членів і 307 симпатиків, 95 жінок, ста-
ниць — 81,737 У цих двох областях, судячи з наведених цифр, мережа не була надто
значною.
З деякою ймовірністю можемо обчислювати сумарну кількість членів ОУН(СД
на Тернопіллі на середину грудня 1943 р. — 7 460 осіб у 432 станицях.738
В умовах підпілля і воєнного часу велика кількість людей вступала до організації
В одному зі своїх звітів за листопад 1943 р. з нацрайону “Скоб” його провідник Євге:-
поділив свої кадри так: 1) ідейні, 2) амбітники, 3) спекулянти на ідеї. До других вп-
зарахував і старших за віком, тих, хто, маючи вже довгий стаж в ОУН, нічого н=
роблять, а прагнуть піти вище. Третю категорію він характеризував на прикладі вій-
ськовика з району, “який, приїхавши до млина, вимагає молотити йому швидше, бу.
він не має часу — зайнятий революційною роботою. Декотрі з таких людей під плс-
щем організації використовують кожну можливість отримати хабара”739.
Мабуть, все-таки і другі, й треті з числа тих типів роботу проводили під звитяго:-
ідейного членства.
На літо 1943 р. місцеві організації займалися в основному створенням УНС. Справ
із самообороною, за винятком округи Чернова, тоді на Львівщині йшли повільно. '*
На місцях не вистачало спеціалістів для проведення військового вишколу.741 У серг-
ні того ж року, провівши з окружними провідниками Львівської області дві зустріч,
обласний провідник “Дарій” звернув увагу на політичні справи і співпрацю організа-
ційної мережі ОУН з УНС. Та ж робота проводилася згодом по округах і повіта-
У тій же області на кінець року зо 3 місяці не було обласного референта з військові?
справ, тож окружні референти працювали зі власної ініціативи. УНС визначається
звіті як найпекучіша проблема організації.742
По нацрайонах для членів ОУН, зокрема членів районних екзекутив, проводили
кількаденні вишкільні військові курси, вишколювались і кадри інструкторів.743 ~
програми входили заняття зі зброєю на місцевості, з картами. Для військової робот
до референтури ОУН різних ступенів, за браком людей, довелось набирати спеціал:.
тів, на думку їхніх зверхників, не завжди відомих, із сумнівною ідейністю, які і?
714 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. !.- Спр. 66,- Арк. 29.
735 Арсенич П. Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті // Матеріали наукової конференції “Ор'.
нізація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія (історія, уроки, сучасність)”.- Стрий, 199.'
С. 58-62, С. 58.
7,6 ЦДАВОВіУУ. - Ф. 3836,- Оп. І.- Спр. 66,- Арк. 62.
737 Там само- Спр. 3.- Арк. 11.
738 Там само.- Спр. 1.
739 Там само - Арк. 34.
740 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 65,- Арк. 41.
741 Там само - Спр. 66.- Арк. 18.
742 Там само- Спр. 65.- Арк. 92.
743 Там само - Спр. 3.- Арк. 1а.- Спр. 1- Арк. 149.
Розділ і. Антинімецький фронт українського визвольного руху
113
-мі мали б бути перевірені, — вважали, зокрема, провідник нацрайону “Зенон” —
= ?гдан” і його оргреферент “Мур”.
Військові вишколи членства проводили на початку 1944 р.744 Санітарні курси для
* -:ок і дівчат проводили теж чи не в усіх нацрайонах — від кількаденних до тритиж-
;зих.745 Крім того, проводились курси технічного зв’язку.
Найширшим тереном, де проводилась робота самостійницького підпілля, була
тзпаганда. Успіх її залежав від того, хто і як зможе вести розмову з людьми в селах
“ійонах. В осередках пропаганди районної ОУН працювало від 2 до 4 осіб. Провід-
_ нами їх були вчителі або особи, які мали середню освіту, а то й 4—7 класів народ-
. школи.746 Кожен із цих пропагандистів проводив зустрічі (до 20 за місяць) із чле-
їй ОУН і симпатиками, а то й у станицях. Питання, які найчастіше там обговорюва-
- :ь. були: політичне становище, постанови Зборів ОУН(СД), інструкції щодо криївок
'іжжя і т. д.— Р. А.), необхідність всіляких зборів (продовольство, одяг) серед насе-
іння та інші питання, рекомендовані “згори”.747 У лютому 1944 р. на такого роду
браннях у нацрайоні “Скит” побувало 16 300 осіб.748 Але вишкільні курси проведи-
сь і з самими пропагандистами. Темами занять (вересень 1943 р.) були:
• політичний вишкіл 1-го ступеня (найнижчий.— Р. А.);
• постанови II і III Зборів ОУН;
• сучасне політичне становище;
• більшовицька партизанка, “Народна гвардія”;
• актуальні статті з підпільної літератури, особливо — органу ОУН “Ідея і чин”;
• дискусія навколо “Декалогу”;
• напрямні роботи в терені.749
Антинімецька пропаганда серед мас мусила водночас поборювати німецьку й ра-
. енську. Тому пропагандисти говорили про речі, перш за все, явні й відомі: про терор
'ців, мордування людей у концтаборах, розстріли населення. Кожний окупант хоче
. ьки використати українців, а тоді знищити. Державу збудуємо тільки самі й лише
2: буде життя для селянина, інтелігента, робітника.750
У своєму прагненні наставити маси проти німців підпілля використовувало і так
гену “шептанну пропаганду”. Під нею мались на увазі поширення різноманітних
.тей шляхом усних розмов. Такі вістки, як відомо, поширюються надзвичайно швид-
Так от, у листопаді поширювалась межи інших така інформація:
• що німці, відступаючи, стріляють людей та нищать засоби, потрібні для життя,
1 :у треба робити криївки і ховати збіжжя й інші припаси, а в часи наближення фро-
- сховатися самому;
• вістки про УПА й інші, які приходили “згори” і які неможливо було поширити
.-пально.751
Чималий обсяг пропагандистської роботи здійснювався через поширення підпіль-
: літератури. Особливу увагу в колах інтелігенції викликав офіціоз ОУН(СД) журнал
еея і чин”, статті до якого писали ідеологи і провідники українського руху: М. Про-
- п. Й. Позичанюк, Д. Маївський, П. Дужий, П. Полтава, згодом — О. Дяків-Горновий
- - ш. Від листопада 1942 р. до 1946 р. вийшло 10 номерів цього часопису. Під час
.мецької окупації окремі номери журналу мали наклад до 2 000 примірників.752
Незважаючи на те, що серед пропагандистів були люди з різною освітою, багато
> них “дуже з посвятою беруться до праці, так що це сприймається до їх захворіння”, —
писав один з провідників про своїх підлеглих.753
744 Там само- Спр. 2,- Арк. 1, 113.
745 Там само - Арк. 56.- Спр. 1.- Арк. 20.
746 ЦЦАВОВІУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 5.
747 Там само.- Арк. 39.
74* Там само, - Спр. 2.- Арк. 57.
749 Там само - Арк. 15.
750 Там само - Спр. 1,- Арк. 42.
751 Там само.
752 Прокоп Мирослав. Журнал “Ідея і чин” (Інформації та оцінки редактора) //Літопис УПА - Т. 24,- С. 9-23,
22. Детальний аналіз багатьох статей із цього журналу подано в моїй книжці “Розумом і серцем”,- К., 1999.
757 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 1,- Арк. 75.
114
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Чималу культурно-освітню роботу вели серед населення юнацька і жіноча мережі
проводячи свята, відзначаючи роковини урочистих подій і т. ін. Робота в цій мереж
завжди докладно аналізувалась у всіх звітах; під час загострення стосунків з німцям^
і партизанами місцеві провідники звертали на неї хоч і не першочергову, але й н.
останню увагу. Адже ці мережі діяли майже за такою ж структурою, як і ОУН, і т
була добра школа політичної й організаційної діяльності. Додам — юнацтво теж про-
ходило вишкіл.754
На теренах Галичини діяла ще одна структура, яка об’єктивно протиставлялас -
ОУН, бо діяла легально, під німецьким зверхництвом. Це був уже згаданий УЦК
Комітет виступав за єдність дій українців з німецькою владою, а з метою пропаганд,
випустив улітку 1943 р. велику кількість листівок з такими назвами: “Ми переможе-
мо!”, “Український батьку!”, “Українська мамо!”, “Українці!”. По селах представни-
ки комітету теж вели пропаганду проти ОУН, називаючи пропагандистів останньо
анархістами, виступаючи проти дезертирства українців з рядів бивдінсту (будівельн
частини) і дивізії СС “Галичина”. Як зауважує провідник Тернопільської округи, своєк
пропагандою УЦК домагається успіху насамперед серед української інтелігенції
старшого громадянства. Комітет теж проводив збирання продовольства населенню
для потреб німецького східного фронту, пояснюючи, що це для українських ВСЯКІ Б
для дивізійників, — і не без деякого успіху.755
Пропаганда УЦК мала вплив на частину інтелігенції, привносячи в її ряди “іде
страху і пацифізму”. Під впливом останніх, вважали керівники підпілля, частина цк
інтелігенції намагається викликати недовіру до Проводу ОУН(СД) і її політики.756
УЦК і його голова В. Кубійович уособлювали в очах активної частини українства
що боролися з окупантами, колаборацію з німцями. Зрештою, так воно й було. Зав-
данням Кубійовича було забезпечити підтримку мінімального життєвого рівня укра-
їнського населення. На практиці він став унікальною зв’язковою ланкою між насе-
ленням, націоналістичними лідерами та німецькими властями.757
Ця оцінка, звісно, не стосується всієї діяльності УЦК, а ще більше — багатьох йог-,
працівників, серед яких було чимало колаборантів за переконанням, які зовсім не сприй-
мали бандерівців. Мабуть, із числа таких діячів були ті, які ходили по селах і казали, ш
бандерівці — то комуністи, що через них німці розстрілюють людей, через них Украї-
на з лісу не вийде. Інші з тих панів казали таке: є націоналісти, що кажуть: сперлі;
нація, а потім Бог, то їх треба так само поборювати, як комуністів.758 Звичайно, так;
словоблудство на формальному рівні виглядало чи не єдино правильним. Але, як відо-
мо, бандерівці якраз комуністами ніяк бути не могли, а щодо жертв боротьби — вон;
завжди неминучі, до того ж розстріли населення німці почали задовго до появи УПА
Здобуття держави в певний час і починається зі збройної сили.
Національний рух середини 1940-х в Україні був таки клерикальним. Збереженню
нації означало в тих умовах збереження віри в Бога. Подібного роду словоблудства
не бракує і в сучасній Україні, на кшталт: спочатку економіка, потім культура і мова
економістів і юристів — до влади, ринок вирішує все, приватизація понад усе, в усьо-
му винна Верховна Рада, Росія, Захід і т. ін.
У різних частинах України діяли й гетьманці, в т. ч. у Галичині,759 але їхній вплиг
на життя українства в рідному краї був мінімальним.
У Галичині помітною була й активність ОУН(м). На жаль, моя інформація про не
в цей час походить виключно із середовища її політичного конкурента — ОУН(СД і
а тому досить суб’єктивна.
У Тернопільському окрузі мережа ОУН(м) на листопад 1943 р. діяла достеменно е
таких селах: Бірки Великі, Дичків, Красівка, Костянтинівка, Ходиків; на Збаражчин
754 Там само- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 1,- Арк. 149.
755 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 75.
756 Там само - Арк. 79.
757 Армстронґ А. Джон. Героїчне і людське: спогад про українських національних провісників 1941-1945
років // Україна модерна- 1996 - № 1.- С. 101 -113, С. 110.
758 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 111.
759 Там само - Ф. 3833 - Оп. 1,- Спр. 134 - Арк. 74. Цс Зборівщина (Тернопільська обл.).
Розділі. Антинімецький фронт українського визвольного руху 7/5
мережа була в селах: Добрі Води, Луб’янки Вищі і Нижчі, Клебанівка; в окрузі Скала —
> селах Пізнанка, Скала.760
З нагоди 1-го листопада мельниківці поширювали серед населення листівки і ли-
ли Т. Боровця (Бульби). Поширювали пропаганду проти іншої ОУН, на що населен-
ня зауважувало, що українські політичні сили не мають єдності.
Поширювались там і відкриті листи до членів Проводу ОУН під проводом Степа-
на Бандери. Така пропаганда, на думку бандерівських провідників, деморалізувала
інтелігенцію, яка частково їй довіряє і навіть стає на захист Т. Бульби. Але народ, на
.гумку провідників низових клітин ОУН(СД), мети тих листівок не розуміє.761
Окружний провідник ОУН(СД) Чортківщини “Еней” повідомляв у кінці грудня
943 р., що мельниківці дістали інструкції, що ті, хто залишаються перед більшови-
цьким приходом, мусять добре законспіруватись. Молодь після приходу ЧА повинна
вступати в комсомол, а старші — в колгоспи. 762 Інформація була дуже перекручена,
лине безсумнівне те, що такі інструкції прийшли з центру до низового членства,
тже центр таки існував і діяв.
Взаємне поборювання пропагандою (чи й дією?!) давало наслідки. Декотрі з кра-
щих членів ОУН(м) із с. Пукова у вересні 1943 р. перейшли чи збирались переходити
ц? ОУН(СД).763
У Дрогобицькій області, у районі Турка, діє сильна організація мельниківців. Тут
е обходиться без конфліктів з бандерівцями.764 Разом з тим, як повідомляють ті ж
бласні провідники бандерівців, ОУН(м) у Турці виступила за військову співпрацю з
НС, тобто бандерівцями.765 Як можна зрозуміти, частина членства ОУН(м) у тому
' ійоні не була задоволена діяльністю організації, а тому перейшла до ОУН(СД).766
В окрузі “Кіндратівна” (Львівщина) ОУН(м) діяла досить активно. У кінці липня
^43 р. їхня боївка здійснила напад на державне господарство — маєток в с. Бірцях.
'щно тримається на терені повіту Трапезу повітова екзекутива мельниківців, що
. дала “Історію України”. Члени тієї екзекутиви шукали зв’язків з провідниками бан-
трівської ОУН, щоб налагодити зв’язки і співпрацю. Пояснювали бандерівцям, що
. ни домагаються від своїх зверхників співпраці з ОУН(СД), а якщо ті цього не зроб-
ить, то зроблять вони самі — члени ОУН.767
Боївки ОУН(м) станом на грудень 1943 р. творилися скрізь, окрім Волині й Полісся,
рківщини, також і на Зборівщині.768 Відомо, що і в січні 1944 р. в трьох районах
'црнопільської області (маю дані) відбувалися зібрання ОУН(м), видавали листівки.769
Мабуть, розвідка бандерівців працювала непогано. На квітень 1944 р. Львівське
\~асне керівництво ОУН(СД) вже знало, що Провід ОУН(м) дав вказівку своїм чле-
голоситися до вступу в дивізію СС “Галичина”, а іншій частині переїхати на
етени Ярославщини, Сяноччини. Йому ж було відомо, що шеф мельниківської роз-
. дки Теодор Юзич (“Яцура”) готує реферат про бандерівський рух. Останній має
' ти зображений у найчорніших тонах, керований на початках жидівським рухом (від
Ярого, члена ПУН).770 Поряд з “Білою книгою ОУН” та іншими взаємними напад-
-їи в окрузі впродовж усієї німецької окупації України це виглядало сумно тоді,
- -їм більше тепер. Але, здається, нічого ми знову не навчились. Подібні розбірки,
_ виникли зсередини або були вміло ініційовані владою ззовні, спостерігаємо впро-
: зж кількох літ і в сучасних українських партіях. Чого варте хоча б взаємне поборю-
—<ня обох Рухів!
' Там само.
Там само.-Ф. 3836 - Оп. 1.- Спр. 1- Арк. 79.
Там само - Арк. 145.
Там само - Арк. 16.
" Там само - Спр. 66.- Арк. 12.
Там само - Арк. 28.
' Там само- Ф. 3833.- Оп. 1- Спр. 134,- Арк. 21.
ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 4,- Арк. 97.
ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1. Спр. 1,- Арк. 153.
' ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 2,- Арк. 3.
Там само- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 126.- Арк. 75.
116
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ОУН(м) на українських землях, безумовно, розвивалась ідейно й організаційна
Вершиною цією ідейної еволюції в Україні стала Березнева (1944 р.) конференц.-
ОУН на ЗУЗ — так називалась вона офіційно. У попередній книзі я вже торкавс •
деяких її тем, тепер до них треба повернутися ще раз, зважаючи на те, що матеріал,
конференції до появи моєї публікації вважалися втраченими. У “Ствердженнях” кон-
ференції вказувалось, що ця світова війна є боротьбою між великопотугами за влад
і володіння світом. Ніяка ідеологія не в силі замаскувати імперіалістичний характер
війни. З того робився висновок, що якщо війська країн “Осі” (Німеччина та її союз-
ники.— Р. А.) будуть вилучені зі сфери воєнних дій, то це треба вважати тільки закін-
ченням першої фази війни.771
Україна в цій війні стала ареною боротьби між імперіалістичною націонал-соціа-
лістичною Німеччиною та більшовицькою Москвою. Війна між ними, на думку автс-
рів “Стверджень”, незмінну в обох ОУН чи не з 1941 р., “точиться за виключне воло-
діння українськими землями”.772 Тут, зрозуміло, перебільшення: війна точилася мі>.
ними і за Україну, в першу чергу.
Період з 1941 по 1944 рр. — це час німецького колоніального режиму в Україн
Тепер повертається більшовицький режим, що теж має за мету остаточне духовне
фізичне і матеріальне знищення української нації.
Війна не в силі була, однак, звести український народ до рівня другорядної біоло-
гічної сили в Європі. І за цих умов відроджувались українська духовность, суспільь.
сили в політико-революційній площині.773 Навіть переміщення значних мас україн-
ців із заходу на схід і навпаки, — вважали автори документа, — сприяли появі ново?
соборницького типу українця.
З тими твердженнями могли погодитись, поза сумнівом, і бандерівці.
Наступне твердження з матеріалів Березневої конференції ОУН(м) спірне: “ОУ
на землях всієї України була протягом останніх трьох років єдиною українською п. -
літичною революційною організацією, яка висувала і вирощувала провідну верств
кадри революційно-політичні, кадри суспільно-економічні, кадри духових провідн;
ків, кадри військові”.774 Інші ж українські організації, на думку авторів “Стверджень
або використовували українську силу, не збільшуючи її: (гетьманці, УНРівці, УЦК
або зуживали в безглуздих акціях, зменшуючи (бандерівці). Тому єдиною революції
ною силою в Україні, що ставила українську революцію в реальну державницьг
площину, була і зостається ОУН.775
Доволі дивно звучить у тогочасній дійсності фраза, що ОУН, з одного боку, ще :-:
спромоглась опанувати терористичної анархії бандерівського відколу на Волині та :
Галичині і спаралізувати опортуністичні дії кіл УЦК, з другого.776
Справедливе твердження, що “ОУН змусила поважну частину українських м_
відчути неминучість, конечність боротьби за ідеал Української Самостійної Собор-
ної Держави до переможного кінця”777. Автори документа вважали, що ОУН бата:
зробила для консолідації і співпраці всіх українських сил, але, хоч велика частик,
бандерівців до цього була готова, їхній Провід — ні. Тут знову неточність: у зрш
консолідації були винні обидві сторони, та й інші українські політичні сили не дуж=-
то до неї прагнули, вважаючи тільки себе єдино несхибними.
Цікавим у документах конференції є аналіз можливого розвитку подій у подаль-
шій війні. Оцінюючи війну як боротьбу великопотуг за оволодіння світом, докумен
визначає два табори протистояння: союзники-аліянти (Америка, Англія, СРСР) і дер-
жави “Осі”. З огляду на розклад сил робиться висновок: “таке або інше вилучень,
сил “Осі” зі сфери воєнних дій треба оцінювати тільки як закінчення першої фа.-
771 Там само- Спр. 76. - Арк. 2.
772 Там само - Арк. 1.
773 Там само.
774 Там само.
775 Там само.- Арк. 2.
776 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 76,- Арк. 2.
777 Там само.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху у у у
війни”778. Найімовірнішим варіантом розвитку подій конференція називає такий: во-
єнні дії будуть продовжуватись у тому ж напрямі, що приведе до перемоги союзників
над Німеччиною. Це завершиться розподілом Європи на нові сфери впливів між со-
юзниками-переможцями. Антагонізм між ними так чи інакше приведе їх до військо-
вих зіткнень.779
У цій першій фазі війни українська революція перебуває в увкрай несприятливо-
му політико-стратегічному становищі. Що ж її чекає в майбутньому? У постанові
Березневої конференції про українську національну революцію сказано як про другу
визвольну війну, вістря якої, головним чином, буде спрямоване проти Москви.780 Роз-
гортатиметься ця революція на східних українських землях, Західна Україна залиша-
тиметься її базою. У практичному відношенні це вимагатиме від ОУН повної полі-
тичної ізоляції московсько-більшовицької сили як на землях, нею опанованих, так і
ча міжнародному відтинку, — стверджується в документі. У постанові конференції
чи не вперше в практиці ОУН!) прямо заявлено: “Організація зв’язків української
збройної сили є завданням першорядної ваги. Маневрування цими силами залежатиме
зід тактичної обстановки”. Детальніше ці плани можна зрозуміти з офіціозу ОУН(м) —
часопису “Сурма”. Невідомий автор констатує тут, що українську державу можна здо-
бути шляхом збройного зриву, воднораз він не відкидає і визнання її в результаті дер-
жавно-мілітарного союзництва, залежно від міжнародної ситуації та діючих сил.781
Тобто надії на зовнішнє сприяння не відкидались, бо хотілося дуже, щоб світ сприй-
няв ідею такої держави — України.
Коли ж справа дійде до боротьби, — продовжує той же автор, — то треба вести її
ча всіх українських землях одночасно, щоб не дати ворогові можливості зліквідувати
зрив, кинувши на нього переважаючі сили. З цього, об’єктивно, автор робив застере-
ження проти збройних дій УПА (найбільше бандерівців), бо зрив в одній частині
держави — то провокація. Починати повстання слід лише тоді, коли зовнішня ситуа-
ція дає можливості для успішного його завершення. Це можливе за воєнного стану
світі, в тому числі й між окупантами.782 До того часу треба берегти сили. Збройний
зрив треба починати, розраховуючи тільки на власні сили народу, опанувати важливі
центри країни; партизанка відіграватиме тут лише допоміжну роль. Той же автор чи-
малу роль у розгортанні національної революції, частиною якої буде збройне повстання
важлива деталь!), відводив пропаганді в Україні й на міжнародній арені.783 Для нас
~ут важливе те, що цей автор дещо стриманіше поставився до зовнішньої підтримки
= боротьбі за незалежність (повального однодумства в рядах ОУН не було), а також
що ми вже підкреслили) його, автора, розуміння збройної боротьби як важливого,
хоч не єдиного елементу в майбутній національній революції. Таке комплексне, ши-
?оке бачення подій було характерне для обох гілок ОУН чи принаймні для публіцис-
тів у їхніх рядах.
Повертаючись до документів Березневої конференції ОУН, додамо, що в ній вка-
зувалось також на необхідність децентралізації, конспірації ОУН для цілковитого
шанування української дійсності. Загалом же цей та подібні йому документи мали
-адто вже загальний характер, і саме публікації “Сурми” почасти дають змогу істори-
зм зорієнтуватися, що й до чого писалось, а що малось на увазі.
Але цією оцінкою джерельної сторони матеріалів Березневої конференції ОУН
> аж ніяк не хочу применшити її значення. Бо це був найвищий злет тієї частини
•жраїнських самостійницьких сил. У кінці травня 1944 р. гестапо перехопило руко-
цис праці “Революція рве кайдани”. У ній було подано історію антинімецької бороть-
'и на Сході України з великими додатками документальних матеріалів.784 Авторство
778 Там само- Арк. 2, 4.
779 Там само - Арк. 4.
780 Там само.
781 Там само- Спр. 77,- Арк. 75.
782 Там само- Арк. 76.
783 Там само.
784 Полікарпенко Г. Організація Українських Націоналістів під час Другої світової війни - На чужині,
-51.- 148 с.-С.ІЗб.
118
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
приписували О. Кандибі. У той час він як керівник ОУН(м) в Україні перебуває х
Львові, намагаючись розгорнути підпілля, водночас, як стверджують свідки тих по-
дій, перебуває в пригніченому стані, бо бачить розлам в українських силах.
Чи не остання з відомих спроб досягти порозуміння між ОУН(м) і ОУН(б) відбулась
15 травня 1944 р. Тоді Р. Шухевич запропонував О. Ольжичу (Кандибі), щоб мєльниківе
брали участь в УПА. Той погодився, але інші члени Проводу його не підтримали.785
О. Ольжич був схоплений гестапо у Львові й поміщений у концтабір Заксенхах -
зен, де 9 червня 1944 р. загинув. Він був єдиний з вищих провідників обох ОУН, як
загинули в цьому концтаборі. Пішов із життя непересічний поет, вчений і революціо-
нер, борець за Україну, якому болів її сучасний стан і майбутнє.
Збройні зіткнення з окупаційними силами
та їхніми прибічниками
Вони стали закономірним наслідком терористичної колоніальне
політики гітлерівців і їхніх союзників на цих землях і прагнення ОУН(СД) опануват.
тут терени, розгорнути збройні сили українського визвольного руху.
Боївки СБ були чи не першими збройними формуваннями бандерівського підпіл-
ля в Галичині. СБ мала чималу силу в підпіллі на низовому відтинку. Це часто при-
зводило до зловживань владою з боку не дуже свідомих селянських хлопців, які ск\
штували хоч невеликої, але влади. Тому надрайонові і районові провідники дуже крі -
тично ставились до роботи референтури СБ, на яку, до того ж, не могли прямо вплі -
вати. Ці провідники відзначали в есбістів зверхнє ставлення до людей, а то й рук<-
прикладство, зловживання при збиранні грошей. Через те подальша робота в тере-
нах, де це траплялось, для ОУН ставала майже неможливою.786
Інші провідники скаржились на неефективну розвідку, яку вела СБ, бездіяльніст.
боївок. Так, у терені “Скоб” єдину боївку СБ було просто розпущено.787
Судячи з документів, провідники шукали для СБ ідейно підготовлених людей аб
переводили частину людей з ОУН в СБ, поволі виправляючи ситуацію.
На переломі 1943—1944 рр. СБ на рівні районів і сіл провела ряд екзекуцій (я.
подається в документі.— Р. А.) проти злодійського елементу і комуністів, ВИСЛІДКОВ'
вала комуністичне і польське підпілля.788
Організація збройної боротьби, створення власних військових формувань на терек
передбачали вплив націоналістичного підпілля на місцеву адміністрацію, головно —
на селі. На кінець 1943 р. це завдання, судячи з уцілілих документів, 6ільш-мєне
було розв’язане. Більшість посадових осіб на селі були під впливом ОУН або —
її членами. Те ж можна сказати про значну частину поліції, яка до німців загалом бу~.
налаштована вороже, а накази повітових німецьких властей виконувала так, щоб н.
нашкодити селянству.789
Для організації збройних сил потрібні були командири. Тому вже в червні 1943 р.
розпорядженням військового керівника ОУН(СД) Р. Шухевича на Станіславщині буг
створено дві підстаршинські школи. Однією з них, імені Симона Петлюри, командуй
“Степовий”, у минулому офіцер-інструктор ЧА, другою — “Беркути” — “Чмелик”.
У Долинському районі тієї ж області існував вишкільний курінь “Гайдамаки”, яки
командував “Хміль”; такий же курінь “Чорні Чорти” був у Коломийському район
ним командував “Козак”; у тому ж районі діяла військова школа ОУН “Тигри”. Вип . -
скники цієї школи створили загін “Сіроманці”, що складався виключно з членів ОУІ
Загоном командував лейтенант ЧА Дмитро Карпенко — “Яструб”, перший серед ста;-
шин УПА він був нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги. Загалом у Стан,
славській області діяло 9 із 12 військово-вишкільних таборів.790
785 Мірчук Петро. Роман Шухевич - С. 119.
786 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 12, 35, 111, 133.
787 Там само.- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 134,- Арк. 91; Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 2,- Арк. 115.
788 Ц ДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. З,- Арк. 2; Ф. 3833. - Оп. 1.- Спр. 134,- Арк. 91.
789 Там само - Спр. 1.- Арк. 76; Спр. З,- Арк. З, 16.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
119
Минаючи докладний виклад того, як творилась Українська Національна Само-
'орона (УНС) у Галичині, про що йтиметься в наступному розділі книги, можу стверд-
-. вати, що УНС як оборонна структура діяла з липня 1943 р.790 791 А 14 (8 — ?) липня
-асників військового вишколу в районі Турки заатакувала німецька поліція. 10 осіб,
_? відбували курс, було вбито в бою, двоє потрапили в полон.792 18 серпня 1943 р.
збувся перший виступ УНС на карний табір бавдінсту в каменоломні біля с. Сколе.
- то звільнено всіх в’язнів і вбито охорону табору.793
Десь у половині серпня мав бій з німцями в с. Кеданичі вишкільний курінь УПА
'0 осіб) зі Станіславщини “Чорні Чорти”. У бою вони втратили обоз, а німці (їх
то близько 400) — 5 убитих і 1 полоненого.794
Згодом такі збройні сутички з німцями відбуваються все частіше (над р. Дністром,
Коломийщині, біля Скельного). Тоді на розгром УНС окупаційна влада відправила
—Гони поліції. Це був кінець вересня 1943 р. Маневруючи, відділи УНС уникли вели-
х боїв, хоч відбили кілька атак німців, так що поліцаї, врешті-решт, відступили.795
Ь район розташування цього вишкільного табору УНС у горах між селами Суходо-
хі і Липовицею Волинського повіту під’їхав поїзд із німцями і потрапив у засідку
зстанців. У бою ЗО вересня німці втратили до 200 осіб.796
Зважаючи на те, що німці можуть використати українську поліцію проти УНС або.
агалі її, поліцію, ліквідувати, командир частин УНС куреня Кривоноса з округів^
.хмбір — Дрогобич “Омелян” наказав цій поліції не залишати без дозволу ОУН(СД)
.того постою, а також нав’язати співпрацю з організаційною мережею ОУН. На гір-’
_ їй випадок треба було зберегти зброю і життя, полишаючи німецьку службу.797
У половині жовтня, перекинувши сили на Коломийський відтинок, німці заатаку-
їли з сіл Космача і Березова інший вишкільний табір, — на горі Тарниця, але успіху
кількагодинному бою не здобули. На початку листопада 1943 р. німці повторили
зступ, вживаючи до бою й важку артилерію. Повстанці — група “Чорних Чортів” —
. кілька днів мусили відступити798 в Чорногору і Чорний Ліс.
Тим часом німецькі окупанти для упокорення українського населення в Галичині
• силювали терор, репресії, почастішали облави, розстріли. Так, у місці стаціону-
_ння “Чорних Чортів”, у с. Микуличині, гестапо заарештувало близько 30 чоловік і
- дівчат, розгромило шпиталь УНС. Розгромлено в селі й організаційну мережу.799
Інша частина того вишкільного відділу УНС, що відійшов на Чорногору, залиши-
всь у Коломийщині. Сили УНС на осінь, за свідченням учасника тих боїв Івана Бут-
'зського, в горах значно ослабли. Відділи Тернопільської та Львівської областей під
нець жовтня, закінчивши вишкіл, відійшли у свої області. В горах залишились тіль-
1 вишкільні відділи Станіславської та Дрогобицької областей.800 І
17 листопада групи “Різуна” і “Чорних Чортів”вели оборонний бій з німцями,
гтанні втратили 60 осіб убитими. У повстанців було 3 вбитих і 9 поранених.801
Німці підтягнули свої сили в гори, щоб завдати повстанцям вирішального бою.
кній наступ, з використанням авіації, почався 27 листопада 1943 р. з сіл Майдана,
Тосіча і Завія. Табір УНС було оточено. Після кількагодинного бою німці відступи-
і. втративши 60 солдатів убитими, жертви повстанців — 4 убитих і 11 поранених.802
Великий наступ німців був у Самбірщині. Німці двома полками атакували відділ
• НС поблизу с. Недільної. Цілоденний бій 30 листопада завершився поразкою
790 Арсенич П. Цит. твір - С. 58.
791 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 1.- Арк. 27.
792 Там само.- Спр. 66.- Арк. 12.
793 Шанкоеський Л. Українська Повстанська Армія - С. 330.
194 Літопис УПА.- Т. 19,- С. 127.
’95 Там само- С. 21.
’* Шанкоеський Л. Цит. твір,- С. 330.
797 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 66.
798 Літопис УПА,- Т. 19,- С. 22; ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833. - Оп. 1.- Спр. 132,- Арк. 29.
799 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 132,- Арк. 31.
800 Літопис УПА,- Т. 19,- С. 23.
ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 132,- Арк. 33.
хй2 Літопис УПА,- Т. 19.- С. 23.
120 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
німців, які, втративши 160 солдатів, так і не змогли розгромити повстанський відд-
хоч і він втратив убитими 34 особи.803
З тих же днів відомо про перебування в лісах Коломийщини партизанів, органі; -
ваних ОУН(м).804
Черговий наступ німці провели вже в Долишцині, замкнувши кільце, чи точній.,
чотирикутник, між селами Кропивник-Кальною, Розтинкою, Слободою Болехівс.-
кою, Липа-Мізунню. Повстанці перемістились тоді на кілька кілометрів на південь
приєднавши до себе малий відділ, що перебував на межі зі Сколівщиною. Це стало».
11—12 грудня 1943 р. У результаті наступу німці здобули і спалили один табір, але
зміною розташування УНС відступили.805
Без успіху закінчився для німців і наступ проти УНС у Чорному Лісі 24 груд?
1943 р. загону, складеного з колишніх військовополонених Червоної армії та спеціал.-
ної служби слідчої поліції (з поляків і фольксдойчів).806
Звичайно, траплялися в той час і дрібні збройні сутички німців з підпіллям. Та..-
15 листопада в тій же Станіславській області гестапо зліквідувало в лісі Дуброва по-
близу с. Облудника криївку СБ.807 На військову групу із 47 повстанців, яка перебува-
ла в лісі між Кобиловолоками і Яблуневим (Теребовлянщина), напало 300 німців. \.
розбіглися, не обороняючись. Цей факт згодом розглянуло керівництво ОУН, УНС
Подібний напад німці здійснили того ж дня і в с. Миколаївці.808
Усі ці бої й сутички, особливо більші і вдаліші, справляли немалий вплив на нас<
лення, враховуючи, що одночасно УНС вела бої з польським підпіллям і червоним
партизанами.
Сільська інтелігенція орієнтувалась тепер майже виключно на визвольний р\'
стверджує джерело зі Станіславської області, — бо на еміграцію йти всі не можуп
Багатші ж діячі з УЦК повсюдно приготувалися станом на січень 1944 р. на еміграцій
вже виславши сім’ї на Захід.809 Але на Тернопіллі більшість інтелігенції, — стверджу
автор Політичного огляду від 15 грудня 1943 р., — сприймає дії УНС і УПА сухо
критично: “що з цього вийде?”, боячись спільно виступити проти німців.810 їхню по-
зицію можна зрозуміти: німцям було дуже легко хапати заложників у містах, де зброй?,
сили визвольного руху ще не могли протиставитись окупантам. Сільське ж населен-
ня підносилося духом, коли бачило успішні акції УПА й УНС.811 Але, як зауважи:
референт нацрайону “Скоб”, дуже часто населення думає, що “самостійність здобуд;
ОУН, а вони мають допомагати тільки матеріально”. Ще немає розуміння того, ш
Українську Державу може здобути тільки весь народ, без огляду на соціальне стано-
вище чи політичні переконання.812 Боюсь, що такого розуміння державності нема е
більшості українців і зараз. Відповідальність за долю цієї країни і держави поклада-
ємо на президента, народних депутатів, політичні партії, мафію, олігархів — тільк.
не на самих себе.
Стосовно ж тодішніх панічних евакуаційно-емігрантських настроїв інтелігенті
то провідник нацрайону “Скоб” (Станіславська область) наказував 17 лютого 1944 р.
“До масової евакуації — еміграції — не допустити”. Можуть їхати тільки фізичне
нездорові або зовсім нездатні до державно-творчої роботи. Всіх інших пропонува-
лось розмістити по селах чи в інших містах, не брати при цьому в підпілля. Особливе
треба було затримувати лікарів.813 Наказ цілком зрозумілий: про яку боротьбу за укра-
їнську державу можна було говорити, коли б уся інтелігенція виїхала, гірше — яь
можна було будувати державне життя? Крім того, масовий виїзд української інтеліген-
803 Там само - С. 24.
804 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 132,- Арк. 29.
805 Шанковський Л. Цит. твір - С. 332.
806 Літопис УПА,- Т. 19,- С. 25.
807 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. І.- Спр. 132.- Арк. 33.
808 Там само - Спр. 134 - Арк. 69.
809 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3822,- Оп. 1,- Спр. 132,- Арк. 44.
810 Там само. - Спр. 134,- Арк. 76.
811 Там само- Ф. 3836.- Оп. І,- Спр. 3.- Арк. 16.
812 Там само - Спр. 1.- Арк. 41.
813 Там само.- Спр. 2,- Арк. 64.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
121
. . на Захід означав, що на Західну Україну пошлють уже радянську інтелігенцію,
нших частин СРСР, що, зрештою, й сталося. В менших масштабах маємо це явище
сьогодні, причому виїзд “мізків” набирає в сучасній Україні загрозливих розмірів.
Наслідки бойових дій УПА в 1943 році, коли вона вже постала і мала досвід бороть-
' - на три фронти (антинімецький, антипольський, антирадянський) і перспективи на
Уижнє майбутнє, було викладено в “Тактичній інструкції” ГК і ГВШ УПА від
1- грудня 1943 р. У ній вказувалось, що оскільки боротьба затягується, найважливі-
—їм завданням часу є активне збереження якомога більших фізичних, духовних сил
засобів нації для вирішального моменту боротьби. Тобто це означало, що УПА
всім не збирається підставляти себе під удари обох армій — німецької і червоної.
- позаяк німці вже відступали з України, то, виходячи з існуючої для українського
. звольного руху ситуації, в інструкції цілком логічно нагадувалось командирам УПА,
_ з проти німців у терені слід вести тільки самооборонні дії, а військові відділи хай
: вдаються в запеклі бої. Нападати слід тоді, коли грабують українське населення.
: мандирам УПА дозволяється також атакувати німецькі частини, щоб здобути зброю,
' що є шанс на успіх.814 До часу остаточного зудару з окупантом завдання, як можна
-«зуміти, стояло так: нагромаджувати власні бойові можливості армії і мати підго-
влений до таких дій народ, тобто запілля.
27 січня 1944 р. УНС було включено до УПА і з неї утворено армійську групу
ПА-Захід. Зона збройних дій таким чином поширилась на Галичину, тепер уже й
' рмально. Командиром цієї групи став майор, згодом полковник Василь Сидор
_Іелест). Мав ще псевдо: Конрад, Крове, Зов, Лісовик, Ростислав Вишитий. Наро-
- вся 1910 р. в селі Спасові Сокальського р-ну Львівської області, загинув разом з
т .жилою Надією Романів 14 квітня 1949 р. в лісах біля с. Перегінського Івано-Фран-
вської області в бою зі спецгрупою МДБ. Учився в Сколівській та Перемишлянсь-
і гімназії, в школі підхорунжих. Двічі ув’язнювався в польських тюрмах. Був війсь-
вим референтом крайових екзекутив ПЗУЗ і ЗУЗ, учасник II Збору ОУН. Був сотни-
м у 201 батальйоні (колишній “Нахтігаль”). Шеф КВШ УПА в 1943 р., член ГВШ
ПА від 1943 р. Нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2 класу в 1945 р.
:ен Проводу ОУН від 1947 р. і крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Гене-
*_іьний суддя ОУН, заступник головного командира УПА.
До осягнення Василем Сидором провідництва Карпатського краю провідником на
• 3. які до 1947 р. охоплювали й Закерзоння, у 1941—1943 рр. був Михайло Степа-
1909 р. н., із с. Дзвеняча Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. За дія-
- вість у Компартії Західної України (КПЗУ) був ув’язнений, учився на правника, був
-лзокатом, член Українського державного правління (УДП), член проводу ОУН ПЗУЗ.
~ трапивши в полон, отримав 25 років тюрми, вийшов з неї 1961 р. через хворобу,
мер у рідному селі 1969 року. Певний час у 1943 р. крайовим провідником ЗУЗ був
Е _силь Охрімович.
7.77. УПА і дивізія “Галичина”
Між тим, бойові дії, які вела з німцями в Галичині УНС, а згодом
УПА, ускладнювались тим, що певні політичні українські формування прагнули
учити українців Галичини не до опору німецькій окупаційній владі, а до підтри-
-ння збройних сил Німеччини. Так виникає дивізія СС “Галичина”.
Спершу ідея українського військового формування, яке б виступало як союзник
..меччини у війні з більшовиками, виходила від різних українських еміграційних
. -і. обох ОУН. Але Гітлер не вважав за можливе давати зброю в руки неарійців, особ-
ово слов’ян, українців. Згодом ОУН(СД) стала до боротьби з гітлерівцями. Самі ж
мці, коли війна на Сході затягнулась і вони зазнали відчутних поразок, стали все
14 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр,- К., 1999 - С. ЗО.
122
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
частіш удаватись до залучення представників завойованих народів до своєї армі
та так, що кількість їх тільки з СРСР досягла одного мільйона.
Губернатор Галичини Отто Вехтер вирішив використати сентименти громадян-
ства в краї до збройних українських сил і утворити з галичан дивізію на німецькі
службі. Заручившись підтримкою Г. Гіммлера, О. Вехтер залучив до тієї справи :
УЦК. Від імені останнього була утворена Військова управа для успішної мобілізації
Хоч УЦК передав Вехтеру умови, на яких українці вважали б за можливе свою учас~
у формуванні дивізії (зокрема, вона має належати до вермахту, битиметься тільки ні
Східному фронті, звільнити політичних в’язнів), але майже всі вони лишилися бе
задоволення.815
Формування, агітація і мобілізація до дивізії дали несподівано великий успіх. Пред-
ставники української інтелігенції, політичних кіл у Галичині поставились до створенн-
дивізії як до створення Українського січового стрілецтва (УСС), УГА — сили, що б\.'_
здатна стати зародком майбутньої армії і державності України.816 Галицька інтелігент
так і не збагнула, що коли німецькі війська перемагали, то поступки народним спої
ванням гітлерівське керівництво вважало зайвими, коли ж німці почали програвати
поступатися стало небезпечно.817 Секретним наказом ще з 28 квітня 1943 р. Вехте-
подав точні інструкції, як не розохотити подібні сподівання й ентузіазм українців, всі
ночас не беручи на себе ніяких зобов’язань.818 Німці, зрозуміло, знали про намірі
сподівання українців, але це не мало для них ніякого значення доти, доки вони служи.-,
б воєнним інтересам Німеччини.819 До дивізії спочатку записалося 80 тис. осіб. Піст,
всіх медичних переглядів, відходу людей старшого віку, зайнятих в адміністраціях, і
вишколу залишилось 11 576.820 Мобілізація, втім, тривала, з 1944 р. — примусова. Фор-
мування, яке змінювало свою назву, не можна вважати дивізією СС; це була, ради.
вважає Т. Гунчак, дивізія в рамках військ СС.821
До створення дивізії в ОУН(м) поставились нейтрально. Хоч, за свідченню
В. Вериги, заступник голови ПУН О. Ольжич був рішуче проти цього, як і будь-яг
співпраці з німцями.822 Вважати так у 1943 р. в нього були, як уже вказано, більш н.,
вагомі підстави.
У стані ОУН(СД) ставлення до дивізії було не таке однозначне. За слова*.
Л. Макарушки, Р. Шухевич зазначив, що “вони мають сумніви щодо політичної-
створення дивізії в тому часі, але визнавав доцільність деяких аргументів і тому в і.
справі хотів порозумітися ще з кимось”. В іншій розмові з Л. Макарушкою Р. Шр _
вич висловив побоювання, що у модерній війні можна мати занадто великі втрат~
Заявив від ОУН, що вони цієї справи не будуть підтримувати, але й не будуть пер.
шкоджати.823 Та не всі члени Проводу були такої думки, особливо ті, що вже ве_т
збройну боротьбу з німцями. Тому як офіційну можна розглядати статтю у Бюлетет
КП ОУН(СД) на ЗУЗ за 1943 р., ч. 11 під назвою “Довкруги СС стрілецької див.
“Галичина”. Автор статті, підписаної “Ю. Херсонець”, — головний редактор “Бюг.
теня” Михайло Палідович, згодом головний редактор журналу “Ідея і чин”.
У статті зауважувалось, що після спроб німців використати українців на фронті
війни ще 1942 р. в тому ж таки “Бюлетені” писалося: “Без української держави, б-:
українського уряду не може бути й української армії, яку планують німці, — це дал
ший визиск, цим разом фізичної сили народу, це дальше його винищення, і ставлені
8,5 Гунчак Тарас. У мундирах ворога.- К.: Час України, 1993 - 205 с.- С. 26-27.
816 Колісник Роман. Військова управа та українська дивізія “Галичина”,- Наукове товариство ім. Шевч.-
ка в Канаді,- 1990,- 168 с,- С. 52-55.
8,7 Оаіііп Аіехапсіег. Сеттпап Вміє іп Ки$$іа. 1941-1945 // А Зішіу оГОссираііоп Роїісіе». - 8ес. едіСіоп. Масті!
1981.- 707 р,-Р. 167.
8,8 Там само - Р. 47.
8,9 Гунчак Тарас. Цит. твір - С. 35.
830 Гам само.- С. 39.
821 Там само.- С. 60.
822 Верига Василь. Дорогами Другої світової війни. Легенда про участь українців у Варшавському -
встанні 1944 р. та про українську дивізію “Галичина”.- Торонто, 1980.- С. 56.
823 Колісник Роман. Цит. твір - С. 50. Л. Макарушка — член Військової управи УЦК.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
123
-аше до цього у тому випадку може бути тільки негативне”824. Чи змінилася ситуація
випадку з дивізією? Ні, — вважає автор. В ім’я чого творять німці цю дивізію?
ддже вона не може вирішити долю війни. Мета цього заходу: відтягнути найактивні-
ші елементи запілля до рук німців. Німці цей актив використають на фронті як гарматне
<ясо. Українці там будуть лиш солдати і молодші офіцери. Але за що ж гинутимуть
_і люди, — розмірковує М. Палідович, — за нову Європу, окупаційний терор, за коло-
-іальний визиск і голодну смерть мільйонів?825
У справі дивізії німці виключили будь-який політичний момент. Вона названа га-
лицькою, а не українською, і виглядає вповні як колоніальна частина англійських
-рмій.
Створенням цієї дивізії німці ще раз прагнуть поділити українців на галичан і
-аддніпрянців. Це також компрометує українську справу, ллючи воду на млин біль-
-овицької пропаганди, що постійно прагне зобразити українське самостійництво як
-імецьку імпрезу. Величезної шкоди, — зазначає М. Палідович, — справа галицької
шівізії може завдати міжнародному престижу України. Український рух стануть сприй-
іати як союзника Німеччини — і це тоді, коли остання йде до загибелі.826
Автор статті “Довкруг стрілецької дивізії СС “Галичина” відкидав також закиди
патріотів” щодо підстав підтримки формування такої дивізії. Потрібно боротися з
ш.іьшовизмом? Але ж для цього однієї дивізії мало. Дивізію СС “Галичина” не мож-
-а порівнювати і з утворенням легіону УСС (Українського січового стрілецтва). Тоді
_е була політична поступка і кузня національних кадрів. Але в умовах поліційної сис-
еми Німеччини про це не може бути й мови. Стаття завершується таким висновком:
.. немає жодних сумнівів, що твориться не українська національна, а німецька колоні-
_іьна частина. Ставлення українського народу до неї таке, як і до всіх попередніх німе-
цьких випроб — себто негативне, бо іншим воно бути не може”827. Подібна аргумен-
тація проти створення дивізії СС з литовців наводилася й у литовському підпіллі (див.
2 ідповідний розділ).
Але, — як пізніше писав Лев Шанковський, прихильник набору до дивізії, —
днозгідної опінії на справи рекрутування до дивізії не було, хоч концепція її творен-
ая була сприйнята, як сказано, негативно. Погодились не бойкотувати набір до дивізії
відіслати туди ж певну кількість кадрів ОУН(б).828
Створення дивізії СС “Галичина” — то була явна противага формуванню україн-
. ького збройного підпілля в регіоні і водночас, як гадав дехто з “патріотів”, що пра-
цювали в німецькій адміністрації, — спосіб покінчити з “лісом”. Почасти так воно й
виходило: українська міська інтелігенція закликала вступати до німецьких частин,
_ не до свого війська — УПА, і мала позитивний відгук від народу, якому цей заклик
цорого обійшовся. Кількість тих, що добровільно вступали в УПА, була значно мен-
ша і були це переважно вихідці з сіл, тоді ж як до дивізії пішли переважно жителі
’іст, студенти, учні гімназій. Щоб піти в УПА, треба було мати більше відваги, за-
клик її був неголосний, не вистачало зброї, амуніції. А за формуванням дивізії стояла
зійськова машина тоталітарної держави.
ОУН не бойкотувала набір до німецького війська з українців, бо реально зробити
цього не могла. Але в нижніх ланках ОУН(СД), як можна зрозуміти, нелюбов до дивізії
Галичина” була значною. З повідомлень сучасників відомо, що вже весною 1943 р.
забір до дивізії проводився під тиском німецької влади. Так, 16 травня 1943 р. солтис
.. Славського, повіт Сколе, казав, що хто не запишеться до дивізії добровільно, буде
^арештований гестапо. Набір у цьому селі проводився так: до канцелярії забирали
онаків 1920—1925 рр. народження і погрожували їм. Так 14 із них згодились записати-
:я добровольцями.829 У населення ставлення до дивізії теж було критичне,830 незва-
824 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3971. Оп. 1,- Спр. 23,- Арк. 2.
82,1 Там само.- Арк. 3.
826 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3971Оп. 1.- Спр. 23,- Арк. 4.
827 Там само.
828 Колісник Роман. Військова управа та українська дивізія “Галичина”.- С. 63.
829 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 64,- Арк. 90.
Там само- Ф. 3838 - Оп. І - Спр. 64,- Арк. 3.
124
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
жаючи на обіцянки німців сприяти сім’ям дивізійників у земельній справі. Тому вже
в червні того ж 1943 р. комендант поліції з Жидачева погрожував покарати всіх, хто
не зголоситься.831 З 1944 р., відчуваючи ще більший брак людей на фронті й у тилу,
німецькі власті віддали наказ про мобілізацію до дивізії СС “Галичина”. З того часу
насильно забирали молодих людей, у т. ч. й дівчат, як до дивізії, так і до з’єднань
вермахту, в організацію Тодт та інші структури.832
У 1943 р. з сіл до дивізії зголосились переважно ті, хто ховався від роботи в Німеччи-
ні. В деяких районах проти створення цього формування активно виступали місцеві
діячі ОУН(м).833 Агітація привела до того, що на 10 листопада 1943 р. 483 українці
з дивізії дезертирували зі зброєю й амуніцією.834 Не було сумніву, що ці вояки пішли
в УПА. 1 в кінці 1943 р. — на початку 1944 р., й пізніше місцеві провідники ОУН(СД).
проводячи лінію Проводу (як вони самі зазначали), наказували так вести пропаган-
дистську роботу, “щоб ніхто не йшов битися за Німеччину”835, або — “не йдемо”836.
Разом із тим, діячі ОУН і УПА, зважаючи на те, що дивізія СС “Галичина” склада-
лася з українців, намагались використати її солдатів у своїх військово-політичних
інтересах. В цьому, власне, не було нічого дивного: події навколо дивізії були лише
однією зі складових українського визвольного руху.
Коли в лютому 1944 р. в округ “Сум” (Тернопільщина) прибули малі частини цієї
дивізії для боротьби з партизанами (чи не 4 полк?!), то згідно з інструкцією організа-
ційного референта КП ЗУЗ, військовим штабам і повітовим провідникам було наказа-
но зв’язатися з частинами дивізії. Зв’язок передбачався з усіма підрозділами, які роз-
ташовувались на ЗУЗ. Інструкція заперечувала дезертирство з дивізії в цей час, бо це
могло б, на думку автора документа, призвести до роззброєння всіх солдатів і ув’яз-
нення їх у концтабори. Разом з тим, інструкція передбачала використання частин ди-
візії як побічного інструменту для боротьби з радянськими партизанами і польським
збройним підпіллям на українських землях. Зв’язок із дивізійниками мав також за-
безпечити ОУН боєприпасами. /Але найцікавішим у цій інструкції є останній пункт
документа: “в разі відступу німців з українських земель, в разі евентуального розору-
ження чи виведення дивізії СС “Галичина” поза межі України належить усі частини
долучити до УНС (УПА). Забрати в ліс”837.
Плани використання в майбутньому людей з дивізії не суперечили жорсткій про-
тидії УНС і УПА масовій німецькій мобілізації до ППО чи в ту ж таки дивізію влітку
1944 р. У зверненні УНС від 28 червня 1944 р. “Українському громадянству до відо-
ма” наголошувалося, що така мобілізація — то тільки грунтовне винищення україн-
ського населення. УНС закликало боронитись від такого рекрутування всіма можли-
вими засобами, насильно зловлених — звільняти.838
У липні 1944 р. дивізія “Галичина” була оточена під Бродами і розбита переважа-
ючими силами ЧА. Частина вцілілих солдатів розійшлись по домівках. З приходом
радянської влади вони опинилися в скрутному становищі: їм загрожував арешт НКВД.
За наказом командира УПА-Захід В. Сидора від 11 вересня 1944 р. командирам відді-
лів дозволялося приймати до УПА втікачів з дивізії^ особливо старшин.839 Були втечі
з частин нововідгвореної дивізії й зі Словаччини. Дивізія здалася в полон союзникам
в Італії.
Події навколо формування і бойових дій дивізії СС “Галичина” ще раз засвідчи-
ли як незбориме прагнення українства до незалежної держави, а значить і її інстру-
мента — армії, так і невдалі форми втілення тих прагнень, політичну недалекогляд-
ність значної частини галицької інтелігенції, яка хотіла надати створенню дивізії па-
831 Гал» само,- Арк. 90.
8,2 Гунчак Тарас. У мундирах ворога.- С. 43 -44.
833 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 66,- Арк. 5.
834 Гунчак Тарас. Цит. твір - С. 70.
835 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 2,- Арк. 64; Спр. 63,- Арк. 52; Ф. 3833.- Оп. 2,- Спр. 3. - Арк. 13.
836 Там само - Ф. 3836 - Оп. 1.- Спр. 1.- Арк. 98.
837 Там само. - Ф. 3833.- Оп. 2.- Спр. З - Арк. 42.
838 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3836.- Оп. І,- Спр. 63 - Арк. 31.
839 Там само- Ф. 3833 - Оп. 2,- Спр. З - Арк. 2.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху у 25
рютичного характеру. Та є ще один вимір: вибір для молодих людей був не широ-
ій: йти в УПА, у вермахт чи в дивізію СС, чи в Червону армію — після відходу
- лінів. У цій ситуації, звичайно, краще було б, якби молодь пішла таки до лісу, але
змандування УПА теж виявилось неготовим до такого розвитку подій. Не відпові-
дає дійсності і твердження Р. Торжецького, висловлене ним у кількох публікаціях, що
- імці використали цю дивізію так, щоб посилити згодом антирадянський рух (УПА).
?мці добре розуміли, що найкраще ці солдати битимуться саме на німецько-радян-
. Окому фронті в Україні. З боку ж командування УПА було б абсолютно нерозумно не
використати військовий і бойовий досвід дивізійників.
1.12, Бойові дії УНС і УПА проти німецьких окупантів
та їхніх союзників у Галичині в 1944р.
Збройні зіткнення
Та перейдемо до власне бойових дій самих УНС і УПА. На почат-
' ? грудня 1943 р. була зорганізована сотня “Сірі вовки”, якою на Чортківщині (Терно-
пілля) командував “Бистрий”. А вже 16 грудня вона вела бій біля с. Коростятина Ко-
’опецького району. Вона помалу відступила, згодом під командою наспілого “Бист-
-ого” змусила до відступу німців.840 Ця ж сотня (до 300 осіб), у т. ч. багато новозмо-
" лізованих і частково беззбройних, 25 червня 1944 р. відбивала атаки німців у їх-
-ьому тилу біля с. Затурина Підгаєцького району. Противник, який використав танки
Тигр” і танкетки, змусив її відступити. Але німці продовжували облаву, залучивши
адярів, дві сотні власівців і навіть розвідувальні літаки. Німецькі втрати в результа-
партизанських дій сотні доходили до 300 осіб убитими.841
З Чорного лісу курінь “Різуна” 1 січня 1944 р. під тиском німців відступає. З ново-
? року УПА-Захід перейшла до наступальних операцій, які давали їм змогу здобува-
і зброю й опановувати простір. Це проявилось у ліквідації “лігеншафтів” і окупантсь-
- я лісової адміністрації. Так, до кінця березня 1944 р. зліквідовано близько ЗО “ліген-
-іафтів”, у Коломийщині — майже всі.842 З Чорного лісу відділи УПА поступово про-
.увались аж до Дніпра. У близькім часі Галицький і суміжний район стали б під кон-
тролем УПА.
У березні сотні “Комара”, “Благого” і узбека “Кольцова” під час двомісячного ви-
_колу провели акції проти німців, що стояли в с. Лінелеві. Взяли 280 полонених,
зорали в них зброю, амуніцію, вози з кіньми, а самих солдатів відпустили. Так само
">ло роззброєно 80 солдатів вермахту у с. Слободі Нейшівській (початок квітня).843
У зв’язку з просуванням фронту на захід у терені Карпат з’явились угорські війсь-
• а — з армійського корпусу генерала Ференца Фаркаш де Кісбарнака. Ці війська ста-
ти виступати проти УПА і нападати на українські села, спалюючи їх, убиваючи лю-
зей. Відділи УПА прийняли виклик. Бої з угорськими військами велися в Долинщи-
-і. Калущині й Надвірнянщині. В Калущині двічі, між 11 і 15 квітня, мадяри були
гозбиті. Розбито мадярський відділ, що палив с. Копанки, наступного дня — інший
відділ, підсилений бронетранспортерами.844 Керівництво українського руху не праг-
нуло зайвого фронту боротьби. З угорської сторони також знайшлись люди, які розу-
міли марність таких боїв з українцями. На зустрічі сторін у Будапешті (про яку вже
ішлося) було затверджено перемир’я, що привело до порозуміння і в Карпатах. Ма-
буть, на місцях укладали й свої угоди, наслідком яких для УПА була здобута зброя й
-муніція.
1 ,40 Літопис УПА,- Т. 12,- С. 28.
М| Там само- С. 31.
842 Шанковський Л. Українська Повстанська Армія.
843 Літопис УПА,- Т. 19,- С. 128.
844 Шанковський Л. Цит. твір.
126
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
За німецькими даними на 26 червня 1944 р., відбулася сутичка відділу УПА з нім-
цями біля м. Миколаєва (Львівщина). Тоді упівці втратили 29 стрільців убитими і
250 — потрапили в полон, з 2 гарматами, 5 вантажними авто, возами й кіньми. Інша
частина відділу відступила.845 Мабуть, цей відділ УПА супроводжував якийсь обоз із
населенням, судячи зі звіту з місця подій. Інший німецький документ від 11 липня
1944 р. повідомляє про те, що 100—200 бійців з УПА за 10 км від Грубешова вчинили
напад на пошукову команду поліції безпеки і СД.846
Мабуть, один із найбільших боїв того часу з гітлерівцями мали відділи УПА-Захід
9—16 липня біля с. Кам’янки і Липи (Скільський р-н Львівської обл.). Більшовики в
цей час підступали вже до Львова, а німці, полишаючи Україну, мабуть, планували
розбудувати свою оборону в Карпатах і тому хотіли вигнати повстанців з лісових
Карпат. Німецький наступ двома дивізіями почався зі сторони Синевідсько-Рожанка
та зі сторони Болехова через Тисів і Прязу. Там, біля с. Липи, перебувала тоді стар-
шинська школа УПА “Олені”, підстаршинська школа “Беркути”, військовий шпи-
таль і два курені УПА — командирів “Різуна” і “Козака”. Командири УПА мали ін-
формацію про цей похід від полонених німців.
Командир ВО IV майор Гуцул (Іван Бутковський) і командир старшинської школи
майор Поль (Федір Польовий) постановили прийняти бій.847
Німці, що наступали від Болехова, атакували курінь “Різуна” ранком 9 липня, але
їхні кількаразові атаки, а також мадярів, були безуспішні. Обстріл артилерією горі-.
Лопати, куди відійшов курінь, німцям теж нічого не дав, бо повстанці, що з обідх
було зайняли бункери, вночі їх залишили і, обійшовши німців, поруйнували мости,
відрізаючи тили.
12 липня з Долини прибула ще одна дивізія, яка гарматним вогнем нищила колишнє
місце розташування відділів УПА. Але їх там уже не було. 14 липня дві німецькі дивізГ
відступили до Болехова, а 16—третя дивізія, до Долини. На частини, що відступали
Болехів, було зорганізовано засідку між Брязом і Тисовом. За свідченням П. Мірчука
втрати німців у тих боях (партизанських — з боку повстанців) були величезними. Від-
діли УПА втратили кількадесят повстанців убитими й пораненими.848
З початком серпня курінь “Різуна” роззброїв у с. Зубриці близько 220 мадярів
була сутичка з ними. Засідка над с. Ластівкою дала після втечі німців 30 возів з кінь-
ми й амуніцією. Чоти “Славка” тоді ж узяли в полон 180 узбеків (на німецькій служ-
бі) і німців. Біля с. Зубриці чоти вступили з німцями в перестрілку.849 Таких сутичої
було чимало, але вони далеко не завжди фіксуються документами.
Звичайно, зі строго військової точки зору операції УПА проти німців по всій Україн
не мали значного впливу на перебіг безпосередніх військових дій між Німеччиною
СРСР. Разом із тим зростання збройного підпілля на тій же Волині й Поліссі в 1943 р
призвело до того, що німці втратили там 74,82% орних земель для поставок, 76,45°
норми хліба, 77,86% поставок рогатої худоби.850 Не маю таких даних по Галичин.
але поза сумнівом, українське підпілля і там стримувало апетити колоніальної адмі-
ністрації. УПА по змозі захищала місцеве населення від німецьких нападів і терор}
Вона також обмежила поширення червоної партизанки в Західній Україні. Її діяль-
ність довела, що червоні партизани не користуються популярністю в регіоні. Як за-
уважує Д. Армстронг, “сам факт, що українці майже єдині з-поміж східноєвропейсь-
ких народів були здатні вести збройну боротьбу, хоч і в обмежених вимірах і порівня-
но недовго, разом і проти німецьких, і проти радянських військ, було важливим психо-
логічним стимулом для національного почуття”.851
У боях гартувалися сили для майбутніх можливих доленосних зіткнень. У них же
загинули й десятки тисяч учасників визвольного руху. На жаль, точне число загиблих
М5 Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні - С. 620.
™ Там само.-С.62\.
847 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. Документи і матеріали, - С. 41.
848 Там само- С. 43.
849 Літопис УПА.- Т. 19.- С. 130.
850 Косик Володимир. Цит. твір.- С. 611.
851 Агтзігопв А. Лкп. Оррозіїе 8ІЄ- Р. 165.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
127
- е піддається обліку, відомі лише втрати ОУН(м). За роки війни організація втратила
- 756 своїх членів, у т. ч. 4 197 керівного складу, з них 5 осіб — членів ПУН і 6 —
довідників окремих земель. 95% загиблих в ОУН(м) припало на зону німецької оку-
"зції — в рейхскомісаріаті України.852 Втрати ОУН(б) в антинімецькій боротьбі,
і підпіллі і на полях боїв були значно більші.
Зброя в обмін за розвідку
Навесні 1944 р. стало цілком зрозуміло, що німці будуть вигнані з
• країни військами Червоної армії. Перед українським рухом постало питання: як го-
~ ватися до нової більшовицької окупації? Для Головної команди УПА це було пи-
дння збройної боротьби зі значно сильнішим ворогом, якої не можна було уникнути
ш< з ідейних мотивів, так і з мотивів захисту цивільного населення, розконспірованості
•шарів УПА. Однак збройна боротьба передбачає підготовку, вишкіл старшин, під-
. таршин і зброї. Якщо з першим командування УПА ще якось справлялось, то знахо-
шгти зброю і боєприпаси для повстанських відділів, які постійно зростали, було де-
далі важче.
В умовах наступу ЧА перед ГК УПА поставала також проблема зменшення до
німуму числа фронтів збройної боротьби. За логікою великої політики це означало
зменшення до мінімуму виступів проти німців. З іншого боку: це і спроба заручи-
сь підтримкою місцевих німецьких властей у конфлікті з поляками.
Ці та інші значні аргументи привели до того, що з ініціативи політичного військово-
? сектора ЦП ОУН(б) 5 березня 1944 р. у м. Тернополі відбулася зустріч представника
роводу Герасимівського (о. І. Гриньоха) з німецьким представником доктором Пап-
І. Гриньох заявив, що ці переговори він вестиме не на політичній основі, а лише
і нтересах своєї організації й охоронної поліції німців. Відмову від політичних пере-
.ворів з німцями о. І. Гриньох пояснював тим, що коли б такі переговори зараз від-
іись, то це дало б можливість Сталіну всіх оунівців і всіх українців назвати німець-
• :ми союзниками або їхніми агентами з правом знищення їх. Аргумент правдивий,
_те не повний. На політичні переговори з Німеччиною йти не було рації: Німеччина
рогравала війну і очікувати чогось від неї, крім зброї і припинення терору, було б
іївністю. Наївних в ЦП ОУН(б) не було.
Вигородивши позицію ОУН стосовно Німеччини в приязному для останньої світ-
(тим самим заперечуючи свою публіцистику початку війни), о. І. Гриньох запропо-
вав німецькій стороні такі умови:
• у майбутньому німецькі охоронні загони не будуть більше заарештовувати укра-
-шв за їхню нелегальну політичну діяльність, якщо остання не буде виявлятися в
-рорі, саботажі й замахах, при цьому ОУН діятиме виключно проти більшовизму;
• німецькі охоронно-політичні власті зобов’язуються звільнити всіх українсь-
"их політичних полонених і заарештованих, щоб зберегти їх для боротьби з біль-
шовиками.854
Наступний пункт вимог: німці мали б змусити УЦК не називати бандерівців біль-
шовицькою агентурою. Рівно ж, щоб і інші німецькі й ненімецькі організації не роби-
те таких закидів ОУН(б). Остання ж мала б отримати свободу дій у своїй організа-
ційній діяльності. Крім того, о. І. Гриньох вимагав від імені організації, щоб німці
-рантували захист українцям від польського терору.855 Даний пункт вимог, на мою
мку, можна тлумачити як спроби заручитися допомогою німців у польсько-україн-
_окій конфронтації. Маю сумнів, що в Проводі хтось всерйоз вважав, що німці
452 Втрати Організації Українських Націоналістів за панування німецького імперіалізму в Україні. 1941-
-4 - На зов Києва, 1985 - С. 434.
’і‘13 Бондаренко Костянтин. До питання про українсько-німецькі стосунки в 1944 р. // Україна в минуло-
- Київ-Львів, 1992 - Випуск III.- С. 68-69, С. 69.
454 Україна в минулому- Випуск III.- С. 72.
455 Там само- С. 73.
128
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
підтримають у цій справі українців. Такі ілюзії могли виникнути хіба тому, що поля-
ків підтримували радянські партизани.
Зі свого боку, ОУН(б) обіцяла німцям:
• солідарність до всіх німецьких інтересів, як-от: підвезення, німецьке будівницт-
во на сході й необхідні вимоги в тилових районах;
• ОУН(б) надає у розпорядження німців свої агентурні дані проти поляків, кому-
ністів і більшовиків;
• самовільно бандерівці не будуть чинити акцій проти польського терору і прово-
кацій, спрямованих проти українців, а передадуть дані про них німецькій владі;
• німецька сторона надасть можливість бандерівській групі вводити свої частини
проти партизанів і радянських військових заходів.856
13 березня 1944 р. німці в особі представництва охоронної поліції і СД в Гене-
ральному губернаторстві пропонували свої умови для переговорів, які виходили з
пропозицій о. І. Гриньоха і частково йшли їм назустріч.857
23 березня 1944 р. у Львові відбулась друга зустріч представників ОУН(б) і німе-
цьких охоронних і поліційних органів. І. Гриньох стверджував, що всі умови німців
прийнято. Зокрема, ОУН готова була негайно припинити будь-яку роботу проти нім-
ців і терор проти поляків. Охоронній поліції передана вся відома ОУН інформація
про більшовиків, комуністів і польське підпілля. Бойові частини ОУН (так у тексті.—
Р. А.) будуть шкодити більшовикам за лінією фронту і передавати інформацію про
тил Червоної армії.
Але, щоб вести цю боротьбу проти спільного ворога інтенсивніше, ОУН прагне,
щоб німці передали їй конспіративним шляхом зброю, боєприпаси і вибухівку.858
У свою чергу охоронна поліція обіцяє ОУН(б):
1. При певній лояльності українців — припиняються арешти.
2. Звільняється значна частина українців, іншим — гарантується фізичне збере-
ження в тюрмах і концтаборах.
3. Припиняється будь-яке гоніння українців.859
З німецької ініціативи І. Гриньох 28 березня 1944 р. мав зустріч з командиром охо-
ронної поліції і СД в Галичині оберштурмбанфюрером Вітічкою. Останній висловив
розуміння боротьби ОУН за незалежність. Але, водночас, Вітічка вказав на те, як ОУН
розвалює дивізію СС “Галичина”, підриває українську поліцію, полонить і грабує сол-
датів вермахту й тероризує польський народ.860 При цьому Вітічка висловлювався так.
що тільки Німеччина може запропонувати українцям певне місце в Новій Європі.
І. Гриньох у відповідь ще раз запевнив, що ОУН веде боротьбу не проти німецько-
го народу, а проти більшовизму. Він пообіцяв, що бандерівці припинять підриви}
роботу в дивізії СС “Галичина”, утримаються від спроб впливу на українську полі-
цію. Він же ствердив, що ОУН не перешкоджатиме німецькій мобілізації українців
на боротьбу з більшовизмом.861
Між тим, на місцях дехто з командирів УПА вирішив скористатись відступом:
уникнути сутичок, здобути зброю й амуніцію. Відбулись окремі переговори з коман-
дирами німецьких військових частин. Так сталося 14 березня 1941 р. в с. Черниці
(Бродівщина). У с. Божикові (Тернопільщина) такі переговори вів “Охрім” (Вечор
Омелян) — командир групи УПА.862 З травня 1944 р. вів переговори і командир ТВ
“Чорний ліс” ВО “Говерля” (УПА-Захід) В. Андрусяк з німецьким окружним коміса-
ром м. Станіслава др. Альбрехтом. В останньому випадку др. Альбрехт після взаєм-
них звинувачень і обміну думками запропонував, щоб УПА дотрималась нейтраліте-
ту щодо німецьких військ.
856 Там само - С. 73.
857 Там само- С. 74.
858 Україна в минулому.- 1992,- Випуск III.- С. 75.
859 Там само - С. 76.
86,1 ОУН-УПА в Другій світовій війні,- УІЖ,- 1995.- №1,- С. 87.
861 Там само.- С. 89.
862 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - К., 1999,- С. 41-42.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху у 29
В. Андрусяк (“Грегіт—Різун”) заявив, що лінію поведінки УПА визначає вищий
ровід. Але тепер УПА нападає на німців лише у конечних випадках і не має наміру
-кодити німцям у боротьбі проти червоних армій.863 Обидві сторони домовились
ло повторну зустріч, але вона не відбулась через заборону ГК УПА.
За наказом ГК УПА від 10 квітня 1944 р. всілякі спроби домовленостей німецьких
істин з окремими командирами УПА про взаємний ненапад “ГК УПА кваліфікує як
езвідповідальні, бо вони вдаряють в основу революційно-визвольної політики укра-
- ського народу”. Тим, хто до таких угод дійшов, наказувалося негайно їх розірвати;
то не послухає тепер чи в майбутньому — буде покараний.864 Аналогічну заяву зро-
сле у цей час і крайовий Провід ОУН на ЗУЗ.
Зауважу, що ініціатива у нав’язанні контактів належала, як правило, німецькій сто-
??ні.
Незважаючи на запевнення І. Гриньоха при наступній зустрічі з ним у квітні (чи не
~-го числа — ?!) німецька сторона закинула ОУН, що українці й далі проводять
-тгтипольські акції, приймають у свої ряди перебіжчиків з української поліції та з
нлвізії “Галичина”865.
І. Гриньох відповів на це, що в штабі (мабуть, УПА.— Р. А.) ці питання піднімали,
_те вказувалося, що їх неможливо вирішити одним махом, та й поліція теж не припи-
ле боротьби проти українських націоналістів. Тобто ближчі цілі ОУН(б) були тут, як
. ідно, сильніші, ніж німецькі обіцянки на майбутнє. Але на цій квітневій зустрічі
Гриньох забажав, щоб йому дозволили ознайомитися з позицією Бандери з приводу
країнсько-німецьких переговорів, висловлюючи впевненість, що останній їх схва-
ить.866 Така зустріч була організована лише на початку осені 1944 р.
Загалом, найбільше зацікавленими у співпраці з ОУН і УПА виявилися вермахт і,
ерш за все, Абвер. Це й не дивно, виходячи з можливостей підпілля ОУН і тієї чисе-
льності УПА, яка, за даними німців, у лютому 1944 р. становила 80 000 особового
. чладу.867
Для отримання інформації про справжні наміри контррозвідки щодо УПА 19 квіт-
ня німці провели нараду керівників трьох відділів контррозвідки групи армій “Пів-
день”: абверкоманди 101, 202, 305. Керівники двох перших визнали важливість вій-
.ькового співробітництва з УПА в отриманні розвідданих, операцій у тилу Червоної
-рмії.868 І лише начальник третього відділу, визнавши аргументи своїх колег, вказав,
_іо в цілому, з погляду німецьких інтересів, УПА веде себе в краї як дестабілізуюча
. яла. До того ж вона прагне залучити “до лісу” всю українську молодь, а то й нападає
- а частини вермахту. Звідси його висновок, що оскільки знищити УПА не вдається,
реба стримувати її дії проти німців, вести з нею переговори, але не давати УПА
- іяких серйозних обіцянок, зокрема, щодо оснащення зброєю.869
З документа про цю нараду дізнаємося, що Р. Шухевич запропонував німцям осна-
.тити всі відділи УПА, що перебували в Галичині, і поступово перекинути їх через
еревали за лінію фронту.870 Та німці відкинули цю ідею, бо боялися, що УПА поверне
орою проти них самих. Але у ближчий час Шухевич, за погодженням із Берліном, мав
осередити групу в 100 повстанців біля переднього краю на відтинку Делятин—Стані-
-.тав, і, озброївши їх з допомогою частин вермахту, перекинути за лінію фронту.
У переговори з відділами УПА в травні 1944 р. намірялося вступити і командуван-
ня 1 танкової армії з групи армій “Північна Україна”.871 І. Гриньох, здається, прагнув
собисто проконтролювати в травні, щоб відділи УПА дотримувались лояльності
ставленні до вермахту. Водночас він запевнив німців, що зосередження УПА
867 Там само- С. 43.
864 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 2,- Спр. З,- Арк. 43.
865 УІЖ.-1995.-№1.- С. 92.
866 Там само.
867 ТЬе ТЬігсі ВеісЬ апд Цкгаіпіап дисзііоп- 1991- Р. 160.
868 УІЖ,- 1995.-№1.- С. 94.
869 Там само- С. 95.
870 Гай само. - С. 94. Німцями передбачалося закидання диверсантів з кадрів УПА в тил Червоної армії.
871 УІЖ.- 1995.-№2,- С. 98.
130 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
в Карпатах має на меті стримування радянських військ у лісистій і гористій місце-
вості й аж ніяк не спрямоване проти німецької армії.872 Як відомо, німці мали з того
приводу іншу думку.
На останній, мабуть, зустрічі о. І. Гриньоха з представником німців йшлося про
підготовку радистів-агентів і диверсантів з рядів УПА. Гостро поставив І. Гриньох
і питання зброї для відділів УПА. Йшлося про складування зброї в окремих місцях
і отримання її по німецькій евакуації. З тексту документа, втім, видно, що німці мали
ще цю ідею обдумати, а тому нічого не обіцяли.873
Пізніше німці таки передавали чи залишали зброю відділам УПА.874 Та кількість
і найменування залишеного навряд чи можна з’ясувати. Цифри, наведені в радянсь-
ких дослідженнях, не можна приймати всерйоз, бо така кількість зброї більш ніж
удвічі перевищувала б особовий склад УПА,875 який вона мала на той час.
Загалом, підбиваючи підсумки всіх цих переговорів, приходжу до таких висновків.
По-перше, контакти між УПА й ОУН із німцями на різних рівнях мали місце. Думаю
навіть, що до переговорів прагнула тільки певна частина Проводу ОУН(б) і ГК УПА.
але аж ніяк не все керівництво обох структур. При цьому і українці, й німці дбали про
свої тактичні інтереси. Жодна зі сторін цілком свідомо не йшла на будь-які політичні
переговори і домовленості. Кожна забороняла своїм підлеглим структурам вести такі
переговори. Навіть досягнуті усні домовленості дуже часто не виконували, що свід-
чить про те, що стратегічні цілі кожної зі сторін брали гору над прагматичними момен-
тами і що логіка визвольної війни не дуже узгоджується з переговорами з недавнім
ворогом (для УПА). Зараз важко сказати, що було б, якби такі переговори не відбува-
лись, тобто якою була їхня роль у збудженні й розгортанні сил УПА перед приходом
більшовиків. Що ж до звинувачень УПА і всього руху з боку радянської пропаганди у
співпраці з німецькими окупантами, то вони програшні. Те, що відбувалося, було зако-
номірним. Адже ворог мого ворога на певний час може стати майже моїм другом — це
політичне правило. Не забуваймо й інше: під час переговорів о. І. Гриньоха бої в Гали-
чині з підрозділами вермахту й охоронними поліційними частинами велися теж.
Дещо пізніше німці змінили ставлення до майбутньої співпраці з ОУН і УПА.
Інструкцією командування армійської групи “Північна Україна” від 18 серпня “Про
поведінку щодо УПА” наказувалось відмовитися вживати слово “банди” щодо відді-
лів УПА і пропонувались умови співпраці з нею на місцевому рівні. Інструкція, втім,
забороняла ставити чи вирішувати будь-які політичні питання, допомагати ОУН
зброєю чи навчанням. Про всі контакти з ОУН слід було негайно доповідати, вести
переговори з ОУН могли тільки досвідчені офіцери.876
З відступом гітлерівців з України, зрештою, доходить до деякого розуміння роль
УПА як протирадянської сили. Інструкція міністерства для окупованих східних тере-
нів від 18 вересня 1944 р. вказує, що у зв’язку з відходом німецької цивільної адміні-
страції немає перешкод для зв’язків з українськими повстанцями, Гіммлер їх дозво-
ляє.877 Але сили вермахту вже були майже поза Україною.
27 вересня 1944 р. були звільнені з концтабору С. Бандера, Я. Стецько й інші акти-
вісти ОУН. Але спроби німців нав’язати політичну угоду про співпрацю Німеччини з
УПА й ОУН(б) проти СРСР виявились марними. Сам С. Бандера рішуче відмовлявся
від таких пропозицій, посилаючись на відірваність від України, незнання справ і на
те, що Україну представляє УГВР.878 879 880
872 Талі само.- С. 101.
873 Там само- С. 103.
874 Такий випадок, зокрема, стався після переговорів біля м. Турка, як свідчать німецькі документи.-
12 серпня 1944 р- Літопис УПА.- Т. 7 - С. 13-14.
875 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр.- С. 55.
876 Літопис УПА.- Т. 7,- С. 12.
877 Там само- С. 28.
878 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 59.
879 Платформа Всеукраїнської Національної Ради // Незгасимий огонь віри - Париж. Націоналістичне
видавництво в Європі, 1974. С. 685-687, С. 686.
880 Там само.
Розділ І. Антинімецький фронт українського визвольного руху
131
Е13, Українська Головна Визвольна Рада
У серпні—жовтні 1944 р. у Львові відбувається ще одна спроба
З’єднати українські політичні сили зі створенням Всеукраїнської Національної Ради
ВУНР). Вона складалася з об’єднаних Українських національних рад Києва (жов-
тень 1941 р.), Львова (літо 1941 р.) і УНР Карпатської України. Метою створення
акого об’єднання називалась боротьба за УССД: “Шлях цієї боротьби полягає
з національній революції, тобто в революційно-визвольному зрушенні всього україн-
гького народу, причому ці зрушення не можуть визначати політичних монопартій та
лніх претензій на монопольність у визвольному русі”879. Зазначалося, що ВУНР є
позапартійним чинником, який хоче об’єднати всі революційні сили. Але тут же го-
ворилося, що ці сили мають бути позбавлені будь-яких шкідливих для української
державності впливів, що вони не визнають пріоритету будь-яких позаукраїнських
вартій і вестимуть боротьбу проти будь-яких окупантів.880 Коли з другою частиною
вердження все зрозуміло (йшлося про відкидання гетьманців), то перша є явним
відголоском суперечок між двома гілками ОУН.
УНРада стояла на засадах народовладдя, парламентської республіки і незалежно-
го суду. Проголошувалося, що УНРада представляє (на той час.— Р. А.) українство в
'країні й за її межами.
Збройна боротьба, що її вела УПА, вимагала створення всеукраїнського представ-
ництва українського народу і в самій Україні, й перед зовнішнім світом. Попередні
: проби організації такого представництва, як уже було показано, успіху не мали. Тоді
чіціатива створення вийшла від ГК УПА, вона була схвалена Проводом ОУН(СД).
Так постав Ініціативний комітет для створення центру. Його очолив Лев Шанков-
. ький. Потрібно було притягнути до такого центру всі партійні й позапартійні сили та
соби в Україні. Залучити мельниківців мав М. Степаняк. Йому ж доручалось прове-
зти організаційні заходи в добиранні складу майбутньої визвольної ради. У лютому
поч. березня — ?) 1944 р. на засіданні Проводу ОУН(СД) під Львовом М. Степаняк
доповів про свої з о. 1. Гриньохом переговори з ОУН(м). ПУН відмовився від участі в
майбутній раді як з політичних, так і з тактичних причин. Вони вже мали за собою
УНРаду, а до того ж керівники ПУН не відважувались проголосити відкриту й актив-
ну протинімецьку політику в Україні, — стверджує член того Ініціативного комітету
Д. Ребет.881 Мабуть, почасти це так. Друга вагома причина відмови ПУН полягала в
ому, що ініціатива об’єднуючого центру йшла з середовища ОУН(СД).
Провід ОУН(СД) теж утворив комісію для підготовки І Збору Української Ради. Її
чолила Д. Ребет, а увійшли до неї М. Прокоп і Василь Охримович. Д. Ребет готувала
збору Устрій Ради, М. Прокоп взявся до підготовки основної політичної доповіді,
3. Охрімович мав завдання залучати до Ради якомога ширше коло людей, щоб вона
'ула справді всеукраїнською і надпартійною. Комісія Проводу й Ініціативний комітет
ГК УПА засідали переважно разом. У складі Комітету виділявся В. Потішко, колиш-
ній соціаліст, член Центральної Ради. Він запропонував Платформу Ради, яка дістала
іенше заперечень у Комітеті, ніж на самому Зборі, а тому була дещо збалансована.882
В умовах глибокої конспірації І Збір Української Головної Визвольної Ради (УГВР)
відбувся 10—15 липня 1944 р. на Самбірщині (Львівська обл.). Програмову доповідь
на 86 стор.) прочитав М. Прокоп. Вона називалась: “Міжнародне і внутрішнє стано-
вище й проблема творення верховного керівництва”. Автор, виходячи з добре про-
аналізованого стану справ, накреслював різні варіанти розвитку в майбутньому.883
3. Потішко виступив з доповіддю про Платформу УГВР. Р. Шухевич доповів про
взаємодію ОУН і УПА, М. Лебідь — про зовнішні зв’язки руху. Універсал УГВР був
підготовлений о. І. Гриньохом.884
881 Ребет Дарія. До початків УГВР (спогади, коментарі, рефлексії) 11 Сучасність, 1986.- Ч. 7-8,- С. 169—
'6, С. 172.
882 Там само - С. 176.
885 Камінський Анатоль. Василь Охрімович - 1999.- С. 38.
884 Ребет Дарія. Цит твір.
122 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
У мене є дуже поганий переклад російською мовою стенограми І Збору, де й була
утворена УГВР. Переклад дає можливість відтворити хід і зміст подій у ті чотири дні.
У перший день, 11 липня, було заслухано трьох основних доповідачів. Обговорен-
ня почалося з третьої доповіді. Дискутувалось питання зовнішньої політики навколо
України і сценарій можливого розвитку подій. Проблемними питаннями були: конфі-
гурація сил після перемоги союзників і вигляд перемоги, доля української інтеліген-
ції, ставлення до ЧА та інше.
“Баврічан” (всі імена — псевдо.— Р А.) вважав, що до війни між англо-американ-
ськими союзниками і СРСР не дійде, сторони надто вже закривавлені. Така ж мала
ймовірність революції в Росії. Немає надії, що вдасться схилити на свій бік значну
кількість солдатів ЧА. Між тим Росія здобуває собі прихильність слов’ян.885 Чи мож-
на було протидіяти СРСР, Росії? Остап Зеленко відповідав — так, можна. Але для
цього, — вважав Полянський, — не страшно піти й на спілку з Німеччиною, викори-
стовувати її у своїх інтересах.886 По-іншому дивився на цю справу Горянський
(К. Осьмак): тільки власною боротьбою можна досягнути своєї державності. А за
кордоном слід провести величезну роботу. Еміграцію треба змусити працювати для
нашої справи, —вважав він. Кочаровський зауважував, що треба орієнтуватись не на
Схід чи Захід, а на Україну.887 Такої думки дотримувались чи не всі делегати Збору.
Наступного дня, 12 липня, темою дискусії стала платформа УГВР. Вільшанська
вказувала, що тепер формується сурогат державної влади — УГВР як загальнонаціо-
нальний Провід.888 Один з доповідачів зазначав, що до нього (Проводу) не повинні
мати доступу лише крайні партії: комуністи і монархісти.
Цікавим був виступ Лозовського (Р. Шухевича). Він підкреслив, що на існуючі
структури треба дивитись так: УПА — це збройні сили всього народу. ОУН і УПА
борються не за державу й за себе, а за загальнонаціональні цілі. ОУН дуже еволюці-
онувала порівняно з 30-ми роками, по-новому стала організовуватись УПА.889 В зов-
нішній політиці виходити треба було з того, що переможе у війні СРСР чи хтось із
союзників. На всі альтернативні й інші варіанти є УПА. Перемога СРСР не є ризико-
ваною для нас, — вважав Р. Шухевич. УПА не надто числена й зможе вести позитив-
ну пропаганду, притягуючи до себе і дивізійників, і червоноармійців. Совіти будуть
нас карати не за те, що маємо УПА, а за сильне національне стремління. Але це пи-
тання вирішене, за це ми будемо платити або оборонятись. Буде важко, та іншого
виходу нема. На еміграцію Р. Шухевич дивився спокійно: хто має куди, хай емігрує
У даний час ризикуємо життям усього народу.890 Роман Шухевич дав тоді ж дуже
цікаве передбачення стосовно Сходу України*. “Якщо ми пропадемо на Сході в рей-
дах, то ПОЛИШИМО Схід ДЛЯ НОВОГО відродження. Український народ не пропаде. Укра-
їнський народ використає це в червоній кон’юнктурі виграти справу України”. У зітк-
нснт московських і українських сил Костецький бачив конфлікт двох світів Том\
треба було зберігати не інтелігенцію, не мужика — те в народі, що робить його дер-
жавницьким началом, а не етнографічним. Історія свідчить, — вказував він — ще
найбільші втрати українці несли тоді, коли бойові дії не велися, тому лавірувати полі-
тично поміж двох сил не можна.891
Наступний диспутант, Кочаровський, вказував, що УПА протримається 2—3 роки
Не можна підпільно організувати маси, але не можна не боротися з більшовиками, яь
показує досвід 1939—1941 рр. Та в цій боротьбі отримувати допомогу від німців полі-
тично шкідливо. УГВР, — підкреслив він (і чи не всі, хто виступав), — украй потрібна
У перспективі англо-американський союз із СРСР зірветься.892
885 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. З,- Арк. 36-37.
Там само - Арк. 41.
887 Там само- Арк. 39.
888 Там само - Арк. 45.
889 Там само- Арк. 46.
890 Там само - Арк. 47.
891 Там само- Арк. 49.
893 Там само- Арк. 53.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
133
Роман Шухевич вказував, що УПА тепер має в руках владу моральну і фактичну,
-ію владу якраз і треба оформити, без узурпації.893 Тим самим він дав ясно зрозуміти,
є підставою створення УГВР.
Ще раз наступного дня виникло питання про широку роботу серед еміграції, залу-
ення її до всеукраїнської справи.
Полянський вказував, що Україна зараз отримала шанс, бо в умовах невійни без-
: ержавна нація не може нічого зробити. Тому треба зараз вести повстанську бороть-
' . бо як більшовики втримаються, то наші шанси впадуть.894
Зеленко знову увиразнив геополітичну ситуацію в Україні. Остання є між Німеч-
іною і Росією. І якщо між Москвою і Берліном не постануть санітарні кордони на-
- дів, то натиск буде йти то з однієї, то з іншої сторони. Тому всі народи, що є між
_ 'ми столицями, — природні союзники українців. Польський фронт для нас — пери-
: ерійна справа.895
Воровський звернув увагу присутніх на імперське зростання США, які прагнуть
_ того світу, не лише Європи. Скидається на те, що буде новий поділ — у концепції
?СР і англо-американців. Здається, не буде взято до уваги утворення нових дер-
- аз. — уважав цей учасник збору.896 Він же відмітив величезні зміни, які відбулись
Сходом України в останні роки в ліпшу для руху сторону.
Виникало питання й про місце перебування членів Ради як такої. В. Потішко вва-
- аз. що Провід УГВР завжди має бути за кордоном, це вберегло б його від ворожого
дчення.897 Але ще при обговоренні цього питання перед Збором таку тезу запере-
в В. Охрімович, звертаючи увагу на важливість пов’язання УГВР “зі своїм середо-
. щем”898 , що врешті-решт і знайшло відображення в Платформі УГВР.
Далі Збір УГВР перейшов до розгляду польської проблеми. Про неї йтиме мова
другому розділі. Наступним стало голосування підсумкових документів і вибори
етвництва УГВР.
Усього в Зборі брала участь 21 особа, з них 6 — зі СУЗ, 2 — з ПЗУЗ, інші були з
-Хідних земель України.899 Рада творилася згори. До неї увійшли відомі особи, які
оставляли як певні політичні середовища, так і певні сили. Головою Президії УГВР
в обраний Кирило Осьмак. Він склав урочисту присягу. Головою Генерального се-
~етаріату як виконавчого органу Ради став Р. Шухевич (Р. Лозовський).
У заключному слові Чепіга (Волошин ?) сказав: “Ми повинні всіх кликати за со-
ю. Переживемо не одне випробування і маємо тверду певність, що сьогодні наші
чи вірять у свою правду й готові за неї померти. Багато загинули за правду. Пом’яне-
іх хвилиною мовчання”900.
На завершення Збору всі учасники виконали національний гімн.
Розбудова структурних одиниць УГВР у терені — ідея М. Прокопа — так і не була
’гдлізована в умовах воєнного часу. Роль низових структур Ради перебрали на себе
.зові клітини підпілля.
З логіки політичної боротьби, зі своїх документів Рада постала як загальнонаціо-
-іьний всеукраїнський політичний центр, який узяв на себе найвище керівництво
ротьбою і мав представляти Україну в зовнішніх зв’язках.901 Вельми цікаво, що
д.ш із чотирьох пунктів політичної платформи, яка мала стати основою УГВР, був,
- визначенням Р. Шухевича (Тараса Чупринки), такий: “визнати демократію як уст-
• ^вий принцип представництва”902. Цілком логічно в УГВР виглядало підтверджен-
’9' Там само - Арк. 54.
Там само- Арк. 58.
’’5 Там само. - Арк. 62.
'* Там само - Арк. 64.
07 Там само - С. 179.
,9Х Камінський Анатоль. Цит. праця.- С. 39.
ДА СБУ- Спр. 372,- Т. 3.- Арк. 101.
'”° ДА СБУ.- Спр. 372.- Т. З - Арк. 104. Зворотний переклад мій,- Р. А.
*’* Чупринка Тарас. До генезису Української Головної Визвольної Ради // Літопис УПА.- Львів: Літопис,
2 Т 9 - С. 392-405. Про обставини постави УГВР див. також: Мирослав Прокоп. П’ятдесят років УГВР
• масність.- 1994.- Ч. 10,- С. 49-58.
"2 Чупринка Тарас. Цит. праця.- С. 401.
134
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ня прямого зв’язку з українським національно-визвольним рухом і українською держа-
вою 1917—1921 років, хоч треба зауважити, що цей зв’язок не був такий уже й прямий і
однозначний, як подавалося в документі. Далі в ньому коротко описувались біди, що їх
зазнала Україна під чужинським пануванням. І висновок: вихід із такого становища —
створення власної національної суверенної держави. Наступний пункт — характерис-
тика сучасної світової війни як війни сил двох імперіалістів — московсько-больше-
вицького й німецько-гітлерівського, що жадають і колонізації, і знищення України
Третім пунктом зазначалось, що сучасна війна, виснажуючи ворогів, веде їх до соці-
ально-політичного розкладу. Це створює сприятливі умови для визвольної боротьби
поневолених народів та їхньої перемоги.903 Така ситуація в цій війні вимагає борони-
ти український народ від фізичного знищення і вести його до боротьби за визволення
й за власну суверенну державу. Здійсненню цих завдань і повинен послужити єдиний
всеукраїнський фронт, організований на основі об’єднання всіх наявних національ-
них українських сил, які прагнуть до української суверенної держави. Єдиним цент-
ром цього фронту і стане УГВР, — декларував документ,—де зорганізовані представ-
ники всіх українських земель і українських політичних середовищ.904 Тобто до УГВР
входили не лише представники ОУН(СД), а й інших політичних партій, розпущених
з приходом радянської влади. УГВР, за задумом її організаторів, мала стати об’єдну-
ючим і координаційним центром усіх визвольних сил українського народу в Україні й
поза її межами, визначати ідейно-програмові засади боротьби, керувати нею аж до
здобуття державності та створення органів незалежної державної влади в Україні,
представляти сучасну боротьбу в Україні й за її кордоном. Таким мали бути і парла-
мент, і уряд України, народу, який бореться за незалежність.
Основні ідейно-програмові принципи Ради в першій своїй частині (з п. 7 включ-
но) засвідчують, як уже мовилось, поступ в ідейно-організаційному розвитку руху.
ОУН як політична організація погодилась на таке широке представництво в Раді зад-
ля об’єднання всіх провідних політичних елементів, що здатні обстоювати суверен-
ність української держави і політичну незалежність українських визвольних праг-
нень.905 Цікавим і симптоматичним був ще й такий пункт платформи Ради: “забезпе-
чення народно-демократичного способу визначення політичного устрою в українсь-
кій державі шляхом загального народного представництва”906. З відкиданням демок-
ратії як такої при державному будівництві було покінчено. Тут, звісно, не обійшлось
як без впливів самої ОУН(СД), що вже добре еволюціонувала, так і впливів з боку
інших членів Ради.
Інші конкретні вимоги УГВР були досить близькими до таких же програмових
принципів ОУН(б), але тут вони представлені дещо загальніше. Скажімо, чітко вира-
жено, що важка індустрія і транспорт будуть одержавлені, а от щодо інших галузей
таких визначень немає.907
Методом досягнення незалежності у Платформі залишалась революційна бороть-
ба проти всіх ворогів державної самостійності, насамперед — проти більшовицьких
і німецьких окупантів. Принциповим положенням було й те, що УГВР залишалась на
українських землях поза всякими умовами. Вона керувала національно-визвольним
рухом, який у збройній формі досяг на 1944—1945 рр. найвищого піднесення.
На появу УГВР відреагували й вороги визвольного руху на думку авторів документа.
В інформації НКВД УРСР від 20 листопада 1944 р. до ЦК КПУ вказується на дві причи-
ни виникнення Ради. Це спроба усунути суперечності в лавах українсько-націоналістич-
ного руху, об’єднати всі антикомуністичні сили і, водночас, як уважали автори інформа-
ції, таким чином керівництво ОУН і УПА прагне компенсувати втрати від переслідувань
з боку радянської влади і заручитись підтримкою ширших верств населення.908
’п’ Платформа Української ГоловноїЧЗизвольної Ради // Документи. Видання Закордонних Частин Органі-
зації Українських Націоналістів - Нью-Йорк, Київ. Львів, 1994. С. 18 21.
944 Там само. — С. 19.
91'5 Платформа Української Головної Визвольної Ради,- С. 20.
906 Там само.
907 Там само.- С. 21.
** Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944- 1945 рр,- С. 134.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
135
Відомство А. Розенберга було у своїй оцінці лаконічніше: утворення УГВР — це
-проба “об’єднання всіх українських груп, які брали участь у боротьбі”909.
Як бачимо, ці оцінки близькі до істинного стану речей. Можна погодитися з
- Кентієм, що керівництво визвольним рухом здійснювала ОУН(СД), а влада в тере-
іх, контрольованих УПА, залишалась у руках провідників ОУН910— про це я вже
"адував. Але УГВР була органом, що могла заявити себе і перед Україною, й перед
-зітом, бо, на відміну від інших такого роду об’єднань і урядів тих же 1940-х, на
г лних землях чи в еміграції, опиралась на потужний збройний рух українського на-
"•?ду. Рада явочним порядком очолила цю боротьбу, перебуваючи в Україні, і позбави-
~а її цього права могло тільки завершення руху.
1.14, Український рух і євреї
Можу висловити тільки побіжні зауваження з цього приводу,
скільки документальних матеріалів є небагато. Принципова відмінність долі двох
- іродів у ході світової війни полягала в тому, що українці взялися до активного опору
т.іерівській окупації, націоналісти поборювали більшовицьке підпілля і партизан-
Це був рух національний. Євреї не виявили такого національного руху опору ніде
: Європі. У складі червоних партизанських загонів були, звичайно, євреї й цілі підро-
-ііли з них. У ході війни на окупованій гітлерівцями території єврейство опинилось
грані знищення. Доля українства такою була б у перспективі німецької окупації.
_ зорим стосункам двох народів перешкоджали упередження довоєнного часу, сте-
'еотипи: національна окремішність у Галичині й на Волині, надпредставництво єв-
- еїв у НКВД і армії СРСР. Останні ж залишили після себе в Західній Україні далеко
е кращі спогади — звірства енкаведистів перевершували людську уяву. Втім, кожен
ірод у цих воєнних умовах боровся за себе сам. Українці тієї ж Галичини, однак,
- зпри деякі упередження побутового характеру, рятували євреїв від загибелі, перехо-
з -вали їх. Робили це навіть члени української поліції.9"
Ставлення ж організованого українського руху до євреїв було радше нейтральне.
Зруга конференція ОУН(СД) (1942 р.) ствердила: “Незважаючи на негативне відно-
шення до жидів як до знаряддя московсько-більшовицького імперіялізму, вважаємо
а недоцільне в сучасний момент міжнародньої ситуації брати участь у протижидів-
-ькій акції, щоб не стати сліпим знаряддям у чужих руках і не відвернути уваги мас
ьід головних ворогів”912. Можна зауважити: треба було сказати — виступаємо проти
'аких акцій, але сказано так не було.
Євреї як фахівці перебували і в складі УПА, перш за все, як медики. Так, у ВО
Заграва” в “Дубового” працювало двоє лікарів-жидів. У шпиталі м. Колока, — ли-
зав Є. Петренко, — працював жид-лікар “Білий” разом зі своєю дружиною. Було двоє
тікарів-жидів — чоловік і жінка — й на “Січі” у Володимирщині (Волинь).913 Окре-
' юю групою були ті, що працювали на господарських роботах при УПА. Група втіка-
чів-жидів — більше 40 родин з дітьми — були поселені в червні 1943 р. на колишній
німецькій колонії в Степанщині (Костопільський повіт) із дотриманням навколо по-
селення великої конспірації.914
У серпневому звіті округу “Кіндратівна” (Дрогобиччина) сказано, що жидів зали-
діилось дуже мало, деякі зі вцілілих мають зброю, ховаються в лісі й хотіли б зав’яза-
ти з ОУН зв’язки.915 *
909 Там само.
9,0 Там само - С. 135.
9,1 Ковба Жанна. Документальні матеріали про рятування євреїв місцевим населенням Галичини у роки
запіистської окупації // Єврейська історія та культура в Україні. Матеріали конференції. Київ, 8-9 грудня
994.- К„ 1995.
9,2 Літопис УПА,- Т. 24 - С. 52.
9П Там само.- Т. 27,- С. 173.
9,4 Там само.
9,5 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 64.- Арк. 97.
13$ Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Українські селяни переховували жидів-утікачів з партизанки Ковпака в терені
“Скаб”, — зазначає звіт із Тернопілля за листопад 1943 р. Німці провели арешти тих
жидів і 31 українця, які їх переховували.916 Тон документа стримано-співчутливий.
далі йдеться й про інші арешти та відправлення в концтабори.
У звіті з району “Білгород” (Галичина) за грудень 1943 р. говориться про вбивство
двох жидів за те, що вони знали все, що робиться в станиці, підглядали проходження
вишкільного курсу.917 Це повідомлення залишає враження слідів колишньої нелюбо-
ві й ворожнечі двох общин — підозра у майбутньому злочині (викажуть!), який ще не
скоєно й невідомо, чи буде скоєно.
Втім, у деяких місцевих провідників особливої любові до своїх сусідів-євреїв не
було. До поліції з українців на німецькій службі вони ставились приязніше: чи з
національної солідарності, чи й тому, що та поліція була нерідко під впливами ОУН.
служили там сільські хлопці з безвиході. Знаю випадок, коли один з місцевих провід-
ників намагався документально спростувати співучасть такої поліції в протижидівсь-
ких акціях і задокументувати твердження від жидівського комітету перед розстріла-
ми, що це зроблено тільки німцями. Натомість слід було документувати ініціативч
і співучасть поляків у протижидівських погромах.918 Це на жовтень 1943 р.
У повіті “Скеля” (Львівщина) у травні 1944 р. були помічені дрібні групи жидів
(до 15 осіб). Харчі й одяг ці групи здобувають собі силою, — зазначає автор звіту.91"
Отже, з українцями та їхнім рухом стосунків ці групи не мали.
У серпні 1944 р. в “Політичних інструкціях” терену “Косак” (Львівщина) чітке
вказували: не вести жодних протижидівських акцій. Поодиноких жидівських агентів
НКВД — ліквідовувати як таких.920 Та я не знаходив жодного наказу з боку ОУН чи
УПА на проведення протиєврейських погромів. Певен, що їх і не було. Українському
рухові, чи швидше його Проводу, можна було б дорікнути хіба тим, що він публічно
не виступив із засудженням геноциду євреїв, як це зробив А. Шептицький.
Загалом єврейство як спільнота, треба сказати, не виявило бажання співпрацюва-
ти з українським визвольним рухом. Співпраця зі структурами руху була тільки на
рівні окремих осіб чи груп осіб. Таку настанову обох сторін у відносинах можна по-
яснювати, але позицію, перш за все єврейства, не можна виправдати. Та тут уже діяли
інші чинники...
7.75. Підсумки
Виклад протигітлерівської, протиокупаційної боротьби українсько-
го визвольного руху показує його як потужну силу. Це тим більш важливо, що розгортався
він на землях уже достатньо зрадянізованих, а головне — понищених одним тоталітар-
ним режимом в умовах заміщення його іншим тоталітаризмом. Тому слід віддати належ-
не членам похідних груп, які зуміли разом з місцевими активістами пробудити до націо-
нального свідомого життя й боротьби тисячі людей. Якби фронт затримався на Сході
ще на рік, розмах українського руху, підпілля був би значно ширшим. Бачимо, що від
тимчасової і вимушеної тактичної співпраці з Німеччиною керівництво українського
руху перейшло до її поборювання, в т. ч. і збройним шляхом.
Треба завважити, що збройна боротьба в таких масштабах невідома більше ніде в
Європі того часу. До того ж — і це теж принципово — українці не дістали в ході
боротьби з гітлерівцями й іншими окупантами ніякої зовнішньої підтримки, яку мали
рухи опору в Європі, а мусили покладатися на сили свого народу. Тим самим вони
9,6 Там само.- Спр. 1.- Арк. 77.
9,7 Там само - Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 95- Арк. 31.
918 Там само- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 62 - Арк. 3.
919 Там само,- Спр. 66,- Арк. 50.
920 Там само - Спр. 62 - Арк. 15.
Розділ 1. Антинімецький фронт українського визвольного руху
137
зпочаткували етап збройної боротьби за національну незалежність у ході Другої сві-
вої війни в формі УПА і представили її перед світом через УГВР.
Боротьбу цю очолили два відлами ОУН. Організатором збройної боротьби була
зйже виключно ОУН(б). У ході її змінювалась ідеологія обох ОУН у напрямі ідеоло-
-1 революційно-демократичного націоналізму народу, що веде боротьбу за своє виз-
1 мення.
Боротьба не буває без утрат. Частково вони були підраховані учасниками руху.921
відомо, що ОУН(м) втратила в боротьбі з німецькими окупантами 4 756 своїх членів,
і ключно з керівником ОУН(м) в Україні Олегом Ольжичем (Кандибою),922 який за-
гнув у червні 1944 р. в концтаборі Заксенхаузен. Не маю даних про число втрат
УН(б), але думаю, що вони були значно більші, зважаючи на розмах дій організації,
-'лсло загиблих симпатиків і прихильників ОУН, членів націоналістичного підпілля
еж не відоме, але й воно дуже значне. Яка держава віддасть всім їм належне?!
На завершення: тільки цей антиокупаційний рух спротиву представляв Україну як
. -б’єкта міжнародної політики в Європі й світі в роки Другої світової війни.
921 ОУН(м) у кінці травня 1944 р. мала вже рукопис “Революція рве кайдани” — історію тієї боротьби з
. датками у вигляді документів. Але їх перехопило тоді ж гестапо- Полікарпенко Г. Організація Українських
націоналістів під час Другої світової війни.- На чужині, 1951 - 148 с.- С. 136.
922 Втрати Організації Українських Націоналістів за панування німецького імперіалізму в Україні 1941-
-*44 рр,- Б. м.— С. 354.
2.1, Польсько-українські стосунки в міжвоєнний час
Це протистояння, яке мало вже тривалу' історію, виглядає немину-
чим із вибухом Другої світової війни і розгорт анням у краінськ'и о наїрональїкі-визво-
льного руху. Український рух, що ставив собі на меті утворення самостійної соборної
держави, обов’язково мав зіткнутися з тими політичними силами, державами, які цій
мет і протидіяли.
Оскільки ж друга за площею частина українських земель у міжвоєнний час була
у складі Польщі, то зрозуміла та чи інша форма спря иованост: цього руху проти
польської держави, поляків. Світова війна, здавалося, лише полегшила такі настрої
серед політиків і суспільства та й населення.
Західноукраїнські землі перейшли до Польщі в результаті1 програних збройно-
визвольних змагань 1917—1921 рр., системи договорів між Польщею і Радянською
Росією (Ризький договір 1921 р.) та Версальської системи договорів. Ще в 1919 р.
держави Антанти вирішили передати Польщі мандат на управління Східною Галини-
140
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
ною на 25 років. 15 березня 1923 р. остаточно Рада Амбасадорів постановила визна-
ти східним кордоном Польщі землі згідно з цим Ризьким договором.
Ухвала Ради Амбасадорів з цього приводу покладала на Польщу встановлення у
Східній Галичині автономії (для українців, зрозуміло.— Р. А.). Але вони у міжвоєн-
ний час так її й не дочекались.
Разом зі Східною Галичиною у складі польської держави опинились Волинь
(1921 р.), Холмщина, Підляшшя. Загалом ця територія (поляки називали її Мало-
польща Східня) обіймала 126 тис. км1 2, де з 7 млн. чоловік більше 5 млн. були україн-
ці. Українці (за різними даними) становили від 14 до 16% населення всієї польської
держави, творячи в ній другу, вслід за поляками, національну спільноту.
Найбільше українців було у Станіславському воєводстві — 68,9% (поляків —
22,4%), далі — у Волинському — 68,4% (16,6% — поляки), у Тернопільському воє-
водстві українці становили 45,5%, у Львівському — 36,1%’, — це за польськими ав-
торами. За тими ж польськими джерелами, близько 20% українців проживали у Холм-
ському й Томашівському повітах, у Люблінському, Горлицькому і Краківському воє-
водствах.2 8% усього населення на Волині й Східній Галичині становили євреї, поля-
ки ж — не більше 30%. Останні разом з євреями переважали в містах — так склалося
з часів панування на тих теренах Польщі й витіснення з міст українців. За даними
українського автора, на 1939 р. українці становили 25,8% населення міст, поляки —
39,1%, а євреї — 34%. Українці становили більшість у малих і середніх містах, хоча
чисельно українське населення у великих містах зростало швидше, ніж у малих.'
Територіально ці землі входили до складу 4 воєводств у Галичині: Краківського, Львів-
ського, Станіславського та Тернопільського (1920 р.). Ще три східних воєводства утво-
рилися з 1921 р.: Волинське (Луцьк), Поліське (Брест), Новогородське. Треба заува-
жити, що ті воєводства творилися так, що їхні кордони були відсунуті якомога далі на
захід, і там тоді могла виявлятись переважаюча польська більшість або було достат-
ньо поляків на противагу українцям.
На тих завойованих землях польська влада повела себе як переможець. Тому полі-
тика урядів націонал-демократів і пілсудчиків, відрізняючись у способах, мала на
меті одне й те ж: колонізувати землі Західної України (та й Західної Білорусі) чи то
шляхом прямої асиміляції — за першого, чи шляхом “державної асиміляції”. Це, зі
свого боку, не могло не привести до гострих українсько-польських зіткнень.
Засобом такої колонізації стали: неможливість для українців дістати державні по-
сади в адміністрації краю, у зв'язку, на залізниці, поступове зменшення українських
шкіл чи перехід на систему польсько-українських шкіл, відмови відкрити українсь-
кий університет у Львові; система осадництва, за якою близько 200 тис. поляків-ко-
лоністів дістали землі й державну підтримку в провадженні сільського господарства
у Східній Малопольщі; стан православ’я на Волині та ін. Намагаючись спинити зро-
стання національної свідомості українців, польська влада всіляко підкреслювала окре-
мішність від українців гуцулів, бойків, лемків, русинів. Ці дії польської влади, яка
вважала, що вищість польської культури зуміє зденаціоналізувати майже виключно
селянську українську масу, витворювали у свідомості ворожість до польської держа-
ви, чи — ширше — змусили їх відчути себе громадянами другого сорту. Між тим.
сам факт існування, хоч і короткочасного, української держави призвів до того, що всі
поважні політичні рухи в Західній Україні, незалежно від політичних симпатій таки
виступали за українську державу, в т. ч. і на цих теренах — комуністи, націоналісти,
консерватори, ундовці. Націоналісти й комуністи не визнавали факту приналежності
цих земель до Польщі, вели збройну терористичну боротьбу проти польської держа-
ви (комуністи — на поч. 1920-х — на Волині, націоналісти — з 1930 р. — по всій
Польщі). Причому, якщо одні орієнтувалися на СРСР, то другі певний час знаходили
опертя у Чехословаччині, Німеччині, Литві.
1 Айненкель Анжей. Політика Польщі відносно українців у міжвоєнний період. Вибрані проблеми // Украї-
на- Польща: Важкі питання,- Варшава, 1998,- Т. 1 2- С. 39-46, С. 37.
2 Там само - С. 38.
’ Лозинський Роман. Національний склад населення Галичини у міжвоєнний період (1919-1939)// Україн-
сько-польські відносини в Галичині у XX ст,- Івано-Франківськ: Плай, 1997.- С. 214-217, С. 217.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
141
Усе ж більша частина українського суспільства орієнтувалась на визнання існую-
чого стану речей — тобто існування на той час влади польської держави в Західній
•країні. Тут треба зауважити, що політика цієї влади, а також традиції недавнього
минулого, порівняно демократичний характер міжвоєнної Польщі сприяли досить
начному підйому українського національного руху, особливо на Волині, Холмщині й
Лідляшші, які до того значно відставали в цьому відношенні від Східної Галичини.
Наприклад, уже на середину 1920-х на Волині практично завершилось формування
повноцінної політичної системи.4
На Волині влада в особі воєводи Генрика Юзовського, зрозумівши, що зупинити
?озвиток українського руху не вдасться, прагнула зробити його пропольським, втім,
безуспішно — на заваді постали радикально налаштовані польські й українські націо-
налісти.5
До співпраці з поляками тою чи тою мірою прагнули різні політичні українські пар-
ії, що зуміли виборювати собі місця в польському сеймі — до 10% тих місць у різний
час були за українцями. У своєрідній прибудові до УНДО (Українське народно-демок-
ратичне об’єднання— найпотужніше легальне утворення в Галичині на той час) —
Українському католицькому союзі з ініціативи історика Степана Томашівського була
з и працював а концепція взаємин з Польщею, яка полягала в тому, що українці повинні
посягти в умовах Польщі національно-територіальної автономії.6
Дуже нашкодила українсько-польським стосункам у Західній Україні так звана “па-
цифікація”, проведена урядом між 16 вересня і ЗО листопада 1930 року. Не в останню
чергу це було викликано тим, що в цей же час ОУН руками своїх бойовиків здійснила
'лизько 2 200 актів саботажу: особливо підпалів сіна, дворів і т. п., щоб припинити
- олонізацію цих земель Польщею і привернути увагу до того, що діялось в Україні.7
Під час пацифікаційних акцій польський уряд таки довів, хто є владою на тих
еренах: було затримано 1 739 чоловік, випущено 596, передано до судів 1 143 (з них
було засуджено переважно на короткий термін — 25—30% обвинувачених). Тоді ж
було знайдено 1 287 гвинтівок, 566 револьверів, до 100 кг вибухівки.8 Санаційна ак-
ція супроводжувалась брутальністю і жорстокістю проти населення. Хоч і акції ОУН,
пацифікація зустріли протести населення, але об’єктивно подальші дії влади пород-
жували радикалізацію в масах, особливо серед молоді. Зростання числа членів і сим-
латиків ОУН було тим самим забезпечене.
Втім, не припинялись тоді ж і спроби політичного порозуміння між представника-
’ їй українських політичних партій і урядом. Після успішних для себе в 1935 році вибо-
?ів до сейму центристське УНДО, крім прагнення здобути самостійність держави для
України, декларувало готовність визнати “державну необхідність” і співпрацювало з
.. рядом у питаннях бюджету та інших законопроектів. До співпраці з існуючою в Поль-
щі владою закликала й церква, в особі, насамперед, митрополита А. Шептицького і
пископа Григорія Хомишина. Власне, церква більш ніж критично ставилась тоді до
радикальних спроб вирішити українську проблему, зокрема засобами ОУН.9
Певний доробок у справі полагодження польсько-українських стосунків доклала
нтелігенція обох народів. До таких кроків належить і видання з 1932 року “Віиіуйт
Роїзко-Іікгаіпзкі” зі спробами впливу часопису на польську публічну думку.10
На сторінках бюлетеня виступало чимало відомих осіб як із польського, так і з
• країнського середовища: Іполит Бочковський, Володимир Дорошенко, Богдан Леп-
4 Бусленко Василь. Події 1939 року і гснсзиз партійної системи Східної Галичини та Західної Волині у
міжвоєнний період // Волинь у новітній історії української державності.- Луцьк: Волинська обласна друкар-
-я. 1999,- С. 213-227, С. 224.
5 Кучерепа Микола. Національна політика Другої Речі Посполитої щодо українців (1919-1939) // Украї-
на - Польща: Важкі питання. Варшава, 1998 - Т. 1-2 - С. 11-28, С. 15.
6 Швагуляк Михайло. Участь в дискусії // Україна - Польща, 1998 - Т. 1-2.- С. 55.
7 Гунчак Тарас. Україна. Перша половина XX ст.- К.: Либідь, 1993.- 287 с,- С. 218.
* Тоггескі Пузгапі: К\¥Є8ііа Цкгаіпзка у/ роїііусе ПІ Кгеяту 1933-1945 - \Уаг82а\уа, 1972 - 8. 66, 67.
9 Кугутяк Микола. Українсько-польські стосунки 20-30-х років: від конфронтації до “нормалізації” // Укра-
нсько-польські відносини у XX ст. 1997 - С. 18—26, С. 23.
10 Стемпень Станіслав. Поляки й українці в Другій Речі Посполитій і спроба діалогу // Україна - Польща,
сторична спадщина і суспільна свідомість,- К.: Либідь, 1993,- С. 211-222, С. 213.
142
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
кий, Іван Кедрин, Роман Смаль-Стоцький, Леон Вишневський, Станіслав Лось, Ста-
ніслав і Ян Папроцькі та ін. Згодом у 1933 році група польської інтелігенції утворила
польсько-українське товариство, а ще раніше стала діяти єдина державна українська
наукова інституція — Український науковий інститут у Варшаві.
Проблема полягала в тому, що не лише ендеки (національні демократи) і пілсуд-
чики нічого не зробили для вирішення українського питання по суті, не розуміли
його. Не збагнули суті того питання в міжвоєнній Польщі (як і долю інших меншин,
що сукупно становили третину населення країни) і польські консерватори, які най-
більше осягнули українські стремління. Пропаговане ними на сторінках місячника
“N3823 Рґ2у82ІО8с” (з 1930 року) бачення взаємин двох народів було далеким від спо-
дівань українців. Розв’язання української проблеми вони вбачали у створенні україн-
ської держави над Дніпром, у Польщі ж українцям треба було надати культурну авто-
номію. Але надання цієї автономії вони узалежнювали від офіційного визнання укра-
їнськими політичними силами приналежність Східної Галичини до Польщі та зобо-
в’язання лояльної співпраці на користь єдиної Польщі.”
Тому Р. Бобринський схвалював пацифікацію і закликав українців переглянути
свою політичну й суспільну думку стосовно реалій, які склалися після світової війни
У зв’язку з цим він закликав українських політиків до припинення антипольської
агітації, розриву ОУН з Берліном. У листопаді 1938 р. в листі до О. Назарука (теж
діяча-консерватора) С. Лось висловив думку, що коли справа дійде до розвалу Радян-
ського Союзу, то можна буде створити над Дніпром українську державу, а всіх украї-
нців зі Східної Малопольщі переселити на Схід.11 12 Утім, до 1938 р. жодне з польських
політичних утворень ще не мало комплексної загальнонаціональної програми з цьо-
го приводу.
Але такі твердження з польського боку не могли зустріти прихильності українсь-
кого суспільства, українських політичних партій, оскільки чи не всі вони вкупі з пар-
тіями стояли на грунті опозиційності до польської влади (за винятком Волинського
українського об’єднання).
Проте були й відпливи. Від середини 30-х років керівництво УНДО дійшло вис-
новку про безперспективність подальшої опозиції. Причин такого кроку декілька:
поступова ліквідація демократичного парламентаризму в Польщі — опозиція пере-
ставала бути ефективною, антиукраїнський терор в СРСР, який поховав надії на ево-
люцію УРСР у напрямі національної державності, тиск кооперативного руху, тісно
пов’язаного з УНДО, який потребував політичної стабільності для розвитку госпо-
дарства.13 На парламентські вибори УНДО йшла під гаслом нормалізації польсько-
українських стосунків. Але опісля голова організації й віце-маршалок сейму Василь
Мудрий “виступав за те, щоб українці мали територіальну автономію в Польщі, за
проведення аграрної реформи на користь малоземельних, за припинення польської
колонізації на українських землях, ліквідацію концтабору в Березі Картузькій (сиді-
ли там в більшості українці.— Р. А.) і амністію українським політв’язням, за ліквіда-
цію двомовних шкіл (де реально переважала польська мова — маємо ці витівки і
зараз в Україні), за відкриття українського університету у Львові й за рівноправ’я
української мови в адміністрації на рівні з польською, за допуск українців до урядо-
вих адміністративних посад”14.
З боку польського уряду були зроблені деякі кроки назустріч українським дома-
ганням, але ті поступки були незначні. Загалом політика дискримінації українців три-
вала. Дійшло до того, що влада почала посилено сприяти полонізації православ’я
в Польщі, особливо в Холмщині й на Волині: переходу на польську мову богослу-
жінь, прагнення другої унії і т. п.15 Мала проблеми, особливо з власністю, греко-като-
11 Стаипень Станіслав. Цит. твір,- С. 215.
12 Швагуляк Михайло. Виступ в дискусії. Депортації українців та поляків. Кінець 39-го - початок 50-х
років,- Львів, 1998 - С.109.
13 Зайцев О. Ю. Представники українських політичних партій Західної України в Парламенті Польщі
(1922-1939 роки) // УІЖ .- 1993,- №1,- С. 72-84, С. 79.
14 8ргам>а Скгаіпзка. ЗсхзхЩу Німіопісгпе.- пг. 71,- 1985.- 8.121-159. 8.123.
15 Купранець Орест. Православна церква в міжвоєнній Польщі. 1918-1939.- Рим, 1974,- 236 с.- С. 191.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
143
шька церква в Галичині.’61 вже на початку 1938 р. УНДО змушене було теж зміни-
« свій курс на зближення з польським урядом. У кінці цього ж року Українська пар-
іментська репрезентація в сеймі Польщі, натхнена створенням автономії Карпатсь-
і України, вносить на розгляд сейму проект територіальної автономії західноукра-
-.ських земель. Та цей проект не був прийнятий до уряду.16 17
З 1939 р., коли над Польщею зависала вже загроза з боку гітлерівської Німеччини,
.-сраїнські політичні партії, що діяли легально, спробували ще раз дійти згоди з польсь-
ка) владою. Остання ж не тільки відкинула ці домагання, але й приступила до реаліза-
і.і нової програми (початок 1939 р.), яка мала на меті зміцнення польського елементу в
вхідній Малопольщі”, якнайшвидше “злиття краю з рештою держави”. Серед заходів
ікого роду передбачалось: інтенсифікація польського осадництва на українських зем-
-ях. прискорена еміграція українців за кордон, посилення боротьби з українським під-
~_тлям, спольщення адміністративного персоналу, розширення польського шкільницт-
ва та ін.18 Такого ж спрямування була нова “ програма державної політики Польщі на
Волині”, затверджена в лютому 1939 р. Міністерством внутрішніх справ.19
Такі настанови польських властей залишились незмінними аж до початку Другої
-зітової війни. Весною і влітку 1939 р. поліція провела численні обшуки і перевірки
'агатьох українців і громадських організацій, арешти політично-активних українців
особливо за належність до ОУН). Це посилило напругу в польсько-українських сто-
ликах. Все ж із початком німецько-польської війни (1 вересня 1939 р.) українські
вартії, представлені в парламенті, заявили про підтримку польської держави.20
У польській армії було від 120 до 200 тис. українців, і більшість із них добре вико-
.али свій обов’язок.
В умовах, коли шлях переговорів з урядом Польщі, який вели легальні українські
артії, видавався безуспішним, на арену політичної боротьби виходить ОУН. Вона
проголошує своєю метою набуття “незалежної соборної української національної
держави”. Це мало би відбутися шляхом “усунення всіх окупантів з українських зе-
іель”21. При цьому організація відкидала у своїй діяльності будь-які орієнтації на
історичних ворогів”, що під ними малися насамперед Польща і Росія. Програмові
зсади ОУН пропонувала також засадничо-альтернативному суспільнополітичному
. строєві й економічному ладові, що існував тоді в Польщі й СРСР. В українській
державі передбачалась участь усіх працюючих у державному управлінні, передача
землі у приватну власність селянам, значне одержавлення промисловості, вільні проф-
спілки, неможливість визиску з боку капіталістів, поширення національної школи й
освіти і т. ін.22
ОУН постає як політична партія і рух, що первинно базувалась на ідеології інтег-
рального націоналізму. Організація відкидала будь-яку співпрацю з окупаційним поль-
ським режимом і поборювала його головно терором. Причому прагнення до терактів
виникало швидше на ґрунті націоналістичних настроїв мас, ніж з ідеології чи керів-
ництва ОУН. Попит на терористичні акції був особливий з боку молоді й дістав ви-
знання серед тих же мас у низах українського суспільства. З 1921 по 1939 рр. УВО
(Українська Військова Організація) і ОУН вчинили 18 “експропріаційних” акцій,
63 замахи на життя польських урядовців і відомих українських діячів.23 Серед найві-
доміших акцій — замах на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького 15 черв-
16 Див. про це: Будорович Богдан. Ватикан, Польща й українська католицька церква напередодні Другої
світової війни // Сучасність- 1983 - Ч. 12 - С. 92-105.
17 Зайцев Ю. О. Цит. праця.- С. 81.
18 Швагуляк Михайло. З історії українсько-польських взаємин напередодні та під час німецько-польської
війни 1939 р. // Україна - Польща.- К., 1993,- С. 232-241, С. 236.
19 Кучерепа Микола. Цит. праця - С. 27-28.
2(1 Швагуляк М. Цит. праця - С. 240.
21 Книш Зенон. Становлення ОУН - К.: Вид-во ім.Олсни Теліги, 1994 - 128 с.- С. 98.
22 Книш Зенон. Цит. праця - С. 99-100; Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів
(1929-1941 рр.). - К„ 1998.- 201 с,- С. 17.
23 Моїуі А. 3. Цкгаіпіап паііопаїізі роїіґісаі уіоіепсс іп іпісг ^аг Роїапб, 1921-1939 - Базі Еигорсаг Риаіегіу.-
XIX - Мг. 1,- 1995.- Р. 57. Українських діячів - тих, які, на думку керівників ОУН, були угодовськи налашто-
вані до польської влади - Р. А.
144
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
ня 1934 р., вчинений Т. Мацейком. Загинуло від тих дій 63 особи, з них чи не більше
половини українців. ОУН проводила й інші акції політичного характеру, зокрема на
утвердження українського шкільництва в Західній Україні та ін. Всі ці дії сприяли як
широкому розголосу про її існування, так і загостренню стосунків з легальними укра-
їнськими політичними партіями і церквою, які засуджували терор. Найбільше ж, зві-
сно, члени ОУН на західноукраїнських землях потерпіли від польської влади, яка
змагалася з ними не лише силою, а й провокацією, засобами політичного і міжнарод-
ного впливу. За ґратами нерідко опинялись керівні кадри Крайової екзекутиви ОУН
на ЗУЗ, чимало членів ОУН змушені були виїздити за кордон. Так, у липні 1934 р. до
концтабору Береза Картузька поляки посадили близько 150 членів організації, а всьо-
го за 1929-1934 рр. в Польщі було ув’язнено 1 024 члени ОУН, чотирьом винесено
смертні вироки, шістнадцятьом—довічне ув’язнення.24 Треба сказати, що 1939 року
кількість ув’язнених українців у Польщі наближалась до 20 тис.,25 а члени і симпати-
ки ОУН становили серед них невелику частину. Щодо чисельності самої ОУН —дані
з цього приводу дуже суперечливі. Тільки активних членів у середині 1930-х років
німці нараховували півтори тисячі осіб.26 Микола Сивіцький пише про 15 000 членів
організації, які вийшли з польських тюрем у вересні 1939 р.27
Таким чином, можна ствердити, що протягом міжвоєнного періоду умови перебу-
вання українства в складі Польської держави були, звісно, кращі, ніж в УРСР у підра-
дянській дійсності. Але нормалізації стосунків між політичними елітами, народа-
ми — не сталося. Польське суспільство і влада бачили Східну Малопольщу невід’єм-
ною частиною Речі Посполитої й слухати не хотіли, щоб іти на якісь поступки україн-
цям у визнанні їхніх прав на рідну землю, відкидаючи навіть вимоги національно-
територіальної чи й культурної автономії. Більша частина українського суспільства й
легальні політичні українські партії добивались такої автономії мирними, парламент-
ськими методами, але без успіху. Поволі, але неухильно це штовхало іншу частин}
суспільства до радикальніших засобів звільнення не лише від польської окупації, а й
до здобуття української державності в цілому, — так виникає і діє ОУН. Авторите-
організації укріпився не лише активністю в Польщі, а й участю в обороні Закарпатсь-
кої України-Руси. Час і події в Європі в кінці 30-х показували, що домогтися визво-
лення можливо тільки з опорою на власні сили народу, і це не можна відкладати на
далеке майбутнє.
2.2. Від вибуху Другої світової війни
до радянсько-німецької війни
Друга світова війна закладалася наслідками Першої світової, не-
вдоволенням, насамперед, Німеччини та її союзників Версальською системою дого-
ворів. Але не менше за Гітлера до розв’язування світової війни в 1939 р. приклав
руки і Сталін, потакаючи, а то й сприяючи агресії Німеччини. Якщо остання йшла д
війни, базуючись на зверхності арійської раси, її права на світове панування, то Ра-
дянський Союз, виходячи з глобальності комуністичної доктрини, волів того ж.
Уже з червня 1939 р. керівництво СРСР у відносинах із Німеччиною перестав
задовольняти тільки економічна співпраця.28 * Взаємне зближення політичних позиці
сторін поступово приводило Радянський Союз і Німеччину до підписання відповід-
них договорів (за рахунок третіх країн). Які цілі при цьому ставила Німеччина —
24 Баган Олег. Націоналізм і націоналістичний рух. Історія та ідеї - Дрогобич: Відродження, 1994,- 191с
С. 104.
25 Там само - С. 117.
26 Кентій А. В. Нариси історії організації українських націоналістів (1929-1941 рр.).- К., 1998.- С. 54.
27 Сивіцький Микоча. Польсько-український конфлікт 1943-1944 рр. // Україна - Польща.- К., 1993 -
С. 241-248, С. 243. Спеціальний облік членства не вівся. В організації переважала молодь, селяни, студенти
28 Лебедева Н. С. Четвертий раздел Польши и катьіньская трагедия // Другая война. 1939-1945
М.: РГГУ,- 1996,- С. 237-295. С. 238.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння ] 45
г.домо. Мало відомі справжні цілі СРСР у цій війні. Спрямованість задумів Сталіна
2дє текст його промови на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 19 серпня 1939 р. Навод-
- у тут частину тексту російською мовою:
“Опьіт двадцати последних лет показьівает, что в мирное время невозможно иметь
: Европе коммунистическое движение, сильное до такой степени, чтобьі большевист-
. кая партия смогла бьі захватить вдасть. Диктатура зтой партии становится возмож-
- ой только в результате большой войньї. Мьі сделаем свой вьібор и он ясен. Мьі дол-
- ньі принять немецкое предложение и вежливо отослать обратно англо-саксонскую
:иссию.
Первьім преимуществом, которое мьі извлечем, будет уничтожение Польши до
-змих подступов к Варшаве, включая украинскую Галицию.
Германия представляет нам полную свободу действий в Прибалтийских странах и
-е возражает по поводу возвращения Бессарабии СССР. Она готова уступить нам в
дчестве зони влияния Румьінию, Болгарию и Венгрию. Остается открьітьім вопрос,
.зязанньїй с Югославией...”29
Результатом німецько-радянських переговорів став відповідний Договір про не-
- іпад і секретний протокол до нього, підписаний в ніч з 23 на 24 серпня Молотовим
Ріббентропом у присутності Сталіна (тепер частіше знаний як Пакт Молотова—
З.ббентропа). За великим рахунком, це був договір швидше не про ненапад, а про
лівробітництво у розподілі Східної Європи (що не виглядає дивним, враховуючи
?ча б тісні військово-технічні стосунки СРСР і Німеччини в 1923-1933 роках).
Підписання цього договору уможливило впевненість Гітлера у війні з Польщею,
<а почалася 1 вересня 1939 р.
Уже 5 вересня Молотов відповів згодою на прохання німців увести радянські вій-
.ька у Східну Польщу. Спочатку наступ планувався з 12 вересня, але, оскільки Вар-
_ава ще трималась, польський уряд і військове командування перебували в країні, то
визвольний похід” було перенесено на 17 вересня 1939 р.30 Результати того “походу”
.домі. Польська держава перестала існувати. Західна Україна опинилась у складі
РСР.
Що при цьому було порушено ряд міжнародних договорів, в т. ч. і з Польщею, —
- РСР і Німеччину вже не хвилювало.31
Роль українських політичних чинників у тих процесах була досить скромна. Вище
з же згадувалося про спроби пошуків порозуміння легальних політичних партій з поль-
-зкою владою.
ОУН у цих подіях намагалась добитися своїх цілей, не відкидаючи сприяння Ні-
:еччини, почасти використовуючи зацікавлення останньої в українських справах. ОУН
пушена була шукати підтримки Німеччини, позаяк та була вороже налаштована про-
зі країн-окупантів України: Польщі й СРСР, історичних ворогів нації, — як тоді пи-
. їлось. Іншого сприяння українцям у той час ніяка з великих держав не надавала і не
-.панувала це робити, сприймаючи УРСР як невід’ємну частину СРСР, а Західну Укра-
ду — як таку ж складову частину Речі Посполитої. Німеччина, яка мала свої плани
- тосовно Східної Європи, дивилась на українські справи дещо інакше.
З 1938 р. Абвер (німецька армійська розвідка) мав зв’язки з ОУН і передбачав, що
зо вторгнення в Польщу силами підготовлених українців (з допомогою Німеччини)
южна буде підняти українське повстання в цій державі, що пришвидшило б крах
Польщі.32 Від початку серпня 1939 р. в Словаччині, Австрії існувало кілька навчаль- 39
39 Див. однойменний текст промови як додаток до статті: Дорошенко В. Л. Сталинская провокация Второй
іровой войньї // Другая война- М., 1996.- С. 73-74, С. 73. Текст промови знайдено Т. С. Бушуєвою і €
.□ротним перекладом з французької, тому я подаю його без українського перекладу.
111 Лебедєва Н. С. Цит. твір.- С. 245.
51 Порушено було такі договори: Пакт Ліги націй від 26 червня 1919 р., Паризький антивоєнний трактат
і 27 серпня 1928 р., Лондонську конвенцію від 3 липня 1933 р. про визначення агресії, Ризький мир Радян-
□кої Росії з Польщею - 1921 р., угоду про ненапад від 25 липня 1932 р., що згодом була подовжена на час до
грудня 1945 р., спільне комюніке урядів Польщі й СРСР від 26 листопада 1938 р. про подовження, власне,
<1 угоди.
53 Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.- Париж - Нью-Йорк - Львів, 1993
'9 с.- С. 72.
146
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
них центрів, де щонайменше три сотні українців готувались до диверсійно-розвідх -
вальної діяльності. За даними Р. Торжецького, у майбутньому повстанні мали взяті
участь 1 300 офіцерів і 12 000 солдатів.33
Як можна зрозуміти з ходу розвитку подій, для німців у той час українське питан-
ня все ж залишалось другорядною чи й третьорядною справою — стосовно поступок
чи обіцянок українцям зі свого боку. Адже, як відомо, землі Західної України, за пак-
том Молотова—Ріббентропа, трактувалися вже як зона особливого інтересу і вплив\
СРСР. Тому, хоч підготовка до антипольського повстання з боку Німеччини тривала
як на мене, цих українців та й діячів української політичної еміграції використовува-
ли на всяк випадок. Ще коли СРСР не виступив проти Польщі на початку вересня
1939 р., Гітлер дає вказівку В. Канарісу організувати збройні виступи націоналістич-
них сил у Західній Україні, метою яких було б знищення поляків і євреїв. Тоді т-
керівництво Німеччини розглядало як один із можливих наслідків падіння Польш
утворення незалежної польської і галицької України, якщо СРСР із цим погодиться. -
Про ці плани було повідомлено А. Мельника, провідника ОУН. У Москву ж міністр
закордонних справ III Рейху повідомив про можливість утворення на теренах Польш
нових незалежних держав.* 34 35 СРСР виступив 17 вересня 1939 р.
Проти такого повстання, ініційованого, як вважалося, в самій Україні — і на ко-
ристь Німеччини, виступила Крайова екзекутива ОУН, критично налаштована до Про-
воду організації.36 Українські частини, підготовлені абвером, на фронті задіяні не були
Українці в складі польського війська боролись як і солдати-поляки. Щодо повстансь-
ких дій, то вони таки мали місце в той час, хоча свою роль тут відіграли не стількі
члени ОУН, скільки протипольські настрої місцевого населення. У 20 повітах Західно
України взяло участь у тих акціях 7 029 осіб зі зброєю в руках, здобувши 2 гармати
23 важких і 80 легких кулеметів, 300 гвинтівок, 1 485 гранат, 3 поїзди і 54 авто.3’
Дані про цей виступ не дуже зрозумілі. На мою думку, швидше йшлося про те
щоб здобути зброю для майбутніх боїв, тому радше було роззброєння при добріГ
нагоді. Виступити збройно проти Польщі в ті дні означало б визнати і об’єктивне
підтримати наміри СРСР стосовно Західної України, на що жодна з українських пар-
тій погодитись не могла.
Українське втручання у справу, хоч яке воно було, не мало ніякого впливу на рі-
шення двох надпотуг, які вже поділили зони своїх впливів. Тож майже в усій Західні;
Україні встановлювалась радянська влада. Червона армія входила туди з боями чі
без, часто стрінута національними прапорами. Але було то не воз’єднання, а приєд-
нання: СРСР приєднав до себе частину Польщі. Саме тому найактивнішу участь
захопленні цивільної і політичної влади в краї відіграли структури НКВС, які керува-
лися для цього таємною директивою наркома Л. Берії від 15 вересня 1939 р.38 *
Зміна влади в краї позначилася й на долі та взаєминах поляків і українців. Суть
справи полягала в тому, що поляки переставали бути державною і привілейованок
нацією на цих теренах, статус українців вивищувався юридично до статусу корінної
державницької нації УРСР. Влада радянська тому сприяла, ведучи пропаганду проті
польськості, правда, більше з точки зору класової, аніж національної: українські се-
ляни отримали землі польських осадників, церкви, в т. ч. католицької, польських по-
міщиків. Не впевнена щодо своїх нових громадян польської національності як із кла-
сової, так і національно-державної точки зору (адже поляки в Україні сприйняли по-
дії 17 вересня як окупацію), радянська влада з 10 лютого 1940-го по червень 1941 р
організувала депортацію їх на Схід, у Сибір. Загалом було виселено до 1 млн. 200 тис
осіб, включно з українцями, поляків серед тієї кількості було 65%.39
31 Топескі Вузгапі. Роїасу і ІПсгаіпсу. УУагехахуа- 1993- 8. 33.
34 Косик Володимир. Цит. праця.- С. 74.
35 Кентій А. В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів (1929-1941 рр.).- К., 1998.- С. 115
36 Тоггескі Кузгапі. Цит. праця - 8. 33.
37 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 70.- Арк. 2.
3* Шаповал Ю. Золотий вересень 1939-го: як це робилося насправді // Волинь у новітній історії українсь-
кої державності.- Луцьк. 1999.- С. 159-173, С. 163-164.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
147
У Західній Україні почалась українізація шкільництва, з’явились українські вузи,
Львівський університет став українським за викладанням, частина українців була за-
лучена до адміністрації. Зворотним боком цих змін стала радянізація краю, зокрема
колективізація в сільському господарстві, терор НКВД.
Услід за українізацією, чи радше — деколонізацією, йшла, хоч і повільніше, руси-
фікація краю.
Соціальною, психологічною метою радянізації, русифікації ставала відмова від
множинності суспільно-політичних ідей і процесів, що існували в Західній Україні
ще в часи Австрійської імперії, і менше — за Польщі. Насаджувалось офіційне “Я”
} свідомість людини, а справжнє “Я” заганялось у сферу приватну, інтимну, яку влада
чимраз обмежувала, звужувала, щоб, врешті-решт, офіційне, радянське “Я” стало єдино
істинним.40
Українські політичні партії в більшості чи розпустили своїх членів ще до приходу
Рад, чи призупинили діяльність, згодом багато їхніх діячів і членів були або заареш-
товані, або змушені піти на територію Польщі, окуповану Німеччиною в Генерал-
губернаторство.
Депортації, зміна суспільно-політичного статусу поляків, що проживали в Захід-
ній Україні, неминуче привели не лише до негативного ставлення до всього радянсь-
кого. Насамперед, українізація краю, втрата поляками роботи, свого статусу привели
до поглиблення антагонізму між українцями і поляками, який виявився вже в часи
німецької окупації.
У самому Генерал-губернаторстві українські партії проводили активну роботу. До
певної міри сприятливим для них було те, що на цих теренах (особливо Холмщина і
Лідляшшя) німці засадничо прагнули до противаги в національній політиці.41 Тут
країнці дістали певне сприяння з боку німецької влади у справі своєї самоорганіза-
ції. Так, виникає Український Центральний Комітет (жовтень 1939 р.) на чолі з про-
цесором Володимиром Кубійовичем. Комітет мав займатися всіма легально дозволе-
-:ими українськими справами, особливо ж шкільництвом, кооперацією, допомогою
'іженцям і т. п.
З партій, що мали найбільший вплив у комітеті, слід назвати ОУН, очолювану
Андрієм Мельником.
Завдання своєї установи В. Кубійович убачав в усуненні польського впливу і поси-
ленні національної свідомості українців, втраченої у минулому.42 Це значною мірою,
собливо на селі, УЦК зміг зробити. Та говорити про якусь привілейованість україн-
ців у Генерал-губернаторстві, як то стверджували в попередні десятиліття деякі поль-
.ькі історики,43 немає рації. Українці отримали задоволення тільки частини своїх куль-
рно-національних прав, у яких їм свого часу відмовляла або стримувала їх влада
Другої Речі Посполитої.
З іншого боку, поляки в межах Західної України мали, хоч і дуже обмежений, але
те ж далеко більший вияв свого національного життя, участі в політичному житті
граю, ніж це припало полякам на землях, що були завойовані Німеччиною. Разом з
“їм і у, власне, Польщі, і в Західній Україні польський загал у переважній більшості
-е вважав, що встановлені кордони держав на Сході Європи є сталими. Були надії на
ахідних союзників, після падіння Франції в червні 1940 р. почалось очікування не-
минучої війни між Німеччиною і СРСР. Було зрозуміло як полякам, так і українцям,
цю тільки така війна уможливить зміни статусу Польщі й України.
19 Див. статтю: Парсаданова В. К. Дспортация населення из Западной Украиньї и Западной Беларуссии в
'9-1941 гг. // Новая и новейшая история.- 1989.- №2. Бугай М. Ф. у статті: Депортація населення з Украї-
- УІЖ,- 1990- №10- С. 32-38, С. 34-35,- пише про 10% усього населення Західної України і Західної
орусії. Є дані й про 700 тис. поляків з 1 млн. 200 тис. вивезених.
40 Ковалюк В. Р. Культурологічні та духовні аспекти “радянізації” Західної України (вересень 1939 - чер-
-:ь 1941 р.).- УЇЖ,- 1993,-№2, З,- С. 3-16, С.10.
’’ Тог2ескі Вузхагд. Роїасу а ІІкгаіпсу.- 8. 54.
Див. про УЦК у ті роки: Кубійович Володимир. Українці в Генеральній губернії. 1939-1941.- Чикаго-
-• - С. 664.
" Вгсезпіак Апіопі В., Згоіа іУіехІак 7.. Вго§а бо пікаб - \У., 1973 - 8. 73.
148
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Українська проблема так чи інакше розглядалась різними еміграційними угрупо-
ваннями і структурами польського уряду на еміграції. Так, 28 листопада 1939 р. була
прийнята ухвала комітету до справ краю, яка мала б стати підставою до переговорів
із представниками українства. У вступі ухвали (інструкції) говорилося, що уряд не
тільки допускає можливість порозуміння з самостійницьким рухом, але й “визнає
проблему створення спільного польсько-українського фронту..., спрямованого про-
ти комуністів”.44 Далі в тексті йшлося про можливість утворення української держа-
ви, східні кордони якої Польща визнає такими, якими захочуть їх українці. Новопос-
тала держава увійде на засадах рівності з Польщею. Польська і українська меншост’
в обох державах отримають повне задоволення своїх національних і культурних прав
на взаємних засадах.45
Та ці ідеї не знайшли підтримки в глави польського уряду генерала К. Сікорсько-
го, який ставився до ідеї федералізму обох народів досить скептично.
Різні кола польської еміграції по-різному ставились до української проблеми. Вій-
ськові, соціалісти і людовці були дуже стримані в оцінках, очікували її вирішенню
разом із союзниками, розглядаючи проблему в обширі: Польща—Росія—Україна. Інш
угруповання, особливо прометеїсти різних поглядів (насамперед пілсудчики), вбача-
ючи обов’язок Польщі звільнити Східну Європу від комунізму і впливу Росії, висува-
ли ідею федералізації двох держав, а отже, й утворення української держави.
Національні демократи та їхні прихильники були різко налаштовані проти планів
прометеїстів, уважаючи, що тільки польський і російський народи можна сприймав
як серйозні політичні сили, а незалежна Україна не гарантуватиме безпеки польсько
держави, й нагадували про Волинь і Галичину.46
Експерти, які так чи інакше представляли погляди тих кіл польської еміграції, те*
розійшлися в думках, аналізі поточних і майбутніх польсько-українських стосунків
Так, Олігерд Горка наполягав на тому, що польська держава має бути зацікавлена в
поставі незалежної України, і саме Польща мала б першою видати прокламацію пр<
таку незалежність, щоб завоювати прихильність українців. Доктор Б. Лонішампс твер-
див протилежне, запевняючи, що незалежна Україна була б значно небезпечніших
сусідом Польщі, ніж Росія, а східний кордон Речі Посполитої (на 1 січня 1939 р
непорушний.47
Цікавими є роздуми Людовіка Гродзіцького стосовно земель Східної Малополь-
щі. Він бачив їх чи то в складі Польщі, чи то в складі якоїсь української держави, чі
то в складі СРСР. У другому випадку цей експерт пропонував обмін території і насе-
лення між Польщею й Україною.48 49 Загалом Л. Гродзіцькі радив якомога довше утри-
муватися з заявами про підтримку української незалежності до вирішального момен-
ту у війні (документ завершений у березні 1940 р. — Р. А.).
Керівництво військового штабу зупинилось, однак, на ще стриманіших формулю-
ваннях у розроблюваних деклараціях як то: “Уряд Польщі визнає право української!
народу на власну державність і готовий підтримати його прагнення на дипломатичнії
ниві в міру розвитку міжнародної ситуації”. Інший варіант того документа військових
заходив лише до визнання за українцями права на “національно-культурну автономію”4"
Польське підпілля пробувало порозумітися з українськими еміграційними коламі
за кордоном — у Франції, Угорщині, Румунії. Вдалось то найкраще з діячами УНР
але вони мали щонайменший вплив як в Україні, так і на дієві кола еміграції. Мали
місце розмови Владислава Піховського (польське підпілля) з митрополитом УГКЦ
Андрієм Шептицьким у квітні, згодом у червні-липні 1940 р. про нормалізацію сто-
сунків між українцями і поляками. Але то все лишилося розмовами. Структури поль-
ського підпілля “Хватки АУаІкі ХЬго)пе)” (2\У2) — Союз збройної боротьби — в За-
хідній Україні від середини 1940 р. були спаралізовані викриттями й арештами з бою
44 Топескі Я. Роїасу а ІЛсгаіпсу.
45 Там само - 8. 101.
46 Топескі К. Роїасу а Цкгаіпсу - 8. 102.
47 Там само - 8. 103.
4Я Там само - 8. 104.
49 Там само - 8. 106.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
149
НКВД.50 Утім, і до того поляки на теренах Галичини, Волині, як стверджує добрий
знавець польсько-українських стосунків Річард Торжецькі, не співпрацювали з укра-
їнським підпіллям, а тому про будь-які підстави порозумінь тих сил не могло бути й
мови.51
У Генерал-губернаторстві сторони теж до будь-якої співпраці не дійшли як через
минулі образи й упередження, так і з переконання поляків у колаборації українців з
гітлерівцями, небажання зміни статусу території з польського боку. З боку українців,
крім давніх образ, серед найактивніших політичних чинників були й вагомі надії на
Німеччину.
У певному сенсі українські політики почувались навіть ліпше, ніж поляки: доля
одного їхнього історичного ворога — Польщі — була чи принаймні виглядала поки
що вирішеною, і побічно — на користь українців. З німцями ще не боролись, як про-
тидіяти НКВД у Західній Україні поляки й українці тільки-но вчились.
Офіційна позиція ОУН(р) стосовно Польщі виразнилася в ухвалі II Збору (квітень
1941 р.) і політичній постанові травня цього ж року. Від поляків вимагалося відсту-
пити із земель Західної України і підтримати боротьбу українців за їхню державність.
Така настанова послужила б добрим стосункам між народами.52
2.3. Організація польського підпілля на Україні
в роки війни, його ставлення до українців, німців
і радянських впливів
Початок німецько-радянської війни 22 червня 1941 р. об’єктивно
підніс становище поляків. Адже тепер Польща виступала вже в якості союзника СРСР,
го з’являлись надії на вирішення питань східних країв на свою користь.
Щоправда такі надії поляків не дуже-то підтримувалися союзниками, а головно
Великобританією, де перебував польський уряд в еміграції (в Лондоні). СРСР не по-
спішав відмовлятися від новонабутих, хоч і швидко полишених територій, а Велико-
британія в таких питаннях, зрозуміло, йшла на поступки швидше Сталіну, ніж Сікор-
ському. Та ще гіршим в очах поляків на міжнародному відтинку виглядала справа
?тфаїнців, їхні домагання на незалежність. Адже, на відміну од Польщі, Україна не
5ула присутня безпосередньо на міжнародній арені.
Виходячи з таких геополітичних реалій, польський еміграційний уряд розробляв
плани повстання в Польщі у сприятливий момент. У військовому відношенні Західна
Україна входила в обшар №3 “ХХУХ” (з 1942 р. — АК — Армії Крайової, всього об-
ларів було 6) із центром у Львові. Обшар цей ділився на округи: Львів, Станіслав,
Тернопіль і Волинь. Округи ділилися на райони, останні — на повіти.
Низовими структурами районів і повітів були секції — 54 особи в кожній — і взво-
ди, які об’єднували секції. Від середини 1941 р. з початком нової війни, відступом
Рад і приходом на ці терени керівництва ХХУ7 в усіх цих підрозділах підпілля пройш-
іо очищення від непевних елементів, а то й творились вони чи не з початків. Волинь
стала округом із центром у Ковелі, підпорядкованим безпосередньо Головній комен-
датурі ХХУХ. Комендантом обшару №3 командуючий АК генерал С. Ровецький при-
значив у липні 1941 р. генерала К. Савицького (“Прут”). Комендантом Волинського
зкругу у вересні 1942 р. був призначений підполковник К. Бамбінський (“Любонь”).53
Загалом організація підпілля тривала майже до кінця 1943 р.
50 Рііаг НЧасіухіап. “Вигга” па \Уо1упі” г (іхічоху 27 ХУоІупзкіе] ду\уіг]і ріссЬоіу Аптпі Клуо^су- \Уаг8га\уа,
997,- 228 8,- 8. 20.
51 Тоггескі Я. Цит. праця,- 8. 107.
52 Постанови Другого Великого збору ОУН з квітня 1941 р. // Політичні постанови. Збір документів - ОУН
світлі постанов Великих зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 рр - 1955,- С. 31-37
53 Тоггескі Я. Роїасу а Цкгаіпсу - 8. 143.
150
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Польська розвідка діяла на теренах України успішно десь до квітня 1942 р., здобу-
ваючи цінну інформацію для союзників того ж СРСР (які її передавали). Але з квітня
1942 до 1943 р. Абвер викрив мережу такої розвідки. Досить непогано діяла в Украї-
ні, у тилу в німців контрдиверсійна група, заслана з Англії, яка складалася з поля-
ків, — “Вахлярж”.
Крім того, в Україні (Західній) діяло ще ряд військових організацій або відділів,
утворених польськими політичними партіями — Батальйони Хлопські (ВСН), Наці-
ональні збройні сили — N28, XI, КІЧ, ОАУ-КАУ, ІІпіа 2ОВ., КОР, Ріад та ін.54 Баталь-
йони хлопські серед них мали найбільший вплив, тут вони були оформлені в округ
Волинь (комендант Зигмунд Румель — “Кшиштоф Поремба”) і округ Львів (комен-
дант Адам Чужитек — “Адась”).
За приблизними підрахунками, загалом у вищеназваних організаціях налічувалось
у Західній Україні кілька тисяч осіб, згодом переважна більшість членів тих структур
у ході об’єднавчого процесу увійшли до складу АК.
Військову спілку польського підпілля доповнювала структура адміністраційна і
виконавча. В кожному з 51 повіту краю своє представництво мали окружні делегату-
ри уряду. На Волині такими делегатами були Казімеж Банах — “Ян Ліновський” і
Юліан Козловський — “Ціхий”, у Львові: Францішек Буряк — “Без”, Станіслав Куль-
чинський — “Адам”, Юліан Чижевський — “Маріан Ожехович” і Адам Островсь-
кий— “Габріель”. Усі ці делегати тісно співпрацювали з політичними партіями —
8іогоппісі\уо Сидоре, 8іогоппісЬуо Магосіо\¥е, РР8, 8іогоппісі\уо Петокгаіусхпе.55
Які завдання ставились перед польським підпіллям? Підготовка до збройного по-
встання. Україна як більш-менш поважний чинник у тому повстанні ставала тільки у
другому плані. Роботу над ним було закінчено у Варшаві восени 1940 р. й відіслано
до Лондона. З березня 1943 р. план той носив назву — план “ч. 154”. Однією з цілей
повстання мало би стати протиставлення українським спробам. У плані вказувалося,
що існувала серйозна небезпека з боку українців. Якщо українці не змінять свого
ставлення до поляків, то “вони можуть втягнути нас у боротьбу, головно, за Львів”56.
Основним противником повстанців у Польщі головний комендант АК бачив, звіс-
но ж, німців, а також німецькі війська, що мали вертатися зі східного фронту. На
третє місце поставлено українців: ”Як додаткових противників бачу в першій черзі
українців, у другій — литовців. Існує навіть можливість боїв з українцями на терені
бази від першого дня повстання. Від початку також будемо змушені боротися з укра-
їнцями у Львові”57.
План “ч. 154” показує, що головне командування АК не мало достатніх сил на
західноукраїнських землях, не мало підтримки з боку власного населення, тому зі
сходу українських територій до бази повстання зараховувало тільки західну частину
Полісся (район Берестя над Бугом).
Східні терени держави тому планувалось опановувати тільки після зайняття влас-
не польського центру і заходу країни. Проти українців у цей же час пропонувалось
вести оборонну боротьбу, якби останні її почали.58
На українських землях поляки планували не допустити згромадження німецького
війська, яке буде вертатися зі сходу на захід, і спрямувати його в напрямі Східної
Прусії та через Галичину, оминаючи центральну Польщу.
В час повстання польські збройні відділи в Україні, “Вахлярж” мали би розпочати
диверсії на залізницях, щоб перервати роботу залізниці на лінії Білосток—Брест—Ко-
вель—Львів і лініях Двини та Дніпра.
Східні терени Малопольщі Всходнєй автори плану “ч. 154” вважали труднішими
до опанування, на них вони тоді ще не мали сил. Головна проблема вбачалася в зав-
84 Піскунович Гчнрик. Польське підпілля на південно-східних кресах Другої Речі Посполитої у 1939-
1945 рр. // Україна - Польща: Важкі питання.- Т. 1-2- С. 172-189, С. 180.
85 Піскунович Г Цит. твір - С. 181.
56 Терещук Петро. Нариси з найновішої історії // Визвольний шлях.- 1960 - №ІХ-Х1І, №1Х - С. 987-998,
С. 993.
57 Там само - С. 994.
58 Терещук П. Цит. твір - С. 994.
:>озділ 2. Українсько-польське протистояння 257
~:й боротьбі з українцями. Тому спочатку на цих теренах опанування території здійс-
ни б місцеві повстанські відділи. Надалі треба було згромадити сили до дій най-
-?ше на Львів, пізніше — на Вільно.59
Цей другий план так і не був реалізований, фронти мінялися надто швидко... Тому
- е 28 лютого 1943 р. головний комендант АК в рапорті до “Начального вождя” (Го-
знокомандуючого всіх польських військових сил) у Лондоні запропонував прово-
зи повстання по ходу просування фронтів зі сходу на захід. Частинно цей проект
з реалізований у військовій операції 1944 р. “Буря”.
Питання про чисельність польського підпілля в усій Західній Україні в роки війни,
— кільки мені відомо, ще не з’ясовано. Точні дані маю лише про фінансову підтримку
.^зго польського підпілля союзниками на 1943 р. Так-от, на утримання кадрів і тере-
зих організацій — 1 240 000 дол.; акція: “Звйонзку о двету”; “Н” — 1 440 000 дол.;
гоя і амуніція, військові матеріали — 5 190 000 дол.; “Вахлярж” — 1 500 000 дол.;
- г ерв — 630 000.
Таким чином, у Західній Україні на 1943 р. виникає, по суті, два національних під-
-’-тя — польське й українське і дві підпільні армії — АК й УПА. Крім того, існувало
_ г радянське підпілля, кероване з Москви. Кожне з цих підпіль представляло цілі на-
зи. а радянське — й державу, було чималою силою. Головне протиборство розгорну-
.ь між польським і українським рухами. Та спочатку були спроби порозумітись, про
відомо переважно з польських джерел, опрацьованих Р. Торжецьким.
Уже перші інструкції для керівництва АК в Польщі (Західній Україні) визначали,
—амперед, непорушний стан сторони польської, який існував до 1939 р. — зІаШз
-. апіе Ьеііеіт. Підпілля мало залишатися законспірованим і не виявляти себе до
—у повстання проти німців. Та ж інструкція (1941) вказувала на необхідність з’ясу-
. и політичну структуру українства і його плани, орієнтації, рівень національної сві-
юсті. Помічник в українських справах генерала Савіцького (керівника 3 обшару
- зівського АК) Ярослав Дем’янчук уважав, що належить дбати про позитивне став-
. -ня українців з огляду на загрозливе становище польської державності на тім тере-
Та загалом у керівництві АК у Варшаві і Львові воліли в українських справах бути
-ке обережними.60 На рівні обшару і нижче дозволялось проводити зустрічі з укра-
.ьким підпіллям лише для з’ясування його позицій, про всі фундаментальні питан-
мова з українцями могла вестись головним командуванням АК, але знову ж таки —
*ьки після рішення еміграційного уряду в Лондоні. Така централізація, зважаючи
_ різні політичні настрої різних політичних партій в уряді і навколо нього щодо
__локальних меншостей, а особливо українців, створювала суттєві перешкоди для
.ягнення порозуміння сторін в Україні навіть на короткий час.
Між тим, необхідність контактів обох підпіль усвідомлювали й українці, і поляки,
= 5 таких контактів важко було вести політичну боротьбу і готуватися до збройної,
з зрити плани на майбутнє краю.
Такі контакти, зустрічі почались, як можна зрозуміти, спершу з тими українськи-
політичними діячами, які до 1939 р. займались легальною політичною діяльністю
Польщі — М. Рудницькою, В. Мудрим, В. Горбовим, С. Скрипником та ін. Ці роз-
зи велися десь із серпня до жовтня 1941 р.61
Трудність у проводженні тих розмов полягала в тому, що кожна зі сторін твердо
- зяла на своєму. Розраховуючи на союзників, поляки ніяк не хотіли змиритися з дум-
.-о про втрату “східних кресів”. Прагнули визнання від українців, щоб вони поголи-
сь визнати землі Західної України у складі Польщі після безумовного розгрому
меччини, але ще перед поверненням Червоної армії. Але такі польські побажання,
вказує той же Р. Торжецький, не враховували принцип соборності Української
: ржави в політичних програмах українських націоналістів.
Митрополит А. Шептицький доклав значних зусиль до польсько-українського поро-
сіння, до переговорів сторін, оцінюючи ситуацію на майбутнє, мабуть, як не вельми
* Там само - С. 995.
’ Топескі Н. Роїасу а Икгаіпсу- 8. 147.
*' Там само.- 8. 148.
152
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
сприятливу як для українців, так і для поляків — з поверненням у ті краї Червоної
армії й радянської влади.
Керівництво польського підпілля було позбавлене якихось виразних вказівок з
українських питань аж до березня 1943 р. В Лондоні вичікували на зміну геополітич-
ної ситуації.
У перших польсько-українських зустрічах 1941—1942 років сторони вивчали одна
одну. Ініціатива в організації тої справи належала 2\У2—АК, брали участь і діячі
делегатури уряду в краї. У Львові опіку над тими зустрічами взяв комендант ПІ обша-
ру АК генерал Казимір Савіцький з Я. Дем’янчуком і Л. Садовським. Розмову з поль-
ського боку вели розвідник, підполковник Г. Погоский, С. Бездек і М. Хіровский. На
той час, принаймні на літо 1942 р., керівництво АК уже було достатньо поінформова-
не про організацію і прагнення ОУН, її приготування до збройних акцій, різке не-
сприйняття претензій поляків на південно-східній землі.62
В організації зустрічі немалу роль відіграв капелан, близький до А. Шептицького.
Й. Кладочний.63 З українського боку були представлені члени ОУН(СД) Євген Вреці-
она, Зиновій Матла, Михайло Степаняк.64 Зондування з кінця 1942 р. проводив у По-
льщі й Василь Охрімович.
Про перші такі переговори 3. Матла, тодішній політреферент Проводу ОУН(СД)
пізніше пригадував, що відбулись вони з польської ініціативи. Мета розмови з їхньо-
го боку: зліквідувати польсько-українське протистояння, порозумітись і створити спі-
льний фронт боротьби проти німців. Поляки вимагали припинити акції проти поль-
ських колоністів і вплинути на ті українські кола, що співпрацювали з німцями на
протипольському відтинку.65 Українці відповіли, що поборюють тільки тих поляків,
які виступають осібно чи в поліційних відділах, протидіють українцям і визвольному
українському рухові.
Тоді ні до чого не домовились. Але обидві сторони визнали, що взаємне поборю-
вання двох народів використають німці й більшовики.
Наступні переговори відбулись після квітня 1942 р., після II конференції ОУН(СД).
де було чітко визначено ставлення до різних країн і народів, в т. ч. й до поляків.
За спогадами того ж 3. Матли: "Українська сторона тоді вимагала, щоб початковою
умовою всякої співпраці між українцями і поляками, а також однією з її гарантій була
згода поляків (лондонського еміграційного уряду) публічно визнати в принципі пра-
ва українців на незалежну державу на українських етнографічних землях, а також,
щоб поляки вимагали аналогічного кроку від своїх західних союзників.66 Польський
представник граф Дунін-Порковський загалом на цю вимогу погоджувався, але запе-
речував проти етнографічного принципу державності, мотивуючи, що його не прий-
няло б польське суспільство.
Польський представник переконував переслати до Лондона українських повнова-
жених осіб для подальшої домовленості про взаємну співпрацю. Граф ратував також
за єдину польсько-українську державу, виходячи з того, що Україна — промислово
нерозвинена країна.
Українські представники, виходячи з суверенності України як такої, висунули вимо-
гу перед поляками: кожний польський збройний відділ, що оперує на українських зем-
лях, мусить підкорятись українському командуванню, і навпаки.67 За польськими дже-
релами: українці погодилися, щоб питання кордонів відкласти на майбутнє, а потріб-
но б порозумітись у співпраці військовій і пропагандистській проти ІП Рейху і СРСР.68
62 АгсЬіичіт Асі 1^о\¥усЬ (\Уаг8га\уа) Агтіа Кга)'о\уа.- Зу^п. 11-49- 8. 43.
63 Див. про нього: Шкраб ’юк Петро. Виноградник господній.- Львів: Видавництво отців Василівн “Місі-
онер”, 1995.
64 Тоггескі Я. Роїасу а Цкгаіпсу- 8. 151.
65 Терещук Петро. Нариси з найновішої історії (IV).- Визвольний шлях - 1960.- №ХП - С. 1343.
66 Там само- С. 1344.
67 Гам само.- С. 1345.
6* Комаїемзкі ІЬцрііеуу М. Клусзііа ро1$ка ро\уо]еппс] $ІгаіЄ£Іі Іікгаіпзкіс) ро^'8іапсхе) агтіі // Хсзхуіу
пайкове ипі>¥СГ8уісСу Їа£іс11оп8кіе£о. Ргасе Ьізіогусгпе- 1991.-2. 103 - 8. 189-224, 8. 195. Останнє тверджен-
ня викликає в мене сумніви.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
153
Вели переговори з поляками ппнппе \ члени закордонної ре^еренгури Проводу
)УН(СД) — нею керували о. І. Гриньох, згодом М. Лебідь, а до її складу входив і вів
переговори Мирослав Прокоп. М. Прокоп і о. І. Гриньох вели розмови з поляками в
другій половині 1943-го і в першому кварталі 1944 року. 8 березня 1944 р. до перего-
зорів було залучено ще й Віктора Андрієвського.69
У середині 1942 р. Провід “Поліської січі” зробив спробу налагодити контакти з
.ольським підпіллям Волині. Посередником між УПА і польською підпільною орга-
-ізацією в Рівному виступив відомий діяч з Полісся Броніслав Ходоровський. Однак
переговори не відбулись.70
Та, здається, Т. Боровцю все ж вдалося нав’язати нові контакти з місцевими поль-
.ькими організаціями. Переговори йшли про спільні акції проти німецьких і мос-
овських загарбників, але під весну 1943 р. ці переговори були перервані різаниною,
□о ширилась на Волині.71
Декілька розмов відбулося і з головою УЦК В. Кубійовичем у 1941—1943 рр.
З 1943 р. в переговорах як представник від делегатури уряду РП на краї брав участь
Зигмунд Залескі (“Я. Гнатовскі”).72
На всіх тих переговорах поляки прагнули заручитись підтримкою українців щодо
. півжиття і співпраці в Західній Україні в рамках польської держави. Пропонувалось
-азом опиратися прагненням СРСР відновити там свою владу. Польська сторона ви-
. навала право українців на власну державу, але з центром у Наддніпрянщині. Поляки
висловлювали сумнів, чи погодяться західні союзники, тісно пов’язані у війні з СРСР,
-аполягати на існуванні самостійної, поза межами Радянського Союзу, української
аержави. Вони ж обіцяли українцям у складі польської держави політичну рівноправ-
- ість, прагнули підштовхнути українців до спільної боротьби з німцями. Українська
.торона твердила, що ворогом №1 є СРСР, ворогом №2 — німці. З поляками українці
з заємодіяли б у спільній боротьбі з тими ворогами, але тоді, коли поляки відмовлять-
-я від домагань на Західну Україну. Українці закидали також полякам співпрацю з
-адянськими партизанами, протестували проти приготувань до збройного повстан-
-л. прагнули припинення антиукраїнської пропаганди в підпільній пресі.73
Р. Торжецький вказує, що засадничі розмови велись тільки в 1943—1944 рр.,74 а до
ого сторони швидше приглядались одна до одної. Втім, на 1943 р. події зайшли вже
_ак далеко у розвитку як польського, так і українського збройних рухів опору, ситуа-
_ія у світі й на фронтах війни змінилась настільки, що ті розмови мало що дали в
лицевому результаті обом народам.
Польський уряд різко виступав проти співробітництва українців з німцями. Пере-
онаність у такому співробітництві була загальнопоширеною у польському суспіль-
. уві. Польська публіцистика говорить про це як про гріх, що обтяжує тим долю україн-
лв по війні. Не дивно, що з початком створення з українців дивізії СС “Галичина”
повноважний представник польського еміграційного уряду в країні видав спеціальну
аяву від 3 травня 1943 р. У документі зазначалося, що вступ до дивізії польських
громадян вважатиметься порушенням вірності Польській державі з відповідними
наслідками.75 Тут бачимо виразно різне сприйняття поляками й українцями політич-
ної дійсності й недавнього минулого: поляки, безумовно, вважали українців із Захід-
ної України польськими громадянами, які мали б дотримуватись лояльності до Поль-
щі, українці не вважали за потрібне її зберігати. Ще одна підміна понять: польська
.пільнота повсякчас ототожнювала окремих осіб, що колаборували з німцями, з укра-
їнським визвольним рухом. Втім, у цьому випадку позиції ОУН(СД) і польського під-
пілля майже збігалися за метою (але не за її мотивами).
69 Тоггескі В. Роїасу а ІІкгаіпсу- 8.151.
70 Філяр Владислав. Розвиток українського самостійницького руху на Волині у 1939-1944 рр. Виникнення
• ПА // Україна - Польща: Важкі питання - Т. 1-2 - С. 86-112, С. 95.
71 Дзюбак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець (штрихи до політичного портрета).- К., 1995 - 89 с.- С. 48.
71 Топескі Я. Роїасу а Цкгаіпсу,- 8. 152.
73 Талі само - 8. 152.
74 Гам само.
74 Аппіа Кга]о>¥а.- 8у&п. 203/ХУ-49- 8. 1.
154
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Безсумнівним ворогом для польського підпілля була гітлерівська Німеччина. З точки
зору підпілля, всякий поляк, що йшов на німецьку службу поза завданням підпілля,
вважався зрадником польського народу. Самі німці, проводячи свою імперську полі-
тику за відомим принципом сІєуісієгє еі ітреге, вважали, що українці, висловлюючись
словами керівника Генеральної губернії Ганса Франка, були загалом придатні, щоб
становити противагу у стосунках з поляками.76 У червні 1942 р. Е. Кох, комісар Украї-
ни, вважав, що поляки Волині мають підкреслено високу національну свідомість.
Ставитись до них треба так, як до поляків у Німеччині й у Генерал-губернаторстві.
Тому слід поступово усувати поляків від керівництва і привілейованих постів, замі-
няти українцями або росіянами, бажано першими.77
За цим принципом гітлерівці діяли з кінця 1942 р. й надалі, під’юджуючи проти-
стояння двох народів, особливо на Волині. Ще ясніше Г. Франк з того приводу ви-
словлювався на з’їзді Націонал-соціалістичної партії Німеччини (НСПН) 15 серпня
1942 р.: "Мусимо ствердити, що в інтересах німецької політики слід підтримувати
напружені стосунки між поляками й українцями... Для того прагнемо завше утрима-
ти їх під якимось настроєм політичним у задоволенні, щоб запобігти зв’язкам їх з
поляками”78. Втім, уже в 1944 р. німці теж пробували порозумітися з поляками —
з їхніми самоврядними організаціями на місцях: на грунті загрози більшовизму й
більше — були спроби вийти навіть на АК.79
Складніше виглядає справа зі стосунками польського незалежницького підпілля і
червоних партизанів, ставленням до Червоної армії і до СРСР загалом. Незабаром
після початку німецько-радянської війни було відновлено дипломатичні відносини
між Радянським Союзом і еміграційним польським урядом у Лондоні. Пункт і підпи-
саної між сторонами ЗО липня 1941 р. Угоди гласив: "Уряд СРСР визнає радянсько-
німецькі договори 1939 року стосовно територіальних змін у Польщі за такі, що втра-
тили силу”80. Але остаточно кордони між країнами так і не було визначено, тож СРСР
і польський уряд, а з ним і суспільство прагнули до зміни їх на свою користь, що, між
іншим, пояснює впертість польської позиції щодо українського руху протягом війни,
аж до Ялти. Тоді ж більшовики запропонували польській військовій місії в Москві
зав’язати співпрацю по лінії розвідки.
Керівництво НКВД було зацікавлене в тому, щоб інформація про становище в ти-
лах німецьких військ ішла не через відповідні урядові установи, а безпосередньо
потрапляла до штабу радянської розвідки. Це мало робитися за допомогою радіо-
зв’язку, кур’єрами, повітряним шляхом.
Представники польської військової місії погодились лише на радіозв’язок. 2 квітня
1942 р. в місцевості Срібний Бір біля Москви було зорганізовано пункт для радіозв’яз-
ку “Вісла”, який розпочав зв’язки з польським підпіллям.81 Але наприкінці липня цей
пункт перестав існувати з ініціативи більшовиків. Самі вони полякам ніякої інформації
не надали, а від поляків вимагали інформації все більшої і точнішої. Ціннішою для
більшовиків виявилась інформація, яку вони отримували в 1941-1944 рр. через англій-
ську розвідку від “Вахляржа” — польської диверсійно-розвідувальної групи.82
Стосовно ширшої політичної настанови польського еміграційного уряду до СРСР,
то вона змінювалася з ходом війни і в міру того, як Червона армія просувалась до
колишнього польського східного кордону. Вже 6 січня 1942 р. Москва фактично під-
твердила свої претензії на Західну Україну.83
Великобританія, визнавши західний кордон СРСР у середині квітня 1942 р., зро-
била виняток для польсько-радянського кордону. На такій же позиції стояв тоді уряд
76 Тоггескі Я. Роїасу а Цкгаіпсу.- 8.121. Про роль і зацікавленість німців у польсько-українському конфлік-
ті мова піде далі.
77 РЦХИДНИ.- Ф. 17,- Оп. 125.- Д. 251,- Л. 15-16.
78 Згсезпіак А., 5гоіа ї. Ого§а до пікад.- 8. 176.
79 АА1Ч, Агтіа Кпуо>¥а.- 8у&п. 202/1-41,- 8. 5, 8. 7.
Коваль В. С. Довкола радянсько-польської війни 1939 року // Історичні зошити- 1991.- №1,- 77 с.- С. 57.
81 Терещук Петро. Нариси з найновішої історії // Визвольний шлях - 1960 - №Х - С. 1155-1166, С. 1155.
82 Див. про неї в цит. праці П. Тсрещука // Визвольний шлях.- 1960.- №Х - С. 1155-1158.
8’ Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.- С. 206.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
755
ДНА. Але на осінь 1943 р. думки президента Рузвельта з цього приводу змінилися
-а користь наполягань Сталіна щодо розширення радянських впливів на Європу.84
і того часу суттєво зменшується допомога з Англії АК в Польщі.
Після арешту німцями (ЗО червня 1943 р.) генерала Стефана Ровецького — голов-
- ого коменданта АК — і призначення до керівництва АК генерала Тадеуша Комаров-
. ького, з наступом Червоної армії на захід серед командування АК вирізнились дві
:>мки у ставленні до СРСР. Дехто з керівництва прагнув таки нав’язати співпрацю з
' льшовиками. Інша, більша частина, прагнула проводити стару політику еміграцій-
?го уряду.85 У зв’язку з цим головний комендант АК послав до Лондона 27 жовтня
ДЗ р. депешу, в якій викладав свої пропозиції з цієї проблеми. Оперативна обста-
- звка показує, що росіяни першими увійдуть на територію Речі Посполитої. Це ба-
нь також поляки з тих теренів і прагнуть утекти від Червоної армії. Тому генерал
імагав ясного і негайного наказу від уряду, як поводити себе на випадок входження
- А в Польщу.86
Уже 1 листопада того ж року уряд вислав головному коменданту АК, своєму деле-
иові, інструкцію до дії. Інструкція вказувала на необхідність повстання в краї. Уряд
відомляв, що оскільки дипломатичних зв’язків з СРСР немає, то плани Москви
- одо Польщі й підпілля невідомі (на той час для Польщі вже було підготовлено про-
муністичний Польський комітет національного визволення (ПКНВ.— Р. А.). Інст-
~ кція передбачала два варіанти розвитку подій при вступі ЧА на територію Польщі:
: першому випадку СРСР буде діяти в порозумінні з польським урядом у Лондоні,
другому — без такого порозуміння. У першому випадку уряд вимагав від АК вийти
’ідпілля і взаємодіяти з ЧА, в другому — перейти до самооборони.87
Зрозуміло, що такий документ не міг відповісти на багато практичних питань, що
никали у польського підпілля на місцях. Тож керівництво того підпілля вирішило
чти ініціативу у свої руки. Головний комендант АК видав наказ, згідно з яким ко-
-ндири відділів, що візьмуть участь у поборюванні відступаючих німців, вийдуть з
дпілля перед приходом росіян. Своїм виступом вони засвідчать факт існування Речі
“ V политої на тих теренах. Інша частина підпілля, згідно з цим наказом, мала бути
рмально розпущена, оскільки умов для конспірації й організації при Радах майже
т буде. На майбутнє пропонувалось витворити кістяк нового підпілля, не зв’язаного
дережею АК.88
Стосовно ж ставлення до радянських партизанів, то в додатку до даного наказу по
- К доручалось перешкоджати тим партизанам і не входити з ними в конфлікти. Ті з
дділів АК, які вже мали сутички з більшовицькими партизанами, мали змінити своє
* зташування. Надаючи великого значення фактору присутності Польщі в Західній
раїні, наказ заборонив полякам покидати ці землі. Останнє наполягання спричини-
чимало додаткових жертв серед польського населення вже в ході українсько-поль-
. г чого конфлікту, зокрема, в Галичині.
До радянських партизанів польське підпілля ставилось позитивно-нейтрально. Чи-
_зо поляків були учасниками радянських партизанських загонів. У розпал українсь-
-польського конфлікту на Волині, коли виникло чимало польських партизанських
-онів, які не були безпосередньо пов’язані з польським організованим рухом опору,
“їло виразним прагнення командування радянської партизанки і керівництва КП(б)У
_чити ці загони до сфери впливів Москви.89
Разом із тим є підстави говорити про існування співпраці АК з більшовицькими
і зерсійними загонами. Але вже на середину 1944 р. у департаменті внутрішніх справ
. - егатури уряду РП в краї відмічали, що оголошувати про таку співпрацю не варто,
де скеровує проти поляків німців і підтримує антипольські акції українців.90
Гам само.- С. 393.
Терещук П. Нариси з найновішої історії // Визвольний шлях - 1960- №Х - С. 1162.
Там само.
Терещук П. Цит. праця - С. 1163.
Там само - С. 1163.
ОУН і УПА в Другій світовій війні // УІЖ.- 1994.- №5.- С. 107-108.
Аппіа Кгархуа,- 8у§п. 202/11-53.- 8. 66; також і в: 8у£П. 202/1-41,- 8. 10.
156
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Далі подаю приклади цієї взаємодії. Відомо, що партизанський загін М. Прокоп’юкг
разом із сильною польською базою самооборони розбив одне з угруповань УПА/
Втім, відомо й про збройні сутички на Волині між червоними партизанами і по-
ляками.
Польські автори пишуть і про те, що радянські партизани взялись до винищення
офіцерського корпусу польського підпілля. Таким чином у 1943 р. на Волині загина-
ло кілька командирів партизанських і самооборонних загонів.91 92 Та все ж ставлення
поляків до росіян було набагато кращим, ніж до українців і німців, позаяк СРСР буь
союзником Польщі проти Німеччини, а українців уважали просто невдячними і зло-
ворожими підданими Польщі, чи швидше — зрадниками її. Такі були настрої сере.:
обивателів ще на початку Другої світової війни, посилились вони з вибухом німець-
ко-радянської війни.
2.4, Збройний конфлікт, українсько-польська війна
на Волині й Поліссі в 1943 — на початку 1944 рр.
Цей конфлікт, як зауважив Ян Лукашов, обтяжений цілим суцвіт-
тям стереотипів з того й того боку. До творення їх була причетна політична пропаган-
да, публіцистика обох народів як у час війни, так і після, в т. ч. в еміграції. Аналіз тю
писань подано в моїй попередній книзі. Тут назву тільки найпоширеніші уявлення .
польського боку: різанина поляків на Волині й Східній Галичині, на захід од Сяну ••
Бугу, масова колаборація з німцями бульбівців, бандерівців чи й усіх українців, поля-
ки ж тільки змушені були вдаватися до самооборони. Українські стереотипи: колабо-
рація поляків з німцями і москалями, вчинення ними масової різні українського насе-
лення, українці ж тільки припадково вдавались до відплатних акцій.
Стереотипи з обох боків чи не дзеркальні. Чи була це війна двох народів? Народи
як відомо, війни не ведуть, ведуть їх або держави, або військові організації. Польська
держава на тих теренах, як відомо, зникла у вересні 1939 р., української теж не було
Була влада III Рейху та допоміжних поліцейських утворень гітлерівців, що складали-
ся з представників різних народів, у т. ч. поляків і українців, але зрозуміло, що ні ц
частини, ні члени тих формацій не могли виступати й бути репрезентантами тих чі
тих народів і держав (окрім, звісно, Німеччини).
Війна, яку повела на тих землях УПА, а до того — бульбівці, була, як відомо, не
пов’язана з жодною зі сторін, що брали участь у Другій світовій війні. Українці е
УПА вели національно-визвольну війну на здобуття власної державності. Тому я мож;.
говорити в даному випадку лише про українсько-польський фронт українського рух\
хоч і мав він вигляд відкритої війни.93 Цей фронт був спрямований проти існуючих >
підпіллі представництв польського уряду і його збройних відділів, які створювали
насамперед, з місцевого населення. Далі справа переходила — за логікою боїв і різ-
ні — на нищення чи не всіх поляків і українців взаємно.
Перші переслідування, вбивства на Волині були поодинокі: жертвами ставали окре-
мі особи, згодом — родини. Про перший масовий напад на польське село відомо
13 листопада 1942 р. — це було с. Оборні біля Пшебража.94 За тим відомо про різни
в с. Порослому Сарненського повіту. Тоді загинуло 17 польських і 5 українських ро-
дин. Загинуло 173 особи.95 Навесні 1943 р. найбільшою акцією проти поляків буь
91 Ілюиіин Ігор. Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни // Україна -
Польща,- Т. 1-2,- С. 154-171, С. 162.
92 Піскунович Генрік. Польське підпілля на південно-східних крссах Другої Речі Посполитої в 1939-
1945 рр,- Там само.— С. 172-189, С. 183.
” Один із найсерйозніших дослідників проблеми Я. Лукашов залишає термін “війна” відкритим до з’ясу-
вання - до подій поч. 1944 р. Імказгом Тап. \МаІкі Рокко-Цкгаіпзкіе 1943-1947,- ХезтуГу Ьізіогісгпе.- 1989.-
Мг.90,- 8. 159-199.-8. 161.
94 Згсезпіак А., Згоіа 7. Огаца сіо пікасі,- 8. 166.
93 Тиго'Л'зкі Т, Зіетазгко ХЬгодпіе пас_)опаІІ8Іо\у иктаіпзкісЬ (іокопапе па Ішіпозсі роккіе] па ХУоІуша
1939-1945.- Магегахуа, 1990,- 8. 22.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
157
напад 22-23 квітня відділу УПА на с. Янову Долину в Костопольському районі. Тоді
згинуло 600 осіб96 (за даними Літопису УПА — 500).
“Деполонізація” краю розпочалась у березні 1943 р. найперше з повітів Сарненсь-
кого, Костопольського, Рівненського і Здолбунівського, а далі вздовж східного кордо-
ну Речі Посполитої. У червні місяці акції розширились на повіти Дубнівський і Луць-
кий, у липні — на Горохівський, Ковельський і Володимирський, а в серпні — на
Лювовельський.97
За твердженням польського історика, у польського населення ранньої весни 1943 р.
було переконання про обмежений характер українських антипольських дій. Почуття
безпеки в поляків було тим більше, чим кращі були стосунки з місцевим українським
населенням.98 Зростання числа нападів змусило їх удатися до самооборони. Вона ви-
никає спочатку з місцевої ініціативи в окремих селах. Далі втягуються цивільні й
військові структури польського підпілля. Головною командою АК з представництвом
уряду в краї навесні було опрацьовано генеральний план дій на Волині. Комендант
округу АК “Волинь” у квітні видав наказ №2 з приводу оборони польського населен-
ня в краї.
Полковник К. Бомбінський визнав, що військові акції Армії Крайової не можуть
стримати протипольські акції українців, тому наказував командирам усіх рівнів спри-
яти організації самооборони, але при цьому вони не повинні були розривати свої
організаційні зв’язки (тобто — демаскуватись). Наказ забороняв застосовувати у від-
повідь такі дії, як палення українських домівок або вбивство жінок і дітей. Цей наказ
забороняв також полякам “іти в міліцію чи будь-які інші відділи, що перебувають під
командуванням німців”, “співпрацювати з радянськими загонами”.99 Головне коман-
дування АК досить швидко погодилося з рішеннями К. Бомбінського.
Політична оцінка тих подій подана у відозві Волинського представника уряду в
краї К Банаха “До суспільства Волинського” від ЗО квітня 1943 р. Братовбивчу бійню
він розцінив як таку, що відповідає планам давніх ворогів поляків і українців — нім-
ців і москалів: “Бандерівськими руками німці й більшовики роблять свою роботу.
Волинські бандерівці в той спосіб свідомо чи несвідомо стають їхніми союзника-
ми”.100 Відозва засуджувала безмірну жорстокість різанини і застерігала про неминучу
відповідальність за ці злочини. З іншого боку, К. Банах закликав поляків, щоб вони не
повторювали дії українців і не давали себе втягнути ні німцям, ані більшовицьким пар-
тизанам в якісь спільні акції проти українського населення.101 Відозва стверджувала
необхідність доброго співжиття українців і поляків — у польській Волині.
Початок цієї акції, як можна зрозуміти, застав зненацька вище керівництво поль-
ського уряду в Лондоні, його представництва у Варшаві й на Волині. У документі від
18 січня 1943 р. “Спровадження ситуації зі східних земель” хоч і відмічалось “пожва-
влення діяльності ОУН і творення українцями власної адміністрації” на Волині, та
його автори досить скептично оцінювали успіхи руху і не бачили антипольських ви-
ступів.102 Не вірили в можливість українського руху і працівники Бюро Всходнєго.
Відгуком на наростання напруження на “східних кресах” почасти може служити ух-
вала уряду в еміграції від березня 1943 р. — “Ухвала у справах українських” (про неї
йтиметься далі), але цей документ не міг якимось чином реально вплинути на хід
подій у Західній Україні: як через свою компромісну стриманість, запізнілість, так і
через те, що в краї брали гору інші чинники, а не ухвали.
Я думаю, що для кращого усвідомлення і відчуття того, що відбувалось тоді на
Волині, слід коротко запитувати —суспільно-політичний звіт нацрайону Володимир-
Горохівського округу ОУН за той же квітень 1943 р. Округа та нараховувала 8 районів
96 Рііаг ИС “Вигга” па ХУоІупі”.- ХУагагадуа, 1997 - 8. 47; Літопис УПА.- Т. 5 - С. 20.
97 ІиАгоугои' Тап. Цит. твір.- С. 168.
9К Клімецький Міхал. Генезис і організація польської самооборони на Волині та у Східній Малопольщі
д час Другої світової війни // Україна - Польща: Важкі питання - Т. З,- Варшава, 1998.- С. 58-78, С. 66.
99 Там само - С. 68.
100 Зіпіскі М. Вгіе]С копЯікїои/ рокко-икгаіпякісй - 1990.- Т. II- 8. 113.
101 Гам само - 8. 114.
ААМ, Агшіа Кицо^а,- Зу^п. 202/11-53,- 8. 79.
158
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
і два міста. Переважна кількість міського населення були поляки (до війни — євреї і
Автор звіту зазначає, що поляки з початком цього місяця були у великій паніці. “З’їж-
джалися до більших осередків — колоній, міст і містечок, щоб спільними силам?
боронитись, довкола колоній окопуються. Багато виїхало в Луцьк. З них частину нім-
ці вивезли в Німеччину. Все добро конфіскували. Усі вкрай вороже наставлені до нас
Скрізь розкопують могили червоноармійців — шукають зброї. На кожному кроці на-
магаються викликати репресії німців проти українців. Сильно ведуть розвідку і доно-
сять”.103 Щодо недавнього вбивства 4 молодих поляків, то чутки йдуть, що то робот.
більшовицьких партизанів,- продовжує автор звіту,- які хочуть викликати репрес
проти українців.
Далі наводяться дані, що біля Пребраж (Ківерцівський район) зі зловлених 8 осіб
які були в постолах, шістьох убили, а двох узято в район (місто), де їх теж застрілили
“В цьому районі ведуть застрашуючу пропаганду, що 25 квітня українці фарбувати-
муть крашанки в лядській крові, а як в церкві священик заспіває: “Христос воск-
рес!” — українці зірвуться до повстання. Ляхи готуються до оборони”.
Скрізь у костелах виголошують політичні проповіді. По терені роблять муштру з
зброєю. Частина ляхів пішла в поліцію, з цього були дуже задоволені, бо дісталі
зброю, тепер їх звільнили. Багато цілком щезли з терену — пішли в підпілля.
У Цуманському районі 1 квітня ляхи зорганізувались. їх очолювали переважно стар-
шини. Всіх — близько 400 осіб. Після бою під Берестянами хотіли залишити села Зати-
шню і Знамерітку. Та це не дозволили більшовицькі] старшини, за це ті ж старшин.-
казали на українців, що українські партизани — це “грабіжники, що вони слабкі й мі^
ними розбрат. Вас визволить тільки Червона армія. Звідси пішли до Стид. Майдану.
Польські партизани пограбували кілька хуторів чесних українців в с. Гараймів-
цях. На польських колоніях переходять кожного українця, роблять різню, а то і вбив-
ства”104. Процитований документ дуже добре передає настрої мас, показує в зародк-
розвиток дальших подій і відносин між усіма сторонами.
Між тим, палення сіл і мордування поляків тривали. З травня 1943 р. вони стаки.
на Волині масовими. 12 травня спалено в Сарненському повіті села: Мглу, Костянти-
нівку, Ости, Уберез; 24 травня в с. Німодліні Костопольського повіту замордована
170 осіб; у ніч з 24 на 25 травня 1943 р. спалено всі польські фільварки у Володимир-
ському повіті. 28 червня 1943 р. відділ УПА з 600 вояків спалив село Сторики, вирі-
завши його мешканців.105
Зіткнувшись із такою ситуацією, польське населення прискорило створення само-
оборони. Знизу вона творилася з метою захисту життя, майна, господарства, села
землі. Реорганізація польської самооборони, відповідно до військових засад (з ініціа-
тиви командування Волинської округи АК), почалася в червні. До того про організо-
вану самооборону в Західній Україні керівництво АК й уряд не думали: вони готува-
лись до повстання з відходом німців, збирали сили. Організація самооборони відра-
зу ж мимоволі викривала організаційні структури й АК, і цивільної польської адміні-
страції, хоч як би їх конспірували.
Суть реорганізації самооборони звелась до того, що вона покладалась на два орга-
нізаційні елементи:
• створення міцних оборонних баз, що складалися з кільканадцяти сіл й зі знач-
ною концентрацією польського населення (“пляцувки”), які охороняли місцеві відді-
ли із застосуванням укріплень, окопів, бліндажів;
• утворення рухливих партизанських відділів, що поза базами співпрацювали
охороною.
До самооборони було включено всі сільські відділи АК.106 Такий принцип дозво-
лив утворити ряд значних військових баз із численним озброєним населенням. Так
105 ЦЦАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 118,- Арк. 4.
104 Там само.
105 Рііаг Ж Цит. твір.- 8. 47-48.
106 Стрілка Роман. Генезис польської самооборони на Волині та її роль у захисті польського народу ,
Україна - Польща - Т. З - С. 79-87, С. 82.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
159
якщо влітку 1942 р. на Волині військовий відділ АК мав базу, яка нараховувала 300
?сіб,107 то вже в 1943 р. деякі бази самооборони нараховували тисячі й десятки тисяч.
Одними з найбільших були бази в Пшебрежі біля м. Ківерців — до 25 тис. чол.,
> Рожищах, Малинську (біля Сарн), у Білані, Вербі, Іваничах, Бортневі, Порицьку,
Купичеві, Римачах, Ягодині та інші.108 За свідченням польського автора, загалом
> Волинській області в різний час існувало 188 пляцувок, які охоплювали 40% поль-
ських сіл.109 Цифри показують, що говорити про безборонність поляків не доводить-
ся. Інша річ, що далася б ця оборона важкою кров’ю.
Іншим способом самозахисту поляків від акцій УПА стала масова втеча поляків
> міста. Частина збіглого населення зразу вступила в поліцію, в т. ч. й для того, щоб
втримати зброю. Поліція, з якої у квітні пішли українці, ставала польською полі-
цією на службі у німців. Крім того, на Волині з поляків було сформовано три полі-
цейських батальйони, що розташовувалися в Ковелі, Ражищі й Олиці. У Володими-
рі-Волинському розмістився гарнізон і школа польської поліції загальною чисель-
ністю 500 осіб.110
Велика частина поляків рятувалась від взаємопоборювання тим, що стала виїзди-
ти з Волині на терени власне Польщі. Загальне число втікачів за 1943—1944 рр., що
ірибули зі Сходу, дорівнювало близько 30 тис. осіб, які осідали головно у воєводст-
вах Любешівському і Ряшівському.111 Велика частина людей зголосилась до виїзду на
?оботу в Німеччину.112 Близько 5 тис. поляків прийшло в радянські партизанські заго-
ни,113 які тепер стали зватись у звітах ОУН —совітсько-польські або польсько-больше-
зицькі. Частина поляків утікала на Житомирщину. Частина сіл зі змішаним українсь-
'О-польським населенням евакуювалася в ліси, боячись збройних сутичок літа
•943 р.114
Між тим антипольські акції (так називались вони у документах ОУН і УПА) три-
зали. У травні 1943 р. в них брали участь і бульбівці.115 До липня 1943 р. в Горохівсь-
ім повіті було вчинено напади на 23 польські села, у Дубнівськім повіті — на 15 сіл,
Володимирському — на 28.116 Кількість замордованих співвітчизників польські ав-
'ори до липня 1943 р. приймали за 15 тисяч.
Зранку 11 липня 1943 р. одночасно зазнали нападу польські села у трьох повітах:
Ковельському, Горохівському і Володимирському.117
Як то чинилось? Як правило, села попереджували, щоб поляки полишили україн-
ські землі за 48 год. Далі села оточували і брали в облогу. Збирали всіх докупи і
збивали, палили будинки, часто села грабували, якщо було що. Документи подають
кахливі картини тої різні, вчиненої кілками, косами, сокирами, а то й паління людей
пожарищах.
Так, 11 липня з села Турова (Володимирський повіт) уціліло з 480 осіб тільки 70,
з с. Пориски загинули всі поляки — більше 200, у колонії Оржешин — із 340 жите-
лів загинуло 270 поляків.118
Однією з найвдаліших акцій УПА в тих діях була операція “Тута” з 17 по 19 лип-
ня, в ході якої було знищено опорні бази польської самооборони в с. Гуті Степанській
в навколишніх селах. Там було, за даними розвідки, більше 500 озброєних осіб і
червоні партизани. Ці села, як твердить звіт з акції, “були сталою загрозою для місце-
107 ^еціепкі2еггіу. XV Едуодузкіс) Аппіі Кга]о>¥е].- \Уагзга\уа: ІпзІуПК \Уусіа\упіс7у Рах., 1989 - 315 з- 8.23.
108 Вгсезпіак А., Вгоіа 7. Цит. твір.- 8. 168; Стрілка Роман. Цит. праця,- С. 82.
109 Регеїіаісо'лЛс 2. 8атооЬогопа Іисіпозіі Роїзкіс] па ХМоІупіи у/ ІаІасЬ 1943-1944 // Агтіа (Старша па ХУоІупіи.-
'•агзхаша, 1994,- 8. 40-41.
1,0 Стрілка Роман. Цит. твір - С. 81.
1,1 Вгсезпіак А., Згоіа В. Цит. твір,- 8. 167.
1,2 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. За.- Арк. 8.
113 Тогхескі Я. Цит. праця - 8. 259.
1,4 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838,- Оп. 1. - Спр. За,- Арк. 5.
1,5 ОУН і УПА в Другій світовій війні // УІЖ,- 1994,- №4.- С. 92.
1,6 Гііаг Иї “Вигга” па ХУоІупіи”,- 8. 48.
117 Там само.
118 Там само - 8. 49.
160
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
вого українського населення та-переводили на ньому морди і робунки”119. До бо.
встряли німці, але оборонцям польських сіл це не допомогло.
У результаті триденних боїв першою групою наступаючих було зліквідовано (сік
лено): село ГутаСтепанська, колонії Борок, Омелянка, Ляди, хутори Кам’янок, Ромаь
кове, Подселече, Поляни, Голинь, Темне. Друга група зліквідувала села і колонії: Вирв
Селисько, Сошники, Острівки, Переспу, Виробки, Гали, Шилюніську, Ужане, Зівк-
Березину, Тур, Осовичі, Івальче, Длуге, Поле, Березувку. Поляки втратили 500 ос '
убитими і значну кількість пораненими, було майже розбито станицю німців
с. Рафалівці. Втрати відділів УПА сягнули 18 вбитих і поранених.120 Зі звіту мож?.
здогадатися про втрати цивільного населення, і не малі. За підрахунками Г. Ольшаї
ського, в 1943 р. було здійснено 900 акцій: 78 — у червні, 300 — в липні, 100 з ті.
трьохсот — з 10 по 15 липня. А серед тих 100: 57 акцій — 11 липня, 22 — 12 липн
в серпні відбулось 135 акцій, у вересні — 39.121 На думку цього польського історії
така концентрація протипольських акцій в окремі дні цього місяця не могла бути в,
падкова, тобто планувалась. До того ж відбулись вони в час жнив: без залучення мк
цевого населення не обійшлось.
Самі поляки ініціативи у нападах тоді майже не проявляли, хоч такі випадки буя
особливо з другої половини 1943 р.
2 травня 1943 р. в с. Веремцях Острожецького району місцеве населення “пімст
лось на ляхах за їхній виступ 30 квітня”. Близько другої години вони обступили та
польські господарства і під прикриттям вогню з гвинтівок підпалили село (кутої
Згоріло все дотла, а з оточених і спалених хат ніхто не врятувався. Під вечір те ж са\
було зроблено з іншою групою польських господарств.122
У результаті липневих акцій польське населення опинилося в надзвичайно важк
ситуації. Частина його поповнила збройні загони. Частина сіл і колоній намагалаи
порозумітися з українцями, пропонуючи навіть співпрацю у визвольній боротьс
Тоді ж складено багато усних і письмових заяв про солідарність. Як стверджукг
документи з середовища ОУН(СД), всі такі польські громади одержали запевнень
щодо їхніх прав нарівні з українцями. Межовий кризовий стан, в якому опинилос
польське населення, характеризує той факт, що окремі поляки готові були перейти
православ’я, а то й змінити національність.123 Власне, ця ситуація була найбільш пр;
датною для переговорів між обома спільнотами, але...
Реакцію польських офіційних чинників на події на Волині влітку 1943 р. навря
чи можна вважати мудрою. У відозві, прийнятій Крайовою Політичною Репрезент.
цією польського народу від 30 липня 1943 р. “До народу українського”, українц
і їхніх провідників знову звинувачують у співпраці з німцями й вислужництві пере,
ними в боротьбі з Польщею. Відозва закликала українців “засудити звірства масові,
мордувань, вчинених щодо польського населення Волині українцями, під’юджувані
ми німцями і більшовиками”, припинити всілякі ворожі акції проти поляків і польсь-
кої держави й засудити вербування в дивізію СС “Галичина”. Пропонувалося нак
мість українцям разом з поляками утворити спільний фронт проти Німеччини і Росі
Але тут же відозва стверджувала, що поляки і Польща ніколи не відступляться Ві.
“східних земель Речі Посполитої”124.
Такого роду звернення, непоступливість польської спільноти в тих умовах могл
тільки ствердити керівництво ОУН і УПА у правильності продовження “попередньо
лінії” й акцій проти поляків на Волині та Поліссі, а згодом — і в Галичині. Місцева
населення брало участь у липневих акціях. Наслідки такого широкого залучення озб-
роєних і неозброєних, морально невитриманих людей дуже швидко дали себе знаті
Дехто з членів військових відділів і навіть членів ОУН “ідуть і граблять чужонаціо-
нальні, ба— навіть українські оселі... для власної наживи. Крадуть під час акць
1,9 Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. 174.
120 Там само.- С. 175-176.
121 ОІ.чгапакі Т. А. КопЯікІ роїзко-икгаіпзкі 1943-1947 // \УІЕХ.- 1991,- №11-12,- 8. 214-232, 8. 219.
122 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 118,- Арк. 5.
123 Там само- Спр. 120.- Арк. 3.
124 ДАЙ, Агтіа Кга]ои/а.- 8у§п. 203/ХУ-49,- 8. 4.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
161
знфісковане боївками майно. По ліквідації польських колоній їдуть зі зброєю грабу-
вати, розтягують будинки, меблі, інвентар і т. ін. Це все і т. п. робилося під маскою
рганізації”125. Наказом по воєнному району “Іскра” такі дії будь-кому було категори-
но заборонено, а всім членам ОУН і симпатикам, не членам військових відділів, які
•али зброю, було наказано її негайно здати.
Цей документ показує, що події стали виходити за межі власне політичних і війсь-
• '•вих акцій, а з іншого боку, що керівництво ОУН і УПА вживали запобіжних заходів
2ля попередження мародерства і грабежів, які дискредитували рух. Проблему землі в
.атоніях, селах, залишених польським населенням, вирішували так: її або ділили між
^поземельними селянами, або засівали восени 1943 р. коштом “державним”, швид-
ке — громадою ближніх сіл.126
Як саме керівництво ОУН(СД) середнього рівня, тобто того рівня, яке визначало
д акцій у районах, оцінювало українсько-польський конфлікт? Можемо судити про
акі оцінки (до певної міри, звичайно) знову ж таки з суспільно-політичного звіту
Вплодимир-Волинської округи за липень 1943 р.
Відмічаючи загострення конфлікту, окружний провідник ОУН “Степ” уважав під-
. _авою його “великодержавні аспірації польського осадничого елементу, що осів у
де за часів існування польської держави з метою полонізації українського населення
В злині, а тим самим тіснішого її зв’язання з польською державою”. Проведені в лип-
’протипольські акції” “Степ” оцінював як переважно невдалі: "Падали непотрібні,
. активніший протиукраїнський елемент, звичайно організований і озброєний, або
тікав, або ставив дужчий спротив, спричиняючи нам втрати. Найкраще проведено
-<дію в Порицькому районі, добре — у Горохівському, задовільно — у Центрально-
?. зле — в Берестецькому та Одзюбинському районі, зовсім не пройшла вона у Во-
димирі й Горохові та Устилугському і Вербському районі”. З того ж звіту дізнаємо-
. •. що в тих акціях у деяких місцевостях брало участь населення, а у Порицькому
дйоні — і мельниківці (останні, як правило, були нейтральні до поляків — дією),
доведені операції, крім вилюднення сіл, дали можливість розкрити схеми дій поль-
. - ких організацій, їхні зв’язки, списки членів і симпатиків, знайти переписку шифрів
* п. Вдалося виявити зв’язок зі штабом польських партизанів.
Здається, з цього звіту можна зрозуміти, чому свої акції УПА почала 11 липня,
зльське підпілля планувало широкі антиукраїнські акції, що мали розпочатися з
5 липня.127 Завдяки розвідці, відділи УПА випередили відділи АК. Після цих акцій
* ?ляки створюють партизанські загони, які діють між оборонних баз.
Тобто не треба думати, що зорганізоване польське суспільство тільки обороня-
сь. Польська самооборона й відділи АК проводили чимало нападів на українські
.. ла, і не тільки, щоб помститись. Особливо успішними були такі дії з другої полови-
літа 1943 р. Так, польськими партизанами саме 11 липня було взято селище Трос-
-нець. Серед польського населення влітку того ж року поширилось переконання, що
:.і українці схвалюють убивства поляків. У серпні 1943 р. підхорунжий Тадеуш Га-
їч (Корона) нападав на села Клечковичі, Туровичі й Клевецьк. 6 вересня відділ по-
чика Казимира Корда (Філіповича) спалив українське село Висоцьк. Зловлених зі
'роєю українців досить часто розстрілювали без будь-якого суду на місці.128
Часто поляки робили напади на навколишні села зі своїх баз, щоб здобути проду-
~і. дуже часто — намагаючись зібрати врожай. Відділи УПА теж неодноразово за-
пали поляків, що жнивували. Грабункові акції поляків з підпалами, вбивства — зви-
пйне явище і в інших районах.129
ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3967,- Оп. 1,- Спр. 5,- Арк. 1.
26 Там само - Арк. 6.
" Там само-Ф. 3833.-Оп. І.-Спр. П8.-Арк. 19. Керівництво українського підпілля сприймало суперсч-
.ті між Делегатурою уряду на Волині й комендантом АК як уявні, що мали на меті обманути українців.-
ЧВОВІУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 120 - Арк. 2.
28 Клімецький Міхал. Цит. твір.- С. 72-73.
•9 ЦДАВОВіУУ-Ф. 3833,-Оп. І.-Спр. 50,-Арк. 34; Спр. 118.-Арк. 26-27; Ф. 3838. Оп. 1,- Спр. За,-
• 4; Літопис УПА. Нова серія - Київ - Торонто, 1999,- Т. 2.- С. 254; ОУН-УПА в роки війни,- К., 1996.-
>4. Архіви містять за 1943 р. таких випадків дуже багато.
162
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Що дії загонів польських партизанів, відділів АК не були тільки оборонними, ал.
й становили загрозу для українського населення, свідчить те, що з ЗО серпня 1943 р
командир УПА видав “Наказ комендантам запілля в справі організації самооборо-
ни.130 Додаток до наказу — інструкція, що вказувала ворогів, проти яких ту самооб< -
рону слід організовувати, — німців, поляків, большевицькі банди, що є на услуга'
німців і більшовиків на північних наших землях”131.
У тих документах вказувалось, що така оборона неефективна перед регулярно?
армією, але цілком придатна проти наскоків банд ворогів.
У тексті інструкції оцінка польських сил на той час досить низька. Стверджувалс-
ся, що без німців і більшовиків вони являють незначну силу.132 Але вже на кінєе.
1943 р. у Волинському окрузі було 8 тис. вояків АК,133 що разом з місцевою самообс-
роною становили поважну силу.
Один із таких зміцнілих загонів польської партизанки кількістю 200 вояків у серп-
ні—вересні 1943 р. зробив рейд на теренах Рожищенського, Голобського і Ківерців-
ського районів. Виїхали з Ромащук через с. Переспу на Лимівку до с. Мильська, д:
вбили 7 осіб. Відтак поїхали далі через Падалівку і Янінку на Гай. У с. Навіні зап-
спалив 49 будівель і замордував 90 осіб, звідти через Сокіль повернувся назад в Рс -
жище.134
9 вересня великий загін поляків, понад 200 осіб, напав на с. Баб’є Рожищенськог
району. Пограбувавши село і знищивши господарські знаряддя, відійшов, залишив
ши вбитими 8 селян.
Участь переважно цивільного польського населення (не з АК) відмітна в грабе-
жах сіл Тристеня і Залісців (того ж району) 14 вересня.
Уважний автор звіту зазначив також, що в багатьох наїздах на українські села ш -
ляки все-таки офіційно шукають винних — діє елемент правосвідомості. Але ось йог
думка про поляків у тих крайніх умовах: “На кожному кроці намагаються провокува
ти. Одним словом, кожний лях— сексот”135. Вона добре показує вкрай неприязн;
ставлення українців до поляків на той час, у т. ч. і в середовищі ОУН(СД).
На вересень серед польського населення поширюються чутки, що воно житиме н_
українських землях тільки до 17 вересня 1943 р. Зі свого боку, польське підпілд;
закидало в маси такі версії: “українці живуть, поки німці зберуть хліб, потім німе
усіх виріжуть, а господарство знищать”136. Такі чутки підтверджують, як на мене
нестабільність, нетривкість ситуації, яка існувала в краї, а ще більше — сум’яття =
колах цивільного населення. Грабункові й військові напади польської самооборон
тривали і в листопаді—грудні 1943 р.137
Українсько-польське протистояння продовжилось і в 1944 р. Кожна зі сторін наб\ -
ла військового досвіду, тому, хоч розмах операцій і скоротився, але спорадично вон,
то тут, то там і здійснювали напади, й оборонялись.
13 березня 1944 р. польський відділ напав на с. Отлочин (район Верба), де замордх -
вав 50 осіб і знищив церкву. Всього в тому районі до 15 березня внаслідок польськи'
нападів загинуло 600 осіб, багато українського населення втекло від терору в ліс.138
У той же час в Устилузькому районі відділ поляків із с. Білина напав на с. Ми-
китці. Місцева самооборона відбила напад, після якого залишилось 14 убитих поля-
ків і 6 цивільних осіб з боку українців.
12 березня о четвертій годині ранку на с. Коритницю напали поляки, кількістю
200 осіб, і спалили значну кількість будинків, вимордували до 50 мешканців.139 Пові-
130 Літопис УПА. Нова серія - Київ - Торонто, 1999 - Т. 2 - С. 12-13.
131 Там само- С. 14.
1,2 Там само - С. 15.
133 Еііаг Ж Цит. твір.- 8. 70.
134 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 120.- Арк. 17.
135 Там само - Арк. 14.
136 Там само.- Арк. 14.
137 Там само- Ф. 3838,- Оп. 1.- Спр. За,- Арк. 34, 54.
138 Там само — Спр. 121.-Арк 19
139 Там само - Арк. 20.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
163
домлення про ті події в тогочасних документах нагадують зведення з театру бойових
дій. За підрахунками польського історика, тільки відділи АК мали з УПА на Волині
’ 50 боїв.140
Наймасштабніші з цих боїв відбувалися в 1944 р., коли, згідно з планом “Буря”, на
східних кресах” польський уряд готував збройне повстання, щоб закріпити ті землі
за Польщею. На Волині тоді мала бути сформована дивізія, що дістала номер 27.
У процесі творення дивізії, формування оперативного простору і баз для неї якраз і
спостерігаються найбільші бої між АК й УПА. Тоді поляки прагнули знищити існую-
чі такі ж українські бази. Ініціатива в нападах на українців тепер належала полякам.
Дії загонів АК спрямувались на схід від Володимира-Волинського, групи швіляжин-
.ьких лісів і на теренах мосурських лісів— на південь від Любомля.141 Наведемо
повідомлення про деякі з боїв АК січня—березня 1944 р.:
“10 січня — бій загонів “Луна” і “Пьотруся” в с. Краї з підрозділами УПА. Атаку-
зали українські загони. З польського боку загинуло 6 осіб. Цей бій перекреслив мож-
ливість створення в районі опорної бази, яку збирались використовувати для при-
йняття військових вантажів АК з Лондона, що доставлялися повітрям. Напередодні
того бою партизани “Луни” роззброїли загін УПА (близько 2 осіб) у с. Балаженику.
19 січня — невдалий напад загонів “Пьотруся”, “Ярослава” і “Лєха” на чолі з “Бо-
орією” на с. Гойно з метою знищення місцевої бази УПА.
Протягом січня в ході маршу загону “Бомби” із Заслучи в район зосередження
дивізії відбувалися постійні сутички з УПА. На початку лютого спільними зусиллями
польські й радянські партизани захопили свинарські ліси й ліквідували місцеву базу
УПА. Зокрема, тоді було ліквідовано угруповання УПА в селах Вереві, Ворчині й
Пузові. 11-12 і 20 лютого відбувся напад загонів “Лєха” і “Ботерії” на базу УПА в
: Стезажицях, загинуло 23 українці.
29 лютого — невдалий напад загонів “Гзимок”, “Луни”, “Тшаска” на базу УПА в
.. Ожджютичах. З польського боку вбито 20 осіб.
У той же день поляки (загін “Корда”) напали на базу УПА в с. Пшекурках і
іНИЩИЛИ її.
12 березня — напад партизанських загонів “Соколи” і “Малого”, а також варшав-
гької роти саперів “Петра” на базу УПА в с. Коритниці.142
У результаті під контролем 27 дивізії опинився район із 4 повітів західної Волині.
З ході боїв цивільне населення потерпало найбільше. Ті жорстокості, які відчуло на
собі польське населення в 1943 р., сповна відчували й українці: грабежі, розстріли на
місці, спалення сіл.143 Принцип збірної відповідальності й пацифікація українських сіл
.повні застосовувались і польськими партизанами. Часто ті з них, що втратили в 1943
?. родичів, робили зарубки на прикладах своїх гвинтівок, рахуючи число вбитих укра-
нців.144 Оцінка учасника тих подій, польського історика В. Філяра щодо цих боїв має
нший вигляд. "Такі напади на загони УПА дали очікувані результати. Було усунуто
загрозу польському населенню на заході Волині, створено умови для формування і роз-
зитку збройних відділів дивізії, значно розширено територію оперативної бази. Це дало
змогу вільно маневрувати у боях з німцями”145.
Далі виходжу на той зріз проблеми, який неможливо оминути і про який треба ще
раз сказати: українсько-польські конфлікти відбувалися з залученням інших сторін —
Німеччини і СРСР та їхніх збройних формувань. Німці спочатку навіть пробували
роззброювати польські пляцувки, оскільки вони співпрацювали з червоними парти-
занами. Але далі вони використовували польську військову силу як засіб до поборен-
ая чи принаймні отримання українського руху.
140 Окгапзкі Т. А. КопПікІ роїзко-икгаіпзку 1943-1947 // МЕ2.- №11-12.-1991,- 8. 224.
141 Ільюшин Ігор. Утворення та бойова діяльність 27-ої Волинської дивізії піхоти Армії Крайової // Украї-
на - Польща: Важкі питання,- Т. З- С. 153-178, С. 161.
142 Ільюшин Ігор. Цит. твір - С. 162-163.
*4’ Оізгапзкі Т. А. 2агуз Ьізіогіі ІЛсгаіпу XV XX хуіску- \Уагзга\уа: 8о1ідагпо$і, 1990.- 225 8 - 8. 134.
144 Нотапо^зкі IV. 25У2-АК па \¥о1упіи 1939-1944,- ЬиЬІіп, 1993.- 8. 182.
145 Філяр Владислав. Генезис і боротьба 27-ої Волинської дивізії піхоти Армії Крайової // Україна - Поль-
ща Т. 3.- С. 179-12, С. 196. Автор ніде не пише про звірства і жорстокості з боку поляків.
164
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Проявом такої співпраці став напад польської поліції й узбеків під німецькою ор\ -
дою на чесько-українське село Малин Острожецького району. Зігнаних до місцеве
дерев’яної церкви людей просто спалили в ній. Згинуло тоді в огні 740 осіб.146
16 липня німці з поляками — в кількості 150 осіб — взялися палити с. Хмелівк"
але були відігнані відділом УПА. 5 липня в с. Кискові місцева українська самооборс-
на з відділом УПА боронилась 2 години проти 200 німців, поляків і козаків, що при-
їхали з м. Володимира.147 Зрозуміло, що з таких повідомлень важко розрізнити, які ц:
були поляки, найімовірніше — з поліції, що перебувала на німецькій службі, чи рі ~-
ше — польська самооборона з АК включно. Але та ж польська поліція була так
польською, недаремно багато з її підрозділів, а ще більше — окремих осіб влилис •
згодом у 27-у Волинську дивізію АК.
Оскільки німецька влада й війська були зосереджені по містах і на залізницях, т
прагнули спільно з поляками грабувати продовольство в українських селах: в Ума? -
ському районі, Луцькому — 20 і 25 серпня 1943 р., у селах Лаврові, Радомишлі, Сухс-
вії, в Рожищенському районі.148 В Луцькому і Горохівському повітах німці надавал
польській самообороні зброю та боєприпаси.149 У деяких випадках польське підпілл
залучало до своїх військових відділів і угорські підрозділи. Так сталося 13 берези-
1944 р. у Вербинському районі, коли 40 угорців, що стояли в с. Сводні, перейшли л
поляків, 10 угорських солдатів підтримали поляків бази с. Білина.150
Німецька розвідка, влада в цілому прагнули спровокувати поляків проти україн-
ців. Відомо, що німці одягали форму з тризубом і нападали на польські села, спалк-
вали їх. Так трапилось і в Гуті Степанській.151 Німці у тій справі мали свій інтерес
взаємопоборювання двох народів зменшувало загрозу проти окупантів, дозволяв,
виставляти окупанта як рятівника обох народів і далі грабувати продовольство й віл
силати дармову робочу силу в Німеччину.
У різні на Волині й Поліссі радянський чинник відіграв не останню роль. Рад я-
ське керівництво, аж ніяк не прагнучи з’яви українських самостійницьких сил, нам.
галося разом, а то й руками поляків поборювати УПА, українські села. Вельми усг.
шно діяло й НКВД, і військо, переодягнене під українців.
На Волині діяло чимало радянських партизанських загонів, у складі яких бул
польські відділи: ім. Ф. Дзержинського — в групі Сабурова, в Сарненських лісах дія
польський загін ім. Т. Костюшка (згодом бригада); в групі Шугова теж був польські,
відділ. У 1944 р. частина тих відділів стали бригадами: ’Трюнвальд”, ім. В. Василе? -
ської.152
Радянській владі теж був вигідний вихід поляків з Волині й Галичини — тим с_
мим автоматично вирішувалося б питання приналежності цих земель не до Польш
а до СРСР — на основі голосувань 1939 р., проведених радянською владою.
Грабунки й різню населення проводили на Волині в той час і окремі “дикі банди
які складалися, власне, з осіб, які для цього тільки й збирались, із груп колишні
червоноармійців, дезертирів, що ховалися від німців, рівно ж як і євреїв.
Дивно, але факт: українсько-польська різня почалася в північній частині Волин
де до війни й у війну були найсильніші комуністичні впливи. Полишаємо, за бракс
доступу до документів НКВД, питання щодо проникнення її агентів в УПА.
’* Шанковський Л. Українська Повстанська Армія // Україна у Другій світовій війні,- К., 1997,- С. 268
357, С. 309.
147 ЦДАВОВіУУ. Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 120.- Арк. 4.
148 Там само- Спр. 118.- Арк. 8.- Ф. 3838. Оп. І; Спр. За - Арк. 2; Літопис УПА. Нова серія - Т. 2.- С. 451
149 Стрілка Роман. Цит. твір.- С. 84.
150 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 121.
151 Кондратюк К. Участь в дискусії // Україна - Польща: Важкі питання.- Т. 3.- С. 109.
152 Рііаг IV. Цит. твір,- 8. 62. Хоч як би там було, але упівці боролись тоді на Волині й проти АК, і проп
гітлерівців, і проти радянських партизанів. Проти них боролись і кожна з тих трьох сил окремо, й у спіли
(іноді вимушеній): німці і поляки, радянські партизани і поляки. Про співпрацю і взаємодію радянських
польських партизанів див.: Іващук Сергій. По той бік фронту. Антинімсцька боротьба на території України
Білорусії та Польщі в роки Другої світової війни - Львів, 1997 - 172 с. Зокрема,- С. 69. Ще один випадої
допомоги червоних партизанів полякам: співпраця загону М. Прокоп’юка з самообороною Пшебража.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
165
Які моральні чинники призводили до такої настанови людей, жорстокості до бли-
- чіх у ході цього конфлікту? Підґрунтя вже існувало: довоєнне протистояння двох
зродів. Справу доповнила моральна атмосфера часів війни. Розкладу моральності,
- спільства послужили терор НКВД до війни; згодом — нищення євреїв, збірна від-
~'відальність населення перед німцями за диверсії радянських партизанів, загаль-
ні бандитизм у краї з початком війни, низький моральний рівень багатьох членів
_ поміжної поліції на німецькій службі з обох сторін.153 Жорстокість породжувала
- їрстокість. Характер зіткнень і грабежів, що мав масовий характер, показує, що з
х)х сторін часто було задіяне і просте селянство. Справа доходила до того, що, як
же вказувалось вище, керівництво УПА не могло дати раду тому шаленству.154
З українського боку на ті події пробували вплинути митрополит А. Шептицький
3. Кубійович, але без видимих успіхів.
Чи були якісь рішення керівництва УПА щодо початку протипольських акцій?
-емає сумніву, що вони носили організований, планований характер. Але які цілі
. "звились перед цією акцією?
Польські історики, зокрема Р. Торжицький, упевнені в тому, що такий наказ проти
- іяків від імені керівництва УПА існував. Дехто з них уважає, що він мав на меті
-ищення польського населення. На підтвердження останньої тези В. Філяр наво-
: !ть уривок тексту такої директиви від імені командира УПА Клима Савура (Д. Кляч-
зського) з кримінально-слідчої справи з архіву СБУ Волинської області: ”Ми по-
: нні провести велику ліквідаційну акцію польського елементу. При відході німець-
х військ належить використати той підходящий момент для ліквідації всього чоло-
: чого населення у віці від 16 до 60 літ... Тої війни не можемо програти, і за всяку ціну
^еба ослабити польські сили. Лісові села і села, розташовані вздовж лісових маси-
3 з. повинні зникнути з поверхні землі”155. Для підтвердження існування такої дирек-
- ви В. Філяр посилається на лист Юрія Стельмащука (“Рудий”) від 24 червня, де
зориться про хід виконання цього наказу. Залишається питання для істориків: чи
* • іа вона?
Документи, представлені В. Філяром, є лиш довільним переказом бажаних для
. ;ідства відомостей, вони — лише відгомін подій за археографічною оцінкою.
У жовтні 1943 р. Провід ОУН(СД) виступив з комунікатом щодо українсько-поль-
-зких стосунків. Корінь напружень теперішніх відносин полягає у міжвоєнній полі-
сі Польщі, — вважали автори документа. В документі не прямо, але робиться спроба
“ерекласти початок різанини на польську допоміжну поліцію, на польське населен-
ч. Провід ОУН відмежовувався від тих масових убивств. Указувалося, що “польсь-
?-українська різня лежить сьогодні в інтересі Німеччини, а в першу чергу — в ін-
" єресі більшовицької Москви, яка шляхом взаємного фізичного винищування украї-
- лв і поляків змагає до тим легшого поневолення обох народів і заволодіння їхніми
емлями... Провід ОУН самостійників-державників осуджує акти взаємних масових
бивств, хоча б звідки вони виходили... Всі самочинні акти терору він уважатиме
-}жою агентурною роботою і буде їх рішуче поборювати”156. Виглядає цей комунікат
же як бажання до здійснення, як ідеал, якого важко було досягти в тій вакханалії
війни. З іншого боку — що таке “самочинні акти терору”?!
Щодо мети протипольських акцій: думаю, йшлося не так про нищення польського
-зселення в цілому, — що не було неможливим, як то стверджують деякі автори. Це
'уло неможливим з огляду на існування на тих теренах, окрім українського і польсь-
- ого чинників політики, ще й німців, і радянських партизанів, які навряд чи прагнули
яким робом зміцнювати УПА. Йшлося швидше до того, щоб змусити польське насе-
лення залишити Волинь і Полісся, згодом — і всю Східну Галичину, різанина згодом
могла стати одним лиш із засобів цього.
153 8рга\уа Цкгаіпзка // 2езгуІу ЬізІогісЬпе, 1985 - № 71.-8. 144.
154 Було чимало випадків, коли українці допомагали сховатися полякам чи відмовлялися брати участь у
потипольських акціях // ЗЬогодпіепасіопаїізиж икгаіпзкісЬ / Ор. У. ТЬгомккі, IV. Зетазгко- 8. 45.
155 Рііаг ЖаеНЛам. “Вигга” па ХУоІупі”,- \¥., 1997 - 8. 50. Текст подано в перекладі з польської мови.
156 Комунікат // Лебідь Микола. УПА.- Дрогобич: Відродження - С. 174-17, С. 175.
166 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Тепер про втрати населення з обох сторін. Польські історики говорять і про 5<
і 70 тис. загиблих, тоді третину з них відносять до втрат української сторони.157 Ц
дані вимагають ще детального опрацювання.
2.5. Українсько-польський конфлікт у Галичині
До збройних зіткнень там дійшло доволі пізно, аж на літо 1943 р
Умови життя в Генеральному губернаторстві були порівняно м’якші, ніж на інши
теренах України.
З початком війни тут починається створення української самооборони — як реаь -
ції українського населення на реалії воєнного часу. Треба було боронитись від банді
тів, диверсійних груп, партизанів. Теоретиками творення самооборонних відділів .
початком світової війни виступали Роман Сушко, Альфред Бізанц, Василь Сидор (“Ше-
лест”), Іван Климів (“Легенда”).158
Сільська самооборона діяла в Галичині в тій чи тій формі чи не з 1941 р. П:_
назвою Українська народна самооборона (УНС) вона відома з 1943 р., діє під значні
ми бандерівськими впливами, саме відділи цієї самооборони поборювали залишк
загону Ковпака в Прикарпатті.
У подальшому часі відбувається організаційне оформлення цієї структури під на-
звою: Самооборонні кущові відділи (СКВ). До останніх входили як члени ОУН і
ближніх сіл, так і просто жителі сіл, які мали якийсь військовий досвід. Відділ скла-
дався з жителів 4—7 станиць, у ньому числились від ЗО до 50 осіб (3—4 рої). На чо
Проводу відділу стояв кущовий, командиром відділу — заступником кущового при-
відника — був військовик. До Проводу входили ще: господарник, референт СБ і рс
ферент УЧХ. Підлеглість кущового йшла по лінії ОУН, військовика — УПА.159 Що~
останньої, то СКВ, по суті, матеріально забезпечував армію, її зв’язок, а також поста
чав туди людей. Основа СКВ — боївка, яка могла ефективно діяти в терені. З дополи
гою СКВ невеликий відділ УПА міг за короткий час (години) різко збільшувати сво,-
чисельність до великого загону і проводити несподівані, великі акції. Після цих акт:
члени СКВ повертались до попередньої праці, тобто знову жили легально, а віддь
УПА пересувався далі або переховувався.
Чому ОУН не створила в Галичині УПА зразу ж? На думку П. Содоля, це пов’яза
но з тим, що керівництво ОУН і УПА не бажало підставляти місцеве населення паї
удар окупаційних властей і декларувати єдність процесів, що відбувалися в Галичит
й Волині. Втім, як зазначає цей же автор, УПА і СКВ (в Галичині) постійно коорди-
нували свою діяльність.160 Галичина залишилась базою всього руху. Думаю, що кра-
щі умови, в яких жило населення Галичини, не спонукали до творення УПА — армі.
а не оборонних відділів, зважаючи до того ж на сильні позиції польського підпілля
загалом відсутність того хаосу, який панував з початком війни на Волині й Поліссі.
ОУН(м) теж стала формувати свої самооборонні загони з 1942 р. Було створен
10 таких загонів, насамперед — на Крем’янеччині.161 Мельниківці творили самообо-
ронні відділи і в Галичині. їхні боївки існували в районі Рогатина, Мостиськ, Коло-
миї. Згодом майже всі ці боївки підпорядкувала собі УПА.162
Обороною польського населення в Галичині займались різні підпільні зброй?:
формування, найбільшим з них була, звісно, Армія Крайова. З лютого 1942 р. вж<
157 Оізгапзкі Т. А. Цит. твір,- 8. 136. Невідомо, скільки поляків проживало на тій же Волині в 1941 р. Дані
різних влад різняться на 100 гне. осіб;. Тоггехкі Я. Цит. твір.- 8. 134.
158 Бондаренко Кость. Діяльність українських загонів самооборони на Волині, Буковині та у Галичині в
роки Другої світової війни // Україна - Польща,- Т. З - С. 15-31, С. 19.
159 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952 - Львів, 1991- С. 197-198.
160 Содоль Петро. Українська Повстанська Армія,- Торонто, 1995.-- С. 34.
161 Бондаренко Кость. Цит. праця.- С. 23.
162 Там само- С. 27.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
167
до сформовано штаб львівського округу.163 Тоді ж стали створюватись військові
□діли округу АК. Дещо пізніше поставала військова організація Тернопільського і
. таніславського округів.164 Військові відділи готувались до диверсій і партизанських
-й у німецькому тилу. Будова підпілля велася згори вниз. Призначені з округу особи
зорили собі структури в повітах. Головною акцією в діяльності АК все ж був ви-
кіл. Велике значення надавалось ідеологічному і політичному навчанню солдатів,
' іаго польське підпілля, може, як ніяке інше, в роки гітлерівської окупації сукупно
вдавало до тисячі назв підпільних видань. Воно намагалося поширити їх особливо
. .ред селянства, почасти й українського.
Підготовка молодих офіцерів, спеціалістів з диверсій, велася в спеціальних шко-
дх-курсах.165 Для навчання використовувались відповідні навчальні курси, статути й
чструкції польської армії, перевидані в підпіллі. Завдяки існуванню такої армії до
939 р. польський рух опору мав менше проблем з офіцерами, ніж український. Бо-
ові відділи АК були не дуже великі: від 7 до 23 осіб (південь Тернопілля).
Зброю діставали в боях, купували в угорців та італійців, частини яких стояли або
проходили через Галичину, виготовляли в підпільних майстернях.
На Тернопільщині 1943 р. повністю були озброєні ті відділи, які вели безпосеред-
ню збройну боротьбу. Всі інші були озброєні на 50%.166 Відділи, а також диверсанти
Кедиви”) проводили напади, перш за все, на залізниці, намагалися перервати зв’я-
ок і т. ін. Якоїсь дуже великої активності до середини 1943 р. не проявили, хоч пла-
->вали набагато більше.
Безпосередню роботу в краї вели інспекторати АК на чолі з комендантом. До його
_ітабу входили: заступник — керівник бойових відділів, ад’ютант, керівник розвідки
контррозвідки, офіцер зв’язку, політреферент, керівник оперативного зв’язку. Як і
ожне підпілля, АК зазнавала арештів з боку гестапо (зокрема, в березні 1943 р.).
З числа польських потужних збройних підпільних організацій, що діяли в Галичи-
-21, знову назву Батальйони Хлопські (їхній округ — з 1942 р.). Тривалий час на Львів-
дині незалежними від АК були ендеки зі своєю Національною військовою організа-
цією.167 Польські збройні формування були значною силою, як на підпілля: в АК
Чло більше 6 тис. осіб. За необхідності ця армія могла б мобілізувати ще 20 тис.
чоловік призовного віку.168 У ті часи, з другої половини 1943 р., в місцевостях,
де поляки становили більш ніж чверть жителів, формувалися загони самооборони —
іа принципами, випробуваними українцями і поляками на Волині й у Поліссі.
Позаяк поляки були більшою частиною населення міст краю, то багато середовищ
польського підпілля базувались на робітничих осередках, чимало — на уряді (адміні-
страції) та інтелігенції. Так, у м. Дрогобичі, за даними українського джерела, мала
сильні осередки ППС (Польська партія соціалістична), яка створила чимало робітни-
чих осередків, що не виступали проти українців (травень 1943 р.).169
На терені Стрийщини українське підпілля підмітило діяльність польської органі-
зації “Білий Орел”. Її завдання були, перш за все, розвідувальні щодо ОУН і українсь-
кого руху.170
З початком волинських подій, напливом з Волині й Полісся біженців у Галичину
напруга в стосунках двох народів наростає. Польське підпілля, — зазначає один з
провідників ОУН зі Львівщини, — охоплює практично всі міста, державні господар-
ства, залізниці. Нав’язуються зв’язки з угорцями. Є випадки, коли в польських селах
ночують поза хатами у збіжжі, побоюючись нападів українців.171 З липня місяця відомо
163 М'е%іег$кі 3. V/ Ідуслузіад Аппіс Кга]о\уд - 8. 21.
,м Там само,- 8. 23.
165 Гайдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Хто пожав “Бурю”? // Армія Крайова на Тернопіллі. 1941 -
1945 рр.- Тернопіль, 1996- 176с..-С. 13.
166 Там само - С. 18.
167 Ільюшин /. Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни // Україна -
Польща - Т. 3.- С. 167.
168 Гшдай О.. Хаварівський Б., Ханас В. Хто пожав “Бурю”?- С. 19.
169 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 65.- Арк. 17.
170 Гай само.
171 Гай само - Арк. 39.
168
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
про перші групи польських боєвиків у селищах Сколе, Турці, Устриках, доповнеь
групами з корінної Польщі.172 Штаб тих груп перебував у Стрийському повіті. Місце-
ва УНС його зліквідувала.173 Відомі також випадки, ще в травні місяці, контактів мі>7
українським і польським підпіллям.174 Кожна зі сторін прагнула мати “свою” людин
в іншому підпіллі.
Не бракувало й провокацій. 10 серпня 1943 р. в м. Бориславі поширювали летюч-
ки українською мовою, в яких вимагалось, щоб українці і поляки залишили міст
протягом 48 год. Виявилось, що то робота німецької кримінальної поліції — крипс
де було багато поляків. У Стрию і Самборі хтось доніс німецькій владі, що певне
ночі українці мають вирізати всіх німців і поляків.175 Так суспільство підводили д.
збройного взаємопоборювання.
З кінця літа протипольські акції відбулися в прикордонних повітах: Сокальськом;
Радехівському, Бродському і Збаразькому, але до розмаху Волині їм було далеко.176
З числа задокументованих українськими джерелами перших українсько-польсь-
ких зіткнень на Станіславщині — напад у ніч з 26 на 27 вересня групи з ЗО партизани
на с. Яблунів Коломийського повіту, коли було забрано 6 польських родин (18 осіб
Наступного дня всі поляки вибралися з того села.177
Тоді відбулося ще кілька нападів на поляків, у т. ч. і в с. Микуличині того ж повів
В останньому випадку захоплених поляків, в т. ч. жінок і дітей, було жахливо помор-
довано. Акцію здійснив загін “Лепея” (“Чорні чорти”). Жорстокість їхніх дій, а такол
убивство жінок і дітей засудив окружний провідник ОУН.
З осені того ж року антипольські акції в тій чи тій формі поширюються на повіті
Кам’янський, Струмилівський, Перемишлянський, Бібрський...
Ці зіткнення прискорили організацію польської самооборони. Німці в деяких ви-
падках дають їй зброю.178 179 Частину людей поляки направляють на вишкіл в Угорщину,
частинно проводять його в краї.180 Відомо й те, що в Тернопільській області керівний
польського підпілля полковник Франк Студинський (“Скава”) категорично заперечу -
вав проти залучення поляків до польських відділів самооборони з німецької ініціативи
скерованих проти українців, вважаючи, що, оскільки керуватимуть такими відділам;
німці, вони ж і використають поляків у своїх цілях. Крім того, — вважав “Скава”, —
українці взялися б до різанини польського населення в краї, маючи перед собою таке
поводження поляків. А з приходом Червоної армії всі ці члени відділів мусили б тікати
разом з німцями.181 Така настанова керівництва і сильне підпілля практично не допус-
тили великих зіткнень українців з поляками на тих теренах.
Найбільшими самооборонними базами в Галичині для польського населення ста-
ли Ганачов, Білка Кролевська, Гута Верхбудська, Гута Бродська і Гута Пеняцька. Але
польське підпілля, як можна зрозуміти, в Галичині враз поєднало оборону з відплат-
ними діями. Українці відмічають уже в жовтні місяці 1943 р. напади польських боі-
вок і грабежі сіл на Равщині, Сокольщині.182 Тоді ж відомо про польські відділи і б
Бродівському повіті.183 У звіті з Тернопільщини від 26 вересня 1943 р. повідомляєть-
ся, що 100 польських партизанів по-звірячому вимордували на Бучаччині до 20 сві-
домих українців.184
Документи, що ними я оперую, майже нічого не згадують про напади УНС на
польські села, поляків у 1943 р. Такою інформацією рясніють уже звіти за 1944 рік
172 Там само,- Арк. 44.
173 Там само- Арк. 45, 62.
174 Гай само,- Арк. 66.
175 Там само - Арк. 45, 62.
176 Ьиказгоуу Уап. Цит. твір.- 8. 178.
177 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 132.- Арк. 10; Ф. 3971.- Оп. 1.- Спр. 23. - Арк. 1.
178 Імказго-н Уап. Цит. твір - 8. 180.
179 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 65.- Арк. 82.
180 На Львівщині // Там само - Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 126; Спр. 132.- Арк. 2.
181 Гайдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Хто пожав ‘'Бурю”?- С. 47.
182 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 126,- Арк. 6, 10.
|8’ Гай само- Арк. 16.
184 Там само- Спр. 134,- Арк 15.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
169
Але можна засвідчити, що приблизно до вересня місяця 1943 р. не всі чільні діячі
> країнського руху на місцях схвалювали жорстку антипольську настанову.
Так, у пропагандивному звіті за вересень 1943 р. з нацрайону “Скоб” (Тернопіль-
щина), між іншим, пишеться: “хибним, однак, є шовіністичне ставлення нашого ак-
_иву до поляків та [тих], котрі вірять (актив.— Р. А.), що українсько-польське питан-
ня розв’яже тільки меч”185. У звіті зі Львівщини за липень—серпень тоді ж відміча-
юсь: помежи неприязні й ворожості до українців у певних містах і добра настанова
поляків у Стебнику.186 З іншого боку, таку антипольську настанову населення можна
почасти зрозуміти, якщо взяти до уваги, що дуже часто в документах українського
підпілля поляків подають як донощиків гестапо, кріпо, причому донощиків, які доно-
:ять саме на українців. Виходило так, що поляки і Польща, які, власне, боролись
проти Німеччини, ставали в очах українців чи не колаборантами. Але зрозуміло, що
~акі в Польщі справді були. За німецькими оцінками, в Польщі їх було до 1 млн. осіб,
не рахуючи тих 100 тис., хто в період гітлерівської окупації видавав себе за німців по
нрові.187 Але ж і польське суспільство ще до червня 1941 р. вважало, в свою чергу,
• країнців колаборантами з тою ж таки Німеччиною До того ж, ці доноси на рівні сіл
містечок, шпигунство, мабуть, у багатьох випадках ставали доброю нагодою покви-
татися з сусідом за давні чи задавнені кривди, образи, з заздрості, ницості і т. п. Де-
>.то, звісно, обрав це собі як спосіб заробляти на життя, дехто — як шанс вижити в
мовах війни. Коли ж такі дії стають характеристикою цілої національної спільноти в
чах іншої спільноти, то, думаю, що тут щось негаразд із духовною поставою тих
тюдей, їхніх душпасторів і політичних провідників.
Потроху, з кінця 1943 р., український фронт стає для польського підпілля основ-
ним. На думку польського історика, керівництво УПА на початку 1944 р. вирішило
створити в умовах німецької окупації зони, визволені цією армією. Ті землі стали б
підставою для визнання їх по війні за українцями перед світом, а поки що — як база
для розростання самої УПА та її подальших операцій.188 Головне спрямування ударів
УПА було на Львів і округу. Львівщина безпосередньо прилягала до Польщі, Львів
Чв уособленням польськості Галичини, і при втраті його, навіть якби поляки зали-
шились проживати на теренах Станіславщини і Тернопілля, на ці землі Польща вже
претендувати б не змогла, відрізана від них Львовом і землями навколо нього.189 По-
дібні міркування польського автора мають під собою підставу. Львів разом з округою
справді був стратегічною територією. Але зосередження тут українсько-польських
сутичок варто пояснювати й іншими міркуваннями. Найвищого напруження в Гали-
- ині конфлікт досяг там, де вона граничила з Волинню, на території якої він вже дуже
загострився. Також Львівщина межувала з Холмщиною, де УПА була досить сильна
•і де сутички українців і поляків мали місце ще в 1942 р. Терени ж Станіславщини
УПА ще опановувала, на Тернопіллі поляки мали на той час значні сили, тож могли
протиставитись будь-яким українським діям.
Початок натиску відділів УНС (яка переходила в УПА) й УПА припав на лютий
1944 р. Звіти ОУН і УПА ці події подають або як протипольські відплатні акції, або
з загалі як польські напади. Втім, зі звіту з Тернопільської обл. відомо, що 17.02.1944 р.
зночі згоріло польське село Людовиківка і багато людей, що ховалися в пивниці, інші
зтекли до Рогатина. Але в лісах навколо Журавна були польські партизани, що хотіли
юмститись українцям.190
Політичний звіт зі Львівщини за січень—лютий 1944 р. свідчить, втім, про те,
-кий вплив мали ці українські акції на поляків: “Поляки навіть з незагрожених тере-
нів утікають до більших міст або на захід”191.
185 ЦЦАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 1,- Арк. 17.
186 Там само - Спр. 65.- Арк. 44.
187 Коїко СаЬпеІ. СспШгу оГУМаг. Роїііісз, сопйісі апд Зосісіуз зіпсс 1914.- Ие\¥ Уогк: ТЬе Ргс88, 1994.-
-46 р,- Р. 235.
188 Тоггескі Н. Клуезііа икгаіпзка и' роїііусе III Кгезгу,- УМагзгахуа, 1972.- 8. 328.
189 Ьиказго-л’ 2. Цит. твір - 8. 179.
ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 156.- Арк. 10.
191 Там само - Спр. 126.- Арк. 43.
]?0 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Евакуація польського населення з сіл до більших міст почалась і на Тернопіллі.1'
В результаті нападів українських відділів на польські села і партизанських дій у січн
поляки втратили в Галичині 466 осіб, у лютому — 1 000—2 000 чол.,192 193 у березні, зг
німецькими джерелами, — 645 осіб.194 Ці втрати стануть зрозумілими, якщо мати н_
увазі, що на Рогатинщині полякам, які там зосталися в середині лютого, було віл
імені “української організації” сказано залишити українські землі.195
За той же місяць маю дані й про відплатні польські акції. 21 лютого стався напал
поляків разом з червоними партизанами (60 чол.) на с. Верхобуж (Замошівщина
з метою грабежу. Відомі випадки мордування родини українця в с. Майдані (Броді -
вщина).196
Вчинила напад самооборона бази с. Гути Пеняцької разом з радянськими партиза-
нами, напад відділ УПА відбив. На місцях провідники ОУН прагнули навести лад >
зіткненнях з польським населенням, яке вже почасти виходило з-під їхнього контро-
лю. Так, ще 10 лютого надрайонний провідник “Довбак” (нацрайон “Скаб”) запропо-
нував припинити протипольські акції і виступи, бо “зараз ведуться акції відплати
згідно з політичною лінією організації”197. Ці відплатні акції в листі, датованому тиж-
нем пізніше, “Довбак” рекомендує проводити негайно, щоб залякати поляків і не до-
пустити створення їхніх боївок. Бажаним вважав він і щоб поляки їхали на еміграцій
з краю.198
Документи подають високу частотність тих акцій у Рогатинському і Перемишлян-
ському повітах. Підтверджується вбивство 90 поляків у с. Ферляєві. В бою з польсь-
кого боку брали участь і німці, а загалом, вочевидь, там була самооборона, бо деякі
поляків відстрілювались.199 А всього, за моїми підрахунками, в межах того нацрайо-
ну (повіту) в лютому загинуло 278 осіб. (Польські джерела подають — 300).200 В усг
випадках відділи УПА зустріли збройний опір. У протоколі “Кисіля” з відплатно
акції, що відбулася 19 лютого 1944 р. в с. Підкамені (Рогатинщина), де було вбиті
40 осіб, зазначається й таке: “... велике число поляків заховалося по українських
родинах і тим самим врятувало собі життя”. Протоколи того ж “Кисіля” стверджують
що населення вдоволене з таких акцій.201
У березні 1944 р. Червона армія вступає в Галичину (Тернопілля). Її хід викликав
певне піднесення в польському суспільстві. У Львові дійшло до того, що сучасник :
кіл ОУН назвав протистояння двох спільнот “українсько-польським фронтом”. У бе-
резні в місті було здійснено кілька вбивств українців-поліцейських та кількадесят
вбивств і поранень серед українського цивільного населення. Були випадки, що вве-
чері “по вулицях міста ходили боївки польської організації й легітимували цивільнії'
людей, вишукуючи українців, щоб тих стріляти”202.
10 березня у Львові було випущено і розповсюджувано листівку, в якій закликало-
ся все польське громадянство до боротьби проти українців, зокрема проти українсь-
кої поліції. Для ліквідації тої поліції в місто прибув польський “Батальйон смерті” —
150 осіб.203
Сутички боївкарів з поліцією продовжились. Цей епізод із життя Львова останніх
місяців німецької окупації показує словами автора звіту й поведінкою польських вій-
ськових відділів, що у свідомості навіть політично активних українців та й полякіь
існувало солідарне, краще ставлення і тут, і на теренах Волині до осіб своєї націо-
192 Там само- Спр. 156.- Арк. 11.
,9’ Ьиказгоу» Лп. ХУаІкі роїзко-икгаіпзкіс 1943-1947 - 8. 179.
194 Літопис УПА.- Торонто, 1983.- Т. 6.- С. 139.
195 Україна в минулому.- 1995,- Вип. 7,- С. 146.
'* ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 126.- Арк. 43.
197 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 2,- Арк. 67.
198 Там само. Арк. 64. Приклад такої відплатної акції — в нацрайоні с. Мельна 19.11.1944 р. Було вбиіо
25 осіб.- Там само.- Арк. 71.
199 Там само.- Арк. 74.
200 ЬиказгопЦит. твір,- 8. 180.
201 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 66. Арк. 42.
2,12 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 126.- Арк. 63.
203 Гам само.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
171
нальності, хоч би вони були на службі у ворога (Німеччини), ніж до представників
іншої нації — і таких, що були виразними ворогами німецьких окупантів. І з тої, й з
іншої сторони навіть тим же активом (не кажучи вже про населення) ці виступи часто
ототожнювалися з українським чи польським рухом. Таке сум’яття в головах насе-
лення, відбиваючись у політичному мисленні провідників обох рухів, аж ніяк не спри-
яло порозумінню між двома рухами і народами.
Між тим, керівництво ОУН(СД) 21 січня 1944 р. вислало листа до делегата уряду
Речі Посполитої на краї з пропозицією переговорів, водночас підкреслюючи, що не
припинило війну за незалежність.204
Польська платформа для тих переговорів, практично залишаючи справу Східної
Малопольщі й Волині без змін (за Польщею), передбачаючи кару за злочини проти
польської держави у воєнний час, пропонувала тільки встановлення засад боротьби з
німецьким окупантом і більшовизмом на теперішній час і в останній фазі війни.205
Настрої польського населення в Галичині на 1943 р., були такі що воно вважало б
себе приниженим у своїй польськості, вважало б за слабкість Польщі, якби самі по-
ляки, а не українці, шукали згоди з ними.206 З іншого боку, керівництво львівського
обшару АК явно переоцінювало збройну силу УПА — рахуючи її в 70 тис. вояків у
Галичині.207 Новий (після К. Савицького) комендант львівського обшару АК полков-
ник Владислав Філіповський (“Янка”), бувши добрим військовим, виявився в україн-
ській справі поганим політиком. Він уважав, що можна морально роззброїти против-
ника переговорами. Хотів, щоб українці в жодному разі не ставали прорадянськи-
ми.208 Але наполягання на непорушності довоєнних кордонів показувало нереальність
цілей керівництва АК в країні. До такого настановлення в українських справах, між
іншим, немало приклалось “Бюро Всходнє” департаменту Міністерства внутрішніх
справ та інформації при делегатурі уряду в краї. За час свого існування (1941—1944)
воно далеко необ’єктивно оцінювало ситуацію в Західній Україні, толерувало анти-
українську тональність польської підпільної преси. Останнє приводило, в свою чер-
гу, до негативізму у сприйнятті польської спільноти та її Проводу в керівних колах
українського руху.
Переговори представників польського й українського рухів відбулися двічі на рів-
ні повноважних представників, останній раз — 8 березня 1944 р. До порозуміння
сторони не дійшли, бо польські представники наголошували на непорушності дово-
єнних кордонів Польщі й не могли погодитись на війну з Червоною армією. Не дійш-
ли згоди щодо припинення різанини між українцями і поляками.209 Навряд чи коман-
дування УПА вже могло зупинити ту бійню, але могло б таки її стримати, звузити, як
твердять сучасні польські автори, і з ними не можна не погодитись. Але ж: прорив у
переговорах залежав і від політики польського підпілля...
Складається враження, що його військові керівники не дуже-то розраховували на
перемир’я. Напередодні переговорів, 3 березня, комендант Львівського округу оголо-
сив контрнаступ проти формувань УПА.210
Агентурний звіт Львівської округи АК про настрої українського і польського на-
селення Прикарпаття, датований теж 8 березня, відмічав зростання напруженості в
стосунках між двома народами і випадки збройних нападів навіть у спокійних ще з
минулого літа Покутті й Гуцульщині.211 Поліське населення й підпілля посилено шу-
кали зброю.
204 Топескі В- 8. 221.
205 Там само- 8. 218.
21,6 Литвин Микола. Документ Армії Крайової про військово-політичні протистояння на заході України у
поки Другої світової війни // Україна в минулому.- Вип. 7.- 1995.- С. 129-151, С. 133. Оцінки тих настроїв
зяті з річного звіту Львівської округи АК про український рух і польсько-українські стосунки в Галичині,-
Док. №1.
2,17 Там само- Док. №2. - С. 134.
208 Топескі К. Цит. твір,- 8. 218.
209 Там само - 8. 221.
210 Вопизіак И< Маїороізка ^УзсИодпіа родггадаті Тгхесіе] Кгезгіу Кгсхгозу,- 1990.- 8. 168.
211 Україна в минулому- Вип. 7 - 1995.- С. 145.
172
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Весною різанина пересунулась у Жовківський і Самбірський повіти.212 Доступ?
мені документи дозволяють говорити про напругу в Рава-Руському окрузі УПА: н.
Равщині, Жовківщині. У “Звіті” про ті події вони називаються “протипольських
відплатними акціями”, хоч, судячи з короткого опису того, що відбувалося, були вон
такими далеко не завжди.213 Присутня і третя сторона в певних випадках — німці ас-
польська поліція на німецькій службі.
За твердженням документів підпілля, ці акції в низах загалом оцінювались поз*
тивно, але засуджувалося вбивство при цьому жінок і дітей.214
Повідомлення з місць за квітень показують, що УПА проводила витіснення пол -
ків з терену, наказуючи їм залишати села; населення ішло в міста і містечка, які те -
блокувались.215
З іншого боку, відомо, що 24 квітня 1944 р. польський військовий відділ оголосі
українцям у Белзі, Нароні й Углові, щоб вони виселилися за 24 год.216
У деяких випадках поляки вдало боронились — може, це два випадки успішног
виконання наказу про контрнаступ. Так, польські відділи зуміли відбити напад заго:-
УПА на с. Станіславське Жовківського повіту з ночі 14—15 квітня. Вбитими вияв
лися 60 українців і 9 поляків, але селяни перемістилися в Жовкву.217
Десь у той же місяць із підпілля пролунало застереження, щоб не поспішати ог
лошувати про співпрацю АК з більшовицькими диверсантами, бо це спровокує ні
ців проти поляків і підтримає акції проти поляків українців.218 * Це попередження зь
указує на те, що АК і в Галичині підтримувала радянських партизанів.
У травні палення польських сіл у цій окрузі тривало — і на Стрийщині, і в інш
теренах. Уже з квітня й особливо з травня помітні спроби відплатних акцій з боку по
ських боївок. Як правило, їхній розмах тут, у Галичині, був менший, ніж дії УПА.
торкаючись переважно висілків або окремих родин. Утім, палили польські відділ;
села, в тій же Равщині 6 червня — села Любичу, Копайці, Павличі. Палення сіл і вбі
ства українців проходили й на Любачівщині.220 Мабуть, найбільшою відплати і
акцією поляків стало знищення сіл Шоломиї і Миколаєва. В першому випадку 1< *—
11 червня село оточили з трьох сторін силами до 500 чоловік, ОУН туди не допус
ли.221 Згодом село було пограбоване, загинуло близько 40 українців. У другому випа -
в масовому грабежі села взяли участь і німці, зав’язалася стрілянина, нападники -
дійшли.
Ставлення німецької влади до терору, що тривав у їхньому тилу, неоднознач-
У деяких місцях, як я вже вказував, давали зброю, в інших випадках відповідали,
ляндкомісар у Бібрці: "Коли партизани вас ріжуть, то ріжте ви їх. Ми до того не м_
мо жодного відношення.222 Ходорівський ляндкомісар за вбивство поляків погрот?
вав розстрілювати українців.223 Разом з німцями поляки з с. Чукви нападали на укт
їнців (район Самбора)”224.
Польське підпілля мало непогані стосунки з угорськими військовими. Але б\
випадки, коли угорці теж відмовлялися допомагати полякам, відказуючи, що ті г
збудуться проблем, якщо залишать українські землі.225
Листівки з такими ж закликами, вочевидь, польською й українською мовами г
ширюються в місцях українсько-польських зіткнень.
212 Ьиказго™ Цит. твір. - 8. 180.
2,5 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 126,- Арк. 37-39. Див. також: Літопис УПА.- Т. 6,- С. 139
214 Там само- Арк. 64.
2,5 ААЬІ, Аппіа Кгарт- 8у§п. 202/1-53 - 8. 63.
2,6 Там само - 8. 65.
217 Там само - 8. 52.
2’** Там само- 8. 66.
2,9 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 156,- Арк. 28; Спр. 126,- Арк. 79-80; Спр. 132,- Арк. 58.
220 Там само- Спр. 126.- Арк. 81, 90.
221 Там само- Арк. 86.
222 Там само- Арк. 82.
223 Там само - Арк. 87.
224 ЦЦАВОВіУУ. Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 66,- Арк. 68.
225 Цс сталося на Стрийщині, в с. Стоянах.- ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 156.- Арк. 62.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
173
Наявні документи показують, що взаємне протистояння наростало. Сповільнило
а то й спинило його наближення фронту. Кількість німецьких військових частин різко
збільшилась, що затруднило, а то й унеможливило взаємну різанину. Більша частина
польських відділів взяла участь у боях з німецькою армією, що відступала, влаштову-
вала диверсії в тилу противника.
У боях за звільнення Львова від гітлерівців 23—27 липня взяла участь 5 дивізія
піхоти, сформована АК, і 14 уланський полк, а також окремі бойові відділи зі Львів-
ського і Тернопільського воєводств, разом до 7 тис. осіб.226 Але цьому війську після
боїв за Львів — через командування АК львівського обшару — було наказано негай-
но здати зброю і розпуститись. Полякам з відділів АК запропонували влитися в поль-
ську армію ген. Берінга (сформована в СРСР) або бути мобілізованими до Червоної
армії. Верхівку командирів АК, цивільної адміністрації заарештували. Радянське ко-
мандування не сприймало АК як армію воюючої держави, а бачило в ній і всьому
польському підпіллі диверсантів, шпигунів, терористів тощо.
У липні в Москві відбувся показовий суд над 16 політичними діячами польського
руху опору саме як над політичними злочинцями.
Тому не дивно, що польські прапори і міліція, які з’явились на вулицях Львова
після відходу німців, позникали вслід за арештом штабу АК й делегатури уряду в
краї, проведеним у ніч з ЗО на 31 липня.227 Може, саме тому деякі польські військові
відділи при наближенні Червоної армії видавали себе за червоних польських парти-
занів, втім, не завжди переконливо.228
Керівництво українського руху і станом на липень мало досить жорстку позицію
щодо польського посідання Галичини й акцій УПА на Волині у зв’язку з непоступли-
вістю поляків у претензіях на ці землі. Це проявилось і на І Зборі Української Голов-
ної Визвольної Ради (УГВР) 13 липня 1944 р., коли розглядалась власне польська
проблема. Тоді було заявлено, що з цього приводу з серпня 1943 р. по день Збору
відбулось 8 переговорів між українським і польським підпіллям.229
Офіційну точку зору з українського боку того дня представив Лозовський (Р. Шухе-
вич). Він вказав, що це поляки паралізували рух УПА на Волині. Населення дало від-
повідь польському опору, й тоді почалась ліквідація польського населення на Волині.230
Тобто, за думкою Р. Шухевича, процес цей пішов поза волею керівників руху, УПА.
В Галичині ж, уважав він, польське підпілля готувало зміну влади в краї, йдучи проти
українців, а не проти німців. Поляки ведуть усі розмови на обман українців. Удар у
Галичині завдано українцями, по польських військових організаціях, насамперед — по
верхівці. До того ж, на думку Р. Шухевича, з квітня 1944 р., коли польський уряд став
співпрацювати з більшовиками (північна Тернопільщина, Збаражчина), де не було ні-
яких дій з боку українців, поляки пішли на провокацію проти них. Тоді командування
УПА віддало розпорядження виселити поляків, якщо вони не переселяться самі. Удари
тривають. Дії проти дітей і жінок — випадкові. З іншого боку — маємо на Холмщині
напади поляків на українців — з березня знищено 2 000 осіб Наші від діли тепер оборо-
няють населення. Р. Шухевич підкреслив, що дехто з українців уважає недоцільним
роззброювати поляків, бо вони мають зв’язки по світу. Але: “ми створюємо для себе
вигідні позиції, які неможливо досягнути при зелених столах. Обманути себе не дамо”231.
Тоді ж на Зборі було піднято питання польських жертв на Волині. Поляки тверди-
ли про 80 тис. осіб, але це число значно завищене,- вважав голова Збору Чепіга
1Р. Волошин), — і не відповідає кількості всього населення краю в той час.232
Інші виступи з цього питання загалом підтримали позицію Лозовського, хоч була
й різкіша позиція в одного з делегатів — виселити поляків за Сян і годі.233
226 И'е^іегякі 2. Агтіа Кгазо'ла іл окгс§асЬ Зіапізіахка і Таторої- Кгакоху, 1996 - 8. 242, 293.
227 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 126.
228 Там само - Спр. 156.- Арк. 89.
229 ДА СБУ- Спр. 372,- Т. З,- Арк. 67.
230 Там само- Арк. 71.
231 Там само - Арк. 72.
232 Там само.
233 Там само - Арк. 76.
174
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Виступ проти німців спільно з Червоною армією привів до значної розконспірації
польського підпілля, але не знищив його. Загони ж польських партизанів, що билися і з
німцями, стали на короткий час міліцією. Потім, щоб порятувати себе, члени цих заго-
нів масово пішли в “истребительньїе батальоньї”. Це з польського боку було кроком до
виживання, а також стало легальним прикриттям польської збройної сили в українсь-
ко-польському конфлікті, новий етап якого тепер розпочався з приходом більшовиків.
Власне, останні тепер стали третьою, найсильнішою силою в протистоянні.
Звіти з середовища УПА зазначають, що поляки в переважній більшості аж ніяк
не прихильники до радянської влади, але використовують її для того, щоб помсти-
тись українцям. Джерела з середовища українського руху містять чимало повідом-
лень про доноси поляків в НКВД на українців як бандерівців або націоналістів.2’’
Можна побачити і вплив польського підпілля в тих справах. Так, Мирон Юзеф, ко-
мендант міліції в Бортниках, член підпілля, за завданням якого робив доноси на укра-
їнців, що вони бандерівці й служили в українській поліції при німцях. Цей же Мирон
Юзеф організовував мережу донощиків (у т. ч. і з українців) в інших селах Ходорівсь-
кого району Львівщини.234 235
Структура польського підпілля майже не зазнала змін. Підпілля заборонило поля-
кам залишати терени Малопольщі Всходньої у зв’язку з акціями переселення поляків з
України і українців — з Польщі (наказ від 18 жовтня 1944 р.).236 У зв’язку з цим знов\
виникає питання щодо ролі поляків у “истребительньїх батальонах”. Улітку 1944 р
підпілля, по суті, контролювало їх. Так, у липні на території коменданта Підгаєцького
округу обговорювалась дисципліна поляків у цих батальйонах. Вказувалось на погра-
бування українців під час проведення операцій, що призведе до відповідних дій УПА
щодо польського населення.237 Та все ж на польсько-український конфлікт Збір УГВР
дивився як на другорядну за значенням проблему руху.
Протягом тривалого часу поляки все ж були більшістю в “истребителях” —до 80%
на лютий 1945 р.238 Щоб не допустити польсько-українських загострень і не дати біль-
шовикам використовувати протистояння двох рухів, директива керівництва польсь-
кого підпілля від 18 жовтня 1944 р. забороняла службу поляків у “истребительньїх
батальонах”, а співпрацю з НКВД кваліфікувала як зраду польського народу. Тих, хто
піде на неї, наказувалося знищувати.239 Але ці грізні перестороги не дуже-то діяли на
загальну ситуацію в краї — підпілля втрачало впливи.
Напади польської міліції, згодом поляків у складі “истребительньїх батальонов"
не припиняються, особливо в липні 1944 р.240
10 липня командир УПА-Захід “Шелест” (В. Сидор) наказав у зв’язку з такими
підставами “постійно вдаряти по поляках до останнього винищення з цих земель"
Встановлювалась така черговість протипольських акцій:
• нищення бойової сили;
• нищення активістів і сексотів;
• відплатні акції.
Це мало відбуватись як у формі дій кількох відділів проти польських скупчень, так
і у вигляді “акцій збурення ”.241 Цим же наказом було заборонено вбивати жінок, дітей
і старих. “Інструкція до відома командирів відділів”, видана ВО “Буг” УПА-Захід \
ті ж дні, додає до цього переліку ще” заборону вбивати родини мішаних з українця-
ми, вбивати людей, які тяжіють до польщини, що властиво українцям римо-католи-
234 Гам само.- Спр.126,- Арк. 128, 132, 140, 193; ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 926.- Арк. 50-53.
23' ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 126,- Арк. 143.
2,6 Гайдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Хто пожав “Бурю”?- С. 76.
3,7 Ханас Володимир. Участь в дискусії // Україна - Польща: Важкі питання.- Т. 3.- С.123. На тій нараді
наполягалося на гуманному ставленні поляків з батальйонів до українського населення.
238 Гійдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Цит. твір - С. 79. Мабуть, з виселенням це число зменшувалося -
в Дрогобицькій обл. на 1 січня 1945 р. в тих батальйонах поляків було близько 40%.- О. ф. п. 5001.- Оп. 6.-
Спр. 47 - Арк. 10.
239 Гам само- С. 77.
240 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 156,- Арк. 92, 108; Спр. 126. - Арк. 127.
241 Гійдай О., Хаварівський Б., Ханас В. Цит. твір.- С. 83.
Розділ 2. Українсько-польське протистояння
175
ам”242. Рекомендовано також у деяких випадках наказувати полякам залишити тери-
орію України.
Таких протипольських, відплатних та інших акцій боївки УПА проводили з літа
іенше, ніж у першій половині року. 19 серпня відділ УПА знищив польські госпо-
дарства в с. Гнильчах (Тернопільщина), наступного дня “истребители” з поляків і
більшовики в кількості 200 осіб вдарили по селу, запаливши його. Загинуло 20 укра-
нців з населення, нападники відійшли, добре пограбувавши село, в райцентр (м. Під-
айці).243 Успішнішою була акція УПА 16 липня, коли відділ спалив село Поповичі
ого ж району, звідки робились наскоки на українські села.244
З вересня нападу зазнали поляки Великого і Малого Желіхова Новомилятинсько-
* з району Львівської обл.245
Відплатні акції проходили аж до кінця 1944 р. і на початку 1945 р., а у квітні відбу-
вається перемир’я обох підпіль. Примус до евакуації змінив настрої деякої частини
оляків до УПА як сили, насамперед, антирадянської. Відмічаються випадки навіть
-з Львівщині, коли поляки дуже радо давали речі й продукти для повстанців. Деяка
-астина дезертирів-поляків з Червоної армії запрагнула, щоб їх прийняли до УПА.246
Здається, чи не першим здогадався, що такі зміни в настроях під впливом радянської
ійсності можливі, Провід ОУН(СД), який у серпні 1944 р. в політичних інструкціях
_>УН вказував, що “до польської національної меншини стати на становище вижи-
дання. Є багато даних думати, що поляки якраз тепер проходять процес перегрупу-
вання, переставлення на протисовітські рейки. Якщо це наступило би, то ми готові їх
алишити в спокої... Бити однак тих поляків, які стають служити більшовикам”247.
~акою ж була настанова ОУН за лютий 1945 р.
Ці настанови й перенесення основного протистояння між українцями і поляками з
.ередини 1944 р. в Закерзоння, арешти, переселення поляків з України в Польщу
-риводили до того, що навіть не дуже прихильне до українців католицьке духовенст-
- о в краї устами своїх отців почало говорити, “щоб єднатися з українцями і спільно
'ити більшовиків, бо нам інакшого виходу немає, що українці проводять правильну
олітику і боротьбу”248.
Польське суспільство вже не мало сили до опору. Хоч 3 вересня 1944 р. мережа
чК (згодом і наступниці —“НЄ”) в Західній Україні відновлюється як централізована
. груктура, до попередніх своїх впливів їй далеко. До протистояння з НКВД вони були
:зно не готові.
Шоком для всіх польських політичних кіл були рішення Ялтинської конференції
-еликих держав (лютий 1945 р.), за якими за СРСР залишалися землі, які він дістав у
939 р., а взамін Польща отримувала компенсацію за рахунок німецьких східних зе-
мель, що колись були польськими. Хоч такий крок великих держав не мав би бути
-есподіваним, виходячи з логіки Другої світової війни. Як зауважує Христина Керс-
ен, польські політики в Лондоні не зрозуміли (чи не схотіли збагнути), що перестали
>ти партнерами для Черчілля і Рузвельта ще задовго до конференції в Ялті.249
У кінцевій фазі війни, в міру визволення краю перед польською елітою постало
- епросте питання: як діяти далі? Проблема давала щонайменше 3 варіанти відповідей:
• продовжувати боротьбу, бо компроміс із комуністами неможливий;
• іти на компроміс із комуністами, щоб зберегти народ біологічно і духовно;
• стати на стороні радянської влади і нового порядку.250 Як відомо, послідовно
242 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 14,- Арк. 44.
24’ Там само- Спр. 156 - Арк. 92.
244 Там само - Арк. 80.
245 Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944-1953 роках / Упор. В. Сергійчук,- К.: Дніпро,
'98.-С. 161.
246 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 126,- Арк. 193-194.
247 Там само - Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. ЗО - Арк. 89.
248 Там само - Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 126 - Арк. 206.
249 Кегхіеп Кгузіупа. .1а На XV роїзкіс] рсгзрекіу\уіе.- Ьопсіоп: АИЕК8, У/агзгачуа, 1989- 260 з- 8. 104.
250 Кегзіеп Кгумупа. Міесігу иугхуоііпіст агпітоіепіет. Роїзка 1944-1956 - Ьопсіоп: АЛІЕКС, 1993 - 196 з- 8.47.
176
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
позиція схилялася спочатку до першого, а згодом і до другого варіанту розвитку по-
дій, але вже — в Польщі.
Із середини 1945 р. українсько-польське протистояння в межах УРСР практично
зникає. Його наслідками були численні жертви з обох сторін, у Галичині— 20—
ЗО тис. поляків.251 Іншим наслідком стало тривале взаємне несприйняття поляків і
українців з тих теренів у народній свідомості. Українська сторона, як сильніша, на
тих землях повинна взяти на себе відповідальність за ті жертви. Можна дорікати укра-
їнському рухові за те, що вони були нестримні у своєму бажанні позбавитися всіх
ворогів на своїй землі, з яких поляки виглядали на той час найслабшими, але можна
стверджувати, що у польської сторони теж забракло мужності й мудрості, щоб ві-
дійти з тих українських теренів і не наражати життя польського населення на смерте-
льну небезпеку. Поляки вважали, що вони обороняють свою державу і мали рацію,
але ж українці теж були праві, бо боролися за свою державу на своїх етнічних землях.
Засоби тієї боротьби визначала політична культура того часу і світова війна.
З іншого боку, польське громадянство, спільнота отримала наслідки перших двох
років окупації Східної Галичини (і почасти— й Волині) в 1919-1920 рр. Саме ті
жорстокості з боку польського війська, насамперед над цивільним населенням, відгук-
нулись полякам за двадцять з гаком років.252 Над українським народом не можна без-
карно знущатись. Кожного нового завойовника, що прийде непрошеним на цю зем-
лю, чекає розплата — це один із жорстких історичних уроків тих подій.
Можна вважати цей конфлікт і етнічною чисткою територій, але знову ж таки до
них вдавалися різні держави ще по Першій світовій війні, в т. ч. і Польща щодо нім-
ців. Як етнічну чистку справу було продовжено вже урядами УРСР (реально — СРСР)
і комуністичної Польщі — переселенням українців і поляків з Польщі в Україну і
навпаки. Що польське суспільство не було краще налаштоване до українців, ніж укра-
їнці до поляків, свідчить доля українського населення в Закерзонні, яке опинилося в
становищі, близькому до того, що мали Волинь і Галичина під німецькою окупацією,
про що мова далі.
Чи був українсько-польський конфлікт другим фронтом для українського визволь-
ного руху в 1940-і роки? Він міг бути ним лише певний час — коли Червона армія
була ще далеко, а поборювання червоної партизанки не було надто складним, але й
тоді він був другорядним: було зрозуміло, що питання західних кордонів України ви-
значатиметься у зіткненнях з Німеччиною або СРСР. Що український рух не прагнув
винищення польського населення, показують події в Галичині: там підтримка ОУН і
УПА була найбільша, радянських партизанів майже не було, і коли б така мета стояла
перед збройними відділами, то полякам довелося б набагато гірше. Керівництво укра-
їнського руху розглядало Галичину і Волинь як базу для подальшого його розвитку,
тому прагнуло встановити на цих землях безумовно український вплив. Це теж пояс-
нює напругу боротьби.
251 Ьиказгслм X Цит. твір,- 8. 186.
252 Кривава книга. Дрогобич: Відродження, 1994. (Передрук видань 1919 та 1921 років.)
З^С'&мооі^аі^ація і самооборона населення
Під Закер'юнням маються на увазі українські етнічні землі, розта-
шовані за лінією КерзЬна — лінією кордону між Польщею і Радянською Росією, що
4юпонувався теля радянсько-польської війни 1919-1920 рр., згодом ці землі відійшли
до Польщі, далі з12 жовтня 1939 р. —- до Генеральної губернії, утвореної з Цент-
ральної Польщі. Це власне — Підляшшя, Лемківщина й Надсяння. Кількість україн-
ців там була до 500 000 осіб, десь зо 200 000 визнавали себе римо-католиками, які
користувались українською мовою.
Перед дійною на українську людність було спрямовано політичний тиск. Німець-
ка ж адміністрація використовувала напругу в стосунках між поляками й українцями
у свої> тересах. щоб зміцнити там свою владу й ослабити обидві спільноти. Хоч як
би там було, оскільки українці не були державний народом, але переважали чисельно в
тих теренах, то більше свободи німецька адміністрація давала українцям, Українці опа-
нували нижчий рівень -леї адміністрації по селах і волостях. З них же була утворена
180
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
й поліція в Грубешеві, Холмі, Замості, Томашеві, Білій Підляській, частинно — в Б-
логорайщині. На Холмщині та поліція в 1943 р. складалася з українців, переведенії
туди з Галичини.1
Основним заняттям населення було сільське господарство. Німецька влада вста-
новила в краї великі контингенти (обсяги) для здачі сільськогосподарської продукт
які загалом бідні господарства ледве виконували, а тих, хто не вправлявся, очікувал
концентраційні табори.
Вже тоді гітлерівці здійснювали переселення поляків і українців з тим, щоб звіль-
нити землі для німецьких колоністів і фольксдойчів з Румунії. На збір переселенця*
давали одну годину і дозволяли брати лиш найнеобхідніші речі: постіль, одежу, хлі'
тощо. Українців селили і на місця виселення поляків. Польські збройні відділи напа-
дали вночі на таких переселенців.2 Це все діялося в 1943 р.
Але ще в 1942 — першій половині‘1943 р. від польського терору на Холмщиь
загинули полковник Яків Гальчевський-Войнаровський, голова Українського Допс-
могового комітету в Грубешеві доктор Микола Струтинський, був смертельно пора-
нений колишній сенатор Іван Пастернак. У Грубешівщині загинуло 2 000, а на Хол\-
щині — 5 000 українців. А в акції терору з 10 березня по 5 квітня 1944 р. спален
36 українських сіл та замордовано 875 осіб,3 особливо ж української інтелігент
активної в суспільному житті.4
Чим пояснити такі звірства? Шовіністичною політикою передвоєнної Польщі, ш
зайшла глибоко у свідомість керівників і членів польського підпільного руху опор;
Почасти це була, мабуть, і реакція на успішне зростання свідомого культурно-освіт-
нього, а почасти й політичного життя українців на тих теренах. Адже саме сюди піс.т •
вересня 1939 р. переселилася значна українська еміграція з Галичини. Саме тут наї -
активніше діяв і Український Центральний комітет під керівництвом професора Вс -
лодимира Кубійовича.
Тоді ж різко зросла кількість українських шкіл, а в Грубешеві й Холмі було відкри-
то вчительські семінарії. В Холмі була відкрита й духовна семінарія стараннями єпи-
скопа Ілларіона /І. Огієнко/. Втім, інформатори ОУН невисоко оцінювали стан молс-
дої міської інтелігенції Холмщини й Підляпшія — купців і урядовців, закидаючи і*
байдужість до суспільно-політичної праці. Лише з недавнього часу ці люди ста.т
цікавитись подіями на фронтах і на інших українських землях. Ядром свідомосї
Холмщини автори звіту ОУН на серпень 1943 р. вважали сільську інтелігенцію, сіль-
ську молодь.5 Відмічалося, що акції переселення збудили національну свідомість холу -
щан, які стали усвідомлювати себе українцями, а не “руськими”,6 як намагалась зва-
ти їх польська влада до війни.
Наступ і терор польських підпільних формувань у 1942—1943 рр. можна почаст.
пояснювати й поразкою польської сторони на Волині. Холмщина тоді розглядалас.-
як можливість помсти. З іншого боку, німці не карали ніяким чином ці акти польське -
го терору супроти українців, розпалюючи й далі ворожнечу між народами.7
ОУН на цих теренах почала діяти перед війною. На 1943 р. ОУН(СД) опанувал:
північно-східну Холмщину, Томашівщину, поодинокі округи Білогорайщини та кіль-
ка районів Білої Підляської. Стан тої роботи на цьому терені документ ОУН(СД) оц-
нює як слабкий. Пояснення цього автори звіту вбачають у тому, що найактивніш.
частина політичної еміграції з літа 1941 р. вирушила на Схід, а місцевих людей, гото-
вих до роботи, виявилось обмаль.8 Втім, польський терор змусив українців до оборо-
ни свого життя і становища.
ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. За,- Арк. 18.
2 Там само - Арк. 19.
’ Шанковський Л. Українська Повстанська Армія // Історія українського війська - Львів, 1996.- С. 556.
4 ЦДАВОВіУУ. Ф. 3838,- Оп. 1.- Спр. За,- Арк. 20.
5 Там само - Арк. 19.
6 Там само - Арк. 19.
7 Там само - Арк. 20.
’ Тим само. Арк. 19.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
Вже восени 1943 р. робились перші спроби організувати військову самооборону.
- ли молоді люди, потроху зі зброєю, але не вишколені. Цю роботу вела ОУН. Труд-
сть полягала в тому, щоб переломити психологію селянина, який не зважав на не-
': зпеку, не усвідомлював необхідності самоорганізації і займався своїм господарст-
м, допоки лихо не підступало під саму його хату.9 За свідченням учасника подій,
.ама ОУН у краї тоді (весною 1944 р.) була політичною й мілітарною силою, що
.ьки зароджувалась.10 *
За спогадами того ж Івана Молодія (учасника подій), тодішній Провід ОУН у Пе-
• --МИШЛІ не виконав свого завдання, належним чином не оцінив небезпеку національ-
_х зіткнень. Не мав Провід у своєму розпорядженні й якої-небудь військової сили.
: таку встигни зорганізувати перед приходом фронту, то, на думку того ж
.. часника, до вирізування українців по селах (Пискоровичі, Павлюкоми та ін.) не
і. йшло б.п
Втім, уже на весну 1944 р. стали створюватися (ще за ініціативою Якова Гальчев-
. зКого-Войнаровського) Самооборонні кущові відділи (СКВ). І хоч вони називалися
. імооборонними, але мали звичний військовий поділ на чоти, сотні, курені. Першу
- дку сотню на Холмщині очолив комендант поліції з Хороброва Іван Шанва — “Лис”.12
.□ямські відділи формувалися з міського населення, а згодом направлялися й на лі-
• ш берег Сяну.
У квітні 1944 р. самооборонні відділи були переформовані на регулярні сотні
ПА.13 Тоді ж із Волині на Холмщину прибуло два курені УПА з загону полковника
строзького та сотня “Вовки” Ягоди-Черника, з Карпом на Посяння надійшла сотня
куреня “Сіроманці” під командою Яструба.14
Збільшилась поставка до складів, відбувалася мобілізація. Старшинами призна-
ки переважно ще учасників Першої світової війни й вихованців старшинських шкіл
з Поліссі. Тоді ж розпочався вишкіл мобілізованої молоді.
Тривалий час відбувалась реорганізація цих військових з’єднань. Командування
ПА-Захід, утворюючи при кожній області, на які ділилась мережа ОУИ, військові
круги, наприкінці 1943 р. (формально в січні 1944 р.) створило 6 ВО “Сян”.15 Курін-
- їм перших сотень УПА в тім краї влітку 1944 р. став Василь Мізерний (“Рен”). Він
’разу ж завів дисципліну в сотнях і почав військовий вишкіл. Спочатку в курені
* ло чотири сотні: “Веселого”, “Бульби”, “Бурлака” й “Іскри”. Згодом до цього куре-
л додались ще сотні “Осипа”, “Євгена” та “Крісового”. Опісля — сотні “Громенка”,
Нечая”, “Байди” (з Наддніпрянщини) й “Чорного” (зі Станіславщини). З наближен-
им радянсько-німецького фронту загін В. Мізерного вирушив у Карпати, щоб у го-
* їх перейти фронт на більшовицьке запілля.
Місцеві сотні повернулися з рейду пізньою осінню 1944 р. Радянсько-німецький
: ронт був уже західніше. Посяння і Лемківщина були тоді прифронтовою зоною,
з ній зосереджувалось чимало військ, у т. ч. і військ НКВД, які виконували карально-
’зліцейські функції. Були вже й прикордонні частини. Між тим наступала зима.
З цих умовах ні провідники ОУН, ні УТІА 6 ВО не бачили змоги залишити сотні
'□встанської армії як одне ціле в Перемишлі й віддали наказ про “демобілізацію”.
‘ отні розчленували на чоти і рої, які було приставлено до місцевих самооборонних
7 щових відділів, багато вояків звільнено.16
Курінь “Рена” (В. Мізерного) на Лемківщині теж був розчленований навесні 1945 р.,
-:е до “демобілізації” там не дійшло.
9 Закерзоння. Спомини вояків УПА. “Косар”,- Варшава: Тирса, 1997,- Т. З- С. 7-248, С. 134.
10 Там само-С. 130.
" Там само - С. 131.
12 Степан Загорода (“Всрниволя”, “Корчак”). Закерзоння - Варшава, 1996 - Т. 2.- С. 39-68, С. 44.
13 Там само - С. 45.
14 Бухало Гурій. Українська Повстанська Армія на Закерзонні // Депортація українців та поляків. Кінець
>9 - початок 50-х років.- Львів, 1998 - С. 84-87, С. 85.
15 Літопис УПА.- Т. 3.- С. XI.
16 Літопис УПА,- Т. ІЗ.- С. XII.
182
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Певний час ці частини УПА й у Закерзонні підлягали військовому штабу УПА-
Захід “Карпати”. Згодом цей штаб назвали 4 ВО “Говерля” — округ охоплював увесь
карпатський край.
3.2. За право жити на рідній землі: УПА проти
переселенських акцій у 1944—1945 рр.
У політичному становищі українців Закерзоння, та й Західної Укра-
їни, як і поляків на тих теренах, у липні 1944 р. відбулися значні зміни. 27 липня
1944 р. між Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) і урядом СРСР
був підписаний договір про польсько-радянський кордон. Пункт 1 того договору пе-
редбачав, що він проходитиме по так званій лінії Керзона, з деякими уступками на
користь тієї чи тієї сторони.17 Тим самим втілювалися в життя Ялтинські угоди пре
сфери впливу у Східній Європі, де за СРСР залишалась вирішальна роль. Цей дого-
вір клав край і сподіванням польського еміграційного уряду в Лондоні, і його підпіл-
лю по всій Польщі й Малопольщі Східній на повернення до кордонів країни, ще
існували на вересень 1939 року, до початку Другої світової війни. Цей же договір
зрозуміло, розчленовував і українські етнічні землі. Водночас для польської влад»
(а заразом і радянської) він давав законні підстави для проведення етнічних чисток
територій кожної зі сторін. До цього, як відомо, стосовно українства була готова польсь-
ка політична думка і громадськість — такі чистки, переселення народів уже здійсню-
валися сталінським тоталітарним імперським режимом в СРСР.
9 вересня 1944 р. між ПКНВ і урядом УРСР якраз і був підписаний договір пр<
переселення українського населення з Польщі в УРСР і польських громадян з тери-
торії УРСР до Польщі. Договір підписали від польської сторони голова ПКНВ Є. Особ-
ка-Моравскі, з боку УРСР — голова Ради Міністрів УРСР М. Хрущов.
Переселення планувалося здійснити від 15 жовтня 1944 р. до 1 лютого 1945 р
(Згодом ці терміни двічі переносили, аж до 15 червня 1946 р.).18 Переселення офіцій-
но тлумачилось як добровільне з обох сторін. Передбачалося наділення селян тією д
кількістю землі або розміщення по колгоспах. Дозволялося брати з собою однак лише
частину реманенту та інших натуральних цінностей, по 1 000 рублів (злотих) на осо-
бу. Обіцялося, що вартість залишеного майна й інших цінностей евакуйованим буде
згодом компенсована,19 тим, хто потребує, — буде видано допомогу.
Сучасний автор оцінює цей договір як задумку Кремля досягти кілька цілей. Пер-
ша — створювати таким “подарунком”-переселенням залежну від себе Польщу, др\ -
га — загострити польсько-український конфлікт, у цій ситуації Москва формальні
усувалася б від усіх тих польсько-українських проблем. По-третє — це була частині
плану створення санітарного кордону між СРСР і Центральною й Західною Євро-
пою. 20 Також СРСР прагнув, починаючи переселення ще за рік до закінчення світо-
вої війни, поставити західних союзників перед доконаним фактом і, водночас, зміц-
нити авторитет ПКНВ, який не визнавався Заходом. Переселення хоча б українці;
Польщі в умовах готовності до цього польської громадськості значною мірою вико-
нувала це завдання. Юридична відповідальність за договір покладалася все ж на уряд
УРСР, тим самим у майбутніх польсько-українських зіткненнях Кремль знімав із себе
відповідальність і діставав свободу маневру.
Як оцінила цей договір ОУН — єдина організована представницька сила україн-
ців у Закерзонні? У відозві обласного Проводу ОУН прямо вказувалось на мету акт
17 Ксраіпасуа сту дерогіасуа рггсзіедіспіе икгаіпсоху 7. Роїзкі до ІІ8КК. 1944-1946.- Тот 1. ВокшпепЬ
1944-1945 / Род гсдаксуа Еи§спіи$ха Мізіїо- Магзгахуа: Вісупа Мидаитпсга “АгсЬпуит ІІкгаіпхкіе”. 1996-
8. 17.
ІЯ 2оЬ. Е. Міьііо. Аксуа “ХУівІа”,- ХУагага^а, 1993 - 8. 229-230.
19 Ксраігіасі]а сгу дсроПасца.- Тот 1.-8. ЗО, 32, 33, 45-53.
20 Сливка Ю. Першопричина та геополітичні цілі переселенських акцій // Депортації українців та поля-
ків,-Львів, 1998.- С 9-12, С. 10-11.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
183
в очах українців: “Сталін хоче позбавити нас нашої прадідівської землі, де від віків
жили і працювали наші предки”. Переселення — це один із засобів сталінського ви-
нищення народів. Відозва вказувала й на принциповий момент в оцінюванні та усві-
домленні ОУН і українства самого поняття: переселення на Батьківщину — “україн-
ці живуть не на теренах Польщі, а на території України”21, тобто на своїх етнографі-
чних теренах. І тому жоден українець і жодна українка не покинуть своєї рідної землі,
не будуть нікуди переселятись.
Якщо Сталін застосує примусове переселення, то український народ відповість на
де всіма засобами пасивної й активної самооборони. Таким чином, перед українським
рухом у Закерзонні головним питанням став захист української людності від спроби
покласти край її існуванню на цій землі. Побічно треба було боротись і з новопосталою
л зміцнюваною польською прокомуністичною та комуністичною владою — міліцією,
силами безпеки, військом — і не забувати про конфлікти ОУН—УПА з Армією Крайо-
зою та іншими підпільними польськими утвореннями на цих теренах.
На весну 1945 р. ОУН утворила підпільний Закерзонський край з долученням і
Перемиської округи. При цьому відновлено також 6 ВО “Сян”, якому мали підлягати
зсі відділи УПА на території цього краю.22
Закерзонський край ділився на 3 округи, які існували в 1945—1948 рр. З квітня
945 р. крайовим провідником тут стає Ярослав Старух (роки життя: 1910—1947)
"Стяг”. “100”). Референтом пропагандивним і політичним, заступником крайового
провідника стає Василь Галаса (1920 р. н.) — “Орлан”, “Савченко”, “Зенон”, “Дніп-
ровський”, “Чамоморський”, “Біс”, “97”, “814”. Крайовим референтом СБ стає Пет-
->о Федорів — “Дальний”. Крайовим референтом військовим і головним провідни-
ком УПА в краї став Мирослав Онишкевич.23 При Проводі існували ще ряд відді-
ле— технічний, кур’єрський, пропаганди, друкарня. Перший округ ОУН був без
назви, 2-ий звався “Батурин”, 3-ій теж без назви.
УПА, представлена у Закерзонні ВО “Сян”, поділялась на 3 тактичні відтинки
ТВ): “Лемко”, “Бастіон”, “Данилів”.24 На початок 1945 р. в складі ТВ “Лемко” існу-
вало два курені: Василя Андрусяка (“Різун”) — 4 сотні й Василя Міченого — 5 со-
тень (у сотнях було й до 180 осіб). ТВ “Бастіон” (1944—1947) охоплював повіти Лю-
'ачі, Томаші, Любельський (південь). На чолі відтинку став Іван Шпонтак (“Заліз-
-як”). ТВ “Данилів” існував у 1944—1947 роках на терені повітів Грубешів, Влодева,
івдня Білої Підляської, частини Томашівського повіту. Командували ним “Ягода”
1945 р.). Євген Штендера (“Прірва” — X. 1945—X. 1946) і Володимир Сорочак (“Бер-
<>т” —XI. 1946—1947).25
Рейд 11 сотень УПА з Закерзоння під командуванням Рена, куреня Байди й окре-
шх сотень до Чорного Лісу в Карпати заохотив на час відсутності їх у краї до актив-
них дій поляків. Останні закріплюють там свою владу, розширюють по селах загони
чліції обивательської (МО), в містах — Військо Польське (ВП). Більшовики ж змі-
- юють кордон і відділи НКВД. Польське підпілля висилає своїх людей в урядові струк-
•у ри, в Уряд безпеки публічної (УБП — польське НКВД), і навесні спостерігаються
бжє масові напади на українські села. Хроніка тих подій добре викладена у звітах
відділів УПА. Ось один із таких документів під назвою “Акти польсько-большевиць-
•ого терору. За час від 20.07.44—31.12.45 рр.”.
Так, 2 вересня 1944 р. МО з Варяжа приїжджала у с. Городище по контингент
5іжжя. 24 грудня 1944 р. Загін ВП і НКВД із Томашева зробив облаву на с. Гарно-
_іин. Під час облави робили ревізії й забирали продовольство. На другий день спали-
’и два господарства, згорів повстанець. Було заарештовано 13 осіб, 9 потім, переслу-
авши, відпустили, а 4 забрали до Томашева. 14 березня 1945 р. ВП з УБП на це село
21 Кераігіасуа сгу дсроПасуа- Тот І - 8. 65.
22 Літопис УПА,- Т. ІЗ,- С. ХНІ.
’ІпГогтаГог. О тсІс§аІпус!і апіурапзґи'охуусЬ ог^апігасуасЬ і ВапдасЬ Нг§охуусЬ Огіаіи ]асусЬ XV Роїясс
-СІхх'С] XV Таїаип. 1944-1956 - ЬиЬІіп: Мдахупісіхуо КсГго, 1993.- 8. 133-154, 8. 134.
24 Там само.- 8. 145.
2$ ІпГоппаІог.- 8. 150, 153.
184
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
робили засідку.26 Підрозділ “истребительного батальона” з с. Михнівки зробив на-
скок на село Корчмин, забивши 4 селян, спалив 7 господарств, грабував що попало
кількох убитих тоді ж було вкинуто у вогонь.
25 грудня 1944 р. відділ НКВД із Томашева (до 300 осіб) провів облаву на с. Криви-
цю. Заарештували 40 осіб, звільнили після допитів майже всіх, а 6 узяли з собою
9 лютого 1945 р. енкаведісти провели облаву на с. Будинин (до 300 осіб). Спалили де
50 будинків. В огні згоріло 5 повстанців, вбито двох, арештовано теж двох.27
23 березня 1945 р. загін ВП і МО числом до 200 осіб провів облаву на с. Перево-
дів. Зганяли людей до громадського будинку, били селян кілками, ланцюгами та при-
кладами гвинтівок. 50 із них погнали за село, 10 — пішки в тюрму в Белз.28 В се.л
Осердові наїзди ВП і НКВД із грабунками стали з травня 1945 р. звичайними.
А ось ще одне свідчення з того ж документа, про с. Завинень. “Дня 23.10.1945 р
енкаведісти з Забужжя (ті, що охороняли переселенців на станції) в числі 19 осі€
прийшли до села й спалили 24 господарства, деякі будинки навіть обливали бензи-
ном. Били, зокрема й ногами, кого лише попало, не минаючи старих, жінок і дітей
Ранили двох господарів і одну жінку, а дві жінки замордували: Кузьмяк Параньк)
49 років (жінка місцевого солтиса) і Плаза Рузалію, та з тим від’їхали”29 30. МО
Кристинополя і Забужжя в числі до 100 осіб учинила наскок на с. Маджарки, зігнав-
ши селян на збірний пункт, водночас підпалили 41 господарство, пограбували майно
Коли ж самооборонний кущ відігнав МО з с. Кристинополя, то вона, міліція, відстх -
паючи, спалила ще три господарства, кинувши у вогонь живцем 10 осіб різного віку.
24 квітня 1945 р. частина Війська Польського (ВП) з Грубешева (до 50 солдатів) при-
їхала до с. Войолавичів. Пограбувавши селян, пострілявши при тому качок, гусей
курей, від’їхали. Перестріли за селом селянина, погналися за ним — побили і зноь
прийшли у село, б’ючи всіх, кого попало. Декількох чоловік покололи багнетом
постріляли.31 Звичайним явищем у тих селах стало в результаті безчинств ВП, МО
УБП, внутрішніх військ (ВВ), і просто банд згвалтування жінок.
Серед найбільших втрат українського населення в цей період — загибель 400 жи-
телів у Горайці,32 540 — у Старім Люблінці. Загалом тільки у Ряшівському воєводств
від серпня 1944 р. до травня 1945 було забито щонайменше 1 000 українців, при поль-
ських втратах— 18 осіб.33 Як бачимо, українське населення Закерзоння виявилося
зовсім безправним у польській державі. На це населення не поширювалась юрисдик-
ція польського законодавства, оскільки воно підлягало виселенню, а з іншого боку, нг
нього не поширювалось і законодавство УРСР, оскільки у тих, що в довоєнний період
проживали на території, приєднаній до УРСР, а значить були її громадянами, за розпо-
рядженнями НКВД радянські паспорти було вилучено ще до переїзду в Україну.34
Наведені факти свідчать промовисто, що про добровільне переселення українців
з Польщі з самого початку не може бути й мови. Грубою силою й обставинами життя
людей змушували до виїзду, фактично — до депортації. Зрозуміло також, що єдиною
силою, яка могла б протиставитися цим брутальним діям, виявилась УПА. Вже восе-
ни 1944 р. пробують повернутись на Холмщину сотня Голуба “Тигри” і курінь Юр-
ченка. Після переходу Західного Бугу вони потрапляють в оточення прикордонних
військ НКВД.
“Тигри” виходять з оточення без великих втрат. Курінь Юрченка втратив третин}
людей, а він сам потрапив у полон.
26 Сепігаїпс Агсііітіт Міпізіег 8рга\у \Ус\УпсІгтусЬ і Адтіпізігасі] МВР- 8у£п. ІХ/90- к. 3.
2' САМ8У/ІА, МВР.- 8у£п. ІХ/90,- К. 5.
211 Там само - К. 6.
29 САМ8У/ІА, МВР,- 8у£п. ІХ/90,- К. 14.
30 Там само - К. 15.
" Там само - К. 16.
32 У. Бгіешіега. Васіата пад дхуаті ІІРА V/ РК1 // Зисгазпізі- Мг. 1 -2.- 1985.- 8. 133.- Штендсра твердить,
що тільки 150 осіб.
33 ІлказгопЗап (справжнє - Т. Ольшанський). ХХ^аІкі Роїзко-Цкгаіпзкіе 1943-1947 // Хезхуїу йізіогісгпе.-
№ 90, 1989. 8.159-199,8.188.
34 Білас Іван. Реалії і парадокси. Ретроспективний суспільно-політичний аналіз долі України в Другій
світовій війні // Україна у Другій світовій війні. - К., 1997,- С. 206-233, С. 230.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
185
На весну 1945 р. проривається на Холмщину зі своїм відділом Ягода—Черник,
травні — відділи “Кочовик” (к-р Штиль), “Галайда II” (к-р Куліш), відділ Шумсь-
'ГО. 35
На Посяння повертається 11 вже згаданих сотень УПА Закерзоння та три відділи
ЗО “Маківка”. Польський історик Тадеуш Ольшанський зауважує, що, хоч як би там
- то, саме українське населення, на відміну від поляків, залишалося не здеморалізо-
іним по відходу фронту на Захід. Поляки не знали, як їм стрічати Червону армію —
і то як визволителя, чи як нового окупанта. Існував польський комуністичний уряд
антикомуністичне розрізнене підпілля. Такого поділу не було серед українців, які
- чого доброго не сподівалися ні від ЧА, ні від нової влади. УПА залишалась найси-
ьнішою неурядовою структурою на тім терені, яка творила свою адміністрацію.36
.кували цілі райони в 1945 р., які не контролювались польською владою. Такою зо-
чо, підвладною українським повстанцям, була і територія по селах навколо Жогати-
а. Явірника Руського і Волі Волузької.37 Чисельність УПА в краї досягла 2 400 воя-
в. з відділами самооборони — до 3 000.38 УПА, втім, так і не змогла охопити весь
?шир етнографічних українських земель. Дуже слабкими були її позиції в районі
’е.мківщини. Лемки були під сильним комуністичним впливом, а тому до УПА й
УН ставилися з осторогою, а то й відвертою ворожістю.
В умовах польського терору УПА змушена була взятись до відплатних акцій. “Від-
іати!!!” — так називалась листівка УПА (березень 1945 р.), де говорилось про не-
инучість помсти за бандитські напади на села Серединицю, Завій, Ветлину.39 Відо-
і такого ж змісту листівки “Відплати!!!” й від імені Української народної самообо-
~они.40 За пересторогою не забарилися й відплатні акції. Тільки з 15 квітня по
5 травня відділи УПА розгромили 20 станиць польської міліції, було спалено поль-
. ькі села Борівницю і В’язовницю та покарано мешканців за участь у мордуванні
країнців у сусідніх селах, обстріляно гарнізони ВП в Конюші, Берендьовичах.41 Ці
з інші акції, про які йтиметься далі, мали успіх. УПА поволі опанувала терен аж до
.ерпня—вересня 1945 р.
Стримування утисків проти українців, а головне — наміри й спроби влади Поль-
щі виселяти їх досягалися й заходами пропаганди, й тактичним маневром, військова
. ила була вже аргументом крайнім. Власне, наїзди на українські села були об’єктивно
суб’єктивно спонукою до виселення українців з їхніх земель. Як зазначалося в інст-
кції референта пропаганди над районом “Холодний Яр” і округу ОУН, тут іде бо-
ротьба за збереження життя майже мільйона українців на західних окраїнах україн-
-ьких земель.42 Не йшлося про розв’язання проблеми українсько-польського кордону
чи про ту або іншу сторінку українсько-польських взаємовідносин. У пропаганді
)УН, — вказувалося в документі, — треба роз’яснювати людям, що виїзд в Україну
означатиме не порятунок власного життя, а часто, а то й швидше — повільне вмиран-
ня десь у сибірській тайзі чи Казахстані, чи в підземеллях Донбасу. Більше збереже-
мося, якщо залишимось на місці.
До ведення роз’яснювальної роботи той же автор вимагав залучати всіх членів,
які мають відповідні природні задатки. Слідкувати найбільше за всебічним розгор-
танням пропаганди — і живим словом, і літературою, а головне — “шептанною про-
пагандою”. Залучати до цієї справи людей, що були певний час осторонь від органі-
зованого руху, допомагати населенню, яке лишилось по зруйнованих і вимордованих
селах.43
35 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 19441952. Документи і матеріали,- Львів: Меморіал,
991,- С. 138.
36 Оіхгапзкі Т. Хагуз Ьізіогіі ІІкгаіпу VI XX \уіекі. Зоїісіаті.- ^агзхаїуа, 1990 - 225 8. 164.
37 Пелльо Іван. Холодноярські спогади // Закерзоння - Т. 2 - С. 127-198, С. 153.
38 Оізгапькі Т. Цит. твір,- 8. 163.
39 САМ8МА (Сспігаїпу АгсЬііуит МіпізіегеЬуа 8рга\у ^емтмДгхпусІї і Асітіпізігасір), ОІЖ- 8у£П. 1Х/63-
• 8, 12.
* Ксрайіасуа сху дсрогіасца.- Т. 1.- 8. 130-131, 132.
41 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952 - С. 140.
42 Ксраґгіасуа сху дерогіасца - Т. 1.-8. НІ.
43 7аи само.- 8. 114.
186
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Опановуючи терен, ОУН—УПА брало на себе й поміч у налагодженні життя укра-
їнського селянства. Мені відомо декілька інструкцій з весни 1945 р., де говориться
про те, як і чим слід допомогти селянам під час сівби. Обов’язково слід допомагати
рідні вояків УПА з реманентом, зерном, кіньми. Слід “обстежити всіх вдів, сиріт і
бідних, згідно з засадою, що немає в нас ні багатих, ні бідних”44.
Інструкція весни 1946 р. пропонувала при нестачі необхідного для сівби домовля-
тися з сусідніми польськими селами, частинно безплатно, частинно — збіжжям зі
жнив. Інструкції вважали за можливе навіть допустити засів земель у виселених се-
лах польськими селянами на певних умовах. Іншим документом квітня 1946 р. про-
понувалось допомагати у сівбі польським родинам, які живуть поміж українців, про-
водячи серед тих поляків пропаганду і маючи на увазі, що від тих родин УПА теж
іноді бере харчі, одяг.45
Українське населення різних воєводств і повітів Польщі, шукаючи легального за-
хисту від брутального військового тиску, пішло на зустріч-конференцію з владою
24 липня 1945 р. Як свідчать звіти делегацій на цій конференції в Міністерстві Адмі-
ністрації Публічної, громади жодного з повітів, воєводств у переважній більшості не
виявили бажання виїхати в СРСР. Офіційно урядовці заявляли, що переселення €
справою добровільною, а до тих з українців, які залишаються, будуть ставитись рів-
но ж, як і до поляків. На аргументи польської влади, що присутність в одній держав,
двох національностей приводить до напруги між ними, українці відповіли, що вони
прив’язані до своєї землі, дехто купив її ще зовсім недавно.
Від імені українців Ряшівщини тоді ж вимагалося від польської влади:
1. вільного вияву своєї релігії;
2. творення українських шкіл;
3. допуск до вищих навчальних закладів;
4. відновлення кооперативів;
5. утворення кооперативного українського банку;
6. повернення землі;
7. можливості користуватися з земельної реформи, яка відбувалась у країні;
8. амністії;
9. утворення демократичної української партії;
10. можливості осягнення певних адміністративних посад українцями;
11. зміни ставлення до себе у воєводстві та ін.46
Дуже подібними були й вимоги делегацій Краківського,47 Любачівського воє-
водств. 48 Наміри ж польської влади на тій липневій конференції були одні: виселення
українців. Тому вже з серпня того ж 1945 р. до цієї справи залучаються, крім служС
безпеки, ще й частини регулярних військ. Ігри з “добровільним переселенням” закін-
чились. Тоді ж — не випадково — був узгоджений у Москві польсько-радянський
кордон.49
На те Провід ОУН у Польщі у зверненні “До українців поза лінією Керзона
в справі переселення” (серпень 1945 р.) твердо заявив:
“Наша постава ясна і недвозначна. Своєї землі не залишимо, незважаючи на ситуа-
цію, а ні на вплив жодних погроз”50.
У листівці вказується, що на кожний вияв терору, провокації, напади з метою змуси-
ти до виселення буде дана відповідь. Документ закликав українців не полишати своє,
рідної землі, бо хто залишає її, той поповнює число зрадників, свою землю треба боро-
нити, навіть якщо довкола зостануться лише руїни і згарища.51 Спроби застосування
Війська Польського проти УПА і для переселенської акції показували знову, що україн-
44 САМ8XVIА, ОІІМ. 8у§п. ІХ/60.
45 Там само.
46 Ксраігіасуа сгу дсрогіасца - Т. 1,- 8. 147.
47 Там само - 8. 157.
4,1 Там само - 8. 164.
49 Там само- 8. 178-180.
50 Там само - 8. 190.
51 Там само.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
187
Польщі виявились протиставлені всій системі влади в країні. Тому взаємини україн-
_ів і українського руху в Польщі з поляками треба розглядати в таких площинах:
• ставлення українців УПА до польського народу;
• стосунки з ВП, службами безпеки;
• стосунки між партизанкою українською і польською. Власне у цих площинах і
'озвивався український національний рух опору.
Спроба вирішити українське питання із застосуванням військ наприкінці літа,
. згодом — осені 1945 р. особливих успіхів не мала. Це стало в принципі можливим
о закінченні війни, коли те військо звільнилось від фронтових дій (чи підготовки до
- их). Намагаючись нейтралізувати польське військо, різні штаби УПА, ОУН поши-
рювали серед солдатів і офіцерів чимало листівок польською мовою, де вказували на
. лравжнє обличчя прокомуністичного режиму в країні, наміри Кремля стосовно поль-
. ького й українського народів. Листівки застерігали, що безкарними грабунки і при-
} с до переселення не будуть.52
Як завважує польський історик Т. Ольшанський, армія (ВП) особливої загрози для
• ПА не принесла. Бо хоч ці сили були досить значними, але не навчені й не готові до
'оротьби з добре підготовленою партизанкою. До того ж, у відділах ВП було чимало
олишніх членів АК, там були й значні впливи і ВІН. Так що військо особливо не
запилось до боротьби з УПА.53 Основний тягар боротьби з нею в 1945 й 1946 рр.
.ягав на внутрішні війська Польщі, спецслужби і їхні збройні підрозділи.
Наявні в військах солдати, які відбули фронт, прагнули якнайшвидшої мобілізації
тому теж не рвалися до сутичок з “бандами”.
Де ці всі війська себе проявили, так це у грабунках сіл і в переселенських акціях.
Так, за “Вістями з терену” з округу ОУН “Бескид” за жовтень 1945 р., З числа
ь с. Завоя приїхав польський відділ — 100 солдатів. Там у той час квартирувала сотня
• ПА. В результаті бою сотня відійшла в ліс. Поляки спалили 4 хати, вбили жінку
зана Щерби, забрали 15 голів худоби. Такої ж чисельності відділ, побувавши два дні
ь с. Буківцях та обстрілявши з кулеметів і гармат ліс між Пелянками й Буківцем,
Тисковою, забрав 8 голів худоби.54
7 жовтня півтисячне польське військо провело облаву в селах Токарні, Волі Сень-
овій, Ростоках, Одрехові. В с. Токарні військо провело мітинг, де полковник наголо-
шував (по-польськи), щоб люди до 14 жовтня 1945 р. покинули село і виїхали в Укра-
ну. Напад УБП — із Сянока на с. Дубрівку 8 жовтня ввечері — був відбитий відділом
самооборони. 9 жовтня дві групи війська по 50 солдатів кожна в селах Луг і Яворець
позабувала більшу частину худоби і 14 фір збіжжя, хатнього майна.55 10 жовтня був
зроблений наскок на села Устріки Горішні, Береги Горішні, Смереки вояками волин-
ської дивізії ВП. Ставлення до населення було дуже зле. 15 жовтня такий же напад на
с. Волиці вчинило вже польське і радянське військо. Людей били, грабували майно,
стріляли людей.5617 жовтня військо кількістю 100 солдатів виселяло жителів Лішни,
Довжиці, Габківців. На виселення с. Вислока приїхали з військом і 3 танки. Люди
стали тікати в ліс. Поляки стріляли услід, пограбували село.57
Сучасний польський автор так описує поводження військ під час переселенських
акцій 1945—1946 рр. Хто з оточених військом сіл тікав, у нього стріляли. Солдати
повсюдно грабували господарства, били мешканців, часом ґвалтували жінок, палили
будівлі. Часто польські солдати чинили розбій під виглядом упівців.58
У цій ситуації, щоб утримати терен і свої впливи в ньому, ОУН і УПА мусили
міняти тактику. Недопущення виселення стає не лише ближчим тактичним завдан-
52 Оїїссгот і 2о1пісг7от \Уо]$ка РоІ8кс§о, тіїісцо ЬуЬаіеІ8кіс]і роккісту вроіисгспвпуоту до О£ОІпеі
< іадотозсі // Игога Котап. \Уаг82а\У8ка Роизіапсха Аппіа. Ооситепіу - Зігисіигу,- Й'агзхаи'а: ВхугєЬ апд едігіоп,
-998,- 8. 158-161.
53Ьиказгом^ап. Ю/аІкіроївко-икгаіпзкіс. 1943-1947//2е8хуІу Ьівіогісхпс-ІЧг. 90, 1989.-8. 159-199,8. 192.
54 САМ8\ГІА, ОІЛЧ.- 8уеп. ІХ/60.- К. 2.
35 Там само. - К. 3.
56 Там само. - К. 5.
57 Там само.- К. 8.
38 Моіука Сг2е§огг. Так Ьуіо V/ ВісвхсгадасЬ - 1999.- 8. 285.
188
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ням, а й набуває стратегічної ваги: без українського населення боротьба УПА в Закер-
зонні втрачала будь-який сенс, крім того це суперечило й засадничій тезі ОУН про
УССД на всіх етнографічних українських землях. Тому керівництво УПА і Провід
ОУН в інструкції для структур у Закерзонні наголошували утримувати якнайдовше
владу цих структур на українській території в краю. Передбачались значні поступки
зовнішнього плану — підкорення польській адміністрації, з безумовною здачею кон-
тингенту податків. Разом з тим готувалися брати участь у виселенні. Робота в органі-
зації мала проводитися в дедалі більшій конспірації.59
Я. Старух (“Стяг”), провідник ОУН у Польщі, передбачаючи примусовий виїзд,
вказував на потребу забезпечити членам ОУН якнайбільше припасів як для організа-
ції, так і для самого населення, яке ухилятиметься від виселення.60
На місцях керівники руху давали жорсткіші вказівки. Так, провідник 2-го район)
надрайону ОУН “Холодний Яр” Василь Гадай (“Тиса”) писав 6 вересня 1945 р. так
“Населенню подати до відома, щоб не виїжджало. Того, хто добровільно підписує
заяву (навіть примусово), осуджувати як зрадника і так з ними поступати. Кожне село
здавати з боєм і то завзятим’”61. Провідник 6 округу “Сян” М. Онишкевич у наказ
від 6 вересня 1945 р. зобов’язував до збройних дій, де тільки є змога— проти тих.
хто проводить переселення, знищуючи комісії та їхню підтримку. Всі виселені села
мали бути обов’язково спалені, щоб не залишилось нічого.62
Керівництво руху намагалося також поставити справу так, щоб проти переселен-
ських акцій був залучений масово весь народ, щоб він не чекав пасивно, щоб ворог
бачив, що бореться не лише УПА. Представляти треба було, згідно з липневою інструк-
цією Проводу ОУН (1945 р.), що тут у Закерзонні українці боронять зараз своє життя,
а не територію України.63
Величезні значення в організації спротиву переселенню надавалося й пропаганді
Знову ж зміст її мав бути в тому, щоб показувати, що українці в обороні, — вони не
налаштовані антипольськи, але рідних земель не залишать.64 З кінця 1945 р. важли-
вим аргументом на користь затягування переселення були надії на підтримку заходом
українського руху, чи радше — на очікувану війну СРСР зі США й Англією і на-
віть — певні надії на розгортання руху опору режиму на СУЗ.65
Словами пропаганди справа, звичайно, не обмежилась. Відділи УПА і СКВ чинили
спротив переселенським акціям і силою зброї. 10 жовтня на річці Сян в с. Постолові
було спалено дерев’яний міст (завдовжки 120 м). У той же день було заміновано міст
через Сян у Заріччі.66 Такі акції — знищення мостів, залізниць — стали систематични-
ми протягом усієї переселенської кампанії. 5 жовтня 1945 р. відділи УПА зайняли залі-
зничні станції Кристинопіль і Сокаль-Забужжя. Станції і всі вагони, призначені для
вивезення населення, знищено, а людей відіслано додому. 15 вересня був здійснений
напад на містечко Олешичі, 26 і 28 грудня з гранатометів обстріляли Перемишль.67
Одним зі способів боротьби з переселенням стали відплатні акції: напади на поль-
ські села, а також цілковите спалення силами УПА тих українських сіл, населення
яких уже виїхало.
Так, у V районі надрайону “Холодний Яр” 3 жовтня 1945 р. спалили польське село
Мичківці.68 Двадцять шостим ТВ “Лемко” УПА до жовтня було спалено польські
села Дилятову, Сільницю, Бартківку, Павлокому, Тарнавку, Кізьміну, Залісся, Лончкі.
Войткову (частково) та місто Бірча.69
59 Депортації. Західні землі України кінця 30-х - початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади - Львів,
1996.- Т. 1,- С. 473.
60 Кераігіасца егу деропасуа,- Т. 1. 8. 196.
61 Там само.- 8. 192.
62 Там само.- 8. 200.
63 Там само - 8. 203.
м 7<хи само,- 8. 215-216.
65 Там само - 8. 218.
“ САМ8\УіА,- 8уеп. 1Х/60.
67 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952.- С. 148. Таких нападів було значно більше.
68 Кераігіасуа сгу дерогіасуа,- Т. 1.- 8. 253.
69 Там само - 8 284.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
189
12 грудня 1945 р. чоти сотні “Месника” спалили села Нове Село, Присілок Пу-
каш.70 Той же 26 ТВ “Лемко” спалив 26 сіл.71 На пізніший час, у кінці 1945 р., части-
ну тих сіл стали заселяти польські репатріанти з Галичини. Тому палення тих сіл
відбувалося вже в сутичках з поляками.72 Так, у нацрайоні ОУН “Бескид” сотні Діди-
ка і Хріна спалили с. Новосільці. Новопоселенці-поляки та сусідні польські села вчи-
нили тому завзятий збройний опір, з півторагодинним боєм, де польська сторона втра-
тила 60 осіб вбитими і пораненими, українська — лиш одного (?).73
В організаційному відношенні УПА на кінець 1945 р. зміцніла. Тому сприяла не-
мало й інспекція генерала Дмитра Грицая (“Перебийноса”) і Дмитра Маївського (“Ко-
сара”) в листопаді 1945 р.
Заново стали діяти відділи УПА якраз із метою протиставитись переселенню. Ге-
нерал Грицай осудив практику розпуску відділів УПА і розпочав реорганізацію
26 ТВ “Лемко”, яку закінчив уже сотник М. Онишкевич.74
3.3. Український руху ставленні до Польщі:
дії, переконання, пропаганда
Бойові дії УПА в Польщі, спрямовані проти переселення, не зні-
мають іншої проблеми: ставлення ОУН і УПА в Закерзонні до Польщі як держави і
польського народу на цих теренах та в Польщі загалом. Тут ми можемо спостерігати
певну еволюцію взаємин обох сторін.
Перший документ з відомих нам оцінок цих стосунків — відозва УПА від лютого
’ 945 р. Листівка звертає увагу на спільні проблеми, що постають перед обома наро-
іами у зв’язку з окупацією країни більшовиками. Українці вже проходили ту школу
більшовизму останні 26 літ.75
Ніби продовжуючи цю думку, відозва УПА за квітень 1945 р. засуджує війну між
> країнцями і поляками в Закерзонні, покладаючи вину за неї на поляків. Автори відо-
зви кличуть опам’ятатися тих представників польського народу, що співпрацюють з
більшовиками в Польщі, з більшовицькою польською владою в Польщі. Бо під боком
> більшовиків Польща ніколи не зможе існувати як сильна і незалежна держава.76
Ці ж мотиви є і в наступних відозвах з українського боку. Помежи них — вже наведе-
ні факти про відплатні акції, застереження про них від імені ОУН—УПА. Частіше з
серпня 1945 р. з’являються листівки, інші документи, звернені до солдат і офіцерів
Війська Польського. В одній з таких листівок уже говориться про те, що, ведучи бо-
ротьбу з більшовизмом, український народ солідарний з визвольною боротьбою поль-
ського народу.77 Акції ж ВП проти українців оцінюються як грабункові. Наступна
відозва УПА з вересня 1945 р. вказує, що УПА не бореться проти ВП і проти польсь-
кого народу. Не збираються українці також будувати Україну в Польщі, їхній опір
спрямовано проти виселення. Інший документ закликав солдатів ВП переходити на
сторону антибільшовицьких сил у Польщі, а не боротися з українськими селянами.
Бо сьогодні вивозять українців, а завтра, можливо, поляків.
З кінця 1945 р. відозви і характеристики участі ВП у виселенні стають гостріши-
ми. Не вважаючи всю польську армію грабунковою, автори листівок говорять про
зідділи бандитів у ВП. Тоді ж, здається, вперше чітко заявлено, що проти польської
держави УПА не виступає (як і проти ВП).78
70 Там само.- 8. 295-296.
71 Там само - 8. 284.
72 Гай само- 8. 304.
75 САМ8ХМІА.- 8у§п. ІХ/60.
74 Літопис УПА.- Т. ІЗ, - С. XIII.
75 Згтскі М. Вгіс)С копПікІо^ рокко-икгаіпзкісЬ - УУагега^а, 1997 - Т. З - 8. 179.
76 САМ8ХУІА - 8у£п. Х/79.
77 Иго-сі Котап. ІІкгаіпзка Роуузіапзка Агтуа,- 1998 - 8. 159.
78 Ксраігіасуа сгу дерогіасца.- Т. 1.- 8. 272.
190
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
Разом із тим у документах із середовища ОУН і УПА зазначається, що окремі
солдати, більше — й підрозділи ВП — по-різному поводять себе під час переселен-
ських акцій. Є випадки, коли солдати співчувають виселенцям, а в ряді нечисленних
випадків — на Грубешівщині — агітували проти виселення.79 Власті, побачивши не-
охоту до тої справи війська, у деяких випадках змінювали і військові частини, й мілі-
цію. Але автор документа “Загальний огляд українських теренів за лінією Керзона за
жовтень 1945 р.” вказував, що негативне ставлення до виселення українців у деяких
польських колах викликане тим, що вони пов’язують це з виселенням поляків із ЗУЗ.
“Уважаючи вперто й консеквентно українців за громадян Польської держави, а ЗУЗ
приналежними до Польщі, противляться всякій виселенчій акції, яка могла б створи-
ти закріплення існуючої тепер границі”80. Той же автор зазначав і наявність деякого
числа прихильників спільного антибільшовицького фронту (разом із українцями),
і навіть осіб, які схилялись до гасла: “Свободи народам’”.
Засуджуючи шовіністичну позицію польської влади, листівка УПА за квітень 1946 р
“Х¥іег2сИо\¥Іпу” вказувала, що без певного опертя на польську громадськість пересе-
лення не змогло б набути таких розмірів.81 Референт пропаганди надрайону “Бескид"
І округу ОУН Степовий був різкішим (лютий 1946 р.), вважаючи всіх поляків, з інтелі-
генцією включно, — шовіністичними. Аргументами на користь такої оцінки вважав
численні випадки участі місцевого цивільного населення у грабежах майна українців,
що вже виселялися чи підлягали виселенню.82 Чітке уявлення про настанови керівництва
українського руху дає брошура референта з пропаганди і заступника провідника ОУН
у краї Василя Галаси. Брошура звалась “Українсько-польські взаємини на тлі історії” й
вийшла українською і польською мовами під псевдонімом автора — “Зенон Савчен-
ко”. Жорстко критикуючи практику переселення народів з Польщі, насамперед, україн-
ців, автор стверджує, що польському народові самому не вдасться вирватися з-під чо-
бота більшовизму. Це можливе тільки у фронті поневолених народів.83
Надія на те, що конференції, вибори або тиск західних великих держав можуть
дати полякам державну незалежність без їхньої боротьби, є оманлива. У цій ситуації
лише співпраця польського народу з українським та іншими народами, які перебува-
ють під завоюванням, впливом Сталіна, можуть стати передумовою здобуття само-
стійної держави і гарантією її існування, — писав В. Галаса.
Українська настанова не вважати польський народ ворогом українського породи-
ла і відповідну інструкцію про поводження з солдатами, які були захоплені в полон
УПА. За документом, слід було відпускати всіх, за винятком тих, хто був конкретно
звинувачений у злочинах проти українського населення.84 Дозволялося забирати в
полонених лише мундир, який належав власне війську, а не вояку. Належало прово-
дити з ними бесіду про мету, тактику боротьби УПА, далі треба було вручити листів-
ки й інші пропагандистські видання — і відпустити. Інструкція підкреслювала, що
УПА веде війну згідно з міжнародними конвенціями (в даному випадку — щодо по-
лонених). Навіть якщо керівник відділу, що взяв їх, не мав би змоги провести докла-
дне слідство, то тоді він сам мусив би затриманих переслухати, а протокол допиту і
причини звільнення переслати вищим зверхникам.85 86
Безумовному затриманню (крім винних у різні) підлягали, згідно з інструкцією,
ще й працівники УБП.
В одній з останніх відомих мені відозв Проводу ОУН в Польщі до польських офі-
церів і солдатів висловлені вище ідеї ще раз увиразнюються і конкретизуються. Зно-
ву підкреслюється, що українське підпілля не веде війни з польським народом, але
веде боротьбу проти імперіалізму Москви.
79 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 153.- Арк. 44.
80 Там само - Арк. 45.
81 Депортації,- Т. 2.- 1946-1947,- Львів, 1998.- С. 94.
1,2 Ксраігіасуа сху дсрогіасуа - N. 2. Огу сула - ХУагзга'ла: АгсЬіуушп ІІкгаіпзкіе, 1999.- 8. 40-41.
83 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1.- Спр. 215,- Арк. 23.
84 Огохсі Котап. ІІкгаіпзка Ро\У5іапсха Агтца. - 8. 184.
85 Там само.
86 Кераігіасуа сху дсрогіасуа.- Т. З - 8. 315.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
191
Зауважується — і це вже щось нове, що ця війна за лінією Керзона є частиною,
ь.дтинком боротьби польського народу у його війні за своє визволення.86 В тому ж
документі подано докладні вказівки, як поводити себе польським солдатам, щоб зри-
е-зти бойові дії проти українських і польських партизанів та підпільників.
Настанова керівництва українського руху була ясна: виступаючи за спільний анти-
більшовицький фронт народів, не втручатись (принаймні на 1946 р. — Р .А.) у внутріш-
ньополітичне життя Польщі, а тому не брати ніякої участі у виборах сейму 1946 р.87
Вибори пропонувалося бойкотувати без голосної демонстрації цього факту. Зо-
всім не передбачалися спеціальні противиборчі дії на польських теренах. Листівок,
зернених до українців чи поляків з того приводу, теж не планувалось. Треба було
ише при нагоді переконувати поляків, що виборами і пасивним поводженням у біль-
шовиків нічого виграти не можна, участь у виборах — для поляків згубна.
Чим пояснити таку настанову керівників ОУН і УПА до виборів? Як відомо, керів-
- ицтво польської опозиції було схильне йти на вибори, сподіваючись їх виграти. Зна-
на частина збройного польського підпілля теж дотримувалась цієї думки, і, як відо-
'0. вони програли. На перший погляд, участь українців у виборах дала б їм можли-
- сть оборонити, завоювавши певні представницькі місця, свої позиції в країні й спи-
-ити виселення. Але рішення про виселення вже було прийняте і виконувалося Поль-
щею і СРСР, а українці практично (і юридично — в більшості) з договором тих країн
втрачали своє польське громадянство.
Врешті-решт — на які справедливі вибори можна було сподіватись у тій вакхана-
-ї беззаконня, що чинилась тоді в країні, особливо в Закерзонні? Крім того, будь-яка
часть у виборах об’єктивно означала юридичне і реальне визнання цієї прокомуніс-
тичної влади в Польщі, на що ОУН і УПА піти не могли.
По сформуванні за підсумками виборів у Польщі “Уряду народної єдності” і ого-
зшенні амністії ОУН ще раз звертається до поляків з роз’ясненням суті більшовиць-
?ї системи. Автори відозви вказують, що сталінський режим не обмежує себе ніяки-
и моральними чи правовими нормами, а прагне безумовної влади і панування. Тому
зли з уст прокомуністичної влади в країні звучать слова: право, конституція, вибори,
-мністія і т. ін. — то влада вживає їх у зовсім іншому, відмінному від ужитку в цивілі-
званому світі значенні.88
Всі ці слова, поняття вживаються з метою пропаганди і підступу. Ця пропаганда,
•:< і терор, спрямовані на те, щоб зламати людину, знищити тих, хто міг би чинити
лір цьому режиму. На це спрямовані всі “ласки”, обіцянки, амністії влади.
УПА, організовуючи рейди на корінні польські землі, вглиб Польщі, ставила собі
л мету докладно ознайомити місцеву людність із реальною політикою Москви щодо
□игноблених народів, досвідом боротьби з більшовизмом.89 Такі рейди вглиб Поль-
щі і на ближчі терени носили, зрозуміло, антибільшовицький і антипереселенський
лрактер. Так, під час рейду на Білограйщині відділ УПА вже в червні 1947 р. у Ван-
:?зі й Краснобродзі організував мітинг з робітниками меблевої фабрики.
Наступний мітинг цей же відділ провів, затримавши потяг, попередньо роззброїв-
ши військових і колійну міліцію.90 Такі мітинги давали значний пропагандистський
фект. Той ефект був вкрай потрібний з огляду на те, що офіційна польська преса і
-ропаганда загалом втокмачувала в голови поляків спотворені і брехливі дані про
рироду й цілі українського руху в Польщі (з немалим успіхом!). Ці фальсифікації
зодились до наступних тверджень:
• що цей рух є рухом фашистським;
• що він був пронімецьким і прогітлерівським, і його учасники співпрацювали з
-..мецькими окупантами;
• що військовими операціями УПА керують німецькі офіцери;
• що українці брали участь у придушенні варшавського повстання (1944 р.);
Х1 Інструкції від 14/Х. 1946 р. // САМ8\¥ІА. ІІРА - 8уеп. Х/32.
411 САМ8У/ІА. ОІЖ- 8у£п. ІХ/12.
’’9 Огогсі Потап. ІІкгаіпзка Ро\У8іапсга Агтуа.- 8. 194.
90 Там сама- 8. 207.
192
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
• що українські повстанці мордують поляків, палять польські села, знущаютьс=
над польським цивільним населенням.
Зрештою, у березні 1947 р. на ці звинувачення офіційної пропаганди і влади ба -
дана дуже виразна відповідь у вигляді листа до військової прокуратури у Варшаві в?
імені українських повстанців.91 Чітко вказувалося, що український рух є рухом
незалежність, керований УГВР, зі своєю ідеологією і політичною програмою. Ті ж
українців, які в час війни співпрацювали з гітлерівцями, не мали нічого з ним спіль-
ного. Кожен народ тоді мав своїх колаборантів, у тому числі й поляки.
Керують відділами УПА теж не німці, а українці. Не були причетні українці, ті?
більше учасники визвольного руху, відділи УПА й до придушення Варшавського щ -
встання. То робота німецьких частин “СС”, кримінальників і частини російських вл„
совців. Стосовно останнього звинувачення, то воно теж не відповідає істині. УПА
по-перше, не воює з цивільним населенням. По-друге, УПА виступає проти терор
взагалі. По-третє, УПА ставить за мету спільний фронт поневолених Москвою нар -
дів, а тому не може вороже ставитись до польського населення. Жертви, які є.—
внаслідок військових дій між військами більшовицької Польщі й УПА, або покара.-
за терор проти українських селян.92
Цікаво, що подібні звинувачення з боку польської комуністичної влади на адре<
УПА і українського визвольного руху протримались аж до початку 1980-х років
спростування їх відбулося (почасти) у виданнях польської опозиції аж у часи “Со-
лідарності”. 93
У повоєнні ж часи порозумінню між польським і українським народами мог?
сприяти ті сили, які справді боролись за їх незалежність і свободу, тобто, пер?
за все Армія Крайова та її спадкоємці й УПА. Власне, то й була третя сторона польс.-
ко-українських взаємин Польщі.
3.4. Спроби порозуміння: переговори між польським
і українським підпіллям
До деякого порозуміння сторони дійшли між собою тільки то?
коли замість гітлерівської окупаційної армії прийшла Червона армія. Далі зупини
мось на його найважливіших моментах в ті роки. Зразу ж треба вказати, що виника?
воно помежи окремими районами і бойовими відділами обох сторін. Тому й згадк
про ці події доцільно викладати за географією подій.
Як уже згадувалось вище, ні український рух, ні польське підпілля так і не зумі?
дійти до широкого і справжнього порозуміння на території Західної України, де украі:-
ська сторона була сильніша. В польській комуністичній державі, де українці перебув^
ли на своїх етнічних землях, справа порозуміння теж налагоджувалась не просто.
У районі Любачева перші зустрічі представників УПА і АК мали відбутись 8 січи
1945 р., але у зв’язку з загибеллю делегатів з української сторони в бою вона була в і?
кладена. Керівник сотні УПА, яка підтримувала контакти з поляками, майор Шпонта
визнаючи важливість таких контактів з АК, все ж уважав за необхідне відкласти їх ?
весни, бо АК до того часу не матиме охоти до таких зустрічей. Так думали й командир
інших відділів. Поки що за таку співпрацю двох рухів визволення агітували листівк.
заклики місцевих відділів УПА того району.
Посилення акцій, бойових дій УПА проти МО, КБВ (“Когриз Вегріесгепзіи.
\Уе\¥пеІг2пе§о”) і зростання авторитету збройного підпілля на тих теренах спонука?
тамтешню АК до переговорів з представниками українців.
91 Мазга осірочуісск - Іізі ОІ^ Роїзсе до Ргокигаіигу \Уо)зко\Уе] 'м \Уагзга\УІс // САМ5\У1А. СІРА.- 8у£г
Х/79.
92 Там само.
” Див.: Розвінчування тих уявлень у Польщі // Русначенко Анатолій. Розумом і серцем. (Українська суспіль-
но-політична думка 1940-1980-х років).- К.: Видавничий дім “К.М Асадетіа”, 1999.- 324 с. - С. 304-308
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
193
Така зустріч відбулася 2 травня 1945 р. Українська делегація мала представляти
'ісцеве керівництво й переказати зацікавленість головного командування УПА роз-
почати співпрацю і встановити добрі стосунки з головним керівництвом АК.94 Зу-
.тріч відбувалася в околицях Любачева. Представник з української сторони — “Кор-
- ійчук”, старшина місцевого підрозділу УПА “Вир” — Євген Штендера. З польсько-
? боку: “Малий” — керівник АК з Нарола, Мар’ян Голебіовскі (“Стер”) — керівник
\К з Замостя. Останній мав завдання підготувати грунт до зустрічі на вищому рівні.
Під час зустрічі польські представники запропонували умови співпраці й переми-
г я вздовж усього польсько-українського кордону. На другій зустрічі тих представни-
• їв сторін вже йшлося про конкретні умови і обсяги взаємодії. За поданням капітана
Малого”, український представник “Корнійчук” тоді запевняв, що українці прагнуть
20 співпраці. Питання ж кордонів уважають тепер неактуальним, а можливо, воно не
*>де актуальним взагалі. Зараз найважливішим завданням є порятунок обох народів
ї .д фізичної загибелі.95 Маємо виходити,- заявили українські представники,- з пере-
мир’я і взаємопомочі у боротьбі з большевизмом. Треба було домовитися, щоб відді-
и сторін у випадку переслідувань, могли переходити на бік сусідів, вирішити справу
ровізії, про охорону цивільного населення, про відмову населення від взаємних ма-
теріальних претензій, про спільне поборювання бандитизму і шпигунства, обмін вій-
.ьковою інформацією і пресою.96
Домовлялися про 8іайі8 цио УПА і АК у розумінні зайнятих теренів, про взаємодо-
: ір’я, про те, що сторони підпишуть документ про порозуміння.97 Тоді ж домовились
про способи подальших контактів у околицях Ярославля і Томашева. Одним із на-
. підків нав’язання контактів у тім терені між обома сторонами стала зміна ставлення
чсцевої влади до швидкого виселення українців. Адже та адміністрація була під си-
ьним впливом підпілля Армії Крайової.
На вищому рівні стосунки між АК, з одного боку, та УПА й ОУН, з іншого,
і Польщі зав’язуються вже з утворення “Закерзонського краю”. Тоді Я. Старух дістає
~овноваження від УГВР на зав’язання стосунків і порозуміння з місцевим польським
’ідпіллям. АК зазнає реорганізації, утворюється ВІН. УПА і ВІН діяли у трьох поль-
. ьких воєводствах — Краківському, Ряшівському і Люблінському. В тих воєводствах
тяли відповідні команди округів ВІН, нижче були обшари, далі — повіти.
Десь по Великодню 1945 р. Є. Штендера мав зустріч з Я. Старухом. За свідченням
-7. Штендери, Я. Старух говорив у той час про широкі можливості, які могли б виник-
-хти у зв’язку з примиренням з польським підпіллям.98
О. Дяків—Горновий у той час так оцінював підстави і можливості польсько-укра-
чського порозуміння: по-перше, більшовицький імперіалізм готує польському на-
тодові таку ж неволю, як і українському; по-друге, щоб боротьба польського народу
проти цього імперіалізму була успішною, цей народ має позбутися свого імперіаліз-
’ :у і шовінізму й піти на співпрацю з іншими народами, зокрема — з українським; по-
мрете — польський народ повинен відкинути всі половинчасті парламентські методи
'оротьби з огляду непридатності їх у війні з більшовизмом і вибрати дорогу револю-
ційної боротьби.99
Вести переговори з АК у Польщі головним командуванням УПА і УГВР з України
?>ло уповноважено Й. Лопатинського і Б. Гоздецького. Зустріч відбулась 2 травня
945 р. (про неї вже йшлося вище). Тактика боротьби за незалежність з українського
'оку виглядала так:
• мобілізація всіх українських сил;
* 8гіеп(іега Земіїеп. V/ розхикікуапіи рогогшпіепіа. (Родхіешіс икгаіпзкіе і роїзкіе \у ІаіасЬ 1945-1947.
•• >ро!ргаса ротіедху ІІРА і ХУПЧ) // Хсзгуїу Ьізіогістпе.- 1985.- 14г. 71.- 8. 153-177, 8. 161.
95 Зсгезпіак А., 8гоіа Ж Ого§а до пікад. Огіаіпозс 0Ш4 і Іікууідада \у Роісс.- \Уагзга\уа, 1973 - 8. 228.
96 Гам само - 8. 229.
97 Згіеп^ега ЗеиНеп. XV розгикікуапіи рогогитіепіа- 8. 163.
9Х Гам само.- 8. 165.
99 Гончарук О. (О. Дяків). Українська Повстанська Армія — носій ідеї визволення і дружби народів //
птопис УПА,- Т. 9,- С. 234, С. 214-245.
194 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
• посилення національних і антирадянських почуттів серед сусідніх народів;
• продовження діяльності УПА.
Ті ж представники запропонували утворити польсько-український союз, який би
опирався на такі засади:
• підписання пакту про ненапад і визнання територіального 8ІаШ8 цію;
• публікація пакту після його ратифікації польським керівництвом АК Польщі;
• сприйняття цього факту польським урядом у Лондоні;
• тісна співпраця між сторонами, що підписали цей союз.
Як бачимо, українська сторона тут пішла у п.2 на значні поступки, маючи на меті
визнання українського руху еміграційним польським урядом і силами союзників, що
за ним стояли, а головне — намагаючись таки витворити спільний фронт поневоле-
них Москвою народів як основну умову успішної боротьби з більшовизмом. Зіаіиз
цио з боку УГВР означало тимчасове утримування кордону по лінії Керзона.
Дискутувались на зустрічі й можливість федерації двох народів (тоді б питання
кордонів втратило актуальність), питання обміну працівниками між УГВР і польсь-
ким урядом у Лондоні. Мовилось і про те, що українці будуть противитись пересе-
ленню з Польщі, рівно ж як і переселенню поляків з України.100 М. Голебіовскі ви-
словлював надію на вирішення польських проблем у процесі зіткнення СРСР і захід-
них союзників, обіцяючи передати українські пропозиції урядові в Лондоні й віце-
прем’єрові того ж уряду в Польщі. М. Голебіовскі заявив, що антиукраїнські акції
заборонено в повітах Влодова, Холм, Грубешів, Томашів і Підгорай.101 102
Не очікуючи офіційного підтвердження союзу, сторони домовились про співпра-
цю. Зокрема про те, що військові відділи сторін не будуть займатись реквізицією на
території іншої сторони.
Планована через три-чотири тижні польсько-українська зустріч, уже після ознайо-
млення вищого керівництва кожної зі сторін з попередніми домовленостями, з неза-
лежних від бажань ініціаторів причин не відбулась.
Наслідком перших спільних домовленостей стало збройне опанування відділами
АК і УПА сіл Вирежа і Хороброва, з ліквідацією в них частин міліції й агентури.Іо:
Як зустріли ці спроби порозуміння і взаємодії поляки з тих місць?. За спогадами
“Граба” — з полегшенням, але без ентузіазму.
Наступна співпраця сторін в інших повітах теж носила місцевий характер. Так.
27 жовтня 1945 р. в околиці Білої Підляської відбулася зустріч представників УПА
(“Граб”, “Ганс” і ще один) і ВІН (майор Ян Статискі й Шатовскі, інспектор третього
округу, і майор Владислав Бабрик, шеф розвідки й контррозвідки).103 Польський
делегат заявив, що поляки всім серцем вітають українську боротьбу за волю і неза-
лежність. Сторони погодились на розширення співпраці на умовах, укладених ра-
ніше на півдні краю. Домовились про контроль відділів УПА і ВІН над територією,
заселеною чи то переважно українцями, чи то поляками. Домовлено було також про
військову розвідку, взаємопоміч і допомогу ліками й схованками. УПА отримала
навіть згоду польської сторони на закладення провізії у польських селах, але не на
збір там реквізицій.
Не обходилося й тут без непорозумінь: відділи УПА часто видавали себе в польсь-
ких селах за АКівців, мали місце ліквідація бойовиками УПА деяких поляків, гра-
бунки польських кооперативів, реквізиції і контрибуції по селах, спалення польських
будівель в українських селах, звідки вже було вивезено українське населення, не-
спровокована перестрілка з відділом АК.104
Порушували умови перемир’я й бійці АК, змушуючи селян до контрибуцій, лоя-
льності до Польщі, принижуючи їх (відділ Леона Тарнавського — “Яструба”, в січн.
100 Зсгехпіак А., 5гоіа Вгода до пікад.- 8. 331.
101 Згіепсіега Земкеп. XV ро8хикі\уапіи рогохитіепіа- 8. 166.
102 Моїука Сгге£огг. РгоЬу рогохитіспіа роїзко-икгаіпзкіе^о июЬес ха§го2епіа 8оипескіе§о V/ ІаІасЬ 1945-
1947 // Депортації українців та поляків - Львів, 1998.- С. 44- 51, С. 45.
103 Згіепсіега Люкеп. Цит. твір,- 8. 168.
104 Моіука Сгге^огг, IVпик Ка/аі. Рапу і гстипу. \Уаг5ха\уа, 1997.- 8. 116.
Зозділ 3. Український рух в Закерзонні
/95
—6 р.).105 Спільних збройних акцій у тих місцях АК і УПА, за винятком атаки на УБ
Злодаві, не було.106 107
Досить непогані зв’язки між УПА й АК, згодом із ВІН, зав’язалися в Грубешівсько-
ловіті. Поміччю в тих контактах було те, що між українцями й поляками тут існува-
добрі торговельні й чисто людські взаємини,— як висловився учасник тих подій.
Представниками українців на зустрічах з ВІН були: Теодор Гарасим’як (“Дунай-
_ .<ий”, “Равич” і “Певний”). З польської, з другої зустрічі, — шеф замойського інспек-
?іату ВІН, капітан Станіслав Ксяжик (“Вирва”). Істотна співпраця почалася вес-
-о 1946 р. Поляки згодилися відтягти бойовими діями увагу війська від переселен-
- :ої операції й проводити пропаганду серед Війська Польського в тому ж напря-
” Тоді ж обіцяна була і поміч УПА амуніцією і медикаментами (зроблено.—Р А.).
На зустрічі 18 травня 1946 р. з представницькою польською делегацією вже йшлося
то загальніші проблеми, що стояли перед двома народними рухами. Говорилось про
: тову ситуацію, концепцію спільного фронту поневолених народів і польсько-укра-
- .ьку співпрацю.108 Конференція-зустріч планувалась на 2 дні, відбулась за 10 год.
строй”, керівник політичними справами в Головному командуванні ВІН, зауважив
ті ж, що перші кроки спільного фронту формуються тут, на польсько-українському
граничні.109
Найвиразнішим актом співпраці обох рухів у тих краях стала атака відділів УПА і
г Н на місто Грубешів. У підготовці до операції брав участь і командир ВО “Сян”
Онишкевич. Атака була успішною, взяли штурмом гарнізон, в’язницю, звільнили
неї в’язнів, знищено будинок МВД.110 Дещо раніше, при допомозі розвідки ВІН,
ТА атакувала гарнізон ВП у Вербковичах і розбила його.
На Ряшівщині зв’язки АК з УПА відмічено з початку 1945 р. Ініціатива розширен-
• їх була підтримана заступником крайового провідника ОУН В. Галасою.111 На зу-
-грічі7^ квітня АЗДЬ р. постановили відмовитись від виступів однієї сторони проти
ншої і скерувати всі сили на війну з СРСР. Домовлено помежи іншим було і про
. тільне поборювання бандитизму. Ті домовленості кілька місяців виконувались. Во-
-сни порозуміння було зірвано, хоч контакти не припинились. Причинами зірвання
~ хіьські автори називають те, що угруповання АК—ВІН у тому районі перестало
-йматись партизанськими діями, а перейшло до пропагандистсько-розвідницької
гоботи. Напружість у стосунках сторін виникла у зв’язку з посиленням виселень укра-
нців і паленням у відповідь сіл та особливо — через діяльність НКВД.112 Ті ж Г. Мо-
тка і Р. Внук зауважують, що на теренах південніше од Любачева польсько-україн-
. ький конфлікт був найкривавіший. Більшість поляків, незалежно від своїх політич-
их симпатій, проводили війну з УПА,113 хоч там були і схованки в польських сім’ях
стя порятунку людей од виселення, і допомога їм.
Десь у першій половині червня 1945 р. стало відомо, що польський уряд у Лондо-
-1 виступає проти підписання будь-яких загальних документів про співпрацю з УПА.114
Частина провідників польського підпілля була розчарована цим рішенням. Відділи
31Н дістали інструкції на припинення військових операцій.
Таким чином, співпраця між двома партизанськими рухами тривала з травня 1945 р.
го осені 1946 р., коли ВІН ще представляла поважну військову силу.
У ході пошуків порозуміння сторони виходили не з сантиментів, а кожна зі своїх
станів. Польське збройне підпілля — щоб не вести війну одночасно і з комуністич-
ною владою, й УПА; УПА теж прагнула уникнути війни на два фронти, до того ж
105 Там само - 8. 118.
106 Там само - 8. 121.
107 5гіеп(іега ЗечЖеп. IV рохгикі'Л'апіи рогогшпіспіа.
ІП’ Згіепсіега Зеюііеп. Цит. твір - 8. 172.
109 Там само - 8. 174.
110 Див. про це: Звіт акції на місто Грубешів // Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія - Львів,
991.- С. 152-158.
111 Моїука Сг2е%ог2, ІУпик Ка/аі. Рапу і гсхипу- ІУагегат, 1997 - 8. 128.
112 Там само - 8. 128.
1,3 Там само.- 8. 130-132.
114 Там само.- 8. 137.
196
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
уважала, що співпрацею можна буде реалізувати ідею спільного антибільшовицького
фронту поневолених Москвою народів. На жаль, співпраця сторін носила характер
локальний. До ширшого порозуміння так і не дійшло. Фронт поневолених народів —
поляків і українців — не виник. Завадили тут як дії польської комуністичної і радян-
ської влади, так і спадщина давніших стереотипів, особливо — з часів недавньої сві-
тової війни.
Треба взяти до уваги й те, що до порозуміння вдавалися сторони, політичний і
ідеологічний статус яких дуже різнився. Польща все ж уважалася окремою незалеж-
ною державою, її поступово визнавав світ. Польське підпілля мало своє офіційне пред-
ставництво в Лондоні — уряд, який теж отримав визнання. Нарешті, слід узяти до
уваги й те, що український рух мав програму, спрямовану в майбутнє, програму ши-
роких політичних і соціально-економічних реформ в Україні. Польське підпілля було
плюралістичним в ідейному відношенні, але здебільшого керівні позиції в ньому зай-
мали люди, які, фактично, прагнули реставрації повоєнного устрою Польщі.1,5 Кому-
ністична влада теж пропонувала реформи. Брак програми реформ, помежи іншого,
і спричинив поразку польського руху опору. Ще одна обставина — спір навколо кордо-
нів: і ті, й ті вважали їх тимчасовими. Але й це дає сучасним польським авторам Г. Мо-
тиці й Р. Внуку підстави писати, що про польсько-українську війну в 1945—1947 рр
вже не можна говорити.
Ще складніше справа порозуміння виглядала з правим збройним польським під-
піллям — НСЗ (N82 — №го6о\ує 8і1у 2Ьго]пе)116 і НЗВ (N2^ — Магобохуе 2]ебпо2епіе
\Уо]8ко\уе) ”7. На першу українсько-польську конференцію керівництво Люблінсько-
го округу АК запросило коменданта партизанських відділів Ряшівського відділ}
НЗВ — “Отця Яна”, і 21 травня 1945 р. він брав участь у зустрічі з українцями в Рудзі
Розанєцькій. Але на звіт “Отця Яна” про ту зустріч комендант Ряшівського округ}
НЗВ Казимір Мірецький (“Тадеуш”) відписав, що участь у конференції не зобов’язуй
ніяк відділи НЗВ, жодних розмов з українцями не буде, а війна з ними триватиме. "
Така позиція приводила до зриву польсько-українського порозуміння. Тому відоме
про спроби АК—ВІН переконати НСЗ від атак на українське населення (в зоні дім
Української Повстанської Армії НСЗ і НЗВ не діяли), але марно.119 Так дійшло до
вимордування силами НСЗ і НЗВ 400 осіб у селі Пісковичах, а в селі Верховини
6 червня 1945 р. — всього українського населення (194 особи). Такі дії польськогс
збройного підпілля (в т. ч. де так діяла й АК) кидали тінь на всі сили опору, польська
опозицію. В тих умовах офіційна польська комуністична влада виглядала в очах За-
ходу більш цивілізовано. Ніхто не звертав уваги, що в результаті дій ВП, УБ (управ-
ління безпеки), КВБ (комісія внутрішньої безпеки) загинули тисячі людей.
3.5. Опір переселенським акціям у 1946—1947рр.
З 1946 р., особливо з квітня місяця, уряд Польщі прискорив висе-
лення українців у СРСР. З 5 квітня 1946 р. польські військові започаткували проти
українства операцію “Ряшів”. В одноіменному воєводстві зосереджувалися найсиль-
ніші від діли УПА, і діяло сильне польське підпілля. Сюди ж влада направила регулярне
військо, щоб ліквідувати УПА і за підтримки армії здійснювати переселенські
акції в цьому регіоні. Операція тривала до кінця жовтня того ж року. Дії армії, військ
безпеки, прикордонних військ і міліції були строго координовані, на відміну від двох
попередніх років.120 Тривали сутички з УПА і в інших районах. Методи виселення
1 ,5 Ком>аІеумкі М. ХЬі^піе^. Клусзііа роїкка V/ роиюсппе] 8Сга(е@іі икгаіпхкіе] ро\¥8іапсге] аптпі // 2е8(уІу
пайкове ипі'Л'егзуїеГу ]а§іе11оп8кс8О. Ргасс Ьіаіогусгпс, 1991- г 103 - 8. 189 223, 8. 219-220.
116 Утворена з частини збройного підпілля “Сторонництва народовего” - Маго<іо\уа Ог§апітас]а \Уо]8ко'А'а
(МОХУ) - та інших угруповань.
1,7 Виникла з частини МОХУ і N82.
118 Моїука (Зг2е^ог2, її'пик Ка/аі. Рапу і гегипу.- 8. 144.
Там само - 8. 145.
120 Оіупук 8іеГап О. Цкгаіпіап Іпаиг^спсу іп Роїапсі: 1944-1947 // Ліс Цкгаіпіап ОиаПсгІу- Уоі. 1.- Мо. 23 - Р. 195.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
197
^лишилися без змін: тортури, терор, грабунок, облави. Так, наприклад, у селі Туде-
?вичах (повіт Губешів) о шостій годині ранку 15 травня близько 240 військових з
Ззряжа приїхали на дев’яти автомашинах виселяти людей, поробили навкруг села
х-стави, а людям оголосили через солтиса, щоб готувались до виїзду. Того дня виїха-
і заможніша частина людей села.121 25 травня в тім же повіті в село Леків приїхало
•0 вояків з м. Белза. Селян били палицями, після двох днів постраху вивезено
родини.122 У квітні того року в тих же місцях, в т. ч. і в Томашівському повіті,
. вселення проводились у подібний спосіб. Несподівано приїхавши в село, били лю-
: ей і змушували збиратись на виселення; польські вояки грабували село і під кон-
• <м везли селян на залізничну станцію. На виселенських пунктах змушували людей
: описувати заяви про добровільний виїзд. Під впливом побаченого терору населен-
і сусідніх сіл часто виїжджало без натиску. Це стосувалося сіл прикордонних, особ-
ово, де не було змоги до втечі або до активної оборони. Так, без жодного опору
о.'їхали села Жужіль, Безеїв, Махнівок, Тишків, Витків.123
Облави в лісах і селах, грабежі, палення сіл привели до переселення селян з райо-
- • дій І округу ОУН, надрайон “Бескид” (повіти Устрики, Долини, Леско, частина
. чнока).124 Але спалені села якраз і змусили значну частину людності в Сяноцькому
.Чеському повітах опиратися виселенню — людям вже не було чого втрачати.125
У пограниччі українсько-польських теренів польська адміністрація активно спри-
_:а виселенню. В чисто українських селех урядовці, навпаки, радили не виїздити.
У зоні діяльності надрайону “Батурин” II округу ОУН до виселення були причетні
З Л і УБП. Приїхавши до с. Кривоверби змусили 16 липня 1946 р. всіх людей підпи-
. _тися на виїзд.
За другим приїздом, вишикувавши жителів, військові вже погрожували їх розстрі-
_-ти. Побивши людей, змусили жителів цього та сусідніх сіл — Сумної Королівки,
<унинки, Собібора, Осової, Жджарки, Старини, Щасників та ін.— до виїзду вже на
ЧЄЦЬ липня.126
На цьому етапі переселенської акції головна увага уряду Польщі була приділена
оямому насильству: після невдачі виселення 1945 р. до Закерзоння було направлено
дивізії піхоти на допомогу місцевій адміністрації, міліції і спецслужбам.
Населення боронилось тим, що втікало в ліси, в гори, коли дізнавалося про
ід’їзд війська. Щоб зломити моральний дух населення, влада й польські чиновники
-змагались якнайбільше ослабити й зліквідувати УГКЦ і православну церкву. Це ро-
* пося тиском і виселенням священиків, а з червня 1946 р.— виселенням в СРСР
лископів УГКЦ. Так, 26 червня був примусово вивезений єпископ перемишльський
’зсафат Коциловський з членами капітулу.127 На церковні будинки і маєтки УГКЦ
і Перемишлі ще раніше запретендувала курія єпископату католицької церкви (січень
•*46 р.).128 Вбивства священиків під ту пору — річ відома теж.129
У довоєнній і повоєнній Польщі релігія ділила українців і поляків менше, ніж
зва. Щоб порятуватись від виселення, населення православних сіл Окчина, Добря-
~:чів, волості Кодень з повіту Владава переходять в унію. Населення північної части-
Більського повіту, наприклад, с. Ольшина, приймає римо-католицизм. У тих же
т звітах були випадки, як свідчить “Спровадження політичне” надрайону “Левада”
кругу РУН за червень 1946 р., коли цілі села складають [прохання] до римо-католи-
-ького єпископату прийняти їх у лоно римо-католицького костьолу”.130 Деякі ксьон-
дзи були не проти таких переходів. Деякі видавали фальшиві метрики, щоб допомог-
121 САМ8\УіА, 11РА.- 8и§п. Х/32 / Суспільно-політичний огляд за місяць травень 1946 р - К. 8.
122 Там само - К. 7.
123 Керайіасуа сгу дерогїасца - Тот 2.- \Уагага\уа, 1999 - 8. 136.
124 7аи само - 8. 226.
125 Там само - 8. 226.
126 Там само.- 8. 319.
127 Там само - 8. 228-230.
128 Там само - 8. 22.
129 Там само- 8. 165.
1,0 Там само - 8. 253.
198
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ти людям, які були в безвихідній ситуації. Дехто не проти був отримати з того навер-
нення і якийсь набуток. Так, пробощ парафії Волі Веришанської з кожного наверне-
ного в католицизм брав від 2 до 5 тисяч злотих.131 3 нагоди тих масових переходів
католицизм римська курія прислала з Ватикану умови, на яких було дозволено здійс-
нювати його в індивідуальному порядку.132 Зміна віросповідання викликала додатко-
ві конфлікти між УПА і ВІН. Перші вважали тих, хто перейшов, зрадниками свог
народу, другі прагнули взяти їх під свій вплив.
3.6. Бойові дії УПА в 1946—1948рр. Операція “Віспа”
З посиленням тиску польської комуністичної влади на виселень,
українців з Польщі УПА залишалась єдиною силою, яка тому виселенню могла ч; -
нити збройний опір. На початках 1946 р. відділи УПА нараховували до 2 400 осі*
на кінець року — до 1 800.133
Тактика УПА не змінилась: відділи УПА ставили собі за мету нападати на часі:
ни Війська Польського, що переганяли переселенців на станції, підривання мост :
і колій, палення сіл, відплатні акції.
15 лютого 1946 р. ВП напало на присілки сіл Заставного Храпів й Пискорів (Яр -
славщина). Відпір тому війську дав відділ УПА “Месники-1”. Сильним вогнем воь
зуміли вигнати ворога з села. Прибула велика допомога ВП з с. Радива і з допомого-
важких кулеметів та гармат змусила вояків УПА до відступу.134
8 лютого 1946 р. відділ УПА провів бойову акцію у м. Любачів (повіт Томашіь
Поділившись на три групи, повстанці зуміли здобути залізничну станцію і звільніг
велику групу переселенців, що були конвойовані, спалили 80 вагонів. Друга група н_
скочила на головний військовий штаб і знищила його. Третя група мінами зруйнува. .
міст на лінії Рава-Руська — Любачів та обстріляла села Тенеську, Князі, де стаціонув.
ли більші з’єднання ВП. Втрати ворога — 55 убитих і близько 70 поранених.135
25 березня підвідділ УПА знищив із засідки біля шосе Любачів— Горинеь.
8 вояків ВП. Здобуто транспорт харчів.
18 квітня 1946 р. 60 осіб з УБП (Уряд безпеки публічної) напали на с. Конюн.
(повіт Перемишль), де заскочили 8 повстанців. Оточені, вони боронились до остаї- -
нього набою і жоден не здався в полон. Із двох важкопоранених, захоплених ворого*
один одразу ж помер, а іншого замучили в Перемишльській тюрмі.136
У бою з ВП за с. Гічовиці силами 26 ТВ УПА “Лемко” повстанці здобули наві~
легку гармату.137 Цей відділ УПА 8 травня провів у лісі збори з жителями сіл Волів
Петрової, Карликова та Прибиша. Тема зборів — “Боротьба з виселенням українсь-
кого населення до СРСР”. Сотні того ж тактичного відтинку намагались перекона’
селян, щоб ті не їхали в Словаччину, рятуючись од переселення, бо обіцянки на кр.
щу долю в Словаччині — то підступи ворожої пропаганди.138 Такі дії селян погаь
впливали і на самих місцевих стрільців УПА. Тих же селян, що перейшли словаш -
кий кордон, невдовзі депортовано до СРСР, як і застерігало підпілля.
26 травня силами відділу УПА спалено польське село Пемешів, означене у звг
ТВ “Лемко” як бандитське.139 140 Польська самооборона вчинила опір. В огні загин}.-.
5 поляків, що відстрілювалися, двох узято в полон, згодом відпущено на волю.
131 Моїука 6г2е%огг, ІУпик Ка/аі. Рапу а гехипу. 8. 119.
132 Ксраігіасца сгу дерогіасуа - Тот 2 - 8. 323-324.
133 Ко'л'аіе^хкі М. 7Ьіе§пе\к Кгогаііа Роїзка 'А' роичцеппу хігаїс^іі икгаіпхкіс] роизіапеге] аппіі,- 8. 222.
134 Літопис УПА,- Т. 9.- С. 353-354.
135 Літопис УПА,- Т. 8.- С. 254.
136 Там само - С. 355.
1,7 Ксрайіасуа сгу дерогіасуа,- Тот. 2,- 8. 171
138 Там само - 8. 173
139 Там само - 8. 174.
140 Там само - 8. 174.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
199
В тому ж травні палено українські села Ратнавицю, Райське, Старий Лупків, Волю
Яворову та ін. 29 травня ВП разом з “польською бандою” спалили українські села
Яблоницю й Улюч, помордувавши і пограбувавши частину жителів.140
7 липня того ж року ВП — 36 осіб команди відтинку військ охорони пограниччя в Вол-
овій — напали на с. Терку Ляського повіту. Пограбувавши його, частину жителів забрали
20 Волькович. 20 осіб — жінки і діти — після тортур було вбито і спалено в хаті,141 згодом
збили ще 10, після тортур, їх ще живцем кидали у вогонь палених хат.
У районі Грубешева того ж 1946 р., 21 квітня, відділ УПА з важкими кулеметами
бороняв станцію Белз. 25 квітня відділ УПА під командуванням “Прірви” (Є. Штен-
2ера) напав на уповноваженого з виселення в цьому повіті Сіроша. В результаті бою
його охороною й автоколоною ВП біля с. Верешина було вбито 28 вояків і спалено
4 вантажних авто.142
Навесні 1946 р. кілька відділів УПА готувались до пропагандистського рейду на
Чехословаччину. Для рейду було виготовлено спеціальні інструкції, літературу для
'озповсюдження. В. Галаса, референт пропаганди Закерзонського краю, написав ли-
.та до президента Бенеша, якого відділи мали передати адресату вже в Чехословач-
-ині. В листі писалось про те, що таке УПА, за що вона бореться та з якою метою
проходить сусідньою країною.143
Рейд відбувся у квітні 1946 р. У ньому взяли участь сотні “Мирона”, “Продича”,
Стаха” (ТВ “Лемко”). Рейд пройшов успішно. Сотні брали участь у богослужіннях
- з Великдень, пропагандисти виголошували під церквами промови. Було тільки кілька
.•тичок з поліцією.
Незважаючи на опір (чисельність УПА сягала 2 400 осіб і ОУН — до 3 000)144,
^ереселенська акція радянських і польських властей відбулась. До липня 1946 р. з
.о.іьщі в УРСР було виселено 482 880 чол.145 (майже всі — українці). Здебільшого
були жителі сіл — з-під міст і віддалених від лісів.146
На думку автора звіту з надрайону “Бескид” І округу ОУН за травень 1946 р., “на
-іомлення і виїзд населення вплинула частково місцева інтелігенція, яка не хотіла
. лити долі з простим населенням і критись та поневірятись по лісах. Вона зголоси-
вся перша на виїзд, а до того намовляла ще й селянство”147.
Той же автор зазначає, що в околицях Сянока, де виселенча акція тривала найдов-
_е і була найінтенсивнішою, зосталося 40% населення, але помежи них не лишилося
- здного інтелігента (священика, учителя).
Переселенська акція вплинула й на настрої мас, серед яких орудувало збройне
лпілля. Так, в “Інформаційному спровадженні” надрайону “Верховина” того ж
округу ОУН з 23 червня по 30 липня зазначалося, що люди перестали вірити, що
_зяхом змагань УПА може діждатися кращих часів. Це призводить до того, що не
_ . 'же радо приймають стрільців до хат.148 Підозрюваних у прихистку УПА осіб поль-
. о.ча влада переслідувала, тим самим відстрашуючи їх від підтримки повстанців. Тому
істина населення, зазначається в документі, не схвалює бойові дії УПА в цей час.
У відповідному “Спровадженні...” за серпень 1946 р. з того ж надрайону ОУН
* ?.іьська влада намагається поширити серед населення вплив різних політичних пар-
~ обіцяючи її членам недоторканість з боку ВП. З іншого боку, влада поширювала
і тозву, де уряд заявив, що всі сім’ї, родичі, яких є в УПА, будуть вивезені до концта-
' рів, а майно конфісковано, якщо не зголосяться добровільно до польської влади.149
-ей крок уряду був явно спрямований на заломлення в УПА.
41 Там само - 8. 244.
143 Депортації.- Т. 2,- 1946-1947.- С. 98.
141 Савчин Марія. Тисяча доріг (Спогади) // Літопис УПА - Львів, Торонто: Вид-во Літопис УПА, 1995-
> - С. 106.
44 Кошіїензкі М. 2Ьіе%пе\м. Цит. твір - 8. 222.- Ковалєвскі подає 1 300 осіб в ОУН і нараховує в підпіль-
одміністрації по селах 2 000-2 500 осіб.
45 Депортації - Т. 2.- С. 177.
Літопис УПА,- Т. 28,- С. 108.
4" ЯсраСгіасца сху дерогіасца - Тот. 2.- 8. 225.
4,і Там само - 8. 276.
49 Там салю - 8. 310
200
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Обстановка загалом була такою, що населення покладало більші надії на зовнішні
чинники, ніж на власні сили. Матеріальна допомога УПА з боку населення того тере-
ну ослабла, молодь утікає, щоб не вступати до відділів УПА, а то й іде у ВП.150
За таких умов відділи УПА опинились у досить скрутному становищі. Доводи-
лось маневрувати в лісах помежи чисельно значно переважного ВП і збирати харчі у
польських селах. Частина стрільців обносилась, мали проблеми зі взуттям. У сотні
“Месники-ІУ” 13 червня 1946 р. дезертирувало 8 стрільців.
Криза в середовищі УПА, звичайно, була спричинена не тільки цими суб’єктив-
ними факторами, а й об’єктивними, зокрема діяльністю НКВД, польських спецслужб.
У директиві Державної Комісії Безпеки для воєводських Комітетів Безпеченства від
17 липня 1946 р. вказувалося, що по закінченні виселення українців війна з бандами
УПА значно полегшилась і має бути закінчена до 15 серпня.151 3 директиви дізнаємо-
ся, що на місцях не вистачає агентурних даних, воєводські комітети не мали україн-
ських агентів, без яких ліквідація УПА неможлива.
Справді, спочатку до провокацій з відділами УПА залучались групи з ВП, які дія-
ли як партизани. Туди входили і солдати, й колишні члени комуністичної польської
партизанки, відповідно переодягнені у строї УПА. Тут виразно простежується вплив
дій НКВД в СРСР. Про такі групи у повіті Ряшів у липні 1947 р. повідомляє шеф
штабу операційної групи “Ряшів” Євченкій.152 Ці оперативні групи, за задумом роз-
робника їхньої тактики полковника Нейдебанеча (Януш Зарицький), мали б своїми
діями загострити репресії проти членів УПА та їхніх родин, запровадити збірну від-
повідальність сил за збройні дії на їхніх територіях, привести до конфіскацій, масо-
вих арештів, розстрілу на місці тих, кого захопили зі зброєю в руках чи в кого її
знайшли.153 Так, як можна судити з численних фактів убивств, катувань членів рух\
опору в Польщі.
Ці групи особливо активно діяли із середини 1946 по 1947 рік, коли дії УПА вже
були ослаблені виселеннями українців. На 1 серпня 1946 р. Комісія Державної Безпе-
ки мала в країні 49 таких груп.154 У складі 8 і 9 дивізій ВП, що виступали проти УПА.
таких груп було 32.155
Незважаючи на всі труднощі, які поставали перед відділами УПА в цей період,
вони й далі вели боротьбу, роблячи і великі, й менші напади на ворога, а чи завзято
обороняючись.
Переважна збройна сила змусила УПА перейти в справжнє підпілля — в криївки,
схрони. Це, звичайно, обмежувало свободу руху і маневрів, постачання повстанців.
Так, 10 жовтня 1946 р. в лісі над с. Брунарами відділ під командою Бродича вів півто-
рагодинний бій з 5 і 6 батальйонами ВБВ (Войска Безпеченства Вевнутренего). На-
ступ війська захлинувся, і воно відступило, втративши 15 чол. убитими. 16 листопада
відділи “Громенка”, “Бурлаки”, “Крилача”, “Ластівки”, боївка СБ і підвідділ “Мрії"
зробили наскок на м. Динів. Мета: потурбувати ворога й дістати медикаменти і про-
довольство. Наскок був успішний.156 18 листопада 1946 р. із засідки була знищена
спецбанда ВП.157 Відомо про знищення ще однієї такої спецгрупи із засідки на шосе
Балигород — Пісна. У бою було вбито 25 членів групи, 6 — здалися у полон.158 Та-
ких боїв і сутичок було чимало й 1947 року. Взимку бойові дії стихли як з причини
погодних умов, так і тому, що війська було підтягнуто в міста для забезпечення вибо-
рів. УПА між тим відновила свої сили й інфраструктуру.
Для остаточного вирішення українського питання в Польщі ще в листопаді 1946 р.
почато розроблення планів переселення українців із Закерзоння на захід Польщі —
150 Керайіасуа сгу деройасца,- Тот. 2 - 8. 310.
151 Там само - 8. 263.
152 Гам само- 8. 265-266.
153 Мізіїо Еи^епіиз:. Роккіе “Ьапду 11РА”.- Кайа, 1991. №2 - 8. 122-128.
154 Кераігіасца сту деройасца- Тот. 2 - 8. 299.
155 Мізіїо Еицепіизг. Роккіе “Ьапду ІІРА”.- 8. 124.
156 Літопис УПА.- Т. 9. С. 461.
Там само.
158 Там само- С. 463.
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
201
на землі, що відійшли від Німеччини. 16 квітня 1947 р. політбюро Польської робіт-
ничої партії ухвалило план такого переселення під назвою “Операція “Вісла”.159 На її
здійснення було асигновано 100 млн. злотих. Щоб убезпечити себе від можливих
відходів сотень УПА в Чехословаччину, вищі урядовці Польщі й Чехословаччини
підписали протоколи про взаємне поборювання і допомогу в боротьбі зі збройним
підпіллям,160 під яким малось на увазі, перш за все, українське. Треба сказати, що
Провід ОУН у Закерзонні передбачав такий поворот подій — нове виселення. В інст-
рукції від 1 березня 1947 р. зазначалось, що на цей випадок треба готувати кадри
руху, підкреслюючи, що боротьба можлива завше, не можна допускати дезорганіза-
ції. З іншого боку — необхідно опанувати настрої людності, не допускаючи серед неї
паніки, готуючи до оборони. Людей треба переконувати теж, що боротьба завше мо-
жлива, доцільна і корисна.161 Інструкція передбачала також продовження збройного
опору переселенню, пропаганду серед ВП, виплатні акції польським цивільним. Тобто
принаймні на початок березня керівництво українського руху ще вважало за можливе
вести боротьбу в краї. Зважаючи на це, пропагандистські відділи і далі вели свою
роботу, роль якої значно зросла, оскільки Закерзоння, український рух у Польщі за-
лишались чи не єдино можливими каналами виходу інформації про Україну й УПА
на Захід. Передача тієї інформації відбувалась через посольства, представництва іно-
земних держав у Польщі і частіше — через екіпажі морських суден, що приходили в
балтійські порти країни. Організаційний зв’язок ішов з України через Польщу і Чехо-
словаччину до Західної Німеччини.
Щодо пропаганди: лише за три місяці 1947 р. (на липень 1947 р.) було поширено
тисячі листівок і брошур в різних установах країни і серед приватних осіб. Це, зокре-
ма: “Верховинці!”, “Переселенцям-полякам”, “До війська польського”, “Стосунки
польсько-українські”, “Упир фашизму” (Я. Старух). Разом від січня до травня 1947 р.
ало розіслано 4 170 примірників таких видань (поштою).162 Підпілля відчувало вже
"'рак паперу, орудувати доводилось і на машинках — через викриття ворогом техніч-
ної мережі, друкарень.
Але представники збройного руху залишались єдиними знавцями більшовизму у
. віті, — як писав у листі від 15 березня “Назар” (В. Галаса) своєму зверхнику (Я. Ста-
ну ху), — і тому мусили скрізь нести інформацію про нього.
Треба сказати, що на той же березень 1947 р. у керівників руху не було віри в те,
до війна між СРСР і західними союзниками розпочнеться того чи наступного року.
Союзники будуть боронитись від більшовизму руками греків, турків, китайців,163 але
5 перспективі, як видно з того ж таки вже згадуваного листа, надії на такий зудар у
невизначеному майбутньому ще залишились.
Той же автор вказував, що український визвольний рух став поважною силою.
Ним зацікавилися спецслужби різних країн, збирають про нього інформацію. Але
Назар” різко критично був налаштований до цих структур, бо вони “не говорять з
нами як із партнером, а як зі знаряддям, яке дається до використання”.
Головною проблемою організованого руху, звісно ж, залишалась протидія пересе-
ленню в ході операції “Вісла”. Обидві супротивні сторони розуміли, що це — вирі-
-іальне змагання на терені за саме існування українства у Польщі. Знову ж таки, про-
понувалось переконувати виселених на Захід Польщі людей повертатись назад, у рід-
-іі місця.164 Тому треба було спалювати тільки ті села чи частину сіл, де вже не було
надій на вороття господарів. Водночас усіма структурами організаційними й військо-
вими подбати про забезпечення харчів і одягу, зважаючи на те, що більше підтримки
від населення у спалених селах отримати буде неможливо. Тоді Я. Старух уже вва-
жав, що рух зможе втриматись не більше року чи двох.165
159 Міхіїо Еи^епіизг. Аксуа “\Уі8Іа”.- 8. 91.
,м Депортації.- Т. 2,- С. 102-104.
161 Вгогд Котап. ІІкгаіпака Ро\У8(апсга Аппуа.- 8. 259.
,62 САМ8\УіА. ІІРА.- 8убп. ІХ/27.
163 Там само.
ІМ Там само - 8у§п. Х/32.
165 Закерзоння. Спомини вояків УПА - Т. 2.- С. 58.
202
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Все Закерзоння, за планом операції “Вісла”, поділялось на 2 зони: зона “8” зі шта-
бом у Сяноку і зона “К.” із центром у Ряшові, де містився і головний штаб операції
Загальні сили військ безпеки нараховували 17 440 осіб і перевищували сили УПА
в 7 разів (2 500). Польські сили становили 12 полкових оперативних груп, УПА спо-
чатку формувала 4 курені, які потім було розбито на сотні від 60 до 120 осіб у кожній
Поляки переважали ще більше УПА, бо концентрували зусилля спочатку в першій
зоні (південно-східна частина Ряшівського воєводства і південно-східна частина Люб-
лінського воєводства). Завдання, яке вони ставили: ліквідувати збройне підпілля і
після цього депортувати українське населення. В другій зоні в той час велися розвіду-
вальні бої. В першій зоні поляки закінчили свою справу десь за місяць. Друга фаза
операції “Вісла” велася в зоні “К.” у південній частині Люблінського воєводства. Поль-
ським військам вдалося закінчити депортацію населення відносно швидко, але відді-
ли й підвідділи УПА вчинили їм тут впертий і тривалий опір: особливо курінь “Залі-
зняка”. 166 У терені дій УПА, за планом акції “Вісла”, почалась блокада території й
населення. Людей виселяли, проти відділів УПА повели боротьбу на знищення, то-
тальне переслідування. Операції наприкінці квітня 1947 р. спрямували проти відділ}
УПА “Лемко”. Проти нього діяла ціла польська дивізія.
Деякі передбачення такого розвитку подій головне командування УПА УГВР уже
мало. Вважаючи, що польська влада вчинить блокаду території дій УПА в краї, керів-
ництво УГВР УПА планувало, що деякі відділи мають відправитись на територію Сло-
ваччини, маневрувати в Західній Словаччині, а тоді швидким рейдом перейти в Західнч
Німеччину. Інструкції про такий відхід прийшли з України ще влітку 1946 р.Іо7
.Але зимової блокади УПА не було. Замісі ь неї по весні почалась операція “Віс-
ла”. Тоді вже ставало ясно, що широка боротьба неможлива і не має сенсу. Був розроб-
лений новий план: “демобілізації” підпілля і відділів УПА. Одні з них мали відійти н
Західну Європу, інші — в Україну, а деякі — легалізуватись.
Командиром куреня, що першим отримав наказ на рейд, став В. Щигельський (“Бу-
рлака”). До куреня увійшли сої ні Я. Коцьолка (“Крилача”) і Г Янківського (“Ластів-
ки”). Сотні йшли увесь час в оточенні польських дивізій. Загинув сотник Г. Янківсь-
кип. В Бурзанщині курінь мав сутичку увесь день. Тоді ж згинув і Я. Коцьолка.
Лише 21 червня відділ перейшов на словацьку сторону, переслідуваний поляками
і чехами.,АК Автор звіту про гой похід вказує, що словацькі відділи відмовилися стрі-
ляти в українців.
Наказ на рейд курінний Петро Миколенко (“Байда”) отримав 13 червня, вже знаючи
про рейд В. Щигельського. Тоді ж була відіслана на Захід і сотня М. Дуди (“Громенка”).""
Мету цих рейдів Шухевич визначав так: перейшовши до Німеччини та зв'язав-
шись там із Закордонним представництвом УГВР. через нього
• скласти протест перед народами світу з приводу більшовицьких і польських зло-
чинів проти українського народу;
• передати за кордон інформацію про національно-визвольну боротьбу українсь-
кого народу проти більшовизму і польської окупаційної влади.Гй
Зрештою, залишався ще й значний пропагандистський ефект від акції в Чехосло-
ваччині.
Ті частини УПА, що залишалися в Польщі, вели важкі бої, переслідувані перева-
жаючими силами ворога. Так, сотник “Гринь” у листі до командира 26 ТВ В. Мізер-
ного (“Рена”) від 7.5.1947 р. писав, що менш ніж за 3 місяці сотня мала 4 бої, 7 сути-
чок. 12 зіткнень.
Стрільці не мають харчів, одягу, взуття. ВП прагне відтиснути загони — вже
4 рази — до Чехословаччини. Практика відділів УПА в тих умовах була одна — обо-
ОІупук $іе{ап О. Цит. твір.- Р 201-202.
Літопис УПА- Т ІЗ.- С XIV. Про розпорядження на вихід говорив Шухевич у Голови Генерального
Секретаріату УГВР Р. Лозовського і> Літопис УПА- Т. 9 - С 383-391, С. 384
САМ8МА. СРА,- 8урі. Х'32.
Літопис УПА. Т. ІЗ С XV.
Літопис УПА - Т. 9. - С. 384.
|Т| САМ83¥іА. УРА - 8у?п. Х'32
Розділ 3. Український рух в Закерзонні
203
ронна, од відплатних і каральних акцій відмовились. Рекомендувалося постійно ру-
хатись по терену, щоб не бути заскоченим ворогом, частіше перебувати в лісах і на
польській власне території. Більша частина відділів УПА з Закерзоння тоді прори-
валася або просочувалася в УРСР.
Але й у Польщі залишалися з другої половини 1947 р. і в 1948 р. розрізнені відді-
ли УПА. Зокрема, відомо про відділ “Аркуш” у повіті Томашів, який налічував
до 300 вояків — за польськими даними. Відділ “Громового” (П. Лагоди) діяв у Тома-
шівському, Владавському і Грубешівському повітах.172 173
У повітах Ольштенського воєводства діяли боївки СБ III округу ОУН. Там же дія-
ли відділи “Кліща” (Володимира Кліща), “Дніпро” (Володимира Кухарчука), Ольхи.
У Ясському повіті ще існував відділ “Орленка”. З частин відділу “Громового” склав-
ся відділ “Григор” на території Томашівського повіту.174
Чисельність ОУН і УПА на кінець 1947 р., за даними польських спецслужб, дося-
гала 900 осіб.175 У 1948 р. групи опору у відділах з 15—ЗО чоловік палили покинуті
села, влаштовували засідки на військо, а більше — оборонялись.
Які ж втрати понесли сторони у цій збройній боротьбі? Офіційні дані з польських
джерел свідчать, що з осені 1944 р. по березень 1947 р. з польського боку загинуло
811 різного роду військових, 570 функціонерів служб безпеки, 600 цивільних. УПА і
ОУН втратили 4 000 осіб.176 Ці цифри показують оборонний характер боротьби УПА
і те, що більшість жертв з українського боку загинула не в бою, а були замордовані чи
то військом, чи спецслужбами.
У ході самої операції “Вісла”, за офіційними даними, загинуло 186 солдатів
і 333 функціонери безпеки й міліції, а зі сторони українців “зліквідовано” 509 осіб.177
Операцією “Вісла” досягались цілі: переселення української людності з її батьків-
щини, переселення на захід країни і розв’язання раз і назавжди проблеми української
меншості у Польщі, що й сталося з квітня по липень 1947 р. з 150—200 тис. україн-
ців. Оцінка цих дій, як і попереднього переселення, одна — етноцид, етнічні чистки.
Польщі це дало однонаціональну державу. Втрати українців — хто їх полічив?!
Інша мета — знищити збройний опір УПА. Її було досягнуто. Але, як зауважує
Т. Ольшанський (Ян Лукашов), значно легше це можна було б зробити, оголосивши
амністію членам УПА.178 Така амністія, проголошена в 1947 р., практично покінчила з
польським збройним підпіллям. Між тим, членів УПА амністія не торкнулась. Воїни
УПА пройшли свій шлях до кінця — через катівні, тюрми і концтабори.
Загальна кількість втрат в УПА за цей час, за існуючими даними, становила
5 500 осіб.
Але, звісно ж, військовий аспект “Вісли” був лише засобом до етнічної чистки. Бо
коли б ішлося тільки про військовий бік проблеми УПА, то після припинення її дії
українське населення мали б повернути на попереднє місце проживання. Цього не
сталося, не депортували і польське населення, що підтримувало АК.179
Загальні втрати українців з 1944 по 1947 р. охоплюють 8 000—10 000 осіб — вели-
чезна кількість, зважаючи на чисельність українців у Польщі.180 3 873 особи було зве-
зено в концтабір у Яворні, де їх тримали до 1948 р., а священиків УГКЦ — аж до 1949 р.
17 вересня 1947 р., оточений ворогом, підірвав себе і чотирьох чоловік свого шта-
бу провідник ОУН у краї Я. Старух. Окремі підвідділи УПА діяли розрізнено на
Закерзонні й далі. Так, у березні 1948 р. групи повстанців провели на Ряшівщині
172 3 інструкції-листа від 8.4.1947 р.- Гай само.
173 ІпГоппаїог, 199 - 8. 153.
174 Там само - 8. 154.
175 Там само.
176 Еиказгош Зал. \Уа1кі Рокко-Цкгаіпзкіе 1943-1947,- 8. 194.
177 Згоіа Ж, Згсгехпіак А.- 8. 465.
178 Ьиказгоп Зап. \Уа1кі Роїзко-Цкгаіпзкіе 1943-1947.- 8. 195.
179 Дашкевич Ярослав. Подзвінне операції “Вісла” // Українські проблеми.— 1997- №2,- С. 112-124,
С. 117.
180 Ьиказгоуу Зап.- 8. 198.
204
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
26 нападів, у квітні— 41.181 Остання велика акція на Ряшівщині була проведена
8 липня 1948 р. — напад 7 вояків УПА на нафтопромисел у Токарні.182
На Любашівщині група “Богдана” (Ярослава Чура) діяла до осені того ж року.
Розрізнені групи по кілька чоловік залишились і на 1949 р. ОУН пробувала пошири-
ти свій вплив і на землі на заході Польщі, куди переселяли українців, але цьому зава-
дили дії ворожої агентури.
Учасники українського визвольного руху зазнавали переслідувань, судів. За нале-
жність до УПА й ОУН або за співпрацю з підпіллям в 1944—1956 рр. було засуджено
до смертної кари 573 українці.183
Українці, що мешкали на своїх етнічних землях у Польщі, були депортовані до УРСР,
інші — розпорошені у Польщі. У висліді це привело до згасання українського руху в
країні як такого. Якщо радянська влада поборювала визвольний рух в Україні не лише
терором, а й колгоспами — не менш дієвим засобом упокори населення, то польська
влада (вкупі з радянською) поборола УПА, практично зліквідувавши українське насе-
лення в країні, пішовши на прямий акт геноциду. Польське суспільство, за невеликими
винятками, сприйняло цей етноцид мовчки. Мовчала й католицька церква. Польща пе-
ретворилась в однонаціональну державу. Для визвольного руху в Україні вікно на За-
хід — через польський кордон — тепер виявилося зачиненим. Замість замирення двох
народів, між ними стала ще вищою стіна ненависті й непорозуміння.
181 Моїука Сгге^ог:. Так Вуїо ВісзгсгадасИ,- УУагхгахуа. 1999 - 8. 462.
182 Там само - 8. 463.
т Місило Є. УПА в світлі польських документів,— Літопис УПА.- Т. 22 - С. 17-28, С. 19.
і
Утворюй Ніс ьквї самостійної соборної держави вимагало
звільнення земель України вщ лт і окупаційних влад. Між двома світовими війна-
ми українські етнічні землі були розчленовані між Радянським Союзом, Польщею,
Румунією5 й Чехословаччиною.
Восени 1939 р. впала Польща, в червні 1940 р. відступила з Північної Буковини і
Бессарабії Румунія. Менша частина цих земель - — Закарпаття — відійшла до Угор-
щини, частина—до Німеччини, більшість і далі залишалася в СРСР, до того ж разом
із конечними польськими надбаннями — Галичиною й Волинню. Тобто незалежність
України могла постати лише шляхом визволення її з СРСР. Український рух міжвоєн-
ного періоду з усіма його течіями стояв саме на такій позиції. ОУН засобом такого
визволення вважала революцію.
4,1. Нідпіі ія ОУНпроти “перших совітів” 1939—1941 рр.
Ь приходом Червоної армії і “перших совітів”, як назвало ці речі місцеве населен-
ня в Галичині й на Волині, почалась радянізація краю, Впроваджувалг ся ті ж поряд-
ки, що. вже були на підрадянській Україні з 1921 р.
208
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Наставлялися райкоми, обкоми партії, рай- і облвиконкоми, переїздили різні дер-
жавні виконавчі органи, зокрема НКВД. Ще раніше було проведено виборчу кампа-
нію до Народних зборів, щоб вони проголосили радянську владу в Галичині й попро-
сили прийняти західноукраїнські землі до складу УРСР і СРСР. Дещо пізніше поча-
лося впровадження колгоспів. Відбувалася й українізація суспільно-політичного і
культурно-освітнього життя. Але ця українізація, на противагу ополячуванню, прово-
дилась не місцевими, а приїжджими українцями зі Сходу.
Було проведено земельну реформу, націоналізовано банки і підприємства. Змен-
шилось безробіття. Працівники зі Сходу в більшості були молоді, малоосвічені й не
найкращі з тих кадрів, які лишалися в Україні після терору 1930-х років.
Контроль над потенційно ворожим їй суспільством радянська влада здійснила че-
рез три послідовні депортації населення, насамперед польського. Під депортації по-
трапили всі представники колишньої цивільної й військової влади, державні службовці,
політичні й громадські діячі та члени їхніх сімей. Загалом, жертвами репресій, де-
портацій, ув’язнень і розстрілів став чи не кожний десятий житель Західної України.
Радянська влада за 1939—1941 рр. репресувала в 3—4 рази більше людей, ніж наци-
сти на вдвічі меншій території.1
Всі українські легальні партії на Великій Україні, крім комуністичної, як відомо,
було розпущено, заборонено ще 1921 року. У Західній Україні вони припинили свою
діяльність після вересня 1939 р. Тож боротьба за Україну могла тепер розпочатися з
Галичини і Волині, де в підпіллі лишилась ОУН, яка за цю державу змагалась. Багато
членів ОУН з початком німецько-польської війни вийшли з тюрем і перейшли в німе-
цьку зону окупації Польщі або пішли в глибоке підпілля.
Обстановка, в якій опинилась Україна, спонукала до рішучих дій, особливо пред-
ставників молодшого покоління членів ОУН, що проживали в межах радянської те-
пер уже України, та виразників їхніх інтересів поза нею. Це привело до загострення
дискусій між ними та Проводом українських націоналістів (ПУН). Думку перших
було викладено на зустрічі колишнього провідника крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ
Степана Бандери та її тогочасного провідника В. Тимчія (“Лопагинського”) з голо-
вою ПУН Андрієм Мельником у січні 1940 р. в Римі. Сторони не дійшли згоди, і вже
10 лютого 1940 р. з ОУН виокремився Революційний Провід (РП) на чолі зі С. Банде-
рою. Водночас прихильники Бандери ще сподівались на примирення сторін.
10 липня 1940 р. було скликано нараду активу ОУН в Україні. Керівництво організа-
ційними справами ОУН нарада поклала на С. Бандеру. Але учасники того зібрання по-
годились і на те, щоб головою націоналістичного руху залишався полковник А. Мель-
ник. 2 Та вже 19 серпня 1940 р. за “бунт проти вождя” і участь у Революційному Прово-
ді його члени (Габрусевич, Климишин, Я. Старух, Дм. Грицай, Ол. Гасин, Вас. Турків-
ський, Голюка, Ів. Равлик) були виключені з ОУН під керівництвом А. Мельника.
30 серпня 1940 р. РП оголосив А. Мельника і ПУН, очолюваний ним, неправомочним.
Трибунал мельниківської ОУН виключив С. Бандеру зі своїх рядів 27 вересня.3
Крайовим провідником ЗУЗ бандерівської частини ОУН (революційної) стає
В. Тимчій (“Лопатинський”). При переході кордону України він, Опришко і 3. Леви-
цький, потрапивши в засідку, підривають себе гранатами.
Новим крайовим провідником стає Дмитро Мирон, згодом на час до війни — Іван
Климів (“Легенда”), керівник волинської округи ОУН. І. Климів народився 1909 р. в
с. Сільці на Сокальщині (Львівська обл.), із селян. Закінчив гімназію в Сокалі. Двічі
був засуджений за протипольську діяльність у рядах ОУН.
Не гаючи часу, РП прийняв рішення 10 березня 1940 р. перекинути на територію
УРСР керівних працівників, які б творили там крайові військові штаби в ЗУЗ і ПЗУЗ.
Ці штаби мали б за два місяці вивчити свої терени, зібрати інформацію про наявні
1 Грицак Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття.-
К.: Гснсза, 1996.- С. 214.
2 Косик Володимир Розкол ОУН 1939-1940 рр. Збірник документів.- Львів. 1997,- С 97.
3 Гам само- С. 98, 100, 101.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 209
. іти повстанців, їхнє озброєння і готовність до збройного виступу.4 Виступ планував-
ся. звісно, на час німецько-радянської війни, щодо неминучості якої націоналісти, та
. не тільки вони, не сумнівалися. З іншого боку, було зав’язано контакти, як про це
.казано в першому розділі, з німецькою армією. Про них знала і розвідка СРСР.
Втім, ОУН діяла в Західній Україні ще з приходом туди Червоної армії. Під час
таборів осені 1939 р. члени організації поширювали антирадянські листівки, розганя-
ти виборчі комісії, вбивали агітаторів, червоноармійців, підпалювали хати кандидатів,
вивішували синьо-жовті прапори і т. ін. Велась так само й боротьба з колективізацією.5
Після свого призначення крайовим керівником І. Климів проводить нараду з облас-
ними провідниками, де виступає з доповіддю про характер режиму, що існував
СРСР. Провідник навів і приклади діяльності НКВД проти ОУН. Більшість заареш-
званих членів не пішли на зраду. Погодившись на співпрацю з НКВД (деякі) і звіль-
- ившись, вони повідомляли СБ про своє становище і методи дій енкаведистів.61. Кли-
ів звернув увагу присутніх на те, щоб у підпіллі були люди для праці в повітах. Всіх
нших членів організації слід було відправляти за кордон. Сувора конспірація — не-
бчідна умова підпілля в боротьбі з НКВД.
І. Климів радив засилати своїх людей у комсомол. На захист церкви по селах тре-
*2 мобілізовувати всіх. Хлопцям, які підлягали призову до Червоної армії, треба було
зганізовуваги в конспірації лекції з історії України. Окремі лекції мали прослухати
-ієни ОУН, які збиралися йти до цієї армії, з ними треба було підтримувати зв’язки.
Зверталась увага і на роботу серед українців, які приїхали на ЗУЗ зі Сходу.7 Ре-
• льтатом такої роботи став прихід в ОУН двох відомих надалі видатних діячів —
Пантелеймона Сака і Йосипа Позичанюка.
Загалом головна робота КП на ЗУЗ була спрямована на розбудову мережі підпілля
підготовку його до зриву в слушний час. Сам крайовий Провід в 1940-1941 рр.
чоплював Волинь, Полісся і Галичину.
НКВД до певного часу вважало, що головні Проводи ОУН зосереджені у великих
..стах, найбільше—у Львові, а тому полювало за революціонерами саме там. Насправ-
: обласні й повітові Проводи були по селах і, до того ж, часто переміщувались.8
І. Климів проводив з ними наради. За підтримки ОУН у той час в її гуртках укра-
- ські вчителі навчали й історії України (в школі не викладали).
Тим часом, НКВД у березні-квітні 1940 р. значною мірою погромило організа-
. ю, особливо явочні квартири у Львові.91. Климів ужив контрзаходів: переправив у
тювінцію зі Львова техніку і матеріали, заморозив конспіративні квартири. Змінив і
. зій псевдонім на — “Легенда”. Енкаведисти все ж зуміли заарештувати Максиміва
Ромба”). У нього було знайдено списки й організаційні матеріали, він докладно все
повів працівникам НКВД. Знову почались арешти у Львові серед студентів, тому
1 Мирону, поскільки про нього стало відомо, у Станіславі довелося зникнути з ши-
- ?:<ого кола очей. НКВД і СБ продовжували свої змагання, перші — ще й арешти.
Згодом з’ясувалося, що НКВД таки з’ясувала будову ОУН. Але прізвища і псевдо-
ми провідних членів більшовикам були невідомі. І все ж заступника шефа СБ Івана
—влика було заарештовано і розстріляно.10
З найбільших процесів радянської влади проти ОУН та її прихильників, мабуть,
- під назвати “Процес 59-ти”, який відбувався у Львові в середині січня 1941 р.11
-2 члени ОУН були засуджені до розстрілу. Більшість звинувачених відверто заявили
тю свою приналежність до ОУН, частина все заперечувала і на слідстві, й на суді.
4 Кентій А. В. Нариси організації українських націоналістів (1929-1941 рр.).- Київ, 1998 - С. 144.
’ Грицак Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століть.-
Гснеза, 1996,- С. 215.
6 Мудрик-Мечник Степан. Шляхами підпілля революційної ОУН.- Львів: Універсум, 1997.— С. 25.
‘ Там само.
' Там само - С. 28.
4 Там само - С. 36.
Там само - С. 38.
" Комар Любов. Процес 59-ти.-Львів, 1990.
210
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Наймолодшою на процесі була п’ятнадцятирічна Марія Наконечна. Підсудні три-
малися з гідністю й твердістю у своїх переконаннях, чим збентежили обвинувачення
і суддів, які звикли вже до покірливості. Відбулися ще деякі процеси, зокрема в Дро-
гобичі: “Процес 62-ох” і “Процес 39-ти”.
Крайовий Провід ОУН(р) було утворено у 1940 р. й на Закарпатті стараннями Дми-
тра Бандусяка і Юліяна Химинця.12 Керівним ядром націоналістичного підпілля в
краї на той час стали колишні студенти Мукачівської торговельної академії. Поверта-
ючись із еміграції, вони включались у творення мережі ОУН(р). Сучасний українсь-
кий автор О. Ситник стверджує, що ОУН(м) своєї структури там не відновлювала.1
Діяльність націоналістичного підпілля можемо визначити за звітами прикордон-
них військ НКВД. Останні в квітні-жовтні 1940 р. знищили 38 бойових груп ОУН
(486 осіб), що намагались перейти на територію польського (німецького) Генерал-
губернаторства. Було ліквідовано й кілька Проводів у Галичині та на Волині, 7 націо-
налістичних організацій у Станіславській області.14 3 проблемами підпілля обласний
керівник Станіславщини О. Луцький, перебравшись до Кракова, ознайомив С. Бан-
деру, який сприйняв ці новини нерадісно.
Але, за оцінками КГБ УРСР, діяльність ОУН усе ж активізувалась — росте число
членів організації, йдуть пошуки і збирання зброї, відпрацьовуються мобілізаційні
плани. Боївки ОУН у квітні—травні 1941 р. на Західній Україні здійснили 110 теро-
ристичних актів, підпалів, нападів.15 Органи держбезпеки СРСР дійшли висновку,
що ОУН готує повстання на весну 1941 р.
НКВД і КГБ теж не дрімали. З 1 січня по 15 червня 1941 р. органи цих відомств
ліквідували 38 “політичних” і 25 “кримінальних” організацій ОУН — 273 особи, за-
арештовано 212 добровільних помічників.16 3 073 сім’ї членів ОУН чи близьких до
них було депортовано на Схід.
На те ж 15 червня 1941 р. влада мала інформацію про 51 організацію ОУН (274
особи), в більшості на Волині й Тернопіллі. Ще майже тисячу нелегалів ОУН власті
розшукували. В цілому після відступу Червоної армії в ОУН(р) було 12 тис. членів і
7 тисяч членів юнацтва.17
Загалом збройної сили для зриву напередодні відходу червоних в українському
підпіллі виявилось менше, ніж у республіках Прибалтики. Це пояснювалось не лише
польськими і радянськими арештами, але й тим, що в Прибалтиці до 1940 р. існували
незалежні держави зі своїми арміями й іншими національними інституціями, не зни-
щеними за один рік влади СРСР.
Власне, не вдалося знищити сліди певних тих національних, громадських інститу-
цій і в Галичині та на Волині, особливо ж — церкву і свідому українську інтелігенцію.
Та чи усвідомлювали стан справ на теренах Західної України провідники ОУН?
Думаю, що так. Невдовзі після прибуття І. Климіва в Україну він мав розмову з Дми-
тром Маївським (“Косар”, “Зенко”), який до того був обласним провідником ОУН
Холмщини (1939—1940), а тепер ставав окружним провідником Сокальщини (1940—
1941). Д. Маївський провів докладні розмови перед тим зі львівською інтелігенцією і
провідними членами ОУН про становище в місті. Він дійшов висновку, що вивезен-
ня до Сибіру вкупі з арештами гнітюче вплинули на старше покоління. Місцева інте-
лігенція мала страх і перед комуністами-українцями, що прибули зі Сходу. Серед чле-
нів компартії є багато хабарників. Львівські жиди використовували це явище на здо-
буття собі посад і прихильності. Перебування в міліції зобов’язує до перевірки мину-
лого, тому більшість членів і симпатиків ОУН з міліції звільнилася. В НКВД майже
всі росіяни. Але СБ потроху опановує ситуацію, методи дій окупантів, знає сексотів і
підозрілих осіб. Серед молодих членів ОУН і студентів є багато гарячих голів. Але є
12 Ситник Олександр. Діяльність ОУН С. Бандери в Закарпатті перед утворенням УПА // Визвольний
шлях.- 1999,- №7.- С. 784-786, С. 786.
” Там само.
14 Кентій А. В. Цит. твір.- С. 157.
15 Таи само.
16 Там само.- С. 158.
17 Прокоп Мирослав. Україна і українська політика Москви.- Нью-Йорк, 1981.- С. 143.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
211
• спіхи в праці ОУН серед робітників, бо вони незадоволені своїм становищем, не
хочуть соціалізму і комунізму, а хочуть соціальної справедливості.18
Українські революціонери цікавилися й ситуацією з теренів інших народів, що по-
трапили під московську владу. Так, у газеті “Наша боротьба” (1940 р., ч. 2) в рубриці
З життя поневолених Москвою народів” повідомлялося, що в Литві боротьбою керує
Литовський активістський рух, а на еміграції — Литовський національний комітет, зор-
"анізований у Швейцарії і подібно ж — в Америці. В тому ж номері повідомляється і
тро Латвію. Більшовики зробили в Ризі затемнення, але після вбивства латиськими
революціонерами кількох ненависних енкаведистів затемнення наступного дня зняли.
З Латвії проходять масові арешти. Арештованим закидають зв’ язки з “Пенькункрист” —
підпільною організацією військового типу.19 Такі повідомлення надавали відчуття спі-
льності й розмаху антиімперській, антибільшовицькій боротьбі.
Ситуація, в якій опинилося суспільство, українці в Західній Україні, давала ОУН(р)
можливість, як на мене, перебирати на себе вже з 1940 року ініціативу в опорі новим
окупантам у цій частині й на всій Україні — в перспективі. Всі інші легальні сили
зникли з політичної арени. З нелегальних залишалося ще тільки польське підпілля.
Виходячи з цього, проведення трьохмісячної школи для 18 активних членів ОУН
\ Кракові весною 1941 р. не виглядало дивним. Спрямованість навчання була полі-
тично-ідеологічна і військово-прикладна. Програма навчання і його зміст виразно
враховували наближення нової війни за Україну.
Військові старшинські курси проводили і в інших місцевостях, в т. ч. й на Холмщи-
ні.20 Взагалі-то, з 1930-х всі члени ОУН зобов’язані були пройти військовий вишкіл.
В ідейному відношенні підготовку до зриву визначав Маніфест ОУН 1 грудня
1940 р. і почасти II Збір. У Маніфесті зазначалось: “Боремося за визволення україн-
ського народу та всіх поневолених Москвою народів.
Боремося проти московського імперіалізму всіх видів, а зокрема проти більшови-
зму, що довів національно-політичний, релігійний, культурний, соціальний і госпо-
дарський гніт до крайніх меж.
Несемо новий лад Східній Європі й підмосковській Азії. Несемо всім поневоле-
ним Москвою народам свободу творити власне життя на рідній землі по своїй воль-
ній волі”21.
Маніфест закликав творити “один спільний фронт боротьби всіх селян, робітни-
ків і трудової інтелігенції проти московсько-німецького гніту й визиску” в Україні і
стисло накреслював, за що бореться ОУН: за свою владу, за землю, людське життя,
демократичні свободи.
Власне, Маніфест повертав не до реалій польської влади з її відносним демокра-
тизмом, не просто заперечував тоталітаризм більшовизму, а вказував перспективи
нової демократичної вільної України.
1—3 квітня 1941 р. в Кракові відбувається збір ОУН(р), який прийнято називати
II Збором ОУН. Його програмові постанови наблизились до реалій українського жит-
тя, особливо і найперше — в соціально-економічній сфері, створюючи добре підгрунтя
для постанов наступного збору. У сфері пропаганди основним завданням залишаєть-
ся пропаганда ідей українського націоналізму серед найширших мас. У цій справі
треба було йти від негативного “наставляння українських мас проти большевицького
режиму” до моменту “ворожого наставляння проти Москви”. Водночас масам треба
було надати позитивну програму національного визволення, не відкидалась і цінність
протирежимної пропаганди.22 Особлива увага в пропаганді мала бути звернена на
молодь у Червоній армії і робітництво з огляду на їхню роль і вагу в революції.
'* Мудрик-Мечник Степан. Цит. твір.- С. 42-43.
19 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 166.- Арк. 13.
Дужий Петро. Степан Бандера - символ нації. Частина друга - Галицька видавнича спілка, 1997.-
С. 107.
21 ОУН в світлі постанов Великих Зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 рр.
Видання 34 ОУН, 1955.
22 Літопис нескореної України.- Львів: Галицька Видавнича спілка, 1997 - Кн. 2.- С. 66-67.
212
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Антиімперіалістичне, антикомуністичне спрямування постанов II Збору — безсу-
мнівне. Водночас, вони багато в чому заклали грунт і постановам III Збору, особливо
у сфері економіки і соціальних відносин, закладаючи в Програму ОУН певні, я б
сказав, ідеї соціал-демократії, часів як і сучасних, так і революції 1917—1921 рр.: про
власність велику, малу і середню, про земельні стосунки та ін. Дещо декларативні
весною 1941 р., вони стали актуальними з літа—осені того ж року для членів похід-
них груп на Наддніпрянщині.
II Збір відкинув також інститут “вождя” і замінив його провідником. Але повнота
влади останнього,— казав пізніше про це видатний діяч українського руху Василь
Охримович, — залишилась майже без змін.23 Провід і надалі залишався оператив-
ним штабом при провідникові. Цю проблему вирішив уже наступний збір.
Обидві ОУН прагнули об’єднати навколо себе інші українські партії в еміграції й
мали на те право, бо тільки вони мали опертя в самій Україні. Хоч той же II Збір
іменував їх опортуністичними: мельниківців, гетьманців, УНР, УЩЩ, есерів, есде-
ків та нацтворення. Тому, мабуть, ні Український національний з’їзд у Кракові
22 червня 1941 р., ні Українська генеральна рада комбатантів (29 червня того ж року)
не привели до об’єднання політичні сили українства. Кожна з партій виступала само-
стійно, а то й поборюючи інших. Перевагу могли мати ті з них, що мали опору в
Україні і зберігали б її при будь-якому розвитку подій. Тут шанси були за ОУН.
З початком радянсько-німецької війни влада, що змушена була відступати з Укра-
їни, знищила чи не всіх політичних в’язнів у тюрмах. Особливо жахливі й швидкі
розстріли відбувались у Західній Україні. В’язні зазнавали жорстоких тортур, всі були
з відрізаними пальцями, носами, вухами, розбитими головами, виколотими очима,
поламаними ребрами, кістками і т. д., і т. ін.
За час окупації в м. Дубні закатовано 1 500 осіб, у м. Самборі — 1 200, в м. Луць-
ку — 2 750, у м. Станіславі — 2 500,24 близько 1 000 осіб у м. Дрогобичі. З заарешто-
ваних у 1939-1941 рр. на землях Західної України 60 тис. осіб — понад 50 тис. було
розстріляно або по-звірячому замучено в застінках тюрем.25 Офіційні дані про розст-
ріли на початок війни подають цифри менші від реальних: у Львові — 2 400, Луць-
ку — 2 000, Тернополі — 1 000, Умані — 767.26
Не випадково, що такі дії радянської влади привели до акцій проти відступаючих
військ Червоної армії, зорганізованих ОУН(р). Уже 24 червня 1941 р. виступило під-
пілля на Теребовлянщині (с. Кобиловоло), 3 липня обстріляли з лісу залізничну ко-
лію партизани з с. Монастирського.27 3 липня почалося роззброєння відступаючих
частин у Східній Підгаєччині (Тернопілля). З початком війни активно діяло збройне
підпілля і в Старосамбірському районі (Львівщина).28
Українці взяли Косів до приходу туди угорських військ, так само околиці м. Доли-
ни було очищено від Червоної армії ще до приходу туди угорців. Це — в Станіславсь-
кій області. Подібні сутички відбувались в усіх районах Дрогобицької області.
З боїв у Чернівецькій області відомо про сутички в с. Ростоках і в м. Вижниці.29
За звітами ОУН(р), у районі Луцька тоді діяло до 300 партизанів, на Тернопіллі —
до 600, сутички відбувалися біля м. Дубна — 3 дні, містечок Лопатина, Козової, Тере-
бовлі, а всього було до 100 боїв.30 Це, власне, були не так бої, як сутички з міліцією,
енкаведистами, почасти з відступаючими червоноармійцями. Здобували стрілецьку
зброю і встановлювали, проголошували українську владу.
З рештками Червоної армії боровся на Поліссі Тарас Бульба (Боровець). Він про-
вів успішні бої проти регулярних частин, налагодив зв’язки з німецькими військови-
2’ Камінський Анатоль. Василь Охримович. Біографічний нарис.- Торонто-Нью-Йорк-Лондон, 1999.- С. 30.
24 Літопис нескореної України (Далі ЛНУ). Документи, матеріали, спогади - Львів: Просвіта, 1993,- Кн. 1,-
С. 48, 42, 54.
2< Ярослав Лялька, Роман Бачинський. Передмова // ЛНУ- Кн. І.- С. 3-24, С. 13.
26 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953.- К.: Либідь. Військо України, 1994.-
Кн. 2. Документи і магсріали - С. 267-268.
27 ЛНУ,- Кн. 1.- С. 64, 67.
28 Там само - С. 71, 98.
29 ЦДАГОУ.- Ф. 57^4. Спр. 338.- Арк. 31-32.
10 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 45,- Арк. 3.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 273
ми частинами. Так виникає збройне формування “Поліська Січ”. Бульба пропонував
німцям розправитися своїми силами з залишками Червоної армії біля Чернігова, але
ті на це не пішли.31 Під їхнім тиском “Поліську Січ” 16 листопада було формально
розпущено.
4.2. Українська партизанка уег$и$ радянської
На Волині й Поліссі
У першому і в третьому розділі я почасти торкаюся стосунків укра-
їнського і комуністичного підпілля. Тут зупинимось на задокументованих збройних
зіткненнях УПА і радянських партизанів від 1942 до 1944 рр.
З початком війни до ведення партизанської боротьби радянська влада виявилась
явно не готовою. Напередодні німецько-радянської війни діяла установка: бити ворога
на його території. Тому з відступом Червоної армії й підготовлені наспіх і залишені
партизанські загони, як і підпілля, виявились украй неефективними в боротьбі з гітле-
рівцями, легкою здобиччю для гестапо і поліції. Останні досить успішно викривали їх
і знищували. Треба погодитися з Я. Грицаком, що і тоді, й опісля радянський пар-
тизанський рух був штучним утворенням, контрольованим радянським керівництвом.32
Адже виникав він не з ініціативи місцевого населення, яке залишалось під гітлерівсь-
кою окупацією, а з розпоряджень НКВД та рай- і обкомів КП(б)України. На чолі най-
більших загонів постали відомі партійні, радянські діячі чи й працівники НКВД —
перший секретар Чернігівського обкому партії Олексій Федоров, голова Путивльсько-
го міськвиконкому Сидір Ковпак — у Сумській області. Його комісаром був професій-
ний військовий Семен Руднєв, він же — член підпільного ЦК КП(б)У. Олександр Са-
буров, командир іншого великого з’єднання, перед війною служив у НКВД.
Первинно партизанські загони складалися з оточених і вцілілих бійців, команди-
рів Червоної армії. Більш-менш дієздатними виявились на 1942 р. загони і з’єднання
перелічених вище командирів та деяких інших, що дислокувалися на Півночі Украї-
ни в неприступних лісистих і болотистих місцях. Під тиском німців вони відійшли в
Білорусію. Число всіх тих партизанів ледве перевищувало 4 тис. осіб.
Проблеми на фронті змусили радянське керівництво до розгортання “згори” пар-
тизанського руху в тилу у німців. Так, ЗО травня при верховному командуванні було
утворено Центральний штаб партизанського руху. Спочатку ним керував Петро По-
номаренко — як начальник штабу, з 6 вересня головкомом партизанського руху при-
значено маршала К. Ворошилова.33 Український відповідник такого штабу створено
20 червня на чолі з Тимофієм Строкачем, кадровим працівником НКВД.
15 вересня 1942 р. цим загонам було наказано вийти з Брянських лісів і рухатись на
Правобережну Україну: Київщину і Полісся.34 З’єднання Ковпака, Сабурова вийшли
26 жовтня. Перший з них мав 1 084 особи, другий — 1 628.35 За радянськими даними,
чисельність усіх відомих 55 загонів на 1 листопада 1942 р. нараховувала 6 350 осіб.36
Сабуров у загонах Т. Бульби—Боровця нараховував у листопаді 1942 р. 5 000 осіб.37
Радянські партизани, на відміну від українських, мали ту перевагу, що постачали-
ся зброєю, боєприпасами, не мали проблем з офіцерами, діяли як ще одна армія в
тилу ворога. За ними стояла могутня імперія. Українцям доводилося надіятись на
самих себе і на підтримку місцевого населення. З останнім у більшовиків справи
були гірші.
31 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук- С. 225.
32 Грицак Ярослав. Нарис історії України.- С. 241.
” Білас Іван. Цит. твір.- Кн. 2.- С. 306.
м Там само- С. 307-308.
35 Там само - С. 311.
36 Там само - С. 313.
’7 Там само - С. 314.
214
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Двоїсто-змінним було ставлення до радянських партизанів у Т. Бульби—Боровц?
Перші на початку 1942 р. тільки розгортали свою роботу, тоді як “Поліська Січ” піс.т •
її відновлення в УПА(Б—Б) (Бульби—Боровця.— Р. А.) стає вагомою силою. Том
партизани шукали контактів з Т. Бульбою. У кінці червня 1942 р. полковник гене-
рального штабу Червоної армії А. Лукін вів переговори з отаманом. А. Лукін запро -
понував УПА (Б—Б) всебічну підтримку з боку Червоної армії — через десанти —
умов:
• припинення ворожнечі між сторонами;
• координація дій УПА з планами генштабу, влившись до Червоної армії;
• припинити антирадянську пропаганду в УПА.38
Вимагав також убити Е. Коха. Але Бульба вичікував, погоджуючись лише на союзи
стосунки з совітами на час антинімецької війни. Погодились тільки на нейтралітет.
Через те, що Т. Бульба—Боровець вів переговори з більшовиками, частина люде
з його загонів вийшла з УПА.39 До нейтралітету з радянськими партизанами прагн>
ли Іван Митринга зі своїми прихильниками, щоб зосередити всі сили проти гітлеріЕ-
ців.40 Власне, вони допускали і співпрацю у бойових діях. Водночас, у цьому ж, ма-
буть, таборі чи й у ширшому колі(?) — на липень—серпень 1943 р.— обстоювала;,
необхідність усамостійнення українців у рядах так званих червоних партизанів в.
іхніх російських командирів та можливість їхньої самостійної боротьби проти Німе-
ччини в ім’я національно-політичних і соціальних прав українського народу.41
Червоні партизани, на мою думку, могли бути лише тактичними союзниками
боротьбі з німецькими окупантами для УПА(Б—Б). Але й такий тактичний союз ля-
кав німців, які поставили собі за мету “не допустити згоди партизанів і націоналістів
і вдалися до провокацій.42 Ці дії підстьобнули керівництво УПА до боїв з червони-
ми, — вважає В. Дзюбак.
Сам Т. Бульба—Боровець уважав, що суть справи все-таки в ставленні до націона-
лістів системи НКВД. З січня 1943 р. вона стала збирати дуже докладні дані про лю-
дей бульбівської організації по всіх районах. На його думку, велося це для розправ,
над ними, бо з часом по ночах стали зникати люди на місцях, і викрадали їх відділ;
НКВД при партизанських загонах.43 Викрадених піддавали жахливим тортурам. Я-
твердить Т. Бульба—Боровець, у ніч з 19 на 20 лютого червоні партизани пробувал,
всюди вбивати їхніх людей. Тому він дав наказ: при зустрічах з малими розвідуваль-
ними групами більшовиків бити їх і забирати документи, а більші диверсійні групі
пропускати.44 Вважаю, що така думка на причини зіткнень бульбівців і червоних ма*
не менш вагомі підстави, ніж думка п. В. Дзюбака.
З весни 1943 р. червоні, краще обізнані з ситуацією, ніж німці, стали головною
загрозою для УПА(Б—Б). Сутички бульбівців з червоними партизанами іноді става-
ли великими боями. В одному з таких боїв партизани зі з’єднання О. Сабурова вбилі
233 козаків УПА(Б—Б).45
Приклад дрібнішої сутички — бій біля с. Маринина 7 липня 1943 р.46 3 партизан-
ськими загонами О. Федорова у Рівненській області УПА(Б—Б) зіткнулась у квіт-
ні—травні того ж 1943 р. Відомо, що партизанська група під командуванням Санкова
в цей час вела бій з бульбівцями на півдні області, в с. Путитках. Було вбито й поране-
но 100 осіб.47 Червоні діставали відпір і в селах, контрольованих УПА(Б—Б) тоді,
коли намагались реквізувати продукти для своїх загонів.48
” Бульба-Боровець Тарас. Армія без держави.- 1993.- С. 138.
39 ОУН -УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук,- С. 229.
40 Дзюбак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець - С. 34.
41 Оборона України (Часопис Української народної революційної армії).- 1 серпня 1943 р,- С. 5.
42 Дзюбак В. В. Цит. твір - С. 36.
43 Бульба-Боровець Тарас. Армія без держави - С. 153-154.
44 Так і було: Білас Іван. Цит. твір - Ки. 2,- С. 389.
4' Там само - С. 37.
46 ОУН-УПА в роки війни,- С. 84-85.
47 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 - Київ: Либідь, Військо України. 1994-
Кн. 2.- С. 390.
48 Там само.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
215
У середині червня того ж року УПА(Б—Б) зіткнулася зі з’єднанням С. Ковпака і
•іала з ним кілька боїв. Здається, чи не найбільший — поблизу с. Корчина (неподалік
з ід Рівного). Врешті, ковпаківцям дозволили переправитися через р. Горинь біля
. Янової Долини.49
Подібні сутички тривали між УПА(Б—Б) і червоними партизанами до приходу
Червоної армії. Найактивнішим тут виявилося з’єднання М. Наумова, що діяло пере-
важно проти бульбівців, якими командував Л. Щербатюк-Зубатий.
Поблизу м. Березного партизанами було знайдено криївку зі штабним архівом
• НРА. Це дало змогу червоним знищити всю верхівку підпілля бульбівців, захопити
. писки заготовленого і схованого майна, зброї, фуражу, продовольства у Людвипіль-
. ькому, Степанському, Тучинському районах. Було захоплено понад 1 700 докумен-
те, брошур і листів.50 Ю. Киричук уважає це остаточним крахом УНРА.
Далеко більше інформації є в розпорядженні автора про боротьбу з червоними
артизанами, яку вела УПА, зорганізована ОУН(б).
Підстави для боїв між сторонами були ясні: червоні партизани представляли дер-
- аву — СРСР, яка була попереднім окупантом України, до того ж ця партизанка час-
’О поводила себе в Україні теж як окупант, грабуючи місцеве населення: прикладів
_ього є дуже багато у звітах ОУН(р).
Така настанова до того населення з боку партизанів, як і нехіть до них з боку
ісцевих жителів можна пояснити й тим, що в загонах, які формувались і діяли в
. країні, українців було менше половини, а у з’єднанні С. Ковпака — третина.51 Що-
оавда А. Кентій наполягає на тому, що їх було більше.52 Думаю, що українці стано-
з їли все ж меншу частину командного складу, частина з них була добре зрадянізова-
з. зрусифікована, зі Сходу, а тому чужа на Волині. Гіршим стало те, що прихід чер-
- >них партизанів на Волинь і Полісся порушив відносний спокій, який тут існував.
Напади партизанів на німців та їхні військові й адміністративні об’єкти призвели
з > німецького терору проти місцевого населення. Результатом стало розпалювання
- зтинімецьких настроїв і потяг до самооборони населення.
На час першого виходу партизанів на Правобережну Україну керівництво респуб-
ки, зокрема голова РНК УРСР Л. Коломієць і начальник Українського штабу парти-
-нського руху Т. Строкач, намагалися через командирів з’єднань О. Сабурова, С. Ма-
ткова і С. Ковпака розібратися зі станом загонів націоналістів— чи ведуть вони
.травді бої проти німців. Це на 11 грудня 1942 р. Втім, метою такого зацікавлення
.зли би стати методи боротьби і розкладу націоналістичних загонів і залучення їх до
' ^ротьби з німцями. Рекомендувалося не допустити і проникнення агентури націона-
стів до партизан.53 Ця вказівка виконувалась. Тобто, з самого початку радянське
ерівництво ставило за мету розклад націоналістичного підпілля і боротьбу з ним.
Втім, на кінець 1942 р. червоні партизани майже повністю відійшли з Півночі
країни в Білорусію. Та на січень 1943 р. в Москві вирішили знову розгорнути парти-
-інський рух в Україні і то негайно.54 Побіжно рівненський партизанський загін мав
дезорганізувати “армію Тараса Бульби”.551 рівненський, і волинський партизанські
згони мали вирушити 21 лютого 1943 р.
Офіційна лінія поведінки щодо “українського руху опору” була викладена у листі
ершого секретаря ЦК КП(б)У Микити Хрущова на ім’я С. Ковпака і С. Руднєва.
Лист рекомендував враховувати, що “керівники українських буржуазних націона-
стів — це німецькі агенти”, а деяка частина рядових у цих загонах, обдурена “бур-
жуазними націоналістами”, щиро бажає боротися з німецькими окупантами.
49 ОУН-УПА в роки війни,- С. 78-79.
,0 Киричук Юрій. Нарис з історії Українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX століття.-
вів, 2000,- С. 94.
51 Новітня історія України - К.: Вища школа, 2000 - С. 321.
4 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 213.
4 Там само - С. 195-196.
54 Білас Іван. Цит. твір,- Кн. 2 - С. 358.
55 Там само- С. 355.
216
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Виходячи з цього, М. Хрущов рекомендував викривати керівників націоналісти-
них формувань як ворогів українського народу і німецьких агентів, у контакт із цим
загонами не вступати і не виступати збройно проти них, якщо вони самі не напад^
ють. Головне завдання партизанів — розгром гітлерівців.56
Командири партизанських загонів, представники НКВД при цих загонах, розві.:
групи проводили докладну розвідку щодо ОУН і УПА. Ця інформація була доси:
обширна, хоч і не завжди точна, як видно зі звітів і шифрограм у Центральні штаб
партизанського руху. Точно вказувались місця дислокації загонів УПА, змальовува-
лась їхня діяльність, повідомлялось про зіткнення українців з поляками.
Але досить погано на середину 1943 р. партизанське командування, розвідка зн>
ли про відмінності між обома ОУН, між ОУН(б) і Т. Бульбою—Боровцем, а найсутп
віше — про ідеологію руху, його стратегічні й тактичні цілі, крім, власне, головної —
боротьби за незалежність України. Траплялась довгий час плутанина і стосовно до
провідників руху, зокрема С. Бандери.57 Втім, згодом з укоріненням серед місцеві:
своєї агентури звіти в Москву дають все докладнішу й точнішу інформацію про низ< -
ві структури ОУН, прізвища керівників організації і навіть командирів підрозділ :
УПА, досить точні дані про озброєння, способи мобілізації, деякі проблеми руху.
Перші задокументовані відомості про червоних партизанів в УПА знаходимо .
політвиховному звіті з групи “Турів”. Вони стосуються лютого 1943 р. З цього звіт
дізнаємось, що мобілізація українців у селах Кам’янець-Подільської області, ку-
приходять партизани, відбувається в обов’язковому порядку, з примусу: забираю?
чоловіків від 18 до 45 років. Вони були розподілені по загонах — Баліцкого, Кудін<. -
ва, ім. Косовського, ім. Щорса, ім. Ворошилова, Задорожнього.58 Озброєні партизан
добре, мають багато вибухівки. Командний склад переважно з кадрових командири
але є й у минулому шуцмани, урядовці — українці. Основний склад червоних парті -
занських загонів — змобілізовані на місцях українці, є багато полонених, що втекл,
з Західної України, є поляки — звідти ж. Багато євреїв — всі на політичних або гос
подарських посадах, є жінки — і не лише як медики, а й як “похідні польові жін
ки”, — зазначає скрупульозний автор звіту. Харчі ці партизани стягують у примусо -
вому порядку з місцевого населення.59
На березень 1943 р. відмічено перші зіткнення червоних партизанів з відділам!
УПА. В ніч із 6 на 7 березня спроба розвідки загону полковника Медвєдєва перейт;
через р. Случ була відбита повстанцями.60 На Великдень того ж року (квітень) стала-
ся сутичка куреня Олега на Поліссі біля с. Сильного з партизанами, а 28 квітня цей же
курінь розгромив десант червоних поблизу с. Журавичок.61
Тоді начальник Українського штабу партизанського руху генерал Т. Строка1
(у вказівках О. Сабурову від 22 квітня 1943 р.) схвально відгукнувся щодо знищення
націоналістів загоном ім. 24 річниці Червоної армії. Він же вказував, що за кожній
напад на партизанів націоналістів слід жорстоко карати, попередити, що за одної?
партизана буде знищено 15 оунівців.62
13 травня зі штабу на ім’я командирів партизанських з’єднань В. Бегми, І. Щито-
ва, С. Маликова, О. Сабурова, О. Федорова і Я. Мельника надійшла його ж радіоте-
леграма, де пропонувалося знищувати націоналістів, що нападають на партизанів,
інших — розкладати різними способами, спрямовувати проти німців, при можливос-
ті роззброювати і розпускати загони.63
“Ідея і чин”, офіційний орган ОУН(р), у №4 за 1943 р. (початок літа) зазначала \
зв’язку з цим, що червоні партизани укріплюються в лісах, насильно мобілізують де
своїх рядів українських селян.
56 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 198.
57 Див., наприклад: Білас Іван. Цит. твір,- Кн. 2.- С. 382-384, С. 386-390, С. 396-397; ОУН-УПА в роки
війни / Упор. В. Сергійчук - С. 75-92.
58 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 2,- Арк 14.
50 7аи само - Арк. 15.
“ Шанковський Л. Українська Повстанська Армія.- С. 296.
61 Там само - С. 292
к Кентій А В. Українська Повстанська Армія в 1942 1943 рр,- С. 200.
Там само.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
217
“За інструкціями згори, вони намагаються заперечити факт свого підпорядкуван-
ня Москві, натомість голосять, що стоять у порозумінні зі “світовою демократією”,
цебто Англією і США, та ще б’ються за “Суверенну Соборну Українську Державу
і демократичним устроєм”. Натякають, що сталінська політика піде на “більш праві
рейки”, зокрема, можна буде очікувати знесення колгоспної системи.64
В усякому разі, на літо 1943 р. червоні партизани своєю присутністю виразно зама-
ніфестували намір повернутися на ці землі. З формального боку, маючи допомогу з
боку могутньої держави, червоні партизани могли здобути в лісі перевагу. Цьому спри-
яв і факт союзництва з партизанами поляків. П. Пономаренко, начальник штабу парти-
занського руху, ще в січні 1943 р. пропонував вищому партійно-державному керівниц-
тву СРСР розпалити у Польщі партизанську боротьбу. На його думку, це, крім військо-
вого ефекту, призвело б до витрат на війну з гітлерівцями польського населення.65
Паралельно з партизанськими загонами прокомуністичного спрямування в Поль-
щі, на Волині й Поліссі червоні партизани добивались прихильності партійного, ак-
тивістського підпілля.
Про те, що вказівка Т. Строкача, як ставитись до націоналістів, ґрунтувалась на
попередній розвідувальній роботі червоних і їхньому прагненні позбавитись полі-
тичних суперників, що потенційно були ворогами, свідчить і підготовка до знищення
націоналістів партизанським загоном Чепіги згідно зі списками, датованими 12 бере-
зня 1943 р. Список охоплював людей із сіл Бережки, Стрілки, Залужжя, Мартиянівка,
Любиновичі, Глушиця, Карасин, Нівець, Орвяниця, Карпилівка, Белятичі.66 Кілька-
сот осіб — усі з району Сарн.
У цих умовах зіткнення квітня—травня між сторонами не виглядають несподіва-
ними (з загоном ім. Ворошилова— с. Трипутій, с. Варичевий, із загоном Медвєдє-
ва — Рокитно та інші).67
Поширюючи свої впливи, рейдові відділи УПА з травня 1943 р. йдуть на Схід.
У Житомирській області тоці ж відбуваються бої з червоними партизанами. Такий
бій стався під с. Вишневим у Радомишльському лісі, біля с. Катеринівки Ємільчансь-
\ого району, с. Красилівки Бродницького району, а також інші, дрібніші сутички.68
Перша група ВО “Заграва” мала в червні того ж року кілька боїв з червоними
партизанами 8 числа, 9-го — відділ Яреми; відділ Шавула — зробив 20 червня 1943 р.
засідку на партизанів. Відділ Крука 16 червня здійснив вдалий напад на більшовиків,
розгромивши загін противника з 80 осіб.69
У цих боях здобувається зброя й амуніція. За липень згадок про сутички червоних
з УПА не знайшов, тоді йшли великі бої з гітлерівцями. 17 серпня 1943 р. на табір
зідділу “Цигана” групи “Заграва” напали більшовики і забрали його.70
Напруга сутичок з каральними загонами гітлерівців не завадила УПА розбити пар-
тизанське з’єднання Михайлова, яке розташувалося в Сурезьких лісах. Три дні бої то-
чилися поблизу с. Теремного, відзначились узбецький і грузинський відділи УПА. Втім,
червоні партизани в цих лісах, іноді й під маскою “бандерівців”, з’являлись і надалі.71
У вересні на території цієї ВО червоні партизани перебували в Цуманських і Ор-
жевських лісах і час від часу робили напади на західні села Деражнянського району,
грабуючи їх. При цьому партизани остерігались відділів УПА. Мали червоні свою
мережу і в Городянському районі.72 Березівський район ними був опанований повні-
стю. Червоні зобов’язали населення поставляти збіжжя від кожного господаря і про-
вели медогляд військовозобов’язаних, з тим, щоб узяти їх у партизани, населення
обмежили у стосунках із сусідніми районами.73
64 Літопис УПА,- Т. 24- С. 211-212.
65 Білас Іван. Цит. твір.- Кн. 2.- С. 361.
66 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953.- Кн. 2 - С. 371-378.
67 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 22,- Спр. 75.- Арк. 41, 62.
68 Літопис УПА - Нова серія - Т. 2- С. 641-642.
69 Там само - С. 173.
70 Там само - С. 182.
71 Шанкоеський Л. Українська Повстанська Армія // Україна у Другій світовій війні.- К., 1997.- С. 312.
72 Літопис УПА,- Нова серія,- Т. 2 - С. 245.
73 Там само - С. 246.
218
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Мережа більшовицького підпілля існувала і в Столинському районі, майже по всіх
селах. У Висоцькому районі червоні партизани теж насильно мобілізують населення
В районі було відомо про три штаби партизанів. Останні в більшості походили з міс-
цевих жителів. Червоні в районі майже скрізь мали своє підпілля. Але населення
ненавиділо партизанів за їхній терор.74 У серпні-вересні зводили бої з червоними і
рейдові відділи ВО “Тютюнник”.75 Рейди проходили по Житомирщині. Значення тих
боїв з червоними партизанами для утвердження УПА як української сили в очах міс-
цевого населення важко переоцінити.
Червоні партизани, регулярно напливаючи з півночі на Полісся, до Ковеля, розпо-
всюджували серед населення летючки, написані українською і російською мовами
У них містилися звернення до українського народу і Проводу УПА, заклики спільне
бити німців.76 То було, мабуть, із другої половини чи осені 1943 р.
Втім, летючками справа тільки продовжувалась. Починалась вона засиланням аген-
тів, у т. ч. і молодих жінок, до відділів УПА. Це були люди переважно інтелігентні, з;
знанням української проблематики і військової справи чи й іншого фаху. Вони вида-
вали себе за військовополонених або втікачів з німецьких ешелонів, яких везли на
роботу в Німеччину.77 Мали завдання вивчати організаційну будову підпілля руху
знищувати командирів відділів, дезорганізовувати УПА, провокувати саботаж.78
На територіях, зайнятих ними на Волині й Поліссі, радянські партизани намагали-
ся творити своє підпілля і наставляти свою адміністрацію. На думку автора звіту з
ВО “Заграва” за жовтень 1943 р., та адміністрація складалась в основному з поляків
Воліли тоді ж творити свою мережу на теренах, опанованих УПА, і нищити людей,
які з нею співпрацювали.79
В терені “Гало” (4 райони) партизани нападали на села, які підтримували УПА.
А села Лудинь, Пузня та Велюнь допомагали червоним ще й тому, що мали з їхніх
грабунків матеріальну користь,— уважав той же автор.80
Терен “Болото” тої ж ВО “Заграва”, загрожений червоними, довго залишався поза
серйозними впливами ОУН(СД). Населення і тут, і в інших місцях було залякане й
червоними, і власними донощиками.
У деяких селах, щоб прихилити до себе активніших, червоні не лише залучають
до себе, а й дають платню натурою: салом, м’ясом.81 Населення півночі Пінська по-
терпало вдень від німців, вночі від більшовиків.
Що міг протиставити червоним український рух? Позитивну програму. Досить
цікавою з такого погляду є відозва штабу групи УПА “Озеро” до українського насе-
лення за травень 1943 р. Автори відозви проголошували: приватну власність, отри-
мання селянином без викупу поміщицьких і колгоспних земель стільки, скільки змо-
же обробити, щоб не було експлуатації українського робітника, а сам він міг користа-
гися плодами своєї праці, український інтелігент може вільно розвивати і творити
духовні й культурні цінності свого народу.82 Говорилося: “Хочемо, щоб в Українській
Державі не було ні визискувачів, ні визискуваних, ні пролетарів, ні жебраків, а в укра-
їнському народі щоб не було класової боротьби”83. Право на повний культурно-наці-
ональний розвиток мали б не лише українці, а й інші національності.
Саме там у час найбільших боїв УПА Головна Команда своїм наказом ствердила
важливість політико-пропагандивної і виховної роботи між військовиками всіх рівнів і
частин, наголосивши, що вона не менша, ніж військова. Підкреслювалась необхідність
додержуватись у частинах соціальної рівності.84 Цілі й постави в УПА, поширені літе-
74 Там само - С. 248.
74 Там само - С. 645, 648.
76 Літопис УПА.- Т. 27 - С. 189.
77 Там само.- С. 135-136.
78 Там само - С. 177.
79 Літопис УПА.- Нова серія,- Т. 2,- С. 267.
80 Там само - С. 268.
81 Там само.
82 Гай само - С. 579.
83 Гай само.- С. 580.
44 Гай само - С. 481.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
219
ратурою, мали вплив і серед червоних партизанів, бо суперечили радянській пропаган-
ді. Відомо й про арешти серед збурених партизанів у районі “Пекло”.85
Проглядала в цьому відношенні й робота на перспективу з юнацтвом у теренах,
опанованих УПА. Так, у Ковельському нацрайоні у вересні того ж року на зустрічах
проводилось опрацювання таких проблем: “Що дали нам більшовики, а що німці”,
"Чи може Україна бути самостійною державою”, “Значення Чорного моря для Укра-
їни”, дискутувалися (пророблялися) книжки “Боротьба з Москвою”, “Як будував, як
руйнував український народ”, “Україна і Росія”, “Правда про наше минуле”.86
Вишкільна робота тривала і серед керівного складу. Так, у районі “Умань” ВО
"Заграва” 14 жовтня розпочався 23-денний політико-ідеологічний та пропагандивно-
конспіративний вишкіл. Присутніх було 40 осіб, в т. ч. 16 жінок. Вишкіл був окруж-
ного рівня. Основні курси: українська мова, історія України, географія, політичний
зишкіл, розвиток політичної національної думки, пропаганда, військовість та ін.87
Запілля ВО “Заграва” в жовтні, за зведеннями з місць, зазнавало численних напа-
дів червоних партизанів, які активізували свої дії: 2 жовтня вони напали на м. Дераж-
ню, 6 жовтня — на села Углиіце і Жобринь, 18-го — на с. Дюкан. При тих нападах
пограбовано багато худоби та спалено окремі хати.88 Це в районі “Лісний”. У районі
"Пекло” 17 жовтня ЗО червоних напали на с. Устє, але були відбиті. В районі “Рай”
партизани входили в села Луки і Воронки під виглядом загонів УПА. А в районі
"Замок” 17 жовтня грабували села Круту Слободу, Клесів, Сехи, в останньому вбили
і 0 жителів. Через два дні ними було спалено ще раз с. Чудень і більшу частину села
Кам’яного, де замордовано 10 осіб.89
Того ж місяця червоні партизани зробили наскок на село Стару Рафалівку, яку
спалили і вбили 60 осіб. Там же погрожували покарати до смерті тих, хто підтримає
УПА.90
Того ж місяця партизани розкидали листівки за р. Случ “К русским военноплен-
ньім” із закликом до повернення в ряди Червоної армії, біля села Малих Цепцевич було
знайдено їхні ж листівки “Немецкие поезда под откос!”, в інших місцях було розкида-
но газету “От советского Информбюро” за 26 жовтня 1943 р., де була інформація й про
дії червоних партизанів у Рівненській і Кам’янець-Подільській областях.9'
За жовтень 1943 р. мені відомий текст листівки “Червоні партизани!” від імені
ГК УПА. Листівка схвалювала антинімецьку боротьбу партизанів, але заперечувала
повернення більшовицького СРСР з НКВД, колгоспами, голодом, терором, концта-
борами, каторгою в Сибіру. В листівці вказувалось, що поки в зударі зійшлися два
мперіалізми, в світі підіймається третя сила повстань поневолених народів. Доку-
мент закликав червоних партизанів творити національні повстанні армії й боротися
за вільне майбутнє своїх народів. Листівки закінчувалися закликами, перші з них:
"Смерть Гітлерові і Сталінові!”, “Смерть Берлінським і Московським імперіаліс-
там!”. 92 Силогізми і побудова смислових текстів цієї й радянських пізніших листівок
до членів УПА тотожні: визнання справедливої боротьби тепер і тоді, обман з боку
командирів, главарів, політруків, прихильність до іншої сторони, до якої можна і тре-
ба звернутись (УПА).
Але такого роду заклики мало впливали на сторони. В тому ж запіллі ВО “Загра-
за” 31 жовтня червоні напали на с. Борове, Карпилівку та Дерть. У першому селі
зони були відбиті вояками УПА. В селі Карпилівці було пограбовано і спалено, вбито
183 селян.93
85 Там само - С. 267.
86 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 2,- Арк. 18.
87 Літопис УПА,- Нова серія,- Т. 2,- С. 275-276.
88 Там само.- С. 270.
89 Там само.- С.271.
90 Там само - С. 272.
91 Там само,- С. 273.
92 Мірчук Петро. Українська Повстанська Армія. 1942-1952 - С. 306-308.
93 Літопис УПА,- Нова серія - Т. 2 - С. 302.
220
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Застосування тотального терору до українського населення від першої половиь
жовтня 1943 р. СБ військової округи пояснювала такими факторами:
• великим числом поляків серед партизанів;
• співпрацею з ними місцевих комуністів, які ведуть розвідку;
• браком харчів, одежі й фуражу в партизанів.94
Свої загони червоні поповнили мобілізацією в т. ч. й примусовою. На думку рес
рента СБ “Третього”, в цій окрузі ОУН не приклала до тих пір ніяких серйозн.
спроб розкласти червоних із середини. До протидії партизанам слід залучати і неу
раїнців.
Маючи серйозне опертя в селах на радянському боці колишнього кордону з По -
щею (Рокитнянський район), червоні партизани закріпились у центральних районі
Волині. У середині жовтня вони проникли в Уманські ліси. 15—18 жовтня УПА ве _
бої з червоними партизанами в Колківському, Степанському, Деражнянському й Уман-
ському районах. Бої йшли поблизу сіл Старої Рафалівки, Журавичків, Берестян та -
Зрештою, більшовики очистили ліси над р. Горинь і Стир.95
Вже у вересні 1943 р. боротьба сторін дійшла такої гостроти, що “Смок”, ре(£:
рент СБ ВО “Богун”, у наказі від 10 вересня першими ворогами українського нарої
називав “усіх комуністів без огляду на їхню національність”96.
З наближенням Червоної армії загроза з боку червоних партизанів на терені
окупованих в основному УПА та її підпіллям, зростала. Партизани розглядались •
передовий загін російського імперіалізму. В ідеологічній роботі протибільшовицьк
пропаганді відводиться головна роль. Так виглядала доповідь “Хмурого”, політви.х . -
вника загону “Котловина” 13 жовтня 1943 р. на зібранні командного складу загонх
назва — “Міжнародне становище, становище Німеччини і СРСР, міжнародне стан -
вище України” та зміст це добре відображають. Тут уперше зустрічаю і тверджен-
про можливість конфлікту між Англією і СРСР на ґрунті суперечливих інтересів ь.
випадок просування совітів на Захід.97
У листопаді й грудні сутички між УПА і партизанами тривали, як тривали і нап.
ди червоних на українські села. Так, у Людвипільському районі (ВО “Заграва”)
листопаді більшовики часто нападали на села Хотинь, Бистрічки, Великі Селиш_
Маренін, Більчаки, Усте, Поташню, Антонін і Білашівку. В тому районі лише 5
населення симпатизує більшовикам.98
У Сарненському районі 13 листопада червоними здійснено напад на с. Ясного; -
ку, вбито двох і поранено чотирьох людей,99 у с. Єльному більшовики організував
сільраду.
В районі Дубровиці червоні часто нападають на села Бересте, Солець, Залужж-
Мар’янівку, Карпилівку, Рудню, Карасін і грабують населення. В останньому селі д
місцева червона партизанка з 20 осіб.100 3 більших боїв у тих селах: 24 листопад.
1943 р. 70 партизанів напали на с. Оселець, але були відбиті місцевою самооборо-
ною. В ході бою загинуло 15 цивільних.
В районі Володимирця партизани перебували в с. Хінку. Тут уже 30% населень::
ставилося прихильно до більшовиків, а 70% — до УПА і ОУН(СД).101
Чим пояснювали керівники ОУН(р) вплив більшовиків в охоплених ними тере-
нах, зокрема у Поліському районі? На думку автора звіту з підпілля тієї ж “Заграви
від 25 грудня 1943 р., це пояснюється тим, що вони:
• дають матеріальну допомогу;
• насильно мобілізують і тримають під тимчасовою охороною;
• упроваджують накази, а на випадок непослуху застосовують терор;
94 Там само - С. 309.
95 Шанкоеський Л. Цит. твір.- С. 313.
96 Літопис УПА - Нова серія - Т. 2 - С. 423.
97 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 2,- Арк. 26.
98 Літопис УПА,- Нова серія.- Т. 2.- С. 252.
99 Там само - С. 256.
100 Там само.- С. 257.
'0І Там само.- С. 258.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
221
• одна особа, зв’язана з більшовиками, тим самим зв’язує і заангажовує до їхньої
боти всю свою сім’ю;
• переважаюча збройна сила.102
Зміст пропаганди червоних у тому районі: упівців характеризують як буржуїв, кур-
- :ів, панів та попів, що відновлюють поміщицьку Україну.
У Морочанському районі на берегах р. Стир тоді стояв загін червоних до 2 000
. б. Звіт описує їхню зимівлю так: “Розбудовують мережу донощиків, женуть та п’ють
іядьками самогон”103.
В іншому місці, в районі Гай ВО “Заграва”, червоні ведуть посилену радіо- і усну
~ зпаганду про неймовірні сили червоних партизанів. Кажуть, що коли прийде фронт,
. буде місця для людей, які з ними не співпрацюють. Щоб прихилити до себе людей,
:ляють їм частину награбованого майна (села Велінь, Пузня, Озерськ).104
Окружний політреферент запілля ВО “Заграва” Аскольд вказував на страх у насе-
.-чня перед приходом більшовиків. Почасти це, на його думку, було пов’язано і з
пилковою тактикою відділів УПА. В час проходження ними сіл окремі особи з
. Н стають розконспіровані, а населення, яке підтримало УПА, карають червоні.
в’язку з підходом фронту до Волині Аскольд пропонував визначити і готувати для
-ибутнього підпілля провідний актив. Він мав би бути повністю законспірований,
_ б більшовики в час приходу не могли їх викрити. Зв’язки тоді згори вниз мали б на
;- кий час перерватись. Контакти вести треба буде за допомогою мертвих пунктів,
вже слід закладати.
Майбутній актив — це зараз симпатики та кандидати ОУН; наразі творять державне
' ття. Суспільство слід активізувати до приходу Червоної армії, — вважав Аскольд, —
— пагандою, культурно-освітньою роботою.105
Сутички тривали і в грудні. У ВО “Богун” з куреня “Ясеня” відділ УПА 3 числа
* бив засідку на червоних.106 Червона партизанка на Півневій Горі (південний схід
: Острога) активізувалася в довколишніх селах і почала проникати в Суразький ліс.
Зрозуміло, що в кожному рейді, які робили відділи УПА на Схід, теж не обходи-
ть без боїв з червоними партизанами. Точно відомо, що 3 січня 1944 р., виконуючи
-йвки М. Хрущова і Т. Строкача, з’єднання і загони партизан Бегми, Федорова-
і. Таратуто й Іванова виступили в напрямку Сарн, щоб паралізувати цей залізнич-
ні вузол і знищувати відділи УПА.107 Останнє завдання цим з’єднанням Т. Строкач
стверджує і в шифротелеграмі від 14 січня того ж року. Її було повторено 18 січ-
,х Такі бої в районі Сарн партизани вели з УПА 4-8 січня 1944 р.
Великий бій з червоними партизанами, власне з дивізією П. Вершигори, мав на
іодимирщині загін УПА “Січ” (командир Порфир Антонюк — “Сосенко”) (поч.
-М р.). Бій цей не був успішний для того загону і він, зазнаючи багато втрат, відхо-
_ 'ь на південь.109
За період з 1 січня по 10 березня 1944 р. Житомирська партизанська дивізія
Щорса провела 26 боїв і сутичок з УПА.110 З’єднання ім. Будьонного з 9 по
: березня 1944 р. звело з нею 11 боїв.
Помежи боїв, як пише А. Кентій, доходило до переговорів і навіть коротких нейт-
~_:ітетів. Командир 2-го молдавського партизанського з’єднання Я. Шкрябач, пере-
іячи зі своїми партизанами з Рівненської області на південь, вступав у переговори
•ерівником Дубнівського відділу УПА “Степом”, полковником УПА “Гаком”,
-овиком “Ліщиною” та ін.
Там само. - С. 261.
” Там само - С. 262.
~ Там само - С. 297.
'' Там само - С. 304.
* Там само - С. 357.
’’ Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944-1953 роках / Упор. В. Сергійчук- К., 1998 - С. 10-11.
* Там само - С. 17, 18.
19 Літопис УПА - Т. 27 - С. 205. “Сосенко” був розстріляний за вироком Військово-польового суду за те,
всупереч ГК УПА увійшов у переговори з німцями у березні 1944 р.
0 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 85.
222
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Це призупиняло сутички між сторонами на деякий час.111 Внаслідок протидії УПА
з’єднання під командуванням І. Шишка так і не зуміло переправитись у районі За-
бужжя на польську територію в березні 1944 р.112 113 Боротьба стала безкомпромісною з
підходом Червоної армії.
З боку УПА була спроба радикально вирішити проблему більшовицьких партиза-
нів на Волині. Питання розглядалося наприкінці вересня 1943 р. на нараді за участи'
командира УПА “Клима Савура”. Було вирішено атакувати і знищити силами ВО
“Турів” і “Заграва” загони з’єднання під командуванням О. Федорова. Та координат
дій досягти не вдалось, а спроби “Рудого” — (Ю. Стельмащука) власними силамг
атакувати червоних партизанів у районі Любешова були легко відбиті останніми.
Від такого вирішального бою довелося відмовитись.
Цікавим, на наш погляд, є те, як сприймало партизанів підпілля УПА. У звіті
запілля ВО “Богун” за листопад 1943 р. відмічається диверсійна спрямованість пар-
тизанів проти німців. Щодо УПА, то червоні ведуть посилену пропаганду проти не:
стверджуючи, що УПА грабує і мордує цивільне населення, що в ній тільки “західни-
ки”, а “східняків” стріляють, що УПА винищує неукраїнців і т. ін. На думку автор.
того звіту, найшкідливішою роботою партизанів у місцях їхнього розташування *
в’язання мережі з місцевого, збольшевизованого елементу, що має завдання вести =
терені просовітську пропаганду і розвідку”114.
Морально ці загони червоних партизанів звіт запілля ВО “Богун” оцінював низь-
ко — через грабіж і розпусту. Але до боротьби з УПА,— зазначав той же автор,—
підходять агресивніше, намагаються розкласти зсередини.
Найбільшою зброєю проти них на цих теренах справді було негативне наставлян-
ня місцевого населення.115 Були спроби розправитися з більшими силами УПА й \
червоних партизанів. У кінці грудня 1943 р. спільними силами чотирьох з’єднань —
Бегми, Федорова, Таратути та Іванова — було проведено операцію в районі сіл Кид-
рів, Осови. За даними партизанів, втрати націоналістів тільки вбитими досяглі
327 осіб, а їхні від діли були розбиті.116
Боротьба у військовому відношенні була для кожної зі сторін складнішою, ніж
німцями. Бо й УПА, і червоні дотримувались партизанської тактики. Але УПА кори-
стувалась і з того, що все-таки люди в її відділах краще знали місцевість. Червоні
щоправда, мали перевагу в озброєнні, командирських кадрах, зрештою — в підтрим-
ці СРСР.
Командири партизанів оцінювали бої з різними відділами (і, мабуть, різного спря-
мування) УПА як доволі небезпечні для своїх загонів. Бо сили УПА, уникаючи вели-
ких боїв з червоними, діяли мобільно і невеликими підрозділами — чота чи дві-трі
чоти, з засідок.117 Відомі й випадки позасудових розправ сторін одна з одною, вже
після боїв.
Пропаганда кожної зі сторін одна проти одної не була успішною. Стосовно роз-
кладання, то тут червоні мали конкретний успіх. Сотня “Іскри” (ВО ”Богун”), повні-
стю складена зі “східняків”, перейшла до червоних партизанів 8—9 листопада 1943 р
в с. Лисогірці Теофіпольського району.118
Радянські партизани на Волині й Поліссі мали воєнні й політичні цілі. Прагнення
оволодіти тереном, особливо для заготівлі продовольства в населення, яке їх не сприй-
мало, вело до збройних зіткнень. Та, мабуть, ще більшою політичною небезпекою
червоні були на майбутнє як носії давнього гноблення — імперії Радянського Союз\
З іншого боку, на місцях керівники запілля УПА всерйоз побоювались, і, як виявило-
ся, — не без підстав, що після приходу фронту совіти вживуть червоних партизанів
1,1 Там салю - С. 86.
112 7аи само.
113 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 205.
114 Літопис УПА - Нова серія,- Т. 2.- С. 457.
1,5 Там само - С. 458.
1,6 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр - С. 206.
117 Кентій А. В. Цит. твір - С. 216-217.
118 Літопис УПА. Нова серія.- Т. 2,- С. 457.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
223
проти сил збройного українського руху.119 Поки ж що, як показує викладене нами
вище, УПА вдалося звузити території, опановані червоними партизанами, до мен-
ших як за площею, так і за населенням.
У Галичині
Розгляну тут нарізно стан комуністичного підпілля і партизанів за
джерелами ОУН(СД). Члени комуністичної партії — ВКП(б) і, можливо, колишні чле-
ни КПЗУ, за звітами ОУН(СД), майже чи й зовсім не помітні були до кінця 1943 р., як не
помітні й червоні партизани. Активність перших не примітна, не видно, щоб вони мали
якісь зв’язки з червоними партизанами. Комуністи намагаються уникати конфлікту з
націоналістами: “Стараються нас оминати публічно, а потайки слідкують”120.
З літа 1943 р. в тій же Тернопільщині вже видно було існування комуністичного
підпілля в селах Конюшках, Беньківцях та інших. Втім, упливу на маси не мають,—
стверджує оунівське джерело.121 Наближення ЧА виявило інші, приховані до того
часу, настрої в цієї частини населення. Від них з осені вже можна було почути: “При-
їде Червона армія і тоді всіх тих, що кажуть “Слава Україні”, повивішують”. На це
пропагандисти ОУН пояснювали населенню, що прихід більшовиків можливий, але
зін буде тимчасовим, бо більшовики матимуть поперед себе фронт поневолених на-
родів Сходу і Заходу Європи, блок союзників. Отже, більшовизм має бути знищений.
Нейтральність не порятує, “бо комунізм перетворився у “собрание земель русских”,
:ає на меті винищити не тільки націоналістів, а й увесь український народ”.
До самих комуністів ставлення автора цитованого документа більш ніж критичне:
ними шкода втрачати слів, бо їм святе слово не поможе, хіба святий бук і шнурок, бо
о є звироднілі типи, не гідні, щоб їх носила українська земля.122
У січні 1944 р. відмічається активність місцевих комуністів у зборі інформації про
чраїнський рух. Це робиться, на думку члена ОУН(б), щоб виправдати свою діяль-
-:.сть перед більшовиками. А в Рогатині комуністи поширюють чутки, що Провід
>УН і УПА перебуває під впливом Радянського Союзу. Що було в цих чутках: не-
нання суті справи, самообман, рівень політичної свідомості чи спроба видати бажа-
- е за дійсне — зараз важко сказати однозначно. Маю дані про чисельність осередку
змуністів на ст. Черче: 18 осіб.123 Помічено на Рогатинщині збір місцевих комуніс-
’.в у Бурштині. А в с. Курі 18 січня 1944 р. було навіть вивішено червоний прапор.124
На весну 1944 р. напружені стосунки українського націоналістичного підпілля з біль-
_овиками досягли кризи. Націоналісти вбачали в комуністах зрадників власного наро-
г. і посібників совітів, ті ж, у свою чергу, вважали членів ОУН німецькими вислужни-
дми, а частіше — просто своїми політичними ворогами. Це призвело до взаємопобо-
‘ .ювання сторін. До приходу ЧА теренові боївки і СБ були сильніші. Тому й відбувалося
чищення комуністів, особливо активних, які в близькому майбутньому з приходом ра-
дянської влади могли становити загрозу самостійницькому підпіллю.
Так, 16 травня 1944 р. в с. Бажанчинці був зліквідований (термін джерела.— Р. А.)
- ндрій Попик, що був ревним комуністом. Він же страхав членів підпілля, що з при-
?дом більшовиків буде стягати з них паси і солитиме.125
Я не можу стверджувати про масштаби поборювання комуністів, але за наявними
: ?ку ментами, воно все ж було не дуже значне. Більшість уцілілих у роки окупації
змуністів — це ті, що не ховались, не були в підпіллі, не виявляли ніякої активності.
119 Там само - С. 458.
*2« ЦЦАВОВІУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 1,- Арк. 114.
121 Там само - Арк. 13.
122 Там само- Арк. 17.
121 Там само - Спр. 2.- Арк. 3.
124 Там само - Спр. З,- Арк. 6.
124 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3833.- Оп. 1.- Спр. 151.- Арк. 34.
224 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
Перша зустріч населення Галичини і формувань Української народної самооборо-
ни (УНС) із червоними партизанами відбулася влітку 1943 р., коли по краю чере.
Волинь і Поділля проходило з’єднання С. Ковпака. УНС не вступала в прямі бої, але
поволі дрібнила з’єднання. Рештки від головного загону Ковпака відділи УНС лікві-
довували ще до пізньої осені.126 М. Лебідь писав, що ці відділи були зорганізован
протягом двох тижнів окремим наказом Проводу ОУН(СД) і перепроваджені в Кар-
пати. 127 ОУН не могла допускати з’яви червоних у Галичині й особливо в Карпатах
Там українське підпілля вже мало проблеми з поляками, але оскільки окупаційний
режим тут був м’якший, ніж деінде в Україні, Галичина розглядалась керівникам)
^ху як база для його подальшого розгортання. Збурення, які приніс сюди С. Ковпа:-
зісвбїми партизанами, тим самим викликаючи терор німців на місцеве населення, і»*
був зовсім ні до чого. До того ж, тим самим підставлялась і поліція на німецькії
службі, серед якої було чимало симпатиків ОУН.
Втім, найраніше повідомлення про якихось 20 партизанів, що підпали під вплив
ОУН, знаходжу у звіті провідників ОУН(р) з військових округів “Будин”, “Бурлака"
області “Косик”.128
8 серпня 1943 р. відділ УНС “Чорних Чортів” провів 3-годинний бій з червоним;
партизанами, яких було до 100 осіб, близько с. Жаб’є. Втрати останніх звіт оцінює у
ЗО осіб убитими і пораненими, відмічаючи краще озброєння партизанів.129
На 1 вересня того ж року підпілля помітило існування двох груп партизанів у тере-
ні над р. Случ. Одна з них — загін ім. Чапаєва, яким командував майор Гордєєв — д<
500 осіб; другою була група ім. Фрунзе. Обидві групи займались, в основному, дивер-
сією, залучаючи до своїх рядів місцеве населення, хто не хотів туди йти — розстрі-
лювали. Загони ці діяли виключно як військові одиниці,— вказано у політичному
звіті з військової округи, політико-виховної роботи ці групи не ведуть і пропагандист -
ської літератури не мають.130
Вирішення проблеми червоної партизанки автор цього звіту вбачав у спрямуванн
в ті терени кількох сотень відділів повстанців. На його думку, до них перейшло б тод
багато партизанів.
З Волині на Львівщину у лютому 1943 р. просувався загін червоних партизанів чи-
сельністю до 600 осіб. Він переходив через села Пеняки, Переволючку. Перше з них —
у Бродівському повіті. Перехід супроводжувався пограбуванням у деяких селах повіту
мабуть, продуктів. Із цим загоном відділи УПА звели бій біля села Баймаки.131
На Золочівщині червона партизанка опанувала в цей же час села Верхобуш, Ков-
тів, Кругів, Тростянець, Малий та інші. Ці загони складалися переважно з поляків
Волині, а також довколишніх сіл. Серед командирів були дуже молоді хлопці вісімна-
дцяти-двадцяти років — росіяни, українці, євреї. Цей загін червоних був добре зорі-
єнтований у ситуації в селах, прізвищах людей, зайнятих у підпіллі. Партизани шука-
ли “бандерівців”. Близько 70 осіб вони заарештували, 13 із них розстріляли (решта
втекла) за приналежність до ОУН(р) у с. Кругові. В с. Тростянці партизани застрели-
ли чотирьох і забрали трьох поранених оунівців із собою.132
Наслідком дій червоних партизанів часто ставали значні жертви серед місцевого
населення. Так, після їхнього нападу на містечко Славське (район “Білгород”) і здо-
буття його в ході бою німці спалили в знак помсти 5 сіл і вирізали багато людей.133
До партизанських дій вдалась і одна з дивізій Червоної армії, яка, потрапивши в
оточення, діяла на Надвірнянщині навесні 1944 р. Дивізія отримала наказ опанувати
Чорний ліс. Одна група цих партизанів пішла під командуванням Шукаєва в Майдан-
126 Літопис УПА,- Т. 19,- С. 20.
ІГ Лебідь Микола. УПА - С .84.
,2’* ЦДАВОВІУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 66,- Арк. 1.
129 Там само- Спр. 95.
130 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 134,- Арк. 14.
151 Там само- Спр. 132.- Арк. 47.
132 Там само - Арк. 48.
133 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3838.- Оп. 1,- Спр. 95,- Арк. 76.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
225
ські ліси між Сколе і Туркою, три інші 24 квітня 1944 р. почали бій за Чорний ліс. Бої
за нього УПА вела з партизанами п’ять тижнів, аж до червня.
Чорний ліс червоні спершу таки здобули. Вишкільні й запасні відділи УПА, що
були там, мусили відступити до с. Грабівки. Його червоні не взяли, як не взяли і
с. Майдан.134
Оточивши Чорний ліс, відділи УПА влаштували його облогу, яка тривала до кінця
травня. До половини червня 1944 р. вони цілком прочистили Чорний ліс від партиза-
нів. Чорноліські відділи УПА було послано на Скільщину, у майданські ліси для бо-
ротьби з групою партизанів Шукаєва. 15 липня після боїв, що тривали цілу добу, ця
група була розгромлена вщент, залишки її втекли на Турчанщину.135
Протягом весни того ж року звіти з підпілля УПА фіксують появу червоних парти-
занів, парашутистів. Відомо про дві такі групи (3 і 15 осіб), скинуті у горах за Прутом
= угорським кордоном.136 Така, мабуть, розвідувальна група з 20 осіб спустилася
10 травня 1944 р. до Дидівського лісу в околицях тої ж таки Турки.137
Тим часом радянська влада вирішила підтримати своїх партизанів, а заодно спап-
люжити визвольний рух в очах населення. З цією метою в квітні в німецькому тилу
літаки Червоної армії розкидали листівки. Листівка “Гітлерівський провокатор” була
спрямована проти ОУН(СД) і УПА. Вона виставляла С. Бандеру як німецького аген-
та, що, спритно маскуючись, прагне за завданням німецької влади розколоти україн-
ців як народ і перешкодити йому виступити на боці більшовиків. Листівка закликала
} країнців облишити С. Бандеру і приєднатися до партизанів, які борються проти ні-
мецьких окупантів.138 Листівка “Український народ” подавала ОУН(СД) як організа-
цію, ворожу до українців і дружню до німців. Листівка закликала українців приєдна-
тись до партизанського руху. Цей новотвір радянської влади був підписаний членами
Ради Народних Комісарів УРСР, але тільки українцями за походженням.139 Як можна
зрозуміти, саме з цього часу офіційно починає проводитися в життя теза про “україн-
сько-німецький буржуазний націоналізм”. Першою підставою її стало ототожнення
близькості ОУН з окупаційною німецькою владою.
Колишній секретар Чернігівського обкому КП(б)У, а тоді командир партизансько-
го з’єднання, двічі герой Радянського Союзу генерал-майор Федоров був ще більш
передбачливим: 21 січня 1944 р. у доповідній записці про контрреволюційну діяль-
ність ОУН та її збройні сили УПА (у світлі здобутих нами документів — рос. мо-
вою.— Р. А.), адресованій секретареві ЦК КП(б)У М. Хрущову і начальнику україн-
ського штабу партизанського руху Т. Строкачу, пропонувалося після проходження
Західної України Червоною армією на захід залишити тут 2-3 партизанські з’єднан-
ня. їхнім завданням стало б “очищення районів від націоналістичних банд”140.
Доповідна записка Федорова (і його комісара Дружиніна) є зразком більш ніж упе-
редженого ставлення до УПА й ОУН, що видаються авторам документа ворогом,
якого треба безжалісно поборювати. З приходом Червоної армії, а з нею — НКВД, це
не забарилось.
4.3. Прихід Червоної армії і бойові дії з її підрозділами
Настрої в Галичині, як і на Волині на поч. 1944 р. були критично
ворожі до німців. Прихід Червоної армії, а ще більше — радянської влади очікувався
з острахом і нехіттю “нового визволення”.
134 Шанковський Л. Українська Повстанська Армія - Там само - С. 336.
135 Там само.- С. 338-339.
136 ЦДАГОУ.- Ф. і,- Оп. 23 - Спр. 926.- Арк. 31.
137 ЦДАВОВіУУ. - Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 95,- Арк. 31.
138 ОУН і УПА у Другій світовій війні // УІЖ,- 1995,- №1- С. 98.
139 Там само - С. 99.
140Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 - Книга 2- С. 431.
226
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Звичайно, вести бойові дії проти регулярних частин Червоної армії Головна Ко-
манда УПА не планувала. І тому, що Червона армія сприймалася союзниками, світом
як борець із нацизмом,— тож протиставитись їй у боях означало солідаризуватися з
гітлерівцями, і тому, що такі партизанські за способом дій бої порівняно малочисель-
ної УПА з кількамільйонною ЧА просто не мали сенсу у військовому відношенні.
Тому вже “Тактичні інструкції” ГК і ГВШ УПА від 18 грудня 1943 р. наголошували
на неприпустимості боїв з Червоною армією навіть для здобуття зброї. Але реально
командири відділів УПА на місцях часто порушували цю засторогу. Чинилося так з
різних причин:
• коли бою не можна було уникнути при зустрічах обох сторін;
• для здобуття зброї, амуніції;
• з метою розвідки.
Червона армія сприймалася населенням і підпіллям ОУН дуже неоднозначно і
критично. Бойову спроможність цієї армії підпілля оцінювало досить високо. У звіті
від 29 березня 1944 р. з ВО “Еней—Богун” УПА-Північ стверджувалось: "...бойовий
дух армії РККА великий. Зокрема, дуже бойові є комсомольці й молодь узагалі.
За вияви відваги нагороджують орденами й медалями та підвищують ступені.
Нагороди і підвищення дуже заохочують до дальшої боротьби. Червона армія озбро-
єна добре. Зовнішній вигляд не те, що репрезентативний, але поганий. По зовніш-
ньому вигляду Червону армію оцінювати не можна. З німцями б’ються дуже завзято і
вперто”141.
Автор звіту не забув вказати і вкрай негативну настанову армії до українських
націоналістів. Автор з повіту Станіслав у квітні того ж року писав так: “Військо являє
собою одну банду. Воєнний запал і завзятість великі”142.
Більш докладний в оцінці Червоної армії був автор “Інформаційного звіту з біль-
шовицької дійсності за час від ТІ березня до 8 серпня 1944 року” “Клим”. Він теж
вказує на погане обмундирування армії, американське взуття, вказує, що солдати ча-
сто знімали обмундирування з військовополонених, забирали одяг у населення
У населення, в основному, харчуються і рядові бійці. Офіцери вдягнені й харчуються
нормально як і старшини. Озброєння — різне.143
Дуже старанно “Клим” подає нам у звіті моральний стан Червоної армії. На його
думку, вона є реально російською, панує в ній велика розгнузданість. Крадіжки >
селян возів, коней і т. ін. є звичайним явищем, як і гвалтування жінок — ус. Дебесла-
вцях, наприклад. Дуже поширене в армії пиття самогону, горілки. Офіцери дають
волю рукам у стосунках із рядовими.144
Автор іншого звіту від 5 травня 1944 р. з Тернопільщини оцінював ЧА так: “Мо-
ральний рівень Червоної армії низький, про це свідчить цілий ряд фактів: пиття го-
рілки до нестями, спання в болоті, масове грабування населення, насилування жінок
(черга по 10 чоловік) та інші такого роду випадки є щоденним явищем. Це може
ствердити кожен, хто пережив хоч один день нової більшовицької окупації”. Найбойо-
вішими в цій армії він називав москалів, які борються за “атєчество” і сибіряків. Остан-
ні не мають жодної політичної свідомості, а лише дику жадобу до грабунку, наживи і
насильства. Перебуваючи в селі, вони безтямно впиваються і масово гвалтують жі-
нок, а проте дуже бояться бандерівців.145
Жадоба помсти веде цю армію вперед на німців, зокрема, так вважала група бій-
ців-українців. Жене на німців цю армію і НКВД.
Основний національний склад армії — українці і москалі. Перші з них переважно
рядові, другі — командири і в частинах НКВД. Українці і москалі одне одного нена-
видять. 146 Автор звіту зазначав і те, що в передовій лінії на відтинку Кути — Косів —
141 ЦЦАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. І,-Спр. 62,- Арк. 38.
142 Там само - Ф. 3833 - Оп. 4,- Спр. 132,- Арк. 59.
143 ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 926,- Арк. 39, 40.
144 Там само - Арк. 36.
145 ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 66,- Арк. 55, 56.
146 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 926.- Арк. 37.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
227
Дістано — Уторопи — Яблонів — Клюбачів Малий — Печеніжин — Княждвір —
Слобідка — Коршів — Обертай — Дністер виключно українці з Кам’янець-Поділь-
гької й Вінницької областей.
Інший автор розповідає про солдатів із Житомирської обл. Підпільник підмітив такі
настрої й ставлення в армії: “В розмові між собою командири частин вживають слів:
"русский солдат, русская армия”, а не “красноармеец” чи “Красная армия”. Лейтенант,
відправивши на фронт бойову частину, складену з українців, каже до підстаршини:
Тьі же русский. Тьі должен хорошо смотреть, чтобьі зта хохльї (тобто українці) доблест-
чо сражались с мадьярами. Тьі же русский, сам знаешь, за что мьі воюєм”147.
На підставі цих та інших виявів у стосунках і діях солдатів та офіцерів автор звіту
зі Станіславщини робить висновок: “У більшовицькій армії зараз проявляється силь-
ний московський шовінізм”. Грабіж населення червоноармійцями у прифронтовій
смузі відмічено і на Буковині.148
З округи Стрийщини повідомлялось про масові дезертирства з фронту як місцево-
го набраного населення, так і східняків-українців та москалів.149 Випадки дезертирства
.постерігав і автор вищеназваного звіту зі Станіславщини.
Одним з основних засобів поборювання сил влади, що поверталася в Україну,
Провід ОУН ще 8 січня 1944 р. визнав пропаганду серед бійців Червоної армії. Треба
було доводити шкідливість цієї війни як імперіалістичної, пропагандиста мали б вка-
зувати, що червоноармійці воюють не за свої інтереси, а за інтереси московських
мперіалістів. Пропаганда передбачала відділення маси бійців від більшовицьких ко-
мандирів, НКВД. Позитивний клич тої пропаганди полягав у заклику до боротьби за
національні держави, за перетворення імперіалістичної війни у національні револю-
ції й за вільне життя.150
Населення мало б давати червоноармійцям літературу, розповідати про боротьбу
б ПА. Передбачалось до приходу ЧА понадписувати фарбою чи дьогтем кличі визволь-
ного руху: “Геть більшовицьку і фашистську диктатуру!”, “Геть більшовицький і ні-
мецький імперіалізм!”, “Геть імперіалістичну війну!”, “Смерть Сталіну і Гітлеру!”,
Хай живуть національні держави поневолених Москвою народів!”, “Геть з більшо-
зизмом, фашизмом і капіталізмом!” і т. д.151
Автори того інструктивного листа Проводу ОУН мали певність, що внаслідок про-
пагандистської роботи бійці Червоної армії переходитимуть до УПА. Останнє тверд-
ження авторів листа виглядає, як ми тепер знаємо, наївним, хоч переходи і втечі з ЧА
були.
Лінію на опанування Червоної армії пропонував у лютому 1944 р. і автор іншого
документа стосовно принципових моментів визвольної боротьби під більшовика-
ми. На думку того автора, лише ЧА може в СРСР підняти збройну антирадянську
боротьбу.152
Із пропагандистською метою, ще до приходу фронту розмножували листівки, зве-
рнені до червоноармійців. Така робота проводилась, наскільки можна зрозуміти, аж
до часу відходу фронту з України. Втім, це не позбавило відділів УПА і частин ЧА
взаємозіткнень і нападів. Найвідомішим із таких нападів стала припадкова сутичка
29 лютого 1944 р. сотні “Зеленого” з штабними машинами 1-го Українського фронту
на дорозі між Сіянцями і Милятаним, внаслідок якої було смертельно поранено ко-
мандуючого 1-м Українським фронтом генерала Миколу Ватутіна.
Інші сутички пов’язані переважно з поодинокими групами червоноармійців. Але
були випадки, як зазначає В. Гриневич, коли відділи УПА нападали й на окремі заго-
ни Червоної армії. В районі с. Сюлько-Божикува Підгаєцького району Тернопільсь-
кої області відділ УПА обстріляв з гармат і мінометів, а потім з автоматів і кулеметів
147 Там само - Арк. 38.
148 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук- С. 410, 393.
149 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 156,- Арк. 71.
150 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук- С. 382.
151 Там само.- С. 383.
152 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 63.- Арк. 48.
228
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
батальйон зв’язку 1331 стрілецького полку, який прямував на фронт. Батальйон за-
знав значних втрат і був розпорошений.153
Влітку УПА здійснила ряд диверсій на залізницях. 10 серпня 1944 р. поблизу
с. Добротвора Кам’янсько-Струмилівського району Львівської області було пущен<
під укіс ешелон з боєприпасами. Наступного дня на перегоні Кам’янка-Струмилс-
ва — Ракетин пошкоджено залізничне полотно, внаслідок чого сталась аварія, буя
пошкоджено 8 вагонів військового ешелону.154
24 березня 1944 р. у Рівненській області відбили худобу, яку заготовляли бійс
1031-го стрілецького полку.
На початку квітня ліквідація поодиноких груп червоноармійців — бійців 8-го де-
сантного корпусу 155 — здійснювалась повсюдно в Коломийщині
У Волинській та Рівненській областях на березень 1944 р. було зареєстровано 13-
випадки нападів озброєних груп на військовослужбовців, обози з боєприпасами
продовольством.156 157 Аналіз подальших сутичок у тих областях показує, що власне
ЧА їх було все-таки небагато, а більше — з військами НКВД.
Під час протидії мобілізації до ЧА влітку 1944 р. у Городоцькому районі Львівсь-
кої області біля с. Ляхів великий загін напав на 214 бійців і 18 офіцерів, які її провс-
дили. В бою загинуло кілька офіцерів, повстанцями було захоплено бронемашину.
Червону армію теж залучали до боїв з УПА. Зокрема, наказ Й. Сталіна на такі д
1-го Українського і 2-го Білоруського фронтів існував уже до 6 березня 1944 р.158
В усіх полках 13 армії 1-го Українського фронту для боротьби з УПА створювад
спеціальні загони. В березні 1944 р. командування цього фронту виділило кавалерій-
ську дивізію, 20 броневиків і 8 легких танків.159 Партійне керівництво в областя
використовувало ці сили в боротьбі проти УПА. Так, у травні 1944 р. секретар Стані-
славського обкому партії Слонь повідомляв ЦК КП(б)У, що нестача власних сил н.
дала змоги прочесати плавні й чагарники побіля сіл Кардова і Драгосилова, де пере-
бували відділи УПА. Обком звернувся за допомогою до армії. 12 травня 2 роти 36-г
козацького полку Кубанської пластунської дивізії здійснили прочісування біля вказг
них сіл. У ході майже добового бою було вбито 150 упівців і 62 взято в полон.160
З весни 1944 р. армія тісно взаємодіяла в так званих “чекістсько-армійських опера-
ціях” з військами НКВД — НКГБ, що прибували в західні області. Ці війська придушх -
вали “відкриті військові виступи” УПА в північних районах Тернопільської област
В час підготовки до наступу військ 1 -го Українського фронту командуючий групи “Еней
(за даними Тернопільського обкому компартії) дістав наказ вивести з ладу основні шс-
сейні та залізничні комунікації фронту на ділянці Дубно-Кременець, не допустити від-
будови їх та приступити до активних дій проти Червоної армії.161
Та оскільки такі виступи УПА були невдалі, фронт стабілізувався, група “Еней
дістала наказ не виявляти активності, в сутички з військовими не вступати.
З 18 серпня по 9 вересня НКВД разом з військами 4-го Українського фронту про-
водили великі військові операції в Дрогобицькій області. За офіційними даними, тод
було вбито 1 174 і захоплено 1 180 націоналістів, затримано 6 тис. осіб, які ухилялись
від мобілізації.162 163
Такі операції проводились і в Станіславській області. Донесення начальника війсьь
НКВД з охорони тилу 4-го Українського фронту від 19 серпня 1944 р. сповіщає пр<
операцію проти відділу УПА з 250 вояків у Чорному лісі. Відділ було розбито.1
151 Гриневич Владислав. УПА і Червона армія (1944 р.) // Українська Повстанська Армія і національно-
визвольна боротьба в Україні у 1940-50 рр - К., 1992,- С. 192, 200, С. 195.
154 Там само.
153 ЦЦАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23,- Спр. 926,- Арк. 33.
156 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - К., 1998.- С. 46.
157 Гриневич Владислав. Цит. твір.- С. 195.
158 ГАРФ,- Ф. р. 9401 с/ч.— Оп. 2.- Д. 64,- Л. 157.
159 Десять буремних літ.- К., 1998 - С. 34.
160 Гриневич Владислав. Цит. твір.- С. 196.
161 Там само.
162 Там само.- С. 197.
163 РЦХИДНИ,- Ф. 17,- Оп. 125.- Д. 336.- Л. 165 об.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
229
НКВД стало відомо про зосередження тут близько 1 500 стрільців з УПА, про мобілі-
зацію до неї і т. ін. із захоплених у бою документів. З лютого по 1 червня у Рівненсь-
<ій області було проведено 500 чекістсько-військових операцій.164
Армія силами своєї контррозвідки — “Смершу” — сама займалась винищенням
збройного спротиву владі. Лише у квітні 1944 р. “Смерш” здійснив 444 такі операції
. 270 населених пунктах чотирьох областей. Із затриманих 9 тис. осіб 540 виявились
часниками ОУН і УПА, 260 було вбито. Затримані потрапляли чи до НКВД — НКГБ,
чи у військкомати, або й були засуджені військовими трибуналами.165
Антиповстанський характер мали й евакуаційні операції — відселення населення
з прифронтової смуги. Оунівське підпілля оцінювало ці дії як засіб, щоб зрушити з
місця населення і тим самим не дати йому харчувати дезертирів; до того ж червоно-
армійці, займаючи села, стали грабувати добро, що залишилось від евакуації.166 Ева-
суація мала на меті також позбавити УПА підтримки населення, І67офіційно ж вона
мотивувалась безпекою цивільного люду під час боїв. Тільки в Станіславській облас-
ті було відселено 5,5 тис. осіб, 65 сіл.168 Армія запроваджувала особливий військовий
режим, який теж мав сприяти боротьбі з УПА.169
Дуже вплинула на боєздатність УПА мобілізація в ЧА, яка проводилася зразу ж по
зайнятті армією територій Західної України. Ще на початку січня 1944 р. командуючі
фронтів, зокрема М. Ватутін, ставили перед М. Хрущовим питання, як буде проводи-
ись мобілізація до лав ЧА в цих регіонах України. Хрущов у доповідній до Сталіна
зі д 17 січня наполягав на тому, щоб мобілізація тут проводилась на загальних підста-
вах, тільки з більшою доскіпливістю відсіювати ненадійних і агентів.170 Так воно
надалі й відбувалось. Та місцеве населення — як за намовою ОУН(СД), так і за влас-
ної ініціативи — не дуже поспішало до призову в ЧА.
Яскраво це проявилося спершу на Волині. Так, у селах Володимирського району
Рівненської області з появою призивної комісії всі військовозобов’язані чоловіки піш-
ій в ліс, саботуючи мобілізацію. В селах Домбровицького району в березні був випа-
док збройної сутички при проведенні мобілізації.171 На початок квітня того ж року в
Колківському районі (колишня “Колківська республіка”) не з’явились у військкомат
близько 3 000 осіб. З сіл Куликовичів, Оржиці та ін. на призов не з’явився жоден.172
Власне, до армії призивали зразу ж по переходу цих територій до СРСР. Як це
зідбувалося вже в травні 1944 р. на теренах Станіславщини (Коломийщина), можна
> явити з вищецитованого звіту з підпілля. До сіл приїздили групи червоноармійців —
до 10 бійців з 2-3 офіцерами і реєстрували всіх чоловіків віком від 18 до 52 років.
Лікарський перегляд при військкоматах дозволяв брати у ЧА навіть явно нездатних
до служби. Від армії звільнено було лише місцевих активістів влади, комсомольців,
осіб духовного сану, працівників театру і залізниць.
Як зауважує автор звіту, хоч мобілізація проводилась добровільно, тих, хто не зго-
лосився до ЧА, вважали не дезертиром, але “бандитом — бандерівцем”.173
Різко негативною була реакція відділів УПА і щодо мобілізації на Львівщині. Так,
у с. Зубкові Сокальського району один із керівників відділу, В. Огінський, попередив
усіх, що в тих, хто піде на призивний пункт, буде знищено сім’ї. Частими були випад-
ки, коли відділи УПА забирали з собою в ліс чоловіків призовного віку. Так сталося з
150 особами в с. Жовтинцях Куликівського району. Відділи УПА виводили чоловіків
із сіл — Ялиного, Деревлян, Стрептува, Хутора Германівки Бузького району. З села
Побужина було взято 50 чоловіків. З села Ракотуші — 35.174 За цією ж інформацією
164 Десять буремних літ- К., 1998.- С. 75.
165 Гриневич Владислав. Цит. твір - С. 197.
,в6 ЦДАГОУ,- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 926,- Арк. 42.
167 Там само- Арк. 49-50.
168 Гриневич Владислав. Цит. твір.- С. 198.
169 УІЖ.- 1995.-№1.-С. 103.
170 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук- К., 1998 - С. 20.
171 Там само - С. 44.
172 Там само - С. 58.
171 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 926,- Арк. 16.
174 Там само- Арк. 158.
230
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
партійного працівника зі Львова від 9 листопада 1944 р. відомо і про напади боїво-
ОУН чи й відділів УПА на тих, хто проводив мобілізаційну компанію, про звільненню
колон мобілізованих зі знищенням чи розсіюванням охорони.
Дії відділів УПА щодо зриву мобілізаційних планів у певних областях і в певниі
час можна вважати ефективними. Так, у Станіславській області на 21 серпня 1944 р
мали з’явитися до райвійськкоматів ЗО 268 призовників, фактично прийшло лише
близько 15 тисяч.175
Така тактика дій УПА була зрозуміла: вона, по-перше, забезпечувала збройне під-
пілля людьми, демонструвала його силу. З іншого боку, хоч і побічно, до деякої мір
вберігала людей, адже не секрет, що цих новомобілізованих солдатів зі звільненії
від гітлерівців областей України часто-густо кидали на передову ненавченими і май-
же без зброї. Тому мобілізація у вересні 1944 р. 525 тис. осіб по Львівському військс -
вому округу завдала УПА, на думку В. Гриневича, більше шкоди, ніж військові опе-
рації радянських військ.176 Втім, виявилося, що не всі, хто пішов до лісу, були готов
і здатні боротись в УПА, часто вони піддавалися на заклики влади припинити боротьб
і зголошувались на явку з повинною.
Тому керівництво КП ОУН(СД) на ЗУЗ у “Тимчасових інструкціях” від 7 вереск-
1944 р. вказує, що до Червоної армії “не йдуть члени ОУН, юнаки та розконспірован
симпатики, цебто ті, що мають опинитися в наявних і новоорганізованих відділа
УПА, кругових самооборонних відділах чи в самооборонному підпіллі”. Інші категе -
рії населення повинні йти по мобілізації до ЧА.
Тим самим не буде нагромаджуватись нереволюційний баласт по селах і лісах
З іншого боку — треба було мати людей у Червоній армії, щоб вести відповідну робо-
ту серед українців Центру і Сходу України.177 Можу додати, що відмова від масове
протидії мобілізації до ЧА полегшувала почасти і становище населення, загроженс
терором за ухиляння від мобілізації; зрештою, і протидіяти таким масовим акція'
можна було до певного часу.
Успішними були і спроби збройного підпілля й УПА перешкодити збору сільсько-
господарських продуктів, який власті стали проводити зразу ж із поверненням ЧА
Причому, він проводився з урахуванням попередніх років, без строго визначених норм
без огляду на можливість його здати. Так, на Буковині з 10 травня по 15 вереси;
зібрали збіжжя за 1942—1944 рр., замовлено було ще й на 1945 р.178
Підпілля забороняло селянам здавати продукти державі. Так, на Львівщині піс.т^
наради голів і секретарів сільрад у райцентрі Сокольниках підпілля спалило 18 кг
хліба. За згоду на зборах селян здати хліб (в с. Кам’янці Магерівського район}
10 ініціаторів було розстріляно. За виконання держпоставок повісили голову сільради ~-
с. Бодусові (Богутині —?) Поморянського району. Здійснювались також напади на мли-
ни, маслозаводи, молочні пункти, забирались продукти, нищилось обладнання.179
Знову ж таки, з часом від подібної тактики прямих заборон населенню здават.
продовольство довелося відмовитись. Ті ж “Тимчасові інструкції” КП ЗУЗ рекомен-
дували контингент здавати, але неспішно. Підкреслювалось, що УПА “може конфіс-
кувати транспорти харчів”180.
Такі настанови щодо Червоної армії, її забезпечення людьми і продовольством
думаю, можна пояснювати й тим, що в очах населення, в оцінці діячів визвольного
руху ця армія об’єктивно сприймалась як окупаційна. Населення відчуло, що один
окупант вигнав іншого. Ця ж армія сприймалась як швидше російська, ніж радянсь-
ка — через мову командування, стан у ній росіян і неросіян. Не викликала в населен-
ня захоплення й поведінка офіцерів і рядових передових чи тилових військ, які велі
себе часто-густо як грабіжники, завойовники, чинили злочини на опанованих нимі
землях.
175 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 66.
176 Гриневич Владислав. Цит. твір.- С. 197.
177 Літопис нескореної України - Т. 2.- С. 153-154.
178 ОУН-УПА в роки війни/ Упор. В. Сергійчук- С. 415.
179 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - С. 158-159.
180 ЛНУ-Т. 2,- С. 154.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
231
4.4. УПА проти тоталітарного режиму:
від повернення більшовиків до кінця світової війни
Початок нової ридя ніш ції
З приходом ЧА на Волинь і Галичину там поновлюються органи
зртійної і радянської влади СРСР. Зразу ж після зайняття перших районів Рівненсь-
кі і Волинської областей стали організовувати обкоми КП(б)У і облвиконкоми та
чші обласні організації; наступним кроком стало створення районних органів влади.
Вже в березні 1944 р. для цього у Рівненську область послано 700 працівників,
Волинську — 500. Сільські органи влади комплектувались головним чином з місце-
•ого населення.
Для підсилення влади туди одразу було направлено 2 бригади військ НКВД і НКГБ.
•станні стали створювати в районах агентурну мережу, в тому числі з колишніх уже
пі членів УПА і УНРА. В областях поширювали звернення уряду УРСР “До учас-
- -іків так званих “УПА” і “УНРА”.181
З Коломийщини окружний провідник повідомляв, що серед комуністів, які з’яви-
ись у селах, є багато молодих людей, котрі раніше працювали в нашій мережі,
- тепер пішли до більшовиків і лишилися в селах (не були мобілізовані до
4.А.— Р. А.). Йшлося про села: Стовпчатів, Ковалівку, Мишин, Уторопи, Хом’яків-
-зке, Кулачківці.182 Можливо, це були 102 комсомольці, які виявились в частині Ста-
-іславської області й зареєструвалися в обкомі комсомолу (компартії).183
В кінці травня 1944 р. секретар Станіславського обкому КП(б)У М. Слонь скар-
жився, що в його розпорядженні є лише 236 партійних, радянських, торгових та ін-
.:их працівників на всю область (без працівників НКВД і НКГБ) і він укомплектував
-ими лише 17 районів.184 Спочатку вони розміщувались по районах від 3 до 9 осіб за
лкою схемою: секретар райкому партії, голова райвиконкому, начальник райвід ділу
4КВД, НКГБ. Ці особи займались як налагодженням господарського життя у містах,
ак і організацією влади й формуванням первинних парторганізацій. Останні, як мо-
<на зрозуміти, не виросли чисельно і на осінь 1944 р. Так, на жовтень 1944 р. в типо-
вому для Станіславщини Яблунівському районі районна організація КП(б)У нарахо-
вувала 17 осіб. Хто ж і звідки були ці люди? Керівництво, як можна зрозуміти, пере-
важно не з місцевих: перший секретар райкому — В. Анісімов, секретар райкому по
кадрах— І. Самусенко, голова райвиконкому— І. Голік, начальник райвідділу
НКВД — Ф. Філатов, начальник райвідділу НКГБ — Д. Огорелишев.185 Вся докумен-
тація в цьому обкомі, райкомах від 1944 р. і далі велась російською мовою.
По приходу в область Станіславський обком КП(б)У зразу ж опублікував 33 тис.
примірників звернення уряду УРСР “До так званих “УПА” і “УНРА” і 4 номери газе-
ти “Прикарпатська правда” накладом по 3 000 примірників.186 Нова влада негайно
.тала формувати для боротьби з націоналістами “истребительньїе отрядьі” від 30 до
100 осіб з місцевого активу і, як зауважує той же секретар обкому М. Слонь, в основ-
ному з поляків. Із с. Турків з’явились і 2 донощики зі списками на 100 бандерівців.187
Для того, щоб убезпечити номенклатурних працівників обкому і райкому, деяких
інших служб, зокрема заготівельних, оргбюро ЦК КП(б)У розподілило по областях
Заходу 3 000 пістолетів “ТТ”, залишивши в резерві для працівників самого ЦК ще
тисячу.188 Це було 10 травня, а 22 серпня секретар Львівського обкому КП(б)У І. Гру-
шецький просить М. Хрущова дати йому 3 тис. автоматів для озброєння партійно-
181 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук- С. 141.
182 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833.- Оп. І,-Спр. 132.- Арк. 61.
УЇЖ,- 1995.-№1.-С. 101.
184 Там само - С. 100.
185 Державний архів Івано-Франківської області - далі: ДА 1ФО.- Ф. 38-п- Оп. 1,- Спр. 8.- Арк. 4.
186 УІЖ,- 1995,-№ 1.-С. 102.
187 Там само.
188 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - С. 61-62.
232
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
радянського активу області.189 Здається, ця зброя таки пішла і не лише на Львівщину
начальник УШПР Т. Строкач передав НКВД УРСР значну частину зброї і боєприпа-
сів із запасів штабу.190
Та ж партійна організація Львівської області на 1 лютого 1945 р. значно зросла
нараховувала 4 624 особи, в т. ч. 1 201 кандидата у члени ВКП(б). Дві третини ком\ -
ністів залишались у Львові, інші комуністи переважно були в районних центрах
1 643 особи з молоді вступили до комсомолу в селах області, де було тоді створен
67 первинних комсомольських організацій.191 На березень того ж року в області ви-
никло 10 колгоспів і 22 ініціативні групи зі створення нових колгоспів. Радянізаш*
краю проводилась 12 тисячами працівників, які прибули зі Сходу, серед них буя
4 250 комуністів — тобто майже всі комуністи в області були не місцеві.192
Дуже важливим і чи не головним елементом радянської влади в цей час була збройні
сила. Силою, що поборювала УПА й підпілля, крім власне армії, стали колишні пар-
тизанські загони. Вже в березні 1944 р. на затвердження Першого секретаря ЦЬ
КП(б)У М. Хрущова було подано план ліквідації українських націоналістів загонам
радянських партизанів. Тоді їхні дії мали поширюватись тільки на Житомирську, Рів-
ненську, північ Тернопільської і Кам’янець-Подільської областей. Планувалось зат-
яти до 8 000 партизанів, а на випадок чого — й 12—15 тисяч.193 Невідомо, чи здійс-
нився цей план, але 15 квітня 1944 р. Т. Строкач наказує партизанам активізував
боротьбу проти ОУН і УПА.194 А деякі загони червоних партизанів, які лишилися е
тилу ЧА, тепер залучались до боротьби з УПА. Такий наказ дістала 17 серпня 1944 р
дивізія П. Вершигори, загін Яковлєва і загін Куницького.195
Війська НКВД спочатку з підтримкою фронтових частин, а згодом самостійно.;
першу чергу були задіяні проти УПА. Так, уже на початок березня 1944 р. було напра-
влено додатково до 4 бригад внутрішніх військ (НКВД) і 4 прикордонних полки
охорони тилу. Зокрема, у Рівненську область, направлялись 2 дивізії, 4 бригади
1 кавалерійський полк і 1 танковий батальйон військ НКВД, усього ж у Рівненській
Волинській областях стало 28 000 особового складу.196
На той же березень 1944 р. Державний комітет оборони (ДКО) СРСР був поін-
формований про склад і структуру УПА в Україні. Л. Берія від імені НКВД сповіща?
про такі заходи для її ліквідації:
1. Створення 7 оперативних військових груп під керівництвом відповідальних пра-
цівників його наркомату в Луцьку, Рівному, Сарнах, Костополі, Острозі і Домбрів-
ниці.
2. Ужиття запобіжних заходів на дорогах, залізницях, у райцентрах.
3. Оголошення місцевому населенню даних про арештованих членів ОУН і УПА
засуджених військовими трибуналами до розстрілу.
4. Сім’ї оунівців (чи тих, хто перебуває в бандах) та засуджених за активну антира-
дянську діяльність беруться на облік для виселення їх у східні області СРСР. План\ -
валось виселення і жителів тих населених пунктів, більшість чоловічого населень-
яких перебуває “в бандах”, а жителі надають бандитам допомогу продовольством
переховують їх.197
Ці приписи Л. Берія в основі своїй містили начерки перших планів боротьби
українським збройним підпіллям. Берієвська служба послідовно застосовувала ц
напрями наступні 10 літ, потроху їх розвиваючи. Вже 28—31 березня планувалось
виселити 600 сімей.198 3 15 по 20 квітня в цих двох областях і Тернопіллі енкаведист;
,к9 Там само- С. 107.
190 Там само - С. 109.
191 ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 1691,- Арк. 96.
192 Там само - Арк. 98.
193 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук- С. 55.
194 Там само - С. 59.
195 Там само,- С. 105, 106, 108. Останній - дещо пізніше.
196 ГА РФ,- Ф. 9401 с/ч.- Оп. 2.- Д. 64.- Л. 157.
,,г Там само,- Л. 172.
,9* Там само.- Л. 217.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 233
збили 190 осіб, поранили — 15, заарештували — 575, затримали 790 осіб, які ухиля-
лись від призову до ЧА.
З того ж часу система стала практикувати використання захоплених оунівців і упі-
зців в якості провідників і навідників на діюче підпілля.199 В ДКО кожних 5, згодом
. 0 днів ідуть повідомлення на ім’я Сталіна або членів ДКО за підписом Л. Берія,
чаркому НКВД — про хід боротьби зі збройним рухом опору в західній частині СРСР.
За перші три місяці цих чекістсько-військових операцій у тих трьох областях —
' 5 лютого по 3 травня 1944 р.— війська НКВД (за даними самого відомства) мали
225 зіткнень зі збройним підпіллям, в яких було вбито 9 420 і поранено 210 осіб,
ахоплено 9 480. НКВД заарештувало 2 357 оунівців і 1 294 з’явилися в органи влади
повинною. Вельми скромними в цих зіткненнях виглядають втрати самого НКВД —
. 7 співробітників, бійців і офіцерів внутрішніх військ — 460, вбитими і поранени-
ми— 343.200
Режим, який знову повертався в Україну з Червоною армією, опирався не тільки
-а голу силу. Сталін і його оточення під кінець Другої світової війни пообіцяли україн-
_ям те, про що й не згадували німці: втамувати їхні патріотичні почуття. Правда, це
швидше була бліда копія нової “українізації’”: встановлення ордена Б. Хмельницько-
о, перейменування чотирьох фронтів на Українські, введення наркомату військових
.прав (очолив генерал Василь Герасименко) і зовнішніх справ (Олександр Корній-
-ук), наркомами освіти і культури стали поети Павло Тичина і Микола Бажан. Украї-
на. врешті-решт, навіть формально (юридично) стала країною-засновницею ООН.201
Прямо і побічно ці дії Москви були спрямовані проти українського визвольного
руху, доводячи його абсурдність в умовах існуючої і такої, що зміцнюється, українсь-
- зі радянської державності.
ЦК КП(б)У вів, починаючи чи не з 1943 р., широку пропагандистську кампанію
дія ідеологічного забезпечення боротьби зі збройним рухом і підпіллям. Вже в пер-
_ому “Зверненні керівників УРСР до населення окупованих районів України про
боротьбу з українськими націоналістами” від 12 січня 1944 р. за підписами М. Гречу-
и, О. Корнійця і М. Хрущова (відповідно — голова Президії Верховної Ради, голова
Заднаркому і секретар ЦК КП(б)У) дається лінія на повне відторгнення визвольної
горотьби. Автори “Звернення” стверджували, що ворогом українського народу є “зграя
-імецько-українських націоналістів. Всілякі оці бандери, мельниківці, бульбівці, за-
продавшись Гітлеру, допомагають йому уярмлювати наш народ, нашу Україну”202.
Таке твердження було повністю брехливим, але дозволяло зобразити і в Україні, і в
. віті український визвольний рух як посібника гітлерівців, тим самим не лише прирі-
аючи його на міжнародну ізоляцію, а — що гірше — очорнююючи його, даючи змо-
х боротьбу проти фашизму ототожнювати з боротьбою проти визвольного руху.
В такому ж дусі з’явилося Звернення Президії Верховної Ради УРСР та Ради На-
родних Комісарів УРСР від 12 лютого 1944 р. до учасників збройних формувань
храїнських націоналістів з пропозицією припинити боротьбу проти радянської вла-
-и. 203 УНРА і УПА тут подано як такі, що не боролися проти гітлерівців, але борють-
:я проти ЧА і проти польського населення. Ці дії, як наголошувалось, — наслідок
вказівок Гітлера, який нацьковує поляків на українців і навпаки. 204 Документ цікавий
тим, що вперше проголошував амністію тим членам збройних формувань, які пе-
рейдуть на бік радянської влади. УПА і УНРА тут протиставлені Червоній армії,
_ УРСР і СРСР — ще не здобутій самостійній Україні. За свідченням сучасного істо-
рика, тільки за період з вересня 1944 р. до середини листопада 1945 р. з’явилось п’ять
подібних звернень. 205 Вони мали підтримку і ЦК ВКП(б): там 27 серпня виходить
Там само.-Л. 215.
200 Там само.- Д. 65.- Л. 32.
201 Грицак Ярослав. Нарис історії України,- С. 250.
202 ОУН-УПА в роки війни / Упор. В. Сергійчук- С. 131.
203 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук- С. 24-30.
204 Там само - С. 27.
205 Павленко Ірина. Радянський режим проти українського національно-визвольного руху в Західній Україні
Розбудова держави - 1999,- №1-6-С. 158-166, С. 160.
234 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
постанова “Про недоліки в політичній роботі серед населення західних областе
УРСР”. Цій постанові був присвячений пленум ЦК КП(б)У 22—24 листопада 1944 г
Не забарилась і наступна постанова ЦК ВКП(б) “Про засоби допомоги західним о
ластям Української РСР в справі поліпшення масово-політичної і культурно-просв:-
ницької роботи”. Засобами пропаганди ставало радіо, преса, тисячі агітаторів. Вже
травні 1945 р. у західних областях України видавали 170 обласних, міських і район-
них газет, із квітня 1945 р. в Києві двічі на тиждень виходила газета “Радянські
селянин”, двічі на тиждень друкували спеціальні сторінки для регіону централь -
республіканські видання: “Радянська Україна”, “Правда Украиньї” та інші. 206 На літ
1945 р. 5 тис. агітаторів “переконували” населення в тому, яка добра радянська влад,
і які погані вороги народу — буржуазні націоналісти. Проводились численні зборі
мітинги. Так, лише в Дрогобицькійд>бдасті з цього приводу за листопад — груде?.
1944 р. було проведено 4 373 збори.
Влада могла діяти і через кадри комсомолу й партії, що поступово творилися
місцевих. Так, у січні 1945 р. в селах регіону вже нараховувалося 185 первинних ор-
ганізацій комсомолу з числом членів 27 тис. осіб. Чисельність компартії в кінці 1945 г
становила 33 165 осіб.207
Практикувались обласні й районні збори-наради селян, учителів, молоді, жіноі
активісток, сільської інтелігенції. На одній із таких нарад учителів західних областе
УРСР 5-9 січня 1945 р. виступив із програмовою розгромницькою доповіддю Д. М-
нуїльський 208 (пам’ятник якому й понині стоїть неподалік Верховної Ради в Києві
На такого роду зібраннях другим питанням, як правило, стояло: про боротьбу прот
українсько-німецьких націоналістів.
Збройне підпілля загалом вело оборонну боротьбу проти перева-
жаючих військово-поліційних сил тоталітарної держави. В цих умовах наступальнок
мала би бути політвиховна робота в середовищі УПА і ОУН, а головно — пропаганд
й агітація серед населення як з метою поширення ідей української революції, так і
необхідності протидії масованій більшовицькій пропаганді.
На той час це здійснювалось як системою ідеологічного вишколу кількох ступе-
нів, так і поширенням листівок, підпільних брошур, на мітингах і зборах населення
Від 1944 р. ця робота проводилася VI відділами (політвиховання) при штабах різни'
рівнів. Шефом політвиховного відділу КВШ УПА-Північ у 1943—1944 рр. та ГВШ
1944—1945 рр. був Я. Бусол (“Галина”). Шефом такого ж відділу КВШ УПА-Захід \
1944—1946 рр. був П. Федун (“Полтава”). Під їхнім зверхництвом було видання га-
зет і журналів в УПА, а таких було десятки. Це: “До зброї” (редактор — Я. Бусол)
“Повстанець” (редактор — Микола Дужий — “Вировий”), що виходили у Галичині
Станіславський тактичний відтинок публікував журнал “Чорний ліс”, калуський так-
тичний відтинок — журнал “За волю України”, група “Говерля” публікувала “Шлях
Перемоги” (Михайло Дяченко) та ін.209
Інше джерело видань пропагандистського характеру й далі виходило з-під оруди
ОУН. Головним органом останньої був журнал “Ідея і чин” (1942—1946 рр.) під ре-
дакцією Д. Маївського — “Думи”, Мирослава Прокопа — “Володимира”. Згодом стали
виходити і видання УГВР. Мені доводилося вже писати про зміст і суть статей у де-
яких із цих видань.210 У даному випадку зверну увагу на те, які цілі ставилися перед
206 Масловский В. И. В борьбе с врагами социализма. К.: Вища школа, 1984.- 187 с - С. 99.
207 Там само.- С. 96.
208 Мануїльський Д. 3. Українсько-німецькі націоналісти на службі у фашистській Німеччині: Доповідь на
нараді вчителів західних областей України 6-го січня 1945 р.- К., 1946.- 24 с.
209 Содоль Петро. Цит. твір.- С. 44.
2,0 Див.: Розумом і серцем,- К„ 1999.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
235
пропагандою й агітацією провідними діячами ОУН до приходу більшовиків і які за-
лишались подекуди не лише до кінця світової війни, а й надалі. На жаль, авторство
лих нотаток встановити не вдалося. Головну роботу,— уважав автор одного з таких
документів,— слід було повести за опанування Осередньо-східних українських зе-
мель (ОСУЗ). При цьому слід було б не ізолюватися від більшовицької дійсності,
з найактивніше її опановувати й виходити на міжнародну арену.
Практично ж треба опанувати ЧА, бо лише вона в СРСР здатна підняти зброю на
антирадянську боротьбу. Цей автор не бачив повторення ситуації 1918 р. після цієї сві-
тової війни, а тому, зважаючи на те, що революцію треба буде самим вести на Сході
України, ще раз підкреслював необхідність збагнути Схід України психологічно.
Для пропаганди на Сході потрібно видати такі брошури, які б показували, що є
більшовизм насправді, — уважав той же автор. Це мала б бути серія, яка висвітлюва-
на б такі питання:
• Чому відбулась лютнева революція в Росії і що вона дала народам, які насе-
тяють Росію?
• Жовтнева революція — це боротьба більшовиків за владу зі своїми політичними
противниками. Що народи Росії пожали в Жовтневу революцію?
• Як більшовики подавили національні революції поневолених народів Росії?
• НЕП — закріплення терористичної диктатури більшовиків.
• Розкуркулювання, колективізація, сталінські п’ятирічки — це підготовка біль-
шовиків до загарбницької війни.
• Економічна політика більшовиків у 1939—1941 рр.
• Гітлерівсько-сталінські війни 1941—1944 рр. (Тут важливо висвітлити, що дало
силу більшовикам для наступу).
• Як Сталін піклується про людину в СРСР? Чи є свобода людини в СРСР?
• Як більшовики спотворювали душу молоді? Чого варте піклування і виховання
більшовицької молоді в СРСР?
• Донощицтво, зрада, сексотство — моральні основи більшовицького виховання.
• Що таке “совітська Родіна”, правда про неї.211
Не тільки ціла серія, але й окремі брошури мусять мати певну цінність і з усіх
боків підривати більшовизм. Ці брошури треба видавати російською мовою від імені
комітету поневолених народів, за потреби робити український переклад.
З іншого боку, той же автор уважав за необхідне підготувати серію брошур, в яких
зисвітлювати всі позитиви нового ладу, за який бореться ОУН. У тих брошурах слід
висвітлити питання:
• свободи народам і людині — це одинока програмова ідея сучасності;
• робітниче питання;
• селянське питання;
• працю інтелігенції — на службу батьківщині;
• державний устрій майбутньої України.212
Водночас, той же автор пропонував підготувати і ряд листівок до різних народів
СРСР.
Такого роду брошури, що викривали існуючий в СРСР порядок речей і показува-
ли перспективи української державності, як відомо, були написані й надруковані впро-
довж наступних сорокових. Авторами їх стали: Д. Маївський, О. Дяків-Горновий,
П. Полтава, В. Галаса та ін.213 Ці брошури, як і спрямування пропаганди, було розра-
ховане на тривалий час.
По суті, творились альтернативні існуючому режиму зразки публіцистики, історії,
філософії. Частина цих праць стала основою написання вишкільних курсів. Насам-
перед — найвищих рівнів, що не втратили, як на мене, актуальності й нині.
Методичні вказівки з пропаганди серед червоноармійців у час повернення ЧА ре-
комендували хвалити їх, що вони прогнали німецьких загарбників, стверджувати, що
2 1‘ ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 63.- Арк. 47-49.
2 12 Там само- Арк. 49.
2 13 Докладніше про цс див.: Анатолій Русначенко. Розумом і серцем - К., 1999 - С. 1.
236
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
український народ боровся з гітлерівцями.214 Паплюжачи німецькі здирства, треба
підкреслювати, що такий же і сталінський режим, змінилась тільки назва окупанта.
В розмовах із червоноармійцями варто було виявляти і їхні національні почуття як
представників різних народів.2,5
Для широкого застосування було призначено й методичні вказівки “На допомогу
пропагандистам” з видання ОУН від 1944 р. Зміст пропаганди в той час визначався
ставленням українського визвольного руху, ОУН до війни, що тривала. Гаслом часу
мало стати: “Перетворимо імперіалістичну війну на боротьбу поневолених народів
за волю!”.2'6 217 У зв’язку з цим серед народу, а передусім — червоноармійців, мали б
ширитися гасла: “Геть імперіалістичну війну-руїну для поневолених народів!”, “Геть
Гітлера і Сталіна, геть війну!”, “Сталінсько-комуністично-більшовицько-партійні кла-
ни і НКВД — на фронт!” та інші. В пропаганді треба ставити питання: хто винен \
цій імперіалістичній війні і яке її майбутнє, за що борються поневолені народи й укра-
їнський народ. Треба було роз’яснювати різне ставлення українського народу до ін-
ших народів та імперіалістичних клік. Цей же документ наголошує ще раз на відпові-
дальності росіян за характер чинних порядків у СРСР. Бо російсько-більшовицький
імперіалізм — це нещастя усіх поневолених народів. І російський народ бував деко-
ли предметом експлуатації і [змішування—?] у руках російсько-більшовицьких імпе-
ріалістів. Шлях російського народу — побіч з іншими поневоленими народами.2,7
Пропаганда наша,— веде далі автор документа,— повинна чітко ставити питання,
проти кого ми боремось. Є у нас певна спільність із ЧА — вона перемагає не ради
Сталіна і його кліки, а в ім’я поборювання німецького імперіалізму. Новим у цій вказі-
вці було обгрунтування ще одного моменту боротьби проти “сталінського комуно-біль-
шовизму” (термін з документа, часто вживаний). Це сталінська кліка зрадила револю-
цію 1917 р. Сталін понищив усі її здобутки. Сталін і його оточення— зрадники
всесвітнього пролетаріату, бо з 1939 р. за рахунок договору між СРСР і Німеччиною
годували гітлерівців, давали Гітлеру бензин для завоювання Європи. В цій аргумента-
ції бачимо спробу пристосуватися до свідомості пересічного українця, використати біль-
шовицьку риторику, теорію проти самих більшовиків: останні, хоч і кричать, що вони
виразники інтересів пролетаріату, насправді — його найлютіший ворог.
Сила нашого руху — в нашому народові, в його співпраці з іншими народами. Так
слід було наголошувати в пропаганді. Вести її в середовищі ЧА пропонувалось також
виданням листівок і брошур рідною мовою солдатів. Дієвою формою пропаганди
стали б гасла і кличі, написані в публічних місцях. Від загальних кличів слід було
переходити до конкретних вчинків: дезертирства, непослуху і непідпорядкування
НКВД. Значна увага у пропаганді серед мас відводилась і так званій “шептанній про-
паганді”, тобто поширенні всіляких чуток серед населення, ЧА: про невдачі на фрон-
ті, про заломлення сталінського режиму, про перемоги повстанців і т. ін.218
Ситуація ускладнювалася й тим, що протягом більшої частини 1944 р. УПА і ОУН
доводилось відкидати звинувачення більшовиків, що вони служать німецькому оку-
панту. Але й німці, що ще недавно зображували українських повстанців як агентів
Москви, тепер по один бік фронту вітають антирадянську боротьбу УПА, а по ін-
ший — німецька пропаганда зве їх бандитами, закидає співпрацю з більшовиками.219
Зміни пропаганди торкнулися в 1944 р. і самої УПА. За вказівками організаційно-
го референта КП ОУН на ЗУЗ від 7 вересня 1944 р. в кожний самооборонний кущ
призначався пропагандист і його заступник. Ним мав бути політично розвинутий член
ОУН. На нього покладалась політико-виховна робота серед бійців самооборонного
куща протягом однієї-двох годин на день. Цей же пропагандист мав проводити робо-
214 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 63.- Арк. 78.
2И Там само - Арк. 80. Одним з перших зразків тих листівок є: “До раненого бійця”,- ЦДАВОВіУУ-
Ф. 3836,- Оп. 1- Спр. 63.- Арк. 76.
2,6 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 63,- Арк. 83.
217 Там само.- Арк. 86.
2,я Там само - Арк. 88.
2*’ Не дозволимо сплямувати наш самостійницький прапор! // Десять буремних літ І Упорядник В. Сергій-
чук.- К., 1998.- С. 80-84.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
237
~у з цивільним населенням: систематично повідомляти про боротьбу і перспективу
визвольного руху, пояснювати підступність більшовиків у поневоленні українців, гур-
вати народ навколо руху і паралізувати всі ознаки зневіри. Пропагандист мав вести
’оботу серед бійців і командирів ЧА. 220 Він не мав права обійти й розкладання воро-
з: повинен був поширювати пропагандивну літературу під час рейдів. Ієрархія тих
пропагандистів ішла, як відомо, від куща до району, до повіту, округу, області, краю.
Політвиховник мав бути і в кожному відділі УПА, як правило, — з членів ОУН.
Ча збройні відділи припадало до половини всієї літератури, що випускало підпілля,
'працьовану літературу ті відділи мали поширювати серед населення під час своїх
’ ей дів.
З наступного 1945 р. в моєму розпорядженні пропагандистських вказівок майже
- емає. Чинними пропагандивними матеріалами залишалися статті з “Ідея і чин”, ор-
ану Проводу ОУН(р).
Звертає на себе увагу стаття К. Дніпрового “Шляхи й перспективи” 9 числа цього
• ?ку. Автор подає своє бачення умов, коли можна буде підняти проти імперіалізму
- зроди Сходу Європи. Для цього треба відповісти на всі національні і соціальні пи-
-іння тих народів. Розв’язання їх має бути кроком уперед. На думку К. Дніпрового,
зстарілі зразки, які могли б усунути деякі хиби більшовицької системи, але водночас
згнули б за собою давні болячки капіталістичної системи, тут не підійдуть. Перепе-
ли ву треба дати народам Сходу у вигляді ідеї волі: “За повну волю народів” і “За
?вну волю людини в суспільстві”.221
Водночас, дійсність штовхала в боротьбі на придушення більшовицької волі,
повідомленні до всіх директорів, завідувачів та вчителів від 1945 р. УПА висувала
•моги протидії більшовицькому вихованню у школах. Зокрема, вчителям наказува-
всь не допускати вироблення радянського патріотизму та прищеплення любові до
юбого батька Сталіна”. Заборонялось вести антирелігійну пропаганду, змушувати
- тей до участі у різних більшовицьких святкуваннях. Особливо негативною була
установа визвольного руху щодо втягування молоді до радянських організацій —
мсомолу і піонерії. Учителі, які вступлять у комсомол, вважатимуться зрадниками
-граїнського народу і відповідатимуть перед революційним судом. Хто вступив —
2-й порве зв’язки з цією організацією. 222 Пропаганда й агітація переходила у револю-
- мну практику.
Ідрогіни оороніьіїа УНЛ і підні і.ія до іимо 1944—1945 рр.
На середину 1944— початок 1945 року завершилось формування
. повних тактичних одиниць УПА. Звичайно, перш за все це стосується УПА-Захід.
: ^на складалася з чотирьох військових округ: Львівська ВО №1 — курінь “Шутая”
’ >0—800 стрільців), окрема сотня “Савича” (100—120 стрільців); Дрогобицька ВО
_2 складалася з куреня “Бойків’’ (800—900 стрільців),, сотень “Бея” (Т502— 160 стріль-
_з) і “Явора” (863-7ІОО стрільців); до Тернопільської ВО №3 входив загін “Бондарен-
(до 2 тис. стрільців), загін “Рена” (до 2 тис. стрільців), окремі курені “Яструба” (до
>00 стрільців), “Бистрого” (600—700 стрільців), “Чорного” (400—500 стрільців).223
У Станіславській області (нинішня Івано-Франківська) діяла ЧВО — “Говерля”. До
. входили 3 бойових відтинки: “Гуцульщина”, “Чорний ліс” і “Мигура”. В кожному з
_ л та інших відтинків було 3—5 куренів по 2—3 сотні в кожному. 224 В ЧВО це були
* рені “Бойка” (600—700 стрільців), “Хмари” (500—600 стрільців), “Іскри” (600—700),
2° ДНУ- Т. 2,- С. 155.
21 Літопис УПА.- Т. 24.- С. 392.
222 Десять буремних літ І Упор. В. Сергійчук- К., 1998.- С. 257-258.
221 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр.- К., 1999 - С. 93.
24 Цимбал Микола. Організаційна структура формувань УПА, які діяли в Івано-Франківській області в
-3-1947 рр. // Матеріали наукової конференції “Організація Українських Націоналістів і Українська Повс-
:ька Армія (історія, уроки, сучасність)”.- Стрий, 1993- С. 97-98, С. 97.
238
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
сотні “Ромка” (200—220), “Ясмина” (120—140), “Ясеня” (160—180), “Довбуша” (180—
200), “Шрами” (150—160 стрільців). 225 А. Кентій вказує, що кількість стрільців в УПА-
Захід становила 10 тис. осіб. 226 М. Цимбал налічував у складі 4 ВО “Говерля” 16 куре-
нів і 50 сотень, у тому числі й тих, які оперували окремо, а всього в УПА в Станіславе^ -
кій області було 30 тис. стрільців. 227 Думаю, що реальна цифра, з урахуванням курен :
і сотень, які називає М. Цимбал, у 1944 р. була більша, ніж наводить її А. Кентій.
півтора чи й два рази — тобто до 15—20 тис. Зростання чисельності УПА-Захід припа-
дає на межу 1944—1945 рр.
Восени 1944 р. змінилася структура управління УПА-Північ і ОУН у цьому кра
Замість обласних Проводів і військових округ (груп) створювались єдині генераль-
округи: генеральна округа № 1 “Завихост” (з провідником Дубовим і командиром з’єі
нань УПА “Рудим”), генеральна округа №2 “Тютюнник” (провідник ОУН і команд] -
УПА “Верещак”), генеральну округу №3 очолював “Верес”, командиром з’єднан?.
УПА був “Еней”. Кожне зі з’єднань, що входили в ці округи, складалося з кількі
бригад, в яких було 3—4 загони. Так, у групі “Тютюнник” були з’єднання “Хмельн* -
цький”, “Базар”, “Крути”, “Петлюра”.
На межі 1944—1945 рр. Генеральні округи КП ОУН на ПЗУЗ і УПА-Північ бу~
переформовані в Північно-Західний край “Хмельницький” (провідник— Дубови.
командир з’єднання груп УПА “Завихост” — “Рудий”) і Східний край. В останньо\'
провідником ОУН був “Еней”, командиром з’єднань УПА — “Верещак”. 228 Кожен
країв мав по чотири військові округи. У “Хмельницькому” це були: Брест-Литовсь? _
(№100), Ковельська (№200), Луцька (№300), Холмська (№400).229 Загальна чисел,
ність усієї УПА-Північ, на мою думку, становила до 16 тис. вояків на початок 1944 г
і до 12 тис.— на середину цього ж року. Від середини 1944 р. починається зменшенг
чисельності УПА-Північ. До 4—5 тис. стрільців було у відділах УПА-Південь і УПА
Схід (хоч щодо останньої як окремої складової УПА маю сумнів, швидше так інол
називалась та ж УПА-Південь). 230 За П. Содолем, навесні 1944 р. у складі УПА-Піе
день були курені “Сторчака”, “Мамая”, “Довбешка”, “Птаха”, “Бистрого” (Я. Біли-
ський), “Докса”, “Бувалого”, “Лиха”, “Макса”, “Саблюка”. На осінь 1944 р. з’єднан-
ня груп УПА-Південь складалося з Дубненського куреня (командир “Чернець”), Кр=
м’янецького куреня (“Докс”), Здолбунівського куреня, Кам’янець-Подільського куре-
ня (“Бистрий”), Вінницького куреня (“Панько”).
Доволі своєрідною у цій мережі залишалась УПА на Буковині. На початку квіт?
1944 р. тут із поверненням зі Станіславщини учасника куреня ОУН Войновського В.
силя Шутки — колишнього вчителя, псевдо “Луговий” — почалось творення збройні’
груп у селах Вижницького і Путильського районів. Згодом вони об’єднались під нач_
лом В. Лугового.231 Бойові дії він почав з НКВД, громлячи радянську адміністрацію
У червні 1944 р. Буковинський курінь В. Лугового (так його було названо) перед:-
слокувався до Долішнього Шепота, де дістав поповнення — декілька сот повстанцю
з Галичини і став налічувати 600 стрільців. Формація стала називатися Буковинсьь.
Українська Самооборонна Армія.232
Таким чином, загальна чисельність УПА в 1944 р. становила близько 30 тис. воя
ків. Німецькі поліцейські чини подавали цифру 80—90 тис., радянські — до 100 тис
а на Заході — й до 200 тис. осіб. Першої цифри (30 тис. вояків) дотримується й Петр
Содоль. 233 Звичайно ж, пройшли через УПА в декілька раз більше осіб, але встанови-
ти їх число навряд чи можливо за браком даних.
225 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 93.
226 Там само.
227 Цимбал Микола. Цит. твір.- С. 98.
22Я Кентій А. В. Цит. твір.- С. 76-77.
229 Там само.
230 Шанковський Л. Історія українського війська.- Київ, 1991.- 2-е видання,- С. 91.
231 Дуда Андрій, Старик Володимир. Буковинський курінь в боях за українську державність,- С. 19"
Пссвдо цієї людини стало вживатися в документах і дослідженнях як справжнє.
232 Там само - С. 210.
2,3 Содоль Петро. Українська Повстанська Армія. 1943-1949 - С. 48.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
239
Далі зупинюсь на низці бойових дій, які провели курені, відділи і підвідділи УПА
в цей період, зважаючи на те, що певні аспекти збройного руху докладніше вже висвіт-
лено іншими авторами.
До першої половини березня 1944 р. відбувались окремі сутички відділів УПА-
Північ з військами НКВД. Від середини березня точаться більші бої УПА з прикор-
донними військами, що входять до складу НКВД.234
У квітні — травні 1944 р. проводилась велика чекістсько-військова операція проти
УПА, про яку вже згадувалось вище. Це була акція в лісах над р. Горинню. Відділи
УПА, потрапивши в оточення і відбиваючись 9 год., під керівництвом “Гамали”, “Мак-
сима” й “Однорога” з великими втратами перейшли тоді в Пустомитівські ліси.
15 квітня більшовики, застосовуючи танки й авіацію, вели наступ на загони “Енея”
і “Дубового”. 235 Ці бої з різними куренями тривали на Волині й Поліссі увесь квітень.
Найвище піднесення тих зіткнень — бій під Гурбами 23—24 квітня 1944 р. Загони
командира Ясеня і групи УПА-Південь (до 4 тис. вояків) були оточені з застосуван-
ням артилерії, авіації і танків по лінії Обтів — Остріг — Шумськ — Крем’янець. Ге-
неральний наступ почався 24 квітня о сьомій год. Бій точився до ночі, основні сили
повстанців таки вирвались із оточення.236
Й надалі групи УПА-Північ вели широкі бойові дії, незважаючи на низку проб-
лем, які створив перед ними перехід фронту і з’ява військ НКВД. Так, у 1944—1945 рр.
група УПА “Тютюнник” провела проти радянських війск 77 боїв, влаштувала 32 за-
сідки, здійснила 28 акцій. 237 Весною 1944р. її відділи були добре виснажені, але в
цілому перехід фронту витримали.
29 липня 1944 р. відділ цієї групи вчинив напад на пункт ВНОСу (Войска наблю-
дения, оповещения и связи) у с. Вирі, район Клесів. Втрати відділу — 2 вбитих. Во-
рожі втрати: 11 убитих, здобуто 3 автомати, 9 гвинтівок, 1 радіоапарат. 238 Таке зни-
щення ВНОСів було не поодиноким явищем.
Найбоєздатнішою на Волині залишалась група “Заграва”. Основними напрямами
її діяльності в 1944 р., судячи зі звіту за лютий-грудень того року, було: комплекту-
вання всіх структур і закріплення терену за повстанцями, очищення від ворога, опа-
нування тактично вигідних позицій, вишкіл кадрів. Засобами досягнення цих цілей
стало нищення станиць НКВД, “стрибків”, адміністрації, засобів зв’язку і сполучень,
обстріл райцентрів, щоб ворог залишався лише в райцентрах. Військові дії проводи-
лись роями, чотами, півсотнями, сотнями і зрідка — куренями, влаштуванням засі-
док і наскоків 239 — тобто найперше партизанськими методами. На озброєнні повстанці
мали гармати і міномети.
Відділи УПА систематично проводили й диверсії на залізничних і шосейних шля-
хах. На півночі Тернопільщини так чинила ВО “Богун” під командуванням “Енея” на
комунікаціях в районі Дубно— Кременець. У серпні—грудні 1944 р. лише на Ко-
вельській залізниці сталося 11 підривів поїздів, знищено 7 мостів, здійснено 3 напа-
ди на залізничні мости. Не обійшли увагою повстанці й лінії зв’язку. З 25 вересня по
25 жовтня 1944 р. було зрізано й підірвано 179 телеграфно-телефонних стовпів, зни-
щено 9 тис. м. ліній зв’язку.240
В боях з підрозділами ЧА й, особливо, НКВД групи УПА несли значні втрати як у
вояках, так і в командирах. На час розформування (початок 1945 р.) вона, за свідченням
"Верещака” (Ф. Воробець), втратила в боях 14 курінних командирів, а з 50 сотенних у
строю лишилось тільки троє. За свідченням того ж таки Ф. Воробця, група “Заграва”
під орудою “Дубового” в першій половині року втратила до 50% свого складу.241
234 Шанковський Л. Історія українського війська.- К., 1991,- С. 87.
235 Там само. - С .90.
236 Гам само- С. 92. Втрати того бою ця книга подає так: загинуло 80 повстанців і 120 більшовиків.
237 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838,- Оп. 1.- Спр. 84-а,- Арк. 19-44. В липні 1944 група “Тютюнник” дістає назву “ЗГ”.
238 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 81.
239 Там само - С. 80.
240 Там само - С. 84.
241 Там само - С. 82. Сам Ф. Воробець потрапив у полон на початку 1946 р. Тоді він був заступником
провідника ОУН на ПЗУЗ.
240
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Командири груп і крайові провідники прагнули узагальнити досвід переходу фро-
нту і перших місяців боїв з війсками НКВД, опору радянській владі. Першу з відомих
мені спроб аналізу боротьби зроблено на нараді в червні 1941—1944 рр. в Точевитсь-
ких лісах. У зібранні взяли участь командири груп “Богун” і “Заграва” й представни-
ки від УПА-Південь (Схід) В. Кук і “Ясень”. На цій нараді “Леміш” (В. Кук) запропо-
нував командирам, щоб УПА діяла невеликими підвідділами (до чоти) і зосередила
увагу на пропаганді, поєднаній з бойовими операціями. Тим самим буде збережено
сили руху від втрат, які неминучі в усіх випадках відкритих зіткнень з військами.242
З Волині, головно від групи “Тютюнник” (“ЗГ”), з УПА-Південь (весна—осінь
1944 року відбувалися рейди відділів повстанців на Схід України. Не завжди вони
були вдалі. Відділи “Чорноти”, “Остюка”, “П’яного” зі з’єднання “Хмельницький",
група “Тютюнник” були розбиті на території Житомирської області. З’єднання “Ба-
зар”(140 осіб), призначене до політичної і військової роботи, яке мало завдання вий-
ти в північні райони Київщини й Житомирщини і просунутись аж до Дніпра, тел
особливого успіху не мало, тільки частина його зуміла повернутись на Захід. 243 Те а
стосується й спроб з’єднань “Крути” і “Петлюри” з групи “Заграва”. Відомо, однак,
що перший із цих відділів (командир — полтавець “Чутка”) вирушив на Схід 22 кві-
тня і був у рейді до ЗО червня 1944 р. За цей час він пройшов 900 км, мав 11 збройнії'
сутичок і 3 бої.244
На Схід мало йти і з’єднання “Холодний Яр” під командуванням “Ясеня”. Але
зазнавши втрат у бою 24 квітня, пішло в Точевитські ліси, звідти було наказано йті
на північ, на Полісся. В червні 1944 р. штаб з’єднання “Холодний Яр” дістав наказ і
Кременецьких лісів піти в Кам’янець-Подільську область. Далі за додатковим нака-
зом з’єднання мало йти в Черкаські ліси. Штаб “Холодного Яру” таки дійшов
Житомирської області. Частина з’єднання з “Ясенем” лишилася в командуючого УПА-
Схід “Леміша” — так показав полонений Є. Басюк.245
Успішними були дії відділів “Сівача” і “Ваньки” зі з’єднання “Петлюри”. Воні
зуміли рейдувати в Житомирській і Київській областях від 4 до 6 місяців. 246 Невідома
до яких з наведених вище з’єднань належала сотня, яка 5 червня 1944 р. звела біг
біля с. Сандран Хмільницького району Вінницької обл.247
Радянські джерела підтверджують діяльність рейдових відділів УПА у Берездов-
ському, Плужнянському, Славутському, Базалійському, Теофіпольському, Сатанівсь-
кому, Смотрицькому районах Кам’янець-Подільської області. З того ж джерела відо-
мо про групу “Великана” (120 осіб), групу “Докс”.248
Кількамісячний досвід боротьби з більшовиками показав, що треба спроститі
управління УПА-Північ. Це питання розглядалось на нараді членів КП ОУН на ПЗУЗ
і командирів груп та провідника ОУН на ОСУЗ “Леміша”. З захопленого щоденника
“Дубового” дізнаємося, що саме тоді було вирішено з’єднати дві військові окруп
(“Турів” і “Заграва”) під началом “Дубового” (І. Литвинчука).249 *
У липні 1944 р. в середовищі керівництва визвольного руху на Волині виникав
думка про створення ширшої, ніж ОУН, організації. На відході від форми ОУН особ-
ливо наполягав, судячи з його пізніших свідчень, М. Степаняк. Пізніше “Леміш'
(В. Кук) пояснював на засіданні ЦП ОУН, що форми УПА — замало. При рейдах ні
Схід треба було казати, від кого йдемо, були там у деяких осіб і закиди проти ОУН.2
“Галина” (Я. Бусол) пояснював тоді ж у кінці жовтня—листопада 1944 р., що дл-
боротьби треба знайти ширшу ідею, а ця ідея — боротьба проти імперіалізму. Прг
242 ДА СБУ,- Спр. 372.- Т. І,- Арк. 69.
243 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3838.- Оп. І,- Спр. 84-а,- Арк. 21.
244 Шанковський Л. Історія українського війська - К., 1991.
245 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 1,- Арк. 69.
246 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 84-а - Арк. 22. На час звіту повернулась тільки одна чота.
247 Літопис УПА,- Т. 24.- С. 349. В “Історії українського війська” Л. Шанковського (С. 93), написано, шо
ще був курінь Квартирснка-Польового.
248 ЛНУ- Т. 2 - С. 157.
249 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр.- С. 89.
25и ДА СБУ- Спр. 372,- Т. ІЗ,- Арк. 149.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
241
_2юму він уважав, що світ рухається до безкласового суспільства: або дорогою рево-
зції, або через еволюцію. З точки зору тактики слід враховувати і російський еле-
ент, щоб не сполохати його, а йти спільно на революцію в СРСР, яка буде на першо-
• етапі протирежимною.251
Керуючись цими міркуваннями, “Леміш” (В. Кук), М. Степаняк і Я. Бусол склика-
: конференцію на 17—18 липня того ж року, в якій взяли участь близько 10 осіб.
?і.м зазначених вище, були запрошені: “Сфера” — шеф окружної пропаганди, “Ве-
•сс” — організаційний референт КП ОУН на ПівдСУЗ, “Еней” — командир УПА та
- На цьому зібранні було прийнято рішення про створення Народно-Визвольної Ре-
: люційної організації (НВРО).
Конференція уповноважила ініціаторів зібрання скласти резолюції,252 програмовий
: хумент НВРО. Врешті-решт, документ, тобто Програму НВРО, повинен був скласти
Степаняк. Вона мала передбачити цю організацію як таку, що об’єднує в перспекти-
. з антирадянську силу й інші поневолені імперією народи, в т. ч. й поза межами Укра-
-и. В основу програми мали б лягти всі основні принципи ОУН. 253 Планувалося зали-
_ити біля керівництва організації Провід ОУН. У резолюції треба було зазначити, що
і язку з Проводом нема. В низові структури руху на Волині й Поліссі пішло повідом-
- ння про постання нової організації як об’єднання революційних сил.254
Було видано певні програмові документи НВРО, вийшли у світ її листівки: “Робіт-
:ки!”, “Геть ганебні лови на людей!”, “Хай живе свобода слова!”. 255 На рівні райо-
з подекуди приймали рішення про перетворення районних ОУН в НВРО. 256 Сліди
: чльності організації можна було побачити на Волині ще на початку 1945 р. У моєму
зпорядженні є “Інструкція для керівництва генеральних округ” — від імені
НВРО за 10 жовтня 1944 р. Інструкція виходила з вірогідності тривалої боротьби
раїнського та інших пригноблених народів у боротьбі з окупантами. Не виключа-
_сь і можливість війни між союзниками після краху Німеччини. Це прискорило б
. ворення Української держави. 257 Інструкція передбачала підготовку до обох варіан-
з розвитку подій. Між іншим, пропонувалося розгорнути широку масову організа-
- йну роботу серед народу з метою прищеплення віри в перемогу революції. У війсь-
вій сфері пропонувалося від регулярно-військових форм боротьби перейти до ди-
- грсій, бойові удари спрямовувати проти ворожих опорних пунктів та їхніх керівни-
з. у першу чергу застосовувати як метод активні операції.258
Щодо боротьби з ворожою агентурою, інструкції пропонували очистити ділянку,
-йняту відділом УПА, від секретних співробітників — посібників окупантів в адмі-
с грації, міліції і т. п. 259 Також слід було послати частину кадрів у місто і робітниче
. ередовище, особливо жінок. Зверталась особлива увага й на ставлення до тих осіб,
кі були вже заарештовані, а потім знову опинились на свободі. Грунтовну перевірку
*іких кадрів мала здійснювати СБ.
Інструкція носила характер робочого документа, не дуже-то відрізняючись, зви-
-айно, від інших подібних документів збройного підпілля.
Створення НВРО відображало потребу надати визвольному рухові понадпартій-
-ий характер — і по формі, й почасти по суті, отримати всеукраїнське, ба, навіть
_іирше представництво в антиімперіалістичному русі. Автори цієї ідеї, зокрема В. Кук,
_ри цьому вважали, що критика імперіалізму як системи спрямована не проти Англії,
_ лише проти системи, яка не сприйнятлива для нас. 260 Тобто навіть сподівання на
політичну підтримку з боку імперіалістичних країн у боротьбі з іншим імперіаліс-
251 Там само - Арк. 151.
252 Там само- Т. 13.- Арк. 59. Це свідчення М. Степаняка.
25’ ЦДАГОУ.- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 926.- Арк. 126.
254 ДА СБУ,- Спр. 372.- Т. 13.- Арк. 150.
255 Киричук Юрій. Цит. твір.- С. 110.
256 Ц ДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 926.- Арк. 149.
257 ГА РФ,- Ф. 9401.- Оп. 2 - Д. 92.- Л. 51.
2” Там само,- Л. 53.
259 Гам само.- Л. 54-55.
260 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 13.- Арк. 153.
242
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
том — СРСР не означає, що український визвольний рух сприймає і поділяє ідеї ті
сил. Останнє твердження, втім, було близьке й іншим керівникам руху.
Щодо ідеї представництва, то вона знайшла свій вияв в утворенні УГВР в том\ -
таки липні 1944 р. Спроби творення НВРО були критично зустрінуті іншими члена-
ми ЦП ОУН(СД), особливо в Галичині.
Питання НВРО розглядалось на засіданні цього Проводу на межі жовтня — лій
топада. Заперечення ідеї такої організації походили, як можна зрозуміти, з факту в*:
існування УГВР і довголітньої історії ОУН. “Зруб” (Д. Маївський) мав заперечення
щодо всезагальної ідеї, яка б стояла в основі НВРО: “Коли б ми цікавились проблс
мами цілого світу, то були б за один крок від більшовизму”. Він же заявив, що ь..
вірить у справедливий міжнародний лад.261 Його аргументи стосовно того й ближча -
го історичного часу — безсумнівні. Р. Шухевич теж бачив у НВРО, судячи з резолк-
цій, напівінтернаціоналістичну організацію. На його думку, нова організація твори-
лась — і це цілком слушне зауваження — на капіталі ОУН. Сподіватися, що відмов
від форми ОУН і нова форма НВРО зможе поставити революційну роботу на Схо.і
на його думку, немає підстав. Бо зусилля в цьому напрямі прикладаються вже давне
але без надзвичайних успіхів.262
Зрештою, В. Кук став погоджуватися, що ідею НВРО схвалив би і С. Бандера. Зрс
штою, ця організація могла б увійти до УГВР.
Д. Маївський вважав, що суттєвої різниці в підходах до перспектив руху між чле-
нами Проводу і В. Куком та Я. Бусолом немає. Різниця в слові “націоналізм”, що сті-
ло тепер немодне. Треба творити його новий зміст, не позбавлений моменту.263
“Леміш” (В. Кук) обстоював творення НВРО саме для Сходу, але Р. Шухевич запе-
речував йому, що постала вона таки на Півночі. Я. Бусол наполягав на позитивном;.
вирішенні питання НВРО до закінчення війни з Німеччиною, до початку нової війни
бо розгляд його на Зборі ОУН буде запізнілим. 264 Він навіть поставив був питання пр<
перейменування ОУН у НВРО, але воно було відхилене з формально-правових під-
став.
Врешті-решт більшість членів Проводу проголосувала за таку пропозицію, внесе-
ну “Охрімом” (Д. Клячківський):
1. “НВРО, уконституйована 17—18 липня 1944 р., розв’язується з формально-пра-
вових причин.
2. Матеріали НВРО як проект має розглянути ширший актив організації, що пере-
рішив би справу зміни організації”265.
Залишалося ще питання: як представити проблему розпуску цієї організації. При-
стали на формулювання “Охріма”: НВРО створилася в часі відірвання від решти за-
гону (ОУН). Провід утворив УГВР, до якої НВРО вливається.266
На мою думку, виникнення НВРО було не випадковим саме на Волині. Тут раніше
почалася збройна боротьба, звідси йшли рейди відділів УПА на Схід, тут існувала
УНРА Т. Бульби—Боровця, І. Мітринги і його однодумців. Тобто тут гостріше і швидше
відчули напругу боротьби й потребу змін. Фактор відірваності від Галичини в час
переходу фронту і перші місяці життя в підрадянській дійсності теж дався взнаки
Власне, спроби і здатність до оновлення ОУН в Україні проявляла й до того, і пізніше
цих подій. Догматиками її лідери не були. Та й зрештою, виникнення НВРО і УГВР —
явища доволі близькі за суттю. Волиняни пішли далі в організаційному плані. ОУН \
цілому надалі еволюціонувала в ідеях. Р. Шухевич докладно цікавився в тій справі
роллю В. Кука і, особливо, М. Степаняка, — писав Ю. Киричук.267
261 Там само.
262 Там само.- Арк. 159.
26’ Там само - Арк. 160.
2М Там само,- Арк. 162.
26< Там само- Арк. 162. В підсумковій редакції: “резолюції НВРО будуть розглянуті компетентним тілом,
що збереться найближчим часом”.
266 Там само - Арк. 163.
267 Киричук Юрій. Цит. твір - С. 110.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
243
У Галичині радянську владу вже встигли призабути, червона партизанка тут була
ітовідома. В останні кілька місяців розперезався німецький терор, і це нагадало
- вселенню, що більшовицький режим, який надходить, ще жорстокіший.
УПА й ОУН у краї могли з весни 1944 р. набути певний досвід, як поводитиме-
мся радянська влада на теренах, а також активного опору окупантам — маю на
вазі досвід Волині. Попередньо було відомо, що відбувається в підрадянській Ве-
икій Україні із серпня 1943 р. Ворог був серйозний, з ним треба вміти й бути гото-
• чм боротись.
В “Інструкції” до відома командирів відділів від 9 червня 1944 р. звертали увагу
- а взаємодію відділів УПА з тереновими провідниками ОУН. За цим документом, усі
-хції в терені проводить і організовує провідник ОУН, а здійснює відділ УПА. План
-<ції обговорюється на спільних нарадах обох зверхників. Інструкція зобов’язувала
змандирів відділів УПА на вимогу окружних провідників надавати їм допомогу в
доведенні протипольських акцій, нападів на магазини зі зброєю, амуніцією, харча-
чі. медикаментами. Поряд із тим, теренові провідники не мали права давати прямих
- аказів командирам відділів УПА, а тільки доповідати вище про наявні недоліки в
рганізації війська. Тобто говорити знову ж таки треба про окремішність структур
ПА і ОУН. Ці інструкції виходять зі штабу ВО №2 “Буг”.268
хМісцеві організації ОУН були не менш активно задіяні в підготовці до приходу ЧА.
З інструкції одного з повітів у Станіславській області від 24 липня 1944 р. вказувалась
мовна мета роботи: підготовка до збройної боротьби з окупантами. Всі військовозо-
бов'язані члени ОУН зі значним стажем членства і високою загальною освітою мали
оправлятися до шкіл УПА, інші члени і симпатики — в розпорядження УПА.
Завдання полягало у творенні кущових загонів самооборони. У ставленні до ЧА
рекомендувалось проводити активну самооборону, дозволялись акції на здобуття
Зрої.269
У період підходу фронту відбувалась і зачистка запілля й УПА від ненадійних,
-епевних елементів. Таким чином було знищено як зрадників ряд вояків з іншонаці-
нальних відділів УПА на Волині, а згодом і — в Прикарпатті. Більшість із них, втім,
"ерейшла після відходу німців до ЧА або розбіглась.
Хоч і повільно, відбувалося нарощування кадрів ОУН і підготовка тилу до зброй-
-ої боротьби. Так, у повіті “Рудня” (Тернопілля — ?) на 5 червня 1944 р. нараховува-
лось 123 члени ОУН і 15 симпатиків, з них 16 були з інтелігенції, інші — селяни.
З повіті “Самара” на травень 1944 р. було 132 члени ОУН і 144 симпатики, 29 юна-
ків, інтелігенції — ЗО осіб, а селян — 273. Повіт поділявся на 2 райони і 13 підрайо-
нів. В обох повітах було назбирано членами ОУН певну кількість речей для УПА.270
Перші широкі вилазки УПА проводила тут уже в серпні 1944 р. окремими відді-
лами і підвідділами. Так, 11 серпня 1944 р. сотня “Орли” зробила засідку, в яку потра-
тили більшовики (75 осіб) в с. Тростянці Бережанського району Тернопільської об-
ласті, вертаючись із того села. З боку енкаведистів убито 6 осіб і 10 поранено,
і 4 серпня 1944 р. курінь під командуванням “Романа” зав’язав бій з енкаведистами в
селі Олексині й містечку Козовій. Одна чота з сотні “Бурлака” з боєм навіть увійшла
з місто.271 28 серпня сотня “Сірі вовки” під командою командира “Бистрого” відбила
наступ більшовицьких військ поблизу свого табору біля с. Ягольника Чортківського
оайону (Тернопілля).272
Командування УПА під керівництвом члена ГВШ О. Гасина організувало перехід
Карпат найбоєздатнішою частиною війська. З цією метою було створено групу УПА
"Захід”-Карпати (ЗК) під командуванням О. Луцького (“Богуна”). До цієї групи увійш-
ли курені “Рена”, сотні “Месників”, “Яструба”, “Нечая”, “Байди”, “Веселого”, “Буль-
би”, підстаршинська школа “Олені” та деякі менші боївки. Загалом — до 3 400 воя-
26* Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 95.
269 Там само- С. 96-97.
270 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 66.- Арк. 62, 63, 65-66.
271 Літопис УПА.- Т. 12.- С. 32-33.
272 Там само- С. 34.
244
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ків.273 Маю текст наказу “Богуна” від 27 червня 1944 р., підписаний чомусь ним я?
виконуючим обов’язки командира групи УПА ЗК. Звернений цей наказ до теренових
Проводів ОУН: Станіславської, Дрогобицької і Перемишлянської областей. Стави-
лось завдання зорганізувати місцеві Проводи ОУН на теренах Карпат.
Військові референти ОУН повинні були провести мобілізацію до відділів УПА
в першу чергу з місць, зайнятих більшовиками. Треба було також організувати шпи-
талі через УЧХ, зібрати в населення всі технічні засоби зв’язку. СБ мала виявити
в теренах всі ворожі елементи і з допомогою УПА їх знищити. Треба було все забрал
з лігеншафтів, з населення стягувати для УПА харчі й одяг. Заборонялись будь-як
переговори з німцями. Наказ також покладав на пропаганду завдання переконували
що українцям не слід втікати на еміграцію. Населення мало б бути ознайомлене
діяльністю УГВР і УПА.274
Група УПА ЗК взяла під свій контроль перевали в західних Карпатах і східний
Бескидах, стримала прохід Рад на Захід,— зазначала німецька розвідка. 275 В середи-
ні вересня 1944 р. ця група повертається на місце свого попереднього базування.
Менш вдалим був перехід фронту війскової округи “Лисоня” з Тернопільщини
Вона була розбита на 3 групи, вояки прагнули перейти фронт окремими куренями
але задум цей не вдався. Вояки виявились не готовими до такого розвитку подій
тому зазнали значних втрат при переході, а група “Вадима” розбіглася зовсім.276
Перехід фронту зле позначився на тереновій мережі ОУН. Так, з Коломийщині
22 липня повідомляли, що мережа ОУН внаслідок евакуації розгромлена.277
Не завжди місцеві відділи УПА мали змогу в час проходження фронту оборонив
місцевих жителів. Так, у тій же Коломийщині відділи “Клима” і “Грубого” не змогли
звісно ж, зупинити виселення населення з зони прифронтових дій. Автор повідом-
лення про стан справ у цей час завважував анархію в організації в горах. Втім, окр\ -
жний Провід Коломийщини зберіг себе.278
Десь на початках вересня 1944 р. відділи УПА-Захід завершили перехід фронтів
Поставало питання, як діяти у підрадянській дійсності. Доречними тут виглядали
тимчасові інструкції оргреферентури КП ОУН на ЗУЗ від 7 вересня 1944 р. Зверта-
лась увага на те, що НКВД прагне приспати пильність народу і видавати іноді себе зг.
прихильника національного руху. Застерігалося: “3 частинами НКВД не йдемо нг
жодну гру, бо єдино дозволена з ними гра — це гра кулеметів”. Зверталась увага на
впорядкування відділів УПА: всі стрільці, які опинилися поза своїми відділами, м\ -
сили їх негайно відшукати, заборонялося залучення їх до СКВ. Відділи УПА реко-
мендувалось розміщувати в терені рівномірно і всюди бити більшовиків. Бити требс
було не лише у лісистих місцинах, але й безлісих, бо на лісові більшовики більше
звертають увагу. Мобілізацію в УПА проводять не командири відділів, а теренов.
провідники ОУН.279
Щодо життя за “нових (других) совітів”, то тимчасові інструкції вказували, ще
“стосовно більшовицької адміністрації дії руху мають самооборонний характер, том\
противника не провокувати, а натомість відбивати його удари. Найбільшої шкоди за-
вдають сексоти, тому їх треба бити негайно і поголовно і то навіть явно, це зна-
чить — можна повісить серед села, та ще й таблицю почепити”. Треба було відпові-
дати й на всі удари НКВД проти українства, його висланників, організаторів на селах
Ці акції слід вести тихо, без зайвого шуму. Українці не повинні йти і в міліцію, бе
вона все одно що НКВД. Власне ж адміністрації в селі не зачіпати, хіба хтось вже
271 Кентій А. В. Цит. твір,- С. 99.
274 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. З,- Арк. 130.
275 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 100.
276 Там само - С. 101.
277 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. І - Спр. 132.- Арк. 71. Та в той же час існували мсльниківські боївки
(120 осіб) у Камсральських лісах, які спробували піти на контакт з ОУН(р), але “Клим” - сотенний - відкинув
ці прагнення.
278 Там само.- Арк. 88-89.
279 ЛНУ-Т. 1,- С. 156.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
245
явно виступає (сексот, активіст).280 Приписи місцевої адміністрації слід було викону-
вати, але без запалу. Останнє твердження — реалістична оцінка ситуації: на тих, хто
виявляв відкриту і повну непокору владі, чекали такі ж відкриті терор і репресії.
Власне, “Тимчасові інструкції” виходили і з недавнього попереднього досвіду: до
вересня відділи УПА проводили зачіпні акції, щоб не допустити закріплення більшо-
вицької влади в теренах, не дати людей в ЧА, не допустити плетива донощиків, зор-
ганізованих НКВД і НКГБ. Тому тоді робилися звичайні наскоки і на районні центри.
Це, зокрема, на Букачівці — 10 серпня, Комарно — 17 серпня, Копичинці —
28 серпня, Єзупіль — ЗО серпня, Лисиці й Богородчани — початок вересня 1944 р.281
Далі наскоки на райцентри не припинялись, але треба було ставати обачнішими в
поведінці: до контрнаступу переходили війська НКВД.
У вересні 1944 р. ця структура силами своїх військ (в основному) провела перші
прочісування, оточення великих лісових масивів, де стояли відділи УПА. Таке прочі-
сування мало місце в Чорному лісі 12—14 числа, в Болохівських лісах — 15 вересня
19 вересня — в Перегінських лісах. 282 Застосовувались авіація і танки. Бажаних для
сільшовиків результатів ті прочісування не дали. Але було розгромлено кілька шпи-
талів, вже в жовтні була розгромлена чота і штаб старшинської школи “Олені”.
Облава на Миколаївський ліс (Львівщина) 9—13 вересня була вдалішою для повс-
*анців: прочісування велось тільки піхотою, відділи УПА відійшли в інший ліс,
а згодом оборонилися практично без втрат, хоч місцева самооборона, що була з УПА,
рятувалася втечею. Ворог втратив 17 осіб.283
Разом з тим, відомі успішні бойові дії ВО “Лисоня” в тому ж таки вересні. Таким
^ув бій двох куренів під командуванням хорунжого “Остапа” (Омелян Польовий) і
корунжого “Бондаренка” (Володимир Якубовський) 16 вересня поблизу с. Поручина
зережанського району Тернопільської області. В ході наступу на курені двох загонів
'•ільшовиків по 150 осіб вони втратили 105 і були розпорошені. Втрати повстанців
. тановили 3 вбитих і 7 поранених.284
29 вересня 1944 р. відбувся чи не найбільший бій ВО “Лисоня” — загону УПА під
командуванням хорунжого “Яструба” — з більшовиками під с. Уневом недалеко від
Теремишлян.
Загін був оточений в Учнівському лісі. Більшовики провели 23 наступи з 9 до
23 год., але без успіху. Виставивши заслін, загін вийшов з оточення. На другий день
під селом Існятином довелося прийняти бій з трьома танками, які намагалися затри-
мати відхід загону. Підбивши танк, як і попереднього дня, повстанці відійшли.
Загальні втрати повстанців за 2 дні: 24 стрільці вбито і 33 поранено. Більшови-
• и, що наступали під обома селами силою в 1 000 осіб, втратили 303 вбитих і пора-
нених. 285
Відділи УПА провели в тому ж місяці ряд боїв поблизу сіл Дібриніва і Підгород-
дя — 23 вересня (Рогатинщина), с. Онші — 24 вересня (Товмаччина), с. Трійці —
23 вересня (Снятинщина), с. Молодьківа — 19 вересня 1944 р. (Надвірнянщина, всі —
Зтаніславська область).286
Підсумовуючи досвід цих боїв, “Грім” (Микола Твердохліб) — в. о. командира
рупи “Говерля” — 25 вересня видає наказ. Потрібно було провести реорганізацію
відділів УПА, виділити їм територію дій і поставити завдання на цій території. Діяти
наказувалося влаштовуючи засади силами окремих підвідділів чи роїв. Право давати
завдання кожному відділу чи підвідділу УПА надавалося провідникам ОУН від райо-
нового і вище, на території яких даний відділ перебував. Остання вказівка цілком
зрозуміла: в руки провідника стікалась інформація про стан речей у його терені.
280 Там само - С. 154.
2X1 Шанкоеський Л. Історія українського війська - С. 95.
282 Там само - С. 96.
283 Десять буремних літ - С. 135-136.
284 Літопис УПА.- Т. 10.- С. 40.
285 Там само.- С. 43^5.
286 Шанкоеський Л. Історія українського війська - С. 96.
246
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Наказ зобов’язував відділи УПА — і це важливо! — перейти від регулярно-війсь-
кових до партизансько-диверсійних форм боротьби. Бойові удари слід було спрямо-
вувати проти керівників.
Тільки зачіпні операції треба було проводити, використовуючи при цьому форм\
(обмундирування) радянських війск. Бойові дії треба було поєднувати з політико-
виховною роботою. “Грім” особливо підкреслював необхідність підготовки військо-
вих кадрів, перш за все підстаршин і старшин.287
Питання ці були завжди на часі в УПА. Загалом наказ розвивав “Тимчасові інст-
рукції...” від 7 вересня, в ньому помітний і досвід боїв на Волині.
Що в цей час робила радянська влада на тих землях, перш за все в сільській місце-
вості, базі руху? Її поведінку інакше як брутальною, насильницькою, такою, що впо-
вні виявляє свій окупаційний характер, назвати важко. Для підтвердження цієї думки
залучаю свідчення з обох боків: ОУН і компартійних джерел.
Перше, що зазнав той край — криваві розправи. Після бою з загоном “Ема” (Д. Пе-
лип) 19 серпня відділ НКВД спалив село Пирятин на Жовківщині, розстрілявши
50 мирних жителів. 28 серпня карателі оточили с. Синьковичі біля Рава-Руської; спа-
лили його і розстріляли все чоловіче населення. Через день — війська НКВД спалю-
ють с. Гробівці Богородчанського району Станіславської області, убивають 80 жите-
лів. 288 Повішення повстанців у селах — для застрашення — стає практикою.
По переходу фронту відбувався в тих селах прямий і грубий натиск на свідомість
нових громадян України, спроби рішуче змінити їхнє ставлення, виставити цю влад\
як свою. Так, 17 вересня в с- Жираві на Ходорівщині відбувся мітинг, організований
більшовиками, на який зібрали людей прямо'з церКви. Організатори мітингу склали
подяку Сталіну за визволення від гітлерівців, а бандерівців обзивали голотою, бан-
дою запроданців. Наприкінці мітингу казали населенню підписувати цей лист-подя-
ку Сталіну, але ніхто лист не підписав, усі розбіглись. Подібні мітинги відбулись і в
інших селах — з тим же результатом.289
Нова влада звеліла знести всі хрести на могилах, насипаних в честь героїв Украї-
ни, поночі й сама їх зрізала, але, природно, не скрізь це могли зробити. Цікаво, що
замість зрізаного хреста в с. Загаречку було закопано стовп із написом: “Слава геро-
ям за визволення України з-під німецько-гітлерівського ярма”. Втім, на свято, яке
вони хотіли влаштувати з цієї нагоди, ніхто в тому селі не прийшов. Як акт помсти
енкаведисти в с. Букавинику зловили шістьох людей і розстріляли їх. Звичайним яви-
щем під час облав став грабунок селян: 25 вересня — в с. Підгірцях, 20 вересня —
в с. Руди, 21 вересня — с. Вербі та ін. З різних причин — нез’яву до ЧА, опір населен-
ня — палено хати і господарства. 27 вересня Ходорівське НКВД із польською полі-
цією спалило 5 господарств, згодом ще одне,290 24 вересня — в с. Миколаєві — спа-
лено 3 господарства.291
Не знайшовши вояків УПА в с. Кривенькому Пробіжнянського району на Тер-
нополлі, 22 жовтня енкаведисти майор Полянський і молодший лейтенант Молдо-
ванов розстріляли 10 осіб у віці від 60 до 80 років та спалили 45 будинків з госпо-
дарством і намолоченим хлібом. У цій акції взяли участь інші енкаведисти і район-
ні працівники.292
Розшукуючи людину, яка нібито дезертирувала, дільничний міліціонер Воротні-
ков з 4 бійцями оточив хату Парфенюків у с. Ляхові Порицького району Волинської
області. Увірвавшись до хати, Воротніков застрелив господиню її двох доньок.
15-річного сина і 3-місячну дитину. 293 Знущання навіть над окремими представника-
ми місцевої адміністрації з боку енкаведистів теж не було рідкістю.
2X7 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 3.- Арк. 141.
2хХ Киричук Юрій. Цит. твір,- С. 113.
2X9 Десять буремних літ/ Упор. В. Сергійчук- С. 137.
29п Там само- С. 138. Див. також: С. 140 - в селах Жираві та Чсрториї.
2” Там само.- С. 139, 141, 142, 143.
292 Там само - С. 165.
295 Там само.- С. 167.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
247
У зв’язку з убивством енкаведиста Фірстова в Судово-Виринянському районі Дро-г
?бицької області райвідділ НКВД спалив 12 будинків у селах Орховичах, Голодовці,!
Зтучинах і Дмитровичах. Майно присвоїли. В Комарливському районі працівники!
-іКВД провели обшук у К. Палажки, О. Головко, О. Радомич, О. Стоянової, цінні речі*
присвоїли собі.294 Явища такого порядку були, швидше, правилом, ніж винятком.
Винятком ставали випадки, коли призвідці таких дій потрапляли до суду, й було це
-бо тоді, коли надто воно торкалося великої кількості людей, сімей червоноармійців,
-бо коли хтось таки зумів довести свою скаргу.
Відповіддю на ці дії органів радянської влади стає покарання винних у співпраці з
ею місцевих жителів і розправа з представниками адміністрації, які прибували в
. ела для заготівель амуніції, перевірок і т. ін.
У ніч на 11 вересня 1944 р. повішено голову сільради Д. Ряджука (с. Горохін Ліс
Зюгородчанського району Станіславської області). На грудях і голові його було при-
ліплено дві таблички з написами:
• “Всіх донощиків і провокаторів чекає подібна смерть”.
• “Український народ карає за зраду”.295
В ніч на 3 вересня того ж року в с. Черніві Лисецького району тієї ж області були
збиті заготівельник І. Мельничний і заступник голови сільради Д. Дубина. 2 вересня
зк само в с. Ясліві Перетинського району розстріляно голову сільради П. Іваскіна.
Ь Тлумацькому районі в трьох селах двічі-тричі призначали (!) голів сільрад, частина
них була вбита, частина пропала без вісти.296
Були й випадки спалення хат і повішення осіб, сини яких пішли в ЧА (с. Атасов
•л ликівського району Львівської області, с. Кішиця Кам’янобузького району 297 тієї ж
бласті).
В ніч на 28 вересня групою з ЗО осіб у селах Веріжному і Дорожному (Станіслав-
. ька обл.) вбито 20 осіб, у т. ч. заступника голови сільради, секретаря сільради, мілі-
..онера, 3 бійців “истребительного” батальйону разом із сім’ями. ЗО вересня в с. До-
ровлянах Ходорівського району Дрогобицької області до лісу було вивезено сім’ю
2-го секретаря комітету комсомолу району.298
Жорстокість породжувала жорстокість. З іншого боку, на більшовиків дивились
• > на зайд — татар, яничар середньовіччя, тому й ставились до них відповідно.
На осінь 1944 р. значних втрат зазнало і керівництво ОУН і УПА. Був захоплений
полон член ЦП ОУН(СД) М. Степаняк, убитий у бою інший член ЦП — Р. Воло-
_іин. Та ці втрати не зламали волі до боротьби, про що добре свідчить стенограма
зсідання ЦП, яке відбувалося десь на межі жовтня — листопада 1944 р. 299 Розгляда-
всь питання зовнішньої і внутрішньої політики, Народно—Визвольної Революцій-
-ої організації.
Основна проблема дискусії: перспективи нової війни у світі між переможцями
Німеччини. “Зруб” (Д. Маївський) уважав, що війна між СРСР і Англією неминуча,
прихід Англії уможливив би національне оздоровлення.
“Галина” (Я. Бусол) йому заперечував, вказавши, що перед Англією стоїть завдан-
ня війни з Японією. І тільки по цьому є можливість нової війни, але не її неминучість.
Тому на інтервенцію ставити не можна. В Європі є підстави по війні для соціальної
боротьби, що Сталін і використає, і саме тоді Англія може вдатись до війни, щоб
-ліквідувати цю можливість.300
“Ле” (В. Кук) вказав на зрослу роль США в європейських справах, вони ж реаль-
но і допоможуть у війні СРСР. Нова війна може виникнути під тиском Америки.
_Цо ж до соціальних питань, то вони внаслідок гітлеризму стали особливо актуальні,
294 Там само- С. 171.
2,5 Гал* само - С. 128.
296 Там само - С. 132.
297 Там само- С. 157.
2,8 ГАРФ.- Ф. 9401.- Оп. 2.- Д. 66.- Л. 73-74.
299 ЦДАГОУ- Ф. 54-4,- Спр. 338.- Арк. 24.
’°° ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 13.- Арк. 137-138.
248
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
більшовики їх теж не розв’язали. Тому сьогодні годі розділяти національні й соціаль-
ні питання. Всі антирадянські рухи революційні, бо висувають зарівно обидва ці м> -
менти.
Можливість класової боротьби в Росії по війні передбачав “Зруб” (Д. Маївський)
Але В. Кук, коментуючи інтерес до соціальних питань, вказав на історичний досвід
який показує, що розв’язати їх чужонаціональні держави не в змозі.
Розгляд проблем на внутрішньоукраїнському відтинку відбувався, власне, у дв<
площинах: всього українського народу, що перебував під радянською окупацією
і українства в Поліссі, Волині, Галичині, Буковині.
Доповідач (не вказаний у тексті) стверджував, що маси в Західній Україні всуш.-;
поставились вороже проти совітської влади в різних формах. На СУЗ частково сприї -
няли її прихід прихильно, як певне поліпшення після німецької окупації, а частк -
во — як на Заході України. Доповідач заявив, що “селянство на західних землях
основною базою і силою революційних дій, воно взялося одразу до боротьби. Робг-
ництва майже немає. Інтелігенція, — зауважив він же,— є певною проблемою у н_-
шій діяльності, бо вона, хоч і національно свідома, та не включалась до безпосерея
ніх дій, а при відступі німців — емігрувала. Тут винна й ОУН, яка залишила інтелігенс
можливість легалізації. І так вийшло, що та пішла проти ОУН 1943 року при творень
дивізій (тобто пішла туди і закликала йти в дивізію “Галичина”.— Р. А.), а вреш~
емігрувала. Інтелігенція, втім, не втрачена і на еміграції, може бути корисна пізніше :
час зовнішніх ударів по СРСР. Молодь на ЗУЗ іде за ОУН.302
На СУЗ основною базою руху теж залишається селянство і робітники — близь?
бо ще вчора переселилися в міста. Інтелігенція на СУЗ — різна, старша зникла, сере
дня — за більшовиками, молодша — піде за ОУН.303
На цьому ж засіданні ЦП розглядалось питання кадрів організації. Було зазнач,
но, що кадри в кризі, багато непідготовлених. Обезкровила кадри й німецька окуш
ція. За німецької окупації близько 30% провідного активу потрапили до тюрем, пере-
хід фронту теж ускладнив ситуацію. Дуже багато відійшло в еміграцію.
Окупант ставить в Україні такі цілі: ослабити український елемент, особливо в ЗУі
мобілізацією до ЧА і вивезенням на роботи в Сибір, держпоставками продуктів, поїш -
ренням венеричних хвороб, пропагандою сексотства— тобто моральним розкладан-
ням. У зв’язку з цим постає питання самооборони народу. В СРСР так чи інакше гог? -
ється революція, де візьмуть участь усі протисовітські сили. Основне завдання в це
період — скріплювати політичну виробленість і національну свідомість на всіх україн-
ських землях. Останнє побажання — наче з наших днів і нашої дійсності. Треба буя
займатися пошуками кадрів зі всієї України і керувати боротьбою мас щоденно.
“Галина” (Я. Бусол) обгрунтував думку, що і серед найсвідоміших мас треба під-
тримувати революційну готовність, 304 і мати на увазі потенціал Сходу. Він же пропо -
нує визначити суспільну верству, на яку б можна було опертись у боротьбі. 305 “Тур
(Р. Шухевич) такої верстви не бачив по всій Україні.
На цьому стенограма наради (засідання) ЦП ОУН обривається. Можемо зрозумі-
ти: Центральний Провід був далеко вільніший у своїх судженнях, ніж інші керівники
команди в ту війну. Рівень дискусій та їхня глибина були суттєво неспівмірні з тими
що точились біля Гітлера чи в політбюро Сталіна. Можна було говорити й бути поч\ -
тим, і не засудженим, і не відкинутим.
Між тим, УПА веде боротьбу далі. З перших днів листопада 1944 р. почалась об-
лога ряду районів і лісових масивів військами НКВД. 1 листопада вона вже велась
проти групи “Чорний ліс” (“Грегіт-Різун”), і “Лисоня” (командир — “Остап”).
Група “Лисоня” 1—6 листопада в Підгаєччині оборонялась проти двох дивізій, нк
наступали на Монастириськ, Бучач. Відступати повстанцям довелося з боями за р. Зо-
лоту Липу, на Козову, Козлів і далі на Волинь. Вивів групу “Остап” 11 листопада.
Там само- Арк. 140.
303 Гай само,- Арк. 141.
303 Там само,- Арк. 142.
зм Там само - Арк. 144.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
249
В той же час велась облога і прочісування Чорного лісу, пізніше — Болехівських
- сів. З успіхів військ можна назвати розгром табору крайової СБ. Загинули: курін-
- -ги Гамалія, Василь Турковський — заступник головного керівника СБ при Проводі
УН, оргреферент при Проводі в 1944 р., один з перших членів ОУН, Мирослав Гонд
'З інші.305 306
У другій половині листопада 1944 р. великі сутички відбуваються на Равщині, де
і.ють відділи “Галайда”, “Тигри”, “Кочовики”. Більшовикам вдалося розпорошити
. дділи УПА у боях поблизу сіл Корови, Річиці, Грушок і Яструбичів. Втрати з обох
. 'орін були значні.307
Успішно розвивався рух опору на Буковині. Буковинський курінь В. Лугового аж
: * осені 1944 р. вів бої з радянськими військами, уклавши негласну угоду зі штабом
’ німецької дивізії. 308 Але це порозуміння не влаштовувало керівників ОУН (р). Воно
і зялося за створення окремого куреня УПА на Буковині. Він формувався у Вижниць-
зму і Путильському районах. Творили його керівники ОУН (р) під проводом війсь-
звого референта Мирослава Гайдука (“Федора”) та керівника обласного Проводу
ртемізії Галицької (“Мотрі”), в т. ч. й з ядра куреня В. Лугового, яких перевербував
Федір”. Також у гори направляли всіх людей із залишених боївок. Таких назбирало-
. * 1 ЗО осіб.
Чернівецький обласний провід у той час підлягав Коломийському окружному про-
зду ОУН (СД). 309 В УПА Буковинський курінь знали як тактичний відтинок 20 ВО
. оверля”. Керівником куреня призначили Олексу Додяка (“Крита”). Під його нача-
зм постало близько 200 вояків. Керівники Буковинського обласного проводу — А. Га-
лцька і М. Гайдук восени 1945 р. потрапили в полон.310 * Тому окружний провідник
'оломийщини “Сталь” (Василь Савчак) реорганізував у листопаді 1944 р. склад Про-
їзду ОУН (СД). Його керівником було призначено Володимира Тодорнюка, керівни-
ці СБ став “Галаган”.
Було призначено і нового курінного Буковинського куреня. Ним став Назарій Да-
длюк (“Перебийніс”), колишній чернівецький адвокат.3,1 У курені було вже близько
-ПО вояків.
На думку А. Дуди і В. Старика, формуючи цей курінь і підпілля, керівництво
_<УН (СД) мало на меті, принаймні до листопада, не наступальні бойові дії, основну
вагу слід було спрямувати на організаційні та агітаційні моменти.312
Та бої все ж велись. 15 жовтня 1944 р. біля села Розтоків чота УПА 5 годин вела
"ш з відділом військ НКВД.313 Наприкінці жовтня 1944 р. в с. Тораках (Путильський
’лйон) чота “Боярина” зробила наскок на загін НКВД на шосе. Було вбито 4 енкаве-
дістів і здобуто 2 підводи. 16 листопада 1944 р. в с. Шубранці Садгірського району
оївка під керівництвом “Кораю” спалила радгосп і сільраду. “Літопис УПА” називає
20 випадків подібних зіткнень за жовтень—листопад 1944 р.314
Десь у середині 1944 р. почалися спроби відновлення підпілля в Закарпатті. Спо-
чатку прийшли туди посланці з Галичини. Особливо активним був уповноважений І
_[П ОУН Демид, провідник Симбірського окружного проводу ОУН Кубайчук, а-та-
ож член ОУН Грінченко. Перед ними ЦП ставив такі завдання: вести переговори з
горським командуванням щодо зброї, боєприпасів для УПА; організувати лінію зв’яз-
ну через Закарпаття — Чехословаччину з закордонними центрами ОУН; встановити
зв’язок з членами ОУН у краї й відновити в цілому організацію в Закарпатті. Остан-
нім мав займатись Грінченко. Близько жовтня 1944 р. після зустрічей Грінченка з
305 Там само - Арк. 147.
,06 Шанковський Л. Історія українського війська - С. 100.
51,7 Там само.- С. 101.
™ Дуда А., Старик В. Буковинський курінь в боях за українську державність.- Чернівці, 1995,- С. 201.
309 Там само - С. 207.
’10 Треба сказати, що під час допитів вони не мовчали, що завдало значної шкоди підпіллю і власне курс-
-ю. Наша інформація про події - теж, в основному, на базі цих даних.
ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 1,- Арк. 246, 251.
3,2 Дуда А., Старик В. Цит. твір.- С. 213.
3,3 Літопис УПА,- Т. 19.- С. 255.
3,4 Там само.- С. 254-257.
250
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
колишніми членами КП ОУН (Д. Бандусяк, М. Габора, А. Печора, О. Беднар) ніг
було вирішено відновити крайову ОУН, залучивши на попередніх членів.315 316 317 У листо-
паді 1944 р. в Закарпатті вже видавали перші листівки ОУН: “Українці Закарпаття
від імені крайового Проводу.
В 1944 р. командування УПА все більше уваги приділяло Закарпаттю. Перший
відомих наказів датується 1 вересня 1944 р. за підписом виконуючого обов’язки ко-
мандира “Грода”. Зважаючи на те, що Закарпаття ще не знало більшовицької окуп_
ції, спершу цілком можливим було б сприйняття більшовиків як визволителів. Зго -
дом ці настрої могли змінитися на протилежні. Тому відділи, які б діяли в тому кр_
до того часу мусили мати добру розвідку обставин, дій і настроїв мас, не залучаю»--
зовсім населення.3,6
Від середини осені 1944 р. розпочалися рейди відділів УПА — насамперед 7
пропагандивних з Галичини в Закарпаття. Зокрема в середині листопада відділ “Тр
кутник смерті” роззброїв міліцію в с. Лугах (Рахівщина), провів політвиховну робо-
з населенням. Відділ вертав у Галичину, ведучи сутички з міліцією.3,7
Увага керівництва визвольного руху до краю не була випадкова. На осінь з’ясуй
лося, що Москва прагне приєднати Закарпаття до СРСР. Цю акцію підтримали місій
ві комуністи і москвофіли. Визнали політичну доцільність об’єднання з Україног
хай і через Москву, і діячі українського руху, але в акції участі не взяли, щоб не виг.і •
дати пробільшовицькими в очах населення, яке не знало ще совітів, не знало й УП -
25—26 листопада з’їзд народних комітетів у Мукачеві проголосував за входжень
Закарпаття до УРСР.
У листопаді—грудні 1944 р. відділи і підвідділи УПА вчинили кілька нападів ь.
районні центри в різних областях. Метою цих нападів було знищення осередків сиг
і влади окупантів, такі напади теж давали змогу відволікти на певний час увагу тієї -
влади від населених пунктів району, опору повстанців.
13 листопада о 20 годині підвідділ УПА з 50 вояків здійснив наліт на райцен?-
Пробіжну Тернопільської області. Для підготовки нальоту було використано місце-
вий базар. Згодом надійшла ще одна група повстанців. Оточеними виявилися райвіг
діли НКВД і НКГБ, військкомат, квартира начальника районного НКВД. Більшовик
втратили в ході бою 20 осіб вбитими і пораненими, звільнено з КПЗ 6 осіб, спален
будівлі НКВД, виконкому та інших структур. Підвідділ УПА втратив, судячи з пар-
тійного документа, 7 вояків убитими і 2 важко пораненими.318
У ніч на 18 листопада повстанці напали на райцентр Тлумач (Станіславщина
З КПЗ було виведено 25 заарештованих.319
У ніч на 25 листопада сотня “Іскри” (до 200 осіб) напала на Солотвинський раї -
відділ НКВД (Станіславська обл.). Бій тривав 3 години з половиною, винищувальнії
батальйон бою не прийняв і розбігся (90 осіб). У результаті нападу було звільнен
22 заарештованих з КПЗ НКВД, спалено квартиру начальника останнього з усі\*_
її мешканцями. 320 Сотню “Іскри” переслідували війська НКВД. За даними більшові -
ків, тоді було вбито 66 вояків УПА. Про втрати військ не повідомляється.
6 грудня здійснено наліт на м. Тисменицю (Станіславщина). Спрямований на ті -п
осередки влади, він тривав 2,5 години.321
У ніч на 21 листопада сотня УПА напала на с. Добровляни (4 км від м. Калуша і
підпалила міст на дорозі Калуш — Добровляни довжиною 320 м, зрізала телефон ь
стовпи по лінії Калуш — Новиці.322
115 Вегаш Микола. Сторінки історії ОУН-УПЛ в Закарпатті (1939-1950-ті роки).- Сучасність,- 2001
№3,- С. 87.
316 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 15,- Арк. 4-5.
317 Ситник Олександр. УПА і Закарпаття // Українські проблеми.- С. 125-132, С. 125.
,,в ЛНУ.-Т.2,- С. 159-160.
319 Інші 18 заарештованих були вбиті в камерах,- ЛНУ- Т. 2,- С. 164.
320 Десять буремних літ І Упор. В. Сергійчук - С. 175.
321 Там само.
322 Там само - С. 176.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 257
У ніч на 9 грудня було здійснено напад на станцію Снятин (Станіславщина). Зірва-
ї 100 м дороги, спалено міст, спиртзавод. Через два дні, 11 грудня, була друга спро-
' з прориву на м. Снятин (невдала 9-го числа), але без успіху для повстанців.
25 листопада вчинено напад на шкірзавод №14 на околиці м. Станіслава.323
Відомі такі ж напади на значні адміністративні центри і стратегічні економічні
Уєкти в інших областях, зокрема Львівській.
15 листопада — напад відділу УПА на райцентр Вигода. Спалено лісопильний
-ЗОД. 324
У ніч з 16 на 17 грудня 1944 р. здійснено акцію на райцентр Сірійська Нові Дрого-
' щької області. Акцію проводила сотня командира “Косача” (“Сіроманці”) і курін-
ий почет, разом 281 осіб. Напад було вчинено за всіма законами воєнного мистецт-
:а: 45 нападаючих були в заставі при вході до містечка, а сотня командира “Максима”
лаштувала засаду на дорозі зі сторони Бірки — на випадок підходу військ НКВД на
" дмогу оточеним. В результаті акції спалено будинки органів влади, випущено на
: ?лю всіх 40 в’язнів, вбито 35 більшовиків, у т. ч. начальника НКГБ — капітана, здо-
' то деякі продукти. Втрати сотні: 5 убитих і 8 легко поранених. Серед убитих був і
ірунжий “Яструб”.
23 грудня 1944 р. чота з сотні “Гайдамаки” (командир — “Ясьмін”) напала на рай-
_ентр Більшівці Станіславської області. Втрати більшовиків— 6 убитих і 4 важко
- зранених, втрат повстанців — жодних.325
Помежи цих акцій, відділи і підвідділи УПА, боївки СБ чинили напади на окремі
істини військ НКВД, які квартирували по селах, на представників органів радянсь-
кі влади, компартії, комсомолу, на хлібозаготівельників, голів і секретарів сільрад.
вичайним явищем були мітинги, на них роз’яснювали суть і цілі нової влади, цілі
ПА, співали пісні. 326 Радянська влада в багатьох селах було номінальною, а вночі
г.іадою було підпілля.
Досвід бойових дій за осінні місяці 1944 р. підсумовано в наказі № 9/44 команди-
-,а УПА-Захід Р. Шелеста (В. Сидора) і в. о. шефа його штабу В. Савчука від 25 листо-
пада 1944 р.
Командування УПА-Захід досить критично поставилось до проведення бойових
лій підпорядкованих йому відділів і підвідділів.
Головною вадою цих бойових дій командування вважало те, що відділи і підвідді-
ти діють непродумано, коли удари вже наносять по них. Але ж УПА існує для захисту
заселення, тому: “... самооборона народу повинна користатися діями УПА”327. Звіти
’.‘ТІА не відображають моментів, коли б десь відділ УПА не допустив облави і ареш-
"ів, перехопив напад на мирне населення і т. ін.; не розігнано і польську поліцію.
Це значить, що частини не реагують на явища, що відбуваються.328
Така тактика боїв свідчить,— сказано в наказі, — про те, “що а) відділи УПА не
поєднують свої бойові дії з політико-пропагандистською роботою; б) відділи УПА не
зедуть повстансько-відплатних акцій і не організують ударів по слабких місцях ворога,
твоєю ж оборонною тактикою підставляють слабкі місця під удари противника329”. Вза-
алі-то наш виклад показує, що автори наказу були, мабуть, надкритичні, акції, на брак
ких вони вказують, таки проводились. Щодо ефекту — то вже інша річ.
Разом із тим цей наказ зазначав і успіх маневрових переможних боїв. Але збір
зеликих сил УПА якраз і вигідний ворогові, бо дає можливість переважними силами
нав’язати бій, але це бої заради боїв.
У зв’язку з цим наказ від 25 листопада ще раз наголошував на реорганізації час-
тин УПА і закріпленні за ними певних територій, тісному зв’язку відділів з тереновими
’2’ Там само.
124 ЛНУ- Т. 2.- С. 164.
325 Літопис. УПА,- Т. 10,- С. 51-52.
326 Див., наприклад: ЛНУ- Т. 2 - С. 164.
327 ГАРФ,- Ф. 9401.- Оп. 2.- Д. 92 - Л. 58. Зворотний переклад з російської мови тут і далі - мій.
’2’ Там само- Л. 59.
329 Там само.
252
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
провідниками ОУН. Наказувалося від регулярних військових форм боротьби перейти
до партизансько-диверсійної.
Зверталась увага і на вирощування військових кадрів, особливо офіцерів та підофі-
церів. Повідомлялось також про закінчення 22 жовтня навчання 2 групи “Оленів
(військової школи), 1 і 2 сотень і наводився розподіл її випускників.330
Наказ встановлював підлеглість тактичних відтинків УПА, зокрема, ВО 5 “Маків-
ки” підкоряється ВО 4 “Говерля”, ВО 6 “Сян” підкорялася ВО 2 “Буг”. “Говерлі” під-
лягали з того часу ВО 7 “Сучала” і ВО 8 “Стібна”.331
Додаток до цього наказу узагальнював форми збройної боротьби, яку вели проти
УПА колишні червоні партизани й енкаведисти. Вони застосовували в боях у ліс
тільки партизанські методи: розташування на деревах, засилання в ряди УПА аген-
тів, провокаторів і розвідників, перехоплення доріг відступу, застави.
Додаток до цього наказу ще раз стисло називав форми протидії таким акціям
в т. ч. й по виходу з облав. Рекомендувалося зосереджувати, а не роздроблювати сили
організовувати розвідку, здійснювати маневри, завдавати у відповідь удари по най-
слабших пунктах ворога і в русі й т. ін.332
Вказувалося, що в УПА є і достатньо літератури про те, як діяти партизанам. Де
числа таких брошур і трактатів належали: “Спогади з визвольних дій”, випуски
статті в “Сурмі” (рейд Семена Чорноуса і т. ін.), Гордієнко — “Партизани”, полков-
ник Лорене — “Тактика малих відділів”, полковник Колодзінський “Супутник пар-
тизана” (сов.), “Пам’ятка партизана” (сов.), “Дер Клянкріг” (нім.), “Боротьба регуляр-
ної армії з партизанами” (з нім.), “Інструкція Вальк: партизани” (пол.).333
Цей інтерес до літератури про бойові дії в партизанських умовах не був випадко-
вий. Західні області України ще з весни 1944 р. перетворились на поле зіткнень НКВЛ
і визвольного руху. Тоді вже тих військ в краї було: 2 стрілецькі дивізії, 15 бригад.
1 кавалерійський полк — загалом 26 304 осіб.334
9 жовтня 1944 р. нарком внутрішніх справ СРСР Берія і нарком державної безпеки
Меркулов видали спільний наказ №001240/00380 “про заходи посилення боротьби з
оунівським підпіллям і ліквідації збройних банд у західних областях Української РСР’
Відповідно до цього наказу наркомові внутрішніх справ УРСР Рясному було дор\ -
чено керівництво агентурно-оперативною роботою в управліннях НКВД-НКГБ Львів-
ської, Станіславської, Дрогобицької та Чернівецької областей. Поміч Рясному мали
надавати нарком держбезпеки комісар держбезпеки 3-го рангу Савченко і начальник
прикордонних військ НКВД Українського округу генерал-майор Бурмак. Заступник
Рясного, вже відомий нам Строкач такі обов’язки виконував в управліннях НКВД-
НКГБ Волинської, Рівненської і Тернопільської областей з помічниками — заступни-
ком наркома держбезпеки Яспенком і начальником внутрішніх військ НКВД Україн-
ського округу генерал-майором Марченком.335
Відділ НКВД УРСР по боротьбі з бандитизмом був реорганізований в управління,
а районні відділення НКВД-НКГБ у Західній Україні стали відділами, чисельність
їхніх працівників зросла. На них у системі цих двох наркоматів покладалась бороть-
ба і координація дій проти УПА та підпілля. Тим самим спільним наказом передбача-
лось розгортання агентурно-оперативної роботи для знищення або вилучення керів-
ництва руху, розгрому боївок і СБ, виявлення ЦП ОУН, складів зброї і продуктів.
Ставилося завдання, щоб чекістсько-військовим операціям проти УПА передувала
попередня агентурна робота.
Операції, про які доповідали в Москву, енкаведисти справді проводили із застосу-
ванням агентурної мережі. Так, 27 листопада 1944 р. відділ УПА, який зійшов з Кар-
пат і розташувався в с. Сапоті Сислянського району Дрогобицької області, був атако-
ваний маневреною групою прикордонного загону й оперативною групою райвідділу
”п Там само,- Л. 61-62.
”* Там само - Л. 60.
312 Там само,- Л. 64-65.
Там само - Л. 65.
3,4 Білас Іван. Цит. твір.- Т. 1,- С. 177.
335 Там само - С. 263.
Розділ 4 За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
253
НКВД. У бою вбито 105 вояків УПА, втрати більшовиків, за їхніми даними, станови-1
їй вбитими 10 і пораненими 7 осіб. За агентурними даними 29 листопада здійснено
розгром підвідділу “Корінця” в с. Почаєві Старому і Вийдулові, Буках Почаївського
району Тернопільської області.336
Наказ від 9 жовтня двох сталінських наркомів зобов’язував посилювати репресії
-цодо сімей членів підпілля та УПА, виселяти їх.337
У відповідні структури цих наркоматів в Україні направляли кадри, а при Рясному
Строкачу було утворено слідчі групи по 25 осіб кожна для розслідувань щодо найві-
юміших фігур визвольного руху.
Цей же наказ націлював на якнайширше залучення населення до боротьби проти
УПА. Так, формуються “истребительньїе батальоньї” (винищувальні загони) з дезер-
ирів ЧА, прокомуністичних і декласованих елементів, перебіжчиків (згодом) з УПА.
Найбільше в цих батальйонах, як уже вказувалось, було поляків. На листопад 1944 р.
'ули сформовані й діяли 203 винищувальні батальйони — 27 796 бійців і 2 997 груп
.прияння — 27 385 осіб.338
На перших порах їм гостро бракувало зброї і виучки. В Тернопільській області у
винищувальних батальйонах і загонах самозахисту на середину лютого 1945 р. було
‘Х2 бійці, при цьому зброї не мало 270 із них, хоч загалом на озброєнні вони мали й
'.1НОМЄТИ. 339
Водночас, бійці цих батальйонів і груп були небезпечні тим, що надто добре знали
ісцеві справи і людей. Втім, у винищувальні батальйони пішов далеко не найстійкі-
дий елемент: боєздатність тих бійців була невисока, вони боялися збройного підпіл-
=.. поступово ОУН зуміла проникнути в структури й управління цих батальйонів,
видимість підтримки місцевим населенням боротьби з ОУН і УПА винищувальні
'італьйони таки створювали.
Застереження для тих, хто поспішив на співпрацю з новим окупантом, пролунало,
ерша з відомих таких засторог — звернення Служби Безпеки ОУН від 21 листопада
-44 р. “До громадянства України”. СБ закликала облишити роботу на окупантів,
'кинути їх. Зрадників народу, які свідомо діятимуть йому на шкоду, очікує в близькі
_си розстріл і конфіскація майна.340
“Истребителям” (термін документа) було дано ще одну засторогу. їхній родовід і
’п автор листівки виводив від Іуди через яничарство, жидівську міліцію під час оку-
тії німців. Стверджувалося — хто не вийде, того революція розтрощить. “В час
іердої боротьби немає місця для спекулянтів”341.
Не ставлю собі за мету прослідкувати наслідки таких застережень, але точно відо-
х що то не були порожні слова. Прихід нової влади спокусив декотрих наївних,
- здібних, безпринципних і вони пішли на співпрацю з владою, в т. ч. й НКВД. СБ
->их вишукувала і не без успіху, навіть у самій УПА. Маю дані з початку 1945 р. з
* -йону “Бердичів” (Рівненська обл.). Протокол допитів обвинуваченої у співпраці з
КВД Ганни Крупич, 1922 р. н., з с. Березового Рокитнянського району показав, що
на була завербована 20 жовтня 1944 р. в Рокитному начальником райвідділу НКВД
- сіль та інші матеріальні речі. Перед нею поставили завдання: вказувати, де зупиня-
ться відділи УПА, передавати листи з НКВД. Вона це кілька разів і зробила. За це її
ю засуджено до смерті. 342 Вербуючи Галину Миколаєвич та інших із с. Євнана
. .есовського району, енкаведисти пообіцяли, що по закінченні війни вони, агенти,
дуть добре жити. Засуджена на кару смерті. 343 Така ж доля спіткала й Івана Савчу-
стрільця УПА з 1943 р., з Островського району. 1944 року він був завербований
і ?їм командиром з тим, щоб творити мережу сексотів.344
’ 6 ГАРФ,- Ф. 9401.- Оп. 2,- Д. 68. Л. 74.
” Білас Іван. Цит. твір.- Т. 1- С. 265.
’ * Малиновский В. В борьбе с врагами социализма. 1984.- С. 102.
” ЦДАГОУ- Ф. І,- Оп. 23.- Спр. 1702,- Арк. 46.
4,1 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - С. 164.
41 Там само.- С. 183-184.
ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 906.- Арк. 18-19.
4' Там само - Арк. 21.
44 Там само - Арк. 31.
254
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Творчі працівники з Києва під тиском ЦК КП(б)У приїздили в обласні центри захід-
ноукраїнських земель і вели пропаганду успіхів радянської влади в Україні, проти укра-
їнсько-німецьких буржуазних націоналістів. Автори листівки “До всіх Корнійчуків, гре-
чух, тичин, бажанів та інших ще живих платних агентів і лакеїв Сталінського криваво-
го імперіалізму!” від українських повстанців дали відповідь, відмовивши їм у прав
говорити від імені й до українського народу. Автори листівки вказували, що це вон.
разом з українським народом проходили каторги Сибіру, терпіли тортури по Лук’яніь-
ках та Луб’янках, відбували каторгу по Берлінах, Гамбургах, концтаборах Оранієнбур-
гу й Аушвіцу. Разом з українським народом розпочали боротьбу з гітлерівським і ста-
лінським режимами, тоді як Корнійчуки й подібні до них знали про життя лише зі ста-
лінських брошур. Ці лакеї — зрадники свого народу, і їх жде смерть.345
Непримиримо ворожою до своїх противників була й інша сторона. Інформацію
М. Хрущова до Й. Сталіна від 15 листопада 1944 р. показує і спосіб думання, і почут-
тя вищих керівників УРСР: ознайомившись зі станом боротьби з визвольним рухом
Хрущов запропонував: для застрашення бандитів “считаю необходимьім ввести во-
енно-полевьіе судьі при войсках НКВД. Для устрашения бандитов по приговорам зти >
военно-полевьіх судов осужденньїх к уничтожению не расстреливать, а вешать. Суть
необходимо проводить открьіто с привлечением местного населення. Результати с\ -
дов в печати не освещать. Приведение в исполнение приговоров военно-полевьіх с\ -
дов производить публично в селах, по возможности там, где совершил преступлениі
осужденньїй. Зто подействует более отрезвляюще на бандитов”346. Хрущов пропонх -
вав також ввести (тимчасово) при обласних управліннях НКВД західних областе!
УРСР спеціальні трійки у складі секретаря обкому компартії, начальника обласного
управління НКВД і обласного прокурора. Ці трійки й мали б розглядати справи учас-
ників визвольного руху і виносити смертні вироки. 347 * Втім, ще 23 вересня того я
року секретар Станіславського обкому КП(б)У М. Слонь у доповідній записці секре-
тареві ЦК КП(б)У Д. Коротченку висловлював жаль з приводу того, що в зіткненнях
з УПА командири військ і начальники органів НКВД і НКГБ багатьох беруть у полон
а не знищують, при зіткненнях у селах не застосовують жорстокість.34х Щодо остан-
ньої, то її вистачало. Але саме прагнення до жорстокості показує, що “зловживання
чи “порушення соціалістичної законності” не були випадкові, а мали повну підтрим-
ку більшовицьких зверхників. Терор над визвольним рухом заохочувався, так само
як і над населенням.
Питання щодо публічних страт через повішення було вирішене постановою Пре-
зидії Верховної Ради СРСР.349
Прилюдні страти почались на початку 1945 року. 9 січня на базарній площі м. Дро-
гобича були повішені 2 повстанці: Безик і Белій, 1923 і 1921 р. н., з с. Умічно Дрого-
бицького району. В той же день у Бориславі повісили Миська, 1921 р. н., з цього ж
району.350
Успіхи НКВД, влади в цілому в здійсненні цього терору були “вагомі”: з лютого по
листопад 1944 р., за даними того відомства, було вбито 50 925 і захоплено живими
42 984 осіб. Захоплено 32 гармати, 2 416 станкових кулеметів, 192 протитанкові руш-
ниці, 3 349 автоматів, 15 263 гвинтівки, 300 мінометів, 1 494 пістолети і револьвери.
Втрати каральних органів становили 1 424 особи вбитими і 1 440 пораненими.351
У мене є сумніви, що до числа знищених увійшли тільки вояки УПА, адже були й
ті, хто попався в облави чи просто був застрілений без приводу. З іншого боку, чисе-
льність втрат зі сторони УПА виглядає перебільшеною — і значно. Тут співвідно-
шення сягає 29:1. Ще більша відмінність у втратах була за період з 15 по ЗО листопада
345 Десять буремних літ. С. 180-182.
>46 ЛНУ.-Т. 2,- С. 158.
Там само - С. 159.
34Я Десять буремних літ,- С. 133.
344 ГАРФ,- Ф. 9401.- Оп. 2,- Д. 68,- Л. 56. На документі, позначеному як проект, немає точної дати,
а тільки - “грудень 1944 р."
350 ЛНУ,- Т.2.- С. 167.
34 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 926.- Арк. 175-176.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
255
1944 р. В ході 656 чекістських військових операцій, за повідомленням того ж таки нар-
кома НКВД Л. Берії, вбито 4 101 і захоплено 3 732 вояки УПА. З повинною з’явились
^2 повстанці. Але втрати карателів вбитими — тільки 81 особа і поранено 102.352 Тут
співвідношення вбитих з обох сторін сягає уже 51:1, що виглядає просто-таки неймовір-
но. Адже навіть у ході боїв, наведених у цьому ж повідомленні Л. Берії, це співвідно-
шення в ряді випадків — інше, втрати УПА вже подано набагато менші. Так, на терито-
рії 13 прикордонного загону в зіткненні частини НКВД (100 осіб) і відділу УПА (300
зояків) було вбито більше 200 вояків УПА і захоплено живими 20.353 Втрати оператив-
ного загону: вбитими — 18 і пораненими — 27. Співвідношення втрат (убитих) 21:1.
Ось ще приклад успішних боїв для УПА, що було визнано противником, а звіт про
лей бій призначався для внутрішнього користування у НКВД.
11 листопада 1944 р. загін 205 особливого батальйону 16 стрілецької роти кіль-
кістю 97 осіб під командуванням замполіта капітана Стунєва при переході через міст
•» лісі обстріляли вояки УПА. Загін втратив 26 осіб, у т. ч. командира і 3 офіцерів,
0 бійців було поранено, 1 пропав безвісти. 354 Так само два відділення (18 осіб), що
їули послані на підмогу оточеному гарнізону м. Рави-Руської 6 вересня того ж року, в
результаті обстрілу втратили вбитими 12 осіб. 355 Ці дані показують, що втрати у вій-
.ьках НКВД уже тоді були досигь значні, принаймні в деяких операціях. За канонами
військової науки, втрати наступаючих по відношенню до тих, хто обороняється, що-
найменше втричі більші (3:1). Війська НКВД у більшості випадків проводили насту-
пальні операції, тому втрати в них мали б бути співмірні з їхнім противником, чого не
5идно з наведених та інших звітів, до яких я ще звертатимусь. Вони повинні бути
начними, навіть зважаючи на певний, а іноді й значний вишкіл дивізій НКВД у порів-
нянні з малонавченими вояками УПА. Ще одна річ: кількість захопленої зброї в цьо-
лу й інших випадках різко не збігається з кількістю вбитих і захоплених у полон
зояків УПА. За 1944 р„ згідно з цим звітом, навіть якщо вважати, що багато повстан-
ців були озброєні лише пістолетом, то й тоді число всієї зброї (без гранат) у відно-
шенні до вбитих становить 1:2,5, а з урахуванням полонених— заледве чи не 1:4,
обто лише в одного з убитих чи полонених була зброя. Немає підстав уважати, що
зброєні вони були гранатами (27 557 за той період захоплено НКВД). Зброї на той
-ас уже не бракувало. Звідси, як на мене, висновок: число реально вбитих, полоне-
них вояків УПА було значно меншим, ніж дають ці звіти, можливо, і в кілька разів.
З іншого боку, свої втрати НКВД занижував. Помітна і велика різниця у поданих
втратах сторін по ходу одного й того ж бою. На жаль, цими даними доводиться кори-
гуватись, інших просто немає, зіставляти кожний бій, зіткнення сторін теж немає
.моги. Немає на сьогодні і джерел, щоб перевірити цифри втрат, так що доведеться
. далі наводити офіційну статистику сторін. Знову ж таки, вересневі бої УПА: авто-
ри “Історії Українського війська” подають зі втратами більшовиків в 11 разів біль-
шими, ніж в УПА йдеться про втрату більшовиками 37 офіцерів і 1 126 бійців уби-
тими і багато більше пораненими.356
Знову ж таки, за повідомленням наркома Рясного, 27 листопада 1944 р. оператив-
- а група управління НКВД і міліції (з числа колишніх партизанів) —разом 220 осіб —
трикутнику сіл Залісся — Паняхівці — Золовці Заліщицького району Тернопільсь-
<ої області провела 10-годинний бій із залишками куренів “Романа” і “Яструба”. Вбито,
а тим поданням, 240 вояків УПА, хоча зброї було захоплено щонайбільше на 165.
Цікавим є те, що у складі цього загону було багато казахів, узбеків, росіян. Втрати ж
'ільшовиків — 3 особи вбитими і 6 пораненими.357
Отже, проблема дійсних втрат сторін ще чекає свого дослідження.
Були безсумнівні успіхи і в УПА. За даними НКВД група “Кавказа” з її диверсій-
-:ою групою “Юрка” у Рівненській області двічі підривала поїзди: 15 і 22 листопада
152 Там само.- Арк. 175.
151 Там само - Арк. 176.
,м ГВАРФ (Государствснньїй воснньїй архив Российской Федсрации).- Ф. 38690 - Оп. 1-Д. 25.- Я. 27.
Там само.
’56 Шанковський Л. Історія українського війська.- Київ, 1991.- С. 96.
’57 ГАРФ.- Ф. 9401с/ч.- Оп. 2 - Д. 68,- Л. 21.
256
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
на дистанції Здолбунів — Дубно і втретє — між Здолбуновим і Оженіно — 27 лист. -
пада. 358 Спроби більшовиків захопити групу нічого не дали — несучи важкі втрат;
вона все ж відірвалась від переслідування. Але вбитими виявились сам “Кавказ
сотенні “Залізо” і “Юрко” та ще 37 вояків.
Зведених даних про кількість операцій, проведених УПА в 1944 р., не маю. Та
ті, що є по одній лише Тернопільській області за жовтень—грудень 1944 р., доводят.
напругу боротьби. За інформацією обкому партії, за той час збройне підпілля знищи-
ло 436 осіб цивільних, 53 особи військовозобов’язаних, 132 особи з числа партійна -
радянського активу, вбито 4 секретарів райкомів партії, 48 голів сільрад, 33 комуніс-
тів. Виведено 159 осіб, спалено 214 господарств, розгромлено 53 радянські підпри-
ємства й організації, в т. ч.— 42 сільради, 6 маслозаводів, 5 спиртозаводів, спален
21 місто, знищено 22 автомашини.359
На 20 лютого 1945 р. в Станіславській області не було створено сільрад в 31 сел
у Волинській — в 15 селах. Така ж ситуація спостерігалась і в інших областях Захід-
ної України. 360 361 В деяких важкодоступних (гористих, лісних) районах УПА цілко'
контролювала ситуацію. Так, у кінці жовтня 1944 р. в 6 селах Яблунівського район
Станіславської області (Акрешори, Текуча, Космач, Нижній Березів, Середній Берс-
зів, Баня Березів) райком компартії сам визнавав владу за збройним підпіллям, куд;
радянська влада добиралась у вигляді 87-го прикордонного загону, що бився з УПА.
1944 року в цій області УПА здійснила напади на 10 райцентрів.
Наведені дані ще раз свідчать, хто був господарем у селах Західної України на то;
час. Повстанці вірили у свою перемогу.
Втрати були і дуже болючі. 22 грудня біля с. Юшківців Жидачівського район-
Львівської області гине ще один член Проводу ОУН — Йосип Позичанюк, член УГВР
керівник осередку інформації і пропаганди УГВР, а з ним К. Цмоць, Б. Більшинськіь
та ще кілька пропагандистів.
У той же час інша націоналістична організація ОУН(м) відійшла від збройної форм;
боротьби. Представники мельниківського активу Я. Гайвас, Т. Бак-Бойчук, Р. Зиба-
чанський, 3. Городиський пізньої осені 1944 р. прийняли Братиславську директива
(за місцем зустрічі). В цьому документі вказувалося, що збройною боротьбою досяг-
ти перемоги зараз не можна. Тому діяльність мала бути перенесена на відтинок куль-
тури і політики. Було висунуто гасло: “Не в лісі — а в народі!”. 362 Але про цю діяль-
ність ОУН(м) в Україні інформації не маю.
Надходив новий 1945 р. Як самі керівники руху оцінювали перспективи й умові,
боротьби? Тепер відомо, що М. Лебідь передав Р. Шухевичу лист з-за кордону, де
повідомляв, що на нову світову війну навряд чи можна розраховувати, а швидше —
не можна. Та війна є війна, а військове щастя мінливе. Треба було йти, не можна було
не йти до кінця. В час останньої зустрічі з Р. Шухевичем його дружина сказала, що їх
усіх вистріляють, більшовики переважають у силі. Він же відповів (з її слів) так
“...ти знаєш, як я тебе люблю. Але Україну більше, ніж тебе”363. Щаслива жінка, яка
має таке кохання до себе. Але любити Україну так сильно можна було саме тому, що
перед тим було таке сильне кохання до своєї дружини: Україну не можна любити
абстрактно.
і ця о’Л) шми г'М-і р. <Л- чини І’іії,.
У цей період тривали наступи військ НКВД на великі групи УПА
та їхні бази. З 5 січня блоковано Галицький і частину Войналівського районів, госпо-
дарчу базу “Чорного лісу”. Внаслідок зради база була ліквідована. Під командою
358 Там само,- Л. 70.
3,9 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 1702,- Арк. 5.
360 Десять буремних літ - К., 1998 - С. 241.
361 ДА1ФО - Ф. 38-п,- Оп. 1,- Спр. 8,- Арк. 2.
363 Киричук Юрій. Цит. твір.- С. 135.
363 Шлях перемоги,- 1997,- 17 липня.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
257
гнерала Сабурова того ж таки 5 січня війська наступали на Миколаївський і Рудків-
\ий райони. Успішно оборонялись тут відділи УПА “Непоборні”, “Наддністрянці”
- інші. Бої тривали 2 тижні. В цьому наступі було задіяно й танки. У 8-годинному
ю з куренем “Зубра” більшовики втратили 1 танк, 1 танкетку, 11 автомашин.364
Відділ “Головоріза” із 72 вояків (Станіславщина) 9 січня був атакований у с. Гара-
- інці Великій переважаючими в кільканадцять разів силами військ НКВД, що мали
-тилерію й були підтримані авіацією. За даними автора звіту, відділ прорвався з
очення, знищивши близько 300 солдатів противника, спаливши 8 автомашин і
*анкетки. 26 січня артилерія змусила відділ знову ховатися від війська в лісі, знову
гсти бій на прорив, втративши 5 вояків. Більшовики втратили тоді ЗО—35 солдатів
'ііТИМИ. 365
Курінь “Гуцульський” з командиром “Климом” одержав у цей час наказ зривати
сти на шляхах і залізницях, щоб протидіяти переселенням сімей зі Станіславщини
холомийщини.
18 січня 1945 р. було висаджено у повітря міст на залізниці Коломия — Делятин,
□ий міст було підірвано на шосе. 20 січня на лінії станції Хлібичин Лісовий знищено
а мости і звільнено 23 заарештованих НКВД. 22 лютого зруйновано бетонний міст на
іяху Коломия — Яблунів і ще один дерев’яний міст на дорозі Коломия — Іспас.366
Наступ більшовиків силами підрозділів 31-го, 33-го, 87-го прикордонних загонів,
-’альйону 256 конвойного полку військ НКВД на с. Космач розпочався ЗО січня
-45 р. Заданими більшовиків, тут було зосереджено 1 500 повстанців з куренів “Ску-
- . “Різуна”, “Орлика”, “Нечети” та інших сотень.367
За даними “Літопису УПА”, тут квартирували два курені — “Гайдамаки” і ‘Ту-
льський”. 368 За спогадами Мирослава Симича, бій за Космач тривав три дні. Обло-
-ні більшовики попросили допомоги. Та допомога, яка йшла зі Станіслава на чолі
с>мандиром каральної дивізії генералом Сергієм Дергачовим, була розгромлена по-
. анцями, які влаштували засідку. Ворог втратив убитими 405 осіб.369 Сотні відсту-
іи на г. Кливу. Бої в регіоні тривали до 8 лютого. За даними секретаря компартії
' ласті, УПА теж втратила вбитими 287 вояків, затримано було 52.370
21 січня у бою під Санджавою Богородицького району курінь УПА “Месник” (ко-
-чдир “Благий”) розбив три роти військ НКВД, що наступали з підтримкою авіації;
вці підбили і знищили один літак.371 Цікаво, що джерело, яке походить з компар-
ного архіву, стверджує про розгром куреня “Благого” в цьому бою, з втратою вби-
ми 120 вояків.772
Сотня “Полтавці” (ВО “Лисоня”) під командуванням командира “Максима”
- грудня 1944 р. біля присілка с. Мельни-Кам’янки Перемишлянського району звела
- атогодинний бій з військом НКВД, яке оточило її. Використано було і танки. Зі
-дтами (21 вояка вбито, в т. ч. командира і 4 ройових, 11 поранено) сотня прорвала
вчення і відійшла. Ворог, за даними розвідки, втратив близько 200 вбитих і 80 по-
-чених.373
У другій половині січня 1945 р. розпочалась блокада Бродського, Радехівського,
кальського районів Львівщини і деяких районів Волині.
В лютому 1945 р. війска НКВД особливо полювали на Волині обабіч залізниці
зель — Рівне і в суміжних Цуманських лісах. УПА мала тут значні втрати. 12 лю-
'о загинув командир УПА-Північ Клим Савур (Дмитро Клячківський), через два
і — курінні Крилач і Борис з 25 вояками.374
м Шанкоеський Л. Історія українського війська.- С. 103.
* ЦЦАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 68.- Арк. 42.
60 Там салю - Спр. 69,- Арк. 12.
ЛНУ-Т.2,- С. 182.
м Літопис УПА,- Т. 19.- С. 232.
69 3 інтерв’ю Мирослава Симича Василеві Овсієнку // Сучасність,- 2002.- №2.
"ЛНУ-Т.2- С. 182.
’ Арсенич П. Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті, - С. 60.
” ЛНУ-Т.2.- С. 182.
’ Літопис УПА,- Т. 12. - С. 53-54.
'* Шанкоеський Л Історія українського війська-С. 105.
258
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Загалом у цей період дії загонів УПА-Північ були досить активними. Так, відд.
“Чорних гайдамаків” з загону “Стародубський” з 9 по 26 січня звів 5 боїв, у т. ч. нап_.
на райцентр Городницю. Втрати ворога від нього за цей період — 145 осіб вбитиу
знищено 13 військових будівель. Втрати відділу — 6 вояків вбитими. Малі групи ць -
го загону здійснювали рейди і територією Білорусії. Зокрема, командир “Петр
10 січня 1945 р. повернувся після 33-денного рейду з лівого берега Прип’яті.375
Загін “Стародубський” військової групи “Тютюнник” УПА-Південь на межі 1944—
1945 рр. рейдував за р. Прип’яттю в Білорусії на території власне українського роз».
лення (як і інші загони). Він пройшов через с. Мелін, с. Теребличі, с. Симогости-.
(Давидгородського району), с. Ситце (Мікашевського району), хутір Хобор (Синьк -
вицького району), с. Сева (Ленінського району), с. Березняки, с. Грабів, с. Морс-
с. Баварищі (Старобинського району), побував у селах Житковського району. Під ч_.
рейду роздавали населенню літературу, припаси з магазинів. 376 Характер того ре.
ду — швидше демонстрація УПА. Там діяли й постійні відділи УПА. Відомо пр
ліквідацію двох груп УПА в той же час у Пінській області Білорусії, групи “Ігор^
у Брестській області.377
Відділ “Стріли” з загону “Прилуцький” зробив у кінці січня засаду на енкаведіи-
тів на хуторах с. Карпилівки Рокитнянського району, де було вбито 6 ворогів і 2 взя"
в полон. Відділ втратив 1 вбитого і 1 пораненого.378
Керівництво боротьбою з визвольним рухом було в руках не лише союзного, а
республіканського ЦК КП(б)У на чолі з М. Хрущовим. 10 січня 1945 р. в розпал з,
мових боїв ЦК КП(б)У видає постанову “Об усилении борьбьі с украинско-немець
ми националистами в западньїх областях Украиньї”. Серед недоліків попередньо:
етапу боротьби зі збройним підпіллям автори постанови називають слабкість агентх р
ної роботи НКГБ і НКВД, шаблонний підхід до операцій і те — ось воно безпосерс
днє, що “деякі керівники партійних організацій” самоусуваються від керівниці ь.
збройною боротьбою, яку ведуть органи НКВД і НКГБ.379
ЦК КП(б)У ставив завдання (уточнивши його в наступній постанові від 26 люк -
го) використати зимовий період для “окончательного разгрома и ликвидации банд
подполья украинско-немецких националистов”380, далі означивши і термін розгрі -
му — 15 березня 1945 р.
У пресі рекомендувалося зображати “українсько-німецьких націоналістів” як аген-
тів і посібників німців. Щодо останнього твердження, то тут цілковита свідома ви-
гадка, брехня з боку всієї компартійної і державної машини — там добре знали пр^.
боротьбу УПА з гітлерівцями.
Одним із дієвих засобів боротьби мало стати застосування органами НКВД і НКГЕ
створюваної й розширюваної ними ж мережі агентури — в кожному населеному пун-
кті. 381 До агентурної роботи рекомендувалося залучати як вірних новій владі місце-
вих жителів, так і колишніх оунівців.
Постанова зобов’язувала наркома НКВД УРСР до 15 лютого провести силам?
наркомату облік населення західних областей. Цей облік мав на меті виявлення всьо-
го підозрілого й опірного владі елементу. Тих, що знали і не донесли про місце пере-
бування “членів банд”, треба було вважати співучасниками бандитів. На родини осіб,
які не з’явилися б для обліку, чекали репресії — до арешту і виселення включно.
Села мали перетворитись на напіввійськову і теж донощицьку структуру. Призна-
чались уповноважені дільниць і десятихаток, які повинні б відстежувати рух людей
У кожному селі мала бути організована самоохорона з місцевих жителів, на кожні два
села призначався дільничний міліціонер.382
375 ЦДАВОВіУУ, - Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 87.- Арк. 57.
376 Гам само.- Спр. 84-а - Арк. 9-10.
377 ГАРФ- Ф. 9401. Оп. 2,- Д. 92 - Л. ЗО, 183.
378 Гам само.- Л. 56.
379 ЦДАГОУ- Ф. 1. - Оп. 23.- Спр. 1674,- Арк. 3.
180 Гам само,- Арк. 4.
381 Гам само,- Арк. 5.
382 Гам само.- Арк. 6-7.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
259
Постанова зобов’язувала бути жорстоким у цій боротьбі: “Не пропускать ни одно-
го случая бандпроявлений без ответньїх репрессий, усилить вьісьілку семей бандитов
и кулаков, оказьівающих какую бьі то ни бьіло помощь бандитам”383. Для ширшої
протидії ОУН і деморалізації села в постанові пропонувалось творити комсомольсь-
кі осередки в кожному селі.
По суті, дана постанова ЦК КП(б)У — план дій на тривалий час. Втім, більш ніж
дивне в цьому документі намагання звести все до класової боротьби в Західній Укра-
їні, фрази про опертя на бідноту, залучення на свій бік середняка й ізолювання курку-
ля явно відгонять періодом 1917—1921 рр. і зовсім не відповідають тому, що відбува-
юсь тоді в Галичині, на Волині, Поліссі, Буковині.
Чи мала ця постанова якісь наслідки? Авжеж, бо підкріплена вона була не стільки
ідеологічною й політичною роботою партійних органів, скільки силою НКВД —
НКГБ. З 10.01.1945 р. по 22.01.1945 р. у Львівській області з’явилися з повинною
209 осіб, заарештовано 1 125. Хто ці особи — з документа неясно. Повідомляється
про одночасне знищення 1 423 “бандитів” і виселення 350 сімей. 384 Були застосовані
зблави і масований політичний, психологічний тиск на повстанців, погрози виселен-
ня сімей, задіяна творча інтелігенція, в т. ч. й з Києва.
Можна уявити собі ці акції з інформації “Про боротьбу з українсько-німецькими
націоналістами в Стрийському районі з часу визволення”, надісланої 15 січня 1945 р.
секретарем Стрийського РК КП(б)У Шулікою в Дрогобицький обком КП(б)У. З неї
випливає, що з часу приходу “других совітів” чи не вся енергія партійців була спря-
мована на ідеологічне перевиховання населення. Головна доповідь до такого переви-
ховання — “Українсько-німецькі націоналісти — найбільші вороги українського на-
?оду”. Її читано для партійно-радянського активу, для призовників, для вчителів, се-
лян — вислухали її близько 2 500 осіб. 385 Іншим — той же актив — посилено роз’яс-
нював “Звернення Уряду Радянської України до учасників так званих УПА і УНР” і
роздавав тексти того звернення, було проведено 48 зборів селян по селах з охоплен-
ням 7 800 осіб. Досить типовими були й резолюції тих нарад. Так, на загальних збо-
рах с. Дашави селяни (буцімто! —Р. А.) ухвалили: “Ми, селяни і селянки, молодь і
чтелігенція с. Дашави запевняємо Радянський Уряд і Центральний Комітет КП(б)У,
ло будемо активно викривати учасників банд — українсько-німецьких націоналіс-
тів. Ми постараємось наших селян, обдурених верховодами українсько-німецьких
-аціоналістів, вернути з лісу до дальшої праці”386.
Комсомолка з с. Дашави Люба Пізнюк заявила, що молодь зобов’язується донес-
и звернення уряду до всіх селян. “Ми допоможемо нашій рідній Радянській владі
викрити і знищити бандитів”387.
Щоб з’ясувати, хто ж був ворогом українського народу, слід порівняти деякі циф-
зи. Винищувальний батальйон — 100 бійців — зробив 30 облав на повстанців, внас-
лідок їхніх дій убито, за даними того ж таки райкому КП(б)У, 72 члени ОУН і УПА.
Заарештовано було в районі (чи не ними ж?) ще 112 чол. У той же час збройне підпіл-
*л знищило 44 особи з місцевого активу та радянських працівників.388
Що являв тоді собою цей актив у ставленні до українців? Всі вони мали брати і
трали участь у виселенні сімей українців, запідозрених у тому, що їхні родичі підтри-
мували повстанців.389
У ці дні вже відбувалася чи й відбулась перереєстрація населення відповідно до
зищеназваної постанови ЦК КП(б)У В селах проводили мітинги проти УПА й ОУН,
велемовно обіцяли амністію. Хто виходив зі схованки від призову до ЧА, тому дава-
'и 10 днів відпустки і тут же привселюдно змушували каятись на мітингу, просити
383 Там само - Арк. 8.
384 Десять буремних літ,- С. 211.
585 Державний архів Львівської області (ДАЛО).- Ф. П-5001,- Оп. 6.- Спр. 47,- Арк. 42-43. Підрахунки
ІШІ.
186 Там само - Арк. 42.
387 7іхл< само,- Арк. 43.
388 Там само- Арк. 44.
389 Там само- Арк. 106; ЛНУ,- Т. 1.- С. 217.
260
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
прощення і хвалити Радянську владу, закликати до виходу інших. Хто на це не піше і
був висланий разом із сім’єю — як це було у Станіславській області. 390 В такій акт-
вності місцевих партійних працівників немає нічого дивного, адже цитована виш.
постанова покладала на перших осіб обкомів, міськкомів і райкомів партії партійну
державну відповідальність за стан справ у боротьбі з українським визвольним рухег
Виглядало так, що М. Хрущов, секретар ЦК КП(б)У, виявляв у боротьбі зі збро;
ним підпіллям теж безмірну жорстокість. Наприклад, виступаючи на зустрічі секре-
тарів райкомів КП(б)У, начальників НКГБ і НКВД Львівської області, він знову з_-
кликав до арештів, судів, повішень — з тим, щоб населення знало: “за одного воз-
мем сотню... Надо, чтобьі население мести боялось, а не их”391.
Зауважу, що заклики до виходу з повинною, масований натиск і терор дали наслід-
ки тільки частково. Боротьба тривала, до неї готувались. Одне з грандіозних побі -
них свідчень, до якого я ще повернуся — наявність великої кількості криївок, схр.. -
нів, бункерів у селах. У Бібрському районі в деяких селах схрон припадав на кожні
четвертий будинок. І це ті, що вже були викриті!
Облави змусили до напруги і терени ОУН. Один з наказів обласного провіднш.
ОУН “Дніпрового” від 22 січня 1945 р. стосувався саме цих сторін життя організації
Тому провідник (певно, що область — Галицька) наказав злити СБ і військову жандаг -
мерію. Членам ОУН, симпатикам, воякам УПА під загрозою кари смерті було забор-. -
нено вживати алкоголь.392
Бойові дії розгортались далі. 21 січня 1945 р. сотня Бурлака ВО “Лисоня” напая-
на райцентр Великий Глубичок Тернопільської області. Ліквідовано НКГБ, війська -
мат та інші установи влади. Втрати більшовиків— 10 убитих, у т. ч. й начальник
НКГБ і військкомату. Сотня втратила 1 вбитого і 3 поранених.393
8 лютого два рої з сотні “Бурлаки” зробили засідку на шляху Теребовля — Буде
нів. Знищено 18 більшовиків — без втрат у повстанців.394
У відтинку Чорного лісу 28 лютого 1945 р. сотні “Шума” і “Олега” куреня “Смер-
тоносців” (командир “Благий”) провели рейд на Товмаччину. Дві сотні “Чорного’
“Вершника” залишились під Чорним лісом з курінним. У той же день більшовик
здійснили на них наступ. Результат сутички — по троє вбитих з кожного боку. Пісд
цього бою сотня “Чорного” йде в рейд у Галицький повіт (Станіславщина).
Сотня “Шума” у ті ж дні напала на більшовиків, які робили облаву на с. Пшеничь;
поблизу Тисмениці. Облавники втратили вбитими і пораненими по п’ять осіб, одног
вбито в сотні “Шума”.395
20 лютого 1945 р. відділ “Дорош” (УПА-Північ) мав бій на хуторі Гоминці, с. Ча-
беля Клесівського району. В бою брали участь відділи командирів “Пащенка” і “Ви-
хора”. За даними підпільного звіту, ворог втратив ЗО бійців (усього їх було 150), соте
втратили 2 убитими і 4 пораненими.
Такі ж сили більшовиків вступили в бій з відділом командира “Сівача”, який мзе
35 вояків, 27 лютого біля с. Журавичів, район Олевськ. Втрати сторін були майже
однакові: повстанці втратили чотирьох, ворог — 7 осіб.
Застосування агентури з боку НКВД привело до того, що чотовий “Денис” здав
свою чоту. 5 лютого 1945 р. на хуторі Каменці Клесівського району вона була атако-
вана диверсійною групою Короткого. Втрати відділу командира “Пащенка” (до якоп.
належала чота) становили ЗО вояків.396
16 лютого відділи “Стріли” і “Кантового”, якими командували на той час “Ольха’
і “Явір”, звели бій в лісі біля с. Грубиць (Рівненщина). Ворог мав близько 120 бійців,
втратив до 70, повстанці — 30 вояків.
390 ЦЦАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 68,- Арк. 43.
391 ЛНУ-Т. 1.-С. 212.
392 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. З,- Арк. 188-189.
393 Літопис УПА,- Т. 12,- С. 56.
,<м Там само - С. 57.
395 ЦЦАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 69,- Арк. 7.
396 ЦЦАВОВіУУ,-Ф. 3838,- Оп. І,- Спр. 87.- Арк. 58.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
261
Відділи “Морока” і “Молота” 25 лютого 1945 р. вели бій з великим підрозділом
більшовиків— до 300 осіб. Втрати відділів тоді становили 9 убитих і поранених,
горожі втрати невідомі, “підвів сексот”.397
Зрозуміло, що я назвав тут лише деякі з найпримітніших чи й звичайних боїв, які
їела УПА в той час у краї. Таких зіткнень було дуже багато.
В цих умовах у першій декаді лютого 1945 р. неподалік Бережан (Тернопільщина)
відбувається засідання ЦП ОУН. Розглядалось питання щодо подальшої розбудови й
кріплення мережі ОУН. Підкреслювалося, щоб той організаційний захід можна було
.рове ста без зайвого поспіху. Мали бути враховані такі вимоги:
• безпека, щоб нестійкі, а особливо ворожі елементи не могли пробратися в ОУН;
• морально-політичні та інтелектуальні якості, відданність національній справі,
висока ідейність, жертовність в ім’я України;
• активність, ініціативність, заповзятливість в організації.398
Планувалось на цій зустрічі-нараді ЦП, що Р. Шухевич виїде на зустріч зі С. Бан-
2ерою та іншими членами Проводу ОУН за кордоном в супроводі ще когось із членів
Проводу. Мали бути організаційні та інші питання. Але влітку постанову змінено: за
ордон поїхали 2 члени Бюро Проводу ОУН—Д. Маївський і шеф штабу УПА Д. Гри-
май. 399 На жаль, більшої інформації про це засідання Проводу не маю. Звісно ж, іш-
ося й про те, як протидіяти облавам більшовиків.
Відповідь на це та інші питання давали “Інструкції до виконання ОУН” від 1 лю-
*ого 1945 р., складені, певно, на виконання рішень недавньої зустрічі Проводу.
Спершу в документі йшлося про загальні політичні проблеми. Зазначалося, що
кінцем війни з Німеччиною можливості СРСР зростуть.
З того мали скористатися більшовики і покінчити з українським самостійницьким
гх хом. Тому треба було вести таку пропаганду, щоб населення не зневірилося в ідеї
.амостійності, в тому, що тільки “боротьба з окупантом може дати які-небудь шанси
-а перемогу”400. Для збереження сил УПА було визнано доцільним перемістити на
деякий час відділи повстанців у безпечніші східні райони України, в Польщу, Білору-
..ю, а то й до Румунії та Угорщини. Там, за межами СРСР, повстанці, не воюючи з
рядами тих країн, мали б підбивати на боротьбу проти більшовиків місцеве насе-
ення. Стосовно ЧА зазначалось, що її не слід чіпати, поки вона воює з німцями, ні
~ід яким приводом. Хіба що коли вона виступає проти народу.
У військовому аспекті “Інструкції до виконання ОУН” вимагали:
• провести чистку відділів УПА від слабких елементів і демобілізувати їх;
• перейти від дій куренями і сотнями до дій чотами;
• ставити самостійні завдання й окремим роям;
• ліквідувати вищі командні посади, такі як курінний, а то й сотник, а звільнених
юдей призначити командирами діючих військових одиниць або залучати їх до полі-
•ічної, виховної роботи, відповідно мали бути усунуті зайві ланки в управлінні УПА;
• зробити регулярними рейди з місця дислокації відділу УПА в інші терени;
• змістити акцент із бойових на переважно військово-пропагандистські акції.401
Ці “Інструкції до виконання ОУН” знайшли відображення у наказі №12 командира
/ПА-Захід “Шелеста” (В. Сидор) від 28 квітня 1945 р.402
Збройна боротьба тривала. Навіть за офіційними даними компартії, УПА залиша-
вся цілком боєздатною і масовою структурою. На кінець лютого 1945 р. Станіслав-
. ький обком КП(б)У вказував кількість озброєних учасників підпілля 6 700 осіб, Рів-
-енський — 2 608, а разом з офіційними групами і боївками СБ— 3 169 вояків.403
’97 Там само.
™ Дужий Петро. Степан Бандера - символ нації. Частина друга - С. 247.
Там само - С. 307. Неподалік Баварії вони були атаковані чехами. Маївський загинув 19 грудня, Гри-
_дй 22 грудня покінчив життя в Празькій тюрмі.
4 00 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - К., 1999 - С. 166.
4 (П Там само.- С. 167.
4 02 Там само - С. 168.
4 01 ЛНУ-Т. 2-С. 182, 187.
262 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
У Тернопільській області, за тими ж компартійними джерелами, нараховували 3 62-
особи в УПА і збройному підпіллі.404
Тому ЦК більшовицької партії в Україні 26 лютого 1945 р. видає наступну пост.
нову після попередньої постанови від 10 січня. Серед новацій, до яких вона зобов
зувала каральні органи, виділяється вимога про переслідування тої чи тої групи УП -
(“банди” — в термінології окупаційної влади) аж до її повного знищення, незалежь
від того, куди переміститься ця група. Для її переслідування мав виділятися спеціа.:.
ний рухомий бойовий загін, до якого входили б підготовлені розвідники, операги в-
партійні й радянські працівники. З боївками мали боротись винищувальні батальй
ни, а групи СБ і керівників ОУН треба було поборювати групами спеціального пр
значення з тих осіб, які прийшли з повинною і погоджувались боротися з повстане
ми.405 Скажемо: до такої боротьби їх просто-напросто змушувала радянська влад.
Зважуючи ж на те, що боївки СБ складалися з найстійкіших людей руху, які бороли,
до кінця, такий крок, з одного боку, дозволяв владі приберегти своїх людей, з ініг
го — нацькувати вчорашніх друзів і однодумців одне на одного, винищити тих і >
ших, нескорених — руками скорених.
З цією ж метою постанова ЦК КП(б)У від 26 лютого 1945 р. наказувала признач,
ти уповноваженими дільничних міліціонерів насамперед із числа бійців винищувані
них батальйонів та інших місцевих жителів.406 407 408
Постанова зазначала, що тепер, після розгрому великих частин повстанців, ств
рено сприятливіші умови для агентурної роботи. Остання була названа вирішальні:
фактором у боротьбі з ОУН.4(17
В цьому документі вказано й крайню дату ліквідації збройного спротиву українсь-
кого визвольного руху — 15 березня 1945 р.
Але ж такі плани окупантів були далекі від дійсності. Агентурна робота і проніг
нення в ряди УПА мали місце і давали свої плоди. Наприклад, 25 квітня енкаведис:
наскочили в лісі біля с. Вирів Клесівського району на відділ “Чорні гайдамаки”. Від-
діл втратив у бою 25 вояків, у т. ч. командирів “Хмару” і “Стецька”, 5 було поранен
Напад стався за сприяння агентів, що перебували в цьому відділі й планували наск\
на іншого командира -“Василя” і його почет, членів Проводу, що були при ньому.
1 квітня повстанці, організовані повітовим керівником СБ Краснянського район
Львівської області “Ігорем” (Ярослав Хом’як) роззброїли дві групи винищувально:
батальйону в с. Русиліві цього ж району.409 * 411 *
21 квітня підвідділ УПА в кількості до 50 вояків оточив територію Селець-Бечкн
ського лісопильного заводу (Кам’янобудський район Львівської області), роззбро.
групу сприяння винищувального загону з 7 осіб і забрав деякі інші речі.4,0
Та головні бої відділи і підвідділи УПА мусили вести проти військ НКВД, почав-
ши їх 20 березня на Львівщині, 5 квітня на Поділлі і 7 квітня на Підкарпатті. Перед} -
вали їм акції місцевого значення.41'
20 березня першого удару зазнала сотня “Галайди” (командир -“Перемога”) ВО 2
“Буг”. За даними джерел УПА, в бою повстанці втратили 40 осіб убитими і 18 пора-
неними, а більшовики — 470 осіб убитими.
Інший наступ внутрішніх військ відбувався вздовж волинсько-галицького кордо-
ну, від м. Бродів до м. Володимира. Сотні, що перебували в тих теренах, остереглис-
і 26 квітня вчинили напад на м. Радехів. Було звільнено 550 осіб, призначених д
вивозу в Сибір, знищено будівлі НКВД, райвійськкомагу, вбито 24 ворожих вояків. -
4(м ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 1702,- Арк. 83.
405 Десять буремних літ.- К., 1998 - С. 243.
406 Там само.- С. 245.
407 Там само - С. 244.
408 ЦДАВОВІУУ- Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 87. - Арк. 57.
41” ЛНУ- Т. 1,- С. 231-232.
41,1 Там само - С. 238.
411 Шанковський Л. Історія українського війська - К., 1991,- С. 106.
4,2 Там само - С. 107.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
263
. проби помсти більшовиків за той напад в бою в Ридвинецьких лісах не були особ-
иво успішними.
Під час прочісування Волинських лісів дійшло до зіткнень біля м. Свинюхи і на
ідступах до Завадівського лісу. З Гурбленських і Суразьких лісів відділи УПА роби-
ли наскоки в той час на райцентри Ланівці, Ляхівці, Вел. Дедеркали.
На Поділлі “Літопис УПА” тільки в межах ВО “Лисоня” за березень—травень
зраховує ЗО сутичок та боїв відділів, підвідділів, чот і роїв з ворогом.
Так, 14 березня війська НКВД підійшли до с. Худиївців Мельницького району,
_іоб зробити облаву. Курінь командира “Бистрого” (сотні “Сірі вовки” й “Чорномор-
_.”) півдня відбивався на підступах до села. І тільки підмога ворогові змусила курінь
. » відступу, до того ж проти нього було вжито й гармати. Військо втратило 80 вбитих,
півці — 5 вбитих і 8 поранених.413
25 березня сотня “Рубачі” під командуванням командира “Гамалії” була оточена
ззома сотнями більшовиків у с. Городищі Велико-Глибочицького району, де кварги-
•. вала. Бій тривав з 11 год. аж до вечора, ворог застосовував гранатомети, підпалив
лька хат. За даними повстанців, які зуміли відійти, перед тим поставити два ворожі
: дділи один проти одного, більшовики втратили вбитими 50 бійців і пораненими 43,
. вони — тільки одного пораненого.414
Сотня “Чорноморці” (командир “Сич”) 12 квітня 1945 р. звела бій з ворогом у лісі
злилея біля с. Солівки Чортківського району. На сотню наступало зо дві сотні біль-
-овиків. Бій був дуже завзятим. Штиковою атакою і гранатами наступ ворога було
дкинуто, сотня відійшла на південь. Втрати більшовиків сягнули ЗО вбитих і багато
зранених. Втрати сотні — 6 повстанців загинуло і 6 поранено. В цьому бою відзна-
чся сотенний “Сич”, стрілець “Грива”. Оточений, він розірвав гранатою 5 більшо-
іків і сам відступив.415 416
7 травня курінь командира “Бистрого” — сотні “Сірі вовки” й “Чорноморці” по-
валили в оточення-облаву біля села Сосулівки Чортківського району. Наступ здійс-
овався силами 281 полку військ НКВД і Чортківського винищувального батальйо-
. (150 осіб), з використанням двох танків і літаків. Один з літаків було збито в ході
' їю, який почався не дуже вдало для куреня — не витримала наступу і подалася під-
.’аршинська школа при сотні “Сірі Вовки”, та далі повстанці зуміли відбитись і по-
чали ворога. Втрати наступаючих: до 100 бійців убитими і пораненими; курінь втра-
їв 5 вояків убитими, мав поранених.4,6
Можемо побачити, як оцінювали сили УПА її вороги, зокрема в одному з районів
ганіславської області — Яблунівському. Начальник районного відділу НКГБ капі-
зн держбезпеки Огорєльніков повідомляв секретарю райкому КП(б)У того ж таки
•зйону Анісімову, що на 10 квітня 1945 р. в районі “насчитьівается бандитов в коли-
естве 1 130 человек”. Дані про відділи УПА були такі:
1. Курінь “Лісового” з двох сотень: ‘Тент” і “Мороза” — по 130 стрільців. Пере-
:«зжно це були жителі села Березів-Верхній, де й базувалися сотні зимою, а потім
ерейшли на літній табір до лісу північно-західніше села на відстані 5 км.
2. Курінь “Скуби”: 390 вояків, узимку був у с. Космачі, на літо переходить у ліс
ахідніше села.
3. Існують ще окремі сотні: в с. Акрешорах — 130 вояків і штрафна сотня “Сю-
- ич” (130) у с. Космачі. З’явилась нова сотня — 130 вояків сотенного “Самбірсько-
з” — в лісі північніше с. Уторопів.
4. Боївка Котлярчука Л. П. (родом із с. Стопчатова) в кількості 30 осіб перебуває
• с. Ключові-Великому.
Начальник районного НКГБ зазначає, що підпілля ОУН теж існує майже в кожно-
\ селі й ліквідувати його немає змоги, бо в тих селах є великі відділи УПА.417 Тобто
Літопис УПА.- Т. 12,- С. 59.
4,4 Там само - С. 60. Цифри втрат з боку енкавсдистів виглядають перебільшеними.
415 Там само - С. 64.
416 Там само - С. 67..
417 ДАІФО.- Ф. 38-п - Оп. 1.- Спр. 19,- Арк. 4.
264
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
в тому районі радянська влада існувала, як можна зрозуміти з документа, чи не ви-
ключно в райцентрі.
У цій ситуації в українських селах ніхто не вірить у перемогу більшовизму,— пи-
сав автор звіту зі Станіславщини (району) і Товмаччини за березень 1945 р. Частин.
населення вірить у війну аліянтів (союзників) з більшовиками. Але особливості пс; -
хології — “маю на увазі тих, що вірять у власні сили” — автор звіту пояснює загаль-
ною втомою населення в змаганнях з противником. Тому більшість у цьому краї до-
тримується нейтралітету. З іншого боку, збройні успіхи УПА підносять настрій. Коли -
відділи не діють, населення каже: “За що вони хліб їдять?”418 Нижча адміністрація :
краї вдає прихильність до УПА, але при цьому часто вислуговується перед ворогох
З 10 березня два дні проходила в тому краї облава за участю 900 осіб. При цьом
відбувався грабунок селян. В результаті тої облави в двох районах — Товмацькомх
Отинівському — вбито 27 осіб. У криївках було знайдено 120 осіб. Під впливом тер< -
ру до ЧА зголосилося 230. Облава та обійшлась більшовикам в 11 убитих, висаджеь
було поїзд, здійснено напад на авто — це вже дії УПА.419
Протистояння в Товмацькому районі тривало, і 6 квітня 1945 р. в засаді між се.іс-
ми Ольжевом і Антонівкою було розбито дві фіри більшовиків— 12 осіб. Між уб; -
тих виявився перший секретар райкому, другий секретар райкому комсомолу, енкаве-
дисти, “истребители”.
10 квітня спецгрупа УПА розігнала “истребителей”, що верталися з с. Гориглод.
до Товмача, чотирьох із них убили, 2 потонули в Дністрі, інші розбіглись. Між ти'.
по селах НКВД арештовує по 4—6 осіб, згодом відпускає.420
20 травня в тому ж районі відбувся бій сотні “Олега” з більшовиками біля с. Госте-
ва, сотник був поранений, а сотня відступила до с. Бортника.421
Надія на зовнішні сили, на союзників була поширена і в інших частинах Західні
України, зокрема в північній Львівщині, судячи зі звіту “Чернеця” за травень 1945 р
Ходили чутки по терену, що в Галичину незабаром приїде американська комісія, об-
надійливою видавалась конференція в Сан-Франциско.422 Думаю, таким настроям я •
занепад віри, що подекуди відчувався в масах ще на межі 1943—1944 рр. (про це вж.
йшлося в 1 розділі), сприяли й неодноразові облави, і залякування більшовиків
зв’язку з обліком населення, арешти і постійні збори та мітинги, влаштовувані місце-
вою радянською адміністрацією, й заклики виходити з лісу, а то всіх поб’ють. Втіх:
кущові відділи самооборони і в тих теренах зводили бої з більшовиками. Селам, іщ
постраждали від проходження фронту, ОУН допомагала насінням та у весняній сівб.
допомагала родинам революціонерів.423
З 15 квітня по правій стороні Пруту почався наступ військ НКВД. Його нечуванш
розмах вразив навіть автора звіту з тих країв. Він підтверджує, що тут діяли військ.
НКВД, які перед тим уже отримали досвід боротьби з УПА на Львівщині, тому засто-
совували артилерію, міномети, танки.
У тій облаві, на думку автора звіту, брали участь москалі з нацменами в кількості не
менше дивізії, а також районні гарнізони військ, “истребители” й адміністрація. Після
розвідки, підготовчих акцій почали облаву. Масовість тої облави була найгрізнішок
для населення, бо в деяких селах 600—1 000 військовиків квартирувало по 2 тижні.
Регіон був перекритий: від села Іспаса поблизу Коломиї стояли 50 автоматники
від 15 до 29 квітня, а зі сторони сіл Мишина і Ковалівки було вкопано легкі гармати
важкий кулемет — видно, боялися прориву відділів УПА.
Військо, що стояло в селах, проводило щоденні труси, розкопували сади, штрика-
ли городи дротами, проводили арешти і прочісування менших лісів зі стрільбою. Лі-
таки-розвідники, що кружляли над селами, зразу ж відкривали вогонь по скупченнях
4,8 ЦДАВОВІУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 67,- Арк. 14.
4,9 Там само.
420 Там само.- Арк. 37.
421 Там само,- Арк. 40.
422 Там само - Арк. 35.
423 Там само - Арк. 36.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
265
:юдей. Під час облав вивозили родини тих, хто пішов в УПА, або був у підпіллі.
Перші дні всі ховались, але почали виходити, коли, щоб зламати людей, більшовики
іредставили справу так, що дивіться, мовляв,— он “Якуб” нам уже здався, “Різуна”,
Недобитого” зловлено, “Хмару” вбито та й війна вже закінчилась.424 Автор звіту
зауважує, що такий тиск і пропаганда привели до того, що населення певною мірою
зламалось.
Гірш того: сталося замішання і в низах ОУН—УПА. Зголосився до більшовиків
. таничний села Середнього Березова, за ним — його заступник, який видав цілу жі-
ночу мережу, яку одразу ж заарештували. Зголосилися до ворога станичні сіл Про-
.курова, Шешори, Бруструриш, Гриляви. Одні робили це добровільно, інші — ряту-
вали родини, яких вивозили до Сибіру.
Зголошені відразу ж потрапили в “истребители”, інші — в тюрми, де їх дуже б’ють.
На думку того ж автора, “найнегативніше облава вплинула на Гуцульщину”.
В Жаб’ївському районі зголосилися з повинною навіть кущові провідники. Мало ви-
гоблене політично населення вважає, що війна скінчилась, а становище УПА безна-
дійне. Коли ж повиходили з повинною станичні, то за ними вийшло багато молодих
:юдей, що ховались.
Як перебула ті облави УПА? Тут вона ще існувала у з’єднаннях куренів. Курені
*уло розбито на сотні, які пішли в гори, де потерпали через брак харчів. Деякі коман-
дири розбивали сотні на чоти, щоб могли себе порятувати. Частина таких підвідділів
онтактувала з населенням і, чуючи від нього про приреченість свого становища, теж
' о збіглась (а тепер хочуть повернутися в УПА).425
Загалом “Чорний ліс”, “Говерля” вийшли з тих облав вдало. Розбито було лиш
.огню з куреня “Месники” (впало 50 осіб) з курінним “Благим”, сотником “Вершни-
зм”. Був погромлений штаб ВО 4 у Галицькому районі, вбитим виявився і командир
ЗО 4 “Колчак” (7 квітня).426 Карателі знищили також підпільну радіостанцію “Вільна
.• країна”.
Інші відділи групи “Чорний ліс”, перечекавши, облаву, стали робити наскоки, де
: зрог їх не чекав, на “прочісані” терени. Так було вчинено наскоки на райцентр Соло-
вий 29 квітня, а через два дні — на райцентр Перегинське.
Деморалізуючий вплив на населення Гуцульщини справило те, що зверхники си-
хіи одне одного. Але були випадки, коли люди стрілялися, щоб не потрапити в руки
-зрога. Так, у с. Верхньому Березові застрелився інформатор СБ Чорний, а в косівсь-
.й тюрмі надрайонна провідниця підрізала собі жили.
Втрати в командирах у тій операції теж були значні:
1. Командир Степовий, хорунжий “Чмелина”, поручик “Беркут” загинули в бун-
ері в с. Сніданці.
2. Полковник Кропива потрапив живим у руки ворога.
3. Надрайонний провідник “Онт” і надрайонний референт СБ “Сергій” загинули
з бункері.
4. Сотник “Бандура” застрелився.
5. Сотник “Сич” потрапив до ворога живим.
6. Районовий “Байда” — важкопоранений, мабуть, загинув.427
Внаслідок тої облави більшовики добилися застрашення, а на Гуцульщині — ще й
чевірення населення. Бо під час облави люди могли побачити “справжню” радянсь-
владу, як мучили спійманих стрільців: “здирали шкіру з рук, оббивали нігті, різали
Гагатьом обличчя, ламали кістки, розбивали зуби, забивали в них патрони і страшен-
- з били. Були випадки, коли в обличчі страшної дійсності жінки сходили з розуму”.
Так поводитись могла тільки окупаційна армія, до того ж не в середині XX століт-
•я. Але — не багато змінилося в кінці того століття, в Чечні Росія діє тими ж метода-
л облав і застрашення.
424 Там само- Арк. 31.
425 Там само.
426 Шанковський Л. Історія українського війська.- С. 108.
427 Там само.
266 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Настрій населення з часом змінювався в кращу сторону, що впливало вже на біль-
шовиків.
Після проведення облави сотні “Мороза”, “Спартака”, “Орлика” й “Хмари” знов-
верталися на свої місця розташування. Відновити кількісний склад було важко, хо1-
на думку сучасника звіту, цим відділам треба вдаватися лише до партизанської такти-
ки, бути незалежними від терену в прохарчуванні під час боїв — ось уроки облави. •
Успіху тих і подібних акцій, операцій сприяв і облік, а по суті перепис населення
що здійснювався відповідно до постанови ЦК КП(б)У. Облік затягнувся аж до 1 трави.;
1945 р. Наступна постанова з цього приводу від 24 березня поставила перед республ -
канським НКВД завдання здійснити вже облік робітників і службовців, а не лише сіль-
ського населення, і тим самим унеможливити нелегальне перебування повстанців і під-
пільників. Щодо останнього обліку маю дані, які свідчать, що серед цієї категорії насе-
лення НКВД виявила 336 упівців і 991 члена ОУН, 11 членів польських націоналістич-
них організацій, 370 дезертирів ЧА і З 311 осіб, які ухилялись від призову до неї.429
Ще одним дієвим засобом тиску й деморалізації не лише визвольного руху, а .
усієї спільноти стало примусове виселення учасників сімей УПА та підпілля. Відо\-
випадки, коли стрільці УПА виходили з повинною, аби не допустити вивезення їхні
родин до Сибіру чи на Далекий Схід, у Казахстан. З травня 1944 р. по 15 квітня 1945 р
із західних областей України було виселено 9 036 сімей — 23 660 осіб, найбільше —
з Волинської та Рівненської областей. 430 Виселення сімей учасників руху і його си\‘-
патиків позбавляло моральної і матеріальної підтримки найближчого до повстань!і _
елементу, який міг жертвувати для них не тільки з мотивів ідейних, а й родинних.
Пропаганда й агітація
Вона завжди займала поважне місце у визвольному русі.
Втім, під час бойових зіткнень відділів УПА з каральними військами ЧА, пропа-
ганда була чи, швидше, виглядала на другому місці. Маю змогу прослідкувати змі-
і схему роботи окружного осередку пропаганди — ООП округу “Маківка” в перш,
половині 1945 р.
На основі інструкції крайового осередку пропаганди ОУН від 04.01.1945 р. окру/- -
ний осередок складався з кількох частин. Подаю їхні назви разом зі псевдонімам
працівників:
1. видавничий відділ (Галинька, Радченко);
2. відділ усної пропаганди і політвиховання (Антон і Судьба (Звинислав);
3. відділ інформації і статистики (Христя, Роман— радист, Ліда— архіваріх^
бібліотекар і кореспондент);
4. адміністратор — Веселка (Христя), Таня (Берізка) — машиністка, Весели,
(Смілий) — циклостиліст;
5. охорона і політичний персонал (?) — Антон, Павло, Славко, Вихор, Гриць
Сергій;
6. зв’язок (кур’єри і помічники) — Незабудка, Троянда, Русалка, Луна, Миросла-
ва, Леся.431
Осередок пропаганди округу мав у своєму розпорядженні не лише літературу, щ.
видавалась УПА і ОУН, але й радянську пресу, яку уважно вичитували і коментувала
в підпільних виданнях та в усній пропаганді.
“Вишинський”, окружний референт пропаганди, оцінював сили ООП як надійні
хоч і неініціативні. На місцях, у надрайонних і районних осередках пропаганди не
42я Там само.
429 ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 1673.- Арк. 2.
430 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Книга 2 - С. 236-237.
431 ЦЦАВОВіУУ. - Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 67,- Арк. 28.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
267
авжди отримували видання з крайового осередку пропаганди. Але підійшла брошу-
~а: “Друга большевицька окупація і УГВР”, яку в окрузі передрукували.
“Вишинський” був задоволений усною пропагандою в окрузі, але впливів літера-
-> ри з центру перевіряти не мав ще змоги.
Інструкція 4.3/45 КОП від 10 травня 1945 р. дещо по-іншому розставила кадри в
пропагандистській і вишкільній роботі від округу до району. Окружний осередок ско-
рочувався до 6 осіб. Два заступники окружного референта пропаганди двічі на мі-
.яць мали проводити вишкільні заняття з надрайонними і районними Проводами за
атеріалами, вміщеними в журналі КОП “Повстанець”. Ці ж заступники мали прово-
:ити щонайменше двічі на місяць мітинги, збори, наради. Звіти з ООП в КОП з різ-
ах ділянок роботи посилали двічі на місяць 1 і 15 числа, за матеріалами так званої
рудової картки.432
До обов’язків редактора ООП входило видання двічі на місяць газети “Шлях пе-
ремоги” на основі надісланих з КОП повідомлень Газету слід було видавати в такій
.лькості, щоб вона доходила до кожної станиці хоча б по одному примірнику, а та-
?ж до всіх відділів УПА, боївок СБ, активу. Втім, КОП не був цензором газети: вона
сповнювалася матеріалами з місць.
Чималий об’єм роботи виконував і надрайонний референт пропаганди відповід-
ного Проводу ОУН. Він мав проводити вишкільну роботу за вказівками КОП і ООП.
"ереновий провідник ОУН не міг при цьому робити будь-яких персональних змін в
лараті референта пропаганди чи давати йому, апарату, вказівки без погодження зі
зоїм референтом пропаганди. Тобто у структурі роботи ОУН діяла не тільки ієрархіч-
е. а й галузева підпорядкованість.
Щонайменше двічі на місяць надрайонний референт пропаганди широко опра-
-зовував із районними Проводами матеріали “Пропагандиста” і не менше двох разів
л місяць проводив збори, мітинги, наради. На ньому ж лежала й підготовка охорон-
'і боївки, бібліотека, архів, отримання видань радянської преси. Звітність тотожна
- і в окрузі.433
Районні референти пропаганди, маючи менший за обсягом, але того ж напряму
с'єм роботи, повинні були проводити збори, мітинги, наради — 4 рази на місяць.
Найнижчий рівень пропаганди — в станицях — проводили масові пропагандис-
Раз на 15 днів вони мали провести мітинг, збори чи нараду і були відповідальні за
асову усну пропаганду в 7—10 станицях. У кожній боївці СБ теж мав бути один
сцевий пропагандист, який, крім принагідних мітингів, зборів чи нарад, мав прово-
. іти вишкільну роботу в боївці за матеріалами “Пропагандиста”.
Передбачалась підготовка осіб для кожного села, які б могли читати і коментувати
- .селенню підпільну пресу.434
Звітність в ОУН була добра: звіти надсилались у двох примірниках, а газети, жур-
или — в 4-х — до КОП. Завдяки тій звітності до рук істориків потрапила частина
- дпільних видань і звітів.
Мітинги і збори проводились і під час відвідання, переходу підвідділів УПА через
.-.та. Такий мітинг відбувся, наприклад, 12 квітня 1945 р. о 18 год. в с. Кугаїві Сокіль-
.цького (нині Пустомитівського) району Львівської області. На мітингу було сказа-
'. що війна не завершується — близький час, у травні, коли ми всі піднімемось і
'женемо звідси більшовицьку заразу.
Розповідали промовці й про ту боротьбу, яку веде УПА проти більшовиків, про
ні і свої втрати. Весь народ Західної України йде за ними, він жде сигналу. Молодь
зідділу УПА звернулась до жінок із закликом виявляти всебічну допомогу борцям
_ звільнення України від московських і сталінських катів. Промовці різко критично
лнювали діяльність уряду СРСР і КПРС.
4,2 Там само - Арк. 43. В картку записували кожні збори, мітинг, нараду чи вишкіл з датуванням, вказаним
іом учасників, місцем, темою з підтвердженням провідника терену.
4” Там само.- Арк. 44.
4,4 Там само.
268
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
Мітинг завершився закликом: “Хай живе самостійна Україна!”. 435 Подібні збор.
було проведено 20 травня в с. Путятичах Городецького району тієї ж області. Віддіг
УПА виконав після зборів українські пісні, судячи з документа — повстанські й реві -
люційні.436
Вишкільні курси, де готували пропагандистів для таких виступів перед населен-
ням, тривали близько тижня, теми для розгляду — якнайширші, аудиторія була пор -
вняно невеликою. Так, курс для пропагандистів, що відбувався на Станіславщині
13 по 19 травня 1945 р., охопив 7 хлопців і 13 дівчат, тривав загалом 53 год. Виклав
“Князенка”— 22 год., “Всеволода”— 18 год., “Клименка”— 12 год. Питання, ш-
виносились на вишкіл: економічна географія світу, міжнародне право, політичне пра-
во, вузли міжнародної політики, політичний поділ світу, економіка СРСР, Червон.
армія, конституція, імперіалізм СРСР, зовнішня і внутрішня політика, економіка Укра-
їни, політична концепція, революційна тактика, історія революційного руху, револк -
ційний провід.
Вивчались методи пропагандивної роботи: мітинги, збори і т. ін.437
Чи мали ті й інші пропагандисти вплив на населення? Звичайно, мали. Про е.
йшлося в інформаційному звіті від 27 травня 1945 р. з надрайону “Кіндратівка”. Нац-
район охоплював 5 адміністративних районів: Симбірський, Старосамбірськиг
Стрільківський, Добромильський, Устрицький. Пропагандистами районів були ст\ -
денти або вчителі з річним чи півторарічним стажем такої роботи. Вже в округа'
політвиховників було лиш 30% необхідної кількості. В районах із січня по травен.-
провели 25 мітингів у селах, а в кущах скрізь проведено менші зустрічі. Для пропа-
ганди ідей у районі “Верховинець” використали хор, який в Шевченківські дні об'їз-
див увесь район.
Пропагандисти провели в нацрайоні бесіди з учителями-східняками, їм було розда-
но літературу підпілля. На думку автора звіту, надрайонного провідника “Тимоша’
східняки-вчителі при зустрічах з підпільниками роблять вигляд, що ставляться до ни'
прихильно, але це більше зі страху. Інші вчителі ставляться до руху прихильно.
Населення,— писав “Тиміш”,— ставиться вороже до більшовиків, вірить, що вон;
забиратимуться з наших земель. Ширяться чутки про вдале для українців розв’язан-
ня їхнього питання на конференції в Сан-Франциско і що в цій справі є підтримк_
США. 438 Ці чутки, власне, підтримували осередки пропаганди.
Під час проведення чотирьохтижневої облави обласний центр ОУН видає листів-
ку “Друзі революціонери — командири і стрільці УПА!”. В ній заявлялося: “Війн^
на зовнішньому фронті добігає кінця. Протиріччя в таборі союзників загострюються
Буде несподіваний фінал їх для Сталіна. На терор окупанта подвоєння зусиль у боротьб
і праці”439.
На 1 травня, вочевидь, цей же обласний Провід видає листівку: “Робітники!'
В ній зауважується, що на Заході робітник має більше прав, з ним більше рахуються
ніж в СРСР, де він проголошений основним класом суспільства. В листівці міститься
заклик до робітників разом з селянами і ЧА стягнути більшовицьку верхівку і збудх -
вати собі життя правдивої людини.440
Окружний осередок пропаганди округу “Маківка”, про який вже йшлося вище,
подає у травні 1945 р. і працю на ниві пропаганди, і її наслідки — виклад настроїв
населення. За той місяць в окрузі відбулося 2 вишколи. Та 22 з 35 курсантів першого
вишколу, що проходив у лютому, впало в сутичці з більшовиками. В цьому вишколі
брали участь пропагандисти з надрайону І і політвиховники. Другий вишкіл охопив
10 осіб, третій готувався.441
435 ЛНУ. Т. 1.-С.234.
436 Там само - С. 242.
437 ЦДАВОВІУУ,- Ф 3836,- Оп !.- Спр. 67,- Арк. 33.
43* Там само - Арк. 34.
439 Там само - Арк. 29.
440 Там само.- Арк. ЗО.
441 Гам само.- Арк. 46.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
269
Автор звіту з цього округу підтверджує зацікавленість мас конференцією в Сан-
Франциско. Поширювались чутки про визнання США України. “Село вірить нам
беззастережно, сексоти мовчать, бо УПА таки діє і є в неї нові відділи. Гірше справи
з містом. Зв’язок з ним дуже поганий. Але настрої міського населення — теж оптимі-
стичні. Ставлення до більшовиків суто негативне. Поширення наших листівок зі зве-
рненням до робітників з нагоди 1 Травня викликало величезне пожвавлення серед
робітників, розмови про охоту вступити до УПА та ін.” Ті листівки поширювали під
час першотравневої демонстрації.442
Пропаганда в окрузі була спрямована не тільки “за”, а й “проти” — проти більшо-
вицької пропаганди. Обговорювалась поширювана інформація, що війна ще не закін-
чилася: не вирішена справа Польщі, реорганізація лондонського уряду, збільшення
польської армії, стан справ у Югославії, військовий бюджет СРСР. Більшовики не
вистоять у війні з союзниками, доказом чого є економічне становище СРСР, стратегічна
гитуація, національні революційні рухи тривають, вони не знищені, а міцніють, три-
вають сутички наших відділів з більшовиками, рейди і т. ін.
Вказувалося, що той, хто схоче повалити більшовизм, мусить враховувати полі-
тичні прагнення поневолених Москвою народів. Водночас велась протипольська про-
паганда. Але український рух виступає за співпрацю з польським, бо нам загрожує
здин і той же ворог.443
На весну в окрузі все ж було обмаль преси, то пропаганда використовувала випус-
<и чи, частіше, політичні вісті. “Шляху перемоги” не вистачало теж.
Крайовий осередок пропаганди займався своєю справою на цілком науковому рів-
-і: інструкції з пропагандивної роботи, які надсилалися в округи, нацрайони, райони,
гозкривали ту чи ту ділянку цієї праці, унаочнюючи проблеми. Ці інструкції вказували
добре знання укладачами психології як такої, особливості просвіти, агітації серед мас.
КОП зобов’язував розрізняти роззброюючу (демобілізаційну) і мобілізуючу про-
паганду. Особливість першого типу пропаганди в тому, щоб знищити старі переко-
нання і розчистити шлях до нових ідей або щонайменше знищити віру в слушність
становища і тим самим зменшити опір реалізації нової ідеї. Цей вид пропаганди не
висуває нових цілей, хоч часто вдає, що це робить. Мобілізуюча пропаганда, навпа-
ки, спрямована безпосередньо на нові цілі. Досягнути їх буде легше, якщо впливати
-а почуття, а не на розум мас. Не слід забувати і про підсвідоме сприйняття ідей,
відси — не треба забувати про сугестію, повторюваність впливів, гасел.444
Зауважу, що референтом пропаганди Проводу ОУН на ЗУЗ у 1944 р. був Петро
Дужий. З того ж року він стає референтом Проводу ОУН (до 4 червня 1945 р.). Окруж-
ним референтом пропаганди Станіславщини у 1944—1945 рр. був Михайло Дяченко
Гомін”, “Марко Боєслав”), 1910 р. н. Він же і редактор газети УПА “Шлях перемо-
~и” в 1945—1947 рр., автор 9 поетичних збірок, від 1950 р.— крайовий референт
пропаганди Карпатського краю.
4.5. Церква і український визвольний рух
Український рух 1930—1950-х рр. був рухом достатньо модерним
в жодному разі не був рухом клерикальним.
Виховані у вірі до Бога і пошані до своїх церков провідники руху, втім, часто були
пуже близькими до власне церковного життя. Сам С. Бандера, як відомо — син свя-
щеника, священиком був дуже впливовий о. І. Гриньох, С. Янішевський (“Далекий”) —
. гудент духовної семінарії, О. Мостович — дочка священика. Можна називати ще
мена, сказати, що такими то були чи не всі учасники визвольного руху того часу,
-теїстами, невіруючими серед них були одиниці. Та справи релігії, церкви вони чітко
442 Там само.
443 Там само - Арк. 46.
444 Там само - Арк. 5.
270
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
відділяли від власне політичної боротьби, яку вели. З цього приводу визначальним
були ще засади “Устрою Організації Українських Націоналістів” від 1929 р.
В параграфі “Релігійна політика” вказувалося, що майбутня Українська держаь..
“стане на становищі повної волі релігійної совісти”. Церква мала бути відділеною в _
держави. Влада мала б співпрацювати з українським духовенством різних культів ь.
ниві морального виховання.
Але до школи мала б допускатись наука релігії “тих культів, що не будуть проявля-
ти денаціоналізуючих впливів”. І, головне, стверджувалося, що “Українська держав.
сприятиме розвиткові української національної церкви, незалежної від чужоземні
патріархатів та українізації релігійних культів, що будуть діяти на Україні”.445
Програмові постанови III Надзвичайного збору ОУН(СД) висловлені в загальн
формі. Визнавалася свобода віри, як і попередньо ОУН виступала за вільне визнань,
й здійснення культів, які не суперечили б громадській моралі. Тут же повторено те,
про відокремлення церковних організацій від держави.446
Між цими двома документами пролягло 14 років. Зміни нагромаджувались помг-
но з початку Другої світової війни. З приходом у Західну Україну більшовиків зем.
церкви і монастирів передали державі або селянам. Після відходу “перших совітіь
митрополит УГКЦ А. Шептицький 7 липня 1941 р. видав послання, щоб ті землі бу:
віддано церкві, він же прагнув надати церкві роль організаційного чинника, заклика-
ючи духовенство творити місцеву адміністрацію, міліцію. 447 Тут він вступав в явні:
конфлікт політичних інтересів з ОУН(р), яка тим уже займалася. Загалом А. Шепті
цький, як відомо, 1 липня 1941 р. привітав прихід німецької армії, але дуже скор
розчарувався в німецькій окупаційній політиці.
У листопаді 1941 р. А. Шептицький стає головою УНРади у Львові. Достатнь
відомим є його засудження вбивств, що чинилися в окупованій Україні,— пастирсь-
кий лист від березня 1942 р. В листопаді 1942 р., виступивши з пастирським листе1
“Не убий!”, він вимагав від пастви ізолюватися від тих, що вбивали, вимагав їх пр«
кляття.448 Завдяки його покровительству вдалося переховувати десятки євреїв у буть -
лях собору Св. Юра чи монастирях, дієвими були його поради, як переховувати перс
слідуваних, в т. ч. єврейських дітей.
В ОУН(р) діяла інструкція С. Бандери про “вдержання добрих стосунків з митр< -
политом Шептицьким”. Зважаючи на те, що на останнього мали значний вплив мель-
никівці, було вирішено додати до його почту (приблизно в 1941 р.— ?) доктора Чаї'-
ковського. Він був добре знайомий з митрополитом. ОУН(р) поставила також собі
ціль постійно інформувати А. Шептицького про свої дії. 449 Не можу сказати, яки
вплив мала ця інформація на митрополита.
Шептицький був також одним із натхненників польсько-українських переговорів
1942—1944 рр., критично ставлячись до повоєнної Польщі, але заперечував україн-
сько-польську різанину на Волині.
Втім, політичного впливу на перебіг подій у значенні “не убий” заклики А. Шег-
тицького, здається, не справили. Мабуть, і не могли справити, бо основні події зброй-
ної боротьби розвивалися тоді поза межами Галичини.
Я полишаю тут проблеми церковних стосунків на Великій Україні в роки війни
взаємозв’язки їх з українським рухом. В даному випадку мене більше цікавлять сто-
сунки визвольного руху і церкви на теренах, де діяла УПА.
Можна сказати, що розгортання визвольного руху насамперед вплинуло на змін;
мови богослужіння православних священиків, які, незважаючи на брак релігійній
книг, стали правити українською мовою, 450 хоч і не в усіх церквах. Але. на думк\
автора звіту з південної Рівненщини за листопад 1943 р., церковному питанню ніхтс
445 Книш Зиновій. Становлення ОУН - Київ: Видавництво О. Тсліги, 1994.- С. 111-112.
446 Літопис УПА,- Т. 24,- С. 232.
447 ЦДАВОВіУУ.- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 15.- Арк. 4.
*** ТоржицькийРииіад. Митрополит Андрей Шептицький// Львів: Ковчег. 1993. - №1.-С. 109-121, С. 116
449 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833,- Оп. 1,- Спр. 62,- Арк. 14зв.
4Ч) Літопис УПА. Нова серія,- Т. 2,- С. 252-254
Роздії 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
271
майже не приділяє уваги. Тут він має на увазі це питання — як політичне. Не мають
авторитету \ зверхники православної церкви через взаємну гризню та вислужування
перед окупантом.451
Саме за таке вислужування перед НКВД, а згодом — гестапо СБ 11 вересня 1943 р.
засудила Михайла Тарнавського з Володимира (єпископа Ковальсько-Володимирсь-
кого Мануїла автономної православної церкви) до страти.452
В Галичині ставлення сільських священиків не було аж надто виразне і визначене,
залежало від їхнього віку, подій на фронті, поведінки станичного в даному селі. Свяще-
ники, особливо молодші, підтримували підпілля на початках і протягом усього 1943 р.
в Тернопільщині, як свідчить звіт одного з нацрайонів.453 Всі ж без винятку не відмов-
лялися відправити богослужіння на святкуваннях, організованих ОУН: свято зброї, свято
Базару, чортківський розстріл 1 листопада. Однак, це ще не означало, що священики в
більшості працюють на національній ниві. На переломі 1943—1944 рр. були випадки,
коли з амвонів духовенство виступало проти ОУН.454 Чи було це під тиском німців, чи
з власної ініціативи — невідомо, думаю, швидше все ж таки перше.
Втім, очікуваний прихід більшовиків і зміна настроїв населення, мабуть, поволі
міняло настрої в священиків, духівництва. Так, у звіті з Золочівщини (Львівщина)
говориться про добре його ставлення до ОУН, але з малою вірою. 455 На думку автора
звіту, це відбувалося через брак інформації про її політику. Справді, ніде в докумен-
тах підпілля не говориться про якусь пропагандистську роботу серед свяшеництва.
Про патріотизм старшого і молодшого покоління духовенства повідомляється і з ін-
шої місцевості тієї ж області.456
Маю зате обширний, порівняно з програмовими постановами, погляд на ці питан-
ня керівного середовища ОУН. Йдеться про матеріали ідеологічно-політичного ви-
школу десь за 1944 р.: “Релігійне питання в системі організованого українського на-
ціоналізму”. Основний параграф, що нас цікавить, — “Наше ставлення до релігії і
церкви”. Проголошується, ні мало ні багато, що український націоналізм розбудовує
в народі прагнення творити свою релігійну українську систему, відмінну від усіх до-
теперішніх і кращу, більш життєву за них.
Змагаючись за утворення своєї специфічної релігії і церкви, опертої на народні
релігійні почування, в той же час користуємося надбаннями інших релігійних сис-
тем, насамперед християнства, яке на ту пору є кращою з тих всіх систем. 457 Тут в
автора статті явно звучать месіанські ноти. Він же залишає за особою — як і програ-
мові постанови — право на вибір релігії, чи не бути з нею. Однак вказувалось на
недопустимість атеїзму. Заперечується і релігійна боротьба в країні, бо кожна церква
мусить здобувати собі вірних своїми чеснотами. Автор уважає некорисним і аске-
тизм, бо треба дбати про спасіння душі, з іншого боку, треба пам’ятати, що богові
найкраща честь віддається через націю і в ім’я України, суворою мораллю борця і
творця нового українського життя. 458 В цих моральних приписах націоналізм був бли-
зький християнській моралі.
Відносини держави з церквою автор уявляв собі у вигляді конкоркодату та через
відповідний закон. Мабуть, малось на увазі декілька угод з різними церквами, бо ни-
жче йдеться про поборювання цезорогалізму і конфесіоналізму.
Український націоналізм принципово стояв на боці української церкви. Щодо осо-
бливої своєї релігійної системи — то віддалена перспектива,— “приземляє” нижче
себе автор. Автокефалія церкви означала, в першу чергу, унезалежнення українських
церков від чужих. Тож першочерговим у цій царині було змагання за творення Укра-
їнської Автокефальної Православної Церкви з українським патріархатом у Києві. Треба
451 Там само- С. 458.
452 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3837,- Оп. І.- Спр. 9.- Арк. 43.
44 Там само - Ф. 3836.- Оп. 1.- Спр. 1.- Арк. 37, 42.
454 Там само,- С. 135.
4,5 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. З,- Арк. 3.
456 Там само - Арк. 15.
457 ЦДАГОУ.- Ф. 57,- Оп. 4,- Спр. 380.- Арк. 149.
45Н Там само.
272
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
було добиватися такого ж патріархату і для УГКЦ у Львові, творити Центр у країн. --
ких протестантських церков і Центр римо-католицької церкви. В перспективі авт *
уважав за необхідне з’єднати всі українські церкви в одну соборну церкву.459
Проблеми, поставлені тут, як скаже читач, більш ніж актуальні й не вирішені ь._
віть після 10-го року незалежності, а про українську соборну церкву доводиться тіл.
ки мріяти.
На час війни спроба відновлення УАПЦ була досить реальною, як і спроби поіг
рити унію на схід України, ба — навіть поєднати ці дві церкви в одній організації г.
зверхністю Папи.460 461 Та одразу ж на заваді стала окупаційна німецька адміністрацій
Торкаючись сану священиків, той же автор вишкільного матеріалу підкресли
вони мають тямити, що допоки ними стали, то були українцями, а далі вже ста/
священиками.
Виявив цей же автор і передбачення, яке підтвердилося, що в момент українськ
революції зринуть на Україну хмари агентів чужих релігійних систем, щоб закріпи-
тут свої віри. Цьому слід протиставитись.
Нарешті, ще одне свідчення модерності українського визвольного руху у ставлен-
до церкви і релігії. Автор названого твору стверджував, що всі церковні, монастирсь.
й священицькі землі в українській державі буде конфісковано і передано селянству.
Це твердження, відсутнє в програмових документах ОУН із тактичних міркуваьл
тут виписано чітко. Інакше й не могло бути — селянство становило основну опор
руху. Повстанці тому відвідували церкви, брали участь у релігійних відправах. Дехт
зі священиків УГКЦ був досить активний у визвольному русі.
Прихід “других совітів” ускладнив становище цієї церкви, яка залишалась єді
ною національною інституцією для українців Галичини, Закарпаття, Пряшівщині
Закерзоння. Тим часом 1 листопада 1944 р. помирає митрополит А. Шептицькиї
Перед смертю він виголосив пророцтво про знищення УГКЦ більшовиками, закли-
кав не відступатися од віри. Бачив він і передбачав відродження УГКЦ і поставу Укра-
їни як могутньої держави.462
Після смерті А. Шептицького митрополитом УГКЦ стає Йосип Сліпий. Під тис-
ком влади він видав 23 листопада 1944 р. звернення “До духовенства і віруючих”, д.
містився і заклик до УПА “вернутися з неправильного шляху”. Якогось помітного
впливу це звернення на рух не мало.
Москва з початку березня 1945 р. стала готувати знищення УГКЦ як чужорідно
структури в системі влади СРСР. Чужорідність тієї церкви для Сталіна полягала в і*
національному характері, державницькій поставі українського народу. Руками пол-
ковника держбезпеки Г. Карпова було підготовлено комплекс заходів ліквідації церк-
ви і перепідкоряння її священиків Російській Православній Церкві, 463 що в середині
війни СРСР з німцями отримала державну підтримку. Ніщо в СРСР не могло бути
поза державою, а тим паче керуватися з Риму.
Під головуванням о. Г. Костельника утворюється “ініціативна група” з проведен-
ня собору УГКЦ, який би мав її ліквідувати. Цю групу, як і самого її\голову, старанно
добирало НКВД. 11 квітня 1945 р. вже заарештовано митрополита Й. Сліпого, єпис-
копів М. Будку, М. Чернецького, Г. Хомишина, І. Лапшевського.
ОУН виступила із засудженням цих дій. Більшовики прагнуть знищити релігію
або перетворити її на свою агентуру. Так вони вже зробили з РПЦ. 464 Листівка підпіл-
ля засуджувала і відкритий грабіж, здійснений у Свято-Юрському соборі енкаведис-
тами того ж таки 11 квітня. Більшість священиків і духовенства в той час з різних
мотивів ставилися добре до руху.465
4<!9 Там само - С 151.
460 Шкраб'юк Петро. Виноградник господній,- Львів: Видавництво отців Василіан “Місіонер”, 1995.—
С. 162, 167-168.
461 Ц ДАВОВіУУ.- Ф. 57,- Оп. 4,- Спр. 380,- Арк. 152.
462 Шкраб'юк Петро. Виноградник господній,- С. 193.
461 Білас Іван. Рспрссивно-каральна система в Україні. 1917-1953.- С. 310-316.
464 ЛНУ. Т. 1.-С. 251.
464 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 68.- Арк. 44.
Роздії 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
273
ОУН спробувала вплинути на позиції “ініціаторів” повернення у православ’я.
З цією метою восени 1945 р. до Йосипа Кладочного, священика, людини близької до
А. Шептицького, навідалася зв’язкова окружного референта СБ “Дрогобиччина” Єв-
гена Пришляка Онисима Шушкевич і від імені ОУН принесла наказ. Суть його: Й. Кла-
дочний мав передати Костельнику пропозицію ОУН, щоб він полишив шкідливу й
ворожу для України та УГКЦ діяльність. Тоді організація ніби викраде його і пере-
править за кордон. Але Г. Костельник, вислухавши цю пропозицію ОУН, від своїх
намірів не відмовився.466 Чому СБ не знищила Г. Костельника? Було побоювання, що
у відповідь НКВД остаточно розгромить те, що ще залишалося від греко-католицької
церкви в результаті арештів та розкладу її ззовні і з середини.
В інструкції ОУН “Надрайонним провідникам до виконання” від 12 листопада
1945 р., писаній вочевидь Р. Шухевичем, давались вказівки, як поборювати цей роз-
клад: “Бойкотувати всіх священиків, що перейшли на православ’я чи підписали заяву
про входження до ініціативної групи Костельника. Батюшок, що приїхали зі Сходу, із
села виганяти. Якщо більшовики замикають церкви, хай народ силою розмикає і мо-
литься. Викрити перед населенням священиків, що перейшли до ініціативної групи.
Якщо вони конспіруються — вислати стрільців, переодягнених в енкаведистський
однострій, щоб ті підмовляли цього священика до переходу в православ’я. Тоді він
буде справдовуватись і покаже документ переходу. Потім спокійно стрільці відхо-
дять, а через кілька днів на зібранні населення його розконспіровують467.”
Згідно з цими інструкціями, через своїх стрільців, підпільників УПА проводила
акції на захист віри.
З цією метою проводили збори населення, здійснювався тиск на священиків-зрад-
ників. Такі збори відбулись у с. Тур’ї Дрогобицької області, де пролунав заклик до
захисту батьківської віри. Подібні збори відбулись у с. Дріжжевому Дубменського
району Львівської області. Священику Винницькому (Жовківщина) за те, що перейняв
православ’я, повстанці наказали забиратися з району.468
Протидії визвольного руху було недостатньо для того, щоб зупинити задуми Мос-
кви. 8—10 березня 1946 р. у Львові в храмі святого Юра відбувся церковний собор
УГКЦ з участю 216 священиків та 19 мирян. Всі його учасники були старанно дібра-
ні. Сам собор, підготовлений владою і керівництвом РПЦ, без єпископів, був некано-
яічним. Але рішення про навернення УГКЦ в лоно РПЦ він ухвалив. Більшовикам
цього було достатньо, вони законність його визнали безумовно.
Сотні вірних священиків УГКЦ були заарештовані, суджені, серед них і Й. Слі-
пий, та опинилися в концтаборах, на засланнях.
Протягом наступних років поступово влада підготувала ліквідацію УГКЦ і в За-
карпатті (в 1949 р.). Єпископ Т. Ромжа був отруєний. І сюди прийшла РПЦ. Українсь-
ка греко-католицька церква перейшла в катакомби.
Світ ті новини сприйняв спокійно. Протести Папи римського Пія XII Москва до
;• ваги не взяла.
4.6. Визвольний рух 1945—1946рр.
Радянізація і русифікація в Україні у повоєнний час
Після завершення Другої світової війни Україна помалу знов по-
верталась до тоталітарного правління. Втративши в ході війни 14,2 млн. з 41,6 млн.
:вого населення і сорок відсотків економіки, республіка повертала в новий виток
падянізації. Вище радянське керівництво зі Сталіним і Берія включно не любили
466 Шкраб ’юк Петро. Цит. твір - С. 215. В цьому творі Є. Пришляк названий крайовим провідником РУН.
467 Бондаренко Костянтин. Ще один документ з часів боротьби УПА,- Україна в минулому.- Київ-Львів,
^95 - Вип. VI,- С. 152-162, С. 162. Тут же вміщено текст інструкції.
46,1 Греко-католицька церква (1944-1991) // УЇЖ.- 1996- №4. - С. 110
274 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Україну й українців, які завжди становили потенційну загрозу імперії, а також, певно
тому, що це керівництво саме віддало республіку на поталу фашистам.
Відбудова народного господарства вимагала нових робочих рук, і ці руки були
взяті з українських сіл через організовані набори для відбудови Донбасу, міст, навчання
в фабрично-заводських училищах і т. ін. У Центральній і Західній Україні це призве-
ло до значного зростання, а то й переважання українського елементу в містах замість
знищених чи вибулих євреїв і поляків.
Зростання військової потуги СРСР, його присутність у Німеччині, Австрії, Чехо-
словаччині, Польщі супроводжувались поширенням серед населення країни прозахі-
дних настроїв. Міф про переваги радянського способу життя не витримав випробу-
вання при зіткненні військовополонених, остарбайтерів, солдатів та офіцерів ЧА і
дійсністю капіталістичної Європи. Протидією таким настроям стала боротьба з “кос-
мополітизмом” з 1946 р.
В Україні перед цією кампанією і ще раніше велась боротьба з “українським бур-
жуазним націоналізмом”. Велася збройно в Західній Україні, в іншій її частині зазна-
ла гонінь українська культура, інтелігенція. Спочатку було очищено від ненадійних :
непевних елементів КП(б)У.469 Наступним кроком стали пошуки ворожої ідеології ь
українській культурі. На це, зокрема, орієнтував компартію України ЦК ВКП(б) у
резолюції від 26 липня 1946 р. Резолюція вказувала на те, що в середовищі науковців,
письменників, творчих працівників України знайшла прихисток “ворожа буржуазно-
націоналістична ідеологія”. На викоренення цієї ідеології спрямовувались постанови
й дії ЦК КП(б)У. За період із 1946 по 1951 рр., за підрахунками Ю. Шаповала, буж
прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. До цього приклали руку
М. Хрущов, секретар республіканського ЦК К. Литвин.
З приїздом Л. Кагановича у 1947 р. на керівництво КП(б)У почалася підготовка
пленуму компартії з порядком денним “Боротьба проти націоналізму як головної не-
безпеки в КП(б)У”.470
Ці постанови, усуваючи українське в українській нації й культурі, сприяли нато-
мість утвердженню культури іншої — російського народу — для зцементування ім-
перії. Від українських істориків зі школи М. Грушевського вимагали писати історій
України з позицій класової боротьби та російсько-української єдності.
Критики зазнали навіть вірні оборонці режиму О. Корнійчук і його дружина В. Ва-
силевська. Початок нових гонінь на літературу пов’язано з публікацією в 1954 р. ро-
сійською мовою вірша В. Сосюри “Любіть Україну”. Вінцем тих гонінь у цей історич-
ний період були “Тези про возз’єднання України з Росією” на відзнаку Переяславсь-
кої угоди, які стверджували, що головна тема української історії — возз’єднання
Росією та подальший розвиток їх аж до Великого Жовтня 1917 р. і тепер.47’
Гоніння носили не лише словесний характер чи призводили до звільнень з робо-
ти, з творчих спілок, що вело до витіснення людини на узбіччя життя, а й до арештів
Останні торкнулись близько 10 000 осіб.472
Гірше: в 1946-1947 рр. Україна, особливо її південь і схід, пережили новий вели-
кий голод, зумовлений аж ніяк не кліматичними умовами, а політикою Москви. Жертви
його налічують від 800 тис. до 1 млн. осіб. 473 Українці з тих земель рятувалися тим
що їздили обмінювати речі, працювати на землях Західної України.474
З України ж уже в наступному 1948 р., за приписом Верховної Ради СРСР ві~
21 лютого 1948 р., було вислано за невироблені (з різних причин!) трудодні ще близь-
ко 10 тис. осіб.
469 Костюк Григорій. Сталінізм в Україні. Гснеза і наслідки - Київ, Смолоскип. 1995,- 508 с,- С. 413.
470 Пленум не відбувся, бо Кагановича відізвали до Москви.
471 Див. критику тезової концепції в: Лисяк-Рудницький. Історичні есе - К.: Основи, 1994,- Т. 2.- С. 286-
305.
477 Грицак Ярослав. Цит. твір - С. 271.
473 Веселова Олександра. Стан дослідження проблеми третього радянського голоду в Україні // Голод 1946—
1947 років в Україні: причини і наслідки.- Київ, 1998 - С. 94-104, С. 101.
474 Сергійчук Володимир. Стихійне самозабезпечення населення центральних і південно-східних областей
за рахунок західноукраїнських земель в 1946-1947 рр. // Там само - С. 201-203.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
275
Ці заходи здійснювалися за вказівками Москви руками місцевої колоніальної ад-
міністрації. Основу її — КП(б)У — на кінець 1940-х становили українці — 61% де-
легатів її XX з’їзду і 71,4% керівництва на всіх рівнях у 1951 р. 475 Це означало, що
Східна Україна вже добре зрадянізована.
Власне позитивним геополітичним підсумком для України було, мабуть, лиш те,
що більшовики краще, ніж інші окупанти, змогли розібратися в українському питан-
ні й після інкорпорації в червні 1945 р. Закарпаття до СРСР — УРСР в одному адмі-
ністративному утворенні опинилась більшість українських етнічних земель. Тепер
Схід міг впливати на Захід України, але й Захід впливав на Схід, тобто нація пізнава-
ла себе в основному наявним там визвольним рухом, іншим менталітетом, критикою
тоталітарного й імперського режиму.
Схід усе це так чи інакше сприймав, водночас і просував цей самий режим та
мперію на західні українські землі. Радянізація-бо творилася зверху за керівництва
східняків” і росіян з поміччю місцевих активістів. Це був водночас і процес імперсь-
кої колонізації краю.
У перше повоєнне десятиліття до західноукраїнських областей переселилися, за
підрахунками А. Маріанського, 1 млн. росіян і східних українців, у т. ч. не менше
->00 тис. до Львівської області.476
Ці люди прибували як спеціалісти народного господарства і як представники адмі-
ністративного апарату імперії. У Львові на 1 жовтня 1944 р. було вдвічі більше росіян,
ніж у 1939 р. За соціальним становищем 79,2% російського населення припадало на
керівний адміністративний апарат, найперше НКВД, суд, прокуратуру. 477 На 1945 р. до
Львіва прибуло в сім разів більше росіян, ніж у 1944 р., а 1946 року — більше ніж у
0 разів.478 Кількість мігрантів-росіян у Львові зростала так, що це змінювало націо-
нальне обличчя міста. Академік М. Вознюк мав підстави у серпні 1945 р. зауважувати,
_ю Львів був справді українським містом тільки в період його окупації німцями.479
Місцеве населення позбавлялося доступу до урядування і більш-менш значних
посад, які заповнювали вихідці з-поза меж регіону. Так, тільки 1945 року зі Східної
України в західні області приїхало 35 тис. працівників, у т. ч. партійних — 1 337,
омсомольських— 1 210, торговельних і фінансових— 1 191, прокуратури— 185,
НКГБ і НКВД — 3 724, промисловості — 44 416, сільського господарства — 4 637,
працівників освіти і культури, охорони здоров’я — 1 604 особи. Не довіряючи місце-
вому населенню (і не без підстав!), імперський режим скрізь ставив “своїх”. Так,
Волинській області на 1 березня 1946 р. з місцевого населення на керівних посадах
з парторганах працювало лише 4%, в комсомолі — 32,1% і лише в радянських орга-
-ах— 91,9% (останнє число — за рахунок села).480 Там не було в 1945 р. жодного
прокурора з місцевих, з 208 оперуповноважених місцевих було лише 5.481
На 1953 р. ситуація досягла своїх крайніх проявів. Із 742 секретарів обкомів, міськ-
-омів і райкомів партії лише 62 були з місцевого населення, з 599 відповідальних пра-
цівників апарату обкомів партії місцевих було лише 22, серед такого ж апарату міськко-
пв і райкомів партії місцевих тільки 285 з 2 776. Серед міських і районних прокурорів
\ було 12%, народних суддів — 40%, завідуючих райвідділами сільського господарст-
ві — 16%. В рядах комсомолу цей процент був вищим, доходячи до 44—46%.
До половини комуністів у районах були росіяни, наочно демонструючи “українсь-
•.ий” характер КП(б)У. Так, на 13 липня 1947 р. в Колківському районі Волинської
бласті 34 члени партії були росіяни, 38 — українці і 1 — чуваш.482
475 Кгамскепко ВоМап. Зосіаі СИап§е апд ІМаїіопаї Соп8сіои8пс88 іп Тіуспііейі Сспйігу ІІкгаіпе.- СІІІ8,
487- 333 р,- Р. 243.
476 Терлюк. Етнічні росіяни у Західній Україні // Генеза- 1994,- №2.- С. 222-232, С. 227.
477 Там само.
478 Там само.- С. 228.
479 Там само.
480 Ярош Б. Тоталітарний режим на Західноукраїнських землях. 30-50-ті роки XX ст,- Луцьк: Надсгир’я,
-95,- 172 с,- С.61.
481 Ткачук В П. Соціально-політичні процеси на західноукраїнських землях в перше повоєнне десятиріччя
944-1955): Дис. на здобуття наукового ступеня канд. істор. наук,- Львів, 1998 - С. 122.
482 ДАВО. - Ф. 12,- Оп. 1,- Спр. 47,- Арк. 39.
2 76 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Кадри вищої школи теж формувались переважно не з місцевих учених. Так, у Львс?
з 1 718 професорів і викладачів дванадцяти вузів місцевими були тільки 320, сере?
директорів цих закладів не було жодного, з числа заступників керівників вузів — оди
західний українець, а з 42 деканів — тільки два.483
Серед студентів у Львові місцева молодь становила тільки половину, а в деяк:-
вузах — поліграфічному, декоративного й ужиткового мистецтва — 23%. Не перев -
щувала 50% і частка місцевих студентів у Чернівцях.484
Наявність значних гарнізонів у містах додавала їм вигляду окупованих міст. Суча,
ник згадує про дивовижну кількість п’яних офіцерів і солдатів, постріли до глибо?
ночі.485 486 Цей же сучасник — відповідальний працівник ЦК ВКП(б) — скаржився, е.
російське населення у Львові й Станіславі не має свого театру, опери, газет і т. ін
Тобто слід було творити середовище побутування колонізаторів. І воно творилося —
з розмахом. Та так, що проявилося все це у явній русифікації міст Західної Україн
Насамперед ударили по кадрах. Переважна більшість (а чи й не всі) лекції у місцева
вузах стали читати російською мовою, те ж стосувалось і чи не всього діловоде?:-_
установ. Всі дисципліни на 1953 р. викладали російською у Львівському торгов -
економічному інституті, в лісотехнічному інституті з 41 дисципліни тільки 4 Чита,
українською мовою. В політехнічному інституті лекції українською мовою чита.-
15 викладачів з 412, в університеті ім. І. Франка — 49 викладачів з 295.487 Українсь-_
мова зникла з кіноафіш, з трамвайних вагонів. На жаль, передбачення В. Атаманюк.
висловлене в поемі “Український університет у Львові” (1927), і через 20 літ б\ -
далеким від втілення.488
Мабуть, найдійовішим, крім збройного, засобом радянізації краю була колектив
зація. Тут вона почалась із запізненням, по війні. Та про неї йтиметься далі.
Закінчення Другої світової війни й УПА
Завершення Другої світової війни в Європі засвідчило нову док\ -
нану реальність. СРСР, вийшовши переможцем у війні, маючи за собою кілька кра
Центральної Європи, стоячи в Німеччині й Австрії, вийшовши до Адріатики, виг.і
дав і був світовою мілітарною потугою.
У нього було достатньо сил для збройного понищення всіх своїх противників усе
редині країни. З іншого боку, виникали питання перспектив боротьби, оскільки рев. -
люції поневолених народів поки що не спостерігалось. У тих умовах треба було сп. -
діватись на зміни у світовій міжнародній політиці, на загострення стосунків між кх -
лишніми союзниками. Перед рядовими стрільцями і старшинами поставало й пита?
ня доцільності та способів боротьби. Керівництво визвольного руху усвідомило ноб
дійсність і відреагувало на неї.
У другій половині травня 1945 р. відбулась нарада в ГК УПА. В наказі ГК УПА “Д
бійців і командирів Української Повстанчої Армії” генерал Т. Чупринка писав: “Ш.
завзятіша, успішніша боротьба є вашою відповіддю на всі підступні звернення уряд
УРСР” (про вихід з лісу з повинною.— Р А.). Бо це є спроба розкласти рух із середи-
ни, досвід же дарованої повстанським загонам України свободи в 1920—1923 рр. пока-
зує, що за нею стоять розстріли і каторга”.
Т. Чупринка не втрачав оптимізму щодо перспектив визвольного руху в нових уме -
вах: “У світі ще не заіснував мир. Революційні рухи поневолених народів та протиріччю
між західними державами і СРСР зростають... Ряди борців сатрапа зростають”.
483 Національні відносини в Україні у XX ст- К.: Наукова думка, 1994,- С. 319.
484 Там само - С. 320.
4X5 РЦХИДНИ,- Ф. 17,- Оп. 125,- Д. 310,- Л. 37.
486 Там само.
487 Національні відносини в Україні у XX ст.- С. 320.
4ЗД Руольов О. С.. Черненко Ю. А. Сталінщина і доля західної української інтелігенції.- К.: Наукова дум-
ка. 1994,- 344 с.— С. 234, 235.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
277
Перед УПА стоїть завдання дотримати зброю в руках до тієї хвилини і стати на
чолі мас, що воюють проти Сталіна, але вже новими методами боротьби.489
“Декларація Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни в Європі”,
а також “Слово ОУН до українського народу” більше аналітичні, ніж емоційні. “Де-
кларація” є великим 18-сторінковим документом з аналізом ідейно-політичних під-
став руху, становища УРСР, СРСР і перспективи боротьби. Тверезо оцінювали: рух
мусить бути готовий до найгіршого, та аналіз внутрішньої і зовнішньої ситуації спо-
нукав до все того ж висновку: треба продовжувати збройну революційну боротьбу.
Хле вести її треба було по-іншому, на довшу мету, ростити нові кадри, вміти освою-
вати і переключатися з масових форм роботи на вузькіші, на індивідуальну роботу,
зглиб, а не вшир. Безумовно, слід було ліквідувати всі другорядні фронти й дрібні
непорозуміння з потенційними союзниками (найперше з поляками.— Р. А. ).490
За свідченням В. Чижевського, з весни 1945 р. керівництво УПА і ОУН провели
чистку в своїх рядах.491 На випадок посилення репресій передбачалося значне скоро-
чення діючого в підпіллі членства ОУН — до 15—20 осіб у районі; всі інші б мали
легалізуватись. 492 За тим же планом-наказом передбачалась ліквідація багатьох заго-
нів самооборони. Кращі з їхнього складу переводились в УПА, інших відправляли
додому.
До 20 липня — останнього строку явки з повинною — чистку в основному завер-
шено. Зі структур підпілля й УПА вийшло близько 20—25% складу — ті, хто не був
підготовлений до умов збройної боротьби, хто ухилявся від армії.493
У свою чергу це привело до зміни структури ОУН. У Галичині виникло 3 крайових
Проводи ОУН: Львівський, що охоплював відповідну область, північ Дрогобицької і
південь Волинської області; до Карпатського входили Станіславська область (за ви-
іятком її півночі), Закарпатська, Чернівецька і частина Дрогобиччини; Подільський
крайовий провід охоплював Тернопільську, Кам’янець-Подільську і північ Станіс-
іавської області по р. Дністер. Обласні Проводи з літа 1945 р. переставали існувати.
Округи підлягали тепер безпосередньо крайовим Проводам. КП ОУН в Галичині ще
певний час залишався для координації дій, але він не мав власних референтур. До
нього входили тоді “Кравчук”, “Макса” і “Шент”.494 Тою реорганізацією підпілля ста-
вало автономнішим у своїх діях від центру.
Закінчення війни в низових осередках ОУН і УПА зустріли загалом спокійно. Чутки
іустили такі: одна війна закінчена, але починається інша, чи вже почалась. Попереду
зіткнення Росії з Америкою. 495 Напередодні закінчення війни командування УПА
здійснило і ряд військово-організаційних заходів для зміцнення збройного стану руху,
-кі перегукуються зі згаданими вище змінами в ОУН. Так, наказом №12 по УПА-
Захід від 28 квітня 1945 р. її командир “Шелест” (В. Сидор) наказував: провести чи-
стку підрозділів, щоб усунути слабких і ненадійних.
У бойових діях треба було діяти чотами, які за необхідності зводились би в більші
одиниці. Треба було давати доручення окремим роям, щоб вони діяли самостійно.
Ліквідувалися збережені до цього часу вторинні структури в УПА: жандармерія, вій-
ськова розвідка, штаби. Посади звільнених курінних і сотенних ліквідовувались,
л їхніх носіїв призначали в діючі підрозділи або направляли на політичну роботу.
Рекомендувалось рейдувати на неосвоєних територіях. Акції мали носити не чисто
бойовий, а пропагандистсько-бойовий характер.
За цим же наказом змінювалась структура УПА: тактична група входила в поняття
військова округа”, а просто “група” діставала назву “відтинок”, останній не збігався
з територіальним розмежуванням. 496 На підставі цих наказів у низових осередках
489 Історія українського війська - С. 113.
490 Гам само.- С. 114.
491 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 1.
492 Там само- Арк. 2.
49’ Там само - Арк. 3.
494 Там само- Арк. 4.
495 ДАЛО.- Ф. 5001,- Оп. 6,- Спр. 27.- Арк. 4, 7.
496 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 70.- Арк. 1.
278 Анатолій гусниченки. □идниш
руху видавались відповідні інструкції. Зокрема, такою, мабуть, є “Інструкція №7”.
знайдена в убитого повітового провідника ОУН “Духа” 9 червня 1945 р. В ній першо-
черговим завданням ставилося — “кріпити в масах віру в нашу перемогу, пояснюва-
ти, що ті, які з’являться з повинною,— будуть знищені”. Підкреслювалось: не прово-
дити ніякого терору проти мас, а знищувати злочинців-зрадників. Засобами боротьби
ставали мітинги в селах і школах, ліквідація кооперативів, знищення більшовицьких
транспортів.
Інструкція вказувала на необхідність вести пропаганду серед східних українців,
давати їм літературу, оцінювати їх залежно від їхньої роботи. Серед москалів треба
було збільшувати кількість незадоволених, обходячись із ними приязно.497
Робота, що велась у повіті, в жодному разі не мала привести до розриву підпілля з
населенням, як того прагнули більшовики. Водночас треба було не допускати і масо-
вого зрадництва, коли заарештованих змушували підписувати заяви про співробітни-
цтво, визнання вини, щоб знищити їх руками УПА. Інструкція ще раз підкреслювала
карати тільки зрадників, жінок і дітей знищувати не дозволяється.
Інструкція передбачала плановий характер і сувору дисципліну праці. В кущі тре-
ба було залишити для праці тільки 5 осіб. У селах, особливо віддалених, більшови-
кам ходити було недопустимо — цим кущі й мали зайнятися, знищуючи там адмініс-
трацію. Нікому з членів ОУН не вільно було вступати в переговори з більшовика-
ми 498 — це був засіб протидії деморалізуванню кадрів. Передбачалося, що війна між
і Росією (так в тексті.— Р. А.) почнеться десь за рік, а тому слід бути готовим до
цього: копати схрони, бункери для малих груп по 3—5 вояків. Мабуть уже “згори"
надійшли інструкції про чистку на теренах, що були під впливом УПА. Найбільш}
явну небезпеку тут становили бійці винищувальних батальйонів. їх треба було розі-
гнати, які б не підкорялися — розстрілювати, але їхніх родичів не чіпати.499
Відділи і групи УПА й надалі вели бойові дії на всіх теренах, охоплених збройним
рухом.
На Волині стрільці відділу “Дорош” під командою Пащенка провели в червні ак-
цію проти частини винищувального батальйону (“стрибків”) в с. Залужжі Дуброви-
цького району. В тому ж місяці підривники з групи цього ж командира здійснили дві
вдалі акції на залізниці Рокитне — Сарни — Рівне.500
Загін “Сівача” 28 червня провів бій біля с. Медведівки в районі м. Людвиполя
Повстанців було тільки 89, ворога — 250 осіб, але втрати його — 20 убитих і 7 пора-
нених, у відділу — 1 вбитий і поранена санітарка, що застрелилась.
Чоти “Морозенка” і почет командира “ЗГ” 3 червня під командуванням командира
“Сівача” звів бій з енкаведистами в лісі біля с. Борової в Рокитнянському районі
Сили УПА — 80 осіб, ворога — 70. У бою загін втратив 1 вбитого і мав 6 поранених,
ворог — 12 убитих, в т. ч. й командира гарнізону з с. Карпилівки.501
В окрузі “Маківка” (УПА-Захід) силами кущового відділу ЗО травня було зробле-
но наскок на райцентр Лисець. А тижнем раніше, теж кущовим відділом, спалено
міст на ст. Богородчани.502
14 червня 1945 р. в лісах Скала-Подільського та Борщівського районів (Тернопіль-
щина) відбувались облави. Дві чоти “Сірих вовків” і сотенний “Хмель” з почтом з
боями вийшли з оточення.
Чота з сотні “Рубача”, увечері 22 червня зробила засідку на більшовиків (80 осіб),
які їхали на облаву до с. Вибло Більшовецького району. Було вбито начальника ра-
йонного НКВД, його 6 підлеглих, решта — розбіглись.503
У ніч на 14 червня 1945 р. боївка під керівництвом районного провідника Велико-
Глибочицького району (Тернопільщина) “Степа” (Білецький) в с. Ігрищі забрала го-
497 ДАЛО.- Ф. 5001,- Оп. 6,- Спр. 46. - Арк. 188.
4” Там само,- Арк. 190.
499 Там само - Арк. 189.
500 ЦДАВОВіУУ. - Ф. 3838,- Оп. 1,- Спр. 87 - Арк. 58.
“01 Там само - Арк. 59.
'и:! Там само. - Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 67,- Арк 16.
5(” Літопис УПА,- Т. 10,- С. 70.
Розділ 4 За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
279
лову сільради, інспектора з заготівель, тракториста, ще кілька осіб і жінку з 2 дітьми,
а в с. Хоми та ж боївка взяла голову сільради — разом 10 осіб. Семеро з них, у тому
числі жінка з дітьми, знищені. 504 Партійне джерело не повідомляє причин подібної
жорстокості.
У травні—червні 1945 р. УПА зробила наскоки й на районні центри: Надвірна
(17.05), Галич (10.06), Яворів (13.06), Солотвино (13.06), Делятин (16.06), Радехів
(18.06), Гримайлів (21.06). Удари були завдані на райцентри Жаб’є, Яблунів, Ланчин,
Яремин, Гуцульщину. На Волині удари прийшлися на Гощу, Березню, Людвипіль,
Корець. 505 Тим самим було дано ясну відповідь на третє звернення уряду УРСР від
19 травня 1945 р. до учасників УПА і підпілля.
Звісно, напади на райцентри були далеко не головними в сутичках з радянською
владою, але вони показували ступінь сили і впливів УПА, особливо психологічного
впливу на населення. За даними начальника Головного управління НКВД із боротьби
з бандитизмом генерал-лейтенанта держбезпеки Леонтьєва, в першому півріччі 1945 р.
повстанцями здійснено 2 207 збройних акцій: з них 689 відплатних акцій, 212 дивер-
сій на залізниці та постійних дорогах, 11 нападів на раЙОИИІ ЦЄИТВЙ, 226 — на уста-
нови та підприємства, а також 1 059 інших проявів спротиву.
Силами окупаційних військ, НКВД перш за все, за цей період було проведено 928
перацій, внаслідок чого вбито 34 210 повстанців, захоплено в полон 46 059, заареш-
товано за пособництво руху спротиву— 5 717. Серед захоплених в УПА і підпілля
трофеїв— 6 гармат, 268 важких кулеметів, 125 мінометів, 2 024 ручних кулемети,
-1 968 автоматів, 17 030 гвинтівок, 2 708 пістолетів і револьверів.506
Знову ж, ця статистика явно перебільшує кількість убитих і захоплених у полон
повстанців — порівняно з кількістю зброї, зібраної як трофеї. Крім того, дуже вже не
відповідають ці цифри прикидкам щодо даних, які є в моєму розпорядженні за той же
майже) час із Тернопільської області. Там із 10 січня по 10 травня 1945 р. було зааре-
дтовано 1 443 члени ОУН і УПА, знищено 1 2 1 5 . 507 Підсумкова цифра по регіону за
тершу половину року стосовно вбитих завищена чи не втричі, а полонених — чи не в
-отири рази (навіть якщо до липня ці втрати зросли до 2 чи 2,5 тис. осіб).
Поза сумнівом, підпілля, УПА несли значні втрати. В полон потрапили ще два
.ієни ЦП ОУН(СД): Петро і Микола Дужі, відповідно — “Аркадій”, “Дорош”, “Пав-
лович”, “Орест”, “Віталій”, референт з пропаганди “Віровий” (він же “Роман”), редак-
тор журналу “Повстанець” і бойового статуту піхоти УПА. Вони були загазовані
ь с. Дев’ятнику Дрогобицької області 4 червня 1945 р.508
У боях на Волині 4 червня загинув підпільник Михайло Медвідь — Кременець-
кий (“Карпович”), начальник штабу УПА-Північ, який після смерті Д. Клячківського
виконував обов’язки командира УПА-Північ. 19 червня загинув шеф штабу УПА-
Захід майор Василь Брилевський—Боровий.
Арешти і вбивства призвели до того, що на тій же Тернопільщині самоліквідував-
-я (за даними влади) Бережанський окружний провід і Кременецький надрайонний
провід. Тоді ж були заарештовані чи вбиті в тій же області: провідник Тернопільсько-
о окружного проводу ОУН “Чугайстер” (Ілярій Лютий), керівник Чортківського окру-
кного проводу “Грім”, член Гадяцького крайового проводу і референт СБ у Терно-
пільській області “Максим” (Василь Гоянюк).509
Бої і втрати творили з УПА, яка будувалася спочатку на засадах нерегулярної ар-
мії, армію партизанську. Створювались відділи, що вирізнялися легкістю, рухливіс-
тю та силою вогню. Тому озброєння у них було лише частково автоматичним, а біль-
ше гвинтівками — дальнобійнішою зброєю. Ці відділи діяли у глибокому підпіллі й
розраховували на власні сили та підтримку місцевого населення. В тактиці місцевих
504 ЦДАГОУ.- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 97,- Арк. 99.
5(15 Шанкоеський Л. Історія українського війська.- С. 114.
506 Білас Іван. Рспрссивно-каральна система в Україні. 1917- 1953.- Т. 1,- С. 272.
507 ЦДАГОУ- Ф. І,- Оп. 23,- Спр. 1702,- Арк. 27.
50* ДА СБУ- Спр. 372,- Т. 1,- Арк. 314.
509 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 1702,- Арк. 27.
280
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
дій вони використовували наскоки, засади, обороняли своє місце перебування (табір,
нічліг), вживали прорив як маневр бою. Щоб досягти успіху в боях, відділи застосо-
вували несподіваний, сильний і зосереджений вогонь та маневрування.510 511
Регулярна армія, що поборювала УПА, звісно ж, мала багато переваг перед нею —
силою, технікою, вишколом. Але, маневруючи у важкодоступних місцях, командири
відділів не давали змогу ворогові використати свої переваги, зокрема техніку. Пере-
вазі військ НКВД треба було протиставити хоробрість, ідейну і моральну підготовка
кмітливість і хитрість командира.
Яким був соціальний склад УПА? Учасники боїв вказували його так: селяни —
60%, робітники — 25%, інтелігенція— 15%.5,1 Причому, робітників стало найбіль-
ше з відтисненням з України німців, а серед інтелігенції переважно були студенти,
шкільна молодь.
Як оцінювали самі керівники підпілля перспективи своєї боротьби? В листі д<
вже названого “Максима”, референта СБ, керівник Галицького (ЗУЗ — ?) провод}
ОУН писав, що після капітуляції Німеччини війна між союзниками і СРСР можливе
тільки після закінчення війни з Японією. Втягнути ж СРСР у цю війну буде важко, бі
він буде зайнятий облаштуванням країни. Звідси: “переходження” від війни може бути
недовгим, а може — й кілька років. “Очевидно, що цей період буде для нас важким
багато хто його не переживе”. Організація має звузитись, а народ бути готовим д<
великих жертв, і не через нашу революційну діяльність, а з причини існування т^.
діяльності всього українського народу з 1918 р. по сьогодення.512
Невідомий автор у листі від 29 жовтня 1945 р. до “Тура” (Р. Шухевича) теж скептич-
но оцінював можливість війни в 1945 р. До того ж він був не певний в англійцях як
майбутніх союзниках, бо їхня практика щодо суверенітету сусідніх народів проявляєть-
ся у вигляді як не домініонів чи колоній, то просто неповаги до інших держав. Цей же
автор побоювався за роль ОУН у майбутній війні. Ролі УПА й УГВР визначені, а де ж
ОУН? Треба змінити їй назву, але вступати у нову війну без ОУН — політичне само-
вбивство,— вважав він. УГВР не слід капіталізувати. Листівки треба підписувати й ві -
ОУН, а не УГВР.513 Це була думка, мабуть, члена організації.
Досить важко за офіційними даними компартії визначити і чисельність УПА. Так.
по тій же Тернопільській області на 20 липня нараховували 98 “бандгруп” із кількіс-
тю осіб у них 2 284, а 10 серпня того ж року — 80 таких груп налічували 1 009 воя-
ків514 — зміни надто разючі за такий короткий час.
Не вдалося радянській владі використати проти УПА і фронтові частини ЧА, що
верталися з Німеччини. Відділи УПА дотримувались по відношенню до них друж-
нього нейтралітету. Інструкція головного осередку пропаганди УПА від 20 серпня
1945 р. передбачала ведення широкої пропагандистської роботи серед червоноармій-
ців як листівками, летючками, написами, так і усними розмовами. Червоноармійш
бажання воювати з УПА не виявляли і за три місяці — з липня по вересень — брали
участь у боротьбі проти повстанців пасивно, 515 та так, що їх згодом вивели, щоб не
розкладати армію.516
Постої ЧА в селах і містах Галичини й Волині окупант використав для проведення
широкомасштабних облав проти збройних відділів. Облави супроводжувались блока-
дами цілих районів: у низині Чорного лісу, у другій половині липня і першій серпня —
Самбірщина, в серпні-вересні — Коломийщина й Гуцульщина, тоді ж — блокада Над-
дністрянщини і все це аж до кінця 1945 р. Блокади не оминули й Волині.5,7
Втім, облави і блокади не завадили УПА завдавати ударів у відповідь. Мабуть,
найпромовистішим із таких ударів був напад 13 листопада 1945 р. підвідділу УПА з
40 Хоміль С. Ф. Українська партизанка,- Львів: Шлях перемоги, 1994,- 128 с .- С. 17, 101.
511 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 1702,- Арк. 13.
5і: Там само - Арк. 29.
5П ДА СБУ,- Спр. 372 - Т. З,- Арк. 192-193.
ЦДАГОУ.- Ф. 1,- Оп 23.- Спр. 1702,- Арк. 108, 117
515 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3836,- Оп. 1,- Спр. 69,- Арк. 27.
516 Шанковський Л. Історія українського війська - С. 122.
5,7 Там само.- С. 124-125
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 281
50 вояків на райцентр Пробіжню Тернопільської області. В бою було знищено
20 більшовиків, спалено будинки РВ НКГБ і НКВД, райвиконкому, районного вузла
зв’язку, райвійськкомату, звільнено в’язнів КПЗ. Втрати підвідділу — 7 убитих
2 важкопоранених.518
У вересні прикладами типових проявів боротьби були такі: 22 вересня в с. Сутуло-
вицях Жидачівського району Дрогобицької області боївка “Ігоря” спалила молотарку
\1ТС і ЗО центнерів зерна, в селі Турадах та ж боївка спалила всі будівлі радгоспу
Більшовик”. В с. Ченижі Бузького району Львівської області вбито 11 місцевих ак-
тивістів. ЗО вересня на залізниці Станіслав — Стрий влаштовано катастрофу поїзда з
листернами.519
Втрати руху опору за цей же місяць у 6 областях становили 1 505 вояків, у полон
потрапило 2 203, з повинною з’явилось 520. Втрати окупантів — вбитими 66 осіб з
партійно-радянського активу (низового рівня), 47 офіцерів і солдатів ЧА і 153 місце-
вих активісти.$20 Знову втрати у співвідношенні 1 до 7 — неспівмірні для руху опору.
Чим вони були зумовлені? Проникненням в середовище месників агентури, про ро-
боту якої з розкладання визвольного руху піде мова далі.
Втім, командування УПА зробило з того всі можливі висновки військового харак-
еру, щоб не допустити дезорганізації відділів. Показовим був наказ 4.15 від 25 липня
945 р. по групі “Говерля”. Після інспекції стан у деяких відділах групи характеризу-
вався як незадовільний, а то й жалюгідний, що не відповідав вимогам часу й обстано-
1 іі. Поширилось пияцтво, дезертирство. Це відбулось через невисокі вимоги до бойо-
•ого і морального стану війська. Бракувало добрих політвиховників.521 3 ідейністю і
убезпеченням харчами, зброєю стан був добрим. В наказі 4.15 вказано на причини
зоблем у групі, що полягали в бездіяльності відділів, а то й прямій роботі ворожої
ентури. Засобами поборювання тих негативних речей називались:
• зміна деяких командирів;
• ознайомлення командирів з методами боротьби з агентурою ворога;
• розстріли винних;
• козацькі суди;
• далекі рейди.
Всі стрільці, хто ще не присягнув, обов’язково мали скласти присягу вояка УПА.522
Питання збройної боротьби з радянською владою обговорювали й командири ВОЗ
Поділля” на нараді в Слав’янському лісі 14—15 серпня 1945 р. Вони відмітили тиск
.ади на повстанців і не виключали можливості відступу з України.523
Поборювання окупанта і зміцнення власних сил та запілля йшло й у рішучі пере-
нання, в пропаганду. Головні завдання в цьому напрямі подав 27 липня 1945 р. окру-
- ний референт пропаганди округу “Маківка” (Дрогобиччина) “Аркадій”. Він звер-
ув особливу увагу на усну пропаганду. В ній треба було вказувати на поворот до
* ?сійського імперіал-шовінізму в СРСР, доводити, що український визвольний рух
е поборено, в ньому борються не тільки куркулі, як твердять більшовики, а увесь
зрод.
У зв’язку з цим потрібно було звернути увагу на школярів: ширити серед них ре-
: 'люційні пісні, оповідання про УПА та її героїв, нищити на очах дітей портрети
' льшовицької верхівки й лозунги і т. ін.
З цього ж документа дізнаємось, як сприймалося в ОУН “об’єднання церков”. На
з. мку “Аркадія”, це був, по-перше, засіб проникнення агентів до церкви і втягування її
: ? протинародної імперіалістичної політики, по-друге, така настанова перекреслює
лаво на свободу совісті, по-третє, теперішні релігійні дебати розбивають об’єктивно
--іісність сучасного українського фронту. Тому ОУН проти такого об’єднання.524
48 ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23,- Спр. 1702,- Арк. 130.
49 Десять буремних літ,- С. 346-347.
'2П Там само.- С. 345.
ЦДАВОВІУУ- Ф. 3836.- Оп. 1,- Спр. 69.- Арк. 25
Там само - Арк. 26.
'23 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 170.
'24 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп 1,- Спр. 66.- Арк. 98.
282
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
У червні Закарпаття включено до складу СРСР, а згодом (юридично) — до УРСР
Позиція ОУН щодо цього питання була такою, як представляв її “Аркадій”: ми зе
соборність, але проти “сталінсько-імперіалістичного возз’єднання”. Різні “договори
у цій справі — звичайне прикриття. Під декларуванням “добровільності” все діється
за наказом кремлівського самодержця.525
Цей же документ передбачав і підготовку населення до масових облав та репре-
сій. Українці з ОСУЗ мали бути в зоні особливої уваги пропаганди ОУН. Робота се-
ред молоді передбачалась тепер у вигляді зборів. Юнацька мережа ОУН була розп\ -
щена восени 1944 р. і створювати її надалі вважалось недоцільним. Особливу увагу
цього часу набувала “шептанна пропаганда”. Малось на увазі масове поширення ч\ -
ток в індивідуальних розмовах, не подаючи їх при публічних виступах. Ці вістки мал.
повторюватись постійно, “вниз” і тільки усно, 526 то була справжня сугестія вплив;,
яка доводила свою успішність протягом наступних років.
Відділи УПА-Північ прагнули розширити і в 1945 р. зону своїх впливів на півден-
но-східну Україну. Успішними були рейди, здійснені відділами групи “ЗГ” (колиши •
“Тютюнника”) з 21 червня по 12 липня. Вони рейдували північною частиною Жито -
мирської області. Перший район на їхньому шляху — Городницький. Населення йог
жило у злиднях, багато спалених гітлерівцями сіл, ще не відбудованих. Воно стави-
лось до українського руху прихильно. Ту ж прихильність до повстанців, але і обере* -
ність проявили люди у Емільчинському районі, там із селянами вели бесіди про р\
і сучасне становище України. Далі відділи пішли в Лужинський район.
“Народ уважав повстанців за своїх охоронців і месників”. Часто там населенню
лякало місцеву адміністрацію повстанцями і не без успіху. 527 В Славчанському рай<_ -
ні повстанці помітили виразну нейтральність і національну несвідомість населенню
Автор звіту з того рейду, порівнюючи вимарші 1943 р. з тогочасним, уважав, що на-
селення знає УПА значно краще. Він доходив парадоксального, на перший погляд
висновку: “Можна сказати, що в сучасний момент населення Східної України більш,
сприяє нам, ніж у деяких місцевостях Західної України”528.
У цих же теренах у травні рейдував і загін “Дороша”, розбиваючи колгоспи, прі -
водячи мітинги.529
Рейд відділу “Гармаша” у північні райони Кам’янець-Подільської області у лип:-
1945 р. був менш успішним. Такого ж висновку дійшов і командир “Орест”, що здіґк -
нив туди розвідувальний рейд 1—5 жовтня. Він підкреслив неможливість закріплен-
ня в тих теренах на довший час, дуже обмежену свободу пересування. Населенню
хоч і симпатизує до певної міри боротьбі ОУН і УПА, але само до неї не схиляється
Причина цього, на думку “Ореста”, полягала в переконанні “непереможності СРСР’
яке затвердили в уми людей більшовицька пропаганда і терор попередніх десятиліть
Тому на поміч населення розраховувати практично не доводиться. 530 Думаю, що
цих поглядів треба зробити висновок про значні труднощі у розгортанні збройна
боротьби в центральній Україні, але аж ніяк не можна заперечити справді прихильно
ставлення населення до української справи після влаштованого тут голодомору і жа-
хливих виснажень війни — ось що обнадіювало підпільників.
Успішним був рейд відділів УПА-Захід під командою командира ГВ “Маківка” —
“Андрієнка” (Я. Вітовського). В Словаччину вони йшли через Польщу (Лемківщинз
і вступили туди 23 серпня.
“Роберт” (Я. Мельник), крайовий провідник Карпатського краю, бачив метою рейд
підготовку грунту, щоб залучити словаків до українського революційного руху, а дл •
цього треба було влаштувати кілька показових боїв.531
525 Там само.
526 Там само - Арк. 99.
5Г ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3838.- Оп. 1,- Спр. 87-а - Арк. 47.
528 Там само - Арк. 48.
529 Там само - Арк. 50-52.
5,0 Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944—1945 рр - С. 176.
41 ЦДАВОВіУУ,- Ф. 3833.- Оп. 1,- Спр. 68,- Арк. 72.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
283
У селах, де проходили відділи, основна їхня праця була пропагандивна: мітинги,
збори. Відділи проходили як по Пряшівщині, так і власне словацькими теренами.
Рейд тривав до середини жовтня.532
В липні—вересні 1945 р. курінь “Прута” групи “Говерля” рейдував у Польщі,
в Закерзонні. Повернення рейдових відділів через кордони ставало справою небезпе-
чною — надто вже були посилені військами прикордонні загони і застави, так що
пройшовши чужі краї, можна було зазнати поразки при поверненні додому. Відомо
ще про рейд відділу “Рисі” в Закарпатську область влітку 1945 р.533
Упродовж 1945 р. структура УПА, як уже зазначалось, поступово зазнавала змін.
Замість військових округ, тактичних відтинків, груп з’єднань, бригад і куренів УПА
створювались мобільніші бойові одиниці під назвою “відділи” і “підвідділи”, на рів-
ні, як правило, сотні і чоти. Втім, тактичні відтинки “Маківка”, “Гуцульщина”, “Ма-
гура” групи “Говерля” звітували про себе ще і в 1949 р. Документи УПА-Південь теж
зникають, хоч вона і згадується в наказах ГК УПА.
Мабуть, однією з найгучніших акцій УПА в другій половині 1945 р. став напад
групи “Чорний ліс” на м. Станіслав силами відділів “Грегіта” і “Різуна” (Василь Ан-
дресюк— 1912—1945 рр.). Вони провели наскок на магазини облспоживспілки, ме-
дичні склади і на помешкання найненависніших партійців та енкаведистів. Скорис-
тавшись панікою, відділи УПА зуміли успішно відійти.
Маю змогу сказати про оцінку ситуації на кінець року, пов’язаної з діями УПА
в ТВ “Магура” групи “Говерля”, в наказі №17 від 7 грудня 1945 р. Наказ визнавав, що
в результаті тиску частин НКВД і за допомоги ЧА відділи УПА змушені були зали-
шити свої позиції й відійти, не виконавши поставлених перед ними завдань, втратив-
ши багато часу і можливостей для ведення бойових та пропагандивних дій. З іншого
боку, вони освоїли тривале рейдування по теренах, слабко охоплених рухом, або й на
чужих територіях. В умовах зими відділи мають навчитися швидко роз’єднуватись і
з’єднуватися в групи, підрозділи. Діяти конспіративно, але не відриватись від народу.
Командирам наказувалося бути в тісній взаємодії з тереновими працівниками підпіл-
ля. В умовах тривалої облави, що здійснювали і з допомогою частин ЧА, наказ забо-
роняв залучати відділи до якихось операцій, хіба що у випадку самооборони від те-
рору, грабежів і т. ін.534
Р. Шухевич, враховуючи військово-політичні підсумки 1945 р. і прозираючи перс-
пективу на майбутнє, видає 12 листопада інструкцію крайового керівництва ОУН
надрайонним провідникам, про яку вже йшлося вище. 535 Перш за все, інструкція ви-
магала звернути особливу увагу на кадри ОУН, щоб вони наблизились до тих, що
існували в організації ще до війни. УПА треба також вишколювати добрими політви-
ховниками, щоб вона виправдовувала покладені на неї завдання.536
Особливу увагу треба звернути на масу. Вона часто заломлюється, бо “є тільки
національно свідома, а не революційна... Ми не сміємо допустити того, щоб у боротьбі
брав участь тільки революційний актив, бо тоді маса лишиться без провідного еле-
менту і не буде здатна докінчити боротьбу. Ми мусимо так масу виховати, щоби вона
спільно переносила тягар боротьби і брала активну участь у ній”537. Масу потрібно
вчити.
Активно треба впливати на шкільну молодь, виховуючи її в національному і релі-
гійному дусі. Щоб вона не підпала під більшовицький вплив, треба вчити її боротися,
заставляти до бойкоту піонерських і комсомольських організацій, різного роду свят
на честь Сталіна і т. ін. Треба старатися втримати ідейний та моральний стан і стар-
шої молоді.538
Шанкоеський Л. Історія українського війська,- С. 156-157.
551 Хміль С. Ф. Українська партизанка,- С. 107.
44 ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836,- Оп. 1.- Спр. 69.- Арк. 27-28.
535 Цитуємо її тут за іншою публікацією.
536 Національні відносини в Україні у XX ст- К., 1994,- С. 281.
537 Там само.- С. 283.
53х Там само.
284
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Ця інструкція розписувала і матеріальну підготовку підпілля до зими. Вказува-
лось на необхідність прикріплення до кожного надрайону певної кількості відділів
УПА, на організацію пунктів зв’язку, в т. ч. і мертвих (нежилі місця). Інструкція про-
понувала створити біля кожного райцентру спецбоївку, яка матиме спецзавдання (ін-
дивідуальний терор, саботаж і т. ін.). “Здобувати міста навіть ціною послаблення ро-
боти по селах, але опанувати міста”, — писав Р. Шухевич. 539 Тим самим рух мав бі
змогу впливати на центрові, вузлові місця окупаційної влади. Непримиренним 6} =
Шухевич і до порубників лісу: ”Ані одного дерева в руки більшовиків”. Цей док\ -
мент — інструкція Р. Шухевича — виглядав уже не як інструкція, а як програмовії і
документ.
У святковому наказі по УПА з нагоди Різдва і Нового року Р. Шухевич, стверджч -
вав, що головна заслуга УПА полягала в тому, що вона зуміла уникнути вирішально-
го удару НКВД. УПА вийшла й за межі України.540
Навколо виборів бо Верховної Раби СРСР.
'"Велика блокада ”
Після завершення Другої світової війни в СРСР відбувався фор-
мальний перехід до конституційних норм, призупинених у воєнний час, було призна-
чено вибори до ВР СРСР як вищої законодавчої влади в країні. Реально влада нале-
жала, зрозуміло, ЦК ВКП(б), а точніше, вузькому колу — Політбюро ЦК, ще біль-
ше — диктатору Й. Сталіну. Проведення виборів у країні мало активізувати суспільне
життя, а реально — пропагандистську машину держави.
У західних регіонах її вибори мали б привести до легітимізації правлячого режи-
му, підготовка до виборів прискорила б радянізацію краю, а ще більше— збройн
боротьбу з українським визвольним рухом та іншими національними рухами опор>
Звістку про вибори населення зустріло по-своєму, трактуючи його на свою ко-
ристь. Діячі ОУН розуміли невідворотність проблем, що виникатимуть у зв’язку
виборами.
У селах Крукеніцького району (Дрогобиччина) керівник підвідділу УПА Сокс-
ловський поширював серед населення, мабуть методом “шептанної пропаганди”, так\
інформацію, що “УПА теж братиме участь у майбутніх виборах до Рад, але голосува-
тиме за Самостійну Україну. Не страшно, що ми отримаємо меншість голосів, але
віддамо їх за своїх людей”. В іншому селі тієї ж області (Дорожів Дублянського райо-
ну) поширювались чутки, що УПА не допустить виборів до Верховної Ради, а щод<
тих, хто буде прагнути голосувати,— застосують зброю. Такого ж роду чутки луналі
і в Дрогобичі.541 Але серед стрільців УПА були й такі, що сприйняли повідомлення
про вибори як знак намірів більшовиків залишатися в Західній Україні постійно. Інш
жителі сприйняли вибори так: після виборів краєм володітиме Англія зі США. Дехк
вважав, що, в усякому випадку, вибори пройдуть під контролем цих держав.542
Інструкція ОУН від 24 грудня “В питанні бойкоту так званих виборів до Верховно
Ради СРСР”, адресована окружним референтом пропаганди, ставила завдання розпо-
чати з 1 лютого пропагандистську акцію проти участі населення у тих виборах. -43
Але я зараз хотів би повернутись до питання: що являли собою низові організаці.
ОУН після майже року життя в підрадянській дійсності, адже саме на них припав
значний шматок роботи і на виборах, і в боротьбі в цілому. Зведених і середньостати-
чних даних немає. Але маю дані на 1 січня 1946 р. про дві районові мережі ОУН \
Дрогобицькій області. В районі “Бескид” до Проводу з 4 осіб входили члени ОУН * 41
49 Там само - С 285.
яо Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1944-1945 рр - С. 187.
41 ДАЛО,- Ф. 5001,- Оп. 6 - Спр 46,- Арк. 293.
м- Там само - Арк 294
м' Кентій А В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.) - К„ 1999,- С. 12
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
285
□онайпізніше з 1941 р. Разом членів організації було 163 (в т. ч. юнацької мережі),
них 22 жінки. Виявляється, що до 1 травня 1945 р. та й потім втрати членства були
енші, ніж це можна було б очікувати після такого натиску енкаведистської агентури
' з облав. До 1 травня заарештовано і спіймано 6 чоловіків і 17 жінок, у бойовій об-
.тановці — 12 чоловіків і 1 жінку. 10 осіб покінчили з життям у безнадійній ситуації.
З 1 травня по 25 грудня 1945 р. було заарештовано і спіймано 10 чоловіків і
- жінки, в бойовій обстановці вбито ворогом 13 осіб і 3 покінчили з життям.
Чистка кадрів у районі привела до того, що за цей же період з організації було
включено 35 чоловіків, 12 переведено в кандидати ОУН і легалізовано 10 жінок.
7ож залишилося в районі 35 членів ОУН і 31 кандидат. Лише кожний п’ятий з них
ступив до організації ще в 1941 р., інші — вже в ході радянсько-німецької війни.544
В районі 1 в ОУН було 200 осіб, але членів тільки 33, інші з юнацької мережі —
*9 осіб, 41 кандидат і 119 симпатиків. До 1 травня 1945 р. в районі було вбито
2 члени і заарештовано 130 осіб, з них 86 жінок. 15 осіб покінчили життя самогубст-
ві у безвихідній ситуації, ворог спіймав 42 особи. В період селекції кадрів ОУН у
зндидати в районі було переведено 9 осіб, у симпатики — через низьку активність —
19 . 545 За півроку, до грудня включно, загинуло 55 осіб. У районі було 22 криївки для
л щових і районного Проводу, але половину з цих схованок уже було виявлено. Тут
-л не всі члени ОУН мали організаційний стаж, що починав свій відлік до 1939 р.
Ця статистика двох районів Дрогобиччини показує, що в ОУН і на низах зберегли-
. я ще довоєнні кадри, але більшість прийшло вже в роки війни. Інший висновок —
• исокий відсоток людей, які боролись до останнього і стрілялися, щоб не потрапити
руки ворога живими. Нарешті — чистка кадрів в ОУН відбулась на серйозній осно-
Дійсні члени становили меншість у всій структурі. На плечі таких кадрів ОУН і
ягла робота з протидії режиму.
Силова підтримка виборчої кампанії стала, по суті, приводом для розгортання в
Західній Україні (і Прибалтиці) гарнізонів військ НКВД. Вони отримали відповідний
аказ №143 від 2 січня 1946 р. від начальника внутрішніх військ НКВД Українського
кругу Фадєєва. Гарнізони мали бути в селах повзводно (щонайменше). Щоденно і
очами їм треба було проводити військові операції з тим, щоб до 5 лютого 1946 р.
жвідувати або повністю паралізувати всі “банди, боївки”, що були на обліку в НКГБ
НКВД, штабів військ, і максимально очистити ці терени від повстанців та їхніх
.импатиків. З 5 січня по 5 лютого напередодні виборів внутрішні війська НКВД мали
роводити прочісування найбільш вражених “бандитами” районів. Для цього від кож-
-ого полку виділявся 1 стрілецький батальйон, і можна було залучати резерви коман-
дирів полків і дивізій гарнізонів, де б такі операції проводились. Війська, що вияви-
и б відділи УПА, мали переслідувати їх до повного знищення, всім проявам руху
реба було негайно дати відповідь.546
На гарнізони округу покладалась охорона зборів, мітингів, охорона кандидатів у
депутати СРСР під час прибуття їх до виборців, виступу на зборах. Із 7 по 11 лютого
-:а гарнізони покладалась охорона виборчих дільниць і безпека членів виборчих ко-
псій. Більше того: ці гарнізони під час виборів мали перебувати в повній боєготов-
-:ості. А з 15 січня на час до виборів гарнізони військ НКВД доповнювалися в ряді
-аселених пунктів гарнізонами ЧА.547
Цей наказ був дублюванням директиви від 28 грудня 1945 р. за №19/10—00116
аступника начальника внутрішніх військ НКВД СРСР генерал-майора Скородулова.
Політбюро ЦК КП(б)У зосередило свою увагу на виборах у Станіславській обла-
-ті. 22 січня 1946 р. з’являється його постанова “Про хід підготовки до виборів до
Верховної Ради СРСР у Станіславській області”. Судячи з документа, головною пе-
?ешкодою у цих виборах Політбюро вважало наявність українського збройного опо-
?у в цій та інших областях Західної України.548
544 ДАЛО.- Ф. 5001,- Оп. 7.- Спр. 218,- Арк. 164.
545 Там само- Арк. 166.
546 ГВАРФ.- Ф. 38690,- Оп. 1,- Спр. 25,- Арк. 91.
547 Там само - Арк. 92.
548 Див.: Десять буремних літ.- С. 407-411.
286
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
6 лютого з’являється нова постанова Політбюро ЦК КП(б)У “Про підвищення
пильності та посилення боротьби з українськими націоналістами в західних облас-
тях УРСР у зв’язку з виборами до Верховної Ради СРСР”. Текст документа показує,
що його автори були ознайомлені з інструкціями ОУН щодо протидії виборам. Зокре-
ма, постанова стверджувала, що ставиться завдання не допустити місцеве населення
до участі у голосуванні, а коли це не вдасться, то змусити виборців викреслювати
прізвища висунутих кандидатів. За три дні до виборів,— вказано в постанові,—
й особливо в день голосування підпілля має поширювати масово друковані листівки,
заклики не брати участі у виборах. Підготовлюються і напади на села, де мешканці
будуть активними у виборах. 549 Постанова пропонувала партійним організаціям для
протидії підпіллю вжити на місцях військово-пропагандистські заходи.
8 лютого, за два дні до виборів, Політбюро розсилає листа в області з попереджен-
ням про можливі дії УПА і підпілля в цей день, здобуті агентурними методами.550
Сили окупанта за чисельністю явно переважали сили УПА в цей період. Наприк-
лад, у тій же Станіславській області, по якій я маю дані, за підрахунками “Смершу” і
МГБ, було 95 відділів та підвідділів УПА (1 893 особи) і 93 підпільні організації
ОУН.551 На час підготовки до виборів і початку “Великої блокади” більшовики мали
в області 616 військових гарнізонів ЧА і ВВ МВД із охопленням чи не всіх сіл облас-
ті, 2 тис. бійців оперативного резерву, 552 553 які використовувались як пошуково-рейдові
групи. Одна третина цих груп видавала себе за українських повстанців.
На додаток каральні органи області отримали ще 120 досвідчених оперативних
працівників зі східних областей. Тобто п’ятикратна перевага у військовій силі була за
більшовиками.
У Львівській області на 31 грудня 1945 р. було 94 відділи і підвідділи УПА чисе-
льністю 1 348 стрільців. Найбільше — в Олеському районі — 81, Радехівському —
65, Сокальському — 74, Бібрському — 78, Велико-Мостицькому — 87, Лопатинсько-
му — 73, Поліковецькому — 117 стрільців.5,3
Зрозуміло, що жодна зі сторін не чекала до дати виборів, щоб зійтись сила проти
сили. В грудні 1945 р.— першій половині січня 1946 р. рої й боївки УПА здійснили
ряд нападів на сільські ради і виборчі дільниці в Станіславському сільському, Курсь-
кому, Гвоздецькому, Солотвинському й деяких інших районах. Нападаючі, як прави-
ло, не були виявлені.554
У Дрогобицькій області для того, щоб не допустити зриву виборів, влада насиль-
но мобілізувала групи бійців винищувальних загонів (по 50 осіб на село), демобілізо-
ваних червоноармійців і репатріантів, що повернулися з Німеччини. В інших селах
представники райвідділів НКВД сидять тижнями, роблять обшуки будинків, сараїв,
конюшень, тероризуючи населення, — писав один із районних провідників ще
25 грудня 1945 р. 555 Декотрі з нових бійців винищувальних загонів потрапляли в них
у примусовому порядку, після оточення села і виловлення всіх чоловіків.
Відділи більшовиків, які були в терені,— і це підтверджують усі документи під-
пілля — займались постійно грабежем селян незалежно від того, чи то були збирачі
поставок сільгосппродуктів державі, чи спецвідділи по боротьбі з УПА, чи розквар-
тировані в селах гарнізони.556
Проводячи мітинги в селах, більшовики говорили, що бандерівці майже всі зни-
щені. Та виявлялося, що ці твердження далекі від дійсності. Десь на межі 1945-1946
років підвідділи УПА провели збори в селі Селизках Винниківського району. Було
чітко заявлено: хто голосуватиме, того знищать разом із сім’ями. Знищено було також
всі документи сільради. 2 січня в Жидовичах, Глібовичах, Сквирських, Наденисках і
549 Там само.- С. 427.
550 Там само - С. 438.
551 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 4974,- Арк. 52.
Гам само.- Арк. 53.
553 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 2959,- Арк. 6
5М Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - С. 408.
ДАЛО. Ф. 5001,- Оп 7,- Спр. 219 - Арк. 168
556 Там само - С. 164; Спр. 218 - Арк. 183.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
287
Тучному Перемишлянського району тої ж Львівської області було розбито вікна в
сільрадах, а в одній із них знищено підготовлені списки виборців. 557 Під впливом
збройної партизанки селяни з хуторів Голіжан с. Дерганова Кам’яно-Бузького району
тої ж області заявили своїм агітаторам, що вони голосувати не будуть, бо їм загрожу-
вали спаленням.558
У ніч на 5 лютого 1946 р. до 50 осіб підвідділу УПА, одягнуті у форму військово-
службовців ЧА, зайшли в с. Слобідку-Рихтецьку Кам’янець-Подільського району.
Упівці знищили списки виборців, порвали документи сільради і колгоспу та розкида-
ти свої листівки. Далі проробили те ж саме в с. Рухті й пішли в Мельнице-Подільсь-
кий район Тернопільської області.559
Передвиборні збори в селах проводилися за підтримки оперативних груп, солда-
тів внутрішніх військ або бійців винищувальних батальйонів. 5 січня така оператив-
на група Тлустянського райвідділу НКВД у Тернопільській області — 8 осіб, 3 особи
з радпартактиву, 25 солдатів і “стрибків” після передвиборного зібрання пішли на
обід. За тим обідом ця група була знищена.560
У с. Нараєві Бережанського району 9 лютого 1946 р. виборча комісія з 8 осіб зни-
кла невідомо куди, та так, що довелося терміново обирати іншу комісію.561
Деякі члени місцевої адміністрації й працівники комісії були учасниками підпілля.
Так, в с. Івана Горному Велико-Глибочицького району тієї ж області секретар виборчої
комісії вчителька Пастернюк розклеювала листівки ОУН. У с. Ранівцях Мельнице-По-
дільського району Тернопільської області населення, налякане, відмовлялося голосу-
вати. 562
За написання антирадянських і антивиборчих гасел у с. Яблунівці Підгаєцького
району тієї ж області було затримано вчительку, в інших селах за ці ж дії затримали
Косу і Степанюка. Під час виборів відмовились голосувати в с. Метищіві Бережансь-
кого району, бо обстрілювали з лісу, тож проголосувало 50% населення.
Радянська влада залучила до виборчої кампанії лояльну західноукраїнську інтелі-
генцію: С. Стефаника, К. Пелехатого, І. Вільде та інших. УПА розповсюджувала се-
ред населення “Заклики до бойкоту так званих виборів до Верховної Ради СРСР:
• Сталінські вибори— це глум над демократією! Геть такі вибори! Ні один не
ідемо до виборів. Хай живуть справжні вибори в Українській самостійній державі!
• Українці, геть Верховну Раду — імперіалістичне знаряддя в руках Сталіна! Хай
живе УГВР!
• Українці, світ дивиться на нас, як ми поставимось до сталінських виборів! Геть
сталінські реакційні вибори, хай живе воля народу і людини!
• Хто піде до виборів — той заплямує себе як зрадник народу! Він такий підлий,
як сексот! Вічна ганьба зрадникам!
• Хто голосуватиме за сталінських депутатів, той помагає поневолювати Україну!
Зрадникам не буде прощення ніколи...
• Жінки! Визиск жінок в СРСР найбільший у світі! Всі як одна не йдемо до вибо-
рів! Геть сталінський визиск жінок! Хай живе справжня рівноправність жінки...”563.
Поширювались чутки, що в найближчий час у Західній Україні буде проведено пле-
бісцит про те, щоб західні області відійшли від України в окрему самостійну одиницю,
США їх підтримає — з цим приїхав у Москву посланець президента Трумена.564
За даними НКВД УРСР, тільки за два дні 9 і 10 лютого 1946 р. в регіоні було обстрі-
ляно 26 більшовицьких гарнізонів, заміновано 5 виборчих дільниць і дві ділянки заліз-
ниць, виявлено 28 випадків клеєння листівок, 15 випадків руйнування ліній зв’язку.565
557 ЦДАГОУ,- Ф. І,- Оп. 23, - Спр. 2959,- Арк. 18-19.
55* Гай само - Арк. 22.
559 Там само - Спр. 2963.- Арк. 45-46.
560 ГВАРФ,- Ф. 38690,- Оп. 1,- Д. 25,- Л. 105.
361 ЦДАГОУ. - Ф. 1.- Оп. 23,- Спр. 2963. - Арк. 47.
562 Там само - Арк. 48.
563 Киричук Юрій. Цит. гвір.- С. 197.
564 Там само.
565 ЦДАГОУ- Ф 1,- Оп. 23,- Спр. 2552,- Арк. 28.
288
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Можна сказати, що значною мірою підпілля підготувало населення до виборів. Пе-
ред ним стояли завдання й активного опору, і технічне — зірвати вибори до ВР СРСР
За оповіддю підрайонної Катерини Судовій, головна мета полягала в тому, щоб
зібрати чисті бланки ще до голосування. В іншому разі слід було палити урни з бюле-
тенями, для цього два-три підпільники мали теж з’явитись на дільниці і захопив
урни. Ще: люди мали викреслювати прізвища кандидатів. Листівки про ці виборі
ОУН широко розповсюджувала.
День виборів передбачалось використати для мобілізації в УПА і збору грошей н^
її потреби. 566 Проінформований про ці речі секретарем Львівського обкому КП(б)>
Грушецьким, Хрущов послав 8 лютого попередження про такого роду плани на місця б
обкоми і начальникам обласних управлінь НКВД і НКГБ.567
Окупаційна влада попереджала таким і, певно ж, іншими способами, перед вибо-
рами вивезли деякі сім’ї, в деяких випадках виборчі комісії тримали в районі, так ще
на місцях СБ здогадувалась, що більшовикам відомі інструкції ОУН стосовно вибо-
рів — зокрема про знищення членів виборчих комісій у ніч перед виборами. 568 Війсь-
кова рада Прикарпатського військового округу 15 січня 1946 р. запропонувала навіть
увести на території західних областей військовий стан, з чим погодилися в наркомат
оборони СРСР. Але секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов не зважився на цей крок.569
10 лютого мали місце спроби провалити вибори в Брюховецькому, Радехівськомх
Рава-Руському, Перемишлянському та інших районах Львівської області. Активне
противились виборам у селах Галицького, Вигодського і Букачівського районів Ста-
ніславщини. 570
Напружено пройшло голосування в Товстенському, Підгаєцькому і Золотниківсь-
кому районах Тернопільщини. Тут було обстріляно села: Устечко, Нагоряни, Шутер-
манці, в останньому був убитий начальник гарнізону. В Підгаєцькому районі під об-
стрілом були села: Яблунівка, Шумяни, Голточа, Слов’ятин.571
Іноді на вибори йшли під конвоєм. В м. Коломиї на час виборів узяли заручників
інтелігенції. В тюрмі їм прищепили тифозну вакцину і відпустили після виборів до-
дому помирати.572
Розгортання гарнізонів по краю: 52 армія К. Коротєєва — Львівська, Дрогобиць-
ка, Кам’янець-Подільська (частково) області — 28 тис. бійців; 13 армія М. Пухова —
25 тис. разом з військами НКВД напередодні й після виборів була використана длт.
збройної боротьби з УПА і підпіллям.
Війська НКВД на час виборів здійснили ще ряд заходів. 82 стрілецька дивізія (ко-
мандир — Клоков) виставила додатково 58 гарнізонів для прикриття виборчих діль-
ниць. Силами двох батальйонів і полкової школи 128 стрілецького полку та трьох
батальйонів 91 стрілецького полку (разом — 1 500 бійців) проведено операції в Со-
лотвинському, Болехівському і Вигодському районах Станіславської області.573
Так, тільки з 6 по 15 лютого 1946 р. оперативно-військовими групами у Дрогоби-
цькій області проведено 543 операції і 936 засад, які дали знищення 119 вояків УПА.
захоплення 93 вояків. Затримано було також 123 “оунівці” і 308 “бандпосібників"
80 осіб з’явилися з повинною.574
За період із січня по квітень 1946 р. у Станіславській області, за даними обком}
компартії, вбито 1 836 вояків УПА і 3 030 заарештовано (у звітах вказано — “банди-
ти”.— Р. А.), 634 з’явилися з повинною, вивезено 263 сім’ї. Втрати більшовиків
(з пораненими включно), за їхніми даними, становили тільки 96 осіб.575
46 Гам само.- Спр. 2959.- Арк. 97-98.
567 Гам само.- Арк. 95
5(Л ДАЛО.- Ф. 5001,- Оп. 1,- Спр. 218.- Арк. 163. Підпілля намагалось не допустити, щоб представники
місцевого населення входили до складу виборчих комісій.
’** Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр ).
''° Киричук Юрій. Цит твір,- С. 197
571 ЦДАГОУ,- Ф. 1- Оп. 23.- Спр. 2963 - Арк. 49.
577 Киричук Юрій 1 (ит твір С 198
571 ГВАРФ - Ф. 38690.- Оп. 1,- Д. 65,- Л. 62.
5'4 Десять буремних літ,- С. 439-440.
575 Ц ДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 4974,- Арк. 54.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
289
Вибори завершились. Більшовики переконували країну, що то була перемога “блоку
комуністів і безпартійних”, в т. ч. й у Західній Україні. Варто говорити про ситуацію,
близьку до бойкоту, зриву виборів у цьому краї, сумнівні “за” кандидатів у депутати.
Але в тій і в цій державі виграє на виборах той, хто підраховує голоси. Рахували
більшовики. Вони самі, здається, переоцінили вагу тих виборів. Для них то був захід
швидше для зовнішнього, поза СРСР, світу ще раз легітимізувати своє захоплення
Західної України і Прибалтики.
Для населення регіону то була “комедія виборів”. Матеріали, зібрані підпіллям до
і в день виборів, неспростовно доводили їхній примусовий, недемократичний і неус-
пішний з погляду з’яви і волевиявлення виборців характер.576
ОУН використала виборчу кампанію з метою розвінчування радянської демокра-
тії і як можливість проявити силу збройного руху, хоч дехто в ОУН, здається, переоці-
нив значення тих виборів без вибору в тоталітарній державі. Можливо, така увага до
виборів у керівництва визвольного руху теж була з огляду на зовнішній світ і його
традиції та сприйняття виборів. Але світ, точніше — великі держави, на ці події за-
плющували очі.
“Велика блокада”, почавшись із кінця минулого року і перейшовши через вибори,
тривала й далі. Наприкінці квітня гарнізони пішли з сіл, але ненадовго.
Це не означає, втім, що УПА в часи тої блокади тільки оборонялась. Відділи і
підвідділи вели наступи на гарнізони сіл, проводили велику акцію проти “стрибків”.
Почалося застосування замахів і вбивств боївками або окремими особами представ-
ників окупаційної адміністрації.
12 лютого 1946 р. в с. Калинівці Вишківецького району Чернівецької області по-
встанці знищили активістів і агентів НКВД — голову сільради Костю Лукащука і
його заступника Івана Харину. 18 лютого підвідділ роззброїв станицю “стрибків”
\ с. Добрянику (район Рубкич Дрогобицької області). 28 лютого така ж станиця була
знищена в с. Желехові (район Минятин, Львівська область). 2 квітня стрільці відділу
“Гуцули” зробили засідку на енкаведистів у с. Зеленій (район Надвірна Станіславсь-
кої області). Вдалося знищити легкове авто, в якому їхали 4 офіцери НКВД. 26 квітня
1946 р. в лісах Любашівського району Волинської області відділ УПА звів бій з вій-
ськом НКВД. Було вбито лейтенанта, сержанта і багато рядових, повстанці відступн-
ій, втративши одного стрільця.577
Але загалом відділи УПА ці два періоди “Великої блокади” пережили з великими
втратами, що не могло не занепокоїти керівництво руху. Тому крайовий провідник
ОУН карпатського краю “Роберт”— (Ярослав Мельник, 1920 р. н.) в директиві від
22 квітня писав: "...Звертаю вашу увагу, що вся доля революційно-визвольної справи
знаходиться зараз на одній карті: надбудови і концентрації кадрових сил. Необхідно
на деякий час відкинути “політику” дрібних авантюр і екстремістську революційну
фразу й зайнятися тривалим упорядкуванням нашої розладнаної і зруйнованої струк-
тури — це перша передумова. Значить — ухилятись від фізичної війни на такий час,
щоб зібрати наші сили”. Тим силам, що в результаті “зимового натиску” вийшли з
боїв ослабленими, треба було дати тимчасовий відпочинок. “Враховуючи можливість
подальших ударів окупантів, берегти організовані сили, що лишилися”578. В дирек-
тиві “Богуна” з Надвірнянського району Станіславської області основною причиною
зграт названа погана підготовка до зими, брак схронів, невміння конспіруватися, не-
забезпеченість продуктами.579
Але до такої масованої облоги досить складно було й підготуватись. Шукали з
собаками, навченими йти по сліду, з довгими прутами, оточуючи лісові масиви, села
й цілі райони. Вояки УПА часто були голодні, вогонь зраджував їх, доводилося спати
на гілках ялини чи ялиці і вкриватися ними ж, сніг видавав напрями руху. Тому тільки
576 Див.: Виборча трагікомедія,- Літопис УПА - Т. 9 - С. 285 297.
577 Літопис УПА.- Т. 9. - С. 315- 319, С. 322.
578 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 4974,- Арк. 54.
’7’ Там само- Арк. 55.
290
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ
в Мельнице-Подільському районі Тернопільської області за першу декаду квітня с
виявлено і зруйновано 104 схрони.580
Весною того ж року більшовики стали палити ліси — пристановище повстаю
Особливо багато лісу спалили на Волині: Цуманський ліс — цілком, на Львівщин -
Чорний ліс, вигоріло багато в комплексі Лопатин — Грицеволя, між Іопоровом і Тг
цею.581 Разом з лісами палили близькі до них чи в лісах села, присілки й хут<-
виганяючи з них місцеве населення. Карпатські ліси теж було піддано значним
рубкам, в т. ч. і “лісорубами” з військ НКВД.
Ситуація обернулась так, що на кінець квітня Львівський обласний провід втра
зв’язок з крайовим Проводом, 582 * майже втратили зв’язки з низовими структур_
ОУН і СБ, і округи, й надрайонні Проводи. Але, як зазначалось в інформації Львів,
кого обкому компартії, низові організації ОУН і СБ, не дивлячись на те, що ві
втратили зв’язки з вищими Проводами, діють самостійно терором і диверсією. “
Архівний виклад інструкції КП ОУН весною 1946 р. показує, що принаймні г
пілля враховувало ці нові реалії. Було запропоновано піти в глибоке підпілля в.
членам, ліквідувати станичні Проводи, заготівлю продуктів здійснювати не через св
членів, тим самим деконспіруюючи їх, а через сільський актив, не проводити тер.
тів там, де підпільники перебували, вдаватись до “мертвих пунктів зв’язку” (тоС
безлюдних). При цьому треба було пропагувати збереження боївок, саботаж селя-.
ми радянських заходів. 584 У пропаганді рекомендувалося викривати злочини, вчи -.
ні владою над населенням. Щоб обмежити вихід з підпілля, в т. ч. й із повинь
рекомендувалося стежити одне за одним. Для конспірації запроваджувалося роззо..
редження членів усіх Проводів, що давало б змогу при втратах швидше віднові
управління структурами руху. На чужих людей у селах, вочевидь агентів, треба б>
здійснювати теракти. Сама ж СБ мала обзавестись одним агентом на 100 осіб на^.
лення для протидії агентурі НКВД — НКГБ.585
На думку керівних працівників спецслужб, можна було побачити бажання певг
го числа провідних членів підпілля вийти з нього чи вступити в контакт із цими орг.
нами, але не на рівні районів, а вище. 586 Останнє твердження, якщо воно правдиь
свідчило б про серйозні хитання в деяких середовищах руху.
Серед втрат УПА і підпілля того часу — вбивство зрадником 25 лютого команд
ра групи “Чорний ліс” Василя Андрусяка. Посмертно він нагороджений Золотим Хр.
стом Бойової Заслуги І класу. 26 березня на Волині були захоплені в полон “Зміюк.
(Андрієнко) — Ярослав Вітовський. командир відділка “Маківка”, командир “Дорою
Внутрішні війська НКВД і працівники районних органів люто катували захопю
них повстанців, знущалися з них прилюдно.
З березня 1945 р. біля с. Іспаса в руки енкаведистів потрапив поранений повст_
нець “Вербовий”. На запитання, за що він бореться, той відповів: за самостійну Укр.
їну. Тоді один з енкаведистів проштрикнув його багнетом. Наступного дня повстане
вкинули в криницю біля с. Коколина.
Окупанти замінували тіло сотенного УПА “Святослава”, який застрілився, щоб н;
потрапити в полон. Коли його вбирали в труну, міна вибухнула, вбивши жінку 70 рокі:-
і двох дітей. У січні 1946 р. в с. Іспасі розстріляли на місці захоплених трьох санітаре-
і двох хворих повстанців (“Хміль” і “Варка”), які заявили, що нічого не скажуть.
Двох інших катували під вікнами їхніх хат на очах батьків, і оперативник Коло-
мийського НКГБ ст. лейтенант Лєщов розстріляв їх. Трупи не дозволяли поховаї,
два тижні, й вони лежали на снігу, поки їх не пошарпали пси. 587 Таке поводженню
ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23 - Спр. 2963,- Арк. 86
581 Шанковський Л. Історія українського війська,- С. 138.
ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 2959,- Арк. 137.
Там само.- Арк. 171
ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 17.- Арк. 329.
Там само. - Арк. 330.
5X6 Там само - Арк. 331.
587 Арсенич П Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті - Матеріали наукової конференції...
Стрий, 1993.- С. 60-61.
Роздії 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
291
окупантів зі своїми ворогами було нормою. Літопис УПА подає десятки подібних
фактів протягом тільки першої половини 1946 р.588
, 9 травня 1946 р. в с. Комарові Галицького району Станіславської області енкаве-
дисти, що там квартирували, заарештували молодих дівчат Мельничук Марію і За-
творницьку Марію. “їх масово гвалтували, при цім страшно били і обом повикручу-
вали ноги. Мельничук Марії виламали ще й руку”.
25 травня в с. Чорному Потоці Заставнівського району Чернівецької області енка-
ведисти застрілили місцевого священика О. Костенюка, його дружину і служницю.589
З кінця червня 1946 р. “велику блокаду” стали згортати. Керівництво українсько-
го руху провело аналіз її наслідків, становища руху й України, світу на конференції
Проводу ОУН у червні 1946 р. в с. Вишках Козівського району Тернопільської облас-
ті. Мені доводилось писати про ідеологічні постанови цієї конференції у попередній
монографії, 590 тому тут обмежусь лише їх загальним викладом. Постанова зазначала
утворення двох ворожих світових військово-політичних, імперіалістичних блоків: один
навколо СРСР, другий — навколо Англії і США. Обидва блоки готуються до війни.
СРСР, крім того, прагне закріпитись у Європі, підкорити собі Європу і Азію.591
В Україні ведеться розправа з визвольним рухом, здійснюються переселенські акції,
на які український рух дав гідну відповідь. Конференція Проводу ОУН вирішила,
враховуючи сили ворога, перейти з повстанської тактики на підпільну: як в ОУН, так
і в УПА. Чи не всі повстанські відділи розформували і поповнили вояками підпільну
мережу ОУН. Тепер майже всі упівці ставали членами ОУН чи й були ними. Чоти і
рої УПА діяли тільки в Карпатах і на Поліссі.592
Реорганізація — то справа рук нового шефа ГШ УПА, майора Олекси Гасина—
Лицаря. Тепер в Україні ці структури звалися загалом так: “збройне підпілля”. Але
ГК УПА, як і інші її крайові штаби, залишились для координації дій та керування зброй-
ною стороною руху. Говорити про підпорядкування структур одна одній (УПА й ОУН)
поки що не доводилось, та й пізніше, з 1949 р., справа була складнішою, ніж просто
чиясь зверхність. Втім, накази ГК УПА доходили до місць із великим запізненням, так
що відділи і підвідділи ще діяли до глибокої осені 1946 р. Та ще у квітні 1946 р. відділ
УПА (до 1000—?) провів рейд у Словаччину. Упівці пройшли повіти Геменне, Гранов,
Стропків, Межинеборці, Вардіїв, Михайловичі, Прошів, Сабінов, Гіральтовці, набли-
зились аж до Кошиці, відвідавши 106 сіл. 593 Рейд мав демонстраційний, пропагандист-
ський характер: мітинги, зустрічі, роздавання літератури. В бої в Словаччині практич-
но не вступали ні упівці, ні з ними. Рейд мав відгук у світовій пресі.
Провід ОУН і ГК УПА не полишали своєю увагою й Закарпаття. Дії УПА помітні
там ще з виборів. КП ОУН “Карпати” направляє в область окружний Провід на чолі з
провідником Тимошем (Семен Гут). Він мав творити в Закарпатті організоване під-
пілля. Цей Провід проіснував до вересня 1949 р. Відділи УПА з’являлись протягом
зипня у верховинських районах Закарпаття. Вони вели тут майже виключно агітацій-
но-пропагандистську роботу.594
Того ж року були ці відділи й в іншому місці. Виникають і місцеві націоналістичні
організації. На базі Тячівського проводу ОУН виникає “Організація за визволення
України”, що діяла в 6 районах області.
На квітень 1947 р. в ній було вже близько 100 осіб — переважно упівська молодь.
Які цілі ставила тут собі ОУН, можна зрозуміти з листа від 27 липня 1946 р. “Ро-
берта” (Я. Мельника), крайового провідника ОУН “Карпати-Захід”, до “Лопати” —
окружного провідника Закарпаття на той час. “Роберт” писав: “Завоювати тривку базу
серед молоді й інтелігенції. Перетворити їх у наш плацдарм і форпости наступу на
588 Літопис УПА.- Т. 24 - С. 507-510.
589 Там само.- С. 509.
5*’ Див.: Русначенко Анатолій. Розумом і серцем,- К., 1999.
591 Літопис УПА,- Т. 24,- С. 436.
592 Шанковський Л. Історія українського війська - С. 144.
5” Літопис УПА,- Т. 24,- С. 516.
594 Ситник Олександр. Цит. твір - С. 126.
292
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИМ
Балкани”. Водночас просив урбанізувати нашу революцію й українізувати міста.
“Роберт” уважав за необхідне поширення видань українського руху і на Балканах
Він просив “Лопату” наводити зв’язки з революційним середовищем пригноблених
народів, бо українці в цій ситуації дуже зацікавлені в координації дій з іншими наро-
дами.
Вказувалось також, щоб у край дійшла і вивчалась “Декларація Проводу ОУН’
з приводу закінчення Другої світової війни в Європі.
“Ще глибше й інтенсивніше віддавайте свої сили справі нашої боротьби в Закар-
патті, бо від індивідуальних зусиль кожного з нас зараз залежить ближнє майбут-
нє”* 596, — напучував “Роберт”.
Керівництво ОУН добре розуміло, що в Закарпатті треба було діяти засобами агіта-
ційно-пропагандистськими, поки населення не дізнається, що таке радянська влада
бо українське суспільство слабо скристалізоване з національної точки зору.597
Цей же автор у тому ж листі до “Роберта” писав, що передчасні збройні акції охо-
рони українства могли б загубити всю справу. Збройні підвідділи треба творити .
міських, ідейно сформованих людей.598
З другої половини 1946 р., з початком реорганізації УПА, напруга збройної бороть-
би спадає десь у 4 рази: судячи з кількості вбитих і заарештованих членів підпілля
й УПА у весняно-літній період у Станіславщині.599 Та на осінь і початок зими рух опо-
ру також ніс втрати, спецслужби добрались вже і до працівників крайового рівня та
командирів відтинків УПА. Тоді було вбито 7 членів і співробітників КП ОУН “Карпа-
ти”, 115 таких же провідників і працівників окружних Проводів, 23 — надрайонних.
20 провідників районів, 9 комендантів СБ, 2 командири відтинків, 3 курінних.600 601
Але саме на Станіславщині, поблизу с. Майдан — за 18 км від обласного центру
було влаштовано засідку і напад на командуючого 38-ю армією генерал-полковника
К. Москаленка та члена військової ради армії О. Спішева. Пораненими виявились
водій і 2 бійці охорони.(’01
Засідки, дії чотами, роями, бої з невеликими підрозділами внутрішніх військ, те-
рор і підпали, нищення адміністративних і колгоспних будівель — так діяла тепер
УПА. А ще: бої зі спецгрупами. які полювали за Проводами ОУН, командирами УПА
Таким був бій відділу “Сірі” 7 липня зі спешрупою НКВД в лісі біля с. Козина
район Єзупіль. Боївка ОУН 7 серпня спалила емведівське підсобне господарство в
с. Моршині (Дрогобиччина).
13 жовтня в с. Вільхівці Гусятинського району Тернопільської області було роз-
зброєно станицю “стрибків”.602
Вже з вересня підпілля почало готуватись до зими. Як це відбувалось на місцях,
можна судити з документів окружного “Богуна” (Дрогобиччина) і з нацрайону, куди
входив Ново-Милятинський район: “Богун” вбачав головним завданням внутрішньо-
організаційного плану в ОУН і УПА в цей час боротьбу з ворожою агентурою. А для
цього знову треба було через СБ перевірити всіх, хто побував у руках більшовиків,
хто мав заарештованих родичів, вихідців з чужої місцевості, хто під час бою, нальоту'
чи засади відлучався самовільно, хто не викликав довір’я.603 Ті, що залишалися в
підпіллі, повинні були розбитись на трійки і мати кожна 2 схрони, але так, щоб не
знати одне про одного, де вони зимують,— максимальна конспірація. Час зимування
віддати політичному і військовому вишколу.
“Богун” дуже жорстко ставив питання про моральний стан членства, за який голо-
вою відповідали провідники. Слід було готувати людей до моральних, психологічних
59$ ЦДАВОВіУУ- Ф. 3836. - Оп. І,- Спр. 68. Арк 73.
596 Там само- Арк. 77. Зворотний переклад з російської - мій.
597 Гай само - Арк. 92.
5911 Гам само.- Арк. 94.
ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23 - Спр. 4974,- Арк. 57.
600 Гам само - Арк. 60.
601 Гам само,- Спр 2958 - Арк 37.
6": Літопис УПА,- Т. 9,- С. 419-425.
601 ГАРФ- Ф. 3869,- Оп. 1,- Д. 27,- Л. 6.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
293
руднощів і випробувань. Вирощувати сильні характери, творити тверду героїчну
їолодь. “Ми можемо мати багато розумних людей, але маючи мало високомораль-
них, можемо програти боротьбу або покласти багато жертв”604.
Жорстко було поставлено “Богуном” і питання щодо венеричних хвороб серед
часників руху і населення. Тому наказував пропустити через медогляд усіх членів,
. импатиків, кандидатів і повстанців, а по можливості — й цивільне населення, особ-
ово тих, хто повернувся з тюрем, міст, чи сіл, де є гарнізони. Хворим допомогти, але
засвітити” їх і заборонити подальше зараження.605
Інструкція іншого району теж стосувалась підготовки до зими. Основним засобом
зртування тут названо участь низового членства в бойових операціях. Зауважу: зверх-
-:ики руху на всіх рівнях такий досвід мали. Життя в підпіллі й УПА — в середньому
1 роки. Далі — людина вбита або полон.
У тій же інструкції Ново-Милятинського району пропонувалось виступати проти
равослав’я, слати підпільну літературу на схід і звертати увагу на школу. Наказува-
?ся також відновити станицю як структуру підпілля і приступити до організаційної
- зботи з юнацтвом. Винищення “стрибків” — спільний пункт обох інструкцій.606
За даними командування внутрішніх військ МГБ СРСР за 1946 р., на території захі-
і-іих областей України було зафіксовано 1 619 акцій УПА і ОУН. З них: диверсій на
ранспорті і промисловості, в сільському господарстві — 75, нападів на бійців МВД-
4ГБ — 78, на солдатів і офіцерів ЧА — 123, на членів винищувальних батальйонів —
А на партійних і радянських активістів— 338, на радянські установи— 50.607 Не
: домо, які втрати за цей рік понесла влада, війська. Маю дані щодо втрат влади за
- овтень 1946 р. Вбито — 77 осіб, поранено — 120, викрадено — 5.608
За даними командування Українського округу внутрішніх військ, найбільш “вра-
єні” були райони:
• у Рівненській області — Дотибровський, Гощанський, Межиріченський;
• у Волинській області — Цуманський, Камінь-Каширський і Старо-Вихвенський;
• у Львівській — Радехівський, Лопатинський, Одеський;
• у Дрогобицькій — Самбірський, Дрогобицький і Жидачівський;
• у Тернопільській — Підгаєцький, Бучацький, Глустенський, Заліщицький,
} сятинський, Золотниківський, Гримайлівський;
• у Станіславській — Болехівський, Долинський, Яремчанський і Лановецький.609
За даними того ж таки МВД СРСР, разом за 1946 р. вбито 10 732 вояки УПА й
- дпілля, заарештовано 21 783 особи, з’явилися з повинною 3 047. Найбільші втрати
• знесли Станіславська і Дрогобицька області: 2 370 і 2 453 особи вбитими, 4 170 і
• 326 заарештованими.610 Це — свідчення напруги боротьби в цих областях. Серед
грат і смерть “Роберта” — Я. Мельника, провідника КП ОУН “Карпати”.
Приклались до боротьби з українським визвольним рухом і “стрибки” з місцевих,
і 1946 р. ними проведено 16 907 операцій, вбито понад 1 000 осіб і затримано 5 410,
_\оплено 2 902 одиниці зброї.611 Свій вислужний хліб вони їли недаремно, хоч і
-лишались допоміжним елементом у поборюванні руху.
На межі 1946-1947 рр. розгорнулась кампанія з виборів до Верховної Ради УРСР.
З лада знову ж таки використала для відбуття тих виборів силу. Так, 82-а стрілецька
з івізія внутрішніх військ, що дислокувалась у Станіславській області (та, мабуть,
нші війська), з 1 по 10 лютого 1947 р. була приведена у повну бойову готовність,
фіцери переходили на казармений стан, активізувалась боротьба зі збройним під-
’.ЛЛЯМ.612
',(Н Там само. Зворотній переклад з російської - мій.
605 Там само- Л. 7 .
606 ДА СБУ,- Спр. 342,- Т. 17.- Арк. 332.
607 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 29.
608 ГВАРФ,- Ф. 3896,- Оп. 1,- Д. 27.- Л. 66.
Там само. - Л. 70.
(’1 0 Десять буремних літ- С. 555.
611 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 19.
42 ГВАРФ,- Ф. 38960,- Оп. 1.- Д. 27.- Л. 169.
294
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
У кількох регіонах України створювались оперативні сектори під керівництвом пр_-
цівників спецорганів, де мали діяти оперативні групи, що забезпечували б вибори.6
УГВР ще в лютому 1946 р. закликала українців до бойкоту виборів. Україна пр;
гноблена, а організація виборів окупантами має на меті ще більше гноблення. Україна
вже мають народний парламент, революційну УГВР. Всі, хто піде на вибори,— зра.:
ники народу. Смерть зрадникам! “Не голосуватимемо за Сибір, за тюрми, за облаві
Смерть МВД-МГБ! Хай живе справжня демократія в Українській самостійній собор-
ній державі!”614
Вже згадувана нами інструкція з Ново-Мілятинського району теж наполягала н_
бойкоті виборів. Питання це мало бути поставлене пропагандою у поєднанні з висвп-
ленням діяльності визвольного руху. Слід було придумувати дохідливі кличі й гас.-.
проти виборів. І навіть посилатись на формальну конституцію СРСР, яка не допуска-
ла примусової участі громадян у виборах. Іншими знову ставали силові акції та реі -
ди збройного підпілля.615
Втім, до таких масових дій, як це було на попередніх виборах, рух не вдавався
Керівництво ОУН і УПА розуміло, що незалежно від результатів голосування біль-
шовики твердитимуть про високу явку виборців і підтримку висунутих кандидатів
Бойкот виборів був швидше моментом політичного і психологічного виховання насе-
лення, учасників руху.
1946 р. був відмітний з огляду на уважне, я б сказав прискіпливе, ставлення до укра-
їнців зі східних земель. Найближчі, на кого прагнув впливати визвольний рух, булі
вчительство, важливе як частина іншого, радянського, імперського суспільства, що без-
посередньо впливало на населення, особливо ж тому, що виховувало майбутнє — ді-
тей. Цілі, які ставила перед вчительством УПА, добре видно з листівки-звернення “Слов<
до учителів, братів зі східних областей України!”. Документ цікавий тим, що він демонс-
трує виразну зміну публіцистики визвольного руху та й ставлення самого руху у сто-
сунках з росіянами. Листівка доводила, що “в лавах УПА найкращі сини українського
народу борються за його визволення, за УССД. Все ж, що кажуть про неї сталінськ
імперіалісти, як показує життя Ваше в краї,— брехня. Ви мусите признати правду
служити народові, це — благородне покликання кожного вчителя справді народної
школи.616 Але в СРСР школа такою не є. Учнів переконують, що сталінська експлуата-
торська система— соціалізм. У сучасну пору в суспільстві, школі проводиться величезне
спотворення історії й культури, мови українського народу. Бо влада стала на шлях вели-
коруського шовінізму і проповіді вищості російського народу. Висунуто тезу про його
керівну і спрямовуючу роль для сусідніх народів. Але так само твердили і гітлерівці
Подібні теорії— вияв імперіалізму. Участь тих же українців, білорусів у боротьбі і
гітлерівцями не менша, ніж росіян. Російський народ сам придушений своїми експлуа-
таторами, а тому давати допомогу іншим він не міг”.
Виглядає так,— волає радянська пропаганда,— що без допомоги “українці не ма-
ли б власної літератури, мови, історії, держави. Між тим, в Україні всіма засобами,
в т. ч. й книжкою, газетою, школою, проводиться послідовна русифікація”.
Автор листівки розвінчує декілька совітських міфів з української історії: Б. Хме-
льницький, Запорозька Січ, І. Мазепа, Т. Шевченко, радянський період.
Російський народ,— стверджує той же автор,— ставши слухняним знаряддям біль-
шовиків, допоміг поневолити українців. І “в результаті тієї допомоги Україна являє
собою сьогодні звичайну колонію” з новими експлуататорами — сталінськими біль-
шовиками. 617
Російські маси не беруть участі в керівництві держави, не мають впливу на держав-
ну політику. “Але треба ствердити, що саме з російського народу в більшості похо-
дять сталінські імперіалісти й експлуататори, що саме російський народ має найбіль-
ше виконавців для сталінської хижацької імперіалістичної політики”61 х.
6П Там само - Л. 172.
6,4 ЛНУ,- Т. 2 - С. 237.
61' ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 17,- Арк. 333.
616 ЛНУ,- Т. 2.- С. 253.
6Р Там само.- С. 255.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
295
Листівка закликала боротися за справжню народну школу й освіту. В царині істо-
рії України це означало показ його боротьби проти різних загарбників, що Київська
держава — українська, а союз Хмельницького з російським царем — тільки політич-
ний. Автор закликав учителів відкидати намагання пов’язати українську літературу з
російською, дбати, щоб учні читали якнайбільше класиків в оригіналі, в тому числі й
1920—1930-х років. “Плекайте в молоді любов до рідної мови”618 619.
Вчителям пропонувалося не організовувати в школі піонерські й комсомольські
організації, бо вони виховують зрадників народу. Остерігали вчительство і від спів-
драці з НКВД-НКГБ.
Автор листівки закликав учительство зі східних областей України на боротьбу “за
. правжній демократичний лад, за безкласове суспільство в Україні”.
Ця листівка-заклик була певною мірою реакцією публіцистів підпілля на боротьбу з
націоналістичними ухилами, які вів ЦК КП(б)У по війні. А ще більше — реакцією на
посилення російського шовінізму в країні. Близькі ідеї висловлювалися в праці О. Дя-
<іва-Горнового “Шовіністичне запаморочення і русифікаційна гарячка більшовиць-
хих імперіалістів”620. Різкіші в листівці антиросійські акценти.
Наступна відозва була звернена вже до всіх українців зі східних областей. Вона
акликала приєднуватись до УПА або творити нові відділи. Українці західних облас-
тей мають сьогодні що їсти, більшовики не загнали їх у колгоспне ярмо, вони здатні
аралізувати більшовицькі гнобительські загони, тому що взяли зброю в руки, ство-
рили УПА й захищають свої права. Так зробили й наші предки в час боротьби зі
лляхетською сваволею під проводом Б. Хмельницького.621
З іншого боку, УПА і підпілля всіляко сприяло й допомагало українцям зі східних
бластей в тому ж таки 1946 і 1947 роках наданням продуктів для порятунку від голо-
вже третього в Україні. Листівка ОУН “Українці західних областей!” вказувала,
до святим національним обов’язком є допомога нашим братам — останнім шматком
ліба, який ми ще маємо.622
Зрозуміло, що підпілля намагалось через тих українців поширити ідеї визвольної
'оротьби, а головне — правду про визвольний рух.
Такого роду звернень, листівок було, звичайно, більше, ніж я тут навів і проци-
> вав.
4.7. Фінансування ОУН
Будь-яка організаційна справа вимагає коштів, особливо ж підпі-
:ьна боротьба. Я вже почасти торкався способів збирання грошей і припасів в УПА.
про це чимало згадок і в літературі. Тут зупинюся коротко на тому, як фінансува-
.ась ОУН(СД). Даних про ОУН(м) не маю, хоч, думаю, в часи німецької окупації
. лособи збирання не дуже-то відрізнялись в обох організаціях.
Так ось, у часи німецької окупації, а в деяких випадках і далі, за нової окупації,
ошти ОУН(р) складались: зі внесків від членів і симпатиків ОУН: 20—ЗО копійок на
лсяць; оподаткування підприємств; обкладання податком купців та інших багачів;
податкування інтелігенції.
Підприємства і приватні особи обкладались податком у розмірі 1% від їхнього
прибутку.623 Крім того, проводився збір коштів з населення до “бойового фонду”.
Запери з відміткою про такі збори називалися “бофони”, часто були надруковані й
618 Там само.
619 Там само - С. 259.
620 Див. її в: Дяків-Горновий. Ідея і чин. Повна збірка творів.- Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1968.
621 “Українці, брати зі східних областей!’’ - ЛНУ- Т. 2 - С. 260-262, С. 261-262.
622 Там само - С. 263.
62’ ДА СБУ- Ф. 1,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 9.
296 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
мали вигляд грошей. Організація володіла своїми підприємствами, торговими точк_
ми, прибуток від яких ішов на користь ОУН. За свідченнями М. Андрусіва, ОУ -
у кожній області з цих джерел отримувала в рік до 2 млн. За німецької окупації ь.
рівні ОУН збирали і закуповували золото та інші дорогоцінності й передавали
КП ЗУЗ.624
Частина зібраних коштів залишалась, зрозуміло, на низовому — районному рів-
Район мав право на власні витрати, так само частина коштів осідала в обласних Пр -
водах. Всі кошти від зборів з населення надходили до ЦП ОУН. Мені доводило^.
бачити звіти з районів і нацрайонів за матеріалами Волині. Там облік вівся у польс^
ких злотих і німецьких марках. Рідше зустрічаються звіти з Галичини. Один із них. .
травень 1944 р., підготував провідник “Буйтур” десь із Перемишлянщини. Статті пр.
бутків становили за вкладки — 80 злотих (зл.); податок — 10 зл.; на бойовий фонд —
85 зл. 60 грошей, за літературу — 233 зл. Видатки району становили ЗО зл., отже
загалом зібрано за цей місяць 388 зл. 60 гр.625
Чи володіла організація підприємствами, сказати не можу. Цілком можливо, іь
тут мається на увазі та допомога, яку надавали українські кооперативні інституції д -
ОУН і УПА. Зокрема, таку допомогу надавав Ілля Семенчук, директор Центросою<
у Львові.626
У повоєнний час порядок збирання коштів змінювався. 4 рази на рік підпілля пр». -
водить спеціальний збір через поширення бофонів серед населення. Крім того, н_
розсуд місцевих провідників ОУН проводиться обкладання податком керівників окре-
мих підприємств і спекулянтів. 627 Тарас Ковальчук, 1925 р. н., уродженець с. Н.- Мар-
тинова Букачівського району (Станіславщина), студент Львівського політеху, десь
1946 р. зі Львівських банків зумів дістати за фіктивними паперами 200 000 крб. дл-
підпілля. 628 Розміри зібраних тоді коштів визначити важко. Але відомо, що Ротинсь-
кий нацрайон отримував по 50 тис. рублів на рік. Нацрайон мав право залишити :
себе 25% зібраних коштів, інші йшли до окружного Проводу. Той, у свою чергу, зали-
шав у себе решту від суми, зібраної в ньому.
Рогатинський округ отримував за рік до 200 тис. рублів. За свідченнями того я
М. Андрусіва, члени ЦП розпоряджалися значними сумами. Так, ‘'Петро” (Р. Крав-
чук) узяв 100 тис. крб., “Тур” (Р. Шухевич) весною 1947 р. взяв у М. Андрусіва
50 тис. крб.629
Наведені тут свідчення і мої власні дослідження підтверджують: ОУН опиралась
у фінансовому відношенні на саму себе, не на свій народ. Вести розмову про якусь
допомогу від української спільноти поза європейським континентом, як припускам
Джефрі Бердз на підставі рапорту заступника міністра МВД УРСР Т. Строкача, не
доводиться. Збирання таких коштів у роки війни було б дуже ускладнене, передача їх
через окуповану Європу — ще більше, навіть на 1943 р.— як про це пише згаданий
автор. 630 До того ж ніяких зв’язків з урядами США та Великобританії чи їхніми спеи-
службами ОУН на той час не мала.
Мені відомо з випуску №9 ‘‘Бюро інформації УГВР” від травня 1951 р. про пере-
дачу в цьому разі від Українського конгресового комітету у США через ЗП УГВР
7 314 американських доларів до УПА.631 Інших випадків підтримки ОУН чи УПА.
підтверджених документально, в моєму розпорядженні немає.
624 Там само - Арк. 12.
625 Касовий звіт за місяць травень від 2.УІ.44,- Літописний фонд бібліотеки ім. В. Стсфаника у Львові.
626 ЗЬапкоузку Ьсу. Егот ЗО.УІ. 1941 (о 15.VII.1944. ТЬс Цкгаіпіап Оиагіегіу- Уоі. ЕІ.- N0. 2-3 (Зипипсг-
Еаіі, 1995).- Р. 228-232.
627 ДА СБУ- Ф. 1,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 10.
628 ЦДАГОУ- Ф. 1 - Оп. 23,- Спр. 4972,- Арк. 44.
629 Там само - Арк. 11.
630 Випіь ЗеЙтсу. А^спЦіга: Зоуісї ІпЕоггпаІз’ ІЧеПУОгкз апб Фе ІІкгаіпіап КсЬсІ ІЗпбеегаипб іп Оаіісіа 1944-
1948 // Еазіст Еигореап Роїісу апб Босіеіу (ЕЕР8).- Уоі. 1- МитЬег 1 (хуіпісг 1997): 89-130,- Р. 114-115
631 ДА СБУ. - Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. II,- Арк. 989.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
297
4.8. Агентурна діяльність НКВД (МВД) і НКГБ (МГБ)
проти українського визвольного руху
У цій роботі не можу обминути і питання того, якими засобами,
окрім грубої військової сили, ідеологічної пропаганди, поборювався визвольний рух.
Належну, а з часом і головну роль у тому поборюванні займали поліційні органи СРСР.
Діяли вони в напрямах все тої ж сили внутрішні війська НКВД-МВД, власне респуб-
ліканські комісаріати міністерства внутрішніх справ і державної безпеки (“государс-
венной безопасности”).
НКВД охоплював різноманітні підрозділи від ГУЛАГу до ЗАГСу. Всі ці структури
мали свої відповідники в республіках, областях і почасти — в районах. Зокрема, 1 -й
. пецвідділ займався впорядкуванням і використанням активних і пасивних докумен-
тів агентурних, оперативних, слідчих справ військ і органів НКВД СРСР. У цьому
зідділі концентрувалися всі матеріали слідств, допитів, зібрані з допомогою агентури
іро осіб, і всі документи агентів.
Відділ боротьби з бандитизмом (російською — ОББ — отдел борьбьі с бандитиз-
:ом) власне займався боротьбою з підпіллям і партизанкою. Цьому відділу допома-
ав слідчий відділ боротьби з бандитизмом.
У 1941 р. управління НКВД-ГУГБ (Главное управление государственной безопа-
нмости — Головне управління державної безпеки) було перетворене на однойменний
-.омісаріат. На чолі його став Меркулов. Завдання цієї структури полягало в тому, щоб
рганізувати агентів-розвідників з поборюваного середовища або посилали туди сво-
\ людей. НКГБ поборювало визвольний рух поневолених народів, у тому числі й тих
<іенів руху, що перебували за межами СРСР; займалося й шпигунством за кордоном.
4 КГБ виконувало свої завдання, як правило, з допомогою агентурної й оперативної
раці. Тому, як відзначало джерело з СБ ОУН, його працівники інтелігентніші й більш
ідготовлені фахово.632 Вертикальна будова НКГБ була подібною до такої ж у НКВД
закінчувалась на рівні району “відділом” чи “відділеннями”. В республіці НКГБ
гний час очолював генерал-лейтенант Савченко, а начальником, наприклад, по Львів-
.ькій області був генерал-лейтенант Вороній. НКГБ мало ще структури на транспор-
ті і в промисловості. Існували спецчастини НКГБ у вузах, на заводах, фабриках.
На рівні області найрозповсюдженішим був ІІ-й відділ. У районах відділення НКГБ
:али по 12—15 працівників офіцерського чи підофіцерських звань “державної без-
пеки” — спеціальні звання, вищі від армійських.
До поліційного апарату СРСР входили ще структури військової розвідки (остан-
-я — в час війни) і контррозвідки “Смерш”. Законспіроване збройне і незбройне під-
пілля ці поліційні структури поборювали з допомогою агентури. Кадри для агентури
вербував агентурно-оперативний відділ. Вони, звичайно, не входили до офіційного
лату цих спецслужб. Вербування агентурної мережі відбувалось на районному рів-
-1. Тільки після того, як у кожному селі спецоргани формували мережу агентів і доно-
щиків, вони могли контролювати внутрішнє життя кожного населеного пункту. Голо-
вна засада, якої дотримувались при цьому НКВД і НКГБ, за свідчення джерел із сере-
довища СБ і партійних джерел — це масовість. Підготовка агентурної мережі в райо-
ні займала приблизно місяць. Значна частина агентури залишалася в більшовиків ще
періоду першої окупації. Так, до червня 1941 р. агентуру в Мізоцькому районі Рів-
ненської області очолював Никифір Спічак (псевдо в УПА —“Бистроум”)
з с. Дермань. До неї входили також Мелетій Сидорчук (“Ілько”), Василь Рудий (“Ле-
'їдь”) — обидва з того ж села — і Адам Сокіл (“Вертун”) із с. Коригова.633 3 повер-
ненням ЧА для контакту з такою агентурою використовувалися райвійськкомати, ін-
. лекції шкіл, учительські конференції, райвиконкоми і т. п. прикриття, яке, на
6,2 Як поборює НКВД і НКГБ т. зв. контрреволюцію в СРСР (короткий виклад).- Відділ рукописів бібліо-
ім. В. Стсфаника у Львові - С. 5 - Автору було надано копії цього й інших документів без зазначення
. жду. Тому вказую тут лише назву документа.
м’ ЦДАВОВіУУ- Ф. 3838.- Оп. 1.- Спр. 4а.- Арк. 41. Дані - з розробки СБ, як вказується в документі.
298
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
перший погляд, не має нічого спільного з такою діяльністю. 634 Кожний із цих довоєн-
них ще агентів дав докладний звіт про те, що він спостерігав у часи окупації: як щодо
осіб, пов’язаних з німцями, так і націоналістів.
Після заснування мережі НКГБ і НКВД могли приступити до підготовки її розши-
рення. Період підготовки до вербування агента охоплював декілька етапів. Спершу
проводився відбір кандидатури. Дані про особу збиралися, звісно, без її відома. Далі
визначалась мета вербування. На третьому етапі здійснювалось всебічне вивчення
об’єкта. Виявлялось детально минуле об’єкта вербування, його знайомства, контро-
лювалась переписка. Наступний етап — збирання компрометуючих матеріалів. Це
робилося для того, щоб обрана особа не відхиляла співпрацю з органами НКГБ, НКВД,
а також, щоб змусити цю персону до активної донощицької праці. Завершувало під-
готовку до вербування особисте знайомство слідчого з тим, кого планується завербу-
вати. Розмова носить, як правило, приватний характер. Якщо об’єкт підходить, то тут
же вирішуються методи вербування. Якщо ж ні, а зібраних компрометуючих матеріа-
лів досить, об’єкта заарештовують і притягують до відповідальності. Методи вербу-
вання в більшості складаються з трьох частин:
1. Зізнання об’єкта про себе.
2. Подання компрометуючих матеріалів на інших осіб.
3. Подання своїх зв’язків.635
Це методи вербування з допомогою шантажу. Існували ще деякі види агентури,
зокрема платна та ідейна. Перші з них залучалися до агентурної роботи через матері-
альну залежність від працівника НКВД, якого даний суб’єкт ще не ідентифікував.
Стосовно ідейної агентури — то тип її зрозумілий. Але, як зазначає документ “Аген-
тура НКВД в дії”, користь від подібних агентів не дуже велика, бо люди таких типів
бояться. Ці особи зробили чимало доносів з поверненням в Україну ЧА.636
На теренах Галичини спецоргани намагалися залучити в якості агентів навіть не-
повнолітніх дітей, застрашуючи їх до смерті на допитах. Розпитаних докладно про
перебування підпільників таких дітей згодом відпускали, нагороджуючи кількома
сотнями карбованців або годинником.
Тобто агентуру працівники НКГБ і НКВД організовували з різних середовищ. Зро-
зуміло, що найціннішим середовищем для них було те, яке вони поборювали з ОУН і
УПА. Це робилося конспіративним арештом. Спочатку до цієї особи застосовували
різні методи переконання, згодом — психологічного тиску, погроз, залякувань на слід-
стві і в тюрмі.
Тим, хто в ході таких дій погоджувався на співпрацю, придумували різні підходя-
щі для кожного випадку легенди їхніх арештів чи затримань, такого ж щасливого
порятунку, або викупу арештованого, або втечі з тюрми під час пересилання тощо. Ці
“щасливі порятунки”, “втечі” обставлялися так, щоб ні в кого не було сумніву,
що дана особа чи особи були завербовані. Підготовка втеч і рятунків проводилась, по
суті, таким чином, щоб частина завербованих і незавербованих самі не мали гадки,
що з ними сталося. Приклади таких легенд дано в уже наведеному вище докумен-
ті.637 Зокрема, в одній з таких “втеч” з 21 особи 12 були завербовані агенти.638 639
Ці легенди придумували, щоб убезпечити агента від підозрінь з боку друзів і СБ.
Агентів вербували і в час масового виклику облікового елементу, тобто тих, чиї
родичі були чи могли бути в УПА або в підпіллі. Так був завербований Олексій До-
рош із с. Синьківців Рава-Руським райвідділом НКВД у Львівській області. Отримав
псевдо “Домашній”. 2 грудня 1945 р. цей агент доніс, що на хуторі [Іванів] ховається
вояк УПА Михайло Гарячій. Енкаведисти виявили двох осіб.634
64 Агентура НКГБ в дії,- Рукописний фонд бібліотеки ім. В. Стсфаника у Львові.- С. 2 Майже всі архіви
спсислужб було вивезено чи надійно заховано.
6,5 Там само - С. 3.
6,6 Там само - С. 4. Про приклад таких доносів вже йшлося в цьому розділі.
617 Як поборює НКВД і НКГБт. зв. контрреволюцію в СРСР 7 Там само- С. 8 ІЗ.
Там само.- С. 11
639 ЦДАГОУ,- Ф 1,- Оп. 23 - Спр. 1696
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
299
Частину агентів завербували в період мобілізації до ЧА. Таким, фізично придат-
ним до служби чоловікам видавали тоді посвідки “нестроевой, бронированньїй”. До
числа останніх документ із середовища СБ зараховував млинарів, кооператорів, фі-
нансистів, лісорубів, дяків тощо. Біографічні легенди — ціле попереднє життя при-
писували агентам, які походили з середовища працівників НКГБ і НКВД. Засланими
агентами опікувалися працівники НКГБ, сприяли їхньому просуванню. Завербовані
агенти могли виявити свою активність і через тривалий час після вербування дочіку-
ючись, коли на те визріють сприятливі умови і обставини.
Під агентами, про яких ішлося вище, я мав на увазі всіх осіб, зайнятих у антипід-
пльній, донощицькій роботі. Але мережа агентури мала 3 рівні. До перших з них
чалежали резиденти. Резидент керував цілою групою донощиків чи інформаторів
1 ’осведомителей”). Резидентами ставали досвідчені агенти. Вони, по суті, навчали,
зели агентів, що їм підлягали. Сам резидент безпосередньо, за незначними винят-
ками, участі в збиранні інформації чи вивідуванні не брав. Резидент підлягав без-
посередньо оперативному працівникові НКГБ-НКВД, і, підшукавши собі заміну із
дібних агентів, переходив на легальне становище і в оперативний аппарат спеце-
:ужб. Резиденти могли бути пов’язані з мережею, що охоплює до 10 населених
пунктів.640 Наприклад, в Тучинському районі Рівненської області одним з таких
резидентів, що мав змогу зустрічатися з багатьма людьми цілком відкрито, був ди-
ректор маслозаводу.641
У Західній Україні спецслужби організували свою резидентуру виключно із служ-
'овців-наддніпрянців, які займали цілком легальні пости в установах: працівників
райрад, інспекторів, директорів шкіл, млинів, молочарень тощо. Накази по Управлін-
ю НКГБ Станіславської області категорично забороняли проводити вербування з
чсцевого населення, хоч такі випадки могли бути. 642 Другими за рівнем в агентурній
•ережі були власне агенти. Агент — це особа, яка могла самостійно виконувати сер-
озні завдання без опори на оперативних працівників. Агентам, яких використовува-
и проти українського руху, давали завдання пробратися в середовище ОУН чи якесь
гднання УПА, щоб стати там рівноправним членом. Вони досягали цього надзви-
айною “активністю” в боротьбі з ворогом. За родом завдань, які одержували такі
- енти, і характером діяльності їх можна поділити на 4 групи. До першої належали
. енти-внутрішники. Перед ними ставилося завдання вивідати місце схованок, прі-
зища командирів, станичні зв’язки, склад і озброєння відділів УПА, плани дій на
айбутнє і т. п. Цілі їх були короткотермінові, після виконання конкретних завдань
• ’ни переходили в інше місце. Інші агенти з того складу були постійними в даних
. ередовищах.
До наступної категорії належали агенти-пропагандисти. В УПА, вони найчастіше
_лрили занепадницькі настрої, говорили про безперспективність боротьби, про сили
' льшовицької держави, про гуманне поводження спецорганів з тими, хто потрапляє
. > них у полон і т. п.
З кінця 1944 року з’являються агенти спеціально призначені для терактів, спрямо-
лних проти видних членів ОУН чи командирів УПА.643
Серед інших виокремлюються агенти-квартирники й агенти зовнішнього нагляду.
.. типи агентів НКГБ-НКВД використовували виключно для “розробки” окремих
.то — “фігурантів”. Квартирник заводив дружбу з “фігурантом” і вивідував у нього
>е, що замовляв зверхник агента. Цих агентів використовували для “розробки” осіб,
_о займали офіційне становище: священиків, директорів різних закладів тощо.
Агенти зовнішнього нагляду, не вступають у контакт зі своїми об’єктами, а лише
~ ксують їхні рухи. Таких використовували в основному у великих містах та на залі-
-ичному транспорті, де вони часто видавали себе за залізничних службовців.
мо Агентура НКГБ в дії Н Там само - С. 5.
Державний архів Рівненської області. Далі: ЦДАВіУУ.- Ф. 400.- Оп. 1.- Спр. 51.- Арк. 13.
м2 Агентура НКГБ в дії // Там само- С. 5.
Там само,- С 6.
300
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Секретні інформатори — найчисельніший і найнебезпечніший для руху вид доно-
щиків. Ці особи не прагнули долучитися в ОУН чи в УПА. Живучи по своїх хатах
вони слідкували за рухом підпілля і відділів УПА: хто станичний, які є зв’язки, де ►
бункери, які приготовано припаси, де квартирують і як озброєні, куди йдуть партиза-
ни, яка розвідка, як пройти повз заставу тощо. Часто такий донощик підводив ворогін
до села, де є підпільники чи відділи УПА. В кожному селі, як уважав автор цьоп
документа з СБ, було не менше 5 інформаторів.644
Як поповнює НКГБ і НКВД лави таких донощиків. При затриманні людей цим;
органами їх “реєструють”. Після реєстрації людину чекало одне з трьох рішень:
• бути розстріляним;
• випущеним як агент-інформатор;
• бути звільненим.
Ліквідували всіх без винятку членів ОУН, стрільців і командирів УПА, які на до-
питах нічого не сказали ні про інших, ні про себе як учасників руху. До співпраг
НКГБ—НКВД залучало рядових членів ОУН, стрільців УПА і деяких технічній
працівників ОУН, які під час слідства зізналися про себе й дали компрометуючі мате-
ріали на себе та свої зв’язки.645 646
Звільняли у виключних випадках осіб, яким не можна було нічого закинути і н.
яких не було компромату.
Затягнутих до співпраці з НКГБ членів ОУН, стрільців, рідше молодших коман-
дирів УПА посилають у підпілля, щоб працювати як агенти-внутрішники.
Більшість людей ставало донощиками чи агентами, пройшовши через спецслуж-
би чи не єдино шляхом шантажу, стверджує наше джерело. “Тільки кришталево чис-
та, мужня і високоідейна людина може винести муки та жертвувати своїм життям
життям родини задля справи. Решта людей, як показала практика, заломлюється”*'
НКГБ засилало в ряди руху людей, які були зайняті цивільною працею в різній
радянських установах. Як інформаторів добирали часто вчителів і працівників сіль-
рад. Інших оформлювали з того ж легального середовища як агентів-внутрішникіь
примусом, шантажем. Такого агента викликали в НКГБ, оформлювали і змушувалі
йти в підпілля. Через деякий час після такої “втечі” в підпілля “заарештовували
вивозили до Сибіру” його родину. Насправді її переводили до іншого терену, хаі\
спалювали. Агент тим самим дістає обгрунтування своєї позиції. Низка таких агентів
пішла в підпілля в листопаді—грудні 1944 р.
Вербування кожного агента чи інформатора завжди закінчувалось офіційних-
оформленням. Об’єкт вербування писав свою біографію, заповнював і підписував
спеціальну анкету, що зобов’язувала до співпраці. В анкеті вказувалось і псевдо аген-
та, під яким він працював.
Агентура, вербована на базі компромату, затверджувалась в обласному управлінні
НКГБ (НКВД). Деякі з агентів-інформаторів не підписували зобов’язань і не мали
псевдо, але доносили. Спецслужби вдались до такого кроку, коли стало зрозуміло
що в багатьох випадках завербовані й офіційно оформлені агенти чи інформатори
після свого звільнення й отримання завдань добровільно переходили до ОУН, СБ
“Бронь” від мобілізації в ЧА за наказами обласних НКВД дістали лише ті з агентів чи
інформаторів, які зарекомендували себе активною донощицькою діяльністю.
Крім тих, що проживали в певних населених пунктах, існували ще й так звані
рейдуючі інформатори. Вони оглядали сусідні чи й віддалені села, особливо в горах,
під виглядом торговців, родичів, покупців худоби, куди НКГБ ніяк не могло настави-
ти до дії свою агентуру.647
Ці описи способів діяльності НКГБ—НКВД зроблено близько 1945 року. Маю на
увазі документ “Агентура НКГБ в дії”. По суті ті методи не змінились і надалі, тільки
ставали витонченішими. Так, з агентів-бойовиків тепер стали творити бандгрупи і
644 Там само - С. 7.
645 Там само.
646 Там само. С. 8.
647 Там само.- С 9.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
ЗОЇ
гпецбоївки НКВД. Перша з них — це група агентів, які діяли під виглядом боївки
ОУН чи відділу УПА. Очолював її звичайно конспіративно завербований, знаний в
терені член ОУН чи УПА. Завдання таких бандгруп — ліквідовувати поодиноких
членів підпілля або менші боївки ОУН чи підвідділи УПА, вони ж розривали зв’язки
підпілля. Для деморалізації населення і дискредитації визвольного руху ці групи мо-
ли грабувати населення під маскою стягнення харчів і одягу, вбивати під виглядом
ліквідації сексотів НКВД.648
Спецбоївки НКВД —це зорганізовані групи агентів під орудою оперативного пра-
цівника. До складу боївок входили, крім енкаведистів, колишні члени ОУН(б), вояки
УПА. Останні були добре ознайомлені з тактикою боротьби підпілля й УПА, знали
багато зв’язків, зв’язкових хат і людей, тому були особливо небезпечні.
Частина агентів дісталася спецслужбам від “Смершу”, який при переході фронту
: ербував заарештованих членів ОУН або стрільців УПА. При мобілізації з ЧА контр-
“озвідка “Смершу” передавала своїх агентів місцевим відділам НКВД чи НКГБ.649
Для того, щоб вести успішну роботу, агент повинен був мати контакт з оператив-
лм працівником 3—4 рази на місяць. Такі контакти той конспірував. Зустрічі відбу-
: їлись, як правило, на конспіративній квартирі. В тодішніх умовах оперативники
икористовували й інші місця. Про те, які місця використовувались і які не треба було
використовувати, мовилося в інструкції начальника УНКВД Львівської області Во-
-оніна. Наприклад:
• не контактувати з агентурою в службових приміщеннях (головно в приміщеннях
4КВД і НКГБ);
• не викликати агента на контакт до райцентру;
• не стрічатися з агентами на приватних квартирах оперативних працівників;
• контактувати з агентами на базарах у торгові дні;
• використовувати для зв’язків членів родини агента за схемою: син — агент,
'атько — зв’язківець чи навпаки;
• послуговуватись у зв’язках особами, що часто їздять до райцентру і мають на це
- лправдання. До таких людей належать: листоноші, голови сільрад, секретарі, фельд-
шери, фінагенти, учителі тощо.
• побільшити резидентські кадри з місцевого населення;
• практикувати зустрічі з агентурою на явочних квартирах;
• контактувати з використанням тайників;
• використовувати як зв’язкових або резидентів явочних пунктів агентів, завербо-
-іних з місцевого населення, що працюють у медпунктах, ветпунктах, зуболікарсь-
ич кабінетах тощо.650
СБ ОУН виявила ще деякі форми зустрічей оперативних працівників з агентами:
• у місцях, що мало відвідувались людьми, часом навіть у лісі (приходить туди
леративник з охороною);
• контактує з агентом під час облав, використовуючи різноманітні хитрощі;
• зустрічі відбуваються під притекстом їждження на свята, збирання контингенту,
гасла, соломи, погоні й пошуку “переходящих бандьор”.651 Оперативні працівники ви-
никали агентів до районного центру, намагаючись знайти для цього якийсь привід.
Власне, вже з кінця 1944 р. керівництво НКВД республіки прагнуло надати агентур-
-ій роботі першочергову вагу. Виступаючи на нараді начальників райвідділів НКВД,
омандирів військових частин і секретарів райкомів партії Рівненської області, заступ-
-ик республіканського наркома НКВД сказав, що основне завдання зараз — агентурну
політичну роботу підняти на належний рівень. З його виступу можна узнати і прізви-
ща начальників райвідділів НКВД тієї ж області: Попов — Корецький район, Корни-
щеєв, Долтанов — Богунський район. Начальником НКГБ там був Красноперов. Лін-
уль — Красноармійський район, Пеканов — Острозький район, Пронін — Клевансь-
М|і Як поборює НКВД і НКГБ т. зв. контрреволюцію в СРСР- С. 19.
649 Там само- С. 21.
650 Там само.- С. 13.
651 Там само - С. 14.
302
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
кий район, Панов — Турчинський район, Антіпов — Людвипільський район, Ємаз —
Морочанський район, начальник обласного управління НКВД Трубніков.652
Постанова ЦК КП(б)У від 10 січня 1945 р., про яку вже йшлося вище, ставила ..
мету, щоб у кожному населенному пункті була агентура спецслужби, а до агентури<
роботи залучалось місцеве населення.
Ця постанова неухильно проводилась у життя до вигоди самого ж НКВД. Та.-
начальник одного з районних відділів у Рівненській області (початок 1945 р.) Мал -
нов, за його словами, прибувши в район, зразу ж узявся за агентуру. Незабаром
стало 473 особи. До них було прикріплено трьох оперативних працівників. 54 завер-
бованих було послано в хутори. За донесеннями цих інформаторів і агентів у швид-
кім часі було проведено 7 операцій проти підпілля, де загинуло 65 і було взят
в полон 11 упівців та підпільників.653 654
У Морочанському районі (начальник НКВД — Новіков) було 47 агентів, мілші-
мала 58 осіб, було 2 резиденти, 2 внутрішніх агенти, які перебували у відділах УПА.
Очевидно, з їхньою допомогою, працівники НКВД вийшли на зв’язки командира Д> -
бового.
У Здолбунівському районі на січень 1945 р. було 127 агентів, у деяких селах— п
2 агенти, спецгрупи наполовину складалися з колишніх стрільців УПА. 655 В грудь
1944 р. за допомогою агентурних заходів у цьому районі було знищено багато боївок СЕ
Немає сумніву в тому, хто направник руху спецорганів,— комуністична партія —
КП(б)У на чолі з М. Хрущовим. Він особисто був присутній чи не на всіх нарад,,
начальників райвідділів НКВД і НКГБ, секретарів райкомів, командирів військ, яг
вели боротьбу з українським рухом. Такі наради організовували або в ряді областе
західного регіону, або в одній області. Сам Хрущов повчав, як треба поводитися
агентурою. Виступаючи на нараді 15 січня 1945 р. у Рівному, він сказав таке (за сте-
нограмою, переклад з російської): “Пропоную організувати перевірку наявності аген-
тури, але, товариші, з агентурою треба бути обережніше. Начальникам НКВД, НКГЬ
клички розконспіровувати не слід, бо кличку може почути якесь вухо, яке може зг\ -
бити агента. Агентуру треба оберігати і вербувати.
На бюро райкомів партії начальникам НКВД, НКГБ щодо агентурної роботи зві-
тувати і говорити не слід, але секретареві райкому треба знати, тому що не годитьс'-
секрети розводити від секретарів райкомів, це не значить, що від районного партій-
ного комітету”. 656 М. Хрущов радив секретарям райкомів деяких агентів перевіряь
особисто, не розкриваючи їх. Така вказівка була, втім, не нова — вона прослухай,
раніше щодо даної проблеми. Т. Строкач на подібній нараді в грудні 1944 р. теж гово-
рив, що начальники органів НКВД і НКГБ повинні інформувати першого секретар?
райкому про обстановку. “Але ні другий, ні третій секретарі райкому, ні голова райви-
конкому не повинні про це знати”.657
На цій же січневій нараді 1945 р. М. Хрущов звернув увагу на стан агентури в
райвідділах НКГБ: “Якщо у начальника НКГБ нема агентури, це йому така характе-
ристика, що його просто треба звільнити, зняти, тому що він працює виключно чере>
агентуру, і якщо нема агентури — питається: що ж він робить? Нащо він потрібен \
районі, як же він виконує свої функції?”658
Хрущов повчав також, щоб до військових операцій проти УПА залучати почерго-
во всіх комуністів району, за винятком жінок.659 Він вказував на необхідність узгод-
ження дій між сусідніми райкомами, військами, яких залучено до операцій. Крім того,
він наполягав на наступальних діях НКВД, НКГБ, внутрішніх військ у ліквідації від-
652 ДАРО.- Ф. 400,- Оп. І,- Спр. 31.- Арк. 63,51.
651 Там само- Спр. 51- Арк. 42.
654 Там само - Арк. 45.
6<$ Там само - Арк. 53.
656 ДАРО.- Ф. 400.- Оп. 1 - Спр. 50,- Арк. 100.
657 Там само - Спр. 31.- Арк. 56.- Переклад з російської - мій.
658 Там само - Спр 50,- Арк. 101.
659 Там само,- Арк. 106.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
303
ділів і підвідділів УПА, боївок СБ.660 Вже за збройними акціями мала йти масова
роз’яснювальна робота. Щоправда — тут він говорив тільки про читання газет. То-
ді ж Хрущов докоряв Бегмі, першому секретареві обкому партії, за те, що деякі райо-
ни мають зв’язок з обласним центром тільки літаком. Хрущов зауважив, що на Бегму
негативно подіяло те, що він сидів у партизанському загоні, освоїв ліси і жив, вхо-
дить у становище банд. Він сидів, німці не ліквідували їх, і ми нічого зробити не
можемо. Хрущов привів щодо такого стану речей контраргумент (як йому здавалось):
Німці — окупанти, а ми — у своїй державі, серед свого народу”.661 Хрущову не хо-
тілося та й не міг він визнати очевидне — радянська влада там теж була окупантом.
Такі наради (без голів райвиконкомів) пропонувалось проводити в областях щод-
за тижні. Обласні управління НКВД і НКГБ мали б давати кожні п’ять днів звіти про
свою роботу, районам пропонувалося робити такі звіти теж. 662 Із того часу партійні
звіти регулярно надсилаються в ЦК КП(б)У.
Знову ж таки, М. Хрущов шукав у всіх проявах визвольного руху, в т. ч. і на цій
нараді — класову основу, вважаючи, що відділи і підвідділи УПА поповнювали осо-
5и “куркульського чи якогось іншого нетрудового сільського елементу”.663 Ілюзія Хру-
щова чи першого секретаря ЦК КП(б)У?!
На місцях обкоми партії прийняли постанову ЦК КП(б)У від 10 січня 1945 р. й ці
сні вказівки Хрущова як керівництво до дії. Бюро Тернопільського обкому приймає
Рішення до 22 січня 1945 р. скласти план насадження “агентурно-осведомительного
апарата по районах области”, ввести з 1 лютого 1945 р. десятиденний звіт начальни-
ків райвідділів НКВД і НКГБ про результати роботи з агентурно-оперативним скла-
дом. Постанова обкому намічала пожвавити агентурну роботу, особливо в навчаль-
них закладах, у зв’язку з цим скласти плани насадження агентури в усіх середніх
вищих закладах області до 10 лютого. В цілому ж насадження агентури планувалося
здійснити і в місті, і в селі до 15 лютого 1945 р.664
Прочухан, вчинений “згори”, і необхідність діяти привели до збільшення КІЛЬКОС-
ТІ агентів за короткий час. У тій же Рівненській області це виглядало так: на 10 січня
1945 р. там було 28 резидентів, 103 агенти, 64 агенти-маршрутники, 1370 інформато-
рів. Через місяць начальник обласного управління НКВД Трубніков наводив інші ци-
£ри: резидентів— 41, агентів внутрішніх— 112, агентів-маршрутників (рейдую-
чих)— 67, інформаторів— 1578.665 НКВД створило в області 42 спецгрупи з 981
осіб. 666 Трубніков уважав, що з боївками СБ можна справитись і особовим складом
самого району з допомогою дрібних оперативних груп (спецгруп) від 3 до 15 осіб,
але тільки після попередньої агентурної роботи.
Так була розгромлена в тій області боївка “Жура”. НКВД працювало над тим, щоб
"Жура” разом з боївкою з’явився з повинною на заклик уряду УРСР. Разом з тим воно
проводило цю роботу так, що про неї “дізнались” інші боівки: “Жура” має зв’язок з
зрганами. В результаті вийшла різня між самими боївками, загинуло 16 членів ОУН,
в т. ч. 15 — із названої боївки.
В іншому районі НКВД підробило список агентури з псевдонімами учасників бо-
.вок, який став відомий одній з боївок УПА. Крім того, було завербовано ще аген-
та — батька і сестру командира цієї ж боївки. Потім НКВД налагодило з ними пись-
мовий зв’язок, завербувало дядька командира — секретаря сільради. Коли командир
виявив готовність вийти з підпілля, сказавши про це своєму дядькові, пообіцявши,
що вийдуть і його люди, то був того ж вечора захоплений (СБ?) і страчений. У боївці
почалася різня. 667 Це було, мабуть, у Дубнівському районі.
660 Там само- Арк. 107.
661 Там само - Арк. 108.
663 Там само - Арк. 109.
661 Там само - Арк. ПО.
664 ЦДАГОУ,- Ф. 1.- Оп. 23,- Спр. 1676.- Арк. 11-12.
565 ДАТО,- Ф. 400.- Оп. 1.- Спр. 51.- Арк. 50.
666 Там само - Арк. 51.
667 Там само.- Арк. 64.
304
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
В моєму розпорядженні є документ, писаний “Чупринкою” (не Р. Ш.), який пока-
зує, як діяло НКВД в інших областях на районному рівні. З нього дізнаємося, що і
жовтні 1945 р. був убитий енкаведист Соловйов. В 1939—1941 рр. він був начальни-
ком райвідділу НКВД Мізоцького району Рівненської області, полишив по відхо^
після себе агентурну мережу. З поверненням ЧА в край Соловйов стає оперативнії *
уповноваженим НКВД у Здолбунівському, Мізоцькому й Острозькому районах. Ві-
розбудовує і керує агентурою проти ОУН і УПА. Його агентурну мережу після від< -
мого вже нам “Бистроума” очолив засланий в УПА Тирса. Сам Соловйов тримає зв’я-
зок з іншими агентами, засланими в УПА: Лихом, Хмарою, Коваленком, і на 80
перевербовує з їхньою допомогою курінь Коваленка. Згодом розбудовує дві мере/?
агентури у Здолбунівському районі — на чолі з М. Сидорчуком (“Ілько”) і Олекси'
Спічаком (“Луговий”). За їхньою допомогою було зліквідовано командирів Ясеніс.
Чорноту, провідників Самсона і Лободу, надрайонний осередок СБ з 8 осіб на чолі
“Чорноморцем, районного референта СБ “Галайду” та п’ятьох його бойовиків, шес.
зв’язку “Славка” та багатьох інших. 668 669 До того ж ця людина, морально розкладен.
розкладала й інших, не гребуючи і використовуючи фізично майже кожну жінку ч
дівчину, яка була ним заарештована й заангажована до агентурної роботи. Зате радяг-
ська влада поховала його з почестями в парку м. Здолбунова і поставила пам’ятник.
Активним у вербуванні нової агентури виявилось і управління НКВД Тернопіль-
ської області. З 10 січня по 20 лютого 1945 р. воно зуміло залучити до агентури
роботи 52 нових агенти. В Здолбунівському районі в січні того року було завербоваи
кількох агентів з низових Проводів. За наводкою агентів виявлено 3 склади зброї
заарештовано 24 особи. В Заложневському (?) районі тоді ж було завербовано дві
бійців УПА і послано у відділи вести розкладницьку роботу. Агентура НКГБ за цс
час проникла в керівні центри підпілля: в Південну групу УПА, в Чортківський об.н-
сний провід, в Копичинський і Заліщицький повітові проводи ОУН. Це дало можи; -
вість викрити весь керівний склад підпілля ОУН у Тернопільській області, як повідо* -
ляли М. Хрущову з обласного комітету КП(б)У.670
У Львівській області з числа колишніх стрільців УПАбуло створено 63 спецбоїь-
ки з 291 бійця. З такого ж середовища завербовано і послано агентами-терористам
для виконання спеціальних завдань 219 осіб.67’ Мабуть, цими (і не лише цими) за.\> -
дами владі силою вдалося знищити, заарештувати, змусити до явок з повинною тіль-
ки з 10 січня по 20 лютого 1945 р. 2 124 особи з числа взятих на облік райкомам
учасників руху опору. В області, за даними обкому, залишилося 55 боївок і 1 296 ос?.'
які боролися зі зброєю в руках. 672 Збройні сили влади в цій області перевищував
сили УПА кількісно у 8 разів.
Велику шкоду рухові принесла спецгрупа/спецбоївка з колишніх упівців, яко-
командував колишній командир куреня “Юрченко”. Цю боївку закинули в район С -
хань, в розташування великого відділу УПА. Боївка перебувала там кілька днів і . -
брала чимало розвідувальних даних. Маючи їх, каральні органи захопили 571 члєе_
підпілля й УПА, з яких 100 осіб мали провідне становище. Силами самої боївк
“Юрченко” було заарештовано 40 осіб.
Велику допомогу НКВД надав колишній інспектор військової підготовки одного
округів ОУН у Львівській області Лавідович. Він мав великі зв’язки з підпіллям, зна?
шифри і паролі Ці знання використало НКВД, у результаті було вбито 300 воякіе
взято 10 великих складів зі зброєю й продовольством і повністю розгромлено мере-
жу ОУН в окрузі. 673 Обласне керівництво повідомило Київ, що УПА в області під-
тримують тільки відділи, що прибули з Польщі чи Карпат і Волині. Це твердження н;
відображало дійсності, але проблеми в УПА після Лавідовича були.
66х ЦДАВОВІУУ.- Ф. 3838,- Оп. І,- Спр. 4а,- Арк. 41.
669 Там само.
670 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 1702,- Арк. 63.
671 Там само - Спр. 1691.- Арк. 120.
672 Там само.- Арк. 119.
67' Там само - С. 152.- В документі не сказано, про який округ йдеться.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 305
НКВД доводить число боївок з числа колишніх вояків УПА до 75, в області існу-
->0 ще й 28 спецгруп, які вели розвідку, виявляли плани відділів УПА і здійснювали
~1 них. 674Іншою стороною цього процесу стало утворення у Львівській облас-
\ початок квітня 1945 р. 129 сільських комсомольських організацій.675
Не були Ще 3 березня 1945 р.
зони намагалися розкласти боївки морально або засилали тужХЮТй
\ боївку Медведя з 12 осіб, що діяла в Підбузькому районі, заслали свою людину, яка на
травень уже повідомляла про стан справ не лише в боївці, а й у районі. Між іншим
з'ясувалось, що в боївку прийшло ще 8 чоловік, з них навіть 2 — росіяни. Агент пові-
домив не лише про групу, але й про прихід інших підвідділів УПА з 50—60 осіб.676
У Турківському районі НКГБ вдалося розкрити боївку “Нечая” з 16 осіб, яка діяла
за межі Турківського і Боринського районів в с. Зибриці. “Нечай” сам з’явився в рай-
відділ НКГБ, підписав декларацію, виставив всіх своїх людей і 24 симпатиків зі псе-
здо. Він вимагав, щоб його боївка залишилась, з нею він ліквідує УПА і в своєму, і в
двох сусідніх районах. 677 Але підполковник з обласного управління НКГБ ці умови
зідкинув, а дав завдання “Нечаю” проникнути у відділ Дудорина (“Ярий”). “Нечай”
пообіцяв розкласти і цей відділ з 30-40 осіб. З’ясовувалося, що розкладання боївок
відбувалось і шляхом звичайнісінького підкупу окремих стрільців.678
Нарада секретарів міськкомів, райкомів КП(б)У, начальників райміськвідділів НКВД
а НКГБ, начальників прикордонних загонів у Дрогобицькій області 17 травня 1945 р.
нову ж таки особливу увагу приділяла агентурно-розкладницькій роботі серед підпіл-
ля. Поряд з тим виявляються й деякі інші “проблеми” з боку тих, хто переслідував це
ідпілля. У працівників райвідділів НКВД, які брали участь в операціях, позношувало-
.я взуття, — скаржились їхні начальники. Бійці винищувального батальйону, перебува-
ючи в селах чи проводячи операцію, перш за все старалися назбирати харчів. Часто й
юійонні керівники їздили на село для того, щоб там влаштувати бенкети. Секретар Дро-
гобицького обкому КП(б)У дорікав на цій же травневій нараді своїм підлеглим: “Ви
дете в село не для того, щоб борщу поїсти. Чи ми з вами голодні?”679
В цілому на 1 липня 1945 р. на обліку управлінь НКВД західних областей УРСР
'\ло 175 резидентів, 1 196 агентів, 19 843 інформатори. Мережа НКГБ була теж ши-
рока. Тільки у Станіславській області на 25 липня 1946 р. вона становила 6 405 осіб,
них агентами були 641, резидентами — 142, інформаторами — 5 572, утримувачів
•вочних і конспіративних квартир — 50 осіб.680
Але партійні зверхники в областях скаржились на недостачу агентів. Постанова
ернопільського обкому КП(б)У від 7 жовтня 1945 р. вказувала на брак більш-менш
.ерйозної агентурної роботи в Борщівському, Чортківському, Гримайлівському, Шум-
.ькому, Білобожницькому районах.681 На кінець весни 1945 р. не вистачало агентів,
-а думку Олексенка, 2-го секретаря Дрогобицького обкому компартії, у Миколаївсь-
ому, Ново-Стріліщанському районах. 682 Читач сам може судити, чи замало було аген-
ів, беручи до уваги кількість членів УПА й ОУН у кожній з цих та інших областей,
зауважу, що партійне керівництво Дрогобицької області вкупі зі спецслужбами спо-
дівались, що після масових прочісувань і облав, боїв відділів УПА зі внутрішніми
військами НКВД, по закінченні радянсько-німецької війни їм вдасться досить швид-
з приборкати сили українського визвольного руху. Адже в його рядах була вже і вто-
іа. і розгубленість, і значні втрати. Але то були дочасні сподівання. Боротьба тривала.
У грудні 1945 р. у Львівській області почалась операція з ліквідації Сокальського
кружного проводу. Були задіяні військові рухомі групи вкупі з двома групами
674 Там само- Арк. 175.
675 Там само.- С. 176.
676 ДАЛО,- Ф. 5001,- Оп. 6.- Спр. 27а,- Арк. 3-4.
677 Там само- Арк. 5.- Невідомо, Нечай - це прізвище чи псевдо.
678 Там само - Арк. 6. Цс поодинокі випадки.
679 Там само - Арк. 25.
680 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 - К., 1994- Кн. 1.- С. 274.
681 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 1676.
682 ДАЛО,- Ф. 5001,- Оп. 6,- Спр. 27а - Арк. 20.
306
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
агентів-бойовиків. 683 Керував операцією начальник розвідвідділу прикордонних війсг
полковник Григорян. В інформації першого секретаря Львівського обкому КП(бі’
Грушецького про цю операцію М. Хрущову підкреслювалась важливість дій групах*
по 3-4 особи. Були задіяні і рухомі резерви, зв’язок підтримувався ракетами і по р~
діо. Операція проводилась за даними агентури і тривала з 12 по 24 грудня.
На населення сіл, де стояли військові, вони діяли деморалізуюче. Коли з’ясув.
лось, що та чи та боївка буде ліквідована, то, за словами Грушецького, в селі на 3—
день завжди знаходились такі, хто таємно доносив більшовикам, де ховалися стрі~
ці УПА. В селі Баянищі таких повідомлень про схрони й інші сховища було 3, в Т> -
пишлі — 2, Селець-Бенкові — 4. 684 В результаті зібраних даних упродовж перше
етапу цієї операції більшовики з’ясували місце, де було основне керівництво окру-
ного Проводу. Уточнила це місце рейдова група агентів-бойовиків: поблизу сіл Л
бяльської сільради Великомостівського району на межі з Мегеровським районом,
хуторі Бесіди. Енкаведисти здійснили наступ в ніч з 19 на 20 грудня 1945 р. В бою є
убитий “Арлек” — командир округи “Бут-Захід”, “Скиба” — керівник Львівські
обласного проводу ОУН, шеф зв’язку СБ, утримувач явки і невстановлена особа. Б>
захоплено документи округи.685
Всього за перший етап операції було вбито 15 вояків УПА, затримано — 95, чле.-
ОУН— 37, “пособників”— 353.686 Сокальський окружний провід ОУН більшов,
планували знищити на другому етапі цієї операції. Цю операцію можна, мабуть, ува-
ги прикладом показу того, як це відбувалося, хоч інформація дещо плутана.687 *
З архівних матеріалів, зібраних Джафрі Бердзом, виявляється ще одна особ
вість агентури, яка діяла на місцевому рівні: вона складалася в перші роки маі
виключно з поляків. Після того, як за рішенням обох урядів — у Москві й Варшав
поляків змушували переселятися в Польщу, а українців із Закерзоння — в УРСР. с
цери НКВД скаржились, що вони не мають жодних агентурних активів для вияв/:
ня повстанців на місцевому рівні. Агентурну мережу треба було поновлювати
Д. Бердз помітив також, що оцінка сили українських повстанців стала зростати с-
з кінця 1946 р., збігаючись в основному з часом депортації поляків із Західної Ук;
ни.689 Він уважає, що це сталося тому, що український рух тепер не мав потреби
ротися з поляками. Думаю, що питання тут складніше: в 1945—1946 рр. польс.-
українське протистояння носило другорядний характер, насправді річ була в том),
поляки переважали у винищувальних батальйонах, особливо в 1944 р., і, мабуть-!-
більшість агентури становили теж вони. З іншого боку: радянська влада п .
2,5 років війни зі збройним рухом опору в західній частині СРСР позбулася зверх
сті в оцінці свого противника, рух оговтався після масових облав.
Самі райвідділи НКВД були далекі від чеснот, які радянська пропаганда зав -
приписувала чекістам. Зловживання владою було нормою. Іноді вони виходил»:
поверхню, так що самі партійні комітети змушені були урезонювати енкаведік -
Так, у Турківському і Судо-Вишнянському районах Дрогобицької області було без
ставно заарештовано на ІЗ квітня 1945 р. відповідно 40 і 16 осіб. Десятки безпідс~.
но заарештованих виявилось і в Городенківському, Обертинському та Гвіздецьк
районах Тернопільщини.690 Тоді ж виявилося, що побої в тих райвідділах НКВ
НКГБ — звичайний засіб дізнання. Прокурори заплющували очі на дії енкаведис
які порушували радянське законодавство.
6*’ ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 1691.- Арк. 300.
684 Там само - Арк. 301.
685 Там само - Арк. 302. Автори інформації: можливо, то був референт пропаганди обласного Про?
“Володимир”.
686 Там само - Арк. 300.
6Я’’ Зокрема, з повідомлення з цієї ж області - Арк. 352-353 - з’ясовується, що політреферент облас-
Проводу Василь Собснко, член ОУН з 1939 р., був захоплений 12 грудня 1945 р. разом з іншими 20 особа'
схроні.
6’'* ЛЦгеу. Цитований твір. - Р. 119.
689 Там само.
690 Десять буремних літ / Упоряд. В. Сергійчук,- К., 1998 - С. 27Ф-275
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
307
Показовим для даного твердження є поводження в тюрмі з членом ОУН—УПА
Круком”. Він був поранений, ногу відняли у полоні. Його кинули в підвал у Богині
Дрогобицька обл.), де було повно снігу, на голу підлогу. Коли він просив води, нагля-
дачі відповідали: “Твоя вода у лісі”. З 23.XI. по І4.ХІІ.І945 р. йому зробили тільки
дну перев’язку. Допити тривали по 6 годин щоденно. Кожну годину допитував но-
зий слідчий чи оперативник. “Крук” намагався взагалі не говорити, а коли його били,
відповідав, що ховався від армії, але його спіймали бандерівці й насильно взяли
собою. Врешті почав говорити (мабуть, перед смертю): “Я гину за Україну, а за що
инете ви? За Сталіна? Ми вбиваємо енкаведистів та їхніх агентів, а червоноармійців
-:е вбиваємо”. 14 грудня 1945 р. помер у тюрмі.691
Працівники міського відділу НКВД у місті Самборі Демиденко, Скачков, Тара-
-ик, Трофимов (початок 1945 р.) займалися пияцтвом, мародерством і побоями ні в
ому не винних селян.692
Начальник відділу боротьби з бандитизмом (ББ) Глинянського РО НКВД мол. лей-
тенант Матюхін затриманих (до того ж без санкції прокурора) жінок ґвалтував.693
обто цілком були розкладені й поводились, як колонізатори в завойованих країнах.
Доходило до того, що ЦК КП(б)У і політбюро ЦК КПУ змушені були приймати з цих
подібних) приводів спеціальні постанови. Так, 25 березня 1945 р. ЦК КП(б)У прий-
-яло спеціальну постанову “Про факти грубих порушень радянської законності в за-
.дних областях УРСР”, а 19 травня 1945 р. була прийнята Постанова Політбюро ЦК
приводу виконання того рішення ЦК КП(б)У. 694 В постанові говорилось про випад-
.1 свавілля і беззаконня, самочинні вбивства і побиття, підпалення, вилучення май-
з. незаконні арешти тощо. 695 В більшості випадків винні, як можна зрозуміти з тек-
тів цих документів, вийшли сухими з води. Між тим, на цій території діяв військо-
- їй стан.
Оргбюро ЦК КП(б)У 24 липня 1946 р. прийняло ще одну постанову — “Про не-
. 'ліки в роботі органів МВД, МГБ, суду і прокуратури в боротьбі з порушниками
- -ідянської законності в західних областях УРСР”. За 5 місяців 1946 р. влада виявила,
к говориться в постанові, 946 порушень законності й у 942 випадках винних відда-
.їли до суду. Але безпідставні незаконні арешти і вилучення майна (грабіж) були
зичайним явищем. У І кварталі року в КПЗ райвідділів НКВД Станіславської облас-
було 3 092 арештованих, з них незаконно утримуваних — 2 023 особи. Начальник
-блунівського райвідділу НКГБ Діденко в липні 1945 р. заарештував 89 юнаків 1928-
>31 років нар., сфабрикував з них запасну молодіжну сотню УПА. Декотрі з заареш-
званих (34 особи) терпіли побої під арештом аж до квітня 1946 р. Виявились і ви-
їдки самочинного розстрілу затриманих. Так вчинив, наприклад, оперуповноваже-
лй райвідділу МВД Винниківського району Львівської області Харитонов у березні
>46 р. з Джаврою А. Д., Дирбою А. М. і Муцаком.696
Відповідно до іншої Постанови Політбюро ЦК КП(б)У — “Про ліквідацію укра-
-сько-німецьких націоналістів в західних областях УРСР” від 27 липня 1945 р.—
□ганізовувати спецгрупи з колишніх стрільців УПА треба було тільки в окремих
ипадках, давати їм окремі завдання, після виконання яких групу треба було розфор-
овувати, а її учасників відправляти на роботу. 697 Для пошуків боївок СБ, відділів і
ідвідділів УПА створювались спеціальні військові групи, які мали переслідувати
ротивника незалежно від того, в які райони і області він буде рухатись, і протягом
- евного часу ліквідувати ці боївки чи відділи. 698 До цих військових груп включали
691 ДАЛО,- Ф. 5001.- Оп. 7- Спр. 219 - Виглядає, що “Крук” був районним пропагандистом. Причина
?рі і не вказана. Ймовірно, від ран і побоїв.
692 Там само- Оп. 6.- Спр. 47 - Арк. 127.
69’ Там само - С. 475.
694 Десять буремних літ. - С. 299-301. Тексти постанов - російською мовою.
695 Там само.
696 Там само.- С. 505- 506.
697 Там само.- С. 316.
698 Там само.- С. 315.
308 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ!
спецгрупи НКВД і, завжди, оперативних працівників спецслужб, які б мали створ
вати агентуру.699
27 листопада 1945 р. Політбюро ЦК приймає іншу Постанову: “Про додаткові .
ходи боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях Украіг
Документ був по суті інструкцією для районних відділів НКВД і НКГБ, як діят:
агентурній роботі. Щоб зберегти кадри агентури від нищення її СБ, постанова ре-
мендувала райвідділам цих спецорганів викликати до себе щоденно з сіл населе -
ня — до 50-ти осіб і більше — й утримувати їх протягом 1—2 днів. Викликати тре'
було куркулів, торговців та інші ворожі елементи. їх треба було схиляти до співпр_
з НКВД, НКГБ. Тоді терор УПА мав би впасти на ці ворожі радянській владі еле.мс
ти, запідозрені у зв’язках з НКВД і НКГБ. Місцеве населення через цей терор змуі_.
не буде звернутися до радянської влади, тим самим залучатиметься до боротьб
бандитами. Крім того, тим же документом рекомендовано широко використовув^-
приманки, щоб спровокувати напади боївок підвідділів УПА на нібито незахиш.
групи людей, окремих осіб, вантажі, товари. 700 Ці провокації з боку НКВД і НК.’
увінчались успіхом, бо подібні документи приймали на місцях і обкоми пар-
Наприклад, прикордонними військами в Рава-Руському районі Львівської обла.
25—27 листопада викликались сім’ї активних членів СБ. 28 листопада вояків із ь
сімей, що були в боївці СБ “Усач” і “Хмель”, розстріляли інші стрільці боївки
підозрою, що їхні родини зв’язані з прикордонниками. За викликом “ворожого е. .
менту” із с. Стреміня Великоматівського району органи НКВД і НКГБ отримали
формацію про стрільців, які переховувались у схроні.701 їх вилучили. Зрозумг
що до подібних дій ще раніше вдавалися спецгрупи НКВД, які часто виступали г
виглядом боївок СБ.702
Для приманок також використовували нібито ослаблені конвої, повсюдно під:
нуті листи з НКВД, НКГБ з наклепами-подяками членам ОУН чи УПА за співпрас
не поховані трупи вбитих підпільників і партизанів. 703 Одним із численних прикла:
є такий: 4 грудня 1945 р. опергрупа Мельнице-Подільського райвідділу НКВД Терь
пільської обл. в ході операції вбила трьох вояків. їхні трупи зумисно не прибралі
поблизу організували засаду. Спроба поховати вояків коштувала тої ж ночі життя і_
З особам із підпілля.704 *
У першій половині 1946 р. тривали виклики населення в райвідділи НКВД і НКГ.
Із 6 по 15 лютого у Дрогобицькій області було викликано 15 608 осіб, з них заверс
вано 378. Із 26 лютого по 5 березня того ж року таким чином завербували 106 осіб
З допомогою цієї агентури в тій же області — агента “Ясень” (Стрийський район і -
І. Куратника — вояка УПА, який засипався, — було викрито схрон господарчої ре^;
рентури Стрийського районного проводу ОУН. Коли оперативна група підійшла _
схрону (між селами Олексичі й Корсунок-Олексицький), то зустріла вогонь з авто\'_
тів. Спроба відкрити схрон з тилу теж успіху не мала. Тоді спецгрупа закидала схр».
гранатами. Бій тривав годину. 9 вояків УПА було вбито, одного контужено. Господ,
рник району, який загинув, був Микола Яцура (“Ліман”), 1914 р. н. З ним загину ~
Михайло Жовтий, Федір Зубик, Михайло Леш, зв’язкові Марина Столяр, 1922 р.
і Олена Жовта, 1922 р. н.706
У Тернопільській області за 10 днів з 25 січня по 5 лютого було завербоваг
32 агенти, в т. ч. 5 — послано в середовище підпілля. В результаті виклику Лановеє
ким районним НКВД 37 осіб із с. Предмірки, більшість із яких були куркулі й банд
посібники (офіційна оцінка), енкаведистами з гарнізоном 38-ої армії виявлено і ві
крито 7 схронів. В одному виявлено 3 осіб, які, відстрілюючись, загинули.707 3 агеь
699 Там само.- С. 319 339.
700 Там само - С. 362 363.
701 Наприклад, у Тернополі,- ЦДАГОУ.- Ф. І - Оп. 23.- Спр. 1702,- Арк. 159-160.
702 Десять буремних літ,- С. 385, 387, 402, 405, 431^132.
707 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 1673,- Арк. 14-17.
704 Там само.- Арк. 15.
70‘ Десять буремних літ - С. 441, С. 471.
706 Там само.- С. 476.
’’07 Там само - Спр. 2963.- Арк. 55
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
309
турного джерела Шумським райвідділом НКВД були отримані дані про те, що підро-
зділ ‘Терасима” — ЗО осіб — готував напад на виборчу дільницю с. Сошича. В ре-
зультаті підвідділ біля дільниці наткнувся на засаду енкаведистів і втратив 4 особи
убитими. 708 Мабуть, найважливішим для більшовиків у цей час було захоплення, за
даними джерела, “Гарлі” — зв’язкової обласного Проводу ОУН Дубровицької,
1921 р. н., з с. Глішева Теребовлянського району. При ній було знайдено купу доку-
ментів, що стосувалися наступних виборів до ВР УРСР, директиви референтур ОУН.709
Ці документи згодилися владі для нейтралізації дій руху щодо виборів.
Автор документа “Агентура НКВД в дії” (правдоподібно, ним був Ярослав Ми-
рон, шеф СБ Львівського краю) писав десь у 1945 р., що “від агентури ми несли і
несемо найдошкульніші втрати. Вона страшна нам не якимись особливими метода-
ми, а лише своєю масовістю”. Особливо допікали підпіллю інформатори, що обсіли
тіло організації, наче москіти.7101 справді, за період з 1 січня 1945 р. по липень 1946 р.
було завербовано 5 671 особу, з яких — 596 агентів, 93 резиденти, 4 941 інструктор
1 41 утримувач явочних і конспіративних квартир.711 712 713 Значний відсоток інформаторів
був серед бійців винищувальних батальйонів — 9% — 1617 осіб на вересень 1946 р.
зід усього їхнього складу.7,2
Але ефективність такої величезної армії донощиків була не дуже висока. Брали
шслом, а не вмінням. А. Стоянцев, який у ЦК КП(б)У відповідав за справи Західної
України, в повідомленні до М. Хрущова від 8 серпня 1946 р. писав, що з 3 753 опера-
цій, проведених у липні 1946 р. в 7 західних областях, 2 813, чи 75%, були без наслід-
ків, з 4 238 засад 3 929 (93%) теж не дали владі нічого.7,3 На 10% були результативні
операції, які проводили винищувальні батальйони.
З другої половини 1946 р. активність підпілля зростала, незважаючи на рапорти
офіційних осіб з радянської сторони про успіхи в поборюванні визвольного руху. Річ
> тім, що агентура була набрана в наказовому порядку, як ми вже бачили, поспіхом. Її
рівень дозволяв у кращому випадку вислідити районних провідників ОУН чи коман-
дирів відділів УПА, але не більше. Серед завербованих НКВД і НКГБ агентів чимало
дуло агентів-двійників.714 715 Заломлені в застінках НКГБ чи НКВД, багато хто з цих
дюдей мали чесність зізнатись і працювати на користь України. Рівень деконспірації
оперативної роботи спецорганів був високий і в райкомах компартії7,5 та й допуще-
ний самими енкаведистами.
Низький був і моральний рівень багатьох агентів. Як визнавав пізніше перший
секретар Львівського обкому компартії Грушецький: “В 1944—1945 рр. ми вбирали в
лектуру все, що було скомпрометовано перед радянською владою”.716 Не дивно, що
перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У скаржився М. Хрущову на некомп-
лект оперативних працівників у області на 40 осіб і пропонував посилити кадри МГБ
за рахунок інших областей УРСР чи й Союзу. Собі він просив у штат до 200 осіб.717
Ці речі розуміли й місцеві керівники МГБ і МВД, той же Строкач, і пропонували
активізувати агентурну роботу.
17 червня 1946 р. міністром МВД СРСР Кругловим був затверджений план поси-
лення організаційних заходів у боротьбі з націоналізмом у західних областях Украї-
ни, підготовлений офіційно його заступником В. Рясним. Тоді Строкач стає нарко-
мом, згодом міністром республіканського МВД.
У західні області направляються оперативні групи працівників центрального апа-
рату та головних управлінь прикордонних і внутрішніх військ МВД СРСР на чолі
з уповноваженими МВД. Таким уповноваженим у Львівській області став генерал-
7М Там само - Арк. 57.
709 Там само - Арк. 53.
710 Див. цит. вище документ- С. 7.
711 Білас Іван. Цит. твір - Кн. 1.- С. 274.
712 ЦДАГОУ.- Ф. І,- Оп. 23,- Спр. 2967.- Арк. 53-54.
713 Там само - Спр. 2966.- Арк. 73.
714 Випіа 4е0геу. Цит. твір.- С. 120.
715 Десять буремних літ,- С. 512-513.
716 ЦАЛО.- Ф. З - Оп. 2,- Спр. 446.- Арк. 20. Переклад з російської - мій.
717 Десять буремних літ.- С. 520.
310
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
лейтенант Леонтьєв, у Станіславській — генерал-лейтенант Бурчак, у Тернопільс.-
кій області — генерал-майор Прошин, у Дрогобицькій — генерал-майор Калінін.
Рівненській — генерал-майор Нікітінський, у Волинській області — полковник Пр
коф’єв. Ці групи мали право перевіряти обласні управління і спільно з начальникам
їх виробити детальні плани розгрому УПА й ОУН.
За цим же планом, війська МВД, розміщені в Західній Україні, не скорочували»,
залишались на попередніх місцях. Передбачались заходи службового і матеріальне-
заохочення працівників МВД, зайнятих боротьбою з підпіллям УПА.718 *.
Не можу сказати, що ці плани дали негайні результати, але подвижки поволі ві_
бувались. До них слід віднести і явно вдалі спроби ліквідувати керівників уже сере:
ньої ланки руху опору, надрайону й округу, командирів груп. Вдало для НКВД заве:
шилась операція, яку почали у Львівській області ще в грудні 1946 р. (про яку в>г
згадувалося вище). Було знайдено і знищено провідника Перемишльського надрай
ну Григорія Кікулу (“Грек”), керівника Сокальського окружного проводу Якова Пр
тулка (“Бурий”), керівника Яворівського надрайону Євгена Смука (“Клим”). Тоді
був захоплений командир ВО УПА-Захід “Бут-2” Вороний (“Черниш”) — Васи
Левкович.7,9
Він походив із с. Люблінця Старого Любашівецького повіту (нині Польпі.
1920 р. н., в ОУН — з 1939 р. Був членом похідних груп ОУН. В УПА з вересня 1943 г
починав чотовим, був членом ШВО “Заграва”) і ВШУПА-Північ. Нагороджений УГЕ
Золотим Хрестом Бойової Заслуги 2 класу, майор УПА з 1946 р. Після захоплен-
18 грудня був засуджений на 24 роки. Відбув увесь термін, хоч і мав змогу звільнит
ся ще в 1961 р., але відмовився підписати заяву покаяння. Після виходу з табор
працював до 1993 р. на вугільних шахтах Червонограда, де й живе.720
Ці операції відповідали і директиві МВД СРСР від 15 липня 1946 р. У західн;
областях УРСР МВД стало запозичувати форми роботи МГБ і зосереджуватись
знищенні керівників оунівського підпілля й командування УПА за допомогою “аге
тів-бойовиків”. Передбачалося створення паралельно агентурної мережі та персь,
дення оперативників МВД до категорії “негласних працівників”. Ця ж директив
вимагала, щоб у населенних пунктах, які були батьківщиною оунівських главар
а також там, де базувалися Проводи ОУН і “бандерівські групи”, вербувати їхніх р
дичів, замаскувати там агентів-бойовиків. Завданя останніх полягало у фізично*
знищенні активних оунівців і особливо провідників.721 Вербування агентів-бойоь
ків директива вказувала вести з середовища вояків УПА, які вийшли з повинно.-
Здійснювати його міг лише сам начальник райвідділу МВД або керівний склад МГ.
З 10 липня 1946 р. в кожне з великих міст було послано “негласного працівник.
МВД. Улаштуванням їх під виглядом заготівельників, працівників добровільного і
вариства займався особисто перший секретар обкому. До кожного з таких працівь.
ків прикріплювалась мережа агентів з ЗО—40 осіб з навколишньої округи. Напри
лад, у Рівненській області їх посилали в міста Здолбунів, Дубно, Сарни, Кореї,
у Волинській — у Ковель, Камінь-Каширський, Любашів, Маневичі; слали їх і в ко -
ний обласний центр.722 Наступним кроком цього ряду 4 жовтня 1947 р. стало рішен-
ЦК КП(б)У про створення 7 спеціальних оперативних груп з керівних працівник
МВД і МГБ УРСР для ліквідації членів УПА—ОУН і крайових провідників. Втім. -
виявляється, перша спроба проникнути в керівні структури ОУН відноситься ще 2
жовтня—листопада 1944 р. Два агенти: Ірина — з Луцька і Апрельська— з Київ,
мали в середовищі ОУН викликати довір’я до свого агента НКВД. Він мав предст.
витись як провідник фіктивної націоналістичної організації за межами Києва в регь
нальних структурах ОУН із центром у Луцьку. Як пише Дж. Бердз, до викриття аге-
7111 Білас Іван. Цит. твір.- Кн І.- С. 275, 276.
7,9 ДАГОУ - Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 4972,- Арк. 41-42.
720 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія: Довідник.- С. 94.
"2| Білас Іван. Цит. твір,- Кн 2.- С. 277. Паралельно агентурна мережа - агентура і секретні працівник
МВД і МГБ під виглядом підпілля.
722 Там само - С. 278.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
311
з чи не одразу по з’яві їх до УПА, був причетний безпосередньо і сам Т. Чупринка.
- іна була допитана і знищена. Апрельська (Л. Фоя), яка виявила бажання співпра-
_ . вати з підпіллям, залишилася живою. 721 * 723 Втім, обидві дівчини мало годилися для
чх ролей ще з початків операції НКГБ в УРСР, вони вже були зломлені силою і
•імушені до співпраці.
Зауважу, що й НКВД і НКГБ на той час спочатку мали дуже невиразне уявлення
~ з структуру ОУН, підпілля, керівництво і структуру УПА. Але з часом, збираючи
іюрмацію, від менших чи більших осіб, захоплених у підпіллі, отримували дедалі
тогіднішу картину організаційної мережі УПА. Почав говорити затриманий член
. ТІ М. Степаняк: про речі загальні, але вони відтворювали атмосферу. Не мовчали
Іотря”, провідниця “Буковини”, і Гайдук, військовий референт того Проводу — ли-
чіад 1944 р. У червні 1945 р. у полон потрапляють члени УПА П. і М. Дужі. Мож-
зо, хтось із них розписав на папері докладно структуру краю “Бут” включно з де-
ими псевдами провідників. 724 Потім у полон потрапляє Луцький — і від нього стає
. -:ою не лише структура і партійні характеристики членів Проводу, а й психологічні.
З 1944 р. почалось полювання на Клима Савура, командуючого УПА-Захід. Опера-
називалась “Щур”. Тривалий час НКГБ не знало, хто ховається за псевдонімом
Савура. Розкрив цю таємницю один із закордонних агентів НКГБ у лютому 1944 р.725
Але ще треба було знати, де перебуває К. Савур: це міг знати тільки високопоста-
ений командир УПА або діяч ОУН.
Таким виявився Юрій Стельмащук (“Рудий”), 1920 р. н., з с. Коршева Луцького
* -йону Волинської області. На той час він був командиром ВО “Завихвост”, членом
ЗШ УПА-Північ. Хворий на тиф, поранений і непритомний, 26 січня 1945 р. в ра-
ні с. Яйно Камінь-Каширського району він потрапляє в полон. Через хворобу і
ранення його допитували тільки 8 лютого, мабуть, застосовували і психотропні
-зоби. Судячи з телефонограми наркома НКВД УРСР Рясного до Берії від 17 лютого
о ж року, Стельмащук дав розгорнуті дані по УПА-Північ, де був К. Савур остан-
^ого разу при зустрічі з ним, і вказав місце своєї наступної зустрічі — ЗО січня на
торі Оржеві Клеванського району Рівненської області.726
Інформатори Клеванського райвідділу НКГБ повідомили про переховування у лісі
’ _ія с. Суська Олександрівського району якогось “бандватажка” приблизно з ЗО бойо-
ками. 11—12 лютого емгебісти провели операцію і розбили боївку “Узбека” (Василя
івлонюка), яка захищала К. Савура і захопили друкарню головного штабу УПА.727
-_-е командуючий зумів відійти. Пошуки тривали за участі оперативно-військової гру-
!. що складалася зі службовців Клеванського райвідділу та 20 бригади ВВ НКВД під
мандуванням начальника штабу 233 батальйону старшого лейтенанта Хабібуліна.728
-вдання: захоплення К. Савура. 12 лютого 1945 р. група виявила трьох чоловіків. Вони
. ііи стріляти по групі й намагались відірватись від неї. В перестрілці розвідувально-
шукова група на чолі зі старшим сержантом Д. вбила 2-х вояків, які прикривали від-
д третього. Сержант убив і третього упівця, ним виявився К. Савур—Д. Клячківсь-
ій. У 1952 р. він посмертно був відзначений УГВР Золотим Хрестом Бойової Заслу-
зі. тоді ж йому було присвоєно звання полковника УПА.729
Злішою була доля до “Рудого”. За його підписом з’явився заклик до командирів і
~рільців УПА-Північ. У ньому пропонувалося негайно припинити боротьбу, зі зброєю
: (ходити в районні центри з повинною. Сам “Рудий” у тому зверненні запевняв, що
: н проситиме радянську владу дозволити йому зі зброєю в руках вжити заходів
- ? нищення тих, які не з’являться самі до влади з повинною.730 Розчавленого й
721 Вигсіз 4е$геу- Цит. твір.- Р. 121.
ДА СБУ. Ф. 372,- Т. З,- Арк. 209-218.
’25 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Українські Соловки. К.: ЕксОб, 2001,- 205 с.- С. 170.
26 ДАГАР - Ф. 9401 - Оп. І.- Д. 92,- Л. 39. Текст телефонограми передано по ВЧ і послано також Сталіну,
логову, Маленкову.
727 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Цит. твір - С. 170.
’2» ГАРФ,- Ф. 9401. - Оп. 2.- Д. 92,- Л. 40.
729 Там само - Л. 40; Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Цит. твір,- С. 171.
’7° Див. частину фотокопії документа на С. 170 в цит. кн. Ведєнєєва Дмитра, Шевченка Сергія.
312
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
спустошеного Ю. Стельмащука, який невідомо на що надіявся, розстріляли за ві
роком військового трибуналу.731
На початок 1945 р. полковник С. Карін-Даниленко, керівник оперативної груп
НКГБ УРСР у Західній Україні, склав план творення Проводу ОУН на Східній Укра
ні. До цієї ідеї його наштовхнув як власний досвід розвідника і шпигуна, так і знань.
кількість членів ОУН, які залишились на сході і яких розшукували НКВД, НКГБ уя.
з 1944 р. План передбачав увести представників цього Проводу навіть до тричлени,
го Бюро ЦП ОУН. У липні на Волинь були відправлені дві зв’язкові Східного пров -
ду. Вони дістались до Миколи Козака (“Смока”), 1914 р. н., в ОУН з 1934 р. Він б\
окружним і обласним провідником ОУН у Хмельницькій і Вінницькій областях (1941 —
1942 і 1942—1943 рр. відповідно), крайовим референтом СБ ОСУЗ у 1944 р
СБ ПЗЗУ у 1945 р., крайовим провідником ОУН ПЗУЗ (1946—1948 рр.), згодом —
заступником крайового провідника на тих же землях. На допиті у “Смока” одна
зв’язкових, яка була до арешту членом ОУН, розказала про справжню мету свог
приходу. 732 У НКГБ нічого тоді не вийшло.
Та у листопаді 1945 р., схоже, за втручанням НКГБ загинуло два члени Прово..
ОУН: Д. Маївський і Д. Грицай. МВД УРСР проводило спеціальні агентурно-опер_
тивні заходи з розшукування й іншого члена Проводу — “Лицаря” (Олекса Гасин^
1907 р.н. З 1943 р. він стає референт ЦП ОУН, а згодом шефом військового шта»'
УПА. На 31 січня 1947 р. МВД здійснило ряд заходів, щоб упіймати “Лицаря
У зв’язку з цим були заарештовані його батько, кур’єр підпілля, 2 утримувачі явки —
М. Войцехович та І. Мельник, його кур’єри— Мельник і Є. Чернякевич (останн.
виховував двох дітей Гасина).733
20 січня 1947 р. МВД СРСР навіть повідомило вище керівництво СРСР, що О. Г_
син убитий, але це була помилка.
Вершиною досягнень МВД, МГБ цього періоду з розгортання широких дій прої
УПА можна вважати операцію з метою захоплення референта СБ ЦП ОУН Мико.
Арсенича (“Михайло”, “Григор”, “Березовський”), 1910 р. н., з с. Березова Яблуні
ського району Івано-Франківської області. Походив із селян, одружений у підпіл.-.
член ОУН від 1929 р. Він сидів не раз у польських тюрмах за свої переконання й /і
був учасником II, III НЗ ОУН. СБ очолював від 1941 р., а в 1946 р. нагороджені*
УГВР Золотим Хрестом Бойової Заслуги.734
Викриття М. Арсенича відбулося через проникнення МВД до його найближчог
оточення. Взагалі-то в централізованій структурі, якою була ОУН і УПА як арм
агенту досить було потрапити в якусь із клітин підпілля, щоб просуваючись служб-
вою драбиною, він міг виходити на вищі щаблі. Мабуть, такі агенти були, адже спро-
би проникнення їх з боку МГБ не припинялись, тільки через закриті архіви ми ь.
знаємо імен тих запроданців на службі в окупаційної влади. Але часто, як у випадк)
М. Арсеничем, справа ладналася простіше — через вербування агента з близької
оточення провідників.
Все почалося з того, що влітку 1945 р. було захоплено підпільницю “Наталку" .
Бережанському районі, яка визнала себе зв’язковою провідника ОУН у Тернопільсь-
кій області Івана Шалайди. 735 Спочатку вона спробувала втекти, але не вдалось. Н.
допитах нічого по суті не сказала. Під впливом залякувань і насильств “Наталка
погодилася стати агентом МВД. Але майор А. Соколов, який завербував її, знав, ш
це було тільки видимістю. Але він зробив вигляд, що повірив, і дав їй наказ вбит
“Нестора”. Соколов був переконаний, що вона здумає втекти. Так воно і сталось. Т_
731 Така ж доля спіткала і колишнього командира куреня Я. Білинського “Бистрого”, який їздив з викри-
вальними промовами по Чортківщині після того, як потрапив у полон. Треба зауважити, що дехто з тих, хк.
вийшов з повинною, щиро повірили в запевнення радянської влади й були використані в інтересах НКВД
НКГБ. а далі - відкинуті. Така доля спіткала, наприклад, Василя Кузмина, провідника Городснського повт
“Орлика” // Десять буремних літ.- С. 26.- С. 279
7,2 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Цит. твір,- С. 188.
733 ГАРФ,- Ф. 9401.- Оп. 2,- Д. 168.- Л. 243.
7,4 Содаїя Петро Цит. твір.- С. 64.
735 Випк .Іеїїгеу. ТТіе Еагіу СоИ \Уаг іп Ботісі \¥е§1 (Легате: 1944-1948.- Електронна версія книги,- Р. 120
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 3
~ут з’явились енкаведисти зі спецірупи під виглядом боївки СБ, і агент Городецький
винуватив “Наталку” в сексотстві. 736 Вона це заперечила і сказала, що є зв’язковою
ЦП ОУН і потребує свого зверхника якомога швидше, бо вже пропустила два зв’язко-
вих дні, а має життєвоважливу інформацію для підпілля. Вдаване СБ допитувало її з
•ров’ю, так що вона вказала місце ближнього зв’язку і боївку, з якою мала зв’язатися.
Боївку було оточено, схоплений заступник командира “Чад” (командир “Ринчак” загн-
ув) став зізнаватись. Вийшли на схрон командира “Білого” (поблизу с. Рай Бережансь-
ого району Тернопільської області). Там був “Артем”. Він оборонявся до останнього,
7алив архів, убив свою зв’язкову, але був спійманий.
“Чада” завербували в спецгрупу НКВД, до якої він залучив “Чабана”, колишнього
начальника жандармерії в курені “Бистрого”. Місяць у Тернополі енкаведисти мали
до робити.737
“Наталці” Соколов, зрозуміло, все це розповів. Тепер вона знала, до яких наслід-
ів призвело її вимушене зізнання. Перед нею постала дилема: співпрацювати з Со-
пловим, чи, відмовившись, померти у лабетах НКВД і приректи на репресії родину,
Близьких. Знала вона й те, що підпільники не прощають зрадників, хоча б за яких
мов ця зрада сталась. Тому інформація Соколова зламала її психологічно, і вона
оголилася співпрацювати. Власне, це був вчинок типовий для багатьох, “хто не зу-
і в розгадати прийомів НКВД або виявив замало мужності на допитах. Доля дівчат і
?:інок у катівнях НКВД—НКГБ особливо жахлива, як і доля всіх жінок в роки війни.
Та повернемось до М. Арсенича. Невільна зрада “Наталки” привела до виявлення
ого зв’язку з ЦП ОУН і схованки. В січні 1947 р. було встановлено, що схрон М. Ар-
.енича розташований поблизу с. Жукова Бережанського району (Тернопільщина).
23 лютого енкаведисти провели ліквідацію “Михайла”. Запропонували здатися всім,
то був у схроні. Один стрілець вискочив і відкрив вогонь по оперативній групі, але
в убитий. Арсенич застрелив свою дружину “Віру” — керівника жіночої референ-
ури Львівського міського проводу ОУН, що була з ним, і зв’язкову ЦП, уже відому
їм “Наталку”, облив гасом і підпалив документи. Далі — застрелився сам.738 Пові-
: змлення про смерть референта ЦП ОУН було послано Молотову, Берії, Кузнєцову за
иписом міністра МВД Союзу С. Круглова. Смерть Миколи Арсенича позначилась
а русі опору, особливо — СБ.
У лютому того ж 1947 р. начальник управління міністерства держбезпеки полков-
чк Сатраєв подав міністру держбезпеки УРСР Савченку план реорганізації і змін у
- ідходах до боротьби як із підпіллям, так і проти його керівників. План передбачав
іиття відділів боротьби з бандитизмом МВД і відділів 2—Н МГБ в одні відділи і
б'єднання зусиль їхньої агентури. 739 Для проведення операцій проти підпілля виді-
люся з 25 лютого по 1 травня 1 094 оперативники із західних областей. У цей же час
зли організовуватись агентурно-пошукові операції для ліквідації членів ЦП ОУН
Тура”, “Леміша”, “Петра”. В областях з 25 по 28 лютого мали формуватися спеці-
_тьні оперативні групи для знищення крайових Проводів “Буг-2”, “Одеса”, “Моск-
із*', “Поділля”, "Карпати” й окружних проводів, у першу чергу Буковинського, Коло-
ийського, Калузького, Станіславського, Дрогобицького і Тернопільського. На вико-
-ання завдання цим групам давалось 2 місяці. Передбачались нові зачисні кампанії з
.) по ЗО березня в ряді районів Станіславської області, а з 25 по 31 березня в Бібрсь-
ому районі Львівської області й Ново-Стрілецькому — Дрогобицької.
Заходи агентури в цьому плані — чи не головні. Зокрема, у відповідь на пропози-
-ц. висловлені в останньому листі М. Арсенича до Р. Шухевича, пропонувалось вер-
'уваги агентуру серед авторитетних діячів ОУН, які проживали легально, щоб рухати
\ вище в ієрархії ОУН.740
’16 Там само - С. 122.
Випк4е0геу- ТЬе Еагіу СоШ \Уаг.- Р. 123.
ГАРФ.- Ф. 9401.- Оп. 2.- Д. 168.- Л. 244-245. Найбільше багатство, яке дісталося енкаведистам, цс
кументи, власне, самого СБ, копії протоколів допитів, лист М. Арсенича до Р. Шухевича.
Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук- С. 564.
740 Там само.- С. 568.
314
Анатолій гусначенко. пагод м,гепни
Цей план виразно намічав крен від вживання військової сили і терору проти г
пілля й УПА як головного засобу боротьби з ними в час розгрому основних бойон
одиниць УПА до майже виключно агентурних заходів боротьби. Ця тенденція вир _
но проявилась на нараді секретарів обкомів КП(б)У і начальників управлінь V"
західних областей УРСР у Львові 23 жовтня 1947 р. Учасникам наради вказували -
перший засіб — агентурну роботу проти підпілля, не відмовляючись водночас і
винищувальних батальйонів, але радимо звернути увагу і на комсомол, сільради, аг. -
цію щодо колгоспів.741 По суті йшлося про перехід до комплексного поборював
визвольного руху. На словах такий комплексний підхід декларувався ще з 1944 р.. _
приступили до нього тільки з половини 1947 р., а то й наступного року. Влада відч
свою силу і могла дозволити собі діяти гнучкіше. Власне, з цього часу поборював
руху відбуватиметься вже силами МГБ і посиленою радянізацією Західної Україг
Серед перших успіхів МГБ було те, що в жовтні того ж року через нових аген-
воно вийшло на зв’язки і почало “розробку” члена ЦП ОУН “Севера”, провідн.
Львівського краю “Федора” (Зиновій Тершаковець) і референта СБ в тому ж Пров
“Мирона” (Ярослава Дякона). До останнього підводили агентуру. Агентів засилаг.
надрайонні Проводи Золочівського, Яворівського й інших межевих проводів на
районів. 742 Цей новий етап дії МВД і МГБ розглядаю докладніше у зв’язку з віт .
дом розвитку українського руху в 1948—1954 рр.
Не можу не відмітити тут поширення провокативних боївок під маскою СБ '
свідчать спогади населення, таке явище особливо ширилося з 1947 по 1949 рр. 7_
наприклад, 9 жовтня 1948 р. в с. Чорні Ослави прийшла така боївка (Яремчансь?
район Станіславської області). Увечері вони зайшли до хати 34-річного Івана В_
джури, закинули йому шнур на шию, зв’язали руки, вивели в сад і почали дог
Один із нападників, удаючи провідника, запитував: чому він здався, де пістоль і ч<
дав їм пусті набої (І. Ванджура давав набої весною кущовому “Дубу”). Далі той -
провокатор запитав, чому він закупив неякісні припаси для “Юри” (референта СЬ
взагалі, чому він не підпорядковується підпіллю й не виконує його доручень. Наст
ні питання стосувались “Дуба”. При кожному питанні вдаваний провідник бив В.
джуру в лице. Запитували потім, чи був він членом ОУН, симпатиком, і сказали п _
писати протокол допиту. 743 Переглянувши документи господаря, забрали звід-
55 карбованців. Намовляли І. Ванджуру піти до іншого селянина, але він відмовив.
При відході псевдопровідник узяв клятву з допитаного селянина про нерозголошс-
ня щодо всього вчиненого з ним і назвався окружним представником СБ “Вікторох'
який перевіряв “Дуба”.
Ходіння по селу на другий день дало наслідки. Син Ілька Ревтняка, думаючи, і.,
то таки підпільники, вказав цій псевдобоївці СБ, що “Дуба” можна стріти в крайн
хатах під лісом, і передав цим особам списки відомих йому людей із сотні УПА.
якій був сам. 744 Наслідки тих відвідувань не забарились.
Два агенти НКВД, що діяли під маскою представників обласної СБ, підійш.:
26 березня 1946 р. до Миколи Головчака, господаря ресторану в м. Самборі, і спров<
кували його розпискою про нерозголошення змісту виклику останнього в міськії
відділ МГБ. М. Головчак, виправдовуючись, назвав активних членів підпілля в мк
ті.745 1 8 січня 1946 р. під виглядом структури СБ була допитана районова провіднице
жіночої мережі (Стрийський район, Дрогобицька область) “Рома”. Вона теж виказе -
ла бажану для НКВД інформацію про вчительку з с. Гратковиців того ж району —
Грабовську. Останню теж допитали під виглядом псевдо-СБ. Увесь порух пішов шс
від одного агента.746
741 Там само.- С. 576-587.
742 ЦДАГОУ,- Ф. 1.- Оп. 23,- Спр. 4972.- Арк. 191.
741 Дем ян Григорій. Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН-УПА // Визвольний шлях.- 2000,- №8
С. 30-41.- С. 32.
744 Там само. - С. 32.
745 ДАЛО.- Ф. П-5001.- Оп. 7.- Спр. 219,- Арк. 2-3.- Справу взяв на контроль Сабуров- начальник
Дрогобицького обласного НКВД.
746 Там само - Спр. 218.- Арк. 67.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
315
За отриманими свідченнями розконспірованої “Надії”, районного референта сані-
тарної служби Мединицького району Дрогобицької області, в грудні 1945 р. спецгру-
тою управління НКВД області під командою майора Самуся був проведений цикл
зикриттів підпілля ОУН. Спецгрупа діяла під виглядом боївки СБ. Вона викрила і
затримала всю мережу ОУН в с. Криниці, в с. Кавсько (15 і 20 осіб відповідно) та
гклади з зерном і продовольством. 747 До цієї спецгрупи включили й зв’язкову район-
ного СБ Катерину Кравець (“Чорна”). Остання все розповіла. Спецгрупа вдавала з
.ебе боївку СБ, потім інсценувала своїми силами напад на цю боївку енкаведистів,
збивство есбістів, захоплення оунівців. Таким чином, використовуючи ніби захопле-
ні в СБ протоколи допитів або зізнань членів ОУН (допитаних спецгрупою під вигля-
дом СБ), райвідділи НКВД, НКГБ могли відкрито і певно звинувачувати захоплених
"іід час “бою” з такою “боївкою СБ”. Зрозуміло, що такі псевдобоївки, спецгрупи
дезорієнтували населення, зменшували його прихильність до справжніх повстанців.
Відповідно, це ставило і справжнє підпілля, СБ в першу чергу, перед проблемою ви-
'ору, відповідальності за дії, вчинки і невільних викажчиків, і тих псевдобоївок.
4.9. Служба безпеки ОУН
Торкнуся тільки частини діяльності цієї організації, в основному
1944 по 1948 рр. На жаль, інформації про СБ, на відміну од НКВД і НКГБ є далеко
*енше, ніж хотілося б. Структура творилася згори вниз — від референтури СБ ЦП
ерез крайові, окружні, надрайонні і районні проводи. В кінці ланки був інформатор
. Б. керівником кожного рівня був референт. До складу референтури входили слідчі,
"оївкарі, архіваріуси. Штат референтури був змінний, хоч і встановлювався. Діяли
ідвідділи: розвідний, поліційний, контррозвідка, інформаційний з вужчими цілями,
за СБ утвердилися й судові функції стосовно не членів ОУН, а пізніше, практично,
членів, що принесло цій структурі славу й острах не лише з боку ворогів, а й самого
ленства і населення.
Насамперед про кадри. Підготовка працівників мережі СБ найбільш інтенсивно
відбувалася в 1942—1944 рр. Принаймні більшість референтури СБ “Захід-Карпати”
очали свою роботу саме в цей час. З них найбільше — 8 осіб — і приступили до
. іужби в 1944 р.748 Вочевидь потреба в цих кадрах наростала у зв’язку зі з’явою
ового-старого противника — НКВД і НКГБ. Зрозуміло, що ці працівники не мали
-леціальної підготовки в якихось державних установах.
Спецшколи замінило тривале членство в ОУН і наука вже в підпіллі. З 22 осіб
*еферентури СБ “Карпати-Захід”, представлених до нагороди 1948 р., всі вступили в
’УН до 1944 р. включно. Освітній рівень відповідав загальному в той час: середню
світу мали 9, вищу — 1 особа, неповну середню — 12. 749 Спеціальні знання всі на-
звали на короткотермінових курсах, які організовувала СБ. 10 осіб закінчили деся-
іденні курси, 8 — проходили вишкіл від 1 до 3-х тижнів, 4 особи з тих 22 не були на
жодних курсах. Проводили їх перші особи з референтур СБ, зокрема 3-тижневі курси
роводив сам референт СБ ЦП ОУН “Михайло”. Навчання мало на меті не лише
знайомлення з основами агентурної роботи, а й подеколи активізацію боротьби з
ворожими агентами. Декілька вишкільних курсів СБ провели і до 1943 р. Програма
□нять була двох рівнів: від рядових працівників до районного референта включно і
сля вищих посадовців. Вивчалась історія створення і діяльності СБ НКВД, НКГБ,
\ня агентурна діяльність, як проводиться слідство і як воно контролюється. На кур-
:ах тренувались і в розкритті уявного чи й реального ворожого агента. Відомо про
55-годинний вишкільний курс такого роду. Було створено значну кількість навчаль-
747 Там само - Арк. 23-29.
748 Єфименко В. Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН(б) // 3 архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ-
499.- №1/2,- С. 443^156, С. 445.
749 Там само.
316
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
но-методичних матеріалів з агентурної праці, особливо слідчої роботи. Серед матер -
алів, що старанно вивчались, — уже згадані посібники-інструкції поборювання ра-
дянської агентури й такі, як “Студійно-інформаційний матеріал про більшовицькі ор-
гани поліції”.750
Серед тих 22 чол. за віком це були особи від 24 до ЗО років, кілька старших.751 3.
родом своєї служби ці люди теж проводили вишколи поміж своїх підлеглих на НИЖЧІ'
рівнях. Зміст тої науки становила боротьба з агентурою. Які давали поради й уроки
цього приводу, можемо взяти з того ж таки документа “Агентура НКВД у дії” і “Я
поборює НКВД і НКГБ т. зв. контрреволюцію в СРСР”. Частина цих документів, я
уже зазначалось, розкривають методи агентурної роботи більшовицьких спецслужб
Друга частина першого документа, який між інших потрапив на стіл найвищо,
керівництва МВД СРСР, давала підстави вважати, що його укладач не просто добр-.
знав дії спецслужб, але, можливо, й сам служив у них (Т. Строкач).752
Проведенню слідства в умовах підпілля заважали брак часу, взагалі можливеє -
та обмаль часу на збирання доказів вини, відсутність свідків. Та й сам слідчий
завжди міг сидіти на місці, телефонів і кабінету не мав.
Треба було проводити слідство часто на основі лише підозр і неповних факт і-
Найбільшою підозрою і тому приводом для затримання СБ було звільнення з ласе
НКВД. Статистика показувала, що 75% тих, що звільнилися чи вирвалися чудом, б\
залучено ворогом до співпраці. 753 Слідчому радилося спочатку з’ясувати характ.-
людини, маючи на увазі, що нечисте сумління має обов’язково проявитись, особлш
в її житті й житті її родини. В цих умовах слідчому треба психологічно переважа*
свого противника. Радилося звертати увагу на поведінку об’єкта допиту, його нерв
вий стан, що міг видати підозрюваного.754
При переслуховуванні затриманих слідчому треба було звертати увагу на легенд
які НКГБ нав’язувало новозавербованому агенту. Це були, як правило, легенди: пг
спосіб звільнення з-під арешту, спосіб контакту з органами НКГБ, автобіографіч-
тощо. 755 Зазначалося, що часто люди, завербовані НКГБ, самі приходили в СБ і рі
повідвли про це. Автор цитованого документа застерігав: неправда, коли така люд
на каже, що вона ні в чому не зізналась на допиті. Таких людей НКГБ не верб;
Людей, які про все розповіли СБ, воно залишало живими. Але могло статись так.
зізнання було найтоншим методом вербування агента, бо такі особи не розповіли пг
спосіб контактів з ними НКГБ надалі.756
Легенди про свої зв’язки з колишніми опозиційними організаціями, партіями, р:
пресіями щодо батьків подають агенти, заслані з інших теренів, — зауважував той >
автор. Тож слідчий мусить добре знати історію таких організацій. Тут можна застоє
вувати і конвейєр з трьох слідчих, які допитують одну особу 7 годин і більше б:
перерви. В цьому ж документі настійливо рекомендовано поступовість у проведен-
слідства від малих зізнань до головних. Автор уважав, що за правильного і вміло-
ведення слідчих процесів згадані засоби (фізичної сили.— Р. А.) будуть застосовуй
тись у виключних випадках. 757 Разом із тим, тут зазначається й те, що до засос
физічного впливу як основних вдаються особи, які не вчаться слідчих дій, не розв
вають свої знання. А в результаті здобуваються матеріали, що мають сумнівну ваг
тість.
Взагалі, всі арешти, які проводила СБ, конспірувались. Допит розділявся на 3 еі _
пи: загальне ознайомлення через допит, власноруч написану затриманим автобіогр.
фію; на другому етапі слідчий мав би вже отримати повне уявлення про заарештов_-
7,(1 Ведєнєєв Д. Єгоров В. Меч і тризуб // 3 архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ,- 2000. №2/4,- С. 485 50
С. 497
74 Єфименко В. Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН(б).- С. 446.
752 ВигсІ$ ДДгеу. А§епіига.- Р. 75. Цього не було.
751 Агентура НКВД в дії - С. 11.
75,1 Там само - С. 2.
755 Там само - С. 13.
756 Там само - С. 14.
757 Там само.- С. 15.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
317
-ого і, нарешті, на третьому етапі —добитися від нього повного зізнання. 758 Особли-
ва увага знову ж таки зверталась на психологічний стан заарештованої людини. Слід-
чій мусив попередити можливість втечі заарештованого, який, як правило, задуму-
вав втекти, коли дізнавався про кару смертю. В разі невдалої спроби втечі — конста-
-> вали в інструкції СБ — в особи настає злам, бажання правдиво розповісти про все
.лідству. Цей момент слідчий мав не прогавити.
В допитах застосовувався і психологічний тиск з питань як ідейності, так і мо-
гальності. Треба шукати слабке в підозрюваного, — радив автор настанови.759
У документах зазначається, що не треба вважати, ніби в райвідділах НКВД і НКГБ
.идять надто вже досвідчені слідчі. Там сидять оперативні працівники не дуже висо-
ого інтелектуального рівня. Але, мушу зауважити, перевага тих оперативників була
• тому, що вони з роками могли вдосконалюватись. Смертність же серед повстанців,
т. ч. й СБ, була високою. Кількість їх зменшувалася з кожним роком, набутий досвід
- е передавався, пропадав разом з арештом або смертю його носія. Хоча все ж певна
-астина того досвіду з’являлася, передавалась у вигляді інструкцій СБ, які автору
виявились практично недоступні, але про існування яких відомо з інших матеріалів.
Одним із перших значних агентів НКВД, розкритих службою безпеки в 1944 р.,
.гала Алла Ліневич (“Галка”). Її, 18-річну, заарештували і завербували у зв’язку з
•їм, що її брат Олексій (40 років) був заступником командира відділу УПА “Кора”,
годом — командиром боївок СБ “Барсук”. Обоє вони з Володимирецького району,
. Великі Цепцевичі. Ближньою подружкою “Галки” була Марія Демідович (“Русал-
а”), яка очолювала зв’язок у Сарненському, Рафалівському і Володимирецькому ра-
онах. “Галка” спершу завербувала брата, агента “Бурака” (чи був це Олексій Ліне-
чіч, чи, швидше за все, її молодший брат, як і його ім’я — невідомо.— Р. А.). Далі
Галці” доручають убити її подругу Марію, що вона й робить. Тобто йде по колу
зади вниз. Керував нею безпосередньо міністр Рясний. Але через провал іншого
-гента “Галка” попала під загрозу викриття і її відкликали. Кара з боку СБ впала на
».іексія, якого допитали і жорстоко вбили. Вбили також її маму і тітку, їхні трупи
7>ло виставлено на огляд як членів сім’ї зрадників. Всю власність знищили або за-
брали.760 Події відбувалися в жовтні—грудні 1944 р. Тут доводиться говорити про
бір ну відповідальність родини за вчинок одного з її членів. Такі речі не були пооди-
-окими і в Прибалтиці. Які причини цього? Думаю, що досвід такої збірної відпові-
тальності вчинився ще у “перших совітів”, згодом — у німецьких окупантів і знову ж
аки у “других совітів”, які хоч і не винищували по війні всю родину підпільника, але
висилали її з України на Схід, а у певних випадках арештовували на деякий час. Збір-
-а відповідальність у радянської влади торкалося цілих народів або значних частин.
Коли говоримо про жорстокості, зазначимо, що в той і трохи пізніший час не бра-
у вало й зверхності катів над своїми жертвами. Моєму поколінню і старшим відомо
~ро фотографування гітлерівських вояків поруч із розстріляними, повішеними пар-
тизанами, заложниками. Так чинили енкаведисти, зокрема в м. Надвірній. Звозили
повстанців в НКГБ, кидали на подвір’я. “І також їх фотографували. Попідпирали по-
лід стіни голих і давали їм у руки автомати. І так фотографували”761. В архівах колиш-
-ього СРСР надивився я таких фотографій.
Допит — це чи не завершення всього циклу контррозвідувальної діяльності. Аген-
турна робота і розвідка стояли на її початках. Мережу агентів СБ творили як за тери-
торіальною, так і об’єкговою ознакою. Перша переважала. В основі мережі — інфор-
матори в первинних кущах у населених пунктах або на об’єктах, в організаціях.
На рівні районної референтури було 3—4 резиденти. Для зв’язків з агентурою і для
75х Єфименко Валерій. Тактика і методи роботи працівників спеціального підрозділу ОУН(б) // 3 архівів
ЗУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ,- 2000,- №2/4,- С. 504-514, С. 510-511.
759 Там само.- С. 512.
760 ВигсГ ЗеЦгеу. "Ліс Еагіу Соїб \Уаг іп іЬе Зоуісі ХУезі ІІкгаіпс, 1944-1948 - ТЬс рита! оГ Соїб \Уаг ЗіисЬіеі.-
оіитс 2 - питЬсг І,- (Запиагу 2000,- Р. 143-144. Використовую електронну версію розділу - копію, надану
-зтором.
761 Дем'ян Григорій. Цит. твір.- С. 35 - Зі слів Марії Гуменюк (с. Пнів Надвірнянського району Івано-
^ранківської області)
318
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
передачі зібраних відомостей широко використовували “мертві пункти” зв’язку з аген-
тами. Завдання агентів контррозвідувальної спрямованості полягало у вивченні вс -
рожої агентури в ОУН і УПА, контроль за виконанням наказів керівництва, догляд
мораллю і побутом членів ОУН. 762 Виявлених ворожих агентів судили, нерідко віша-
ли привселюдно і залишали на шибениці763 (1944—1945 рр.).
Здобута в процесі розвідувальних оперативних і слідчих заходів інформація ста-
ранно систематизувалась, укладалася до адмінкартотеки. Зокрема, про ворогів виз-
вольної революційної боротьби українського народу в УРСР, про “всі злочини, зроб-
лені супроти українського народу органами поліції, совєтської адміністрації та явни-
ми вислужниками ворога”. Картотека складена з розділів: І. Виявлена агентура про-
тивника. II. Підозрені у співробітництві з противником. III. Радянські правоохорони
органи. IV. Радянська адміністрація. V. Особи, які зізналися радянським органам ;•
причетності до ОУН або підпілля.764 * За ці документи особисто відповідав референ*
СБ. Чимало з них ще, мабуть, зберігаються у металевих ящиках, банках десь у криїв-
ках, лісах. Зібрана таким чином інформація була досить обширною, як свідчать знайде-
ні при загиблих есбітах документи. Так, при захопленні в червні 1945 р. двох членів
ЦП ОУН братів Дужих (разом з іншими особами) було вилучено списки всіх керівшп
партійних і радянських працівників Львова, наукових працівників, частини прорадян-
ськи налаштованих студентів. Списки зібрано і складено відповідними ланками СБ.
Агентуру служби з числа рядових членів організації (ОУН чи УПА) не слід буде
наставляти на її керівних працівників, яким були підлеглі ті агенти. Це робилося не
лише з міркувань малоймовірності успіху в таких справах, але й тому, що “це все
зменшувало довір’я, яке є основою підпільної організації*”766. Для збору інформаш
або інформаційної роботи вимоги до агентів були простішими: це були люди, які з дові-
рою ставились до націоналістів і, з іншого боку, вважалися лояльними до влади. При
загрозах підпіллю широка мережа таких інформаторів скорочувалась до мінімуму.
Оперативний склад вербували з ідейних людей, які користувалися беззастереж-
ною підтримкою підпілля. В певних умовах (сприятливих для підпілля) до оператив-
ної агентури залучали й інших осіб. 767 Відбувалось і виховання завербованих агентів
СБ мала право на суд зрадників, ворожих агентів. Для покарання члена ОУН по-
трібен був протокол слідства та вирок революційного суду. Останній скликався зверх-
ником, який стояв на два щаблі вище в структурі ОУН. Покарання застосовувались
різні. Кара смертю через повішення — до резидентів, рейдовиків, активних сексотів.
розвідників, агентів-внутрішників. До кари смертю з реабілітацією (смертна кара
проголошувалась, але звинуваченому давалась можливість реабілітувати себе перед
організацією) засуджувались неактивні сексоти, члени ОУН — агенти, що зголоси-
лись про себе. Тяжкою працею карались підпільники і члени ОУН, що жили легаль-
но. 768 * Вже пізніше карати мав право і надзвичайний суд СБ, СБ нацрайону, уповнова-
жені останнього. За твердженням Д. Ведєнєєва і В. Єгорова, наказом по СБ від
10 травня 1944 р. впроваджувалася вже названа вище збірна відповідальність всієї
родини. 764
Покарання здійснювали боївки СБ, які діяли при відповідних референтурах. Це
були найбоєздатніші підвідділи збройного руху, укомплектовані з дібраних і переві-
рених осіб. Вони здійснювали присуд за командою, не знаючи причин знищення тих
чи тих осіб.
Шпигуноманія не оминула ряди СБ. Для цього, втім, були реальні підстави. УПА
була найдієвішою на Волині й Поліссі. Там же діяло і польське підпілля, і радянські
партизани. У відділах УПА було багато неукраїнців, які після відступу німців відчули
763 Веденні* Д.. Єгоров В. Меч і тризуб // 3 архівів... 2000.- №2/4,- С. 490
763 Там само - С. 491.
7М ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 22.- Арк. 112.
764 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 1691,- Арк. 235.
'66 Єфименко Валерій. Тактика і мсіоди работи працівників спеціального підрозділу ОУН(б). С. 515.
76’ Там само - С. 509.
768 ДА СБУ,- Спр. 372,- Т. 19,- Арк. 256.
7М Ведснєєв Д.. Егоров В. Цит. твір,- С. 492.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
319
. -бе у непевному стані. Як я вже писав, в УПА існувала певна недовіра і до колишніх
?.тонених-східняків. Не треба забувати і про постійні взаємопоборювання в середо-
. ’.щі українського руху до і в час війни. Так що підозріння на діяльність радянської
_ ентури були. Як відомо, НКВД і НКГБ теж активно вербували агентів і донощиків
і то волею, чи, як правило, неволею. Враховуючи те, що в УПА були не лише добро-
- зльці, але й мобілізовані, можна зрозуміти й спробувати пояснити розмах тих чис-
: к, які проводила ОУН, насамперед, на тій же Волині. Втім, вельми вірогідно, що до
!\ чисток приклалися ворожі агенти з НКВД, НКГБ, але винні в них і особисті яко-
.-і певних осіб, що керували тими чистками і структурами СБ. 770 За період з 1 січня
? 1 квітня 1945 р. на ПЗУЗ СБ зліквідувало за звинуваченням у співпраці з “совіта-
•і" 889 членів ОУН з 938, що потрапили під слідство. Не минули й самих есбістів:
• іносили смертні вироки навіть за крадіжку речей.771
Такі конфлікти привели до поступового відособлення, 1946 року — реального краю
Здеса” на чолі з “Далеким” (Степан Янішевський). До того часу він з 1944 по 1946 рр.
' в там крайовим референтом СБ, але, хоч знятий з тої посади, наставив на відповід-
функції організаційних провідників, які й йому були підзвітні. 772 Для з’ясування
. лравжнього стану речей в цей терен було направлено “Модеста” (псевдо, яке носив
зстянтин Цмоць, обласний референт Дрогобиччини 1941—1943 рр.). З його розслі-
. вання в терені “Одеса” випливало, що край обсаджений агентурою НКВД, НКГБ.
. і його слідством (документ не вказує, чи застосовувалися заходи фізичного впливу),
- ентами виявились командири “Петро”, “Стальний” (курінний ВО “Заграва”, 1943—
45 рр.) та майже увесь почот останнього, “Кузьма”, “Орест” — окружний провід-
- /к і окружний військовик ОУН. “Модест” вказував, що “Кузьма” мав безпосередні
з язки з начальником Рівненського обласного НКГБ генерал-майором Трубніковим.773
~ е знаю, наскільки це відповідає дійсності, документів, щоб зробити обгрунтований
існовок, в мене замало. Виглядає, що це все-таки перебільшення. З іншого боку,
Далекий” таки недооцінив небезпеку ворожих агентів у своєму терені й чисток не
?овів. На його думку, агентура, про яку йдеться, є наслідком неправильних слідств.774
1 .н наказав “Модесту” забиратися з терену, вважаючи дії з очищення кадрів підпіліля
УПА “ліквідаційною комісією” організацій. Аргументи “Далекого” — (Янішевсь-
’то) були такі: “1. Агентура, коли і є, то дуже слаба. 2. Не всі завербовані працюють.
Коли і є агентура, то вгорі, бо їм залежить на ліквідації організації”775. Думаю, що
Далекий” представляв іншу крайність — нехтування небезпеки роботи ворожих до-
- ?щиків і агентів.
Доля самого С. Янішевського непевна. Судячи з повідомлення ОУН від 25 серпня,
його було засуджено до кари смерті без права реабілітації”776. В той час він був за-
-рештований і давав свідчення слідчим з МГБ УРСР.777
Зрозуміло, що структури СБ і насамперед боївки займались не лише контррозвід-
ок) й агентурною роботою та карали винних. Вони брали щонайактивнішу участь у
ткненнях з ЧА, військами НКВД, спецбоївками і спецгрупами НКВД і НКГБ.
В. Єфименко вважає, що СБ програвала в оперативній роботі з агентами, бо мож-
ивості агентурного проникнення до ворожого середовища приділялась недостатня
вага. А при проведенні оперативних ігор покладались, в основному, на “Грача” —
еревербованого агента противника. 778 Думаю, що цей автор правий у визначенні вад
акої діяльності СБ, але він не зовсім об’єктивний і послідовний, коли вказує на
770 У даному випадку говорять про, тс що Д. Клячківський (“Охрім”) віддав наказ про ліквідацію східня-
з з оточення командира Олекси: Орла, Жука, Нечая та інших - Десять буремних літ- С. 368.
771 Ведєнєєв Д., Єгоров В. Цит. твір.- С. 493.
772 Десять буремних літ- С. 366.
773 Там само.- С. 370.
774 Там само,- С. 373.
775 Там само - С. 377.
776 Ведєнєєв Д., Єгоров В. Меч і тризуб // 3 архівів... 2000 - №2/4.- С. 493. На жаль, мені цей том в архіві
5У не видали.
777 Матеріали з допитів С. Янішевського я тримав у руках в архіві СБУ, але вони були у відповідному томі
лт, як і деякі інші протоколи допитів, - тобто автор до них доступу не мав.
77* Єфименко В. Тактика і методи роботи працівників спеціального підрозділу ОУН(б).- С. 513.
320
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНІЙ"'
причини цього. За службами НКВД і НКГБ стояла держава і військова сила. СБ
опору в організації в українському русі, її можливості були обмежені умовами підпі.
Чи мала СБ агентів у ворожому середовищі? Мала, але ніхто не знає, скільк
яких. СБ мала своїх людей і в НКВД, і в НКГБ, певно на районному рівні. Та-
НКВД Меденицького району Дрогобицької області у грудні 1945 р. працювала .
рійка” — інформатор референта СБ того ж району.779 У грудні 1944 р. було викр.
інформаторів СБ в Костопільському районі Рівненської області, серед них і машин
тка в райкомі партії.780
З книги ж нинішніх працівників СБУ Д. Ведєнєєва і С. Шевченка відомо, що Б
дан Козак (“Смок”) вів досить непогану оперативну гру з НКГБ УРСР, яке засл-
йому влітку 1945 р. агентів, які мали йти аж до ЦП ОУН. Ті агенти представлю
нібито “Східний провід ОУН”. “Смок” сфабрикував документи про довіру цьі
Проводу. Одна з агентів, надіслана в підпілля і перевербована — Людмила Фоя, дь
відвідувала своїх недавніх кураторів на вул. Короленка, 33, передала дезінформан
ні матеріали. “Смоку”, який був тоді крайовим референтом СБ на ПЗУЗ, вдале,
приспавши пильність НКГБ, заманити для особистого знайомства з Києва цього Г
цімто представника “Східного проводу”, насправді працівника республіканська
НКГБ “Тараса”. Потрапивши до “Смока”, Тарас спочатку все заперечував, але пот
викритий Л. Фоєю, дав докладні свідчення.781
Боєць винищувального батальйону Черешкевич (Цуманський район, Волинсь .
область) був завербований боївкою СБ “Розбишаки” в червні 1945 р. Він отри\-._
завдання вбити командира винищувального батальйону, яке і виконав.782
Можна зробити висновок з наказу “Роберта” (мабуть, крайовий провідник Кг:
патського краю.— Р. А.), що СБ мала інформаторів або агентів і у внутрішніх вни
ках НКВД, і серед обласного керівництва 783 (кінець 1946 р.).
Напруга у стосунках референтур СБ з населенням поступово спадала, одверта
дозріливість зникала. З часом було заборонено збірну відповідальність та інші жор.
токі покарання. Інструкція ГК УПА у травні 1945 р. вказувала: “Проводити мас.
знищення сексотів, але не поширювати вину на членів їхніх сімей. Можна конфіск
вати або зруйнувати їхню власність”784. Рецидиви, можливо, траплялись, але їх в (, _
твердо поборювали. В “Інструкції по оргроботі на 1950 р.”, написаній, вочевидь
1949 р., так чинити заборонялось. Вказувалось тоді ж, що всі випадки мордувань
таких родин, в т. ч. польських, учителів— це провокація. Карати слід індивідуал-
но. 785 Збірна відповідальність, яка була неминуча в період масових зіткнень рух\
більшовиками, в умовах повоєнного часу приводила до відчудження руху, особлиз
СБ, від населення, множила ворогів з покривджених родичів. Індивідуальна відпоь -
дальність, як випливає з директиви міністра держбезпеки УРСР Савченка до начал -
ників місцевих управлінь МГБ від 15 червня 1948 р., була особливо дієвою в рука
СБ до тих повстанців, хто після захоплення їх емведистами чи військами почин^:-
співпрацювати з радянською владою, тобто з тими ж МВД чи МГБ. 786 Тактику збір-
ної відповідальності перебрали на себе псевдобоївки, складені з працівників МВД
МГБ та колишніх упівців, захоплених у полон, тих, що вийшли з повинною. І засто-
совували її так широко, що й тепер багато злочинів, вчинених псевдобоївками СБ чі
оперативними групами МГБ, приписують УПА.
Ніхто не взявся виявити чи підрахувати, що вчинили ці “герої”. М. Арсенич (“Ми-
хайло”) незадовго до своєї загибелі писав Р. Шухевичу про необхідність збереженню
людей в організації, що означало і зміни в діях СБ.787
779 ДАЛО,- Ф. П-5001.- Оп. 7,- Спр. 218.- Арк. 22.
7,0 ДАРО- Ф. 400,- Оп. 1,- Спр. ЗІ,-Арк. 60
781 Ведєнєєв Д., Шевченко С. Цит. твір,- С. 188-189.
"8: Десять буремних літ / Упор В Сергійчук - С. 487.
781 Там само- С. 548. Йшлося про військові гарнізони в селах краю з військ НКВД і гвардійські частини Ч А
784 ВигВх ^Дгеу - Цит. твір.
785 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372,- Т. 19,- Арк. 255.
786 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 5465,- Арк. 301 303.
781 ГВАРФ- Ф. 38960,- Оп. 1. - Д. 66,- Л. 307.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
321
Про діяльність СБ в 1947—1948 рр. певне уявлення можна отримати з робочого зоши-
та Дрогобицького окружного референта СБ “Іордана”, які опубліковано. Є всі підстави
-важати, що “Іордан” — це Роман Лівий, крайовий референт СБ Карпатського краю.
З найважливіших справ, зроблених його референтурою за 1947 р., “Іордан” відмі-
ле наступне: виявилося, що керівник Дрогобицького районного проводу ОУН “Су-
ий”—агент-внутрішник, був ліквідований, “Тиміш” —теж агент-внутрішник, справа
ого не закінчена, він утік. 788 Підозрювалися в причетності до агентурної роботи ре-
: ерент пропаганди Стрийського надрайонного проводу ОУН “Береза”, референт про-
паганди Боринського районного проводу “Модест”. Вбито Петра— попереднього
кружного референта СБ.789
Протягом року було проведено три десятиденні семінари референтур СБ, в яких
'ради участь 46 осіб. Це означало, що працівники СБ отримували нові теоретичні
чання й узагальнювали практику, вчилися конкретної роботи в ході тих же семіна-
ів: вели допити, розслідування, виявляли агентів.
Які справи виконували в 1948 р.? Інформацію з цього приводу “Іордан” подав
..одо всіх своїх 4 нацрайонів. Зверталась увага на найменші підозрілі випадки з жит-
•я члена організації або там, де була порушена конспірація — і це пройшло без втрат,
- 5о на негідну поведінку тих чи тих членів ОУН.
Так, підозру викликав у “Іордана” Коваленко — провідник Дрогобицького район-
ого проводу ОУН. Бо хоч його сім’я й була репресована, сам він під час зими перебу-
вав у Дрогобичі, ходив до кінотеатру, їздив поїздом, автомобілем, харчі доставляв у
А бач, був там під час облави, коли майже всіх забирали. 790 “Войко” — провідник
стринського районного проводу ОУН — викликав підозру “Іордана” своїм немо-
-альним поводженням: зґвалтував дружину господаря, не живе з жінкою через дівчи-
.. яку усунено від роботи в ОУН, не прийняв він і присягу.791 Підозрілими здались і
. стрічі “Модеста” (районного референта пропаганди) з директором школи — аген-
зм-священиком. Виникали в “Іордана” запитання по справі “Голоти”, районного го-
. юдарчого, жінка якого втекла з Сибіру, а він тричі відлучався від групи.792
Викривав “Іордан” і тих працівників СБ, яких завербували більшовики. Таким
і '.явився і “Кучерявий” — технічний референт (завербований ще 1945 року у Льво-
. ). “Кучерявого” було розкрито під час вишкілького семінару.793
Чималий обсяг робіт планував собі “Іордан” і на поточний момент. Список їх мав
5 назв. З них видно, що він прагнув підвищити як свій фаховий, так і загальноосвіт-
- їй рівень. Зокрема, прагнув з’ясувати, як проходила перевірка кадрів у 1945—1946 рр.,
к це відбувалось. Прагнув відпрацювати окремі бойові операції боївок СБ з німець-
ими і більшовицькими окупантами, цікавився будовою радянської (більшовицької)
-дміністрації. З того ж документа дізнаємося про потребу скласти докладний список
рацівників СБ 1944—1948 рр. і причини того (названі). Треба було з’ясувати наяв-
-ість агентури серед працівників СБ і подати випадки мародерства, пияцтва, гвалтів-
- лцтва. 794 Тобто ці явища в СБ були, але з ними боролись і нещадно.
Робочий зошит “Іордана” подає нам і реальні втрати окружної референтури СБ в
047—1948 рр.
1. Окружних референтів — 2.
2. Окружних субреферентів — 2.
3. Надрайонних референтів — 4.
4. Районних референтів — 19.
5. Районних субреферентів — 7.
6. Кущових інформаторів — 20.
7. Комендантів боївок СБ — 14.
88 В. Єфименко стверджує, що йдеться тут про “Тимоша” - керівника Закарпатського окружного проводу ОУН.
789 Єфименко В. Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН(б).- С. 449.
790 Там само- С. 451.
791 Там само - С. 452.
792 Там само.
793 Там само - С. 453.
794 Там само - С. 454.
322 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИ/
8. Бойовиків СБ— 116.
9. Друкарок — 1.795
Із цих цифр можна судити ще раз про недовгий вік підпільника. За два роки пг_
тично оновилось керівництво референтур СБ по районах, коменданти боївок. \
більшовиків була спрямована на середній і вищий рівень керівників СБ. За два р
загинуло два окружних референти Дрогобицького округу ОУН. Всього втрати ст_
вили 178 осіб.
Втрати були значні, адже саме на цьому рівні зосереджувався основний тягар р- '
ти СБ. Від 22 січня 1948 р. працівникам служби безпеки ОУН постановою УГВР
6 червня 1948 р. уведено старшинські й підстаршинські ступені, аналогічні ступе .
відзнаки в УПА. 796 Тим самим визнано військовий характер цієї структури визволь
го руху. 10 листопада того ж року загинув керівник СБ Я. Дякон (“Мирон”). Після ;
смерті керівництво службою безпеки здійснювалось уже на крайовому рівні.
4.10. Масове вивезення населення —
підрив ґрунту руху
Для того, щоб зламати сили визвольного руху, не маючи зм
переселити в Сибір, на північ Росії, в Середню Азію увесь український народ, рал
ська влада вдалася до виселення родин учасників визвольного руху. Воно почало.
1944 р. На початку 1945 р. здійснювалась реєстрація населення, про яку вже говс:
лося, сім’ям учасників руху вручали розписки, що, коли їхні родичі не з’являть<
повинною, ці сім’ї будуть відселені з місць свого проживання. Було прийнято й ?
повідні постанови урядових структур СРСР і УРСР.
У 1944 р. було виселено 9 724 сім’ї, або 11 762 члени родин учасників підпілля
УПА. Наступного року виселили 7 393 сім’ї, але то було значно більше людеі. -
17 947 осіб.797
Виселення особливо інтенсивно відбулось на початку 1945 р., зокрема з 10 сі
по 15 лютого. В Рівненській області тоді було виселено 507 сімей. Але влада, осос
во НКВД області (начальник — Трубніков) вказували, що вони мають ще резерви
виселення, бо підписок було відібрано тоді від 9 000 сімей.798
В іншій частині України — Станіславській області, в Яблунівському районі —
переджувальні розписки про з’яву членів сімей з УПА вручено було 93 сім’ям. Баг_
сімей від цієї реєстрації-попередження тоді ухилились: в с. Стопчатов -
50 сімей, в с. Нижньому Березові — 90, в с. Ковалівці — 8, в с. Бані Березові —
40 сімей, в с. Середньому Березові— 138, в самому райцентрі Яблуневі— _
в с. Лючі— 40, а разом— 438 сімей. Але до 20 лютого 1945 р. було виселе-
19 сімей, хоч ще на 1 січня в районі підготували до виселення 47.799 Втім, зміцнів:,
й отримавши підтримку військ, районне НКВД на 20 липня того ж року вислало в -.
105 сімей.
Вище партійне кервіництво зобов’язувало місцеву владу виселяти не лише рол
ни безпосередніх учасників руху, але й так званих бандпосібників. Про це йшлося
уже згаданій Постанові ЦК КП(б)У від 10 січня 1945 р. До таких бандпосібнш
зараховували “кулаків”. Була видана спеціальна вказівка з ЦК, щоб НКВД і НКГ.
склали списки куркулів як антирадянських елементів, до яких вони, на думку вла.і
належали. На думку Д. Коротченка, секретаря ЦК КП(б)У, яку він висловив на нарс_
в Дрогобичі 17 травня 1945 р., “треба починати з них — і не тому, що він (курку.-.,
зв’язаний з бандитами, а тому, що він є кулак”. Коротченко рекомендував узяти такі
795 Гам само.- С. 450.
796 Літопис УПА,- Т. 9.- С. 383.
797 Білас Іван. Цит. твір. - Кн. 1. - С. 189.
798 ДАРО. - Ф. 400,- Оп. 1.- Спр. 51.- Арк. 49.
799 ДА ІФО,- Ф. 38-П.- Оп. 1.- Спр. 21.- Арк. 1 -2.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
323
.елі на збори і застерегти, що, коли знову буде якась акція, про яку вони, “кулаки”,
: попередили, не запобігли їй, тоді їх виселятимуть до Сибіру. І, коли такі банди
^являються, тоді цих куркулів треба арештовувати і висилати. Логіка Д. Коротчен-
_ тотожна логіці Глібовського вовка: “кулак, може, не був зв’язаний з даними про-
зами, але був зв’язаний з тим, що уже пройшов, або з тим, що ще буде.800
Загроза виселення змушувала родини переходити на нелегальне становище чи
уосто тікати з малої батьківщини. Так, у Горохівському районі учасники УПА і під-
•_тля змушені були тікати (Волинська область).801 Через загрозу вивезення на неле-
-іьне становище на середину 1945 р. перейшло 630 сімей у тому ж таки Яблунівсь-
му районі Станіславської області.802
Виселені сім’ї тримали певний час у райцентрах, у спеціальних таборах, а згодом
-правляли на Схід. Перебування там людей було не найкращим з умов побуту і пси-
тогічного стану. Щоб підняти настрій населення, місцеві структури підпілля, зо-
т-ема на Стрийщині, намагалися запевнити засобами “шептанної пропаганди”, що
- селення таки не відбудеться, в справу втрутилося США. Певним часом таким чут-
.ім сприяло те, що частину сімей, які не були ще офіційно затверджені в Москві,
. тільки підготовлені до виселення, було на певний час відпущено додому. Та 17—
‘ грудня 1945 р. виселеними виявились не лише ці, а й багато інших сімей.803
Чи дали виселення 1944—1945 рр. ті наслідки, на які сподівалася влада, тобто
’ипинення руху? Влада переконувала себе, що так. С. Олексенко, секретар Дрого-
цького обкому компартії, повідомив М. Хрущову, що в Дрогобицькому районі на
_-угий день після виселення сімей з’явилося з повинною 12 бандитів. 804 За даними
-чальника НКВД Рівненської області Трубнікова, після виселення сімей в Косто-
- льському й Острожицькому районах явка з повинною з підпілля зросла. Помітив-
_ це, і в цій області запровадили свої міні-концтабори для тих, кого виселяли, не
. жидаючи вагонів. Унаслідок цього різко зросла явка з повинною, і половину сімей
?ді доводилось повертати додому з тих міні-концтаборів (не з Сибіру).805
На думку того ж таки С. Олексенка, виселення сімей — це “средство скорейшей
квидации бандитизма” (засіб найшвидшої ліквідації бандитизму). І на початку січ-
; наступного року для цього йому потрібно було всього 150 вагонів.806 Ось так —
50 вагонів — і справа вирішена. Але то була ілюзія, хоч вона мала під собою грунт.
5 ісєлєння родин, звичайно, дуже зачіпало вояків УПА і членів підпілля. Але піді-
"=ати його тими вивезеннями, що влада робила в 1944—1945 рр., вона не могла: рух
-к чи інакше підтримувала більшість населення, існував острах — і небезпідстав-
ні — провокацій НКВД, існувала дисципліна організації, а ще більше — переко-
-ння учасників руху і та ж система залякування з боку імперської влади, яка викли-
-іа продовження опору.
Тому місцева влада продовжувала виселення й апелювала щодо підтримки в цьо-
;• до обласної влади, а та в свою чергу — до республіканської, і там її знаходили,
г.окуса до виселення і можливість її реалізації з’являлась у влади в період виборів
_і час масового прочісування цілих округ, коли були задіяні гарнізони військ НКВД
поборювання визвольного руху. Так, у період безпосередньої підготовки до вибо-
з 1946 р. з 25 січня по 5 лютого виселили 51 сім’ю.807
Голова Президії ВР УРСР М. Гречуха і секретар Тернопільського обкому КП(б)У
Компанець запропонували тоді М. Хрущову виселити не багато й не мало, а відразу
села — за підтримку УПА. Більшу частину населення сіл Буряківки і Слобідки То-
: .тенського району і с. Саранчуків Бережанського району пропонувалось розселити
400 ДАЛО,- Ф. П-5001 - Оп. 6,- Спр. 27,- Арк. 1-26.
801 Десять буремних літ- С. 250.
802 ДА ІФО.- Ф. 38-П. - Оп. 1.- Спр. 27.- Арк. 11 зв.
**” Десять буремних літ,- С. 391.
804 Там само.- С. 390.
805 ДАРО.- Ф. 400.- Оп. 1,- Спр. 51.- Арк. 50.
806 Десять буремних літ- С. 392.
807 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 2963.- Арк. 50. З повинною тоді з’явилось: повстанців - 68,
снів ОУН - 2, дезертирів і тих, хто ухилялися від служби в Червоній армії,- 32.
$24 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
на відстані близько 100 км. Іншу частину — розселити по області на відстані 150—
180 км. 808 У даному випадку так і було зроблено. На місці залишились нечисленн
нейтральні й посібники іншої влади — радянської.
22 лютого 1946 р. директива НКВД УРСР №8/66 намітила попередні заходи щодс
здійснення таких переселень у межах областей. Особливо гаряче прагнули цього упра-
вління НКВД Тернопільської, Дрогобицької областей, відповідні обкоми партії, як
надсилали подання до ВР УРСР. Причому, в Дрогобицькій області на березень 1946 р
планувалося відселити повністю все населення сіл: Лісовичі, Рудники, Стрельбич;
Довге, Дев’ятники, Орів — 9 078 осіб. 809 810 Секретар Дрогобицького обкому С. Олек-
сенко в доповідній М. Хрущову у вересні 1946 р. вбачав у виселенні найперший засіс
поборювання революційно-визвольного руху. На його думку, виселення сімей роди-
чів бандитів і виявлених членів ОУН деморалізувало як бандитів, так і нестійкий
елемент на селі (переклад з російської — мій). Тому він просив підтримки Хрущова
щоб вивезти основну масу цих самих родичів у IV кварталі 1946 і в І квартал
1947 рр.8,0 Наступним засобом боротьби Олексенко вважав “посилення фізичної бо-
ротьби”, на 3-му місці — велику політичну роботу серед населення. Ці заклики, я?
відомо, були почуті окупаційною владою. В 1946 р. із західних областей України де-
портували 6 650 осіб.811
Не менш рішуче, ніж Олексенко, був налаштований перший секретар Станіславе ь-
кого обкому Слонь. На нараді секретарів обкомів і начальників МГБ західних областе;
УРСР 23 квітня 1947 р. він заявив: хто не з’явився з повинною до вказаного терміну —
“семьи репрессировать как изменников Родиньї. Вьіслать семьи осужденньїх как ЛМИ
Отдельньїе населенньїе пунктьі, где много бандитов и пособников,— вьіселять”.812 813
У 1947 р. з України було виселено найбільше за всі роки — 26 612 сімей, або 76 98^
осіб. Виселення відбувалось відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 ве-
ресня 1947 р. Днів за десять до депортації підпілля знало про неї.8,3 Тому частина уча-
сників визвольного руху, які проживали легально, змогли перейти в підпілля.
Дані, для прикладу, з одного В.- Борковського району Тернопільської області свід-
чать, що цією депортацією влада діяла на випередження, не маючи перед собою від-
повідної прямої загрози. В цьому районі за 1947 р. було вбито 9 вояків УПА
9 взято в полон, заарештовано 51 підпільника (якщо всі з них справді були з підпіл-
лям пов’язані). Виселено ж було 95 сімей.814 Цифри явно не збігаються з загрозою від
руху в цьому районі. Можливо, влада боялась того, що жоден із вояків УПА там н;
з’явився з повинною.
Хто здійснював депортацію? Оперативний склад МГБ і МВД, війська, винищх -
вальні батальйони і місцевий партійний радянський актив. Так, у Чернівецькій обла-
сті 19 жовтня 1947 р. для виселення (в один день в усіх областях заходу України) 61с
сімей— 1 635 осіб— було задіяно 2 211 осіб. З них 381 були оперативники МГБ
МВД, військо — 630 осіб, бійці винищувальних загонів — 600 і місцевих активістів
при більших чи менших посадах — 600.815 Виходило, що тих, хто виселяв, було в 1.5
рази більше, ніж тих, кого виселяли, хоч чоловіків серед останніх було менше п’ятої
частини, а решта (порівну) — жінки й діти до 15 літ. Вельми примітна до умонаст-
рою і почувань автора записки про цей здійснений злочин фраза: “Вместо намечен-
ньіх по плану резерва 600 семей бьіло поднято и виселено 616 семей”816.
З депортованих до 70% становили сім’ї вже засуджених цією владою. Соціальний
склад тих, кого депортували, красномовно заперечує класовий характер боротьби б
тодішньому українському селі і стверджує її на користь всенародної, бо виселене
808 Там само. - Арк. 22.
809 Десять буремних літ,- С. 472.
810 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук - С. 520.
811 Білас Іван. Цит. твір,- Кн. 1,- С. 189.
812 Десять буремних літ.- С. 577.
813 Судоплатов Павеч. Тайная жизнь генерала Судоплатова.- Москва, 1998 - Кн. 2.- С. 431.
814 Державний архів Тернопільської області (ДАТО).- Ф. 1.- Оп. 1,- Спр. 133 - Арк. 63.
815 Десять буремних літ,- С. 601.
8,6 Там само,- С. 601.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
325
ло 304 сім’ї середняків, 1 255 сімей бідняків, тоді як на куркулів (у радянському
зумінні) припадало лише 49 сімей.817
Певний результат виселень — з’ява нових колгоспів у тій же Чернівецькій області.
Облік депортованих вели місцеві мережі ОУН, почасти ці дані приступні для су-
-сників, з іменами, прізвищами людей.818
Наступного 1948 р. було вивезено 2 623 родини — 8 224 особи. В цьому і наступ-
му році це почасти приводило до того, що сім’ї учасників руху мусили переходити
_ нелегальне становище.819
Наступна велика депортація сімей родичів учасників збройного підпілля відбула-
• в 1949 р. Було виселено 6 489 сімей — 23 671 особа.820
Виселення проводились у відповідь на дії підпілля і виглядали швидше як акт
мсти радянської влади.
Після вбивства 5 березня того ж року бригадира колгоспу М. Гулка (с. Уцишків
-аснянського району Львівської області) влада оформляла на виселення 18 сімей,
березня було роззброєно групу охорони громадського порядку і вбито дільничного
^вноваженого МВД Завадського й агента-заготівельника Глов’яка (с. Кущів Пусто-
ті вського району тої ж області). У відповідь на це затверджено на виселення
- особи — 8 сімей.821 Так само влада діяла і надалі в 1949 р., прагнучи, окрім іншо-
виселенням зламати нехіть селян до колгоспів.
В останні роки — 1949,1950 — окупаційна влада намагалася заручитись підтрим-
з населення у депортаційних акціях. У блокованому за вбивство другого секретаря
зострілищанського райкому КП(б)У Львівської області селі Старих Стрілищах
гелі зібрались на велелюдних зборах з неохотою, мляво проголосували за висе-
-ня 14 сімей. Але висгупали лише керівники, не рядові колгоспники. 822 В даному
адку місцеві жителі самі ставали заручниками свого рішення. Більшовики хотіли
бити їх відповідальними за нього, зробити співучасниками злочину.
В ці останні два роки власті утримували депортованих на 9 збірних пунктах в усіх
' астях. Виходило так, що там вони мусили жити чи не місяцями, що приводило до
. трих та інфекційних хвороб. 823 Зігнавши людей з рідних місць, більшовицька бюро-
* _тія не дуже-то поспішала належно оформити свої дії навіть згідно з радянським
- «нодавством.
Ті, кого виселяли, лише з 1951 року дістали офіційний дозвіл на те, щоб забрати з
'ою частину майна і продуктів. Грабіж і розкрадання майна й худоби, що залиша-
були звичайним явищем. Всього за планом з 1944 по 1952 рр. виселено 201 тис.
5 824 Окупаційна влада тоталітарної держави поставила населення України, як,
:штою, й інших частин імперії перед збірною відповідальністю. Вона мала в цьому
: довоєнний досвід. У Західній Україні раніше влада діяла так з 1939 по 1941 рр.
-аступником і попередником у новому терорі був гітлерівський окупаційний ре-
і. який теж проводив щодо українців політику збірної відповідальності. Тільки
ер ця влада видавала себе за “визволителів” від тих попередників.
4.11. Боротьба триває: 1947—1949рр.
Вирізняємо цей час як тривалий останній період, протягом якого
~зтьба ще велась і в рамках УПА, коли збройні сили руху зберігли більш-менш
у структуру, коли існувало єдине керівництво і його розпорядження хоч і повіль-
але доходили до місцевих організацій.
’ Там само
' Щодо тої ж Чернівецької області див. цитовану попередню книгу.
ДАІФО,- Ф. 21-п,- Оп. І,- Спр. 89 - Арк. І.
Білас Іван. Цит. твір - Кн. 1.- С. 189.
Десять буремних літ,- С. 708,709.
Там само - С. 778.
Там само. С. 782.
' Шаповал Ю. Політичний терор в Україні в 20-50-ті роки XX століття Н День.- 2001.- 1 вересня.
326
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
З 1947 року рух переходив до оборони. Велика кількість людей змушена була йти
в підпілля в буквальному розумінні цього слова — різко збільшилось число викопа-
них криївок і схронів. А це в свою чергу позбавляло збройні формування свободи
пересування, втрачались бази стаціонування і можливість поповнювати припаси в
селах, ускладнювалися зв’язок і розвідка, загострилась проблема безпеки учасників
бойових відділів і боївок. Будування схронів забирало багато часу і зусиль. Побут \
схронах був важкий фізично і психологічно.
Цей період руху відмітний і тим, що обидві сторони поволі переходять від вели-
ких бойових дій одна проти одної до витонченіших методів поборювання визвольно-
го революційного руху імперською радянською владою — переважно агентурою за
підтримки військових підрозділів МГБ. Зі свого боку, рух приділяв основну уваг\
недопущенню радянізації села й ліквідації колгоспів, ідеологічним змінам у змісті
освіти. Це робилось як через значну пропагандистську роботу, так і шляхом індивіду-
ального терору проти представників радянської влади, особливо її каральних орга-
нів. Тому розглянемо послідовно збройні й політичні акції підпілля, протидію насе-
лення творенню колгоспів, пропаганду й агітацію.
Військово-політичні акції визвольного руху
На початок 1947 р. збройний рух був поважною силою в західних
областях України. За даними МГБ збройне підпілля нараховувало 1 558 осіб., у т. ч
113 керівних працівників Проводів, 219 підпільних осередків ОУН. 825 На 23 квітня
того ж року міністр МГБ УРСР Савченко говорив уже про 221 групу і більше ніж
1 700 підпільників.826
По окремих областях маємо такі дані: Станіславська (на квітень) — 521 особа в
підпіллі і 450 в УПА, у Волинській області тоді ж було близько 400 підпільників
і вояків УПА. 827 Всього в УПА тоді перебувало, за даними МВД, 4 456 бійців.
930 бойових одиниць.828
У зв’язку з підготовкою виборів до ВР УРСР у села і райцентри Західної України
знову увійшли війська Радянської армії і МВД. Противник став зримішим.
Наведу приклади дій УПА в першій половині 1947 р.
9 січня в с. Стрільбичах Самбірського району Дрогобицької області боївка ОУН
визволила групу заарештованих юнаків і дівчат, яких везли до райцентру.829
6 лютого в с. Новочині Богородчанського району Станіславської області підвідділ
УПА знищив виборчу дільницю, і то був не поодинокий випадок на час виборів.830
З березня в с. Журавеньках Букачівського району Станіславської області вбито
завідуючого організаційним відділом райкому компартії Мартинюка й інструктора
того ж райкому Бахматського.
23 березня в с. Станіславчику Бродівського району під час проведення наради в
сільраді упівці обстріляли приміщення. Було вбито завідуючого відділом райком}
компартії Явірського, інстуктора того ж райкому Демченка, завідуючого школою Рах-
мана і одного місцевого жителя.831
28 березня в с. Соколові Луцького району Волинської області підпільники знищи-
ли в сільраді документи й телефонний апарат.832
8 квітня в с. Тростянці Коропецького району Тернопільської області повстанці
розбили колгосп.
825 Білас Іван. Репресивно-каральна система в Україні. 1947-1953 рр.- Кн. 1.- С. 282.
826 Десять буремних літ - С. 575.
827 Там само.— С. 576-580.
828 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946 1956 рр.).- К.. 1999,- С. 41.
829 Літопис УПА,- Т. 9,- С. 430-431.
830 Там само - С. 432.
831 Десять буремних літ, - С. 570-571.
832 Літопис У НА,- Т. 10.- С. 144.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
327
д квітня в с. Кулаківцях Заліщицького району був убитий заступник голови райви-
-кому Олійник; в сусідньому районі вбито завідуючого військовим відділом райко-
компартії Григор’єва і його шофера.833
6 травня в Бережанах (та ж область) помер від важкого поранення заступник голо-
міськради.834
18 квітня біля с. Шибилина Бережанського району 60 осіб з МГБ наскочили на
-івку 6-х підпільників. Зав’язався бій. Підпільники, витративши всі набої, застре-
іись останніми кулями.835 В тій же області в с. Бодаках Вишнівецького району
овстанці зіткнулися з групою МВД з 50 осіб. У ході нерівного бою 5 емведистів
вбито та троє поранено. Оточені переважаючими силами ворога зі співом “Ще
. вмерла Україна!” та окликом “Слава Україні!” повстанці погинули.836
11 травня підвідділ УПА під командою старшого булавного “Тараска” скарав смер-
трьох найактивніших комсомольців с. Шуміячого Турківського району Дрогоби-
чі області, іншим комсомольцям дали пересторогу.
У нерівному бою 11 травня в с. Свершківцях (район Товсте, Тернопілля) загинули
мені емведистами два підпільники. Те ж сталось і з трьома підпільниками в ході
о в с. В. Вінниках, район Вел. Дедерчани, коли вони були заскочені в криївці в хаті
.• емведистами.837
23 травня на Сенювських хуторах, район Стара Вижівка, сталась перестрілка між
зстанцями й бійцями винищувального батальйону.838
29 травня така перестрілка з емведистами мала місце на Соснівських хуторах
-я Золотники, Тернопілля).839
У перших числах червня 1947 р. в с. Бересько (р-н Затурці, Волинська обл.) пов-
-нцями ліквідовано уповноваженого із заготівлі, а в с. Холопечі — емведиста, що
анізовував “истребительньїй батальон”. У тій же області, в с. Верхові Камінь-Ка-
_ рського району, 7 червня підпільна боївка зробила засідку на озброєних бандитів з
гожої адміністрації. В результаті вбито фінагента і голову сільради.840
16 червня на полі в с. Шумлянах Підгаєцького району Тернопільської області ем-
; листи наскочили на схрони трьох підпільників. Оточені ворогом — пострілялись.841
19 червня — сутичка між УПА й групами МВД у лісі біля хуторів Переспи й Ко-
'опів Степанського району Рівненської області.
28 червня на Осташовських полях — Зборівський район — сутички між емгебіс-
. їй і підпільниками.842
Збройне підпілля завдавало і відчутніших ударів ворогові. 2 березня 1947 р. в
Покропивні Козівського району Тернопільської області група підпільників з 20 осіб
_е.іа бій з емгебістами під командою начальника МГБ Порфір’євим. Його було вби-
а з ним ще одного рядового і чотирьох важко поранено.843
26 березня в результаті обстрілу трьома повстанцями групи оперативних праців-
кїв МГБ і МВД убито начальника Жаб’ївського РВ МГБ майора Беляєва й операти-
вка Булмака. Командира винищувального загону Зозулю ті, що стріляли, забрали в
. 444 ЗО квітня був убитий начальник Яремчанського відділу МГБ (знову Станіслав-
—’.на) майор Кравєц, 13 травня — начальник Вижницького райвідділу МГБ (Черні-
;цька обл.) капітан Кірілов.845
ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 4975,- Арк. 55.
'!4 Там само,- Арк. 7.
4,5 Літопис УПА,- Т. 10,- С. 145.
"ь Там само.- С. 146.
*” Там само - С. 147.
Там само - С. 149.
'19 Там само. С. 150.
40 Там само.- С. 151
'4| Там само.
'42 Там само.
'4‘ Там само.- Т. 9. Тоді з боку УПА лише 1 вояк (“Сивий”) був важко поранений, він дострілявся, інших
•лт не було.
444 Десять буремних літ.- С 570.
'4' Шанковський Л. Історія українського війська.- С. 178.
$28 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Ці бойові дії були досить типові для збройного підпілля. Тільки за період з 1 січня
по 2 березня 1947 р. окупаційна влада втратила 355 осіб: солдатів, партійно-радянсь-
кого активу. Всього тоді було вбито 966 вояків УПА і підпільників, у полон потрапи-
ло 478 чоловік і значно менше прийшло з повинною — 281 особа. Активність про-
явів підпілля знизилась у всіх областях у цей період в 1,5—3 рази, і тільки в Черніве-
цькій області зросла в 5 разів. 846 Але це було падіння в порівнянні, мабуть, з початкох*
1946 р., оскільки протягом першого кварталу 1947 р. рівень активності збройного
підпілля зріс удвічі порівняно з останнім кварталом минулого року.847 Про це свід-
чать дані центрального московського архіву. Почасти цей підйом можна пояснити
передачею справи боротьби з ОУН і УІІА від МВД до МГБ. Т. Строкач як керівник
першої структури і розробник нових підходів до боротьби з визвольним рухом запе-
речував цю перадачу справ до іншого відомства, але безуспішно. З іншого боку, цеі.
підйом свідчить про те, що перегрупування сил активізувало підпілля.
УПА й ОУН діяло і в Закарпатті. Влітку 1947 р. крайовий Провід ОУН почав ство-
рення нового окружного Проводу, який теж складався з галичан. Керівником було
призначено колишнього провідника Вигодського районного проводу ОУН Булевара
Ного заступником став Кумпанович. У червні вже відомо про дії цього Проводу.848
Булевар у червні 1947 р. спрямував у цей край розвідувально-пропагандистськх
чоту Віщого, яка обійшла Волівський, Свалявський, Іршавський і Хустський округи
Повстанці відділу “Журавлі” знищили в с. Лисичевому телефонну станцію та роз-
зброїли двох її працівників. Діяли в області й окремі націоналістичні організації.84
Діяла УПА почасти й на теренах Житомирської, Кам’янець-Подільської, Київсь-
кої, Чернігівської областей і на Берестейщині, де збройним підпіллям було виконане
кілька десятків акцій. За даними Л. Шанковського, в Житомирській області проведе-
но в цей час 16 операцій, у Кам’янець-Подільській — 4 операції, в Чернігівській — і
За даними того ж автора, бої і зіткнення УПА носили оборонний характер: приблиз-
но дві третини акцій — це оборона від груп МГБ чи МВД, наступальні акції проти
цих структур становили менше десятої частини всіх боїв. Інші зіткнення — індивіду-
альні замахи на представників влади, саботаж, антиколгоспні акції.850 3 тих даних
цікавим є те, що вперше втрати радянської сторони, подані нею ж, наближаються до
таких поданих ворожих втрат з боку УПА (355 і 373). Та все ж із цих чисел видно, що
втрати підпілля були значно більші, чи не вдвічі — за даними, щоправда, джерел і
КП(б)У
Але й це число втрат ще на переломі 1946—1947 років дуже тривожило керівни-
ків руху. М. Арсенич у своєму листі (чи не останньому) до Р. Шухевича писав.
“В окремих дрібних сутичках гине велике число рядового складу і низового керівни-
цтва організації, так що ми незабаром відчуємо неприємний брак цих кадрів, якщо і
далі триватиме такий стан. Нічого не зуміє зробити купка збережених керівників,
якщо не буде вистачати ідейних та інтелігентних виконавців”851. Причину такого ста-
ну речей М. Арсенич бачив у тому, що “низи” організації не було переведено на кон-
спіративну боротьбу, вони повільно пристосовуються до противника, що наступає.
Втім, у цей час керівництво руху, хоч і повільніше, ніж окупаційна влада, могло по-
слати в низові організації вказівки щодо зміни тактики дій. Зрозуміло, що в операти-
вності, як і в централізації сил, влада мала більше можливостей, які дедалі зростали
Маємо дані про склад УПА й ОУН на підставі аналізу засуджених в 1946 р. За рік
підйому руху і після арештів 1946 р. цей склад, думаю, не змінився. Так от, серед
засуджених було 40% чоловіків і 60% жінок, хоч в ОУН було, за тими ж даними,
лише 8% жінок. Цифри хоч і досить умовні, зважаючи на методи й цілі арештів МГБ.
але відображають тенденцію зрослої участі жінок у русі, рівноправне чи й рівне пред-
** ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 4964,- Арк. 75.
847 ВипЬ ^(/геу- Цит. твір - Р. ПО.
м* Вегеш Микола - Цит. твір,- С. 89.
1,49 Гай само.- С. 20.
850 Шанковський Л. Історія українського війська.- С. 176.
»'* ГВАРФ,- Ф. 38960. Оп. 1,- Д. 66 - Л. 307
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
329
.тавництво в ньому поряд з чоловіками. З 780 членів ОУН, засуджених у Дрогобиць-
кій області (а всі дані саме по ній, інших немає), близько 100 осіб — молодь до
25 років. Із тих 416 молодих людей, яких було засуджено, куркулів влада виявила
28 осіб, середняків— 150, 130 вважала бідняками.852 Цифри ще раз підтверджують
агальнонародний, селянський характер руху.
Щоб добитись ефективності впливів ОУН і УПА й уникнути втрат, керівництво
'уху після обговорення й аналізу проблеми (див. вище лист М. Арсенича) продовжи-
ло реорганізацію. 30 травня 1947 р. було видано інструкцію, яка повністю зрівнюва-
а членів ОУН і вояків УПА в підпіллі. Саме з того часу обидві структури стали
затися збройним підпіллям, більшість вояків УПА, які не були до того членами ОУН,
.тали ними. Та головне командування УПА не було розформоване. 853 Треба вважати,
абуть, що воно збереглось насамперед з метою бути готовим розгорнути знову повс-
анську армію, коли для цього наспіють умови.
Як в окремих середовищах підпілля, так і в структурах МГБ щодо власного май-
' -тнього — я маю на увазі низові осередки — панували тоді різні настрої. В цитова-
_?му документі до керівництва чи то округу, чи обласного Проводу Станіславщини з
"чумацького чи Снятинського районів йшлося про складні умови підпілля. Невідо-
ій автор писав, що “населення дивиться на підпільників як на засуджених до смер-
“ Співчуває нам, але не вірить у наші успіхи й свою долю пов’язувати з нами не
-жає Більшість населення, особливо особи старшого віку, хотіли б жити в таких
1 ювах як зараз, але щоб тільки їх ніхто не зачіпав і не турбував”854. Власне, така
* става цілком звична для більшості населення, як свідчили документи, які я вже
- ітував, ще з часів Другої світової війни, зберігається вона і в сучасній Україні. Ма-
ть, вона стосується нормального стану й інших народів. Що ж до конкретного лис-
. — він відображав реальні важкі умови зимівлі 1946—1947 рр.
З іншого боку, з листа секретаря Яблунівського райкому КП(б)У до секретаря об-
му в Станіслав, дізнаємося: “ У відповідь на всі відомі бандпрояви в районі ніяких
'сальних заходів не вчинено, начальника райвідділу МГБ немає, оперсклад молодий,
. здатний вести боротьбу з бандитизмом, в райвідділі МГБ існує паніка, розгубле-
гть. Становище в районі важке, низовий сільський актив припинив свою роботу,
гральний стан в районного активу дуже важкий, нас б’ють, а заходи вжити ми є
гзсилі”855. Цей лист, датований 30 травня 1947 р„ показує, що в багатьох районах
:цева влада відчувала себе аж ніяк не переможцем над національно-визвольним
- ХОМ.
У середині червня 1947 р. відбувається засідання ГВШ УПА. Помежи інших пи-
_нь, пов’язаних із ситуацією переходу до стану збройного підпілля руху, головне
тання того зібрання — наслідки майбутньої світової війни для воюючої України,
.човні військово-політичні завдання УПА й ОУН полягали б в охороні етнографіч-
_ х кордонів України. Слід також було опанувати політичну ситуацію на СУЗ і набу-
сприятливого для ОУН і УПА статусу-кво на всій території України до приходу
_ -досаксів. Якщо б останні запропонували роззброїти УПА, то треба було б поголи-
ся на те, щоб здати не більше 10% зброї, іншу частину сховати. На випадок виходу
• країну в цей час окупантів — цивільних чи й озброєних, щоб оволодіти нею, треба
о організовувати збройний опір такому нашестю. 856 Маю сказати, що надії на нову
:ну між СРСР і США — Великобританією у провідників українського руху швидко
'танули, принаймні щодо помочі у визволенні України. З цього приводу дуже пока-
за стаття П. Полтави “Підготовка Третьої світової війни та завдання українського
_?оду”, 857 про яку я вже писав у попередній книзі (“Розумом і серцем”). В цілому
-.}джуючи імперіалізм і війни, П. Полтава вказував, що такий мир, який був по
' Десять буремних літ,- С. 578.
Бедрій Анатолій. ОУН і УПА.- Нью-Йорк, Лондон, Мюнхен і Торонто, 1983.- С. 38-41.
' ЦДАГОУ- Ф. 1- Оп. 23. - Спр. 4974,- Арк. 93. Зворотний переклад з російської - мій.
ДАІФ,- Ф. 38-п - Оп. 1,- Спр. 44.- Арк. 18.
' Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 44-55.
’ Літопис УПА,- Т. 10,- С. 354-376.
330 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Другій світовій війні, не може бути тривалим, бо він не справедливий для пригнобле-
них, поневолених народів. Війна, що насувається, нестиме певні жертви, але разом
тим і надії для українців. Втім, англо-американці на території колишньої Росії хочуть
змінити суспільно-політичний і соціально-економічний лад, але не сприяти націо-
нальному визволенню, — вважав П. Полтава.858 Ця війна, — стверджував він, — на-
стільки здатна здійснити національні й соціальні прагнення підрадянських народів
наскільки вони в ході війни зможуть добитися цього власними силами.
До 1948 р. включно надії на блок західних демократій і поневолених народів схіл-
ної Європи й Азії в писаннях підпілля ще існували. Далі вони зникають, думаю, що г
тверезіших осіб, того ж таки П. Полтави, сподівання на американську чи англійську
серйозну поміч випарувалися ще раніше. Ситуація у світі відроджувала ці надії ра
по раз, але швидше вже просто як усвідомлені надії, і не більше.
ЦК КП(б)У вело перед в організації боротьби проти визвольного руху. Протяго\'
року ЦК і Політбюро прийняли кілька постанов з цього приводу, виступаючи і я і
підсумковий аналітичний центр — по-сучасному — і як керівник тої боротьби. Поста-
нова ЦК КП(б)У від 5 квітня 1947 р. “Про посилення боротьби з залишками бань
українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР” навіть передбачав
ліквідацію збройного підпілля за 1,5—2 місяці. 859 Головним засобом цього назива-
лась “агентурно-осведомительная работа”. 860 Тоді ж було встановлено подекаднії і
звіт міністра МГБ і перших секретарів Заходу України про хід поборювання руху.
У наступній постанові ЦК КП(б)У від 20 червня 1947 р. зверталась увага, що >
Львівській, Чернівецькій, Станіславській областях парторганізації проявляють непри-
пустиму несміливість (“робость”) і нерішучість у викритті “контрреволюційної фа-
шистської сутності буржуазно-націоналістичної ідеології та її проявів в галузі істор:
й літератури”861. Речення не має змісту, але повне ненависті до українства на рівь
високої влади. Що це просто наше відчуття чи здогад, можна збагнути, поглянувши -
документи компартійного рівня, які ці постанови виконував. Так от, у постанові Чорт-
ківського райкому КП(б)У (Тернопільська область) так і говориться, що факти зло-
чинства, здійсненого бандитами проти радянсько-партійного активу і місцевих жите-
лів, недостатньо використовуються в пропаганді “для воспитания ненависти населе-
ння к бандитам и их пособникам”.862
На виконання постанови від 20 червня, яка стосувалась політичного і господарсь-
кого життя західних областей республіки, було створено комісію Політбюро ЦК
Корнійчуком на чолі і членами — Мельниковим, Савченком, Стоянцевим.863
Комісія наділялась широкими повноваженнями і діяла як виконавчо-розпорядчиї
орган. Політбюро ЦК тепер чекало від спецорганів не лише статистики, а й політич-
ного аналізу та оцінки “бандпроявів”. Дещо пізніше було вказано на те, що централь-
ні газети “Правда Украиньї” і “Радянська Україна”, а також українські журнали не
публікують бойових критичних статтей з історії України, спрямованих проти бур-
жуазних націоналістів та їхніх посібників.864
Боротьбу з визвольним рухом, ОУН і УПА ЦК КП(б)У прагнула поставити у кон-
текст поборювання справді українського національного, як свідчить зміст і дух дано-
го документа — протоколу засідання Політбюро ЦК від 9 серпня 1947 р.
Наступна постанова ЦК КП(б)У від 17 серпня 1947 р. по суті повторює всі попере-
дні зі словами “укріпити”, “зобов’язати”. Головна увага — на ліквідацію керівництва
революційного руху. Кожну активність “бандитів” вказувалося розглядати як надзви-
чайну подію. Рекомендувалося з таких місць виселяти куркулів і бандпосібників.865
858 Русначенко Анатолій. Розумом і серцем - С. 80.
859 ЦДАГОУ. Ф. 1,- Оп. 16. Спр. 32.- Арк. 26
860 Там само,- Арк. 27.
861 Там само - Арк. 52. Переклад з російської - мій.
862 ДАТО.-Ф. 75,- Оп І.-Спр. 31.-Арк. 111.
863 ЦДАГОУ - Ф. 1,- Оп. 16,- Спр. 32,- Арк. 308.
Там само.- Арк. 311. Переклад з російської - мій.
865 Там само.- Арк. 326-327.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
331
Згідно з постановою Політбюро ЦК від 12 серпня 1947 р. для аналізу й вивчення
бандпроявів” у західних областях УРСР було вислано групу з 3 осіб: Савченко —
керівник групи, Стоянцев і Віктор Дроздов, генерал-майор, заступник Савченка і на-
чальник управління 2-Н МГБ республіки, яке займалось боротьбою зі збройним під-
піллям. Останній міг бути замінений на Леоніда Пастельняка, заступника Дроздо-
ва. 866 Такого роду кроки свідчили, що у “верхах” тої влади на швидку перемогу, на
відміну од рапортів начальству, не сподівались.
Характер збройного протистояння в другій половині 1947 р. особливо не змінив-
ся. Виділялися в них: збройні сутички між пошуковими групами МВД або МГБ і під-
пільниками, теракти проти представників місцевої влади і зрадників, знищення кол-
оспного майна та організаторів колгоспів. Такий характер протистояння був неза-
мінний чи не до початку 1950-х.
Так, 2 липня біля с. Подусова Перемишлянського району Львівської області ста-
лася сутичка між повстанцями і “емведівською” бандою. В той же час у Станомирсь-
<их лісах інша група підпільників звела бій з загоном МВД, що проводив облаву.867
Подібно ж у Замшанському лісі в районі Старої Вижівки (Волинська область) повстанці
’али сутичку з загоном МВД.868
25 липня в с. Золотій Свободі Бережанського району Тернопільської області під-
пільники скарали на смерть члена компартії— голову сільради — “за невідповідну
оведінку з населенням”. 26 липня той самий присуд дістали 2 члени компартії в
. Вівсі того ж району з тим же формулюванням.869
18 серпня біля с. Печенева (район Новий Яришів, Львівська область) ЗО енкаведи-
. тів наскочили на схрон двох підпільників. Зав’язалась перестрілка, оточені підпіль-
.іки застрелились.870
8 серпня о 15.30 підвідділ під командуванням командира “Тараска” зробив засідку
зд с. Ліниною Великою. В засідку під вогонь попало авто і перекинулося. Всі кину-
ісь тікати, лише двоє відстрілювались, але їх швидко знищили. Бій тривав не біль-
ше 5 хв. Засідка була за 100 м від хат озброєних лісорубів, тому підвідділ швидко
дійшов. Серед убитих виявився і секретар Стрілківського райкому партії (Дрогоби-
ча обл.) П. Дудко та інші партійні працівники.871 Всього було вбито 6 осіб і 4 пора-
ено. Відділ втрат не мав. З приводу цієї засідки і втрат влади ЦК ЦП(б)У прийняв
-віть спеціальну постанову 25 серпня того ж року.872 Постанова ЦК вийшла й у зв’язку
. бивством кількох комсомольців в с. Трендовичах Краснянського району Львівсь-
і області, яке сталось 9 серпня.87? Те ж 3 і 4 вересня спіткало одного і двох комуні-
. 'їв в м. Яворові тієї ж області.874
29 вересня в с. Замулинцях Коломийського району повстанці спалили колгосп і
ззброїли одного “стрибка”. 875 Так само був спалений колгосп у с. Струтині Ниж-
чому (район Рожнятів, Станіславська область) 23 вересня. 4 жовтня був спалений
лгосп, що тільки-но організовувався в с. Кошелеві Куликівського району Львівсь-
. області.876 13 жовтня спалено міст вузькоколійки в Перегінському районі Станіс-
-вської області 877.
4 листопада в с. Тяпчому Болехівського району тієї ж області сталась перестрілка
між підпільниками й енкаведистами.878 25 грудня поблизу с. Медвежої (район Дуб-
ни Дрогобицької області) енкаведисти натрапили на підпільну друкарню. Між
Талі само- Арк. 351 -352.
Літопис УПА,- Т. 10.- С. 153.
"" Там само - С. 154.
" Там само.- С. 156.
Там само - С 160.
•' Літопис УПА.-Т. 18,- С. 167.
' ЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 16,- Спр. 32,- Арк. 339-341.
' Там само - Арк. 342-343.
4 Літопис УПА.-Т. 10.- С. 163.
Там само.- С. 167.
' Там само - С. 167, 169.
Там само. С. 170.
' Там само,- С. 173.
332
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
підпільниками, які її обслуговували, і значними силами ворога відбувся бій. Підпіль-
ники загинули. 879 Всього, за даними штабу внутрішніх військ, у 1947 р. повстан_
провели 1 603 операції.880
Листівки проти виборів до місцевих рад УРСР підпілля зуміло поширити навіть
Києві. Одну з таких листівок “Українські громадяни!” було знято зі стіни Володими:
ського собору. Автори звертались до громадян: “Про які ж вибори та “ради” ми може
мо думати, коли Україна не є суверенною державою, а звичайною колонією моско?
ської імперії — СССР? Пощо ті жалюгідні “ради”, ті свого роду вертепи, коли, згідь
з горезвісною “сталінською конституцією”, формально за партією, а фактично за р -
періалістичною бандою з ЦК ВКП(б) забезпечено керівництво цілим СРСР, коли вс
владу в більшовицькій тюрмі народів захопило “всевладне” НКВД і НКГБ?”881
У цьому ж році не припинялися спроби рейдових боївок УПА діяти поза Збруче
Такі боївки було виявлено в селах Садки-Строївці і Макарівській Буді, на хуторі Фег
ми, в с. Катеринівці Каменського району Кіровоградської області. Ці боївки займа-
лись пропагандою й агітацією, вилучали зброю в активу і гроші з колгоспних ка.
з колгоспів брали і продовольство.
У червні—липні 1947 р. в лісах Баришівського району (Житомирщина) було лі- -
відовано групу “Деркача”, який діяв там ще з 1944 р. У Васильківському районі Киї? -
щини теж було викрито підпільну організацію ОУН, створену “Марком”. Виявлег.
4 укриття і 6 конспіративних квартир. Група мала зброю, літературу 882.
49 антирадянських виступів нарахувала влада в тому ж році в Закарпатській обд_-
сті. Здійснені вони були як загонами УПА з сусідніх областей, так і місцевими наш.
налістичними організаціями в Ужгородському окрузі, на Воловеччині, Волівші -
ні,Тячівщині, Свалявщині, Хустщині й Рахівщині 883.
Відомо, що Закарпаття, як і Буковина, були менше охоплені збройною боротьбо.-.
Щодо першого краю — поважну роль у цьому зіграла поразка державності Карпат-
ської України, віддаленість від загальноукраїнських справ. На Буковині розмах р\х
був набагато ширший і глибший, ніж на Закарпатті, але дещо менший, як у Галичин
Причини такого явища пояснював у листі до свого зверхника окружний провідні
ОУН Буковини “Сталь” (Василь Савчак). На його думку, більшовики зосередили т\
сили на повстанцях, підтягнувши їх з 5 бессарабських районів області на власне б- -
ковинські райони. Позначився і прикордонний характер області з надміром війсь:-
Менше в краї було і революційних кадрів, широкою була агентурна мережа ворог _
Агентура в цьому році стала найгрізнішим знаряддям МГБ проти визвольного руху, —
писав “Сталь”. Остання причина — в краї менша політична активність населення
Воно хоч і схвалює нашу боротьбу, але дуже обережне.884
“Сталь”(В. Савчак) зазначав певну зверхність галичан щодо буковинських кадрі?
у недавньому минулому, водночас визнаючи потребу в них. Свої кадри окр\-
у 1946 році сформував з легальних молодих осіб. 885 Скаржився В. Савчак і на те, ш.
тільки в деяких бессарабських районах намічається рух ОУН.
У 1947 р. (ЗО травня) УГВР прийняла постанову про іе, щоб поширити надання
нагород і відзнак УПА “на всіх учасників українського революційного підпілля —
членів ОУН та безпартійних українських патріотів” і на всіх цивільних осіб, які від-
значились у визвольній боротьбі 886. Постанова підкреслювала таким чином загаль-
нонародний характер боротьби, що велася тоді. УГВР постановила також уважати
день 14 жовтня 1942 року днем постання УПА і відзначати його як свято. 887 Того а
879 Там само- С. 184.
880 ГВАРФ - Ф. 38659,- Оп. 1,- Д. 357,- Л. 14.
1,81 Десять буремних літ.- С. 620-621.
887 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 42.
883 Вегеш Микоіа. Цит. твір,- С. 91.
884 ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 14,- Арк. 21.
885 Там само - Арк. 16.
8X6 Бюро інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР).- Випуск 1.- Квітень 1948.-Рукопис-
ний фонд бібліотеки їм. В. Стсфаника у Львові.- С. 1.
887 Там само - С. 2.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
333
-оку прийнято постанову УГВР про нагородження учасників визвольного руху, які
- дзначилися в боротьбі. "Святочний наказ головного командира УПА” генерала Т. Чу-
принки з’явився 14 жовтня 1947 р. В ньому Головний командир виклав коротку істо-
* ю з’яви і розвитку УПА за 5 років. Успіхи, яких добилась УПА, — зазначав Т. Чуп-
* інка, — досягалися в умовах, які дотепер не знала історія людства.888
Т. Чупринці (Р. Шухевичу) 25 вересня того ж року довелося виступити з заявою
д Головного командування УПА. Заява з’явилась у відповідь на суперечки в середо-
’щі української політичної еміграції. Ці суперечки точились навколо того, хто пред-
тавлятиме в світі Україну, український рух. Закордонні частини ОУН (34 ОУН) на
мі з С. Бандерою відкидали намагання інших сил із середовища УНР, ОУН(м) захо-
(ти лідерство в русі, резонно зауважуючи, що, крім ОУН, УПА і УГВР, ніхто не веде
' лротьби в Україні, не очолює її. До того ж серед частини тих політичних сил на
. міграції існував скептицизм щодо доцільності збройної боротьби та її жертв, а пізні-
— відмова вірити, що така боротьба в Україні справді ведеться. Вістки про незго-
. в еміграції Р. Шухевич (Т. Чупринка) отримував, що й привело до виходу вищезга-
і-иої “Заяви”. В ній він стверджував: УПА постала з бойових груп ОУН, керованих
Бандерою (реально на той час — іншою людиною.— Р. А). УПА висунула плат-
: .рму всеукраїнської боротьби, з якої і постала УГВР. З того часу УПА “підпорядко-
мься лише УГВР і визнає її за єдине своє представництво й керівництво. Від липня
-44 р. УГВР на українських землях безпосередньо керує УПА і в політичній, і в
’ганізаційно-персональній площині. Виступати від імені УПА за кордоном уповно-
-лене лише Закордонне Представництво Української Головної Визвольної Ради”,—
_ сав Т. Чупринка. УПА понадпартійна. Але, водночас, зрозумілий той величезний
•лад у цю армію, який зробила ОУН, керована С. Бандерою,— члени ОУН станов-
-гь понад 50% усього складу УПА 889. Тією заявою Р. Шухевич дав ясно зрозуміти,
_ •> представляти Україну можуть тільки ті сили, які ведуть у ній боротьбу, мають у
і опертя на маси. Бо УГВР очолював той же Р. Шухевич, і керівники УПА й ОУН
- я були членами тої Ради.
Боротьба триває, підпілля несе великі втрати. Загинули член ЦП ОУН(СД) М. Ар-
;чич, Осип Безпалько (“Остап”, “Андрій”, “Задорожний”)— крайовий провідник
• Н Подільського краю, відбиваючись в криївці від спецгрупи МВД, Мирослав
- вк — референт СБ в тому ж краї і знову ж таки — в бою. Так само загинули Я. Ста-
* х — провідник ОУН у Закерзонні, Володимир Якубович (“Бондаренко”, “Стрийсь-
й”) — командир подільської групи “Лисоня”, майор. З 10 по 20 червня 1947 р. лише
- території Козівського району Тернопільської області було виявлено і знищено 5
чвників Чортківського, Бережанського окружних проводів, включно з “Яром” і
: хма його референтами СБ. Кадри в цих округах довелося заміщати підпільниками
Станіславщини. 890 В кінці червня загинув Тернопільський окружний провідник
Лах” (Ярослав Бабій), член КП “Поділля”, референт СБ “Єфрем”, оргреферент окру-
-ого Проводу “Супрун” (Петро Сила).891 В той же самий час загинула контролер
-її зв’язку Карпати—Волинь—Київ ЦП ОУН — “Береза”.892
У листопаді знову було виявлено і знищено Тернопільський окружний провід, який
зплював 17 районів півночі області. З 7 членів КП “Поділля” залишились
соби.893
Особливо багато втрат підпілля зазнало в листопаді—грудні 1947 р., коли бої УПА,
'гойного підпілля з МГБ почастішали. За другу половину року підпілля втратило, за
.ганськими джерелами, 421 учасника, втрати окупантів сягнули 190 осіб.894
" Там само - С. 3.
Там само.- С. 5-6.
- ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23- Спр. 4975.- Арк. 85.
Там само - Арк. 90.
' Там само.- Арк. 107
Там само,- Арк. 157.
4 Там само.- Спр. 4964,- Арк. 195. - Л. Шанковський подає в уже цитованій монографії так: вбитих
-овиків - 475, власні втрати - 177 осіб у другій половині 1947 р - Див. С. 178.
334
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Втрати і перспективи боротьби були, зрозуміло, предметом обговорення в керів-
ництві руху. Відомо про них зі спогадів М. Савчин. Обговорення відбувалися в схр^ -
ні головного осередку пропаганди ОУН у Карпатах в кінці 1947 р. за участі П. Полта-
ви, О. Дяківа-Горнового, Василя Галаси (“Орлана”). Ставилися й питання альтерна-
тив збройному підпіллю. Та, врешті, сходились на тому, що треба продовжувати зброї -
ну боротьбу і підпілля. 895 Просто в умовах тодішнього СРСР вести іншу політичн;
опозиційну діяльність було неможливо. Останнє твердження П. Полтава пізніше ос -
грунтує в одній зі своїх робіт.
Основним засобом поборення визвольного руху з лютого 1947 р. ставало МГБ .
своєю агентурою за підтримки військ. Комуністична партія направляла в ту струклл -
ру все нові й нові кадри. Так, за Постановою ЦК КП(б)У від 22 травня 1947 р
47 досвідчених працівників, дібраних до 15 червня, мали бути направлені управлін-
ням кадрів ЦК (Єпішев) і МГБ республіки (Савченко), обкомами партії в західні об-
ласті як начальники міських і районних відділів МГБ. До того ж часу з випускники
Харківської міжкрайової школи МГБ СРСР мали відібрати 161 особу для оператив-
ної роботи в тих же західних областях. Ще 160 оперативних працівників спрямовува-
лися туди безпосередньо з кадрів МГБ СРСР.896
Вони мали людей, гроші і сили. Підводили агентуру до провідників і командирів
Тільки до “Сталя” (Буковинський окружний Провід) і його Проводу МГБ станом н_
березень 1947 р. не могло підвести свою агентуру, 897 — скаржився міністр Савченкх
До кінця року зосередження емгебістів на Проводах і, особливо, реферантурі СБ зрос -
ло. На Станіславщині було вбито референта СБ Станіславського округу ОУН, заступ-
ника референта КП Івана Семенця (“Яр”, ”Сум”), референта СБ Закарпатського окру* -
ного проводу і члена КП “Захід” “Верлана” (?) “Демона”.898 3 жовтня у Вигодськом
районі був убитий окружний провідник ОУН “Булевар”.899 3 серпня після годинної»
бою загинув крайовий провідник ОУН подільського краю Осип Безпалько (“Остап'
"Андрій”, “Задорожний”).900
МГБ прагнуло вийти на керівників руху, особливо в Галичині. В січні вони вирах} -
вали сліди “Шелеста” (В. Сидора), командира УПА-Захід, але згодом той слід упусти-
ли. Та в травні у Войналовському районі Станіславської області діяла спецгрупа управлін-
ня МГБ тої області, відділ Н-2, якою командував лейтенант Купченко. Група під вигля-
дом боївки СБ 21 травня на хуторі Забігай допитала С. Ящишина і, знаючи про йог.
причетність до УПА, звинуватила його у зв’язках з тим же МГБ. Ящишин їм повірив
розповів про свої зв’язки. Через цей хутір здіснювався зв’язок із ЦП ОУН, КП ОУН-
Захід і з В. Сидором кур’єрами “Шульманом” і “Лукою” через убитого нещодавно “За-
ливатого”.901
21 вересня після запеклого опору потрапила в полон особиста зв’язкова Р. Шухе-
вича— Катерина Зарицька, провідник УЧХ, її катували по тюрмах 5 літ. 902 * ”Оля
(П. Стебельська), зв’язкова ЦП ОУН, загинула, прийнявши отруту під час арешту. **
За допомогою псевдобоївки СБ спецгрупа МГБ вийшла на слід Служби Безпеки КГ
ОУН “Одеса” у Рівненській області.904
21 січня 1948 р. була 30-та роковина Четвертого Універсалу Центральної Ради пре
незалежність України. Водночас, за постановою ЦК КП(б)У, день 25 січня 1948 р
був оголошений днем 30-річчя радянської влади на Україні.
Підпілля вирішує відзначити свято по-своєму. Один з районових провідників ОУН
у Львівській області “Степан” доручив кущовим запалити в усіх населених пунктах \
895 Літопис УПА,- Т. 28 - С. 177-178.
896 Десять буремних літ.- С. 591-593.
897 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 23,- Спр. 4964,- Арк. 70.
898 Там само - Спр. 4974,- Арк. 41, 85.
899 Там само.- Арк 133.
900 Содоль Петро. Цит. твір. С. 65.
901 ЦДАГОУ,- Ф 1,- Оп. 23,- Спр. 4974. Арк. 92.
902 Потім вона отримала 25 років ув’язнення - Літопис УПА.- Т. 23. - С. 64.
90’ Киричук Ю. Цит. твір.- С. 231.
904 За вільну Україну- 3 липня 2001 року.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
335
іидних місцях вогнища, вивісити жовто-блакитні прапори. Населення мало бути по-
інформоване про цей день і не йти до фізичної праці. В церквах мали бути проведені
'огослужіння й упорядковано могили героїв; в ці ж дні мали проводитися збори з
адрами, а серед населення поширюватись багато закликів, лозунгів, листівок. 905 Під-
ілля намагалось утверджувати свою культуру й обрядовість.
З іншого боку, той же “Степан” наказував місцевим підпільникам організувати
'ойкот можливого більшовицького святкування 25 січня. В ніч напередодні треба
'..до провести масову ліквідацію клубів, сільрад (знищувати архіви), молочних пунк-
.3, бібліотек і портретів “вождів” у школах, зрізати телеграфні стовпи, ліквідувати
ізних більшовицьких агентів. 906 Цим же розпорядженням “Степан” застерігав, щоб
е допустити більшовиків до розкопування могил загиблих героїв. Могили ставали
. дмволом. Відновлювати їх, якби більшовики розрили — доручалося з залученням
чнівської молоді. Відомо, що радянська влада, руйнуючи могили, насипані в попе-
едні роки, насипала і відзначала такі ж — солдатів Другої світової війни, емгебістів
гвоїх активістів.
Щодо останніх, то окупаційна влада намагалась залучити якомога більше людей на
. зій бік. Перш за все, такими ставали бійці винищувальних загонів. Вони допомагали
-іаді у всіх реквізиціях, обшуках і облавах, не нехтуючи при цьому прямим грабунком
с.тян. Як зауважував автор звіту з Чернівецької області (1-ий квартал 1948 р): “Всякий
і ержавний грабунок населення, гоніння людей на примусові роботи і вся діяльність
‘льшовицької адміністрації відбувається при допомозі сільських активістів”907. Про
'•кодження тих загонів в Інституті історії АН УРСР писали ще в 1988 р. не так, як
. литься, але писали. Я, за браком часу, щоб не повторюватись, покажу один з випад-
в. як потрапляли в “стрибки”. Іван Куриляк, 1914 р. н., колишній польський солдат,
иом з с. Ісаїва (район Турка) був залучений до підпільної роботи, але практично, як
^жна зрозуміти, її не мав. З підходом ЧА був направлений в УПА, у відділ команди-
з “Козака”, але через тяжкі військові умови втік звідти і переховувався від призову в
- А. Далі Куриляк знову був залучений до підпілля як кущовий господарник. Після
-гінки більшовиків по навколишніх лісах з більшістю таких, як і сам, "хоробрих”,
кущовим “Славком” пішли з повинною в райвідділ МГБ, де, за його словами, їх
* ідо зустріли. Змусили написати статтю з розкаянням до районної газети. Далі на-
-іьник РВ МГБ повернув Куриляку і “Славку” зброю й наказав з усіх зголошених
танізувати “истребительньїй батальон” під командою “Славка” (осінь 1945). їх від-
- етили додому, де вони зразу ж заарештували селян, які допомагали їм у підпіллі.
2 > 8 перших мобілізували ще 20 юнаків 1927 р. н. і спільно з ними доставили зааре-
-тованих до району. Ці “истребители” часто ходили на облави в села Свидник, Лас-
- зки та Тур’є. Поза арештами не минали і грабунків на свою користь. 908 Моральний
•. вклад такого “бійця” очевидний.
Власті намагалися збільшити й число комсомольців у селі. Поволі, але це теж їм
: звалось. Так, у Велико-Глибочицькому районі Тернопільської області на 14 жовтня
-48 р. було ЗО комсомольських організацій — 233 комсомольці, в т. ч. 13 організа-
_ й — 89 осіб — у селах. 909 У Чернівецькій області на той же час такі організації
.чували майже в кожному селі. В районах було по 500 комсомольців. Багато хто з
?лодих людей і не знали, що таке комсомол, але під тиском вони туди записались, —
-значав той же автор звіту з підпілля області. Активність проявляли близько 30%
ленства, інші тільки числяться. Ці активні роблять доноси, допомагають в організа-
_ . колгоспів.910 Повним ходом у тій же області йшло і творення піонерських органі-
_іій. Втім, така швидка радянізація була тільки в цьому краї.
ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 23.- Спр. 5040,- Арк. 90.
Там само - Арк. 91.
4,7 Десять буремних літ / Упор. В. Сергійчук- С. 649.
4)8 Протокол переслуховування Куриляка Івана (Дрогобиччина, квітень 1947 р.).- Рукописний фонд біб-
ски ім. В. Стсфаника.
** ДАТО,- Ф. 1.- Оп. 1,- Спр. 1133.- Арк. 85.
10 Десять буремних літ.- С. 657.
336 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Радянізація — термін не дуже точний. Стосунки населення з владою виглядають
швидше сюрреалістично. Кожна зі сторін жила у своєму світі, але світ влади дикт\ -
вав. Власті накладали на селян великі побори і повинності: лісоповал і лісозаготівля
здавання продуктів, грошей — і все це під загрозою жорстоких покарань у разі неви-
конання. В тій же Чернівецькій області від селянина, що не мав 1 га поля, вимагати
здати ЗО кг м’яса, від однієї корови в господаря треба було здати 200—400 літрл-
молока — у зв’язку з чим кількість корів різко зменшилась, до третини від тієї, пк
була за часів румунської окупації. ”3ате є великий попит на кози, від яких поки що не
вимагають здавати молоко”911, — з гіркою іронією зауважував автор документа.
Високі були поставки і в інших областях. В Кам’янка-Бузькому районі Львівське
області той, хто мав від 2 до 5 га орної землі, здавав 260 літрів молока і 50 кг м’яса .
кожного гектара. Хто мав від 5 до 10 га землі, мусив здавати вже 380 літрів молока
175 кг м’яса з кожного гектара.912 913 До того ж, треба було здавати ще збіжжя, грошовиі
податок. Для того, щоб всі ці поставки здавали вчасно, місцева влада — і не лише ра-
йонна, але й уповноважені міліції, голови сільрад, депутати — лякала жителів арешта-
ми, конфіскацією худоби, висланням до Сибіру. Арешти і конфіскації корів відбува-
лись. Тому “населення, боячись таких конфіскацій, виплачувало податки, як хто міг”4
Село вдавало, що слухається, і в присутності представників райкому партії селян*
говорили потрібні слова. В село Кошмеки Новосільського району Тернопільсько
області приїхав перший секретар райкому Коваленко. Він говорив про підготовку /к
жнив і наказував, щоб не піддавалися нашептам “українсько-німецьких націоналіс-
тів” про нездачу хліба державі, “бо за це будемо карати судовим законом”. Селяни
які виступали вслід за секретарем райкому, говорили про те, що вони нібито роб-
лять, — під сміх і свист.914 Секретар райкому вчив тоді ж селян жнивувати і прагн>Е
ними керувати, хоч не були вони навіть колгоспниками.
Набір для роботи на Донбасі чи в школи фабрично-заводського навчання прово-
дили як облави, з викликами в район. Молодь утікала, крилася, їх ловили. Такий спо-
сіб вербування робочої сили автор з підпілля назвав: “людоловлення на Донбас”. Тіл ви-
на 1 січня 1948 р. втекла звідти 2 561 особа. Ба! 1 до міліції примушували вступати
під примусом (були випадки).
У селах з’являлись і втікачі зі спецпоселень, вивезені з сіл у попередні роки. ї\
розшукували, 1 224 особи тоді ж було заарештовано й повернуто знов на спецпосе-
лення.915
До такої обстановки на селі ще треба додати щоденні труси в хатах у пошуках
повстанців та їхніх криївок, і сучасний читач отримає певне уявлення про життя укра-
їнського населення.
Як ставилось населення в таких умовах до визвольного руху, підпілля? Приступи
мені звіти з районів підпілля свідчать про прихильне в цілому ставлення селян до руху
симпатію до нього. Внаслідок постійного грабування більшовиками населення сильно
зубожіло, але старалося допомогти, хоч і в значно менших розмірах.916 Це — зі звіту з
Радехівщини. В Кам’янці-Бузькій Львівської області ставлення до повстанців було та-
ке ж.917 Відповідно, автори цих та інших звітів відмічають ворожість мас до більшови-
ків, населення хоче їх позбутися, з дня на день очікує змін, на мітинги не йде.918
На диктат імперської влади відповідало збройне підпілля. На початок 1948 р., за
неповними даними, в 7 західних областях України воно нараховувало понад 5 тисяч
осіб. Найчисельнішим підпілля було в Станіславській області — 158 організацій, 648
осіб в ОУН, 26 бойових груп — 345 осіб, 859 осіб діяли окремо. У Львівській області
9,1 Там само- С. 658.
9,2 Район Кам'янка-Бузька. Звіт від 1.7. до 1.10.1948 р.- Рукописний фонд бібліотеки ім. В. Стефаника.- С. 8
913 Там само.
9,4 Десять буремних літ.- С. 641.
9,5 ЦДАГОУ,- Ф. І,- Оп. 23,- Спр. 5040,- Арк. 30.
916 Район Радсхів. Загальний звіт від 1.7. до 31.12.1948 р.- Рукописний фонд бібліотеки ім. В. Стефаника
у Львові - С. 28.
917 Район Кам’янка-Бузька. Звіт за час з 1.7. по 31.12.1948 р- Там само- С. 22.
918 Там само.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
337
-араховувалося 920 осіб. У Дрогобицькій області було 866 підпільників, у Рівненсь-
ій — 839.919
УПА діяла невеличкими групами, переважно з 4—5 осіб, активними були боївки
.роводів ОУН і СБ. Поодинокі відділи УПА існували ще тільки в Карпатах: група
Говерля”, але й ті були скорочені. Сотні цієї групи переважно складалися з 2 чот по
1 рої в кожній. На осінь—зиму 1948 р. були демобілізовані й ці сотні. 920 Демобіліза-
_.я відділів УПА проходила не без певного внутрішнього спротиву низових струк-
~р,921 які звикли діяти усталеними методами. Спротив носив психологічний харак-
ер і був подоланий заходами такого плану, про які вже почасти йшлося: поширення
ггород і відзнак УПА на всіх членів підпілля, зрівняння старшинських відзнак СБ з
'ми, що в УПА, встановлення медалі за боротьбу в особливо важких умовах.
Щодо діючих сотень УПА, то вони нараховували до півсотні осіб. Чимало стріль-
-.3 у них були підстаршинами. Про особовий склад тих сотень якнайменше знали
сцеві райвідділи МГБ, хоч на початок 1948 р. емгебісти вже знали склад Проводів
УН, низових боївок СБ. Так от, в Яблунівському районі Станіславської області дія-
_ сотня УПА, командиром якої був “Білий” — Юрій Долішняк, склад — 35—45 осіб.
_ ? районної боївки СБ входили:
1. “Ярема” — Борис Рошканюк, 1920 р. н., комендант боївки.
2. ”Оресевич” — Дмитро Габорак, 1922 р. н., із с. Текучої.
3. ”Недобитий” — Юрій Габорак, 1921 р. н., із с. Текучої.
4. "Калинка” — Микола Габорак, 1919 р. н., із с. Текучої.
5. "Дубенко” — Дмитро Біланюк, 1924 р. н., із с. Текучої.
6. ”Меч” — Михайло Якубяк, 1925 р. н., із с. Космача.
7. "Горіх” — Михайло Семчук, 1923 р. н., із с. Текучої.
8. Михайло Лисюк, 1918 р. н., звідти ж.
9. Василь Семчич, 1922 р. н., з того ж села.
10. “Граніт” — Микола Черпещук,1920 р. н., із с. Космача.
11. "Лобода” — Микола Гаврищук, з того ж села.
12. ”Ярий” — Михайло Пеник, із с. Лючі.
13. "Дол”.
14. ”Сумний” — Савелій Пеник.
15. ’Тладій” — Дмитро Санітович.922
На території того ж району діяв Космацький районний провід на чолі з Кирилом
тлвульчаком, 1920 р. н. (“Убр”), діяли інші боївки.
Збройні акції руху в 1948 р., як і раніше, були спрямовані проти насаджуваної
_міністрації окупаційної влади, своїх зрадників, активістів, проти колгоспів і уста-
з влади; відбувалися сутички з загонами МГБ.
1 січня 1948 р. в с. Бійниці Демидівського району Рівненської області повстанці
_іили колгосп ім. Хрущова. 923 Чималий бій відбувся 7 січня між групою повстан-
_ і загоном МВД біля хутора Веселої Гори в Підгаєцькому районі Тернопільської
'гасті. Емведисти попросили підмогу й отримали її. Бойові дії перемістилися до
<урдибанівки, вже Бучацького району. Більшовики наступали п’ять разів, але зму-
- ;ні були відходити, хоч і наспіла їм поміч з м. Підгаєць.У висліді бою втрати емве-
гтів — 45 убитих, повстанців — 14.924
У ніч на 26 січня 1948 р. в с. Яворові Косівського району Станіславської області
~о вбито Василину Михальчук, 1930 р. н., яка в тому-таки січні свідчила у військо-
ву трибуналі, з нею було убито її батька й матір, спалено будинки. 925 В даному
гадку вчинено не лише покарання, а, мабуть, і помста, на острах іншим.
‘ Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- К., 1999 - С. 52.
Содоль Петро. Карпатська група УПА “Говерля”.- Літопис УПА.- Т. 18.- С. 7-14, С. 12.
Шанковський Л. Історія українського війська - С. 163.
- ДАІФО.- Ф. 38-п,- Спр. 59.- Арк. 7.
Літопис УПА,- Т. 10.- С. 190.
‘ Там само - С. 192.
ДАІФО.- Ф. 21-п,- Оп. 1.- Спр. 72.- Арк. І
338
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
13 лютого в с. Вислобоку Ново-Яричівського району Львівської області повстане
знищили двох емведистів з прикордонних військ і голову сільради — організатор _
колгоспу, які тероризували населення.926
21 квітня в Озірнянському лісі (Зборівський район Тернопільської області) емвг-
дисти знайшли сховище підпільників. Підпільники відстрілювались і, втративши в.
набої, дострілялися.927
15 квітня в с. Улично Дрогобицького району тієї ж області підпільники знищи.:
приміщення сільради.928
8 травня в с. Мілані убито начальника Велико-Глибочицького райвідділу МВ2
(Тернопільська обл.) капітана П. Желтікова і міліціонера С. Пелишока.929
У червні сталася сутичка між повстанцями й емгебістами та озброєною адмініс -
рацією в с. Пилипах Олександрівських Міньківецького району Кам’янець-Подільсг
кої області. 930 Помічені були боївки УПА на межі Корсунь-Шевченківського й Канів-
ського районів тодішньої Київської області.931
У першій половині 1948 р. відбулося кілька більших сутичок, які нагадували б
попередніх років між УПА і військом. 932 Росли і втрати з боку влади. В другій декад
січня— 51 особа, в третій— 77, а впродовж 1—15 лютого 1948 р. — 140 убиті
і поранених. 933 У другій половині року характер зіткнень сторін не змінився.
28 липня в с. Судчому Зарічненського району Рівненської області група повстав -
ців зробила засідку на працівників адміністрації, що стягали поставки з селян, зн\ -
щаючись із них. Вбито працівника районного суду— кандидата в члени ВКП(б)
агента МГБ, голову сільради відпустили.934
11 вересня в с. Протеспах (р-н Журавно Дрогобицької обл.) повстанці знищи.і
кіноапарат. В кінці вересня була низка сутичок підпілля з МВД у районах Шаць?
Ратно, Камінь-Каширський.935
11 грудня в с. Брязе Болехівського району Станіславської області підпільники зни-
щили вузькоколійну залізницю та спалили дві машини, якими возили дерево, ро_-
зброївши при цьому 4 охоронців.936
Протягом усього 1948 р., заданими Л. Шанковського, збройне підпілля здійсни.^
1 451 акцію, в т. ч. 136 зачіпних боїв і 144 акцій терору. 937 Здійснюючи їх, підпіл.і-
показувало радянській владі, що народ її, владу, не приймає. Акції мали на меті три-
мати в напруженні місцеву і центральну владу. Це не дозволяло більшовикам зрадя-
нізувати українське село, а молоді допомагало уникати ототожнення себе з цією сис-
темою і владою як чужою, накинутою ворожою окупаційною силою. З іншого бок\
деякі з цих акцій мали оборонний характер, не допускали остаточної сваволі влад;
над західноукраїнським селом.
Росли і втрати з боку підпілля. За даними того ж Л. Шанковського — 390 осіб уби-
тими, думаю, що більше. Між тим, почалась “холодна війна’’ й протистояння між СРСР
і західними державами. Почалися розмови про війну, і не лише в підпіллі, але й серед
місцевих радянських активістів. 938 У цих умовах на стіл секретареві Львівського обко-
му КП(б)У І. Грушецькому лягає лист від аноніма “Сови”. Останній стверджував, що
він із близького оточення Р. Шухевича і прагне з власної ініціативи розпочати перего-
вори з радянською владою. Підстава для таких переговорів: війна, що починається між
СРСР і США, може призвести до окупації України. В цих умовах компартія України
926 Літопис УПА.- Т. 10. С. 201.
927 Там само - С. 221.
928 Там само.- С. 228.
929ДАТО - Ф. 1. - Оп. І,- Спр. 1133,- Арк. 69.
9'" Літопис УПА. Т. 10.- С. 234.
9,‘ Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.). - С. 53.
9,2 Шанкоеський Л. Історія українського війська.- С. 179.
9,3 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С 53.
9,4 Літопис УПА,- Т. 10,- С. 251
9" Там само - С. 271
936 Там само.- С .283.
9,7 Шанкоеський Л. Цит. твір.- С. 178, 180.
938 Десять буремних літ. - С. 648.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
339
?гла би стати союзником ОУН у боротьбі проти чужинців. Про капітуляцію ОУН тут
є йдеться. 939 Передумовами переговорів автор листа вважав звільнення дружини і ді-
лї Р. Шухевича з тюрми, отримання на деякий час акцій проти підпілля, затримку
везення населення, звільнення видатніших членів ОУН з тюрми.
Лист було передано М. Хрущову, знову (після Л. Кагановича) секретареві
КП(б)У. Той послав його в МГБ УРСР. Там вирішили піти на переговори. Сценарій
розробляв Іван Шорібалка, полковник, заступник начальника 2-Й відділення. План,
-тверджений у травні 1948 р. генералом С. Савченком, передбачав 2 стадії: перша —
нтакт з Р. Шухевичем і обговорення процедури розмови. На другій стадії, мали від-
' тись переговори за участю члена уряду УРСР. Від імені останнього висувалися б такі
моги: припинити вогонь, скласти зброю, вийти з підпілля й розпустити ОУН. За це
~яд мав би гарантувати підпільникам життя і допомогу в улаштуванні на роботу.940
зйшли й людину, яка могла б вийти на Р. Шухевича. І. Грушецький підготував (попе-
’.лньо переговоривши з Києвом) відповідь Р. Шухевичу. Він підтвердив готовність до
чатку переговорів та амністію членам ОУН, звільнення родини Шухевича. Але пере-
бори не відбулись Точна причина цього невідома. На думку Д. Ведєнєєва і С. Шев-
:чка, цьому завадила позиція Москви, яка не бажала ніяких переговорів і прагнула
.шіити всіх підпільників.941 Ця думка не позбавлена рації. Лист був адресований до
~чду УРСР, а не СРСР, прямо зачіпаючи почуття московських зверхників. З іншого
<у — уряд УРСР про такі переговори без згоди Москви не міг і думати.
Вважаю, що могли відмовитись від тої справи і в Києві, резонно зауважуючи, що
- ультимативні пропозиції про капітуляцію Р. Шухевич і підпілля не підуть. Цілком
жливо, що і в колах керівництва руху ідея переговорів не набула підтримки. Могла
і ги і сукупність факторів “проти”.
За спогадами М. Савчин, у кінці травня 1948 р. відбулась нарада вищих керівни-
; українського руху у Миколаївських лісах, на Львівщині. На ній були присутні
ТІухевич, керівники головного осередку пропаганди ОУН П. Полтава і О. Дяків-
?новий, провідники Львівського і Подільського краю ОУН “Федір” — Зиновій Тер-
__<івець і “Улас”— Василь Бей, ”Орлан”— В. Галаса.942 Чи обговорювали вони
~?аву “Сови” — невідомо. А. Кентій припускає, що так.943 Треба, однак, вважати,
- обговорювати це питання вони могли, але піти на цей крок і навіть зважитись на
- ?го в такому протистоянні, враховуючи невдалий досвід переговорів весни 1945 р.,
о справою, як на мене, дуже непростою для Проводу в цілому і кожного його
єна зокрема. Л. Шанковський пише про червневу конференцію ЦП ОУН, маючи на
-я, певно, цю травневу зустріч. Тоді було затверджено текст присяги члена ОУН,
лано Інструкцію Проводу ОУН.944
Підпілля не згортало, а, навпаки, постійно прагнуло розширити межі своїх дій.
.онівецька область станом на 1948 р. —добре підтвердження тому. Найактивнішим
~ рух був у Заставнівському, Садгірському, Кіцманському і Вижницькому районах.
’ - 'тоді діяли окружний, 3 районних, 2 надрайонних Проводи ОУН і 13 груп повстан-
з Керівництво окружного Проводу надавало особливого значення Запрутському
-^районному проводові. Він мав ширити підпілля на Хотинський і Новоселицький
_ они й далі, на схід України. Окружний Провід прагнув бути присутнім водночас і
власному центрі — Чернівцях.945
У 1948 р. восени і зимою змінено територіальний поділ ОУН на ПЗУЗ. Було вста-
влено 5 округ з відповідними керівниками: Берестя, Ковельська (Ярий), Луцька
- ?кас), південна Рівненська— (Уліян), північна Рівненщина (Шлюсар). 946 То вже
'ота Орлана, який прибув туди за розпорядженням Т. Чупринки.
" Там само - С. 625-627.
Ведєнєєв Д., Шевченко С. Українські Соловки.- Київ: ЕксО”, 2001.- С. 175.
’ Там само- С. 176.
' Літопис УПА.- Т. 28.
’ Кентій А. В. Нарис історії ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 59.
_ Шанковський Л. Історія українського війська - С. 180.
- ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 5994,- Арк. 19.
- Літопис УПА - Т. 28 - С. 301
340
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Як і в попередні роки, ОУН цікавилась настроями українців зі Сходу, які переб\ -
вали в Галичині. Як зазначають звіти з місць, українці зі СУЗ цікавились визвольна
рухом, радо читали літературу, яку видавало підпілля, і старанно її заховували. Запи-
тання цих українців щодо ОУН і УПА стосувались, природно, істинності того, нк
про рух казала більшовицька пропаганда.947 3 радянського боку, в свою чергу, відмі-
чали, що ОУН бере ставку на цих українців, шукає в них спільників.948 Втім, ближ-
чий і безпосередній інтерес до руху могли виявити українці зі Сходу тільки по селах
учителі й санітарки, в містах — з підпільної літератури, чуток, акцій УПА. Але актив-
ності в діях ці українці не проявляли.949
Керівництво руху дбало про розширення зони своїх дій і не лише пропагандивно
і не лише в Галичині. Призначаючи В. Галасу делегатом ЦП ОУН на Волинь, на з\-
стрічі в Іловському лісомасиві (недалеко від Львова) в травні 1948 р. Т. Чупринка
(Шухевич) запропонував йому активізувати діяльність ОУН у північних районах Жи-
томирської і Київської областей.950
З переходом до поборювання руху силами МГБ різко посилилась агентурна робо-
та з його боку. Республіканське МГБ, кероване генерал-лейтенантом М. Ковальчуком-
(у минулому — начальник “Смершу” одного з фронтів), змінило тактику боротьби
Воно тепер прагнуло розкласти рух із середини, відірвати його від населення, ство-
рюючи псевдооунівські організації, спецбоївки, проникаючи в середовище рух\
І досягали в цьому успіхів.
За кожним кущем ОУН, боївкою СБ, Проводом було закріплено групи емведистіь
і емгебістів, дано відповідні вказівки агентурі. Наприклад, за “Планом агентурно-
оперативних заходів з викриття і ліквідації бандитського формування й підпілля ОУЕ
на території В.-Глибочицького району” (Тернопільська область) на травень-червень
1948 р. намічалося знищення районного коменданта СБ “Слуха” і його боївки, далі —
куща “Богуна”, куща “Шувера”, залишків куща “Птаха” й інші заходи. Відносно “Сл\ -
ха” пропоновані заходи виглядали так:
1 . Агентів “Славка” і “Чернильника”, "Степана” і “Коня” з розробки райпроводм
ОУН (провідник “Яр” і референт пропаганди “Чумак” — убиті) переключити н<.
“Слуха”.
2 . З кола ділових і особистих зв’язків коменданта СБ і бойовиків дібрати не мен-
ше 2 кандидатів на вербування як агентів-внутрішників і 2 — як секретних інформа-
торів.
3 . За даними райвідділу МГБ у селах Плесковцях, Малешевцях, Городищах, Но-
совцях провести не менше 4 чекістсько-військових операцій на знищення боївки СБ
4 . У можливих місцях перебування боївки, на переході через р. Сирет організува-
ти секрети і засади.9<11
Цілком у дусі останньої (на той час) постанови ЦК КП(б)У від 1 червня 1946 р
“Про поліпшення масово-політичної роботи і подальший розвиток колгоспного будів-
ництва й ліквідацію залишків банд українсько-німецьких націоналістів” діяв і Кре-
менецький райком партії (та ж область). Уже на 15 липня МВД і МГБ-відділи завер-
бували в районі 8 агентів, підготували до вербовки 8 “освєдомітєлєй”, 3 резидентів
Всю агентурну мережу в районі було переглянуто і баласт із неї вилучено.952 Райвід-
діл МГБ розробляв далі надрайонний Провід у справі “Стик” на межі з Вербовець-
ким районом Рівненської області. Тут задіяли агента “Дзюбу” і “освєдомітєлєй” “Сві-
тлану“ й “Азу”. 12 липня вони вийшли на Провід, який розташувався між селами
Лишнею і Ново-Миколаївкою. Підвів емгебістів до Проводу агент “Дзюба”. Повста-
нці оборонялися цілу годину, але були закидані гранатами, і всі четверо загинули.
Точно відомо, що був там комендант надрайонної боївки СБ “Гірняк” — Петро Фе-
1 )47 Р-н Кам’янка-Бузька. Звіт за час від 1.7. до 1.10.1948 р.- С. 14.
948 ЦДАГОУ,- Ф 1,- Оп. 23,- Спр. 5040.- Арк. 85.
949 Район Радсхів. Загальний звіт за час від 1.10. до 31.12.1948 р. - Рукописний фонд бібліотеки їм. В. Сге-
фаника у Львові - С. 29.
950 ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 46-47.
951 ДАТО. Ф. 1,- Оп. 1,- Спр. 1331,- Арк. 64.
952 Там само - Арк. 119.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
341
1925 р. н., із с. Шепетина Вербовецького району. 953 Начальником Кременецького
злілу МГБ був підполковник Іван Дорофійович Кобозєв.
Виконуючи постанову вже Тернопільського обкому партії (дублювання постанови
КП(б)У), Велико-Дедеркальський райком разом зі спецслужбами діяв у тому ж
-ірямку, що й райком у Кременці. За місяць і 10 днів від часу обласної постанови
г?ежа інформаторів МВД зросла в районі на 10 осіб. 954 Районне МГБ набуло ще
“ агентів та інформаторів, виключивши з мережі 9. Підготували там одного резиден-
. і готували матеріали ще на п’ятьох, з тим, щоб рядове і таємне інформаторство
сведомление”) звести в резидентуру. Райвідділ МГБ того району підготував
2 явочні квартири: в райцентрі і в м. Кременці. Крім того, вони взяли на облік
особи, які прийшли з повинною.955
Такого роду плани з ліквідації учасників визвольного руху складали і в інших ра-
нах та областях за підписами начальників райвідділів МГБ і МВД та першого сек-
. таря райкому партії. Саме так виглядає план на квітень 1948 р. в Косівському райо-
Станіславської області з підписами відповідно: Штепа, Гончаров, Дерев’янію.956
. их краях тоді десь шукали й окружного провідника “Бориса”, та без успіху. Захопив-
_ ’Ромка” (“Гайдамак”) — Андрія Дудчака з сотні “Білого”, МГБ вийшло на ад’ю-
- -:та останнього, хоч і не захопило його. Тим самим робом було викрито припаси
'здуктів і зброї, вбито “Пірата” і дружину коменданта Яремчанської боївки СБ
_Іугая”- “Дочку”. 957 Не дрімало й СБ в тому районі: завербований МГБ агент “Пет-
‘ діяв за завданням підпілля.958
МГБ намагалося засилати агентів-жінок до провідників різного рівня, мати в боїв-
_х СБ своїх людей. Перший варіант використали, наприклад, коли заслали агента до
-звідника ОУН в Краснянському районі Львівської області Остапа Охрімового в
--18—1949 рр. Почались арешти дружин підпільників, які жили напівлегально з ро-
- нами (Волинь). Заарештованих відсилали до чоловіків, щоб схилити до співпраці з
ЗД. Мабуть, то не дало особливих результатів, бо тих дружин, що лишилися жити
.-?ед населення, арештовували і судили.959
Чи був обширний штат агентів МГБ і МВД в районах? Як сказати. В тому-таки
гаснянському районі було 176 осіб агентури, з них 50 — колгоспники. 960 Сили влади
к були немалі. На обласній нараді секретарів райкомів партії і начальників райвідді-
з МВД і МГБ начальник обласного управління МГБ Львівської області Вороній
. ‘ квітня 1948 р. доповідав про заходи боротьби з підпіллям. З його доповіді виходило,
в 28 районах області створено 29 підрайонів, послано 60 оперативників і 35 взводів
-хтрішніх військ. Таким чином, стверджував Вороній, оперативний склад і війська
-ближено до населених пунктів і підпілля, пожвавився зв’язок з агентурою.
Наведені вище факти показують, що в боротьбі з визвольним рухом справа тепер
іа поставлена насамперед на агентуру. Ця агентура дістала чітке організаційне офор-
лення і була на кінець 1948 р. достатньо розгалужена. Інша тенденція — прагнучи
-кріпити досягнене силою і підступом, влада неохоче давала посади вихідцям з міс-
. ;вого населення. В тому ж таки Яблунівському районі Станіславщини, де УПА була
_~же сильна, на другорядні посади було висунуто 106 осіб з місцевого населення
і 56 номенклатурних посад), але тільки один із висунутих потрапив у комсомольсь-
органи, а 5 з 11 висуванців — в силові органи. Один — Романчич, член ВКП(б),
лав навіть народним суддею.961 Але жодного з місцевих не було в партійних орга-
—\ — зосередженні реальної влади. Районна влада подавала ці цифри в область як
Там само - Арк. 121.
94 Там само,- Арк. 104.
455 Там само.- Арк. 106.
956 ДАІФО.- Ф. 21-п.- Оп. 1,- Спр. 72,- Арк. 3-5.
957 Там само - Ф. 38-п- Оп. 1- Спр. 59.- Арк. 1.
,<8 Там само - Арк. 2.
Літопис УПА,- Т. 28.- С. 282.
,6° ДАЛО.- Ф. З - Оп. 2.- Спр. 446.- Арк. 26. Виглядає, що число тих агентів у районах перевищувало
іо підпільників на той час.
961 ДАІФО.- Ф. 38-п,- Оп. 1.- Спр. 59,- Арк. 28; Спр. 41,- Арк. 10.
342
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
докази укорінення там радянського ладу. Принаймні секретар райкому намагався пе-
реконати в цьому себе і обком партії.
Працівники органів радянської влади були дуже далекі від зразків комуністичної
поведінки і моралі. Не в останню чергу це спостерігалося в органах МГБ і МВД. За
4 місяці 1948 р. Львівський обком компартії виключив із членів ВКП(б) 56 осіб, із
них 41 був працівником тих органів. Ось приклад діяльності одного з виключених
”...Рябов Г. П., працюючи начальником Олеського райвідділу МГБ, незаконно розба-
зарював речі заарештованих, застосовував фізичні засоби впливу, змушував до спів-
життя затриманих жінок і заражав їх венеричною хворобою”. 962 В діяльність спец-
груп МГБ (псевдобоївок) змушений був втрутитися військовий прокурор військ МВД
Українського округу Г. Кошарський. У доповідній записці М. Хрущову від 15 лютого
1949 р. він вказував на факти злочинів, які чинили такі “боївки” над населенням.96
А то ж була тільки верхівка айсберга... Ще раз: чинили як окупанти в окупованій
країні і не боялися кари, бо окупанти кари не бояться. Обкоми партії за ці злочини,
часто зі вбивством людей, оголошували емгебістам тільки партійні догани, посилаю-
чись на те, що ці працівники мають великі заслуги (інші вбивства, але вже не безвин-
них громадян, а “бандитів”). Прокурор Кошарський вважав, що ті спецгрупи МГБ
ускладнюють боротьбу з бандитизмом, підривають авторитет влади.
Збройне підпілля, між тим, боролось і далі. 5 січня 1949 р. на Осмолоді (район Пе-
регінсько Станіславської області) повстанці роззброїли 2 “стрибків” і підірвали вузь-
коколійну залізницю.964 7 січня в с. Уїждцях (р-н Мізоч, Рівненська обл.) “банда емве-
дистів наскочила на криївку підпільників. Зав’язалась перестрілка. Побачивши сво'
безвихідне становище, підпільники заспівали революційних пісень та з окликом “Зс
Україну! За волю!” відібрали собі життя”96\ 31 січня керівники СБ групи “Вернигора ’
”Окт” і “Лус” у підвалі Великомостівського райвідділу МГБ заклали фугас.966
У січні місяці тільки в Тернопільській області було 13 акцій підпілля. З радянсько-
го боку загинуло 9 осіб.967
8 лютого 1949 р. в с. Яворівці Калуського району Станіславської області підпіль-
ники застрелили “стрибка” Василя Лукаша, який намагався зорганізувати в своєму
селі “истребительньїй батальон”.968 Рукою бойовика 1 березня було вбито начальни-
ка управління МВД Рівненської області Миколаєнка.969 3 1 березня в с. Стадниках
(р-н Гоща Рівненської обл.) повстанцями було знищено колгосп; збіжжя з колгосп}
роздали населенню. 970 Як пише Ю. Киричук, підпілля готувало замах на М. Хрущова
який планувався під час його чергової поїздки до Львова. Розвідка підпілля дізналась
про його приїзд у березні 1949 р. Вирішено було створити сім груп бойовиків, які С
чатували на Хрущова. Основні засідки планувалися біля університету. Але в остан-
ній момент замах відмінили, вирішивши, що доцільніше буде здійснити його на Схі-
дній Україні, ніж у Галичині.971
13 квітня в м. Радехові Львівської області було вбито голову сільради с. Немилова
І. Садому й поранено його жінку. В той же день, але в с. Паніковиці Заболотцевського
району тієї ж області був убитий десятник села Сенкевич.972
У ніч на 20 квітня і 2 травня в тій же області було зрізано 281 телеграфний стовг
на лінії, що зв’язувала села: Любинь—Бунів, Моранці—Сарни, Моранці—Любинь.
Любинь—Волька-Разновська, Бунів—Іванники, Любинь—Воле-Любинська і Нага-
нів—Прибужжя Краківецького району.973
чьг ДАЛО.- Ф. 3.- Оп. 2 - Спр. 424,- Арк. 13. Переклад з російської - мій.
967 Десять буремних літ,- С. 699-706.
964 Літопис УПА,- Т. 10,- С. 300.
965 Там само.- С. 301.
966 ГВАРФ,- Ф. 38960,- Оп. 1.- Д. 130,- Л. 55.
967 ДАТО,- Ф. 1,- Оп. 1.- Спр. 1436,- Арк. 5
Літопис УПА,- Т. 10.- С. 307.
969 Шанковський Л. Історія українського війська,- С. 181.
970 Літопис УПА,- Т. 10,- С. 313.
971 Киричук Юрій. Цит. твір,- С. 240-241.
977 Десять буремних літ / Упорядник В. Сергійчук,- С. 710.
977 Там само - С. 715.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
343
Протягом року підпілля практикувало і розсилання листів-попереджень активіс-
-м окупаційної влади.974
У селах Пістані, Химчині і Микитинцях Косівського району Станіславської області
спільники в липні 1948 р. вивісили національні прапори і розкидали листівки. Такі ж
гтівки і літературу поширювали в м. Косові в цьому і попередньому місяці.975
Траплялися при зіткненнях і курйозні випадки. 5 липня група з 5 емведистів Яблу-
зського райвідділу МВД тієї ж області на чолі з в. о. начальника райвідділу Іваном
дковим, вертаючись до Яблунева, була обстріляна підпільниками в с. Нижньому
крезові близько 18 год. Емведисти бою не прийняли, а сам І. Гудков, не зробивши
• дного пострілу, покинув групу і втік. Оперуповноважений Гасюк загубив пістолет,
каючи, зняв з себе чоботи і заніс на збереження жительці с. Лючі, зірвавши перед
м із себе погони. В сутичці один міліціонер, Михальчук, був убитий, всі інші —
втікали.976
Дієвою залишалась розвідка підпілля через симпатиків руху. Завідуючий загаль-
м відділом Рава-Руського райвиконкому Львівської області Степан Гореча складав
ередавав підпіллю плани міст Рава-Руської, Жовкова, Магерова; Є. В. Гореча, ма-
_ ністка того ж райвиконкому, передала підпіллю списки активістів району, а в гру-
- 1948 р.— список працівників РВ МГБ з короткою характеристикою кожного.977
На певний час звузилася зона підпільної активності в Чернівецькій області. На
-івень, за даними обласного МГБ, підпілля діяло у Вижницькому, Путильському,
дманському, Вашківському районах. Там залишалися: окружний Провід ОУН,
чадрайонні Проводи, 2 районні Проводи і 4 кущові боївки, разом 40 осіб.978
першому кварталі року підпілля, за тими ж даними, провело тільки 2 акції.
Збройні сутички, акції терору, палення колгоспів, клубів тривали і в наступні міся-
Непоодиноким явищем було і вивішення національних прапорів. Особливо поміт-
'станні були 14 жовтня, в 7 річницю постави УПА. В с. Долішному Ходорівського
- юну Дрогобицької області жовто-блакитний прапор був вивішений над приміщен-
' * і сільради.979
На 1949 р. з відділів УПА в Карпатах залишились тільки 2 чоти, які діяли на пра-
- сотень. Одна з тих сотень, "Басейн”, під командою Василя Гудзика (“Оріха”),
:а активною в Дрогобицькому ТВ, а інша, ”59”, — мабуть, у Коломийському ТВ.980
- сотня відбула в останній великий рейд УПА по Румунії. Командував нею Петро
льник. За задумом командування УПА, керівництва руху, це мав бути пропаганди-
~.ький рейд. Слід було інформувати місцеве населення про боротьбу з більшовиз-
ч в Україні й закликати до боротьби з ним українців, які там проживали (Марама-
2і), і румунів. Рейд почався 17 червня 1949 р. В районі Жаб’є (тепер — Верховина)
2діл зустрівся з прикордонниками і розсіяв їх. Кордон перейшли на горі Радісна. Від-
. пройшов околиці міст Бішев і Сегіт, залишаючись в окремих селах на 1—2 дні.
—елення, як стверджує документ, зустрічало повстанців з радістю. Відділ намагався
язатися з антибільшовицьким підпіллям у Румунії, невідомо з яким успіхом. Рейд
. грів спротив румунської комуністичної влади, яка спрямувала проти повстанців ве-
сили. Відділ повернув в Україну і 27 липня прийшов на місце постою.981
? вересня 1949 р. за наказом Головного командира УПА Р. Шухевича були роз-
гмовані останні бойові відділи і штаби армії. Частина розформованої сотні “Ба-
. н” пішла на Захід. Інші старшини і вояки УПА влились у збройне підпілля. Ко-
_ чдир групи “Говерля” “Грім” (Микола Твердохліб) з 1949 р. став референтом
З Карпатського краю.982
ДАІФО.- Ф. 21-п- Оп. 1.- Спр. 90,- Арк. 1.
Там само.- Справка о результатах борьбьі с подпольсм ОУН и сс вооруженньїми бандами за июль
• і 1949 года. По Косовскому району Станиславской обпасти.- С. 14.
ДАІФО,-Ф. 38-п,-Оп. 1,-Спр. 78.-Арк. 1
ДАЛО - Ф. З,- Оп. 3.- Спр. 113,- Арк. 31.
‘ ЦДАГОУ.- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 5944,- Арк. 21.
ДАЛО. - Ф 5001-п,- Оп. 10.- Спр. 57.- Арк. 159.
Содоль Петро. Карпатська група “Говерля”.- Літопис УПА,- Т. 18,- С. 12.
ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. ІЗ,- Арк. Ззв.
-Літопис УПА.-Т. 18.-С. 12.
344
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Збройне підпілля існувало і в Закарпатті. Насамперед це були молодіжні організа-
ції, але не тільки. Зокрема, від 1948 до 1952 року діяла підпільна група ОУН в Рахіз-
ському районі. Вона була зорганізована Іваном Михайлинюком ,981 * 983 23 жовтня 1949 р
в Чорному потоці біля села Косівської Поляни того району відбувся бій між підпіль-
никами і групою МГБ, яка на них наткнулась. Загинули тоді Андрій Грицак, Михайл
Молдован і Михайло Швидюк.984
За даними з середовища руху, за першу половину 1949 р. збройне підпілля вчини-
ло 289 акцій.985 За другу половину року даних не маю. Вважаю, що сутичок, акт?
які вчинило підпілля і які були проведені проти нього, було значно більше, НІЖ Про Не
відомо. За даними зі штабу внутрішніх військ, тільки з 1 січня по 25 травня 1949 р
було 687 бойових зіткнень цих військ із повстанцями в Україні.986
Зрозуміло, що підпілля несло значні втрати. Серед відоміших осіб: Олекса Гаси.-
(“Лицар”, ”Дор”, "Чорнота”), 1907 р. н., полковник, шеф штабу УПА, загинув 31 січ-
ня у Львові, відстрілюючись. 14 квітня загинув командир УПА-Захід Василь Сидог
("Шелест”, ”Конрад”, ”Кравс”, ”3ов”, "Лісовик”, "Ростислав Вишитий”), 1910 р. н
полковник. Він загинув у бою зі спецгрупою МГБ.
На зміну тим, хто впали, приходили нові члени, нові провідники і командири. Не
завжди заміна була кращою, але така вже жорстока логіка боротьби. Провід “Буг-2
відновлювався тричі, Провід “Поділля" — 5 разів, Провід “Карпати”-3ахід — 6 ра-
зів.987 Ситуація була напруженою, але не безнадійною. Серед керівників руху точи-
лась дискусія (наскільки це було можливо підпільним зв’язком) про перспективи руху
обговорювались події за кордоном, дії ОУН за кордоном. Маю один з документів
знайдених у загиблого В. Сидора.
Автор документа писав, що в минулому учасники руху сподівались на війну, своїм;
силами творити УССД. Всі розуміють, що тільки війна зруйнує СРСР. 988 На думку то-
го ж автора, тепер ідейна обстановка для визвольного руху сприятливіша, ніж у 1917 р
Ідея комунізму нікого не приваблює. До людей треба звертатися з соціальними закли-
ками. Високі ідеї можуть бути прийняті людьми, які б трохи були ситі (націоналізм у
Західній Україні). Поширювати їх (ці ідеї.— Р. А.) треба не серед бідних, а — середня-
ків і багатих селян, тобто: слід об’єднати соціальне з національним.989 *
Розмірковує той же автор і про справи в Східній Україні. На його думку, там май-
же всі налаштовані проти режиму, очікують війни. Можливостей для праці підпілля
багато, але очевидні й складності. Багато хто на Сході впевнений, одо бандерівці тіль-
ки вбивають. Тож треба докласти максимум зусиль, щоб зустрітися зі східняками (на-
віть, якщо вони до нас ставляться негативно). Тих із них, хто потрапив до рук зброй-
ного підпілля, агітувати і звільняти. Ліквідовувати тільки конкретних заядлих воро-
гів. Звільнення, відповідний розголос зроблять набагато більше, ніж ліквідація.
Інструкція щодо саме такого поводження з українцями зі східних областей пішла в
структури підпілля, отримала підтримку на нараді Проводу ОУН влітку 1949 р. На
цій нараді обговорювались питання міжнародного становища, ситуації в СРСР і УРСР
зокрема колективізація в Західній Україні та питання, як її поборювати. Також обго-
ворювались деякі питання програми ОУН, різні актуальні внутрішньоорганізаційн;
проблеми, питання визвольної протибільшовицької боротьби як підпілля, так і укра-
їнського народу в цілому.991 3 обговорюваних питань було прийнято резолюції і поста-
нови. Деякі з них пішли в підпілля у вигляді інструкцій ЦП ОУН, деякі поширювали
як постанови.
981 Вегеш Микола. Цит. твір. - С. 94.
9X4 Дем'ян Григорій Гуцульшина у визвольній боротьбі ОУН і УПА // Визвольний шлях,- 2000. №6
С. 37-53, С. 44.
9X5 Шанкоеський Л. Історія українського війська,- С. 180.
986 ГВАРФ,- Ф. 38960,- Оп. 1- Д. 230,- Л. 286.
987 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Українські Соловки.- С. 174.
9ХХ ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 14,- Арк. 30.
9X9 Там само - Арк. 34.
990 Там само.
991 ДА СБУ,- Ф. ІЗ - Спр. 372,- Т. ІЗ,- Арк І
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
345
Резолюція “До міжнародного становища” зазначала, що конфлікт між російсько-
ольшевицьким та англо-американським блоком поглиблюється. Це привело до ство-
ення Північно-Атлантичного пакту. Кожний з блоків тепер готується до війни, але
іявляє при цьому про мир, щоб відповідальність за можливий вибух звалити на сво-
? суперника. Економічне становище США залишається дуже міцним. Сили східного
'локу слабкіші порівняно з англо-американцями. Тіто ослабив блок. Разом з тим,
езолюція вказувала, що ліквідація Москвою опозиції в компартіях Центральної і
лвденно-Східної Європи означає, що процес большевизації країн “народної демок-
"2ТІЇ” увійшов у свою кінцеву фазу.
Перемога комуністів у Китаї зміцнила СРСР на Далекому Сході і послабила США
Англію. Але Китай — промислово слабкий.
Небезпека використання комуністами національно-визвольної боротьби народів
-зії змушує колоніалістів іти на поступки у справі визволення народів, наприклад,
. Індонезії, В’єтнамі.
Сили англо-американського блоку, — зазначали автори резолюції, послаблюють
- деякої міри економічні суперечності. 992 Та, мабуть, найслабкішим місцем у мо-
--іьно-політичних позиціях західних держав, зокрема США, є їхнє неясне станови-
_е в питаннях про права народів, особливо — в праві народів на самостійне держав-
існування (в цих державах відсутні ідеї про визволення і національне самовизна-
;ння поневолених большевиками народів). Не торкається цих питань і пропаганда
таїн західного блоку, — зазначає документ. Усе це змушує поневолені народи, засте-
гає резолюція, ставитися з недовір’ям до цілей західних держав.
Загальний висновок з аналізу міжнародних відносин такий: у сьогоднішній обста-
вці обидва блоки війни не хочуть, бо не готові до війни.993
Резолюція “До становища в СРСР” вказувала, що все в цій державі робиться на
гилену підготовку до війни. Рівно ж: розвивається расистська теорія про вищість
гійського народу. Боротьба з “космополітизмом” ставить на меті відторгнути СРСР
.і Заходу. 994 Усунення певних осіб з керівництва держави і партії (Вознесенський та
। — явище притаманне всім тоталітарним режимам, які постійно зазнають чисток.
Основним тактичним завданням руху ЦП вважав конспірацію. Наступним завдан-
м вбачалося забезпечувати морально-політичне панування організації на всьому
.□єні її дій. Бойові акції при цьому мали звестися до мінімуму, потрібному для тако-
панування.
В ряду інших пропагандивних вказівок резолюція закликала: ”Боротися за збли-
- гння між західними і східними українцями, зокрема між молоддю. Прагнути як у
:т. кованій, так і усній пропаганді ліквідувати відчуження, яке ще сьогодні існує між
'ома частинами народу”. 995 Треба було закликати селян, де ще колективізація не
збулась до дальшого рішучого опору проти неї. Щоб ліквідувати брак популярної
"опагандистсько-агітаційної літератури для широких мас, рекомендувалось видава-
короткі брошури. В терені мала проводитись і підпільна виховна робота для моло-
Крім журналів, радилось видавати для молоді книжечки, в т. ч. і спогади учасників
ротьби.
Документи, що вийшли тоді з ЦП ОУН, давали правильну і виважену оцінку ситу-
_ і в світі й СРСР. Згодом подібні оцінки дадуть історики. На світову війну як розв’я-
_-ня української проблеми тут немає сподівань.
Як працював Центральний Провід ОУН у той час, на яких принципах? Можемо
натися про це з листа О. Дяківа-Горнового до д. 3. Карбовича (Я. Стецька).
_Л працював на засадах колегіальності. Рішення на нарадах Проводу приймали зви-
-лною більшістю голосів, голос Голови був рівний голосові члена Проводу. Далі
' лова Проводу діяв відповідно до прийнятих на нарадах інструкцій. У важливих
гавах Голова з’ясовував (письмово) думку членів Проводу і діяв відповідно до згоди
Там само- Арк. Ізв.
Там само.
Там само - Арк. 2.
” Там само.- Арк. 3.
346
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
більшості. У пильних справах Голова (Т. Чупринка) діяв самостійно, а опісля про
ставляв свої рішення на затвердження Проводу.996
У Проводах нижчого рівня справи обговорювались їхніми членами на відправ^
(зібраннях). У ході обговорення тут вирішальне слово належало відповідному провід-
нику. На думку О. Дяківа-Горнового, така колегіальність “всебічно розвиває люде
навчає їх співпраці і взаємопорозуміння, прищеплює політичну культуру, рятує в _
замкнення у вузькому колі справ свого сорту, а в кінці дозволяє всебічне розглянень
справ, а тим часом і винайдення найкращої розв’язки”.
Для розуміння того, які дискусії точилися в керівництві руху, як підпілля готув_-
лось до світових перемін, цікавим і важливим є лист “99” — П. Полтави до Р. Шухе-
вича. Він написаний десь у цей період — або 1947 року, або на початку 1950-го, бо :
листі згадується наказ про демобілізацію останніх відділів УПА. Такий наказ у/:
згадувався вище — від 3 березня 1949 р., але цілком можливо, що П. Полтава мав г.
увазі наказ 1946 р., бо в даному листі він пише, що до війни тягне Захід — Англ •
через економічні причини. На той час, наскільки я розумію, П. Полтава не особлиь
надіявся на допомогу Заходу внаслідок війни, втім, як і керівництво руху загале-
Хоч як би там було, лист ціавий тим, що його автор пропонує своє бачення дій ь.
випадок збройного конфлікту між великими державами.997
Полтава виходив з того, що першочерговим завданням у такому випадку мала
стати організація незалежної української влади після відходу більшовицької. До вн -
ни, яка б могла трапитись треба було підготувати широкі маси українського населен-
ня, зокрема червоноармійців і східноукраїнську інтелігенцію. 998 999 ОУН уже мала пла-
на випадок війни, він називався “Оса”. Але, — зауважує П. Полтава, — цей план дг
лише загальну політичну лінію. Завдання ж полягало в організації влади: адміністра-
ції, армії, судів і т. п. Треба буде мати кадри, знати роль ОУН в цих процесах. Вд:
зараз можна було б готувати листівки для пропаганди.
Майбутні органи влади П. Полтава пропонував назвати “визвольними комітета-
ми”, бо вони будуть не обиратись, а творитися з ініціативи груп людей. Первинно?
метою тих комітетів стало б створення виконавчої влади на основі платформи УГВР
Українські політичні партії множаться і сперечаються між собою. Бажано, щоб
перші місяці й роки державного будівництва триматись подалі від партійних розко-
лів. Як цього досягти? П. Полтава пропонує об’єднати всі українські самостійницьк
партії в одну загальнонаціональну організацію активу, наприклад: Єдиний Українсь-
кий Визвольний Фронт. У майбутньому, зрозуміло, Фронт розійдеться по партіях
Такий Фронт діяв би на час визвольної боротьби і в перші роки незалежності. В ос-
нові платформи такого Фронту — платформа УГВР.1000 У будь-якому випадку П. Пол-
тава пропонував не відмовлятися в платформі такого Фронту від наступних ідей:
• революційні підпільні й повстанські методи боротьби в СРСР;
• визнання необхідності спиратися всьому визвольному рухові на активну органі-
зовану боротьбу на українських землях;
• визнання демократії як принципу державного устрою;
• визнання [націоналізації?] як це міститься в платформі УГВР.1001
Із цими вимогами треба було звернутися до всіх партійних фюрерів, як іронічне
називає їх П. Полтава. Всі партії входять до Фронту на паритетних засадах. Керівних*
органом має стати Центральна Рада України, яка складатиметься з двох частин: еміг-
рантської і крайової. П. Полтава ще раз підкреслює необхідність усунути внутрішньо-
партійну боротьбу в перші місяці й роки незалежності, бо це буде компрометувати УССД
996 Лисі члена Проводу ОУН в Україні д. Горнового до д. 3. Карбовича, червень 1950. Відпис з оригіналу,
з вилученням несуттєвих місць і курйозних зворотів-ОРАЧ вр.- С. 8. Копію цього відпису автор одержав у
м. Тернополі від п. Василя Шокала.
<9’ В архіві СБУ є тільки переклад цього листа російською мовою.
998 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372 - Т. 11,- Арк. 870.
999 Там салю. Арк. 873
1000 Там само,- Арк. 874-875.
1001 Гам само,- Арк. 875-876.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
347
За такого розвитку подій керівництво руху в Україні мало б теж на деякий час
одмовитись від УГВР і ОУН як окремих організацій до відновлення партійності.1002
У цьому ж листі П. Полтава дискутує з партійними діячами з-за кордону, які ствер-
джували, що УГВР не є загальнонаціональним органом національно-визвольної бо-
-отьби. Насправді УГВР — надпартійний керівний політичний орган визвольно-ре-
'= злюційної боротьби українського народу. Платформа УГВР — платформа тільки
-еволюційного крила цього руху.1003 Останнім зауваженням П. Полтава чітко вказу-
:зв місце кожної зі сторін у широкому українському русі, не відмовляючи їм у праві
-.а інше місце в ньому.
Автор листа до Р. Шухевича ставив також питання про зміну назви ОУН у зв’язку
змінами в самій організації. В назві треба буде зберегти, звичайно, тяглість із мину-
лім. Полтава пропонував до назви ОУН додати: незалежність, соціалізм, демократія,
о гасла мають розвіяти всі підозри до понять “національний і націоналізм”. Таке
: зрмулювання також правильно і точно відображало б наші ідеологічні позиції.1004
тосовно соціалізму, то П. Полтава зауважує, що до 1939 р. це слово стало одіозним
еред західного українства. Вживання його тепер лише дезорієнтувало б маси. Але
з Заході України ми з цим би справились, а в інших місцевостях це пішло б тільки на
фисть, уважав П. Полтава. Після демобілізації УПА залишається ОУН, тому той же
-зтор уважав за доцільне оформити підпілля в організацію загальнонаціонального
.фактеру. Скажімо — Український Визвольний Рух Опору. 1005 На чолі комітетів руху
"ору стали б відповідні провідники ОУН, а провідниками ОУН стали б їхні нинішні
-ступники. На думку П. Полтави, запропонована ним назва добре відображала “обо-
- знний характер боротьби: трохи пропаганди, трохи стріляємо, здійснюємо терорис-
'чні акції, караємо агентів і т. д.” Така назва була б добре сприйнята і на Заході, і в
. ?СР,— уважав автор листа. Втім, поміркувавши, П. Полтава дійшов висновку, що
пна назви в теперішній обстановці приведе до розколу. Замість слова “соціалізм”
зжна писати: “безкласовість”.1006
Лист П. Полтави до Р. Шухевича помежи іншого є документом української полі-
пної думки.Тут я опускаю його дискусію з тезами 34 ОУН і 34 УГВР. Лист показує
Полтаву як принципового і водночас прагматичного політика. Концепція автора
зє на увазі всю Україну, особливо—Схід. Правильним виявилося передбачення
Полтавою ідеї єдиного українського визвольного фронту. Ним став Рух кінця
-'80-х — початку 1990-х.
Боротьба зумовлювала і побільшення числа жертв. З 1 січня по 20 листопада 1949 р.
Львівській області було вбито 317 повстанців, захоплено— 139, заарештовано
130 підпільників.1007 Найважчими в тому році для підпілля були січень і лютий. За
49 р. у Станіславській області було вбито 740 і заарештовано 1 002 особи, у Дрого-
' щькій області — 707 і 303 особи відповідно.1008 Серед інших втрат були досвідчені
високопоставлені керівники руху. 4 березня 1949 р. загинув у бою крайовий рефе-
-ент СБ Західного краю “Дніпро” (1944—1948 рр.), керівник СБ ПЗУЗ (1948—
-49 рр.) Панас Ковальчук (“Залісний”, ”Петро”, ”Яшко”). Він був родом із с. Білос-
ка Луцького району Волинської області. 8 лютого гине Микола Козак (“Смок”),
-ступник крайового провідника ОУН ПЗУЗ.1009 * 9 листопада впав один з найвідомі-
_их командирів УПА Степан Стебельський (“Хрін”), 1914 р. н., відзначений Сріб-
ім і Золотим Хрестами Бойової Заслуги — обидва 1-го класу. Він загинув, очолюю-
! кур’єрську групу УПА, що пробиралась на Захід ^демобілізувавши перед тим сотні
ПА).10,0 За час із 1 січня по 20 листопада було вбито 11 осіб, які мали відношення до
002 Там само.- Арк. 879.
,и03 Там само - Арк. 881-882.
"<м Там само- Арк. 887.
005 Там само- Арк. 889.
006 Там само.- Арк. 894.
1007 ДАЛО,- Ф. 3. - Оп. З,- Спр. 113.- Арк. 77.
Киричук Юрій. Цит. твір - С. 242.
009 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія - С. 87-88.
0,0 Там само.- С. 123-124; Літопис УПА.- Т. 18.- С. 152.
348
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ЦП ОУН, крім “Лицаря” (О. Гасина) на Львівщині. Це, зокрема, керівник пункту зв’яз-
ку ЦП “Осип”, зв’язкові ЦП “Мирон”, "Оксана”, ”Бистрий”, ”Кривонос”, працівники
пункту зв’язку “Івась”, ”Явір”, бойовики О. Гасина “Владко”, ”3енко”.1011
Більшовики відшукали і залишки підпілля ОУН(м). У Львові було заарештовано
члена Східного КП ОУН(м) “Вуйка”, оргреферента того ж Проводу “3”, господарів
конспіративних квартир “Зарічного” і “Кута”.1012 * 1014 Як можна зрозуміти з довідки на-
чальника відділу 2-Н по м. Львову управління МГБ у Львівській області підполков-
ника О. Лозінова, за цей же період основний удар більшовиків припадав на агентурні
розробки. До агентурно-донощицької мережі було завербовано 834 особи, на опера-
тивний облік взято 830, із них 693 особи для агентурної розробки.1ов В місті МГБ
заарештувало 328 членів і помічників руху 10,4 — третину всіх заарештованих тоді в
області, що свідчить про важливу роль Львова в русі опору новій владі.
Посилення натиску на визвольний рух спостерігається знову після 24 жовтня, дня.
коли у Львові був убитий письменник Я. Галан. Галан немало прислужився радянсь-
кій владі, то ж убивство відразу списали на “українсько-німецьких буржуазних націо-
налістів”. Є підстави вважати, що його вбили за наказом радянських спецслужб
Навіть Я. Галан став небезпечним для тієї влади.
Для підсилення спонуки виходу з лісу, з криївок стомлених вояків міністр держбез-
пеки УРСР Ковальчук видає наказ №312 від ЗО грудня 1949 р. Це була замаскована
амністія. Вона обґрунтовувалася тим, що в ряді областей в колгоспи об’єдналися всі
селяни, в інших діти колгоспників щасливо вчаться, а нелегали пишуть своїм рідним,
що в банди їх було втягнуто силою і обманом. Тому всім начальникам управлінь і
відділів МГБ західних областей УРСР наказувалось: ”...всіх учасників банд та неле-
галів, у тому числі бандерівських ватажків, що з’явилися з повинною, до криміналь-
ної відповідальності не притягати”.1015 1016 Цим особам надавалось право вільного вибо-
ру місця роботи і проживання. їхні сім’ї мали бути повернуті з заслання. Прощення
обіцялось і втікачам зі шкіл ФЗН, ремісничих училищ, які стали нелегалами. Вони
могли повертатись до своїх батьків. Даний наказ і йому подібні, й близькі за часом
заходи мали на меті ще раз продемонструвати силу влади, допомогти їй у творенні
колгоспів, з іншого боку — показував успіх колгоспного будівництва і спроби влади
найлегшим способом виманити з підпілля повстанців, позбавити рух широкої під-
тримки населення. Ще раніше Президія Верховної Ради СРСР видала указ про запро-
вадження смертної кари для зрадників-шпигунів і диверсантів-підривників.10,6 Тобто
спокуса і смерть. З лісу таки пішли, але найстійкіші залишились, і їх не бракувало.
Інша сторона нарощувала свої сили. В. Масловський пише про збільшення числа
членів комуністичної партії в цей час у західних областях України. Так, їх було в
1949 р. там 74 993 особи, із них 8 949 працювали в сільській місцевості, 11 674 були
в комсомолі.1017 Та цей автор не вказує, який відсоток серед цих членів партії станови-
ли приїжджі. Думаю, що вони становили левову частину тих комуністів: це всі керів-
ники місцевих і обласних райвиконкомів, офіцери військ і МГБ, МВД, спеціалісти
народного господарства, прислані сюди, і т. п. Найчастіше ними були росіяни або
зросійщені українці зі сходу, що потрапили в міста.1018 Сільські комуністи становили
тільки одну восьму від того загалу. Але й серед них місцевих було небагато: найчасті-
ше приїжджі були навіть уповноваженими міліції, а то й головами сільрад, колгоспів.
Кількість місцевих комуністів на селах була дуже незначна. На жаль, у мене немає
зведених даних по цій частині України, але маю дані по одному з районів регіону. Так
от, на січень 1949 р. в Яблунівському районі Станіславської області було 87 членів
1011 ДАЛО. - Ф. 3.- Оп. З,- Спр. 113.- Арк. 67.
1012 Гам само.
ІМ’ Гам само- Арк. 79.
1014 Там само - Арк. 78.
1015 Гам само - Арк. 36.
1016 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 72.
1017 Масловский. В борьбе с врагами социализма,- С. 140.
1018 Див. про кадрові переміни там // Гзрань Олексій. Проблеми формування національних кадрів у захід-
них областях УРСР у другій половині 1940-х-50-х роках // УІЖ - 1989.- №10,- С. 55-65.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
349
кандидатів у члени ВКП(б).1019 3 них 26 були робітники, 1 — колгоспник, 2 голови
-олгоспу. Росіян серед них було 58 осіб, українців — 28, білорус — 1.1020 3 місцевого
заселення на 1 січня 1950 р. в цьому районі було тільки 7 членів партії і 7 кандида-
тів. 1021 У 1949 р. перелому в проникненні компартії на село не сталось. Активних
<омсомольців теж були одиниці. Тобто підтверджувати і цим аргументом “нездат-
ність бандерівців до конструктивної діяльності”, як це робить Ю. Киричук,1022 не
южна.
Окупаційна влада застосовувала і хитрість, і силу й буквально полювала за підпіл-
ям із собаками. Згідно з наказом міністра МГБ СРСР №0469 від 14 грудня 1948 р., в
-астинах внутрішніх військ, що дислокувались на Західній Україні, було сформовано
'54 “чекистско-войсковьіх группьі за якими було закріплено пошуки 559 повстан-
-ьких груп і Проводів.1023 Про який конструктив у протидії цим силам, а також аген-
турі може йтися?!
Пропаганда іі агітація
Вона становила що рік то вагомішу частину визвольної боротьби,
діяльності підпілля, у міру того як радянська влада залишалась на цих землях далі й у
іру зменшення збройних акцій підпілля. У цьому параграфі розгляну зміст і організа-
цію пропаганди, масштаби, в яких вона велася, в тому числі на низовому рівні — райо-
’в і нацрайонів. Стосовно змісту пропаганди, то тут заторкну тільки новіші чи мало
домі підходи до проблеми, докладніше про це я писав у попередній книзі.
Які цілі ставила пропаганда? Найперша: викривати імперіалістичну суть більшо-
ізму. Для цього в 1947 р. рекомендувалось використовувати такі видання, здійснені
дпіллям:
• Конституція СССР (критичний розгляд);
• Сталінський імперіалізм у світлі закордонної політики;
• Закордонна політика СССР;
• Від соціалістичних гасел — до побудови імперії;
• Колоніальна господарська політика сталінських імперіалістів в Україні;
• Мілітаризм російсько-большевицьких імперіалістів;
• Про що говорить нам державний бюджет на 1945—1946 рр.;
• Совєтський патріотизм;
• Сталінська демократія без маски;
• ”Найдемократичніші” вибори;
• Науковість діалектичного матеріалізму (І. Кужіль);
• Шляхи російського імперіалізму;
• Процес денаціоналізації України;
• Популяційна політика СССР;
• Четверта сталінська п’ятирічка (П. Полтава);
• Шовіністичне запаморочення і русифікаційна гарячка сталінських імперіалістів
Дяків-Горновий);
• На большевицькому ідеологічному фронті;
• Про свободу преси СССР);
• Ідейно-політичне обличчя большевизму;
• Большевицька демократизація Європи (Д. Маївський);
• Большевицька розв’язка національного питання (П. Дужий);
• Упир фашизму (Я. Старух);
• Ганьба ХХ-го століття (О. Дяків-Горновий).
' ,|9 ДАІФО.- Ф. 38-п,- Оп. 1. Спр. 73. Арк. 1.
1 ,30 Там само - Арк. 70.
"ЗІ Гам само.- Арк. 75.
1 )33 Киричук Юрій Цит. твір - С. 242.
’ 3’ ГВАРФ,- Ф. 38960- Оп. 1,- Д. 130,-Л. 108.
350
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ!
Ці твори були різної складності й призначалися для різних рівнів підготовки чита-
чів. Назви статей (за невеликим винятком) свідчать про їхню суть.
Розвінчування більшовизму як кліки в СРСР мало проходити в показі її відхо^
від своїх початкових ідей, в тому, що “вона щораз виразніше оформлюється в окре”
паразитичну клясу”.1024 Належало вказувати на посилення курсу більшовицької пол -
тики на російський шовінізм, і чому більшовики вдаються до нього.
Інша і, мабуть, більша частина пропаганди мала бути спрямована на роз’яснен..
програми і цілей руху. З цією метою треба було надсилати в міста на адреси при -
жджих зі Сходу “Програмові Постанови III НЗ ОУН” (“За що бореться УПА”). Б
переважна більшість приїжджих до читання такої брошури перебувала під впливе’
більшовицької пропаганди у ставленні до нас, — писав автор “Коротких вказівок
пропагандивної роботи. Квітень 1947 р.”.
В основу ідеологічного вишколу кадрів цей же автор покладав постанови І Ко--
гресу ОУН, “Декларацію Проводу ОУН з нагоди закінчення Другої світової війни
статті “Проблеми нашого визволення”, ”Шляхи і перспективи (Я. Бусол), “Концепс.-
самостійної України і основні тенденції політичного розвитку сучасного світу” (П. П^. -
лтава), “Елементи революційності українського націоналізму” (П. Полтава), “Укра-
їнсько-польські взаємини”. Всі ці речі слід було поширювати і серед населення.
Чиї думки виражали автори тих робіт: свої чи й офіційну точку зору руху? О. Дя-
ків-Горновий завважував, що всі нові видання ідеологічного, політично-програмов-. -
го характеру підлягають обов’язковій апробації Головою Проводу ОУН Т. Чуприн-
кою, він вносив до них цілий ряд зауважень, вони були також апробовані Проводе'
у цілому. “Тим самим вони відбивають офіційний погляд Земель”. Від 1948 р. реч
що критикують більшовизм, могли з'являтися за апробацією одного з членів Пров<
ду. Важливіші листівки, молодіжна література, спеціальні журнали могли з’являтш -
за апробацією крайових провідників. Менш важливі листівки, заклики місцевого ха-
рактеру видавали місцеві Проводи. Відповідно члени цих Проводів могли і висилад
зауваження до окремих видань, які враховували у майбутніх випусках. Дискусійь
матеріали видавали окремими статтями, на яких зазначався дискусійний характе;
таких праць.1025 Апробація Головою чи членами Проводу, як це вже я показув^.:
у попередній, а почасти і в цій книжці, не заперечувала відмінності у підходах автор,.
до багатьох проблем: в одному руслі, але не однозгідно.
Та повернімось до суті пропаганди. Автор “Коротких вказівок з пропагандивш
роботи” підкреслив її основну цінність: "треба пам’ятати, що ОУН є сьогодні єдиніг-
чинником, який може впливати (і фактично впливає) на національне виховання мас
бо інших національних інститутів, легальних — не існує. І то не була патетик:,
а реальність. До того ж, більшовицька пропаганда впливала з іншого боку: розкласі;
народ національно. Тому завдання пропаганди цей автор бачив такими: “Сьогодні мі
мусимо дбати про національне виховання українських мас у найширшому значенн
цих слів”.1026 Це означало й читання населенням справжньої, нефальшованої істор.
України. На героїчних прикладах минулого, — продовжував той же автор,— мусихк
плекати патріотизм, прагнення боротися за самостійність навіть у найважчих умовах
У зв’язку з цим, треба було зберігати книжки з історії, видані до 1939 р., не допускаю-
чи до рук більшовиків, які їх нищили, і передавати ці книжки з рук у руки для читання
У пропаганді треба було звертатись і до героїчних прикладів сучасної боротьби
популяризувати їх через оповідання, репортажі, спогади. Цим мали б зайнятись окрх -
жні референти пропаганди. Але ще більше мобілізовувати на протиокупаційну боро-
тьбу можуть приклади спротиву окупації, поширювані серед людей, які живуть у ле-
гальних умовах, — уважав автор “Вказівок”. У кожному терені треба було збирати
біографії і популяризувати подвиги загиблих героїв. Своїм героїчним і романтичних:
1024 Короткі вказівки щодо пропагандивної роботи на найближчий час. Квітень 1947 р. // Рукописний фонд
бібліотеки ім. В. Стсфаника у Львові - С. 1. Документи походять з референтури ЦП ОУН.
|02' Лист члена Проводу ОУН в Україні д. Горнового до д. 3. Карбовича. Червень, 1950 - С. 5.
11,26 Короткі вказівки щодо пропагандивної роботи на найближчий час,- С. 2.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
351
побутом повстанці можуть привабити до себе й аполітичних, і навіть вороже настроє-
них до руху людей, особливо молоді. 1027 Треба було вказувати перспективи українсь-
<ого руху, жертв боротьби в історичній перспективі — тоді виявиться, що цей рух
позвивається, а жертви недаремні.
Роз’яснювальну роботу слід було вести і серед батьків — щодо здорового націо-
-ального і морального виховання їхніх дітей. Родичі повинні були не допускати дітей
по піонерів, комсомолу, щоб вони не підпадали під більшовицькі впливи.
Треба було закликати народ і до найрішучішого спротиву колгоспам, допомоги
хзудуючим зі СУЗ, збирати інформацію від останніх про ті місцевості, де вони жили,
населення мало бути закликане і до помочі переселенцям із Закерзоння. Роз’ясню-
:зльна робота мала вестися стосовно нової п’ятирічки, підготовки світу до нової вій-
л. Народ мав знати, що підпілля повинно утриматись до тої пори, і допомогти йому.
. місць слід було подавати інформацію про тих, що впали в боротьбі, були вивезені
2? Сибіру. Автор “Коротких вказівок...” підкреслював, що з червня 1945 р. “пропа-
лила підпілля однаково має підкреслювати соціальний і національний моменти”.1028
в ласне з цілей пропаганди, як вона тут подана, виходить, що рух здійснював не лише
топаганду й агітацію своїх ідей, але вів і контрпропагандистську роботу.
Основна увага пропаганди,— вважав автор того ж документа,— мала би спрямову-
гись на місто. Цей, здавалося б, несподіваний висновок “Коротких вказівок ...” мож-
- аргументувати тим, що село рухом вже було надійно охоплено. В місті ж пропаган-
2г стська робота через зосередження там ворожої влади не була успішною. Але така
бота має вестись планово і безупинно. Місто має отримувати всі видання масового
-рактеру — листівки, брошури — на адресу конкретних осіб. Треба було поширювати
містах і інформацію про кожну акцію підпілля: тим самим спростовуючи брехню
льшовицької пропаганди про рух як бандитизм. Найповажнішими об’єктами пропа-
—-іди в містах мали стати студентство й інтелігенція.1029 Більше того: представники
;• паційної адміністрації, енкаведисти мали отримувати застережливі листи.
Цілі боротьби рекомендувалось доводити і до офіцерів та червоноармійців. Спе-
_2ьна увага у цьому відношенні — до вчителів зі СУЗ. Серед останніх пропонува-
нь поширювати “Слово до вчителів” та іншу літературу, допомагати від імені ОУН
-теріально. Для молоді крайові осередки пропаганди могли видавати журнали.
Досить критичним був авторДчи автори) “Коротких вказівок...” до вишкільної
'оти серед кадрів організації. Його хвилювало те, що часто вишколи відбувалися
; системно, недоцільно, програми їх були сумішшю “всякої всячини”. Між тим, пе-
. 2 кадрами стояло завдання чітко засвоїти всі вишкільні і пропагандивні матеріали,
лані ОУН. За вишкіл кадрів відповідав тереновий провідник. Він сам мав організу-
гурткове й індивідуальне вивчення матеріалів і перевіряти засвоєне. 1030 Вказува-
: з звертати увагу й на моральне виховання кадрів. “Пояснювати Декалог, 12 прик-
(націоналіста) ніколи не буде забагато, це треба робити завжди.”
Провідники ОУН творили новий зміст організації. У зв’язку з цим рекомендува-
-о якнайгрунтовніше засвоїти “Програмові Постанови III НЗ ОУН”.
Зишкільні програми для членства всіх рівнів мали розробити крайові й окружні
2 еренти(-тури) пропаганди.1031
Основним засобом-методом масової пропаганди й надалі залишалися заклик і
.тівка. Які саме: заклики з серпня 1945-го і у справі п’ятирічки за той же рік. Лис-
л до молоді слід було поширювати випущені з 1946 р.; поширювати далі листівку
червоноармійців-українців (жовтень 1946), заклик до українського народу щодо
гання обвинувачувальних матеріалів на більшовицьких воєнних злочинців (жов-
1946). Рекомендувалося не поминати увагою і розмови з населенням на різнома-
~ : політико-пропагандивні теми. На підкріплення гутірок* у кожному населеному
Там само.
Там само. - С. 4.
Там само.- С. 5.
Там само - С. 6.
Там само.- С. 7.
352
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
пункті мав би бути хоч один примірник пресових видань. Звернути увагу треба було і
на те, щоб населення розповідало східнякам-українцям про повстанців, їхні цілі, бо-
ротьбу, окремі бої, а не робило вигляд, ніби йому, населенню, про це нічого не відо-
мо — звичайно, в певних межах.
Автор “Коротких вказівок...” ще раз наголошував на потребі проникнення в міста,
пошуку каналів доступу до них. Радилося передрукувати і давніші видання, які ще
довго не втратять цінність, розкидати одні й ті ж листівки і заклики в одній місцево-
сті кілька разів. Пропаганда,— підкреслював автор документа,— має супроводжува-
ти акції збройного підпілля.1032
У серпні того ж 1947 р. той же автор (Р-1197) підготував “Додаток до “Коротких
вказівок щодо пропагандивної роботи.” З нього ми дізнаємося, що основний час для
вишколу — зимовий. Попередню зиму цей автор уважав незадовільною, бо в місцях
зимівлі кадри не були забезпечені літературою. На цю зиму кадри повинні мати всі
або найважливіші повстанські видання, випущені з 1944-го, плюс часопис “Ідея і
чин”. 1033 За зиму 1947—1948 рр. мала виготовлятись і поширюватися й література
для населення. Особливу увагу треба було звернути на літературу проти колгоспів
Листівки і заклики в містах, як показував досвід, доцільно було розкидати на подві-
р’ях, у вікна, клеїти — лише з метою демонстрації, бо співробітники МВД їх зрива-
ли. Пропаганду з українцями зі східних земель той же автор радив вести з окремими
людьми, щоб вони не боялись викриття. Всі ті розмови слід було протоколювати 1
відсилати до вищих Проводів. Останнє робилося, мабуть, з метою кращого ознайом-
лення керівництва руху з ситуацією на СУЗ. Автор “Додатку” вказував, щоб літерату-
ру отримували від населення й голодуючі зі Східної України, бо в минулому рот
вони такої літератури не дістали.
Організація пропагандистської роботи залежала від референтів відповідних ре-
ферентур усіх рівнів. Автор “Коротких вказівок...” радив заповнювати ці посади не
“чистими теоретиками”, а людьми, які були б не лише фахово підготовлені, а могли
організувати цю роботу. Окружні референтури мали б забезпечувати “нагору” допи-
си, оповідання, репортажі, спогади, що до цього майже не робилося.1034 3 технічного
боку, для видання цих матеріалів циклостиль і друкарська машинка вважались осно-
вними знаряддями. Пізніше, в серпні 1947 р., рекомендувалось використовувати і
простий верстат для друку — “гутенбергівку”, який можна було зробити і в підпіллі
На випадок браку друкарських машинок — переписувати листівки, а загалом — берег-
ти видане, передавати “з рук до рук”.
Окружним референтам ставилося за обов’язок випускати щодватижні “Радіовісті"
й поміщати в них матеріали, які більшовицька преса або замовчує, або перекручує.10
Знову повертаюсь до змісту пропаганди і вишколу кадрів. Дуже цікавою виглядає
праця автора, що підписався “І-в-нко” під роботою “До питань нашої політпропаган-
дистської роботи в середньоукраїнському середовищі”. Автор виходить з ідеї собор-
ності майбутньої Української держави, розуміючи під першою “органічне злиття в
одне національно-духовне ціле всіх розділених частин народу, стирання всіх тих кор-
донів і відмінностей, які виросли в духовному житті нашого народу в результаті дест-
руктивної затяжної дії різних ворожих окупаційних систем”1036. Тому успіх визволь-
ної боротьби залежить, в основному, від того, якою мірою СУЗ втягнуться в цю боро-
тьбу. Тому всі зусилля пропаганди — на СУЗ, з тим щоб включити їх у процес всена-
родної визвольної боротьби. Автор не сумнівався в силі й привабливості ідей рух},
відкладаючи вбік технічні питання пропаганди, зосереджується на її змісті й методо-
логії.
1033 Там само - С. 8.
1033 Додаток до “Коротких вказівок щодо пропагандивної роботи на найближчий час”. З квітня 1947 р. //
Там само,- С. 1.
104 Короткі вказівки до пропагандистської роботи.- С. 8.
10,5 Додаток до “Коротких вказівок щодо пропагандивної роботи на найближчий час”,- С. 2.
10,6 ДА СБУ.- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 10.- Арк. 2. Зберігся переклад щсї роботи російською мовою.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
353
Друга світова війна, німецька окупація, вивезення населення в Німеччину і Захід-
ну Європу, визвольний рух і похід ЧА в Європу похитнули в масах віру в комунізм.
В них існує ідейний вакуум. До того ж боротьба ОУН впливає на Схід України.1037
Це зумовлює, на думку того ж автора, наростання антибільшовицьких настроїв і на-
ціональної свідомості, самостійницьких поривань. Прояви цього: відродження взає-
модовіри, людської гідності, перехід зацікавлень східного українця від поточних ма-
теріальних проблем у сферу духовно-політичну. 1038 Думаю, що автор намітив лише
тенденцію, яка в певний час би проявилась. Твердження про ці речі як переважні
були передчасними.
Докладніше автор з підпілля зупиняється на національному, соціальному, полі-
тичному моментах в житті СУЗ. Він відмічає негативні риси національної свідомості
українців з Великої України, повторюючи тут П. Думу (Д. Маївського), 1039 зокрема,
почуття меншовартості й схиляння перед російською зверхністю. Власне, тому схід-
ному українцю не вистачає тепер політичної національної свідомості, елементарна
національна свідомість є.1040 3 цього висновок — таку політичну свідомість наша
пропаганда має виробляти — на історичних традиціях і на сучасному стані українсь-
ких сил, відновлюючи духовні якості цього народу і насамперед почуття власної гід-
ності, громадянського обов’язку, честі й національної гордості. Автор підкреслював:
вести рішуче і методично боротьбу зі всіма видами русизму, розкриваючи справжню
роль Росії в житті українського народу і виховуючи закономірну ненависть до неї.
Останнє твердження — виразний поворот від писань Й. Позичанюка, О. Дяківа-Гор-
нового і Вс. Рамзенка у ставленні до Росії. 104ІА може, їхній логічний розвиток в умо-
вах тривалої боротьби?! Зумовлений цей поворот і тим, що посилились шовіністичні
мперіалістичні тенденції в СРСР — на базі державотворчої нації — російської та її
тиску (об’єктивно) на інші народи. Втім, і КПУ, як бачили вже, теж плекала постійну
ненависть.
Торкаючись соціальних моментів життя і боротьби в більшій частині України,
той же автор вказує, що корінь зла шукають тут, перш за все, в більшовицькому експлуа-
таторському режимі, а не в російському імперіалізмові в цілому як національному
соціальному противникові. Звідси — виникають симпатії до всякої, а не лише україн-
тької антибільшовицької боротьби. Це треба враховувати в пропаганді.1042
Люди на СУЗ можуть критикувати радянську пропаганду і режим у сфері матері-
-іьного життя. Але в них не вистачає позитивної програми, вони не знають, чим цей
тежим можна замінити. В людей половинчасте ставлення до більшовиків— в них
'ачать і плюси, й мінуси. “Ми є тими першими і поки що єдиними на СУЗ, хто вказує
-ароду, чого слід бажати”. Але ці українці зв’язують свій рух із Західною Україною,
'о не вірять у свої сили і здатність самим стати до боротьби.1043 Тому в пропаганді
~реба звернути увагу на культивування в східноукраїнському середовищі самостійної
злітичної думки, викривати суть більшовизму, тенденційність і натаскування біль-
шовицької пропаганди. Свою пропаганду ведемо, поза сумнівом, зі “всеукраїнських
озицій”.1044 Основною вадою пропаганди, що дотепер велась на СУЗ, цей же автор
і зажав її інформативний характер. Треба ж, щоб вона накладала на східних українців
революційні обов’язки, бо революційна пропаганда мобілізує маси й тому зупиня-
вся тільки на словах не можна.1045
Тактично можна вести критику більшовизму і як злісної пародії на соціалізм,
~е робити це слід не з метою захисту останнього, а для його скинення на тлі кризи
'-іьшовизму.1046 Знов і знов цей же автор повторює: “Наша визвольна пропаганда на
1057 Там само - Арк. 13.
•03* Там само- Арк. 17.
Див.: Розумом і серцем,- С. 152-153.
040 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372,- Т. 10,- Арк. 20.
041 Див.: Розумом і серцем, - С. 18-28.
042 Том само - Арк. 27.
Там само - Арк. 33.
”44 Там само - Арк. 34.
045 Там само.- Арк. 41.
146 Там само - Арк. 83.
354
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
СУЗ... має бути не лише антибільшовицького, але й антиросійського, антиімперіаліс-
тичного спрямування. Боротись проти всіх видів зросійщення України. Тяжіння до
Москви має бути знищено”1047. Можна говорити тут про існування впливів на даного
автора останніх тверджень Д. Донцова і М. Хвильового, а можна і сказати: варто б
нашим політикам і державним діячам прислухатись до цього заклику. Цей же автор
вказував, що треба підкреслювати реальну роль Росії в усіх областях життя не лише
українського народу, але й Східної Європи, також доводити відмінність українців •
росіян, доводити, що Росія, в т. ч. й СРСР — це держава російського народу, і він
єдиний з неї має користь.
Автор заперечує й тезу про однакові соціальні умови життя росіян і українців \
цій державі. Бо росіяни живуть поза межами своїх етнічних територій і скрізь займа-
ють провідні пости в партії, адміністрації тощо, а тому ліпше живуть і матеріально
Росіяни переважають тепер і в Західній Україні в містах, витісняючи українців на
другорядну і менш оплачувану роботу, в той час як 80% українського народу працює
в колгоспах, у селі — на найнижчих за оплатою роботах. Росіяни переважають і се-
ред робітників, спеціалістів, військових.1048 Наплив росіян на роботу поза межами
власне Росії призводить до того, що інші росіяни займають керівні і високооплачува-
ні позиції в самій Росії, а в цілому частка російського народу, який живе в кращих
соціальних умовах, вища, ніж в інших народів, у т. ч. й українців. Дане твердження
відповідало дійсності й на 1970—80-ті роки. Один лише приклад: 40% складу ЦК
КПУ в 1971 становили росіяни 1049, не кажучи вже про освітній рівень і займані пози-
ції в суспільстві.
Нарешті, саме в Росії зосереджується найбільш технологічна промисловість, а по
окраїнах — лише сировинні галузі. У свою чергу, це веде до зростання кількості ви-
щих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо, де переважають знову ж
таки росіяни.1050
Що можна сказати: невідомий автор з підпілля вказав на імперський характер со-
ціальних переваг росіян в УРСР і в СРСР. Але і в незалежній Україні ця ситуація в
соціальному становищі росіян порівняно з українцями зберігається.
У цьому ж джерелі з архіву СБУ є ще ряд матеріалів вочевидь вишкільного харак-
теру, до яких я хотів би звернутись, бо вони відображають деякі принципові моменти
політичної програми і цілей визвольного руху.
Насамперед, як слід було розуміти один з головних постулатів руху — ідею УССД?
Автор вишкільного курсу (чи не О. Дяків-Горновий?) дає таку відповідь на це питання
“Ідея Української Соборної Держави означає, що виключним господарем у власній дер-
жаві є український народ... Держава буде мати український характер не лише за фор-
мою (як УРСР), але і за змістом”1051. Таке розуміння майбутньої держави як держави
української зовсім не порушуватиме прав національних меншостей. Це просто озна-
чає, що вони мали б не заперечувати цей характер, а пристосувати свої інтереси до
інтересів нашого народу, а не навпаки. 1052 Ніби про сьогоднішню Україну сказано.
З іншого боку, той же автор підкреслює і те, що УССД має будуватись на ідеї
народної влади, демократії. 1053 Ця ідея має корені в українській історії.
В цьому ж томі з архіву міститься і стаття з вишколу “Ідея безкласового суспільст-
ва”. Автор статті виводить цю статтю з реалій життя в СРСР. Більшовики ліквідували
класи, але безкласове суспільство, — вважав цей автор, — вслід за народницькою
історіографічною традицією, притаманне українству. Автор мав рацію, коли вбачав у
1047 Там само- Арк. 94. Сучасний погляд українського автора на ідеї російського імперіалізму і месіанізму
див.: Кісь Роман. Фінал третього Риму. Російська месіанська ідея на зламі тисячоліть,- Львів: Інститут украї-
нознавства ім. І. Крип’яксвича НАН України, 1998.- 742 с.
1041, Там само.- Арк. 98-100.
і(М9 Русначенко Анатолій. Національно-визвольний'рух в Україні. Середина 1950-х- початок 1990-х ро-
ків- К.: Вид-во ім. О. Тсліги, 1998,- У 2 т - С. 42.
1050 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372,- Т. 10,- Арк. 101-102.
1051 Там само - Арк. 166.- Переклад з росйської - мій.
1052 Там само - Арк. 167.
105’ Там само.- Арк. 181.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
355
зародженні класів не лише економічну, а й політичну нерівність. Адже виник в СРСР
на основі привілейованого становища компартії клас більшовицьких вельмож. У без-
класовому суспільстві не має бути і соціальної несправедливості, й політичного нері-
вноправ’я, — стверджував той же автор.1054 Це і через витіснення капіталізму й експ-
луатації на основі демократії. Відсутність класів не заперечує існування окремих со-
ціальних середовищ,— уважав він. Але само собою зрозуміло, що ніколи й ніде не
буде досягнуто органічної рівності думок, здібностей, намірів тощо. У зв’язку з цим
автор критикує марксове бачення безкласового суспільства, називаючи його утопіч-
ним раєм. Більше того, цей автор допускає у своєму безкласовому суспільстві й деяку
станову нерівність, зумовлену саме органічною нерівністю.1055
Всі ці автори, як і рух загалом, поза сумнівом опирались і на концепцію власних
сил та революційних методів боротьби. Боротьба на рідних землях, а не в еміграції,
за всіх умов і при всіх окупантах. При цьому ставились високі вимоги до учасників
^еволюційної боротьби, “завдяки чому ми непереможні”1056.
Вказівки з пропагандивної роботи видавались головним ядром пропаганди ОУН
для відповідних референтур і в 1948 р., ймовірно, в серпні. Заклик, що проходив у
-.их наскрізним, був: проти русифікації.
Напряму і конкретики пропагандистській роботі задавав особисто П. Полтава
П. Федун), керівник Головного осередку пропаганди ОУН і начальник політвихов-
-ого відділу ГВШ УПА, керівник бюро інформації УГВР. Крім вказаних вище реко-
мендованих у пропаганді праць, підпільні видавництва під його керівництвом і за
:ого участю опублікували ряд інших, менш чи більш важливих робіт. Перу О. Дякі-
із-Горнового належали: “Новий наступ сталінських вельмож на колгоспників”, низ-
а брошур “До бійців і командирів спецвійськ МВД, призначених для боротьби з
країнським революційним рухом”.1057 Також було видано праці “Голодова катастро-
: а в Україні”, ”Каганович знову в Україні”, сатиричні брошури, які сміхом і гумором
'зборювали радянську дійсність: “Двигнемо”, "Конституція СССР” та інші.1058
Дійсність поставала іншою, під іншим кутом зору, інакше відчувалася в худож-
-ьому слові. Автори таких художніх творів зображували героїку життя й боротьби
часників і діячів визвольного руху. Богдана Світлих (літературний псевдонім — Ма-
т.я Дмитренко) випустила збірку новел “На смерть, не на життя”, Михайло Дяченко
псевдонім— Марко Боєслав) опублікував шість поетичних збірок: “Непокірні сло-
-з”, “В хоробру путь”, "Вітчизна кличе", "Протест”, “Із днів боротьби”, "Хай слава
7. на". Він же був автором драми “Сталь без іржі”.1059
Дуже багато у справі пропаганди зробив видатний український графік Ніл Хасевич,
родженець нинішнього Деражнянського району Рівненської області (1905—1952). Він
ув художником і редактором сатиричних видань УПА “Український перець” і “Хрін”
1947 р. Н. Хасевич уклав альбом карикатур антирадянської спрямованості. Він був і
-зтором ескізів Хреста За Заслуги та Хреста За Бойові Заслуги. В підпіллі Н. Хасевич
тобив більше 150 дереворитів, які було видано за океаном в альбомах “Волинь у боро-
~=бі” та “Графіка в бункерах УПА” (1950—1952).1060 Всі ці дереворити, зрозуміло, ви-
т. ристовувались насамперед у підпільних виданнях. Гравюри Хасевича потрапили до
: елегатів сесії Генеральної Асамблеї ООН та до іноземних дипломатів. Ніл Хасевич
зв у підпіллі кількох учнів-художників. Був людиною високого духу і волі, скромний і
лраведливий. Усвідомлюючи велич і трагедію боротьби, що велася, він писав у 1951 р.:
З не можу битися зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка (був без ноги,
’ ? в дитинстві потрапив під поїзд.— Р. А.), борюся, в той час, коли багато сильних
(*м Там само - Арк. 184.
"'5 Там само - Арк. 186.
"’6 Там само - Арк. 191-192.
1157 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія: Довідник другий,- С. 202.
"5Х Киричук Юрій. Цит. твір,- С. 225.
059 Там само. П’єса М. Дяченка ставилася в підпіллі.
’60 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Українські Соловки- К., 2001.- С. 194.
356 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хоч>
щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються”1061.
Вихованню молоді служило видання журналів “На чатах” (для старших школярів
і “На зміну” (для молодших школярів). Видавалися ще журнали для молоді під на-
звою “За волю України” та “Юнацький шлях”.1062 Іншою метою цієї справи була про-
тидія створенню й існуванню комсомолу та піонерських організацій. Листівками
особистими зустрічами, масовими й індивідуальними зверненнями вказувалося вес-
ти роз’яснювальну роботу проти вступу в комсомол, а тих, хто вступив — закликав
до виходу. “502”, керівник пропаганди КП ОУН (певно, “Поділля”), в директиві ви
листопада 1948 р. наказував опублікувати списки комсомольців, активних — карати
З дітьми й батьками подібну роботу треба було вести і проти вступу в піонери
З цього приводу мали бути попереджені й учителі. З сіл слід було прибрати всіх піо-
нервожатих, присланих з районів (Тернопілля).1063 До вчителів зі Сходу було спрямо-
вано звернення “Слово до учителів, братів зі східних областей України”, яке набула
значного поширення і яке закликало вчителів навчати дітей історії України, наук, а ьл
прославляти Сталіна й радянську владу. Відповідні листівки було звернено до школя-
рів і до їхніх батьків.
Як діяли референтури пропаганди на місцях, можна судити зі “Звіту з пропаганди-
стської роботи в Турківщині і Самбірщині (райони Львівської області) за період д<
ЗО червня 1948 року”. Це єдиний повний документ з такого роду діяльності підпілля
і немає підстав не вважати ситуацію, яку він відображає, достатньо типовою. По суті
то є звіт з округу, а тому він відбиває і картину того, як це відбувалось у нацрайонах
районах.
Вся робота в ООП планувалась, як і в інших ділянках активності підпілля. Н.
1948 р. було заплановано роботу у 18 напрямах (деякі з них були одноразового хара-
ктеру). Зокрема, планувалось проводити виховання шкільної і позашкільної молод.
протидіяти комсомольським організаціям, клубам і всяким гурткам художньої само-
діяльності. І то не були лише плани. 1947 року в 13 районах тієї ж області погромле-
но, спалено 28 сільських клубів і хат-читалень, 2 сільські бібліотеки. 11 осіб, які заві-
дували цими установами, було вбито. На 1 липня 1948 р. в 9 районах області спалена
16 клубів і хат-читалень і 3 сільські бібліотеки. Вбито 6 завідуючих цими заклада-
ми. 1064 Мета тих акцій зрозуміла: не допустити, щоб населення піддавалося вплив\
більшовицької ідеології, звикало до радянських культурних інституцій.
Серед інших напрямів згаданого вище плану: політико-виховна робота в УПА
навчання кадрів, забезпечення літературою і технікою відповідних підрозділів, рефе-
рентури і всіх підпільників на зиму, робота взимку.1065
Ось деякі пункти плану напрямів роботи на 1948 р.: звітність про вибори до рад
вивезення більшовиками населення, розмноження літератури для архівів і поширен-
ня серед населення й кадрів, оволодіння молоддю зі СУЗ, не виключаючи й комсомо-
льців, посилення пропаганди проти колгоспів, підкреслюючи населенню наші полі-
тичні цілі.1066
Свою роботу автор “Звіту” оцінює критично. Він уважав, що окружний референт
пропаганди (ООП) з технічною роботою на 100% не справився через наліт ворога
Тому він не закінчив друкувати журнал УГВР “Самостійність” №1, зате понад план
випущено видання “Учительці”, “До українського народу” — звернення УГВР, а та-
кож антиколгоспні листівки і заклики. Кадри на рівні району вивчали рекомендовані
праці й документи. На таких заняттях були присутніми від 12 до 3 вояків УПА
В одному з нацрайонів з метою виховання молоді було проведено 16 індивідуальних
зустрічей і 12 навчальних зборів, в яких взяли участь 77 юнаків. 16 бесід у тому над-
1061 Там само,- С. 195-196.
1062 Киричук Юрій. Цит. твір,- С. 226.
ДАТО,- Ф. 1. Оп,- 1,- Спр. 1436.- Арк. 6-7.
1064 ДАЛО,- Ф. З,- Оп. 3.- Спр. 113.- Арк. 53-54.
106' ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372.- Т. 14,- Арк. 28-29.
1066 Там само. - Арк. ЗО.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
357
районі провів референт з робітниками і 1 — з інтелігенцією зі СУЗ.1067 Робота в райо-
нах була під пильним наглядом референтів пропаганди вищих рівнів. За звітний пері-
од проведено у всіх нацрайонах 73 перевірки. Перевіряючі прагнули впливати на під-
леглих морально і лише в поодиноких випадках накладали дисциплінарні стягнення:
попередження, догани.1068
ООП розпоряджався немалою як на підпілля бібліотекою з 705 книжок, придбав-
ши за звітний час 38 книг. З технічних засобів використовували радіоприймачі, 3 фо-
тоапарати і 1 друкарську машинку. Літ через 20 учасники українського руху знову
звернулися до таких “техзасобів”.1069
Що ж читав сам керівник окружної референтури? Він опрацював за той період
такі твори: Д. Антонович “Українська культура”, Д. Донцов “Націоналізм”, М. Сці-
борський “Націократія”, Метерліг “Багатство покірних”, Ф. Ніцше “Так говорив За-
ратустра” (4 т.), Джеме “Психологія”, Гендерсон “Нове виховання”, Форетор “Як ве-
сти життя” і 32 лекції з англійської мови. Водночас він опрацював з групою підпіль-
ників такі праці, як “Елементи революційності українського націоналізму” П. Полта-
ви і його ж “ Концепцію самостійної України і основні тенденції політичного розвитку
сучасного світу”; “Ганьба XX століття”, “Шовіністичне запаморочення і русифіка-
ційна гарячка більшовицьких імперіалістів” (О. Дяків-Горновий) та ще кілька робіт.1070
Такі праці з рекомендованого списку, наведеного вище, проробляв з групою район-
ний референт пропаганди 15 району.1071
На кожному рівні за цей же час керівники референтур і провідники провели по
декілька навчальних зборів (з пропагандистами). Наприклад, у 1948 р. надрайонний
референт (район не вказано) провів 5 навчальних зборів за такою програмою: 1) інст-
руктаж роботи на найближчий час серед груп молоді, в місті й серед східних україн-
ців; 2) міжнародний огляд; 3) доповідь за темою деяких праць О. Дяківа-Горнового;
4) як поширювати літературу підпілля в місті, серед українців зі Сходу, як передавати
її на Схід. Масові пропагандисти провели зі станичними пропагандистами 19 занять
тільки в 5 районі.1072 Огляд тем тих занять показує, що вони або повторювали назви
праць, рекомендованих “згори”, або і розширювали їх. Районний референт пропаган-
ди 7 району проробив з 47 вояками УПА 9 питань.1073
Окружна і районні референтури прагнули видати деяку частину літератури досту-
пними для них засобами. ООП видав 2 реферати і листівку, референтура пропаганди
II надрайону видала: 1. Бофони — в бойовий фонд УПА; 2. Антивиборчу карикатуру;
?. Антиколгоспну карикатуру; 4. Портрет Т. Шевченка зі словами: “Борітеся, поборе-
е!”; 5. Антиподаткову карикатуру; 6. Пасхальні жетони, значки “Пошта УПА”, лис-
тівку “Христос воскрес”, “Святогорів”.1074
Силами ООП було видано в ці роки:
Таблиця 1.
Рік Видання Навчальні матеріали | Передані | святкові ' матеріали Листівки Реферати 1 І Згори Заклики
Згори Згори 1 Місцеві Згори Згори
1947 642 - - 77 ' 78 1 1 797
1948 1 420 17 1 14 1 422 14 1
Разом 2 062 17 1 14 1 499 92 | 797
1067 Там само - Арк. 31-32.
1068 Там само - Арк. 36.
1069 Див. мою: Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х- початок 1990-х років.- Київ:
тид-во ім. О. Теліги, 1998 - 720 с.
1070 ДА СБУ.- Ф. 13.- Спр. 372.- Т. 14.
1071 Там само- Арк. 45.
1072 Там само - Арк. 48-49.
1071 Там само- Арк. 56-57.
1074 Там само - Арк. 68.
358
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Разом було розмножено 4 481 примірник, з них 3 700 в друці — 82 960 сторінок.
В 11-му районі передрук виглядав за ці ж роки так:
Таблиця 2
Роки 1 Видання 1 Навчальні матеріали Передсвяткові листівки Реферати матеріали Листівки Афіш
Згори 1 3 місць Згори 3 місць Згори 3 місць Згори 3 місць Згори 3 місць
1947 1 167 — ; 49 48 — 15 342 — 6 989 - 96
1948 601 237 145 2 305 1 243 і 10 41 670 — 96
Разом 1 768 ! 286 193 і І 2 320 1 585 | 10 1 48 659 — 192
За два звітних роки було надруковано 37 500 бофонів. Загалом за звітний час на-
друковано і розмножено 150 421 примірник літератури, присланої згори і 68 351 при-
мірник місцевої літератури, разом 218 772 примірники видань.1075 1076 1077 Зважаючи на наяв-
ні технічні засоби, ця кількість дуже й дуже не мала, бо літературу в основному др\ -
кували на друкарських машинках, менше — циклостилем. Важко було закупляти не-
обхідні матеріали для верстата, важко було закупляти папір без довідки організац:
яка його купувала. Шрифти, папір здобували кожен район, як міг. Деякі користува-
лись і шкільними зошитами, подеколи доводилось вдаватися й до різкіших кроків
Десь на межі 1948—1949 рр. Г. Кучніда і Д. Русин та інші (Поморянський райо.-
тієї ж Львівщини) змушені були просто забрати шрифт і радіоприймач у районні,
друкарні.1078 В м. Рава-Руська, директор друкарні газети “Сталінська перемога” Н. Ба-
нах постачав підпілля шрифтами і папером.1079 Але таке постачання, звісно, було
завжди. Та і в цей період друкарня Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУЬ
проіснувала від середини 1948 до кінця 1949 р. 1080 Вочевидь, вона таки мала певнг
друкарське обладнання.
На друковане слово падав основний тягар боротьби. 1948 року було видано в чо-
тири рази більше видань, ніж у попередні роки.
Друковані видання ОУН і УПА справляли особливо сильне враження на українці е
зі Сходу, адже друкарська справа в СРСР була в руках держави, а всі видання жорстка
контролювались. І тут з’являються зовсім інші газети і журнали, статті, брошурі*
Так, у друкарні, організованій “Орланом” (В. Галасою) в окрузі ПЗУЗ-Північна Рів-
ненщина (провідник “Шлюсар”), упродовж зими 1948—1949 рр. було надрукована
кілька тисяч примірників літератури, яка призначалася для східних областей. Части-
ну з цих видань відправляли підпільним зв’зком на Схід. Решта розвозилась молоди-
ми людьми до міст Сходу.1081
Посилена увага до ідейного вишколу і пропаганди поволі зміщувала устален\
в середовищі підпілля думку, що пропагандистську роботу має вести тільки пропа-
гандистський апарат,— зазначав автор цитованого вище документа. Робота кадрів
підпілля над собою привела до значного зростання їхнього ідейно-політичного рівня
Тепер пропагандистський апарат керує поширенням наших ідей з допомогою всіх
підпільників.1082 Власне, це було закономірно, більш чи менш яскраво виражено саме
в цей період з 1946 по 1951 рр., коли центр боротьби поволі зміщувався у площин)
змагання ідей.
1075 Там само - Арк.71.
1076 Там само.
1077 Там само - Арк. 76.
1078 ДАЛО,- Ф. З- Оп. З,- Спр. 113,- Арк. 20.
1079 Там само - Арк. 32.
1080 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 24 - Спр. ЗІ,- Арк. 4.
1081 Савчин Марія. Спогади // Літопис УПА - Т. 28 - С. 302-303.
1082ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 10.- Арк. 26.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
359
Документ зі збройного підпілля за 1946 р. “Основні завдання в найближчий час”
підкреслював так ці нові напрямні роботи: “У зв’язку з переходом на нові методи підпі-
льної роботи визнати основним змістом діяльності кадрів політпропаганду, навчальну і
зиховну роботу. Бойові пропагандистські акції звузити по можливості до мінімуму. За-
:стик: “Кожен — пропагандист” має стати девізом для революційних кадрів”1083.
Керівники референтур пропаганди бачили і вади в організації й проведенні робо-
ти на місцях. Зокрема, вказувалось на недостатню активність провідного активу, брак
інструктажів і контролю, недостатну технічну підготовку до зими, слабке викорис-
тання вільного часу в зимову пору для самонавчання. Тому рекомендувалося зверну-
ти увагу на низові кадри, особливо впливати на них духовно, запалювати ентузіазм,
навчати їх.
Особлива увага у зв’язку з цим приверталась до Сходу. Гасло: “Лицем до Сходу!”
мало стати гаслом нинішнього дня. Пропонувалося змусити кадри вивчати матеріа-
ли, які стосувались Великої України (малось на увазі, певно, теперішнього її стану).1084
Дуже важливими в пропаганді залишались і антиколгоспні акції. І тут уже прямо го-
ворилося, щоб ініціаторів творення колгоспів ліквідовувати.
На 1949 р. було видано нові інструктивні матеріали. Назва документа: “Додаткові
нструкції з пропаганди на 1949 р.” Вони, як і попередні, вказували: основною зараз є
проблема українців зі східних земель. Головне, що треба було зробити в цій справі:
□долати ізоляцію між українцями-східняками і західняками, якої прагнуть наші воро-
жі. — писав автор інструкцій.1085 У зв’язку з цим радилося ставитися до комсомольців
і сходу інакше, ніж до місцевих. Там серед них є багато ідейних людей, їх треба охопи-
~і. добитися переродження. 1086Автор документа, здається, виходив з того твердження,
лю чесна ідейна людина завжди залишиться ідейною, навіть якщо змінить свої погля-
:и, бо є і моральною людиною. Безідейні ж особи — низької чи невисокої моралі. Не
арто забувати, що виховання високої моралі в ОУН ставили на чільне місце: “12 запо-
дей” і “40 прикмет націоналіста” — тому лише початок. А взагалі-то без високої ідеї
моралі в підпілля і йти було нічого — слабких духом боротьба не терпіла.
На Схід рекомендувалось писати листи до друзів мобілізованих солдатів і помежи
чшим повідомляти про цілі визвольної боротьби, писати і до вдів, сестер солдатів.
Лали повідомлятись і родичі з числа убитих працівників МВД: їхніх родичів вбито
ерез те, що були активні в переслідуваннях повстанців чи просто стали жертвами
г-іади.1087
Неослабну увагу “Додаткова інструкція” радила надавати пропаганді проти руси-
і .кації молоді. Молоді люди мають вести розмову рідною мовою, хоч ворог і буде
змагатись накинути їм російську. “Висміювати і зневажати тих, хто приймає росій-
.оку мову”1088. Дуже було б добре, якби подібна кампанія велася серед української
злоді тепер. Зараз вона більш доречна і необхідна, ніж півсотні років тому.
“Додаткові вказівки з пропаганди на 1949 р.” прямо звертали увагу і на виховання
ддрів руху. Розумні голови мали розосереджуватись, а не триматися при одному ке-
* знику, — застерігав автор документа.
Таким чином, пропаганда й агітація підпілля з кінця 1946 р. починає відігравати
і гдалі більшу роль у визвольному русі, висувається на передній план боротьби. Це
' до зумовлено як розосередженням УПА і зменшенням масштабів власне збройної
ротьби, так і тим, що треба було реально сприймати український народ, особли-
. — нове покоління. Пропаганда, агітація УПА намагалась бути альтернативою біль-
і звицькій пропаганді. Рівень творів видатних публіцистів, теоретиків руху був, зви-
ійно, вищий від радянського офіціозу. Головне ж — ідеї руху несли правду, імперсь-
_ більшовицька пропаганда — брехню і наклеп. Але до змагання ідей долучалася
гревага військової сили.
ДАЛО. - Ф. 3.- Оп. 3.- Спр. 113,- Арк. 7.
Там само - Арк. 8.
'”5 ДА СБУ- Ф. 13.- Спр. 372.- Т. 14,- Арк. 1.
'"і6 Гам сама- Арк. 2-3.
1,7 Там само - Арк. 4-5.
Там само- Арк. 6.
360
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
4.12. Насадження колгоспів як засіб боротьби
з визвольним рухом
У кінці 1920-х і на початку 1930-х років ліквідація індивідуально-
го приватного ведення сільського господарства й колективізація на селі була проведе-
на радянською владою з метою вилучення хліба і впокорення єдиного класу, який
залишився економічно найменш залежним від держави — селянства. Колективізація
і голод знищили українське село. Відтоді існує радянське українське село.
В 1939—1941 рр. в Західній Україні процес колективізації мав теж не стільки еконо-
мічні, скільки політичні цілі — пошвидше радянізувати ці землі подібно до решти
УРСР. У повоєнний час окупаційна влада на перших порах мала на меті не стільки
свої безпосередні економічні вигоди від утворення колгоспів, як знову ж таки полі-
тичні. Колгоспи розглядали як дієвий засіб радянізації краю, а, отже, й боротьби з
визвольним рухом: об’єктивно і субєктивно. Колгоспи були накинуті наставленням
зламаних морально або заляканих одних українців супроти інших, що страху не під-
дались. Колгосп — інституція, яка вчила звикати жити, відчувати по-іншому, ламаю-
чи виселенням, терором західноукраїнське село.
З приходом “других совітів” у 1944 р. на населення було накладено чималі подат-
ки. Позаяк хліба на Волині було мало, то й плани хлібоздачі спочатку були невисокі
(за радянськими мірками, звичайно). Як заявляв М. Хрущов у грудні 1944 р. про цю
хлібоздачу: щоб населення звикало здавати державі хліб. Мабуть, щоб звичка не
зникла, з того ж часу Хрущов наполягає на відновленні колгоспів у Західній Україні
до кінця 1945 р.1089 Та цього не сталося. Селяни були надто неохочі до колгоспів. До
того ж бойові дії УПА унеможливлювали для влади масований примус вступу до
колгоспів. Найкращою наочною агітацією проти останніх послужив голод 1946—
1947 рр. Звістка про нього і десятки, сотні тисяч голодних селян зі Східної України,
і не тільки з неї, були найкрасномовнішими агітаторами не піддаватись тиску влади
Селянство Волині, Галичини, Закарпаття, Буковини саме тому могло допомагати сво-
їм братам, що на той час колгоспної долі уникло. Голодомор і прихід східних україн-
ців на Захід дістали широке висвітлення в підпільній публіцистиці .1090 УПА і ОУН
всіляко заохочували допомогу голодуючим. Програмові засади ОУН були спрямовані
на розпуск уже існуючих в Україні колгоспів.
Заклики до протидії колективізації в листівках відзначаються величезною емоційні-
стю і різкістю, оминанням напівтонів, відображаючи ту жорстоку боротьбу, яка точила-
ся в західноукраїнському селі. Ось листівка “Брати-селяни західних українських зе-
мель!”. Обрамлення як і в усіх тогочасних листівках, зліва вгорі: “Воля народам!” Справа
вгорі: “Воля людині”, посередині вище: “Прочитай і дай другому прочитати. З рук \
руки, з хати в хату”. Цитую деякі місця: “Брати-селяни, не для вашого добра, а для
збільшення горя у Вашому і так вже нелегкому житті намагаються російські загарбни-
ки запрягти Вас у тяжке ярмо. Вони хочуть запрягти Вас у це ярмо для того, щоб змуси-
ти Вас і дітей Ваших зі всіх сил аж до загину працювати не для себе і свого народу, а для
цих сталінських більшовицьких розбійників. Вони хочуть, щоб кожний вирощений Вами
сніп збіжжя, кожний кілограм картоплі і кожна в’язка соломи були не Вашими, а їхні-
ми. Вони хочуть, позбавляючи Вас і все українське населення власних матеріальних
засобів, хліба і т. ін. цілком знищити революційно-визвольний рух нашого народу...”.
І далі: “Брати-селяни! Можна не сумніватися в тому, що всі намагання російсько-біль-
шовицьких катів завести колгоспну панщину і на ЗУЗ закінчаться провалом, коли Ви і
надалі будете рішуче протиставлятися всім цим намаганням, з цілковитим недовір’ям
ставитись до брехні про колгоспний “рай” і не піддаватися ніяким ворожим застрашу-
ванням і погрозам”1091. До всіх тих, що піддалися тиску влади, погодилися вступати в
іоя9 іо9о Русначенко А. Питання голодоморів в підпільній публіцистиці 1940-50-х років: підходи і оцінки //
Голод 1946-1947 рр. в Україні: причини і результати. Матеріали міжнародної конференції: Київ, 27 травня 1997
року. Київ-Нью-Иорк.- С. 188-192.
,091 ДАТО,- Ф. 1,- Оп. 1,- Спр. 1133.- Арк. 69.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
361
колгоспи, автор листівки закликав “плекати велику ненависть”, бо ті люди послужать
прикладом для інших слабодухів.
Завершення листівки лозунгове: “Геть колгоспи!
Смерть найбільшому катові українського народу Сталіну і його компартії!
Хай живе українське революційне селянство!
Хай живе Українська самостійна соборна держава!
Квітень 1947 р. Українські повстанці”1092.
Промовистою була і листівка УПА від червня 1947 р.: “Організаторам і членам
ініціативних груп і правлінь колгоспів”. Її автори вказували, що колгоспи несуть
селянам голод, голодну смерть. Тому організаторів колгоспів попереджували й на-
казували їм відступитись від ініціативних груп і участі в правліннях уже створених
колгоспів. Той, хто цього не зробить, — застерігали в листівці, — вважатиметься
злочинцем і тому буде знищений. Хто втече зараз, не уникне покарання в близькому
майбутньому: “Разом зі Сталіним, Хрущовими, литвинами, слонями повисните і ви,
як повисли вислужники Гітлера і гестапо”1093. Листівка закликала також до всенарод-
ної солідарності на протиколгоспному фронті. Таких листівок було чимало.
За словом не забарилося й діло. З останнього кварталу 1947 р. в звітах підпілля
дедалі частіше зустрічаються матеріали про палення колгоспів і покарання організа-
торів. 23 вересня в с. Струтині Нижньому Рожнятівського району Станіславської об-
ласті повстанці спалили колгосп.1094 14 грудня в с. Фалиші Стрийського району Дро-
гобицької області повстанці обстріляли “стрибків”, які силою змушували вступати
селян до колгоспу.1095 14 лютого 1948 р. було задушено голову сільради с. Гніздечно-
го Великоборківського району Тернопільської області Ганну Котович, яка активно
організовувала колгосп. На грудях її повісили плакат: “За насильницьку колективіза-
цію карає народ”1096.
На 1 липня 1947 р. колгоспів у регіоні було в 10—15 разів менше, ніж до війни.
Зросла кількість колгоспів порівняно з довоєнною тільки в Чернівецькій області, ма-
буть, за рахунок бессарабських районів. Всі ті колгоспи охоплювали від 0,2% до 3%
господарств. 1097 Судячи з виступу Л. Кагановича у Львові в квітні 1947 р., він не давав
норм на творення колгоспів, але сказав, що їх можна “створювати більш форсовано”.1098
Форсувати процес влада дістала можливість після жовтневого виселення населен-
ня 1947 р. Найбільш залякані і невтримні після цього під тиском вступали до колгос-
пу. Число останніх зросло тоді по областях так:
Таблиця 3.
Колгоспи в 1947 р.1099
Області ! Було 1 колгоспів на 1.07.1947 р. Після жовтня 1947 року У відсотках від усіх селянських дворів
Кількість колгоспів на 20.10.1947 р. | Кількість । господарств | у них
Львівська і 53 137 5 094 3,1
Дрогобицька І 20 25 1 857 0,05
Станіславська 29 41 1 888 0,8
Тернопільська ' 95 198 11 803 4,7
Рівненська 32 94 6 294 3,5
Волинська 57 240 14 498 8,8
Чернівецька 117 262 11 637 7,2
,”азом 403 997 52 076 1 4,2
10,2 Гам само.* АРК- 70.
10,3 ЦДАГОУ - С* 1. Оп. 23.- Спр. 5040. - Арк. 7.
1094 Літопис УПА,- Т 1. С. 1б7.
1,195 Там само.- С. 182.
1096 ДАТО.-Ф. І.-Оп. І.- С»р. 1133-Арк. 71.
1097 ЦДАГОУ.- Ф. 1- Оп. 16.- СДР- 32" АРК- 381. Розрахунки з архівних даних - мої.
І09х Десять буремних літ- К., 1998,- О. 587.
1099 За моїми підрахунками з: ЦДАГОУ. 1 - Оп. 16 - Спр. 32,- Арк. 381.
362
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Зростання, як видно з таблиці, подекуди значне, але й тоді кількість колгоспів у 3—
4 рази не дотягувала до рівня 1941 р. Пояснювати навіть таке зростання постановок
ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР від 20 червня було б великим спрощенням. Поста-
нова сприяла колективізації в господарському відношенні, але не більше того.1
Виселення спричинило сильний психологічний шок у населення, що залишилось
яким влада і скористалася для колективізації.
Існуючі колгоспи влада прагнула перетворити на свою опору, зокрема й проти
збройного підпілля. У постанові РМ УРСР і ЦК КП(б)У “Про заходи зі зміцненню
охорони колгоспного майна в західних областях УРСР” від 11 грудня 1947 р. говори-
лось: “Глибоко і широко роз’яснювати колгоспникам, що боротьба з ворогами українсь-
кого народу — українсько-німецькими націоналістами й куркульством — і охорон з
від їхньої ворожої діяльності колгоспного майна є, перш за все, справою самих кол-
госпників” ,I0,. Тобто, одну частину селянства тепер можна було наставляти на інш>
З іншого боку, гарнізони військ МГБ і групи винищувальних батальйонів мали пере-
дислокуватися так, щоб закрити доступ “бандитам” на територію колгоспів”. МВД
УРСР мало сприяти створенню, озброєнню і навчанню загонів самооборони з числз
колгоспного активу під командуванням дільничних міліціонерів. На ці групи, за да-
ною постановою, покладалося цілодобове патрулювання колгоспного майна.
В колгоспи найбільше подавались переселенці з Польщі, які, прибуваючи часті
лише з дітьми на руках, дуже залежали від милості держави, та й подітися їм буде
нікуди. Західноукраїнське село не було так класово поділене, як село східноукраїнсь-
ке в 1920-ті: роки польської окупації дали відчуття єдиної спільноти. Тоді влада стала
створювати різницю між селянами, наклавши на них величезні податки, про які вже
згадувалось, і підкреслюючи роль куркуля як посібника бандитів і ворога колгоспу
В Чернівецькій області, як і в інших областях, влада вдавалась до економічного і
силового примусу. Так, на селян, що мали 2 га землі, накладали величезну (враховх -
ючи врожайність) хлібоздачу, що сягала 20 ц з гектара. Коли хто скаржився на це.
йому обіцяли звільнити від хлібоздачі після вступу до колгоспу. Реально ж змушува-
ли і після вступу здавати й державі, і колгоспу. Людям казали так: “До колгоспу, а як
ні, то на Донбас або в ліс”1100 1101 1102. Селян замикали або арештовували на кілька днів, щоб
добитися підпису на заяві про вступ. Але й під цим тиском на 1 січня 1948 р. в колго-
спах було всього 9,6% селянських господарств.1103
Найшвидше колективізація просувалась у Волинській області, де й до війни кол-
госпами було охоплено 25% господарств. Почасти це можна пояснити навальною,
хоч і не дуже успішною з огляду на результати, радянізацією краю. В Колківськомх
районі на 13 липня 1947 р. з 53 членів і 20 кандидатів у члени ВКП(б) росіян було
34 особи, українців — 38.1104 3 цих чисел видно неукраїнський характер компартії.
До того ж, серед українців було багато приїжджих. І тут вступ до колгоспу відбувався
не добровільно.
На 1 січня 1949 р. було колективізовано 49% селянських господарств Західної Укра-
їни. 1105 Колективізацію майже завершили у Волинській, Чернівецькій і Дрогобицькій
областях. В Закарпатській, Тернопільській і Рівненській областях вона значно просу-
нулась. 1106 Тільки у Львівській і Станіславській областях більшість селян і далі самі
вели своє господарство. Це було можливим завдяки високій активності тут збройно-
го підпілля, приклади діяльності якого наведено вище, ними ж рясніють сторінки
10-го тому Літопису УПА. Відмічали антиколгоспну акцію УПА як першочергову
і вороги. Зокрема, начальник управління МГБ Львівської області генерал Майструк
у квітні 1949 р. наводив такі приклади: в с. Глинському Жовківського району був уби-
1100 Там само- Арк. 51-57.
1101 Там само - Арк. 430. Переклад мій.
1102 Десять буремних літ.- С. 659.
І10' Мороз Осип, Злупко Степан. Українське селянство першої половини XX століття. Трагедія і героїзм.-
Львів: Унівсрсум, 1997 - 164 с.- С. 160.
ІІМ Державний архів Волинської області,- Ф. 12,- Оп. І,- Спр. 47.- Арк. 38.
1105 Мороз Осип, Злупко Степан. Цит. твір,- С. 160.
1106 Магріез Ооукі Я. 8(аІіпі$т т Скгаіпе іп (ке 19408.- Р. 120.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
363
тий голова колгоспу, ЗО березня того ж року в с. Руді-Селецькій Кам’янка-Бузького
району така доля спіткала голову тамтешнього колгоспу. 5 березня така ж подія ста-
лася в Івано-Франківському районі, 3 квітня в с. Татарці Сокальського району убито
тракториста.1107 * Три сільські активісти й один голова колгоспу були вбиті в січні
того ж року в Тернопільській області разом із 3 місцевими жителями.1,08
Кампанії колективізації села проходили особливо наполегливо в час виборів до
рад різних рівнів, народних суддів. Тоді влада могла покладатися на військо і не боя-
тись повстанців. Так, під час виборів народних суддів з 1 по 20 квітня на тій же Тер-
нопільщині було організовано 57 нових колгоспів.1109 На антиколгоспні акції влада
реагувала виселенням, особливо у Львівській та й в інших областях. Після того,
як 4 квітня в с. Пістені Косівського району Станіславської області підпалили колгоспну
конюшню і сільраду, з села було виселено 5 сімей (14 осіб).1110
Щоб зберегти і підтримати наявні колгоспи, забезпечити проведення сівби, весною
1949 р. було задіяно значні військові сили. Так, Львівську область було поділено на
9 секторів по 3—4 райони в кожному, на чолі з працівниками МГБ у званні не нижче
майора. Органи МГБ і агентура в прикордонних районах у тісному контакті з прикор-
донним оперативним складом і військами докладали всіх зусиль, щоб у тих районах
виключити можливість нападу повстанців на колгоспи. На додаток, кожному району
виділили найдосвідченіших спеціалістів з обласних управлінь МГБ як районних упов-
човажених.1111 1112 У кожний район, на кожний колгосп виділяли групу солдатів для забез-
печення порядку в селах, де ці колгоспи існували. Це — 5 осіб на чолі зі старшим
сержантом і оперативником (без урахування спецгруп, закріплених за кожною боїв-
<ою/Проводом).11,2 Групи тих солдатів, перш за все, охороняли голову і правління кол-
госпу. На допомогу їм виділялись і пошукові собаки.
Для цього на період з 4 квітня по 10 травня 1949 р. були задіяні: 32 залізнична
дивізія, прикордонна охорона, війська МВД, міська міліція, 311-ий полк зв’язку, кон-
войний полк і 62 стрілецька дивізія МВД. 276 груп на село давали війська МГБ,
239 груп — війська МВД.1113 * Лише при такій силовій підтримці з великою перевагою
окупаційна влада почувалася певно в селах із колгоспами.
З іншого боку, та ж влада намагалась діяти і заохоченням — будуючи школи, ста-
діони у віддалених гірських районах, відкриваючи аеродроми, проводячи конкурси
показові свята, щоб люди звикали туди ходити, втягувались в інше життя. Було тут
намагання національні, політичні проблеми вирішити за рахунок соціальних.
Та силових, адміністративних засобів влада не полишала. 28 червня 1949 р. поста-
-:ова бюро Мостиського райкому КП(б)У Дрогобицької області головну відповідаль-
ність за нормальні умови збиральної кампанії в колгоспах покладає на начальників
гайонних відділів МГБ і МВД Дерев’янка і Кривчака.11,4 На них же покладалась
організація груп громадського порядку в селах: у тому районі було їх 23.
Вказівки про створення колгоспів з виїздом у райони і села давав сам М. Хрущов.
2-1—25 листопада 1949 р. він відвідав села Джурів Заболотівського району і Ямницю
Гтаніславського району Станіславської області. Ці села виявили сильний загальний
.против колективізації і радянізації, з них походило багато повстанців. У цих селах
Хрущов агітував за колгоспи і за виселення сімей учасників визвольного руху. Через
• псяць Л. Мельников, секретар ЦК КП(б)У, на нараді у Львові так передавав слова сво-
о патрона, сказані під час листопадового візиту в ці райони: або вступати до колгоспу,
_бо всім селом виїздити в Сибір, раз село мириться з ворогами і не бореться за радянську
1107 ДАЛО,- Ф. З - Оп. З,- Спр. 81.- Арк. 3.
’108 ДАТО - Ф. 1,- Оп. 1. - Спр. 1436,- Арк. 5.
1109 Там само- Арк. 4. Мабуть, ці колгоспи були не дуже великі, бо за той же час в ці й існуючі колгоспи
•_ купило разом більше 10 000 селянських господарств.
"І0 ДАІФО,- Ф. 21-п - Оп. 1.- Спр. 89.- Арк. 3.
1111 ДАЛО,- Ф. З,- Оп. 3.- Спр. 81.- Арк. 6.
1112 Там само. Арк. 10.
1113 Там само - Арк. 27. Тільки у ці 5-члснні групи військ було задіяно 3 000 осіб.
1,14 ДАЛО,- Ф. 500-п,- Оп. 10,- Спр. 58.- Арк. 126.
364
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
владу.1115 У відвідані М. Хрущовим села для організації колгоспу послали групу пар-
тійних працівників і оперативну групу з обласного управління МГБ — кількістю де
70 осіб у кожному випадку. Зрозуміло, що колгоспи в тих селах таки утворили.
Грубий натиск чинився і в інших селах. Так, підполковник Птіцин з офіцерами
Соколовим, Стоградським, Калінцевим, Голяковим, сержантом Суровцевим разом з
окремими активістами самочинно у січні 1950 р. у Великомостівському районі Львів-
ської області саджали в підвали, шопи селян, які не бажали вступати до колгосп},
і б’ючи, тримали їх там по кілька днів без верхнього одягу, виводили на вулиці під
охороною, не давали їжі, а то й напускали на людей собак. Ці офіцери були з окруж-
ної школи сержантів прикордонних військ МГБ.1116 Типова поведінка колонізаторів \
завойованій країні. Не дивно, що створені таким і подібним робом у тому районі в
попередньому році колгоспи було розпущено.1117 Те ж відбувалось і в інших областях
регіону. У довідці від 23 грудня 1949 р. на ім’я Л. Мельникова інспектор ЦК КП(б)У
Бережний писав, що побиття, грабунки і знущання над місцевим населенням з бою
представників влади і МГБ-органів є масовими.1118 Колгоспи були вигідні місцевомх
начальству й тим, що дозволяли безкарно красти й утримувати власні господарства
за рахунок вівса, сіна та інших продуктів, не здаючи обов’зкових для селян поставок
державі. Працівники МВД, прокуратури також швидко збагачувались.1119 * Така систе-
ма вже існувала у східних областях, благополучно протривавши до кінця існування
колгоспів в Україні.
Між тим, з уживанням силових методів, за підтримки військ, кількість колективізо-
ваних господарств у Львівській області зросла з 50,1% на початку 1950 р. від усіх наяв-
них господарств до 98,3% на 1 квітня того ж року. У Станіславській області на
1 січня було 37,6% колективізованих господарств, а на 20 березня їх стало 84,3%.11:
Загалом та ж груба сила дозволила на 1 липня 1950 р. довести число колективізованих
господарств до 92,7%.1121 Але й опісля лишалися селяни, які ні під яким тиском не
бажали йти до колгоспу. Сучасники зазначали, що реально найбільший опір колгоспам
на Волині та й, мабуть, і в інших місцях виявляли середньозаможні й убогі селяни, бо
перед багатими ставили, як ми вже бачили, вибір: або колгосп або Сибір. Багатші оби-
рали перше. Статистика учасників руху за соціальним походженням, наведена вище,
і знову ж таки — їхні спогади про співчуття до нього найбільше саме двох перших
категорій селян 1122 підтверджують цю тезу. До найнепокірніших знову застосовувався
перевірений засіб — депортація. Виселити 1 200 сімей — з таким проханням 18 серпня
1950 р. звернулись керівники УРСР Д. Коротченко і Л. Мельников до Й. Сталіна.1123
Таким чином, бачимо, що організація колгоспів проходила вкупі з боротьбою про-
ти визвольного руху. Формула така: чим менше повстанців, тим більше колгоспів,
чим більше колгоспів — тим менше повстанців. Тільки придушуючи опір підпілля,
окупаційна влада могла формувати колгоспи. Хто противився колгоспам — били, за-
арештовували, висилали, звужуючи цим базу руху. Колгоспники не мали свободи пе-
ресування, не могли вільно розпоряджатися своїм часом, не мали власного транспор-
ту. Позбавлені економічної незалежності, вони ставали повністю залежними полі-
тично. Формувалась нова система відносин села з радянською владою. Колгоспи і
колгоспники ставали радянською інституцією. І саме в цьому була суть справи. Не
проблеми з продуктами, які село тепер могло давати повстанцям в обмеженій кілько-
сті. Не в тому, що, забираючи з колгоспу продукти, майно чи знищуючи їх, повстанці
побічно завдавали шкоди й селянам. Трагедія полягала в тому, що дедалі більша час-
1115 Десять буремних літ / Упорядник В. Сергійчук - К., 1998.- С. 759. Та в одному з сіл, де побував Хру-
щов (Добросин), колгосп до кінця того року так і не був створений.
11,6 ДАЛО,- Ф. З,- Оп. 3.- Спр. 412,- Арк. 65.
1117 Там само - Арк. 36.
1118 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 73
11,9 Літопис УПА.- Т. 28,- С. 237.
"2и Магріез Оауиі В. 8іа1іпі$т іп ІЛсгаіпе іп (Не 19408,- Р. 130.
1121 Мороз Осип, Злупко Степан. Цит. твір.- С. 160.
1122 Літопис УПА,- Т. 28.- С. 244.
1123 Десять буремних літ,- С. 793-794.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
365
тина населення, яке залишилось після депортацій, висилок і арештів, піддавалась
тиску влади. Можна було протистояти війську, агентурі, радянській школі й адмініст-
рації, але важко було діяти в умовах села і населення, яке силою робили іншим. Та і в
цих умовах підпілля боролось.
4.13. Боротьба триває: 1950—1952 рр.
Насадження колгоспів, вивезення населення і масовий терор в
українському селі приводили до ускладнення і звуження підтримки повстанців най-
відданішими прихильниками. Той, хто підтримував чи ховав повстанців у криївках
на своїх подвір’ях, у хатах, ризикував щонайменше потрапити в Сибір разом із сі-
м’єю. За підпільниками стояв народ, воно ж, підпілля, захищало цей народ. Тому не
треба думати, що кількість таких людей зменшилась, так що підпільники не могли
знайти місця для криївок — повстанців у ту пору теж стало значно менше. Гинули,
потрапляли під арешт люди підпілля й прихильники руху, яких було важко, а то й
неможливо замінити: кількість людей у кожному поколінні, які можуть самовіддано
і жертовно боротися за ідеї, стабільна й не перевищує кількох відсотків. Коли ці люди
гинуть, треба чекати вихідців з іншого покоління — зрозуміло, йдеться насамперед
про молодих. Але і в цей період збройне підпілля ще зберігало організаційну струк-
туру від верху до низу, змінювалась тільки тактика боротьби. Вести її треба було в
радянізованому селі й місті, в час, коли у світі набирала обертів “холодна війна”,
повним ходом ішов процес сталінізації країн Центральної і Східної Європи. І зовніш-
ня, і внутрішня обстановка були не дуже сприятливі для руху.
З початком 1950 р. війська МВД і МГБ розпочали прочісування Карпат. На деяких
теренах в цій акції брали участь від 1 до 5 тисяч солдатів з пошуковими собаками.
Облави тривали два тижні. Підпілля несло значні втрати. М. Савчин стверджує, що в
результаті тих облав на Волині залишилось більше підпільників, ніж у Галичині,1,24
хоч незадовго перед тим було навпаки. Не маю точних даних про чисельність зброй-
ного підпілля — з переходом до цих років відчувається найбільший брак документів,
особливо із середовища руху. Та відомо, наприклад, що у Станіславській області на
1 лютого 1950 р. діяло, за даними компартії, 148 антирадянських організацій з кількі-
стю учасників у них 710 осіб, 15 “бандгруп” з 77 особами в них, учасників підпілля,
які ховалися поодинці, було 153 особи.1,25 Тобто підпілля мало ще значні, як на ту
пору, сили.
Які завдання ставились перед рухом на 1950 р.? Можемо судити про них з доку-
мента “Основні тактичні завдання”.1124 * 1126 Щоб ослабити натиск на збройне підпілля,
рекомендувалося в найближчий час ніде себе не проявляти. Бійців винищувальних
батальйонів слід було роззброювати, але силою пропаганди. Та ніяким чином ослаб-
лення активності не могло торкатися пропагандистської роботи в місті. Вважалося,
що там ворог буде менше шукати підпільників.1127 1128 Змінювались підходи і до комсо-
мольців. Пропонувалося не ставитись до них як до зрадників, особливо до місцевих
у містах. Таких комсомольців слід було закликати до саботажу в їхніх комсомольсь-
ких організаціях; ставлення до комсомолу в селі залишалося без змін. Документ за-
значав, що останній наступ на підпілля, хоч і у важких умовах, треба витримати. Спо-
дівань на велику війну немає.1,28 На думку автора документа, більшість успіхів воро-
ги мають за рахунок зрадників, а не за рахунок висококваліфікованої роботи МГБ.
Твердження близьке до істини, хоч і емгебісти вдосконалювали свою роботу. Але і в
1124 Літопис УПА. - Т. 28. - С. 481
1,25 ЦДАГОУ.- Ф. І. - Оп. 24,- Спр. ЗІ,- Арк. 47.
1126 Документ було знайдено у колишнього коменданта охоронної боївки, члена ЦП ОУ Н11. Полтави - “Віль-
\овика” (“М-14”) 18 липня 1950 р. З липня того ж року він був провідником Сколівського проводу ОУН // ДА СБУ,-
13.- Спр. 372,- Т. 11,- Арк. 867.
1127 Там само - Арк. 864.
1128 Там само - Арк. 865.
366
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
умовах наступу ворога, — писав той же автор, — наше підпілля не щезло, а стало
вузькішим. Організація існуватиме і тоді, коли в районі буде 5—7 осіб. Але при умо-
ві, що ці люди вестимуть роботу в масах і будуть зв’язані між собою.1,29
У зв’язку з такими тактичними завданнями було видано “Інструкцію з оргроботи
на 1950 р”. Насамперед у ній підкреслювалися засади жорсткої конспірації в підпіл-
лі, треба було кодувати назви місцевостей, імена, дати зустрічей.1130 Інструкція і по-
дальші матеріали, в т. ч. й у пропаганді, як ми вже почасти бачили, носили виразно
антиросійську спрямованість, і на те, як відомо, були більш ніж ґрунтовні причини
Тому цей документ рекомендував: “У роботі з населенням плекати ненависть до мос-
калів. Розкривати їхню колоніально-господарську політику, імперіалізм, шовіністич-
не наставлення і безперестанну русифікацію українського народу””31. Вихід з такого
становища — безкомпромісна боротьба. Листівка українських повстанців “Пере-
сторога росіянам, які допомагають більшовикам поневолювати Україну” розвивала
останню тему. Автори листівки відмітили прихильність українських повстанців “до
російських працюючих мас” і прагнення жити в дружбі з російським народом
і в майбутньому. Але зараз багато росіян не за страх, а за совість вислужуються перед
більшовицьким режимом і допомагають йому гнобити власний та всі неросійські
народи. Багато таких росіян активно борються проти українського народу, українсь-
кого визвольного руху, “ведуть расистську пропаганду про вищість російського наро-
ду, накидають українцям російську мову як нібито культурнішу... Багато росіян
приїжджає в Україну, щоб колонізуватим її”. У зв’язку з цим, — писали автори
листівки,— українське населення вимагає від росіян вибратися з теперішніх місць
перебування і взагалі з України.1132
“Інструкція з оргроботи на 1950 р.” вказувала, що боротьбу треба опирати на наші
духовні цінності, історію та історичні традиції, національну гордість. Розпочату бо-
ротьбу продовжуємо без огляду на ситуацію й під цим кутом проводимо інформуван-
ня населення. Автор документа вважав, що для боротьби є певні сприятливі момен-
ти: розкол на два класи в СРСР — експлуатовані маси і МВД—МГБ, партія, сприят-
ливі моменти, які б трапились, якби СРСР повів війну на Заході.
Кадри руху мусять бути професійними революціонерами. Щоб це сталося, слід
ознайомлюватися з матеріалами СБ під кутом вивчення боротьби з МВД—МГБ і аген-
турою. 1133 1134 Ставати професійними кадри могли тільки в дії, тому інструкція зобов’язу-
вала працівників до підрайону включно брати участь у бойових акціях. Знову ж таки
зверталась увага на місто і переселенців, на допомогу останнім. Кадри підпілля, які
жили легально, організовувалися в окрему мережу. їх слід було використовувати для
конкретних завдань і між собою тих осіб не пов’язувати. З метою конспірації всім
кадрам без винятку заборонявся зв’язок зі своїми родичами, бо цей зв’язок МГБ ви-
користовувало для шантажу. Слід було повідомляти населення про провокаційні гру-
пи МГБ під маскою ОУН.
Адміністрацію, наставлену в селах зі східних українців, особливо росіян, треба
було “трактувати як замаскований засіб колонізації наших земель елементами чужо-
земними, або ренегатсько-агентурними”.1,34 Тому таку адміністрацію з росіян на селі
слід було знищувати, а сформованій з українців зі СУЗ давати 2 дні перестороги на
залишення села. На випадок виселення населення слід було реагувати помстою. Вона
полягала в тому, щоб: стріляти адміністрацію з росіян по селах і в містах, усіх партій-
ців, організаторів комсомолу, активних і ідейних комсомольців, активних працівни-
ків МГБ з місцевого населення; виганяти з сіл вчителів, лікарів російської національ-
ності й тих, хто побрався з місцевими жінками.1135 1136
“29 Гам само.- Арк. 866.
1150 Там само- Т. 19 - Арк. 248.
1131 Там само - Арк. 250.
1132 Десять буремних літ,- С. 785-786.
1,33 ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 19,- Арк. 251.
1134 Там само.- Арк. 252.
,|3' Гам само.- Арк. 253.
1136 Савчин Марія. Тисячі доріг- Літопис УПА - Т. 28.- С. 189.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
367
“Інструкція” забороняла посилати людей в партію чи комсомол, щоб вони не ста-
ли жертвами системи. До комсомолу учні мали вступати лише тоді, коли відмова за-
грожувала виключенням з навчального закладу.
Особливо важливий момент: автор цього документа наполягав на проведенні ос-
новної роботи чоловіками. Реально на дівчат і жінок падав чи не більший тягар боро-
тьби, ніж на чоловіків, особливо в повоєнні роки. Тортур, мук, принижень і знущань,
яких зазнали підпільниці, годі й уявити. Але, за спогадами учасниці руху, ставлення
до жінок у підпіллі відбивало ставлення до них у мирному житті. їх шанували, але
вважали, що майже в усіх вирішальних справах останнє слово має бути за чоловіка-
ми. 1136 В підпіллі навіть одружувались, хоч процедура ця була дозволена тільки після
згоди зверхників підпільників. Смерть одного з подружжя, а за ним і другого не були
зідкістю. Український народ ще не віддав належне своїй, поза сумнівом, кращій по-
ловині в ті роки.
На 1950 р. ставилось і завдання опановувати східняків, які прибули в ЗУЗ, посила-
ли симпатиків руху в робітничі центри на Донбас із пропагандистською метою й роз-
відкою. Як можна зрозуміти, реальна загроза провокацій МГБ змушувала підпілля
перевіряти новачків перед вступом, доручати їм замах на представників влади.1137
Завдання СБ не змінювались, а витікали з пунктів поза даною “Інструкцією”. За-
боронялося застосовувати збірну відповідальність, про що вже згадувано раніше.
Викладений документ показує, що підпілля було в важкій ситуації, але не почува-
о себе безнадійним. Боротьба була безкомпромісною, доводилось використовувати
-ідповідні заходи.
Наявні документи дають підстави вважати, що, незважаючи на тиск військ, осно-
вна збройна активність підпілля припадає на першу половину 1950 року. Таких акцій
айбільше було в Тернопільській області в 1 -му кварталі — 9, у 2-му — 7, а разом —
-6 з 59 актів терору або диверсій за рік.1138 Думаю, що “затишшя” другої половини
-оку було пов’язане з реорганізацією сил руху, про що йтиметься далі. Ось приклади
деяких із цих акцій. 2 січня убито старшого групи охорони громадського порядку
З Карапіна (с .Глинна, Козівський район). 12 лютого в с. Зарубинцях Скалатівського
* пйону був убитий голова колгоспу І. Голік і поранений директор школи В. Дубовен-
з.1139 8 березня убито першого секретаря Бурштинського райкому партії Богдано-
.з 1140 (Станіславська область). 31 липня був убитий інший секретар того ж райко-
:у — В. Войтків.1141 25 вересня 1950 р. біля с. Перепельників Заложцевського райо-
-} убито дільничного уповноваженого с. Кушпи (Тернопільська область).1142
1 травня підпільники підірвали залізничну колію між станціями Торськ — Ворву-
инці (Заліщицький район тієї ж області).1143 1144 В ході кампанії виборів до ВР СРСР
повстанці робили нальоти на виборчі дільниці, розкидали противиборчі листівки.1,44
Такі нальоти було здійснено, зокрема, в с. Витівці Бурштинівського району, с. Рипол-
Калуського району 25—26 лютого (Станіславська область). 14 квітня в с. Гаї Вин-
иківського району Львівської області було спалено ферму.1145
Тільки за 24 дні травня у Станіславській області було вчинено 21 акцію і вбито
‘ активістів. За цей же час війська і емгебісти вбили там 37 підпільників і повстан-
_.в. 1146 Я наводжу приклади цих акцій тому, що рух існував, діяв, тому, що відважи-
•ісь на акцію в тих умовах було непросто. І тоді, і ще раніше це була майже явна
. мерть при викритті службами МГБ чи МВД, які в останні роки майже завжди вияв-
ляй тих, хто такі акції вчиняв.
11,7 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372,- Т. 19,- Арк. 254.
"”ДАТО.-Ф. І.-Оп. 1,-Спр. 2135.- Арк. 136.
"« Там само- Арк. 137, 141.
1,40 ЦДАГОУ - Ф. 1,- Оп. 24.- Спр. 31.- Арк. 194.
1141 Десять буремних літ- С. 790.
1142 ДАТО.-Ф. І.-Оп. І.-Спр. 1235,-Арк. 11.
1143 Там само. - Спр. 2135,- Арк. 149
1144 Десять буремних літ- С. 767.
1,45 ЦДАГОУ - Ф. 1.- Оп. 24,- Спр. ЗІ,- Арк. 87.
1146 Там само- Арк. 95.
368
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Найбільшою втратою для руху була смерть Головного командира УПА, Голови
Генерального Секретаріату УГВР і провідника ОУН в Україні Р. Шухевича. Його шу-
кали довго й наполегливо. В заведеній на нього справі — формулярі №586 управлін-
ня 2-Н КГБ при РМ УРСР — він характеризувався як “один з організаторів і керівни-
ків бандерівського підпілля в Україні, користується великим авторитетом у Закордон-
ному бюро ЦП ОУН, особливо у Степана Бандери. Шухевич відомий як сильний
оунівський конспіратор, навіть близькі до нього особи, з якими він переховується, не
знають його прізвища, псевдонімів і становища, яке він має в оунівському підпіл-
лі”1147. Та як провідник він мав зустрічатися з багатьма людьми. Хворий, їздив на
лікування в Одесу, виїздив до Дніпропетровська, на Донбас для безпосереднього
знайомства зі східною Україною.1148 Людина величезної хоробрості, він ходив часто
по Львову, зустрічався з відомими культурними діячами. Широке коло зв’язків і виве-
ло на нього МГБ. Воно ж раніше весною 1945 р. вивезло його сім’ю зі Львова, дітей
Юрія і Марію заслало до дитячого ізолятора в Донецькій області.
Вийшли на нього після арешту 3 березня його довголітньої зв’язкової Дарії Гусяк.
5 березня 1950 року криївку Р. Шухевича в с. Білогорщі поблизу Львова в будинку
місцевої вчительки Г. Конюшик було оточено, це село, як і сусіднє — Левандівку.
було блоковано. Участь в операції брали обласне управління МГБ і його оперативні
групи у Львові, війська 10 стрілецького полку 62 стрілецької дивізії внутрішніх
військ.1149 Відстрілюючись, Р. Шухевич загинув на 43 році життя (17.07.1907—
5.03.1950).1150 Професійний військовий, він розумів значення себе як командира у
збройній боротьбі. Як член ОУН з часу заснування, а потім її провідник від 1943 року
і Голова Генерального Секретаріату УГВР, мабуть, розумів, які наслідки матиме його
смерть у політичному й організаційному плані. Але подиву гідне те, що він зумів
забезпечити тривале керівництво рухом упродовж 7 літ, зокрема 5 повоєнних, у під-
піллі тоталітарної наддержави. Один із людей, що знали його добре, член ЦП ОУН і
УГВР Мирослав Прокоп (1913 р. н.) писав про нього так: “Як політичний провідник
Шухевич мав особливе почуття відповідальності за взяті на себе зобов’язання. Він
мав моральну поставу, яку, перефразовуючи 1. Франка, можна назвати почуттям соба-
чого обов’язку у відношенні до власного народу. І 1944 року, і пізніше він відкинув
можливість свого відходу на еміграцію. Для цього Шухевич призначав інших”1151
Україна втратила свого національного провідника, якого не мали інші народи. Та чи
покарано організаторів його вбивства? Чи оцінили його ми, українці?!
Смерть Р. Шухевича, арешти його зв’язкових порвали десятки прямих зв’язків,
через катування, обмани заарештованих привели до нових арештів. Ворог з’ясував
адреси майже сотні явочних і конспіративних квартир, з них найбільше — 40 —
у Львові.1152 Звістка про смерть Р Шухевича не швидко дійшла до структур підпілля,
тим паче еміграції. 31 травня 1950 р. поблизу с. Тиняви Болехівського району Стані-
славської області було скинуто з парашутами 4 особи, які йшли на зв’язок із ЦП і
Шухевичем.1153 Відомі псевдо двох із них: “Ромко”, який був в УПА на Волині й у
Закерзонні, і “Юрко”, що здійснив рейд у Румунію й Чехословаччину. 2 особи, зв’яза-
вшись із місцевим окружним провідником, пішли-таки на зв’зок до ЦП.
У червні 1950 р. відбувається конференція ОУН. На ній було прийнято і затвер-
джено текст Програми ОУН з уточненнями і доповненнями в руслі IIIНЗ ОУН. Поста-
вало питання й про те, хто замінить Р. Шухевича на посту провідника і керівника
підпілля. Спочатку розглядалась кандидатура оргреферента ЦП з 1942 р. і крайового
1,47 Даіикевич Ярослав. Штрихи до політичного портрета Романа Шухевича // Україна в минулому,- 1995.-
Вип. 7,- С. 60-66, С. 64.
1148 Літопис УПА,- Т. 28 - С. 450.
1149 Ведєнєєв Дмитро. Шевченко Сергій. Українські Соловки - С. 204.
1150 Є версія, що його було поранено і він застрелився, щоб нс потрапити живим у руки ворога.
1151 Прокоп Мирослав. Напередодні незалежної України,- Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто-Львів, 1993-
646 с,- С. 537.
1152 Киричук Юрій. Нарис з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років XX століт-
тя- С. 249.
І1” ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 24.- Спр. ЗІ - Арк. 149. їх висадили помилково в іншому місці
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
369
провідника ОУН на ЗУЗ Романа Кравчука (1912 р. н.), але він відмовився від цієї
посади і запропонував замість себе В. Кука.1154 Той і був обраний Головою ЦП ОУН в
Україні. Наступного місяця В. Кук був затверджений УГВР Головним командиром
УПА, йому було присвоєно звання полковника, він став іменуватись Головою Гене-
рального Секретаріату УГВР. Р. Кравчук став заступником Голови ЦП і членом УГВР.
До складу УГВР було кооптовано О. Дяківа-Горнового, П. Полтаву (П. Федуна) і В. Га-
ласу (“Орлана”).1155
Р. Шухевич залишив після себе хоч і дуже виснажене й ослаблене арештами, але
цілком боєздатне, дієве підпілля. Суджу про це на підставі “Плана расстановки опе-
ративного состава и войск МГБ по ликвидации бандгрупп на территории Станислав-
ской области”, складеного на 17—19 червня 1950 р. В усій області діяли районні
Проводи, боївки Проводів або СБ, а подекуди і кущові боївки. Чисельність цих оди-
ниць — від 3 до 8 осіб, у кожному районі діяло від 8 до 23 підпільників, про яких
ворог уже знав. Так, наприклад, у Заболотівському районі діяв Провід ОУН з 4 осіб
< провідник — “Чорний”), кущова боївка “Хмари” з 4 осіб, боївки “Василя” (3 особи)
і ”Скали” (5 осіб).1156 1157 * У Косівському районі діяв Провід ОУН на чолі з “Ненаситцем”,
12 осіб із нього були в селах Соколівці, Смодні, Химчині, Вербовому, Бебині
: Яворові. Кущова боївка “Ілака” з 8 осіб охоплювала села Шепіт, Снідавку, Брустори
Яблунівського району; в райпроводі (”Нечай”) і боївці СБ “Остапа” було 13 осіб,
> боївці “Бойтура” — 10.1,57 Загалом, за моїми даними, радянська сторона нарахову-
вала 418 відомих їй учасників руху.
Підтримувався організаційний зв’язок з підпіллям поза межами власне Західної
України. Відомо про зустріч В. Галаси з керівником Житомирського надрайонного
чроводу ОУН “Романом” у 1950 р. Через останнього вказівки на майбутнє отримав
жружний провідник ОУН у Київській і Житомирській областях “Будько”.,І5К М. Сав-
чин оповідає про рейд групи повстанців десь близько того часу навіть до Литви, че-
те з Білорусь.
Акції проти окупаційної влади на місцях ішли поряд із пропагандистською робо-
тою. Почуття, вік повстанців, ситуація, в якій опинилось українське село, не могли
.гримувати від дій, а не лише від листівок, розмов.
Зрозуміло, що рухові потрібен був час, щоб реорганізуватися з новими лідерами і,
никаючи масових арештів, провадити діяльність в іншій площині. В цьому напрямі
’ слід розглядати слова П. Полтави: “За найважливіше завдання, як ми про це вже
оворили, ми сьогодні поставили втримати і далі розбудувати нашу підпільну органі-
ацію та пропагандивно-політичну роботу. Бойові збройні акції стоять нині на остан-
-ьому місці в нашому плані боротьби”.1159 “Інструкція з організаційної роботи на
^50 р.” визначала коло завдань пропаганди: треба було доводити населенню, що
-аціональні проблеми в СРСР не розв’язано; боротися за зближення між східними і
лхідними українцями, до ліквідації відчуження, яке є між ними. Ці завдання мали
досягатись опануванням робітничих осередків зі СУЗ, які працювали на ЗУЗ, розпо-
ісюдженням усіма можливими способами літератури на Сході. Увесь вільний час
спільникам слід було використовувати для вишколу, за приклади беручи факти з
:торії боротьби у 1941—1945 рр. У роботі з населенням треба було “закликати... до
'оротьби за хліб у колгоспах та проти економічної і політичної експлуатації”1160.
Автори друкованих творів у підпіллі розвивали ідеї вільної демократичної Украї-
-и. де не буде експлуатації й капіталізму. Ці ідеї згодом дістали назву: господарська
_ емократія. З цього приводу я вже писав, зупинимось на ньому ще раз далі. П. Полтава
. опублікованій того ж року праці “Про наш план боротьби за визволення в теперішній
1154 Дужий Петро. Степан Бандера- символ нації- Ч. 2.- С. 322.
1,55 Літопис УПА,- Т. 28.- С. 354.
1,56 ГВАРФ,- Ф. 38960,- Оп. 1.- Д. 159,- Л. 217.
1157 Там само.- Л. 214-215.
158 ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 2, - Арк. 49.
159 Полтава П. Про наш план боротьби за визволення України в теперішній обстановці І І Літопис УПА,-
’О-С. 101-113, С. 109.
1,60 ДА СБУ Ф. ІЗ,- Спр. 372,-Т. 19.- Арк. 251.
370
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
обстановці” стверджував необхідність продовження боротьби, яку б вела організацій
пригнобленого народу на своїх землях. “Визволення поневоленого народу,— зазна-
чав він,— майже завжди залежить тільки від того, що цей народ здобудеться на сво.
власних землях, на своїй батьківщині, а не в еміграції*”.1161 Потрібно мати опертя
масах і поширювати серед них нашу програму,— писав П. Полтава, — протидіят.
насуненню комунізму в ідеології й накиданню його в політиці. Найпершим і найголо-
внішим завданням він уважав необхідність чинити “найрішучіший опір політиці р\ -
сифікації українського народу з боку Москви. Ця політика загрожує повним знищеь -
ням нас як окремого народу”1162. Мусимо визнати, що останнє твердження П. Полта-
ви залишається, на жаль, актуальним для України і по 10-літті державної незалежне -
сті. Не дбає держава, змаліла “Просвіта”.
Критикував існуючий лад в СРСР і О. Дяків-Горновий. Зокрема, він, розвиваюч.
ідею М. Сціборського про державний капіталізм в Європі, дає визначення нового кле-
су, що постав і правив у СРСР, у III розділі своєї праці “СССР — країна найжорсток -
шого гноблення і визиску працюючих”. Таким класом він назвав “більшовицьку пар-
тію”. Цей клас утворився “не на основі приватної власності на знаряддя і засоби вир< -
бництва, а на ґрунті необмеженої політичної влади однієї партії*””63. Ця влада дає при-
вілей вільно розпоряджатися знаряддями і засобами виробництва й робочою силою
1950 року з’явилися й інші праці, опубліковані в підпіллі. Під ініціалами “3. С. ” —
брошура “Форми і тактика ОУН в боротбі за УССД єдиноправильні”,1164 видана .
перекладі з російської брошура “Хто такі бандерівці і за що вони борються,1165 “Збір-
ник виховно-вишкільних матеріалів для виховання юнацтва ОУН. Ч. 1”, “Шлях з
волі”— збірник з трьох частин, праця В. Світлого “Що повинен знати кожни;
юнак”.1166 В. Кук написав дещо пізніше цілий науковий твір “Колгоспне рабство
виданий у підпіллі. Він використовував у цій праці відкриті офіційні матеріали і роз-
повіді очевидців, те, що можна було побачити в житті українського села. Оперуючі
цифрами, автор підкреслював, що трудодень — підступна тяжка форма експлуатан
селянина. Зупинився він і на податках від колгоспу і колгоспника державі, підкрес
лив, що дисципліна праці в колгоспника жорстокіша, ніж у робітника. Дуже обмеже-
ні можливості в дітей колгоспника дістатись вищої освіти. Треба платити за школу. ю
дитину, яка ухилилась від праці в колгоспі. В. Кук (“Леміш”) описав відміну ланки .
запровадження бригади і вигоди для цього в колгоспі. Порівнявши зарплату колгосп-
ника й найнижче оплачуваного робітника у поміщика за Польщі, автор “Колгоспною
рабства” доходить висновку, що в того робітника він був вищий, ніж у нинішньою
колгоспника.1167 На ту пору зменшилась кількість убивств колгоспних активістів, ак-
цій знищення колгоспного добра, а почався тихий саботаж колгоспу: робота в ни>
абияк, крадіжки тощо. Ю. Киричук уважає причиною цього стримане ставлення В. К\ -
ка до останнього слова у вирішенні долі колгоспів тільки за підпіллям.1168 Думаю
справа тут простіша: на липень 1950 р. колективізація, хоч і формально, але в основ-
ному завершилась, отже прямі акції вже не давали ефекту.
Та повернімось до пропаганди. Було видано ще ряд листівок з промовистими на-
звами: “Большевики — російські імперіалісти і носії російського расизму в Україні*’
“Чому працюючі в СРСР живуть у постійній нужді?”, “Реформа чи^грабунок?”, “Па-
м’ятка для українців зі східних областей”, “Під сонцем Кремля”, “Йосиф Калігула”
“Шахтарі Донбасу!” та інші. Людмила Фоя (псевдо — М. Перелесник) на Волині опуб-
лікувала збірку оповідань “Його спадкоємці”.1169
1,61 Літопис УПА,- Т. 10.- С. 104.
1162 Там само - С. 106.
1163 Дяків-Горновий О. Ідея і чин. Повна збірка творів.- Нью-Йорк-Торонто—Мюнхен: Т-во колишніх во-
яків УПА, 1968.- С. 167-212, С. 194.
им ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 11,- Арк. 357.
1165 Там само - Арк. 542.
1166 Там само - Т. 14.
1,67 Літопис УПА.- Т. 28,- С. 451-452.
1168 Киричук Юрій. Цит. твір - С. 251.
’’69 Там само.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
371
Хотів би звернути увагу на високий рівень і значний обсяг знань, які отримували
слухачі ідеологічних вишкільних курсів. Назву частини теми і призначення різних
ступенів навчання, доступних у цей період існування руху. Так от, “Шлях до волі”,
про який я вже згадував, складався з таких частин: І ч.— Катехизис українського
націоналіста (до ЗО с.); II ч. — Українознання (143 с.); ПІ ч.— Короткі відомості з
ідеології, політики, історії українського революційного націоналізму (180 с.).1170 1171 1172 Ці
матеріали були призначені для 1-го ступеня вишколу (найнижчого). Для нього при-
значались і “Питання нашої визвольної боротьби” ч. II (19 с.). Книжка “Суспільні
рухи і течії”’ (124 с.) розкривала питання французької революції кінця XVIII ст. та її
вплив на світ; раціоналізм, марксизм — як філософські течії (останню і як політич-
ну), суспільні стани і класи. Книжка “Ідеологічний вишкіл” (41 с.) була просто конс-
пектом.
Для ідеологічно-політичного вишколу кожного ступеня було розроблено свої про-
грами. Програма 1-го ступеня охоплювала теми основних відомостей з історії, ідео-
логії й політики українського націоналістичного руху, про більшовицьку гнобитель-
ську та експлуататорську систему.1,71 До вишколу ІІ-го ступеня, крім тем, що увійшли
до попереднього, додавалися теми з міжнародних відносин після Другої світової вій-
ни. Програма Ш-го ступеня — найвищого — охоплювала:
1. Загальні дисципліни — історію, економічну географію, політичну економію,
соціологію.
2. Окремі історико-політичні проблеми.
3. Міжнародні відносини — з 1900 р.; економічні проблеми.
4. ОУН як організація.
На вищому рівні вивчались також більшовицька система, українознання, ідеоло-
гія і політика українського націоналізму. Наука про революцію — новий розділ у цьо-
му вишколі. Докладні розробки з кожної проблеми, теми охоплювали по кілька деся-
тків питань. Я не певен, що всякий кандидат суспільних наук у сучасній Україні змо-
же успішно скласти іспити за матеріалами III ступеня вишколу.
Програма І ступеня вишколу, як зауважував укладач додатка № 1 програми ідеоло-
гічно-політичного вишколу кадрів в ОУН (серпень 1948), була обов’язковим мініму-
мом для загалу кадрів до районного провідника включно. Програма ІІ-го ступеня була
мінімумом для середніх кадрів — від округу і вище. Ш-ій ступінь призначався для
вищих кадрів — від округу і вище. Але, зауважувалося в тому ж таки документі, кад-
ри нижчих рівнів могли вивчати програми вишколів вищих ступенів. Все залежало
зід освіти і можливостей того, хто проходив ці вишколи.
В тому ж таки 1950 році підпілля втратило одного з найвидатніших ідеологів, пу-
зліцистів руху — Осипа Дяківа (“Горновий”, “Остапенко”, “Артем”, “Гончарук”,
Наум”, “147”). Його роки життя: 1921—1950. Був він родом із с. Олесина Козівсько-
~о району Тернопільської області. Член юнацтва ОУН, закінчив з відзнакою Бере-
жанську гімназію, був студентом Львівського університету, заарештований 1940 року,
зтік з тюрми в липні 1941-го. З того часу працював в осередках пропаганди ОУН.
У 1945—1948 рр.— член Головного осередку пропаганди при Проводі ОУН, у 1948—
’ 950-му— провідник Львівського краю. Член Проводу ОУН від літа 1949 р., член
УГВР і заступник голови її секретаріату від літа 1950 р. Нагороджений Золотим і
Срібним Хрестами Заслуги, сотник-політвиховник УПА. Дуже тепло згадує про ньо-
о у своїх спогадах М. Савчин. О. Дяків загинув 28 листопада 1950 р. біля с Велико-
толя Львівської області в бою зі спецгрупами МГБ. Разом з ним загинули Микола
Мошанчук (“Бор”), 1921 р. н., керівник Львівського окружного проводу ОУН, Петро
1П[М]атинський, 1920 р. н., референт пропаганди того ж Проводу, а також “Петро”,
Вибух”, Павло Леус.1,72 На 6 травня у Львівській області убито керівника групи
зеферентів СБ ЦП і керівника Рогатинського окружного проводу ОУН “Демида”,
1,70 ДА СБУ.- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 14.
1171 Там само.
1172 Десять буремних літ.- С. 799-800; Содоль Петро. Українська Повстанча Армія: Довідник,- С. 82.
372
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
керівника СБ Львівської округи “Павла”. Загалом на той час убито 166 повстанців,
заарештовано 1 201 (разом з “пособниками”).1173
У жовтні загинув колишній окружний провідник на Буковині В. Савчак (“Сталь"
”Сокіл”).1174 *
Маю окремі цифри втрат збройного підпілля у Станіславській області. В січні вбито
16, заарештовано 81 члена ОУН.1,75 У лютому загинуло 46 повстанців, заарештовано
150 підпільників і “пособников”.1176 1177 У тому ж місяці вивезено 580 сімей— 2 106
осіб, з повинною з’явилося 723 особи, та тільки 23 з них були з УПА і 24 — з ОУН.
Окупаційна влада вживала жорстких заходів за кожний вчинений теракт або інш\
акцію. Головним засобом застрашування і покарання водночас (окрім пошуків і ни-
щення боївок) ставали виселення сімей — від 7 до 60 за кожну акцію. Судячи з того-
таки Тернопілля 1178 і вказаної вже кількості депортованих, можна усвідомити, що це
був дуже дієвий засіб. Ще одним із таких засобів стало рішення уряду УРСР і ЦК КП(б)У
в серпні 1950 р. про переселення жителів майже 70 тисяч хуторів до колгоспних сіл.
Збройне підпілля втрачало зручні схованки в зимовий час, постачання харчами.
Та і наступного 1951 року підпілля зберігало свою структуру. За даними з внутрі-
шніх військ МВД, районні Проводи, теренові боївки СБ діяли в кожному районі. За-
гальна чисельність тих формувань у Станіславській області на 15 серпня 1951 р. ста-
новила 470 осіб.1179 Наприклад, у Калуському районі діяв Провід ОУН на чолі з “Шу -
мом”, боївка СБ на чолі з “Аркасом”, загалом 8 осіб, Провід ОУН “Гамалія” — 6 осіб
і боївка СБ району під орудою “Максима” — 6 осіб. їм протистояли групи МГБ на
чолі з лейтенантом П’ястополовим, молодшим лейтенантом Хоріним і майором По-
повим. 1180 * * У Косівському районі перебував Коломийський окружний провід і Косів-
ський надрайонний провідник “Вихор” з боївкою “Лиса”, Провід “Хмари” з кущо-
вою боївкою “Бескида” — 17 осіб, кущова боївка “Чорного” — 7. За ними полювали
спецгрупи МГБ на чолі зі старшим лейтенантом Касаткіним, капітаном Козловим :
доданими їм у поміч лейтенантами з Одеси Авер’яновим, Недошівичем, Алексєє-
вим, з Ізмаїла — підполковником Солов’ятам, майором Черніковим, старшим лейте-
нантом Моріловим, старшиною Мукасєєвим.1,81 На 1 квітня 1951 р. в області було
107 підпільних організованих структур і груп, 760 нелегалів.1,82
За компартійним джерелом, у 14 районах Тернопільської області збройного під-
пілля вже не було. Але підпілля було дієвим у Буданівському, Великоборківському.
Велико-Глибочицькому, Золотниківському, Копичинському, Микулинецькому, Підво-
лочиському, Почаївському, Скалатському, Струсівському, Теребовлянському і Чорт-
ківському районах. Найпомітніші впливи підпілля були в Бережанському, Підгаєць-
кому, Шумському, Товстенківському і Заложцевському районах. Діяло там по 3—4 гру-
пи бойовиків від 10 до 15 осіб в кожному районі, загалом 47 груп — 144 особи. Відо-
мо було там про перебування оргреферента КП ОУН “Поділля” — “Бурлана” і прові-
дника Тернопільського окружного проводу “Олеся”, про існування Бережанського і
Скалатського надрайонних проводів (“Стецько” і “Шелях”), 11 районних Проводів
ОУН.1183
Досить дієвим було підпілля і в Камінь-Каширському, Ратнівському, Заболотівсь-
кому, Берестечківському, Старовижівському, Ківерцівському, Цуманському районах
Волинської області.1184 Зрозуміло, що в дуже невеликій кількості. Але, як і в попере-
дні роки, проводився набір у підпілля людей, які бажали прислужитися своїй батьків-
ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 24,- Спр. ЗІ,- Арк. 79.
1174 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія: 1943-49: Довідник другий. С. 82-83.
1,75 ЦДАГОУ- Ф. І,- Оп. 24,- Спр. 31.- Арк. 43.
1176 Там само- Арк. 49.
1177 Гам само- Арк. 49.
,,7Я ДАТО.- Ф. І,- Оп. 1,- Спр. 2135,- Арк. 10, 137-153.
1,79 ГВАРФ.- Ф. 38960,- Оп. 1,- Д. 177.- Л. 279-282. Підрахунки автора.
1180 Там само - Л. 282.
"м Там само - Л. 287.
"« ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп. 24.- Спр. 805.- Арк. 25.
Гай само - Арк. 67-68.
1184 Там само - Арк. 192.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
373
щині. Брали туди тих, що були здатні до тієї важкої праці, уміли щось робити в під-
піллі, йшли і люди, яким загрожував арешт. Треба мати на увазі, що повстанці були у
вкрай важких умовах уже кілька років. Взимку жили в криївках по селах, хуторах,
наражаючи себе і господарів на смертельну небезпеку від доносів, безперервних об-
шуків і облав, влітку будували криївки в лісі. І там, і там їх треба було збудувати так,
щоб не були помітні для стороннього ока. Найменше підозріння, що хтось зі сторон-
ніх осіб знає про криївку, змушувало повстанців негайно її залишати і шукати нового
сховку. Підготовка схрону займала від кількох днів до кількох тижнів, це була важка
фізична праця. Постійною була загроза підтоплення чи повені, не вистачало свіжого
повітря, люди нерідко втрачали свідомість. Небагато криївок були просторі — тісно-
та була швидше правилом, ніж винятком. Важко було знайти харчі влітку, нелегко
було дістати їх у збіднілих під радянською владою, колгоспами селян та ще й так,
щоб не викликати підозри у сусідів. Важко було з пранням одягу. З психологічного
погляду, тривале перебування разом різних людей теж вимагало значної роботи над
собою. З криївки у населеному пункті не кожного дня можна було вийти на поверх-
ню. Я назвав тільки деякі з більших і менших проблем, кожна з яких за одну мить
могла стати пекучою, а то й коштувати життя цілої групи. А чого варті були смерті,
арешти друзів, вивезення рідних і знайомих?!
Лінії зв’язків: округ — крайовий Провід через арешти часто були розірвані, але
районні Проводи лишалися діючими до 1952 р. включно. Активність підпілля поміт-
но спала у проявах диверсій чи терору. Так, на кінець серпня 1951 року в Тернопіль-
ській області було здійснено тільки 10 таких акцій.1,85 За липень—вересень того ж
року відбулося 7 акцій, зокрема в с. Каліщуківці Камінь-Каширського району Волин-
ської області був убитий голова колгоспу, дільничний міліціонер і агент міністерства
заготівель.1185 1186 1187 3 наявних джерел невідомо, як загинули ці та інші особи— цілком
можливо, що багато з них брали участь в облавах на повстанців.
10 липня 1951 р. в Надвірнянському районі Станіславської області було знищено
охорону МГБ, виведено з-під сторожі машиністку районного Проводу, яка лікувалася
в районній лікарні. 16 липня в приміщення Заложцівського райвідділу міліції (Терно-
пілля) через вікно було кинуто гранату й поранено офіцера. 13 липня в с. Новинах
Немирівського району Львівської області в сторожовому приміщенні були вбиті стар-
ший групи громадського порядку Білецький, побіля приміщення — інструктор рай-
кому партії Пантєлєєв, у сільраді — дільничний міліціонер Свєшніков.1,87
На поверхню виходить діяльність легалізованих осіб, які здійснюють акції, неле-
гали — швидше організатори акцій. На легалів припадає більшість нетерористичних
акцій: псування колгоспного майна, захоплення хліба, підпалення будівель. У Волин-
ській області ці групи існували в с. Ворокпле Любешівського району (керівник —
Матвійчук), в с. Несвічі Синкевіцького району, в Іванічевському районі, в с. Собятині
Маневицького району.1188 Такі групи складалися з колгоспників і службовців. Тому
навіть тотальна колективізація не принесла зримих успіхів владі в завоюванні довіри
мас: господарські, партійні й радянські органи в таких селах зустрічалися з прихова-
ним опором. Сільський і колгоспний актив працював під натиском, озираючись, не
проявляючи власної ініціативи,— скаржився обласний радянський керівник з Терно-
поля. 1189 Населення, невдоволене низькою оплатою за трудодні в колгоспі (замість
обіцяних 2,5—5 кг хліба видавали 0,5—1 кг), вдалося до “справедливого ділення”,
тобто, масових крадіжок, — як характеризувала це влада.1190 То був бойкот колгосп-
них порядків.
Тривала пропагандистська робота підпілля із сильним спрямуванням на Схід. Коли
10 лютого емгебісти викрили і ліквідували друкарню Станіславського окружного про-
воду ОУН — “Боротьба” (з листопада 1950 р. — “Імені генерала Чупринки”), то в ній
1185 Там само - Арк. 197.
1186 Там само - Арк. 192.
1187 Десять буремних літ.- С. 815.
1,88 ЦДАГОУ,- Ф. 1,- Оп. 24.- Спр. 805.- Арк. 190-192.
1189 Там само - Арк. 68.
1190 Там само - Арк. 199-201.
$74 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
знайшли більше 5 000 брошур, які готували для пересилання у Східну Україну.1,4
Серед цих брошур були, можливо, й ті, які підпілля видало на початку 1951 р., в т. ч
й П. Полтави “Ми не відповідаємо за політику Кремля”, “Наша основна мета та рево-
люція в СССР”, Вс. Рамзенка “Будь готовий і не встидайся, українцю, як тебе назива-
ють націоналістом”, Є. Гладковського “Як я став повстанцем”, анонімного автора
“Промислові робітники України”.1191 1192 * Назви тих робіт говорять самі за себе. Чимало
носіїв тої літератури на Схід було заарештовано.1,93
Щодо сподівань на нову війну у світі. Підпілля не могло ту війну ні наблизити —
підстави для неї таки були, і ніхто не знав, чи вона вибухне, ні спинити, — коли б
війна розпочалась. Стаття П. Полтави “Підготовка третьої світової війни та завдання
українського народу” мала на меті просто з’ясувати ситуацію для визвольного рух>
на випадок тієї війни.1194 1195 Суб’єктивні надії тут — справа інша, до того ж— праця
пропагандистська, містить декілька цінних теоретичних і практичних тверджень.
П. Полтава був значно ближчий до життя, політичних реалій і передбачень, ніж бага-
то хто з нас, сучасних істориків і політологів, — смію зауважити п. Ю. Киричуку.||4'
І в цьому році ініціатором і натхненником поборювання українського руху була
компартія. Виконувались вказівки її ЦК, зокрема постанова від 26 січня 1950 р. “Про
ліквідацію залишків банд оунівського підпілля”. Відповідно до постанови, щопівро-
ку розроблялися плани з ліквідації у кожній області. За кожною боївкою чи Проводом
ОУН закріплювалась оперативно-чекістська група на чолі з відповідальним праців-
ником обласного МГБ. Групи діяли теж за певним планом. Перевіряли агентуру, її
здатність охопити всі населені пункти. В місця ймовірної дислокації боївок чи Про-
водів направляли на негласну роботу співробітників МГБ з інших районів, строго
конспіративно.1196 Детально вивчалась зона дій боївок/Проводів, виставляли засади з
бійців груп громадського порядку й особового складу внутрішньої охорони МГБ.
У тих селах, де діяло підпілля, оперативники мали проводити бесіди з жителями,
з кожним зокрема з числа дорослих. Ті бесіди мали на меті: потрібних людей завер-
бувати в агентурно-інформаційну мережу, з іншими домовитись про допомогу в по-
борюванні руху без офіційного вербування; тих, які викликали підозру, слід було взя-
ти в агентурну розробку. По ходу ліквідації окремих боївок оперативники МГБ, шо
були закріплені за нею, мали підключатися до тих груп, які вели пошук.1197 1198 Тим са-
мим створювалась перевага сил. Крім того, можна помітити, що МГБ прагнуло залу-
чити до поборювання руху все доросле населення, хто не погоджувався — тих відсі-
кали. За подібним планом у Тернопільській області влада планувала знищити підпіл-
ля до 1 січня наступного року.
Нова тактика впровадилась на засідках, які влаштовували спецгрупи чи військові:
намагались зловити когось живцем до того, як починали стрілянину. Потім такого
підпільника пробували завербувати і відпустити назад у підпілля. Оскільки акції чи
домовлений зв’язок мали відбуватися не раз за тиждень-два, то МГБ мало час, щоб
тиснути на людину.1,98 Саме тому керівництво підпілля видало розпорядження не
виходити з криївок поодинці: коли б хто був схоплений один, то мережа підпілля
була б про це поінформована.
Провокації спецслужб вдавались їм не завжди. Погодився нібито співпрацювати з
владою сотник УПА Лука Гриніщак (“Довбуш”), але, вийшовши на волю, знову зник
у підпіллі. Те ж сталося з Василем Беєм (“Уласом”), колишнім провідником ОУН на
Півдні України, схопленим на вулиці у Вінниці. Він вступив у гру з МГБ, заявивши,
що його не переконають у тому, що підпілля — це злочинці, однак, бачить, що підпі-
льна боротьба тепер безнадійна і безперспективна. Тому, жаліючи людей, поможе
1191 Там само- Арк. 23.
1192 Киричук Юрій. Цит. твір,- С. 255.
1,93 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія: Довідник другий - С. 220-221.
1194 Див.: Літопис УПА.- Т. 10.
1195 Такі закиди на адресу П. Полтави є в його праці, яку я цитував,- С. 254.
1196 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 24,- Спр. 805.- Арк. 69.
1197 Там само - Арк. 70-71.
1198 Літопис УПА,- Т. 28,- С. 281.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
375
МГБ вивести їх з підпілля. Та спецслужба запропонувала йому далеко більші цілі:
дійти до В. Коваля (Кука) і вбити його. За ці дії йому і тим людям, яких виведе, пообі-
цяли волю. В. Бей прийшов до В. Коваля і все йому розповів, залишившись і далі в
підпіллі.1199
Відомі випадки і боягузтва зі сторони працівників МГБ і службовців внутрішніх
військ МВД.1200
Не маю точних даних про людські втрати підпілля, руху за 1951 р. Відомо, що до
серпня співробітники МГБ знищили референтуру пропаганди КП, Чортківський
окружний провід, дві друкарні, три надрайонних і вісім районних Проводів, вбито
122 підпільники. 109 осіб, які проживали легально, було заарештовано за участь у
націоналістичних організаціях, загалом арешти охопили 554 особи разом з тими, які
допомагали підпіллю.1201 Тривало і виселення сімей. Воно супроводжувало кожну
акцію підпілля, принаймні в Тернопільській області, та й, мабуть, і в інших. Так,
тільки за період з середини липня по 1 жовтня 1951 р. з Волинської області виселили
131 сім’ю —487 осіб.1202
Втрати того року чільних для руху людей: загибель Романа Кравчука (“Петро”,
"Максим”, “Семен”, “Степовий”) 22 грудня 1951 року. Він неодноразово пересліду-
вався владою ще за польської окупації, був політв’язнем за німців, членом Проводу
ОУН і його оргреферентом з 1942 р., крайовим провідником ОУН на ЗУЗ з 1943 р.1203
22 грудня загинув найвидатніший теоретик, знаний публіцист і діяч визвольного
руху П. Федун (Петро Полтава, “Волянський”, “Север”, “99”). Він народився 24 лю-
того 1919 р. в с. Шниріві Бродівського району Львівської області, загинув в околиці
Рогатинського або Долинського району Станіславської області. П. Федун закінчив
гімназію у Бродах, був членом ОУН, студентом Львівського університету (медици-
на). Був призваний у ЧА, брав участь у фінській війні, у війні проти гітлерівської
Німеччини, потрапив у полон до німців (звільнився). Вчився знов у Львові. Опинив-
діись у вирі цієї війни, П. Федун зрозумів: українці мають себе боронити. Редагував
різні видання ОУН, був діячем юнацтва ОУН. З літа 1944 р. до 1946 р. — начальник
лолітвиховного відділу КВШ УПА-Захід; керівник головного осередку пропаганди
при Проводі ОУН, начальник політвиховного відділу ГВШ УПА (1946—1949), керів-
ник бюро інформації УГВР (1946—1951). Нагороджений УГВР Срібним Хрестом
Заслуги в 1947 р., з наступного року стає членом Проводу ОУН, з літа 1950 — член
УГВР, заступник голови її секретаріату, майор-політвиховник. Остання нагорода
УГВР — Золотий Хрест Заслуги 1-го класу та медаль “За боротьбу в особливо важ-
ких умовах”.1204 П. Полтава володів кількома слов’янськими мовами, німецькою,в
підпіллі вивчав англійську. Його згадують як людину з ясним мисленням, щиру і чес-
ну, якій можна звіритись. Обставини смерті цих двох провідників невідомі, місця
поховання — теж. За переказами, ворог так боявся і ненавидів П. Полтаву, що після
смерті його тіло кинули в яму і засипали негашеним вапном.
Активність сторін у протистоянні характеризують такі дані: з серпня 1951 р. по
. 7 квітня 1952 р. в Україні було виявлено 76 акцій підпілля. Найбільше — у Львівській,
палі — у Станіславській, Рівненській областях. За даними МГБ, число цих проявів по-
мітно зменшилось до квітня 1952 р. За цей же час окупаційна влада ліквідувала
"2 Проводи ОУН і 92 бойові групи, у тому числі й у Житомирській і Кам’янець-Поділь-
ській областях. Всього тоді було вбито 635 осіб з підпілля, 252 захопили живими, вий-
лло з повинною 62 особи, виселення торкнулось 649 сімей — 2 470 осіб.1205
У ЦК КП(б)У досить критично оцінювали роботу обласних управлінь і райвідді-
лів МГБ західних областей. Стверджувалося, що Львівське обласне управління пра-
1,99 Там само- С. 447^48.
1200 ГВАРФ,- Ф. 38960.- Оп. 1.- Д. 177,- Л. 192; ЦДАГОУ. - Ф. 1,- Оп. 24.- Спр. 805,- Арк. 192.
1201 ЦДАГОУ,- Ф. 1.- Оп. 24,- Спр. 805,- Арк. 194.
1202 Гай само - Арк. 189.
1203 Содоль Петро. Українська Повстанча Армія. 1943-49- С. 90.
1204 Там само - С. 128.
1205 Десять буремних літ- С. 840-841.
376
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
цювало на дуже низькому оперативному рівні, серйозних агентів до підпілля не булс
введено. З того ж документа дізнаємося, що з допомогою агентурної мережі бу.тг
спіймані в травні 1951 р. керівники Чортківського окружного проводу ОУН “Крига"
“Косач” і “Клим”. Спецслужба спробувала завербувати “Клима” з тим, щоб з йогс
допомогою ліквідувати відомих йому підпільників. Але в Заліщицькому районі ні
другий день “Клим” повернувся в підпілля, повідомивши його про способи і методі
агентурної роботи МГБ.1206 Останнє так і не зуміло ввести надійних агентів до керів-
них структур підпілля і не мало прямих агентурних доступів до керівників ЦП, кра-
йових і окружних Проводів.1207
Одні Проводи МГБ і МВД громили, інші або й ті ж самі, з іншим складом, поста-
вали. На 17 квітня 1952 р. діяв 71 Провід ОУН — 160 осіб, 84 боївки — 252 особи
а також окремі бойовики — 937 осіб. Розшукувалося ще понад 1 500 озброєних чле-
нів націоналістичних організацій — найбільше в Станіславській області — 587 осіб
Близько 100 осіб нараховувалося в структурах підпілля у Тернопіллі. 1208 Зі слів
В. Галаси відомо, що на межі 1952—1953 рр. на ПЗУЗ діяв тільки Рівненський окруж-
ний провід ОУН на чолі з “Ульяном “ — Анатолієм Маївкою з м. Клевані, в ОУН —
з 1938 р., нелегал з 1945 р. 1209 1210 Діяв і Провід “Поділля” в Тернопільській області.
Про діяльність підпілля в той час відомо небагато, складається враження, шс
в основному чи^й майже виключно воно, як і попередньо, займалося пропагандистсь-
кою роботою. Його цілі в той час документ із ЦК КП(б)У ранжує так: ідеологічні
робота серед населення, поповнення підпілля за рахунок молоді і осіб, що живуть
легально, насадження своїх людей у селах і колгоспах, не зв’язаних між собою, але
активних.12,0 Умови цієї боротьби, як уже зазначалося, були дуже важкі. Частина на-
селення остерігалась підтримувати повстанців, боячись репресій влади. Говорилось
і про безперспективність боротьби з “совітами” (Волинь).1211
Весною 1952 р. (за іншими даними — в червні) відбулася зустріч-нарада вцілілих
членів ЦП ОУН. В. Кук повідомив їх, як можна зрозуміти, про розкол у Закордонних
частинах ОУН (34 ОУН). Постало питання про нову тактику руху. В. Кук ознайомив
В. Галасу (“Орлана”), провідника ОУН на ПЗУЗ, із листами С. Бандери, Я. Отецька.
1. Гриньоха, М. Лебедя, Д. Ребет. Вирішено було призупинити всяку відкриту діяль-
ність підпілля, а вести тільки ідеологічну підготовку керівних кадрів, які залиши-
лись. Щоб зберегти кадри, особливо керівні, — їх слід було перекинути на Схід. На
думку “Леміша” (В. Кука), там були кращі умови для збереження. Навіть якшс
на Сході України ми загинемо, — вважав “Леміш”, — то наша смерть там дасть біль-
ший резонанс, ніж на Заході.1212 Спроби переходу вцілілих кадрів на Схід успіху май-
же не мали: Проводи там майже всі було заарештовано.
Краще було з пропагандою. Видали брошуру В. Бея “Перспективи розвитку націо-
нально-визвольної боротьби в Східній Україні”, написав він ще одну працю в той
час— про життя і національну свідомість сучасних східних українців.1213 Вийшли
“Збірка споминів із повстанського життя” О. Ілинської, листівки: “Українська мо-
лодь!”, “Українська молодь міст і сіл!”, “Юначе!”, “Дівчино!”, “Заблуканий брате!”.
В 10-ті роковини утворення УПА УГВР нагородила медаллю “За боротьбу в осо-
бливо важких умовах” кожного підпільника, але не членів організації за кордоном.
Деякі з повстанців ці нагороди отримали, інші не змогли або не встигли.
Нечисленні збройні акції підпілля таки відбувались. 23 травня 1952 р. було убито
голову сільради с. Лючі Яблунівського району Станіславської області Д. Ткачука.|2и
Боївку “Безталанного” — Івана Дебринюка з с. Трійці Снятинського району тієї ж
1206 Там само - С. 846.
1207 Там само - С. 843.
1208 Там само - С. 845.
1209 ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 103,- Арк. 117.
1210 Десять буремних літ .- С. 842.
1211 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372.- Т. 2,- Арк. 53.
1212 Там само - Арк. 56.
1213 Літопис УПА,- Т. 28.- С. 478.
12,4 ДАІФО,- Ф. 38-п.- Оп. 1,- Спр. 116.- Арк. 9.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
377
області видав зрадник— зв’язковий. Сам І. Дебринюк врятувався. Невідомо, як він
дізнався про виїзд емгебістів на каральну експедицію в Бростури — Космач. Коли
машини йшли на Пістинському підйомі, він зустрів їх. Але не стріляв у солдатів.
А тільки в офіцерський “бобик”. Так загинуло 4 високих чини з окупаційного війсь-
ка. Людей зігнали на їхні похорони. А вбитого “Безталанного” залишили на місці,
його ніхто “не впізнав” (спізнання було небезпечним для родичів). Тіло забрали
і невідомо де закопали чи спалили...1215
Викрита в 1952 р. підпільна група ОУН Івана Михайлинюка була не останньою в
Закарпатті. Того ж року в Мукачеві виникла ще одна така група: Юрій Чорі, Петро
Француз і Михайло Русинко.12,6
Втрати підпілля тривали. 19 січня 1952 р., оточений спецгрупою, підірвав себе
разом з охоронцем провідник ОУН на Волині й Поліссі Іван Литвинчук (“Дубовий”).1217
22 січня загинув крайовий референт СБ Львівського краю Р. Лозинський. Загазовано-
го, живого захопили в той же день провідника того краю Євгена Пришляка (“Ярема”,
“Чорнота”). За вироком він отримав 25 років.1218 Керівники східноукраїнських округ
ОУН П. Колісник (“Черник”) і В. Юркевич (“Змагун”) були захоплені МГБ у кінці
квітня.1219 В травні гине В. Бей (“Улас”, “Титар”, “Василенко”), крайовий провідник
ОУН Подільського краю.1220 Непритомний потрапив до рук МГБ окружний провід-
ник Буковини О. Матвіїв (“Недобитий”). Його розстріляли після суду. Через захопле-
ні записники В. Охримовича МГБ вийшло на В. Кука (“В. Коваля”). Він врятувався в
останню хвилину.
Централізоване керівництво рухом втрачалось. На волі лишились 2 члени ЦП
ОУН і УГВР з тих, які перебували в Україні: В. Кук і В. Галаса. В серпні 1952 р. на
зустрічі В. Галаси, який від січня 1949 р. ще був і командиром УПА-Північ, з В. Ку-
ком останній критично оцінював ситуацію в підпіллі. Між іншим — як тоді ходили:
Галаса йшов на зустріч 15 днів. Вона проходила в с. Підухові Почаївського району
Тернопільської області.1221 Зі свідчень Галаси, Кук говорив, що підпілля в західних
областях майже винищено, і перспектив для подальшої боротьби проти “совітів
нема”. В Тернопільській області підпілля немає, в Станіслаівській і Дрогобицькій
областях є окремі групи, але вони розпорошені і зв’язку з ними нема. У Львівській
області є окремі групи з чисельністю до 20 осіб, але постійного зв’язку він, "Ле-
міш”, з ними теж не має. На Волині лишився тільки один провідник округу і
2 боївки на півночі Рівненщини.1222 Втім, як ми вже знаємо, реальна картина не
була такою фатальною, як її уявляв В. Кук чи оповідав пізніше на допиті В. Галаса.
В. Кук просто не мав зв’язків і втратив управління боротьбою. Бо тільки в Яблунів-
ському районі Станіславської області в квітні 1952 р. у збройному підпіллі було
22 особи.1223 Таких розрізнених, а по окремих районах цілком організованих груп
було ще чимало.
Та В. Кук залишався Головним командиром УПА, і з нагоди 10-річчя її існування
14 жовтня 1952 р. з’явилося “Звернення Головного командира УПА”. У “Зверненні”
наголошувалось на значенні постави УПА та її ролі у боротьбі з гітлеризмом, підсу-
мовувалось 10-річчя бойових дій армії. Поряд з тим було видано накази В. Кука “Про
вшанування загиблих командирів УПА” та “Про присвоєння звань і нагородження”.
Посмертно звання генерала-політвиховника присвоєно І. Климіву—Легенді і Д. Ма-
ївському—Косарю, звання генерала — О. Гасину, генерала контррозвідки — М. Ар-
сеничу, полковника— І. Литвинчуку, майора— П. Олійнику (“Енею”) і В. Івахіву
' останній мав уже звання підполковника — посмертно, помилка В. Кука) тощо.
215 Шлях перемоги, 29 грудня 1999 року - С. 7.
216 Вегеш Микола - Цит. твір,- С. 95.
217 Літопис УПА,- Т. 28.- С. 338.
21* Содоль Петро. Українська Повстанча Армія. 1943-49- С. 115.
219 ЛНУ,- Т. 2,- С. 359.
220 Киричук Юрій. Цит. твір.- С. 259.
221 ДА СБУ,- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 27.
222 Там само.- Арк. 35.
223 ДАІФО.-Ф. 38-п.-Оп. І.-Спр. 116.-Арк. 1.
378
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Золотим Хрестом Заслуги нагороджувались: Я. Стецько, М. Лебідь і І. Гриньох
посмертно ним же — І. Климів, Д. Грицай, Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусол.1;:-
Таким чином В. Кук прагнув увічнити пам’ять про цих людей в історії.
4.14. Молодіжні підпільні організації
Визвольні рухи, революції, як правило, — справа молодих. По-
межи участі молоді в УПА, в ОУН, виникали упродовж 1940-х — поч. 1950-х років і
суто молодіжні групи, утворення. Часто вони були не пов’язані організаційно зі зброй-
ним підпіллям, але шукали виходів на нього. Деякі групи створювалися за вказівками
членів відповідних Проводів ОУН чи командирів УПА. По суті, в деяких випадках
відновлювались групи юнацтва ОУН — структури, розпущеної в 1944 р.
Вище вже згадувалось про впливи підпілля на виховання і навчання шкільної мо-
лоді. Заклик до цього пролунав ще раніше, в серпні 1945 р., в газеті “Шлях перемо-
ги”, що видавалась на Гуцульщині в УПА.
“Українські діти!
Ви — свідки запеклої боротьби українського народу за волю. Історія нашої боро-
тьби записала славні приклади дитячого геройства і посвяти. Навіть діти допомагали
і допомагають українським повстанцям, не зраджують ворогам таємниці. Виростай-
те на чесних і вартісних громадян. Цього чекає від Вас Україна”* І225.
Цю листівку-звернення (а були й інші подібного роду) слід розуміти прямо: вона
не закликала дітей до зброї, навпаки — неповнолітніх юнаків дуже неохоче, а то й
зовсім не приймали в УПА, щоб зберегти молодь. Втім, це не вберегло від арештів
засуджень на термін від 5 до 25 років сотень підлітків і юнаків, які допомагали рухов
або були запідозрені в такій допомозі.1226
Одна з перших молодіжних груп була створена в кінці 1945 р. Адамом Буцняко.м
(“Байрак”), який прибув з Тернопільської області. Він був членом ОУН з 1943 р. За
даними управління НКГБ Львівської області, де діяла група, вона нараховувала 51 осо-
бу. 1227 До організації увійшли вже і люди, які мали досвід боротьби. Зокрема, Кушнір
Учень поліграфічного училища, був у дивізії “Галичина”, потім в УПА. “Сидор” —
Михайло Довгуш, студент університету, раніше очолював міжрайонну боївку ОУН. Де
групи входили ще “Славко” — Теодор Рожній, учень 10 класу, “Богун” — Йосип Зака-
люжний, теж учень 10 класу, “Нечай” — Данило Зубач, учень зуболікувальної школи.
Члени групи — учні — проводили збір речей, продуктів, грошей і радіоприймачів
серед населення.1228 Групу викрили в лютому 1946 р. і, як можна зрозуміти, — допи-
тували їх жорстоко. За свідченнями “Байрака” в с. Єзирянах Скала-Подільського райо-
ну Тернопільської області було викрито друкарню ЦП ОУН, де друкувався й часопис
“Ідея і чин”.
У Кам’янка-Бузькому районі тієї ж області подібна група виникла ще раніше,
в листопаді 1944 р. 1229 В її складі було 11 активних членів на чолі з Романом Криви-
чем, 1925 р. н. з с. Язениці. До групи входили ще Марія Миско, що працювала
в районному земельному відділі. Інші члени групи були з районного центру і працю-
вали в різних установах. Організація поширювала листівки, виготовлені на друкарсь-
кій машинці й ротатором. Діяли вони до лютого 1945 р. включно, потім почались
арешти. Дехто з членів групи встиг перейти на нелегальне становище.
У березні 1945 р. у Львові виникла ще одна організація з учнів 9—10 класів. До
неї входили Т. Н. Драган, 1932 р. н., Український, 1932 р. н., Ю. В. Тимчук, 1930 р. н..
1234 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр).- С. 83.
1225 Літопис УПА.- Т. 18,- С. 76.
1226 Десять буремних літ.- С. 721. М. Савчин оповідає про умови життя утримуваних у тюрмі, де з дітей
засланих творили артілі на пошиття одягу і запроваджували соціалістичне змагання, а то й домагались вступу
до комсомолу від тих, яких мали вислати на заслання.
1227 ЦДАГОУ,- Ф. 1.- Оп. 23.- Спр. 2959.- Арк. 99.
1228 Там само - Арк. 100.
1229 Гай само.- Спр 1691,- Арк. 145.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
379
Р. Д. Лисак, 1928 р. н. та інші.1230 Майже всі вони були з середньої школи №9 м. Льво-
ва. Керував групою Т. Драган. Група мала дві саморобні друкарні зі шрифтами завод-
ського виготовлення. Її члени поширювали листівки. При арешті було знайдено
234 віддруковані листівки і два готових набори для друку листівок “Брати Українці!”
і “ Хай живе українська націоналістична організація, смерть більшовицькій комуні!”.
Для придбання паперу, друкарських засобів в організації було створено касу добровіль-
них внесків. Організація діяла щонайменше до початку червня 1947 р., потім 16 її
членів було заарештовано.
З учнів с. Сельця Великомостівського району Львівської області виникла інша
молодіжна організація. Нею керував Ю. Сагайдак, 1928 р. н., який уже побував в УПА.
Потім, за завданням підпілля з’явився з повинною і пішов до школи. Група поширю-
вала листівки. Серйозніші дії вчинив член групи Михайло Семинишин (був членом
ОУН).1231
Про те, що такі групи були типовими, свідчить повідомлення МГБ щодо існуван-
ня в ряді шкіл і вузів Львова оунівських молодіжних організацій.1232 Інше питання:
чи створювала їх ОУН, чи мали вони взагалі зв’язки з підпіллям.
Відомо, що й деякі активні сільські комсомольці йшли в УПА або належали до
підпілля. 1233 Сільська молодь і на 1948 р. була до руху якнайприхильніша, а в деяких
місцевостях і зовсім віддана, — відзначав надрайонний провідник ОУН Надвірнян-
щини Вацаба — “Варнак” у звіті за четвертий квартал 1948 р. “Молоді хлопці допо-
магають підпільникам в добуванні харчів, не раз із нараженням на небезпеку подають
інформацію про рух оперативних боївок, а часто й беруть участь у боротьбі з окупан-
том. Розповсюдження листівок переважно проводиться легальною молоддю”. 1234 Не
дивним є і виникнення тоді більших чи менших молодіжних організацій у селах.
В с. Кошляках Підволочиського району Тернопільської області така організація
дістала назву “Спілка Української Молоді” (СУМ). Вона виникла влітку 1948 р., маю-
чи в селі попередників. До СУМу увійшли 17-річний Ростислав Зарічний, організа-
тор, Ярослав Бакалюк і Мирослав Загрійчук (по 16 літ), Нестор Зарічний, 1951 р. н„
до групи долучився Чучвала (18 р.). Назву група взяла з підпільної літератури, в якій
розповідалось про СУМ 1920-х років. Клятву склали на основі Декалогу українця-
націоналіста. Самостійно написали собі статут. Кожний член мав своє псевдо. З 1948
по 1950 р. збори СУМу проводилися регулярно і протоколювались. На засіданнях
розглядали питання спільних дій, а головне — займалися самовихованням і самоос-
вітою. Спілка мала зв’язок зі збройним підпіллям і від нього отримувала листівки
для розповсюдження. Серед останніх: проти виборів рад, проти колгоспів та інші.
Мали зброю, але питання щодо її застосування не поставало. 1235 Члени групи переда-
вали послання в сусідні села і допомагали будувати криївки — до арештів відомих їм
підпільників (осінь—зима 1950 р.). Згодом члени групи або роз’їхалися з села, або
мали йти в армію, а в серпні 1951 р. їх заарештували і дали 25 років таборів. їхню
справу переглянуто і припинено за наполяганням родичів тільки в 1955 р.
Плани ОУН іти в місто чи не найкращу реалізацію дістали через різні молодіжні
групи вихідців із села, які пішли вчитись у середні й вищі навчальні заклади.
Приблизно з 1947 р. діє молодіжна підпільна група в Теребовлянському культос-
вітньому училищі (Тернопільська область). В основному тут займались поширенням
листівок з підпільної друкарні ім. Я. Старуха — “Стяга” Проводу ОУН Подільського
краю. Та друкарня діяла в містечку Товстому Заліщицького району тієї ж області.
Відомо про склад однієї з підпільних п’ятірок групи: Степан Ковальчуківський, Іван
Бриль, Володимир Кляпітура, Зиновій Ковальчук, Роман Романів. 1236 Втім, студенти-
1210 Там само. - Спр. 4964 - Арк. 105.
1231 Там само - Спр. 4972.- Арк. 101.
1232 Там салю - Арк. 107.
1233 Там само - Арк. 108.
1234 Дем'ян Григорій. Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА // Визвольний шлях - 2000,- №7,-
С 77-87, С. 78.
1235 Вовк Олександр. Невідома спілка української молоді // Шлях перемоги,- 4 ірудня 1993 року.
1236 Олещук Ігор. Заплатою нам щастя в боротьбі // Шлях перемоги.- 28 серпня 2001 року.
380
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
підпільники не обмежились листівками. Вони проводили і збройні акції проти виь
вдувальних батальйонів, вилучали у них зброю. Спалювали більшовицьку літераг\~
в клубах. Група діяла до кінця 1950 р. Заарештовані й засуджені, вони дістали 25 -
таборів і 5 років позбавлення громадянських прав.
З кінця 1949 до початку 1950 року в с. Верхніх Лучках Мукачівського район} 3.
карпатської області існувала організація “Воля”, яка об’єднувала спершу дівчат 9 кл^.
середньої школи, що з релігійних мотивів не бажали вступати в комсомол. Згодом _
“Волі” було залучено і хлопців-старшокласників. Плани групи були: листівки, лот-
ги, теракги проти сільських активістів, паління колгоспного майна. Зв’язку з підп.
лям група не мала.1237 3 особи з групи отримали по 25 літ таборів.
Створив підпільну молодіжну організацію в середині 1949 р. Мирослав Яциш:
1931 р. н., який мав зв’язок з підпіллям. Він проживав у с. Настасові Микулинецьк^
району Тернопільської області. М. Яцишин був навіть секретарем комсомольсь-
організації в селі. Завдання групи — звичайні: листівки, відвернення молоді від к ~
бів та радянських лекцій і бесід, акції проти влади. 1238 В ніч на 19 січня члени гр\ -
вчинили замах на дільничного уповноваженого МГБ Б. Слободянюка.1239
Відомо про друкування в обласній друкарні газети “Вільна думка” — близько я. .
топада 1950 р. чи й трохи пізніше. Газета опублікувала звернення “Українська »
лодь!”. 1240 Автор листівки зауважував, що не вся українська молодь стоїть на шлях\ :
свого визволення, на шляху до УССД. Зауваження може видатись доречним, якщо г
дивитися на поширення комсомольських організацій в регіоні. Справді, у Львівсь-
області на першу половину того року комсомольцями були 13 325 осіб, з них місцем
молодь — 29,4%.1241 Та це число не таке вже й велике, враховуючи, що більшість -
місцевих комсомольців була у містах, а з тих, хто вступив у комсомол, не всі були акт .
ними.
Я б сказав, що відсоток охоплення комсомолом місцевої молоді був таки низькі
Тим паче, що в тій же області чимало молодих учителів були симпатиками підпі.т
а вони, як правило, підтримували той комсомол у школах.1242
У такій же ситуації 1950 року виникає “Молодіжна організація націоналіст
(МОН) у м. Лукові Волинської області. 1243 До неї увійшли учні старших класів Лук
ської середньої школи на чолі з учнем 10 класу Віталієм Мелещуком, 1934 р. н. Ч.-.
ни МОН збирали літературу для читання, складали антирадянські вірші, згодом по-
сягнули вести активну боротьбу проти радянської влади. На 1 травня 1951 р. збиг_
лися розкидати листівки й вивісити національний прапор над будівлею райвикон-
му, але були заарештовані в квітні того ж року. Частина членів групи і керівник б\
комсомольці.
За даними республіканського МГБ, з 1 липня 1951 р. по 20 квітня 1952 р. ци
службою було виявлено 42 молодіжні українські націоналістичні організації зі 1'
учасниками в них. У західних областях — 35 організацій і 55 учасників, у східних —
Київській, Кам’янець-Подільській, Сталінській, Харківській — 7 організацій і 27 ос
у них. 1244 Більше половини цих молодих людей були не старші 20 років, 113 із ні.
походило з селян-середняків, загалом із селян було 175 осіб.
Серед них були і студенти вузів, технікумів, школярі. Студенти — майже всі
Львівщини, 49 зі всього числа учасників були комсомольці.1245
Такого роду груп і організацій було, мабуть, трохи більше, хоч і не набагато. Бага-
то молодих входило до підпілля, з існуючих молодіжних груп мало бути більше п< -
12,7 Вегеш Микола. Цит. твір - С. 94.
12 ” ДАТО,- Ф. 1,- Оп. 1.- Спр. 2135,- Арк. 30.
1239 Там само - Арк. 26.
1240 Там само - Спр. 1331- Арк. 93.
1241 ДАЛО.- Ф. З,- Оп. З,- Спр. 412.- Арк. 131.
1242 Там само - Арк. 144.
1243 Десять буремних літ / Упорядник В. Сергійчук- 1998.- С. 807-808. Мені відомо, що в монограф
С. Сворака про освіту в цьому ж регіоні від 1944 по 1964 рр. згадується ще про ряд груп, але та книжка н.
момент підготовки даної частини цієї книги не була доступна автору.
1244 Там само- С. 84^-850.
1245 Там само.- С. 851.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
381
в’язаних зі збройним підпіллям чи й ним організованих. Під завершення широкомас-
штабної збройної боротьби мали б виникати і виникали окремі самостійні групи й
утворення незалежницького спрямування.
4.15. Суперечки з 34 ОУН навколо програмових засад руху
в Україні й завдання української еміграції
Закордонні Частини ОУН (34 ОУН) виникали із тих членів ОУН,
які перебували в еміграції. їхнім провідником став С. Бандера. Перша конференція
34 ОУН у вересні 1947 р. у своїй резолюції заявила, що в усій революційно-політич-
ній діяльності 34 ОУН і надалі залишатимуться вірними постановам III Великого
Збору ОУН. Основою всіх інтерпретацій тих постанов для них залишаться крайові
дотичні матеріали.1246 Це було логічне рішення, оскільки саме в Україні вирішува-
лись її проблеми, еміграційні чинники, зокрема й політичні партії’, відігравали хоч і
важливу, але допоміжну роль. Та ж конференція визнала за УГВР роль найвищого
державного політичного органу України, її представника.1247
Між тим, в 34 ОУН із часом все помітніше виявляються дві течії’. Одна з них
представляла членів ОУН, які працювали в Україні в роки Другої світової війни й
були заарештовані німцями чи відійшли або були послані на Захід 1944 р. й пізніше.
Інша течія охоплювала людей, що з 1941 р. силою обставин (арешти, тюрми, виїзд)
перебували поза боротьбою в Україні. Останні гуртувались навколо С. Бандери і
Я. Отецька. їм були ближчі програмові засади і способи дій ОУН довоєнного часу, тої
еволюції, яку пройшла ОУН в Україні, вони не зазнали. Додавалися, мабуть, і суб’єк-
тивні мотиви провідників: реально боротьбою в Україні керували інші люди, ніж ті,
ло були біля керма ОУН до війни, — Шухевич, а не Бандера. Останній, безсумнівний
. країнський патріот, прагнув бути і вождем руху, відчував себе ним, але не поспів чи
ї не хотів поспіти та збагнути події, які відбувалися в Україні.1248 Інша течія вважала
та можливе і необхідне всерйоз упроваджувати рішення III Надзвичайного збору ОУН
подальших програмових положень. Частина тих осіб була зосереджена навколо
34 УГВР, висланих на Захід в 1944 р.: М. Лебідь, Д. Ребет, М. Прокоп та інші, части-
на перебувала, власне, в складі 34 ОУН.
На час II Конференції 34 ОУН було стверджено зверхність рішень ОУН в Україні
над рішеннями 34.1249 Це визнання творило для Проводу ОУН (в Україні) роль арбіт-
ра у суперечках всередині тих частин ОУН за кордоном. Несподівано для себе С. Бан-
дера в тих суперечках виявився неправим.
Але, спочатку, в чому суть тих дискусій за кордоном. Опозиція в 34 ОУН, яка
протиставлялась лінії С. Бандери, вважала, що еволюція ОУН під час війни цілком
нормальна і її треба поглибити. С. Бандера вважав, що ідеологія і програма ОУН не
потребують змін і доповнень. На його думку, прийняті IIIНЗ ОУН і після війни про-
грамові документи були нічим іншим, як виявом тактики в боротьбі, як змінна про-
грама для зовнішнього вжитку, на відміну від програми для членства, що вже була
.творена, існувала. Опозиція також вимагала змін в ОУН — з авторитарного устрою
-.а демократичний. Бандера це заперечував на прикладах Заходу і СРСР — до чого
юже довести така демократія. У ставленні до російського народу опозиція стверд-
жувала, що вона бореться проти російського імперіалізму, але не проти російського
-ароду. Бандера стояв за боротьбу з обома. Опозиція виступала за безкласове суспіль-
-тво, а Бандера вважав це ухилом у бік большевизму. Він же схилявся до метафізики
г світогляді членів ОУН, опозиція була проти будь-яких пов’язань з філософськими
доктринами.
1246 Резолюції першої конференції Закордонних Частин ОУН, що відбулась у вересні 1947 р. // ОУН
• :вітлі постанов Великих Зборів, конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955 рр - С. 156.
1247 Там само - С. 171.
1248 Інтерв’ю автора з Є. Стахівим від 20 жовтня 2001 р.
1249 ОУН в світлі постанов Великих Зборів, конференцій та інших документів з боротьби,- С. 231.
382 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИГ
Нарешті, стосовно Д. Донцова. Його критикували за поганий вплив на мор^
націоналістів. Бандера вважав його авторитетом у питаннях ідеології.1250 * Диск}.
велись у різних виданнях, зокрема в газетах “Український самостійник”, “Українсь _
трибуна”, “Шлях перемоги”. Програмова стаття з цього приводу С. Бандери нази:-.
лась “Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс"
Проблема полягала ще й у тому, що тривалий час частина еміграції взагалі
визнавала боротьбу УПА в Україні по війні. Тому на І Сесії новоствореної УНРад
існувало навіть відверте заперечення того, що УГВР існує, а про УПА говорило,
що це українська Ваффен СС, — якщо й були деякі члени УГВР і ОУН в Україні. *
вони вже всі там загинули. УГВР, якщо й існує, то тільки за кордоном. 1252 Та я не м_
змоги влазити в детальніше розкриття конфлікту всередині 34 ОУН, між ним,
34 УГВР. Вкажу тільки, як до нього поставилися в Україні, використавши шир_:
коло джерел, ніж це звичайно робиться в такому випадку, щоб побачити й емоь
і раціо.
За свідченнями сучасників, спочатку ЦП ОУН нейтрально поставився до су пер.
чок у тих середовищах ОУН і УГВР, щоб не ускладнювати ситуацію. Коли ж 1948 -
дійшло до розколу, то Край на це зреагував гостро. Про розкол згодом дізнались
рядові учасники руху, хоч Провід це спершу, до 1950 р., не оприлюднював 1253 * 1255, і то'
низове членство не приділяло цим речам особливої уваги,— пише М. Савчин.|2<'
Із цього приводу ЦП ОУН в Україні підготував і вислав за кордон ряд докуменг
Перший — “Проект...” і “Роз’яснення Проводу ОУН на українських землях щодо де-
яких ідеологічних, програмових і політичних питань”. Зміст першого документа не-
відомий. Маємо близький за духом часу документ, який тут наводжу, бо він з’явиве
раніше “Роз’яснень...” Це: “Звернення воюючої України до всієї української емігр_-
ції” за той же 1949 р. 12,5 Автори “Звернення...”, а під ним підписались чи не всі на; -
видатніші діячі й керівники визвольного руху з Т. 4упринкою, П. Полтавою, В. К
ком, І. Дубовим, С. Сталей,та іншими, нагадували, що Україна бореться і тому диві
ться на українську еміграцію як на частину цієї боротьби. Боротба в Україні виходи^
далеко за власне українські межі, а “має загальнолюдське значення”1256 1257. Саме тому. —
підкреслювали автори “Звернення...”, — воююча Україна вважає, що українська е.м -
грація має бути палким носієм ідей, за здійснення яких бореться український народ” |:‘
Сказано досить чітко. Еміграція мала нести правду про сталінський СССР до всі
народів світу і мобілізовувати їх “проти російсько-більшовицького імперіалізм}
Об’єднувати треба всіх людей, без уваги до раси, національності, релігії, політичнії'
переконань. 1258 Це стосувалося особливо еміграції народів підбільшовицької Європі
і Азії, Центральної й Південної Європи.
Воююча Україна вимагала дієвої єдності від української еміграції. “Не сміє бут;
жодного розподілу на греко-католиків і православних, автокафельників і соборників
а, зокрема, на “східняків” і “західняків”1259. Еміграція не може дозволити собі й “жо-
дні роздори і партійну гризню”. Автори звернення при цьому вбачали лихо не в існл -
ванні різних партій, а в тому, що ці партії не вміють співжити і співпрацювати ні між
собою, ні в середині самих себе.1260 “Звернення...” засуджувало тих, які не вміли під-
нестися вище своїх вузьких партійних інтересів.
І2'° Кричевський Роман. ОУН в Україні, ОУН і 34 ОУН. Причинок до історії українського націоналістич-
ного руху,- Нью-Йорк-Торонто, 1962.- С. 25-40.
1-51 Див. першу публікацію її в Україні в часописі: Українські проблеми - 1995 - №1.- С. 20-26.
1252 Панченко Олександр. Українська Головна Визвольна Рада- Лохвиця Полтавської області.-2000,-
255 с.— С. 144. В цій роботі непогано представлено правові аспекти існування УГВР, але автор менше зупиня-
ється на 34 УГВР.
1255 Кук Василь. (Ю. Леміш). Роз’яснення документів, що їх у 1951-1953 роках отримало ЗП УГВР
за кордоном від ОУН-УГВР в краї // Воля і Батьківщина-1999.- №1- С. 80-85, С. 81.
12м Літопис УПА,- Т. 28.- С. 180, 446.
1255 Гам салю,- Т. 10,- С. 21-33.
1256 Там само- С. 22.
1257 Там само.
|25і| Там само. - С. 25.
1259 Там само - С. 26.
1260 Там само - С. 27.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
383
“Край з прикрістю стверджує, що серед еміграції знайшлися люди, які довший
час взагалі сумнівалися в існуванні в Україні Української Повстанської Армії і Укра-
їнської Головної Визвольної Ради та підпільної Організації Українських Націоналіс-
тів, а деякі виступали проти них.” Лише рейди УПА на Захід переконали тих людей.
Автори “Звернення...” заявляли, що діяльність тих, які в еміграції й далі будуть ви-
ступати проти визвольного руху на рідних землях і свідомо обезцінювати його, Край
розглядатиме як злочинну проти Українського народу і його боротьби.1261 Позиція
авторів і підписантів “Звернення воюючої України до всієї української еміграції” —
одного з найкращих публіцистичних документів того століття, — достатньо дипло-
матична, але недвозначна.
Весною 1950 р. 34 ОУН вислало до Краю двох кур’єрів з листами від С. Бандери,
Я. Стецька та інших осіб. Як стверджує тепер В. Кук, Провід ОУН у Краї тоді вперше
довідався про черговий серйозний конфлікт в організації за кордоном. 1262 Сумнівів
щодо ідентичності авторів листа не було, хоч кур’єри, які їх принесли, а згодом і
кур’єр від ЗП УГВР, були агентами МГБ. Вирішили використати їх для пересилання
крайових видань і пошти, в яких жодних секретів не було. У листі за кордон В. Кук в
дуже загальній формі поінформував про становище в Краї і попрохав прислати авто-
ритетних осіб для з’ясування конфлікту. В ЦП ОУН уважали, що СБ за кордоном
з'ясує, хто такі ці кур’єри, і навряд чи можливо відправити посланців з 34 ОУН,
сторони врешті-решт помиряться. ОУН в Україні про цей конфлікт не повідомила,
зважаючи, що це завдасть удару всьому визвольному рухові.
Повідомлення про конфлікт, судячи з листа О. Дяківа-Горнового до Я. Стецька
3. Карбовича), щодо ідентичності якого в мене сумнівів нема,1263 було для членів ЦП
чк удар грому. Матеріали з еміграції двічі були предметом кількаденного обговорен-
ня у Т. 4упринки, в листуванні членів Проводу. Дійшли до таких висновків: “Конф-
чікт уважаємо не за дрібне непорозуміння, не за чистку, не за оздоровлення в Органі-
зації, а за розлом, який може довести до повного розколу Організації, штовхнути її по
лінії упадку, звести її до ролі дрібної групи...”1264. Ми обурені, — писав О. Дяків-
Горновий,— що ви на еміграції можете дозволити собі таку розкіш роздорів. Далі в
чисті автор розглядає аргументи 34 ОУН проти опозиції і стверджує, що вони або не
суттєві, або не відповідають ідеям ОУН в Україні. Сперечатися з приводу значення
Акту від ЗО червня 1941 р. не варто, він самозрозумілий, хто його не визнає, над тим
можна хіба посміятися.1265 Щодо релігії О. Дяків-Горновий запитує з іронією: “не
знаю, відколи члени 34 ОУН зробилися такі побожні”. Питання релігії — то особис-
та справа кожного, як це виходить із матеріалів III НЗ ОУН. Коли ж у програмових
документах, інструкціях ОУН йдеться про націоналізацію у суспільну власність зна-
рядь і засобів виробництва, то це не означає, що ОУН виступає за колгоспи, ні —
зона “за власність селян на землю й одноосібні господарства”. Власником тої землі,
чк і знарядь і засобів виробництва, є “цілий народ”. Громадську кооперативну влас-
ність ми тільки допускаємо і тільки на добровільній основі, але не вважаємо її осно-
зою сільськогосподарської системи України.1266 О. Дяків-Горновий зауважував, що
зін і всі щиро сміялися з бурі похвал і обвинувачень щодо марксизму, які з’явилися в
дресі, як і прихильності до колгоспів тих “старих марксистів” (вислів Д. Донцова).
Якщо ідеться про демократію, то її ми повинні прийняти без дискусій як основу
нашого політичного руху,— стверджує автор листа. 1267 Треба думати тільки над кон-
кретною формою нашого демократичного ладу. Бо сама по собі демократія не є ані
найбільшим злом, ані найбільшим добром. Творить зле чи добре конкретна демокра-
1261 Там само.- С. 28.
1262 Кук В. (Ю. Леміш). Цит. твір.- С. 81.
1263 За свідченням Мирослава Прокопа, цей лист був знаний за кордоном у відповідних колах // 3 інтерв’ю
М. Прокопом від 11 січня 2002 р.
1264 Лист члена Проводу ОУН в Україні д. Горнового до 3. Карбовича. Відпис з оригіналу, з опущенням
несуттєвих місць і куртуозних зворотів - Орач вр. (Копія листа передана мені п. Василем Шокалом у м. Терно-
полі в 1999 р.).- С. 1.
1265 Там само - С. 2.
1266 Там само - С. 4.
1267 Там само.
384
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
тична система. І тому ми бачимо, що в одних народів приводить до розвитку і ср_
а в інших — через свої недоліки і низьку політичну культуру народів і його про:-
дів — до розкладу”.1268 1269 Чим не оцінка стану сучасної демократії в Україні!?
Закидає закордон, ніби в деяких крайових виданнях є ухил у бік соціалізму, а _
шкідливо, бо революція в СССР буде антисоціалістична. Але ж, — вказує О. Дяк •
Горновий, — в СССР соціалізму нема. Тому революція в СССР буде антибільшовиць -_
а не антисоціалістична. Такою є і наша література, а водночас революційною, як--
захопленням читають совєтські люди. “Соціальні питання прозв’язуємо на базі пр_
нень народу і фактичного стану”. І ви, і ми проти повороту капіталізму. Мусимо в
знати за соціалізмом певні заслуги, хоч самі повороту в його сторону не робимо.
“Що ми розуміємо під безкласовим суспільством” — то є стаття для обговорень
Коротка відповідь така: “...суспільство без визискувачів, суспільство економічно
льних селян, робітників та інтелігенції, суспільство без капіталістів і більшовицька
п’явок. І нічого більше.” О. Дяків не бачив відмінностей в такому розумінні дані
суспільства між собою і Я. Стецьком у статті останнього “Визвольна політика”.
Горновий дивувався, що його і П. Полтави нові статті викликали стільки напад
з боку Д. Донцова. Автор листа сподівався сутнісної критики, а зустрів лайку і пер:
кручення, низькі інсинуації й навіть твердження, що ці речі не вийшли з Краю, с
емігрантські фальшивки, що висловлене в тих писаннях — не ідеї воюючої Україь
Не було б дивно, коли б Донцов нічого не знав про цих авторів, але дивно, чо’
34 ОУН про це його не повідомили. 1270 Власне, О. Дяків-Горновий ще раз стверд;
помежи іншого, що український визвольний рух уже виріс з ідейної спадщини Д. Де -
цова і повертатися до неї, як і до дитячої одежі, немає сенсу.
Автор листа писав: “Винними у справі конфлікту ми вважаємо обидві стороь:
тобто, як 34 ОУН, так і опозицію.” Помилок допустились обидві сторони. З бог
опозиції це:
1. Завеликі намагання підпорядкувати ОУН УГВР. Перша цілком підпорядковх • -
ться тільки своєму Проводу, хоч узгіднює свої дії з УГВР.
2. Погляд, що існування окремої мережі ОУН в еміграції шкідливе чи непотрібне
“Це неправильно,— вважав автор. — Мережа має існувати, інше питання — в як?,
формах. Маємо подбати за дисципліновані кадри — це те, що різнить нас від інши
партій і забезпечує нам перевагу над іншими”1271.
Помилками 34 ОУН О. Дяків-Горновий уважав:
1. Завеликі намагання підпорядкувати Організації УГВР і УПА, коли в Краї під-
креслюється розмежованість їх (хоч силою об’єктивних обставин це робити важко
відкинути закиди в монопартійних намаганнях.
2. Приступлення до Національної Ради. Правду кажучи, ми і не розуміємо добре
цієї інституції, її завдань і співвідношення до УГВР.1272 Вступаючи в цю Радх
34 ОУН допомогли тільки гальванізації політичних трупів.
Остання оцінка автора листа гостра, але близька до істини: партії в цій Раді пред-
ставляли тільки еміграцію.
Обидві сторони винні в тому, що не розбудували УГВР, не виявилися здатним?,
вивести її з початкової стадії. Але при добрій волі, — вважав О. Дяків-Горновий, —
і це питання можна було б розв’язати. Нарешті, він же заявляв, що в Краї мають
довіру до всіх людей, виключених на еміграції з ОУН. Усунення з ОУН Голови Ради
ОУН (М. Лебедя.— Р. А.) вважаємо незаконним.1273
Автор листа ділиться з адресатом досвідом демократичного функціонування ЦП і
крайових Проводів ОУН. Він зазначає, що такий внутрішній демократизм ще більш
можливий на еміграції. Така внутрішньоустроєва система, — писав О. Дяків, —
1268 Там само.- С. 5.
1269 Там само - С. 6.
1270 Там само.
1271 Там само - С. 7.
1272 Там само - С. 8.
1273 Там само - С. 7.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
385
забезпечить нас як перед перетворенням на розхлябане товариство, так і перед зами-
канням у вузьку безконтрольну кліку.1274
Загалом справу конфлікту можна ще поладнати,— вважав він,— шляхом взаєм-
них погоджень. Край вимагає цього. Якщо цього не станеться, то “Край буде змуше-
ний в цій ситуації зайняти незалежне становище'".
Інша частина листа О. Дяківа-Горнового звернена на актуальні завдання організа-
ції. З них перше — зміна назви організації (ОУН). Причини зміни в його викладі такі:
Остаточно відв’язатися від мельниківців і всяких фальшивих інтерпретацій”. Ще
III НЗ ОУН уповноважив Провід самому змінити назву організації, коли вважатиме
це за потрібне. І таке рішення Провід прийняв на сесії в 1949 р. одностайно. Але
перед тим вирішив порозумітися з членами Проводу на еміграції. Жде на відповідь.
З проектів назв є такі: Українська Національно-Визвольна Організація (УНВО), Укра-
їнська Національно-Визвольна Революційна Організація (УНВРО), Українська Все-
народна Самостійницько-Трудова Організація (УВСТО). 1275 Тобто питання зміни на-
зви ОУН не було випадковим ні в 1944 р. (УНВРО), ні в листі П. Полтави до Т. Чуп-
□инки (1949?). Щоправда, в обох випадках не згадувалося про рішення III Збору, ма-
буть, це вважалося самозрозумілим серед членів ЦП. М. Прокоп в інтерв’ю авторові
сказав, що питання про зміну назви постало ще на Краківському зборі, але в зв’язку з
війною, яка наближалась до кордонів України, воно так і не було вирішено.1276
Дивувався автор листа до д. 3. Карбовича, що так багато лайок і обпльовувань
міститься в еміграційній пресі, визнаючи, що деякою мірою це стосується і преси
ОУН. Мусимо давати приклади політичної культури. Та й не маємо потреби вдава-
тись до таких негідних прийомів,— уважав він.1277 Справа вся стоїть загалом так: не
зитрачати сили і час на внутрішні спори, на боротьбу за впливи, а зосередитися в
першу чергу на міжнародному відтинку і працювати на ньому, засукавши рукава.1278
Використовувати найменші можливості, щоб інформувати світ про Україну і нашу
боротьбу, “пропагувати наші політичні концепції й призвичаювати світ думати ними”.
Ставити найширше роботу серед різних кіл. Слід покласти край “переходові україн-
ців зі СУЗ у чужі середовища”, треба, натомість, збудити національну свідомість і
розвивати її. Завершуючи цю частину листа, О. Дяків-Горновий писав: кадри, україн-
ці СУЗ, позиції на міжнародному відтинку будуть вирішальними для успіхів нашої
визвольної боротьби. Більше інформації давати про боротьбу в Україні в еміграцій-
ній пресі — і то з різних джерел.
Лист О. Дяківа показує, що він і Провід ОУН в Україні вважали 34 ОУН своїм
<рилом і не прагнули розколу, дипломатично, але досить твердо закликаючи сторони
в еміграції до взаємодії, примирення, а не протиборства. Від жодних позицій, зайня-
тих ОУН в Україні, визвольним рухом в цілому, автор листа не відмовлявся, не при-
став на трактування принципових питань за кордоном. Розумілося так: рацію мають
ті, хто бореться тут, в Україні, чиї ідеї випробувані життям і підтримкою мас. На жаль,
справдилась гірша частина передбачень автора листа стосовно політичної еміграції.
Цей лист відображав думки не лише його автора, але й провідного членства укра-
їнського визвольного руху. В тому ж таки червні 1950 р. в Україні з’явились допов-
нення до програми ОУН, нова частина яка називалася “За свободу політичних і гро-
мадянських організацій”.
До замирення між керівництвом 34 ОУН і “Демократичною опозицією” в 34 ОУН
. ЗП УГВР не дійшло. Тому вже в липні 1950 р. з України було вислано до цих струк-
тур новий офіційний документ “Ставлення Проводу ОУН на українських землях до
різних спірних питань за кордоном”. 1279 Його підписали члени ЦП Ю. Леміш, П. Пол-
тава, Максим, Горновий. Лист повторював ідеї, що так чи інакше вже були розвинуті
1374 Там само - С. 8.
1275 Гам само.
1276 Інтерв’ю автора з М. Прокопом від 11 січня 2002 р.
1277 Гам само - С. 9.
1278 Там само.- С. 10.
1279 Документ опубліковано в газеті “Український самостійник”.- 1954 - Ч. 13.
386 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНІЇ
й розвивалися в підпільних виданнях, в листі О. Дяківа до 3. Карбовича. В Укт -
основні положення того листа можна знайти у книзі Р. Кричевського.1280
Дискусію продовжив П. Полтава, який відповів на закиди Д. Донцова у статті ?
повідь громадянину Бабенку”. П. Полтава наголосив: “український визвольний -
невільно зв’язувати з марксизмом чи націонал-комунізмом, бо ми рішуче відкил_
марксистську ідеологію як цілість”. Зокрема, це означає відсутність пов’язання
лософськими доктринами, в т. ч. й діалектичним матеріалізмом, історіософією х«_-
сизму, проповіддю класової боротьби як основи історичного процесу, ідеєю пр
тарської революції і диктатурою пролетаріату, марксівським розумінням нації і ,
інтернаціоналізмом, поглядом на генезу і характер держави. Погоджується він з V _
ксом, в основному, з критикою капіталізму.1281
Позиції Краю були, власне, висловлені двома роками раніше, коли у Мюн .
1948 р. видали збірник статей “Позиції українського визвольного руху”. Вона м\
ла праці провідних теоретиків руху: П. Полтави. О. Дяківа-Горнового, Д. Маївсь-
та інших. У “Вступі” Василь Чайка (Василь Потішко—?) чітко захищає ідеї гси
дарської і політичної демократії.1282 Він же стверджує, що революційна дія понев
ної нації може мати успіх лише при максимальній внутрішній конослідації і праг -.
ні до “дії основних народних мас”. Але для цього треба в боротьбі висунути ідеї
руйнують систему поневолення. Такими є ідеї звільнення від соціально-економі-
експлуатації. Тобто у випадку України національне визволення має збігатися з с
альним. Почасти тут є відгомін попередньої української революції 1917—1921 -
Сам В. Потішко, не кажучи вже про Президента УГВР К. Осьмака, були її діяча
Зв’язок поколінь живий.
Три закордонні сторони (34 ОУН, “Демократична опозиція” в ній і ЗП УГВР) г-
клали чимало зусиль, щоб вислати своїх представників в Україну і довести свою г-
воту авторитетам Краю, а при потребі, мабуть, переконати і ЦП в Україні в праві
ності своїх позицій. Цих представників перекидали американськими літаками ..
цього, — як пише В. Кук, — закордон мало цікавився українським рухом, замовчх
боротьбу в Україні. Тому з’ява зв’язківців, скинутих з парашутами з літаків, була
ликою несподіванкою для повстанців і ЦП ОУН.
Першими з’явились посланці від 34 ОУН. їх із групою в 12 осіб було скину т
ніч з 14 на 15 травня 1951 р. в Тернопільській області. Очолював групу Мирон Матви
ко (“Усміх”), референтСБ 34 ОУН. Поінформоване своєю розвідкою на Заході (К. Ф
бі та інші)1283 МГБ на групу Матвієйка чекало. Чекала спецгрупа з колишніх підпі-
ників і емгебістів. З’ясувавши на місці зустрічі все, що було потрібно, його приспа.
і перевезли літаком до Києва. Матвієйко повірив, що в Україні підпілля вже нем.
погодився на співпрацю з МГБ. Спеціальною постановою ВР СРСР від 1958 р. він с
помилуваний. 1284 Виступав із 1960 р. на прес-конференціях і в пресі, дожив до 198- -
Подальшу дискусію ЦП ОУН в Україні з закордоном вести стало неможливо: ког-
дони були прикриті. Але група зв’язкових від ЗП УГВР, яку очолював Василь Охр
мович (“Грузин”, “Пилип”, “Кузьма”, роки життя: 25 травня 1914 р.— 19 травг
1954 р., родом зі Львова), була скинута 19 травня 1951 р. з літака. В. Охримович б>
членом ЦП ОУН і членом ЗП УГВР, членом 34 ОУН (до 1948 р.). З ним разом призе
млилися: Мак, Рубан і Осип. Вони потрапили в Майданські ліси на Дрогобиччин
В. Охримович швидко дійшов по лінії організаційного зв’язку до В. Кука. По дороз
перед тим, він зустрівся з членами ЦП П. Полтавою — на південь від Дністра (зв '
зок з Полтавою підтримувався до його смерті через кур’єрів 1285) і з Р. Кравчуко'
1280 Кричевський Роман. ОУН в Україні, ОУН і 34 ОУН. Причинок до історії українського націоналістич-
ного руху,- Нью-Йорк-Торонто, 1962. Книга перевидана Львівським “Меморіалом” в 1991 р.
1281 кричевський Роман. Цит. твір.- Львів, 1991,- 116 с.- С. 67-68. Даний лист був відповіддю, перш
все, на лист до ЦП 1. Майстренка.
1282 Позиції українського визвольного руху.- С. 16.
1283 Голембиовский Олег, Кристофер Зндрю. КГБ. Разведьіватсльньїс операции. От Лснина до Горбачсва
Москва: Цснтрполиграф, 1999 - 665 с - С. 399.
1284 Ведєнєєв Дмитро, Шевченко Сергій. Цит. твір,- С. 204.
1285 ДА СБУ,- Ф. 13.- Спр. 372,- Т. 2,- Арк. 63.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 337
у Рогатинських лісах. Розмова йшла, звичайно, про становище там і тут. Охримович
привіз пошту від ЗП УГВР, листи від Логуша, Катерини (К. Мешко?), Володимира
(М. Прокопа), Стахіва, від групи Ловицького-Майстренка та інших.1286 3 Куком Охри-
мович провів зиму 1951—1952 рр. Було обговорено ряд питань, які мали вирішити на
засіданні ЦП спільно з В. Охримовичем. Всі погоджувались, що слід підтвердити всі
повноваження ЗП УГВР, надані їм при відправленні з України в 1944 р.
Наполягаючи на зв’язку з ЗП УГВР, Охримович весною 1952 р. йде до Р. Кравчу-
ка, а далі мав іти до своїх радистів за Дністром, у район Підкарпаття, але був схопле-
ний МГБ у жовтні 1952 р.1287
Між тим, 18 вересня 1952 р. в Боринському лісі на Львівщині приземлилась ще
одна група зв’язкових: Юрій Стеф’юк і Орест. Вони одразу попалися до рук МГБ.
В. Кук був певний, що пошта, яка надходила від Охримовича, писана під диктовку
КГБ, хоч виглядала вона цілком нормально. Тому він вів з ним дуже загальну перепи-
ску. На початку серпня 1952 р. з листами, що надійшли з-за кордону, В. Кук ознайо-
мив члена Проводу В. Галасу, провідника ОУН на ПЗУЗ і ОСУЗ. Як свідчив пізніше
останній, ЗП УГВР звинувачувало Бандеру у вождизмі й консерватизмі, запереченні
рішень III Збору. С. Бандера і Я. Отецько обвинувачували ЗП УГВР у порушенні дис-
ципліни ОУН.1288 В. Галаса, ознайомившись із документами, сказав, що Бандера пра-
гне бути диктатором, для збереження престижу ОУН за кордоном треба підтримати
ЗП УГВР. Ю. Леміш поділяв цю думку. 1289 Галаса був поінформований Лемішем лис-
тівкою в серпні 1953 р. про арешт В. Охримовича і про те, що від його імені МВД
зеде з ним, Лемішем, гру. Галаса, у свою чергу, повідомив про це “Ульяна”, провідни-
ка Рівненського окружного проводу. 1290 Але на той час МГБ мало вже достатньо ма-
теріалів і захоплених людей, щоб вести свої переговори з 34 ОУН, протиставляючи
їм ОУН в Україні. Документи йшли від імені Ю. Леміша (В. Кука), Голови Проводу
ОУН в Україні, та Голови Генерального Секретаріату УГВР В. Коваля (В. Кук). Ці
документи, на думку В. Кука, висловлену нещодавно, були сфабриковані КГБ і пере-
дані за кордон по рації в серпні 1953 р. ’2” Зміст тих документів, що були опублікова-
ні, полягав у підтвердженні повноважень ЗП УГВР. Іншим, переданим по рації, доку-
ментом вказувалося, що Бийлихо (С. Бандера) відійшов од постанов III Збору ОУН,
зін ні формально, ні фактично не є провідником ОУН. Але Провід ОУН вважає,—
говорилося в тому документі, — що з тактичних міркувань неможливо усунути поки
що Бандеру від участі в ОУН. Провід уповноважує Лева Ребета, 3. Матлу і С. Банде-
ру взяти тимчасово керівництво 34 ОУН і реорганізувати 34 згідно з пропозиціями
Проводу ОУН в Україні. Публікація цих документів — повніша, ніж за кордоном,
з номерами депеш, переданих по рації, та іншими деталями — міститься в книжці
Леся Топольчука “За фальшивим мандатом”, (Київ, 1978).1292 Перебування в руках
МГБ відоміших людей підпілля, контрольований ним же перенос пошти за кордон
повністю підтверджують провокації спецслужб у цьому напрямі. Щодо фактичної
сторони справи твердження В. Кука виглядають правдивими. КГБ прагнуло посвари-
ти еміграцію і підпілля в Україні. Та ця аргументація не знімає сутісної сторони спра-
ви: ОУН в Україні розвивалася в напрямку революційно-демократичного націоналіз-
му, хтось скаже — соціал-демократії, але в напрямку, відмінному від позицій 34 ОУН
С. Бандери. Підтримка, яку отримала ОУН у Краї серед ЗП УГВР і частини членст-
ва 34 ОУН, не була тому випадковою. Рух розвивався, з ним розвивалися, зріли його
члени і провідники, програма. Тому розкол, який стався в 34 ОУН, теж не був випад-
1286 Кук В. (Ю. Леміш). До історії конфлікту між 34 ОУН і ЗП УГВР,- С. 82.
1287 Ведєнєєв Дмитро, Шаповал Юрій. Чи був Лаврентій Берія українським націоналістом? // Дзеркало
-ИЖНЯ - 2001 - 8-15 вересня.
1288 ДА СБУ- Ф. ІЗ,- Спр. 372,- Т. 2.- Арк. 55, 86.
1289 Там само.
12,0 Там само- Арк. 103. Зі слів В. Галаси на допиті можна зрозуміти, що в той час про ситуацію на ПЗУЗ
-авіть “Ульян” не знав, хоч був провідником округи, - конспірація.
1291 Кук Василь (Ю. Леміш). Цит. твір.- С. 85.
1292 Там само.
388 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ковий. Дещо пізніше до подібних поглядів прийшли й ряд членів ОУН(м). 1293 Нареш-
ті, ще одне дражливе питання: Григорій Васькович стверджує, що на крайовій широ-
кій нараді Проводу ОУН на українських землях у лютому 1945 р. було обрано нове
бюро Проводу ОУН у складі Бандери, Шухевича, Отецька. Після підтвердження цьо-
го рішення Конференцією 34 ОУН 1947 р. С. Бандера стає Головою Проводу всіє
ОУН.1294 У мене немає жодних даних про таке переобрання, зважаючи на те, що ше
був живий на той час член бюро Проводу Д. Маївський, який перебував в Україні
Дуже сумнівним є, щоб Р. Шухевич, що на той час уже майже два роки керував боро-
тьбою в Україні, міг передати керівництво, організацію цієї боротьби людям, які буду
в еміграції. С. Бандера мав достатньо авторитету, щоб перебрати на себе керівництв^
34 ОУН, але приписувати йому керівництво всією боротьбою в Україні під час війн;
і після неї означало б грішити проти історії й тих, що в цій боротьбі полягли. С. Бан-
дера безсумнівно був видатним українським революціонером, але він має своє місце
в історії. А в результаті розколу витворились різні націоналістичні організації в Укра-
їні й за кордоном, хоч зі спільним минулим.1295
4.16. Завершення боротьби збройного підпілля
в 1953—1956рр.
Завершення боротьби затягнулось на довгі роки. В перші два
з 1952 по 1954 рр., підпілля мало ще деякі організаційні структури, хоч діяли воні
все більш розрізнено. Затим існували окремі бойові групи, групи підпільників аб<
окремі особи, які не здались, а продовжили опір окупації.
Дані про кількість підпільників і повстанців у той час дуже непевні, як на мене
і походять з радянських джерел. На 21 листопада 1953 р. в західних областях ще дія-
ли 15 Проводів ОУН (40 осіб), 32 підпільні організації і групи (164 особи) і 106 розрі-
знених бойовиків, разом — 310 осіб. 1296 Відомо, що діяв ще Провід Цуманського над-
району на чолі з “Віктором”. Про конкретні дії підпілля маю вкрай мало відомостей
19 травня 1953 р. було розкидано антирадянські листівки в околицях станції Корос-
тень (Житомирська обл), с. Головахи (там же).1297 9 жовтня 1953 р. в с. Падалівц
Рожищенського району Волинської області проявили себе провідник Турійського рай-
проводу ОУН “Хома” і член цього Проводу “Степан”.1298 1954 року була надрукована
брошура О. Ілинської (літ. псевдонім Л. Гайовської — “Рути”, референта пропаганди
ОУН) — “3 років тисяча дев’ятсот п’ятдесятих”.1299
За даними КПУ, 1954 року в повстанських краях було 13 проявів активності, з них
7 акцій терору (жоден не розкритий і на 1955 р.). Тоді ж стало відомо про 25 випадків
поширення листівок.1300
Здається неймовірним, але на межі 1952—1953 рр. ще діяли і поступово були зни-
щені підпільні групи в Центральній Україні. В Ставищенському районі Київської об-
ласті був тоді провідник Кам’янець-Подільського проводу ОУН “Кобзар” з бойови-
ком “Богданом”. З травня 1951 р. діяла на території Уманського, Христинівського
Ладижинського районів тієї області (тепер це райони 4еркаської і Вінницької облає-
,29’ Див.: Лапичак Тама. Український націоналізм. Критика і оборона.- Нью-Йорк, 1962.- 144 с. Біогра-
фію автора, провідного діяча ОУН(м) див.: Свобода - 1985.- 14 жовтня .
1294 Бандера Степан. Мої життєписні дані // Дзвін.- 1999 - С. 103-108, С. 108 / Упорядники публікаці
помістили тут продовження недописаної самим С. Бандерою біографії за Г. Васьковичсм - його статті в “Укра-
їнській кореспонденцїГ - Ч. 8 за 1964 р.
12,5 В діаспорі існує ще одна праця, в якій зроблено спробу побачити ці події в ширшому контексті. Див
Камінський Анатолій. Край, еміграція і міжнародні закуліси: Видання політичної ради ОУН(з).- Манчсстер-
Мюнхсн-Нью-Йорк. -1982,- 264 с.
1296 ЦДАГОУ- Ф. 1.- Оп 16 - Спр. 73,- Арк. 60.
1297 Там само- Оп. 24,- Спр. 2812 - Арк. 18-19.
1298 Там само - Арк. 22-23.
1299 Киричук Юрій. Цит. твір - С. 263.
1,00 Сергійчук В. Післяслово П Десять буремних літ.- Київ, 1998.- С. 872-878, С. 872.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
389
тей) група “Черника” (П. Колісника). Дві бойові групи діяли під ту пору з 1946 р.
? Володарському, Білоцерківському та Богуславському районах Київщини.1301
Певних змін у ставленні до руху треба було сподіватись зі смертю Сталіна в бере-
зні 1953 р. Влада в країні зосереджується фактично в руках Л. Берія. Показовим було
їого ставлення до збройного руху опору в Україні, висловлене ним 19 березня того ж
□оку. На нараді у Берія тоді обговорювалось питання про оперативну обстановку в
західних областях УРСР. У відповідь на повідомлення про те, що “обстановка поміт-
чо поліпшується”, Берія заявив: “Ви нічорта не знаєте... Органи МВД працюють украй
незадовільно”.1302 Здається, Берія вирішує дістати підтримку від національних рес-
публік, зокрема добитись припинення національних рухів опору в Прибалтиці й Укра-
ні. З цією метою за його підписом у Президію ЦК КПРС пішла записка про ситуацію
з західних областях УРСР. Головні причини напруженого політичного становища там
івтор записки вбачав у низькій організації господарства, обмеженні й утисках місце-
вих кадрів і мови, адмініструванні й сваволі у ставленні до місцевого населення.
26 червня було прийнято постанову ЦК КПРС із цього приводу. А 28 червня — поста-
-ову ЦК КПУ. В червні 1953 р. Л. Мельникова на посту першого секретаря ЦК КГГУ
мінив О. Кириченко. Русифікація України, особливо її Заходу, сповільнилася.
Вцілілі члени руху ілюзій щодо нової влади не мали. В. Кук у листі до В. Охримо-
зича (літо 1953 р.) ділився своїми роздумами з адресатом (хоч і знав, що той уже
аарештований і, можливо, ті листи до нього не потраплять, — писав для історії) про
“рироду влади в СРСР. Зміни в верхах триватимуть, поки не з’явиться один мудрий
•ождь на увесь Союз. 1303 Не плекав ілюзій Кук і щодо “українізації” в західних обла-
.тях, розглядаючи її як спосіб наставити вигідне новому вождю республіканське і
5ласне керівництво.
Між тим, міністром МВД УРСР у березні 1953 р. стає генерал Павло Мешик, його
аступником — Соломон Мільштейн, обидва — ставленики Л. Берія. Було проведе-
-о й інші кадрові зміни в цій установі, певні зміни відбувалися в її роботі.1304 Л. Берія
рагнув домовитися з керівниками українського руху. За його наказом до Москви
ривезли В. Охримовича. Через нього намагалися вийти на підпілля, щоб перекона-
і в недоцільності подальшої боротьби. З цією ж метою до Москви привезли і сестер
- Бандери, які сповна ковтнули поневірянь, бувши його родичками — радянська влада
_е не прощала. Привезли і митрополита И. Сліпого, з Володимирської тюрми —
Осьмака.
Не видно було, щоб В. Охримович погодився на співпрацю з МВД. Нічого не ви-
шло і з намагань за допомогою Й. Сліпого владнати релігійну ситуацію в Украї-
-і.1305 Спроба використати К. Осьмака, президента УГВР, для розкладення збройно-
□ підпілля й ОУН за кордоном теж не мали успіху. “Спроба переконати Осьмака в
ому, що ОУН — найлютіший ворог українського народу, не принесла позитивних
езультатів, а на зроблену йому пропозицію посприяти в боротьбі проти ОУН той
аявив, що був і залишається ідейним українським націоналістом і радше готовий
~іти на смерть, ніж погодитись на участь у заходах, спрямованих проти ОУН та її
діяльності”, — свідчить оперативний документ.1306 Кирило Осьмак помер у тюрмі
6 травня 1960 р.
За планом П. Мешика, “умиротворення” Західної України мало йти по лінії фіктив-
- ого Проводу ОУН у регіоні на чолі з давнім (з 20-х років) агентом спецслужб “Бар-
дом”. Через нього Мешик планував розкрити підпілля і вивести в Україну лідерів
духу з-за кордону. Відставний і дуже досвідчений у цих справах полковник МГБ С. Ка-
дін-Даниленко склав також лист до В. Кука. В листі повстанцям пропонувалося
1301 Кентій А. В. Нариси боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 84.
1302 Документи генерал-лейтенанта Т. А. Строкача о подготовке Берией заговора в 1953 г. // Новая и новей-
_зя история,- 1989,- №3.- С. 169-173.
1303 ЦХСД.- Ф. 5,- Оп. 16,- Д. 6,- Л. 63.
1304 Ведєнєєв Дмитро, Шаповал Юрій. Цит. твір.
1305 Киричук Юрій. Цит. твір.- С. 262-263.
1306 Шаповал Юрій. Україна XX століття. Особи та події в контексті важкої історії - Київ: Генеза, 2001.-
333.
390
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ'
скласти зброю і вийти з підпілля з гарантією життя, свободи і працевлаштуван -
Обіцялась можливість повернення із заслань родичів підпільників.1307
З тих усіх планів нічого не вийшло. Л. Берія позбувся всього, така ж доля спітк_
і його найближчих помічників в УРСР.
Переслідування підпілля тривало. 11 липня 1953 р. внаслідок провокації МГБ с
захоплений В. Галаса з дружиною Марією. Він був провідником ОУН на ПЗУЗ і П.і _
СУЗ. Гірше того— при ньому був записник зі зв’язками, який теж захопило МГ.
Його арешт прискорив арешт В. Кука з дружиною 24 травня 1954 р. В січні тогс
року застрелилась Л. Гаєвська (“Рута”) з охоронцем і господинею квартири, яка б; .
викрита й оточена емгебістами.1308 1 7 травня 1954 р. в Надвірнянському районі С
ніславської області під час облави застрелився полковник УПА М. Твердохліб (“Грг
з дружиною Ольгою Герасимович. 1309 За спогадами Л. Лук’яненка, збройні сутич
були в Радехівському районі Львівської області ще в кінці 1954 р. Відомо про окрс
прояви підпілля і в наступні роки, незважаючи на арешти і явки з повинною. На бег.
зень 1955 р. в західних областях України, за даними КГБ, було 11 бойових груп — :
32 осіб, 17 поодиноких бойовиків і близько 500 окремих нелегалів.1310
Збройні сили визвольного руху і його підпілля було підірвано. Помежи чисто .
лових засобів як основних, це можна пояснити і деякою відлигою по смерті Стал..- _
наслідками перших кроків травневогу курсу ЦК КПРС (хоч і пригальмованого пк
усунення Л. Берії).
Не всі зрозуміли, що підпілля в Україні як організована структура зникло. Зокр-
ма, С. Бандера в низці своїх статей за березень-квітень 1954 р. — пам’яті Р. Шухеь -
ча — стверджував можливість продовжувати збройну боротьбу.1311 В еміграції віг
дило так: не знаючи умов тієї боротьби в Україні. Одні її недооцінювали, інші пер
оцінювали можливості її ведення. Бракувало знання реальної ситуації. Прихід на 3_
хід Марії Галаси (М. Савчин) мало що додав до розуміння справи.
Здебільшого на рахунок збройного підпілля радянська влада в 1954—1959 рр. в._
несла 159 терактів і замахів, 94 підпалення колгоспних будівель, майна активіст :
5,5 тисяч випадків поширення антирадянської літератури. Тоді ж було ліквідова-
183 групи. За той же час у 5 областях України проведено 14 відкритих судових проі.:
сів над 51 особою, членами ОУН, 24 з них були засуджені до смерті.1312
Боротьба почасти перемістилася в табори ГУЛАГу, куди було ув’язнено десят-
тисяч українських підпільників і повстанців. Повстання в’язнів, організовані ніг'
спільно з “лісовими братами” і радянськими офіцерами 1954 року, потрясли систе*.
ГУЛАГу настільки, що Москва змушена була її демонтувати. Але то вже інша історі •
яка вимагає окремого наукового опрацювання.
Радянська влада не дуже-то вітала звільнених з ув’язнення членів визвольне
руху і їхні родини, які відбули свій строк чи поверталися за скороченими термінам
ув’язнення після масових повстань у таборах. Кому вдалося повернутися додому —
то до середини 1956 р. Угорська революція налякала радянську владу в УРСР, і воь_
спеціальною постановою Президії ВР УРСР заборонила колишнім керівникам і а:- -
тивним учасникам підпілля повертатись на батьківщину. Ці люди були небезпечн
для окупаційної влади й після таборів і заслання — живі свідчення іншої долі, волі
вибору для себе, свого народу і своєї землі. Використовуючи цю постанову, місцем
влада намагалась не приписувати будь-кого з тих, що повертались.
Сам В. Кук у згаданому листі до В. Охримовича вже не бачив умов для розгортан-
ня широкої масової збройної боротьби в Україні на випадок війни, бо більшовик:-
зуміли розправитися з українським та іншими визвольними рухами, які розвивались
1307 Ведєнєсв Дмитро, Ша повал Юрій. Цит. твір.
1308 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.).- С. 88.
1309 Киричук Юрій. Цит. твір - С. 265.
1310 ЦДАГОУ- Ф. 1,- Оп. 16,- Спр. 77.- Арк. 31-32.
1311 Бандера Степан. Командир-провідник Н Шлях пермоги - Ч. 2, 4-6.- 1954 р.
1312 Русначенко Анатолій. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х- початок 1990-х ро-
ків.- Київ: Видавництво ім. О. Теліги, 1998. - С. 325.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
391
у вкрай несприятливих міжнародних обставинах. Та грунт для боротьби — зали-
шається. За десять років зроблено неймовірно багато. Свій обов’язок ми виконали
чесно,— писав він,— і створили грунт для майбутньої незалежної України.1313
По різному склалась доля керівників і учасників руху в лабетах НКВД, МВД
і КГБ. Не всі явили твердість духу.1314 Але то вже проблема для дослідження соціаль-
ної психології, моральної оцінки сучасників, революціонерів, учасників руху, зреш-
тою — громадян. Маю і своє судження з цього приводу.
Збройна боротьба завершилась, але підпільні групи, які успадкували ідеї руху 1940—
1950-х років, особи, близькі за духом цим ідеям, залишились. Про ці групи і цих
людей я написав чимало на підставі архівів КГБ в одній з попередніх своїх книг, куди
і відсилаю читача.1315 1316
4,17, Ставлення Заходу до українського визвольного руху
Розглянемо зовнішні чинники, які впливали на визвольний рух в
Україні. Належить з’ясувати роль цих чинників у розвитку руху чи відсутність таких,
впливи і підтримка, що не відбулися в міжнародних відносинах. Розглянемо ці чин-
ники на різних стадіях світової війни і після неї. Ставлення руху до цих проблем я
вже почасти виклав вище, а більше — в попередній книжці, особливо в параграфі
"Європа, світова політика і Україна”.13,6 Джерела, що є в моєму розпорядженні, до-
сить скупі і навряд чи будуть розширені стосовно воєнного часу.
Під Заходом розумію США, Великобританію, Канаду, Францію. Остання в роки
війни через власні проблеми до українців мала досить опосередковане відношення.
Спершу то були переважно чи й виключно британські інтереси, через які бачилась
Україна, згодом до тих справ прагматичний інтерес виявили американці.
На початку Другої світової війни
До початку Другої світової війни західні держави вважали україн-
ське питання в СРСР і Польщі вирішеним. Обидві ці країни розглядали як дійсних чи
потенційних союзників, тож українська проблема й українці взагалі були мало знані
чи й замовчувались у владних колах західних держав.
З падінням Польщі ситуація змінилась. До українців стали придивлятись у конте-
ксті майбутнього цієї держави. Так, Р. А. Ліпер з політичної розвідки у записці до
Форін офіс (британське міністерство закордонних справ) від 20 жовтня 1939 р. про-
понує федеративний характер майбутньої польської держави: поляки і українці). Ав-
тор записки вважав за можливе турбувати і Росію (СРСР) українською проблемою,
але не прямо, а через поляків. Та цей же автор не радив діяти з українцями напряму
або реагувати на їхні публічні заяви. Діяти слід було тільки через поляків.1317 Така
думка до радянсько-німецької війни була непохитною.
У США держдепартамент (відає закордонними справами) отримав 19 червня
1941 р. документ під назвою “Українські нацистські рухи в США і Південній Амери-
ці”. Незважаючи на всю очевидну безглуздість такої постановки питання, документу
схильні були вірити, хоч у держдепартаменті сподівалися на можливе більш
1313 Він же: Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років,- К., 1999. -
С 189.
1314 Зокрема, під тиском КГБ написав листа в 1960 р. і В. Кук із закликом до еміграції, українців про
недоцільність збройного підпілля тощо. Подібну заяву підписав і В. Галаса. Немає підстав стверджувати, що
і заяви було підписано без їхнього відома. Тс ж стосується й інших заявників.
1315 Див. нашу: Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х - початок 1990-х років,- К., 1998.
1316 Див. нашу: Розумом і серцем.- С. 67-82.
13,7 Ап§1о-Атегісап Регаресііуез оп Йіе Цкгаіпіап Риеьііоп. 1938-1951. А Воситспіагу соїіесііоп / Ьисіик
-иЬотуг У., Копіоп ВоМап 8. (еф.- Кіп§8Іоп, Опіагіоп.-Уїзіаі, ІЧєау Уогк, 1987.- Р. 65.
392
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
сприятливе ставлення українців до США.1318 Про ситуацію в окупованій гітлерівцю
ми Україні станом на грудень 1942 р. це відомство було у загальних рисах поінфог-
моване.1319
Чи не в той же день, 17 грудня, в переговорах, які вів британський секретар заког
донних справ Ентоні Ідей з И. Сталіним, останній виклав побажання, щоб союзи и?
визнали входження трьох прибалтійських держав (Литви, Латвії, Естонії) до склаг
СРСР і дотримувались лінії Керзона з деякими модифікаціями.1320 Щодо прибалтг
ських держав Е. Ідей тримався твердо, щодо польських довоєнних кордонів послав^
на зобов’язання його уряду відносно Польщі. Але не заперечив приналежність Укра-
їни до СРСР.1321 Претензії на українські території західніше лінії Керзона, які про.т
нали з уст радянських українців у Форін офісі, однак, назвали зловісними. Але пе-
лися тут не про українські, а про польські інтереси. Тільки в кінці березня 1944 ?
аналітична служба британського зовнішньополітичного відомства скупо визнала іс-
нування українського самостійницького руху на Волині у вигляді УНРА, УПА й ОУ Ь
Ці сили боролись проти поляків, Червоної армії й Німеччини.1322
На Ялтинській конференції держав, майбутніх переможниць у Другій світовій вій?
Б. Перес із того ж таки Форін офісу підготував записку, де приходить до висновку, ц.
створення Української держави несприйнятливе на цій стадії Східноєвропейської ц
торії. Єдиною практичною можливістю об’єднати всіх українців в одне політичь.
ціле було, на його думку, входження Західної України до УРСР.1323 Зрештою, брита-
ський уряд, як відомо, підтримав цю лінію на входження. Про український визво~_-
ний рух Б. Перес навіть не згадує, мабуть, тому, що згадка про його існування запер;
чувала його концепцію бачення України.
По світовій війні
Зустрічі британських військових з українцями у таборах біженцю
військові потреби розширили їхні знання про Україну. Саме від військових до Фор
офісу 13 грудня 1945 р. надійшов рапорт “Про український націоналістичний рух і оп -
в Україні”. Дані, зібрані в ньому, не виходили, втім, за березень того ж року. В то^'
рапорті було чимало перекручень, але в загальних рисах він таки подавав картину укр_
їнського руху в роки війни. Суттєвим недоліком документа є те, що в ньому зовсім ь.
згадується боротьба обох ОУН і УПА з німецькими окупантами. Навпаки. Автори р_
порту дуже прив’язують появу збройних відділів до дивізії “Галичина”. Загалом автор
рапорту, хоч і подають чисельність збройних сил українського руху аж до 100 000 осі'
самі налаштовані скептично щодо нього: “Не можна сподіватися, що УПА буде здати,
утримувати свої сили протягом місяців”.1324 Депортації прихильників руху, немину-.
радянізація і русифікація Західної України під радянським правлінням, на думку автс -
рів рапорту, приведуть до того, що український націоналізм не матиме перспектив буг
чимось іншим, ніж просто прикрістю для Радянського Союзу в найближчі мирні роки.—
писали вони. Британські експерти помилились...
Двозначним було ставлення і британців, і США до Радянської України. Вони н.
поспішали відкрити представництво Великобританії в Києві, хоч і Україна, й Біле -
русь були допущені в ООН ще за Ялтинськими угодами. Міркування їхні були так.
навряд чи посольство (місія) отримають свободу дій у Києві. А Ради матимуть додат-
ковий канал інформації, і багато громадян, у т. ч. й США сприйматимуть республік;
СРСР як справді автономні утворення.1325
•’*» Там само.- Р. 98-99.
1319 Там само.- Р. 118-122.
13:0 Там само.- Р. 130
1321 Там само.- Р. 125.
1322 Там само - Р. 149-150.
1323 Там само - Р. 158.
1324 Там само.- Р. 177.
1325 Там само,- Р. 196-198.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР ^д^
У цій інформаційній блокаді бойових дій руху в Україні в західній пресі трапля-
лись і прориви. 29 січня 1948 р. в газеті “ТЬе Т4єлу ¥огк Тітез” з’явилась коротка
стаття, в якій оповідалось про УПА й антибільшовицький рух опору на Північному
Кавказі. Здається, чи не вперше широка публіка змогла дізнатись про існування тако-
го руху взагалі. Знову ж таки Форін офіс відмітив появу цієї статті, але й тільки.1326
Розвідувальне повідомлення до держдепартаменту США від 17 березня того ж
□оку було значно ширше за цю статтю в газеті. Його автори давали досить об’єктивну
оцінку руху опору в Україні, Польщі й Чехословаччині, вказували на існування УГВР.
Хле вони вважали, що реальне значення українського руху в тому, що він зміг оперу-
вати більш ніж два роки проти урядів СРСР і Польщі. Це стало можливим тільки за
підтримки місцевого населення,— визнавали автори документа. Вони ж очікували
знищення руху в найближчому майбутньому, посилаючись на досвід 1920-х років.1327
Що рух діяв в інших умовах, на інших організаційних засадах, цього автори розвід-
ного документа не помітили.
Чітко виявляла позицію певних урядових кіл США записка до Національної ради
безпеки її виконавчого секретаря С. Б. Сауерса (Боиегз) від 18 серпня 1948 р. Автор
списки виходив з небажаності дезінтеграції території колишнього СРСР, за винятком
балтійських республік. Україні він відмовляв у самостійному державному існуванні,
зживаючи аргументи, які свідчили про цілковите невігластво їхнього автора. Так, він
важав, що в Російській імперії українці не показали себе нацією, здатною нести відпо-
зідальність за існування незалежної держави. Крім того, на думку С. Сауерса, поняття
Україна” не визначено ясно ні етнічно, ні географічно. Українське населення складає-
ться значною мірою з утікачів від російського і польського деспотизму. Немає чіткого
поділу між Росією й Україною, міста України переважно російські і єврейські. Еконо-
ііка України невіддільна від Росії. Українці розмовляють не мовою, а діалектом, розді-
ені релігійно.1328 1, нарешті, — підкреслює С. Сауерс, — ми маємо взяти до уваги пс-
ування росіян, які такого відділення не сприймуть, бо українська територія є части-
ною їхньої національної спадщини. Подібні аргументи можна було б застосувати до
яви США, незалежних від Великобританії. Стосовно України такі аргументи ніби
апозичені з арсеналу російських шовіністів. Не дивно, що і висновок С. Сауерс ро-
бить відповідний. Українці повинні мати своє місце “в сім’ї традиційної російської
мперії, нерозривну частину якої вони формують”. Сауерс не радив “навмисно заохочу-
вати і український сепаратизм”. Коли б така держава з’явилася мимо волі США, —
падив Сауерс, — то вони не повинні протиставлятися йому відкрито. США мали б твердо
"ідтримати федеративне розв’язання українського питання і таких же питань інших
меншин у Росії, і не більше.1329 Отже: не виступаємо відкрито проти, але й не підтри-
муємо у справі незалежності. Як відомо, такого курсу американські уряди так чи інак-
ше дотримувалися ще за часів Джорджа Буша-старшого, в 1991 р.
Такого роду твердження Сауерса більш ніж дивні, коли взяти до уваги, що амери-
•лнські спецслужби мали досить повне уявлення про український визвольний рух із
перших рук після рейдів відділів УПА із Закерзоння на Захід, в окупаційну зону Ні-
меччини, контрольовану союзниками. 1330 Докладний меморандум з українського пи-
*ання був підготовлений Н. В. А. Джонсом з дослідницького відділу британського
овнішньополітичного відомства в березні 1949 р. і розповсюджений в цьому мініс-
терстві. Його автор дав докладну історичну довідку про Україну. Але його знання про
визвольний рух в Україні в роки війни і після неї вкрай обмежені. Він не знає чи не
зазиває жодного прізвища керівника руху в Україні і його становища. Він радить
використовувати еміграційні кола тільки для збору інформації і розвідки, уникаючи
фінансування або іншого заохочення їхніх міжусобних чвар.1331 *
1,26 Там само - Р. 200-201.
1,27 Там само.- Р. 208.
1328 Там само - Р. 210.
1329 Там само.- Р. 212.
1330 В ’ятрович Володимир. Закордонний рейд УПА у документах американської розвідки // Воля і Батьків-
щина.- 1999,- №1.- С. 67-77.
1,31 Ап§1о-Атепсап Регаресііуез оп йіе Цкгаіпіап Циехііоп. 1938-1951 - Р. 230.
394
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Порівняно з іншими британськими державцями п. Джонс володів хоч і обмежен
ми, але знаннями. Делегат Великобританії в ООН п. Макнайл не володів і ними. і_
мовчував очевидні істини. Виступаючи на Генеральній Асамблеї ООН 17 листопад.
1949 р., він сказав делегату СРСР Вишинському, що політика його уряду в народ •
світу викликає все більшу антипатію до російського народу. Тобто, п. Макнайл отот
жнював народи СРСР з росіянами. Далі він заявив: “Немає ніяких даних, які дозволь
ли б нам відмежовувати політику радянського уряду від волі радянського народу”11
Такі твердження п. Макнайла стосовно ситуації в СРСР і природи панівного режи\'
П. Полтава назвав абсоютним невіглаством. Цими твердженнями пан делегат робіг.
моральну кривду неросійським народам СРСР і закриває перед світом гнобительс;
кий і терористичний характер більшовицького ладу, — вважав Полтава. Тим самі-
замовчується й ігнорується боротьба з режимом, зокрема український визвольний р\
Британська політика в українському питанні йшла вслід за політикою США. .
якою в цьому відношенні уважно слідкували. З повідомлення з відомства лорд-кайл,
лера до Форін офісу від 16 грудня 1950 р. дізнаємось, що українське мовлення “Гол
су Америки” означало ніщо інше як просто розширення можливої слухацької аудит
рії в СРСР.1333 Щодо цих передач маємо авторитетне свідчення П. Полтави як їх с.л
хача. У серпні 1950 р. він послав свої зауваження через ЗП УГВР до держдепарт,-
менту США. П. Полтава був здивований, чому в цих передачах, як і загалом у прог._
ганді заходу стверджувалося, що більшовицький лад в СРСР — це внутрішня спраь.
народів Радянського Союзу, а Захід туди не втручається. Адже більшовицька прог._
ганда втручається у внутрішні справи країн Заходу і США. 1334 Радянські маси тре'г.
вирвати зі стану апатії і показати, що американський народ вболіває за їхню долю.
він їм співчуває, що він виразно проти того режиму, що є нині в СРСР. Треба вказаг
і на те, — вважав він,— що існує сила в Україні, яка з тим режимом веде боротьС
УПА, визвольний рух. П. Полтава вважав, що недоцільно вести критику більшовик,
кого ладу з позицій капіталізму, бо його встановлення не бажають маси. Слід вест
критику з позицій тих сил народів Радянського Союзу, які змагають в ім’я побуло?
нового справедливого і прогресивного соціальноекономічного ладу в Україні —
з позицій українського визвольоного руху.1335
У західному світі,— вважав П. Полтава,— рішуче недооцінюють вагу націонал;
ного питання в СРСР. Критику більшовизму треба вести з позицій поневолених М. -
сквою народів в ім’я перебудови СРСР на принципі незалежних національних дер-
жав усіх підрадянських народів. Ще раз підкреслює: “Голос Америки” повинен вик. -
ристовувати всі факти активної протибільшовицької боротьби в СРСР, у тому чис.і:
боротьби УПА, підпілля. Тим самим підривалася б ідея про “морально-політичк
єдність цього суспільства з урядом і більшовицькою партією”. Пропаганда америка-
ців має далеко більші засоби поширення, ніж пропаганда визвольного руху. Позиц.
П. Полтави це — позиція українського руху .
Відомо, що британська Бі-Бі-Сі взагалі не вела мовлення українською мовою, хс
вела його польською. З цього приводу в Палаті Громад парламенту ставилось пита:- -
ня перед міністром закордонних справ п. Моррісоном 8 травня 1951 р. Він відпов -
так: “Усі українці добре знають російську мову, якою вже ведеться мовлення, а -
десятки тисяч українців, які живуть у Великобританії, мусять знати англійську, тож
для них української служби не потрібно”1336.
Виявилося, що до таких перетворень, які пропонував П. Полтава, рух, а згодом ь_
Заході — Антибільшовицький блок народів, західна суспільна думка, політики н=
були готові. В Канаді такі ідеї вважали передчасними.1337
Полтава П. Політика московсько-більшовицького уряду та його української агентури не мас нічок
спільного зі справжньою волею українського народу 11 Літопис УПА - Т. 10.- С. 323-331, С. 324.
1331 Там само - С. 236.
13,4 Полтава П. Кілька зауваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі “Голосу Америки” для Радян-
ського Союзу // Літопис УПА,- Т. 10.- С. 36-46, С 37.
1335 Гам само.- С. 44.
1336 Український самостійник.- З червня 1951 року.
1337 Ап^іо-Атсгісап Регаресііуев оп іЬе ІІкгаіпіап Риезііоп - Р. 237.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
395
Плани США щодо СРСР і рухів опору в Східній Європі
Вище я показав ставлення дипломатії Заходу до української і бал-
тійської проблеми. Та цим справа не обмежувалась. Про українців згадали, коли США
з Заходом стали готуватися до війни з СРСР. Американські провідні політичні теоре-
тики в повоєнний час, усвідомлюючи загрозу, яку ніс у світ комунізм як політична
:ила, розробляють різні політичні концепції щодо такої загрози. Одним із найвідомі-
ших авторів такої концепції стримування (сопіаіптепі) був Джордж Кеннон. Свої
догляди він виклав первинно в так званій “довгій телеграмі” і статті 1947 року в жу-
рналі “ГогеІ£п АДаігз” під назвою “Джерела радянського провідництва”. Суть теорії
Д. Кеннона полягала в тому, що він вказав на суттєві моменти внутрішньої нестабіль-
зстї у радянській системі, які робили цей режим в перспективі вразливим до дій
. ША. До таких рис нестабільності Д. Кеннон відніс брак народної підтримки режи-
зміну поколінь членів комуністичної партії, внутрішню підозрілість і змови у вер-
2х, які можуть поширитись при зміні диктатора. Постійною тезою ідеології комуні-
'У залишається боротьба між світом капіталізму і соціалізму. Виходячи з іншої тези
то неминучість загибелі капіталізму, керівництво СРСР повільно, але неухильно роз-
ширює свою ідеологію і впливи на світ поза ним, кидаючи виклик демократичному
спільству. В доступному для аналізу майбутньому треба буде вважати Радянський
з юз суперником, а не політичним партнером. У цих обставинах,— писав Д. Кен-
?н, — “головним елементом будь-якої політики США стосовно Радянського Союзу
зє бути довготривале, терпеливе, але тверде і наполегливе стримування російських
. • спансіоністських тенденцій”.1338 Суть цього стримування, помежи інформаційного
-безпечення, полягала, в першу чергу, в створенні у світі іміджу США як країни, яка
-іає, чого хоче, успішно вирішує свої внутрішні проблеми і проблеми міжнародного
а иття з відповідальністю світової потуги, яка пропонує свою життєздатну ідеологію
_ія світу помежи інших, що вже існують. 1339 Це був дуже загальний і водночас дуже
нкретний план протидії комунізму з початком “холодної війни”, що виявився ре-
• льтативним. Конкретні деталі концепції стримування розроблялись і втілювалися в
иття ширшим колом осіб.
Президент Трумен затвердив директиву Ради національної безпеки 20/4, яка змі-
шувала акценти політики США від просто захисту вільного світу до знищення радян-
/кого комуністичонго блоку в цілому.1340 Засобами досягнення тих цілей ставали
згоди ведення психологічної війни. Але в епоху “холодної війни”, як можна зрозу-
-іти, американський об’єднаний комітет військових штабів не відмовлявся і від роз-
* зблення реальної війни проти СРСР. Таких планів і різних проектів з 1945 по 1950 рр.
' .до розроблено 98.1341 Так що сподівання на війну між США з Великобританією,
одного боку, і СРСР з іншого, які побутували в середовищі рухів опору Прибалтики
України, були небезпідставні.
Задіяними, втім, виявились інші засоби підпільних операцій, ведення радіопере-
ззч станціями “Вільна Європа” і “Свобода”. Власне в цьому напрямку йшли і думки
Д Кеннона в його начерку “Цілі США стосовно Росії”. Такі засоби бачились йому як
-тримання сили і впливів Москви до меж, коли вона не зможе становити загрози для
.зіту і стабільності сім’ї націй. Кеннон передбачав, що США мають створити ситуа-
_ії, які б змусили радянський уряд визнати практичну небажаність своїх дій на основі
еперішніх концепцій. 1342 Але в такому випадку начерк Д. Кеннона показував пово-
’от політики США від політики стримування до, швидше, політики примусу. Далі
13,8 Кеппап Сеог^е Е. ТИе Зоигсее оГ 8оуієі Согкіисі // Зохіеі Еогеі^п Роїісу. Сіазіс апсі Сопіетрогагу
'чех І с<1$. Егесіегіс Л. Еіегоп, Лг. Егіс Р. Но/рпапп РоЬЬіп Е Ьаілі.- ІЧсау Уогк, 1991- Р. 313-326, Р. 320.
1339 Там само,- Р. 325.
1340 МіІпжісН Сге^огу. ипдсгтіпіпй йіе Кгетіт. Атсгіса’е Зїгаіеду іо 8иЬусП Ніс 8оуісі Віок, 1947-1956,-
аса апсі Ьопсіоп: Сотеїі ІІпіуегаііу Ргезв, 2000 - 235 р.- Р. 8.
1341 Див: Атегісап Ріале Тог \¥аг А§аіп8І йіе 8оуієі ІІпіоп. 1945-1950 / Ед. Ьу Ко88 8ісусп Т. апсі Аіап
' азепЬеге.- 1989-1990.- Іп 15 уоі.
1342 МііпмпсН Оге£огу. Цит. твір.- Р. 29.
396
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
темою дискусій у керівництві держави було — як це зробити. Підтримку дістали й
ідеї ведення таємних операцій проти комуністичних режимів. 23 жовтня наступного
року(?) президент Трумен затвердив директиву Національної ради безпеки “Розмах і
темпи таємних операцій”. 1341 * 1343 Пункт “Є” директиви гласив: “Розвивати підпільний
опір і сприяти таємним партизанським операціям до максимально практичних меж.
що узгоджуються пунктом “А” і забезпечують придатність цих сил на випадок війни
для використання відповідно до принципів, закріплених Радою національної безпе-
ки, включаючи будь-яке практичне забезпечення бази, з якої можуть розширити ш
сили на час війни всередині активного театру військових дій”1344. Директива давала
юридичне підґрунтя для ЦРУ та інших структур для використання таких сил опору в
американських інтересах. Думаю, що військові й ЦРУ вдавалися до таких засобів і
раніше, спонукані своїми специфічними інтересами. Директива просто оформляла
наявний порядок речей.
Налагодження зв’язків між сторонами зайняло певний час. Єдині ж у СРСР рухи
опору, що існували на той час у Європі, 1951 року — в час виходу директиви, були
тільки в Прибалтиці й Україні, пік активності яких припадав на попередні роки. На
жаль, наша інформація з цього приводу більш ніж скупа. Маю побічні свідчення, що
о. І. Гриньох і М. Лебідь намагались — і не без успіху — привернути увагу американ-
ських військових до антикомуністичних рухів. Це підтверджує і директива Труменс
від 1951 р. Побічним свідченням певного роду зв’язків є і парашутні десанти в 1947 р
Ю. Лопатинського та інших представників політичної еміграції в Україну. Виглядає,
що радянська контррозвідка довідалась про ці десанти від Кіма Філбі — представни-
ка СІЄ (британської контрозвідки) і радянського агента — швидше, ніж підпілля в
Україні, рівно ж як і в Прибалтиці.1345 Що спроби заслати людей з таборів переміще-
них осіб з Німеччини в Україну були — сумнівів немає, двох із них автор зустрічав
кілька років тому. Але ні ці нечисленні люди, яким вдалося здолати кордони, ні шир-
ша якась підтримка повітрям українського збройного підпілля змінити балансу сил
не змогла. До того ж, як видно, ця підтримка надійшла надто пізно, коли збройний
рух пішов на спад. З іншого боку, надати дієву підтримку рухові через пів-Європи чи
й усю Європу в той час було технічно складно, коли й не неможливо: підривалася
секретність тих операцій. До того ж, американський уряд їх рішуче офіційно спрос-
товував. Реально допомогти і українському, й балтійським рухам опору того часу мо-
гла б за певних обставин війна в Європі — на що великі держави, маючи атоми}
зброю, не пішли, або, що було б більш реально і дієво для цих рухів опору, — визнати
публічно і цілком офіційно право українців, литовців, латвійців, естонців на власнх
національну державність. Але якщо стосовно Прибалтики права націй згадував і
той же Д. Кеннон, то для українців місця в будь-яких документах дипломатичного,
аналітичного військового спрямування не знайшлось. їх у кращому випадку планува-
ли просто використати, нічого не обіцяючи навзамін. Тобто український рух, як і в
попередній період, не здобувся на розуміння сильних світу цього, і це теж було
однією з вагомих причин його поразки. Пізніше, в 1954 р., від окремих політичних
діячів прийшло визнання значущості збройного підпілля, точніше — УПА (я маю на
увазі конгресмена Міхаеля Фейхмана і сенатора Теодора Гріна), але то вже було
запізно.1346
Канадські вчені українського походження Л. Луцюк і Б. Кордун виклали станови-
ще українства того часу такими словами: “Політична ситуація, в яку втрапила україн-
ська нація, дійшла того ступеня, коли її можна було розглядати як наслідок Вашинг-
тона й Лондона не меншою мірою, ніж Берліна і Москви. Морально-політичне банк-
рутство західних держав стало для українців ще очевиднішим після насильницької
репатріації союзниками переміщених осіб до зони радянського підпорядкування
1341 Там само.- Р. 67.
1344 Там само.
1343 Гордиевский Олег, Кристофер Зндрю. КГБ. Разведмватсльньїс опсрации от Ленина до Горбачсва-
С. 397, 400.
1346Геісіїтап МісНаеІА., Сгееп Пеосіоге Р. ІпіпхіисСіоп Н ТЬе Скгатіап Іпзиг^спі Аллу іп Рі§Ь( ґог Ргеебот.-
ІІпііесі СотпиПсе оґ (Ьс ІІкгаіпіап-Атсгісап Ог@апІ2аііоп$ оГМсж Уогк, 1954,- Р. 3-8.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР 397
після Ялтинської угоди”1347. Мабуть, ще одне з пояснень такого ставлення великих
держав Заходу до українського питання полягало у тому, що вони самі були чи набли-
жались у деяких рисах до імперій. Тому політична еліта цих держав до рухів понево-
лених народів навіть у своїх політичних противників мала великі застереження. Зре-
штою — чи треба було вимагати щось більше — вони захищали свої інтереси так, як
зони їх розуміли. Українці мали дбати про свої.
4.18. Радянська історична наука про український рух
1940—1950-х років та його відгомін
Загалом у своїх теоретичних засадах ця наука не відбігла далеко
з ід уже названої брошури Д. Мануїльського і памфлетів Я. Гадана. Природно, що в
основі своїй автори розвінчувальних праць керувались постановами ЦК ВКП(б) і
ЦК КП(б)У тих і пізніших років. Схеми тих творів: викриття зрадництва українських
буржуазних націоналістів і показ заходів партії та уряду щодо організації боротьби з
ними. Інформаційна цінність тих творів невелика. Власне, перші твори-розвінчуван-
ня з’явилися ще в роки боротьби. Такою була книга Ю. Смолича “Вороги людства та
:х найманці”, 1952 р.; в журналі “Київ” за 1957 р.— опус В. Беляєва і М. Рудницького
Під чужими прапорами” (перший з авторів — колишній емведист, із тих, що проти-
діяли рухові). В числі найвідоміших творів пізнішого часу називають: Л. Є. Кизя “На-
родні месники. З історії партизанського руху на Рівненщині”, Львів, 1960; В. Ю. Ма-
танчука “У братній радянській сім’ї"”; В. О. Замлинського “Шлях чорної зради”, Київ,
1969; В. Чередниченка “Націоналізм проти нації”, Київ, 1970; В. О. Кравченка “Про-
кляті народом”, Харків, 1979.1348
Як правило, в більшості робіт такої, швидше ідеологічної, ніж наукової, спрямо-
ваності йшлося про критику всіх українських політичних сил незалежницького спря-
мування, починаючи від 1917 р. Певне місце в таких роботах відводилось критиці
даного періоду визвольного руху. Приклад такої праці — книжка В. Ю. Євдокимен-
ка.1349 Автори деяких із цих творів доходили до того, що записали до ідеологів укра-
їнського фашизму Андрія Левицького, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка.1350
До ювілеїв радянської влади видавалися збірники, автори яких теж розвінчували,
критикували антикомунізм, буржуазний націоналізм і фальсифікаторів історії. Серед
авторів такого збірника за 1968 р.: В. Щербицький, М. Будько, В. Тараненко, І. Гур-
жій. В. Панібудьласка, М. Липовченко, В. Горшков, Ю. Римаренко, Б. Сергієнко,
І. Климчук, Р. Симоненко, Л. Нагорна, В. Сарбей, І. Компанієць 1351. Дехто з живих
. сьогодні авторів встиг навіть перебудуватися в протилежному напрямку.
Коли читати ці твори, то необізнаний читач міг би подумати, що поборювання
націоналістів і бандерівців відбувалось тільки шляхом пропагандистської і виховної
роботи партійних організацій серед населення, через звернення партії і уряду, за ак-
тивного сприяння місцевого населення (винищувальні батальйони, групи самообо-
рони). Про збройні заходи влади, військово-каральні операції військ, агентурну робо-
ту і не говориться. Бо в цьому випадку довелося б визнати всенародний характер
і розмах руху, а не його маргінальність, як силкувалися подати у тих працях.
1347 Луцюк Любомир, Кордун Богдан. Англо-амсриканські держави і українське національне питання //
Український історичний журнал.- 1992.- №5- С. 111-119, С. 118.
1348 Павленко Ірина. Висвітлення проблеми організації боротьби з українським національно-визвольним
□ухом у Західній Україні в офіційній радянській історіографії // Наукові записки. Збірник праць молодих
зчених та аспірантів,- Київ, 1999 - Т. З,- С. 603-607.
1349 Євдокименко В. Ю. Критика ідеологічних основ українського буржуазного націоналізму,- Київ: Нау-
мзва думка, 1967,- 271 с.
1350 Замлинський В.. Петрів І. За чужим возом,- Київ: Видавництво політичної літератури, 1967,- 109 с.
1351 Див.: Соціалістична дійсність і націоналістичні вигадки.- Київ: Видавництво політичної літератури
України, 1968.
398
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Автори всіх тих праць також прагнуть прив’язати український визвольний рух _
служби якимось іноземним державам, використовуючи хоч найменші можливі на і •
ки на контакти руху з неукраїнськими чинниками. Особливого успіху на цій ниві 2
сягнув Юрій Римаренко. Зразком його українофобії є книга “3 ким і проти коі\
видана в Києві 1982 року. Ці автори не помічали чи намагались не помітити гр
в якому вони звинувачували інших, — їхні писання відображали прислужництво г
перії СРСР, а вони виступали, об’єктивно і суб’єктивно, як попихачі російського ь_-
ціоналізму.
Немає в цих роботах і викладу, широкого цитування програмових засад руху, праі_
його теоретиків, не кажучи вже про опублікування їх. Зрозуміло, що таке розлоге цит
вання одразу ж заперечувало б ті звинувачення, які покладались на рух. Взагалі-то
розвінчувальні роботи і покликані були зображувати крайнощі, найчорніші сторо
боротьби, але замовчувати її суть і здобутки: соціальну і демократичну програму, зброй -
боротьбу з гітлерівцями, суттісну критику сталінізму й імперіалізму тощо.
Такого роду критика визвольного руху добре оплачувалась у тій державі, гарант
вала сите і забезпечене життя, кар’єру. Важко сказати, чи були ті товариші Перекопа
в тому, що писали. Для декотрих це була спеціалізація на все життя. Декотрі напле-
ли й інші книжки. З тих, хто дожив до нашого часу, з відоміших, п. п. Л. Нагорг
і Ю. Римаренко пишуть тепер про інші речі.
Якщо ми звернемося до ширших, узагальнених, власне історичних праць — укр-
їно- і російськомовного видань “Історії Української РСР” у 8 т. (10 кн.) чи до “Нар
сів історії Комуністичної партії України” (1961), то й там історичного підходу до пр
блеми майже немає, та й місця цим подіям відведено мінімально.
Можу ствердити вслід за колегою, що характер дослідження даної проблема ги -
не змінився і в 1980-х роках.1352 По суті, досліджень руху не було. Можна вказа-
тільки на ширшу джерельну базу і більшу детальність у роботах, які мали відношс
ня до проблеми. Наприклад, уже згадувана книжка В. Масловського “В борьбе с вр. -
гами социализма” (Львів, 1984) вирізняється рясним цитуванням не лише партійні
постанов, але й певних джерел з партійних архівів.
У кінці 1980-х під егідою Інституту історії партії при ЦК КПУ з’являються робот
з національних проблем, зокрема: В. А. Замлинський, І. Ф. Курас, Л. А. Нагорна “(X -
ществление ленинской национальной политики в СССР” (Київ, 1987). До такого род
видань приклався й Інститут історії АН УРСР, видавши книжку “Західна Україн..
перше десятиліття після війни” (Київ, 1988). В ньому автори змушені були визнат.
що основною силою, яка протистояла визвольному рухові, була не пропаганда і паг -
тійна робота, а система НКГБ і НКВД.
Ще одна особливість усіх цих “трудів”: їхні автори обмежуються вказівкою, ш
збройна боротьба в Західній Україні згасла не пізніше ніж у 1950 р. Не уникли таки
тверджень і автори останньої з названих книжок.
Підставою всіх таких праць і тверджень (у тому числі тих, про які мова йтиме
далі) було: радянська влада і комуністична партія принесли в Україну радісне і щас-
ливе життя з найкращим суспільно-економічним ладом, радянська влада в Україь
має свої, а не накинуті, коріння, тільки при цій владі відбувся розквіт українства
Автори аболютно замовчували тоталітарну природу цієї влади, імперський характер
СРСР, завоювання УНР військами радянської Росії, згодом—таку ж окупацію Захід-
ної України і всі ті біди й страждання, які приніс цей режим в Україну. Визнавалася
окупація західноукраїнських земель Польщею, колишньою імперією, після Перше
світової війни і української революції, але замовчувався імперський характер влади,
що заступила попередніх завойовників. Відповідно, український національно-визво-
льний рух і альтернативи, які він ніс для України в суспільно-політичній та економіч-
ній площині для тих авторів і офіційної ідеології не існували. Визвольні рухи могли
бути деінде в Африці, Азії, але не на території колишньої імперії Романових.
1,52 Павленко Ірина. Висвітлення організації збройної боротьби з українським національно-визвольним
рухом у Західній Україні в офіційній радянській історіографії,- С. 606.
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
399
Досить активною була і радянська пропаганда під маскою науки в розвінчуван-
ні — так тоді це звалося—УГКЦ. У роботах 1970-х років вже помітна спроба пов’яза-
ти в один вузол справи церковні й націоналізм. Документальної достовірності праг-
нув надати своїм книжкам С. Т. Даниленко. Але дійсні факти з життя церкви і полі-
тичного життя Західної України в нього доповнюються віддвертою брехнею і вигад-
ками. 1353 Пов’язати церкву з ОУН спробували і А. Гайдаш та Л. Кирилюк — упоряд-
ники збірки: “Документи розповідають” виданої в Ужгороді 1971 року. Але наведені
документи цю тезу підтверджують вкрай слабко. Видимість наукового твору має
і книжка П. А. Петлякова.1354 3 роками слів для окреслення явища, яке засуджували,
не добирали. Цілий параграф колективної праці, виданої в 1983 р., носить назву:
‘Уніатська церква на службі нацизму. Автори силкуються подати зв’язок УГКЦ з ОУН
з творенні дивізії “Галичина”. 1355 В тому ж дусі прагне подати події й І. Мигович. Але
його праця дуже упереджена. З неї читач не може взяти ні правдивих фактів, ні прос-
то їхньої послідовності.1356
Одна з останніх подібного роду праць була видана Інститутом філософії АН УРСР
з такою назвою: “Уніатство і український буржуазний націоналізм”. 1357 Група
авторів — С. М. Возняк, В. М. Фомін, В. П. Москалець, П. А. Петляков, 3. В. Шпак,
С. Й. Криштопа, П. В. Шкрібляк, Р. А. Наконечний — доходять до того, що ствер-
джують, що уніатський клір безпосередньо причетний до консолідації буржуазно-
націоналістичних сил, зокрема створення і діяльності ОУН. Ідеологію останньої вони
називають прогітлерівською. Стосунки цієї церкви з лідерами ОУН автори назива-
ють співробітництвом. 1358 При читанні книжки складається іноді враження, що дехто
з її авторів хотів розробити основу для зв’язків тих явищ. Останнє їм почасти і вдало-
ся в філософському плані, торкаючись етики, психології. Церква і національний рух,
звичайно, мають певні точки дотику в кожного народу. Але ж реальні стосунки і намі-
ри сторін були досить далекі від того, що приписували їм ці автори. Не дивно, що й
тут ніде не згадуються матеріали III Збору або праці П. Полтави і О. Дяківа-Горново-
~о чи ще б когось із публіцистів 1940—50-х років. Зрозуміло, що всі ті праці і доку-
менти жорстко спростовували б писання академічних філософів.
Праці офіційної радянської історіографії даного напряму надруковано тиражами
зід 10 000 до 25 000 примірників кожна. Про такі тиражі сучасний автор може тільки
мріяти. Повінь подібної літератури, підкріпленої радіо- і телепередачами, робила свою
чорну справу, формуючи негативні стереотипи українського руху зокрема і українст-
за в цілому. Для цього зусиль і грошей імперія не шкодувала.
Крім псевдонаукових чи пропагандистських книжок і брошур, виходили книжки-
засудження літературного напряму. Режим прагнув залучити до впливів на душу й
емоції людей діячів літератури і мистецтва, й далеко небезталанних. І залучав: хто
йшов з переконання, хто з вигоди. Перше — з примусу, зламаних. Так у 1954 році
з’являються вірші В. Сосюри, а за ним і інших, дрібних — в газетах регіону. 1359 Так
з’явились книжки Петра Козланюка “Запроданці”, Юрія Мельничука ”Навічно про-
кляті народом”, “Під чужим прапором”, цикл віршів Дмитра Павличка “Убивці” та
.нші подібні твори. Не залишилось осторонь і кіно. За пам’яті автора цих рядків орга-
нізовувались культпоходи учнів і сгудентів на фільми-викриття (з погляду їхніх орга-
нізаторів): “Білий птах із чорною ознакою” (1973) і “Високий перевал” (1982).
Загалом режимові вдалося нав’язати майже всім неукраїнцям, які проживали в
УРСР, і більшості українців поза межами Західної України негативне ставлення до
1353 Даниленко С. Т. Дорогою ганьби і зради. Київ: Наукова думка, 1970 - 359 с.; Він же: Униатьі- Моск-
ва: Издательство политичсской литературьі, 1972.- 323 с.
1354 Петляков П. А. Уніатська церква - ідейний ворог трудящих.- Львів: Вища школа - 1976 - 154 с.
1355 Спіаі СЬигсЬ: РогсіЬІс ЕзіаЬІізктепі, Маїигаї Раііигс- Кісу: Роїііуубау Икгаіпі РиЬІізЬегз, 1983.
1356 Мигович И. И. Преступньїй альянс. О союзе униатской церкви и украинского буржуазного национали-
ма.- Москва: Изд-во политической литературьі, 1985.- 189 с.
1357 Уніатство і український буржуазний націоналізм.- Київ, 1986.
1358 Там само - С. 83.
1359 Киричук Юрій. Цит. твір.- С. 264.
400
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
визвольного руху 1940—1950-х років. Цей погляд, що став стереотипом масової свід<_
мості, й нині тяжіє над умами значної частини населення, розділяє українство.
З кінця 1980-х років проблема українського визвольного руху набирає громадсь-
кого і політичного звучання. 11 червня 1991 р. на засіданні Президії Верховної Рад
УРСР було розглянуто заяву групи депутатів (з групи “239” — компартії) з привод
вимоги політичної реабілітації ОУН—УПА. Було доручено розглянути це питань
кільком комісіям Ради, в тому числі комісії з питань оборони і державної безпек
Голова комісії Василь Дурдинець надіслав заяву до Академії наук УРСР з проханню
надати науковий висновок щодо цієї справи. Врешті заява потрапила в Інститут іст -
рії. Роботу доручили виконувати Віктору Ковалю. Але підготовлений ним об’єктив
ний висновок обурив В. Дурдинця і той зажадав від Президії Академії прислати т_-
кий, як треба (з точки зору КПУ). Почали нові автори складати по-новому, аж тут —
серпневий заколот, і ті товариші перетворилися в панів.1360
Раз-по-раз питання це знову виринало на поверхню після проголошення незале -
ності. Врешті-решт, під тиском громадськості й українських незалежницьких парт
в 1997 р. було утворено спеціальну урядову комісію згідно з розпорядженням Пре.
дента України. При Інституті історії України утворюється робоча група з науков.
для дослідження проблеми.
Між тим, чинний Президент удруге виграє вибори не в останню чергу завдя
широкій підтримці населення Західної України. Здавалося б: якщо політичне розв
зання цієї проблеми неможливе через Верховну Раду, визнання від імені держ^
українського визвольного руху 1940—1950-х років стане можливим через президе-
ський указ. Тим більше, що істориків за освітою, званнями, професією в президе
ській адміністрації не бракує. Та цього не сталось. Причина, думаю, все та ж: уря
ють люди з попередньої колоніальної адміністрації. Наївно розраховувати на змп
свідомості тих людей у зрілому віці.
У цьому ж руслі озвучено їхню позицію (об’єктивно) в “Історичному ВИСНОВКИ -
діяльність ОУН—УПА” (попередній варіант), підготовленому головою робочої гр
професором Станіславом Кульчицьким.1361 Критика цього документа лунала не ра.
не повторюватиму її.1362 Мої зауваження — іншого порядку. Безперечно, С. Кульчі _
кий малокомпетентний у цих питаннях. У науковому відношенні позиція його і тих.
стоїть за нею, хибує методологічною помилкою: вони визнають під тиском обста?
тоталітарний характер режиму, що існував, але не хочуть визнати його імперський
рактер. Таке визнання зробило б неможливим ряд грубих перекручень і помилок у а
му “попередньому висновку”, зокрема про те, що в повоєнний час на Західній Укр-
іпила громадянська війна. Але таке визнання неможливе для цих панів, оскільки о
чало б визнання вірного служіння тій імперії, від якої вони отримали всі життєві б.~._
і небажання змінити кардинально стан України в теперішню пору. Врешті-реші _
справа, насамперед, українців, неукраїнцям — не болить.
Із власного досвіду знаю, що академічні інститути у Києві не дуже-то віта-
вивчення цієї теми. Спочатку був подивований рішучою відмовою в Києво-М<
лянській академії (завкафедрою історії п. Ю. Мицик) читати будь-які курси з іст -
українського визвольного руху. Тепер не дивуюсь.
Дослідження цієї проблеми потребує людей, які б мали на це моральне праве
були на вислугах у попереднього режиму. З іншого боку, дуже не завадив би й неза.;
ний центр дослідження опору і геноциду народу, як це вже є у Литві. Є ще одна сь -
на проблеми: доступ до архівних документів. Рішення Верховної Ради України
передачу документів з архівів колишнього КГБ у систему державних архівів до»,
виконане. Державні архіви мають бути доступними для дослідників. Вкрай потри
щоб і документи обох ОУН, які творились в Україні, а також відіслані з України
1360 Коваль Віктор. Як незалежна Україна починала боротьбу проти борців за незалежність Україг
Сучасність,- 2001,- №2.- С. 78-81, С. 78-79.
1,61 Див.: Сучасність,- 2001,- №2,- С. 50-58.
1362 Наприклад, Червак Богдан. Чи буває проміжною правда? // Сучасність,- 2001,- №2,- С. 59
В цьому та іншому номерах за вказаний рік поміщено статті В. Кука, В. Сергійчука, С. Грабовського та іні
Розділ 4. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР
401
структури і в ЗП УГВР, були опубліковані чи бодай у копіях стали доступні для істо-
риків. Методологія архівних пошуків і власне досліджень — прийде з часом. Перша
частина цих проблем лежить на громадськості, на українських партіях та їхніх ліде-
рах. Допоки ця держава не стане українською, такого роду дослідження не стануть
набутком всього українського народу. З часом ця боротьба стане його боротьбою, як
стала Хмельниччина, Коліївщина. Зрозуміло, що вважати її своєю не будуть предста-
вники інших національностей, які живуть в Україні. Але їм цього й не треба, мають
поважати її як громадяни Української держави.
4.19. Висновки до розділу
Український визвольний рух носив виразно антиімперський, ан-
гитоталітарний характер. Він був спрямований на здобуття Української самостійної
держави на своїх етнічних землях. Держава ця мислилась як демократична, зі спра-
ведливим суспільним ладом. У ході боротьби проти СРСР програмові засади руху
позбулися тоталітарних рис. Програма пропонувала альтернативу суспільного і духов-
ного визволення для народів Східної і Центральної Європи та підрадянської Азії.
Способами визволення ставала в тих умовах збройна боротьба. Очолювала цю бороть-
бу ОУН(СД), керована найдовше Р. Шухевичем. На значній частині українських зе-
мель та боротьба носила всенародний характер, що й зумовило її тривалість.
У тому антирадянському фронті брали участь представники всіх українських земель.
Рух зумів досягти централізації і зосередження всіх своїх сил на одному напрямі.
Це була друга українська революція, яка ставила питання про владу і новий суспіль-
но-економічний устрій. Члени і провідники руху зрозуміли необхідність поєднання
зимог національних із соціальними і тим способом доклали чимало зусиль для спря-
мування руху на Велику Україну. Власне в цьому напрямі й розвивалась програма
□уху і концепція української революції. Керівники руху були ідеалістами, але не були
доктринерами.
Разом з Другою світовою війною визвольний рух 1940—1950-х років залишився
чи не найвиразнішою подією спільного історичного досвіду українства в тому сто-
літті.
І провідники, і члени руху стали поколінням, яке проявило сильний, вольовий ха-
рактер і не піддалось на тактичні загравання з ворогом. Це було чи не єдине поколін-
ня революціонерів в Україні XX століття. Рух відбувався під гаслом: “Свобода наро-
дам, свобода людині!”. Український рух був в авангарді боротьби проти колоніально-
го поневолення у Східній Європі, на Кавказі й частині Азії, в авангарді боротьби з
тоталітарним комуністичним режимом. З тої боротьби народжувалися громадяни,
свідомі своїх прав і обов’язків, готові й спроможні їх захищати.
За характером носіїв — це був рух насамперед селянський. Але селянський не в
значенні вимог, які він висував. Просто на той час більша частина населення України
проживала на селі. Навіть у Галичині великі міста заповнювались переважно українця-
ми вже в повоєнний час. Антирадянський фронт цього руху зумів розгорнутись майже
виключно на меншій частині України, на її Заході. В інших регіонах він через відомі
причини не встиг закріпитись, в основному через те, що були фізично винищені носії й
прихильники подібного руху часів попередніх визвольних змагань, а село — після го-
лодоморів, колективізації, війни — було обезкровлене, міста ж були сильно зрусифіко-
зані. Втім, у різні періоди історії та чи та частина території проживання народу стає
авангардом історичного розвитку, було таке і в попередній українській історії.
У боротьбі покладались на власні сили, не відкидаючи помочі ззовні, якби така
трапилась, але на принципових засадах. Західні держави такої допомоги не надали,
че визнали офіційно цей рух і право українців на власну державність, виходячи з
зласного розуміння повоєнних світових реалій і прийнятих на себе зобов’язань у Ялті,
їхня підтримка/використання руху носили маргінальний характер.
402
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ!
Тоталітарна система, що опиралась на традиції імперії Романових, зуміла подг;
ти рух насамперед силою, збройно. СРСР вів тут колоніальну війну. Це сталося .
вдяки широкому використанню військ і насадженню терору на західно-українсь-
теренах. Використання агентури і депортацій населення вкупі з запровадженням к
госпів підірвали базу руху. Загиблих, полеглих і заарештованих людей ніким б;-
замінити.
На плечі українського жіноцтва у тому русі часом падало найбільше навантаж,
ня. Віком всі революціонери були молоді і дуже молоді люди. Гинули кращі Й МО.’к .
Герої залишились, як правило, в землі, більшість — у безіменних могилах.
Українська еміграція різних хвиль не багато зробила для воюючої України, хс -.
здавалося, для того були добрі підстави.
Учасники руху проявили масовий героїзм і мужність, гідні захоплення, поваг
наслідування.
У боротьбі неминучі жертви. Українці дорого заплатили за свою незалежній-
І не лише в Другій світовій війні, де втрати республіки — прямі і непрямі — станеЕ
ли близько 10 млн. населення. За оцінкою сторони, якій український визвольний
рух протистояв з 1944 по 1952 рр., різним формам репресій і терору було піддг
500 000 осіб. Заарештованими виявилися 134 000 осіб, вбитими понад 153 000 о.,
висланими поза межі УРСР — понад 203 000 осіб, близько 8 000 молодих лю„
перейшли тоді на нелегальне становище.1363
Окупаційна адміністрація — режим цей за способом здобуття влади і по вод же? -
з населенням інакше назвати не можна — разом зі своїми помічниками теж поне. .
втрати, бо рух був спрямований і на недопущення радянізації цієї частини Украї-
Тому нищили колаборантів і представників адміністрації. Таким чином було зниь .
но 30 000 партійних і радянських працівників, спеціалістів, вбито понад 25 000 сг
робітників органів МГБ і МВД, військовослужбовців 1364. Уважний читач може пор
няти втрати сторін і зробити самостійний висновок — хто був жорстокіший у т<
зіткненні. Інше порівняння: в колоніальній війні, яку Франція вела проти Алжир}. _
боровся за свою незалежність, загинуло щонайменше 30 000 французів і 500 000 _
жирців.
Чи варті були ці жертви цілей, які стояли перед рухом? Варті, поза сумнівом. Пр
ти окупаційної влади треба боротись, хоча б якими брехливими гаслами вона пр
кривалась. Боротись було тим важче, що ця влада була ще й тоталітарною. Нар<
який не бореться за своє визволення: політичне, моральне, фізичне, його ніколи -
матиме і втратить себе як спільноту, як цілісність для історії і власної долі. Безпо.;
редньо в ході боротьби в цій частині України не було допущено голодомору, від нь
го була порятована значна частина голодуючого населення іншої частини Україь.
Сповільнилась русифікація і радянізація. Радянська влада змушена була зберіга-
хоч і позірно, видимість українського політичного і культурного життя. Залишили,
живими багато учасників тієї боротьби, як приклад того, що вона в принципі можи,
ва. Залишилась політична еміграція на Заході. Залишилась теоретична спадщина, я?.
не використана і понині. Залишилась традиція, що за Україну — борються.
Україна в той час явила світу безприкладний зразок такої боротьби. В XX століт-
Європа іншої такої не знала — проти імперії, а світ— проти тоталітаризму. На мо
думку, це покоління і ця боротьба були поворотним пунктом у змаганнях за українс-
во як таке, інакше імперія його просто розчавила б і до останку зденаціоналізувал.
То були і змагання за нас сьогоднішніх. Досвід і порив попередників спонукають
кличуть до висловлених, але ще далеко не втілених в Україні ідеалів. Українська не
ціональна революція не завершена. Теперішнє покоління політичних діячів, як пока-
зує досвід 10 років, нездале її звершити. Справа за іншими — ідейними, чесними і
почуттям обов’язку. Боротьба за українську демократичну і справедливу Україн
залишається на часі.
13М Шаповал Ю. Політичний терор в Україні. 20-50-ті роки XX століття // День - 1 вересня 2001 року
1,64 Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр).- С. 94.
овальний рух у роки Другої світової війни мав
в у сусідніх країнах. Він не досяг такого рівня і
юється це насамперед браком виразної державо-
значні відмінності * і і ЛЯ
напруги, як в Україні
творчої традиції білорусів?
?? ч
5.1. Білорусь перед 1941 р. і після: невиразні перспективи
Білоруська Народна Республіка проіснувала в 1918 р. всього де-
кілька тижнів. Західна частина країни за Ризьким миром між Радянською Росією і
Польщею відходить до останньої. Поляки домінують в усіх державних і культурно-
освітніх закладах. Білоруська інтелігенція була порівняно малочисельною. До 1939 р.
в Західній Білорусії діяли тільки легальні політичні партії. Вхожою в сейм була Біло-
руська християнська демократична партія.
У складі СРСР існувала Білоруська РСР. її населення не поминуло комуністичне будів-
ництво, незмінним супутником і засобом якого був терор і репресії. Лише в 1930-х роках
від них постраждали щонайменше 600 000 осіб — 6% населення. За точнішими оцін-
ками, жертвами терору і репресій в Білорусі стало 2 млн. ’
1 Адамашка І. Політьічньїя рацртсй 20-50 і шоу на Беларусі Мінск, 1994 - С. 8-15.
405
406
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ ’
У міжвоєнний період, зокрема в кінці 1930-х, частина білоруських національ
діячів сподівалася відбудувати Білорусь, опираючись на Польщу, чи й уявляли Б.
русь і Польщу у федеративній державі.
Але, як зауважує Юра Туронак, не існувало ніяких реальних умов для втілен:-
життя цієї ідеї. Бо вона суперечила інтересам Москви і Берліна, по-друге, не знах< _
ла розуміння в європейських столицях: Парижі, Лондоні й у США, більшість полі.
ких і білоруських діячів аж ніяк не могли на неї пристати, вважаючи її чи не наї.
кальною зрадою.2
Тому поразку Польщі в німецько-польській війні 1939 р. більшість білорусь.
діячів вітала, як і об’єднання Західної Білорусі з БРСР. Початок радянізації в за\
них областях Білорусії давав підстави для такої оцінки. Розчарування настало з аре
тами і розстрілами відомих білоруських діячів, у тому числі й у Вільно (Вільню.
Серед них — Антон Луцкевич, Олександр Уласов, Ян Позняк, В’ячеслав Богда
вич, навіть колишні члени комуністичної партії Західної Білорусі.
Європа рухалася в 1940 р. до великої війни. Декотрі з білоруських діячів перед'
чали і майбутнє зіткнення Німеччини з СРСР. Так думали, зокрема, Вацлав Іванов,
і Янка Станкевіч. Але робили з того інші висновки, ніж українці чи литовці. На др
цих діячів, Німеччина навряд чи здолає Радянський Союз, який переважає її людь
і матеріальними багатствами. Тому окупація Білорусі буде тільки тимчасовою. З ..
війни обидві великі держави вийдуть ослабленими. Політичне керівництво Європ
візьмуть у свої руки західні держави. Навряд чи вони матимуть якийсь інтерес
творення незалежної білоруської держави. У творенні останньої слід орієнтуваї .
на Польщу, особливо в міжнародних справах, де Білорусь не представлена. Опег
на Польщу в такому випадку означає творення федерації двох країн як двох не зале
них держав.3 Із залученням до федерації ще й України таке об’єднання змогло б пг
тидіяти і російській, і німецькій експансії. Для реалізації цієї концепції Іванове -
Станкевіч згодом нав’язали зносини з польським підпіллям. Та якби ж підпі.
й еміграційний уряд у Лондоні були готові до таких ідей...
Між тим розпочинається німецько-радянська війна. 28 червня 1941 р. німці б-
зайняли Мінськ, а до середини липня — і всю Білорусь. При відступі з республі
НКВД нищило по тюрмах, як і в Україні, політичних в’язнів, навіть ще не суджен;
Тому не дивно, що в багатьох випадках білоруси вітали прихід німців,4 — ці дії р.
дянської влади вже переповнювали чашу терпіння.
Частина білоруської еміграції таки сподівалася, що Німеччина підтримає як\.
форму державності в Білорусі. За німцями до Мінська приїхали Радаслав Астровс.
Мікола Щорс, Вітавт Тумаш, Усевалад Родзька та інші діячі. Вони сподівалися зайн •
ти посади в адміністрації й утворити тимчасовий білоруський уряд. Втім, чи не пер
ший представницький орган білорусів виник, точніше — був відновлений, піс.~
1938 р. у Вільнюсі, в Литві. Це був Білоруський національний комітет (БНК). Даю1-
дозвіл на його відновлення завдяки настійливим домаганням Уладзіслава Козлове,
кого, діяча білоруського націонал-соціалістичного руху, німецька влада мала на у ваз
перш за все, щоб БНК становив противагу литовському рухові. Головою Комітету 6} •
обраний Вацлав Івановскі. Діяльність БНК була близькою до діяльності УЦК в Україь
Початкова ж влада у завойованій Білорусії належала вермахту. Гітлер, який перее
війною декілька разів обіцяв відродити самостійну державу Білорусь, не поспішав
визнанням її права на утворення. Військові командири, які в перші тижні війни уособ-
лювали владу, наставляли до місцевої адміністрації найчастіше тих, хто вже був
неї причетний. Так, у Західній Білорусії більшість посад в управлінні й поліції займа-
ли, як і до Другої світової війни, поляки.
Серед польського населення виростали надії, що таким чином польська держава
буде реалізована на тих теренах явочним порядком. Терор 1939—1941 рр. проти по-
2 Туронак Юра. Вацлау Іваноускі і беларускае адраджзннс - АВНЕ - 1999 - №2 - С. 99-127, С. 100.
3 Туронак Юра. Цит. твір.- С. 102.
4 ІмЬиМю Іуап. Вуеіогиззіа ипдег 8оуіс( Киїе. 1917-1957.- ТЬе Ііпіусгеііу Ргсзз оЕ Кспіиску - 219 р,-
Р. 148.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору
407
ляків з боку СРСР породив помсту на білорусів. їх стали представляти перед німця-
ми як комуністів. Це призвело до численних жертв у перші тижні окупації, особливо
серед білоруської інтелігенції.5 Назрівав білорусько-польський конфлікт.
Проблема полягала в тому, що було дуже небагато білоруських діячів, яких би
ніяким чином не можна було запідозрити у прихильності до радянської влади. До них
належали тільки ті з них, які верталися з еміграції. Але частина білоруської емігра-
ційної інтелігенції залучалась Абвером до розвідки. Інша частина, яка верталася,
увійшла в Білорусь разом з арміями групи “Центр”. Ці люди були переконані щодо
німецької підтримки білорусів. Та через кілька днів по прибуттю в Білорусь вони
були розчаровані, виявивши, що німці далекі від їхньої мети — вільної Білорусі.6
17 липня 1941 р. Гітлер видав указ про утворення Рейхскомісаріагу “Остлянд”, який
охоплював Білорусь, Литву, Латвію й Естонію.
Частина Білорусі управлялась на сході військовою адміністрацією. Частина була у
складі Східної Пруссії (Білясток). Треба сказати, що хоч Білорусь і перебувала у скла-
ді балтійських провінцій, але насправді була ізольована від них, і Генеральний комі-
сар у Мінську мав повноваження далеко ширші, ніж у його колег в Києві й Каунасі
і Литва.— Р А. ).7
Цим Генеральним комісаром цивільної німецької адміністрації стає у вересні Ві-
льгельм Кубе. Юра Туронак увважає, що Кубе з самого початку своєї діяльності праг-
нув відновити білоруську національну свідомість. У своїх приписах та інтерв’ю Кубе
не раз підкреслював, що в умовах німецької окупації, вільний від російського і поль-
ського домінування, білоруський народ має шанс наверстати історичне запізнення і
розвинути свою національну свідомість. Діяльність окупаційної влади політично мала
прискорити ці процеси, сприяти подоланню чужих ідеологій і зміцнити білоруські
національні елементи.
То мало робитись насамперед розвитком шкільництва, культури і праці серед мо-
лоді. Ця нова дорога розвитку мала привести Білорусь до Європейської спільноти
народів і держав. Генеральна округа Білорусь, — стверджував Кубе, — повинна та-
ким чином стати ще й творцем вітчизни для білоруського народу.8
Дещо інакше представляє плани і сказане В. Кубе Ян Запруднік: “Білоруси ста-
нуть “нацією” тільки до межі, що вони будуть здатні сформувати стіну проти Москви
• Східного степу”9. На думку того ж автора, німці в 1941 р. бачили Білорусь нічим
ншим як буферною державою без власної інтелігенції.
А. Розенберг планував значно розширити кордони Білорусі (як і України) за раху-
нок Росії: відсунувши кордони першої десь до 250 км від Москви. Між росіянами і
білорусами Розенберг уважав за необхідне поселити поляків, не довіряючи антиро-
гійським почуттям білорусів.10 Але цей план, як і інші плани Розенберга, залишився
на папері.
Ставши генеральним комісаром у Білорусі, В. Кубе помалу став втілювати свої
пани в життя. Під лозунгом “Білорусь для білорусів” він пропагував ідею спільності
німецько-білоруських інтересів і співробітництва, клопотався про відбудову шкіль-
ництва і культурних інституцій, обороняв мінські музеї й бібліотеки від розграбуван-
ня їх військами. Відкрились початкові й середні школи, організовувалась місцева ад-
міністрація.
В. Кубе пішов так далеко, що роздав селянам усю колгоспну землю і навіть проти-
вився винищенню білоруських євреїв.11 Але білорусів, придатних і охочих до праці в
адміністрації, було замало по відношенню до поляків, що й далі підігрівало білорусь-
ко-польське протистояння. Щоб його пригасити, Кубе пішов на створення з білорусів
5 Туронак Юра. Вацлау Іваноускі і беларускас адраджзнне.- С. 109.
6 Оаіііп Аіехашіег. Ссгтап Киїе іп Киззіа. 1941-1945 - Р. 213.
7 Там само - Р. 203.
’ Туронак Юра. Цит. твір.- С. 109.
’ їаргшіпік іїап. Всіагиз. Аі а Сгоззгоайз іп Нізіогу І) АМезіУІОургезз. Воиїйег- 5ап Ргапсізсо, Охїотй, \993-
278 р,- Р. 96.
10 Оаіііп А. Цит. твір - Р. 204.
11 Туронак Юра. Цит. твір - С. 109.
40$ Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
центральної адміністративної надбудови. Нею стала Мінська округа, яка й повинне
була далі “білорусувати” всі інші нижчі ланки адміністрації. На чолі округи, а з ча-
сом, як сподівались, і уряду Білорусії, став Радаслав Астровскі. Але в Берліні офіцій-
но визнали тільки одну громадську організацію: Білоруську народну самопоміч
(БНС).12 Її керівником А. Розенберг призначив Івана Єрмаченка. Останній, не бажа-
ючи підпорядковуватись Астровскому, викриває його як такого, що співпрацював
польською і радянською владою. Останній, втративши довір’я Кубе, виїхав у Смо-
ленськ, де був обраний головою могилівської і смоленської регіональної управи. Ві-
тавт Тумаш у той час був бургомістром Мінська. В більшості білоруських міст на чол
управ стояли білоруські національні діячі.
5.2. Од відродження — до опору
Це відродження проявилось у відкритті шкіл з білоруською мо-
вою навчання, в публікації, заборонених при більшовиках літературних творів і праць
з історії, в постановці власної класики в театрах. У школах почалось патріотичне
виховання молоді як білоруської, звісно, з озиранням на Німеччину.13
У середині листопада 1941 р. намісником бургомістра Мінська з питань освіти
культури стає Вацлав Івановскі, один із засновників білоруського руху. Другим наміс-
ником бургомістра був теж відомий Адам Дземідзецкі-Дземідович. Бургомістре'
Мінська В. Івановскі став тільки в червні 1942 р. Завдяки його старанням і відділ}
яким він керував у міській управі, в Мінську (100 тис. мешканців) діяло близько
початкових білоруських шкіл, етнографічний музей, організовувались виставки жи-
вопису і народного мистецтва. Він відкрив у передмісті Мінська дослідну агрономіч-
ну станцію. Завдяки підтримці В. Івановского активно діяв міський театр, яким кер\ -
вали спочатку Ян Кравчонак, згодом — Петро Булгак. Вдалося В. Івановскому доби-
тись і відкриття в місті дев’яти Будинків дитини.14
Згодом зусиллями ряду інших діячів було утворено Білоруське наукове товарист-
во, професійні спілки, судовий апарат, Лігу жінок, організовано Центральний сою.
кооперації. Легалізовані білоруський національний прапор і герб. Утворена й Білору -
ська автономна церква.15
Неочікуваний результат отримали німці з арештами мережі польського підпілля ь
Білорусії навесні 1942 р. Це полегшило доступ до служби білорусам.
Активізація ж радянських партизанів на ту саму пору підштовхнула німецьку ад-
міністрацію до пошуку противаги. В. Кубе в кінці червня 1942 р. утворює інститут
Мужів Довіри і робить І. Єрмаченка своїм радником.
У БНС твориться Головна рада. Компетенція організації розширюється до справ
політичних, військових, охорони здоров’я, шкільництва. БНС надавала білоруським
націоналістам можливість легально прикривати свою діяльність. З утворенням но-
вих відділів і поширенням своєї компетенції БНС поволі перетворювалася в політич-
ну організацію. Німці вважали її інструментом для свого контролю над ними. Керів-
ники організації розглядали її як крок до майбутнього самоврядування.16
На піднесенні національного життя, в кінці липня 1943 р. в Мінську відбувається
з’їзд БНС, який відмітив зміну характеру організації за останній час, що стала цент-
ром починань усього білоруського життя і його керівним штабом. З’їзд вимагав, щоб
БНС було дано право самоуправління.17
12 Харгисіпік іїап. Цит. твір - Р. 97.
13 Там само.- Р. 98.
14 Туронак Юра. Цит. твір.- С. 114.
15 ТиЬисНко Іуап. Цит. твір - Р. 159.
16 Там само- Р. 161.
17 Туронак Юра. Цит. твір - С. 115.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору
409
У липні 1942 р. німці дозволили рекрутувати білорусів у “Білоруський захисний
корпус”. Було відкрито для нього офіцерські курси.18 Тоді багатьом діячам білорусько-
го руху здавалося, що таким чином Білорусь матиме власні збройні сили — подібною
була логіка УЦК і частини галицької інтелігенції при творенні дивізії “Галичина”.
До цих пір переважна частина білоруських діячів підтримувала загалом політику
німців, покладалась на них. З літа 1942 р., зі зміцненням білоруських інституцій і
зміною у стосунках німців з населенням у зв’язку з активізацією радянських партиза-
нів, настрої у середовищі білоруського руху змінюються. Творяться виразно незалеж-
ницькі партії підпільного і напівпідпільного характеру.
17 липня 1942 р. у Мінську була сформована Білоруська незалежницька партія —
(БНП), під керівництвом Усевалада Родзькі.19 У програмі БНП, як на мене, відчував-
ся вплив програм ОУН. Партія брала на себе зобов’язання організації народу і його
змагання за незалежність.
Перший етап цих змагань: збройний виступ, другий — організація громадського
і політичного життя держави.20 Ідеологію БНП творили при цьому принципи, що вихо-
дили б зі змагання за “незалежну, суверенну білоруську державу в етнографічних ме-
жах Білорусі”. Ця держава уявлялась авторам програми БНП як національна, авторитарна
Білоруська Республіка. На їхню думку, парламентський демократизм ослаблює сили
нації. Але водночас програма була й проти диктатури окремих верств і класової бороть-
би. Виходячи з цього, у програмі стверджувалось, що тільки одна політична партія,
складена з найліпших національних елементів і керована національним провідником,
є основою сили народу і держави. Під такою партією малась на увазі БНП.
Виключне право у політичному житті Білорусії визнавалось за білоруським наро-
дом. Інші народи мали би право на існування й вільне життя лише у випадку їхньої
лояльності до білоруського народу і держави. “Ми проти всіх народів, які посягають
на суверенність і територіальну цілісність Білоруської Республіки”21. Побічно і пря-
мо це речення вказувало на антинімецький і антиросійський/антирадянський харак-
тер партії.
У соціальному житті проголошувався принцип солідаризму. Добре виписана в
програмі соціальна опіка держави над сім’єю, старшими, молоддю.
Значна частина програми БНП стосувалась аграрних проблем. При цьому у влас-
ності держави мали б перебувати всі природні багатства країни, ліси і води. Основою
сільськогосподарського виробництва стало б міцне неподільне одноосібне господар-
ство. Підтримувалось існування дрібних приватних промислів і дрібної торгівлі.
У програмі говорилось і про контроль держави над пресою та видавництвами, що
підтверджувало висловлений вище авторитарний її характер.
Підтверджувався розвиток шкільництва і навчання молоді до 14 р., відділення ре-
лігійного життя як приватного від держави, обов’язкова фізична праця.22 Разом з тим
говорилось і про повноту політичних, громадських і економічних прав усіх грома-
дян. Передбачалось і творення Білоруської національної армії.23
Загалом програма БНП близька до інтегрального націоналізму. БНП, як і весь бі-
лоруський національний рух, як випливає з цієї програми, покладався на селянство.
Воно тоді становило абсолютну більшість білоруської нації. Хоч, судячи з означення
бюлетеня БНП, вона вважала себе виразником селянсько-робітничого руху.
У “Бюлетені №2” БНП міститься витяг з присяги білоруського націоналіста, зо-
крема, там є такі слова: “Здабуду Беларускую дзяржаву — альбо згіну у бародзьбе за
яе”.24 Чи не правда — знайома українцям фраза?!
У цьому ж номері в етапі “Останні роки” додається огляд подій в Білорусії за остан-
ні кілька років (автора не названо.— Р. А.) Урядування Польщі в Західній Білорусії
18 Іаргисіпік іїап. Цит. твір.- Р. 98.
” ІмЬискко Іх>ап. Вуеіогиззіа шкісг Зоуісі Киїс. 1917-1957 - Р. 161.
20 РЦХИДНИ.-Ф. 17,-Оп. 125.-Д. 251.-Л. 119 зв.
21 Там само.
22 Там само- Л. 120.
23 Там само- Л. 120 об.
24 РЦХИДНИ.- Ф. 17.- Оп. 125.-Д. 251,-Л. 121.
410
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ !
названо тут польською окупацією. Білорусів зіштовхували до соціальних низів. За
льнення 1939 р.” довелося дорого заплатити людськими втратами. Але більшовики .
лишили після себе такий слід, що війну 1941 р. народ зустрів водночас і зі страх*
і з радістю. Коли страх пройшов, народ радісно кинувся співпрацювати з новими “в.,
велителями”.25 Але розчарування, — продовжує той же автор, — настало швидко. Н.
ці 1941 року не були німцями 1917-го. Ці німці були п’яні від расової теорії і бачи.і
землях східнослов’янських народів завойовані колоніальні простори.
На думку автора статті, кардинальних змін у житті білорусів не сталось: ранні:.
колгоспу брав більшовик, тепер з общини — німець, замість польського пана сидр
грубий німецький мужик з улесливим польським підпанком за помічника.26 Роб*
силу, молодь вивозять до Німеччини.
Розколотим у цей час виявляється і білоруське суспільство. Частина його пішла
німцями, інші кинулися до радянської партизанки, забувши злочини НКВД. Автор кт
тично наставлений до дій Єрмаченка, вважаючи, що він очолює групи кар’єрист =
чесних людей, які вірять у німецьку силу і грають у народне представництво (БНі
Автокефалія Білоруської православної церкви неканонічна; білоруських священик
католиків розстрілюють або висилають, на їхнє місце приходять польські ксьондзи
Причинами виходу значної частини молоді в партизани цей автор уважає нелк _
ське ставлення до полонених, вивезення в Німеччину робочої сили, ліквідацію ко\*
ністичного активу.27
Відмічаючи стан ідейної розгубленості в суспільстві, автор заявляє: “Доволі н_
визволень і опікунства, нам не треба ласки від чужинців, ми самі собі здобудемо най
нальні права”28.
Не можна допускати зіткнень білоруських поліціянтів з білоруськими партизан.
ми. Сили наших ворогів у змаганні між собою слабшають, а ми, гуртуючись,— міць
тимемо. Напрям білоруського руху для автора статті в цьому бюлетені зрозумілі
“Ні Німеччина, ні більшовики вже не будуть вирішувати нашого майбутнього — йс
вирішить сам озброєний організований народ”.
Далі у зверненні до партизанів говориться, щоб ті відмовились від боротьби .
НКВД і жидів, об’єднавшись із національними партизанськими загонами під біл
червоно-білим прапором.29 Це твердження про національних партизанів — з поол
ноких свідчень про їхнє існування, які є в автора. Може, тут ідеться про загони, орг _
нізовані Білоруською Центральною Радою (БЦР)?!
Цікаво, що в цьому ж бюлетені є згадки про гуртування сил в українському підліт
українського руху взагалі. Міститься й коротка інформація про події в сусідній Литв
Латвії. Редактори бюлетеня БНП виразно бачили зв’язок між подіями в Білорусії *.
в інших колишніх підрадянських, а тоді окупованих гітлерівцями, країнах.
Розгортала свою діяльність і Партія білоруських націоналістів (ПБН), створена іт.
в кінці 1940 р. у Варшаві, спочатку як невелика група осіб. На чолі партії стояв Яні_
Станкевич, який діяв у певнім довір’ї з В. Івановскі. Рапорт польської АК за липень
сповіщав, що ПБН робить ставку на Англію й Польщу і налічує до 500 осіб. У складі ’
Центрального комітету було 8 осіб із Західної Білорусії й 4 — зі Східної. Партія бх
побудована за системою п’ятірок (п’ятий — знає свою групу і спілкується з вищи’
керівництвом). Вона мала осередки в більшості районів Білорусі. До партії приймал
тільки тих осіб, службове становище яких робило б їх потрібними для неї.
Тактика ПБН полягала в тому, щоб не відштовхнути в цей час від себе німці ь
принаймні до пори утворення білоруського війська (до 150 000 осіб). Тому завданн-
полягало в тому, щоб укорінювати своїх людей у військові структури, аби повністю
опанувати військо і поліцію.
25 Там само - Л. 122.
26 Там само.
27 Там само- Л. 122 зв.
" Там само- Л. 123. Переклад з білоруської - тут і далі - мій.
29 Там само- Л. 124.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору
411
З Польщею ПБН хотіла б діяти в порозумінні. Загалом поляки правильно оцінили
тактику білоруських націоналістів: білоруси прагнуть мирним шляхом отримати від
німців якомога більше, а решту взяти, коли німці будуть цілком розгромлені.30 Цим
шляхом почасти пішла й ОУН(м) в Україні.
Десь водночас із БНП християнські демократи утворили Білоруський народний
фронт (БНФ) під керівництвом отця Годлецького. І БНП, і БНФ з підпілля гостро
критикували тих білорусів, які співпрацювали з німцями. Така позиція додавала тим
партіям прихильність населення.
Це населення в результаті політики експлуатації й знущань поліції, німецьких за-
гонів СД, задіяних проти євреїв і партизанів, а ще більше — в каральних акціях про-
ти жителів сіл, які підтримували партизанів, після спалення сіл, убивства невинних,
запровадження збірної відповідальності, різко змінило своє ставлення до німців. Тому
росли загони червоних партизанів, яких підтримували з-за лінії фронту. За даними
М. Касуюка, на 7 січня 1943 р. в Білорусі діяло 448 партизанських загонів і 164 ди-
версійні групи загальною чисельністю 58 тис. осіб. Тому до німців з середини 1942 р.
населення поставилося з позиції активного спротиву, який все більше наростав.31
Загалом ситуацію, в якій перебувала Білорусія в роки Другої світової війни, сучас-
ний автор Бернард К’яри називає послідовністю катастроф.32 Змінювались режими:
польський на радянський, радянський на німецький, німецький знову на радянський
із терором, війною, репресіями.
Влітку 1942 р. німці заарештували і вбили багатьох білоруських діячів. Отець Год-
лецькі був страчений. У Слуцьку кілька націоналістів були заарештовані й повішені
публічно в сквері. Так сталось у багатьох інших містах і селах.33
В. Кубе, генеральний комісар, усвідомлював, що такі дії СД, поліції, гестапо пере-
креслюють усю його політику, націлену на завоювання симпатій населення. З цієї
причини і причин гуманізму, як пише Ю. Туронак, Кубе став оскаржувати діяльність
каральних відділів у Берліні. СД і СС спробували тоді вижити В. Кубе з Мінська як
провідника білоруських національних рухів, що суперечать Німеччині. Головний удар
було завдано по БНС і Єрмаченку. Останнього звинуватили у державній зраді. Він
був порятований Кубе, але на початку 1943 р. змушений був покинути Мінськ. БНС
позбулась усіх відділів, не передбачених її статутом, за нею залишалась лише суспі-
льна опіка й охорона здоров’я. Інститут Мужів Довіри БНС відмінили, Білоруську
самооборону теж було розпущено.34
В. Кубе, втім, не відмовився од свого. Отримавши згоду Розенберга, 27 червня
1943 р. Кубе утворив Комітет (Раду) Довіри з 16 осіб, яка стала інтегральною части-
ною Генерального секретаріату. Рада Довіри розглядалась як символічна гілка біло-
руського національного представництва.35
Рада Довіри засідала один раз — 23 липня 1943 р. Були присутні всі вищі члени
адміністрації Генерального секретаріату Білорусі й вищі чини СС і СД.
Розглядалось 3 питання: реприватизація нерухомості, шкільництво і методи бороть-
би з партизанами. Вирішили: повернути попереднім власникам нерухомість, націо-
налізовану радянською владою, відкрити університет, не чинити перешкод при від-
критті середніх шкіл і пришвидшити видання шкільних підручників. Олександр Ру-
сак з третього питання представив докази злочинів поліції в час антипартизанських
акцій. Рада Довіри пропонувала припинити репресії проти невинного населення і
створити умови й гарантії для осіб, які поверталися з лісу, створити білорусько-німе-
цьку комісію, яка б займалася цими питаннями.36
30 Туронак Юра. Цит. твір,- С. 115.
31 Рус Гартмут. СДу Барановічах 1941-1943 гт. в контсксце лакального акупацмйного режиму//Беларус-
<і гістарьтчньї аіляд - Мінск, 1998.- Т. 5 - С. 67-87, С. 86.
32 К’ярьі Бернард. Гісторія як паслядоунасць катастроф. Беларускі репенок акупаванае грамадства 1939-
944/47 // Беларускі гістарьічньї агляд - 1996 - Т. З - С. 199-210.
33 ЬиЬисИко іїап. Цит. твір.- Р. 161.
34 Туронак Юра. Цит. твір,- С. 121.
35 Там само - С. 122.
36 Там само- С. 123.
412 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ!
Офіцери поліції і СС були обурені позицією Ради Довіри. Члени Ради побоюва.-
ся, що їх арештують. Обійшлось. Але на В. Кубе чинився тиск, щоб відкликати йог
Білорусії, було задіяно навіть Гіммлера. Коли це не дало успіху, вдалися до зама'-
Другий замах — у ніч з 21 на 22 вересня 1943 р. виявився вдалим. То був шок _
членів Ради Довіри. Бо позиція Кубе, як уважав Туронак, ішла назустріч сподівань
білоруських національних кіл і робила можливим досягнення умов, які б у майбутню
му могли виступати в якості історичних аргументів. Особливо це стосувалося розвіг
великої національної свідомості, що блокувався і поляками, й радянською владою
5,3, Білоруський національний рух і польське підпілля
З початком Другої світової війни білоруські національні діячі
різному бачили майбутнє Білорусі. Частина з них не вірила в перемогу Німеччі
над Радянським Союзом. Так міркували, зокрема, В. Івановскі і Ян Станкевич. О
пація Білорусі німцями буде тимчасовою. Обидві ці великі країни вийдуть з ві>
між собою значно ослаблені. Повоєнний устрій у Європі визначатимуть західні...
жави. Навряд чи вони сприятимуть, щоб виникла незалежна Білорусь. Тому майї
нє своєї країни ці діячі бачили тільки у відродженні Польщі. Через Польщу білорі.
ке питання можна винести у світову політику.
Це сталося б, якби Білорусь стала членом двоєдиної ферерації з Польщею. ГК
ща могла б бути зацікавлена в такій постановці питання, — вважали ці діячі
бо тоді б Білорусь і, можливо, Україна ставали б буфером між нею і Росією. С_
з цих міркувань ці два діячі зав’язали тісні зв’язки з польським підпіллям і підтрк
вали його протягом війни, непрямо сприяли діяльності Армії Крайової у Мінськ;.
Але до початку 1942 р. АК не звертала особливої уваги на білоруську справ
Польщі. Лише з літа, коли у білоруському суспільстві стали виразнішими незалеж
цькі настрої, керівники АК самі, без згоди польського еміграційного Уряду в Лоь_
ні, вирішили вдатись до переговорів з ПБН. ЦК цієї партії умовами переговорів -
ставив таке:
• визнати за неможливе розпочати збройну боротьбу з німцями;
• до часу створення білоруського війська партія демонструє уявну лояльність
• створення білоруської держави з кордонами по лінії Керзона;
• утворення унійної польсько-білоруської держави зі спільним міністерством
кордонних справ;
• польський уряд представляє білоруські інтереси перед урядом Великобритан
• поляки відмовляються від наміру зайняти посади в адміністрації в Західній
лорусії, а білоруси припинять антипольську пропаганду.37 38 39 Ян Станкевич від ім-
ПБН вів переговори з АК в Мінську (1942 р.) і в Варшаві та Вільнюсі (1943 р.).:
Представниця АК Добринська (“Ева”) заявила, що Польща готова до співпра^
білорусами, але від кордону за Ризьким миром відступити не може. Представниіг
уряду в іфаї (в Польщі) було налаштоване проти переговорів з білоруським підг
лям, не вірячи в його антинімецьку спрямованість. Втім, польське підпілля визнав^
право на існування білоруської держави в 1942 р., але без Західної Білорусії -
як складової конфедерації Польщі, Білорусі, Литви і, можливо, України.40”
Зі зміною представника уряду Польщі в краї — ним став Пєкалкевіч — перетеб
ри з білорусами відновились. Останні стояли на майже незмінних позиціях. Тери-
ріальну проблему так і не вирішили, а на антинімецьку спільну з АК боротьбу Ст_
37 Там само.
38 Туронак Юра. Цит. твір.- С. 117.
39 Тигопек Деггу. Віаіагиз род осирасіа пістсска.- ОДгзгаша: \¥еге, 1989 - 184 з- 5.127.
40 ДАМ, АК - 5Ьіогргазу копзрігасуіпу і роадгзіапстау- 8І£П. 122 - К. 120-121.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору
413
<евич врешті-таки погодився. ПБН мала б створити для АК мережу баз.41 Перегово-
ри проходили в кінці грудня 1943 р.
Певний час із польського боку ще розглядали ідеї білоруської держави як буфер-
чої між Росією і Польщею (як і України).42 3 переходом керівництва в представницт-
ві уряду в краї до Яновського визнання за білорусами права на власну державність
шикає.43
На 1944 р. у польській підпільній публіцистиці з’являються ідеї про переселення
всіх білорусів з-поза державних кордонів Польщі до радянської Росії, яка виграє вій-
ну, а їхню землю пропонувалося віддати полякам.44 Але католиків-білорусів той же
автор пропонував залишити в Польщі. Західні землі України і Білорусії мали б при
ньому залишатись у Польщі. Це — коли б СРСР вийшов із війни ослабленим. Зви-
чайно, подібні проекти відгонили явним шовінізмом, їх підтримували не всі польські
політичні сили, та ґрунт для поживи, як показали події з переселенням білорусів
. поляків з 1944 р., вони таки мали.
Ще в березні 1944 р. представники багатьох польських політичних партій підкрес-
лювали перед урядом Великобританії потребу для Польщі її східних земель включно
зі Львовом, Вільно, Гродно, Новогородками, Лідою, Пінськом.45 Десь у той же час у
певних політичних польських колах підкреслюється важливість незалежності Поль-
щі (й України) у стосунках із Росією.46 Але то вже була запізніла тверезість...
Армія Крайова вела боротьбу в Білорусії і з СРСР, і з Німеччиною, але анліз
З діяльності на цих теренах виходить за межі нашої праці.47
Для тих білоруських діячів, які надіялись на підтримку з боку Польщі у справі
.'творення білоруської держави (В. Івановскі, Я. Станкевич та інші), така постава чи
-:е всіх політичних сил Польщі означала, що подальша їхня політична діяльність мог-
:а би бути спрямована на зміцнення білоруського національного руху. На ще щось
надіятись було марно.
5.4. Білоруська Центральна Рада
У зв’язку з похованням В. Кубе до Берліна було відряджено деле-
ацію Комітету Довіри з Івановскі, Сабалєвскі, Калубовічем. На зустрічі з заступни-
ком А. Розенберга А. Меєром делегація поставила свої вимоги стосовно економіки,
шкільництва, самоуправління та об’єднання всіх білоруських земель. Меєр поставився
по того прихильно і обіцяв дати відповідь у Мінськ.
Між тим, у Мінську генеральним комісаром округу Білорусь стає начальник
СС поліції фон Готберг. Він спочатку більш ніж стримано поставився до білоруських
національних прагнень. Але згодом змінив свої тактичні настанови. Він починає під-
тримувати Астровского, що повертається до Мінська. В. Івановского, який не бажав
їж надто вираженої кооперації з німцями, було усунуто, а затим і Комітет Довіри —
після вбивства В. Івановского 7 грудня 1943 р. Там явно була видна рука німецької
поліції, але смерть В. Івановского списали, звісно ж, на радянських партизанів.48
Убивство В. Івановского означало відсторонення від серйозних впливів у білорусь-
кому національному житті осіб, які були б водночас і проти Москви, і проти Берліна.
41 Туронак Юра. Цит. твір - С. 119.
42 ААМ, АК,- 5і§паі 203/У-52,- К. 174.
41 Туронак Юра. Цит. твір - С. 120. У переговорах дійшло до того, що польська сторона стала пропонува-
білорусам у майбутній державі тільки права нацменшості - і не більше.- С. 128.
44 ДАМ, АК,- 5іепаі 202/11-51.- К. 192.
45 ААМ, АК.- 5І£паі 202/11-49.- К. 232.
46 Там само - К. 251.
47 Див. про цс: Жухар С. Огнем и мечем. Хроника польского националистического подполья в Беларусии
’ 939-1953 гг.).- Минск, 1994; Сямаиікі І. Армія Крайова на Білорусі - Мінськ, 1994; Гнатоускі М. Аб стане
іскуківання гісторі дзейнесці Армії Краєвай у Заводняй Бсларусі // Беларускі гістарьічньї часопис - 1995.—
•21 (9).
48 Туронак Юра. Цит. твір.- С. 125.
414
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Бо Готберг підтримав тільки тих, хто був проти Росії, але не наважувався виступи?
проти Німеччини, особливо зважаючи на присутність гітлерівських військ у Білорусі
Генеральний комісар Готберг ініціює створення Білоруської Центральної Рад
(БЦР) на чолі з Р. Астровскі. 21 грудня 1943 р. затверджується її статут.49
У січні 1944р. була опублікована Декларація БЦР. Головною метою свого існу-
вання Рада ставила досягнення вольності батьківщини. Досягнення цієї мети вбача-
лося в перемозі над більшовицькою Москвою. Всі сили народу БЦР спрямує на досяг
нення тої перемоги. Програмові засади Ради, судячи з Декларації БЦР, зосереджува-
лись майже виключно на сприянні розвитку освіти, білоруської національної культу -
ри, традицій, на вихованні молоді через Союз білоруської молоді. Передбачалася свс -
бода всіх віросповідань, що було доцільним, зважаючи на те, що Захід Білорусі б\ з
переважно католицьким.50 У галузі сільського господарства передбачалась ліквідаш ;
поміщицької й колгоспної систем і передача землі в руки трудового селянства, ство -
рення хутірських господарств.51
У Декларації йшлося про розвиток сільськогосподарського виробництва, але жод-
ного слова не було про інші галузі. Преса мала розвивати білоруську національн-
свідомість. Говорилось у документі й про необхідність розроблення білоруського за-
конодавства та розширення компетенції білоруських судів.52 53
Загалом Декларація БЦР не виходила за межі поступок, які декларувала окупацій-
на влада ще за В. Кубе. Сам президент БЦР Р. Астровскі визначав Раду як офіційног
представника білоруського народу, як виразника білоруського національного руху.
Втім, швидко з’ясувалось, що за ласку окупанта треба платити. Вже 6 берези-
Р. Астровскі наказав: “Створити для захисту Вітчизни Білоруську крайову оборон}
(БКО). До неї мали бути призвані офіцери і підофіцери віком до 57 р. і 55 р., які жил
тоді в Білорусії, і всі чоловіки від 1908 по 1924 рр. народження включно.54 За відмов
від мобілізації передбачалось покарання — смерть. Призов до БКО мав здійснюват
майор Кушель.
Ідея створення білоруських збройних сил мала сильну підтримку білоруських на-
ціональних діячів. Створення БКО вони вважали першим кроком у цьому напрям
тут були ілюзії, як, мабуть, при створенні дивізії “Галичина” в Україні. Матеріальна
підтримку (збирання одягу, постелей, посуду) сподівалися дістати від населення ...
сприяння Білоруської самодопомоги.55
Франц Кушель писав уже за багато літ по тому, що характер національного утв< -
рення носив і 13 Білоруський поліцейський батальйон при поліції безпеки чисельніс-
тю до 1 000 осіб. Батальйон складався тільки з білорусів (за винятком командира
носив білоруські відзнаки і мав використовуватись за угодою з німцями тільки прог
більшовицьких партизанів.56
Мобілізація до БКО пройшла успішно. Як повідомляв президент БЦР Р. Астровс-
кі Генеральному комісару Білорусії фон Готбергу в листі від ЗО квітня 1944 р., не
призовні пункти з’явились 80—100% призваних. Але постала проблема зі взуттям
обмундируванням. А головне — зі зброєю. Були випадки нападів партизанів на моб -
лізованих до БКО.57 В цих умовах Р. Астровскі просив окупаційну владу озброїти
обмундирувати утворені відділи.
Загалом до БКО було мобілізовано до 25 000 осіб.58 З них сформовано 39 баталь-
йонів піхоти і 6 саперних батальйонів.59 Такий батальйон існував у кожному район
49 ЬиЬисНко іїап. Цит. твір - Р. 162.
50 Декларація БЦР // В кн.: Соловьев А. К. Белорусская Центральная Рада: создание, деятельность, крах.
Минск: Наука і тзхніка, 1995 - С. 112.
51 Там само- С. 113.
52 Там само,- С. 114.
53 Воззвание Р. К. Островского, президента БЦР, по поводу образования Цснтральной Ради // Там само -
С. 115-117.
54 Соловьев А. К. Цит. твір - С. 118.
55 Документ №14 // Соловьев А. К. Цит. твір - С. 120.
36 Кушель Франц. Спроби арганізацьіі Беларускаго войска при нсмецкай акупации Беларусі,- Бсларуск.
гістарични агляд.- Мінск, 1997.- Т. 4 - С. 173-204.
” Документ №15 // Соловьев А. К. Беларусская Центральная Рада.- С. 122.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору
415
Білорусі. Втім, німці не поспішали їх озброювати. І лише незначна частина цього
зійська билася з Червоною армією.
Між тим, БЦР намагалась явочним порядком добитись визнання Білорусі як дер-
жавного утворення. Щонайменше, що хотіли члени білоруського руху, а могли — члени
Ради, це юридично відновити Білоруську Народну Республіку і заперечити право на
існування БРСР. З цією метою було задумано скликати 2-й Всебілоруський конгрес
11-й відбувся в 1917 р.).
Певні надії білоруським діячам надавав декрет 1 квітня 1944 р. За ним Білорусь
відділялась від балтійських провінцій і ставала окремою адміністративною одини-
цею, безпосередньо підлеглою Берліну.59 60 Втім, здається, з того БЦР зробила надто
далекосяжні висновки...
Німці пішли на скликання конгресу швидше з тактичних пропагандистських мір-
кувань, аніж зі щирого прагнення відновити БЦР. Втрачаючи Білорусь під натиском
ЧА, вони могли дозволити собі такі кроки, добре усвідомлюючи їхні реальні резуль-
тати. Діячі ж БЦР, здається, про ситуацію на фронті не знали, чи вірили, що вермахт
зупинить ЧА в Білорусії.
Прямих виборів на цей конгрес в умовах воєнного часу не було: делегатів пропо-
нували посилати з подачі місцевих адміністрацій, намісників БЦР і Білоруської само-
помочі, від ряду білоруських спільнот за межами власне Білорусі. Окупаційна влада,
зокрема Фішер, керівник відділу пропаганди Генерального секретаріату, узгоджував
усі спірні позиції. Головним у документах конгресу, що готувався, було слово “неза-
лежність”. Це стало й головною вимогою групи молодих націоналістів. Але воно було
викреслене Фішером.61 Маю текст офіційного протоколу 2-го Всебілоруського кон-
гресу БЦР, який відбувся 27 червня 1944 р. в Мінську. Мандатна комісія з’ясувала, що
з повноважних 1 151 делегата прибуло 1 039 осіб, з них 904 чоловіки і 135 жінок.
Православних з них було 903 особи, римо-католиків —123,4 баптисти, 1 лютеранин,
5 старовірів і 1 сповідував іслам. За професійним складом: учителів — 276, селян —
245, службовців — 234, робітників — 142, лікарів — 20, журналістів — 14, агроно-
мів — 14, юристів — 25, інших — 69.62
Зі звітом на конгресі виступив Радаслав Астровскі, між іншим, делегат ще конгре-
су 1917 р. Він заявив, що БЦР складає перед з’їздом свої повноваження.63 Почалось
обговорення доповіді президента, яке було цілком схвалено.
Наступну, центральну на конгресі доповідь виголосив віце-президент Н. Ш ке льо-
нок. Вона називалась “Про визнання такими, що не мають юридичної сили, догово-
рів і односторонніх постанов уряду СРСР і Польщі, які стосуються Білорусії, її тери-
торії і народу”. За свідченням очевидців, доповідь була дуже розумною і перекон-
ливою. Доповідач закликав делегатів конгресу визнати всі названі в своїй промові
договори стосовно Білорусі недійсними.64
Цілком логічно за тим виглядала доповідь Є. Колубовича “Про остаточний розрив
Білорусії з більшовицькою Москвою і про відмову більшовикам голосу у справах
Білорусії"”.65
На з’їзді виявилось намагання делегатів надати БЦР характер органу державної
влади. Делегат Чамер з Новогрудки заявив, що БЦР на сьогодні ще не управляє всією
територією Білорусі. Просив, щоб Рада взяла її всю під своє управління. Долю Біло-
русії вирішує сила, — вів далі той же делегат. Тому кордони країни визначає БКО.
Він же визнав необхідність боротьби не лише з більшовицькими партизанами, а й з
“ Там само.- С. 63. Інший автор називає вчетверо більше число. Див.: Харпиіпік Іуап. Цит. твір.- Р. 99.
59 Куіиель Франц. Цит. твір.- С. 196.
“ Оаіііп Аіехапсіег. Оеппап Київ іп Кизвіа,- Р. 223.
61 Соловьев А. К. Цит. твір - С. 42.
62 Протокол 2-го Всебелорусского конгрссса БЦР, состоявшегося 27 июня 1944 г. в Минске, резолюции,
встановлення // В кн.: Соловьев А. К. Белорусская Центральная Рада...- Минск, 1995 - С. 125-134, С. 129-
30. Цей же автор вказує, що з 1 039 делегатів 685 було з Західної Білорусі.- С. 54. Не остання причина тут -
частуп ЧА на Східну Білорусь.
63 Соловьев А. К. Цит. твір.- С. 46.
64 Там само.- С. 50.
65 Протокол... // Там само.- С. 130.
416
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
польською АК. Той же Чамер пропонував усі справи про партизанів передати до б-
лоруського судочинства.66 Тим самим БЦР отримала б ще одну владну функцію.
Конгрес завершився в той же день, 27 червня 1944 р. По двох основних доповідям
Н. Шкельонка і Є. Колубовича було прийнято відповідні резолюції. У першій з ніг
вказано, що всі договори й постанови СРСР і Польщі стосовно Білорусі й білорусь-
кого народу як такі, що нав’язані силою, вважаються недійсними. Від імені білорусь-
кого народу ні СРСР, ні еміграційний уряд Польщі виступати права не мають, а том
і нинішні, й майбутні рішення цих урядів відносно етнічної Білорусії оголошувались
такими, що не мають юридичної сили.67 Друга резолюція підтверджувала постанов}
Ради Білоруської народної республіки про розрив з більшовицькою Москвою і запе-
речувала нав’язану Москвою БРСР як форму білоруської державності.68
Постанова 2-го конгресу, узагальнивши обидві резолюції, доповнювала її ще та-
кими твердженнями: “Не будуть мати юридичної сили також всякі інші можливі спроб:
поділу Білорусі між іншими державами і народами.
Єдиним правомочним представником білоруського народу і його краю є нині Б -
лоруська Центральна Рада з президентом Радаславом Астровскі на чолі”69.
У чому полягає головне значення 2-го Всебілоруського конгресу? Він, по суті, від-
новлював акт про незалежність Білоруської Народної Республіки від 25 березня 1918 р
Щоправда, це відновлення відбувалось у зовсім відмінних умовах, ніж чверть століт-
тя тому, через це наслідки його були менш вагомі для білоруського руху.
Несподіванкою для делегатів конгресу, діячів національного руху стало те, що німь
з Мінська незабаром відійдуть. БКО, зрозуміло, теж не могла протистояти Червоні
армії. Почалась евакуація білоруських установ. З липня 1944 р. в Мінськ увійш...
ЧА. Як зауважив Іван Запруднік, ті з білоруських діячів, службовців білоруських ор-
ганізацій, хто виїхав, склали в повоєнний час нову білоруську політичну еміграш-
на Заході.
5.5. Проти радянського тоталітаризму й імперії
Із цього приводу маю скупу інформацію. Той же І. Запруднік писа:-
про те, що в перші роки існував національний опір “радянській владі в Білорусі”. Н _
території сучасної Польщі, в районі міста Білостока, відомо про боротьбу загонів Кас-
туся Вітушки з комуністами.70 Його загони звалися “Білоруська національна армія
В Берестейській області згадується про загони Білоруської національної партизанки
якусь Білоруську демократичну армію.71 їхній характер не дуже зрозумілий. Дою. -
менти, які маю, далеко не завжди дають змогу відділити білоруські й польські збройн
формування. Так, за даними НКВД, на 1 грудня у Західній Білорусії діяло більше 8'
груп АК.72 Для протидії антирадянському опору НКВД СРСР направив у Білорусіь
13 полків загальним числом 18 890 солдатів і офіцерів.73 На той же час, як повідомляв
Л. Берія до Державного Комітету оборони, в Білорусії було викрито 288 антирадянсь-
ких польських і білоруських організацій, заарештовано 5 069 їхніх учасників. По ход
чекістсько-військових операцій убито 800 осіб зі збройного підпілля, затримано 1 64}
дезертири і 48 900 осіб, які ухилялись від призову до Червоної армії.74
“ Там само-С. 131.
67 Там само.- С. 132-133.
68 Там само - С. 133.
69 Там само- С. 134.
70 ГАРФ- Ф. Р940 - С. 4- Оп. 2,- Д. 68, Л. 59.
71 Шибика Захар. Нарьіс гьісторьіі Беларусі. 1795-2000 - С. VIII // Спадчьіна - 2001- №3- С. 69-82
72 Таргшіпік 1»ап. Цит. твір.- Р. 104.
73 Там само.- Л. 60.
74 Там само- Л. 103.
Розділ 5. Білорусь: од відродження — до руху опору 4] 7
Є також прямі дані про існування підпільних організацій, хоч про їхню активність
це джерело нічого не повідомляє. Так, у Барановицькій і Молодечненській областях
була ліквідована мережа Білоруської народної самопомочі. Заарештовано 60 осіб.
Водночас у цих же областях відбулись арешти і “ліквідація” (так з документа.—Р. А.)
Спілки білоруської молоді. У справі останньої було заарештовано 90 осіб.
Арешти НКВД зачепили і білоруські партії. В Молодечненській області виявили
відділення БНП. Заарештовано 20 чол.75
Зважаючи на невелике число заарештованих, можна вважати, що інші члени біло-
руських організацій або відійшли на Захід (меншість), або пішли в підпілля чи лега-
лізувались. НКВД проводило подальші арешти. В Західній Білорусії тільки з 25 по
31 грудня 1944 р. було заарештовано, вбито 200 осіб з білоруських і антирадянських
організацій.76 До початку 1947 р. НКВД ліквідувало в республіці 97 озброєних заго-
нів і підпільних організацій.
Значний опір колективізації Західна Білорусь виявила вже в повоєнний час. Озб-
роєні групи опору діяли й після 1952 р. Підозріливість вождя Сталіна і чергові кампа-
нії з усіма ухилами, боязнь “білоруського націоналізму” привели до того, що на 1946 р.
Х)% секретарів райкомів КП(б) Білорусії, 96% районних і міських адміністративних
службовців були усунуті зі своїх постів. Придушення білоруського начала навіть
? житті компартії привели до зміщення станом на 1948 р. усіх місцевих провідних
діячів і заміни їх росіянами. Уряд БРСР у 1951 р. складався з 22 росіян, 1 грузина
керівник НКВД), 1 єврея і 9 білорусів.77
Досвід, хоч і невеликий, національного руху в роки війни і русифікація в повоєн-
ний час штовхали патріотичну білоруську молодь до опору. Відомо про декілька під-
пільних організацій 1940-х років. Весною 1946 р. в Слонімі виникає організація під
конспіративною назвою “Чайка”. Група мала зв’язки з подібними ж підпільними гру-
пами в Барановицькому педінституті, на Берестейському залізничному вузлі, в інших
організаціях і установах. Головною метою групи була оборона національних прав
свобод, боротьба за збереження і розвиток білоруської культури, мови, історії.
До кінця 1946 р. стали діяти підпільні групи в Жировецькому сільськогосподарсь-
кому технікумі, Ганцавіцькому педагогічному училищі. Об’єднував ці групи Центр
білоруського визвольного руху (ЦБВР) на чолі з Василем Супруном. Центр і групи
діяли до початку червня 1947 р., коли почались арешти. Влада визначила цю групу як
інтирадянську, націоналістичну, що вела пропаганду, збирала зброю, готувала кад-
ри. 78 Звичайно, радянська влада боялась розголосу про існування незгідних, тому
процеси над цими групами (“Чайка”, ЦБВР), що проходили у Барановичах, Мінську,
пули закриті.
Ці групи не були самотні. З початку 1946 р. в Глибочицькому педучилищі виникає
підпільна організація “Союз білоруських патріотів”. Згодом до неї долучається група
викладачів з іншого педучилища в Пасти[ці]. Члени “Союзу” спрямували свою діяль-
ність на підвищення національної свідомості учнів і вчителів. Потім випускники
педучилища мали б нести її до народу.
З початком 1947 р. більшість членів “Союзу білоруських патріотів” була заареш-
тована. 79 їхню справу розглядав суд Білоруського військового округу в Мінську
: 16 по 20 червня 1947 р. 33 особи отримали строки ув’язнення від 5 до 25 літ.
Восени того ж року в Полоцьку судили ще десятьох. На території Молодечненсь-
кої й Пінської областей існувала підпільна організація “Вільна Білорусь”. Вона була
викрита в липні—серпні 1947 р.80
У мене немає інформації, щоб говорити про прямий зв’язок цих організацій з бі-
лоруськими політичними партіями, що існували у роки Другої світової війни. Ви-
ключати такий зв’язок, хоча б персональний, теж не можна. Без сумніву, на постання
75 Гам само- Л. 105.
76 Гам само- Д. 92 - Л. 30.
^Іаргшіпік кап. Цит. твір - Р. 104.
78 Нарьіс гьісторьгі Беларусі. У 2-х частках.- Мінск: Беларусь, 1995 - Частка 2 - С. 337.
79 Гам само.
80 Гам само.
цих організацій молоді діяльність тих партій, згадки про них, а також збройний рух
сусідніх народів проти імперії таки вплинули.
Підсумовуючи білоруський національний рух у роки Другої світової війни і після
неї, треба відмітити його особливості, насамперед, по відношенню до тієї ж України
і Прибалтики. Ці особливості були зумовлені нижчим рівнем національної свідомос-
ті білорусів, браком історичного досвіду державотворення. Це не дало змогу білору-
ським національним діячам покладатись так широко, як це було в сусідів, на сили
свого народу.
Перемогла концепція, чи надія, на співпрацю з гітлерівською Німеччиною. Суб’єк-
тивно цьому сприяла і гнучка політика намісника Німеччини в краї В. Кубе. Вияви-
лося, що саме окупаційна німецька влада сприяла утвердженню самосвідомості на-
ції. Білоруські діячі вочевидь сподівались на визнання державного статусу Білорусі
хоч би в такій якості, як у Словаччини. Сподівались: німці підуть, а ми залишимось.
Але цього не сталось.
Білоруські націоналістичні партії все ж утворились і діяли, «нормально близько
підійшов до відновлення БНР і 2-й Всебілоруський конгрес. Певні ідеї було вживле-
но в суспільну свідомість.
Опора на Німеччину, хоч би й у формі зовнішньої лояльності, завадила цим же
білоруським діячам представити справу свого народу як незалежну від Москви і від
Берліна в час світової війни і після. Польща теж не сприяла виходу білоруського пи-
тання на міжнародний рівень.
Почалась трагедія пової окупації. Єдиною формою білоруської державності знов
стала БРСВ. Свідченням того, що пробудження національного життя, яке відбулось у
роки війни, не пройшло марно, стало існування збройного руху опору й поява підпі-
льних національних організацій.
койОмістичної держави. З розділом спадщини цієї держави в кінці ХУНТ ст. Литву
фарбує імперська Росія, панування якої протривало ажГдо 16 лютого 1918 р., коли
Я итовська Рада проголосила незалежність країни.
На печатках свого існування ця держава уявлялась деякими полі гиками як віднов-
лення історичної Литви,як держави 4 народів — литовців, поляків, < вреїв, білорусів,
які б мали територіальну і культурну автоно’ (ію. Зважаючи: на те, Що така ідея привела
б до узаконення вже існуючої маргінальності корінного народу країни, від неї відмови-
лись. У міжвоєнний час відбулась литвині задія більших міст рес іубліки. Литовська
мова стала державною Економічний розвиток країни був сталим Але в теперішню
9
420
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
пору правління президента Антанаса Сметани оцінюється неоднозначно, відмічаєть-
ся його деморалізуючий вплив на розвиток нації.1 В кінці 1930-х рр. посилюється
політичний екстремізм. Не останній вплив на нього мали події, пов’язані з трьома
ультиматумами (від Польщі — 1938 р.; Німеччини — 1939 р.; СРСР — 1940 р.).
У першому випадку йшлося про вимогу встановлення дипломатичних відносин :
Польщею, у другому — говорилось про передачу Клайпеди (Мемеля) Німеччині
В ультиматумі СРСР ішлося про введення військ на виконання договору 1936 р., ство-
рення прорадянського уряду, арешту силових міністрів.
У суспільстві зміцнюється переконання про неминучість втручання в литовськ
справи, в долю країни могутніших європейських сусідів.
Литва виявилася слабко зінтегрована в коаліцію Балтійських держав (з 1934 р.
втім, те ж можна сказати й про інші країни. Пріоритет литовській зовнішній політис
було віддано СРСР.2 Країна вважала своїм основним ворогом Польщу, менше — Ні-
меччину. Ситуація помалу стала змінюватися з 1938 р., після польського ультимат> -
му, коли СРСР не виявив ніякого сприяння Литві. Та східний сусід усе ж наполіг н_
передачі Литві Вільнюса, відібраного у Польщі. Долю Литви, як і інших балтійськії?
держав, остаточно вирішив, звичайно, пакт Молотова—Ріббентропа у серпні 1939 р
За пактом, ці країни потрапляли в зону інтересів СРСР, який залишав там за собог
свободу дій.
На ультиматум Радянського Союзу від 14 червня 1940 р. президент Литви А. Сме
тана радив відповісти збройним опором, без озирання на те, яким плідним він буде
Але президент залишився у меншості серед членів свого кабінету. Тоді А. Сметан,
виїхав до США, залишивши країну на прем’єр-міністра Антанаса Меркуса.
Уряд останнього приймав заспокійливі офіційні заяви і наказав армії вітати ра-
дянські війська. Такі дії кабінету дезорієнтували населення, але не могли сховат
правду. Навіть для тих, хто зовсім не був націоналістом, стало зрозуміло, що поч_-
лась іноземна окупація Литви.3 Чимало людей у той час таки й вітали Червону армі -
з квітами на вулицях столиці республіки — Каунаса. Відсутність опору в цей час. я.
на мене, пояснюється сподіваннями еліти на дружність СРСР, а також передачею в._
нього Вільнюса, дезорієнтацією населення урядом і, нарешті, незнанням, невід а -
ням реальної природи радянського комуністичного режиму як елітою, так і прости'
народом, зневірою у власні сили.
Уряд Литви (втім, і Латвії й Естонії) зробив тоді низку помилок, які суттєво пози,
чились на долі країни:
1. Не було засновано уряду у вигнанні за кордоном, що дало б змогу юридичн
продовжити існування незалежної держави.
2. Ніхто з урядів трьох країн не висловив навіть символічного протесту Радянсь-
кому Союзу, тож, звісно, справа не дійшла й до хоч би завуальованого заклику д
опору вторгненню.4 Вийшло так, що К. Ульманіс і К. Петс формально ствердили утв<
рення “народних урядів”. Із цього факту виникають і на сьогодні проблеми для міь -
народного визнання окупації балтійських республік у 1940 р.5
Владу, що встановилась у республіці, населення сприймало не як литовську, а я •
єврейську.6
Чи були підстави для таких тверджень?
Реальна влада, звичайно, була в руках компартії. Так от, із 2 486 членів і кандида-
тів у члени партії литовців було дві третини— 1 666 осіб, 16,6%— євреї, інші —
1 Тгизка Ілшіаз. Апіапаа Зтеіопа іідоіаікаі- Уііпіиз, 1996 - Див. також: Еітііпіаз АІ/опзаз, Миз Уііаиіа
Ьііуіпіап іп Сиііигаї Роїііісз.
2 Текітапіз Іпезії, 8ігап%а Аіуагз. ТЬе Везііпу оГ іЬе Ваіііс Епіепіе. 1934-1940.- Ьаіуіап Іпзіііиіе оГ Іпіегааііопг
Аїїаігз,- Кі^а, 1994- 106 р- Р. 88.
’ ЕигіеАеІіз Заиііиз. ТЬои^Ьіз оп ЬііЬиапіа’з ЗІшІоиге оГ (Не Разі: А Нізіогісаі Еззау оп Йіе Ье^асу оГ Ч¥аг
// Уііпіиз, 8Ш1Ш1ЄГ 1998.- Р. 128-146, Р. 141.
4 Президенти Естонії і Латвії навіть не залишили свої країни.
5 ТеШтапіз Іпезії. Еігап^а Аічагз. ТЬе Оезгіпу оїіЬе Ваіііс Епіспіе. 1934-1940.- ЬаКіап Іпзіііиіе оПпіетаііопа
АДаігз.- Ні^а, 1994 - Р. 104.
6 Зигіегіеііз Еаиііиз. Цит. твір - Р. 144.
Розділ 6. Литовський національний рух опору 421
зосіяни чи українці й білоруси. Але майже половина литовців, що вступли до ком-
партії в 1940 р., були з мінімальною освітою. А третина членів партії в республіці не
мала освіти взагалі.
Єврейське представництво в партії загалом відповідало частці цього народу в на-
селенні країни/ Та вже склад делегатів 5 з’їзду КП Литви у січня 1941 р. засвідчив,
кому належить влада в республіці. З 277 делегатів з’їзду 130 були росіяни, українці і
білоруси, що прибули нещодавно. Було там 130 литовців, 33 євреї, 93 делегати —
з Червоної армії або НКВД. Обов’язки других секретарів місцевих парткомів теж
були в руках у новоприбулих. Так створювались підстави для національного напру-
ження у стосунках литовців з євреями і росіянами.
Інший досвід окупації: депортації, виселення, арешти. Сучасні дослідження свід-
чать, що того зазнали 32 500 осіб. Більшість — литовці, 8% — євреїв, чимало поля-
ків.7 8 Тільки на 17 травня 1941 р. в Литві було репресовано 15 851 особу, з них висла-
но 10 187.9 10 Серед заарештованих і висланих чи не всі більш-менш відомі політики,
власники заводів, поміщики, офіцери. Диктатура Сметани в цих умовах могла ви-
датись дитячими забавами. Виселення 14—17 червня 1940 р. населення сприйняло
як початок всезагальної депортації. В цих умовах німці видавались рятівниками наро-
ду, на Німеччину покладали надії, що вона покарає більшовиків. Мабуть, це було голо-
вною причиною того, що до масового антирадянського виступу справа не дійшла.
Про литовський національний рух опору можна говорити з кінця 1940 р. Був він спря-
мований проти СРСР. Патріоти вважали, що на випадок війни СРСР з Німеччиною треба
буде підняти повстання і відновити Литовську республіку. Головним органом майбутньої
боротьби став Ьіейіуіи Акіууізіи Егопіаз (Фронт Литовських Активістів, ЛАФ) на чолі з
колишнім литовським аташе в Німеччині полковником К. Шкірною.
Виникали й інші антирадянські організації, чи швидше угруповання, які згодом
були об’єднані діючим повстанським центром ЛАФ у Литві. Центром керували Пра-
луліоніс Дамутіс, полковник Вебер.
До початку війни 1941 р. ЛАФ зумів створити в Литві збройні групи.
З початком війни литовські повстанці займають державні установи, склади, б’ю-
ться з відступаючими частинами Червоної армії й організовують місцеву владу (щось
подібне до останнього робили, як відомо, похідні групи ОУН). 23 червня 1941 р. по
Каунаському радіо ЛАФ проголосив відновлення Литовської республіки і склад Тим-
часового Уряду на чолі з К. Шкірпою. Але будь-які незалежні держави на землях,
завойованих вермахтом, Німеччина не визнавала і будь-яких держав там не планува-
ла. Тому німці уряд не визнали, а К. Шкірпу заарештували і в Литву не пустили. Тим-
часовий Уряд очолив професор Каунаського університету І. Амбразавичус. Цей уряд
протримався 6 тижнів?0 Потім німці ввели цивільну владу, і Литва стала частиною
рейхскомісаріату “Остланд”.
Наприкінці серпня 1941 р. німці заборонили ЛАФ, а його керівника в Каунасі від-
правили до концтабору Дахау.
6.2. Опір німецькій окупації
Така відверто антилитовська політика не могла не породити опір
литовців. На кінець 1941 р. у Литві виникають перші підпільні антинацистські націо-
нальні організації. До них належали Союз борців за свободу Литви і Литовський
фронт. Вони мали мережу по всій Литві у межах 2—3 тис. осіб. Але ще перед тим, у
7 Там само.- Р. 143. У комсомолі євреї переважали.
8 Биііедеій Заиііиз. Цит. твір.- Р. 142.
’ ЦХСД (Москва).- Ф. 89.- №18 - Арк. 6, Арк 1. Як це відбувалося в усіх західних новоприєднаних тери-
торіях СРСР- Див. також: Аіехашігаз Оагіапоуаз- Сууепіо]и ігсшіпю і 88К8 Сіїшпи тазіаз (1941 т. §е£и£с8 -
"ійеііо теп.) // Оепосідаз іг гезізіапсца.- 1997.- №2.- Ь. 56-65.
10 Бубнис Арунас. Литовское национальное антифашистское сопротивление. 1941-1945 гг. І І Вестник ар-
.ивиста,-1995.-№3(27).- С. 55-60, С. 55.
422 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
серпні 1941 р., партія “Ляудінінкай” починає випускати підпільну газету “Ріероргікіаизот,
Ьіеїиуа” (“Незалежна Литва”), в якій обережно критикує німецьку політику.11
Союз борців за свободу Литви (ЬієШуоз Ьаі$уе$ Коуокци $а)ип£а) виникає з ініці-
ативи ЛАФ і партії “Таутінінків” (Націоналістів) — професорів Валюліса, Юркуна-
са, Валюкснаса, Заскявичюса, підполковника Наускаса, Дексніса, Понкулявічюса
Юркштаса. Союз почав випускати газету “Ьаізуез коуокцав” (“Борець за свободу*
і бюлетень “Аргуа1§а” (“Огляд”). Ьієйіуоз Ргопіаз (Фронт Литви) був створений пі2
керівництвом професора Дамушіса, викладача Вільнюського університету Падальс-
кіса та інших. Виданням організації стала газета “І коуа” (“До боротьби”). Взагалі в
час німецької окупації в Литві виходило ЗО підпільних газет, тиражі деяких із нил
сягали більше ЗО 000 примірників.12 13
Литовський фронт зумів створити в 1942 р. також військову повстанську організа-
цію “Кястутіс” на чолі з суддею Вілутісом, згодом його змінив полковник Відкус.
Це ж партійне середовище (християнські демократи) створили ЬієШуоз ТаШоз ТагуЬі
(Рада литовського народу). В результаті переговорів партій “Ляудінінкай”, соціал-
демократів і “Таутінінків” щодо необхідності боротьби з Німечиною виникає ЬієПіуо-
Таиііпіз Ргопіаз (Національний фронт Литви). На чолі цього фронту стає керівний центу
Уугіаизіаз ілєШуоз Кшпііеіиз (Верховний комітет Литви), яким керує вибраний голок,
Вільджінскас, а членами стали представники різних довоєнних литовських партій.
Різні партії, представлені у ньому, зійшлись на наступному: “Нехай Німеччина нг
розіб’є СРСР, але він зазнає поразки у війні від США й Англії, після чого з ним-
можна буде домовитись про відновлення незалежності Литви”.14
Переговори між двома центрами привели до домовленості про створення Верхов-
ного комітету визволення Литви (ВКВЛ) у грудні 1942 р.15 Головою Комітету був об-
раний соціал-демократ Стасіс Кауріс.
До ВКВЛ на кінець 1943 р. увійшли: генерал Решнікус, полковник Верба, єписког
Брізгіс, голова партії християнських демократів Амбрізавічюс, доцент Каунаського
університету Мацейна, голова партії “Ляудінінкай” Фледжінскас.16 При ВКВЛ бул<
створено ряд груп, які керували діяльністю організації на місцях: військова, інформа-
ційна, законодавча, друку і радіозв’язку в м. Вільнюсі. ВКВЛ безпосередньо керував
повітовими комітетами. Вони складалися з оперативного, розвідувального, операцій-
ного відділів і відділу забезпечення. За даними А. Вокієтайтіса, в той час було З 00
активних членів.17 Комітет зумів об’єднати чи не всі партії й організації. Його звер-
нення друкувались у підпільній друкарні. Комітет як підпільний уряд Литви намагав-
ся підтримувати зв’язки з Заходом. У 1944 р. представником туди був направлений
А. Рокстайтіс. ВКВЛ підтримував зв’язки з литовськими дипломатами, які перебува-
ли на Заході, хоча звідти підпілля майже нічого не отримало.
На території Литви, власне, литовського краю, існувало ще й польське національ-
не підпілля. Стосунки з ним були напружені через суперечки щодо Віденського крак
(з Вільнюсом включно).
Якою була мета литовського руху опору? Зрозуміло: відновлення незалежної Литви
Підпільна газета того часу писала: “... литовці ні за більшовизм, ні за націонал-соціа-
лізм, а обирають третій шлях... робити те, що вигідно Литві”.18 Литовський рух опор\
того часу притримувався тактики незбройного опору, бо вважалося, що будь-яка зброй-
на боротьба з боку литовців без допомоги Заходу не має шансів на перемогу. Наслідком
збройного виступу стало б масове винищення населення, — вважали ідеологи й керів-
11 Справка о возникновении литовского вооружбнного антисоветского подполья и его деятсльности на
территории Литви//ЬієШуоз агсЬууаі.- Уііпіиз, 1997.-№8.-Ь. 112-131,Ь. 112.
12 Бубнис Арунас. Цит. твір.- С. 56.
13 Див.: Ьаівуез коуи агсЬууаз - Каипаз, 1993.- №7 - Ь. 146-54.
14 Справка...// Ьіеіиуов агсЬууаі - Уііпіиз, 1997.- Ь. 113.
15 ЬієШуов урагіпдивіа агсЬууоз - Е 1- Ар. З - Ь. 232, Ь. 53.
14 Ь¥А,- Е 3.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. 4.
17 ГоЮеіаКіз Лівілім. ЬісГиуі§ко]і гегізіапда // Ьаіауеа коуи агсЬууаа- Каипаа, 1995 - №13 - Ь. 231-258.
Ь. 243.
18 Бубнис Арунас. Цит. твір.- С. 58.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
423
иики руху. Як відомо, таких думок спершу дотримувалася й значна частина українсько-
го руху. Натомість, литовці боролись проти вивезення молоді на роботу в Німеччину,
проти колонізації країни німцями, за збереження культури нації. Литовське національ-
не підпілля, як і керівництво ОУН (СД), було різко проти планів створення литовського
легіону СС, і він так і не був створений. Литовці перебували тільки в допоміжних полі-
цейських батальйонах.19 За це гітлерівці завдали відчутних ударів по литовській куль-
турі. Тим самим довоєнне недовір’я між литовцями і німцями посилилось, хоч, звісно,
такого терору, якого зазнали українці й білоруси, Литва не звідала.
Сотні литовців-підпільників були заарештовані гестапо і зазнали покарання від
німецької влади, 6 із 9 членів Союзу боротьби за свободу Литви у травні 1944 р. були
заарештовані й вивезені.20
Значну чи й переважну роль у розгортанні збройної боротьби у Литві відіграла
ЬієШуоз Ьаізуез Аппуа — ЛЛА (Армія вільної Литви), створена студентом Вільню-
ського університету Казісом Веверскісом. Історія ЛЛА поділяється на 2 періоди —
з 1941 р. до липня 1944 р. і з того часу до весни 1946 р. Спочатку структура ЛЛА була
гранично проста, функції штабів усіх рівнів ясно регламентовані. На 1943 р. округи
складалися з 3 відділів. Поділ на чотири округи стався в тому^ж році. На чолі Вільню-
ського округу став сам К. Веверскіс, Каунаським керували Й. Ліорентас і Б. Свілас,
Шауляйським — А. Ейдінтас, Паневезьким — В. Саколас-Сакалаускас.21
На літо 1944 р. Шауляйський штаб округу став практично головним у ЛЛА. В цей
час штаб намагався зв’язатися з Північною Литвою, вже зайнятою Червоною армією,
але безрезультатно. Номінальний штаб ЛЛА весь час перебував у Гельшавіському
повіті, у Варняйській волості. В останніх числах серпня 1944 р. серед керівництва
штабу з’явились розбіжності, в основному на ґрунті того, що К. Веверскіс намагався
взяти керівництво в свої руки, не дуже зважаючи на думку інших членів штабу.
У зв’язку з цим зі штабу пішли підполковник Жулас, підполковник Саколас, майор
Мелинас, Сіторскіс, Альбінас.22 Наскільки така суперечка була гострою, сказати за-
раз важко, оскільки судження про неї я маю з розповіді на допиті одного з його чле-
нів. Суперечки, як на мене, могли виникати у зв’язку з визначенням тактики дій ЛЛА
з підходом фронту до Литви. Певне уявлення про те, чим на 1944 р. була ця армія,
дають доступні нам накази по округах і штабу ЛЛА. За наказом №21 від 10 серпня
і 944 р., організація поділялась на два сектори: діючий (основний) і організаційний.
До останнього залучались непридатні до стройової служби — для розвідки, госпо-
дарського забезпечення, ті що проживали легально. В основному секторі діяли, влас-
не, партизани. Приймали туди добровольців-литовців. Передбачалося, що ці парти-
зани отримають належну винагороду по закінченні війни.23
Як можна зрозуміти з іншого наказу, на травень цього ж року ЛЛА ще не мала зброй-
них загонів повсюдно.24 Тим займались командири округів. Не всі з членів ЛЛА вияви-
лись твердими перед приходом фронту. Тих, хто в цей час поїхав за кордон без дозволу,
командуючий ЛЛА наказував виключати з неї—як рядових членів, так і командирів—
. судити військово-польовим судом,25 що почав роботу 20 серпня 1944 р.
Чи планувало керівництво ЛЛА вести збройну боротьбу з Червоною армією? Від-
повідно до наказу №4 по ЛЛА, керівництво литовських партизанів “Ванагай” наказу-
вало бути готовим до збройної боротьби у відповідь на терор з боку окремих частин
шєї армії і проти донощиків.26 Далі в наказі йдеться про перехід до відкритої бороть-
би Червоної армії з режимом, мобілізовуючи на неї весь народ. Щоправда, чіткіші й
19 ВиЬпуз Агипаз. ЬіеШуіи уіезор роїісца іг роїісуоз Ьаіаііопаі (1941-1944) // Оепосідаз іг гезізіапсца-
498- №1- Ь. 81-84. Усього в батальйонах було на 1 березня 1944 р. 8 000 осіб.
20 Бубнис Арунас. Цит. твір.- С. 60.
21 КиодуїеЬаііа. Ьіґуіпіап РгееДош Аллу ап<1 іґз теапіп^зґогрозїшаггсзізіапсе// Ьаізуоз коуоз агсЬууаі-
495.- №14.- Р. 271-272, Р. 271.
22 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 203.- Ь. 95.
23 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 206.- Ь. 50.
24 Там само- Ь. 52.
25 Там само- Ь. 53.
26 ЬУА.- Е 1.- Ар. З,- В. 205.- Ь. 205.
424
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ближчі завдання партизанів полягали, згідно з тим же наказом №4, у веденні потай-
ної активної боротьби проти НКВД, шпигунів і місцевих співробітників адміністра-
ції, що являли собою небезпеку. Частини Червоної армії (принаймні поки), які не
ведуть боротьбу з партизанами — не зачіпати.27
Після падіння влади більшовиків у Литві й розгрому Червоної армії вести боротьб}
мали уже відкрито, з мобілізацією населення. Судячи з того ж таки наказу, передбачав-
ся і вступ армії та інших армій на землю Литви. Цій армії треба було допомагати. Але
детальних відомостей про збройні сили Литви не давати. Всі питання про співробітни-
цтво з чужою армією треба було узгоджувати з Верховним правлінням “Яструбів”.28
Подальші розлогі пункти цього наказу деталізували цілі, способи, тактику бороть-
би партизанів. Згідно з рекомендаціями, місцеву адміністрацію слід було тримати з
напруженому стані, щоб вона під загрозою смерті не виконувала належним чином
свої обов’язки, а ліквідації підлягали тільки найнебезпечніші чиновники. В боротьб
з НКВД і НКГБ поступок не передбачалось.29
Керівництво руху опору в Литві, як і в інших республіках, передбачало повсякчас
загрозу депортації. Тому в цьому наказі були передбачені заходи його недопущенню
диверсійно-партизанськими засобами.30
В умовах відступу з Литви нацистів цікавим виглядає ставлення партизанського
керівництва до німецьких парашутистів. Загальний підхід до них — як використати
на користь ЛЛА. Якщо ці парашутисти входили б у ЛЛА, то з ними ясно — діяли б
наказами литовської армії, інших литовців можна в ту армію й вербувати, в усіх ін-
ших категоріях треба було здобувати зброю, гроші, радіоапаратуру.31
Проблему спорядження продуктами, амуніцією, одягом вирішували б комітеті
підтримки “Яструбів” (партизанів). Зброю треба було збирати, забирати, в тому чис -
й у німецьких парашутистів всіма можливими способами. Загиблих партизанів ци«
наказом передбачалося ховати таємно, поранених лікувати силами санітарного від-
ділу.
Вельми промовистою є остання фраза документа, яка характеризує напругу боро-
тьби: “В полон не брати”.32
З наступом Червоної армії на Литву німці запрагли мобілізувати литовців до вер-
махту. Але керівництво тої ж ЛЛА було категорично проти таких планів. Воно вважа-
ло, що раніше німці не дозволили литовцям самим сформувати військо, організувати
опір більшовикам, тепер же хочуть використати їх у своїх інтересах.33
Адже втягнених литовців у війну разом з німецькою армією означатиме втягуван-
ня Литви у війну з англійцями й американцями, а з ними Литва “не має ніяких бан-
дитських справ”, — писалось у 12 номері газети “До свободи” від 2 липня 1944 р
Втім, — сказано далі, — це зовсім не означає, що литовці негативно ставлятья д<
німецької нації й німців. Німцям пропонується, по суті, компроміс: “ми всі були гото-
ві й готові зараз домовитись про організацію збройних сил Литви з урахуванням ін-
тересів і умов обох сторін”34.
Цей компроміс у тих умовах означав, як можна розуміти, поступки заради отри-
мання зброї від вермахту. Бо далі у тій же статті мовиться, що ВКВЛ просить усіх
литовців залишатись на своїй землі й організовувати таємні збройні сили. Для литов-
ців то німецько-радянська війна; литовцю ж треба зберегти себе.35 Остання вимога,
поміж іншого, пояснює й те, чому в ЛЛА, за інструкцій №7, слід було вербувап
тільки литовців.36 Відомо також, що керівники ЛЛА різко заперечили з’яву створе-
27 Там само.- Ь. 6.
28 Там само- Ь. 7.
29 Там само.
30 Там само.- Ь. 9.
31 Там само.- Ь. 10.
32 Там само- Ь. П.
33 Там само.- Ь. 67.
34 Там само.- Ь. 67.
35 Там само- Ь. 68.
34 Там само.- Ь. 45.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
425
них німцями “полків захисників вітчизни” — бо бійців цих формувань жде одна доля:
або загибель на фронті, або виселення в Німеччину, — писалося в листівці ЛЛА від
19 серпня 1944 р/7
Принцип збірної відповідальності успішно застосовували обидві сторони у війні,
зокрема, і партизани вже з першого року боротьби з режимом нової окупації. “Тіт-
рис” — один з командирів УПА — вказував, що комуністів і зрадників повсюдно
чекає розстріл, їхні сім’ї залишаться неушкоджені, якщо зуміють утримати цих лю-
дей, коли ж цього не станеться — вони (сім’ї) теж будуть ліквідовані.37 38
Особливо ці застороги стосувались прийшлих росіян, які доносили на литовців у
НКВД. За доноси таким росіянам погрожували смертю десятикратної кількості осіб.
Із цього ж документа випливає ще одне бачення позицій населення у ситуації, що
склалась. Литовці залишаються автономним суспільством, не звертаються за вирі-
шенням своїх внутрішніх проблем до окупаційної влади. Як уявлялося в ЛЛА на прак-
тиці таке співжиття паралельно влади й населення, незрозуміло.
6.3. Національний опір у Литві в часи другої більшовицької
окупації
Другий період радянської влади в Литві місцеве населення сприй-
няло як нову окупацію. Окупаційний характер режиму підкреслювався не лише наяв-
ністю значних військових частин на литовській землі, кількістю нелитовців в адміні-
страції, владі й спецслужбах. Почалась нова радянізація республіки. Литовці стано-
вили 18% працівників ЦК КП Литви, 14% працівників апарату міністерств республі-
ки, 30% литовців були керівниками міст і повітів, 7% — працівниками МВД і МГБ.39
Серед членів компартії Литви на 1948 р. 22,2% були литовці. Практично все діловод-
ство промислових підприємств, партійних і радянських органів, громадських органі-
зацій велося російською мовою.40 Почалась повільна (на перших порах) колективіза-
ція сільського господарства.
Над усім тим: арешти, депортації всіх колишніх, явних і мислимих антирадянських
елементів, “шпигунів”, ворогів радянської влади. Під цю категорію особливо підпада-
ти члени сімей колишніх партизанів. З 1945 р. по 1948 р. ці депортації проводили від-
повідно до наказів і директив наркомів МВД і МГБ СРСР або за постановами “Особою
совещания при НКВД-МГБ СССР”. Виселялись після війни вже не просто члени роди-
ни, а вся сім’я. Ці депортації тривали з початку 1945 р. до осені 1953 р. У 1945 р. було
8 депортацій, виселено 7,1 тис. осіб.41 Підставою для виселення сімей командирів і
учасників антирадянських формувань стала директива НКВД СРСР від 16 липня 1945 р.
№00323. У 1946 р. з 18 по 21 лютого з 4 повітів було виселено 2 082 особи (501 сім’я)
членів родин партизанів. Згодом стали виселяти власників великих господарств і замож-
них селян. Відомо, що з 11 грудня 1947 р. по 4 травня 1948 р. з 19 повітів було депорто-
вано 1 025 сімей (3 938 осіб) у Східний Сибір на 10-літнє поселення.42
Не могла сприйматись як литовська ця влада в сільській глибинці, а селяни ж
становили переважну частину населення республіки. Так, у Баронському повіті з 201
члена і кандидата у члени компартії в селі проживало тільки 69 комуністів, з них 25
були працівниками МГБ-МВД, до того ж із 69 осіб — 22 були ще кандидатами в чле-
ни партії.43
37 Там само.- Ь. 86. Листівка походила з Жемайтії.
Тіш само.— Ь. 82.
39 Сазкаііе №}оІе. Разіргійіпіто івїогца. 1944-1953 теіаі,- Акіаі, 1997.- 3181- Ь. 27.
40 ЦХСД,- Ф. 5.- Оп. 16.- Спр. 6 - Арк. 13.
41 бгипзкіз Еи^епуиЗ. ЬієШуоз вууепОуа ігетгіпаі. 1940-1941, 1945 - ЬієШуоз ізіогуоз іпагіїиіаз.- Уііпіиз,
1996.- 303 І.- Ь. 262.
42 Сгипзкіз Еи^епуиї. Цит. твір.- Ь. 263.
43 ЬУУО (ЬієПіуоз УаїзІуЬіпіо Уізиотепез Ог^апігасуа).- Е 1771- Ар. 190.- Ь. 6, Ь. 140.
426
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
У цьому ж повіті литовців у складі винищувального батальйону було 35 осіб, ро-
сіян — ЗО, поляків — 10, інших національностей —15 осіб. Реально ж діяли з них на
серпень 1948 р. 77 осіб, з котрих 32 — литовці.44
Не додавало любові до нової влади її ставлення до католицької церкви, яка мала
міцні позиції в країні. До того ж, за короткий час 4 з 6 єпископів Литовської провінції
римсько-католицької церкви були заарештовані, а з 1944 р. по 1946 р. заарештовани-
ми виявилися 70 ксьондзів.45
Ще один фактор виходу до лісу: оголошена мобілізація в Червону армію всіх чо-
ловіків від 1909 до 1926 рр. народження включно. Хто не згоджувався — дезертиру-
вав, або ставав партизаном. У партизани пішли й колишні солдати, поліцаї допоміж-
них литовських частин у німецькій армії. До лісу згодом пішли й помічники, і родини
партизанів, зокрема й через переслідування радянською владою.
Всі ці наведені вище фактори прискорювали масовий спротив режиму, особли-
во — ідейний. Спротив осіб, які виступали зі зброєю в руках, бо мали переконання,
які ця влада нагло порушила, намагалася дискредитувати, заперечити. Був ще один
фактор — психологічний: люди після війни і двох окупацій втратили страх смерті,
цінність життя різко впала. Важливим було й те, що литовці пам’ятали про своє слав-
не історичне минуле і, не піддавшись спокусі допомогти німцям у боротьбі з більшо-
виками, заперечуючи нацизм, мали моральне право вести безоглядну боротьбу з ін-
шим тоталітаризмом — радянсько-комуністичного зразка. В цій боротьбі спостеріга-
лося дві тенденції: до збройного опору як такого і спроби утворення політичного
керівництва цим опором.
Ворожість до росіян привела до того, що в одній зі своїх листівок партизанського
штабу в Дзукії мовилось, щоб литовці не подавали милостині росіянам, які добира-
лися в республіці. Мотиви такої вказівки — наказ №5 від 5 квітня 1945 р.: серед тих
жебраків є підіслані шпигуни, слід думати і про страждання своїх литовців. Зреш-
тою, “не добирання, а боротьба веде до поліпшення існування. Тому російському на-
родові потрібно включатися в боротьбу проти свого гнобителя — більшовизму”4*
Тобто автори звернення пропонували росіянам зайняти активну життєву позицію
у конфлікті націй і імперії — щось подібне (в іншому вигляді, звичайно) пропонував,
як відомо, раніше Й. Позичанню.47
Розгром Німеччини у квітні 1945 р. виглядав для керівництва партизанів “Ванагай'
(“Яструби”) беззаперечним. По закінченні цієї війни, як тоді вважали, наростатимуть
суперечності між державами-переможцями. Комуністи СРСР, як свідчить хід мирної
конференції у Сан-Франціско, на поступки йти не збираються і готові почати нову вій-
ну.48 Свідченнями останньої, на думку командування “Ванагай”, є заходи до нової мобі-
лізації, будівництво укріплень тощо. У випадку нової війни англосаксів і країн Західної
Європи командування ЛЛА передбачало відступ радянської влади з окупованих країн.
У цих умовах перед ЛЛА поставали такі завдання: знищувати частини Червоної армії.
НКВД, НКГБ, міліції, які перебувають у Литві й відступають із фронтом.49 По ходу
відступу Червоної армії передбачалося захоплювати центральні населені пункти, вста-
новлювати литовську тимчасову адміністрацію. Армію, що мала прийти вслід за біль-
шовиками, автори документа (а це оперативний склад №5 зі ставки ЛЛА) називають
окупаційною. З цією армією, хоч і допомагаючи їй, ще слід було домовлятись.50 Така
стриманість у ставленні до військової сили, що посунула б більшовиків, у авторів нака-
зу пояснюється вочевидь уже досвідом попереднього “визволення” Литви в 1941 р.
Німеччиною. Існування ж і дії ЛЛА в період війни мали б представити Литву та її народ
як активний чинник у справі власного національного визволення.
Такі плани, як відомо, були, судячи з праць ідеологічного характеру, і в УПА.
44 Там само- Ь. 135, 138.
45 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 256.
46 ЬУА,- Е 1.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. (без номера).
47 Русначенко А. Розумом і серцем.- К., 1999.- С. 22.
* ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. 112.
49 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. 112.
50 Там само- Ь. 114.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
427
Цей наказ став відомим НКГБ Литви, мабуть, в результаті того, що керівник шта-
бу ЛЛА Альфонсас Бйдіматіс 5 квітня того ж року був заарештований у Каунасі.51 Та
боротьба тривала.
Що являли собою тоді частини ЛЛА? Розглянемо це на прикладі загону Іонаса Місюна-
са (“Зелений чорт”), що діяв на початку 1945 р. в Тракайському й Укмергсьюму повітах.
Загін називався “Велика боротьба” і складався з 5 взводів. Прізвища командирів:
Каучиавічюс Вацлавас (“Теліс”), Касивяляускас Едвардас (“Клоднас”), Мастаустас
Зігмас (“Гандрас”) і Стасіс Місюнас.52 У лютому 1945 р. загін “Зеленого чорта” був
реорганізований у 5-й район ЛЛА, в складі якого було сформовано батальйони, взво-
ди. Цей район входив у Вільнюський округ ЛЛА під назвою — Тракайський. За нака-
зом №1 командира округу від 10 (12—*>) січня 1945 р., партизани мали активізувати
свою діяльність проти місцевої влади НКВД, НКГБ, їхніх військ. Водночас забороня-
лось нападати на польові частини Червоної армії і підривати мости.
Штаб 5-го району розташувався в приміщенні дитячого будинку села Чибашки Мус-
лінської волості Укмергського повіту. В штабі був радіопередавач і 2 радіоприймачі. Для
зв’язку, втім, користувались посильними.53 Ними були переважно жінки, підлітки, старі.
Штаб району випускав газету “Вольность” тиражем 20—ЗО примірників. Її виго-
товляли на друкарській машинці. Перший номер вийшов у світ 16 лютого 1945 р.
Вийшло 2 випуски. Третій потрапив у лапи ворога.54
Загін “Зеленого чорта” спробував з’єднатися з іншими частинами, але при цій спро-
бі був розсіяний на дрібні групи 13 квітня 1945 р., тоді ж убито і начальника 5-го
району “Сербантіса”.55
На цей ранній період дій керівництво ЛЛА, конкретно—генерал Мотес Пачюльо-
ніс, ще в кінці 1944 р. розробило план, згідно з яким повстанці повинні були захопити
один із повітів республіки і проголосити там незалежність Литви.
Найперше збройні загони партизанів зорганізувалися в Жемайтії (північний захід
країни). Майже всі вони входили до ЛЛА.56 Рух опору поступово охоплював усю Литву,
за винятком частини території, де базувались великі частини Червоної армії, поблизу
кордону з Прусією й біля Балтійського моря. Загони повстанців налічували від кіль-
кох десятків до кількох сотень осіб. Більшість тих загонів не підпорядковувались ко-
мандуванню і тому їхні зверхники діяли на власний розсуд. У чому полягали ці дії?
Відповідь дає уривок наказу однієї з груп ЛЛА від 20 лютого 1945 р.: “Немає інших
можливостей боротьби з терором більшовиків, як шляхом покарання всіх зрадників
народу”57. Смертну кару слід було застосовувати, втім, лише до тих, хто спричинив
загибель людей. Так було страчено багато місцевих колабораціоністів. Наприклад,
лише у вересні 1945 р. в Утенському повіті парторганами відмічалося 16 банд проя-
вів, було вбито 16 цивільних. Місцевий радянський актив у волостях відмовлявся
брати зброю, боячись покарання з боку партизанів.58 В околиці Кармелава протягом
одного року було знищено 17 керівників партійних осередків.59 60 Місцева радянська і
партійна адміністрація не діяла в деяких волостях по кілька місяців, так що тими
волостями в дійсності управляли партизани. В інших селах радянська влада існувала
вдень, повстанська — вночі. Втрати у військах, що боролися з партизанами, теж були
доволі значні. Так, за період з травня по серпень 1945 р. у батальйоні Меркіна вони
досягай 17% особового складу6, а відомо ж і про більші втрати.
51 Там само- Ь. 111.
52 Там само.- Ь. 148. Командир 5-го району Віденського округу - “Сербантіс”.
33 Там само - Ь. 151.
54 Там само- Ь. 150.
55 Там само - Ь. 155.
56 Будрецюс Альгірдас. Литовський рух опору, 1944-1952 // Свобода народів.- 1995 - №2С. 68-83, С. 72.
37 Ь¥А.- Е 1.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. 31.
38 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 3.- Ь. 96.
39 Будрецкіс Альгірдас- Цит. твір.- С. 73.
60 Ксйеіа Аірз. ТЬе уоїшпе о£йе апіі-Зоуіеігезізіапсе іп Ьійшата іп 1944-1953 // Ьаізуез Коуи агсЬууаз-
каипаз, 1995.- №14.- Р. 272-273, Р. 272.
428
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
За радянськими пізнішими даними, на початок 1946 р. було заарештовано 3 тис.
партизанів і бійців.61 На весну того ж року загалом, за підрахунками сучасних литов-
ських істориків, було ЗО тис. партизанів (на осінь 1944 р. — 12,5 тисяч).62
Проти чого і кого боронились литовські партизани в цей час, зрозуміло. А за що і за
кого вони вели свої виступи? Певну відповідь на це запитання дає програма ЛЛА. Це
короткий і досить загальний документ на 3 стор., що складається з 5 розділів. За ним.
ЛЛА була народною військово-політичною організацією литовців. До її складу мали
входити литовці, за винятком комуністів і явних симпатинів німців та поляків.
Основні цілі ЛЛА — досягнення свободи Литви, відновлення її як могутньої дер-
жави зі столицею у Вільнюсі і з Клайпедською областю, збереження моральних цін-
ностей литовського народу і створення сприятливих умов для творення народної куль-
тури для блага литовців і всього світу.63
Спосіб дії ЛЛА — збройна сила. “ЛЛА не мала довір’я до якої-небудь сусідньої
держави, не зв’язує долю Литви з долею інших держав”64. Не думає ЛЛА підкоритися
іншим інтервентам (які б змінили СРСР.— Р. А.) в тому чи тому випадку.
Майбутнє країни ЛЛА бачила у вигляді національної, почасти корпоративної, дер-
жави. Ця держава визнавала б права і свободи громадян, але водночас вона заперечує
групові партійні чвари і негативно ставиться до партійних поділів.
У всіх областях державного життя ЛЛА визнає перевагу, ініціативу і панівне зна-
чення, перш за все, литовців.65 66 Оскільки у визвольній армії переважало молодше по-
коління, то воно ж, за задумами авторів програми, мало б відновлюватися, в т. ч. і в
держапараті, молодими, енергійними людьми, надзвичайно відданими народу?
За старшим поколінням визначається авторитет інтелекту і практика.
В економічній сфері ЛЛА основою народного господарства визначає приватну влас-
ність. Декларується і всебічна підтримка сільського господарства промисловістю, що
його обслуговує. Землю у Литовській державі зможуть купляти тільки литовці, —
стверджується в документі. Підкреслюється роль держави у регулюванні сільського
господарства.
Програма ЛЛА була витримана в національному дусі, тому планувалося радикаль-
ними реформами посилити у містах Литви литовський елемент (литуанізм).67
Передбачалась вагома роль держави в економічному і культурному житті. Разом з
тим — прикмета нових часів — робітникам і службовцям мала бути забезпечена частка
у прибутках підприємств.
Державне регулювання у сфері культури заперечувало розходження чи багатодум-
ність культурних течій відносно литуанізму. Велику частину піклування брала б на
себе держава у справі виховання молоді. Спеціальний підпункт (§ 29) підкреслював,
що доступ до освіти за рахунок держави повинна мати юнь із бідних сімей.68
У квітні—травні 1945 р. в Литві виникає ще одна організація, яка поклала собі за
мету відновити незалежність республіки, використавши допомогу Великобританії і США
(про останнє свідчать радянські довідки). Назва її ЬієШуоз раггіхапи 8а)ип§а (ЛПС —
Союз литовських партизанів). Творцями її стали Раудинас Зітрюніс, колишній німець-
кий парашутист і старший економіст держплану при РИК ЛРСР Мастаускас Матас.69
Для досягнення своєї мети ЛПС прагнув об’єднати всі існуючі в країні повстанські
організації і створити свої легальні й нелегальні структури. Верховний штаб ЛПС скла-
дався з військового й адміністративного штабів. Адміністративний мав творити свої
структури в усіх радянських організаціях республіки, поширюючи їх від наркоматів
61 Справка... // Ьіеїиуоз агсЬууаі- Уііпіиз, 1997 - №8 - Ь. 116.
“ Сазкаііе Муоіе, Киойуіе ІаЦа, Казеїа АІ&з, ІДеуі&из Вопірихк. ЬієШуоз раггіхапаі 1944-1953 т.- Каипак,
1996.- І. 366.
« Ь¥А- Е 1.- Ар. 3.- В. 205.- Ь. 40.
64 Там само- Ь. 41.
65 Там само- Переклад - мій. З російського перекладу-Р. А.
66 Там само.- Ь. 42.
67 Ь¥А- Е 1.- Ар. З - В. 205 - Ь. 42. Литуанізм - ідеологія і практика втілення литовськості в Литві в роки
незалежності, до 1940 р. У багатьох містах литовці були представлені непропорціонально.
“ Там само,- Ь. 43.
69 Там само- В. 232 - Ь. 42.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
429
і аж до сіл. ЛПС зумів утворити свої структури в Раднарюмі, наркомосвіті, у відомстві
уповноваженого наркомату зв’язку й у Вільнюському університеті.70 Тракайський пові-
товий комітет ЛПС очолив ксьондз Юозас Бердишаускас, 1898 р. народження.
Очолив організацію полковник Буткявічюс (“Казімерайтіс”), заступником став
М. Мастаускас. Перешкодами для об’єднання сил литовців до того часу керівництво
ЛПС бачило міжпартійні суперечки й амбіції.71 Судячи з програмового документа
ЛПС від 21 серпня 1945 р. “Демократія чи більшовизм?”, організація прагнула від-
мовитись від такої демократії, як її розуміли у мирний час (вона шкодила перемозі
над більшовиками), й була готова вдатися до авторитарних методів ведення парти-
занської війни. Пункти статуту об’єднання проголошували б: боротьба за незалеж-
ність ведеться не на життя, а на смерть; вийти з ЛПС ніхто не може, поки більшовизм
у Литві не буде розбитий і не буде відновлено незалежне життя. Тому вихід з ЛПС,
зрада друзів карається смертю. Вступники в організацію приймають присягу. Місце-
вими організаціями мали б керувати офіцери литовської армії, в інших випадках —
обиралися б. Організація будується знизу догори.72
Об’єднати всі сили повстанців ЛПС як військово-політичній структурі не вдалось.
Причини того різні. По-перше, перешкодили арешти: вже в серпні 1945 р. відбулись
арешти членів організації в Каунаському повіті — 76 осіб, Панєвезькому повіті — 97.73
В останньому комітеті було зібрано інтелігенцію. Згодом арешти відбулися в інших
повітах. Кількість заарештованих — від 130 до 8 осіб, відмічаються і випадки того,
що членів ЛПС було вбито, тобто — оборонялись.74 Арешти зачепили, в основному,
членів структури, що проживали легально. Друга причина невдачі ЛПС у спробах
об’єднання — проблеми у структурі організованого збройного опору в ЛЛА. До се-
редини 1946 р. влада зуміла розгромити два штаби ЛЛА. З ними керівництво ЛПС
так і не зв’язалося. Штаби ЛЛА в повітах відмовились визнати над собою владу ЛПС,
але погодились діяти спільно проти радянської влади і не заперечували, щоб окремі
бійці визвольної армії ставали членами ЛПС.75
У березні 1946 р. штаб ЛПС у Вільнюсі було ліквідовано, а його учасників заареш-
товано. Полковник Буткявічюс перейшов на нелегальне становище і очолив збройні
формування на півдні Литви, які дістали назву “Округ А”. Його заступником став
колишній офіцер Станішкіс (“Літас”), начальником громадської частини — викладач
Алітуської вчительської семінарії Куліскаускас (“Дакгарас”). Як можна зрозуміти,
збройні формування ЛПС складалися з осіб, які проживали легально і тільки вночі
збиралися на бойові операції. Всього НКГБ нарахувало у тих з’єднаннях близько
З 000 осіб.76
На травень 1946 р. було заарештовано 731 члена ЛПС. Вилучено 18 кулеметів,
186 автоматів, 620 гвинтівок і пістолетів, 190 гранат, 6 друкарських машинок, 4 рота-
тори і шифроапарати.77
Вказана вище на весну 1945 р. чисельність національних партизанів у формуван-
нях ЛПС підтверджує наявність того ж року великих партизанських загонів на півно-
чі та сході Литви — по 500 і більше осіб, які вели бої з полками й дивізіями НКВД.78
Звичайно, в таких боях партизани зазнавали величезних втрат, хоч і втрати ворога
теж були значними, адже повстанці діяли з засідок, несподівано.
Щоб зламати опір партизанів, міністр внутрішніх справ ЛРСР Бурташавічюс
25 травня 1945 р. оголосив звернення до партизанів із закликом легалізуватися. З іншо-
го боку — тривали депортації населення. Ці заходи влади дали сподівані результати.
70 ЬУА.- Е 1.- Ар. З- В. 232.- Ь. 67. В останньому випадку організацію очолив доцент Антанас Рубикосб,
1898 р. н.
71 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 207.- Ь. 281.
72 Там само.- Ь. 282.
73 Там само.
* ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 68.
7і Там само- Ь. 69.
76 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 69.
77 Там само.- Ь. 70.
п Будрецкіс Альгідрас. Цит. твір.- С. 73.
430
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Ухилятися від служби в Червоній армії після закінчення війни стало небезпечні-
ше, ніж бути в партизанах. Проблема Литви після Постдамської конференції, на як>
мали надії керівники збройного руху опору, теж не було вирішена. Згасали й надії на
швидке здобуття незалежності своїми руками з поміччю Заходу. Багато хто з партиза-
нів не хотів допустити депортацію своїх родин до Сибіру. В середовищі партизанів
дискутувалось питання легалізації. Хоч у щирість помислів влади й не вірили, але
вирішили так: хто хоче, хай іде.79
До того ж, така кількість людей у лісах з урахуванням політичної ситуації в Європі
була завеликою, її важко було підтримувати матеріально. Та ті, хто йшов, мусили
порвати з організацією, де вони перебували, щоб їх не використали як зрадників.
Останні побоювання були аж ніяк не безпідставні. Хоч звернення Уряду ЛРСР.
вибачаючи помилки учасникам опору, видавало амністію як акт гуманізму, що мав би
припинити кровопролиття і таким чином зберегти литовську націю, але цими теоре-
тично справедливими твердженнями справа не обмежилася. За директивою НКВД—
НКГБ ЛРСР від 5 квітня 1945 р. №0033/11, було дано інструкції, як рекрутувати адмі-
ністративних членів руху опору і використовувати їх проти діючого партизанського
підпілля.80 За діями спецслужб справа не забарилась.
Та легалізація все ж почалася. За період від червня 1945 р. до кінця того ж року з
лісу вийшло 33 000 осіб.81 Більшість із них (26 000) зареєструвались як такі, що уни-
кали військової служби, 2 500 — як дезертири Червоної армії і 5 000 таки визнали,
що вони збройно боролися з радянською владою. Зрозуміло, що більшість партиза-
нів, мабуть, усе-таки легалізувалися за менш важкими — для звинувачень — стаття-
ми, а не як партизани. Та потяг до легалізації швидко вщух, бо виявилося, що влада
не дотримується своїх обіцянок. Зареєстрованих справді змушували співпрацювати з
НКВД проти своїх товаришів. Тих, хто відмовлявся — заарештовували. Багато хто з
легалізованих за таких обставин вирішував знову повернутись до лісу.
Амністію через явку з повинною пропонували і в 1946 р. — з 7 липня. Цікаво, що
пропозиції з Вільнюса щодо амністії 1946 р. були жорсткіші, ніж затверджені нарко-
мом держбезпеки СРСР Абакумовим. ЦК КП(б) Литви пропонував закінчити амніс-
тію до 1 серпня 1946 р., союзний міністр підправив — до 15 вересня. Секретар ЦК
КПЛ Снєчкус пропонував сувору кару сім’ям і помічникам бандитів, Абакумов наз-
вану першу категорію на покарання закреслив.82 83 Загалом, за даними МГБ республіки,
з 1944 р. по 1952 р. легалізувалося 38,5 тис. партизанів. Більшість із них було заареш-
товано, а згодом депортовано. На початок 1952 р. було тільки 8 936 зареєстрованих
повстанців, інші (майже 80% — 30 тис.) зникли з публічного життя. На сьогодні так і
не відомо, хто і скільки повернулись до лісу, скількох точно заарештували чи депор-
тували.
Стосовно шпигунства чи зради легалізованих. 5 липня один із таких партизанів —
Й. Павілоніс зрадив партизанський табір у Паратіському лісі. Табір оточили війська
НКВД. Оскільки табір був обкопаний траншеями, то партизани, а серед них і найві-
доміший із партизанських командирів И. Жемайтіс, розбившись на малі групи, схо-
вались у лісі."
У 1945 р. розмах збройної боротьби не спадав навіть після легалізації. Ця акція
влади спонукала залишитись у лісі найстійкіших осіб, вона ж змусила знову до об’єд-
нання всіх зусиль збройних формувань і підпілля.
Ще однією такою спробою стало утворення з ініціативи керівництва штабу округу
“Таурас” (Сувалкія) у вересні 1945 р Верховного комітету звільнення Литви (ВКЗЛ).
На чолі комітету став полковник литовської армії Людвигас Буткявічюс (“Луобас”),
79 йаитапій Логаз. Еі§Ьіег8 Еог Ргеедот- Ьііоуіпіап Рагіізапз Уегеиз (Ьс І}. 8. 8. Я - 8ес. Е4.- 1975 - Р. 88.
80 Казрагаз Кезіиііз. Окирапіи уеікзтаізіекіапі детогаїіхиоіі іг дегоі^атхиой разіргіе^іпіта 1945 т. уазага
// Оепосісіаз іг гс8І8(апсі]'а.- 1998 - №1- Ь. 59-71, Ь. 60.
81 Казеїа А1%із. ТЬе уоїшпе оГ іЬе апйхоуіеГ гезізіапсе іп Ьііиапісе 1944-1953.- Р. 273.
82 РЦХИДНИ.- Ф. 17.- Оп. 125,- Спр. 423.- Арк. 158, 163.
83 базкаііе Нцоїе. РаПіхапи уа§а8 Іопаа 2етаіи$ // Ьаізуез коуи агсЬууаз.- Каипа$, 1995.- №13 - Ь. 162-
191, Ь. 164.
Розділ б. Литовський національний рух опору
431
1881 р. народження, нелегал. Його заступником став Леонас Тауніс (“Ковас”), 1894 р.
народження, капітан авіації, інші члени комітету: Юргіс Балтрушкайтіс (“Вітандас”),
1908 р. народження, з середньою освітою, лейтенант, один з організаторів загонів
ЛЛА в повітах; Антанас Пілос; ксьондз Виулас Ліс (“Гаувідис”), 1910 р. народження,
з середньою освітою; старший агроном МТС Віндас Рудзявічус, 1910 р. народження;
бухгалтер (редактор газети “Лайсвес Жевалтас” — “Дзвін Свободи”).84 85
ВКЗЛ збирався провести у Каунасі з’їзд організації (не встигли). Але Статут ВКЗЛ
було розроблено. За ним, організація мала будуватися відповідно до адміністратив-
но-територіального поділу республіки. Ці низові комітети ще треба було творити.
Статут передбачав створення Головного військового штабу і окружних штабів у Віль-
нянському, Панєвезькому і Тельшайському повітах.83
Члени штабу вели роботу на створення у Литві двох політичних партій — “робіт-
ничої”’ і “селянської”’ — за словами документа НКГБ. Від імені цих партій планува-
лося виступати серед населення і вести підпільну роботу.86
Якщо це так, то є щось нове і в ідеології руху. Я б сказав, що це означало пошук
нової соціальної бази та розгортання масової бази руху серед населення.
Керівництво ВКЗЛ вживало заходів для випуску спеціального меморандуму, який
містив би звернення до урядів Радянського Союзу, Англії й Америки від імені литов-
ського народу з вимогами:
• виходу Литви зі складу СРСР;
• створення тимчасового литовського уряду, аналогічного польському;
• проведення плебісциту з питань приєднання Литви до СРСР.87
Складання документа доручили Л. Буткявічюсу.
Штаб округу “Таурас” у Маріямпільському повіті став “Тимчасовим воєнним шта-
бом” ВКЗЛ. Штаб створив у Сувалкії 5 бригад, до кожної з яких входило 3 батальйо-
ни, до батальйону — 4 роти, до роти — 4 взводи, у взводі — 4 відділення.
Комітет ВКЗЛ з 5 осіб створили і в столиці республіки—Вільнюсі, такий же окруж-
ний комітет і окружний повстанський штаб “Альгімантіс” створено в м. Каунасі. Ко-
мадиром округу став Альфонсас Крижавічюс, 1915 р. народження, колишній офіцер
литовської армії, фельдшер амбулаторії. Членами штабу були 3. Станішаускас (1924 р.
народження, студент Каунаського університету, нелегал) і Анталіс Петруліс (1924 р.
народження, з середньою освітою).88 У жовтні—листопаді члени окружного штабу
(Каунаського, до того — й Вільнюського) були заарештовані. В Каунасі штаб створю-
ється заново, викритий в січні—лютому 1946 р. Всього в цих двох штабах НКВД
заарештувало 93 особи.
Керівники Каунаського комітету ВКЗЛ налагодили зв’язок з Верховним штабом ЛЛА
та групами: “Велика боротьба”, “ПІарунас”, загоном “Залізний вовк” та ін.89 За участю
члена Каунаського штабу Наюунаса в листопаді 1954 р. сформувався військово-повс-
танський штаб в Укмергському повіті (викритий в січні—квітні 1946 р.). На чолі його
став Баніс Жовірліс (“Інженеріє”), 1910 р. народження, колишній викладач гімназії.
Керівники Каунаського штабу ВКЗЛ вирішили встановити зв’язок з литовськими
організаціями за кордоном. Доручили це зробити Науюнасу. На засіданні тої ж струк-
тури відправили “Звернення до ООН”. У ньому мало бути і “Звернення до президен-
та Трумена, ООН, усього вільного світу” з проханням моральної і матеріальної допо-
моги у важкий час боротьби за незалежність. Містилося прохання, на крайній випа-
док, хоч би призначити представників ООН, які б перевірили, що робиться у Литві.90
В ООН це послання мало бути передано через Англійського посла у Варшаві.
На травень 1946 р. зі членів ВКЗЛ біуло заарештовано 451 особу, але організація
існування на цьому не припинила.
84 ЬУА,- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 61.
85 Там само,- Ь. 62.
86 Там само.- Ь. 61.
87 Там само- Ь. 62.
88 ЬУА.- Е 1.- Ар. З,- В. 232.- Ь. 63.
89 Там само.- Ь. 63.
90 Там само- Ь. 64.
432
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Про інші настрої в середовищі ВКЗЛ свідчать деякі з доступних мені документів
організації. Листівка закликає юнаків 1927 р.н. не йти в Червону армію. У світі поси-
люється партизанський рух, який в деяких місцях переходить у громадянську війн)
(Югославія).
Тут же в документі наведено слова президента США Трумена, що в світі буде
встановлена американсько-англійська демократія і в тому ж таки 1945 р. буде вирі-
шено всі питання Європи.91
Листівка закінчується закликом до литовських юнаків йти у партизани.
Інше звернення— командира 215 загону з Панєвезького повіту до інтелігенції
В ньому він прямо звинувачує вищі верстви, які показали в останні роки тільки свою
розхлябаність, тоді ж як неосвічені селяни і робітники борються і помирають зі зброєю
в руках. Автор звернення застерігає: якщо представники інтелігенції ще довго не при-
йдуть до тями, не усвідомлять своєї відповідальності перед батьківщиною, то будуть
“викинуті як бур’яни на городі й спалені на вогнищі зрадників народу”92.
Це звернення виразно показує настанову його авторів. А головне харцкгер литов-
ського руху опору як — перш за все — селянського. Хоч, звісно, такі звинувачення
інтелігенції не відповідали дійсності.
З цього самого 215-го загону пішов десь у той же час лист начальнику Панєвезько-
го відділення НКВД майору Богомолову, де від імені низової ланки національного
руху опору викладалось доволі цікаве розуміння подій, що відбувалися в Литві. Це.
власне, відповідь на пропозицію партизанам здати зброю і легалізуватись. Будь-які
переговори з владою можливі,—заявляють автори листа, однак за таких умов: повер-
нути з Сибіру й інших країв депортованих литовців і звільнити з тюрем усіх політич-
них в’язнів, відпустити з Червоної армії всіх литовців-небільшовиків і відновити де-
мократію, вільну від фашизму й комунізму.93
Умови, ясна річ, неможливі для виконання — думаю, що партизани це чудово
розуміли. Але тут важливий зафіксований мінімум вимог і ототожнення фашизму з
комунізмом. Автори листа погоджуються на те, що Червона армія звільнила Литву і
деякі народи Європи від фашистів, але за армією зразу ж прийшло НКВД зі своїм
терором. Режим, що встановився в Литві, — диктаторський. Теорія і практика біль-
шовизму — різні речі.
Цілі партизанів: “Справжня свобода прав людини. Ми хочемо не обманом, а на-
справді ліквідувати експлуатацію людини людиною”94. “У своєму середовищі, — пи-
сали автори листа, — ми не маємо жодного капіталіста чи фашиста, ці елементи нам
чужі”95.
У листі до начальника районної міліції в Панєвежисі, мабуть, ті ж автори (судячи
зі змісту листа й підписів.— Р. А.) дають свою оцінку існуючій політичній системі
СРСР. Останній порівнюють із царизмом і теж називають тюрмою народів.
Сталіна при цьому називають виразником єврейського фашзиму — більшовицько-
диктаторського інтернаціоналізму.96 Незвично різко оцінюється тут і режим міжвоєн-
ної Литви, зокрема, правління Сметани зветься антинародним, подібним до гітлерівсь-
кої окупації. За “свій литовський демократичний лад і незалежну Литву” борються в
рядах партизанів 95% робітників і селян.97 Лист закінчується закликами братства і солі-
дарності народів, вітань на адресу спільного антибільшовицького фронту.
Такого роду документ — відхід від раніше тільки націоналістичних поглядів на
минуле і майбутнє Литви і є вираженням початку, як побачимо далі, пошуків альтер-
нативи розвитку республіки між більшовизмом і капіталізмом довоєнної пори, про-
бою систематичного аналізу політичного світоустрою в середовищі литовського на-
ціонального руху.
’1 Ь¥А- Е 1,- Ар. 3.- В. 207.- Ь. 203.
92 Там само.- Ь. 221.
93 Ь¥А- Е ІАр. З,- В. 207.- Ь. 223.
94 Там само,- Ь. 224.
95 Там само.
96 Там само- Ь. 231.
97 Там само,- Ь. 232.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
433
Припускаю, що ці ідеї виходили з середовища загону Пранаса Слукаса, який був
убитий ЗО вересня 1945 р., і можливо, був одним з авторів цього документа й іншого,
який називається “Політичний огляд”. Автор документа стояв на оригінальних, я ска-
зав би, відмінних від інших позиціях бачення перспективи литовського опору, до яких
більша частина руху дійшла за кілька років.
Автор огляду вважав, що на конференціях міністрів закордонних справ великих
держав, які відбувались у другій половині вересня і на початку жовтня 1945 р., між
СРСР і англо-американцями виникає суперечка з приводу визнання за СРСР права на
окуповані ним Балтійські держави.98 Він аж ніяк не виводить із того неминучість вій-
ни між цими сторонами. Перешкодою до війни у країнах Заходу під теперішню пору
він уважав наспілі парламентські вибори, прагнення народів Європи і США якомога
швидше перейти до мирного виробництва, здолати голод і епідемії, що загрожують
Європі. З іншого боку, Ради теж не можуть підтримати якісь революційні рухи, бо й
їм самим загрожує голод і епідемії. Більше того: радянські громадяни, які в Червоній
армії пройшли цілий ряд європейських держав і побачили різницю між більшовиць-
ким раєм і демократичним світом, внесуть цілковито новий дух у радянський народ.
На думку автора огляду, цей народ у багатьох випадках, не вагаючись, виступить
і проти терору комісарів.99
На його ж думку, є надія на мирне здобуття незалежності Литви. Такий розвиток
подій знову ж таки можливий у результаті змін в Європі. По-перше, після нападок на
місію міністра закордонних справ В. Молотова на міжнародних конференціях з боку
Англії і США і, по-друге, після можливих поразок в Австрії, Угорщині й на Балканах.
Тоді й у радянського виборця може проявитись недовіра до більшовицьких керівни-
ків, особливо, якби до цього додалась агітація на бойкот виборів у балтійських дер-
жавах, на сході Болгарії і в Україні.100 Зауважу, що в останньому випадку автор огляду
явно переоцінює роль виборів у політичному житті підрадянських країн і особливо в
самому Союзі. Але з того опіяду світової, чи радше — європейської політики автор
робить такий висновок: відірватися, від більшовицької влади можна тільки шляхом
війни. Ще один спосіб відриву — моральна боротьба, яку литовці обов’язково
мусять використати, бо від неї залежатиме й успіх боротьби військової. До такої бо-
ротьби належать і бойкот виборів до Верховної Ради СРСР, і недопущення фальсифі-
кації виборів виборчими комісіями.101
Як бачимо, автор “Політичного огляду”, відмітивши деякі нові риси у поставі ра-
дянських людей після війни, зміні настроїв у Європі, залишився реалістом у тому, що
незалежність все ж таки, найімовірніше, доведеться здобувати збройно. До того спо-
нукала і політична влада.
Вже в червні 1945 р. до Литви прибули нові частини НКВД числом більше 10 тис.
осіб. Згодом у ліси південної Литви було заслано численних провокаторів.
Весною 1946 р. становище партизанів ускладнилось. Через довгу зиму й пізні сні-
ги вони змушені були довше затримуватись на своїх базах. Республіканське ж НКВД
ще з лютого почало шукати партизанські криївки.
Упродовж літа того ж року влада тричі пробувала здійснити “зачистку” республі-
ки. На перший раз, від 28 червня по 16 липня 4 000 солдатів НКВД прочісували Західну
Литву, а 3 000 їх вишукували партизанів на півдні, в лісах Алітуса та Сейнай.
За даними литовського автора, тоді було вбито 200 солдатів і 31 партизан.102 Друга
операція проводилася 12—16 серпня і в ній брали участь уже 15 000 солдатів НКВД
: допоміжні частини. Повстанці втратили тоді близько 200 осіб, у тому числі й з керів-
ництва. Третя антипартизанська операція відбувалася в Самогітії (історична область
98 Там само,- Ь. 237.
99 Там само.- Ь. 238.
100 Ь¥А.- Е 1.- Ар. З,- В. 207,- Ь. 239.
101 Там само- Ь. 240.
102 Будрецкіс Альгірдас. Литовський рух опору, 1944-1952 - С. 75.
434
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Литви.— Р.А.) 12—16 вересня 1946 р. Судячи з офіційних радянських джерел,
за три роки збройної боротьби повстанці втратили близько 13 350 осіб убитими.103
На 1945—1946 рр. компартія мала ще один спосіб впливу на рух опору. Позаяк
основу його становило селянство, то щоб позбавити рух соціальної опори, власті про-
довжили земельну реформу.
Великі господарства мусили віддати землю. Куркульськими стали вважатися ті
наділи, де було більше 15 га землі. За рахунок відрізів було створено державний земе-
льний фонд, з якого отримали землю близько 78 000 малоземельних селян.104 Вони
стали і першими кандидатами для вступу в колгоспи, оскільки збільшення наділу не
сприяло можливості для обробітку землі: худоба, реманент, техніка, зрештою—вміння
працювати. Хоч як би там було, земельною реформою влада спричинила розкол насе-
лення, здобувши таким чином собі неприхованих симпатиків, які мали що обстоюва-
ти. Відомо, що партизани намагались протистояти таким потугам влади, забороняю-
чи селянам селитися на наданій землі чи засівати її, погрожуючи серйозними пока-
раннями тим, хто ослухається.105 Бо відібрати землю, — вказувалося в одній з таких
засторог, — і дати її кому-небудь має право тільки незалежна литовська влада, але аж
ніяк не окупаційна. Взявши землю, селяни так чи інакше змушені були визнати легі-
тимність даної влади, чому, звісно, противився рух опору.
Командування загону “Залізний вовк” у своєму наказі від 10 квітня 1947 р. радило
з цього приводу пояснювати всім малоземельним, безземельним, що після відходу з
Литви більшовиків буде проведено справжню земельну реформу.106 Слід залучати цю
категорію осіб на бік руху опору, відзначати їхню, хоч і найменшу, поміч у збройній
боротьбі повстанців.
Досить цікавою була позиція “Литовської провінції римсько-католицької церкви”
у стосунках з національним рухом опору. Католицька церква була впливовим чинни-
ком у суспільному житті й громадській думці литовців, які всі були католики. На по-
чатках руху опору єпископат зайняв позицію невтручання, тобто відкрито його не
підтримував.107 З іншого боку, він не погоджувався, щоб радянська влада вживала
його як каральний інструмент проти руху опору, хоч це іноді й траплялось.108
Єпископат, звичайно, аж ніяк не був у захваті від нової влади, на низовому рівні
ксьондзи багатьох приходів брали активну участь у русі опору.
У1944—1946 рр. спецслужби заарештували 70 священиків і за оперативними аген-
турними даними — ще 238 ксьондзів, яких підозрювали в керівництві національним
підпіллям.109 Тоді ж розшукували 62 священиків, які були активними учасниками руху
опору чи сприяли йому. Таким чином, уже на середину 1946 р. мало не половина всіх
священиків Литви (864 осіб) так чи інакше не влаштовували владу.
І не даремно. Чи не у кожному значному загоні національних партизанів у цей час
був свій капелан. Католицька церква, яка сприймалась у Литві як національна, віді-
грала у русі опору, як на мене, далеко більшу роль, ніж, наприклад, в Україні чи в
Латвії й Естонії. Тут священики як елемент попереднього життя були разом з наро-
дом, з повстанцями, благословляючи їх на боротьбу. Моральна підтримка була не
менш суттєвою, до того ж вона знаменувала собою і зв’язок з Римом, Заходом,
з християнським світом.
Радянська влада добре усвідомлювала це, в результаті за гратами опинилися ще й
4 литовські єпископи з шести, неугодних замінювали на лояльних.
Тільки в 1949 р. під тиском влади верхи литовської котолицької церкви погодили-
ся закликати партизанів припинити збройний опір.110 Але цей заклик не мав значного
1<н Ь¥А- Е 1- Ар.1- В. 412,- Ь. 45. Будрецкіс Альгірдас говорить про 9 тис. осіб, та не вказує своїх
джерел - Див. його твір - С. 75.
104 Оаитапііз Логаз. Цит. твір.- С. 94.
105 Це витяг з наказу партизанів Литви №12.- ІУА- Е 1- Ар. 3.- В. 206 - Ь. 18.
106 Ь¥А- Е 1.- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 144.
107 Докладніше див.: Зігеікиз Агипаз. ілєШуоз Каіаііки Вигпісіа іг £ілк1ио(а$І5 разіргіе&ітіпо за]иді$ ЬієШуоз
// бепосідаз іг гезізіапсуа.- 1997.- №2.- Р. 32-37.
108 Ь¥А- Е 1.- Ар. 3.- В. 207.- Ь. 244.
«* Ь¥А- Е 1.- Ар. З,- В. 232.- Ь. 256.
1,0 Зігеікиз Агипаз. Цит. твір,- Р. 36.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
435
впливу на згортання руху опору, оскільки партизани дуже добре знали, що він не
відображав справжніх почуттів церкви.
Період збройної боротьби з середини 1944 р. до середини 1946 р. став першим
етапом збройного опору. Влада досить впевнено закріплює за собою край, узаконює
його законодавчо, провівши вибори до Верховної Ради СРСР і на території Литви.
З іншого боку, національний рух опору теж проходить певний етап у своєму розвитку.
Підйом руху спостерігається в 1945 р., коли ще діють структури, створені підпіллям
за німецької окупації. Тоді були ще живі надії населення на поміч Заходу у розв’язан-
ні литовського питання. На початку була змога діяти збройно великими силами, поки
йшла війна і радянська військова присутність була незначна, а цивільна адміністрація
ще тільки формувалась або була підконтрольна партизанам. Після посилення терору
НКВД, проголошеної амністії, перших депортацій рух пішов на спад. Постав привид
тривалої боротьби, яка вимагала стійкіших і, зрештою — меншої кількості осіб. Ін-
шої організації, іншої тактики протистояння.
6.4. Рух опору радянському режиму Другий етап
Упродовж наступних років не припиняються спроби централізува-
ти керівництво збройною і підпільною боротьбою. Після ліквідації ЛЛА (березень 1946 р.),
ЛПС (червень 1946 р.),111 з ініціативи посланців ВЛК з-за кордону Дексніса і Станкявічю-
са, за активної участі командуючого округом “Таурас” Антанаса Балтусіса (“Жвяіс”)
і керівників партизанських загонів південно-східної Литви 10 червня 1946 р. такий новий
центр було створено. Він називався Уугіаизіаз ЬієШуов Аівіаіуто Котіїеіаз (Верховний
комітет визволення Литви ВЛАК).’12 * Моя інформація про нього доволі скромна. Відомо,
втім, більше про те, чим був базовий округ ВЛАКу — “Таурас”.
Штаб округу складався з двох відділів: військового штабу і політичного, що займав-
ся пропагандою, інформацією, пресою. Військовий штаб мав 4 частини: бойову (опе-
ративну), мобілізаційну і постачання. Округ був поділений на 4 з’єднання, кожне з ліка-
рем або капеланом. З’єднання мало три або чотири сотні, в кожній по 3—4 взводи.
Взвод складався з роїв—по 8—10 осіб. Тобто в окрузі “Таурас” діяло від 1080 до 1 920
бойовиків.1,3
Для практичного керівництва боротьбою за незалежність 6 червня 1946 р. в Литві
було створено президію “Вепдгаз Оетокгаііпіо Ризіргіезіпіто 8а]шіі$ (Загальний де-
мократичний рух опору — БДПС). іуди увійшли представники від ЛПС, Союзу бор-
ців за свободу Литви, Литовського фронту, Руху за незалежність Литви, Руху молодіж-
ної єдності Литви. Акт проголошення БДПС визначав його, насамперед, як політич-
ний рух усього литовського народу, використовуючи досягнення різних партій і попе-
редніх років боротьби за демократичну й вільну Литву. Але БДПС не збирався зали-
шатись чисто національним утворенням, а бачив себе частиною світового руху, орієн-
туючись на принципи західної демократії. Рух мав на меті приєднання Литви до сві-
тової господарської системи. БДПС триматиметься політики, що соціальний захист —
єдине з важливих завдань держави. Раціональне вирішення соціальних проблем по-
в’язане з господарськими і промисловими реформами, які БДПС хоче втілити на са-
мих початках незалежності.114 В міжнародних відносинах проголошувалась вірність
християнським заповідям і західним принципам демократії. Акт завершувався за-
кликом до людей доброї волі, борців за свободу і право підтримати литовців у їхній
боротьбі за визволення.115
111 Сазкаіїе Мцоїе. РазіргіеЗішто іхіогуа. 1944-1953 теіаі - Ь. 54.
1,2 Справка... // ЬієШуоз агсЬууаі.- 1997-№8- Ь. 117.
1,3 Будрецкіс Альгірдас. Цит. твір.- С. 76.
114 Ьаі$уе$ К.ОУО8. 1944—1953 те(аі$ ІІВоситепіз гіпктуз. КиосіуіеОаііа, Ка&іа Аірз- Каипаз: ЬієШуоз
рііігіпі ігіегетйпіи 8а]ип@а, 1996.- Ь. 254.
115 Там само.
436
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИГІ
Як бачимо, ідеї, викладені в цьому документі, досить близькі до тих, що місти-
лись у зверненнях від імені партизанів 215 загону в Панєвежисі.
ВЛАК для представництва за кордоном створив “Іноземну делегатуру”, до якої увійш-
ли ксьондз Крупкявічюс, інженер Кайріс, професори Амбразавічюс і Жемантіс, докто-
ри Подольскіс, Дексюгіс і Сгалакявічюс (всі вони перебували вже за кордоном).
Наприкінці травня 1947 р. відбулась перша нарада БДПС, на якій були присутні
командир округу “Таурас” А. Баліусіс (“Жвяіс”), Базилявічюс, Миякініс і Селекас.
На цій нараді тимчасовим головою БДПС був призначений А. Баліусіс, його заступ-
ником став Селекас, завідуючими пресою — Базилявічюс і Міпікінас, агітації й про-
паганди — Акяліс, завінформації — Вабалас. Для роботи в організації її голова роз-
порядився дібрати інтелігентів.
Президія БДПС мала на меті активізувати боротьбу за незалежність. Для цього,
звісно, треба було об’єднати всі наявні в Литві збройні сили і підпілля в одну структу-
ру й від її імені добиватися матеріальної допомоги з Заходу.
На випадок поразки СРСР у війні зі США й Англією БДПС стане тимчасовим
урядом Литви.1’6
Президія БДПС таки добилась зв’язку з усіма партизанськими формуваннями, що
діяли в Литві і формально підпорядкувала собі округи “Таурас”, “Дайнава”, “Вітау-
то”, “Альгімантас”, “Кясіутіс”, “Жемайно”. Сприяли цьому й офіційні зустрічі пред-
ставників різних організаційних частин руху опору. Маю змогу докладніше зупини-
тись на одній з них, яка відбулася 15—16 січня 1947 р. З’їзд представників борців за
свободу Литви (офіційна назва зустрічі) проходив на базі штабу “Таураса”. Команду-
ючий цим округом і головував на з’їзді.”7
Було розглянуто три питання:
1. Про централізацію керівництва і створення верховного керівного органу.
2. Реорганізація БДПС і ГВПШ (Головного військового партизанського штабу).
3. Відновлення зв’язку з закордоном.
Як можна зрозуміти, спочатку розглянули одне дражливе персональне питання.
Заслухавши звіти колишніх членів ГВПШ Казіміроса і Таувайшіса щодо члена БДПС
Брзеліса, який підозрювався у провокації й зраді, присутні вирішили ізолювати його
від усякої конспіративної діяльності.
Централізацію руху опору вирішено було продовжити. Інститут БДПС як такий
визначено за доцільне залишити, замінивши його персональний склад.”8 Туди було
введено ще трьох осіб, щоб мати представників від кожного округу. Для поточного
військово-оперативного керівництва збройною боротьбою вирішено створити (зано-
во?) Головний штаб збройних сил партизанів Литви, який складався б із командува-
чів округів. Останні ж мали обрати главкома всіх партизанських формувань і визна-
чити обов’язки інших членів штабу.
Щодо зв’язку з закордоном — у протоколі зібрання, з якого я наводжу перебіг
подій, пункт найкоротший: “Якомога швидше відновити зв’язки з закордоном””9. Про
ці рішення у вигляді протоколу і резолюції мали бути повідомлені всі відсутні, що
були запрошені на з’їзд для приєднання до БДПС і ГВПШ.
Вужчого кола —тільки командирів округів—стосувався додатковий протокол дру-
гого дня зібрання. З цього документа довідуємося, що тимчасово вищий керівний
орган БДПС складено з трьох осіб: начальника політвідділу округу “Таурас” — “Ге-
мінаса” і двох членів попереднього складу — “Жігімантаса” і Батаустаса.116 * 118 * 120 Главко-
мом партизанськими силами став генерал Гінтаустас, начальником ГВПШ — коман-
дуючий округом “Таурас” А. Баліусіс. Інші округи дали по одному представнику до
БДПС і ГВПШ. Всі ці персони повинні були залишатися поки що на своїх попередніх
місцях і підтримувати письмовий зв’язок з керівниками БДПС і ГВПШ.
116 Справна... П ЬісСиуов агсЬууаі - 1997 - №8 - Ь. 117.
1,7 ЬУА,- Е 1,- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 261.
118 Там само,- Ь. 26.
Там само.- Ь. 26.
170 Там само.- Ь. 66.
Розділ 6. Литовський національний рух опору 437
Резолюція з’їзду представників борців за свободу Литви містила обгрунтування
необхідності об’єднання всіх наявних сил і заклик до такого об’єднання. Головні аргу-
менти: лише об’єднаними силами можна досягти перемоги. Заходу доведеться тепер
мати справу не з окремими розрізненими групами, а з однією монолітною організа-
цією. Існування такої організації спонукає Захід, на думку авторів резолюції, “включити
литовців до тих народів, які вирішили захистити християнську культуру і цивіліза-
цію”121. З іншого боку, заклик до об’єднання, судячи з тону і структури документа,
звернений перш за все до командирів партизанських загонів і груп, які не мали зв’яз-
ків з БДПС.122
Зазначимо й те, що в резолюції знов повторюється мотив відмінностей, насампе-
ред культурно-цивілізаційних, між литовцями і більшовицькими окупантами. Режим
останніх названо “червоним фашизмом”, культура — варварською, що стоїть нижче
литовської, культурою імпералістичної держави.123 Ця культурно-цивілізаційна від-
мінність між окупантами й окупованими присутня у всіх більш-менш значних про-
грамових документах руху опору в Прибалтиці того часу. В цій же резолюції говори-
ться про 7 літ боротьби — тобто про зв’язок між антинацистським і антирадянським
рухами опору.
В 1946—1947 рр. головними цілями політичної боротьби литовського руху опору
(та й інших рухів) була обструкція виборів до Верховної Ради СРСР, згодом в 1947 р.—
до ВР Лит. РСР. Тактичні завдання в цьому випадку полягали в тому, щоб руйнувати
лінії зв’язку, обстрілювати військові залоги біля виборчих дільниць, виснажувати
структури НКВД, які тими виборами займались, робити збройні напади на органи
радянської влади і цим створювати привід для населення не брати участі у виборах
(бо існує небезпека нападу партизанів). Перед виборами 1947 р. в республіці було
50 000 солдатів МВД і частин Червоної армії, згодом було введено додаткові регуляр-
ні війська в кількості 60 000 осіб.124 125 У кожній з 2 277 виборчих дільниць (у селі, місті)
було розміщено до взводу солдатів.
Перед виборами партизанське командування закликало всіх литовців до бойкоту.
За наказом №4 від 31 січня 1947 р., в окрузі “Тауріс” кожний загін мав повісити або
якось інакше ліквідувати кандидатів у депутати.123 Обстріл виборчих дільниць не ви-
гідний, його заборонили. До бойкоту виборів закликала навіть така, дещо дивна в тих
умовах організація, як Комітет робітників Литви.126
Результатом перших виборів 1946 р. стало те, що тільки 20% виборців у Литві
подали свої голоси. Решту “докинули” урядовці виборчих комісій.
Бюро ЦК КП Литви подавало цифри тих, хто проголосував у Маріямпольському й
Алітуському повітах, — відповідно 75,5% і 83,3% виборців, а в Лаздінайському —
84,5%.127 Думаю, що ці цифри значно завищені. Власті ж визнавали, що в день тих
виборів десятки виборчих дільниць були обстріляні або зазнали нападу партизанів.
На наступних виборах 1947 р. жителі сіл практично залишалися по своїх домів-
ках. Озброєні члени виборчих комісій знову вкидали бюлетені. Проголосувало
15% населення.128
Як відбулись ці вибори, можна дізнатися з повідомлення підпільника “Рімгаудаса” в
штабі округу “Кястутіс”, людини, яка спостерігала їх у Гедимінській волості. За його
звітом, до кабінки на виборчій дільниці заходити не дозволялось, а в тих, хто все ж
таки туди входив, перевіряли бюлетені або підглядали, що робить виборець. Тих, хто
не хотів показати бюлетень, навіть били. Всіх, хто заходив до кабіни, реєстрували або
записували, згодом в їхніх будинках робили обшуки. Бюлетені осіб, які не проголосу-
вали, комісія кидала в урни сама. До тих людей, які не прийшли на вибори, їздили
121 Там само.- Ь. 64.
122 Там само- Ь. 65.
123 Там само.- Ь. 64-65.
124 Будрецкіс Альгірдас. Цит. твір.- С. 76.
125 ЬУА.- Е 1,- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 76.
126 Там само.- В. 206.- Ь. 290.
127 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 4.- Ь. 10.
128 Будрецкіс Альгірдас. Цит. твір.- С. 77.
438
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
десятники з’ясувати причину відсутності. Закреслені, виправлені і навіть рвані бюлете-
ні забирали співробітники НКВД для з’ясування, хто це зробив.129 Люди йшли голос} -
вати тільки тому, що їм погрожували: хто не голосуватиме — буде виселений.
Та ж картина спостерігалась на виборчій дільниці в Серяджеській волості. Людей
не пускали в кабіни, комісія сама закинула бюлетені в урни, не діждавшись виборців
Відмітили і тих, хто не прийшов на виборчу дільницю. До урни потрапило 9% бюле-
тенів з антирадянськими написами. Литовці зробили висновок: "... такі вибори з об-
маном можуть бути тільки при радянській владі”130.
Комедія виборів мала затвердити легітимність утвердження радянської влади в
республіці в очах її жителів, Союзу і всього світу.
Головне партизанське командування планувало зібрати підписи мешканців Литви
для меморандуму про те, що литовська нація, відповідно до Конституції СРСР, хоче
вийти з Союзу. Цей меморандум мав бути переданий в ООН. Добиратися через океан
планували на літаку, попередньо захопивши його в більшовиків. Група в Тельшай
готувала цей меморандум під керівництвом Якштаса і Юозаса Юркаса.131 Але задум
став відомий НКВД.
Зразу ж після виборів у вже вказаному окрузі Паурас було віддано наказ, за яким
усі жителі, які проігнорували партизанське попередження про бойкот, мали бути су-
воро покарані. Наказано було повісити активних у виборах більшовиків і залишити
записку, за що їх покарано, конфіскувавши майно, повністю або частково.132 Тих осіб,
які просто проголосували, пропонувалося засудити до конфіскації майна і дати їм по
25 ударів.133
Цей наказ по округу “Таурас” було віддано в очікуванні гострих репресій, до яких,
гадали, мали вдатися більшовики у зв’язку з бойкотом виборів. Партизанське коман-
дування передбачало навіть вивезення людей у Сибір. Коли б це сталося, то треба
було за кожного вивезеного литовця, сім’ю знищити щонайменше одного більшови-
ка і всіх членів його сім’ї (особливо тих, що проживали у містах і містечках). Людей,
які брали участь у виселенні, теж по можливості знищувати, — гласив цей же на-
каз.134 Передбачалися й інші заходи на випадок масової депортації. Цей наказ відобра-
жає напругу, протистояння національного руху опору й окупаційної влади (яка себе
такою зовсім не вважала). Військово-польові суди, що діяли в кожному партизансько-
му окрузі (до них входили і прокурори), були однаково суворі до зрадників як із сере-
довища партизанів, так і населення.
Так, за вироком одного з цих судів у Панєвезькому повіті, 9 серпня 1945 р. до
смертної кари були засуджені І. Барівікас, К. Бручас, ще двоє — до конфіскації май-
на, 9 осіб— до часткової конфіскації майна.1" Застосовувались покарання за різні
злочини: від здачі або полишання зброї до видачі інформації про партизанів. За шпи-
гунство, згідно з рапортом №144, в штабі округу командира бригади й іншого округ}
27 грудня 1946 р. була знищена сім’я Мейміса (5 осіб).136 137
Щоб оцінити розмах боротьби в тому ж таки 1947 р., вирішальному з точки зору
легітимізації влади в республіці, доводиться скористатися статистикою тої ж влади.
Іншими даними я, на жаль, не володію. (Добре було б, якби існувала статистика втрат
сторін із боку литовського руху). Так от, за 1947 р. власті зафіксували 1 572 бандпро-
яви, в результаті яких вбито 2 626 осіб, поранено 232, захоплено ТІ.™ Серед убитих:
• сільського партійного активу — 299 осіб;
• працівників райвідділів МГБ, МВД і міліції — 50;
• військовослужбовців Радянської армії — 27;
129 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 34.
130 Там само.- Ь. 350.
131 Там само.
132 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 88.
133 Там само.- Ь. 208.
134 Там само- Ь. 87.
135 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 207.- Ь. 257.
136 Там само.- В. 208.- Ь. 72.
137 ЬУА- Е 1,- Ар. 3.- В. 232,- Ь. 224.
Розділ б. Литовський національний рух опору
439
• бійців народного захисту — 59;
• селян-новоселів, бідняків, середняків і членів їхніх сімейств — 934;
• робітників радгоспів, підсобних господарств і членів їхніх сімей — 88;
• куркулів і бандпосібників — 90;
• легалізованих бандитів — 16;
• селян, причини вбивств яких не виявлено — 785;
• інших громадян — 278 чол.138
Наведена статистика показує, що найбільше постраждали в ході цієї війни саме селя-
ни, які не брали безпосередньої участі в бойових діях. Чому страждали селяни, сумнівів
нема—війна йшла переважно в сільській місцевості. Щодо того, що постраждали, перш
за все, литовські селяни-середняки і малоземельні селяни, то є сумніви. Річ у тім, що
серед новоселів було багато не литовців, а росіян—найбільше (про це вже йшлося), те ж
стосувалось і робітників радгоспів. Думаю, що і категорія осіб, причини вбивства яких не
відомі, теж викликає запитання. В ході справжньої війни, що відбувалась на окупованих
землях, безчинств, які творили військові над населенням, дуже легко і спокусливо було
списати на партизанів ті всі вбивства, що, певен, влада й робила.
Статистика республіканського МГБ викликає сумніви ще й тому, що не все гладко
і з іншою частиною довідки про ту війну за 1947 р. Так, військами й іншими групами
було проведено проти партизанів 4410 операцій, у ході яких було ліквідовано частко-
во або повністю:
• штабів округів — 5;
• штабів бандбригад— 17;
• бандгруп — 323.
Тоді ж було ліквідовано 363 антирадянські націоналістичні організації і групи.
Вбито партизанів — 1 540, заарештовано партизанів, їхніх помічників, антира-
дянського елементу — 1 405 осіб.139
У ході операцій конфісковано 312 кулеметів, 794 автомати, 1 695 гвинтівок, 1 275
пістолетів, 1 509 гранат і 405 тис. патронів. Вилучено також 92 друкарські машинки
та іншу розмножувальну техніку, 15 передавачів і рацій.140 Як видно, кількість захоп-
леної зброї разюче не відповідає кількості всіх убитих і заарештованих, до того ж не
треба забувати, що кожен із партизанів був озброєний не тільки гвинтівкою чи авто-
матом, а й пістолетом. Зброї ж менше, ніж заарештованих і вбитих. Є великі сумніви
й щодо співвідношення убитих з боку партизанів і військ спецслужб — втрати остан-
ніх виглядають явно заниженими. Але, повторюю, напругу боротьби ці цифри, як на
мене, все ж передають.
Напругу цієї боротьби передає і зміна організації збройного підпілля. Після лікві-
дації другого складу штабу ЛЛА збройна боротьба велась, в основному, силами окру-
гів. Таких налічувалося з 1944 р. по 1954 р. дев’ять. Вони виникали або на базі окру-
гів ЛЛА, або з об’єднання різних загонів і груп, що діяли в одній місцевості. Якщо
партизани вели боротьбу в середньому два роки (а потім гинули), то життя членів
штабу округу було, як правило, ще коротшим, оскільки ворог спрямовував саме на
штаби всю міць каральних операцій. Ось назви цих округів із часом утворення й
припинення діяльності.
Округ "Кяс’іутіс” — вересень 1946 р. — липень 1953 р.
Жемайтійський округ— 1946 р. (з загонів Жемайтійського легіону ЛЛА)— до
1954 р. включно.
Округ “Прісікелімо” — з кінця 1947 р. до 1954 р. включно.
Округ “Дайнава” — (на базі округу “А” ЛЛА) з 1945 р. до 1953 р.
Округ “Таурас” — з весни 1945 р. на території Маріямпольського, Вілкавінісько-
го, Каунаського й Алітуського повітів із Сувалкійського окружного штабу (територія
цих повітів — історична область країни Сувалкія) до 1954 р.
138 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 207.- Ь. 224.
'» ЬУА.- Е 1,- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 223.
** Там само.- Ь. 223.
440
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Округ “Вітаутас” — з 1945 р. на базі 3-го округу ЛЛА, охоплюючи і три прикор-
донні райони Білорусії. Штаб діяв до 1952 р.
Округ “Великої боротьби” — на базі 5 округу ЛЛА. Штаб округу існував до 1952 р.
Округ “Альгімантас” — з 1947 р., з реорганізацією округів виник штаб, діяв до
1949 р. включно.141
Округ “Вітіс” — із 1945 р. до осені 1953 р.
Зрозуміло, що в процесі реорганізації і втрат території, на які поширювалась дія-
льність тих чи тих округів, перекривались, а то й змінювались, охоплюючи від 4 до
10 повітів. Хронологію існування одного з таких округів — “Кястутіс” — розкрию як
зразок подібних утворень.
Оскільки округ виник з окремих загонів, груп, що діяли самостійно на території
Тауратського, Расейняйського, Юрбаркського, Кельмського, частково Шяуляйського,
Радвілкіського, Каунаського, Кедайняйського і Шідувського повітів, то при об’єднан-
ні їх було прийнято “Статут організації, обов’язків, дисципліни і діяльності об’єдна-
ного округу “Кястутіс”. Мета об’єднання, — вказувалося в “Статуті”, — подавити
сили окупантів, спрямовані на моральне і матеріальне ущерблених литовського наро-
ду, “організувати, підготувати і зберегти живі сили литовського народу для вирішаль-
ної боротьби за відновлення вільної Литви, незалежності на основі демократизму”142.
Всі командні посади у литовських партизанів (на відміну від УПА) були виборні.
Командиром округу “Кястутіс” був обраний ініціатор об’єднання, лейтенант авіації
Валікас-Каспяравічюс (“Антіс”). Його права могла обмежити більшістю голосів окруж-
на рада, навіть відмінити наказ командира округу, могла усунути від посади і вибрати
нового командира.143
Штаб округу складався з начальників оперативного, організаційного, інформацій-
ного, господарського відділів, ад’ютанта і начальника канцелярії. На час утворення, за
даними МГБ, в окрузі “Кястутіс” діяло 6 бригад, в яких було 700 осіб.144 Це були брига-
ди “Ліджіо”, (командир “Аукурас”), бригада “Саваноріс” (командир “Жібінтіс”—Й. Же-
майтіс), бригада “Нарас”—“Жальтіс”, бригада “Вітауто діджеє рінктіне”, бригада “Пі-
єту Летувос рінктіне” (згодом “Повію Лукшо”), бригада “трьох лілій” на чолі з Влада-
сом Гудавічюсом.
9 квітня 1947 р. командир округу Юзас Валюкас і його ад’ютант були вбиті, на
чолі округу “Кястутіс” стає капітан И. Жемайтіс (“Вітаутас”, “Жальтіс”). Округ вида-
вав газету “Лайсвас варпас” — “Дзвін свободи”. З 1948 р. округом командує Даніля-
вічюс (“Відмантіс”), загинув у квітні 1949 р.
З початку 1949 р. діє новий штаб округу на чолі з Алексасом Мілюлісом (“Альгі-
мантіс”) — до 9 червня 1949 р., дня ліквідації його НКГБ.145
З жовтня 1949 р. діє новий штаб округу на чолі з колишнім учителем Антанасом
Бакшісом (“Германтіс”). Згодом його змінив Пранас Бредіс (“Юра”). З травня 1951 р.
округ очолює колишній вчитель Б. Лабанаускас (“Юстас”, “Лупата”). З 2 травня 1952 р.
округом командує Моркунас (“Рімантіс”). Ця заміна пояснюється тим, що поперед-
ній штаб округу (за винятком командира) був захоплений спецслужбами, а також лік-
відацією округу “Прісікулімо”, реорганізацією в окрузі за наказом вищої структури
збройного опору. 19 липня 1953 р. командир округу “Кястутіс” Моркунас був ліквідо-
ваний, а за ним інші члени штабу округу. Але випуск газет “Лайсвес варпас” і “Вічю-
келю”, “Бюлетень ради ЛЛКС”, “Ікова” та ін. тривав.146
Значною проблемою для литовського національного руху опору були зв’язки з за-
кордоном. Мабуть, вони були більш-менш регулярні ще 1945 р. через Польщу. З утвер-
дженням радянської влади в Литві й комуністичної в Польщі ці зв’язки утруднились,
а то й просто стали неможливі.
141 Див. про цей округ: Уаісіипая Сіпіагах. ЬієШуоз раПітапи Дігіталіс аридапіа.- ВагЬаі.- Уііпіиз, 1996.
№2,- Ь. 27-35.
142 Ь¥А.- Е 1.- Ар. 3.- В. 256.- Е 17.
143 Там само.- Е 60.
144 Справка... // ЬієПіуов агсЬууаі.- 1997-№8.- Е 120.
145 Там само.
146 Там сам.- Е 121.
Розділ 6. Литовський національний рух опору 44/
Кур’єри з Заходу встановили контакт з литовським рухом опору восени 1945 р. в
Південній Литві. Це були кур’єри до полковника Казімірайтіса (“Буткявічюса”), голови
ЛПС. Прізвище одного з двох кур’єрів — Даулюрас. Коли він прибув удруге, полковни-
ка Буткявічюса вже не було в живих, тому Даулюрас зав’язав контакти зі штабом окру-
гу “Таурас”.147 Домовились тримати зв’язок по радіо, кур’єр повернувся на Захід. Зв’я-
зок налагодити не вдалось, посилання кур’єрів з боку партизанів теж нічого не дали.
Відомо, що для встановлення зв’язку з закордоном БДПС двічі направляв туди
своїх уповноважених. У липні 1947 р. Селікас за вказівкою А. Балтусіса встановив
особистий зв’язок з командиром бригади “Біруст” — “Скірмантісом” і передав йому
пакет з меморандумом Папі Римському у Ватікан.
У грудні 1947 р. партизанське командування вислало на Захід через Східну Пру-
сію групу кур’єрів на чолі з Юстасом Даумантісом (“Лукша”). Він з товаришем про-
бився на Захід і приніс багато документальних матеріалів — в т. ч. вже згадуваний
“Меморандум” до Папи і “Звернення поневоленої Литви до вільного світу”.148 Під
час перебування за кордоном Ю. Даумантіс навіть устиг написати книгу спогадів, яку
я вже цитував. Були й інші взаємні спроби зв’язку, але маловдалі. Зв’язок із Заходом,
а особливо інтерес англійської й американської розвідок до подій у Литві, не залиши-
лись непоміченими МГБ.149 У довідці заступника міністра держбезпеки Литовської
РСР генерал-майора Капалова за листопад 1948 р. відмічається і поширення серед
учасників підпілля звітів закордонної делегатури БДПС, і протоколи нарад пред-
ставників литовського підпілля з “шефом дипломатичної служби” — колишнім мі-
ністром закордонних справ Литви Лозорайтісом.150
Похід на Захід і повернення назад Ю. Даумантіса, його позиція і передані з Заходу
ним матеріали мали важливе значення для литовського національного руху опору.
Річ у тому, що треба було визначитись: як довго, якими засобами продовжувати боро-
тьбу, чи слід очікувати в ній допомоги із Заходу, насамперед, через зіткнення його з
СРСР?
Керівництво БДПС та й в інших політичних утвореннях вже в 1945—1946 рр.
вважали, що війна ця може відбутися ще не скоро. У резолюції з’їзду, де БДПС був
утворений, сказано про “гнучкі й добре продумані методи політичного й військового
опору”.151 Такої ж позиції дотримувався в 1947 р. Лозорайтіс, і його думка таки дійш-
ла до партизанського керівництва. Він наполягав, що треба поберегти сили, уникнути
жертв і не давати приводу до депортацій, бо боротьба у Литві не впливає на міжнаро-
дну політику, світ її не знає і не помічає. Але такі пропозиції партизанські командири
зустрічали чи то з недовірою, чи різко відкидали.152
Західні розвідки надихали до активної боротьби, бо тільки таким чином вони мог-
ли сподіватися на численні розвідматеріали. ВИК вкупі з ЦРУ оцінив Корейську вій-
ну як кінцеву конфронтацію Заходу зі Сходом, що теж було для литовських партиза-
нів прямим натяком на продовження боротьби. Як із ЦРУ заповнювали литовців під
ту пору — залишається секретом.153
БДПС як політичне керівництво рухом (хоч і відомо, що представене військовика-
ми з округів) стояло за те, щоб змістити акценти в русі опору від активної збройної
боротьби до політичного чи пасивного спротиву, на грунті того, що війна не є неми-
нучою.154 Збройні командири виходили з іншої точки зору і доходили, зрозуміло, до
протилежних із БДСП висновків. Не виключено, що в цих настановах були й певні
особисті, психологічні мотиви. Ті, хто прагнув до пасивного опору, хотіли чи могли
легалізувати себе, а ті що були зі зброєю в руках, зробити того не могли, а тому й
147 Будрецкіс Альгірдас. Цит. твір - С. 78.
141 Там само.
149 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 385.
150 Там само.- Ь. 386.
«• ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 64.
132 Кетеіказ ТІютаз. Оррозійоп іо ±е Зоуієі пііе іп ЬііЬиапіа 1945-1980.- Іпзіііиіе Ьійшапіап зйкііез ргезз.
СИісадо -Уііпіиз, 1980.- 680 р- Р. 67.
Там само.- Р. 51.
134 Там само.- Р. 55.
442
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
тлумачили “холодну війну” як пролог справжньої війни, а не як її замінник. Зрозумі-
ло, що західна риторична пропаганда, а ще більше — терор у Балтиці цьому сприяли
найбільше. Тому рух не припинявся, активізувався.
На 1948 р. МГБ Литовської РСР відмічає посилення терористичних тенденцій \
діяльності партизанів. Було підірвано дві автомашини у Варненському повіті. Коман-
дир округу “Дайнава” давав вказівки на палення радянських установ у Вільнюсі. Ке-
рівник “Зеленої Колони” в Шауляї в спеціальному наказі давав вказівки підривати
будівлі партійних і радянських організацій, органів МГБ, руйнувати залізниці, підпа-
лювати підприємства.153
Дії каральних органів влади в цілому були відповідними. В лютому у Каунасі було
заарештовано керівництво БДПС, серед якого виявився провокатор — Юозас Марку-
ліс.136 На той час виконуючим обов’язки голови президії БДПС був Базілавічюс (“Та-
урас”), викладач жіночої гімназії в Каунасі.137 Цим арештом МГБ посилило радикаль-
ну частину національного руху, зорієнтовану на активну збройну боротьбу.
Втім, найдієвішим засобом московська і місцева влада, певно, вважала виселен-
ня — депортацію частини населення, яка підтримувала партизанів. Центральна ра-
дянська влада була присутня у Литві зримо: у вигляді оргбюро ЦК КПРС для Литви
на чолі з Михайлом Сусловим, якого з 1947 р. замінив уповноважений ЦК КПРС
В. Щербаков. Щодо виселення населення в 1948 р., то рішення про нього було при-
йняте постановою Ради Міністрів СРСР від 21 лютого 1948 р. за №417-160, за нею
ішла постанова ЦК КП Литви за №60СС. 22—21 травня 1948 р. було здійснено опе-
рацію “Весна”.
Категорію осіб, яких виселяли, а це 11 365 сімей (40 002 особи),155 156 157 158 встановлювала
інша постанова республіканської компартії №176/1 від 18 травня того ж року. Треба
було провести виселення (цитую мовою оригіналу документа) “семей, члени которьіх
находятся в действующих бандах, семей, члени которьіх осужденьї за участив в нац-
подполье и его вооруженньїх бандах или убити при вооруженньїх столкновениях.
а также семей купаков, оказивающих содействие бандам”159. Для виселення 40 тис
литовців у травні 1948 р. було задіяно 41 тис. карателів (23, 3 тис. з них— чекіста
і солдати).160
МГБ з НКВД республіки заарештували, вбили, легалізували за 10 місяців 1948 р.
5 153 особи, у т. ч. вбитих серед них було 1 037. Розгрому зазнали два керівних за-
гальнонаціональних центри, 10 окружних і 25 бригадних штабів.161
На 1948 р. військові сили радянської влади в республіці значно зміцніли. Тут було
розміщено 8 дивізій Червоної армії та з’єднань військово-повітряних сил і не менше
ЗО 000 військ МВД і 40 000 КГБ, підсилених міліцією та винищувальними батальйона-
ми. Провівши вибори до місцевих рад, депортувавши активних прихильників руху опор}
і продовжуючи колективізацію, повсюдно укріплюючись ідеологічно й політично, оку-
паційний режим міг перейти до рішучого наступу проти національного руху.
Разом з тим опір 1947—1948 рр. показав, що навіть мала нація може успішно опира-
тися великому агресорові в партизанській війні, поки окупанти не почнуть “етнічних
чисток”, поки не візьмуться за знищення традиційного соціального і морального уст-
рою даного суспільства. Якби не депортації 1948—1949 рр., то, як стверджує Нійоле
Гашкайте — і з нею тут важко не погодитись, партизанська війна тривала б ще довго.
Литовський рух за ці два роки (до кінця майже 1948 р.) теж пройшов певну еволю-
цію. Збройним опором були зайняті тепер люди, що пішли в ліс із принципових мір-
кувань, амністії відсіяли всіх непевних, тих, хто вагався. Рух добився загальнонаціо-
нального політичного керівництва— БДПС, хоч, як відомо, ініціатива виходила з
155 Ь¥А- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Е 386.
156 Саікаііе Иуоіе. Ра$іргіе£іпіто івіогуа. 1944-1953 теіаі.- Е 55-57.
157 Ь¥А.- Р. 1,— Ар. 3.— В. 232.— Ь. 329.
158 Сгипкзкіз Еи%епуиіі. ЬієШуоз вууепкуа (гетііпаі. 1940-1941, 1945-1953.- Р. 265.
159 ГУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 6.- Е 36.
160 Сгипкякй ЕивепуиЗ. Цит. твір.- Р. 265.
161 ЬУА,- Е 1.- Ар. 3.- В. 232,- Е 312.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
443
середовища самих партизанів. Військові округи руху опору зміцніли як одиниці стра-
тегічного плану. Боротьба обох сторін набула вкрай загострених форм. Рух опору
дістав зв’язки з закордоном і ще сподівався на радянсько-західний конфлікт.
6.5. Завершення національного руху опору:
кінець 1948—1954рр.
Серед причин, які привели до згасання руху опору, є зовнішні —
головні щодо самого руху і внутрішні, що стосувались середовища руху, у даному
випадку менш важливі по відношенню до перших, зовнішніх причин. Зовнішні при-
чини слід теж розділити на загальні дії влади, спрямовані на радянізацію західної
частини СРСР, в т. ч. і Литви, і безпосередню роботу спецслужб, спрямовану на про-
никнення в середовище руху, знищення його збройно, про що йтиметься в окремому
параграфі.
Одим із потужних чинників радянізації Балтики став прискорений розвиток інду-
стрії, особливо важкої, надто в Латвії й Бегонії—для цього там уже була інфраструк-
тура і частина підготовлених кадрів. Політичний підтекст такої швидкої індустріалі-
зації полягав в іншому — у збільшенні числа росіян, російськомовних серед місцево-
го населення, це був своєрідний і дуже дієвий спосіб колонізації краю.
У Литві, проте, темпи індустріалізації були менші, ніж у сусідніх балтійських рес-
публіках. Одна з вагомих причин того — впертий рух опору, інші причини — інвес-
тування капіталів у Латвію й Естонію, у Литві — тільки у легку і харчову промисло-
вість, які завжди в радянській економіці відставали. Тут була одна з довготривалих
переваг для Литви порівняно з Латвією й Естонією: потреби у робітниках у тих орга-
нізаціях задовольнялись головно сільськими жителями Литви, які пішли в міста вна-
слідок колективізації на селі й депортацій. Не треба забувати, що Литва була най-
більш сільською за складом населення республікою з балтійських країн: у 1945 р.
у містах жило 16% литовців, у 1950 — 20,3% населення республіки.165
Наплив нелитовців у сільську республіку, в якій велась інтенсивна збройна бороть-
ба, був меншим, ніж у сусідів — переважно функціонери з сім’ями та військові. Але з
3,1 млн. осіб, що проживали в Литві в 1940 р., лишилося всього 2,6 млн. (жертви де-
портацій і жертви руху опору з обох сторін становили 310 тис. чол.), 75% з них були
литовці.
Наступним, важливішим порівняно з попереднім чинником в умовах Литви, була
земельна політика радянської влади, про яку почасти вже йшлося. Мета цієї політики
полягала в тому, щоб через земельний розподіл збільшити верстви селян, які б під-
тримали за це нову владу, згодом — засобом колективізації підпорядкувати собі се-
лянство як ненадійний дрібнобуржуазний елемент і таким чином під корінь підрізати
національний збройний рух опору, який на це селянство головно й покладався.
Спочатку влада скоротила в 1945 р. земельні наділи селян з ЗО до 20 га, а наділи
активних симпатинів німецької окупаційної влади — до 5—7 га. За рахунок цього,
а також захоплення земельних ділянок осіб, які виїхали на Захід, в руках властей
зосередився значний земельний фонд — третина угідь, худоби, реманенту, техніки,
будівель. Половину цих земель відійшло малоземельним і безземельним, інше — до
створюваних радгоспів.
Щоправда, темпи розподілу землі в Литві були досить повільні: як через те, що
селяни не бачили в цих актах легітимності, так і через значний рух спротиву. Тож і на
1948 р. 19% землі ще не було розподілено.
Далі уряд знову скоротив земельні наділи так, що господарювати на них стало неви-
гідно, і збільшив податки й держпоставки з кожного господарства. Останні залежали
зід того, як було це господарство оцінене: як куркульське, середняцьке чи малоземель- 162 *
162 Мізіипаз КотиаІсЦ, Таа^ерега Яеіп. ТЬе ВаШс 8іаіе$. Увага оПЗереікіепсе. 1940-1990 - Нагіі апд Сотрапу,
опдоп, 1983.- 373 р.- Р. 364.
444
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ного селянина. Але з 1947 р. для всіх цих категорій селян податки значно зросли. Влалг
штовхала селян Литви в колгоспи. Раніше туди пішли колишні власники великих гос-
подарств, щоб перестрахуватись від податків і депортацій. Середняки і бідніші селяни
опиралися щосили — на початку 1949 р. тільки 3,9% литовських селян-фермерів були
в колгоспах (попередня литовська кооперація була ліквідована в 1947 р.).
Щоб зламати нехіть селян до колгоспів, а заодно зламати опір збройної боротьби
влада знову вдалась до депортацій у Прибалтиці. З цього приводу було прийнято спе-
ціальну постанову Ради Міністрів СРСР №390-138СС від 29 січня 1949 р. Назва до-
кумента добре показує спрямованість цього кроку уряду: “О виселений с территории
Литви, Латвии и Зстонии кулаков с семьями, семей бандитов и националистов, нахо-
дящихся на нелегальном положений, убитих при вооруженньїх столкновениях и осу -
жденннх, легализировавшихся бандитов, продолжающих вести вражескую деятель-
ность, и их семей, а также семей репрессированньїх пособников бандитов”. Зрозумі-
ло, що під ці категорії можна було зарахувати не лише активних борців, а й усіх тих.
хто просто не хотів іти в колгоспи. За цією постановою планувалося виселити з Лит-
ви 8 500 сімей (25 500 осіб).163 164
Для здійснення виселення було проведено старанну підготовчу роботу. З початку
року до березня 1949 р. кількість комуністів у сільських районах потроїлась, ЦК КП
Литви послав з міст 1 050 членів партії у сільські райони.’65 Всі ці панове підготували
списки осіб на виселення. Зауважу, що реальних куркулів серед них уже не було —
стараннями влади вони стали середнякими чи й бідняками, або змушені були прода-
ти своє майно, щоб заплатити податки державі.
Для проведення акцій виселення було розроблено план операції “Прибой” на
28 березня 1949 р. Додатково в Литву прибули війська, зброя, автотранспорт. Добру
половину роботи з виселення взяли на себе місцеві радянські й партійні активісти.
В результаті операції в той день з Литви було виселено 8 407 сімей (27 929 осіб).166
Частина зарахованих до виселення осіб або втекла, або не була розшукана. Інші роз-
шукані згодом і довиселені. В тому 1949 р. виселели 33 тис. осіб. У 1950 році було
вже три депортації — 1 355 осіб. У1951 р. депортовано 20 357, у 1952 р. — 5 акцій —
2 934, у 1953 р. —100 осіб.167 Умови виселення були навіть гіршими, ніж приписува-
лось тими ж урядовими інструкціями: люди збирались дуже швидко — не більше
2-х годин, з мінімумом харчів, одягу, іншого майна.
Виселення дало несподівану, хоч і незначну, підтримку живою силою руху опору
від утікачів та й інших, вцілілих селян. Сподіваного прискорення колективізації в
Литві не настало, порівняно з Латвією й Естонією. На червень 1949 р. до колгоспу
вступило тільки 34% селян. Почались нові депортації. Тільки в кінці 1949 р. в Литві
стало 62% колективізованих.168 У Латвії з березня по квітень 1949 р. цей показник
зріс з 12% до 50% селян (від загальної кількості), в Естонії в той же період —
з 8% до 64%. У кінці року 93% латвійських і 80% естонських фермерів стали колгосп-
никами. Колгоспи і контроль за ними влади дуже утруднив харчування партизанів,
депортації залишили їх без сімей і активних прихильників.
Ще одним із засобів радянської влади здобути собі прихильність було надання
доступу до освіти, в т. ч. вищої, тим верствам населення, які в попередні десятиліття
не мали можливості за браком грошей.
Молоде покоління поволі але неухильно залучали до піонерської та комсомольсь-
кої організацій. Хоч ефект від усіх цих дій, як і від пропаганди, був дуже різний,
частіше — скромний, але він поволі, силою державного примусу, наростав.
163 Мізіипів Котиаіеі}, Таа^ерега Кеіп. ТИе Ваіііс Зіаіея. Уеагз оГОерепсіепсс. 1940-1990 - Нагіі апсі Сошрапу,
Ьопсіоп, 1983.- 373 р.- Р. 99.
1мЬіеШУО5 8ууепІо]аігепіїтаі. 1940-1941,1945-1953 те<аі$//$оуісііпе5 осирасіпезуакіігіувсіосшпепіиозе.-
Уііпіив: ЬієШуоз ізіогуов іпаНпКав, 1995.- Ь. 480.
165 Мізіипаз Котиаіф, Таа^ерега Кап. Цит. твір.- Р. 364.
Стродс Генрих. Совершенно секретная операция МГБ СССР по виселенню населення балтийских
стран 25 февраля - 23 августа 1949 года,- Машинопис. Дарунок від автора.- 1998 - 22 с - С. 14.
167 Сгипіакй Еи^епуиі Ьіешуоа зиуеііоіи ігетііпаі. 1940-1941, 1945-1953 - Уііпіік, 1996 - Ь. 265-266.
Саікаііе іїуоіе. Разіріе§іпіто ІБІогуа- Ь. 123.
Розділ б. Литовський національний рух опору
445
Втім, ця влада в очах литовців все ж залишалась чужинською, окупаційною. На-
віть у 1953 р. литовці становили 38% членів компартії Литви.169 Республіка посилено
русифікувалась. Ось дуже промовисте свідчення проекту постанови ЦК КПРС “Воп-
росьі Литовской ССР” від 21 травня 1953 р. В ній зазначається, що адміністрування
серед литовців ведеться людьми, які не знають литовської мови (серед поляків —
польської). Керівних працівників, — указує проект, — присилають у республіку ззо-
вні, вони теж не знають мови місцевого населення.170
Ці зовнішні чинники тиску на корінне населення краю обмежували збройний опір.
До труднощів протиставлення владі зброї, інших дій з кінця 1949 р. стали додаватися
факти соціально-психологічного плану.
Масові депортації позбавляли партизанів потенційних рекрутів у свої ряди
(у ширших межах, ніж тоді, коли в ліси просто тікали від депортацій) і порушили
систему постачання продуктами. Я вже писав про дуже дражливі моменти, які поста-
вив перед національним рухом опору земельний розподіл.
Він поділив селян на тих, хто землю втратив, і тих, хто її набув, і ці, хто втратив,
часто були серед партизанів. Ті, хто позбувся землі, теж приєднувались до бійців руху
опору, хто отримав землю — автоматично ставав у ряди його противників.
Як зауважують Р. Місюнас і Р. Таагепера, з утвердженням радянського режиму все
більше й більше людей приходили до висновку, що стабільна робота і кар’єра краще
буде забезпечена колаборацією з ним.171 Збільшення кількості співпрацюючих з ре-
жимом вело до збільшення об’єктів атак збройного спротиву, що, в свою чергу, роби-
ло сім’ї цих людей більш прорадянськи налаштованими. Серед значної частини насе-
лення, особливо з втратою надій на поміч Заходу у визволенні Прибалтики від СРСР,
наростало роздратування до партизанів, їх поступово стали сприймати як бунтарів,
що своїми діями викликають репресії з боку влади.
Захоплення продовольчих запасів у колгоспах, які партизани вважали державни-
ми, теж підривало прихильне ставлення до них з боку населення, бо нестача цих
продуктів підривала харчування і самих колгоспників.
Хоч і придушений владою, збройний рух опору в Литві на останньому етапі, не-
зважаючи на цілу низку несприятливих умов, зумів сягнути вищого рівня організова-
ності й політичної зрілості. Ще в 1948 р. почалося формування окремих областей як
окремих стратегічних утворень збройного спротиву. Першою стала “Західна область
Литви” — “Юра” (море), утворена 1 травня 1948 р. з ініціативи командуючого окру-
гом “Кястугіс” Йонаса Жемайтіса. 1\ди увійшли 3 округи — “Кястугіс”, “Жемайчу” і
“Прісікелімо”172. “Область півдня Литви” — “Нямунас” — була утворена 20 жовтня
1948 р. на нараді командуючих округами “Дайнава” і “Таурас”. Командуючим облас-
ті був призначений керівник округу “Дайнава” Адольфас Раманаускас, учитель Алі-
туської гімназії (“Ванатас”). Його заступником став зверхник “Таураса” Віткаускас
(“Сайдокас”). У цій області ще в окрузі “Дайнава” друкувалось чимало газет: ”Парті-
занас” (500 прим.), “Лайсвес варпас” (500 прим.), “Лайсвес рітас” (400 прим.), “Сво-
бодное слово” (рос. мовою), видавались різні брошури, листівки, звернення тощо.
Все це друкували на ротаторі. Друкарня ця діяла аж до 1953 р.173
Третя одиниця збройного опору в Литві того часу “Північно-Східна область Лит-
ви” була створена 1 травня і 4 серпня 1948 р. на зустрічах командуючих округами
“Вітаустас”, “Альгімантас”, “Вітіс” і бригади “Б” округу “Великої боротьби “за учас-
тю зв’язківця від округу “Кястугіс”. Перший командир області—лейтенант литовсь-
кої армії Кімштас (“Жальгіріс”).
Штаб області до вересня 1957 р. (часу ліквідації) видавав підпільні газети “Лайс-
вес шаукліс”, “Тевінай шаукляй”, “Аукштайтіс” та ін.
169 Міхіипаз Котиакі/, Тіш^ерега Яеіп. ТЬе ВаШс Зіаіез. Уеагз о£ Оерешіепсе. 1940-1990.- Нагіі апд Сотрапу,
Ьопсіоп, 1983.- 373 р.- Р. 359.
,та РЦЗСД.- Ф. 5.- Оп. 16.- Спр. 6.- Арк. 13.
171 Мізатах КотиаЩ, Таа^ерега Кеіп. Цит. твір.- Р. 97.
172 (кйкаііе №}оІе. Рагіхапи уасаз Іопаз 2ета]*Н8 // Ьаізуез коуи агсЬууаз- Каипаз, 1995.- №13 - Ь. 162—
184, Ь. 169.
173 Оправка... // ІдеЬлгоз агсЬууаз.- 1997.-№8 - Ь. 124.'
446
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Утворення таких областей як одиниць збройного опору вимагало й реорганізації
політичної боротьби в республіці, це стало особливо очевидним після арешту керів-
ництва БДПС. Саме тому вже 10—12 липня 1948 р. Й. Жемайтіс узяв на себе ініціа-
тиву проголосити створення Уіепіп^дз Іаізуез коуоз 8а]шІ2Іо отдапігасуа (Об’єднана
організація руху борців за свободу). Й. Жемайтіс став головнокомандуючим її зброй-
ними силами під псевдо “Вітаістас”. Штаб організації розміщувався у лісах Дуктас.
за 10 км від Радвіліскіс. У лютому 1949 р. вона була перейменована на Ілеіиуаз 1аІ8Уе$
коуов 8а]ис1І8 (ІХК8—ЛЛКС — литовський рух борців за свободу). Тоді ж, на нараді
представників округів-областей, зізваних з ініціативи штабу “Західної області Лит-
ви” прийняли^рішення створити замість БДПС президію ЛЛКС. До президії організа-
ції увійшли: Ионас Жемайтіс, 1907 р. н., (голова) і заступник голови — Йонас Кімш-
тас (“Жальгіріс”), 1911 р. н., у підпіллі з 1944 р.; відповідальний за зв’язки з громад-
ськістю, редактор видань ЛЛКС — Пятрас Шібайла (“Марайкіс”, “Делукас”).
1890 р. н., вчитель, у підпіллі з 1944 р.; секретар президії — Леонардас Григоніс (“Да-
ніє”, “Ужпаліс”), 1900 р. н., вчитель; член штабу— Антанас Бартаус (“Мажрімас”.
“Жідгайла”).174
16 лютого Й. Жемайтіс отримує звання генерала і стає головнокомандуючим зброй-
ними силами руху опору. (У вересні 1949 р. на цей пост призначено Адольфаса Рама-
наускаса, а 10 вересня 1950 р. Жемайтіс займає його знову).
У своїй декларації президія ЛЛКС, вказуючи спадковість із БДПС, оголошувала, шо
“в умовах окупаційного часу рух борців за свободу виступає верховним політичним
органом нації, який керує політичною і військовою визвольною боротьбою народу”175
Після здобуття незалежності передбачалось відновлення конституції демократич-
ної республіки 1922 р. Обов’язки президента до скликання сейму, за Декларацією
мав би виконувати голова ЛЛКС, який призначив би і тимчасовий уряд країни. Пре-
зидія ЛЛКС сподівалась на підтримку зарубіжних представників литовців, у т. ч.
з часів незалежності. Тому за керівником закордонної делегатури ЛЛКС залишається
посада заступника голови Ради ЛЛКС.176
У Декларації зазначалось, що особи, які заплямували себе співробітництвом з оку-
пантами, зрадили Батьківщину, постануть перед Литовським судом. Дуже цікавий
п. 20 документа, що відображає настрої у низах руху і його керівництва: "Раціональ-
не вирішення соціальних проблем і господарського відновлення країни пов’язано з
земельною реформою, промисловою і сільською реформами, які проводитимуться з
початком здобуття незалежності”177.
Декларація завершується закликом Ради ЛЛКС приєднатись до зусиль інших на-
родів, щоб створити світ; який ґрунтується на справедливості й свободі. Світ справж-
ньої демократії на грунті християнської моралі, Атлантичної хартії (1941 р.— Р. А.).
12 пунктів Трумена, Декларації прав людини.178 Рада ЛЛКС також просила демокра-
тичний світ допомогти втілити в життя заявлені в Декларації наміри.
Як бачимо, Декларація Ради ЛЛКС брала на себе обов’язки органу боротьби і керу-
вання країною після незалежності, на відміну від попередніх заяв політичних організа-
цій, відкидаючи претензії на керівництво будь-яких інших литовських організацій за
кордоном. Декларація віддзеркалила назрілу потребу демократії і реформ у суспільст-
ві, а тому, відповідаючи на виклик комунізму в Литві, проголошувала початок реформ
зі здобуттям незалежності в соціально-економічній сфері і повернення до першої Ли-
товської конституції. Далі ці ідеї будуть розвинуті в документах лідерів ЛЛКС.
Зосередження керівництва руху в руках Ради ЛЛКС дало можливість розгорнути
активне залучення до підпілля нових членів. Поповнення йшло за рахунок переходу
на нелегальне становище осіб, що мали бути розкуркулені, тих, які ухилялися від
174 Ь¥А- Е 1.- Ар. 42.- В. 412.- Ь. 172.
175 ЬісШуоз Іаізуез, коуоз 8а]шіхіо ТагуЬоз Оекіагасца // Саікаііе Иуоіе. Разіргіевіпіпіо ізіогуа,- Ь. 252-255,
176 Єаікаііе іїуоіе. Цит. твір - Ь. 253.
177 Там само.
178 Там само,- Ь. 254.
Розділ 6. Литовський національний рух опору 447
виселення. Кількість членів збройного руху на 1949 р., за даними МГБ, становила до
5 000 осіб,179 сучасні автори вказують 1,8 тис.180 Думаю, що реальнішою була остання
цифра. Перша відображає, швидше за все, загальну кількість осіб, що осіли в лісах.
У 1949 р. чи, може, точніше сказати — з 1949 р. дещо змінюється тактика націо-
нальних партизанів (за даними МГБ Литви). Перш за все, в 1949 р. тактика полягала
у стримуванні депортації. Щодо терору, то його тепер доручали особам, що прожива-
ли легально.181
В інструкції групам, які діяли на території Алітуського, Купішського та в ряді ін-
ших повітів, указувалося, що в зв’язку зі зменшенням груп, а в ряді місць — їхньою
повного ліквідацією треба створювати групи з осіб, що проживають легально, дору-
чаючи їм і теракти, і пропаганду.
Так, кількох колишніх фермерів було обрано до складу правління колгоспу “Крас-
ний октябрь” у Мажейському повіті. Там вони вербували в підпілля, діставали зброю.
В Таураському повіті діяла група з міліціонерів і службовців установ, яка вчинила
замахи на чинів поліції і готувала вибух в квартирах керівників повіту.182
В деяких волостях Каунаського повіту діяли резервні групи, їхнім завданням було:
терор проти активу, побиття селян, що вступали в колгоспи, партію і комсомол, ве-
дення усної пропаганди.
Підпілля мало своїх людей і на посадах в низовій адміністрації. Так, Павилас Мі-
лашаускас, 1899 р. н., голова суддівської ради Даугавпілської волості, підтримував
зв’язки з партизанами, збирав для них зерно і поширював листівки.
Голова колгоспу “Леместо” Салдутітської волості Хоргіс Гейвеліс, 1920 р. н., пе-
редав у загін “Тігріс” у липні 1944 р. 10 корів.183
Судячи з журналу обліку інших (поза збройними) проявів опору по ЛРСР за 1949 р.,
головним спрямуванням руху стало недопущення колективізації, бо найчастіше в
журналі зустрічаються звістки про підпаленая сараїв з хлібом, сіном, хат-читалень.
Є тут і згадки про вбивство селян-колгоспників і голів сільрад.184 *
Тенденція до активних дій у збройному русі опору помогла, вочевидь, не без
впливу двох основних факторів: депортацій і запевнень “Лукша” — Ю. Даумантіса в
тому, що США підтримають звільнення всіх окупованих країн з Литвою включно,
з розв’язанням усіх її проблем. “Лукша” і його соратники, а також радіопропаганда
Заходу поновили активність партизанів, про що стало відомо на Заході.183 В свою
чергу, про такий вплив запевнень із Заходу читаємо в бюлетені “Південної області
Литви” від 7 липня 1951 р. В ньому стверджувалося, що активний опір, на противагу
пасивному, був схвалений Заходом, литовськими політичними організаціями.186
На мою думку, до активних партизанських дій народ штовхали депортації насе-
лення — то була виразна загроза існуванню нації, проти якої можна було боронитися
тільки збройно.
Не слід, однак, думати, що в середовищі збройного руху не було проблем. Пробле-
ми поставали з оцінок перспектив самої боротьби, та, що не менше — з умов життя,
яке доводилось вести. Був і відчай, і розгубленість, і паніка. Довідка з МГБ відмічає
факти недовір’я між окремими особами, що займали високі пости у збройному русі.187
Такі настрої у загонах долались рішучими діями командирів і судом над тими парти-
занами, що переступали закони підпільної боротьби (пізніше — “Дисциплінарний
статут ЛЛКС”, який був зразком армійського статуту).188
Справна... // ЬієШуоз агсЬууаі- 1997.- №8.- Ь. 118.
,ю Саікаііе іїуоіе, Кискіуіе Оаііа, Кахеіа Лірз, ІЛекісіиз Вопі/асаз. Ьієіпуоз рагіізапаі. 1944-1953 т.- Ь. 366.
'« ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 390.
,и Там само- Ь. 391.
,ю Там само.- Ь. 392.
1М ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 316.
1Ю Ветеіказ Ткотаз. Оррозіііоп й> Йіе 8оуієі Киїе іп Ьійіиаша.- Р. 51.
*“ Там само-Р. 50.
ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 396.
*“ Див. текст Статуту з підписом за 1952 р. у: ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 33960 - Т. 10 - Ь. 26.
448 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Іншою поточною проблемою, з якою боролось партизанське керівництво, бул .
звичайне пияцтво. З цього приводу ще 16 лютого 1949 р. було прийнято постанов;
ЛЛКС, яка зобов’язувала членів організації не пити. Під нею первинно підписалось
багато осіб, але, з часом, не всі з них виявили належну твердість.189
Життя у партизанах було коротким. Так, у 6-ій роті борців бригади “Залізні вовки"
з 46 осіб у 1947 р. більшість були 1922—1924 р. н., були юнаки віком 20 і 18 років,
і лише окремі народились на початку століття. Особи, що служили в армії, в тій рот.
командували взводами — це були тридцятирічні чоловіки, багато хто з партизані»
6-ої роти взагалі не був військовозобов’язаний. Освітній рівень був вищим у моло-
дих — до 6 класів гімназії, інші закінчили кілька класів школи. В роті вони перебува-
ли не більше двох років — усі партизани.190
Не дуже змінився склад партизанів за віком і часом перебування у збройному опо-
рі й пізніше. У 1954 р. став відомий час вступу до загонів 648 убитих в 1952 р. парти-
занів. З 1944 р. до загибелі в 1952 р. з того числа у лісі перебувало 80 осіб, з 1945—
1946 рр. — 83, з 1947—1948 рр. —109, з 1949—1950 рр. —148. А таких, що вступи-
ли в партизани за два останні роки, серед убитих виявились 129 осіб.191 Це при тому
що з 1949 р. збройний рух уже оборонявся, реагуючи на активність МГБ.
З тих же 648 убитих вік був установлений у 584 осіб. Практично дві третини з них
були люди від 1926 по 1931 рр. народження — 390 осіб, 1921—1925 рр. — 104
з 1916—1920 рр. — 65, а з 1915 р. н. і старших — 85 осіб.192 Тобто боролись знову х
таки — молоді.
Інші статистичні дані, зібрані в МГБ Литви на вбитих з 1 серпня 1952 р. по 1 січні
1953 р., при всій неточності у підходах до визначень такої статистики, показують
зримо, що збройний опір аж ніяк не був куркульсько-буржуазним. З убитих за цей
час 1 066 “учасників банд” (переважно вони — але не тільки!), соціальне походжен-
ня встановлено у 682 осіб. Так от: 411 із них були середняками, 19 — бідняками :
тільки 252 — за визначенням МГБ — належали до куркулів.193 За тим соціальний
станом, який ці люди займали до вступу в збройне підпілля, картина, практично, то-
тожна — тільки 191 особа належить до колгоспників. Цікаво, що число таких серед-
няків особливо різко зростає з 1949 р. і вони становлять переважну більшість серед
тих ліквідованих, хто вступив у підпілля з 1949 р.194 Тобто боровся зі зброєю в руках
найактивніший елемент литовської нації — як правило, селянство, в т. ч. й бідняки.
З роками поповнення до партизанських лав зменшувалось, як зменшувалась і кіль-
кість самих партизанів. У останні п’ять років активних дій це виглядало так:
1949 р. — весною — 1,8 тис.осіб;
1950 р. — восени — 1,2 тис. осіб;
1951 р. — весною — 0,9 тис. осіб;
1952 р. — весною — 0,55 тис. осіб;
1953 р. — весною — 0,25 тис. осіб.195
Із цими цифрами не дуже узгоджується довідка міністра держбезпеки Литовсько:
РСР генерал-майора Кондакова “О результатах работьі органов МГБ Литовской ССР
по борьбе с националистическим подпольем и бандами за период с 15/УП-1944 г. по
31/ХП-1952 г.”. Бо, судячи з останнього документа, або в партизанах було більше
людей, ніж це подають автори цитованої монографії, або втрати партизанів у ті роки
були значно менпгі, або поповнення більше, ніж указано. Так, тільки в 1951 р., за
даними 211 управління МГБ, до збройного підпілля приєдналась 191 особа. Втрати
підпілля в 1950 р., за даними довідки — 1 043 особи.196 Тобто на 1951 р. мали б цифр;
десь три з половиною сотні партизанів, а маємо — 900.
'•* Ь¥А- Е 1.- Ар. 3.- В. 33960.- Т. 10.- Ь. 292-293.
1,0 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 208.- Ь. 101-106.
1,1 Там само.- В. 412.- Ь. 38.
192 Там само.
193 Ь¥А- Е 1,- Ар. 3.- В. 412.- Ь. 40.
194 Там само.
195 Саікаііе №]оІе, Кшхіуіе йаііа, Казеїа Аірз, ІЛеуіііиз Вопі/асаз. ЬієШуоз рагСізапаі. 1944-1953 т-
Розділ 6. Литовський національний рух опору
449
На мою думку, наведені цифри—досить наближені, особливо, коли це стосується
даних за якоюсь однією ознакою або по роках. Загалом, такі сукупні цифри добре
відображають тенденцію і підсумкову кількість за певний період. Узяті окремо дані з
тої ж служби щодо конкретних подій виглядають достовірнішими. Тож розглянемо
докладніше склад тих, хто приєднався до збройного опору. Зі 191 особи — 95 пішли
в ліс, ухиляючись від арешту, 6—ухилились від виселення, 18 — дезертири з Радян-
ської армії, а 61 — ухилялись від призову до неї. Родичів партизанів — 7 осіб, 4 —
прийшли з інших причин.* 197
У 1952 р. в ліс до партизанів пішло 46 осіб.198
З 1949 р. збройне підпілля переходить до оборони. Після виселень, з березня воно
вже не контролювало місцеву владу. Але клопоту їй воно ще могло завдавати і служило
грізною пересторогою: тільки за період з 1 серпня 1951 р. по 31 грудня 1952 р. МГБ
зафіксувало 198 проявів партизанської активності. Тоді ж ними було вбито 239 осіб.199
У тих умовах принаймні частина керівництва збройним рухом схиляється до дум-
ки про необхідність розширення бази організації і, насамперед, серед інтелігенції.
Членами ЛЛКС мали б стати вся інтелігенція, всі помічники і співчуваючі партиза-
нам, — писалося в одному з директивних чи то документів, чи то листів когось із
перших осіб у русі.200
Тут уже висловлено і сумніви щодо близького повстання. Зброї не вистачає вже
зараз. Але коли повстання все ж відбудеться, — написано далі, — то важливо утри-
мати південні й південно-східні кордони (з Польщею і Білорусією) і Вільнюс до при-
пинення військових дій. На Захід щодо цих питань (кордонів) автор(и) документа не
надіються, виходячи з сумного досвіду 1920 р.201 Передбачалося, що військові дії,
якби вони таки велися в регіоні, могли б привести і до зіткнень з Польщею, що потре-
бувало б офіцерів, які вміють керувати значними з’єднаннями, можливо, до цього
були б придатні й литовці-офіцери з-за кордону, які б стали членами ЛЛКС.202
У цих розрахунках інший автор визначав геополітичні кордони Литви на Заході
включно зі Східною Прусією — бо то етнічні литовські землі. Східні ж кордони ма-
ли б залишатися в межах договору з Росією від 1920 р.203
Підтвердженням переоцінки перспектив партизанського руху з 1951 р. служить
лист, здається (з підпису), Адольфаса Раманаускаса (“Ванатаса”), який до 10 травня
1950 р. був головнокомандуючим збройними силами ЛЛКС. Він писав у січні 1951 р.
про необхідність політичних дій на випадок затягування партизанської боротьби. Для
цієї роботи знову ж таки потрібна інтелігенція.204 З цим листом, як я можу зрозуміти,
був ознайомлений і Й. Жемайтіс.
Власне для обговорення проблем у середовищі руху і поза ним було створено “Бю-
летень Ради ЛЛКС”. Кілька його номерів потрапили до членів Ради, й вони (не дуже!)
ділилися своїми пропозиціями у цьому виданні.
У кінці 1952 р. Антанас Бакшіс (1923—1953), заступник голови президії Ради
ЛЛКС, колишній учитель, запропонував статут організації “Союз витязів” (СВ), яка б
діяла у республіці в нових умовах.
Союз передбачалося створювати партизанам—які ще залишалися, з осіб, що про-
живали легально, — тобто збройний опір мав би перейти в іншу форму — підпільну
діяльність. Практично було створено лиш кілька груп СВ. Для нас важливі, однак,
ідеї, закладені у статуті “Союзу витязів”.
Статут перегукується в деяких параметрах з “Декларацією ЛЛКС”, виходить з неї,
розвиваючи основні проірамові положення. За статутом, основна мета СВ — відвою-
,*6 ЬУА.- Е І.- Ар. 3.- В. 412.- Ь. 45.
197 Там само.- Ь. 36.
198 Там само.
199 Там само.- Ь. 37.
200 ЬУА.- Е 1- Ар. 3.- В. 33960.- Т. 10.- Ь. 296.
201 Тоді частина литовської території, за мирним договором, відійшла до Польщі.
202 ЬУА.- Е 1.- В. 33960 - Т. 10.- Ь. 237.
203 Там само- Т. 11.- Ь. 298-299.
204 Там само.- Т. 12.- Ь. 192.
450 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
вання і збереження свободи й незалежності Литви, здійснене силами організації й
“інших чесних литовців”.205 Автор статуту не мав особливих надій на обіцянки і по-
міч Заходу у звільненні від більшовизму, бо головна сила для нього — в руках ЛЛКС.
З виникненням війни між комунізмом і Західним блоком члени СВ повинні влитись у
збройні формування ЛЛКС.206
У майбутній державі визнаються основні права і свободи людини, заперечується
партійна і групова ворожнеча, заперечується існування компартії.207
Мабуть, найважливішими пунктами даного документу є ті, де йдеться про земель-
ну реформу. Пропонувалося створити державшій фонд землі через конфіскацію зем-
лі у зрадників народу, поміщиків і великих господарств (більше ЗО га), націоналізації
землі, що належала церкві.208 Землю з даного фонду слід було давати тим, хто брав
участь у боротьбі проти більшовицької окупації (якщо вони нею не володіли, чи во-
лоділи малою кількістю). Фактично ці пункти були і відповіддю духу часу у Східній
Європі, і відгуком на більшовицький земельний розподіл у Литві, й відображенням
реальних сподівань литовського селянства в середині XX століття.
Але наступні пункти статуту “Союзу витязів” були ще радикальніші. Пункт 17
передбачав: “Націоналізувати фабрики і великі підприємства всіх галузей, які мають
серйозне значення для економіки краю і жителів”209.
П. 18 виголошував: “Запобігаючи, щоб банки в руках окремих осіб чи груп не
стали знаряддям експлуатації краю і його жителів, робити так, щоб вони були тільки
державні”210. Наступним пунктом передбачалося ввести державний контроль квартир-
ного господарства, обмежити приватну житлоздачу.211 Ці два пункти явно були спря-
мовані на користь робітників і бідніших міських жителів. Додатково пропонувався і
8-годинний робочий день.
У виховній сфері завдання СВ полягало у вихованні особистостей, які б змогли
“спільно жити і творити так, як вимагають інтереси народу, принципи християнської
моралі й соціальної справедливості”.
Статут “Союзу витязів” став послідовним продовженням розвитку литовської сус-
пільно-політичної думки 1940—1950 рр. На нього мали виразний вплив у теорії й
практиці ідеї європейських соціал-демократів, з іншого боку — можна говорити і
про послідовний розвиток литовського націоналізму.
Підставою для останнього твердження є розвиток української суспільно-політич-
ної думки в той період у цьому ж напрямі.212
З СВ не вийшло: вдалося створити тільки декілька груп. Сам автор статуту СВ
Антанас Бакшіс загинув 17 січня 1953 р.
Досить добре ідеї національного руху опору передавались, поширювалися через
партизанські газети, деякі з них виходили вже й тоді, коли збройний рух практично
завершився (в 1954 р.). В Аукштайтії (історична область Литви) видавалось 18 газет,
бюлетенів. Газета “Ьаізуез йаикіуз” виходила з 1946 по 1950 р. тиражем 500 примір-
ників, друкована за допомогою ротапринта.213
Жемайтія мала 15 видань. Уже названа газета “Ьаізуез уаграз” тиражем до 1 500
примірників виходила з 1946 по 1953 р.214
У південній Литві видавали 6 газет, в окрузі “Дайнава” — 8, а одна з них у 1946 р.
мала наклад 2 000 примірників.215 Крім газет, виходили ще численні неперіодичні ви-
дання, брошури, які використовували в агітаційній і пропагандистській роботі.
205 Уізіу Заїиодоа Ьаікигіді. $іаіа // Саікаііе ІЧуоІе. Разіргійіпіто іаіогца,- Ь. 260-266, Ь. 260.
206 Там само.- Ь. 261.
207 Там само.
2“ Оаякаііе Иуоіе. Разіргійіпіто ізіогца. Ь. 262.
20* Там само- Ь. 26.
210 Уізіу §аіип£О$ Ьаікигіе)і. $Ша. Ь. 262-263.
211 Там само.
212 Див.: Русначенко Анатолій. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-80-х ро-
ків.- К., 1999. З даної проблеми див. другий розділ монографії.
213 Оазкайе ІЇуоІе, Кіихіуіе Оаііа, Казеіа Аірх, ІЛечі&из Вот/асаз. ЬієШуоз рагїізапаі. 1944-1953 т.- Ь. 63.
214 Там само.- Ь. 66.
213 Там само.- Ь. 73.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
451
Збройна партизанська боротьба в Литві, як і в інших прибалтійських республіках,
в Україні підтримувалася чималою кількістю молодіжних організацій. Одні з них ство-
рювалися з допомогою партизанських командирів, а переважна більшість виникала
спонтанно й не мала ніякого зв’язку зі збройним опором.
Молодіжна організація “Вітіс” була створена в грудні 1946 р. за завданням заступ-
ника начальника штабу 3 округу ЛЛА Пакітасіса. До групи входило зо двадцять осіб
на чолі з Лукашавічюсом. Хто ж були члени “Вітіса”? Учні гімназії 17—19 літ у
м. Паланзі. Вони склали присягу, взяли собі псевдо. Зуміли видрукувати на машинці
4 номери газети “Патріот” (по 10 примірників кожна) і поширювали її серед учнів, як
і газету партизанів 3 округу.216
Про масштаби поширення таких молодіжних організацій можна судити зі спецпо-
відомлення про ліквідацію їх за 8 місяців 1948 р. Так от, серед заарештованих МГБ з
1 січня по 1 серпня 41,4% були молоді люди — 1 021 особа.217 Серед них 252 — учні
й студенти. З ліквідованих у той же час 170 антирадянських організацій 3 були чисто
молодіжні, члени яких — учні й студенти.
У січні 1948 р. МГБ ліквідувало одну з таких груп — студентів сільгоспакадемії
і Каунаського університету — 6 осіб. Керував нею Башінскас, 1929 р. н., з академії.218
Тоді ж у Каунасі існувала молодіжна організація від округу “Таурас” — 25 рота —
22 особи, на чолі з Вінцасом Шапокою, 1926 р. н.
Від округу “Дайнава” діяла молодіжна організація у Вільнюсі. До неї входило
15 студентів університету і педінституту, а керував організацією Таунтерігес, 1924 р. н.,
студент економічного факультету університету.219 Тоді ж в університеті діяла незале-
жна від них група “Залізний вовк”— 14 осіб, на чолі з Войткявічюсом, 1923 р. н.
Група збирала зброю, підготувала листівки на час виборів до ВР ЛРСР.
Від Жемайтійського округу в Кретінтському повіті діяла група “Білий орел” —
14 осіб.220 Повідомленнями про подібні молодіжні структури рясніють звіти МВД
і МГБ республіки за увесь період антирадянського литовського руху опору, подібні
групи раз по раз виникали і в кінці 1950-х і в 60-ті роки.
На 1953 р. партизанський рух як збройний наблизився до завершення. Десь із по-
чатку грудня знову виникла проблема керівництва у ЛЛКС. Сам Ионас Жемайтіс був
хворий, стомлений і перебував у стані депресії. У травні 1952 р. він запропонував
призначити головою президії Ради ЛЛКС замість себе Адольфаса Раманаускаса (“Ва-
натаса”) але, як можна зрозуміти з листа Й. Жемайтісу від “Вільтіса” — С. Станичкі-
са, ця ідея не дістала схвалення.221 З цього ж листа дізнаємося про те, що зв’язки
окремих членів президії з округами були порушені.
Йонас Жемайтіс залишився таки головою Президії ЛЛКС і головнокомандуючим
усім збройним рухом. МГБ виявило його бункер з допомогою кількох амністованих
партизанів, які повідомили, що він живе у схроні, що належить командиру міндауга-
ського з’єднання Ю. Палубецкасу (“Сімасу”).222 У квітні 1953 р. партизан Пранас Нар-
вутас був заарештований і завербований МГБ. Він якраз і допоміг заарештувати “Сі-
маса”. Юозаса Палубецкаса ШТ зламало^вже не шестиденними тортурами, а віро-
ломством. Війська МГБ оточили бункер Й. Жемайтіса 30 травня 1953 р. Кинувши
в нього гранату з отруйним газом, співробітники держбезпеки витягли сестру Ю. Па-
лубецкаса — Олену і медсестру Марію Зіліюте. Всіх їх забрали до Вільнюса.
Довгий час МГБ прагнуло схилити Й. Жемайтіса до співробітництва. Після смер-
ті Сталіна до лідера повстанців проявив інтерес сам Л. Берія, проводячи допити
у Москві, куди того перевезли. Але всі спроби зламати Жемайтіса нічого не дали.
Усіх чотирьох захоплених судили в червні 1954 р. Й. Жемайтіс і Ю. Палубецкас були
2,6 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 167.
2,7 Там само.- Р. 397.
218 Там само.- Р. 398.
2,9 ЬУА.- Е 1.- Ар. 3.- В. 232,- Ь. 399.
220 Там само- Ь. 400.
221 ЬУА- Е 1.- В. 33960.- Т. 10.- Ь. 44.
222 ОаікаііеИііоіе. Рагбхапи уадаз Допав 2етаі& И Ьаівуез коуи агсЬууаз- Каипаз, 1995 - №13 - Ь. 162—
184, Ь. 177.
452 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
засуджені до смерті. Й. Жемайтіс відмовився подавати прохання про помилування,
але попросив зустрічі з сином. Тоді емгебісти показали йому фото сина з піонерським
галстуком і значком — ідеї соціалізму тріумфують.223
Йонас Жемайтіс був розстріляний 26 листопада 1954 р. в Бутирках (тюрма в Мос-
кві.— Р. Л.), дещо пізніше був розстріляний і Ю. Палубецкас.
Декотрі зі штабів округів уціліли, однак не далі 1954 р. Часто їхні керівники пере-
бували у схронах, де вони самі друкували підпільні видання — найдієвішу зброю на
той час. Групи партизанів, а в 1953 р. їх було близько 250 осіб, ще існували до кінця
1950-х років, утім, не становлячи ніякої загрози для влади. Окремі з партизанів пере-
ховувались і до 1960—1970-х років.
Яких втрат зазнали партизани в ході цієї нерівної боротьби і які були втрати з боку
окупантів і місцевих колаборантів? За офіційними даними, за період з 15 липня 1944 р.
по 31 грудня 1952 р. було вбито близько 20 000 партизанів. У результаті їхньої актив-
ності, за тими ж даними, загинуло близько 13 000 осіб з радянськой сторони—солда-
тів, працівників НКВД і НКГБ, місцевої адміністрації, організаторів колгоспів, ком-
сомолу.224 За таблицею в книзі Н. Гашкайте (на С. 103), втрати радянських активістів
і колгоспників на 1953 р. становили 12 421 особу, а солдатів і цивільних службовців
разом — 2 679. Треба, втім, мати на увазі, що в статистиці МГБ до втрат військ
і “истребителей” включали й убитих неозброєних цивільних. Радянські активісти,
як правило, були озброєні.
Чи свідчать дані втрати сторін про виразну військову перевагу окупаційних сил?
Поза сумнівом, так. Але вони вже ніяк не свідчать, що партизанська тактика була неви-
правдана. Якби не депортації населення 1948—1949 років, партизанська війна в Литві
тривала б ще довго, — вважає Нійоле Гашкайте,225 — і з нею не можна не погодитись.
6.6. Влада, НКВД і НКГБ проти національного руху
Основними складовими боротьби режиму з національним опором
стали наявність військової сили та використання її проти партизанів, зміцнення міс-
цевих інституцій влади, а особливо — компартійну, діяльність спецслужб, нові де-
портації й колективізація в сільському господарстві.
Тут розглянемо зміцнення місцевих інституцій влади, пошуків нею соціальної бази
й особливо роль спецслужб у звоюванні руху.
Бійці “истребительньїх батальонов”, чи як їх потім називали в документах — “за-
хисників вітчизни”, становили опору місцевої радянської і компартійної влади. їх
розглядала і як ланку, що зв’язувала нову владу з місцевим населенням, а тому всіля-
ко опікувались їхньою боєготовністю. Втім, довгий час бійців тих батальйонів важко
було приймати за виразників власне литовської нації. У Баронському повіті в 1948 р.
серед “захисників народу” було 35 литовців, 30 росіян, 10 осіб були поляки і 15 — всі
інші.226 Серед 77 діючих бійців литовців було 32.
Уже на 1953 р. число литовців серед бійців винищувальних батальйонів досягло
65%, росіян було 29%, а всіх інших — 6%.227 228 Йшли туди первинно люмпенізовані,
декласовані елементи. В тому ж Баронському повіті на 1948 р. за соціальним поход-
женням бідняки становили 35 осіб у складі батальйону, середняки—6, наймити — 2.
робітників було 47.328
На 1 вересня 1945 р. в Литовській РСР було 11 тис. бійців “истребительньїх отря-
дов”.229 У різних повітах чисельність цих загонів коливалась від 300 до 800.31 вересня
223 базкаііе ІЧЦоІе. Рагіігапи уадаз Допав Зетаііів.- Ь. 182.
224 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 412.- Ь. 45.
223 Оаікаііе І^цоїе. 5¥ЬаІ вау зіаіізїісв оГрагііев оп «гаг // Ьаівуев коуи агсЬууаз.- Каипав, 1996.- №17-
Ь. 247-248, Ь. 248.
226 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 6.- Ь. 135.
227 СахкаііеІЧіоІе. РавіргеЗіпілю іяіогца. 1944-1953 теиі- Ь. 25.
228 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 6.- Ь. 136.
Розділ 6. Литовський національний рух опору 453
1945 р. для цих загонів на 5 місяців були виділені фонди — бійці отримували грошове
і продовольче забезпечення, рівне такому ж, як у рядових міліції в сільській місцевості
Лиг. РСР. Таке рішення властей було викликане тим, що з повітів надходило повідом-
лення про нікудишню бойову підготовку і забезпечення цих загонів. Кількість бійців у
строю і по штабу в таких загонах (батальйонах) відрізнялась чи не в 1,5 рази,229 230 але там
же вказувалося, що число партизанів було чи не вдвічі меншим.
Водночас з організацією “истребительньїх батальонов” було дозволено озброюва-
тись і сільському активу. В тому ж 1945 р. серед бійців тих батальйонів зафіксовано
випадки мародерства і вбивств мирних жителів.231 Це не дивно, якщо врахувати, хто
вступав до тих батальйонів: люмпенізований елемент суспільства, який ішов до “ис-
требителей” з метою уникнути призову до Червоної армії й отримати харчові карт-
ки.232 На час найактивніших бойових дій проти партизанів “истребители” використо-
вувались зрідка, в основному вони були зайняті тим, що несли охорону різних об’єк-
тів господарського призначення та охороняли волосну владу й актив.233 Бійців цих
батальйонів також використовували в операціях проти партизанів, щоб створити вра-
ження, що “боротьба з повстанцями є громадянською війною поміж буржуазними
націоналістами і трудовим народом”.
Партизани непогано нейтралізували бійців цих батальйонів, проникаючи в їхні
ряди і застерігаючи про наслідки їхніх дій.
Зрозуміло, що основна боротьба зі збройним опором припала на НКВД, МГД і
підпорядковані їм війська. Восени 1944 р. для організації операції очищення терито-
рії прибув заступник міністра внутрішніх справ генерал-майор Сергій Крилов. Він
скликав у Панєвежисі секретну нараду, на якій були присутні командири частин військ
НКВД і їхні заступники з політичних питань, начальники штабів територіальних час-
тин, розміщених у Литві.
На цій зустрічі С. Крилов підсумував результати боротьби зі збройним підпіллям
у Литві, визнав, що застосовувані до цього часу засоби виявились неефективними.
Крилов дав наказ від імені своїх зверхників прискорити боротьбу з національним
рухом опору. Він же вказав, щоб використовувати всі засоби для здобуття інформації
від полонених партизанів, їхніх родичів або населення. Друзів і родичів відомих “бан-
дитів” після допитів потрібно було засилати до Сибіру. Кожного, хто тікав би від
арешту, наказували одразу розстрілювати, а ферму чи будинок, звідки він втікав, спа-
лювати дотла і мешканців передавати в НКВД.234
Усі ці вказівки неухильно втілювалися в життя, як свідчать сучасники і учасники
тих подій.235
Керівною і спрямовуючою силою в тих діях спецслужб і військ залишалась ком-
партія. ЦК КП Литви в 1947 р. видає постанову “О мерах по укреплению отрядов
народних защитников”.236
У тому ж році в інструкціях того ж ЦК вказується на необхідність укомплектуван-
ня, особливо низових органів МГБ республіки, національними кадрами. А в складі
внутрішніх військ МГБ треба мати військові частини, які б складалися з литовців:
“Просит ЦК ВКП/б/ дать указание Министерству госбезопасности СССР о формиро-
вании воинских частей из местного населення”237. ЦК КП Литви рекомендував МГБ
зводити воєдино дрібні територіальні гарнізони в більші й з ними виступати проти
збройного підпілля. ЦК погоджувався дати МГБ республіки з технічних засобів не
120 автомашин, а втричі більше.
229 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 3.- В. 3.- Ь. 75.
230 Там само-Ь. 87.
231 Там само.- Ь. 123.
232 Будрецкіс Альгірдас. Литовський рух опору, 1944-1952 - С. 73.
233 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 4.- Ь. 35.
234 Будрецкіс Альгірдас. Цит. твір.
233 Про це розповів колишній полковник НКВД Бурлінський, який командував такими операціями, а пізні-
ше втік на Захід.
236 ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. 5.- Ь. 170-172.
™ Там само.-к. 183.
454
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
12 грудня 1947 р. Бюро ЦК КП Литви приймає ще одну постанову з даного приво-
ду: “Об усилении борьбьі с буржуазно-националистическим подпольем и вооружен-
ньіми бандами”. Знову ж таки, у документі вказано на незначну кількість литовців у
МГБ і запропоновано заходи щодо заповнення низових органів саме місцевими кад-
рами, щоб боротися з литовським національним рухом руками тих же литовців.
У тому ж документі дається згода на виселення з Литви сімей учасників руху та їхніх
помічників у повітах, “пораженньїх бандитизмом”.238
Останній з відомих мені документів ЦК КПЛ, який безпосередньо був спрямова-
ний проти руху опору, — це постанова бюро ЦК КП Литви від 6 червня 1949 р. “Об
усилении борьбьі с остатками бандитизма и буржуазно-националистического подпо-
лья в связи с колхозньїм строительством”. Прийнята після весняної депортації насе-
лення, вона націлювала місцеві парторгани і спецслужби на остаточне поборювання
збройного опору.
На кожний вияв активності підпілля передбачались обов’язкові акції у відповідь.
Один зі способів тої боротьби формулювався так: “прискорити розкладання середо-
вищ збройного опору і підпілля”239. Колгоспне ж майно мали охороняти, за цією ж
постановою, групи сільських комуністів і активістів, їх же мали залучати й до проти-
партизанських операцій. Керувати ж ними мали перші секретарі повітових комітетів
партії й начальники відповідних відділень МГБ.
На 1949 р. влада вже почувала себе достатньо впевнено, щоб кожен випадок “банд-
проявлений” негайно обговорювати на бюро обкому і повіткому партії з прийняттям
конкретних заходів.240
Не зумівши подавити національний рух опору з допомогою армії, “истребитель-
ньїх батальонов”, влада зробила ставку на агентурну роботу. На 1946 р. і МГБ, і МВД
ще мали досить слабкі зв’язки з населенням, перш за все з агентурою.241 На березень
1946 р. МГБ мало у Литві тільки 206 агентів.242 На 1947 р. становище дещо вже полі-
пшилось. У МГБ боротьбою зі збройним опором займалося 2-Н управління. Воно ж
керувало “истребительньїми батальонами”. З другої половини 1947 р. це управління,
щоправда, не розкрило жодного керівного центру підпілля і не мало жодних матеріа-
лів на них.243 Та вже тоді в МГБ розуміли цінність для боротьби з підпіллям агентури
з середовища останнього. Пошуки таких агентів — ось головне завдання повітових
відділень Міністерства в 1947 р.
Але на місцях агентів вербували переважно з числа колишніх зрадників, підруч-
них і ставлеників німецьких окупантів. У звіті начальника 2-Н управління за цей рік
указується, що деякі повітові відділи зовсім не вербували собі агентів з середовища
збройного опору.244
Такі речі могли відбуватись, як відомо з того ж звіту, тому, що ще на етапі вербу-
вання агентів допускалися значні помилки і розконспірація їх. На тих же агентів був
недостатній компромат з боку МГБ. Більшість донощиків не було зведено в резиден-
туру, тоді як і резиденти керують 3—4 донощиками. Працівники МГБ часто вели
прийом агентів у службових приміщеннях, розконспіровуючи їх.243 У результаті тако-
го ставлення до агентів, вони виявлялись або малопридатні для своєї роботи, або
“двурушники”, так що МГБ, зрештою, щомісяця заарештовувало кількох своїх аген-
тів. З іншого боку, партизани теж виявляли шпигунів у своїх рядах і суворо їх. карали.
Так, агент “Іодіс” в Лаздінайському повіті був виявлений і убитий разом із сім’єю.246
Розшифровані агенти “Петроніс” (Кретінтський повіт) і “Саулатікас” врятувалися від
кари тим, що змінили місце проживання.
238 Там само.- Ь. 185.
239 ЬУУО.- Е 1771,- Ар. 190.- В. 7.- Ь. 25.
240 Там само
241 Там само.- В. 4.- Ь. 35.
242 Апизаизказ АгууЛгз. КОВ Ьіеіиуоіе 1940-1991 теіаіа // ЬіеЬіУОв агсЬууаі,- 1997.-№8,- Ь. 43-51, Ь. 51.
245 ЬУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 232.- Ь. 97.
244 Там само- Ь. 200.
243 Там само
246 Там само- Ь.203.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
455
Були випадки, коли завербовані агенти переходили на бік національних партиза-
нів. Так сталося ще з трьома агентами, залученими до роботи Тракайським повіто-
вим відділом МГБ.247 Викрила факт свого вербування МГБ і зв’язкова штабу округу
“Вітіс”, яку послали на розробку групи “Біте” у Куцайський повіт
Агентура, завербована МГБ, ділилась на кілька категорій. Особа, яку використо-
вували з певною метою (виявити партизанський штаб, лідерів організацій, проникну-
ти у партизанські загони, виявити антирадянські організації), звалася агентом. Так
звані маршрутні агенти висліджували прихильників і помічників партизанів і шпигу-
вали серед населення в інших регіонах. Таких осіб направляли з одних волостей чи
повітів у інші, забезпечуючи відповідними легендами. На початках діяльності такі
агенти мали проблеми, бо відділи МГБ не знали про партизанські загони, що діяли в
сусідніх з ними повітах. Відомо, що маршрутних агентів було використано при роз-
критті штабу округу “Дайнава”.248 *
Централізація керівництва збройним опором у республіці поза своїми перевагами мала
й одну суттєву ваду: вона дозволяла МГБ вживляти в низові структури своїх агентів і
чекати, поки вони дійдуть чи то до верхів керівництва, чи до округу, організації, що ціка-
вила на той час МГБ. Втім, успіхи у цій справі очікували спецслужби в інші роки.
Спеціально треновані, одягнені у строї партизанів (як правило, це була військова
форма литовської армії) групи були націлені виключно на знищення партизанського
керівництва, їх ще називали “бойовиками”. За вбивство керівників штабу округу
“Жемайтія” в 1948 р. такі агенти отримали штату 1 500—1 000 крб. кожен.250
Для з’ясування антирадянської діяльності заарештованих людей використовувані
тюремних агентів, які теж видавали себе за арештованих. Агентуру й інформаторів
вербували і серед працівників освітніх закладів, державних установ, підприємств.
Щодо основної тактики МГБ з агентами в цей період, вона полягала в тому, щоб
спрямовувати удар на керівні центри опору.251 Тут діяв стереотип того суспільства:
від вождя, керівника залежить усе. Так інструктував і начальник 2-Н управління МГБ
ЛРСР полковник Пушкай. У 1946 р. цим способом удалося розгромити штаб округу
“Таурас”. На думку того ж таки полковника МГБ, такий підхід дуже мало застосову-
ється волосними відділами МГБ, на які припадає основний тягар протипартизанської
боротьби.252 Рекомендує він використати і проникнення в резервні формування пар-
тизанів — щоб надалі підніматися по організаційних структурах. Наскільки можна
зрозуміти, в цій складній комбінації використали в той час тільки республіканські
МГБ і деякі повітові його відділи. Згодом ця практика поширюється на всі повіти.
Наслідки дій окремих завербованих агентів були досить помітні. Так, агент “Орг”,
завербований 1942 року, сприяв розкриттю Литовської національної ради й арешту
41 особи.253 254
Завербований 1945 року агент “Норейка” “розробляв” колишніх діячів Литовської
держави і національного підпілля. За його даними було ліквідовано 120 і заарештова-
но більше 400 осіб, в т. ч. ряд командирів округів і штабів з’єднань.
Угніздився в штаб округу “Вітаустас” агент “Шілайтіс”, завербований 1946 року.
З його допомогою штаб округу і командуючого було знищено. Згодом, коли МГБ встря-
ло в “гру” з англійськими розвідками, від імені литовського підпілля він виводився
в Англію.234
Доля деяких інших агентів була не такою вдалою. Іонас Новакас, 1896 р. н., губер-
натор клайпедського краю, з 1948 по 1951 р. був агентом МГБ Литви (“Лабінаускас”).
247 Там само- Ь. 228.
мТамсамо.-\,.23\.
” ЬУА.- Е 1- Ар. 3.- В. 232 - Ь. 232.
250 Рагтагаиіказ Лмаз. КОВ^еаЦих» УеЛвУІта8Іга8епЬікаі^огіо8//І)аіЬаі, 1996.- №2-Ь. 36-52, Ь.48.
251 ЬУА.- Е 1- Ар. 3.- В. 238.- Ь. 238.
™ Там само.-Ь.243.
253 Из сводки - отчет по ревизии архива КГБ при СМ Литовской ССР в 1966 г. // ЬіеШуоз агсіїууаі.-1998-
№8.- Ь. 37.
254 Там само.- Ь. 38.
456 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Згодом з агентів його вилучили і засудили по ст. 58—10 в табори, на ст. Тайшет.2
Побіжно зауважу, що така доля очіківала не одного агента. Що ж до визначних людей
довоєнної Литви, то всі вони були заарештовані й відправлені в табори на поселен-
ня.255 256 МГБ відсліджувало чи не кожного члена колишніх партій.
На 1951 р. повітова система в Литві, як і в усій Прибалтиці, змінюється звичним
радянським поділом на області й райони. У зв’язку з цим стали існувати: Каунаське.
Клайпедське, Шауляйське управління 2-Н. 257 Ці управління, а також УМГБ у Віль-
нюсі стали розробляти плани створення нових псевдобоївок литовського національ-
ного опору. На січень 1952 р. республіканське МГБ мало 6 таких груп (77 агентів, де
того — 2 групи). Ці псевдобойові частини з початком того року були найефективні-
шим засобом боротьби з партизанами. У 1946—1949 рр. ці групи видавали себе за
партизанів, що прийшли з інших місцевостей. Але цю тактику псевдоборців партиза-
ни майже скрізь викрили.
Із середини 1950 р. МГБ став формувати особливий тип груп — так звані “бойові
групи секретних агентів”. Типова група складалася з керівника партизанського заго-
ну, який був секретно заарештований і завербований МГБ, і одного чи кількох агентів
із псевдобоївок. У 1946—1949 рр. такі групи складалися з 25 агентів, а в 1950—
1953 рр. — з 2—5 агентів. Цих агентів відбирали до бойових груп секретних агентів
з названих вище 6 груп чи з районної агентури.258 Слід зауважити ще одну деталь
загін, частину, один із керівників якої був захоплений для вербування МГБ, знищува-
ли без сліду — щоб не допустити розконспірації агента, колишнього керівника заго-
ну. Визначити “бойову групу секретних агентів” було складно, тому ці групи були
надзвичайно небезпечні для збройного опору, а тим більше — вони дезорієнтували
населення.
Щоб завербувати агента з-поміж керівництва руху, його чи то спокушали щасли-
вим життям після згоди на зраду, чи застосовували фізичний і психологічний тиск,
тортури.
Хоч управління 2-Н МГБ і займалось найскладнішими операціями з виявлення й
знищення партизанів, у чисельному виразі їхні здобутки виглядали скромно: так, із
39 труп, ліквідованих у І кварталі 1953 р., лише 13 знищено силами цього управлін-
ня.2*9 Силами 5 відділу МГБ Литовської РСР у 1952 р. було викрито і ліквідовано
17 груп і організацій підпільників, заарештовано 81 учасника.260 Серед тих організа-
цій найцікавішою виглядає Єдиний Трудовий Союз зі студентів Вільнюського і Кау-
наського університетів. Вони розробляли проблеми майбутнього державного устрою
Литви, підтримували зв’язок з ЛЛКС, зокрема з А. Бакшісом — “Германтісом”.261
У січні 1952 р. 5 відділ розробив легенду про існування у Литві організації “Ли-
товський комітет взаємодопомоги”. З використанням цієї легенди було виявлено кілька
осіб і організацій, заведено нові справи.262 Цей же відділ розробляв справи на членів
колишніх політичних партій Литви.
Завершуючи досить схематичний огляд дій спецслужб у боротьбі з литовським
рухом опору, вкажу, що на останній стадії йому протидіяли чисельно не просто пере-
важні збройні сили МВД і МГБ, штатних співробітників цих служб, а й значне число
агентів, спрямованих на виявлення і знищення партизанів, викриття і ліквідацію під-
пільних організацій. Так, за даними 4 управління МВД Литви, в республіці на 1 жовт-
ня 1953 р. нараховувалося 146 партизанів.263 Кількість членів підпілля була, ясна річ.
невідома. Але цим людям протистояла численна і далеко більша армія агентів. В окре-
мих областях це виглядало так: у Каунаській області агентів у партизанських групах
255 Ь¥А,- Е 1.- Ар. 3.- В. 625.- Ь. 117.
256 Там само.- Ь. 115-132.
257 Там само.- В. 626.- Ь. 2.
258 Росіиз МіпЛшеая. МУО-МОВ вресіаііозіоз £піре$ ЬієШуіє 1945-1959 т - Е. 54.
259 ЕУА- Е 1.- Ар. 3.- В. 263.- Ь. 4.
260 Там само.- В. 316.- Ь. 16.
261 Там само.- В. 625.- Ь. 17.
262 Там само.- Ь. 19.
263 Там само.- В. 407.- Ь. 138.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
457
не було. 5 відділ, який займався незбройним підпіллям, мав у розроблюваних ним
групах 2 агенти. В райвідділах і управлінні 2-Н нараховано 10 агентів з числа захоп-
лених партизанів, 7 із них — в 2-Н. Усього в “розробці” партизанів брало участь
84 агенти, підпілля — 22 агенти (це за винятком внутрішніх агентів).264 *
У Клайпедській області на 27 травня 1953 року буою 8 внутрішніх агентів, у т. ч.
2 з них—з числа колишніх партизанів. У антирадянських організаціях діяло 12 аген-
тів, агентів-нелегалів було 7.2Й
Не було внутрішніх агентів у партизанських загонах в ІПауляйській області. 7 та-
ких агентів проникли в підпілля. З них 1 — з числа партизанів. Загалом у цій області
шкодили збройному опору 425 осіб.266
У Вільнюській області з внутрішніх агентів у партизанських загонах був лиш
один, з числа колишніх партизанів діяло всього 2 агенти, в “розробці” партизансь-
ких груп — 88.267
Загалом по Литві на 1 жовтня 1953 р. в партизанських загонах був лише один агент,
у середовищі національних підпільних організацій діяло 22, з усіх агентів (внутріш-
ніх) 15 були колишніми партизанами. В “розробці” націоналістичних організацій за-
діяно 147 агентів, а в ліквідації збройного підпілля — 832.268 Таким чином, агентів,
спрямованих проти партизанів, в останні роки було явно більше за кількість самих
партизанів.
Чималу роль у боротьбі зі збройним національним рухом відіграли спеціальні під-
розділи внутрішніх військ МГБ—дивізії 2 і 4 (згодом з неї виділено 2).
Тільки за осінь 1948 р. силами 4 дивізії було вбито і захоплено 759 осіб.269 Втрати
її особового складу при цьому були незначні — 20 осіб убитими і пораненими. Таку
разючу невідповідність втрат сторін важко пояснити. З дисципліною в таких караль-
них військах завжди були проблеми. Пияцтво, вбивства, поранення солдатів і навко-
лишніх жителів були звичайним явищем.270
У1950—1951 рр. 2 і 4 дивізії ВВ МГБ (командувачі, відповідно — генерал Вєтров
і генерал П’яшов) займалися прочісуваннями терену.
У другій дивізії нараховувалося 4,4 тис. бійців, в четвертій — 4,5 тис. Крім місць
постійної дислокації, ці дивізії утримували на кінець 1950 р. 9 тимчасових гарнізо-
нів, у кожному з яких перебувало по 10—20 солдатів.271 Ці солдати в гарнізонах і поза
ними зазнавали жорстокого ідеологічного впливу. За кожного вбитого партизана їм
оголошували подяку і давали відпустку на 15 діб. 1950 року в операціях проти парти-
занів з усієї дивізії брало участь від 200 до 400 солдатів.272 Утім, тут важливою вже
була не стільки кількість, скільки присутність їх у населених пунктах, можливість
кинути зразу, за необхідності, великі сили на переслідування партизанів.
6.7, Підсумки і результати національного опору в Литві
Протягом чи не п’ятнадцяти літ литовський народ, зазнавши оку-
пації двох тоталітарних режимів—радянського й німецького, вів послідовну бороть-
бу проти них за відновлення своєї державної незалежності.
Початкова розгубленість і дезорієнтація населення, зумовлена непослідовністю
еліти і комплексом малої нації, змінюється за рік існування радянської влади праг-
ненням рішучого протистояння цій владі, — так виникає підпілля, ця ж причина по-
родила піднесення діяльності й бойових дій Фронту литовських активістів.
264 Там само-ь. 132.
жТамсамо.-ЬЛ35.
™ Тамсамо.-Ь. 136.
267 Там само.
м Там само.- Ь. 138.
ЬУУО.- Е 1771.- Ар. 190.- В. б.- Ь. 9.
270 Там само-Ь. 164.
271 Зіагішизказ Люгаз. 8оте іасіигеа оГЙіе асііуіез оГ депеші Уеігоу діуізіоп іп 1950 // Ьаі$уе$ Коуи агсЬууаз-
1995.- №14.- Ь. 275-276, Ь. 276.
т Там само.
458
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Вичікування і неагресія у ставленні до німецької окупації зумовлені тими ж при-
чинами, що й на початку радянського вторгнення. Крім того, німецька окупаційна
політика була тут значно м’якша порівняно з такою ж на інших теренах, завойованих
у СРСР. Але і в цих умовах литовці зуміли створити широку мережу антинацистсько-
го підпілля, яке вело значну роботу зі збереження національної свідомості населення.
А з 1943 р це підпілля виразно орієнтувалось на західних союзників. До честі литов-
ців як народу треба сказати, що рівень їхнього співробітництва з нацистською Німеч-
чиною був, порівняно з іншими балтійськими країнами, невисокий.
Литовське суспільство, підпілля так і не допустило створення литовської диві-
зії СС, хоч литовські охоронні батальйони й існували.
Ще в часи німецької окупації починає формуватись кістяк організованого збройно-
го опору — ЛЛА. Початок її формування з 1943 р. у вселитовських масштабах сприяв
широкому розгортанню збройного опору литовців проти відновлення влади СРСР. До
боротьби спонукав також і фактор психологічного плану— втрата страху смерті, що
було зумовлено як пережитою війною, так і жорстокостями радянського режиму в ситу-
ації безвиході й відчаю (почасти) в яких опинились литовці наприкінці війни.
Збройний рух у Литві діяв організовано, в округах, областях, врешті-решт, на 1949 р.
удалося добитись об’єднання зусиль Литовського руху борців за свободу (МКС) під
єдиним командуванням.
Із виникненням БДПС збройний рух опору дістав політичну надбудову. З 1949 р.
рух орієнтується на свої військово-політичні структури як прообраз майбутньої вла-
ди в незалежній Литві.
Ідеологія руху опору еволюціонувала від проявів інтегрального націоналізму (не-
рідко — таки його) до того, що наближалось до революційно-демократичного націо-
налізму. Напрям еволюції і сильний вплив соціал-демократії тут безсумнівний. Зумов-
лений він не в останню чергу соціальним складом учасників руху.
Сила і розмах литовського руху опору цілком співмірні з таким же в Західній Укра-
їні.273
Розмаху руху сприяла, на мою думку, й католицька церква, що зазнала тоді ж го-
нінь від радянської влади. Гоніння на неї як на інститут національний, зневажені хрис-
тиянські цінності й мораль спонукали до активного опору.
Литовський рух був, перш за все, в основі своїй і селянським рухом. Селяни захи-
щали свій традиційний спосіб життя,274 а інтелігенція їх у цьому підтримувала, залу-
чаючи й робітників. Основою збройного опору стали селяни-середняки. Вік борців
щоразу змінювався, це був рух молодих.
Партизани зазнавали великих втрат, ведучи боротьбу з усіма структурами влади.
Перш за все, їхня міць, особливо 1946 року, була спрямована проти існуючих місце-
вих властей і колаборантів. Власне останні, як і партійні активісти, становили основ-
ну масу вбитих з боку партизанів.
Тривалість збройного опору пояснюється очікуванням на допомогу Заходу у війні його
з СРСР, а також засобами “радянізації’” краю, які спонукали до продовження боротьби.
Найдієвішим засобом боротьби зі збройним рухом опору та й підпіллям, яке було
складовою частиною національного руху опору режиму, стали масові депортації на-
селення. За ними далі за ступенем значущості йшла колективізація, яка підривала
економічні підстави руху — необхідний додатковий продукт надходив державі. Ще
причини занепаду руху: кінець надії на близьку незалежність, втома населення від
напруги війни.
Допоміжною, але далеко не останньою, а в деяких періодах часу і головною у
придушенні опору була діяльність спецслужб. На початку боротьби з партизанами
вона відігравала другорядну роль, згодом перетворилась чи не на найдієвіший засіб
руйнування руху та інструмент його поборювання.
273 Апизаизказ АгтЛи. Оіпкиуіов Коуоз сієї ВаІЦіоа 8а1іи іг Уаваги Цкгаіпоз пиргікІаизотуЬез Ьу еіпато]і
апаїіхе // 6епосі<іа$ іг геаівіапсца.- 1997,- №2.- Ь. 14-18.
274 Цієї думки дотримується й А. Лівен. Див.: Ьієуєп Апаїоі. Ваіііс Кеуоіиііоп. ЕвХопіа, Ьаіуіа апд Ьійіиапіа
апд йіе Райї ю Ьккрепдепсе-Уаіе ипіуегаіїу Ргеза.-Ке^ Науеп алеї Ьопдоп, 1993.- 453 р- Р. 89.
Розділ 6. Литовський національний рух опору
459
Які результати тої боротьби для долі литовського народу в XX ст.? Рух опору стри-
мав урбанізацію, відповідно колонізацію, русифікацію республіки. Корінного насе-
лення у процентному відношенні тут залишилось більше (до 82%), ніж у Латвії й
Естонії. Традиції руху зумовили значною мірою і пасивне несприйняття режиму біль-
шістю литовців у наступні десятиліття. Опосередковано, а в діях окремих осіб і струк-
тур і прямо — національний рух опору 1940-х— середини 50-х рр. з кінця 1980-х
років послужив швидкому формуванню антирадянської опозиції в республіці й від-
новленню державної незалежності Литви в 1990 р.
7.1. Опір першій радянській окупації
I Підписання договору між Німеччиною і СРСР 23 серпня 1939 р.
ирййило долю незалежності Латвії. Після підписання відповідного договору про
взаємрдбпомоіу, розміщення радянських військ у країні й підготовчої підривної ро-
р «..боти з боку радянських спецслужб окупація 16—17 червня 1940 р. стала закономір-
> *^йтїарлідком у змаганні двох могутніх світових сил за Східну Європу. Уряд К. Уль-
** 2дрцса в цій ситуації виявився безпорадним. Президент не закликав до опору вторг-
Жннюїнармію, ні народ, вважаючи, що опір тільки призведе до кровопролиття.1
"Підставами для початкового замирення країни, готовності її жителів прийняти
окупацію як менше зло і таким чином піти на співробітництво з новою владою Ірене
ІПнейдере вважає наступні:
1 Ркіить ЛпЛ-ер. ТЬс Ьаіуіапк. А $1юП Нізіогу.- Нотег ІпьТІШІюп Ргсі®. ЗіапйчД Ь'піусгейу. 8іапіоЩ, 1987.
СаШогпіа. 1987. 257 р Р 147.
462 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
1. Латвія протягом значного часу була частиною Російської а^йфії. Частина жи-
телів уже була так чи інакше призвичаєна до російського правлінні
2. Зміцнювала співробітництво і компартія, що діяла в крайгі (підтримувана з
СРСР). На початок 1941 р. кількість тих комуністів не перевищувала 5 000 осіб, з них
не більше 2 700 були латиші.
3. Радянські спецслужби досить активно намагалися через місцевих інтелігентів
подати Радянський Союз у найкращому світлі. Істотно допомагало цьому і негативне
ставлення латишів до Німеччини.
4. Діяв і синдром “малої нації”. Суспільство й правлячі кола однаково боялись
і нацистської Німеччини, і Радянського Союзу.2
Протверезіння суспільства настало пізніше, слідом за початком радянізації краю.
Перша хвиля депортацій, що почалась 14 червня 1941 р.,;вйлилась у виселення
35 тис. осіб з Латвії й одразу змінила сприйняття радянської влади різними групами
населення. Втім, групи опору у вигляді наявних національних організацій існували
ще в 1940—1941 рр. Вони вели антикомуністичну пропаганду, саботували дії влади:
готували себе для збройної боротьби на випадок війни. Серед найбільших — Молох
латиші, Латвійський національний легіон, Збройна організація для звільнення Латвії
Охоронці Вітчизни.3 28 червня 1941 р. одна з таких груп оголосила в Ризі про форму-
вання нового латвійського уряду. Та з ініціаторами цієї акції радянська влада розпра-
вилась протягом однієї доби. На час входження гітлерівців до Риги (1 липня) ще ієну -
вали дві останні латвійські групи—Комітет за звільнення Латвії і Тимчасова державні
рада, які сподівались на відновлення незалежності.4 5
7. 2. Німецька окупація. Співпраця й опір
Більшість латишів, зазнавши принижень і почувши про депорта-
ції, всерйоз уважала, що німці прийшли як визволителі .-Інші ж (цинічніші) вважалх.
що німці — традиційний ворог латишів — усе ж будуть кращими від іншого тради-
ційного ворога — росіян.
Якщо перші окупанти в 1940—1941 рр. використовували дня утвердження своє
влади люмпенізовані й частково декласовані елементи, національні меншини (євреї,
поляків та ін.), а особливо латишів, що давно вже мешкали далеко від Латвії, в СССР
то нацисти використовували ще й чужі, підготовлені для управління і колонізації кад-
ри: балтійських німців, німецьких колоністів, латишів, що жили в Німеччині.
Латвія стала частиною генерального комісаріату “Остланд”. В майбутньому вош.
мала б стати частиною Німеччини, латишів планувалося депортувати до завойованії
у Росії земель. Зрозуміло, що такі плани аж ніяк не відповідали сподіванням латвій-
ської еліти на відновлення незалежності. Німці вважали за можливе піти не далі об-
меженого самоврядування латишів під суворим німецьким наглядом.
Сучасний дослідник уважає, що окупанти не довіряли нікому з адміністрації, кг
вони самі призначали (з вищих осіб) і намагались ізолювати незалежницьки налаш-
товану інтелігенцію Риги, щоб не допустити впливу на малі міста і селянство.
Принаймні дві антикомуністичні націоналістичні організації Регкопкгшг
і Аіг8аг£ — підтримали німецьку владу й узяли участь у творенні різних допоміжнії
або поліцейських частин, що брали участь у знищенні євреїв, переслідуваннях і ро
стрілах симпатиків та прихильників попереднього режиму. Власне, опанування кро-
ною без колаборації з місцевими латвійськими інституціями було б неможливим.'
’ ЗгжШеге Згепа. Ргесошіійопа іог соІІаЬоаііпк йота Йю йгеС уваг о£ &е Боуієі оссирагіоп // Іпіетаііоп-
СопГсгепсе: Ьаіуіа іп (Ье ТОогШ 5¥аг П. СопГегепсе герой- Кір, 1999.- Р. 15-16.
3 МеіЬигял ЦШіз. Огрпіаайоп оГНагїопаї Ксзізіапсе іп Бата бшіпя <Ье БоуієС апй Оегтап оссираНоп рег <
1940-1945 //[пістайопаї Соп&гепсе: ЬаіУіа іп йе ІМжИ 5№г П. Соп&гепсе герой- Пір, 1999.-Р. 24-26, Р. 2-і
4 Ріаіапз А. ТЬе Ьаіуіапз.- 1987- Р. 148.
5 ІМаііе ИоЬеП О. СоІІаЬогайоп іп Ьаіуіа, 1941-1945 // Там салю. Р. 16-18, Р. 18.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії
463
Латвія дала також 2 дивізії, які воювали на боці вермахту. їх формування почалося
весною 1943 р.6 Існували, таким чином, 15 дивізія СС та декілька полків і батальйо-
нів в авіації, прикордонній охороні й поліції. Підставою для утворення есесівських
дивізій було те, що частина латвійської еліти вірила, ніби вони будуть єдиними зброй-
ними формуваннями Латвії на випадок повернення більшовиків.7 Почасти у перші
місяці формування тих дивізій було добровільним, згодом — примусовим.
Всього на боці Німеччини брало участь у військових формуваннях 150 000 латвій-
ців, менше 100 000 було в Червоній армії у лавах двох національних дивізій — 48-ій,
203-ій і поза ними.8
Іншим резоном для існування дивізій на боці гітлерівської Німеччини була надія,
що це дасть змогу добиватися вищого статусу для країни, хоча б у вигляді протекто-
рату. Але німці відкинули всі домовленості щодо тих дивізій, передусім про невико-
ристання їх поза Латвією. Воювали і в Росії, і в Німеччині, згодом і в Латвії. Слід
визнати, що ці зусилля об’єктивно були спрямовані не на латвійську незалежність,
а на перемогу Німеччини (з радянського боку — на перемогу СРСР).
Частина населення Латвії після входження країни до ІП Рейху сама стала бороти-
ся з цим окупантом.
Таких груп опору було більше 13, але вони виявились не готовими до підпільної
роботи, гестапо швидко викривало їхніх членів.
13 серпня 1943 р. було створено Латвійську Центральну Раду (ЬСР), яка прагнула
об’єднати всі сили національного руху опору. До ради увійшли члени колишніх най-
більших демократичних партій Латвійської республіки: соціал-демократичної, селян-
ської спілки, латиських християнських селян і партій Демократичного центру. Голо-
вою ЛЦР став син першого президента Латвії Яніса Чаксте — Костянтин.
У Декларації ЛЦР зазначалося, що окупації Латвії двома силами почергово не
змінили її статусу у міжнародному законодавстві — вона існує. Не має рації й німець-
кий погляд на Латвію як завойовану частину СРСР.9 Декларація заперечувала також і
мобілізацію латвійського населення до німецької армії — як незаконну. Оцінюючи
ситуацію для нації як загрозливу, автори Декларації вимагали негайного відновлення
фактичного суверенітету Латвійської республіки.
Відповідно до гарантій демократичної Конституції 1922 р. національний уряд має
бути сформований на базі широкої коаліції, що матиме підтримку всього латвійсько-
го народу. Обмежена мета цього уряду — відновлення латвійської адміністрації та
національної армії, захист території від загрози агресії радянських збройних сил, на-
скільки це можливо в умовах війни — відновлення відносин з іншими країнами, пе-
редусім із тими, що визнають правр на незалежне існування Латвії та підтримують
боротьбу за неї.10 Передбачається ттсна спілка з Естонією і Литвою, яка в майбутньо-
му мала б привести до заснуванняБалтійської Конфедерації.11
ЛЦР мала 7 комісій: іноземних справ, військову, інформаційну, юридичну, еконо-
мічну, з підтримки зв’язку і збирання коштів. Комісії діяли нелегально. ЛЦР встано-
вила зв’язок із подібного роду організаціями в Естонії та Литві, інформувала західні
країни про воєнні злочини нацистів у Латвії та про їхні плани.
Найактивнішою комісією ЛЦР була, мабуть, військова. Вона підтримувала зв’яз-
ки з Латиським легіоном і з організацією айсаргів, які діяли легально. Комісія була
причетна до створення груп генерала Яніса Куреліса—до 1 000 осіб. Це були добро-
6 Див працю: В1о4пеікз. ТЬе ІЛкІеІеаІесі Магіоп.- Непу ¥огк, 1960.- 314 р.; Згі^аііів Агіигз. Ьаіуіаз Ье^іоп-
Защозе СаІіЬ: Вешіега РиЬІізЬінв, 1986 - 256 р.
’ ВіоЛіеікз. ТЬе ипйеіеаіед Наііоа-Неяг Уогк, 1960 - 314 рР. 261.
8 Медигр Шдіз. Ьаігіап зоїсііеіа іп йе аппіеа о£ (Ье Оеппапу аші Йю 1188К.: тат ргоЬІетз // ЬаГуіа іп Йіе
8есоші АМогкІ 1¥аг.- Кі^а, 1999.- Р. ЗО-ЗЗ.Р. 31. Цифра 150 тис.-Халату Каг/й. Мііііагу апд Рагатіїііаіу ішііа
іп ЬаіуіаЬеакка йю Ьаіуіап Ье^іоп // Там само-Р. 33-34, Р. 33.
* Ьаґуіаа СепПаІа Райоте ЬСР. Ьаіуіе&і пасіопаІарпиНЬаз кшйЬа 1943-1945.8аскагіор$ ип гейакіоп. Ьеопіск
8і1ез Ь. СР. Іірваїа, 1994.- Ьр. 414-421, Ьр. 415.
10 ЬаМаа Сепігаїа Райоте,- Црааіа, 1994.- Ьр. 415. Чи не перепублікація платформи ЛЦР за кордоном у;
Ьаіуіа-Кшаіап Кеіайопа Оосшпепіз (сотріЬІей Ьу АІІгесІ Віітапіз) Ьаіуіап Ье^іоп.- \¥азЬіп£іоп ОС, 1944-
Р. 235-237.
11 Там само.- Ьр. 416.
464
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
вольці, дезертири з легіону й айсарги. Група створювалась як можливе ядро майбут-
ньої Латвійської визвольної армії на випадок повторення подій 1919 р. (коли Латвія
дістала незалежність.— Р. А.).
Абвер створив групу Яніса Куреліса для боротьби за лінією фронту в тилу Черво-
ної армії. Фактичним командиром груші був капітан, начальник штабу Крастас Упе-
льнієкс, палкий патріот Латвії, який вірив, що з поразкою Німеччини ЛЦР дістане
підтримку від США, Англії і Швеції.12
Групу Куреліса офіційно було утворено директивою Вейде—адміністратора Риги —
з офіційною метою захисту Риги від терористів і для партизанки в тилу Радянської
армії. Члени цієї групи брали участь у боях і з радянськими військами, і з німцями.
Після відступу німців група Куреліса не лишилася в тилу Червоної армії, а пішла
в напрямку озера Уста в Курземе. Тут чисельність групи зросла за рахунок дезертирів
з Латвійської дивізії СС. Згодом, після втрати підтримки армії, Я. Курелісу було нака-
зано здатися.
Німці, збагнувши реальну мету групи, оточили її 14 листопада 1944 р. і роззброї-
ли. Батальйон лейтенанта Рубеніса бився з німцями 3 дні й був знищений. Генерал
Куреліс був депортований до Німеччини. 545 осіб з його групи помістили у концтабір
у Штутгарті. ’3
З 1944 р. ЛЦР здебільшого була зайнята тим, що допомагала біженцям з Латвії пе-
ребратися до Швеції.14 До капітуляції Німеччини було переправлено близько 5 000 осіб.
У квітні 1944 р. гестапо заарештувало кількох провідних діячів ЛЦР, серед них і
голову Ради Костянтина Чаксте (пізніше помер у концтаборі в Штутгарті). Арешти
ЛЦР не зломили.
Після капітуляції фашистської Німеччини ЛЦР продовжила свою діяльність. Центр
її був у Швеції. Рада дотримувалась вичікувальної тактики і збройної боротьби проти
радянської влади не вела, практично не підтримуючи зв’язків з національними пар-
тизанами. Чекали часу “X”, зміни міжнародної обстановки на користь Латвії.
МГБ ЛРСР досить швидко, до 1947 р., заарештувало багатьох кур’єрів, які мали
завдання розширити поле дії цієї організації. Захід на той час допомоги ЛЦР не
надавав.
Німці не полишали надії використи неприхильне ставлення латишів до СРСР і
намагались утворити центр опору новій владі. Таким центром мала б стати організа-
ція “Лайма”, проект якої склав капітан СД Янкавс. Керівник Курземського штабу ди-
версійно-терористичної організації СС “Яхтфербанд” Янкавс уважав, що новоство-
рена організація в майбутньому очолить інші групи нелегального опору, які, на його
думку, неминуче мали б виникнути.15 Зверхником організації мав бути німецький вій-
ськовий штаб; надавав би допомогу “Лаймі” і працював із нею “Яхтфербанд Ост-
ланд”. “Лайма” мусила б підтримувати зв’язки з усіма урядовими латвійськими пре-
дставництвами — у Ризі, Курземе, за кордоном.16 17
Структура “Лайми” як керівного центру охоплювала б 28 осіб. Завдяки всій цій
майбутній діяльності Німеччина мала бути певна, що Латвія не поверне проти неї, шо
між Німеччиною і Латвією залишаться довірчі відносини. Проект структури і цілей
“Лайми” показує її цілковиту — за німецькими планами — залежність од військово-
го керівництва Німеччини. Зустрічних зобов’язань для Німеччини не передбачалось.
Створення “Лайми” мало на меті стримувати, підпорядковувати, а в майбутньому і
компрометувати латиський національний рух, обмежити вступ до нього латвійських
дезертирів.п
12 Зіі^аіік Агіигз. Ьаіуіап Ьероп-Вепсіег риЬІізЬіпв 8ап Зове. СоїіГ, 1986 - 256 р - Р. 134.
аМап&>Ііз УізіаШіз. Ьаіуіа іп (Ье \¥аг оГйіе 20* сепіигу- Соглігіопа Воокз, 1983.-207 р - Р. 137.
14 Зртлис Дзинтарс. Некоторьіе особенностн движения сопротивления в Лягвии. - Копія автора.- С. 3.
Стаття надрукована у “Ьаіууаа агіїіу”, 1995 - №2.
13 ЬаМав УаІЯз АЛт (ЬУА).- 1126.4.- Ьр. 28.
16 Там само,- Ьр. ЗО.
17 Зігодз Неіпгікз. Ьаіууаа пасіопаїо рагіаапи ката. 1944-1956.- Яіва, 1996 - 576 1рр.- Ьр. 89.
Розділ 7. Національний рух опору в Латай ^5
7.3. Опір другій радянській окупації.
Партизанські організації
Повернення Червоної армії в Латвію, встановлення радянської вла-
ди в республіці посилило опір латишів новим порядкам. Нова влада, поставлена час-
то-густо з нелатишів, під час бойових дій і після них поводилась як у завойованій
країні. Відновлювалась компартія Латвії, причому латишів у ній на початок 1945 р.
була лише третина.18 Мобілізація до армії на вересень 1946 р. збільшила її чисель-
ність у республіці на 45 782 особи. З них 4 615 офіцерів. Більше половини з цього
числа до 22 червня 1941 р. навіть не жили в Латвії.19
Нова влада в особі НКГБ, НКВД, прокуратури, “Смершу” заарештувала тільки в
1945 р. З 318 “підозрілих елементів”— тих, хто співпрацював з німцями, осіб, зна-
них ще з часів Латвійської республіки.
Документи з колишнього архіву ЦК КП Латвії рясніють повідомленнями про різ-
ного виду грабежі, розбої, вбивства та інші злочини, що коїлися в республіці руками,
насамперед, солдатів окупаційної армії. Так, за травень—червень 1945 р. НКВД рес-
публіки подало звіт про 36 злочинів військовослужбовців, за липень — 43, з них
З вбивства, за серпень —106, з них 24 вбивства.20 Тут ідеться здебільшого про злочи-
ни проти населення.
Не дивно, що за таких умов у республіці виникають групи опору, які згодом об’єд-
нуються у різні підпільні організації й претендують на охоплення чи то регіону, чи й
усієї Латвії.
Перша з таких організацій — ЛНПО (Латвійських незалежних партизанів органі-
зація) діяла в Курземе на заході Латвії. Формувалась вона спершу з числа дезертирів
і оточенців з німецьких формувань, де служили латиші. Так, у Віденському лісі зібра-
лось 500 осіб уже у січні 1945 р. Ще одне утворення виникло поблизу Лубанського
озера —100 осіб, у районі Лівані — ще 50 осіб, між ними налагоджуються зв’язки.21
Все це— у Вілякському повіті. Надії здебільшого покладаються на Захід. На чолі
цього об’єднання став Дузен — “Цінітіс”. У лютому 1945 р. було підготовлено пер-
ший статут ЛНПО, його підписав голова президії організації Людвиг Штагарс,22 ко-
мандуючий збройними силами “Цінітіс”, член президії “Варти”. Другий варіант під-
готовлено у трудні того ж року. Не дуже досвідчені у підпіллі керівники ЛНПО зібра-
ли вперше своїх людей у лютому 1945 р. у Віденському лісі біля с. Стомпаків. Там же
був утворений і суд організації з 15 осіб на чолі з Паджулсом.
В організації існували легальні й нелегальні члени— партизани.23 Що чинила
організація? У день виборів до Верховної Ради СРСР 6 лютого 1945 р. керівництво
ЛНПО вважало за необхідне не допустити населення до виборів. Велась агітація
проти голосування і виборів, було розгромлено 5 виборчих дільниць, здійснено напа-
ди на членів виборчих комісій. Тоді й пізніше ЛНПО захопила і роззброїла ряд офіце-
рів МВД і МГБ, бійців “истребительньїх отрядов”.
Об’єднання випускало газету “Маріяс”.
У березні 1945 р. НКВД розгромило основний табір організації. Стало ясно, що
значним військовим з’єднанням важко протистояти регулярним військам. ЛНПО роз-
билась на групи по 15—20 осіб, які підтримували між собою зв’язок.24
У складі цього об’єднання було утворено молодіжну організацію — Об’єднання
латвійської націоналістичної молоді. Вона розглядалася її засновниками як безумовно
вселатвійська структура.25 Відомо про одну з поточних нарад ЛНПО під керівництвом
Штагарс Людвігса (ксьондза, до речі). Присутні були до 50 осіб. Одне з питань наради:
” ЬУА.- 101 Г,- 8 арг., 9.1.- Ьр. 93-94.
*’ Там само-9 арь, 245.-Ьр. 65.
» ЬУА.- 1207 Г.- Арг 18,126.- 1511рр.
21 ЬУА.- 1207,1.-Ьр. 209.
22 В іншому випадку йдеться про раду. - Там само.- 1207, З- Ьр. 317.
» ЬУА.- 1207,1.-Ьр. 31.
24 ЬУА.-1207, 1.-Ьр.30.
“ЬУА.- 1207,1.-Ьр. 30.
466
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
застосування суворих заходів щодо осіб, які підозрюються у співробітництві з МГБ.
Постановили: якщо це буде доведено—таких осіб слід негайно розстрілювати. Тоді ж
вирішено було налагодити регулярне військове навчання членів організації.
До жовтня 1946 р. на території Вілякського повіту було до 60 осіб у групі “Варни”,
провідній тоді в ЛНПО. Інші члени її перебували в групах: “Г0ава” —16 осіб, “Меді-
ке”— 10 осіб, “Странтовс”— 10, “Целмі”— 8, “Ваверс”— 5, “Стродікс”—
4 особи, “Стендерс” — 5 та ще 5 осіб.26 Загалом же — 125 осіб.
ЛНПО зуміла налагодити і підгримувати зв’язки з Об’єднанням захисників—пар-
тизанів Латвії. “Цінітіс” намагався об’єднати всі такі організації, що існували в Лат-
вії, в єдиній президії представників.27 * 29 То, власне, була б уже конфедерація чи асоціа-
ція. Але антагонізм між курляндцями і латгальцями завадив це зробити: всі були про-
ти об’єднання.
У нас є кілька документів ЛНПО, що дають змогу об’єктивно оцінити суспільні
погляди й цілі цієї організації. У листівці “Латиші!” від 1 червня 1945 р. її автори
визначають геополітичне становище своєї батьківщини як об’єкта суперечок Німеч-
чини і Росії. Минула війна і була зіткненням двох історичних противників Латвії.
Автори листівки вірили в розгром більшовизму через дві групи причин — внутріш-
ніх і зовнішніх. До зовнішніх вони відносили неузгодженість між англо-американця-
ми і більшовиками щодо долі Трієста після війни. Вважали, що ці суперечки між
недавніми союзниками неминуче призведуть до війни. Внутрішній фактор був, на
думку авторів листівок, тісно пов’язаний із зовнішнім: адже затяті союзники підтри-
мують становлення національних частин на окупованих більшовиками територіях. 24
У листівці зазначалося, що вже зараз зброю та іншу допомогу отримують від Англії
польські партизани, естонські — від Швеції. З капітуляцією Японії пов’язувались
радикальні зміни світового порядку.
Судячи з листівки, керівництво ЛНПО не ставило за мету воювати проти Червоної
армії. “Треба чекати на момент, коли наша боротьба матиме значення, коли почнеться
переслідування більшовицького звіра по всій Європі. До того часу активна боротьба
допускається лише тому, що треба забезпечуватись продуктами, захистити себе і своїх
рідних, звільнити від арештів і виселення жертв НКВД”2’. На той час,—уважали авто-
ри документа,— рух перебував на підготовчій стадії. Не члени ЛНПО можуть допома-
гати йому збиранням зброї та боєприпасів, продуктів, медикаментів.30 Виголошено за-
клик очищати ряди латишів від зрадників, з’ясовувати розташування військових час-
тин, більшовицьких установ, місце проживання комуністів та їхніх родичів.
Певне уявлення про рівень вимог ЛНПО до влади, які підкреслюють оборонну
тактику організації, дає й звернення "Працівникам радянських цивільних партійних
організацій та безпеки” від 5 липня 1945 р. Перші вимоги стосувались того, щоб жод-
ний латиш не був заарештований і висланий за межі краю, щоб не знищувались, не
вивозились за межі Латвії багатства народного господарства республіки, те ж щодс
історичних та культурних цінностей. Суттєвою була вимога не віднімати майна че
зарплати у робітника, селянина, службовця (таке здирство, особливо щодо селян, буде
досить часте з боку влади, зокрема військових, у той час). Водночас указувалось нг
необхідність навести лад з постачанням продуктів робітникам і службовцям, їхнім
сім’ям, надати соціальний захист працездатним і не затримувати виплату зарплати.
Як бачимо, ці вимоги були спрямовані на мінімальне забезпечення життєдіяльно-
сті народу й республіки — обов’язок будь-якого уряду. Звернення застерігало, що п
хто не виконуватиме цих вимог, зазнають суворого покарання. 1 серпня 1945 р. у пра-
цівників партійних радянських органів закінчувався випробувальний термін, встано-
влений ЛНПО для виконання цих вимог, після якого мала настати відповідальність
26 ЬУА.- 1207, І.- Ьр. 43-44.
27 Там само.- 1207.- Ьр. 35.
“ ЬУА.- 1207,4.- Ьр. 3.
29 Там само- Ьр. 4.
30 ЬУА.-1207,4.-Ьр. 4.
11 Там само- Ьр. 2.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії ^7
В іншому зверненні ЛНПО “Латиші!” від 3 серпня 1945 р. йдеться про виникнен-
ня, цілі й структуру ООН. Автори документа навіть у відмові СРСР вивести війська з
Польщі бачили можливість його нової війни із союзниками. Загалом весь документ
пронизаний надією на близьку зміну світового порядку, до якої закликали готуватись
і всіх латишів.
Реальними, з погляду авторів документа, виглядали сподівання на зіткнення союз-
ників з більшовизмом після розгрому Японії.32
ЛНПО видавала свою газету “За батьківщину і свободу”. Автор ознайомлений зі
змістом декількох її номерів за 1945 р. В одному з них газета закликала латишів зби-
рати всі свідчення, документи більшовицького гніту в республіці, імена жертв, догля-
дати могили партизанів.33 Рекомендувалося не зачіпати солдатів Червоної армії, які
не виступають проти місцевого населення, повідомляти про це рішення партизанів і
самих солдатів у зручних випадках. В інших номерах газети йдеться про різні події в
СРСР і світі. В одному з номерів надруковано наказ по ЛНПО від 5 серпня 1945 р.
“Попередити, що кожного, хто добровільно чи примусово братиме участь у виселен-
ні латишів (чи у підготовці до нього) за межі Латвії, буде без слідства знищено”34 *.
ЛНПО перестала існувати, розгромлена як організація, в червні 1946 р.3310 грудня
1946 р. оперативна група МВД республіки захопила в Курземському повіті керівника
Об’єднання латвійських партизанів Курземе Пакульса Евальда (“Шериф”), 1917 року
народження.36 Розгром трьох таборів ЛНПО відбувся ЗО червня того ж року в Стампа-
ковському лісі. Там було виявлено і штабний бункер організації. В перестрілці загину-
ло кілька осіб з обох сторін, та гірше інше — до МВД потрапило штабне листування
організації. Вбито було і командира організації, що очолював її після “Цінітіса”.37
Інша партизанська організація, що діяла в Латвії в ті роки, називалась “Об’єднан-
ня національних партизанів Латвії” (ЬЙРА). Діяла вона, з 1944 по 1947 роки в іншій
історичній області країни, в її серединній частині — Відземе.
Спочатку Об’єднання національних партизанів Латвії (ОНПЛ) складалося з 7 груп,
в яких було 123 особи, згодом їх кількість значно зросла. Відомо про два конгреси
ОНПЛ. Перший відбувся у травні 1946 р., другий — через рік. Керувала організа-
цією президія, по районах — командири нижчого рівня. З відповідальних провідни-
ків ОНПЛ слід назвати П. Супе (“Цінгіс”), А. Ціруліс (“Варпа”). К. Русаве, В. Томе
(“Карліс Лейа”).38
Об’єднання мало свій статут. Відповідно до статуту, ОНПЛ була військово-полі-
тичною організацією. Відомо також про кілька підпільних видань організації. Так,
зокрема, інформаційний вісник “ЗабгаЬоіа 8аи1е” виходив з 1944 по 1948 роки в кіль-
кості від 40 примірників і більше, газета “Теузетеі ип ВгіуіЬаі” видавалась у кількос-
ті від 50 примірників.39 *
У розпорядженні автора є матеріали “Вісника ОНПЛ” (кілька номерів). Газета
вже з лютого 1945 р. бралася публікувати списки шпигунів і зрадників. В тому ж
номері висловлено обурення, що до Верховної Ради СРСР обрано маршала Баїрамя-
на, генерала Рязанова, які не народилися в Латвії й не знають латиської мови.49
У наступному номері тієї ж газети вказується, що латиським партизанам припису-
ють злочини, вчинені місцевою міліцією, демобілізованими червоноармійцями: вбив-
ства, грабежі. Тут же повідомляється про планову, у 4 етапи, депортацію латишів і
завезення на їхнє місце населення з інших регіонів Радянського Союзу. Депортація
не відбулась через ряд внутрішніх та зовнішніх причин,— стверджується в газеті від
імені ОНПЛ.41
32 ЬУА.-1207,4.-Ьр. 8.
33 ЬУА.- 1207,4.- Ьр. 73.
34 Там само-Ьр. 78.
33 &пмк Напгйв. Цит. твір,- Ьр. 169.
36 ЬУА.- 270 £.- 200 1.- Ьр. 27.
37 ЬУА.- 270 £-1 8,1 188.- Ьр. 48.
31 Зігода Напгікз. Ьаіуіаа пасіопаїо рагіігапи кап. 1944-1956 - Ьр. 175.
39 Там само.- Ьр. 176.
* ЬУА.- 270 £- 1-е арь- 199 1.- Ьр. 105.
41 Там само-Ьр. 106.
468
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Північно-східний Відземський штаб ОНПЛ видавав газету “Талавас Тауре”. У №7
газети за 25 липня 1946 р. висловлюється надія на розв’язання війни союзників з
СРСР. Але, звісно, автори статті розуміють, що почнеться вона аж ніяк не від праг-
нення союзників воювати за інтереси Латвії.42
У ніч на 15 травня 1946 р., у річницю перевороту і приходу до влади президента
Карла Ульманіса, було вивішено національні прапори та розклеєно листівки на тери-
торії Алукенянського, Валмієрського, Цеського повітів.43 Державний уряд Латвії, що
існував за часів К. Ульманіса, названий у листівці як “перетворення класової держа-
ви в державу єдності”.44
Зрозуміло, що партизани ОНПЛ не обмежувались лише поширенням газет і листі-
вок серед населення. Так, 26 січня 1946 р. у Валкському повіті було вчинено напад
партизанів на приміщення Відатської сільради Гаденської волості, де розміщувалась
виборча дільниця. У нападі взяло участь 26 осіб, які роззброїли двох бійців винищу-
вального батальйону, забрали списки виборців і схопили чи вбили голову сільради,
директора кінопрокатного пункту.45 Кількома днями раніше у Вілякському повіті пар-
тизани напали на приміщення сільради Друдзької Баратиловської волості. Знищив-
ши документи, списки виборців і, захопивши 7 бійців винищувального батальйону та
секретаря ради, нападники зникли.46 У ніч на 11 січня 1946 р. 8 осіб напали на квар-
тиру секретаря Скайського волвиконкому Мендаріса (Бауській повіт) і вбили його.4'
У тому ж таки Бауському повіті 3 травня 1946 р. в кількох волостях було вбито
10 осіб: завідувача кінопрокатного пункту, члена волвиконкому Ейзертаніса К. Ю.
і всю його сім’ю, 13-річного пастуха (росіянина) та інших. Ці дії приписувались групі
Ернеста Шакста.48
Як можна зрозуміти, збройне підпілля у Відземе підтримувало зв’язки з іншими
підпільними струкіурами, зокрема молодіжними. Так, у Цеському повіті в 1946 р.
існувало “Об’єднання латиської націоналістичної молоді” на чолі з Логункс Петер-
сом, 1927 р. народження. Об’єднання мало зв’язок з групою Керсейліса.49
В Резекненському повіті в ніч на 8 липня 1946 р. було вчинено напад на Дриценсь-
кий маслозавод та Пілценську сільраду, що була розташована поряд. Забравши частину
готової продукції з заводу, спаливши всі документи в сільраді, нападники зникли.50 51 52
Відомо про дії частин ОНПЛ ще й у 1948 р., але вже як частин єдиного цілого.
Найширшу діяльність з усіх відомих автору об’єднань партизанів Латвії розгорну-
ло Об’єднання сторожів Вітчизни (партизанів) Латвії (Ьаіууаз Теуцаз ваг§і (раїїігапі)
аруіепіЬа — ЬТ8(р)А), яке діяло переважно в Латгалії. Остання була східною части-
ною Латвії з майже винятково католицьким населенням і виглядала найменш латись-
кою в очах інших латишів.
Ініціатором та ідеологом ЛТС(п)А став ксьондз приходу у Ванагах Антон Юхно-
вич,31 зібравши спершу біля себе ЗО осіб.
У вересні-жовтні 1945 р. ця організація з окремих груп і осіб формує цілі підпіль-
ні з’єднання. За дорученням президії організації А. Юхнович (“Виєнтуліс” — одино-
кий) розробив статут та інструкції щодо створення структури. Згідно статуту ЛТС(п) А,
метою об’єднання було “відновлення незалежної демократичної держави Латвії і за-
безпечення її міжнародного становища”32.
Підставою для такого відновлення у Статуті названо визнання незалежності Лат-
вії 18 листопада 1918 р. і статут “об’єднаних націй”.
42 ЬУА - 270 і.- 1-8 арг.- 199 1.- Ьр. 90.
43 Там само.- 197 1.- Ьр. 222.
44 Там само.
45 ЬУА,- 270 ї.- 1 8 арг.- 197 1.- Ьр. 136.
46 Там само- Ьр. 19.
47 Там само,- Ьр. 18.
« ЬУА,- 270 ї.- 1 8 арг,- 199 1,- Ьр. 26.
49 Там само.- 198 І.-Ьр. 151.
” Там само,- Ьр. 39.
51 ЬУА.- 22233, 1.- і. 4.- Ьр. 108.
52 ЬУА.- 126,1.- Ьр. 54.
Розділ?. Національний рух опору в ЛивІЇ
469
Ближчим завданням організації було утворення Латиської тимчасової ради з залу-
ченням до неї представників від усіх місцевостей країни. ЛТС(п)А мала ввійти у
національну раду з пропозиціями про склад тимчасового уряду незалежної демокра-
тичної республіки і про вироблення конституції.33
Першим засобом досягнення своєї мети об’єднання вважало створення організа-
ції і підтримку партизанів у вигляді ЛТС(п)А на всій території Латвії. Інші засоби
мали легальний чи напівлегальний характер, за тих умов майже неможливі. До чле-
нів об’єднання приймались особи від 16 років. До активних членів зараховували всіх
прихованих членів організації і колишніх членів “Айсарги” (проурядова спортивно-
громадська організація, що діяла в довоєнній Латвії.—Р. Я.), які не співпрацювали ні
з німцями, ні з комуністичними окупантами.54 * * Інші статті Статуту (в цілому їх 49)
детально регламентували функціонування організації. Статут передбачав ЛТС(п)А
як доволі демократичну військОво-псліТичну організацію.
Т^еба сказати, що в середовищі партизанів по-різному сприймали своїх товаришів,
які служили в німецькій армії. Деякі називали їх “німецькими приспіпшиками”35, вва-
жаючи, що колишні солдати чужої армії не можуть займати пости в оновленій вільній
державі. На виправдання своєї позиції у роки війни один з таких “колишніх” писав, що
тоді доводилося йти в бій з більшовиками за Латвію хоч і з самим чортом, до того ж ті,
хто зараз дорікає їм минулим, самі аж гаяк не боролися з німцями.
Інструкція з організації і роботи ЛТС(п)А пропонувала творення її на зразок армії
довоєнної Латвії й колишньої “Айсарги”. З документа витікає, що до організації мали
входити й нелатипгі, але національно свідомі громадяни Латвії.36 Всі вони мають при-
нести клятву на вірність Латвії.
Вищий командний склад об’єднання призначався президією ЛТС(п)А. Нижчих
командирів мали б призначати вищі — від командира полку і нижче.57 * * Інструкцію
підписали 7 членів президії.
На час утворення організація поділялась на 4 дивізії: 1 -а — Курземе, 2-а—Земга-
ле (К. Блумбертс — “Блумс”, “Містер”), 3-я — Латгалія (П. Супе — “Цінтіс”)
і 4-а—Відземе (Д. Месартс).38 Всю структуру ЛТС(п)А очолювала президія, на чолі
якої був А. Юхнович. Віце-президентом був К. Блумбертс, іншим віце-президентом —
В. Мундуре (“М. Скуя”), генеральним секретарем—Яніс Зелкалнс (“Я. Зелтиньш”).
Командиром окремого Мадонсьиого батальйону штабу 3-ї дивізії 6 жовтня 1945 р.
призначено Яніса Комолса. Цьому командиру, крім доручення формувати окремий
полк, надано ще одне — добирати кандидатів на посади воєнних старост, поліцейсь-
ких волосних дільниць і начальників поліції повіту. Ці посади мали б бути зайняті у
випадку повалення радянської влади.39
Ці доручення, як свідчать документи, виконувались. Так, 15 серпня 1945 р. нака-
зом №002 5-й полк переіменовується на Даугавпілський, а наступним наказом коман-
дир полку Я. Русіньш формує роти.60
Незрозуміло з яких причин, але у жовтні 1945 р. А. Юхнович з’явився після про-
голошеної амністії з повинною в НКВД. Від його імені було підготовлено звернення
з закликом до всіх командирів і членів ЛТС(п)А зробити те ж.
Заклик А. Юхновича й інтенданта 2-ї дивізії А. Звайгане було розглянуто на засі-
данні президії ЛТС(п)А 11 листопада 1945 р. Названих осіб стали вважати за вибу-
лих з організації. На цьому ж засіданні розглядались наслідки інспекційних поїздок
до різних полків організації. У зв’язку з арештом попереднього командира Єкабпіл-
ського полку Я. Лепіня постала необхідність реорганізації всього штабу полку.61
я Гам само.- Ьр. 55.
«ЬУА.-1126,1.-Ьр.56.
«ЬУА.-1126,4.-Ьр. 11.
» ЬУА.- 22233,1.- і. 4.- Ьр. 108.
57 Там само.- Ьр. 22.
« Зіопіз Неіпгікз. Цит. твір - Ьр. 195.
» ЬУА.- 22233,1,4, веі.- Ьр. ПО.
м Там сама-Ьр. 24.
61 Там само.- Ьр. 108.
470
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
На засіданні було повідомлено про появу у Ризі Народної партії Латвії. За словами
члена президії А. Страутса, ця партія видала газету “Маленький Латиш”. Тоді ж поста-
ло питання про оформлення зв’язків із цією організацією, бо програми її цілком від-
повідали цілям і прагненням ЛТС(п)А.
Мабуть, центральним на тому засіданні було обговорення питання про тимчасо-
вий уряд. До переговорів про його склад запрошено і названу вище партію з Риги,
й організацію “Національне об’єднання партизанів” (чи не ОЛНП?), що діяла в Пів-
нічній Латвії. Після довгих дебатів на посади міністрів були запропоновані: Яніс Зел-
тиньш, Давіс Месартс, Марта Скуя і Яніс Вієстуріс. Яніса Зелтиньша уповноважено,
як лідера ЛТС(п)А, представляти організацію в уряді та інших структурах.62
Тоді ж було висунуто з середовища організації кілька осіб, як потенційних началь-
ників повітів, запропонованих тимчасовому урядові. На цьому ж засіданні Я. Зельти-
нша звільнено з посади начальника штабу 2-ї дивізії і зараховано в резерв з чином
командира дивізії. Я. Кале був запрошений стати повноправним членом президії
ЛТС(п)А. Тоді ж вирішено заснувати орден “Хрест Калпака” (на честь першого го-
ловкома Латвії Декара Калпака). Президія призначила командиром Резекненського
полку Станіслава Талвалдіса, він же стає кандидатом на посаду начальника повіту.
На тому ж засіданні 11 листопада 1945 р. струкіуру ЛТС(п)А було визначено так:
до 2-ї дивізії включались Даугавпілський, Ілукстеський та Єкабпілський полки; до 3-
ї дивізії: Мадонський, чи 9-й полк, Цесиський і Валмієрський полки; до 4-ї дивізії:
Резекненський, Абренський, чи 7-й полк і Лаудензький полки.63
Не треба думати, звичайно, що в складі названих полків було стільки людей, як
належить за штатом військовим частинам. Це були швидше групи від 40—50 осіб і
більші. Сферою діяльності залишалася збройна боротьба з радянською владою, осо-
бливо під час виборів до ВР СРСР у лютому 1946 р. Так, напередодні виборів було
розкидано листівки в м. Віленах Резекненського повіту. А на перегоні Сіта — Балві
заміновано залізничне полотно і зрізано 4 стовпи зв’язку, на іншому перегоні тієї ж
дороги перервано будь-який зв’язок. У той самий день, 10 лютого 1946 р., в повіті
виявлено два національних прапори.64
7 січня 1946 р. 20 осіб з Єкабпілського полку напали на поштове відділення і при-
міщення міськвиконкому. Було забрано телефон, радіоприймач, 2 друкарські машин-
ки, спалено З будинки бійців винищувального батальйону.65 У той же день близько
20 осіб здійснили напад на волвиконком волості Модона того ж повіту.
Невідомо з яких причин — чи то в результаті дій МГБ—НКВД, чи з власної волі,
але в кінці 1945 р. протягом двох тижнів колишній командир Ілукстеського полку
вивів із лісу 74 особи.66
Слід зауважити, що в той час такі повідомлення у звітах республіканського НКВД
були непоодинокі, але й не надто часті.
Архів доносить нам дані про стан в Ілукстеському повіті на липень 1945 р. Там тоді
було 6 груп чисельністю до 40 осіб кожна. Такою була, наприклад, група Плоткайса, що
базувалася в Дуновських лісах Рубенської волості. Ця група була зв’язана з подібною
їй, що діяла у Двінському повіті. Група Лободи — 50 осіб — базувалася на території
Литви, а група Борелава—40 осіб—у Західній Білорусії (у Браславському районі).67
Група Гроберсона нараховувала тільки 7 осіб, група Яніса Ануана — до 40, діяла
теж у Двінських і Бебренських лісах, група Пера Пудача — 33 особи, діяла в Бебрен-
ських лісах. Деякі групи з’являлись в Ілукстеському повіті, переходячи з Двінського
повіту Литви. Всі ці групи, що налічували тут до 170 осіб організованих партизанів,
були досить активні, як запевняє звіт, у проведенні пропаганди, терору та диверсій.
За 3 місяці 1946 р. з квітня по липень було вбито 28 партизанів, поранено 10 і
заарештовано 33 особи. Втрати влади за той же час — 21 особу вбито і 22 особи
“ЬУА-22233,І.-Ьр. 133.
“ЬУА.-22233, І.-Ьр. 133.
64 ЬУА.- 22233, 1.- Ьр. 134.
“ ЬУА- 270 Г.- 1 8 арь, 197 1.- Ьр. 63.
“ Там само.- Ьр. 1.
67 Там само.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії 477
поранено. Легалізовано лише 2 партизанів.68 Начальник повітового відділення НКВД
майор Мозжухін просив полк військ для ліквідації збройного підпілля у повіті.
З іншого боку, президією об’єднаияя в Мадонському повіті було створено молодіжні
організації “Молодий Орел” і “Дамський Комітет” (А. Дрейманс). Першим керував
Яніс Клілікалс. Ці організації діяли серед учнів і викладачів.
До середини листопада 1945 р. групи ЛТС(п)А були особливо активні у Даугавпіл-
ському, Резекненському і Єкабшлському повітах. Штаб організації мав 2 друкарські
машинки, на яких друкували листівки, газети. їх поширювали через спеціальних упов-
новажених, що легально мешкали серед партизанів, до Риги, куди надійшло 300 лис-
тівок, а з Риги — газета “Латвійської народної партії"” підполковника Абсоюнса.69
Штаб мав зв’язки з головним командуванням латиських партизанів (у районі Дун-
дасти, Курляндія) і з “Союзом північних латвійських партизанів (чи не ОНЛП? —
Р. А), що мали свою радіоустановку в районі Лубен.70
Газетою ЛТС(п)А була “Теугетез 8аг§8” (“Страж Вітчизни”), яку редагував Мун-
дуре В. (Марта Скуя). Автору виявився доступним тільки №5/3 газети. У ньому міс-
тяться статті про внутрішнє й зовнішнє становище Латвії. Владу більшовиків у Латвії
названо незаконною. Дії більшовиків порівнюються з діями Івана Грозного у Від-
земе.71
У викладі зовнішньої політики у світі подається вислів міністра закордонних справ
Великобританії, який вказав, що Східна і Центральна Європа стала причиною розхо-
джень між союзниками і СРСР. Наводяться слова міністра з США Бірнса, котрий
сказав, що причини, які затримують цілковитий мир, слід усунути до кінця поточного
року.72 Тут виразно проглядаються нові надії партизанів на початок зіткнень колиш-
ніх союзників антигітлерівської коаліції. Автор статті про закордонний розвиток вба-
чає у поточних подіях лише занепад комунізму, явно переоцінивши ситуацію.
В цьому ж номері газети міститься документ “Латиське об’єднання (партизанів)
Вітчизни”. За визначенням самих учасників тих подій, вони оцінювали ЛТС(п)А як
національно-військову і національно-іультурну організацію.73 Однією з цілей ЛТС(п)А
була і непримиренна ідеологічна й моральна боротьба з комунізмом, більшовизмом
та іншими подібними ідеями, вченнями і теоріями.74
Цікавіший для розуміння змісту та суті пропаганди партизанів, їхніх уявлень про
систему влади, що панувала в республіці, 5-й номер газети “Страж Вітчизни”. У стат-
ті “Слова і діла більшовиків” у доступній формі протиставлення доводиться несуміс-
ність проголошуваних більшовиками постулатів і тез. Влада утримує у голоді своїх
робітників, а кричить про експлуатацію працівників за кордоном, говорить про полі-
тичні свободи, а фактично нав’язує народові свої ідеї. Автор статті зазначає, що бага-
то контрреволюціонерів поточного дня є плодом насильницької політики самих же
більшовиків.75
Чого, власне, прагне більшовизм? “Більшовики хочуть знищити європейську хри-
стиянську культуру, бо вона їм не годиться, створити нову культуру надрозуму, тобто,
щоб усе на світі було влаштовано і підкорено так, щоб тверезий розум не міг зрозумі-
ти і щоб цього тверезого розуму й не треба було”.76
Всі протилежні (більшовицьким.—Р. А.) ідеї цілком знищуються.77 Виглядає, ніби
автор статті дещо розгублений через демагогію більшовизму, бо подання цієї демаго-
гії пропонує латишам розвивати взаємне співробітництво, підтримувати в сусідах
бадьорий дух, дію. У практичній площині автор закликає до бойкоту виборів, такою ж,
“ Там само-Ьр. 252.
«ЬУА.-22233,4.-Ьр. 112.
70 ЬУА.-22233,4.-Ьр. 120.
71 Гам само.
п Там само.- Ьр. 28.
73 ЬУА-22233,4.-Ьр. 31.
74 Там само.- Ьр. 32.
73 Там само.
76 ЬУА.- 270 Г.- 1 8 арг.- 126 1.- Ьр. 342.
77 Там само.
472
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
певне, була і позиція ЛТС(п)А на виборах лютого 1946 р.78 На завершення він
звертається до героїки рідного народу, до того, що не можна забувати жертви режиму
останніх років.
У статті Крістіньша “Перемога більшовиків і уявна сила, що видається” доводить-
ся, що оманливою була перемога більшовиків у війні з Німеччиною і відповідно — що
ця ситуація подає надії для Латвії. Автор уважає, що Німеччина програла війну внаслі-
док поганого поводження з військовополоненими росіянами, переваги військових сил
союзників, дипломатії й матеріальної допомоги Англії та США, наданої СРСР.79
Рух опору в окупованих Німеччиною країнах той самий автор помилково вважає
спричиненим передусім впливом дипломатії союзників. Можливо, тим самим він сві-
домо чи несвідомо виправдовує невисокий рівень такого опору на той час у Латвії.
Загалом автор статті доходить висновку, що у цій війні виграли не більшовики, які й
досі терплять господарську та духовну кризу, перебуваючи на межі краху, а союзни-
ки. 80 На просте запитання будь-якого читача: коли Англія і США такі сильні, то чо-
му ж вони дозволяють більшовикам біснуватись? Крістіньш дає просту відповідь:
союзники прагнуть розв’язати конфлікт мирно. Але, здається, з цього нічого не вихо-
дить. Тому над ними затьмарюється.
Який висновок із цього всього для партизанів? Ніколи не вірити більшовикам
і боротися з цим найбільшим злом світу.81
Ще в одній зі статей — Лієпнінса — різко негативно оцінюється соціалістичне зма-
гання як експлуатація робітників, використання їх до повного вичерпання всіх сил.82
Мабуть, не випадково ці й інші автори підпільних видань приділяли так багато
уваги розвінчуванню комунізму і його ідей, небезпідставно побоюючись проникнен-
ня їх у голови частини населення. Водночас ці звернення змушували ідеологів руху
опору звертати увагу на соціально-економічні проблеми латишів, підготовлювали
ревізію довоєнного націоналізму.
Командний склад ЛТС(п)А в умовах збройної боротьби, звичайно ж, зазнавав
щоденних відчутних втрат. У ніч на 23 грудня 1945 р. на хуторі Саулітс під час пере-
стріки з НКВД загинув командир 4-ої дивізії (за даними влади.— Р. А.) і заступник
голови президії Давіс Месартс.8*
Тижнем раніше було заарештовано зв’язкових з Риги, що теж вийшли з цього
хутора.
7 грудня 1945 р. НКВД розгромило й штаб 2-ої дивізії ЛТС(п)А, який містився в
будинку вчителя Ванатської школи Авгути Уарс (Лівнаська волость Даугавпілського
повіту). А. Уарс був командиром резервного батальйону. Квартиру було оточено.
4 особи здалися в полон. Захищалися й були вбиті Юрій Рудзат, командир 15 Двінсь-
кого полку, начальник інформаційно-розвідницької частини і заступник голови
ЛТС(п)А “Русінош”.84
9 лютого 1946 р. в Лівнаській волості Даугавпілського повіту було схоплено Яніса
Зелкалнса (“Зелтиньш” — колишній секретар волосного виконкому в цій же волості,
генеральний секретар ЛТС(п)А).85 Це було серйозною втратою для організації.
У ніч на 27 лютого в Симковській волості проведено операцію НКВД, у результаті
якої були вбиті Карліс Блумбертс (“Містер”), заступник голови президії об’єднання
і командир 2-ої дивізії на той час, і Каріс Данкерс, начштабу 3-ої дивізії.86 В ніч на
1 квітня 1946 р. на хуторі Янземш Яунгулбенської волості загинув Петро Супе (“Цін-
тіс”) — командир третьої дивізії ЛТС(п)А і Генріх Кульма (“Аусекнис”, “Гераудс”) —
18 Там само.
” Там само-Ьр. 343.
“ Там само.- Ьр. 344.
81 Там само.- Ьр. 345.
82 Там само- Ьр. 351.
83 ЬУА.- 22233,4.-Ьр. 112.
84 ЬУА.- 270 Г.- 1 8 арг.- 126 1.- Ьр. 350.
85 ЬУА.-1 з арг.-197 І.-Ьр. 58.
86 Там само- Ьр. 92.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії 473
командир Лудзенського полку цієї ж дивізії. На тому ж хуторі було знайдено і вилуче-
но штабні документи.87
Такі втрати керівництва організації, звичайно ж, не минули для неї безслідно. Але
ЛТС(п)А діяла й надалі. 8 серпня 1946 р. від імені Об’єднання вільної Вітчизни, Об’єд-
нання національних партизанів Латвії, від представників робітників, селян, інтеліге-
нції на ім’я голови Президії ВР Латвійської РСР Кірхенштейна, голови Ради Мініст-
рів республіки Лаціса і секретаря ЦК КПЛ направлено Меморандум. В документі
аналізуються міжнародно-правові акти окупації Латвії СРСР, нинішній стан респуб-
ліки, засилля в ній НКВД, НКГБ, терору проти латиського народу.88 Окупацію Латвії
Меморандум визнає незаконною. Критика прийнятого в СРСР четвертого п’ятиріч-
ного плану в принципі близька до такої ж здійснюваної в той час П. Полтавою: цей
план не служить розквіту латиського народу. Система оплати праці, що склалась у
країні, не відповідає елементарним принципам соціалізму, — твердять автори Мемо-
рандуму, — бо є величезний розрив між зарплатою керівних працівників партії й
уряду, їхніми пільгами і зарплатою простого робітника. Тут уже видно елементи кри-
тики режиму, співзвучні в чомусь мотивам праць О. Дяківа-Горнового.
З аналізу ситуації в республіці випливають такі вимоги Меморандуму:
1. Місцеві органи влади повинні негайно припинити заслання, терор, грабунки та
інші подібні дії щодо населення.
2. Наступна вимога полягала в евакуації з Латвії російських окупаційних військ —
армії, НКВД, НКГБ.
3. Третя вимога випливала логічно з двох перших: “Провести вільне народне го-
лосування про те, залишитися чи вийти Латвії зі складу СРСР”.89
Показово, що документ покладався в останньому на право, дане конституцією то-
го ж Союзу. Якщо ці вимоги не будуть реалізовані, — застерігалося в Меморанду-
мі, —то структури, що його підписали, будуть чинити опір усіма засобами, щоб запо-
бігти винищенню латиського народу і загибелі держави Латвії. Вважаючи зіткнення
СРСР із західними союзниками неминучим, автори документа наполягали на вико-
нанні своїх вимог до початку такого зіткнення, щоб уникнути зайвих жертв.
Майбутнє Латвії, з погляду авторів Меморандуму, творитиметься на засадах демо-
кратичної співпраці партії й класів, що неминуче призведе до розквіту держави.90
Даний Меморандум демонструє вимоги сил, які боролися за незалежність своєї
країни. Не думаю, що його автори розраховували на виконання своїх вимог, — швид-
ше, прагнули зафіксувати ті вимоги як свої цілі й донести їх до співвітчизників.
Між тим влада досягає ще більших успіхів у поборюванні ЛТС(п)А. 7 жовтня
1946 р. оперативною групою Єкабпілського повітового відділу МВД було вбито ко-
мандира Єкабпілського полку Пауліса Парамеліса, який успішно командував полком
з 1945 р.91 Його партизани практично контролювали дороги повіту, давали вказівки
щодо зриву хлібозаготівель, виведення техніки з ладу. Вони ж знищили 8 місцевих
активістів.
У бою 17 жовтня вбито 6 осіб із загону П. Парамеліса. Тоді ж заарештовано й лега-
лізовано 31 особу, що були партизанами, і 20 осіб “бандпосібників” з вилученням зброї.
Ще в серпні 1946 р. у Віденській волості Резекненського повіту війська МВД роз-
громили штаб Резекненського полку.92 Убито начштабу Петра Прикуліса, 1922 р. наро-
дження (“Радзіньш”), командира 2-го батальйону Івана Буцевича, 1920 р. народження.
Розгром організації відбувся, як можна зрозуміти з праці Г. Стродса, завдяки дії
агентури НКВД. Так, її агентом був член президії ЛТС(п)А Яніс Кликанс (“Кале”).93
Відомо, що після розгрому великих організованих партизанських об’єднань
у Латвії існувала ще одна, менша партизанська група, яка виникла в повіті Лієпая
87 Там само-Ьр. 130.
" ЬУА - 270 £- 1 з арг.- 199 1.- Ьр. 23.
89 Там само- Ьр. 24.
90 Там само.
91 Там само.- Ьр. 209.
92 Там само.
93 Зігосіз Неіпгікз. Ьаґууаз пасіопаїо рагіігапи кап. 1944-1956 - ОДа, 1996 - Ьр. 206.
474
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
й Айзпуте “Теоуаз уапа§і” (“Яструби Вітчизни”), її організували у 1947 р. колишні
легіонери латиських дивізій СС. До числа організаторів нового утворення увійшли
Я. Розе, Я. Калне, Я. Вейтш, Я. Лієпнікс, В. Межітіс. У групі було 32 особи.94 Керів-
никами “Яструбів” (назва структури в Литві та Латвії) були Я. Розе, Я. Тілібе і Рутке.
Вони ж зуміли налагодити випуск своєї газети “Уапа§8**. Відомо про друкування у цій
газеті “Заклику до молоді в Латвії”.
На той час існували й деякі інші підпільні організації антирадянського спрямуван-
ня, але про них я маю більш ніж скупу інформацію. Знаю, що, наприклад, у Латвії
діяло й польське підпілля, зв’язане з армією Крайовою.
Виникає запитаня: яка чисельність партизанів була у Латвії в роки найвищого під-
несення цього руху опору? Одразу ж є проблеми з обліком тих людей, відповідно до
офіційної радянської статистики. За різними статистичними джерелами на 1945—
1946 рр. чисельність партизанів становила від 3 000 до 5 000 і 10 000 осіб. Підрахунки
Г. Стродса на 1945 р. дають цифри від 8 000 до 10 000 осіб, зі зменшенням на 1947—
1948 рр. цього числа (у групах і одинаків) на 20%.95 У тих же 1947—1948 рр. відомо
про існування партизанських груп, у яких, за даними НКВД, було 1 902 особи, 292
особи — одинаки. Для викриття тих партизанів було задіяно 3 групи агентів (743 осо-
би). 96 Чи не зусиллями цих агентів здійснено такий важкий вихід із лісу 74 осіб в кінці
грудня в Ілукстеському повіті.97 У тому ж таки 1945 р. національні партизани зазнали
найбільших втрат: затримано 1 355 і убито 1 089 партизанів та тих, хто їх підтриму-
вав. 98 Найактивнішою в русі, судячи з кількості затриманих і вбитих, була Латгалія.
Після 1947—1948 рр. боротьбу в Латвії зі зброєю в руках вели менші групи парти-
занів, не пов’язані єдиним командуванням. До лісу йшли, як заявив сам нарком МВД
Латвійської ССР, тому, що за всяку провину латиша лякали засланням до Сибіру,99
тобто в республіці було створено психологічно і політично нестерпну обстановку для
корінного населення.
Про те, що поодинокі групи активно діяли, як уламки організованого цілого, чи
просто прагнули до самоорганізації, свідчить приклад групи “Круаця” в Єлгавському
повіті. У групі було 24 особи, у тому числі 9 литовців. Група випускала газету “Голос
свободи” і листівки. За інформаційним повідомленням МВД республіки, ліквідація
групи відбулася 17 березня 1949 р. Після 4-годинного бою живими залишились тіль-
ки 9 осіб, у тому числі й керівник групи Страздіньш. Військо при цьому втратило
2 солдатів і 3 було поранено.100
Одне з численних з’єднань, що діяло у 1950 р. біля Окге (Курземе), нараховувало
до 50 осіб. Воно було розбите на групи, які збирались разом для серйозних акцій. Для
його остаточної ліквідації у лютому того ж року, використали навіть військове з’єд-
нання з легкою артилерією включно.101 Трапилось так, що одна колона радянських
військ боролася з іншою.
За матеріалами однієї кримінальної справи простежую долю учасників таких груп
від 1947 р. до завершення збройного опору в республіці. Так, у липні 1947 р., після
розгрому значної групи, що входила до великого партизанського з’єднання, Карліс
Ветра, Індракс Фелбертіс, Віллі Філдбергс увійшли до, групи Теодора Петрінки (за-
арештований), а потім — до групи Баргуліса Штрауса (вбитий). Далі ці ж троє —
К. Ветра, І. Фелбертіс, В. Філдбергс — увійшли до групи Петерса Чеверс і Зентіса
Орловскіса.102 К. Ветра був колишнім рядовим у німецькій армії з квітня 1943 р. по
жовтень 1944 р. З приходом Червоної армії пішов до лісу. До 1951 р. він перебуває в
* Там само- Ьр. 207.
Неіпгікз. Цит. твір.- Ьр. 215.
96 Там само- Ьр. 217.
97 ЬУА- 270 1 з арг- 197 1,- Ьр. 1.
м ЬУА.- 101 £.- 9 арг.- 69 1.- Ьр. 29.
"ЬУА- 7 арг.- 44 1,- Ьр. 75-76.
100ЬУА.- 270 Г.- 1 8 арг.- 459 1.- Ьр. 68.
1018іІАе Адоі/з. Ке8І5Іапсе тоуетепіз іп Ьаїуіа.- РиЬІівЬеіі Ьу Де Ьаіуіап ІЧаііопаї Роипдабоп. ЗіоскЬоїт,
1972.- Р. 5-70, Р. 17.
102 ЬУА.- 270001. 10.-Ьр. 214.
Розділ 7. Національний рух опору в Латай 475
групі Орліса. Інші двоє — склали групу партизанів. Всі троє брали участь у бойових
діях: нальоті на хутір бійця винищувального батальйону К. Пінталса, нападах на інші
хутори, поштове відділення і магазини.103 Виявилося, що за соціальним складом вони
з сім’ї “куркуля” — середняка з середньою освітою, отриманою до війни.104
Збройний опір у Латвії, за доступними для мене на час дослідження джерелами,
простежується до 1953 р. включно. На 1 січня цього року в республіці існувало
19 збройних груп із наявними в них 77 особами. Поодиноких озброєних, в тому числі
й тих, які раніше були у складі тих чи інших груп, нараховувалось 128 осіб а на
нелегальному становищі перебувало 199 осіб.
За 9 місяців того ж таки 1953 р. було ліквідовано 9 груп — разом 45 осіб і
58 поодиноких. Захоплено в полон 140 осіб, з них 67 просто легалізовано, заарешто-
вано 73 особи.105 Документи МВД республіки дають і загальну картину того,
що відбувалося в Латвії протягом цих 10 років. Так от, з приходом Червоної армії в
Латвію і відновленням там радянської влади на нелегальне становище перейшло
20 079 осіб. У 1949 р., після масового виселення до Сибіру, нелегалами стали ще
114 осіб.
Чисельність окремих партизанських груп сягала спочатку 400—500 осіб. їхня дія-
льність у 1944—1953 рр. призвела до знищення 1 070 радянських громадян (дуже
нечітке визначення, бо то, як правило, були партійні й радянські працівники або акти-
вісти — не обов’язково латиші.— Р. А.). 259 військовослужбовців МВД і 111 співро-
бітників МВД, 199 бійців винищувальних батальйонів. Всього — 1 639 осіб.
Поранено партизанами: радянських громадян — 281 особа, військовослужбовців
МВД — 222, співробітників МВД — 46, бійців винищувальних батальйонів — 109.
Разом— 563 особи.106
Партизани (бандити — за визначенням влади) здійснили за цей час 2 659 зброй-
них нападів. З іншого боку, відбувалась ліквідація національних партизанів, цифри
втрат показують реальне співвідношення сил. За 1944—1953 рр. членів організова-
них груп, поодиноких, нелегалів під час військових операцій було вбито 2 422 особи,
заарештовано — 7 342, легалізовано способом морального розкладу 107 — 10 268.
Разом — 20 032 особи.108
Протягом того ж часу в них було вилучено 6 мінометів, 726 кулеметів, 3 236 авто-
матів, 11 767 гвинтівок, 2 923 пістолети, 1 480 гранат, 4 418 мін, 3 радіостанції
і 16 розмножувальних апаратів.109 Втрати чекістів при цьому становили 569 осіб уби-
тими і 377 пораненими. Цифри втрат сторін виразно вказують на збройну перевагу
влади.
Чи було значним у Латвії число тих, що боролись проти режиму або прагнули
бути поза ним? На мою думку — так. Адже населення республіки зменшилося
з 2 мли. осіб у 1939 р. до 1,6 млн. осіб у 1945 р. І хоча в 1945 році 80% його були
латиші, але це вже на 300 тис. осіб менше, ніж у 1939 р.110 Тобто: до більш-менш
активної форми протесту вдалися 20 тис. з 1 280 тис. латишів. Ці цифри слід збіль-
шити щонайменше вдвічі, а то й утричі — з урахуванням помічників, тих, що пере-
ховували, і тоді таких виявиться щонайменше 40 тис. — близько 3% населення, що,
зважаючи на умови Латвії, не так уже й мало, хоча активними, зі зброєю в руках
було все ж не більше 12 тис. осіб.
Зауважу, що цифра 3% зросте до 5% й більше, коли врахувати, що у збройному
русі опору брало участь виключно сільське населення.
,ю Там само.- Ьр. 215-218.
1<м Там само.- Ьр. 221.
105 ЬУА.-101 £.- арг. -16,41 а 1.- Ьр. 185.
106 Там само.- Ьр. 184.
107 Там само-Ьр. 177.
*“Там само-Ьр. 185.
109 Там само. •
110 Ріаіапз АпАгф. ТНе Ьаіуіапз. А 8Ьогі Нівіогу.- Р. 153.
476
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
7.4 Як влада боролася з національним рухам опору
Для розгрому збройного підпілля влада використовувала всі до-
ступні їй методи: армію, війська МВД, апарат спецслужб, партійних і радянських
працівників та місцевих активістів, створювала винищувальні батальйони з місцево-
го населення. Якихось оригінальних методів у Латвії застосовано не було, використо-
вувався досвід НКВД у сусідніх республіках, зокрема в Україні й Литві.
То, ясна річ, під керівництвом партії. Найперше, на нарадах, що їх періодично
проводив ЦК КП Латвії із секретарями повітових комітетів партії й працівниками
НКВД і КГБ республіки. Так, на першій з таких нарад 2 квітня 1945 р. один із секре-
тарів ЦК Я. Калнберзінь радив вести роботу з деморалізації партизанів. Це треба
було робити, за його словами, так: “Слід вести відповідну роботу з сім’ями цих бан-
дитів.111 Цю роботу вестимуть радпрацівники. Треба, щоб родичі партизанів умови-
ли їх здатись, і за вихід з лісу — не заарештовувати. “Поставити ультиматум: якщо
сім’я не впливає, її як активну помічницю бандитів буде заарештовано і поміщено в
концтабір”,”2 — наполягав перший секретар ЦК КП Латвії.
Рекомендувалося для боротьби з національними партизанами використати і до-
свід командирів радянських партизанів. Щоб підірвати базу руху, дано було вказівку:
негайно відрізати частину землі в куркулів. На думку Шаталіна, представника Бюро
ЦК ВКП(б) у справах Прибалтики, у Латвії народ підгримує радянську владу, адже
тут убивства її представників — поодинокі, а в сусідів убивають масово.113
Досить своєрідне, але цілком у дусі того часу, розуміння ситуації, моралі взаємин
сторін висловив на тій же нараді Отто Лаціс, голова Ради Міністрів республіки, пись-
менник: “Мьі сильньї, 4 фронта Красной армии стоит на нашей территории. Мьі дол-
жньї идти в наступление. Зто благодушне, что мьі всех считаем за честньїх людей.
Человек как будто добрьій, но у него фабрика или дом, нам пришлось зкспроприиро-
вать его, и зто наш враг”114.
Щодо земельних проблем, то одразу ж із початком 1945 р. 14 000 селян отримали
землю, відрізану від земель багатших господарів.115 * Тим самим влада створила на-
пруженість у взаєминах між селянами, а собі підтримку. Окрім цього, ті, хто отримав
землю у 1944—1945 рр., на 50% звільнялись від поставок сільськогосподарської про-
дукції державі.1,6
Пізніше виявилося, що обіцянкам влади щодо амністії тих, хто виходив з лісів, не
слід надто вірити. Коли командир однієї з груп партизанів вивів у другій половині
грудня 1946 р. 76 осіб,117 то його самого і його людей було ув’язнено, і всі відсиділи
повний строк. Згодом сам міністр внутрішніх справ республіки Август Етліт визнав,
що багатьох із тих, що з’являються з повинною, влада заарештовує або мобілізує на
різні роботи, — і вони знову йдуть до лісу.
Вище говорилось про агентуру, якою прагнули викрити рух опору. Сучасний чи-
тач може знайти вже опубліковані (частину!) прізвища тих агентів —150 осіб.118 їхні
опікуни — з НКВД, особливо в Латгалії, теж були досить потужними структурами.
Чисельність особового складу в повітових відділах НКВД становила від 82 до
144 осіб.119 Вони покладалися, звісно, і на силу регулярної армії, але здебільшого —
на війська у системі самого НКВД — 5-та дивізія ВВ, 48-а дивізія (конвойна) НКВД.
Національний склад офіцерів тих військ чітко вказує на окупаційний характер їх.
Так, у 1955 р. 68% офіцерів були росіяни і лише 21% — латиші (з апаратом міністер-
ства включно).120
1,1 ЬУА-101 Г.- 1 арг.-44 1.- Ьр. 4.
1,2 Там само.- Ьр. 5.
1,3 ЬУА.- 101 Г.- арг.- 7- 44 1.- Ьр. 25.
1,4 Там само - Ьр. 30.
1,5 ЬУА.- 101 £.- 1 арг.-44 1.- Ьр. 37.
1,6 Там само.- Ьр. 58.
1,7 ЬУА - 101 Г- 9 арг.- 245 1.- Ьр. 6.
118 ііггтаа ваіи Іікшпі - Тгадіакаа рагііхапи сіпаа.- Ьаіуіаз техоа рсскага дасіоа.-1999 - Т. 2-Ьр. 90-98.
5іпиіз Неіпгікз. Цит. твір.- Ьр. 265.
Розділ?. Національний рух опору в Латвії 477
Про окупаційний характер силових органів свідчить і те, що латиші становили
лише 6% керівного складу МГБ і 24% його оперативного складу.120 121 За весь 1952 р. до
того міністерства прийняли тільки 6 латишів, а в Абренському відділі МГБ не було
людини, яка б володіла латиською мовою, і в 1953 р.122 Зміни в системі і в 1952 р.
були незнанні: тривало побиття допитуваних, фальсифікація протоколів.123
Великі надії у боротьбі з національним збройним рухом опору влада покладала на
винищувальні батальйони, сформовані з місцевого населення. Вже у червні 1945 р.
міністр МВД А. Егліт визнав, що загальновійськові операції не дають того ефекту,
що є від тих батальйонів, бо бійці знають місцевість, мову, діють приховано тощо.124 *
Але влада спершу мала доволі клопоту з тими винищувальними батальйонами.
У Вілякському повіті, наприклад, з 1 200 бійців було озброєно (гвинтівками) менш як
600. У Єкабпілському повіті з листопада 1945 р. до січня 1946 р. їх поменшало на 100
осіб.123 Командири взводів виявляли там нерішучість, багато бійців не володіли зброєю.
Ряд волосних виконкомів не надали пільг тим бійцям.
Деякі батальйони були тісно пов’язані з партизаними і навіть віддавали їм зброю.
На 15 січня 1946 р. в Латвії дато 19 випилювальних батальйонів —15 720 осіб.126
Деякі з бійців були налаштовані вийти зі складу батальйону, не отримуючи й пайки
від держави, турбуючись про своє господарство. Справи поліпшились, коли команд-
ний склад став отримувати плату за свою службу — це стосувалося заступників з
політроботи і начальників штабів.
Винищувальні батальйони можна значною мірою вважати, і зокрема в Латвії, сті-
ною, що відгороджувала, а почасти і поєднувала владу радянську, нелатиську з місце-
вим латиським населенням. Добре розуміючи це, республіканські власті прагнули
зміцнити ці винищувальні батальйони, небезпідставно сподіваючись в особі їхніх
бійців отримати собі низові осередки підтримки на селі. Тому не дивно, що вже у
1946 р. ЦК КП Латвії просив ЦК ВКП(б) дати 2 000 штатних посад з республікансь-
кого бюджету для тих батальйонів, звільнити бійців від призову до Червоної армії,
надати пільги їхнім господарствам, рівні пільгам червоноармійців. Просили також і
зброю, особливо кулемети.127 Здебільшого такі прохання задовольнялись.
Якою була ефективність дій винищувальних батальйонів? Маю дані за 1945 р.
Цього року бійці тих з’єднань взяли участь у 4 108 операціях з ліквідації партизанів,
значно більше ці загони були використані в охороні тих чи тих об’єктів. їхніми сила-
ми, одначе, було тоді вбито 1 355 партизанів, а втрати самих винищувальних батальйо-
нів у 1945 р. — 133 особи.128 129 Такі цифри, як і наведені дані загальних втрат властей
і партизанів за 10 літ боїв, дещо дивні — видно, що втрати сторони, яка наступала,
були значно менші від тієї, що оборонялась.
Дуже дієвим засобом, що обмежив можливості збройного опору в Латвії, стали
масові депортації населення, зокрема найбільша з них— 1949 р. Операція дістала
кодову назву “Прибой” і готувалася з великою секретністю, з залученням не лише
військ МГБ, розташованих у Прибалтиці, але й 1-ої мотострілецької дивізії
ім. Ф. Е. Дзержинського МГБ СРСР, розташованої у Підмосков’ї.Було налагодже-
но внутрішній радіозв’язок у військах, телефонний—з місцевими органами влади.130
До військ залучили і винищувальні батальйони, які на той час перебували у системі
МГБ, і радпартактив.
120 Там само-Ьр. 272.
121 ЬУА.- 101 Г.- 15 арг.- 90 1.- Ьр. 8.
122 Там само.- Ьр. 6.
123 Там само.
124 ЬУА.- 101 £—7 арг-44 І.-Ьр. 78.
,и ЬУА.- 101 £.- 9 арг.- 69 1.- Ьр. 2-3.
122 Гам само- Ьр. 7.
127 Гам само.- Ьр. 10.
122 Гам само.- Ьр. 29.
129 Стродс Генрих. Совершенно секретная операция МГБ СССР по виселенню населення Балтийских
стран 25 февраля - 23 августа 1949 года // Архів автора.- 22 с.
130Там само- С. 11.
47$ Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Виявилося, що остання категорія становила найбільший відсоток карателів —
37,27% від 76 212 осіб — 28 404 особи у трьох прибалтійських республіках.131 На
низовому ж рівні, в складі оперативної групи, яка й проводила виселення (9—10 осіб),
радпартактив становив 44,4—55,5% безпосередніх виконавців. Кожна група виселя-
ла в середньому 4 сім’ї.
Оперативна акція відбувалася 25 березня 1949 р. У 31 ешелоні було відправлено
13 537 сімей — 41 811 осіб.132 72,9% спецпоселенців з балтійських республік стано-
вили жінки і діти.133 Всі депортовані опинилися за Уралом, у Сибіру. Левова частка їх
отримала роботу в колгоспах і радгоспах.
Окрім боротьби зі збройним і незбройним опором народів проти депортації, опе-
рація “Прибой” мала на меті звільнити землі для колонізації краю, посилити насиль-
ницьку колективізацію селянства. З останнім влада могла себе таки привітати.
До масової депортації в 1948 р. було 617 колгоспів, які охоплювали 13 814 госпо-
дарств (12,6% від загальної кількості).134
У 1952 р. у Латвійській РСР існувало 1 513 колгоспів, де перебувало 223 656 се-
лянських господарств — після вивезення найзатятіших і погроз депортацій за непо-
слух — селяни пішли у колгоспи. Але в Латвії колгоспи все ж були сумою великої
кількості хутірських господарств, за якими складно було наглядати й адмініструвати.
Тож на 1952—1955 рр. республіканські власті запланували зігнати селян 100 тис. дворів
з хуторів у колгоспні села. Так доповідали 13 квітня Я. Калнберзінь і О. Лаціс у листі
Малєнкову й Сталіну.135
Колгоспне життя не було легким. У 1952 р. за невдачу вчасно м’яса і молока було
описано майно 27 638 осіб, у 1953 р. за борги вже колгоспи підпали під опис майна,
а під суд — 6 646 осіб.136 Сільське населення Латвії залишалось різко незадоволеним
радянською владою, про що свідчить 17-сторінковий текст про негативні настрої се-
ред сільського населення Латвії з записом Беверса — голови КГБ при РМ Латвійської
РСР від 7 липня 1955 р.137
7.5. Молодіжне підпілля. Підсумки і значення
руху опору в Латвії
Наведені вище дані про відсотковий склад офіцерів спецслужб,
наявність на території Латвії збройних формувань СРСР чітко вказують на окупацій-
ний характер цієї влади. Не менш промовисті дані щодо національного складу керів-
них працівників республіки. З 2 029 осіб — у 1953 р. тільки 46,7% були латиші.138
(Не слід забувати, що частина з них до 1946 р. жила в СРСР.— А. Р.).
В апараті парторганізацій латишів було 39%, менше третини секретарів первин-
них парторганізацій — 31%. А з 55 директорів крупних заводів латишів було тільки
вісім осіб, із 47 директорів радгоспів — шість, 37% латишів — районні і міські про-
курори.’39
Власті зуміли також заарештувати за останні роки 61 ксьондза (в Латгалії перева-
жно), тривала русифікація краю. Російська мова панувала в ЦК КП Латвії, в райко-
мах і міськкомах. У вузах російською мовою читали лекції у 75 групах зі 118.140 Зро-
зуміло, що у 1945—1946 рр. співвідношення було ще більше не на користь латишів.
Несприйнятгя цього становища в суспільстві виразніше виявлялось у створенні в Латвії
131 Стродс Генрих. Цит твір - С. 12.
132 Там само- С. 14.
133 Там само.- С. 16.
134 Ріаіапіз АгиЬф. ТЬе ЬаІУІапа. А 8ЬоП НізЮгу- Р. 156.
135 ЬУА.- 101 Г,- 15 арг,- 93 1,- Ьр. 73.
136 ЦХСД (Москва).- Ф. 5.- Оп. 16.- Д. 6.
137 Там само-Ф. 5.-Оп. 30.- Д. 106.- Л. 22.
138 Там само.
139 ЦХСД (Москва). Ф. 5.- Оп. 16.- Д. 6.- Л. 23.
140 Там само- Л. 24.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії
479
впродовж 10 років молодіжних національних підпільних організацій. Тільки невели-
ка частина з них була пов’язана зі збройним підпіллям. Інші виникали спонтанно і,
проіснувавши кілька місяців — до року, були викриті спецслужбами, часто через ін-
форматорів, агентів. Не маю на меті перераховувати всі ці організації, але повідом-
леннями про їхні викриття рясніють щоденні оперативні повідомлення МВД, що збе-
рігаються в архівах. Спробую назвати лише деякі з них, щоб читач міг уявити суть
і зміст дій таких утворень.
У лютому 1946 р. було викрито молодіжну організацію “Латиський партизан”. Її
очолював Гунар Шніпс, 1930 р. народження. Разом з ним заарештовано ще 8 осіб.
Метою цієї групи був терор проти радпартактивів, НКВД і бійців винищувальних
батальйонів. Для цього члени групи запаслися 4 ручними кулеметами і 4 автоматами,
6 гвинтівками і 3 пістолетами. Водночас прагнули здійснити підготовку до виборів у
ближніх околицях Тукумського повіту, де мешкали.141
Ще в травні 1945 р. оформилась у Вілякському повіті Молодіжна організація пар-
тизанів вільної Латвії. До неї входили учні старших класів Вілякської гімназії на чолі
і Робертом Скрупульс, 1927 р. народження, учнем 10 класу гімназії. Членів організа-
ції було заарештовано. Вона на той час мала свій статут,142 усі склали присягу, отри-
мали членські квитки. Члени групи вели агітацію і поширювали листівки. Існувала
група, організована з ініціативи Петра Супе (“Цінтіса”).143
У другій половині жовтня 1945 р. в Ризі викрито Латиську молодіжну трьохзірко-
ву організацію. Заарештовано 15 осіб, очолював групу Вольдемар Лапса (1929 р. на-
родження). Склад групи — молоді робітники і студенти. Група проводила збори і вела
протоколи, мала листівки.144 Діяла лише з вересня того ж року, з ініціативи її лідера.
Спробували навіть випускати газету “Мазайс Латвієтіс” (№1).
Члени групи підготували список працівників НКВД, міліції, партійних радянсь-
ких активістів з короткою характеристикою їхньої діяльності на користь радянської
влади.145 Група прагнула об’єднати навколо себе всю латиську молодь, готувати те-
рор, агітацію. Але реально встигли виготовити 240 листівок із закликом бойкотувати
вибори до ВР СРСР і половину тих листівок розклеїти. Подібна організація — зі слів
членів цієї— існувала і в Єлгаві.146 Там її було викрито в листопаді 1945 р. Групу
очолювала Кароліна Карісонс, 1927 р. народження. Входили до неї учні, що присяг-
нули. Вони виготовляли листівки.147
У справі за №459 з того ж таки колишнього партархіву вже йдеться про групи
1948—1949 рр.
З жовтня 1949 р. викрито молодіжну групу “Іманта” (заарештовано 5 осіб), з то-
го ж таки Вілякського повіту. Очолював її Лієлпетеріс Алмаре, 1930 р. народження,
а входили до неї учні шкіл і один студент. Члени групи виготовляли листівки й поши-
рювали їх, складали з партизанами листи на адресу місцевих активістів режиму. На-
весні 1949 р. група налагодила зв’язок із партизанами Малнаса.148
6 листопада 1949 р. викрито молодіжну групу, що готувала кадри для партизанів.
Очолював її Петерс Цела, 1930 р. народження, робітник. Входила до неї молодь 16—
20 років. Але то була швидше група намірів, готувалися поширювати листівки і виві-
шувати прапори 7 листопада.149 Група діяла в Кулдитському повіті.
Відомо і про Антикомуністичний союз християнської молоді, що існував у 1949 р.150
Потяг до підпілля серед молоді не зник і в наступні роки. Так, на початку 1953 р.
з школах міст Єлгава, Рига, в ряді районів республіки було створено, за даними МГБ,
141 ЬУА - 270 Г,- 1 з арг,- 197 1,- Ьр. 45.
142 Там само.- Ьр. 126, 186.
143 Див. його: ЬУА,- 270 Г,- 1 8 арг,- 126 1.- Ьр. 193-194.
144 Там само - Ьр. 187.
145 Там само - Ьр. 189.
146 Там само- Ьр. 190.
147 Там само- Ьр. 191.
,4* Там само.- Ьр. 160, 45.
149 Там само - Ьр. 117.
,5° ЬУА.- 270 Г,- 1 8 арг.- 460 1.- Ьр. 118.
480
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
молодіжні антирадянські організації, що випускали і поширювали листівки, звернені
до населення.151 Якісь листівки було помічено в період підготовки до виборів депута-
тів місцевих рад того року в Ризі й м. Тілсі.152
Три нелегальні організації молоді викрито у 2-й середній школі м. Єлгави у 1954 р.
Склад учасників — учні 12—13 років, писали антирадянські написи.153
Відомо про вивішення національних прапорів і написання антирадянських листі-
вок наступного 1955 р.154 учнями, в тому числі й організованими в групу.
Іварс Лоренціс, учень 8-ї школи м. Риги в 1955 р. писав листівки і поширював їх.
Зміст: вільна Латвія, вихід її зі складу СРСР.155
Утворення таких молодіжних груп і вияви ворожості до радянської влади свідчи-
ли, поміж іншим, про настрої в середовищі старших співвітчизників юних революціо-
нерів — адже вони, безумовно, відбивали настрої дорослішої частини латишів. Лоя-
льність до СРСР була лише видимою. Звісно, така діяльність молодіжних груп не
могла завдати серйозної шкоди владі, але вона тримала в напрузі суспільство, сприя-
ючи збереженню його самототожності, і змушувала владу хоч би позірно толерувати
ширші вияви національних почуттів, культурної самобутності, до чого власне й за-
кликали листівки і газети національних партизанів.
За оцінками професора Г. Стродса, загальна кількість осіб, що так чи інакше були
задіяні в партизанському національному русі, сягнула за: 10 літ 40 000 осіб.156 Думаю,
що до їх числа слід включити й учасників різноманітних молодіжних груп.
Партизанський рух мав на меті відновлення незалежності Латвії. Зробити це пла-
нувалося не власними силами, а у сприятливих умовах початку зіткнень СРСР з ко-
лишніми його союзниками у війні. До того часу треба було зберігати цілісність нації,
не допускати виселень. Національні партизани захищалися від влади, яка прийшла,
назвавши цю владу окупаційною, що цілком відповідало суті справи. Доводилося
боротись із самим режимом, який ніс більшовизм із його утопіями. Власне, режим і
змушував до руху опору досить широке коло людей.
На час першої окупації 1940 р. деморалізоване населення, не знаючи, чим є цей
режим, майже не виявило спротиву.
В роки світової війни латиші виявили такий організований спротив у вигляді ЛЦР.
До ширших дій в умовах воєнного часу менш гноблений, порівняно з українцями чи
білорусами, народ не піднявся. Спроби підтримати одного окупанта, з тим, щоб зброй-
ною силою можна було відбитися від іншого, утворення двох дивізій СС успіху не
мали. Ці частини, як і в Україні, не стали основою національної армії й не могли нею
стати, бо створювались на інших засадах. Утім, з тих солдатів, що на літо 1945 р.
становили 50—70% всіх партизанів,157 згодом постали непогані командири та бійці
національних партизанських загонів.
Минулі два десятиліття державності допомогли швидко усвідомити суть окупа-
ційного режиму і поповнити лави партизанів, не бракувало у них і військових спеці-
алістів з латвійської чи німецької армій. Водночас відсутність потужного опору німе-
цьким окупантам, вичікування призвели до організаційної неготовності і невміння
налагодити широку систему опору, як це було в Литві чи в Україні.
Партизанський рух не став єдиним, розрізнені організації так і не об'єдналися,
зокрема й через особисті амбіції лідерів. Колишня багатопартійність тут зіграла нега-
тивну роль. Організаційно-технічне забезпечення руху, особливо його пропаганди було
далеким від бажаного.
Ідеологією руху був усе ж, як на мене, націоналізм, хоч його по-різному розуміли
різні ідеологи руху.
151 Там само - 101 Г- 16 арг-41, 1.- Ьр. 88, 18.
152 Там само- Ьр. 18.
155 Там само.- Ьр. 101, 104.
154 Там само- Ьр. 107-109, 120-121.
155 ЬУА.- 270 Г,- 1 8 арг.- 1024 1,- Ьр. 153.
156 Зігоііз Неіпгікз. Ьаіууаз пасіопаїо раїїіхапи кате. 1944-1956 - Ьр. 540.
157 Ьашиик Тгедз. Ьаїуійи пасіопаїо рагСітасус СИРО П АгсИіуз ХХУП.- МеІЬигп, 1987.- Ьр. 184-192,185.
Розділ 7. Національний рух опору в Латвії 4$]
Про якісь серйозні зрушення в теоретичних питаннях, у виробленні уявлення, якою
-іє бути Латвія після війни, крім того, що демократичною (то, зрештою, теж поступ
: .рівняно з 1940 р.), мені все ж не відомо.
Не маю даних і про серйозну співпрацю латвійського руху з литовським чи естон-
-хИМ.
Зрозуміло, що влада вжила традиційних, вже апробованих заходів щодо націо-
нальних партизанів. Окремі з них, зокрема депортації населення, інакше як терором
тоти малих народів не можна назвати.
Національний рух опору охопив усі три етнографічно-культурні області Латвії.
_?ч як дивно, але найзатятішим він був у Латталії, яка зазнала чи не найбільшого
*ссійського та польського впливів. Може, саме тому населення так боронило свою
" 'тожність у той час. Не останню роль тут зіграла й активна позиція католицького
г ховенства, чимало з якого було заарештовано.
Тривалість боротьби зумовлювалась і тим, що люди перестали боятися, війна вби-
:.2 страх смерті, призвичаїла їх до злигоднів. Вибирали менше зло та більше честі —
ікий був збройний опір. Альтернатива йому— табори, ув’язнення та принизливе
-яування під владою, виселення до Сибіру (для всіх “колишніх”).
Досвід Латвії засвідчив: нація, що бореться навіть із набагато сильнішим супроти-
вником, — незнищенна.
(Ж
К КОЛИШНЬОГО СРСР не ВВ1ИШЯЗ до нього добро-
I нність усіма засобами, включаючи й збройні,
далося подолати опір більшості народів імперії
спроби розширити його кордони з початком
альний спротив народів від Молдови до Естонії
|цій роботі пропонується виклад основних еташв
' ; —Естонії.
-1922 роках 6і і >шов_
їх'»— так постав СЙ. ;
Другої світової війни. ви юшка ля з
уздовж усього західного кордону \ д . ,
і характеристика опору в найменшій з республік
8.1. Від незалежності до радянськоїреспубліки.
Перші вогнища спротиву
Естонія відвоювала свою незалежність від Росії й Німеччини в
1921 р. Тоді ж за Тартуським договором було встановлено кордон крайні з Росією.
В 1924 р., за завданням і з Підтримкою Москви, місцева компартія вкупі з терористом
із СРСР намагалися підняти повстання в столиці Естонії і проголосити радянську вла-
ду в країні. Путч не дістав підтримки і в той же день був придушений. У наступні
півтора десятиліття країна поступово набувала свого обличчя, позбувалася спадщин
імперії й німецьких впливів, які до 19.17 р. тут булй не менш сильні, ніж російські.
484
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
З підписанням пакту Молотова—Ріббентропа доля прибалтійських держав, зокрема
й Естонії, була визначена відповідно до секретних додатків до протоколів. Вона по-
трапляє до зони впливу СРСР.
На підставі пакту про взаємодопомогу між СРСР і Естонією, з 18 жовтня 1939 р.
в Естонії було розміщено 25 тис. війська Червоної армії (Естонська армія налічува-
ла 11 тис. осіб). СРСР використав військові бази цієї країни й у війні з Фінляндією,
хоч Естонія залишалась у цій війні нейтральною країною. 17 червня 1940 р. в Нарві
представники естонського уряду підписали ультиматум, висунутий СРСР. Вести якусь
боротьбу на самоті, коли у підтримці відмовила Німеччина, змоги не було. Гадали
так: якщо існування нації буде збережено, то в майбутньому вона, можливо, матиме
і кращі шанси.1
21 червня Червона армія перетинає естонський кордон. У цей день, по суті, відбувся
державний переворот за її підтримки. На той час компартія Естонії, на яку стала опи-
ратись нова влада, нараховувала 133 особи. Виникає запитання: чому, якщо уряд був
у відчаї, виявив слабкість, не взялося до зброї населення? Тут може бути кілька пояс-
нень: населення теж було в масі своїй дезорієнтоване, до того ж радянська влада вияви-
ла свою суть не одразу. Втім, арешти членів уряду верхівки армії і президента країни
К. П’ято з наступним вивезенням до Росії відбулися негайно. 6 серпня 1940 року —
Естонія формально (юридично) стає республікою в складі СРСР.
Посилення радянізації краю супроводжувалось репресіями і терором. Заарешто-
вували всіх поліцейських, офіцерів розвідки, учасників війни за незалежність 1918—
1920 рр., членів спілки самозахисту, вищих урядових чиновників, підприємців, колиш-
ніх російських білих офіцерів. Число заарештованих зростало щомісяця. Тільки за
1940 р. воно досягло 1 046 осіб.2 Наприкінці того ж року почалися групові страти.
Відбулася земельна реформа, за якою у власності селян моїло бути не більше 30 га
землі, проведено націоналізацію промисловості. Земельна реформа хоч була назрі-
лою, але і збільшила кількість незадоволення серед заможнішої частини селянства,
і чи не вдесятеро збільшила державне оподаткування села.3
Коли розгубленість перших тижнів окупації минула, з’явились перші вогнища
спротиву. На 1941 р. відомо про організаційну діяльність кількох груп опору, викри-
тих НКГБ. До них належав Комітет порятунку Естонії на чолі з Юло Мармаа. Ця
організація будувалася за принципом ланок з п’яти—восьми осіб.4 Особливу увагу
члени комітету порятунку зосереджували на проникненні в естонські національні
частини Червоної армії. їм удалося створити кілька збройних груп, дістати зброю,
розпочати підготовку до скинення чужинницької впади силою. Та навесні того ж
1941 року Комітет порятунку Естонії було викрито. По справі проходило 119 осіб,
у т. ч. 21 особа з числа військових Естонського корпусу Червоної армії (утворений з
частин національної армії). Діяльність Комітету порятунку не обмежилась Таллін-
ном. Відомо про молодіжну організацію “Національні кадри” в м. Тарту, очолювану
Калевом Ландманом, який входив до складу комітету.
Частина населення, яка боялась репресій з боку влади, рятуючись від них, пішла
до лісу. Так стали утворюватись перші загони “Лісових братів”. Утім, це не допомог-
ло населенню цієї республіки, як і всієї Прибалтики, уникнути масових виселень.
Перед початком війни СРСР з Німеччиною з Естонії було депортовано 7 766 осіб,
у т. ч. З 175 заарештовано і 3 722 виселено на схід.5 Відбувались арешти і заслання
активних членів національних партій, організацій, поліцейських, поміщиків, чинов-
ників державного апарату, офіцерів армії, які підозрювалися в нелояльності до режи-
му. Зрозуміло, що така акція надовго запам’яталась народу і породила відповідне став-
лення до нової влади.
* УооЬиз Агікиг. Біийіеа іп іЬе НівСогу оГ Ле Езйлгіап реорівг- ¥а1. XII - ТЬе (гаееду о£1Ье Евіопіап реоріе .-
ВЮскЬоІш: Біяе, 1984.- Р. 32.
2 Каиро Оеешапі КергеззіоопісЬв Іаіііпаві. 1941 а 8у іауеі.- ТаШпп Ьіппатиизешпі аавіагаа таі.-
1996/1997,- Р. 5-28.
3 ТЬтіп&в ШШат. ТЬе ЗоуієС Соктігяііоп оГЕйоша.- Оти Ріс» М.- КиЬиг РйЬШипв Ноияе, 1973.- Р. 241.
4 Естонський державний архів.- Ф. 16.- Оп. 47.- Спр. 38.- Арк. 139.
5 ЦХСД (Москва).- Колекція.- Ф. 89.- Перелік 18 - Спр. 6.- Арк.1.
Розділ 8/ Національний рух опору » > 4^5
З початком війни між СРСР і гітлерівською Німеччиною протистояння влади
і народу ще більше загострилось (тоді ж ЗО тис. естонців було мобілізовано до Черво-
ної армії і в Росії). В Естонії тривали запеклі бої між двома супротивними арміями.
Для втілення в життя тактики “випал&ої землі” в липні створювались винищувальні
батальйони. До складу їх було мобілізовано активістів різних структур, робітників і
призовників. Було створено 13 таких батальйонів.6 7 Вони прославилися жорстокими
репресіями і облавами проти населення, під час яких загинуло 2 тис. осіб/ При від-
ступі Червоної армії в містах Тарту, Вільянді та ін. було виявлено масові поховання зі
слідами жорстоких тортур.
Противагою цим батальйонам можна вважати загони “Лісових братів”. (Кількість
втікачів у ліси значно зросла після червневих депортацій і арештів). Деякі загони “Лі-
сових братів” налічували сотні осіб, керували ними колишні офіцери естонської армії.
У більшій частині Південної Естонії було відновлено владу Естонської держави
за кілька днів, а то й тижнів до приходу німців. Тарту — друге за величиною місто
країни— було під контролем естонців з 10 по 28 липня.8 За різними оцінками, на
півночі країни в партизанських загонах тоді було до 5 тис. осіб. Найбільший розта-
шувався на армійській базі в Кауїла. Ці загони втратили понад півтисячі убитими і
зниклими безвісти. В Тарту певний час діяв Комітет “на загальнонаціональному рів-
ні”, який був готовий перебрати владу у країні в свої руки. На німців певний час
естонці дивились як на визволителів. Утім, враховуючи досвід Литви й України, —
зауважують Р. Місюнас і Р. Таагепера, — естонський Комітет не поспішав проголо-
шувати себе урядом.9
8.2.3 німцями і проти них
І, як виявилось, не без підстав. Зміцнивши свою цивільну владу,
німці розпустили всі військові з’єднання естонців. Заявки на хоч би куцу незалеж-
ність було відкинуто. Естонія стала одним з районів рейхскомісаріату “Остланд”, до
якого входили ще Латвія, Литва й Білорусія. Втім, у кожній з цих країн діяло обмеже-
не місцеве маріонеткове представництво, цілком залежне від німецької влади. Німці
розглядали Естонію як завойовану в СРСР територію, а не як колишнє державне утво-
рення.
Чи могла Естонія опиратись німецькій окупації? На думку переважної більшості
населення й істориків естонської діаспори, піднімати тоді повстання проти німців
було б самогубством, оскільки тільки сили вермахту стояли на заваді поверненню
червоного терору Росії.10 Про справжні наміри німців — виселити до половини всіх
естонцпкзамежі Естонії—тоді ніхто не знав. Саме це й зумовило згодом формуван-
ня двох естонських дивізій (під командою СС), які воювали на Ленінградському фронті.
А проти них боролись інші естонці — з естонського радянського корпусу.
Звісно -г говорити, що естонський народ покірно сприйняв німецьку окупацію,
не можна. У відносинах з великими народами, у великих катаклізмах треба врахову-
вати психологію малого народу, що прагне вижити. В даному разі, коли німецька
влада була м’якшою за радянську збройного опору їй не було. Однак естонська ін-
телігенція опиралася спробам поншеччення країни, перетворення університету в Тарту
на німецькомовний тощо. Центромопозиції інтелектуалів стала газета “Розітаа”. Були
й інші групи, які мали різко антинімецьку спрямованість. Відомо про існування з
1942 р. в м. Нарві такої групи з б Осіб^очолюваної Е. Інтлістом. Група навіть видала
* Тоитщв ІНШат. ТЬе Зоуієі С^ошгабоВ^ГЕаіспіа.- Р. 261.
7 Марти Лаузр, Палор, Зстонии- Таллинн: Звити, 1996 - Ч. П- С. 100.
1 Дотагаднішепро це див.: №ой?ЛяВДІДОТВф.-Р. 156-216.
9 Мізіипаз Яотиайі, Кеіп Ііюяерегіі.Т&і доЙіс 5ШЄ8. ¥еап оГ гіерешіепсс. 1940-1980 - ІІшуегзііу о£
СаІіГогпіа. Ргем Вегісіеу Ьоа Амеїея, 1983.-Р47.
19 УооЬшЛгіНш: 8іш1іе&іпшеНійоїу оЙЬе Е&иііапреоріе-Уоі. XIV.-Р. 81.
486
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
14 номерів свої газети в підпіллі.11 Така ж група в Тарту видавала газету “Естонія, що
бореться” (“Уб Шеаа Еезгі”).
Деякі з цих груп мали зв’язки з естонською еміграцією в Фінляндії і Швеції й
навіть у Лондоні, сповіщаючи про становище в країні. Були групи, що закликали у
своїх листівках не піддаватися мобілізації в “естонські дивізії СС”, а йти до лісу.
У листівках говорилось, що, врешті-решт, СРСР і Німеччина виснажаться і Захід на-
веде світовий порядок.12 Утім, ці ідеї не отримали якоїсь дієвої підтримки. Вони не
виглядали реалістичними. Не були реальними і наміри тих естонців, які думали, що
вони зможуть своєю співпацею з Німеччиною зупинити наступ Червоної армії і вод-
ночас домогтися від німців визнання якоїсь форми самостійності. Зіграти якусь самос-
тійну роль між світовими поступами спробував Національний комітет Естонської ре-
спубліки. Консультації з приводу його створення проводились чи не з лютого 1944 р.
з представниками різних політичних партій країни. Перша зустріч відбулася 23 березня
1944 р. в Таллінні. Присутніми були 978 осіб. На чолі комітету стояв Ернест Кулхр,
професор і на той час—директор видавництва.13 За п’ять днів після першого зібран-
ня Комітет оголосив, що в теперішній час естонський народ змушений активно під-
тримати боротьбу німецької армії з Червоною на фронтах своє країни. Тим самим
підтримувались заходи, спрямовані на мобілізацію населення в різні підрозділи ні-
мецької армії. Разом з тим Естонський національний комітет заявив, що він не визнає
ніякого підневільного чи політичного союзу з німецькою армією і не погодиться до-
помагати їй деінде, крім Естонії.14 Після другого засідання Комітету (на початку квіт-
ня) більшість його членів було заарештовано німцями, а інші — пішли в підпілля.15
Підпілля росло, але гестапо тоді заарештувало до 200 осіб.16 На відміну від інших
балтійських країн, в Естонії й після арештів, враховуючи близкість Фінляндії, не пе-
реривались зв’язки з закордоном. У липні того ж року члени Національного комітету
відновлюють діяльність і вводять до свого складу ще двох осіб, зокрема Ріхарда Еве-
ля і Отго Тиифа. Десь у той час від Варма—міністра з останнього кабінету незалеж-
ної Естонії—надійшов ще один лист, де він знову писав, що долю Естонії буде вирі-
шено на мирній конференції після війни, а німці скоро зазнають краху, тому необхід-
но розпочинати формування нового уряду.17 Листи такого ж змісту Варма надіслав
окремим Естонським послам в СРСР і Швеції та виконуючому обов’язки президента
республіки (в еміграції) Ю. Улуотсо. Як можна зрозуміти, таких поглядів дотримува-
лись і члени Національного комітету. 1 серпня Кдмітет видає маніфест, де виголошує
свою мету — незалежність Естонії. У цьому ж документі він заявив, що бере всю
владу в країні на себе до сформування законного уряду. В маніфесті також зазначало-
ся, що головне завдання нині — боротьба проти наступу росіян, захист населення від
нового знищення, боротьба за незалежну, вільну і щасливу Естонію.18 Комітет видав
“Розпорядження №1”, згодом—№2, в яких указувалось, як населення має зустрічати
страшні біди, що з’являються з поновленням воєнних дій на території країни. Заклик
Комітету до естонців вступати в німецьку армію не стримав наступ Червоної армії.
Він, як можна зрозуміти з доступних документів, волів опиратись на наявні й новоство-
рювані естонські формування в німецькій армії Ще в серпні 1944 р. Юхан Рейго,
який був відповідальним секретарем Національного комітету і здійснював велику ор-
ганізаційну роботу в ньому, поїхав до Фінляндії до закордонного центру Естонської
еміграції з вимогою направити звідти естонський полк в Естонію.19
11 ЕДА.- Ф. 129.- Спр. 9847.- Т. 1.- Арк. 247-248.
12 УооЬиз АгЛиг. Цит. твір.- Уоі. XIV.- Р. 122.
» ЕДА.- Ф. 130.- Спр. 9847.- Т. 3.- Ари. 26.
** УооЬиз АгОшг. Цит. твір.- Уоі. XIV.- Р. 123.
Іі ЕДА- Ф. 130.- Спр. 9847.- Т. 3.- Арк. 27.
16 Мізіипаз КотиаИ, Тію&рега Кеіп. ВаШс Нівїогу 1940-1983 - СаШотіа, 1988.- 66 р.— Р. 63.
17 ЕДА.- Ф. 130.- Спр. 9847.- Т. 3.- Арк. 28.
11 Там само.- Арк. 120, 89; УооЬиз АгіЬиг. Цит. твір.- Ч>1. XIV.- Р. 140.
19 Полк складався з естонських добровольців, що прибули до Фінляндії в час її війни з СРСР, а також
утікачів з Естонії в цю крашу. Докладніше про це див.: ЕДА.- Ф. 130.- Сцр. 9847.- Арк. 89; Пззп Пиллак.
Зстонские добровольці! в фннсюй армии во время Вгорай мировой войньї // Вестникархивнста.- 1995-
№3(27).— С. 77—81.
Розділ 8. Національний рух опору в Естонії
Тривалий час виконуючий обов'язки президента Ю. Улуотсо зволікав з призна-
ченням уряду, оскільки побоювався арештів з боку німців. Але, нарешті, 18 вересня
1944 р. він призначає уряд країни у кількості 10 осіб (з числа членів Національного
комітету) на чолі з Отто Тиифом. Вийшов другом і один номер “Державних вістей”
уряду О. Тиифа, по радіо було зачитано заяву про нейтралітет Естонії у війні, що
відбувається.
Складніше було з безпосередньою обороною країни і насамперед — столиці. На
засіданні уряду 19 чи 20 вересня 1944 р. представники естонських військових форму-
вань (у т. ч. й ті, що були в складі німецьких військ) повідомили членам кабінету, що
верховне командування, не вбачаючи смислу в боротьбі, евакуювало разом з німцями
свої військові частини і зброю. Втім, тут же було повідомлено, що були наміри ство-
рити окремі естонські військові формування під керівництвом естонських офіцерів.
Але на заваді цій ідеї стало фінсько-російське перемир’я. До того ж не було ні зброї,
ні відповідних розпоряджень.20
Утім, де-не-де збройні сутички між естонцями й німцями в Таллінні відбувались,
і на вежі Довгий Герман було встановлено національний прапор.21 Уряд залишає Тал-
лінн, намагаючись евакуюватися до Швеції, але з того нічого не виходить. Більшість
його членів потрапляє до рук НКВД. 22 вересня радянські танки були вже в столиці.
&3. Відновлення влади СРСР
Доля членів цього уряду—як і членів Національного комітету Ес-
тонської республіки, а там і там було кілька осіб з уже згадуваної групи опору в
м. Нарві була сумна. Всіх, хто не втік за юрдон, було заарештовано й засуджено “Осо-
бам. совещанием при НКВД СССР”. Наскільки я знаю, принаймні двох із найвідомі-
ших арештантів—Юхана Рейго, міністра внутрішньої безпеки в уряді, і Дана Мейде,
полковника, головкоми збройних сил—було засуджено до розстрілу (вирок виконано),
інших засудокено на термін від 5 до 8 років.22 Загалом у справі Комітету було заарешто-
вано 200 осіб.23 Сподівання, що повториться ситуація 1918 р. і вдасться відновити неза-
лежність, виявились похованими. На території країни, крім того, не залишилося жод-
ної організованої структури, готової вести роботу в підпіллі. Повернення радянської
влади на землю Естонії означало початок нового протистояння між нею і більшістю
естонців. СРСР вважав ці землі своєю складовою частиною, з цим, хоч і не явно, великі
державичююзники погоджувалися, зважуючи на його роль у Другій світовій війні, зго-
дом —- на зрослу військово-політичну силу. Естонці ж у переважній більшості вважали
цю владу окупаційною і так чи інакше —активно чи пасивно —їй протистояли. Активне
протистояння затяглеся чи не на 10 років, а пасивне — на десятиліття. Опір був відпо-
віддю на радянізацію краю і на терор щодо населення. Розглянемо спершу поведінку
сильнішої сторони—влади, щодо місцевого населення у загальних рисах, далі перейде-
мо до висвітлення власне національного опору режимові.
Нова влада почала свій другий прихід з того, що в 1944 р. до Псковської області
РРФСР відійшло 1 135 км2 території Естонії з населенням в 40 709 осіб,24 що донині
становить предмет суперечок між Естонією й Росією. На естонців це рішення спра-
вило гнітюче враження, тому що навіть керівництво республіки дізналось про нього
роагіакішп. Це дуже багато для такої країни, адже на 1 січня 1945 р. в Естонії було
зареєстровано всього 834,5 тис. жителів, з них естонців — близько 728 тис.25 Судячи
з цифр, можна говорити про зменшення чи не на 300 тис. естонців у країні і чи не
» ЕДА.- Ф. 129.- Спр. 9847.- Т. 1.- Арк. 143.
21 МартиЛаузр, АгоПаяор, Пню Тьиіберг. ИсторияЗстонии-Ч. 2-С. 107.
22 ЕДА.- Ф. 130.- Спр. 9847.- Т. 3.- Арк. 29.
23 ЕДА.- Ф. 1.- Оп. 47.- Ото. 38.- Арк. 147.
24 МаШзеп Еяаг. ЗеагсНіля гог а ІЗітібед Сотрготіае: ±е Евіопіап-Низвіап Ьопіег. 1000 уеагз - КігдазШз
ІЬО.ТаІІіпп, 1997.-Р.73.
23 ЕДА.- Ф. 1.- Оп. 47.- Спр. 38.- Арк. 169.
488 Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
півмільйонне зменшення населення порівняно з 1939 р.26 Почасти, щоправда, це по-
яснюється мобілізацією до Червоної армії 100 тис. чоловік. Втім, за 1945 р. у відділах
загс республіки було зареєстровано чи не вдвічі більше смертей, ніж народжень.27
Підстав до зменшення населення, зростання смертності було більш ніж достатньо —
і вина тут крилась не лише в умовах повоєнного часу. Відповідні органи НКГБ і НКВД
проводили широку “зачистку” республіки від чужорідних для радянської влади еле-
ментів. До таких належали не лише представники окремих правлячих верств суспі-
льства, члени політичних партій — тепер до них приєднались і до 7 тис. колишніх
членів “Омакайсе” (організації самозахисту, що діяла за німців), естонці, які служили
в поліції, в т. ч. і німецькій, солдати колишньої німецької армії тощо. їм не лишалось
нічого іншого, як іти в ліс. За різними даними, там знайшли схованку до 70 тис. осіб,
хоч лише частина з них чинила активний опір режимові. Ілюзій щодо його природи
бути не могло: він був колоніальний і тоталітарний. Ця правляча сила в республіці не
лише отримувала накази ззовні, але й складалася переважно з прибульців з-поза меж
республіки.28 З трохи більш як 7 тис. членів компартії Естонії 52% були росіяни,
21% — естонці, що приїхали з Росії, й лише 27% — корінні естонці.
Одним із засобів прихилити до себе естонське населення, яке складалось тоді на
дві третини з селян, була земельна реформа, що здійснювалася з 1944 по 1947 рік.
Націоналізовану землю частково передали державі, а більшість — селянам, що по-
требували землі. Максимальний розмір її на одне господарство залишався незмін-
ним — ЗО га; тим, хто співпрацював з німецькою окупаційною владою, залишили з
5—6 гектарів землі, а їхнє майно і худобу відібрали. На літо 1947 р. третина селянсь-
ких господарств збільшила свої земельні наділи, третина — зменшила, інших рефор-
ма прямо не зачепила. Але в повоєнні роки господарства новоземельців (тих, хто
отримав землі внаслідок реформи) здебільшого не піднялись, зате почалась підготов-
ка до колективізації, соціальна напруженість на селі зросла.29
Індустріальний розвиток республіки в повоєнне п’ятиріччя був спрямований на збіль-
шення видобутку сланців, що привело до зростання чисельності неестонців у країні.
8,4, Збройний опір імперії
Зрозуміло, що колоніальний характер режиму, репресії проти сус-
пільства, незадоволення активної частини селянства не могли не викликати активно-
го спротиву населення. Влада була чужою для естонців, виглядала недовговічною.
Цінність життя в умовах постійного терору і воєнної небезпеки значно знизилась.
Готовність боротися зросла.
Першим виявом опору — активно-пасивного — стала відмова з’явитись на мобі-
лізацію до Червоної армії в 1944 р. Із загальної кількості зареєстрованих прийшло
лише 2,31%, хоч у деяких волостях (Ярвесу, Мяе, Меримяе) чоловіче населення де-
монстративно відмовилось реєструватись у військкоматі.30
Найвиразнішим, звичайно, був збройний спротив радянській владі. Наші дані щодо
цього, взяті з офіційних даних тих часів, мають деякі прогалини. Зазвичай групи опо-
ру нараховували по п’ять—десять чоловік, в окремих загонах було до 50—60 осіб
з усіх соціальних груп естонського населення. Найбільше воюючі “Лісові брати” ві-
домі в повітах Пярнумаа, Вірусомаа і Вирумаа в південній і східній Естонії, найбільш
залісненій. Цікавою особливістю є те, що в переважно лютеранській Естонії найак-ч
тивнішими “Лісові брати” були в східних, православних районах країни.
26 5¥ог1<1 5¥аг П апд Воуієі Оссирагіоп іп Евіопіа.- Цатадев героЛ Регіодіса риЬІізкегз: Таїїіпп, 1997.- Р. 33.
27 ЕДА- Ф. 1,- Оп. 47 - Спр. 38.- Арк. 170.
№ Мізіипаз Котиаісі, Таа^ерега Кеіп. Цитований твір - Р. 79.
29 Марти Лаузр, Аго Палор, Тьіну Тьінберг. История Зстонии, Ч. 2.- Таллинн, 1996.- С. 120.
30 ЕДА,- Ф. 1.- Оп. 47,- Спр. 38.- Арк. 168.
Розділ 8. Національний рух опору в Естонії
489
З 1945 по 1 жовтня 1948 року республіканське МГБ ліквідувало 579 “бандтерро-
ристических и повстанческих групи и формирований” загальною кількістю
З 415 осіб.31 32 Упродовж часу легалізувалися (за оголошеною амністією тощо.— Р. А.)
7 401 особа “бандитов и нелегалов”. Озброєння їхнє було непоганим, кулеметів не
бракувало, хоча один автомат припадав на трьох-чотирьох бійців, в озброєнні перева-
жали гвинтівки, втім, було навіть кілька гармат і мінометів. У районі бойових дій
зброї не бракувало.
Дані МГБ по роках виглядають так:
Таблиця 1
1944 1945 1946 1947 по вересень 1948 Разом
Терористичні й повстанські групи і формування 14 376 155 29 5 579
Учасників у них 104 2 192 806 208 105 3 425
Дії цих груп, за тими ж даними:
Таблиця 232
Разом У тому числі по роках
1945 1946 Станом на 1.11.1947 з 1.01 по 10.09.1948
Збройних нападів на радянсько-партійний актив 260 126 74 36 24
Диверсійних актів 11 7 1 — 3
Нападів на волосні виконкоми 23 16 5 — 2
Збройних нападів на держпідприємства і пограбувань машин на дорогах 159 39 57 18 47
Збройних пограбувань і вбивств окремих громадян 304 84 132 73 15
Інших проявів 144 68 68 1 7
Загалом 901 340 337 128 96
За даними ж НКВД Естонської РСР ліквідація антирадянських елементів вигля-
дає дещо інакше, втім, і в першому, а особливо у другому випадках не зовсім чітко
визначено, хто належить до “бандгруп” — активні учасники опору чи й ті, хто пере-
ховувався в лісі зі зброєю:
Загальна кількість активних учасників збройного підпілля, виявлених органами
влади на 1948 р., становить близько 5150 осіб. Дані таблиць показують, що пік збройної
боротьби припав на 1945 р., трохи менше — на 1946-й. За інформацією того ж МГБ
Естонської РСР, на 1.10.1948 р. на території республіки нараховувалось ще 17 нелік-
відованих бандгруп із загальною кількістю учасників 73 особи.33 За твердженням
31 Там само.- Арк. 146.
32 ЕДА.- Ф. 1.- Оп. 47- Спр. 38.- Арк. 146.
33 Там само.
490
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
сучасних авторів, співробітників КГБ СРСР, з кінця 1946 р. в республіці не сформу-
вались нові групи збройного опору і підпільні організації.
Таблиця 3х
Виявлені і знешкоджені, затримані НКВД антирадянські групи, організації, особи
Категорії антирадянських груп, проявів, дій Кількість учасників по роках
1945 1946 1947
Бандгрупи Нелегали Дезертири і ухильники від служби в Червоній армії, члени “Омакайтсе”, зрадники Бандпосібники Легалізовані нелегали Бандодинаки 237/1 426 1500 1500 500 3 052 155/806 2500 400 2 715 500
Думаю, що це не так, адже саме з 1948 р. почалась колективізація. А в 1949 році
здійснено масову депортацію населення, згасли надії на відновлення незалежності
країни. Для тих, хто уник депортації, не лишилось нічого іншого, як іти в ліс, при-
єднуватись до партизанів і метатися,34 * 36 що, зрештою, й зумовило тривання опору до
середини 1950-х років.
У нашому розпорядженні є інформація МГБ про стан збройного спротиву на по-
чаток 1950 р. У січні того року це відомство зафіксувало 16, а в лютому —10 “актив-
них бандпроявів”. Судячи з нападів на кооперативні бази, партизани потребували
продуктів харчування, ця кількість опосередковано вказує й на досить значну кіль-
кість тих, хто ще просто переховувався в лісі. За ті самі два місяці стало відомо про
два випадки терору проти колгоспних і радянських активістів і два випадки знищен-
ня колгоспних документів.37 Збройні трупи, як можна зрозуміти, тоді мали вже по 5—
8 осіб. Такою, зокрема, була група Ліпп Хайно. Керівник групи — колишній активіст
“Омакайтсе” (“Спілка захисту”) і військовослужбовець німецької армії, що перейшов
на нелегальне становище в 1946 р. Його група здійснила 14 терактів проти радпартак-
тиву і здійснювала напади на магазини кооперативів.38
Загалом за два місяці 1950 р. силами МГБ Естонської РСР було ліквідовано повніс-
тю чи частково 14 груп. Зазначено, що при ліквідації (не кінцевій) групи Ківі Хуго
було вбито 9 осіб, що свідчить — знову ж таки побічно—про затятість опору і неба-
жання його учасників здаватися в полон. Разом за січень—лютий 1950 р. вбито
28 “Лісових братів” і заарештовано 52 особи, а з учасниками національних підпіль-
них груп, “посібниками”, колишніми членами “Омакайтсе” заарештовано і знищено
306 осіб.39 У доповідних МГБ зазначалось, що найбільше партизанів залишилося в
повіті Вирумаа — 8 груп. Існували вони і в повітах Йихвімському, Віру, Ярвському,
Хар’юмаському, Сааремаському, Лявнемаському та ін.40 З цього ж документа видно, що
партизани стали відчувати гостру нестачу боєприпасів, перш за все — патронів. Утім,
наприкінці 1951 р. активний збройний опір майже припиняється. За десять років МГБ
ліквідувало 633 групи. Вбитими в бою (в т ч. і самостріл) виявилось 1 545 Учасників
34 Кузнецов С., Курилов Б., Нетребский И., Сигачел Ю- Вооружашх» националистическое подполье
в Зстонии в 40-50 годьі // Известия ЦК КПСС - С. 166-177, С. 176.
33 ЕДА.- Ф. 1.- Оп. 47.- Спр. 38.- Арк. 169,171.
36 Кайл Тапю V. ЕаЮпіа аші ±е Езіопіапз - Ноусг іпвііШіопргеав, 1987.- 313 р-Р. 175.
” ЕДА.- Ф. 1.- Ои. 146.- Сир. 61.- Арк. 13.
31 Там само.- Арк. 4.
39 ЕДА.- Ф. 1.- Оп. 1-46.- Спр. 61.- Арк. 18.
Розділ 8. Національний рух опору в Естонії
491
руху, заарештовано 5 851 особу і 1 878 “бандпосібників”. Легалізувалось 6 122 осо-
би.40 41 Якщо додамо сюди ж 104 учасників збройного підпілля, виявлених у 1944 р.,
2 192 викритих і знешкоджених у 1949 р., 1 426 викритих НКВД у 1945 р., то вияви-
ться, що загальне число учасників збройного підпілля досягає (без “посібників” і
одинаків) 11 418 осіб. Коли ж додамо сюди інформацію про легалізованих зі статті
цитованих вище сучасних авторів, тоді загальна їхня кількість сягне 17 240 — тобто
виросте в півтора разу. Але й 11 тис., зважаючи на умови повоєнної Естонії і чисель-
ність жителів республіки, — цифра чимала. За наведеними вище даними можна
підрахувати і кількість учасників збройного руху з кінця 1948 по 1956 рік. Таких, за
нашими підрахунками, 4 644 — цифра, що побічно свідчить про значне число учас-
ників руху, принаймні в межах з 1949 по 1951 роки. Можна припустити з тих же
даних, що ті, хто зі зброєю в руках боровся з радянською владою, легалізувалися
майже виключно в 1945—1946 роках.
Наслідками діяльності “Лісових братів” в Естонії з 1946 по 1956 рік стали
21 напад на волосні виконкоми, 18 диверсій. Вбито 447 радянських і партійних пра-
цівників, новоземельців і членів їхніх сімей. Вбито 295 бійців народного самозахис-
ту, 52 працівники спецвідомств і 47 військовослужбовців.42 Останні цифри показу-
ють, що збройна боротьба була спрямована проти апарату радянської влади як такої.
Разом з тим, вони свідчать, що втрати з боку влади були чи не вдвічі менші, ніж у
“Лісових братів”, що, зважаючи на наступальний характер дій НКВД і військ, видає-
ться дивним. Найімовірніше, цифри втрат влади занижено. Разом з тим, видно явно
невеликі втрати навіть з-поміж зрадників — партійно-радянського активу.
Хто вів боротьбу з “Лісовими братами” в Естонії? Перш за все, внутрішні війська
НКВД, згодом — відділи НКВД, що боролися з бандитизмом і які в березні 1947 р.
було ліквідовано, а кращі співробітники з них перейшли в МГБ. Боротьбу з націо-
нальними партизанами вели й винищувальні батальйони з місцевих жителів, якими з
кінця 1944 р. теж керували з НКВД. Згодом утворювалися ще й так звані “батальйони
народного захисту”. Досить ефективним засобом для викриття ланок опору “Лісових
братів” (та й підпілля) було створення МГБ псевдопартизанських провокативних
груп.43
Не менш дієвим засобом у боротьбі з національни рухом стали депортації насе-
лення, що проводилися чи не щороку з 1944 р. і особливо в ніч на 26 березня 1949 р.,
коли з Естонії до Сибіру, переважно в Красноярський край, було заслано 20 722 осо-
би — членів сімей тих, кого засуджено за державні злочини. 90% депортованих були
з села,44 в більшості — жінки, діти й старі. Мета цих акцій: помста, примус вступу до
колгоспу і спроба позбавити підтримки загони “Лісових братів”.
Дуже дієвим засобом радянізації, а водночас — погамування збройного опору владі
стала колективізація в сільському господарстві республіки. Якщо на початку 1948 р.
в Естонії в колгоспах було лише 0,03% господарств, то після березневої депортації
(кінець 1949 р.) до колгоспів вступило 65% господарств. На кінець 1951 р. колгоспи
охоплювали вже 95% господарств.45 Колективізація унеможливлювала підтримку пар-
тизанів продуктами, схованкою — з ліквідацією хуторів, ламала весь уклад життя
естонського селянства.
Однією з причин слабкості національного руху опору в Естонії стало (на мою думку)
те, що збройне підпілля так і не було зреалізоване в масштабах всієї країни, не діста-
ло політичного керівництва, хоч спроби цього були. Про найвідоміші з них — далі.
40 Там само.- Арк. 19.
41 Кузнецов С, Курилов Б., Нетребский И., Сигачев Ю. Цит. твір - С. 175.
42 Там само.- С. 176.
41 Отчет о работс 2-го Контрразвсдьівательного отдсла Комитста госбезопасности при СМ ЗССР за пери-
од 1954-1955 гг,- Таллинн, 1998,- С. 74.
44 УбітаШ Уаікіба І Аиіог-коо8іа]а НіШа 8аЬЬо. Таїїіпп, 1993- Т. II. - 8. 1084; Марти Лаузр, Аго Палор,
Тьіну Тннберг. История Зстонии.- Ч. II,- С. 115.
45 Марти Лаузр, Аго Палор, Тьіну Тьінберг. Цит. твір - С. 121.
492
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
8.5. Виникнення політичних підпільних організацій
і спроби об'єднання руху опору
Першою такою організацією став Комітет визволення Естонії, який
очолював Вольдемар Хендріксон, 1896 р. н., уродженець м. Таллінна, з робітників.
Сам керівник Комітету, судячи з документів, був непересічною особистістю. Освіту
здобув у кадетському корпусі в Петербурзі, рядовим, а згодом молодим офіцером брав
участь у визвольній війні за незалежність Естонії в 1918—1921 рр., згодом служив у
прикордонних військах. Екстерном склавши іспити в м. Фрайбурзі, отримує диплом
гірничого інженера і подальші 15 років — з 1924 р. — пербуває за кордоном. 1938 року
повернувся до Естонії, мешкав у м. Вільянді, володів дев’ятьма мовами (основними
європейськими та ще абіссінською й арабською).46 Наприкінці липня 1941 р. він разом
з колишнім головою цього міста Вільямсом утворює організацію “Борці за Батьківщи-
ну” (50 осіб) і веде збройну боротьбу в тилу Червоної армії. З 1944 р. В. Хендріксон
переходить на нелегальний стан, називаючи себе представником підпільного центру
який очолює полковник Густав Негус (про цей центр слідству нічого не відомо.— Р. А.).
У грудні 1944 р. в повіті Вільяндіма, а з січня 1945 р. в повіті Пярнума В. Хендріксон
приступає до створення значної й чисельної організації. Керівником у повіті Пярнума
він призначає Бориса Контро, 1910 р. н., адвоката. На лютий того ж 1945 р. були при-
значені волосні керівники в повіті Вільяндіма.
В. Хендріксон розмірковував так: є три шляхи здобуття незалежності для Естонії.
В першому випадку вона постане в результаті зіткнення США і Англії з СРСР через
польську і балтійську проблеми. З початком такої війни учасники організації мали б
підняти повстання з метою захоплення влади в країні.47 По-друге, може статися й так.
що незалежність відновиться після мирних переговорів союзників з СРСР з приводу
всієї Прибалтики.
Нарешті, можливо, що ні перший, ні другий варіанти не здійсняться, тоді треба
піднімати повстання своїми силами.48 Був певний, що такі повстання, перемоги мож-
ливі, якщо вони відбудуться в усій Прибалтиці й будуть підтримані США, Англією.
Швецією та Фінляндією.
Як будувався Комітет визволення Естонії? На чолі повіту — керівник. Повіт поді-
лявся на три-чотири райони, район — на таку ж кількість волостей, у кожній волості
передбачалося сформувати по два-три взводи бійців. Для зв’язку в організації розроб-
лено коди, шифри, умовні знаки. Мета діяльності організації висувала перед нею
широкі й конкретні завдання. Перш за все В. Хендріксон розумів, що треба об’єдна-
ти всіх нелегалів країни в одну організацію з централізованим керівництвом. Необ-
хідно було збирати зброю, створити серед населення інформаційну мережу, щоб мо-
жна було сповіщати нелегалів про заходи проти них радянської влади, робити продо-
вольчі запаси. До початку бойових дій планувалось вести пропагандистську роботу
серед населення і, головне, готувати членів організації до повстання, розраховуючи
на власні сили.49
Частину з наміченого членам організації В. Хендріксона вдалося зробити. Поча-
лось налагодження зв’язків з “Лісовими братами”. Так, погодивсь увійти у Комітет і
організовувати роботу в повіті Пярну Ельмер Силмате, що з травня 1944 р. очолював
групу партизанів.50 Артур Луйк у травні 1945 р. налагодив зв’язок з групою партиза-
нів (10 осіб) і провів з нею нараду з приводу майбутнього повстання, передав листів-
ки. Юханнос Хертаук — сам з робітників, член організації, очолював групу “Лісових
братів”.51 Організація здійснила кілька теракгів — проти голови виконкому, помічни-
ка командира винищувального батальйону, бійця цього ж батальйону, помічника по-
46 ЕДА.-Ф. 129 - Спр. 85,-Т. 8 Арк. 111.
47 Там само,- Арк. 91.
* ЕДА,- Ф. 129.- Спр. 85,- Т. 8,- Арк. 92.
•” Там само- Арк. 95.
50 Там само- Арк. 101.
51 ЕДА.- 129.- Спр. 85,- Т. 8,- Арк. 77.
Розділ 8. Національний рух опору в Естонії
493
бітового оперуповноваженого НКВД, парторга волості (всі естонці, за винятком пра-
цівника НКВД).52
У квітні члени комітету підготували звернення і поширили його машинопис серед
населення.53 Поширювали також інформацію з зарубіжного радіо. Слідству стало ві-
домо і про придбання певної кількості зброї.54 Налагоджувалися зв’язки Комітету
з естонцями, що працювали в органах Рад. Нині важко судити про справжню чисель-
ність цієї організації. Керівник одного з районів Вільямс доповідав у червні 1945 р.,
що в створеній ним структурі Комітету є вісім взводів — загалом 320 осіб.55 Судячи з
того, що після ліквідації організації з повинною до влади з’явилися в повіті Вільянді
336 осіб, Пярнумаа— 132, так воно й було,56 а загальною чисельністю організації
можна вважати 500 осіб.
Перші арешти почалися в липні 1945 р. Заарештовано в справі Комітету 36 осіб.
Майже всі отримали різні терміни ув’язнення в таборах, з поразкою в правах на п’ять
років і конфіскацією майна, а трьох — В. Хендріксона, Б. Кантро і Ю. Саарете —
засуджено військовим трибуналом Талліннського гарнізону до розстрілу.57
За звітом МГБ, 1946 року в Хар’юмаському і Ярвському повітах діяла організація
“Штаб Баласту і околиць”. Керував нею колишній лейтенант естонської армії в роки
війни, начальник “Омакайтсе” Ярвського повіту Варрак і начальник її штабу в повіті
Хиймра. Керівники-засновники прагнули об’єднати всі відомі їм організації опору
режимові в повіті й налагодити зв’язок з підпільними центрами південної Естонії.58
(Втім, про останні я знаю лише зі згадки в цьому звіті МГБ). Наскільки можна зрозу-
міти, “Штаб” виник унаслідок об’єднання Варраком груп партизанів у двох волостях
Ярвського і однієї волості Хар’юмаського повітів. В останньому повіті встановили
зв’язок із групами майора Хінтпере і капітана Арувянса.
Мету організації всіх цих груп згодом роз’яснено в спеціальному циркулярі №4
від 9 квітня 1946 р.: “поєднати між окремих розрізнених партійномислячих “лісових
братів” для того, щоб таким чином підтримувати духовну бадьорість населення і згур-
тувати всіх у діяльне, життєздатне монолітне ціле для боротьби за культуру і всі демо-
кратичні свободи, проти іга поневолюючої комуністичної партії”59.
Підпільна організація “Вільна Естонія” виникла на межі 1945—1946 рр. Її ідей-
ним натхненником став Евальд Сільд, 1908 р. н., з селян-бідняків, лейтенант естонсь-
кої армії, активний член “Омакайтсе” в роки війни. Керівником організації був Кос-
тянтин Тікс, 1920 р. н., з Московської області, командир роти “Омакайтсе”, а після
війни інженер наукового інституту. Е. Сільд виходив з того, що нової війни, цілком
можливо, не буде, а, можливо, радянська влада сама піде з країни, бо Естонію радян-
ську не визнають США і Англія.60 Крім того, відповідно до угоди великих держав, усі
території, що були зайняті іноземними військами після 1939 р., буде звільнено, отже,
так буде і з Естонією. Організація, за задумами обох її організаторів, мусила в такому
разі негайно перебрати владу в країні. Принцип побудови її вибрали за зразком напів-
військової організації довоєнної Естонії “Кейтселлит”. Е. Сільд взагалі-то, здається,
був проти створення розгалуженої організації, побоюючись провалу. Втім, К. Тіксу
вдалося дібрати 16 польових керівників у повітах і областях,61 в т. ч. Ляяльському,
Тартуському, Хар’юмаському, Віруському повітах. На межі 1948—1949 рр. К. Тікс.
очікуючи війни, активізує діяльність “Вільної Естонії”. Юханнесу Тарту він рекомен-
дує в Тартуському повіті вербувати командирів рот територіальних дружин, які мали б
вербувати вже в волостях командирів рот.62 Через члена організації з Вільяндмааського
53 Гам само.- Арк. 96.
5’ Там само.- Арк. 95.
54 Гам само,- Арк. 99.
55 Там само- Арк. 98.
56 Там само. - Арк. 92.
57 Гам само,- Арк. 159.
" ЕДА.- Ф. 1,- Оп. 47- Спр. 38.- Арк. 151.
Там само- Арк. 152. Переклад з російського перекладу з естонської мови.
60 ЕДА - Ф- 130.- Спр. 10969.- Т. 1.- Арк. 27, 44.
61 Там само- Т. З - Арк. 224.
63 Там само - Т. 1.- Арк. 89.
494
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
повіту вдалося налагодити зв’язок з групою чи й організацією “лісових братів”. Остан-
ні, здається, мали якісь зв’язки з закордоном. З боку партизанів пролунали пропози-
ції про об’єднання зусиль.63 Е. Сільд, побоюючись провокацій, поставився до цієї
пропозиції стримано. Для всієї організації К. Тікс розробив ще на початку 1947 р.
анкету “Терор більшовицького режиму на знищення естонського народу”.64 На осно-
ві анкети пропонувалось документально занотувати і зберегти для історії кількість
заарештованих, висланих в 1941 р., вбитих МВД—МГБ під час облав, кількість жи-
телів по волостях, тих, що прибули на поселення до країни, військовослужбовців
Червоної армії, членів партії по волостях.
К. Тіксу вдалося також вирахувати самому, а згодом знайти підтвердження й від
інших осіб, що в березні 1949 р. готується нова велика депортація естонців.65 Тікс нама-
гався попередити про цю акцію, підготувавши звернення до естонського народу і пере-
давши його через організацію. На жаль, цей документ потрапив до рук провокаторів,66
листівку-звернення вилучили, щоб не допустити розголосу про виселення, а сам
К. Тікс та інші члени організації були заарештовані. Спочатку заарештували 18 осіб.
Нам достеменно відомо, що в ряди цієї групи було заслано 2 агентів-провокаторів
МГБ — Ківіма Еалу й Еварда А. Щоб не допустити викриття їх (а всіх членів організа-
ції ще не було заарештовано), МГБ ЕРСР просило, щоб процес над членами “Вільної
Естонії” відбувався не в суді, де ці агенти були б “засвічені”, а був проведений “особьім
совещанием при МГБ СССР”.67 Членів цієї організації засуджено на різні терміни ув’я-
знення в таборах, у т. ч. 8 осіб — на 25 років, інших — на 10.68
Далеко не повні вибіркові дані свідчать, що 8,4% всіх заарештованих засуджено
на смерть, а найбільші строки ув’язення давали наприкінці 1940-х та на початку
1950-х років.69 Це стосувалося, звісно, всіх учасників національного руху опору. Цифри
вказують на затятість і непримиренність протистояння на ті роки.
Найбільшого охоплення як за територією, так і членством в Естонії досягла підпі-
льна організація “Союз збройної боротьби” (КеКазіаШб УогЬІизе Ьііі КУЬ — РВЛ).
Вона виникає весною 1946 р. і діє до 1949 р. включно. Керівникоми її був Ендель
Редліх, 1923 р. н., з незакінченою вищою освітою, а його помічником і керівником у
Ляянеському повіті — Хельмут Вальделе.70 Військовим радником організації був Крі-
стіан Саар, полковник естонської армії. РВЛ домоглася створення своїх ланок прак-
тично в усіх повітах республіки, в 23 волостях, як про це можна судити з карти, підго-
товленої її членами для передачі за кордон,71 і налічувала, за даними МГБ, до
500 осіб.72
Керівний центр РВЛ виробив статут організації, структури для повітових і волос-
них керівників, анкети і тексти присяги для тих, хто вступав до неї. Досить непогано
було поставлено зв’язок, налагоджено конспіративні квартири й інформаційну мере-
жу в країні.73 Головні цілі РВЛ виклала у “Зверненні” до народу. У ньому наголошува-
лось, що батьківщина окупована чужою насильницькою владою. Всі основні права і
свободи знищені. Народ виявляє активний і пасивний опір цій владі. Для кращих
результатів боротьби треба організуватися в групи опору. РВЛ є такою організацією і
виступає за те, що “державна незалежність, базована на демократичних началах є
для естонського народу законною і сприйнятною формою життя”74. Для цього спро-
тив треба внести у всі прошарки населення. За честь, незалежність Естонії слід вести
стійку і постійну боротьбу, причому основною формою її має бути збройна боротьба.
63 Там само- Арк. 101.
64 Там само- Т. 3.- Арк. 3.
65 Там само - Т. 1.- Арк. 77.
66 ЕДА - Ф- 130,- Спр. 10969,- Т. 3.- Арк. 3.
67 Там само- Арк. 1.
“ Там само- Арк. 292-293.
69 Роїііііівеб аггеіеегітізеб Есвііз. 1940-1988. /в. 558/.- Кбідс 1, Таїїіпп, поо 6,1.- О. 2, О. 8.
70 ЕДА - Ф- 1- Оп. 1-47,- Спр. 38.- Арк. 157.
71 ЕДА,- Ф. 130,- Спр. 10616,- Т. З,- Пакет 56.
72 Кузнецов С., Курилов Б., Нетребский И„ Сигачев Ю. Цит. твір,- С. 175.
73 ЕДА.- Ф. 129,- Спр. 26606.- Т. 2.- Арк. 71.
74 Там само- Арк. 35.
Розділ 8. Національний рух опору в Естонії
495
Відповідно до такого розуміння політичної ситуації статут РВЛ визначав її як “до-
бровільну таємну і збройну організацію національного опору, створену з метою бо-
ротьби за честь і незалежність Естонії’.75
Завдання організації:
1. Об’єднувати боєздатних осіб, утворюючи організовані збройні сили для одно-
часного виступу:
а) на випадок масових арештів і висилання;
б) на випадок масового знищення чи вивезення народного майна;
в) для ефективної партизанської боротьби на випадок військових дій;
г) для захисту членів чи окремого члена організації РВЛ.
2. Здійснювати ідеологічну боротьбу.
3. Проводити боротьбу проти національних зрадників.
4. Колективно захищатися проти органів розшуку радпартійної влади.
5. Збирати військові й політичні розвідувальні дані.
6. Здійснювати економічну і політичну дезорієнтанізацію (розклад) окупаційної
влади.76
За своєю будовою РВЛ була суворо ієрархічною структурою, де керівник був під-
звітним лише перед законним естонським урядом. Основними ж керівниками в орга-
нізації, на яких падав увесь тягар роботи, були, судячи за статутом й інструкцією,
волосні провідники, на яких покладалась цілковита відповідальність за ідеологічну,
організаційну роботу і збройні виступи на місцях.77 Передбачалося, що вони мають
вербувати в організації чоловіків, які підходять за своїми якостями, і формувати ре-
зерв. В інтересах безпеки організації тільки її нелегальні члени (“Лісові брати”) мо-
жуть знати одне одного.78 Згадка про “Лісових братів” дає підстави припускати (інші
дані щодо цього практично відсутні) існування певних зв’язків з уже наявними гру-
пами “Лісових братів”, побічним свідченням цього має бути те, що кілька керівників
РВЛ були свого часу в лісі.
Жорстко непримириму позицію РВЛ займала (що видно з усіх відомих її докумен-
тів) щодо зрадників народу з числа естонців та інших поплічників влади. У зв’язку з
цим перед волосними провідниками ставилось завдання збирати інформацію про мі-
сце проживання членів компартії, членів батальйонів народного захисту, комсомоль-
ців, працівників волвиконкомів і сільрад та інших активістів і підозрілих.79 Статут
передбачав також допомогу членам РВЛ як шляхом добровільного збирання матері-
альних цінностей у громадян, так і привласнення державного майна (в останньому
випадку слід було мати точні звіти про це). Але за всіх обставин у таких акціях треба
було суворо дотримуватись недоторканості приватної власності.80
“Союзом збройної боротьби” випущено один номер газети “Партизан” (27 листопа-
да 1947 р.). Для нас цікавою є передова стаття газети, з якої можна довідатися, що
керівники й автори газети мали надії на міжнародне розв’язання естонської проблеми.
Так, автор статті, зокрема, покладав великі надії на Другу конференцію міністрів за-
кордонних справ великих країн 25 листопада 1947 р., яка розглядала питання звільнен-
ня народів, що опинились під більшовиками.81 Значні сподівання були й на США,
в газеті наведено тези виступу президента Трумена 28 жовтня 1947 р.82 У тезах йдеться
про умови визнання Сполученими Штатами незалежності тих чи тих країн і народів.
Такий документ, цілком зрозуміло, міг породити не лише сподівання, а й віру тих, хто
того дуже хотів, щодо заокеанської помочі. Хоч як видно зі статуту РВЛ, вона не збира-
лась самостійно піднімати народ на повстання (до початку військових дій у світі).
75 Там само- Арк. 165.
76 ЕДА,- Ф. 129,- Спр. 26606.- Т. З,- Арк. 165-166.
77 Там само - Арк. 167-168.
78 Гай само - Арк. 169.
79 Там само - Арк. 169.
80 Там само.- Арк. 171.
81 Там само - Арк. 17.
87 Там само.
496
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Надалі газету вирішили випускати у спрощеному вигляді, як листівку, без атрибутів
організації, вміщувати в ній регулярно закордонні вісті.83 Перший номер газети надру-
ковано на машинці, наступні номери збирались друкувати вже в друкарні, для якої під-
шукувалось місце.84 Відомо про один теракт від імені РВЛ в листопаді 1947 р., коли для
організації була потрібна машина.85
Мабуть, найцікавішою спробою РВЛ було намагання зв’язатися з закордоном. Спо-
чатку пробували це зробити по радіо. Згодом вирішили послати до Швеції кількох
людей. їм треба було зв’язатися з Естонським національним комітетом. Першу таку
спробу зробив Тасса Химар ще у вересні 1947 р.86 Згодом перехід мали здійснити
Алфред Зенд, Ідо Маснер і Генріх Ардан.87 Але їхня спроба не вдалась. Організація
набирала сили. В цей час МГБ, мабуть, вийшло на їхній слід. На 1 січня 1948 р.
відбулись перші арешти, дехто з членів організації оборонявся зі зброєю в руках (як і
у випадку з усіма вищеназваними організаціями). Арешти й розшуки членів РВЛ три-
вали і в 1949 р. У справі організації проходило 59 осіб, засуджених особливою нара-
дою при МГБ СРСР.88
З 1947 по 1949 рік діяла молодіжна підпільна Секретна Купер’янівська організа-
ція. Центром її було м. Віру, де мешкало більшість учасників. Вони поширювали ли-
стівки, мали зв’язок і з “Лісовими братами”.89 На прикінці 1949 р. почались арешти,
і на початок наступного року було заарештовано вже 39 осіб. Тоді ж було розкрито
іншу невелику підпільну структуру — Особливий Хар’юмаський батальйон, яка зу-
міла на той час виготовити 4 000 листівок, скласти списки радпартактиву.90 91
Мабуть, більшість всіх розкритих владою підпільних організацій були досить ма-
лочисельні, такий висновок напрошується зі статистики МГБ з цього приводу за чо-
тири роки (хоч вона й не охоплювала, мабуть усіх груп).
Таблиця 4"
1944 1945 । 1946 1947 по 1 10.1948 Разом
Антирадянських буржуазно- націоналістичних груп, організацій ЗІ 212 1 ' і 52 1 і 34 - : 358
По них заарештовано (чол.) 113 1 829 | 210 І 123 1 19 1 1 456
Детальний виклад структур і діяльності найпомітніших організацій антирадянсь-
кого підпілля показує їхні спільні риси. Виникали вони спонтанно, протягом усього
часу існування партизанського збройного опору. Переважно до 1949 р. діяльність охоп-
лювала не менше двох повітів республіки, а то й більшу частину країни, кількість
учасників у найбільших групах загальнонаціонального масштабу доходила до кіль-
кох сотень. Усі вони прагнули будувати національну військову структуру й очолити
збройну боротьбу з окупаційним режимом. Початком такої боротьби мав би слугува-
ти все ж таки конфлікт ззовні країни. Всі чекали допомоги від Заходу, і лише “Вільна
Естонія” надіялась на власні сили свого народу.
Жодна з організацій не вважала себе такою представницькою, щоб очолити краї-
ну, озираючись на еміграційні центри. Пропагандистська робота цих організацій,
порівняно з Україною чи Литвою, була досить слабка. В публіцистиці, на відміну від
інших країн, де існував такий же рух, не було критики німецької окупації країни.
Соціальний склад борців цих організацій був, судячи з документів, різний, з виход-
цями з нижчих верств суспільства на чільних місцях. Деякі з цих організацій мали
83 ЕДА,- Ф. 129,- Спр. 26606,- Т. З,- Арк. 25.
84 Там само- Т. 2 - Арк. 107.
85 Там само- Т. 1- Арк. 152.
86 Там само - Т. 2.- Арк. 106.
87 Там само- Ф. 130 - Спр. 10616,- Арк. 168.
88 Там само,- Ф. 129,- Спр. 16606.- Т. 2,- Арк. 120.
89 Там само- Ф. 1-Оп. 1-46 - Спр. 61.- Арк. 17.
90 Там само - Арк. 17-18.
91 ЕДА,- Ф. 1,- Оп. 47.- Спр. 38.- Арк. 146.
Роздії 8. Національний рух опору в Естонії
497
зв’язки з партизанським рухом, а з того боку теж було узгодження дій. Проте об’єд-
нання політичного і збройного підпілля в одну структуру, організацію так і не відбу-
лося, що зумовило меншу інтенсивність антирадянського опору в Естонії, порівняно
навіть із сусідкою Латвією. На те було кілька причин, точніше їх сукупність.
У країні занадто пізно взялися до такої боротьби, досвід опору не був випробуваний
у часи гітлерівської окупації країни. Не було запропоновано і якоїсь альтернативи,
чогось нового в майбутній Естонії, лютеранська церква виявилася задалеко від цієї
боротьби. Не піднялась на ту боротьбу еліта, а духовна — або була знищена, або
емігрувала з країни.
Збройний опір режимові силами національних партизанів (“Лісових братів”) і під-
пільними оргайізацями, утвореними від 1944 р. до середини 50-х років, слід вважати
складовими частинами одного й того ж етапу естонського національного руху опору.
Першим таким етапом було літо 1941 р.,92 далі треба говорити про етап не зовсім
вдалих спроб отримати незалежність у союзі з одним супротивником проти іншого.
З 1944 р. почалось найвище піднесення цього руху.
У сучасній Естонії панування в ній СРСР оцінюється як окупація. Підраховано, що,
за неповними даними, з 1941 по 1951 рр. з країни було депортовано 27 961 особу.93
Загальні втрати від цієї окупації в 1940—1950-ті рр., за висновками спеціальної держа-
вної комісії, більші, ніж втрати естонського народу в Другій світовій війні. Так, тільки
вбито в результаті терору 49 500 естонців — проти 24 100 полеглих у Другій світовій
війні.94
Таке сприйняття радянської влади передавалось із покоління в покоління естон-
ців, що, зрештою, й сприяло відродженню їхньої незалежності. Учасники руху опо-
ру 1940—1950-х рр. отримали юридичне визнання як борці за незалежність своєї
країни.
92 Віктор Нітсо цей період опускає — між тим, цей етап дає розуміння проблем наступного — з 1944 р.
// Уікіог Ьііїво. Уазіирапу. 1955-1985 - Тагіл аксоЬІі — Ііпа зіиз, 1998 - 208 р - Р. 8.
93 ХУогкІ \¥аг II апд Зоуісі Оссираііоп іп Езіопіа. Оата§ез героП,- Рсггіодіса РиЬІізИсгз. ТаІІіпп, 1991.-91 р-
Р. 81.
94 Убітаїи Уаікісіа / Ди1ог-коо8іа]а Ніїсіа ЗаЬЬо - ТаІІіпп, 1993 - Т. II.- С. 1066.
ІВДСУМКИ І висновки
Національні рухи опору в цій частині Східної Європи були пр -
довженням у становленні національної й державної ідентичностей народів. З точу.
зору геополітики ці рухи були водночас і реакцією на зіткнення двох тоталітарна
імперій — нацистської Німеччини й більшовицького СРСР. Рухи опору, в тому чис
національно-визвольні, розвивалися на теренах, які нещодавно увійшли до склад
Радянського Союзу. Позаяк ті країни незадовго до входження були незалежними дер-
жавами або виборювали цю державність, тим пояснюється тривалий і затятий хара.- -
тер опору. Щонайменше з 1940 до середини 1950-х років більшість населення Захід-
ної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії й Естонії вважало існуючу в них радян-
ську владу окупаційною і не сприймало її активно чи пасивно.
Відсутність опору першій радянській окупації в 1940 р. у прибалтійських респ\ '-
ліках пояснюється дезорієнтацією населення, нездатністю еліт усвідомити затре
яку ніс новий режим, комплекси “малих націй”. Зіграла певну роль і запобіжна роб -
та спецслужб СРСР. У випадку України до такого опору була готова ОУН, але стд:-
лення населення Західної України в перші тижні було загалом прихильне до ЧерЕ -
ної армії — вона в очах українців була визволителькою від Польщі, її прихід означ
хоч і насильне, але об’єднання основних українських земель.
Разом з тим, у Прибалтиці й Україні існували групи опору радянській влад
а Організація Українських Націоналістів (під проводом С. Бандери) готувала п<-
стання. Дії тоталітарного режиму, спрямовані на радянізацію новоприєднаних тер
торій: арешти, репресії, депортації населення (сотні тисяч чоловік), привели до різ -
негативного ставлення населення до цієї влади. Тому з початком радянсько-німецьк
війни партизанські групи, які швидко виникали, вступали в бій з відступаючими ча. -
тинами Червоної армії. Естонські військові загони звільнили значну частину півде -
ної Естонії ще до приходу туди вермахту, досить успішно діяли такі загони — у мен-
шій кількості — й у Литві. Виникли у тих республіках і різні комітети, які планував,
відновлення державної незалежності. ОУН(р) проголосила ЗО червня 1941р. встано-
влення української державності.
Такі дії національного підпілля викликали різко негативну реакцію в Німеччиь
(і в СРСР). Тому надії на Німеччину як на державу, що відновить чи сприятиме відное -
ленню/проголошенню незалежних прибалтійських держав і України — не виправи-
лись. Настав час нової окупації.
В усіх цих країнах (за винятком Білорусії) протягом 1941—1945 рр. існував нац. -
нальний рух опору окупації, який був водночас антинімецький і антирадянський. В -
був найвиразніший в Україні, де з 1942 і особливо в 1943 р. вже точилась антигітд:-
рівська збройна боротьба, зорганізована націоналістами різних напрямів. В Есте?
було декілька невеликих груп антинімецького спрямування, які покладали надію -.
Захід. У Латвії цілком антинімецьку спрямованість мала Латвійська Національна Рад.
(з 1943 р.), яка теж орієнтувалась на Захід. Литовське антинімецьке підпілля б\
широко розгалужене, мало спочатку декілька центрів. На грудень 1942 р. воно зорга-
нізувалося на загальнонаціональному рівні зі створенням “Верховного комітету звід,
нення Литви” на чолі зі Стасісом Кайрісом.
Антинацистське підпілля в прибалтійських країнах не вело і не агітувало населе -
ня вести збройну боротьбу проти Німеччини. Керівники підпілля сподівались на від
новлення державної незалежності після війни, яку програє Німеччина. Всі їхні зове
Підсумки і висновки
499
шііьо-політичні орієнтації були на Захід. Збройний опір вважався недоречним з при-
чин як слабкості сил, так і з тої, що саме вермахт захищає зараз ці країни від СРСР.
Об’єктивно відсутність антинімецького збройного опору в балтійських народів пояс-
нюється відносно м’яким окупаційним режимом, який виглядав не таким страшним,
як радянський. Депортацій не було, а про німецькі плани щодо повоєнного устрою
Прибалтики нічого не було відомо.
Єдина Білорусь у сусідстві з цими країнами мала інший досвід національного руху
в роки війни. Туї цей рух мусив вибирати підтримку чи то Польщі, чи то Німеччини,
маючи в перспективі той же таки Захід, який видавався білорусам майже недосяж-
ним. Німці з різних причин підтримали національне білоруське життя і створення
повноважного органу — Білоруської Національної Ради як противагу впливам Поль-
щі й Росії. Тому в певному сенсі білоруський досвід ближчий до словацького, ніж до
прибалтійського чи українського.
В Україні ж, розділеній між різними окупантами й адміністраціями (Німеччини,
Угорщини, Румунії), окупаційний режим був жорстокий, особливо в рейхскомісаріаті
“Україна”. Саме там, на Поліссі, почалася збройна боротьба проти гітлерівської адмі-
ністрації. Поряд з тим, обидві гілки ОУН — ОУН(р) і ОУН(м) протягом 1941 —1944 рр.
намагалися де явно, а де й підпільно сприяти піднесенню національної свідомості
українців і на більшій частині України, що була під більшовиками від 1921 року,
а іепер опинилася в зоні німецької окупації. Сотні учасників похідних груп тих час-
тин ОУН, знайшовши підтримку населення в Центральній і Східній Україні, добили-
ся чималих успіхів. Якби фронт затримався на Сході ще на один рік, розвиток підпіл-
ля і збройного опору радянській владі в Україні досягнув би ще вищого рівня і охо-
пив би й Центр республіки, а можливо, і Схід республіки, — висновок дослідження.
Треба сказати, що інші українські політичні партії, в тому числі в Галичині, своєї
діяльності не відновили. До антинімецької боротьби українці були готові насамперед
тому, що існували підпільні націоналістичні організації, які змогли очолити антині-
мецькі виступи і надати їм ідеологічну, програмову основу. Антинацистський зброй-
ний рух відбувався з метою утворення української самостійної демократичної держа-
ви. Лідери руху хоч і не мали підтримки ззовні, як рухи опору в Західній Європі,
та все ж сподівалися на допомогу Заходу по війні або на неминуче наступне зіткнен-
ня СРСР із західними союзниками. Тоді український рух міг би за їхнього сприяння
проголосити державність України. Були сподівання на взаємне виснаження СРСР
і Німеччини й повторення ситуації з поставою незалежних держав після Першої сві-
тової війни. Українська Повстанська Армія (УПА), яка вела ту антинацистську, анти-
окупаційну боротьбу, налічувала на 1944 р. за найскромнішими підрахунками не менше
40 тис. осіб. Німецькі власті вбачали в діях УПА серйозну загрозу своїм інтересам
і посилали проти неї каральні експедиції з застосуванням танків і авіації.
Досвід антинацистського руху опору засвідчив: у тих країнах, де він був найсиль-
ніший, там найсильнішим, найупертішим і найширшим був згодом опір поверненню
радянської влади. І справа тут не тільки в організаційних проблемах, але й у психоло-
гічній готовності до опору.
Спроби частини української й балтійських еліт домовитися з німецькою владою й
виставити на користь Німеччини збройні формування у вигляді дивізій, ближчих чи
дальших від СС, щоб створити з тих дивізій зародки національних армій або доби-
тись бодай автономії від Німеччини, успіху не мали. Ці збройні частини в жодній з
країн не стали і не могли стати основою національного руху опору новій окупації в
1944—1945 рр. Поступок від Німеччини ті еліти не діждались, а тільки дискредиту-
вали себе. Проти такого співробітництва виступили ОУН(СД) і литовське підпілля.
В тих країнах, де колаборація з німцями була найбільшою, по війні рух опору був
найслабший (Естонія, Латвія). Справа в тому, що створені гітлерівцями військові ча-
стини хоч і складалися з представників того чи того народу, повністю були підлеглі
німецькому командуванню — впливи національного підпілля на них були або не ви-
рішальні, або незначні. До цих дивізій пішла та частина чоловічого населення, яка
могла б творити національний рух опору по війні.
500
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Повністю орієнтація на власні сили сформувалась тільки в 1945 р. В Литві з іній -
ативи К. Веверкіса ще з 1941 р. почалося творення Армії вільної Литви (ЛЛА). Воь_
стала основою литовського збройного опору на довгий час, її існування сприял.
прагненням до політичної централізації сил руху опору в Литві після війни. Певни.
час тут існувало паралельно військове і політичне керівництво. В 1946 р
з утворенням загальнодемократичного руху опору встановилась традиція існувань'
загальнонаціонального органу, який підпорядковував собі всі збройні сили. У Лите
цей орган не був сталий, але розгром однієї структури приводив до виникнення інпк -
го вселитовського об’єднання.
Загальнонаціональним центром визвольного руху в Україні, представником її
світі стала з літа 1944 р. Українська Головна Визвольна Рада на чолі з К. Осьмаком
І в Литві, і в Україні ці загальнонаціональні структури готові були взяти на себе рогь
тимчасових урядів і представляти свої народи перед світом. Не вдалося створити за-
гальнонаціональні рухи опору в Естонії і Латвії. Причини цього: за об’єднання взя.т -
ся досить пізно та й досвіду підпільної роботи бракувало, менший був розмах рух
Збройні формування естонського національного руху мали слабкі зв’язки з нелегаль-
ними політичними організаціями. Збройний рух був розрізнений. Однак і в цій крал-
підпільні організації, що виникали — Комітет визволення Естонії, Вільна Естоьл
(1945—1946 рр.), Союз збройної боротьби (1946—1949 рр.), — прагнули до такс
поєднання збройного руху і підпілля.
У Латвії струкгуралізація руху відбувалася в кожній з трьох етнічних областе;
в Курземе, Відземе і Латгалії. Як військово-політичні організації вони діяли до 1948 р
почасти — до 1949 р. Найпомітнішим з тих структур було Об’єднання стражів вітч> -
зни (партизанів) Латвії в Латгалії. Керівництво цього об’єднання прагнуло створи;
Латвійську тимчасову раду як представницький орган усього національного руху опор
Відсутність білоруського національного руху опору привела майже до відсутнєє
політичного національного руху опору радянській владі, що повернулась.
З’ясувалося, що найбільша напруга боротьби на всьому просторі західної части?
СРСР точилась тоді в тих історичних частинах республік, які в минулому зазнали на. -
більшого тиску з боку окупантів: найпотужніший рух опору проявився у східній Ест -
нії, в східній Латвії (Латгалії), Галичині. Пояснення цього явища вбачаю в історично»г
досвіді боротьби населення цих частин республік з окупантами і насамперед — з Р -
сією, а також у релігійному факторі: всі ці частини радянських республік мали ініл
релігійну приналежність, ніж основна маса населення (за винятком Литви).
Збройний рух опору виявлявся в партизанських діях у загонах переважно від кіл - -
кох сотень чоловік (1944—1945 рр.) — Україна, Литва, до кількох десятків чи й кіль-
кох осіб у наступні роки. В Прибалтиці з самого початку рух носив виразно оборон-
ний характер: захист від терору, репресій НКВД і депортацій населення. Проти рег • -
лярних військ війна в регіоні не велася (за винятком сутичок 1944—1945 рр.).
В Естонії у збройному національному русі брали участь 11,5 тис. осіб, у Латвії —
близько 20 тис., у Литві в 1945 р. збройну боротьбу вело до ЗО тис. осіб. У Західні.
Україні і поза нею в 1945 р. в УПА боролося щонайменше 40 тис. осіб. За десять л -
з 1944 по 1954 рік, через цю армію в Україні так чи інакше перейшло 400 тис. украї?-
ців. Тут розмах руху був найбільший. Ідейно-організаційна підтримка, провід руху б) е
за ОУН, але УПА (головний командир — Роман Шухевич) вважалася загальноукраїн-
ським надпартійним формуванням. Наявність такої централізації зусиль дозволи.^
вести боротьбу з такою напругою вже після завершення Другої світової війни в дво»
державах, де проживали українці: СРСР і Польщі (в останній — за лінією Керзона).
Мета цих рухів по війні в Прибалтиці — відновлення державної незалежності
в Україні — її здобуття.
Збройний рух, особливо після 1946 р., був спрямований проти місцевої адмініст-
рації по селах і районах. На селі до 1949 р. партизани цю адміністрацію контролюва-
ли. Саме тому найбільших втрат у ході протистояння зазнали цивільні — колаборан-
ти з режимом із числа місцевого населення, за ними йшли війська НКВД—НКГБ
службовці каральних служб. Разом з тим, утрати вбитими з числа самих партизана
Підсумки і висновки
501
бупи ЧИ МР «тричі ^ітткттті, між утрати партійного і радянського актнпу а чпопл х<іоцепої
адміністрації, каральних служб.
Однією з причин, що породжували такий тривалий рух опору, була радянізація
краю, що несла цим народам терор, репресії, депортації. Режим створив такі умови
існування, що психологічно легше і безпечніше ширшому загалу було піти до лісу,
ніж співжити з новою владою. Роки війни змінили і психологію людей: насильницька
смерть стала буденним явищем, страх перед нею впав. З іншого боку, не менш ваго-
мими були патріотичні, ідеалістичні почуття — захисту вітчизни, її оборони, усвідом-
лення своєї історичної місії. Адже влада, що прийшла, опиралась не на місцеві, націо-
нальні кадри, а на прийшлих — переважно росіян — та на інших, головним чином
зрадянізованих в СРСР співвітчизників.
Досить тривалий час збройний рух опору і підпілля орієнтувались на допомогу
західних держав у відновленні своєї незалежності. Вони гадали, що допомога мог-
ла б прийти у випадку радянсько-західної війни.
Можна поглянути на причини такого тривалого руху опору ще під одним кутом
зору. Цей рух відбувався переважно в сільській місцевості. Селянство становило основу
руху. Воно боролося за збереження свого способу життя, національної ідентичності.
Рух був селянський за числом учасників, за способом прояву деяких своїх рис. Так, у
ході антинімецької боротьби УПА здійснювала земельну реформу. Таку ж реформу
пропонувало здійснити і керівництво литовського збройного підпілля (“Статут Витя-
зів”). Селянські вимоги знайшли відображення в програмах українських і литовсь-
ких рухів. Та називати ці національні рухи опору тільки селянськими не можна — як
з урахуванням їхніх головних цілей, так і того, що в партизанських загонах було бага-
то і робітників, і інтелігенції, яка й очолювала рухи. В містах діяло тільки підпілля
РУХУ-
Ідеологічною підставою всіх цих рухів був націоналізм. Програмові й ідеологічні
засади рухів найрозробленішими виявилися в Україні й Литві, де рухи досягнули
найвищого підйому. Пропаганда тих рухів, по суті, творила паралельний інформацій-
ний простір, була не менш небезпечна для режиму, ніж збройна боротьба. Не можу
стверджувати, що якогось розвитку зазнала програма рухів опору в Естонії і Латвії,
хоч виразний крен у сторону демократії і вирішення назрілих соціально-економічних
проблем там безсумнівний. Зримої еволюції в сторону європейської соціал-демокра-
тії зазнала в ті роки політична думка, а з нею і програма литовського національного
руху. Програмові документи рухів засвідчують, що учасники їх вважали себе захис-
никами християнських європейських цінностей і моралі.
Найбільших змін зазнала програма українського національно-визвольного руху.
Від інтегрального націоналізму вона еволюціонувала на позиції революційно-демок-
ратичного націоналізму. Піддавши оригінальній і жорсткій критиці сучасні їй тоталі-
тарні системи, реалії капіталізму в США і Західній Європі, молоді ідеологи українсь-
кого руху опору запропонували свій шлях суспільного розвитку як альтернативний
між комунізмом і капіталізмом — “шлях господарської демократії”. В цій альтернати-
ві дуже помітні соціал-демократичні впливи. Конкретні пункти програми ОУН до-
зволяли здійснювати плановий перехід від комуністичної Радянської України до не-
залежної національної держави, де б шанували права і національних меншин. Розмах
і рівень політичних творів в українському русі 1940—1950-х років (П. Полтава, О. Дя-
ків-Горновий) викликані необхідністю обґрунтувати підстави виникнення незалеж-
ної України, в тому числі й з точки зору взаємин із сусідами. Проводилася думка, що
за національними державами в XX столітті — майбутнє, засуджуючи імперський ха-
рактер СРСР, засуджувався й імперіалізм у всьому світі.
Національні рухи опору в період, визначений у монографії, протидіяли, як прави-
ло, одному окупантові, вели боротьбу на одному фронті — чи то проти Німеччини, чи
проти СРСР. Литовський рух мав зіткнення з польським за Віденський край. Україн-
ський рух з 1941 року вже мав зіткнення'з більшовицькими впливами, з радянською
партизанкою. Відкрився також — хоч і не дуже бажаний — польський фронт, який
призвів до боротьби сторін за національно-державну приналежність цих земель.
502
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Протистояння досягло піку в 1943—1944 рр., особливо на Волині. Там українська
сторона несе, як сильніша, більшу відповідальність за конфлікт. Зауважу, що українці
вели його на своїй землі. За лінією Керзона українці вели боротьбу з Армією Крайо-
вою, згодом — з урядом комуністичної Польщі, за право залишитися жити на своїй
етнічній землі, проти депортації в СРСР чи на захід Польщі. В цій боротьбі українсь-
ка меншина зазнала поразки і до 1948 р. була депортована. Тут уже поляки, як сильні-
ша сторона у Закерзонні, несуть більшу відповідальність за різанину і повну — за
депортації населення.
Національні рухи опору у західній частині СРСР і в Польщі не досягли координа-
ції своїх дій. Не вдалося цього зробити навіть прибалтійським рухам. Спроби україн-
ського визвольного руху взяти на себе роль координатора руху поневолених Моск-
вою народів Сходу Європи успіху теж не мали. Вдалося частинно домовитись про
співпрацю УПА й АК.
Характер національних рухів опору 1940—1950-х років — антикомуністичні, анти-
імперські, антитоталітарні, український — також і національно-визвольний.
Пов’язані Ялтинськими угодами західні держави не виявили особливого інтересу
до цих рухів опору, що відбувалися в межах кордонів СРСР, хоч і мали завжди особ-
ливу думку стосовно анексії Прибалтики. Ці рухи опору більше цікавили західні роз-
відки.
Щодо поразки збройних і підпільних рухів опору, національно-визвольного руху
в Україні. Причини цього, як і причини боротьби з тоталітарною імперією СРСР.
носять комплексний характер. Перевага військової сили режиму і терор НКВД—НКГБ
обмежили розмах руху, але не могли б його спинити. Агентура радянських спецслужб
завдала значно більшої шкоди рухам і стала одним з дієвих чинників до його остато-
чного поборювання. Вирішальними чинниками на користь режиму стали здійснені
ним масові депортації населення, а також ліквідація приватного землекористування і
колективізація сільського господарства. Колективізація підірвала економічну основу
руху. Колгоспи ставали структурною опорою окупаційної влади на селі. У населення
наростала втома від довгих літ війни. Ставало зрозуміло, що допомоги Заходу не
буде, до режиму треба пристосовуватись. Загроза нових депортацій змушувала до
слухняності.
Тоталітарна влада імперії прагнула позбавити народи історичної пам’яті про цей
рух, бо він заперечував саме її існування, теорії про Велику Вітчизняну війну і єди-
ний радянський народ.
Але, незважаючи на жертви, національні рухи опору литовського, латвійського,
естонського народів і український національно-визвольний рух довели можливість
боротьби з тоталітарним імперським режимом на національному ґрунті. В Україні
цей рух сповільнив радянізацію, колонізацію краю, колективізація тут відбулася без
масового голоду. Навпаки. Саме в цих краях, у Західній Україні шукали порятунку
від голодомору селяни в 1946—1947 рр. Національний рух опору ствердив націо-
нальну свідомість цих народів. У цих республіках СРСР в наступні десятиліття був
найбільший національний рух, що іноді помилково зветься дисидентським. Напруга
збройного опору в Литві й Західній Україні привела до того, що число жителів корін-
ної національності там залишилося майже незмінним за останні 50 років. Набагато
гіршою постала в зв’язку з цим ситуація в Естонії й Латвії, де корінне населення на
кінець 1980-х стало заледве чи не національною меншістю. Для порівняння —
в інших частинах України теж різко зменшилась відносна кількість українців і на
мільйони зросла кількість представників інших народів імперії, насамперед росіян.
Досвід порівняно недавнього і тривалого руху опору проти імперії сприяв швидкій
поставі в Прибалтиці незалежних від Москви держав у 1990 р. Західна Україна стала
базою руху за незалежність з кінця 1980-х. Відсутність такого досвіду і традицій
в Білорусії зумовила слабкість національного руху в цій країні й у шістдесяті
роки, і в останнє десятиліття.
На сьогодні національний рух опору і його ветерани є офіційно визнаними борця-
ми за незалежність своїх країн у балтійських республіках, зі всіма відповідними на-
Підсумки І ВИСНОВКИ 503
слідками цього. Половинчатим є його визнання в Україні — швидше, не заборонено
думати про визнання. Причина в тому, що тут рух збройно охопив меншу частину
республіки, позначається сильна імперська спадщина, тиск російського націоналізму,
міфи радянської пропаганди, нездалість тої частини провідників, що називають себе
національними.
Ці рухи опору є спільним історичним досвідом для українського, литовського, лат-
війського і естонського народів. За розмахом, тривалістю, зрілістю вони безпрецен-
дентні для Європи і світу в XX столітті.
Борітеся, поборете.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ
ОРГАНІЗАЦІЙ І АРХІВІВ
ОРГАНІЗАЦІЇ
АБН — Антибільшовицький блок народів
АК — Армія Крайова
АЛ — Армія Людова
БДПС — Загальнодемократичний рух опору
БКО — Білоруська крайова оборона
БНФ — Білоруський народний фронт
БНП — Білоруська незалежницька партія
БНС — Білоруська народна самопоміч
БРСР — Білоруська радянська соціалістична республіка
БХ — Батальйони хлопські
БЦР — Білоруська Центральна Рада
ВІН — Вільність і Незалежність
ВКЗЛ — Верховний комітет звільнення Литви
ВО — Військова округа
Волоском — Волосний комітет
ВП - - Війско Польське
ВПЖ — Військова польова жандармерія
ГК УПА — Головна команда УПА
ГВШ — Головний військовий штаб
ДКО — Державний комітет оборони
ЕРСР — Естонська радянська соціалістична республіка
ЗУЗ — Західноукраїнські землі
34 ОУН — Закордонні частини ОУН
34 УГВР — Закордонні частини УГВР
КВШ — Крайовий військовий штаб
КЕ — Крайова екзекутива
КП — Крайовий Провід
КПЗУ — Комуністична партія Західної України
ЛатРСР — Латвійська радянська соціалістична республіка
ЛитРСР — Литовська радянська соціалістична республіка
ЛЛА — Армія вільної Литви
ЛНПО — Організація незалежних латвійських партизанів
ЛПС — Союз литовських партизанів
ЛЦР — Латвійська Центральна Рада
МВД — Міністерство внутрішніх справ
МГБ — Міністерство державної безпеки
НВРО — Народно-Визвольна Революційна організація
НЗО — Народне збройне об’єднання
НКВД — Народний комісаріат внутрішніх справ
НКГБ — Народний комітет державної безпеки
НСЗ - Народні сили збройні
НСПН(НСДАП) — Націонал-соціалістична партія Німеччини
504
Список скорочень назв організацій і архівів
505
Обком — Обласний комітет
Облвиконком — Обласний виконавчий комітет
ОДСУ — Організація державної самостійності України
ОКВ — Сухопутні збройні сили (Німеччини)
ОСУЗ — Осередньо-східні українські землі
ОУН(м) — Організація Українських Націоналістів (мельниківців)
ОУН(р) — Організація Українських Націоналістів (революційна)
ОУН(СД) — Організація Українських Націоналістів (Самостійників-державників)
ПБН — Партія білоруських націоналістів
ПдОСУЗ — Південно-осередні східні українські землі
ПдСУЗ — Південно-східні українські землі
ПЗУЗ — Північно-західні українські землі
ПКНВ — Польський комітет національного визволення
ППО — Протиповітряна оборона
ПУН — Провід українських націоналістів
Райвиконком — Районний виконавчий комітет
Райком — Районний комітет
РВЛ — Союз збройної боротьби
РНК — Рада народних комісарів
РПЦ — Російська православна церква
СБ — Служба безпеки
СД — Сили безпеки
СКВ — Самооборонний кущовий відділ
СВУ — Спілка визволення України
СУЗ — Східноукраїнські землі
ТВ — Тактичний відтинок
УАПЦ — Українська автокефальна православна церква
УБП — Уряд безпеки публічної
УВВ — Українське визвольне військо
УВО - Українська військова організація
УГА — Українська Галицька Армія
УГКЦ — Українська греко-католицька церква
УГВР — Українська Головна Визвольна Рада
УГРК — Українська генеральна рада комбатантів
УДК — Український державний комітет
УДП — Українське державне правління
УКК — Український Крайовий комітет
УНАКОР — Український народний козацький рух
УНДО — Українське народно-демократичне об’єднання
УНДП — Українська народно-демократична партія
УНК — Український національний комітет
УНО — Українська національна оборона
УНР — Українська національна рада
УНС — Українська народна самооборона
УРСР — Українська радянська соціалістична республіка
УПА — Українська Повстанська Армія
УССД — Українська самостійна соборна держава
УЦК — Український центральний комітет
УЧХ — Український Червоний Хрест
ФНЄ — Фронт національної єдності
ЦБВО — Центральна білоруська визвольна організація
ЦК ВКП(б) — Центральний комітет всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)
ЦК КПРС — Центральний комітет комуністичної партії Радянського Союзу
ЦК КП(б)У — Центральний комітет комуністичної партії (більшовиків) України
ЦП — Центральний Провід
ЧА — Червона армія
2\У2 — Союз збройної боротьби
506
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
АРХІВИ
ГАРФ — Державний архів Російської Федерації
ГВАРФ — Державний військовий архів Російської Федерації
ДАВО — Державний архів Волинської області
ДАІФО — Державний архів Івано-Франківської області
ДАЛО — Державний архів Львівської області
ДАРО — Державний архів Рівненської області
ДА СБУ — Державний архів Служби безпеки України
ДАТО — Державний архів Тернопільської області
ДАЕ — Державний архів Естонії
РЦХИДНИ — Російський центр збереження і вивчення документів новітньої історії
ЦДАВОВіУУ — Центральний державний архів вищих органів влади і управління України
ЦДАГОУ — Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦХСД — Центр збереження сучасної документації
ААМ — Архів актів нових
САМ8УУІА — Центральний архів міністерства внутрішніх справ і адміністрації
ЬУА — Латвійський державний архів
ЬУУО — Литовський державний архів організацій
ЬУА — Литовський особливий архів
81ММАКУ
ТЬе паїіопаї гезізіапсе тоуетепіз іп икгаіпе, Віїопіззіа апсі Ваіііс
КериЬІісз сопііпиед іЬе паїіопаї апсі зіаіе ідепіііу Гогтаїіоп. ТЬе гезізіапсе тоуетепі,
іпс1и<ііп§ паїіопаї ІіЬегаІіоп тоуетепі, \уеге сіеуеіоресі оп іЬе Іеггііогіез, хуЬісЬ \уєгє
гесепііу іпсогрогаїесі Іо іЬе Ц88К. Іп іЬе Ваіііс гериЬІісз, іЬе аЬзепсе о£ іЬе гезізіапсе
Іохуагсі іЬе Гігзі 8оуієі оссираііоп іп 1940 ехріаіпесі іЬе рориіаііоп сіізогіепіаііоп, еіііез
іпаЬіІіІу Іо арргеЬепсі сіап§ег іЬе пе\у ге§іте Ьгои§Ьі, іЬе “зтаїї паїіоп сотріех”. Аі іЬе
зате ііте, гезізіапсе ог§апІ2аІіоп8 апсі Ьі§іЬіп§ §гоирз ехізіесі іп Ваіііс соипігіез апсі
икгаіпе. \¥ііЬ іЬе оиїзеї о£ іЬе 6егтап-8оуіеі \уаг єуісієпі рагіізап §гоирз іЬаі \уєгє
арреагіп§, зооп епіегесі сотЬаІ хуііЬ геІгеаІіп§ Кед Аллу ипііз. Виї іЬе аПетріз о£ іЬе
паїіопаї ипдег§гоипд Іо гезіоге ог Іо ргосіаіт зіаіе іпсіерепдепсе (икгаіпе) саизе А пе§аііуе
геасііоп іп бегтапу. ТЬе Ііте о£ пе\у оссираііоп сате. Іп аіі іЬезе соипігіез (Веіагиз’
ехс!идіп§) паїіопаї гезізіапсе тоуетепіз а§аіпзІ оссираііоп ехізіесі сіигіп§ 1941—44. її
\уаз апіі-бегтапу, апіі-ітрегіаі, апсі апіі-іоіаіііагіап. її \уаз тозі ехргеззіуе іп икгаіпе,
хуЬєгє агтегі зіг觧1е саггіесі ог§апігесі Ьу паїіопаїізіз оГ гііДегепі сиггепіз апсі іЬе Цкгаіпіап
Іпзиг§епІ Агту хуаз іогтесі. ТЬеу соипіесі оп іЬе тиіиаі ехЬаизііоп іЬе Ц88К апсі бегтапу.
ТЬе ехрегіепсе оГ апіі-бегтап гезізіапсе тоуетепі ргоуесі іЬе £о11охуіп§: іп іЬозе
гериЬІісз хуЬєгє іі \уаз тоге іпієпзіує гезізіапсе а§аіпзі іЬе геїит о£ іЬе 8оуієі ро\уег \уаз
зІгоп§е8і, апсі Ьгоагіезі, апсі тозі регзізіепі. ТЬе таїїег \уаз поі опіу іп ог§апігаііоп аізо
ргоЬІетз, Ьиі аізо іп рзусЬо1о§іса1 геагііпезз Іо гезізі. ТЬе ЬііЬиапіап ЬіЬегаїіоп Агту
Ьесате іЬе Ьазіз о£ ЬііЬиапіап агтегі гезізіапсе Гог а 1оп§ ііте. Іп зиттег 1944,
іЬе Цкгаіпіап Сепігаї ЬіЬегаІіоп Соипсії Ьесате а паїіопаї сепіег о£гезізіапсе іп икгаіпе
апсі ііз гергезепіаііуе іп іЬе хуогій. Агтесі гезізіапсе \уаз ипсоогдіпаїегі іп Езіопіа, іЬои§Ь
зоте ипсіег§гоипсі ог§апІ2аііопз зігоує £ог ипіГісаІіоп оГ Гогсез. Іп Ьаіуіа, іЬе Гогтаїіоп оГ
іЬе гезізіапсе тоуетепі оссиггесі гезресііуеіу іп еасЬ о£ іЬе іЬгее Ьізіогісаі ргоуіпсез
хуЬєгє іЬеу асіесі аз тіїііагу-роіііісаі ог§апІ2аІіоп8. ТЬе агтесі тоуетепі, езресіаііу £гот
1946, \уаз аітегі аналізі Іосаі асітіпізігаїіоп іп УІ11а§ез апсі рагііаііу іп сіізігісіз аз \ує11 аз
а§аіпзі ЬІКУІ) зігисіигез.
ТЬе икгаіпіап, Веуіагиззіап, ЬііЬиапіап паїіопаї гезізіапсе тоуетепі \уаз оррозегі Іо
іЬе РоїізЬ опе (тозіїу сіигіп§ іЬе \уаг Ііте).
ТЬе геазопз £ог іЬе рго!оп§есі о£ зисЬ 1оп§ агтесі гезізіапсе \уєгє геаііііез іЬаі іЬе
Зоуіеіігаііоп о£ іЬе ге§іоп Ьгои§Ьі іо іЬозе реоріез: Іеггог, гергеззіопз апсі дерогіаііопз.
Рго§гатз апсі ігіео1о§іса! ргіпсіріез о£ гезізіапсе тоуетепі \уеге тозі сіеуеіоресі іп икгаіпе
апсі ЬііЬиапіа. ТЬе Цкгаіпіап паїіопаї ІіЬегаІіоп тоуетепі ипсіепуепі зі§піГісапІ сЬап§ез
апсі раззесі £гот іЬе іпіе§га1 паііопаїізт іо іЬе розіїіоп о£ іЬе геуоіиііопагу сіетосгаїіс
паііопаїізт.
Іп зрііе оГ іЬе §геаі Іоззез апсі засгіГісез, іЬе паїіопаї гезізіапсе тоуетепі о£ іЬе
ЬііЬиапіап, Ьаіуіап, Езіопіап паїіопз аз \ує11 аз іЬе Цкгаіпіап паїіопаї-ІіЬегаїіоп тоуетепі
сіетопзігаіесі іЬе роззіЬіІііу о£ іЬе зіги^іе а§аіпзі Юіаіііагіап ітрегіаі ге§ітез (1940—
50 з) оп іЬе §гоипд о£ паїіопаї £ее1іп§з. ТЬе тоуетепі зіохуєсі сіохуп іЬе 8оуіе1ігаііоп,
соїопігаііоп о£ іЬеіг гезресііуе ге^іопз. ТЬе соїіесііуігаііоп іоок ріасе \¥ІіЬоиІ тазз Гатіпе.
ТЬе тоуетепі зігеп^іЬепегі паїіопаї сопзсіоизпезз о£ реоріе. Токіп§ іп£о ассоипі ііз зсоре
дигаЬіІіІу, апсі таіигіїу, іЬе тоуетепіз аге ипргесесіепіесі іп Еигоре апсі іЬе хуогісі іп іЬе
іхуєпіієіЬ сепіигу.
507
ІМЕННИИ покажчик
А
Абакумов 430
Абсоюнс 471
Авер’янов 372
Акяліс 436
Алексєєв 372
Алексюк ЗО
Альбінас 423
Амбразавічюс І. 421, 422, 436
Амстремський Григорій 24
Анісімов В. 231
Анашаускас А. 8
Андресюк Василь 284
Андрісвський Борис 17, 43
Андрісвський Віктор 153
Андрусів М. 296
Антіпов 304
Антонович Д. 357
Антонюк Порфирій 80, 221
Антоняк, Роман 59
Ардан Генріх 496
Армстронг Джон 8, 12, 47, 68
АрсеничМ. 312, 313, 320, 328, 333, 377
Арувянс 493
Астровскі Радаслав 406, 414, 415
Атаманюк В. 276
Б
Бабрик Владислав 194
Бажан Микола 233
Базилявічюс 436
Базій В. 43
Бак-Бойчук Т. 256
Бакалюк Ярослав 379
Бакшіс Антанас 440, 449, 450, 456
Балах Казімеж 150
Балтрушкайтіс Юргіс 431
Балтусіс Антанас 435, 436, 441
Бамбінський К. 150
Банах Казімеж 150, 157, 358
Бандера Степан 12, 13, 16, 17, 19, 20, 24,
29, 63, 208, 210, 216, 225, 242, 261, 269,
333, 368, 376, 381, 387, 388, 390, 498
Бандусяк Дмитро 70, 71, 210, 250
Баранник Орися 49
Барановський А. 74
Барановський Ярослав 72
Барівікас І. 439
Бардада Михайло 24
Бардахівський Роман 32
Барковський 61
Бартаус Антанас 446
Бас Іван 49
Басюк Євген 80
Батаустас 436
Башінскас 451
БегмаВ. 216, 221, 305
Беднар О. 250
Бездек С. 152
Безик 254
Безпалько Осип 61, 333
Бей Василь 339, 374, 375, 376, 377
Белій 254
Беляєв 327
Белясв В. 397
Берінг 173
БеріяЛ. 232, 252, 255, 389, 390, 451
БердзДжефрі 296, 310
Бердишаускас Юозас 429
Бережний 364
Биць Володимир 24
Бізанц Альфред 17
Бізанц Альфред 166
Біланюк 65
Біланюк Дмитро 337
Білецький 373
Білий В. 74
Білик Іван 51
Білик Кость 49
Білинський Ярослав 64, 238
Білобченко, Ф. 63
Бірнс 471
Бісун М. 71
Блохин-Бойко Ю. Г. 43
Блумбертс К 469. 472
Бобринський Р. 142
Богданов 367
Богданович В’ячеслав 406
Богомолов 432
Богун Мипон 15
508
Іменний покажчик
509
Босслао Марко 355
Бойко Григорій
Бойко Ю. 68
Болецький Микола 48
Бомбінський К. 157
Бондар Олександр 61
Бордехівський Роман 57
Борисенко А. С. 37
Борман М. 12
Борун Борис 84
Брізгіс 422
Бредіс Пранас 440
Бриль Іван 379
Бродовий О. 36
Бродська 168
Бручас К. 439
Будку М. 272
Будняк Адам 378
Будько М. 397
Бузат Юрко 60
Булгак Петро 408
Булсвир 328
Булмак 327
Бульба—Боровець Тарас 73, 74, 75, 77, 79,
153, 212, 213, 214, 216, 242
Бурмак 252
Бурташавічюс 429
Бурчак 310
Буряк Францішек 150
Бусол Яків 80, 81, 83,234, 240, 241, 242,
247, 248, 350, 378
Буткявічюс Л. 429, 430,431,441
Буш-старший Джордж 393
Бюлов 17
В
Вабалас 436
Валікас-Каспяравічюс 440
Вальделе Хельмут 494
Валюкас Юзас 440
Валюкснас 422
Валюліс 422
Ванджур І. 314
Ваневич Степан 57
Варм 486
Василевська В. 274
Василевський О. 88
Васькович Григорій 388
ВатутінМ. 227, 229
Вацлавас Каучиавічюс 427
Вєтров 457
Веверкіс К. 423, 499
Ведєнєєв Д. 318, 320, 339
ВейтшЯ. 474
Верхбудська Гута 168
Вершигора Дмитро ЗО
Вершигора П. 232
Ветера 88
Ветря Кярттіг 474
Вировий М. В. 36
Відкус 422
Вієстуріс Яніс 470
Вілутіс 422
Вільде І. 287
Вільний Василь 30
Віткаускас 445
Вітовський Ярослав 282, 290
Внук Р. 195 196
Вовк Володимир 24
Вовк Мирослав 333
Вовк О. 9
Вознюк М. 275
Войтків В. 367
Войткявічюс 451
Войтович Юліян 53
Войтович Юрій 32
Войцехович М. 312
Вокієтайтіс А. 422
Волошин Ростислав 37, 81, 173, 378
Вонкевич Степан 32
Воробець Федір 82, 239
Вороній 297, 341
Ворошилов, К. 213
Вреціона Євген 152
Г
Габода М. 71
Габора М. 250
Габорак Дмитро 338
Габорак Микола 338
Габорак Юрій 338
Габрусевич 208
Гаєвська Л. 388, 390
Гаврищук Микола 339
Гадада Василь 50
Гадай Василь 188
Гайвас А. Я. 73
Гайвас Ярослав 66, 67, 80, 256
Гайдаш А. 399
Гайдук Мирослав 249
Галамай С. 63
Галан Я. 348
Галаса Василь 183, 190, 195, 199, 235,334,
339, 340, 358, 369, 376, 377, 387, 390
Галаса Марія 390
Галицька А. 71, 249, 266
Галич Тадеуш 161
Гальчевський-Войнаровський Яків 180
Гамалія 249
Ганачов 168
Гарань О. 9
Гарасим’як Теодор 195
Гармаш Іван 24
Гарячій Михайло 298
510
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Гасин Олекса 208, 291, 312, 344, 347
Гасюк 343
Гацан 61
Гашкайте Нійоле 8, 452
Гендерсон 357
Герасименко Василь 233
Герасимович Ольга 390
Геруліс Г. 12
Гіммлер Г. 12, 76
Гітлер Адольф 12, 16, 20, 146, 233, 406,407
Гладковський Є. 374
Глід Степан 48
Гоздецький Б. 193
Голебіовскі Мар’ян 193, 194
Голік І. 231
Головка Марія 24
Головко О. 247
Головчак М. 314
Голь Григорій 48
Голюка 208
Гонд Мирослав 249
Гончаренко Галина 24
Гончаров 341
Горбань Микола 43, 69
Горбовий В. 15, 17, 151
Гордєєв 224
Гордієнко Василь 49
Гореча Степан 343
Горинь М. 80
Горк Олігерд 148
Городиський 3. 256
Горшков В. 397
Готберг 413, 414
Гоянюк Василь 279
Грабець Омелян 64
ГречухаМ. 233, 323
Григоніс Леонардас 446
Григор’св 327
ГриніщакЛука 374
Гриньох І. 16, 34, 35, 153, 269, 376, 377,396
Грицай Дмитро 189, 208, 261, 378
Грицак Андрій 344
Грицак Я. 213
Грін Теодор 396
Грінченко 249
Гродзіцькі Л. 148
ГрушецькийІ. 288, 309, 339
Губар Олексій 61
Гудавічюс Владас 440
Гудков І. 343
Гуржій І. 397
д
Даниленко С. Т. 399
Данилюк М. 74
Данілявічюс 440
Данкерс Каріс 472
Даулюрас 441
Даумантіс Ю. 441
Дашкевич Я. 9
Дебринюк Іван 376
Дейнека 61, 66
Дексніс 422,435,436
Демиденко 307
Демідович Марія 317
Демченко 326
Дем’янчук Ярослав 151, 152
Дерев’янко 341
Держко С. 31
Джаврой Д. А. 307
Джеме 357
Джонс А. Н. В. 393
Дземідзецкі-Дземідович Адам 408
Дзюбак В. 214
Дигас 66
Дида-Целевич 50
Дівик Лев 24
Діденко 307
Дмитренко Марія 355
Дмитрів Дем’ян 71
Дніпровий К. 237
Добринська 412
Довбуш-Буковинський 53
Довгуш Михайло 378
Додяк Олекса 249
Доленко Володимир 31, 69
Долішняк Юрій 337
Дольницький М. В. 50
Домазар Зенон 69
Донцов Д. 36, 38, 354, 357, 382, 386, 397
Дорош Дмитро 48
Дорошенко Дмитро 397
Драган Т. 378, 379
Драч І. 80
Дрейманс А. 471
Дроздов Віктор 331
Дружинін 225
Дубина Д. 247
Дубинов Іван 49
Дубовенко В. 367
Дубовий І. 302, 382
Дубровицька 309
Дубровський В. 31
Дуда Андрій 7, 249
Дуда М. 202
Дудорин 305
Дудчак Андрій 341
Дужий Микола 234, 311
Дужий П. 61, 349
Дурдинець Василь 400
Дяків-Горновий Осип 193, 235, 295, 334, 339,
349, 350, 353, 354, 355, 357, 369, 370, З
383, 384, 385, 386, 399, 473, 501
Дякон Ярослав 314, 322
Дяченко Михайло 234, 269, 355
Іменний покажчик
511
Е
Еалу Ківім І. 494
Евард А. 494
Евель Ріхард 486
ЕглітА. 477
Ейдіматіс Альфонсас 427
Ейдінтас А. 423
Ейзертаніс К. Ю. 468
Етліт Август 476, 477
Є
Євдокименко В. Ю. 397
Єгоров В. 320
Ємаз 304
Єпішев О. 292, 334
Єрмаченко Іван 408, 411
ЄфименкоВ. 319
Ж
Желтіков П. 338
Жемайтіс Йонас 430, 436, 440, 446, 449,
451
Жовірліс Баніс 431
Жовта Олена 308
Жовтий Михайло 308
Жулас 423
З
Загрійчук Мирослав 379
Закалюжний Йосип 378
Залескі Зигмунд 153
Замлинський В. А. 398
Замлинський В. О. 397
Запруднік Ян 407,416
Зарицький Януш 200
Зарічний Нестор 379
Заскявичюс 422
Затворницька Марія 291
Затовканюк Сильвестр 82
Захвалинський Григорій ЗО
Захитай Василь 24
Зашнський 24
Зебачинський Орест (Барда) 66, 68, 256
Зелтиньш Яніс 469, 470, 472
Зенд Алфред 496
Здлюте Марія 451
Зжкевич О. 9
З.нченко Йосип 53
З ^ючіс Раудинас 428
З л?ач Данило 378
З "’к Василь 24
' д Федір 308
І
Івановскі Вацлав 406, 408, 412, 413
Івахів Василь 80, 377
Ідей Ентоні 392
ІлинськаО. 376, 388
Ільченко Григорій 48, 51
Інтліст Е. 485
К
КагановичЛ. 274, 339, 361
Казімірайтіс 441
Казімірос 436
Кайріс Стасіс 436, 498
Калінін 310
Кале Я. 470
Калнберзінь Я. 476, 478
КалнеЯ. 474
Калубовіч 413
Канаріс В. 12, 146
Кантр Б. 493
Капалов 441
Карін-Даниленко С. 312, 389
Карісонс Кароліна 479
Карапін В. 367
Карбович 3. 345, 385, 386
Карпов Г. 272
Карпович К. 43
Касаткін 372
Касивяляускас Едвардас 427
Качан Григорій 53
Качинський Сергій 75, 78
Кашета Алгіс 8
Каширський 342
Квасненко Володимир 52
Кезван Дмитро 80
Кеннон Джордж 395, 396
Кентій А. 77, 80, 215, 221, 339
Керстен Христина 175
КизьЛ.Є. 397
Килимник 64
Кирик Іван 48
Кирилюк Л. 399
Кириченко О. 389
КиричукЮ. 8, 215, 242, 342, 349, 370, 374
Кізіленко 53
Кікул Григорій 310
Кімштас Йонас 446
Кладочний Йосип 152, 273
Кликанс Яніс 473
Клим Іван 52, 57
Клименко 66
Климишин Іван 80, 208
Климишин Микола 24
Климів Іван (Легенда) 29, 72, 75, 166, 208,
209, 210, 377, 378
Климчишин 60
КлимчукІ. 397
512
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕННІ!
Клілікалс Яніс 471
Кліщ Володимир 203
Кляпітура Володимир 379
Клячківський Дмитро (Клим Савур) 39, 75,
80, 81, 82, 165,242, 257, 279, 311, 378
Кобозєв Іван Д. 341
Коваленко 321
Коваль Євген 24
Коваль Віктор 400
Коваль Степан 80
Ковальчук Зиновій 379
Ковальчук М. 340
Ковальчук Панас 347
Ковальчук Тарас 296
Ковальчуківський Степан 379
Ковпак Сидір 213, 215, 224
Ковтонюк Микола 82
Кожан Федір 24
Козій Григорій 24
Козій Теодор 24
Козак Микола 26, 312, 347
Козак Юрко 24
Козик Василь 43, 57
Козлов 372
Козловський Юліан 150
Колісник П. 377, 389
Коломієць Л. 215
Колубович Є. 415, 416
Комаровський С. 155
Комаровський Тадеуш 155
Комолс Яніс 469
Компанієць І. 397
Кондаков 448
Кононенко 31, 69
Контро Борис 492
Конюшик Г. 368
Корінець Дмитро 24
Корда Казимир 161
КордунБ. 396
Корнієць О. 233
Корнійчук Олександр 330, 233, 274
Корнишеєв 304
Коротєєв К. 288
КоротченкоД. 254, 322, 364
Костельник Г 272, 273
Костенюк О. 291
КостьГ 67
Котлярчук Л. П. 264
Котович Ганна 361
КохГ. 12, 16, 20
Кох Е. 12, 40, 52, 154
Коханський Володимир 60
Коцьолка Я. 202
Кошарський Г 342
Крістіньш 472
Кравець Катерина 315
Кравєц 327
Кравс Микола 24
Кравців Богдан 15
Кравченко В. О. 397
Кравчонак Ян 408
Кравчук Микола 24
Кравчук Р. 296, 369, 375, 386
Кравчук Я. 43
Кривич Роман 378
Кривонос 55
Кривошапка Михайло 48
Кривульчак Кирило 339
Крижавічюс Альфонсас 431
Крилов С. 453
Крисько Лев 81
Криштопа С. Й. 399
Кролевська Білка 168
Круглов С. 313
Крупич Ганна 253
Крупкявічюс 436
Ксяжик Станіслав 195
Кубайчук 249
Кубе Вільгельм 407, 408, 411, 412, 413
Кубійович Володимир 39, 147, 153,180
Кужіль І. 349
Кузьмик Василь 68, 69
Кук В. (Леміш Ю., Коваль В.) 9, 24, 29, 3-
43, 49, 52, 61, 64, 240, 241, 242, 2-’
248, 369, 370, 375, 376, 377, 382, З'
385, 386, 387, 389, 390
Куліскаускас 429
Кулхр Ернест 486
Кульма Генріх 472
Кульчинський Станіслав 150
Кульчицький С. 8 400
Кумкало С. 24
Кундт 17
Куодіте Далія 8
Купрієвич 64
Купченко 334
Курінний Олекса 24
Курас І. Ф. 398
Куратник І. 308
Куреліс Яніс 463,464
Куриляк 335
Куриляк Іван 335
Кутєєва Серафіма 59
Кухарчук Володимир 203
Кучніда Г. 358
Кушель Франц 414
Кхмета Архип 30
К’яри Бернард 411
Л
Лабанаускас Б. 440
Лавровський 30
Лагода П. 203
Ландман Калев 484
Лапси Вольдемар 479
іменний покажчик
ЛапшсвськиИ І. 272
Лаціс Отто 473,476, 478
Лебедь Микола (Рубан Максим) 7, 24, 39,
76, 80, 153, 256, 376, 377, 381, 384,
396
Левицький Андрій 397
Левицький Борис 24
Левицький 3. 208
Левицький Михайло 24
Левкович Василь 310
Леміш Ю. 43, 385, 387
Леміш-Сеника Микола 49
Лемик-Сенишин Микола 24
Леонтьсв 310
Лепінь Я. 469
Лех Осип 24
Лсш Михайло 308
Лєщов 290
Липинський В. 46
Липовченко М. 397
Лисак Р. Д. 379
Лисюк Михайло 339
Литвин Л. 274
Литвинчук Іван 75, 82, 84, 240, 377
Лівий Роман 321
Лієлпстеріс Алмаре 479
Лієпнікс Я. 474
Лієпнінс 472
Ліневич Алла 317
Ліневич Олексій 317
Ліорентас Й. 423
Ліпер А. Р. 391
Ліс Виулавас 431
Лісовський 54, 55
Лічман Теодор 59
Лобай Володимир 24
Логгуш Катерина 43, 57
Логункс Петерс 468
Логуш Омелян 43, 90, 91, 387
Лозінов О. 348
Лозинський Р. 377
Лозицький Іван 24
Лозорайтіс 441
Лонішампс Б. 148
Лопатинський Й. 193
Лопатинський Ю. 396
Лоренціс Іварс 480
Лубинець Василь 49
Луговий В. 238
Луйк Артур 492
Лукашов Ян 203
Лукащук К. 289
Лукін А. 214
Лук’яненко Л. 390
Луцик Андрій 62
Луцкевич Антон 406
Луцький О. 210
Луцюк Л. 396
3/5
львович Петро 24
Любас Михайло 32, 57
Любченко Аркадій 31, 43
Лютий Ілярій 279
М
Маївський Дмитро (П. Дума) 24, 60, 72, 80,
189, 210, 234, 235, 242, 247, 248, 349,
353, 386, 388
Майструй 362
Макар Василь 80
Макарівський 26
Макуха Степан 49
Малінов 304
МаликовС. 215, 216
Мануїльський Д. 234
Маріанський А. 275
Маркуліс Юозас 442
Мармаа Юло 484
Мартин Мар’ян 47
Марчак Роман 62
Маснер Ідо 496
Мастаускас М. 428,429
Мастаустас Зігмас 427
Матас Митаустас 428
Матвієйко Мирон 386
Матвіїв О. 377
Матла Зиновій 24, 39, 43, 48, 152, 387
Матла Костянтин 24
Матюхін 307
МацейкоТ. 144
Мацейна 422
Мацілинський 53
Машак Осип 24
МеєрА. 413
Медвідь Михайло 279
Межітіс В. 474
МейдеЯана 487
Мелещук Віталій 380
Мелинас 423
Мельник А. 13, 15, 19, 20, 67, 69, 146,
147, 208
Мельник І. 312
Мельник Петро 343
Мельник Ярослав 216, 284, 289, 291, 293
МельниковЛ. 330, 364, 389
Мельничний І. 247
Мельничук Марія 291
Мельничук Юрій 399
Мендаріс 468
Меркулов 252
Месартс Д. 469, 470
Метерліг 357
Мешик Павло 389
МешкоК. 387
Миколаєвич Галина 253
Миколенко Петро 202
514
Мирон Дмитро 24, 29, 39, 42, 49, 60, 63,
208, 209
Мирон Ярослав 309
Миско Марія 378
Михайлинюк Іван 377
Михайлович Микола 69
Михальчук Василь 339, 343
Мицик Ю. 400
Миякініс 436
Мізерний Василь 181, 202
Мілашаускас Павилас 447
Мільштсйн Соломон 389
Мілюліс Алексас 440
Мірецький Казимір 196
Мірошниченко 65
Мірчук Петро 7
Місюнас Р. 9, 445, 485
Місюнас Стасіс 427
Мітринга Іван 24, 242
Мічений Василь 183
Мішкінас 436
Мойленко Надія 61
Мокренко Володимир 44
Молдован Михайло 344
Молодій Іван 181
Молотов В. 433
Морілов 372
Моркунас 440
Моряк І. 56
Москаленко К. 292
Москалець В. П. 399
Мостович О. 269
Мотика Г. 195
Мошанчук Микола 371
Мудрий Василь 17, 142, 151
Мудрик-Мечник С. 14
Мукасссв 372
Мундуре В. (Марта Скуя) 469,470, 471
Муцак 307
Н
НагорнаЛ. 397, 398
Назаркевич 24
Наконечна Марія 209
Наконечний А. Р. 399
Наумов М. 215
Наускас 422
Науюнас 431
Недошівич 372
Негус Густав 492
Нечипоренко Григорій 49
Ніцше Ф. 357
Новакас Іонас 455
О
Оберлендер Т. 12
ОбручарВ. 71
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
ОгієнкоІ. 180
Огінський В. 229
Огорелишев Д. 231
Огорельников 263
Оксантюк Гнат 24
Олексієв М. 43
ОлексенкоС. 323, 324
Олійник Петро 24, 61, 82, 377
Олійниченко Б. 30
Ольжич Олег 19, 31, 68, 74
Ольха 203
Ольшанський Тадеуш 160,185, 187, 203
Омельченко 61
Омельянович-Павленко М. 16
Онишкевич М. 188, 189, 195
Онишкевич Тарас 24
Опришко 208
Орловскіс Зентіс 474
Орос М. 71
Остапенко 62
Островський Адам 150
Осьмак Кирило 389, 500
Охрімовий Остап 341
Охрімович Василь 152, 386, 387, 389, 390
П
Павленко Ростислав 80
Павлович Іван 43
ПавлюкО. 9
Падалко Григорій 24
Падальскіс 422
Паджулс 465
Пакульс Евальд 467
Паладійчук Роман 24
Палубецкас Юозас 451
Панібудьласка В. 397
Панов 304
Пантєлєєв 373
Парамеліс Пауліс 473
Парфір’св 327
Пастельняк Леонід 331
Пастернак Іван 180
Пахолюк Олександр 30
Пеканов 304
Пелехатий К. 287
Пелишок С. 338
Пеник Михайло 339
ПеникСавелій 339
Перегійняк Григорій 78
Перелесник М. 370
Петляков А. П. 399
Петрик Олександр 24
Петрів В. 15
Петрінка Теодор 474
ПетсК. 420
Петурзіль Євгенія 63, 64
Печора А. 250
Іменний покажчик
515
Пилипенко Іван 49
Підлужна Ірина 63
ПізнюкЛюба 259
Пілос Антанас 431
Пінталс К. 475
Піховський Владислав 148
Плумберг Карліс 472
Погорілий Олександр 62
ПогоскийГ. 152
Подольскіс 436
Позичанюк Йосип 37, 55, 209, 353, 426
ПознякЯн 406
Полтава Петро (Федун Петро) 234, 235, 330,
334, 339, 346, 347, 349, 350, 355, 357,
369, 370, 374, 375, 382, 385, 386, 394,
399, 501
Польовий Омелян 246
Польовий Федір 81
Понкулявічюс 422
Пономаренко Петро 213, 217
Попик Андрій 223
Попов 372
Попов Іван 48
Порес Б. 392
Постоленко Олександр 61
Потішко Василь 386
Потушняк Василь 70
Прикуліс Петро 473
ПритулкоЯків 310
Пришляк Євген 377
Прокоп М. 9, 36, 60, 153, 234, 381, 385,
387
Прокоф’єв 310
Пронін 304
Прошин 310
Пулькас Марія 49
Пухов М. 288
П’ятоК. 484
П’яшов 457
Р
Равлик Іван 208, 209
Радомич О. 247
Радченко 266
Раманаускас Адольфас 445, 446, 449
Рамзенко Вс. 353, 374
РебетД. 376, 381
РебетЛев 387
Ревтняк Ілько 314
Редліх Ендель 494
Рейго Юхан 486, 487
Ресіл Осип 24
Решнікес 422
Рибик Юрій 82
Риван Василь 24
Римаренко Ю. 397, 398
Рішко Петро ЗО
Ровецький Стефан 149, 155
Рогачі. 43
Родзька Усевалад 406
РозеЯ. 474
Розенберг А. 12. 20. 407. 408. 411. 413
Розсоха 53
Рокстайтіс А. 422
Романів Роман 379
Романець І. 71
РомжаТеодор 273
Рошканюк Борис 338
Рубеніс 464
РудзатЮрій 472
Рудзявічюс Віндас 431
Рудий Василь 297
Руднєв Семен 213, 215
РудницькаМ. 151
Рудницький М. 397
Румель Зигмунд 150
РусавеК. 467
Русак Олександр 411
Русин Д. 358
Русинко Михайло 377
РусіньшЯ. 469
Рутке 474
Рябишенко Анатолій 43
РябовП. Г. 342
РяджукД. 247
Рясник В. 309
С
Сільд Евальд 493, 494
Сіторскіс 423
Саар Кріст’ян 494
СааретеЮ. 493
Сабалєвскі 413
СабуровО. 213, 214, 215, 216
Савіцький Казимір 150,152
Савчак Василь 332, 372
СавченкоС. 62, 69, 297, 330, 331, 334,339
СавчинМ. 334, 339, 369, 371, 382, 390
СавчукВ. 251
Савчук Іван 253
СадовськийЛ. 152
Садом І. 342
Сак Пантелеймон 60, 63, 209
Саколас-Сакалаускас В. 423
Самійленко М. 49, 50
Самійленко Олекса 50
Самусенко І. 231
Санітович Дмитро 339
Сапрун 65
СарбейВ. 397
Саседнін 65
СауерсС. 393
Свєшніков 373
СвіласБ. 423
516
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Світлих Богдан 355
Світличний В. С. 43
Седененко 65
Селекас 436
Семенець Іван 334
СеменчукТ. Я. 296
Семинишин Михайло 379
Семчич Василь 339
СемчишинТ. 24, 54
Семчук Михайло 339
Сеник О. 27
Сергіснко Б. 397
Сергійчук Володимир 9
Сивіцький Микола 144
Сивокінь 61
Сидор Василь 76, 166, 174, 251, 261, 277,
334, 344
Сидорчук Мелетій 297, 304
Силмате Ельмер 492
Симоненко Р. 397
Ситник Олександр 210
Скачков 307
Скородулов 285
Скрипник Степан 28, 151
Сліпий Йосип 16, 272, 389
Слободянюк Б. 380
Слонь М. 230, 231, 254
Слукас Пранас 433
Сметана Антанас 420
Смолич Ю. 397
Смородський Петро 73
Смук Євген 310
Снєчкус 430
Содоль Петро 166, 238
Сокіл Адам 297
Соколова. 312, 313
Соловйов 304
Сорочак Володимир 183
Спічак Н. 297
Спічак Олексій 304
Сталін Й. 190, 230, 236, 254, 284, 392
Сталакявічюс 436
Сталь С. 382
Станішкіс 429
Станішускас 3. 431
Станичкіс С. 451
СтанкевичЯ. 406, 412, 413
Станкявічюс 435
Старик Володимир 7, 249
Старух Я. 26, 36, 39, 72, 183, 188, 193,
201, 203, 208, 333, 349
Стасів Володимир 69
Стасюк М. 32, 59
Статиські Ян 194
Стахів Є. 24, 43, 57, 60
Стахів Володимир 15
Стахурський Микола 48
Стебельський Степан 347
Стельмащук Юрій 80, 165, 222, 311
Степаняк М. 29, 152, 240, 241, 242
Стефаник С. 287
Стеф’юк Юрій 387
Стецько Я. 16, 18, 19, 20, 29, 39, 345, 376,
377, 381, 384, 387
Стопор Марина 308
Стоякова О. 247
Стоянцев А. 309, 330, 331
Стратієнко М. Ф. 43
Стриганов Іван 24
Стродс Генріх 8, 473, 474, 480
Строкач Тимофій 213, 216, 217, 221, 232,
296, 309, 316, 328
Струтинський Микола 180
СтудинськийФранк 168
Стунєв 255
Ступницький Леонід 81
Супе П. 467, 469,472, 479
Суслов Михайло 442
Сушко Роман 166
Сціборський Микола 27, 39, 357, 370
Т
Таагепера Рейн 445, 485
Талвалдіс Станіслав 470
Тараненко В. 397
Тараник 307
Тарнавський Михайло 271
Таувайшіс 436
ТаунісЛеонас 431
Твердохліб Микола 246, 343, 390
Теліга Олена 43
Тершаківець Зиновій 314, 339
Тесля Степан 56
ТиифОтто 486, 487
Тимчій-Лопатинський В. 208
Тимчук Ю. В. 378
Тичина Павло 233
Тікс Костянтин 493, 494
ТілібеЯ. 474
Ткачук Д. 376
Томе В. 467
ТопольчукЛеся 387
Торжецькій Річард 146, 149, 151, 153, 165
Трофимов 307
ТрощукЮрій 62
Трубніков 303, 304, 319
Трумен 395, 396, 432
ТумашВітавт 406
Турковський Василь 208, 249
Туронак Юрій 8, 406, 407, 411, 412
Турчманович Михайло 24
У
Уарс А. 472
Уласов Олександр 406
Іменний покажчик
517
Улл/отсо Ю 486, 487
УльманісК. 420, 461
Упельнієкс Крастас 464
Ф
Філатов Ф. 231
Філбі Кім 386, 396
Філдбергс Віллі 474
Філіповський Владислав 171
Філяр В. 163, 165
Фішер 415
Федір Петро 340
Федорів Петро 183
Федоров 225
Федоров Олексій 213, 214, 216, 222
Фейхман Міхаель 396
Фелбертіс І. 474
Фель 17
Фомін В. М. 399
Форетор 357
Фоя Людмила 311, 320, 370
Франк Г. 154
Француз Петро 377
X
ХайноЛіпп 490
Харитонов 307
Хасевич Ніл 355
Хвильовий М. 354
Хендріксон Вольдемар 492, 493
Хертаук Юханнос 492
ХимарТасса 496
ХиминецьЮ. 70, 210
Хистний Григорій 50
Хінтпере 493
Хіровский М. 152
Ходоровський Броніслав 153
Хомів-Лімницький Ярослав 24, 60
Хомишин Григорій 141, 272
Хом’як Ярослав 262
Хохнович А. 468
Хрущов М. 182, 216, 221, 225, 229, 231,
232, 233, 254, 258, 260, 274, 288,
304, 305, 306, 309, 323, 324, 339,
360, 363
Хуго Ківі 490
Худенко Василь 49
ц
Ціруліс А. 467
ЦелаПетерс 479
Цица 53
Цмоць Костянтин 319
Цуга Андрій 70, 71
ч
Чабан Дмитро 48
Чайка Василь 386
Чайка Григорій 53
Чаксте Костянтин 463,464
ЧакстеЯніс 464
Чамер 415
Чеверс Петерс 474
Чепіга Мирослав 54, 55
Чередниченко В. 397
Черкащенко Микола 59
Чернецький М. 272
Черновський Григорій 49
Чернявський А. 43
Чернякевич Є. 312
Черпещук Микола 339
ЧижевськийВ. 277
Чиже вський Микола 15
Чижевський Юліан 150
Чорі Юрій 377
Чорновіл В. 80
ЧубГ. 84
ЧужитекАдам 150
ЧураЯрослав 204
Ш
Ш[М]атинський Петро 371
Шалайда Іван 312
Шанва Іван 181
Шанковський Л. 7, 48, 50, 51, 76, 80, 328,
338, 339
Шаповал Ю. 274
ШапокаВінцас 451
Шаталін 476
Шатовські 194
Швидюк Михайло 344
Шевченко С. 320, 339
Шевчик Люба 24
Шелест Р. 251
ШептицькийА. 16, 21, 141, 148, 151, 152,
165, 270, 272, 273
Шсрстюк Сергій 30
Шинкар П. 59
ШитовІ. 216
ШкірпаК. 421
Шкельонок Н. 415, 416
Шкрібляк П. В. 399
Шкрябач Я. 221
Шніпс Гунар 479
Шнейдерірена 461
Шорібапка Іван 339
Шпак 3. В. 399
Шпонтак 192
Штагарс Людвиг 465
Штендера Євген 183, 193, 199
Штепа 341
518
Шукасв 224
Шуляк 66, 68
Шухевич Роман (Чупринка Т., Лозовий Р.) 16,
76, 80, 173, 202, 242, 248, 256, 261,
273, 276, 280, 284, 285, 296, 311,
313, 320, 328, 333, 338, 339, 340,
343, 346, 347, 368, 369, 382, 385,
388, 401
Щ
Щаденко 68
Щербаїван 187
Щербаков В. 442
Щербатюк-Зубатий Л. 215
Щербицький В. 397
Щигельський В. 202
Щорс Мікола 406
Ю
Юзеф Мирон 174
Юркас Юозас 438
ЮркевичВ. 377
Анатолій Русначенко. НАРОД ЗБУРЕНИЙ
Юркунас 422
Юркштас 422
Юхнович А. 468, 469
Я
Яворів Василь 63
Яворський Богдан 54
Яворський Михайло 24
Якубович Володимир 333
Якубовський Володимир 245
Якубяк Михайло 339
Якштас 438
Янішевський Степан 269, 319
Янкавс 464
ЯнківськийГ. 202
ЯрийР. 12
Яценюк Олександр 27, 74
Яцишин Мирослав 380
Яцура Микола 308
ЯщенкоІ. 64
Ящишин С. 334
Наукове видання
РУСНАЧЕНКО
Анатолій Миколайович
Народ
збурений
Національно-визвольний рух
в Україні й національні рухи опору
в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії
у 1940-50-х роках
В оформленні використано
фотої рафії з архівів
Редактор
С. В. Цушко
Макет і художнє оформлення
Н. В. Московської, О. С. Тичиніної
Комп’ютерна верстка
С. П. Нікіфорова
Коректори
С. М. Кирпа, Л. Ф. Федоренко
Палітурні роботи виконали:
Н. В. Гнатюк, Т. Ю. Замішайло, Я. П. Намака
Підписано до друку 25.05.2002.
Формат 70x100 1/16. Гарнітура “Тайме”.
Папір офсетний № 1.
Ум. друк. арк. 41,92. Обл.- вид. арк. 40,43.
Наклад 1000. Зам. 02—15.
Університетське видавництво “Пульсари”.
Адреса видавництва
та друкарні:
04071, Київ-71,
вул. Межигірська, 7/16 Д.
Тел. (044)416-12-75
Е-тпаіІ: таі1@риІ8агу.сот.иа
Русначенко А. М.
Р88 Народ збурений: Нац.- визвол. рух в Україні й нац. рухи опору в Білорусії,
Литві, Латвії, Естонії у 1940—50-х роках.— К.:Унів. вид-во “Пульсари”, 2002.—
519 с.: іл.
І8ВІМ 966-7671-41-0
Книга висвітлює один із найдраматичніших періодів боротьби українського народу за незалежну,
самостійну і демократичну Україну, а також розвиток національних рухів опору в Білорусії, Литві, Лат-
вії й Естонії в роки Другої світової війни і після неї. Автор використовує величезну кількість архівних
документів та різні публікації, що вийшли за кордоном, а в останні роки — і в Україні, наводить безліч
даних, які дозволяють вийти на рівень усвідомлення визвольного руху народів тоталітарної імперії
СРСР Розрахована на фахівців-істориків, політиків і масового читача, небайдужого до героїчного ми-
нулого свого народу.
ББК 63.3(4УКР)6-4+63.3(2)6-4