ПАНТЕЛЕЙМОН

КУНШ

ЧОРНА РАДА

(Б1бл1отека шталъшл. класики

Чоона

Роман

Для старшого шкглъного в1ку

Видання друге, без змш

Ки!в
Нацюналъний книжковий проект
2011
ББК 84.4УКР1

К90

Б1блютека шюльно! класики

Заснована 2005 року

Художне оформления серп, обкладинка
Тетяни Кущ

Передмова,
коментар!, примггки
та навчально-методичш матер!али
1вана Андрусяка

Кулин П. О.

К90 Чорна рада ; роман : для старш. шк. в!ку / Пантелей-
мон Кул!ш ; передм., комент., прим, та навч.-метод, ма-
тер!али I. Андрусяка. — Вид. 2-ге, без змш. — К.: Нацю-
нальний книжковий проект, 2011. — 352 с. — (Б!блютека
шкшьноТ класики).

ISBN 978-617-592-132-6

До видання ввшшли крапп перлини з доробку видатного украТн-
ського письменника П. О. Кул!ша (1819—1897) - прозов! твори (роман
«Чорна рада», оповщання «Циган», «Гордовита пара», «Орися», «С!чо-
ei госи»), поез!я та публщистика.

Доб!р поданих текспв обумовлений шкитьною програмою з укра-
1нськоТ лйератури.

Для школяр!в, учител!в та вс!х, хто щкавиться творчютю П. О. Ку-
л!ша.

ББК 84.4УКР1

ISBN 978-617-592-132-6

© I. М. Андрусяк, передмова,
примггки, коментар! та
навчально-методичн!

матер!али, 2006

© Видавництво «Школа», 2008
© ЗАТ «НКП», 2011
«...В ПОВ1ТР1 ПИШЕ ЩЕ ЙОГО РУКА»

«Могучий майстер украшсько! мови й творець украшсько-
го правопису благородний поет «Досв!ток», перекладач Шек-
сшрових i Байронових твор!в, а також Б!блп, автор «Записок о
Южной Руси», «Чорно! ради» i сил и шших цшних праць - мае
право на нашу велику повагу i вдячшеть», — писав про нього
Михайло Коцюбинський. «Перворядною зв!здою в нашому
письменств!», «одним з корифеТв нашо! лператури» називав
його 1ван Франко. BiH «б’е в точку всесвггныя, людсько! куль-
тури, котра шдшме наш народ», — вважав Михайло Драгома-
нов. «Пюнером культури в УкраТш» називав його Микола Зе-
ров. А Микола Хвильовий був стосовно нього взагал! вельми
категоричний: «Здаеться, титьки вш один маячить евплою
плямою з темного украшського минулого. ТЬтьки його можна
вважати за справжнього свропейця, за ту людину, яка набли-
зилась до типу захщного штелшента». Зрештою, сам Тарас
Шевченко нерщко звертався до нього не шакше як «милий
друже мш великий»...

Здаеться, не було в icTopii нашо! л!тератури постап настить-
ки багатогранно! й р!зноб!чно обдаровано!, а водночас настить-
ки суперечливо! й неоднозначно!, як Пантелеймон (Алексан-
дрович (або як в1н себе називав, Панько Олелькович) Ку-
л!ш. I сучасники, й нащадки то в несамовитому захват! виви-
щували його на найпочесшгш п’едестали, то в не менш неса-
мовитому приступ! лют! звергали його з цих п’сдестал!в i подда-
вали гоншням чи забуттю. Одюзне радянське л!тературознав-
ство старанно й методично клеию йому ярлика «запеклого
слов’яноф!ла й украшського буржуазного нацюналюта», ц!л-
ковито не переймаючись тим, що одна частина цього вислову,
м’яко кажучи, заперечуе !ншу.

Така вже була пристрасна вдача в «Гарячого Панька»: якщо
вже доходив якогось висновку, то обстоював його з ус!м неймо-
в!рним патетичним запалом, на який лише був здатний; але
минав час, мшялися обставини й еволющонували погляди, Ку-
л!ш доходив докоршно протилежного висновку, i так само бе-
запелящйно й самовщдано пропагував уже його...

У 20-i роки минулого столптя — у трапчно об!рваний оку-
пантами на самюшькому злет! перюд надзвичайного розвою
нашо! культури, який вщтак отримав назву «Розстритяне Вщ-
родження» — в середовииц украТнських штелектуашв склався
справжнш культ Kynima. Одним i3 npanopie свое! боротьби
«за €вропу супроти Просвпи» проголосив його Микола Хви-
льовий. Блискуч! дослщження про його творчють написали
провщн! тогочасш лпературознавщ М Зеров, О. Дорошкевич,
В. Петров (Домонтович), €. Кирилюк, В. Щуратта ш. Вийшло
5-томне з!брання його твор!в, було заплановане 25-томне (i3
якого встигли вийти лише три томи — 1, 2 i 6). У передмов! до
цього видання О. Дорошкевич писав, що повне академ!чне
з!брання творчо! спадщини Кулйпа «забере не менш, як 50 ве-
ликих том!в». Уже тод! були спроби здшснити таке видання, —
упм, не зреашзоваш й дониш. На меж! XX й XXI тисячолпъ
вийшло лише два двотомники вибраних твор!в письменника й
томом лист!в започаткований нарешп повний академ!чний
п’ятдесятитомник...

А1925 року Микола Зеров пише прекрасний сонет «Кулпп»,
в якому посутньо й переконливо виказус причини особливого
защкавлення свого поколшня творчютю й загалом постаттю
цього духовного велета:

Давно в tnpyHi Тарас i Костомара,
Грабовсъкий чемний, лаг1дний Плетньов;
Cueie розум i холоне кров;

Jlima минул!, мов бл1да примара.

Та вш працюе, Фенйссом з пожару
Мотрошвка народжусться зное;
Завзяттям eie eid його промов
I в очах в!дблиск молодого жару.

Bin боре mynicmb i муругу л!нь;
В Geponi хоче ставити куршъ,
Над творами кулыпурншав п’ян1е.

1дн1в старечих тягота — легка,
1навйпъ в смертных муках агони
В noeimpi пише ще його рука.

У лакошчних образах цього сонета художньо закодоване бурх-
ливе життя Кулша, його мистецыа й культуролопчш прюрите-
ти, розмат устремлшня й коттка подвижницька праця. А та-
кож — знаков! людсыё й творч! контакта. Так, не випадково тут
згадуються ректор Петербурзького ушверситету, постшний по-
кровитель Кулйпа П. Плетньов, його друг i порадник, польський
письменник М. Грабовський, — Кул!ш докладав нимало зусиль
до налагодження плщних взаемин мхж украшською, росшською
та польською штел1генщею, хоча саме на цьому шляху й допус-
кався чи не найпосутшших свохх суперечностей.

I, зв1сно ж, зовс1м не випадково «Тарас i Костомара» згаду-
ються уже в першому рядку сонета. «Ця тр!йця — Шевченко,
Костомаров i Kyniui — була духовним осердям заснованого у
Киев! Кирило-Мефодпвського товариства, участь у якому так
драматично позначилося на ixHix долях», - писав сучасний
дослщник Кул!шевих життя й творчосп академ!к М. Жулинсь-
кий. Додамо: натомють д!яльн!сть ще! тршщ надзвичайно
плщно позначилася на розво! украшсько! культури. Фактично,
саме вони заклали пщвалини сучасного украшетва як такого —
i лпературш, й науков!, а навпъ i полпичнь

1 лютого 1856 року Пантелеймон Kyniui писав у лисп до Та-
раса Шевченка: «Що за добро було б, якби нас Господь докупи
зв!в да якби ми пожили по-сусщськи хоть один piK, да й Косто-
мару (так нер1дко называли Михаила Костомарова dpyei, що и ви-
користовус Зеров у своему сонепи, — I. А.) до себе приманили.
Порозумшшали б yci трос! Що ж, коли йдемо р!зно трьома
шляхами!» На жаль, не судилося збутися цим мр!ям... Розш-
шлися ixHi дол!, розвело цих неперес!чних особистостей р!зне
сприймання щйоритетних нацюнальних постулапв, але й те,
що було ними закладене в молодост!, в часи £хньо! дружби, не
минуло безелщно аш для них самих, аш для Украши.

Костомаров повшетю вщцався наущ, чи не першим на
справд! наукових засадах заповзявся викласти правдиву !сто-
piio Украши, й навпъ у труну co6i запов!в покласти прим!рник
монографп «Богдан Хмельницький», уважаючи ii головною
працею свого життя. А Шевченко й Kyniui фактично уособили
в контекст! украшського розвою два найпосутшших мистець-
ких напрями — emotio й ratio. Гадаю, нема потреби зайвий раз
доводити, що природа Шевченкового ген!я наскр!зь емотивна;
Bin не просто надтонко вщчував душу народу, а шби промовляв
самою нею до сучасниюв i нащадктв. Натомють KyniiueBi Гос-
подь дарував менше живого ген!я, але бгпьше працездатносп та
зд!бност! до штелектуального шзнання, до розмислення. Так
вони взасмодоповнювали, а може, й ур!вноважували один од-
ного в контекст! культури.

Власне, саме цей штелектуалютичний первень найбшьше
вабив до Kyniuia Миколу Зерова, Миколу Хвильового та !хн!х
ровесников i3 поколшня «Розстриишого Вщродження», котр!
ставили co6i за мету «свропехзувати» Украшу.

Вочевидь, i дониш закладеш Пантелеймоном Кулшем пщ-
валини украшсько! штелектуально! л!тератури, художнього пе-
рекладу та юторико-полппчного розмислу залишаються акту-
альними, а його 1м’я i творчють нарешп мають шанс бути на-
дежно осмисленими й пошанованими в Незалежнш Укра’хш,
для постання котрох, попри Bci неминуч! на шляху шзнання
свггоглядш суперечностх, вш зробив чимало.

1ванАНДРУСЯК
пюм

вЧОРНА РАДА и

Хрониса 1663року

I

По вест 1663 року двое подорожн!х, верхи надобрих конях,
!зближались до Киева з Битогородського шляху1. Один був мо-
лодий co6i козак, збройний, як до вшни; другий по одеж! i по
сивы бород!, сказать би, nin, а по шаблющ пщ рясою, по ni-
столях за поясом i по довгих шрамах на виду — старий «козарлю-
га». Кон! в lx потомлен!, одежа й тороки позапилюваш: зараз
було знати, що щуть не зблизька.

Не до1здячи верстов зо дв! чи зо три до Киева, взяли вони у
л!ву руку да й побрались гаем, по кривы дор!жщ. I хто титьки
бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домисля-
лось, куди вони простують. Крива дор!жка вела до Череване-
вого хутора, Хмарища. А Черевань був тяжко грошовитий да й
веселий пан !з козацтва, що збагатилось за десятил!тню в!йну з
ляхами. Р!ч тут про Богдана Хмельницького2, як вы рок!в з де-
сяток шарпав з козаками шляхетних лях!в i недоляшк!в. От то-
дьто й Черевань доскочив соб! незчисленного скарбу та теля
в!йни й с!в хутором коло Киева.

Було вже надвеч!р. Сонце св!тило стиха, без жари; i любо
було поглянути, як воно розливалось по зелених в!тах, по суко-
ватих, мохнатих дубах i по молоды травищ. Пташки сшвали i
свистали усюди по гаю так голосно та гарно, що все кругом не-
наче усм!халось. А подорожн! були якось смутны. Н1хто б не
сказав, що вони щуть у гост! до веселого пана Череваня.

Отже вони вже й пщ Хмарищем. А те Хмарище було окри-
те гаями, справд! наче хмарами. Кругом обняла його р!чка з зе-
леними плавами, лозами й очеретами. Через р!чку йшла до во-
р!т гребелька. А ворота в Череваня не прост!, а державсью. За-
меть ушул* — рублена башта пщ гонтовим щитом, i пщ башту
вже дубов! ворота, густо од верху до низу цвяховаш. Бувало то-

Ушули — стовпи в брам!.
д!, у ту старовину, такс, що i вдень i вноч! спод!вайсь лихого гос-
тя — татарина або ляха. Так над ворпъми у байт було й впсонце,
щоб роздивитись перше, чи впускати гостя до господи, чи ш.
Над щитом гостроверхий гребшь i3 дубових паль, а округ хуто-
ра — годящий вал.

Пщ’Тхавши гост! пщ браму, почали грюкати шаблею в цвя-
хи. По гаю пппла луна, а в хутор! не озивавсь н!хто; да вже не-
скоро хтось за вор1тьми почав кашляти, i стало чути, як щось
або старе, або недуже береться в башп по сходах до вжонця, ль
зе та й гуторить само з собою.

— Враг його, - каже, — знае, який тепер люд настав! Прище
казна-що, казна-звщки та й грюкотить, як вор!т не розламле. А
якби роюв п’ятнадцять або двадцять назад, так усяке сидито по
Вкра!ш тихо та смирно, наче бджола в зимовнику. Ге, тото-бо!..
Якби враж! ляхи, co6i на лихо, не потривожили козацького рою,
то й дос! б, може, так би сидити. Погано було за лях!в, та вже ж i
наш! гуляють не в свою голову! Ох, Боже правий, Боже правий!

— Се Василь Невольник, — каже тод! nin. — Однаковий i дос!.

— Хто там грюкае, наче в сво! ворота? — питае Василь Не-
вольник кр!зь в!конце.

— Да год! тоб! розпитувать! — озвався nin. — Бачиш, що не
татаре, то i впускай.

— Боже мш правий! — аж скрикнув Василь Невольник. — Та
се ж паволоцький3 Шрам!.. Не знаю ж, чи одчиняти ворота, чи
перше б!гти до пана.

— Одчини перше ворота, — озвався Шрам, - а попм б!жи
co6i, куди хоч.

— Правда, правда, доброд!ю мш любий! — каже старий
ключник да й почав юпускатися униз, усе-таки розмовляючи
сам !з собою. - Гора з горою не з!йдеться, а чолов!к з чоловшом
зшдеться. Ох, не думали ж мо! стар! оч! вбачати пана Шрама!

От одчинились ворота. Полковник Шрам !з сином (той мо-
лодий козак був його син), схилившись, i в’Тхали. Василь Не-
вольник з велико! радост! не знав, що й робити: кинувся до
Шрама i поцыував його в колшо.

Дал! до сина:

— Боже правий! Боже правий! Та се ж твш Петрусь! Орел, а
не козак!

Петро нагнувсь !з сщла i пощлувавсь !з Василем Невольником.

— Орел, а не козак! — каже знов Василь Невольник. — Що,
якби таких друзяк припливло хоч дв! чайки до Кермана4, як я
пропадав там у невол!? Ох, Боже правий! Далась мен! та про-
клята неволя добре знати, не забуду п дов!ку!

Справд!, Василь Невольник був соб! дщусь такий м!зерний,
мов зараз плько з невол! випущений: невеличкий, похилий,
оч! йому позападали i наче до чого придивляються, а губи
якось покривились, що ти б сказав, вш i зроду не см!явся. У
синьому жупанков!, у старих полотняних шароварах, да й те на
йому було мов позичене.

Петро, старого Шрама син, скочив на землю i взяв од пан-
отця коня.

- Веди ж нас, Василю, до пана, - каже полковник Шрам. -
Де в!н? Чи в свплищ, чи в naciui? У нього здавна була охота до
бджоли; так тепер певно вже пашчникуе.

— Еге, доброд!ю, - каже Василь Невольник, — благую часть
!збрав соб! пан Черевань - нехай його Господь на свт подер-
жить! Мало куди й виходить !з пасши.

— Ну, да все ж од людей !ще не одцурався? Чи, може, справ-
д! зробивсь пустынножителем?

- Йому од людей одцуратись! — каже Василь Невольник. —
Та йому й хл!б не пще в душу, якби його люде покинули. У нас
i тепер не без гостей. Побачиш сам, що в нас за петь тепер у
Хмарищг

Да одчинивши дщусь у пас!ку хв!рточку, i пов!в Шрама по-
пщ деревом.

Що ж то був за Шрам такий i як се вш був разом nin i пол-
ковник?

Був вш син паволоцького попа, по пр!звищу Чепурного,
учився в Кшвськш братсыай школ!5, i вже сам вийшов був на
попи. Як же поднялись козаки з гетьманом Остряницею6, то i
вш устряв до козацького в!йська; бо гарячий був чоловш Шрам
i не всид!в би у свош парафп, чуючи, як ылсться рщна йому
кров за безбожний глум польських консистенпв i урядниюв
над украшцями, за наругу католикхв i унтв' над греко-русь-
кою в!рою. Тодьбо дшшло безладде в Полыщ до того, що ро-
бив усякий староста, усякий ротмютр, усякий значний чоловш,
що йому в божевитьну голову прийде, а найбитьш !з народом
неоружним, з мщанами i хл!боробами, котор! не мали жодно-
го способу супротив його стати. Почали жовшри, консистую-
чи в городах i селах, беззаконш окорми i напитки од людей ви-
магати, жшок та д!вчат козачих, мщанських i посполитих без-
честити i мордовати, людей серед зими по ломках льодових у
плуг запрягати, а жидам приказували ix бичовати й поганяти,
щоб, на один CMix i наругу, лщ плугом орали й рисовали. А тим
часом католицыа пани з нашими перевертнями усиловались
ушю на Вкрапп прищепити i не в одну церкву попом ушта, на
огиду людям, поставили; Bipy благочестиву мужицькою в!рою
називали, а оддаючи жидам у оренду села, не раз !з селами й
церкви 1*м на одкуп оддавали. I шкому було на таю наруги жа-
ловатись, бо й самого короля сенатори, папи да епископи у ру-
ках держали. Городова та ж козацька старшина за коронного
гетьмана, за старост, за державщв i ix намюниюв i орандар!в ру-
ку тягнула, а м!ж себе дитилась козацькою платою — по тридця-
ти золотих на всякого реестрового од короля i Реч! Посполито!8.
То й реестровим, чи городовим, козакам9 було псно. Багато з
них до пщданства старостам i державцям приневолено; котор!
ж остались реестровими козаками, тп робили в свое! старшини
всяку роботу по дворах. Шють тисяч тыько ‘ix оставлено в реест-
pi, да й Til, бувши в великш невол! в старшини, тягли, хотя й
нехотя, за лях!в руку i титько вже при Хмельницькому одно-
стайно за Вкрашу повстали. Так як би !м земляки у свотй псно-
п й нуждах жаловались?.. Жаловались миряне i попи благочес-
тивп титько далеким свртм землякам — козакам запорозьким,
котор!, живучи в диких степах, за порогами, старшину свою са-
м! з себе вибирали i гетьману коронному узяти себе за шию не
давали. От i виходили з Запорожжя один за одним гетьмани ко-
зацькп10: Тарас Трясило11, Павлюк12, Остряниця — з мечем i
пожежею супротив воропв рщного краю.

Титько ж ненадовго пщшмали укратнщ пщ ix хорогвами по-
хилу голову. Ляхи держались мщно за руки з недоляшками, га-
сили хутко полум’я i знов по-свойому обертали Украшу. Аж ось
пщнявсь страшенний, невгасимий пожар i3 Запорожжя — пщ-
нявсь на ляхтв i на Bcix недрупв отчизни батько Хмельницький.
Чого вже не робили тп старости i комюари з городовими коза-
ками, тп косистенти-ротм!стри з своими жовшрами, да й наш!
перевертш-недоляшки з надв!рною сторожею. Як уже не вмуд-
рялись, щоб погасити тее полом’я! Як уже не перегороджува-
ли степов! дороги сво'тми заставами, щоб не пустити шкого з
Украши на Запорожже, так де ж? Кидас пахар на пол! плуг !з
волами, кидас пивовар Казани в бровар!, кидають шевц!, крав-
щ i ковал! свою роботу, батьки покидають маленьких д!тей, си-
ни — немощних батьюв i мапрок, i всяке машвцем д^ ночами,
степами, тернами да байраками чимчикуе на Запорожже до
Хмельницького. I отодьто вже «розлилась козацька слава по
всшУкраш!...»13.

Де ж пробував, де тинявсь попович паволоцький, Шрам,
десять роюв од Острянищ до Хмельницького? Про те багато
треба було б писати. Сид!в вш зимовником серед дикого степу
на Низу14, взявши co6i за жшку бранку-туркеню; проповщував
вш слово правди БожоТ рибалкам i чабанам запорозьким; поб-
ував вш на пол! й на мор! з низовцями; видав не раз i не два
смерть перед очима да й загартовався у военному дип так, що
як пщнявсь на лях!в Хмельницький, то мав з нього велику ко-
рпеть i пщмогу. Н!хто краще його не ставав до бою; н!хто не
крутив ляхам такого верем!я... У тих-то случаях пошрамовано
його вздовж i впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом,
то й забули реестрове його пр!звище. I в реестрах-то, коли хо-
чете знати, не Чепурним його записано.

Било козацтво в ту в!йну на те, що або пан, або пропав, то
не кожен писався власним пр!звищем.

Отже минули, мов коротк! свята, десять л!т Хмельниччини.
Вже й сини Шрамов! пщросли i допомагали батьков! у походах.
Двое полягло пщ Смоленським15; оставсь тгльки Петро. 1ще та-
ки й теля Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаб-
лею; дал!, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з се-
бе полковництво, постригсь у попи да й почав служите Богов!.
Сина посилав до в!йськового обозу, а сам знав одну церкву.
«Вже, — думав, — Украша ляхам за себе оддячила, недоляшюв
вигнала, ун!ю стерла, жидову передушила. Тепер нехай, - ка-
же, — живе громадським розумом».

Коли ж дивиться, аж !знов не гаразд починаеться на Вкра!’-
ш. Свари та чвари, i вже гетьманською булавою почали гратись,
мов цшком. Повернулось у старого серце, як почув, що козаць-
ка кров итлеться понад Дшпром через Виговського16 i через на-
в!женого Юруся Хмельниченка17, що одержав теля його геть-
манованне; а як досталась од Юруся булава Тетер!18, то вш аж за
голову вхопився. Чи молиться, чи Божу службу служить, — одно
в його на думщ: що ось погибне Украша од сього недруга отчиз-
ною i похл!бщ лядського. Було, чи вийде серед церкви з наукою,
то все одно мирянам править: «Блюд!теся, да не порабощенн!
будете; стережггеся, щоб не дано вас 1знов ляхам на поталу!»

Як же вмер паволоцький полковник, що теля Шрама уряд
держав, да зшшлась рада, щоб нового полковника вибрати, вш
вийшов серед ради у потвсыай ряс! да й каже:
— Дети moi! Наступае страшна година: перекрестить, мабуть,
нас Господь !знов огнем да мечем. Треба нам тепер такого пол-
ковника, щоб знав, де вовк, аде лисиця. Послужив я православ-
ному християнству з батьком Хмельницьким, послужу вам,
дтси, ще й тепер, коли буде на те ваша воля.

Як почула ж се рада, то так i загула од радость Зараз окрили
Шрама шапками, вшськовими корогвами, дали йому до рук
полковницею клейноди, вдарили з гармат, да й став панотець
Шрам полковником.

Тетеря аж здригнувся, як почув про таке диво. Що б то ро-
бити? Да шчого не змщ бо так велось у ту старосвтцину, що
рада була старша од гетьмана. Мусив Тетеря прислати Шрамов!
ушверсал на полковництво. Обидва ж вони пол!тикуються, по-
дарунками обсилаються, а нишком один на одного чигають.

Отже думав Шрам, думав, як би Вкрашу на добру дорогу
вивести; дал!, надумавшись, пустив таку поголоску, що незду-
жае, нездужае полковник; передав осаулов! Гулаку свш рей-
ментарський шрнач, а сам виТхав шби кудись далеко на xyrip
для спокою, да ото й махнув !з сином з Паволочь Куди ж вш
махнув i що в його було на думщ, незабаром того довщаемось.

II

Скоро ввшшов ото Шрам у пас!ку, !ще не помоливсь i свя-
тому Зосимов!, що сто'пъ по пас!ках, як слухае — у Череваня
щось irpae.

— Е, да се в вас i бандура!

- I бандура, - каже Василь Невольник, - та ще чия бандура!

- Так се в вас Божий Чолов!к? - спитав тод! Шрам.

- А то хто ж би так заграв у бандуру? Такого кобзаря не бу-
ло, та, може, вже й не буде м!ж козацтвом.

1дуть вони, аж бандура заговорила голосшше. Одцалеки -
так наче сама з собою розмовляла, а тут i голос почав пщтягу-
вати до не!	.

Гляне Шрам, аж сидять на трав! пщ липою i Божий Чолов!к,
i Черевань, а перед ними стопъ полудень. Звався Божим Чоло-
в!ком слший старець-кобзар. Темний вш був на оч!, а ходив без
проводиря; у латанш свитиш i без чоб!т, а грошей носив повш
кишень Що ж вш робив !з тими гр!шми? Викупляв невольни-
к!в !з невол!. 1ще ж до того знав вш л!чити усяю бол!сп i замов-
лять усяю рани. Може, вш помагав своши молитвами над не-
дужим, а може, i сво!ми шснями; бо в його шсня лилась, як ча-
ри, що слухае чоловж i не наслухаеться. За тее-то за все пова-
жали його козаки, як батька; i хоть би, здаеться, попросив у ко-
го остатню свитину з плечей на викуп невольника, то й ту б йо-
му одцав усякий.

Тепер В1н розпочав смутную думу про Хмельницького, як
умирав козацький батько:

Ой настала жаль-туга да по всш Украии...

Не один козак прко плакав од сп думи, а Черевань титько
похитувавсь, гладючи черево; а щоки — як кавуни: см!явсь од
щирого серця. Така була в його вдача.

Полковник Шрам, стоючи за деревом, дививсь на !’х обох.
Давно вже вш не бачив свого см!шливого приятеля, i хоть би
кришечку перемшився Черевань; тшько лисина почала наче
битьш вилискуватись. А в Божого Чолов!ка довга, до самого по-
яса, борода !ще краще процвша сщинами; а на виду дщусь про-
с!яв якимсь CBiTOM. Сшваючи шсню, од серця голосить i до
плачу доводить, а сам пщведе вгору O4i, наче бачить таке, чого
видющий зроду не побачить.

Слухав його Шрам довго, а дал! вийшов 1з-за дерева да й
став навпроти Череваня. Як схопиться ж мш Черевань:

- Бгатику, — каже (бо трохи картавив), - чи се ти сам, чи се
твоя душа прилетша послухати Божого Чоловша?

Да й обнявсь i поцшувавсь i3 Шрамом, як 1з рщним братом.

Божий Чоловш i co6i простяг руки, як зачув Шрам!в голос.
Зрад!в дщусь, що аж усм!хавсь.

— Бувай же, - каже, — здоров, панотче i пане полковнику! Чу-
ли й ми, як Господь наустив тебе взятись 1знов за козакованне.

А Василь Невольник, стоючи коло них, co6i радуеться, по-
хитуючи головою.

— Боже, — каже, - правий, Боже правий, есть на свт так!
люде!

— Яким же, бгате, оце случаем? — питае зараз Черевань.

Шрам одвпював, що на прощу до Киева, да й спитав сам у
Божого Чоловжа:

- А тебе ж, дщу, звщки i куди Господь несе?

— В мене, — каже, — одна дорога по всьому свпу. Блаженш
милостивы, яко ты помилован! будуть...19

— Так, батьку мш! Так, мш доброд!ю! — перебив йому Ва-
силь Невольник. — Нехай на тебе так Господь оглянеться, як ти
на мене оглянувся! Три годи, як три дш, промучивсь я в про-
кляпй невол!, на турецькш каторз!, на тих безбожних галерах;
не думав уже вбачати святоруського берега20. А ти висшвав за
мене сто золотих червоних; от я !знов м!ж хрещеним миром,
1знов почув козацькую мову!

— Не мен! дякуй за се, Василю, — каже Божий Чолов!к, — дя-
куй Богов! да ще тому, хто не поскупивсь викинуть за тебе з че-
реса сотню дукапв.

— Xi6a ж я йому не дякую? — каже Василь Невольник. —
Ченщ звали мене у монастир, бо я таки й письменний соб!
трошки; низове товариство закликало мене до коша, бо я вс!
гирла, як сво!’ п’ять пучок, знаю; зазивав мене i кошовий, i ота-
манне, як проходив я, повертаючи з невол!, через Запорожже,
а я кажу: Hi, братчики, пщу я тому служити, хто визволив мене
!з бусурменсько! земл!; буду в його грубником, буду в його хоч
свинопасом, аби як-небудь йому подякувати.

Так говорив Василь Невольник. А Черевань, слухаючи,
т!лько см!явся.

— Казнае-що ти, — каже, — городиш, бгате! Буц!м уже сто
червоних21 такс диво, що зроду н!хто й не бачив. П!сля Пиляв-
щв22 та Збаража23 носили козаки червшщ приполами. Ну, ся-
дьмо лиш, moi дороги гост!, та вип’ем за здоров’я пана Шрама.

Випили по кубку. Тод! Шрам i питае:

— Скажи ж мен!, Божий Чолов!че, ти всюди вештаешся i
всячину чуеш: чи не чував ти, що в нас д!еться за Дншром?

— Д!еться таке, — одвпуе Божий Чоловш, важко здихнувши,
— що бодай i не казати! Не добре, кажуть, починае на сш Укра-
!н! Тетеря, а за Дншром чиниться щось !ще ripine. Жодного ла-
ду м!ж козаками.

— А старшина ж !з гетьманом на що?

— Старшини там багато, та шкого слухати.

- Як шкого? А Сомко24?

— А що ж Сомко? Хоть в!н i розумом, i славою узяв над yci-
ма, да й йому не дають гетьмановати.

- Як же се так?

- А так, що диявол замутив голову Васют! ^Ькенському25.
Уже й чуприна бита, як у мене, i зовс!м уже дщ; доживав би Bi-
ку на полковництв!: так отже захотшось на старють гетьмано-
вати. Багато козаюв i його слухае. А як вш соб! маеться добре,
то й бояре, що на Москв! коло царя, що хотя роблять, ! тп за
його тягнуть руку. А Сомко, бачте, навпростець ще, не хоче Hi-
кому пршцте поклошмося. Отаке як завелось м!ж старшими
головами, то й козаки шшли один проти одного. Де зустрь
нуться, чи в шинку, чи на дорозц то й з!тнуться. «Чия сторона?» —
«Ати чия?» — «Васютина». — «Гетьже к нечистому, боярський пщ-
нЬкку!» — «Ти геть к нечистому, переяславський крамарю!» —
Себто, бач, що Сомко мае в Переяслав! сво! крамш комори в рин-
ку, так васютинцям i звадливо. Отак з!тнуться, да й до шабель.

Слухаючи таку невеселу повють, полковник Шрам i голову
понурив.

- Та потривай же, - каже, - адже ж Сомка вибрали одно-
стайно гетьманом у Козельщ?

— Одностайно, — каже, — i сам преосвященний Методй26
був там i до присяги козаюв приводив; да як Сомко co6i чоло-
BiK-прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, ма-
буть, заробити co6i яку сотнягу чи дв! червоних на рясу. А Ва-
сюта Шженський водивсь у старовину з ляхами, так проноза
вже добрий: брязнув капшуком перед владикою — той i виму-
дрував щось на Сомка, да й послали в Москву лист. От i шшла
така вже поголоска, що рада козелецька не слушна; треба, ка-
жуть, !зозвати зуповную раду, щоб i в!йсько з Запорожжя було
на рад!, щоб одностайно co6i гетьмана обрали i одного вже слу-
хали; бо Васюта хоче co6i гетьманства i не слухае Сомка-геть-
мана, а запорожщ co6i гетьманом Брюховецького27 зовуть.

— Якого се Брюховецького? — аж скрикнув Шрам. — Що се
ще за проява?

- Проява, - каже, - така, що слухаеш, да й в!ри няти не хо-
четься. Ви знаете Тванця?

— Отак! — кажуть. — 1ще б не знати чури Хмельницького!

- Ну, а чули, яку наругу прийняв вш од Сомка?

— Чули, — каже Шрам. - Що ж по тому?

А Черевань:

— Здаеться, Сомко налаяв Тванця свинею, чи що?

- Не свинею, а собакою, да ще старим собакою, да ще не на
самой чи там як-небудь напщпитку, а перед отаманнем, перед
генеральною старшиною, на домовш рад! в гетьмана.

— Га-га-га! — засм!явсь Черевань. — Одважив сол! добре.

- Одважив сол! добре, - каже Божий Чоловш, - да зробив
негаразд. Тванець був co6i не значний товарищ, да за свою щи-
ру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу i
шанобу. Бувало, проживает у гетьманському двор!, то й чуеш:
«Коханий Тванець! Тванець, друже мш единий» — озветься до
його пщ веселий час, за чаркою. «Держись, Юру, — каже, бува-
ло, синов!, держись Тванцево! ради, як не буде мене на свт: вш
тебе не ошукас». От Юрусь i державсь його ради, i вже було, що
скаже Тванець, те й свято. А Сомко, знаете сам!, доводиться
Юрусев! дядьком, бо старий Хмить держав уперве його сестру
Ганну; так вш i не злюбив, що чура орудуе небожем. Да ото раз,
як з’Тхалась до молодого гетьмана старшина да почали радова-
ти про вшськов! реч1, от Тванець i co6i до гурту — немовби геть-
манський чура — да щось i блявкнув з простота. А Сомко, зна-
ете, який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане, — до
Юруся, — старого пса непристойно мппати в нашу компашю...»
От як воно було, Панове, коли хочете знати. Я сам там лучивсь,
то й чув своТми вухами. Да при мен! ж зчинився й гвалт уноч!,
як Сомко пшмав Тванця з ножем коло свого л!жка. Да ото й су-
дили його вшськовою радою i присудили ус!кнути голову. Воно б
же й сталось так, Панове, да Сомко видумав Тванцев! пршу кару:
звел!в посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу.

— Га-га-га! — зареготав !знов Черевань. — Котуз! до заслузь
А Шрам усе слухав мовчки да й каже понуро:

— Се все ми знаемо.

— Знаете, — каже кобзар, — а чи чували, що шсля того вкотв
Тванець?

- А що ж вш, бгате, вкотв? — питае Черевань. — Якби на ме-
не, то враг би його й знав, що й чинити теля такого сорому! Як
тоб! здаеться, бгате Василю?

Той т!льки мовчки похитав головою.

— От що зробив Тванець, — прийняв !знов слово Божий Чо-
лов!к. - Мабуть, нечистий напутав його. Почав грош! збирати,
почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той i
настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зм!г держатись
на гетьманств! да шшов у ченщ, так Тванець, маючи в себе од
yeix льох!в гетьманських ключ!, пщчистив щире ср!бло, сюльки
його там осталось, да й махнув на Запорожже. А там як сипнув
гр!шми, так запорожщ за ним роем: «Тван Мартинович! Тван
Мартинович!» А вш, ледачий, з ус!ма обшмаеться, да братаеть-
ся, да гориткою потть...

— Ну, що ж !з сього? — !знов-таки спитав понуро Шрам.

— А от що з сього. Запорожщ так соб! його вподобали, що
зозвали раду, да й бух 1ванця кошовим.

— Тванця! - аж скрикнули вс! у одно слово.

— Hi, вже його тепер н!хто не зове Тванцем, — додав Божий
Чоловпс, — тепер уже вш Тван Мартинович Брюховецький.
— Сила небесная! — закричав, ухопившись за голову, Шрам. —
Так се його зовуть запорожщ гетьманом?

— Його, панотче, його самого!

— Боже правий, Боже правий! — сказав Василь Невольник. —
Переведеться ж, видно, Hi на що славне Запорожже, коли таю
гетьмани настали!

А Черевань титьки см!явся:

— Га-га-га! Оце так, бгатщ, що штука! I Bi CHi такого дива не
снилось шкому!

- Братте мое миле! — рече тод! полковник Шрам. — Тяжко
моему серцю! Не здолаю битый од вас таттись! 1ду я не в Кшв, а
в Переяслав, до Сомка-гетьмана; а щу от чого. Украшу розщра-
ли надвое: одну часть, через недоляшка Тетерю, незабаром
в!зьмуть у сво’т лапи ляхи, а друга сама по co6i перевернеться
кат знае на що. Я думав, що Сомко вже твердо cie на гетьман-
CTBi, — а в нього душа щира, козацька, — так м!ркував я, що як-
раз пщйму його з yciMa полками на Тетерю, да й привернем
усю Украшу до одно! булави. Пркот пщшс ти моему серцю, Бо-
жий Чолов1че, да ще, може, як-небудь дию на лад повернеться.
1дьмо зо мною на той 6ix: тебе козаки поважають, твое’т ради
послухають...

- Hi, панотче, — перебив його кобзар, — не слщ меш встря-
вати до Tii заверюхи.

Не нам тес знати,

Не нам про те, за те раховати:
Наше dino Богов! молитисъ,
Спасителю хреститисъ7*.

А битый, — каже, — меш не по нутру ота м!зерная пиха, що ро-
звелась усюди по Гетьманщиш29. Почали значш козаки жити
на лядський кшталт i3 велико/ розкопп. I вже байдуже 1м тепер
старосвкськп сшви, що й людям у подобу, i Богу не противни
держать коло себе хлопщв i3 бандурками, що титьки й знають
р!заги до танщв. Дух мш не терпить сього!.. I наша темна стар-
чота, ради Tie! ледащицьгоритки, бринчить 1м на кобзах усячи-
ну. Забули й страх Божий. Уже ж ти не бачиш шчого, уже тебе
наче взято i3 сього свпу: так чого ж To6i вертатись до rpixie
людських? Умудрив Господь твою слшоту, то сшвай же добрим
людям, не прогшвляючи Господа; так сшвай, щоб чоловш на
добре, а не на зле почувся!

— Бгатщ! — сказав Черевань. — От я почувсь на добре. Ходь
мо лиш до хати. Там нам дадуть таких варениюв, що всяке горе
на душ! одлигне. Год! вже вам гуторити про сво!’ смутки. Я ра-
дуюсь, що Господь послав мен! таких гостей, а ви титьки охаете
та стогнете. Не засмучайте мое! гостини, забудьте сво! пркп ду-
ми хоч на сьогодшшнш веч!р.

Так говорячи, устав да й пов!в свотх гостей до хати. Шрам
!шов за ним, хитаючи понуро головою. Василь Невольник го-
лосно журився, на його глядючи. Божий Чолов!к ясен був на
виду, мов душа його жила не на земл!, а на неб!.

III

Заглянув Черевань у пекарню:

— Е, — каже, - да се ж ти мен! й жениха прив!з, пане бгате!
(А в пекари! давно вже сид!в Петро Шраменко, розмовляючи з
Череванихою i з п дочкою Лесею.) Бач, як у !х весело, не так, як
у нас! Щебечуть, наче горобц!. Що то за милий в!к молодець-
кий! Веди ж, Василю, гостей у свштицю, а я поздоровкаюсь !з
молодим Шраменям.

Свттиця в Череваня була така ж, як i тепер бувае в якого
заможного козака (що ще то за луччих час!в дщ або батько збу-
дував). Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований; i сло-
ва з Святого Письма вир!заш; вир!зано i хто свштицю збудував,
i якого року. I лавки були хорош!, липов!, !з спинками, та ще й
килимцями позастилань I ст!л, i божник !з шитим рушником
округи, i все так було, як i тепер по добрих людях ведеться. Од-
но титько диво було в Череваня таке, що вже тепер нще не зуз-
дриш. Кругом спн полищ, а на тих полицях ср!бн!, золой й
кришталев! кубки, коновки, пляшки, тащ i всяка посудина, що
то на вшш поздобувано. Як палили козаки шляхетськ!! двори i
княжеськй замки, то все те мппками виносили. Так-то Бог то-
д! погодив козацтву, що тп вельможны каштеляни i старости
пишнп, несказанно горд!, що гукали на гайдуюв, сидячи !з си-
ми кубками да конвами поза столами, шшли в неволю до Кри-
му або полягли головою в пол!, а 1х кубки стоять у козака в св!т-
лищ. 1ще ж по ст!нах висять i ix шабл!, пищал! п!д ср!блом, ста-
росвпськ! сагайдаки татарськп, шитн золотом ронди, шмецыа
гаркебузи, сталев! сорочки, шапки-сисюрки, що вкрие тебе за-
л!зною сггкою — i н!яка шабля не в!зьме. Отже шщо тее не обо-
ронило лях!в i недоляшюв: допекли козакам i поспшьству до
самого сердя. Та от тепер i тп луки, i тп шабл!, i вся та зброя с!яе
не в одного Череваня в свштищ i веселить козацыа оч!.
Титьки ж Петру, Шрамовому синов!, здалось найкраще у пе-
кари!, хоть там не було н! шабель, ш сагайдаюв, а титьки сам!
кв!тки да запашнп зитля за образами й поза сволоком, а на сто-
л! лежав ясний да високий хл!б. Так Леся ж усе скрашала собою
так, що вже справд! годилось би сказати: «У хат! в не'!, як у Bi-
ночку; хл!б випечений, як сонце; сама сидить, як квпочка». I
розговоривсь !з нею Петро, як брат !з сестрою. А сама Черева-
ниха була пан! вв!члива: знала, як до кого з речами обернутись.
Так моему Козаков! луччо! компанп було й не треба: тут би в!н
i зас!в на весь веч!р, дивлячись на чорн! д!воцьк! брови да на
шит! рукава.

Як ось i л!зе Черевань, сопучи, через nopir. Уваливсь у хату
да, розставивши руки, до його:

— А, бгатику! — i почав цитуватись. — Ну, — каже, — бгате, не
вниз щеш, а вгору. То був козак над козаками, а тепер !ще став
кращий!.. Меласю! — обернувсь до жшки. - От нам зятьок! Ле-
сю, от жених тоб! пщ пару, так-так! Га-га-га! Бач, бгате, який я
чолов!к? Сам набиваюсь !з свотм добром. Так не бере ж бо ш-
хто, та й год!! Ход!мо, бгате, в свплицю; нехай вони тут соб! по-
раються. Жшоча р!ч коло печ!, а нам, козакам, чарка та щабля.

Да, взявши Петра за руку, i потяг до свплищ. Обернувсь ко-
зак, переступаючи через nopir, — i серце в його заграло: Леся не
спускала з його очей, а в тих очах с!яла й ласка, й жаль,! щось
!ще таке, що не вимовиш шякими словами. Сподобавсь, види-
мо, козак д!вчиш.

— Ось подивись, дщусю, — каже Черевань, прив!вши Петра
до Божого Чолов!ка, — чи той се Шраменко, що переплив Случ
пщ кулями? 1й-богу, я й дос! дивуюсь, що таке молоде, да таке
Смите! Пробравсь у лядський таб!р, убив хорунжого й корогов
його пришс до гетьмана. Що ж би тепер воно зробило!

Божий Чолов!к положив Петрусев! на голову руку да й каже:

— Добрий козак; по батьков! шшов. Одвага велика, а буде
довгов!чний, i на вшн! щасливий: н! шабля, н! куля його не
одол!е, — i вмре своею смертю.

— Нехай лучче, — сказав батько, — поляже од шабл! i од кул!,
аби за добре дию, за ципсть Украши, що ось розщрали надвое.

— Ну, год! ж, год! вже про се! — каже Черевань. — Ось я вам
дам краще дию до розмови.

I д!став !з полички жбан, прехимерно з ср!бла вилитий i що
то вже за приукрашений! Не жалували пани грошей для свое!
пихи i попхи. По боках б!гли босон!ж д!вчата — шша i в бубон
б’е; а зверху сид!в, мов живий, божок грецький, Бахус30. Тим-
то Черевань i звав сей жбан божком.

— Шкода меш, дщусю, твое! темноти, — каже кобзарев!, —
Ось на лиш полапай, яке тут диво. Се я в Полыщ таке co6i до-
скочив.

— Суета суетствш! — каже той, усм!хнувшись.

— Hi, бгатику, не суета! Ось як вип’емо з божка по кухлику,
то, може, не так заговорит.

— 1з божка! — каже Шрам. — Так отсей чортик зоветься в те-
бе божком?

— Нехай в!н буде й чортик, — одвпуе Черевань, — тшько ка-
жуть, що в старовину у греюв... Був народ греки, так, прим!р-
но, як ми тепер козаки... Народ непобщимий, — от що!.. Так у
тих-то греюв сьому божку, кажуть, була велика шаноба.

— А в тебе вже не така? — питае Шрам.

— Hi, — каже, — на мене вш не нар!катиме, а от коли б ви йо-
го не зневажили.

I дютав мальовану тацю, ср!блом ковану. А на тащ було на-
мальоване таке, що всяке б засм!ялось. Жидок дае запорожце-
Bi напитись горшки з барильця. Запорожець так i припав до ба-
рила, а жид — одно од страху, а друге од скнаросп — держить та
й труситься. А зверху i пщписано: «Не трусись, псяюхо: губи
поб’еш!» От на таку-то тацю поставив Черевань п’ять кубюв-
pinoK да й почав наливати якусь настойку з того божка.

— Се, бгатщ, — каже, — така в мене настойка, що мертвий
устав би з домовини, якби випив добру чарку.

Да й обшс ycix; не минув i Василя Невольника, хоть той сто-
яв co6i оддал!к, мов у монастир! служка перед !гуменом.

— Ну, бгаге Михайле, — каже, повесел!вши трохи од того
трунку, Шрам, — загадаю ж я To6i про твого божка загадку: сто-
ить божок на трьох шжках; король каже: «HoTixa моя!», краля
каже: «Погибель моя!»

— Ну, бгатику, — каже Черевань, — хоч убий, не второпаю.
Дак, як, як? Король на трьох н!жках, а краля каже: «Погибель
моя»?

— Не король, а божок на трьох н!жках, як от ьтвш. Король
каже: «Попха моя!», краля каже: «Погибель моя!»

— А, пек же його матер!, як мудро! .. Король каже: «Поп-
ха моя!» Себто, бач, як чоловш уп’еться, то вже тод! кричить:
«Я король!» А жшка: «Ох, погибель же моя! Де ж мен! тепер
д!тися?»
— Якраз так! Титьки, братику, твоя жшка не злякалась би те-
бе, хоть би ти й королем зробивсь!

— 1ще не одгадав! — каже Черевань. — Ану ж ти сам!

— Мен! не диво, а от якби ти показав свою премудрють!

— Моя премудрють, бгатику, — сказав Черевань, — знае тить-
ки налити та випити; а там co6i м!зкуйте, як хотя. На те ви по-
пи, на те ви муж! сов!та, на те ви народи! голови.

— Не вадило б i не попам, — одвпуе Шрам, — не вадило б i не
мужам сов!та знати, що король тут — тито, а краля — так се душа.
Тито попшаеться, як чолов!к зап’е, а душа погибае; от i все.

— Пгавда, бгатику, !и-богу пгавда! — сказав, похитуючи го-
ловою, Черевань. — Вип’ем же ще по кубку!

Аж ось увшшла до гостей Череваниха, молодиця св!жа й
повновида, пряма, як тополя, замолоду була дуже хороша. Пь
дшшла до Шрама п!д благословеше. В!н п поблагословив, да,
як пан! була гожа, i вони ж таки давш приятел!, то ще схопв i
попросту з нею прив!татись, да й каже:

— Позвольте з вами привинтись, добродшко?

А вона каже:

— Да як же зволите, доброд!ю!

Да й поцитувались любенько.

Тод! Череваниха ще обнесла гостей. Черевань випив на ра-
дощах повний кубок, бризнув пщ стелю да й каже:

—Щоб наш! дпи отак вибрикували!

А Череваниха почала вести за чаркою розмову:

— Так отсе, — каже, — ви на прощу, панотче? Святе дию!.. От,
моя дружино, - обернулась до чоловша, — от як добр! люди роб-
лять: аж !з само! Паволоч! щуть молитись Богу. А ми живемо
ось пщ самим Киевом, да ще не були сю весну й одного разу у
святих угодниюв. Аж сором! Да вже ж як соб! хочеш, а в мене
не дурно ридван наготовлений. Причеплюсь за пана Шрама, да
куди в!н, туди й я.

— От божевитьне жшощво! — каже Черевань. — Куди в!н, ту-
ди й я!.. А як же пан Шрам махне за Дншро?

— То що ж? Я б не махнула? Доки сидпи нам у сьому воро-
нячому гшзд!? Ось уже которий раз переказуе мш брат, щоб
пршхали до його в гост!! I чому б не потхати?

— Да, ш-богу, Меласю, — каже Черевань, — я рад би душею,
коли б мене хто взяв та й перешс до твого бгата, пщ НЬкень.
Кажуть, i живе добре — таки зовс!м по-панськи. Не дурно його
козаки прозвали князем.
— Отсе бущмби за достаток його князем зовуть! — перебила
Череваниха. — У його жшка — княгиня з Волин!, ляшка. Як
руйновали наш! Волинь, так в!н соб! вподобав якусь бщолаш-
ну княгиню; от i самого прозвали князем.

— Князь Гвинтовка31! — зареготавши, каже Черевань. - То
були Вишневецькп та Острозькп32, а тепер шшли княз! Гвин-
товки... Знай наших! А добра, кажуть, людина з тп княгинь По-
(хав би до Гвинтовки хоч зараз, коли б недалеко!

Гуторять, попиваючи, аж ось — двер! рип! I — так, як сонце
зас!яло: увшшла в свплицю Леся.

— От моя й краля! — каже Черевань, беручи п за руку:

В свиплонъку входить,
Як зоря сходить
В свиплонъку ввшшла,
Як зоря зшшла.

А що, бгате? Чи н!чим же похвалитесь на стар!сть Череванев!?

Н!чого не сказав Шрам, титьки дививсь на Лесю. А вона ж
то стояла, пщшшовши пщ благословеже, хороша да прехоро-
ша! 1ще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й
очищ спустила в землю, а на виду аж с!яе. На диво була в Чере-
ваня дочка, да й год!. Тим-то Петро, як побачив, то й умер, дар-
ма що видав довол! св!ту!

— Ну лиш, доню, — каже Черевань, — пщнеси нам по кубку,
як там кажуть, !з битих ручок.

Леся поблагословилась i пщнесла. I що то вже, як хороше
вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи пще по хат! — усе
не так, як хто шший: так yci й дивляться, i так усякому на душ!,
мов сонечко св!тить.

Випив старий Шрам !з битих рук од Черевашвни да й каже
Череванев!:

— Ну, брате Михайле, тепер i я скажу, що е тоб! чим на ста-
р!сть похвалитесь.

А Черевань титьки см!еться.

— А що ж, приятелю? — каже Шрам дал!. — Хоть би мен! го-
дилось би про одно вже помишляти, да, може, тепер година
щаслива; щоб п нам не занедбати — чи не оддав би ти свое!’ Ле-
ci за мого Петра?

А Черевань йому:

— А чом же не оддав би, бгате? Нехай нашим ворогам буде
тяжко! Xi6a ти не Шрам, а я не Черевань?

-Так чого ж довго думати? Давай руку, свате!
Да й подали co6i руки, да й обнялись, да й поцитувались.

Тод! за д!тей, да й кажуть:

— Боже вас благослови! Поцитуйтеся, дгги!

Петро од радосп не знав, де вш i сто!ть, мов сон йому
сниться! Про що вш титьки подумав, зараз воно йому й есть. А
Леся чогось шби злякалась да й каже:

— Татусю! Xi6a ж ви не бачите, що не вс! в хал?

Обернувсь Черевань — немае жшки. Аж ось вона знов увш-
шла в свплицю.

— Меласю! — каже Черевань. — Чи бачиш, що тут у нас дь
еться?

— Бачу, бачу, пишний мш пане! — дала вона такий одв!т да
зараз i взяла од його дочку за руку.

Глянув Петро: де ж та ласка у очах у Лес!? Де ж той жаль д!в-
ся, де дитось те, чого не вимовиш шякими словами? Вона схи-
лила головку на материне плече i перебирае в не!’ на ши! дука-
ти, а на Петра й не гляне. Гордо пщнялась и губка — не добрий
знак для залицяння!..

— Ну, шчого сказати, панотче! - каже Череваниха Шрамов!.
- Швиденько ви добуваете !з свотм сином замки! Отже ми вам
дбведемо, що жшоче царство стоггь кршше над yci царства.

Черевань титьки см!явся.

А Шраму було не по нутру.

— Враг мене в!зьми, — каже, — коли з шшим замком не ско-
pim справится, н!ж !з бабою! Титьки ж не знаю, що за одс!ч ви
нам !зробите? Чим я вам не сват? Чим син мш не жених вам?

Черевань, стоячи збоку, усе дививсь на Шрама, роззявивши
рот, да слухав. Як же Шрам замовк, тод! вш повернув шию до
жшки, що то вона скаже.

А та вже тод! медовим голосом:

— Панотче, пане полковнику, приятелю наш любий! Нема
на Вкра’ш! чоловша, щоб не знав, чого стоггь старий Шрам, i
який старшина, який полковник не оддав би дочки за твого па-
на Петра? Не к тому, панотченьку, тут р!ч. 3 дорогою душею ра-
д! й ми оддать за його свою дитину; титьки ж бо треба чинити
таке дито по-християнськи. Наш! дщи й баби, як думали зару-
чати д!тей, то перше тхали з усею с!м’ею на прощу до якого мо-
настиря да молились Богу. От Бог давав д!тям i здоров’я, i талан
на всю жизнь. Се дито святе: зроб!мо ж i ми по-предк!вськи.

Знала Череваниха, що сказати: так i посадила Шрама, мов
горщок од жару одставила.

— Ну, брате Михайле, — каже вш Череванев!, — благословив
тебе Господь дочкою, да не общив же й жшкою.
— Га-га-га! — каже Черевань. — Еге, бгате! Моя Мелася не
зневажила б себе i за гетьманом.

— По сш же мов! да буваймо здоров!! — каже Череваниха,
пщшсши гостям по кубку.

— Щоб нашим ворогам було тяжко, як добре мовляе мш
сват! — каже Шрам.

— А д!ти наш! нехай отак вибрикують! — додав Черевань,
бризнувши з кубка на стелю.

— Амшь! — каже Череваниха.

На пм i застряло сватания. Стар! вже битьш i не згадували,
бо i в Череваня, i в Шрама була така думка, що ще посшють з
козами на торг. Не так думав Петро: в!н зараз догадавсь, що Че-
реваниха б’е на якогось шшого зятя, да й сама Леся !м гордуе.
I вже йому тод! здалось, що н! для чого битый i на свт жити; а
на душ! така пала туга, така печаль, що й сказати не можна!

Леся, викрутившись !з того сватания, зникла з свплини i не
ввшшла на вечерю; а шсля вечер! зараз порозходились на спо-
чинок.

Старого Шрама i Божого Чолов!ка положили в свплищ, а
Петро по-козацьки л!г у садку пщ чистим небом.

Не знаю вже, яково-то йому шсля того сватания спалось.
Як же вернувся вранщ до свплищ, то Божого Чолов!ка вже не
було в компанп: поплентавсь дщусь !ще до схщ сонця !з Хмари-
ща. Ус! повдягались у довп подорожн! сукн! i ждали титьки ста-
рого Шрама. Той, стоячи перед образом, дочитував своТх моли-
тов. По спнах i по полицях у свплищ не видно було битып ш
дорого! зброт, н! ср!бних кубк!в; бо в тую неспокшну старосвп-
щину, одлучаючись, не кидай було плохо дома шчого, а ховай
по тайниках, по пщземних скарбницях.

Старий Шрам звел!в синов! сщлаги кон!; як ось i Василь
Невольник вшхав !з-за садка з ридваном. Погодив тод! Бог ко-
закам надрать у сво’тх воропв усячини, що не один старшина,
мов який дука, Тздив ридваном. Блищали мщяш, позолотистп
герби на ридваш в Череваня; миготита в очах дорога горор!зьба —
леви, струсев! шр’я, булави з бунчуками; а тих, може, переве-
лось i кодло, що сими гербами величались...

Мати з дочкою сити в ридван, а Черевань не покидав-таки
козаковання — по’тхав на прощу верхи. Шрам !з ним держав пе-
ред того по’тзду.

Петро хот!в тхати поруч !з верховими, да й сам не знав, як
оставсь коло ридвана, мов прив’язаний. 1де сердега мовчки i
голову понурив. Дал!, надумавшись, i каже:
— Пашматко! Учора дию гишло було на лад, да й розв’яза-
лось i3 твое! ласки. Не по правд! ви !з своею Лесею робите. Я до
вас !з щирим серцем, а ви до мене з хитрощами. Лучче б уже
одр!зати попросту, да й год!. Ну, що в вас на мисл!? Скажи, па-
шматко, щиро, чи думает ти оддати за мене Лесю, чи в тебе
другий есть на прикмеп?

— I есть, i нема; i нема, i есть, — каже, см!ючись, Череваниха.

— Що отсе в вас за загадки? — аж скрикнув з досади Петро. —
Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши! Скажи мен!, пашматко,
щиро, кого ви соб! маете на думщ?

— Е, паниченьку! — каже Череваниха. — Потривай-бо трош-
ки: ще рано брати нас на юповщь!

Замовк Петро, понурив голову, а на виду поблщ, мов хустка:
доняла йому до живого Череваниха. Вже й сама Леся, зглянув-
ши на мапр, похитала головою.

Усм!хнулась горда мати да й каже:

— Ну, козаче, коли вже тоб! так пильно припало, то от тоб!
уся !стор!я. Леся моя родилась у чудну планету; ще як я нею хо-
дила, приснився раз мен! сон дивен-дивен на прочудо. Слухай,
козаче, та на ус мотай. Здалось мен!, шби посеред поля могила;
на могил! стоить панна, а од панни сяе, як од сонця. I з’Тжджа-
ються козаки i славш лицар! з усього свпу — од Подолля, од
Волин!, од С!вери33 i од Запорожжя. Вкрили, бачся, все поле,
мов маки зацвши по городах, вкрили да й стали битись один на
один, кому буде та ясная панна. Б’ються день, б’ються другий, —
як де не взявсь молодий гетьман на кон!. Ус! склонились перед
ним, а в!н до могили - да й поняв ясную панну. Такий-то був
мен! сон, козаче! Проходить день, другий — н!як його не забу-
ду. Ударилась я до ворожки. Що ж ворожка? Як ти думает?

— Я думаю титько, — каже Петро, — що ти, пашматко, з ме-
не глузуеш, от i все!

— Hi, не глузую, козаче. Слухай да на ус мотай, що сказала
ворожка. «А що ж, — каже, — пан!, сей тоб! сон пророкуе дочку
!з зятем. Дочка в тебе буде на весь св!т красою, а зять — на весь
св!т славою. Будуть !з’!жджатись з усього свпу пани й гетьма-
ни, дивуватимуться крас! твое! дон!, даруватимуть !й ср!бло-
злото, та н!хто i’i не обдаруе краще од судженого. Суджений бу-
де ясен красою м!ж ус!ма панами i гетьманами; замють очей бу-
дуть зор!, на лоб! — сонце, на потилищ — м!сяць». Так промо-
вила мен!, вйцуючи, стара бабуся. Як ось, справд!, дав мен! Гос-
подь дочку — справдилось бабусине слово: швроку !й, не посль
дуща м!ж д!вчатами. Трошки згодом зашумию по Вкра!ш, за-
кипию, мов у казан!, i стали з’Ькджатись у Ки!*в пани да гетьма-
ни — справдилось друге бабусине слово. Ус! дивувались на мою
дитину, дарували !и сережки, дорог! перстеш; тшько ж н!хто
так не обдарував и, як той гетьман, що мен! снився. Дорожчий
над yci подарунки був його подарунок, i кращий над усе пан-
ство i лицарство був молодий гетьман: замють очей — зор!, на
лоб! — сонце, на потилиц! — мюяць. Справдилося ще раз во-
рожчине слово. Ycix пашв i гетьмашв затемняв вш красою. I
говорить мен!: «Не оддавай же, пашматко, свое!* дочки ш за
князя, н! за лицаря; не буду женитись, поки виросте — буду !й
в!рною дружиною». Дай же, Боже, i ти, Мати Божа, щоб i се
справдилось на щастя й на здоров’я!

Тут саме вшхали вони !з-за гори. Перед ними так i заблища-
ло, так i замиготию, так i замережило церквами, хрестами, го-
рами i будинками. Святий город с!яв, як той Срусалим34. Сон-
це ще не пщнялось високо; так не то що церкви й хоромини, да
й зелен! сади, i все, що загледито око в Киев!, усе горито, мов
парча золототканая.

Прочане перехрестились i сотворили молитву. А Петро ще
co6i i не бачить, i не чуе шчого: так опентала його Череваниха.

IV

Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш дщу Киеве!
Бо й велика слава не раз тебе ос!яла, i велик!! злигодш на тебе
з ycix бок!в збирались. Сюлько-то княз!в, лицарства i гетьмашв
добуло, воюючи за тебе, слави; сюлько-то на тво!х улицях, на
тих старосв!тських стогнах, на валах i церковних цвинтарях
пролито кров! християнсько!! Уже про тих Олепв, про тих Свя-
тослав!в35, про п ясири половецькп шчого й згадувати. Ту сла-
ву, Tii злигодн! вибила нам !з голови безбожна татарва, як уло-
мився Батий у тво! Золой ворота36. Буде з нас i недавн!х споми-
нок про твою ру!ну.

1ще ж от i дванадцяти л!т не нал!чив Шрам, як у той неща-
сливий Берестецький р!к37 прийшов до Киева Радзивитл !з лит-
винами38, усе попалив i пограбував, а мпцане, с!вши на байда-
ки, мусили до Переяслава впкати.

Та люта пожежа !ще не зовс!м загладилась: куди не кинь
оком, усюди виден був по !й прослщок. На коморах, на станях,
на огорожах, пом!ж св!жим деревом чоршють колодки, а шде
гарний колись сад сто!ть пустирем незагороджений; на спусто-
шалому дворищ! стирчать тЬтьки печ! да ворота; а де чи д!ло-
ванне, чи щит над ворпъми, чи яка хоромина, то все те нове,
inje й дерево не посинию.

Смутно було дивитись Шрамов! на тп признаки пожеж!.
Тшьки й краси було в Киев!, що церкви Бож!, да городи з чер-
воними маками, да ще тп гори крутояр!, з зеленими покотами.

Тод! ще трохи не весь Кшв мютився на Подол!, Печерсько-
го не було зовс!м, а Старий, або Верхшй, город шсля хмель-
ниччини безлюдовав. Де не де стояли по Подолу кам’янищ; а
то все було дерев’яне, i стши з баштами круг Подолу, i замок на
ropi Кисел!вц1. Улиц! були узеныа, плутались то сюди, то туди;
а !нде замють улиц! майдан, i н!хто його не забудовуе, i шчого
на йому нема, титьки гуси пасуться.

1дуть naini прочане по тих закоулках, аж дивляться — посе-
рел улиц! збились вози у купу. Шрам послав сина прочистите
дорогу. Поскочив Петро до воз!в, гляне, аж за возами, коло ха-
та, перед ганочками, сидить юрба людей. Посередин! килим,
на килим! пляшки, чарки i всяка страва.

Петро зараз догадавсь, що се, мабуть, чоловшов! дав Бог ро-
дини абощо, так на радощах частуе всякого, хто б не йшов або
тхав улицею. Юрба гостей з!бралась уже чималенька, i все були
м!щане. Знат! були модане раз уже з того, що не носили та-
бель, — титьки н!ж коло пояса: одн! пани да козаки ходили при
шаблях. А вдруге знат! були з того, що п!дпер!зувались по жу-
пану, а кунтуш! носили наопашку (тод! було коли не пан або не
козак, то по кунтушу й не пщпер!зуйсь, щоб !нде носа не втер-
то). 1ще ж !з того були вони знат!, що не важились ходите у
кармазинах: ходили тод! в кармазинах титьки люде значн! да
шабльоваш, а модане одягались синьо, зелено або в горохвя-
ний цв!т; убогп носили личакову одежу. Через те козаки драж-
нять було м!щан личаками, а мщане дражнили козак!в карма-
зинами.

Гост! сидтли за трапезою не мовчки: балакали-таки й геть-то
голосненько, що Петро мусив добре гукнуть через вози «доб-
ридень». Обернулось тод! до нього дв! чи три голови.

— Пане господарю! — каже. — I ви, шановная громадо! Про-
сить паволоцький Шрам пропуска через табор,

Скоро назвав Шрама, зараз деяк! повставали да й дивлять-
ся; а господар шзнав Петра да й каже:

— Де ж той Шрам? Це xi6a десята доля старого Шрама.

- Де тоб! десята! — пщхопили, шуткуючи, гост!, — Xi6a сота!

— I сото! нема! — закричали yci гурбою. — Хоч тисячу таких
красних жупашв !зложи докупи, то все-таки не буде Шрам!
Yci були рад! з тако!’ вигадки; шпп аж реготали: клюкнули
вже зранку добре. Як ось пщ’тхав i сам Шрам. Скоро загледши
нього сиву бороду, зараз вози поодкочували геть i повиходили
до нього назустр!ч. Господар i3 пляшкою й чаркою попереду.

— От наш старий Шрам! — кричали модане. — От наш батько!

— Що се, Тарасе? — каже тод! Шрам господарев! (а господар
колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем). — Супротив
кого се ти заложив такий табор? Здаеться ж, тихо на Вкра!ш?

— Де тоб! тихо, пане полковнику чи пан отче?.. Я вже не
знаю, як тепер тебе й величати, - кажеТарас Сурмач. - Де тоб!
тихо? Сьогодш народивсь у мене такий лицар, що аж земля
затрусилась. Дав мен! Бог сина, такого ж, як i я, Тараса. Коли
миш голови не одкусить, то й в!н по-батьк!вськи трубитиме ко-
закам на приступи; та й тепер уже трубить на всю хату.

- Нехай велик росте да щаслив буде! - каже Шрам.

- Чим же тебе шанувати, вельможний пане?

- Шчим не треба, Тарасе.

— Як то шчим? — здивовавшись, каже Сурмач. — Xi6a зарок
положив?

— Не зарок, Тарасе, а, прибувши до Киева, всяк християнин
повинен перше поклонитесь церквам Божим.

Не таювський же був i Тарас, щоб угомонивсь одразу.

— Добродпо мш, — каже, — любезний! Коли б я знав, що та-
ка мен! на старють буде честь од пана Шрама, то враг мене в!зь-
ми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ! Xi6a ж ти не
рад моему Тарасков!, що не хочеш попорськати його пелюшок?
To6i, мабуть, байдуже, чи виросте з його добрий козак, чи зако-
ряв!е, як жидовча!

— Рад я йому з щирого серця, - каже Шрам, - пошли йому,
Господи, щастя й долю; титьки ж не та пора тепер, щоб гуляти
напщпитку.

- Та на добре д!ло, доброд!ю, завсщи пора. Дивись, скитьки
воз!в коло хати! Н!хто не одцуравсь мое! хл!ба-сол!. 1нший на
ярмарок брався, плпий у гай по к!лле, шший з пашнею до мли-
на; та отже, коли припало пильне д!ло, що треба привинти но-
вого чолов!ка, то нехай ярмаркуе соб! хто хоче, нехай свин! ла-
зять у город, а жшка рве на соб! волосся, - тут ось треба запо-
б!гти, щоб новому чоловпсов! не прко було на свт жити. А то
скаже: «От у мене батько такий-сякий був! Поскупивсь icnpa-
вити як слщ родини, а тепер i !ж хл!б пополам !з сл!зьми!»

— Одумайся, Бога ради, Тарасе! — каже Шрам (уже йому до-
купило слухати п’яне верзякання). — Чи до реч! ж осе чоловшо-
Bi, пршхавши до церков Божих, до мощей святих, застряти на
хрестинах?

—Та що чи, куме, коло ньою панькаеш? — сказав хтось 1360-
ку товстим голосом. - Xi6a не знаеш, що се таке? Знай нас, па-
шв! От воно що! Сказано - кармазини. Себто вже наш брат хм
не кунпан!я, — от воно що!

Як сказав, то наче юкру в порох укинув. Ус! так i загоршись,
бо мщане вже давно на городове козацтво да на старшину важ-
ким духом дихали.

- Е, пек же його матер!! - закричало десятеро разом. - Так
ми тшьки тод! кунпан!я кармазинам, як треба виручати ix !з-пщ
кормиги лядсько!?

— Пхе, — каже господар, — якого ж чорта нам коло них
панькати?

- К дияволу кармазишв! - загукала громада, роздрочив-
шись, як буга!’. — Вони т!льки вм!ють бряжчати шаблями; а то-
д! де були ci брязкуни, як безбожний Радзившл загуркотав i3
гармат у городськ! ворота?

Закишв же й Шрам, почувши так! речь

— А ви ж, — каже, — проклят! салогуби, де тод! були, як ля-
хи обгорнули нас пщ Берестечком, мов горщок жаром? Де ви
тод! були, як припекли нас з ycix боюв, що трохи не половина
вшська википша? Ви тод! бряжчали не шаблями, а талярами да
дукатами, що понабирали од козаюв за гнил! пщошви да д!ря-
в! сукна! Га! А Радзивиит прийшов, так ви, окаянш, не одвггова-
ли йому й разу з гармати! Плюгавы страхополохи! Оддали са-
мох!ть Радзившлов! Micro i, як тп баби, заголосили: «Згода!»_
Як же запалав Ки!’в да почали литвини душити вас, що овечок,
так хто пщскочив до вас на пщмогу, коли не козаки? Бщолаха
Джеджелш39 !з жменею тих с!ромах улепв у Кшв, як голуб у
гшздо за шуляком; а ви пщперли його, зайц! шкчемнн? Дурень
покшник був! Я не Литву, я вас би с!к да рубав, б!сов! д!ти! Я вас
навчив би боронити, що одвоювали вам козаки!

- Який гаспед одвойовував наше добре, опр!ч нас самих? -
кричали мпцане. - Одвоювали козаки!.. Та хто ж були т! коза-
ки, коли не ми сам!? Се то тепер, з вашо! ласки, не носимо ми
н! шабель, Hi кармазину. Козацтво ви соб! загарбали, сам! соб!
пануете, ридванами идите, а ми будуй власним коштом спни,
палюади, башти, плати чинш, мито i чорт знае що! А чом же би
i нам по-козацьки не причепити до боку шабл! да й не сид!ти,
згорнувши руки?
— Козаки сидять, згорнувши руки! - каже Шрам. — Щоб ви
так по правд! дихали! Коли б не козаки, то давно б вас чорт !з-
лизав, давно б вас дос! ляхи з недоляшками задушили або та-
тарва погнала до Криму! Безумии глави! Да титьки козацькою
одвагою i держиться на Вкраш! предел Русь i благочестива в!ра!
Дай хм ус!м козацьке право! Сказали б ви се батьку Богданов!:
вш би якраз потротцив об ваш! дурни голови свою булаву! Де в
свш видано, щоб увесь люд жив при однаковому прав!? Усяко-
му свое: козакам - шабля, вам - безмш да терези, а поепшь-
ству - плуг да борона.

— Коли усякому свое, — каже Тарас Сурмач (а пляшкою
махае так, що аж горшка ллеться), - коли усякому свое, то чом
же нам шаблю i козацьку волю не назвати своею? У козаюв не
ставало вшська, — ми с!ли на кон!; у козаюв не було грошей, -
ми дали тм i грошей, i зброю; укуш били лях!в, укуш терпши
всяк! пригоди, а як прийшлось до розкв!тання, то козаки зо-
стались козаками, а нас у поспшьство повернено! Що ж ми та-
ке? Xi6a ми не ти ж козаки?

— Xi6a ми не ти ж козаки? — пщхопила громада, позакладав-
ши !з зневагою руки за пояси. — Хто жив !з нами запашбрата,
дак тепер гордуе нашим хл!бом-с!ллю!

Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так i по-
кривае слова його.

- Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув
один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста
вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! Налетять зозул!, що нас
не забули... Добр! молодщ не дадуть нам загинути. Справимо ми
вам чорну раду; тод! побачимо, хто яке матиме право!

- Ого, - каже Шрам, — он воно куди д!ло хилиться!

- А то ж як? - кажуть, стоячи козирем, м!шане. — Не все
титьки козакам на радах орудовати. Схаменулись i на нас с!чо-
в! братчики.

Да й оглянулись на чубатого запорожця. Запорожець сидить
коло хати, да мов i не вш, мов i не чуе, що круг нього наче мо-
ре грае.

- Еге-ге! - каже тод! Шрам. - Так се !з Низу такий в!тер в!е!

Да й догадавсь, що вже вогню пщложено, уже тшьки роз-
дуть, то й зшметься пожежа по веш Украшь Серце в його зо-
млшо, як зм!ркував co6i, що то з того може за лихо уродитесь!
Де дит^сь зараз i вся досада на мщан!

- Шановна громадо! - каже. - Не думав же я й не гадав,
щоб кияне пошановали отак мою старють! Чи давно ж ми були
в вас i3 батьком Хмельницьким? Тод! ви з хл!бом-с!ллю вихо-
дили до нас назустр!ч, з плачем i радютю нас прив!тали; а тепер
ось старого Шрама, що поруч Ухав !з батьком Богданом, так
зневажаете!

- Панотченьку ти наш коханий! — каже йому Тарас Сурмач,
бо зараз така мова його вгамувала. - Хто ж тебе зневажае? Чи
се ж проти тебе, батьку, говориться? С так!!, що душать нас,
узявши за шияку; а ти зроду шкому злого не запод!яв. Не вва-
жай на !х галас. Мало чого не бувае, що п’яний сшвае! 1дь соб!
з Богом, поклонись церквам Божим, та й за нас, грппних, про-
читай святу молитву.

А Черевань тим часом усе ждав, поки замовкнуть, бо не лю-
бив н!яких сварок; да ото, як побачив, що вже почав той гомш
утихати, ви!хав !з-за Шрама да й каже:

- Казнае за що ви завелись оце, бгатц!! Дайте тшьки загля-
нуть нам хоч у одну церкву, а тод! я отут !з вами сяду i вже не
знаю, хто переп’е мене в Киев!, опр!ч пана вшта.

Mini .,е вже взяли свое: зогнали трохи криком серце; а Че-
реваня таки й любили, i шанували, бо був козак друзяка: уже
кому чи яка нужда, чи що, то зарятуе й визволить. От i давай
уже хоть коло сього леститись.

— Оце, — кажуть, - пан, так пан! Дай, Боже, i пов!к таких
пан!в! Нема в нього н! крихти гордост!!

— За те ж йому Господь дав таку золоту й панно, — казали деяк!.

- За те ж йому Господь дав i дочку краще маку в город!, -
добавляли ще пшш.

— Ну, пропустите ж нас, коли так, — каже Шрам.

— Пропуспмо, пропуспмо ясних пашв! - сказав Тарас Сур-
мач да й розтовпив сво!х гостей.

Розступились i дали про!хати верховим i ридванов!.

Довго !хав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на
душ!. Дал! здихнув важко, од серця, да й каже, так н!би сам до себе:

- Векую прискорбна еси, душе моя, i векую смущаеши мя?
Уповай на Господа!

А Черевань, щучи поруч, прислухавсь, що в!н соб! мимрить.
«Е, - думае, - отже, мабуть, враж! личаки справд! допекли йо-
му. Треба його розважити».

— Бгате, - каже, - 1ване! Удар ти лихом об землю! Чого та-
ки тоб! журитись?

- Як чого? - каже Шрам, - Xi6a не чув, що на ум! в сих му-
гир!в*? Задумали чорну раду !родов! душ!!

*Магир — мужик.
— Та враг ix бери з ix чорною радою, бгате!

— От To6i на! A xi6a ж ти не бачиш, звщки сей в!тер Bic? Се
вже копь не хто, як проклятущий 1ванець i3 низовими комиш-
никами. Так xi6a нам сид!ти, згорнувши руки, коли огонь уже
пщложено i ось туж-туж пожежа схопиться по Вкрапп!

— А що нам, бгате, до Вкраши? Xi6a нам шчого юти або пи-
ти або Hi в чому хороше походити? Слава To6i, Господи, буде з
нас, поки нашого в!ку! Я, бувши б тобою, сид!в би лучче дома
та 1‘в би хл!б-с!ль з упокоем, ан!ж мен! битись на старють по да-
леких дорогах та сваритись !з мщанами.

- Враг в!зьми мою душу, - закричав 1з сердя Шрам, - коли
я ждав од Череваня тако! речН Ти Барабаш40, а не Черевань!

Що ж би ви думали? Черевань так i помертв!в од сього слова.
— Що ж оде ти сказав, бгатику? — ледве промовив через силу.
— Те, - каже, - що, так як Барабаш казав Хмельницькому:

Ми дач1 не даем,

В вшсъко польсъке не идем:
Не лучче б нам з ляхами,
Мостивими панами,
Мирно проживати,
Анлж nimu луг1в потирати,
Свош пилом KOMapie годувати?

Так оде й ти говориш. Нехай гине отчизна, аби нам було добре!
Нема ж тоб! тепер у мене й другого пр!звища, як Барабаш!

— Бгате 1ване! — каже Черевань, а сам аж тремтить. — Роюв
десять назад правовався б ти зо мною за се порохом та кулею.
Тепер я вже не той, тгльки ж нехай враг возьме мою душу, коли
я хочу зостаться з таким паскудним пр!звищем. Покажу я To6i,
що я не Барабаш; 1ду з тобою за Дншро так, як от сиджу на ко-
Hi, — з жшкою, з дочкою i Василем Невольником, i хоч би ти,
як кажеш, для отчизни кинувсь i3 мосту в воду, то й я за тобою.

— Отсе так по-козацьки! — казав Шрам, да аж печаль свою
забув, як побачив, що в Череваня ще не зовс!м заснуло козаць-
ке серне. — Дай же, — каже, - руку да общайсь от перед брат-
ством Сагайдачного41, що держатимешся за мене у всякш доль

- Даю i общяю, бгате! - каже Черевань, смочись: рад був,
що розважив Шрама.

Тут вони саме прибули до братства, що на Подол!.

— Ход!мо ж, - каже Шрам, — да помолимось, щоб Господь
допом!г нам у нашому доброму дш.
V

Рщко, може, есть на Вкрапп добра людина, щоб !зжила в!к,
да не була Hi разу в Киев!. А вже хто був, то знае братство на
Подол!, знае ту високу з дзигарками дзвшицю, муровану кру-
гом ограду, ту п’ятиголову, пишно, з переднього лиця, роз-
мальовану церкву, тп висок! кам’яниц! по боках. Отже рок!в за
двют! назад, тод!, як отой-то Шрам був у Киев!, все те було ш-
ше. Тод! ще стояла дерев’яна церква гетьмана Петра Сагайдач-
ного, i ограда, i дзвшиця, i вс! братськ! школи, - усе те було де-
рев’яне. Усередин! в монастирев! стояв тод! густий старосв!тсь-
кий сад. Була то колись благочестива пан! Ганна Гулевич!вна42,
що подарувала на братство св!й дв!р !з садом; i на тому-то дво-
pi гетьман Сагайдачний церкву збудував i монастир братський
з школами устро’Гв, щоб тее братство д!тей козачих, мщансь-
ких i всяких учило, людям у темнот! розуму загинути не давало.

Постоявши прочане наш! в церкв!, подали ср!бла панотцям
братським на школи i прогаялись геть-то, оглядуючи мона-
стир. А було тод! на що там задивитись. Придавсь один чернець
на мальованне i пообмальовував не то церкву, да й саму ограду
округи братства, що вже де на яку дивовижу, а в братство ми-
ряне йшли дивитись на мальованне. Що титьки в Б!блп пропи-
сано, усе чернець той мов живе списав скр!зь по монастирев!.
То ж святе саме по co6i, а то таки й наше козацьке лицарство
було там скр!зь по оград! помальоване, щоб народ дививсь да
не забував, як колись за батьюв та за дщ!в д!ялось.

Був там намальований i Нечай43, i Морозенко44. Круг його
горять костьоли й замки, а в!н с!че-рубае, топче конем лях!в з
недоляшками. 1ще й пщписано: «Лицар славного вшська Запо-
розького»; а над ляхами: «А се проклятущ! ляхи». Знаете, тод!
ще Хмельниччина т!льки що втихла, так любив народ, дивля-
чись, споминати, як наш! за себе оддячили. А ченц! соб! люби-
ли мирянам у голову задовбувати, що нема в свш ворога над
католика. Пали, рубай його, вивертай з коренем, то й будеш
славен i хвален, як Морозенко.

Був там i козак Байда45, що вис!в ребром у турк!в на гаку, а
не зламав свое! в!ри. Так i те все там помальовано, щоб усяке
знало, як! то колись були лицар! на Вкрапп.

Був i Самшло К!шка46, що й дос! про його сшвають кобзар!,
як вш попавсь у турецьку неволю i п’ятдесят чотири роки був
на галерах у кайданах, за замками, як йому Господь допом!г i
себе, i товариства швчвартаста визволити i як, узявши ту гале-
ру, приплив до козаюв i корогви хрещап давн! у кишен! коза-
кам прив!з — не зневажив козацько! слави.
Дивляться напп на Tii намальован! дива, доходять уже до
дзвшищ, аж слухають - за оградою щось гуде, стугонить, наче
гр!м гримить оддалеки, i музики грають.

— Се, — каже ченчик, що проводжав ix по монастирев!, — се
добрп молодщ-запорожщ по Киеву гуляють. Бачте, як наш!
бурсаки-спуде! б!жать за ворота? Жодною м!рою не вдержиш
ix, як зачують запорожщв. Бща нам !з сими юкусителями! Hai-
дуть, покрасуються тут, погуляють; дивись - половина бурей i
вродиться за порогами.

Тим часом музики, галас i тупотня пщходили все ближче.
Люде один одного пхае та б!жать дивитись на с!чових гуляк.
Титьки й чути: «Запорожщ, запорожщ з светом прощаються!»

Що ж то було за прощания з светом? Була то в запорожщв
гульня, на диво всьому миров!. Як доживе було которий запоро-
жець до велико! старост!, що воювати битый не здужае, то наб’е
черес дукатами, да забере з собою приятел!в душ тридцять або й
сорок, да й 1де з ними в Ки!в бенкетувати. Дома, у Cini, ходять у
семряжках да в кажанках, а щять мало не саму соломаху, а тут
жупани на !х будуть лудани*, штани !з дорого! саети* **, горшка,
меди, пива так за !ми в куфах i !здять, - хто стршеться, усякого
частують. Тут i бандури, тут ! гусл!, тут i сшви, й скоки, i всяк!
викрутаси. Отсе одкуплять було бочки з дьогтем да й розитлють
по базару; одкуплять, столько буде горшюв на торгу, да й пороз-
бивають на череп’я; одкуплять, сюльки буде маж !з рибою, да й
порозкидають по всьому мюту: «1жте, люде добрй!»

А погулявши нед!ль !зо дв! да начудовавши увесь Ки!в, щуть
було вже з музиками до Межигорського Спаса47. Хто ж ще, а
хто з прощальником танцюе до самого монастиря. Сивий-си-
вий, як голуб, у дорогих кармазинах, вискакуе, попереду йду-
чи, запорожець; а за ним везуть боклаги з напитками i всяк! ла-
сощ!. Пий i !ж до свое! любост!, хто хочеш.

А вже як прийдуть до самого монастиря, то й стукае запоро-
жець у ворота.

— Хто такий?

- Запорожець!

- Чего ради?

- Спасатися!

Одчиняться ворота, в!н увшде туди, а все товариство i вся
суета мирськая, з музиками, i скоками, i солодкими медами,

Жупани-лудани — жупани з блискучо! матери або вишит! золотом.

** Саета - анппйське сукно.
останеться за ворпъми. А вш, скоро ввшшов, зараз черес i3 се-
бе i одцае на церкву, жупани кармазинов! з себе, а надше воло-
сяну сорочку да й почав спасатись.

Так-то розказують стар! люди про тих прощальниюв.

От же й тепер, перед Шрамом да Череванем, висипали вони
з улиц!, як !з рукава, танцюючи. Чуприндир! так!, що любо гля-
нути. 1дучи мимо церкви, покладали хрести, били поклони, да
знов, схопившись, навприсядки, да через голову, да колесом! А
бурсаки, повиб!гавши за ограду, дивляться на них да й плачуть.

— Не плачте, дурю! - кажуть !м запорожщ. - Дншро тече
просто до Ci4i...

Дома в себе вони, кажу, ходять, було, у дьогтяних сорочках
да в д!рявих кожухах-кажанках, а тут повбирались у так! жупа-
ни, що хоть би й гетьманов!, — i все, щоб т!льки показати перед
миром, що запорожцю тп сукна й блаватаси все одно, що й
семряга. Зараз, чи калюжу вбачить де на дороз!, так у калюжу й
л!зе в кармазинах; чи ширпъас* дьогтю зуздрить, так i вскочить
туди з сап’янцями. Химерний дуже був народ!

Шрам хоть i сердивсь на запорожшв, да й сам не постер!г, як
задививсь на них. Добрп молодщ багато школи д!яли людям
шкоди по Вкраш!, да, мимо того, якось припадали до душ! вся-
кому. Не раз доводилось мен! самому слухати, як шший дщ,
споминаючи ix пакост!, зачне, було, ix коренити, а дал! як заго-
вориться, як забалакаеться про ix звича! да ходи, то й сам не
знае, чого йому й жаль стане с!ромах, i зачне сива голова гуто-
рити про них, як про CBoix родич!в. Чим же то, чим тп запорож-
щ так припадали до душ! всякому? Може, тим, що вони без-
печно, да разом якось i смутно дивились на Божий мир. Гуля-
ли вони i гульнею доводили, що все на свт суета одна. Не тре-
ба було 1’м н! жшки, н! д!тей, а грош! розсипали, як полову. Мо-
же, тим, що Запорожже !споконв!ку було серцем украшським,
що на Запорожж! воля школи не вмирала, давш звича! школи
не забувались, козацьк! предков!чш nicni до послщу дней не за-
мовкали, i було те Запорожже, яку горн! юкра: який хоч, такий
i розщми з не! вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне пом!ж па-
нами й мужиками, тим воно й припадало так до душ! всякому!

Черевань, дивлячись на тп скоки й викрутаси, аж ногою
притупував, узявшись у боки.

- От, бгате, - каже Шрамов!, — де люди вм!ють жити на свь
п! Коли б я був не жонатий, то зараз би шшов у запорожщ!

*Шир!твас - невисока бочка.
— Не знать, що ти проводит, свате! — дав йому одвк Шрам. -
Тепер чесному чолов!ков! стид м1шатись мЬк ci розбишаки. Пе-
ревернулись тепер уже кат знае на що запорожщ. Поки ляхи да
недоляшки душили Украшу, туди впкав щонайкращий люд з
город!в; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або
злодюга, що бопъся шибенищ, або дармо’щ, що не звик заро-
бляти co6i насущного хл!ба. Сидять там окаянш в Cini да тшь-
ки п’янствують, а очорпе горшку пити, так i ще в городи да тут
i величаеться, як порося на орчику. Цур im i3 ix скоками! По’щь-
мо боржш у Печерський, а то не застанем на службу.

Коли ж тут хтось 1з-за плечей:

- Овва!

Обернувсь Шрам, аж у його ззаду стохть запорожець у кар-
мазинах; стопъ i см!еться.

— Овва, — каже, — i оце б то наче й правда, а воно зовшм
брехня.

- 1роде! - не стершвши, гукнув на його Шрам; да, схаме-
нувшись, де вш, зараз i nepeMir себе, - Цур To6i, — каже, -
onpin Божого дому!

Да скорш до коня, да й потхав. Черевань i3 Петром за ним.

Череваниха теж посшшала до ридвана, бо до запорожця
пристав другий братчик, i хоть шчого !й не сказали, да погля-
дали на Лесю так хижо, як вовки на ягницю.

Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика ши-
рока, засмалена на сонщ; сам опасистий; довга, густа чуприна,
поднявшись перше вгору, спадала за вухо, як кшська грива; вуса
довп, униз позакручуваш, аж на жупан 1звисали; oni так i гра-
ють, а чорн!, густи брови аж геть пщнялись над тими очима, i —
враг його знае - глянеш раз: здаеться, супиться; глянеш удруге:
моргне довгим усом так, наче зараз i пщшме тебе на CMix. А дру-
гий був молодий, високий козак, титьки щось аз!атське; зараз i
видно, що не нашого поля ягода, бо до Cini сходились бурлаки
з усього свпу: прийде турок -- i турка приймають; прийде ш-
мець - i шмець буде запорожцем, аби перехрестивсь да сказав:
«Bipyio во Христа Icyca; рад воювати за Bipy християнську».

Зрадовалась Череваниха, як наздогнала свотх, мов слобони-
лась од яко! напаси. От i потхали Bci через Верхшй город, а да-
л! Михашпвською стежкою через Овсшкову долину, на Печер-
ську гору. А по Печерськш ropi росла тод! скр!зь дика пуща.
Дорога через ту пущу була дуже трудна: то крутилась пом!ж де-
ревом, то спускалась у байраки, то обходила кудлатп кучуруги.
Ридван, що дальш, усе одставав од верхових; а Петро, теля тих
чудних Череванишиних речей, не державсь уже жшочого боку.
Остались нагш прочанки титьки з Василем Невольником.

Аж ось з обох ботов дороги закопотити кош, затрщало сухе
гитля пщ копитами, i показались кр!зь зелену лпцину кармази-
ни. 1х наздогнали запорожщ, - тих двое, що одр!знились коло
братства од прощальниюв.

Череваниха з дочкою сам! не знають, чого злякались. Бо ci
гультя! щуть не по-людськи: не глядять i дороги, а так куди здря
i мчаться по гаю; титько все крутяться пом!ж деревом коло рид-
вана; не попереджують i ззаду не остаються. А кош наче зна-
ють, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сю-
ди, то туди пом!ж кущами. Аж страшно було дивитись, як та
дика степова животина дряпаеться копитами на кручу, то отсе
з круч! кинеться в провалля, i не видно и стане, титько глухо ту-
потить i хропе у байращ. Наш! не раз уже думали, що кшь пе-
ре кинувсь назад i задавив тздця пщ собою; аж ось т’здець, як ви-
хор, вискочить знов на кучугуру да й заграе на сонщ кармази-
нами.

Так, поринаючи да крутячись, мов не перед добром, запо-
рожщ перекликались через дорогу, як хижп орли, i повели таку
розмову, що в наших прочанок! душ! не стало.

— От, брате, д!вка! — гукне один. — Нехай я буду шмат гряз!,
а не лицар, коли я думав, що е на свт таке диво!

- Еге, е сало, та не для кота! - озветься другий через дорогу.

— Чом же не для кота? Хочеш, зараз пошлую!

— А як поцитують коло стовпа киями?

- Що мен! кит! Та нехай мене хоч зараз рознесуть на шаблях!

Леся боялась, щоб справд! вш не напавсь на нет; аж тут на
дороз! байрак. Запорожщ так i кинулись туди, як тп демони.

- Василю! — каже тод! Череваниха. — Куди отсе ми затхали?
Що отсе з нами буде?

- Не бшея, пан!, - каже, всм!хнувшись, Василь Невольник. -
Добр! молодщ титько жартують. Вони зроду д!вчат не займають.

А Череванис! щось дуже сумно. Звелша тхати швидше, щоб
наздогнати сво’тх. Як ось запорожщ знов по боках дороги. Жу-
пани позабризкували в грязь у байращ, да тм про те байдуже.

- Гей, брате Богдане Чорногоре! - гукне знову старший. -
Знаеш, що я тоб! скажу?

- I вже!.. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.

- Отже почуеш од мене таке, що аж оближется!
- Ого!

— I не ого! Ось слухай. Хоч С!ч нам i мати, а Великий Луг
батько, да для тако! д!вчини можна покинута i батька, й мапр.

— Чи вже б то?

— А то що xi6a?

- Куди ж тод!?

— Овва!

Тут запорожщ знов !зчезли, як мара. Мати й дочка думали,
що в ix i справд! щось недобре на думщ; а Василь Невольник
похитав головою да й каже:

— Що за любий народ ощ братчики! Ох, був i я колись таким
вигадчиком, поки л!та не приборкали та проклята неволя не
примучила! Гасав i я, як божевитьний, по степах за кабардою;
вигадував i я усяю вигадки; знали й мене у городах i на степах,
знали мене шинкар! й музики, знали пани й мужики, знало ли-
царство й хл!бороби!

— Ще я не таке скажу тоб!! — гукнув, як i3 бочки, запоро-
жець.

— Було б з тебе й сього, — одвповав другий, — якби почув
батько Пугач: одбив би вш у тебе хутко до баб охоту!

— Hi, таки справд!, Богдане. Який враг шуткуватиме, як
увш’ються чорш брови, наче п’явки, удушу? Хоч так, хоч сяк,
а д!вчина буде моя! Чи знаеш що?

- Ащо?

— Подивится б, що там у вас за гори!

— Отако!!

— Тако!, брате. Нехай не дурно запрошував ти мене до cboix
воювати турка. Коли хоч, ухопимо д!войку, та й гайда в Чорну
Гору48!..

— I ти оце по правд! говорит?

— Так по правд!, як я Кирило Тур, а ти Богдан Чорногор. 3
такою д!вкою за сщлом помчався б я хоч i к чорту в зуби, не то
до чорногорщв.

Отак тй каверзники змовлялись уочевидьки на Гвалтовний
учинок, i н!хто не роз!брав би, що справд! в ix на думщ. Шале-
ний був народ! Усе йому дурниця: чи жити, чи вмерти — йому
байдуже; що людям плач, те йому !грашка. Тим-то Череваниха
й боялась, щоб лукавий не пщкусив паливод на яку пакость.
Аж ось стали наздоганяти ceoix. Запорожщ бачать тод!, що ба!
Да й зникли з очей, як той сон, що чолов!к жахаеться, мучить-
ся, коли ж гляне — аж i нема шчого.
VI

Хто б то мав таке слово лишне да красне, щоб так, як на
картин!, змалював той монастир Печерський? Щоб хто й не
був !зроду в Киев!, так щоб i той, читаючи, мов бачив на сво!
оч! тп мурован! огради, ту височенну дзвшицю, т! церкви пщ
золотом та пщ скульптурою? Се ж то воно так тепер; а рок!в
ABicri назад треба було слова тихого, понурого, щоб розказати,
як тод! знаходивсь монастир Печерський. Далось i йому взна-
ки батитвське лихо/пття. Велика церква, що прописана в л!то-
писях «небес! подобною», зруйнована була по в!кна. Хоть же
князь Олелькович49 Симеон пщняв ii знов !з ру’тн, титько дале-
ко !и було до стародавньот лптоти. Не було н! ср!бла, ш золота,
що тепер с!яе по Лавр! всюди; усе було тод! убогенько.

Е, да були скр!зь по стшах у Великш церкв! помальоваш
княз!, гетьмани, воеводи благочестива, щотую церкву борони-
ли й пщпирали. Тепер би дорого дали ми, щоб ix уздр!ти! А вни-
зу, поуз ст!н, скр!зь були надгробки тих великих людей, того
лицарства православного. I того шчого вже немае!..

Вистоявши службу, Шрам ходив !з сво’тми од одного над-
гробка до другого. Тут читав, що отакий-то «Симеон Лико, муж
твердий в!рою i хоробрий, почив по многих славних подвигах».
А там — буц!м озивавсь до його з того свпу лишний князь зо-
лотими словами: «Многою с!яв я, - каже, — знатностпо, вла-
спю i доблеспю, а як умер, так з убогим старцем зр!внявся i за
широк! сво! лани с!м ступшв земл! взяв. Не дивуйся, каже, —
тому, читачу, бо й тоб! те ж буде: нер!вними на свп народжа-
емось, а р!вними вмираемо!» А там !ще який-небудь пан про-
сить, хто читатиме пщпис, то промов, каже, щучи мимо, благе
слово: «Боже! Милостив буди душ! раба твоего». Хто б i не-
письменний був, так, дивлячись титько на т! шабл!, на и пан-
цир!, бунчуки i всяк! клейноди, перем!шан! з юстками, з Ада-
мовими главами50, що повироблювано горор!зьбою з мщ! да з
каменю понад тими надгробками, хто б, кажу, був i неписьмен-
ний, так i той би догадавсь, против чого-то воно так викомпо-
новано: усяке багатство, усяка слава — усе воно суета сует; i
шабля, й булава з бунчуком, i горностайова кирея поляжуть ко-
лись поруч 1з мертвими кютками.

Отже й Шрам, розглядаючи ту горор!зьбу да читаючи ешта-
фп, засмутився душею да й каже:
— Колико-то rpo6iB, a Bci ж то тп люди жили на свт, i eci ni-
шли на суд перед Бога! Скоро й ми пщем, де батьки i дщи наш!.

Да погадавши так, вийняв !з-за пазухи щирозлотий обушок,
що одбив колись на вШш у лядського пана чи в недоляшка, да
й повюив на риз! в Богоматер!.

1з велико! церкви повернули наш! прочане до печер; коли ж
дивляться — ще з печер против ix хтось у дорогих кармазинах,
високий i вродливий; а по кармазинах скр!зь ком!р i поли гап-
тован! золотом; зверху кирея пщбита соболем; пщпиравсь cpi6-
ною булавою. А за ним купа людей чимала, все в кармазинах да
в саетах. Ченщ ix проводжали. Шрам аж затремпв, як глянув:

— Боже мш! — каже. — Да се ж Сомко!

А той соб! зрад!в, побачивши Шрама.

Обнялись, пощлувались i довгенько держали один одного,
обнявшись.

Дал! привпгавсь гетьман i з Череванем. Черевань так зрад!в,
що шчого й не зм!г сказати на гетьманське прив!тання, да вже
обнявшись, промовив тшьки:

— А, бгатику мш любезний!

Череваниху назвав гетьман, вггаючись, рщною ненею. Вона
аж помолодшала i вже нащебетала йому всячини.

- А ось i моя наречена! - сказав Сомко, обернувшись до Ле-
ci. - Вам, ясная панно, чолом до самих н!жок!

I взяв Г! за руку i пощлував, як дитину.

— Давно ми, — каже, — не бачились за вшськовими чварами,
да ось немов Господь нас !зведе нав!ки докупи.

Леся почервонгла, да аж нахилилась, як повна кв!тка в тра-
ei, i пригорнулась до матер!, обнявши п руку.

Тут-то вже Петро мш догадавсь, що за гетьман снився Че-
реванис!. У них, мабуть, давно вже було з Сомком поладже-
но. Дивно титько здалось йому, що Черевань про те ан! гадки;
да, видно, се така була пан!, що справлялась i за себе, i за чо-
лов!ка.

Тепер уже шчого було думати про Лесю Петров!. Хоть вш
був i значний козак, да не против гетьмана; хоть вш був юнак
уродливий, да не против Сомка. «Сомко був both уроди, возра-
ста i красоти з!ло дивно!» (пишуть у л по лисах); був високий,
огрядний соб! пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як
у золотому вшку; оч! ясн!, весел!, як зор!; i вже чи ступить, чи
заговорить, то справд! по-гетьманськи. Так куди вже !з ним м!-
рятись Петров!!
Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з yciMa
на козацьке подв!р’я. А козацьке подв!р’я було не вкуш з мона-
стырем; бо мирянам здумаеться гримнути шод! й лишшй раз
кубком або загомошти буйними речами; так щоб не вводили
братп в icKynieHie, стояв на одшиб! про такий случай хуторець.
Туди Сомко noeiB cboix гостей.

Увшшли у свплицю, а там уже все готове на стол! до общу.

Шрам iiue раз обняв Сомка.

- Сокит мш, — каже, — ясний!

— Батьку мш рщний! - каже Сомко. - Я здавна привик зва-
ти тебе батьком!

Тод! Шрам с!в конець стола, пщпер руками сиву голову i
прко заплакав.

Ус! засмутились. Здивувався гетьман. Знав в!н Шрамову туту
натуру; сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина,
с!м раз наскр!зь пробитого кулями. Старий попрощавсь !з мерт-
вим tuiom мовчки i без плачу й жалю поблагословив на погреб.
А тепер ось тлеться сльозами, мов на похоронах у Хмельниць-
кого, на тих смутних похоронах, що три дн! гримали самопали,
три дн! сурмили смутно сурми, три дн! лились козацыа сльози.

— Батьку мш! — каже гетьман, приступивши до Шрама. —
Що за бща тоб! склалась?

— Мен!! — каже, пщнявши голову, Шрам. — Я був би баба, а
не козак, коли б заплакав од свого лиха.

— Так чого ж, Бога ради?

— A xi6a ж шчого?.. У нас окаянний Тетеря торгуеться з ля-
хами за християнсыё душ!, у вас десять гетьмашв хапаеться за
булаву, а що Вкраша розщрана надвое, про те ус!м байдуже!

— Десять гетьмашв, кажеш? А нехай хоть один за не! вхо-
питься, поки я держу в руках!

- А Гванець? А Васюта?

- Васюта старий дурень, з його химери см!ються козаки, а
1ванець гетьмануе т!лько над п’яницями. Давно я потоптав би
сю ледар, да т!лько честь на соб! кладу!

- Так, ледар-то вони ледар, да й не дають тво!й гетьмансь-
кш зверхносп розширятись по ВкраТш!

— Хто тоб! сказав? Од Самари до Глухова вся старшина зове
мене гетьманом, бо в Козелыц на рад! вс! полковники, осаули,
сотники, вс! значш козаки присягли мене слухати.

- Аже ж сьому правда, що Васюта подав у Москву лист про-
тив твого гетьманства?
- Правда, i якби не сива голова Васютина, то зробив би я з
ним те, що покшний гетьман i3 Гладким51.

— Ну, i тому правда, що 1ванця в Cini огласили гетьманом?

- I тому правда; так що ж? Xi6a не знаеш юродства запо-
розького? У них що ватажок, то й гетьман.

— Знаю я його добре, пане ясновельможний! Тим-то й бо-
юсь, щоб вони не запод!яли тоб! яко! пакость Окаянна cipoMa
нишпорить усюди по Вкратн! да баламутить голови поспить-
ству. Xi6a не чув ти поголоски про чорну раду?

- Химера, батьку! Козацьке слово, химера! Нехай лиш вит-
дуть у Переяслав царсыа бояре, побачимо, як та чорна рада усто-
Тть против гармат! Запорожщв тод! я здавлю, як макуху, гетьма-
на !х поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати геть-
манськую зверхшсть!

Подумав Шрам да й каже:

— Од TBoix речей душа моя оживае, яко злак од Божо! роси.
Титько смущас мене, що запорозыа гультят баламутять не одно
ситьське поспитьство, бунтують вони й м!щан против козацтва.

— Знаю й се, — каже Сомко, — i, правду тоб! сказати, воно
мен! й дармо. Нехай наш казан закипить !ще й з другою боку,
щоб !зварилась каша. Ато козаки дуже вже розопсити: «Осьми-
то люде, а то все грязь! Нехай годуе нас поспитьство, а наше ко-
зацьке дито — титько по шинках в!кна да пляшки бити». Потурай
титько !м, то якраз заведуть на Вкратн! шляхетськи звича! i зако-
лотять миром не зпрше. Уже ж, здаеться, Польща нас добре
провчила, уже пора нам знати, що нема там добра, де нема пра-
вди. Hi, нехай у мене всяке, нехай i мпцанин, i посполитий, i
козак стотть за свое право; тод! буде на Вкратн! i правда, i сила.

Шрам за ci слова обняв i поцитував гетьмана.

— Дай же, — каже, - Боже, щоб твоя думка стала думкою
всякого доброго чолов!ка на Вкратн!!

-1 дай, Боже, — додав Сомко, - щоб обидва береги Дшпро-
ви приклонились пщ одну булаву! Я отсе, скоро одбуду царсь-
ких бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка
з Укратни, одтиснем лях!в до само! Случ!, да, держачись за ру-
ки з Москвою, i громитимем усякого, хто покуситься ступити
на руськую землю!

Шрам аж помолодшав од тако’т речь

- Боже великий! Боже милосердний! — каже, простягши ру-
ки до образа. - Положив еси йому в душу мою найдорожчу
думку, поможи ж йому й доказати сю справу!
— Год! ж уже про велик! дита, - каже Сомко, — давайте ще
про малп. Не добро бути чолов!ку единому. Треба, щоб у геть-
мана була гетьманша. Отже ознаймую перед ус!ма, хто тут есть,
що давно вже зложив руки з пашею Череванихою за ii дочку
Олександру. Тепер благослови нас, Боже, ти, панотче, i ти, па-
шматко!

Да так говорячи, узяв за руку Лесю, да й поклонились обое
батьков! i матер!.

— Боже вас благослови, д!тки мой — каже Череваниха.

А Черевань щось хоче сказати, да не зможе вимовити й сло-
ва, а титько «бгатику!» да й замовкне.

Шрам глянув на свого Петра, а Петро стотть коло впсна 6i-
лий, як крейда. Може, старому й жаль стало сина, титько не та-
кий Шрам був батько, щоб дав кому догадатися.

— Що ж ти нас не благословляет, панотче? — каже Сомко
Череванев!.

— Бгатику, - каже Черевань, - велика мен! честь оддать
дочку за гетьмана, титько вона вже не наша, а Шрамова: учора
в нас було швзаручин.

- Як же се так сталось, пашматко? — обернувсь тод! Сомко
до Череванихи.

Вона хотита вимовитись, но Шрам припинив ii, взявши за
руку, i рече:

— Н!чого тут не сталось, пане ясновельможний! Я сватав
Лесю за свого Петра, не знаючи про ваш уклад. А тепер лучче я
свого сина оддам у ченц!, н!ж би став тоб! з 1м на дороз!! Нехай
благословить вас Бог, а ми соб! ще найдем. Сього цвпу, кажуть,
багато по всьому свпу.

- Ну, будь же ти в мене за рщного отця, i благословпе нас
укуш.

Тод! Шрам став поруч !з Череванем; дгги !м уклонились до
земл!; вони ix i благословили.

Як ось пщ в!кном хтось:

- Путу-путу!

Сомко усм!хнувсь:

- Се, — каже, — наш юродивий Кирило Тур.

I звел!в одвповати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запо-
рожщ здоровкались, мов хиже птаство на степу.

— Не знаю, синку, - каже Шрам, - що за неволя тоб! во-
диться з сими пугачами. Городовому Козаков! треба стерегтись
ix, як огню.
— Правда твоя, батьку, — каже Сомко, — низовц! зледащши
теля Хмельницького, а все-таки м!ж ними есть люди драгощн-
нп. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз Bin мен! ставав у вели-
юй пригодь Добрий вш, i душа щира, козацька, хоть удае з себе
ледащицю i характерника. Да вже без юродства в ix не бувае.

- Щоб ix лихий злизав i3 ix юродством! - каже Шрам. - 1м
усе емппки! Не раз i самому Хмельницькому пщносили вони
прко!.

— А все-таки не скажет, батьку, щоб i М1ж ними не було
добрих людей.

- Tpix меш се сказати! - одвпуе Шрам. - Раз, чатуючи з де-
сятком козаюв у пол!, попавсь був я у таку западню, що без ix я
раз пол!г би головою. Обскочили мене кругом ляхи. Уже нас
сталось титько четверо; уже пщо мною й коня вбито; я одбива-
юсь стоя. A im, окаянним, хочеться взяти мене живцем, щоб по-
глумитись так, як над Наливайком52 i шшими бщолахами. Ко-
ли ж тут звщки не в!зьмись запорожщ: «Пугу, пугу!» Ляхи вроз-
т!ч! А було ix !з сотню. Дивлюсь, а запорожщв нема й десятка.

- О, м!ж ними есть добр! лицар!! - каже Сомко.

- Скажи лучче, синку, були да загули. Перевелись тепер ли-
цар! в Cini: зерно вис!ялось за вшну, а в кошу осталась сама по-
лова.

— Овва! — гукнув тут на всю свплицю Кирило Тур, показав-
шись у дверях.

Увшшов у хату, не зн!маючи шлика, узявсь у боки да й ди-
виться на Шрама, покрививши губу.

Шрам так i загор!всь.

- Що то за «овва»? - каже, пщетупивши до запорожця.

А той !знов:

- Овва, панотче! - да й заложив за вухо л!вого уса (себто -
знай, не боюсь тебе). - Перевелись? - каже. - Де тоб! переве-
лись? Xi6a ж дармо ствають: «Течуть р!чки з всього евпу до
Чорного моря»? Як вода в Чорному мор! не переведеться, поки
евп сонця, так i в С!ч! до в!ку в!чного не переведуться лицар!. 3
усього евпу злпаються вони туди, як орли на недоступну ске-
лю... От хоч би й мш побратим... та не про його тепер р!ч. Чо-
лом тоб!, пане ясновельможний! (Тод! вже зияв шлик.) Чолом
вам, Панове громадо! Чолом i тоб!, пане полковнику! Ну, дак як
же ти вернувсь до табору, не маючи коня?

— 1роде! — сказав Шрам, гр!зно насупивши на його биш
брови, — коли б не таке Micro, то навчив би я тебе шануватись!
— Себто вийняв шаблюку та сказав: «Ану, Кирило, пом!ряе-
мось, чия довша?» Козацьке слово, я оддав би шалевий свш
пояс за таку честь! Та сього зроду не буде! Лучче, коли хоч, роз-
рубай мене надвое од чуба до матш, а я не зн!му руки на тво!
шрами i на твою рясу!

Знав-бо, що й сказати, запорожець. Зараз старий i вгамувавсь.

— Чого ж ти, каже, — осо, од мене хочеш?

— Шчого битьш, розкажи тшько, як ти добравсь шхтурою до
табору.

— Пху! Сатано! - каже тод! Шрам, усм!хнувшись. — Розка-
жу, титько не доводь мене до rpixa. Ото й порозб!гались к нечи-
стш матер! ляхи, а ватажок тод!: «Е, батьку! Да се в тебе коня
нема!.. Братчики, добудемо йому коня!» - да й припустив за
ляхами.

- Що ж, добули?

— Добули, враж! д!ти; вернулись !з добрим мерином. Здиву-
вались ми тод! з козаками. Як же й не здивуватись, що в самих
кон! потомлен!, а жеребця такого доскочили, що так i грае на
повод!?

- Еге! Знай наших! Наш брат неспроста воюе: часом низо-
вець i чортом орудуе.

Так говорив Кирило Тур, розгладжуючи вуса i поглядаючи
на всю компанпо, а оч! так! лукав!, що разом, здаеться, й щиро
говорить, разом i морочить.

— Да i в мене самого, — каже Шрам, — така думка, що туг без
нечисто! сили не обшшлось. Питаю: «Як ви доскочили такого
огира?» - «Нам тес знати, батьку. Сщай да щь соб! з Богом: ляхи
не за горою; часом жах у них проходить швидше од похмшля».

— Ага! У нас так! — каже Кирило Тур. — Наш! не кудкудах-
чуть, !зшсши яечко. А воно було ось як. Припустили братчики
за ляхами, а ляхи огледшись, що ix женеться жменя, та й зупи-
нились. Поки ж вони до мушкет!в, а отаман прицшивсь та i
влучив ix ротм!стров! якраз межи оч!. Ляхи тод! врозпч! А я за
коня... Чи то пак отаман за коня!..

- Що за вража мати! - каже тод! Шрам, протираючи оч!. -
Да се ж ти, бачу, сам i отаман!

Запорожець тод! в рент.

— Ага, — каже, - пане полковнику! Так-то ти шануеш давн!х
приятел!в?

- Ну, вибачай, братику, - каже Шрам, обнявши його. — Чи
не розкололи ляхи мен! голови шаблями да келепами: щось не
держиться в 1й пам’ять!
— А що ж отсе ми так заговорились? - озвавсь Сомко. —
Давно пора по чарщ да й за стш.

— От, бгатщ, розумна pin, так-так! - каже Черевань. - Я так
отощав, не !вши зранку, що й рацуватись не здужаю.

Випив Кирило Тур горшки да й каже:

— Уже ж, пане ясновельможний, не остав твоею ласкою i
мого побратима.

— Не оставим, — каже Сомко. — Я знаю, що вш шаблею во-
рочае лучче, н!ж язиком.

— Не дивуйсь, пане гетьмане, що вш мовчить, наче води
набрав у рот: вш у мене з далеко! земл!, аж i3 Чорно! Гори - десь
аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки, а
скоро прийшов до нас, то наемшив братчиюв своею мовою:
усе тшько «бре» та «море»! А добрий юнак, о, добрий! Один xi-
ба Кирило Тур йому в юнацтв! р!вня. Тим я шкого й не люблю
так, як себе та його!

VII

Сомко почав саджати гостей сво!х за довгий ст!л. Шрама й
Череваня посадив на покуй, сам ciB на хазяйському м!сц1, Ki-
нець стола, а Череваниху й Лесю посадив на ослош. Запоро-
жець примостивсь на задньому кшщ стола 1з сво!м побратимом.

Шрамовому Петров! прийшлось сидки поруч !з Лесею, хоть
вш би тепер рад був одгородитись од не! горами й морями. Що
там не вигадував той запорожець, як там не пойшались госи i3
тих вигадок, вш сид!в за столом, наче в гаю.

- Ну, скажи ж мен!^ пане отамане, — питае Сомко в Кирила
Тура, - яким вггром занесло тебе в Ки!в?

— Самим святим, пане ясновельможний, — одвковав запо-
рожець, - проводжаем прощальника до Межигорського Спаса.

- Чого ж се ти одбивсь од свого товариства?

- Потривай, пане гетьмане, розкажу все по ряду; дай перше
промочити гортань. Тшько в нас так! шкчемн! кубки, що ш в
в!що гаразд i налити. Святе д!ло наш! с!чов! коряки! У нашому
корящ утопиш шшого м!зерного й ляшка.

- Пгавда, бгаге, !й-богу, пгавда, — озвавсь Черевань. - Я
давно кажу, що тшьки в С!ч! i вм!югь жити по-людськи. 1й-бо-
гу, бгате, коли б у мене не жшка та не дочка, то кинув би усяку
суету мирськую та й шшов до вас на Запорожже!

- Гм! — каже Кирило Тур, озирнувши його тушу. — Не бага-
то таких потовпилось би в курен!!
Ус! засмылись, а Черевань наперед ycix. Веселий i негшвли-
вий був co6i пан.

— Я з душ! люблю сього пройдисвпа, — каже гетьман Шра-
мов! стиха. — Часом в!н закине й дуже вже круто, да, враг його
знае, якось так щиро засм!еться, що шзащо на його не розсер-
дивсь би.

— Погано т!лько, — каже Шрам, — що ci братчики, смо-
чись, чолов!ка куплять, см!ючись, i продадуть.

- Що правда, то правда, батьку. По !х с!човому розуму, н!що
на свт не стопъ Hi радосп, Hi печал!. Фиюзофи, враж! д!ти!
Дивляться на Божий мир !з бочки, т!лько не з порожный, як
той Дюгенес53, а по шию в горищ!.

- Так вам хочеться знати, чого я одбивсь од товариства? -
каже Кирило Тур, спорожнивши кубок. - Ось чого. Може, ви
чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се
наш с!човий звичай. Як не одр!зняй себе од миру, а все чолов!-
ку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рщного брата,
так шукае названого. От i побратаються да й живуть дов!ку вку-
ni, як риба з водою. «Давай, кажу я своему Чорногору, -давай
побратаемось». - «Давай». От i зайшли у братство та й попро-
сили панотця прочитать над нами !з Апостола, що нас породи-
ло не тшо, а живе слово Боже; i от уже ми тепер рщш брати, як
той Хома з Сремою.

— Ну, а дал!!

- А дал!... Се вже так завс!гда бувае, що скоро чоловш зро-
бить добре дито, то сатана, не за хл!бом його згадуючи, i пщсу-
не юкушеше... Дал! дивлюсь, аж стопъ краля така, що т!лько
гм! Та й i од!.

— О, невже таки жшочий рщ спокусив хоть раз запорожця?

- Ой-ой-ой, пане гетьмане! Та ще як! I не диво-бо: Адам був
чолов!к не нашого брата, та й той стткнувсь на Сву!

— Звщки ж узялась та краля?

— Спитай Г! сам, звщки! Я тако! пишно! панни не зум!ю й
зайняти.

I поглянув на Лесю.

— Тю-тю, дурню! — каже, засмеявшись, Сомко. - Се моя молода!

— Та мен! не те горе, що вона твоя молода, — каже, здихнув-
ши, запорожець, — а те, що зовс!м мене причарувала.

Ус! зареготали, почувши таке диво.

— Браво, — каже Сомко, — ведмщь попавсь у текста! Що ж
тепер буде?
— А що ж? Ведмщь пще до свого барлога i тенети за собою
потягне.

— Як! Отсе у С1ч би то?

— Чого ж у С!ч? Xi6a титько й свпу, що в в!кн!?

— I отсе такий жвавий козарлюга, да ще й отаман, ради жш-
ки покине товариство?

—А чом же? Та для тако!’ крал! можна покинута й усе на свь
т!, не то що товариство.

- Ну, куди ж би ти потяг сво! тенети?

Кирило Тур засм!явсь.

— Ти бо вже, пане ясновельможний, хочет усю правду ра-
зом випитати. Не хочеться тоб! й признаватись, не хочеться й
брехати.

— Бо ше, кажеш, !зроду не брехав? — додав, шуткуючи, Сомко.

— Не збрешу й тепер, — каже Кирило Тур. - Дайте титько
гортань промочите.

Да й кашлянув, випивши кубок, i поглянув по вс!х гостях,
розгладжуючи вуса.

-Треба, каже, вам, Панове, знати, що Чорна Гора те ж святе,
що й наша С!ч, титько що там не цураються бабського роду. А
то i подитена так, як у нас: у нас курен!, а в !х братства, i над уся-
ким братством обирають отамана. А що вже воювати з бусур-
менами, так хоч щодня. Та як у !х воюють, коли б т!лько ви зна-
ли! Як зачне розказувати мш побро, то аж душа вгору росте.
Побро мш, знаете, забр!вши на ВкраУну, скучив без свое! Чор-
но! Гори i вже давно зазива мене в гост!. I то сказати: чом не по-
гуляти Козаков! по свпу? Чом не подивитесь, як живуть !нтш
язики?

Bci слухають, до чого в!н доведе свою р!ч. Очаровав ycix за-
порожець.

— «Добре, — кажу, — по’щьмо, покажем твотм землякам ко-
зацьке лицарство; нехай i нас там знають!» Отож i побратавсь я
з ним у братств!, так уже, щоб у нас не було се мое, а се твое, а
все укутт!: щоб помагать один одному у всякш пригод!, щоб
менший старшому був в!рним слугою, а старший меншому рщ-
ним батьком. Воно б i добре, та як побачив я отсю кралю, так
душа й дала сторчака. «Як хочеш, — кажу, — побро, а я без сет
д!войки не по'щу з Украши!» Не бабак же й мш побратим. «Мо-
ре! — каже. - У нас як кому припаде до душ! руса коса, то вхо-
пить, як сокит чайку, та й до попа».

— Се вже по-римськи! - каже, см!ючись, Сомко. - А як же
в тот чайки есть брати-орли або родичьсоколи?
— Тим-бо й ба, що юнаки знають i сьому лиху запоб!гти.
Титько натякни, то сам! визвуться! «Гайде, море! Да т! отмемо
д!войку!» Себто по-нашому: «Гайда, одшмем тоб! д!вчину!» От
i збереться чолов!к десять тих отмичар!в: спорядяться як на
вшну, i вже, як попадуть у сво! лапи русу косу, то хоч голови по-
ложать, а не впустять родичам. Пек його матер!! Такий звичай
по смаку мен!! I вже xi6a не я буду, що я не доказав такого ж от-
мичарства. Вони беруть одшею хистю, а в нашого брата про за-
пас i характерство есть!

— Що за баляндрасник отсей придиус! — каже, см!ючись,
Сомко. - Мабуть, у вас в С!ч! титько й роботи, що пот!шати
один одного вигадками.

- Е, пане гетьмане! Наш! братчики, що в Бога день, вироб-
ляють таки чудасп, що не треба й вигадок. Та вже знаю, що па-
ни-молодщ не почують луччо!’, як я сьогодш викину. Ще тако!
чудасп зроду шхто не чував.

— Що ж то буде за чудас!я?

— Так, шчого: пщхоплю т!лько на сщло отсю кралю, та й
шукай вира в пол!. Махнем з побратимом навпростець до Чор-
но! Гори. Ох, да д!вчина ж гарна! - додав Кирило Тур, погля-
нувши вовчим поглядом на Лесю.

Леся вже давно була сама не своя од страху. Зроду вона Hi-
кого так не боялась, як сього запорожця. Кршилась однак же,
сердешна, сидячи за столом. Як же поглянув в!н отак на не!', то
наче аж до серця досяг ти очима. Злякалась голубонька, як ди-
тина, i заплакала з ляку. Затулила руками оч!, а сльози м!ж пуч-
ки так i капотять. Мати соб! стривожилась, устала з-за стола i
одвела п в юмнату.

А козакам i байдуже, титько см!ялись.

- О, вражий ти комишнику, - каже Шрам, — бач до чого до-
балакавсь! Гзлякав справд! бщну дитину.

Череваниха вже не вернулась до столу; однак шхто теля
об!д не догадавсь довщатись, чи не занедужала з переполоху
Леся. Тод! ще козак мало зважав на жшоче серце. Жшоч! сльо-
зи й печаль не скоро проймали йому душу.

Уставши з-за столу, Кирило Тур подякував за хл!б, за сить
по-своему:

— Спасиб! Богу та мен!, а господарю Hi: вш не нагодуе, то
другий нагодуе, а з голоду не вмру, — да й потяг !з подв!р’я з
побратимом, не сказавши шкому й «прощайте», наче з свого
куреня. Титько чутно було, як висшвував за ворпъми:
Журба мене сушить, журба мене в’ялить,
Журба мене, моя мати, скоро з шг 1звалить.

— Чи чуеш? - каже тод! Шрамов! гетьман. - Н!хто не розбе-
ре, чим дише низовець, поки сам себе не виявить. От же я
знаю, що в сього Кирила Тура щось на душ! важке лежить. Удае
в!н !з себе паливоду, а постер!гав i не раз я, куди прямуе сей
юрода. Дивно во оч!ю, а так воно есть, що вш титько й живе
душ! спасешем.

- Ледачу ж вибрав вш дорогу, - каже Шрам.

— На яку натрапив, таку й вибрав, батьку! Сотворив себе бу-
1м i безумним для Бога. От воно що! Господь його знае, куди вш
зайде; а бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ноч! Богу,
обливавсь гарячими сльозами, i нехай би пустинник зшс таку
молитву до Бога, як сей гульвюа! Прислухавшись, я сам... Да що
про те розказувати? То д!ла Божь Одкрию тоб!, панотче, чого
отсе я в Киев!. Не сватания в мене на думщ. Повшчаеш ти мене,
од!гнавши лях!в до Случ!, щоб моя ж!нка була гетьманша на всю
губу. А тепер перед вшною треба нам поставити у Киев! твердо
ногу, понасипати горлахи пашнею, припасти довол! пороху i
вшськово!’ збро! да ще спорядити одно дню. Ось ход!мо лиш до
архимандрита, до нашого порадника. Пзель54, батьку, тепер у
нас такий головатий чолов!к, як колись був Могила55. Погово-
рим© з ним де про що з Гадяцьких пункпв56. Не дурень був Ви-
говський, що написав ix, титько дурень, що з’якшавсь !з ляхами.
3 ляхами в козаюв вов!ки в!чн! ладу не буде. Чи гаразд, чи не га-
разд, а з москалем нам треба укуш жити. Се вже так, батьку!

- Ой, синку! - каже Шрам. - Рознюхали ми тепер добре
бояр да воевод московських!

— Се, батьку, як до чолов!ка! А москаль нам рщшший од ля-
ха, i не слщ нам од його одриватись.

- Бог його знае! - каже, здихнувши, Шрам. - Може, воно
так буде й лучче.

- Уже ж пак не ripine, батьку! Бо тут yci слухають одного, а
там, що пан, то й король, i всяке ледащо норовить, як би коза-
ка в грязь затоптати.

— Не д!ждуть вони сього, нев!рнп душ!! — каже Шрам, ухо-
пившись за уса.

— От же щоб не дождали, батьку, так треба нам з москалем
за руки держатись. Се ж усе одна Русь, Боже мш милий! Коли в
нас заведеться добро, то й москалю буде лучче. Ось нехай лиш
Господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Дншро-
Bi, тод! ми позаводимо усюди правый суди, школи, академы,
друкарн!, пщн!мемо Вкрашу вгору i возвеселим душ! тих вели-
ких киТвських Ярослав!в i Мономах!в.

Розмовляючи про так! реч!, шшли до отця 1нокент!я удвох
чи втрьох, а деяк! роз!йшлись по монастирев!.

Що ж д!ялось !з Лесею? Вона, голубонька, справд! рознемог-
лась. Не жартами здавались !й химерн! реч! запорожця: вона
боялась, щоб не вхопив вш п, як шуляк, i просила матер! поза-
щшати кругом дверЕ Чого вже не робила мати, щоб Т! заспоко-
1‘ти! Сердешному д!вчат! так i стояв перед очима страшенний
запорожець. Уже й Черевань, увалившись у юмнату, пробував и
уговорювати, щоб не лякалась не знать чого; раз!в зо два на-
звав, забувшись, аж «бгатиком»; дал! бачить, що шчого з нею
не врадить, махнув рукою да й л!г одпочити; проспав, неборак,
аж поки задзвонено до вечерш.

Шсля вечерш знов позбирались yci у козацьке подв!р’я.
Гетьман i Шрам вернулись !ще весел!тш, пили за здоров’я вели-
ко!', одностайно! Укра'ши, пили й за царя православного i пра-
ведного, которий н! для кого в свт душею не покривить, не
так як той король, що оддав козак!в магнатам на поталу. Од
щирого серця празниковали. Черевань To6i був рад, що Шрам
повесел!шав, i все титько вигукував за кубком.

— Щоб нашим ворогам було тяжко!

I весь же той гармидер чинивсь через ст!ну од Лес!. Лежала
вона зовс!м мов недужа, а про не! н!хто й не спогадав. Сказано —
козаки: байдуже !м про жшок, як заходяться з вшськовими ре-
чами. Отже, хоч небожата-жшоцтво вже i знали i корились сво-
!й дол!, да защемито серденько в мое! Лес! од того занедбання;
жаль !й було не помалу на свого ясного жениха, на Сомка Яки-
ма. Лицар над лицарством, вродливий над вродливими, да,
видно, титько в його i думки, що про гетьмансыа порядки. А дь
вочому серцю що i молодецька краса, що i козацька слава, ко-
ли до не! козак не горнеться?

Леся полюбила Сомка !ще тод!, як вш, було, носить *п на ру-
ках i даруе !й то золот! сережки, то добре намисто. 1ще тод! звав
вш п своею судженою i зложив з Череванихою руки. Череване-
в! здавалось жартами таке залицяння, а вони з Череванихою не
жартують словами. 3 щирого серця зове вш п своею ненею, з
щирого серця зове вона його сво!м зятем. I зросла Леся, його
кохаючи, кохаючи щиро д!вочим серцем. Що титько в тенях
виствують про те кохання, усе вона складала у своему серщ.
Отже зове вже вш п своею й молодою, тшько все воно вийшло
не так, як то вона co6i компоновала. Про iHiuii реч! клопочеть-
ся вш i3 старим Шрамом, про !ншпреч!широкорозмовляе, ап
мовби нема йому й на свт. Защемию горде щвоче серденько,
да мовчала небога, не сказала й матер!.

А що ж Петро? Петро зараз шсля общу узяв рушницю i ni-
шов у гай, шби на полювання. Проблукав сердега по гаю до са-
мого вечора. Вернувсь на подв!р’я, аж там yci веселяться. Гомш
справили такий, мов справд! на бенкетг 1нш! й до його прис!-
пались !з кубком, а йому притьмом прийшлось так, як сшва-
ють у nicHi:

Чомусъмеш, братщ, горшка не nfешься:

Коло мого серця мов гадина в’ешься!

Сити за вечерю, аж ось !знов ще Кирило Тур, титько вже без
побратима.

Леся не вийшла вечеряти. Розгоритась i рознемоглась сер-
дешна д!вчина, що притьмом мусила Череваниха посилати у
xyrip до черненого пас!чника по шептуху. Прийшла шептуха i
наварила якогось зитля, щоб напо!ти на шч, да й сама бабуся
осталась ночувати на подв!р’!. Надвеч!р ублагала була мати Ле-
сю роздягтись да лягти спать; як же почула Леся Кирила Тура
голос, то так i затрусилась; i вже шкода було й казати !и про
сон! Боялась заснут и, щоб не вхопив той пугач п сонну Не
вонтпила вона, що сей пройдисв!т не своею силою дише, бо не
раз чувала про запорозьке характерство.

А Кирилов! Туру, мабуть, були жарти з того д!вочого жаху.
С!в за вечерю, да зараз i почав викидати.

— Ну, Панове, — каже, - тепер я вже зовс!м налагодивсь у
дорогу.

— У яку се? — питае Сомко.

- Та в Чорну ж Гору.

- Усе-таки туди? Ти не покинув свое!’ думки?

— Коли ж се бувало, пане гетьмане, щоб наш! братчики, за-
думавши що-небудь, покинули свою думку, мов яку химеру?
Про що шшому i згадати страшно, те низовець, сидячи над
широким морем-лиманом, викомпонуе, вим!зкуе i вже xi6a лус-
не, а не покине свое! гадки. Так отсе й мен! прийшлось, бачу,
або луснути, або доказати слави, бо вже не дурно щось мою Ту-
рову голову так заморочили д!воч! очг

— I тоб! отсе, запорожцев!, отшельников!, не сором призна-
тись? — каже Шрам, бо й вш, старий, розвппав ynii, як пошс
той CBoi баляндраси. — А що скаже товариство, як дочуеться,
що куршний отаман так осрамив cboix братчиюв?

— Шчого не скаже, бо я вже тепер вольний козак.

— Як то тепер вольний? А перше ж xi6a був невольний?

— У нас, Панове, поки козак не випишеться з коша чи з ку-
реня, то слухай cinoBoi* старшини так, як !гумена. Знюхайсь то-
д!, коли хоч, з бабою, то знатимеш, поч!м тёвш лиха! Титько
наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас, скоро
чоловжа спантеличить мирська суета, та в куну або до кози не
саджають, а зараз - щи co6i к нечистш матер!! Вибрикайсь на
вол!, коли дуже розжир!в на товариському хл!6i! I чи раз же то
траплялось, що сердешний с!ромаха попогасае по городах,
ухопить, як там кажуть, шилом патоки да, побачивши на влас-
н! оч!, що чортмае в свт шчного путного, покине жшку й др
тей, вернеться в куршь: «Ей, братчики! Прим!те мене знов м!ж
товариство! Чортма на свт добра! Не стопъ в!н ш радост!, ш
печал!!» А братчики тод!: «А що, ледащице! Ухопив шилом па-
токи? Бери лишень коряк та випий з нами ciei дури, то, може,
порозумшшаеш!» От бщолаха сщае м!ж милим товариством,
п’е, розказуе про свое городове життя з жшкою та з дпьми; а тп
слухають, кепкують з його, як !з блазня, та титько за боки бе-
руться. Так i мш покшний панотець, нехай царствуе, — тздючи
колись !з прощальником по городах, натрапив на так! оч!, що й
товариство йому стало немиле, — замутив зовс!м лукавий йому
голову. Ну, виписавсь !з куреня, с!в хуторком десь коло Н!женя,
i господарство, i худ!бчину зав!в, i д!ток сплодив двойко кара-
пуза-хлопчика та скверуху-д!вчинку. Титько, роюв через п’ять
чи що, так йому обридло все в господ! i в пол!, як приборкано-
му степовому птаху. Сумуе та й сумуе козак; бо чи статечна бак
р!ч — !сповнити козацьку душу жшкою-квочкою та дпъми-
писклятами? Козацькот душ! i ввесь св!т не сповнив би: увесь
св!т вона прогуляла б i розсипала, як таляри з кишень Титько
один Бог може и сповнити...

— Що ж сталось !з tboim батьком? - спитав Сомко. — Ти-бо
вже коли говориш, то говори одно; а то разом хочеш буть i за
попа, i за дяка.

— 1з мо1м батьком? — каже Кирило Тур, мов кр!зь кон, бо
звернув свою розмову на такий лад, що й голову понурив... -
Еге! Я ж кажу, що м!й батько, скоро розчовпав, що пожививсь,
як собака мухою, то й заскучав по братчиках. Уже не раз каза-
ла йому моя мати, так як та жшка в nicni:
Що ти, милий, думает гадает?

Мабуть, мене покинуты мает:
Рано встает, коня напувает,
Жовтенького eieca nidcunaem,
Зеленого спщя тдкладает;

В анечки идет — нагайки питает,
В комору идет — ыделъця тукает;
Дитя плаче — ти не поколитет;
Все на мене важким духом дитет!

Титько батько мш не пускавсь у таю жал!бнп розмови, як
той козак i3 своею жшкою, а, надумавшись сам co6i, cie на ко-
ня, ухопив на с!дло карапуза-синка свого, себто мене ледачого,
та й гайда на Запорожже. Не виб!гала ж за ним услщ моя паш-
матка, як у пй nicni, не хапала за стремена, не прохала верну-
тись, напитись варенухи, прибратись у голубий жупан та хоч
раз оде подивитись на свою милу. I жупани, i худобу покинув
вш !й на прожиток, а сам у семряз! убравсь за границю бабсь-
кого царства. От же й меш, бачся, доведеться йти батыёвським
слщом!

— Ну, бери ж кубок, — каже гетьман, — да пщкршись на до-
рогу. До Чорно! Гори не близький св!т. Ось i ми погладимо тоб!
дорогу.

- Дякуемо тоб!, пане гетьмане! - каже Кирило Тур, кла-
няючись низенько. — Уже коли ти й сам гладиш мен! дорогу, то
будь певен, що я свою кралю перевезу гарненько в Чорну Гору

— Що ти думает, синку? — каже нишком гетьманов! Шрам. —
Ти знает, що за божевитьш люде ci комишники: не розбере ix i
сам нечистий. Не в!р, бо то зв!р, хоть не вкусить, то злякае!
Держи, синку, в голов! сю пословицю. На юродивих !нод! справ-
д! находить безум!е.

— I-i, батьку! — каже, см!ючись, Сомко. — Добре я знаю сьо-
го юроду. Нема, може, i в свт тако! щиро! душ! до мене. Як
проганяв я лях!в з УкраТни да одбивавсь од Юруся, то вш !з сво-
!м шмим чорногорцем визволяв мене не раз !з велико! бщи.
Служив вш мен! за язика, за шпига, за сердюка — i все титько
ради доброго слова да ковша горшки. Не раз я насипав йому
шапку талярами, так щучи й витрусить на пороз!. «Звщки, —
каже, — се такого смптя набралось?» Такий химера! Було кажу:
«Кириле, скажи, Бога ради, чим мен! тебе наградите? Ти ж не
раз слобоняв мою голову од смерт!!» — «Не тоб!, - каже, — на-
граждати мене за се!» От воно що, батьку!
— Справд!, — каже Шрам, — се золото, а не козак! Пане отама-
не, — до Кирила Тура, — ходи сюди, дай я обн!му тебе да пошлую.

— За що се така ласка?

— Ходи, мен! то вже знати, за що.

Да й обняв i пошлував запорожця.

— Да наградить же, — каже, — тебе Господь за тво! лицарсь-
кп вчинки!

- Е, батьку! - каже запорожець. — То ж ще дурниця, да так
мене голубиш; що ж ти скажет тод!, як украду з-пщ поли геть-
мана молоду?

Черевань битып од ycix уподобав Кирила Тура; усе реготав !з
його вигадок.

- Враг мене в!зьме, - каже, — бгатщ, коли я бачив такого
жвавого молодця! Душа, а не запорожець! 1ди, бгатику, й до ме-
не, i я тебе пощлую!

— От добр! люде! - каже Кирило Тур. - У ix крадет, а вони
тебе щлують! 1й-богу, добр! люде! Шкода, що вже битьш не по-
бачимось! У Чорну Гору ворон i юсток ваших не занесе. Ну,
прощайте ж тепер, Панове громадо! Дякуемо за хл!б та за с!ль!
Прощайте! Час лагодитись у дорогу.

I, виходячи з дверей, розпростер руки да й каже:

— Двер! одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! Двер! одми-
кайтесь, а люде не прокидайтесь!

— Що за неподобна голова в сього Кирила Тура, — см!ю-
чись, каже Сомко. — Себто вже ворожить, характерствуе^

VIII

Не довго в шч гуляли наш! козаки: поблизу святого мюта гу-
ляти довго не годилось. 1ще не дшшло й до швноч!, а вже вс!
давно спали. Хропли козаки на весь дв!р, од само! свплищ, де
спочивав гетьман !з Шрамом, да аж до стайн!; там спав Василь
Невольник при Череваневих конях. 1нш! лягли пщ чистим не-
бом, i хоть уноч! надвор! було не душно, да тому черствому, га-
рячому людов! байдуже було про холод. Здорово було гулякам
надвор!, як трав!, що прив’яла вдень на сонщ. Кругом по гаю
щебечуть солов’!, аж луна розлягаеться; деколи й пугач скаже
свое смутне «пугу!» Козацьке сонце високо пщбилось угору;
зор! вкрили все небо, як ризу.

Не шме було Козаков! те небо, i м!сяць, i зор!: чи погляне на
м!сяць, на його плями, чи погляне на зор!, то й серце, i думка
його розжевр!е, як од Божого слова. Чого на мгсящ тп плями?
Bin знав чого. То ще як Каш убив Авеля, то Бог назнаменав на
мгсящ той rpix своею рукою: «Див!теся, — каже, - люде: так як
сей Каш дов!ку-в!чного нестиме на плечах мертве братне тито,
так усякий душогубець носитиме дов!ку, до суду тяжкий rpix
свш». A 3opi? То людсыё душ!. Як засне цлшне т!ло, добр! ду-
ini, покинувши землю, зносяться до Господа Бога, купаються,
обливаються у небесному свт, пщслухають, що говорять на
неб! ангели. Як же часом покотиться по небу i погасне ясна зо-
ря, козак перехреститься i помолиться за усопшую душу. 1нш!
зор! щастять у його на врожай, шш! на скот, а В!з57 — чумацька
щаслива зоря.

Ясна, пишна була шч над Печерським, да один титько чоло-
в!к дививсь на п дива; не спав, дививсь i шчого не бачив. Вже
ж не хто сей один, як той сердега Петро Шраменко. Кому сон,
а йому туга, да жаль, да досада. Довго вш ворочавсь на свош
бурш; дал! встав, натяг жупан да й вийшов у гай хв!рточкою.

Бщний козак таюсь од ycix i3 cboim коханням, бо всяк тить-
ко б i3 його насм!явся. Козаки не дуже вдавались у люботщ;
знали сю нем!ч найбитып д!вчата да молодиц!; вони-то поскла-
дали й от! nicHi, от! н!жнп розмови козака з д!вчиною або ми-
лого з милою, що слухаеш i не наслухаешся.

Коли б у Петра була ненька рщненька або сестра-жал!б-
ниця, може б, !’м розказав вш про свое лихо. Бо хоть як не гор-
дуе було козак любощами перед товариством, а як вернеться до
господи, як зачне коло його упадати ласпвкою мати, як стане
голубити сестра, розчюуючи йому кучер!, розпитуючи про да-
лек! сторони, про козацыё пригоди, то й тверде, як зал!зо, сер-
пе пом’якшае, i що титько важке есть на душ!, усе козак сво’тм
щирим жал!бницям розкаже. На бщу, в Петра не було ш сестри,
н! матер!; мав вш за порадниюв титько старого, гр!зного панот-
ця да жартовливе товариство.

Ходить вш, сновидае по гаю i сам не знае чого. Мюяць став
уже на неб! нижче; свпить навскось по трав!, по кущах, по бе-
резах. Н!ч уже на !сход1 Як ось чуе Петро — тупотять кон!... Усе
ближче, ближче. Розшзнае нешвидку ристь двох ступаю в.
Звернув з дор!жки за кущ, щоб ш з ким не зустрпись. Як ось
чуе й людську мову. По зор! усяке слово доходить до його чи-
сто. Зараз шзнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бреда
море шзнав його побратима.

Кирило Тур говорить:
— Що то, брате, скажуть ваш! отмичаре про запорозьку
хисть, як ми пщхопим оцю д!войку.

А Чорногор йому:

— Бре, побро! Meni усе здаеться, що ти тшько морочиш ме-
не. Не впевнюсь, поки не побачу дива на сво! очП

— Мюяць не скоро зайде, — каже запорожець, — побачиш,
не повилазять.

— Як же ти отмеш д!войку, не наробивши гвалту?

— Еге-ге, пане брате! Чи так! ж дива чинили на свойому Bi-
ку запорожщ! Xi6a ж я дармо заворожив yci двер!?

— Море! — каже Чорногор. — Ти б уже хоч мене сво’!м харак-
терством не морочив!

- Що за дурна в тебе голова, брате, — каже Кирило Тур. — А
за що б же мене обрали отаманом? Xi6a за те, що добре горшку
лигаю? 6 в нас на се дшо !ще лучч! мистещ, а характерниюв не
багато знайдеш.

Тим часом од’Тхали вони далеко, i не стало чути ix розмови.

Тепер Туров! реч! за вечерею не здавались уже Петру жарта-
ми: мабуть, справд! скрутивсь од жиру запорожець! Спершу був
кинувсь Петро до гостиниц! будити козаюв, дал! зупинивсь.

— Чого я, — каже, — б!жу? Чи видане дшо, щоб украсти д!в-
чину з-посеред миру? Запорожець сказивсь, а я й соб! б!жу, як
божевшьний.

Да й niinoB тихою ступою.

«Треба ж отак !з юродства да зайти в голову! — думае, йдучи,
Петро. — Отсе не удавай !з себе химородника, не бурли, як ка-
бан у корил!.. Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звел!в,
жартуючи, погрли йому киями плеч!!»

Пройшовши з гони, став так !ще думати:

«А що, як справд! в!н характерник? Чував я не раз од старих
козаюв, що ci бурлаки, сидючи там у комишах да в болотах, об-
нюхуються з нечистим. Викрадали вони з невол! невольниюв
да й самих туркень, шод! так мудро, що справд! мов не своею
силою. Не дурно, мабуть, ще м!ж людьми поголоска про ix ха-
рактерство... Упкае од татар, розстеле на вод! бурку да й попли-
ве, сидячи, на другий берег... Ну, то вже дурниця, що ляхи з пе-
реполоху провалять, бущм запорожщ ростуть у Великому Луз!
з земл}, як гриби, або що в запорожця не одна, а дев’ять дупл у
тш!, що поки його вб’еш, то вбив би дев’ятеро простих козаюв.
Може, не зовам правда й про бурку. А що запорожцев!
вкрасти, що задумае, то мов !з гамана тютюну д!стати. Вони на-
пускають ману на чоловша».
Да й згадав, як у старого Хмельницького сщцв у глибщ та-
ким, що ману напускав. «Що ви, - каже, — що мене стережете?
Як схочу, то лиха встережете мене! Ось зав’яжпъ мене в Mi-
шок». Зав’язали його да й притягли за трямки, аж вш i йде з-за
дверей: «А що, враж! д!ти! Встерегли?»

«Що ж, — думае, — як i се такий химородник? Щду скор1ш,
щоб справд! не вко!в вш якого лиха».

Да ступивши швидкою ходою ступшв з десяток, зупинивсь
!знов, наче об стшу вдаривсь.

«Що, каже, - я за куряча голова! Кого я йду рятувати? Xi6a
в не! нема жениха боронити? Що я за вартовий такий? 3 яко!
ласки не спати мен! по ночах, щоб який опияка, пщкравшись,
не злякав гетьмансько! молодо!? Коли ти йдеш за гетьмана, то
нехай поставить To6i на Bcix дверях i воротях варту; а мен! яке
дыо? Хоть нехай ycix вас перехапають ci розбишаки!.. Бачу я
тебе заздалегщь, ясновельможний пане, як ти довщаешся, що
вкрадено в тебе з-пщ поли молоду! Бачу й тебе, горда пашмат-
ко, чи так поглядатимеш звисока i тод! на нашого брата, як твш
гетьман !з сонцем на лоб! проспить молоду не зпрш од шшого
гультая! Бачу й тебе, ясная крале, як замчить тебе отсей шибай-
голова м!ж чорногорщ. Там жшкам не дуже догоджають. Ска-
катимеш ти через шаблю в сього дикого Тура; не раз згадаеш
шсню:

Любив мене, маты, запорожець,
Водив мене босу на морозецъ...

М!зкуе так соб! Петро, аж ось !знов закопотши кон!. Слухае
i сам соб! в!ри не йме.

«Невже таки справд! сей запорожець знаеться з нечистою
силою? -- думае вш. - Да постш, чи не сам! вони вертаються?..
Hi, справд! везуть!.. Проклятий! Мчить, як вовк овечку!»

Кон! над’!хали ближче. Дивиться Петро - Кирило Тур дер-
жить перед собою Лесю на сщл!, як дитину. Аж сумно йому ста-
ло. Леся була зовс!м як очарована. Сидить, голубонька, схи-
ливши голову, а рукою держиться за плече запорожцю. А той
одною рукою пцщержуе бранку, а другою править коня. Сер-
дешна титько стогне, мов ув! сш щось страшне бачить. Щось
неначе й говорить, да за солов’ями не можна роз!брати: солов’!
перед св!том саме розщебетались.

Жаль Петру стало Лес!; уже хопв вийти з-за куща, заступи-
те отмичарам дорогу да й битись, не вважаючи ш на як! чари;
да вхопивсь, аж при йому нема шабл!.
Уже вони й обминули його, а вш пце стопъ, не знаючи, що
чинити. Аж ось Леся зразу закричала, мов прокинувшись. По
гаю шшла луна, а голос и так i пройняв мого Петра до самого
сердя. Б!гом кинувсь вш до подв!р’я, ухопив шаблю, допавсь
коня, скочив на його охляп. Василь Невольник, прокинувшись,
думав, чи не цигане пораються коло коней, да пщняв гвалт.

— Не кричи, Василю, — каже Петро, — а буди козаюв: укра-
дено Черевашвну з поко!в!

Василь Невольник пщняв !знов галас на весь дв!р; а Петро,
не слухаючи його, виТхав у хв!рточку, схилившись, да й помчавсь,
як вихор.

Тим часом отмичари держали свою дорогу, посшшаючи ви-
братись за ноч! з кшвсько! околиц!. Бщна Леся, мабуть, добре
ковтнула знахорчиного зшля од переполоху: хилялась, як
п’яна, i шчого не знала, що з нею д!еться; прокинулась тшько,
як пройняв п холодний в!тер з поля. Гляне, аж вона серед пущ!,
на руках у страшного запорожця. Спершу думала небога, що се
!й сниться, дал! крикнула, да задармо. Розбишаки т!лько згля-
нулись да всм!хнулись м!ж собою. Почала була благати, щоб не
погубляли Ti, щоб пустили; так Кирило Тур титько реготався.

— Що за дурний, - каже, — розум у сих д!вчат!.. Щоб оце я,
теля тако!’ пращ, випустив !з рук самохпъ свою здобич! Hi, го-
лубонько, сього в нас не бувае. Та й чого тоб! убиватись? Xi6a я
не зум!ю кохати тебе так, як i хто шший? Не плач, мое сердень-
ко: привикнеш, дак житимеш за мною не зпрш, як i за гетьма-
ном. Д!вка, кажуть, як верба: де посади, там i прийметься.

Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась,
кричала, здшмала до неба руки.

— Мое ти кохання! - каже тод!, одмшивши голос, Кирило
Тур. — Не кричи, коли не нажилась на свт. Ти думает, як нас
наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому
теля мене д!станешся! Цить, кажу! Ось бач, яка цяця!

I блиснув !й перед очима турецьким запоясником; а оч! так
поставив проти не!', що сердешне д!вча й помертвию од страху.

Вшхали з пущ! на поле, аж уже на сход! сонця зоря перема-
гае м!сяць. Почервонию небо; починае на евп займатись. До-
рога то спускалась униз, то знов пщшмалась угору. З’гхавши на
високий кряж, озирнувсь Кирило Тур, аж !з пщ гаю хтось
мчиться навзаводи на сивому кон!. Вш зупинивсь да й каже:

— Не буду я Кирило Тур, коли оцей 1’здець не за нами! I ко-
ли хочеш знати, чи бистре в мене око, то скажу тоб! й хто се. Се
молоде Шраменя. Шшло по батьков!, як орля по орлов!. Враг
мене в!зьме, коли я не догадуюсь, який заряд !мчить так швид-
ко сю кулю!

— Море, драгий побро! — крикнув Чорногор. - Чого ж ми
гаемось? Упкаймо!

— Не такий, брате, в його к!нь, щоб утекти нам !з отмицею.
Та й на що воно здаеться? Hi, лучче станьмо та даймо бш по-
лицарськи.

— Бре, побро! Що ж 1з того буде? Нас двое, стршяти нам
проти його не приходиться, а на шаблях Шраменков! не вра-
диш ти шчого. А хоч i врадиш, то нехутко, ще надб!жать та й
одшмуть д!войку.

— Знаю я, брате, - каже Кирило Тур, - як Шраменко руба-
еться; тим-то й не хочу у такому раз! показати йому свою спи-
ну. Поглянь, поглянь, як махае шаблею! Мов запрошуе добрих
приятел!в у гост!. Нехай я буду казна-що, а не запорожець, ко-
ли сьогодш з нас один не достане лицарсько! слави, а другий
лицарсько! смерп!

— Дак ти хочеш, побро, один на один битись?

— Ато ж як? Лучче мен! промшяти шаблю на веретено, ан!ж
напасти вдвох на одного!

Тим часом Петро над’икджав усе ближче да ближче, а як по-
бачив, що Леся махае хусткою, то ще бшьш почав гнати коня.

Запорожщ тшько що перехопились через вузенький м!сток
над проваллям, що промила вода з одного байрака в другий.
Кирило Тур спустив бранку додолу i передав побратимов!, а
сам зл!з !з коня, роз!брав ветхий мюток i покидав пластики в
провалля. А на дш в провалл! рине й реве вода, пщмиваючи
крути береги.

- Що оце ти твориш, побро? - питае Чорногор.

— Те, щоб Шраменя перш доказало, що згщне воно битись
!з Кирилом Туром.

— Бре, побро! Коли думает, що через провалля йому не пе-
рескочи™, покиньмо його, а сам! доберемось cKopirn до тай-
ника.

- Еге! Може, у вас у Чоршй Topi так роблять, а в нас над усе —
честь i слава, вшськова справа, щоб i сама себе на см!х не дава-
ла, i ворога пщ ноги топтала. Про славу думае лицар, а не про
те, щоб цша була голова на плечах. Не сьогодш, дак завтра по-
ляже вона, як од в!тру на степу трава; а слава школи не вмре, не
поляже, лицарствс козацьке всякому розкаже!
Тим часом, як низовий розбишака м!зковав про лицарську
славу, Петро мчавсь на нього з шаблею. Уже близько. Як ось
юнь — тиць! Зупинивсь над проваллям, уперсь передшми нога-
ми да аж захрш, настороживши вуха.

—Ге-ге-ге! — каже по другий 6iK, смпочись, запорожець. —
Мабуть, не по нутру тоб! таю ярки!

— Тродова душа! — крикне йому Петро. — Так-то оддячив ти
пану гетьману за гостину!

— За гостину? — каже. — От велике диво? У нас у Cini пршжд-
жай хто хоч, устроми ратище в землю, в сам сщай, Тж i пий хоч
тр1сни -- HixTo To6i ложкою очей не поротиме. A ci городов! ка-
бани усе мають за власне, що перш! забрались у баштан!

— Юда ти беззаконний! — кричить Петро. - Тебе обшмають
i цитують за вечерею, а ти умишляеш !зраду.

— Га-га-га! — зареготав Кирило Тур. — Хто ж ix, дуршв, сило-
вав мене цшувати? Я Тм кажу у в!ч!, що вкраду притьмом пан-
ночку, а вони здуру мене обшмають. Да що про те балакати?
Ось лучче перескоч через р!вчак, то ми з тобою покажемо от-
сьому юнаков!, як б’ються козаки!

Обернув Петро коня, роз!гнавсь — думав якраз перемахну-
та, — а кшь !знов зам’явсь. Заглянувши в провалля, як там ри-
не вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи i во-
дячи очима.

А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи.

— Ото проява, а не лицар! — гукае. — Подивпъся на такого
лицаря! Д!вка ось на кон! вдвох !зо мною перескочила через
р!вчак, а в!н приб!г та й задумавсь!

— Я б тоб! швидко заткнув пельку, — каже Петро, — якби не
забув ухопити шстолг

— Зроду я не шйму в!ри, — одвгговав Кирило Тур, — щоб син
старого Шрама бивсь по-розбишацьки, маючи в руках чесну
панну шаблюку! Може б, i я зум!в би зсадити тебе з коня кулею,
та, отже, жду, поки ти надумается, чи скакати, чи додому вер-
татися.

- Проклята шкура! — каже Петро, зюкочивши з! свого коня.
- Вовки б тебе Тли! Об!йдусь я й без твоТх шг!

Да й одшшов назад, щоб роз!гнатись. Догадавшись, що вш
задумав, Леся затулила од страху оч! i молилась Богу, щоб допо-
м!г йому. Тшько дарма вона лякалась. Хто б не споглянув на
його високий зр!ст, на тонкий да хисткий стан, хто б не завва-
жив молодецьку силу у руках i в ногах, усяк би сказав, що не
3OBciM iuxe лихо. Справд!, роз!гнавшись, скакнув Петро i якраз
досяг до другого берега. Аж тут берег пщ ним — хруп! Сщколовсь,
i вже козак похиливсь назад. Загув би якраз головою в саме
провалля, да Кирило Тур прискочив i вхопив його за руку.

— Мистець, братику, ш-богу, мистець! — каже весело ши-
байголова. — Не дармо йде про тебе лицарська слава. Ну, тепер
я рад з душ! стукнутись !з тобою шаблями.

— Слухай, приятелю, — каже, дишучи важко, Петро, — не
буду я з тобою битись; теперь рука на тебе не пщшметься.

— Як се? Ти одступаешся од бранки?

— Hi, одступлюсь перше од душ!!

— Дак якого ж гаспеда ти од мене хочеш?

- Оддай, брате, мен! ii без бою. Не будем марно кров! про-
ливати.

— Га-га-га! — зареготав запорожець, — Ото ще чудас!я! Бог-
дане, чи чуеш? Курячий же в тебе, пане Петре, мозок: не зов-
с!м ти пшюв по батьков!. Який би враг примусив мене жарто-
вать !з гетьманом, коли б сам куций дщько не зас!в мен! в сер-
це? Hi, пане-брате, полягти од твое!’ шабл! байдуже, а оддати
бранку — ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Год} дармо балакати!
Стукнемось так, щоб аж ворогам було тяжко,! нехай лучче про
нас кобзар ствае шсню, ан!ж розштись чортзна по-якому!

Та й вийняв з п1хви свою довгу, важку шаблюку.

— Ой панночко, — каже-, — наша панночко шаблюко! 3 бу-
сурманом зустр!валась, та й не дв!ч! цитувалась; поцшуйся ж те-
пер !з оцим козарлюгою так, щоб запорожцям не було сорому
перед городовими, а чориогорщ щоб не величались своими юна-
ками!

—Так ти справд! не оддаси п без бою? — питае ще Петро.

— Не йме в!ри вразьке Шраменя! — каже Кирило Тур. -
Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до не! доторкнеш-
ся, поки в мене голова на плечах! Буде з тебе, чи, може, вкро'1-
ти тоб! жупана?

— Нехай же нас Господь розсудить, — каже Петро, — а мене
простить, що зшмаю на тебе руку!

Да й соб! вийняв шаблюку.

— Коханий побро, — каже тод! Кирило Тур чорнсгорцев!, —
коли я не встою на ногах, не борони йому бранки. Махгй у Чор-
ну Гору та скажи там сво!’м щурам-чорногорцям, що й на Вкра-
*1н! рубаються незпрше. Що ж Тп, козаче, не нападаеш? — обер-
нувсь в!н до Петра. — Твое дию нападати, а мое бор?нитись.
Петро почав козацький грець.

Ще, може, зв!ку не сходились на сих полях так!! два рубаки,
одно! сили, одно! хисп, одного завзяття. Чи всто!ть же Петро
против здоровенного, широкоплечого козарлюги Кирила?
Той-бо стопъ, як бу!и тур, вкопавши ноги в землю. Титько ж i
Петро був козак не дитина: мав батькову постать i силу, воро-
чав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий i провор-
ний, як сугак на степу.

Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно. Що один руб-
не, то другий од!б’е, аж кжри летять. Леся сама себе не
пам’ятала од жаху. Той стук, те звякания, тп блискавищ понад
головами — усе те д!ялось, мов у не! в серцг А чорногорець аж
на кон! не всидить, дивлячись на ту мономах!ю. Мистець вш
був у лицарському дш, так йому страшенна с!ча побратима з
Петром Шраменком була не герцем, а справд! прищем.

А вони спершу повагом складали шаблюки, мов титько прим!-
рялись; а попм усе скорпп, усе з битьшим притиском давали один
одному маху. То приступали, то одступали; то розмахувались з
усе! сили, що аж шабля свище; то знов один одного титько мани-
ли, а сам! читали, як би рубонути да й заюнчити зразу. I так же то
обидва знали тую шермицерпо, що н! той того, ш той того не
зможе зачепити — одв!чають сам! шабл!. Тим часом у обох оч! вже
грають, як у зв!рюки; щоки горять; на руках жили понабрякали,
як в!рьовки; i вже б’ють козаки напропаще; юкри сиплються
густо, i от-от комусь погибель! Аж зразу — черк! Пополам обид-
в! шабл!. Козаки з досади покидали об землю й хрести.

— Ну, як же нам скшчити? - каже Петро: розгарячивсь i вже
забув про мирову. - Давай боротись або стритятись на шстолях.
Нехай мен! н!хто не доказуе, що я не справивсь !з запорожцем
Туром!

- К нечистому з боронням! — важко дишучи, каже запоро-
жець. — Хлоп’яча забавка! Да ти ж мене й не брязнеш так об
землю, щоб тут мен! й со духи. А вже радшший я шти до чорта
в зуби, н!ж оддати тоб! бранку. К нечистому й тстолН Не вели-
ке диво просадите кулею чолов!ков! голову. А е в нас, коли хо-
чеш, турецыа запоясники, кинджали, однаков! завдовжки i од-
ного майстра. Схопимся за руки по стародавньому звичаю, та й
нехай нам Господь Милосердний одпуска наш! гр!хи!

Узяв у чорногорця булатний запоясник, прим!ряв до свого i
подав Петров!. Попм схопились л!воруч та розпочали знов
грець, лютей, страшшший першого.

- Ей, драгий побро! — крикне чорногорець. — Кшчай бор-
жш, бо вже онде погоня!
— Не бшсь, — каже Кирило Тур, задихавшись, — поки пщо-
cnie, закшчаемо дию!

— О Боже, Спасителю! Се наш! щуть! — закричала Леся, гля-
нувши на дорогу. А то стояла все, мов нежива, коло Черногор-
ия, дивлячись на страшне одноборство.

Справд!, по полю мчались козаки. Поперед ycix посшшав
Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ними ще з швдесятка
комоннигав.

Скоро виТхали з гаю, зараз загледши на узпр’! наших рубак.
Небо вже на сход! сонця почервонию, i шаблюки блищали зда-
леку, як красн! блискавиц!. Не вонпив старий Шрам, що його
Петро укладе Тура, дармо що Тур такий коренастий. Як же по-
кидали козаки шабл! да взялись за запоясники, так у нього й в
душ! похолонуло: не раз-бо в такому одноборств! падали перед
ним обидва разом. Так же й тут сталось. Доскакуе Сомко !з
Шрамом до провалля, аж Кирило Тур !з Петром дали один од-
ному в груди так щиро, що й повалились обидва, як снопи.

IX

Черногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до
Петра. Забула сердешна на той час i стид, i д!воцький сором:
затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так i впала на його;
плаче, голосить, серденьком називае. Що !й тепер i той ясний
жених, i те гетьманство? Гаряча кров б’е з рани в Петруся, про-
мочила хустку, обмивае !й руку. Якби воля, оддала б тепер Леся
душу, аби оборонити од смерт! козака, що так щиро одважив за
не! свою жизнь. Уже й Шрам !з гетьманом, об’Тхавши байрак,
прискочили до того бойовища, а !й байдуже; вона плаче, вона
вбиваеться над сво!м Петрусем.

— Год!, доню! - каже Шрам. — Сл!зьми рани не зал!чиш. Дай
лиш ми перетягнем п поясом. Ще, може, не зовс!м лихо.

А Сомко, щоб помагати Шрамов! або лютовати на комиш-
ник!в, в!н, замють того, сам давай рятувати од смерт! Кирила
Тура.

— Бща, — каже, - Турова голово! Я думав, ти т!лько жартуеш
!зо мною по-давньому, аж тебе справд! заморочив нечистий!
Лучче б мен! дов!ку не женитись, н!ж отсе бачити тебе без
пам’яп i гласу!

А про те йому й байдуже, що молода його розливаеться
сл!зьми над шшим та взивае серденьком.
— Не знаю, пане гетьмане, — каже Шрам, — яке в тебе й сер-
це, щоб возитись коло сього собаки!

— А що ж, батьку? Xi6a так отсе його й покинута?

— Да нехай би пропадав ледащо, як заслужив!

— Hi, батьку, в!н не так думав, виручаючи з бщи мою голову.

— Виручаючи з бщи голову! А тепер трохи не згубив To6i мо-
лодо!!

— Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура дру-
гого не буде.

Леся дослухалась до його мови. «Дак от як вш мене лю-
бить!» - подумала co6i небога, i серце и нав!ки од Сомка одвер-
нулось.

Шрам теж посупивсь. Хоть i не сказав, да подумав: «Йому
жаль с1чового розбишаки, а що мш Петро лежить без пам’яп,
про те йому й байдуже».

А Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло за-
порожця, кинувсь i сюди.

- Що пан Петро? Чи есть над!я? — питае в Шрама. — В!зь-
мпъ мою опанчу та припшть м!ж коней.

— Гляди вже, пане гетьмане, свого запорожця, - каже пону-
ро Шрам, — а в пана Петра есть батько.

Та, зиявши з себе рясу, i прип’яв до коней. Положили на ря-
су м!ж двох коней Петра да й повезли до подв!р’я, придержую-
чи.

- От де, синку, довелось мен! колихати тебе у козацыай ко-
лисщ! — каже, йдучи позад нього, старий батько. — Не судив
To6i Бог заквичатись смертними ранами за Вкра’шу, а доскочив
!х за чужу молоду!

Сомко хот1в положити в таку колиску й Кирила Тура, — не
пожалував свое! саетово! опанч!, як тут де не взялось двое запо-
рожщв. Наскочили i зараз розшзнали, що сталось; не розпиту-
вали довго.

— Що це, - кажуть, - Панове, ви хочете робити з нашим брат-
чиком? Невже вш такий сирота, що якби не городов! козаки, то
отут би й оставсь на степу, зв!рю та птиц! на поталу? Hi, Панове!
Ще зроду братчик братчика у чужих руках не кидав. Оддайте нам
його! 6 в нас сво! л!ки — зараз поставимо його на ноги.

Да не дожидаючись довго, моргнули черногорцев!, схопили
Кирила Тура, один за плеч!, другий за ноги, положили поперек
коней перед собою да й помчались, як тп демони. Богдан Чор-
ногор слщом за ними.
А Петра везли тихою ступою, з обережшстю.

Сомко пов1в за руку Лесю, про здоров’я питав, голубив; да
вона вже до нього була не та: за жалем да за тугою Hi слова йо-
му не промовить.

Пройшли за ярок, аж ось i Череваниха ще назустр!ч. Василь
Невольник, не жалуючи, поганяе коней. Зрад1ла мати, як по-
бачила свою Лесю, що вже й казати!

А Шрам смутно привпав Череваниху:

- Бач, - каже, - йене, чого твоя дочка наробила! Уже де за-
мшаеться ваш жшочий рщ, то добра буде мало.

Посумувавши Череваниха над Петром, розпитавши в доч-
ки, як що було, аж сплакнула да й каже:

— Уже ж, панотченьку, коли таке лихо склалось через мою
Лесю, то ми з нею мусимо й запоб!гти сьому лиху. Везпъ пана
Петра до нас у Хмарище. Не будемо ночей досипати, а вже йо-
го на ноги поставимо. Я на своему в!ку довол! попов’язала ран
козацьких, да й Леся моя до сього дша здатна. Немов Господь
нам i поможе!

Шрам !згодивсь, щоб везти Петра просто до Хмарища; а Че-
ревань запросив гетьмана i Bcix при ньому значних козаюв до
себе в госи.

Тод! Череваниха з Лесею погхали попереду, щоб усе дома як
слщ спорядити. Дорогою Леся десять раз розказувала матер!,
як бивсь Петро !з Кирилом Туром; i вже чи дуже, чи н! клопо-
талась у Хмарищ! Череваниха, щоб заготовите л!жко недужо-
му, а вона битьш н! про що й не дбала. У юмнат!, де перше сама
спала, послала йому на свойому л!жков! перину, убрала сволок
св!жими, щонайкращими квпками, завюила в!кно шитою хус-
тиною, i вже й р!дна сестра не буде така до брата, як вона була
до бщолахи Петра. Гост! Череванев! пили, 1ли, бенкетували в
Хмарищ! або пробували з гетьманом у Киев! за вшськовими
речами; Череваниха !’х трактовала; а в Лес! т!лько було й робо-
та, що копати коршне, варити з!лля да сидни над недужим.
Допомагав !и Василь Невольник.

Петро мш мов удруге на св!т народивсь. Що йому тепер, що
Леся не його суджена? Вона його любить - б!лып йому шчого
й не треба. Чи раз же то в недуз!, одкривши оч!, не то вв! сш, не
то наяву, бачив в!н, як вона, нахилившись над ним, пщстер!га-
ла, чи вгору, чи вниз ще його здоров’я? Як мати дитинку забав-
ляе очима, щоб воно !и усм!хнулось, так вона заглядала йому в
в!ч!, довщуючись, чи вернувсь вш !к пам’яп.
A вш же то, ослабши yciM титом, жив титько серцем, i хоть не
зм!г двигнути Hi рукою, Hi ногою, а серце билось, як вода в
джерел! в криниць Не бажав би вш Hi жизш, Hi здоров’я, коли
б йому так i вмерти, дивлячись у тп oni, як у чисту воду. У саду
щебече соловейко; запашний вперець пов!вае в BiKHO Kpi3b
UBiT садовини; тихе сонечко, заходячи, грае по crini з вишне-
вими ватами; коло його сидить його Леся, бере його за руку,
прикладае свою долоню йому до гарячо! голови... Hi, не треба
йому Hi жизш, Hi здоров’я, дайте йому отак зошпти, заснути i
не прокидатися дов!ку! Отже здоров’я почало брати гору, на-
повняло козацьке тито, як вода колодязь; i губи зачервонши, i
O4i заграли.

Радуеться старий Шрам, радуеться й гетьман, а вже шхто
битьш, як сама Леся. Титько и радють схожа була на мюяць пщ
негоду: то шяе BiH, як ср!блом сипле, звеселяючи й поля, i се-
ла, i сади понад р1чкою; то зайде у хмару, i як зайде, то весь св!т
наче печаль покрие: pi4Ka мов мертва, без юкор, тече пом)ж бе-
регами; почорнити сади; по темних полях смутно. Небога Леся
то веселиться серцем, то тяжко сумуе, як згадае, що мусить од-
на-одинока тратити молоди лгга у гетьмансыай свгглищ, слу-
хаючи титько вшськови розправи да погриманне кубгав за тра-
пезою. Розшзнала голубонька, да шзно, що Сомко козак не до
люботщв. Нема в нього Hi того н!жного слова, Hi того люб’яз-
ного погляду, що веселить д!воче серце. Гетьман BiH на всю
губу, лишен i красен; да не згляне й не заговорить так од серия,
як той бщний Петрусь. Отже треба коритись свотй долц шкода
й казати батьков! або матерь Нехай i сам Петрусь про те не Bi-
дае!

Став BiH очуняти, стала вона рщше до нього надходити, Hi-
би ботться його й соромиться.

— Чого ти, Лесю, наче ховаешся од мене? — каже BiH ш раз,
шймавши и за руку.

Вона шчого йому не сказала, титько ошзки заблищали на очах.

- Не ховайсь од мене, серденько, - каже Петро. - Будь ме-
Hi за рщну сестру. Не судив нам Бог жить i3 тобою, нехай одда-
ють тебе за шшого, а я довпсу не перестану тебе любити, як
свою душу.

— Лучче вже зразу розштись да й не зустр!чатись! — промо-
вила Леся да й вирвалась од нього i шшла в садок виплакати
свое горе на воль

Отже не раз i шсля того прийде було i сяде в його коло л!ж-
ка, - сяде, засшвае яку смутную шсню; усе, що на душ! есть,
усе висгивае. ЬПчого було й не говорить, дивляться титько одне
на одного, а що на душ! робиться, усе тм розумно.

А Сомко про те не думае й не гадае; да й Шрам, i Черевань,
i сама Череваниха байдуже. Бо в ту старовину, коли д!вка зару-
чена, то вже й год!, уже й не кажи, що не сей, а той мен! люб, а
то на весь св!т пще слава. Тим-то yci були й безпечн!, да й сам!
вони, Петро !з Лесею, мовчки сумували.

Тшько що знявсь Петро на ноги, аж ось надшшла Сомков!
чутка, що воеводи од царя прибудуть швидко до Переяслава.
Год! тод! в Череваня бенкетувати; рушив зараз Сомко у дорогу,
щоб привинти тх у себе в гостии!. А Шрам соб! ждав - не до-
ждався генеральнот ради, щоб, забравши з того боку yci козаць-
к! потуги, i йти на Тетерю. Череванис! було на думщ гетьмансь-
ке веситля, а Черевань рад був гуляти хоть дов!ку м!ж веселим
козацтвом. I так м!ж собою урадили, щоб тхав в!н !з дочкою пщ
Шжень до свого шуряка Гвинтовки, осаула полкового н!женсь-
кого, а Шрам з сином мав тхати у Переяслав до Сомка, гетьма-
на, i щоб, одбувши воевод, справити гетьманське веситля на
всю Украшу, i на весиит! разом усю старшину до походу на Те-
терю приклоните да зразу його мов спкою й накрита, щоб не
було двох гетьмашв на Вкраш!.

Як ось витжджають за Броварський 6ip, за теки, аж !з Пере-
яслава до Сомка гонець курить. Хто ж той гонець? Сам перея-
славський сотник, 1ван Юско. Скоро наш! розшзнали таке ди-
во, зараз наче хто й сказав усякому, що склалось щось недобре.

— 1з якими в!стьми? - питае гетьман.

- Бодай i не казати, пане ясновельможний!

— Що? Невже татаре?

— Ирш од татар! 1з одного Васюти народилось тоб!, пане
гетьмане, четверо, коли не л!чити 1ванця!

- Да кажи просто, щоб тоб! язик усох! - крикне Сомко.

- Лучче, якби всох, пане гетьмане, жж возв!щати тоб! таку
в!сть! Зшьковський, миргородський i полтавський поклони-
лись 1ванцев!!

— Як? Moi полковники перейшли до 1ванцевого боку?

- Ус! трое, як чуеш, пане гетьмане.

— I миргородський, i полтавський, i зшьковський?

— Ус! трое; оставсь при нас по сей б!к Н!женя тшько лу-
бенський да гадяцький.

— Чому ж мен! не дано звютки?

— Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав.
— Що ж? Як? Чи коли? Хоть розкажи толком.

- А от як, - каже сотник Юско. - 1здив наш бурмистер до
князя Ромодановського58 з грошима у московську казну; аж чуе,
що князь у 3iHbKOBi. Завернув туди, аж там Остап миргородсь-
кий i Дем’ян полтавський з старшиною; бенкетують yci у зшь-
ковського Грицька. Ну, се ж inxe шчого. До князя - аж у князя
повно запорожщв, i все з тих гольтяпак, що, попропивавши ху-
добу, служили в козаюв по дворах, а дал!, не звикши слухати гос-
подаря, повпкали п’янствовати на Запорожже. Шзнали деяк!
бурмистра. «Чи не од крамаря, — кричать, — уже вибачай, ясно-
вельможний, у ciM слов!, - чи не од переяславського крамаря до
князя? Чорта з два тут поживитесь! Ось ми вас, городових каба-
шв, хутко впораемо!» Розслухаеться, аж тут ось яка вродилась
новина - богдай мен! не чути i не казати! Князь !з 1ванцем по-
братавсь, зове його гетьманушкою запорозьким, оддав йому по-
ки що Украшою по Ромен влад!ти.

Сомко аж за голову взявся.

— Миргородський, — каже, — полтавський... промшяти ме-
не на 1ванця! Hi, пропала вже, бачу, лицарськая честь на Вкра-
iHi! Положили ми ц з батьком Богданом у домовину! Да гляди
лиш, — каже Юсков!, - чи правда ще сьому?

— Ой, коли б то сьому була брехня! — одвпуе Юско. — Так
отже !стинно, що 1ванець у 3!ньков! гуляе в князя. Бачив його
бурмистер, так як ти мене, пане ясновельможний. А запорож-
цу кажуть, велику ласку у царя мають i чого попросять, усе цар
по ix робить. Тим-то князь, зазвавши полковников до Зшькова,
погодив ix, царевим словом, слухати 1ванця як гетьмана. А в
нас тепер бач, як завелось? Що кожен себе гледить, аби йому
було добре. Запоб!гаючи царсько! ласки, yci трое згодились,
щоб Тванець по Ромен Украшою правив.

— Так, так! — каже прко Сомко. — Гетьмануй над нами хто
хоч - чи лицар, чи свинопас, - аби ми полковниковали. О, не-
ситая жадоба старшиновання! Тепер-то я побачив тебе в в!ч!.
Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби титько верховоди-
те над шшими!.. Ну, а Васюта ж? I той поклонивсь Тванцев!?

— Hi, мабуть, — одвгговав сотник Юско, - бо, каже бурми-
стер, полившись, запорожщ ! на Васюту похвалялись да й на
всю городову старшину недобрим духом дишуть, а найбшьш
тп, що з винниюв да з парубюв, що которого хазяш коли вда-
рив або злаяв, то вже тепер похваляються за все оддячити.

— Ось якими новинами прив1тають нас у мош Гетьманщи-
н!! — каже, г!рко усмехнувшись, Сомко до Шрама. — Ну, да ще
пом!ряемось, чия в!зьме. О, да й провчу ж я cboix зрадниюв!
— Що ж ти, сину, думает чинити? - спитав Шрам.

— А що ж! Тхати до Переяслава, постягати до обозу пщручнп
мен! полки да й стояти хоть проти цитого евпу! Що мен! тп
княз! да бояре? Що се вони видумали - шматовати Украшу?
Наше право козацьке, н!хто м!ж нас не втручайся! Де два коза-
ки, там вони третього сам! судять. Побачимо, чия буде сила!

- I отсе, — каже Шрам, - зам!сть вшни з недоляшком Тете-
рею, заведеться вшна м!ж сьогобочними полками! Бо вже коли
загарбав у сво!’ руки 1ванець три полки, то без бою його з Укра-
ши не випреш. А Васюта соб! пщшметься, бо за ним уся С!ве-
р!я, уся стародуб!вщина потягне. Дожидайтесь же тепер, паво-
лочане, поки Сомко справиться з своши ворогами! Коли б !ще
пщ сю заверюху сам Тетеря не перел!з через Дншро; бо в них з
ляхами щось таке вже компонуеться.

- Ну, а що ж би ти робив, батьку? - питае гетьман. - По-
радь мене своею головою; я тебе послухаю.

- От що я тоб! пораяв би! 1дь лиш ти у Переяслав да пиши
листи до ycix полковниюв, щоб убоялись Бога да подумали про
козацьку славу, що ось 1ванець простягае руку, щоб п скаляти,
вшвець обернута. А я тим часом пощу з Череванем у Н!жень. Я
одкрию божевшьному Васюп оч!, що й сам пропаде, i другим
наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш вш
приложить своТ потуги до твоТх; тод! в усякого руки опустяться,
а тво! полковники знов до тебе вернуться.

— Нехай тепер вертаються, а вже не я буду, коли не зроблю
з ними так, як покшний гетьман !з Гладким.

— Ну, не хвались !ще, синку, да Богу молись, — сказав пону-
ро Шрам. - Тод! скажет гоп, як перескочит. Не тратьмо дар-
мо часу, попрощаймось.

Попрощались i розЧхались. Шхто шкому не сказав на про-
щания веселого слова. Ус!м на серце пала тяжка туга, мов перед
яким великим горем.

— Еге-ге! Бачу, бачу, куди доля хилить Украшу! - говорив
сам соб! Шрам, понуривши голову, !хав позад ycix, не хопв Hi з
ким розмовляти. Невже ж, - каже, — отсе справд! усе й розко-
титься, як горох !з жмен!? Невже ж на те козаки воювали i кров
свою проливали, щоб пропала козацька слава порошиною з
дула?

Да й згадав старий смутну шсню, що зложив Божий Чоло-
в!к, як умер батько Хмельницький:
Чи вже ж дармо тая безщасна Украша Eoeoei молила,
Щоб мщна його воля з nid кормиги лядсько! слобонила,
На позор да поругу нев1рним не давала, щастям надшила,
Чи вже ж дармо вона Eoeoei молила ?

«Мабуть, що дармо, - думае co6i Шрам, - мабуть, не така
божа воля, щоб Украша з упокоем хл!ба-сол! уживала! Чи, мо-
же, приходить уже кшець свпу, що возстане свш на свого? I
звщки ж пщшмаеться хмара, Боже ти мш милий?.. Запорожже
перше було пиздом лицарства козацького, а тепер виводить
тшько хижих вовк1в да лисиць. Отсе, мабуть. дожились враж!
сини до порожшх кишень, то й заводять м!ж народом трусу,
щоб пщ каламутний час людським добром поживитись. Завидно,
мабуть, стало проклятим аромахам, що в городового козака пов-
но в господ!. А який же враг посилав на Запорожже, як, по роз-
гром! лях!в, усякому було витьно займати займанщину59? Hi, ось
пщем лицарювати!.. П’янствувати да багла!’ бити, а не лицарюва-
ти!.. Пожалуй, шш! спасенн! душ! справд! одб!гли займанщини,
яко суети мирсько!’; а другий розбишака шшов у С!ч, аби не ро-
бити дша на господарств!. От i налицарювали! Упшайсь, Украшо,
своими дпками! 1ванець пщлестивсь до с!човик!в да тепер i копь
з-пщ руки в князя, що хоче. Бачу, до кого в!н добираеться, — хо-
че Сомков! дружби доказати, да ще ж Бог нас не зовс!м покинув;
!ще, може, набереться сотня-друга в!рних душ на ВкрашП»

М!зкуючи так, слухае, аж юпереду пщнявся якийсь галас.
Косили над дорогою косар!, а один упивсь да й простягсь серед
шляху; а Василь Невольник, мабуть, задр!мав да й нагхав; от i
зчинилась заверюха. Завзятий пщ ту чорну раду сшьський люд
зробився.

Шрам стиснув коня острогами i пщб!г швидше до ридвана.

— Кармазини! — гукали п’ян! косар!. - 1знов розплодилась
вельможна шляхта пом!ж миром! Да нам не вперше викошува-
ти сей бур’ян по Вкрапп!

Да й точаться до ридвана, махаючи косами. А один преться
з сокирою, щоб притьмом колеса рубати.

— Геть, !родов! душ!! — крикне на них Шрам.

Побачивши перед собою попа, yci зараз трохи й зупинились.

— Що се? — каже Шрам. - Чи ви турки, чи татаре, що напа-
даете на подорожшх! Чи в вас християнська душа, чи вже i Бо-
га й Bipy забули?

— Hi, панотче, — об!звавсь один, — не забуде чолов!к хри-
стиянсько! в!ри дов!ку! Та як же стершти, коли притьмом дав-
лять кармазини людей по дорогах?
— Да ще, слава Богу, в нас руки не в кайданах! — озвалось
уже двое чи трое. - Ще не попустимо глумитись над собою! Бу-
де вже й того, Що один свиту золотом гаптуе, а шший, може, й
с!рячини не мае, один оком cbolx сшожатей не займе, а ми ось
1з половини косимо. А вибивались !з-пщ лях!в yci укуш.

- Так! Бачу, бачу! - каже сам до себе Шрам. - Усюди про-
бралась i3 Запорожжя халепа!

— 1з Запорожжя! — кажуть. — Де To6i, панотче, i3 Запорож-
жя? Це все наш! городов! коять, а на Запорожж! усяк р!вен. Не-
ма там н! пашв, Hi мужиюв, Hi багатих, Hi вбогих.

— Бщнн, слшорожденнп ви дни! - сказав !м кр!зь сльози
Шрам. — Нехай Господь змилуеться над вашою темнотою! Пу-
сть коней, пустпъ! Не заступайте дороги, а то я призову на ва-
mi глави прокляпе Господне!

- Ну, вже пуспмо, шчого робити, - кажуть Kocapi, розходя-
чись по боках дороги. - Знав ти, панотче, що сказати! А вже
якби не ти, то ми б дознались, !з якого дерева повиточуваш
спиц! в ридваш. Не оборонили б його й позлотистн цяцьки, що
дурнп ляхи повимудровували!

- Нехай вас Бог помилуе! — каже од’Тжджаючи Шрам. — У
тяжкому недуз! ви ходите! Проклят, проклят химородник, що
заморочив вам голови!

Отак! nicHi слухали наш! подорожш до самого Н!женя. Чи
загжджав Шрам до кузн! пщковати коню пщкову - у кузн! ко-
валь, забувши про зал!зо в горн!, балакав з хуторянами про
чорну раду.

— Що ви, — каже, — лагодите чересла та лемеш!? Лагодьте
лучче багыёвськ! списи, бо буде хутко ус!м робота, 1хали в Hi-
жень запорожщ, дак казали, що знов пщнявсь такий гетьман,
як Хмельницький.

Чи сходилась де у сельщ м!ж миром судня рада - дщи, замють
щоб укладати громад! суд, розказували, звщки попалось козацтво
i як увесь мир вибивсь був !з-пщ лях!в i недоляппёв на волю.

- Що тепер за державщ-козаки? - каже шша сива борода
(бо тод! поважш посполитп люди носили бороди). - Ще з
такими можна поборотись. То он як за Наливайка або за Па-
влюги були ляхи-державц! да недоляшки! Один над сотнею cui!
Та i з тими якось же наш! справлялись. Он, як був Кисшь60 або
Вишневецький брема61... Батечки! Було йдеш, чумакуючи, сте-
пом. «Чие село?» - «Вишневецького». - «Чи!‘ лани?» - «Виш-
невецького». — «Чие староство?» — «Вишневецького!» Та й за
тиждень не перейдет його держави. Знаете, робили тп велики
пани з королем, що хотити, дак yci городи й пригороди
пороздавав !м король то на староства, то на волость Да й з
такими ж то, кажу, дуками батьки наш! i справлялись.

Отак як зачне оповщати, мов !з письма беручи, сива голова,
то судня рада й про свш суд забуде.

—Ну, як же, як вибивались наш! з-пщ лядсько! кормиги? -
питають молодил.

— Ге, як? Бог нашим помагав. Ляхи да недоляшки думали,
що як притопнуть козака або посполитого, то й лежатиме, мов
хворостина на гребл!; мали вони нас за скот несмислений. А
наш брат, с!рома, у сво!и дранш свитин! щодень, щошч з пла-
чем зове на пом!ч Бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у пери-
нах, п’ють, гуляють, а наш брат, як той невольник до отця-ма-
тер!, озиваеться до Бога, перед Богом душу свою, як горющу,
невгасиму св!чку, ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-
то ми смитиво рушали супроти нечестиво!’ сили, i Господь по-
всякчас помагав нам.

Да отак гуторить-гуторить сшьська громада да й зачне ту
хмельнищину до свого часу прикладувати, зачне перебирати,
як хто з козацько! старшини розбагапв i з чого-то так на Вкра-
iHi стало, що в одного н! грунту, н! хатини немае, треба в пщсус-
щках проживати, а другий на сво! лани людей не назоветься, за
всю ос!нь не обореться. От шший тут знов прийме р!ч да й ni-
де про займанщини викладувати:

- Як слобонили наш! з Божою пом!ччю од лях!в Украшу, дак
тод! по обидва боки Дншра уся земля стала козакам сшльна i
обща. От i давай дшити по полках Украшу: одн! села до одного
полку, а друг! до другого тягнуть, i у полковому город! судову
справу co6i мають. Ну, а в полках осягли козаки й позаймали
земл! пщ сотн!, а в сотнях пщ городи да пщ села; а там уже пщ
сво! двори, хутори да левади. От би, здавалось, i добре, та горе,
що старожитн! козаки, що з предку-в!ку козаками бували,
вшськовш черн! позавидши, не схотши диштись р!вно. «Як!
вони, — кажуть, — козаки? 1х батьки та дщи зроду козацтва не
знали. Зробимо перепис, i хто козак, той вольность козацькую
матиме, а хто пахатний хрестянин, той нехай свого д!ла гле-
дить!» Зчинилась була буча не мала: посольство свого козацтва
р!шатись не хотию, що ледв! покшник Хмельницький утихо-
мирив. I ото, котор! багат!, що на доброму кон! збройно до обо-
зу могли вигжджати, тй зостались козаками i до леестру коза-
цького записан!; котр! ж ходили п!хом, дак зостались у по-
спшьств! (опр!ч мпцан, що по городах торги i комори крамнп
мали), осити на рангових або на мапстратських та на чернечих
грунтах або у шляхти та в козаюв пщсусщками, a шш! зоста-
лись козацькими пщпом!чниками62, що двадцять-тридцять чо-
лов!к одного козака споряджають. Ci б то, може, й co6i, як от i
ми, козацько! вольност! пошукали, коли ж несила! Як старши-
на з гетьманом розпорядила, так i зосталось. Давай посполи-
тий до скарбу i подачку од диму, давай i пщводу, i гребл! по
шляхах гати, а козак, бач, шчого того й не знае. Прийде, було,
полковник або вшськовий старшина до гетьмана: «Благосло-
ви, пане гетьмане, зайняти займанщину!» — та й займе, ск!льки
оком закине, степу, га!в, сшожатей, рибних озер, i вже це його
родова земля, уже там пщсусщок хоч живи, хоч до другого дер-
жавщ, коли не любо, вбирайся. Знов прийде сотник чи осаул,
чи там який хорунжий полковий до полковника: «Благослови,
батьку, зайняти займанщину!» — «Займи, синку, сюльки конем
за день об’щеш». А сотники козакам займанщини по всш сот-
н! роздавали. Оборе плугом, обнесе копиями, ровом обкопае
або ограничить кляками, та вже й не суньсь туди наш брат; де
заб’е на болот! палю, там уже ти млина не будуй: сам в!н або
його д!ти збудують. Отак-то, братщ, отак-то, д!ти, тп багатир!,
тп дуки-ср!бляники з голоти розплодились! У хмельнищину
рщко який шляхтич зачепивсь на Вкрапп, приставши у козац-
тво, а тепер ix не перел!чиш! Деяк! повилазили знов !з Польщ!
та повипрошували в гетьмана батыавщину або материзну; а
б1лып сього вельможества !з козацтва таки начинилось. I вже
шший i забув, !з чшм батьком разом до вшська у с!ром’язщ
йшов. Той же зоставсь ув убожеств!, а йому фортуна на вшш
послужила, у старшину, у значке козацтво ускочив, а дал! зай-
манщину зайняв, свиту гаптуе, а ми с!мряги мовчки латаемо.
Отак-то, братщ! Отак-то, д!ти!

А Шрам збоку слухае-слухае, да не знае, що вже тим навю-
ним речникам i казати. «Шчого й речей дурно тратити, — думае
co6i. — Тут, бачу, довго хтось поравсь, а не хто битьш, як отн
проклятп комишники! Бач, яку старовину розворушено! Тод! ж
i Бог благословив проти гордих дуюв да беззаконно! шляхти
ставати; а тепер Тванець для свое! корисп роздувае старе вог-
нище. Темний люд закарбовав соб! в голов! кармазини да на-
шийники, так тепер титько тюкни, вш по готовому слщу безум-
нп реч! й городить, сам себе возмущае, а лукавий Тванець тим
часом до свого добираеться! Велика буде милость Божа, як ми
його подужаемо!»

X

Другого дня, на заход! сонця, зблизились наш! подорожн!
до Гвинтовчиного хутора, що стояв трохи у боку од Н!женя, се-
ред гарно! дубово! та липово! пущ!.

Про!жджаючи мимо Ковалеву хату (у пущ! жив коваль ху-
торський), титько що Шрам одр!знивсь од свотх, щоб поспита-
ти, чи дома пан Гвинтовка, як !з дверей мов лихий пхнув жшку,
трохи конев! пщ ноги не сунулась; а за нею з макогоном виско-
чив з хати чолов!к.

— Уже ж, — каже, — я тоб! дам за щ nicni! Добравсь тепер я
до тебе!

Бачить ж!нка, що шкуди впкати, давай круг Шрамового ко-
ня б!гати.

— Ось, — каже, - лихо велике! Xi6a нельзя вже й заствати:

Ой, ти старый didyea,
1зогнувся як дуга,
А я, молоденька,
Гуляши раденька!

Чолов!к справд! вже був сивий, а жшка чорноброва й моло-
денька.

— Ось постш, - каже, — суча дочко, дай мен! тебе за косма-
ки шймати; я тоб! покажу свою старють!.. Смшся, см!йся! За-
см!ешся ти в мене на кутн!!.. Моргай, моргай! Ось як моргну
тебе, то й ногами вкриешся!

Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня. А вона:

— Оддиш-бо трохи, Остапе! Бач, як засшся! А я тоб! засш-
ваю друго!, коли ци не вподобав.

Та й засшвала, танцюючи кругом да плещучи в долоне

Коли бмеш або так, або сяк,
Коли б меш запорозъкий козак,
То б eiH мене сюди-туди повернув,
То б eiH мене до серденъка пригорнув!

— Е, дак он яко! ще! - закричав чолов!к, — Уже ж тепер вщ
мене не злизнеш! То-то я бачу, що запорожц! щось дуже часто
заходять до тебе, суки, води напитися! А в !х не вода на думщ!

Да й почав !знов ганятись за жшкою. А вона 6irae круг Шра-
мового коня да ще й б!льш його дратуе.
- Згиньте ви к нечистому! - каже Шрам. - Дайте мен! про-
плати!

- Де ж менц панотче, д!тись? — каже жшка. - Вш мене вб’е,
як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака.

— Сором тоб!, — сказав тод! Шрам чолов!ков!, — сором тоб!
!з сивими вусами та блазнем себе являти!

Коваль тод! розшолопав, перед ким вш есть, уклонивсь па-
нотцев! да й потяг у хату, шймавши облизня. Тшько на пороз!
ще посваривсь макогоном на жшку, а вона йому, регочучи, по-
казала дулю.

- Чи дома пан осаул полковий? - поспитав у не! Шрам.

— Та дома! — каже. — Там усе з запорожцями бенкетуе.

- Як? Гвинтовка з запорожцями!

- А чому ж, панотче? Xi6a не знаете, що запорожщ тепер
перш! люди в свт? Кажуть, подарував !м цар усю Вкра’шу.

- Щоб ти окаменита, як Лотова жшка63, за так! реч!! - крик-
нув з досади Шрам да скор!ш i потхав од не!.

— Сить тоб! на язик, печина в зуби! - оддала потиху ковали-
ха, бо була трохи п’яненька.

Наздоганяючи cboix, Шрам !ще раз зупинивсь, стр!вши Бо-
жого Чолов!ка.

- Отак, - каже, дщу! Не схопв т’хати зо мною, да перше
мене тут опинився!

— Е, да се Шрам до мене говорить! — каже Божий Чоловш.

- Як отсе тебе Господь сюди зан!с? — питае Шрам.

- Да от, попали мене у сво! руки прощальники, сиплють
ср!бло-золото, не одпускають од себе жодною м!рою, да оце й
пщ Н!жень затягли.

— Нащо ж ти !м тут здався?

— Оставили на мо! руки товарища. Занедужав у них курш-
ний. «Одходи нам, батьку, сього козака, так ми тоб! поможемо
не на одного невольника». Так отсе живу тут да й няньчусь !з
ним, як 1з дитиною: то сшваю йому, то що. Здобувсь добре ci-
ромаха. Той самий, що й з тво!м Петрусем !зчепивсь.

— I отсе тоб! одогр!вати таку гадюку!

— А чому ж? Мен! ус! ви р!вн!; я в ваш! чвари да свари не мь
шаюсь.

— 1родова душа! - каже Шрам. — Трохи мен! остатнього си-
на не спровадив на той св!т!

- А що пак твш Петрусь? Як маеться?

- Тут !зо мною. Насилу, бщний, на ноги знявсь.

- Так ви отсе в Гвинтовки гостюватимете?

- Хто в Гвинтовки, а я пощу просто до Васюти.
— Не застанет ти Васюти в НЬкеш; погхав, кажуть, у Бату-
рин на раду.

- На яку раду?

— Хто ж його знае, на яку! Усе, мабуть, про гетьманство кло-
почеться, так от !зозвав раду ще в Батурин!.

— Так i Гвинтовка там?

— Hi, мабуть, йому не треба Гвинтовки до сього д!ла. А то
чому б не зозвати ради у своему столечному MicTi? Да цур йому!
Що нам до того? Прощай, панотче, не задержуй мене.

Да з сим словом одвернувсь i nimoB co6i гаем.

Шрам наздогнав свш по!’зд коло високих вор!т пана Гвин-
товки.

Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гон-
това криша височенна, у два п’ятра; а в криш! в!кна повироб-
люваш, i р!заною мережкою скр!зь гарно облямоваш. Зверху
криш! по р!жках шпил!, а наверх комина вертиться по впру за-
л!зний швень. Панський будинок був. А посеред двору в Гвин-
товки стояв стовп, i в стовпу усе к!льця, то зал!зн!, то мщш, то
cpi6Hi. Ото знак, що простий козак або посполитий в’яжи ко-
ня до зал!зного, а хто значний козак, то до мщного; як же хто
р!вня господарев!, так той уже до ср!бного.

Череваниха, розглед!вши те все, обернулась до Шрама да й
каже см!ючись:

— Не дурно ж, мабуть, у мого брата жшка княгиня: у його
все не по-нашому.

А Шрам понуро:

— Се вже так: д!гтяр i смердить дьогтем. Коли взяв польку,
то вона тебе наскр!зь cboim духом пройме.

Як ось, тшько що наш! вг!жджають у ворота, аж пан Гвин-
товка вертаеться з полювання в друг!. Круг його хорти на мо-
тузках; за ним щуть козаки, трублять у роги, да ще пар зо дв! й
вол!в ведуть за собою.

— Еге, добродШко! — каже Шрам Череванисг — Да твш брат
справд!, бачу, у пани пошився! Коли козак водив хорти за со-
бою на мотузках?

— Се ще не диво, — каже Череваниха, — а диво, що он якого
зв!ря вполювали!.. Як ся маеш, як живет, пане брате? — закри-
чала до Гвинтовки. — Привггай лит нежданих гостей.

— I жданих, i давно званих! — каже Гвинтовка, пщ’окджаю-
чи до ридвана. — Чолом, кохана сестро! Чолом, любий зятю!
Чолом, панно небого! Е, да хто ж отсе ще з вами? Невже се пан
Шрам?
— А кому ж би була нужда, — каже Шрам, — забиватись сю-
ди аж 1з Паволоч!? Ось мш i син, пане полковий осауле, To6i до
послуги.

— Ну, вже тако! радосп я й не спод!вавсь! — каже Гвинтовка. --
Настусю, Настусю-серденько! — крикне, обернувшись до бу-
динку. — Вийди лиш подивись, як! до нас гост! зависли!

У дверях з будинку показалась господиня. Ще була молода i
хороша, тшько блщнолика пан!. Зараз було видно, що се не на-
шого пера пташка. Не та в не! хода, не та й постать, да й укра-
!нська одежа якось !й не припадала. А гарна, чорноброва була
пан!.

— Княгине моя, золото мое! — каже ш Гвинтовка. — Прив!-
тай же мо!х гостей щирим словом i ласкою. От моя сестра з
дочкою; от мш зять; а ось високоповажний пан Шрам !з си-
ном. Його всяк знае на Вкра!н! i в Полыщ.

Княгиня зшшла з рундука назустр!ч гостям, веселенько
всм!хаючись, т!лько дивилась якось так жал!бно, що аж чудно
ус!м здалось. Зараз можна було догадатись, що в не! лежить на
душ! якесь тяжке, невсипуще горе.

Гвинтовка скочив з коня, узяв свою жшку за руку i пщв!в до
ридвана. А Череваниха з дочкою тож вил!зли з ридвана, щоб
привинтись !з своею вельможною родичкою. Оглядують тую
княгиню, як яке диво; до не!, аж княгиня наче ix i не бачить.
Щось друге в не! перед очима; аж помертв!ла, наче щось стра-
шенне побачила. Дал! як крикне не сво!м голосом:

— Ридван! - да й упала без пам’яп.

Ус! засмутились; не знали, що се з нею сталось. Один Чере-
вань усм!хавсь, догадавшись, що тому за причина.

— Ге? Не дивуйтесь, — каже, — бгатщ: ридван сей узяли ми
пщ Зборовом, а в ридван! сид!в князь 1з княжам. Князя ж по-
гнали татаре до Криму, а княжа враж! козаки, насунувшись, Ki-
ньми затоптали.

Княгиню тим часом пщвели з землг Здихнула небога на в!т-
pi, да, мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала,
наче!"! хто ножем шпирнув у серце.

— Бач, лядське кодло! — каже тод! кр!зь зуби Гвинтовка. — Я
думав, вона вже забула прежн! норови, аж, мабуть, вовка скить-
ко хоч годуй, а в!н усе в л!с дивитиметься!

— Га-га~га! — засм!явсь Черевань. — Xi6a ж я тоб! не казав:
«Ей, не бери, бгате Матвпо, ляшки: не буде тоб! з нею щасли-
вого життя!»
— Цур йому! — каже Гвинтовка. — Год! вже про се! Просимо
до господи, дороги гост!. Ви, черт!! — гукнув Гвинтовка на сво!
слуги. — Чого сто’гге поторошвши? Однес!ть пан!ю в поко!.

— Скажи, Бога ради, — спитавсь у Гвинтовки Шрам, як увш-
шли до свплищ, — що отее за дикий зв!р !з рогами показавсь у
н!женських пущах? Ганялись наш! батьки по низових степах за
биюрогими сугаками; ганялись напп дщи, коли правда, що cni-
вають у шснях, i за золоторогими турами по Дншрових борах,
а на такого тяжконогого зв!ря ще зроду н!хто не полював.

— 1нший, — каже, — панотче, тепер час, mini й звича!’. Суга-
ки да тури ити одну траву, а сей тяжконогий зв!р перегризае дуб
i всяке дерево при самому корен!.

— Га-га-га! — засм!явсь веселий Черевань. — Се вже, бгатику,
справжня загадка.

— Он, бачите, — каже Гвинтовка, — щуть у дв!р, позшмавши
шапки, н!женсыа кушшр! да салогуби. Як! тепер смирн! та по-
юрлив!, що в мене воли в двор!; а пщи поговори з ними в мап-
страп: там зараз покажуть тоб! трухлий шпаргал 1з вислою пе-
чаттю!

— Да що ж тоб! запод!яли ci добр! люди? — питае Шрам.

— Справд!, що добр!! - каже, всм!хнувшись, Гвинтовка. —
Коли б ти почув, панотче, як ci добр! люди на городову стар-
шину з запорожцями похваляються! Запорожщ тепер з мнца-
нами як рщн! брати; п’ють да компонують укуш, як би нашому
брату яму викопати. I така завелась смиюсть у вражих мугир!в,
що ще значний козак улицею, н!хто й шапки не ламае.

— Да пщожди ж, пане-брате, - каже Шрам, - а ти ж сам чия
сторона?

- Отсе ще! — каже Гвинтовка. — Авжеж, гетьманська.

- А чого ж ти водишся з запорожцями?

— Хто се тоб! сказав?

- Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуеш !з ними не
зпрш од м!щан.

- Плюй ти, панотче, тому в в!ч!! Щоб отсе я, будучи паном
на всю губу, не знайшов соб! лшшо! компанп над запорозьку
челядь!

— Так, так, - каже соб! кр!зь зуби Шрам, — бачу вже я доб-
ре, що ти пан, хоть i не кажи.

А Гвинтовка глянув у в!кно да й гукнув на сво! слуги:

— Хлопце’ Бийте вразьких личаюв по гамаликах! Женпъ ба-
тогами з двору хамове кодло!
— Казна-що, бгате! - каже Черевань. — Хто ж таки христия-
нина, наче собаку, проганя од порога!

А Шрам, не витершвши, додав:

— Так робили тшько пани ляхи да наш! недоляшки. Чи не
обляшила й тебе твоя княгиня?

— Як отсе так? — крикне Гвинтовка.

— Так, що тво! реч! i звича! годились би й зв!рю €рем1
Почервошв, як мщень, Гвинтовка.

- Батьку! — каже. - Од одного тебе я стерплю так! реч!, не
проливши гарячо! кров!! Я такий Орема, як ти Барабаш. Оре-
ма!.. Да нехай сатана в!зьме мою душу, коли не рад я повсякчас
вийняти за Вкра’шу шаблю один против десятьох!

Да й вийняв з шхви шаблю i блиснув нею на сонщ; а сонце
вже сщало i тшько на сволоц! кр!зь в!кна червоншо.

— Ну, ну, угамуйсь, — каже Шрам, — xi6a ж я тебе не знаю?
Мало чого скажеться пщ гарячу минуту? Не все, кажуть, перей-
май, що по вод! пливе.

А сам соб! подумав: «I Орем! дорога була Украша; i в!н ма-
хав за не!’ шаблею: як не махати, боронячи сво!’ маетност!?»

— I справд!, — каже Гвинтовка, — припало ж мен! тепер зма-
гатись, як треба гостей шановати. А гей, княгине! Давай лиш
козакам вечеряти!.. Помиливсь ти, панотче, - каже знов до
Шрама, — дуже помиливсь, сказавши, що жшка мене обляши-
ла. Тривай лиш, чи не я ii окозачив. Дивись: не гайдуки, не
маршалки застилають у мене ctui. Доказали ми ляхам козаць-
ко! слави: княгиш ix тепер служать козакам за столом i не за
столом! А ти кажеш, що жшка мене обляшила. Княгине, мое
ти золото! Чи ти спиш, чи не чуеш? Вечеряти козакам пора!

Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хопв притьмом
довести перед Шрамом, що в його жшка все одно, що служеб-
ка, хоть би вона була сто раз княгиня. I так, як мертве нехотя
устае на чар!вницький поклик з домовини, так тая княгиня,
мов не сво1ми ногами, увшшла до свплищ на гр!зний поклик
свого чолов!ка. I так, як молода рабиня у старого, сивобородо-
го турчина служить, i тремтить, i низько покланяеться, так i та
нещаслива княгиня, догоджаючи свойому чолов!ков!, низько
вклонилась гостям i почала застилати ctui биюю скатертю. А
руки ж то 6uii, н!жнп, засукаш по-хазяйськи по лшоть, здають-
ся чист!шими од скатерт! i н!жн!шими од миткалевих рукав!в —
с!яють кр!зь веч!рню инь, як св!жий сшг ранком надвор!. Чи на
те ж вони виховаш, випестован!, щоб, покинувши висок! князь-
ки замки, застилати ctui Козаков!?
— Не честь, не слава xi6a козакам, - каже господар, гледя на
не!, — що в них таки слуги? Сестро, небого, прошу ж до гурту.
Сщайте да й не клопочпесь у мене в господ! Hi про що, як па-
ни над панами. Вам услуговуватиме горда польська паш, висо-
ко!менитая княгиня!

А Череваниха каже:

— Ридван наш так налякав твою господиню, що коли б !й —
у добрий час мовити — чого не сталось i3 переполоху. Може б,
!змити и свяченою водою, да нехай би надита сорочку пазухою
назад?

— Е, сестро! - одвпуе Гвинтовка. — Мш голос пщшме н i з
домовини. Не вважай, що вона така смутна сьогодш: скажу
титько слово, так зараз розвеселиться да ще й через шаблю по-
скаче. Наш! козачки танцювали ж колись пщ лядську дудку.

Хто б то зм!г розказати, що на ту пору д!ялось на серц! в бщ-
но! княгиш! Мабуть, привикла вже небога до такого глуму; уже
й не плаче й не зггхае. Слухае тес гордованне од свого чолов!ка
так, мов не про не! й р!ч; титько часом здригнеться од його rpi-
зного голосу, як струна на бандур!.

— Боржш, боржш, жшко! — покрикуе на не! Гвинтовка. —
Докажи, що твоя висока порода на якесь-таки лихо тоб! здала-
ся. Давай нам якот-небудь настойки чи зашканки, титько тако!,
щоб i старе помолодшало.

Принесла княгиня й зашканки, почала гостей шановати.
Мусила перше випити чарку сама, i тод! вже стала гостей обно-
сите.

- Пийте тепер безпечшше, дороги гост!, — каже господар, —
ляшка вас не отрутть.

— А од тх роду — не во гшв тво!й жшщ — се шод! й станеть-
ся, — каже Шрам. — Може б, i батько Хмельницький пожив ще
на св!т!, якби не сватавсь !з ляхами.

— Бач, мое золото, як! тво! земляки! — каже Гвинтовка. —
Хвали Бога Милосердного, що я тебе слобонив од !х. Хоть, мо-
же, мот липов! свплищ й не те, що княженецькп замки, так хоч
поживеш м!ж православними християнами; усе-таки не так
смердггимеш лядським духом, як позовуть на суд перед Бога!

- Та чи по-нашому ж вона молиться? - шепнула Черевани-
ха братов!.

— Отак, сестро! — одвпуе той голосно. — Невже ж ти дума-
ет, що я мав би кателичку за жшку? Уже не знаю, що там у не!
в душ! сидить, а вона в мене i до церкви ходить, i хреститься по-
нашому. Перехрестись, мое золото!
Княгиня перекрестилась, як дитина, i що то! Бачся, шчого
не заважають слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змог-
ли дивитись без сл!з на ту нещасливу невюту. Так, як бщний
горобчик попадеться у руки хлоп’ятам та й не знае, за що над
ним знущаються, а тп йому висшвують, як жиди Христа мучи-
ли, крутять да пщкидають угору, так ся безталанна княгиня по-
палась тепер м!ж козаки; i що там тп князь сенатори да велик!
пани наробили, про що вона й не вщала, за все тепер одв!чае.

Титько ото що посщали за стит i Шрам поблагословив страву,
як ось хтось одсунув знадвору кватирку i гукнув на всю свплицю:

— Пугу!

Шрам з сердя аж ложку покинув, а господар зам!шавсь-за-
мпнавсь да й сам не знае, що йому робити. Як ось !знов:

— Пугу! Чи ти спиш, пане князю, чи вже так завеличавсь,
що не хочет пустити доброго чоловжа i в хату?

— Просимо, просимо, пане доброд!ю! — каже Гвинтовка. — I
сши, й хата перед тобою наспж.

- А собаки ж у вас не кусаються?

— От славно! А нащо ж сшвають:

Запорозький козак
Не ботъся собак?

— А кпнки в вас не дряпаються?

— Бог з тобою, доброд!ю!

—Тепер чортзна-як стало на Вкрапп! — каже, усе-таки за в!к-
ном, голос. Наш брат не у всяк! двер! й сунься.

— Коли не у всяк!, — каже Гвинтовка, - так у мо! i ошвноч!
можна.

- Пане Матв!ю! - озвався тод! до його Шрам. — Так отсе ти
так не брагаешся з запорожцями?

—Е, доброд!ю мш! - каже, зачервошвшись з сорому, Гвин-
товка. — Запорожець запорожцев! не пара. Се батько Пугач,
старець, або дщ кошовий. 1з ким, 1з ким, а з тм ладити треба.
Тепер на Вкра’тн! усе так перевернулось, переплуталось i пере-
миналось, що навпростець шкуди не прощеш. Утремо ми запо-
рожцям носа, як колись в!зьме наша, а тепер поки що треба
гладити за шерстю. Вони-бо в царя велике пошанованне мають
i, чого хочуть, усе одержують.

- Не 1’здить же нам, пане брате, !з тобою одним шляхом, -
каже понуро Шрам.

Як ось увшшов до свгглищ батько Пугач, старий, довгову-
сий дщуган, !з сво!м чурою. У простих с!мрягах, а сорочки чор-
Hi, як сопуха. Да господаревц мабуть, на сей час було байдуже,
що не одягш госте забувши i свое панство, зустр!в батька Пу-
гача з таким привпанням, мов той у найдорожчих кармазинах.

- Прошу ж, - каже, — за ctui до громади.

— Не сяду! — каже Пугач, стоя серед свплищ.

- Чому ж не сядеш?

- Тому, що в тебе добрим людям така честь, як собакам.

— Про яких се ти добрих людей говорит?

— Та хоч би й про тих, що за в!з хворосту платять по дв! па-
ри вол!в. Та ось вони й сам! йдуть до твого вельможного пан-
ства. Без мене ти !м не дав i приступу.

Увшшли мщане в свгглицю да й стоять у порога.

— Ну, скажи, — каже батько Пугач, — за що ти в ix воли
забрав?

— Щоб не рубали гаю, от за що!

— Та вони ж, коли хочет знати, не в твоему гаю рубали, а в
городовому!

— У городовому, батьку! У городовому, пане! — загули мща-
не, кланяючись то Пугачев!, то Гвинтовц!.

— От славно! — каже Гвинтовка. - 3 якого ж се часу моя зай-
манщина стала городовим гаем?

— Та це, пане, — одвпують, - по-твойому вона твоя, а по на-
шим мапстратським записям вона наша Бог зна з якого ще ча-
су. Ще скоро батько Хмельницький вигнав лях!в та недоляшюв
з УкраТни, то зараз i дав нам прившей осягти пщ город поля, га!
i сшожат!, як! сам! улюбимо. Ще й дос! е знаки, що позначили
наш! бурмистрове.

- Та се то ми знаемо, — каже Гвинтовка, — що ви того тшь-
ко й пасли, як би вхопити щонайкращий шматок !з козацько!
здобичП Козакам було тод! не до займанщин: козаки тод! би-
лись !з ляхами понад Случчю, понад Горинню64 да топились по
багнах, а ви з своТми пикатими бурмистрами давай викроюва-
ти щонайкращ! поля та сшожат!! Се то ми знаемо! Так, отже, Hi!
Козацький бунчук переважить бурмистерську патерицю! Пан
полковник сам давав меш бунчука, щоб я його рукою займав
co6i займанщину, скшько за день конем об’щу. Ц!лий день не
вставав я з сво’/ми з коня, i тепер нехай HixTO не говорить, що се
[не] мое добро!

— Послухай, пане князю, ти мене, старого Пугача, — каже
поважно с!човий дщ. — Старий Пугач Hi для кого в свш душею
не покривить. Нехай мщане дечим i поживились од козаюв у
польську заверюху, та вже ж i козаки почали тепер нагинати Тм
ши! справд! по-шляхетськи. Зас!вши в ix мапстрати, в ратуш!,
старшина козацька орудуе ix вштами, бурмистрами i райцями,
як чортяка гр!шними душами. Коли тоб! полковник дав зай-
манщину, то нехай воно так i буде; т!лько ж не об!жай добрих
людей, верни !м ix воли.

Помовчав трохи Гвинтовка да, глянувши на Шрама, й каже:

— Hi, нехай шукають ix у бурмистр!в, що поробили в мо!х
гаях прикмети; а я докажу !м, що я в своему добр! пан. Треба
сим безшабельним Гевалам* збити трохи пихи.

— Ох, швидко ci Гевали зроблять вас гамаликами! — сказав
тод! батько Пугач. - Не поможуть вам н! шабл!, н! бунчуки!
Дурн! ви, дурн! з своею пихою, та й не каетесь! Д!тки мо’!! —
обернувсь до модан. — Плюйте ви й на його гординю, й на йо-
го здирство! Ми вернем вам ваше добро десятерицею.

- О, спасиб! ж тоб!, батьку, що хоч ти за нас уступився! — ка-
жуть м!щане. — Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй усту-
пи™ до нашо! простацько’! господи. Прощай, пане князю.
Прийде й на нашу вулицю празник.

— Потривай, пане доброд!ю, — каже Гвинтовка, — я не хочу
сперечатись !з тобою через личак!в. Нехай беруть воли к нечи-
сты матер!, а ти оставайсь вечеряти.

- Не до вечер! тепер нашому брату, - одв!товав Пугач. — Бу-
дуть хутко наш! сюди пщ Н!жень. Ось щуть уже царсью бояре;
ми !х до Переяслава не пустимо. Гарний город i Н!жень для
чорно! ради. Дак не до вечер! вже нам тепер.

I, не дожидаючись одповщ!, насунув шапку да й потяг !з ха-
ти. Мпцане за ним.

А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ш в сих н! в тих.
Бачить, що вже Шрам розкусив його. От же ще таки хот!в зама-
зати щ!лку то козацькими воскликами — на се був дуже здатен, —
то лестивими прив!таннями; да вже Шрама н!чим не розважив.
Насупивши брови, сид!в старий за вечерею; а друг! госи, ба-
чивши, що в!н такий похмурий, i соб! сидши мовчки.

Узяла Гвинтовку досада; напавсь на бщолашну княгиню. А
княгиня, не сщаючи за стит, усе ходила слщом за д!вчатами, що
подавали до столу страви. Жодна страва не прийшлась йому до
смаку: усе не так, усе йому на лядський лад приправлено. Да-
вай коренити лях!в i вс! ix звича!.

Гевал — мужик.
А бщна княгиня, бачучи, як вш розлютовавсь, аж тремтить
уся, що та билина од впру. Порядкуе i сама не знае, що куди i
до чого; дал! якось зачепила рукавом ср!бну коновку, повну
вишшвки, да й розлила по всш скатерть

А Гвинтовщ, мабуть, аби найти приключку.

— Чортова кров! — крикне так, що аж в!кна затремтити, да й
пхнув од стола княгиню. Бщна так i брязнулась об землю.

— Гей! Черт!! - крикне Гвинтовка на сво! слуги. — В!зьм!ть 1к
бюовш матер! сю лядську погань!

Вибшти д!вчата з юмнати, пщняли да й повели з свгглищ
свою панно.

Черевань поглядував на Шрама, що то вш тепер скаже; а
Шрам сидить понурий, бущм шчого й не бачить. Не сказав Hi-
чого й Черевань, i вс! мовчки скшчили вечерю.

Шрам по вечер! сказав титько господарев!, що завтра рано
на зор! поще в Батурин, а Петра оставляв, яко недугуючого, од-
почивати у його хутор!. 3 тим i порозходились на спочинок.

XI

Уставши вранщ, шшов Петро у стайню, а на стайн! вже па-
нотцевого коня й немае: ще до евпу махнув старий у нову до-
рогу; десь його й сон не взяв.

Тяжко було на серщ моему Петров!. Одна думка усюди його
проводжала: жалковав на свое нещасливе кохання. Ось-бо
спершу нудив евпом, що горда д!вчина на його байдуже; дал!
ск!льки-то перегорию у його в серщ огню од того несказанно-
го жалю, що шший перед його очима взяв да й веде и до вшця;
а тепер ще нове горе: знае, що вона його любить щиро, да тре-
ба роз!знатись нав!ки. А Боже мш милий! Як би то й назвати
тее щастя, щоб жити з нею в napi, як голуб !з голубкою!

Так-то вже тому бщному Козаков! любощ! оч! затуманили,
що, здавалось, титько там, де вона, i сонце с!яе, i Божий мир
красен; а без не! усюди тьма i пустиня.

Шший то, може б, не вважив, що панотець не благословить
i що вже вона заручена другому; махнув би, може, з нею в дик!
степи, на Хорольськ! хутори, да й насм!явсь би над лихою до-
лею. А Петров! й думку таку було страшно допустите у голову.
В!н добрий був син i щирий козак; лучче йому з нудьги загину-
ти, н!ж панотця навш преогорчити ! золоту свою славу гряззю
закаляти. У нього шша була думка: умислив co6i, теля панот-
цевот смерт!, йти на Запорожже да, поробивши власним кош-
том човни, з охочими козаками турецыа городи плшдровати i
жизнь свою по-лицарськи, на пол! чи на Mopi, за християнську
Bipy положити. А поки що уложив co6i од JIeci якомога одб1гати
i на самой перемагати тп нещасш любощь Тим-то й тепер, по-
ходивши, посумувавши по стайш, не схопв вертатись у буди-
нок, щоб не зустр!тись 1з своею несудженою дружиною, а тшов
cboim звичаем блукати по пущ!, чи не розжене свого смутку.

Взявши на л!ву руку од дороги, шшов узенькою стежечкою,
i як не звертав сво! думки то на панотця, де то вш обертаеться,
то на тривогу по Вкраш!, а серпе знай свое шепче. Вже час не-
малий ще вш пущею, коли ж виходить на лощину, гляне — ю-
нець лощини !з-за дерева димок. Сонце вже поднялось геть-то,
так дим унизу пом!ж деревом сишй, а вгор! наче золотой сер-
панок. Дивиться Петро, аж i огорожа, i хатка мр!е оддалеку.
Вже вш хот!в звернути наб!к, щоб не тривожити дурно чужих
собак; коли ж гляне - ще супротив його од хати середнього Bi-
ку чолов!к, у козацьюй жупаниш, а його пщ руку веде молода,
чорнява д!вка. А чолов!ков! тому, мабуть, i не треба чужо! пщ-
моги; одшмае од не! руку да й каже:

- Та ну, Настусю, к нечистш матер!! Що ти мене ведеш, мов
п’яницю з шинку? Я сьогодш хочу пограти конем по полю, а ти
мене водиш, наче дитйну. Теть, кажу, оступись!

Я$ же здивувавсь Петро, шзнавши Кирила Тура! (бо се вш
самий i був). I, дивне д!ло! Так йому зрад!в, наче рщному бра-
тов!; а що недавно бились на смерть, про те йому й байдуже.

I Кирило Тур зрадовавсь; прив!тавсь так, як !з давшм прия-
телем.

— Поздоровляю, - каже, — по л!ках! Ну, не думав я, щоб ni-
сля тако! руки ще ти дививсь на Божий мир. Та й сам я — мови-
ти правду — не хопв би б!льш пщшматись на ноги. Бог знае, чи
тралиться вдруге так гарно вкластись спати.

- Не знать що ви говорите, братику! - каже йому д!вчина,
дивлячись люб’язненько йому в в!ч! i ще таки держачи його за
руку.

— Мовчи, бабо! — сказав Кирило Тур. - Ваш брат у сьому не
тямить сили. Вам жизнь !здаеться казнае-чим. Хата, п!ч, по-
душки — ото вам i все щасте. А Козаков! поле не поле, море не
море, щоб !знайти долю. Козацька доля в Бога на колшах. Туди
i рветься наша душа, коли хочеш знати... Та чи з тобою ж про ci
реч! вести розмову? Я вже, братику, — обернувсь Кирило Тур !з-
нов до Петра, — покидав зовс!м сей св!т, набитой бабами та
всякими химерами, уже був i ногу поставив на nopir, щоб !ти в
далеку дорогу, так що ж? Учепились за мене добр! люди i таки
вернули назад. Думають, куди яке добре дию зробили, що не
дали вмерти! 1м здаеться, що й нема вже в Бога шчого кращо-
го над оцю м!зерну жизнь; а от у кого товку е хоть за шеляг, то
всякому скаже, що вона не стоТть н!яког!с!нького жалю!

— Скажи ж мен!, - перебив його м!зкованне Петро, — як
отсе ти опинивсь на с!м бощ?

- А так, - каже, — що взяли добр! люди та й давай няньчи-
ти, сповивати, купати, напувати усякими зиитями, а дал! й сю-
ди з собою завезли. Дуже тут мене треба! I куди ж утрапили?
Якраз у хату до мое! матер!! Тут уже баби як попали мене в сво!
лапи, то от, як бач, шяким побитом не одкараскаюсь. Прить-
мом кажуть, що я нездужаю; а я так нездужаю, що ведмедя б за
ухо вдержав. Коли б не Божий Чолов!к, то довелось би з нудь-
ги пропасти м!ж плаксивим бабством. Той, спасиб! йому, роз-
важить-таки школи душу козацькою шснею та й на Божий мир
дивиться по-людськи.

— А побратим же тв!й де? — спитав Петро.

— Побратимов!, — каже, — моему тепер довод! д!ла. Хочемо
задати перцю городовш старшин!, так шатаеться тепер по вс!х
усюдах, наче ткацький човник по основ!. Нап’яли братчики
вам добру основу; витчуть вам таку сорочку, що ш руками, ш
ногами не повернете.

— Слухай, брате, — каже Петро, — коли казати, то кажи яс-
но, а не загадками.

— Кажи йому ясно! — засм!явшись, мовив запорожець. —
Який тепер чорт скаже тоб! що-небудь ясно, коли звщусюди
нахмарило? Виясниться вам xi6a тод!, як заторохтить гр!м та
заблискае блискавиця. А вже до сього недалеко. Казав побра-
тим, що вже над Остром, у Романовського Кут!, наш! i кош за-
ложили. Сьогодш, тривай, чи i сам 1ван Мартинович не прибу-
де з отаманнем; а к завтрьому !к ранку, щоб i бояре царськп не
над’тхали. Чорний люд збираеться пщ Н!жень, як сарана. Ка-
жуть, у Н!жен! п!д раду великий урожай на кармазини...

У Петра од таких речей аж мороз шшов поза шкурою. Перш
усього подумав вш про свого панотця i вже хот!в був б!гти до
хутора, щоб його сповютити, да згадав, що панотець у дороз!.
Друга його думка була про Лесю: боявсь, щоб як-небудь i !й у
козацьких чварах не досталось, а ще битый боявсь, щоб Кири-
ло Тур, п!д сей каламутний час, удруге не вкрав п, так як у Ки-
ев!. Що ж тут чинити?.. «Заведу про не! р!ч !з запорожцем!» Да
й натякнув про Лесю.
— Ге-ге-ге! — каже, зареготавши, запорожець. — Невже ти ще
й дос! не викинув з голови тп дурнищ? Мен! здавалось, досить
пустити чолов!ков! шввщра кров!, щоб одумавсь, аж, мабуть, нП
Мабуть, вас няньки вже змалечку загодовують такою кашею,
щоб i з сивим волосом не перестав чолов!к липнути до баб!

— Ати, вразький придиусе, — каже, см!ючись, Петро, — не-
вже б то занедбав д!вчину, що бивсь за не!’, мов скажений?

— Пху! — аж плюнув з сердя запорожець. — Став би я тепер
думати про таку пакость! Один тому час, що чолов!к вкрутить-
ся. Тепер давай мен! хоч копу таких д!вчат, то, !й-богу, — от ве-
лике слово «1и-богу», — ycix оддам за люльку тютюну!

Полегшало в козака на душ!.

— Ну, куди ж, — каже, — отсе ти щеш?

— Та от бач, Божий Чолов!к звел!в мен! проходжуватись по
пущ!, а баби мо!... се сестра моя, коли хоч знати, а там у хат! ще
й мати е... так баби мо! не ймуть в!ри, що я одужав. Та вже я !м
сьогодш докажу, що пора хм од мене одчепитись: осщлаю коня
та прощу по полю так, щоб аж ворогам було тяжко, як мовляв
Черевань. А що пак Черевань?

— Тут !з нами у Гвинтовки, — каже Петро.

— Дак ми з тобою сусщи, — сказав запорожець. — Ну, брати-
ку, будемо ж тепер жити мирно, коли титько проживе тепер
[мирно] хоч одна душа на Вкрах’ш. А поки що ход!мо лиш у ха-
ту та поснщаймо.

Петро на те !зозволивсь. А в хат! вже поралась коло печ! ста-
ра мати: пекла млинщ на снщання.

— От i моя ненька старенька, — сказав Кирило Тур, да й ка-
же матер!: — Коли хоч, йене, знати, що се за козак, так се той
самий, що разом нас !з ним нашпиговано пщ Киевом.

А Петров! шепче на вухо:

— Я не скажу !м, що не який враг i нашпиговав мене, як не
ти; а то дивитимуться на тебе б!сом. Ci баби н!як не збагнуть,
що сьогодн! можна з чолов!ком рубатись на вс! заставки, а зав-
тра гуляти вкуш по-братерськи. Не знать як дивляться на Бо-
жий св!т. Сказано - баби.

Стара неня була радесенька, що в сина трапивсь знакомий
петь, i зараз почала його трактовати. Миттю подала на ст!л га-
рячих млинчиюв, сала кусок положила на кружечку i мисочку
сметани поставила; ще й пляшку перчаювки достала з полищ.

— От як мене впшив на старють Господь Милосердний! —
каже до гостя. — Не думала я вже бачити дов!ку свого синка,
свого ясного сокола!
I обняла Турову голову, i поцитувала його в чуприну,

— Год!, год!, мамо! — каже запорожець. — Ти б, здаеться,
титько й робила, що няньчилась !зо мною. Я вже й так боюсь,
щоб через тебе товариство мене не одцуралось. Скажуть: «1ди
соб! геть: нам таких мамнв не треба!»

— А ти ще таки не перестав думати про ту прокляту С!ч? —
сказала мати.

— Пашматко! - крикне запорожець. - Не давай вол! язику,
коли хоч, щоб я прожив у тебе в хат! ще хоч швдня! Як можна
узивати проклятим славне Запорожже!

— Щоб воно тоб! запалось! — каже кр!зь сльози мати. — Узя-
ло воно в мене, наче сира земля, чолов!ка — не знала я щастя
замолоду; а тепер в!зьме ще й сина — не дознаю я щастя й при
старост! л !т!

— Ну, що ти вд!еш !з сими бабами! — каже, засм!явшись, Ки-
рило Тур. — У ix щастям зоветься чортзна-що! Ну, давай лиш
нам, йене, по чарщ, то, може, повесел!шаемо. Тепер С!ч буде
недалечко: у Романовського Куп. Правда, й туди вашому брату
все одну — дзусь! Так я сам !нод! до вас навщаюсь, та часом ще
й гостинця привезу.

— Не треба мен! кращого гостинця, як ти сам, сину мш ко-
ханий! — каже мати.

— Чому не Маруся! — одвпуе Кирило Тур. — Так не для баб
же создав Господь козака. € в його що-небудь краще робити,
н!ж сидпи отут та втирати млинчики. А млинц! важш! Шчого
сказати, важш млинц!!

Титько що се сказав, як ось п!д в!кном затупотять кон!, а
хтось у в!кно по-запорозьки:

— Пугу! Пугу!

Ж!нки обидв! так i затремпли. Уже im не впервинку було се
низове пугання, титько ж школ и не було тм так страшно.

— Ох, моя матюнко! - крикне Кирилова сестра. - Чого ж се
мене такий страх ошиб? Хто се такий, мш братику?

А запорожець !и понуро:

— Се вже сестро, пршхали по мою душу.

— Ох, лишечко! — заквилила мати. — Що ж оце ти сказав,
мш синочку?

— А ось, — каже, - добр! молодц! сам! тоб! розкажуть, коли
ще не догадалась.

Як ось двер! одчинились, i л!зе в хату, тяжко переступаючи
через nopir, батько Пугач, а за ним його чура.
— А здоров, вражий сину! — так приврав кошовий дщ Кири-
ла Тура. — Як ся co6i маеш? Добрих послав To6i Господь гостей,
та чим-то ‘ix уконтентуеш! Прощайсь лишень, диявол!в сину, з
мапр’ю та сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш!

- Батечки мо!‘, голубчики! - крикне, злякавшись, Кирило-
ва мати. — Що ж оце ви з ним хочете робити? Не зоставляйте
мене сиротою на старост!, не одшмайте в мене мого свпу, мого
сонця!

А батько Пугач на не! й не дивиться да знов до Кирила Тура:

— А що, вражий сину! Зоп’явсь уже на ноги? Одпас уже тов-
сту мармизу? Пощьмо лиш до коша на розправу. Ти думает, ми
дурно насипали Божому Чоловжов! шапку таляр!в? Пакосник
ти паскудний! Плюгавець! Загладит ти в нас сьогодш увесь со-
ром, що наробив товариству! Убирайсь лиш, гаспедський сину!
Сщлай коня! Тебе б треба, взявши за шию, вести до обозу на
BipbOBiji, як собаку, та вже я честь на co6i кладу: пограй уже, так
тому й бути, в остатнш раз на кон!!'

Hi жив! н! мертв! слухали так! реч! мати й сестра Кирилова;
дал!, наче !м хто н!ж устромив у серце, повалились на землю да
й припали до н!г батьков! Пугачев!, да плачуть же то прко, да
молять, щоб не одн!мав у них остатньо*! радость

— Гетьте к нечиспй матер!! - крикне жорстокий запоро-
жець. — Якого 6ica л!зете передо мною? Не я над ним суддя: все
товариство з ним правуватиметься!

Тод! Кирило Тур пщнявсь !з-за столу да й каже веселим го-
лосом:

— Казнае-що робиш ти, батьку! Хто ж таки лякае так жшок?
Але ж i в тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на свп поро-
дила! Сщайте лиш та пщкршляйтесь, чим Бог послав, а я ось
осщлаю коня, одягнусь, та й пощемо. Мамо, сестро! Год! вам не
знать чого убиватись! Xi6a ви не знаете жарпв запорозьких?
Наш брат i жартуе так по-ведмежи, шо шшого й до сл!з доведе.

Не знали сердешн!, чи йняти, чи не йняти в!ри Кирилу Ту-
ров!, однак стали трошки споюйшйшь Дивляться мовчки на
гр!зного свого гостя, на батька Пугача, чи не скаже вш хоть
словечка м’якшого, чи не всм!хнеться до них. Hi, битi його бро-
ви страшно насупились. Попустивши вниз сивий довгий ус,
поглядовав вш на Кирила Тура, як хижий орел на ягницю.

А Кирило Тур бущм на те й не вважае.

— Чого ж, — каже, — ви поторопити? Батько пошуткував, а в
’ix уже й душ! не стало. Давайте лиш млинщв гарячих, а я ось
пошаную гостей перчаювкою. Я вам казав, що пограю сьогодш
конем по полю. Ну, пристали за мною козаки, та й год!. А вони
вже й розпустили губи. Ех, бабська натура! А ще просить — зо-
станься з ними жити. Що за життя Козаков! з такими плаксами!

Батько Пугач с!в за ст!л, поблагословивсь да й почав ушита-
ти млинщ. Кивнув на чуру, i чура с!в коло нього да й прийнявсь
за снщання.

Кирило Тур вийшов !з хати i почав звати свистом свого ко-
ня з гаю. К!нь пасся на вол! округ хати. Розумна була животи-
на: зараз приб!гла, зачувши хазяйський посвист.

Почав Кирило Тур збирати зброю да, щоб заспокогги паш-
матку, що мовбито в його на думщ нема шчого смутного, щучи
мимо в!кон, зав!в козацьку шсню повним да розлогим голосом:
Ой, коню мш, коню!

Заграй nido мною
Та розбий тугу мою;
Розбий, розбий тугу
По темному лугу
Козаков! та молодому...

Титьки не втрапив неборак вибрати добре шсню: вона ще
бшьш завдала туги старш козацыай неныц. Покинувши дочщ
свое порання коло печ!, с!ла сердешна мати кшець столада так
же то прко почала плакати, що й старе запорозьке серце трохи
пом’якшало.

— Не плач, йене: дурно сльози тратиш, — сказав батько Пугач.
А Кирило, щучи знов мимо в!кна, сшвае свою шсню, да й
таким же то смутним оддавсь на сей час у хат! його голос!

Ой, згадай мене, моя стара нене,
Як сядеш увечер! icmu:
Десъ моя дитина на чужш сторош,
Та нема од не! eicmi!

Сковорода перевернулась i покотилась на дол!вку в Кири-
лово1 сестри. Кинулась бщна голубонька до матер!, обняла да й
заголосила:

— Матусю, мое серденько! А що ж ми тод! в свт робитимем,
як не буде в нас Кирила?

А та, безталанна, за сл!зьми й свггу Божого не бачить i сло-
ва не промовить.

Аж ось ще в хату Кирило Тур, удаючи з себе такого веселого
молодця, що ти б казав — в!н на весЬтля прибравсь. Глянувши
на сей плач да обшмання, став серед хати, здвигнув плечима,
руки розставив да й каже:

— Ну що ти з сими бабами чинитимеш? I порання покину-
ли! Уже правда, що титьки нагадай коз! смерть! Що ж! Xi6a ме-
Hi самому пекти млинц! для пана отамана! Год!, кажу, вам рю-
мати; не де в 6ica дшусь, вернусь !ще сто раз до вас, шкчемне
ви бабство!

— Ну лиш, пщпер!зуйсь, — каже батько Пугач, — я довго
ждати не буду. А ти що за чолов!к? — обернувсь до Петра.

Той мовчки дививсь на все, що перед ним д!ялось. Сказав
йому свое !м’я й пр!звище.

— А! — каже. — Син того навюноголового попа, що м!шаеть-
ся не в свое д!ло. Ось ми вам хутко втремо носа: 1ван Мартино-
вич уже п!д Н!женем; навчить в!н вас панувати та гетьманувати!

Знайшов би Петро, як одвгговаги мужиковатому с!човому
д!дов!, якби коли перше; а тепер довга хвороба охолодила йому
кров, що мусив вш лучче змовчати, н!ж !змагатись без пуття !з
завзятим дщуганом.

Скоро одягсь Кирило Тур, зараз батько Пугач !з cboim чурою
встав, помоливсь до образ!в, подякував за хл!б, за с!ль да й ni-
шов !з хати.

А Кирило Тур уклонивсь матер! да й каже веселенько:

— Прощай, матусю! Прощай, сестро! Прощай i ти, брате! —
обернувсь до Петра да й шшов боржш !з хати.

Матер! й сестр! здалось, що бачать його уже востанне; кину-
лись за ним, хотити хоть обняти його на прощания. А вш ско-
пив на коня да й почав його крутити да кидати на вс! боки, що
н! мати, н! сестра не одважились ухопити коня за поводи або за
стремена.

- Коли ж тебе, брате, ждати нам у гост!? - спитала сестра. А
вш ш:

Todi я прибуду до вас у гост!,
Як выросте трава на помосты.

Да, стиснувши коня острогами, i помчавсь од них, наче той
вихор. За ним пов!явсь i батько Пугач !з cboim чурою. А б!до-
лашн! вернулись у хату да й заголосили, наче по мертвому.

— Не вбивайсь, пашматко, - каже тод! Петро, — може, ще
все гаразд буде. Романовського Кут недалеко: Кирило, може,
хутко й вернеться.

— Як виросте трава на помост!, — шепче сама соб! сестра
Кирилова.
— Голубчику мш! — сказала Петров! стара Туриха. — Зроби
ти мен!, нещасливш матер!, таку ласку, пщи до Романовського
Кута, до тих проклятих запорожщв, та подивись, що вони з
ним робитимуть. Ох, мабуть, в!н провинивсь перед товари-
ством! А в них нема н! крихти жалость Пщи ти, м!й голубе си-
зий, та сповюти нас, що вони з ним чинитимуть! Хоч звюточку
нам передай, чи ще вш е на свт!

— Добре, — каже Петро (жаль йому було сердешно!* бабус!), -
пщу, — каже, — немов принесу вам попшну звютку.

- О, поможи тоб!, Господи! — кажуть разом обидв! да й ви-
провадили його з молитвами.

XII

Урочище Романовського Кут i мала дитина показала б у тш
околиц!, а найбитьш тепер, як усяке говорило про Ивана Мар-
тиновича (а вш стояв кошем у Романовського Кут!). Зробила
той Кут якась р!чка самотека, павши у р!чку Остер, у луз!. Рос-
ли там над водою стар! дуби з березами; вони й м!сце скраша-
ли, i холодок запорозьким братчикам давали.

1ще оддалеку зачув Петро глухий галас, мов на ярмарку. ПЬ
дшшов ближче - аж справд! тут неначе ярмарок. Назбиралось
люду незчисленна сила, i все то була ситьська чернь, мужики,
що поз!ходились грабовати Н1жень, як приобщав !м Брюхо-
вецький. Общран! кругом, у чорних сорочках: мабуть, сам! бур-
лаки да гольтяпаки, що, не маючи жодного притулку, служили
т!лько по броварнях, по вшницях да ще по лазнях трубниками.
У шшого сокира за поясом, у того коса на плеч!, а другий при-
тяг !з колякою. Аж сумно стало Петров!, як роз!брав, що воно
есть отся купа голоти.

Пом!ж людьми сям-там стоять бочки з пивами, ширпъаси з
медами та з гориткою, вози з мукою, сала, пшона i всяк! припа-
си. Усе то настачили, усердствуючи 1вану Мартиновичу, ш-
жинськ! мщани за те, що каже: «Не знатимете п!д моею була-
вою жодного козака або козацько! старшини над собою паном:
yci будемо р!вн!». (Добре вш пор!вняв Украшу!)

Н!хто н! в кого не питавсь тут, що !сти або пити: усякому бу-
ла своя воля - роби що хоч, як у себе в господ!. Повикопували
в земл! здоровенни печ!, запалили огнь Тут у винницькш кадц!
мгсять т!сто трое разом ногами, а там печуть цитого вола, а там
у здоровенних казанах варять на таганах да на катрягах кашу.
Дим, наче хмара, ходить понад головами. 1нш! титьки те й роб-
лять, що пораються коло бочок да потчують усякого, хто сто-
пъ або йде мимо, a iHnii вже лежать повивертавшись, як у хо-
лод мухи. Безумна якась радють у всякого в очах i в р!чах. Усю-
ди знай викрикують: «1ван Мартинович, батько наш любий!»
Зшме вгору в однш рущ чарку чи к!вш, а в другш шапку з голо-
ви да й репетуе, що 1ван Мартинович i день i шч побиваеться
за людським щастям.

А тут кобзар! швендяють пом!ж людьми, !грають на кобзах,
на бандурах да сшвають усяких шсень. Пробираючись пром!ж
купами, надививсь Петро усячини. Отсе тут буде юрба, що
знай танцюють та смшться. Побравшись у боки, вибивають
пщ бандуру гопака весели злидш; а коло ix, повитягувавши
шит, стоять кругом та дивляться, чудуючись, наче на вертеп
абощо. Атам стоять, збившись у купу, понур! голови. Потупив-
ши оч!, похилившись на кит або на косовища, стар! гольтяпаки
слухають кобзаря. Irpae в!н тм, сидячи посеред, пщобравши
ноги, як ляхи Украшу гииндровали або як батько Богдан збирав
козацтво пом!ж людом да ставав супротив дук i шляхти. 1нтш,
пщвипивши вже добре, крепко плакали, слухаючи шсню; тить-
ко i м!ж веселими,! м!ж смутними купами одна ходила з серця
до серця думка! Брюховецького величали другим Хмельниць-
ким, що оде раз стае за Вкратну супротив Ti воропв i даруе ми-
ров! волю.

Минаючи i тих, що скачуть, i тих, що плачуть, Петро про-
товплявсь усе дальш, чи не вздрить червоних жупашв запо-
розьких. Що глибше в кут, то все був люд одягнйпий, були тут
уже й модани в личаках i в син!х каптанах, було й городове ко-
зацтво в блакитних да в зелених жупанах; а кармазинн! шаро-
вари або жупан запорозький хоть би один. Дшшов в!н i до са-
мого коша, до водового радного мгсця. Тут скр!зь було вир!вня-
но i посипано шском гарно. Не видно було н! димних печей, ш
бочок, н! воз!в з припасами; тшько козацыа намети кругом
стояли. I сюди й туди, i вдовж i впоперек знай швендяють лю-
ди. Гомш такий, як у тих бджит у ульш. Тепер титько постер!г
Петро, що запорожщ тут не одр!знялись одежею од просто’! ci-
роми. Знати ix було xi6a по довгому оселедцю з-пщ шапки да
по шаблях i шстолях — шабл! й шстол! були в деяких дороги.

Зупинивсь i розглядае добрих молодщв, чи не вздрить Ки-
рила Тура. Аж дивиться — !де збоку чолов!к середнього росту й
в!ку, а за ним i по боках нього цита юрба усякою люду - i запо-
рожщ, i городове козацтво, i м!шане, i прост! мужики-гречкос-
ii. «Тван Мартинович! Тван Мартинович!» — знай круг нього гу-
кають. Петро й nocrepir, хто се такий, i почав придивлятись,
що там за Брюховецький. Що ж? BiH думав, що сей пройдисвгг
!зробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне, думав,
що весь у золой да в блаватас!; аж де тобП Чолов!чок сей був у
короткш стареныай свитиш, у полотняних штанях, чоботи
шкапов! попротоптуваш — i пучки видно. Xi6a по шабл! можна
було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горита
од золота, да й та на ньому була мов чужа. I постать, i врода в
нього була зовс1м не гетьманська. Так наче co6i чолов!к про-
стенький, тихенький. HixTO, дивлячись на нього, не подумав
би, що в сш голов! вертиться що-небудь, опр!ч думки про
смачний шматок хл!ба да затишну хату. А як придивишся, то на
виду в нього щось наче ще й приязне: так би, здаеться, с!в !з
ним да погуторив де про що добре да мирне. Титько оч! були
як!сь чудн! — так i б!гають то сюди, то туди i, здаеться, так усе й
читають !зпщтишка чоловжа. 1де, трошки згорбившись, а го-
лову схилив наб!к так, наче каже: «Я ш од кого шчого не ба-
жаю, титько мене не чшайте». А як у нього чого поспитаються,
а в!н одвпуе, то й плеч!, наче той жид, пццйме, i наб!к одсту-
пить, що ти б сказав - вш усякому дае дорогу; а сам зштиться
так, мов той цуцик, ускочивши в хату.

Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка,
що наварив нам прко! на довп роки!

— Д!тки moi! — каже тоненьким, ницим голоском. — Чим же
мен! прохарчите вас, чим вас зодягти? Бачте, я й сам увесь об-
бивсь, як крем’ях!

— Батьку ти наш, 1ване Мартиновичу! — озвались запорож-
щ. — Аби твое здоров’я, а ми м!ж добрими людьми не загинемо.

— 1й-богу, правда! — крикне, покриваючи вс!х, один м!ща-
нин. (Хто ж той моданин? — кшвський Тарас Сурмач. Натхало
до 1ванця виборних з ycix город!в на чорну раду.) - 1й-богу, —
каже, — правду добр! молодщ говорять! Та аби твое, пане геть-
мане, здоров’я, а ми тебе i хл!бом, i одежею обмислимо — i те-
бе, i твое товариство, не попускай титько нас шкому ув обиду!

— Ой, Боже мш милосердний! - каже, вдихнувши, Брюхо-
вецький. - Нащо ж i живе наш брат запорожець на свш, коли
не на те, щоб стояти за православних християн, як за рщних
брапв своУх? Чи нам золото, чи нам ср!бло, чи нам пансыа бу-
динки треба? Не про те ми, братщ, гадаемо. Аби добрим людям
було добре жити на Вкратн!, а ми проживемо i в злиднях, про-
живемо i в землянщ, на одному хл!б! та вод!. Сказано: «Хл!б та
вода — то козацька ща».

— 1й-богу, так воно й е! — кричать мпцане й мужики. - За-
порожець ради нас усяку нужду з Cini приймае, бито! сорочки
зроду не бачить: як же нам не любити, братц!, добрих молод-
щв? Як нам не волити 1вана Мартиновича co6i гетьманом?

А Брюховецький каже:

— Дики мот! Господь з вами i з вашим гетьманством! У нас у
Cini чи гетьман, чи отаман, чи так co6i чолов!к — усе р!вний то-
варищ, усе християнська душа. То титьки ваша городова стар-
шина завела так, що коли не пан, то й не чолов!к. Не про геть-
манство наш брат запорожець думае: думае вш про те, як би та
як допомогти вам у вашш тяжкш дол!! Серце мое болить, див-
лячись на ваше убозтво. За батька Хмельницького текли по
Вкратн! медовп рпси, люд убиравсь пишно та красно, як мак у
город!; а тепер достались ви таким старшинам та гетьманам,
що скоро й шкуру з вас !здеруть. Над вами, мот д!тки, воютину
справдились святи словеса: «Х!ба не багатп вас утискають? Xi-
ба не вони тягнуть вас на суди? Xi6a не вони зневажають ваше
добре !м’я, узиваючи вас хамами та рабами неключимими?»

— 1й-богу, так! 1й-богу, так! — репетуе кругом с!рома. — Про-
кляты кармазини швидко видеруть у нас душу з т!ла, не то що!
Коли б не ти, батьку гетьмане, заступивсь за нас при лихш го-
дин!, дак хто б нас i пожалував!

А Брюховецький знов до запорожщв:

- Ви знаете, мое товариство миле, мот рщнп братчики, у
яких саетах, !з якими достатками прийшов я до вас у Слч. I де ж
те все под!валось? Чи я пропив, чи прогайнував? Hi, не пропив
я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття:
усе спустив з рук, аби б титько як-небудь прикрити ваш! злид-
н!. Немало шшло мого добра i по Гетьманщин!. Як та бщна кур-
ка-клопотуха, що знайде зернятко — да й те оддасть сво'т’м кур-
чаткам, так i я все до останнього жупана пороздавав свотм д!т-
кам. А тепер от i сам обгол!в так, що й пучки л!зуть !з чоб!т -
доведеться незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо
й без чоб!т, аби мотм дггкам було добре.

- Батьку ти наш рщний! — кричать кругом ледве не скр!зь
сльози. — Дак лучче ж ми збудем усе до остатнього рам’я та
справимо тоб! так! сап’янщ, що i в царя немае кращих!

— Господь з вами, мо! д!тки, Господь з вами! - каже, здвига-
ючи плечима i одступаючи наб!к, ниций 1ванець. - Ви, може,
думаете, що я, так як ваш! нашийники, стану драти з вас шку-
ру, аби б титько в мене на ногах рипали сап’янщ? Не доведи ме-
не до сього, Господи! Везли колись за мною в Слч жупани й
сап’янщ возами, везли золото i ср!бло м!шками, а я все збув !з
рук, аби мош дпкам було добре!

— От гетьман! От батько! От коли ми дождались од Господа
ласки! — гукають кругом 1ванця м!щане, козаки й мужики.

А вш, мовби шчого й не чуе, ще co6i смирненько, згорбив-
шись.

Юрба провалила тим часом мимо Петра. Хоть би й рад вш
був послухати, на як! ще хитропц пщшматиметься [ся] ниця
душа, так за народом шчого було не видно й не чутно.

Титько тепер пораховав Петро, чого стопъ Брюховецький;
тепер титько nocTepir, яку яму копае вш городовш старшин!!
Окаянний пройдиевп так ycix оманив, так по душ! були темно-
му людов! тп лукавп ухватки, Til тих!, солодк! реч!, те шбито
убожество, що всяк за його пол!з би хоть на н!ж. Аж дивно ста-
ло моему Козаков!, що то чоловйс зможе, як захоче! Химерний
той Тванець морочив голови людськп, мов не своею силою: мов
який чар!вник-чорнокнижник, ходив вш пом!ж миром, с!ючи
свот чари.

Загадавсь Петро, зажуривсь про лиху украшську долю; за-
був, чого й прийшов сюди, у Романовського Кут. Як ось удари-
ли в бубни, а скр!зь по водовому мгсцю почали гукати оклич-
ники: «У раду! У раду! У раду!»

Ус! заметушились i почали тягтись туди, де бито в бубни.
Боржш за вс!х посшшали в раду братчики.

— Чого се б’ють у в!щов! бубни? — питае один братчик дру-
гого, пробираючись пром!ж людом.

— Xi6a не знаеш? - одвпуе той. — Судитимуть Кирила Тура!

Схаменувсь тод! Петро i шшов боржш за двома запорожця-
ми, не одр!зняючись од ix до самого суднього м!сця. Пощасти-
ло йому так добре стати, що через козацьк! голови усе було
видно. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур, потупивши
оч!, а кругом його усе братчики. Миряне й соб! перлись напе-
ред, щоб подивитись на запорозький суд, да не таювськ! були
низовщ, щоб пропустили до суднього колеса кого не треба.
Ставши плечем поуз плече, ряд!в у три, чи що, уперлись у зем-
лю ногами, i вже як не товпились !ззаду городов! козаки з Mi-
щанами й поспитьством, не звузили вони ш на п’ядь порож-
нього посередиш м!сця. Хто бажав що побачити або почути, то
xi6a через голови побачив; а багато людей, позлазивши на ду-
би, звщти дивились.

У первому ряду видно було Петров! Брюховецького з геть-
манською булавою. Над ним вшськов! хорунж! держали бунчук
i хрещату корогов. Коло нього, по праву руку, стояв вшськовий
суддя з патерицею, а по л!ву — вгйськовий писар з каламарем за
поясом, з пером за вухом i папером у руках; а дал! по боках дов-
roycii дщи cinoBii. Ci вже хоть за старютю жодного й уряду не
держали, а на радах ix р!ч була попереду. Не один !з них i сам
бував кошовим на в!ку, так тепер ix шановано й поважано, як
батьюв. П’ятеро ix стояло, як п’ятеро сивих, волохатих голуб!в,
похиливши тяжки од думок голови. Кур!нне отаманне i всяка
старшина докшчали первий общ вщового колеса. Ус! були без
шапок: сказано - в судньому м!сщ.

Розпочав суд над Кирилом Туром батько Пугач. Вийшовши
з ряду, уклонивсь в!н на yci чотири сторони низенько, поим
inje оддав особо один поклон гетьманов!, да дщам, да отаманам
по поклону — i почав говорити голосно й поважно:

- Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, Панове отаманне, i ви,
братчики, хоробры товарный, i ви, православн! християне! На
ч!м держиться Запорожже, як не на давшх, предков!чних зви-
чаях? HixTO не скаже, коли попалось козацьке лицарство. По-
чал ося воно ще за оних славних предав наших варяпв, що мо-
рем i полем слави у всього свпу добуди. От же HixTO з козацтва
не покаляв то'! золото*! слави — Hi козак Байда, що вис!в у Царе-
град! на зал!зному гаку, Hi Самшло Юшка, що мучивсь п’ятде-
сят чотири годи в турецькш каторз!, — покаляв и тшько один
ледащиця, один паливода, а той паливода стопь перед вами!

Да взяв Кирила Тура за imeni, да й повернув на вс! боки.

— Дивись, — каже, — вражий сину, в в!ч! добрим людям, щоб
була шшим наука!

— Що ж сей паскудник учинив? — став !знов глаголати бать-
ко Пугач до громади. — Учинив вш таке, що тшько пху! Не хо-
четься й вимовити. Знюхавсь поганий з бабами i наробив соро-
му товариству на вс! роки. Пане гетьмане, i ви, батьки, i ви, Па-
нове отаманне, i ви, братчики! Подумайте, порадьтесь i скаж!-
те, як нам сього сорому збутись? Яку б кару ледачому пакос-
ников! здекретувати?

Н!хто не виривавсь i3 словом; yci ждали, що гетьман скаже.
А дщи кажуть:

— Говори, батьку гетьмане; твое слово — закон.

Брюховецький скорчивсь у три погибел! да й каже:
— Батьки moi рщш! Що ж здолаю видумати путне cboim ш-
чемним розумом? У ваших-то сивих, шановних головах увесь
розум сидить! Ви знаете вег стародавне звича! i порядки — су-
дпъ, як сам! знаете, а мое дшо махнути булавою, да й нехай по
тому буде. Недармо ж я вас вивгв гз Запорожжя на Вкрашу: по-
рядкуйте по-стародавньому, як сам! знаете; судке i карайте,
кого сам! знаете, а я свого розуму супроти вашого не покладаю.
Ус! ми перед вашими сивими чупринами д!ти i дурн!.

— Ну, коли так, — кажуть дщи, — то чого ж довго м!ркувати?
До стовпа та киями!

Гетьман махнув булавою. В!щове колесо заворушилось. Ра-
д! кшець.

Горопаху Кирила Тура зв’язали в!рьовками да й повели до
стовпа, що стояв недалеко. Прив’язали бщаху так, щоб можна
було повертатись на вс! боки, ще й праву руку оставили на во-
л!, щоб можна було бщолас! достати к!вш да випити меду або
горшки; бо так водилось у тих химерних низовщв, що коло
стовпа тут же й горшка стоятиме у д!жечц! i калач!в решето -
раз для того, щоб, завдавши голов! хмелю, не так тяжко було
roponaci кшчати жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотшш коза-
ки брались за ки!. Тут-бо й ки!’в лежав оберемок. Отсе ж усякий
братчик, щучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип’е коряк ме-
ду чи горшки, калачем закусить, в!зьме кий, ударить раз вино-
ватого по спин! — да й шшов своею дорогою. «А вже в ix таке
було прокляте заведете, — розказують, було, старосвггсыа лю-
ди, — що як с!м раз одважить киякою, то хл!ба бшьш не Тсти-
меш». Рщко-рщко траплялось, що жоден братчик до ковша не
доторкавсь, а проходив мимо, мов i не бачив шчого. То, було,
простопъ бщний пмаха свое врем’я, одв’яжуть — да й прав.
Тшько, щоб заслужите таку ласку в товариства, треба було Ко-
заков! не знать яким бути лицарем. Правда, й Кирило Тур був у
С!ч! не послщущий, був козак-душа, а не братчик, да й вина ж
його була дуже тяжка: бшыпо!’ вини й не було, здаеться, в запо-
рожщв над оте скакание в гречку. Тим-то шший братчик, хоть
i жаловав дуже козака, да, щоб не розплодивсь такий rpix м!ж
молодиками, !шов i бравсь за кий. Xi6a вже, зглянувши на Ки-
рила Тура, перемагав свое жорстоке запорозьке серце. Знаете,
чи раз же то доводилось укут яку пригоду на диких полях тер-
пки або один одного з бщи визволяти? Так, згадавши старови-
ну, братчик i руку опускав, i, мов не в!н, од стовпа одходив.

Ще ж до того 6epir Кирила Тура од лихо’! халепи й побратим
його, Богдан Чорногор. Сей, ходячи круг стовпа, одного зупи-
нить покгрним проханням, другому попржне про яку-небудь
Кирилову послугу, а на шшого блазня то й посвариться; то та-
кий, знаючи чорногорське завзяття, i од!йде, мов ют од сала,
хоть би й рад горшки покуштовати. Благаючи шшого отамана,
аж сл!зьми обливавсь в!рний TypiB побратим; а в С!ч! великого
стояло таке щире побратимство.

Як ось ще просто до стовпа батько Пугач. Сього похмурно-
го дщугана не посмгв Богдан Чорногор шчим попр!кнути, а де
вже на його сваритись? Хоть же б його й бажав благати, то й
язик не ворочасться. Так, як молодий цуцик ховасться пщ во-
рота, побачивши старого сусщського бровка, так бщний чор-
ногорець оступивсь геть, даючи дорогу жорстокому дщовк А
той прийшов до стовпа, випив коряк горшки, inje й похвалив,
що добра горшка, закусив калачем, узяв у руки кий.

- Повернись, — каже, — сякий-такий сину!

Сердега повернувсь, а вш йому так одважив кием по плечах,
що аж к1стки захрумтши. Однак Кирило Тур показав себе доб-
рим запорожцем: i не зморщивсь, i не застогнав.

— Знай, ледащо, як шанувати козацьку славу! — сказав бать-
ко Пугач, положив кий да й шшов co6i геть.

Дивлячись оддалеку на запорозький прочухан, Петро по-
м!ркував, що не багато Кирило Тур видержить таких гостинщв.
Жаль йому стало нетяги; пщшшов до нього, чи не дасть якого
завпу cecrpi да матер!.

А Богдан Чорногор думав, що вш хоче попробовати, чи
KpinKi в Тура плеч!; заслонив свого побратима спиною, схопивсь
за шаблюку да й каже:

— Море! Я не попущу усякому захожому знущатись !з мого
побро! Довол! й cboix братчиюв.

— Багацько ж, мабуть, i в тебе в голов! мозку! — каже Кири-
ло Тур. — Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче, як
зав’язнеш, a xi6a з багна витягне. Здоров був, братику! Бач, як
гарно в нас трактують гостей? Се вже не гаряч! млинчики, па-
не брате! Вип’смо ж по коряку меду, щоб не так було прко.

— Пий, брате, сам, а я не буду, — каже Петро, — щоб !ще ва-
mi дщи не звелши оддячити тоб! кием.

— Ну, бувайте ж здоров!, братщ! — каже Кирило Тур. -
Вип’ю я й сам.

— Що сказати матер! да сестр!? — поспитав Петро.

Згадавши про мапр та про сестру, Кирило Тур похилив го-
лову, дал! й каже з nicni:
Ой который, козаченьки, буде з eacyMicmi,
Поклонться старш неньщ, нещаснш Heeicmi;
Нехай плаче, нехай плаче, а вже не выплаче,
Бо над сыном, над Кырылом, чорный ворон кряче!

— Се таки й станеться з тобою, превражий сину! — каже,
пщходючи, один сгчовий дщ; а за ним ще ще трос. - Не впо-
вай, — каже, — на те, що молод! тебе обходить; ми й сам! тебе
вкладемо, ось дай лиш випити нам по коряку горшки.

Да й узяв коряк; зачерпнув, випив, покректав да, взявшись
за кий, i каже:

— Як вам здаеться, батьки? Я думаю, дати йому раз по голо-
в!, та й нехай пропадае ледащо!

— Hi, брате, — каже другий дщ, — н!хто з нас не зазнае, щоб
коли-небудь бито виноватого по голов!. Голова — образ i подо-
б!е Боже: rpix пщшмати на не! кия. Голова шчим не винна; !з
серця юходять помишлешя злая, убшства, прелюбод!ян!я,
татьби, — а голова, брате, шчим не винна.

— Дак що ж, брате, — каже третш дщ, — коли того проклято-
го серця дубиною не достанеш? А по плечах не добити нам сьо-
го вола й обухом. А шкода пускати на св!т такого гр!ховода: i
так уже чор’знае на що переводиться славне Запорожже.

— Послухайте, батьки, мое! ради, — каже четвертий дщ. —
Коли Кирило Тур видержить сей прочухан, то нехай живе: та-
кий козарлюга на що-небудь здаеться.

- Здаеться? — каже, щучи мимо, батько Пугач. — На якого
6ica здаеться такий гр!ховодник православному християнству?
Бийте його, вразького сина! Шкода, що мен! нельзя бшьш бра-
тись за кий, а то я молотив би його, поки б увесь цебер горшки
випив. Бийте, батьки, превражого сина!

Тод! дщи випивали один за одним по коряку горшки, брали
ки! i давали Кирилу Туров! по плечах. Сили в старих руках бу-
ло в них оде довол!, що аж плеч! хрумтши. 1нший давно б зва-
лився !з н!г, а Кирило Тур видержав yci чотири ки!, не покри-
вившись; !ще, як одшшли дщи,! шуткував i3 cboim гостем.

— Добре, — каже, — парять у нас у шчов!й лазн!, шчого ска-
зати! П!сля тако! припарки не заболять уже Hi плеч!, ш по-
ясниця.

— Що сказати тво!й пашматщ? — питаеться ще раз Петро.

— А що ж !й сказати? — одвпуе Кирило Тур. — Скажи, що
пропав козак ш за цапову душу, от ! все. А прикмету над мо!м
скарбом знае побратим. Одну часть оддасть в!н старш неньщ та
сестрг; другу одвезе у Кшв на братство; там мене спокусив rpix,
нехай же там i моляться й за мою душу; а третю одвезе у Чорну
Гору: нехай добр! юнаки куплять соб! олив’яного бобу та нор-
ного пшона, щоб було чим пом’янути на лицарських грецях
Турову душу.

— Кршись, побро, — каже Богдан Чорногор, - битьш н!хто
не зшме на тебе руки. От незабаром ударять у Казани до общу;
тод! одпустять тебе, да й будеш вольний козак.

Мусив Петро пщождати до общ, чи не потгшить матер! да
сестри Кирилово! доброю звюткою. Ходючи по видовому мр
сцю, постер1г вш, що не один титько чорногорець обороняв
Кирила Тура: багато братчиюв, зустр!ваючись гз другими, бра-
лись за шаблю, мов вимовляли: «Ось тшько поквапся на горш-
ку, то вицщжу я и з тебе хутко!» Як же вдарили в Казани до o6i-
ду, тод! шла купа запорожщв кинулась до Кирила Тура,
одв’язали од стовпа, обшмали i поздоровляли по бань

— Ну, вас iK нечиспй матер!! - каже Кирило Тур — Коли б
сам! постояли в стовпа, то одпала б охота обшматись!

— А що, диявол!в сину! - каже, пщходячи, батько Пугач. -
Смачш кш кошовп? Може, тепер плеч! болять так, як у того
чорта, що возив ченця в брусалим? На, вражий сину, приложи
оце листя, так завтра мов рукою зшме. Бито й нас де за що за-
молоду, так знасмо ми л!ки од сього лиха.

Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз шшов
поза шкурою, як побачив вш б!лу його сорочку, що сестра жа-
л!бниця шила й мережила, усю в кров!; пце й поприкшала до
ран. Кирило Тур аж зуби зщпив, щоб не стогнати, як почали
оддирати ii од т!ла. Батько Пугач сам приложив йому до спини
широке якесь листя, помазавши чимсь липким.

— Ну, — каже, — тепер ходи здоров, та не скачи в гречку, а то
пропадеш, як собака!

Тод! братчики з веселим гуком пщняли д!жки з медом та з
гориткою, узяли стужку з калачами да й повели Кирила Тура до
общу.

Общали добр! молодщ на трав!, пщ дубами, усякий куршь
особе, !з cboim куршним отаманом. Дщи общали в гетьмансь-
кому курен!; титько батько Пугач прийшов на трапезу до Кири-
ла Тура, i то вже була велика честь усьому куренев!. Кирило Тур
уступив йому свое отаманське Micro, а сам с!в коло нього. Два
кобзар!, сидючи навпроти них, !грали усяких лицарських шсень
i висшвували про Нечая, про Морозенка, про Перебийноса65,
що здобули на всьому свш несказанно!* слави; висшвували i
про Берестецький piK, як козаки бщовали да, бщуючи, серце
co6i гартовали, — i про степи, i про Чорне море, i про невелю, i
катергу турецьку, i про здобич да славу козацьку; усе поважним
словом перед товариством викладували, щоб козацька душа i
за трапезою росла угору

Поблагословив ото батько Пугач до трапези; yci взялись за
святий хл!б, усяк вийняв з кишеж ложку (бо с1човиков1 без
ложки, що без люльки, ходити не годилось); як ось Кирило
Тур, озирнувшись кругом, i каже:

— Ех, братчики! Мен! памороки забито киями, а в вас, ма-
буть, 1зроду в голов! клоччя. Коли ж се в свт видано, щоб ви-
проводити гостя з коша натщесерце?

— Пане отамане! — кажуть. — Борони нас, Боже, од тако!
скнаростП Про якого се ти гостя глаголеш?

Коли ж тут саме i йде Богдан Чорногорець i3 Петром.

— Ось мш петь! — каже Кирило Тур. — Се, коли хочете зна-
ти, син паволоцького попа, той самий, що, як стукнувсь 1зо
мною за Киевом, то аж поле всм!хнулось.

Рад! були yci братчики, побачивши Шрамового сина. Давно
вже вони чували про його лицарство. 1нпп, уставши, обшмали
його, як брата, друг! попснялись, щоб було йому м!сто.

— Сщай б!ля мене, синку, - каже батько Пугач. — Ти добрий
козак. I батько твш добрий козак, тгпько здур!в на старють. Ко-
ли б ще й йому тут не склалось лиха, бо на рад! без бщи не обш-
деться.

— Що буде, те й буде, — каже Петро, — а буде те, що Бог
дасть.

- Що? Може, думает, ваша в!зьме? - крикнув гр!зно су-
против нього батько Пугач. - Чортового батька в!зьме! Не дур-
но ми вчора з Гваном Мартиновичем стр!чали царських бояр, а
вже стр!чали ми !х не з порожшми руками. Перевернемо ми до-
гори усю вашу старшину!

— Знаеш що, батьку! — каже йому Петро. — Шкода, що мо-
лодому старого не до ладу вчити, а я сказав би тоб! гарну гутор-
ку: не хвались та Богу молись!

— Молились, козаче, ми вже йому добре, — одвпуе батько
Пугач, — уже Господь yci дупл привернув до нашо! сторони.
Пщвернемо тепер ми пщ корито ваших полковников та гетьма-
шв; заведемо на Вкра!н! шший порядок; не буде в нас Hi пана,
Hi мужика, Hi багатого, Hi вбогого; усе в нас буде обще... Е, ко-
заче, каже знов ласкавим голосом, — да в тебе, бачу, нема лож-
ки! Що то не нашого поля ягода! У вас, городових, усе не по-
людськи робиться: щять i3 ср!бних мисок, а ложки при душ!
катма. Зроб!те йому, хлопщ, хоч !з бересту або з скоринки лож-
ку, а то скаже батьков!: «Там враж! запорожщ голодом мене за-
морили». I так уже старий пеклом на нас дише.

На общ у запорожщв мало подавали м’ясива, а все тшько
рибу. Добр! молодщ, як ченщ, м’яса не любили. Посуда була
вся дерев’яна: i чарки, й коряки — усе з дерева. Трапезуючи,
добре тягнули братчики горшку, мед, пиво, однак н!хто не
впивсь, так-то вже повтягувались.

Бшьш од ycix пив на сей раз Кирило Тур: хопв, мабуть, бща-
ха завдати соб! хмелю, щоб не так болши плеч!, да й хмшь не
подол!в його. Зробивсь тшько дуже веселий, i як устали з-за
общ, да як почали братчики танцювати пщ бандуру, в!н i соб!
пипов навприсядки; качавсь колесом i виробляв так! викрута-
си, що н!хто б i не подумав, що сього козака бито недавно кия-
ми. Запорожщ не навпшались 1з тако! терпеливост!.

Петро м!й шсля общ хот!в 1ти додому, так Кирило Тур при-
держав його да й каже:

— Постривай, брате, i я по’щу. Шсля тако! бан! не довго по-
кршишся. Перед товариством сором вволитись, а дома заляжу
до завтрього.

От, погаявшись 1ще трохи, звел!в Кирило Тур осщлати двое
коней, да й по*!хав з коша, шепнувши щось побратимов!. Доро-
гою Кирило Тур точив усяк! баляндраси, дал! й каже:

— Приставай, брате, в запорожщ. Якого тоб! чорта тратити
л!та м!ж тим навюноголовим городовим козацтвом?

— А що ти думаеш? — каже Петро. — Я вже й сам не раз про
це м!зковав.

— От люблю козака! — мовив запорожець. — Якого 6ica до-
живется ти в городах? Городи тво! швидко вже догори ногами
стануть.

— Що вже й споминати про се, Кирило? — каже Петро. —
Сам я бачу, що бща надходить звщусюди. Однак скажи мен!
щиро, нехай би хто, а ти вже чого йдеш против Сомка?

— Ex, i ти ж голова! — одвпуе Кирило Тур. — Хто ж против
нього йде? Що я вкрав у нього молоду, се ще лихо не велике.
Молодо! йому зовйм не треба: шше готусться йому весшля! Та й не
одному йому. Заграють вашш городовш старшин! у запорозьку
сопшку так, що затанцюють нехотя. Уже що наш! братчики за-
думають, чи добре, чи лихе, так швидше воду в Дншр! зупи-
ниш, нЬк ix. Хоч гребл! гати, хоч мости мости, вода прорветь-
ся: Hi порадою, Hi силою не переможеш нашого товариства.
Лучче пливи, куди вода несе... Побачимо, що станеться з ва-
тою Украшою, як приймуться няньчити и таю няньки!

— Не доберу я толку в tboix речах, — каже Петро. — Що за
охота To6i мене морочити? То заговорит бущм щиро, то знов
туман у Bini пустит. Покинь хоть на часинку свое с!чове юрод-
ство. Я чолов!к без хитропцв: чому ж би й To6i не говори™ про-
сто?

Запорожець зареготав.

— Ой, козаче, — каже, — козаче! Та xi6a ж на свт есть хоч од-
на проста дорога? Думает im просто, а зайдет чорт знае куди!
Хотелось би чоловшов! чесно положи™ живот за Bipy христи-
янську, а лукавий пццпзе та й уплутае не знать у як! тенети. Хо-
телось би чоловжов! не стояти на пуп гр!шник1в, не ходите на
совп нечестивих, не сшита на ещалипц губителей, так що ж?
Не всякому р!внятись i3 Божим Чоловжом. У того й думка, й
серце у закон! Господньому, поучаеться вш закону Божому
день i Hi4, а в такого ледачогб, як я, хоч би думка i так i сяк, так
серце не туди тягне...

— Куди ж тебе тягне серце? — спитав Петро. — Невже котю-
га знов думае про сало, дармо що натовкли вже пикою об лаву?

— Пху! - аж плюнув з досади запорожець. — Ти йому обра-
зи, а вш To6i луб’е! Голоднш KyMi xni6 на ум1 Згинь ти з сво!ми
бабами! Довол! чоловжов! i без них смутку.

— Ну, а куди ж би тебе ще тягнуло серце? — каже Петро.

- Куди б воно мене тягнуло! — каже запорожець да й здих-
нув так важко, що Петро аж усм!хнувсь: думав - яка вже нова
вигадка.

А Кирило Тур мов i не чуе його cMixy, смутно похилив голо-
ву, н!би й забув за товарища, да й почав co6i читати напам’ять
i3 €ремн (Петро, слухаючи, аж здивовавсь): «Чрево мое, чрево
мое болить меш, смущаеться душа моя, терзаеться серце мое.
Не умолчу, яко глас труби услишала душа моя, вопль pari i 6i-
ди. Докол! 3pi™ iMaM бгжащих, слишащ глас трубний? Понеже
вожд! людей моТх синове буйн!г суть i безумна; мудр! суть, еже
творити злая; благо же творити не познаша... — Ух! — каже,
здригнувшись. — Братику, мен! не знать що показалось... Про-
клятий прочухан зачинае кидати мене в трясцю. Та ось i моя
хата. Засну, дак усе минеться.»
ПриЬкджають до хати, а назустр!ч !’м виб!гають мати i сестра
Кирилова. Як же то зрадши сердешнп, то й розказати не мож-
на! Одна бере за поводи коня, друга тягне запорожця з сщла, а
Bin титько всм!хасться.

— Байте, — каже, — я вам казав, що шчого журитись! Та вже,
мабуть, вас так Бог создав, щоб усе киснути.

Хочуть його обняти, а вш руками ix одпихае:

— Hi вже, — каже, — сього не буде. I так братчики трохи не
прогнали з куреня, що провонявсь, кажуть, бабою.

А Петру шепче:

- Тепер меш так до обшмання, як грппнику до гарячо! ско-
вороди.

Хот1в Петро зараз пи додому, так Кирило запросив на чар-
ку горшки; да й стара неня i сестра Кирилова, кланяючись,
просили, щоб хоч заглянув у хату.

- Ну, пашматко! — каже Кирило Тур. — Давай же нам тепер
тако! горшки, щоб i сам диявол зайшов у голову! Та давай цшу
боклагу; таким лицарям, як ми, пляшки й на одного мало.

Як же внесли з комори горшки, Кирило Тур, замють щоб ша-
новати гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з не!, як воду. Ма-
ти, боячись, щоб Bin не перепивсь, хотша одняти боклагу, a BiH:

- Геть, мамо, геть! Чоловш не скотина, бшып вщра не вип’е.

I почав знов цмулити, поки, знемшшись, упав без пам’яп на
землю. Yci стривожились, а один Петро тшько знав, що сьому
за причина. BiH noMir жшкам шдняти Кирила Тура з земл! i по-
ложите на перину; дат попрощавсь i тшов до Гвинтовчиного
хутора, м ip кую ч и про все, що чув i бачив.

XIII

Тим часом Шрам паволоцький, занедбавши свою старють,
посшшав, мов простей гонець, до Батурина. Сонце ще не ви-
р!залось ia-за левад, як переТхав BiH Н1жень; inje тшько деколи
просв!чувало кр!зь берези. 1ще народ i до череди не вигонив.
Шрам i рад, що HixTO його не бачив, бо в ту смутну годину ш-
ший опияка не побоявсь би вхопити i полового коня за пово-
ди, питаючи, чия сторона. Як ось чуе над шляхом у гаю гомш.

Одш кричать:

— На шаблях!

Адруп:

— На шстолях!

— Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею —
кому Бог погодить.
— Hi, шабля — чолов!ча сила, а куля - суд Божий.

- Та ось панотець ще, — крикнули iHini, — нехай вш нас роз-
судить.

Дивиться Шрам, аж у гаю зшшлась купа люду чимала. Одш
ж у кармазинах i при шаблях, а друг! в син!х каптанах та кря-
ках, без шабель, титько декотор! держать рушнищ да коси на
плечах.

— Чого отсе, — питае Шрам, - попередили ви сонце, ицоб
зчинити гвалт? Xi6a ще мало буч по ВкраТш?

От деяк! пошапковали його да й кажуть:

— 3!брались ми, панотче, на Божий суд; нехай Господь роз-
судить людську кривду.

— Яка ж, - питае, — сталася кривда i од кого?

Кажуть:

- Та от, бач, полюбив молодець д!вчину, ну i д!вчина не од
того. Молодець же нашого мщанського роду - син нашого вш-
та, а д!вчина, бач, роду шляхетського — дочка пана Домонтови-
ча. От i заславсь молодець до д!вчини; а в сватах шшли неаби-
як! люди — бурмистрове та райщ мапстратськн. Дак що ж би ти
думав, панотче? Як привпав ix пан Домонтович? Розлютувавсь,
мов на свою челядь, назвав хамами й личаками. «Не дтждете, —
каже, - i рщ ваш не д!жде, щоб Домонтович оддав дочку за
гевала!»

— От як розвеличалась ледача шляхта! - перехопили тут iH-
ini з синьокаптанниюв. — Се тй, що впрохались у батька
Хмельницького на Вкра’шу! А якби не пустив, то попропадали
б з голоду в Полыш!

- Цитьте, цитьте, горлатй ворони! - озвались тут деяю з
кармазишв. - Дайте й нам що-небудь вимовити. Невже ви хо-
чете, щоб за вашого вштенка отець силовав одним одну дочку?

- Який, - кажуть, — враг просить його силовати? Вона з до-
рогою душею пще!

— Чого ж се так? — одвггують кармазини. — А може, й гарбу-
за втелющить!

— Гарбуза? Hi, не гарбузом тут пахне, коли сама дала вштен-
ков! каблучку.

— Год!, год! квакати! — кажуть кармазини. - Побачимо ось,
чия в!зьме.

— Розводьте б!йц!в! — кричать iHini.

— Як же ix розводити, коли не згодились, чи на шстолях, чи
на шаблях? Нехай розсудить панотець. Скажи нам, будь ласка,
панотче, — обернулись до Шрама, — як лучче дознати суда Бо-
жого, чи шстолями, чи шаблями? От брат стае за сестру, а же-
них за себе i за все мщанство. Коли жених поляже, нехай поп-
шаться кармазини; як же поляже кармазин, тод! дочку нам по-
давай, хоч лусни! Не сховасшся од нас н! за високими ворпъ-
ми, н! за привитеями!

— О, щоб вас Господь побив праведним громом! - каже то-
д! Шрам.

— За що се ти нас так проклинает? — каже, зумившись, гро-
мада.

— О голови, елшп i жорстою! — глаголе знову Шрам. — Як
збираеться на неб! хуртовина, то й зв!рюка забуде свою ярость;
а ви перед самою бурею заводите кривав! чвари!

I помчавсь од них необзир.

У Борзн! за!хав Шрам одпочити до сотника Битозерця. Б!ло-
зерець був старосвпський сотник, iine-то з тих, що перш! озва-
лись потиху до батька Богдана: «€днай, батьку, Украшу, а ми
тебе виручимо». Так знав його Шрам добре, i були вони прия-
тель

Титько що доокджае до воргг, аж сотник витжджае з двору.
Шзнав Шрама i сам не знав, що робити од радость

— Ну, батьку, — каже, — у саму годину зав!тав ти до нас у
гост!!

— Бачу, я й сам. Бодай лучче шчого не бачити!

— Куди ж отсе?

— Да в Батурин же, до нав!сного дща Васюти.

— Е, уже раду рушили!

-Як?

— А так. Ось защьмо лиш до господи.

Затхали, ввшшли до свплищ, сити кшець стола. Тод! Битозе-
рець! почав розказувати.

— Так i так, - каже. — Навюноголовий Васюта коверзував,
коверзував, дал! таке вигадав, що ледве й сам не пропав. «При-
сягайте мен!, — каже, - на послушенство гетьманське, а не
присягнете, то тут вам i капут!» Наустив вражий дщ п!хоту да
хот!в так придавити у Батурин! старшину, щоб i не писнула. От
як у нас тепер завелось!

— Да чого доброго й ждати од такого, що полизав лядських
полумисюв? — каже Шрам. — Уже коли ти був раз Золотарев-
ським, то Золотаренком !знов не будет!66 Ну, що ж старшина?

— А старшина, — говорить Биюзерець, — почала його усовь
щувати: «Побшся Бога! Чи тоб! ж довго жити на свт? Нехай би
молодшп гетьмановали. Ей, пане полковнику! Не удавай Сом-
ка на Москву зрадником! Держись за нього; то ще й сам, i Bci ми
поживемо з упокоем». Куди! Розходивсь наш дщуган: «Скорш
у мене волосся на долош виросте, н!ж переяславський крамар
буде гетьманом! За мене бояре на MocKBi тягнуть, за мене Брю-
ховецький з запорожцями стоятиме. Ось я послав уже послан-
щ до Зшькова». — «Не йми, — кажуть йому, — в!ри запорожцям:
вони тебе уочевидьки ошукують. Пригжджають до тебе з Cini
задля узяття тшько подарунюв. Ми тебе гетьманом, ми тебе
гетьманом оберемо! А там свое на умь Xi6a не знаеш, яким во-
ни духом на городову старшину дишуть? Се в ix обичай давнш!»
Де тоб!! I слухати не хоче. Як ось i гонщ з Зшькова. «А що?» —
«Еге! — кажуть. - Прощайсь, пане полковнику, з гетьманством.
Там запорожщ таке провалять, що аж слухати сумно». — «А
князь же що?» — «А що князь? Князь i3 запорожцями запашбра-
та, а тво! подарунки прийняв у cMix, бо в нього й свого доволЬ».
Васюта й руки попустив. Тод! старшина за нього, a nixora й со-
6i потягла за старшину; та до того прийшлось, що трохи сам Ва-
сюта не наложив головою. Як ось од Сомка лист до Васюти.

— Од Сомка? - питае Шрам, здивувавшись.

— Од нього самого, од Якима Сомка.

- 1з Переяслава?

- Hi, i3 1чн1. Сомко вже в 1чн1

- Не спод!вавсь я, — каже Шрам, — щоб Сомко так скоро
nepeMir себе.

— Еге! — одвпус Бшозерець. — Крута година наступила. Пи-
ше до Васюти: «Во !м’я Боже, ти, пане полковнику н1женський,
i Bci, пщ його рукою будучи, послухайте мого голосу, не погуб-
ляйте отчизни. Чи вам, — каже, — лучче оставатись пщ рукою
свинопаса Тванця, чи пщ лицарською рукою переяславського
Сомка? Забудьмо веяю чвари. Не час нам тепер враждувати,
час за козацьку честь постояти. Я, — каже, - жду в 1чш. Хто
есть в!рний син свое! отчизни, збирайтесь до мого боку. Не по-
пустимо гетьмансько! булави в ледач! руки...» Бачить тод! Ва-
сюта, що шкуди дггись, давай старшину до 1чш прохати, да й
рушили вс! з Батурина. I я отсе, дещо впорядкувавши, туди ж
щу. Так намовились м!ж себе, щоб уже вс!ма голосами Сомка
обрати i присягу йому виконати, i при ньому вс!м стояти.

— Так чого ж гаятись? — каже Шрам. — На коней да до 1чнi!

— Господи! — сказав, дивуючись, Бшозерець. — Чи тебе Гос-
подь сотворив !з самого зал!за, чи що? Hi рани, Hi л!та тебе не
одол!вають.
А Шрам йому:

— Як треба рятувати Украшу, байдуже мен! i л!та, й рани.
Обновиться яко орля юность моя. На коня, на коня! Шчого
гаятись!

— Да вгамуйсь, Бога ради! Хоть дух переведи, хоть чарку го-
ршки випий да закуси.

Сяк-так осадив Бшозерець Шрама. Шрам уже й сам тод!
почувсь, що треба дати соб! пшьгу.

Вигхали з Борзни. Чи проехали з десяток верст, чи Hi, як на-
зустр!ч гонець до Бшозерця, щоб простував уже пщ Н!жень.

- Вшсько гетьманське шшло, — каже, — туди ще зранку, а
Сомко-гетьман з Васютою i з шшою старшиною тож !з 1чш ру-
шили. Уся старшина присягу виконала Сомков! на послушен-
ство в ринковш церкв! !чансьюй да, почувши, що вже бояри
пщ Н!женем, просто з церкви на кон! да й рушили до Н!женя.

— Заворушились наш!! — каже Шрам. — Слава тоб!, Боже!
Ну, не тратьмо ж часу й ми.

Повернули коней на Н!женську дорогу; щуть сшшно. Вигж-
джають на Тчанський шлях, недалеко од Н!женя, як глянуть — i
Сомко з Васютою ще. Старшина за ним купою. Повггавшись,
Шрам зараз i питае:

— А що, пане гетьмане, яково?

— Не журись, батьку, — каже Сомко, — усе буде гаразд. Уже
як ми з паном Золотаренком узялись за руки, то нехай устопъ
проти нас хто хоче. Лубенський, Прилуцький i Переяслав-
ський полки я виправив з Вуяхевичем пщ Н!жень, а Чершпв-
ський буде туди сьогодш на шч. Чого ж ти !ще супишся?

— Ти кажеш, пане гетьмане, що з Вуяхевичем полки випра-
вив? — питав Шрам.

- 3 мо!м генеральним писарем, — одвпуе Сомко.

- Да то-то ж! Не дав би я йому гетьманського бунчука пщ
таку годину.

— Е, батьку! - каже Сомко. - To6i-6o вже дуже знев!рились
люди.

— А ти, синку, дуже багато ймеш im в!ри. Я чував про Вуяхе-
вича дещо негарне.

— Е, год!! Ти мого Вуяхевича не знаеш. Н!хто лучче його не
вм!в гамовати козаюв: тим я й дав на сей день йому бунчук, а
не шшому.

- Похмурна, похмурна година! - каже сам соб! Шрам.

- Не така ще, як тоб! здаеться, — сказав Сомко.
— Дай, Боже! А ицо ти скажет про поспитьство, що купить-
ся коло Н1женя, нехай Бог крис, наче як було на початку
хмельнищини? Се все брюховщ!

— Шчого не скажу. Меш битьш ix жаль, н!ж досадно; битьш
досадно, н!ж страшно. Поки в мене в табор! козаки да гармати,
я Hi про що й гадки не маю. Ти думает, може, мене дуже засму-
тили Миргорода! да полтавц! з зшыавцями? Не засмутили вони
мене, а преогорчили. Не те мен! шкода, що три полки одпало,
а те, що честь, правда поламана.

«О, голово ти моя золота! - подумав Шрам. — Коли б то так
yci, як ти, держались чесп да правди! А то на кого не зглянеш —
усяке, мов зв!рюка, про свою титько шкуру да про свш берл!г
дбас».

Утхали в Micro. Титько що перетхали Галатовку-урочище, аж
ось перегородила !’м дорогу процес!я: несли мертвого.

Питасться Шрам.

- Кого ховають?

Кажуть:

— Вштенка.

— Що сьогодш з Домонтовичем на Божий суд ставав?

— Того самого. Не послужила фортуна roponaci. Титько стя-
лись на шаблях, зараз так i положив його вражий кармазин.

— Е, Hi-бо! — перебив тут хтось !збоку. — Перше Домонтови-
ченко влучив вштенка по л!в!й pyui — кров так i задзюркотита.
Мш батько сам там був, дак розказував. Шарпонув та й каже:
«Год!, буде з тебе!» А вштенко: «Hi, або мен!, або тоб! не жити
на св!т!!» - «Дак нехай же, — каже, — Господь упокопъ твою ду-
шу», — та й почав налягати ще битьш на вштенка. Поплямував
його скр!зь ранами. «Ей, — каже, - год!! Пожалуй сам себе!» А
той маха та й маха наоелш, аж поки дано йому так, що й поко-
тивсь, як снш.

— Нехай, нехай! — каже ще один, щучи мимо. — В!зьме ко-
лись i наша!

Дивиться Шрам, аж за труною того вштенка трохи не ввесь
Н!жень пщнявся; i все сам! мщане: жодного в кармазинах. Ди-
виться Васюта, аж за моданами сунуть i козаки н!женськ!; i все
титько товариство: жодного сотника, н! отамана. 1дуть, утупив-
ши оч! в землю, i мов не бачать н! гетьмана, ш Васюти з стар-
шиною. Шрам титько похитав головою. Шчого не сказав i Сом-
ко, дивлячись, що козаки, замють табора пщ м!стом, опини-
лись на вштенкових хуторах, наче в свого полковника, да ще
пщ такий великий час. А старшина титько м!ж собою зглядува-
лась. Зрозушв, мабуть, щось i Васюта; бо, скоро перейшли по-
хорони, зараз, одклонившись гетьманов!, повернув до свого
двору. Старшина НЬкенського полку теж роз’гхалась по дворах;
а з других полюв поехали за Сомком до табора. А табор Сомюв
стояв пщ ЬИженем, за Бшяювськими левадами.

ДоЬкджають до табора, аж у табор! ще оддалеки пути гомш,
галас. ПриТжджають ближче, аж округи табора жодних бекепв.
Козаки зм!шались, як у браз! гуща; той туди, той туди йде, а
жодного порядку м!ж ними немае. А тут ще почало темшти, так
Сомкове вшсько — наче те море, що спереду ще хоч видно, як
хвил! ходять, а далып, у темнот!, так уже тшько реве да бурхае.

Добравшись до свого намету, Сомко зараз звел!в позвать пе-
ред себе Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, да не
так-то його й знайти у такш мппаниш. Сомко напавсь на пщ-
ручниюв генерального писаря, сердивсь, кричав; дал! бачить,
що тим серцем мшганин! таборовш не запоб!гне, роз!слав стар-
шину по всьому обозов! козаюв гамувати, а сам с!в на коня i
по1хав пом!ж наметами. Шрам гхав за ним, похмурний, як н!ч,
що надходила.

Аж ось i генерального писаря уздрши. Той давно вже Тздив
по табору, гамуючи козацтво, тшько од його гамування !ще
прш пщшмавсь гомш.

— Враж! д!ти! - кричить. — Шчкури! Навчимо ми вас стар-
шину шанувати! Не будете ви в нас копилити губу, як тп запо-
рожщ, що вс! в них р!вн!. Пор!вняемо ми вас так, що й не захо-
чете. Мало чого не бувае, що запорожцям усюди своя воля, що
з ними старшина й гетьман запашбрата. Пожалуй! У них нема
н! вбогих, н! багатих; так на те ж вони запорожщ, козаки над
козаками. А ви що? Мужики! Тая ж мужва! Да ми вас, вражих
дней, батогами! Ось нехай лиш рушать раду - ми вас поверне-
мо в земляну роботу! Дамо ми вам знати козацькую вольность!

Так вигукував вшськовий писар, i байдуже йому, що круг
його наче море irpae. I, так як от хвил! розходяться перед бай-
даком, а ззаду знов, буркочучи, зливаються, так тп козаки
спершу розступляться, щоб дати дорогу писарському по!зду, як
же проще, то й зачнуть !ззаду вигукувати:

— Чи чуете, що пан писар глаголе? Ми мужва! Нас батогами!
Сипати вали по городах нас приставлять! Дак ми будемо
працювати, а старшина одпасувати боки, орудуючи нами? I так
ще мало нам зневаги? Вали сипати? Не д!ждуть же вони сього!
Не д!ждуть, не д!ждуть! — гукали ще голосн!ше тп, що були
дальш од писарського поТзду.
А вшськовий писар, хоть i чув, да не озиравсь. Вш свое ко-
закам провадив.

— Пане писарю, — каже Сомко, перестр!вши його, — що
отсе в тебе за порядок? Xi6a на те я дав тоб! бунчука?

А той уклонивсь, правда, низенько да й каже:

— Та от, пане ясновельможний, яке тут лихо. Недалеко звщ-
си табор запорозького гетьмана...

- Гетьмана! — крикне Сомко, що аж покрив увесь галас. —
Xi6a в тебе й опр!ч мене есть гетьман? Так убирайся ж до нього
!здити на свинях! — i вирвав у його з рук бунчук гетьманський.

Почувши Сомюв голос, зараз круг нього Bci замовкли.

— Гетьман, гетьман прибув! — шшло скр!зь по таборов!; i,
скоро рознеслась така чутка, зараз деяк! бурли схаменулись,
подумали про свою голову. Сомко-бо жарпв не любив. Щирий
i незлобивий був лицар, да вже ж як ! допечуть йому, то стере-
жись тод! кожен. У табор! в його або в поход! знай свою лаву —
не так, як у шших. Тим-то й били сомювщ неприятеля всюди,
де титько стинались. Знали, чого стопъ Сомко, yci стари, знач-
ив козаки; а вшськова чернь про те байдуже: !й аби воля. От пщ
сю-то волю й пщ’!хав 1ванець !з свотми запорожцями, i шшло
усе, як у казан! кишти.

— А що, пане гетьмане? — каже Шрам. - Може, ще й тепер
за свого писаря заступится?

Сомко титько махнув рукою i по!хав до свого намету.

— Дай лиш, сину, мен! свого бунчука, — каже Шрам, — я лш-
ше од якого-небудь недоляшка в тебе попорядкую.

Сомко оддав йому мовчки.

«Бщна козацька голово! - подумай сам соб! Шрам. — Отак-
то завевди доводиться нам та честь да слава! Збоку дивляться
люди, дивуються, що блищить, с!яе, а в серце шхто не загляне.
Тут день i шч м!зкуеш розумом, не знаючи спочинку, а тут пщ
боком гадюки сичать i на твою душу чигають».

Так соб! м!зкуючи, обшшов вш з бунчуком увесь таб!р i всю-
ди постановив варту, щоб н!хто вноч! з табору не вештавсь i до
табору шкого без оклику не звел!в пускати. Да й Hi на часиноч-
ку не дав соб! одпочинку. Де козаки чи кашу варили, чи круг
огнища з салом на спичках сидити, тихи реч! не про що вже, як
про чорну раду, ведучи, вш до них i пристане; i як спом’яне ста-
рого Хмельницького, як тод! в козаюв була воля й дума едина,
то козацтво наче й протверезиться. А шшш гpoмaдi Христову
притчу розкаже, схиляючи бу!’ душ! до кротост! да до любов!; то
козаки, так як тп бджоли од кропила, погудуть та й осядуть.
I добре б воно було; може б, Шрам i до кшця козаюв утихо-
мирив; так от же, як за тим с!ятелем по нив!, так i за Шрамом
паволоцьким слщом ходив диявол i вслвав плевели в пшеницю.
А той диявол не хто був, як полигач Брюховецького — Вуяхе-
вич. Надувшись, мов той сич, проходив вш i3 своши подручни-
ками мимо козацью кули i, бачся, шчого злого й не д!е, только
то там, то сям що-небудь блявкне, да так же то козаюв прким
словом зневажае, так im те нещасне панство да гетьманство в
Bini тиче, що козаки, прислухаючись, только вуса кусають. I як
от рибалка, 1‘здячи човном, кукольван розсипае, так той потай-
ний зрадця Вуяхевич розсипав ripKi слова в козацькп душ!.

Аж ось наступила темна, глуха шч; i добре й зле опочило. Чи
спав же то Сомко-гетьман, чи Hi, а Шрам не змигнув оком i на
годину. HixTO б не розказав, н!хто й не списав би Bcix його ду-
мок. 3 тяжкою од клопоту головою ходив вш од варти до вар-
ти, частенько поглядаючи против Романовського Кута. А в Ро-
мановського Куп широк! дуби од огнищ свияться; через поле
чути глухий гомш; ячать здалеку людськп голоси, наче та хви-
ля на мор! перед лихою бурею.

XIV

Розкажемо ж тепер, що д!ялось у дому в Гвинтовки, як отак
працював наш паволоцький Шрам. Мабуть, тод! вже така го-
дина була, що й тут якось не було ладу н! м!ж жшками, ш м!ж
чолов!ками. У жщочш громад! не йшла в лад ота княгиня, жо-
на Гвинтовчина. Одно, що вона пан! великого колша, а друге,
що з дща, з прадща вона ляшка й католичка, так уже тут як не
пщходь, а не потоваришиш щиро.

А в чоловпав вийшло свое безладдя. Череванев! було якось
дивно, що Гвинтовка наче шшим чоловшом зробився. Знав вш
його замолоду добре. Жвавий був козак. Як було пустить
Хмельницький по Полыщ загони, то вже шхто дальше його не
пробереться; i говорять, було, козаки: «О, далеко наша Гвин-
товка досягае!» I чи вже в компанп, чи що, так Гвинтовка дру-
зяка, да й год!. Тим-то й полюбив його Черевань i сестру в ньо-
го засватав. Отже й тепер вш, бачся, той же, да Hi: усе в нього
стало якось хистко, i слово його хоть i бойке, да не таке тверде
й щире, як правдиво-козацьке слово. Простий був чолов!чина
Черевань, а й йому стало розумно, що тут щось да не так.

- Як отсе, Михайле, в вас учинилось, - питаеться Гвинтов-
ка в Череваня, — що ти свою Лесю заручив за гетьмана?
— А чом же, бгате, — каже Черевань, — чом нам не заручити
дочки хоч би й за гетьмана? Xi6a ж ми зроду з гетьманами хлЬ
ба-сол! не Тли?

— Хто ж се говорить? — сказав Гвинтовка. — Дочка мое! се-
стри зум!е показати себе на всякому Micri; титько що зробили
ви дию сшшно, да коли б воно не вийшло см!шно!

— Проти чого се ти закидает? — питае Черевань.

- Против того, що тепер, пщ сю заверюху, того й гляди, що
сшткнешся...

— Нехай, бгатику, — каже Черевань, — спотикаються наш!
вороги, а не пан Сомко!

— Ге-ге! — Гвинтовка йому. — Спотикались i лучч! од твого
Сомка. Виговський, здаеться, добре сид!в на гетьманському
стол! — отже Гадяцыа пункта i того зшхнули. А кажуть, що
Сомко хоче теж !з москалем по Гадяцьких пунктах торговатись.
Коли б свого не проторгував! От 1ван Мартинович лшше виду-
мав, що без торгу береться до гетьманства. Тим-то й цар його,
кажуть, у великому пошануванню мае.

— 1ванцев!, бгате, - Черевань Гвинтовщ, — шчого торгува-
тись: в!н давно вже чортящ душу запродав, так йому тепер чи
турок, чи православний — усе однаково. Ось побачиш, коли вш
од царя не перейде до турка!

Не ждав Гвинтовка од свого зятя такого одвпу. Шчого, од-
нак же, не промовив. Буц!м i не вш, пов!в свого гостя огляду-
вати господарство. Там токи, повш зб!жжя, там овеч! кошари,
там млини з ставами, там по лугу ходить табун коней; усього
надбав соб! Гвинтовка, на всю губу був пан. Дивувавсь, розгля-
даючи все те, Черевань: який то його шуряк учинивсь дука! А
сам соб! подумав: «У мене нема Hi таких гахв, н! таких широ-
ченних лупв, н! таких вишняюв; да зате жоден моданин ки!в-
ський не подивиться скоса на Хмарище; i поки стоятиме на ма-
пстрат! башта з дзигарями, поти н!хто не скаже, що Черевань
не по праву зайняв Хмарище. За готов! лядсыа дукати купив я
його в мапстрата, i всяке знае, що за ri дукати збудовано мап-
стратську башту».

Огледити, вернулись. Аж ось пршхав !з Н!женя сотник, Гор-
д!й Костомара.

- Що ти, — каже, — тут, пане осауле, сидючи дома, робиш?
Там у Micri копъся лихо!

— Яке ж там у вас лихо? — питае повагом Гвинтовка.

— Мпцане, — каже, — гуляють з козаками.
— Ну, бгатику, — озвавсь Черевань, - дай, Боже, i пов!к та-
кого лиха!

— Да пщожди, доброд!ю, — каже Костомара, — через що й як
гуляють? Бивсь на шаблях молодий Домонтовиченко з вштен-
ком, да Домонтовиченко вштенка й одол!в.

— Ну, так i амшь йому, дурню! — каже Гвинтовка.

— Амшь? Hi, ще сьому диту не скоро скажуть амшь! Ось слу-
хайте лиш. Мщане повикочували на вулицю бочки з пивами, з
медом, з гориткою, роблять вштенков! поминки на ввесь хре-
щений мир; так козацтво поскуплювалось, як бджоли до пато-
ки, да загуло так, що аж слухати сумно. П’ють да лають усю Го-
родову старшину.

- Ну так що ж? Нехай co6i лають, — каже Гвинтовка.

— Отак!.. А се як To6i здасться, що Bci значш люди, що по-
наокджали на раду у Н1жень, бояться носа за ворота виткнути?
Козаки блукають купами по мюту да буяють, як тп бута! в чере-
да — хочуть двори л амати да грабувати старшину.

— А що ж ваш полковий судця робить? — спитав Гвинтовка.

— А суддя й co6i звонтпив, пане осауле. Страх хоть кого в!зь-
ме. Коли б ще пщ сю заверюху, пщ сю чорну раду, якого лиха не
зчинилось.

— Що буде, те й буде, — каже понуро Гвинтовка.

— I тоб! отсе байдуже, доброд!ю?

- А що ж би меш робити?

— На коня та гамувати козаюв!

— Отака! Гамуй йому козаюв, коли полковницький шрнач у
суши!

— Да що по тому шрначев!! — каже Костомара. — Козаки
суши i вухом не ведуть, а тебе i без шрнача послухають. Пощь-
мо, Бога ради, по’щьмо!

— Послухають, да не тепер, — каже Гвинтовка, моргнувши
якось чудно бровами. — Буде час, коли вони мене послухають,
а тепер, коли шрнач не в мене, так я й не полковий старшина.
Нехай там хоть догори ногами Н1жень перевернуть. Моя хата
скраю, я шчого не знаю.

— Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара. — Так, мабуть,
не брехня тому, що люди пронесли... Пане осауле полковий!
Побшся Бога! Мен! здасться, що ти щось недобре на нашого
пана полковника компонуеш.

- Пане Гордпо, сотнику! - каже, засм!явшись, Гвинтовка. —
Побшся Бога. Мен! здасться, що ти щось недобре на нас !з зя-
тем компонует. Ось общ на стол!, а ти розв!в не знать яку роз-
мову. Сщаймо лиш да пщкр!пл!мось, то чи не повеселппаемо.

CiB сотник Костомара общати, да й страва йому в душу не
йде. Пробував то так, то сяк закидати одлалеки крючка, щоб
вивщати, що в того Гвинтовки на думщ, так той же не так!в-
ський: зараз i переверне його реч! на жарти. Од’Тхав назад до
Н!женя н! з чим.

— Послухай, братику мш любий! — озвалась тод! Черевани-
ха. — Як говорив ти з Костомарою, то в мене чогось наче мороз
поза шкурою nirnoB.

— Ось лихо! — каже, обертаючи тее в жарт, Гвинтовка. — Чи
не пристр!в тебе, сестро, Костомара? У нього, кажуть, ледач!
оч!: гляне на коня, завидуючи, то i конев! не минеться.

— Од пристрпу, братику, я дала б соб! раду; а од tboix речей
голова в мене завернулась.

— Бо не жшоче дию до них дослухатись! — сказав понуро
Гвинтовка.

—У такому, братику, великому случаю, як оця рада, що гро-
мада, те й баба. Не перебивала я ваших речей козацьких за o6i-
дом; а зоставшись на самой, не во гшв тоб!, скажу, що мен! чо-
гось страшно зробилось. Ми ж !змалечку, брате, навчеш зако-
ну Божого... Душа в чоловша одна, що в козака, що в ж!нки:
занапастивши н, друго! не добудет...

— Що то значить жити пщ самим Киевом! — перебив и Гвин-
товка. — Зараз i видно чернечу науку. А в нас у Н!жен! так ж!нок
розумш люди учать: жшоча р!ч коло пришчка!

Да й вийшов 1з свплищ.

Стало вечорпи. Вернувсь ото Петро Шраменко. Розказуе й
сей, що бачив у Романовського Куп. Череваниха ж 1з Лесею
вжахнулись i поблщли на виду, да й Черевань понурив голову, а
Гвинтовка, слухаючи, титько всм!хаеться. Дивиться Черевани-
ха на брата i не йме очам сво!м в!ри: що звщусюди над!ходять
непопшнп в!сп, усяке тривожиться, сумуе, а йому про все бай-
дуже, йому мов у казц! кажуть про тих зрадливих запорожщв да
про тп чвари.

Чом же отсе, - тепер спитаюсь я, — чом отсе Петро i Леся не
зшдуться i поговорять? То, було, таки хоть i стереглись одне од-
ного, да все-таки й повпаються й погуторять де про що, як брат
!з сестрою, а тепер бояться й очей звести одне на одного. Е,
шкода й питати! Сеть у них у обох якась думка, тайна, неви-
мовна. Рад! б вони ту думку задавити, як гадюку-спокусницю,
а тим часом проти вол! голублять п в cepui. Тим-то вони й не
сходиться докупи, тим бояться й очей звести одно на одного.

Засумувала дуже Череваниха, а Черевань, дивлячись на не!’,
й co6i, мабуть, щось порахував; смутний сшив за вечерею,
смутний устав i з-за столу. Т1лько княгиня не змшила свое! по-
стави: як та плакуча береза, що клонить i в дощ, i в погоду зе-
лен! вгги додолу, так i вона, — чи хто см!еться, чи хто плаче, у
не! з серця не сходить туга.

На другий день, скоро повставали да повмивались Петро з
Череванем, як ось ще козак од Гвинтовки.

— Казав пан — над!вайте бш сорочки та жупани-лудани, бо
сьогодн! буде рада; а пан! прислала вам по новш стьожц! до
ковн!ра. Уже тут i бояре царськп, i Сомко, i наш полковник з
старшиною.

Здивувавсь Петро i звел!в зараз соб! коня сщлати.

А Черевань м!ркував про стьожку, що княгиня прислала:
«Блакитна; чом же не червона? Козак звик червону стр!чку в
ковн!р! носити, а се вже, мабуть, польська мода. Дармо, надь
немо й польську: однаково вже тепер на Вкрапп все попалось
вести [ся] по-лядськи».

Кон! були вже посщдаш. Сити козаки i потхали сшшно. Ва-
силь Невольник за свотм паном. Гвинтовка, обернувшись, тить-
ко сказав:

— Гляди ж, сестро, — ти в мене тепер господиня, — щоб до-
вол! було всячини на вечерю: бо я вернусь !з ради не без гостей.

Ви!хали на узлюся, аж людська юрма усе поле вкрила, а най-
битып чернь-мужики. Мужики ж i м!щане валять купами, а ко-
зацтво йде лавою пщ Micro. А пщ мютом розш’ято царський на-
мет i московське вшсько з боярами стало. 3 правого боку супе
з своею стороною Брюховецький, а з л!вого Сомкове вшсько
виступае. Титько ж за тими купами люду мало що можна було
й розгледпи. Xi6a по корогвах можна було розшзнати, де запо-
рожщ, а де городов!. У запорожщв на б!лих корогвах титько
червон! хрести, а в городових орли i всяке мальованне з золо-
том. Гомш чинивсь по полю скр!зь такий, мов пщступае орда.
Одно конем ще, друге п!хом; той у кармазинах, а тп в личаках
та в семрягах. Поперед себе звел!в Гвинтовка !хати чотирьом
козакам, а то б i не протовпивсь до намету.

— Дорогу, дорогу пану осаулу н!женському! — кричать козаки.

— Е, се князь наш! — гукне один у личаковому кунтуш!. —
Тривай лиш, недовго верховодитимеш!
А другий зупинив його:

- Не дуже, — каже, — гукай супроти сього пана: я дещо чув
про нього од запорожщв.

— Що ж ти чув?

— Чув таке, що не дуже гукай на нього, от що!

Се ж з одного боку. А з другого, поки пробрались трохи про-
м!ж людом, чуе Петро таку розмову:

- Як ти думает? Чия в!зьме?

— А чия ж, як не 1вана Мартиновича!

— Е, постривай лиш! Он у Сомка, кажуть, в обоз! довол! гар-
мат i чорного проса; е чим у Bi4i заглянути; а вш-то не таюв-
ський, щоб оддав доброхпъ булаву з бунчуком.

— Будуть напп й гармати, як Бог поможе.

Вже козакам давно обридло стояти в старшини в порога.
Хто не в кармазинах, того й за ст1л не посадять.

ПроТхали ще трохи.

— Чи правда пак, — питае один бурлака в другого, — що вчо-
ра ховали вштенка?

А той йому:

— А як же? Похорони простяглись через увесь Н1жень, од
Биипавки до Козир1вки. Зроду н!хто таких похорон не зазнае.

Знов зупинивсь по’Тзд: зустр!в Гвинтовка знайомого якогось
пана. Той почав правити про Сомка й 1ванця, як вони зустрь
лись у князя Гапна67. Князь 1ще раншм ранком зазвав козаць-
ку старшину на пораду, i там-то було послухати, як приврав
1ванець Сомка!

— О, Тванець — собака! — каже, знизивши голос, Гвинтовка. —
Як уються в кого, то вже свого докаже. Як же зложили бути ра-
д1? По-нашому?

— Авжеж!

-1 Сомко згодивсь?

- Згодивсь поневолг Тшько бач: Брюховецький, по угово-
ру, nirno i без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях,
шатно i при оружжю. Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по йо-
го рада станеться.

Гвинтовка тшько засм!явсь.

— Нехай, — каже, — б’е на здоров’я!

Роз’Тхались. Гляне Петро, аж i коваль якийсь тут вештаеть-
ся з молотом на плечах.

— Ти запорозька сторона, Остапе? — питае в нього в!вчар з
цшком.
— Щоб вони, — каже, — виздихали тоб! Bci до одного, тп за-
порожцП

— Як! За що се?

— За що? € за що!.. Гм! Сказано — не Bip жшщ, як чужому
собащ!

— Йо? Щоб то оце запорожець та почав до жшок липнути?

— Еге! Ти ще не знаеш сих пройдисвтв! Се, коли хочет
знати, сам! паливоди!

-Йо?

— I не йо! Учора зазвали мене до коша, бущм i добр!. «Ось
там се да те треба нам перековати, а в нас такого дотепного ко-
валя й зроду не було», та й давай мене поштувати. Я ж там п’ю
та бенкетую, а вони в мене в господ! лихо коять. Вертаюсь ран-
ком, проспавшись, аж дома вже походжено.

— Та то тоб! на похмыля так 1здалось, брате.

— Вдалось! — аж крикнув коваль. — А це ж як тоб! здасться?
Питаю в Вася: «3 ким же ви, синку, без мене вечеряли?» А во-
на, сука, вже й перехоплюе: «3 Богом, скажи, Йвасю, з Богом!»
А дитина, звюно, мале, лукавства не знае, поглянуло на не! та
й питае: «Х!ба ж, мамо, то Бог, що в червошм жупан!?»

Протхали й мимо сих. Що ближче к царському намету, то
все трудшш було прббиратись. Коло намету б’ють у бубни, а
тут пром!ж народом ходять окличники да все кричать: «У раду!
У раду! У раду!» Хоть народ i без окличниюв звщусюди мов
плав пливе. А найбыьш преться того мужицтва.

— Ну, вже, брате, — каже шший, — з порожшми кишенями
до жшок не вернемось!

А другий, см!ючись:

— Заробимо лучче, шж на косовищ! Бач, у яких пани карма-
зинах, як! тиляги п!д золотом та пщ ср!блом понад!вали! Аж
хрястить! Усе наше буде!

— Та й коло крамних комор руки погр!емо! Казали запорож-
цу що все пор!вну м!ж миром подшять.

Гляне Петро, аж тут м!ж мужиками тиснеться й Тарас Сурмач.

— I ти, — каже, — отсе супротив Сомка й панотця?

Атой:

— Спасиб! вельможному пану Сомков!! Спасиб! й твоему
панотцев!! Ви звикли обирати гетьмана титько козацькими го-
лосами, а тепер i наш мщанський речник чогось на рад! стоит»! —
да й потяг дал!.

Ось утжджають наш! у саме колесо впцове. Узяли козаки од
!х кон!. Тут уже були сам! козаки, так зараз i дали Гвинтовщ до-
рогу, а за Гвинтовкою й Петро з Череванем пробравсь. Irani, зу-
стр1вшись, тисли Гвинтовку за руку. Bin тшько, всмЬсаючись,
кланявсь.

Гляне Петро, аж пом!ж старшиною козацькою тшько де-не-
де видно у KOMipi червону стр!чку: усе повипускали голуби.
Ощибло його страхом: тут щось недобре скомпоновано!

I Черевань щось пом!ркував. Обернувсь до Василя Неволь-
ника:

— От, бгате Василю, яка тут чудна мода завелась на стьожки!
У нас червога, а тут — дивись — усе блакитга!

А той похитав головою да тшько:

— Ох, Боже правий, Боже правий!

Пробравсь Гвинтовка у саму перву лаву, м!ж полковники,
сотники да осаули, судд! полков! да обознп з хорунжими. Тут i
nncapi стояли з каламарями й бшим папером. Посеред колеса,
— а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледв!
можна було що почути, якби перекликнутся, — так посеред
колеса стояв стш пщ турецьким килимом. На стол! лежала бу-
лава Брюховецького з бунчуком i корогвою. Сам Брюховець-
кий стояв у голубому жупан! перед своТх запорожщв. Тут уже
в!н був не той, що в Романовському Kyri: позирав гордо, по-
гетьманськи, i тшько всм!хавсь, узявшись у боки.

Але ось кр!зь царський намет увшшов i Сомко з своею стар-
шиною — yci в панцирах i мисюрках, з шаблями й келепами, як
до бою. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над
ним розпустили хорунж! i бунчуков! вшськову корогов i бун-
чук. Два тимпанники стали перед нього з ср!бними бубнами.

«Гордий, пишний i розумом високий гетьман! - подумав
Петро. — Да на кого ти опираешся, коли б ти тшько вщав! Дия-
вол давно вже оддучив од тебе Biprai душ!!.. По тонкш криз!
ступаеш ти на свого ворога... Жаль мега тебе, золота голово,
хоть ти й перепинив мен! дорогу!»

Так думав Шраменко, стоячи позад Гвинтовки. А кругом
радного колеса крик i гомш такий, мов Чорне море грае. Однак
почув Сомко, як закричали йому брюховщ:

- Положи й ти булаву! Положи бунчук i корогов, перея-
славський крамарю!

Сомко звел!в ударити сво!м тимпанникам у cpi6ra бубни.
Ущухнув трохи галас. Вш тод! голосом чистим i поважним, мов
у золоту трубу, протрубив:

— Не положу! Нехай скажуть мега мо! пщручники (i погля-
нув гордо на обидва боки). А вас, голодранщв, я не знаю, звщ-
ки ви втерлись м!ж козацьке лицарство!
Боже! Як скопиться гвалт! Irani вже совались 1з колеса на-
перед, щоб зчинити б!й; бо йчовики, хоть прийшли й без
оружжя, як сказав !м князь, да припасли по кийку пщ полою.
Може б, без буч! й не обшшлось, да сивп дщи, батьки ci4OBi'i,
стоючи перед братчиюв, зупинили.

- Сийте, — кажуть, — дгги, сийте, ладу жд!те!

А з боку Сомкового старий Шрам, стоючи у первш лав!, по-
глянув на обидва боки, на свое! сторони старшину, да й каже:

— Бачте, д!ти, з ким нам довелось важитись за гетьманство!
Чи достойга ж ci бу! вепри дгапровп, щоб трактовать з ними
по-людськи? Шаблею ми з ними розправимось! Шаблею та
гарматами протверезимо сих п’яниць гакчемних!

Петро хот!в би пробратись до панотця. Знав добре, що тут
без лиха не минеться, так хопв заздалегщь пристати до неве-
личко! купки BipHHX, що стояли круг старого Шрама з черво-
ними стр!чками. Да вже не можна було тепер жодним побитом
протиснутись. А крут нього стоять усе тп окаяннп зрадщ у бла-
китних стьожках да в голубих жупанах i вже, не боючись, голос-
но розмовляють.

— Ну, брате, - каже один, — дождали ми свого празника; бу-
демо панами на Вкрапп! Нехай усяке козака знае!

— Над ким же ми пануватимем, — питае другий, — коли вся-
ка душа буде р!вна?

— Хто To6i сказав?

— А як же? Он, бач, тепер м!ж козацькою старшиною бовва-
шють, наче гриби в трав!, товстопикп бургомютри од м!щан. А
он пороззявляли роти на раду i мужицьк! виборнп.

— Ге-ге-ге! Не знаеш же ти 1вана Мартиновича. Я не таке
чув, гуляючи вчора з його джурою. «Один, — каже, - тому час,
що батько в плахи. Нехай повеличаються, як порося на орчи-
ку, а там довол! з !х буде й гребл! гатити. Буде кому панувати на
Вкрапп i без мугир!в. Гвану Мартиновичу аби козацтво пригор-
нути до свого боку».

Як ось ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Вихо-
дить !з царського намету боярин, князь Гапн, з думними дяка-
ми. У руках царська грамота. Його пщручники несуть царську
корогов козацькому вшську, кармазин, оксамит, собол! од царя
у подарунок старшин! з гетьманом. Ус! поели, по-московсько-
му звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах;
на ногах у князя гаптоваш золотом, виложеш жемчугом
сап’янщ. Поклонились обом гетьманам i козацтву на вс! чоти-
ри сторони. Yci втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаб-
люки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестивсь князь
великим хрестом, од лисини аж за пояс, потряс головою, щоб
пор!внялись сивп патли, пщняв грамогу високо — два дяки йо-
му руки пщцержували — i почав вичитувати царське !м’я. Як
ось, позад брюховщв, сшьська голота, не чуючи шчого, що чи-
тають, почала гукати:

— 1вана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховець-
кого волимо!

А Сомкове козацтво задне co6i, чуючи, що оглашають геть-
маном Брюховецького, почало гукати:

- Сомка, Сомка гетьманом!

I по всьому полю зчинивсь галас несказанний. Тод! й перед-
н! бачать, що вс! байдуже про царську грамоту, почали оглаша-
ти гетьмашв — усе ближче, все ближче, аж поки д!йшло до са-
мо! перво! лави.

— Брюховецького!

- Сомка!

— Не д!жде свино!зд над нами гетьманувати!

- Не д!жде крамар козацтвом орудувати!

— Так от же тоб!!

— В1зьми ж i ти од мене!

I зачепились. Хто шаблею, хто кием, хто ножакою.

— Спйте, стште лавою! — крикне Сомко на своТх. — Даймо
шаблями !м одв!т!

Хто ж виймае шаблю да горнеться до гетьманського боку, а
хто, шби з ляку, тиснеться назад, кричучи:

- Не наша сила, не наша сила! До табору! Впйкаймо до
табору!

А запорожц! схопили 1ванця за руки да вже й на ст!л саджа-
ють, i булаву й бунчук до рук дають. Зшхнули й князя з думни-
ми дяками, як поперлись.

— Гетьман, гетьман 1ван Мартинович! — кричать на все
горло.

— Д!ти! — крикне на сво!х старий Шрам. — Так отсе ми по-
терпимо таку наругу! Спихайте 1ванця к нечистш матер!!

I кинулись купою до столу. С!чуть, рубають низовщв, сад-
жають на столець Сомка. А запорожц!, як злп оси, не боячись
шчого, з одними киями да ножаками, л!зуть i б’ють Сомкову
сторону. Вирвали в Сомка бунчук i переломили надвое, одняли
й булаву.
Оглянеться Сомко, аж при ньому тшько зо жменю стар-
шины.

— Ей, — каже, — год!! Нема тут наших!

Старшина гляне, аж кругом сам! запорожщ. 1ванець, ма-
хаючи булавою, кричить:

— Бийте, небожата, крамаря! Шапку червшщв пщ добру
руку!

Тод! Сомкова старшина бачить, що лихо, скупилась псно,
плечем поуз плече, да назад до намету. A шш! там же поклали
голови. За наметом стояли ix кон!. Може б, i тут не влизнули,
да московське вшсько, що прийшло з Гапним, пропустивши до
намету Сомка з старшиною, заступило ix од запорожщв.

Тим часом Черевань усе скрикував Сомка гетьманом.

— Що се ти, вражий сину, репетуеш, стоючи м!ж нашими? —
крикнуть на нього запорожщ.

— А що ж, - каже, — бгатщ? Я свого зятя на всякому м!ст!
оберу гетьманом.

— Еге! - закричав отаман. - Се крамар!в тесть! Бийте його,
кабанячу тушу!

Тут деяк! поточились до Череваня, i, може б, там йому й ка-
пут був, да Василь Невольник шзнав ватажка.

— Пугу-пугу! — закричав, — пугу. Головешка! Таврило! Xi6a
не шзнав Василя Невольника? Не чшай сього пана: в!н на мо-
ix руках!

— Еге! Ось де зшшлись! — каже той, шзнавши Василя. —
Угамуйтесь, братчики, — каже до сво’(х, — багацько нам тепер
робота й без його.

Да й поперлись до столу, б’ючи всякого, хто не з блакитною
стр!чкою.

А Гвинтовка тим часом, с!вши на коня, проехав сюди-туди,
пщнявши вгору ср!бний шрнач (де вш його взяв, н!хто не
знае); на шрнач! пов’язана широка блакитна стьожка.

— Гей, — каже, — козаки, непорожн! голови! Хто не забув
держатись за гвинтовку, до мене! За мною! — да й по'1'хав з ради
до табору, держучи високо над головою шрнач 1з блакитною
стьожкою. А за ним повалило козацтво, як за маткою бджоли.

Козацтво ж просте, реестрове co6i, а старшина, значш коза-
ки — co6i. Хто оддалеки забачить ср!бний шрнач, так i прилу-
чаеться до боку шженського осаула. Поки передав поле до
Сомкового табору, назбиравсь за ним такий по!зд, як i за геть-
маном. Сомко ж !з своею купою на конях прибувае у таб!р до
полку Переяславського, а Гвинтовка до полку Шженського.

Покликне Сомко на cboix козаюв:
— До шику! До лави! Пушкарц риштуйге гармати! ГИхота з
пищаллю пом!ж гарматами, а комонник по крилах!

ПоТхали генеральнп старшини з полковою старшиною по
Bcix полках, по Bcix сотнях шикувати до бою вшсько. Сомко,
увесь палаючи, поблискуе помЬк лавами свогм ср!бним панци-
ром. Одна в нього думка — ударити на 1ванщв табор, розметати,
як полову, тп гайдамацыа купи, силою вирвати бунчук i булаву
в харцизяки, коли не стало Hi розуму, Hi правди на Вкрапп!

1ще ж не пошикувала старшина полюв, inje не крикнув BiH
рушай, а вже полк Н1женський з табору й рушив.

— Е, Васюта не звик слухати старших! — каже Сомко. — Ну,
дармо, нехай б’е первий, а ми пщопремо його.

Коли ж прибшае сам Васюта конем:

— Бща, пане гетьмане! Отепер ми посши!

- Що? Як?

— Отепер-то в нас кобила порох по!ла! Не я вже полковник
н!женський, а Гвинтовка! Дивись, як шрначем над козаками
nocBinye!

За Васютою б!жать деяю й з старшини н!женсько!. Сотник
Костомара кричить:

- Пропала справа! Без Н!женського полку, як без руки пра-
вищ!

1ще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити,
як ось козаки, пщскочивши до вшська сторони Брюховецько-
го, наклонили сотня за сотнею корогви да одвернули, да зараз
i почали вози сво!х старшин жаковати — тих, що до Сомка при-
хилились. А з другого крила сомювш теж заворушились. ,

- Якого, - кажуть, - чорта чекатимеш, поки нас в!зьмуть
шаблею з безбулавним нашим гетьманом? — да, похапавши
кожна сотня корогви, i co6i рушили на поклон Брюховецькому.

Бачить тод! Сомко, що зовам лихо, no6ir з старшиною на
конях до царського намету, до князя. Уходять у намет, а 1ванець
там од князя царсью дари приймае. Круг 1ванця Вуяхевич i ш-
mi значш сомювш з запорожцями.

— Га-га! — крикнув клятий на радощах. — От яка рибка в сак
ускочила!

А Сомко, шчого не слухаючи, до князя:

— Що се ти, князю, д!еш? Xi6a на те послав тебе цар на
Вкрашу, щоб ти потакав запорозьким бунтам?

А князь стопъ, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов
за великим гвалтом пом!ж вшськом. У Московщиш вш зроду
тако! хуги не бачив.
А Сомко:

— Нащо ж ти й вШсько з Москви на наш хл!б прив!в, коли
воно стопъ, не ворухнеться? Не доведе вас до добра така поль
тика, щоб меншого на старшого пщпирати? Давай мен! свою
воеводську палицю — я од!б’ю твотми стритьцями голоту од
табору!

Князь титько переступав з ноги на ногу.

Як тут гукне Брюховецький:

— Властю моею гетьманською бороню тоб!, князю, втруча-
тись у наш! справи! Козаки сам! соб! судд!: два з трет!м що хо-
тя роблять. А в!зьмпъ, небожата, та вкиньте в глибку сього бун-
товника!

— Так нема нще правди? - каже Сомко. - Hi в свотх, ш в чужих?

А Тванець:

— Сеть правда, пане Сомко, i вона тебе покарала за твою
гордють! В!зьмпъ його, братчики, та забийте в кайдани.

— Пане гетьмане! — каже в!рна старшина, обступивши Сом-
ка. — Лучче нам положите ус!м отут голови, н!ж оддати тебе во-
рогу на наругу!

Заплакав тод! Сомко, поглянувши на свое товариство.

— Братщ мо!, — каже, — мили! Що вам битись за мою голо-
ву, коли погибае УкраТ’на! Що вам думати про мою наругу, коли
наругавсь лихий мш ворог над честю й славою козацькою?
Пропадай шабля, пропадай i голова! Прощай, безщасна Укра’т-
но! — i кинув об землю свою шаблю.

Ус! круг його теж покидали сво! шабл!. Щиро заплакали в!р-
н! козаки.

— Боже правосудний! — кажуть. - Нехай же наш! сльози
упадуть на голову нашому ворогу!

Дуже звеселивсь тод! Брюховецький. Зараз !звел!в Сомка,
Васюту i всю !х в!рну старшину взяти за сторожу, а Вуяхевичу —
на Москву листа писати, що ось шбито Сомко з сво!ми подруч-
никами на царя козацтво бунтуе, Гадяцькй пункта ознаймуе
людям, радючи царського величества одступати. А князь Гапн
соб! компонуе, як би тих нещасних inje битый притушковати,
щоб не спливла наверх неправда, що, взявши од Тванця велик!
подарунки, його неситш злоб! потурае. Тим часом пов!в нового
гетьмана з старшиною в соборну н!женську церкву до царсько!
присяги. А вийшовши з церкви, гетьман запросив князя з по-
слами до себе на общ, у дв!р до бурмистра Колод!я. Там м!ща-
не наготовили бучний бенкет Брюховецькому з старшиною.
XV

Одчепившись ото Черевань од запорожщв, насилу одди-
хавсь, щоб промовити слово.

— Бгате Василю! — каже. - Давай мен! боржш коня! Нехай
1й 6ic, сш рад!! От не в добру годину знесло мене з тим боже-
витьним Шрамом!

Шшов Василь Невольник за к!ньми, так куди! Заверюха
кругом така, що не второпае, куди i йти. Так як скшка на вод!
крутиться, попавши на чорторий, так вш ворочавсь м!ж тим
ярмарком. А тут пце добре й не знае, де поставили коней Гвин-
товчиш козаки; так наждавсь Черевань уволю. Скр!зь народ
товпиться; пщ боки його штовхають; неборак титько cone!

— Де оце в нечистого мш Василь занапастивсь?.. Бгатику, -
каже до Петра, — не кидай же хоч ти мене!.. Ой, коли б мен!
добратись живому та здоровому до Хмарища! Нехай тод! радуе
соб! хто хоче!

Як же ото огласили запорожщ Брюховецького гетьманом,
то зараз i порщшало трохи на рад!. Перш ото Гвинтовка одв!в
cBoix пщручник!в; поим i друг! сомювщ рушили до табору.
Титько запорожщ !грали круг гетьманського столу, як зли оси
круг свого пизда, да простий люд-селюки гули по всьому по-
лю, ЩО ТП трутн!.

3 твгодини ще не знали селяне, що м!ж козацтвом робить-
ся. Як же вже рушив Брюховецький з князем до присяги у Mi-
сто, тод! по всьому полю чернь загукала:

- Хвала Богу! Хвала Богу! Наша взяла! Нема тепер н! пана,
н! мужика, нема Hi вбогих, Hi багатих! Yci поживемо в достатку!

- Що ж, братища? — кажуть inini. - Рушаймо панським
добром дититись! Повне Micro тепер панства.

— Е, ще буде час у Micri погуляти! — одвпують друг!. — А он
козацтво Сомк!в табор рабуе. Дурна Сомкова старшина пона-
бирала з собою самих кармазишв повн! вози.

— Ну, хто куди любля! Усюди е об в!що погр!ти руки!

I от - одна купа сюди, а друга туди, одна сюди, а друга туди:
половина люду до м!ста повалила, а половина чкурнула до
Сомкового табору. По полю пооставались титько гуляки, що на
радощах понаймали музики да й водяться з ними купами, тан-
цюючи.

Чудно було Петров! да й Череванев! дивитись на тп музики
та гопаки у такий смутний час, що плаката б ус!м треба, а не ве-
селитесь. Коли ж валить, мов тп хвил!, люд от табору; а назу-
стр!ч йому купа селян од м!ста.
— Куди ви? — питаються.

— А ви куди?

— Ми до Сомкового табору.

- А ми до м1ста. Там, кажуть, е пожива!

- С, чорта з два!

-Як?

— Так, що не пускають! Московська сторожа не пускае на-
шого брата в Micro.

- Шкода ж i до табору! Козаки сам! там пораються, а наше-
му брату дають оглоблею по гамалику!

- Що ж оце? Дак це нас козаки, мабуть, убрали в шори?

— Трохи чи не так, як Виговський Москву!

Як ось надб!гають ще нови купи.

— Бща! — кричать. — Пропала справа! Чи чули, що кажуть
запорозыа братчики?

— А що ж вони там кажуть?

— От що! Посунулись деяк! з наших через городи, стали по-
ратись коло панських двор!в, дак братчики ix киями. «Убирай-
тесь, — кажуть, — !к нечистш матер!, мужва невмивана!» — та й
виперли за Micro. Наш! почали були пручатись: «Ми ж тепер yci
р!вн!!» — «Ось ми вас, - кажуть, - пор!вняемо батогами! Хо-
вайтесь, враж! д!ти, заздалегщь по зашчках, поки не здобулись
лихо! години!»

- Еге! Дак отака нам дяка! - закричали тод! привщц! (у кож-
но! купи був свш ватажок). - Стште ж, братц!! Коли ми помог-
ли кому зл!зти на гетьманський ст!л, дак зум!емо i з! столу зо-
пхнути! Куптесь у полки, кричпъ «у раду!» Визвольмо Сомка та
Васюту з невол!: тп за нас уступляться!

Заворушився люд, загомошв, пщнявсь по всьому полю
галас. Тшько шчого з того не вийшло. 1нш!, пом!рковавши, ка-
жуть:

— Hi, вже, мабуть, шкода перем!шувати исто, вийнявши з
печ!! Яке посадили, таке i спечеться. Буде з нас i того, що по-
танцювали дшв зо два з запорожцями.

А друг!:

— Шкода, шкода! Козацтво тепер стоятиме yci в одно; пола-
тають нам боки, та з тим i додому вернемось. Впкаймо лучче
заздалегщь!

Тим часом деяк! ведуть таку розмову:

— Я co6i таки шймав !з воза в табор! сало! Буде жшщ та дь
тям до пилишвки68!
— А я пшона мшюк! Коли б хто noMir доперти до хутора.

— Ге! Що ваше сало та пшоно! — каже третш волоцюга. — Я
он попав був жупан такий, що пари вол!в стопъ, та гаспедський
козак дав келепом по pyui так, що не рад би й шестирику! Те-
пер саме в косовицю доведеться попоноситись i3 рукою! I чар-
ки горшки не заробиш. От To6i й рада!

— Рушаймо, рушаймо додому, поки ще й nir не поперебива-
ли, мов кабанам у город!! — кажуть мужики. — Нще правди дь
ти, не на добре диго ми пустились! Jlimne зробили наш! сусще,
що не послухали запорожщв. Тепер стидно в село й оч! появи-
ти: дов!ку будуть дражнити чорною радою!

I почав чорний люд розходитись. Замовкли й музики, за-
тихли й скоки, i весел! гопаки по полю. Незабаром стало кож-
ному розумно, що шчою гаразд веселитись.

Як ось почали роз’хжджатись !з Н!женя й шляхта, державщ,
що були пона!’жджали пщ час Tiei* ради. 1нший прив!з i жшку, й
дочку, така-то була думка, що тепер зЕхалось з ycie’i Гетьман-
щини лицарство, так чи не пошле Бог пари. Аж тут не веситля
вийшло. Як почали по дворах поратись вшськова голота з за-
порожцями, то рад був шший, що з душею з м!ста вихопивсь.
1нший же вихопивсь, а другий там i голову положив, оборо-
няючи свою худобу i с!м’ю; а дочок шляхетських i старшинсь-
ких козаки соб! за жшок силою шших похапали.

Кому ж пощастило улизнути за царину, ти, як од собак, му-
сили од запорозько! голоти одбиватись. Отсе ще значний чоло-
в!к у кованому воз! да й шаблю держить голу або рушницю при
плеч!. Слуги щуть кшно округ воза. А за ним низовщ, охляп на
мщанських конях, женуться, як шуляки. Хоть стршяй, хоть
рубай, л!зуть наче скажет. Боронить, боронить пана з с!м’ею
челядь, да як звалять одного-другого запорожц! з коня, так хто
оставсь - урозт!ч! А вони, окаяннп, коней зупиняють, у коле-
сах спиц! рубають, вози перевертають, пашв !з кармазину i з
саети обдирають. По полю не один в!з з покал!ченими кшьми
валяеться, не одна вдова плаче по мужов!, не один бщаха, ко-
наючи в кров!, тужить, що не поли пщ Берестечком. А там
скр!зь порозламуваш скрин!; одежа лежить розкидана, крива-
ва, пороздирана; пух !з перин, наче сшг, летать по в!тру: усюди
розбишаки шукали грошей, усе пороли, розкидали. Черевань,
дивлячись, аж !здригаеться. Довелось би i йому таке лихо, як-
би не блакитна стр!чка в ковн!р!.

Се ж одш так бщували, а друг! давали таки добру одс!ч хар-
цизякам. Inini догадались викидати !з воз!в одежу: зшмали з се-
бе жупани-лудани, блаватаси й едамашки да кидали пщ ноги
запорожцям, аби ix неситу заздр!сть зупинити. А запорожець
пщхопить, ткне пщ себе да знов навздопн.

— Ей, люде добр!! — кричать шш! селянам, що, мов торопле-
Hi овечки, блукають по полю. — Рятуйте нас, а то й вам те буде!

То люди й оступлять, i оступлять кругом в!з, бо вже взнали,
що за хижее птаство тп братчики. А як которий ув’яжеться за
возом, то й самого косою або засмаленим колякою огр!ють, що
тут i зов’еться ледащо. 1нпп значнп люди, старшина й шляхта,
поскидавши кармазини, повдягались у семряги i м!ж простим
людом додому nixoM пробирались. Тодьто мужики до пашв,
кого знали, що добрий пан, почали знов горнутись i до госпо-
ди його з-пщ Шженя проводжати; а пани почали рахувати, як
би не зовс1м попустите Украшу низовцям на поталу.

Дивиться Черевань, аж i Тарас Сурмач ще возом i3 Щженя.
Запорожщ його, у личаков!м кунтуш!, не займають. На воз! з
ним !ще швдесятка м!щан. Побачивши Сурмач Череваня:

— Ге-ге! — крикне. — Отак наш! поживились!

— А що там, бгате?

— Та що! Пщ’!хали нас братчики так, що плько ушима стре-
пенули!

— Що ж вони вам, бгате?

- Та що! Зараз у бурмистра Колод!я кубки, коновки cpi6ni,
ковш!, що позносили з усього м!ста м!щане, !з столу порозхва-
тували. Став бурмистер ix докоряти, злод!яками, розбишаками
взивати, дак i самого трохи не вбили: «Не взивай козака злодь
ем! Тепер, — кажуть, — минулось: се мое, а се твое, усе тепер об-
ще! Свое добро, а не чуже роз!брали братчики по кишенях!»
Отакп! Ще ж це не все. Тут одш в бурмистра бенкетують, а там
голота розповзлась по м!сту та давай коло крамних комор по-
ратись. Усе з комор порозвол!кали. Кинулись модане жал!тись
до гетьмана, дак той см!еться: «Ви ж xi6a, — каже, — враж! си-
ни, не знаете, що ми тепер yci як рщш брати? Усе в нас тепер
укуш!..» Так-то пщшшли нас оманою с!чов! братчики! Я оце з
свотми бурмистрами забравсь та швидш додому, щоб i в Киев!
в нас не похазяйствовали низов! доброди.

— Бгатщ! — каже Черевань. — У прокляту годину виТхали ми
з дому! Коли б у мене тут не дочка та не жшка, то й я с!в би з
вами та й убравсь !з сього пекла.

— Рятуй же ix боржш, доброд!ю, — каже Сурмач, — бо вже я
чув, що гетьман просватав твою дочку в дядька Гвинтовки за
свого писаря!
— Чорта з два просватае! — гукнув тут, як i3 бочки, чийсь
товстий голос.

Гляне Черевань, аж ще Кирило Тур, а за ним з десяток - то-
вариства верхи.

— Чорта з два, — каже, — просватае! Уже кому що, а Черева-
швна моя буде. Нехай же не дурно буде мене за не! бито киями!

— Кирило! — гукнув на нього Шраменко. — Кирило Тур, чи
чуеш?

А той йому, щучи:

— Hi, не чую. Який я Тур? Xi6a не бачиш, як тепер усе на cei-
Ti попереверталось! Кого недавно ще звали приятелем, тепер
величають ворогом; багатий став убогим, убогий багатим; жу-
пани перевернулись на семряги, а семряги на кармазини.
Увесь свп перелицьовано: як же ти хочеш, щоб титько Тур зо-
стався Туром? Зови мене або бугаем абощо, тшько не Туром.

— Да год}, Бога ради! — каже Петро. — Чи тепер же до вига-
док? Скажи на милость Богу, невже ти знов вернувсь до свое!
думки?

— Себто про Черевашвну закидает? — у одвгт йому Кирило
Тур. - А чому ж не вернутись? Сомка твого вже 6ic !злизав — не
бшсь, не викрутиться з запорозьких лап! Дак кому ж быып, як
не Кирилу Typoei, достанеться Черевашвна? Може, думает,
тоб! зоставлю? Найтов дурня!

I помчавсь i3 своею ватагою к Гвинтовчиному хутору.

Оставсь Петро, як остуджений. А Черевань co6i стопъ, мов
сон йому сниться. Тарас Сурмач давно вже од’тхав. Як ось —
Василь Невольник з юньми. Упав Петро на коня i полинув за
запорожцями; як тут йому назустр!ч старий Шрам.

— Куди се ти мчится, синку?

— Тату! Знов запорожщ хочуть ухопити Черевашвну!

- Покинь тепер ycix Черевашвен, синку! — каже понуро
Шрам. - Нехай хапають кого хотя. Рушай за мною; нам тут не-
ма бшьш дша: заклювала ворона нашого сокола!

Шчого й казати Петров!. По’!хав за панотцем, похиливши
голову, а серце, ти б сказав, надвое розр!зано!

Аж ось гукае Черевань:

— Бгатику! Постривай, дай хоч подивитесь на тебе.

Зупинився Шрам.

— Де се ти, бгате, був у сю заверюху?

— Що про те питати, чого не вернет? — каже Шрам, — Про-
щай, нам школи.

— Та постривай-бо! Куди ж ви оце? Ну, бгате, от я й на рад! з
тобою був, бодай н!хто вже не д!ждав так радувати! Що ж !з то-
го вийшло? Титько боки потрутили та один розбишака трохи не
вколошкав. Що ж мен! ще звелиш чинити?

— Шкода вже тепер нашо! пращ, брате Михайле! — каже
Шрам. — 1дь co6i з Богом до Хмарища. Скажуть, мабуть, швид-
ко й yci амшь.

- А не будет же мене битьш узивати Барабашем? — питае
Черевань.

— Hi, - каже Шрам. -Барабанив тепер повна Укратна.

— 1й-богу, бгате, я кричав «Сомка!» так, що трохи не луснув!
Ох, у нещасливу годину, бгате, ми витхали з Хмарища! Як то
моя Леся почуе про сю раду? Пщождпъ же! Куди ж оце ви,
бгатщ?

- Куди ми щемо, - одвпуе Шрам, - там To6i не бувати.

— Та, по правд! сказавши, бгате, я й не хочу. Добре й пщ Hi-
женем огрЬтись. Ось до якого часу блукаю не общавши. А бщо-
лаха Сомко! Що то в!н тепер?

— Ну, щь же соб! общати, — каже Шрам, — нам школи. Про-
щай!

— Прощайте й ви, бгатщ! Та затздпъ, упоравшись, у Хмари-
ще: вдаримо, може, ще раз лихом об землю.

- Hi, вже! — одвпуе Шрам. - Тепер про нас х!ба титько по-
чует. Прощай нав!ки!

Да й обнялись обое перш !з Череванем, а поим i з Василем
Невольником. Петро щиро стиснув Череваня, прощаючись; а
той, мов догадавсь, да й каже:

— Ой бгатику! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за
гетьманами?

3 тим ! роз’тхались. Шрам повернув на Козелецький шлях;
Черевань !з Василем Невольником вернувсь до своякового ху-
тора. Василь Невольник утирав рукавом сльози.

XVI

А Брюховецький тим часом бенкетував у Н1жен!. У ту-бо
нещасливу годину справд! так лучилось, як мовив Галка: «Де
кричать, а де сшвають; де кров итлють, а де горшку п’ють»69.
Коло Брюховецького сидить за столом князь Гапн !з думними
дяками - люде поважн!, що не з гайдамаками б тм бенкетова-
ти; так от же золото того наробило, що безбожний харцизяка
став тм у поваз!, а щира душа мусить погибати! За золото не
звонтпили ошукати свого царя, що дав 1м у всьому в!ру; не
звонтпили через того 1ванця наготувити кривавих буч сво!м зе-
млякам i3 нашим безталанним людом. Хто ж бо того не знае,
скшько отеля розлито на Вкрапп кров! через Тванцеве лукав-
ство да через неситу хтивють московських воевод?

Гуляе князь Гапн !з Брюховецьким, юповняють червоним
вином кубки, бенкетують на людське безголов’е. Скр!зь, i в
евплицях у Колод!я, i на подв!р’!, сидить поза столами Городо-
ва козацька старшина з запорожцями: усе то ти, що нишком
поякшались !з низовцями да, ради свого панства, запродали
Сомка 1ванцевг Heeipni душ!! Тепер уже шшому й трунок не
л!зе в пельку, шшому так тяжко, як тому Юд!70; да вже нема во-
роття - треба брататься з розбишаками! А тп окаяннп сидять за
столами в чужих кармазинах, що де на яких i не сходяться,
п’ють горшку, як воду, хваляться такими добрими вчинками,
що аж мороз ще поза спиною; крик, галас зчинили несказан-
ний. Дивуеться князь, поглядаючи на таку компашю, i пита-
еться в гетьмана:

— Чи в вас у Cini знай так бушують на бенкетах?

А один бурлака перебив гетьмана да й каже:

— В нас, князю, у Cini, то i норов, хто «Отче наш» знае,
Як, уранщ вставши, вмиетъея, то чарки шукае.

Чи чарка то, чи к1вш буде, не глядишь перемши, —

Гладко п’ють, як з лука б’ють, до ночно! mini.

Як же почали розхапувати по кишенях мщанське добро, то
князь i соб! звонтпив, щоб його ще прш, н!ж на рад!, не потру-
тили; да, сюнчивши общ, зараз i попрощавсь !з новим гетьма-
ном. Брюховецький пров!в його аж за ворота.

Пров!в князя за ворота, аж тут йому назустр!ч двое дщ!в ci-
чових ведуть за шияку якогось с!ромаху-братчика. Так як-от
часом двое вовюв попадуть пщ селом необачну свиню да, взяв-
ши з обох бок!в за yini, ведуть у пущу на розправу, так тп дщи
вели бщаху-запорожця через базар, позираючи гр!зно з-пщ си-
во! щетини.

— Де се ви, батьки, блукали, що й не общали вкуш? — питае
Тванець.

— Та от бач! — кажуть. — За цим ледащом i общ утеряли.

— Що ж в!н таке?

- Еге, що! Тут наробив такого сорому товариству, що й ка-
зати язик не ворочаеться. Унадивсь диявол!в син до ковалихи.
У Гвинтовки коло хутора коваль живе, дак вш туди i внадивсь.
— Так оце ви його й шймали на гарячому вчинку?

— Зцапали, — кажуть, — пане гетьмане, як кота над салом.
Уже нам давно до ушей донесено, що притьмом Олекса Сенчи-
ло скаче в гречку: «Е, постривай же, — кажемо, гаспедський си-
ну! Ми ж присочимо тебе!» — та вже ото й чигали його, не спу-
скали з очей. Що ж? Тут добр! люди на рад! гетьмана обирають,
а в!н, ледачий, до ковалихи. А ми з братчиком назирцем. «Од-
чини!» Не одчиняе. «Одчини!» Не одчиняе. Ми двер! вивали-
ли, аж вш, поганець, там, як той кнур у берлоз!!

— Що ж ви оце думаете з ним чинити?

- А що ж б!льш, як не киями? Та вже сього не так, як Кири-
ла Тура! Сьому вже треба так боки нагр!ти, щоб не д!ждав б!льш
рясту топтати!

Кругом запорожщ, як тп гусаки, повитягували ши!; слуха-
ють, що гетьман скаже. А гетьман пов!в кругом якось лукаво
очима.

— Ударити, — каже, — в раду.

От i почали окличники гукати по базару; а серед базару став
коло стовпа довбиш да й почав бити в бубни. А братчики так,
як хорти на поклик в!вчаря, той звщти, той звщси, посшшали
на раду. Тяглось туди й городове козацтво. Як же назбиралась !х
купа чимала i зробили судне колесо i вс! дщи стали в первш ла-
в!, похиливши тяжки од думок голови, тод! й гетьман з вель-
можною старшиною вийшов з бенкетного двору. От i став на
свойому гетьманському Micri, пщ бунчуком i корогвою, i вщух-
нули вс!, слухаючи, що казатимуть crapiuii. Як ось, тшько що
кошовий дщ, батько Пугач, виступивши наперед, хопв кланя-
тись на вс! боки до раднього слова, аж 1ван Мартинович звел!в
ударити у ср!бн! Сомков! бубни i прийняв сам таке слово:

— Панове полковники, осаули, сотники i вся старшина, i
ви, братчики запорозькп, i ви, козаки городов!!, а найбшьш ви,
мо! низов! д!тки! До вас тепер оберну я слово, а вся рада нехай
послухае й розсудить. Як заохочував я вас !з собою на Вкра!ну,
на волю й на розкопп, так чи вже ж я зло вам мислив? Чи вже я
вас думав киями зам!сть паляниць годувати? Ох, Боже мш ми-
лий! Серця свого вколупав би я та дав cboim д!ткам, а тут ось
сивп голови с!човп знай ки! та ки! вимагають. I за що ж мусить
погибати хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? (А
Олекса Сенчило стопъ посеред колеса.) За те, що трапилось,
може, раз на в!ку, вскочите в гречку! Який же його 6ic утер-
пите, ходючи посеред спашу? Xi6a в запорожця душа з лопуць-
ка, не хоче того, чого й людська? Добре в Ci4i за се карата, а тут
нам через жшок швидко доведеться перевести Bcix братчиюв.
Як вам здаеться, Панове молодщ, чи правду я кажу, чи Hi?

— Святу правду, пане гетьмане! Святу правду! — загули кру-
гом запорожц!, як 13 бочки.

- А вам як здаеться, батьки? — питаеться в дццв.

А дщи стоять, понуривши голови, та й не знають, що йому
й одвповати. Довгенько думали сивп оселедщ, довгенько один
на одного зглядували, киваючи головою, дал! виступив знов
наперед батько Пугач да й каже:

— Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо, що ти гетьман, —
до чого ми в тебе дожилися! Убрав еси нас у шори, як сам схо-
т!в! Вивезли ми тебе на сво!х старих плечах у гетьмани, а тепер
ти вже без нас думает Украшою орудувати! Недовго ж поору-
дуеш! Я тоб! кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи,
то й пропадет, як собака! Я тоб! кажу, що пропадет, як собака!

— Год! лиш, батьку! — крикне Брюховецький. — Чого се роз-
пустив морду, як халяву? Та се не С!ч: тут тоб! гетьман не свш
брат!

— От яка нам честь за нашу працю! — кажуть дщи. - Тим-то
добре казано нам у Cini: «Ей, не слухайте, батьки, сього леда-
щицг пщвезе вш вам москаля!» А ми таки не пойняли в!ри, ми
вповали, що ось немовбито Господь поможе й на Вкраш! завес-
ти запорозыё порядки!

— О, ви голови цвиш! — каже Брюховецький. - Яких же тут
спод!ватись порядюв, коли Запорозька С!ч буде серед женато-
го люду? Ви думаете, що i всякому про те байдуже, так як ва-
шим старим костям; а ми - так шше почуваемось... Не москаля
я вам пщв!з, а роблю все по правд!, що жоден братчик на мене
не пожалуеться. На Cini, посеред глухого степу, треба бурлаку-
вати, а в городах, посеред миру — женитись та господарювати.

— A xi6a ж ти, — озвавсь батько Пугач, — не казав нам, ока-
янний, як пщмовляв нас у городи: «Ход!мо, батьки, зо мною,
заведемо сво! порядки по вен Украпп?» Xi6a ти не казав, що С!ч
буде Сдччю, а запорожц! будуть судити й рядити всю Гетман-
щину по сво!м звичаям?

— Казав, — одв!туе Брюховецький, — i як казав, так i зробив.
Сам! бачите, що запорожц! тепер перш! пани на Вкраш!: пона-
ставляв я !х сотниками й полковниками, судитимуть i ряди-
тимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкрашу. Нема вже й
тепер н! в мпцанина, Hi в мужика се мое, а се твое, все стало об-
ще; козак усюди став господарем, як у себе в кишеш. Чого ж
вам 1ще хочеться? Щоб я за дурницю бив киями козака? Hi,
сього не буде: я cboim дикам не ворог.

— За дурницю! — кажуть дщи. — На ч!м держиться С!ч i слав-
не Запорожже, те повернув ти на cMix!

— Нехай co6i й держиться, коли йому так до смаку. Ми м!ж
людьми будемо жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той
нехай ще на С!ч Тсти сушену рибу з сировцем.

- Ми таки й пщемо, гаспед!в сину! — каже батько Пугач. —
Ти нас не випихай колшом. Титько добре co6i пам’ятай, що
брехнею св!т пройдет, та назад не вернется. Плюйте, братщ,
на його гетьманство! Ход!мо до свотх курешв! Гей, д!ти, хто за
нами?

Cinoei батьки думали, що так i висипле козацтво на !х
оклик; аж козаки мовчки мовчать да один за одного туляться.

— Хто за нами? — покликне ще раз батько Пугач. — Кому
любо з нечестивим пройдисвиюм у rpixax погибати, зоставайсь
тут; а хто не хоче скаляти золото!* слави свое!, той гайда з нами
за пороги!

Титько ж i за другим разом н!хто ani з мгсця.

- Так ви, бачу, yci одним миром мазан!! — каже тод! батько
Пугач. - Пропадайте ж, ледащищ! Щоб вас так щастя-доля по-
кинула, як ми вас покидаемо! Пху! Плюю й на той слщ, що
топтав i3 паливодами! Плюйте й ви, батьки, — каже свотм това-
рищам, а на прощания скажем сьому 1родов!71, чого ми йому
бажаемо: воно ж йому й не минеться.

От i почали дщи один за одним виходити з колеса. I зараз
первий, обернувшись, плюнув на свш слщ да й каже:

— Щоб же тебе побив несвпський сором, як ти нашу ста-
picTb осоромив!

I другий плюнув да й каже:

— Щоб на тебе образи падали!

I третш:

— Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав Hi вдень Hi
вноч! покою!

I четвертей:

— Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла!

I п’ятий:

— Щоб ти на страшний суд не встав!

I, вийшовши з радного колеса, забрали сво! кон! з чурами да
й рушили до Низу.
А Тванцев! того було й треба. Посмывшись довод! з своими
розбишаками, каже:

— Ну тепер, братчики, нам своя воля. Одбули ми дурне му-
жицтво, одбули модан, одбули й старих дундутёв. Тепер пийте,
гуляйте i веселп'есь. А мене щось на сон знемогае. Пщу одпо-
чину трохи. Петро Сердюк, проведи, брате, мене до господи.

Шшов 1ванець до гетьманського двору в замок, похилив-
шись на козака; ледве ноги волочить, що аж низове козацтво
стиха глузовало.

— Пщтоптавсь, — кажуть, — наш 1ван Мартинович.

— 1ще б не пщтоптатись, ститько д!ла наробивши!

— Та, мабуть, i в головку на радощах лишне закинув.

А в!н, клятий, Hi од пращ не втомився, Hi од горшки не
впився. Його лукавий м!зок коверзуе co6i нову думку: як би то-
го безталанного Сомка до послща-години допровадити! Плу-
таючи по дороз! ногами i зажмуривши oni, як ют, Брюховець-
кий CKpi3b зуби почав так против свое! думки закидати.

— Чи чував ти, братику, щоб миш одкусила коли голову чо-
лов!ков!?

Засм!явсь козак:

— Се, пане ясновельможний, титько таку гуторку проложено.

— Гм! — каже Брюховецький. — Проложено! А з чогось же то
ii взято... Ох, ноги зовс1м не несуть! Вража старють над!ходить.
Чи випив чолов!к кубок меду, чи не випив, уже й голова й ноги
хоч поодтинай.

— Се ви, пане гетьмане, — каже Петро Сердюк, — на радах
так уходились.

— Ох, на радах, на радах! — мимрить Брюховецький. — По-
служив я козацтву щирою душею, а як-то мен! козацтво послу-
жить!

— I, пане ясновельможний! Про що ви турбуетесь! — сказав
козак Сердюк. — Та ми за вас yci голови положимо!

— Голови! — бурчить 1ванець. — Було б з мене й одно!’ голо-
ви, якби хто зум!в п положити, щоб дов!ку не встала.

Усм!хнувсь Петро Сердюк да й думае: «Пщтоптавсь, пщтоп-
тавсь пан гетьман!»

A BiH ще, тяжко ступаючи, справд! мов п’яний; дал! знов
пробовкне деяке слово, i все на Сомка наворочуе, чи не дога-
даеться Сердюк; а Сердюков! Петру ще таки невдогад. Як же
почали вже зближатись до замкового будинку, то Брюховець-
кий i каже:
— Чи бачиш ти, Петре, коло стайш, при самш земл! впсонце?
Там сидить у мене вельможний Сомко, що гордував колись yciMa,
i не було йому piBHi на всьому свт. Як To6i здаеться се диво?

— Диво велике, — каже Петро Сердюк, — шчого сказати.
Служить вам добре фортуна, пане гетьмане.

— Отже я розкажу To6i щось inje дившше. Ось слухай ли-
шень, братику, який мен! сон сьогодш перед свггом снився.
Здаеться, йшов я п’яний додому, от до сього будинку, й прий-
шов, i л!г спати, i виспавсь, i проснувсь ранком — проснувсь,
аж мен! кажуть, що вноч! чудо велике створилось: Сомков!
миш голову одкусила! Як тоб! здаеться, Петре? Проти чого сей
сон мен! приснився? Коли б ти мен! сей сон одгадав, знав би я,
як тоб! оддячити.

Загадавсь козак, дал!, помовчавши, й каже:

— Що ж, пане гетьмане? Себто проти того, щоб запорожець
перекинувсь пацюком?

Обняв Тванець Петра Сердюка за ci слова. Дал!, ввшшовши
до свплищ, зияв з руки щирозлотий перстень да й каже:

— Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що
пробереться хоч скр!зь дванадцятеро дверей, куди треба. В!зь-
ми, надшь, нще тебе не зупинять. Що ж ти одступаеш, наче од
лихого з!лля?

— Того одступаю, — каже Сердюк Петро, — що хоч низовець
на всяке характерство здатен, да за такс ще зроду в нас н!хто не
бравсь! Прощай, пане гетьмане! Може, з хмелем i твш сон
пройде.

Оставсь Брюховецький, як остуджений.

- Е, — каже, — так, мабуть, правда сьому, що кажуть: зроду-
зв!ку козак не був i не буде катом! — i почав ходити по свплищ.

Походив, походив.

— Чорт знае яю, — каже, — забобони! Бущм не все один б!с,
чи задавити яку погань на рад!, чи шпирнути ножем пщ б!к у
глибщ!

Ще пом!ркував трохи, ходючи.

— Мабуть, — каже, — що не все одно!.. Чом же ось я сам не
пщу з !'м розправитись!.. Поки Сомко був Сомком, я ставав на
нього смитиво, а тепер мене якийсь острах бере...

Знов почав походжати мовчки.

— Казна-як доля чолов!ка ворочае! — каже co6i. — Мабуть,
сам лихий мен! помагае... А лучче б шчого сього не було... Ой
батьку Богдане! Не шзнав би ти тепер свого Тванця!.. Ворог!..
I звщки нечистий утелющив мен! ворога!.. А вже тепер шкода
зупинятись... Вивернеться... добре, що поборов... Два коти в
одному мппку не помириться... Чом же оце нема в мене сил и до
закшчення? Була сила св!т на св!й лад повернута, а тепер ось
шпирнути ворога ножем боюсь... Що ж, як на Москв! зроблять
не по-нашому? Грош! грошима, бояре боярами, а цар — душа
праведна...

XVII

М!зкуе соб! ледачий 1ванець, ходючи по свплищ, аж ось
увшшов вартовий:

— Якийсь чолов!к мае про негайне дию ясновельможного
сповютити.

Дозволив гетьман позвати перед себе. Увшшло якесь опуда-
ло. На голову насунув кобеняк, титько оч! видно, а сам у широ-
кш семряз!; на спин! чималий горб. Брюховецький сам не знав,
чого злякавсь; так уже гр!шна душа його тривожилась.

— Хто ти такий?

— Той, кого тоб! треба.

У Йванця пипов мороз поза спиною.

— Кого ж, — каже, — мен! треба?

— Тоб! треба такого, щоб заворожив на впокш Гетьманщину,
бо он усюди, кажуть, купляться круг пашв люди та компону-
ють, як би Сомка на волю визволити; та й н!женсыа мнцане
шепотять про Сомка, як жиди про Мус!я72.

— Що ж ти за чолов!к?

— Я чоловш соб! м!зерний — швець !з Запорожжя, та як по-
шито кому чоботи, то вже других не треба буде.

— Як же ти заворожиш Гетьманщину?

— А так. Пщу тшько та розкажу Сомков! тв!й сон; зараз усе i
втихомириться.

— Дияволе! — скрикнув Брюховецький. — Звщки ти м!й сон
знаеш?

— Од усатого пацюка знаю.

- Буде ж тому пацюков!!

— Угамуйсь, пане гетьмане, на сю годину; лучче подумай, як
од свого ворога скоршт одкараскатись, щоб через тебе та й ус!м
нам не було сьогодш пан, а завтра пропав.

Довгенько помовчав Брюховецький.

— Одкрий, — каже, — голову; я подивлюсь, чи не нечистий
справд! до мене присусщжуеться.
— Нечистому багацько дша й по монастирях, — одвпуе той
да й одкинув вщлогу. Брюховецький аж одшатнувсь:

— Кирило Тур!

— Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був
Сомков! катом, — каже Кирило Тур i накривсь !знов вщлогою.

— Невже ти оце в!зьмешся за таке дию? — питае Брюховець-
кий.

— А чому ж? — каже. — Xi6a в мене руки не людсыа?

— Ти ж, кажуть, був трохи свш i3 Сомком!

— Так, як чорт i3 попом. Я вже давно на його читаю, i в Ки-
ев! — сам здоров знаеш — трохи не доказав йому дружби. А на-
mi дундуки подякували мен! киями. Отака в свт правда!

— За що ж ти на нього злится?

— Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе
своя. Я в тебе не питаю, не питай i ти в мене. Не гай мене, па-
не ясновельможний, та коли хочет, щоб я тоб! подякував за
сотницький уряд, що настановив мене сотником, скажи мен!
титько, як до нього добратися.

— От як, — каже. — В!зьми ти оцей перстень. Пропустять те-
бе з ним, куди схочеш.

— Гарна каблучка, — каже Кирило Тур. -- Ще й сагайдак !з
стрыкою на печат! вир!зано.

А Брюховецький:

— Се, коли хочет знати, той самий перстень, що покшний
Хмельницький зияв у сонного Барабаша. Я сам тздив !з сим
знаком i в Черкаси до Барабашихи. Покшний гетьман подару-
вав мен! його на пам’ятку.

- Еге! - каже Кирило Тур. - Що то з добро!’ руки подару-
нок! Так от в!н на добро й здався, — да й вийшов !з свплищ.

1ванець сам пров!в його за двер!, а вш йому шепче:

— Лягай спати, не турбуйсь. Перед св!том приснивсь тоб!
сон, перед св!том i справдиться.

П!шов Кирило Тур, похилившись, у сво’ш вщлоз! з горбом.
Н!хто б не шзнав тепер його молодецько! ходи, ш високого ста-
ну. Так co6i, наче горбатий дщ. Уже надвор! стемнию. Ось доби-
раеться вш до Сомково!’ глибки. Зараз у надв!рн!х дверей стопъ
козак !з ратищем. Наставив супротив Кирила Тура ратище.

— Геть!

— А се що? — каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на
рущ перстень.

Скоро вздр!в сторож гетьманський знак, зараз i одчинив
двер!.
За тими дверима ще дверь 1знов коло дверей козак... Каган-
чик стопъ у CTini на в!конщ. I той пропустив мовчки, як поба-
чив перстень. За тими дверми ще треп двер! i трепй козак при
дверях сторожем. Узяв Кирило Тур у нього каганчик i ключ од
глибки.

— 1ди, — каже, — до свого товарища. Я буду сповщати в’язня,
дак, може, таке почуеш, що лучче б To6i на сей час позакладало.

А той йому:

— Та я й сам рад звщси заздалегщь убратися. Знаю добре, на
яку прийшов ти сповщь.

— Ну, коли знаеш, то й лучче.* — каже запорожець. — Гляди
ж, не входь сюди до самого ранку. Bin теля сповщ! засне.

— Засне теля твое! сповщ! всякий! — бурчав, зачиняючи
двер!, сторож.

Bin же виходить у одш двер!, а Кирило Тур входить у друг!.
Увшшов i зараз запер двер!. Гляне, посв!чуючи по глибщ каган-
цем, аж у кутку сидить на голому ослон! Сомко. Одним зал!зом
за поперек його взято i до спни ланцюгом приковано, а друг!
кайдани i на ногах замкнут!. У старт подранш с!рячиш, без
пояса i без сап’янщв. Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в’язення; титько вишиванот ср!блом да золотом сорочки посо-
вютились !зшмати. Вишивала ту сорочку небога Леся; i по ков-
Hipy, i по пазус!, i по лях!вках широких рукав!в повиписувала
голубонька ср!блом, золотом i блакитним шовком усяк! кв!тки
й мережки; а Череваниха подарувала и безталанному гетьмано-
в! на пам’ятку гостювання в Хмарищ!. Так отся титько сорочка
зо всього багатства йому осталась; i чудно, i жалгсно було б уся-
кому дивитись, як вона у тш м!зернш глибщ !з-пщ старо! с!ря-
чини на гетьманов! с!яла!

Постановив Кирило Тур на впал каганчик, а сам наблизив-
сь до понурого в’язня. Той дивиться на нього мовчки. Достав
запорожець !з-за халяви ножаку i показус Сомковь Той !зв!в до
неба оч!, охрестивсь:

— Що ж? — каже. — Роби, що тоб! сказано робити.

А Кирило Тур сипким, гугнивим голосом:

— Xi6a ж тоб! не страшно вмирати?

— Може б, мен!, — каже Сомко, — й страшно було, якби не
було написано: «Не убойтесь от убивающих тито, душ! же не
могущих убити...»

А Тур каже:

— Та се ти так м!зкуеш, поки не почув зал!за за шкурою. Ось
ке лиш, я трошки р!зону по грудин!...
— Адова утробо! — крикне тод! Сомко. — Невже тоб! мало
мое!’ кров!? Ти ще хочеш навпшатись мотми муками! Бачу по
твойому голосу, що ти, як паскудний черв’як, живучи пщ зем-
лею, звик юсати кров християнську! Так упивайся ж, гадино, у
мое тшо! Не почуеш ти, пакосний, як Сомко стогне!

— Добре, ей-богу, добре! — каже тод! Кирило Тур свогм голо-
сом, ховаючи н!ж на халяву. — Сй-богу! — каже. — Мен! здаеть-
ся, що я смик, а вс! люди скрипки: як поведу, так вони й гра-
ють! Не життя я на свт коротаю, а весшля справляю.

— Що се! — каже Сомко. — Невже я од нудьги починаю з ма-
рою розмовляти? Скажи, на !м’я Боже, чи справд! ти Кирило
Тур, чи се вже моя голова починае з печал! туман!™?

Запорожець зареготав.

— Ще й питае! А яка б же шельма, опр!ч Кирила Тура, про-
бралась до тебе через три сторож!? Тшько в!н один зачаруе вся-
кого так, що й сам не тямить, що робить.

— Що ж ти мен! скажет?

— А от що я тоб! скажу. Давай лишень мшька на одежу та ви-
ходь !з ciei пакосно! ямки. Тут титько б гадин! жити, а не чоло-
в!ков!. Уподобав же чорт знае що! Там тебе пщ Бугаевим Дубом
жде такий же дурень, як i я: паволоцький nin !з попеням. Уже
вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь нав!ки чорту в зуби,
так !хав рятувати паволочан. Тетеря, бач, пронюхав, що тут ко-
пь супротив нього Шрам, да, пронюхавши, i давай тиснуть па-
волочан — притьмом хоче зруйнувати мгсто; так!хав Шрам ря-
тувати. А я послав козака навперейми. «Постривай, — кажу, —
попе, ще, може, вернемо сокола з клики!» А тут i пом!ж миром
пустив таку поголоску, що Сомко вже на вол!, так куптесь та
ждпе гасла. Ти, може, не знаеш, сидючи тут, що вже розжовав
усяк харцизяку 1ванця. Тепер тшько гукнеш по Вкрапп, дак ти-
сяча тисячу попихатиме та до тебе б!гтиме. Пщшмуться й тп,
що не були на рад!, бо на раду позлазилась до 1ванця тшько са-
ма погань з Укра’ши, а добр! люди не пойняли гольтяпакам Bi-
ри. Тим-то Тванець !з поганцями таке лихо i вко!в! А з Запорож-
же теж тшько сам! паливоди на Вкра’шу вийшли, а що зоста-
лось доброго, те все тепер за тебе, тшько озвешся, руку потягне
i допомогу дасть. Що ж ти мовчки слухаеш, мов я тоб! казку ка-
жу?

— Того слухаю мовчки, — одвпуе Сомко, — що з се! буч! пут-
тя не буде. Багато розлив християнсько! кров! Виговський за те
нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив зем-
ляк!в, добиваючись того права, щоб над обома берегами геть-
манувати; невже ж не уйметься плисти по ВкраМ кров христи-
янська Hi на часину? Отсе я ще почну одного супротив другого
ставити i за свое право людську кров точити! Бо 1ванець з коза-
ками стопъ тепер мщно; щоб його збити, треба xi6a усю Вкра-
!ну надполовинити; а навпцо? Щоб не Брюховецький, а Сомко
гетьмановав!

— От же Hi, коли хочеш знати! — каже Кирило Тур. — Не на
те, щоб Сомко гетьмановав, а на те, щоб правда узяла верх над
кривдою!

— Bi3bMe вона верх i без нас, брате Кирило. Може, се титько
на науку миров! i пустив Господь Украшу в руки харцизякам.
Не можна, мабуть, шше, як титько горем да бщою, довести лю-
дей до розуму.

- Так оце ти зршаешся свого гетьманського права? — питае
Кирило Тур.

— А що ж би ти робив? Уже коли в мене були й други, й
приятел!, були й полки, й гармати, да не благословив мене Бог
властвовати; други мот i кжреннн мо!' оддалече мене сташа i
чуждахуся !мене мовго; так чого ж мен! тепер супротив свое!
дол! пручатись?

— Старий Шрам не так думае, — каже Кирило Тур.

— Думав i я гордо да несито, поки смерть не заглянула мен!
в в!ч!.

— Ну, дармо, — каже запорожець. — Нехай воно буде соб! як
хотя; титько все ж таки у тебе в голов! зосталось, думаю, довод!
мозку, хоч i заглянула смерть у в!чь Шчого тоб! ждать обуха в
сих р!зницях, коли тоб! одчинено наспж двер!. На лиш, надшь
вщлогу та ще оцей персник про запас в!зьми, то пройдеш
скр!зь огонь i воду

— А кайдани? — спитав Сомко.

— Що нам кайдани? Я призапас тако!’ розрив-трави, що
титько притулю, дак !к нечистому й порозпадаються. Ке лиш
сюди ноги.

— Пщожди, брате, — каже Сомко, - скажи перше, а ти ж як
звщси вийдеш?

- Що тоб! до мене? 1ди лишень ти, а я найду соб! дорогу...

— Е, Hi, мш голубе! Сього не буде. Нехай той гине, на кого
Господь показав перстом сво'т'м! Чужою смертю я вол! купувати
не хочу.

— Смертю! — засм!явшись, каже Кирило Тур. - Казнае-що
городить! Мабуть, тут од вологост! в голов! тоб! завернулось.
Може, думаеш, я тут довго сщцтиму? Найшов дурня! Ще до
схщ сонця опинюсь на вол!...
— Як же ти вирвешся звщси?

— Як? Так як Бог дасть... Меш вже про те знати. Xi6a не чу-
вав ти про наших характерниюв, що намалюе вуглем на спн!
човен, сяде та й попливе, неначе по лиману? А Кирило Тур xi-
ба вже дуршший од ycix, щоб i co6i чого такого не видумав?

— Дивно меш, — каже Сомко, — як у тебе достае охоти жар-
тувати, одважившись на смерть!

- Ех, пане мш милий! — одвпуе Кирило Тур. - Xi6a ж уся
жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаеш: от
тут-то щастя! Аж глянеш — усе одна Омана! Тим-то й кидаеш и за
шзащо. Та що про те балакати! Ну лиш, давай мшька на одежу.

— Hi, мш голубе сизий, сього не буде!

— Як не буде? Так оце я перед Шрамом брехуном зостанусь?
А що б же ти сього не дождав! Я титько й радувавсь, що отже, —
кажу, — старий буркун побачить, що й наш брат, запорожець,
не зовс1м ледащо; а ти в мене й послщню радгсть одшмаеш!

— Невже оце, щоб титько оправдати Запорожже перед Шра-
мом? - питае Сомко.

— А то ж якого меш ще 6ica? — каже Кирило Тур. — Ти ще
подумает, що в мене на ум!, як там кажуть, отчизна! Що от би
то визволю своею головою Сомка — вш тепер битьш потр!бен...
Казнае-що! Так робить титько, хто й того не розшолопае, що
своя сорочка до тита ближче. То якби прийшлось положити го-
лову за дп'ей абощо, так се було б святе дню, бо сказано: який
батько дней не жалуе? А то пщстав пщ обух голову за химеру!
Hi, мш добродпо, в нас на Вкратн! таких божевитьних не дуже
густо! А я ж xi6a виродок?

— Ох, голово ти моя мила! — каже Сомко. — Ти i в темницю
пришс меш yrixy! Тепер меш легше буде за правду пострадати,
що правда не в одного мене живе в серщ i не загине вона на
Вкратш! Попрощаймося ж, поки побачимось на пм свт!

Запорожець насупивсь:

— Так ти справд! хочеш зостатися у сш р!знищ?

— Я вже сказав, — одвпуе Сомко, — що чужою смертю не куп-
лю co6i вол!; а що раз сказав Сомко, того й повпс не нарушить.

— Так? — питае Кирило Тур, пильно дивлячись Сомков! в в!ч1
- Так! - одвпуе твердо Сомко, дивлячись на його.

— Будь же проклята оця година! — каже тод! запорожець. —
Хто в не! народиться або зачне яке дню, щоб не знав Hi щастя,
Hi дол!! Нехай човни топляться на мор!! Нехай кон! спотика-
ються в воротях! Аяк кому Бог пошле чесную смерть, нехай ду-
ша вертаеться до мертвого тита! Проклята, проклята, проклята
одниш i дов!ку! Прощай, брате мш рщний! Не затаюсь i я на с!м
м!зерн!м свт!

Обнялись i обидва заплакали.

Вийшов Кирило Тур i3 сирот глибки, скинув i3 себе вщлогу i
швиргонув сторожам.

— Нате, — каже, — вам, !родов! д!ти, за вход i виход! Знайте,
що не кат 1ванщв, а Кирило Тур приходив одвщати праведну
душу!

1знов, щучи мимо надв!рнього сторожа, кинув подушку, що
була в нього за спиною замють горба.

— В!зьми, — каже, — собако, щоб не спати на солом!, стере-
жучи неповинну душу!

I шшов i3 замка. Yci по персню його пропускали. Незабаром
знайшов свого побратима. Той дожидавсь його з юньми пщ
ветхою дзвшицею. Побратим не знав, що було на думщ в Ки-
рила Тура, як оставляв вш тут його з юньми; бо Кирило Тур
сказав титько:

— Прийде до тебе чолов!к i скаже: «Шукай виру в пол!!» —
так саджай його на мого коня i проведи до Бугаевого Дуба, а я
вже знатиму, де з тобою злучитись.

Смутно було тепер Кирилов! Туру ещати на коня, що для
Сомка наготовив, ще смутнпн тхати до Шрама да розказувати,
що вже Сомко м!ж козацтво не вернеться.

А Шрам, бщаха, жде не дождеться його пщ Бугаевим Дубом
на Бабич!вщ. Заглед!вши оддалеку двох козаюв, аж не встояв
на м!сц! — скочив на коня i пщб!г назустр!ч. Як же побачив, що
Сомка немае, то й голову повюив. I питав би, i питати боггься,
да вже насилу зм!г промовити:

— А де ж Сомко?

— А ти справд! пойняв мен! в!ри? — каже Кирило Тур. —
Отак мороч людей, то будеш запорожцем!

— Кирило! — каже Шрам. - Год! юродствовати, бо й голос
тебе не слухае. Коли не вдалось, то хоть скажи чому?

— А от чому, — каже запорожець, — Сомко, коли хочеш зна-
ти, такий же дурень, як i ми з тобою. «Чужою смертю вол! ку-
повати не хочу!» Уже я йому й правду пщ шс тикав, а вш свое
та й свое. Сказано — дурному хоч юл на голов! теши! 3 тим йо-
го й покинув — бодай лучче покинув свою голову!.. Прощай!

— Що ж ти тепер думаеш !з собою чинити? — спитав Шрам.

— А що ж? Уже ж пак не те, що ти. Живий живе гадае... Оце
пощемо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Че-
ревашвну. Мабуть, Тй на в!ку написано мо‘!х рук не минути.
Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо там, п’ючи та гуляючи.
Прощайте, прощайте!

I, вклонившись низько Шрамов! з сином, повернув коня i
полинув i3 побратимом до Гвинтовчиного хутора.

Аж ось наздоганяе його Петро Шраменко.

— Чого ще оцей бабський реп’ях од мене хоче? — каже, зу-
пинившись, Кирило Тур.

— Кирило! — каже Шраменко. — У тебе душа щира, козаць-
ка...

— А вже ж не жщцвська, — каже запорожець.

— Ми щемо з панотцем на смерть у Паволоч.

— Боже вам поможи: дию не ледаче!

— Передай од мене два слова Черевашвш, передай так, як з
того свпу!

— Добре, — каже Кирило Тур, — передам.

А чорногорцю потиху шепче:

— Знаю наперед: яку-небудь любосну шсештницю.

— Скажи !й, що й на пм свт п не забуду! — каже Петро.

— Добре, скажу.

— Ну, прощайте ж, братщ, нав!ки!

— Прощай, брате, — каже запорожець, — та не забувай i нас
на т!м свт.

Роз’ххались. Тод! Кирило Тур засм!явсь да й каже:

— Як-то ми тим св!том завчасу порядкуемо! А там, може,
чортяки так припечуть, що й yci любощ! к нечистому з голови
вилетять!

XVIII

Тепер би то отсе треба нам 1‘хати слщом за Шрамом i його
сином, i все, що з ними д!ялось, по ряду оповщати; тшько ж як-
би почав я виставляти в картинах да в речах, як той Тетеря обл!г
Паволоч, як хот!в достати i вистинати усе мюто за турбащю су-
против гетьмансько! зверхносп i як старий Шрам головою
своею одкупив полковий свш город, то б не скоро ще окончив
свое оповщання. Нехай же останеться та !стор!я до шшого ча-
су, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи
згуби паволочан, сам удавсь до Тетер! i прийняв усю вину на
одного себе. I Тетеря, окаянний, не усумнивсь його, праведно-
го, як бунтовника, на смерть осудите й, осудивши, повел!в
йому серед обозу вшськового голову одтяти. Так, зогнавши з
евпу свого ворога, удовольнивсь, дав Паволоч! впоюй i одш-
шов 1з вшськом до свого столечного м!ста.

Того ж року, вступаючи в осшь, о святому Слмеон!73, одтято
голову й Сомков! з Васютою у город! Борзы!, на Гончар!вщ.
Брюховецький доказав-таки свого, хоч поел! й прийняв слуш-
ну кару од гетьмана Дорошенка74: пропав пщ киями собачою
смертю.

Так-то той щирий козарлюга i nin, 1ван Шрам паволоцький,
i славний лицар Сомко переяславський, не врадивши шчого
супротив лихо!’ украшсько! дол!, полягли од беззаконного меча
шановними головами. Хоть же вони i полягли головами, хоть i
вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла !х слава. Буде
ix слава славна пом!ж земляками, пом!ж л!тописами, пом!ж yci-
ма розумними головами.

* * *

Тут би мен! й скончити свою icTopiio про ту чорну раду, про
ту запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що по-
ел! то! бщи остались жив! на свт.

Одправивши по панотцев! похорони, поплакавши да пожу-
рившись, Петро недовго загаявсь у Паволоч!. Думав був шти на
Запорожже i розпродав усе свое добро, да якось i звернув мисл!
на Ки!в. Опинивсь козак коло Хмарища. Звонтпив, однак, да й
дуже, !зблизившись до хутора. Ворота були не причинен!: не
стер!г ix Василь Невольник. «Мабуть, н!хто не вернувсь у Хма-
рище!» — подумав Петро; серце заняло. 1де до хати. Кв!тки ко-
ло хати позасихали i позаростали бур’яном. Як ось чуе — наче
хто сшвае стиха. «Боже мш! Чий же се голос?»

Б!жить у хату, одчинив двер!, аж так! I Леся й Череваниха —
обидв! в пекари!.

- Боже мш милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши ру-
ками.

А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний.
А Леся як сидша на ослон! коло стола, то так i осталась, i з Mi-
ста не зворухнеться. Да вже Череваниха почала Петра обшма-
ти; тшько вже тепер пригортала до себе з щирим серцем, як
рщного сина. Петро тепер уже емшо пщетупив до Лес!, обняв i
поцшував й, як брат сестру; а вона аж сл!зоньками вмилась.
Довгенько з радопцв не змогли до себе прийти; плакали, см!я-
лись, розпитували i одне одному перебивали.
Як ось — у двер! сунеться Черевань. Насилу переступив че-
рез nopir од радосп; титько «бгатику!» — да й кинувсь до Петра,
розставивши руки; об!ймае, ц!лус i хоче сказати щось, i все
титько «бгатику!» — да й замовкне.

Як же вже трохи вгамовались, тод! Череваниха посадила
Петра на лавц! i сама с!ла коло нього (а Леся з другого боку, i
обидв! держались йому за руки) да й каже:

- Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми зна-
ли, як отсе тебе Бог спас од смерть Нам сказано, що ти вже
певно одцав з панотцем Богов! душу.

А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати;
сщав i коло жшки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову
наб!к нагинати, щоб на Петра дивитись; дал! взяв да й с!в на-
против його дол!, пщобгавши п!д себе ноги.

— Ну, — каже, — бгате, тепер розказуй, а ми слухаемо.

От i почав Петро усе оповщати, як було в Паволоч!. Не раз
приймались yci плаката. Як же дойшло до прощания з панот-
цем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою сльози втирае,
а другою Петра придержуе, щоб не казав далыи, поки перепла-
че. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Ус! злились
у одно серце i в одну душу; i тяжко було вс!м, i якось радюно.

- Розкажпъ же, - каже Петро, — i ви тепер, як ви викрути-
лись од запорожця да добрались до Хмарища?

- Hi, — каже Череваниха, - xi6a в!н викрутив нас !з бщи, а
не ми викрутились од нього. Братик мш узяв нас був добре в
сво! руки. Того ж дня ввечер!, як була та безталанна рада, i по-
чав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича. Як ось смер-
ком ще Кирило Тур, а за ним десятеро запорожц!в у дв!р. Пока-
зав братов! якийсь перстень: «Одцавай, — каже, — мен! Черева-
ня з ус!м його кодлом». - «Нащо? Куди?» — «Звел!в гетьман
забрати да везти просто до Гадяча. Мабуть, Черевашвш на роду
написано бути гетьманшею».

- Так, так, бгатику! - каже Черевань. - Я вже думав, що
справд! доведеться зробитись собачим родичем.

- Стали просити, — знов веде р!ч Череваниха, - стали про-
сити Кирила Тура, щоб не губив невинно! душ! — куди! I не ди-
виться. Запрягли кон! в ридван, посадили Василя Невольника
за погонича i помчали нас !з двору. Ми плачемо. А Кирило Тур
тод!: «Не плачте, куряч! голови! Вам треба радуватись, а не пла-
ката: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище». Ми давай дякува-
ти, а в!н: «Що мен! з тако! дяки? Тод! мен! подякуете, як на
рушнику з вашою кралею стану». Ми знов так i похололи: !з од-
ного лиха да в друге! I таки справд! думали, що в нього ся дум-
ка в cepui. Да вже як привезли нас у Хмарище, тод! вразький за-
порожець см!еться та й каже: «А ви справд! думали, що я такий
дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас
усе лихо стае на земл!! Лучче з вами зовам не знатись! Нехай
лишень зварять нам вечеряти: нам 1ще далека дорога».

— Куди ж се !м була далека дорога? — спитав Петро.

— У Чорну Гору, бгатику, - каже Черевань, — Додержав-та-
ки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я
про все розпитав, бенкетуючи з ними за вечерею. Полились
вразьк! запорожщ так, що й повивертались у садку на трав!.
Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану вран-
щ, аж ix i сл!д простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур
за вечерею: «Я, - каже, — з самого першу хопв направити брат-
чик!в на добру дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали,
так що ж, коли 1ванцев! сам чорт помагае? Уже якими я шляха-
ми до cinoBoi громади не заходив! Так Hi, та й год!! От, — каже, -
бачучи, що вже тут чортяка заварив соб! кашу, що вже Сомков!
i в сто гол!в помоги не видумаеш, махнув рукою, та, щоб не ба-
чити того лиха i не чути про нього, i хопв ото з’!хати з Украши.
Так от же, — каже, — нечистий пщсунув пщ н!с вашу кралю. Те-
пер уже сшвайте, каже, Сомков! в!чную пам’ять: не сьогодш,
так завтра поляже його золота голова...» Так чи пшмеш ти, бга-
тику, в!ри? Як розказував про Сомка, то наче i всм!хаеться
вразький запорожець, а сльоза в ложку тшько - кап!

— Так отсе в!н, - каже Петро, — i сестру, й мапр покинув для
то! Чорно! Гори?

- Ми, бгате, в нього питали: «Як же ти зоставив свою мапр
одну з дочкою при старост!?» - «Що, - каже, — Козаков! мапр?
Наша мати - вшна з бусурманами, наша сестра — гостра шаб-
люка! Зоставив я !м грошей, буде з них, поки жив!; а запорож-
ця Господь сотворив не для зашчка!» Отакий химерник!

Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала
общня година. Коли ж саме перед общом шасть у хату Василь
Невольник i веде за собою слщом Божого Чолов!ка. Ходив ста-
рий на торг у Ки!в да, попавши там десь дщуся, зараз i загарбав
його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його сшвах. Як же
то зрад!в Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з того,
то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i,
бачся, сам соб! не йме в!ри. 1 Божий Чолов!к зрад!в: аж усм!-
хавсь, облапуючи кругом Петра. Ще весел!ш почали тод! гомо-
нил. Леся щебетала, як ласпвочка. Шсля общу Божий Чолов!к
!грав i сшвав усяких поважних шсень. А як одходив i3 Хмари-
ща, Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп не-
вольника з невол!, за панотцеву душу.

— Смутно меш, - каже Божому Чолов!ков!, - що в свш ле-
дащо пануе, а добре за працю й за горе не мае жодно! награди!

- Не кажи так, синку, — дав одвп Божий Чолов!к, - усяко-
му есть своя кара i награда од Бога.

— Як же? — каже Петро. - 1ванець ось вознесен, а Сомко з
мо1м панотцем пркую випили.

А Божий Чолов!к:

- 1ванця Бог rpixoM уже покарав; а праведному чолов!ков!
яко! треба в свш награди? Гетьманство, багатство або верх над
ворогом? Дии тшько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть
раз заглянув через край свпу, той шшого блага бажае... Немае,
кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от
мо!х ближн!х? А се ж xi6a мала милость Господня? Мала ми-
лость, що моя душа CMie i зможе таке, що шшому й не при-
сниться?.. 1нший iiixe скаже, що такий чолов!к, як твш пано-
тець, уганяе за славою? Химера! Слави треба миров!, а не тому,
хто славен? Мир нехай навчаеться добру, слухаючи, як оддава-
ли жизнь за людське благо; а славному слава у Бога!

Так проглаголивши, замовкстарий, похилив голову, загадавсь
i вс! задумались од його реч!. Дал! поклонивсь Божий Чолов!к
на вс! сторони i шшов з хати, почепивши через плече бандуру.

А Петро i оставсь у Череваня, як у свотй с!м’!. Черевань йо-
му став тепер за батька, а Череваниха за мапр. Стали жити вку-
ni люб’язно да приязно.

Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши швроку, чи що,
почали думати й про веситля. 1ще не гаразд i весна розгулялась,
!ще й вишеньки в саду в Лес! не одцвитись, а вже Петро !з Ле-
сею i в napi.

Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно
страшне усякому здавалось! А от же, як не Божа воля, то ix i не
зачепило. Се так, як от школи схопиться зав!рюха — громом
гримить, виром бурхае, свпу Божого не видно; поламле старе
дерево, повиворочуе з коршням дуби й берези; а чому указав
Господь рости й цвюти, те й останеться, i красуеться весело да
пишно, мов !зроду й хуртовини не бачило.
О1

ЦИГАН

Уривок з казки

Був co6i колись якийсь-то циган, та такий же то пропркий
п’яниця, що й не приведи Господи! Чису його яка кошйчина,
так i несе п у шинок, чи яка жупанина — вш i п туди ж пре!

А жшка з дпъми, гол! й 6oci, пропадають без хл!ба. Танцю-
ють-танцюють халяндри, пйповши у Ворон!ж (бо вони стояли
шатром б!ля Ворон!жа), так що ж бо? Народ не дуже загляду-
еться на ix танщ, бо вже вони шкому не в дивовижу

А батько, я ж кажу, волочиться по шинках та п’е, та гайнуе,
та б’еться навкулачки з мужиками. Поб’ють йому усю пику, по-
шдставляють окуляри, порозривають на ньому одежу, спако-
стять шнащо чолов!ка; от тод! вже вш i тягне до господи та й
лежить пщ шатром, як той кабан у берлоз!, поки йому одлигне
там трохи на серщ.

Такий-то вдався соб! нав!жений циган!

Отак раз шзно плов вш з шинку додому. Чи йшов вш, чи
рачки л!з, сього вам не скажу, бо вже давно смерклось, чути
тшьки було, що дуже кректав i спотикавсь, дал! впав, здихнув
раз!в зо два та й захрш на усе поле.

На той час довелось !хати тим шляхом якомусь панов!. Аж
ось кон! — хвить наб!к, аж трохи воза йому не перекинули.

- Ст!й! Що там таке?

Роздивились, аж п’яний циган.

- Узять його з собою! - каже пан свому поганяйловь

Узять так i взять,— з панським, кажуть, свого язика не р!в-
няй: коли довгий, то прикоротчають; коли короткий — то ви-
тягнуть.

Машталяр зл!з з воза, розштовхав пщ боки цигана та й пщ-
в!в до воза.

- Куди оце ти мене цупиш? — питаеться у нього циган.

— Л!зь, кажуть тоб!, на в!з!

- На в!з? Ну, се ще не велика бща! — каже циган.

С!в соб! любенько коло пана та й захрш знов на усе поле.
Прокинувшись на другий день, циган як глянув, так i зомл!в!..

— Де оце я?.. Куди се я забравсь?.. Чи не в шинку? Так Hi ж
бо: у шинку в!кна не таю, та й стшьщв немае. Ну, не дай Боже,
та хто застане мене у сих будинках! Адже ж на меш й волосся не
зоставлють — скажуть, що я прийшов красти! Отже, коли прий-
шло на мою голову лихо!

Титьки що се сказав, аж ось двер! рип — i увшшов якийсь си-
некаптанник.

- Доброд!ю! — каже до його циган.- Коли я сюди зайшов
красти, або чого другого, то от чорна земля, щоб я !ще почор-
шв! Щоб мен! i руки й ноги повсихали! Щоб я зараз сказився!
Щоб свпу Божого не побачив, коли я знаю, де я, i що, i куди
оце я зайшов!..

— Що се ви, пане? - каже добродш.- Чого се ви так божи-
тесь?

- Який же я пан? Я не пан, а циган!

— Господь з вами, пане! Що оце вам приснилось? Чи ви ж
таки на цигана походили?

«Що за мара така?» — думае циган.

- Чолов!че добрий! Год! тоб! глузовать! Виведи титьки мене
!з сих хат, так я твого й панства не хочу, та й знайди мен! мш
бриль та свитку.

— Та що-бо оце ви мен! кажете, пане? Як би я посм!в над ва-
ми глузувати? Нате лишень одягайтесь, та ось принесу вам
чаю.

«Що за диво? - думае циган.- Справд! в!н до мене так гово-
рить, як до пана. Надшу вже, так i буть, сей жупан: що буде, то
буде!»

Аж ось несуть йому чаю - вш п’е; дають люльку - вш i
люльку тягне, дають поросятини — теть вш i поросятину. А по-
им знов чаю, а поим знов ковбас та поросятини, так що аж жи-
ви йому обдуло!

На другий день, ще вш не прочинавсь, а тут йому уже й не-
суть чаю, горшки, варениюв, ковбас, сала - так що йому уже i
в пельку не потовпилось!

От циган бачить, що вс! йому кланяються у пояс та знай ве-
личають паном — перестав боятись i давай орудувать по-своему:

- Горшки! Музику! - гукнув вш на прислужниюв.

I зараз вродилась горшка й музика.

Циган дмухнув разом з кварту, покректав, закусив та так по-
весел!в, що аж пщскочив:
— А нуте горлиц!!

Музики загул и, а циган так i шшов кружка по мальованому
помосту.

- А що ж ви не танцюете, враж! доги? — гукнув вш на лю-
дей.- Танцюйте! Пийте! 1жте! Я не жалую шчого!

От i народ давай виступать по одному та по двое — i пщняли
такий гвалт, як на весиип!

А циган же то вискакуе та висшвуе навперейми, кричить,
гогоче, частуе народ i сам п’е - так що й перестаю йому нема.
Знай титьки погукуе:

Гей грай, коли граеш,
Коли чорш брови маем!..

Вже й веч!р, а циган гвалтуе, а циган ко’тть лиху годину! Да
вже як зовс1м осмеркло, вш зм!гся та i впав, як снш, п’яний на
помют.

От тод! пан звел!в знов одвезти його та й положить на дороз!.

Так i зробили.

Хропе циган, неборак, на усе поле - аж вороння жахаеться
на березах! Вже й св!т, а вш спить; вже люди й жать щуть, а вш
почивае, як шсля матёвки!

От стали його будити:

— Вакуло! Уставай! Уставай!

- Шйдпъ ви соб! к дияволу! — загукав до них Вакула.- Чаю,
бюов! д!ти!

- Тю! Навюноголовий! Тю! Га! Дурний! - i тшли реготатись
та тюкати на бщного Вакулу.

Циган пщв!вся i бачить, що се вже щось не по-вчорашньому.

- А де ж музики? — спитав вш.

- Як! музики?

- Як як!? Аже ж я ваш пан!

- Тю! Нав!жений! Що се тоб! приснилось?

Оторошв м!й циган, розставив ноги i вирячив на народ очь
«Може, й справд! се мен! приснилось!» — думае вш. Та й не став
шкому розказувати, щоб ще битьше з його не глузовали та не
приложили йому якого !мення.
Й ГОРДОВИТА ПАРАЕ

Бабусине опов1дання

I

Сшгом в!конечко наше забило... Зав!рюха... Як то нашим
тепер серед шляху? Ростпъ скоршш, хлоп’ята, на пщмогу тату-
севь I матер! нема щось довго з р!чки. Ростпъ, ростпъ, д!вча-
точка! Добре сидни в теплому зашчку за старими головами... А
як я осталась на свш малою сиротиною -всяко! нужди дозна-
ла. Яка то, Боже мш, давня давнина, а коротенький час д!воць-
кий наче мен! вчора змигнувсь... Тепер, що не почую, забуваю,
а кр!зь п молодощ! дивлюсь у давнину, наче кр!зь воду проз!р-
ну. Так, як оце ви обсши мою куделю,- щоб були здоровеныё,-
так було й я зимою граюсь ляльками при сво!й бабус!... Дай ш,
Господи, вс! митарства пройти та й не зупинитись!

Древня була моя бабуся-покшничка,- ще то з тих старосвп-
ських людей, що шведчину й усяк! невпоко! козацыа сво!ми
очима бачили. Тод!, дпочки, на Вкра!н! велось не по-нашому.
Що страшно, то страшно було слухати, а серце линуло голубом
у ту старовину невпокшну. Козаки були козаками, дпоньки —
одно слово: скр!зь пахло волею; земля була розюшна; риби в
вод!, зв!ря в гаях —аби охота ловити; i трави були буйншпп; зда-
еться, й сонце с!яло краще на святому небов!,— далеб!, дпгки!
Тим-то й бабуся-покшничка було каже: «Не стае, не стае, моя
дитино, таких д!вчат i козаюв на Вкраш!, як за мого були д!ву-
вання».

II

Найчастшш було споминае про Марусю Ковбашвну, що та-
ко! краси, каже, i свп настав - не бувало. Я, каже, була ще п!д-
лпком, то мен! п коло церкви показували здалеку. До не! й при-
ступите, каже, було страшно; така велична. Кунтуш на нш —
сам! златоглави, корал! на нш — yci в дукачах. Давнього була
роду козацького Маруся Ковбашвна, — то нЬсго не вбереться
краще за не! мЬк люди. I козаки-молодики и жахались, не то
що. Очима поводить - наче душу з тебе виймае: все б !й розка-
зав, не пота!в би й rpixa перед нею. Владична, справд!, каже,
владична була краса в Ковбашвни.

Батько ii Ковбаня отаманував у Cini i все море сплавав, по-
ринаючи на дно за дорогими тими дукатами й коралями,- так-
то люди було славлять. А то ще було кажуть, що в!н по той б!к
Дншра у Полыщ якимись козаками орудував та й у нашу сто-
рону якось прибився. Неприступний був чоловж старий Ков-
баня, — i жшка од його не довщалась, хто вш i що вш, i звщю-
ля вш, i як вш.

Ill

Така ж i дочка в його викохалась. Старий спочив уже на
цвинтар!, молодою д!вчиною покинув свою Марусю. Молоде ж
було, а горде й потайне, крий Боже! Було й на вулицю м!ж д!в-
чат не вийде, титьки xi6a коло криниц!, як зустрше котору,
трошки постоит», словом ласкавим перекинеться. I в будень бу-
ло дукач! носить; стане против сонця — корол!вна, та й год!!
Вже й д!вчата було кажуть, що в не! й вода з вщер наче ср!бло
ллеться. А козаки ж тод! були не наших парубюв — войовники,
хоробр! молодщ, а боялись до не! залицятись.

Така була та Маруся Ковбашвна. Скине оком — наче до те-
бе заговорить, а заговорить - наче заграе. Який би то i козак
був, щоб до не! з жартами, з прикладками! Такого не було й на
всш Гетьманщиш, здавалось.

Отак було розказус мен! бабуся. Як ось, каже, шшла чутка
пом!ж д!вчатами, що любиться Маруся з Прохором Осаулен-
ком, та й любиться певне; i в вишнев!м садку !х бачили проти
мюяця, i старосв!тську скиндячку Марусину шзнали в Прохо-
ра в ковн!р!. Любиться. А Прохор Осауленко був козак не з ве-
личних; щира душа, себе на см!х не подасть, та й год!. Були кО-
заки на сел! против його - що волохап туркоти против голуба.
Отже порай, укажи д!воцькому серцю! Покохала Маруся Про-
хора — i мов та хмелина коло його в’еться. Що горда, то й гор-
да, а вш спогляне — i очищ спустить; вс! вже пом!тили, i ото
вже хвалились: «Будемо ж добре та й добре гуляти на весит!!
Нехай Господь парус, коли соб! прийшлись до пари!»
IV

А багатирка була Марусина мати з дща-прадща: у не! в св!т-
лищ пщ столом були закопан! ще яюсь пилявсыа rponii, то спо-
д!вались гульш на всю Гетьманщину. Прохор був соб! так, неба-
гатий козак: його панотець на осаульств! батыавщину надполо-
винив, щоб то од значного товариства не одр!знятись; так, от-
же, його Прохорков! пара випадала якраз до поправи. Чи диву-
вався ж хто, чи Hi, як та гординя, Маруся Ковбашвна, хлопця
co6i принадила, - а може, хто й завидував Осауленков!, як то
в!н доступивсь до тако! крал!, аж тут по селу ninuia шша чутка
пом!ж молод!жжю: Прохор Осауленко до вбого! сироти Оринки
Лобод!вни горнеться. Чи вона його як уразила в серце, та гор-
д!вниця, чи в!н роздумавсь, а вже проводить з улиц! Оринку до
само! хати, i вона на його квитами з города серед дня кидае.

V

Що ж наша Ковбашвна?.. То була мовчазлива, а то ще ripnia
стала; мов малювання яке пишне, сидить було на лав! в матер!.
У недипо було зайдемо до старо! Ковбанихи на отченаш, то й
Маруся, вернувшись !з церкви, увшде в свплицю та, не скидав-
ши блават сво!х i золотого д!воцького кораблика, так i сяде ко-
ло в!конця. Сонечко вдарить по тих дукачах препишних, по то-
му брузуменп сутозолотому... сяе Маруся - кв!тка квотою! Ще
задумаеться трохи; бр!воньки п якось шби насупить, — аж чо-
гось сум бере, на не! дивлячись: важке щось на думц! в не!, а
краса п гр!зна якась !зробилась...

Адо не! - прочували ми глухо - залицявсь, через свого оса-
ульця, сотник, старий Байдак. Уд!вець був i бездоний, а гро-
шей сила, то нехай би, каже, кому-небудь шсля мене доста-
лось. Одказала Маруся: «Х!ба я зроду грошей не бачила?»

Не зважився пан сотник i старости присилати, щоб не скеп-
кувала вродлива Ковбашвна. Коли ж чуемо - по селу турют,
турки. Сам сотник ридваном курить до вдовино! хати. 3 ним
родич! поважш у ридваш. Козацтва купа комонником -пишно
й гучно завпав пан сотник до Ковбанихи.

VI

Тут же ми, каже бабуся, дивуемось тому по!зду, а тут д!вчата
як гукнуть по селу:

кили дружечки у три рядочки,
Ориночка та й попереду!..
Д!вич-веч!р збирае вже Орина Лобсццвна: хустки подавала
за Прохора Осауленка. Так от що воно есть — той сотницький
по!зд: се ж наша краля хоче вес!лля весшлям заломити, мюяця
сонцем загасити!.. Так i есть! Маруся, мов зоря красна, то в од-
ну, то в другу хату до свого роду, до близьких сусщ i приятел!в —
на д!вич-веч!р дружок збирати. Вся в золой, в шовках. Там од-
на плахта — павине перо — пар двох вол!в чумацьких стояла, а
коралям i ц!ни нема. А сукня ж то з золотимы усами!.. Вже
справд! так було як сшвають:

кила д1вчина через 6ip,
А на ш сукня в eiciM nin.
Як стала сукня аяти,
Стала di6poea полати,..

Народ так i поринув до Ковбанишино! хати. А в Ковбанихи —
вс! знали —в льоху стоТть дв! бочки старо! оковито!, що ще Ков-
баня спустив у льох про весыля любо! дош, та дв! бочки меду,
що зовуть п’яне чоло, або спотикач, — такого, що од одного
кубка спотикатимешся. Оце ж уже козацтво позшмало з себе
пояси i на поясах т! вс! бочки витягують i ставлять на зеленому
мор!жку, поклавши пщ бочки колодязну цямрину, щоб краще
було точити. Чутка така шшла (як т! люди зараз i довщались!),
що стара Ковбаниха покине будиночок i дворище свое, до сот-
ника з дочкою i з усею худобою в xyrip його П!жмурки перебе-
реться, то вс! трунки на весиип добрим людям вичастуе. А се,
бачте, воля така Марусина була, щоб i мати не жила в нелюбо-
му !й сел!.

VII

Що ж то за веситля скошось, то й сказати не можна! Уся сот-
ня гуляла три дн! i три ноч!; самих nopoxie дв! м!рки вистритя-
ли. Гармати до вдовино! хати попривозили. Родич! молодо! з
гармат у воротях стршяли, а козацтво знов з гарматами та з
самопалами молодо! добувало. Сотник верхи, сивий як голуб,
у золотому жупан!, в собольовш шапщ з оксамитним зеленим
верхом, а кшь пщ ним с!рий, як рябець, к!нь турецький, — та-
кий кшь, що й старий на йому молодим здаеться. Так через
гармату й перескочив.

А як до вшця !хали, то — Господи мш! — вюьмерик вол!в з
П!жмурок пригнали, таких, що кожна пара незчисленн! грош!
коштуе. Сотник у чумацтв! кохався. Та ще привезли якогось Hi-
мецького воза, довжелезного, що й у двор! не змютиться, та то-
го воза самими киндяками й вислали, аж по люшнях, по коле-
сах телшаеться, на вшя киндяк лягае, а волам роги, як те в!ль-
це, червоними та блакитними широченними стр!чками ввили,
вшки з дубового листу та з золотих гвоздиюв на шш волам по-
в!шали. То були пиши! воли, що вола аж до земл! звисають, а то —
наче вв! сн! тоб! ввиджуеться. Князь i3 молодою княгинею си-
дять високо на тому воз!, а навкруги свахи, дружки, св!тилка з
мечем i музики; козацтво верхи, i спереду i ззаду. Простятся по-
Тзд до само! церкви.

VIII

I то ж то в церкв! було вс!м диво, що дв! пари разом будуть
вшчатися: Маруся Ковбашвна з сотником Байдаком, а Орина
Лобод!вна з Осауленком Прохором. Справд!, каже бабуся, як
сонце погасить мюяця на неб!, так Маруся погасила i красою, i
пихою багатою нелюбу !й пару. Хто бачив п в церкв! — не всяке
протовпилось, i я, каже бабуся, тыьки коло церкви стояла та на
т! воли дивилась, та дивом дивувала, що зроду таких вол!в з
такими лишними рогами не бачила... Так хто бачив, кажу,
Марусю в церкв!, вжахалися з п краси дивно!. Б!ла якась вона
зробилась, пльки трошки краски по щоках розливалось та гу-
боньки ал!ли; та ще лучча, ще краща, шж було як з Осауленком
любиться. Оч! с!яють як зор!, — справд!, кажуть, як зор! т! оч!
с!яли. Згорда позирала на Осауленка i на його Орину, сироту
вбогу. Та, як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась. I
Осауленков! було якось н!яково. Бог його вже знае, що в його
на душ! було тод!, а шеля об’явилося... Нехай Господь од тако-
го боронить всякого чоловша хрещеного... Бодай би лучче та-
кого й не чувати!

IX

Одгуляли весшля, випроводили молодих у П!жмурки. При-
данки бюнувались inje з тиждень, пере!жджаючи то до вдови
Ковбанихи, то до сотника Байдака. Меди й наливки лились у
його р!чкою. Дал! все затихло. Ковбаниха вибралась до зятя.
Ще, може, минула нед!ля чи й друга, а там i виявилось лихо,
що пщ те веселе бенкетування наклюнулось. Тяжке, д!тки мо!,
лихо бувае з того, як яка людина вродиться горда та пишна!
Нема чолов!ков! щастя, в кого жшка буде гординя; нема й жш-
щ добра, коли в чолов!ка невгамоване гордее серце. Осаулен-
ков1, як вш ще залицявсь до Mapyci чи любився з нею, просто
сказати, — здалось, що вона, та Маруся, краса мальована, бага-
тирка пишна, що вона ним гордуе, що вона з милосп шби тить-
ки до його свою вквггчану, золотом повиту голову схиляе. Бог
!х знае, яке там слово м!ж ними бовкнуло, титьки вш засумував
тяжко, трохи, кажуть, сам co6i смерп не запод!яв, а дал! — по-
стривай же — взяв та й прихиливсь до вбого! сироти, до Орини
безталанно!! Ата соб! — постривай же! — та й переказала сотни-
ков!: пршзди за рушником. «Бодай вас, мо! безталанночки! —
каже було бабуся. — Хоч би ви мапркам cboim одкрилися, хоч
би одну людину ви коло себе з щирим серцем та з добрим ро-
зумом мали!.. Сам! себе занапастили, мовчки соб! по ям! вико-
пали!..» Ось слухайте, що сталось.

X

Ранком восени, титьки що сонечко почало по красному ред-
кому листячку с!яти, дивляться люди: по селу йде наша пан!
сотничка, та в чому ж вона убрана? Сукш на !й сукнями, а ко-
са розплетена по виру мае i на голов! вшок !з сухих василыёв
та чорнобривщв, що за сволоками по евплицях затикають. От
з того хатнього зитля вона, бщолашна, вшок соб! сплела i 6i-
жить, як та рибонька в’еться, до Осауленково! хати. Осауленко
наче ждав п, — вийшов назустр!ч. Побачив — i заридав як мала
дитина. Люди обступили безталаночку божевитьну, а вона про-
сить ix на веситля, кланяеться... Що ж то були за жалощ!! Кра-
са и не змшилась, личко горить, очищ еяють, та страшно було
на нет дивитись.

Вийшла й нещаслива Орина з хати, шчого й не каже, i чоло-
в!ка свого не впиняе, а той аж у сиру землю б’еться. Коли ж тут
пан сотник ще... Похилився, — вже не той, що на веситл! був...
зрозум!в, якого соб! щастя доскочив. Ласкавим, тихим словом
почав свою мол оду жшку благати, щоб додому вернулась. Во-
на наче й опам’яталась; схилила голову на бит! руки, личко в
долош втопила, — пов!з вш п додому.

XI

Засумував же тяжко наш Осауленко теля сього, занудив
св!том несказанно. 3 лиця спав, аж почоршв од велико! туги, i
see в naciui з дщом-пас!чником сидить. Воно то й треба було
його помоч!, щоб на зиму бджоли установите, так коли ж вш i
додому не навщаеться, там i ночуе у курен!, i все — розказував
огпеля д!д, — все мовчки плаче, а вноч! встане i навкруги naci-
ки, мов неприкаяний, блукае. Недовгс ж се й проволоклось.
Казали добр! люди: «Бережпъ ви сьоге чоловша!» Та як його
вберегти? То не дитина. Bin i д!ло робить; i шкому важкого сло-
ва не скаже, i Богу молиться, титьки знай мовчить та сумуе, та
чахне, мов св!чка тане.

XII

На самого Наума, — каже бабуся, — що дггей люди до дяка
одцають, щуть наш! селяне через греблю до церкви, аж див-
ляться: на стрижн! Осауленкова шапка плавае. А в нього була
запорозька кабардинка з кабарди, — йому в С!ч! подарована, як
горшку возив у Оч. Дивуються люди й жахаються: щось воно
недобре вйцуе. Коли ж д!вчата: «Гляньте, гляньте, в!нок з сухих
васильюв та чорнобривщв!» Справд!, де взявся, виплив !з-за
осоки такий само вшок, як був на молодш сотничц!. Почало
бистриною шапку крутите, а тут впредь пов!яв... I сплилась
шапка докупи з вшочком, i попливли по стрижню в парк

«Е, та се ж воно щось е тут негарне, — сказали стар! люди. —
А шукайте човна, давайте невода!» Закинули невщ. Так i есть!
Витягли ix у парк Обнявшись, вони в вод! лежали... Що то
страху було на них дивитесь, що то жалотщв! Приб!г юньми
сотник, i теща з ним пршхала. Ну, вже тут i розказати не мож-
на, — говорить було бабуся, - якого було плачу та лементу За-
раз ix i поховали: здобули в когось готову простору домовину.
Над ставом, пом!ж вербами й поховали ix у одшй домовин!.
Нехай ix уже Господь хоч на т!м свт не розлучае!
ОРИСЯ

1дил1я

I

Сшвають у nicni, що нема найкращого на вроду, як ясная зо-
ря в погоду. Отже, хто бачив дочку покшного сотника Таволги,
той би сказав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду,
краща й над повний мюяць серед ноч!, краща й над саме сонце,
що звеселяе й рибу в Mopi, i зв!ря в дубров!, i мак у город!.

Може, й rpix таке казати: де таки видано, щоб д!вча було
краще од святого сонця й мюяця? Да вже, мабуть, так нас,
гр!шних, мати на св!т породила, що як споглянеш на д!воцьку
вроду, то здаеться тоб!, що вже н! на земл!, н! на неб! нема Hi-
чого кращого.

Гарна, дуже була гарна сотнитёвна! Знали п по веш Укратш;
бо в нас на Вкратн!, скоро було в кого виросте дочка хороша, то
вже й знають усюди. Було, чи треба кому з молодого козацтва,
чи не треба чого у Вштовщ, ще за сто верст, аби титько побачить,
що там за дочка в сотника Таволги, що там за Орися, що всюди
про не! мов у труби трублять! Да небагато з того виходило ко-
рней. Якось не було козацтву приступу до не! з залицянням. Чи
батько був дуже гордий, чи дочка дуже пишна, того не знаю, а
знаю, що було вернеться шший крутиус !з Вштовець да й хо-
дить, мов неприкаяний. Спитае його про Орисю товарищ...

— Шкода, — каже, — брате, нашого повабу й залицяння! Не
для нас зацвита ся кв!тка! Може, хто й застромить п соб! за ви-
соку шапку, титько той буде не з нашого десятка.

А товарищ похитае мовчки головою да й подумае: «Отже,
занапастила козака!»

II

А Орися була вже не дитина, вир!внялась i викохалась, як
бита тополя в левад!. Подивиться було на не! старий сотник,
подивиться на ii лишний зрют i хорошу вроду, порадуеться
батыавським серцем, що дождав на старють co6i тако’! дочки, а
часом i посумуе: «Доспыа еси, моя ясочко, як повний колос на
нивН Да чи знатиме женчик, яку благодать бере co6i од Госпо-
да Милосердного? €сть багато людей, i статечних, i значних,
що залицяються на тебе, да не хотиюсь би мен! оддавать тебе в
руки сивому дщовк зв’ялить тебе, ревнуючи, як в!тер билину в
поль Ой, не хотиюсь би оддавать тебе й за молодого шибайго-
лову, що не поживе довго без степу да коня, поляже в пол! буй-
ною головою, а тебе зоставить горювать з дпоньками!»

Так соб! думаючи да гадаючи, старий Таволга часом тяжко,
тяжко засумуе, аж сльоза покотиться йому з ока.

А Орися росла co6i, як та кв!тка в город!. Повна да хороша
на виду, маяла то сям, то там по господ! в старого сотника, по-
ходжала, як по меду бджитка, i всю господу звеселяла.

III

Приснився раз Орис! предивний сон. Здалось, прийшла до
не! з того свпу покшна пашматка, стала над нею в головах да й
каже:

- Дитино моя, Орисю! Недовго вже тоб! д!вувати: щодень
благаю Господа Милосердного, щоб послав тоб! в!рну дружину.

Встала Орися н! смутна, ш весела, ще до панотця в св!т-
лицю, зачервонитась, як та квпочка, да й каже:

- Паноченьку! Позолили мо’! д!вчата плаття. Нехай запря-
жуть нам коней; по’щемо ми до Трубайла, пщ Турову Кручу: там
вода чиста, як скло, рине по камшням.

А панотець рече:

— Чого ж тоб!, Орисю, так далеко 1‘здити?

— Xi6a ж то вже, паноченьку, й далеко?.. На твгодини ходи;
да туди ж усе !хати лугом да левадами, що й незчуешся, як вода
заблищить i зашумить пщ горою.

А панотець:

— О, я вже знаю, що аби чого забажала, то вм!еш випросить.
Поклич же мен! старого Гриву!

Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз
привела його перед панотця.

Атой Грива був старий, дщизний чоловпс Знав в!н пана сот-
ника ще змалечку; випестив його на руках, вивчив i на кон! !з-
дить. Попм виходив з сотником у походах ледве не всю Поль-
щу, був з ним i в Криму, був i на Чорному Mopi, да вже на ста-
р1сть не cxotIb би й панства, аби тыько при ньому дожити впсу.
Старий уже був дуже дщуган той Грива; брови на oni йому по-
насовувались, i борода сива, до пояса.

Увшшов у свплицю, вклонився пану сотнику да й каже:

— Добридень, доброд!ю!

А сотник йому:

— Здоров, доброд!ю! — бо вони один одного звикли добро-
д!ями величати.

— Запряжи, — каже, — доброд!ю, пару коней, в!зьми хоч той
в!з, що було cyxapi в поход! возим, да повези наших прачок до
Трубайла.

А той йому:

— Добре, доброд!ю, запряжемо. Чому не запрягги?

I ото зараз ще, бере двох хлопщв, викочуе з-пщ повпки в!з,
довгий i широкий, добре йому знайомий, що не раз у лихш го-
дин!, зас!вши за нього, одбивавсь од лях!в або од татарви, не раз
прийняв через нього й нужди немало, часом як трапиться було
упкать !з ним по корчах, по болотах, по багнах, щоб вихопить-
ся мановцем !з залоги. Викочуе старий Грива той в!з тепер на !н-
шую потребу; запрягае пару коней, що вже л!та погасили давно
в них той огонь, що кипить у серщ, паше з очей i з шздер, i ки-
дав коня сюди й туди, на страх жшкам i д!тям, а доброму Коза-
ков! на вт!ху. Смирнп тепер тп два б!лп коники ходили пщ ру-
кою сивого Гриви, що вже давно одвик од козацького серця.

Отже, д!вчата Орисин! несуть сорочки, шитп рушники, на-
стшники i всяке добро; наклали повен в!з, i сам! посщали: yci в
стьожках да в квпках.

Орися пом!ж ними, — i як мак у город! вс! квпки закрашае,
так вона сидша пом!ж свогми д!вчатами. Сивий Грива с!в спе-
реду; хлоп’ята кинулись одчиняти ворота. Виглянув у в!кно
пан сотник:

- Не барися ж там, Орисю!

А вона:

- Hi, паноченьку!

Ляснув погонич пугою; кон! заржали, почувши лугову пашу;
потопали i зникли з очей i з возом, i з погоничем, i з д!вчагами.
IV

От уже й луг перед ними. I сюди зелено, i туди зелено. Було-
бо се саме навесш, як ще трава, св!жа да молода, тшько що вкри-
ла землю. Столько Bropi синього неба, стшько внизу зеленого лу-
гу. I так, як ясна зоря вноч! покотиться, палаючи, по небу, так тая
Орися протжджала широким лугом з своими д!вчцтами.

Аж ось — шумить, реве Трубайло за левадами. Як розсту-
питься дерево, а сонце як заблищить саме в пм м1сиц, де вода
рине через камшня, то ти б сказав, що то не вода, а саме чисте
скло, самий дорогий кришталь рине з гори i б’еться на др!бнн
склянки об камшня.

Над р!чкою Трубайлом стопъ висока круча. Вся обросла ку-
черявим в’язом, а коршня повисло над самою р!чкою. Дикий
хмить почшлявсь за те коршня i колишеться кудлатими жмут-
ками. А внизу вода рине да рине! Оце ж тая й Турова Круча.

Дивляться на не! д!вчата да й питаються в старого Гриви, чо-
го вона прозвалась Туровою.

- Нащо вам знать? — каже Грива.

— Аже ж ти нащось знаеш? Так i нам скажи!

— Ой мо! голуб’ята! Сказав би вам, да титько битьш не по’ще-
те сюди на р!чку.

— Що ж там таке? Скажи-бо таки нам, дщусю!

Як узяли просить, не видержав старий, с!в на камен! над
р!чкою да й почав глаголити:

- Колись-то давно, inje до татарського лихолптя, правив
Переяславом якийсь князь. Да й був co6i той князь стршець та-
кий, що аби зуздр!в на око, то вже й його; i кохавсь вш у полю-
ваннь Отож раз потхав той князь на полювання да й одбивсь у
пущ! од свое! челядь 1де да ще пущею, коли ж дивиться, аж на
лощин! пасеться стадо тур!в.

— А що ж то, дщусю, за тури? — спиталася Орися.

— То, моя кришко, були дик! бики з золотими рогами; тепер
уже тх н!где не зуздриш. Бачить князь тих тур!в; титько не диву-
еться на тх золоти роги, а дивуеться, що при них стотть д!вчина
така, що усю пущу красою осв!тила. Поскочив вш до не!; а од
не! так сяе, що й приступить не можна. Забув князь i про свою
челядь, i про те, що заблудив у пущ!: вхопила його за серце тая
чудовная краса.

«Д!вчино! — рече, — будь моею жоною!» А вона рече: «Тод! я
буду тоб! жоною, як Трубайло назад вернеться». А князь !й зно-
ву: «Як не згодишся на мое прохання, то я тво! тури постр!-
ляю». — «Як постршяеш мо! тури, то вже бшьш шчого не стр!-
лятимеш».

Розсердився князь, взяв лук з плеча i почав стршять золото-
роги тури. Сунулись ти тури в пущу, так i виваляли дерево; а
князь за ними знай пускае стршку за стршкою. Приб1гли над
Трубайло... А Трубайло тод! був не такий вузенький, як тепер, —
прибыли над високу кручу i вс! шубовсть у воду! Да й н! один не
переплив, yci каменем лягли по дну, аж р!чку загатили. Сплес-
нула тод! д!вчина руками: «Потопив еси мо!х золоторогих ту-
р!в, блукай же тепер по пущ! по вс! в!чнп роки!..»

Отже й блукае, кажуть, той князь до сього часу по пущ! i Hi-
як не знайде свого Переяслава. А Переяслав був уже i в татар-
ських руках, був i в лядських — чого вже не було з тим Перея-
славом? А вш не знайде його та й не знайде. А д!вчиниш тури
лежать i дос} камшнями в вод!, i от прислухайсь: то не вода ре-
ве, а ревуть тури глухо з-пщ води. Отже, кажуть, буде таке
врем’я, що князь прище на Турову Кручу, повстають тури i ni-
дуть шукати соб! диких пущ по Вкра!ш.

V

Слухають д!вчата, да аж сумно !’м стало; слухае Орися, да
вже боггься й глянуть на камшня, що простяглось купою через
р!чку. Вже 1й здаеться, що то справд! не камшня i вода шумить
якось не так, як вода...

Засмутив зовс!м д!вчат старий Грива. Не знають уже, чи
прать би то !‘м, чи додому вбиратись; сором тшько старого Гри-
ви; поглядае-бо на них да тшько всм!хаеться. То було люблять
прать на самш бистрин!, положивши кладку з камня на камшь,
а тепер одшшли дал! од круч!, де вода ще не дшшла до камшня
i пливе тиха да чиста, хоч вигляньсь, як у дзеркало. I, справд!,
мов у дзеркал!, видно у вод! i небо, i кручу з тими кудлатими ко-
ршнями, що переплутались !з хмелем, i кучерявп в’язи, що по-
виб!гали на самий край i попростягали зелен! лапи над р!чкою.

Дивиться Орися в воду, аж у вод! на круч! щось зачервоншо;
хтось шби вшхав !з пущ! на сивому кон! i стопъ пом!ж в’язами.
Бояться глянуть угору, щоб справд! не було там когось; бопъся
глянуть i на камшня: вже !и здаеться, що ось-ось заревуть i су-
нуться з р!чки зачарован! тури. Смикнула за рукав одну д!вчи-
ну i показала в воду: дивляться д!вчата, аж на Туровш Круч!
князь на сивому кон!. Так i обомлши. Бо хто ж би сказав, що то
й не князь? Увесь у кармазин!, а з пояса золото аж капае.
Немало ж, видно, здивувавсь i козак: стопъ на кон! нерухо-
мий. Бо хто ж би й не здивувавсь, опинившись над такою кру-
чею? Унизу рине вода через камшня, а над водою сидить неру-
хомо сивий дщ на камею, а там стоять нерухом! д!вчата, з пра-
чами, з мокрими полотнищами в руках. Чи д!вчата, чи, може,
русалки повиходили прать сорочки пщводному царев!, що жи-
ве в кришталевому будинку пщ водою. Оце ж, мабуть, i сам вш
вийшов з води погрпъ старп кост! на сонщ. Ще раз погляне ко-
зак на сивого дща, ще раз погляне на д!вчат: позасукували по
л!коть рукава, попщтикали плахти i мережан! заполоччю подо-
ли... Золото не сяе так на дорогих перстнях, як сяють у вод! й
над водою ix биш ноги. Задививсь козак i соб! стоТть нерухомо;
коли ж гукне на нього старий Грива:

- Гей-гей, козаче! Чого се тебе занесло на кручу? Xi6a хочеш
пополоскать сво! кармазини в Трубайл!?

I скоро промовив — зараз наче розбив як! чари. Засороми-
лись д!вчата! давай бовтать полотнищами.

А козак одвпуе дщовг

— Да й за те слава Богу, що хоть на кручу вибрався. Скажи,
будь ласкав, дщусю, як мен! вшхать !к Вштовцям?

— А чого тоб! треба в Вштовцях?

— Через Вштовщ, — каже, — лежить моя дорога.

— А куди ж лежить твоя дорога?

— Моя дорога — до чийогось порога, моя стежечка — до чи-
йогось сердечка.

— Еге, — каже старий Грива, — нехай же тоб! Господь у доб-
рому дип помагас! Отже, куди тоб! вшхать. Берись униз, понад
берегом; то там трохи нижче буде тоб! дор!жка; пею дор!жкою
вшдеш ти на р!чку. Сеть через р!чку й кладочки; возом не про-
щеш, а конем добрий козак перехопиться.

Подякував козак за пораду, повернув коня i сховавсь поза
деревом.

Як сховавсь, тодьто вже розгулялись наш! д!вчата; розписа-
ли козака як на nanepi: як! й оч!, як! й брови, як i говорить, як
i всм!хаеться. Та каже:

— Се твш суджений!

Ата:

— Се твш.

А одна додала:

— Не змагайтесь дурно, д!вчата: чи р!вня ж таки вам лиш-
ний князь! Се нашш панночщ суджений!

Почервонша Орися.
— Збожеволита, — каже, - ти, Параско! Xi6a не чула, що вш
сказав дщов!?

I жаль 1й було, сама не знае чом, що вш ще свататься. М’як-
ше од воску д!воче серце. Тане воно од козацьких очей, як од
сонця...

— Що ж, - каже Параска, — що ще свататься! Суджено! й
конем не об’щеш!

VI

Попрали д!вчата сорочки, зложили на в!з, зеленою пахучою
травою прикрили, посщали й поххали додому, св!ж! да весел!;
щебечуть як ласпвки. 1ще далеко не до!хав в!з до сотницького
двора, а в двор! вже чутно було, що вертаються.

— Орисю, наша панночко! — крикнули д!вчата, скоро розчи-
нились ворота. - Чий же то сивий кшь у двор! стопъ? Се ж того
козака, що ми бачили, се ж твого князя, се ж твого судженого!

Гляне Орися, а в серщ наче жаром запекло. Чи вона зляка-
лась, чи вона зрад!ла, сама того не знала.

Виглянув у в!кно !з свплищ молодий козак: ще в дв!р в!з
старими кшьми, !з старим сивим погоничем; зелена трава во-
лочиться по боках i б’еться по колесах; а !з-за сиво!’ бороди ста-
рого Гриви, !з-за б!ло! зими червоше лпо — повен в!з д!вчат у
квпках да в намисп, — Орися, як сонце,4пом!ж ними! Вигля-
нув, да аж руками сплеснув:

— Се ж вона, се ж вона! — i ото вже тод! почав на прямоту ви-
кладувать свою мову пану сотников!, i хто вш такий, i чого
пршхав. Хто ж вш такий, то се вже пан сотник знав давно: мир-
городський осауленко, отаман у сво’ш сотн!, хорошего й бага-
того роду дитина. А чого приТхав? Пршхав подивиться, що там
за Орися така, що там за дочка в сотника Таволги на всю Геть-
манщину; а побачивши та й себе показавши, довщаться, чи
вже надбала шитих рушниюв у скриню... Про що журивсь, чо-
го бажав пан сотник, те йому як !з неба впало. Не довго думав-
ши позвав Орисю. Ввшшла в евплицю червона, як калина.

- От, Орисю, тоб! жених! Чи люб вш тоб!, чи, може, пщож-
деш кращого?

Хоть би тоб! слово промовила, хоть би тоб! очима зглянула.
Стоггь, сердешненька, i головку схилила.

Бачить панотець, що не дождеться од не! одвпу, — бо де ж
таки, щоб д!вчина сказала, що в п на мисл!. Очищ xi6a скажуть,
а сама ш. Порахував се панотець да й каже:
— Де вже такий козак да люб не буде! Обшмпъся ж да noui-
луйтесь, да й Боже вас благослови!

Обняв козак Орисю, поцшував у тп губоньки, що наче з са-
мого меду злшлеш i вклонились обое низько, до самого долу,
панотцевь

Чи багато ж наТхало дружини на весшля, чи бучно одбули
гостей, чи довго гуляли — се вже не наше дшо розказувати.

Бачив я Орисю саме перед веситлям; хороша була, як квь
точка. Бачив я знов п через piK у Миргород! — ще стала краща
замужем, i дитина в не!’, як Божа з!рочка. Вже я не раз думав со-
6i, на не! дивлячись: «Се Божа слава, а не молодиця! Що, якби
хто дотепний змалював ii так, як вона есть, !з маленькою ди-
тинкою на руках! Що б то за картина була!»
Ж С1Ч0В1 госи flj

Споминки старого dida

Еге, добродпо, садимо оце ми з вами на naciui — Hi гадки!..
Божа бджола гуде, кругом гречки бипють... А колись гули
кругом мене не так! бджоли: козики гули, небожата, да ще не
гетьманщ — сама с1чова воля, добродпо... Пере!‘в я всякого
хл!ба: помагав i панам панувати, помагав навпосл! i
гайдамакам-братчикам. Ге! вже того не буде, що було, а було ж
воно нащось. Тим-то, шчого rpixa тайги, признаюсь вам,
доброд!ю, який я був дурний колись... на свою рщну браттю
ставав до бою! Далеб!!..

Родився я на Подолл!, — то моя рщна Вкра!на, а се вже мен!
на стар!сть чужа сторона рщною стала, - шибнула доля, куди
схотша. Родився ж я в державах князя Любомирського, коли
чули, пщ Попонним. Старосв!тське Micro, доброд!ю. Добували
колись його козаки i злили всякий стушнь земл! кров’ю
жид!вською, — он яке Micro Полонне! Ну, родившись у
пщданств!, мусив тим робом i ходити. Взяли мене ще хлопцем
мал им до замку, до пан!в, звичили мене до коней, до
козацького обороту, а дал! i в надв!рн! козаки записали, бо
зросту був я хорошего, таких у надв!рн! корогви й пщбирали.
Величавсь я козацькою зброею перед хл!боробами, i думки не
було в мене, против кого вона наготовлена... Не хутко мен! оч!
одкрились, а все ж, хвалити Бога, одкрились. Н!хто мене не
вмовляв: отак i так воно було, отак воно есть, отаке буде; сам я
почув душею, що воно й як воно, i до чого воно... та не так-то
хутко досяг самого дна. Глибоке дно й каламутне! Чую було ще
змалку — гайдамаки та гайдамаки, шби сказати — ледарь яка
нев!рна. Пани на ix як на вовюв полюють; селяне ix жахаються,
а жид аж плюне, як почуе. То, було, й сердишся, як хто
гайдамакою налае. Який я гайдамака?.. А гайдамаки з не з кого
й брались, як з таких же панських пщданих. Тнший не вгодить
шляхт! на облав!, чи на бенкеп, чи на посилках чого не
второпае — впкае од батопв. Тншого не злюблять пансыа
похл!бщ, — од них упкае. А хто, то й так не схоче по наймах
тинятись або в панському двор! дов!чним трубником
пропадати, — i сей, надумавшись, дмухне на Ci4 машвцями.

А там титьки й пщжидають Божого лгга, щоб зав!тати в гост! до
вельможного панства. Знаете, вся та В краТна, почавши од
Дншра, аж геть пщ Збараж, пщ Замостя, все те було колись
козацьке. Купили всю ту землю козаки в лях!в, не за грош!
купили, а, кажуть, заплатили самою щирою кров’ю козацькою. А
ляхи-то, мовляв, люди лукав! — умови не додержали, соб! !знов
усю Вкратну аж по саме Дншро загарбали. Так козаки й кажуть:
«Ну, коли ж так, Панове, то вже ви тут господарюйте з жидовою,
а нам у С!ч плапть чинш».

Отож, було, й ходять !з С!ч! козаки за чиншем. От Тм саме
таких було й треба, що вс! входи й виходи по панських державах
знають-знають yci стежки й машвщ по Вкраш!. Пригр!е
весняне сонечко, шелесне молодим листям дерево, —
!зн!муться роем небожата, в кого одежа вже наскр!зь свггиться
пора мшяти на саети!.. От збереться Тх докупи десятюв або й
сотень сюльки, виберуть соб! ватажка, характерника такого, що
вже його xi6a ср!бна куля в!зьме, що козаки за ним i в огонь, i в
воду... гайда на ВкраТну!

У Гетьманщину вони не ходили, бо там пани своТ, хоч i
пооддавали inini чорту душу, да все ж !з жидовою не братались.
Ходять, було, коли не понад Дншром, то понад Бугом-р!чкою,
да й до Случ! добираються за с!човим чиншем своТм. Де байрак
глухий та глибокий, що титьки зв!р да птиця його знае, де
хуторець або пас!ка стоТ’ть на одшиб!, вони там переднюють, а
вноч! як смикнуть — вовки вовками по полю рищуть.

Полыцею вся та ВкраТна звалась, тим що поляки нею
орудували. I стояла та Полыца, як горох при дороз!: лшивий
титьки й не скуб. Роздав король yci села свотм панам:
користуйтесь ними да й бережпъ же свое добро, щоб мен!
вшськом про ту ВкраТну не турбуватись. А в короля i в самого
гуло в кишен!, бо тод! в!к був такий на корол!в та на пан!в, що
у вс!х кишен! попродирались. Ну, пани ж користуватись
зумити, а щоб до ладу вшсько спорядити, ту украТнську
парпю... еге! то в Тх послщне було дию. Спискових було багато
паненят, що титьки величались ротмютрами та поручниками, а
до потреби не так-то було Тх густо при полках. Гасали вони по
панських дворах, до панночок залицялись або з собаками
наввипередки б!гали. Одбували татар або слчових гостей сам!
надв!рн! пансыа корогви з нашого ж таки брата, з подданства.

Отож, було, як нащуть с!чов! гост!, то похазяйствують у
пашв та в жид!в, як у себе в господ!, нав’ючать усяким добром
батовню коней та й гайда назад! Покажуться i слизнуть так
живо, як шби вв! сн! приснилось; титьки й знаку, що в лях!в та
в жид!в скрин! порожш, та ще xi6a що в шшого душ! в пл!
немае. Отакьто були!

Рщко, рщко коли вдавалось жовшрству застукати ix саме на
хазяйств!, xi6a зрадою. А то, було, приб!жить корогва гусарш
чи рейтар на чутку, що гайдамаки деруть, та пол!чить титьки
слщи од пщк!в на шляху, та з тим i вернеться. Та вже, було, як i
застукають, то й тм, сердешним, добре, було, достанеться.
Довелось i мен! бути раз!в зо два у тш справ!, бо я — соб! на лихо —
служив у надв!рних, помагав панам панувати. Отож раз стояли
ми цитою корогвою в Попонному замку; князя Любомирського
замок був. Жили тод! пани Любомирсыа, як корол!, дарма що
Хмельницький ix був трохи пополохав i ворота к чортовш
матер! вишс, як торохнув !з гармати-сироти. Отож ми там i
вартуемо не знать чого, а битып для панськот* пихи. Аж ось
одного дня, титьки що взялись за ложки, летить пнець. Кшь пщ
ним аж хитаеться, шздр! роздуло, як р!жок. Зараз його, так як
був у гряз! i в пилу, перед князя.

— Що таке?

— Гайдамаки на Подиип. Просить лементар подольський
посилку, бо сам! шчого не вд!ють.

— А багацько ж ix?

— Сто китьканадцять комшника.

— Добре, завтра сам з вшськом рушу.

Зараз йому другого коня i виправили назад. Заворушився
увесь замок: самопали перечищають, кульбаки споряджають,
уюки, патронташ! пакують. Назавтра, скоро св!т, заграно в
труби, рушили з замку. П!хоту i гармати везли пщводами.
Третьего дня стали коло Ялтушюв: там гайдамаки обситись у
гаю. Ото стали лавами. Пан лементар пршхав, подививсь.

— Ну, тепер оддихайте та будете готов! на шч. Треба добре
пильнувати, а то вискочать з рук, як мило в воду.

Ото вщпочивши, як настав веч!р, пильнуемо ми. Кругом
гаю поставлено мужитав кЬтька тисяч !з щпами, а декотр! i з
рушницями, а за ними, одступивши ступшв сто чи й битып,
стало вшсько: те, що прийшло з самим лементарем, сво‘1м
чередом, а наше свотм чередом; а було вс!х тисяч зо две i гусаре,
i панцерники, i nixora — чого там не було! I Bci на ту жменю тих
гольтяпак!

Сидимо, багаття скр!зь роз!клали, балакаемо дещо стиха, бо
заказано було од старшин, щоб, Боже борони, якого гвалту, а
щоб добре чували. Я ще тод! був молодий, не знав ще, що то за
гайдамаки, то дивно мен! стало, що таке вшсько на них
з!брано. От i питаю у одного старого гусарина, що вже йому уси
росли-росли та аж за уха закрутились:

— Що оце, дядьку, — кажу, — за диво таке ci гайдамаки, що
ось на них yci корогви стляглися?

— Еге, — каже, — а ти, хлопку, ще не знаеш, що то за зв!ряки?
Коли б у кожного з нас було по десять рук, то ще на ix мало, бо
Ti галгани обороняються, мов скажет. Знають, що вже !‘м
помилування не буде, то кидаються на людей, як !роди, i часом
проб’ються кр!зь цитий повк; не то втечуть сам!, та й здобич
умчать. Ось завтра побачиш, як! вони повбираш. Се в нас так
спорядились, бо з С!ч! поприходили в одних лосвих сорочках
та в телячих шароварах.

— А який же, — кажу, — ватажок тепер !ми доводить?

Каже:

— Тван Чуприна. П’ятнадцять раз!в уже виходить в!н на
здобич, pa3iB сюльки пробивався кр!зь наших жовшр!в; та вже
тепер, здаеться, дамо ми йому перцю.

Отак минула й н!ч. Стало на зорю займатись. Коли ж по той
б!к люу, де стояла п!хота, самопали — пук! пук! — перше зрщка, а
дал! раз по раз. А тут з гармати — гу! - ппшта грюкотня по люу.
Дерево трвдить та падае. Крик, гам! Гармати ревуть, а луна по
раншй poci так i розлягаеться. Наш! зараз на коней, а селяне,
злякавшись, навпкача. А ми титьки що рушили ix переймати, аж
тут !з люу душ сорок гайдамак, вс! в кармазин! та в блаватасах,
таю гетьмани вискочили, що аж очима на ix не зглянеш; i коней
за собою нав’ючених з двадцятеро ведуть. Вискочили та як
ударять 1зразу на чотири корогви волосью, що стояли спереду,
так ix i розщрали надвое. I от, як бачиш часом, лискавка з грому
впаде на дуба або на густу та стару сосну та як розчахне н од гори
до низу, то одно гшля на сей б!к, а друге на той б!к важко впаде i
затрщить: отак п гайдамаки розвалили велику купу волох!в, а
сам!, як весною огонь по сухих очеретах, так i понеслись по
полю, аж поле закрасили. А волохи як сунулись на компутових, а
тут ще й селяне поб!гли, куди хто втрапив, то все так зм!шалось,
як каша, що вже чорт би й знайшов свою лаву: вертится кругом,
як коза у черед!, та й год!! Отеля вже декотр! опам’ятались i
побили за ними, та в пусгий слщ — хоч тупицею. Гайдамаки вже
за селом, а село за ними до неба палае...

А тим, що були на друпм кшщ л!су, випала шша доля. Ще,
кажуть, звечора ватажко 1ван Чуприна, гр!ючись коло багаття,
nocrepir, що вся нужа з сорочки з!бралась йому до KOMipa, та й
каже:

— Отепер же, Панове, буде нам лихо з вражими ляхами:
бачите, як уся нужа з!бралась мен! до ком!ра!

То вже гайдамаки, почувши се, повюили носи i записали
соб! пропало. Титьки ж запорожець не так пропадае, як
простий чолов!к. У них вовча натура: ум!е добре шарпати, ум!е
ж i вмерти, не скиглячи дармо.

Отаман i каже:

— Роздипмось же, Панове, на три батови, то кому-небудь i
поможе Господь вискочити з запади!, а вкуш — вс! пропадемо.
Чекайте, — каже, мого гасла з шетоля. Аяк почуете гасло, зараз
два рази з янчарок на лях!в грюкнпъ, та й з Богом напролом!..

От, як стало займатись на зорю, в!н i пол!з рачки на край
л!су, щоб подивитись, що ляхи роблять. А за ним порачкувало
з десяток молодщв. I зачепись один, л!зучи, рушницею за
гитлячку. Рушниця — бех! — а на фальшиве гасло по л!су — торох!
трах! — п!шла гуркотня. Шхота наша зараз до л!су та з
самопал!в i затопила. Чуприна лщ кажуть, од перво!' кул!, а
гайдамаки ще не встигли власти на коней i потрапить до ладу,
а тут ще й ватажка немае. Збились вони зовс!м з пантелику. От
же жваво небораки боронились: убили подполковника
ляцького, ск!лькось офщер!в i з сотню лейтар. Та й Ум же добре
було: раз те, що грюкова кругом, а тут з гармат що ревнуть, то
дерево пополам або i усе в скшщ розскочиться i пада на них.
Жарко було дуже с!ромахам. Вибито Ух мало не Bcix, а решту
поранених i постритяних забрато у полон. Знайшли самого
Чуприну мертвого. Здоровий та широкоплечий тати. Лежить,
вивернувшись, як бик, що довго рикав пщ р!зницькою
довбнею та завдавав ус!м страху, а дальтаки, хоч який дужий,
упав сердешний i землю глибоко вдавив, лежить, як гора, i на
мертвого ще страшно дивитись. Отак же й той Чуприна,
великий та страшний, лежав у лишних кармазинах рядом !з
старим дубом, що звалено гарматою; а бронь при ньому i на
кон! збруя така, що незчисленн! грош! коштуе: ср!бло та
золото, а робота, робота ж така, що аж оч! бере! На обох руках
у нього дорогих перстшв, по кишенях золотих дзигарюв
сюльки, а грошей, то i зл!чити не можна. Та й на Bcix
гайдамаках, i коло самих, i коло коней, знайдено ср!бла, золота
i всяких дорогих суконь на велию тисячг Усе те подшили м!ж
себе жовшри i лейстров! козаки. Доставсь i мен! pir з порохом
у ср!бнш оправ! та лад!вниця пщ ср!бною бляхою. Та все те, як
прийшло, так i шшло: пропало в Уманську ру!ну.

Ото, подшивши здобич, поранених одюлали у Кам’янець на
страту, а мертвих закопали у Ялтушевському-таки л!с!, над
шляхом, i могилу над ними насипали високу.

Ото була перва моя справа з гайдамаками. А знову рок!в
через два пппла по Вкраш! поголоска, що з-за Синюхи-р!чки
вийшла добра купа гайдамак з ватажком Чортовусом та
пройшла аж на Подшля, награбувала ср!бла, злота i всякого
добра, сюльки уюков! кон! знесуть, i повертае назад люами та
байраками. Тшьки н!хто не знав, де саме вони тепер i в якому
Micui виткнуться на степи з л!су Тривога зробилась усюди така,
що Боже твоя воля! Не було шшо! розмови, як про гайдамак.
Оце сьогодн! почуеш, що там i там спалили пана з пашею i з
дггками, а завтра — що напали на кляштор i Bcix ченщв
католицьких вир!зали. Той каже, що бачив людей якихсь
чудних, а той, що в одн!м шинку наткнувсь на самого Чортовуса:
сидить за столом в червошм жупан!, руки по локоть засукан!, по
кармазинових рукавах чорна кров жщцвська спкае; кружае
вщром горшку i н!кого не боТться, бо вм!е так зробити, що оце е,
а схоче, то й нема. Що день, то все страшншпл чутки: сьогодн!
оце скажуть, що в нього три сотн! молодщв, а завтра — три
тисяч!. По дорогах, знай, товчеться жидова, з ус!м зб!жжям
упкають то до замочюв, то до мютечок. Вислав князь
Любомирський з Попонного двох чи трьох жид!в на розвщки,
общав велику плату; та жидова так боялась гайдамацьких лап,
що повертшась трохи поза мютечком та й вернулась н! з чим.
Тод! призивае князь мене та Ласуна, та Гладкого, та ще Лободу.

— А що, — каже, - козаки! Чи послужите ви мен! по Bipi й по
правд!?

— Послужимо, — кажем, — милостивий князю i батьку.

— Отже, — каже, — вам по десять червшщв на дорогу. 1дьте
та привезгге мен! певну звютку, де гайдамаки i сюльки ix.

Взяли ми, вклонились i поххали yci четверо р!зними
шляхами. Довго бився я по пущах та бездор!жжях, аж поки
прибивсь до одного хутора. Л!с навкруги густий такий, що
титьки небо та землю видко, а хатинка стопъ одним одна i наб!к
уже похилилась i в землю вросла, а солома на !и уся од моху та
од бур’яну аж зазеленита. Hi дороги, Hi стежки до тп хатки
нема; титьки поуз самий причиюк тече невеличкий р!вчак.
Думаю co6i: видно ж, тут нема шкого. Коли дивлюсь, аж у
пцщаинш за хатою сидить дщ, сивий-сивий. Брови йому
понависали аж на oni, а борода до пояса. Сидить i струже
стругом держално на ратище, а битя його пщ повпкою сто’ггь з
десяток ратовищ зовам готових. От я, зл!зши з коня, прийшов
до нього, а вш мене й не бачить, що я йду: струже co6i та
бурчить щось. Я прийшов таки близенько та й став: послухаю,
що вш бурчить. Коли чую, аж то вш теню старосвщьку хоче
сшвати, та вже голос йому дрижить i не виведе, тЬтьки муркоче:

Перебийтс просить немного
CiMcom козаклв з собою.

Рубас мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

«Ой пиите, ляхи, води калюж1,
Води калюэкл болотяни,
А що пивали по miu Вкрат
Меди та вина ситни».

— Здоров, дщусю!

— Здоров, — каже, — здоров, синку!

Та й не дивиться-таки на мене. Я думаю co6i, як би з ним
заговорити, та й мовчу. А вш тод! пщняв свот важю бил брови
та глядь на мене.

— Е! — каже. — А ти що за чоловш?

— Отак, — кажу, — як бач: чоловж хрещений, волочусь по
свпу та дол! шукаю.

— А чи наша Bipa?

— Наша, — кажу.

— Чого ж To6i, синку, треба?

— Треба, — кажу, — меш наперед усього попо’тсти.

— Правда, — каже, — синку, правда. Попереду нагодуй
чоловжа, а тод! вже розпитуй.

Зараз шшов, несе мен! хл!ба, сала, меду, бо й пас!чка в нього
тут невеличка загороджена. Попошши, я кажу йому, що хотиш
шби мене ляхи повюити за те, що я згубив панський дзигарок,
а я впк та хочу пристать у гайдамаки, т!льки горе мое, що не
знаю, де ix знайти. Тод! вш мен! й каже:
— Добре, синку, щь же отуди й туди, мимо такого й такого
дуба, то там ix i знайдеш на урочищ! ОбозовищЕ

А сам ciB та й почав стругати ратище.

Потхав я, аж так: у яру попщ густими дубами кон! ходять i
де-не-де жупани червошють. Пршхав я ближче, аж стопъ пщ
дубом козак з ратищем на вартЕ Я зараз по-запорозькш:
«Пугу!» А в!н мен!: «Пугу! Пугу!» А я знов: «Козак з Лугу!»

— А де той козак з Лугу? — крикнув хтось товсто !з л!су. — А
щь лишень сюди!

Я й щу. Дивлюсь, аж супротив мене !’де здоровенний
запорожець з вусами, що я ще й зроду не бачив: чорн!, чорн! та
довп та розкштш так!, що аж вилискуються. Жупан на йому
шовковий червоний, аж свпиться, як огонь; шапка червона,
похилиста; пояс золотий; за поясом шстол!; при боку шабля;
кульбаки i стремена — все те в щир!м золой, аж горить. А кшь
пщ ним пречудовно!' вроди: б!лий, як лебщь, так i одбивае од
зеленого л!су й трави; ти б сказав, що й земл! не доторкаеться.
Зияв я шапку та й поклонивсь аж до кшсько!* гриви; забув, що
то й гайдамака; так би, здасться, взяв та й пщославсь йому пщ
ноги: стою перед ним, як перед гетьманом.

— А що, — каже, — брате? Чи наша в!ра?

— Наша, — кажу, — вельможний пане...

— А ну, перекрестись.

Перехрестивсь я, окаянний. Потерло мене трохи, чесна
козацька кров у мене об!звалась, а проте перехрестивсь.

— Ну, щь же, — каже, — соб! до куршя.

Пршхав я, аж той куршь увесь обсипаний валом. Впущено
мене через р!в у ворота. Як у!хав я та гляну, то в мене i в очах
заряб!ло. Повно козаюв, та все ж то повбираш так, що й не
розказати: кармазин коло кармазина, ср!бло коло ср!бла,
золото коло золота. Так як-от часом зимою зайдеш у винницю
та присядеш коло печ! погрпись та подивитися, що там у тш
печ! робиться того жару: i червоне, i жовте, i сине, горить,
ходить, мигтить i мр!е, аж н!би ворушиться все; так у пм табор!
ходили один поуз одного гайдамаки: той у червоному, той у
жовтому, той у блакитному, а золото на ix як огонь сяе, що
очима не зглянеш. Насилу я трохи освшчивсь, що вже не так
дико мен! м!ж ними стало. Поставив я свого коня до ясел.
Н!хто мене не питае, що я за чолов!к. Вештаюсь я пом!ж ними,
як дома. Дивлюсь, аж Ласун уже тут: ходить, заклавши руки за
пояс, титьки вильотами помахуе; з старшими вже запашбрата,
а мене бущм i не бачить: тыьки погладив уса та бровою
моргнув, подивившись на мене зубоча. А мене зносять таю
думки: «Викажу тм Ласуна! Признаюсь, хто я такий! Зостанусь
мЬк запорожцями!» Так i товарищ же Ласун: як товарища
зрадити? А про те в мене й думка не зворухнулась, що се ж наш!
браття?.. Тод! ще я так не зм!г рахувати — щиро послужив
шляхт!. А вони ж то, горопахи, мен! рад!ють, як рщного брата
в!тають; дорога одежа в них купами, — над!вай яку хоч одежу.
Зв!сно, страшний суд настав; Бог знае, кому жити, а кому
вмирати, то нехай, кажуть, козак хоч перед смертю
покрасусться, як у город! рожа, а винесе Бог !з огню в дорогих
састах — нехай користусться на здоров’я.

На другий день приЬкджае й Лобода з Гладким. Попри-
бирались мужиками i привели шбито коней продавати. Ласун
сам i торгував у ix, i могорич !з ними пив, та нишком i сказав,
що Чортовус жде, поки постягаються його чати, бо тепер ще
тыьки дв! чати зшшлось, а ще дв! злучаться з ним у Мазепинш
Могил!, що завтра ми туди рушимо, то щоб князь був готовий i
держав ногу в стременах, а з нас або Ласун, або я дамо дропака
та Князев! дорогу покажемо. Виправили тих коновод!в, а сам!
другого дня пппли у Мазепину Могилу. А та Мазепина Могила
та есть то остр!в, увесь у бору, а кругом таке грузьке багно, що
н! чолов!к, н! кшь, Hi собака не перебреде; а на той остр!в через
багно висипано три гребль Незабаром пщшшла ще одна чата з
великою здобиччю. От, як зробивсь пщ той час галас i
крутанина в табор!, то я улучив щасливу годину та на коня та
драла. Прибш у Полонне пщ замок, пщ Кшвську браму,
стукнув, — не пускають мене, бо не шзнали: жупан на мен!
перловий, Гудзики рубшов!, пояс литий, шапка Соболева, — та
насилу вже впустили. Зараз мене до князя. «Так i так,
милостивий князю, ще титьки одни чати дочекаються та й
рушать пщ Костянтишв, бо чуються на силах. Треба
посшшати, щоб не випустити ix з того острова».

Зараз усе вшсько на коней, а п!хота на пщводи; забрали
гармати й порохи, потхали. А я конем попереду, дорогу
показую. Було то полювання на страшного зв!ра, що й оч!, й
уха, i чуття добре мае, а ще лучч! — лапи. Заказано пщ великою
карою, щоб н!хто не гомошв i люльки не курив. Звернули з
шляху; потяглись л!сом мовчки, тихо; титьки коли-не-коли
колесо гарматне чи возове стукне, натхавши на коршь, або
трюне суха гитляка. 1шли день i н!ч з малим одпочивком, а дал!
вл!зли у таку гущину, у таю нетр!, вертепи та вибо!, що ледвь
ледв! витягали вози та гармати з того ковтуна. А тут шч темна
така, що тыьки навмання вгадусш дорогу. Дал! таки, дякувати
Богу, вийшли без пригоди з тп багнюки i вибрались у рщкий
6ip. Я зл!з з коня та з радопцв аж землю поцитував. Про
запорожщв уже i байдуже. Сказано, молодий, хисткий —
шкому було покршити... Отож скоро вже дшшли i до того
пайчника, що ратища струже. Обскочили його кругом i взяли
в сво! руки. А вш титьки подививсь, пщнявши вгору брови, та
сказав: «От же враж! ляхи таки пронюхали!» А попм знов
насупивсь та й байдуже: знае вже, що коли не сьогодш, так
завтра смерть. Та такий же старий та сивий був паучник, що
н!хто його не бив i не лаяв. Посадили його на в!з, ще й сша
пщмостили — та й потхали до Мазепино! Могили.

Переночувавши в невеличюм ситьщ, вранщ позганяли
мужиюв з околиць з ралами та з сокирами. Було ix душ, мабуть,
з тисячу. Рушили далып, i вноч! прийшли до якогось урочища.
Там, видно, колись була таборщина, бо л icy некитьки гоней
вирубано i позоставались рови й вали. Усовпував тут один
козак перегодити, аж поки на неб! зайдуть Козарь А небо було
чисте, як хустка, i скр!зь зорями заюкрене. Та князь боявсь,
щоб гайдамаки тим часом не довщались.

— Не бштесь, — каже, — шхто сюди не прийде, бо кажуть,
що се м!сце закляте: тут, кажуть, по ночах вщьми та упир!
вигравають сво!' штуки; з того-то воно й зветься: Куцого Чорта
Слобода.

От, як переждали годин зо три, то почали зникати з неба
зор!, а на неб! червон! плями од багаття, що горито в
гайдамацькому табор!. Рушили ми тихо i, прийшовши до самих
гребель, порозставляли перед кожною греблею по шести
гармат i рови перед гарматами повикопували, а округи гармат
п!хота стала. Селян з сокирами розставлено кругом попщ
соснами, i скоро гукнуть по разу гармати, зараз щоб рубали
сосни. А решту п!хоти порозставляли з рушницями понад
багном, щоб стритяти, якщо хто виткнеться з л!су. Почало вже
с!р!ти. Сердешш гуляки сплять co6i, i не сниться !м, що вже ix
шймано в матню.

Аж ось зараз !з само!* б!лыпо1* гребл! плеть гармат — торох! —
а з друго! ув одв!т — гу-гу! — аз третьо! знов — гу-у! Затрщали i
загули по л!су сосни; а тут враз застукало тисяча сокир об
дерево. Ой не весело ж було шчовим молодцям прокидатись
пщ такий гук i трюки*! Утихли гармати, давши по два рази
огню; перестали й сокири. Я взяв морську трубу i закричав:
«Здавайтесь на ласку панську, бо обгорнуп кругом».

Жодного одвпу. Тихо; тыьки дим курить понад багнами,
пщшмаючись угору. Аж ось на гребл! затупотити кош i крик:
«Гони, лови! Постой, Кирило!» I поки nixoTa випалила, як ось
летать 6icoM щось на кош i просто пром!ж гармати. Тод! титьки
шзнали Ласуна. Погоня гайдамацька завернулась, бо жарко
пов!яла п!хота з самопал!в; чоловпс з десяток покотилося з
кульбак.

От i день розвидшвсь. Окрикнув я ix трич!, щоб здавались.
Аж за трепм разом гукнули з л!су, добре частуючи й нас i наших
батьюв. Знов загуркотити гармати, затр!щав л!с, застукали
сокири. Годин за три поробили кругом багна зас!ки, а соснами
завалили кругом гайдамацький табор i самих надушили гибель.
Пробували сердеги одстритюватись, повилазивши на сосни, а
наша п!хота co6i брала ix на цить. Та багно було дуже широке,
то небагато вони нам шкодили.

Отак i день цитий минув. Стук, та гр!м, та курява понад
л!сом. А як стемнию, усовпував Ласун поробити тайно на
греблях завали з гиитяк, пеныёв, камшня й хворосту, щоб юнно
через них не можна було перебратись, бо запевне знав, що
гайдамаки пщуть напролом. Здався нам на добре його совгг, бо
справд! Чортовус, роздитивши свою ватагу на три купи, здумав
ударити разом трьома греблями i прочистити соб! дорогу.

Чатували ми всю шч пщ оружжям, прислухались до всякого
шелесту. Як ось ошвноч! затупотити кон!, перше глухо, а дал!
все чутшш, як стали пщходить до гребл!, а нарешп загула
гребля од копит, а гайдамаки загукали: «Нуте, братця: або
добути, або дома не бути!» — i припустили навзаводи. Дано тм
зближитись, щоб стягнуть ycix на греблю, а пот!м -- гу! —
заревли гармати. Отод! вже зробилося справжне пекло. Що
хвилина, то й гукнуть гармати, не з того, то з сього боку. А
поранен! кричать, кон! !ржуть та б’ються пом!ж пона-
валюваним гиитям, дерево скр!зь трщить та падае, а по бору
луна так i розлягасться. А шч же то темна-темна! Титьки раз по
раз сяс красний огонь з гармат: сяйне, окаже кругом людей,
коней, блискучу збрую i рудий дим хмарами зверху, та знов i
погасне, титьки реве та стогне кругом у темрявь Правдиве було
пекло. Циту шч стритяли пушкар!, мов зав’язавши оч!; титьки
чули, що на гребл! ворочасться все i кипить, як у казан!. А як
розвиднито, тод! титьки побачили, яке лихо сталось
гайдамакам. Думали пробитись, с!ромахи, через греблю, та
позабивавшись у завали, пропали там, як бджоли в бочщ пщ
пас!чною довбешкою... Як бджоли карабкаються, тонуть i
в’язнуть у густш патощ, як виверне паучнику бочку важю та
повн! забоцш; так вони, сердеги, в’язли пом!ж гшлям i тонули
в багнах. Лежало ix багато. Аж жаль було дивитись! Народ усе
здоровий та розкппний i кон! добр!; та все ж то те пороздиране
картечами i покривавлене. Лежать, бщахи, повивертавшись,
густо, як снопи на хоропий нив!. Як молотники, вставши
зрання, стануть у два ряди на довгому току i б’ють дубовими
цшами сн!п за снопом, аж поки розлетиться увесь соломою,
так i ix порозбивано картечами, пороздирано чаунними кулями
на шматки i перем!шано з потрощеними гитляками i колоддям.
На великш гребл!, у завал!, знайшли i самого Чортовуса на
колод!. Навзнак лежав сердешний головою на колод!,
розкидавши крижем руки, а вуси, мов дв! чорн! гадини,
розтяглись по колод!, у кров! вс! та й позасихали. Картеча
вдарила с!ромаху саме в груди i вискочила в спину, розпоровши
пишний кармазин. Кров !з рани потекла i по всьому жупанов!,
i по золотому поясу, залила i дорогого б!лого коня, що лежав
пщ ним убитий. Шаблю при Чортовусов! i оружжя знайшли
пречудовне, та ба: н!хто не схот!в його носити, бо Чортовус був,
кажуть, чар!вник i все те наговорене чарами. Один князь
Любомирський не боявсь шяких чар i взяв соб! ту шаблю i
зброю. Поранених душ тридцять забрали i повезли до
Попонного на страту, здобич подитили пом!ж вшськом, а трупи
четвертували i розставляли на палях по селах i шляхах. Титьки з
того люди ще битьш набирали соб! гайдамацького духу: як
покажуться, було, де с!чов! гост!, — вони ix криють по паспсах,
дають тм осторогу, а кому нема життя од економ!в та дозорщв
панських, т! й сам! з гайдамаками пансыё будинки руйнували.
Титьки ми, надв!рн!, було, за панським приводом, ходимо на
гайдамак. Здавалось: куди, яке добро чинимо, а ми титьки
помагали загнуздувати наших брапв.


31 ЗБ1РКИ «Д0СВ1ТКИ»

ЗАСШВ

Удосвпа встав я... темно ще надвор!...

Де-не-де по хатах ясне свило сяе,
Сяе ясне свило, як на неб! зор!...

Дивуюсь, радио, у серця питаю:

«Скажи, воде серце, чи скоро свп буде?»

«Ой скоро свп буде,
Прокинуться люде,
У всяке в!конце

Зас!яе сонце...»

Ой ударю ж зразу

У струни живи:

Прокиньтесь, вставайте,
Старп й малп!

Водуванням новим
Серце мое б’еться, —
Через край !з серця
Рщне слово ллеться...

ЛЮЛ1-ЛЮЛ1

Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.

Одкрив би я свое серце,
Та жкому, та жкому.
Цв!те воно, як Божий рай,
Потай миру, потай миру;
Hi любощам, Hi милощам
Не йме в!ри, не йме в!ри.

Ой серденько закритее,
Тихий раю, тихий раю!
HixTO тебе не швечить,
Бо не знае, бо не знае.

Цв!ти ж co6i, живи co6i

Самотою, самотою;

Впшай себе солодкою
Др!мотою, др!мотою.

А щоб тебе лих! люде
Не вжахнули, не вжахнули.
Засни, серце, дов!чним сном.
Люльлкмп, люльлюл!!..

ДО ДАНТА,
прочитавши його поему «Пекло»

Хто не знае, Данте, твого горювання,
Той i твого пекла страшного не взнае:

3 твого серця вийшли Ti оповщання.

В праведному серщ той огонь палае,
Що палить у пекл! дупл беззаконно
В мученому серщ холод побивае

Рожевп кв!ти, пиши!, благовонш,

Що гинуть без слщу, що, мов сон, зникають,
Оставивши в серщ бол! невимовш.

Нехай yci люде тп бол! чують;

Нехай yci земл!, Bci язики знають,
Як велик! душ! за весь мир горюють.
31 ЗБ1РКИ «ХУТОРНА ПОЕ31Я»

ДО КОБЗИ

Кругом пснота i неволя,
Народ закований мовчить...

Шевченко

Кобзо, моя непорочна yrixo!

Чом ти мовчиш? Задзвони мен! стиха,
Голосом правди свято! дзвони,
Нашу псноту прку спом’яни.

Може, чие ще не спщлене серце
Важко заб’еться, до серця озветься,
Як на бандур! струна до струни.

Хто не здол!е озватись дшами,
Хай об!зветься жмими сльозами;

Ти ж свое слово дзвони-промовляй,
Душам братерським заснуть не давай.

Хай недов!рки тво! туманпоть,
Хай вороги тво! з жалю н!м!ють;

Ти рщну сем’ю докупи ззивай.

Гей, хто на сум благородний багатий,
Сходьтеся мовчки до р!дно! хати,
Та посщаймо по голих лавках,
Та посумуймо по мертвих братах.

Темно надвор!, зоря не зор!е,
В!тер холодний од швноч! в!е,
Квилять вовки по степах-облогах.

Кобзо! ти наша одрада едина...

Поки !з мертвих воскресне Вкра!на,
Поки дождеться живо! вески,
Ти нам про нашу тюноту дзвони.

Стиха дзвони, нехай мучене серце
Важко заб’еться, до серця озветься,
Як на бандур! струна до струни.
ПСАЛТИРНА ПСАЛЬМА

Може, верну знову

Мою правду безталанну,
Мое тихе слово.

Може, викую я з його
До старого плуга

Новий лемпи i чересло,
I в тяжю упруги,

Може, зорю перел1г той,
А на перелоз!

Я nociio мо! сльози,
Мо! uxnpi сльози...

Шевченко

Народе мш, ясирнику татарський,
Невольнику турецький найдорожчий!

Народе мш, схидний панський слуго

I польсько! герою темний слави!

Народе мш, недоуку латинський,
Товарищу московсько! темноти!

Почез сси в лшшисях чернечих,
Не згадують воювники про тебе.

1дять тебе тво! сусще мовчки

I за твое невольництво не платять.

Пропало вже й ехидство в тебе в серщ,
Герой же ти xi6a над жидовою.

Не учится Hi в греюв, Hi в латишв,
Темнотою i москаля соромиш.

* * *

Народе Mift! що нам тепер почати?

Невже вов!ки будет спати й спати?

Народе мш! прокинься на хвилину
Та подивись по-людськи на Вкра!ну.
Народе мш! зор!м очима поле,
Нехай на шм не корениться горе.

Ми думками те поле заволочим,
Од Вюли до Кубаш сл!зьми змочим...

А що ж ми там для правнуюв nocieM,
Коли й шептать одно ’дному не см!ем?

ДО ШЕКСП1РА,
заходившись коло украгнського перекладу його meopie
Видите, яко вси осл^поша,
не разукгкша смыслити.

Исаш, LVI, 10

Шексшре, батьку наш, yciM народам рщний!
Чи чуеш, як зове тебе народ незгщний,

Приблуда степовий, наслщник розбишацький,
Шо й дос! чествуе свш путь i дух козацький?

Свггило творчества, Гомере новосвпу!

Прийми нас пщ свою ошку знакомиту:

Дай у ТВО1М храму нам варварства позбутись,
На крапц почуття i задуми здобутись.

Нехай нас укротить душа твоя велика,

Нехай покине нас козацька воля дика,

Що кров’ю пшилась, хвалилась пожарами,

Туманила людей брехливими вютями,

Пюнями славила безумие гайдамацтво,
Кляла культурниюв, як людожерне панство.

3 культурниюв найбшьший воевода:
Ти — пишний цв!т i плщ великого народа.

Дай оч! правнукам хижацьким просвпити,
Твш розум праведний слшим благовютити.
ДО Р1ДНОГО НАРОДУ,
подаючи йому укршнський
переклад Шекстрових meopie

Я ридаю, як згадаю
Дита незабут!

Предюв наших, тяжк! дита!

Якби ix забути,
Я оддав би веселого
BiKy половину!
Оттака-то слава наша,
Слава Украши!

Шевченко

Постыдитеся стьцгкнием от по-
хваленгя вашого, от поношены
пред Господем.

1еремии, XII, 13

Не поминайте первых и ветхих
не помышляйте. Се аз творю но-
вая, яже нын'Ь возсгяют и увье-
те я: и сотворю в пустуни путь,
и в безводной р'Ьки.

Hcaiu, XLIII, 13

Народе без пуття, без чест! i поваги,
Без правди у завпах предюв диких,
Ти, що постав з безумно!’ одваги
Прких п’яниць та розбишак великих!

Сдиний скарб у тебе — рщна мова,
Заклятий для сусщського хижацтва:
Вона твого життя мщна основа,
Певшша над yci скарби й багатства.

Се голос лучних предюв з домовини,
Тих душ святих, що марно погибали
У злигоднях Велико! Ру!ни,
Котру старщ тво!м тр!умфом звали.

О варваре! покинь тр!умфувати,
Та зчервонш од сорома тяжкого:
Що Bci сусще мають що назвати,
А ти сво!м не назовет шчого.
Що захопив еси серед ру!ни,
Забрав усе великий твш добродш;
Жене тебе неволя з Украши,
I з рщним словом тулишся мов злодш.

На ж зеркало всесвггне, визирайся,

Збагни, який ти аз!ат м!зерний,
Своём розбоем л ютим не лишайся,
Забудь нав!ки путь хижацтва скверний
I до сем’!’ культурниюв вертайся.

НА СПОВЩ1

Но правдой он привлек сердца,
Но нравы укротил наукой...

Пушкин

И славних лет передо мною
Являлись вечные следи...

Пушкин

Множество же премудрых спасение миру,
и царь премудр утверждение людем.

Прем. Солом., XXVI, 6

Я не палю на капищах кадила,
Не чаю вщ покшниюв чудес,
Що чернь важкими шатами окрила
I низвела на торжище з небес.

Не стукаюсь я до царя й цариц!

У чотирнадцять золотих ворп:
Про мене, до ix пишнот столиц!
Позаростав би вже травою й слщ.

Я ате!’ст, що знае титько Бога,
А чорта i святих не признае...

Hi, не лякайсь, душе моя убога:

I черт!, i свят! про тебе е.

Я демагог, мовляв, що тыько й дбае,
Як царську силу силою зломить...
Душе моя! де цар умом с!яе,
Ти, мов раба, готова там служить.
3гадай, який хаос розбушувався
Шсля того, хто не злякавсь rpixa
Скрутить ченця, що з жиру бюнувався,
Боярина, стритьця i козака.

Вонюча грязь швсвпу затопила,

I темрява кругом нас обняла,
А дика воля миром колотила,
Як буря човном без стерна й весла.

Tomi Mix нас явилася цариця,
Супруга божевитьного царя,
Як ангел, гарна, хитра, як лисиця,
Як демон, злюща, мудра, як зм!я.

Перед святими небо вщчинила,
Лукавниюв лукавством обшшла
I, що премудро лютих злюк душила,
Звелита нам не пам’ятати зла.

Оце ж, душе, так! тво! святи,
Котрих ти чествуеш i любиш, а чорти
Пекельнн, — о св!те злочестивий!

О св!те пакосний! ix повен ти.

Ти, мов свиня, гризеш i рвеш коршня
У дуба, що тебе годуе жолудьми,
Не дбаючи, ким наше поколшне,
Якими убезпечене людьми!

Ти б ix, у святост! тво1й мерзеннш,
3 rpixaMH ix, на царство не пустив,
Не дав с!яти !’м у в!к той темний,
Що сам себе ти мучив i душив.

Дознався б ти, хто з ким обнявся тайно,
I хто пщлизам села дарував,
I хто ляхву куйовдив православно,
I хто нож! свячен! пщсилав...

Згр!бають всюди грязь хлоп’ята вчен!
Та вгонобляють твш ледачий смак,
А кобзар! видумують свячен!,
Оправдуючи предюв-розбишак.

Наука, !з невдячносп ослшши,
3 нетямою по-братськи обнялась,
I, мов п’яний п’яного з шинку в!вши,
В однш калюж! з нею уляглась...

Спокойся ж ти, душе моя убога!
Твое!’ не соромлюсь наготи.

Хоть атет’ст я, титько ж знаю Бога,
I е свят! у мене i чорти.

КЛЮЧ РОЗУМ1ННЯ

Щогла твоя преклонися, не распустит
ветрил, не воздвигнет знамения.

Hcaiu, XXXIII, 23

А чванитесь, що ви Польщу
Колись завалили...

Правда ваша: Польша впала
Та й нас роздавила.

Шевченко

Горе вам, законником, яко взясте ключ
paayM'fcHia: сами не внидосте и
входящим возбранисте.

Луки, XI, 52

Од Лиману до Есмаш,

Од Волги до Вюли

Над народом безталанним

Вороги нависли.

Вороги... Хто ж нам ворог

I хто наш! друз!

3 того часу, як ми крились

У Велиюм Луч!?

Ворог турчин i татарин,

Ворог лях i шмець,
I москаль, що нашу славу
Обернув ушвець.

I погане, й християне,
Жиди й католики —
Всюди наша ворожнета,
Як е свп великий.

I в чужш земл!, i дома
Кожне з нас глузуе,
Защае наш насущний,
Серед нас пануе.

Хоть шкого ми не любим,
Та ба! що робити?

Мусимо вс1м заволокам,
Ба й катам годити.

I чуж! ми чуженищ
В рщшй УкраТш,
Як пташина без гшздечка
На шмш руТш...

* * *

Ой чом же се, братте, чом воно так сталось,
Що край ми широкий, любий осягли,
Та в спаку неволя нам одна досталась,
А наше надбанне чужаки взяли?

Ми ж колись хвалились перед королями,
Що вщ нас i турчин, i ввесь свп дрижить!

А тепер москаль нас голими руками,
Мов п’яниць м!зерних, за чуба держить.

Марна наша слава, пщле величание!
Проклятте небесне впало на той шлях,
На давнш козацький, де гетьмануванне
Втратив над козацтвом гордий, пишний лях:

Дншро висихае, шском засипае
Дзеркало широке предювських церков,
Де п’яне гультайство триста л!т сшвае
Про свое хижацтво, про рушу й кров.

Не мечем було нам Польщу воювати:
Розумом, талантом, словом тим святим,
Предков!чним скарбом, що в нас Hi одняти,
Hi вкрасти не вдасться деспотам тупим.

Чи в ляха ж для слова не було свободи
Або для таланта людськосп, любви?

Розуму б русина й езугг не вшкодив,
Коли вш не зникнув посеред Москви.

Хто мечем воюе, од меча i згине:
Праведний 3aBiT сей, сей спасенний луч,
Втаити вщ тебе, упкацький сине,
Ti, що в тебе вкрали розумшня ключ.

Сам! не ввшшовши, шшим воспретили
Ввшти у спасенний гумашзма храм

I пекельну злобу в душах загноили
На лихо ляхов!, Pyci й москалям.

ДО ШЕВЧЕНКА

О piesni gminna! ty stoisz na strazy
Narodowego pami^tek kosciola,
Z archanielskiemi skrzydlami i glosem
Ty czasem miewasz i bron archaniola.

Miaciewicz

Тарасе, спогадай, як ти за нами
Хопв летпъ, у вирей по морозу**,
Де вольна мати з вольними синами
I дочками пахучу щипле розу,

Любов! цв!т, знаменуванне миле
Блаженного життя на високостях,

Народна тсне! Ти стоил на чатах
Народного храму пам’яп,

3 архангельскими крилами i голосом,
Ти часом маеш i меч архангела.

Мщкевич (польськ.).

Зимою нещасливого року 1847-го.
Лестивий цв!т, як щасте легкокриле,
Як сни про Bipny дружбу в молодостях.

Впшаються, свободою щасливц
Блищать над ними небеса безхмарш;

С!яють у ср!бл! та в злот! ниви;

Понад пашнею китяхи янтари!.

Знудившися життем cboim мертвецьким,
Жадали ми у вирей полепти,
Де мертвий камшь пщ р!зцем мистецьким
Встае живий, щоб в!ков!чно жити;

Де полотно пензльоване сшвае
Очам про Bci дива краси таемш,
I вищу лшоту небес являе,
I тартара страшилища пщземш;

Де нас музика до небес возносить

I хори ангельсыа дае нам чути...
Восхищене серденько смерп просить —
На крилах у Гармони заснути.

Мш рщний брате, перед нами море
BcecBiTHboi науки одкривалось:
Втопили б ми у н!м невол! горе
I в воскрешеше свободи обмивались.

Втопили б ми в т!м мор! всю мороку,
Яка нам змалку голови морочить,
I тягне нас од Заходу к Востоку,
I аз!атство в!чне нам пророчить.

Лиха нам доля, брате, не судила
Сво!‘ сшги на рози пром!няти
I душу, що неволя придавила,
В зципощих нуртах вол! обновляти.

За нами темрява швночня вгналась,

У всеоружж! деспотства слшого,
I люба мр!я, як м!раж, розпалась
Вщ подиху московства навюного.
Ще не було Овщы й не буде,

Яким ти ставсь над мертвенним Аралом:
Таких пекельних нот не чули люде,
Я Ki на серщ в тебе зв!рство брало.

Ти десять лгг з душею розлучався,
Сшвав, мов соловей в кошечих лапах,
Живий твш розум скристал!зувався,
Твш дух поник на каторжних етапах...

Заголосили по To6i харити
I Украшу сонну розбудили,
Устала мати: «Дгги moi, д1ти!
Тепер навши ми посиротити.

Ой лелечко, м!й др!б’язок убогий!

Москва ’б вас буде потирати руки;

Поставить оч! проти вас, як роги;
Чого не знав дщ, знатимуть унуки».

«Hi! — об!звешся з-над Дншра, кобзарю,—
Св1т не побачить Батия нового.

Переп’ят встане на тебе, москалю,
Мое святе, мое пророче слово.

О слово рщне! ти сто!ш на чап
Предковжових пам’яток святиш,
В яснш, блискучш херувимсыай шап,
Як меч огненний, в наций Украпп.

Гр1шив я тяжко, яко син народу

I вихованець олух!в письменних,
Що, в нас укравши, вкинули у воду
Ключ розумшня, задум!в спасенних.

Та, що скував я меч сей обоюдний,
Тим од гшва Премудросп спасуся,
Воскресну чистий у Великдень судний
I о спасенш людсьюм звеселюся».
НА НЕЗАБУДЬ РОКУ 1847

И уразумеете истину,
и истина свободит вы.

1оанна, VIII, 33

Не ховайте, не топчгге
Святого закона;

Не зов!те преподобним
Лютого Нерона.

Шевченко

Скажпе нам, свпильники народ!в
У темряв! науки i природи,
Ви, що догледшись таемних ход!в
Народно! невол! i свободи:

Чи нам годиться проклинати
Слшого демона тюноти?

Чи мовчки спину пщставляти,
Щоб катував нас до охоти?

Коли мй в!к попередили
I, чуючи, що вже св!тае,
В!конце миру вщчинили,
Нехай на небо позирае, -

Який пророк ветхозавпний,

Який апостол благодати,

Який М!нос, мудрець всесв!тн!й,
Звел!в за се в темницю брати?

Де право те, чи на Сша!,
Чи на Голгоф! оглашалось,
Щоб рщне слово в рщшм кра!
Розлукою з людьми каралось?

Якому богов! угодно

Од серця серце одривати
I з москалями всенародно
На край iMnepii* туряти?

To6i, о боже бюнуватий,
В тюних, мов та неволя, штанях
Що вчив народ марширувати
I парив у холодних банях!
Свободи ворог, ворог жизш,
Ти був великий душогубець,
Катюга розуму в отчизн!,
На сход! сонця мраколюбець.

Нехай раби про тебе трублять

Брехню у труби золоти:
!х черт! в пекл! приголублять,
Порадники катюг лихи.

Твоя слша i дика сила

Була докором Катерин!:
Вона кривавих злюк душила,
А ти розводив на Вкраш!.

Коли мо! уста мовчущ!

Заговорили сповш серця,
Нехай в поля, луги i пущ!
Моя клятьба перенесеться,

Щоб наш! вбоп недор!ки
Сво!’х брапв письменних знали,
Як часто вавиюнсыа р!ки
Вони сльозами доповняли;

Щоб знало лякане простацтво,
Як всяка праведна сльозина
Приближуе свободи царство
По словеси Mapii Сина.

МОЛИТВА

Присвячена докторов1 Пулюев'1,
на спомин зоряво! ноч! на Вкрапй в xymopi

Ничто! но Ты во мне сияешь
Величеством Твоих доброт:
Во мне Себя изображаешь,
Как солнце в малой капле вод.

Державин

Всевишнш! я Тоб! молюся,
Молекул космосу Твого...
Де ти, хто ти, — даремно б’юся,
Hi, не збагну вов!к сього!
Вовне наущ не обнята
Всього, що Ти создав еси...
Даремно розум наш крилатий
Шукае краю небеси!

Знемшшися, на ту пилинку
Спускается, що ми звемо
Вселенною, — що на хвилинку
П в iMnepii рвемо.

I тут безодня животвору,
I тут премудрють без кшця...
Однаково ropi i долу
С!яе св!т Твого лиця.

Молюсь, не дай мен! з розпуки
Зректися розуму мого:
Нехай не гасне св!т науки
В промшнях сяева Твого.

Нехай м!й дух, в земнш юдол!,
Не знижуеться до зв!рят;

3 Твое!’ пресвято! вол!
Нехай вов!ки буде свят!
31 ЗБ1РКИ «ДЗВ1Н»

ЗАСШВ

У дзвона дзвоню я, до церкви скликаю,
До церкви вселенсько! правди...

У щирих душ, чистих, високих, шукаю
Проти гайдамацтва поради.

Збер1мось, порадьмось, що маем робити
3 ордою, що нас облягае,

Т1снить, не дае нам культур! служити,
PyiHHoi слави жадае.

Порадьмося в!чем, як правда свободним,
PyiHHi гр1хи з себе змиймо,

I духом незлобним, умом благородним
Культур! спасеннш служ!мо.

ДО ТАРАСА ЗА РИКУ АХЕРОН

Недосшв твш досшвую, мш брате...
Наслщде дороге, клейнотами багате,
Лишив еси мен! в тво’ш тридцятоструннш,
В тво’ш поезп високш, многодумнш,
Дубров! запашнш, широкошумнш.

Тарасе! попроси там Аполлона,
Нехай зупинить вш легкий каюк Харона,
Щоб довго не возив на той б!к Ахерона
Народу без пуття, без чесп i закона,
Що з вовчого на св!т приходить лона.

Нехай по сонних берегах блукае,
Про ледарство свое ледаче споминае,
На предюв i батыав за брехш наршае,
Тяжк! гр!хи сво! й паскудство споминае

I суду сто столггпв дожидае!

Кому ж я передам, коханий брате,
Твое добро святе, над вс! скарби багате?
Собакам, чи вовкам, чи людям безголовим,
Тим язикам лихим, кал!кам кривомовим,
Письменникам слшим i пустословим?

ПЮНЕР

I

Я не поет i не юторик, нН

Я — пюнер з сокирою важкою:
Терек колючий в рщнш сторон!
Вирубую трудящою рукою.

Не раз кроплю свою роботу й кров’ю,
Да весело так поратись меш.

II

3 великого наслщдя по князях
Зробили козаки нам дике поле,
Все в бодяках, тернах да в чагарях,
Кому на радопц, кому на горе.
Наслщне поле без устанку коле
Правицю у тяжких ii трудах.

III

Нехай сумують iHini, не сумуй,
Робпнику безплатний, пюнере.
I кожного на подвиг свШ готуй,
Кому твою дорогу Праця стеле.
Коли ж орда про тебе брехш меле,
Ти на дурну дурноту мовчки плюй.

НА ЧУЖ1Й ЧУЖИН1

I тебе вже оце не побачу, мш краю коханий,
Не побачу стешв тих розюшних, га!*в тих ствучих,
I поляжу без слави в могил! тмш i ткому не знашй,
I забудуть мене на Славуп-Дшпр!, на порогах ревучих.
Не забудеш мене, поки впсу твого, моя йене Вкрашо,
Поки мова твоя голосна у тенях, як ср!бло чисте, дзвонить:
На що глянеш, усюди згадаеш твого бщолашного сина;
Туподумство людське, моя йене, вщ тебе його не заслонить.
РАЙ

Приветствую тебя, пустынный уголок.

Пушкин

I

Вггаю глуш твою, куточку мш затишний,

Де я ховаюсь од лихих людей,

Що гайдамаками осыи «город лишний»,
Хвалителями гидосних страстей,
Через котр! наш край ув Аз!ю подався,
Пустинею ума i людськосп зостався.

II

Я тут — мов у раю... Кругом живуть панки,
Таю байдужш до самопознания,

Як ix хаптурники, ix судц! й мужики...

Благословенний край розумовання!
Погляну з захисту — воли, воли й воли,
Безмовш, як i ix батьки й дщи були.

III

Я тут — новий Адам: свш тихий рай обходжу

I вс!м скотам даю гменованне,

Скотам i гадам, що в которого знаходжу,

На споминку, на в!чне пам’ятанне,
Що пробував колись в ц!м кра! чолов!к
I м!ж нгмих зв!рят прожив блаженний в!к.

IV

Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом,

В поту лиця свш хл!б насущний 1’м,

I шкого мен! назвати братом, другом

Або слугою нелихим cboim.

А все ж ми з Свою щасливпп над зв!рята,
Над вс! воли, осли, телята, поросята.

V

Як праотець Адам, я знаю зв’ягу хатню

1з Каином без чест! й без ума,
Та, молячись, дивлюсь на Сву благодатню,
I не подужае мене ворожа тьма.

См1юсь на xyropi i з темного хижацтва,
I з велемудрого письмацтва-гайдамацтва.

VI

Благословен Господь за Bci його дари!
Благословен: сподобив мене раю...

Працюю вщ 3opi до тзньо! пори
I на погану погань не вважаю,
В затишному раю «я води Лети п’ю»
Да тихострунную настроюю мою.

ПОКОБЗАРЩИНА

Не славте кобзаря словами золотими,
Повюьте ви над ним його тридцятострунну,
Нехай м!ж липами пахущими, густими
1з в1терцем веде розмову тиходумну,
Нехай Еол Ti тихесенько гойдае,
Як 1з сестрою брат, про нього розмовляе,
Обнявшись, шепче !и i душу розважае.

I, хлиплючи, вона про все йому розкаже:
Якого щастя з ним i горя вдвох дознали,
Як ополчалося на них ехидство враже,
Як мерли обойко i знову воскресали.

I буде в!н ii тихесенько гойдати,
Як i3 сестрою брат, про нього розмовляти,
Обнявшись, плаката i тугу розганяти.

Не славте кобзаря тенями голосними:
Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.
Колись вш заблищить м!ж душами ясними,
I зникне вся хула ворожа, нерозумна.

I буде дух його i3 BiKy в в!к с!яти,
Серця зщлющою водою покропляти,
I рани roira, i сльози обтирати.
МЕТАМОРФОЗА

Нечисто в них воображенье,
Не понимает нас оно.

Пушкин

Дорогу темряву мою

Ти райським свпом осв!тила:
Бо душу чистую твою
Пречиста сила появила.

Дорогу темряву мою

Ще гущим туманом окрила;

Бо душу чистую твою

Нечиста сила помрачила.

Як серденьком твош ясним,
Мов сонце, дух мш ос!яла,
Над всяким творивом земним
Ти в мене божеством стояла.

Як розумом чужим, тупим,
Мене на розум наставляла,
Дитям отця брехю слшим
В мо1м ум! i в серщ стала.

ПРАВЕДНЕ ПАНУВАННЯ

Голубко Музо! Год! сумовати
Да плакатись над слшотою черн!,
Що золотом вцяцьковуе палати —
Од евпу правди сховища м!зерш.

Обшмемось та пщемо в левади,
В поля, в луги, в rai широкошумш,
Чи не розв!емо тяжко! там досади
На узурпацн, на захвати безумш.

Глянь-подивись, який в нас «лишний город»,
I ск!льки в шм окраси дорого!!

Дихання нашого не тру’пъ смород,
I деспот мисл! не гн!те живо!.
ГИснями тут ми з Богом розмовляем,
Вселенна серцю нашому вщкрита,
I облает! ми ширни осягаем,
НЬк та бщота, золотом окрита.

ТРИ ПОЕТИ

Як лигам ранком зчервошють хмари
Над сонечком, що весело встае,
I пан старий, над!вши окуляри,
Пров1з1ю з комори видае,
А ранок у гаю i в пол! творить чари, —

Тогд! вся дробина клекоче i сокоче,
I сокорить, i кахкае, й пищить,
А по сусщах лаяние жшоче
Та д!тський крик аж ув ушах лящить
I глушить коськанне ночл!жне парубоче...

Пщ сей гармидер, гук i птаства джеркотанне,
I гавкание собак, i хлопщв реготанне,
Поети, мов боги, и! на що не вважають
I шсню зорнюю про дольшй св!т сшвають.

Один поет в саду, пром!ж кв!ток росистих,
Сшвае, як восток горить у водах чистих,
Як в!терки туман у кучер! звивають

I медом пщ селом гречки благоухають.

Другий поет ще в долину до криниц! —
Вщерцем зачерпнуть погожо! водиц!,
I про вшочок свш, про любопц сшвае, —
Мов з раю сшв його до серця долпае.

А третш думами сягае аж за море,
Сшвае про войну, про всьогосв!тне горе...
Душа його кипить, рокочуть гр!зно струни
I сиплють на земних бопв своТх перуни.
трое cxotihok

Одной картины я желал быть вечно зритель.

Пушкин

Я не хопв би Hi царських палат,

Hi вертоград!в пишно-прохолодних,
Аби у мене був з душею добрий лад,
Щоб не насилував я мислей благородних.

Я не xoTiB би свггових упх,

Що забавляють олух!в великих,
Аби у мене був веселий в cepui CMix
Серед Moix книжок, мо!х палапв тихих.

Цураюсь я багатства, висоти

I популярное™, ума отрути,
Аби Мадонною, о сонце доброти
С!яла ти меш в мо! хмарш минути!

ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ

Вертоград моей сестры...

Пушкин

У сестри мое!’ тихо

Процвпае сад в оградь

Кшамон, моя yrixa,
Нард, алое в люб!м садь

Там KBiTKH, як в Божгм раю,
Що на Тигр! да Свфрап,
Зорями в Tpaei зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматк

Там гранати наливнп,
Солодоццв дивних noBHi...

Гудуть бджоли золоти,
Мов з Едему тих! дзвони.

Серед саду-винограду

В кринах схована криниця...
Мойму серцю на вщраду
Заворожена водиця.

Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду.

BiTpe тихий вщ заходу!
Вводи волю мого серця:
Повшь чарами на воду,
Нехай ллеться, нехай ллеться.

BiTpe буйний аквиюне!
Подми чарами, крилатий,
На Ti нарди, кшамони,
Нехай каплють аромата.

шукАнне-викликАнне

Ще любо дивляться на мене Kapi oni,
I бита рученька в мош рущ тремтить,
I вщ речей Mo’ix серед HiMoi ноч!

Д1воче серденько i мл1е, i болить.
Д1вчино-горлице! Шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зихання-сумування,
Живу я розумом, а серце тихо спить.

Минули любопц; душа моя жадае
Кохання шшого... Глянь, крале, на орла,
Як в1тром на його вщ Швноч! бурхае,
А в1н дзвенить пером, Зевесова стрита.
То дух мш, горличко, то розум мш буяе...
Кого ж Bin по CBiTax шукае-викликае?
Орлицю смгливу, крилатшу над орла.

НЕВИДИМИЙ СШВЕЦЬ

Як сонечко з!йде ясне, мов над раем,
Над садом мо!м,

В саду невидимий сшвець засшвае,
Святий херувим.
Сшвае BiH, грае вс!ма голосами
Про ту красоту,
Що землю сповняе, i море, i дивну

Небес висоту.

Сшвае, нам серце трудне розважае,
Що втратило рай:

«Не втратив той раю, кому я сшваю
Про сад i про гай,

Про сушу i води, розкопп природи,
Про все, чим цвши

Велик! й др!бненьк! племшня й народи
На лон! земли.

Не втратив той раю, кого пщшмаю
Над горе й бщу,

I сяевом в!чним його просв!щае,
Господню зв!зду».
13 ПОЕ31Й, ЩО НЕ УВ1ЙШЛИ
ДО ЗБ1РОК

ЗАСШВ

Кобзо, моя непорочна yrixo!

Чом ти мовчиш? Задзвони мен! стиха,
Голосом предков святих задзвони,
Давш пригоди меш спом’яни.

Може, чис неспанитес серце
Тяжко заб’сться, до серця озветься,
Як на бандур! струна до струни.

Хто не зум!е озватись р!чами,
Хай об!зветься др!бними сл!зами:
Ти ж сво! реч! дзвони-промовляй,
Душам братерським заснуть не давай.

Хай недов!рки тво! камешють,
Хай вороги тво! з жалю шм!ють,—
Ти рщну сем’ю докупи ззивай.

Гей, хто на горе, на лати багатий!
Сходьтеся мовчки до вбого! хати,
Мовчки сщайте в мене по лавках,
Мовчки сумуйте по вбогих братах.

Темно надвор!, зоря не зорю,
В!тер холодний од швноч! в!с,
Квилять вовки по степах-облогах.

Кобзо! ти наша yrixa едина...

Поки прокинеться сонна Вкра'ша,

Поки дождеться свое! весни,
Ти нам по хатах убогих дзвони.

Стиха дзвони, нехай братнее серце
Важко заб’сться, до серця озветься,
Як на бандур! струна до струни.
13 ПСАЛТЫРЯ

ПСАЛЬМА I

Блажен муж, иже не иде
не сов*Ьт нечестивих.

Блаженний, хто туди не ходить,
де раду радять нечестив!,
хто стежку гр!шник!в минае,
серед злор!к!в не сщае;

а прихиляеться до Бога,
вс!м серцем, до його закону,
про заповщь його святую
i день i н!ч co6i м!ркуе.

I буде вш - як добре древо,
посаджене коло криниц!,
що в пору плодом процв!тае
i лист його не опадав:

Що в!н н! робить, що н! творить —
Господь йому допомагас.

♦

Не так, не так ледачим буде:
почезнуть, як пилина в пол!;
як в!тер пил з земл! зм!тае,
так слщ ix марно погибав.

Отож не встоять нечестив!
проти благих людей на суд!,
i сила гр!шних панувати
у рад! праведних не буде.
Господь-бо праведних дорогу
!з неба бачить-назирае,
а путь ледачий нечестивих
на в!ки в!чш погибав.
ПСАЛЬМА VIII

Господи Господь наш,
яко чудно имя твое.

Господи, наш милий Боже,
що за дивна твоя слава!

Ти свое величче з неба
на всю землю розпросторив.

Ти устами немовляток,
ix молочними устами

сотворив потужну силу
ворогам TBoiM на пострах:

ти смиряет супостата,
не даеш йому пщнятись.

♦

Як погляну я на небо,
що втворив еси руками,

на той мюяць, на ri 3opi,
що звел!в ти !м св!тити, —

я питаю: «Що таке той

чоловпс, щоб To6i знати?

Що таке син чолов!чий,
щоб To6i про його дбати?

Хоч малим ти його вмалив
проти ангел!в небесних,

славою його уславив,
шаною його звеличив,

над yciM його поставив,
що рука твоя втворила,
що зробив сси премудро -
все оддав йому пщ ноги,

в!вщ, i воли, й зв!рята,
як! в пол! пробувають,

пщнебесне птаство й рибу
i всю твар, що в Mopi плавле?»

Господи: наш милий Боже,
що за дивна твоя слава!

ПСАЛЬМА XIII

Докол*Ь Господи забудеши
мя до конца.

Докол!, Господи, забудеш
мене в напаси до конця
i одвертатимеш од мене
святу красу твого лиця?

Докол! вбогою душею
i серцем хирявим мо!’м,
на радють ворогу, я буду
молитися спнам шмим?

Почуй мш голос, глянь на мене,
незряч! оч! просвпи,
не дай мен! в rpixax сконати,
нав!к заснути в темнот!.

Не дай, щоб вороги хвалились,
вбачаючи мою бщу,
щоб злющ! люде веселились,
як захитаюсь та впаду!

В тоб! моя над!я, Боже,
твоею ласкою спасусь,
твоя рука мен! поможе,
твоТм добром возвеселюсь.
ПСАЛЬМА XIV

Рече безумен в сердц*Ь своем:
н*Ьсть Бога.

Рече безумний в сво!м серц!:
«Немае Бога». Розопсши
i омерзились в починаннях,
н1хто не творить благостен!.

Приникне Бог на землю з неба:
чи е ще хоч одна людина,
щоб Божу волю шанувала
i Божу правду розумша.

Bci одвернулися од правди,
вс! зледащити, розопсити,
нема благого Hi одного,
н1хто не творить благостен!.

Настане час — познають злющ!,
що жруть народ, мов хл!б щоденний,
познають Бога, що забули
серед cBo’ix yrix злиденних.

Стривожаться великим страхом —
де страху не було й немае,
Господь-бо гр!шник!в лякае,
на пом!ч правим помагае.

Кого ви жерли, пригн!тали,
той вас поборе, осоромить:
Господь над ним простягне руку —
i горду силу вашу зломить.

Хто дасть 1зра£лю спасение?

Хто од Сюну нам поможе?

Рятуй, рятуй нас !з невол!,
возвесели народ св!й, Боже!
ПСАЛЬМА XV

Господи, кто обитает
в жилищи твоем.

Господи, хто буде жити
у твоему дом!?

Хто осяде на твоему
CiOHi святому?

Той, хто ходить непорочен,
робить щиру правду,
хто добро у серщ мислить
убогому брату,

хто шкому, пщлестившись,
зла не замишляе,

хто сусщов! докором
серця не вражае,

хто ледачих ненавидить,
добрих поважае,
об!цявшись, забожившись,
слова не ламае,

хто, грошима запом!гши,
лихви не приймае:

отакий школи в свт
смутку не д!знае.

ПСАЛЬМА LXIII

Аще во истину убо правду
глаголете.

Чи справд! ви, громадсыа люде,
добра бажаете народу?

Чи щирим серцем на судищах
м!ркуете про Божу правду?

Hi, ваше дию - беззаконие,
неправда — ваших рук робота.
Родились ви на свп* зрадлив!,
з утроби вийшли криводушнк

Гадюча в cepui в вас отрута,
отрута гаспеда лихого,
що затуляс co6i ynii,
не чус знахарського слова.

♦

О Боже! Потрощи !м зуби,
кривав! щелепи левин!;
а вороги мо! буяють,
прким докором дор!кають.

Я попит !м, як хл!б насущний,
питтс сльозами доповняю,
од гшву Божого хилюся,
од пересердя погибаю.

Пщняв ти був мене угору,
тепер покинув мене в туз!;
тим дш мо!, мов т!нь, зникають,
я сохну, мов покоси в луз!.

Ти ж, Господи, вовне пребудет,
!м’я твое !з роду в роди.

Ой змилуйся ж бо над Сюном,
понагороджуй його шкоди!

Тво! раби камшнс рщне
i прах сюнський возлюбили, —
ой дай, щоб силу твою люди
i славу вс! цар! уздрити!

Як !збудусш знов Сюну
i ласку нам свою покажет,
приникнет до плачу людського,
невшьн! руки нам розв’яжеш:
напишемо про тебе в книгах,
возхвалять Бога люде нов!,
що ти ix визволив з невол!,
розбив на ix руках окови.

Розлий ix по земл! водою;
пусти стритами — нехай стануть,
як перетерты колосся,
нехай слшують, як недорщ,
нехай у них розносить в!тер
огонь з-пщ казашв холодних!

Зрад!с правий одомщеннем,
помис ноги в кров! грппних,

i скаже мир: «6 в свт правда,
с на земл! суддя правдивий!»

ПСАЛЬМА СП

Господи, услыши молитву мою.

Почуй мою молитву, Боже,
приникни до мого стогнання,
не гайся до мене озватись
пщ час тяжкого бщування.

Як дим, лгга мот почезли;

як глина в горн!, я зсихаю;
травою зв’яло мос тию,
i хл!ба з’Тсти забуваю.

Од тяжкого мого стогнання
прилипла юсть моя до кожи.
Я мов неясить у пустин!,
я мов той пугач на pyiHi.

Не знаю сну, сиджу, сумую,
як одинокий птах на крипи;
Возхвалять Бога на CioHi,
сшватимуть в брусалим!,
як з!йдуться цар! й народи
служити Господу в святит.

Змаршв я, бившись по дорогах,
убавив молодо!’ сили,-
не перерви ж, о в!чний Боже,
мого життя на половин!.

В почин! ти поставив землю
i небо утвердив над нею;
вони погибнуть, ти ж вов!ки
пребудет правдою твоею. '

Земля, мов риза, обветшае,
i небо, як одежу, звинеш,
а сам вов!ки не д!знаеш
н! старост!, ш перемши.

Нехай же займуть займанщину
сини раб!в TBo’ix поюрних;
перед лицем тво!м вов!ки
нехай стоять потомки в!рних.

ПСАЛЬМА СП!

Благослови, душе моя, Господа и вся
внутренняя моя имя святое его.

Благослови, душе моя,
святе !м’я Господне,
i ти, утробо моя, слав
добро його безодне.

Прощае в!н тво! гр!хи,
недуги !зц!ляе,
од пагуби тебе хранить,
щедротами вшчае.

Чого жадаеш, вш дае
на добрую потребу;
ти молод!еш, як орел,
звиваючись год небо.

Обиженим дае вш суд
i правду проти злющих;

подав Мойсеев! закон
про Bci роди грядущ!.

Благий Господь, не хутко нам
на ппв його пщняти;

вш милосердний, до конця
не буде нас карати.

Не по гр!хам дае Господь,
не по людським заслугам:

як небо високо стоит»,
так щедрить свотм слугам.

Як захщ за степи й моря
од сходу оддалився,
так оддалив гр!хи од нас,
на нас не прогшвився.

Як батько жалуе д!тей
I щедрить ix дарами,
так щедр! руки розпростер
благий Господь над нами.

Бо знае, як постали ми
i звщкитя взялися,
що той же попит, той же прах,
та вгору пщнялися.

Бо чоловш, як та трава,
що в пол! зелеше:
промчиться буря понад ним
i прах його розв!е.

А Божа милость з в!ку в в!к
на добрих i правдивих,
що заповщь його повнять
посеред нечестивих.
Господь на He6i св!й престол
поставив осынний

i осягнув пщ царство свп,
моря i океани.

Благословив, хвалив його,
Bci ангели Господи!,
Що творятв волю пресвяту,
повнятв його закони!

Благословив, хвалив його,
noKipni його слуги,
вс! вошства його свят!,
небеснп потуги!

Благослови, хвали його,
все твориво безодне!

Благослови, душе моя,
святе !м’я Господне!

ПСАЛЬМА CIV

Благослови, душе моя, Господа.
Господи, возвеличилися еси з’Ьло.

Хвали, душе моя, величие Боже.

О Боже! Дивно ти велик i красен.

Ти свпом, наче ризою, од!гся,
а небо розпростер ясним наметом.

Сидиш на хмарах як на колгснищ,
на крилях виру попщ небом ходиш.

Поели у тебе — 6ypi, хуртовини,
а слуги — полом’я, огонв жерущий.

Поставив землю на твердих основах,
i не похилитвея вовпеи впеу.

Безоднею, мов шатою, проспрно
од!г и, над горами поставив води.
Ти гр!зно повелит, i води ринуть;
громами глас даси — i розиипоться;

на гори зшдуть, спуститься в долини
i пшмуть поля, сюльки !’м назначит.

Границю визначив, i не перейдуть,
не вернуться назад покрити землю.

В долинах появив еси криниц!,
i руча! шумлять промок горами —

зв!рятам польовим на водопшло,
ослятам диким на потуху згаги.

Над ними кублиться небесне птаство
мок вггтям голосно воно св!ргоче.

3 висот cBo'ix ти наповаеш гори
i плодом дит TBoix дивуеш землю;

ростиш скотам траву, а чолов!ку
дает зело i хл!б з земл! виводиш;

вином йому ти серце звеселяеш,
мастит елеем, хл!бом пщкр!пляеш.

Ти дерево пропитувати знает,
кедри висок! на Л!ваш садит.

Там любо розгшздилось дике птаство
на кипарис! бусель там ос!вся.

Висок! скел! — про скакучих сарен,
буйне камшне — заячий притулок.

Поставив мюяць доби визначати,
i сонце знае в тебе певний захщ.

Розкинеш темряву, i н!ч настане;

у темряв! люне зв!ре блукае.
Леви рикають, просять co6i пищи,
у Господа поживи co6i просять.

Засяе сонце, i нема страшенних,
по кублищах cBoix 3Bipe заляже.

I вийде чоловж на свое дито,
од ранку вш до вечора працюе.

Багато, Боже, дит тво!'х на свш,
премудро збагатив ти ними землю.

Ось море в тебе широко-просторе,
там безл!ч гаду, безл!ч риботвору.

По морю простий путь верстають судна,
кити гуляють по страшних безоднях.

Все твориво живе од тебе чае,
щоб дав йому ти оку свого часу.

Пропитуеш ти Bcix, годуеш сито;
розтулиш руку — i нема голодних;

одвернешся од них — i Bci сумують;
як в!зьмеш дух у них, землею стануть;

тшлеш свш дух, i создадуться,
i творивом лице земл! обновит.

Да буде слава Господу вов!ки!

Да веселиться вш cboim созданием!

На землю гляне — i тремтить од страху,
коснеться rip — i гори задимують.

Сшватиму йому допоки вшу,
допоки тьху, хвалитиму на струнах.

I прийме вш мою хвалебну теню,
возвеселюсь о Господ! душею.

Да позникають гр!шники i3 свпу!

Хвали, душе моя, величие Боже.
ПСАЛЬМА СХХП

Возвеселихся о рекших MH’fc.

Возвеселився я, почувши:
«До дому Божого ход!мо!»
1знов побачу тво! брони,
тво! двори, брусалиме.

брусалим — потужна твержа,
суцитьн! кам’яш палата;

туди возходив весь 1зраоть
!м’я Господне прославляти.

Там на Давидових престолах
громадсыа муж! засщали,
судили суд по Божш правд!

i миру в Господа прохали.

Ой дай нам мир в сюнських мурах
i любу тишу у чертогах!

Для вас прошу, брати i друз!,
для дому Божого святого.

ПСАЛЬМА CXXVI

Внегда возвратити Господу
пл’Ьн С!он.

Коли б нам Бог судив на неб!
з тяжко! вирватись невол!,
здалось би сном нам лихолптя,
зшшовся б з родом рщ на вол!.

Тогд! б кругом уста весел!
тенями Бога прославляли,
а чужоземнп народи
великим дивом дивували.

Велике ти явив би диво,
пом!гши нам в тяжку годину.
Верни ж народ свш !з невол!,
Як воду на суху долину.
Хто с1яв, сл!зьми поливавши,
нехай той жниво жне з тенями,
на нив!, сонцем ос!яншй,
важкими вкриеться снопами.

ПСАЛЬМА CXXVII

Аще не Господь созиждет дом, всуе
трудишася зиждущш.

Коли не Бог поставить хату,
працюють марно буд!вничц
коли не Бог заступить город,
не встережуть його стражничг

Шкода вам рано уставати

i п1зно кидати роботу:
1’сте ви хл!б свШ потомившись,
спочине праведний в охоту.

Ндйкращий дар Господень — д!ти,
за тихий побит нагорода.

Як стритами рука, потужна
Синами добрими господа.

Щасливий, хто co6i за часу
стритками сагайдак юповнить;
щасливший, хто пом!ж синами
за ворпъми з людьми говорить.

ПСАЛЬМА CXXVHI

Блажени вси боящшся Господа.

Блажен, хто Господа бопъся
i ходить Божими путями;
щасливий будеш, звеселишся
своТми щирими трудами.

Жона в тебе — як плодовита
лоза серед твоего дому;
сини — як те масличне впте
кругом твого ситного столу.
Благословляе Господь щедро,
хто заповщь його шануе,
благословить тебе з Сюну,
твою господу обдаруе.

Обгорне упокш жаданий
тебе серед Срусалима,
i у сишв TBoix побачиш
сишв i дочок на колшах.

ПСАЛЬМА СХХХШ

Се что добро или что красно,
во еже жити братш вкуп’Ь.

Що за добре, що за любо
вс1м братам укуш жити!
Мов Аронов! пахущим
миром голову мастити.

Любо пахопц епкають
на браду, браду Ароню:
так ермонсыё роси кроплять
гору тучную Сюню.

Кроплять стиха, i не сякнуть
благодати! Бож! р!ки:
у благих брапв достатки
не поменшають вовпеи.

ПСАЛЬМА CXLVI

Хвали, душе моя, Господа.

Хвали, душе моя, Господню силу;
поки живий, хвалити Бога буду,
сшватиму д!ла його велик!,
його спасения не забуду

Шкода вповати на княз!в i дук!в,
над!я марна на сини людськп:
нема спасения у людей могущих,
один Господь моя над!я.
Виходить муж i3 можного владики —
i в землю Bin обернеться шмую',
Bci задуми його сюнчаться, зникнуть,
обернуться в мару пустую.

Блажен, хто помоч! шукае в Бога,
на Господа единого вповае:
один Господь, создатель всього евпу,
во в!ки Bi4Hi силу мае.

Bin судить суд обиженим, голодних
годуе хл1бом, одчиня темнищ,
елшим очам дае на свп дивитись
i сльози утира вдовиц!;

недужного Bin пщшмае з ложа
i страннього боронить од пригоди,
а путь ледачих погубля навпеи

i править евпом з роду в роди.
П'РЛЩИСТИХА,
ошио

ЖИЗНЬ КУЛНПА

It is interesting to notice how some minds seem,
almost to create themselves, springing up under
disadvantage and working their solitary but
irresistible way throw a thousand obstacles.

Wash. Irving*

Пантелеймон Kyniui родивсь 1819 року, юля 27-го по старо-
му стилю1, у мютечку Вороною Глуховського повггу Чершпв-
сько’1 губернп2. Отець його був старого козацького роду. Один з
його предюв за царя Петра Первого3 був вшськовим товари-
щем, другий - сотенним отаманом. Дщ Пантелеймошв звався
вже дворянином (бо за цариц! Катерини Друго!4 значне козац-
тво повернено в дворяне), титьки не мав н!якого чину; отець та-
кож був безчиновний дворянин; а як за царя Миколая5 вийшов
закон, щоб мал! дворяне, котор! не заслужили чину у двох ко-
лшах, приписались до якого податного стану, то й Олександер
Ондр!свич Кул!ш мусив приписатись у козаки.

Мали Kyninii у самому Ворон!ж! й поза Ворон!жем довол!
поля, гатв i сшожатей; вважано ix багатирями. А проте сам! во-
ни дщували в nacini i пахали з наймитами землю. Ондрш Кулин
був чолов!к жорстокий, не спускав шкому за спаш або за яку
шшу шкоду. Через те мав у Ворон!ж! пр!звище - Гарячий Ку-
л!ш. Олександер, отець нашого писателя, зоставшись шсля
батька малол!тком, доглядав господарства за приводом матер!,
з меншим братом Романом, i вславивсь у Ворон!ж! яко невси-
пущий трудолюбець. Свотми руками будував, робив вози i вся-
ку всячину по господарству. Жонатим був перше з Крисьюв-
ною, ворошзькою ж таки дворянкою значного проти його ро-
ду, i мав вщ не! сина Миколая. Молодою вона вмерла; дуже лю-
бив ii, хоч i слухав. Поим став залицятись до Катерини Гладюв-
ни. Пани Гладк! ведуть свш рщ вщ того Гладкого, що Хмель-
ницький стяв йому голову. Отець Катерини, 1ван Гладкий, був
сотником; а як знесено козацький порядок, то його перехре-

*11дкаво зауважити, як деякл уми, здаеться, майже творять себе,
пщшмаючись теля кожно!’ невдач! i торуючи свш самотнш, але не-
ухильний шлях, попри тисяч! перешкод. Вашшгтон Ipeim^ (англ.).
щено гусарським корнетом7: так-бо вже низько поставлено то-
д! козацтво!

Було трое сестер Гладковен у отця, yci три висок!, чорно-
бров!, хорош!. Катерина Твановна не хотита була йти за вдовця,
та вродливий був дуже — полюбила, шшла. Житте ix було таке,
як у тш nicHi про запорожця, що часто на Вкрапп сшвають:

— Любив мене, мамо, запорожець:
Водив мене босу на морозець;

Ой я ж того, мамо, та й байдуже:
Люблю запорожця вельми дуже.
— Ой на що ж ти, доню, уповала,
Що ти запорожця сподобала?
Чи на його ком, чи на гроии,
Чи на його вроду, що хороший?
— Hi на його ко hi, hi на гроии,
А на його вроду, що хороший.

Унаслщував Олександер Кул!ш жорстоку вдачу свого отця
Ондр!я. Катерина Твановна тремтита вщ його голосу, а проте ве-
лико його кохала. Одно ласкаве його слово втирало !и сльози, i
щасливою вона себе вважала з щасливих. Та було в неТ шше го-
ре: умирали д!ти; Пантелеймон був сьомий чи восьмий. 3 попе-
редник!в його, брапв i сестер, живий зоставсь титьки брат Ти-
мохвш, да й той умер малол!тком. Мати споминала про Тимох-
в!я як про якесь диво м!ж д!тьми, що н! в казц! сказати, н! пе-
ром написати.

Пантелеймон родивсь дуже хирявим, ледве живим; год!в зо
два й не говорив, а почавши говорити, протягував слова, наче
сшвав. Отець празнував його родини так само, як описано в
повюп Кулшта «Другий чолов!к» («Основа», 1861 р.)8. Bcix за-
вертав до себе, хто Тхав або йшов поуз дв!р, ! була вся улиця-
майдан заставлена возами з копами.

Як умер брат Тимохвш, було йому год!в з чотири. Розвивав-
ся в1н туго; не розум!в - яке велике горе скоитось у сем’!, не
плакав по братов!. Зоставшись один, був у матер! пещеною ди-
тиною, а отця жахався i вщ його голосу тремт!в, як i мати.
Олександер Ондр!евич, бувши сам тит а могучего, нехтував сла-
бовитою дитиною i, знай, згадував про Тимохв!я. Нехтування
се що дальш почувалось дитиною битьше i битьше. Син ховавсь
вщ отця, а отцев! байдуже було про сина. Рщко й бачились. Так
наш писатель pic тьльки на очах у матер!. Старший брат Мико-
лай служив у Глухов! в суд!; додому xi6a раз у год навщувавсь.

Поруч з двором Олександра Кул!ша жила сем’я покойного
його брата Романа: мати з двома дочками. Bin був ix ошкуном
i держав пщ таким же страхом, як i свою сем’ю. Двое д!вчат, се-
стри-у-первих, були нашому писателев! единим товариством.
Леся — старша вщ його годами чотирма, менша — ровесниця.
Лесю в!н дуже любив — чорнявеньку д!вчину, вродливу, з кари-
ми добрими очима i лицем античним, як у Митосько! Венери9.
Положивши книжку на п колша, учивсь вш у не! самохпъ аз-
буки i склад!в церковно! печать Вщ не! наслухавсь вш казок
найкращих; не закликати було його додому, — все сидить у дяди-
ни Романихи. Часто вш пророкував Лес!, що буде великим ба-
гатирем — тод! вбере п всю в золото. Не справдилось пророку-
вання: писатель наш кривавив ноги на терновш стежщ, а Леся
його тим часом одружилась з якимсь панком-п’яницею, — той
швидко уложив ii у домовину.

Мати Kyninia була людина проста, неписьменна. Тод!, було,
i по панських домах кажуть: «Нащо ж д!вчат учити письмен-
ства? Щоб до полюбовниюв листи писали?» Велика вийшла з
того користь нашому писателев!. Катерина Твановна умита роз-
мовляти тшьки украшською мовою i, що мала в голов!, все те
взяла не з книжок, а з живо! народно! реч!. А була в не! голова
неабияка. Приятель Кул!ша, що взнав його семилпком, було,
розказуе: «Коли я схочу виобразити соб! Катерину Велику, як
вона, стоя серед свое! громади, вела премудр! реч!, то згадую
Кул!шеву мапр». Справд! — бувало, серед гучно! бесщи, заго-
риться вона якою думкою праведною, устане з свого мюця i ве-
лично вийде насеред свплищ, даючи рукою якийся такий
знак, що вс! замовкли. I зачне вона глаголити, i вс! ii слухають,
мов панотця в церквь I сам Олександер Ондр!евич нахилить
свою чисто сформовану кучеряву голову, а поим, шуткуючи,
зачне розумом i словом свое! жшки хвалитесь. Серед людей
був вш тихий i ласкавий; серед людей вона над ним панувала, i
любо було йому давати !й перед.

Проси, невчен! люде були товариством, що збиралось по
др!бних дворянських свплицях у Ворон!жь Замють полпики
згадували вони про старовину, оповщували щоденш случа!,
сшвали шсень украшських i добре пщпивали наливкою та ва-
ренухою. Не було кращого голосу н! в кого, як у Кул!шево! ма-
тер!; н!хто не сшвав таких давн!х шсень, як вона; хмельнищи-
на дшшла до не!’, не перепинена чужоземними сшвами. Вона в
своему старосвггському род! унаслщувала гладювщину аж вщ
берестецьких роюв. Шсня була в не! не забавкою: вона думала
тенями. Сидячи за роботою, школи вона не вмовкала; титьки,
було, з1тхне, задумаеться — i знов сшвае. А серед бесщи в не!
було що слово, то й приказка; промтж двома чи трьома nepio-
дами реч! вона, було, вставляе сшвний поетичний др!б’язок з
народно! антологн. Розмова и школи бувала дуже весела або
посм!шлива, — гостре мала слово; а другим разом поведе реч!
поважн! про святощ!, про людську долю, про давш давна — i
дитин! Пантелеймону любо було п слухати.

Милосердна вона була людина до вбогих вельми. Жшочки
зо Bciei округи раз по раз б!гали до не! то за медом, то за воском,
то за мукою i всяким шшим знад!б’ем. Не питалась вона про-
ти них ан! крихти, простолюдно з ними обходилась, а проте
була в !х очах пан!. Олександер Ондр!евич був чоловпс скупова-
тий, давав !й грош! титьки на схованку. Сумувала, бувало, вона,
що шчим гаразд людей запомагати. У не! були любим! старц!,
дщи i бабус! беззуб!, заклика, було, !х до пекари!, годуе, розмов-
ляе з ними. Так вона !х витала й проводжала, що синовьдити-
н! здавались вони якимись людьми святими, а не злиденними.
Найбитьша вщ не! була шаноба слшому дяков! Якимов!, що
знав напам’ять усе церковне читанне й сшванне; найлюб!ше з
ним розмовляла. «Господь умудрюе слшщ», — було, говорить,
дивуючись його розуму; а той !й i з Б!блн, i з велико! свое!
пам’ят!, м!шаючи звичайну р!ч з церковною, щонедип, зай-
шовши з проскурою, наговорить стшьки, що вона увесь тиж-
день споминае да по-своему м!ркуе. Пошв так шанувала, що
не позволяла шкому що-небудь осудливе про них сказати. Як
зайде, було, до не! отець Лука, то наче вся свштиця сповниться
святощами. I на думку !й не приходило, що вона проти його бу-
ла велика, свята ютота. Смиренна була людина i богов’язна
вельми.

Отець Kyninia пщ час косовиц! i медового збору забирав до
себе вс!х домочадщв на xyrip, у пас!ку. То в його була, сказати
б, С!ч Запорозька. Там вш пробував почасту один з дщом-па-
с!чником. Понурого духу був чолов!к. 1хати в xyrip треба було
мимо панського селища, хуторського ж таки, та пишноватого.
Жила в тому хутор! Уляна Терентьовна Мужиловська. Про не! i
отець, i мати споминали в хатн!х розмовах з великою шаною,
яко про пашю великого колша, дуже розумну, а до того неска-
занно добру. Коли Катерина Твановна хотьла до чого наклони-
те свого мужа, то прохала сю панно: той-бо п слухав, як мала
дитина. Вищого товариства була ся людина. Якась i пригода
загнала и в невеличкий хуторець. Деяк! мебел! розкппно! робо-
те, ср!бна i фарфорова утвар i малювання по стшах у свплищ,
н! в кого кругом не видан!, в очах др!бних пангав чинили з ц ху-
тора шби царський дворець. До того цвпники, садовина, при-
слуга i ввесь побит !мпошрував усе сусщство вельми. Ся пан!
д!тей не мала, а були в не! неб!ж i небога. Образ Г! життя i душу
п поетичну змалював Кул!ш у сво’ш повит «1стор!я Уляни Те-
рентьовни»10. Там дещо й видумано, а багацько й дшсно’! прав-
ди. Найбшьша ж правда те, що вона йому здавалась якоюсь
царицею або богинею. На ввесь в!к свш набравсь в!н вщ не!’
щеального погляду на житте людське, що не в однш реч! йому
й зашкодило... Кшець cei справд! дивно’! ютоти був не такий,
як у повют!. Як витюнив н невдячний неб!ж !з веселого, щасли-
вого гшзда, що вона так гарно окукобила, небога й шшла в чер-
ниц!, а сама вона притулилась у ветхому будиночку в сел! Ма-
ков!, ледве маючи чим пропитуватись. Приятел!, а м!ж ними i
отець Kyninia, Г! запомагали. Бувши ушверситантом, писатель
наш зав!тав до не’!! знайшов ii вже старенькою. Дуже йому хо-
титось забезпечити свою богиню певною пщмогою, та сам в!н
мусив бщувати або на хвилях моря житейського носитись; аж
таки в п’ятдесятих годах спром!гсь висилати !и щомюяця пен-
с!ю, i вмерла вона, не знавши вже нужди велико’!, благослов-
ляючи благу його руку.

Отже ми далеко зайшли вперед у нашому оповщанш. Му-
симо вернутись у Кул!ш!в xyrip пщ Ворон!жем. Там сшожат! з
ввлатими березами, осиками, дубами, густ! га! сусщн!, пас!ка з
таемничим дщом i сумна повага на всьому видовищу обшмали
душу молодо'! дитини якимся смутком веселим. Раз чи два за-
зирнув Kynini у пиши!, як йому здавалось, поко! сусщньо’! па-
нп, — i т! малювання, що там заглед!в, т! мебл! й утвар! коштов-
н! мрити в його виобразш дивом якимся, мов у того Скита11, що
побував у Пер!клових12 Атанах; а образ Уляни Терентьовни
само! i ii небоги, наче яка музика, проймав усю його душу. По-
чутте свое високого, !зящного, культурного навпосл! висловив
Kynini у пов!ст!: там багато його сердечно’!, його !ндивщуально!
правди. Не скоро вже поим, як було хлопцев! л!т !з тринадцять,
гостював вш у не! по тижню й б!льш i тод! взнав усю велику i
благу ii душу. Сталась вона йому за другу мапр, широко розви-
ла йому серце i — знов скажемо — аж надто надала йому щеаль-
Hocri. Сама вона через свою щеальшсть попсувала co6i життя, —
наробила ж i йому немало шкоди... П небога, також щеал!стка,
померла молодою черницею. Обидв! ci ютоти, не зовс!м йому
довщом! яко малому ще тод! хлопцев!, на ту пору так ос!яли йо-
му оч!, що за ясним аж надто св!том недобачав в!н матер! свое!
i сестри-в-первих Л eci. Цивипзац!я поборола тут просту нату-
ру; демократична душа отрока зробилась аристократичною, —
т1льки не в ледачому розумЦнн!] сього слова. 3 того ж бо ще пе-
рюду життя свого почав Кул!ш гордувати малою долею звичай-
ного чолов!ка i допевнятись гори над ус!ма ровесниками. До-
помагали сьому i iHnii впливи.

Ще як вш учивсь у дяка Ондр!я, при церкв! св. Миколая, то,
пщ непогщь, зоставлено його раз дн!в на п’ять у школ!. Дяк
Ондрш оповщав його матер! таке диво про хлопця: «Прокинувсь
я, - каже, — вноч! — аж с в питься. Дивлюсь у друпй хат! дити-
на за столом пише. «Панюша! - кликнув я. - Що се ти ро-
биш?» I Tie! ж минута свило погасло, а Панюша спить коло ме-
не». Може, дяк се й видумав, аби пщцобритись матер!; титьки
мати любила про се оповщати i пророкувала синов! велику бу-
дущину. Вкуш з Уляною Терентьовною не допустили вони взя-
та хлопця з повггового училища, як подумав отець, i змусили
його пустити сина у г!мназ!ю13. Великим коштом для отецько!
кишен! були т! грош!, що платились за квартиру у город! Нов-
город!-С!верському (30 верст вщ мютечка Ворон!жа), за одежу
i за книжки учевш14. Просте сшьське житте Олександра Ондр!-
евича вимагало не багацько грошей, i здававсь вш багатирем
м!ж шшими панками; а тут мусив класта останшй десяток кар-
бованщв i силкуватись аж надто; титьки ж не важивсь не послу-
хати Уляни Терентьовни, i через не!-то писатель наш ухиливсь
вщ повпового суду, бо туди нам!рявсь отець прилучити його до
брата.

Щодо самого сина, то вш дививсь на судових панич!в зви-
сока i взивав !х кручкотворцями. 1деалом його дуже рано зро-
билась освпа та ще й артистична. 3 самого малку писав вш
крейдою по стшах (були сини мит!) церкви, коней i все, про
що чув або що бачив. Отець гримав за се на нього, а мати вп-
италась. У школ!, в дяка Ондр!я, поипострував Панюша увесь
Псалтир i був за се битий, а школяр! любили його, що вш !х на-
д!ляв мальованими кшьми. Як же вщвезено його в город, там
вш вчинився справдешшм живописцем м!ж хлоп’ятами. Сла-
бовитий силою, хоча здоров’я доброго, не дуже вм!шувався вш
у ix пустоту, а все малював копи з картинок, що йому достава-
лись у руки. Понавозить, було, того добра додому; мати рад!е
серцем i всю свплицю облшить, а батько сердиться, що з сина
вийде маляр, а не чиновник.

Щоб не вертатись нам до артистично! освпи нашого писате-
ля, скажемо разом, що як перейшов вш у пмназ!ю, то подав
первий свш рисунок учителев!, дак той не поняв в!ри, що се йо-
го робота, аж поки не побачив своТми очима, як його новий
учень рисуе. Не було йому в пмназп путящого наставника. Не-
забаром зр!внявсь вш !з учителем, а куди йти дальш — шкому
було вказати. У КиТвському ушверситет! знайшов вш кращого
живописця. Сей учитель школив його на ппсових штиках i до-
в!в його карандаш до високо! артистичность 3 поради свого на-
ставника занехаяв Кул!ш сво! фарби. Як же рогав через два, учи-
телюючи вже у повгговШ школ! в Киев! ж таки, зияв кошю з
олшного пейзажа та подарував своему протекторов!, пану Юзе-
фовичев!15, дак той, так саме як учитель у пмназп, не поняв Bi-
ри, що се його робота. Як пробував Кул!ш на заточенн! в город!
Тул!, губернатор Козодаев (людина тяжко добра) пораяв йому
скомпонувати альбом про царський перетзд. Описав Кул!ш
тульську старовину й ипострував свш опис археолопчними й
шшими акварелями. 1мператор Миколай звернув увагу на гар-
ну роботу i спитав про артиста, а довщавшись, що се — Кул!ш,
дозволив йому вернутись у столицю. Д!ялось року 1850-го16.

Хто знае, сюльки на своему в!ку писав Кул!ш усяко! всячи-
ни, хто знае, що вш без учителя опанував плеть европейських
язиюв до читання чужоземних книжок, той зрозум!е, що до ма-
лювання кидавсь вш титьки прихватком, та не було й нагоди до
сього дита у свою пору. Куди його доля кидала, вш брався за та-
ку працю, яка була йому епщручна. Так, вш учився змолоду му-
зики на скрипщ, а попм учивсь столярства i зробив сво!ми ру-
ками гарну скрипку, а мебел! його роботи е ще й тепер у столи-
щ. 3 тим же запалом до пращ бравсь вш до хуторського госпо-
дарства, до садовини, до будування. Сам соб! скомпонував фа-
сад i спорудив у хутор! будиночок такий, який, по його мисл!,
личить Украпи. С в одного його приятеля листи його про куз-
ню. Живши раз у глухому степу, не мав до свое! послуги коваля
i лагодивсь уже спорудити кузню, щоб самому взятись за молот.
3 тим же самим запалом узявсь вш i за варшавську службу17.

Ще раз ми сам! себе випередили у своему оповщанш — ще
раз мусимо вернутись. Хто хоче знати, який був його побут у
nepBi роки життя у Новгород!-С!верському, читай повють його
«Феклуша»18. Се правдива автоб!ограф!я. Герошя noBicri i зва-
лась таки-так, Феклушею, титьки смерть п була шша: так десь
покинулась, а не втопилась. Хто ж хоче довщатись, як тод! уче-
но по наших повпових училищах та й по г!мназ!ях, — читай по-
в!сть «Яков Яковлевич»19. Патрет сього учителя якживий, i вся
!стор!я така була, як прописано, — титьки що не сам Kynini про-
живав у Якова Яковлевича, а його приятель Глотов, з котрим
в1н дружив через те, що Глотов такий же був рисовалець, як i
BiH сам20.

Спершу Kynini учився дуже тупо i був послщущим м!ж това-
рищами. Зупиняло його те, що не розум!в великорусько! книж-
но! мови. Поки, було, навчиться гладко читати урока, то вже
напам’ять його знае, а проте не розум!в добре того, що витвер-
див з книжки. Як прийшлось до юпиту, то слебизував таке, що,
мовляв, не второпав би й шмець. Переведено його i3 пригото-
вительного класа у первий тшьки за те, що гарно писав. Як же
почав розум!ти учевну мову, то легко став первим учнем. Нехай
подивиться, хто хоче, у повють-автобюграфпо, як Яков Яков-
левич учив арифметики. Отже Кулш ум!в р!шати так! задач!,
що !х не було списаних у учителя. А щодо граматики й право-
nnci, то й не заглядував в!н дома у книжку: всьо йому вщкри-
лось, наче вш i родивсь письменним. У трейтьому клас! пмна-
зи, куди переведено його з пов!тового училища трохи чи не
первим, спознався вш ближче з товарищем Сердюковим — i
сей товарищ стався праведним його наставником. Сердюков
був двома годами старший i мав пам’ять велику. Тшьки на
стихах р!внявся з ним Кул!ш. Було, сидючи в клас!, прочитають
удвох баладу Жуковського21, i один одному скаже Т! напам’ять.
Щодо всього шшого, то ходив Кул!ш до Сердюкова як до учи-
теля, i рщко коли вони розлучались: i дома, i в пмназп все були
вкуп!. Для Сердюкова Кул!ш занедбав трохи i свого земляка
Чуйкевича, що з ним pic вщ семи ллт i спав ув однш хат!. I Чуй-
кевич товаришив з Сердюковим, та, бувши в старшому клас!,
не так учащав до нього. Здавався Кул!шев! товарищ Сердюков
розумшшим за Bcix учител!в. Може, так i було. Не мала м!ри
прихильнють його до Сердюкова, споглядав вш на нього, як на
сонце, i багацько високого i чесного впо!в у себе вщ його.

У четвертому клас! наскочив Кул!ш на такого учителя алгеб-
ри, що затемняв сво! викладки, аби змусити учшв до приват-
них у себе лекщй. Раз не зум!в Кул!ш розр!шити задач!. Учитель
звел!в йому стати навкол!шки. Кулпи одказав йому: «Коли по-
ставите мене навкол!шки, то закину нависи алгебру; як же сей
раз мен! простите — буду добрим учнем». Учитель поставив-та-
ки навкол!шки, а Кулпп покинув алгебру. Прийшов роковий
екзамен з алгебри. Kynini одвггував директоров!, що шчопсшь-
ко не знае. А був тод! директором дуже ерудитний чолов!к Тим-
ковський 22. «Дарма, — каже, — що шчого не знаете: отеля по-
правитесь». I поставив йому за екзамен повне число. Зате ж
учител! словесност! й icTopi! не знали, як сво!м учнем нахвали-
тесь. 3 оповщання свое!’ матер! написав тод! Kynini невеличку
повютку «Циган» (див. альманах «Ласпвка», виданий Гребш-
кою 23 1841 року, стор. 362) i ипострував п картинками. А «Исто-
рию» Кайданова24 (не було тод! кращо!) вивчив усю напам’ять,
i про що не спита учитель — в!н так i вщр!же тим високопарним
складом, що тепер см!х титьки з його. Позадае, було, учитель
словесност! теми, то вш ус!м товарищам понаписуе композицп —
кому прозою, кому в!ршами. Вщома р!ч, що се все писалось
по-великоруськи; отже повютку свою написав Kynini украшсь-
кою мовою, i прийняв ii учитель за благо, похваляючи. Були
вже тод! знаш, опр!ч твор!в Гулака-Артемовського25, перш! по-
вют! Квггки26. Сердюков якось подоставав усе те i, уносячись
над л!ричними стихами Гете27, почитував i те з великим запа-
лом. Кул!ш не розум!в ще тод! шмещини, дак ухопивсь за укра-
Тнщину i випередив Сердюкова авторством далеко. Не завиду-
вав йому товарищ, веселивсь його писанием, як гграшкою, i
мало клав у писанш ваги. Силкувавсь титьки знати i знати.

Скоро теля того попались !м у руки перв! пов!ст! Гоголя28, i
велика була радють !з того читання. Усяке слово пам’ятали во-
ни - де яке сказав Гоголь. I дивна р!ч: по пмзназп тод! ходило
багацько переписаного з Пушкша, Жуковського i шших про-
славлених поепв великоруських. Сам Кул!ш розказуе в пов!ст!
«Уляна Терентьовна», з якою жадобою прислухувавсь вш до
поезп, як соб! переписував, бо книжки, опр!ч учевних, у сей го-
родок не заходили (та й купите було б ш за що); Сердюков чи-
тав уже Гете i ИПллера29: естетичность була розвита у них аж
геть; отже, як показались книжки украшсыа, то над ус!м тим
узяли гору. Ще ж дивншту подамо р!ч. Раз Кулин, зайшовши до
купця по гор!хи, побачив п’ять якихся книжок. То були п’ять
екземпляр!в зб!рника украшських народних дум i шсень, що
видав Максимович30 у Москв! 1834 року; якось вони у Москв!
□остались купцев! у товар!. Hi ранше, ш навпосл! книжками вш
не торгував шякими. Нжоли хлопець не чував про сю книжку,
а проте зараз купив, оддавши Bci сво! rpoini, - i стала книжка
ся у його i в Сердюкова первою над ус!ма шшими. Заховавсь
надовго Гете з Шшлером; забули вони й про Гоголя, i про само-
го Квитсу з його «Марусею», що не раз нею плакали. Пришс
Кулод книжку в пмназ!ю - i Bci товарищ! заслухались, як по-
чав !’м читати про Сомка Мушкета, про Коновченка, про Оз!в-
ських брат!в, про Хмельницького й Барабаша. Поти носив i чи-
тав кожному, що почали вже вщ нього впкати i його деклама-
щю передражнювати. Тод! вш узявсь та й вивчив напам’ять усю
книжку, щоб школи з нею не розлучатись.

Не р!вним ходом оповщанне наше йметься, то розкажемо
тут оде один ешзод. Отеля, ходячи по селах i розмовляючи з
народними кобзарями або дщами, брав Кул!ш тим, що зачне !м
напам’ять думи казати. Здивуються, було, дщи, школи такого
дива не бачивши, а поим усю душу свою перед ним розкрива-
ють. Величним здаеться нашому народов! його рщний епос, як
стародавшм грекам, що мовляли: «божественний Омирос!»31.
1нод! Кул!ш мусив ховатись або з’’!жджати геть вщ сво!х просто-
людних приятел!в, бо, не чувши зроду, щоб хто промовив до
них таким сердечним словом, починали круг його ширити чут-
ку, що се царський син потай пашв пром!ж людьми ходить. Ой,
коли б то царськ! д!ти знали так простолюдце, як його Кулод
знае! Не таких би вони соб! людей до панування добирали...
Раз вш зайшов до багатого козака в хату i почав йому до свое!
«Граматки»32 читати. Буденний день був. Четверо дорослих си-
шв поралось надвор!. Старий слухав, слухав, дал! вщчинив ква-
тирку: «А год! вам, д!ти, поратись! Ще буде час до роботи, а та-
кого гостя не буде». I вс! прийшли, посщали на лавках i слуха-
ли гостя, що вперше i востанне бачили. Яке б то добро можна
зробити людям рщним словом на Вкраод, коли б соцыё та де-
сяцыё зараз про таку появу, як оце розказано, становому не до-
носили; а становим наказано - усякого задержувати, хто з про-
стим людом не так, як звичайно пани або мужики, розмовляе.
Що то за дух праведний людський зрю би в тому народов! доб-
рому, звичайному, шановливому, коли б усяке i вчилось у шко-
лi, i слухало церковну проповщь, i читало книжки по-свойому!
Була б ся земля твержею руського духу i честю всьому велико-
му руському, та й слов’янському, миров!!..

Отож важко здавалось Кулодевому отцев! сина у город!
оплачувати. Тим часом оженив старшого сина, повидавав за-
М1Ж небог. Зяп почали його за ошкунство позивати; втеряв ба-
гато грошей i достатку, даючи вщчепного, бо жахавсь волокита
судово!*, що i в «Ексцерпп прав малоросшських» названо й rip-
кою. Дал! сказав навщр!з: «Не буду бшьш у пмназп держати!»
(Уляна Терентьовна вже зникла.) Подав писатель наш просьбу
до директора про виход. Директор не вщпустив його, а послав
учителем до пана Красовського, предводителя дворянства глу-
ховського. Вибувши там щлий piK, знайшов co6i Кулпи у Нов-
городьСЛверському мюце домашнього наставника панських
д!тей. Дано йому i квартиру, i жалування, й прислугу. Батько й
мати двох панич!в, що були в нього на руках, добр! були люде;
не за гувернера мали його, а за сем’янина. I жити б йому там з
упокоем, поки не сюнчив би пмназп, - так Hi! В Киев! тод! тить-
ки що споряджено ушверситет33; приймали у студенти не дуже
туго. Задумав Кул!ш переступити в ушверситет через два класи
пмназп34, а шкому було вщраяти, бо Сердюков, попередивши
його, туди ж по’тхав i зробився студентом. 3 малими гр!шми по-
линув i в!н у Кшв, та !спиту не видержав. Мусив знов !ти у до-
машш наставники до одного пана; через р!к вернувсь у Кшв,
видержав !спит i став слухати лекцп по словесному, а попм -
по правному факультетов!35. Чуйкевич також був студентом.
Сердюков перемютивсь у Москву, бо вважав для себе Кшв-
ський ушверситет Hi за що.

В ушверситет! Кулпп спознався з особою, що великий
вплив мала на нього: то був професор «русской словесности»,
той самий Максимович Михайло. Приподобавсь йому Кул!ш
тим зб!рником шсень, що записав вщ матер!. Максимович став
давати йому переписувати свш зб!рник шсень; як же Кул!ш
скомпонував дв! легенди про ворошзьких козаюв, в!н ix напе-
чатав у своему альманас! «Киевлянин»36. Вечорами закликав
його до себе на почитанку. Читали вкуш народи! nicni укра-
шена i розкладували по розрядам. Попм стали читати Вальтер
Скотта37 - i оце була найбшьша користь Кул!шев! з того опоз-
нания; професор звертав його увагу на закони гскуства, а той
ловив жад!бно усяке його слово. Уся ВкраТна скаже Максимо-
вичев! спасиб! за те, що вгонобляв молодий розум своею роз-
мовою, — не так, як шш! професори, що держались проти мо-
лодого Кулпна на ол!мтйськш високосп.

Тим часом жив Кул!ш у великгй нужд!. Довщавшись про се,
рекомендував його Максимович шспекторов! училищ Кшв-
ського учебного округа Юзефовичев! Михайлов!. Зглянувся
сей добродш на дотепного юношу i послав його учителем на
Волынь, у Луцьке дворянське училище38. Там Кул!ш пробував
ciM м!сяц!в. Попм переведено його у Кшв у таке ж училище39.
Тут Юзефович шклувавсь коло нього навдивовижу: вистачав
йому усяга книжки i рукопис!, обороняв його вщ усяко! напаси
i, вже сказати, npnrpiB йому душу по-людськи. Року 1842 noMir
йому напечатати роман «Михайло Чарнышенко»40, а р. 1844 i
1845 дав йому спромогу об’Тхати i обшти Кшвську губершю. Тут-
то зачерпнут! були матер!али до «Записок о Южной Руси»41.

Тод! ж спознавсь Кул!ш !з польським писателем Грабов-
ським42 Михайлом. Жив той у Чигиришциш, в сел! Олексан-
дровщ, де прийняв його у себе в дом! за милого гостя. Споми-
нав Кул!ш про се гостювання яко про найщасливше свое
врем’я. Шзнав у Грабовському справдешнього писателя, писа-
теля з талантом. Народи! легенди, традицн про гайдамак i вся-
ке шше добро, що назбирав Кул!ш у Кшвщиш, — вс!м тим лю-
бовав Грабовський яко артист i пщшмав угору дух молодому'
писателев!. Тут же перед Кул!шем вщкрилися польсыё матерь
али до icTopii Украши. Яких йому треба було книжок — виста-
чав Грабовський у Ки!’в; а поим познакомив його з славним 6i6-
люманом Свщзшським. Сей для нього також не жалував шчо-
го i таку мав прихильшсть до нього, що як за'Ухав Кул!ш до ньо-
го у Ходорков, та не застав случаем господаря дома, так йому
подано ключ вщ б!блютеки i ввесь д!м до його услуг предста-
влено. 1здючи навкруги Ходоркова, Кул!ш, за пщмогою ходор-
ковського економа, розвивав старосвпськ! могили. Тод! напи-
сав вш, веселий i щасливий, свою щил!ю «Орися» у тому ж та-
ки Ходорков!. А у Грабовського в дом!, поехавши до нього дру-
гим лггом, скомпонував Кул!ш поему «Украша»43. Грабовський
яко артист стояв вище свого товариства польського i його по-
лночного погляду. Слухав вш лггшми ночами читання Кулште-
вого, - i так йому дещо подобалось, що, було, припинить його:
«Постривайте: поб!жу жшщ скажу, який се гарний образ!» Де-
як! вийми з «Украши» списав вш i послав був Крашевському44
у його «Atheneum», да той не зваживсь напечатать, щоб, мо-
вляв, «nie narazic si$ naszej publicznosci!»*.

Скаж!мо тут, що Кул!ш як у поем!, так i всюди !нде виявляв
свш щирий погляд на старовину лядську. Hi Грабовського, ан!
Свщзшського не вражала щирють Кул!шева з його помилками

* Не наразитись на нашу громадсыасть (польськ.).
i часом слшим завзяттем. Толеранцп у лях!в украшських тод!
було бшьш, нок поел!. Розказував Кулпи, що брат знаного ми-
трополита Головинського, поважний пан, бачившись з ним у
Свщзшського, промовив до його так! слова: «Украша ваша; на
Вкрапп ви аборигени, а ми пришельщ». Грабовський до само!’
смерп свое! кореспондував з Кул!шем i був з ним у приятель-
ству а тим часом вщома р!ч, що поляки мають Kyniina за най-
бшьшого свого ворога45, титьки ж — як! поляки? — божевшьш!
Розумна часть полятав шанувала i повинна його шанувати, сл!-
дом Грабовського...

...Та вже ж i год! про полятав. Обернемось до украшщв русь-
ких. На той час, як пробував Кул!ш учителем у Киев!, шукав
спознання з ним молоденький студент ушверситетський Бшо-
зерський Василь46. Спознались вони i зробились великими
приятелями. До шзньо! ночно! години розмовляють, було, про
свою Украшу, та й заночуе не раз у Кулина Бшозерський або у
Бшозерського Кулпи. На Р!здвяш святки47 зазвав приятель Ку-
л!ша в гостину до свого роду у Борзенщину По душ! при-
йшлась йому родина Бшозерського. Знайшов там приятел!в ба-
гацько, а м!ж ними i свою дружину, ще тод! молодесеньку пан-
ночку. 3 того часу настав для Кул!ша новий перюд життя мо-
рального. Кипляча його вдача незримо складалась у свою стать
пщ любим йому впливом. Слщом за тим йшло сшзнанне з
Шевченком i Костомаровим. Перша зустр!ч Кул!ша з Шевчен-
ком була характерна. Вв!ходить хтось до Kyniina у полотняному
пальть «Здоров! були!.. А вгадайте - хто?» — «Хто ж, як не Шев-
ченко?» (А школи не бачив його i намальованого.) - «Вш i е!..
Чи нема в вас чарки горшки?» i т. д. Тут уже й шшло справдеш-
не с!чове балакание, а дал! й сшви. (Шевченко мав голос пре-
чудовий, а Кулпи знае незл!ченну силу шеень). Почали попм
!здити навкруги Киева, рисовати, рибу за Дншром варити.
Тшьки Кул!ш не зовс!м уподобав Шевченка за його цишзм;
зносив його норови ради його таланту. А Шевченков! знов не
здалась до смаку та аристократичшсть Кулпиева, що про не! ми
вже натякнули. Кохавсь Кул!ш у чистоп i коло свое! особи
вродливо! i навкруги себе, кохався у порядков! як до р!чей, так
i до часу; а ухо в нього д!воче: гнилого слова н!хто не чував вщ
нього. Можна сказати, що се зшшовся низовий куршник, с!чо-
вик, !з городовим козаком-кармазинником. А були, справд!,
вони представител! двох половин козащини. Шевченко репре-
зентував собою правобережну козащину, що шсля Андрус!в-
ського договору зосталась без старшини i опинилась год лядсь-
кою кормигою, що впкала на С!ч, а з Cini верталась в пансыа
добра гайдамаками, що останн!ми часами вигубила вклмнад-
цять тисяч жидови i шляхти одним нападом в Уман! i до посль
ду дня жадала одного - розтоптати панство панськими ж закаб-
луками. Kynini походить з того козацтва, що радувало з цар-
ськими боярами, спорудило царев! Петру «Малоросшську ко-
лепю»48, помагало цариц! Катерин! писати «Наказ»49 i завести
на Вкрапп училища замють старих бурс. Один учивсь icTopii
просто вщ гайдамацьких ватажюв, читав ii з ураженого серця
козацького, що рвалось i томилось у пщданств! в козацького
ворога ляха; другий дорозумувавсь украшсько!' бувалыцини вщ
такого колша, що спредку-в!ку не знало панщини, що стояло
колись на узграничч! поруч !з лицарями Лянцкоронськими50,
Претвичами51, Вишневецькими52, обороняючи Полуденну
Русь, Литву i Польщу, а поим волею шйшло обороняти Мо-
сковщину. Глибина чуття свое! народност! була в обох ix одна-
кова, титьки в Шевченка кров буяла без упину; Кул!ш уже й то-
д! шукав р!вноваги серця i розуму, р!вноваги хочу i мушу. Енер-
пя холодна, мовчазна, а проте необорима н! щастям, ш лихом,
була i е щеалом його. Найбыып в!н показав ii проти лях!в, що,
приязнючись з Грабовськими i Свщзшськими, року 1843 напи-
сав поему «Украша», i року 1861 поему «Велик! проводи».
Взнавши icTopiio л!тератури i осв!ти польсько!*, як, може, н!хто
шший з руських писател!в, не схибив i на волосину вщ свое!
мети — визволити Русь !з-пщ лядсько! нахаби. Чи диво ж, що
руська молод!ж узяла його соб! за вз!р, прямуючи до самоспй-
ност! лично! i громадсько!’?

3 Костомаровим стзнався Кул!ш того ж року у Юзефовича.
Розмова йшла про Украшу i Гетьманщину Вдарило Костома-
рова, що Кул!ш напам’ять проказав аргумент свш !з л!топис!.
В!н разом з ним вийшов вщ Юзефовича i — скажемо так — уче-
пивсь йому в полу. 3 того часу почали вони вкуш про Вкрашу
дбати,! лихолптя ix не розлучило. Юзефович, правлячи за по-
печителя науковим округом, послав Костомарова учителем у
пмназ!ю в PiBHe, на Волинь, а року 1845 перев!в його в Ки1‘в, а
Кул!шев! дав його м!сце в PiBHOMy53. Се було немале дито з ру-
ки Юзефовича; бо Kynini, не скшчивши курсу ун!верситетсь-
кого54, не мав права до того; т!льки з уваги на велику дотеп-
нють Kyniina можна було м!н!стров! такий переск!к через пра-
вило зробити, - i Юзефович допевнивсь прившегп для Kyniina
з великою енерпею.
Тим часом напечатав Кулпп частину свого юторичного ро-
ману «Чорна рада» у часопис! «Современник», що теля Пуш-
кша видавав Плетньов55. Той, правлячи науковим округом
якийся час при своему ректорств! ушверситетському, визвав
Kyniiua у столицю i дав йому разом дв! служби56: учителя в пм-
назп i преподавателя русского язика студентам-шородцям ув
ушверситеп. Полюбив Плетньов Кулпна мов сина; мало не
щодня бачились. Була в Плетньова дочка - молоденька Д1вчи-
на тихо!*, люб’язно! вдачк 3 швтора року прожив тод! Kynini у
столиц!. Д!вчина на його очах доросла повного д!воцтва. Як з
братом, вона з ним дружила, i — хто вщае? — може, була б шша
його доля, коли б не одно слово, яке вона пробовкнула. Знай-
шовши сем’ю по сво!й уподоб!, по сво!м звичаям, думав часом
Кул!ш, що тут йому й в!к в!кувати. I в отця душа йому люба, i
дочка до його простим д!вочим серцем лицяеться, i весело йо-
му й тепло м!ж ними.

Так уже думку був наладив, щоб не шукати щастя на Вкра!-
ш; та раз, розговорившись про наш! думи народи!, про пишне
укра!нське слово, до панночки i каже: «Вот и вы со временем
выучитесь по-украински». А вона йому: «Никогда!» Мов у сер-
це ножем се слово йому вкололо, i з того часу перестав диви-
тись на не! як на суджену.

I не знала небога, що в ту хвилину сталось, бо рщко коли
виявляв Кулпп, що його вразить. Вже як був Кул!ш жонатим,
тшла вона за такого пана, що не жадав i не вм!в шанувати ii ду-
пл свято!.

Звернув Кулин сво! думки про сем’ю, свш щеал, на сестру
Биюзерського i зимою на початку року 1847, пршхавши на
Вкра!ну, одружився з нею57. I вона його мовчки гаряче любила;
вс!м женихам, як то кажуть, гарбуза давала: мов його спод!ва-
лась, мов серце !й про любого козака в!щувало.

Тут уже можна сказати: «Який !шов, таку й стр!в». Обое ста-
росв!тського роду козацького, обое зросли на тенях укра!нсь-
ких; обое вдач! щеально! i енергн необоримо!. Тут би-то най-
б!льшого щастя спод!ватись, - та лиха доля перейшла !м доро-
гу з порожшми вщрами... Щоб вияснити, як воно сталось, му-
симо назад вернутись.

Живши в столиц!, помагав Kyniin Плетньову видавати
«Современник»; для його приятельки 1шимово!58 написав у
д!тський журналець ц («Зв!здочка») «Повесть об украинском
народе»59; а тим часом докшчив свою «Чорну раду». Плетньов
за пустоту вважав писание по-нашому, та й Hi едино! людини
не мав коло себе Кулпп, щоб думала шше; а проте прямував
своею дорогою i пильно дбав про украшську будущину. Ще
бувши у Киев!, зв!в вш докупи сюлькохсь приятел!в; в сш-то
невеличюй громад! зародилась перва думка — видавання кни-
жок, потр!бних для самопознания украшського, i споруди про-
столюдних шш по панських добрах. Думка була нахилити до
сього деяких пашв-гумашспв i тим положити основу народны
осв!т! на Вкрапп. Частенько писав Кул!ш !з столищ до Бшозер-
ського, то до Костомарова, то до шших, пцщержуючи !х духа. А
вони не таю були козаки, щоб !х треба було збоку пщпирати.
Вони осадили межи себе й Шевченка, здержуючи його завзяте
бурлацтво. Раз по раз вони сходились i вели широк! розмови
про всю Слов’янщину. От тод! ж то Шевченко понаписував
висок! сво! твори «До мертвих i живих», «Шафариков!» i iHini60.
Що вони пром!ж собою науковим способом говорили, то вш
виповщав поетичними образами, i з одного сього розумно -
яким високим духом кшвська громадка украшська дихала. Об-
няла вона своею думкою увесь мир слов’янський i глибоко
зрозумша, що дух украшського люду б!льш, н!ж який шший,
здол!е той мир ув одно живе тшо стулити. Bipa Христова i ic-
тор!я слов’ян була !м св!том i теплом до великого подвигу. Свя -
те Письмо вс! вони добре знали i з великою шаною почитува-
ли. I стали вони твердо на таюй думщ, що не на дипломащю
треба слов’янам уповати; що до сього дша треба нових людей i
сили ново!, а пею силою повинна бути чистота серця, правед-
на осв!та, свобода простого люду i християнська самопожерт-
ва. Щоб же всьому миров! було розумно, що тут Украша не
поставлена альфою i омегою61, признали вони сво!ми патрона-
ми всеслов’янських апостол!в Кирила i Мефод!я62 i назвали
свою громаду Кирило-Мефод!евим братством63. Найвиразш-
шим параграфом устави сього братства було приречено - тшь-
ки тих приймати до себе, хто був знаемий з непорочного жит-
тя i праведно! осв!ти. Другим знов параграфом застережено -
щоб у сьому дш школи тим робом не ходжено, як у езутв64,
що для свое! мети байдуже !м було про способи. Найкращим
способом ширити свою проповщь уважали вони усне й печат-
не слово й добру науку д!вчат як мапрок i сестер тих д!ятел!в,
що мали колись вирости серед стуманшого люду i холодного,
лшивого панства. Тим-то вони постановили шклуватись, щоб
на Вкра!ш постало якнайбшьш письменного й тямущого жь
ноцтва. Не в централизовано государство зам!ряли вони скупи-
те Bci слов’янсыё народи, а в витьний союз пщ протекторатом
росшського 1мператора. А як !мпер!я його дота не згщна була б
притулити до себе слов’янсько! федерацп, доки не очистилась
би з ганьби кршацтва, то установлено було - помалу-мало пщ-
готовляти i пашв, i уряд до зрозумшня cei спасенно! громадсь-
ко! потреби за пом!ччю науки i намови, а простий люд — до но-
во! кратцо! дол! — за пом!ччю шкы; розпочати ж се дито повин-
Hi були пани-гумашсти у cboix селах. Оце ж то те саме, що всла-
вило царя Олександра II65 вовши по всьому свпов!, пщняли бу-
ли на себе люде убог! й незнаем! ще за його панотця, царя Ми-
колая. Споглянемо ж, як зрозум!в Миколай Первий того бла-
гого духа, що возн!с сих людей так високо.

Опасувались вони писати до свого приятеля Кул!ша про
братство; давали т!льки йому знати, що вони почасти розмов-
ляють громадно про всяк! поважш речь А в!н !м на се вщпису-
вав: «Хвалитесь мен! словами, — та не матиме сили ваше слово,
поки ви не заходитесь коло дита. Диюм вашим нехай би була
щира праця над освпою самих себе i шших. Занедбайте поль
тику. Сам собою настане час, що вщ нашого слова упадуть си-
ни ерихонськ!»66. Розум!ючи, що Кул!ш туди ж машвцем про-
стуе, куди вони широкий шлях прокладують, ! що д!ло !х, як
уряд не зрозум!е його, станеться для них небезпечним — змо-
вились вони не показувати Кул!шу устави i до братства його не
зазивати. Так же само i Шевченка держали вони оддашк щодо
братства67.

Тим часом Кул!ш, добре працюючи над своею осв!тою в Пе-
тербург!, звернув на себе увагу не одного Плетньова. Незадов-
го перед ним умер слов’янют Прейс68, ад’юнкт Русской Акаде-
мии. Академ!я, послухавшись Плетньова, наважилась послати
сво!м коштом Кулппа за границю, щоб, вернувшись, осяг по-
рожне мюце Прейса в Академ!! i порожню кафедру слов’янсь-
ких лператур в ушверситет!. Отож i потхав Кул!ш зимою за гра-
ницю — через Украшу. 1хати йому можна б було просто до
Львова, Праги i в Н!мещину, та бажав вш побачитись !з панотцем
сво!м, що лежав у недуз! (мати його вмерла ще тод!, як вш бщу-
вав у Киев!); а до того була думка заручитись !з сестрою Бию-
зерського, щоб соб! запевнити миле подружжя. Так i сталось.
Титьки всовпувались приятел!, Кул!ш !з Биюзерським, !хати
вкуш до Чех!в, та й панночку, повшчавши, везти з собою, щоб
вона евпу побачила, поки ще доведеться жити в столиц!. Через
Ки!‘в i Волинь прямували вони у Варшаву, а за ними вже лиха
доля хижим яструбом гналась. Не чуючи бщи, вони, дорогою
упиваючись непечатаними творами Шевченковими, задумали
визвати його за границю яко художника, щоб його талант 1ще
ширше розпустив там крила. Молода Кул!шиха, така ж, як i сам
вш, ентуз!астка, вщдавала на його жертву для матер! Украши
усе свое вшо (три тисяч! карбованщв). Написали до Тараса,
щоб вш co6i вистаравсь пашпорт академ!чний, а грошима вони
вже його обмислять.

Весел! i щаслив! прибули вс! трое в Варшаву. На той час вер-
ховодив там земляк ix Стороженко69 (сенатор). Кулпп унадивсь
до нього ходити, бо вш манив його якимись велико! ваги доку-
ментами, що шби в нього на Вкраш! заховаш. Намюником тод!
був князь Паскевич70, також полтавець. Стороженко йому при-
подобавсь, м!ж шшим, i споминками про Украшу, бо любив
Паскевич рщний край, та любив по-панськи - шчого для нього
не робив i не жертвував. Одного дня Стороженко, розговорив-
шись !з Паскевичем про козащину, i каже: «От, ваша свплость,
коли хочете, у мене тепер е украшець! — так уже чисто! кров! ко-
зак». — «Хто ж се такий?» - «От такий i такий Кул!ш». - «Е! так
ти приведи його до мене», — каже Паскевич; а тут саме подають
йому пакет !з столиц!. Розпечатав — глянув: «Гарпий, — каже, —
твш козак чисто! кров!! Ось його велять пщ арешт узяти».

Арештовано Кулпла, а попм i Быозерського. Повезли ix
жандар! до столиц!. Кул!ш i дос! дякуе Паскевичев!, що таки
зглянувсь на нього i звел!в везти його не на перекладному воз!,
а в скарбовш колясь Допитувались у Кул!ша в Трейтьому отд!-
ленш царсько! канцелярп71, чи правда тому, що вш зам!ряв бу-
ти гетьманом украшським? Одвпував !м з усм!шкою: «Спитай-
те перше, чи багацько в мене грошей при душ!, чи велик! маю
добра, чи родич я або приятель вельможним панам?» Роблено
виписи !з його лист!в, перетовковувано по-своему i казано йо-
му одвпувати по тим виписам; постер!гши пщступний погляд
на його реч!, Кул!ш закишв праведним пивом i, забувши, де
вш, розходивсь так, як його прадщ, Гарячий Кул!ш, у nacini.
Треба ж тут i те спом’янути, що - як у первий раз почав йому
генерал Дубельт72 казати, яка жде його доля (щоб залякати), -
перед очима Kyniina пройшла його жшка кохана i ii мати, котру
дуже любив i поважав; у голов! його закрутилось, вш захитавсь
i впав би, коли б не пщб!г i не посадив його Писарев73 кшв-
ський, що тут же верпвсь, коло Дубельта, у фраку !з зв!здою.
Шсля того Дубельт почав на допросах до Кул!ша лащитись, i
листи свое! жшки йому показувати, i царським милосердем за-
спокоювати, i всячину йому по-приятельськи оповщати, аби
що-небудь випитати; та Кулнпев! Hi в чому було признаватись,
опрдч того, що вш свш край любив, як свою душу, i рад би був
для його добра хоч би в тачку каторжника запрягтися — не то
що. Молоде серце вбачало тод! в Дубельтових р!чах не лукав-
ство, а щирий погляд на неповинну жертву нерозумно! пол!ти-
ки, i дякувало йому щирютю.

«Цар думае, що ми вороги йому, - казав Кулнп, — а ми були б
йому найв1ршшими слугами, аби вш схопв, щоб ми помагали
йому працювати на добро руському миров!». Отже шкода сл!-
пому про живопись, а глухому про музику правити. Узяли вони
таку думку, що Кулпи — прехитра лисиця: все робиться по його
думщ, a Bin соб! гетьмануе над ус!ма безпечно, наче й не вш;
причепитись до нього було н! за що. Отже таки знайшли його
виноватим: як вш см!в написати у свош «Повюп об украшсь-
к!м народ!», що сьому народов! не подоба у крепацтв! бути i що
вш тумаше вщ сього. I за те д!ло, котре сталося славою Олек-
сандра II, отець його осудив Кул!ша посадити на два м!сящ в
кршость, а попм заслати далеко вщ столиц!!74

Шуткуючи, зн!с би Кул!ш сю кару, бо дух його раз у раз дае
йому що-небудь нове до весело! пращ, та важка ся кара здалась
йому ради жшки i и матер!. Дякував Богов!, що рщна його ма-
ти лежала вже в домовин!. Сидючи в кршосп, написав вш соб!
на BTixy поему/э i вславив у тш поем1 свою жшку кохану i н ма-
пр чесну. Сю поему попм спалив, бо не вважав и аж геть ху-
дожньою, щоб Г! для сторонн!х людей ховати. А як опинивсь у
Туи!, працював там над шоземними язиками i написав «По-
весть о Борисе Годунове и Димитрии Самозванце», юторичний
роман «Алексей Однорог»76 i роман з украшського побуту «Ис-
катели счастья». Сей останнш роман також спалив, напечатав-
ши з нього тшьки частину пщ назвою «Потомки гайдамак».

Тут треба б з подякою згадати професора Московського унр
верситету Ос. М. Бодянського77. Вш достачав Кул!шу в Тулу
книжки з свое! б!блютеки i обсилав його cboim славним видан-
ням - «Чтениями Общества истории и древностей». Кул!ш
вельми хвалить сього ученого мужа за його сильний характер.
Так!, мовляе, люде тихим робом cboim i щоденною науковою
працею вславляють рщну Украшу краще, н!ж великомовш па-
трюти, що тшьки наших супротивниюв дратують.
Важке було життя Кулина i його подружжя у Tyni. Губернатор
Крузенштерн споглянув на нього по-генеральськи. Гнил люде в
Тул! дивились, дурш, на нього так, шби жили не за Миколая, а за
царя Бориса78. Hi з ким вш не знався, титьки з свохм хазяТном-
ковалем, розкольником. Той поважав його за його живе слово i
залюбки ходив до нього на чай. На третш вже piK пршхав у Ту-
лу жандарський каштан Гусев i зараз прийшов до Kyniina. Кулпп
тод! саме вернувсь i3 Рогожного кладовища, которе любив за те,
що на ньому сила кв!ток росло. Ходили туди вони вдвох i3 жш-
кою i голубили там д!тей сторожевих, а попм наривали полевих
квпок i оберемками несли додому. 3 тих квггок плели вони rip-
лянди i всю свою свплицю тми завпиували. Оце ж вони co6i вп-
шаються чим мога (бо дней Господь тм не дав79), аж ще жандар.
Вони думали, що знов якась напасть, - коли ж жандар той заго-
ворив до них по-людськи. Наказано йому було вщ родича, щоб
притьмом спознався з Кул!шем i йому сподобавсь. Питае: «Чим
же меш, доброд!ю, вам сподобатись?»

«Не чим шшим, - одказав йому Кулин, — як правдою. Чиште
суд по правд!, безневинного обороняйте, хижаков! зло! вол!
вкорочуйте: то й буду вам приятелем, i синш ваш мундир буде
у мене в очу найкращий». I що ж! Справд! поробились прияте-
лями, i багацько сталось добра в Тулыциш через того Гусева.
Жшка в Гусева була - свята душа: i тиюм, i серцем, сказати, що
прекрасна! Була й мати в Гусева - шмкеня родом, розумна i
благородна пан!. I так сем’я та люба полюбила Кулпшв, що, ку-
пивши соб! дом у Тул!, притьмом хотита задля них особний бу-
динок у двор! построим, та Kyniini те вщхилили. Аж ось i тут
склалось горе: вмерла жшка Гусева з якогось задавненого неду-
гу. Тод! Кулиш перейшли жити в ix дом, i пан! Кул!шева д!ток
свое! другиш покшнот як рщних дозирала. Незабаром шсля
сього на мюце Крузенштерна пршхав губернатором Козодоев —
чолов!к як чолов!к. Той сам прийшов до Кулина, зазивав його
до себе на общ, а дал! зум!в його ото й визволити, як про се уже
розказано. Тяжкою здалась Кул!шев! тульська неволя — дуже
тяжкою через те, що й жшку його кохану на початку в!ку моло-
дого захопила. Об’явив йому свободу, прийшовши до нього,
полковник жандарський Шварц (чолов!к добрий). Як почув
про се Кул!ш, то подякував йому за добру зв!стку i зараз шшов
до жшки — та й не зможе !и шчого сказати. Вона злякалась,
глянувши на нього. «Що таке, що таке склалось?» Вш узяв пе-
ро i написав: «Волю нам вернули!»
Психав Кул!ш до Петербурга i почав co6i хл!б заробляти пра-
цею по журналах: переводив i робив усяю компшяцп з книжок
шмецьких, аглицьких, французьких i польських. (Одна з таких
компшяцш вийшла навпосл! особною книжкою пщ назвою
«История испанской литературы, по Тикнору»80.) А було йо-
му заказано пером хл!б заробляти. Тим часом, бувши в Тул! три
роки i три мгсящ, прожив в1н усе вшо свое! жшки, бо там дава-
но йому, стараниями одного протектора, пльки 300 карбован-
щв за редакторство «Губернских ведомостей»81 — тай то не хут-
ко. I от мусив Bin писати по журналах incognito, а поим помь
стив у «Современнику» дещо з cboix твор!в, подписавшись
«Николай М*»82, з таким зам!ром, що коли б тайна полщ!я
присшалась, то приятель його i земляк — душа високоблаго-
родна - Миколай Мак...ъ назвавсь би перед нею автором тих
TBopiB. От пщ таким-то гонительством гартувалась уже i так за-
гартована душа сього козарлюги, сього лицаря-невмираки.

За стараниями того ж протектора (вмовчимо його чесне
!м’я, бо так треба) дано Кул!шев! службу — редактора стати-
стичного оддшення у MiHicTepcTBi государственних !муществ.
Служив Bin там з один piK, i представлено його царев! до вищо-
го чину Цар Миколай з науки докладчика написав своею ру-
кою: «Не производить» (у чин). А чин багацько тод! значив, та
й тепер нимало. 1де Кул!ш до свого директора: «Застуштесь за
мене. Ви ж бачите, що служба моя добра». — «Не маю, — каже, —
я права домагатись вам чину. Трейте оддшенне вам нашкодило,
то нехай воно й заступиться за вас». Шшов вш у Трейте одд!-
ленне, i там йому вщказують: «Нехай ваш директор про вас на-
пише, що служба ваша добра, - тод! ми до царя представимо».
Знов Кул!ш до директора. «Hi, — каже той, — мен! не можна
сього писати, коли цар написав: «Не производить». Бачивши
тод! Кул!ш, яка в !х правда, покинув службу, поххав на Вкрашу.
Казано йому отеля, що той його добродш питавсь у царського
докладчика: «Нащо-бо ви чолов!ков! шкоду зробили?» — «Я, —
каже, — не знав, що вш ваш protege!..»

На Вкраш! загосподарював Кул!ш серед стетв Полтавщи-
ни, м!ж городами Лубнами, Хоролом i Пирятином. Дав йому
один приятель, без плати, сто двадцять десятин пахот!, сшожа-
п, гаю — роби, що хочеш. Написав Кулпп до Плетньова; той
позичив йому п’ятсот карбованщв на господарство; родич
один позичив !ще чотириста. На левад! не було шчого; треба
було будоватись як на пожарищ!. «Ба!вщина» зветься те мюце,
жили колись там козаки Ба!, старосв!тськ! люде запорозького
кодла. Лггував Кул!ш i3 своею господинею у Ба!вщин1, а зиму-
вав у тецц в Чершговщиш, пщ Борзною, у xyropi Мотрошвщ.
Знов удруге лпував у Ба!вщиш i xyrip свш упорядкував добре.
Писавши споминки про Гоголя83 — перш в журнал! «Отече-
ственных записках», а попм у «Современнику» («Опыт биогра-
фии Гоголя»), спознавсь вш з Аксаковими i Гоголевим родом.
Аксаков Серий Тимофшович84 (отець 1вана Серпйовича Акса-
кова85 — «москвофша») — святого, юного серця дщусь, писав до
Кулппа частенько i надсилав нов! матер!али про Гоголя. Мати
Гоголева також до нього писала. Листувавсь !з ним ще Плет-
ньов i iHiui. Готовив Кул!ш у Ба!вщин! книгу свою у двох томах
«Записки о жизни Гоголя»86, спорудив там же первий том «За-
писок о Южной Руси» i докшчав повють «Феклуша».

На другу зиму переТхав у Ки!в. Там приголубили його земля-
ки. Покшний Тарновський Василь Васильович87 приобщяв йо-
му кредит на вс! його видання, як! будуть; а ще, наперед чого,
позичив йому Аксаков Серий Тимофшович в!с!мсот карбован-
щв, сам визвавшись, на напечатание «Записок о жизни Гоголя»;
сю книгу печатали тод! приятел! його в столиц!. 3 Киева пере!-
хав Кул!ш !ще раз у столицю i напечатав «Записки о Южной Ру-
си», попм «Проповеди на малороссийском языке», поперероб-
лювавши !х з первого видання Гречулевича, а другу половину
наново написавши88; попм напечатав перевод «Чорно! ради» з
«Епшогом» у журнал! «Русская беседа», а ориинал слщом за тим
особно. Все, що не в журналах, було друковане коштом Василя
Васильовича Тарновського - нехай в!чна буде йому пам’ять!

Року 1857 прохала Кулппа Гоголева мати, щоб видав «Сочи-
нения и Письма» п славного сина89. За сю працю поступила
йому десятий процент чисто! прибил!, як и пощитано, три ти-
сяч! карбованщв, титьки щоб якнайхутч!ш скшчити. Принявсь
Кул!ш за дию i зробив його у три мгсяце рукопис! до ладу по-
зволив, коментарп поробив, листи вс! роз!брав i впорядкував.
Хто спогляне на плеть здоровенних том!в i зм!ркуе, що один
чоловш у такий короткий час видав бшьш двохсот аркуппв ве-
ликого в 8°, той зрозум!е, з яко! мщно! стал! виконаний наш ху-
дорлявий козак.

Свш заробггок зараз обернув Кул!ш на печатню90, знайшов-
ши такого чоловша, щоб тим дшом орудував. Се була одна !з
щеальних помилок його, се в ньому буяв дух Уляни Терентьов-
ни. Чолов!к той, правда, добре працював коло печати! i пщняв
ii вгору та разом з тим i сам вирю; почали його шип до себе пе-
реманювати; забув вш, з яко! безодш Кулпп вирятував його, як
вш його создав i3 шчого. Совють того чоловжа (хвалити Бога,
що не земляк!) була така, що одного разу вш каже Кул!шев!: «Я
вже вам непотр!бен; дито йтиме й без мене, а мен! дають удвое
битьш плати». Почувши таке, Кул!ш не докорив його ан! шв-
словом... (Се в нього глибока черта народно! украшсько! вдачг
Знаходив Кул!ш м!ж неписьменними людьми таких мудрещв —
i високо !х ставив — що, було, кажуть: «Не треба тих ледащиць
карати: !х уже гр!хом Бог покарав». А вщ самого Кул!ша ми не
раз так! слова чували: «Коли мене хто зрадив або покинув, то се
йому найбитыпа кара».) Печатня помалу-малу дшшла до упаду.
Нагромадилось на !й довгу ститьки, що коли б закрити ii, то му-
сив би Кул!ш себе банкротом огласити. От тут би його нехай
хто побачив, як вш свое плече лицарське пщложив пщ похиле-
ну буд!влю. Переводив вш «Историю Англии» Маколея91, аби
видавець печатав його перевод у його ж печати! i оплачував
житло i матер!ал; а що Кул!ш брав за свою роботу, те роздавав
роб!тникам... Мусив вш продать свою печатню так, що замють
трьох тисяч готових грошей, котр! положив на се дню, верну-
лось йому титьки дв! тисяч! карбованщв, да й тих i дос! не одда-
но. 1м’я його зосталось на печати! по умов!, i дуже вш про се
жалкуе, бо перепродано печатню у лих! руки.

Поки ж до тако! бщи дшшло, об’!хав Кул!ш !з своею жшкою
мало не всю Свропу, дивуючись цивипзацп щасливих народ!в i
сумуючи, що не дають лукав! люде рщну Вкратну так уцивтазу-
вати. Вернувшись, написав вш, у Мотрошвщ, повють «Майор»
i напечатав у журнал! «Русский вестник». Катков92 тод! ще не
одичав розумом. Думка про народну освпу була найлюб!щою
думкою Кулштевою. Видав вш в 1857-му рощ «Граматку» у
п’яти тисячах прим!рниках i, щоб п не куповано дуже в столи-
цях, виставив щну швкарбованця, а на Вкраш! звел!в продавати
дешевше, шж стояла йому самому; до того, багацько тих «Гра-
маток» пороздаровував усюди. Отже знайшлися письменш та
довгоух! люде, що печатно докоряли Кул!шев! за наживу з «Гра-
матки» i шших книжок! Мовчав Kynini, бо думав, що таких лю-
дей самий rpix !х карае. Трохи згодом видав вш меншу «Грамат-
ку» у восьми тисячах прим!рниках i розпродав ii за безщнь або
пороздаровував. Коли ж хто думае, що Kynini заробляв грош!
для самих грошей, то нехай у тих спитае, кому вш давав грош!
без вороття, яко научну пщмогу, по сотш i по три сотш карбо-
ванщв: свого часу таю люде об!звуться. А скыьки вщ нього
йшло вбогому простолюддю, найпаче ж слшим кобзарям i л!р-
никам, то про се титьки найближч! приятел! його знають!..

Найлюбпца йому людина з простолюдця була i е хрещениця
його Оленка Вовчювна, ворошзька козачка, що хрестив вш ii,
бувши ще у дяка в школ!. Мати Кул!шева дуже любила i стару
Вовчиху, моторну гов!рку бабу, i п Оленку: в очу у Кул!ша на сш
Оленщ, що вже давно замужем i обсадила себе дпъми-козача-
тами, с!яе одсв!т матернього серця. Як колись Уляна Терен-
тьовна, так тепер вона бере вщ нього запомогу.

Вершмося знов до л!тератури. Року 1860 видав Кул!ш аль-
манах «Хату»93. Хот!в був видавати пщ сею назвою журнал, та
йому не дозволено. Тод! взявсь за се дито БЬюзерський Василь
i 1861 року почав видавати «Основу»94. Того ж року поххав Ку-
л!ш !з Костомаровим купатись у мор!; жили вони вкуш з м!сяць
у Нщщ i в Монако, були в Гену!, попм роз’ххались: Костомаров
вернувсь у Петербург, а Кул!ш довго ще вештавсь один по 1та-
лп, — про!*хав у Вщень, з Вщня зал!зницею до Дунаю, Дунаем
завертав у Турещину, з Турещини опинивсь у матер! Гоголя, в
Полтавщиш, прожив там з мюяць i восени вернувсь у сто-
лицю. Був се понурий перюд його життя; сумував тяжко; а чо-
го — xi6a б у цшш книжщ можна роз’яснити. Над Lago Mag-
giore* щось наче шепнуло йому стих:

Ходжу берегами — тайне находжуся...

3 сього стиха виснувалась дума про Украшу, а та дума пове-
ла за собою рш дум, - i так за малий час уродились «Досвпки».
Тод! саме вш читав Данта95 i його бюграф!ю. Ще з Гену!' писав
Кул!ш до любого свого приятеля i земляка Ппбова Леонща96,
шкодуючи, що сам не мае вдач! до стиха, i раючи йому перека-
зать по-нашому деяк! сонети Дантов!; а дшв через п’ять уже не
давали йому покою, мов бджоли коло вуха, сво! власш стихи...

Розпущу я ceoi думи
Та й не позбираю;
Розтеклися сумуючи
По р1дному краю...

Дума являлась за думою. Раз щось сумно сшвало йому думу
про бщолашного Солоницю (де гинули козаки 1596 р.), знов —

*Лаго-Маджоре (буквально: Велике Озеро — лат.) — озеро на шв-
ноч! Ггалп, в передир’! Ломбардських Альп.
про Кумейки (1637). Тод! ж манило його на Дунай, i, ще не ба-
нивши Дунаю, написав в!н початок «Дунайсько! думи». Поему
«Велик! проводи» розпочав Кул!ш на пароход!, пливучи Дуна-
ем, i томила вона його доти, поки не зас!в у Гоголихи, в Ва-
сильовщ, всюди його тривожено або жара знемагала. Там, по-
ходжаючи, як у себе дома, попщ розлогими липами та дубами
понад водою, зложив вш i «Велик! проводи», i другу поему -
«Настусю», i багацько дечого л!ричного («Велик! проводи»
дуже попсован! цензурою). В поезп Кул!ша народна юторична
струна дзвенить такою правдою, як н! у кого з наших поепв;
разом з тим чуеться велика недовщома сила рщного нашого
слова i глибокий душевний сум, хоча засшв !к «Досвггкам»
одзиваеться якоюсь в!рою i над!ею:

Удосвта встав я.,, темно ще надворг,
Де-не-де по хатах ясне свтло сяе, —
Сяе ясне свйпло, як на неб1 зори..

Дивуюсь — радио, у серця питаю:
— Скажи, вице серце, чи скоро ceim буде?

— Ой скоро ceim буде,
Прокинуться люде,
У всяке вйсонце
Зааяе сонце...

Ой ударю ж зразу у струни живи:
Прокиньтесь — вставайте cmapi й мала!..
Вйцування новим серце мое б’еться
Через край i3 серця pidue слово ллеться!..

Спогадаймо тут про одно д!ло Кул!шеве, що треба б було
десь попереду згадати, - та що в його житп все важить, тим бай-
дуже мен! було за план сього писания. Як умер Шевченко, то
зайшла р!ч про пам’ятник, який би годилось над ним постави-
те; Кул!ш сказав: «Шкода того кошту i заходу. Шевченков! тре-
ба спорудити пам’ятник нерукотворний. Нехай збираеться
громада земляюв в !м’я Тарасове, щоб взнали добре один одно-
го, а з того - побачите, яка буде користь». Так i сталось. Поча-
ла щонедЬп громада збиратись i творити малу складовину гро-
шову на школу i iHini добр! реч! о !меш Тарасов!м. Те ж поча-
лось у Москв!; те ж i по шших городах. Незабаром огласив Ку-
л!ш таку думку: що в нас на Вкраш! ремесло по селах пщупало;
котор! ж ремесники навчаються по городах, п набираються по-
ганих звичаТв i псують ситьський люд, мов заразою. Через те,
мовив дал!, i землю пашуть не так-то добре, i весь побит про-
столюдний стопъ у нас низько; не всюди в хат! коло дверей за-
л!зну клямку побачиш, i столярно! робота по селах дуже мало.
Тим-то, казав, годилось би нам спорудити хл!боробно-ремесну
безплатну школу, щоб хлоп’ят навчати добре землю оброблю-
вати, садовину порати, коло бджоли ходити, а разом з там плу-
ги добр! робити i всяку хатню потр!бн!сть вистачати якнайкра-
ще. Обернемо свою складовину на таку школу, i нехай ся шко-
ла буде зватись «Тарасовою». От то буде йому найкращий
пам’ятник, душ! його найлюбпций.

Послухала громада Кул!ша, та що по тому? Тако! школи
спорудити не дозволено, ба, й поданого у Мшютерство вну-
тренних д!л проекту не вернено. «Дарма, - каже Кул!ш - i га-
рячий, i холодний разом. — Нехай титьки буде в нас думка про
се, - то й то вже немале дито. Збирайте грош! потроху. Хоч би
за свого життя ми й не допевнились памятника Шевченков!, -
ппш шсля нас допевняться».

Петербурзьку украшську громаду складали не сам! Кул!ш!
та й не кулшпвщ. Усяких людщв нашилось туди довол!. Вба-
чивши тее, занедбав був Кул!ш громаду, та близью приятел!
благали його не вщвертатись: «А то, — мовляли, — на тебе ди-
вившись, i inini вщвернуться». Мусив Кулшт навщуватись де-
коли в громаду, та нелюба вона була йому. Мовчазний сид!в в!н
юнець стола; чужа стала йому та хата...

Кшвську громаду ще менш вш уподобав. Постер!г вш там у
тенях, у р!чах i звичаях якесь бурлацтво. Було в тш громад! лю-
дей довол! розумних, та чогось вони перед громадською черню
нахилялись. Постер!г Кул!ш, що громада ся довго не встопъ, i
шшов геть вщ не!’; яко ж i сталось... Полщ!я тут полгщею, а гро-
мадяне громадянами.

Про московську украшську громаду, про полтавську i хар-
ювську порано ще говорити. Буде того, що праведна думка
усюди заявлена, i початок народному self-help* зроблено. Зерно
посаджене в народну душу; шяка сила його i не дошукаеться, —
i воно колись пустить коршь незримо i виявить могущу красу
на сонщ. Нехай же буде слава вс!м громадянам — i малим, i ве-
ликим! Як ходитимуть колись сини !х у громаду, тод! вони свою
давню вину розумною радою загладять.

Здавна, ще з юивського учительства, знано Кул!ша яко чо-
ловша грошовитого, бо не показував шкому нужди свое!, — не

Самодопомога (англ.).
любив одеж! недбало!, зашмаровано!, подрано! абощо — i ча-
сом давав там рубляку, де шш! вщбувались копшкою. Розказу-
вав нам Чуйкевич Петро, як вш, щучи раз по Киеву, стр!в стар-
ця — дщуся сивого. Розмовляючи з Чуйкевичем про поточну
р!ч, вийняв Кул!ш з кишен! ср!бного карбованця i подав дщу-
сев! мов денежку. (А жалування брав тод! мало, — рубл!в до
трьохсот на р!к). I не було се хвастаниям, бо н!хто не вщходив
вщ нього без грошей, коли трапилась кому нужда. Хоч пози-
чить у кого, а дасть. I не самим землякам роздавав грош!. Не-
хай об!звуться п, що знали його в Тул1 Раз на поштовш стан-
ин, м!ж городами Орлом i С!вськом, сказано ньому, що якийся
фшляндець, щучи до киТвського гаршзону, застряв серед доро-
ги, бо витративсь до кошйки. П!шов до нього Кул!ш, розгово-
ривсь, питае: «Сюльки вам треба грошей, щоб доТхати до Кие-
ва?» - «Тридцать п’ять карбованщв». Вийняв i дав. «А се мш
адрес. Як матимете - вишлете !з Киева». Не спитав, як i зо-
вуть, — i школи не одержав грошей!..

Велике трудолюб’е, велик! пращ i розгард!яш, висок! думки
i хлоп’ячу пустоту, жадобу грошей i недбалу щедрють у нього
можна було вважати не в один той самий тиждень, а в один i са-
мий день. Титьки одного в ньому не було: на всш Укра!ш нще
н!хто не бачив Купила пщпилим. Коли й випивав вш з прияте-
лями замолоду - як-то мовляють, не проливаючи, — i тод! р!ч
його була твереза i хода тверда. Ще й надто. Розказував той же
Чуйкевич, що коли хочеш Кул!ша послухати, як вш глибоко у
поважш реч! входить i порадою доброю тебе пщдержуе, то не-
хай лишню чарку вип’е. По тверезу зривалось шод! в Кулппа
таке слово, що кого-небудь вразило, i сам вш, прохоловши,
жалкував за свою нерозвагу; а напщпитку видаеться вш м!ж уй-
ма один непитущим. Що ми вище сказали про аристократич-
н!сть артисто-козацьку у Кул!шевш удач!, те ще раз тут згада-
емо. Коли трапляеться йому пити, то питиме або що добре, або
зовс!м не питиме, опр!ч звичайно! чарки горшки, яку щодня
вживас. Коли задумае мебл! купити, то - або дорог! купить,
або сидпиме на просты лав!. Б!блютеку мае таку велику i гар-
ну, наче який пан на всю губу. Багацько через його руки перей-
шло грошей. Три рази на в!ку довелось йому бути у великих
довгах, i три рази оплатився працею голови свое!. Hi разу ж при
тому не пщписав векселя, i давано йому на три тисяч! карбо-
ванщв без яко!-небудь розписки.

Хоч без порядку ми оповщуемо, та зо всього, що оце сказа-
но, буде розумно — як-то людям здавалось Кул1шеве життя.
Грошовитий co6i чолов!к — не знае нужди. А тим часом дозна-
вав Кул!ш i3 своею великодушною жшкою нужди, та ще й ве-
лико! Жшка Hi в чому його не впинюе, i чого вш бажае, тим
вона рада з душею своею поступитесь. 1й - аби його бачити та
чути. Року 1862 витхав Кулпи на Вкрашу, забезпечивши себе
переводом «Ясторп» Маколея у видавщ. Мав !тце й шший заро-
б!ток перед собою. Було чим жити. Думка в нього була спершу
коло етнографп заходитесь i все те 1з народу повичерпувати,
що зачернув частиною у «Записки о Южной Руси». Прописали
вже ми, що н1хто проти нього не справиться у сьому дии, бо мае
вш ключ до скарб!в душ! народно!’, що замкнена перед шшими.
Отже бувши «действительным членом императорского Русско-
го географического общества»97, по видшу етнографп, подавав
просьбу, щоб йому дано лист на оборону вщ полщп, як буде !з-
дить по Укратш. Не просив грошей на етнограф!чну працю, а
титьки листа просив, щоб полщейська темнота не задержувала
його м!ж простим людом вештатись. Отже в Петербурз! зляка-
лись — i не дано йому такого листу!! Тод! вш зас!в у себе дома
м!ж свотми книжками, а тим часом розпочав будувати xyrip
Пщцубень коло Мотрошвки. Коли ж пише до нього видавець
переводу Маколея, що печатня його ! видавецтво геть пщупа-
ли, — що сам мусить засюти за таку роботу. А тут, з другого боку,
один ледачий журналicT зр!кся з свого йому довгу... От тод! ж то
притисла Кул!ша нужда велика. Повють про се бщування сам
вш колись напише, бо один мае до того право. Ми ж скажемо
титьки, що будування Пщдубня було тяжким геро!чним подви-
гом Кул!ша i його благословенно! жшки. Удержуемось вщ ши-
рокого оповщання. Довол! буде сказати, що, оплачуючи тесель
i столяр!в, Кул!ш годувавсь найпроспшою мужичою стравою,
що сам вш топив соб! печ!, а жшка його не один раз свотми ру-
ками i страву готовила. I тими ж самими руками, що дрова но-
сили, тод! ж, зимою, писав Кул!ш icropiio боротьби козаюв !з
ляхами за Павлюка i Острянищ, що поим напечатано в журна-
лах «Библиотека для чтения» i «Отечественные записки»98.
Д!ялась рок!в зо два, перед очима в людей, трагед!я навдивови-
жу, i н!хто того ясно не бачив...

Подив!мося ж тепер, чи дуже ся нужда погнула дух Кул!ша i
чи вона змусила його до служби в Полыщ. Знавши Митютша
(Миколая Олексшовича)" ще з того часу, як пробувавсь у Пе-
тербурз! переводами, написав вш до нього, що готов би взятись
за учебну службу. Як сповпцено його, щоб рушав у дорогу, вш
прибув у Петербург восени 1864 р. Там одержав вш лист !з Вар-
шави, що не старшим директором шк!л думають його назна-
чить, а молодшим. Потхав Кул!ш до МЬтютша подякувати i ска-
зав, що не поще на должность молодшого директора, бо не та-
Ki знаш, як BiH, люде мають вже вини должносп. Н1як не нахи-
лив його Митюпн до згоди; а не хопвши втеряти такого чоло-
в!ка, посовпував потхать у Варшаву на якийсь час. «1дьте, — ка-
же, - може, як вас побачать та взнають, то все буде гаразд».
Яко ж i сталось. Отже, видимо, що i на сей раз Кул1ш з’являеть-
ся перед нами таким, як сшвають у nicHi:

1вчора кулпи, i съогодш кулии...

Шщо його не переробило i не переробить. Який був у пмна-
зп перед учителем алгебри, таким пршхав i в Варшаву.

Про варшавське життя Кул!ша порано ще оповщувати. Ска-
жемо одно, що не того спод!вавсь князь Черкаський, що знай-
шов, зазиваючи Кул!ша до себе директором духовних справ; не
такого ж директорства допевнявсь i Кул!ш вщ Черкаського. Не
прослужив BiH i3 ним i швроку, як уже Кул!ш писав до Черкась-
кого: що помиливсь Черкаський у ньому, що не знайшов у ньо-
го тако! дотепносп, яко! спод!вався; що BiH, Кулпп, директору-
вати битные не хоче, а шукатиме co6i шшого мюця, де заслуго-
вував би свш хл!б, не сумнячись у робой... Отже, як заговорив
до нього Черкаський тими словами, що зве Кулпп по-своему
«поез!ею холодного розуму», знов пщнявсь BiH на тяжку робо-
ту, вщпочивши. Потхав Кул!ш на вщпочинок за границю, а
Черкаський тим часом покинувсь. I хоч ci дв! людини так на
себе не похож!, а не раз згадував Кул!ш Черкаського i жалкував
за ним дуже, бо чарували його в сьому чолов!ков! велик! зд!б-
носп, велике трудолюб’е, сила вол! i та поез!я холодного розу-
му, що сам би жадав мати той холодний розум i, може б, вщцав
за те значку частину свого серця.

На тим скшчимо наше оповщання - до шшого часу.

9 Чорна рада
ЗАЗИВНИЙ ЛИСТ

ДО УКРАШСЬКО! 1НТЕЛ1ГЕНЦП

Духа не угашайте.

Апостол Павел

Живий живе гадае.

Пословиця

Der freie Mensch denkt an nichts weniger
als an den Tod, und freie Weisheit ist
nicht ein Nachsinnen uber das Sterben,
sondem uber das Leben... Man muss die
Handlungen der Menschen weder beklagen,
noch belachen, sondem begreifen.

Spinosa*

I

Як панувала колись Полыца, нашим предкам здавалось, Hi-
би Русь вщ Карпат аж до Путивля есть недшима часть Реч! По-
сполито! Польсько! i н!бито, не державшись i3 ляхом за руки,
не можна русинов! пробувати на свш.

Щиро прихилялись наш! предки до лях!в, щиро аж надто.
Найповажштш доми в Червошй Pyci2, на Покути3, на Подол!,
на Волин! i Биюрущиш i по обидва боки Дшпра на Вкраш! нех-
тували навпъ стару в!ру грецьку, щоб не р!знитись н! в ч!м !з
польськими панами. Приподоблюючись до приятел!в-лях!в,
робились римськими католиками, кальвинцями, лютеранами4,
новокрещенцями, ар!анами. Через приятельство з панами-ля-
хами руська штел!генц!я сталась польською. Рщна мова, мова
великих предюв, шйшла в не!' у занедбанне. Писали i розмов-
ляли у поважних бесщах по-польськи i xi6a титько лаялись по-
руськи. От так-то самохпъ полячилась наша вельможна, гоно-
ровита Русь, позираючи чужим оком на шляхту нижчу, як i на
всяку шшу руську др!бноту

Тим часом рущина жила сво!'м природним житгем у русько-
му простолюдд! i давала ознаку свое! самобутносп незл!ченни-
ми шснями, що дивують етнографа своею красою i силою. Та,

* Вшьна людина щонайменше думае про смерть, i витьна мудрють
полягае в роздумах не про смерть, а про життя... Дп людини треба не
оскаржувати, не висм!ювати, а осмислювати. Спшоза1 (тм.).
цвпучи co6i i дико буяючи, не робила рущина прогресу — не
робила через те, що не мала пуття перед собою, ан! чесп й по-
ваги за собою. У церковш школи п не прийнято; з церковно!’
амбони нею не говорено; судове писарство ii нехтувало; розмо-
ва про широку свпову жизнь i полпику ii цуралась; друкована
словесшсть нею погорджувала. Всюди панувала або мертва мо-
ва, котру викохано штучно по старосвпських чернечих писар-
нях, або ж та полыцизна, котру прийнято в нас м!ж людьми по-
важними i для громадського жигтя, i для розмови в рщних
сем’ях.

Се ж усе сталося тим, що й наш! руськ! пани, i наш! руськ!
«владики», звичайно кревш тих же пашв, не виробили просв!-
ти в cboim народ! i лоривали оч! на чужу. Над школою, над цер-
ковною амбоною, над судовою трибуною i над лпературою ца-
рював той же передсуд, що й над самим побутом руським. Ва-
рязька Русь5 так стерялась у татарському ярм!, а по татарах у
перелюбках з Литвою та з Ляхвою, що !и здавалось, шби титько
й свпу, що в польському в!кн!.

Правда, що в польське в!кно свободно ринув свп гумашзма
звщусшь, де його ще не пригашували давняшш просвпител!
Свропи. Та приплатилась наша Русь вельми дорого за те, що
позирала на европейську культуру у чуже, а не в свое власне
в!кно. Наслщком братания з панами-ляхами було те, що як
розбуялась у Польськш Реч! Посполитш сощальна усобиця пщ
кшець XVI столптя, — руське церковне поспшьство зреклось
единост! з руською церковною аристокрапею, а пщ його рев-
нивим надихом занедбане культурниками поспшьство мирське
стало взивати ляхами не тшько руських латинщв i прозелшв
чесько-шмецького новов!рства, да i таких пашв, що мурували
йому церкви, споруджували монастир!, пщпирали своею пова-
гою церковш братства i, держачись !з дисидентами за руки,
стояли на сеймах огпром против полпично!’ системи единост!
в!ри в Полыщ.

Сим робом сощальш усобиц! в Реч! Посполипй Польськш
прийняли злов!щу назву боротьби козаюв !з ляхами, дарма що
козаки боролись !з вельможними представителями Р у с i — Ос-
трозькими, Вишневецькими, Сангушками6, Четвертинськи-
ми7, Корецькими8 i т. д., i т. д.

У цш погибельнш для обох нацш боротьб! руських пашв
поддержали польсью пани, а руських козаюв — пани москов-
сыа, думш люде царя Алекс!я Михайловича9.1 сим-то дивним
9*
судом вворужено! сили древня варяго-русыса аристократия вте-
ряла територ!ю, котру осягла була правом оборони вщ хижого
аз!атства. От як страшенно приплатились наш! вельможш
предки за те, що не вхопили свое!’ нацюнально! тропи, що не
второпали единост! свое! в рщних традищях i в рщному слов! з
Руссю простолюдною.

II

Занедбана сво!ми церковними i мирськими панами рущина
зоставила багато свого самоцвпу в польськш словесност! i,
прийнявши в себе довол! полыцизни, перейшла пщ москов-
ське пануванне такою ж просторною, якою була й пщ польсь-
ким. Поел! Велико! Руши, що зшвечила всю роботу европейсь-
ко! культури на обох берегах Дншра, - пщ захистом мщно!
своею сущльностю Москви, по залюднених наново городищах
i селищах постала так звана по-письменськи Мала Рос!я, а по-
народному Укра’ша.

Тут !знов глибоко закоренилась i буйно проросла та само-
ценна мова, котру, за панування Полыщ, не вважав за велику
р!ч н!хто: н! корол!вська рада, ш панськ! сейми, н! схоластична
тогочасна !нтел!генц!я, як польська, так i наша руська. Розли-
лась вона далеко поза край Украши обох бок!в Дншра, сягону-
ла аж у Курщину i Ворошщину, аж до Волги, Дону, Кубань I та-
кий розлив простор!кувато!, занедбано! високими властями i
не запоможено! печатним словом рущини пророкував !й новий
процвп, нову красу i силу.

Справд!, куди не заносилась наша весела або смутна шеня,
наша поважна дума або жартовлива присшвка, - всюди по ве-
ликому Руському Свпов! слухано п з уподобою i переймано за-
любки. У великих дук!в царя Петра Первого за трапезою дзво-
нили в кобзу i сшвали елш! козаки, а при двор! цариц! Анни
1вановни10 в царському штат! знаходимо кобзаря украшського.
Т!лько ж бо наш! пани, що постали на Вкра’ш! з нових народ-
них дук!в, дбали не про те, як би рщну мову пщняти до научно!
чи хоть громадянсько! поваги, а про те, як би приподобитись
до сво!х приятел!в, пашв московських.

Тогд! ще було рано давати вагу такому д!лу, як простолюдне
слово, випечатане найкращою печаттю своею по сшьських nic-
нях. Наш титько в!к знае, чого стопъ сей орган нацюнального
самопочуття. Так само, як за панування польського, нехтувано
нею вдруге задля мови московського панства, помазаного чу-
жеземщиною. 3 ним-бо напп пани своячились i единились; з
ним у царсыёй служб! i в придворних церемон!ях товаришува-
ли; до московських дук!в яко людей могучих пестились; до ix
моди i до ix звичатв приспособлювались.

Через таку похшливость опадав укуш з пустоцвпом i най-
кращий цв!т нашого народу. Столична примана тягла до себе
укратнських дук!в мовби яким магштом. Коли б московське
панство ходило не до «православно!'» церкви, а до католицько-
го костелу чи до протестантського збору, — не подивилась би
наша аристократ на стародавш русыа церкви сво!’ i, певно,
ради нового доброд!я свого, москаля, сталась би чужов!рною.

Сим робом наслщде незазнано!' старосвпчини, наша кохана
мова, зосталась упослщженою вдруге. Держались-бо в нас ii по
Вкрапл титько знехтуваш столицями доматори, люде мало!'
науки, узенького кругозору, панки, пщпанки, полупанки, м!-
щане, козаки та посполита чернь, хл!бороби. Уся ж !нтел!ген-
ц!я, все, що п’ялось на св!тов! високосп, усе багате, пишне,
вельможне, усе, осв!чене якою Бог послав наукою, прихиля-
лось розумом i серцем до великорущини.

Як бачимо, сталось !з нами те ж саме пщ московським пану-
ваннем, що було пщ польським. Самохпъ наш! мирсыс! iдухов-
н! пани, глави поспитьства, зреклися рщно!’ рущини свое!’. Ста-
pi передсуди на користь мови государно!’ i тогочасна байду-
ж!сть про закони природи в жизш наци робили те, що н!хто i не
догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюднш мае!
т! наш! люде, що п’ялись на «росшський Гелпсон11» або поуча-
ли з церковно!’ амбони рщних брапв чужою мовою. Так само,
як i в поеднанш з Польшею, шкому було в нас запровадити на-
родну мову в школу, шкому звести на церковну амбону, шкому
посадити ii на судов!й трибун!. Соромились розмовляти нею
серед людей великосв!тн!х; погорджували тисячолпшм пред-
ювським словом у печатнях.

III

Так наш! восточш сусще самою перевагою власт!, сили, до-
статку позбавили нас у свою чергу нацюнального верхов!ття i
впослщили той елемент нацюнально!’ жизш, котрий у людей
наукових уважаеться за найперший. Не роблячи нам н!якого
насильства, вони вичеркнули нас !з книги живих нацш, а дав-
ню нашу нацюнальну давнину присвоим co6i яко pin, про ко-
тру, за нашим мовчаннем, нгхто шший не озивався.

Були ми довго наче мертв!, були нерухом! в летарпчному cni
роюв 1з швтораста поел! того, як наш Богдан запродав нас ра-
зом у двое рук12, а його alter ego* хопв запродати ще i в трейп13.
1з сього летаргу пробудила нас рщна мова, як то правду сказав
о 14
великии лях.

...Dzwiek mowy rodzinnej mie ocuci**.

По якомусь таемничому закону воскресения замерших на-
родностей у Полтавщиш, у Харювщиш i, як бачимо, навпъ у
Чершговщиш, мов на пй кобз! струна до струни, озвались
один по одному люде чуж! й далек! м!ж себе i без лишн!х ора-
щй провозгласили нову нащю м!ж нащями, во !м’я рщного
слова i самостшного евпогляду.

Велике се дию розпочав простодушно, без особливого заду-
му, Котляревський, i розпочав так радикально, мов сощальний
реформатор. Постягував з Ол!мпу бопв i богинь з полубогами, а
з високих постаменпв поспускав на дол!вку широкославних ге-
рою, що можновладщ брали соб! за вз!р, i все те ол!мшйське та
боготворене по великих мютах панство повернув у мужицьку
простоту. 3 уподобою прийняли письменн! люде «перелицьова-
ну Енещу»15 величного римлянина - бо побачили в нм свое
поспшьство, побачили, хоть i з вивороту, та все ж таки не сль
пуючи так, як елйтували, захилившись за чужомовн! книжки.

Сам Котляревський не знав добре, що в!н творить. Вш по-
корявсь недовщомому велшню народного духа; був тшько зна-
ряддям украшського евпогляду. Чуючи ж, по свош поетичнш
природ!, що см!хотворна «Енеща» торкнула не вс! струни в ду-
пл у земля Ki в, змалював Котляревський життя народне щил in-
но в свош оперет! «Наталка Полтавка». Тут уже критика вбачае
начерк лператури поважшшо!.

Не хутко спроможеться яка б не була початкова громада на
змалювання себе писаним словом. Се-бо вже висока стад!я ро-
зумово! культури. Нашим отцям здавалось порожньою забав-
кою те, що написав Котляревський. Умер вш у свош рщнш
Полтав!, а з ним наче загинула i його проба пера серед невпо-
кою життя громадського. Отже з мало! i одрубано! соб! реч! су-
дилось народитись такому, що зрослось !з нашою долею навь

*Друге я (лат.)

...Звук мови рщно1 мене пробудить (польсък.).
ки, чого не мусимо забути, чого не занапастить Hi панський его-
!зм, Hi государна пол пика: народилась украшська лпература.

IV

Лпература ся сталась демократньою не титько по вол!, а таки
й по неволь Появилась вона на Божий свп не до пансько! впо-
доби, а до вподоби i науки тих, котр! не бажають, щоб теми!
брати !м служили, а бажають caMi темним братам послужити.

Прямуючи до тако! мети робом великого Учителя16, лпера-
турш робпники напп не щадили Hi cboix сил, Hi cboix достатюв,
аби пос!яти серед народно! темноти i бщноти таких проповщ-
ник!в науки, котр! при нагод! могли i3 принижено! до земл! ма-
си викликати до свого гурту природних, рукою Божою зад-
них «чад премудрост!» i вкуш з ними утворити нащю самочут-
ну, саморозум!ючу, на сво!й дороз! видющу, про свою будущи-
ну дбайливу.

Не шкодив сей великий задум шкому, опр!ч тих, що вважа-
ють мир за знарядця свого его!зму, — опр!ч тих, що, доп’явшись
до високих титул!в та великих гонор!в, забезпечують долю
свою дпочкам cboim i дпочкам дпочок сво!х яким би то не бу-
ло робом. Не то що не шкодив шчому i шкому, а приспоряв ве-
ликому Руському Свпов! велику будущину. Ним-бо малося, на
пщмогу сшльному добробутов!, видвигнути з народно! залеж!
животворну силу, котра тепер icnye co6i, шмуючи, слшуючи,
бщуючи або гайнуючи.

Отже знайшлися в Poci! так! правител!, що позирали скри-
ва на етнограф!чну Украшу, розпростерту широко серед Русь-
кого Свпу, шби вона своею мовою робить якийся переюр цар-
ському господарюванню. Стали ci люде, ci полпичн! homuncu-
li*, м!ркувати, яким би робом зупинити розцвп украшсько! мо-
ви, i привели царське правительство до неможливого д!ла — до
угашення духа.

Тут починаеться нова повють про !збиенне младенц!в...

Було в Poci! таке, що буквар!! початков! шкшьш книжечки
дозволялось печатати по-жмудськи, по-само’щськи, по-тун-
гуськи, тшько заборонено по-укра!нськи.

Було таке, що збирати грошов! жертви можна було на всяку
учту i на всяку свпову пустоту; постав тшько заказ украшцям

Гомункул и {лат.).
складатись хоть по вдовишй лепт! на наукову запомогу земля-
кам СВОТМ.

Було таке, що не боронено видавати всяк! газета i журналы
людям порожшм, ради редакторськот наживи з людського не-
досвщу i легкодумства; укратнським же народолюбцям заборо-
няли сповйцати рщний край про все, чим би освоилась його
темрява. Було таке, що Боже слово перекладувалось i зирянсь-
кою, i комлицькою мовою, титько невитьно було перекладува-
ти його мовою украшською.

Постало наконець уже й таке, що навпъ у повютях, писаних
великорущиною, цензура поправляла изба там, де в рукопис!
стояло хата; вписувала барин там, де автор писав пан, i т. д.;
а коли чумак засшвае в автора:

Пропив воли, пропив вози,

Пропив ярма i занози, —
то цензура вичеркувала чумацьке сшвання яко укратнське*.

V

Як нам назвати ту безлтч усяких мук, що в нас приймали му-
ченики й мучениц! за свое рщне слово? Чи то була римська не-
рошвщина17, чи гишпанська торквемадовщина? Чи то була
дальновидна правительственна мудрють, що знайде соб! оправ-
дания у в!ках грядущих; чи то була така необачшсть, що скри-
тикуе ii й мала дитина?

Як п не називаймо, а пщлягати !и, мов безсловесн! зв!рята,
не мусимо. Бо коли ми дивуемось, як се наш! предки так
необачно зб!гли шною з кипучот украшсько! жизш, то нехай же
хоть нас наш! потомки не докорюють марним шумуваннем.

Титько легкодухам здаеться, що наша сила шщо супротив
Tie! сили, котра рине на нас !з високоспв государнот власт!, мов
яка Hiarapa, гримлячи, крушачи, слшлючи i туманячи. Аж два
царювання сплямовано гашениям нашого духа18. I xi6a ж його
вгашено? Xi6a ж ми злились ув одну нащю !з «православним»

* Знаменитый декрет про украшщину стався 18 мая 1876 року. До
ciei* дати у «Газет! Гатцука19» надруковано половину мого оповщання
про украшський побут i дозволено в нш панов! зватись паном, хат! —
хатою i т. д. У друпй же половин! того ж самого оповщання цензор
звел!в редакторов! печатати вже барин, изба i т. д. i не дозволив чума-
кам сшвати про воли, вози, про ярма i занози.
Московським царством? Не титько не злились, а стали вщ ньо-
го, через те насильство, ще дальше, нЬк були колись вщ
Польського католицького корол!вства.

Через те насильство i тиранство ми тшько зрозумши розу-
мом i побачили очима, скшько ми втратили неоплатимо! сили,
пщцобрюючись Москалев!.

Ми вже не маемо cboix церковних iepapxiB. Задля государ-
но! московсько! полпики вони нас !зрадили так само, як !зра-
дили колись задля полпики польсько!.

Не маемо вже i cboix сановниюв: бо й ci вщб!гли нас тим же
робом, що й наш! Острозьк!, Вишневецьк! i т. д.

Не маемо н! свого украшського трибуналу, ан! свого звича-
евого права.

Не маемо н! тако! церкви, котра пщлягала б суду громад сь-
ко! совют!, н! тако! школи, котра виховувала б наших дней згщно
з духом наци.

Не маемо навпь рщно! преси, котра б не давала нацюналь-
нш мов! миршавпи пщ напливом чужо! i осв!жала б духа на-
родного серед нашого безгол!в’я.

Одно тшько наше зосталось при нас — живе украшське сло-
во. I тому задекретовано згинути. Побалакають, мовляли, ще
трохи сим жаргоном хл!бороби, зшде вш тшько на те, щоб роз-
мовляти про вози, воли, ярма, пути, налигач!, i, не оперте н! об
церкву, н! об школу ! пресу, зникне co6i, мов той недорщ, що
йому не судилося й на свт жити...

VI

Отже воно не зникне вже через те саме, що його тиснуть i
гонять. Наше слово загартоване в устах Олепв, Святослав!в,
Володимир!в20 !ще тогдц як Москва й не наклюнулась. Загар-
тували ми його ! в устах того рицарства, до котрого слалась !з
зазивами вся бвропа, воюючи з ворогами в!ри Христово! або
Свободи релшйно!.

То ж воно служило в боротьб! сили мускульно! з мускуль-
ною. Тепер наступив для нього час боротьби духа з духом. Як
не впослщжують нас т! люде, що озиваються представителями
Москви, а мусять признатись, що украшський дух виступив на
свое дшо жизш геро!чно.

Московське царство давно вже почало зватись Всеросшсь-
ким. Двадесять язиюв, за приводом Наполеона, розбилось об
його потугу21. IcTopin його д!яшй стала печататись десятками
том!в, голосних, мов горлат! гармати. Пишаючись перевагою
над бойовими силами Сходу i Заходу, московський самодер-
жець став зупиняти полпичш бур! в Сврош, мов той Нептун у
Верплхя, одним погуком: «Quos ego!!»* А московська мова o6pi-
ла для себе такий невмирущий орган, як поет Пушкш. Велич-
на зробилась Москва не одшею стихшною силою. Здавалось
би, нам подобало втонути у тому величч!, зникнути в блискавич-
ному сяев! всерос!йсько! слави, стопитись ув один метал !з
Москвою серед страшенного огню, котрим вона палила землю
i воду, перекуватись у щось неодмшне вов!ки пщ зал!зним щ-
пом Tie! баби Яги, що в наций казщ кус москал!в на мщяному
току, покрепляючи силу решетами картечь

Москва виросла якимся дивом перед очима в icTOpii. Про
нас, що помогли !й знятись од земл! аж пщ небо, шхто й не зга-
дував, прославляючи ii цар!в та геро!в. Нас мовби школи не бу-
ло й на свт...

Аж ось, саме пщ ту велику годину, як зас!яла повним свпом
невмируща слава Пушкша, найкраща слава, якою може вели-
чатись нащя, - у нас на Вкра!ш, серед забутих степових могил,
мужицька мова пщнялась !зшчев’я до високост! всенародного
жалю, плачу, пщнялась до погорджування великою гординею i
до погрожування великш потузь

То правда, що в нових кобзарських сшвах було багацько сл!-
пого буяння, як i в геройських подвигах тих варяпв, що руйну-
вали Болгарщину23 i ЕИзанпю24, — як i в гайдамацьюм завзятп
тих коз аю в, що розбивали по Чорному мор! християнське ку-
пецтво заодно з бесурменським, а дома шпндрували руськ! сво!'
городи татарським робом. Тшько ж бо слов’янська штелшенщя
не занедбала шснотворчого ген!я через його недосвщ. Широко
вщ Петербурга до сербського Бшграда, а вщ сербського Бшгра-
да до чесько! Праги розлилась наша нова шсня, i навпъ чужо-
мовна Свропа довщувалась через переклади, у чому сила не
торканих ще струн украшсько! кобзи.

Сила була в пророкуванш ново! боротьби, боротьби за на-
родне право вже не мечем i огнем, а духом i правдою. Загово-
рило понад Дншром шме камшне; озвались голосно бур’яну-
вап городища, i все живе почуло, що гаряча предювська кров
кипша i бушувала не даремно.

* Я вас!22 {лат.).
Вхоплено й замчано Кобзаря на край свпу, м1ж аз!атську
дичу25; придавлено його й примучено на тип, ослаблено його й
скал!чено на дус!; а голосна шсня його через те ще поголосш-
шала на широкому свт. Усе недодумане i недосвщоме з не! по-
чезло; зосталось титько саме сяево...

Так у великих проповщниюв людськот в!ри, що вони сходи-
ли з громохмарнот гори у юдоль повсякденщини, чи з’являлись
посеред степовот р!вняви з блискучими свотми снами i таемни-
чими призивами, никне марою те, чим вони р!вня приземкува-
тим людям, i сяе невгасимим вов!ки свплом те, чим вони витщ
над похилу до земл! людську природу. Так наслщде предюв-
сько! слави чиститься в непроглядних стол!ттях, мов у водах
мовчазнот Лети26, i зостаеться нам вщ не! саме геройство духа,
що пщшмае серце на благодати! задуми i на велик! подвиги.

VII

Оце ж не сумуймо про м!зерну долю нашого укратнського
народу; не жур!мось про те сирпство, у якому зостававсь i зо-
стаеться в!н без первоцвпу свого громадянства i свое! древньо!
церкви. Знаючи з юторичного досвщу, як уставали нацп, по-
вержен! незгодою або дикою силою в прах, уповаймо духом бод-
рим, що в натшй давнин! затаитася сила невмируща ! що ми
пею силою д!йдемо колись до того зросту, який сама природа
нам на роду написала.

Не загине те слово, що дало животворящу запомогу аж двом
лпературам. Велике воно по сво!й природ!; а велике слово
слщкуе про величия того народу, що зачав його в глибиш свого
духа.

Так, ми не малий нарщ, дарма що нас не добачають наш!
сусще у свотм величанн!. Не малий уже тим, що дотоль стояли
ми за Польщу, пщ п’ятою в ляха !звивалась Москва; а як поча-
ли стояти за Москву, стала тогд! Полыца пищати пщ п’ятою в
москаля.

Не малий i тим, що, давши Полыц! i Москв! архиеретв,
вельмож i писател!в, не попотлись ми в чужоземщину слщом за
свотми спокушеними главами.

Найбитьше ж величчя укратнськот наци явне з того, що, зо-
ставшись без церковного, полпичного, вотнського i наукового
передовництва, спромоглась вона видати з себе самобутню л!-
тературу i затривожила не помалу силомщних единител!в Pyci.
Пам’ятне-бо нам слово московского оракула: що польське
повстання есть шщо, як пор!вняти його з повстанням л!тера-
турно! Укра!ни. Там, рече, вщпала б, може, пщ лихий час, неве-
личка пров!нц!я вщ iMnepii; а тут мужицька мова, ставши л!те-
ратурною, розколе iMnepiio на самш серцевиш. Так промовила,
вщуючи про нас, московська шф!я27, i се нам не малий прог-
ностик, що ми, лпературною пропагандою, утворимо co6i,
скоро чи нескоро, таку церковну iepapxiio, котра величати-
меться чимсь кращим, н!ж цяцьковаш митри, i таке вельможе-
ство, котре пишатиметься чимсь достойшшим, н!ж предюв-
ське надбання, i таку штел!генщю, котра буде розумна мало-
ученим людям, як батьки i мапрки розумн! д!тям cboim.

Благодатна земля, що зродила вже стыько багатого жнива,
лежить облогом перед нами. Зачаровано сей обл!г !ще тогд!, як
боролись напп русыа козаки з нашими руськими панами, зача-
ровано й заклято: щоб на сьому облоз! поламавсь усякий плуг,
котрий не сам нарщ-абориген co6i викуе.

Оце ж почали ми його кувати, сього чудовного плуга, з того
часу, як постягали бопв з Ол!мпу, а полубопв !з мраморяних
постаменпв та поробили громадянами. Дарма, що нас так тяж-
ко тюнять i пригшчують необачш государники. Ми i в ricHori,
i в пригнет! куемо та й куемо co6i словесн! лемецп та чересла
помалу I прийде той час, що пахатимемо предювське займище
без цензурного дозволу.

А щоб роса не вибивала нам очей, поки зшде наше сонце,
сонце духовно! свободи, — треба нам, браття-земляки, заложите
лпературний к!ш у вбезпеченому високою цивипзащею Micri.

Шкода нам звати москаля дядьком. Дякуючи нам i за оруж-
ну, i за моральну пщпомогу, вш хоче загладите наше обличчя
серед народ!в; хоче, щоб ми забули, хто ми i яке наше нацю-
нальне право; хоче, щоб ми не мали Hi пуття, Hi necri, Hi пова-
ги на свт.

Оце ж, проповщуючи ютину яко юточник свободи, мусимо
ходити робом тих, котрим великий Учитель роду людського
наказав: що коли гнатимуть !х ув одному Micri, нехай утжають
до другого. Певно ж бо знайдеться в культурному свт приту-
лок, звщкитя у всю Руську землю !зийде впцанне наше, на про-
буд сонних i на воскрешение мертвих.

Розпочинаю се спасение дию книжкою, котру назвав «Ху-
торною поез!ею» на ознаку того, що коли б Hi в одшм город! i
н! в одшм сел! не знайшлось уже живого зерна до зас!ву, нашо-
нально! ниви, то рука Божа знайде ще його в хуторах i широко
позас!вае навпъ i жщцвське поле на Вкрапп, не титько те, що
пщлягае нашим перевертням.

VIII

Виставмо, миле браття, на високостях науки i лператури
наше нацюнальне знамено. Не побачить на ньому плями Hi
один край, onpin xi6a Tie! Московщини, що слухае цькування
свотх погибельних полпиюв, сво'тх слших книжниюв i фарисе-
!'в. Чистий стоятиме сей стяг у сяев! гумаштарностт Не стягуе
вш людей на криваве дито, на гарбання чужо! предювщини, на
топтания пщ ноги чужо! святиш. Стягуе вш украшську розпуд-
жену сем’ю до наслщування предювського надбання — рщного
слова, до наслщування правом науки i словесност!.

Сим не зупиняймося, миле браття, що таке велике перед-
взяття розпочинаемо малими силами. Усе велике на земл! по-
стало з малого i все потужне з малосильного. Не зупиняймося
й моральним занепадом наших украшщв.

Понурились вони тепер у землю шмуючи, мов т! воли
пщ’яремш. Прийде ж той час, що вони випростаються i з «Hi-
мого язика» зробляться водателями нацюнально! правди. Пе-
рел!чать вони себе всюди: i на рщн!й,! на чуж!й земл!, i по се-
лах, i по городах, i по степах, i по морях. Прокинуться i в сто-
лиц!, що стопъ на людських метках, вихована з самого зал!за.
Вщгукнеться ними й страшенний Сиб!р, перем!ряний вашими
ногами. Заб’еться украшське серце навпъ i в шшого переверт-
ня, мов у того «ляха-потурнаха, ключника галерського, недо-
в!рка христянського». Плодюща наша полуденно-руська зем-
ля. Насищала вона своТми дпъми двое великих царств, та ще
й тепер iHini з них жив! в чужояднш утроб!, мов той пророк у
символ!чному китов!м черев!28. Звергне тх чужа нацюнальшеть
на проповщь рщно!, украшсько!.

До гурту ж, небожата, i велик!, й мал!! До гурту, паненята з му-
жичатами! До гурту рятувати святе наслщце — слово! Воно-бо —
скарбшня нашого духа. Воно — великий завп незазнанот нашо!
предювщини. Воно — правдиве пророкування нашо! будущини.

Мусимо, люб! земляки, заходитись укуш вс! жив! коло Tie!
пращ, що започали наш! предки варяги й козаки. Вони робили
свое нацюнальне дито, буяючи яко люде в!ку темного; а ми ро-
битимем свое, розмишляючи яко люде, осв!чен! наукою; вони -
мечем та кулаччям, а ми — пером та лагодою. Нехай цар! царю-
ють, а велик! пани панують. Общ! причини привели ix до
страшно! переваги; общ! причини вкажуть i розумну м!ру !х пе-
ревазь Не хитаймо високих стольщв; не зневажаймо i великих
заслуг давшх государниюв. Нехай старий зав!т icTopi! стопъ пе-
ред нами в сво!й повазг Новий виробить i нове вино, i нов! Mi-
хи по винотоках.

IX

От на таких-то основинах треба нам працювати в тих благо-
словенних землях, де нам мислячою головою не стопъ !з довб-
нею безголовий цензор i за плечима в проповщника Христово!
свободи не прита!вся поработитель-кат.

Усе те зле й лихе, що запод!яла нам колись нещаслива лях-
ва, а тепер останшми часами необачна Москва, сталось через
полпичну темряву, - через те, що полпика не питала дороги в
науки, а наука не опиралась на едину ф!лософ!ю, достойну сво-
го !меш, — на фшософ!ю природовщання. Дшшовши, з прогре-
сом кругосвпньо! науково! пращ, Tie! правди, що безкраш i
безм!рний космос, у величезних i найменших творивах Божих,
дае нам закон громадянського життя ! розумового прямування,
кладемо Г! в основину нашого проповщання украшсько! нацю-
нальност! i духовно! свободи. Закинене серед чужо! нам грома-
дянщини, серед чужоплемшного ! чужоядного натовпу, слово
наше ховалось тшько по невмирущих п!снях да в тайниках на-
ших семей, — у тайниках, недоступних полпичнш шспекцп. Ви-
кликаемо його тепер з останнього сховища на ширшу просто-
ронь. Дос! перепроваджено його в нас тшько через в!ков!чш
книги Святого Письма. Наступила черга перепровадити його
через поетичн! твори великих народ!в i через фшософ!чну,
оперту на природовщанне, науку.

Який не есть малий соб! спочатку наш видавничий захщ, як
не трудно робити на одшиб! те дшо, котре народи свободы роб-
лять у себе дома, та, не маючи шшого способу проповщання
нашо! загнано! i забито! правди, мусимо вважати свое видав-
ництво - не з гордопцв, а з пркого жалю — i за народну школу,
котру нам заборонено дома, i за церковну амбону, котро! наше
духовенство нам не соблюло i не вповажнило.

Спогадаймо, браття, про ту годину бщолашну, як пщ колот-
нечу за «духовн! хл!би» замикали i пустошили церкви по русь-
ких наших городах не тшько !нов!рщ, а й сам! т!, що назива-
лись «благочестивими» владиками. Занедбане, а часом i розпуд-
жене поспшьство виходило тогд! в поле i пщ чистим небом
слухало церковно!’ науки, на яку спромагались убог! i гоним!
благовютвувателг Ми живемо п!д однаковим гонительством.
Коли ж спасенш душ!, у сво!й науковш темнот!, переховали
свято в!ру предк!в cboix, як тогд! найкраще можна було ii зрозу-
мпи, то, маючи в руках так! могущ! знаряддя до проповщання
!стини, як наука i л!тература, ми тим паче возможемо перехова-
ти предювський зав!т нацюнально! свободи i свободно!’ сов!ст!.

Нехай же наша сила в наций немопц совершаеться. Нехай з
нашого серця рине та велика потуга, що нашим польовим бла-
говютвувателям не дала пщклонитись пщ замикател!в i пусто-
шител!в святих церков. Коли завзят! люде меча i полом’я були
нашими предками по кипучий кров!, то безбоязнен! люде Хри-
•2Q

стово! правди — ешь украшсько1 земле7, тихии евгг народу ук-
рашського, геро! християнсько! любов! i самоотвержения — бу-
ли нашими правдивими предками по невгасимому духов!.

Пам’ятаймо, рщне браття, апостольське слово, що постави-
ли ми дев!зом до сього «Зазивного листу»: «Духа не угашайте!»
Не гас!мо його сам! в соб!; тогд! н!хто його не вгасить i в нашо-
му народов!. Нехай наших гасител!в поб’е всьогосвптпй сором,
а наше знамено нехай с!яе своею чистотою i правотою вов!ки.

Прка i мов уже безвиходна наша доля, що й казати!.. Спо-
глянувши, який страшенний розплодився на Вкраш! тиск чу-
жомовного, нам ворожого панства, яке зрадливе сидить у нас
на апостольських ещалищах арх!ерейство i як починовничено
в нас навпъ людей науки; споглянувши на ту жмшьку людей,
котрих можна у нас назвати оком, ухом i серцем Укра!’ни, тшь-
ко з!тхнеш, промовивши з Шевченком:

Об1драна сиротою

Понад Дтпром плаче...
Тяжко-важко сиротит,
A Hixmo не бачить, —
Тшько ворог, що сшеться30...

Та нема тако!’ безодш, з котро! б не викарабкалась нац!я мо-
ральною перевагою над стихшною силою, над силою неза-
працьованого чесно багатства i над силою власт!, не оправда-
но!’ фшософ!ею природи.

Поки що впшатимемось хоть тим, що чуемо в соб! довол!
снаги на протест перед всьогосвлньою !нтел!генщею за елше i
тиранське вбивания нашого нацюнального духа.
ГРИГОРЫ KBITKA I ИОГО ПОВ1СТ1

He один юторик словесност! [...] постер!гав той закон духу
людського, що словесшсть процвпае в народ! в годину його
сили i слави государственно!* i падае з упадком наци. От же ic-
торы слов’янських народ!в доводить !нод! йому й противне.
1ще недавно смшвся усякий европеець !з чех!в, що вони, по-
кинувши шмецьку государственну словесшсть, силкуються
писати по-чеськи; а тепер шмщ описують по-шмецьки icTopiio
чеськот словесност!! Немае в чех!в свого короля, нема свого се-
нату, нема свого народного в!йська; чехи — австршська губер-
н!я, а словесшсть чеська процвпае щороку краще, об!ймае со-
бою битыпе та битыпе трудолюбщв, людей з великою головою,
i живуть чехи могущим, самостшним духом у словесност!, не
живучи ос!бним корол!вством. 1ще ближче перед нами Поль-
ща. Огласили себе поляки в!ршами й доброю прозою ще за ко-
рол!в свотх; титьки ж поднялась тх мова до найкращо! форми, до
найбитыпо! сили свое! тод! вже, як сусщи тхшй край м!ж себе
подитили. I так, як еврет на р!ках Вавилонських, так вони заго-
лосили тод! на весь св!т свотм Мщкевичем й шшими поетами;
спом’янули вс! добр! й ледач! вчинки свотх предтав, i всяк! дав-
н! пригоди й тр!умфи гарною юторичною мовою описали. На
диво процвита словесшсть польська по великих, кривавих pyi-
нах наци! Польський дух, не маючи соб! притулку в твердинях
i вольних оселях, вселився в живе слово, котрого не зруйнуе Hi-
яка сила, коли його сам! ляхи не зневажать. Приходить час i
показуються вже ознаки, що восторжествуе в мир! розумний
дух над усякою !ншою силою. Отже ж не дурно оживають на-
цюнальност!: це народи заявляють перед св!том свое право на
духовне господство поруч з шшими народами. Не поети, не ф!-
лософи, самохпъ, по вол! незагнузданого розуму, оглашають
найглибтш тайни свое! рщно’т нацюнальносп: це народи вики-
дають усякий свою корогов, !ззиваючи зо всього свпу велико-
душних на святе дито чолов!колюбства. Коли настане спод!ва-
на робота по с!м’ях, що кожна велика с!м’я, чи чеська, чи серб-
ська, чи болгарська, труждатиметься сама для себе, для общо-
го добра с!м’ян свотх, - Господь один те знае, а волю його по-
чуло вже багато в!щих душ, i об!звалось по всьому свпу.

Не шако ж розум!емо ми й icTopiio словесност! южно-русь-
кот — укратнськот. Не було Гт опр!ч nicHi, тод!, як Южна Русь бу-
ла могущим Варязьким царством; не процвита вона й тод!, як
боролись ми з Польшею i «розлилась козацька слава по всш
Украпп»; нЬсго не здумав написати книжку по-народному Hi за
Мазепи, Hi за Розумовського, бо не прийшов ще час людям од
сна возставати. 1стор!я бо народу не те, що icTopin царства, або
гетьманства. Царство Южно-Руське возмужало, царство Юж-
но-Руське роздитилось само на себе й занепало; гетьманство
скопилось, як ветер серед степу; бушувало, пустошило Bci окру-
ги й зникло; а народ, сей юполин самоспйного духа, i за варя-
пв, i за гетьмашв, лежав у сповитку; колихали його сяк i так;
перебуло в його всяких няньок; близько доходило й до того,
щоб йому нав!ки остатись недоршою i Христа ради тинятись
пом!ж дорослими братами.... Отже Божа воля так не судила.
Озвалась дитина сво!м словом, почала розумш pe4i глаголити;
й от, тепер титьки починаеться настояща жизнь нашого Южно-
го Руського плем’я; од нашого титьки часу пще настояща його
!стор!я пом!ж народами; а то все була деточа казка.

Дивуються люди, вбачаючи неспод!ване диво, i розумний
тшьки зрозум!е, що воно появилось тим же порядком i зако-
ном, як появляеться весняний цвет шсля холодно! хуртовини.
Уваж бо всяке, що то було за люте врем’я, що то за довге лихо-
лптя було для всього нашого краю! 1ще недавно титьки вгаму-
валась Кримська дича на нашому полудш, оде недавно, з бщою
пополам, тогобочна Украша злагодилась на життя вкуш з на-
шою, — недавно покрито сяк-так той великий rpix старосветсь-
кого Московського боярства, АндрусЗвський той мир, що для
впокою свого розщрали бояре Украшу надвое й наготовили
кривавих буч на довп роки. Недавно ж почали й од cieepa по-
глядати на нашу сторону ласкавим поглядом i вбачати в нас
щиру предсю Русь, котра бажае в себе дома одного спокою,
щоб пожити на рщнш, кров’ю одкуплешй земл! так, як Бог по-
слав !й на розум. Опинилась Украша, шсля довго! зав!рюхи,
мов у захист!, i год! вже сшвати шсень про поля, на котрих «кют-
ки хрустять, шаблюки попереросколош бряжчать», а почала
думати довгу думу про свое сшьське громадське життя, — i от
явивсь на Вкрапп поет без «шабл! булатнот, без бандури подо-
рожньо!», Кветка. Не до козактв вш про в!йськов! реч! слово
обертае: обертае вш слово до хуторян i дае !м науку тихого, бо-
гобоязливого життя, докоряючи !х новими гр!хами. Отже ж не
в фитософськш голов!, а живим живцем перед нами стоеть до-
вод, що !стор!я народ!в, починаючись вшною, появляе настоя-
щу народну жизнь титьки пщ крилом благого миру, i тодьто
вже обрггае вона свое право на увагу й шанобу всесвпнього ро-
зуму.

Не буду тут викладувати, як попалась книжна словесшсть
народна украшська. [...] Обернусь просто до свого писателя
Квики, хто вш був i яку долю мав на свт, пишучи свот дивш
повюп; а дал! покажу, в чому сила й краса його писанш i яким
великим скарбом обладав наша до якогось часу невеличка сло-
весшсть.

€ пщ самими Харковом село Основа. Давно вже влад!ють
ним Панове Квики. У сему-то сел! родивсь i наш Григорш Фе-
дорович Кв!тка, й по цьому-то селу прибрав соб! надане !м’я
Основ’яненко. Прадщ i дщ його полковникували в Слобщських
полках i обороняли вщ татар свою сторону, котра тод! розляга-
лась !ще малолюдною пустинею. Бо Слобщська Украша поча-
ла заселятись титьки за Хмельницького, як прийшлось круто
козакам i посполитим вщ вшськових буч i заворух на старш Ук-
ра!ш. Виходили тод! корогвами i купами вшськов! люди i про-
ст! селяни 1з старо!' польсько! Украши на нову Украшу, москов-
ську, на т! украшсыа земл! Московського царства, що недавно
назван! Хартавською губершею. Рщ нашого Квики, бувши
значним i вельможним родом, займав соб! на простор! щонай-
люб!ш! займанщини, i Григор!и Федорович родився у дом!
пансъкому, багатому. Отже у и часи, десяттав с!м чи в!с!м ли то-
му, панство кругом Харкова жило соб! просто, по-старосвпсь-
ки, по-козачи, i наш писатель змалку чув у отецькш господ! i
всюди по околиц! щиру украшську мову, примазану титьки в
случаях церемонн деякими московськими словами. Звича! ж у
пашв були, в щоденшй жизш ix, п ж сам!, що й у посполитих:
i родини, i хрестини, i веситля, i похорони одбувались так само
в панському дом!, як i в простацькому, xi6a з бьльшою пихою й
достатком. Се вже в недавш часи почали Слобожансыа пани
вщ поспитьства зовс!м одр!знятись i заводить усе в свотх домах
по-шоземному; в недавш часи почали вони чужоземними мо-
вами пишнитись, а свою рщну мужичою взивати. Тим-то й
знав Квика вс! звича'т народного биту так добре, як Hi одному
пану з новомодного дому знати не можна, тим вш писав такою
щирою народною мовою, наче й не чув зроду шшот мови; тим
вш i по-московськи писав нескладно, що то був йому язик не-
рщний, а в московських школах Квику не учено.

Ще не було тод! в Харков! ушверситету, i духовний колепум
Хартёвський брав гору над ус!ма школами по Слобщсыай Ук-
paini. 3 колепуму виходили Bci люди, котр! були верховодами
Украшського панського товариства; колепум давав тон до-
машшм поважним розмовам, нахиляючи розум до Письма
Святого i до науки святих отщв Церкви. Нижч! школи для дво-
рян були при монастирях, на кшталт семшарш, а для поспить-
ства чи й небагатих панюв — при церквах; i вся премудрють то-
гочасно! перво! науки вертшась на читаны книг церковних, на
сшванш церковному та на писаны кручковатими ливрами.
Титьки початок арифметики та дещо з icTopii цар!в i корол!в пе-
репадало вщ наставнитёв учням у нижн!х школах. Латина ж i
всяка шша премудрють процвпала в колепум!, до котрого
битьш учащали попович!, н!ж панич!. Бо не багато треба було
тод! науки панському синов!, щоб добре господарювати, щоб
поважно носити вШськову шаблю i не мовчки сид!ти в компа-
Hii, як зайде розмова про початок свпу, про потоп, про царя
Кира, чи Александра Македонського й !нш! так! реч!, котрими
тод! бавилось панське старше товариство за довгими общами,
вечерями i пщ гулящий час, як молодил або танцюють перед
ним, або гасають на конях i веселяться молодецькими !грами.
Тим-то розумний nin або чернець був найулюблеышим гостем
у старосвпських Слобщських паыв; тим вони були прихильы
до церковно! служби; тим i все життя !х, од колиски до домови-
ни, водилось духом православно! Церкви. Можна сказати, що
в закон! Господым була воля ix i поучались вони закону Божо-
му день i ыч. Нехай же не подумае хто, що це було якесь святе
товариство, без rpixiB i неправд мирських: i rpixn, i неправди
творились у Ti часи також, як i тепер; т!льки що люди шукали
соб! науки, помоч! й поправи найбитьше у Письм! Святому,
найбитып у церковному глагол!, не вдаючись у !нш! науки. Чи
добре воно було, чи Hi,! як повелось шсля Слобщському това-
риству, про те нехай скаже хто !нший; ми ж хилимо pin до того,
що й Квпка Григорш учивсь читати й писати, а запевне й нау-
ки в!ри християнсько!, дома, у ченця з монастиря, а оп!сля
вчивсь далыпо! науки у монастирськш школ!.

Змалку був вы соб! хирненький, золотушний и зовс!м був
ослш вщ золотухи. Св!т йому вщкривсь на шостому год!, як по-
везла його мати молитись Богу в Озерянський монастир. Про-
зр!вши в дом! Божому, маленький хлопчик возгор!всь ревностю
до Божого дому, i на дванадцятому год! почав благати отця й
мапр, щоб благословили його на чернечу монастирську жизнь.
Удержували його до якогось часу отець i мати, не доймаючи в!-
ри молодому серцю, i pic наш Квггка дома 3i старшими брата-
ми i трьома сестрами, ходячи часто до церков Божих i т’здячи
молитись Богу у близысий монастир, де пробував у ченцях йо-
го рщний дядько. Той-то, мабуть, найбшыи заохочував отрока
до шочества.

Отець i мати, прокладаючи синов! дорогу до старшинуван-
ня м!ж панами в повному зросп, зачисляли його, через багатих
родич!в, то в лейб-гвардпо, то в герольдпо, то в польов! полки;
на с!мнадцятому год! мав в!н уже каштанський чин, не бачив-
ши в в!ч! шяко!* служби. Так тод! вислужувалось i насщало стар-
шинувати над убогими служаками всяке багате паненя, бо най-
битыпе право давав тод! чолов!ков! рщ його, а не розум i дотеп-
н!сть. Так шкчемно числивсь то там, то сям i Кв!тка, прожи-
ваючи дома, або вшжджаючи, замють служби, до старшого на
бенкети чи на поклони. Як зникло козацтво з! своТми вибора-
ми на Вкраш!, пани поробились домонтарями i бенкетарями,
платили чинш канцеляр!ям, посилали гостинщ начальникам,
купували соб! чини замолоду, починаючи вщ пелюшок, а робо-
тою, шаблею i розумом доходили вищо!' чест! xi6a убопш! м!ж
ними, котрим по домах шчим було гаразд орудувати.

Отже, вбачаючи шкчемшсть, ледарство i суету такого биту
панського, надумавсь наш Кв!тка покинута мир i йти в ченщ,
бо хирне його здоров’я не дозволяло йому служите вошом чи
гражданином, несучи всю тяготу служби, а може таки й не звик
у трудах жизнь проводжати i, як там кажуть, по бурному жи-
тейському морю кораблем сво!‘м керувати, а битьш йому було
по нутру на одному м!сщ смирно сид!ти, молитвами душу по-
живляючи, читанням побожних книжок бавитись та сшьськи-
ми погулянками i келейними бесщами без тривоги свое врем’я
коротати. Двадпять два годи було йому, як шшов вш у мона-
стир Куряжинсысий (в!с!м верст од Харкова) i над!в чернечу
послушницьку одежу. Не треба ж того монастирського його до-
бутку уважати за якесь сурове шочество. Битый для того про-
живав Квйгка в монастир!, щоб ближче знаходитись коло дому
Божого i битьше свою душу молитвами й шснослов!ем священ-
ним насищати, не чуючи мирського гомону, см!хотворства i не
бачачи зблизька с ко к! в, викрутас!в i всяких мирських забавок,
до котрих молода душа його не зпрш, як i в шших людей, ква-
пилась. А проте вертавсь вш почасту до отецького дому й про-
живав з отцем-мапр’ю i з старшим, уже жонатим, братом як
мирянин у черненому жупанков!, поки душа його починала
знову волати о rpixax cboix, знов одверталась од миру i жадала
непрестанних молитов, непрестанного шснослов!я церковно-
го, сама не знаючи, чим заспокогги свою недовщому для розу-
му тривогу. А була та тривога не що шше, як порив поетичного
духу вилитись у красних р!чах, у високих розмовах з чолов!чим
серцем, у хвалебних шснях Создателев! всяко! краси, котру око
вбачае, серце чуе й розум познае. Ъсно було нашому юнопп в
монастир! i не до вподоби серед мирського товариства. Ходив-
нудив вш сюди й туди, маявсь по свпу чужостранним гостем,
котрого н1хто не знае й котрому Hi до кого з щирою, з одкри-
тою до дна душею обернутись; проживав дома, вертавсь у мо-
настир, а шсля знов його тягло до рщно! стр!хи, до старого от-
ця-матер!, до людей, котрих полюбив змалечку. Були, кажуть,
й iHini позиви, KOTpi не давали молодому ченцев! смиюст! навь
ки клобуком голову накрити. Примушував вш себе шод! до
найважчих послушанш чернечих, не вважаючи на свое плохе
здоров’я, силкувавсь перемогти свою живу натуру, занедбати
мир з його yrixaMH i до келшного життя себе вправити; а серце
ще голосшше обзивалось, ще ripine пщ чорною рясою бунтува-
лось, i таки перемогло його прихильшсть до шочества, надану
йому змалку побожною мапр’ю i наставниками-ченцями.
Пробувши чотири роки послушником, не постригсь у ченц!
Квггка i повернувся жити в Основу.

Основа лежить пщ самим Харковом. Старший брат Квггчин
любив водити хл!б-с!ль з великими панами i сам жив паном на
всю губу. Чернець наш привик помалу до мирського товари-
ства i його забав, оговтавсь м!ж свповими людьми й незабаром
став найулюблешшим чоловжом у компанн. Що вичитав вш у
побожних книжках, що змалку возлюбила його душа, те оста-
лось при ньому до кшця дшв (розум!ю охоту до розмови про
Божественн! реч!, про Християнсыб дита; розум!ю молитвен-
HicTb у церкв! й на самой, котрою вш жив i обновляв свою ду-
шу); а до того полюбив вш книги !сторичш, пильно взявсь за
великих поепв i возревновав християнською ревшстю до дш
громадських. Де що на добро людям починалось, туди вш
устрявав зараз i не жалував Hi пращ, Hi кошту. Тод] саме заво-
дився ушверситет у Харковц тод! починали харювщ дбати про
мюький театр; тод! стали м!ркувати про училище для дворянсь-
ких дочок — шститут. Всюди приложив свого труда наш Квика.
При ушверситет! почав видаватись журнал «Украшський в!с-
ник»; Квика напечатав дещо в журнал! !з cboix перших почин-
к!в лпературних, а шсля був його й редактором, укуш з шши-
ми трудолюбцями. 1нститут для дворянських дочок був його
мисль i його д!ло; вш положив на це училище мало не весь свш
достаток; а театр вш пщняв з шкчемност!, ставши в 1812 чи
1813 роках його директором. Як розум!в по своему в!ков!, так i
чинив добро наш Квйгка. Тепер уже Hi один високий талант не
стане заводить шституту, бо задумались розумш люди над пи-
таниям: що було б краще для товариства: чи щоб наш! сестри й
тйгки росли диким бур’яном по Вкраш!, чи понаучувались у
пансюнах i шститутах носити дорогу одежу, знай перемшяючи
и по мод!, тратить на шоземне домоводство й шоземну гостин-
нють велик! грош! i розмовляти язиком, котрий в!др!зняе ix вщ
ycix невоспитаних i вщ селян, як чужоземок. 1ще й тепер же-
стоко слово cie, i не багато людей зможуть його слухати: що ж
дор!кати Квйгщ ревностью не по разуму?.. Не було в Харков! Hi-
якого доброго дита, або котре в!н уважав за добре, щоб не
встрявав туди й вш, рад!ючи добру Bcieio душею, а найбитып —
як вибрали його дворяни Харювського у!зду сво!м предводите-
лем. Жив вш найбыып у город!; купцем горнулось до нього
найкраще Хартёвське товариство, i хоч не високих наук учився
змалку Кв!тка, а проте,. начитавшись книг i наслухавшись ро-
зумних людей, не зневажав себе Hi речами, н! писаниям, яко
неук. Головатий вийшов з нього чоловпс, а до того щирий ду-
шею i серцем до всякого благого дита похшливий. Тим i свята
його пам’ять, яко гражданина, пом!ж харк!вцями, i не буде во-
на забвенна, поки Харюв стоятиме.

Пщходили вже copoKOBi л!та йому, а пробував вш соб! моло-
диком. От же там указав йому Бог i пару, де вш найбитьш упо-
требив пращ i кошту. Впала йому в око шститутська настав-
ниця, Анна Григор!вна Вульф, затжджа з столиц!; одружився
вш з нею i до кшця дшв свотх дякував Богу за добре подружжя.
Д!тей у них не було, а проте жили соб! вдвох тихо та любо: од-
не одному якраз припали до вподоби. Квггка наш, не звикши
жити в розкопп, одр!кшись од не! змалку, оддав братов! села i
земл!, соб! виговорив невелик! грош! про нужду та будиночок
на Основ! поблизу пишного братового будинку. Там вш про-
жив з десяток чи битыпе останн!х свотх л!т, до 1813 року, ви!ж-
джаючи в город титьки на службу; бо не покидав служби Кв!т-
ка до смерт!: служив вш то предводителем дворянства, то со-
в!сним суддею, то председателем уголовно! палати, трудячись
на добро товариству, сюльки було його снаги i кебети.
Сим способом, не знаходячи шшого, задовольняв Квита
свою душевну тривогу чи той невгамовний порив виливатись у
красних р!чках, у високих розмовах з чолов!чим серцем, у хва-
лебних шснях Создателев! всяко! красоти, котру око вбачае,
серце чуе й розум познае. Отже й тут йому було так псно, як у
монастирев!, i не до вподоби припадало йому суетне, пащекува-
те, хибке товариство городське. Душа жадала шшого поприща,
шшого способу проявити себе миров!, а як знайти те поприще,
як обрюти той cnoci6, не знала. Не так бо поведено нашого Квп-
ку змалку, не таю круги його обертались люди, щоб його вели-
кий природнш дар поетичний процв!в у свою пору й приходив
од року в piK, 1з сили в силу. Не знав вш сам, яга в нього крила, не
розпускав !х на всю ширину, не см!в пщнятись вище свого що-
денного дита. Бо титьки л!ричний дар прориваеться у поета само-
стшно шснею, i не треба л!ричному поетов! велико! словесно!
науки, щоб явити миров! всю красоту душ! свое!. Вирветься в
нього з серця вопль — i в тому вошп весь чолов!к об’явиться.
Квита родився ешком; довго мусив вш, сам того не вщавши, со-
вершенствувати свою мисль, поки вона здужала вийти в словес-
ному образ! ясною всякому, всякому розумною. Пройшли моло-
д! лпа в тш таемничш наущ, повернуло до старост! — i от тод! вже
титьки далась йому та повнота слова, без котро! ешк залишаеть-
ся недоршою, силкуючись создати свою епопею. Тим-то вс! ль
рики об’являються змолоду, а вс! ешки дають себе знати на по-
ворот! до старост!, — хто рашше, хто шзшше. Так було з Гомером,
так було з Дантом, Сервантесом, Митьтоном i Вальтером Скот-
том. Хоч i немае общого, неодмшного закону для словесного да-
ру, а все ж дух чолов!чий мусить доходити свого совершенства
свотми возрастами, i останне совершенство словесного дару ган-
чаеться епосом, починаючись л!рикою. Рано в!нчаеться славою
природнш л!рик, i не скоро и дослужуеться ешк.

Отож i Квика мало поки скоротав в!ку, поки почув на сво!х
власних силах i дав добру ознаку свого великого дару. Най-
битьш йому те шкодило, що, зрюши на вкратнському слов!,
обертавсь вш серед товариства шоязичного. Товариство не
знало його, i сам вш не знав, до чого його послано в мир. Тим,
устряваючи до громадських справ, почав вш ще з 1816 року пи-
сати для харгавського журналу статт! про шститут, записки,
письма, комедп на театр i всяку всячину; а встрявши до столич-
них журнашв, з наради приятел!в, — писав романи на кшталт
журнальних; i як усе те робилось для самого панства, то й ста-
лось минутною забавкою пансьгай громад!. Битьш не знали па-
ни, чого од Квики домагатись; взяли вони з нього, що хотити;
догодив вш усякому 'ix проханню i всягай рад!. Заплатив Квика
велику i тяжку дань своему в!ков!, i нехай був би в нього мен-
ший дар, — потонув би вш i зник зовс!м Mix современниками,
не знало б його потомство i не вважало б за великого писате-
ля. Бо хто ж тепер стане читати його недор!к «Халявських»,
«Столбикових» i всяк! iHini оповщання шоязичною мовою? Не
його була мова, — не дала ж вона йому й серцем до серця
промовляти. Бо до чужого не заговорит так, як до рщного, i
чужим язиком не досягнет до чужого серця. Тайна велика в
цьому моему слов!, i розумна ця тайна найбЬтып великим по-
етам народним. Поки вони живуть недор!ками серед миру, по-
ки не впадуть на сво! власш струни, i тими-то вже струнами
рщн! серця потрясають, i тп-то вже струни дзвонять довго !з
роду в рщ i содержать неземною своею силою ципсть нацп, хоч
би й по всьому свпу розпорошено!. Нехай би менший був дар у
Квики, — удовольнивсь би вш шоязичними своТми писаниями
i битьш шчого не возжадав би. А то Hi: вш чув, що в тих писан-
иях красний Божий мир ! чолов!ча жизнь серед красного миру
Божого не оддались так правдиво, як воно есть у нас перед
очима. Bin почувавсь на силах, що здолае дшти щир!шо! прав-
ди в малюванш, i дом!гся сам од себе, чого н!хто не знав од йо-
го домагатись. Того мало: як заходила pin про р!дну мову, всяке
йому доказувало, що вона згщна на одно см!хотворство i не
здолае б то н!хто поважну повють рщною мовою оповщати. Хто
б же подумав, що ci пустосл!вш реч! прорвуть на рщнш земл!
велике джерело води живо!?.. Квика загор!вся святою думою -
сказати святе слово про свят! душ!, котр! не з книжок воспита-
лись. Взяв вш найнижчу матер!ю до оповщання !з вс!х, яга бу-
ли в нього перед очима: покинув дворян, покинув суди, шсти-
тути, монастир!, взяв неписьменного, темного, найпростшгого
соб! хл!бороба i оповщав його ж мовою, що в нього в господар-
ств!, в ситьсьгай околиц! i в хат! м!ж жшоцтвом д!еться. Всяке
слово i дию вш зобразив так, як воно !менно е i як шшим i бу-
ти йому не можна. I вийшов у нього красний Божий мир пце
наче кращий, н!ж у нас перед очима. Це так, як подивится в
тиху воду i побачиш там небо й землю, i здаеться тоб!, що небо
й земля у якусь нову лшоту в тому водному свт облеклися. Так
i в оповщанш Квики красний Божий мир !ще наче кращий
здаеться, н!ж вш е у нас перед очима. Й вийшли в нього люди
живЬживклньга, i що в них у душ! д!ялось, що в серщ в них во-
рушилось, усе те нам, як на долош, в нього показано.
Розповщае в!н про Марусю i ii Василя, про старого отця й
мапр, а тоб! здаеться, шби це вш твое серце положив у себе пе-
ред очима i вичитуе по ньому все, що ти з самого малку чув сам
у co6i i як кишв ти в молодому Bini, i як тужив на старость Все
те св!жим, поважним щирим словом, як теню вш висшвав. I
прочитавши повАсть про Марусю, чуеш душею, наче якась му-
зика пройшла To6i через душу i настроита ii на небесний лад, —
що знявся б од земл! i полинув би голубиними крилами одпо-
чити од земних мук там, де п чисп душ!, помучившись м!ж на-
ми, од CBoix мук одпочивають. От коли знайшов вш, сам того
не чаявши, шше co6i поприще, шший cnoci6 проявите себе
миров!!

Написав Кв!тка свою повють «Марусю» — i хто прочитав ii,
всяке плакало. Чого ж плаката, читаючи «Марусю»? Xi6a ii до-
ля дуже нещаслива? Hi, тут не печаль обгортае душу, — не з niei
криниц! течуть у читача сльози. Душа тут обновлюеться, вба-
чаючи пишну красу д!вочу й чисте д!воче серце. Це не Маруся
в нас перед очима: це наша юшсть, це т! дн! свят!, пр!сно-
пам’ятш, як i в нас було красно, чисто i свято в серщ. От що нас
тут чаруе; от що пщшмае вгору нашу душу! Побачили ми себе
в тш д!вчиш, пишшй красою i непорочнш серцем, мов гляну-
ли в воду на свою молоду вроду, — i як же то нам жити на свт
захотитось! Красень Божий мир, а ще краща душа чолов!ча, i
тягне вона нас до себе непобщимою силою. Велик! скарби
свое! благост! розсипав Бог у своему красному миров!, а ще
битьшими скарбами збагатив людську душу. I не того нам хо-
четься жити, щоб титьки на Божий мир дивитись: битыпе нам
хочеться душею в чуж! душ! входити i благодати! скарби на
скарби мшяти. Обшшла нас чарами Квпчина Маруся; з нею
ми почали жити тим щеальним щастям чистого серця, которо-
го н!хто з нас не дознав самим дитом. Знев!рившись тому ща-
стю в свош дол!, тут ми дали йому знов в!ру; заслухавшись мо-
гутн!х, владичих речей поета, зайшли ми в його рай, не посте-
р!гши, якою стежкою, якими дверима, - i здалось нам, що
справд! рай на земл! бувае. Зацвито в нашш душ! весняними
кв!тами, i любо нам, i весело здалось на свш од чар!вничо’т ома-
ни поета. Тут-то вш починае обривати в нас перед очима кв!т-
ку за кв!ткою, — i ось незабаром уже сумна пустиня розлягаеть-
ся на вс! сторони кругом нашого серця; i як недавно давали ми
в!ру земному щастю, так тепер не доймаемо в!ри н!якому бла-
женству на земл!. Страшно становиться нам серед миру; душа
наша, як сполохнутий голуб, зриваеться з земл! i возл!тае в т!
таемнич! сторони, про котр! чуемо пльки, що нема там Hi пе-
чати, Hi воздихання, a ix шхто з нас не довщавсь. Сим образом
нашоТ душ!, сум!ш!, сполохано! i летящо! кудись далеко, за
край св!та, стоять перед нами, в повкгп Кв!тки, мати й батько
Марусин!. Тут перед нами нем!ч i сила душ! людсько!, тут п упа-
док i торжество; тут горе ества земного пщнялось до поезп - i
вже мати не тужить по дочщ, а, мов поет, восшвае пишну Ti
красу, чисту Ti душу, високу и долю небесную; уже батько не
вбиваеться перед домовиною, а, мов який пророк, мов не
своею силою, прорицае людям Бож! замогильн! тайни. Отее-то
все вкуш, оповщане поважно i вповш, без усяко! хиби, опов!-
дане з тим порядком, котрий в enoci займае мюце стихотворно!
м!ри, - от що тут возводить душу до найвищо! вишини духов-
но!, до поетичного святого восторгу; душа жадае об!зватись на
т! поетичш реч! такими ж самими речами - i знаходить замють
них тшьки сльози. Так создав Квпта свою пов!сть-поему «Ма-
русю». Вложив BiH сюди весь дар св!й промовляти серцем до
серця. Тут розумний вбачае всю його Bipy i всю icTopiio його
власного серця. Се найщир!ша сповщь, яку титьки здолае пись-
менник принести перед миром. Тут увесь Квика, який вш був
на самой з самим собою, i правду говорили Ti, що казали, на-
плакавшись над «Марусею»: «На його надгробков! написати б
титьки: Автор «Mapyci»,

Отже були й так! щнител!, котр! дякували Кв!тщ, що напи-
сав книжку, понятну для ixHix лакетв, i що лакеям тхшм е чим
забавлятись, сидячи по прихожих. См!явсь над ними Квита, а
в нас болить серце, що стуманити про просводеше наш! люди,
одр!знившись вщ темного шби народу, i вже оглухли до най-
кращих речей, якими мати дитину пестуе, якими батько сина
добру навчае, якими сестра брата голубить, д!воче серце перед
козацьким у тенях сповщаеться. Чи багато ж бо м!ж ними та-
ких, котрих випестила рщна мати? Матерям сих проевщених
гордовниюв народних треба було в корсаж! шнуруватись, а не
дитину годувати, та над колискою котка виствувати, та вноч!
по десять раз од сну прокидатись. Випестили !х чуж!, недбал!
руки; згодувало !х чуже, не животворне молоко. Чи багато м!ж
ними таких, котрих рщний батько вчив доброму розуму, ука-
зуючи на добрих i ледачих предк!в cboix? Учено !х шоземною,
найомницькою мовою, i вказовано тм не на розлоп пустин!,
котр!, як та нива Свангельска, вижидають праведних, дитате-
лей, а на висок! мури, десь понад морями поставлен! i народ-
ними гордовниками прославлен!. У кого з них були сестри-жа-
л!бнищ, котр! б розважали тхню туту тим самим словом, кот-
рим i увесь мир наш у свош туз! сумуе? Сестри !хш розмовляли
з ними шоземною мовою; а шоземна мова не падае на душу до-
щем животворящим, - сипле вона словами, наче холодним
сн!гом. Де ж серце д!воче знайде такий голос любий i н!жний,
як у наших шснях? Чужим, ученим голосом промовляе те шби
просвщене серце до такого ж просв!щеного, i обидва одне од-
ного не розум!ють; бо розмовляють наготовленими десь дале-
ко для них р!чами. Не знають вони тих любопцв, що част!, Hi-
чим не заправлен!, течуть з серця в серце, як вода кринична; не
знають вони вольних любопцв, котр!, як та жизнь, не питають-
ся в чолов!чого розуму, де !м у який час i з якими обстановками
об’явитись. I живуть вони серед рщного плем’я, як канарейки
в юптщ, не вщаючи, що за в!кном ще битьше свпу, н!ж у впал, —
живуть, виводять пташат у своему псному затвор! i щебечуть
по-своему, думаючи, що i увесь мир людський повинен так ще-
бетати. I ширяться по Вкрапп чуж! звичат, що той кукить у пше-
ниц!, i Господь один знае, чи куюль виглушить пшеницю, чи,
може, простреться колись з неба благотворяща, всепоборюща
рука i виполе пшеницю, котру сам Господь зас!яв. Поки ж те
станеться, озиваеться рщне, голосне слово наше од Карпат до
Есмаш рщною голосною мовою, i на самих сво!х границях ока-
зуе миров! могущих речниюв cboix, пророкуючих миров! на-
родну духовну самостшшсть нашу. На самому бо крат нашо!
мови рщноТ, де вже шоязична мова напирае на наш! береги, за-
ливаючи низини наш!, — у Слобожанськш Укратш, котра сита
колись осадами на порожшх землях Московського царства,
явився Кв!тка з своши народними оповщаннями; явився ж
вш, як скеля серед моря, вирнув з глибини, котра вже й його
була поняла, i став високим поетом свого рщного миру, бувши
малим писателем шоязично!' словесност!.

Знаючи добре, що небагато знайдеться м!ж критиками жур-
нальними людей, котр! зложать щну його «Mapyci», або й зов-
с!м не знайдеться, вш видумав см!хотворну казку про салдаць-
кий патрет, - i в тш казщ швець !менно так праведно судить об
малярств!, як судила отеля критика об «Mapyci». В «Салдаць-
кому патрет!» виставив Квитса, як шоземщина заливае наш!
народи! низини, як шкчемний народ наш, Божа пшениця, од
того куколю, що вс!яно м!ж нього. См!еться вш з душ!, см!еть-
ся й читач з ним, а серце ние, вбачаючи, як убога й смиренна
правда одкуповуеться од смитоТ нахаби квартою горшки, щоб
вибачила нахаба, що правда пробовкнула за себе слово....
«Мертвецький великдень», третя повить Квпчина, малюс
нам селянина-п’яницю, яких багато по Вкратн!; бо не без важ-
но! причини «правда наша п’яна спить», як мовляв той узлова-
тий Шевченко. «Коли вона прокинеться», один знае, а тепер
такому живописцев!, як Квика, титьки осталось одне — малю-
вати, як воно е, на см!х i огиду людям статечним. I коли пред-
ставить писатель жизнь повним словом свотм, як вона есть, не
даючи !й шякого толкования, не задавши соб! н!яко! фитосо-
ф!чно! теми, то в його писанш сама собою буде ф!лософ!я i мо-
раль, i сюльки розумний вбачае в жизш самш, ститьки вбачати-
ме i в поетичному образ! життя. Вся ж ота др!бнота писател!в,
що думають служите художеством громадським нуждам, або
що вс! вони псують марне nanip i морочать плох! голови, котр!,
не читавши !х, знайшли б, може, яке краще соб! читання. Най-
перше дню для писателя — возлюбите ближчого, як себе само-
го. Хто так возлюбить ближнього, маючи дар словесний, той
титьки зрозум!е його, як свою душу; а зрозум!вши так ближньо-
го, яке н! скаже про його слово, скаже так праведно, як на щи-
р!й сповщ!. От тут-то й тайна глибини слова, тут вона, тайна
сили i власп, котру мае над нашою душею слово великого та-
ланта. Бо то не вим!зковане слово: то живий голос живот душ!,
а всяка душа нам рщна, як сестра братов!, i горнемось ми до
нет, як сирота до свого на чужиш; покинувши, занедбавши все,
тулимось ми до рщного лона, рад!ючи серцем, що озвавсь до
нас !з-посеред чужини знайомий голос. I нще не знайдемо та-
ко! попхи й поради, як у тих щирих i рщних р!чах; збагатять во-
ни нас над усяю !нш! багатства й сокровища. Це е смисл i ро-
зум, на що Божа премудрють посилае м!ж нас в!щих людей,
котрих слово розженно, яко огнь, котр! озирають мир, мов п
многоочитн херувими, котрим немае тайного, щоб не одкри-
лось, i котр!, сповщаючись щирою душею перед миром, усяко-
му чолов!ков! одкривають у сво!й сповщ! його ж власну душу.
Як у темну комору вшсши свило, покажеш самому господаре-
в!, де що лежить i що в непорядку, i в чому недостаток, так ц! в!-
uii люди духовним свином освплюють духовний морок наш, i
благо тому чолов!ков!, котрий користуеться з цього свила!

В noBicTi «От To6i й скарб!» знову намалював Квика ледачо-
го п’яничку (та ще до того й дурника), як! в «Мертвецькому ве-
ликодш»; титьки напроти його безпутства поставив тут людей
трудящих, котр! живуть у закон! Божому i сво! с!м’! держать у
всякому порядку, не даючи шкому розопспи. Тут !знову читач,
так як i в «Мертвецькому великодш», наткнеться на науку доб-
рого життя, на Уточник води живо!, на Боже Слово, i вбачить з
жалем душевним, що той юточник смптям закидано, i здиву-
еться, як ще цей мир держиться на правой: що скитьки-то тих
хранител!в правоти, тих передовиков Христового стада про
свое дито байдуже забули вже, як його й чинити, як його й на
користь душевну миров! обертати. Вигукуе отой фитософ у
церкв! Деяны «по строфам», «аки медь звеняща; а буде ж з ньо-
го незабаром пастир душ... як же вш упасе овщ своя? Тим-то
Господь не вповае на розум розумних, промишляючи об спа-
сенн! людей cboix, i совершае соб! хвалу /з уст младенцев. Сер-
це старого, неписьменного батька то! с!м’! благочестиво!, що
з!бралась празник святою паскою празновати, восхвалило вже
Господа дома, поглядаючи на дари руки його, на свою с!м’ю
цвпущу, на повен стит брашен празникових; а в церкв! учений
дурень глумиться над святою повтотю про д!ла апостольськ! й
туманить сво!м читанням охочих слухател!в.

Повтоть «Козир-д!вка» — пркий док!р тим людям, що виби-
лись !з темного, неписьменного народу у законники, та й засити
в законах, як миш! в засщь Багато тут перебрав !х писатель, i то
все, мабуть, портрети живих людей, бо терся сам вш м!ж судо-
вою брапею i надививсь на !х ледарство. Тут i губернатор воро-
чаеться м!ж ними, наче грае в п!жмурки: кого пшмав, той i йо-
го; а правди настоящо! за паперами та чинами не бачить. Кви-
ка боявся такого пана зневажити; похвалив вш його за добру
душу, а все видно, що ця добра душа не знае, куди !й поверну-
тись, бо, звичайно, зр!с губернатор паненям, на руках при-
служниюв, котр! подавали йому змалечку все готовеньке; то й
на старост! трудно було йому дшти яко! б не було правди сво!м
розумом, i все поглядував вш, що то йому нижч! чини скажуть.
Лучився добрий чолов!к, що нав!в його на добро; то й зробив
вш 1вз! добро. А якби втерся в його канцеляр!ю волосний пи-
сар, прикрившись значним чином; то був би Левко певно там,
де козам роги правлять. А пан губернатор рад!в би соб! душею,
що таки вш не лежнем лежить, а служить i трудиться над дита-
ми... служить волосним писарем у чинах за покришку, i тру-
диться до поту над паперами, та й титьки ж.

Не стало б, здаеться, й снаги, якби схопв хто все те словами
висловитй, що тиснеться в голову з повютей Квпчиних. Та й на
що всяку р!ч виясняти? Квика сам за себе говорить, i в кого е
розум, той i сам його noBicTi зрозум!е i правду з них на свою ко-
ристь витягне, — в кого е серце, той i сам зложить щну його пи-
саниям, тим словесним скарбам, во в!ки в!чш драгощнним.
Тим-то й не хочу я без потреби перегартувати всього Квггку по
листочках, а глашу про його перед громадою свое слово огу-
лом, в iHTepeci всенародному виступивши наперед свое! лави й
чуючи за собою тисячц котр! мовчки слухають готового, а ду-
мають душею по-моему.

Перейдемо ж inie до повюти: «Добре роби, i добре й буде».
Наш! земляки звикли на шших усе звертати, а себе неповинни-
ми в свош бщ! чинити, забувши, що не з неба вони на землю
впали i що були в них ледач! дщи й прадщи. Все те пускають на-
пп земляки в непам’ять, i вм!ють титьки на свою долю нарпса-
ти, а нема, щоб за добр! д!ла, за чолов!колюбство вхопитись i
тими дитами з калюж! на сушу вибиратись. Все ждуть, чи не
визволить ix з нужди й бщи якась невидима пом!ч, а того не
знають, що ця пом!ч кожному з нас зараз з неба подаеться, ско-
ро загориться християнською любов’ю до ближнього, i коли б
у нас явилось битьше чоловшолюбщв, то зараз би вродилась
м!ж нами громадська сила й мирська правда. Не шшою би до-
рогою дшдемо до кращого порядку громадського, як дорогою
правди християнсько!. I Христос сказав рабам rpixa, а через
rpix i всячеським порабощеним (бо rpix, а не яка сила, вщдае
чоловжа чоловжов! в неволю; сила ламле вже трухле дерево), i
Христос, говорю, сказав: «Як зрозум!ете правду, то правда й ви-
свободить вас». Отся-то правда приснилась нашому Кв!тщ (бо
побачиш п xi6a ув! сн!): що як би то було добре, коли б усяке
дбало не про себе одного, а також i про ближшх cboix! Розгор!-
лась його чиста душа вщ благо! думки, i згадав в!н про селяни-
на, котрий пщ голодний р!к не зневажив простувати Христо-
вою дорогою, не злякавсь бщи, не звернув на б!к, а зробив свое
д!ло по-евангельски. Був справд! такий муж м!ж селянами, i
справд! обернулись до його земськ! власт!, як до праведника;
бо велика бща всяке хиже серце навчае розумгги силу правед-
ност!. Тут нема видумки. Здаеться воно видумкою i не йметься
тому в!ри титьки в спокшн! часи, як не висить над головами на-
шими страшенний гшв Господень. А погляньте по icTopii: хто в
смутн! часи виступав наперед ycix i вс!ма верховодив? Виступа-
ли люди праведш, герот. Отже таким явився пщ голодний год
селянин Квпчин, Тихон Брус, i показав, що зможе чолов!к си-
лою правоти свое!, возлюбивши ближнього, яко сам себе, як!
жорсток! серця пщгорне пщ свою волю, як! запекл! душ! до се-
бе прихилить. Велика, мабуть, сила добра, коли зло бореться з
нею вщ початку в!ку, та й школи на поборе. Отже i Кв!тка не
проповщдю, а живим образом показав землякам сво!м, як до-
сягати кращо’Т дол! на свш, i що сам! вони своею недбалютю
про мирське благо топлять себе глибше та глибше в болот!.

Еге, Панове! не з неба нам наша доля впала: були в нас дщи
й прадщи, що нам ТТ своТм ледачим життям придбали. Так, вид-
но, думав i Кв!тка, пишучи далыпу пов!сть - «Конотопська вщь-
ма». Вознегодував вш праведним духом свотм на безпутство, в
котрому наш! предки зшкчемнити, на дурний розум ix, що од-
давсь самох!ть таким пройдисвггам, як Брюховецький i його
преемники з! вс!ею його челяддю, хижою, лживою, лукавою й
недбалою про мирське благо. Взяв вш з останшх час!в Гетьман-
щини дурника-панича, котрого по пород! i достатках, а не по
вибору козацькому посаджено сотником на голову козацтву,
стуманиюму вже, забитому вже, запоеному вже старшиною на-
в!ки. Возмутившись душею, намалював вш у своТй пов!ст! ота-
ру несмислену, а не громаду конотопську, бо й справд! до того
доходило, та й тепер !ще е по селах, що люди не знають н! сво-
го права, н! свое! чесп, н! хто вони таю, ш для чого живуть на
свт, н! як Тм за що взятись; дивляться, лупаючи очима, як
овечки, i що скаже Тм лукавий писарець, п’явка людська, те во-
ни й роблять. Так i тут, у «Конотопсьюй вщьм!». Не поняв би
в!ри, коли б не було й тепер по ВкраТш такого одуру, такоТ шк-
чемносп в ситьських громадах. I сам! т!, що правлять сими гро-
мадами, i сам! вони не тямлять, що на що й до чого вони з ни-
ми д!ють. Знають титьки одне: шарпай, коли шарпаеться; ску-
би з овечок вовну, коли скубеться; топчи, кого подужаеш, по-
ки тебе самого не затоптано. Густий морок обняв yci голови й
обгорнув yci дупл. Мовби сюди Христос inje й не приходив;
мовби тут люди сидять inje во тьш смертельны; мов би тут бла-
говютвовання БожоТ правди inje не возгласилось! «Конотопсь-
ка вщьма» Квпчина одкривае перед нашими очима якийсь
гидкий мир язичества. Читаеш - i серце занивае: що сюльки-
то BiKiB пройшло над землею з того страшного часу, як noBinie-
но на древ! всемирного Благовютника БожоТ правди, а люди в
нас i дос! сидять во тьм! и стши смертнИ Коли ж то зникне й
розс!еться тьма, i де и уста, що возвютять народов! його спасе-
те? Читайте, читайте «Конотопську вщьму» вс! ви, чающй
пришествТя Господня, чающп воскресенТя мертвим i будущоТ
жизни, i молпесь подвигами мужества душевного: Ей, гряди,
Господи Icy се! Ей, гряди скоро!.,.
ДОДАТОК ДО ПРОЧИТАНОГО,
ЩО СТАНЕ В ПРИГОД1 ВЧИТЕЛЕВ1

ТА УЧНЮ

До хрестоматп увшшли вибраш твори класика украТнського
письменства Пантелеймона Олександровича Kyniina. Доб!р тек-
сов обумовлений шкыьною програмою з укра’ТнськоТ лггератури
та рекомендациями з позакласного читання.

Додаток до прочитаного мютить бюграф{чш й лп'сратурознав-
4i матер!али, що допоможуть читачев! грунтовшше ознайомитися
з життям i творчютю письменника, особливостями його лексики
та стилю, роллю Пантелеймона Кулиша в становленш украТнсько-
го письменства й загалом впчизняноТ штелектуалютики. Викори-
стано низку малоприступних сучасному читачев! джерел XIX ст.

Наприкшщ роздЬту с список рекомендовано! лператури для
тих, хто детальнее шкавиться творчютю автора i захоче поглиби-
ти своТ знания у свил! як класичних, так i найнов!ших дослщжень.

KOMEHTAPI ТА ПРИМ1ТКИ

ПРОЗА

Чорна рада. Хрошка 1633 року

Роботу над юторичним романом П. Кулпп почав на меж! 1843-
1844 рр., завершив у 1846 р., створивши спершу украТнський текст,
а вщтак переклавши його росшською мовою. Перше повне видан-
ня роману пощастило здШснити лише 1857 р.

Примаки професора €.К. Нахл!ка подаемо за виданням: Ку-
лш! П.О. Твори: В 2 т. - Т. 1. - К., 1998. - С. 606 - 618.

1	Ылогородсъкий шлях — шлях на захщ вщ Киева, через село БЬ
логородка (тепер Кисво-Святошинського району КиТвськоТ обла-
CTi)

Хмелъницъкий Богдан (Зиновш) Михайлович (бл. 1595-1657) -
гетьман УкраТни з 1648 р. Очолив повстання на Запорозыай Ci4i,
яке поклало початок визвольнш вшни украТнського народу 1648-
1654 рр. проти польсько-шляхетського поневолення. Пщ KepiB-
ництвом Хмельницького вщбулася Переяславська рада 1654 р., на
якш УкраТна прийняла протекторат МосковськоТ держави.

3	Тобто з мютечка Паволоч на КиТвщиш (тепер село Пошль-
нянського району ЖитомирськоТ облает!), яке у XVII ст. було цент-
ром Паволоцького полку

4	Керман — турецьке мюто-фортеця у гиpлi Дншра. Вщоме з
VI ст. до н. е. як давньогрецьке Micro Быгород. У XIII ст. прибрало
татарську назву Кара-Керман, згодом — Акерман. 3 1944 р. — Micro
перейменовано на Быгород-Дшстровський (тепер Одесько! облает!).

5	Кшвсъка братська школа — навчальний заклад, заснований
1615 р. Кшвським братством — нацюнально-рел!гшною громадсь-
кою оргашзащею кшвських модан, що виникла при Богоявленсь-
кому (з 1616 р. — Братському) монастир! на Подол!. У 1632 р. Брат-
ську школу було об’еднано з Лаврською школою i перетворено у
вищий навчальний заклад — Киево-братську (КиТво-Могилянсь-
ку) колепю (з 1701 р. — Кшвська академ!я).

6	Остряниця (Острянин) Як1в (? — 1641) — один !з кер!вник!в се-
лянсько-козацького повстання 1638 р. проти польсько-шляхетсь-
ких загарбниюв та украшсько! шляхти.

7	Ушти - ушати, прихильники та в!руюч! греко-католицько!
(ушатсько!) церкви, що утворилася в XVI-XVII ст. у результат! Бе-
рестейсько! унп 1596 р. — об’еднання православно! (греко-русько!)
церкви Укра!ни й Быорусп з католицькою, проголошеного в жовт-
н! 1596 р. на церковному собор! в Берест!. Ушатська церква в Реч!
Посполитш була пщпорядкована Ватшану, але збер!гала грецький
обряд (зокрема вщзначення церковних свят за старим стилем).

8	Pin Посполита — офщшна назва об’еднано! польсько-литов-
сько! держави з часу Люблшсько! унп 1569 р. до 1795 р. (третього
под!лу Полыщ, здшененого Прусс!ею, Австр!ею i Pocieio). Згщно
з Люблшською ун!ею пщ владою польсько! корони опинилися ук-
рашськ! й бшорусью земл!, що були у склад! Великого княз!вства
Литовського.

9	...реестровыми, чи городовими, козаками... — у 1572 р. польсь-
кий уряд сформував з козаюв вшська для боротьби проти народ-
них рух!в на Схщний УкраМ й охорони п швденних кордошв.
Прийнят! на державну службу вписувалися в реестр (звщеи й наз-
ва — реестров! козаки). Вони звитьнялися вщ податюв i повинно-
стей, кр!м обов’язково! служби на власний кошт. Керувала ними
козацька старшина, що обиралася на козацькш рад!. Пщ час се-
лянсько-козацьких повстань юнця XVI — першо! половини XVII ст.
реестров! козаки переходили на б!к повсталих, а в 1648 р. приед-
налися до вшська Б. Хмельницького. Пюля приеднання Укра!ни
до Московсько! держави в 1654 р. вони були приписан! до сотень i
полюв, як! розм!щувались у великих мгстах Украши, тому стали
називатися городовими козаками.

10	От i выходили з Запорожжя один за одним гетъмани козацьки... —
йдеться про Запорозьку С!ч — суспитьно-полггичну та вшськово-
адмшютративну оргашзащю украшського козацтва, що склалася в
першш половин! XVI ст. за Дншровими порогами на основ! ко-
зацьких поселень.

11	Трясило Тарас — Федорович Тарас (XVII ст.), гетьман запо-
розьких нереестрових козаюв. У 1630 р. очолив повстання запо-
рожщв, невдоволених тим, що уряд Реч! Посполито! виписав ix з
реестру - списку, за яким козацьке в!йсько не могло перевищува-
ти 6 тисяч.

12	Павлюк (Павло Михнович Бут; ? - 1638) - гетьман нереес-
трових козак! в, кер!вник селянсько-козацького повстання проти
польсько-шляхетських загарбниюв i украшсько! шляхти. Пгсля
каштуляцп повстанського вшська пщ Боровицею (быя Черкас)
Павлюка було захоплено в полон i страчено у Варшавг

13	...«розлилась козацька слава по eciu Украши».,. — Слова з гай-
дамацько! nicHi «Максим козак Жел!зняк з славного Запорожжя».

14	Низ — Великий Луг, лугова й степова смута в нижнш течи
Дшпра, що входила до територп Запорозького вшська.

Двое полягло nid Смоленском... — Навесн! 1654 р. москов-
ский цар Олексш Михайлович оголосив Реч! Посполитш вшну;
впродовж 1654-1655 рр. Московськ! вшська оволодыи Могильо-
вом, Полоцьком, В!тебськом, Смоленськом, Мшськом, Ковелем.
У цьому поход! брало участь i 20-тисячне украшське козацьке
вшсько, на чол! якого стояв н!жинський полковник I. Золотарен-
ко (? — 1655), вбитий при облоз! Старого Бихова.

16	Виговський 1ван Остапович (*! — 1664) — украшський гетьман
(1657—1659), виступав проти експансюшстсько! пол!тики царизму
в Укра’ш!. 1658 р. у Гадяч! уклав з польським урядом угоду про союз
Придшпровсько! Украши з Полыцею. Козацьке повстання, п!д-
тримане московским вшськом, позбавило I. Виговського геть-
манства. У 1659 р. вщетупив до Полыщ, де згодом був страчений.

17	...нав1женого Юруся Хмелъниченка... — Йдеться про Юр!я Бог-
дановича Хмельницького (бл. 1641-1685), молодшого сина
Б. Хмельницького. Був вибраний гетьманом в 1657 р. мгсящв за два
до смерт! батька. Та по смерт! Б. Хмельницького I. Виговський, по-
силаючись на молодють Юр!я, дом!гся проголошення гетьманом
себе. Шсля вщетупу I. Виговського до Полыц! Переяславська рада
1659 р. обрала гетьманом Ю. Хмельницького, який, однак, став ма-
рюнеткою в руках пропольськи настроено! козацько! старшини.
Каштулювавши в жовтн! 1660 р. перед польською арм!ею, пщписав
Слободищенський трактат, за яким Правобережна Украша перехо-
дила пщ владу Реч! Посполито!, а польськш шляхт! поверталися вс!
маетки. Пщ тиском народного невдоволення на початку 1663 р.
Ю. Хмельницький вщмовився вщ гетьманства i постригся в ченщ.
В 1677 i 1685 рр. був проголошений турецьким урядом «гетьманом
Украши», але незабаром за його наказом страчений.

18	Тетеря Павло 1ванович (? - бл. 1670) - переяславський пол-
ковник, з 1663 р. гетьман Правобережно! Украши. Ор!ентувався
на союз з Р!ччю Посполитою. Брав участь у пщписанн! Гадяцько-
го договору 1658 р. i Слободищенського трактату 1660 р., у поход!
польського вшська на Л!вобережну Украшу в 1664 р. Пщ натиском
народних мае у 1665 р. вщмовився вщ гетьманства, перебрався до
Полыщ.

19	БлаженШмилостива, яко mil помилован] будутъ... — Повчан-
ня Icyca Христа (Свангел!е за Матв!ем, гл. 5, ст. 7).

20	Святоруський берег — висл!в з украТнсько! народно!* думи про
турецьку неволю «Плач невольника».

21	Червоний — червшець, золота монета. На УкраТш в XVII ст. не
було власних грошей (кр!м «чех!в», як! випускав для o6iry в УкраТ-
Hi росшський уряд за час!в гетьманування I. Самойловича — у
1672-1687 рр.). Найбыьше використовувались в УкраТш полесью
й голландськ! червшш, а також дукати - червшщ, що являли со-
бою золоту монету, назва i форма яко! були запозичеш у Венецп.

22	Шсля Пилявщв... — Маеться на уваз! перемога украТнського
повстанського вшська на чол! з Б. Хмельницьким над польсько-
шляхетською армшю у бою быя Пилявщв (тепер с. Пилява Лети-
ч!вського району ХмельницькоТ облает!). Повстанц! захопили во-
рожу артилерпо i вшськовий обоз.

23	Шсля,.. Збаража... — Йдеться про облогу польського вшська
в м. Збараж! (тепер райцентр ТернопитьськоТ облает!) арм!ею
Б. Хмельницького. Надопомогу обложеним вирушило 30-тисячне
вшсько, яке п!д Зборовом зустршося з полками Б. Хмельницько-
го. Польськш армп загрожувала поразка, але кримський хан
1слам-Прей III зрадив Хмельницького, змусивши його припини-
ти военн! дп та укласти Збор!вський догов!р. Згщно з цим догово-
ром збершалися вольност! Запорозького вшська, встановлювався
40-тисячний козацький реестр, оголошувалася амшепя вс!м учас-
никам вшни, у КиТвському, Чершговському i Брацлавському вое-
водствах влада переходила до гетьманськоТ адмшгстрацп. Разом з
тим польськш шляхт! вщдавалися вс! и маетност! в УкраТш.

24	Сомко Яким Семенович (? — 1663) — наказний (тимчасовий)
гетьман Л !вобержно'Т УкраТни, обраний старшинською радою 1662 р.
у м. Козельщ (тепер Черншвська область). Н!жинський полков-
ник В. Золотаренко та епископ Методш Филимонович оскаржили
це р!шення перед московським урядом, який не затвердив Сомка
гетьманом, звинувативши його в скликанн! ради без вщома i зго-
ди Москви. Я. Сомко вщетоював союз УкраТни з Москвою, дома-
гався змщнення пол!тично’Т влади козацькоТ старшини. Запщозре-
ний у сепаратизм!, втратив пщтримку царського уряду, був позбав-
лений гетьманства на Чорнш рад! 1663 р. i шзнппе страчений.

25	Васюта Шженський — Золотаренко Василь Никифорович
(? - 1663), н!жинський полковник у 1658-1663 р., брат I Золота-
ренка. Брав участь у поход! украТнського козацького вшська
1654-1655 рр. у Б!лорус!ю. 1660 р. разом !з Я. Сомком очолював
козацьк! полки, як! у склад! московського вшська вщбивали напа-
ди польсько-шляхетських загарбниюв на Л!вобережну Украшу.
Страчений за наказом гетьмана I. Брюховецького.
26	Преосвященный Методш — епископ Методш Филимонович,
украТнський церковний i полггичний д!яч XVII ст. Пщ час визволь-
но! вшни 1648-1654 рр. — протопоп у НЬкиш, дотримувався мо-
сковсько! ор!ентацп. У 1662—1663 рр. виступав противником
Я. Сомка i пщтримував кандидатуру В. Златоренка, згодом - I. Брю-
ховецького. Ставши гетьманом, I. Брюховецький кнорував ште-
реси мпцан, i це спричинило розходження м!ж ним i епископом.
Однак наприкшц! гетьманування I. Брюховецького Методш при-
мирився з ним i пщтримав його ор!ентащю на Туреччину, оскшь-
ки був невдоволений планами царського уряду пщкорити укра-
шську церкву Московському патр!архату. Пюля падшня I. Брюхо-
вецького був вщправлений царизмом на засланння.

27	Брюховецький 1ван Мартинович (? - 1668) - отаман запорозь-
кого козацтва, наЧорнш рад! 1663 р. у НЬкин! обраний гетьманом
.Швобережно! Укра!ни. У 1668 р. в Диканьщ проти I. Брюховець-
кого вибухнуло повстання, пщ час якого вш був убитий.

28	Рядки з поезп «Битва Чигиринська», стшпзовано! в жанр! ук-
рашсько! народно! думи й надруковано! як фольклорний тв!р.

29	Гетьманщина — назва територп Швобережно! Украши разом
з Киевом теля Андрус!вського перемир’я 1667 р., яке закршило за
Р!ччю Посполитою Правобережну Украшу i Б!лорус!ю, а за Мо-
сквою — Смоленськ, С!верську землю та Швобережну Украшу i
Ки!в. Гетьманщина. користувалася певною автоном!ею в склад!
Росшсько! держави: нею управляв гетьман, якого обирала загаль-
на козацька рада, а згодом призначав або затверджував царський
уряд. У 1781 р. царський уряд л!квщував сусп!льно-пол!тичний
устрш Гетьманщини, замшивши його загальнодержавним устроем
Росшсько! iMnepii*.

30	Бахус — давньогрецький бог рослинност!, родючост!, вологи.

31	Князь Гвинтовка. — У зображенн! цього персонажа П. Кул!ш
вдаеться до художньо! вигадки. Згщно з актовими джерелами юто-
ричний Матвш Гвинтовка, «холод» за походженням, був полков-
ником загошв «голоти» I. Брюховецького, вербував у свш полк
«вшьних людей» на Чорну раду. Обраний гетьманом, I. Брюхо-
вецький призначив М. Гвинтовку н!жинським полковником. У
1665 р. московський уряд надав йому дворянство i надшив селом
Неха!вкою. Наприкшц! гетьманування Брюховецького Гвинтовка
розшшовся з ним. Був заарештований i сид!в у в’язнищ в Гадяч! та
НЬкиш. Т!сно сшвроб!тничав з наступним гетьманом Швоберж-
но! Украши - Д. Многогр!шним. При якому мав чин генерально-
го осаула. У 1672 р. разом з Д. Многогр!шним був звинувачений
московським урядом у таемних зв’язках з гетьманом Правобереж-
но! Украши П. Дорошенком, який прийняв турецьку протекщю, i
засланий до Сиб!ру.
32	Вишневецъкий да Острозькш... — старовинш украшсью кня-
3iBCbKi роди, належали до найбагатших магнатов у Реч! Посполитш
Польськш.

33	Cieepa. — У примггщ до незавршеного юторичного роману з
XVII ст. «Брати» Кул!ш зазначив: «С!верою звався край, починаю-
чи вщ Стародуба i С!вського та аж до Ромен, Н!жень i Остер. Ci
гроди на початку XVII в!ку були узгряничними вщ польсько! Укра-
ши, a Cieepa тягнула до Московского царства. Столечним горо-
дом у Cieepi був Н!вгородок-С!верський» (Мета. — Льв!в, 1864. —
Т. 2. - № 5. - С. 21).

34	Срусалим — Micro в Палестин!, перш! згадки про яке нале-
жать до середини другого тисячол!ття до н. е. Рел!пйний центр у
християн, !уде!в i мусульман.

35	...про тих Олеггв, про тих Святослав'1в... — 1деться про ки!’в-
ських княз!в IX-XI ст., я Ki уславились вшськовими походами i
культуротворчою д!яльн!стю: Олега (? — 912, за шшими даними -
922), котрий здшснив похщ у В!зант!ю i в 911 р. уклав з нею вигщ-
ний для Pyci догов!р; Святослава 1горовича (? — 972 або 973), який
у 964-966 рр. Визволив з-пщ хозар схщнослов’янсыа племена
в’ятич!в, у 60-х роках X ст. розгромив Хозарський каганат; Свято-
слава Ярославича (1027—1076), сина Ярослава Мудрого, одного з
укладач!в «Правди Ярославич!в». На його замовлення в 1073 i 1076 рр.
складено 1зборники Святослава.

36	...як уломився Батий у meoi Золопи ворота. — Очолюване Ба-
тием монголо-татарське вшсько зруйнувало Ки!в у 1240 р. Золот!
ворота — головна урочиста брама давнього Киева.

37	...у той нещасливий Берестецький рис... — Йдеться про 1651 р.,
коли в битв! м!ж селянсько-козацькими i польськими вшськами
поблизу м!ста Берестечка (тепер Волинська область) союзники
козаюв кримськ! татари, пщкуплен! польською шляхтою, вщсту-
пили на Крим, захопивши в полон Б. Хмельницького. Через це
украшське вшсько зазнало поразки.

38	...прийшов до Киева Радзивыл 1з литвинами... — Литовський
коронний гетьман Януш Радзивитл (1612-1655) у 1648-1654 рр. В
Берестецькому бою 1651 р. вш розбив козацький запн, посланий
на швн!ч, раптово захопив Ки!’в, пограбував його i деякий час
утримував у cboIx руках.

39	Джеджелш — Джалалш Ф!лон (XVII ст.), кропивнянський
полковник, сотник Переяславського полку. В 1648 р. очолив пов-
стання реестрових козаюв у Кам’яному Затон! на Дншр! (поблизу
Кременчука). Учасник битв пщ Жовтими Водами, Корсунем, Пи-
лявцями, Зборовом. Пщ час Берестецько! битви 1651 р. був обра-
ний наказним гетьманом.

40	Барабаш 1ван (?-1648) — осавул реестрового козацького
вшська, належав до угодовсько!’ частини старшинсько!’ верх!вки.
Навесн! 1648 р. очолив запн реестрових коза Ki в, посланий польсь-
ким гетьманом М. Потоцьким для придушення повстання в Запо-
розькш Ci4i. Скараний козаками, як! 4 травня 1648 р. повстали пщ
проводом Ф. Джалал!я в Кам’яному Затон!.

4	[...перед Братством Сагайдачного... — Сагайдачний Петро Ко-
нонович (Конашевич-Сагайдачний; ?-1622) - гетьман украшсь-
ких реестрових козак!в. У 1618 р. на чол! 20-тисячного козацького
вшська здшснив похщ на Москву, врятувавши невелику арм!ю
польського короля Сипзмунда III вщ розгрому. Проте в 1620 р. вщ-
рядив до московського царя посольство з проханням прийняти
козаюв на службу. Очолюване П. Сагайдачним 40-тисячне козаць-
ке вшсько разом з польським у 1621 р. розбило пщ Хотином (тепер
м1сто ЧершвецькоТ облает!) турецько-татарських загарбниюв.

42	Ганна Гулевич1вна — Гулевич!вна Слизавета (Галшка) Васюпв-
на (1575-1642), дружина кшвського воеводи Степана Лозки. Вщь
грала значну роль у заснуванн! Кшвського братства, монастиря i
школи при ньому.

43	Нечай Данило (7—1651) - брацлавський полковник у 1648—
1651 рр., герой визвольно! вшни украТнського народу, вщзначився
у боях пщ Пилявцями, Меджибожем (1649), Зборовом.

44	Морозенко Статслав (Мрозовицький Станicлав; ?—1649) —
корсунський наказний полковник. Улику 1648 р. очолив пов-
станський запн, який брав участь у визволенн! Подшля. Загинув
пщ час облоги Збаража. Деяк! юторики й фольклориста вважають
його прототипом героя украТнсько! народно! nicHi «Ой Морозе,
Морозенку»

45	Козак Байда — герой украТнсько! народно! п!сн! «В Царегра-
д! на риночку» («Шсня про Байду»).

46	Киика Самшло (7—1602) - гетьман реестрових козаюв (1599-
1602). У 70-х роках XVI ст. потрапив у турецький полон. У 1599 р.
оргашзував на турецькш галер! повстання украшських невшьни-
к!в i повернувся на батьювщину. В украшськш народнш дум! про
Сам!йла Кашку сшваеться, що вш пробув «п’ятдесятчотири годи у
невол!» (див.: Сборник украинских песен, издаваемый М. Макси-
мовичем. - К., 1849. - Ч. 1. - С. 46).

47	Межигорський Спас — Межипрський Спасо-Преображенсь-
кий православний монастир поблизу Киева. У XVI-XVII ст. був
шпиталбм для престарших запорозьких коза к! в, як! йшли в мона-
стир «спасати душу».

48	Чорна Гора — Чорногор!я, краТ'на на заход! Балканського шв-
острова. На той час перебувала у склад! ОсманськоТ !мперн, проти
яко*! чорногорський народ в!в визвольну боротьбу. Донедавна со-
юзка республ!ка в склад! Югославп.

49	Олелькович Симеон — кшвський князь XV ст. час!в литовсько-
го панування в УкраТш. Походив здинастн Ольгердович!в, нащад-
юв Ольгерда, великого князя литовського у 1345-1377 рр., який
посадив удыьним князем у Киев! свого сина Володимира. Олель-
ковичами (або Олельками) називались нащадки кшвського князя
Олександра Володимировича (Олелька; 7-1455), сина князя Во-
лодимира.

50	AdaMoei главы — горельефи або стату! Адама (самого чи з
Свою), на саркофагах, у входах до церков тощо.

51	...зробив би я з ним те, що покшний гетьман 1з Гладким. — Глад-
кий Матвш (7—1652) — миргородський полковник, учасник виз-
вольно! вшни 1648-1654 рр. Брав участь у битвах п!д Корсунем,
Пилявцями i Збаражем. У Берестецыай битв! 1651 р. тимчасово ви-
конував обов’язки гетьмана. Шсля подписания Биюцерювського
договору 1651 р. чинив оп!р вступов! польських вшськ на Л!вобе-
режну Украшу. Згщно з «Л!тописом Самовидця», страчений за на-
казом Б. Хмельницького, бо намагався захопити посаду гетьмана.

52	Наливайко Северин (7-1597) - сотник надв!рно! корогви (50—
120 чоловш кшноти) у кшвського воеводи князя К. Острозького.
Залишивши службу, сформував запн нереестрових козаюв й очо-
лив антифеодальне повстання в Украш! i Биюрусп 1594—1596 рр.
Зазнавши поразки в Солоницькому бою 1596 р. (б!ля Лубен), був
виданий шляхт! козацькою старшиною. Шсля катувань страчений
у Варшав!.

53	Дюгенес — Дюген !з Сшопа (бл. 404-323 до н. е.), давньо-
грецький фитософ. Проповщував аскетизм. За легендою, жив у
д!жщ.

54	Пзелъ Тнокентш (бл. 1600—1683) — украшський культурний i
церковний д!яч шмецького походження. Закшчив Киево-Моги-
лянську колепю, навчався за кордоном. 3 1645 р. - професор i
ректор колегп, з 1656 р. - арх!мандрит Киево-Печерсько! лаври.
Щцтоимував прагнення козацько! старшини до автономп.

55	Могила Петро Симеонович (1597—1647) — пол!тичний, цер-
ковний та освггнш д!яч Украши, митрополит КиТвський i Галиць-
кий (з 1632 р.). Ор!ентувався на угоду з Польшею, але виступав
проти унп. У 1631 р. заснував Лаврську школу, яка 1632 р. була
об’еднана з Кшвською братською школою i названа Киево-Моги-
лянською колепею.

56	Гадяцък1 пункти — Гадяцький догов!р 1658 р. гетьмана I. Ви-
говського з польським урядом, за умовами якого Придншровська
Украша мала ввшти до складу Реч! Посполито! пщ назвою княз!в-
ство Руське на правах автономп з окремою адмшютращею, арм!ею,
системою осв!ти, судовою владою.

57	Bi3 — Великий В!з, Чумацький В!з — украшська назва суз!р’я
Велико! Ведмедиц!.

58	Ромодановсъкий Григорш Григорович (7—1682) — московський
державний i вшськовий д!яч, боярин, князь. Учасник Переяслав-
сько’1 ради 1654 p., був воеводою московських вшськ на Украли в
1654-1667 рр.

59	...по розгром1лях1в, усякому було в1лъно займати займанщину. —
Займанщина — земельна власнють (грунти, луки, люов! упддя,
озера), набута правом першого зайняття витьно!' земл!. Була поши-
рена в малозаселених мюцевостях Слобщсько!’, Л!вобережно!’ Ук-
раши, Запорозько’1 Cini. Правом займанщини широко користува-
лась козацька старшина.

60	Кисшь Адам Григорович (1580—1653) - украшський магнат,
брацлавський (з 1646 р.) i кшвський (з 1651 р.) воевода пропольсь-
коТ ор!ентацп. У 1637 р. в!в переговори пщ Боровицею (поблизу
Черкас) з очолюваними Павлюком повстанцями, умовляючи ix
пщкоритися Реч! Посполитш.

61	Вишневецъкий Среми (Ярема, 1ерем!я; 1612-1651) - украшсь-
кий магнат, волод!в величезним маетком на Л!вобережн!й Украш!,
мав плеть тисяч надв!рного вшська. Проводив жорсток! екзекуцп
проти украшських повстанщв. Улику 1649 р. отримав звання ко-
ронного гетьмана.

62	Козацък1 nidnoMiHHUKu — незаможна частина козацтва, яка бу-
ла неспроможна вщбувати вшськову службу за власний рахунок, а
тому була зобов’язана постачати вшську пров!ант, фураж, оброб-
ляти земл! козаюв, як! перебували на вшськовш служб!.

63	Щоб ти окамешла, як Лотова жшка... — За б!блшною леген-
дою, перед тим як знищити гр!шне Micro Содом, Бог через сво!х
посланщв порадив його мешканцю праведников! Лоту покинути з
с!м’ею оселю, не оглядаючись i не зупиняючись на околицях. Од-
нак Лотова жшка озинулась на Содом, що гинув пщ дощем !з cip-
ки й вогню, i перетворилась на соляний стовп.

64	...козаки modi бились 1зляхами понад Случчю, понад Горинню... —
Случ, Горинь - р!ки на Волин!; Горинь - права притока Прип’ят!;
Случ - права притока Горин!.

65	Перебийшс — Кривоте Максим (7—1648), полковник Запо-
розького вшська, прославився пщ час поход!в козаюв проти
Кримського ханства i султансько! Туреччини в 30-40-х роках XVI-
XVII ст., у визвольнш вшн! украшського народу 1648-1654 рр.

66	Уже коли ти був раз Золотаревсъкий, то Золотаренком 1знов
не будет! — У червы 1659 р. В. Золотаренко отримав вщ польсько-
го короля «нобиптащю» на шляхетство, при цьому його пр!звище
було змшено на Злотаревський.

67	Гагш Данило Степанович — московський окольничий, князь,
представник царя на Чорний рад! 1663 р. у Н!жин1

68	Пилитвка — п!ст напередодн! Р!здва Христового, починаеть-
ся теля церковного свята Пилипа (з 15 листопада за ст. ст.).

69	...таклучилось, як мовив Галка: «Де кричать, а де стваютъ; де
кров иииотъ, а де горшку п’ють». — 1ерем!я Галка - псевдошм Ми-
коли 1вановича Костомарова (1817-1885), украТнського письмен-
ника, юторика, л!тературного критика, етнографа, фольклориста i
публщиста. Видав поетичш зб!рки «Украинские баллады Иеремии
Галки» (X., 1839) i «Ветка, малорусские стихотворения Иеремии
Галки» (Х„ 1840).

70	Юда — 1уда 1скарют, згщно з €вангел!см за Матв1см (гл. 26,
27) — один 1з 12 учн!в (апостол !в) Icyca Христа, який продав свого
вчителя за 30 ср!бник!в. Шзшше, побачивши Icyca ув’язненим,
1уда розкаявся, повернув ср!бники й удавився. Образ 1уди став
символом зрадництва й запроданства.

71	[род Великий (бл. 73—4 до н. е.) - цар 1удеТ. Згщно з сван-
гельськими переказами, при звгстщ про народження Icyca Христа
(«царя 1удейського») наказав повбивати Bcix немовлят у В!флесм!
та його околицях. 1м’я 1рода стало символом тиранн й жорстокост!.

72	...шженсыа мйцане шепотятъ про Сомка, як жиди про Мус1я. —
Мойсей (1мов1рно, XIII ст. до н. е.), за б!блшною легендою, про-
рок, який вив!в еврейський народ з Египту i теля 40 рок!в блукань
по Синайсыай путел! прив!в до «земл! облованоТ» — Палестини.

73... о святому CiMeoHi... — тобто 14 вересня за ст. ст.

74 Дорошенко Петро Дорофшович (1627—1698) — гетьман Право-
бережно! УкраТни (1665-1676). У 1668 р. городов! козаки на Л!во-
бережшй УкраТш, незадоволен! прихильнютю I. Брюховецького
до запорожщв i Тхшм привитейованим становищем, запросили на
.Швобережжя П. Дорошенка з вшськом, общяючи обрати його
своТ’м гетьманом. Повстанщ видали йому I. Брюховецького.

Гордовита пара (Бабусине оповщання)

Шведчина — щеться про похщ шведських вшськ пщ команду-
ванням Карла XII, який завершився поразкою в Полтавськш бит-
в! 1709 р.

Наума — християнське свято, на яке, як вважалося в давнину,
найкраще вщдавати в науку длей; 1 грудня за старим стилем.

Орися (1дил!я)

Завваживши велику под!бн!сть давшх украТнських звичаТв до
античних, П. Кул!ш створив це оповщання на сюжетшй канв!
шостоТ nicHi «ОдюсеТ» Гомера.

Трубайло — народна назва р!ки Труб!ж, л!воТ притоки Дншра.

ПОЕ31Я

3i збгрки «Досвипки»

Перша поетична зб!рка П.О. Кул!ша «Досвлки. Думи i поеми»
вийшла 1862 р. у Петербурзь
До Данта, прочитавши його поему «Пекло»

Данте A/iie’epi (1265-1321) - великий 1тал1йський поет епохи
Вщродження, автор «Божественно? комедп», яка складаеться з
трьох частин - «Рай», «Пекло» i «Чистилище». В штерпретацн Ку-
л!ша пр!звище поета звучало як Дант. Biprn П. Кул!ша написаний
терциною, як i поема Данте.

31 зб1рки «Хуторна поез1я»

Другу зб!рку П. Кулша «Хуторская философия и удаленная от
света поэзия» царська цензура заборонила видавати в Росшськш
iMnepii*. В результат! вона пщ назвою «Хуторна поез!я» вийшла
1882 р. у Львов!, який входив у ту пору до складу бшьш л!берально’1
Австро-Угорщини. Книжка вщкриваеться «кторичним оповщан-
ням» - автобюграф!чною розповщцю про суд над членами Кири-
ло-Мефодпвського братства та власну долю. Основу зб!рки скла-
дають 24 поетичн! твори, а завершусться вона публщистичною
статтею «Зазивний лист до украшсько!’ штелкенцп», яку в нашому
виданн! подаемо в роздип публщистики.

До кобзи

«Кругом micHoma i неволя, / Народ закований мовчитъ...» — не-
точна цитата з поеми Т. Шевченка «Сретик»: «Кругом неправда i
неволя, / народ замучений мовчить...»

Псалтирна псальма

Псалтир — одна з б!блшних книг Старого Заповпу, яка склада-
сться з! 150 псалм!в - релтйних шсень, молитов.

До Шексшра, заходившись коло украшського перекладу його
твор!в

Biprn написаний у зв’язку з нам!ром П. Кул!ша здшснити пов-
не украТнське видання твор!в великого англшського драматурга й
поета Вшьяма Шексшра (1564-1616). Кулйп встиг перекласти 15
його п’ес, до нас дшшли 13 переклад!в.

До рщного народу, подаючи йому украшський переклад Шексш-
рових твор!в

«Я ридаю, як згадаю...» — ешграф !з послания Т. Шевченка «I
мертвим, i живим...» Цитата неточна - у Шевченка: «Дыа незабут-
н! Дщ!в наших».

«У злигоднях Велико! Ру!ни» — Великою Ру!ною в юторюграфп
називасться епоха козацьких повстань першо! половини XVII ст.

На сповщ!

«Но правдой он привлек сердца...» — ешграф !з поези «Стансы»
росшського поета О. Пушкша (1799-1837).
«...того, хто не злякавсь грЬса...» — йдеться про росшського ца-
ря Петра I.

«Супруга божевиьного царя...» — йдеться про росшську царицю
Катерину II, яка до вступу на престол була дружиною хворого ца-
ря Петра III.

«...премудро лютых злюк душила...» — тут вщобразилося не-
сприйняття П. Кул!шем (саме в перюд написания зб!рки «Хуторна
поезхя») украшського козацтва.

«А кобзар! выдумують свячеш...» — тобто свячен! нож!. За час!в
Коливщини повстал! селяни наТвно в!рили в те, що шбито ро-
с!йська цариця Катерина II ix пщтримус i навпъ висилас Тм освя-
чену зброю. Насправд! шмкеня, що прибрала соб! !м’я Катери-
ни II, увшшла в icTopiio як зловюна нищителька всього украТн-
ського. Зокрема, за п наказом була зруйнована Запорозька С!ч.

Ключ розумшня

«А чванитесь, що ви Польщу...» — ешграф !з поези Т. Шевченка
«I мертвим, i живим...»

Есмань — назва двох р!чок на швшчному сход! Украши (тепер у
Сумськш обл.). Вживасться в розумшн! швшчно-схщно! меж! Ук-
раши.

До Шевченка

«О piesni gm inn а...» — рядки з поеми великого польського поета
А. Мщкевича (1798—1855) «Конрад Валенрод». У переклад! М. Риль-
ського звучать так: «Народна тсне! Ти завйп священный / Для поко-
л1ння давнього ы нового, / В тоб! ы народу меч благословенный, ^пря-
жа дум, i цвйп живого».

Jlinoma (давньоукр.) — краса.

Тартар — пекло.

Публш Oeidm Назон (43 до н. е. — 17 н. е.) — давньоримський по-
ет, автор знаменитих «Метаморфоз». Закшчив життя у вигнанш.

«Якым ты ставсь над мертвенным Аралом» — Т. Шевченко вщбу-
вав солдатчину на узбережж! Аральського моря в Казахстан!. У
1848 р. вш був учасником експедицп з обстеження цього моря.

Харыты — богин! краси й радост! в грецькш м!фологп.

Батый (1208-1255) — монгольський хан, онук Чинпсхана,
вшсько якого у 1240 р. опустошило украшськ! земл! й зруйнувало
КиТв, поклавши початок тривалому монголо-татарському пану-
ванню.

Переп’ят встане — стане комусь на завад!, перепинить дорогу.

На незабудь року 1847

1847 р. царатом було викрите Кирило-Мефодпвське братство.

Мшос — згщно з грецькою м!фолопсю, цар острова Кр!т, кот-
рий став суддею в пекл!.
Синай — гора на Синайському швостров!, на якш, як свщчить
Святе Письмо, Моисей одержав вщ Бога скрижал! (кам’ян! плити)
i3 викарбуваними на них Десятьма заповщями.

Голгофа — гора поблизу Срусалима, на якш, як свщчить Святе
Письмо, був страчений Icyc Христос.

«Була докором Катерине, вона кривавих злюк душила...» — тут
чергового разу знайшли вщображення помилков! погляди Kyniina
на Запорозьке козацтво та роль в украшськш icTopii’ росшських
uapiB. Нищителев! Кирило-Мефоднвського братства Микол! I вш
вторично невмотивовано протиставляе ще битыпу нищительку
украшетва Катерину II (див. примпху до в!рша «На сповщд»).

Вавилонсыа рпси — у Межир!чч!, в Micui розливу piK Тигр i Св-
фрат, виникла одна з найперших в icTopii людства цивинзащй.

...Mapii Сина — Icyca Христа.

Молитва

Пулюй 1ван Павлович (1845-1918) — украшський ф!зик i елек-
тротехшк, першовщкривач промешв, названих шзшше рентгешв-
ськими; друг П. Кул1ша, разом !з яким працював над перекладом
Б!блп украшською мовою.

3i зб1рки «Дзет»

Зб!рка, видана 1893 р. у Женев! (Швейцар!я), пщеумовуе по-
етичний доробок П. О. Кул!ша.

Засп!в («У дзвона дзвоню я...»)

«Проти гайдамацтвапоради...» — як вже вказувалося, П. Кул!ш
засуджував стихшн! селянськ! збройн! виступи, вважаючи ix руй-
швними для суспитьства. Письменник ратуе за розвш культури.

До Тараса за р!чку Ахерон

Харон — у грецыай м!фологп перев!зник померлих через р!чки
Сикс та Ахерон у царство мертвих.

Пюнер

Шонер — першопроходець, людина, яка вперше проникае i
освоюе недослщжений край. У переносному значенн! — той, хто
вперше прокладае нов! шляхи в науш чи мистецтв!.

Чолом доземний моТй же таки Знашй

Роздит быыпого твору «Дума й казка про Дща й Бабу, про Ку-
рочку рябеньку й Над!бку золотеньку». Присвячений дружин! по-
ста О.М. Бигозерськш (лггературний псевдошм — Ганна Барвь
нок).
До кобзи та до музи

Еол — бог у грецькш кпфологп, володар enpiB.

Рай

У поезд знайшли вщображення ще!’ «хупрно! фигософн» П. Ку-
л!ша.

«Приветствую тебя...» — рядок i3 eipma О. Пушкша «Деревня».

Метаморфоза

«Нечисто в них...» — рядок i3 Bipina О. Пушкша «Разговор кни-
гопродавца с поэтом».

Т]рос схопнок

Схотшка — бажання.

Заворожена криниця

Вертоград (давньоукр.) — сад.

К1намон, нард — рослини з присмним запахом.

«...у Tiepi да Евфрат!» — див. примгпсу до Bipina «На незабудь
року 1847».

Едем — рай; сад, в якому до вчинення первородного rpixa жили
перш! люди Адам i €ва.

Крин — польова линя.

Аквиюн — тпвшчний або швшчно-схщний в!тер.

1з nepecnieie з Псалтиря

Серед високохудожшх Кул!шевих переклад1в Б!бли особливо
вир1знясться пересшв Псалтиря, або Книги псалм!в — одшс! з
найпоетичшших книг Старого Заповпу. Подасмо тут декшька
зразюв цих переклад!в, р!зних за жанровими модифжашями.

ПУБЛ1ЦИСТИКА, КРИТИКА

Жизнь Кулина

Текст вперше опублшований у 1868 р. у восьми числах журна-
лу «Правда». Пщпису пщ текстом не було, однак тзшше дослщ-
ники С.П. Кирилюк, В.С. Бородш i М.М. Павлюк, анал!зуючи
мову й стиль тексту, переконливо довели, що це автобюграф!я
П. Kyniina.

Примички професора С. К. Нахлиса подасмо за виданням: Ку-
лид П.О. Твори: В 2 т. - Т. 1. - К., 1998. - С. 629 - 639.
1	Пантелеймон Кул!ш родивсь 1819 року, юля 27-го по старому
стилю... — За уточненими даними, П. Кулпп народився 26 липня
1819 р. (за ст. ст.), а 27 липня був охрещений.

2	...у лйстечку Воронгж! Глуховського noeimy Чершговсько!губер-
ни. — Тепер Шосткинського району Сумсько! облает!.

3	...за царя Петра Первого... — Рос!йський цар Петро I перебу-
вав на престол! з 1682 по 1725 р.

4	...за цариц} Катерины Другой... — Тмператриця Катерина II пра-
вила Pocicio з 1762 по 1796 р.

5	...за царя Миколая... — Росшський !мператор Микола I правив
з 1825 по 1855 р.

6	1рвшг Вашшгтон (1783-1859) — американський письменник,
зачинатель романтизму й жанру новели в л!тсратур! США.

7	...як знесено козацъкий порядок, то його перекрещено гусарсъким
корнетом... — 1деться про лжвщащю в 1781 р. сусп!льно-полггич-
ного устрою Гетьманщини i замшу його загальнодержавним
устросм Росшсько! !мперп.

\.як описано в noeiemiКулйиа «Другий чолов1к» («Основа», 1861 р.). —
Повють П. Kyjiiina «Другой человек. Из воспоминаний былого» (з
присвятою М. I. Костомарову) надрукована в журн.: Основа. —
1861.- №2. -С. 56-104.

9	Миюська Венера — скульптура римсько! богин! вроди й кохан-
ня Венери, знайдена на остров! М!лос, що розташований у швден-
нш частин! Егейського моря.

10	Образ ii життя i душу и поетичну змалював Кулйи у свош no-
eiemi «Icmop'w Уляни Терентъовни». — «История Ульяны Терентьев-
ны» — одна з повютей трилогй П. Кул!ша «Воспоминания дет-
ства». Вперше ця повють надрукована пщ псевдошмом Николай
М* у журн.: Современник. — 1852. — Т. 34.

11	Скит (Скнпес, Ск1ф) — за давньогрецькою м!фолог!сю, син
Геракла, Покидаючи Ск!ф!ю, Геракл залишив дружин! свш лук i
пояс !з пр!кр!пленим до нього келихом i наказав вщцати владу то-
му з трьох ixnix сишв, хто зможе натягти тятиву й оперезатись по-
ясом. Переможцем у цьому випробуванн! став Скит.

12	Перй<л (бл. 490 до н. е. - 429 до н. е.) - вождь афшсько! ра-
бовласницько! демократ!!. За Пер!кла Афши стали великим еко-
ном!чним, полггичним i культурним центром Грецй.

13	...не допустили вони взяти хлопця з повипового училища, як поду-
мав отець, iзмусили його пустити сина у г'шназйо. — У Новгород-Ci-
верському повгговому училищ! П. Кул!ш навчався у 1831—1833 рр.

14	Великим коштом для отецько!кишеш були mi гроии, що плати-
лись за квартиру у epodi Hoeeopodi-CieepcbKOMy... за одежу i за книж-
ки учевт. — За спогадами М. Чалого, в другому клас! у П. Кул!ша
виникли труднощ! з арифметикою, бо вш не волод!в мехашчною
пам’яттю i не м!г вивчити дй з дробами. Щоб виправити станови-
ще, батько вмовив учителя Якова Яковича 1гнатьсва «принять
мальчика на квартиру, предложив ему третью часть получаемого
им жалованья, т. е. 116 руб. ассигнациями] в год, да разной про-
визии на 100 руб. ассигнациями]; причем установлено было:
пройти з Паньком 2-ю часть арифметики, упражнять его в немец-
ком языке и заниматься с ним рисованием» {Чалый М. Юные годы
П. А. Кулиша// Киевская старина. - 1897. - Т. 57. - Кн. 4-6. - С. 293).

...подарував своему протекторов}, пану ЮзефовичевГ. — Юзе-
фович Михайло Володимирович (1802—1889) — освггшй i культур-
ний д!яч. На початку 40-х рошв - шспектор шкит, пом!чник кура-
тора, а в 1846—1858 рр. - куратор Ки!всько!‘ шюльноТ округи. 3
1857 р. — голова КиТвськоТ археограф!чно! комюп, яка пщ його нагля-
дом видала китька том!в «Архива Юго-Западной России», а також
шил пам’ятки з icTopii Украши. Був головою Комюи для збудуван-
ня памятника Б. Хмельницького в Киев!. 1шщатор Емського ак-
ту 1876 р., яким значно обмежувалися публжаци орипнальних
твор1в украшською мовою, заборонялося ввозити з-за кордону ук-
pai’HCbKi книжки i видавати украшсью переклади з шших мов, не
дозволялися сцешчш вистави i читання украшською мовою.

161мператор Миколай звернув у вагу на гарну роботу i спитав про
артиста, a дов1давшись, що се — Кулйи, дозволив йому вернутись у
столицю. Д1ялось року 1850-го. — Кулпп був звитьнений з заслання
не титьки завдяки власноруч проитюстрованому альбому на честь
царського пршзду. Виршальну роль у цьому вщ!грали клопотання
друз!в i дружини, и родич^в, а також якоюсь м!рою i ювитсйна дата —
25-р1ччя царювання Миколи I.

3 тим же самим запалом узявсъ вш i за варшавську службу. —
1864 р. П Kynini влаштувався у Варшав! на посаду директора ду-
ховних справ i члена Комюи для перекладу польських закошв, яку
обшмав по 1868 р.

18	...читай noeicmb його «Феклуша». — «Феклуша», одна з noei-
стей трилогп «Воспоминания детства» П. Кулиша.

19	...читай noeicmb «Яков Яковлевич». — «Яков Яковлевич», одна
з повютей, трилогп «Воспоминания детства» П. Кушша, вперше
пщ псевдошмом Николай М* i назвою в трохи шшш модиф!кацп -
«Яков Якович» — опублкована в журн.: Современник. — 1852. —
Т. 35; пщ назвою «Яков Яковлевич» передрукована у вид.: Ку-
лиш П. А. Повести: В 4-х т. - Спб., 1860. - Т. 3.

20	...Глотов такий же був рисовалець, як i вш сам. — М. Чалий
писав: «Щантелеймон] Александрович] с товарищем своим по
классу, Семеном Глотовым, заключили союз взаимопомощи: Гло-
тов отлично рисовал пейзажи, а Кулиш был искусный жанрист,
ловко изображавший живых людей, — поэтому, не ожидая указа-
ний со стороны преподавателя, они сами себя совершенствовали.
Не посещая иногда уроков, под предлогом болезни, целую неде-
лю, они запирались в квартире и рисовали, поправляя один друго-
му свои работы. Плодом таких упражнений было немалое количе-
ство акварелей, ходивших по укам между учениками» (Чалый М.
Юные годы П. А. Кулиша // Киевская старина. — 1897. — Т. 57. —
Кн. 4-6. - С. 290-299)

21	Жуковсъкий Василь Андршович (1783—1852) — украшський i
росшський педагог, письменник й освггшй д!яч. У 1825—1838 рр. —
директор Новгород-Оверсько’Г пмназп. Виступав за демократиза-
ции осв!ти й виховання.

22	Тимковський 1лля Федорович (1773—1853) — украшський i ро-
сшський педагог, письменник i освтйй д!яч.

23	Гребшка €вген Павлович (1812—1848) — украшський i росшсь-
кий письменник. У 1841 р. видав украшський альманах «Ласпв-
ка», куди ввшшли, кр!м казки П. Кул1ша «Циган», окрем! твори
I. Котляревського, Г. Кв1тки-Основ’яненка, Л. Боровиковського.
В «Ласпвш» вперше надруковано п’ять твор!в Т. Шевченка, який
брав участь у редагуванш альманаху.

24	Кайданов 1ван Кузьмич (7—1843) — росшський педагог i пись-
менник; професор Царськосельського лщею. Автор п!дручник!в з
icTopii, яю використовувались у росшських навчальних закладах
першо’1 половини XIX ст.: «Краткое начертание всемирной исто-
рии», «Начертание истории государства Российского», «Учебная
книга всеобщей истории для юношества. Древняя история», «Ис-
тория средних веков», «Краткое начертание российской истории».

25	Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790—1865) — украшсь-
кий поет, автор байок i балад, ректор Харювського ушверситету.

26	...nepiuinoeicmi Квйпки. — Кв1тка-Основ’яненко Григорш Фе-
дорович (1778—1843) — украшський i росшський письменник, ос-
новоположник художньо! прози в новш украшськш л!тератур1.

27	Гете Йоганн Вольфганг (1749—1832) - шмецький поет, ми-
слитель доби Просв1тництва, один з основоположнике шмецькоТ
лггератури нового часу. Автор поетичних зб!рок «Лейпщгська кни-
га шсень», «Захщно-схщний диван», численних л!ричних i л!ро-
ешчних BipiniB.

28	...nepeinoeicmi Гоголя... — П. Кул1ш мае на уваз! так зван! укра-
шськ! noeicTi М. В. Гоголя (1809—1852), вмодеш у зб.: Вечера на ху-
торе близ Диканьки. — 1831. — Ч. 1 («Сорочинская ярмарка», «Ве-
чер накануне Ивана Купала», «Майская ночь, или Утопленница»,
«Пропавшая грамота»); 1832. — Ч. 2 («Ночь перед Рождеством»,
«Страшная месть», «Иван Федорович Шпонька и его тетушка»,
«Заколдованное место»); Миргород. — 1835 (ч. 1 — «Старосветские
помещики», «Тарас Бульба»; ч. 2 — «Вий», «Повесть о том, как пос-
сорились Иван Иванович с Иваном Никифоровичем».

29	ППллер Йоганн Крйзтоф Фpiдpix (1759-1805) — шмецький
драматург, поет, теоретик мистецтва епохи Просвпництва, один з
основоположнике шмецькоТ л!тератури нового часу.
30	Максимович Михайло Олександрович (1804—1873) — укра-
шський i росшський учений-природознавець, юторик, фолькло-
рист, письменник, в 1834—1835 рр. — перший ректор, попм про-
фесор Кшвського ушверситету. П. Кул1ш мав на уваз! його фоль-
клорну зб!рку «Украинские народные песни, изданные М. Мак-
симовичем» (М., 1834; тексти украшською мовою).

31... божеств енний Омирос... — Гомер.

32	«Граматка» — украшський буквар i читанка П. Кул!ша, ви-
даний у Петербурз! 1837 р. (2-е вид. — 1861).

33	В Kueei modi гтлъки що споряджено ушверситет... — Кшв-
ський ушверситет св. Володимира засновано 1834 р. у склад! фь
лософського факультету з двома вщдитеннями — !сторико-ф!ло-
лопчним i ф!зико-математичним. У 1835 р. вщкрито юридичний,
а в 1841-му — медичний факультети.

34	Задумав Кулйи переступити в ушверситет через два класи
г1мназ1Т... — У 1836 р. Кулпп, закончивши 5-й клас, залишив нав-
чання в пмназп. За спогадами М. Чалого, «Щантелеймон] не
вернулся к отцу, а стал искать кондиции у помещиков, чтоб! зара-
ботать денег и поступить в университет, что у нас нередко прак-
тиковалось между бедняками, не рассчитывавшими на родитель-
скую помощь. По тогдашним правилам воспитаник среднеучеб-
ного заведения, не окончивший полного курса, мог поступить в
университет по экзамену, но не иначе, как по истечении такого
времени, какое требовалось для окончания полного курса, а так
как Кулиш вышел из V класса, то он имел право поступить в уни-
верситет не ранее двух лет» (Чалый М. Юные годы П. А. Кулиша
// Киевская старина. - 1897. - Т. 57. - Кн. 4-6. - С. 294).

35	...через рйс вернувсь у Кшв, видержав icnum i став слухати
лекципо словесному, a nomiM — по правному факультетов!. — У1839
р. було вщновлено, шсля тимчасового закриття, ушверситет св.
Володимира. У вересш цього ж року П. Кул!ш усшшно склав
вступи! юпити на юторико-фиюлопчне вщдыення фиюсофсько-
го факультету Кшвського ушверситету. Оск!льки вш не закшчив
повного пмназичного курсу, то дютав право вщвщувати лекцп
тшьки як студент-витьнослухач. У вересш 1840 р. Мшютерство
народно! осв!ти дозволило зарахувати зд!бного юнака повно-
правним студентом Кшвського ушверситету. На прохання Кул!-
ша ушверситетська рада прийняла його на юридичний факультет.

36	...Кулйи скомпонував deiлегенди про ворошзъкихкозак1в, вш ix
напечатав у своему алъманаа «Киевлянин». — 1деться про оповь
дання «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов
став» i «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой не-
деле», якими П. Кул!ш дебютував в альманас! «Киевлянин» (1840,
кн.1), що його видав М. О. Максимович. Другий тв!р П. Кул!ша в
пшпй редакци пщ назвою «Приключение с козаком Бурдюгом на
Зеленой неделе» був опубл!кований в «Литературной газете»
(1840, № 26).
37	Скотт Вальтер (1771—1831) — англшський i шотландський
письменник, засновник жанру юторичного роману.

38	...послав його учителем на Волынь, у Луцьке дворянське учили-
ще. — У Луцькому повгговому дворянському училищ! П Кул!ш
працював учителем росшськоТ мови з 28 с!чня по серпень 1841 р.

39	Пот'ш переведено його у Кшв у таке е училище. — У серпн! 1841 р.
П. Кул!ша було переведено у Кисво-Печерське, а в грудн! цього ж
року — у Кисво-Подыьське дворянське училище.

40	Року 1842 пом1г йому напечатати роман «Михайло Чарнишен-
ко»... — Роман П. Кул!ша «Михайло Чарнишенко, или Малорос-
сия восемьдесят лет назад» вийшов окремим виданням у друкарн!
КиТвського ушверситету. На книжщ зазначено дату виходу: 1843.

41	«Записки о Южной Руси» — фольклорна, юторюграф!чна та
етнограф!чна зб!рка, впорядкована i видана П. Кулишем (Спб.,
1856—1857). До не! ввшшли фольклорн! матер!али, з!бран! ним пщ
час мандр!в по КиТвськш губернп у 1844—1845 рр., а також статп
юторичного, мовознавчого та етнограф!чного характеру. Тут упер-
ше було надруковано поему Т. Шевченка «Наймичка» (без зазна-
чення пр!звища автора).

42	Грабовський Михайло (М!хал; 1804—1863) — польський пись-
менник. Лггературний критик i публщист. Представник «укра-
Тнсько! школи» в польськш л!тератур!, автор повютей з украТнсь-
кого життя.

43	«Украша» — юторична хрошка у в!ршах «Украша. Од початку
ВкраТни до батька Хмельницького» (К., 1843). У щй «епопеТ», сти-
л!зовашй пщ украТнськ! народи! думи, Кул!ш зробив пробу вщтво-
рити багатовжову ютор!ю УкраТни. Teip незавершений.

44	Крашевський Юзеф 1гнацш (1812—1887) — польський пись-
менник, автор численних повютей i ромашв, у тому числ! з укра-
Тнського життя. Понад 20 рок!в прожив в Украпп.

45	...ведомар1ч, що поляки мають Кулйиа за найбыыиого свого во-
рога... — У Варшав! на посад! директора духовних справ i члена Ко-
MiciT для перекладу польських закошв П. Кул!ш сприяв русиф!ка-
торськш пол!тищ царизму (зокрема й щодо украТнського населен-
ия Холмщини), за що зазнав критики з боку польських й украТнсь-
ких д!яч!в культури.

46	Биюзерський Василь Михайлович (1825—1899) — украТнський
громадський i л!тературний д!яч, журналюг Один !з орган!затор!в
Кирило-Мефодпвського товариства. Редактор украТнського жур-
налу «Основа» (1861-1862). Брат дружини П. Кул!ша О. М. Б!ло-
зерськоТ (Ганни Барвшок).

47	На Р1здвяш святки... - Християнське свято Р!здва — на честь
народження Icyca Христа — вщзначасться православною церквою
25 гоудня за ст. ст.

48	«Малоросшська колепя» — центральний орган державного
управлшня РосшськоТ держави, утворений указом Петра 1 1822 р.
для нагляду за д!яльнютю гетьмана та козацькоТ старшини з метою
обмеження автономн Украши. «Малоросшську колепю» було ска-
совано 1727 р., але поновлено 1764-го з метою остаточно!’ л!квща-
цп автономи Украши.

49	«Наказ» Катерины II- фшософсько-юридичний трактат, ке-
р!вницгво для «Комки! про уложения», виданий 1767 р. Складався
з 22 глав, 655 статей державного, кримшального i громадянського
права та процесу. Битыпе 400 статей майжс досл!вно запозичено
Катериною II з праць «Про дух закошв» французького фитософа-
просвггителя Ш. Л. Монтеск’с i «Злочин i кара» ггалшського пуб-
лщиста Ч. Бекар1а.

50	Лянцкоронсыа — родина украшсько-литовських магнате.
Староста хмитьницький Предслав Лянцкоронський очолював по-
ходи украшських козаюв 1516 р. пщ Акерман i 1528 р. пщ Очаюв.

51	Претвичг — давнш укра’шський рщ. Претвич Бернард - ста-
роста барський, вщзначився в боротьб! проти нашестя татарсько!
орди наприкшщ 30-х — на початку 40-х роюв XVI ст. Претвич 1ов
(7—1571) — укра’шський вшськовий шженер i буд!вничий, пщ йо-
го кер!вництвом було перебудовано й розширено укр!плення фор-
тещ в Кам’янщ-Подитьському.

52	Вишневецыа — рщ украшських магнате Польсько-Литов-
сько! держави, який походив з княжого роду ГедимЫв. Князь
Михайло Васильович Вишневецький (кшець XV — початок XVI ст.)
та його син 1ван Михайлович (7—1543), староста на Полюс!, ак-
тивно боролися проти турецько-татарськот агреси. Найбитьше
вславився князь Дмитро 1ванович Вишневецький (7—1563), який
на чол! надв!рних козаюв брав участь у боротьб! проти турецько-
татарських загарбниюв. Близько 1554—1555 рр. збудував на остро-
в! Мала Хортиця замок, який згодом став Запорозькою С!ччю. Пщ
!менем Байди (в одному з вар!ант!в — Дмитра), осшваний в укра-
т’нськш народнш пюн! «В Цареград! на риночок...».

53	У Р!вненськш пмназн П. Кул!ш виконував обов’язки вчите-
ля юторичних наук упродовж вересня-листопада 1845 р.

54	...Кулии, не скшчывиш курсу утверсытетсъкого... — У грудн!
1840 р. П. Кул!ш був вщрахований з юридичного факультету Ки’т’в-
ського уюверситету, оскитьки навчатись у вищих навчальних за-
кладах мали право титьки д!ти дворян, а вш не зм!г представити
документа про свое дворянське походження.

55	Плетньов Петро Олександрович (1792—1866) - росшський
поет i критик, академж Перебурзько! Академ!! наук (з 1841 р.), в
1840—1861 рр. — ректор Петербурзького ушверситету, в 1838-
1846 рр. — видавець i редактор журналу «Современник».

56	...вызвав Кулииа у столыцю i дав йому разом del службы... —
П. О. Плетньову був потр!бен учитель росшсько! мови для неро-
сшськомовних студентов Петербурзького ушверситету. Пом!чник
куратора Кишсько! шкшьно! округи М. В. Юзефович порекомен-
дував йому П. Кул!ша, додавши до листа п’ять роздинв з росшсь-
кого тексту «Чорной ради» — як свщчення досконалого знания
cboim протеже росшсько! мови. У листопад! 1845 р. П. Кулппа бу-
ло переведено на службу в Петербурзький ушверситет i Петербур-
зьку П’яту пмназ!ю.

57	Звернув Кулпи сво! думки про сем’ю... на сестру Ылозерського i
зимою на початку року 1847... одружився з нею. — 24 с!чня 1847 р.
Кул!ш одружився з Олександрою Михайипвною Бшозерською (з
60-х роюв — вщома украшська письменниця Ганна Барвшок).

58	Климова Олександра Йоситвна (1804—1881) — росшська дитя-
ча письменниця. У 1825 р. вщкрила в Петербурз! маленьку школу.
Видавала два щомюячних журнали: «Звездочка» (1842—1863; для д!-
тей старшого в!ку) i «Лучи» (1850—1860; для д!вчат юнацького в!ку).

59	«Повесть об украинском народе» — популярний нарис П. Ку-
л!ша для д!тей старшого в!ку.

60	От modi ж то Шевченко понаписував висок1 сво! твори «До
мертвих, i живих», «Шафариков!» i inuii. - Т. Шевченко написав «I
мертвим, i живим, i ненародженним землякам мо!м в Украйш i не
в Украйш мое дружнее послаше» 14 грудня 1845 р., а в!ршовану
присвяту «Шафариков!» до поеми «€ретик» - 22 листопада 1845 р.

61	...тут Украша не поставлена альфою i омегою... — тобто не
зведена в абсолют («альфа» й «омега» — перша й остання л!тери
грецького ал фавну).

62	Кирило (бл. 827—869) i Мефодш (815-885) - брати, просвпи-
тел! слов’ян. 3 863 р. жили в Моравп i Паннонп, вели боротьбу з
католицтвом, проповщували православ’я, вщкривали при церквах
школи, перекладали слов’янською мовою грецьк! книги й писали
орипнальш твори. Заклали основи слов’янсько! писемносп й л!-
тератури.

63	Кирило-Мефод1еве братство — Кирило-Мефодпвське това-
риство, таемна полпична антикршосницька оргашзащя в Киев!.
Виникла в грудн! 1845 — с!чш 1846 р. за шнцативою М. I. Гулака,
М. I. Костомарова, В. М. Бшозерського. «Братчики» виступали за
лжвщащю кр!посного права, скасування сташв, об’еднання
слов’янських народ!в у федеращю, поширення культури i народ-
но'! осени, проповщували просвпительсыа щеали та християнсь-
кий гумашзм. У 1847 р. Кирило-Мефодпвське товариство було
розгромлене.

64	€зу!ти — члени католицького чернечого ордену «Товариство
Icyca», заснованого 1534 р. з метою боротьби проти Реформацп —
сощально-полпичного руху проти католицько! церкви, який у
XVI ст. охопив ряд европейських кра!н, — i для змщнення папсько!
влади. €зугги були натхненниками Брестсько!’ унн 1596 р. На схщ-
ноукраТнських землях орден езугпв припинив юнування в XIX ст.

Олександр II (1818—1881) — росшський !мператор у 1855-
1881 рр., npoeiB селянську реформу 1861 р., що скасувала кршосне
право й вщкрила шлях розвитку кашталютичного способу вироб-
ництва в Росп.

66	...eid нашого слова упадуть cminu ерихонсыа. — За б!блшною
легендою, неприступн! мури палестинсько! фортещ крихон упа-
ли вщ звуюв сурм !зра!льських вопив.

67	Так само i Шевченка держали вони оддал1к щодо братства. —
На слщств! Т. Шевченко р!шуче заперечив свою приналежнють до
Кирило-Мефодпвського товариства, заявивши, що шчого не знав
про його юнування. Слщч! не довели учасп Шевченка у товариств! —
поет був покараний засланням за антимонарх!чю, антикршосни-
цьк! та нацюнально-патрютичш твори.

68	Прейс Петро 1ванович (1810-1846) - росшський славют.

69	Стороженко Андрш Якович (1790-1857) — головний директор
урядово! Комюи внутршшх i духовних справ у Полыщ.

70	Паскевич lean Федорович (1782—1856) — князь варшавський,
генерал-фельдмаршал. Вщзначився у Вггчизнянш в!йн! 1812 р.
проти французького нашестя, у взятп Парижа. Брав участь у суд!
над декабристами. 3 1826 р. командував росшськими вшськами в
боях проти турецькоТ i персько! армш. 3 1831 р. — головнокоман-
дуючий росшськими вшськами в Полыщ, як! взяли повсталу про-
ти царсько!' експансп Варшаву. В 1849 р. пщ його командуванням
царська арм!я придушила буржуазну револющю в Угорщин!.

71	Трейте оддиення царсько! канцелярп (Tpemiu eiddui) — орган
полггичного нагляду ! розшуку в царсыай PociT у 1826-1880 рр.
Його виконавчим органом був окремий корпус жандарм!в.

72	Дубельт Леонтш Васильевич (1792—1862) — генерал-лейте-
нант, з 1835 р. - начальник штабу корпусу жандарм!в, з 1839 р. —
керуючий Трет!м вщдиюм i член головного управлшня цензури.

73	Писарев Микола Еверестович (1805—1884) — д!йсний статсь-
кий радник, з 1838 р. — керуючий секретною канцелярию кшв-
ського генерал-губернатора, водночас був головою Археограф!ч-
ноТ KOMicii (1843—1848) та чиновником особливих доручень при
генерал-губернатор! (з 1839 р.)_.

74	...осудив Кулйиа посадити на два м1сящ в кртость, a nomiM за-
слати далеко eid столица — Пюля допипв у петербурзьких казема-
тах Третього вщциту (квггень—травень 1847 р.) П. Кул!ша ув’язни-
ли в Олекспвський равелш — тасмну в’язницю ПетропавловськоТ
фортещ, розташовано! в Петербурз! на Заячому остров! (30 травня —
2 липня 1847 р.), звщти перевели в арештантське вщдшення 2-го
вшськово-сухопутного госшталю (2 липня - 25 серпня 1847 р.),
шсля чого вщправили на заслання в Тулу, з забороною друкува-
тись. До Тули Kynini прибув 9 вересня 1847 р., а вигхав в заслання
не рашше 19 i не шзнпие 23 грудня 1850 р.

75	Сидючи в Kpinocmi, написав eiH co6i на emixy поему... — Йдеться
про поему росшською мовою «Евгений Онегин нашего времени».

76	«Повесть о Борисе Годунове и Димитрии Самозванце. Чтение
для молодых людей» — популярночстроричний нарис П. Kyninia,
написаний на засланш й виданий у Петербурз! 1857 р. «Алексей
Однорог» - сошально-юторичний роман П. Kyninia про вторгнен-
ня Лжедмитр1я I на СЛверську Украшу 1604 р.

77	Бодянський Осип Максимович (1808—1877) — украшський i ро-
сшський фиюлог-славют, юторик, фольклорист, письменник i пе-
ре кладач. У 1842—1868 рр. (з Перервою) - професор Московско-
го ушверситету, з 1845 р. — секретар Московського товариства ic-
Topii i старожитностей росшських, редактор його органу «Чтения
Московского общества истории и древностей российских» (1846-
1848; 1858-1877), де було опублшовано багато щнних матер!ал!в з
icTopii’ Pocii й Украши.

78	...за царя Бориса. — Йдеться про Бориса Годунова (бл. 1552-
1605), московського царя у 1598—1605 рр.

79	...бо дйпей Господь !м не дав... — Арешт П. Кул1ша в 1847 р. ви-
кликав у його дружини Олександри таю сильш хвилювання, що в
не! стався викидень, теля чого вона не могла мати д1тей.

80	«История испанской литературы по Тикнору» - надрукована
в журн.: Отечественные записки. — 1852. - Т. 80. — № 2; Т. 81. —
№ 3, 6; Т. 84. — №7, 12; окреме вид.: Спб. В типографии П. А. Ку-
лиша, 1861.

Пнор Джордж (1791—1871) — американський письменник та
i стори к л!тератури, професор Бостонського ушверситету. Його
фундаментальна праця «1стор!я юпансько! л!тератури» вийшла в
1849 р.

81	...редакторство «Губернских ведомостей» — 3 жовтня 1849 р.
до кшця заслання П. Kynini працював пом!чником редактора що-
тижневоТ газети «Тульские губернские ведомости», редагуючи п
неофщшну частину.

82	...пометиву «Современнику» дещо з ceoix meopie, тдписавшись
«Николай М*»... — Пщ псевдошмом Николай М* у журнал! «Совре-
менник» надруковаш повит П. Kyninia «История Ульяны Терен-
тьевны», «Яков Яковлич», роман «Алексей Однорог», «Опыт био-
графии Николая Васильевича Гоголя» (1854, т. 43, 44). Виникнен-
ня цього псевдошма пов’язане з тим, що земляк Kyninia М. Я. Ма-
каров погодився, в pa3i переслщування Пантелеймона Олександ-
ровича Трепм вщдыом, визнати себе автором публшацш.

83	...споминки про Гоголя... — 1деться про публжацп П. Kyninia
«Несколько черт для биографии Николая Васильевича Гоголя»,
«Опыт биографии Николая Васильевича Гоголя».

84	Аксаков Сергш Тимофшович (1791—1859) — росшський пись-
менник, виявляв глибокий iHTcpec до Украши, ii icTopii та культу-
ри. Допомагав П. Кул!шев! в робот! над «Опытом биографии Ни-
колая Васильевича Гоголя» i «Записками о жизни Н. В. Гоголя, со-
ставленными из воспоминаний его друзей и знакомых и из его
собственных писем».

85	Аксаков lean Сергшович (1823-1886) - росшський поет i пуб-
лщист, один з щеолопв слов’янофипв (40-50-i роки XIX ст.), як!
вважали, що шлях розвитку Роси принципово вщмшнний вщ за-
хщносвропейського, самобутнш. У 1858-1859 рр. редагував жур-
нал «Русская беседа».

86	«Записки о жизни Н. В. Гоголя» — повна назва «Записки о
жизни Н. В. Гоголя, составленные из воспоминаний его друзей и
знакомых и из его собственных писем» (т. 1-2, Спб., 1856). Видан-
ня упорядковане П. Кулпием i надруковане пщ псевдошмом Нико-
лай М* з його примггками.

87	Тарновський Василь Васильевич (1810—1866) - украшський
пом1щик, власник значних земельних володшь у Чершпвськш,
Полтавськш i КиТвськш губершях. Лпературний меценат, був
знайомий, кр!м П. Кул1ша, з М. Гоголем, Т. Шевченком. Автор
праць «Юридичний побут Украши», «Про дшимгсть амейств у
Малоросп» (К., 1853).

88	...напечатав... «Проповеди на малороссийском языке», попере-
роблювавши ix з первого видання Гречулевича, а другу половину нано-
во написавши... — Йдеться про вид.: Проповеди на малороссий-
ском языке, протоиерея Василия Гречулевича. - Изд. 2-е, исправ-
ленное. - Спб., 1857.

89	Року 1857 прохала Кулйиа Гоголева мати, щоб видав «Сочине-
ния и Письма» и славного сина. — На прохання матер! Гоголя Марп
1ван!вни П. Кул!ш пщготував до друку i видав «Сочинения и
Письма Н. В. Гоголя» (т. 1-6, Спб., 1857) з! вступним словом, по-
яснениями украшських сл!в i примтсами.

90	Свш заробнпок зараз обернув Кулйи на печатню... — Масться на
уваз! «Типография П. А. Кулиша», яка юнувала в Петербурз! у
1857—1863 рр. В цьому видавництв! вийшли: «Чорна рада» i «Гра-
матка» П. Кул!ша. «Народи! оповщання» Марка Вовчка, «Кобзар»
та «Букварь южнорусский» Т. Шевченка, «Украшськ! оповщання»
О. Стороженка, «Сочинения и письма Н. В. Гоголя», альманах
«Хата», друкувалися украшський журнал «Основа» та росшський
революцшно-демократичний сатиричний журнал «Искра» (1859).

91	«История Англии» Маколея. — Маколей Томас Бабштон
(1800—1859) — англшський юторик, л!тературний критик i полЬ
тичний д!яч л!берально! ор!ентацп. Основна юторична праця —
«1стор!я Англп вщ вступу на престол Якова II».

92	Катков Михайло Никифорович (1818-1887) — росшський
журнал!ст i публщист, з 1856 р. — редактор-видавець журналу
«Русский вестник», у 50-х роках дотримувався л!беральних погля-
д!в, захищав свободу слова, виступав за селянську реформу. На по-
чатку 60-х роюв, пщ час революцшно! ситуацп в крапп, перейшов
на 6iK реакцп, закликав до «твердо! влади», спонукав уряд до роз-
прави над революцюнерами, виступав проти польського визволь-
ного руху.

93	«Хата» - укра!нський лггературно-художнш альманах, вида-
ний П. Кулппем у Петербурз! 1860 р. В альманах надруковано тво-
ри Т. Шевченка, Марка Вовчка. €. Гребшки, Ганни Барвшок та in.

94	«Основа» — перший загальноукрашський громадсько-полЬ
тичний i лп'ературно-художшй журал, виходив у 1861—1862 рр. у
Петербурз! за редакшею В. Битозерського й участю П. Кул1ша та
М. Костомарова.

95	Дант (Данте) Atiie’epi (1265—1321) — пздпйський поет доби
Передвщродження, автор поеми «Комед1я», яку захоплеш нащад-
ки назвали «божественною».

96	Гл1бов Jleonid 1ванович (1827—1893) — укратнський байкар, по-
ет, журналют.

97	Императорское Русское географическое общество — науково-
дослщне товариство, засноване 6 серпня 1845 р. Складалося з чо-
тирьох вщцыень: ф!зично! географп, математично! географп, ста-
тистичного та етнограф!чного. Оргашзовувало дослщження, нау-
ков! подорож!, випускало в св!т науков! записки, журнали, зб!рни-
ки праць, географ!чн! карти та inini видання.

95	...тод! ж, зимою, писав Kynini icmopito боротьби козак1в ie ля-
хами за Павлюка i ОстряницЦ що поим напечатано в журналах
«Библиотека для чтения» i «Отечественные записки». — Йдеться
про публшацп: Падение шляхетского господства в Украине обеих
сторон Днепра в XVII столетии // Вестник Юго-Западной и За-
падной России. - К., 1862. - Т. - 1-2. - Июль - дек.; 1863. - Т. 3. -
Янв.; Борьба шляхты с казаками за обладание Укаиной обеих сто-
рон Днепра. Глава V (1637-й год) // Библиотека для чтения. -
Спб., 1863. - Сент.; Борьба шляхты с козаками за обладание Укра-
иной обеих сторон Днепра: VI (1637-й год и начало 1638-го) // Би-
блиотека для чтения. — 1864. — Июль; Польсько-козацкая война
1638 года Ц Отечественные записки. — Спб., 1864. — Кн.9—10.

99	Мииотт Микола Олексшович (1818—1872) — росшський дер-
жавний д!яч, з 1859 р. — кер!вник ycix розробок з селянського пи-
тания, активний учасник реформи 1861 р., прихильник широкого
самоуправлшня i самостшносп селянсько! общини. Шсля приду-
шення царизмом нащонально-визвольного польського повстання
1863 р. — статс-секретар у справах Полыщ, добивався умиротво-
рения польського народу шляхом л!берально! селянсько! реформи.

100	Кулин... з тмецького nepeeie описание експедици професора
Гофмана на Урал. — Науково-дослщна експедищя на Швшчний
Урал i береговий хребет Пай-Хой 1847-1850 рр. була одним i3 пер-
ших захошв Росшського географ!чного товариства. Учасники ще!
експедицн дослщили величезний npoiip Уралу вщ швшчно! частн-
ый ПермськоТ губернп до Льодовитого океану. Очолив експедищю
професор Санкт-Петербурзького ушверситету геолог Ернест Кар-
лович Гофман (1801—1871). Отримаш результата вш виклав у пра-
щ «Пай-Хой, або ГИвшчний Урал», за яку Географ!чне товариство
присудило йому велику костянтишвську медаль.

Зазивний лист до украшськоТ штелиенцн

Текст статп вперше опублшований у зб!рц! «Хуторна поез!я»
{Стноза Бенедикт (1632—1677) — нщерландський фиюсоф.
2Червона Русь — Галичина.

3Покуття — так у джерелах XVII-XVIII ст. називали швденно-
схщний «кут» (звщси i назва) Галичини мок р!чками Дшстром i Че-
ремошем та Карпатами.

^Лютерани — прихильники одного з напрям!в протестантсько-
го в!росповщання, який виник у першш половин! XVI ст. в Н!меч-
чиш пщ час Реформацп на основ! вчення Мартша Лютера як про-
тест бюргерства проти засилля католиюв.

5Варязька Русь — Давня Русь, КиТвська Русь. Зг!дно з нормансь-
кою теорюю, давньоруську державу заснували вихщц! !з Сканди-
навп — варяги. Ця ппотеза грунтуеться на згадц! в «Повют! мину-
лих л!т» про прикликання варяго-рус!в з-за моря.

6Сангушки (Сангушкович!) — литовсько-украшський княжий
рщ. Олександр — староста володимирський у XV ст.; Андрш, його
син, — староста володимирський i маршалок волинський; онуки:
Андрш — староста луцький; Фед!р (?—1547) — староста володи-
мирський i маршалок волинський; Роман (1537—1573) — староста
брацлавський i вшницький.

7 Четвертинсыа — княжий рщ, походив вщ княз!в тур!вських i
шнських, згадусться у XIV ст.

^Корецыа — старовинний укра’шський рщ. Князь Юхим Ко-
рецький (перелом XVI-XVII ст.) — магнат, воевода волинський,
прийняв ун!ю i сприяв переходу православних селян в ушати.

9Алексш (Олексш) Михайлович (1629-1676) — московський цар
з 1645 р. За його царювання вщбулося приеднання Укра’ши до Мо-
сковсько! держави в 1654 р.

10Я//ия 1вановна (1693—1740) - росшська !мператриця з 1730 р.
Ii уряд дав дозвы на заснування Ново! С!ч! - останньо! Запорозь-
Koi С!ч! на Дншр! (1734-1775).

11 Гелйсон — люисте й багате на джерела пасмо rip у Беотп з хра-
мом Аполлона й гаем Муз. Тут знаходились джерела Аганшпа й
1ппокрена, надыеш, за уявленнями давн!х греюв, властивютю ви-
кликати поетичний хист.
12«... наш Богдан запродав нас разом у двое рук...» — П. Кул!ш мае
на уваз! приеднання Украши до Московсько! держави, що вщбу-
лося пщ кер!вництвом Б. Хмельницького, а також, очевидно, неод-
норазов! военн! союзи Б. Хмельницького з татарським i турець-
ким вшськами гид час визвольно! вшни 1648-1854 рр.

13«...його alter ego xomie запродати ще i в mpemi» — йдеться про
союз I. Мазепи з шведським королем Карлом XII.

{4,«...великий лях...» — А. Мщкевич.

Х5«перелицьовану ЕнеТду» величного римлянина...» — йдеться про
поему I. Котляревського «Енеща», що е травеспею однойменно!
поеми римського поета Вергипя (70-19 до н. е.).

^«Прямуючи до тако!мети робом великого Учителя...» - щеться
про Icyca Христа, який заповщав вести боротьбу 3i злом не насиль-
ством, а проповщдю гумашзму, духовност!, загальнолюдсько! мораль

17Нерон1вщина — слово походить вщ !мен! Нерона Клавд!я Це-
заря (37-68), римського !мператора з 54 р., який вщзначався пщ-
ступшстю i жорстокютю. Його !м’я стало прозивним у значенн!
кривавого деспота.

18 «Аж два царювання сплямовано гашениям нашого духа» — П.
Кул1ш мае на уваз! розгром Кирило-Мефодпвського товариства
(1847) за Микол и I i спрямован! проти укра'шсько! мови та культу-
ри Валуевський циркуляр (1863) й Емський акт (1876), прийняп за
царювання Олександра II.

19«...у «Газет1 Татцука» надруковано половину мого опов1дання
про украшський побут...» - щеться про тв!р «Мятель в степях.
Польская повесть» (Газета критико-литературная, художествен-
ная и ремесленная А. Гатцука. - 1876. — № 15-24. - 19 апр. - 19
июн.).

2^«...Володимир1в...» — множинне узагальнення походить вщ
!мен кшвських княз!в: Володимира Хрестителя (7—1015) — велико-
го князя кшвського з 980 р., який завершив об’еднання yeix схщно-
слов’янських земель у склад! Кшвсько! Pyci й запровадив христи-
янство як державну рел!пю; Володимира Мономаха (1053—1125) —
великого князя кшвського у 1113—1125 рр., оргашзатора усшшних
сшльних поход!в княз!в проти половщв (1103,1111), автора вм!ще-
ного в Лаврентивському л!топис! «Повчання» cboim д!тям.

2Х«Двадесять язик1в, за приводом Наполеона, розбилось об його
потугу» — йдеться про перемогу народ!в Росшсько! iMnepi! над ба-
гатонацюнальною арм!ею французького !мператора Наполеона I
(1769-1821) у Вггчизнянш вшн! 1812 р.

22«Явас!» - цей висл!в вживаеться як вираження гшвно! погро-
зи з нам!ром припинити що-небудь. Уперше вимовив його бог мо-
р!в Нептун (Посейдон) у поем! Вергипя «Енеща». Цим окриком
Нептун утихомирив розбурхан! вггри.

23Болгарщина — йдеться про середньов!чну болгарську державу.
Перше Болгарське царство виникло в 681 р. У середин! X ст. воно
розпалося на схщну i захщну частини. В 968—971 рр. Болгар!я була
ареною вшни мок Кшвською Руссю i В!зант!сю. У 967 або 968 р.
великий князь кшвський Святослав Тгорович вирушив на Болга-
р!ю, поим у союз! з нею в 969 р. почав вшну проти В!зантп.

^В!зант!я — !мпер!я, що виникла в IVст. пщ час розпаду Римсь-
кот iMnepii’ в ii схщнш частит (Балканський швостр!в. Мала Аз!я,
ГПвденно-Схщне Середземномор’я) та юнувала до середини XV ст.
Усшшний похщ у В!занпю здшснив давньоруський князь Олег, ви-
хщець 1з варяпв, уклавши з нею в 911 р. випдний для Pyci догов!р.
Два походи на столицю В!зантп — Константинополь — у 941 i 944 р.
здшснив великий князь кшвський 1гор. ГИсля Доростольськот обо-
рони 971 р. — облоги 30-тисячного руського вшська 45-тисячним
в!зантшським вшськом — Святослав 1горович пщписав мирний
догов!р, за яким вщмовився вщ придунайських земель.

15«Вхоплено й замчано Кобзаря на край ceimy, м!ж аз1атську да-
чу...» — йдеться про Т. Шевченка, теля розгрому Кирило-МефодЬ
Увського товариства засланого царатом у солдата в Оренбурзький
окремий корпус !з забороною писати й малювати. В засланн! поет
пробув десять рок!в.

16Лета — у грецькш м!фологп р!чка забуття в Ащ! — царств!
мертвих, що шбито мютилося десь на краю евпу або пщ землею.
Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пере-
жила й бачила на земл!.

27«Так промовила, вйцуючи про нас, московська п!ф!я...» — щеться
про М. Н. Каткова. П!ф!я — у грецькш м!фологп ввдунка i жриця
Аполлона - бога Сонця й свила, покровителя мистецтва й муз.

28«...we той пророк у символ!чному китовом черев!» — йдеться
про б!блшного пророка Йону, який, за легендою, пробув в утроб!
кита три дн! i три ноч! (Б!бл!я: Книга пророка Йони. — Гл. 2).

2Э«...с!лъ украшсъкоТ земл!...» — джерело вислову — Б!бл!я. Icyc
Христос повчав cboix учшв, закликаючи ix стшко зносити пересл!-
дування: «Радште i веселпься, бо велика ваша нагорода на небе-
сах: так гнали i пророюв, як! були до вас. Ви — с!ль земл!. Якщо ж
с!ль втратить силу, то чим зробиш п солоною? Вона вже н! до чого
непридатна, як титьки xi6a викинути п геть на потоптання людям»
(€вангел!е за Матв!ем. - Гл. 5. - Ст. 12, 13).

^«Об!драна сиротою...» — рядки з послания Т. Шевченка «До
Основ’яненка».

Григорий Квика i його повтст!

Подасться за виданням: Пантелеймон Кул!ш. Григорш Квика
(Основ’яненко) и его повютг (Слова на новий виход Квпчиних
повютей). - СПб., 1858.
МАТЕР1АЛИ ДО ВИВЧЕННЯ

ЖИТТЯ I ТВОРЧОСТ1 ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛИНА

БЮГРАФ1Я

Народився Пантелемон Олександрович Кулйп 7 серпня (26 лип-
ня за старим стилем) 1819 року на xyropi поблизу мютечка Воро-
нок (тепер Шосткинського району на Сумщин!). Його батьки,
заможш хл!бороби Олександр Андршович i Катерина 1ван1вна,
походили 1з козацько-старшинських род!в. Охрестили хлопця на-
ступногож дня — 8 серпня (27 липня) на свято Пантелеймона (на-
родна назва Паликопи), через що, згщно з християнською тради-
щею, в!н i отримав !м’я Пантелеймон.

Вщтак, у писанш вщ третьо! особи автобюграф!чнш оповцц
«Жизнь Кул1ша», письменник згадував, що у батька був довол!
жорсткий характер, проте мати, яка була у нього другою дружи-
ною (перша померла), надзвичайно його любила. Виростав у в щи-
лшнш старосвггськш хупрнш атмосфер!, пщ значним впливом
матер!, котра розмовляла виключно украшською мовою, знала
безл!ч народних шсень i приказок, чудово сшвала, i змалку приви-
ла синов! любов до рщно! культури. Кул!ш згадував, що «п!сня в
не!* була не забавкою — вона думала шснями».

Неабиякий вплив на Пантелеймона-пщлггка мала високоосвЬ
чена пан!-«щеал!стка» !з сусщнього хутора Уляна Терентивна Му-
жиловська. «Вона йому здавалась якоюсь царицею або богинею.
На весь в!к свш в!н набравсь вщ не! щеального погляду на жите
людське», — згадував Кул!ш. I! образ письменник змалював вщтак
у noeicTi «Життя Уляни Терентьовни».

Вчився Пантелеймон спочатку в мюцевого дяка Андр!я, у шко-
л! при церкв! св. Миколи, а шзшше — у Новгород-Оверському по-
вповому училищ!. Саме Мужиловська наполягла на тому, аби
зд!бному юнаков! дали змогу закшчити училище, а згодом вш
продовжив навчання в тамтешнш пмнази. Адже батько, зважаючи
на чимал!, а то й не завжди посильн! для нього кошти, котр! дово-
дилося витрачати на прожиття i навчання Пантелеймона, мав на-
м!р вщдати хлопця на службу до повпового суду.

Саме навчаючись у Новгород-С!верськш пмнази, Кул!ш напи-
сав свш перший лггературний тв!р — оповщання «Циган». Там вш
читав твори П. Гулака-Артемовського i Г. Квггки-Основ’яненка,
вперше познайомився з в!ршами великого шмецького поета Й.-В. Ге-
те, а особливо був захоплений раншми повютями М. Гоголя та
зб!рником укра’шського фольклору в записах М. Максимовича.
Письменник розповщав, що спочатку навчання йому не давалося
через незнания росшсько! книжно!’ мови, котрою були написан!
Bci пщручники. Але як титьки вш й опанував, учився на вщмшно.

Через нестачу кошпв с!мнадцятилггшй Кулпп, закшчивши ли-
ше п’ять клас!в пмназп, таки змушений був покинути навчання i
працював у канцелярп Н!жинського лщею та давав приватш уро-
ки панським дггям. Вщтак i3 друго!’ спроби вступив до нещодавно
заснованого Кшвського ушверситету. Там вш познайомився з
професором Михайлом Максимовичем — тим самим, чшми фоль-
клорними зб!рниками зачитувався в пмназп, — й той мав на КулЬ
ша неабиякий вплив, був йому старшим другом i наставником.
Саме Максимович, кр!м шшого, познайомив Кул!ша з творчютю
засновника жанру юторичного роману Вальтера Скотта, що неа-
бияк позначилося на подалыпш Кулшевш творчосп.

Максимович вщтак, д!знавшись про матер!альну скруту свого
зд!бного студента, порекомендував його шспекторов! училищ Ки-
Твського навчального округу М. Юзефовичу. Шсля того, як Култша
виключили з ушверситету (вш не зм!г документально довести свое
дворянське походження, а згщно з тод!шшми вимогами, навчати-
ся в ушверситет! могли титьки дворяни), Юзефович послав свого
протеже учителем словесност! та icTopii на Волинь, у Луцьке дво-
рянське училище, а згодом перев!в на роботу в Киево-Цечерське
та Кисво-Подитьське дворянськ! училища i в Р!вненську пмназ!ю.
Вщтак усе той же Юзефович сприяв оргашзацп пщ час лггшх каш-
кул етнограф!чних експедищй 1843—1845 рр., в ход! яких були по-
черпнут! матер!али до «Записок о Южной Руси» - книги, яка вщ-
так прославила Kyniina. За його ж допомогою був опубл!кований i
перший росшськомовний роман молодого письменника «Михай-
ло Чарнышенко».

Навчаючись в ушверситет! (спочатку на юторико-фыолопчно-
му факультет!, а попм за власним бажанням переводиться на
юридичний), Пантелеймон Kyniin дебютус як письменник. 1840
року в газет! «Киевлянин» вш публ!кус м!фолопчно-етнограф!чш
оповщання «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов
став» i «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой не-
деле». А його перше украшомовне оповщання «Циган» опубл!ко-
ване в альманас! «Ласпвка» 1941 р.

1843—1844 роки були особливо знаковими в житп Кул!ша. Вш
знайомиться з Василем Битозерським, Миколою Костомаровим,
Тарасом Шевченком та шшими молодими патрютами, як! мр!яли
вивести Украшу з духовного занепаду, виносили прогресивш
культуролопчш, а то й полггичш (зокрема, про скасування крЬ
пацтва) ще!. Так постало Кирило-Мефодпвське братство — тасмна
культуролопчно-полггична оргашзащя, що виникла в Киев! в
грудн! 1845 — с!чн! 1846 р. «Братчики» - М. Гулак, В. Быозерсь-
кий, М. Костомаров, Т. Шевченко та ш. — виступали за лпевщащю
кр!посного права, скасування сташв, об’еднання слов’янських
народ!в у федеращю, поширення культури i народно! освгги, про-
повщували просвггительськ! щеали та християнський гумашзм.
Щоправда, сам Kynini до братства, вочевидь, був причетний лише
опосередковано, — так би мовити, щейно, а не оргашзац!йно.
Адже BiH i3 oceni 1845 р. працював уже в Петербурз! старшим ви-
кладачем П’ято! пмназп та викладачем росшсько! мови для неро-
сшськомовних студенпв ушверситету, отож, i3 «братчиками» зде-
быьшого лише листувався, а зусцЯчатися мав змогу xi6a зрщка.

7 лютого (24 с!чня за старим стилем) 1847 р. Пантелеймон Ку-
лиш одружився з в!с!мнадцятилггньою панною i3 старое в i тс ь ко го
козацького роду Олександрою Быозерською — сестрою свого дру-
га Василя Биюзерського, вщомою пщ лггературним псевдошмом
Ганна Барвшок. За старшого боярина на весили був Тарас Шев-
ченко, i Kynini у поем! «Грицько Сковорода» згадував,

Як на весиий в нас cnieae
I eeix гостей почарував.

Невдовз! шсля веситля Петербурзька Академ1я наук вщправляе
зд!бного викладача ушверситету у вщрядження в ГПмеччину та Ав-
стр!ю для вивчення мов, icTopii, культури та мистецтва. Kynini i3
молодою дружиною вирушили на Захщ, але змогли до!хати лише
до окуповано! в той час Росшською iMnepieio польсько! столиц!
Варшави. Там Кул!ша заарештовують за пщозрою в причетност! до
викритого якразтод! Кирило-Мефодпвського братства. Зрештою,
довести його членство в таемнш полпичнш оргашзацп сл!дч! так i
не змогли, але «крамолу», звюно ж. вщкопали. Кул!шу шкримшу-
вали «дружеские сношения» з «братчиками», а також «чрезмерные
мысли о мнимой важности Украйны», висловлеш в листах до «ки-
рило-мефодпвщв», у поем! «Украша» та роман! «Михайло Чарны-
шенко». Вщзначеш слщчими в цих творах «многие двусмыслен-
ные места, кои могли поселять в малороссиянах мнение о праве их
на отдельное существование от империи». В результат! — заслання
на адмшютративну службу в Тулу. До вироку цар, як i Шевченков!
(якого, як вщомо, було покарано значно жорстоюше), власноруч-
но додав заборону писати i, звюно ж, друкуватися.

Три роки й три мгсящ пробув Пантелеймон Kynini у Tyni. Там
Bin мав змогу вивчати шоземш мови (загалом вш опанував майже
вс! слов’янськ!, французьку англшську, шмецьку, п'алшську, ic-
панську, латину та староеврейську, причому бшышеть !з них — са-
мотужки), читати твори античних автор!в та провщних тогочасних
европейських письменниюв, вивчати р!зноманггн! юторичн! ма-
тер!али, - одним словом, плщно використав час заслання для са-
моосвпи.

Наприкшщ 1850 р. вш повернувся !з заслання, але все ще не
мав права публ!кувати сво! твори, тому пщписувався псевдошмом
«Николай М*». Виникнення цього псевдошма пов’язане зтим, що
земляк Кул!ша Микола Макаров погодився, якщо письменника
переслщуватимуть, видати щ твори за своё У Ti реакщйш часи бу-
ло заборонено все украшське, тому Kynini, який прагнув визнання,
змушений був писати росшською мовою. Так, у провщному того-
часному росшському журнал! «Современник» були опубликован!
повит «История Ульяны Терентьевны», «Яков Яковлич», роман
«Алексей Однорог», а також «Опыт биографии Николая Василье-
вича Гоголя», високо оцшений, зокрема, мапр’ю класика Mapicio
1ван!вною. Згодом на Г! прохання саме Кул!ш готував до друку й ви-
давав 3i вступним словом, пояснениям украшських сл!в i примака-
ми шеститомник «Сочинения и письма Н. В. Гоголя» (1857).

Лише 1856 р., коли на росшський царський трон зшшов Олек-
сандр II, Пантелеймонов! Кул!шу було повернуто право друку.
I вш видас написаний ще до заслання перший в украшськш л!те-
ратур! юторичний роман «Чорна рада» (спочатку украшською, а
попм i росшською мовою), два томи фольклорно-!сторюграф!ч-
ного та етнограф!чного зб!рника «Записки о Южной Руси» (1856—
1857), альманах «Хата» (1860), численн! книжки дешево! просвь
тянсько! б!блютечки «для народу». В 1861-1962 роках оргашзовуе
i редагуе (вщае його л!тературно-критичним вщдиюм) перший за-
гальноукрашський журнал «Основа», де публ!куе чимало власних
твор!в. В!н також видае «Граматку», в якш розробляе принципи
украшського правопису, названого «кул!ш!вкою». Цей правопис
вццграв чималу роль у розвитку народно! осв!ти, ним користува-
лися аж до 1918 року.

У 50—60-i роки вш здшснюе юлька по!здок по Захщнш €врош,
подовгу живе у Львов! та Вщш, виступае, як вщзначив 1ван Фран-
ко, одним !з орган!затор!в укратнофитьського руху в Галичин!. Про-
те !з часом погляди Кул!ша еволюцюнують у б!к консерватизму i
навпъ реакцп. Вш служить у Варшав! директором духовних справ,
докладаючи зусиль до русиф!кацп окупованого краю, чим р!шуче
настроюе проти себе прогресивну польську штел!генц!ю.

У 1874—1877 роках вш пише тритомну «Историю воссоедине-
ния Руси», в якш засуджуе нацюнально-визвольну боротьбу укра-
шського народу, сшвае диф!рамби катам Украши Петров! I i Кате-
рин! II. У цш пращ та статтях «Мальована Гайдамащина» i «Каза-
ки по отношению к государству и обществу» вш намагався дове-
сти, що козацьк! та селянськ! повстання руйнували культуру, ко-
тру шбито обер!гали польська та ополячена украшська шляхта й
росшська «просв!чена» монарх!я. У полем!чному шаленств! неса-
мовитий Панько Кул!ш доходив до того, що називав Шевченкову
поез!ю «нашвп’яною музою». Так! ще!, звюно, з обуренням були
сприйнят! украшством. Тим паче, що незадовго перед тим, у сво!й
першш поетичнш зб!рщ «Досвггки», котру Кул!ш наважився вида-
ти титьки в 1862 р., вже шсля смерт! Шевченка, вш проголошуе се-
бе спадкоемцем його музи.
Зрештою, загравання Кул!ша з монарх!ею, спод!вання на ро-
сшський абсолютизм, убачання в ньому якогось примарного
«культурництва» виявилися, зрозумию, лише !люз!ею. Попри все
«в!рноп!ддаництво», йому так i не дозволяють видавати омр!яний
«Журнал П. А. Кулиша», а шовшютичний Емський указ 1876 року
взагал! забороняе все украшське. У 1877 р. розчарований i заплу-
таний у власних взаемовиключних щеях письменник поселяеться
разом i3 дружиною в ii маетку на xyropi Мотрошвка поблизу села
Олешвка на Борзенщин!. Веде вщдалене вщ усесвггньот суети роз-
MipeHe хупрне життя, удень важко працюе ф!зично, а вечорами
пише, пише, пише...

1881 р., шсля заборони царською цензурою i вилучення з про-
дажу його зб!рки статей i BipiniB «Хуторская философия и удален-
ная от света поэзия» (вщомот як «Хуторна поез!я»), Кул!ш ви!ж-
джае до Львова, спод!ваючись видавати свш часопис у бшьш л!бе-
ральнш Австро-Угорщин!, й навпъ подае заяву про вщречення вщ
росшського громадянства, упм, отеля вщкликану. Там вш нама-
гаеться схилити до сшвпращ украшську й польську штел!генщю,
видавши брошуру «Крашанка русинам i полякам на Великдень
1882 року». Але в нш, замють того, аби загоювати задавнеш рани
украшсько-польських взаемин, ще битьше роз’ятрюе ix, намагаю-
чись з’ясувати, хто був правий, а хто винен, i настроюе супроти се-
бе i поляюв, i украшщв. Розчарований, вш знову повертаеться в
Мотрошвку, перейменовану на честь дружини в Ганнину Пустинь,
i пише, перекладае до кшця cboix дшв...

24 с!чня 1897 року Пантелеймон Олександрович i Олександра
Михайл!вна на своему xyropi вщевяткували золоте вес шля. То бу-
ла остання впха письменника — невдовз! вш застудився i 14 (2)
лютого помер.

...Попри Bci справедливо критиковав як сучасниками, так i
нащадками сумшвш пасаж! в шзшх писаниях Пантелеймона Ку-
л!ша, не можна водночас не завважити, що його спроба дегеротза-
цп народних повстань у сут! свош почасти не позбавлена рацю-
нального зерна. Звюно, якщо розглядати и в контекст! попере-
дження культурника про добре вщому з icTopii небезпеку пробу-
дження в ход! таких зрушень темних пщевщомих шетинкпв хао-
тичнот, дезоргашзованот маси. Хоча епатажн! (викличн!) форми
для такого попередження були обран! письменником, вочевидь,
дуже невдало. Але мета, котру Кул!ш при цьому переслщував, не
була регресивною, — як писав академ!к М. Жулинський, «вш осу-
джував нащональне безпам’ятство i панепричне уславлення свого
юторичного минулого, висм!ював недолупсть украшсько!’ шлях-
ти, виступав проти сощального i нацюнального гноблення, закли-
кав до морального самовдосконалення i духовного очищения».
Отож, Kpi3b призму icTopii та культури, нам не слщ зациклюва-
тися на певних негативних пасажах, а ощнювати повною м!рою
д!яльшсть цього багатогранного i навдивовижу працездатного
майстра. I тут перш за все мусимо пригадати, що саме Kynini чи не
найбыьше у свш час зробив для прилучення захопленоТ росшсь-
ким царатом i марпнал!зованоТ (опровшцшненоТ) окупантом Ук-
раТни до европейського i свпового культурного контексту. Звюно,
нин! чимало здшснених Кугпшем переклад!в cbItoboT класики, так
би мовити, втратили актуальнють (так, назва вщомоТ п’еси Витья-
ма LLIeKcnipa «Приборкання норовливоТ» в Кушшевш штерпрета-
цп звучала як «Приборкання гострухи»), але не слщ забувати, що
завдяки йому ui шедеври вперше зазвучали украшською. I вже
зовс1м неоцшенним видаеться громадський i мистеиький подвиг
першого украТнського перекладу Б1блп, звершений П. KynimeM у
ствпраш з I. Левицьким та I. Пулюсм. Якби вш зробив лльки це -
його 1м’я вже мусило би бути золотими лагерами викарбувано на
скрижалях нацюнальноТ пам’ятН

ПОЕ31Я

Пантелеймон Kynini як поет дебютував ще в 1843 р. поемою
«Украша», в якш зробив спробу збудувати великий украТнський
юторичний епос на основ! народних дум, до яких подекуди подо-
писував власш, старанно стшпзуючи Тх пщ народш:

Та по широкому та по далекому Дунаечку
злая буря виходжае-виступас,
козамв до земл1 чуждо! провожав.
А з низу буйнии eimep eie-noeieae...

Як ми вже зазначали, до поезн Kynim повернувся лише теля
смерт! Тараса Шевченка:

Ой мовчав я, браття,
словом не озвався,
поки батько украТнський
тснею впивався.

У 36ipni «Доевшей» (1862) BiH сам заявляе, що хоче продовжи-
ти справу Шевченка, перейняти його «кобзу»:

Чи ж мен1 по mo6i
сумом сумувати ?
Чи твою роботу
взяти докшчати?
Докшчаю, брате,
не загину марне,
вт'ииу УкраТну,
Mamip безталанну...
Ця зб1рка позначена виразною спробою наслщування Шевчен-
ково!’ поетики, — вочевидь, не зовам вдалою, як i будь-яка спроба
наслщування. 1ван Франко писав, що Шевченкова поез!я справи-
ла наститьки сильне враження на сучасниюв, що тривалий час по
його смерт! украшськ! поети не мислили co6i поезп шакше, жж у
його 1нтонац1ях, наслщуючи його ритми, в!ршуючи його розм!ра-
ми. Це перш за все стосувалося Kyniiua, котрий до того ж широко
використовуе Шевченков! тексти як етграфи до cboix писань, а
подекуди й у Bipmax вщверто перефразовус Шевченков! образи:

А щоб тебе лих1 люди

Не вжахнули, не вжахнули.

Засни, серце, дов'шним сном...

Люл1-люл1, лкш-лкш!..

Тут безперечно аж занадто виразно простежуеться залежнють
Кул1шевих рядк!в вщ знаменитого Шевченкового образу: «А люд
нав1сний/ Нехай скажете. Закрий, серце, от», — котрий, вочевидь,
справляе й значно глибше емотивне та естетичне враження, жж
його штерпретащя.

Найголовшше, що Кул1ш вносить у тогочасну украТнську пое-
3iio - мотив культури та культурного подвижництва:

Степи мо! широки,
цишно odeimia!

Хто зоре вас та заа'е —
слава тому вшна.

У цьому контексл важливе звертання поета до великих творщв
свгговоТ культури, котре вже у «Досвпках» проявилося в!ршем «До
Данта, прочитавши його поему «Пекло». Тут особливо прикмет-
ний образ серця:

3 твого серця вийшли mi опов!дання.
В праведному серц1 той огонь палае,
Що палить у пекл1 дуин беззаконт...

Згадаймо, що тема серця була дуже популярною в украГнськш
бароковш лггератур! (Кирило Транквипон-Ставровецький, 1оани-
кш Галятовський), вона с одним i3 нар!жних постулата в фыософп
Григор1я Сковороди, котрий вважав серце основою людських по-
чутпв, стверджуючи, що саме ним людина тзнае св!т i саму себе.
KpiM того, Кулйи мав би бути знайомим i3 концепщями укра’шсь-
кого философа Памфила Юркевича, який також дуже плщно роз-
вивав ui щеТ.

Д. Чижевський стверджуе, що «через поез!ю Kyniiua проходить
червоною смужкою деяю основьп ноти його свггогляду. Основна
його щея, - романтична шея про подвшний характер людини, в
якш сполучеш зовшшнс, поверхове та глибоке, сутнс, заховане,
закрите в «серщ». Шукання Kynima були викликаш сумшвами в
тому, що власне належить до глибокого ества людини, а що с ли-
ше поверхнею. Як у людиш, так роздшяються обидв! сфери i в «ко-
лективнш oco6i» Украши».

Таким чином, поетсвщомо (читай: рацюнально) пропускае че-
рез серце (читай: через емошю) все, що потребус осмислення:

Дивуюсь, радио, у серця питаю:
Скажи, вице серце, чи скоро ceim буде?

Зокрема, мова, за Кул1шем, с «предв!чний скарб» народного
серця.

Таким чином, вже у «Досвпжах» виявляються головшгш ще’1,
розвинуп в наступних поетичних книжках Пантелеймона Kynima -
«Хуторна поез1я» (1882) та «Дзвш» (1893), а також у 36ipm nepecni-
BiB «Позичена кобза» (1897). Уже тут «пропускаеться кр!зь серце»
його подальша «хуторна фыософ!я»:

Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.
Одкрив би я свое серце,
Та шкому, та шкому...
Цв1ти ж co6i, живи co6i
Самотою, самотою;
Bmiuiau себе солодкою
Др1мотою, др1мотою...

Вш писав, що «природна простота дас людиш чисте серце...
Н1яка наука такого правдивого серця не дасть».

Тут же, в «Досвпках», як ми вже зазначали, виявляються, зно-
ву жтаки проходячи «кр1зь серце», KynimiBCbKi культурницью ре-
флексп, вщтак особливо активно розвинуп в наступних книжках:

На ж зеркало всесвйпне, визирайся,
Збагни, який ти аз1ат м1зерний,
СвоТм розбоем лютим не питайся,
Забудь нависи путь хижацтва скверний
I до сем’1 культурникгв вертайся.

Прикметно, що це звертання походить i3 Bipuia «До рщного на-
роду, подаючи йому украшський переклад Шексшрових твор1в».

Однак, попри уславлювання Пантелеймоном Кул1шем емоцп,
яку уособлюс в його поезп образ серця, Biprn поета з часом стае не
менше, а навггь 61’льше рашональним. Можна навпь стверджува-
ти, що чим дал!, тим у його Bipmax стае менше власне поезп, а
бЕлыпе щеологп. Вочевидь, поет усвщомлюе, що поетична форма
розкривас бшьш! можливосп для популяризацп виплеканих ним
культуролопчних, а то й полггичних щей, тож Bipmi гпзнього Kyni-
ma нерщко набувають обрищв радше заримованих полем!чних
статей i гасел, стають гостро публщистичними, вщ чого в них не-
багато залишаеться вщ поезп як тако!.

Це певною Mipoio стосуеться навив таких знаменитих рядюв:

Народе без пуття, без чест! ! поваги,
Без правди у зав!тах предклв диких,
Ти, що постав з безумно! одваги
Прких п’яниць iрозбишак великих!

Безперечно, ш рядки в жодному раз! не слщ сприймати бук-
вально, звинувачуючи Тх автора в непатрютизмк Пригадаймо бо-
дай не менш знаменит! - вже i3 друго! половини XX стол!ття -
рядки Василя Симоненка:

Укра!но, тебе я mepnimu не можу,
Я тебе ненавиджу чуттями вс!ма,
Коли ти примитивна и на лубок похожа,
Коли думки у тебе на лоб! нема.

Зрештою, найпосутшше ui реч! вияснив 1ван Франко у Bipiui
«Сщоглавому»:

Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака.
Ти, брате, nampiom,
А я соб! собака...

Ти, брате, любиш Русь,
Як хл!б! кусень сала,
Я ж гавкаю раз в раз,
Аби вона не спала.

Ти, брате, любиш Русь,
Як д!м, воли и корови.
Я ж не люблю и
3 надм!рно! любови.

Дшсно, лише з велико! любов! народжуються так! переповнен!
болю й розпачу рядки, як у в!рш! Кул!ша «До рщного народу..»: по-
ета до найглибших кутиюв душ! переймала безсумшвна необхщ-
н!сть культурного поступу укра!нц!в, i заради пробудження рщного
народу в!н i застосував цю, як сказали б нин!, «шокову терашю».

На жаль, далеко не в ycix публщистичних в!ршах Пантелеймо-
на Кул!ша под!бна «шокова терагпя» е безсумшвною. Його м!нли-
в! погляди нерщко скочувалися до н!чим не вмотивованих край-
HomiB, котр! можна виправдати xi6a полем!чним запалом пропов!-
дування ще! виведення рщного народу на шлях культурництва. То-
му сучасному читачев!, а насамперед юному читачев! доречно ре-
комендувати надзвичайно обережно i нав!ть критично пщходити
до Куллшевих писань, у им числ! не лише в!рш!в, а й ширших по-
етичних полотен узагал! й поеми «Маруся Богуславка» зокрема.
У цш поем!, де також нимало публщистичних вщстушв, не-
прийняття Кулшем козаччини набувае мало не патолопчних об-
pnciB. Ii персонажнкозаки не лише, як це часто зустр!часмо в ш-
ших Кул!шевих писаниях, безбожно п’ють-гуляють i взагал! бай-
дикують, а дбають лише про власне збагачення й виявляють абсо-
лютну байдужють до рщного народу. Тут вони ще й залюбки цура-
ються християнсько!’ В1’ри й запросто приймають юлам та потурчу-
ються, вщтак беручи участь у турецьких наб!гах на Украшу, плюн-
друванн! рщно! земл! й захопленш ясиру. Мало того: тут кривав!
спустошлив! наб!ги на рщш села здшснюють... сам! козаки, а вщ-
так бранц!в i насамперед бранок продають туркам. Звичайно, зло-
чинш й нелюди були i е серед кожного народу i кожно! суспгпьно!’
верстви, з козаками включно. Але, прочитавши текст Kyniiua i не
знаючи про цей перюд нашо!’ icTopii битыпе шчого, можна зроби-
ти висновок, шби козацтво й справд! було зб!говиськом бандипв,
i шчим !ншим, що, м’яко кажучи, абсолютно розбшаеться з дш-
снютю. Ми не будемо тут зупинятися на справжнш рол! козацтва
в укра’шськш icTopii, - особливо защкавленим порекомендуемо
бодай фундаментальну «1стор!ю Запорозького козацтва» Дмитра
Яворницького, а !нш! залюбки довщаються про те, як все було
насправд!, з! звичайного шюльного пщручника icTopii* Украши.

Так само вкрай обережно слщ сприймати в текст! «Mapyci Бо-
гуславки» численн!, так би мовити, мимовшьн! завваги на кшталт
тако!’:

€ Москва, народ заможний,
Кажуть, I правдивый...
Править нею цар побожний
I благочестивий.

Ми також уже вказували на те, що в певний перюд свое!’ твор-
чосп Пантелеймон Кул!ш схилявся до пщозрыо позитивно!’ оцш-
ки д!яльност! росшських цар!в як шбито «просв!тител!в». Особли-
во це стосуеться Петра I i Катерини И, про яких Т. Шевченко не-
безпщставно писав:

Се той п е р в и й, що розпинав
Нашу Украшу,
Авторая доконала
Вдову-сиротину.

Тому i в таких випадках юному читачев! обов’язково слщ сшв-
ставляти Кул!шев! емоцшн! висновки з вислщами icTopi’i, розум!-
ючи, що поет - так само людина, а людям, особливо ж тим, хто
непом!рно багато i тяжко працюе для блага свого народу, властиво
шод! помилятися.

А що в Пантелеймона Kyninia позбавлене щеолопчно-публщи-
стичних нашарувань, так це численн! украшськ! штерпретацп !н-
шомовних текспв. Нимало ix — i в зб!рщ «Позичена кобза», i в
«Пересгпвах з великоруських сшв!в», i насамперед у пересшвах
псалм!в — дониш читаються надзвичайно св!жо i прекрасно. Свое
реноме культурника Kyniui здобув, вочевидь, не стыьки публщи-
стичними закликами, як когпткою i без перебыыиення титан !ч-
ною працею на цш нив!, тож мав повне право сказати про себе:

Я не поет I не юторик, нН

Я — пюнер з сокирою важкою:
Терен колючий в р1дн1й cmoponi
Вирубую трудящою рукою.

ПРОЗА

Б1льшо‘1 слави, шж поез!ею, Пантелеймон Олександрович Ку-
л!ш справедливо зажив своею прозою, i насамперед першим в ук-
рашений л!тератур! юторичним романом «Чорна рада». Роман на-
писаний 1846 р., коли письменник ще не доб!г згаданих нами па-
радоксальних висновюв у cboix юторико-полггичних студиях, не
сягнули крайньо! полем!чно! pi3KocTi його висновки стосовно ко-
заччини. А прикладом для Кул!ша в робот! над «Чорною радою»
слугували твори засновника жанру вторично! ромашетики Валь-
тера Скотта, якими вш захоплювався ще в юност!, а також, безпе-
речно, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, - останнього, щоправда,
Кул!ш критикував не лише за романтизащю козаччини, а й за вщ-
верте переважання художньо! правди над юторичною. На вщмшу
вщ Гоголя, саме !сторичнш достов!рност! подш, котр! вш задався
щллю описати в роман!, Кул!ш придияв чи не найбшьше уваги.
В!н пильно студ!ював документи початку Руши - друго! половини
XVII ст., коли один за одним змшювалися гетьмани, а Украша бу-
ла роздглена м!ж Рос!ею та Польшею на Л!вобережну й Правобе-
режну. Вочевидь, аби пщкреслити документальшстьсвое! розпов!-
д!, вш означив жанр свого твору як хрошку.

Щоправда, такий пщхщ дивовижним чином не позначився на
художшх достоинствах тексту, - насамперед завдяки майстерному
використанню Кул!шем живо!' народно! мови, жвавш оповщ!, ди-
нам!чному сюжету. «1нод! н!би оповщае хтось шший, сучасник або
учасник подш», - це констатував навггь визначний л!тературо-
знавець Д. Чижевський, назагал дуже скупий на похвалу

Отож, свою хрошку Пантелеймон Кул!ш обмежуе 1663 роком.
Це був надзвичайно складний перюд в украшськш icTopii. П!сля
смерт! гетьмана Богдана Хмельницького пункти Переяславсько!
угоди 1654 р. були пщетупними московитами вс!ляко швечеш й
касоваш за першоТ-лшшо! нагоди. Украша почала поступово втра-
чати свою незалежшеть, пооб!ч Дшпра утверджувалися окупацш-
Hi режими. Гадяцький догов!р 1658 р. I. Виговського, «Слободи-
щенський трактат 1660 р.» Ю. Хмельницького та шш! сепаратн!
угоди неминуче спричиняли введения в Украшу московських
вшськ i розпалювання м!жусобноТ вшни.

Вщтак колишнш джура Б. Хмельницького I. Брюховецький
гпдкупом завоював дов!ру низового козацтва, а згодом епископа
Мефод!я та царського послания князя Д. Великогапна i на так
званш «чорнш рад!» (яка називаеться так через те, що у нш брали
участь не лише козаки, а й м!щани - «чернь») 1663 р. у Н!жиш до-
м!гся обрання його л!вобережним гетьманом замють украТнського
патрюта Сомка.

У тогочасних лггописах Пантелеймон Кулiui звертае увагу на
постать полковника з м. Паволоч 1вана Поповича, який задався
метою розбити правобережного гетьмана Тетерю й об’еднати Ук-
рашу, але теля невдалоТ для себе, Сомка та його прихильниюв
«чорноТ ради», аби не допустити руйнування свого м!ста, був зму-
шений здатися Тетер! й одразу ж страчений. Саме Попович став
прототипом одного з найколоритжших образ!в Кул!шевого рома-
ну - полковника i священика Шрама.

У роман! дв! головн! сюжетн! лшп: юторична, що оповщае про
подпдовкола «чорноТ ради», та любовна. Паволоцький полковник
Шрам стшить до л!бовережного гетьмана Сомка з !деею разом
ударити на польського попихача, л!вобережного гетьмана Тетерю
й знову об’еднати розколоту УкраТну, але по дороз! д!знаеться, що
й на л!вобережж! почалися чвари, шетрован! амбщ!ями Брюхо-
вецького; в результат! «чорноТ ради» Брюховецький перемагае, а
Сомко гине, не бажаючи порятувати свое життя цшою кровопро-
лиття; вщтак у руках Тетер! гине й Шрам, рятуючи свою Паволоч;
а УкраТну поглинае небачена руша. А любовна лш!я твору - ко-
хання Шрамового сина Петра та дочки Шрамового ж приятеля
Череваня Лес!, на завад! якому стаютьТТзаручини з Сомком, вит!в-
ка козака Кирила Тура, який намагаеться викрасти д!вчину, а вщ-
так ще й спроба пошпчника Брюховецького зрадника Вуяховича
заволодпи нею; але тут все якраз закшчуеться щасливо, й закоха-
н! таки знаходять одне одного. Одним словом, штимне дшетво ро-
з!груеться в улюбленому Кул!шевому жанр! щилп, — як i в опов!-
даннях «Орися» чи «Д!воче серце».

«Романом психолопчнихтитв i сустльних конфл!кт!в» назвав
«Чорну раду» В. Петров (Домонтович). Тв!р фактично складаеться
з численних зустр!чей !з р!зними людьми Шрама та його сина Пе-
тра пщ час Тх подорож! на Л!вобережжя. Такий прийом дозволяе
письменнику представити у своему твор! практично вс! верстви
украТнського народу — селян, м!щан i, звюно ж, низове козацтво та
городове «кармазинове» козацтво.

Низовики - Кирило Тур i Пугач - тема окремоТ розмови. Пер-
ший - гультшака понад гультшаками, але водночас емшивий i
безстрашний, готовий на самопожертву. BiH живе навпъ не ни-
HiuiHiM днем, а - кожною миттю. Така co6i бездумна «ф!лософ!я
удач!», в якш кварта горшки, неадекватний жарт чи справдешнш
героТзм вартують однаково, а життя е не быьше н!ж класична мар-
нота марнот. Пугач натомють — ревний хранитель запорозьких
традицш с!чового братства. Попри те, що обидва щ персонаж! ви-
писан! Кул!шем з неабиякою симпат!ею, вони вже е для письмен-
ника нею пропащою силою, на котру в!н шзжше метатиме все-
можлив! громи й блискавки.

Натомють справдешн! глибинн! симпатй Кул!ша на бош горо-
дового козацтва — Сомка, Шрама, - яке с хранителем древьпх па-
тр!архальних традишй КиТвсько! Pyci й уособлюе Гетьманщину,
oclnicTb, мудре господарювання, осв!чен!сть, державу. «Нехай i Mi-
щанин, i посполитий, i козак стопъ за свое право; тод! буде на
Вкраш! i правда, i сила», - говорить Сомко.

1хн! образи в роман! щлковито !деал!зоваш, водночас образи
i’xHix супротивниюв - Брюховецького, Гвинтовки - вщверто нега-
тивн!. Ц! персонаж! задля власно!* тимчасово! вигоди готов! на все;
так i пригадуються знаменит! Шевченков! слова: «За шмат гнило]'
ковбаси / У вас хоч мапир попроси, / То оддасте». А «коронна» фра-
за Брюховецького, яка схилила на його б!к южинську чернь, уза-
гал! вражае: «Нема вже тепер ш в м!щанина, н! в мужика се мое, а
се твое\ все стало обще».

Вочевидь, роман Пантелеймона Кул!ша «Чорна рада», як i чи-
мало шших його нетенденцшних i художньо вивершених твор!в,
дос! не втратив свое! актуальност! й нин! читасться - i насамперед
юним читачем - !з таким же захватом, як i швтора столггтя тому.
13 Л1ТЕРАТУРОЗНАВЧИХ СТУД1И
ПРО ТВОРЧ1СТБ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛ1ША

Сергш ЕФРЕМОВ

13 «ICTOPII УКРАШСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА»

Найвизначшшим письменником того часу (йдеться про 1860-i
роки - Ред.), що стояв на чол!, як привщця, усього письменства,
був Пантелеймон Кул!ш (1819-1897). Почав в!н свою л!тературну
д!яльн1сть ще в 40-х роках, проте характером cboix твор!в нале-
жить быьше вже пошевченковш доб1, та й сам в!н каже в своТх
споминах про Костомарова, що в 40-х роках був ильки «авторомъ
курьезной поэмы, составленной изъ кобзарскихъ автентичныхъ и
апекрифическихъ думъ, соединенныхъ между собою стихами соб-
ственнаго издашя» (мовиться про поему «Украша»). 3 сво!ми опо-
вщаннями украшською мовою Кул1ш виступае вже в 50-х роках
(«Чорна рада», р. 1857), а з поез!ями й геть п1зшше — по смерп
Шевченка, в «Основ!». I це натурально: «при истинномъ великомъ
поэте нельзя играть роль поэта человеку, не рожденному поэ-
томъ», - Ш слова Белшського дуже припадають до становища Ку-
л!ша за життя Шевченка. Кул!ш знав соб! цшу й розум!в, що в сяй-
в! натхненно! поезп «Кобзаря» його власн! в!рш! все ж таки будуть
бл!дим пщголоском; а грати «роль поета» не дозволяли йому н! йо-
го розум, н! самолюбство. Зате коли замовкла чар!вна Шевченко-
ва муза, Кул!ш просто ставить питания:

Чи мет по mo6i
Сумом сумувати,
Чи твою роботу
Взяти докшчати ?

(«Брату Тарасов!»), - ! зважуеться на останне, щоб Украш! хоч
трохи заступити и гешального сина. Ще виразшше зазначав Кул!ш
генезу cboix поетичних твор!в в шшому м!сш:

Ой мовчав я, браття,
Словом не озвався.
Поки батько укратський
Шснею впивався.

Хоч мовчав устами,
Cnieae я душею,
Та боявся з ним р1знити
Кобзою своею

(«До брат!в на Вкрашу»).

Що тут мова про поез!ю мовиться, видно з того, що в проз! Ку-
л!ш не мовчав i за життя Шевченка, але вс!ма сторонами, як пись-
менник, виявив себе т!льки вже за час!в «Основи».
Кутпш — це надзвичайно складна натура, палка в почуваннях
(«гарячий Кул1ш», як жартома звало його товариство) i холодно-
розсудлива в практичному житп, зпжана з суперечностей; людина
велика в позитивна д1яльност1, велика i в помилках, хитаннях та i
в самому занепадь Трудно одним поглядом охопити його кипучу
р{зномаштну працю, що поряд i3 надзвичайно коштовними здо-
бутками для рщного краю дас й чимало такого, що варто б забути,
його заслуги шануючи. Та коли вщкинути навив особисту вдачу
Кул1ша, треба буде все ж признати, що Hi на кому, може, не одби-
лось так наше нацюнальне лихолггтя, як власне на цьому пись-
менниковь Голова i вс!ма признаний привщця украТнського руху
на початку 60-х роюв - одсовусться вщ нього вже за кыька ли, а
теля перших том1в свое!’ «Исторш возсоединежя Руси» стае не-
мов би навггь ворогом украТнству. Приятель i побратим Шевченка,
ентуз!астичний прихильник його чисто!’, праведно! музи - згодом
н «п’яною» взивае, а самого поета блюзшрською рукою обкидае
болотом («Я, - про Шевченка мова, - був co6i п’яний, а баба Та-
лалайка безкостим язиком своТм мене дрочила» i т. д.), аж поки в
«Хуторнш поезп» знов вернеться до побожних спомишв про зне-
важеного товарища. Народовець, демократ i щирий прихильник
народних мае — згодом не може споюйно згадати про них, не при-
шивши таких ештепв, як «поганщ», «шчкурники», «хами», або з
такими покликами обертаючись:

Народе без пуття, без чести i закона,
Що з вовчого (!?) на ceim приходить лона

(«До Тараса за р1чку Ахерон»).

Народе без пуття, без чести i поваги,
Без правди у завйпах предав диких,
Ти, що постав з безумно! одваги
Прких п’яниць та розбишак великих

(«До рщного народу»).

Навпъ працюючи задля цього народу, не може вдержатись Ку-
лпп, щоб не вшпигнути його без жодноТ, здавалося б, потреби, —
так, наприклад, подаючи украшський переклад свгговихтвор1в, не
проминув Bin оказп, щоб зробити co6i BTixy, ота ко го додавши ком-
шимента:

На ж зеркало всесвипне, визирайся,
Збагни, який ти аз1ат м'сзерний.

Так! ж, noBHi суперечностей були у Кул1ша стосунки й з мину-
лим. Один 1з перших ентуз!аспв козаччини, що бачив у шй найви-
щий прояв нашонального украшського духу - згодом зробився
фанатичним ворогом !й, що дшшов буквально до яко!сь мани ко-
закофобства й слова «козак» не може вимовити, не приточивши
до нього еп!тет!в, з яких «розбишаки», «голота», «п’янюги»,
«казюки», «чорт!вня» i т. !н. ще не належать до найгостр!ших. То
ильки «по-п’яну снилось» -

Шби воля з панським правом
На Вкраш! билась.

Hi, з порядком господарн1м

Бились гульт'таки.
Через лтоиц нетяги.
Через хм1ль бурлаки
(«Слава»).

«Снилось», очевидно, й самому Кул!шев!, що замолоду давав
Bipy украТнським 1‘сторичним джерелам i нав1ть сам ix обороняв од
таких погляд!в, якими перейнявсь отеля, - перейнявся, бо ix
компонували жби «скозачеш панки, дщи гсториюв так! ж, як ix
унуки» («Козацьким панепристам»). Та й самих !сторик!в не об-
минув Кул!ш важким cboim словом: не задовольняючись такими
прозвищами, як «розбишаки» та «гайдамаки», в!н знизився просто
таки до пасквыьних твор!в на адресу Костомарова, Мордовия i
Bcix, хто не хопв його очима дивитися на icTopiio. Кул!ш тзтшоТ
м!рки Hi в чому не йме в!ри !сторичним документам i сучасним ic-
торикам украТнським:

Все-бо в них була омана:
Воля, честь, ли царство.
За що сеймом колотило
Дикее козацтво.

Воля — шарпать пансыа села.
Честь — людей душити.

А лицарство — християнську
Кров р1чками лити

(«Слава»).

Все знайдете в Кул!шев! по черзи оборонця украТнськоТ автоно-
ми - i автора пмшв «единому царево» та «сдин!й цариц!», що най-
дужче доклали заходов до знищення т!ео автономи; найвизначнЬ
шого заступника украонського письменства — i чолов!ка, який ма-
ло не пишаеться тим, що «изломалъ украинское перо»; батька фо-
нетичного правопису, що вщ нього й зветься кул!ш!вкою - i авто-
ра прокльотв на той правопис, бо в!н, бачте, «рветь нашу связь съ
первою русскою ляописью» (передмова до поеми «Кул!ш у пек-
лЬ>)... Без кшця й краю можна наводити приклади того, як тро-
щить Кул!ш старих бопв i виносить на п’едестал колишн!х воро-
пв, — i все це з однаковим захватом, так само категорично й нетер-
пимо, як попереду доводив шлком супротилежне. Не знайдеться,
мабуть, Hi одного питания, для якого не дав би Кул!ш двох в!дпо-
вщей, що одна одну побивають i нищать, зводячи до абсурду. Ку-
Л1’ш — це дв! людини в однш подоб!, якийсь ходячий контраст, дво-
ликий Янус, нерозгадана загадка не титьки для сучасник!в, а й для
нашадк!в, перед якою з подивом стають i читач!, i критика, -
якась трапчна ф!гура, що борсаеться в життевих суперечностях,
плутаеться, падае, знову встае й знову падае. По-р!зному пояс ню-
вали ui крут! поворота: i «фанатизмомъ безпристраспя», як Ко-
стомаров, i роздроченим самолюбством, як Мордовець («пиха.
мовляв, задавила»), i просто хворобою, але фактичн! обставини не
дозволяють спинитись цепком Hi на одному з тих пояснень, зводя-
чи все до шло! амальгами причин. I що найпрше - в цьому бор-
санн! часто не доглянете того единого елементу, задля якого мож-
на вибачити зраду старих думок, який несе з собою прощения за
Bci помилки: не чутно щиросп, похапливого шукання правди, пе-
реконання в тому, що от колись помилявсь чолов!к, а тепер по-
милку свою бачить i готовий направити хоча б шною власного по-
нижения; нема того благородного самобичування, що таку мо-
ральну красу надавало хистюй вдач! хоча б i «неистоваго Виссарю-
на». У Кул!ша, навпаки, якось занадто акуратно одбуваються най-
радикалыпип катакл!зми в думках i разом з лагтдною поблажлив!-
стю до себе самого раз-у-раз проступае дуже багато незрозумкпо!
яко!сь, безпричинно! злост! проти всього i вс!х,! злють ота робить
просто нестерпучою бглышсть останшх писань Кул!ша, не кажучи
вже про те, що позбавляе !х усяко! художньо! вартость Поез!я для
Кул!ша обернулася юнець-кшцем у важке версиф!каторство, !
«мовою бопв» в!н просто зводить рахунки з нелюбими напрямами
та особами. Та це здебшьшого власне й не поез!я зовс!м, а публ!-
цистика найпршого сорту, бо до краю заслшлена, вузька, обмеже-
на, позбавлена доказ!в, висловлена докторальним тоном непо-
гр!шного оракула. «Культура» i «рушники» та боротьба м!ж ними —
ось до чого зводить наприкшш свое’! д!яльност! Кул!ш yci поди
громадського життя i в минулому i в сучасному, але його «культу-
ру» часто од голо! сили не одр!зниш, а нещасн! «рушники» на-
справд! бувають звичайно жертвами Tie! дивно! культури. Прочи-
тавши яю-небудь «Хуторн! недогарки», ui справжн!, писав Грш-
ченко, «недогарки розуму колись ясного i блискучого, а тепер чад-
ного й озлобленого, недогарки таланту, колись св!жого й дужого, а
тепер покал!ченого й спотвореного» - просто неначе з якогось
темного, вогкого льоху на ясний св!т вийдеш. Страшно за людину
робиться, що в душ! сво!й носила такий тягар ненавист! — слшо!,
невблаганно! й несправедливо!; боляче за талановитого письмен-
ника, що не зум!в, саме коли треба було, спинитися й повернув
свою музу на знаряддя Tie! сл!по! ненавист! й незрозумгпо! злост!.
Щоб показати, до чого Mir договоритися Кулпи, я наведу одним-
один зразок - картинку з кршацьких н!би час1в.

Народ

Що за козацтва був соб! гулыпяы гулящий,
Робыв не мало й нам (?), ! Москалев! шкод,
А за пашв новых, що по ляхах постолы,
Ц!злыдн! в затчках сыдиш (!) ы вол!ждалы.
Iсправд!ж бо жылы п'шкурныкамы хамы.
На хл!б! панському безштанькамы рослы,
Не дозыралысь, як там ходять за плугами:
Проте у ных батькы ы стар! д!ды булы.
Буялы по степах аж поты пастухамы,
Покы д!вчата !м кортйпы почалы.

Тод! вже очкурню тдтягувалы в штанях
Iмылысъ у ставках, а то (!) ! в панськых банях...
Так звыклы п!чкуры за панщыны женытысь,
Що воля (?) !м тепер чыныты що-хотя:
Чы до смерты, мовляв, за вексел! судытысь,
Чы на степы ы Амур здшматысь без пуття,
Або одын з одным за батьк!вщыну бытысь
I на лыхе навчать свое ы чуже дытя.

А все-такы паны з!сталысь вынуват!.
Що ще було добра в!д хаты ! до хаты

(«Хуторш недогарки»).

«Ненавистью и презрешемъ дышуть эти стихи. Католически и
ушатсюй попъ временъ руины не могъ бы обращаться къ просто-
людину съ большимъ ожесточен 1емъ... Могъ ли сделаться народ-
нымъ поэтомъ человекъ съ такими дикими понялями о добре и
зле, какъ авторъ философскихъ выршъ и что удивительнаго, если
творен in подобныхъ ему мудрецовъ не произвели на народъ ника-
кого впечатлешя». Так писав... сам Kyniiu про вщомого нам Кли-
мент Зинов1ева, i меш здаеться, що цим Кул1шевим присудом
можна й обмежитись щодо «Хуторних недогарюв» та шших таких
виплод!в безперечно недужо! дупл: «пол!тичний звичай» i дух
Клименпя дивним дивом воскрес i вживився в КулiшеBi друго‘1 по-
ловини його д!яльности.

Але дал1 от цих задушливих лышв притемненого розуму, -
обернемось до того другого Кул1ша, який надовго записав свое
ймення в icTopii рщного письменства й якого шзшший Кул1ш од-
цурався, охарактеризувавши, як «прежнього».

Я прежнш вам догоджував словами
Порожн!мы, як розум ваш козацькыы (!),
Пишався розбишацъкими диами
Iпрославляв пожеж'1 гайдамацыа

(«Прежнш»).

Нема чого й казати, що зовам не тим дорогий для нас той
«прежнш», чим корить тут себе Кул1ш: зводячи ni3Hi рахунки з
«розумом козацьким», вш навпь себе самого обмовляс, бо школи
того, що тут co6i накидас, насправжки не робив. Нам дорогий той
«прежнш» Kynini тим, що у нього бриныа шод! справжня поез!я,
яка покинула тзшшого, вертаючись до нього ильки зрщка немов
на те, щоб цими lucida intervalla краще всю глибочшь його занепа-
ду одп нити...

Власне з цього погляду — художнього i разом шейного — най-
вище стоять Ti поезп Kyninia, що друкувалися в «Основ!», а поим
увшшли до зб!рки «Досвпки». Тут справд! стр!чаються i шире по-
чуття, i зразки високо! поезп, до яко! оп!сля ильки в деяких творах
!з «Хуторно! поезп», «Дзвона» та «Позичено! Кобзи», ильки в
окремих м!сцях поем «Магомет i Хадиза» й «Маруся Богуславка»
та «Драмовано! трилогн» i т. ш. м!г пщнятись Кул!ш. Найменше
тут i Tic! рубано! в!ршем публщистики, яко! повно в тамтих п!знн
ших зб!рках. Справд! можна сказати, що тут у Kynima -

Через край i3 серия
Pidne слово ллсться

(«Засгпв»).

Кул!ш тут не одцурався ще тих думок, яким уклонявся замоло-
ду; в!н певен, що

€сть у ceimi правда чиста
1 добро, i воля, —

i сво!ми тенями мав над!ю захвати !х на «ршному пол!», на
«ланах неораних», де блукають «брати мо! вбоп»:

Вони орють вас очима,
Скородять бровами,
Споть тугу, поливають
Др1бними слъозами.

(«Сам соб!»)

Цю правду «прежнш» Кул ini найвище ставить у сво!х вимогах
до свпу й людей; правда — не ильки програма його д!яльност!, а й
пщпора всього украшетва:

Ой тим ми на ceimi
Здавна держимося,
Що втеряти пйльки правду
Одну боТмося.

(«До брат!в на Вкра!ну»)
Поет тужить, що

Hi-мують по Вкрайи
Високл палаты,
Густий морок окривае
Пахарсъки хати.

(«Старець»)

Та Bin знае, що !накше й не може бути, бо юторичн! поди й су-
часнють пор!знили от! висок! палати од пахарських хат, i з-пщ пе-
ра його постаютьдуж! строфи, якими розмежовуе Кул!ш народи!
штереси од порожшх примх привыейованого стану

Нехай знають на вам ceimi,
Як ми погибали

I гинучи, свою правду
Кров’ю записали.
Записали — прочитають
Неписьменн1 люде,
Що до в1'ку 13 шляхецтвом
Згоди в нас не буде.

Поки Рось зоветься Россю,
Днтро в море ллеться,
Поти серце укратське
3 панським не зживеться.

(«Кумейки»)

Коли писались Bipiui, що увшшли в «Досвтси», Кул!ш був пе-
вен, що на такому грунт! в!н дов!ку зостанеться, що вс! питания для
себе в!н уже вир!шив: «год! по св!ту блукати, дороги питати», — як
казав в!н у передмов! до поеми «Настуся», присвячуючи и своему
товаришевнвчителев! Хильчевському. Для нього нема сумн!ву, що
через те постало лихо на УкраТн!, «що ба гати й одцурався убогого
брата». В минулому бачив в!н висок! д!ла во !м’я правди й вол!.

В кого ср1бло, в кого злото
Та шляхетськи клейноди,
А в нас правда, права воля,
Найлюб1ша в ceimi доля.
Згине ср1бло, згине злото,
Занедбаються клейноди,
Т1льки правда на Вкра'йи
По вис в'тний незагине,
TbibKU правда, права воля,
Буде вам жадана доля.

(«Настуся»)

I поруч uiei правди бачить автор прибрану у всяк! форми нево-
лю, насильство дужих над беззахисним людом ! велику боротьбу, в
яюй по один 6iK стоять прихильники правди й оборони! вол!, по
другий — власники ср!бла, злота i клейнод!в. Н!чого й згадувати,
що симпатп тогочасного Кул!ша — в лершому табор!, i його Голка
з поеми «Велик! проводи», хоч i сам шляхтич, але вивчивсь правди
у «тих людей, що по свпу ширять розум новий», i не вагасться
пристати до пригноблених i за !’хне щастя боротись:

Закован'1 брати moi

В шляхетсыа статуты,..
Пора, пора поскидати
Невольникам пути.

I мр!с разом з Голкою й сам автор про загальну р!вн!сть, про од-
накове вс!м право:

Збудуеться церква нова,
Шд небо внесешься,
Як 1стини в1чне слово
На ввесь ceim проллеться,
Як забудуть брапив браття
Мужиками звати,
Як у ecix нас на Вкрапп
Одна буде мати.

(«Велик! проводи»)

I не раз пот!м цей давнш Кул!ш озивався в старому Кул!шев! i
ui вщгуки молодих мотив!в един! виблискують перлинами справж-
ньо’1 поезп в його тяжко в!ршованш, злости в! й публщистиц!. Ось,
напр., заств «до Кобзи»:

Кобзо, ти Hatuaymixa едина...

Поки прокинеться сонна крата,
Поки д1ждеться свое! весни —
Ти нам по хатах убогих дзвони.
Стиха дзвони, нехай братнее серце
Важко заб’сться, до серця озветься,
Як на бандур'1 струна до струни.

Менше суперечностей зазнала у Кул!ша белетристика укра-
1’нською мовою, — може, через те, що майже вся вона належить до
першоТ доби його д!яльносп. Останшми часами, захоплений, з од-
ного боку, своТми працями «науковими», якщо це слово можна
прикладати до тенденцшно! препарацп часто дуже багатого мате-
р!алу, а з другого - перекладами на украТнську мову (св. письмо,
твори IIIeKcnipa, Байрона тощо), в!н взагал! мало звертавсь до бе-
летристики, та й серед того, що шод! виходило з-пщ його пера, не-
ма шчого по-украшському писаного. М!ж белетристичними тво-
рами Кулппа на першому Micui треба поставити роман-хрошку
«Чорна рада» на сюжет подш 1663 року. Це була досить на той час
смитива думка — дати украТнською мовою юторичний роман, а
надто шсля Гогол1вського «Тараса Бульби», i треба сказати, що ав-
тор i3 свого завдання вийшов досить добре. Як перша спроба ук-
раТнського роману, «Чорна Рада» завжди буде займати почесне
Micue в icTopii’ украТнського письменства, тим бшьше, що деяк! по-
став, наприклад, Кирила Тура або старого Шрама, Череваня то-
що, змальовано справд! таки по-мистецькому, виразно й дотепно,
як виразно показано й багато масових сцен та опис!в. Не можна
сказати, щоб у роман! Kyniiua не було специф!чноТ Кул!шево1* тен-
денцп, та й сам автор з нею не кривея, виявивши своТ думки в eni-
лоз! до рос!йського видання «ЧорноТ ради». Звщти довщуемось,
що в!н хот!в «выставить во всей выразительности олицетворенной
исторш причины политическаго ничтожества Малороссии и каж-
дому колеблющемуся уму доказать не диссертащей, а художе-
ственнымъ воспроизведен!емъ забытой и искаженной въ наших
понявяхь старины нравственную необходимость сл!ян!я въ одно
государство южнаго русскаго племени съ севернымъ». Тенденщя
отака вщбилась i на роман!, а надто на позитивних його особах
(Сомко, Леся, Петро), з яких автор поробив ходяч! схеми, що за-
дихаються пщ вагою всяких чеснот. Проте довести те, що хот!в,
Kynini не дов!в, давши просто галерею щкавих постатей i ситуащй.
Автор ще не втратив був тод! художнього такту й почуття Mipn i ху-
дожник спинив цього разу свавгльну рукутенденщйного полпика.
Ц!каво зазначити, що найкраще KynimeBi вдалися i найсимпатич-
жшими в роман! вийшли власне так! йому дуже несимпатичн! по-
стай, як одчайдушний Кирило Тур, цей справжнш герой хрон!ки
й людина з лицарськими рисами, та його товарищ!, запорожц!.
Мимовол! прохопивсь автор добрим словом про нелюбих йому й
тод! с!чових братчик!в. Згадавши, що с!човики якось припадали до
душ! людям, хоча й шкоди багато !‘м робили. Kynim пояснюе це —
«може, тим, що Запор!жжя !споконв!ку було серцем украшським,
що на Запор!жж! воля н!коли не вмирала, давн! звичаТ н!коли не
забувались i було те Запор!жжя — як у горн! !скра: який хоч, такий
i розщми з не!* огонь». Од цього критичного погляду, як далеко до
того лайливого бурчания, що ним Kynini засипав козацтво ! в!р-
шем, i прозою на старост!-лпах!

Менше вдатн! вийшли у нашого письменника !нш! його !сто-
ричн! оповщання, як «С!чов! гост!», «Мартин Гак» та «Потомки
украТнського гайдамацтва», а також i росшською мовою писан!
пов!ст!, як «Михайло Чарнишенко» й шш!. Багато в них розмов i
мало дп, а вже найдужче цим творам вадить непом!ркована щеал!-
защя дшових людей та загальна неколоритнють. 3 !нших опов!-
дань побутового зм!сту кращ! у Kyninia - «Орися», «Д!воче серце»,
«Гордовита пара» та «Про злод!я в сел! Гаювниц!». Зате ц!лком не-
зрозум!ло, як з-пщ пера, що писало ц! твори, могла вийти така Hi-
сештниця, як «Cipa кобила», що воскресила найпрнп риси гостро
i по заслуз! Кул1шем засуджено! «котляревщини».

Onpiq поезп та белетристики, Kynini працював ще на пол1 етно-
графп, icTopii, публщистики й лпературноТ критики. Про етногра-
ф!чну його працю вже сказано попереду, що ж до icTopii, то в Hiй
був BiH занадто публщистом, до того ж ще дуже хистким, мшяючи
не раз сво! погляди як до часу, так i настрою. В юторичних працях
Kyniiua, обставлених з фактичного й документального боку дуже
добре, багато можна знайти мюць, що одно одне побиватимуть, як
поставити ix поруч, сво!ми незрозумыими суперечностями, i то не
в др$бних деталях, а в самих основах. Все ж годиться добрим згада-
ти словом таю гсторичш npaui Kyniiua, як «1стор1я УкраТни од най-
давшших 4aciB» (надруковано самий початок в «ОсновЬ>), «Хмель-
ниччина» тощо - neprni спроби популярно! украТнськоТ лиерату-
ри. Шкав! здебитьшого публщистичш й критичш статп Kyniiua,
хоч i тут прикро шод! вражас читача претензшний тон диктатора,
що не лп'ературну роботу виконус, а шби яюсь декрети та машфе-
сти пише. Kpami його npaui i з uiei сфери належать до чаав «Ос-
нови» та попередшх: «Обзоръ украинской словесности» - часто
парадоксалып, але живо й дотепно написаш характеристики Кли-
менпя, Котляревського, Артемовського-Гулака й Гоголя; «Харак-
теръ и задача украинской критики», «Простонародность въ укра-
инской словесности» й низка окремих характеристик поодиноких
письменниюв у пй же таки «ОсновЬ>, в «Хаи» та в передмовах до
нар1зного видання.

Плюсом чи Mi нусом була така повна внутри ньоТ суперечносп
й суприлежних учинюв д1яльнють Kyniiua? MeHi здасться, що це
зайве питания, хоч воно раз-у-раз причувасться, якщо не ставить-
ся просто, коли згадуеться ймення цього з багатьох погляд$в про-
сто нещасного чоловжа. Власне, Ti його твори, що могли б шкоду
д!яти, таю здебыыпого шкчемш з художнього погляду, що ледве
чи знайдеться тепер хто охочий перечитати Тх до краю. Характеры
для особи письменника, вони шякого не мають штересу для шир-
шого кругу читач!в. Справдились тут слова не кого ж, а таки Kyni-
ша про Шевченка: громадянство само «явилось на току критики
съ лопатою въ рукахъ» i одв!яло вже те, що треба й варто з Kyniwe-
вих TBopiB читати. Пройде ще трохи, не багато лгг - i цы ком згри-
зе невблаганний зуб часу Bci OTi «хуторш» й inuii недогарки вели-
кого таланту й розуму, на жаль позбавленого отого могутнього ре-
гулятора, що виявлясться у письменника почуттям Mipn та само-
критикою. В icTopii ж украТнського письменства зостанеться ф{гу-
ра бщолашного Kyniina, що не зважаючи на Bci сво! помилки й хи-
тання, все ж таки дуже багато реального добра й послуг зробив род-
ному краю. Видно, й самому KynimeBi траплялись lucida intervalia,
коли Bin починав роздумуватися над сво!м становищем «м!ж Сци-
лою i Харибдою», кажучи словами одже! його посвяти, коли крас-
ка сорому кидалася йому в лице й палючим полум’ям його зали-
вала. Принайми]’, не раз у його л!ричних в!ршах знайдемо жах пе-
ред тим, що полягти доведеться «без слави в могил! hiмiй i жкому
незнаний». Правда, в!рив в!н i в те, що УкраТна не забуде «свого 6i-
долашного сина»: «вщ тебе, моя йене, його туподумство людське
не заслонить». Певна pin, не заслонить, - т!льки не туподумство
треба винуватити, що жби збиралося це зробити, а насамперед
власн! ж авторов! в!льн! ! нев!льн! помилки, яких багато в!н же й
спокутував ще за життя своею самотшстю, вщчуженням од усього,
чим власне жив щлий в!к, хоч i ненавидячи часами та проклинаю-
чи. Туман ненавист! розшдеться i напевне без прокльожв !м’я Ку-
л!ша згадае суд icTopii серед тих, хто вщродженню рщного краю
послужив словом i д!лом.
Микола ЗЕРОВ

КУЛ1Ш: «ЧОРНА РАДА»

1845 р. на стор1нках «Современника» видрукувано кьлька роз-
дипв нового роману. Mix Кулшхем i редактором «Современника»
П. О. Плетньовим розпочинаеться листування. В гр уд Hi мюяц!
1845 року Кул!ш уже в Петербурз!; вш викладае в 5-й хлоп’ячш
пмназп, читае росшську мову студентам-шородцям, а р. 1846
Плетньов добиваеться йому закордонного вщрядження для студш
над слов’янськими мовами. КулiiueBi усм!хаеться наукова кар’ера.

«Чорна рада» була вже на той час закшчена, i Кул!ш пропону-
вав !Т друкувати московському професору О. М. Бодянському.
Плетньов, на власний висл!в Кул!ша, «пустотою вважав» його ук-
рашське писания, але переконати його не змщ як не зм!годверну-
ти його вщ «пильних» турбот про «украшську будучину». Кулim за-
кшчував «Чорну раду» укра'шською мовою, немов одстоюючи се-
бе i сво! переконання супроти свого протектора. Наукова кар’ера
Кулш1ев1 не вдалася. Замють закордону вш потрапив до Тули, де
вщбув три роки (1847-1850).

По заслан Hi вш то пробуе улаштуватися на служб! в департа-
мент! ситьського господарства (чин i вислуга полегшували його
становище), то бере участь у некрасовському (з 1847 р.) «Совре-
меннике». Року 1853-1854 вш оселяеться на хутор! Ба!вщина в
Лубенському повил, де йому дае змогу осюти його приятель, в!до-
мий етнограф Симонов (Номис). Т!льки з початком нового царю-
вання з’являеться йому змога розгорнути широку лпературну
працю. Бюграф!чна i текстова робота над Гоголем, видання грама-
тики, повютей Марка Вовчка та Квики, переробка для другого ви-
дання «Проповщей» подельського протоиерея Василя Гречулевича
(1791 — 1870), двотомш «Записки о Южной Руси» - все це припа-
дае на трилггтя 1856—1858. 1857 року виходить «Чорна рада» одно-
часно окремою книгою по-украшськи та в журнал! «Русская бесе-
да» росшською мовою. [...] Звичайно, ми чуемо i читаемо про ро-
сшський переклад украшського тексту. Але при першому пор!в-
нянн1 впадае в око бшьша розволоклють росшсько! «Чорно! ра-
ди». По-перше, кожен п розд!л починаеться етграфом з народно!’
думи або nicHi; щ етграфи в украшському виданн! 1857 р. вщсут-
н!. По-друге, в украшському виданн! пропущений щлий ряд ек-
сшикативних фраз, а школи навпъ устутв. Пор!вняймо для по-
чатку перш! роздгли росшського й украшського тексту. В опис! Че-
реваневого хутора у росшському текст! теля сл!в «прорублено бы-
ло оконце» йде кьлька рядк!в: «За отсутствием пушки, оно служи-
ло единственно для того...» В украшському текст! цих сл!в немае.
[...] Украшський текст 1857 р. i росшський «переклад» становлять,
видимо, переробку одно! з украшських редакцш 50-х рок!в, при-
чому росшський текст позначаеться бывшею старомоднютю ма-
нери. Циташеюджерел таавторськими коментарями вш недалеко
ще вщходить вщ «Михаила Чарнишенка».

Сюжет «ЧорноТ ради» взято з доби РуТни. Сошальж антагошз-
ми, що виявились на УкраТш вщразу по смерт! Богдана Хмель-
ницького i перетворили всю тогоб!чну «иже от Корсуна й Белой
Церкви Малороссийскую Украйну» на область, «пустыне остав-
ленную», служать тлом для icTopii двох закоханих героТв Петра
Шраменка та Jleci Черевашвни. Пише Kynini цю р!ч не без потай-
ного бажання створити пандан до гоголевого «Тараса Бульби». Го-
голь дуже 1мпонуе KynimeBi. Друкуючи «Чорну раду» на сторшках
«Русской беседы», вш вщдае йому належну пошану: Гоголь збудив
у росшсьюм письменств! давно заснулий интерес до украшського
слова, у нього «послышалось... что-то родное и как бы позабытое
от времен детства», «открылся русский источник слова, из которо-
го наши северные писатели давно уже перестали черпать». При
всьому тому, «Тарас Бульба», як i iHiui украТнсыа noeicTi Гоголя,
«мало заключает в себе этнографической и исторической прав-
ды». Гоголь плутае факти, помиляеться в столггтях, «пророкуе в
минулому». Тгльки де пюня або народний переказ приходить йо-
му на пом!ч, кидають йому i с корку свила, - вш з подиву гщною
гостротою зору схоплюе контури доби; в результат! «верность кра-
сок» лише випадкова.

Та пора, коли перекази з старовини набували пщ пером пись-
менника «принаднють i красу чар!вно! казки», минулася. Прий-
шла !сторична критика. Л!топис Самовидця вив!в на чисте псев-
до-Кониського, сшлкування з «безстороншми» польськими !сто-
риками та археологами примус или тверезо глянути на героине ко-
зацтво. Вщкинувши фарби епопеТ та щеал!зац!ю минувшини, Ку-
л!ш щлком «пщпорядковуе себе минулому», пише не так роман,
як хрон!ку; замють твору, «потешающего воображение», хоче дати
пов!сть трохи дидактичного жанру.

На задум «ЧорноТ ради» наштовхнули його козацьк! лпописщ:
Самовидець i Грабянка. Вони пщказали Кул!шев! центральну по-
стать старого Шрама. Характерно, що н! польськ! аматори старо-
вини, н! шляхтич Срлич, один i3 малорос!ян, «противодействовав-
ших» Хмельницькому, не вщхилили Кул!ша вщ його трактування.
Прототип Шрама, паволоцький полковник Попович, для Срлича
е тыьки полпичний авантурник ! зрадник. За пересилання лиспв
з московським воеводою в Kneei його мають покарати на смерть.
Але вш стае попом i просить митрополита та lOpiB Хмельницько-
го заступитись за нього. Поповича милують, але через швроку вш
умишляе нову зраду, знову веде переговори з Москвою i на цей раз
гине. В очах л!вобережного юторика Попович - патрют, ворог ля-
xie, що шукав шлях!в поеднання обох берепв Дншра. Такий вш у
Самовидця, такий вш у Грабянки, що, засновуючись на Самовид-
ui, веде дал! 1деал1защю попа-полковника. Мотив повстання По-
повича у Грабянки: «ляхи господствовати на Украйж начата»;
прийняття !ерейства невимушене, добровшьне. Вноситься BiH з
переяславським полковником Сомком, кандидатом на булаву, i
гине вщ правобережного гетьмана TeTepi июля смерп Сомка (на-
справд! BiH загинув двома мюяцями panime, смертю своею викуп-
ляючи вщ помети поволочан). Грабянка закшчуе: «Коли б таю
люди, як Сомко i Попович, оджили, Украша краше держалась би
при Kyni i була би щаслив!шою». Цю послщовнють подш, цю ха-
рактеристику Поповича приймае й Kynini; у своему Шрам[ BiH
пщкреслюе риси релшшносп та козацько!’ традишйностГ Його
Шрам - людина л пня. BiH брав участь iiue в повстанш Остряниш;
десять ли вщ Остряниш до Хмельницького сшив зимовником на
Низу, проповщуючи «слово правди Божо!* рибалкам та чабанам за-
порозьким». 3yMie BiH стати у великш послуз! Хмельницькому...
Поруч Богдана в’Тхав BiH у КиТв 1648 р. Богдан Хмельницький, йо-
го постать, вшськовий хист, одностайшсть козацтва, коли ще була
«дума i воля едина» - ще й дос! стоять перед Шрамом. В под!ях
1663 року BiH на сторон! старшини. Старшина едина мае доевщ:
низовики школи не були розумними полпиками, тим бьлыпе те-
пер, коли Тх провадить кошовий Брюховецький, колишшй джура
Хмельницького, здавна вщомий сво!м паскудством. Разом з тим
не сшвчувае Шрам !таким старшинам, як Гвинтовка. Нове пан-
ство, його примхи, хлопчики з бандурками i панська пиха немила
йому так само, як i Божому чолов!ков!, кобзарев!. Хот!в би вш по-
вернути колесо icTopii назад, загладити противенства, що невщ-
хильно, неминуче раз у раз глибшають, повернутися до 1648 р.
Шрамов! властив! риси донюхотства. I це влучно пщкреслив запо-
рожець Кирило Тур, розповщаючи про свою невдатну спробу виз-
волити Сомка: «Сомко, коли хочеш знати, такий же дурень, як i
ми з тобою!» Кирило Тур пробуе розбудити серед запорозького
гультяйства дух розумного розрахунку полпичного. Шрам мр!е
про неможливу консолщашю сусшльних сил на Украш!.

1нш! постат! — Божий чолов!к, що мае репрезентувати авторсь-
кий погляд на добу, а в под!ях 1663 року вщ!грае роль Червоного
Хреста, полковник Сомко, Петро Шраменко, Леся Черевашвна -
постат! щеальн! - вийшли значно блццшими. Сомко - то якийсь
ходячий кодекс лицарських чеснот; Петро й Олеся - щил!чш ко-
ханщ осавуленко й Орися, поставлен! серед бурхливих подш кри-
вавого в!ку; т!льки через т! гсторичж обставини !’хне кохання не
стало «самой обыкновенной историей». Проте пщ кшець роману
щил!я перемагае. Bci щейш д!яч! доби, що мали горду глюз!ю на-
правити !стор!ю по-своему, зшшли 3i сцени. Гине Сомко, гине ста-
рий Шрам, але зостаеться Черевань, Хмарище, Леся, Петро. По
бурхливих днях, вшданих громадськш enpaei, розгортаеться тиха
картина особистого щастя, родинних гаразд!в. На руТнах розрос-
таються i цвпутьтроянди. Закшчення роману, надумку В. Петро-
ва, пщкреслюе романтичну тему «острова», тихого спочинку i
пристаю по бурхливш морськш плавбГ

Пос тал запорожщв — батько Пугач, Кирило Тур — набувають
великого 1нтересу в зв’язку з лею тенденщею, яку добачае у свою
«Чорн1й радЬ> Кулвш, коли говорить в ешлоз! до роману (1857), що
йому видавалося, шби в!н, пишучи «Чорну раду», мае бажання
«выставить во всей выразительности олицетворенной истории
причины политического ничтожества Малороссии и каждому ко-
леблющемуся уму доказать не диссертациею, а художественным
воспроизведением забытой и искаженной в наших понятиях ста-
рины нравственную необходимость слияния в одно государство
южного русского племени с северным». Пщ «искажением» старо-
вини Кул1ш, можна думати, розум!в у 1857 poui те, що й п!зн!ше:
шеал!защю козацтва як борщв за Bipy й честь, як «народшсть геро-
1в», недоощнення економ!чних моменлв в icTopiiXVII в. Сощаль-
не зрушення, яке зробила Хмельниччина, у нього показано яскра-
во. Досить пригадати розд!л, де д!я вщбуваеться у южинського оса-
вула Гвинтовки: ридван, княгиня, розмови про лях!в, суперечки з
южинськими м!щанами про займанщину. В постатях кращих лю-
дей з козацтва — Шрама, Череваня — ми вщразу вщчуваемо мало-
культурних... вискочюв, нову формащюсощальну, що вийшла на-
верх у трудному й бол юному npoueci, де здобичництво i кров були
явищами звичайними. Не вважаючи на всю лагщюсть Череваня,
його слова й постать у Гвинтовчино! княгиж тшьки розтроюджу-
ютьстар! незагоею рани. Сощалью суперечносл Руши прекрасно
показано в масових сценах (жжинська рада, народы заколоти на
киТвському Подол!). Невмжня вийти з тих суперечностей, здобич-
ництво старшини, «самогубство» м!щан, авантюрництво запо-
розького Низу, невмюня об’еднати розб!жнють сощально-еконо-
м!чних прагненьта позищй тим, що Кул1ш назве полм «государ-
ньою шеею», — от що спричинило «политическое ничтожество
Малороссии».

Найбшьше завинили в очах Кул!ша запорожщ. Низове брат-
ство найбыьше «сколотило свпом», робило людям «пакосл». Таю
висказування трапляються у Кул1ша незрщка. Але чи свщчать про
ту «пакосюсть козацтва» Кул1шев! постал запорожщв? Суворий
обериач традищй батько Пугач, експресивний Кирило Тур,
психолог-експериментатор, що почувае себе смиком, a Bcix лю-
дей скрипками, - вийшли i яскравими, i «позитивними» постатя-
ми роману. Вони непричетш до того здр!бнення людського, що
лишила тел я себе напружена i бурхлива доба. Отже, як бачимо,
формули й висновки Кул!ша зовам не спадаються з мовою його
художшх образ!в. Чи то вертепно-штермедшний козак, чи козак
народно! думи, а чи переказ!в продиктували Кул1шев1 його Щер-
бину («Михайло Чарнишенко»), змодиф!кованого полм в Кирил!
Typi, — титьки вони припадають до душ! всякому. Сам Kyniui спи-
няеться на щй розб!жносп межи сво!ми художжми постатями та
тенденщею роману. Запорожжя само по соб! не було Hi зле, Hi доб-
ре. Але воно було кульмшашею украшсько! племшно! вроди та на-
родно*/ вдачг. Через те там «воля школи не вмирала, давш звича! Hi-
коли не забувалися, козацьк! предков!чш nicHi до послщу дшв не
замовкали, i було те Запорожжя, як у горн! !скра: який хочеш, та-
кий i розщми з не! огонь». Друга причина, через що подобалися ни-
зовики «панам i мужикам», - це своерщна «аскеза», до яко!* вони
признавалися i яка вщповщала народному св!тоглядов!. «Гуляли
вони i гульнею доводили, що все на свт — суета одна». «Не треба
було *!м Hi ж!нки, Hi д!тей, а грош! розсипали як полову». «Ех, пане
милий, - говорить Кирило Тур CoMKOBi, - х!ба ж уся жизнь наша
не жарти? Помаже по губах медом, ти думаеш: от тут-то щастя, а
глянеш — усе одна омана». «...Не загаюсь i я на шм м!зершм свш...»

«Чорна рада» Кул!шева незабаром по виход! викликала рецен-
зп М. Максимовича та Костомарова. Реценз!я Максимовича, ви-
друкувана в «Русской беседе» в форм! листа до Г. П. Галагана (Со-
чинения, т. I, стор. 515—531), виповнена, по суп, полемжою з Ку-
л!шем щодо Гоголя. Кул!шева характеристика «Тараса Бульби» як
«поеми, що пшить уяву» (характеристика, слушшсть яко! визнае i
такий новочасний дослщник Гоголя, як В. Tinniyc), дратуе Макси-
мовича. Слова Kyninia: «Я весь подчинил себя былому» Максимо-
вич розум!е як повне вщмовлення вщ вимислу i докоряе Кул!шев!,
що в!н «занадто в!льно поводиться з !сторичним фактом: а) Га-
дяцький i Зшыавський полки - то було одно; б) Васюта Золота-
ренко в 1663 р. був молодою людиною, а не дщом; в) Сомко був
жонатий i не Mir бути нареченим Jleci Черевашвни ! т. д.

3 художнього боку «Чорну раду» Максимович ставить високо:
«Труду г. Кулиша малороссийская литература обязана первым ис-
торическим романом, за что и да будет ему навсегда подобающая
честь в истории малороссийской литературы!» Костомаров у сво-
!*й статт! спиняеться на характерах геро!*в, а пот!м на мов! роману,
яку ставить дуже високо, вщзначаючи ум!ле поеднання арха!зм!в
та новотвор!в, фразеолопчних i лексичних. «Язык хроники прост,
плавен и благороден». Тенденшя роману, як !*! сформулював Ку-
л!ш, — «показать политическое ничтожество Малороссии» — Ко-
стомаров не пом!чае. «Чорна рада», на його думку, однаково вщ-
значае «и могущество, и слабость духовной жизни народа». Прав-
да, те саме говорить i Кул!ш. Згадавши про «политическое ничто-
жество» старо! Укра!ни, вж одночасно заявляе, «что не ничтож-
ный народ присоединился в половине XVII в. к Московскому цар-
ству», що в тому народ! були i характери, i почуття власно! г!дно-
сп, i «начала высшей гражданственности».
Дмитро ЧИЖЕВСЬКИЙ

13 «ICTOPII УКРАШСЬКО! Л1ТЕРАТУРИ
(ВЩ ПОЧАТК1В ДО ДОБИ РЕАЛ13МУ)»

Найглибший слщ поруч 1‘з Шевченком залишив украшений
духовнш icTopii першо! половини XIX ст. Панько (Пантелеймон)
Кул!ш. Але в кшвськ! часи його постать як письменника ще не ви-
ступала ясно. BiH, щоправда, був уже автором юлькох твор!в ро-
сшською мовою: оповщань, дивовижно! «Пам’ятно! книжки для
помпциюв Чершпвсько! губернп», що нагадуе тенденщйн! «Ли-
сти...» Квики та шзн!шу «Переписку» Гоголя; юторичного нарису
«Повесть об Украине», романтичного юторичного роману «Ми-
хайло Чарнишенко» та одного украТнського твору - «Украша»
(1843). Украшена Bipuii, оповщання «Орися» так само, як i р!зш
етнограф!чн! матер!али, Bci вже готов! до друку чи навпъ видруку-
ван!, не виходили ще в свп; з украТнського роману «Чорна Рада»
видано було лише к!лька роздшв росшською мовою.

Все ж особистють Кул!ша як письменника в його молод! роки
для нас досить ясна з його невелико! спадщини. П!зн!ше Кул!ш
справляв на cboix сучасниюв враження людини, що пост!йно змь
нюе сво! переконання, погляди, заняття, пристраст!. Ми побачи-
мо, що вже в творчост! його молодших рок!в лежать основи його
П1‘зн!шого розвитку, в якому з погляду нашого часу б!лыие сталос-
т!, н!ж змш. Доля Кул!ша - доля типово! романтично! людини.
Його «мшливють» е лише виявом романтичного прагнення «пов-
ноти», всеб!чност!, в!н е представником того романтичного типу,
який прагне досягнути щеалу всеб!чност! шляхом постшного руху,
постшних змш... Цей шлях веде часто до катастроф, трагедш. Але
Кул!ш вийшов з ycix змш тим самим невтомним прашвником, ен-
туз!астичним провщником cboix щей, якого, правда, часто шхто
не хот!в слухати, пророком, за яким н!хто не йшов. Але ан! прац-
ювати, аш проповщувати, аш писати Kynini школи не переставав.

Джерела Кул1шево! думки р!зноманпш: поруч з особистими
впливами неясного украшофшьства та слов’янофыьства Макси-
мовича, якому Кул!ш допомагав у науковш npaui, стоять впливи
чужих юл: росшського слов’янофгла Плетньова та польського ук-
ра!ноф!ла М. Грабовського. Але головш джерела - невтомш студи
на власному та чужому пол!. Багато укра’шських романтиюв чер-
пало з випадкових джерел; джерела Kyniina завжди nepuii джерела,
i часто зовс!м неспод!ваш та далек! вщ украшсько! тематики.

«Украша» (1843) перехоплюе «високий стиль» «Книг бит!я ук-
рашського народа». Кул!ш робить спробу, користуючись народни-
ми думами, збудувати великий укра’шський юторичний епос, який
в!н сам пор!внюе з 1л!адою. Те, чого в думах для Украши бракуе,
Кул!ш доповнюс сам: BiH «зложив отсе старими словеси новпдуми»,
як! BiH «попритулював» до дшсних народних». BiH не фальшуе, а
старанно вщзначае походження cbo’lx текст!в. Перша книжка з 12
дум довела оповщання якраз до Хмельницького. Teip Kyniiua втра-
тив тепер штерес для читача, але не можна його через це недоош-
нювати. Стил!зашя мови в дуа дум проведена послщовно. Зустр!ча-
емо нормальш niceHHi еш’тети, прк! сльози, щирп молитви, безбож-
ний Батий - або «вовки ароманш» i т. д. Численш формули з дум -
«сурми сурмили», «вшсько збирати в похщ виступати», «козаки тее
зачували». Також i подвшн! слова, зокрема, типов! для дум. Кулiuj
розсипае рясно: мед-вино, думае-гадае, випитуе-сповщае, пише-
приписуе, кургани-могили: деяк! з них — витв!р самого Кул!ша.

Ось, наприклад, типов! рядки:

Та по широкому та по далекому Дунасчку
злая буря вихожае-виступае,
козак1в до земл! чуждо!провожае.
А знизу буйный eimep eic-noeueac.

Кр!м дум, Кул!ш користуеться i стилем «Слова о полку 1горев!м»:
Тод! вже на Вкраш! р!дко де плугатар! на волшав гукали,
а част'иие ворони на полях кричали,
труп д!лячи пом!ж собою,
а галки свою р!ч говорили,
збираючисъ лет!ти на кривавес поле...

а сами дерева од жалост! до земл! приклонились...

На жаль, Кул!ш не уникнув деяких невдалих образ!в. У юлькох
мюцяхдо дум повставлювано !сторичн! народн! п!сн! шшого типу.
Одна з них (шсня про м!ф!чного П!втора-Кожуха) навпъ не без
травестшних нот.

Маленьке оповщання «Орися» — дочка сотника зустр!чае упер-
ше свого нареченого, вийшовши з служницями прати на р!чку над
Трубайлом, — ситуашя, як це вщзначае сам Кул!ш, е наслщуван-
ням зустр!ч! Од!ссея з Навзжаею !з 6 шсн! «Одюсе!». Оповщання
написане шби встил! Квики, але на вщмшу вщ Квпчиного стилю,
Кул!ш пише шлком серйозно, без усякого претирства та без погля-
дання на сво!‘х героТв «згори». Ще характеристика Орис! ппербо-
л!чно !деал!зована: Орися «краща й над ясну зорю в погоду, краща
над повний мюяць серед ноч!, краща й над саме сонце...» Але дал! -
усюди шлком серйозний тон; гарн! пор!вняння: «мов у зеркал!,
видно ввод! i небо, i кручу з тими кудлатими коршнями, що пере-
плутались i3 хмелем, i кучеряв! в’язи, що повиб!гали на самий
край i попростягали зелен! лапи над р!чкою»; або: «1з-за сиво! бо-
роди старого Гриви, !з-за б!ло!’ зими, червоше л!то — повен в!з д!в-
чат у квггках та в намистЬ... Все не народне, але не «лростионародне»!

Справд! визначний тв!р молодих рок!в Кул!ша — це його !сто-
ричний роман «Чорна рада» (вийшов повшстю 1857 р.). Вш збудо-
ваний на поважних юторичних студ!ях та за допомогою мистець-
ких засоб!в, з якими Кул!ш зазнайомився в творах основополож-
ника вторичного роману Вальтера Скотта. Роман - великою Mi-
рою спроба «скоригувати» щеал!зований образ козацтва з «Тараса
Бульби» Гоголя, козацтва як одностайноТ маси, що живе единим
щеалом нацюнально! та рел!пйно! боротьби. Кул!ш робить спробу
замшити величн!, але нешдивщуальн! образи Гоголя, у якого жи-
в!ше змальовано як людину, може, лише романтичного Андр!я,
конкретними. А власне завдання Кул!ша те саме, яке виконав
своею поез!ею Шевченко: замють !дил!чно!, невиразно! постат!
Украши дати, може, не такий мальовничо-солодкий, принадний,
але жив!ший, повнокровшший образ. Як у сучасному, так ! в ми-
нулому, Украша зовс!м не е единим шлим. Р!зноман!тна, почасти
й негативна дшснють, яку змальовуе Кул!ш, е повновартшша. Ку-
л!ш хоче дати не величний монумент, а образ безпосередньоТ жит-
Т6ВО1 повноти: були i в минулому р!зн! украшськ! характери, р!знi
класи, з р!зними штересами, пориваннями, щеалами. Змалювати
такий образ, передус!м «живий», було те, здаеться, свщоме нацю-
нальне завдання, яке поставив соб! Кул!ш.

«Чорна Рада», звичайно, не досягае мовного та стилютичного
вмшня Гоголя, але мае чимал! мистецьк! вартост!. Д!я збудована на
вдалому сплетенн! icTopii «Чорно! ради» 1663 року i вибору Брюхо-
вецького в гетьмани зам!сть Сомка та icTopii Петра Шрамченка i
Лес! Черевашвни, наречено!* Сомка, яка по смерт! Сомка одружу-
еться з Петром. Головне завдання автора - шби змалювати р!зн!
характери, сусшльш та шдивщуальш, та р!зн! групи украшського
населения. Роман е «романом психолопчних тишв та сусшльних
конфл!кт!в» (В. Петров). За традишею В. Скотта, змальовуючи
масов! сцени, Кул!ш дае картину р!зноман!тних сошальних ште-
peciB i конфл!кт!в, що на цих штересах базуються. В цих конфлш-
тах беруть участь люди р!зно! поваги, характеру, вдачь Замють ще-
ал!зованого образу дютаемо образ народу з р!зноман!тним, широ-
ким життям. 1сторичн! сили, козацтво понизове та городове, Mi-
щани, старшина, селянство, змальован! Кул!шем на шдстав! його
студш методом Вальтера Скотта, — з окремих репл!к, зам!ток
окремих людей складаеться сушльна картина наростання та змши
настрою натовпу; Кул!ш малюе, а не витлумачуе та осв!тлюе, — в
цьому мистецька сила роману. Психолопчне змалювання р!зних
характер!в, за винятком досить блщих образ!в жшок (хоча Кул!ш i
шдкреслюе роль жшки на УкраТш), збудоване великою м!рою на
участ! героТ’в у под!ях: маемо егоТспв («усяке, як зв!рюка, про свою
тёльки шкуру та про свш берл!г дбае» — каже про них Шрам) та лю-
дей шеТ (Сомко, Шрам), поруч i3 ними переходов! типи (Черевань,
Золотаренко). Перил перемагають, люди !деТ гинуть у Bnpi бороть-
би, але й егоТсти теж здебшьшого по перемоз! не досягають своТх
шлей. Найглибше та й найцшшше в укражському житп бачить Ку-
л!ш у тих людях, що взагал! в пoдiяxyчacтi «серцем» не приймають.
Це сшвець — «Божий чоловш» та запорожець — Кирило Тур. Висо-
ко сто’Тть щеал лицарства та боротьби за «правду», який рухае Сом-
ком, але ще вище усвщомлення, що все е «суета суетствш».

Роман мае чимало романтичних сторжок — двобж, викрадан-
ня панночки, шчне переслщування, ефектж масов! сцени, в’яз-
ниця. Але все це змальоване, на противагу таким самим мотивам у
«Чарнишенков!», дуже природно, так що читач зовам не пом!чае
Тх традишйного характеру. Мова мае чимало етнограф!чних та ста-
ровинних сл1в, що Тх Кул ini здебьл много пояснюе або ставить Тх у
такий контекст, що Тх кожний сам зрозум!е («жовшри, консистую-
чи в городах», описи житла, вбрання або посуду), часто це вдал!
перестарии вирази («недруг отчизний»). Мова в щлому поважна;
жод! жби оповщае хтось жщий, сучасник або учасник подш: «Що
титьки в Б1блП прописане, усе чернецьтой мов живе списав скр!зь
по монастиревЬ>; «Yci взялись за святий хл!б»; Леся «повиписува-
ла голубонько, ср1блом, золотом i блакитним шовком усяKi кепки i
мережки» i т. д. Kyniin з!брав добр! народи! вирази, щоб Тх ужити,
зрщка стар! (див. вище ше — «недоляшки», «лядський», «дзвонив
саблею», «вдарили з гармат»), жод! навпь цитуючи лпопис -
напр., учасники чорноТ ради «служили т!льки по броварях, по вин-
ницях та ще по лазнях трубниками...» - (з «Самовидця»), але най-
часпше нов! (е звороти з Гребжки або Шевченка), здебитыного на-
роди!, лише не вульгаризми: «того довщуемось», «доскочив скар-
бу», «с!в хутором», «побрались гаем», «я нею ходила» (була ваптна),
«зложити руки» (уговоритись) i т. д. Мова дшових ос!б до певноТ Mi-
ри схарактеризована ждив!дуально. Черевань, що не вимовляе «р»
каже завжди «бгате», «бгатику», один раз «пгавда» - але Кул!ш не
переборщуе з шею мовною характеристикою; розум!еться, diuoei
особи вживають де-не-де i вульгаризми («гарбуза втелюшить»). От-
же, маемо те саме прагнення, що сшльне для вс!х романтиюв - ви-
творити мовудля «повноТ лператури». «Чорна Рада» — найвизнач-
жший поруч !з в!ршами Шевченка крок романтики до такоТ мови.
Лише сфера рел!г!йних м!ркуваньзалишаеться почасти поза межа-
ми украТнськоТ мовноТ сфери, — без церковнослов’янських текст!в
з Б!блп дшов! особи Кул!ша не можуть обштися.
Специфично в щеологп Кул!ша не дуже ще ясно виступае для нас
у його ран!ший перюд. Але два мотиви помнимо зразу: перший -
для Bcix романтиюв характерний та в Kyniiua, без сумжву, ще пщси-
лений Шевченком - прагнення зрозумгги украшське сучасне й ми-
нуле як життя широке, всеохопливе, всеб!чне. Не чутливосолодень-
кий або велично-монументальний образ Украши хоче мати Кул!ш, а
сповнений життя образ суцитьного оргажзму. До романтичного за-
хоплення приеднуеться (теж романтичне) прагнення глибини, що
бачить еднють не в речах, а за ними. Кул!ш не менше «символют»,
шж Шевченко - за картиною бурхливих подш i боротьби р!зних лю-
дей Bin бачить щось глибше, загальне, боротьбу «правди та кривди»;
символ1чш для нього i сшви кобзаря: nicHi його «як чари», BiH слЬ
пий, як Гомер, та «бачить те, що видющий зроду не побачить», сим-
вол!чна i постать такого земного 1ванця Брюховецького - його згуб-
на апташя н!би яюсь «чари». Символ!чш краевиди - шч, вщ яко!’
«думка розжевр!е, як вщ Божого слова», «Ки!’в - Срусалим» - тема
старо!’ украшсько! лператури. Сим вол i4 Hi i постат! запорожщв, що,
при всш Тх реальнш масивносп, «як той сон», бо Тм «усе... дурниця:
чи жить, чи вмерти...» Якраз з шею рисою запорозькоТ психологи
зв’язаний другий основний мотив раннього Кул!ша - ставлення до
icTopii, до дшсност!, до життя, з якоюсь «християнською iponieio»
або й «романтичною ipoHieio», як до грашки, до дурниш, до «суети
суетствш», як каже Божий чолов!к. Божий чоловш i Кирило Тур е
символами цих мютичнохристиянських MOTHBie щеологп раннього
Кулiuja, мотив!в, як! — як вш тод! гадав — е провщними внутр!шшми
мотивами украТнського життя. I правдиве християнство Божого чо-
лов!ка i «юродство» Кирила Тура — вираз того самого внуцлшнього
прагнення до Бога (мотиви з Августина, повторен! вже Сковоро-
дою); та нав!ть запор!зька «гульня» — вираз того самого «безпечного
та якогось смутного» погляду на св!т, «гуляли вони i гульнею доводи-
ли, що все на свгп суета», бо «козацькоТ душ! i весь свгг не поповнив
би... Т!льки один Бог може и сповнити»; життя «помаже по губах ме-
дом, ти думает: отутто шастя! аж глянеш — усе одна Омана», — «усе» —
кр!м вишого суду над людськими вчинками, кр!м останшх вироюв
над злом та добром, над живим та мертвим, як! Кул!ш вкладае в уста
Божому чолов!ковь «1ванця Брюховецького Господь гр!хом уже по-
карав; а праведному чолов!ков! яко!’ треба награди?.. Слави треба
миров!, а не тому, хто славен. Мир нехай навчаеться добру, слухаю-
чи, як оддавали жизнь за людське благо, а славному слава у Бога!»
Так стоУть справа з вартютю л юдини та всього людського, але так са-
ме i з!’х буттям: «заверуха... поламле старе дерево... а чому указав Гос-
подь рости й цвюти, те й останеться,! красуеться весело та пишно,
мов !з роду i хуртовини не бачило...» — такий юторичний оптим!зм
не залишав Кул!ша i в найтяжч! юторичш часи.
Змют

1. Андрусяк. «...В noeiTpi пише ще його рука». Передмова.3

ПРОЗА

Чорна рада. Xpoi-пка 1633 року...........................9

Циган..................................................153

Гордовита пара ........................................156

Орися..................................................163

CiMOBirocTi ...........................................171

ПОЕ31Я

3i зб1рки «Досвттки» ..................................185

3acnie («Удосвгга встав я...») ........................185

Люлю-люлю..............................................185

До Данта, прочитавши його поему «Пекло»................186

3i зб'цнси «Хуторна поезгя»............................187

До кобзи ..............................................187

Псалтирна псальма......................................188

До Шексшра, заходившись коло украшського перекладу
йоготвор!в ............................................189

До рщного народу, подаючи йому украТнський переклад
Шексшрових твор1в......................................190

На сповщ!..............................................191

Ключ розумжня..........................................193

До Шевченка ...........................................195

На незабудьроку 1847 ..................................198

Молитва ...............................................199

31 зб1рки «Дзет».......................................201

Засп1в («У дзвона дзвоню я...») ........................201

До Тараса за р!чку Ахерон .............................201

Пюнер..................................................202

На чужш чужин!.........................................202

Рай....................................................203

Покобзарщина...........................................204

Метаморфоза ...........................................205

Праведне панування ....................................205

Три поети .............................................206

Тро€схот1нок ..........................................207

Заворожена криниця ....................................207

Шуканне-викликанне ....................................208

Невидимий сшвець ......................................208
1з поёзш, що не у вышли до зб1рок......................210

3acnie («Кобзо, моя непорочна yiixo!»).................210

1з Псалтиря............................................211

Псальма! ..............................................211

Псальма VIII...........................................212

Псальма XIII...........................................213

Псальма XIV............................................214

Псальма XV.............................................215

Псальма LXIII..........................................215

Псальма СП ........................................... 217

Псальма CIII...........................................218

Псальма CIV............................................220

Псальма СХХП...........................................223

Псальма CXXVI .........................................223

Псальма CXXVII.........................................224

Псальма CXXVIII........................................224

Псальма CXXXIII........................................225

Псальма CXLVI..........................................225

ПУБЛИЦИСТИКА, КРИТИКА

Жизнь Кул1ша............................................229

Зазивний лист до украТнськоТ 1нтел1генцп ...............258

Гр и гор ift Кв1тка i його пов1ст1 .....................272

ДОДАТОК ДО ПРОЧИТАНОГО, ЩО СТАНЕ
В ПРИГОД1 ВЧИТЕЛЕВ1 ТА УЧНЮ............................288

Коменпицн та примипки..................................288

Проза..................................................288

Поез1я ................................................297

Публщистика, критика ..................................301

MamepiaAU до вивчення життя i творчосгт
Пантелеймона Кулииа....................................316

Б1ограф1я..............................................316

1з липературознавчих студш про творч1стъ
Пантелеймона Кулииа....................................329

Серий Сфремов. 1з «1сторп украТнського письменства» ...329

Микола Зеров. Кул1ш: «Чорна рада»......................340

Дмитро Чижевський. 1з «1сторП украшськоТ л!тератури
(вш початюв до доби реал!зму)» ........................345
Л 1тературно-художне видання

Серы «Б1блютек,а школьно! класики»

Кулпп Пантелеймон Олександрович
ЧОРНА РАДА
Роман

Для старшого ииального в1ку

Видання друге, без змш

Редактор Л, А. Климчик
Художнш редактор О. М. 1лыних
Коректор О. С. Кавуненко
Комп’ютерне верстания С. А. Постшно!

Пщп. до друку 28.10.10. Формат 84x108732. Патр друкарський.
Гарнпура Ньютон. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 18,48.
Обл.-вид. арк. 18,58. Тираж 2000 прим. Зам. № 1-0475.

ЗАТ «Нацюнальний книжковий проект»
03148, м. Ки!в, вул. ОмТ Сосшних, 3
Свщоцтво про внесения суб’екта видавничоТ справи
до Державного реестру видавтв, виголвниюв i розповсюджувач1в
видавничо!' продукт!'ДК № 1723 вщ 23.03.2004

Вщцруковано у ПРАТ «Харювська книжкова фабрика “Глобус”»
61012, м. Харюв, вул. Енгельса, 11.

Свщоцтво АО 1 № 426917 вщ 24.11.2010 р.

www.globus-book.com

"5 i Sa i о vmjucA

1ЛЛЛС1 Ab+vOi

ICAPlCzVUClA,

До видання ввшшли крацр перлини з доробку
видатного украУнського письменника П. О. Кумша (1819—1897)
прозов! твори (роман «Чорна рада», оповщання «Циган»,
«Гордовита пара», «Орися», «Cinoei гост!»),
поез!я та публщистика.

Доб1р поданих текста обумовлений шюльною
програмою з укра!нсько! л!тератури.