/
Автор: Юхно Б.
Теги: история путівник українська література місто черкаси видавництво брама україна історія черкас
ISBN: 978-966-453-124-2
Год: 2013
Текст
Борис Юхно гъ*
ЧЕРКЙСЬК!
LMICTOMTJ
Мандр1вки у час Big Соствки
до Крива^лвки
БРАМА
УКРА1НА
Видано за сприяння
депутата Черкаськог Micwcoiради,
голови громадськог оргашзаци
«PidneMicmo Черкаси»
Серггя Отрешка
Брама-Украша
Борис ГОхно
ЧЕРКАСЬК!
М1СТ0РП
Мандр1вки у час!
Big Соствки до Криватвки
[2ТЕ РИДДППЯ. ДОПОРПЕПЕ]
Черкаси - 2013
ББК 63.3(4УКР-4ЧЕК-2)
Ю94
Ю94
ЮХНО Борис
Черкасью MicTopii.
Мандр1вки у час! вщ Сосшвки до Кривал1вки /
Б. Юхно. - [2-ге вид. доп.].—
Черкаси: Брама-Украша, 2013. — 296 с.
IcTopin Черкас живою мовою журналкта Бориса Юхна
захоплюс, манить, тривожить душу не лише вузьких cneui-
алкпвЧсториюв, а й перешчних читач!в. Для них вщкрива-
ються яскрав! сторшки минувшини, часом невгдом!, i3 щедрою
любов’ю виписш автором.
Книга стане свосрщним душевним пупвником для черка-
щан, захоплених минулим свого м!ста та вцмшним додатком
до щирого бажання краще знати свш край.
У KHU3i використаш фото
з поштових листтвок
«Черкаси», 1973 р.
ISBN 978-966-453-124-2
© Б. Юхно, 2013
Передмова
Любов i глибока шана до
р!дно! земл!, до свое! мало!
батыавщини - одне з най-
свяпших почутт!в, яке кожна
людина проносить кр!зь усе
життя. Це й природно, адже
саме зв!дси, чи то з великого
м!ста, чи з маленького села,
бере початок глибоке усвЬ
домлення причетност! до дол!
свого народу, свое! Батьюв-
щини. Саме тому знания ми-
нулого м!ст i с!л, де, як у ве-
ликому сшльному дом!, люди
живуть, працюють, мр!ють,
завжди було i залишаеться
надшною основою вторично!
пам’ят!, невичерпним джере-
лом натхнення i патрютизму.
Для людност! Черкас зна-
ния про свое р!дне м!сто на-
повнюеться особливим зм!с-
том, адже з головним м!стом
Шевченкового краю пов’язано
багато в!копомних сторшок
нашо! icTopii, життя i д!яль-
н!сть вщомих земляюв. Да-
леке i близьке минуле Черкас,
як! понад с!м столпъ стоять
на правому берез! Дншра, ви-
кликають поспйний штерес.
Доброю нагодою долучити
широкий читацький загал, пе-
редус!м молодь, до стор!нок ic-
Topii свого рщного м!ста е ви-
дання книги з дещо незвичною
назвою «Черкаськ! MicTopii».
В нш на основ! опрацювання
широкого масиву !сторичних
джерел, перюдично! л!терату-
ри, спогад!в очевидщв i влас-
них спостережень вщомий
черкаський журнал!ст Борис
Юхно висв!тлюе р!зш, в тому
числ! й малов!дом! або й зо-
вс!м не в!дом! читачам, стор!н-
ки icTopii м!ста.
3 книги, яка складаеться з
окремих, лопчно пов’язаних
м!ж собою документально-пу-
блщистичних нарис!в, присвя-
чених р!зним перюдам icTopii
Черкас, ми д!знаемося про те,
яким було м!сто в минулому i
позаминулому стол!ттях, а та-
кож у давший часи.
Разом з автором, який, кр!м
журнал!стського хисту, добре
Борис Юхно
6
ЧЕШЫ1 MICWlT
волод!е й навичками науково-
краезнавчого пошуку, маемо
змогу вщчути атмосферу i ко-
лорит MicbKoro життя, просте-
жити, як упродовж десятилпъ
формувалося самобутне об-
личчя подншровського м1ста.
Автор проникливо шдм!чае i
в притаманнш йому невиму-
шенш манер! подае шформа-
щю про значушд подп в icTopii
м!ста, акцентуючи увагу на
особливостях повсякденного
життя мешканщв м!ста, най-
б!лып характерних рисах по-
буту, господарства та культур-
них традицш черкасщв.
Не обмежуючись простою
констатащею факпв, Борис
Юхно як коршний черкаща-
нин висловлюе на сторшках
книги свое бачення розвитку
м!ста в минулому i сучасно-
му, вщзначае позитивы змши,
що вщбувалися в Mien, i кри-
тично ощнюе недол!ки i про-
рахунки MicbKoi влади. Шби
нагадуючи читачам, що за Bci-
ма справами стоять конкрет-
Hi люди, автор у сво!й книз!
подае щлу низку своерщних
лп’ературно-публщистичних
портрепв найбыып вщомих
людей Черкас, як! в р!зний час
жили й працювали в Mien.
Дохщлива, соковита мова
викладу i вдало вибудувана
структура, насичешсть щка-
вим фактичним матер!алом та
ыюстращями роблять книгу до-
ступною i привабливою для вс!х,
хто щкавиться минулим i су-
часним свого м!ста. Користую-
чись нагодою, висловлюю щиру
вдячшеть i побажання творчих
ycnixiB та натхнення авторов!
пропоновано! читачам книги.
Безумовно, це видання зба-
гатить пал!тру краезнавчих
дослщжень Черкащини, погли-
бить знания про м!сто Черкаси,
яке ми любимо i яким пиша-
емося. Впевнений, що книга
дасть поштовх для подалыпого
розгортання роботи з вивчення
i виевплення icTopii славного
сво!м минулим м!ста - важли-
вого економ!чного i культурно-
го центру незалежно! Украши.
Представляючи читачам
книгу, бажаю, щоб вона сповна
служила справ! виховання у
черкащан високих громадян-
ських якостей, сприяла фор-
муванню, передус!м у молодого
поколшня, поваги до власно! ic-
Topii i людей, як! ii творять.
Анатолш
КУЗЬМШСЬКИЙ,
доктор педагог1чних наук,
професор,
член-кореспондент АПН Украгни,
ректор Черкаського
нацюнального ушверситету
iMeHi Богдана Хмельницького
Цша епохи
Розды лишень перший, а еже маю гризоту. Якою ж мовою
його писати?Воно тби й дурне питання - пиши, якою почав,
та штука в тому, щорок!в сто тому, у попередньому житпй,
я розмовляв переважно росшською. Не патрютично, земно,
як на сьогодт (a xi6a краще, коли у наип дт кондукторка у
31-й маршрутщ бадьоро сповйцае: «Переа городсъка болъни-
ця!>>), та еже як було. Тож, скористаюся правилом винятку.
Вы, конечно, слыхали о
том, что человек несколько
раз живет. Не то девять, не то
двенадцать - разное врут. О
первых своих жизнях ничего
сказать не могу: не помню себя
ни на строительстве пирамид,
ни в горах Тибета, ни в свите
кого-нибудь из шалопаев-лю-
довиков. Зато предпоследний
свой путь земной - сумбур-
ный и по большей части бес-
толковый (что впрочем, отча-
сти объяснимо особенностью
времени) помню явственно.
Как говорится, верная память
удваивает жизнь. Хотя, с дру-
гой стороны, она сохраняет
только то, что вы сами дае-
те ей на сохранение. Так вот,
если верить церковной метри-
ке, появился я на свет Божий
незадолго до кончины свет-
лейшего Александра II Осво-
Пам’ятник Олександров! II на ОлександрЬ
Твсьюй вулищ (ниш - бульв. Шевченка,
м!сце м!ж Макдональдсом i Будинком тор-
пвл!). Чув, що бюст i ниш десь у шдвалах
обласного краезнавчого музею
бодителя. Тем, кто в преды-
дущей жизни здравствовал в
иное время или на других кон-
тинентах, сообщаю: случилось
Борис Юхно
49U0KI MKWlT
За таку роботу у 1912 рощ хлопчина Mir отримати 25-30 коп. за день
это в России, в 1881-м. Царь по-
мер от потери крови: бомбист
Игнашка Гриневицкий, ни-
гилист и дурак, таки оставил
государя без ног, хотя до него
извести Александра пытались
многократно. С тех пор я не
люблю террористов, но к делу
это не относится. Александр
III недолго со скипетром кра-
совался, хоть и дюж был. Ну
да водку жрать непомерно, с
больными-то почками, оно
никому не впрок. Потом был
Николай: всего второй и по-
следний.
Между нами, размазня, а не
государь. Ему бы Думу вовре-
мя разогнать, Родзянко руки
укоротить, а он... Отрекся в
пользу брата Миши и с чистой
совестью спать пошел. Думал,
не самодержавная монархия,
так конституционная - какая,
4EPMUKI MICTOTlT
9
Борис Юхно
к хрену, разница? Но Михаил
Александрович насчет престо-
ла собственное мнение имел:
на кой такой трон, у которого
все ножки подпилены? Не со-
благоволил. А временнички
во главе с масоном Керенским
- те не отказались. Однако, их
дело было дрянь: германцы
уже подписали Временному
правительству смертный при-
говор. Облюбовали большеви-
ков. Осыпали золотом. Не за
так, а чтобы голодранцы на ми-
ровую пошли. Одним словом,
купила немчура мир. Въехал
в российскую историю Ленин
на броневичке, и пошло-пое-
хало... Если мозгами пораски-
нуть, так и получится - дали
пруссакам с колен подняться,
ну а злобы им было не зани-
мать. Пёрышки почистили и
бабахнули в 41-м. Дорого он
обошелся, большевистский
мир-то. Но то уж после меня
было. Я ведь раньше отошел,
в гражданскую... Вот дьявол!
Плохая память ни к чему, хо-
рошая - обуза. Я же про дру-
гое. Нонче как-то все враз про
1913-й заговорили. Мол, зо-
лотое времечко было, Россия
благоденствовала. Президент
Североамериканских Штатов
Тафт на похвальбы скуп, и тот
признал: император ваш, мол,
такое совершенное рабочее за-
конодательство создал, коим
ни одно демократическое го-
сударство похвастаться не мо-
жет.
Оно и правда, не бедство-
вали. Я в ту пору при Управле-
нии Юго-Западной железной
дороги служил: в Киеве еще
с 1877-го приличествующего
вокзала не было, сгорело тогда
все дотла. Правда, построили
временный, да как-то негоже
к Лавре путь с такого убоже-
ства начинать. Вот в апреле
1913-го и начали европейские
врата возводить: сразу два
вокзала с разделением пас-
сажиров на прибывающих и
отъезжающих (буквой «Н»,
значится), фасад в стиле ита-
льянского ренессанса удума-
ли сделать, камнем облице-
вать. Понятное дело, к тому
времени, почитай, Киевский
пассажирский узел наиболь-
шим в империи был, до полу-
сотни поездов за день прини-
мал. Народу - как мурашей.
Не вокзал - вавилонское
столпотворение! Тогда архи-
тектор петербургский Вла-
димир Алексеевич Щуко все
продумал: чтобы в вестибюле
и буфет, и кассы, и цирюль-
ня, и справочное отделение,
и почтово-телеграфная кон-
тора, и на втором этаже ре-
сторан...
Борис Юхно
WUMI Hioml
Проект на высочайшем
уровне одобрили, да война
все карты спутала. Так вот.
Жалованье мне определили
- грех роптать: 55 целковых.
На вокзале-то много люду
ошивается, почитай, про жи-
тье-бытье каждый день с кем-
то словом перекинешься, а
посему и ведомо, что шахтер
юзовский в ту пору на полови-
ну сотенной жил, металлист
с Урала - что-то подле того,
столяры, что у нас на вокза-
ле подрабатывались, по сорок
рубликов получали. Другие
поменьше будет: портным по
35-37 причиталось, сапожни-
ки на 2,5 червонца роскошева-
ли. Кто по сдельной работал,
тем по-разному: слесарю в
день платили 2 рубля 50 ко-
пеек; каменщикам, токарям,
плотникам - рубль с четвер-
тью; а рабочим на подхвате -
мало когда больше 80 копеек.
Оно, конечно, не густо -
ведь учитель или воспита-
тель гимназии какой завсегда
«катеринкой», а то и полтора-
стами довольствовались, ин-
женеру полагалось не меньше
двух сотен, ну дак то люди с
образованьем. А кто при бан-
ке или в советниках - тому
300-400 рубликов - как с ку-
ста. Тоже, впрочем, понятное
дело. Тут требуется поясне-
ние, поскольку современ-
ник-соотечественник наш, к
гривнам привыкший, не сра-
зу сообразит, много это или
мало. Навроде как сравненье
в ценах требуется. Что ж, из-
вольте. Сначала про прови-
ант. Вес для пущего удобства
в килограммы переведу, ибо
с пудами и фунтами сейчас,
поди, не многие в знакомстве.
А кому интересно, пущай зна-
ет: пуд - это 16 кг, а фунт -
без малого полкило будет.
Итак, булка французская,
что от Варшавы до Владиво-
стока завсегда полтора кило-
грамма весила, - по восемь
копеек. Килограмм сахарного
песку - 25 копеек, сто штук
сельди - семь рублев, кило
осетрины - 90 копеек, сто ко-
чанов капусты - 5 целковых,
ведро отборных помидоров -
восемь копеек, кило картофе-
ля - алтынный, пардон, 3 ко-
пейки. (Кстати, водился еще
пятак - понятно, гривенник -
10 копеек, пятиалтынный,
двугривенник и полтинник).
Дальше. Литр сметаны - 40
копеек, килограмм масла -
рубль. Переходим к мясу. Би-
тая курица тушкой - рубль
(равно как и гусь), утка - 80
копеек, крупный индюк - 4
рубля, мясо говяжье - до 40
копеек, свинина - 50, сало -
ЧММШNICWlT
И
Борис Юхно
по-разному, от 30-50 копеек за
килограмм.
Ну, как говорится, не хле-
бом единым, хотя в тепереш-
ние времена для многих со-
граждан сие перво-наперво. В
театр, понятно, по занятости
каждодневно не ходили, хотя
стоимость билета - от полтин-
ника до рубля - позволяла. В
оперу, конечно, дороже - там,
ежели поближе к сцене, то и
красненькой не отделаешься.
А вот в синематограф - сколь-
ко душе угодно: полтинник -
и смотри на чудо люмьерское
во все глаза, пока не надоест.
По дороге и «Киевский теле-
граф» можно было прику-
пить, всего пятак - и чтива на
три дня хватит. А как повод
какой, так и в ресторан: при
гостинице стоимость тальбто-
да (снова пардон - полноцен-
ного обеда) неизменно рубль,
ну а ежели в кухмистерской,
то всего сорок копеек. Коль в
баню удумаешь, то тут, брат,
по-всякому: у госпожи Ива-
новой - гривенник, у Буга-
евских - 25 копеек, а у Ка-
раваевских - и в полтинник
не вложишься. Одна радость -
веничек завсегда от копейки
до пятака, да на кружку пива
с креветками еще пятак пона-
добится. Это если ты в бань-
ку, как говорится, по причине
грязности удумал. А ежели с
каких других интересов, то
готовь два рубля: отдельных
номеров дешевле отродясь не
водилось. Позволю, однако,
заметить, что до этого я лишь
укреплял бытующее в начале
XXI века мнение о скудности
и убогости досуга сто лет на-
зад. Ну, театр. Ну, синема. Ну,
с барышней в номера. Тьфу!
А вот и не «тьфу». Извест-
но ли вам, что в Киеве только
летом 1913 года (раз уж мы о
нем заговорили, хотя любой
предыдущий год не уступал
упомянутому числом и кра-
сочностью грандиозных тор-
жеств) имели место и несколь-
ко ярмарок, и масштабнейшая
Всероссийская торгово-про-
мышленная выставка, и не
виданное доселе зрелище -
Первая Всероссийская олим-
пиада, на которую съехались
шесть сотен атлетов. На Спор-
тивное поле (это недалече от
нынешнего кинотеатра «Ки-
евская Русь» на Лукьяновке)
по Дикой и Монастырской
улицам стекался люд со всего
города, чтобы за 50-75 копеек
поглазеть на соревнования
легкоатлетов, фехтовальщи-
ков и еще лаун-теннисистов.
На Матвеевском заливе в
эти дни состязались пловцы,
а 23-го августа с седьмой вер-
Борис Юхно
ЧЕШОК1 МКПИТ
сты Черниговского шоссе был
дан старт веломотоциклетно-
му пробегу. Припоминаю, ка-
кой отчаянный протест обы-
вателей случился по причине
участия в состязаниях жен-
щин. И хоть число таковых
было малое, шуму они произ-
вели изрядно. Вот взять бы, к
примеру, «Новое время» (на-
звание то каково, а на всамде-
ле реакционнейшая газетен-
ка, хоть и из Москвы): «Первая
Всероссийская олимпиада
благодаря женским прыжкам
получила оттенок несколько
забавный. С чего это русские
женщины распрыгались? Во
все века прыгающая женщина
была бы сочтена неприлич-
ной. Не думаю, чтобы жен-
ский спорт прижился бы в
России...». О, Господи, опять
не про то. Не обессудьте, для
полезности познавательной
усердствую. По сэру Дарви-
ну, человек хоть и животное,
однако, замечу, по большей
части в нетрезвости пребыва-
ющий. А так, поди, старается
вид благопристойный иметь.
Посему и к цирюльнику-бра-
добрею наведывается, почи-
тай, не за так: хошь-не-хошь,
а двугривенник положь, и
одежонку по необходимости
справляет. Брюки парусино-
вые аль рубаха не в счет, по
целковому всего. А вот ежели
пальто там, или сапоги удумал
приобресть - готовь червонец.
Впрочем, сапоги можно и де-
шевле сыскать - и за четыре, и
за пять. Ну да, сами понимае-
те - узкоглазые товар без при-
щура делают, иначе не увидят
ничего. Ать-два - и готово!
Поди, ничего-то и не измени-
лось: барахлишко китайское и
теперича через одного носют.
Да что я вам все по отдельно-
сти толкую! Вот в старом аль-
боме помеж фотокарточек фа-
мильных листочек обнаружил.
Имею подозрение, мною тогда
и писанный. Оно ж как сей-
час, так и тогда, не упомнишь,
где и истратился. Вот полюбо-
пытствуйте. «В мае приход -
55 рублев и еще 5 на подмене.
А расходы: на питание - 16,79;
аренду жилья - 5,43; одежон-
ку - 5,52; мыло - 1,55; по-
сылку денег - 1,20; общие по-
требности - 1,70; врача - 0,61;
курево и водку - 2,04; сборы
и налоги - 3 копейки, прочие
расходы - 1,47». Итого, зна-
чится, 36 рублей 34 копейки.
Наши дни. Перечиты-
ваю Аверченко: «Рабочий
Пантелей Грымзин получил
от своего подлого, гнусного
хозяина-кровопийцы поден-
ную зарплату за девять часов
работы всего два с полтиной!!!
чтит тспиТ
13
Борис Юхно
- Ну, ЧТО я с этой дрянью
сделаю? - горько подумал
Пантелей. - И жрать хочется, и
выпить охота, и подметки к са-
погам нужны. Пошел и купил
он полфунта ветчины, коробку
шпрот, булку французскую,
полбутылки водки, бутыл-
ку пива и десяток папирос.
И когда уселся бедняга Пан-
телей за свой убогий ужин,
так тяжело ему сделалось, так
обидно. За что же, за что? -
шептали его дрожащие губы.
Почему богачи пьют шампан-
ское, едят рябчиков и ананасы,
а я, кроме ветчины да консер-
вов, света Божьего не вижу!».
Эх, Пантелей, Пантелей,
здорово же ты, братец, дурака
свалял в 1917-м году! Это ж че-
рез сколько лет мы достигнем
уровня 1913-го?! А может, до-
стигнем тогда, когда уразуме-
ем - не революциями, а эво-
люцией жив мир. И смотри-ка,
получается, чем больше ре-
волюций, тем меньше жиз-
ни. Ты когда-нибудь слыхал
о революции в Швеции или,
положим, в Новой Зеландии?
То-то же.
Часова яма Казбету
Я eupic на Казбепй, тому, коли раптом випадае знову опи-
нитися на його покручених надднтровських вуличках, спо-
творених теперйишми хайтек1вськими выломи, стрыки
на годиннику життя самочинно починають крутитися у
зворотному напрямку. Часова яма. Жадного разу не вдалося
прошмигнути повз пласку кафешку з причмеленою, як для
слов’янських широт, назвою «Потейто хаус», щоб не прига-
дати, що колись на цьому мкщ був л1тн1й кшотеатр. Bid-
крили його у 1959-му, а десь наприкйщг 70-х буревш кинув на
фасад старезне дерево. Дерево прибрали, а гамузом - i Ki-
нотеатр. BiH був останшм нагадуванням про ще довоенний
осередок культури i в1дпочинку - сквер на ТПсовш (Утвер-
ситетськш), де розташовувалися лйпня кгноплощадка, що
передувала згаданш, тир, быьярдна, радювузол.
Вглиб за «хаусом» - новий
корпус ушверситету, л!воруч
за перехрестям - старый, зве-
дений у 1966-1967 роках удар-
ною працею буд!вельниюв,
студенпв i... зеюв на Micni По-
кровсько! церкви. Тепер б!ля
головного корпусу порожньо,
лише rpaBieei але! i клумби, а
ще два десятилп'тя тому тут
були тополиш хащ1, дор!жка
м!ж якими вела до друго’1 м!сь-
ко! баш. Саме баш, бо коли б
запитав у мкцевих, де тут лаз-
ня, Ti довго шошокали б услщ.
Запам’яталася вона вологою
парою, тазками з сишми л1-
терами, кам’яними лежаками
й бабусею у передбаннику,
яка флегматично видавала
голим дядькам простирадла
i вшики. Була такою старень-
кою, що, сидячи б!ля дверей,
«ближче до воздуху», й голо-
ву рщко шдшмала. Проте,
беручи плату за быизну, клЬ
ент1в не плутала. Казала, що
за спльки рок1в ix i «так» роз-
шзнае.
А поруч, на тому ж другому
noeepci, наближено до прей-
скуранту, робив «канадки»
й «полубокси» рудий еврей
Льова, у якого батько колись
купив мен! за 10 карбован-
щв перший великий альбом
для марок. У перукарш ме-
рехпла чорно-б!ла «Весна» i
ЧЕМШМ1 NICNIlI
15
Борис Юхно
пахло сершним одеколоном
«Шипр», груша якого за ко-
льором i формою нагадувала
Льовину голову. Гув купол
сушарки, увшхатись гпд який
чолов!ков! можна було лише
шд кутом 45 градусйв: ст!льщ
стандарты, висота кршлення
сушарки теж. Одним словом -
Радянський Союз. Кра!на со-
шально! р1вност1 нав!ть у кому-
нально-ф!зюлог!чному BHMipi.
Мило - «яечне», як i шампунь
(«Шкода. А я хот!в увесь по-
митися», - жарт, мабуть, з тих
час!в), рушники стандарты
вафельы i в’етнамки одного
розм1ру - увесь асортимент
банного кюску навпроти вх!д-
них дверей. Та, незважаючи
на попереджувальну таблич-
ку над його вжонцем - «При-
носить и распивать...» - по-
вний релакс за 25 кошйок хоч
на щл!сшький день. До реч!,
насыльки я пам’ятаю, мужики
на це табу надто не зважали,
«йоршили» просто у перед-
баннику. Те саме можна було
робити й неподал!к, бо право-
руч у баню вгризся зал!зний
генделик без в!кон з монолгг-
ною пткою за стшкою. «Жи-
гул!вське» з лящами тут не
переводилися: сощалгстична
продавщиця задовго до Гор-
бачова вщшшла в!д принци-
ыв планово! економжи. А на
шшому бощ бульвару, там, де
нещодавно збудували стонад-
цятий торпвельний центр, була
пельменна. У б!лышй зал! й
Казбет, або «Кавказ» сто роюв тому
Борис Юхно
16
чвшыи NicmiT
справд! продавали пристой-
но! якост! пельмеш по 35 ко-
шйок за порщю, а у менппй за
«стоячими» столиками вы-
водили свою завше спраглу
душу казбетськ! дядьки. Hi-
чого не вд!еш: у цьому люм-
пенському район! пиячили
завжди i, напевне, б!лып юж
дешде у Черкасах.
Углиб кварталу, мало не на
передньому двор! шосто! шко-
ли - Казбетський ринок, в!д
якого тепер залишився один-
единий ряд. Базар тут - ще в!д
початку минулого стол!ття, i
навпъ у роки мого дитинства
це все ще було галасливе тор-
жище, де суЫдилися продавщ
городини i риби, зал!зяччя й
ужиткового др!б’язку, молока
й шниюв, сала-м’яса й квтв,
меду й радюдеталей, тдшль-
ного самогону й виЫвок та
казна чого ще. Базар був най-
раннппим у Черкасах. Вл!т-
ку вже о п’ятш годин! сюди у
низеньких дитячих в!зочках
зразка 60-х доправляли свш
нехитрий товар т!тки з ycix
навколишшх вулиць. Важко
пов!рити, але ще й ниш цей
в!чний транспорт тут у шан!,
та штовхають його наперед
себе вже одинищ. Зрештою,
колишшм молодицям тепер !
торгувати шчим. Так... Яблуч-
ка, зелень, нас!ння-«семечк!»,
часничок купками. Напевне,
й виторг кошйчаний, та xi6a
заради нього сюди шканди-
бають на восьмому десятку?
А побалакати? Кажуть, тор-
гувала тут рок!в двадцять по-
сшль якась Мар!я, дебела ще
жшка як на сво! роки. А син !й
одноюмнатну квартиру десь
на Х!мселищ! купив, щоб дво-
рище неподалЫ Дшпра скоро-
багатькам продати. Прожила
Мар!я без базару i сво!х по-
дружок близько швроку...
Секундна стр!лка в!дм!рюе
останне коло всупереч прави-
лам. Р!к 1974-й, мен! п’ять, i я
разом !з мамою йду до ошат-
ного будиночку на вулищ Во-
ровського, над дверима якого
така древня дата, що й поду-
мати боязко: «1910». Тут - ди-
тяча б!блютека, де працюе !!
подруга, тьотя Валя з дивним
пр!звищем Сосна. Вона моло-
да й неймов!рно вродлива, тож
я вже давно вир!шив !з нею
одружитися. А то! I краса, i
книжок шла купа. Одна б!да -
в шппй половин! будинку ба-
гато м!л!щонер!в. Он вони,
б!ля сх!дщв, щлою ватагою
курять. Хоч би хто з них раш-
ше тьотю Валю зам!ж не взяв,
бо мен! ще шдрости треба.
Сюльки рок! в казбетськш
вольниц!? Якщо в!дкинути
дискусшну тему заснуван-
ЧМ1М1 ИСШИТ}17j Борис Юхно
ня нашого м!ста вихщцями з
Кавказу чи вигнанцями-абре-
ками з Рильських слоб!д, то
щонайменше чотириста.
Принайми!, перша крута
мшцева розб!рка датована
1593 роком: десь тут, на
п!вн!чно-зах!дн!й околиц!
Черкас, полк у шинку геть-
ман Криштоф Косинський.
Гуляли початок повстання,
ну й хтось там погарячкував.
По-дурному загинув чолов!к,
що на Казбет! в yci часи не
було дивиною. А м!сцина, де
це трапилося, аж до створен-
ня Кременчуцького водойми-
ща звалося Косинською сто-
роною.
Упродовж наступних сто-
л!ть на територп, що виокре-
милася в неоф!щйну м!ську
адм!н!стративну одиницю,
населения жило здеб!лыпого
з рибальства. Чи не у кожшй
хат! мешкали майстри, вправ-
н! у виготовленш пристро-
ив для лову ! бредшв, верш,
невод!в, перемет!в. 1з цим
товаром казбетськ! i ярмар-
кували. 3 ремесел найпоши-
ретшими були стельмаство,
бондарство, човнярство. На
белебш, над урвищем у райо-
н! нин!шн!х вулиць Ун!вер-
ситетсько!-Красша, махали
крилами з твдесятка в!тря-
к!в. У промисловому розви-
тку Казбет поступався шв-
денно-сх!днш частин! м!ста
й особливо Митнищ. Довго
единими тдприемствами тут
залишалися салотопний за-
вод та оцтова фабрика Шей-
кмана. У 1913 рощ на вулищ
Кавказькш було збудовано
пожежну частину з вежею, а
дещо шзнппе - велику май-
стерню з ремонту р!чкових
суден. До революцп на вулищ
Л!совш (Уюверситетськш)
в!дкрилася церковно-приход-
ська школа при Покровськш
церквГ Та, незважаючи на
свою провшщйшсть навпъ за
м!рками Черкас, ця околиця
була щедрою на талановитих
! см!ливих людей. Г! крив! ву-
лички вивели у високе небо
брат!в Касяненюв, чи! л!та-
ки випробовував сам Несте-
ров. Тут народився i тшов у
непросте л!тературне жит-
тя письменник Лесь Гомш,
для якого, загалом лояльно-
го до ново! влади, творчкть
скшчилася у 36 рок!в разом
з ухвалою Верховного суду
УРСР. (До реч!, у 30-т! були
репресоваш й ав!атори Кася-
ненки). Тут наствував сво!
перш! мелодп майбутнш на-
родний артист Украши Воло-
димир Попудренко. Зрештою,
сотш вих!дщв колоритного
черкаського анклаву стали
Борис Юхно
18
ЧИАМ1 NICWlT
Друга мкька баня
усшшними, хоч i менш в!до-
мими людьми: вчителями,
л!карями, ударниками вироб-
ництва i навггь поважними
чиновниками. Та специф!чну
icTopiio самобутнього району
писали не лише вони.
Змалечку до нас, казбет-
ських пацашв, доросл! стави-
лися... як би це влучтше? - з
прихованою симпапею, чи
щось на кшталт цього. «Каз-
бетський» - то було як ш-
дульгенщя. Або д!агноз. Про-
бачали др!бн! капост!, а за
серйозшпп - розбиту шибку
чи витолочен! грядки - могли
нам’яти вуха або й потягти
межи плеч! чимось замашним.
Вести до батька i скаржити-
ся - така практика тут була не
в пошаш споконв!ку. Мабуть,
тому, що батыавськ! санкцп
могли бути неадекватними
Mipi провини, а нав!що кал!чи-
ти дитину? Ми доросл!шали
швидше, н!ж «центров!» одно-
лики, що вже переселилися в
багатоповерх!вки. Тому вже
рок!в у 10-12 не рюмсали, не
закладали товариппв i не в!д-
сиджувались за парканами у
раз! «загально! моб!л!зацп»,
коли на наш провулок сунули
«вороги» з Червоноармшсько!
або Крилова.
Через багато лгг я д!знав-
ся, що так тут велося завжди.
Борис Юхно
чвшыи М1СПИТ
Ну, принайми!, в останш шв-
столггтя. Що Агроном, Зюзж,
Шадр!к, Кузя, брати Колоди,
Коврич! або Ковриги i на-
впъ Алка Дьора з 1ркою Ка-
ланчею - щлком реальт ху-
л!гани старого Казбету i !хн!
подруги, яю й писали «осо-
бливу» icTopiio легендарного
венкеля.
Взяти хоча б Коврич!в. Си-
д!ли co6i батько i3 сином за
столом, чаркували та й щось
не поделили. Старий взяв ма-
к!тру та й насадив ii на голову
«шмаркача». Коли молодий
зв!льнився з темряви й про-
тер oni в!д зат!рки, то й схопив
рушницю. I тато не вигадав
шчого лшшого, як встромити
у не! пальця. Та спересердя чи
спереляку, але син таки ви-
стр!лив. А тут i м!лщ!я наго-
дилася: тод! на цей куток па-
трул! частенько нав!дувалися,
щоб нанюхати, з якого двору
брагою заносить. Поранений
пльки й встиг, що пльняш-
кою руку прикрити та на по-
pir вискочити. «Яка самогон-
ка? Яка стр!лянина? Н!как
нет, товарищу началыпк. А,
то - пусте. Дрова рубав - та
по пальцю, того й матюкався.
Б!лыпе не буду». Коврига взяв
шд пахву чурбана, що валяв-
ся неподал!к i побр!в до хати,
а менти з шчим - до хв!ртки.
3 середини 50-х мало не де-
сятилггтя на Казбет! верхово-
дили брати Колодочки, вони
ж - Колоди. Василь, 1ван, Олек-
cift i Володимир не були кла-
сичними хулианами чи б!лыпе
того - кримшальними авто-
ритетами, але авторитетами -
беззаперечно. Намагалися ко-
ролювати по-справедливосп.
Не без того, щоб комусь боки
нам’яти, але зшчев’я - шко-
ли. Мали й опозищю, Женьку
Бондара, який у махач! один
на один з будь-ким !з брат!в
частенько перемагав. Щкаво,
що yci вони по-серйозному так
i не вскочили н! в яку халепу.
Б!лыпе того, коли Колодочки
переказилися, кожей побуду-
вав устшну кар’еру: стали за
переднем - лжарем, художни-
ком, шженером та !сториком, а
Женька довго лггав до Сиб!ру
на вахти, пиля кожно! з яких
навщувався до когось !з брапв
у гост!.
Мщний люд жив на чер-
каськш околиц!, хоч трохи
дурнуватий!, як тепер кажуть,
нарваний. Стшка на стшку,
вулиця на вулицю чолов!ки
тут ходили ще до вшни. Тра-
дищя народного махачу, що
зародилася у росшських се-
лах ще у XVI столггт!, на Каз-
бет!, здавалося, невмируща.
Коли м!сто ствердилося у
20 | ЧЕШМ1 NICTOlT
----------------------------------------------
Борис Юхно
статус! обласного центру й до
Черкас пона’!жджало нимало
«чужих», наводити порядки
в!д Сосшвки до Першотравне-
вого парку взявся такий co6i
Кузя. 3 шшого краю тиснули
кривал!вськ!, тож саме парк
став ратним полем у вшнах
двох райошв. Кажуть, що саме
Кузя створив у Черкасах пер-
шу банду з ус!ма ознаками
класичного злочинного угру-
повання.
1нший представник бойо-
вого казбетського парубо-
цтва, Поша, колектив!зму не
визнавав. Силою цього ас-
кета, що до полудня спав на
дерев’яному тапчаш, приро-
да нагородила щедро. А ось !з
м!зками було так co6i. Одно-
го разу Поша роз!гнав похо-
ронну процеаю, що тужливо
голосила п!д його в!кнами,
шшого - скинув з прибере-
жного крутосхилу воза, бо
чийсь неприпнутий кшь на-
клав купу п!д Пошиними
ворпъми. Не переймаючись
заробижами, цей здоровань
школи не голодував, бо yci,
хто ходив «його» вулицею,
мали задобрити Пошу харча-
ми i самогонкою. За це, правда,
вш сумлшно виконував
обов’язки мирового суддг
Офщшну м!л!щю тут не жа-
лували, тому, коли раптом
сварка виходила за меж! ку-
лачних аргуменпв, б!гли
до «миротворця». Той, не над-
то переймаючись конфлштом
по суп, юлькома замашними
просто вкладав скандалк-
пв «в!дпочити». Чим скшчив
Поша - нев!домо. Його сл!ди
губляться у перюд переселен-
ия, що прийшло з «великою
водою».
На початку 60-х жоден ху-
лканський район мкта не був
так доб!рно укомплектований
зухвалими, але симпатич-
ними д!вчатами, як Казбет.
Позбавлен! комплексе, зма-
лечку навчен! у специф!ч-
нш мкцевш «школ! життя»,
вони не лише прикрашали
дозв!лля некоронованих ко-
рол!в, але й сам! нер!дко вла-
штовували грандюзний шу-
хер. Алла-Дьора, 1ра-Каланча,
Зоя-Д!рка, Шура Волкова
та ще з десяток «марух» зде-
б!лыпого спец!ал!зувалися на
тому, що згодом назвуть «ди-
намо». Дьора тому й пр!звись-
ко таке дктала, що у «розвод!»
р!вних !и не було. Вродлива
донька вщставного офщера
та и фаворитки охоче вече-
ряли у дорогих ресторанах i
фл!ртували з респектабель-
ними гостями мкта, а коли
таких не було - з б!лып-менш
грошовитими командировоч-
| 21 | Борис Юхно
---------------------------------
ЧЕШМ1 МКПМТ
Класичний базарчик початку минулого стол!ття
ними. Та коли наближався
недвозначний момент, «роби-
ли ноги», прихопивши гама-
нець захмел!лого залицяль-
ника. Як правило, тод!, коли
знали, що зворотнш квиток
уже в кишен! жертви.
Ут!м, школи траплялися й
експромти. Мабуть, найвщо-
м!шою й майже анекдотичною
е icTopin про те, як Дьора ви-
вела з ладу московське «Тор-
педо», що пршхало на това-
риську зустр!ч !з черкаськими
футбол!стами. На двох з по-
дружкою вони шдчепили ле-
гендарних Едуарда Стрельцо-
ва i Валентина 1ванова. Перша
половина вечора пройшла за
сценар!ем, а ось дал! д!вчата
позбиткувалися над з!рками,
як хопли. Практично - «з осо-
бливим цишзмом». Коли рес-
торанна програма була вичер-
пана, футболкпв запросили
вщпочити в одше! з Аллиних
подруг. Мовляв, садок там з
альтанкою, Дншро, зор!, ну, i
все таке. Романтика сюнчи-
лась раптово: мега-з!рок тупо
зачинили в погреб!, куди т!
спустилися по домашне вино.
Ледве теплих пощновува-
ч!в провшцшно! полунички
з льоху випустили вже шд
ранок. Зв!сно, не Дьора з по-
другою, а кремезн! мовчазн!
парубки.*
У р!зн! роки мен! пощас-
тило сшлкуватися з к!лькома
* У подробицях ni icTopii описан! Володимиром Ушановим у його книз!
«Черкаси босяцьк!, хулкансью, бандитськ!»
Борис ГОхно
22
4DUOKI MICT8PIT
аборигенами того самого ста-
рого Казбету, !стор!я якого, як
i будь-яка !нша, тепер талано-
вито збагачена «усною народ-
ною творчктю». Серед них
був i згаданий вже Володи-
мир Колодочка, письменник i
краезнавець. М!ж шшим - ав-
тор фантастично! noeicTi «Я
не Всевишнш», яка, опинив-
шись у США, надихнула ре-
жисера Джона Карпентера на
створення ф!льму «Людина !з
з!рки». Принайми!, пан Коло-
дочка ушзнав у ньому ст!льки
сшльного з! cboim твором, що
навпъ хот!в судитися з Гол-
л!вудом, та не знав, як це ро-
биться. Ут1м, то окрема, хоча
й щкава icTopin. А щодо на-
moi, то старожил, який i роз-
пов!в мен! б!лышсть мкцевих
бувалыцин, упевнений: серце
Великого Казбету зупинило-
сяу кв!тн! 1961 року. Приблиз-
но тод!, коли у «некролоз!» по
ньому «Черкаська правда»
писала: «Сотш черкащан що-
денно приходить милуватися
захоплюючою картиною. На
!х очах в!дбуваеться велич-
на под!я: заповнюеться чаша
водоймища Кременчуцько!
ГЕС, народжуеться море на
Дшпр!, створене б!лыповиць-
кою волею i енерНею радян-
ських людей...».
Та однаково: Казбет був,
е ! буде. Хоч i не такий, як
колись. Головне, щоб у май-
бутньому хтось, ниш не в!до-
мий, не цурався писати його
icTopiio дал!. Во Казбет, як не
крути, явище значно б!лыпе,
жж просто неофщшна адм!-
шстративна одиниця м!ста.
Свят! i rpiiUHi
«Рожеве марево огорнуло Поды i noeoAi здшмалося все вище
i вище. I бйй мазанки нижнього Micma, i сади, i левади, i на-
eimb кринищ важко було утзнати, бо свтанковий туман,
що слався з дтпровських заплав, еже встиг yei6pamu южш
барви рашшнього сонця i yiei Mumi щедро вималъовував ними
усе, до чого призвичаювалося око божого дня.
Рибалки, яю сновигали берегом, та галаслив1 чайки, що об-
лтили баркаси i, не соромлячись, циганили р1чковий харч,
були единими мешканцями цього ранку та, заклопотат
свогм, рожевого дива не по.шчали. Аж ось зв1дкыясь згори -
тби з самого неба - полинули дзвони, й артыьники як один
повернулисяу б1ккрутосхилу, перехрестилися на баш Свя-
то-Трогцьког...».
Якби я народився не у
1969- му, а рок!в на сто рашше,
а попм став письменником i
написав щось путяще про Чер-
каси, як, наприклад, наш за-
бутий ниш земляк Олександр
Лебеденко, там би, мабуть,
були ц! moi рядки. Бо xi6a мож-
на було б не згадати у тш книз!
Свято-Трощько! церкви - ви-
coKoi, з б!лими спнами, зеле-
ними маювками, дивовижно!
краси в!кнами з моза!кою i
важкими р!зьбленими двери-
ма 1з зал!зним орнаментом.
Упм, слово Олександров! Гев-
расшовичу, якому пощастило
бачити, а попм ув!ков!чнити
церкву у сво!й пов!ст! «Перша
Мшкгтерська».
«Церква Свято!’ Тршщ сто-
ить одноошбно на високому
мис!, показуючи усьому горба-
товському (Горбатовим у тво-
pi назван! Черкаси. - Прим,
авт.) Придшпров’ю р!зьблену
огорожу... В!д м!ста до церкви
веде курний, хоч i мощений
кам!нням шлях, а б!ля огорож!
л!воруч та праворуч зб!гають
униз р!вчаст! розкуйовджен!
провулки, якими навесн! бур-
лить потоки i як! взимку вкри-
т! кучугурами в сажню. Борти
у церковного пагорбу р!вш,
неначе хто !х ножем зр!зав з
трьох стор!н ! цупким дерном
укршив круп, показн! схили.
У тдшжж! к!льцем - хащ! те-
рену i будяюв, щоб н!кому не
Борис ГОхно
24 |
4DUCUI MICT8PIT
заманулося лазити церковны-
ми схилами. Нижнш паркан
ледве встигае за поворотами й
р!вчаками, вш прогнив, позе-
лешв i покосився шд тягарем
зелен! бузини, глоду i персько-
го бузку».
Для щлгсност! сприйняття
картини сл!д процитувати ще
один «тв!р», датований цього
разу серединою минулого сто-
лгггя, бо саме тод! знайшовся
чоловж, якому судилося зга-
дати цей ще наявний, хоч i не
д!ючий храм останшм, i май-
стерност! слова якого Mir би
позаздрити будь-хто з пред-
ставниюв «красного письмен-
ства». Чому так? Бо був вш
аж шяк не л!тератором, а упо-
вноваженим у справах Русь-
ко! Православно! церкви при
Рад! м!н!стр!в СРСР у Ки!в-
ськш облает!. 3 партквитком
у кишен! та ще й при такш
посад! радянський чинов-
ник Фролов, на сов!ст! якого
була вже не одна зацькована
резолющями святиня, у звь
т! про Свято-Трощьку «ви-
дав» таке, чого в столиц! Ра-
дянсько! Укра!ни в!д нього
не оч!кували. Ось хоча б цей
абзац: «Трощька церква роз-
модена на крутому високому
схил!, на окремш, !зольовашй
в!д шших садибй Зв!дси на
навколишню м!сцев!сть в!д-
криваеться дуже живописний
краевид. На низинному бере-
з! розмктилося як на долой!
старе м!сто, що омиваеться
водами сивого Дшпра. Уве-
чер! важко розр!знити труби
низеньких буд!вель в!д труб
пароход!в, що проходять pi-
кою. Таке враження, н!би
нижне м!сто пливе...».
Чи то сентиментальшсть
товарища Фролова справила
враження на «вищестоящих»,
чи специф!ка партмоменту,
пов’язана з хворобою, а пот!м i
смертю Сталша, але ненадовго
черкаський храм Свято! Тршц!
залишили у вщносному споко!.
Р!вно наспльки, щоб ми, бодай
коротко, встигли ознайомити-
ся з його непростою !стор!ею
руйнувань! вщроджень.
Насамперед сл!д зауважи-
ти, що перш! дв! буд!вл! Свято-
Трощько! церкви м!стилися
не там, де ниш Пагорб Слави,
а внизу, на Подол!, бо дехто з
тепер!шшх, швидкоруч спече-
них черкаських пд!в гр!шить
проти !стини, коли каже, що
вс! чотири Свято-Тро!цьк!, з
тепер!шньою включно, «висо-
ч!ли на Дншровш круч!».
Буд!вництво першо! ще у
1671 рощ благословив ки!в-
ський митрополит Йосип Не-
любович-Тукальський. Була
церква дерев’яною, з високими
4DUCUI MICTINl
Борис Юхно
гострими банями на кшталт
мшарепв i видовженими в!-
кнами, та, незважаючи на
цей османський стиль, вва-
жалася козацькою. BiK !! був
недовгим, i вже у 1745 роц! на
тому ж Micui побудували нову
церкву з архпектурними еле-
ментами модного тод! бароко,
теж дерев’яну. Цш поталани-
ло б!лыпе: на добру сотню л!т
вона стала головною в мк-
Ti, волод!ла землями, з яких
мала чималий зиск та мала
щедрих параф!ян, адже на
Митнищ, якою тод! вважав-
ся чи не увесь дншровський
берег, жили довод! заможн!
люди. Здавалося б, бути ш у
прив!лейованому становищ!
завжди, та у першш чверт!
XIX стол!ття акценти мкько-
го життя змктилися нагору,
ближче до тепер!шнього цен-
тру. Туди ж переселилася зна-
чка к!лыйсть православних,
натомкть Под!л надовго за-
жив слави «еврейського кут-
ка». На двох схилах - тому,
про який !деться, та на сус!д-
ньому, де ниш тихий i уса-
м!тнений сквер Богдана Хме-
льницького, облаштувалося
в!дтепер м!ське чиновництво.
Там збудували примодення
Пов!тового казначейства, «мк-
ця присутств!я» (щось на зра-
зок тепер!шньо!’ мер!!) i навпъ
«казенний погр!б» - такий
соб! загальномкький склад
пров!анту на випадок якихось
форс-мажор!в.
А Свято-Трощька на Подо-
л!, шби в!дчувши нев!дворот-
н! змши як у великш Pocii, так
! в маленьких Черкасах, поча-
ток яких датований 1861-м ро-
ком, почала повод! саморуй-
нуватися. Зрештою п знесли,
облаштувавши на тому м!сц!
капличку у пам’ять про «ниж-
ш» Свято-Трощьк! церкви, що
уподовж майже двох столпъ
були для городян найб!лыпи-
ми святинями.
У 1861 роц! «батьки Mic-
та» щедро асигнували буд!в-
ництво нового храму Свято!
Tpiftni. Зводили його на па-
горб! швидко й ус!м миром,
витративши на буд!вництво
вже кам’яно-цегляно! споруди
астроном!чну, як на т! часи,
суму - щось близько 6 тисяч
рубл!в ср!блом: чотири - з
мкько! скарбниц! i б!ля двох
тисяч пожертв. Вже у 1864
роц! церква була освячена Ки-
!вським митрополитом Арсе-
нкм. Вона отримала над!л у
76 десятин орно! та сшоккно!
земл! на Митниц! i щор!чне
фшансування в 345 рубл!в з
мкького бюджету. Невдовз!
при храм! була вщкрита цер-
ковно-приходська школа. Па-
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Борис Юхно L j ЧВММ1 HICTBP1I
раф!я церкви знову стала най-
быыиою в MicTi.
Самш церкв! судилося
пережити й безбожну рево-
лющю, й божев!льш 30-т!, й
ворожу, хоч i як виявилося -
значно милостив!шу до релЬ
rii, ашж «войовничий ате!зм»,
окупащю, шд час яко!' у (на той
час уже закритш) церкв! були
в!дновлен! богослужшня, i по-
военш щеолопчш тортури.
Межею цишзму радянсько!
влади стали звинувачення
настоятеля церкви отця Ва-
сил!я у сшвпращ з нациста-
ми. Щоправда, з’ясувавши
обставини тако! «сшвпращ»,
чеюсти швидко змшили гшв
на мил!сть i навпъ представи-
ли священика до урядово! на-
городи, осюльки у лихол!ття
церква не лише ошкувалася
сиротами, але й потроху шд-
годовувала партизашв. Шсля
визволення церковна громада
прала б!лизну для двох м!с-
цевих госштал!в i, як зазнача-
еться в арх!вному документ!,
щом!сячно утримувала за свш
рахунок п’ять oci6 обслуги ла-
зарету. Активно допомагали
параф!яни й у в!дбудов! народ-
ного господарства м!ста. Коли
ж!!' основний етап закшчився,
Свято-Тро!цька знову почала
муляти око комушстам. Фор-
мальний прив!д для нового
наступу на рел!г!ю знайшовся
швидко: мовляв, i ця церква,
й iHini, в!дзначаючи храмов!
i церковш свята, потурають
пияцтву. А Свято-Тро!цька -
найб!лыпе, осюльки у нш
було три престоли, то i храм!в
теж було три. Ось тодЬто i ви-
рушив у свою «каральну екс-
педищю» сентиментальний
товарищ Фролов. Ще юлька
рок!в в!ряни боролися за свою
святиню, та у 1956-му п таки
передали черкаському м!сько-
му спортивному товариству, а
церковну громаду зияли з рее-
страци як таку, що не мае влас-
ного примщення. Передавши
на користь держави позолоче-
н!, ср!бш i м!дн! «предмети» i
спаливши !кони, поборники
виховання «ново! людини»
залишили спортсменам гол!
ст!ни шд уже безхрестими
куполами. Невдовз! буд!влю
наповнили човнами, весла-
ми й шшим дтсааф!вським
швентарем. Але у свщомост!
городян багатостраждальна
церква попри все залишала-
ся церквою, тож у 1961 рощ
влада тыла на вир!шальний
крок. Пршхали вшськов! са-
пери, як! ще не забули, як ви-
саджувати в пов!тря ворож!
об’екти - i все... Майже сто-
лкни !стор!я Свято-Трощько!
церкви сюнчилася у якусь
ЧМ1М1 Micron
27 [
Борис Юхно
Свято-Тро1цька церква без купол1в. Фото 1956 року
мить, бо, щоб «не мучилась»,
тротилу заклали спльки, що
вибуховою хвилею повиби-
вало в!кна у старому корпус!
TenepiniHboro музучилища.
Земля на круч! шяк не хот!ла
триматися купи: багато зу-
силь знадобилося, щоб змщ-
нити наново схили пагорба,
якому судилося стати «Пагор-
бом Слави».
Мемор!альний комплекс
«Пагорб Слави» у Черкасах
було вщкрито 9 травня 1977
року, але в остаточному вигля-
д! пам’ятка монументального
мистецтва постала лише через
в!с!м рок!в, на 40-р!ччя Пере-
моги. Доти упродовж багатьох
рок!в звитягу над фашизмом
символ!зував не надто есте-
тичний куб з тиснениям по
металу - «1941-1945»: на спо-
рудження монумента в ново-
створеному обласному центр!
довго не вистачало кошпв.
Коли ж розпочалися попере-
дш роботи, археологи i сан-
етдемюлоги були вражеш
к!льк!стю виявлених людсь-
ких останюв р!зних епох - в!д
козацьких ! дореволюцшних
(тут, як вже зазначалось, зна-
ходився священицький цвин-
тар) до захоронень час!в Ве-
лико! ВИчизняно!, коли п!д
час штурму «Схщного валу»,
лшп укршлень по Дшпру,
створено! фашистами при в!д-
стуш з Л!вобережжя, тут по-
лягло к!лька тисяч во!н!в. Про
штенсивюсть i жорстоккть
Борис Юхно
ЧМ1Ы1 метон
Пагорб Слави, 1973 piK.
бо!в свщчить уже те, що з 4575
десантниюв, зад!яних у Чер-
каськш операцп, живими за-
лишились лише близько 500.
На цдй та супднш Замковш
ropi майже насипом ховали
CBoix i окупанти; рок!в BiciM чи
дев’ять тому був свщком роз-
копок шмецького кладовища у
сквер! Богдана Хмельницько-
го: самих черешв тод! наскла-
дали юлька великих шмпети-
ленових MiniKiB. Остаточне й
приголомшливе тдтверджен-
ня наявност! сущльно! моги-
ли в рад!ус! щонайменше двох
к!лометр!в в!д кургану опоря-
джувач! мемор!алу отримали
тод!, коли монтували поливну
свердловину: у верхшх шарах
дна була виявлена така кон-
центращя трупних газ!в, що
на деякий час довелося при-
пинити пдротехшчш роботи.
Довкола зведення монуме-
нта Батьк!вщин!-матер!, в!д-
криття якого було запланова-
не ще на 30-р!ччя Перемоги,
виникло чимало конфл!ктних
ситуац!й. Його автор, вщомий
украшський скульптор Гали-
на Кальченко створила такий
досконалий i величний образ,
що республжанська ком!с!я
зажадала передач! роботи до
столиц!. I якби це сталося, на
м!сц! кшвського монумента,
вщкритого у 1981 роц!, стоя-
ла б наша «Батыавщина». Але
м!сцев! кер!вники, що назива-
еться, вперлися i, виявивши
небачений спротив «вищому
начальству», дшшли аж до
ЦК КПУ. Зрештою, Володи-
мир Щербицький махнув ру-
кою. Та час було згаяно, i юв!-
лей Черкаси святкували без
величного памятника i вже
без мисткин!, яку у неповш 50
доконав рак, що, як свщчать
ii колеги по цеху, черпав чор-
ну силу ще й з невизначеносп
дол! наймасштабшшого про-
екту Галини Кальченко. Та не-
4DUMI NICNNT
Борис ГОхно
дарма кажуть, що найфантас-
тичшпп сюжети пише доля.
Коли шший митець, Василь
Бородай, у пошуках еталону
жшочо! вроди «прийшов» до
Галини Кальченко, вш ще й
сам не знав, що створить най-
б!лыпий пам’ятник жшщ.
Так, обличчя киТвсько! «Бать-
к!вщини-матер!» е обличчям
Галини Никифор!вни: у май-
стра вже теля И смерт! зберь
гався злшок, який i викорис-
тав скульптор, ушанувавши
таким чином пам’ять колеги.
Фах!вц! кажуть, що саме об-
личчя е найвдал!шою скла-
довою загалом-то не надто
ycniniHoi 62-метрово! роботи,
яка разом i3 курганом здшма-
еться над столицею аж на 102
метри.
Та повершмося до черкась-
кого памятника. Десятиме-
трова скульптура, що височ!е
над пагорбом, була в!длита на
«Азот!» шд кер!вництвом Ед-
варда Кунцевича, а створення
единого арх!тектурного ан-
самблю «Пагорб Слави» здш-
снювалося за участ! тод!ш-
нього головного арх!тектора
облает! Олександра Ренькаса.
Хоча кошторис мемор!ально-
го комплексу складав близь-
ко 270 тисяч карбованщв, на
його створення було витраче-
но майже 3 м!льйони. П!зн!ше
перший секретар Черкасько-
го обкому парт!! Олександр
Андреев, що п!шов з посади
у 1975 рощ (чи не випадко-
вий зб!г?), i його наступник
1ван Лутак мали з цього при-
воду малоприемш розмови в
Центральному ком!тет! КПУ.
А ще пояснювали, як трапи-
лося, що рекомендацп щодо
висоти памятника, обмеже-
но! ком!с!ею 15 метрами, були
про!гнороваш (партшн! боси
дуже переймалися, щоб «про-
вшцшний» мемор!ал не пере-
вершував столичш пам’ятки).
Наш! арх!тектори i ланд-
шафтники тшли на хитр-
!сть - «ц!нн! вказ!вки» н!би й
врахували, а ось висоту кур-
гану, про яку в циркулярах
не йшлося, зб!лыпили май-
же удв!ч!. В!дтод! наш мону-
мент - найвищий в Укра!ш з
тих, що встановлен! в облас-
них центрах. За свш в!к в!н
пережив лише одне суттеве ко-
ригування: у серпн! 2009 року
вже давно на той час згаслий
факел 75-тонного монумен-
та обладнали св!тлод!одною
восьмигранною конструкщею
американського виробництва,
единою в УкраТш. Тож в!дтод!
маемо, як писали газети, «во-
гонь в!чний, електричний».
А що ж храм? На щас-
тя, зруйнувати його - ще не
Борис Юхно
30
ЧММИ1 N1CW1T
Тимчасова буд!вля Свято-Трощько! церкви. Фото початку 90-х роюв
означав знищити Bipy. Пра-
вославным християнам су-
дилося пережити гошння
тод!, коли увесь св!т д!зна-
вався про них xi6a що з бо-
гословських та кторичних
книг про витоки ново! ери.
Параф!яни черкасько! Свя-
то-Трощько! церкви з г!дн!с-
тю i смиренно витримали це
випробування. Небагатьом
!з них судилося переступати
nopir двох храм!в: старого,
на круч!, i нового, освяченого
у 1991 рощ, i саме !м можна
щиро позаздрити - вони ста-
ли свщками торжества витцо!
справедливост!. I т!, хто не
дочекався, обов’язково про
це д!знаються...
«На майдан!,
коло церкви...»
Кому як, а мет не дуже подобаеться наша центральна пла-
ща. Якась вона розхристана. Можливо, тому, що по пери-
метру майдан оточений будинками pienux архгтектурних
cmwiie, а може, eidcymmcmb об’еднуючого елемента, яким
донедавна був пам’ятник Летну, робить гг такою. Не знаю,
але завжди хочеться якнайшвидше проскочити цей магТ
стральний протяг. Та вона - головна у Micmi, тож на хвиль-
ку доведешься пригалъмувати.
Ось тут, ближче до того
крила буд!вл! облдержадмь
шстрацп, що виходить на ву-
лицю Байди Вишневецького,
колись височыа головна церк-
ва м1ста, Соборно-Микола!в-
ська. Il icTopin починаеться з
1693 року, але не на цьому Mic-
щ, а там, де ниш мктиться об-
ласне в!дд1лення Нацбанку. Та
Базарна площа. Початок XX столктя
Борис Юхно
32 J ЧМ1М1 HICTlPlT
Залишки Соборно-Микола!’всько1 церкви теля вшни
церква була дерев’яною, збуду-
вали п у найпоширешшому у
Ti часи стиль що знаний тепер
як «козацьке бароко». Десь у
середин! XIX столггтя церква,
в!к яко! доб!г швтораста л!т,
почала потроху саморуйну-
ватися, тож м!ською владою
було ухвалене р!шення «пере-
брати» И, а заодно й перенести
у найлюдшше м!сце, до голов-
ного м!ського торжища. Тод!
таке сус!дство було звичним
явищем: б!ля базар!в згодом
м!стилися Свято-Покровська
церква на Казбет! та Храм
Р!здва Пресвято! Богородиц!
б!ля С!нного базару (район
вулищ Седова).
Буд!вництво Соборно-Ми-
кола!всько! здшснювалося
переважно меценатським ко-
штом, i в!домо, що найб!ль-
ше пожертвував добродш
Колодочка, нащадки якого i
ниш мешкають у Черкасах.
Нову церкву освятили у 1864
роц!. Була вона кам’яною, з
цегляними арками, трьома
дерев’яними банями (спад-
щиною попереднищ), вели-
ким центральним куполом i
високою дзвшицею у псевдо-
готичному стиле Фасадом
храм виходив на Старочиги-
ринську (бульвар Шевченка),
в!втарною частиною - на Дах-
швську (Хрещатик). Маючи
ЧМ1СШ NKIWlT
Борис ГОхно
Буд1вництву цього корпусу педшституту й завадила Соборно-Микола!‘вська церква
у своему володшш 95 деся-
тин орно! земл! i с1нокос!в на
Митнищ, отримуючи стаб!ль-
Hi надходження за запов!том
штабс-л!каря Андр!я Розтопо-
ровського, а найбыыпе - по-
жертвування двох тисяч пара-
ф!ян, серед яких було чимало
купщв i просто заможниюв,
церква швидко стала матерР
ально наймщшшою з-пом!ж
ycix тод!шн!х дванадцяти у
MicTi. На 1882 piK п парафР
янами були вже понад плеть
тисяч душ, тобто до Свято-
Микола!всько! iinoB кожен
третш черкаський православ-
ний. li позицп були наспльки
мщними, що не похитнулися
навпъ у перше десятир!ччя
богоборства. Лише у липн!
1930 року за поширеною тод!
практикою збору шдпис!в в
ухвалу закриття xpaMie в!д-
бувся такий co6i мгсцевий ре-
ферендум, результатом якого
стали 3517 автограф!в черка-
щан, як! - хто з добро! вол!, а
хто - н!, вол!ли розпрощатися
з! старорежимною пошвською
спадщиною. До того ж, у про-
токол! комки йшлося про те,
що органи осв!ти занепокоен!
сусщством церкви з новобу-
довою пед!нституту на вулищ
Карла Маркса (Дашковича).
Войовнич! ате!сти були кате-
горичними: «Это невозможно.
Борис Юхно
34
ЧМДМ1 И1СПР1Т
Центр м1ста. Фото 1966 року
Это затрудняет нормальную
работу последнего». У 1931 рощ
з церкви зияли куполи i пере-
обладнали примщення шд
господарськ! потреби.
У роки вшни при артобстр!-
л! кыька шмецьких снаряд!в
роз!рвалися на територп хра-
му, не спричинивши, однак,
серйозних руйнувань самого
собору. Найбыыпе постраж-
дала дзвшиця: вона, фактич-
но, була знищена. Упм, за ш-
шою вершею, при в!дстуш !!
пшрвали радянськ! солдати,
щоб позбавити ворога спосте-
режного пункту. Шсля зв!ль-
нення мкта релшйна грома-
да розпочала клопотання про
передачу !й пошкодженого
примодення церкви, осюльки
вже у другш половин! грудня
1943-го городяни тягли з храму
усе, що могло згодитися у в!дбу-
дов! власного господарства.
Реакщею на скаргу був лист
уповноваженого ради у спра-
вах православно! церкви при
виконком! облради Федото-
ва голов! виконкому з викла-
денням факт!в розкрадання
матер!ал!в. Уповноважений
пропонував або задовольни-
ти клопотання в!руючих, або
скласти акт про непридат-
н!сть примодення для масо-
вих з!брань i л!кв!дувати його.
20 лютого 1945 року спещ-
альною KOMicicio було складе-
но акт на знесення, осюльки
«Существующее помещение
бывшей Соборной церкви...
фактически не существует,
есть лишь отдельные стены,
не соединенные между собой,
имеющие многочисленные
ЧЕРКАСЬК!MICTWlT
35
Борис Юхно
Центральна площа, 1966 pile
трещины и угрожающие об-
валом, что может стать причи-
ной несчастных случаев». Акт
шдписав секретар виконкому
Муршков.
Собор, а разом з ним i Со-
борна площа, бо саме з щею
назвою вона кнувала лише
«при шмцях», стали минув-
шиною. Шсля звыьнення !й
повернули стару назву «Ба-
зарна», з якою площа увшшла
в мшцеву icTopiro у 1879 рощ.
До peni, коли навесш 2010
року члени мгсцево! топош-
м!чно! ком!сп розпов!дали
громад!, як вони штшли в ар-
xieax, в!дновлюючи кторич-
ну справедливкть i вишуку-
ючи початкову назву плошд,
у мене закралися сумшви не
спльки щодо компетентност!
KOMicii, ск!льки стосовно !’! су-
марно! адекватност!. Не треба
було так пр!ти, достатньо б
нав!датися до б!блютеки. Ще
у 1997 роц! у Черкасах було
опубл!ковано ушкальний ic-
торичний нарис, просто без-
цшний пупвник мгсцевою
арх!тектурою й топон!м!кою
автор!в П.П. Соси, C.I. Кривен-
ка i В.Б.Страшевича «Вулищ
Черкас», написаний на основ!
арх!вних докуменпв. У книз!,
зокрема - у форм! таблиць, е
назви ycix вулиць, провулюв,
узвоз!в i площ, як! т! мали в!д
часу надання !м першо! на-
зви до часу написания нарису.
В!дтак, на стор. 34 читаемо:
«Площа Лешна. 1879-1911 -
Базарна; 1911-1925 - Соборно-
Микола!вська (тому що там
був собор. Чому вона тепер
«Соборна» - треба запитати у
Борис Юхно
36
чинши mcrepff
члешв KOMici’i. А якщо це - да-
нина шани под!ям 1919 року,
Акту злуки ЗУНР-УНР - то
з чого це видно?); 1925-1941 -
Базарна; 1941-1943 - Соборна;
1943-1954 - Базарна; 1954-1969 -
Центральна». Одним словом, у
випадку 1з «нею» i «шею» Со-
борною площею маемо ситуа-
щю, як у еврейському анекдо-
Ti: усе так, але е один нюанс...
Постанова про встановлен-
ня памятника Лешну в центр!
Черкас була ухвалена Цен-
тральним комитетом КПРС
та Радою MiHicTpie СРСР
на роковини його смерть 21
с!чня 1967 року. Упм, вона
лише констатувала давш на-
м!ри мкцевих комуннтв, як!
виконували волю трудящих.
Виконували приблизно з дру-
го! половини 1964 року, коли
площу почали готувати до
ще! под!!’. Зробили це не дуже
вдало, внасл!док чого Буди-
нок Рад опинився «в ям!», та,
мабуть, у архпектора Василя
Гнезд!лова було велике ба-
жання шдняти 1лл!ча якомога
вище. Зрештою, вш та скуль-
птор Ксанфш Кузнецов поча-
ли визначатися з матер!алом.
Спочатку перевагу вщдали
бронз!, але згодом зупинили-
ся на грант - символ! моно-
л!тност! й мощ леншського
вчення. Пдний вождя мате-
р!ал шукали мало ле по всш
Укра!н!, а знайшли у Староба-
банському кар’ер! на Уманщи-
н!. Першими «скульпторами»
майбутнього пам’ятника були
зеки - вони зробили чорнову
обробку трьох брил вагою 60,
80 та 120 тонн. Пот!м гранил!
блоки «БелАЗами» доправи-
ли до зал!знищ, а зв!дти поез-
дом до Черкас. 260 тонн граш-
ту склали шрамщкою посеред
м!ста, з’еднавши брили стриж-
нями й арматурою. Тод! за
д!ло взялися «спещалкти по
1лл!чу» з лешнградського за-
воду «Монументскульптура»:
лише вони мали право вт!лю-
вати в життя проекти з! вша-
нування вождя на безмежних
просторах Краши Рад.
На 12-метрову висоту ви-
росли риштування, на яких
понад два роки просто неба й
працювали монументскульп-
турники, очолюван! товари-
щами Гнезд!ловим i Кузне-
цовим.
Ленш вдався. Були в ньо-
му i велич, i спокшна впевне-
н!сть у перемоз! комушзму, i
проста людяшсть. В!н ншуди
не вказував рукою, а просто
тримався чи то за поперек, чи
за нирку. Може, тому, що був
благенько вдягнений: забули
витесати шджак, i наш 1лл!ч
сорок рок!в простояв у паль-
Борис Юхно
ЧИДЫ1 МКПИТ
п поверх жилетки. Коштував
вождь щось близько 500 тисяч
карбованщв, тими грошима -
дуже сол!дна сума.
Вщкривали пам’ятник 1 лис-
топада 1969 року. Сьомого чис-
ла yci висок! гост! з Москви,
Лешнграда, Киева, Ульянов-
ська, Бидгоща та багатьох
шших м!ст Союзу i сощал!с-
тичного заруб!жжя мали бути
на демонстрац!ях б!ля сво!х
Ленших, тож найголовшшу
под!ю yciei 15-р!чно! icTopii
молодого обласного центру
прискорили. Сто кошик!в жи-
вих квтв в!д делегацш i тися-
ч! букепв в!д простих городян
отримав вождь того дня, хоч
до його юв!лею залишалося
ще майже швроку. А ще - су-
с!дство «русских березок»,
шд як! насипали землю, при-
везену з Ульяновська.
У буди! Ленш «працював»
головним натхненником тру-
дових подвипв городян, а у
вих!дш - «вес!льним татом»
в!д держави: дуже мало зна-
йдеться у Черкасах подружшх
пар, як! б не прийшли сюди з
букетом у день вес!лля, тому
1лл!ч е чи не в кожному с!мей-
ному фотоальбом!. За к!лька
десятилпъ до нього звикли,
як до р!дного, без уплякого
там пропагандистського шд-
грунтя.
Наш 1лл!ч тримався дов-
го. ГИсля 1991 року, а у За-
х!днш Укра!н! - й ще ра-
н!ше, памятники «д!ячам
тотал!тарно! епохи» сипалися,
як щеолопчно перестигл! гру-
пп, а наш стояв. Аж у груди!
2007 року тутешня !нтел!ген-
щя оприлюднила звернен-
ня «до депутат! в ycix р!вшв
оргашв мкцевого самовря-
дування Черкащини, до вс!х
жител!в Шевченкового краю»,
у якому, зокрема, йшлося:
«Ми, творча штел!генц!я
Черкащини, одностайно шд-
тримуемо Указ Президента
Украши В!ктора Ющенка та
звернення голови Черкасько!
облдержадмшштрацп Олек-
сандра Черевка про знесення
пам’ятниюв Ульянову-Лешну
та шшим комушстичним вож-
дям...». Такий «дах» гаранту-
вав незворотшсть процесу.
Колись «на прохання трудя-
щих» пам’ятник встановлю-
вали, тепер - на вимогу ште-
л!генцп - демонтуватимуть.
П!д полум’яним закликом -
чотирнадцять шдпис!в i лише
к!лька з них належать людям,
що давно i вперто сповщува-
ли нацюнал-патрютичн! !де!’.
До решти можна застосувати
влучне лешнське визначення -
«гнила штелиенщя». Боло-
то. Прожили шд кумачевими
Борис Юхно
1^38^
ЧЕШши мкгтт
знаменами, славлячи «наижи-
Binioro з ycix живих», шд ними
отримали безкоштовну освпу
i зробили небщну кар’еру - i
на To6i, маеш: «Ми повинш
зняти з постаментов !дол!в то-
талитарно! доби».
Зияли. Сталося це у шч
проти 28 листопада 2008 року.
Лешн довго пручався, i пован-
далити культурно не вдалося.
О чверть на першу пам’ятник
подався вперед, шд власною
вагою фпура розламалася на-
вшл i розсипалася площею.
Голова вщлепла в!д плечей i
неушкодженою вщкотилася
уб!к. Ура.
Напередодш, ухвалюючи pi-
шення про демонтаж (насправ-
д! - руйнування) памятника,
депутати мгськради заприся-
глися, що встановлять його у
парку Перемоги, але Tie! пе-
редзимово! ноч! стало очевид-
ним - HixTO усерйоз не збирав-
ся цього робити. Центральну
площу ще довго «прикраша-
ли» ноги на постамент!, зре-
штою i !х позбулися. На лихо,
мушу з!знатися - коли пло-
ща спорожшла, чомусь стало
сумно. Не те щоб за 1лл!чем
жалкував, бо таки посеред
м!ста вже шшо! кра!ни не м!с-
це йому було. Сумував з того,
що вс! наш! провали, халепи
й конфузи час!в незалежнос-
Т1 пов1сили на шию конкрет-
но цього i багатьох шших
пам’ятниюв. Крах велико!
промисловост! й альського
господарства, втрату оборо-
ноздатност!, кризу медицини
й затуркану реформами осв!-
ту, безробптя, голодних ста-
рих, злочиншсть, корупщю,
неприйняття Украши сусща-
ми-европейцями i ще багато
чого такого - за все в!дпов!в
пам’ятник. А ще прикро було
за те, що у револющю старо-
режимш пам’ятки нищилися
п’яною матроснею й оскаже-
шлою люмпотою, а в Укра!ш
за це взялася штелиенщя, що
фактично ставить I! на один
щабель !з першими. Поводир!,
бл!н. Ех, шчого нас не вчить ма-
т!нка-!стор!я... Не було й не буде
благодат! народу, який звично
плюс у власний сл!д за спиною.
Буквально на другий день
«без Лешна» р!знокал!берш
оч!льники й громада почали
висловлюватися з приводу
його наступника на площ!.
Щоправда, чи не першими -
ще за кнуючого монумента
- у червн! 2006 року цю тему
«забронював» секретар мало-
вщомо! духовно-просвпниць-
ко! оргашзацп Петро Пахна-
тюк. Bin оббивав пороги мер!!,
ОДА з наполегливою наста-
новою встановити на площ!
ЧИДСИ1NKWlT
Борис Юхно
стелу з десятьма запов!дями
Божими. Тод! йому в!дпов!ли,
що на демонтаж необхщний
дозв!л Кабмшу, осюльки чер-
каський пам’ятник шд сьомим
номером занесений до охорон-
ного перелжу витвор!в мону-
менталктики. Пан Пахнатюк
к!лька раз!в встановлював на
плопц картонний макет стели
i нав!ть голодував б!ля нього,
та проект художника Павла
Солощенка так i залишився
проектом.
За композицию козаць-
кш звитяз! ратували лауреат
Шевченмвсько! прем!! apxi-
тектор Леошд Кондратський
та на той час головний архитек-
тор м!ста Василь Дмитренко.
Вони ц!лком слушно заува-
жили, що в украшськш !сто-
pii тих час!в, окр!м Богдана,
пам’ятник якому в Черкасах
уже е, немае безапеляцшно!
особистост!, тож не треба вда-
ватися до конкретики. А ще
Василь Тванович пропонував
прикрасити площу великим
фонтаном або й композищею
з них. Були й !нш! «фонтаную-
ч!» пропозицп, та якось у при-
ватшй розмов! один з депута-
пв облради, який мав пухкого
портфеля ще за радянських
час!в, сказав мен!, що водо-
грай тут - штука сумшвна, бо
саме шд Лешним ще у 60-т!
викопано бункер для високо-
посадовц!в на випадок iMnepi-
алктичного ядерного удару.
Пропонувалося нашть увш-
чати площу 18-метровим стов-
пом !з тризубом, що залишив-
ся незатребуваним ще з час!в
кшвського конкурсу на мо-
нумент Незалежност!, та н!би
минулося.
Як на мене - найвдал!ше
р!шення прийшло у свплу
голову митрополита Черкась-
кого й Кашвського Софрошя
(тод! - архкпископа), який,
м!ж шшим, е академжом Ма-
ло! Академ!! архпектури й
мистецтва, дшсним членом
Стлки урбашспв Украши та
входить до архпектурно! ко-
мки мкта. Враховуючи, що
покровителем Черкас е Ар-
хистратиг Миха!л, а на плопц
ще вщносно недавно височ!в
православний собор, влади-
ка порекомендував мкьким
оч!льникам вшанувати го-
ловного архангела й перемож-
ця темних сил. Виходячи з
yciei передкторп питания та
того, що сучасш християнськ!
памятники стають дедал! по-
пуляршшими у свт, Миха!л
був би тут на своему мкщ.
3 Леншим чи без, але офь
щйно аж до 1 кв!тня 2010 року
площа носила його !м’я. Наре-
пш у День см!ху мкьк! депу-
Борис Юхно
40 I
4MKUI NICTIflT
тати стввщношенням голосив
36 - «за», 6 - «утрималися» та
3 - «проти» перенарекли пло-
щу на Соборну. Д!ло тепер за
малим: з Божою пом!ччю в!д-
будувати Соборно-Микола!в-
ську церкву.
Стосовно незаполггизова-
них сектор4в майдану, слщ
сказати, що у сучасному вигля-
д! вони сформувалися ближче
до 70-х рокйв минулого стол!т-
тя. Про Будинок зв’язку у цш
книз! йдеться окремо, а ось
про «трьох богатир!в» i сквер
б!ля колишнього ушверсаму
«Юшсть» (дуже хороший був
магазин, усе - вщ голки до те-
лев!зора можна було купити,
а тепер туди без двох-трьох
сантиметр!в гривень i не по-
тикайся. Та й сюльки у м!с-
Ti людей, готових купувати
спортивний одяг ел!т-класу?)
сл!д сказати наступне. Збу-
дували ix на Miciji приватного
сектору, що потопав у зелен!,
i про близьку перспективу
центрального кварталу у 1966
рощ писали так: «Bci споруди
створюють щкавий архИек-
турний ансамбль. Завершен-
иям його буде спорудження
комплексу п’ятиповерхового
житлового будинку й трьох
десятиповерхових баштового
типу, об’еднаних на першо-
му noeepci сущльною смугою
магазишв загальномсського
значения. Арх!тектурно-пла-
нувальне р!шення цього комп-
лексу гармоншно пов’язане з
кнуючою вже забудовою ад-
мшктративно! та театраль-
но! площ. Його архггектур-
ну композищю основано на
сп!вв!дношенн! горизонтал!
п’ятиповерхового будинку з
динам!чними вертикалями
будинюв баштового типу.
Проект ансамблю розробле-
ний молодим талановитим
архИектором В. Холковським
та шженерами-конструктора-
ми О. Сидоренком i В. Федор-
чуком».
Я не архИектор, тож не
беруся коментувати естетич-
н! аспекти цього ансамблю.
Який е, такий i е. А ось сквер,
закладений посшхом у 1967
рощ (готувалися до 50-р!ччя
Жовтня, тож залишки фун-
даменте, буд!вельне смггтя
й пеньки просто присипали
й закатали), давно потребуе
реашмацп. Для мене м!ри-
лом його самопочуття чомусь
стали моза!чш вази, як! я
пам’ятаю з дитинства. Одна
чаша важка, тож сто!ть, а шшу,
ту, що у форм! пляшки, лиха
доля тягае, як свиня кожуха...
Лавочки вгрузли в землю так,
що пан! в сшдницях с!дати
посоромляться. Одне добре -
4DUCHI MKWlT
41
Борис Юхно
у листопад! 2001 року ум!ль-
Ш черкаського «Водоканалу»
виготовили 3i старих водо-
пров!дних труб л!хтар!, що
й тепер прикрашають сквер.
Уперше про необх!дшсть
його комплексно! реконструк-
nii заговорили у 2002-му. На-
ступив «заява про нам!ри»
управлшня екологп м!ста да-
тована 2005-м. Виношувалися
прожекти облаштувати тут
каскад водограТв i встанови-
ти парков! скульптури «а-ля
Софпвка», попередньо вы-
городивши райський куточок
в!д тротуару ажурним кова-
ним парканом з класичними
парковими ворпъми. У 2008
рощ - нов! «фантази»: по
д!агональних «козлячих до-
р!жках» покласти брумвку,
встановити великий фонтан,
а для д!тей - велику венещ-
анську карусель д!аметром
понад 13 метр!в.
Трир!чний цикл общянок
виходить на новий черговий
етап, i у 2011 роц! ми неодмш-
но почуемо щось нове...
Ржою наро джена,
морем поглинута
Haeecni 1960 року почалося затопления «старо! Митин-
гу» - черкаськог околиц!, яка упродовж кйгъкох столтъ була
найбйгыи густонаселеним та еконолйчно розвиненим райо-
ном Micma, з якого, власне, починаешься його icmopin.
Розквк
Краезнавщ дшшли висно-
вку, що своею назвою Митни-
ця мае завдячувати мкцевим
збирачам податюв, яю на pinni
з такою назвою, ниш - погли-
нутш водами водосховища,
ще у литовську добу обкла-
дали даниною прибулих куп-
цов. IbpiinHboi частини Черкас
тод1 фактично ще не шнувало,
зате б1ля Дншра життя виру-
вало yciM розма!ттям украш-
ського середньов!ччя. Саме на
пра-Митнищ було засновано
перший мкький мапстрат
Повшь на Митнищ. Фото кшця XIX стол!ття
wuMiHimdl
43
Борис Юхно
Вид на Ливарний провулок. Фото середини 1950-х роюв
i суд, виникли два великих
торжища, було збудовано
церкву, зрештою з’явилися
nepini вулищ, населен! про-
стим людом - рем!сниками й
рибалками.
Перюд найбглыпого роз-
квпу Митнищ припав на
другу половину XIX - дорево-
лющйш роки XX столггтя. Ii
площа тод! сягала близько 15
квадратних к!лометр!в: шести
уздовж Дншра та двох-трьох
в!д р!чки до шдшжжя тераси.
Тут мктилося близько двох
десятюв великих промисло-
вих об’ект!в !з 30 д!ючих у Чер-
касах. Зокрема, на «План м!ста
Черкаси 1893 року», що збе-
р!гся до наших дн!в, нанесен!
найб!лыш: ливарний завод
Каурова, винокурня Беня, пи-
воварний завод Гомолки, па-
ров! млини i лкопилки «спад-
коемщв Гршблата», купщв
Лемберзьких, Тополянського,
Урицького, брат!в Чорнобиль-
ських, Цейтлша, Кальницько-
го, маслобшня Вакського та
к!лька шших !ндустр!альних
об’екпв. А ще - пристан!, на-
фтобаза, цегельн!, кузж, слю-
сарш майстерн! i навггь завод
з виробництва Гудзик!в з му-
шель дншровських молюсюв.
На сучасний лад придшпров-
ську м!сцину можна було б на-
звати «в!льною економ!чною
зоною». Наспльки в!льною,
що нав!ть посадовщ м!сько!
думи волгли задовольняти-
ся стаб!льними надходжен-
нями з мкцевого б!знесу, не
втручаючись у схеми його ве-
дения. На Митниц! завжди
можна було шдробитися: на-
Борис Юхно
л^->л
44
4EMUUMI Н1СПМ
«Останш дш доживае Митниця...»
ймалися на годину, день, тиж-
день, адже велика р!чка цЬ
лий piK давала роботу ус!м,
хто бажав !! мати. За день ро-
боти на митницьких шдприем-
ствах заробляли 1,2-1,5 рубли
зважаючи на тод!шн! цши -
rponii щлком пристойш.
Промислов! прюритети
старо! околиц! збереглися
й шсля пролетарсько! рево-
люцп. Щоправда, на той час
Черкаси вже «перебралися
на гору», та Митниця, яка в!д
площ! листа займала лише
п’яту частину, залишалася
його головним районом. Тут
виросли найб!лыш на серед-
ньому Дншр! деревооброб-
ний комбшат, судноремонт-
ний завод, були модертзован!
й колишш каштал!стичш шд-
приемства. ГИсля вшни сюди
з Харкова був переведений
мехатчний завод. До того
ж, радянська влада суттево
«окультурила» цю територ!ю:
в!дкрилася семир!чна шко-
ла, eiciM робггничих клуб!в
i б!блютек, стадюни «Труд»
i «Червона з!рка» та три в!д-
критих плавальних басейни.
В!д повеней до потопу
Якщо й снижали митнян
як! напаст!, то це повеш. Тра-
плялися вони нечасто, та вже
як топило - то так, що у раз!,
коли вода шдшмалася на
якийсь метр-швтора, стар!
казали молодшим: «Х!ба це
вода? Тьху, а не вода, i матн!
не намочиш. Ось коли я був
молодим...». I мали на те пра-
во, бо, траплялося, Митниця
й справд! «плавала» разом з!
IMIttlU И1СПИТ
45
Борис Юхно
Навесш 2010 року Дшпро вщступив дуже далеко,
i залишки старо! Митнищ знову повернулися з небуття
сво1ми словесними i безсло-
весними мешканиями. Най-
б!лыш повеш траплялися в
1845, 1865, 1877, 1888, 1907,
1908 роках, а за радянських
чашв згадки про стихшие лихо
датоваж 1917, 1931, 1947 рока-
ми. Найбшыш - це так!, коли
р!вень води долав позначку
у 2,5 метра поверх звичайно-
го. Очевидщ дореволюцшних
потошв писали про свав!л-
ля стихи: «Хаты по крыши в
воде, многие водою унесены.
Уверяют даже, что из какой-
то слободки, с верху Днепра,
Борис Юхно
4EM1CUI NICTW1T
взята была волнами церковь
и плыла торжественно... Сло-
вом, разлив ужасный. Бедные
жители! Без хат, без хлеба...».
«Вода прибывала так быстро,
что многие не могли выбраться
своевременно, и их имуще-
ство разорено. Случалось, что
жители были пробуждаемы
ночью страшным гулом и
сотрясением дома от ворвав-
шейся из окон воды... Мно-
жество поросят, кур, собак и
даже несколько лошадей
потоплено, множество людей,
иногда целыми семействами,
со всем скарбом, располага-
ются на кровлях сараев, на
чердаках...». Недарма «на-
роди!» назви численних мит-
ницьких провулюв рясшли
малосимпатичною характер-
шстю мкщевостй Болотний,
Топкий, Шщаний, Мулкий
i навпъ Потопельник. Однак
подоляни добров!льно дуже
р!дко перебиралося у гор!шню
частину м!ста. Така необх!д-
нкть виникла лише у середин!
50-х, коли почалося буд!вни-
цтво Кременчуцького пдро-
вузла. Сьогодш вже не секрет,
що енергетичш потреби кра-
жи були лише приводом для
його спорудження. Насправд!,
каскад ГЕС на Дншр! мав
оборонну мету: у раз! насту-
пу вжськ НАТО дамби i гре-
бл! штучних мор!в мали бути
шд!рван!, що спричинило б
руйнування пдрохвилею ко-
мушкацш, мост!в i затоплен-
ия частини Киева, Черкас,
Дншропетровська, Запор!жжя,
Херсона... Болота завширшки
30-40 к!лометр!в по всш течп
Дншра - ось що, на думку ра-
дянських вшськових стратепв,
мало зупинити просування
напвських танкових частин
углиб кражи. I хто там думав
про як!сь хатки на черкась-
кш Митнищ, для яких така
«повжь» виявилася б остан-
ньою, коли могли шти шд воду
сотн! тисяч квадратних к!ло-
метр!в укражсько! земль
24 жовтня 1959 року рус-
ло у район! Кременчука було
перекрите: почалося наповне-
ння чаш! водосховища. Для
б!лыпост! черкаських с!мей
зухвале вбивство старо! Мит-
нищ, а за ним - переселения
!з зони затопления у панелью
будинки Зелено! - Х!мсели-
ща, стало найб!лыпою траге-
д!ею у житть Були й так!, хто
св!домо залишився з Митни-
цею назавжди...
Трагед!я околиц!
Роботи з очищения май-
бутнього дна штучного моря
б!ля Черкас велися ударними,
а якщо по-простому - авраль-
SMJIMl MICWlT
Борис Юхно
Колись тут була хата
ними темпами. У груди! 1959
року виконком Черкасько!
мшькради, вид!ляючи на !х
завершения 541 тисячу кар-
бованщв, застер!г буд!вель-
ник!в: у перппй декад! квггня
1960 року на м!сщ, де трива-
ють роботи, вже буде велика
вода. 3 берега Дшпра треба
було перебазувати велик!
промислов! об’екти, культур-
но-побутов! заклади, в!дсели-
ти на нов! м!сця у швденнш
частит м!ста понад 1500 ci-
мей. Краевид старо! околиц!
змшювався щогодини. Ревла
техшка, сипалися б!л! хатки,
спричиняючи, попри бере-
зень, страшну куряву. Дерли-
ся вгору нав’ючеш нехитрим
скарбом шдводи й вантаж!в-
ки, тягли вузли i вузлики до-
росл! i д!ти. Голосили жшки,
i ix безпорадний розпач гу-
бився у захмел!лих акордах
гармошки, бо мужики, стри-
муючи сльозу, вдавалися до
традицшного вт!шання душ!.
Хтось посп!хом рубав курей,
хтось за безцшь спродував
казбетським к!з... Зрештою,
сюрреал!зм соц!ал!зму завер-
шив квггневе полотно 1960
року: купи бито! цегли, спале-
н! стр!хи, пеньки в!д готових
до буяння дерев. Та у м!сцевш
--------------------------------
Борис ГОхно I 48
ЧПШСШ МКПИТ
npeci про це не писали. Статп
про переселения були зраз-
ком непоборного радянсько-
го оптим!зму i В1ри у свггле
комушстичне майбутне, на-
близити яке цшою власного
життя мала й старенька Мит-
ниця. «Ми побували у ново-
сел!в, колиштх мешканщв
Митнищ. На вулищ Зелешй,
у чепурному будинку про-
живав старшина бакенщиюв
Трохим Миколайович По-
дячний з дружиною Яриною
Прокошвною. - Не сумуете за
Митницею? - запитую Яри-
ну Прокошвну. - Спочатку
було таке. Адже поруч нас Hie
CBoi води Дшпро. Звикли ми
до нього, зр!днилися 3 ним.
Однак i тут у нас сво! прина-
ди - будинок хороший, дерева
посадили. Зручностей маемо
куди б!лыпе. Наше селище
благоустроюеться.
Останш дш доживае Мит-
ниця. Прощай, стара околиця!
Нехай живе нове, чар!вне Днь
провське море!»
У 1968 рощ вийшла Поста-
нова Держбуду УРСР «Про
створення показового мгстобу-
д!вного комплексу «Митниця»,
якою передбачалося «впрова-
дження бугцвельних новацш
найвищого архкектурного до-
стоинства». Проектом перед-
бачалося облаштування на
намивних островах, з’еднаних
мостами, «дитячо! флотилп»,
веслувального каналу для
тдготовки спортсменгв, будгв-
ництво двох К1нотеатр1в, закла-
дання сквер1в быя шдшжжя
схил!в, упорядкування спусюв
вщ центрально! частини мгста i
навггь вщкриття тролейбусного
маршруту вулицею Гагарша.
Насюльки це вдалося -
в!дпов1в час.
План на лпльйон
Черкаси -«на пороз!» затвердження генерального документа
розвитку мгста. I -«стоять» там без малого 25 рок!в...
«Кожен 1ван мае ceiii план». У тому й штука. А ось великого
плану, единого для ecix, немае. Тому що колись один на upi-
ту прибитий бовкнув, що плановйть - це зле, мовляв, ще
древнг мудрещ родили не смииити Бога, розпов1даючи йому
про ceoi HaMipu. Bidmodi немае окресленог стратеги розви-
тку Hi у держав^ Hi у нашому Micmi. Тому, напевне, на кон-
кретне запитання «Коли у Черкас буде генералъний план
розвитку?» Micu,eei високодостойники зводять oni до небес
i, щось пробубомвши, фглософськи зауважуюты на все воля
Божа... A mo6i чомусь пригадуеться афоризм пана Перлюка:
усе, що eidwadaembCH на завтра, розкрадаеться сьогодш. Та
все одно щкаво, що воно за документ такий хитрий, що його
жадному з постсовйпських мардуюв здолати не вдаеться?
Щоправда, на початку кожного нового року чиновництво по-
вiдoмляe, що про план пам’ятае. I общяе: саме у цъому його
буде затверджено.
У ci4Hi 2007-го тезово це
лунало так: «Новий генераль-
ный план забудови Черкаси
матимуть уже до грудня...
Сьогодш перспективним на-
прямом забудови став ту-
ризм../?) Перспективи для
забудови обласного центру -
створення житлового масиву
«Черкаси-2» на протилежно-
му берез! Дншра та буд!вни-
цтво ще одного мосту...». На
л!вому берез! й справд! щось
будують, сам бачив. Однак
не маю певност!, що то -
Черкаси. Про м!ст краще
пошепки, щоб хоч д!ючий
не впав.
Одначе вмощуймося на
тарантас icTopift та й рушай-
мо в дорогу завдовжки у 50
рок!в. Побачимо чимало щка-
вого. Зпдно з планами, зв!сно.
Генерально-стратепчними i
парадоксально-трапчними.
Реал!зованими, задуманими
i такими, що краще й не зга-
дувати.
Борис Юхно
50
WUM MICTIPlT
Кшець «Шанхаю». На Micui медучилища - будинок купца Житомирського, збудований
у середин! XIX ст. Це був один з перших двоповерхових будинюв у Черкасах
Вага бульдозерних
аргументов
Перший план за обласного
буття м1ста, 1956 року, був, як
i належить, до шкшу меток
радянським. Зпдно з ним,
неабиям прикроил чекали
насамперед на центральну
частину Черкас. Арх!текто-
ри-глобалшти 3i столичного
«Дшромшта» Трикаш, Ло-
венгард i Мальцев розгонис-
то перекраяли квартали в!д
вулищ Котовського до ще не
кнуючого р1чкового вокзалу,
внасл!док чого вималювалось
15 житлових м!крорайошв.
Зпдно з масштабшстю пе-
ретворень, yci вулищ, Хре-
щатик i бульвар Шевченка
включно, перетворювалися на
«м!жквартальн! проТзди».
Завадили реформаторсыай
гшерсверблячщ призначе-
ний у 1958 роц! на посаду на-
чальника арх!тектурно-буд!-
вельного в!дд!лу Черкаського
облпроекту Олександр Ста-
шелавович Ренькас i в!домий
архитектор Валерш Михай-
лович Холковський. 1стор!я
замовчуе про засоби впливу
на Бориса 1овича Вольтов-
ського i, що ще складшше, -
1вана Кшдратовича Лутака,
але обласн! кер!вники, як! на-
полягали на тому, що «увесь
черкаський Шанхай тде тд
бульдозер, i дореволющйш
нужники новому м!сту не по-
ЧМ1Ы1 mcnpiT
51 I
Борис Юхно
Tpi6iii», таки частково зм!-
нили думку. Чинним зали-
шилося планування Василя
(В!льяма) 1вановича Гесте
1826 року. М!ж !ншим, цей
обрус!лий шотландець зро-
ду не був у Черкасах i до цар-
ського указу 1810-го «Про не-
виконання н!де буд!вель без
плану» п!д!йшов довод! фор-
мально. У арх!тектора було
юлька платв-сггок, одна з
яких !з невеликим коригу-
ванням i «лягла» на м!сце-
вий ландшафт. У подробиц!
Микола I не вдавався, тож
перший забудовчий доку-
мент м!ста був затвердже-
ний.
Знову в СРСР. Олександро-
Bi Ренькасу судилося втрути-
тися у процес тод!, коли вш,
як кажуть, «уже шшов»: були
закладеш фундаменти будГ
вель Будинку Рад (вш вам не
нагадуе адмшспоруди Санкт-
Петербурга? Хто бував, каже,
що «щось е». I шчого дивно-
го - проекти «бЬюго дому» i
готелю Черкаси народжува-
лися у Лешнградському ш-
ституп проектування кому-
нального буд!вництва).
Зате на Micui б!блютеки
!м. Шевченка не височ!е об-
ласний утвермаг, а драмте-
атр звично розташований у
центр!, а не у сквер! Богдана
Хмельницького, д!лянку шд
який згодом в!двели шд над-
популярний у 70-т! ресто-
ран «Чайка». Упм, !снувала
ймов!рн!сть вщкриття там
художнього музею, але, зре-
штою, за радянських час!в не
судилося. Лише у 1992 рощ
Фитармошя, попередниця TenepiniHboi. Фото середини 70-х роюв
Борис Юхно
52
4EMUKMI М1СПР1Т
Центральний ринок у 1976 рощ
«будинок тихо! краси» при-
йняв перших в!дв!дувач!в у
колишньому мкькому ком!-
тет! парт!! на Хрещатику: ар-
хггектурно й естетично довер-
шеному прим!щенш.
Менше поталанило теа-
тров!. Сво!м простеньким фа-
садом храм Мельпомени мае
«завдячувати» постанов! ЦК
КПРС «Про боротьбу з apxi-
тектурними надм!рностями».
Будували його 6 рок!в, ! на
урочистостях вщкриття, 1 ве-
ресня 1965 року, театральна
«коробка» постала в усш сво-
!й в!зуальшй безликост!. Ар-
х!тектори Кучер, Береговенко
i Набережних св!домо прим!-
тизували проект Фр!дмана:
якби не триклята постанова,
мали б театр такий самий, як
у Чершгов!. А так - зникли
колони, арки, барельеф Шев-
ченка на портал!, розк!ш гля-
дацько! зали... Та й на тому
спасиб!, шакше було б, як !з
художшм музеем. Зрештою,
театр починаеться з аншлапв,
i за цим критер!ем наш дра-
ЧЕРКАСЬК! MICTWlT
Борис Юхно
матичний був надпопулярним,
що б не ставили - хоч «Серце
балтшця» Гальперша, хоч «Сто-
ршку щоденника» Коршйчука.
До реч!, осюльки сьогодш
не бракуе войовничого чинов-
ництва, охочого пом!рятися
силами з «памятниками то-
та л Парно! епохи», чому б не
вчепитися у ст!ни й дах теа-
тру? Ейдновити «!сторичну
справедливють» поверненням
«фонтана з! скульптурою i
скверу з партерною зеленню,
у якому до шзньо! осей! кв!т-
нуть запашш троянди» позаду
облдержадмшктрацп. Вста-
новити - таки багатостраж-
дальний пам’ятник Василев!
Симоненку, не осоромившись
у в!ках единою i провальною
потугою чинодрал!в ново!
формацп «зробити щось для
мюта». Вщреставрувати за
единим зразком фасади при-
ватних будинюв на бульвар!
Шевченка, як общялося ще
к!лька рок!в тому. Поверну-
та Сосшвському парку Ру-
салоньку, викрадення яко!
Борис Юхно
54 [
ЧЕКМШ М1СПР1Т
Готель «Турист» у Ювыейному парку. Зруйнований на початку 90-х
стало можливим винятково
через тупоголовкть новоспе-
чених ратушних. А вже по-
йм, кому не перейде, крути-
ти в’язи тому чолов!ков!, що
бовванк на головнш площ!
мкта щонайменше 40 рогов.
Лешн, звкно, планетарний
шибеник, але навряд чи в!н
одноойбно вщповщае кон-
кретно за черкаськ! чортори!
через eiciM десятилпъ теля
смерть I зваживши на те, що
свое! «MicbKoi icTopii», так-
ого! за радянську, Черкаси не
мають, не зовс!м зрозумьло, з
чим «воювати» - адже все, що
тут взагал! робилося, за ви-
нятком юлькох будинюв Горо-
децького, робилося «комуня-
ками», i чи не кожна споруда
у м!ст! - «пам’ятка тоталпар-
но! епохи».
Щодо сощалктичного пла-
ну забудови м!ста 1956 року та
його вдосконаленого вар!анту
1962-1964 рок!в, то були вони,
звкно, не бездоганними.
Однак разом з гешально
простою «лшшкою» Гесте до-
Борис ГОхно
чешы1 MicmiT
зволили лише за неповних
дв! п’ятир!чки перетворити
велике село, на 90 в!дсотк!в
забудоване мазанками, в об-
ласний центр. Та ще й з ура-
хуванням перспективи зб!ль-
шення юлькост! жител!в i3
62 до 150 тисяч. Тод! ж було
зведено три чверт! об’екпв
соцкультпобуту. Стадюн, кон-
цертна зала (ф!лармон!я до
реставрацп), два найбитыпих
парки, два кшотеатри, к!ль-
ка санаторнв у Сосжвщ, а
також р!чковий вокзал, тран-
спортний вузол - «зал!знич-
ний вокзал плюс автостанщя»
(перший комплекс у Союз!),
будинок зв’язку тощо. I це при
тому, що основний фронт буд!-
вельних роб!т пролягав через
спорудження житла i пром-
зону, у якш зводилося юлька
величезних завод!в, як! на-
довго уславили колись ошатне
зелене м!стечко у якост! «сто-
лиц! велико! х!мп».
Завершуючи цей короткий
екскурс у часи переродження
провшцшних Черкас в об-
Борис Юхно
56
ЧЕШМ1 MICTtPlT
ласний центр, якого тут за
певних обставин могло й не
бути (серйозними конкурента-
ми були Умань, См!ла та 1рклпв,
кандидатуру якого в ЦК КПУ
проштовхували впливов! по-
садовщ з Полтавщини), сл!д
зазначити, що вже тод!, а ще
б!льше - згодом, «во !м’я вели-
ко! мети» кер!вники навчили-
ся жертвувати «другорядни-
ми об’ектами». Всеохоплив!
промислов! куботонш вим!ри
поглинали колосалып кошти,
i громадяни крайни Рад мали
це усвщомлювати, тож не рем-
ствувати з приводу економп
на «соцкультпобуп».
От, скаж!мо, напередодш
50-1 р!чниц! Жовтнево! рево-
люцп з високих трибун o6i-
цялося, що до велико! дати
«трудящ! м!ста отримають у
подарунок новий пдропарк з
комсомол ьсько-пюнерським
центром у м!лководнш час-
тит. Буде намита система
остров!в, створен! затишт за-
токи i озера з! спортивними
водними стадюнами». Через
два десятилггтя, у 1986 роц!,
у «Черкаськш правд!» майже
досл!вно була повторена «де-
кларащя про нам!ри»: «Пд-
ропарк простягнеться в!д До-
лини троянд до зал!зничного
мосту i стане загальномщьким
спортивним центром. На бе-
рез! Дшпра створять дитя-
чий морський парк, для яко-
го намиють систему остров!в
! канал!в, де розташуються
стоянка дитячо! флотилп та
!гровий центр». Утрете цю
!дею (як зовс!м нову) проголо-
сили у м!ському в!дд!л! еколо-
rii через т! сам! двадцять ро-
к!в, у 2006-му: «Ми збудуемо
найб!лыпий в Укра!ш пдро-
парк на узбережж! завдовжки
к!лька к!лометр!в. Там будуть
яхт-клуби, атракцюни, дитяч!
«шратськ! острови»...
Це вже не казка. Це вже
щлий жанр кабшетно! усно!
творчост!, найкращ! зразки
якого передаються посадов-
цями наступникам разом !з
ключами. Серед них - icTopii
про тролейбусну лшио вули-
цею Гагарша, мкький будинок
культури, двозальний кшо-
театр на Митнищ, два спорт-
комплексы у ПЗР, к!нокон-
цертний зал на 700 мгсць на
роз! вулиць Конева - 30-р!ччя
Перемоги... Якщо вам здаеть-
ся, що це щось «з! св!жого», ви
помиляетесь. Цим оповщкам
уже по к!лька десятюв рок!в.
Задля справедливост! за-
уважимо: не лише у наш! дш
забудовч! плани не реал!зують-
ся. Вже теля 700-р!ччя м!ста,
вщзначеного у 1986 роц!, так i
не вт! лилися у життя розробки
чеммм1 micnMI
57
Борис Юхно
НД1 Держкомп'ету з буд!вни-
цтва та арх!тектури СРСР. Зо-
крема, це арх!тектурно-скуль-
птурний ансамбль «Пам’ят!
революцп» на Митнищ, що за
монументальшстю мав пере-
вершити навпь Пагорб Сла-
ви i вражати подорожуючих
Дншром, Алея Героев Велико!’
Вп-чизняно! вшни в!д Хреща-
тика до краезнавчого музею,
скульптурний комплекс, при-
свячений героям нацюналь-
но-визвольних рух!в у сквер!
поблизу ресторану «Чайка»,
пам’ятник Петру Чайковсько-
му б!ля обласно! фйлармони
та Микол! Гоголю i його геро-
ям у вже некнуючому скве-
р! позаду облмуздрамтеатру,
постшно д!юча виставка гра-
нте Черкащини у Долин!
троянд.
Хрошка обману
Серед оч!льник!в черкась-
ко! громади «казкар!» не пере-
велися. Як на мене, навпаки, у
незалежному сьогоденш !х -
хоч греблю гати. Поширення
неконтрольованого баз!кання
на камеру або диктофон по-
яснюеться банальною в!д-
сутшстю субординацп у чи-
новницькому середовищЁ за
порожш об!цянки «на килим»
не викликають. А пошарити-
ся т!, що на владному Ол!мш,
як правило, не проти. I якщо
раптом вийде конфуз, завжди
можна послатися на «специ-
ф!ку пол!тичного моменту»,
бо кожна нова команда не в!д-
повщае за райдужшсть цяця-
нок попередньо!.
«Невштками» стають газе-
та. Посшшаючи до редакцп
з добрими новинами, журна-
листа сво!ми публ!кащями
устонадцяте видають кредит
дов!ри уповноваженим фанта-
зерам. А згодом «вигр!бають»
в!д читач!в: «Так ви ж писали!».
«У сквер! перед «Юшстю»
плануеться збудувати чотири
фонтани, а п’ятий розмктити
навпроти «Вулкана». Черка-
щани зможуть в!дпочивати на
лавочках довкола фонтатв.
П!шох!дн! дор!жки викла-
дуть тротуарною плиткою з
в!ковим термшом придатнос-
т!, якою сьогодн! викладеш
Хрещатик та Печерська Лав-
ра. Проте найв!дпов!дальш-
шим моментом в!дновлення
центрального м!ського скве-
ру буде його озеленения. Чер-
кащанам общяють маленьку
Софпвку, адже ландшафтом
сьогодн! займаються фах!вц!
з Нацюнального дендропар-
ку «Софивка» («Веч!рн! Чер-
каси», 20 липня 2005 року).
На практищ усе звелося
до укрупнения торпвельних
Борис Юхно
58
ЧЕКМИ1 ШСМИТ
площ магазину «Юшсть».
3 досягненням uiei мети на
сквер, даруйте за молод!ж-
ний сленг, просто «забили».
«Б!ля «Юност!» встановлять
парков! скульптури, що орга-
шчно вписуватимуться у «но-
востворений ландшафт», -
ще рашше голив шилом чи-
тач!в «Веч!рки» начальник
м!ського в!дд!лу екологп Во-
лодимир Абраменко. I 1х там
встановили! Але хто у травш
2005-го знав, що йшлося про
святков! новор!чш шсталяцп
2008-го!
«Шдземний комплекс про-
стягнеться в!д Будинку тор-
пвл! до вулищ Гоголя. Тут
буде облаштовано два шд-
земш переходи, торгов! м!сця,
кафе i ресторани. За склад-
шстю виконання черкаський
«Метроград», робота над яким
вже розпочалася, переважае
аналоги, споруджен! у Киев!
i Москв!». («Нова доба», 7 ве-
ресня 2004 р.)
Хлопщ, не копайте так гли-
боко. Аби за понад три роки
вам вдалося зробити бодай
тдземш переходи б!ля Будин-
ку торпвл! i стадюну, цього
б вистачило для слави у в!ках.
«Казков! repoi, вироблеш з
дерева, незабаром оселяться
у Долин! троянд. Тут для чер-
касько! малеч! буде створена
«Долина казок» («Черкаський
край», 9 липня 2003 р.). Ймо-
в!рно, так воно й буде, але до
ел!тарно! диво-долини д!тки
навряд чи шдступляться: не-
задовго до новор!чних свят
галявинку оглядав Петро
Порошенко. Подейкують, що
вш мае нам!р будувати на
узбережж! 25-поверх!вку. Як!
тут, до 6ica, ф!гурки-корчП А
малеч! вистачить i порошен-
к!вських гойдалок у центр!.
Гарш гойдалки...
«Майбутшй парк «Сосно-
вий 6ip» за площею буде од-
ним з найб!лыпих у Сврош.
В!н охопить понад 35 тис.
га л!с!в, як! розташоваш на
околицях м!ста зл!ва в!д ав-
тошляху на Кашв. Цей парк
буде славитися своими уш-
кальними ландшафтами, бо
вш об’еднуватиме не т!льки
р!внинн! й прськ! л!сов! ма-
сиви (район Мошнопр’я), але
й 1рдинськ! болота. Також до
складу «Соснового бору» ув!-
йде територ!я старовинного,
а ниш занедбаного черкась-
кого парку в Сосшвщ, який
в!домий шд назвою «Ворон-
цовський» («Молодь Черка-
щини», 20 липня 2006 року).
Буде, буде, буде...
Словом, залишилося до-
чекатися Сад!в Сем!рам!ди
над м!ськвиконкомом i змен-
шено! копи озера Тткака
qmuiMi micwiT
59
Борис Юхно
Весна 1964-го: «Мир» i справд! кшотеатр
десь б!ля «Дружби народ!в»,
але у Черкасах змшилося
кер!вництво, тож буденьки
були анульоваш. Натомкть
директоров! новоствореного
КП «Дирекщя парю в» Олек-
сандров! Радуцькому довело-
ся починати з прибирания,
даруйте за сленг народний,
срач!в, непом!тних !з висоти
мега-проект!в. До реч!, заради
об’ективност! сл!д зазначити,
що й у сьогодшшньо! команди
«усшшних менеджер!в» маш-
ловських проекпв вистачило
б на всю губершю з околиця-
ми. Один з останшх - рефор-
мування зоопарку у найближ-
ч! два роки i спорудження там
вольер!в, у яких i серед брат!в
старших знайшлися б охоч!
оселитися. Однак у них ще е
час. А головне - план.
Гальма каштал!зму
Затвердження генераль-
ного плану розвитку м!ста -
под!я неперешчна. Перший,
як зазначалося, ухвалювали
ще у 1826 рощ, останшй - в!н
був, за р!зними джерелами,
п’ятий чи шостий - прийма-
ли у Черкасах радянських у
1984-му: де-факто, вш i ниш
Борис Юхно
чинний. Тож на реал!зашю
кожного paHinie припадало до
40 рок!в.
Якщо зважити на те, що
генплан мае передбачати
економ!чн!, демограф!чш, со-
щально-культурш, жженерно-
транспортш та !нш! першо-
чергов! аспекти розвитку
територп, то стае зрозум!лим,
чому цей пакетний документ
обШдеться MicbKift казн! у 1,2
млн. грн.: аналггика у некеро-
ваному б!знес-середовипц ой
яка дорога. З’являеться пояс-
нения виваженосп чиновни-
цтва: мовляв, документ дуже
дорогий i надто серйозний,
щоб «на тяп-ляп». Шбито й
так. Але насправд! е у щй си-
туацп один незаперечний для
кожно! «команди» плюс: не-
мае генплану - значить, е мож-
ливкть «пор!шать вопроси»
за «спрощеною процедурою».
Недарма ж inje 2002 року
депутати вперто вщхрещува-
лися в!д затвердження зонш-
гу: планувальних докуменпв
до конкретних земельних дь
лянок !з визначенням припус-
тимих вид!в ix використання
та параметр!в забудови. I за-
лишаеться незрозум!лим, як
«впишуться» у генплан-2008
nocnixoM натулеш новобудови
торпвельних центр!в, орен-
доваш пляж!, под!лений на
чвисыи rncwpil
23 д!лянки по 10 соток кожей
клапоть примкько! Сосшвки,
цишчно забудований коте-
джами причал «ЯВАМ» тощо.
I чи вщомо архггекторам «ДГ
промкта», що поки вони там
креслять, тут уже будують?
А знаете, в!дколи креслять? 3
1997 року! Саме тод!, вперше
теля виникнення нових по-
лпичних реалш, до кшвських
спещалкпв надшшло в!д-
повщне звернення з Черкас.
Про це тд час обласного семь
нару архггектор!в у липш 2004
року нагадала експерт Ганна
Айл!кова i сумно шдсумува-
ла: «Складаеться таке вражен-
ня, що хтось защкавлений
у тому, щоб план забудови
Черкас не був прийнятий».
Також Ганна В!тольд!вна по-
передила, що, вочевидь, цей
«хтось» кинув оком на водо-
охоронну зону i вперто галь-
муе розробку плану щодо
експлуатацп набережно!. Як
у ту воду дивилась...
Якщо й справд! робота
над перспективним докумен-
том перебувае у фаз! завер-
шения, можемо констатувати:
нас знову поставлять перед
фактом. Щоправда, общяють
громадськ! слухання, але не-
зрозум!ло, чи матиме глас
народу якусь вагу, коли вже
«за все заплачено». Тож поки
VMUICH1 MICTW1T
61
Борис Юхно
плану немае, галасувати рано,
коли е - шзно.
вдиним цидликом, в!д-
критим для обивательського
ока, е документ 1з хитрому-
дрою назвою «рекомендащ!
в завдання з розробки кори-
гування генерального плану
м. Черкаси». Там, зокрема, таке:
«Переглянути розд!ли ко-
ригування генерального пла-
ну на предмет переор!ентацп
м. Черкас:
1) у курортне, оздоровчого
та туристичного плану Micro
(оздоровчий туризм, полю-
вання, рибальство);
2) у виставкове Micro (у
Micro виставкового б!знесу,
проведения конференщй, се-
MiHapie тощо);
3) лжвщувати зм!шану за-
будову (житло-промисловкть);
а)винести за Micro м’ясо-
комбшат;
б)винести за Micro НВО
«Фотоприлад»;
в) винести за Micro вантаж-
ний порт.
Передбачити матер!алами
коригування генерального
плану:
а) розмщення лопстичних
центрАв;
б) розглянути питания про
можливкть приеднання сит
Черкаського району Леськи,
Сагушвка, Червона Слобода,
У фойе кшотеатру «Дншро», 1965 piK
Героним1вка до складу облас-
ного центру;
в) забезпечити примкьку
зону електротранспортом.
Виконати в склад! ма-
TepianiB генерального пла-
ну варАанти пропозищй по
забудов! центру та центра-
льно! частини мюта (ре-
конструкцп та реставрацп
буд!вель 90-х рок!в з об’емно-
просторовим вирАшенням фа-
сад!в у кращих традищ-
ях европейсько! та свггово!
архггектури) з урахуванням
створення прогулянкового
62
Борис Юхно
шшохщного центру з органь
зацкю кторико-культурних
та нацюнально-етнограф!чних
зон (переглянути поверхо-
вкть перспективних житло-
во-адмшктративних буд!вель
центрально! частини мкта
на предмет ii зменшення).
Матер!алами коригування
генерального плану передба-
чити зменшення санйарно-
захисних зон; передбачити
територп для розм1щення со-
щального житла.
У змкт! генплану:
- виконати коригування
шженерних мереж мкта;
- розробити транспортну
схему м. Черкаси з урахуван-
ням розмщення багатоповер-
хових паркшпв та шдземно-
надземного типу, буд!вництва
нових та розширення наявних
4ffU0U NICTWIT
вулиць та транспортних ма-
пстралей, влаштування гос-
тьових парковок та шдземних
переход!в;
- виконати проектно-пла-
нувальш пропозицп з облаш-
тування набережно! та пляж-
них зон м. Черкас;
- матер!алами генплану
визначити перспективне роз-
м!щення мостового переходу
з перспективою буд!вництва
м. Черкаси на л!вому берез!
р. Дншро («Черкаси-2»)».
Випадае, не так усе й пога-
но, навпаки, не план - казка!
От ильки б не така, як по-
переднь
P.S. Ця стаття вийгила у
газепй «Новини тижня» eid
1 йчня 2007року i, за великим
рахунком, актуальноспй не
втратила. Шкода.
Походеньки Меркур1я
старими Черкасами
Правдива !стор!я про Гешефт, прадозвъльну систему
та про те, як дурили покушцв столптя тому
У1910рощ населения Черкас становило 39 649 oci6. За да-
ними податног шспекци, у цей час у Micmi неухильно зроста-
ла тльтсть торговельних заклад1в. У1908рощ було видано
1967 св1доцтв на тnopгiвлю, у 1909 рощ - 2204 ceidoymea, у
1910 вже 2316. Анулювалися щор1чно лише 50-55 таких па-
memnie. УвидантАйзенштейна «Весьгород Черкассына 1911
год» пов1домлялося: «В промышленном и торговом отноше-
нии Черкассы, несомненно, идут впереди всех уездных горо-
дов Киевской губернии».
Bci знають, що пгдприемницька д1ялътсть нит - справа
марудна i через особливосгт нацюналъного 6i3Hecy - часто
збиткова. Допоки навчишся читати мгж рядками i переста-
нет смикатися б1ля табличок «Тут xa6apie не беруть» —
час вивмпрюватися eid корвалолу теля халепи з курсом.
Прийшов до тями - на mo6i законопроект 3532 i плати за
палатку в дйювш частит Казбету так, тби вона стогть
посередЛондон-Cimi, а ти торгует не трусами, а щонаймен-
ше «Уайт Хорсом» на розлив. До революци торгували бйыи
оргатзовано, проте дурили не менш завзято, а з дозволами
мордувалися так само, як i зараз.
Як Лейба шинок будував
«Все буде маца», - сказав
co6i Лейба €внович та й по-
дав до еврейсько! громади
Черкас «бумагу». У шй - про-
хання поклопотатися перед
мкькою думою про надання
йому права на добудови до
двох шинк!в, «у яких здшеню-
еться винний та шший питей-
ный продаж в урочищ! Кри-
вал!вському та на Косинськш
сторон!». Число - 15 травня
1806 року, тдпис - м!щанин
Лейба Свнович. Коли зважи-
ти на те, що нижчевикладеним
Борис Юхно
64
4EPUMI MICTtPlI
Торгов! ряди до революцп
под!ям - двкгп роюв, стае зро-
зум!ло, яке глибинне коршня
у черкаського бюрократизму.
Як i те, що пдне заохочення
«р!шал» уже тод! розум!лося
само собою: нашому шинкаре-
ei довелося шдмазати чинов-
ник!в аж на 60 рубл!в. Тод! на
щ грош! можна було купити,
наприклад, 300 к!лограм!в
яловичини. Але щоб розши-
рити оте кишло на околицях,
Лейба мав спочатку дочека-
тися результапв листуван-
ня пов!тових кишкомот!в
з губернськими. Воно варте
того, щоб зберегти як хроно-
лопю, так i тематику гербо-
вих лист!в.
Тож, отримавши 4 червня
1806 року це клопотання, шд-
кршлене другим «внеском»
(перший л!г до кишен! голови
еврейсько! громади), 7 червня
м!ська дума направляе з цьо-
го питания рапорт кшвському
цив!льному губернаторов! Пе-
тру Панкратьеву. Там за тиж-
день Лейба «аргументуе про-
шен!е» особисто. Панкратьев
- чолов!к невредний: 22 черв-
ня надсилае до Черкас листа,
яким приписуе дум! разом з
городничими скласти «по-
м!рний кошторис» на потр!бн!
матер!али, а заодно - передба-
чити витрати з боку Свновича
«для подалыного розгляду». У
WUMIMICTW1T
65
Борис Юхно
Черкасах листа отримують 6
липня i аж до 19-го шукають з
Лейбою консенсусу. Нарешп
20 липня дума подае губерна-
тору кошторис на 715 рубл!в,
на який 6 серпня отримуе по-
передню згоду щодо рекон-
струкцп прим!щень i укладан-
ня контракту з «отримання
корней для мкта». 13 серпня
тутешне чиновництво радо
доповщае губернаторов!, що
напередодн! ним «укладено
контракт з черкаським м!ща-
нином Овновичем, який узяв
шдряд перебудувати шинки:
один - до 15 листопада 1806
року, другий - до 15 липня
1807 року, поступаючись при
цьому на користь мкта 15 ру-
блями». 20 серпня губернатор
заевщчуе згоду, нагадавши,
що вш покладае в!дпов!даль-
нкть за благонадшнкть шд-
рядника на члешв думи. На
шдстав! цього листа 23 серпня
дума приймае остаточне pi-
шення. Так, прововтузившись
1з дозволами шле лгго, Лейба
таки досяг бажаного. Одна
бща: братися за такий шматок
роботи шд оешь було ри-
зиковано, тож буд!вництво
довелося вщкласти до весни.
Фасад «Рибного ряду», що дивом зберися до наших дшв
Борис Юхно
66
4EMUKHI NICWlT
Професйя - еврей
У poapiai теми наш персо-
наж - не випадковий: упро-
довж XVIII-XIX столпъ май-
же весь товарооб!г у Черкасах
контролювався еврейськими
родинами, хоч !хня частка у
юлькост! населения не пере-
вищувала 25 в!дсотк!в. Та й у
MicbKift дум! до революцп ев-
реев було не менше третини.
Ще у 1864 род! i3 82 черкась-
ких купц!в 57 були представ-
никами цього шдприемливо-
го народу, а з утвердженням
товарно-грошових в!дно-
син - то й узагал! увесь «сер-
йозний б!знес» став майже
стовщсотково «еврейським».
Тютюнов! фабрики Зариць-
кого, Лепчевського, Теплиць-
кого, Лева, арникова фабрика
Чорнобильського, кахельний
завод Войцковського, оцто-
вий - Шейкмана, паровий
млин Гршблата, ковбасн! цехи
Kanixa i Гешха...
Клас тих, кого б зараз на-
звали «др!бними i середшми
шдприемцями», зв!сно, теж
формували евре!, i наск!льки
повно - зважте сам!: з 492 при-
ватних крамниць, що д!яли в
м!ст! в 1910 род!, 401 належала
!м. За дов!дником «Справоч-
ная книга Черкасского уезда
за 1911 год» у м!ст! нал!чува-
лося 135 бакалшних лавок, 51
ЧЕШШ1 HICTttlT
67
Борис ГОхно
м’ясна, 38 мануфактурних, 26
борошняних, 19 галантерей-
ных. На Хрещатику особливо
привабливо спов!щали про
асортимент «Единственный
в Черкассах специальный
магазин шоколада, конфет и
кофе г-на Эйдермана», «Мага-
зин оружия Карла Кеймана»,
«Суконно-мануфактурный
магазин Барышевского».
Бородат! технологи
Гадаете, що оборудки з про-
в1антом почалися в епоху
розвиненого сощал!зму з
хрестоматшного напихання
туалетного паперу в л!кар-
ську ковбасу? Помиляетеся.
Свою л!ву кошйку дурилюди
заробляли ще на наших пра-
прадщах. Немае, щоправда,
арх1вних даних про афери з
харчами в самих Черкасах,
але, зважаючи на !хне м!сце у
губернськш торпвлц можна
припустити, що скандал!в не
уникало й наше мкто.
Найчаспше тдробляли
славнозвкш ковбаси, рибш
дел!катеси та хл!б. Щоправда,
школи торговщ попереджали:
продукти дешев!, бо не першо!
св!жостГ
Ось повщомлення з газети
початку минулого столптя:
«У перюд великого посту риба
особливо шддаеться пере-
робщ продавцами. Вона пере-
миваеться, просолюеться за-
ново i йде на копчения, яким
знищуеться п гнилий запах.
Хрещатик (тодашня Дахшвська вулиця) - торпвельний центр до революцй
Борис Юхно
68
ЧЕРКАСЬК! HICTOP1T
Риба теля цього продаеться
удв!ч! дешевше. Зашпснявь
л! ковбаси заново перемелю-
ються, зм!шуються 3i св!жим
фаршем i так само продаються
дешевше. Булки, не продан! на
базарах, висохлц розмочують
у бочках, i пот!м цей клейстер
шдм!шують до нового т!ста».
Часто фальсиф!кували
алкогольн! напо!, як! реал!зо-
вували через трактири й рес-
тораны. Марудитися з «ка-
зьонкою» не було сенсу. А ось
«шампанське» приносило чи-
мал! барипп. У 1893 роц! у
Киев! викрили завод купця
Дензова та його агента - н!м-
ця Пфаара. За благородний
натй вони видавали шипуч-
ку. Шахра! так розкрутили-
ся, що до оборудки залучили
к!лька десятк!в селян, як! за
невелику винагороду щлими
днями в!дмочували етикет-
ки з! справжнього шампан-
ського. Все було б добре, та
пол!ц!я до провшцн !нколи
нав!дувалась...
Шотнг за годинником
3 огляду на перманентн! та
малоефективш вшни влади
з! стихшною торпвлею наш
сучасник, напевне, немало
подивуеться тому, що у до-
революцшних Черкасах уся
торпвля була ч!тко регламен-
тованою як у час!, так i у про-
стор!. Крамнищ вщчинялися
i зачинялися мало не за пол!-
цейським свистком. ТПмпува-
Трактири - найбитыпа пастка для гаманщв
ЧЕН1СИ1 (ИСПИТ
69
Борис Юхно
• ПЕРВОКЛАССНАЯ КОНДИТЕРСКАЯ и БУ ЛОЧНА 7
Я. ЗОМЕРА
Чермг.сы, Сумфвкк». до» быв Мкрошчачеииа, гд» маккии» кредмь.
р--------------^Г2^--------------q
СУ1ЮИНО-МЛНУФЛИТУРНЫЙ МЛГЛЗЙНЪ
Р. Я. БЫШЕВСКАГО, Черкассы,
уг. Николаевен, и Суворова!. <Крещатикъ> (быкш КорчишХ п<мъ Соеаииен бвикоигь.
Самый бяижайш!й кь СосновкЬ и удобный къ
автомобильному сообщен!».
Всегда имеются въ большомъ выборЪ суконные, шерстяные, шел-
ковые и разные мануфактурные товары по самымъ выгоднымъ цЪнамъ.
Для Гг. дачниковъ особая скидка.
1аются leciiju. hmcti.
------------------------<
Реклама черкаських магазишв у газетах
лися часи торпвл! i посезонно:
з 1 квггня по 31 вересня люди
скуповувалися з 7-oi ранку до
7-01 вечора, а з 1 жовтня по 31
березня торпвелып заклади,
незалежно в!д спещал!зацп,
вщчиняли на годину шзшше.
I не доведи, Боже, спокусити-
ся на неурочну кошйку. Мало
того, що за дотриманням гра-
ф!ка роботи стежили виборш
«дшьничш ошкуни», так ще
можна було наразитися на по-
гром. 3 огляду на контингент
торговщв, така в!ропдшсть ic-
нувала завжди.
Базарували так само, за
графиком: у понед!лок i п’ят-
ницю та лише у вщведених
для торжищ мкцях. Це - Ста-
рий базар на Подол!, що ниш
упоко!вся шд водами Кремен-
чуцького водосховища i за-
раз нагадуе про себе у перюд
м!лководдя, коли далеко вщ
берега з оголеного дна стир-
чать юлки, до яких колись
прив’язували коней. Ще - ба-
зар на Соборнш плопц з риб-
ними рядами, збудованими
ще у 1909 рощ: ix прим!щення
загубилися у дворах Tenepixn-
ньо! вулищ Лазарева, але ще
не зникли остаточно, та Сш-
ний базар, що тягнувся в!д
Кривал!вського мало не до
TenepiniHbo’i Плопц 700-р!ччя.
До реч!, м!ж С!нним i базаром
на Соборнш курсувала конка:
В1зок i3 дахом, на якому спи-
ною до спини ещало двадця-
теро або й бшыне oci6.
У Черкасах початку XX
столггтя д!яли також чотири
триденш ярмарки: Середньо-
тсний - 11-13 березня, Кос-
тянтишвський - 21-23 травня,
Свстафпвський - 20-22 верес-
ня та Скатерининський - 24-
26 листопада.
IcTopii з гаманця
Быъше десятка раз1в за останне столмптя черкащани зви-
кали до нових грошей, а у 1917-1920 роках у центр1 Украгни
оберталося 24pi3Hoeudu офщшних нащональних купюр i по-
над 200 сурогатних знаюв оплати. Зв1сно, що й кутвельна
спроможнгсть усього паперово-металевого набутку в pi3Hi
часи була далеко не однаковою.
На вагу золота
Закурившись у Teopiio
грошотворення, зайве пере-
конався в ушверсальност!
народного вчення: «що швид-
ко робиться, те криве родить-
ся». Останню фшреформу
час!в царизму почали в комп-
лекс! реформ 1860-х, а закш-
чили зусиллями, мабуть, най-
кращого м1н1стра фшанс!в
Pocii Серия Вите у 1897 рощ.
Тож грошину робили розваж-
ливо й грунтовно. Феерич-
ним завершениям реформи
стало впровадження в!льного
обмшу кредитних б!лет!в на
золото. Цшшсть паперового
рубля час!в Миколи II аргу-
ментувалася його екв!валент-
шстю 0,774234 грамам золота
найвищо! проби. Щоправда,
на початку минулого стол!т-
тя у бездонну кишеню !мперп
свою липку долонцю вперла
було Франщя i мало не споку-
сила царя ввести в o6ir «руса»
(за аналопею з франком), при-
р!внявши дв! валюти за кур-
сом тод!, коли насправд! рубль
був учетверо дорожчим. Були
навггь в!дкарбоваш пробни-
ки у 5, 10 та 15 pycie, а у 1902
роц! випустили найб!лып! за
номшалом золой монети з по-
двшним позначенням ixHboi
вартост!: 37,5 рубля/100 фран-
к!в. Та на цьому ризиковаш
експерименти закшчилися:
«евроштеграцшш» !люзп са-
модержця були вщент розбит!
прагматизмом мшгстра фшан-
с!в. У Pocii запанував оновле-
ний рубль: наймщшша валюта
тод!шнього свггу. (Тут не за-
йвим буде пояснения: на дум-
ку науковщв, що знаються на
icTopii грошових знак!в, назва
«карбованець» доречна тод!,
коли йдеться про грош! час!в
незалежност! Украши. За царя
i в епоху СРСР у нас був рубль).
Борис Юхно
WUM ИЮМТ
Що можна було на нього
купити pieHO сто poKie тому у
провшцшних Черкасах? Ну,
наприклад, 12 кг житнього бо-
рошна. Або 5 кг яловичини чи
4 кг свинини. 900 грам!в верш-
кового масла. 3,5 лггра олп. 35-
40 яець. Буду милосердним,
на цьому - все. Скажу лише,
що середньомгсячна зарплата
вчителя тод! становила 310-
320 руб., робггника - залежно
в!д спещальност! й квал!ф!ка-
цп - в!д 60 до 100 рубл!в.
Та, на жаль, у держави, як
i перес!чно! людини будь-де i
будь-коли, фшансова стаб!ль-
нють на меж! благополучия
школи не тривае так довго,
щоб дати нагоду до себе при-
звичаТтись. Вже на к!нець 1916
року Перша св!това вшна зне-
цшила рубль до 25 кошйок
його колишньо! кушвельно!
спроможност!, з o6iry зникли
спочатку золой, а потш cpi6-
Hi i навпъ мщш монети. Зго-
дом, за Тимчасового уряду, в!д
наймщшших грошей свпу ш-
флящя залишила жалюпдн!
5 котйок.
На Bci грош!
«Кульженка», «горлинка»,
«жид», «лопатка», «рак», «ка-
нарейка», «богдашвка», «ряба»,
«гетьманка», «метелик» - ось
далеко не повний перел!к «на-
родних» назв купюр, що зна-
ходилися в об!гу в наших кра-
ях упродовж 1917-1920 рок!в.
I йдеться лише про офщшш,
державш грош!, що випуска-
лися у часи У HP, Гетьманату
i Директор!!. А одночасно з
ними в об!гу перебували ще
й стар!, царськ! банкноти,
«думки», «керенки», перш!
розрахунков! знаки радян-
сько! влади i нав!ть так зва-
н! «м!сцев! грош!» - сурога-
ти, як! ходили на територп
окремого повггу, заводу або
й монастиря. Виготовляли !х
просто: ставили печатку уста-
нови на царськш купюр! - i
готово. Пригадуете колорит-
ного Попандопуло з «Вес!лля
в Малишвц!»: «Вот подпись
и печать: министр финансов
и адъютант Попандопуло
из Одессы... Ты бери-бери, я
себе еще нарисую...». У цьому
кумедному етзод! ipoHii не-
багато.
За введения в об!г офщш-
них нацюнальних грошей у
1917-му взялися не в!д патр!-
отично! ейфорп, а з банально!
причини грошового голоду.
Во все те, чим напихали ки-
шен! й пазухи наш! земляки,
не можна було назвати гро-
шима. Через револющю в Пе-
троград! й обов’язковий шсля
будь-якого державного пере-
Борис Юхно
72
ЧММИ1 MICNMl
вороту економ!чний безлад в
Украшу перестали постачати
рубль 1гнорування фшансо-
вих потреб територ!альних
околиць швидко розбудило
там нацюнальну самосвщо-
м1сть: тод! - вперше, повтор-
но - у 1991 рощ, але наслщки
для iMnepift були однакови-
ми. Блискавичний конкурс
художниюв, шщшований
Михайлом Грушевським, по-
дарував Украш! першу влас-
ну купюру - 100 карбованщв
роботи Георпя Нарбута. (За-
галом, батько Данила Нарбу-
та, нашого земляка, в!д серп-
ня 1965 року i нав1ки створив
13 украшських банкнот з 24-
х: три - у перюд Централь-
но! Ради, 16 - за гетьмана i
5 - у часи Директор!!. Фах!в-
щ з бошстики запевняють, що
купюра номшалом у 100 гри-
вень, введена в об!г у жовтш
1918 року, була одшею з най-
кращих в ycift сучаснш св!-
товш icTopii паперових гро-
шей). Карбованщ, об!г яких
як тимчасових мав тривати з
с!чня по березень 1918 року,
меткий на слово народ назвав
«цукровими»: осюльки золо-
того шдтвердження !х варт!с-
ност! не було, цшшсть забез-
печувалася, як зазначалося
на грошових знаках, «прибут-
ками з монополи цукру».
А з постшною гривнею д!ло
не заладилося з самого по-
чатку. Ки!в захопили б!лыпо-
вики, уряд УНР евакуювався
до Житомира i, коли повер-
нувся, зам!сть гривш запро-
понував людям рашше в!д-
друковаш банкноти у 25 i 50
карбованщв. Друкувати грив-
н! вир!шили в Н!меччиш. Та
29 квп-ня 1918 року в Украш!
стався державний переворот,
владу захопив Павло Скоро-
падський. Недалекоглядно ви-
р!шивши ощасливити народ
величезною грошовою масою,
гетьман ув!мкнув друкар-
ський станок на нов! оберти,!
карбованець полепв у шфля-
цшну пр!рву. А тут з Берлша
прибули гривш, почався мо-
рочливий обм!н. Не встиг вш
закшчитися, як знову влада
змшилася. Директор!я - «на
зло ворогам» - повернула кар-
бованщ, але вже шни, !х на-
швидкуруч надрукували в
Кам’янц!-Под!льському. Тро-
хи згодом незалежники-екс-
периментатори передумали i
спробували повернути в об!г
гривню. Навпъ вщдрукували
в Австрп пробники, вкотре
«ощаслививши» вкрай за-
туркане населения гучними
заявами про черговий близь-
кий обмш грошей. Масла у
вогонь в оригшалышй спос!б
73
чЕиикш Micmil
Борис Юхно
тдливала й б!льшовицька
Рос!я, високопоставлеш про-
вокатори яко! дали вказ!вку
засм!чувати товарно-грошов!
вщносини в Укра!ш паперо-
вими парод!ями на тутешш
банкнота. На купюрах, як! без-
перешкодно ввозилися у Хар-
к!в, Ки!в, Одесу та iHini м!ста,
зображували зубастого недо-
умка з чаркою, якого охороняе
шмецький солдат. Малюнок
супроводжувався текстом: «За
сто карбованщв у Державнш
казн! видаеться дуля».
Правильним курсом
У цей час в самш Pocii гро-
шова реформа, започаткована
Леншим навесн! 1918 року,
зазнала краху, ! 24 р!зновиди
украшських купюр були ди-
тячою забавкою пор!вняно з
тим, що в!дбувалося на !! те-
ренах. Досл!дник теми Гри-
гор!й Голиш пише: «В об!гу
перебували знаки б!логвар-
дшських уряд!в, окупащйних
армш, повстанських загоюв,
торговельних компашй, на-
цюнальних окра!н i навпъ
окремих приватних oci6. 3
1917 по 1923 р!к маса паперо-
вих грошей зросла у 200 тисяч
раз!в, в астроном!чних вим!-
рах виросли ц!ни. Скаж!мо,
в пор!внянн! з 1914 роком,
цша на цукор зб!лыпилася у
162214 раз!в, ситець - 86730
раз!в, пуд житнього борошна
коштував 140 тис. рубл!в. За
велик! покупки розрахову-
валися м!шками грошей, а 1
млрд. рубл!в навпъ великими
купюрами важив до 30 кг».
Коли рос!йськ! грош! стали
плат!жним засобом i в наших
землях, черкащанам довело-
ся призвичаюватися до таких
цш: борошно - 8,6 тис. руб.,
пшоно - И, 7 тис. руб., карто-
пля - 1,2 тис. руб. (скр!зь - за
1 юлограм), газета - 2,5 тис.
руб., пошпвка - 1 тис. руб.,
марка до не! - 320 руб.
На в!дм!ну в!д беручких,
але у фшансових питаниях
недалеких украшських дер-
жавнике, свою грошову ре-
форму б!лыповики готували
довго i ретельно. Ще навесн!
1920 року ними був захопле-
ний «золотий ешелон» Кол-
чака: 18 товарних вагошв,
у яких перевозили 5143 ве-
ликих ящики ! 1678 м!шк!в
золота i коштовностей. Ще
кглькасот тонн дорогоцшно-
го металу було вилучено у
церков i монастир!в. У 1921
род! в!дновив роботу Петро-
градський монетний дв!р. I
лише теля цього розпочався
перший етап реформи: в об!г
були введен! червшц! у вигля-
д! банкнот i золотих монет.
74
Борис Юхно
ЧИДО11 МКПМТ
Шсля юлькаетапно! де-
номшацп, у 1924 рощ, новий
радянський рубль у купюрах
i розмшшй монет! сформу-
вався остаточно. За метроло-
пчними характеристиками
вш був аналопчним царсько-
му i прир!внювався 0,774234 г
золота. Та населения, навче-
не прким досв!дом, швидко
«змело» усю коштовну моне-
ту, i в o6iry залишилися лише
nanepoei червшц!, забезпечеш
золотом, та м!дяки. Mix ш-
шим, гаманець з м!ддю в!д 1 до
5 кошйок на суму 1 рубль ва-
жив аж 328 грам!в. У довоен-
ний перюд монетарна систе-
ма вдосконалювалася, у 1932
рощ почалося карбування
шкелевих розмшних монет. 3
1937 року курс рубля встанов-
лювався на баз! долара США:
один «зелений» прир!внював-
ся тод! до 5 руб. 30 коп.
«Маркування» свастикою
В!д першого дня окупацп,
яким для облает! вважаеться
19 липня 1941 року, м!шстер-
ство схщних територш за-
провадило погодинну оплату
пращ на шдприемствах, як!
перейшли шд контроль на-
цист!в. Оск!льки охочих до-
бров!льно служити нов!й вла-
д! було мало, у серпш кер!вник
м!н!стерства Розенберг п!дпи-
сав наказ про обов’язкову тру-
дову повиншеть для oci6, не
молодших 18 i не старших 45
рок!в. Декларувалося, що за
роботу пращвники отримува-
тимуть «грошову винагороду
за справедливо визначеними
ставками, а сощальне забез-
печення роб!тник!в та 1хн!х
с!мей здшснюватиметься в
обсяз! можливого».
Реал!зац!я програми здш-
снювалася по-шмецьки швид-
ко й ч!тко. Вже за тиждень
були впроваджеш фжсован!
тарифи в межах в!д 75 коп. до
2 крб. 50 коп. за годину пращ.
До л!та 1942 року розрахунок
здшснювався радянськими
карбованцями, а шд час ре-
форми 1х обмшювали на ш-
мецьк! рейхсмарки у сп!вв!д-
ношенш 10:1 (щкаво, щошеля
перемоги у помешканнях було
знайдено нимало «загашни-
к!в», у яких населения збе-
р!гало шмецько-украшськ!
грош!. Радянськ! довоенш
карбованщ люди не в!дкла-
дали). Ж!нки та евре! отри-
мували 80% зазначених ста-
вок, громадяни з шмецьким
коршням, на яке, як правило,
вказувало пр!звище, мали
50% доплати.
Раптова змша eciei систе-
ми оплати пращ спричинила
плутанину i не гарантувала
4MUKMI MKNMT
75 | Борис Юхно
В1дпов1дного р1вня сощаль-
ного забезпечення, а вщтак -
i шдривала дов!ру до ново!
влади. Тому у с!чн! 1942 року
за шдписом рейхскомкара
УкраЧни Коха вийшло розпо-
рядження «Про врегулюван-
ня зароб!тно! платн! та умов
пращ промислового вироб-
ництва», за яким роб!тники
диференщювалися за 6-ма
категор!ями. Учш, як! опа-
новували робггнич! профе-
cii, отримували, як i рашше,
75 коп., старш! роб!тники та
молодил 21 року - 1 крб. 60
коп., квал!ф!кован! пращв-
ники i т!, кому виповнився
21 р!к, - близько 2 крб., май-
стри - понад 2 крб. на годину.
Осюльки мало не з першо-
го дня окупай!! фашисти за-
провадили ф!ксоваш базар-
н! щни, зарплати у 200-400
карбованщв щлком вистача-
ло на першочергов! потреби.
Так, цша 1 кг картопл! стано-
вила 50 коп., житнього хл!ба -
80 коп., цукру - 4 крб., мас-
ла - 10 крб., свинини - 12 крб.,
молока - 2 крб. за л!тр. Зв!с-
но, про надлишки не йшло-
ся, однак ! про голод - теж.
Ц!каво, що унеможливлення
спекуляцп шмц! досягли до-
сить орипнальним чином:
дозволялося торгувати лише
такою кЧлькктю продукпв,
яку продавець Mir власноруч
доправити до базару.
А з селянином -
по-«зверському»
Ще не охололи гармати п!с-
ля Сталшграда, а у типл най-
головшшого кремл!вського
кабшету двое дискутували
з приводу майбутшх радян-
ських грошей. Сталшу сл!д
в!ддати належне: в!н розу-
м!в, що фшансова система не
вибудовуеться командними
методами, а кушвельна спро-
можшсть рубля не забезпе-
чуеться «цшними вказ!вка-
ми», тож м!ж ним i 45-р!чним
наркомом фшанс!в Арсенкм
Зверевим була р!вноправна
дискус!я. Побажання - в!д
Сталша, контраргументи i
заперечення - в!д Зверева.
Надсекретшсть засв!дчувало
те, що у подалыпому Арсешю
Григоровичу навпъ заборони-
ли користуватися допомогою
техсекретаря i машишстки.
Упродовж 1943-1946 рок!в
вони зустр!чалися десятки ра-
з!в, i талановитий фшансист
не дав спецслужбам жодного
приводу зашдозрити його у
необережному поводженш з
шформащею. Вл!тку 1947-го
до кола об!знаних були до-
лучеш к!лька високопосадов-
щв, i таемниця перестала нею
Борис Юхно
76
4EHUKUI MICNMT
бути. Оск!льки, за чутками,
при майбутнш реформ! стара
розмшна монета залишить-
ся (i в подалыпому вони шд-
твердилися), кошйки ос!ли
в шухлядках i б!дончиках за
якихось швмгсяця. Йосип
В!ссар!онович мудро витри-
мав паузу, i, коли пристраст!
вщухли, бо народ вир!шив,
що про реформу плггкують,
вона, що називаеться, гряну-
ла - блискавична i безапелящй-
на. Обмш - 1:10, термш - з 16
по 22 грудня. Незважаючи на
накладки, обмш грошей 1947
року досяг свое! мети. Змщ-
н!ле господарство повоенно!
краши дозволило знизити
цши на продукти й товари
першо! необх!дност!, i в комп-
лекс! з деномшащею рубль
повернув соб! колишню щн-
н!сть. На шдтвердження цьо-
го з 1950 року курс рубля на
баз! долара був л!кв!дований
i переведений на золоту осно-
ву: золотий вм!ст рубля склав
0,222168 г чистого золота.
Залишаеться додати, що
мкячний дох!д населения на
1948 р!к вим!рювався 600-800
рублями, а цши були такими:
хл!б житнш - 2,8 руб., цукор-
рафшад - 13,5 руб., яловичи-
на - 28 руб., масло вершко-
ве - 62 руб., оселедщ - 17 руб.
(все за юлограм), горшка «Осо-
блива Московська» (0,5 л) -
60 руб., костюм чолов!чий -
400-430 руб., туфл! жшоч!
- 200-250 руб., радюприймач
«Рекорд» - 600 руб., фотоапа-
рат «ФЕД» - 1100 руб. I все
було б добре як для краши,
яка щойно втратила половину
економши, якби не одне «але»:
навпъ у великих селах не було
ощадкас, де здшснювався об-
мш, а в безмежнш радянськш
глибинщ, i не обов’язково - по
той б!к Уралу, про реформу
взагал! шчого не чули...
«Ми наш, ми новий рубль...»
Ще пам’ятш б!лыпост! з
нас «хрущовськ!» грош!, вве-
ден! в o6ir 1 с!чня 1961 року,
хоч i були меншими за розм!-
ром, але в 10 раз!в цшшши-
ми за попередн!. Економ!чш
усшхи Союзу i друга за 14
рок!в деномшащя на довгих
двадцять рок!в з гаком зроби-
ли рубль дорожчим за долар,
бодай, офщшно. Шдвищився
також золотий вм!ст рубля -
до 0,987412 г.
У 1962-1964 роках у гаман-
цях задзвешли монети нового
зразка, а у 1965 рощ в масовий
об!г увшшов перший ювшей-
ний металевий рубль, випу-
щений на честь 20-1 р!чнищ
Перемоги. Та найв!дом!шою
коммеморативною монетою
ЧЕММН1 MICTWlT
77 |
Борис Юхно
4acie Союзу, його своер!д-
ним нум!зматичним «гербом»
стала «голова»: рубль i3 про-
ф!лем Летна, випущений у
1970 рощ.
Трохи про мил! серцю тепе-
piniHboro обивателя л!тнього
в!ку цши «застшних час!в».
Не будемо зараз про те, що у
70-Ti кер!вництво кра!ни, що
називаеться, допалося до на-
фто-газо-золото-д!амантових
запабв Сиб!ру, i за абсолютно
екстенсивних метод!в госпо-
дарювання кра’ша роками ка-
чала !з загниваючого Заходу
трильйони р!знокал!берно!
валюти. Народов! було бай-
дуже, звщки хл!б по 16 коп.,
картопля - 8 коп., яловичи-
на - 1 руб. 60 коп., цукор - 80
коп., морська риба по 40-80
коп. Зарплати у 150-170 ру-
бл!в щлком вистачало, щоб
не перейматися дурними за-
питаннями. Вони виникли
вже у горбачовськ! часи, коли
кра!н! довелося розплачува-
тися за «золотий застш». I
«вщсотки» набили катастро-
ф!чн1 Як на мене, поштовхом
до розвалу Союзу стали не
абстрактн! «нацюнально-де-
мократичш процеси», а кон-
кретний провал павловсько!
грошово! реформи навесн!
1991 року. Рубль умер, а з ним
в економ!чшй площин! - й
необх!дшсть триматися купи.
Республ!ки-сестри вир!шили
господарювати самостшно.
Зубожшня мри
Окрилен! необхщшстю
створення власно! грошово!
системи, попервах наш! дер-
жавотворщ почувалися, як
малюки в ирашковому мага-
зин! без нагляду дорослих.
«Грошов!» постанови Прези-
ди Верховно! ради Украши i
Укази Президента сипалися,
як з рогу достатку: з 9 вересня
1991 року по 7 листопада 1992
року таких було аж плеть. На
жаль, здеб!лыпого перейма-
лися не економ!чними аспек-
тами ще! державно! справи,
а «спецефектами». Запекл!
дискуси точилися, насампе-
ред, щодо назви нацюнально!
валюти, персон, пошанованих
на нш портретами, дизайну.
Наш! грош! пропонували на-
звати украшським доларом,
карбованцем, гривнею, роз-
м!нну монету - кунами, ре-
заними, сотими, кошйками,
шагами. Останш навггь були
в!дкарбоваш пробною пар-
пею, i монети, що були в o6i-
гу у роки УНР, мали велику
ймов!рн!сть повернення. Зре-
штою, вчорашш комушети
вир!шили не передавати кут!
меду i зупинились на звич-
Борис Юхно
ПИКШ MICWIT
н!й копшщ. У березш 1992
року Постановою Президп
Верховно! ради «Про розмш-
ну монету» вони заф!ксували
р!шення про об!гов!сть - щоб
мало не було - 9 (!) ном!нал!в
монет: 1, 2, 3, 5, 10,15, 20, 25 та
50 кошйок. Збагнувши, що це
трохи забагато, кошйки, що
нагадували про Союз, згодом
з! списку викреслили.
До чест! наших державо-
творц!в, яким дуже хоплося
порадувати народ грошима
якнайшвидше, !м вистачи-
ло мудрост! не тдставляти
гривню шд неминучий !н-
фляцшний удар. 10 с!чня
1992 року в об!гу з’явилися
купони багаторазового вико-
ристання, як! до 12 листопада
ходили паралельно з рублем.
Сурогат мав бути плапжним
засобом до нового року, та в
1993 роц! «все т!льки почало-
ся» - тод! р!чна гшершфлящя
перевищила 10000%. Часи,
коли вс! ми були м!льйонера-
ми, ще св!ж! у пам’ят!, та не
наспльки, щоб пам’ятати цши
заключно! частини життя ку-
пона - л!та 1996 року. При
середньомюячнш зарплат! в
11-13 мгльйошв купоно-кар-
бованщв продукти кошту-
вали: хл!бина - 80 тис., кар-
топля - 50 тис., цукор - 100
тис., масло - 600 тис., мака-
рони - 160 тис., яловичина -
300 тис., свинина - до 400
тис., ковбаса копчена - 900-
950 тис., риба морожена - до
400 тис. (скр!зь - за 1 кг),
молоко 65-68 тис. (за л!тр),
яйця - 210 тис. (за десяток).
Довгоочжувану гривню на-
селения отримало 2-16 верес-
ня 1996 року: майже чотири
попередн! роки купюри, на-
друкован! в Канад! i Велико-
британ!!, та монети !тал!й-
ського карбування, а також
випущен! в спеццеху Луган-
ського верстатобуд!вного за-
воду, поко!лися у сховищах
Нацбанку. Ми щиро рад!ли
!м i попервах мало не моли-
лися на грош!, що хоч i були
гривнями, та дуже вже на-
гадували кольоров! долари.
Прив!д для гордост! й справд!
був - обмшний курс 100 тис.
«купок» за 1 гривню робив !!
справжшм важковаговиком
пострадянського ф!нансово-
го простору, й у глибиш душ!
ми навпъ обурювалися з того,
що так! красив! грош! все ж
дешевш! за «зелений», за який
треба було вщдати Володими-
ра ще й к!лька блискучих, як
сонце, жовтих монеток.
В!дтод! Украша влашту-
вала власне паперово-грошо-
ве виробництво, яке мають
лише юлькадесят кра!н св!ту,
ЧЕММШ MKTtfll
79 |
Борис Юхно
збудувала надсучасний мо-
нетний дв!р i навпъ фабрику
банкнотного паперу. Безмеж-
но талановит! художники-
монетар! дали життя сотням
р!зновид!в пречудових юв!-
лейних, пам’ятних i навив до-
нативних (подарункових, ти-
ражей у к!лька штук) монет.
На краще змшилися купюри,
втративши заокеанськ! риси i
захистившись в!д шдробок з
ycix бок!в. Одна гризота - сьо-
годн! зразу й не змикитиш, що
можна купити за колись по-
тужну гривню. Ну так, поки
що проТхати в тролейбус! (4
радянськ! кошйки), купити
майже дв! кунцевськ! булоч-
ки (6 кошйок), придбати 5
коробок с!рник!в (5 кошйок)
або пот!шити щкавкпь най-
дешевшою мшцевою газетою
(3 кошйки). I кому як, а мен!,
згадуючи про 1947-й, чомусь
все важче в!ддавати металев!
гривш i навпъ пристойного
номшалу кошйки...
Парадокси
освггянського прогресу
100poKie тому у школах Черкас вчили коштом MicbKoi думы,
а зарплата вчителя-предметника у перерахунку на тепе-
piiuHi zpotui дор1внювала 13,5 тысяч гривень.
Роздуми б!ля
шюльного базару
Дгги залишаються дггьми,
i, принайми! для молодших
школяр!в, 1 вересня - все ще
свято. 1х не обходить батыав-
ський клоп!т, що навалюеть-
ся на плеч! задовго до того, як
маленький громадянин неза-
лежно! Украши почимчикуе
гризти грашт науки. У 2009
род!, наприклад, щоб «виря-
дити» дитину до школи, лише
за офщшними шдрахунками,
необхщно було понад дв! ти-
сяч! гривень. А там почнеть-
ся... Батьмвськ! внески на ре-
монт i охорону, потреби класу
й прив!тання вчител!в, «за
англшську», «за шдручники»,
Жшоча пмназ!я Самойловсько!
ЧЕМ1Ш1 MICTWlT I 81 | Борис Юхно
-------------------------------------------------гяч_---------------------—------------------------------
«за екскурслю»... У Черкасах
уже зараз е школи, в яких вчи-
ти дитину аж шяк не дешев-
ше, шж студента-бюджетника
в шшому обласному центр!. I
3i знаниям справи осв!тяни
натякають: це ще - кв!точки...
1м, правда, теж не мед: дуже
вже зарплатня принижуе
!хню вчительську пдшсть. Та
шчого не вд!еш - така тепер
школа. Самодостатня й при-
буткова шдустр!я, в якш i
батьки, i середня вчительська
ланка по всш Укра!н! - обслу-
говуючий персонал складного
мехашзму, що робить грош!.
I з’явилася ця шдустр!я тому,
що справжньо! немае. Ой, ку-
дись не туди мене повело. Я ж
збирався про колишню осв!-
ту, а не про тепер!шню. А на
питания, чому мене й м!льйо-
ни тих, хто став першачком
ще до Московсько! Ол!мш-
ади-80, збирали до школи i
шлий р!к утримували в нш
приблизно за половину тато-
во! м!сячно! зарплати, а те-
пер - сам! знаете як, нехай
в!дпов!сть хтось мудр!ший.
Ми ж зануримося у часи, св!д-
к!в яких не залишилося. Роз-
пов!сти про них можуть лише
арх!вн1 документи. На краще,
адже вони лише беземоцшно
сиплять цифрами i фактами.
А висновки кожен робить сам.
Влада школ! рада
Сто рок!в тому система
осв!ти була наспльки дифе-
ренцшованою, що задово-
лення ретельно розбиратися
у нш залишимо студентам
педагопчного та вторично-
го факультепв. Зауважимо
лише основш позицн. Зо-
крема, у тод!шшх Черкасах
д!яли одно- та двокласн! по-
чатков! школи («клас» був не
те, що зараз: у школах пер-
шого типу вчилися 4 роки,
другого - 5-6, церковно-пара-
ф!яльних - 3 роки та м!ськ!
училища, до яких вступали
теля закшчення початково!
школи). Паралельно !снува-
ли, як сказали б тепер, ел!т-
ш навчальш заклади: жшо-
ча г!мназ!я Самойловсько!,
перша Мшктерська г!мназ!я,
приватне училище Ольги Лi-
coBo’i, Торгова школа тощо.
Оплата за навчання у них
становила 40-60 рубл!в на р!к,
i наспльки м!зерною була ця
сума, ми ще д!знаемося, коли
йтиметься про вчительськ!
зарплати i цши.
А як же «звичайн!» шко-
ли? Хто ix утримував i ск!ль-
ки платили за навчання там?
Стосовно цього у Державному
арх!в! Черкасько! облает! - ни-
мало прешкавих докуменпв.
Щоправда, жодного, який би
Борис Юхно
82
4BUMI HICNNT
Черкаська в!зтвка Владислава Городецького
засв!дчив оплатшсть здобут-
тя знань на початковому ета-
ni. Зате не бракуе на зразок
ось цього, датованого шчнем
1913 року, за тдписами мкь-
кого голови та члешв управи.
«На содержание существую-
щих в городе учебных заве-
дений из городских средств
в отчетном году израсходова-
но: казенных учебных заведе-
ний - 91260 руб., начальных
городских школ - 5332 руб.,
церковно-приходских - 1300
руб., учебных заведений, со-
держащихся за счет частных
и общественных средств, -
765 руб., на учебные пособия
и классные принадлежнос-
ти - 400 руб., на устройство
и ремонт новых школьных
зданий - 2500 руб., на общие
меры по распространению
образования среди городского
населения - 980 руб., на по-
мощь нуждающимся учени-
кам - 470 руб.». Коментарц як
кажуть, зайвг
Золотий в!к учительства
Вчител1в у царськш Pocii
сершно не продукували. Це
була особлива категор!я вь
рношдданих, яка не перлася
зшчев’я до вчительських се-
мшарш, а робила свш виб!р
свщомо i на все життя. У 1911
рощ у Черкасах та околицях
це звания гордо носило щось
близько niBCOTHi oci6. 1нпп,
ЧИПЫ! NICTONl
83 |
Борис Юхно
хоч i працювали у школ1, реко-
мендуватися так не мали пра-
ва. «Из учителей один окончил
курс в университете, 17 окон-
чили учительськую семина-
рию, пять - духовную и пять
имеют свидетельства на зва-
ние учителя. Из учительниц
И окончили курс гимназии,
пять окончили епархиальные
духовные училища и одна
имеет свидетельство на звание
учительницы», - повщомля-
еться у звт Черкасько! noei-
TOBoi земсько! управи.
1 липня 1912 року у Чер-
касах в!дкрилася мкцева
вчительська семшар!я, у яюй
навчалося 39 oci6, i стано-
вии склад ще! групи вельми
щкавий з огляду на стерео-
тип щодо утисюв в ocBiTi се-
лян (читай «украшщв»): «По
сословиям учащиеся рас-
пределяются следующим
образом: духовенство - 1,
потомственно-почетных граж-
дан - 2, мещан - 4, крестьян -
29, казаков - 3».
Сюльки ж отримував учи-
тель, i чому його профеая
була реально престижною? У
документах перюду, що потра-
пив у наше поле зору, е вичерп-
не цьому пояснения. Ейзьме-
мо дан! по чотирьох мкьких
приходських училищах за
1912 piK. Штат скр!зь одна-
Перша М1н1стерська пмназ!я. *П випускниками були: соратник Лен1на М.С. Урицький,
в!домий граф|к В.Д. Замирайло, академ)к О.П. Баранн1ков, ав!атори брати Касяненки,
письменники О.Г. Лебедко та О.Д. Королевич (Лесь Гомш)
Борис Юхно
84
ЧМММ1 MlCTIPlT
ковий: ciM oci6. Щомкячно
учитель-зав!дувач (директор)
отримував 451 руб. 20 коп., три
вчител! обов’язкових пред-
мете - по 338 руб. 40 коп., за-
коноучитель (правник) - 112
руб., 80 коп., вчитель «рукоде-
лия» (не беруся стрерджувати,
що йдеться про «трудовика»,
але щось спорщнене) - 100
руб., учитель сшв!в - 60 руб.,
пмнастики - 50 руб.
Невщомо, з якого дива така
зневага до хрестоматшно-ко-
лоритного ф!зрука, але лише
вш винагороджувався зарп-
латнею, сшвставною !з заро-
бггком квал!ф!кованого, хоч,
звкно, й недипломованого
робггника. Якщо умовно вва-
жати п середньою, ну нехай
по-тепер!шньому буде десь шд
дв! тисяч! гривень.
Тлльки спокшно, Панове
вчительматематики, мовни-
ки, природничники! За м!р-
кою царських час!в сьо-
годш ви б мали щомкячно
задовольнятися зарплатнею
у 13,5 тисяч! гривень. За най-
нижчого в бврош оподатку-
вання, яке мала Pocin (у на-
шему випадку - з 338 руб. 40
коп. вирахування скаладають
1 руб. 69 коп.), можна жити.
Але це ще не все. Дал! - вра-
жаючий документ про вчи-
тельсью «бонуси»: «Матери-
альное обеспечение учителей
по Черкасскому уезду за 1911
год». 1з нього д!знаемося, що
«помимо готовой квартиры с
меблировкой и отоплением
все учителя и учительницы
получали содержание в сум-
ме 360 руб. в год, законо-
учителя - по 120 руб. в год.
Кроме сего, как и ранее, в
1911 году заведующие зем-
скими училищами получали
за заведывание по 120 руб.
каждый сверх основного жа-
лования; остальные учителя
и учительницы, сверх осно-
вного жалования, получали
добавочно вознаграждение
за преподавание рукоделия,
пения - 60 руб., гимнасти-
ки - 48 руб., за заведывание
бесплатными народными би-
блиотеками - 60 руб.».
А тепер облишимо наш!
некоректн! фшансов! маш-
пуляцп з перерахунком цар-
ських рубл!в на украшськ!
гривш i перейдемо виключно
у грошово-товарний вим!р
1913 року. Отже, вчитель !з
зарплатою у 338 руб. 40 коп.
м!г ор!ентуватись на так! цши:
юлограм цукру - 25 коп., л!тр
сметани - 40 коп., юлограм
масла - 1 руб., оселедець -
7 коп., юлограм осетрини - 90
коп., бита курка - 80 коп., кач-
ка-1 руб, шдик - 3 руб., к!ло-
4EMUUMI HICWlT
85
Борис Юхно
грам яловичини - 40 коп., сви-
нини - 50 коп., сала - 30 коп.
Та, як кажуть у наших краях,
«не салом единим»... Промгру-
па: брюки парусинов! - 1 руб.,
штани - 2 руб., сорочка - 80
коп. - 1 руб., костюм - 17-20
руб., чоботи - 6-8 руб., паль-
то - 10-12 руб., взуття зимове -
10-15 руб., боти демкезонш
жшоч! - 8-10 руб., панчохи -
2-4 руб.
P.S. 1деал1защя часлв «царя
гороха» - прерогатива монар-
хисте. Ми не такй Розум1е-
мо - йдеться про найустшт-
ший nepiod в icmopii Росшськог
iMnepii. Але насамкшець - по-
piвняльнuй екскурс у часи аж
тяк не благоденственш.
Черкаси. Серпень 1947року.
Повоення й третей eid почат-
ку столмптя великий голод.
«До нового навчального року
в1дремонтовано у Micmi та
райош 22 гиколи та 36 вчи-
тельсъких квартир, виго-
товлено 1 тис. парт, 50 сто-
л1в, 100 егтльщв, 10 класних
дощок, тдготовлено 11 при-
мйценъ nid гдальш, завезено
145 тис. тдручнитв, 75 тис.
зошипйв, 1800 ол1вщв, 3 тис.
ручок, 5 тис. пер. 1з мкцевого
бюджету асигновано на на-
очне приладдя 17 700 крб., на
поповнення гшальних б1блю-
тек - 7 300 крб., на ремонт
шш - 143 000 крб. Padio-
фековано i електрифековано
11 штл...».
Вщ «ваньки»
до «Богдана»
Громадський транспорт у Черкасах мае давню icmopiio,
нимало eniaodie з яко! не тдвладш часу, оск1лъки трапля-
ються й нит.
Еволющя «ваньки»
Micro без громадського
транспорту - xyrip, яким би
великим воно не було. У кра-
щому випадку - село, бо його
статус, як вщомо, визначаеть-
ся наявтстю у населеному
пункт! церкви. Сто роклв тому
!х тут було дванадцять, та не
наявшсть золотоверхо! apxi-
тектури давала право тутеш-
ньому жителев! називатися
городянином. Таким вш став
вщтодц як уперше cie у брич-
ку незнайомця, вдягненого у
синш мундир до п’ят.
Тож, колоритний перевЬ
зник, вш же, тод!шньою мо-
вою - «!звозчик», а часпше -
зверхньо: просто «ванька». Як
правило - кремезний боро-
датий чоловш у форменному
всесезонному одязк сукняшй
«шддьовщ» до п’ят i3 завище-
ною тал!ею з багатьма склад-
ками. Цей «мундир» - форма
стандартного покрою, вона
називалася «волан» i защша-
лася на л!вий 6iK для замаш-
ност} право! руки.
Здебмыпого сотня цих зда-
леку примпних черкаських
Рейкова версия «конки», м. Кшв
ЧЕКАМ! NICNPlT
87
Борис Юхно
«таксистов», офщшно зарее-
строваних милкою управою
на 1909 piK, засоби виробни-
цтва винаймала у «хазяхв»:
багатих власниюв коней i екЬ
паж!в.
Усвщомлюючи специф!ч-
н1сть контингенту в!зник!в,
MicbKi чиновники намагали-
ся постшно тримати ix у пол!
зору. Вповноважеш часто пе-
рев!ряли наявшсть жетошв
(хоча мало не кожного «так-
систа» знали особисто), при-
кршлено! на видному м!сщ
затверджено! такси тощо. Не-
абияких прикропцв можна
було нажити, залишивши ко-
ней без нагляду або зупинив-
шись у недозволеному м!сщ.
Ось виписка з тогочасних
правил перевезень: «В!льн!
в!зники зобов’язаш стояти
чинно на м!сцях, що для них
визначенг 1м заборонено зла-
зити з облучка, гуртуватися,
лихословити, лаятися м!ж
собою, насм!хатися з перехо-
жих, нахабно зазивати паса-
жир!в, з якими в!зники пови-
нн! поводитися вв!чливо аж
до зупинки». «Залишен! на
вулищ без нагляду кон! та ек!-
паж! будуть негайно забран!
у дв!р найближчот полщей-
сько1 частини, а винн! притя-
гуватимуться до в!дпов!даль-
ност! по суду».
Офщшно для перевезень
дозволялися чотирикол!сн!
фаетони, брички i пасажир-
ськ! вози-конки: «люкс»,
«б!знес» i «економ-клас» по-
сучасному. Брички в!др!з-
нялися в!д фаетошв вщсут-
шстю вщкидного шюряного
даху, але 1хня конструкция i
кол!р були чпжо стандарти-
зованими. Тззовн! ix лакува-
ли чорним, сидшня i спинки
оббивали матер!ею чорного
або червоного кольор!в (шд
в!зником - синього), по оби-
два боки на козлах - л!хтар!,
в яких уноч! гор!ли св!чки або
карбщний газ. Конка, прооб-
раз сучасного тролейбуса, яв-
ляла собою в!зок !з дахом, на
якому спиною до спини сщало
двадцятеро або й б!льше oci6.
Запряжений парою-другою
здоровенних коней-битюпв,
цей простолюдинський тихо-
х!д м!г долати вщстань м!ж
Сшним базаром (район Седо-
ва - Площа 700-р!ччя) i база-
ром на Соборнш дуже довго,
зупиняючись на вимогу кож-
ного «по той i цей б!к» воза.
Та н1хто не наршав: пла-
та - п’ятак, тод! як на бричщ
довелося б розкошелитися
на 30 кошйок, а у фаетон! -
страшно подумати - щлих 50:
у 1909-му на щ грош! можна
було купити два десятки яець
88 | ЧЕКМИ1 МКММТ
>4._------------------------------------------
Борис Юхно
або кллограмову щуку. Та вже
за чотири роки монополкти-
гужовики зазнали вщчутно-
го удару. Найщкав!ше те, що
завдала його... жшка. Упм,
що тут дивного? I загалом -
шчогкшько, i по суп: якщо
зазирнути у свггову автокто-
р!ю, можна переконатися, що
емансиповаш представнищ
слабко! стат! виявляли до ав-
томоб!л!в неабияку щкавкть
з першого дня ix створення.
Пригадайте хоча б дебют-
ну по!здку «Мерседеса», яка
мало не спричинила шфаркт
у конструктора. А у Черкасах
у 1913 рош така co6i м!щанка
Вгтьгсльмша Юл!ан!вна Цет-
нерович виклопотала у мкько!
думи дозв!л на, як зазначено у
рекламному оголошенш, «Ав-
тобусное сообщение Вокзал -
Сосновка». Автобус!в було
два, i поТздка за цим марш-
рутом коштувала 25 копшок.
KpiM цього, подзвонивши на
номер 53 (саме так: лише дв!
цифри, як! свщчать про к!ль-
ккть абоненпв у Черкасах до
Першо! свггово!), можна було
замовити «автомоб!ль для
прогулок по часам». Машин
у Юл!ашвни було аж плеть,
пригнали ix сюди з Одеси, i
катали вони черкащан по 1,5-
2 рубл! за годину, залежно в!д
класу авпвки. Невщомо, чи
епггкали водив пан! Цетнеро-
вич халепи, з якими зпкнувся
Адам Козлевич у «Золотому
телят!», коли вивозив п’яш
компанл на шчний моцюн, але
думу це не обходило: за кожен
мотор «зал!зна В!льгельм!на»
сплачувала 15 рубл!в на р!к
плюс спльки ж пожежникам
за оренду стайн!, тобто гара-
жа, ixHboi частини.
Тож мушу глибокодумно
зауважити: або Цетнерович не
була б!лявкою, або наш!, чо-
лов!ч! уявлення про взаеми-
ни жшки й автомоб!ля трохи
пиндючлив! i зарозум!л!.
Як верблюди
кол!ю прокладали
На жаль, вщомост! про
дореволюцшний транспорт
громадського користування у
Черкасах довод! скуп!. Ут!м,
не насНльки, щоб вщомий
мкцевий краезнавець Василь
Страшевич не знайшов у них
невщому стор!нку. Виявля-
еться, ще до Першо! св!то-
во1 Черкаси стояли на пороз!
пуску трамвайно! лшл, i якби
не вшна - мали б найпередо-
в!шу на т! часи альтернативу
тягловш сил!. Ось що пише
вш про цю под!ю:
«У тод!шньому повгговому
мкт! з населениям понад 30
тисяч мешканщв було багато
ЧЕШОПШСШ!
89
Борис Юхно
промислових тдприемств,
головним з яких був цукро-
рафжадний завод, де працю-
вало до тисяч! робггниюв.
Мабуть, зробити транспорт-
ну розв’язку з м!ста до роб!т-
ничо! слобщки Кривал!вки,
де розташовувався завод, а за
ним - i юлька цегелень, спало
на думку адм!шстрацп тд-
приемства та м!ськ!й дум!.
Як розпов!дав мен! наприкш-
щ 50-их рок!в потомствений
робггник машбудзаводу Во-
лодимир 1ванович Ткаченко,
трамвайну кол!ю планували
збудувати в!д Сшного база-
ру до Сосшвки, з обох бок!в
Олександр!вського бульвару
(нин! - бульвар Шевченка).
У 1914 роц! була збудована
перша у м!ст! електростанщя,
яка давала б струм для май-
бутньо! трамвайно! л!нп, але
завадила продовжити роботи
Перша св!това вшна.
Про те, що вже було завезе-
не деяке обладнання (шпали,
рейки тощо) i розм!щувалося
воно на заводськш територп
цукровик!в, де нин! стадюн
«Спартак», розпов!дала Bi-
дома спортсменка 20-30-их
рок!в Олександра Васил!в-
на Караванська. Свого часу
вона мешкала в гуртожитку
заводу, а Г! батько працював
на тдприемств!. Вона згаду-
вала, що бачила усе це облад-
нання, бо це було б!ля !хньо!
дом!вки, де вони гралися дЬ
тлахами. Його з вокзалу при-
возили на... верблюдах, як!
тягли спещальш в!зки, а тва-
рин розм!щували в спйл!, що
теж було поряд. В!д дорослих
чула, що незабаром буде пу-
щено трамвай.
Згодом - в!йни: теля Пер-
шо! евггово! - громадянська,
поим розруха. Шпали роз-
тягли на дрова, а шше облад-
нання тшло на заводськ! по-
треби...».
Була ще одна спроба пус-
тити у Черкасах трамвай, на-
прикшщ 50-их. Коли м!сто
утвердилося у статус! най-
молодшого обласного центру
радянсько! Украши, а його
вулищ зарясшли репптками
буд!вельно! арматури, у Киев!
вир!шили будувати все «од-
ним махом»: i адмшбуд!вл!, i
житло, i головну транспорт-
ну артер!ю: трамвайну кол!ю
в!д цукрорафшадного заводу
до Соствки. У Харювському
шетитуи комунального гос-
подарства розробили навпъ
в!дпов!дний проект, на якому,
упм, так ! не з’явилися тд-
писи кер!вник!в облает!. Ка-
жуть, за збереження бульвару
горою став 1ван Кшдратович
Лутак. Зам!сть колш на ньому
Борис Юхно
90 |
ЧПШМ NICNNI
з’явилися каштани, ср!блясп
клени i ялини. Так черкаський
трамвай не по!хав удруге.
Товарищ Сел!ванов
i чотири кошйки
Каштани каштанами, та ба-
гатотисячне м!сто потребу-
вало транспортно! стратеги
розвитку. У 1961 рощ розпоча-
лося буд!вництво тролейбус-
ного депо i контактно! мереж!
з тягловими шдстанщями. Го-
родяни змикитили: жити !м у
сусщств! з «рогатими». Опо-
ри юльцювали майже чотири
роки: тролейбус - машина на-
дшна, але вибаглива: по шв-
дороги не !здить. АН жовтня
1965 року тод!шшй м!шстр
комунального господарства
УРСР товариш Сел!ванов
сво!м шдписом в!дкрив нову
сторшку у транспортшй !сто-
pii м!ста. Документ називався
«Про оргашзащю у Черкасах
тролейбусного управлшня з
юлыйстю рухомого складу 30
тролейбуНв». Дуже хоплося
про!хати на диво-техшщ шд
червонопрапорними трибу-
нами у р!чницю Жовтнево!
революцп, однак пария тро-
лейбуНв «Ки!в-2» затримува-
лася. Прибув один, та й той -
нашвроз!браний. Довелося
посп!хом обшивати фанерою
те, що пршхало. Йому й суди-
лося вщкривати тролейбусну
еру. Це - одна верс!я. Зпдно з
шшою, перший водш - Олек-
сандр Якович Бровченко - ка-
тав ycix, причетних до поди, ще
5 листопада, i за два дю на па-
рад! гордо здшмалися догори
«роги» справжнього першого
черкаського «тралша». Ц!ка-
во, що зпдно з нормативними
документами, к!льк!сть жите-
л!в молодого м!ста i близько
не дозволяла розраховувати
на цей значно престижшший
за трамвай вид транспорту.
Та тод!шш кер!вники, видно,
вм!ли вир!шувати питания по
суп. А, може, вони з самого
початку нащлились на новий
зас!б сполучення i вм!ло вико-
ристали слушний бульварний
аргумент? Хто знае...
Парк автобусного перюду
Гадаете, автобуси у Черка-
сах почали випускати у 1999
рощ, коли на 4AP3i з!брали
перший «Богдан»? Помиляе-
теся. У рол! центру автомобь
лебудування м!сто дебюту вало
на 70 рок!в рашше, у 1928-му.
Тод! за кресленнями м!сце-
вих шженер!в на завод! !меш
Петровського зробили кузов,
який у комплект! з !мпорт-
ним двигуном вив!в на «ти-
тульний» мкький маршрут
«Центр-Сосшвка» диво-ма-
ЧМАЫ1 HICW1T
Борис ГОхно
91
1>ч__
шину, звикнути до яко! най-
складшше було кшним пере-
в!зникам: щось тдказувало
!м, що ця «б!сова машинер!я»
не залишить шанс!в базар-
ным возам. Аж до 1938 року
вони так-сяк сусщилися, та,
коли автобуси шшли «з по-
току», старому й новому ста-
ло затхсно. Неабияка роль в
остаточшй перемоз! сталевих
коней належить маркам 3IC-
8 та 3IC-16. Це були справ-
жш автобуси, осюльки !хш
попередники АМО-Ф15 та
ГАЗ-АА базувалися на inaci
вантаж!вок. Вхдкрилися нов!
маршрути, сполучення сяг-
нуло й млькох найближчих
населених пункив.
У 1945-му довелося почи-
нати усе спочатку. I, зв!сно, не
з автобус!в. Лише наприкшц!
40-их рок!в ущл!лий автопарк
поповнився новинками, як!
швидко затьмарили yci попе-
редш моторш засоби. Звали
ix 3IC-154. Щ червоно-жовт!
лупоок! красен! вражали не
лише переловим дизайном,
але й техшчними характерис-
тиками. Дизельна електрична
силова установка забезпечу-
вала високу плавшсть ходу, а
кузов, зроблений з алюм!шю,
був дивовижею навпъ для свЬ
тового автопрому. На 1957 р!к
у Черкасах було лише три ав-
тобусних маршрути.
У 60-т! роки минулого
стол!ття на рейсах прим!сь-
кого сполучення самов!д-
дано трудилися 31Си-127. У
просторих комфортабельних
«Ванька-зимовий»
ЧМ1Ы1 ИИТИ1Т
Борис Юхно
салонах розкпщувалися 16
двомкних кркел з шдголов-
никами, спинка i подушка
кожного ф!ксувалися у трьох
положениях. Салон було об-
ладнано опалювальною i вен-
тиляцшною системами. Шд
шдлогою мктилися багажи!
в!дс!ки, завдяки чому вона
була аж на метр над дорогою.
Не автобус - казка! Тод! ж до
с!мейства 31С!в, щоправда,
вже як 3IJI, долучився «158-
ий»: ушверсал з дещо «по-
хмурим обличчям».
Коли краТна увшшла у
фазу «розвиненого соц!ал!з-
му», комфортабельш автобу-
си чомусь зникли. Найб!льше
шкода лайнер!в льв!вських ав-
томоб!лебуд!вник!в: медалк-
та спещал!зовано! брюссель-
сько!' виставки «ЛАЗа-697»,
«Укра!ни-67» та «Украши-69».
На черкаськ! дороги вийшов
справд! народний автобус
«Л1АЗ-677». Йому, до непри-
стойност! пролетарському, й
судилося стати головною д!-
йовою особою шляхових буд-
шв у 70-80-т! роки. Здавалося,
уся какофошя звук!в, яка в
принцип! може спричинюва-
тися рухом мехашзму, у цьому
засоб! знайшла свою шпарин-
ку. Ну а сшввщношення «си-
дячих i стоячих» м!сць - 25
на 110 - напевне й породи-
ло красномовний висл!в про
бочку й тюльку. Загалом на
початку 70-х рок!в вулицями
м!ста курсувало 70 тролейбу-
с!в, 266 автобушв та 210 такс!.
У перппй половин! 80-их
на черкаськ! маршрути ви-
йшли угорськ! «1каруси» -
«гармош-ки». Поява перших
жовтих велетшв була под!-
ею, сшвставною з гастроля-
ми пересувного атракцюну:
yci школяр!, яким пощастило
жити у ПЗР, намагалися до-
чекатися великого автобу-
са, щоб про’!хатися саме ним
i - неодмшно у «рухомш
частин!» салону. Цим «дино-
заврам» судився довгий в!к, i
зникли вони, за неписаними
правилами автоеволюцп, шд
тиском «др!бних хижак!в»:
«ПАЗ!в», «Богдашв», «Етало-
шв». Важко уявити, що ко’!ло-
ся б сьогодш, якби на шляхах
залишилися згадаш «Ткару-
си» i комфортабельш тихо-
ходи «Вольво», як! ще рок!в
п’ять тому з грацшшстю сло-
шв намагалися «вписатися» у
транспортний пот!к м!ста.
Мине час, i про нишшшх
володар!в черкаських дор!г
хтось напише як про ц!кав!
експонати доби первкного
каштал!зму. На чому !здити-
муть тод!? Поживемо - поба-
чимо...
Мпцанський релакс
Як вщпочивали у Черкасах до революцп
Б!ля витоюв
м!сцево!еротики
Столггтя тому шшими були
i Дншро, i пляж!, i пляжники,
зв!сно, теж. Сьогодн!, як в!до-
мо, б!лын!сть в!дпочивальни-
к!в уподобала берег в!д дамби
до Митнищ, а на початку ми-
нулого столптя вони бовта-
лися по шший б!к, у район!
Сосшвки i Дахшвки. Сдиний
виняток - мгсцина шд Казбе-
том. Там споконв!ку прийма-
ли водн! процедури тутешн!
босяки, а на остров! непода-
л!к гуртувалися рибалки. Та
навряд чи аборигешв можна
зарахувати до категорп ку-
рортник!в, як не можна вва-
жати такими одесипв у себе
на Аркад!!.
Чому не купалися там, де
звикли ми? Р!ч у тому, що ра-
н!ше промисловою частиною
Черкас була не гор!шня, а та,
що б!ля р!ки, i все узбереж-
жя, а переважно - затоплена
50 рок!в тому частина м!ста,
була вс!яна ливарними, ви-
нокурними й пивоварними
заводами, л!сопильнями, па-
ровими млинами.
Сосшвська дача
Борис Юхно
94
4MUKMI N1CTW1T
Лозунг у трактир!: «Пить-пей, а дело разумей»
Кажучи щиро, вщпочинок
б!ля води у тепер1шньому ро-
зумшш в наших краях став
популярним лише шсля Пер-
шо1 CBiTOBoi вшни. До цього
неприемного, але корисного
знайомства з Свропою нашим
землякам школи не спадало на
думку зшчев’я смажитися на
сонщ, а у вищому свт засма-
га взагал! вважалася ознакою
низького сощального статусу.
Знавщ м!щанського по-
буту запевняють, що перший
громадський пляж на Дншр!
з’явився на Трухановому ост-
ров! в лику 1918 року. Моду
на оголения шд сонцем ввели
солдати шмецького гаршзону
гетьмана Павла Скоропадсько-
го, а невдовз! й кияни почали
навщуватися на пляж. Туди ж
згодом зачастили млосш па-
нянки, яким набридло ховати
сво1 форми за в!ктор!анськими
сукнями. Повоення, як вщомо,
роздягае швидко...
Треба, мабуть, зауважити,
що ми таки добряче переван-
тажеш геро!кою тих час!в. Ре-
волюцп, заколоти, визволь-
Hi протистояння та iHini
«доленосш» подп кшця !мпе-
pii вже юлькома поколшнями
сприймаються як уся !стор!я
Tie! епохи. Але була й шша.
1стор!я тих, хто хот!в просто
жити. I i’x була быышсть.
ЧЕКМШ NKWlI | 95
---------------------------
Борис Юхно
А що ж Черкаси? Вже за piK
i вони обзавелися власними
пляжами на зразок кшвсько-
го. Тобто нашим - р!вно 90.
Посприяли ix появ! курорт-
ники, що на лпт> винаймали
cocHiecbKi дач!. А багатьма ро-
ками рашше вони осв!жалися
у купальнях.
Б!ля само! Сосшвки пля-
ж!в було к!лька. Найпопу-
ляршший - «Старий», що
тягнувся вздовж Дншра на
швюлометра. Дно тут, хоч i
трохи мулке, було неглибо-
ким, а тому на «Старому» шд
невсипущим оком няньок
купалася здеб!лыпого мале-
ча. Доросл!пп д!ти, а особли-
во молодь, прагнули будь-що
перебратися на човнах на
Корчоватий ocTpie. Bin був
укритий чистим р!чковим
nicKOM, а головне - там чека-
ла повна свобода. Така, як у
repoie модних тод! ромашв
Дефо або Спвенсона.
Доросл! ще довго не нава-
жувалися оголюватися на лю-
дях, тому надавали перевагу
компромкним з мораллю ку-
пальням. Ц! нескладш спору-
ди являли собою кладки, що
закшчувалися дощаним шв-
колом, закршленим у дш. Та-
ким чином, з берега чи сус!д-
Hix секцш купальника видно
не було. Напевне, сховатися
в!д шкавих очей б!лыпе нама-
галися купальниц!, i недарма.
Недалеко зв!дти завжди кру-
тилися «астрономи»: люби-
тел! шдглядати за роздягну-
тими жшками. 3 шдзорними
трубами та бшоклями вони
«гшздилися» на пагорбах або
й деревах i чекали шкантних
момент!в «!з життя дачниюв».
1нша трупа еротомашв
!шла ще дал!. Ц! були озброеш
фотоапаратами й чатували на
емансипованих жшок. Та таке
у провшцн траплялося нечас-
то, бо й сам! «емансше» були
пршжджими.
Принапдно сл!д згадати
й про таку важливу на в!дпо-
чинку б!ля води р!ч, як купаль-
н! костюми. Користувалися,
ут!м, ними майже завжди на
берез!. Дшшовши кладкою
до води, !х залишали у м!ша-
тюрнш роздягальн!, яка ста-
раниями «астроном!в» р!дко
була щлою. Купания «в одяз!»
ще довго не практикувалося.
Як не дивно, у «защепленому
на вс! Гудзики» сустльств! це
вважалося неприродним i на-
впъ шкщливим.
Чолов!чий купальник б!ль-
ше нагадував сшдню б!лиз-
ну: це були довг! труси та
футболка до л!кт!в, зшит! ра-
зом. Жшоч! теж були т!льки
сущльними. Найсм!лив!ш!
Борис Юхно
96
чпикш MicrmT
модел1 лише трохи оголюва-
ли спину та мали невелике
декольте. Вони, як правило,
прикрашалися мереживом i
поясом на тали.
Обов’язковим компонентом
купальника були шапочки чи
шдв’язки для волосся, схож!
кроем на TenepiniHi бандани. I
якби на громадський пляж тих
час!в якимось фантастичним
чином потрапила типова су-
часна вщпочивальниця, вбра-
на у два мотузочки, «астроно-
ми», мабуть, посипалися б на
землю, як перестигл! групп...
Сосшвка гастроном!чна
Як курорт, Сосшвка в!дома
з 1902 року. Велика юльюсть
яр!в, долин i балок дозволяла
на тривалий час «консервува-
ти» щлюпц коктейл! аромапв
хво1, пристепових трав 1 во-
доростей, тому тут часто вщ-
почивали громадяни серед-
nix за «царськими» м!рками
статюв з проблемами оргашв
дихання. Упм, не лише вони:
м!сцев! краезнавщ, що жили у
часи, вдв!ч! ближч! до тих ро-
к!в, шж наш!, наполягають на
тому, що Сосшвку вщвщува-
ли й члени царсько! родини.
Стушнь близькост!, правда,
не уточнюеться, та все одно -
приемно. А ось те, що з Поль-
шд, яка тод! входила до складу
PociftcbKoi iMnepii, у Черкаси
курсував курортний потяг
«Варшава-Сосшвка» - факт.
3 великою часткою ймо-
в!рност!, що грунтуеться на
типовост! «дачного укладу»
в околицях Кшвсько! губер-
нп, спробуемо змалювати
Сосшвська дача
чпшсыи micnmT
97 | Борис ГОхно
життя i побут дачниклв Со-
сн!вки спекотного лиа дале-
кого 1909 року.
Зазвичай дач! винайма-
лися на все лгго, багаж до
Черкас доправлявся зал!з-
ницею або вантажними во-
зами. Сам! дачники у цей час
на мкщ шдшукували при-
йнятний вар!ант помешкання,
керуючись або численними
оголошеннями, або ж попере-
дн!ми рекомендащями. Часто
адресу вказували заздалепдь
«простимульоваш» власни-
ком житла в!зники. Оск!ль-
ки дач! зазвичай орендувало
м!сцеве панство i м!щани, до
вечора шдвода з вантажем,
прислугою i домашшми тва-
ринами вже була на м!сщ.
Саме челядь розповщала про
пропозицп мкцевих булоч-
ник!в, молочар!в, рибалок -
ycix, хто зустр!вся дорогою i
встиг прорекламувати свш
товар, доки ломовий екшаж
пов!льно долав дорожи! шд-
йоми та балки.
Зранку наступного дня
благочестиве с!мейство вже
«вкушало» вс! принади дач-
ного життя. Ще вдосв!та тор-
говц! з продуктами, вперто
нагадуючи про вчорашш до-
мовленост!, один поперед од-
ного пропонували булки, мо-
локо, сметану, сир.
Kyxapi, як!, як правило,
були уповноважеш самостш-
но купувати пров!ант, на по-
чатку торгу мали справу з не-
прихованим демпшгом i часто
шддавалися спокус! прихова-
ти гривеник-другий. Це вже
пот!м, десь за тиждень, хазя!н
знатиме, за якою щною ! хто
привозить йому харч!, а може
й не пощкавитися...
Згодом з’являеться пере-
сувна лавка р!зника. М’ясо -
найсв!ж!ше. Перед кожною
зупинкою з шдводи стрибае
хлопчина, який ретельно про-
тирав колеса або перемотуе
папером ступиц! - щоб покуп-
ni не забруднилися.
Трохи шзшше починають
пропонувати овоч!, фрукти,
л!сов! ягоди. «Базар» кошй-
чаний, тому серед продавщв
чимало дней. Ще вдосв!та не-
подал!к с!л, як! нин! похован!
шд водами Кременчуцького
водосховища, вони збира-
ли ожину або суниц!, швк!ло
яких завжди коштувало одна-
ково - п’ятак. У розпал сезону
ст!льки ж правили за в!дро в!д-
б!рних пом!дор!в, а опрками
взагал! можна було «сшдати,
об!дати й закушувати» - дв!-
три копшки за ту саму м!рку.
Останшми перед общом
з’являлися рибалки. Товары
окуы, лини, карас! i щуки про-
чмкш мктТ
Борис Юхно
давалися швидко. Арпльники
не надто трималися за цшу,
осклльки на сонш риба швид-
ко псувалася, а конкуренте
не бракувало. Спродати рибу
за щною «гривеник за хвгст»
вважалося непоганим заробгг-
ком. Стаб!льною була цша й
на рак!в: штука - кошйка.
По обш наставав час куп-
щв, коробейникхв i пивнимв.
Перш! торгували гастроном!-
ею: консервами, ковбасами,
сиром i... шампанським. Оскь
льки !гристе було справжшм,
французьким, то й коштувало
нимало - eiciM-десять рубл!в
за пляшку. Менш грошови-
та публша задовольнялася
«казенкою» (тридцать коп.
за п!вл!тра) або пивом. Ута-
мувати спрагу найдорожчим,
класу «прем!ум», можна було
не менше як за дванадцять ко-
шйок, випити кухоль у трак-
тир! - п’ять коп. Причому сам
нашй коштував три кошйки, а
на дв! на виб!р пропонувалися
солон! бублики, креветки або
раки. На дач! пивники приво-
зили лише пляшкове пиво, яке
коштувало 6-8 коп. за пляшку.
Саме у ш часи у Черкасах роз-
почалося виробництво влас-
ного шнистого напою.
Нер!дко траплялося, що
глава с!мейства навщувався
на дачу лише у вих!дш або й
р!дше. Далеко не кожен у цар-
ськш Pocii, незалежно в!д
сощального статусу, чину i
статк!в, м!г дозволити соб!
розкошувати на природ!
впродовж хоча б двох тиж-
шв посшль. Таким чином, за
с!мдесят-сто рубл!в, сплаче-
них за оренду будинку на по-
чатку сезону, поважний пан
позбувався усього «домаш-
нього пекла» i м!г щлковито
поринути у справи.
Проза в!дпочинку
На той час у молод!жно-
му середовишд зароджувався
культ пмнастики i спорту, i,
насл!дуючи приклад англ!й-
щв та француз!в, юнаки, а
школи - й д!вчата, нимало
часу проводили у рухливих
irpax. За м!сцем квартиру-
вання створювалися навпъ
«клуби», що змагалися у фут-
бол!, про який уже достатньо
нули у пов!тових Черкасах, i
який популяризували як шо-
земщ, так i студентство, що
з’Чжджалося на кашкули, та
модному крокет!.
Там, де за звичкою выдава-
ли перевагу французьким ма-
нерам, змагалися у «серсо» або
«б!льбоке». Обидв! гри вимага-
ли спритност! у вправах з! спе-
щальними паличками, за допо-
могою яких перекидали одне
4EMUCUI NICTOPlT
99
Борис ГОхно
Сосшвська дача
одному i ловили обруч! або на-
саджували на тки кульки.
Та далеко не eci тдлггки
проводили час у irpax та спор-
тивних змаганнях. Нередко
консервативш батьки забо-
ронили «мужицый» забави,
натом!сть перетворюючи в!д-
починок дп-ей на перюд актив-
ного навчання.
Pocin час!в Миколи II пе-
реживала справжшй осв1тшй
бум. Щор1чно в!дкривало-
ся близько десяти тисяч по-
чаткових шк!л, а у 1908 рощ
був прийнятий закон про
обов’язкову загальну безко-
штовну освпу, зпдно з яким
на середину 20-их рок!в не-
письменшсть в iMnepii могла
бути остаточно викоршеною.
Що вже казати про заможних
людей? Наймали репетитор!в,
адже чимало студент! в при-
!здило на дачу саме з метою
тдзаробити. Р1дко 1хня пра-
ця оцшювалася дорожче, шж
у десять рубл!в на мкяць, та,
маючи двох-трьох учшв, мож-
на було зводити кжщ з кшця-
ми. Студентам, як i вс!м без
винятку шдданим iMnepii, га-
рантувалося безкоштовне ме-
дичне обслуговування - саме
р1вень сощально! медицини в
Pocii часто просто-таки вра-
жав шоземщв. Чимало з них
вважали медичну оргашза-
щю, створену росшським зем-
ством, «найбщыпим досяг-
ненням епохи, осюльки вона
не лише забезпечувала ме-
дичну допомогу кожному, але
мала ще й величезне виховне
Борис Юхно
| 100 |
ЧЕКМИ! МКПИТ
значения» (швейцарський ко-
мерсант Фр!др!х Еркман).
Та невже шщо i шхто не
заважало дачникам i не пору-
шувало 1’хнього в!дпочинку за
мктом?
Клопоту вистачало. Най-
б!лыпе прикропцв завдавали
гост!, як! норовили вщпочити
юлька дшв на дач! «доброго
знайомого». Насправд! так!
в!дв!дини р!дко були бажани-
ми, але зустр!ти гостей !з роз-
критими обшмами i провести
з! сльозами на очах вимагав
неписаний етикет.
Траплялося, що завдяки
гостям витрати на дачне жит-
тя перевищували заплановаш
удв!ч!, а то й утричг Дошкуля-
ли «погор!льц!» i жебраки, як!
у л!тн! мкящ перебиралися
до Сосшвки на поспйне мк-
це проживания. Нер!дко не-
подал!к дач ставали табором
цигани, i якщо чолов!ки спе-
ц!ал!зувалися на оборудках
!з кшьми, то жшки з дпъми
щлими днями вешталися до-
вкола дач.
Вищим шиком для шдгуля-
лого панства вважалося «по-
кутить у цыган», а попм, уже
добряче нашдпитку, запро-
сити ix на дачу. Тод! вже шхто
не м!г гарантувати майбутню
платоспроможнкть кварти-
рувальника. В!дом! випадки,
коли, не розрахувавши фшан-
сових можливостей, с!м’я ви-
!здила з дач!, залишивши не-
погашений борг у р!зника або
бакалшника.
Дорадянський перюд ку-
рортно! Сосшвки тривав не
так уже й довго - якихось
п’ятнадцять рок!в. У 20-их ро-
ках дач! та особняки були на-
цкнал!зоваш, але нова влада
не ставила п!д сумшв дощль-
нкть використання лк!в над
Дшпром саме з метою оздоров-
ления трудящих. У 1925 роц!
вийшла «Постанова Черкась-
ко! окружно! планово! комки
про вивчення можливостей
перетворення селища Сосшв-
ка на Всеукра!нську оздоров-
ницю», i нимало п положень
були ycniniHO реал!зоваш.
Без поправок на провшщю
Вщпочинок у центральшй
частин! мкта суттево в!др!з-
нявся в!д новомодного оздо-
ровления на околицях. Тут, на
Хрещатику, тод!шшй Дахшв-
ськш та прилеглих до не! ву-
лицях, нал!чувалося близько
300 (!) крамниць: дв! третини
в!д кнуючих у Черкасах. У ix
числ! - 135 бакалшних лавок,
п!всотн! м’ясних, три десят-
ки мануфактурних i спльки
ж галантерейних... Чимало
було й спец!ал!зованих юве-
ЧВШИ1 NICNMI
101
Борис Юхно
Шарманщик
Продавець морозива
л!рних, посудних, книжко-
вих, «крашкових» магазишв,
кондитерських, пивних i тю-
тюнових. Словом, було де по-
вештатися грошовитш публЬ
щ, пошошнгувати - кажучи
на TenepiniHift лад. Але тод!
це вщпочинком не вважало-
ся, бо люди таки ходили до
крамниць скуповуватися, а не
на виставку товар!в царсько!
промисловост! подивитися.
Робили це прикажчики або
хтось i3 родово! прислуги. Ti,
з ким у ЫмЧ були nepeBipeHi
порядшстю стосунки.
У Черкасах було чимало
м!сць культурного дозвыля.
Насамперед, це Сад Яровой
оаза серед мазанок, подаро-
вана сестр!, колишнш пе-
тербурзькш «свкськ!й леви-
Ш», мкцевим купцем 1ваном
Продавець квасу
Яровим. Знаходилася вона у
квартал! тепер!шнього Дитя-
чого парку. Тут був театр, до
peni, не единий у MicTi. 1нший
приймав публ!ку там, де зараз
«базарний» ушвермаг, на роз!
Борис Юхно
102
ЧММН1 MICTWlT
вулиць Гоголя-Ленша. На-
справд!, повггова Мельпомена
мешкала у таких co6i умовах,
та, незважаючи на це, у нас
гастролювали Мар!я Зань-
ковецька, Панас Саксаган-
ський, Марко Кропивниць-
кий. У дореволюцшш часи
театральне життя вирувало
у Черкасах без ус!ляких «по-
правок» на провшщю.
На 1909 piK у мкт! вже було
два кшотеатри. Центром ci-
нематографа судилося стати
будинкам, розташованим у
район! тепер!шнього музею
«Кобзаря». Ti, хто пам’ятае
старий кшотеатр «УкраТна»
навпроти медичного учили-
ща, мабуть, знае, що вш був
прямим спадкоемцем третье-
го з черкаських к!нотеатр!в
«Амшр». А першу кшоуста-
новку в наше Micro у 1908 роц!
прямо з Парижа, тод!шньо!
столиц! юно, прив!з багатий
родич черкаського торговця
Белахова. Краезнавц! так i не
дшшли висновку, де саме на
цьому кутку городянам упер-
ше показали «рухом! картин-
ки». За одними даними - у
дом!, на мкщ якого з кшця
50-х мктиться житловий бу-
динок навпроти обласно! 6i-
блютеки !меш Шевченка, за
шшими - на Хрещатику. Вш
збер!гся до наших дшв, що-
правда, на р!вш другого по-
верху, i передуе, якщо рухати-
ся в напрямку Пагорба Слави,
музею «Кобзаря».
До реч!, саме у цьому бу-
динку (а йдеться таки дал!
про релакс зразка 1909 року, а
не про планування м!ста) не-
задовго до цього шдприемець
Школьников в!дкрив неве-
личкий цех з виробництва та
крамничку для продажу сель-
терсько!’ газовано! води й си-
тра. Ул!тку тут спостеркалося
справжне паломництво. Свш
нехитрий, але прибутковий
товар Школьников продавав
також з невеликих в!зк!в. До
реч!, так само реал!зовувало-
ся й морозиво - ще один атри-
бут лПнього в!дпочинку. Його
тод! нал!чувалося близько 30
сорив. «Реал!затори» носили
свш товар у д!жечках на голо-
в!, вигукуючи: «Сахарно-мо-
рожено, шариками сложено,
копейка - цена, радость вкус-
на!». Покупець з’1дав порщю
на мкщ й повертав скляночку,
яка протиралася ганч!ркою.
Солщшпп торговщ розвози-
ли товар на в!зках. Скриньки
на колесах були обладнаш
в!дкидними кришками, усе-
редиш - чотири-шкть цилш-
дричних посудин, обкладених
льодом. У кожнш - певний
сорт солодошдв: вершкове,
ЧЕШСШ MlCWlT
| 103
Борис Юхно
крем-брюле, полуничне, ви-
шневе, фкташкове, малинове,
персикове... Цша - п’ятак за
дв! велик! кульки, викладеш
на шматочок картону, одно-
разова дерев’яна лопатка - у
комплект!.
Морозиво з мараскшом
(вид л!керу), гор!хами, шо-
коладом, пуншем i навпъ
«шампанське морозиво», як
i холодну каву або маренго з
морозивом, можна було ску-
штувати лише в цукернях.
В одну з них колись завггав
i Костя Паустовський, май-
бутнш л!тературний класик,
дитинство якого минуло в
Черкасах. «Приятель зака-
зал две порции фисташкового
мороженого и два стакана
воды. Нам подали на малень-
кий трехногий столик из
мрамора», - у теплих споми-
нах в!дгукнеться про т! роки
Паустовський.
Цши на деяк! продукти, товари i послуги у Черкасах
у 1909 рощ:
- булка французька (1,5 кг) - 7 коп.;
- яловичина (за 1 кг) -18 коп.;
- свинина (за 1 кг) - 20 коп.;
- осетр (за 1 кг) - 80 коп.;
- чолов!ч! чоботи - 4-5 руб.;
- ж!ноч! туфл! - 8-10 руб.;
- парусинов! брюки - 1-1,2 руб.;
- сорочка - 60-80 коп.;
- плаття - 10-20 руб.;
- капелюшок - 10 руб.;
- пальто демкезонне - 15 руб.;
- номер у готел! «Слов’янський» - в!д 50 коп. до 1 руб. за добу;
- про!зд в!д центру до Соствки: бричкою - 50 коп., фаето-
ном - 70 коп.
Середньомкячна зарплата вчителя Нмназп становила 200
руб., л!каря (залежно в!д практики) - до 400 руб., др!бного чи-
новника - 170 руб., !нженера - 300 руб., шдустр!ального роб!т-
ника - 40-50 руб.
Радянська Сосшвка
Цъогоргч у Сосшвки аж два ювыег. У 1902 рощ Черкаська
ласъка дума почала клопотання про «Устройство казною
климатической станции и курорта в Черкасском казенном
лесничестве и постройки в этой местности дач», тож мае-
мо першу круглу дату, та ще й першу для Сосшвки «поза со-
тнею». Друга, хоча й скромшша, та не менш значуща: у 1922
рощ, 90рошв тому, Micyeei бгльшовики шщйовали «створен-
ня у Сосновщ здравнищ для лйсування червоноармшщв i ро-
бйпнишв». I хоч до початку здшснення цього задуму минуло
ще калька рокгв, як кажуть, «сам факт»...
Насамперед зор!ентуемося
на MicueeocTi та визначимося
з назвами. Тепер зазвичай ми
називаемо Сосшвкою увесь
зелений масив в!д вулищ Мо-
жайського до Дахшвки. А там
дал! угору за теч!ею Дшпра
Сосшвка межуе з швденним
«Класика фотожанру» кшця 20-х*
ЧЕИШаК! MlCTOPlT
105
Борис Юхно
Про ваш вщпочинок шклуеться Сталш... 1938 р.
краем знаменитого на всю
!мпер!ю ще з середини XVIII
ст. Черкаським або Великим
бором. I хоч в!н до Сосшвки —
буквально лише «боком»,
саме цей б!к для нас — теж Со-
сшвка, яка повол! переходить
в «л!с».
Тож, фактично маемо «ма-
лу» Сосшвку: 40-гектарний
парк 50-р!ччя Жовтня, ко-
лишню мшьку околицю, що з
антиерозшною метою актив-
но залкнювалася ще у 1950-х
роках i яку згодом дендроло-
ги й арх!тектори перетворили
в один з найкращих в Союз!
парюв. Дал! — власне Сосшв-
ку: 23-й квартал Дахшвського
лкництва, вщведений ще до
революцп л1сним департамен-
том шд буд!вництво там дач,
пансюнапв i розважальних
заклад!в. У передвоенне де-
сятилп-тя радянсько! влади
ця м!сцев!сть — в!д мосту над
зал!зницею й аж до тепер!ш-
нього санатор!ю «Украша» —
зажила слави «1500 гектар!в
здоров’я». I, нарешт!, Великий
6ip — абсолютно ушкальний
витв!р природи майже на 40
тисячах га у трикутнику на
швшчний та швденний зах!д
в!д Черкас, до Мошнопрсько-
го кряжу та 1рдинських бол!т
в!дпов!дно. Колись у тод!шн!х
володшнях графа Воронцова
там був найб!лыпий в Сврош
парк, i хоча б цей факт спону-
* Yci 1люстрацп до цього роздсчу е репродукщями лиспвок
черкаського науковця i красзнавця Серпя Скорогляда
Борис Юхно
106
ЧЕКМЫО MITO1T
Сосшвський пам’ятник Лешну при санаторп Червоного Хреста УРСР.
Фото друго! половини 30-х роюв
кае до розповш про 6ip в окре-
мому матер!ал!.
Сьогодн! ж йтиметься
власне про «Сосшвку» - ко-
лишнш курорт, який однако-
во берегли i в!рношддаш царя,
i радянське начальство. Сл!д
сказати, що тепер!шня nepio-
дика частенько повертаеться
до теми смарагдового черкась-
кого скарбу час!в Миколи II:
вона благодатна та ще й со-
лщно про!люстрована — фо-
тографы старих дач нескладно
знайти в штернеп, на лиспв-
ках, в календарях.
Принапдно зазначимо, що
востанне у дорадянський пе-
рюд про черкаську околицю
газети писали вже в шшому
ракурс!: п!д час Першо! св!то-
во! вшни там будували л!н!ю
укршлень та шших оборон-
них споруд. Керував цими
роботами майбутшй Герой
Радянського Союзу Дмитро
Михайлович Карбишев, про
жахливу смерть якого, без
сумшву, знають люди старшо-
го в!ку.
А що ж сталося теля 1917-го
з «черкаською в!зтвкою»,
як тепер шанобливо називае
Сосшвку м!сцеве чиновни-
цтво попри те, що ним же ця
«в!зтвка» в!д 2006 року так
«пошарпана», що й людям
не покажеш? Ось тут з ма-
тер!алами та фотонатурою
набагато складшше. Однак
ЧЕРКАСЬК1 HICNMT
107
Борис Юхно
ситуащя не безнадшна. Тож
спробуемо.
Коли 2008 року у Черка-
сах збиралися «культурно»
прибрати пам’ятник Летну з
центрально! площ!, у пооди-
ноких свп-лих головах мкце-
вих депутаив виникла !дея
перенести його у Сосшвку. I,
може, сам! про те не в!даючи,
таким чином вони б в!днови-
ли !сторичну справедливкть:
1лл!ч у нашому м!ст! хоч i не
бував, та до збереження ту-
тешнього лку причетний. У
перш! важк! роки становлен-
ия Радянсько! влади, коли
промисловкть i населен-
ия потерпали в!д дефщиту
палива, вш у телеграм! на
!м’я наркома продовольства
Шл!хтера ультимативно за-
стеркав в!д вирубування л!-
с!в Середнього Подншров’я,
куди входили й цшш масиви
Черкаського бору та безпосе-
редньо Сосшвки. Наступне.
Упродовж усього дореволю-
щйного перюду XX ст., осо-
бливо у 1905-1907 роках, при-
мкький лк став надшним
прикриттям для шдшльних
сходок прихильник!в лешн-
ських !дей: тод! м!ж сосни
пролетар!в набивалося до
к!лькасот oci6, i, якщо в!рити
в закони збереження енерге-
тики, а лк це робить найкра-
ще, пролетарським духом там
заносить i дотепер не слабше,
шж хвоею. Ще одне. У 1930-
х роках у Черкасах був лише
один пам’ятник Леншу, а на
територп сосшвських «сана-
торш», як вони тод! називали-
ся, — аж два, та ще й погруддя
Одна з перших лиспвок з краевидами Сосшвки. Кшець 20-х роюв
Борис Юхно
чи не в кожному корпус!. На-
самкшець не зовам зрозум!-
ло, точшше — нез’ясовано, до
кого зверталися м!сцев! б!ль-
шовики 3i своею шщ!ативою
у 1922 рощ. Може, до самого
товарища Ленша?
У 1923-1924 роках у щойно
створеному СРСР було, м’яко
кажучи, не до вщпочинку й
оздоровления. Наслщки гро-
мадянсько! вшни й пол!тики
«военного комушзму», що
спричинили перший великий
голод в Украш! 1921-1922 рр.,
пандем!!, хрошчна нестача
елементарних товар!в першо!
необхщност! — усе це при-
звело до масових антиб!лыпо-
вицьких вистушв не лише у
Киев!, Одес! й Харков!, але й
у невеликих повггових м!стах.
В!д нових сощальних потря-
сшь крашу врятував НЕП, i,
як це не парадоксально, саме
приватному кашталу, з яким
бшьшовики завзято боролися,
Союз мав завдячувати, що не
сконав у новш громадянськш
в!йш вже у перш! роки свого
кнування.
Непмани, бувал! в бу-
вальцях шдприемлив! люди,
швидко повернули крашу до
нормального життя насам-
перед у його звичному, по-
бутовому вим!р!. У Черкасах
ожили митницьк! заводи й
4EMUKUI NITOlI
мануфактури, вщкрилися
крамнищ, повш товар!в. Mic-
цева газета «Шлях революцп»
в!д 9 вересня 1924 року з цього
приводу ремствувала: «У тор-
говельному житп Черкащини
останне швр!ччя 1923 року й
перше швр!ччя 1924 року при-
ватний каштал грав головну
роль. Це пояснюеться гнуч-
к!стю, безконтролыпстю тор-
говщв та звичкою покупщв до
приватного ринку. Шд час ic-
нування чорно! б!рж! приват-
ний крамар мав у себе майже
вс! обороти! засоби: до 70%.
Кооперащя — 25% та держав-
на торпвля — 5%».
Метких до справи хазя!в
б!льшовики згодом, як в!до-
мо, «кинули на вс! грош!», а
добру третину — й на життя.
Але те — згодом, а поки що д!-
лов! люди за старорежимною
звичкою покладалися на дане
партнером слово. Кра’ша, у
яко! завелися грош!, почала
перейматися здоров’ям сво-
!х громадян - гвинтиюв, без
яких мехашзм економши ве-
личезно! краши неодмшно зу-
пинився б. I що тод!, неоНЕП
оголошувати?
У 30-х Сосшвка пережи-
вала справжнш ренесанс
«по- радянськи»: тут, як i у
стар! часи, знову завирувало
курортне життя, та тепер на
ЧЕРКАСЬК! MlCTOPlT| 109|БорисЮхно
JliTHH сцена парку. 30-ri роки
новий лад. Завдячуючи бага-
тор1чн1й дослщницькш ро-
бот! вщомого черкаського ко-
лекщонера i науковця Серия
Скорогляда, якому вдалося
з!брати ушкальну колекщю
поштових лиспвок саме цього
перюду i видати !х у книзьфо-
тоальбом! «Черкаси, Сосшвка
на лиспвках радянського пе-
рюду» (видавництво «Брама-
Украша», 2011 р.), ми маемо
можливкть не лише прочита-
ти про не!, але й побачити фо-
тонатуру. Це й справд! дуже
р!дк!сн! пошивки, адже, як
вже зазначалося, пол!граф!я у
цьому сегмент! в перш! 15-20
рок!в Радянсько! влади опи-
нилася далеко позаду хресто-
матшного 1913-го. Та й про-
вшцшний статус мкта довго
залишав м!сцев! краевиди
поза увагою видавництв.
У 1926-1928 роках у Сосшв-
щ збудували п’ять двоповер-
хових прим!щень, проклали
туди електромережу, забезпе-
чили водопостачання, забру-
кували дорогу до Черкас. Упо-
рядкували парк: прор!зали
пробки й зробили з них але-!,
облаштували три фонтани й
к!лька альтанок, встановили
садово-парков! скульптури,
в!дкрили л!тню кшоплощад-
ку. Колишш «царськ!» дач!
були перепроф!льован! тд бу-
динки в!дпочинку з клубами i
торпвельними ларками.
В обласному арх!в! зберкся
документ «Постанова Черкась-
ко! окружно! планово! KOMicii
про вивчення можливост! пе-
Борис Юхно
110
WUCHI MlCTWlT
ретворення селища Сосновка
на оздоровницю республь
канського значения», датова-
ний 19 листопада 1925 року. У
ньому, зокрема, зазначалося:
«Беручи до у ваги: а) що дачна
мщцевщть «Сосновка» розта-
шована на високому шщаному
берез! р. Дншро, б!ля великого
масиву шпилькового люу, вона
е одшею з найбшьш цшних
оздоровниць мгсцевого зна-
чения; б) що мщцевщть «Со-
сновка» за вс!ма параметра-
ми може бути оздоровницею
всеукрашського значения для
робггниюв i селян — вважа-
ти необхщним i вчасним про-
ведения вивчення Сосновки
та розроблення проекту при-
ведения п в благоустроений
стан для чого: 1) дослщити Со-
сновку в кл!матичному, геоло-
пчному, мелюративному вщ-
ношенш i розробити единий
план благоустрою; 2) розроби-
ти саштарш правила щодо сан-
нагляду як за Сосновкою, так
i за прилеглими територ!ями;
3) розробити норми i порядок
заселения кшуючо! територп
Сосновки; 4) для проведения
ще! роботи визнати дощльним
створення авторитетно! комь
cii на чол! з головою окруж-
ного виконкому». (Протягом
1922-1930 рок!в наш край був
под!лений на райони й округи,
якими замшили волосп i повР
ти. — Прим. авт.).
Особливо популярною
стала черкаська оздоровниця
шсля виходу в свгг в 1931 рощ
книги-довщника «Курорти
УкраТни», у якому за лшуваль-
ним ефектом Сосшвка позищ-
онувалася як один з кращих
курорпв республши (щоправ-
да, Hi Карпати, Hi Крим тод! те-
ритор!ально до складу Укра-
!ни не входили). Спробуемо й
ми шзнати його очима нету-
тешнього громадянина.
«Сосшвка лежить на пра-
вому берез! Дшпра на висо-
Ti 116,5 м над р!внем моря у
великих масивах Черкасько!
дачЕ 3 niBHO4i вона межуе з
селом Василиця, 3i сходу - з
землями Черкас та хутора Па-
xapi. Повз курорт у глибокш
мальовничш видолинщ, через
Дншро, з швдня на швшч про-
лягае зал!знична кол!я Оде-
са - Бахмач, а на швшчний за-
хщ - шосе Черкаси - Мошни.
Земля в Сосшвщ - частина
пасма Мошшвських rip - скр!зь
бугрувата, мкщями прор!зана
мальовничими долинами; до
Дшпра вона обриваеться кру-
гами спадами до 40 метр!в за-
ввишки. Це одна з найкращих
мюцевостей на всьому ДшпрЕ
бо лежить вона на високш те-
paci, укритш пюком.
ЧЕМДСШ NlfflMT
Борис Юхно
П’ятий корпус Першо! санаторп
Грунт по всш територп Со-
сн!вки скр!зь шсковий, сухий;
лк: шпильковий. Це eiKoei
корабелып сосни (освоения
Черкаського бору, а з ним i Со-
сшвки, i справд! починалося
з метою виявлення дереви-
ни, придатно! для корабле-
будування. Було це ще у 1736
рощ. - Прим. авт.). Курорт
Сосшвка мае 1500 га старого
л icy, подшеного на просжи. В
утворених л!сових кварталах
стоять санаторп та будинки
вщпочинку. Рельеф мкцевос-
Ti хвилястий, шдйоми i спус-
ки у л!с1 доходять до трьох
метр!в. Посередиш правильно
розпланованих npociK лежить
гарний парк з кв!тниками та
газонами.
Сосшвка подмена на лшп.
В обох л!шях, що прилягають
до Дшпра, мктяться будинки
вщпочинку та окрем! дач!. На
д!лянках, далеких в!д берега,
оргашзовано санаторп для ту-
беркульозних хворих та пан-
сюнати для них.
Юпмат Сосшвки конти-
нентальний, пом!рно-воло-
гий. Щлюгце значения п — в
шпилькових лках, що створю-
ють пом!рну вологкть та чис-
те повНря. Його температура
тут нижча на 2-3 градуси, шж
на вщкритих р!внинах, i тому
хвор! не вщчувають надм!рно'1
спеки.
На територп курорту е
будинки вщпочинку Голо-
всоцстраху, Промстрахкаси,
Червоного хреста та ш. Юль-
ка оргашзацш мають так!
будинки на окремих дачах у
шпильковому лк!. Будинки
Борис Юхно
112
ЧЕРКАСЬК! M1CNNT
в!дпочинку вщдалеш в!д туб-
санаторпв i займають окрем!
кварталы, на територп яких,
як у санатор!ях та пансюна-
тах, е клуби, майданчики для
irop тощо.
На територп курорту та-
кож е готель, що в ньому хво-
рим дають окрем! впорядкова-
Hi юмнати та л!жка. KpiM того,
Курортна управа мае свш
житловий фонд, що з нього
теж надае житло.
У Сосшвщ оргашзовано
пол!кл!шку, в шй приймають
л!кар! з ycix спещальностей.
При полжлшщ! е електро-
свгглолшувальш кабшети та
лаборатор!я.
Б!ля само! Сосшвки Дш-
прове р!чище - Старий; на
берез! влаштовано пляж,
укритий др!бним п!ском. Дно
неглибоке, трохи мулке. За
300 метр!в лежить головне
Дншрове р!чище. Там розта-
шований остр!в i3 чудовим ве-
ликим пляжем, укритим чис-
тим др!бним р!чковим шском.
Тздять на остр1в човнами.
У центр! курорту - вели-
кий парк; там стоять театр,
кшо, спортивний майданчик,
б!блютека, читальня. Що-
дня грае духовий оркестр. На
берез! б!ля пляжу - укрита
л!сом круча заввишки 40 ме-
тр!в. 3 не! починаеться спуск
до пляжу. Краевид на Дншро
та Василицьку долину тут чу-
довий».
Вражаючий л!кувальний й
оздоровлювальний ефект, за-
свщчений тисячами простих
радянських людей, а що важ-
лив!ше - медиками, вщкрили
перед Сосшвкою вже загаль-
нодержавн! перспективи. У
1937 рощ Всесоюзна науково-
дослщна ком!с!я визначила
щ м!сця як «найкрапц щодо
природно-кл!матичних умов
для санаторного лжування й
загального оздоровления ро-
б!тник!в i селян». Тод! ж роз-
робили генеральний план за-
будови курорту. За проектами
леншградських арх!тектор!в
буд!вництво так звано! «пер-
шо! зони вщпочинку» здш-
снювалося у 1937 - 1938 ро-
ках. За цей час були в!дкрит!
ще к!лька санаторпв i окремо
оздоровлювальн! заклади для
д!тей. У наступи! два роки ве-
лися роботи у другш та третш
зонах: на територп тепер!ш-
нього санаторш «Украша»
став до ладу великий комп-
лекс «з л!кувальними та по-
бутовими прим!щеннями,
клубом i л!тньою сценою»,
проведен! попередн! роботи
з формування нових л!сових
квартал!в для подалыпо! ку-
рортно!забудови.
ЧЕШШ1 NKWlT
I ИЗ I
Борис ГОхно
Через 30 рок!в в кторич-
но-арх!тектурному нарис!
С. К. Юлессо «Черкаси», вида-
лому у 1966 рощ, зазначалося:
«Розвиток мкта у 1930-Ti роки
був нев!д’емно пов’язаний i3
впорядкуванням i розширен-
ням курорту Сосновка. Серед
в!чнозелено! хво! могутшх
дерев передбачалося спору-
дження нових л!кувальних та
жилих KopnyciB. М!ж Сосно-
вкою i околицею Черкас, пе-
редмктям «Казбет», не допус-
калося шякого буд!вництва,
не пов’язаного з курортним
господарством».
Перед вшною курорт що-
р1чно (а фактично - щошвро-
ку, у його теплий сезон) при-
ймав вже 12-13 тисяч oci6. При
цьому у самих Черкасах у
1939 рощ мешкало трохи б!ль-
ше 50 тисяч. С даш, що у 1940
рощ на високому партшному
piBHi розглядалися перспек-
тиви перетворення мкта у
таке, що повшстю шдпоряд-
коване потребам курорту. Вш
за рахунок освоения нових ль
сових масив!в Великого бору
мав розростися у юлька раз!в.
1ншими словами, окреслюва-
лася перспектива - не Сосщв-
ка при Черкасах, а навпаки. I
д!юч! в мкт! шдприемства, i
нов! повинщ були б насампе-
ред працювати на «конвеер
Перша санатор!я
здоров’я», який щор!чно мав би
«пропускати» до 80 тисяч тру-
дящих з усього Радянського
Союзу. Передбачити наслщки
таких плашв вкрай складно -
i з огляду на ешдемюлопчну
ситуащю, i демограф!чну, i
еколопчну. Можливо, що й
сам! Черкаси стали б якимось
«Сосновськом», адже далеко
не вс1м державним д!ячам у
Киев! i навпъ далекш Москв!
подобалася кнуюча назва,
що нагадувала про козацьку
вольницю.
Та вже через р!к думати до-
велося зовс!м про шше...
Закохаш nacie iMnepii
Як у пуритансыа часи фл!ртували черкаськ! мйцани
Цгкаво, як воно було (pnipmyeamu у часи, коли до винайдення
Гнтернету залишалося щеpoKie сто? Коли люди, цглком при-
родно, спочатку знайомилися, а вже поттм вирпиували, чи
шукати гм новог eycmpiui? I де власне знайомилися oxoui до
ткантних взаемин, коли один маеток на тридцять верст?
А класична дореволюцгйналгтература, байдуже -росгйська
чи украгнська, м1ж тшим, трщить eid сцен усйгяких там
«ля Mypie». 3eicHo, на сторот. Бо гнакше буде не бурхливий
роман, а нудний трактат.
Hi, паж та Панове! Мабуть,
тод! м!стяни не були цнотли-
Binii за нас. Але з огляду на те-
nepiniHi часи - значно роман-
тичшпп. Упродовж усього
XIX та дореволюцшного пе-
рюду XX стол!ття центрами
св!тських «тусовок» губерн-
сько! ел!ти були юлька шчим
не примйних сьогодн! с!л i
м!стечок Черкащини. Мош-
ни, Козацьке, Леськове, Шпо-
ла, Мокра Калипрка, Таль-
не, Синиця, Велика Бур!мка,
Коврай, Будище, Прохор!вка
вабили чисельних гостей Да-
ховських, Потьомкших, Ен-
гельгардпв, Голщиних, Вран-
гел!в, Куракших, Воронцових,
Наришкших, Шувалових, Кор-
ф!в, Долгоруких вишукашстю
«англшських» парю в i3 нацю-
нальним колоритом, щедрими
столами, i, звкно, непом!тною
присутшстю пом!ж гостями
кушдошв. Сво!ми «холости-
ми», а школи й «бойовими»
стр!лами Ti влучно щлили
в ycix, хто шукав розради у
npicHift буденность
А що ж Черкаси? У той
час вони були центром д!ло-
во! активност! з не надто об-
надшливими перспектива-
ми у сенс! штрижок. Якщо
вже заможника й брала х!ть,
вш вирушав у закутень «у
справах», де, якщо не шст,
завжди знаходилося м!стеч-
ко, у якому саме вщбувався
званий веч!р, св!тський раут
чи бал-маскарад. У Черка-
сах можна було спод!вати-
ся на легкий фл!рт xi6a що
ЧМ1М1 M1CW1T и 15
Борис Юхно
у Саду Яровоь Тут грали
оркестри Острозького i Ро-
менського полмв, давали
вистави театр i цирк, а непо-
дал!к м!стилися Комерцшне
та Громадське з!брання, де
вщбувалися бали i концерти.
Варто зауважити, що в серии!
1908 року черкащани позна-
йомилися з кшематографом,
а у довщнику «Все м!сто Чер-
каси» за 1911 piK знаходи-
мо вже таке повщомлення:
«Постоянных иллюзионов
в городе два: «Экспресс» и
«Кинематограф». Перемены
картин два раза в неделю. По-
сещаются публикой очень
усердно». Мщця дорослих роз-
ваг здеб!льше в!дв!дували Mi-
щани «середньо! руки»: тод!ш-
ня знать бувала там так само
р!дко, як i у загальнодоступ-
них мкьких тепер!шня. I вже
точно не для того, щоб когось
«склегги». Бали, а особливо
бали-маскаради як потенщйш
мкця зустр!чей певного шти-
бу, користувалися найб!ль-
шою популяршстю. На так
званих громадських балах, як!
вщбувалися з грудня до вели-
кого посту, гуляла i проспша
публжа. Вечори анонсува-
лися на тумбах оголошень i в
мкщевш газет! приблизно так:
«В помощь добровольному
санитарному отряду, отправ-
ляющемуся в Маньчжурию.
Имеет быть танцевальный ве-
чер при участии собственного
оркестра. Начало в 7 вечера,
а конец в 2 часа ночи. За вход
кавалеры платят 50 копеек и
имеют право ввести одну даму
бесплатно. Присутствие мно-
гих офицеров придаст балу
оживление». 1нколи черкась-
ка елгга влаштовувала бали
на честь с!мейно! под!!. Гос-
тей на так! заходи запрошу-
вали спещальними б!летами,
i вщбувалися вони в рамках
одного сощального р!вня.
На балах д!яв сталий ще
з петровських асамблей ети-
кет. Ус! присутш повинн!
були слщкувати за поставою
i положениям рук, уникати
зггкнень з шшими парами,
бути вв!чливими до гостей
тощо. Неписаними правила-
ми заборонялося залишати
залу перед початком тан-
цю, зжмати рукавички шд
час нього, голосно розмов-
ляти з партнеркою. Вважа-
лося непристойним шукати
уваги дами, якщо вас !й ще
не вщрекомендували. Якщо
кавалер запрошував обрани-
цю на танець дв!ч! посшль,
це розщнювалося як нам!р
до серйозних стосунюв, три-
ч! - прелюд!я до пропозицп
руки й серця. Треба сказати,
Борис ГОхно
116
4EMUMI М1СПИТ
що хитре жшоцтво ще у XVIII
столггп вигадало кллька спо-
соб1в донести шформащю
залицяльникам. Першим 1з
таких були мушки. !х виготов-
ляли з тафти, вони були pi3-
ними за розм!рами, формою i
кольором. Для б!лыпосп гос-
тей це була лише прикраса,
та «тусовочний люд» легко
читав за ними yci сердечш по-
слания. Наприклад, маленька
мушка на шдборщд! означала,
що у пан! е постшний кавалер.
На л!вш щощ - готовн!сть до
знайомства. На правш - не-
бажання будь 1з ким знайо-
митися. Над верхньою гу-
бою - бажання пофл!ртувати.
I це - лише «основш позицп».
Але поспйш вщвщувачки
бал!в мали у своему арсена-
л! коробочки з повним комп-
лектом мушок на вс! випадки
життя, i бувал! серце!ди легко
читали за ними yci сердечш
нам!ри жшки. Можливо, саме
на пам’ять про п часи до нас
дшшов висл!в «написано на
обличи!».
3 друго! половини XIX
столггтя з’явився новий сим-
вол - Hocift таемного змюту:
дамське в!яло. Його переваги
у «мовчазнш розмовЬ> були
очевидними: вже не треба
було 6iгати до туалетно! к!м-
нати i гарячково переклею-
вати мш!атюрю шматочки
матери «по ситуацп». Достат-
ньо було розкрити чи закрити
юлька пелюсток в!яла, i все
ставало зрозумыим. Якщо,
наприклад, дама обмахува-
лася розгорнутим - цей жест
означав - «я зам!жня». Дама
демонстративно закривала
в!яло - «ви мен! байдуж!».
Вщкрита одна секц!я - «за-
довольшться моею дружбою».
А якщо пан! розгортала в!яло
перед самим носом тод!шньо-
го мачо, вш м!г налаштовува-
тися на подвиги. Якщо ж шсля
цього дама ще й подавала роз-
горнуте в!яло шр’ям уперед,
до здшснення «подвигу» за-
лишалося к!лька годин. Але,
коли раптом воно подавалося
закритим, ще й ручкою вперед,
це знаменувало повне презир-
ство i такий натяк, шсля якого
кавалер, який поважав себе,
повинен був уникати зустр!ч!
з щею панянкою.
Окр!м знаюв уваги, що ви-
користовувалися на раутах та
балах, шнувала ще «таемна
мова» поштових вщправлень.
Марка, наклеена на конверт
шд певним кутом або стосов-
но адреси, часто несла в соб!
б!лыпе шформацп, шж зм!ст
самого листа. Коли у 1890-х
роках закохаш iMnepii вигада-
ли такий cnoci6 сшлкування,
--------------------------------------------------------------------------------------------------
ЧЕКАМ! NICTOlT | 117 | Борис Юхно
--------------------------------------------------------------------------------------------------
i за два-три роки вш став ei-
домим yciM защкавленим осо-
бам, у цьому був сенс. Та на
початку XX стол!ття поштове
вщомство влаштувало вели-
кий облом. Воно випустило
лиспвки-шструкцп з роз-
шифровкою значень кутового
наклеювання марок та ix м!с-
цезнаходження б!ля адреси.
Н!би - «для пущей удобнос-
ти влюблённых». Чиновники,
мабуть, не знали, що закоха-
ними бувають не лише у шлю-
6i, i хто-хто, а ексцентричш
ревнивщ та ревнивиц! точно
придбали «ключ! в!д шифр!в».
Вщомо, що згодом жертви аму-
р!в переробили схему, надавши
звичним мгсцям наклеювання
нових значень, та у шдсумку
виникла така плутанина, що
закохаш перестали розум!ти
один одного. Сталося, як за-
звичай: хот!ли, як краще, а ви-
йшло, як завжди. Це у нас дав-
но, в усьому, i, мабуть, надовго.
Але це - не прив!д не кохати...
Царська «комуналка»
До революцп комунальш роботи фтансували члени ласьког
думи з власно'г кишет.
I co6i, i людям
не пахло. Та й зараз - не дуже.
Днями до редакцп зателе-
Он, niniOB з правнучкою на
фонував чолов!к i, загалом
льодов! ф!гури подивитись, а
схвально вщгукнувшись на
попередш публ!кацп про ми-
нувшину Черкас, наприкш-
там !зверги вже похазяйнува-
ли. Треба б Одаричу на одну-
дв! менше поставити, та на т!
iji розмови, що називаеться,
гупнув лантухом по голо-
ве «Ъльки то все брехня. Не
було такого мкта. Сто рок!в
тому це було велике село з ха-
тами-мазанками шд CTpixoio,
курми й гусьми шд дворами i
багнюкою по сам! вуха на ycix
rponii охорону найняти». Ну
й дал! - безцшш поради тим,
хто мае непросте щастя керу-
вати громадою.
А й справд!, якою вона
була, «царська цив!л!защя» у
побутовому BHMipi? Давайте
спочатку про дороги, як!, як
вулицях. Цив!л!защею тут i
вщомо, е одшею з двох одв!ч-
Дв1рник - це вам не абихто
WUUi MKW1T
119 |
Борис Юхно
них б!д. На щастя, apxiBHi
документи ув!чнили потуги
MicbKoi думи тримати ситу-
ащю шд контролем, i саме
тогочасш приписи дають ви-
черпну характеристику !хньо-
го стану. Тут, як кажуть, читай
м!ж рядюв.
«Вулищ мають утриму-
ватися у належнш чистоте
Бур’ян на вулицях мае бути
скошений. Очищения та
утримання вулищ в порядку
покладаеться на господаря
кожного будинку навпроти
свого двору на швширини ву-
лищ. Зметене см!ття, ганч!р’я
i бите скло, як i шший непо-
Tpi6, KpiM здохло! птиц! i тва-
рин, повинш звозитися за Mic-
то на вказаш управою мкщя.
Скидання гною i соломи на
вулицю шяк не допускаеться.
Звалювання щебеню, шску,
земл! i буд!вельних залипшв
у калюж! i промоши, р!вно,
як i сн1гу для швидкого його
танення, допускаеться тш-
ки за то! обов’язково! умови,
щоб до ноч! купки були роз-
р!внян1». Або таке: «Зусилля-
ми причту Тро!цько! церкви
засипана калюжа в Тро!цько-
му провулку, яка усе ще вима-
гае деякого засипання».
Сдиною тогочасною вули-
цею з твердим покриттям була
Дахшвська (Хрещатик) - зде-
быыпого мощена, подекуди
«залатана» сум!шшю в!дхо-
д!в цегельного виробництва 3i
смолою - та все ж нею можна
було «гуляти без калош», що
для городянина вважалося ви-
щим шиком. I якщо вже дис-
кутувати з приводу, були чи Hi
Черкаси «справжшм мютом», з
огляду на наявшсть «багнюки
по сам! вуха», то не е вони ним
щлковито й донине
Але попри BiKOBoi давни-
ни повсюдн! свинори!, була у
тод!шн!х черкаських обивате-
л!в одна незаперечна перевага
перед нашими сучасниками.
Вони не знали, що таке кварт-
плата та побори за послуги,
як! все одно не надаються.
Зпдно з тогочасною мкце-
вою конститущею - «Зводом
обов’язкових для жител!в по-
станов з м!ського громадсько-
го управлшня», затвердженою
у 1871 рощ спочатку у Киев!,
а попм i в пов!тових м!стах,
власники будинк!в, яких у
1908 роц! у Черкасах нал!чу-
валося понад 4,5 тисяч!, були
зобов’язан! утримувати при-
леглу територ!ю у належному
стан! власним коштом. Оце й
були yci витрати законослух-
няного жителя.
Зв!сно, левова частка сус-
шльно корисного наванта-
ження лягла на мщн! плеч!
Борис ГОхно
120
ЧМММ1 MlCTtPlT
батыйв мкта - шанованих
громадою купщв Василя Ка-
урова, Боруха Динькевича,
Федора Лисака, брапв Ци-
бульських, ЗахарАя Щербини
i ще сотн! мщних хазя!в. Ще у
Ti часи б!знес i влада утворю-
вали единий оргатзм, осюль-
ки на 1910 piK чинний майно-
вий ценз дозволяв «обирати й
бути обраним» лише 520 горо-
дянам 1з 40-тисячних Черкас.
Виходить, 39,5 тисяч! у кому-
нальному план! сидгли на ши!
у жменьки заможниюв. Як на
мене, хоча б це дозволяе ква-
л!ф!кувати револющю 1917-го
як велике свинство.
Тепер нам - до мкько!
думи, де комунальш питан-
ия школи не втрачали акту-
альност!. Звкно, особистий
приклад - найд!ев!ший ме-
хашзм впливу на громадську
св!дом!сть. Тому мкцева ель
та школи не самоусувалася
в!д опоряджувальних робгг.
Наймаючи по к!лька десят-
к!в робггниюв, послуги яких
оплачувалися з власно! кише-
н!, кожен мкький чиновник
утримував у зразковому стан!
«свш» квартал i, як м!шмум,
у задов!льному - прилегл!, у
яких мешкали менш грошо-
вит! городяни. Безлад на ву-
лицях св!дчив про фшансо-
в! проблеми мунщипального
функщонера, але, що ripine -
високодостойники перестава-
ли сприймати його як р!вного.
За цим - неминуч! сумн! на-
сл!дки.
Черкаськ! заможники ф!-
нансували не лише вивезення
см!ття i нечистот, прибиран-
ия дор!г i тротуар!в, освгглен-
ня вулиць i навпъ полив зе-
лен!, але й утримання хворо!
худоби. Осюльки КЁЛЬКктЬ
черкаських свиней, вол!в, ко-
pie, овець, к!з, не кажучи вже
про птаство, була куди б!ль-
шою, н!ж к!льк!сть городян, з!
здоров’ям тварин доводилося
рахуватися. За мктом були
спещальш «ферми» для хво-
ро! худоби. У загонах тих не
т!льки л!кування, але й вза-
гал! увесь догляд i годування
хворо! худоби здшснювали-
ся за кошт купецтва. Коли ж
забш тварини ставав неми-
нучим, власник отримував
4 рубл! за коня i 3 за корову.
М!зер, звкно, але ст!льки ж
у 1908 рощ коштувала до-
росла в!вця або мкячний ви-
найм к!мнати. Пропорщя не
на користь тих, хто ниш на-
магаеться повернути тисячу
гривень за радянськими вкла-
дами. Коли ще й зауважити,
що грош! давали за те, що все
одно б пропало... Нав!що ця
благодшна ветеринар!я була
чвисыи MicmiT
121
Борис ГОхно
потр!бна поважним людям?
Усе просто: для контролю
над санешдемситуащсю, тож
i безпеки власних черед, та-
бушв i отар.
Менше переймалися без-
притульними собаками: ву-
личних просто выправляли
на живодерню у спещальних
будках. Власниюв решти по-
вщомляли з набридливою ре-
гулярнктю про необх!днкть
«тримати CBo'ix собак по дво-
рах на ланцюгах i Hi шд яким
приводом не пускати !х на
вулищ, не виводити !х без на-
мордниюв у громадськ! мк-
ця». А дал! - про наслЫки.
«Всякий собака, будь-яко! по-
роди чи uiHHOCTi, але без на-
мордника, буде негайно отру-
ений, як piBHO будуть знищеш
й собаки по дворах, якщо бу-
дуть не на ланцюгу».
Комунальш специ
Забезпечувати городянам
бЫып-менш комфортш умови
проживания були покликан!
юлька сотень професшних
роб!тник!в. Найчисельшшим
!з комунальних був «цех»
дв!рник!в. Щ колоритн! пер-
сонаж!, на в!дмшу в!д сьогод-
шшн!х, були уповноважеш
сигнал!зувати про порушення
громадського порядку, тож,
кр!м м!тли, завжди були
озброеш свистком. Зважаю-
чи на те, що дв!рники часто
ставали сводками щкавих для
полщп подш, и представники
стимулювали до спостереж-
ливост! др!бною монетою i за-
туляли оч! на одв!чне побуто-
ве пияцтво мовчазних агенпв.
Б!лыне того, лише дв!рники
заслужили у влади «сощаль-
не житло» - дв!рницьк! (при-
гадайте помешкання Тихона у
ф!льм! «12 спльщв»).
1ншою чисельною групою
тдтримування функщональ-
ност! мкта були водовози.
Уява малюе веселуна, який
у старому радянському ф!ль-
м! слушно зауважуе, що «без
води i н! туди, i н! сюди», але
насправд! сшвучий водовоз -
то сюрреал!зм. Приказка «на
сердитих воду возять» прав-
диво в!дтворюе душевний
стан нормально! людини, яка
або шмагае коника, або сама
впрягаеться у двоколкного
возика з д!жкою. Добре ще,
коли сухо...
А коли н! - тод! до Стельма-
ха. Цим польським словом на-
зивали майстр!в-каретник!в,
як! виготовляли i ремонту-
вали вози, брички та inini до-
рожи! мехашзми. Найчаспше
у стельмашн! навщувалися
колимажники: по сучасно-
му - власники буд!вельно!
Борис Юхно
122
чммыи мкпит
техшки, ixHi вози - колимаги
використовувалися для тран-
спортування будматер!ал!в i
вивезення смггтя.
Класик радянсько! л!тера-
тури Костянтин Паустовський,
дитинство якого промайнуло у
Городищ! i Черкасах, згадував,
що у п часи колимажникам ро-
боти завжди вистачало.
Можливо, вш став свщком
завершения у 1899 роц! буд!в-
ництва чолов!чо! пмназн, у
прим!щенн! яко! сьогодн! на-
вчаються студенти музучили-
ща? Костиков! саме виповни-
лося с!м, а хлопчаки у цьому
вщ!, як в!домо, жодного воза
не минуть. Та про старий кор-
пус з шшого приводу. Яскра-
вим осв!тленням вулиць Чер-
каси не в!др!знялися школи.
Однак на великих будинках
уноч! обов’язково св!тили ке-
росинов! л!хтар!: б!ля парад-
ного й чорного входу - пара-
ф!я м!ських л!хтарник!в. Ц!
«п!дсв!чники» й збереглися,
як диво з див, на ст!н! музучи-
лища з боку Замкового узвозу.
Кажуть, що л!хтар! у царськш
Pocii скр!зь закршлювалися
на однаковш висот!, тож дра-
бини теж в ycix були однако-
вими.
Насамкшець сл!д згада-
ти про ще одну «комунальну
професш». Ii представниюв
!рон!чно називали «золота-
рями». Йдеться про асешза-
тор!в. Спещально закритими
возами, щедро винагороджеш
чистильники помийниць i ви-
гр!бних ям звозили за Micro
кшцевий продукт його житте-
д!яльност!. I якщо сьогодн! до
канал!заци найчаспше потра-
пляють мобгльш телефони,
то тод! траплялися портмоне,
портсигари, золот! червшц!
i нав!ть прикраси. Тож «зо-
лотар!» - це з шдтекстом. До
реч!, нишшш «чорш археоло-
ги» неабияк полюють саме на
деталью плани маетюв i стар!
карти мгських комушкащй.
«Мш д!м - моя фортеця»
Столптя тому фортецею
була кожна черкаська мазан-
ка, адже !з зовшшшм свггом
ii не з’еднувало ючого, кр!м
хв!ртки. ЕИякпйньких тоб!
дрот!в над головою, труб шд
землею i плапжок у поштових
скриньках.
«Куб дров - 13 кошйок з до-
ставкою, сосшвськ! лгсоводи у
черз! стоять, а не хочеш зв!д-
ти - бери з лкопилок Чорно-
бильського, Цейтлша, Каль-
ницького або Лемберзьких
з Митнищ. В!дро вуплля -
10 кошйок, теж не б!да. Гас,
тобто керосин, дорогуватий:
20 кошйок за л!тр. Спльки
чникш Miami
123 |
Борис Юхно
Цей будинок, Bi дом ий черкащанам як гастроном «Кшвський»,
стояв на перехресп тепернншх Хрещатика й Дашковича ще якихось 30 роюв тому...
ж велика св!чка, та то вже
панське - якщо треба, то й
навпомацки: де четверо, там
i п’ятеро... Вода, правда, ги-
дотна: можна й пуголовка не-
нароком зварити, але якщо з
криниц! - то як сльоза. Он,
на Удодовому узвозц що на
честь старообрядця Харитона
1вановича Удодова названий,
який ту криницю й викопав, -
у черз! стоять. А не хочеш до
громадсько! - копай свою, ic-
прошеше пльки дорогувате,
та люди ж якось стягуються.
А на Кавказ!, цебто Казбет!,
босота прямо з Дншра хлеще,
там ! купаеться до шзньо! осе-
нь I шчого, чорти не вхоплять
тих халамидниюв. У Черкасах
бан! - жодно’!. То й хлюпають-
ся у бал!ях, ночвах, ваганах й
банних бочках - хто як звик»...
Так коротко м!г розповкти
про побутов! умови небага-
тий черкащанин своему с!ль-
ському родичев!, в!д якого,
власне, мало чим i в!др!зняв-
ся аж до вересня 1914 року.
Але т!е! осей! сталася под!я,
яка поставила нашого нев!до-
мого земляка на один щабель
комфортност! життя з кияни-
ном, хоча останнш користу-
вався благом, про яке - дал!,
ще 1872 року.
Борис Юхно
124
ЧЕИШН1 МКПИТ
Двадцять вщер води
за щною кухля пива
Йдеться про водопн. «Осо-
блива водопров!дна ком!с!я»,
яка завершила роботу з обла-
штування його у м!сп, розпо-
чату з клопотання Черкасько!
MicbKoi думи ще у 1874 роц! (!),
зафшсувала готовшсть мере-
ж! в таких показниках. Про-
бурен! дв! шдземш свердлови-
ни, прокладено 10 к!лометр!в
труб, облаштовано чотири
пункти розливу для продажу
води населению. Функщону-
ють насосна станщя, два ре-
зервуари артез!ансько! води i
водонашрна башта конструк-
цГ4 шженера Шухова.
Ще до революцп до водо-
гону були шд’еднаш юлька
об’екпв i навпъ приватних по-
мешкань, власники яких спла-
чували 20 кошйок за кожи!
100 в!дер артез!ансько!. Решта
городян обслуговувалася за
шшим тарифом: 20 в!дер (одна
бочка) - 6 кошйок. (Дорого це
чи Hi, можна судити з того, що
спльки ж коштував кухоль
пива з солоними бубликами
або раками у спещал!зованих
пивних). Тарифи давно не т!,
та й пиво з раками подорож-
чало, а ось вода «царськими
трубами» б!жить i ниш. Не уся,
зв1сно, ix i залишилось усього
сотня - друга метр!в. Але саме
про них директор КП «Черка-
сиводоканал» говорить з осо-
бливою гордктю - «Ех, що то
були за труби! Золото, а не тру-
би!». Зрештою, як i про башту
Шухова, яка сьогодш прикра-
шае околиц! вулищ Ватупна,
як Ейфелева вежа Париж.
Терм!н «науково-техн!ч-
ний прогрес» вигадали вчеш
для того, щоб хоч якось по-
яснити системшсть сво’!х ви-
наход!в. На побутовому р!в-
ш панував первинний хаос.
Такий антинауковий висно-
вок напрошуеться сам собою,
коли пам’ятати, що водопн у
Черкасах з’явився набагато
шзшше, шж телефон i навггь
кшотеатри.
Пара коней плюс вх!дш
Телефон свш в!ковий ювЬ
лей вщсвяткував 18 серпня
2007 року. До кшця 1907-го
вже сорок черкаських шану-
вальниюв передового при-
кладали до вуха штуку, схожу
на перв!сний фонендоскоп, i
кричали так, що, власне, по-
чути ix можна було й без теле-
фона. До 1912 таких щаслив-
щв було вже 250, до першо!
свггово! - далеко за три со-
тне Електрозв’язок в!дбувся.
Алло, Панове!
Спостерхгаючи за тариф-
ними винаходами моб!льних
ЧЕРКДСЬК1 MICWlT
125 | Борис Юхно
оператора, щиро дивуешся,
чому абонентська полггика
TenepiiiiHbo’i головно! конто-
ры стацюнарного зв’язку на-
спльки монументально-ду-
бова. Мабуть, даеться взнаки
тяжка спадщина царського
режиму. Аж у 1916 роц! зем-
ська управа звернулася до
земських збор!в !з пропо-
зищею затвердження нових
правил обслуговування або-
ненте. «Приеднання земсько!
телефонно! мереж! земським
абонентам з правом розмов-
ляти по телефону без оплати
за кожну розмову окремо. На-
том!сть брати плату з кож-
ного апарату 150 рубл!в на
р!к. При цьому допускаються
безоплатн! переговори, що
йдуть в!д абонента, але вх!д-
ш переговори повинн! бути
оплачен! на загальних шдста-
вах. Правило це повинне по-
ширюватися лише на зам!сь-
ких абоненпв, вщдалених в!д
центральних станщй».
Нещасш провшщали! Мало
того, що щор!чна оплата за
користування телефоном пе-
ревищувала варпсть пари ко-
ней, так ще й за вх!дн! плати
окремо. А у Киев!, м!ж шшим,
абонплата ще у 1895 роц! зни-
зилася до 75 рубл!в на р!к.
Правда, за умови, що в!дстань
в!д користувача до телефонно!'
станцп не перевищувала дв1
версти (2,12 юлометра). 1нак-
ше за кожну додаткову - ще
плюс 15 рубл!в.
До лампочки 1лл!ча
Ti, хто вчився у радян-
ськш школ!, на усе життя
запам’ятали не надто потр!бн!
у подальшому житт! термши i
словосполучення «ГОЕЛРО»,
«радянська влада плюс елек-
триф!кац!я...», «лампочка 1л-
л!ча». Пролетарський вождь у
дитячш уяв! поставав не иль-
ки як нашвм!ф!чний плане-
тарний св!тлоносець, що вря-
тував народи в!д темряви, а й
як щлковито земний електрик
у картуз!, схожий чимось на
нашого шкЕтьного, що вкру-
чуе лампочки скр!зь, де пере-
гор!ло. Ще не встиг звикнути
до того, що вш - тчник, як на
тоб! - ще й електрик. Було з
кого брати приклад.
Насправд! 1лл!ч, осяявши
м!ста й села, не забув зарахува-
ти цю послугу до обов’язкових
платеж!в населения. А його
попередник, Микола II, за
царювання якого у 1913 роц!
черкащани й побачили л!х-
тар! Гефнера у 1240 св!чок на
40 верстах вулиць, розм!рко-
вував так: «стльне» св!тло -
безкоштовно, а як персональ-
но - плати за тарифом.
Борис ГОхно
126
чммш мгстжТ
На початку електрифЬ
кацп Черкас вш становие 40
KoniftoK за кшоватгодину,
що у споживчому BHMipi до-
рАвнювало вартостц напри-
клад, лИра сметани або Ki-
лограма яловичини. У 1916
рощ свп-ло подешевшало до
30 кошйок для цивыьних
користувач!в, 25 кошйок
для вшськових i гривеника
для колег-комунальнишв.
З’явилися л!чильники, що
автоматично робили влас-
ника житла в очах сусадв ну
майже сучасним народним
депутатом.
Коштував цей 1м1дж нема-
ло: 125 рубл!в 3i встановлен-
ням.
...Пахло смолою, бузком i
юзяками. 3 готелю «Слов’ян-
ський» хтось уперто нама-
гався додзвонитися на Ста-
рочигиринську, хоч легше
було широко вгдчинити вЬ
кно i просто докричатись.
Зеленою, як Дшпро у серпш,
калюжею, дрейфували каче-
нята. А Дахшвською, единою
мощеною вулицею, купець-
кий син в!в курсистку у кшо-
театр «Амшр» на Парадшй.
Без калош. 1з шиком...
Як черкащани
ставали культурними
До революци 1917-го на 40-тисячне населения Черкас при-
падало чотири театральт сцены, чотири кгнотеатри,
цирк, dei б1блютеки i к1лька клуб1в. Але туди pidKO хто хо-
див... без насшня.
Хто такий Тургенев?
1дея створення у повггових
Черкасах громадсько!, або як
тод! казали, публ!чно! б!бл!о-
теки, виникла у колах м!сцево!
штелпенцп у 1896 роц!. Гласи!
тод!шньо! черкасько! м!сько!
думи у «кращих» традищях
чиновництва довп три роки
общяли вир!шити питан-
ия надання прим!щення для
книгозб!рн! i таки дотримали
слова: И липня 1899 року пер-
шу черкаську б!блютеку було
в!дкрито. Старше поколшня
городян пам’ятаеii наступни-
цю як невеликий двоповерхо-
вий будинок по вулищ Карла
Маркса, 14, з вивккою над
входом: «Обласна б!блютека
!меш В.В.Маяковського».
Вщлуння поди докотило-
ся до Киева, i вже 19 серпня
1899 року у часопис! «Жизнь
и искусство» в’!длив! столич-
н! репортери зверхньо комен-
В!зит до фотоателье - ознака культурност!
тували цей факт: «Выбор книг
и периодических изданий в
названой библиотеке край-
не неудачен. Нет сочинений
Гл. Успенского, Мамина-Сиби-
ряка, Короленко, Чехова... Из
русских классиков имеется,
Борис Юхно
128
чтим) Niemi
Вщвщували «Фотографию Томпакова» й
moi прад!ди, близнюки Савва та Микола
Майстренки.
Фото початку минулого столптя
например, Лесков, а о Тур-
геневе и помина нет. Так же
дело обстоит и по отношению
к периодическим изданиям.
Ежедневные газеты получают
в библиотеке только в количе-
стве 4-х: одно петербургское
издание («Новое время»), одно
одесское («Одесский листок»)
и два киевских («Киевлянин»
и «Жизнь и искусство»)...».
Перш! роки функщонування
«публ!чки» були непростими,
и навпъ юлька раз!в тимча-
сово закривали, однак !з 1910
року майбутне б!блютеки
вже не викликало побоювань.
Фонди розрослися до кыькох
тисяч том!в, передплачувала-
ся быышсть популярних сто-
личних газет та журнал!в.
Щоправда, для цього довело-
ся комерц!ал!зувати послуги:
за р!чний абонемент необхщ-
но було сплатити 3 рубль мь
сячний - 30 коп!йок, а денш
в!дв!дини б!блютеки кошту-
вали 2 кошйки. Не так вже й
багато з огляду на те, що то-
д!шня вчительська зарплата
сягала 150-200 рубл!в. Упм,
саме осв!тяни й учш юлькох
черкаських пмназш, основ-
ний «б!блютечний контин-
гент», мали право безоплатно-
го користування книгами.
Черкаема гастрол!
корифеев
Офщшна дата заснуван-
ня черкаського драмтеатру -
25 квпня 1932 року, та вона
аж шяк не евщчить про те, що
до цього часу городяни не
були знайомими з високим
мистецтвом Мельпомени.
Ще наприюнщ XIX сто-
лптя артисти, як! пршздили
до Черкас, давали вистави
на невеличкш сцен! будинку
купця Житомирського (в!н
був знесений близько 40 ро-
к!в тому, i на його м!сщ збу-
дували навчальний корпус
медколеджу). Наступним те-
атральним етапом стало бу-
д!вництво шдприемцем Фас-
4£PM0iKI HKWlI
129
Борис Юхно
пвським дерев’яно! споруди
«для театральных i цирковых
вистав» на мкщ, де сьогод-
Hi мктиться ушвермаг Цен-
трального ринку (на poai ву-
лиць Гоголя-Лешна). Саме тут
на початку 1900 року вперше
у Черкасах выступала «цари-
ця украшсько! сцены» Мар!я
Заньковецька. Тод!шн! умови
гастролей вимагали щоденно-
го оновлення репертуару, тож
за юлька дшв Мар!я Костян-
тишвна яскраво реал!зувала-
ся в образах Гал! («Назар Сто-
доля»), Наталки («Наталка
Полтавка»), Харитины («Най-
мичка»). Шд час наступних
в!дв!дин нашого мкта, вл!т-
ку 1903 року, неперевершена
Заньковецька выступала на
сцен! вже третьего (!) на той
час мкького театру, зведено-
го коштом мкцевого шдпри-
емця Твана Ярового. Згодом
його сестра Ганна почала oni-
куватися театром i розбитим
неподал!к нього Театральным
садом одноообно: робила це
з! знаниям справы, осюльки
до повернення у Черкаси дов-
го жила у Петербург!. Затята
театралка Ярова подружила-
ся !з Заньковецькою i часто
приймала п у себе на помеш-
кання в наступних гастролях
з!рки сцены. Розташоване на
швдороз! м!ж театральными
столицями - Киевом та Оде-
сою, наше мкто приймало
yeix тогочасних знаменито-
стей: Кропивницького, Сак-
саганського, Светлова, Даль-
ського, Чарського, Росова... У
1910 рощ Яров! передали Сад
разом з театром в оренду шд-
приемцям ЗиЛну i Лур’е, i и,
не надто захоплюючись цим
мистецтвом, переобладнали
головне прим!щення шд кшо-
зал, а у лггньому збудували
Чиркову арену. Саме вона при-
ймала туршри силач!в, у яких
неодноразово виступали Шд-
дубний, За!к!н, Посунько.
Одночасно з театром Яро-
вых, у 1902 рощ, в Черкасах
в!дкрився Народный д!м: фак-
тично - ще одна сцена. Саме
вш дозволяе в!дтворити щ-
лкну картину облаштуван-
ня типового провшщйного
осередку культуры початку
минулого стол!ття, оск!ль-
ки у Державному apxiei Чер-
касько! облает! зберкся до-
кумент, який ув!ков!чив цю
под!ю. Залишаеться додати,
що мктився Народный д!м на
сучаснш вулищ Благовкшй,
трохи ближче до ii перетину
з! См!лянською, приблиз-
но навпроти входу на Цен-
тральный ринок. «В 1902
году помещение для Народ-
ного дома было построено.
Борис Юхно
130
4MUMI Micron
Краезнавчий музей культурна людина не мине. Будинок у 1905 рощ на гонорари з
продажу шдручниюв спорудив мкцевий учитель математики Кучерський. Як музей
функщонував з 1918 до 1973 року. Пегим ошатний будиночок за драмтеатром знесли...
Внешне оно было похоже на
длинный амбар, стены были
заштукатурены и побелены
одинаково, как внутри, так
и снаружи. Пол был устлан
обычными кирпичами, на
которые были установлены
длинные скамейки без спи-
нок, места не были отмечены.
По середине был широ-
кий проход в полтора-два
аршина. На стенах были
пронумерованы ряды. На
фронтоне сцены красовалась
суфлёрская будка, за которой
в углубленном месте были
расставлены скамейки для
оркестра, а сверху загоро-
жено барьером в целях пред-
осторожности, как и во всех
порядочных театрах. За сце-
ной были устроены из досок
две довольно примитивные
уборные, где артисты должны
гримироваться, переоде-
ваться: одна - для женщин,
другая - для противополож-
ного пола. Во дворе были
установлены качели, карусе-
ли и так называемые «гигант-
ские шаги». В центре дво-
ра было отведено место для
музыкантов. Далее была пло-
щадка для танцев и разбит
небольшой скверик с алле-
ей вокруг. И двор, и скверик
были обнесены забором, че-
рез который с легкостью пе-
релезали босоногие ребята. В
воскресенье и праздничные
дни в Народном доме устраи-
вались гулянья...».
чи*ак1 шсгои
131
Борис Юхно
Бульвар Капуцишв
у квартал! Белахова
На вулищ Байди Вишне-
вецького, навпроти обласно!
науково! б!блютеки !меш Та-
раса Шевченка, сьогодн! мо-
нументально BHConie старий
багатоквартирний будинок,
зведений десь наприкшщ
50-их рок!в минулого сто-
л!ття. Мктиться вш саме на
тому м!сщ, де «за протоколом
буд!вельного в!дд!лення в!д
3 липня 1908 року дозволено
пристосування прим!щення
у Черкасах по Сувор!вськш
вулищ для демонстрування
картин за допомогою кшема-
тографа», про що повщомля-
еться документом Кшвського
губернського правлшня, на-
правленим Черкас ькш м!сь-
кш дум!. Цей будинок, як й
шший, що i дотепер збер!гся
вже на Хрещатику i передуе
музеев! Кобзаря, був власшс-
тю в!домо! купецько! родини
Белахових. У черкаських кра-
езнавщв i дотепер немае одно-
стайност! щодо м!сця, де упер-
ше заскрекопв кшопроектор:
чи там, за музичною школою
№1, чи тут, ближче до центру,
адже точне планування «бе-
лах!вського кутка» у фешене-
бельному квартал! тепер в!д-
творити складно. Достеменно
вщомо лише, що сталося це
наприкшщ л!та 1908 року, i
кшоустановка прибула сюди
не через посередниюв, а без-
посередньо з тод!шньо! св!-
тово! кшостолищ - «само-
го Парижа». Придбав ii там
один !з численних родич!в
Белахова. Глядацьку залу на
120 м!сць обл аднал и, роз!брав-
ши перестшок м!ж двома ве-
ликими юмнатами. Якою вона
була, вичерпно описуе чи не
найперший !з «черкаських ль
тописщв» Степан Степанович
Нехорошее: «Шдприемливий
Белахов ризикнув вщкрити
перший у Черкасах кшоте-
атр, у якому демонструвалися
н!м! стр!чки, створен! на в!т-
чизняних кшофабриках Хан-
жонковата Харитонова. «Кшо-
заведеще» обслуговувалося
имею Белахова. Невеличкий,
задушливий до запаморочен-
ня зал, засм!чений насшневим
лушпинням глядачами, як!
сид!ли на лавах без спинок.
У кутку стояв гардероб-ша-
фа для одягу. В ньому дочка
Белахова продавала квитки,
син Михайло у кшобуд-
щ «крутив кшо», а другий
син, Григорш, був тапером -
обслуговував сеанси музич-
ним супроводом на таншо.
Сам Белахов був б!летером».
Мабуть, прачеркащани бу-
ли затятими кшошниками,
Борис Юхно
132
ЧМКЫО K1CW1T
бо вже за два роки у тому ж
таки Белах1вському кварта-
л! був в!дкритий «художнш
театр «Амшр»: старшому по-
колшню городян вш в!домий
як д!ючий ще чверть столггтя
тому кшотеатр «Украша».
До революцп Черкаси, в
яких мешкало трохи бшыпе
40 тисяч городян, мали вже
чотири «Нлюзюни»: «Екс-
прес», «Кшематограф», «Mi-
раж» та «Амшр». Згадуваний
уже Степан Нехорошее не об-
межуеться мкцевою «Ki ногео-
граф!ею», а на сторшках сво!х
мемуарних нотаток виступае
як кшокритик: «були карти-
ни щкавц повчальш, CMiro за-
BipHTH - Ti, перш! картини не
ripnii, якщо не Kpanji деяких
сучасних. Великим ycnixoM
користувалися комки: Макс
Лшдер, Пат i Паташон, Чарл!
Чаплш. 1з артисив - Bipa Хо-
лодна, Мозжукш, Максимов,
Лисенко». Та, напевне, влас-
ник «черкасько! KiHoiMnepii»
Белахов не уникнув споку-
си демонструвати прибутко-
ву закордонну «полуничку»
(дарма вважати, що еротичш
фыьми з’явилися у часи сек-
суально! революцп 60-х, на-
справд4 вони - ровесники
HiMoro Kino), адже у полщей-
ських приписах йому регуляр-
но нагадували про неможли-
вють демонстрацп картин, яю
«своею непристойшстю шд-
ривають добропорядшсть го-
родян». Зрештою, навесы 1917
року Белахов отримав розпо-
рядження надавати полщп
для контролю анотащю cTpi-
чок i зобов’язання «видшяти
три крапц мкця для людей, як1
слщкуватимуть за порядком».
Театралып хрошки
Черкащини
Як не дивно, але понад столмптпя тому осередками теа-
трального життя були не чuмaлi вже на той час Черкаси, в
яких мешкало щось близько 30 тисяч люду, а глуха йльська
провшщя. Саме там наприкшщ XIX столиптя виникли nep-
mi аматорсыа колективи. Умови гхньог творчог д1яльноспй
були непростими.
3 1883 до 1893 року була
чинною директива кшвсько-
го генерал-губернатора Дрен-
тельна, яка забороняла будь-
як! вистави украшських п’ес.
Тож шльських митщв власп
сприймали як потенцшних
заколотниюв або й револющ-
онер1в. На щастя, про п часи
збереглося юлька св!дчень
перших шанувальниюв Мель-
помени, занотованих хпсцеви-
Черкаська театральна трупа. У центр! - Йосип Прняк, вщомий режисер i актор, який
працював з Лесем Курбасом i очолював наш колектив у 1940-1941 рр. Фото 1940 року
Борис Юхно
134
Ч«ШЫ(1 NIOVIT
ми краезнавцями ще у мину-
лому столггп. Так, зокрема,
Микола Щербина пише:
«Розповщаючи про виставу
Михайла Старицького «Як
ковбаса та чарка, то минеться
сварка», якою розпочав свою
д!яльшсть колектив шд ке-
р!вництвом техшка I. Руденка
на цукроварш в сел! Сидор!вщ
Кашвського повггу Кшвсько!
губернп, один !з учасниюв
гуртка згадуе про винах!дли-
вкть аматор!в. У в!льний в!д
роботи час гуртювщ - селя-
ни, техшки й роб!тники за-
воду, переобладнали стару
казарму на театральне прим!-
щення i, не маючи коптв при-
дбати для глядач!в ослони, за-
пропонували im розмютитися
на дол!вщ. Художник-аматор
намалював декорацп олшни-
ми фарбами на полотш, Ti ж
фарби виконавщ використо-
вували для гримування. Пе-
руки та наклейки робили 3i
штучних, накладних Kic. Ви-
конавцю рол! Шпонки не ви-
стачило штучного матер!алу
на бороду i вуса - вш обстриг
гриву i хв!ст лошати i зробив
co6i бороду». Однак розви-
ток народного театру був не-
впинним, тож влад! довелося
сприймати цей процес як до-
конаний факт. Уже наприкш-
щ 1890-их рок!в ця тема обго-
ворюеться на сторшках газет,
вноситься до порядку денного
1938 piK. В антрактт теля денно! вистави. Примщення театру
неподалш тепер!шнього Кшопалацу «Салют»
ЧИ1М1 MltTWlI
135
Борис Юхно
1958 piK. Актори черкаського театру теля шефсько! вистави у Будинку офщер!в
(район трьох 10-noBepxiBOK у центр! м!ста)
заелдань громадських орган!-
зацш i навпъ земств. Так, Зо-
лотошське земство винесло
ухвалу про буд!вництво, як
би тепер сказали, бюджетним
коштом Народного дому, «де
б мктилися зали для народ-
них театральних вистав». Про
це згадуе на сторшках книги
«Народний театр», видано! у
1900 рощ у Львов!, в!домий
письменник Борис Гршчен-
ко. Саме у Золотонош! вл!тку
1897 року Д.Кравчинський,
К.Марченко й О.Жигадло
в!дкрили театр у прим!щенш
чайно! кураторства народно!
творчост!. I як тут не згадати,
що саме на золотонкькш сце-
н! дебютувала майбутня з!рка
сцени i кшо, володарка амери-
кансько! кшопремп «Оскар»,
а тод! - проста вчителька На-
тал!я Ужв!й. Про атмосферу
дебютного у II кар’ер! театру
шзн!ше вона згадувала: «У
ньому брали участь люди pis-
них професш. Вони були ви-
дан! аматорському театров!:
за сво! грош! шили костюми,
сам! оформляли спектакл!,
й таких людей у Золотонош!
було немало».
У 1904 роц! лпературно-
художшй гурток почав д!яти
в Уман!. Принциповою в!д-
мшнктю в!д попередшх була
його д!яльнкть на основ! ста-
туту, про що спов!щала навпъ
«Киевская газета». Театраль-
не життя здобуло визнання
перюдики - в!дтепер про ньо-
го пишуть не лише губернськ!
газети, але й мкцев!. Зокрема,
Борис Юхно
136
ЧЕШМ1 NICTVII
про уманську постановку че-
ховського «Дяд! Ваш» д!зна-
емося з «Провинциального
голоса» й «Голоса Умани». У
роки революцп 1905-1907 ро-
к1в розвитков! самод!яльного
сцешчного мистецтва вели-
ко сприяло культурно-осв1тне
товариство «Просвгга». У роки
реакцп його осередки було
лшвщовано, але з 1915 року по-
чал ося 1хне Bi д род жен ня, i до
1918 року на Черкащиш було
створено десятки самод!яль-
них театральних колектив!в.
А що ж Черкаси? Напри-
кшщ XIX столггтя Tenepini-
ня столиця краю театраль-
ним центром, м’яко кажучи,
не вважалася. Гастролююч!
труни ix, зв1сно, не омина-
ли, але для них завжди ic-
нував ризик опинитися поза
сценою. А все тому, що тод! у
мкт! не було стацюнарного
театрального майданчика, i
грати доводилося здебшьшо-
го у помешканнях заможних
мщан. Быып-менш прогно-
зоване для артиспв життя на-
стало тодц коли купець Жи-
томирський юлька сезошв
посшль надавав артистам
сцену свого будинку (зараз
на цьому Micni розташований
медичний коледж). Згодом го-
ловним театром Черкас став
«Цирк Фаспвського»: недолу-
га дерев’яна споруда, на Micni
яко! сьогодш розташований
ушвермаг Центрального рин-
ку. Про нього можна було б
i не згадувати, якби не одна
обставина: на сцен! «Фаспв-
ського» у 1900 рощ вперше
виступила Mapin Занько-
вецька. А вже в 1902 рощ шд-
приемець 1ван Яровий побу-
дував на Дубашвськш (ниш
- Хрещатик) примщення по-
стшного театру. BiK цього бу-
динку, що мштився у глибиш
кварталу м!ж тепер1шшми
вулицями Вишневецького i
Святотрощькою, був недо-
вгим - вш 3ropiB у громадян-
ську вшну, а у роки розквпу
конкуренщю йому складала
сцена Народного дому: його
звели земським коштом на-
впроти TenepiniHboro вхо-
Театральна афпиа 1940 року
чмкыи Miami
137
Борис Юхно
Завершал ьний етап буд!вництва. 1964 piK
ду на Центральний ринок з
Благовюно! Тож на якийсь
час апетити професшних i не
надто гастролюючих колек-
тив1в були вдоволеш - сцен
не бракувало, ну, а що то були
за сцени - питания окреме.
Щкаво, що репертуар оновлю-
вався щодня: цього вимагали
фшансов! штереси, адже то-
д!шшм черкаським театралам
школи б не спало на думку
переглянути виставу дв!чГ
Ейдтак п’есок та водев!л!в, яю
вискакували з-шд пера пись-
менниюв-початювщв, не бра-
кувало. Вщбувалося те саме,
що сьогодш спостер1гаемо на
телеекраш: ф1льм1в - десятки,
а... дивитися шчого. Зрештою,
наше Micro «доросло» й до
мгсцевих драматичних гурт-
юв. У 1909 рощ такими були
«Гайдамаки», «Любител!» та
колектив В. Нестеровського.
BiK ixHift був недовгим, але, як
кажуть, «сам факт»...
Лише у 1920 рощ в Черка-
сах розпочав роботу профе-
сшний колектив драматично-
го театру 1меш 1вана Франка.
У 1921 рощ театр здшснив
першу постановку безсмерт-
Hoi комедп Миколи Гоголя
«Рев1зор», та головною скла-
довою репертуару була укра-
!нська класика i п’еси проле-
тарських автор1в.
Так сталося, що «свщоцтво
про народження» театр, зна-
Борис Юхно
138
ЧЕКАМ MinwiT
Театральна площа початку 70-х роюв
ний сьогодн! далеко за ме-
жами Украши як Черкаський
акадехпчний украшський об-
ласний музично-драматичний
!меш Тараса Шевченка, отри-
мав на Житомирщиш у квггш
1932 року. Тод! зб!рна трупа
пере!здила з мкта до мкта
i в!д села до села у пошуках
поспйно! сцени i бодай яки-
хось «сощальних гарантш».
Був колектив, був репертуар,
були плани, та не було р!дно!
театрально! дом!вки. А де-
бютною роботою колективу
стала вистава «Родина щ!т-
кар!в» за популярною на той
час п’есою МЛрчана. У 1933
роц! новостворений урядо-
вою постановою II Роб!тни-
чо-колгоспний театр, який
започаткувала трупа вих!дщв
З-о! Майстерш мистецького
об’еднання «Берез!ль», наре-
шт! опинилася «у потр!бний
час i в потр!бному мкщ» - у
Черкасах, тод!шньому рай-
центр! Кшвсько! облает!.
Перше офщшне пошануван-
ня майстерност! прийшло !з
п’есами «Вороги» Максима
Горького та «Борис Годунов»
за Олександром Пушкшим: у
1937 роц! з ними театр перемк
у республ!канському конкур-
ci червоних роб!тничо-селян-
ських театр!в у Киев!. За два
роки, з нагоди 125-р!ччя з дня
народження Тараса Шевчен-
ка, театр був удостоений !меш
WUMI М1СПИТ
139
Борис Юхно
поета. До ще! дати трупа шд-
готувала виставу «Назар Сто-
доля».
Юлька повоенних рок!в
театр, який в!дновив свою дЬ
яльшсть у черви! 1944 року
виставою «Безталанна» 1вана
Карпенка-Карого, залишався
з «тимчасовою пропискою».
Значш змши в його житт! ста-
лися з утворенням Черкась-
ко! облает!, в 1954 poui: театр
реоргаюзовуеться у стацю-
нарний, тож на найвищому
р!вн! вир!шуеться питания
про буд!вництво прим!щення.
Вт!м, лише через п’ять рок!в,
у грудн! 1959-го, був закладе-
ний перший камшь т!е! само!
«класично-соц!ал!стично!» бу-
д!влё в!дому ус!м,!! вщкрили
1 вересня 1965 року.
Це був перший театр у
республщ!, збудований, як
би тепер сказали, у «хайте-
к!вських» формах з ураху-
ванням останшх досягнень
буд!вельно! техшки та сцешч-
ного обладнання. Тут упер-
ше в УкраТн! була змонтована
максимально рухома сцена,
а автоматичне керування до-
зволило перем!щати елемен-
ти й декораци вагою до 14
тонн. Кр!м того, вперше було
передбачено використання
осв!тлювальних пристроив,
як! дозволяли в!зуально ви-
окремити найдр!бшш! детал!
рекв!зиту, а також комплек-
сна установка стереофошчно-
го звучания. На довершения
архггектурно-техшчно! теми
сл!д згадати, що у березш
2007 року в театр! була за-
вершена реконструкщя гля-
дацько! зали, в яку вклали 5
мьдьйошв гривень. Вона стала
вишуканою й художньо бага-
тою, а неповторною окрасою
оновленого прим!щення мож-
на вважати люстру д!аметром
4,5 метра з австршського кри-
шталю, на виготовлення яко!
терношльськ! майстри вико-
ристали 17 тисяч «камшщв».
Про творчу складову жит-
тя театру за щ роки стисло не
розповкти, осюльки у його
нов!тнш icTopii самих лише
постановок було зд!йснено
понад 460. Загалом за цей час
з!грано майже 40 500 спек-
такл!в, а щор!чно театр дае
близько 220 вистав. «Ярос-
лав Мудрий», «Сад Гетсиман-
ський», «Ленш love, Сталш
love», «Циганський барон»...
Що не прем’ера - то под!я.
Невеличкий колектив, у яко-
му лише 30 актор!в i 10 ар-
тист!в балету, невтомний у
творчому пошуку. А в!дтак i
крапка наприкшщ матер!алу
доречна лише з огляду на нор-
ми правопису.
Черкасыа «музейчики»
Якщо на вашу долю не выпало непросте щастя бути черка-
щанином i вы вперше опинилися у нашому Micmi, то як люди-
на культурна обов’язково eideidaeme тутешш музей. Добре чи
Hi, але для цього вам не знадобиться mi багато часу, ат по-
йздок громадсъким транспортом, бо yci музей розташоват на
трьох кварталах одтей вулищ: краезнавчий, Кобзаря, тмна-
та-музей Василя Симоненка та художтй. Тож, для тран-
зитного туриста це, може, й добре. А мкцевим жителям,
щонайменше, трохи тяково. Принаймт тим, хто знае, що,
npuMipoM, у Пepeяcлaвi на 35 тисяч населения — три десят-
ки музейв. I дуже дивно, що концепщею перетворення Черкас
у центр туризму i eidno4umcy передбачет ят завгодно «за-
манухи», але yci вони жодним чином не пов’язат 3i створен-
ням невеличких оригинальных музейв або хоча б популяриза-
щею йнуючих. Гадаете, окр1м перел1чених немае imuux? Ось
бачите, i ви, черкащанин, такой думки, а що вже говорити про
гостей Micma. BidmaK пропоную здшснити мандрйвку тлько-
ма маловйдомими «музейчиками» Черкас.
Спасиб! пров1зору Кацу
Аптеку-музей «Хрещатик»,
без сумшву, люди знають. Та
здебыыпого не тому, що це му-
зей, а тому, що аптека та ще й з
пом!рними щнами. Й вщкри-
ли наприкшщ листопада 2009
року, i кер1вники закладу чес-
но з!зналися, що щею запози-
чили у льв!в’ян, де «щсарська»
л!кувальниця користуеться
неабиякою популяртстю,
але насамперед — у турис-
т!в. Та одна справа — мати
оригшальний задум i зовам
шша — спромогтися його вть
лити. Особливо з огляду на
специф!чшсть експонапв:
треба було знайти колби, мен-
зурки, банки, ступки та шший
фармацевтичний реманент
столп'ньо! давнини, який ко-
лекщонують единиц! на всю
крашу. Знайшли, купили,
вщкопали. Дещо «вщкопали»
буквально у шдвалах сучас-
них магазишв та офкйв, на Mic-
щ яких наприкшщ XIX — по-
WUMI NICNPlT
141
Борис Юхно
чатку XX столпъ знаходилися
черкаськ! аптеки. Роздобули
навпъ спещалып ваги, яким
вже 200 рок!в. За старими фо-
тограф!ями таких заклад!в за-
мовили надзвичайно красив!
монументально-величн! ме-
блЁ 1нтер’ер доповнили доку-
ментами з арх!в!в Киева i Чер-
кас: на стшах у рамках указ
Миколи I про правила поста-
чання аптек л!ками, дозволи
на торпвлю, виписки рецеппв
тод!шн!х фармацевпв.
Одним словом, завпавши
до аптеки у день И вщкриття,
хоплося вигукнути невмиру-
ще: «В!рю!>. В!рю, що такою
знали аптеку дореволюцшш
черкаськ! м!щани. Щось таки
було тод! таке, що безнад!йно
втрачено нин!: Грунтовшсть,
виваженкть, вщповщаль-
н!сть, обов’язковкть... Напи-
сав i подумав — так це ж i е
чесноти, притаманн! справж-
ньому аптекарю! Можливо,
тому вже кЁлька рок!в за по-
треби нав!дуюся саме сюди,
у аптеку-музей «Хрещатик»:
шдсв!домо...
Народжена у полум’!
А чи знаете ви, що упродовж
м!льйошв рок!в над нашою
благодатною Черкащиною зд!-
ймалися в небо вогняш стов-
пи вулкашв? Що велетенськ!
низини у цьому р!внинному
кра! — сл!ди падшня метео-
рит!в, катастроф!чних вибух!в
i перем!щення тектошчних
плит? Що коли шд землею i
в неб! протягом сотень тисяч
рок!в вщбуваеться такий рух,
на кЁлометровш глибиш неми-
нуче утворяться юмберлпов!
трубки, начинен! алмазами,
як кров’янка крупою? Що весь
швдень тепер! шньо! облас-
т! колись вкривав прадавнш
океан, населений велетенськи-
ми до!сторичними акулами
i китами, базилозаврами по-
науковому? Hi? Якщо щкаво,
тод! вам — до геолопчного му-
зею, е в нашему м!ст! й такий.
Щоправда, розташований у
звичайнкшькш школ! №25 i
хоча б тому е ушкальним. За-
Борис Юхно
142
4EMUUMI NICNPlT
початкував його ще 1978 року
колишшй випускник Ленш-
градськОго геолопчного шсти-
туту Володимир Пилипович
Б!лий — «xipypr Земл!», який
вщкрив Б!лоус!вське родови-
ще пол!метал!в на Алта!, родо-
вище м!нерал!в, що викорис-
товуються для виробництва
с1рник1в на Тернотлыцин!, а
разом 3i сво1ми учнями, гурт-
к!вцями з «Юного геолога» —
поклади рожевого кварцу,
каолш!в, бурого вуплля, р!д-
коземельних елеменпв i навпъ
прояви золота у кглькох райо-
нах Черкащини. Справу вчи-
теля продовжили його учт, i
сьогодн! в експозицн музею е
мшерали з Pocii, Норвегп, 1та-
лп, Болгар!!, Чехи, Кенп...
Хтось скаже, що спогляда-
ти кам’ян! зразки нутрошдв
Земл! — задоволення на лю-
бителя. Та принапдно нагада-
емо, що з наших схованок при-
роди дктавали камшь, який
колись став частиною Мос-
ковського державного ушвер-
ситету, Кремл!вського пала-
цу з’!зд!в, Лужниюв, Храму
Христа Спасителя. Ось так!
вони, черкаськ! «камшщ».
Освпянськ! хрошки
Не единим в Украш! (подБ
бний е у Б!лш Церкв!), та теж
оригшальним можна вважати
Музей осв!ти при Черкасько-
му обласному шститут! п!сля-
дипломно! осени педпращв-
ник!в, в!дкритий у 2005 рощ.
Незважаючи на таку акаде-
м!чну назву, насправд! його
експонати будуть щкав! кож-
ному. Ось xi6a що тепер!шньо-
му комп’ютерному поколшню
школяр!в не в!дразу збагнути,
що це за велика штука з колБ
щатками на дротиках (бо на-
впь у кшо класну рах!вницю
не побачиш), нав!що в!дки-
даеться кришка парти i який
зв’язок м!ж чорнильницею i
предметами «кал!граф!я» i
«чистописания».
Величезна перевага музею в
тому, що у ньому ви почуваете-
ся не стороншм спостершачем,
а повноправним учасником
навчального процесу у мину-
лому. Можна посидпи за не-
схожею на Tenepinmi партою,
випробувати шюльне прилад-
дя, потримати дореволюцшн!
шдручники з граматики чи
арифметики. Фотографы, свБ
доцтва, атестати, табел! — усе
передае дух епохи. М!ж шшим,
у матер!альному план! не най-
ripinoi для освпян, адже, на-
приклад, у 1912 рощ черкаськ!
вчител! щомшяця отримували
в!д 100 до 330 рубл!в зарплати,
а робпники близько 40. Тут, у
школ! минулого, усв!домлю-
143
ЧЕКАМ! мелит
Борис ГОхно
еш: шбито й не вщбуваеться
якихось принципових зм!н у
навчальному процес!, бо учш,
як i столггтя тому, ходять до
школи з портфелями, сидять
за партами i пишуть в зоши-
тах, та насправд! все в школ!
inine. Бо навггь канцтовари,
якими користувалося ще мое
поколшня учшв — ручки по 35
кошйок, циркул! — по 7, «сти-
рачки» та прост! ол!вщ — по 2
кошйки - вже музейна !стор!я.
Знахщки для... ящик!в
Як на мене, внесок черкась-
ких археолопв Лариси та Ми-
хайла Сиволашв у вггчизняну
!сторичну науку сшвставле-
ний xi6a що з доробком знаме-
Ось таке воно,
сюфське золото з Корсунщини
нитого шмця Шл!мана, який
знайшов легендарну Трою. Тх
Троя — Тришлля, прадавня
культура землероб!в, одним
!з центр!в яко! було право-
бережжя сучасно! Черкащи-
ни. Але археологи не завжди
можуть запрограмувати сво!
знахщки, вщтак дуже р!дко,
один раз на к!лька десятюв
рок!в, найнаполеглив!шим з
них земля неохоче в!ддае ви-
нятково ушкальш предмети.
Так, улику 2011-го уперше за
роки незалежност! саме наш!
археологи знайшли у курган!
на Корсунщиш золото ск!ф!в:
180-грамовий нашийний об-
руч та налобну пластину !з зо-
браженням грифошв. Близько
2,4 тисяч! рок!в тому щ при-
краси носила дружина вождя
ск!фського племен!, можливо,
й царя, i за тод!шн!м звичаем
п упокоЧли разом !з чолов!-
ком. Можете в!рити чи ш, але
справжш науковщ, якими, без
сумшву, е Лариса i Михайло,
абсолютно «р!вно дихають»
до скарб!в в обивательсько-
му сене!. Михайло, прим!ром,
колись розпрощався з р!чним
заробггком ушверситетсько-
го викладача, щоб придбати
глиняну амфору, та й взагал!
левову частку заробленого ви-
трачае на поповнення колекцп
старожитностей. Нин! в архе-
Борис Юхно
144
ЧВКДМ1 NICmiT
олопчному музе! Черкаського
национального ушверситету
!м. Б. Хмельницького — понад
30 тисяч знахщок: найкраща
в Укра!н! колекщя кам’яних
сокир, рештки докторичних
представниюв фауни (серед
них i «ккточка» знайомого нам
базилозавра завширшки 60
см), предмети побуту тришль-
щв. Одна прикркть — майже
усе це надбання, за яким — шт,
нерви i роки життя, збериа-
еться у тдсобц! в ящиках та
б!лып-менш пристосованих
для цього шафах. Юлька ро-
к!в тому науковщ виходили
до мкьких чиновник!в з шщР
ативою надати майбутньому
Музею археологи Середнього
Подншров’я прим!щення Бу-
днику трауру: ошатне, тдхо-
дяще за стилем i в!ком. Адже
сус!дство в нашому мкт! Ди-
тячого парку з Будником скор-
боти — взагал! якийсь сюрре-
ал!зм по-черкаськи. Та, схоже,
дореволющйна буд!вля, що
колись була власшстю м!ща-
нина Летичевського, якщо й
змшить проф!ль, то однаково
не для того, щоб стати потр!б-
ним мкту закладом.
Колекцюнери, а що б!ль-
ше — колекцюнери «для лю-
дей», мають репутащю ди-
вак!в. На жаль, такими ix
сприймае й мкцева влада, для
яко! е музе! «правильш» — ве-
лик!, пафост, з тризубами на
вход!, а е — яккь там приватн!
зб!рн!, накопичен! любителя-
ми старожитностей. Та знаю
точно: орипнали, а не ново-
твори й муляж!, справжн! ра-
ритети, i, зрештою, душа ми-
нувшини живуть саме в таких
«музейчиках». I, м!ж шшим,
у Оврот, куди ми перюдично
хочемо — також. Там взагал!,
кажучи просто: музе! — про
життя i побут звичайних лю-
дей у р!зш часи. А тут — рево-
люцп, вшни й визвольн! зма-
гання. Так н!би й icTopii шшо!
у нас не було. Насюльки до-
речне таке «програмування»
— покаже час.
На радюхвил! життя
«Якщо усе, що я з!брав, ви-
ставити правильно, «музей-
но», знадобиться щонаймен-
ше 500 квадрапв, а не 40, як
зараз. За оренду прим!щення,
опалення, осв!тлення, охоро-
ну платити я, звкно, не можу,
адже живу на пенс!ю, поло-
вину яко! витрачаю на детал!,
лак, якщо пощастить, то й нов!
експонати. Та й за що плати-
ти? За ктор!ю техшки кра!ни,
яка нин! не в пошаш?».
Тод!, 2004-го, Володимиру
Григоровичу Вотшову було
вже майже 70. Завдячуючи
ЧЕМАМ1 Niemi
145
Борис Юхно
Володимир Воинов i частина його колекцп
кер!вництву ЧДТУ, творець
едино! в Укра!ш i найповшшо!
у колишньому СРСР колекцп
радютехтки знайшов-таки
прихисток сво!м експонатам.
На той час у його колек-
цп нал!чувалося понад 150
моделей радюприймач!в !з
200, випущених у СРСР в!д
лешнських до хрущовських
час!в: справжтх витвор!в
мистецтва, що поеднали не-
повторний вштажний дизайн
i новаторство тод!шньо! ш-
женерно! думки. Володимир
Григорович водив мене м!ж
юлькаярусними стелажа-
ми i розпов!дав без упину, не
чекаючи запитань. Боячись,
можливо, що моя журналкт-
ська щкавгсть до «допотопних
ящиюв» швидко згасне. Да-
ремно. Адже будь-хто, хто ко-
лись щось колекцюнував, в!д-
разу збагне й оцшить i працю,
i масштаби, i значущкть.
«Ось це «Б1-234». Батарей-
ний, !ндив!дуального корис-
тування, трилшшний, 1934
року. А до нього — лиспвочка,
бачите, написано, що корис-
тувач повинен зарееструвати
радюприймач на вузл! зв’язку.
Там перев!ряли д!апазон час-
тот i заносили дан! про влас-
ника у спещальний журнал.
Борис Юхно
146
ЧЕмикш мктт
Дуже, м!ж шшим, його по-
любляли читати пращвники
НКВС, завжди можна було
знайти крайнього, якщо pan-
том у район! хтось зайве язи-
ком патякае. А винен радю-
любитель чи Hi — у 1930-Ti
це шкого не обходило. А ось
«31Ф-2» та «С1-235» - моде-
л! Горыавського радюзаводу
1935 року: простенький — для
с!льських жител!в, краси-
вший i потужшший — для
городян. А цей красень — з
корпусом «шд малахп», ру-
бшовою з!ркою i шдсвггкою
панел! — це «Звезда-54». Його
сершний випуск готували до
75-р!ччя Сталша, та той не до-
жив, тож приймач випустили
незадовго до 10-р!ччя Перемо-
ги. А це — украшськй дншро-
петровський «Дншро» р!зних
модиф!кацш i запор!зький
«АРЗ» з Богданом Хмель-
ницьким на панель Ой, i3 цим
Богданом взагал! щкава кто-
р!я вийшла. Довго я вважав,
що «арзики» складають лише
на Олександр!вському радю-
заводц спещально! ж лпера-
тури немае, не те, що у ф!лате-
люпв. «Прикрашали» панел!
тих радю види Кремля. Аж
тут — на To6i, «АРЗ» — але з
Хмельницьким! Да, показали
запор!жщ гонор. А ось на тих
полицях — заруб!жна части-
ка колекцп. Отой, крайнш —
це «Телефункен», по такому
шифрувалися Алекс з Юста-
сом у «Семнадцати миттевос-
тях весни». А ось та шафка,
бачите? То «Сдменс 15В» i3 се-
кретом, ход!мо ближче..».
Замшть запланованих 30-
40 хвилин я занурився у радь
оморе б!лып як на три години.
Прощався Володимир Гри-
горович i3 сумом. Можливо,
тому, що сюди р!дко нав!д-
уються в!дв!дувач!, адже за
стшами ушверситету про му-
зей знають xi6a що радшники
i технар! «старого гарту». А
може, тому, що життя не в!чне,
а якихось гарантш щодо май-
бутнього колекцп, якш при-
свячеш роки й роки, шхто дати
не може. «Розум!ете, головне,
щоб усе це попм не пропало.
Розум!ете? Щоб не пропало...».
Парк електричних
динозавр1в
Дореволющйш л!чильни-
ки електроенергп, найдавш-
ini осцилографи, мегомметри,
електролампочки, рубильни-
ки, л!хтар!, старий робочий ш-
струмент електрик!в i навпъ
мш1атюрна «електростанщя»,
яка колись «давала кшо» в
ольському клуб!, — майже
усе, причетне до вироблен-
ня, передач! й використання
ЧЕРНЫ] MICWIT
| 147
Борис Юхно
«Електроколекцюнер» Irop Корсун
електрики у перппй полови-
Hi минулого столггтя i трохи
згодом, знайшло свое мкще
у приватнш колекцп 1горя
Корсуна, який протягом 18
рок!в збирае електроприлади.
I аналопв його колекцп за-
раз не мають навпъ навчаль-
Hi заклади, покликан! готу-
вати майбуттх електриюв. I
що щкаво: майстру вдалося
оживити майже вс! агрегати!
Навпъ л!чильник 1901 року —
хоч зараз тдключай до мере-
жг Безперечно, ця «чолов!ча»
колекщя — на знавця справи.
Та городянам було б щкаво
д!знатися, наприклад, що 30
листопада 2012 року, ми мали
нагоду вщзначити юв!лей
формального початку елек-
триф!кацп Черкас, адже саме
цього дня у 1912 рощ на засЬ
данш MicbKoi думи було ухва-
лене р!шення про буд!вництво
електростанцп постшного
струму й освплювально! ме-
реж!. Що тод! городяни, як!
протягнули у свое помешкан-
ня, за тлумаченням церкви,
«б!с!вськ! дроти», сплачува-
ли за кожну юловатт/годину
40 копшок, а за встановлення
електрол!чильника, «р!дний
брат» якого — горд!сть колек-
цп 1горя Корсуна, треба було
вщдати 50 рубл!в, майже щв-
тори м!сячш зарплати.
Колекщя «рукотворного
свпанку» ушкальна, анало-
пчних в Украш! немае. Под!-
бн! !снують при заводах-ви-
робниках електрообладнання
в Сврош, там, де щнують !м’я
ф!рми, традицп.
Зараз колекщя нараховуе
близько 150 електроекспона-
пв, i Irop Корсун перекона-
ний, що ix к!льк!сть буде по-
стшно зб!лыпуватися. Разом з
тим, колекщонер звертаеться
до черкащан: якщо у них десь
на горищ! або в ком!рчин! за-
валявся якийсь старий елек-
троприлад, то вш обов’язково
в!зьме його в музей, який пла-
нуе вщкрити. У заповпних
мр!ях 1горя Корсуна в!дшу-
кати впчизняний л!чильник
1870 року випуску i японський
1900-х рок!в.
Пригоди знаменитостей
на Черкащиш
У житгт кожног людини трапляються випадки, що залиша-
ютъся у пам’япй назавжди. Незважаючи на те, що над «без-
хмаршстю» життя з1рок працюють чимал1 колективи спе-
щалъно навчених людей, гм теж далеко не завжди вдаеться
усе передбачити.
Тому у пам’ягт багатъох публ1чних людей минулого i сучас-
Hocmi Черкащина залигиилася краем «позаштатних ситу-
ации».
Людмила Зикша
залишилася живою
завдяки... алергп
Одна з найпопуляржших
виконавиць народних i патр!-
отичних тсень за часйв роз-
квиу Радянського Союзу, на
той час народна артистка Ро-
сшсько! Федерацп Людмила
Зикша з гастролями у Черка-
сах перебувала у травш 1972
року. Концерти у ф!лармонп
мали приголомшливий ycnix,
фронтовики буквально обо-
жнювали Людмилу Георгпв-
ну, чимало тсень яко! напе-
редодш 27-i р!чнищ Перемоги
мали особливе звучания. Для
них улюблена сшвачка з влас-
но! шщативи влаштувала
к!лька концерпв у Будинку
вчителя. Щкаво, що проходи-
ли вони у nepepei м!ж «вели-
кими» виступами на тод!шн!й
головнш сцен! облает!. Зикша
с!дала у старенького «Москви-
ча» i мчала на «вогник» до ве-
терашв, виконувала к!лька ni-
сень i знову поверталася. I так
- к!лька дшв постль.
Наступним м!стом, у якому
мала виступати Зикша, був
Харюв. Та Людмила Георп-
!вна раитом занедужала: най-
!мов!рн!ше, це була алерпя,
що у травн! в наших краях -
не дивина. Тож на Слобожан-
щину музиканти вилепли без
солютки. На тдльот! до Хар-
кова л!так зазнав аварп, заги-
нули вс!...
А Людмил! Георгпвн!, якш
тод! було 43 роки, судилося ще
довге i щасливе творче життя.
4EMUUMI NICmiT
149
Борис Юхно
Вольф Мессшг
не зм1г виступити,
бо у клуб! були танщ
Ще до вшни Вольф Мес-
синг зажив слави неперевер-
шеного телепата, гшнотизера
й оракула. Як не дивно, але
у шарлатанств! його не зви-
нуватили. Навпаки, на про-
роцтва Мессшга зважав сам
Сталш. Кремл!вськ! лггописщ
згадують такий випадок. Од-
ного разу в!н особисто запро-
сив Вольфа Григоровича на
зустр!ч. Уважно вислухавши
коротку лекщю про прихова-
ni можливосп людини, Ста-
лш раптом запитав, чи зможе
ппнотизер вийти з Кремля,
якщо охорона отримае вказ!в-
ку його не випускати. Мессшг
в!дпов!в, що безперечно змо-
же. I без перешкод пройшов
повз к!лька караул!в. На за-
питання, як йому вдалося це
зробити, в!дпов!в:
— Товарищу Сталш, Ви ви-
дали наказ не випускати Мес-
сшга, а через пости я йшов, як
Ворошилов. Охорона бачила в
мен! Ворошилова, розум!ете?
Перев!рили, i Сталш б!ль-
ше школи не ставив шд сум-
н!в зд!бност! мага.
А теля того, як на заробле-
Hi на концертах грош! Мессшг
збудував для Червоно! Армп
бойовий л!так, вождь народ!в
став особисто йому сприяти.
Ось така неординарна особис-
т!сть у середин! 1960-х зав!та-
ла на Черкащину. Ут!м, люди-
на-легенда чомусь не зустрьла
тут теплого прийому. В!дбу-
лося два концерти в обласно-
му центр!, а коли Мессшг ви-
рушив у райцентри, глядач!в
у залах можна було перел!чи-
ти на пальцях. «Приземлен!»
селяни не надто щкавилися
матер!ями, як! не можна було
«помацати». Тому на пропо-
зиц!ю прийняти Мессшга в
одному з районних будинюв
культури, завщувач в!дпов!в:
«У нас сьогодн! танщ! I заради
якогось Мессшга !х шхто не
вщмшятиме». Тому оргашза-
тори туру не надто вже й ди-
вувалися. В!д !де! проевггити
черкаську глибинку довелося
вщмовитися.
Алла Пугачова
вщетала в!д по!зда
Навесш 2004 року на
черкаському зал!зничному
вокзал! загубилася... При-
мадонна з чоловшом. Коли
з!ркова парочка туди прибу-
ла, з’ясувалося, що зал!знич-
ники, «незважаючи на осо-
би», вже в!дправили потяг !з
власним порожн!м вагоном
Алли Боршлвни i Ф!лша
Юркорова до С!мферополя.
Борис Юхно
150
ЧЕШМ1 MICIWIT
Ошелешеш таким переб!гом
подш, Ti кинулися наздоганя-
ти псизд на автомоб!л!, та, д!с-
тавшись найближчо! станци,
побачили, як той мчить повз
них у твденному напрямку.
Коли ж з’ясувалося, що зу-
пиниться вш лише через 200
к!лометр!в, Пугачева вир!ши-
ла припинити погоню i зано-
чувати у аж шяк не з!рковому
готель
А Фшпу довелося !ха-
ти далй вранц! вш мав бути
в Ялте Нарешт! схаменувся
екшаж пслзда: не бажаючи на-
разитися на неприемност!, вш
надто довго «не турбував» не-
передбачуваних артиспв. На
першш же станци «пугачов-
ський» вагон вщчепили i вы-
правили на станщю, де ночу-
вала Пугачева. ПовЫомивши
зал!зничникам усе, що вона
про них думае, сшвачка д!с-
талася Криму наступного дня.
ЮрШ Ншулш
позбувся дружини через
кашвських м!л!ц!онер!в
Наприкшщ 1960-х упро-
довж трьох рок!в посшль пм’я
Ншулших вщпочивала у Ка-
нев!. Улюбленця мЫьйошв
приваблювало тут усе: тиха
провшцшшсть, не надто на-
бридлив! шанувальники, не-
земно! краси краевиди.
Вл!тку 1969 року Юр!я
Володимировича як «коле-
гу» теля виконання головно!
рол! у ф!льм! «До мене, Мух-
тар!» запросили на зустр!ч
кашвськ! мшщюнери. I актор
не зм!г в!дмовитися. У пере-
повненш зал! вш залюбки
розпов!дав про себе, профе-
с!ю, щкав! ешзоди на зйом-
ках. А увечер! оргашзатори
зустр!ч! i г!сть подалися на
остр!в Круглик, на юшку. Во-
чевидь, веч!рка вдалася, адже
наступного дня Юрш Н!ку-
лш зателефонував у м!л!щю i
запросив до себе в готельний
номер заступника начальни-
ка мкцевих правоохоронщв.
Говорив чомусь сумно i над-
ломлено... З’ясувалося, що
дружина Юр!я Володимиро-
вича не пробачила йому «м!-
лщейсько! юшки» i разом !з
синами по!хала. У компани
нових друз!в та масандр!в-
ських «Чорних доктор!в» Hi-
кулш пров!в ще к!лька дшв.
НаслЫки не найкращого у
план! Ымейного питания в!д-
починку не були надто тра-
Нчними: наступного л!та ак-
тор знову пршхав до Канева. I
пршхав би ще, адже його кни-
га «Майже серйозно» почина-
еться з! сл!в: «Як би хоилося
взяти в!дпустку i по!хати в!д-
почивати у Кашв...».
WUCHI Niemi!
Борис Юхно
1ван Козловський
зажадав, щоб...
шд ним була корова
Зауважу для молод!: 1ван
Козловський шяким боком не
дотичний до Козловського Bi-
тал!я. Ц!лком ймов!рно, що й
Вггаликов! зовам не байдуже,
хто тд ним буде, але найвщо-
м!ший тенор Радянського Со-
юзу «ycix час!в i народ!в» 1ван
Семенович Козловський одно-
го разу забажав, щоб то нео-
дмшно була корова. I щоб вона
обов’язково сумно зпхала. Цю
почесну Miciro дов!рили Ква-
сольщ - переачшй годуваль-
нищ одше! мошенсько! родини.
Цю веселу icTopiio (бо на
пригоду вона таки не тягне)
на стор1нках «Черкаського
краю» розпов!в заслужений
пращвник культури Украши
Юрш Батеровський. I йшло-
ся у нш про в!дпочинок у 1962
рощ неподалж Черкас мега-
з!рки тод!шньо! сцени 1вана
Козловського: людини про-
сто!, душевно! i вщчутно пере-
обтяжено! увагою столичних
шанувальнимв. Йому, колиш-
ньому с!льському хлопчиш з
Мар’яшвки на Кшвщиш, до
щему в cepni захоплося до
простих людей, до глиняних
хаток, до варениюв з вишня-
ми, до запаху сша i парного мо-
лока... Оргашзувати увесь цей
«релакс-комплекс» i повинен
був Юрш Батеровський. Усна
директива в!д начальства за-
кшчувалася так: «Иван Семе-
нович хочет пожить в местной
семье. Самолично нарвать
вишен, налепить вареников,
поесть только что сваренного
украинского борща. Без мяса,
на подсолнечном масле. Но и
это не все. Он хочет поспать на
чердаке сарая, на сене, а вни-
зу чтобы обязательно была
корова. И чтобы она жевала
жвачку и... вздыхала. Я пони-
маю, что все вышеизложенное
можно организовать, но вот
как склонить корову ко вздо-
хам - не представляю. Но это
уже ваша задача».
Слухняш украшськ! кор!в-
ки! I за що ж вас так сьогодн!...
Юрш Гаврилович довго блукав
двором, час в!д часу шдходя-
чи до хл!ва, прислуховувався.
Квасолька ремигала i добросо-
в!сно зпхала. Треба ж таке: одне
з найколоритшших бажань
високого гостя виконувалося
сумлшно, в повному обсяз!, без
попередшх домовленостей i на-
впъ без репетицш!
Остап Вишня
в Уман! був «виставлений»
на глушник
Невдовз! шсля вшни у ви-
щих партшних ешелонах
Борис Юхно
152
4EMUKH1 И1СГО1Т
кра’ши народилася !дея: ство-
рити зразкове агромкто, яке
б показало реальш кроки ра-
дянсько! влади до «стирания
кордошв м!ж мктом i селом».
Експериментальним «полко-
вом», де б колгоспники ходи-
ли у костюмах, а корови слу-
хали марш!, мали стати наш!
Худяки. Назва нешдходяща,
та то пусте... Дотепний i вшни-
пливий Вишня пршздить до
села, щоб на власш оч! по-
бачити перспектившсть цьо-
го державного дгла, та щось
йому тдказуе — буде пшик, а
не д!ло. Не написавши жодно-
го схвального рядка, мудрий
чолов!к !де геть. А невдовз! й
!шц!атор великих перетво-
рень Микита Хрущов дктае
на ropixn в!д Сталша за напус-
кну браваду i фантазерство.
Влггку 1949-го прославлений
гуморист вже на Чигирин-
щиш. Цього разу - у справах
шмейних: родом з козацько!
столиц!був зять письменника
Леошд Свтушенко. Та варе-
ники варениками, а й з гро-
мадськктю треба зустр!тися.
Зустр!лися на мкцевому ста-
дюш. I немилосердне сонце
так допекло гострослова, що
надвеч!р з’явився фейлетон
«Хай росте». «...Ск!льки гра-
дусе у т!ш? А як д!знаешся,
коли на луз! т!ш немае!», - це
з нього. А топол! та акацп, що
виросли довкола стадюну ко-
ршням - у тому фейлетон!... У
травш 1950 року письменник
отримуе запрошення висту-
пити в Уман!. I поки вш стл-
кувався з публшою, хтось за-
щкавився його «Москвичем».
Як пот!м згадував сам Остап
Вишня: «Ох i л!тературу в Ту-
ман! люблять! Ox i люблять!
На пам’ять про Остапа Ви-
шню глушителя в!д машини
вкрали...».
IcTopii
з поштово’1 скриньки
Сто роюв тому черкаськ! поштар! ходили з револьверами
«На роз1 вулиць Свердлова та Шевченка euconie Будинок
зв’язку. Проект щег ушкалъног споруди розробляли у чер-
каському фйшш «Дтроцив1лъпромбуду» архгтектор С.Рац
i конструктор I. Бравер. Вона вражав простими i лакошч-
ними архйпектурними формами. Головний exid акценту-
ють тонкг зал1зобетонт колони. Центральний вестибюль,
eidKpumi сходи, л1фт та холи освйплюються через сущльну
склоблочну спину. На першому noeepci розмйцеш зали по-
шти, телеграфу, м1жм1ського телефонного зв’язку, поси-
лочний зал. Основы примщення з великим художтм смаком
оздоблет тематичними вставками, майстерно виконаними
художниками ЮЛигердою, О.Студет та В.Широковим».
Так у 1965 род! вщреагу-
вала м!сцева преса на появу в
центр! Черкас велично! спо-
руди Головпоштамту. За час,
що минув в!дтод!, мало що
змшилося: xi6a фасад дещо
осучаснився - заметь стро-
кового годинника з’явився
електронний, i склоблоки за-
мшили на затемнений хайте-
мвський вираж. А всереди-
Hi - усе, як i десятилитя тому:
листи, конверти, бандероль..
Шкода, що тепер кондищо-
нери жад!бно висмоктують
дивовижний аромат гарячого
сургучу, i вже вдень 3i св!чкою
не знайдеш х!м!чного ол!вця,
послинивши якого, доводило-
ся довго ховати язик...
Поштовому зв’язку на Чер-
кащиш вже, щонайменще, по-
над 200 ли. У другш половин!
XVIII столптя через Micro й
околиц! пролягали поштов!
тракти, якими у зустр!чних
напрямках курсувала нав!ть
м!жнародна кореспонденщя.
Упм, це лише опосеред-
коване шдтвердження значу-
Борис Юхно
154
4EMUMI MICTOlI
Поштар початку XX стол!ття
щостч населеного пункту, чим
могли «похвалитися» й iHini
мкта регюну. Але вже з 1874
року Черкаси мали власну по-
штову контору, а за десять ро-
к!в - i телеграфну станщю. Ця
установа мктилася в будинку
Гр! нблата на Старочигирин-
ськ!й вулищ (нин! бульвар
Шевченка).
KpiM поштового в!дд!лен-
ня i телеграфно! станцп, тут
розм!щувалися ощадкаса та
страхова каса, а також неве-
личка крамничка, де можна
було придбати пера, чорнило,
nanip, марки, конверти тощо.
Щкаво, що тогочасш по-
niToei установи утримували
щле господарство: до десятка
коней, к!лька р!зновид!в тран-
спортних засоб!в - в!д звичай-
них бричок до вантажних воз!в
i саней, вгдтак - власний гараж
з обслугою, комори тощо.
Працювати поштарем було
прибутково, але й брали сюди
не будь-кого. Як пише у сво-
!й статт! «3 icTopii пошти на
Черкащиш» кторик Василь
Мельниченко, у 1894 роц! на-
чальникам поштово-теле-
графних контор з округу на-
дшшов припис, зпдно з яким
пращвники, що приймати-
муться на службу, повинш
бути «известны с хорошей
стороны, вполне испытаны,
честны, трудолюбивы, хоро-
шего поведения, знающие по-
рядок и службу». Дал! рекомен-
дувалося «собрать негласным
путем сведения, каких они
нравственных качеств, образа
жизни, чем занимаются и про-
чее». Але все це робилося за
умови, якщо тд час особисто!
зустр!ч! начальник установи
4EMUMI NKTOlI
155
Борис Юхно
переконувався, що претен-
дент «крепкого телосложения,
достаточно развит умственно,
не одержим недугами».
Поштарем Mir бути пра-
щвник найвищого з перед-
бачених ранпв, не молодший
21 року i вправний у стр!льб!
з револьвера. Зброя, а ще -
формений одяг та в!дпов!дна
виправка робили з представ-
ник!в ще! мирно! професн
нашввшськових. Упм, на по-
чатку XX столптя це було
б!лып шж необхщно.
Шсля революцп i руйнацп
Bcix оргашзацшних напра-
цювань унаслщок громадян-
сько! вшни нова влада швид-
ко вщновила чижу роботу
пошти (недарма «Телефон,
телеграф, пошта» з першого
дня радянсько! влади мали
вир!шальне значения). Вже
у 1924 рощ на Черкащиш
були запроваджеш кшьцев!
кшнопоштов! маршрута, як!
дв!ч! на тиждень (!) доправ-
ляли кореспонденщю в yci (!)
населен! пункти. У селах поча-
ли з’являтися поштов! скринь-
ки, можна було придбати по-
штов! та гербов! марки i навпъ
газети, а згодом i журнали.
У роки вшни на поштар!в
лягло колосальне наванта-
ження, помножене на психо-
лопчний фактор. Саме на !хн!
плеч! нер!дко тиснув непо-
сильний тягар страшних похо-
ронок, як! треба було вщдати
особисто адресатов! або най-
Поштова контора у Черкасах
Борис Юхно
156
ЧЕРММ1 ИКТЮП
Буд1вництво Головпоштамту. Перша половина 60-х
ближчим родичам загиблого.
Та народ знав: доки мктами i
селами сновигають знесилеш
листонопп, доки е можливкть
вщправити на фронт фунт су-
xapie чи пару рукавиць - доти
краша не переможена.
На час заснування обласп
тут д!яло 288 поштових шдпри-
емств, а на 1967 piK уже майже
400. Залишалося вщкрити го-
ловну поштову споруду: сучас-
ну, величну, ушверсальну, яка
напередодш 50-р1ччя Жовтне-
во’1 революцп символ!зувала б
значно б1лыпе, шж просто Бу-
динок зв’язку...
Не будемо невиправдано
оптимктичними. HafliMoeip-
Hiine, у XXI столптт розгалу-
жеш комушкащйш системи,
що накрили свп шдльним па-
вутинням, залишать небагато
шанс1в листам та лиспвкам,
телеграмам та поштовим пе-
реказам, посилкам i банде-
ролям. А можливо - навпъ
газетам та журналам. Шкода,
якщо станеться саме так.
Чому? Знайдпъ удома ста-
рий пожовклий конверт. По-
тримайте у руках, а пот!м про-
читайте листа. Байдуже, про
що вш. Ви зрозум!сте.
Портрет рекламы
на тл! епохи
Справжню icropiio життя сусшльства завжди писали...
рекламодавщ.
Аж до початку XX столйптя реклама у газетах була вели-
кою дивиною. Власне, як i caMi газети. Бо modi черкащани чи-
талих1бащо «Киевскиегубернские ведомости» - безальтер-
нативне джерело шформацп ще з 1860-х. Лише у 1904 poyi
з’явилися Micyeei «Листки телеграмм-агентств» та «Лис-
ток объявлений» П’ятакова. Саме остання i стала популя-
ризатором дйювог шформацп eid «подателей объявлений»,
тобто першою черкасъкою рекламною газетою. Щодо ш-
формацшних, то найшвидше «свог» новини прочитали ка-
твчани в «Каневской неделе», яка почала виходити з 1906
року. Лише в 1911-му на цей щабелъ цивййзованоспп тдняли-
ся Черкаси: побачила ceim перша повноцшна мкцева газета
«Приднепровье».
Упм, наш! м!щани тод!
выдавали перевагу столич-
ным виданням. Серед най-
популяршших були «Киев-
ское слово», «Новости дня»,
«Русское слово», «Киевская
мысль», «Киевлянин». У Чер-
каси вони потрапляли зал!з-
ницею та Дншром чималими
тиражами, адже м!сто вважа-
лося найб!лыпим повИовим
центром губернп з неабиякою
д!ловою актившстю. За дов!д-
ником Айзенштейна за 1911
piK «торговый оборот ману-
фактурой, галантерейными,
железными и прочими това-
рами достигает нескольких
миллионов рублей». Ну, i як
тут без реклами?
Без реклами -
i ni туди, i Hi сюди
Черкаськ! банк!ри, ювел!ри
й гуртов! торговщ охоче за-
мовляли И у кшвських газе-
тах за щною 20-50 кошйок за
рядок у стандартнш колонц!
(сама газета коштувала 5 ко-
шйок). Др!бш шдприемц! -
Борис Юхно
158 [
ЧЕМкыи мсти
кхевскхя
тиши buoihti
Стетье »••*«-
въГубержсем nt НК14ЖО-
еъ Гу берясь»* У времени. •
•мстим» яг Ред«ы11е> В1до-
WОСТеи,
1861 ГОДА.
ОТД1Ы Ъ ПЕРВЫЙ (общий). Часть оФшиальная
кравщ, чоботар!, стельмахи
чи й навпъ «золотар!» - люди,
що чистили вбиральш, пропо-
нували послуги через мкщев!
газети за тарифом «рядок-
п’ятак». Активно рекламува-
лися безпосередньо товари,
переважно - «колошальш»:
чай, какао, шоколад, сигари,
кава, прянопц, схщш солодо-
uji, вироби 3i СЛОНОВО1 метки
та крокодилячо! шк!ри тощо.
Оголошення були не менш
р!зноплановими, шж зараз,
хоча, зв1сно, з характерними
тод!шн1ми особливостями.
Але от чого б слщ повчити-
ся сучасним рекламодавцям
у попередниюв, то це статеч-
ност! й шдкреслено! поваги до
читача. ЕПяких To6i наказових
форм: купуйте, лпайте, чи-
тайте, в!дпочивайте... Повчати
обивателя, нав’язувати стил!
та смаки вважалося проявом
зневаги до його звичних цш-
ностей. Брали шшим. Якщо,
скаж!мо, рекламували банк,
то вказували yci даш, яю мо-
гли б свщчити про надшшсть
установи: розм!ри статутного
та резервного каштал!в, коло
дыових партнер!в, часто -
пр!звища члешв правлшня.
Сумшвними вважалися ого-
лошення, в яких не йшлося
про щну товару. Щонаймен-
ше, якщо вже хопли уникну-
ти конкретики, писали так:
«цены без запроса», «цены
добросовестные» або «стоит
менее вам привычного».
4EHJUMI И1СПР1Т
159
Борис Юхно
Мало товар!в,
багато портретов
За юлька рок!в громадяни
звикли до вишуканих друко-
ваних рамочок, що мктили й
справд! затребувану шфор-
мац!ю. Але попм сталися не-
весел! для приватного капита-
лу поди, й улюблеш часописи
зникли. На Черкащиш ix за-
мшили «Знамя коммуниз-
ма», «Пролетарий», «Б1днота»,
«Радянська думка»... Газети
стали шшими, i реклама -
також. Найпопуляршшим
«товаром» ставала щеолопя:
вщтепер передовиц! почина-
ють працювати виключно на
!м!дж влади. Цей марнослав-
ний «пам’ятник тоталиариз-
му» в деяких черкаських ви-
даннях i нин! «стоив», i е так!
побоювання - в!к його довгий.
Бо найщедр!ший рекламода-
вець - непевна i невпевнена
влада...
...У вересш 1941 року в по-
неволених Черкасах фрщи по-
чали друкувати «Украшську
думку». Рекламн! оголошен-
ня запрошували на спекта-
кль концерти, у кшотеатри.
Повернулися на звичне м!сце
типографськ! мш!атюри, що
повщомляли про послуги пе-
рукарень, швейних та взут-
тевих майстерень, годинни-
кар!в. Але на перпий сторшщ
незмшно шарилася «ф!рма»
фюрера з умовною назвою
«шмецький порядок». Ось
дещо з тод!шнього. «Пост-
игайте! У деяких областях ми
вже вир!шуемо земельн! пи-
тания. Допомагайте нам i ста-
вайте господарями!» 3 !лю-
| АПТЕНАРСК1Й |
KomwseKifij
: СКЛАД’Ь |
,1. I. ШИШ
’ Г г. Черкассы, Ко н. Г0., ;
1 уг, ПарляиоЙ и Алексам
’ дровеиой, д бр. 1йнв. -да
ПАРФЮМЕРА |
исшп « шцшн
? натуральны» мине- |!
рдльныя води, патентен
;ааниыя средства, хозяй-в
огненные предметы. |
очки W ПЭНСНЭ ПО ре 2
( цептамъ врачей <
Ь ЦЪны по прейскуран- |
|тат» оптовыхъ фириъ. i
шля
V//////Z///ZZZ/ZV\X\X\\\\X\W/Z//^ 1
ч z i
5 Книжный и писчебумажный J1
млгвзинъ
ПЦ.КРАЙШТСКАГО
Николаевская ул., лрот. духовнаго учил. £
K////a\\\\\\\\\\\\\\\\Z/////\\\\Y
•s ьшъа®ф&ф* a
| Суконно-мвнуфвктурныЯ магазкнъ t
|Б.М.ВЕРБИЦКАГО|
Черкассы, уг. Нинол. 36, пр. духовн. учил »
g Всегда имеются въ гронадаогь выбо$ g
САГЛЫб Н0ВЪЙШ1& ТОВАРЫ |
«««.**»*•*• ММ*М• • «*«««•*•!<«*44 ;
j МЯГЛЗИНЪ i
: швейныхъ !
машинъ
! велосипедовь,:
I граммофоиовъ i
: и части КЪ НИМЪ -
• Нвколаевскаи ул., *
* против"»» l -iauHucM. гое- »
ТВНЯИЫ.
i Представительство вело- ;
1 смпедовъ „ДЮРКОПЪ^ х
| j
1 Большой выборъ «
; ПЛАСТИНОКЪ. :
• Допускается льготная :
разсрочка.
I $№«.« « е-«.-« е« *«в «мн>«>и м а ал <
Борис ГОхно
160
4DUMI MICTOPII
ГЛАВНОЕ ДЕПО МУЗЫКАЛЬНЫХЪ ИНСТРУМЕНТОВЪ
въ Черкдссахъ, Киевской губ.,
у Суаоровси, и Александровск, соб. домъ. Фирма сущ. сь 1903 г. Адрасъ: Черкассы, Троцкому, музыка.
РОЯЛИ и П1АНИНО
риоклассныхъ русскихъ и загра-
ничныхъ фабрикъ.
ФИСГАРМОН1И
риканекой и фракцузск. системы.
НОТЫ
*» с h х ъ и з д а и i й.
Оркестровые и механическ{е
музыкальные инструменты
и ГРАММОФОНЫ.
ВЕЛОСИПЕДЫ, МОТОЦИКЛЕТЫ
пишуцдя и швейныя машины пер-
аоклассныхъ фабрикъ.
стращею: «Ось так живеться
tboim товарищам у полон!.
Шсля роботи ти сам господар
свого часу. Хочеш - спи, хо-
чет - гуляй. HixTO не пожене
тебе на збори чи суботник».
У часи активного буд!вни-
цтва свплого майбутнього,
яке мало розродитися кому-
тзмом у 1980-му, рекламу-
вати товари потреби не було.
3 прилавюв та з-шд них усе
змгталося й без того. Одначе
заклики на кшталт: «Купуйте
мебл! черкаського об’еднання
«Дншро», «Лпайте лпаками
«Аерофлоту» та «Пийте ситро
«Буратшо» школи з’являлися
на сторшках газет.
Актив!зувалися пропози-
ilii, як правило, незадовго до
свят. Це були не звичш нам
сучасш рекламы блоки, а щл!
мшюпуси у рубриц! «оголо-
шення». Бо й саме слово «ре-
клама» вважалося огидно ка-
штал!стичним.
Ось що пропонували при-
дбати черкащанам напе-
редодн! Нового, 1968 року
(орфограф!я та стилистика
збережеш. - Прим, автора).
«Черкаськ! сувешри. У
магазинах Черкас i облает! в
продаж надходять вироби з
рогу самод!яльних художни-
к!в Черкаського виробничого
об’еднання «Укрголовм’ясо» у
вигляд! ф!гурок тварин, пта-
х!в, риб. Також у магазинах
облает! продаються вироби
майстр!в См!лянського заво-
ду «Метал!ст» та вироби май-
стр!в Уманського заводу «Ме-
гомметр» з оргатчного скла !з
cepii «Софпвка». Купуйте чер-
чЕМшаи июни!
161
Борис Юхно
каськ! суветри!» Харчовою
альтернативою виробам з в!д-
ход!в були, наприклад, кон-
сервован! компоти, з яких «У
холодну пору можна приготу-
вати ароматш кисел!, муси та
желе» (великими ливрами -
«Вживайте консервоваш ком-
поти!»), рибн! консерви або
чай, який «добре утоляе жагу
i добре впливае на шк!ру, не-
рви, серпе i судинну систему
людини».
1з дорогих передновор!ч-
них придбань пропонуються
радюла «ВЕФ», особливост!
яко! «принесуть власнику ба-
гато приемного» та «мебле-
в! набори «Дншро» на повну
квартиру».
Мали налаштувати на ро-
мантичну хвилю оголошення
незадовго до 8 березня. Опе-
чатку - ресторан «Черкаси».
«В!дв!дайте коктейль-буфет
у нашому ресторан!, який
працюе з 5 до 12 години ве-
чера. Не посшшаючи, роз-
мовляючи з друзями, слуха-
ючи музику, можна замовити
мщн! коктейл! «Маяк», «Мо-
сква», «Шампань», пунш! та
крюшони». Святковий веч!р
можна було продовжити вдо-
ма, якщо у магазин! «Мело-
д!я» ви заздалегщь придбали
грампластинки з «музични-
ми новинками». Такими 40
рок!в тому чомусь вважалися
«Пори року» Чайковського,
сонати Бетховена, записи з
оперет Кальмана i Штрау-
са та концерт хору Верьов-
ки. Де реклама, запитаете? А
чи знаете ви, що «камерна та
естрадна музика любимих ав-
Борис ГОхно
162 I ЧМШМ HKTW1T
тор1в зншае втому, покращуе
настрш, шдвищуе музичн!
знания»?
...В умебльованш «Дш-
пром» «повнш квартир!»,
прикрашенш рогами в!д
«Укрголовм’ясо», на радюл!
ВЕФ Ризького електромеха-
шчного заводу ви слухаете
аргю С!льви шд поживний
консервований компот. Ви
щаслив!, бо впевнен! у за-
втрашньому дш. Його на пер-
ших шпальтах пропагують
видатш менеджери епохи.
Ц1кав1 метаморфози тра-
пилися з рекламою в останн!
роки Союзу. Власне, з’явилася
така рубрика, що вит!снила
звичш «оголошення». 3 цього
невинного символ!чного но-
вовведения й почалася кап!-
тал!зац!я м!сцево! преси, хоча
за зм1стом реклама залиша-
лася в!рною реал!ям тод!ш-
нього ладу.
«Молод!жка» рекламна
Двадцять рок!в тому з но-
мера у номер щл! шпальти
«Молод! Черкащини» запро-
шували на навчання до ПТУ.
Тод! ще н!хто не знав, що у
колишшх тр!ечник!в, яким
була одна дорога - в «бурсу»,
вже через десятилгття життсв!
перспективи будуть кращими,
шж у б!лыпост! «увшханих»
в шститути та вшськов! учи-
лища однокласник!в. Липне-
в! номери газети за 1989 р!к,
наприклад, повщомляли, що
Черкаське СПТУ-22 за 10 мЬ
сящв готове зробити з вас
автослюсаря, вод!я, монтаж-
ника радюелектронно! апара-
VMMHI MICTWlT
163
Борис Юхно
У гастроном! «Украша» на вул.Урицького (тепер!шньому Хрещатику). Фото 1967 року.
тури чи складальника м!кро-
схем. Житлом забезпечували,
стипенд!ю - 72 крб. - випла-
чували. ПТУ-17 хопло бачи-
ти у себе майбутшх столяр!в,
електрозварювальнимв, шту-
катур!в, плиточнимв, яким,
кр!м матер!ально! винагоро-
ди у 75 крб. за жагу до робгт-
ничих професш гарантува-
ли ще й змктовне дозвыля у
гуртках та секщях. Ну, й так
дал!, даль.. Одна сторшка -
i майже 70 вар!ант!в щас-
ливого майбутнього. Вже з
першого дня навчання - з
гуртожитками або «компен-
сащею за оплату приватно!
квартири у po3Mipi 25 крб.»,
одноразовою грошовою до-
помогою, безплатним харчу-
ванням i нав!ть можливштю
грати у духовому оркестр! чи
накидати петл! у гуртку ху-
дожнього в’язання (плетшня).
Товари у Ti вже далек!
часи просували дв! акуму-
лююч! рекламн! контори з
хитромудрими абрев!атура-
ми: «Облспоживсшлка» та
«Укоопторгреклама».
. Тод!шнш котрайтинг -
броня у слов!. «Вживайте
куряч! яйця - це корисно!»,
«Вчасно здавайте висушену
сировину на заготпункти!»,
«В!дв!дуйте шдприемства
громадського харчування в!д
споживчо! кооперацп!» Чи-
тачев! переконливо доводять,
Борис Юхно
164
ЧЕМШЫи HICWT
чому в!н повинен робити те
чи шше: площа дозволяе. Ось,
наприклад, аргументи на ко-
рпеть придбання спального
MiniKa: «Bin теплий, i навггь у
прохолодну пору у ньому те-
пло i затишно. Тож придбай-
те co6i спальний м!шок, вш
обов’язково виручить вас!»
Власне, гумов! чоботи i м!ш-
ки - един! товари, що рекла-
мувалися упродовж 1989-го.
Дуже символ!чне надвеч!р’я
горбачовсько!епохи.
Ще до того, як реклама ста-
ла годувальницею перших не-
державних черкаських газет,
засновники яких довели, що
усшшними можна бути, на-
в!ть не паскудячи шпальти
набридлими портретами, ви-
дання пережили останню на
сьогодш рекламну револю-
щю. Г! продукт - звичш в!д
початку 90-х «блоки»: неве-
личк! прямокутники, оформ-
лен! дизайнерами зНдно з !х-
шм уявленням про товар чи
послугу, що пропонуеться.
Лакошчний текст, рекв!зи-
ти - що ще треба воскреслому
класу др!бних шдприемщв?
Упм, у тод!шн!х блоках
форма щкава xi6a що нишш-
шм мед!а-художникам. Зм!ст
- ось що вражае обивателя,
який ще й сам добре пам’ятае
часи, коли був м!льйонером.
У 1993 рощ на сторшках
«Молод! Черкащини» що-
номера рекламувалися 12-15
ф!рм. Ампл!туда тем - у дус!
часу. «Б!знес-подорож! «Но-
вий Шанхай». Ваша комер-
щйна км!тлив!сть перетво-
рить добротний китайський
товар за пом!рними цшами,
придбаний там, на значний
прибуток - тут!». «Ф!рма
«Прометей» реал!зуе прищеп-
ки за щною 9 крб. 20 коп.».
«Ночной сервис! Ежедневно с
20.00 до 6.00 мы решаем ваши
проблемы с комфортным
отдыхом. Всего один звонок -
и вам доставят шампанское
и сигареты различных марок.
Мы вам нужны!». «Видав-
ництво «Республ!ка» за по-
м!рними щнами перевозить
вантаж!»...
Словом, первинний хаос
неоНЕПу. Д!лова актившеть
зашкалюе, народ «стриже ку-
пони», а сшввщношення цш
не встигае за здоровим глуз-
дом. На середину кв!тня 1993
року, згщно з рекламними
оголошеннями у черкаських
газетах, Кшвська ушверсаль-
на б!ржа пропонуе к!ло гречки
за щною 240 крб., коробку цу-
керок «Асорт!» за 3290, банку
льв!всько! кави за 1350 i пачку
цигарок «Вшстон» за 820. Зате
тод! ще «живий» р!чвокзал за-
4EMUKUI И1СПИТ
165
Борис Юхно
Черги. Черги за yciM, що б не «викинули» - ось звична норма
доби «розвиненого сощгипзму»
прошуе до Киева за 1000 крб.,
до Кременчука - за 624,Чех!в-
ки - 130, а до Червоно! Слобо-
ди можна було кататися до ну-
доти: усього 50 купотв в один
кшець! Та що морем до Сло-
боди - черкаський аеропорт
справно вщправляе рейси у
12 м1ст уже колишнього
Союзу, i до Москви зокрема,
за щною двох неповних коро-
бок «Асорп»: усього за 5300!
Тож не наржайте, дорог!
читач!, на засилля реклами у
газетах. Адже де вона - там
життя. Мине небагато часу,
i ви з щкавгстю перегляне-
те тдшивки 2009 року. Пи-
тания лише, яких висновк!в
дшдете. Бо коли видавщв
годують переважно знахарки-
щлительки, чудодшш ча! та
памятники - портрет епохи,
як кажуть, на любителя.
Ду ми MicbKi й ради,
лихо нам i3 вами...
Про еволющю оргашв самоврядування та штуггивне
вщчуття того, що вона припинилася роюв 3i сто тому
Як чиновники
царя втомили
Демокрапя - велике д!ло.
Кого хочемо, того й обирае-
мо. Хоч гетьмана, хоч вшта.
А колись не так воно було.
За Литви, прим!ром. Бо й у
документах прописано: «А го-
родки киевские - в нашой во-
ли, тем будем давати, кто бу-
дет годити».
У Черкасах попервах го-
дили якийсь Свиридов, пот1м
Глинський, по черз! - три Даш-
ковичг Ватага чимала, та Bci
пр!звища як не на «...ський»,
то на «...ич». Один Тимофш
Капуста туди якось затесався.
Та було те п’ятсот рок!в тому:
так давно, що, може, й брехня.
Одне точно: спочатку були
намкники, згодом - старо-
сти, шзшше бургомктри, по-
т!м городнич! при дум!, ще
недавно - nepini секретарь а
тепер - мкьк! голови при рад!,
як!, вт!м, в!дгукуються й на
чужинське слово «мер». Дуже,
м!ж шшим, небезпечне слово,
бо перед виборами на парка-
нах легко видозмшюеться.
Тож з головами ми дав-
но, дай, Боже, !м клепки. А
ось !з колепальним органом
- якихось двкт! рок!в. За ца-
р!в то була мкька дума, за
державник!в - мкька рада.
Тод! думали, тепер радяться.
Обидва процеси важлив!, але
яккь незавершен!. У першому
бракуе продовження, у друго-
му - початку. От коли б поед-
нати... Черкаська мкька ду...
Hi, погана !дея. I жшки тут ш
до чого, i взагал! якось на ро-
сшський лад.
О, зв!дти й почнемо. Жив-
був цар. Звали його Олексан-
дром. За тамтешньою тради-
цкю мав порядковий номер
i був другим. Шанували са-
модержця, у Черкасах нав!ть
памятника йому утнули. Сто-
яв на бульвар! навпроти те-
nepiniHboro «Макдональдса»
i, кажуть, ще донедавна той
167
Борис Юхно
ЧМ1М1 НКПИТ
Олександр заважав ходити
якимось 1з шдвал!в краезнав-
чого музею. Та що пам’ятник!
Бульвар Шевченка аж до 1923
року був Олександр1вським!
I жив би co6i спокшно само-
держець, так Hi. Хтось i3 почту
наскиглив, що з його краши у
Сврош зуби скалять. Кажуть,
мовляв, Pocin б!ля цив!л!за-
цп випадково присуадилася:
дика краша, дик! порядки.
Дуже лаявся !мператор, та ро-
бити шчого - заходився б!ля
реформ. Дев’ять рок!в парив-
ся. Скасував кршосне право,
поставив на вуха суди, шко-
ли, арм1ю, земства. Нев!домо,
смльки б його реформатор-
ська сверблячка телесувала,
та у 1870 poni вперся вш ко-
роною у м1ське самовряду-
вання. Хот!в зробити виборш
безстанов! органи. Ну, щоб до
багатих ще й трохи розумних.
I все, здувся. Бо таки легше
скасувати кршосне право,
шж упорядкувати роботу
десятка чиновнимв у яко-
мусь Свинорийську.
Довелося царев! створити
аж 509 (!) KOMicift, щоб збагну-
ти лопку дш др!бонького чи-
новництва, та все дарма. РевТ
зор!в спо1ли, що MeTKiini - тих
добре змастили, i залишився
апарат у первозданшй свош
сил! й велич!. Аж до сьогодн!.
Податков! ушверситети
Якщо шякий арх!вний
пашрець не загубився, то е
шдстави вважати, що думн!
(теж небезпечне слово, краще
гласи!) нами керують уже по-
над 200 рок!в. Принайми! ще
у 1805 вони справно ф!ксува-
ли вх!дн! й вих!дн! докумен-
та в спещальному журнал!.
I у ньому, i в шзшших «хро-
шках» щл! розд!ли пов!дом-
ляли про натхненну працю
високодостойник!в на нив!
збору податей. Якщо не брати
до уваги листування батьюв
м!ста з адмшктращею губер-
натора, судами та казначей-
ством - виходить, що не було
у Черкасько! думи мил!шого
серию д!ла, як обкладати, тож
усердствували з пристраст!-
ем. У 1824-му вир!шили брати
за переЧзди через мости i пере-
праву через р!ки: з карет i ко-
лясок по 20 кошйок, бричок -
по 10 кошйок, за бочку вина,
що перевозиться, - 10 кош-
йок, з шшохода - 1 кошйку
та кожного пуду товару - 0,5
кошйки. За два роки потому
змусили д!литися м!щанськ!
громади. (По-тепер!шньому
це було б так: з!бралися на
бес!ду м!ськ! кактусоводи чи
аматори-цимбалкти: пожерт-
вуйте м!сту гривеньку-другу).
3 1834-го выдавали в оренду
Борис Юхно
168
чЕммаи MinwiT
торгов! заклади й розпроду-
вали майно безнадшно забор-
гувалих пом!щик!в, з 1840-го
за rpoini дозволили користу-
ватися громадською землею,
тод! ж потрусили лкопромис-
ловщв, що сплавляли ДнЬ
пром деревину, згодом - влас-
ник!в млишв i... пас!чник!в, бо
тод! бджоли були неслухняш,
в!д чого обивателям трапля-
лися прикрощ!.
Такими були додатков!
джерела наповнення i сшль-
но! казни, i приватних кишень.
Щодо основних, то упродовж
XIX столгття вони залишали-
ся незмшними. За фшансови-
ми документами Черкасько!
думи, у 1837 роц! найб!лыпе
дали: право на торпвлю мщ-
ними напоями - 3,8 тис. руб.;
сшокоси на островах Кроле-
вець та Корчоватий, в!дданих
у в!дкупне утримання - 1,5
тис. руб.; м!ськ! ваги (такий
соб! тод!шнш центр метроло-
ги i сертиф!кацп) - 690 руб.;
оренда земл! тд пос!ви - 310
руб. Усього ж доходи «в поль-
зу города» склали близько
10,7 тис. рубл!в, а на утриман-
ня м!ста було витрачено 8,7
тис. рубл!в, що свщчить про
дещо mini принципи держав-
но! бюджетно! политики, н!ж
т!, що практикуються нин!.
Однак немас меж для вдоско-
налення. Тож, як зазначало-
ся, з 1870 року губернськ! й
пов!тов! мкьк! думи увшшли
у руйшвну фазу реформуван-
ня. Афоризм В!ктора Черно-
мирдша «хотьли краще, а ви-
йшло, як завжди» мав право
народитися вже тод!.
Зпдно з новими правила-
ми, виборцями могли бути вс!,
а ось обраними, всупереч ца-
ревш вол! - н!. Бо, щоб вошва-
ти гласом народу, наприклад,
у Черкасах, необхщно було
володгти нерухомктю вар-
тктю, щонайменше, 1000 ру-
бл!в або бути купцем першо!
чи друго! пльдш. 3 виборних
списк!в викреслювали також
тих, хто проходив у судовш
справ!, мав податковий чи
громадський борг, власник!в
та пращвник!в «винных лавок
и питейных домов». Духовен-
ство мало квоту, делегувало
свого представника в думу, з
мирянами не радячись, але й
у загальних виборах участ! не
брало. Ус! нюанси разом да-
вали щкавий результат - як
повщомляла у 1910 роц! «Ки-
евская мысль», !з 40-тисячно-
го населения Черкас правом
участ! у мкьких виборах ко-
ристуеться лише 520 oci6.
Однак яким би не був то-
д!шнш «депкорпус», сл!д зау-
важити, що принайми! в!д по-
ЧЕММЫ1 М1СПИ1
169
Борис Юхно
чатку минулого столггтя i до
революцп 1917 року мкьки-
ми головами обирали муж!в
добропорядних, сумлшних i
завзятих. 1накше не написав
би добродш Айзенштейн у
книз! «Весь город Черкассы»,
що вони «несомненно, идут
впереди всех уездных городов
Киевской губернии». Мож-
ливо, хтось 1з читач!в носить
одне з нижче наведених пр!з-
вищ i е нащадком когось !з
колишшх батьк!в м!ста? Про
всяк випадок - поворуппть
щмейт арх1ви, у будь-якому
раз! це пдний черкащанина
вар1ант дозв!лля.
Тож, у 1898-1900 роках мк-
том керував Рудольф Якович
Гаммер, власник цегельного
заводу. У 1900-1902-му - Ва-
силь Андршович Цибульсь-
кий, купець. На наступи! два
роки мкьким чиновником №1
знову обрали Рудольфа Гам-
мера, а з 1904 до 1906 року цк!
чест! повторно удостоили Ва-
силя Цибульського. Дал! - мь
щанин Свстрат Леонтшович
Гаркавенко (1906 - 1908 роки)
i «трете пришестя» Василя
Цибульського (1908 - 1910
роки). У 1910 рощ настала ера
найавторитетшшого мкького
голови, домовласника Марка
Степановича Кулеша, пр!зви-
ще якого у шзшших джере-
лах було видозмшене на «Ку-
л!ш». Вш керував черкаською
громадою п’ять (I) термш!в
посшль - з 1910 до 1918 року
з невеликою перервою, упро-
довж яко!, ближче до 1913
року, обов’язки голови вико-
нував Йосип Адамович Кржи-
жановський. Пкля революцп, у
другш половин! 1918-го, голо-
вував товариш В.Г. Петров (!м’я
не з’ясоване), а у буремному
1919 рощ мкто очолив Петро
Тихонович Королевич.
Початок кшця Щербцових
Тод!шн! губернськ! ко-
респонденти полюбляли
покепкувати з порядив у
провшцп. Де - по д!лу, а де -
так, щоб на протиставленн!
киянам шдлестити. Не су-
дпъ, кажуть, бо воздаеться.
Прийшли часи, коли читати
про д!яння кшвських градо-
начальнимв без см!ху кр!зь
сльози теж непросто.
Ось як розписали дотепни-
ки в «Киевском слове» вибори
до черкасько! мкько! думи 31
с!чня 1890 року. «У перший
день вибор!в багато виборщв
гуляли на вес!лл! у свого зна-
йомого, тож перебували б!лып
шж у веселому настро'!. Кого
б не балотували, весела ком-
пан!я дружно протестувала.
Не меншими курйозами в!д-
Борис Юхно
170 |
ЧЕШМ1 ИКПИТ
значився i другий день. Ше-
лл щлого дня шуму й гамору
вдалося обрати лише одного
гласного. Вибори затяглися i
закшчилися ще одним скан-
далом. Його вчинили два куп-
чики, як! п’яними шд’!хали до
MicbKoi управи. Вони вдерлися
у виборчий зал i з лайкою на-
кинулися на голову за те, що
ix не обрали гласними. Купчи-
ки почали засукувати рукави,
щоб розправитися з головою».
Або таке. Про черкаського
городничого Щербцова, що
керував мктом у 40-х роках
XIX столггтя i якого гудили
в «Русской старине» 9 верес-
ня 1897 року. «Об И годин!
Щербцов пршздив у «присут-
ственш мкця», досить жваво
зккакував з дрожок i пряму-
вав до полщп. I коли десят-
ський, що стояв б!ля дверей,
не встигав швидко i вправно ix
вщчинити, то дктавав ляпа-
са. 3 шшого боку дверей теж
стояв десятський, обов’язком
якого було схопити майже на
льоту шинель, повкити ii на
спещальну в!шалку i встиг-
нути вщчинити двер! в «при-
сутств1е». Цей полщейський
дктавав частппе». Кулачна
розправа городничого була
його улюбленим методом
впливу. «Особливо, - писа-
ла газета, - це проводилося
завжди з тими, хто при CBoix
з’ясуваннях згадував слово
«закон». Тод! городничий не-
гайно вил!тав з юмнати, ви-
гукуючи: «Ось я тоб! покажу
закон!» При цьому лунав гуч-
ний ляпас. «Ось тоб! закон!»
(другий ляпас). Городничий
волав: «Мкто височайше мен!
дов!рено, а ти i ти (ляпаси) см!-
ете тут варнякати про закон!
Я вам пропишу закон!» I cnip-
ник!в чи скаржниюв нерщко
забирали у в!дд!лок».
Що не кажпъ, а за стол!т-
тя ми таки добряче об’евро-
пилися. П’яш шдприемщ не
кидаються на мера з кулака-
ми. Ут!м, як i тверез!, хоч, ка-
жуть, i е таке бажання. Голова
не товче шдлеглих, хоч, може,
з превеликим задоволенням
i гримнув би якого у дубове
чоло. Н!хто не бачив, щоб на
cecii депутати лузали насш-
ня чи грали в шдкидного. Ну,
оце, мабуть, i все.
Насамкшець - про остан-
не засщання мкько! думи, що
вщбулось 6 березня 1917 року.
Час був складний. По-
л!тично кризовий i економ!-
чно нестаб!льний. Схожий на
наш. Саме тому першим пи-
таниям було: розгляд внесено!
управою пропозицп про по-
зичку для посилення обороту
MicbKoi продовольчо! крамни-
ЧМ1Ш N1CW1T
171 |
Борис Юхно
щ. Питания гласи! довго не
дискутували. Дума доручила
ynpaei взяти за домовленням
в однш 1з мкьких банювських
контор 50 тисяч рубл!в ко-
роткотермшово! позички.
Фшанс!в стосувалося i
друге питания. М!ська казна
спорожшла. Несплачеш упра-
вою борги залишили И без
приватного кредитування. I
його дума вир!шила майже
одноголосно, уповноваживши
управу одержати в Kaci м!сь-
кого i земського кредитування
довготермшову позику на 40
рок!в на суму 137 тисяч рубл!в.
Дал! шшли звичайн! пи-
тания. Гласи! затвердили на-
м!чений управою розпод!л
оренди MicbKoi земл!, ларк!в i
лотюв. Розглянули клопотан-
ня MicbKoi поштово! контори
в!дпустити кошти на оргаш-
защю поштово-телеграфних
курс!в i в!дмовили за в!дсут-
шстю грошей. Таку ж в!дпо-
в!дь одержали на сво! заяви
швал!ди вшни, як! звернули-
ся до MicbKoi думи по матер!-
альну допомогу...
До бунту, «страшного i без-
пощадного», залишалось в!с!м
м!сяц!в.
Кара небесна
100 poKie тому на Черкащиш лютувала страшна етдем1я
холеры, однак найжахлившй хворобы перюдычно ныщылы на-
селения у кожному спиштпй.
Шдступний ворог козаюв
Нипцвш ешдемп у наших
краях виникали здебллыпого
у часи глобальних вшсько-
вих конфл!кт!в, а особливо -
в роки визвольно! вшни
шд проводом Хмельницько-
го. Голод спричиняв велик!
Mirpauii, а де голод - там хво-
роби. На Под!лл! в 1650 рош
люди харчувалися польови-
ми гризунами, листям та ко-
ршням, тому й рушили з ус!м
cboim шфекцшно-хворобли-
вим ресурсом на Подшпров’я,
а наймасов!ше - до тод!шньо-
го политичного центру Укра!-
ни, Чигирина.
Одночасно з швдня через
Валахш (Молдову) поши-
рилась на Украшу чума, в!д
яко! «люди падали й лежали
на дорогах, як дрова». Вона
повернулася у 1652 рощ, pie-
но через три столитя теля
найжахлив!шо! ешдемп XIV
столитя. Шсля перемоги на
Батозькому пол!, вшсько Бог-
дана почало облогу Кам’янця-
Под!льського, але через «мо-
рове повиря» зияло!!. 3 цього
року «великий мор був по
веш Укра!т, вельми много
померло людей», як зазнача-
лося в документах Tie! доби.
Триклята напасть осчла в
наших землях надовго. Трохи
послабивши сво! смертельш
обшми, вона знову бралася до
справи у 1661-1664, 1673, 1703
роках. Особливо рясно вжни-
вувала смерть на Запор!жж!
у 1673 рош - тод! козаки вою-
вали не спльки з зовшшнш
ворогом, як i3 чумою: вивози-
ли подал! померлих, випалюва-
ли буд!вл!, переселяли курен!.
У боротьб! з чумою наука
була безеилою дуже довго.
Так, доктор медицини Слеж-
ковський у сво!й пращ «Про
запобпання моровому пов!-
трю та лшування його» (1623
р!к) причину появи чуми ба-
чив у кар! небеенш. На дум-
ку пров!дного фах!вця, л!-
куватися в!д не! сл!д було
натираниям т!ла соком рути i
чешоп икпиТ
173
Борис Юхно
вживаниям cyMiini 3i спирту i
сеч! хлопчика, а таку «проце-
дуру» практикували ще тев-
тонськ! лицарь
При бубоннш чум! свгги-
ло радило прикладати до пух-
лин тепл! груди щойно заби-
того собаки, розпластаного
живцем голуба або м!сиво
з розчавлених жаб. Саме щ
«л!ки» найчаспше викори-
стовувалися населениям По-
лыщ й Украши у боротьб!
з чумою. Зв!сно, без ycnixy.
Лише на початку XVIII сто-
лггтя антагошстичш народи
почали практикувати д!ев!ш!
методи боротьби з ешдем!я-
ми, запропоноваш ще в 1546
роц! палшцем Фракостро.
Хворим давали блювотне, на-
тирали т!ло оцтом !з с!ллю,
напували настоянками з буз-
ку, меду, рути. Чи допомагали
вщчутно щ «припарки» - не-
вщомо, та поради вже шшого
л!каря, Вольфа, суттево ло-
кал!зували зони смерть Цей
пан згадав, що у часи велико-
го мору XIV столптя, коли
загинули навпъ корол!вськ!
с!м’! Кастил!!, Арагону, Фран-
цп, Наварри, як! пересиджу-
вали чуму в замках, Папа
Климент VI, особа довод! пу-
бл!чна, не захвор!в, хоча й що-
денно виходив з проповщями
до заражених. Р!ч у пм, що
його завжди оточували факе-
лоносщ, а довкола резиденцп
палали багаття. Тож ряпвни-
ком був вогонь i... с!рка (як тод!
вважали - його «сухий стан»).
Полювання на в!дьом
Украша пропахла с!ркою
наскр!зь. Будинки i ixnix меш-
канщв с!ркою обкурювали, п
додавали до борошна, страв,
гор!лки. Села обгороджували,
по кутках укопували хрести,
а по периметру запалювали
багаття, що зливалися у су-
щльш смуги вогню. За необхщ-
ност! вживали й б!лып piniy-
чих заход!в. У Сврош набули
чинност! законоположения
мапстрапв, зпдно з якими
жшок, зашдозрених у чаклун-
ств!, спалювали. У Полыц! та
Укра!н! це право авторизу-
вала шляхта: придворний ль
кар Станислава Понятовсько-
го розпов!в про пом!щицю
з Познан!, яка, захвор!вши,
наказала спалити юлька де-
сятк!в oci6, зашдозрених у
чарах. Полювали на в!дьом i у
нас. Найв!дом!шим став випа-
док, коли у 1666 роц! гетьман
1ван Брюховецький наказав
спалити плеть жшок за те, що
«його, гетьмана, та його жшку
зшсували, недугу напустили
(йшлося не про чуму, а про
сухоти (туберкульоз), та чи
Борис Юхно
174 |
пикш mictviT
до таких «др!бниць» було?),
викрали в гетьманово! жшки
дитя з живота».
Далекоглядшшим був геть-
ман 1ван Самойлович. У 1681
рощ саме з Черкас надшшло
його розпорядження, яким за-
боронялося впускати у центр
держави «купецких людей
с моря и волошской земли
вследствие слухов о моровом
поветрии в турецком городе
Казы-Кермени».
Однак профЕчактичш захо-
ди нерщко й надал! шдкршлю-
валися «вогнем очищения».
Шд час ешдемп чуми 1711-
1720 рок1в у селах було спа-
лено юлька десятюв жшок,
звинувачених у вщьомств! i
«чорному ощ». 3 т!ею ж таки
«проф1лактичною» метою...
Повний «букет»
позаминулого столптя
У 1797 роц! в Черкаський
пови1 був призначений пер-
ший державний л!кар Петро
Осокоровський. Шсля його
вщставки цю посаду обшняв
штабс-лжар Як!в Дранковсь-
кий, який працював до 1829
року. Обидва - «лекарские уче-
ники», що без особливого
ycnixy торували шлях вш-
ськових медичних ушверси-
тепв. Лише у 1844 роц! у
Черкасах була впроваджена
посада «городового» л!каря.
Bin завщував л!карнею, об-
слуговував тюремний лаза-
рет i загалом - виконував yci
медико-саштарш функцп. На
цю посаду було призначено
Петра Флота, доктора меди-
цини, першого стовщсотково
«людського» л!каря, осюльки
його пов!товим попередни-
кам приписувалося однаково
уважно контролювати стан
здоров’я як м!щан та селян,
так i ixHix тварин. Одночасно
звели й л!карню з «флигелем,
баней, амбаром с ледником,
погребом с сушильней, сара-
ем для экипажей, конюшней и
чуланом для усопших». Було
у нш лише 15 л!жок, на яких
майже завжди мешкали без-
хатьки, або «швалщна коман-
да». Тому полщейськ! облави
на сиф!л!тик!в, як! становили
найб!лыпу небезпеку, вводи-
лись до «виховних метод!в» на
л!карняному подв!р’!. «А кому
стропила в носу рухнули, так
тех отходить так, чтоб не блу-
дили», - рекомендувало на-
чальство.
Захворювашсть населен-
ия м!ста у т! часи була дуже
високою. Причини цього -
хрошчне недо’!дання, ви-
снажлива праця та важк! по-
бутов! умови. У «Скороченш
ф!зико-медичеськш табел!
VN*MИКПИ1
175
Борис Юхно
Кшвсько! губернп Черкась-
кого повпу» початку XIX
столггтя дано характеристику
захворювань: «Лихорадки, шо-
лудки, насморки, жолчныя
и воспалительный горяч-
ки здешнему климату очень
сродни, водяная нечисть и
многия другия хронические
болезни, равно как и убийства,
явились следствием перемены
нравов».
Упродовж усього XIX сто-
л1ття нечисленш медики боро-
лися не лише з хворобами, але
й 1з забобонами. Щоб зробити
щеплення в!д смертельно! на
той час хвороби - вкпи, !м до-
водилося шукати шдтримки
у полщп. Так, черкаський по-
в!товий л!кар, доповщаючи
Кшвськш лшарськш управ!,
писав: «Оспопрививатель со-
вместно с полицией нечаян-
но входили в дом и насильно
прививали детям оспу, след-
ствием этого было то, что ма-
тери с проклятьем провожали
оспопрививателей и вымыва-
ли ранки мылом, квасом и
водкою».
В!копомш !мена
Наприкшщ грудня 1907 ро-
ку на Черкащиш укотре спа-
лахнула ешдем!я холери. Тод!
ж Кшвське губернське зем-
ське управлшня ухвалило pi-
шення про страхування мед-
пращвникдв та матер!альну
допомогу с!м’ям у сум! в!д 2
до 5 тисяч рубл!в у раз! смерт!
лшаря. Швтори тисяч! рубл!в
було вид!лено черкаському
управлшню для термшово!
оргашзацп холерного барака.
Ситуащя тод! виявилася
набагато трапчшшою, шж
медики могли передбачити.
Локал!зувати ешдемш не
вдалося, i вона стала найтри-
вал!шою в усш icTopii чер-
касько! медицини; чотири
роки вирувала сама панде-
м!я, i спльки ж надал! спо-
стершалися поодинок! спала-
хи холери у р!зних куточках
краю. Трапзм ситуацп поля-
гав у тому, що, хоча страшна
хвороба й стала пашвною,
населения було вражене й
безл!ччю шших. Зпдно з! зв!-
том Кшвського губернсько-
го земського управлшня, по
м!сту Черкаси шфекцшна
захворювашсть на 10 тисяч
oci6 становила: eicna - 20,
скарлатина - 48, дифтер!я
- 26, к!р - И, коклюш - 87,
трахома - 51, сифипс - 16, ко-
роста - 35, завушниця - 29,
черевний тиф - 74. Саме тиф,
«об’еднавшись» !з холерою, до
Першо! св!тово! вшни з!брав
страшний урожай у к!лька
десятюв тисяч померлих.
176
Борис Юхно
ЧЕШШ1 МКПИТ
Серед них було й чимало
самовАдданих л!кар!в. На-
певне, Черкаси давно мали
скласти подяку i вшанувати
у назвах вулиць 1мена тих,
кому опосередковано чимало
черкащан зобов’язаш cboim
народженням. Та правду ска-
зав Герой Сощалштично! пра-
щ, професор Лев Громашев-
ський: «Якщо л!кар урятував
одну людину, про нього гово-
рить, якщо вилжував 10-15,
його прославляють. А якщо
вывернув захворювання ти-
сяч i тисяч людей, цього шхто
не оцшить. Адже як ощнити
те, чого не вщбулося».
У 1907 рощ завщувачем
Черкасько! лжарш було при-
значено молодого фах!вця
Григор1я Маныавського. Не-
в!домо, сюлькох людей уря-
тував вш шд час ешдемп i
сюльком не дав захворай.
1стор1я зберегла лише остан-
нш ешзод його професшного
подвигу. Осюльки «заразне»
в!дд!лення лжарш було пере-
повнене, пащенив доводило-
ся лжувати вдома. Ще до сш-
данку Маньювський устигав
в!дв!дати к!лькох хворих на
холеру або тиф. Шсля робо-
ти - те саме. У березш 1908-го
Bin npoeie шч б!ля л!жка тяж-
кохворого, а через юлька дшв
на тиф захвор!в i сам. Не стало
Маньювського И квйня того
ж року...
Трапчно об1рвалося життя
першо! жшки-лжаря Черкась-
кого повпу Катерини Ниточа-
ево1, яка прибула сюди через
два роки теля закшчення
Одеського ушверситету.
У 1913 рощ вона практич-
но оселилася у В’яз1вку -
сел!, де висипний тиф люту-
вав найдужче. «Hi б1лизни, Hi
ковдр. Я зверталася у Городи-
щенську земську лжарню як
найближчу - немае. Хворих
привозить, i доводиться клас-
ти ix у барак у свош б!лизш, 3i
своими подушками, i укрива-
ються вони сво1ми кожухами.
Все це заражене i е для ме-
дичного персоналу дуже не-
безпечним», - писала молода
лжарка Ниточаева у своему
щоденнику.
Вона зупинила ешдем!ю
у В’яз1вку, та контакт з од-
ним is останшх пащенпв став
для Катерини Микипвни фа-
тальним. Вона померла 15 оч-
ня 1914 року в!д тифу...
Коли Новий pii<
ще не був старим
Серед napadoKcie нашог крагни найневинтшим видаешься
той, що Новий рйс ми зуспцпчаемо до Piedea. Та, як сказав
полипичний класик: «Маемо те, що маемо». Тож, щоб не об-
разити долю, zidno вшановуемо yci сили небесш та земт: i
на европейський кшталт, i на наш, слов’янський. Як за новым
стилем, так i за старим - у кого здоров’я залишилось.
А започаткували цю маяч-
НЮ 61ЛЬШОВИКИ, КОЛИ В1ДПО-
вщним декретом Раднаркому
«з метою встановлення одна-
кового майже 3i вс1ма куль-
турними народами обчислен-
ня часу» було запроваджено
«новий стиль» - григор!ан-
ський календар, вщмшний вщ
старого на 13 дшв (вщповщно
до декрету, шсля 31 с1чня 1918
року одразу настало 14 лю-
того). Це ще добре, що в 1699
рощ «попередню роботу» про-
в1в Петро I, а то святкувати б
нам 7518-ий... Однак не с.;пд
вважати, що нашим прадщу-
сям-прабабусям було солод-
ко. Близько столптя тому !м
довелося пережити неписану
реформу власне самого ново-
р1чного обряду, коли спокон-
в!чну Меланку - недолугу,
але симпатичну, поткнив
красивий, але незрозумитий
живий фетиш - ялинка. Тож
i святкування розполовини-
лося: у будинках центральних
вулиць Черкас водили хорово-
ди, а на самих вулицях водили
Козу. Так i водимо: вщ 31 груд-
ня до 14 с!чня...
По-модньому
Звичай прикрашати ялин-
ки з’явився у заможних чер-
каських родинах у 80-их
роках XIX столп-тя. Таких
нал!чувалося юлька десятюв
на майже сорокатисячне мк-
то, тож на початку минулого
столптя новор!чна красуня у
помешканш все ще була не-
абиякою дивовижею. Попри
те, що васьпанство могло до-
зволити co6i чимало, сво!
вибаглив! смаки доводилося
задовольняти крашками - на-
178 | 4EPUM1 МКПИТ
-------------------------------
Борис Юхно
солодами домашнього вироб-
ництва: шишками i буруль-
ками, зайчиками i б!лочками,
яких виткали з тсочного т!с-
та й загортали у золоту, ср!бну
або кольорову фольгу, цукер-
ками, бубликами та шшим.
Згодом 1з Киева сюди почали
привозити вироби тамтешшх
кустар!в: ялинков! прикраси,
виготовлеш з паперу, тканини,
вати, пап’е-маше. Найб!льшим
шиком заможниюв вважалася
наявшсть на деревщ бодай од-
Hiei скляно! !грашки. На тод!
yci вони були шмецького ви-
робництва i коштували юлька
рубл!в за штуку (чолов!ч! чо-
боти, наприклад, продавали
за 4-5 рубл!в). "Ильки теля
Першо! евпово! вшни у Pocii
почали вщкриватися м!сцев!
шдприемства з виробництва
скляних прикрас.
На початку XX столитя
серед черкащан поширилася
«поголовна» мода на поздо-
ровлення одне одного новор!ч-
ними (саме новор!чними, а не
р!здвяними) лиспвками. Така
форма встань дозволяла м!-
щанам середньо! руки i навпъ
б!днякам бути причетними до
новомоднього свята, надто не
витрачаючись на подарунки.
За к!лька рок!в, коли росш-
ськ! шдприемщ-пол!граф!сти
вгдчули перспектившсть дру-
кування новор!чно! поштово!
атрибутики, у Нм’ях уже на-
збиралося по юлька десятюв
лиспвок-поздоровлень. Сьо-
годн! вони - цшш предмети
колекцюнування. (О, до речП
Найв!дом!ший украТнський
ф!локартист, «професор по-
шивки» - звенигородець Ми-
хайло Забочень. Та про це -
шшим разом).
Як серед селян, так i у се-
редовищ! багатпв веч!р напе-
редодш Нового року називали
щедрим. Великий святковий
сил символ!зував майбутню
заможшеть господаря дому та
його родини: саме таке трак-
тування було запозичене у
шмщв i голландщв ще за ча-
с!в Петра I. Вважалося, що на
стол! мае знайти свое м!сце
все, що мусить «водитися» у
господарств!. В його центр!
неодмшно ставили велику
тацю !з молочним поросям, за-
смаженим на рожш. Водночас
вважалося, що будь-яка дичи-
на «у чистому вигляд!» може
забрати з дому щастя, яке «в!д-
летить» чи «втече» разом !з ку-
рткою чи зайцем. Якщо вже й
мисливськ! трофе! - то лише
як складова того ж таки поро-
сяти. Рецепт тако! недешево!
страви був приблизно таким:
спочатку у м’ясист! оливки за-
меть кшточок вкладали шма-
ЧММИ1 ИСПИТ| 179 J Борис Юхно
точки риби. Оливки, у свою
черту, ставали начинкою для
випатраних жайворонюв, а
тих складали у жирну Kypin-
ку, a !! - у фазана. Останньою
оболонкою для всього слугу-
вало порося. Впм, таку ново-
р!чну «матрьошку» могли co6i
дозволити одинищ. Зазви-
чай навггь «батьки мкта» об-
ходилися звичною гречаною
кашею, якою найчаспше фар-
ширували свшську жившсть.
Загалом, сто рок!в тому кухня
була нескладною: навггь у бу-
динках знат! на новор!чному
стол! були у наявност! солон!
опрки й гриби, салат !з редь-
ки i капусти, квашен! кавуни
та шш! р!зносоли. Усе це час-
тування, на думку господар!в,
гармоншно поеднувалося 1з
французькими, кпанськими
та !тал!йськими винами, мо-
розивом i нав!ть фруктами,
як! вирощували в петербурзь-
ких, московських та кшвських
оранжереях. Ще до початку
минулого столггтя мкька ел!-
та скуштувала анчоуси, ома-
ри, сардини. Проте !мпортш
морепродукти в наших краях
шанси мали невелик!: Дншро
давав м!сту спльки риби, що
«рибн! ряди», частина яких
збереглася й до наших дшв у
дворах вулищ Лазарева, були
виокремлеш в спещал!зова-
не торжище. А що може бути
кращим в!д карас!в у сметан!,
фаршировано! щуки чи само-
достатшх у кулшарному сенс!
лишв?!
Але як би не намагалися
батат! м!щани кошювати сто-
личн! манери, в!дсотк!в 90
населения зустр!чали Новий
р!к по-старому: з Меланкою,
рядженими, щедруванням-за-
Лванням...
Меланкувати -
не ялинку наряджати
А тепер - гайда на м!ськ!
околиц!, кудись на Кривал!в-
ку чи старий Казбет, мазанки
i садки яких лише територ!-
ально вписувалися у меж!
м!ста. Тут - свш Новий р!к,
арха!чний i патр!архальний,
де «що перше свято - то Р!зд-
во, друге - святий Василш, а
трете - сам 1ван Хреститель».
13 с!чня жшки тут готували
смачну вечерю, i на цьому !хня
святкова м!с!я вважалася ви-
конаною: боронь, Боже, до
об!ду 14-го носа з хати висуну-
ти. У щ дн! навпъ до криниц!
зранку ходив старший у роду
чолов!к: ця вода використо-
вувалася для приготування
«святкових» страв: каш! та
борщу. Пот!м уже йде госпо-
дняя i, занурюючи в!дра, в!-
тае р!ку чи криницю: «Добри-
Борис Юхно
180
чмАсыи Micmir
день тоб!, водо Уляно, i земле
Тетяно! Поздоровляю тебе з
цим празником, з Новим го-
дом i Василем! Прийшла до
вас води брати i Бога на по-
м!ч призивати. Господи, бла-
гослови TBO1M духом святим
i преспори на всяк! времена».
На Новий р!к жшкам заборо-
нили заходити у чуж! хати до
в!дв!дин церкви або, принай-
ми!, до приходу посипальни-
к!в, шакше господар!в тих хат
можна занапастити на хворо-
би чи б!дшсть. Зате у чоловГ
к!в клопоту було - за увесь
р!к! Ще до зас!вальник!в тре-
ба було обс!яти господу i хл!в:
звечора у сшях чекала спе-
щальна велика рукавиця з!
зб!жжям - житом, пшеницею,
ячменем, просом, гречкою, ко-
ноплями i насшням.
Особливктю передново-
р!чно! кухш було те, що yci
страви до свиткового столу
мали готуватися у переддень
свята, а у т!, де це передбачено
рецептурою, господиня клала
по три шматки м’яса. Повер-
нувшись з церкви, господар
запалював св!чку, i все с!мей-
ство с!дало за святковий ст!л,
на якому духмяшв борщ з!
свининою, переливалася золо-
Про новор1чн1 святкування у Ti далею
часи ниш свщчить лише народознавча
лНература. Зате быышсть з нас ще добре
пам’ятае «Новий piK по-радянськи»...
том риба i височ!ли пркою со-
лонопц. Шел я об!ду господар
дякував Богу «за хл!б-с!ль», i
невдовз! шеля цього на поро-
31 часто з’являлася Малайка
(Меланка) з! свитою. За тра-
дищею, ii роль грав парубок,
перевдягнений у жшочий на-
родний костюм. iHini рол! теж
виконували хлопщ, i лише по-
декуди меланкували д!вчата.
Шелл «вистави» yci учасники
дшетва с!дали до столу.
Фартова провшщя
Чимало кримшальних професш минулого вижило у
сустльно-полйпичних катахшзмах XX столйптя й прижи-
лося в сучасностй
Базары! «професп»
Столитя тому кримшаль-
не середовище було напрочуд
р!зноман!тним. У «1нструкщ!
чинам полщп» за 1905 pin да-
еться визначення 25 основних
професш злочинного свпу,
кожна з яких була представ-
лена юлькома р!зновидами.
Столицею бандитизму був
Ки!в, де юлыасть злочишв
майже утрич! перевищувала
загальноросшськ! показники
упродовж юлькох дореволю-
щйних рок!в постль. ПовЬ
тове м!стечко Черкаси, зв!сно,
для пройдисвшв було менш
привабливе, шж багатий га-
м!рний Ки!в, однак у сшвстав-
шй пропорцп й тут ошивалися
кримшальш таланти. Почас-
ти - просто в!дсиджувались
шсля шухеру на швдороз!
м!ж фартовими кшвським По-
долом i одеською Дерибас1в-
ською.
Про те, що черкаськ! пол!-
щйш службовщ не байдику-
вали, свщчить факт единого
кнуючого адмшктративного
под!лу: Черкаси по См!лян-
ськш розмежовувалися на
земл! Першо! та Друго! по-
лщейських частин (Сосшв-
ський i Придншровський
райони, як на сьогодн!), а на
територп сучасного скверу
!меш Богдана Хмельницького
височ!ла мурами знаменита
буцегарня. Завжди перепо-
внена, вона була зруйнована
у громадянську, коли !! кон-
тингент складався переваж-
но з «полпичних». Поцупив
с!дло вороного, а коник - бо-
йовий товарищ червоного ко-
мандира, от i маеш прикр!сть...
Упм, то було шзшше, а у
часи, про як! йдеться, м!щани
ще не мали клопоту з приво-
ду кольорово! диференщацн,
!х оббирали з банальних зло-
дшських мотив!в. Чистили з
фантаз!ею, натхненно, без ви-
х!дних i свят.
Найчаст!ше - на базарах.
Старий базар мютився у за-
топленш ниш м!сциш, просто
шд тюрмою, нова базарна пло-
ща - на TenepiniHift Соборнш.
Борис ГОхмо
4EMUOKI NICWlT
Були ще торгов! ряди у дво-
рах сучасно! вулищ Лазарева
i триста метр!в першоклас-
них магазишв на Хрещатику,
який столггтя тому !менував-
ся навперемш то Дахшвською,
то Дубае!вською вулицями.
А ще - на юлькаденних яр-
марках, що збиралися у Чер-
касах чотири рази на piK.
У торпвл! «трудилися»
«шопенфелери», «ридикюль-
ники», «вггринники» - корот-
ше кажучи, «городушники».
Перш! вважалися утвер-
салами, наступи! категорп
мали ч!тку спещал!защю, про
специф!ку яко! неважко здо-
гадатись !з назви. Крали хар-
ч!, одяг, ювел!рн! прикраси,
грош! з каси, як! тягли спе-
щальними пластинами, зма-
щеними клеем. Щкаво, що
королева шахрайства Сонька-
Золота Ручка замолоду теж не
гребувала крад!жками у мага-
зинах. Правда, винятково юве-
л!рних. Але як вона це робила!
Перебираючи перед самим
носом продавца необроблеш
д!аманти, завжди виносила
по к!лька штук дорогощнних
камшчиюв. Чар!вна аферист-
ка просто змащувала внутр!ш-
нш б!к CBoix довгих красивих
шгпв медом. Але потягти
щось !з полиц! - це одне, а ось
«розвести» лавочника при
розмш! крупних купюр - зо-
вс!м шше. «Ломач!», «мшяли»
або «здьоргувач!» так управно
пересмикували банкноти, що
у фартух продавца нер!дко
потрапляла лише половина
розмшяно! суми. Це, зв!сно, не
брюлики в меду, але зухвало-
ст! й майстерност! так! «фоку-
си» теж вимагали неабияких.
До реч!, товар до магазину
теж потрапляв не завжди. Зава-
дити цьому могли «гужовики»:
трупа метких молодиюв, як! цу-
пили усе шдряд шд час переве-
зень. Нерщко так! банди оруду-
вали на базарах i ярмарках.
У цих одв!чно небезпечних
для торпвл! мгсцях «пасла-
ся» щла арм!я р!знопроф!ль-
них злочинщв. «Хламщники»,
«дев’ятники» i «торбохвати»
крали з воз!в, у рядах i з не-
величких прибазарних сара!в.
Перевозили поцуплений крам
«блатаки», «пасери» i «каши».
Нер!дко - на вкрадених конях.
Тих, хто спец!ал!зувався на
оборудках !з крупними свш-
ськими тваринами, називали
«передниками», «зцепщика-
ми», «скамеечниками», «кш-
ськими баришниками» i «л!-
верантами». Варто зазначити,
що це - не синошми, а «ди-
ференщащя спещальностей».
Узагал! конокрадство було од-
шею з найпрестижшших зло-
ЧЕИШАИ MICTWII
183 |
Борис Юхно
чинних спещальностей, а и
представники, задовго до поя-
ви термшу «злочинне угрупо-
вання», д!яли за законами ма-
фюзно! сшльноти. Найбыьше
тут уславилася Жашювщина:
подейкують, що знаменит!
тамтешн! катакомби викопа-
ли саме л!веранти для пере-
ховування коней. Упродовж
десятилпъ конокради на-
лагоджували м!жгубернськ!
зв’язки, мали бездоганш схе-
ми KOHcnipauii, спещальний
жаргон, перев!рених збувач!в,
м!сця переховування вели-
ких табушв, постачальниюв
партш корму, перегонщиюв.
Крад!жки коней розкрива-
лися лише у тому раз!, коли
за справу бралися одинаки-
аматори.
Таких найчаст!ше й ловили
на Онному базар!, що м!стив-
ся неподал!к тепер!шньо! пло-
1Щ 700-р!ччя Черкас.
Було ваше - стало наше
У середовищ! шанувальни-
к!в чужого майна окремим ко-
лоритним представництвом
ф!гурували кишеньков! зло-
дп, «щипач!» або «фортице-
ри». Ц! кримшальш таланти
як н!хто щнували свободу,
адже вщсидка призводила до
втрати квал!ф!кацп, а за цим
неодмшно новий строк. Вони
не зналися з представниками
шших «професш», адже пра-
цювали !ндив!дуально, серед
них не було питущих, бо ру-
ками, що трясуться, багато
не вполюеш, так! стежили за
зовшшшстю, щоб не насторо-
жувати потенцшних жертв.
Словом - ел!та, хоча й !гно-
рована шшими крад!ями.
Виняток становили xi6a що
«марв!хери», карманники м!ж-
народного масштабу, та таких
у Черкасах, мабуть, не водило-
ся. Крад!жки здшснювалися
шд прикриттям накинутого
на руку плаща, допомагали
букет квтв, газета, портфель,
iHini повсякденш предмети.
1нструментами злочину слу-
гували пшцети, гачки, щипщ
для зр!зування ланцюжюв i
годинниюв, м!н!атюрн! леза,
вставлен! у прикраси. Нер!дко
неподалш майстра крад!жки
крутився вуличний собака:
десятки таких на кожен квар-
тал. Саме у його зубах опи-
нялися вкраден! предмети.
«Кур’ер» прожогом мчав до
свое! будки, а шзн!ше по здо-
бич навщувався хазя!н. Ко-
штували так! «дв!ртер’ери» до
юлькасот рубл!в: значно до-
рожче, шж пара непородистих
коней.
Крад!жки з! зломом здш-
снювали «шшфери», а спец!-
Борис Юхно
184 |
ЧЕШМ1 NlCWff
ально шд!браним ключем -
«скачки». «Ципери» тягли з
передпокснв i кухонь. 1сну-
вала й специф!чна каста зло-
дюг - «жайворонюв» або «на
добрий ранок»: вони з вал!за-
ми Hi св!т Hi зоря ввалювалися
у служницьку i В1дрекомендо-
вувалися як родич! власника
будинку. Доки будили хазя-
ша, численш «фам!льники»
3i знаниям справи чистили
помешкання. Д!яли впевнено,
либонь необх!дну шформа-
щю, де що лежить, отримува-
ли В1д крадив-полотер!в або
«воровсько! прислуги». НамЬ
тивши об’ект, вони наймалися
на службу, надавши власнико-
ei шдробш документи. Юлька
дшв добросовкно поралися
в господарств!, прим!чаючи
усе щкаве, а пот!м сшльно з
«родичами» «бомбили хату».
10-15 хвилин вистачало, щоб
безперешкодно залишити по-
мешкання: собак нейтрал!зу-
вали перед нальотом, а сторо-
жi були мертвецьки п’яними
ще звечора. Так! «розводи»
найчаст!ше мали мкце на Со-
сшвських дачах.
Сидом за ними у злочин-
нш iepapxii мктилася «ше-
лупонь воровская» - кримь
нальний др!б’язок i3 низькою
квал!ф!кацкю й постшним
ризиком наразитися на непри-
емност!. Якщо з карманника-
ми авторитети не зналися, ви-
знаючи однак при цьому !хню
майстершсть, то з цими було
просто «западло». До катего-
pii !зго!в належали кради, що
застосовували снодшне («ма-
линники»), використовували
дешевих проституток («xinec-
ники»), крали собак дорогих
пор!д («собачники»), б!лизну
з горищ («голуб’ятники»), об-
бирали церкви («клюквенни-
ки» й «антихристи»). Б!лизну,
що сушиться, цупили «пан-
талонщики», майно з пожеж!
- «пожарники», реч! з похоро-
ну - «морушники» та ш. Цих
прим!тив!в «колеги» називали
ще «портяночниками», вкла-
даючи у це слово всю зневагу
до проф!лю ixHboi д!яльност!.
Злочинний непотр!б
Ще нижче у неофщшшй
класиф!кацп перебували
«стр!лки». На ризик !м бра-
кувало мужност!, тож «кош-
ечку» банально канючили,
вдаючи з себе то кал!к, то
душевнохворих, то погор!ль-
ц!в. Вешталися б!ля церков,
магазишв, ресторашв, знову-
таки - у Сосшвщ, де заможш
м!щани винаймали дач!. Тут,
ут!м, детал!защя зайва, адже
представниюв «стр!лецтва»
можна й зараз зустр!ти. I тод!,
чммыи мсти
185 |
Борис Юхно
як i зараз, серед них було чи-
мало далеко не б!дних людей.
Вщомо, що окрем! кшвськ!
«христораде!» утримували
власш дох!дш будинки. У га-
зет! «Киевлянин» перюдич-
но з’являлися повщомлення
на кшталт такого: «Недав-
но в Киеве умер один ни-
щий. Он выпрашивал всегда
милостыню «ради детей» и
по временам водил за собою
девочку лет восьми, почти
нагую и болезненную на вид.
Никто не подозревал, что ста-
рик имел в городе каменный
дом, а в доме отдельную ком-
нату, где сберегал собранное
им за долгое время подаяние.
В заплатанных одеждах его
нашли 200 тысяч рублей, еще
700 оказалось на процентах.
А между тем, мнимый ни-
щий платил бедной матери
девочки по полтиннику за то,
что та позволила водить ее
и выпрашивать подаяние».
Це було сто рок!в тому. А не-
щодавно в!д знайомих я д!зна-
вся про icTopiio, що трапила-
ся у Чорноба‘!вському район!.
Там чуйний серцем чоловж,
б!знес якого устшно склав-
ся у Pocii i пожертвами якого
було шднято на ноги село його
дитинства, без усгляких умов
в!ддав земляков! на лжування
донечки три тисяч! долар!в. Не
пов!рити заплаканому чолов!-
ков! було неможливо. Однак
«бщолаха» доклав ще дв! тися-
ч! до отриманих i купив авто...
Кримшальна ел!та
До категорп «аристокра-
т!в» злочинного свпу здавна
зараховують р!знокал!берних
inaxpaie. По-своему талано-
вит!, щ люди нер!дко мали й
родов!д, i осв!ту, але збагачу-
валися вони, нехтуючи зако-
нами мораль
За об’ектом заз!хань афе-
ристи под!лялися на дв! гру-
пп. Перша спец!ал!зувалася
на злочинах проти державно!
власност!: фальсиф!кац!ях,
тдробщ вексел!в, шших ф!-
нансових документе. Друга
прокручувала менш ризико-
ваш афери з приватною влас-
шстю. Основними профес!-
ями шахра!в були обман за
допомогою грошово! або речо-
во! «кукли». Цим займалися
«басманщики». Фальшив! ко-
штовност! втюхували «фарма-
зонщики». Заможних панянок
!з чималим приданим оббира-
ли «женихи». За класичною
схемою у змов! з власниками
застрахован! будинки тдпа-
лювали «фуфери». Пожерт-
вування збирали «зб!рники»
(не плутати з! «стр!лками». Ц!
«оргашзовували» благодшш
Борис Юхно
186
ЧЕШСИ1 HICTWff
товариства, «допомагали» Д1-
тям-сиротам тощо), у траль-
ному 6i3Heci заправляли «зо-
лоторотщ», юридичш послуги
надавали «стряпчих
Ошбно стояли картяр! -
inaxpai. Картярство взагал! у
Росшськш iMnepii було осо-
бливим явищем, що не зна-
ло Hi ранпв, Hi вшу. На rpoini
«рАзались» навпъ лпературш
класики, а Олександр Пуш-
кАн узагал! був першокласним
«шулером», чим тривалий
час заробляв на життя й утЬ
хи. Навпъ ки1вськ1 студенти
через одного шдроблялися
картами. Ейдомо, що у 1847
рощ спудей Катюжинський
до нитки обчистив угорсько-
го шашста Ференца Лкта i
збагатився на увесь гонорар
музиканта за гастрольне тур-
не. Але сталося це, напевне,
випадково, адже потужш кар-
тярсыД банди «пасли» грошо-
витих кл!ент!в дуже ретельно
i часто розшрували цип ви-
стави, аби вийти на гравця i
залишитися з ним за зеленим
сукном. Так! групи зазвичай
налАчували 3-5 oci6, а типови-
ми шахрайськими способами
були шдр!зання карт, кра-
пления, наколювання голкою.
Залежно в!д схеми злочину i
квалАфшацп, картярське киш-
ло дыилося на гравщв вищого
класу - «червлених валепв»
або «мастаюв», спещалкпв
3i здач! шдтасованих карт -
«складниюв», майстр!в зази-
рати у чуж! руки - «сигналь-
ник!в».
* * *
У 1908 рощ у Черкасах
мешкало близько 40 тисяч
oci6, i щоденно у повповому
MicTi траплялися др!бш пра-
вопорушення, а школи - й
резонансш злочини. Чому ж
icTopin дореволюцшного кри-
мшалпету не лише Черкас,
але й iMnepii загалом бщна на
фактаж i знеособлена? Пояс-
нения цьому просте: чимало
видатних д!яч1в молодо! ра-
дянсько! держави починали
як nepeci4Hi злодюги й inax-
pai. Взяти хоча б контрабан-
диста Джугашв1л1 або вщомо-
го бесарабського нальотчика
й рекетира одеських бордел!в
Котовського. Середня ланка
револющонер!в узагал! через
одного була сформована i3 за-
всщниюв буцегарень, тож nic-
ля перемоги Жовтня yci полЬ
цейсыД apxiBH були знищеш.
Непрезентабельна сторшка
витокАв быьшовизму, що за-
роджувався i мщшв у TicHift
сшвпращ з кримшалпетом,
була завбачливо видерта з
icTopii.
«Члени велико*! арми»
Циклроматв Бориса Акунша про пригоди неперевершено-
го детектива Ераста Фандорша вичерпно характеризуе
стиль i методи роботи полщи Pocii наприкшщ XIX - по-
чатку XX столмпь, у них майстерно eidmeopeui не лише
професшна специфгка, але й буденш клопоти слуг право-
порядку тих чайв. Раджу ознайомитись, хоча, можливо,
це й зайве: у наил дш невеличю книжки у чорних палгтур-
ках, стшйзованих «nid ретро», розпродуються куди кра-
ще, юж гаряч1 тцпжки, яю зазвичай, згадують у таких
ситуащях. I якщо ви у «Фартовш провшцп» вже скгльки
прочитали про пройдисвмтв, яю стояли по той бы доре-
волюцшного закону, було б несправедливо не згадати тих,
хто nimuie у гонитвах, судомився у зайдках або dpiMae у
смугастих будках по цей його бш.
Черкаська полщ!я була по-
вгговою, i щоб вона, як зага-
лом i вся полщ!я, працювала
краще, !! увесь час реформу-
вали. Особливо завзято - у
1862-1889 роках. Але, коли
згадати, що створення повЬ
тових оргашв полщп розпо-
чалося ще у 1775-му, випадае,
що з незавидного стану пер-
турбащй наш! правоохорон-
щ - i царська пол!щя, i ра-
дянська м!лщ!я, i м!лщ!я, яка
будь- яко! мит! може стати по-
л!ц!ею, украшська, не вихо-
дили школи. Бо, як запевняе
сучасний афоризм - «лучше
перебдеть, чем недобдеть».
Насамперед про iepapxiio.
Сотню лгг тому Черкаський
пов!т був складовою Кшвсько!
губернн. Пов!тов! полщейськ!
управлшня шдпорядковува-
лися губернаторам, як! одно-
ос!бно й призначали пов!тових
справниюв та !хн!х пом!чни-
к!в. Справники командували
становими приставами, як!
символ!зували правопорядок
у станах - адмшодиницях, на
як! под!лявся повгг. Станов!
пристави верховодили над по-
лщейськими урядниками,
соцькими, як! служили на
д!лянках стану, та десяцьки-
ми - полщейськими у селах.
Борис Юхно
188
ЧЕШМ1 Н1СПР1Т
Без сумшву, найколорит-
шшою (фигурою «конф!гу-
рацп законност!» Tie! пори
були городов!: служаки чину
невисокого, але негласно - з
необмеженими повноважен-
нями. На ixHi гр!шки началь-
ство дивилося кр!зь палиц, бо
знало - путящий городовий
на своему кутку хоч i др!бний
хабарник, та д!ло свое знае.
Знае i людей, як! «на д!ло» те
йдуть. Конфл!кт може улад-
нати як громовитим ревищем,
так i добрячою зуботичиною,
адже «битовуха» у 90 випад-
ках з! 100 була i залишаеться
проф!лем колись - городових,
а нин! - д!льничних шспек-
тор!в. Тут незайве згадати ще
один л!тературний тв!р, а саме
роман Володимира Пляров-
ського «Москва i москвич!».
Окрем! його розд!ли, напри-
клад «Хитровка», м!стять ви-
черпн! портрети цих «герб!в»
мкьких вулиць з ус!ма !хшми
чеснотами й недол!ками. Зв!с-
но, провшцшн! Черкаси - не
Б!локам’яна, та все ж можна
припустити, що городов! мали
не лише однаков! мундири,
але й б!лып-менш схожу вда-
чу. Наприкшщ XIX столп-
тя на наше 32-тисячне м!сто
було !х по одному на тисячу,
i платня цих законопобор-
ник!в не надто обтяжувала
казну. У «Черкаських м!сто-
р!ях» можна дов!датися про
тод!шш зарплати i цши, як
на сьогодн! - б!лып шж ком-
фортна Та столптя тому май-
же тонна яловичини, яку мож-
на було придбати за мкячну
зарплату (за щею м!ркою ми
б сьогодн! мали отримувати
- страшно подумати - близь-
ко 50 тисяч гривень на м!-
сяць!) не вважалася б озна-
кою заможност!. 3 арх!вних
докуменпв Черкащини Bi-
домо, що городов! скромно
жили на 228-276 рубл!в що-
мкячних залежно в!д рангу
(згадана яловичина кошту-
вала тод! 30-40 кошйок за кЬ
лограм) i забезпечувались не
лише табельною зброею й одя-
гом, але й житлом. Кр!м того,
кожному щор!чно додатково
виплачувалося 128 рубл!в на
опалення й осв!тлення помеш-
кання.
Св!дченням того, що у Чер-
касах, мабуть, як i в шших
невеликих м!стах, городов!
р!дко користувалися зброею,
покладаючись натомкть на
мщне сл!вце, а у крайньому
випадку - кулаки, е акт про
обстеження збро! в!д 1897
року. Рев!зували тутешшх
блюстител!в порядку член
MicbKoi управи, черкаський
пов!товий справник та над-
гашиш MicTwiI
189 | Борис Юхно
зирател! обох полщейських
частин м1ста. Вони й виявили,
що бойове спорядження горо-
дових, м’яко кажучи, залишае
бажати кращого. Лише одна
з 32 шабель була «робочою»
та ще три потребували незна-
чного ремонту. Рештою, та й
то - не вс1ма, можна було xi6a
що геройськи вщмахуватися
в!д мух. Майже стовщсотко-
во непотребом були портупе!
з кобурами, та, що найпрше,
не годилися до застосуван-
ня й половина револьвер!в.
Чому так? Тому що на сво!й
вулищ городовий мав непо-
хитний авторитет як у добро-
порядних городян, так i у кри-
мшального др!б’язку, а якщо
це не др!б’язок, то й не клошт
городового. Так i жили душа в
душу по цей i по той б!к зако-
ну - за увесь 1900-й piK у Чер-
касах сталося два вбивства i
швдесятка шших серйозних
правопорушень. Усе решта -
«базарш д!ла», де сам дщько
co6i в!ку вкоротить.
Арх1вна розвщка черкась-
кого краезнавця Юр!я Дучен-
ка допомогла з’ясувати особо-
вий список городових мкько!
частини№1 станом на 1897 piK.
Можливо, що хтось i3 корш-
них черкащан знайде у ньому
пр!звища CBoix предюв. Тож
несли службу Теорий Кли-
менко, Григорш Кошик, Хома
Сорока, Кузьма Землянський,
Варнава Шпундра, Андрш
Крижашвський, Володимир
М’якота, Кирило Кулинич, Се-
мен Негода, Максим Ютченко,
Порфир Хасидський, Василь
Кравченко, Митрофан Цим-
балюк, Володимир Погоршов
та Трохим Яценко.
Насамкшець хоплося б
ознайомити читач!в з окре-
мими пунктами прещкавого,
як на мене, документа, вида-
ного у тод! ще «наипй» Вар-
inaei у 1915 рощ. Це посадов!
шструкцп для полщейських
Рос!йсько! iMnepii, викладеш
за алфав!том. Цитуеться мо-
вою орипналу:
«Азарт в публичных мес-
тах и на улице воспрещён.
Азарт в виде рулеток, трёх
карт, ремешка и т.п, виновные
подлежат задержанию.
Арестование. При задержа-
нии кого-либо не следует упо-
треблять больше усилий, чем
это необходимо. Обыкновенно
достаточно бывает взять за-
держиваемого за правую руку,
объявить факт его ареста и
вести в участок, где сдать
ответственному лицу. В слу-
чае сопротивления надо при-
менить силу, не причиняя
увечья. В борьбе употребляет-
ся оружие, избегая наносить
Борис Юхно
190
ЧЕРКАСЬК! NICWIT
удары по голове. Надеть на-
ручники буйному. Не бранить
арестованного и не привле-
кать внимание публики при
передвижении с ним. Воспре-
щается в пути разговаривать
с кем бы то ни было и вести
при арестованном служебные
разговоры.
Велосипеды. Через час после
заката солнца все велосипеды
должны иметь зажженные фо-
нари; во время движения в со-
ответствующем расстоянии от
встречных или обгоняемых
экипажей, возов, вьюков и пе-
шеходов должен быть дава-
емый отчетливо слышный
звонок или свисток.
Взятка. Предлагается она в
полиции с тем, чтобы в делах
уголовного характера откло-
нить служащего от исполне-
ния своего долга. Проступок
этот является покушением на
обход закона или подговором
свидетеля уклониться от дачи
показаний. Взявший взятку
служащий всецело закабали-
вается во власть давшему её;
от последнего зависит доне-
сти об этом и виновник будет
исключен из службы. Прием
угощений за услуги понижа-
ет достоинство чести, унижая
служащего.
Газеты. Всякое сношение
с газетными репортёрами, со-
общение им сведений, каса-
ющихся службы, положения
дел и проишествий - строго
воспрещается.
Деньги взаймы. Заём де-
нег у подчинённых или дача
взаймы старшим, а равно
пользование кредитом в буфе-
тах со спиртными напитками
служащими в полиции строго
воспрещается.
Дневник. Нет ничего более
противного дисциплине, как
скрытое ведение дневников и
записок и собирание данных
с целью со временем ис-
пользовать их с выгодой для
себя. Всякая несправедливость
или незаконное действие,
доведённое немедленно до
сведения начальства, получа-
ет должное возмездие, а пото-
му скрытное приготовление к
возмездию недисциплиниро-
ванно и заслуживает сурового
наказания.
Камера задержанных. Дол-
жна содержаться чистой и
проветриваться. Наблюдать
арестованного ежечасно, или,
например, пьяного каждые
полчаса. Из любопытства
воспрещается кому бы то ни
было осматривать камеры.
Нищие. Всякий собираю-
щий на улице подаяние или
просящий милостыню, а рав-
но в целях возбуждения к себе
чекам! mictwiT
Борис ГОхно
сострадания обнажающий по-
врежденные части тела, под-
лежит немедленному задер-
жанию.
Образование. Обязанность
всякого полицейского долж-
на состоять в приобретении
знаний, благодаря которым он
только может принести поль-
зу и продвинуться по службе.
Покровительство живот-
ным. За жестокое обращение
с животными виновные под-
вергаются задержанию.
Полицейский. Есть член
великой армии порядка - он
исполняет роль внешних её
чувств; он видит и слышит,
стережет и разведывает и обо
всем замеченном доносит; на
основании его донесений со-
ставляют план действий этой
армии, всегда готовой вслед-
ствие бдительности своих
исполнителей своевременно
тушить вспышки вечно тле-
ющего по линии наблюдения
огня преступления и насилия.
Приказание. Всякое прика-
зание начальства должно быть
исполнено - и надо помнить,
что обязанность всякого сна-
чала исполнить приказание, а
затем, если надо, рассуждать.
Приставание. Надоедли-
вое приставание на улице
дает повод к аресту винов-
ника, равно как и громкие
бранные слова, так как они
являются причинами, вы-
зывающими непосредствен но
нарушение тишины и спокой-
ствия.
Проступки служащего в по-
лиции. Сводятся к следую-
щим формам: пьянство как
на службе, так и вне службы;
неповиновение старшим; не-
исполнение обыденных пра-
вил и уставов; непочтение к
старшему; ненужное вмеша-
тельство; лишняя грубость к
арестованным; невежливость
и бранные слова; сообщение
частному лицу о полученном
приказании о проишествии
и положении дела; дача све-
дений, могущих повлиять на
дело во вред службе; отлуч-
ка с поста или небрежное
отношение к нему; нераде-
ние при необходимости не-
медленного арестования зло-
умышленника; болтовня и
разговоры на службе; прием
вознаграждения без доклада
о том; самовольная отлучка
из казарм; ссоры с товарища-
ми; неподача помощи забо-
левшему или при несчастном
случае; занимать деньги и
давать взаймы старшим.
Самозащита. Японские
приёмы.
Спиртные напитки. Чрез-
мерное употребление их по-
Борис Юхно
192
VMIUMI NICWIT
лицейскими чинами не со-
ответствует их службе и ведёт
к скорому увольнению со
службы, в особенности если
пить со всякими встречными,
содержателями пивных, из-
возчиками и т.п. Трезвый по-
лицейский, не принимающий
угощения, непременно заслу-
жит хорошую репутацию.
Тишина и спокойствие.
Всякий умышленно наруша-
ющий тишину или беспокоя-
щий жителей озоном, криком
или стуком в дверь, подле-
жит задержанию. Блюстите-
лем гарантированных зако-
ном тишины, спокойствия и
общественной безопасности
является собственно всякий
обыватель, которому наравне
с полицией предоставляется
право арестовать виновника.
Толпа. Всякое сборище по-
длежит немедленному прекра-
щению настоятельным требо-
ванием разойтись. Необходимо
выяснить причину его, а равно
и виновников для немедлен-
ного донесения начальству».
Анал!зуючи витяги з доку-
мента, кожей може дшти ви-
сновку: дотримуючись поса-
дових шструкцш, полщейсыа
iMnepii могли б стати вз!рцем
вплення законност! та пра-
вопорядку. Та icTopin розпо-
рядилася шакше.
Арештант бьчя самовара
22 липня 1859 року сакшчилося чотиридобове перебування
nid cnidcmeoM у Черкасах Тараса Шевченка. Це були його
остант, вимушет eideiduHu нашего Micma. Усупереч по-
ширенш eepcii про жандармсъм утиски, треба зазначити,
що у провйщшних Черкасах Тарас Григорович улаштувався
щлком комфортно.
Невольному - воля
Монументальний, як cipa
брила, том «IcTopii мкт i <йл
УРСР», присвячений Черка-
ськш облает!, був вщреда-
гований трьома десятками
найвщдашших лешнському
вченню про класову бороть-
бу науковщв Киева i Черкас.
Про що б не писав кторик у
1970-му - в1н неодмшно пи-
сав про не!. Тож i банальному
конфл!кту Шевченка з яки-
мось хлищем Козловським,
що трапився за трапезою 12
липня 1859 року б!ля села
Будинок ciM’i Слюсар1в, який вщвщував Тарас Шевченко шд час перебування
в Черкасах. Ще наприкшщ 50-х роюв минулого стол!ття
вш стояв на вулищ Шолом-Алейхема, 39
Борис Юхно
194
4duoiimictiM
Пекар! на Кашвщиш, треба
було надати в!дпов!дного за-
барвлення. У шдсумку на
94-95-ift сторшках цього ви-
дання «оргашзувалася» якась
дурня: «У липш поблизу Про-
хор1вки в1н (Тарас Шевчен-
ко) був заарештований за на-
казом черкаського пристава
Табачникова, який у рапорт!
кшвському, подыьському
i волинському генерал-гу-
бернаторам 15 липня писав:
«...Шевченко, кр!м богохуль-
ства, говорив ще, що «не тре-
ба Hi царя, Hi пашв». Через
юлька дшв... Шевченка шд
вартою доставили в Черкаси,
де вш жив шд наглядом полЬ
цИ з 18 до 22 липня. Перебу-
ваючи у мкт!, поет записував
народи! nicHi, розпов!д! ста-
рого д!да Цехмистренка про
давш подп, особливо про
Гайдамаччину, змалював Ki-
лька мкцевих краевид!в, пи-
сав Bipini».
Ви можете уявити зацько-
ваного царатом чоловша,
що, потрапивши у неабияку
халепу, Bipniye, насолоджу-
еться народним сшвом !, Bi-
льно гуляючи м!стом, робить
пейзажи! замальовки? Дивш
вольност! для богохульника
i царененависника. Але ра-
дянськ! }сторики шчого не
наплутали: так усе й було.
Метаморфози моралгста
Тарас Григорович, як Bi-
домо, на загал пашв не жа-
лував. Однак у кожному кон-
кретному випадку не цурався
Тхнього товариства, про що
св!дчить його щоденник: щ-
лими перюдами - гастроно-
м!чний пупвник вш маетку
до маетку. Щодо меценапв -
здебыыпого тих же таки екс-
плуататор!в трудового люду,
але не жлоб!в, то цих поет про-
сто обожнював. Без них вш не
став би в!льним, не видав би
свого «Кобзаря». Та що про
велике, коли навпъ у повсяк-
денному - не мав би золотого
швейцарського годинника, не
курив би гаванськ! сигари,
не об!дав би у найв!дом!шого
петербурзького ресторатора
Вольфа... Усе життя злостив-
ся Тарас i на царя з родичами,
хоча саме ix коштом був вику-
плений у Енгельгардта. Ми,
зв!сно, быыпе пам’ятаемо про
шляхетнкть Карла Брюлова i
Василя Жуковського, але за-
ради справедливост! сл!д зга-
дати, що пам’ятного 14 квпня
1838 року !мператриця Олек-
сандра Федор1вна особисто
вклала у свободу царенена-
висника Шевченка 400 рубл!в,
i ще по 300 - спадкоемець
престолу Олександр Мико-
лайович та велика княгиня
ЧЕШШ1 MicmiT
195
Борис Юхно
Олена Павл1вна. Шзшше без
клопотання графин! Анаста-
cii Толсто! народного поета
не звмьнили б !з пустельного
Мангишлаку i тим б!льше Hi-
коли б не дозволили йому осе-
литися у Петербург!, ще й i3
дозволом «заниматься своим
художеством», тобто працев-
лаштуватися при Академп.
М-да, жорстко вш !х...
Натвправда - ripine...
«Музей Кобзаря», розташо-
ваний на роз! вулиць Байди
Вишневецького i Хрещатика,
вщомий кожному черкащани-
ну як будинок, у якому 1859
року перебував Тарас Шев-
ченко. Про це cnoBinjae мемо-
р!альна дошка, у нижньому
куп яко! зазначаеться: буди-
нок реконструйований на по-
чатку XX столитя. Насправд!
це не зовс1м так: швторапо-
верховий дерев’яний будинок,
у якому на юлька д!б оселив-
ся «репресований» поет, був
знесений ще у другш полови-
Hi 90-их рок1в XIX столитя.
TenepiniHift триповерховий, у
стил! класицизму, збудували
через юлька десятилиь теля
смерп поета, вщповщно «у
цьому будинку» вш школи
не був. Його реальна цшшеть
xi6a що у тому, що будинок
став першою «висоткою» у
старих Черкасах. До револю-
цп тут мктилося вщдшення
Коли Тарас Шевченко перебував у Черкасах, таких будинюв тут просто не могло бути
Борис Юхно
196
ЧЕММЫО М1СПИ1
Санкт-Петербурзького пози-
чального банку, мануфактур-
ный, зброярський магазины та
навпъ перукарня. 3i встанов-
ленням б!лыповицько! влади
у будинку на щле десятилптя
вмостилося партшне та Ком-
сомольске кер!вництво, а у
1929-му сюди знову поверну-
ли банк1р1в, зв!сно - уже ра-
дянських.
Так би й бути споруд!
прозаичною арх!тектурною
пам’яткою витравлених у
пам’ят! м1ста царських час!в,
та шформащя про причет-
нкть будинку (а насправд! -
м!сця, на якому вш стопъ) до
бюграфи Кобзаря вигульк-
нула з apxiBiB. Випадково чи
Hi, але незадовго до 175-р!ч-
чя поета мастит! шевченко-
знавщ, яких у Черкасах було,
е i буде на всю Украшу ще й
д!аспору, легко спростували
свою верщю про перебуван-
ня Шевченка у м!щанському
будинку... початку XX сто-
лптя, що належав юристов!
Кринському i дотепер б!л!е
неподалж тепер!шнього ма-
газину «Природа». Меморь
альну табличку прибрали,
i «шевченювський центр»
перемктився ближче до
центру географ!чного. Так
у 1989 роц! з’явився Музей
Кобзаря.
Купець Юхим Антонович Цибульський
(1819- 1890)
Цибульськ!
Опинившись шд конвоем у
нашому мкт! теля шциденту
б!ля Пекар!в, Шевченко по-
чав активно шукати можли-
вост! уникнути буцегарш. I
з Tie! причини, що тод!шн!
жандарми нер!дко не в!др!з-
нялися в!д окремих сучасних
поборниюв закону, швидко
знайшов ii у покровительств!
родини Цибульських. За див-
ним зб!гом обставин, близько
10 липня 1859 року на адре-
су черкасько! м!щанки Mapii
Тимофпвни Цибульсько! на-
дшшов лист в!д ii сестри Ган-
ни з Киева. У ньому та пов!-
чешм1 NicmiT
197 |
Борис Юхно
Купець Андрш Антонович Цибульський
(1814- 1895)
домляе, що невдовз! до них на
гостину завп-ае Тарас Шев-
ченко, i просить його прийня-
ти як «найдорожчого гостя».
Хто такий, Цибульськ! знали:
один 1з сишв пан! Цибуль-
сько1, Юхим, рашше мав на-
году познайомитися з поетом
на моднш петербурзькш ве-
nipui. Прощаючись !з земля-
ком, Цибульський вщбувся
не надто значущою фразою:
мовляв, будете у наших кра-
ях - ласкаво просимо. Але,
Шевченко, який д!знався про
статки провшщйних каш-
талктпв, уже зашс цей в!зит
до категорп обов’язкових.
Та не так сталося, як гадало-
ся. У Micro в1н прибув шд кон-
воем, тож братам Юхимов! та
Андр1ев1 прийом «найдорож-
чого гостя» за таких обставин
коштував i справд! недешево.
Тут слщ ближче познайо-
митися з цими доброд!ями.
Андрш Антонович - ровес-
ник Шевченка - блискучий
комерсант, купець третьо!,
а з 1864 року - друго! пль-
дп, присяжний Черкасько!
MicbKoi управи. Мав власне
виробництво неподалж Дш-
пра, але основний каштал за-
робляв з постачання дорогих
вин i колошальних товар!в
до маетюв Бобринських, Во-
ронцових, Лопухших та ш-
ших вельмож усеросшського
масштабу, як! за тих чи шших
обставин опинилися на Чер-
кащиш. Цю прибуткову спра-
ву започаткував ще батько
брапв, Антон Тванович, який
i вщкрив найбыыпий у Micri
винний магазин у будинку,
де трапилося квартирувати
Шевченку. (До речь шдвал
винного складу зберися до на-
ших дшв, тепер там торгують
побутовою техшкою). Молод-
ший Цибульський, уже зна-
йомий нам Юхим Антонович,
теля закшчення Петербурзь-
кого ушверситету став собор-
ним титарем (старостою), що,
Борис Юхно
198
ЧЕШСШ МКПМ
упм, не заважало йому бути
правою рукою Андр!я i за ре-
естром м!щан теж перебувати
у статус! купця. Загалом ро-
дина Цибульських була в!до-
ма у Черкасах ще з початку
XIX столитя. Мала непогану
репутащю: б!знес вела чесно,
податки сплачувала справно,
на пожертви не скупилася, по
суботах улаштовувала благо-
дшш общи. Упродовж десяти-
лпъ, шсля того як у 1822 рощ
один з ixHix родич!в, Степан
Цибульський, став гласним
MicbKoi думи, мали там «сво!'х
людей». Одним словом, жили
за ненайпршим !з принци-
шв - «i co6i, i людям». «Ми
любимо простих людей, бо
без доброти до них не буде
щастя», - часто повторювала
Mapin Тимофпвна, даючи од-
нак при цьому зрозумгги, що
Цибульськ! - люди не прост!...
Дорогий петь
Коли Юхим Цибульський
д!знався про специф!чн!сть
прибуття до Черкас Шев-
ченка, негайно ж вирушив
до справника Табачникова з
тугим навпъ за купецькими
м!рками гаманцем. За те, щоб
вщпустити поета на поруки,
той зажадав 500 рубл!в. Юхим
Антонович не торгувався:
у липку долоню хабарника
лягло п’ять хрустких «кате-
ринок» - близько тридцати
мкячних зарплат звичайно-
го робпника. Та Табачникову
цього видалося замало: мов-
ляв, грош! - гр!шми, ними до-
ведеться под!литися, бо не вш
один це вир!шуе, i Цибуль-
ському не залишалося шчого
шшого, як зняти з пояса ще й
золотого годинника.
Ночував Шевченко у к!м-
нат! Юхима, а вдень, вщмггив-
шись у «собачо! морди Табач-
никова», вирушав з в!зитами
до знайомих. Зокрема, 19 лип-
ня вш провщав мкцевого свя-
щеника Якова Степановича,
20-го до ноч! пр!в б!ля само-
вара у мгсцевих купщв Ще-
панських, а 21-го у компанп
рибалок подався на л!вий бе-
рег, в урочище Домаху, де «ло-
вив рибу, варив юшку та cni-
вав украшських тсень».
Наступного дня, у нед!лю,
черкаська «каторга» Шев-
ченка скшчилася, вш виру-
шив у Мошни. А нам на згадку
про свое перебування тут за-
лишив рядки:
О горе, горенько мен!!
I де я в свт заховаюсь?
Щодень шлати розпинають,
Морозять, шкварять на огш!
У конкретно цш icTopii
поез!я не надто в!дтворила
момент.
Окупащя
Страшна то pin - гдеал1зувати поневолювача, який забрав
життя у мгльйотв твогх cnieeim.4U3HUKie i мгльйонам не дав
народитися. Серед них неодмшно були б i Mumyi 3i свйповим
1м’ям, i прекраснг npocmi роботящг люди i, можливо, нацю-
нальт гени. Та так вже повернула icmopin, що блюзшрське
«тмця на вас немае!» можна почути й is вуст битого на eci
копита обивателя, на очах якого полгтичш клани дериба-
нять крашу, й шдиферентно! домогосподарки, яку «у ра-
бочему порядку» обважили на кглькасот грам1в недешево!
ufiozopinHoi городини...
Д1знатися про реали окупацшного режиму покликав ви-
падок. Минулого року знайомий фермер показав якось поля
овочевих культур з чималими залисинами на дыянках ка-
пусти i томапйв. «Бач, уже й похазяйнували. Не спйльки
вкрадуть, як витовчуть. Порфир старий каже - зроби, як
при шмцях: чотири шибенищ по периметру - i порядок.
За всю вшну так uixmo i не наважився щось поцупити...».
Страшна то pin - 1деалгзувати поневолювача...
MicbKi реали
Загалом на територп Чер-
кащини, земл! яко! входили
до Кшвського генерально-
го KOMicapiary, фашисти по-
рядкували з липня 1941 до
березня 1944 року (на Право-
бережж! окупащйний режим
тримався на 8 мкящв довше,
шж на Драб!вщиш, Золотош-
щин! i Чорноба!вщиш, тери-
тор!я яких була зв!льнена у
вересш 1943 року).
Ti, хто вивчав icTopiro Укра-
!ни за радянськими наруч-
никами, сьогодн! з подивом
д!знаються, що «при шмцях»,
до часу !х масового вигнання,
м!щанинов! жилося не так уже
й погано. Зокрема у Черка-
сах гарантувалася прийнятна
зарплатня, безробггш обл!ко-
вувалися на б!ржах пращ i за
нагоди, часто - силомщь, вла-
штовувалися на оплачувану
роботу. Працювали л!карш,
Борис Юхно| 200 |ЧИМОМ ИКПИТ
Окупанти на берез! Дншра бит Черкас. Фото надане Серпем Кузляевим
школи, педагопчний утпвер-
ситет, вщкривалися заклади
професшно! освгги. Регулярно
давав вистави театр, виступа-
ли з концертами хорова капе-
ла, джаз-оркестр i навпъ цирк.
Популярними були i лпера-
турш вечори, на яких читали
украшську i шмецьку класику
Окупанти «вмощувалися»
тут надовго, тож намагалися
заслужити якщо не любое, то
попервах - бодай лояльшсть
мкцевого населения.
Вщступаючи, радянська
арм!я зруйнувала чималу
юлыасть промислових об’ек-
т!в, тому попит на пращвниюв
деяких спещальностей !снував
не завжди. Непрацююч! були
зобов’язаш зарееструватися
на б!рж! i чекали виклику на
наявш роботи. Необхщно за-
значити, що нова влада досить
швидко й усшшно вщновлю-
вала промислов! об’екти, а ко-
лишш державы шдприемства
передавала в оренду мкцевим
заможникам, як! зналися на
виробництв! та торпвл! i яких
радянська влада просто «пере-
гнула через колшо».
У Державному apxiei Чер-
касько! облает! збереглися
шдшивки тогочасних газет
«Украшськ! новини» та «Укра-
шська думка», у яких пов!до-
мляеться, що в жовтш 1941 року
в См!лянському район! в!д-
новили роботу 79 млишв, 6
олшниць, 22 просорушки, 2
тартаки, броварня, шюряний
i миловарний заводи, в Чер-
касах запрацювали цегельний
ЧМДЫ1 мкж
| 201
Борис Юхно
i цвяховий заводи, а у ново-
створенш середшй техшчшй
школ! було налагоджено ча-
вуно- та мщеплавильне ви-
робництво, запрацювали ко-
вальський та слюсарний цехи,
як! живилися струмом влас-
но! м!н!електростанцц. Була
поновлена робота черкасько!
МТС, яка надавала послуги
населению та громадським
господарствам шд час польо-
вих роб!т. На вулиц! Гайда-
мацькш, 147 (нин! 1льша) на
територп автошколи Головцу-
кру в!дкрили автотранспорт-
ну майстерню.
Про темпи й ефективнють
робтг свщчить те, що yci об’екти,
a ix перелш далеко не повний,
стали до ладу за 4-5 мгсящв.
Робочий день на тдпри-
емствах тривав 8 годин у ден-
ну змшу та 7 годин у н!чну, а
в адАЙшстративних устано-
вах - !з 7-oi години до 16.30
з годинною об!дньою Пере-
рвою. Зпдно з наказом район-
них управ та жандармських
поспв, у населених пунктах з
21.00 до 4.00 встановлювалася
комендантська година. Оф!-
щйною метою ii впроваджен-
ня було «гарантування спо-
кою населения та захист його
приватно! власност!».
Однак не сл!д вважати, що
вс! позитивн! новацп на оку-
пованих украшських землях
мали на мет! «европизащю»
населения i щиру турботу про
його життевий р!вень. Нова
влада д!яла зпдно з директи-
вою Гершга, яка була доведена
до в!дома солдапв вермахту
наприкшц! червня 1941 року.
У нш ч!тко визначалася мета
нововведень: «Одержати для
Шмеччини якомога б!лыпе
продукпв харчування i на-
фти. Взяти yci наявш сиро-
винн! об’екти з урахуванням
збереження промисловост!.
В!дновлення порядку мае
проводитися пльки в тих об-
ластях, у яких ми зможемо
здобути резерви с!льськогос-
подарсько! продукцп i нафти».
Що чекало на украшщв
у неперспективних районах,
здогадатися неважко.
Село: за брудний швентар
жорстоко били
Прих!д нациспв остаточ-
но втопив село у в!дча’!. Про-
ст! колгоспники, над якими у
30-т! так жорстоко позбитку-
вався б!лыповицький режим,
приречено чекали найпршого.
Та фашисти вм!ло викорис-
тали злочини сво’!х поперед-
ник!в, тому у короткий час
знайшли шдтримку значно’!,
хоча й не б!льшо! частини на-
селения. Насамперед - серед
Борис Юхно
202 |
ЧЕШМ MKWIT
розкуркулених та ixhix роди-
ч!в, а таких у селах Черкащи-
ни було чимало.
Адмшгстращя округи скла-
далася з шмецького с!льгос-
пшспектора, якому шдпоряд-
ковувалося 10 або й б!лыпе
с!л. Bin визначав плани noci-
ву, норми здач!, контролював
яккть виконання роб!т, запро-
ваджував штрафы санкцп,
выдавав накази про покаран-
ня за непослух, лшотщ й не-
акуратшсть. Та селянин, який
позбувся власност! i стимулу
до пращ задовго до окупай!!,
не бачив принципово! р!зниц!
м!ж старим i новим «колектив-
ним режимом», тому й за шм-
ц!в до роботи ставився абияк.
Це дало шдстави Птлеров!
вважати укра!нського селя-
нина «позбавленим почуття
обов’язку», вщтак - вихову-
вати його силомщь. Людей
жорстоко били за неохайне
поводження 3i знаряддям пра-
щ (дуже часто - за неочищеш
июля оранки плуги), брудну
або голодну худобу, неяккне
перекопування упдь, спроби
крад!жок зб!жжя.
Функцп самоврядування
покладалися на пана голову
громади (старосту) та полЬ
ца!в, яких рекрутували з м!с-
цевого населения. Украшськ!
симпатики нового режиму
В1дпов1дали за реестрацпо та
обл!к односельщв, виконан-
ня встановлено! трудово! по-
винност!, стягнення податюв,
покарання порушниюв тру-
дово! i громадсько! дисципл!-
ни тощо.
Показовими е накази ге-
б!тском!сара Уман! в!д 24
лютого 1943 року, що стосу-
ються впорядкування торпв-
лй «Починаючи з 1 березня
1943 року, торпвлю с!льгосп-
продуктами та виробами з
них у ди! тижня поза базар-
ним днем заборонено. Лише в
нед!лю, в!д 6 до 13 години, до-
зволяеться в!льно торгувати
тими з них, як! дозволен! до
продажу обласним с!льсько-
господарським кер!вником i
як! не шдлягають здаванню
для загоивл!. Наказую пол!-
цп проводити найсувор!ший
контроль. Заборонен! до про-
дажу товари конфкковува-
ти». «Забш свиней i велико!
рогато! худоби проводити
лише за дозволом обласного
с!льськогосподарського кер!в-
ника. Прихований забш роз-
цшюватиметься як саботаж i
потягне за собою найсувор!ше
покарання».
У с!чш 1942 року Черкась-
ка районна управа приймае
постанову «Про розвиток сви-
нарства», зпдно з якою селя-
ЧЕШМ1 МКПИТ
203 |
Борис Юхно
ни зобов’язувалися отримати
в!д ycix свиноматок не менше
одного опоросу. Заб1й свиней
дозволявся лише з дозволу
старости села при умов!, що
замкть в!дгодовано! для за-
бою свин! на в!дгод!влю буде
обов’язково поставлений мо-
лодняк. А за наказом по См!-
лянськш окруз! взагал! за-
боронявся продаж коней - з
метою збереження робочого
тягла для проведения пос!вно!
навесн! 1942 року. Справж-
ньою причиною появи цього
наказу стала i нестача коней
в деяких частинах шмецько!
армп. Б!лыпе того, в 1942 роц!
почалися свав!льш конф!с-
кацп шмецькими солдатами
коней, кор!в, свиней i птиц!
у мгсцевого населения, що
викликало невдоволення дь
ями окупанпв.
Проте теля поразки вер-
махту п!д Москвою в аграршй
полггищ з’являються нов! ак-
цента. У газетах, що виходи-
ли в Черкасах, Звенигородщ,
См!л!, Тальному, з’явилися
статт! про прихильтсть т-
мецько! влади до приватно-
го землеволодшня. Селянам
общялася передача земл! в
особисте землекористування
за умови добросов!сно! опла-
ти ними натурподатюв. Так,
у Звенигородському гебгп
(окруз!) навесн! 1942 року
вперше 2 тисяч! селян отри-
мали частину колгоспно! зем-
л! у приватне користування
як доповнення до сво!‘х при-
садибних д!лянок, всього -
893 гектари.
Одночасно пропагували
процес благоустрою с!л тд ке-
р!вництвом старост. Зокрема
в Матусов!, де головував роз-
куркулений М. Олшник, був
проведений великий обсяг ро-
б!т з озеленения, вщбудували
церкву i розпочали роботи !з
закладання великого ставка.
А навесн! 1943 року, теля
розгрому тд Сталшградом,
шмщ почали перетворюва-
ти громадськ! двори (колиш-
ш колгоспи) у хл!боробськ!
сшлки. 1х членам для осо-
бистого користування выво-
дилась частина колективного
землеволодшня. Увесь з!бра-
ний врожай ставав власшстю
селянина, проте вш повинен
був сплатити певш податки.
Намагання окупант!в зару-
читися шдтримкою м!сцево-
го населения вплювалися не
лише в економ!чнш площиш.
Ус!м сво’!м еством чужинщ
давали зрозумйи - ми - сво!,
ми - кращ! за б!лыповик!в, з
нами укра'шське селянство
стане заможним i щасливим.
А якщо вже хтось i скуштував
Борис Юхно
204
“1Яч»^Г
батога, то, як кажуть, без об-
раз, бо - за д!ло.
Власне, попервах шмщв
на сел! не скр!зь i не завжди
сприймали як заклятих ли-
ходпв. У б!лыпост! с!л Черка-
щини нова влада встановлю-
валася мирно, а сам! «фрщи»
у 41-му ще не знали, що таке
агошя i психоз. Б!лышсть !з
них почувалася визволителя-
ми, в!дтак i до м!сцевого насе-
ления ставилася поблажливо-
зверхньо. Вони долучалися до
оргашзованих с!льською мо-
лоддю вечорниць, купували
сувешри (найчаспше - виши-
т! рушники), частували соло-
дощами малечу, залицялися
до д!вчат.
Усе змшилося, коли у
вжиток селянина ув!йшло
страшне слово «Vaterland» i на
Зах!д попрямували товарня-
ки, ущерть набит! молоддю.
На змшу апатичному, типо-
во укра'шському сприйняттю
реалш прийшов час ненави-
ст!, а з ним - передумови до
всенародно! боротьби з поне-
волювачами.
СтарЬнов! порядки
У жовтш 1941 року нацисти
розпочали широкомасштабне
вщновлення др!бного приват-
ного шдприемництва. В ycix
великих населених пунктах
ЧДММ1 ШСПМТ
Черкащини масово в!дкри-
валися майстерн!, перукарн!,
заклади громадського харчу-
вання. Найчаспше люди бра-
лися за притаманш регюнов!
i найб!лып затребуваш про-
мисли: рибальство, в!зництво,
ковальство, бляхарство, слю-
сарство тощо.
За нового режиму процеду-
ра отримання дозвол!в (патен-
т!в) на шдивщуальну трудову
д!яльн!сть була максималь-
но спрощеною. При районних
управах були створен! так зва-
ш «промислов! секцп», як! ви-
давали необх!дш документи
ус!м охочим, шсля чого дозв!л
за невелику платню реестру-
вали у фшансовш шспекцп.
На цьому «паперов! формаль-
ност!» вичерпувалися.
В!домий черкаський жур-
нал!ст Андрш Кравець одно-
го разу натрапив на «Дов!д-
ник м!ста Черкаси», виданий
редакщею мкщево! газети
«Укра'шська думка» у 1942
роц!. Спираючись на першо-
джерело, у сво!й статт! «Роз-
ваги окупованих Черкас: ка-
фе, ресторани i... шибениц!
посеред м!ста» (газета «Прес-
центр» в!д 5 липня 2006 року),
вш пише: «Реклами, справж-
ньо!, «продвинуто!» навпъ за
сучасними стандартами, тут
(у дов!днику) була велетен-
ЧЕКМШ NICNPlT
205 |
Борис Юхно
ська юлыасть. Як!сно вико-
наш рекламы! блоки закли-
кали черкасщв скуштувати
морозива у численних кафе,
постригтися-поголитися у пе-
рукарських салонах, зробити
замовлення у швейних i взут-
тевих майстернях... Працюе
готель «Щаслива Украша»
!з власним рестораном, перу-
карнею i б!льярдною, ЗАГС,
нотар!альна контора й суди.
Працювали краезнавчий му-
зей i театр, який за р!к поста-
вив 29 вистав (15 - безкоштов-
Hi, для шмецько! солдатш).
Хорова капела !м. Лисенка за
цей же час дала понад 100 кон-
церт!в - у п репертуар! було
понад 200 народних тсень.
1 вересня 1942 року в!днови-
ли навчання у 9 черкаських
школах, а з 1 жовтня, зпдно
з розпорядженням шмецько-
го Цив!льного управлшня, в
Черкасах почав працювати
ветеринарний техшкум, який
набрав перших 250 студенпв».
Осв!та: сила покори
На оргашзаци навчально-
виховного процесу варто зу-
пинитися детальшше, адже
у повоенний перюд радян-
ська кторична наука тримала
усю шформащю щодо нього
у найсекретшших темниках:
за одне лишень необережне
речения про те, що за шмщв
функцюнували осв!тн! закла-
ли ycix титв, можна було по-
платитися не лише кар’ерою,
але й свободою.
Насправд! окупацшна вла-
да ставилася до питания ocei-
ти молодих украшщв дуже
серйозно. При районних упра-
вах були створен! в!дд!ли осв!-
ти i виховання, як! забезпечу-
вали увесь навчальний процес
аж до вир!шення поточних
господарських питань. У в!-
данш в!дд!л!в на Черкащи-
н! перебували дитяч! садки i
дитбудинки, школа глухош-
мих, музе'!, б!блютеки, педаго-
пчний шститут, м!ськ! i с!ль-
ськ! школи.
На початку 1942 року при
гострому дефщип наочного
матер!алу й елементарного
шмльного приладдя освгг-
н! заклади були щлковито
укомплектован! кадрами, а
к!льк!сть загальних шк!л сут-
тево збьлыпилась: всього на
новий навчальний р!к у Чер-
каському район! !х д!яло 46,
десять !з яких - у Micri. Були
розроблен!, а точшше - в!дко-
риговаш тд запити й потреби
ново! влади навчалып плани з
географ!!, ручно! пращ, музич-
ного виховання, впчизнознав-
ства, граматики, украшсько!
та шмецько! мов, основ мораль
Борис Юхно
206
чммыи НКПИТ
У жовтш 1941 року в!д-
новився навчальний процес
i в Черкаському педшститу-
Ti. При ньому була в!дкрита
вчительська семшар!я, яка
мала чотири в!дд!лення: ф!зи-
ко-математичне, природниче,
шмецько! мови i лтгератури та
icTopii. В шститут! навчання
здшснювалося на ф!зико-ма-
тематичному та природничо-
му факультетах.
Осюльки умови вступу до
закладу були максимально
л!берал!зоваш (а проспше -
новий режим скасував вступ-
н! гспити i дав можливкть
здобувати освп-у вс!м, хто ба-
чив свое майбутне у служш-
н! нацистам), на трете грудня
1941 року до шституту було
зараховано 1170 oci6 - на 200
б!лыпе, шж там навчалося в
останнш передвоенний piK.
Закладу планували присво!ти
!м’я Симона Петлюри, та зре-
штою районна управа схва-
лила «кандидатуру» однако-
во визнаваного ус!ма Тараса
Шевченка. Саме портретов!
Кобзаря судилося сус!дити з
портретом Птлера у день в!д-
криття шституту 6 грудня
1941 року. Тод! головний на-
вчальний корпус, той, що
нин! на вулищ Остаф!я Даш-
кевича, рясшв шмецькими та
украшськими нацюнальними
прапорами, а поеднання свас-
тики i тризуба можна було
зустр!ти на кожному крощ.
Фойе прикрашав транспа-
рант, «добров!льшсть» напи-
сания якого викликае сумшв:
«Великому гешю людства
- вождю шмецького народу
Адольфу Птлеру найщир!ша
подяка i любое за визволення
з-шд жид!всько-б!лыповиць-
кого ярма».
Чи й справд! викладач! i
студенти однаково лояльно
i приречено сприймали ре-
алп? Зв!сно, н!. Вщомо, що
шмцям так i не вдалося зна-
йти викладача, який би взяв-
ся за читання лекцш з «1сто-
pii нацюнал-сощалктично!
партп», хоча i лггератури не
бракувало, i кар’ерний р!ст
такому викладачев! був га-
рантований. Та й загалом з
кадрами для дисциплш, як!
прямо чи опосередковано воз-
величували «новий свйовий
порядок», у фашист!в виник
великий дефщит. Натомкть
не бракувало охочих доносити
до студентства нащональну
!дею: яскраве евщчення того,
що штелшенщя чггко розме-
жовувала украшську i ш-
мецьку складову оевгги. Тож
у боротьб! з комушзмом фа-
шиста задовольнялися попу-
ляризащею релшйних наук.
207 | БорисГОхно
-------------------------------
4BUMJ NICTMT
У колишнш другш м!ськ!й
школ! була вщкрита шститут-
ська церква.
1проце...
Донедавна у вщтворенш кар-
тини мкького життя окупа-
щйно! доби кнувала одна
довод! шкантна тема, досл!-
дження яко! вггчизнян! кто-
рики уникали з двох причин.
По-перше - це було обумов-
лено специф!кою радянського
виховання; по-друге, згодом
з’ясувалося, що пор!вняння
у розр!з! «фашиста в Черка-
сах» (чи будь-якому !ншому
м!ст!) i «радянськ! солдати
в Майсен!» (чи знову ж - де-
!нде в Шмеччиш) виставляе
нашего «визволителя» не в
найкращому св!тль Це тема
статевих стосунк!в завойов-
ник!в !з жшоцтвом. Але якщо
«походеньки фр!щв» карди-
нально не змшювали ще дово-
енну кримшогенну статисти-
ку у граф! «зГвалтування», то
«!вани» наслщили у Свроп! з
розмахом. Деяк! фронтовики
евщчили, що збезчестити н!м-
кеню вважалося своерщним
актом помети. Чим б!лыпе «в!-
домстив», там краще.
До сексу шмецька солдат-
ня ставилася як до необхщно!
для здоров’я процедури. Тому
на борделях вив!шувалася
табличка !з зображенням ш-
мецького орла, що тримав у
лапах не свастику, а червоний
хрест. Називалися так! уста-
нови «солдатенхейм». При-
м!щення одного з двох, що
кнували в 1941-1943 роках,
«проф!льних заклад!в» збе-
реглося в Черкасах i до наших
дшв на вулиц! Ушверситет-
ськш (тод! Сковороди) у двор!
УТОСу. Принайми!, казбет-
ськ! старожили вказують на
нього без вагань.
До сексуально! розрядки
фронтовиюв тмецьке ко-
мандування ставилося дуже
серйозно. А особливо вщтод!,
як спецслужби поставили ке-
р!вництво до в!дома: щонай-
менше три м!льйони шмець-
ких солдапв мали стосунки з
мкцевими жшками за перший
р!к вшни. За яких обставин
л!чили - незрозум!ло, але на-
родження нашвкровок у пла-
ни «батьк!в» аршсько! нац!!
не входило. Тому восени 1942
року Птлер, Пмлер i Гершг
вир!шили докомплектувати
бордел! чималим поповнен-
ням i зб!лыпити !х юльккть
удв!ч!.
На початку вшни обслуго-
вували солдапв лише шмкеш.
Чимало з них !хали на окупо-
ваю територп винятково з па-
трютичних м!ркувань. Вони
Борис Юхно
ЧИММ1ШСТ1Р1Т
зараховувалися до категорп
держслужбовщв, мали висок!
ставки, забезпечувалися стра-
ховкою i користувалися шль-
гами. Попервах, щоправда,
дами з фронтових публ!чних
будинюв були «категоршни-
ми»: б!лышстю користували-
ся солдати, другою за чисель-
шстю була сержантська трупа
i найменшою - офщерська.
Згодом оргашзатори потоку
збагнули, що манери на фрон-
т! не надто цшуються, i кате-
ropi! скасували.
Коли ж Шмеччина оста-
точно зб!дшла на цей специ-
ф!чний ресурс, а до пункпв
набору посунули шдстарку-
ват! огрядш патрютки, до
секс-шдустрп були залуче-
Hi д!вчата 3i скандинавських
краш та Прибалтики. Ще
шзтше почали набирати м!с-
цевих д!вок. Вони працювали
вже без шльг i гаранпй.
Шмщ не були б шм-
цями, якби не посприя-
ли оргашзацп ще! загалом,
штимно! процедури на ко-
мандному piBHi. Солдат отри-
мував у начальника талон,
яких на мкяць вид!лялося
5-6, проходив медогляд, рее-
стрував талон у заклад! (ко-
ршець поим здавався у кан-
целярш частини), отримував
мило, рушник i три презер-
вативи. У зал! борделю вояка
обирав партнерку i теля го-
динного рандеву крокував у
свою частину. Св!дченням бу-
денност! справи слугуе хоча б
те, що н! про як! шчн! побачен-
ня не йшлося: романтично-
медичний заклад працював з
друго! години дня до ошв на
дев’яту вечора, i за день у ньо-
му обслуговувалося в!д 100
до 200 кл!ент!в, кожен з яких
залишав у кас! 3 марки. Таким
чином, у середньому бордель
заробляв близько 500 марок
на день, «труд!внищ» ж отри-
мували 30-40 на тиждень.
Щоправда, як зазначалося,
жили на повному пансюш.
Медицина: раби повинш
бути здоровими
Всесвггньов!домий шмець-
кий ф!лософ Артур Шопен-
гауер якось сказав про сво!х
сшввггчизниюв: «Шмцям до-
коряють за те, що вони в усьо-
му наслщують француз!в i
англшщв, але забувають, що
це - найрозумшше, що п, як
нащя, могли зробити. Адже
власними силами, не кошюю-
чи шкого, шмщ не створили
б шчого путящого, а тим б!ль-
ше - значущого». Вбивча ощн-
ка сшвплемшниюв i довод!
суб’ективна. Усьому евггов!
шмщ в!дом! як педанти й аку-
WUMNICTWII
209 |
Борис Юхно
ратисти, хоча 1 з чималою по-
рц!ею солдафонства у кожшй
i3 чеснот. Та як би не було,
а зпдно з першими указами
ново! влади, в Черкасах термЬ
новому вщновленню тдляга-
ли мкьк! лазш. Наступними -
створення при райуправах
в!дд!л!в охорони здоров’я. Не
будемо пшити себе !люз!ями -
у здорових украшцях окупай-
те були защкавлеш винятково
як у трудовому pecypci, однак
шдступна кшцева мета не при-
меншуе ваги поточних здобут-
к!в, а особливо, коли пам’ятати
про ix блискавичшсть.
На в!дд!ли охорони здо-
ров’я покладалися функцп
оргашзацп i д!яльност! ме-
дичних установ, комплектацп
заклад!в фах!вцями, розроб-
ки i впровадження саттар-
них заклад!в з л!кування i
профилактики захворювань
i навпъ забезпечення мед-
персоналу, кучер!в i вартових
медустанов спецодягом.
У тдпорядкуванш в!дд!-
лу охорони здоров’я Черкась-
Koi районно! управи перебу-
вали Перша мкька л!карня
на НО стацюнарних л!жок,
Друга мкька лжарня жшо-
чо1 допомоги на 25 л!жок, са-
нешдемв!дд!л, центральна
полжлшжа, районна аптека,
зубопротезна лаборатор!я, во-
долшарня, медична школа,
амбулаторп у Червошй Сло-
бод!, Мошнах i Софпвщ, Ру-
ськополянська, Вергушвська,
Дахшвська, Худяювська, Сви-
д!вська, Б!лоз!рська та 1рдин-
ська медичт дьльнищ, а також
yci профьлып заклади тдпри-
емств мкта та району.
Якщо i варто чогось повчи-
тися у нациспв, то це р!шучос-
Ti i безапелящйносп. Yci ми е
свщками к!лькар!чних дебапв
довкола дощльносп впрова-
дження страхово! медицини.
У 1941 на це знадобилося два
дш: в!д моменту ухвали по-
станови до ii опублжування.
Обов’язкове медичне страху-
вання гарантувало хворому
безкоштовне лжування i 50%
зарплати! з четвертого дня
захворювання. Ус! !нш! отри-
мували медичну допомогу за
розцшками райуправи, окр!м
невщкладних випадюв: термь
нова була безоплатною.
Зпдно з шструкщею, yci
медичш установи зобов’язу-
валися щодекадно надавати
в!домосп про р!вень захво-
рюваносп на найпоширешпп
хвороби военного часу: yci
види тифу, дизентерш, маля-
рш, ангшу, сказ.
У с!чш 1942 року почали
створюватися товариства Чер-
воного Хреста, як! надавали
Борис Юхно
210
шшшмкпм
громадську допомогу сиротам,
вдовам та безпритульним.
У вересн! 1943 року поча-
лося зв!льнення Черкащини.
3 набуттям безповоротност!
наступу Радянсько! армп фа-
шиста оскажешли. За яки-
хось два-три мюящ уся меди-
ко-саштарна шфраструктура
регюну була щлковито зни-
щена: зруйнован! Перша i
Друга л!карш, пошкоджена
буд!вля полжлшнси, водоль
карш, Пастер!всько! станцп,
туберкульозний диспансер.
Ешелонами на зах!д попря-
мувало обладнання, втрата
якого вим!рювалася астро-
ном!чною сумою у 87 м!ль-
йошв карбованщв, з яких 7
мыьйошв втратили Черкаси.
На момент зв!льнення мкта
у ньому працювало лише 10
л!кар!в i функцюнувала одна
л!карня на 50 л!жок.
Внасл!док руйнування ме-
дично! галуз! характеру ешде-
мп набули шфекщйш захво-
рювання, i лише на висипний
тиф у цей час в Украпп хворыо
158 тисяч oci6. Поширилась за-
гальна захворювашсть на-
селения, особливо на кишко-
во-шлунков!, серцево-судинш
та шюрно-венеролопчш хво-
роби. Шмецька медицина
склала сво! повноваження,
а радянська повноправно i
комплексно вступила в права
лише у грудн! 1944 року, коли
в Черкасах вже працювали
чотири л!карш на 200 л!жок,
дв! пол!клш!ки, дитяча та жь
ноча консультаций станщя
швидко! допомоги i шк!рно-
венеролопчний диспансер.
Мовчазн! св!дки трагедп -
хрести на старих цвинтарях.
Поховань друго! половини
1943 - першо! половини 1944
рок!в значно б!лыпе, шж,
власне, перюду окупацп.
...Жодному зовшшньому
режимов! упродовж столпь
так i не вдалося тдлашту-
вати украшщв шд сво! ка-
нони розумшня полпично!,
сощально- i навпъ буденно-
побутово! справедливост!.
Переконаний, не вдасться i
в майбутньому. Насамперед
тому, що у CBoix намаганнях
«варяги» завжди залишають-
ся нещирими i меркантиль-
ними. Зв!дси - висновок. Ми
сам! мусимо впорядкувати
свое життя. Нехай !з болем i
муками, але сам!. Бо зовш -
вишукане зло.
У cmammi використат
матергалиДругог
науково-краезнавчт конференцп
«Черкащина в контекспп
icmopii Укроти», 2005рис
Авторы -Т.А. Клименко,
В. В. Шевчук, Ю. П. Присяжнюк
Черкаськ! мости:
над простором i часом
На жаль, про цг довершеш й CMUiuei об’екти в Украгт згаду-
ють лише за особливых обставин, коли гхруйнуе поешь чи ви-
никае потреба термшового ремонту. Але це не применшуе
заслуг тих, хто, будуючи ix, шукав KOMnpoMicie i3 природою
або й кидав ш виклик.
1956-1961 роки:
трич! народжений
У 1910 poui розпочалося
спорудження зал!знищ Бах-
мач - Одеса через Гребшку,
Черкаси та станщю Бобрин-
ську (ниш - 1мен1 Тараса
Шевченка), а вже у 1912 род!
по новому зал!зничному мос-
ту через Дншро б!ля Черкас
пройшов перший по!зд. Ви-
ступаючи на урочистостях
з uiei нагоди, тод!шшй м!сь-
кий голова, заможний зем-
левласник пан Кул ini пообь
цяв громад! багате майбутне,
MicT у Сосшвщ. Початок XX столптя
Борис Юхно
212 |
ЧММЫ1 И1СТДР11
адже в!дтепер Черкаси набу-
вали статусу великого тран-
спортного вузла. Та у nepnii
роки свого кнування страте-
пчний об’ект працював не на
процвпання краю, а суто на
BiftcbKoei потреби: 1 серпня
1914 року розпочалася Перша
свпова вшна. Наше мкто тод!
уникло руйнацп, спричине-
но! безпосередньо бойовими
д!ями, але вже у Велику Bi-
тчизняну надводну частину
«царського» мосту було щлко-
вито знищено. Вт!м, у лютому
1944 року, лише через два мЬ
сящ теля визволення Черкас,
було завершено спорудження
тимчасового дерев’яного мос-
ту, пристосованого для руху
по!зд!в та автотранспорту.
Пкля Перемоги його змщни-
ли, й упродовж десятилптя
цей шляхопровщ Hie основне
транспортне навантаження у
центр! Украши.
Сучасна !стор!я головного
мосту облает! розпочалася з
буд!вництва Кременчуцького
пдровузла у 1954 роц!. Розра-
хунки показали, що !з введен-
иям його в д!ю, а сталося це у
1959-му, р!вень води у Дншр!
шдшметься на чотири метри,
тож, принайми!, на ст!льки ж
необх!дно було шдняти мкт.
У лютому 1956 року на об’ект
прибули роб!тники «Мосто-
по!зда-473». Спещалкти цк!
уславлено! буд!вельно! ор-
гашзацп, яка у брежневськ!
часи була перейменована у
«Мостозапн-78», ще у довоен-
н! часи мали неабиякий досв!д
буд!вництва надскладних ш-
женерних споруд, серед яких
навпъ шдводш тунел! тд
Дншром. Пращвники «мос-
топо!’зд!в» зв!льнялися в!д
служби в армп, перебували
на повному державному утри-
манш i, звкно, як шхто з ци-
в!льних, знали цшу сл!в «дер-
жавна таемниця». У Черкасах
i нин! живуть першопрохщщ
над водяною стихкю, тод!ш-
н! кер!вники «Мостопо!з-
да-473» - Олександр 1сакович
На буд1вництв! мосту через Дншро. 1960 piK
ЧЕРКАаК! HICT8PIT
213
Борис Юхно
Гольдфарб, Микола 1ванович
Балакш та вже, на жаль, неба-
гато шших, яю, можливо, зна-
ють быыпе, шж розповщають...
Влггку 1959-го розпочався
монтаж металоконструкцш, i
мкт набув CBoix сучасних об-
рис1в, а протягом 1960-1961
рок1в була з!брана його авто-
мобыьна частина загальною
шириною 7 метр!в. Залиша-
еться додати, що довжина
мосту 1172 метри, суднохщш
прольоти - третш i четвертий
з правого берега - завширш-
ки 100 метр!в, висота шдмос-
тового габариту - 12,5 метра,
максимальна глибина шд мос-
том - близько 15 метр!в.
На сьогодш у цьому мк-
щ - фшальна крапка. Та у
1991 рощ все йшло до нового
абзацу. У вересш, коли неза-
лежшсть Украши ще общяла
небачене св!том економ!чне
диво, Управлшня Одесько!
зал!знищ почало штурмувати
верхи на предмет буд!вництва
друго! колп на низових фер-
мах (профтермш: ферма -
просторова конструкщя, по
яюй здшснюеться рух тран-
спорту), тобто на автодорож-
шй частиш мосту. Право-
руч в!д дшчого планувалося
спорудити окремий автомо-
б!льний мкт на плеть смуг
довжиною 1200 метр!в та 33,4
метра шириною. Варткть бу-
д!вництва у цшах 1992 року
становила 286,4 мыьйо-
на карбованщв, та проект,
розроблений «Кшвсоюздор-
проектом», залишився неза-
требуваним. Уже тод! «еко-
ном!чне диво» вщклалося на
невизначений термш.
1968 рж:
«андреевська» арка
Найулюблешшим мостом
городян i, за ipoHieio дол!,
найфатальшшим, е арочний
шшохщний м!ст у Юв1лей-
ному парку. За його 40-р!чну
бутшеть тут трапилося не
одне самогубство, що, на дум-
ку бюенергетиюв, пояснюеть-
ся тектошчними розломами
м!ж двома кручами. Неперед-
бачуваний вплив шдземних
енергетичних потоюв - яви-
ще, шдтверджене на yeix кон-
тинентах.
Олександр Андреев, об-
ласний кер!вник з 1965 по
1976 роки, був закоханий у
паркове мистецтво. Вщомим е
той факт, що ще до роботи вш
навщувався у Сосшвку, щоб
годину-другу попрацювати з
ношами чи лопатою у новому
парку.
Так ось, шд час одше! з ро-
бочих поездок на Дншропе-
тровщину, у Новомосковськ,
Борис Юхно
214 |4MUUM1 И1СТДРП
Андреев побачив там арочний
м1сток, що веселкою з’еднав
верх1вки крутояру. I не заспо-
ко1вся, доки не «пробив» та-
кий самий для Черкас.
Для жител!в мютечка «Мо-
стопо1зда-473» (юлька буди-
ночк!в барачного типу, деяю
збереглися й дониш у глиби-
Hi парку, там, де був кшний
клуб) будАвництво мосту
у парку було мало не «до-
машшм завданням». В «Одес-
проекп» була розроблена
техшчна документащя, у
Дшпропетровську виготовлеш
металоконструкцп, яю зал!з-
ницею доправили до Черкас.
Як не дивно, але проблеми
виникли на Miciji: кер!вники
черкаського х!мкомбшату, як!
общяли видыити 350-тонний
шмецький кран, чомусь пере-
думали. Шсля тривалого про-
стою мостовики, що за деся-
тилптя накопичили чималий
досвщ смщивих техшчних
piineHb, застосували так зва-
ний «щогловий» («мачтовий»)
метод монтажу: арку поклали
уздовж яру, пот1м шдняли на
26 метр!в i повернули за вь
ссю. 65-метрова дуга лягла на
платформи за... неновы швго-
дини.
1981-1983 роки:
естакада комуызму
У червы 1981 року на ву-
лищ XX партзЧзду розпоча-
лося грандюзне буд!вництво
мосту, який мав з’еднати три
MicT у Ювмейному парку проклали за... твгодини
--------------------------------
215 | Борис Юхно
чншш HiamT
«Внутршшй» черкаський м!ст допом!г задовольнити
першочергов! господарсью потреби листа. 1982 pi к
м!крорайони мкта: промзо-
ну велико! xiMii, «спальний»
Швденно-Захщний та власне
центр, що виходив на тод!шню
околицю млькома вулицями.
Еконохпчна обумовлешсть
проекту полягала насамперед
у тому, що до цього часу у Чер-
касах з 1х потужним промис-
ловим потенщалом кнував
лише один пере'1зд через зал!з-
ничну кол iio, де завжди стояли
черги вантаж!вок. Внаслщок
цього народне господарство
щор!чно втрачало 1-1,2 мш-
йона рубл!в, i економкти не-
безшдставно запевнили, що
шляхопров!д окупиться вже
за два роки. IxHi розрахунки й
стали остаточним аргументом
на користь будови, оголошено!
мкьккомом компартп Укра1-
ни «народною».
На практищ це означало,
що жодне проф!льне чи бо-
дай опосередковано дотичне
до буд!вництва шдприемство
Черкас не залишалося осто-
ронь реал!зацп плашв партп.
А вони, як вщомо, були вод-
ночас i планами народу. Тому
на естакаду «навалилися»
yciM миром. Флагманом спо-
рудження арки через зал!з-
ницю став «Мостозагш-78»
ордена Лешна Мостобуду №1,
будматер!али виготовлялися в
об’еднанш «Черкасизал1зобе-
Борис Юхно
216J ЧМ1Ы1 ШМИТ
тон», на заводах зал!зобетон-
них вироб!в треспв «Черкаси-
водбуд», «Черкасирембуд» та
облм!жколгоспбуду. «Стром-
машина» забезпечила надш-
ну опалубку для тротуарних
блок!в, а на «Машбуд!» в!дли-
ли металев! перила з гарним
алюм!н!евим орнаментом. До
зведення мосту долучилися
й х!м!ки: вперше шшохщш
секци були покрит! водоне-
проникною пол!уретановою
фарбою, а для выведения во-
ди вздовж шдтрних стшок
була використана пол!хлорв!-
шлова пл!вка.
Звггуючи про виконан-
ня роб!т, виконроби пов!до-
мляли, що за час буд!вництва
мосту, що велося одночасно
вщ вулиць Комсомольсько! i
Громова, було пробурено 524
погонних метри свердловин,
укладено 3,2 тисяч! кубометр!в
монол!тного бетону, змонтова-
но 3,4 тисяч! кубометр!в зб!р-
ного зал!зобетону, заасфаль-
товано 10,2 тисяч! кубометр!в
шляхового покриття.
Але як же без «ударних
темшв» та достроково! здач!
об’екта? Коли були затвер-
джеш строки буд!вництва у
3,5 року, трудящ!, як годи-
ться, взяли соцзобов’язання
максимально !х прискорити.
У результат! червону стр!чку
перер!зали напередодн! 66-!
р!чнищ Жовтнево! революцп,
4 листопада 1983 року.
...Новою естакадою гордо
крокують учасники урочис-
того м!тингу, члени бюро
обкому парт!! та виконко-
му облради народних де-
путат!в. За ними - новень-
к! КамАЗи, авангардне трю
яких прикрашене кумаче-
вими транспарантами: «Сла-
ва строителям коммунизма!».
I сьогодн!, коли з величезними
потугами раз на юлька рок!в
вводить у д!ю к!л ька к!лометр!в
справд! ново! м!сько! автодо-
роги, тод!шн! лозунги чомусь
не викликають ipoHii.
Проект-1984:
м!сто на горизонт!
У другш половин! 70-х
рок!в минулого столй-тя Чер-
каси стали одним з обласних
центр!в з найвищими тем-
пами зростання кыькост!
населения. Саме тод! впер-
ше окреслилася перспектива
буд!вництва найб!лыпого з
м!ських м!крорайошв: Черка-
си-2. Власне, у випадку реал!-
заци проекту про який ш-ш,
та й згадають як про пер-
спективний i все ще реаль-
ний, Черкаси-2 стали б не
мжрорайоном, а фактично -
новим м!стом з opieHTOB-
ЧЕШЫ1 NICIVlT
217
Борис Юхно
ною чисельшстю мешканщв
вщ 120 до 180 тисяч. Звести
його планували на намивних
островах праворуч вщ дам-
би, у трикутнику Панське-
Чапаевка-Чех!вка.
Усе було наспльки серйоз-
но, що Черкаси-2 вже фкуру-
вали у Генплан! розвитку Mic-
та 1984 року, затвердженому
Постановою Ради MiHicrpie
УРСР. Проект м1ста-супут-
ника розробили в шституп
Дшромкто (державний ш-
ститут проектування мкт), а
концепщю мостового сполу-
чення з «основними» Черка-
сами - у КшвсоюздорпроектГ
Зпдно з нею, новий мкт
мав стати продовженням ву-
лищ Котовського, а на л!во-
му берез! лягти на ближчий
до моста ocTpie, сполучений
у свою чергу з головним трьо-
ма шшими. Передбачалося,
що мкт матиме дв! смуги
для руху автомобтв шири-
ною 3,75 метра, дв! - для гро-
мадського транспорту по
4 метри, розподщьчу i за-
поб!жш смуги та два троту-
ари. Загальна ширина мосту -
близько 25 метр!в, довжи-
на - 1847 метр!в. Передбача-
лося, що мкт матиме два
суднохщш прольоти по 140
та 120 метр!в i шдмостовий
габарит у 16 метр!в, зпдно
з вимогами Укрводшляху.
Загалом оркнтиром для май-
бутнього буд!вництва був
мкт через Швденний Буг у
МиколаевГ а попередш фшан-
coei розрахунки показали, що
у щнах 1984 року вш кошту-
ватиме 117 млн. 115 тис.крб.
Однак, закшчення «бреж-
невсько! епохи» ознамену-
валося менш затратними pi-
шеннями: Черкаси почали
розбудовуватися у швденно-
захщному напрямку.
Ворота м1ста
Зал1зничний вокзал
Свщомо уникаючи теми
економ!чних передумов ви-
никнення зал!зниць на Чер-
катциш, шакше нам довелося
б проштудшвати порефор-
мений перюд icTopii Украши,
все ж зазначимо, що коли б не
цукров! заводи Бобринських i
не щедр! врожа! зернових, по-
ява станцп «Черкаси» на кар-
Ti зал!зничних мапстралей
Pocii була б вщтермшована
на млька десятилггь. А так
констатуемо: перший вокзал
у нашому MicTi був збудова-
ний у 1870 рощ. «Вокзал» - це,
зв!сно, трохи з претенз!ею, бо
була споруда звичайшсшь-
ким дерев’яним бараком на
твтора десятки м!сць для
очжування. Зате з самоваром
i «буржуйкою» - на п часи не-
абияким м!рилом комфорту.
Розташовувався вш на тому
самому мкщ, що й Tenepiin-
нш, тож нашим зал!зничним
воротам уже 140 роюв. Щка-
во, що з 1878 року кол!я з’едну-
вала не лише мктечка краю,
Буд1вництво вокзального комплексу. 1962 piK
ЧЕШ011 Н1СПИТ
219
Борис Юхно
але й пролягала безпосеред-
ньо Черкасами. По д!агонал!
вона перетинала м!сто в ме-
жах сучасних вулиць 1ль’!на i
Пастер!всько’1, Шевченка i Па-
ризько! Комуни. У район! ву-
лищ Геро!в Сталшграда зал!з-
ниця повертала праворуч, до
станцп «Черкаси-Пристань» !з
вщгалуженням до цукрораф!-
надного заводу. I хоча нашому
м!сту так i не судилося мати
трамвай (детальшше про це у
розд!л! «В!д »ваньки” до »Бог-
дана”»), задовго до Першо!
ceiTOBoi вшни городяни таки
1здили мктом у вагонах, ви-
трачаючи на дорогу в!д стан-
цп до пристан! зо 20 хвилин.
У 1913-1914 роках на м!сц!
бараку був збудований зал!з-
ничний вокзал, i сам вш, що-
правда, докоршно видозмше-
ний, дожив до наших дшв.
У 1954 роц! Черкаси стали
обласним центром, а за два
роки на робочий ст!л мш!стра
шлях!в СРСР л!г проект онов-
леного вокзального комп-
лексу м!ста. Саме комплексу,
адже вперше в Союз! (!) перед-
бачалося створення единого
зал!знично-автобусного вуз-
ла. В кторико-архггектурному
нарис! С.К.Кллессо «Черкаси»
(Ки’!в, 1966 р!к) повщомляеть-
ся: «Значш роботи проведено
по реконструкцп зал!знич-
ного вокзалу i привокзально!
площ!. Сл!д вщзначити, що в
Новий вокзальний комплекс у Черкасах. 1965 piK
Борис ГОхно
220
4MAGKI К1Л1Р1Т
Черкасах вперше у напйй кра-
iHi реконструкщя здшснюва-
лася у напрямку створення
об’еднаних зал!зничного вок-
залу i автобусно! станци. Це
забезпечило велик! зручносп
для транзитных пасажир!в i
дозволило створити компа-
ктный i виразний архитектур-
ный комплекс. Bci споруди
запроектовано в сучасних
архиектурних формах - про-
ст! об’еми буд!вель, велик!
площини скла, крыт! тераси
на перонах, щкаве озлоблен-
ия !нтер’ер!в з використан-
ням синтетичных матер!ал!в,
дерева, керам!ки. У зал! рес-
торану виконана компози-
щя «В!дпочинок», досконало
оформлен! головний та касо-
вий залы».
Спочатку роботы плану-
вали завершити до 40-р!ччя
Жовтнево! революцп, однак
у розбудов! нового обласно-
го центру домшуючими ста-
ли промыслов! прюритети, i
до 1957 року вокзал не те що
не здали, за нього ще й не бра-
лися.
Буд!вництво розпочалося
аж у березн! 1961 року, а вже
у травш, анонсуючи под!ю,
«Черкаська правда» писала:
«Свплий, нарядный вигляд
матиме буд!вля. Цьому спри-
ятиме використання таких
буд!вельних матер!ал!в як
алюм!нш i скло. Цокольна
частина облицьовуватиметь-
ся пол!рованим граниом. Б!ля
центрального входу передба-
чено встановити скульптурну
Композищя «В1д починок»
4DUMI MICNMl
221
Борис Юхно
трупу. Реконструкщя вокза-
лу доручена колективу 8-о!
буд!вельно! д!льнищ тресту
«Одестрансбуд», який з енту-
з!азмом взявся за виконання
дорученого завдання...».
У життя ударними темпа-
ми вплювалося усе задума-
не, xi6a що на скульптурну
трупу часу забракло. Та те,
що стосувалося безпосеред-
ньо зручносп пасажир!в, було
виконано на «вщмшно». 3
боку перону шдшсся зал!зо-
бетонний Haeic довжиною 150
i шириною 8 метр!в, були об-
ладнаш шдвальне прим!щен-
ня з холодильними камерами,
камери зберкання багажу,
юмнати матер! i дитини, ме-
дичний пункт, перукарня, по-
штове вщдыення, - абсолют-
но усе, передбачене переловим
проектом арх!тектора «Ки-
!вдшротрансу» Леошда Чу-
прини. Окрасою прим!щення
стала алюм!н!ева чайка над
хвилями такого ж алюм!ше-
вого Черкаського моря: одно-
го i3 тод!шн!х символ!в мкта.
Вокзал вщкрили 5 листопада
1963 року.
Вже у роки незалежност!
його у к!л ька еташв каштал ьно
вщремонтували. I все б шчого,
та комусь завалило «сощалк-
тичне» озлобления !нтер’ер!в i
навпъ чайка. Шкода. Ще б!ль-
ше шкода, якщо у в!дпов!д-
ност! з новим генпланом наш
зручний i, завдячуючи станщ!
!м. Т. Г. Шевченка, загалом не
надто переобтяжений вокзал,
що стоив тут мало не швтора-
ста рок!в, перенесуть кудись в
поле неподал!к аеропорту. Ка-
жуть, такою була !н!щатива
самих черкащан, хоч жодного
такого «!нщ!атора» особисто я
так i не зустр!в ш в кабшетах,
н! на вулицях.
Дорогами Дшпра
Окраець мого хлоп’яцтва
припав на т! благодати! часи,
коли Дншром ще «лпали»
«Ракети» й «Метеори», тож
вирушити до Киева, Канева
чи Запор!жжя Кременчуць-
ким морем було майже буден-
ною справою. Звкно, трохи
дорожче, ашж човгикати туди
«1карусом», але як! можуть
бути пор!вняння!
Пасажирський пдролай-
нер стр!мко розс!кае темно-
cipy глад!нь, густо п шнячи.
Спалахують над водою вог-
ники бакетв, пркувато пахне
з берега вербол!з. Дншро теж
пахне, але дух цей особливий,
глибокий i трохи лячний. На
суходол! то тут, то там черво-
но свпяться вогнища риба-
лок. Десь позаду залишають-
ся пласк!, як черепахи, барж!,
Борис tOxtio
222
WUMIHICNPIT
що на CBoix розпечених пан-
цирях перевозять кривор!зь-
ку руду i запашну пшеницю,
херсонсыа кавуни i новока-
ховсыа диш. А повпрям дш-
провських лук, здаеться, Hi-
коли не надихаешся, школи
не надокучить ця широчшь i
глибина лггнього надвеч!р’я в
зелешй оздоб! остров!в. Коза-
чий, Ольжин, Дикий, Рослав-
ський... Щось близько двохсот
к!лометр!в в!д Черкас до Кие-
ва дорогами Дшпра, якихось
чотири години i3 зупинкою у
Канев!, а позитиву на мкяць.
Та ще й «ПепсТколу» в буфе-
Ti продають по 51 кошйщ: у
нас по таке диво й не шдходь,
бо якщо мандарини шд Но-
вий piK ще «викидають», то це
буржуйське cirpo в «Укра!ш»
або «Кшвському» бувае раз
на п’ятир!чку. Ех, крашо моя
Радянська! ТИвсвпу годуемо,
сощалктичнооркнтованих -
задарма й донесхочу, а у своТх
дней межа мр!янь - жуйки
«Калев» i згаданий уже боже-
ственний нашй у маленьких
бьлих пляшечках.
Даруйте, дав гаку. Так ось.
Перший причал, а вщтак - i
р!чковий вокзал у Черкасах
був споруджений у 1846 рощ:
незадовго до цього р!чкою
почали ходити пароплави ге-
нерала Мальцева i помодика
Пулавського. Ox i наморду-
валися щ б!знесмени! Дшпро
тод! часто змшював фарватер,
береги замулювалися, i при-
швартовуватися доводилося
мало не навпомацки. Лише
шсля створення у 1858 роц!
«Першого акцюнерного това-
риства пароплавства на Дш-
npi та його притоках» ванта-
жопасажирськ! перевезення
стали впорядкованими. На
той час р!чкою курсувало по-
над 20 суден, а до наших бе-
perie почали причалювати
навпъ англшськ!, голланд-
ськ! i шмецьк! пароплави,
потужшш! вщ мало не само-
робних впчизняних. Тод! ж
стара Митниця стала справ-
жшм портовим мктечком, а
мкцевий люд швидко осво!в
нов! професп - вантажниюв-
«ключнимв», машишспв,
niKinepiB, кочегар!в, плото-
гошв, лоцмашв, бакенщиюв.
Непомпно для себе мкто i
його мешканц!, як школи ш
до, н! шсля цього, стали р!ч-
ковиками, як яккь гамбурзщ
чи роттердамщ. В!дтод! берег
був густо пос!чений прича-
лами i ваяний усьлякими
спецспорудами: складами,
майстернями, адм!нбуд!влями.
У травш 1888 року розпоча-
ло свою бурхливу д!яльшсть
«Друге пароплавне товари-
ЧЕРММ1 kictwiT
223
Борис Юхно
ство на Дншр! та його прито-
ках», яке володмо ппстьома
пароплавами, що курсували
маршрутом Кшв-Кременчук-
Катеринослав. Саме в!дтод!
на карту водних шлях!в Ро-
ciftcbKoi iMnepii як важливий
транспортно-пасажирський
вузол були нанесен! Черкаси.
Щодня у наше м!сто заходили
два рейсових пасажирських
пароплави, що прямували з
Киева до Катеринослава i у
зворотному напрямку, тут зу-
пинялося до десятка iniunx
пасажирських суден.
Патр!арх черкаського крае-
знавства i великий патрют не
лише мкта, але й свое! най-
меншо! батьювщини, старо!
Митнищ, що волею партш-
них вожд!в шшла тд води
рукотворного моря, Василь
Борисович Страшевич у сво-
!х публшащях на основ! ар-
х!вних даних неодноразово
описував розкв!т цього голов-
ного черкаськоГо району дру-
го! половини XIX - початку
XX столпъ. Зокрема, у статт!
«Кол!я з води й металу» вш
пов!домляе, що наприкшщ
1870-х рок!в «у мкт! вже дь
яли два пости, що наглядали
за навкащйною обстановкою
на дьдьнищ в!д Василищ (р-н
Дахшвки. - Прим, авт.) до Ц!-
сарсько! (Червоно!) Слободи,
щодня ввечер! засв!чували, а
вранщ гасили сигнальш вог-
н!, весною встановлювали, а
глибокою осшню, перед льо-
доставом, зшмали бакени.
Фарватер щомкяця перев!-
ряли водом!рн! пости, що зро-
било судноплавство б!лып
безпечним. А з моменту появи
у 1892 роц! перших парових
землечерпальних снаряд!в
стало можливим стежити за
глибиною фарватерного ходу
та обладнувати достатн! гли-
бини в район! пристан! для
встановлення стащонарних
пасажирського та вантаж-
Скульптура «Черкащина» зустр!чала
гостей м1ста на площ! р!чвокзалу
Борис Юхно
224
4EMJUHI MICT8P1I
Пасажирський р!чковий вокзал. 1975 piK
ного причал!в. На початку
90-х рок1в XIX столггтя piKa
в межах Черкас нагадувала
мурашник: повз м!сто снува-
ли рейсов! пароплави, бук-
сири тягли каравани барж
та плопв, чотири рази на
день з полтавською сторо-
ною встановлювався зв’язок
через Черкаси - Красне, де
курсував пароплав «Варяг»,
який орендувало Товариство
Московсько-Ки!всько-Воро-
незько! зал!зниц!. Началь-
ником uiei переправи був
Ю. Н. Рабинович, який ра-
зом 3i cboim пом!чником
М. Я. Мар’ямовим стежив за
дотриманням точного роз-
кладу перевезення пасажир!в
до по'!зд!в, що выправлялись
з Черкас на Ки1в, Бобринськ!
i Одесу. KpiM того, ходили ще
й рейсов! паров! катери, поро-
ми й «дуби» - десятивесельн!
човни, що перевозили людей
i вантаж! з ближшх с!л. У
Митницькому район! Черкас
у 1898 род! було обладнано
п’ять пристаней... Територ!я
для пристаней орендувалася
у MicbKoi думи, за що кожей
тдприемець сплачував по
600-700 рубл!в щом!сяця. У
WUCUU HKWlT
225
Борис ГОхно
район! пристаней були вста-
новлеш причали-дебаркадери,
до яких швартувалися паро-
плави й катери, взимку дебар-
кадери в!дбуксовувалися в
затон на стоянку...».
За перюд з 1880 до 1910 року
вантажооби пристан! зб!ль-
шився майже втрич!, в!дтак,
стол!ття тому, за навиацшний
перюд 1910 року у нашому пор-
ту розвантажилося 853 судна:
вражаючий, як на час написан-
ия розд!лу, показник.
Шсляреволюцшн! роки до-
бряче пошарпали р!чкове гос-
подарство мюта, та газетна
публ!кащя 1925 року засв!д-
чуе, що на той час все було не
так уже й кепсько: «От приста-
ни Черкассы ежедневно отхо-
дит пароход на Екатеринослав
в 8 ч. 20 мин., на Киев - в 18 ч.
40 мин. Движение грузовых
пароходов ежедневное вверх и
вниз».
У повоенш роки й до са-
мого створення Кременчуць-
кого водосховища Дншром
сновигало велике диво техш-
ки - дизель-пором. Саме вш
годував сотш с!мей з Л!вобе-
режжя, бо, вправно маневру-
ючи м!ж островами, паром-
226
Борис Юхно
ЮШШМКПИТ
ники причалювали у район!
TenepiniHboi Долини троянд,
а зв!дти до базару було рукою
подати. Треба сказати, що pi
пасажирськ! платформи мали
довол! сол!дн! габарити: щось
до 40 метр!в завдовжки i 20 у
ширину, тож без проблем вм!-
щували не лише дядьюв i ri-
ток з лантухами й кошиками,
але могли взяти на борт к!лька
гол!в худоби.
Та у кер!вництва кра-
жи види на перспективи
Дншра були значно масш-
табтшими. Не будемо пе-
репов!дати сумну icTopiro
про зламану долю древньо!
р!ки, про затоплен! села i
м!ськ! околиц!, бо хто знае,
чи було б щастя тим селам
з огляду на нин!шне життя
хл!бороб!в. Зрештою, лише за
к!лька останшх рок!в з кар-
ти облает! зникли десятки
населених пункпв: без воен,
катакл!зм!в, рукотворних сти-
xift. Та чомусь донедавна Hi-
хто з високодостойниюв з
цього приводу не тужив, зате
на тем! затопления спекуля-
цш було нимало.
Спорудження Черкасько-
го порту стало хрестоматш-
ним прикладом буд!вництва
по-радянськи: засоби - шщо,
мета - все. Вдень i вноч!, у три
змши, у дощ i спеку намивав-
ся «фундамент» майбутньо-
го порту, 12-15 метровий шар
теку, загалом - 3,5 м!льйо-
на кубометр!в, бетонувалася
1728-метрова дамба, що утво-
рювала акваторш для стоян-
ки суден, ii основа - 22 тися-
ч! куб!в зал!зобетону. Дал!
- шфраструктура: мехатзо-
ваш причали, бокси, склади,
транспортш коли, набереж-
на... Вантажний порт було
вщкрито 24 липня 1961 року,
коли тут прийняли перш!
вантаж! для буд!вництва «ве-
лико! xiMii». Згодом вже з на-
шего порту починав свш шлях
до В’етнаму й 1нды карбам!д,
до Туреччини вщправляли
л!с, до Францп - торф. У порт
заходили судна з тютюном
!з Грецп, швартувалися шо-
земн! корабл! з повними трю-
мами рису, чаю, промтовар!в.
Експортно-!мпортн! операцп
мали так! обсяги, що саме чер-
каським р!чковикам спало на
думку перевозити вантаж! у
20-тонних контейнерах. Цим
методом транспортування ко-
ристуються тепер скр!зь, та,
на жаль, не в Черкасах...
А незадовго до в!дкриття
порту, 5 травня 1961 року, до
нього було приписане пер-
ше пасажирське судно. «Для
прийняття «Ракети» на суд-
нобуддвний завод була на-
ЧМА011 NKWlT
Борис Юхно
227
1^—>чг
ЗАПРОШУ6 Р1ЧКОВИЙ ВОКЗАЛ 16 квггня розпочався рух пасажмрських теплохода на транзитних та примюьких лш!ях. Розклад руху теплоходов
Напрямок Час выправления з Черкас Дш
Черкаси-КиТв 8.00 (щоденно)
Косомольсыс- Ки!в 10.30 (щоденно)
Черкаси-КиТв 14.00 (щоденно)
Кшв-Комсомольськ 16.00 (щоденно)
Черкаси-Bi л ьш анка 17.00 (п’яниця)
- « - 8.00 (субота, нед!ля)
- < - 17.00 (субота, недьля)
Черкаси-Чех1вка 15.00 (п’ятниця)
6.00 (субота, нед!ля)
- < - Черкаси-Червона 15.00 (субота, недхля)
Слобода 13.30 Варпсть квитюв: (субота, нед!ля)
до Киева - 1008 крб., до Выьшанки [ - 130 крб.,
до Кременчука - 624 крб., до Червоно! Слободи - 50 крб. до Чеххвки - 130 крб.,
У 1993 рощ варпсть квитюв у купоно-карбованцях була цитком прийнятною
правлена трупа р!чковик!в. У
дороз! вони почули хвилюю-
чу звктку про тр!умфальну
перемогу радянського народу
у завоюванш космосу. I дум-
ка Bcix була одна: просити
управлшня Дншровського
пароплавства назвати новий
теплохщ !м’ям першого космо-
навта Юр!я Гагарша. Ця бла-
городна просьба екшажу була
задоволена... «Ракета» облад-
нана найнов!шою в!тчизня-
ною техжкою. Тут створен!
чудов! умови для екшажу i
пасажир!в, комфортабельне
судно мае 64 мкщя i розвивае
швидк1сть до 70 к!лометр!в за
годину. Незабаром почнуться
регулярш рейси «Юр!я Гага-
рша» м!ж Черкасами i Кие-
вом», - повщомляла у п дш
«Черкаська правда».
Пдний фшал буд!вництва
порту вщбувся за швтора
роки, 4 листопада 1962-го.
Цього дня урочисто вщкрили
пасажирський вокзал, без пе-
ребыыпення - один з найкра-
щих у республщй 13 затиш-
ними залами, рестораном,
готелем i навпъ терасами
для вщпочинку й очшування
потр!бного рейсу. На плопц
б!ля вокзалу велично поста-
ла сама Черкащина: скуль-
Борис Юхно
228
WUMI К1Л1Р1Т
птура ж!нки, що тримае у
руках щедроти нашого краю.
Бездоганною була скульпту-
ра i, як з!знався один в!домий
мкщевий митець, глибокий
знавець жшочих принад -
певною м!рою навпъ «сексу-
альною у хорошему розумш-
Hi цього слова».
Була. I якщо нашему вок-
залу пощастить вщродитися,
хоча реставрувати буд!влю -
це ще не вщродити р!чковий
флот, хоплося б, щоб порто-
вий комплекс постав в ycift
сво1й первозданнш велич! й
Kpaci, де гостей зустр!чатиме
завжди молода, вродлива i ще-
дра Черкащина.
Загальмований
перебудовою
Можливо, ДЛЯ ДОПИТЛИВО1
молод! наступна шформащя
буде вщкриттям: у 1954 роц!
Черкаська область була утво-
рена з двадцяти райотв Ки!в-
сько! облает!, шести - Полтав-
сько'!, двох - К!ровоградсько!
та одного - Вшницько!’ об-
ластей. Саме тому, що основу
Черкащини сформували ра-
йони столично! облает!, шля-
хове господарство краю мало,
Новий автовокзал, 1983 piK
UMMUI MlCTtPlT
229
Борис Юхно
як на Ti часи, щлковито со-
лщний вигляд. Мережа дори
з твердим покриттям стано-
вила неповних 700 к!лометр!в
(для пор!бняння: на 2007 piK -
понад 6 тисяч). Автостанщя,
про яку йшлося вище, щлко-
вито справлялася з пасажир-
ським потоком, осюльки лише
на 1958 piK Черкаси отрима-
ли пряме автобусне сполучен-
ня з ус1ма райцентрами. Для
цього за чотири роки дове-
лося прокласти ще 400 юло-
метр!в асфальтованих дори.
До Киева вщтод! можна було
дштатися рейсовими авто-
бусами не лише з Черкас, а й
з Корсунь-Шевченкгвського,
Звенигородки, Бук1в, Уман!
та Жашкова.
Минали роки. Автобуси
впчизняного автопрому, а
згодом - i угорськ! «Ткаруси»
стали найпопуляртшими i
практично безальтернатив-
ними у быыпосп випадов
транспортними засобами на
шляхах м!жмкького та при-
MicbKoro сполучення. Ближче
до 80-х рок!в добова юлыасть
вщправлень з привокзально!
автостанцп наблизилась до
двохсот, i стало очевидним,
Борис Юхно
WUOKl И1СПИТ
що м1сту потр!бен новий ав-
товокзал. Його спроектували
у Черкаському ф!л!ал! шсти-
туту «Гшроцив!льпромбуд»
i, треба сказати, зробили це
блискуче. Новий м!ський ав-
топорт, як у свш час i його по-
передник, став концептуально
переловим в архпектурному
баченш перспектив пасажир-
ських перевезень. По-перше,
новаторський дизайн примЬ
щення докоршно в!др!знявся
в!д стереотипного уявлення
про автостанцп. Cyeopi фор-
ми, монолптп матер!али. Hi-
чого зайвого. I разом з тим бу-
д!вля у просторовому pinieHHi
була довод! «стр!мкою», що
щлковито характеризувало !!
призначення. Не вокзал, а та-
кий co6i великий б!лий авто-
бус is майбутнього з наземним
переходом у вигляд! трапу.
Задум архпектор!в вплили
у життя буд!вельники тресту
«Черкасих!мбуд», геншдряд-
ником виступила оргашзащя
БМУ-27. По-друге, за р!внем
комфортност! наш вокзал став
одним !з найкращих в УРСР.
Прох!д до автобус!в теплою
галереею, крип платформи,
зручш кр!сла для оч!кування,
16 кас, 2 газетн! кюски, апте-
ка, к!мната в!дпочинку водпв,
юмната матер! i дитини, мед-
пункт, MiHi-готель, перукарня,
камери схову, таксофони м!сь-
кого i м!жм!ського з’еднання,
нова послуга замовлення квит-
к!в телефоном, - усе це i бага-
то шшого могло б забезпечи-
ти черкаському автовокзалу,
географ!чно - центральному в
Укра!ш, найб!лыпий у респу-
блщ! траф!к. Вже на початок
експлуатацп його потужносп
були розраховаш на щодобове
обслуговування 8 тисяч па-
сажир!в, що прибували й в!д-
правлялися за 260 рейсами
на понад 100 маршрутах.
Вщкрили автовокзал 4
лютого 1985 року, i теля
урочистостей у перший рейс
вирушив автобус «Черкаси-
Ки!в». Тод! ще шхто не знав,
що краша, навпъ для провш-
ijii яко! так! масштаби не були
дивиною, входить в останню,
«горбачовську» фазу свое!
icTopii. Що попереду на вже
незалежну Украшу чекають
справжш вшни м!ж перев!з-
никами за маршрути, паса-
жир!в, квал!ф!кованих водпв,
м!сця паркування, що лише
теоретично можна було на-
звати автостанщями: без
будь-яких зручностей i навпъ
квиткових кас, вони постшно
змшювали адресу. Що у лип-
ш 2003 року за право володпи
ус!м цим у Черкасах стр!ляти-
муть, жорстоко битимуть во-
ЧМЮП NICMT
231
Борис Юхно
див i диспетчер!в. Що др!бш
хижаки - буси «Мерседес» i
«Фольксваген» за вс!ма зако-
нами еволюцп знищать вай-
луват!, але, здавалося, в!чш
«1каруси».
Зрештою, минулося. Мгсця
шд сонцем вистачило вс!м.
Одна б!да - великому i кра-
сивому автопорту так i не
судилося виправдати сво!
масштаби. Спод!ватимемося -
поки що.
Польоти yei сш та наяву
У часи, коли у новенькому
черкаському аеропорту виру-
вало життя, нудьгуючи в очЬ
куванш реестрацп, неможли-
во було бодай не кинути оком
на красиве панно, на якому
були зображеш схрещеш
гвинти лггака i юлька портре-
т!в. Хто такий Петро Несте-
ров - б!лып-менш знали хоча
б у контекст! знаменито! «пет-
л!». Та хто так! брати Касянен-
ки - Андрш, 1ван та Свген,
яких митець Сергш Сосулш
аж так пошанував? Мен!, на-
певне, не найдуршшому з па-
сажир!в, та ще й студентов! ic-
торичного факультету (який,
упм, м!г школи дозволити
соб! за 18 крб. 50 коп. лгга-
ти до 1вано-Франк!вська) це
було невщомим. I мине к!лька
poKie, перш шж ми, черкаща-
ни, оцшимо велич земляюв,
постат! яких з Москви було
й не розгледгги (а вся !стор!я
писалася там). А я з публ!ка-
цш колишнього вихованця
Черкаського аероклубу Васи-
ля Страшевича д!знаюся про
казбетських хлопщв Касянен-
Вципла icTopin черкасько! ав!ацп
Борис Юхно
232
ЧИПЫ! КИПИТ
РОЗКЛАД руху Л1ТАК1В
з Черкаського аеропорту з 1 квпня по 30 вересня 1985 р
Було, було...
к1в, яю трепми з украшщв,
теля Олександра Кудашева
та Iropa CiKopcbKoro, подела-
ли силу земного тяжшня. 1с-
торична под!я мала мкце на
тутешньому вшськовому пла-
цу 31 серпня 1910 року, тож
брати лише на к!лька шеящв
поступилися верхжми ща-
блями п’едесталу своТм по-
передникам, що й зрозумР
ло: свш л!так вони будували
власноруч на скромш власш
та батьювськ! заощадження.
До слова, якщо про сам по-
лк Овгена Касяненка, як i про
подалыпу трапчну долю на-
ших aeiaTopie «за мотивами»
згаданих статей Василя Бори-
совича писали довго i завзято,
то про наступне шдкорення
неба в цих краях в!домо пор!в-
няно небагато. Тим щншшими
е факти, оприлюднеж журна-
лштом Миколою Комарниць-
ким на основ! публ!кацш в
«Киевских откликах» в!д 31
жовтня 1911 року. У «Черкась-
кш правд!» за 18 серпня 1964
року Микола Федорович пе-
реповщае «отклики» очевид-
ця, тож на м!щанський загал
под!я мала такий вигляд: «16
жовтня 1911 року населения
Черкас вперше було св!дком
небаченого до цього видови-
ща. На площ!, б!ля Народного
дому, ав!атор О.Кузьмшський
влаштував був полгг на апара-
т! «Блерю». Вже отвдш в м!с-
WUAU HICTIPlT
ЛОЛ
233
Борис Юхно
«Новий» аеровокзал здали в експлуатащю 24 лютого 1984 року
Ti помггно стало надзвичайне
пожвавлення. Багатотисячна
публ!ка, багато екшаж!в по-
мчалися до мкця польоту...
ТЕтьки лож! через дорожнечу
були пустЕ Дахи, паркани -
все було забито народом. Шд-
нявшись спочатку на аршин-
два, ав!атор плавно i красиво
став планувати над аеродро-
мом, поступово тдшмаючись
все вище i вище. Поли' продо-
вжувався хвилин десять, aeia-
тор досяг значно! висоти i був
ледве помггний з земл!. Спуск,
проте, був невдалим i пол!т
ледве не закшчився катастро-
фою. Шд час спуску лопнула
струна крила i апарат, нахи-
лившись вб!к, стр!мко полепв
униз. Роздався оглушливий
тр!ск, все завмерло, публ!ка
кинулася до м!сця, де вр!зався
у пухкий грунт апарат. Ав!а-
тор шд час падшня апарату
благополучно стрибнув униз,
на копицю сша, що знаходи-
лася на аеродромЕ Пропелер
i крило апарату пошкодженЕ
Його роз!брали на частини i
в!дправили на вокзал. Вра-
ження в!д першого повггряно-
го польоту взагал! величезне».
Ав!ащя розвивалася дуже
стр!мко, пор!вняти можна xi6a
що з тепер!шн!ми темпами
розвитку комп’ютерних техно-
лопй, i вже через швтора деся-
тил!ття телехрошка недолугих
польот!в аматорських бшлашв
Борис Юхно
234
4EMUMI мкпиТ
викликала у радянських лю-
дей неприховану iponiro. Он
воно як лггалося за царя!
У 1925 роц! була створе-
на Рада з цив!льно! ав!ацп,
i галузь стала повноцшною
складовою народногосподар-
ського комплексу. Юлька ро-
к!в знадобилося, аби розро-
бити спку повггряних лшш i
«подглити небо» м!ж трьома
республ!канськими оргашза-
щями: «Добролет» (Росшська
Федеращя), «Укрвоздухпуть»
(УРСР) та «Закавиа» (Закав-
казька республ!ка). У 1930
роц! вони об’едналися у знаме-
нитый «Аерофлот». Перш! де-
сятки пасажир!в, перш! к!ло-
грами кореспонденцп, перш!
вантаж!, доставлен! до м!сця
призначення довели: майбут-
не - за ав!ашею. А в наших
краях вона дебютувала ще в
одному амплуа. «Нов! гори-
зонты» в!дкрила... ушниплива
др!бнота, паразит довгоносик.
У 1938 роц! його шюдництво
шдняло над ланами цукро-
носно! Кам’янщини л!таки
сшьськогосподарсько! ав!ацп,
i саме вона вже теля утворен-
ня облает! стала найпотуж-
шшою ланкою мгсцевих ав!а-
загошв. Св!дченням цього е
динамжа розвитку ав!ах!м!Ё у
1954 роц! - 90 годин нальоту
i юлькасот гектар!в обробле-
них пол!в, у 1964-му - 6700
годин i 452 тисяч! гектар!в, а у
«золоту еру» колгоспно! aeia-
цп, у 1981-1984 роках, нал!т
дор!внював 89 тысячам годин
з результатом 5 м!льйон!в гек-
тар!в!
У 1954 роц! в Черкасах
було обладнане перше лето-
вище, з’ясування м!сцезнахо-
дження якого в мене выкли-
кало неабияке здивування.
Виявляеться, ланка л!так!в
«По-2» Кшвського ав!азагону
базувалася, як на тепер, мало
не посеред м!ста, в район! ву-
лиць ЗеленоЧ-Рози Люксембург.
Легендарш крилат! трудя-
ги вважалися ушверсалами:
!хн! екшаж! виконували х!м-
роботи на полях, перевозили
поштов! вантаж!, працювали
як швидка допомога, трапля-
лося - були рятувальниками.
У 1958 роц! ланка «По-2» бу-
ла укрупнена до повноцшно-
го тдприемства цив!льного
пов!тряного флоту, на Г! баз!
створили 2-гу Черкаську ав!а-
ескадрилью 92-го ав!азагону
Украшського територ!ально-
го управлшня. Ще к!лька ро-
к!в - i чергове шдвищення у
статус!: 18 грудня 1965 року,
в!дпов!дно до наказу началь-
ника Украшського управлш-
ня цивыьно! авЧацп, на баз!
д!ючо! ескадрилы створено
ЧМ1Ы1 ИКПИТ
235
Борис Юхно
Черкаський об’еднаний aeia-
загш ia двома ав!аескадрилья-
ми, укомплектованный, зо-
крема, передовими на той час
30 л паками «Ан-2», знаними у
народ! як «кукурудзники».
Аеродром давно полишив
меж! м!ста. Прим!щення по-
впряного вокзалу, на щастя,
вщл!ле до наших джв, збуду-
вали там, де i сьогодн! - новий
аеропорт, в!дкритий у 1986
рощ.
Наприкшщ 60-х з’явилися
нов! злпно-посадков! сму-
ти, передове навпацшне об-
ладнання, парк поповнився
новими лпаками конструк-
торского бюро Антонова. На-
прямки пасажирських рейс!в
давно вийшли за меж! кордо-
шв УРСР. Сотш тисяч годин
провели у неб! над Pociero,
Казахстаном, Узбекистаном,
сощалктичними кражами
Свропи i навпъ к!лькома кра-
жами Африки та Кубою шло-
ти черкаського ав!ашдприем-
ства у 70-ri. Та про розвиток
аеросправи однаковою м!рою
свщчать як макро-, так i Mi-
кромасштаби. Будь ласка. У т!
часи т!льки по облает! щоден-
но в!дправлялося к!лька лпа-
к!в: у Монастирище, Маньк!в-
ку, Христишвку, Тальне.
Готуючи нариси, я св!до-
мо уникаю посилань на пер-
соналИ, бо колись у газет!
мав прикрий випадок, коли
два чиновники «радянсько-
го гарту» не могли под!лити
пальми першост! особистого
внеску в однш кориенш для
мкта справ!. Стаття давно ви-
йшла, у шй вони обидва були
зображен! найголовшшими
героями мкцевого сощалк-
тичного буд!вництва, а д!ди
все сперечалися. Так зре-
штою за потреби кожен може
завпати до книгозб!рн! й у
тематичному каталоз! знайти
необхщш першоджерела. Але
тут зроблю виняток, адже ма-
тер!али, надаю мен! директо-
ром КП «Аеропорт Черкаси»
Володимиром Сторчеусом
(щира подяка Вам, Володи-
мире Петровичу), ушкалый.
У них - !мена шонер!в сучас-
но! цив!льно! ав!ацп краю,
простих труд!вник!в, праця
яких з’еднала землю i небо
над Черкасами. Це перший
командир ланки 1лля Афа-
насьев, перший начальник
аеропорту Сергш Борисенко,
командири ав!аескадрилш
В!ктор Кушшр i Михайло
Лавський, начальник аеро-
порту 1ван Демиденко, ко-
мандири ав!аюдприемства
Григорш Ахтареев, Ал!мпа-
дкт Шишин, 1ван Скунзяк,
Юрш Настоящий.
Борис Юхно
236
WUUUI HICTIPff
Та не лише щ достойш 1ме-
на уславили нашу цив!льну
ав!ац!ю. Ii найвищих висот
сягнув маныавчанин Борис
Бугайов, який, може, б i зали-
шився в!домим, як то кажуть,
лише вузькому колу спещалк-
т!в, якби не стаття черкасько-
го журналкта Андр!я Кравця
«Особистий шлот Брежнева»,
опубл!кована в обласнш га-
зет! «Прес-центр» 20 жовтня
2010 року. У нш Андрш Ми-
колайович, який давно i, як
на мене, найусшшшше з колег
повертае !з забуття !мена слав-
них земляюв, зокрема пише:
«1964 року Леошд Брежнев
стае Генеральним секретарем
ЦК КПРС i отримуе повну
владу над крашою. 1966 року
Борису Бугайову присвоюють
звания Героя Сощалктично!
пращ i призначають заступ-
ником мшктра цившьно!
aBianii СРСР, а з травня 1970
року вш стае першою особою
мшктерства i очолюе його
щлих 17 рок!в. 3 його прихо-
дом настала ера «аеродромо-
будування» Радянського Со-
юзу, й аеропорти з’являються
по всш територп держави
включно з Черкащиною. У
листопад! 1973 року Бугайову
присвоюють вшськове зван-
ия маршала ав!ацп, ще через
чотири роки - головного мар-
шала ав!ацп, а вл!тку 1983-го
вручають другу Золоту з!рку
Героя Сощалктично! пращ.
Через десять рок!в керуван-
ня галуззю Бугайовим радян-
ський «Аерофлот» випере-
див вс! пров!дн! ав!акомпанп
св!ту за обсягами виконано!
транспортно! робота. Лише за
один 1980 р!к було перевезено
100 м!льйошв пасажир!в!
Шлот-ас не любив пол!тику,
хоча був депутатом Верховно!
Ради СРСР 19 рок!в посшль.
Щкаво, що мшктр Бугайов
сам л!тав за штурвалом аж до
1985-го, коли йому було вже
62 роки. Мшктром цивильно!
ав!ацп Бугайов залишаеться i
шсля смерт! Брежнева - при
генсеках Андропов!, Черненку
та два роки в часи Горбачова.
3 травня 1987 року 64-р!чний
головний маршал очолюе тру-
пу генеральних шспектор!в
мшктерства оборони СРСР i
пльки через р!к теля розвалу
Союзу виходить у в!дставку».
Хоча TenepiuiHi, давно на-
глухо замкнет для пасажир!в
пов!трят ворота мкта зда ва-
ли у р!к 700-л!тнього юв!лею
Черкас, ix вщкриття приуро-
чили до шшо! дати. Черво-
ний транспарант, закршлений
над входом 24 лютого 1986
року, спов!щав: «Аеровокзал -
наш подарунок XXVII з’!зду
ЧЕШМ1 UlCWff
237
Борис Юхно
КПРС». Подарунок готували
nocnixoM, i, щоб встигнути,
довелося навпъ залучати кур-
санпв пожежного училища
та студенпв техн!кум!в. Бу-
д!вельники БМУ-27 тресту
«Черкасих!мбуд» зробили все
можливе, щоб вчасно та як!сно
виконати передбачеш проек-
том роботи, та економша вже
входила в «круте шке» приско-
реними Горбачовим темпами.
Перебудова порушила десяти-
лптями напрацьоваш схеми
оргашзацп буд!вництва, пла-
новкть зацькували на найви-
щому партшному pieni. Тож
«подарунок» був без передба-
чено! вентилящйно! системи,
з незакшченим художника-
ми-оформлювачами згаданим
панно, i навпъ без... канал!за-
цп. Все це i багато шших не-
доробок общяли завершити
якнайшвидше. На щастя, шф-
раструктуру, покликану га-
рантувати безпеку польопв,
розбудували зпдно з норма-
тивами. Була оновлена злила
смуга, укомплектован! сучас-
ним обладнанням диспетчер-
ськ!, у зал! запрацювало ве-
лике шформащйне табло. У
перспектив! аеропорт готува-
ли до обслуговування рейс!в
потужних «Як-42» i навпъ
лайнер!в с!мейства «Ту» (вже
теля розпаду СРСР щ пган-
ти встигли таки тднятися в
небо: перший виконував рей-
си на Самарканд, А «Ту-134»
лпав на Санкт-Петербург).
На передбачену потуж-
н!сть, з вщправленням до 1000
пасажир!в на добу, аеропорт
працював лише к!лька рок!в.
Починаючи з друго! половини
90-х йому випало пережити
низку юридичних реоргашза-
цш. У 2001 роц! Державне шд-
приемство «Аеропорт Черка-
си» передали до комунально!
власност! Черкасько! обласно!
ради, менш як за р!к вш став
вже м!ським комунмайном.
Громовит! общянки «повер-
нута до життя», «в!дновити
в ycift велич!», «зробити най-
б!лыпим транспортним вуз-
лом», а згодом - навпъ «при-
ймати лпаки до Свро-2012»
лунали упродовж, щонаймен-
ше, п’яти рок!в. I хоча голо-
вне завдання - вщновлення
пасажирських рейсов - так i
не було виконане, у 2007-2010
роках про наш аеропорт гово-
рили як про «пащента, який
швидше живий, шж мертвий».
Упродовж цього часу летови-
ще прийняло 215 чартерних
лпак!в, a «vip», як в!домо,
абиде не с!датимуть (за об-
слуговування одного з них,
з Юл!ею Тимошенко на бор-
ту, аеропорт отримав 16 тис.
Борис Юхно
WUOII MICTWlT
грн.). Упродовж зазначеного
перюду мер!я Черкас вклада
у створення прикордонного
пункту та пункту митного
контролю понад 400 тис.грн.
з MicbKoro бюджету. Придба-
ли оргтехшку, облаштува-
ли пункт пропуску, зробили
ремонт у кабшетах. Хтозна,
яким макаром, але саме у
цей час наш аеропорт отри-
мав статус м!жнародного. 3
травня 2010 року в пункт!
пропуску летовища запра-
цювали прикордонний пост,
митниця, еколопчна та вете-
ринарна шспекцп.
Напевне усв!домивши, що
ресурс вичерпано, 9 липня
2010 року депутати мкькра-
ди ухвалили р!шення про
чертову передачу аеропор-
ту - знову в обласне тдпо-
рядкування. Для остаточно-
го вщновлення його роботи
необхщно встановити гл!-
садн! вогш, що забезпечують
правильну траектор!ю при
посадц! (дивина: а як же м!ж-
народний статус?) та зроби-
ти поточний ремонт злпно!
смуги. Приблизна варпсть
роб!т - швтора м!льйона
гривень. Окр!м цього, необ-
х!дно робити ремонт само-
го аеровокзалу, адже йому
вже чверть в!ку, а дах там
пропкав роками. Але аеро-
порт - це не лише зали
оч!кування, каси i буфет.
Це величезне господарство,
складов! якого за роки неза-
лежност! де-юре - списали,
а де-факто - сам! знаете. I не
як!сь там калькулятори-те-
лефони, а, наприклад, к!лька
пожежних машин... Не дивно,
що у ветерашв порту «чинов-
ницьк!» 1,5 шльйона гривень
викликають посм!шку. На
компетентну думку одного з
них, Олександра Романшко-
ва, якому, напевне, в!дома на-
впъ к!льк!сть стик!в на злп-
шй смуз!, «щоб усе було, як
колись», необх!дно, щонай-
менше, 12 м!льйон!в долар!в.
Та, попри вс! «проти»,
маю над!ю, що настане той
день, коли знову побачу Чер-
каси з висоти пташиного
лету: вони того варть Одна
прикркть: коли це сталося
вперше, я платив по 2 крб. 65
коп. за кожи! 100 к!лометр!в
небом, а сьогодн! небесн! в!-
зники на внутр!шн!х рейсах
правлять за таку ж в!дстань
160-170 гривень, виходячи
з екв!валенту 20 доларам.
Тож, щоб в!дв!дати м!сто
свое! юност!, мен! доведеть-
ся викласти б!лыпе тисяч!.
Зрештою, не так уже й бага-
то, як для побачення з! свп-
лим минулим...
Парки Mida
Рукотворне диво
на дншровш круч!
Наибольший черкаський
парк, що понад чотири деся-
тилггтя тому зелено-блакит-
ним килимом розкинувся на
сорока гектарах Дншрово!
круч!, упродовж усього часу
свое! icTopii так i не забагапв
на загальновизнане власне
!м’я. Був вш i парком «50-р!ч-
чя Жовтня», i символ!зував
твв!ковий юв!лей радянсько!
влади (що у час! - не зовс!м те
саме), носив абстрактну назву
«Юв!лейний», а згодом i щл-
ковито апол!тичну - «Сосшв-
ський»...
Небагатьом в!домо, що ще
за час!в СРСР архггекторами
кшвського шституту «Дшро-
м!сто» був розроблений уш-
кальний проект л!со- i пдро-
парково! зони м!ста площею
близько 250 гектар!в. «Ювь
лейний» мав стати першим у
ланцюжку аналопв. А дал! аж
до Митниц! - парки-острови,
канали, штучш заплави, озе-
ра, пристан! дитячо! флоти-
Вони заклали черкасью парки й сквери у далек! 60-ri
Борис Юхно
240
ЧЕШОК1 MICTIWT
«Андреевська арка» у 70-Ti. На задньому план! - готель «Турист»
jiii, бази вщпочинку. Почас-
ти вш був реал!зований, але
ланцюжка не вийшло: кожен
об’ект - сам собою.
За piK до того, як наше Mic-
то стало обласним центром,
пращвники Черкасько! лшо-
захисноЧ станцп засадили со-
сною ninjam дюни на околищ
мАста. Трохи згодом колектив
Дахтвського лкництва озе-
ленив i Дншров! круч! та
урвище, що простяглося тут
майже на юлометр.
Коли деревця шднялися,
топографи збагнули: не зна-
йти в Черкасах вдалАшого
м!сця для парку. Тераса, яка
обриваеться крутими схила-
ми до Дншра, i мальовничий
каньйон, що збагатив при-
родний рельеф i надав йому
архпектурно-художньо! не-
повторност!, були ушкальним
природним наробком. Маю-
чи такий природний д!амант
на околиц!, залишалося, на
перший погляд, не так уже й
багато: майстерно його «оздо-
бити». Сюди завезли вели-
чезт валуни, граштн! брили,
гальку з гирла Poci та кар’ер!в
облает! i Криму, збудува-
ли штучн! озера та водоспа-
ди. Проклали русла струмюв.
Флору майбутнього парку, а
це - понад 70 вид!в екзопв,
збагатили саджанц! з Тростя-
ЧЕШМ1 Micmff
241
Борис Юхно
Колись справжньою окрасою парку були тюльпани
нецького дендропарку та зна-
менито! «Софивки».
Гармошю зелених шат до-
повнили болотш кипариси,
блакитна ялина, амурський
оксамит, горобина, пухнаста
береза, канадський бундук...
Упродовж юлькох рок1в
посшль сотн! спещал!спв i
звичайних городян, що при-
ходили сюди на суботни-
ки, вплювали в життя план,
розроблений арх!тектора-
ми Украшського державно-
го шституту шженерного
проектування «Укрдшрошж-
проект» та Управлшням ар-
хпектури мкта. Роботи були
так вдало сплановаш, що юно-
го не перероблялося дв!чг усе
з’являлося в передбачений час
i в потр!бному Micni.
Якщо закладання парку
можна назвати будовою, то
це була справд! всенародна
будова. У вих!дш сюди при-
ходили щм’ями або ж щлими
трудовими колективами. I
кер!вники новоутворено! об-
лает! працювали тод! не лише
головою, а й руками. В!домим
фактом е той, що тодшшй
перший секретар Черкасько-
го обкому Компартп Украши
Олександр Андреев часто на-
вщувався в парк ще до роботи.
«Годинку-другу вш i3 ношами,
граблями або лопатою, а по-
Борис Юхмо
242
чемши MicmiT
I знову тюльпани
т!м - у «Б!лий д!м». Шсля ро-
боти - знов сюди, якщо Олек-
сандр Микитович у MicTi»,
- згадувала шзшше шженер-
дендролог Свдоюя Смирнова.
До речь У 1979 роц! за створен-
ня ландшафтов парку вона, а
також трупа арх!тектор!в були
удостоен! Державно! премп
УРСР !меш Т. Г. Шевченка.
I, напевне, не було б такого ру-
котворного дива, якби над його
створенням не чаклував ко-
лектив однодумщв: Г. А. Урса-
Tift, В. Г. Гнезд!лов. В. М. Хол-
ковський, О. С. Ренькас.
Але Шевченювська пре-
м!я була вже не першою в пе-
рел!ку в!дзнак парку. У 1972
роц! на Всесоюзному конкурс!
наш неповторний «Юв!лей-
ний» був визнаний кращим
на одшй шостш частин! cei-
тового суходолу! Два дипломи
i медаль ВДНГ: у Союз! тако!
оцшки паркових комплексе
були удостоен! одиниц!. У
1980 роц! «сосшвський скарб»
нагородили Золотою медал-
лю паркового мистецтва i за-
несли до Мджнародного ката-
логу парк!в...
На територп «Мало! СофЬ
!вки», як ще називають парк,
е дв! ушкалып шженерш спо-
руди. Про одну з них - ажур-
ний арочний мкт - йдеться у
розд!л! «Над простором i ча-
сом». А ось до шдшжжя !ншо!,
дарма, що !! видно навпъ з л!-
читай Micwff
243
Борис Юхно
вого берега, можна потрапити
лише за спецдальним запре-
щениям. Йдеться про 196-ме-
трову телевежу. Розповщати
про червоно-быу щоглу над
мктом директор Черкасько!
ф!лн концерну радюмовлен-
ня, радюзв’язку та телебачен-
ня Григорш Загоруй може
годинами, та вежа у нас - у
контекст! парку, тож - лише
дов!дка. Змонтували i вста-
новили ii у 1964 роц!: напе-
редодш 7 листопада угорськ!
фах!вц! завершили монтаж
ретрансляцшного обладнан-
ня на 150-метровш позначць
Реальна вага об’екта, що м!с-
титься на висот! 115 метр!в
над р!внем моря, - 325 тонн,
i, щоб пофарбувати цю «св!ч-
ку», щоп’ять рок!в витрачають
3,5 тонни фарби. Пам’ятаю,
пощкавився у Григор!я 1ва-
новича, чи може вежа впасти,
якщо, не приведи, Боже, зем-
лётрус бал!в у с!м-в!с!м? «Не
може, - впевнено в!дпов!в
Григорш 1ванович, - бо у па-
горб, п!д лапи, закачано ст!ль-
ки бетону, що якби вежа по-
чала хилитися, дибки стала б
третина парку. Ну, а щоб вона
не занедужала, наприклад, на
!ржу, за ii «здоров’ям» щоден-
но сл!дкують спещал!сти».
Ще один символ парку -
суто мистецький. Це знаме-
нита фонтанна скульптура
«Русалонька», що прикрашае
центральне озеро мало не з
дня вщкриття «Юв!лейно-
Панорама центрального озера
Борис Юхно
244
ЧЕМШСИ1 HICNHT
Цю Русалоньку викрали з парку
14 червня 2007 року...
... а ця посыа i"i мкце
18 кв!тня 2009 року
го». Та, що нин1, - вже друга,
першу було викрадено у шч
проти 14 червня 2007 року.
Пошуки зловмисниюв, як!
спокусилися на бронзовий
кол!р скульптури, виявилися
марними. Сдиним позитивом
у цш icTopii стало те, що теля
небаченого зухвальства, про-
явом якого стало залучения
для крад!жки техтки, вла-
да повернула парк у мкьку
власшсть, осмльки ще у 1995
рощ виконком шд головуван-
ням Володимира Олшника
передав парк «Черкасизелен-
госпу», який швидко втратив
до нього щкавгсть. Життя
до «Ювыейного» повернуло-
ся аж через дванадцять лгг, за
мшького голови Серия Ода-
рича. У 2007-му було створе-
не комунальне шдприемство
«Дирекщя парюв», яке очолив
найусшшжший, як за резуль-
татами роботи, менеджер у
команд! Одарича - Олександр
Радуцький. Повернення ви-
крадено! або ж створення но-
во! Русалоньки вш назвав
справою честЁ
Нова скульптура не була
точною кожею попередньо!,
оскёльки Hi креслень, Hi, бо-
дай, професшних фотогра-
фш у р!зних ракурсах першо!
Русалоньки у мкькому в!д-
дш! архггектури не зберегло-
wumi мелит
] 245
Борис Юхмо
ся. Неабияка неповага, як до
символу. Тож, «верс!я 2009
року» була виконана з чер-
воного грашту, вага п - 823
к!лограми, а высота 160 сан-
тиметр!в. На в!дмшу в!д по-
переднищ, нова Русалонька
не виконуе функцп фонтану:
кажуть, так забажали спонсо-
ры, кер!вництво ПП «Б!знес-
Гранд», що вклало в проект,
за чутками, щось близько 100
тисяч гривень.
Фееричне повернення ге-
poiHi вщбулося 18 кв!тня 2009
року. Його штригою була при-
сутшсть на урочистостях на-
турнищ, про яку було в!домо
лише те, що вона з Черкас i
звати п Людмила. Пам’я-
таю розпач фотограф!в i жур-
налюпв - на вщкритп було
щонайменше млька десятюв
вродливих д!вчат з розпуще-
ним волоссям i, коли вони дь
зналися у чому pin, Bci як одна
почали називатися Людми-
лами. I, насюльки мен! було
в!домо, штрига збереглася до
наших дшв.
Розповщь про парк була
б неповною, коли б не згада-
ти ще один символ його в!д-
родження: фестивал! скуль-
птури «Живий камшь», як на
мене, - найсимпатичшше дь
тище Серия Одарича.
Перший форум скульпто-
р!в тривав з 21 червня по 5
липня 2008 року, i за цей час,
Юшсть парку - мое дитинство
Борис Юхно
246
WUM MICTWlT
якщо в!рити прес-служб!
м!ськвиконкому, його в!д-
в!дало щось близько 150 ти-
сяч черкащан та гостей мкта.
Дванадцять скульптор!в з
yciei Украши чаклували над
персонажами «Ене!ди» Твана
Котляревського, i у шдсумку
найкращою була визнана ро-
бота льв!в’янина Андр!я Дац-
ка «Еней та Юнона». Друге
м!сце под!лили кияни, брати
Микита та Crop Зиури («Петь
1з Запор!жжя» та «Посей-
дон»), трепм став Юрш Олш-
ник i3 Моринщв («Еней»), До-
поки тривав форум, надвеч!р
вихщних на сцен! л!тнього
кшотеатру виступали кранц
естрадн! виконавщ Украши:
Нша Матв!енко, «Шккардш-
ська терщя», «Друга р!ка» та
innii. 3!рков! сшви були без-
коштовними, вечори теплими,
салюти яскравими...
Другий «Живий камшь»
у 2009 рощ випробував мит-
щв у одв!чн!й тем! любое!.
Участь у ньому скульптор!в
!з Полыщ та В!рменп надала
арт-фестивалю статусу м!ж-
народного, i було б дивним,
аби закордонш митц! не ви-
явилися вправшшими за на-
ших. В!дтак, напередодш дня
Незалежност! ми д!зналися,
що найкраще на «IcTopii од-
Hiei любое!» знаються д!ти
Арарату - Арутюнян Гор («Зу-
стр!ч любов!») та Давтян Гор
(приз глядацьких симпатш за
роботу «Муза»). Друге м!сце -
за полькою Анною Расшською
(«Вузол любов!»), i трете подЕ
лили черкащани 1ван Ф!зер
(«Джерело») та Владислав
Димйон («Формула любов!»).
Шсенний супровщ фестива-
лю, «Сшвоч! вечори в!д Серия
Одарича», за представництвом
були скромшшими, i вже плат-
ними, по 25 гривень: криза -
вона й для меценапв криза.
Утрете, з 7 по 28 серп-
ня 2010 року, скульптори у
буквальному розумшш фон-
танували !деями, адже роби-
ли фонтани. Закордонщ не
пршхали, тож з восьми робгг
переми «Болотний сфшкс»
черкащанина Миколи Дзещ-
ни. Другою стала оригшальна
«Риба» Владлена Караченце-
ва, третьою - «М!стер!я», ро-
бота переможця першого фес-
тивалю Андр!я Дацка. Сцена
лпнього театру уперше при-
ймала мкцевих виконавщв,
уперше у формат! «вечор!в»
також вщбулася театральна
прем’ера: актори КиТвського
театру поезп i прози зшрали
у вистав! «Недвижимая тень
от микрофона», присвяченш
пам’яп Володимира Висо-
цького.
ЧИПЫ! MICWlT
247
Борис Юхно
Перил вщвщувач! парку - мо! ровесники. 1980 piK
Парк «Перемога*
Незважаючи на свш мо-
лодий в1к, парк «Перемога»
вже юлька раз!в вступав у
нову добу свого становления.
Його проектне народження
припадае на 1973-й: фах!вщ
Черкаського шституту «Укр-
дшросад» доклали нимало
зусиль для створення най-
быыпого мкького парку «епо-
хи розвиненого сощал!зму».
Зпдно з проектом, площа
зеленях насаджень станови-
ла майже 22 гектари, ство-
рювалися штучт пагорби й
озера, тож на 1975 piK, коли
кража святкувала 30-р1ччя
Перемоги, молодий парк уже
мав прийнятний естетич-
ний вигляд. Ошкувалася ним
здебшыпого мкщева влада
в особ! тод1шн1х мтьких го-
л!в - спочатку Антона Паль-
чика, а попм, з 1974 по 1977
роки, - Володимира Соко-
ренка.
Напередодт Дня Пере-
моги у 1980-му тут урочисто
вщкрили пам’ятний знак на
честь льотчиюв 8-i Гвардш-
сько'1 бомбардувально! aeia-
щйно! див!зп, а в 1982-му
парк отримав статус пам’ятки
садово-паркового мистецтва
(об’ективно - для звптюсп. На
той час вш був inie дуже «си-
рим»). Та вже в 1985 рощ парк
вщкривали повторно, теля
реконструкций «молодий та
зелений» не витримував кон-
куренцп з авторитетними ста-
Борис Юхно
248
ЧЕНМШ NITOIT
рожилами мкта — парками
1 Травня та 50-р!ччя Жов-
тня. Була оновлена партер-
на частина зони вщпочинку
в!д вулищ КомсомольськоЁ
на мкщ занедбаного розар!ю
з’явилися чорнобривщ, майо-
ри, гладклуси, ромашки, ni-
вонп. На вулищ 30-р!ччя Пе-
ремоги встановили стенди i3
зображенням державних сим-
вол!в кра'ш РЕВ та Варшав-
ського договору. У самому пар-
ку з’явилися нов! атракщони.
Найбыып привабливим
мкцем вщпочинку на той час
став зоопарк, який, хоча й !с-
нував автономно, та все ж
сприймався як единий парко-
вий ансамбль. Його заклали у
У 1987 рощ MinicTepcTBo зв’язку СРСР
випустило листовку «Черкаси, парк пе-
ремоги» (фото Зор1на), фрагмент
1980 рощ, а вже за 5 рок!в тут
утримувалося юлька десятюв
вид!в тварин i птах!в (сьогод-
Hi - понад 120). Серед них i
так!, що занесен! до Червоно!
книги Укра!‘ни.
Поступово парк здобував
визнання черкасщв. Його по-
чали охоче в!дв!дувати с!м’я-
ми, осюльки тут кожен м!г
знайти вщпочинок за вподо-
баннями. Були встановлен!
к!лька атракцюшв, у святков!
дн! налагоджена вшзна тор-
пвля, а юлька рок!в тому озе-
ра парку були зарибнен!, тому
юних шанувальниюв тради-
щйного для городян в!дпо-
чинку тут н!коли не бракуе.
Звкно, риба не така, як у Дш-
npi, та в!д авторитетних риба-
лок доводилося чути, що в од-
ному з озер водяться навпъ...
соми. Ну, шакше вони, мабуть,
не називалися б рибалками...
В!дтод1, як занепав улюбле-
ний городянами парк 50-р!ччя
Жовтня, що у роки незалеж-
ност! був перейменований на
«Сосшвський», святков! ак-
центи теж перемктилися у
парк «Перемога».
Навпъ не знайомлячись
!з планом мкьких заход!в, у
будь-який «червоний день»
календаря можна см!ливо ви-
рушати саме сюди. Тут гаран-
товано - найповшша розважа-
ЧЕшам micwiT
| 249
Борис ГОхно
льна програма, розрахована
на щлий день.
Яким же буде парк у майбут-
ньому? Зпдно з розробленою
вщдьлом екологп програмою
«Парки мкта», розрахованою
до 2012 року, «Перемога» за-
лишатиметься центром (ймей-
ного вщпочинку. Уже щлкови-
то реашмовано штучж озера,
екостан яких шдтримувати-
меться роботою в!дремонто-
вано! насосно! станцп.
3 icTopii
штурмовика «СУ-7»
Пам’ятний знак, що став ei-
зипвкою парку «Перемога»,
був вщкритий 8 травня 1980
року не випадково: саме тут, на
околицях мкта, вшська Дру-
гого Украшського фронту за-
вершували у грудт 1943 року
операщю з визволення Чер-
кас. Велику роль у цьому вщЬ
грала 8-а Гвардшська бомбар-
дувальна ав1ацшна див!з!я.
У тому, що мкто було зв!ль-
нене лише за мкяць, неабия-
ка роль належала бомбарду-
вальнш aeiapii i легендарним
«1л-2», в!дтак i пам’ятник
планували встановити льот-
чикам-бомбардувальникам.
Та на увесь Союз не знайшло-
ся жодного лкака такого типу,
ЧЕШШ1 MIC1WIT
Борис Юхно
а партнеры по соцтабору, по-
ляки, що використовували
аналоги для транспортних пе-
ревезень, заправили за аеро-
раритет 15 мыьйошв злотих.
Дозволити co6i таке придбан-
ня обласний центр не Mir.
Тод! маршал aeiauii Георпй
Скориков, який брав участь у
визволенш м1ста, запропону-
вав встановити штурмовик
«СУ-7», «збираний образ», що
уособлював мщь yciei радян-
сько1 вшськово! aeiauii. А вщ-
кривали його два Teoprii, що,
з огляду на символ!зм iMeHi,
теж не випадково: двiчi Герой
Радянського Союзу, льотчик-
космонавт СРСР Береговий
та «хрещений батько» нашо-
го лиака Скориков. На свя-
Ti зустрАлися кАлька сотень
ветерашв-льотчиюв з усього
Союзу, i навпъ централью
газети краши повщомили,
що Черкаси стали головним
MicTOM урочистостей з нагоди
35-р1ччя Перемоги для aeia-
TopiB.
Над рАчкою народився,
трич!охрестився
Сквер iMeHi Богдана Хме-
льницького (Купецький сад,
Пролетарський сад, Комсо-
мольський сад) кторично -
найнасичешша мкцевкть у
Черкасах, де кожна епоха по-
значилася жирним знаком
оклику. На швтора гектарах
дншровсько! круч! калейдос-
коп icTopii змшював мозаАку
юлька столиь посшль.
У XVI столип тут висо-
ч!в родовий маеток княз!в
Вишневецьких, дещо тзш-
ше Богдан Хмельницький
написав звщси найсупереч-
лив!шого в украшськш кто-
pii листа, адресованого царе-
Bi Олекскв! Михайловичу.
XVIII столитя на мальовни-
чш ropi минуло у споко! тю-
ремно! типы, на змшу якш у
XIX-ому ринув коридорний
тупи титулярних радниюв та
шших в!рношдданих батюш-
ки-царя, ям служили у ство-
рених на мкщ темниць «при-
сутственних мкцях».
На початку XX столитя з
появою в MicTi баламупв-быь-
шовиюв нехитрим спорудам
повернули похмуру тюремну
велич, але ненависш катАвю
злепли у повиря у Громадян-
ську вшну. Справу завершили
в 1922 рощ, не залишивши вщ
бастюшв каменя на камень
Через три роки в Пролетар-
ському саду встановили пер-
ший у Черкасах бюст вождя
свиового пролетарАату. Його
icTopin була насичена р!зними
перипепями. Перший Bapi-
ант погруддя, виготовленого
ЧЕРММ1 MicmiT
251
Борис Юхно
Перший пам’ятник Леншу в Черкасах
на Державному чавуноливар-
ному та мехашчному завод!
!мен! Петровського, був не-
вдалим. 1лл!ч був надто мон-
голопод!бним, тож форму-
вал ьнику Т. А.Тищенку разом
i3 товаришами довелося ви-
правляти ситуащю. Зрештою,
1 травня 1925 року пам’ятник
вщкрили. 3 початком окупа-
цп городяни закопали його в
одному з паркових р!вчак!в, i
лише у 1960 роц!, тд час впо-
рядкування територп, бюст
знайшов солдат Черкаського
гаршзону Микола Холошев-
ський. Повторно пам’ятник
вщкрили на 90-р!ччя Лента,
22 кв!тня 1960 року, i вста-
новили на територп заводу
!м. Петровського.
У Велику ВИчизняну ei-
йну шмщ знайшли практичне
застосування для територп,
поховавши на пагорб! т!ла
солдапв вермахту.
Пот!м - знову гра парадок-
cis: у шслявоенному саду було
вщкрито найб!лыпий у м!ст!
танцювальний майданчик,
за хитрим задумом щеолопв,
влаштований саме «на ккт-
ках проклятих окупанпв».
У т! роки в парку непод!льно
панували моряки-днтровщ
10-го Особливого загону Дн!-
провсько! втськово!' флоти-
лп, i «чужинщ», як! ризикну-
ли потанцювати з д!вчиною
моряка, пот!м довго обходили
стороною «морський сквер».
Ця неофщшна назва прокну-
Борис ГОхно
252
ЧЕИиКМ! ККТ0Р1Т
5______
*• г&Д**/* #<*w $«&*<* ш|** m<*u хлг^^*н &***&*
annu^c^im* «Ам^л** Тде4шеш<^^«**.г- -н<хин
t«“-5r»ft-^lfiX'^
^^7иЖй ' W« n« *-**»>• (*> <*A«TWfc r £;*Д.**1>г4 ™
t<4>* /f^y «£•*<'' *m‘**FC* Jf***^’" *^eZ*A*^
•jeXi '.*<<* ’ Ac Tt»«*^4«MMS nteC-f ^ U>
м#•£*» */"7^' n^*/{‘
f7^ Д*М4Л*«Я»^
тли
„Г., «.*
Лист i3 Черкас Богдана Хмельницького царев! Олекаю Михайловичу:
«Зычили быхмо собе самодержця господаря такого в своей земли, яко ваша царская
вельможность православный хрестиянский цар»
Л .лЖ/ 1
,:jJ> <vt«UM<4 Г<ж
f -• \^7,^
вала до 1948 року, а попм вш
щлком офщшно став назива-
тися парком Лешнського ком-
сомолу.
Культурне життя крихгг-
ного п’ятачка над Дншром
позначилося й юлькома зна-
мениями под!ями, одшею з
яких стала зустр!ч артиспв
Миколи Крючкова й Василя
Меркур’ева з глядачами, яка
пройшла незабаром шсля ви-
ходу на екрани кшофшьму
«Небесний тихох!д». У 1960-х
роках «золотий в!к» Комсо-
мольського парку почав на-
з^>а
ЧЕРМСЬК! MICWIT
253
Борис Юхно
ближатися до скону - молодь
выдала перевагу новому Пер-
шотравневому парков!. В!д-
криття ресторану «Чайка»,
яким шдмшили буд!вництво
тут картинно! галере!, дало
парков! славу шшого роду. У
1970-1980-т! роки «на 6ipxi»,
що розташувалася п!вк!льцем
лавок i була своер!дним клу-
бом дозв!лля, тихо промиш-
ляли колекщонери i «фарци»,
як! боязко озиралися на горе-
зв!сне «Карла Маркса, 1», що
мктилося за к!лька десятюв
метр!в. Единою под!ею, яка
стосувалася культури та !сто-
pii, що вщбулася в!дтод!, стало
вщкриття в парку памятника
1вану Шдков! в 1986 рощ. Ну,
й звкно, чергове переймену-
вання парку-скверу.
Правда, у березн! 2007
року - а були це часи «золото-
шдковного» чиновницького
запаморочення - журналк-
там Черкас презентували
проект «Поле icTopii укра-
!нсько! нац!!», зпдно з яким
сквер мав бути перетворений у
помпезний Мемор!ал гетьма-
н!в. У двох словах: центральна
алея, л!воруч i праворуч яко! -
бюсти л!во- i правобережних
державник!в. Натхненниюв
проекту не бентежило, що на
всю украшську !стор!ю XVI-
XVIII столпъ - лише к!лька
постатей, розбудовч! зусилля
яких загальновизнан!, а чес-
ноти не викликають суверен-
ностей. Черкасам треба було
самореал!зовуватися у «Золо-
тш тдков!»: ось i вс! аргумен-
та. На щастя, обшшлося...
Сьогодн! сквер - наймен-
ший у мкт! й на особливий
статус не претендуе, вимагаю-
чи xi6a що регулярного догля-
ду та незначного озеленения.
3 огляду на, так би мовити,
поважний в!к та минул! кто-
ричн! заслуги.
Поважний в!к
Дитячого парку
У 1902 рощ черкаський
щдприемець 1ван Яровий,
який мешкав на роз! Музи-
кантсько! та Дахшвсько! ву-
лиць, викупив у мкцево! адмь
нктрацп пустку неподал!к в!д
центру з метою буд!вництва
там мкького театру й закла-
дення театрального саду.
За реал!защю останнього
проекту охоче взялася Анна
1вашвна, сестра 1вана Ярово-
го, - петербурзька красуня,
яка рано овдов!ла й розчару-
валася в столиц!, тож повер-
нулася до р!дних Черкас.
За щвроку повггове мк-
течко обзавелося театром. Не
казна-яким, але факт висту-
пу на його щдмостках Mapii
Борис Юхно
254
ЧМ*М1 NICWlT
Заньковецько!, а також труп
Марка Кропивницького та
Панаса Саксаганського ниш
дозволяе говорити про icTO-
ричну значимкть територп
неподал!к нишшнього Дитя-
чого парку.
Поступово притеатраль-
ний сад паш Ярове! транс-
формувався в самостшне
культурне явище. На початку
XX столитя тут мктилася пу-
бл!чна б1блютека, навперемш
грали 167-ий i 174-ий nixoTHi
оркестри Острозького та Ро-
менського полюв. Але, звк-
но, справжшм фурором для
мкцевих обивател!в стало
електричне освилення алей
саду i бкскоп - найближчий
родич кшоапарата брапв
Люм’ер, що проектував на
екран картинки i3 життя тва-
рин. Незабаром з’явилися й
nepini ф!льми. 1х перегляд
коштував на ri часи чима-
лих грошей - 20 кошйок за
видиво Mir викласти далеко
не кожен.
У 1910 рощ Яров! переда-
ли сад в оренду шдприемцям
Зисшу i Лур’е, й ri фактично
згубили театр, выдавши пе-
ревагу прибутков!шому сше-
матографу. Лине примщення
театру було переобладнане
шд цирк. Але комерщал!защя
здобула й позитивний ефект,
осюльки «чемшонати свпу» з
боротьби, що проводилися на
Михайло Ширшкш з юними пом!чниками за роботою. Фото кшця 70-х роюв
ЧЕРКАСЬК! MICTOPlT
Борис Юхно
його арен!, популяризували
спорт. Боролися тут не лише
гуталшов! тюхтп, яких то-
д!шн! шоумени представляли
приблизно так: «Сальвадор
Бамбулла - чемшон швшчно-
американських штапв, непе-
реможний i безстрашний!» (а
сам Бамбулла, який розмов л яв
з явним одеським акцентом,
у цей час попивав у буфет!
зельтерську воду Школьш-
кова), а й досить авторитет-
н! спортсмени 3i св!товим
!м’ям - 1ван Шддубний, 1ван
За!кш, Данило Посунько. Го-
тел ь «Слов’янський», неначе
вулик, гув шсля таких чемпю-
нат!в не одну добу. Багатшали
черкаськ! тдприемщ, в м!сь-
кш скарбниц! дзвешли мико-
ла’!вськ! !мпер!али...
...У Першу св!тову вшну
зв!дси на фронт проводжали
мйщев! полки - проводжали
тучно i з розмахом: !з вином,
салютами та напускною оф!-
церською бравадою.
Не пощастило loceei На-
хмановичу Леву - новому
власников! саду, який отри-
мав його в оренду до 1921
року. Вже в 1919 роц! сад було
нацюнал!зовано й передано у
м!ську власшсть. Аз 1925 року
вш був ув!рений наглядов!
профсшлки харчовиюв, яка
оргашзувала тут у 1930-х роках
багато концерпв за участю
провщних колектив!в соща-
лктично! Укра!ни. На той час
цей мгський центр культури
вже давно був переименова-
ний на Шевченювський сад.
За вшни в!н дуже постраж-
дав. Було дощенту зруйноване
прим!щення старого театру,
загинуло багато дерев. Жит-
тя повернулося сюди лише в
1945 рощ. У л!тньому кшо-
театр! демонструвалися тро-
фейю ф!льми, працювали 6i-
льярдна й невеличкий буфет.
В!дв!дувачами парку були
переважно офщери гаршзо-
ну й поранен!, як! перебували
на л!куванш в мкцевих со-
сшвських гостталях.
На початку 1950-х рок!в
на мкщ! зруйнованого театру
було побудовано кшотеатр
«Родша» (традицп присутнос-
т! на цьому мкщ! кшотеатр!в
шзнппе продовжили «старий»
i «новий» «Салют», а пот!м -
однойменний «Кшопалац»).
У 1950-т! роки всю ку-
льтурно-масову роботу в пар-
ку «тягнув»... сторож «Пал
Ванич» - той самий Павло
Куренний, який створив при
парку секцп гравщв у город-
ки «Спартак» i «Динамо», що
згодом прославили черкаськ!
команди на всю республ!ку.
Зараз мало хто пам’ятае, чим
Борис Юхно
для крайни була ця гра в пер-
ше шслявоенне десятилггтя
i яких почестей удостоюва-
лися «городошю» чемшони.
У 1962 рощ парк набув
свого нишшнього статусу i
став дитячим, а в 1968 рощ
в!н наново був «закршлений»:
цього разу за ДЮСШ №1.
Окр!м чергово! змши влас-
ника (з 1996 року парк став
складовою Центру дитячо! та
юнацько! творчост!), за цей час
шчого icTOTHoro в житт! парку
не сталося. Xi6a що з’явилися
тут дерев’ящ ф!гури, створен!
вкплими руками скульптора-
аматора Михайла Ширшкша.
Майстер працював над ними
майже плеть рок!в i на почат-
ку 1980-х рок!в передав парко-
ei понад тридцять скульптур,
як! утворили «Галявину ка-
зок». Сьогодн! ix залишилося
лише к!лька.
На щастя, старий парк у
центр! залишаеться дшчим,
однак за час, що минув в!д його
в!кового юв!лею, вш в!дчут-
но подався. I живе, радше, за
звичкою. Та ми й цьому рад!.
Хрести й з!рки
«Першотравневого»
3i створенням у серпш
1992 року Черкасько! епар-
xii УПЦ та поставлениям на
епископську кафедру колиш-
ЧИДЫ1 М1СПР1Т
нього настоятеля борисшль-
сько! Борисо-Ппбсько! церкви
Софрощя, возведеного тод! ж
у сан арх!мандрита, Першо-
травневий парк перетворився
на арену жорсткого протисто-
яння сил небесних i земних.
У т! вже далек! часи «совок» з
його «войовничим атеизмом»
жив чи не в кожному м!сько-
му депутатов!, а р!шення про
передачу територп парку у
довгострокову оренду церк-
в! було обумовлене не рапто-
вим прозршням чиновниюв,
а банальною неспроможш-
стю ново! влади навести лад
у найпроблемщшому м!сь-
кому квартал!, який зажив
недобро! слави ще за час!в
перших повоенних черкась-
ких кримшальних автори-
тет!в. Зрештою, як згадував
один !з мюцевих високодо-
стойниюв початку 90-х, по-
лпична кар’ера якого згодом
трансформувалася у б!зне-
сову, «нам було все одно, що
там, у парку, буде: автовок-
зал, магазин и чи церква. Аби
з очей геть. Аби «первомайка»
не тдвищувала показники у
мьлщейських зв!тах про по-
грабування, згвалтування i,
навпъ, убивства».
Чи не кожен старшого в!ку
городянин знае, що до рево-
лющ! тут був цвинтар. Коли
4EHJMMI MICTOPlT
257
Борис Юхно
Квпковий календар
у 1951 роц! закладали Першо-
травневий парк, цив!л!зована
практика перепоховання була
заборонена. М1стом поповзли
чутки про «специф!чн!сть»
кладовища: мовляв, у найв!д-
далешшому його кутку, зв!дки
дорога вела на Хмельник i дал!
на Вергуни, ховали померлих
в!д чуми, тож чшати мерщв
украй небезпечно (трохи ме-
дицини: чумш могильники й
справд! краще не ворушити:
коли стл!вае труп, грунтов!
бактерп вбирають yci м!кро-
оргашзми. Таким чином, м!-
кроби продовжують жити
вже в бактер!ях, що поспйно
присутн! в Грунт!, допоки там
е хоч трохи вологи). Хто i коли
заборонив перепоховання i на-
в!що у народ запустили чутки
про чуму, стае зрозум!лим nic-
ля оприлюднення даних дер-
жавно! KOMicii з реаб!л!тацп
жертв пол!тичних репресш.
Зпдно з ними, упродовж лише
1937-1938 рок!в було страчено
понад 30 священослужите-
л!в з Черкас i к!лька десятюв
мирян, як! прийняли смерть
разом з! сво!ми настоятелями.
Нимало мученик!в були по-
сп!хом похован! саме на тери-
тор!1, яка згодом стала парком.
Вочевидь, так! «знахщки» не
зробили б чесп буд!вничим
св!тлого майбутнього, та уне-
можливити ix не вдалося.
Спроба приховати шд атрак-
цюнами й клумбами правду
про переддень парку призве-
ла до того, що у 1993 роц! у до
всього щкавих учшв сус!д-
Борис Юхно
258 [
4EHJUMI М1СПИТ
Yci важлив! поди в житт! краши флористи вщзначали ось так
ньо! школи занепокоеш педа-
гоги почали виявляти дивш
предмети: наплыл хрестики,
пожовкл! стор1нки з б!бл!й-
ними текстами i навпъ най-
страшшше людськ! кгстки...
Дал! були подання про припи-
нення буд!вельних робп (на
той час уже зводився Свято-
Михайл!вський собор), гуч-
Hi газета! скандали, постшн!
перев!рки техшчно! докумен-
тацп i навпъ спроби повер-
нута парк у м!ську власшсть.
Як засоби досягнення мети
практикувалося викрадення
або нищення будматер!ал!в
та шструменту, к!лька раз!в
був зламаний хрест, з якого
завше розпочинають буд!в-
ництво православно! церкви.
Собор, освячення якого бачи-
лося священнослужителям у
1995 рощ, вщбулося аж у серп-
н! 2002-го.
Та поверщмося на столп-
тя назад, на початок бурем-
ного двадцятого. Тод! майже
на тому самому м!сщ, де нин!
здшмаеться в небо золотими
банями величний Свято-Ми-
хайл!вський кафедральний
собор, стояла одна з дванадця-
ти черкаських церков - Свято-
Успенська.
Поруч !з нею був великий
цвинтар, через що, власне, й
церква мала статус цвинтар-
но!. Саме кладовище, за звич-
ною тод! практикою, було
ЧЕшаи mictopiT
] 259
Борис Юхно
Парк - це догляд i турбота про кожну рослину
закршлене за головним собо-
ром Черкас, Свято-Михайл!в-
ським, що мктився на м!сщ
TenepiiiiHboi облдержадмшЬ
страцп.
Цей скупий фактаж мож-
на знайти у багатьох книгах,
присвячених icTopi'i Черкас. I,
ймов!рно, до наших дшв збе-
реглися б лише назви доре-
волюцшних святинь м1ста,
якби не невтомна праця осно-
воположника, власне, черка-
ського краезнавства Степа-
на Нехорошева та кторика
Юр!я Мариновського. Степан
Степанович був св!дком ба-
гатьох подш на цьому неве-
личкому клаптику околиц!,
осюльки на цвинтарц про
який !деться, були поховаш
його р!дш. 3 болем i сумом
писав вш у мемуарах про
«радянське лице» парку, в
якому бетон танцмайданчи-
к!в, шби навмисне, л!г саме
на дшвськ! могили. У спо-
гадах Нехорошева, що ниш
зберкаються в обласному ар-
xiei, також - детальний опис
Успенсько! церкви, яку вш
в!дв!дував змалечку, а ще -
страши! картини руйнування
цвинтаря, який, якби збер!г-
ся, м!г би багато розповкти
про м!щан Черкас. Ейдомо,
що неподалш церкви ховали
заможних городян i саме щ
склепи постраждали найпер-
ше. «У смутн! часи революцп
Борис Юхно
260
ЧЕШМ1 МКТИИТ
i шсляреволющйного цар-
ства безпритульниюв вони
мешкали в цих склепах щли-
ми коложями, розграбову-
вали ix, продаючи цшш реч!
на барахолщ. Люди боялися
ходити поодинщ на цвинтар,
навггь м!лщ!я побоювалася
босяк!в», - писав Степан Не-
хорошее. В1н також розпо-
в!в icTOpiro юлькох поховань,
про як! до в!йни знав чи не
кожен городянин. Так, неда-
леко в!д церкви була могила
мучениц! Акилини, дочки
руськополянського еврея hi
Лазерського Сури. Вона по-
кохала православного хлопця
i прийняла християнську в!ру,
а згодом пошвечене т!ло кра-
суш знайшли у Дншрь Сл!д
вив!в на батька, i той шчого
приховувати не став. Ще одна
людська трагед!я, а в!дтак - i
могила на солдатськш, або
Зацаринськш частит кладо-
вища спонукала до зведення
там церкви-мемор!алу святого
Георпя Побыоносця у пам’ять
загиблих во!шв. Степан Не-
хорошее свычить, що до по-
чатку буд!вництва були при-
четними дв! австршки: мати i
наречена солдата з ворожого
табору, який помер у черкась-
кому госштал! для полонених.
Перед смертю вш бущм-то
передав сестрам милосердя,
черкащанкам Каттолш! Гу-
кович i Mapii Масловськш,
ср!бний портсигар з пор-
третом матер! i вкладеним
пасмом волосся кохано!. Че-
рез швейцарський Червоний
хрест портсигар з листом опи-
нився у Вщш, а вже за м!сяць
у супровод! члена Державно!
думи Гаркавенка жшки при-
!хали до Черкас.
Шсля вщвщин могили мати
висловила побажання побу-
дувати неподалш не! церкву,
yci витрати австршка брала на
себе. Так воно було чи Hi, та ще
одну невеличку, але дуже Кра-
сину церкву на цвинтар!, що
через сорок рокгв став Першо-
травневим парком, збудували
швидко, i завершувалося спо-
рудження методом «народно!
будови». I! коротка icTopia де-
тально дослшжена згаданим
уже черкаським краезнавцем
JOpicM Мариновським. Спи-
раючись на apxiBHi докумен-
та, вш повщомляе, що у 1916
роц! м!ська дума ухвалила
р!шення про передання ко-
лишньо! покшницько! на Со-
борно-Микола!вському кла-
довищ! шд церкву-пам’ятник
!меш св. Георпя у пам’ять
во!н!в, загиблих у Першш
св!товш вшш. До !снуючо!
буд!вл! покшницько! мали
добудувати прим!щення для
4EMUUMI М1СПР1Т
Борис Юхно
в!втаря та провести шпп ро-
боти для розширення вну-
TpiniHboi площ!. Було замов-
лено !кони для цього храму,
облаштовувалася алея, що
вела на вулицю, з метою еко-
номп KoniTiB на внутрппш
роботи планувалося переда-
ти !з церкви при зал!зничнш
станцп культов! предмети та
шше релшйне убрання, та
грошей все одно бракувало.
Тому у вересн! 1917 року ко-
м!тет з буд!вництва звернув-
ся до ycix громадян, для яких
вшанування жертв найкри-
вав!шо! на той час вшни мало
стати «Справою чест! усього
м!ста, без застережень щодо
нацюнальност! i релкшно! на-
лежносп». Георгпвський храм
було освячено вже за м!сяць,
7 жовтня 1917 року.
А дал! трапилося неминуче
як на ЗО-ть Ось рядки !з за-
яви приходсько! ради на той
час уже просто - Георгнвсько!
привокзально! кладовищен-
сько! церкви Черкаського ра-
йонного в!дд!лу кульпв в!д 27
червня 1933 року: «3 того часу,
як загороджено вх!д до Геор-
певсько! церкви, та частина
кладовища, де церква зна-
ходиться, стала злодшським
притоном. Волоцюги перетво-
рили п у шчл!жку, позривали
замки, випили вино, вкрали
Зеленый «Кремль» -
шедевр черкаських декоратор!в
св!чки, побили в!кна. А 25
червня священик побачив там
повний погром: на шдлоз! ва-
лялися понищен! церковн!
реч!, книги, рами з !кон...». Ще
р!к церква стояла пусткою, а у
1934-му роз!брали навпъ сть
ни i дах: усе згодилося у госпо-
дарств! «войовничих ате!ст!в»
i просто безбожниюв. Свято-
Успенська церква пережила
молодшу, Георпевську, лише
на два роки.
Упродовж шслявоенного
десятилптя старе кладовище
було прихистком для чисель-
но!, ут!м не помпно! для вла-
ди сощально! верстви - кал!к,
юродивих i божев!льних. 3
часом цих нещасних «оприд!-
Борис Юхно
I 262 |чтим М1СГОМТ
лили», i для б!лыпост! з них це
стало останшм випробуван-
ням дол!, а тод! вони жили з
подаянь, ночуючи часто про-
сто неба м!ж могилами. Коли
ж у 1954-1955 роках цвинтар
зр!вняли з землею, дехто з м!-
чених вшною перебрався на
нове, так зване «пушкшське
кладовище». Казбетськ! ста-
рожили й сьогодн! пам’ята-
ють контужену фронтовичку
Олену, що фактично жила
там багато рок!в i яку одно-
го разу «мертву» в!д гор!лки
завезли у м!ський морг. Там
Олена, оговтавшись, розсади-
ла мерщв на лавах i сама с!ла
пом!ж них, а коли туди завь
тали медики, зареготала...
Або Уляну, згвалтовану
п’яною шмецькою солдатнею
i викинуту з по‘!зда, яка, хоч i
мала якесь житло, тримала в
ньому свиню, а у двор! - мало
не до п!всотн! собак i копв.
3i створенням у с!чш 1954
року Черкасько! облает!
60-тисячн! Черкаси набува-
ли статусу головного м!ста
краю, що обумовлювало до-
кор!нн! зм!ни у !хн!й !нфра-
структур!. Одним з першо-
чергових завдань влади, яке
за важлив!стю не поступало-
ся буд!вництву промислових
об’ект!в i житлового фонду,
було створення у м!ст! пар-
к!в культури i в!дпочинку
трудящих. Першим !з них i
став Першотравневий, кла-
сичний парк повоенно! доби
з широкими алеями, кру-
глими клумбами, безл!ччю
садово-паркових скульптур,
танцмайданчиком, лпньою
сценою. Юлька рок!в тому у
м!ському в!дд!л! екологп та
ращонального природоко-
ристування мен! пощастило
натрапити на ушкальш фо-
тографи початку 60-х рок!в.
I додати щось до того, що ба-
чимо на них, зайве: тод! парк
щлковито виправдовував
свое призначення i справд!
був м!ським центром культу-
ри, естетично бездоганним
та !деолопчно довершении.
Мало того, що на головнш
але! вас радо в!тали Лен!н i
хтось дуже схожий на Стал!-
на, як! про щось розмовляли
на лавочц! (можливо, це най-
перша скульптура у парку з
найкоротшою icTopiero, адже
простояти вона могла xi6a що
до 1956 року), так ще й клум-
би оформлювалися в!дпов!д-
но: там серп i молот з чорно-
бривщв, тут - взагал! шедевр,
кущ! на каркас!, шдстрижен!
«шд Кремль».
Таким я парк, зв!сно, не
пам’ятаю. У роки мого ди-
тинства вш уже суттево здав
ЧЕШОИ М1СПР1Т
263
Борис Юхно
позицп. На той час культур-
но вщпочивати городяни ма-
сово перебралися у новий
парк 50-р!ччя Жовтня, нато-
мить «Первомайка» поверну-
ла co6i втрачену «хул!ганську
славу».
«Першотравневий» вми-
рав довго i больно. Зароста-
ли але!, i в !х гущавиш вар-
вари трощили скульптури.
Безслщно зникало все, що
мало бодай якусь матер!аль-
ну цшшсть: спочатку «при-
ватным чином» купили цеглу,
бордюри i лавочки, а теля
1991 року «солщн! дяд!» тягли
зв!дси машинами: хто елек-
тромотор з дитячо! зал!знищ,
хто - п ж ущл!л! скульпту-
ри co6i на дачу, хто - гражт-
н! брили з огорож!. Крах со-
щалютично! !де! призв!в до
загибел! матер!!: естетично
довершено!, гармошйно!, шз-
навально!, улюблено! не за
зм!ст, а за форму.
Готуючи матер!али до роз-
д!лу «Царська комуналка»,
нещодавно пощастило уздовж
i впоперек перетнути терито-
р!ю комунального шдприем-
ства «Черкасиводоканал» (а
й справд! пощастило, бо не-
багато у нас не те що в м!сп, а
й в облает! шдприемств, де ще
пам’ятають, що таке «культура
виробництва» i «вщпочинок
пращвник!в»). Саме там у зе-
ленш гущавин! я й побачив
те, у що важко було пов!рити:
красиву, а головне - щлу-щл!-
ешьку скульптуру з далеких
60-х, що символ!зувала друж-
бу молод! р!зних континенпв!
Пом!тивши мене, оторошло-
го, неквапливо шдшшов до-
глядач територп. В!дклавши
уб!к м!тлу, поплескав аз!атку
по литщ i з пдшетю екскур-
совода, щонайменше ЕрмЬ
тажу, пояснив: «Це - шоне-
ри... Н-да. Hi, комсомольце
Наш, африканський i, мабуть,
в’етнамська. Ми !х колись з
первомайського парку вивез-
ли, бо там би !м точно була б
труба. А ще Богдана Хмель-
ницького вивезли, там на
другому кшц! сто!ть. Тому
менше повезло - шд!брали з
земл!, без булави i без шабл!,
ще й з в!дбитою головою.
Шкода стало...».
Велик! icTopii
маленьких пам’ятник! в
Невеличку або як ix ще називають <<камерт» пам’ятники й
скульптури, - окраса будъ-якого Micma. € там й у Черкасах.
Ми проходимо повз них, pidKO замислюючись: чому, кому й
в1дколи вони тут.
Перший в!к
ми уже вццграли...
20 листопада 2005 року
Черкащина вщсвяткувала
сотий юв!лей футболу облас-
ть 3 ще! нагоди на плоди пе-
ред Центральним стадюном
був встановлений пам’ятний
знак: единий з офщшних, що
св!дчить про славж здобут-
ки черкаських спортсмешв.
Хоча, щиро кажучи, футболу
це стосуеться найменшою Mi-
рою. За к!лька останшх деся-
тилпъ найвищими досягнен-
НЯМИ ГОЛОВНО1 футбольно!
команди облает! були: участь
у 1/16 Кубку СРСР у 1961 рощ
(тод! черкаський «Колгосп-
ник» поступився лешнград-
ському «Зен!ту» з рахунком
0:1), к!лька раз!в ми опиня-
лися на верхн!х щаблях тур-
н!рно1 таблиц! у чемшонатах
Союзу команд класу «Б» та
друго! л!ги. За роки незалеж-
ност! «Дшпро» (тод! - ФК
«Черкаси») лише одного разу,
у 2004 роц! дктався 1/8 Куб-
ка Украши, поступившись на
своему пол! у серп тслямат-
чевих пенальт! елмферополь-
ськш «Таври» 4:5.
265
Борис Юхно
ЧМ1М1 MICTW1I
У 1992 та в перюд i3 1993 по
2001 piK черкаська футбольна
команда трала у першш л!з!
чемпюнату Украши, посщаю-
чи за ix шдсумком мюця з 3-го
(сезон 1999-2000 рок!в) по 24
(1996-1997 роки)
А що ж ювглей? Якби не
напп земляки, письменни-
ки Олександр Лебеденко та
Юрш Смолич, може б i не дь
зналися ми, що перше фут-
больне поле у Черкасах було
облаштоване перед Соборним
цвинтарем, i на ньому у запек-
лих поединках з’ясовували
стосунки клуби р!зних райо-
н!в: «Митниця», «Собор1вка»,
«Бульварна», «Казбет», «При-
стань». Бутси були у одного-
двох на команду, а труси - в
ycix однаков! 6iлi, бо переши-
валися з кальсошв.
Першу професшну «до-
рослу» команду на Черкащи-
ni оргажзували у 1908 рощ
у См1ль 1шщаторами цього
стали австршсью шженери
i3 зал!зничних майстерень
станцп Бобринсько!. А ду-
шею смыянського дореволю-
щйного футболу був... борець
Терентш Медведев. I не про-
сто борець, а атлет, що став
призером першост! Pocii з
боротьби i вважаеться дру-
гим шсля 1вана Шддубного
силачем краю ycix час1в.
У 20-30-i роки футбол по-
ширився у найвщдалеюпп
райони область Перед вш-
ною тут д!яло близько двох
десятюв спорттовариств, а у
головних чемшонатах - Чер-
кас та Уман! - виступало 17
та 22 команди вщповщно.
У 1945 та 1946 роках зб!рна
Черкас виборювала Кубок
Кшвсько! область У 1959 ро-
щ команда «Колгоспник» 0з
1966 - «Дншро») стала пе-
реможцем IV М1жнародних
спортпор шльсько! молод! у
Болгарп, перемкши у фшал!
у присутносп 30 тисяч гляда-
ч!в господар!в з рахунком 4:1.
Вщтод! минуло 50 роюв.
Без гучних перемог, що, од-
нак, не применшуе значения
факту: футбол Черкащини
мае eiKoey icTopiro. I час впи-
сувати у не! HOBi сторшки.
Дяд! Baci - майже сто.
А не скажет
4 листопада 2004 року пе-
ред адмшбуд!влею черкась-
кого «Водоканалу» з-шд зем-
л! вигулькнув симпатичний
чолов’яга. Присутш, а було
ix щось бмя ста, раптом yni-
знали в ньому «нашого дядю
Васю»: дотепного водопровщ-
ника, який i дкто свое знае, i
за словом до кишен! не пол!-
зе. На вплення цього коло-
Борис Юхно | 266
WUM MlCTWlT
ритного образу з ключем i в
картуз! шшло 26 старих ча-
вунних труб, а побачив таким
героя скульптор Владислав
Димйон, що добре знаеться на
типажах. Чого вартий лише
Фагот, що донедавна про
щось розм!рковував на даху
магазину «Рубш», та раптом
десь зник...
М!ж шшим, кторики за-
певняють, що до буд!вництва
водогожв наш! земляки долу-
чилися задовго до 1914 року.
Щоправда, не тут. Уродже-
нець Городища, популярний
сшвак i композитор Семен Гу-
лак-Артемовський, ще у 1854
роц! запропонував вир!шення
проблеми постачання питно!
води для Санкт-Петербурга.
1нший черкащанин, Терентш
Турчинович, родом !з Лебед!в-
ки, що на Кам’янщин!, згодом
працював головним !нжене-
ром Петербурзького водогону,
i саме йому жител! столиц! !м-
nepii мають завдячувати без-
печною за ешдемюлопчними
стандартами водою.
Перш! клопотання про об-
лаштування у Черкасах во-
допров!дно! мереж! датоваш
1874 роком. Та справа руха-
лася дуже пов!льно: провш-
щйний статус м!ста прир!кав
на фшансування за залишко-
вим принципом. Поступово
були пробурен! дв! тдземш
свердловини, прокладено 10
к!лометр!в труб, облаштова-
но чотири пункти розливу
чтим Micwil
Борис Юхно
для продажу води населен-
ию. Лише з уведенням у д!ю
насосно! станцп, резервуар!в
артез!ансько! води та водо-
HanipHoi башти конструкцп
шженера Шухова черкаський
водопн став щлгсною мережею
з yciMa передбаченими лан-
ками. Ще до революцп до не!
були шд’еднаш кглька об’екпв
i навпъ приватних помешкань.
Вода «царськими трубами»
б!жить i ниш. Не уся, звшно. 1х
залишилось якась сотня ме-
тр!в. Але саме про них дирек-
тор КП «Черкасиводоканал»
Серпй Овчаренко говорить з
особливою гордктю: «Ех, що
то були за труби! Золото, а
не труби!». Зрештою, як i про
башту Шухова, яка сьогодш
прикрашае околиц! вулищ
Ватутша, як Ейфелева вежа
Париж. I, зв!сно, як про дядю
Васю, що уже к!лька рок!в е
головним символом icTopii
уславленого шдприемства.
Пристраст! за Биком
3 1945 по 1958 роки про-
мислове виробництво м’яса на
Черкащиш зросло у 18 раз!в.
I вдеться не про скоросшлих
бройлер!в, як! сьогодш рятують
статистику, а про високояюсш
свинину та яловичину. Тож той,
про кого йтиметься дал!, щлком
заслуговуе на визнання.
Анатом!чно бездоганний
бик прикрашае територ!ю
черкаського м’ясокомбшату з
1959 року. 1дея встановлення
ще! нетипово! для радянських
час!в корпоративно!скульпту-
ри належить тод!шньому ди-
ректоров! шдприемства Якову
Губенку - людин! творчш, не-
ординаршй, великому житте-
любов!. Кажуть, що очоливши
комбшат, директор под!лив
його територ!ю м!ж цехами i
влаштував справжне соща-
л!стичне змагання за найкра-
ще утримання «над!л!в». Тод!
ж тут були висаджеш швтори
тисяч! купце троянд, п’ятсот
фруктових дерев, з’явились
альтанки, заасфальтоваш до-
р!жки, газони.
Бракувало основного, як би
тепер сказали - «ф!шки», за
якою навпь у масштабах кра!-
ни шдприемство ушзнавалось
би ще з прохщно!. 3 «канди-
датурою» визначились швид-
ко, та хто вплить задумане?
З’ясувалося, що в компресор-
ному цеху на скромшй посад!
машишста працюе скульптор
Володимир Устименко.
Год! й казати, що анатом!ю
тварини чолов!к знав досте-
менно, тому й бик вийшов «як
живий». А ще - олень та косу-
ля, як! також були встановле-
н! на територп.
Борис Юхно
268
чешоп mcriPiT
М’ясокомбшапвський бик
швидко став улюбленим
памятником мешканщв мо-
лодого обласного центру, над-
то вже вш контрастував 3i
звичними. У пернпй половин!
60-х вш стае неформальною
емблемою мкта, були навпъ
спроби тиражувати його на
сувешрнш продукцн. Тод! ж
народжуеться жива й доте-
пер традищя нагадувати про
наближення Великодня не-
санкцюнованим фарбуванням
того, що робить бика биком.
Невщомо, як ставиться до
цього церква, зрештою, йдеть-
ся про ще один символ життя.
Але кер!вництво облает! таке
неподобство дратувало не на
жарт: к!лька раз!в навпъ охо-
рону виставляли та погрожу-
вали демонтувати скульптуру.
Були спроби «репресувати»
тварину й нещодавно: у 1995-
му нов! власники шдприем-
ства вчепилися в п «радянське
походження» i хот!ли знести,
але свого улюбленця колектив
В1ДСТОЯВ.
Вгдтод! черкаському бико-
в! - одному з шести на теренах
колишнього Союзу - шчого
не загрожуе. На в!дмшу в!д
галуз!, яку уособлюе, п сим-
вол мщно стопъ на ногах.
1гри патрютав
Щкаву в yeix значениях
скульптуру к!лька рок!в тому
виявили з дружиною у залиш-
ках сосн!вських дач. Нашмо-
в!рн!ше, ф!зкультурниця тут з
повоенних час!в, коли на чер-
каському курорт! лжувалися
фронтовики, а майбутне Со-
сшвки бачилося як «оздоров-
нищ для робпник!в i селян
всеукрашського значения».
Д!вчина, у нашому вар!-
ант! - вже без весла - типова
садово-паркова скульптура.
Hi про яку ексклюзивнкть i
художню щншеть не йдеть-
ся. Однак це теж пам’ятник.
Пам’ятник забутому ниш на-
родному спорту.
Так!, як вона, не гналися
за евповими рекордами. Бути
ЧЕШМ1 МКПИТ
269
Борис Юхно
готовим до оборони краши
- ось головна мета масово!
радянсько! ф!зкультури, BTi-
лювачами концепцп яко! були
десятки тисяч схожих на нашу
геро!нь по всьому Союзу. 3
веслами, м’ячами, стр!чками,
гранатами, лижами, парашу-
тами, гвинпвками, кам’яш
юнаки та д!вчата на стадюнах,
у парках i навпъ мкьких скве-
рах мовчки закликали радян-
ську молодь сприяти оборо-
ноздатносп краши.
Ще до вшни кожен с!ль-
ський (!) клуб Черкащини за
сприяння райрад ТСО ABIA-
Х1МУ та ф!зкультури мав шд-
готувати 150-200 оборонних
та спортивних значювщв (на-
справд! це означае, що у кож-
нш хат! лиж! стояли на по-
чесному м!сщ), громадський
актив з «народного веслуван-
ня», б!гу, пмнастики та шших
вид!в спорту.
«У 1938-1940 роках Чер-
каський район виборював
перш! м!сця у республшан-
ському огляд! з масовост! у
спорт!, а у 1940-му був тре-
пм серед с!льських районних
ф!зкультурних оргашзацш
СРСР, за що був нагородже-
ний Почесною грамотою Все-
союзного спорткомпету та
прем!ею у 5 тисяч карбо-
ванщв», - згадуе лпописець
черкаського спорту Василь
Страшевич. В одному з! сво!х
нарис!в вш пов!домляе, що й
шсля вшни ф!зкультурники
району незмшно шдкорюва-
ли п’едестали ycix масових
змагань схльських спортс-
мешв. Зокрема, виборювали
перппсть колгоспно! спар-
так!ади Кшвщини у 1944 та
1945 роках. 3 газети «Прапор
комушзму» в!д 6 квпня 1950
року можна д!знатися й про
таке: «Чемпюнами Укра’ш-
сько! РСР серед сыьських
спортсмешв стали колгоспни-
щ Галина Чопенко з Дахшвки
(лиж!) та Параска Любота з!
Змагайл!вки (велосипед)». У
тому ж роц! к!лька черкаських
селян стають переможцями
Борис Юхно
270
чникш мели!
nepinocTi Центрально! ради
ДСТ «Колгоспник».
Нещодавно м!ська влада
офщшно задекларувала на-
м!ри перетворити черкаський
стадюн у центр масово! ф!з-
культури i спорту. Залиша-
еться спод!ватися, що вони
шдуть дал! старту на nanepi. А
може, й напий д!вчиш, як сим-
волу колишньо! слави народ-
ного спорту, знайдеться м!сце
на головшй арен! облает!?
В!д Гавани до Ханоя
Ця бездоганно виконана
скульптура була встановле-
на у Першотравневому пар-
ку у 60-т!: часи, коли дружба
молод! з р!зних континент!в
була щирою, теплою й соща-
л!стично-безальтернативною.
М!жнародш фестивал! молод!
й студенпв, обмш делегащя-
ми, створення обласних в!д-
д!лень радянсько-... дружби
давали тдетави в!рити у те,
що колись, рок!в через двад-
цать, сощал!зм, а пот!м i ко-
мушзм, переможуть у всьому
св!т!. Прекрасн! часи, що б там
не казали. Чист! i прост!, що
народжували так! ж стосунки
молод!. На шпальтах черкась-
ких газет Tie! пори - вражаюче
полотно тако! взаемоштегра-
цп, до яко! нин! - як до Куби
на надувному човш, бо тод! т!
ЧЕНМШ NKWlT
271
Борис Юхно
ж таки дпи Острова Свободи
гуляли вулицями не те що
Черкас, а й Золотонопп i навпъ
1ркл!ева.
У 80-Ti, коли ще скульпту-
ра стояла на своему звичному
Miciji, ми, радянськ! школяр!,
добре знали, чому вона тут
i що символ!зуе. Наш клас
листувався з друзями з ба-
гатьох сощалштичних кра!н,
про що спов!щала карта свпу
з р!знокольоровими стр!лоч-
ками. Адреси друкували «Ш-
онерська правда» i «3!рка», а
росшську мову, якою писали
листи, тод! вивчали в!д Га-
вани до Ханоя. Одного разу,
клас! в шостому, до нас зав!-
тали харцери (польськ! шоне-
ри) з братнього Бидгоща, i ми
в!д щирого сердя подарували
!м один !з символ!в Черка-
щини - погруддя... Богдана
Хмельницького. Здаеться,
лише у момент вручения !сто-
рик збагнув, що щось не те ми
даруемо. Трохи п!зн!ше у Чер-
касах з’явилася сила-силен-
на маленьких, засмаглих на
генному р!вн! лаосц!в, вони
здобували роб!тнич! про-
фесп у мшькому ПТУ №20.
Щиро заздрячи цим хлоп-
цям влпку, бо вдягалися
вони у яскрав! розмальоваш
футболки, ф!рмов! джинси
i неймов!рно! краси крос!в-
ки, ми, не боячись зшсувати
м!жнародн! стосунки, шдсм!-
ювались !з них узимку, коли
лаосц! вс!, як один, ходили у
якихось кострубатих пальтах
у кл!тинку й вушанках, адже
в «петушках» мерзли вуха.
Шапки були «на вир!ст», бо
найменпп, на довбешку на-
шего нормального вгодовано-
го третьокласника, були все
одно б!лыпими, шж того ви-
магала чорнявенька лаоська
голова. Але ми вже могли соб!
дозволити кепкувати, оск!ль-
ки з!грали спльки футболь-
них матч!в «СРСР - Лаос»,
що давно перестали пом!чати,
що вони не так!, як ми. Од-
наче й друзяки ui, дарма, що
гост!, в боргу не лишалися.
Та повершмося на швсто-
лптя назад, в епоху розквпу
пролетарського штернацюна-
л!зму, яка надихнула нев!до-
мого скульптора аж шяк не на
кон’юнктуру, а на високоху-
дожшй витв!р садово-парко-
вого мистецтва. Щоб не поси-
латися на м!сцеву перюдику
початку 60-х, позаяк е ризик
заглибитися у тему м!жна-
родних вщносин Черкащини
до р!вня заумкувато! статл,
зацитую уривки невеличкого
пулвника «Черкащина» (ви-
давництво «Промшь», Дш-
пропетровськ, 1966 р!к):
Борис ГОхно
272
ЧЕИШСШ М1СПМТ
«У 1960 роц! було створене
Черкаське обласне в!дд!лення
Товариства радянсько-поль-
сько! дружби. 3 того часу не
було року, в який би на Чер-
кащиш не побували одна-дв!
польськ! делегацп i така ж
к!льк!сть делегацш Черка-
щини - в Бидгощському вое-
водств!. У взаемов!дв!дуванш
беруть участь представники
партшних, профсшлкових,
комсомольських оргашзацш,
пращвники культури i на-
уки, передов! виробничники».
«3 1959 року в См!л! працюе
м!ське в!дд!лення радянсько-
чехословацько! дружби. Тру-
дящ! См!ли тдтримують
всеб!чш зв’язки з трудящими
м!ста Градець-Кралове». «Юр-
к!вськ! (ватутшськь - Прим,
авт.) брикетники зав’язали
листування з друзями по
професи Шмецько! Демокра-
тично! Республжи». «Мщна
дружба виникла у черкащан
з трудящими Куби, юнаки
яко! набувають альськогос-
подарськ! знания в Черкась-
кш облает!, а тутешнш меха-
шзатор Т.Соломка, вчителька
В.Потнова та iHini передава-
ли сво! знания кубинським
друзям безпосередньо на!хнш
батьювщиш. В своему щоден-
нику кубинець Естебан Pioc,
студент Золотошсько! шко-
ли механ!затор!в, писав: «Ми
будемо в ycix куточках нашо!
В1тчизни розпов!дати про
прекрасну Крашу Рад, про Г!
Комушстичну парт!ю. Все, що
я вивчив i взнав на батьк!в-
щиш Ленша, буде допомагати
нам будувати сощал!зм».
На щастя, скульптура не
загинула у часи тотального
знищення усього, що нагаду-
вало про велич Краши Рад
(яка, якщо вже об’ективно,
й сама досхочу позбиткува-
лася над памятниками доби
царизму. Але кожне поколш-
ня мае бути цив!л!зовашшим
в!д попереднього, шакше про
який прогрес {деться?). Та т!,
хто Г! врятував, кажуть - !де-
олопя тут н! до чого. Просто,
за визначенням, пам’ятники i
скульптури, у як! б часи вони
не створювалися, не повинш
знищуватися ш за яких обста-
вин. В арх!тектурнш безви-
ход! вони можуть бути пере-
несеними на шше м!сце, але
це виняток з правила. «По-
валення пам’ятник!в, що «не
на час!» - це злочин i перед
минулим, i перед майбут-
н!м», - сказав Сергш Ов-
чаренко, директор шдпри-
емства «Черкасиводоканал»,
на територп якого i сто!ть
тепер скульптура. Додати
шчого.
49U0II NICWlT
273
Борис Юхно
Вогонь, вода
i б!лий пам’ятник
Вл!тку 1810 року в Черка-
сах запалав будинок замож-
ного еврея Лейби Кельмино-
вича. Шчого надзвичайного
в цш поди не було - тисяч!
раз!в i до, i теля цього в Mien
виникали пожежн Але, якщо
ратше 1хня л!кв!дащя по-
кладалася на полщш, яка не
спльки боролася з вогнем,
сюльки з’ясовувала причи-
ни лиха i шукала винуватщв
подп, то цього разу у рапорт!
м!ськ!й дум! вперше згаду-
ються попередньо тдготов-
леш люди, обов’язком яких
була боротьба з вогнем. Саме
вони, використовуючи спе-
щальш велик! водоносш в!д-
ра, рятували будинок... куп-
ца Теренпя Полякова, стша
якого - та, що була ближче
до будинку Лейби, почала ди-
м!ти. Напевне, марудитися з
нерухом!стю нещасного Кель-
миновича вже не видавалося
дошльним. Або ж Поляков,
враховуючи дефщит людсько-
го ресурсу та швентарних за-
соб!в, «переконав» «спещаль-
них людей», що його майно
потребуе захисту б!лыпе. Як
би там не було, але згадка у
документ! про професшних
вогнеборщв дае тдетави вва-
жати 1810 р!к в!дправною
точкою у створенн! проти-
пожежно! охорони в Черка-
сах. Щоправда, ще у «Таблиц!
штапв служител!в» за 1802
р!к при полщейсыай частит
була наивною одиниця «че-
ловека, в пожаротушении
вменяемого», на утримання
якого в!дпускалося 100 рубл!в
на р!к, але, сам! розум!сте,
у дерев’яно-солом’яних Чер-
касах цей спещалкт м!г х!ба
що ф!ксувати факти пожеж,
сидячи в контор!.
Приблизно в 1815-1817 ро-
ках у нашому м!ст!, все ще
при полщейських частинах,
були сформован! кшн! про-
типожежш загони. На возах-
Борис Юхно
274
ЧММШ ШСПИТ
«лшшках» встановили велик1
бочки, пожежниюв озбро!ли
баграми й сокирами, вдяга-
ли у сякий-такий однострш:
цупку домотканку, кирею й
шюрят чоботи однакового
крою. До 1841 року ви’1’зди та-
ких бригад в!дбувалися у су-
провод! полщейських, адже
тдпали залишалися довол!
поширеним способом помети,
i лише згодом дв! «контори»
почали працювати окремо.
У nepini десятилй’тя ор-
гашзовано! роботи черкась-
ких пожежниюв ixHi зусилля
спрямовувалися виключно на
боротьбу з вогнем i лжвщащю
наслщюв пожеж. Словесш на-
станови населения слухало в
одне вухо: кожен облаштову-
вав дворище, виходячи з осо-
бистих мотив1в ДОЩЛЬНОСТЬ
Ну, а що тд стр!хою головеш-
кою не присв!чувати - то це
й альському дурников! зро-
зумгло. Ситуащя змшилася
в реформаторському 1861-му.
У Черкасах, ут1м, як i в шших
мктечках Малоросп, поча-
ли утворюватися добровыьш
пожежш товариства. (Школи
не розум!в, чому «пожежш»,
а не «протипожежш», але вже
як було, так було. Позаяк у цш
статт! все буде лопчно, але
суперечитиме звичшй термь
нологп). Чоловжи, уповно-
важеш силовиками, двнп на
piK перев!ряли стан тчного
обладнання й димар!в у по-
мешканнях мщан, допомага-
ли утримувати в належному
стан! переддншровськ! узво-
зи, щоб за необхщносп вози
з бочками без пригод могли
дктатися у верхне мкто, в
перюд тривало! спеки здш-
снювали рейди на соствськ!
казенш дачр чергували на яр-
марках i базарах. Добропоряд-
Hi черкащани у п роки розу-
М1ли: пожежа - елша, i якщо
вже розгуляеться, тином в1д
не! не вщгородишея. Роботу
добровольщв сприймали як
належне, щнували, й не без
того, щоб хтось за власно! iHi-
щативи не винагороджував !х
рублем, харчами або крамом.
Майже плеть десятилпъ
товариство перебувало тд
крилом двоголового орла:
його робота вдосконалюва-
лася, з’явилися чижа систем-
шеть, чималий людський
ресурс, засоби захисту й бо-
ротьби 3i стих1ею. Та у но-
вш кра!т серпа i молота м!ж
товариством i Раднаркомом
у 1919 рощ раптом виник
конфл1кт: позаштатш вог-
неборщ були затдозрет у...
потурант чисельним анти-
радянським загонам, що за-
полонили Украшу. Воно й
ЧЕНМШ ШЛИ!
275
Борис Юхно
правда, р!знокольоров! ота-
мани не зустр!чали великого
спротиву, конф!скуючи майно
пожежних дружин, особливо,
с!льських. Лшшки переро-
бляли на тачанки, забирали
коней та швентар, що за бра-
ком справжньо! ставав збро-
ею. Але до чого тут народи! по-
жежники, як! роками просто
захищали свое й громадське
майно? Щоб остаточно по-
збавити воропв ресурсу, б!ль-
шовики тупо розформували
дружи ни i в!д!брали те, що не
встигли в!д!брати «буржуй-
ськ! посшаки», у яких, м!ж
шшим, теж була своя прав-
да. К!льк!сть пожеж зросла
у рази, i минуло ще багато
рок!в перш шж справа ця
вщродилася.
Ось так, непом!тно для
себе, а може й читача, я загли-
бився у м!сцев! витоки одше!
з! славетних «спецслужб», а
це, дасть Бог, тема розд!лу ш-
шо! книги.
Що ж до нашо!, то як
годиться, залишаеться за-
сурмити в м!дш труби, адже
вогню й води у непередбачу-
ван!й дол! черкаських вог-
неборщв - з походом, а ось
фанфари вони чують xi6a у
професшш свята. Саме у та-
кий день, 17 вересня 2010 року,
б!ля пожежно! частини на
вулищ Чигиринськш уро-
чисто вщкрили пам’ятник во
славу юлькох поколшь чер-
каських пожежниюв за 200
л!т !хньо! офщшно! icTopii.
Того яскравого осшнього
дня ми поверталися з! свята
разом з автором памятника,
заслуженим художником
Украши Iваном Ф!зером. За-
пустивши двигуна, 1ван
Васильевич скрушно похитав
головою. Гадаю, невже щось не
так, окр!м того, що на вщкрит-
т! оргашзатори забули надати
слово скульпторов!? Виявля-
еться - н!, не цим переймався
майстер. «Знаеш... Я б зробив
його втрич!, уп’ятеро б!лыпим
i з найдорожчого матер!алу.
Заслужили щ хлопщ, тому
й працював майже задарма.
Та на все достойне у нас за-
вжди чогось бракуе...».
I ми рушили.
На задв!рках
«Простор! i свил! цехи,
що еяють лампами денного
свила, хитромудр! машини.
Заходиш сюди i шби потра-
пляеш у казкове царство,
царство чудеснищ - х!мп.
Саме чудеснищ, бо хто, як
не вона, здатний перетвори-
ти звичайне дерево у тонк!
шовков! струни. Щоб уяви-
ти co6i, насюльки тонка така
Борис Юхно I 276
ЧЕНММ1 NICWlT
нитка, скажемо, що в одному
ii грам! вм!щуеться в!д 120
до 150 м шовку. В р!зних
кшцях крайни з вккозного
шовку, що народжуеться в
Черкасах, виготовляють по-
лотно i трикотаж, крепи i шот-
ландку, саржу i штапель, бар-
хат i атлас, марюзет i штучш
хутра. 3 них шиють жшоч!
плаття, дитячий одяг, чолов!ч!
сорочки. Вккозн! нитки - не
едина продукщя шдприем-
ства. Харчова промисловкть,
торпвельн! оргатзацп одер-
жують зв!дси високояюсний
целофан. Господаркам з най-
вишукашшим смаком подо-
баються багат! за кольоро-
вою гамою добротно зижаш
i пор1вняно недорог! килими
i килимов! дор!жки, як! теж
виробляються в цехах заводу
xiMinHoro волокна. Техноло-
гию виготовлення ниток до
килим!в розробили спещал!-
сти тдприемства...».
Таким побачили щойно
нагороджений орденом Тру-
дового Червоного Прапора
Черкаський завод х!м!чного
волокна журналкти у 1977
рощ. Велета, на якому в роки
його розквпу трудилося по-
над 5,5 тисяч! черкащан i який
досяг такого р!вня якост! й об-
сяпв продукцн, що щедро в!д-
вантажував ii у п’яту частину
кнуючих на земшй кул! кра!н.
I не якихось там «третьего св!-
ту», а Япошю, Корею, 1тал!ю,
Франщю. Одне з найб!лыпих
тдприемств х!м!чно’1 промис-
ловост! найб!лыпо! краши св!-
ту: що тут скажет?
...Брудненька скульпту-
ра вккознищ - усе, що за-
лишилося в!д riei величь В!д
ошатних алейок м!н!атюр-
ного заводського парку, за-
кладеного у 1959-му - за два
роки до запуску nepinoi черги
промислового пганта. Щоб
5 червня 1961 року «шшла»
нитка вккозного шовку, було
вийнято i перем!щено понад 2
м!льйони кубометр!в Грунту,
ЧЕНММ1 NicmiT
277
Борис ГОхно
основою майбутшх Kopnycie
стали 65 тисяч куб!в зал!зо-
бетону. BiciM тисяч одиниць
обладнання було змонтовано
i шдключено до енергожив-
лення.
Шдприемство будувала
вся кра!на. 1з Лешнграда й
Уралу, Грузи та Бглорус!!,
Латв!! й Естонн надходили
машини й мехашзми, при-
лади, метал. У степу шд Чер-
касами працювали украшщ
й рос!яни, латипп й б!лору-
си, грузини i в!рмени. Пра-
цю Юхима Мигаля, Миколи
Дудченка, Василя Сумцова,
Людмили Сфремово!, Леошда
Пасинкова, Олександри Кача-
ево!, Гании Кубрак, Миколи
Онойка i багатьох шших за-
водчан звеличували респу-
бл!канськ! i всесоюзш газети.
У них ми знаходимо й nepnii
схвальш в!дгуки про роботу
«молодого шженера, началь-
ника змши xiMinHoro цеху
Юр!я Турчаненка».
Через багато роюв, у 1982-
му, Юрш Тимофшович очо-
лив завод i залишався з ним
до останнього, до трапчно!
для шдприемства осей! 2005
року, коли нов! власники
«Х!мволокна», остаточно
втративши до нього штерес
i оголосивши продукщю не-
конкурентоспроможною на
св!тових ринках, виставили
за прох!дну майже чотири ти-
сяч! заводчан.
Наша робггниця з в!др!з-
ком шовку - тепер на задньо-
му двор! одного з найбыыпих
черкаських супермаркет!в. Що
там символ!зуе? Напевне, м!с-
це тих, хто рашше гордо звав-
ся робггничим класом.
Наш! Проня i Свирид
Якби наш! видатш земля-
ки, письменники 1ван Нечуй-
Левицький i Михайло Ста-
рицький одноошбно, але «на
двох» створили лише единий
комедшний тв!р, знаний ниш
як вистава, художшй ф!льм,
а в!днедавна - й мюзикл «За
двома зайцями», цього б ви-
стачило, аби ув!чнити сво!
!мена в скрижалях нацюналь-
ного сцешчного мистецтва.
Пригадаемо: спочатку у
1875 роц! 1ван Семенович над-
рукував м!щанську комед!ю
«На Кожум’яках», а згодом,
у 1890-му, в!дчуваючи го-
стрий дефщит украшського
театрального репертуару, Ми-
хайло Петрович за!! сюжетом
i з дозволу автора переробив
тв!р, зобразивши нечуевих ге-
ро!в у жарт!вливш n’eci про
пройдисвгга-цирульника Го-
лохвастова, який, залицяю-
чись до двох д!вчат, зрештою
Борис Юхно
278
ЧЕИДСЫИ NICTW1T
залишився i без приданого
Прош, дочки купця Слрка, i
без принад дочки Лимари-
хи Галь Викривальна i доте-
пер актуальна щодо окремих
представниюв «малоросш-
ського м!щанства» п’еса в!дто-
д! створювала фурор щонай-
менще тричь Уперше - коли у
90-х роках XIX столитя було
здшснено nepnii постановки у
театрах i робота «шшла в на-
род», адже масово п ставили
саме у так званих «народних
театрах». Попм - у 1961 рощ,
коли у прокат вийшов одно-
!менний ф1льм з Олегом Бо-
рисовим i Маргаритою Кри-
нщиною в головних ролях i
мыьйони глядач!в букваль-
но «порвали» його на цитати
(чого варт! хоча б так! з них,
як «Баришня уже легл! i про-
сють», «Главное в человека не
деньг!, а натурально хворма,
вчьоность», «Ног! человеку,
в!д!те, для того i дадени, шоб
бпъ !м! землю, потому он! i рас-
тут не !з голови» i т.д.) I, наре-
пт, коли у новор!чну шч 2004
року образи народних улю-
бленщв Прон! Прокотвни
(Тон! Коровяк) i Свирида Го-
лохвастова (Олекс!я Чижова)
постали у яскравому впленш
Алли Пугачово! i Максима
Галкша, як! сильно з «мамою
Гал!» Сердючкою-Данилком
ЧЕНМШ N1CTW1T
279
Борис Юхно
збагатили шедевр неймов!р-
ною млыбстю осучаснених
«перл!в»: «Доця, сколько я
тебя лет рожала!», «Не успела
мама пойти выпить но-шпы,
как тут же новогодняя тусня
образовалась», «Отставить на
тетю ерунду говорить!», «Ну
как можно в этом дурдоме
соответствовать моменту?!»,
«Фуршет - это когда руками?
- Фуршет - это когда стоя!»
До реч!, класичну екраш-
защю твору, здшснену вже
понад швстолггтя тому на к!-
ностудп 1мен1 Олександра До-
вженка, пов’язус з Черкащи-
ною й той малов!домий факт,
що ешзодичну роль одного з
друзяк Голохвастова з!грав
уродженець села Рождествен-
ське, що на Драб!вщиш, Павло
Загребельний. Згодом, вже
у зр!лому в!щ, тезка класика
украшсько! лператури став
головним режисером Терно-
шльського музично-драма-
тичного театру й очолював
його колектив аж 13 роюв.
Принайдно зазначимо, що у
нашому облмуздрамтеатр!
п’еса «За двома зайцями» е
одшсю з найпопуляржших з
1985 року, у сучасносй ж не-
вмирущих герою вплюють
на сцен! заслужен! артисти
Украши Любов Скобель або
Тетяна Крижашвська та Сер-
ий Бобров. I якщо раптом зна-
йдуться черкащани, як! ще не
бачили, як вдало вони це ро-
блять, щиро раджу завйати
до драмтеатру, щоб перекона-
тися: наш! актори ш в чому не
поступаються екранним зна-
менитостям.
Як бачимо, на скульптур-
не вшанування геро!в п’сси
Черкаси об’ективно заслу-
говували давно i аж н!як не
менше, н!ж Ки!в, де на Андр!-
!вському узвоз! тисяч! турис-
йв давно фотографуються з!
Свиридом i Пронею. I хтозна,
ск!льки б заслуговували ще,
якби меценати i власники
ТОВ «Д!м моди Nina Vladi»,
подружжя Нши i Володи-
мира Коломшщв у 2008 роц!
не зважилися на практичне
вйлення задуму щодо ство-
рення цих чудових i у чомусь
навпъ авангардних як для
нашого м!ста ф!гур. Саме
тод! вони й замовили в!до-
мому скульпторов! Олек-
сандров! Гульб!су цих про-
в!нщйних модниюв. Майже
р!к майстер працював над
образами: перечитував пер-
шоджерело, безл!ч раз!в пе-
реглядав художшй ф!льм,
намагаючись збагнути i роз-
крити приховану симпатич-
н!сть цих, загалом, не над-
то позитивних персонаж!в. I
Борис Юхно
^280^
ЧЕШ&К1 М1СПИТ
сказати, що йому це вдалося
- не сказати шчого, бо в!д И
травня 2009 року, коли на зе-
ленш галявинщ б!ля «Дому
моди» оселилися repoi п’еси
Старицького, немае у Чер-
касах улюблежшоЧ народом
скульптури. G ще, щоправда,
дуже популярний «Вареник»
б!ля готелю «Росава» i водо-
пров!дник «Дядя Вася» при
«Водоканал!», та вони в!д
центру, а головне - в!д люд-
ного торжища далеченько,
тож i у фотоальбомах гостей
м!ста ix, певно, менше.
Вщкривали пам’ятку над-
веч!р у понед!лок i чомусь -
без належного шформащйно-
го супроводу. Сводками поди
стали прашвники «модного»
магазину i випадков! перехож!,
усього щось трохи б!лыпе ста
oci6. Аж занадто скромш до-
броди Коломшщ сказали, що
подарунки й сюрпризи мають
бути неспод!ваними, вщтак ix-
нш подарунок Черкасам кожен
«отримуватиме без поперед-
ження». Лише тд завгсу цьо-
го раптового свята щкавим до
фшансового й техшчного боку
справи Володимир Андрее-
вич повщомив, що на «брон-
зов1» скульптури вш витратив
близько 30 тисяч гривень, а
зроблен! вони насправд! не з
кольорового металу (що у Чер-
касах було б фатальним для
них вже у першу ж н!ч, хай би
ix там хоч спецназ охороняв),
a 3i склопластику - майже в!-
чного матер!алу, на який не
впливають погодж умови.
Дуже хочеться в!рити, що й
inini «умови» не вплинуть. Що
й через десятилитя, вивчаючи
творчкть Старицького, вчите-
л! украшсько! лптратури ра-
дитимуть мшцевим школярам
навщатися до Прон! Проко-
швни ! Свирида Петровича -
геро!в класики, народжених
гежем наших земляюв.
Ком!сар
«золотого ешелону»
«На черкаському кладо-
вищ! шд скромною надгроб-
ною плитою спочивае Василь
Д!дюк разом !з дружиною
Клавд!ею. Дивлячись на його
пам’ятник, важко соб! уявити,
що в руках ц!е! людини було
юлька вагожв !мператорсько-
го золота. Коли почалася гро-
мадянська вшна, половина зо-
лотого запасу Pocii — б!лыпе
700 мьльйожв золотих рубл!в
— опинилися в руках генера-
ла б!ло! гварди Колчака. В!д-
ступаючи з Омська, вш в!д-
правив у 1ркутськ 29 вагожв
золота. Проте до!хало туди
лише 13, решта була розкраде-
на. Кажуть, !з 16 розкрадених
4EMUUMI NICWIT
281
Борис ГОхно
вагошв к!лька вагошв pocift-
ського золота поцупив Василь
Д!дюк, який скромно похова-
ний на м1ському кладовищ!».
(популярна черкаська газета,
21 червня 2006 року).
Ну i як теля такого не пого-
дитися з шмецьким публщис-
том Выьгельмом Швебелем,
який колись слушно заува-
жив, що, якби було заборонено
безкарно брехати, газет було б
у сто раз!в менше?
Пам’ятник KOMicapoei «зо-
лотого по!зда» Василев! 1ва-
новичу Д!дюку (1897-1970)
був встановлений на привок-
зальшй плопц у 1986 рощ.
BiH i ниш там, праворуч в!д
наземного переходу, щлий-щ-
лййнький, хоча i вкрай зане-
дбаний. Напевне, небагато за-
лишилося зал!зничник!в, як!
пам’ятають цього скромного
чолов!ка, який понад три де-
сятилггтя, починаючи з 1932
року, трудився на рядових
посадах у черкаському паро-
возному депо. Власне, в!дтод!
фронтовик ще Першо! евгго-
во! лише одного разу зали-
шав м!сто — шд час евакуацп
потужностей до Казахстану
вже у роки В!тчизняно1. Той,
Борис Юхно
wumi mcwiT
хто «поцупив калька вагошв
роЫйського золота», до рево-
люцп починав учнем слюсаря
мехашчних майстерень, довго
працював машишстом, а вже
на пенен був черговим по депо.
Посилаючись на розповщ!
старих зал!зничник!в, пращв-
ники обласного краезнавчого
музею, де зберпаеться калька
фотографш Василя Д!дюка,
кажуть: за yci три десятилптя
його бачили або в спещвщ, або
у форм! зал!зничника i лише
зр!дка — у простенькому ци-
в!льному костюм! радянсько-
го виробництва. Та правда у
тому, що в 1920 роц! в руках
ще! неприм!тно! людини у
зливках i монетах й справд!
опинилося 350 тонн царського
золота. I лише 3 грудня 1968
року в штерв’ю «Молод! Чер-
кащини» пенсюнер розпов!в
землякам про свою «скром-
ну» роль в порятунку золото-
го запасу молодо! краши. На-
певне, й цього б не сталося, та
у 1966-му на основ! арх!вних
документе була надрукована
книга Анатол!я Кладта i Воло-
димира Кондратьева «Буваль-
щина про «золотий ешелон»
- сповнений революцшно! ро-
мантики детектив, яким зачи-
тувалися ! школяр!, i доросл!.
Василев! 1вановичу довелося
«вщкрити карти». Статтю в
«Молод!жщ» не складно зна-
йти в арх!в! краезнавчого в!д-
д!лу обласно! б!блютеки !меш
Шевченка, а якщо коротко, то
поди розгорталися так.
У роки Першо! св!тово! в!-
йни, а саме — у 1915-му, коли
шмецька арм!я вдерлася у
Прибалтику i створила пряму
загрозу Петроградов!, з! сто-
личного банку у глибоко ти-
лову Казань було выправлено
526 м!шк!в золото! монети. На
початку 1918 року з причини
можливого наступу кайзер!в-
щв на Зах!дному фронт! вже
бЫыповики перевезли у вели-
чезш сховища мкцевого бан-
ку золото з Тамбовсько!, а у
червн! — й Самарсько! та Мос-
ковсько! контор Держбанку.
Таким чином практично увесь
золотий запас пекельно! кра-
ши опинився в одному м!ст!,
б!лыпе того — в одному його
квартал!. 6 серпня 1918 року
Казань взяли бЫогвардшщ,
очолюваш адм!ралом Олек-
сандром Колчаком. Осюльки
згадати його в контекст! м!сце-
во! icTopii ще навряд чи випаде
нагода, а офщшна радянська
!стор!я зображувала б!лого
офщера лише як затятого ли-
ход!я й !мпер!ал!стичного по-
сшаку, зазначимо: !з захопле-
ним золотом Колчак пов!вся
як людина чест! й справжнш
ЧЕмисш mktimT
283 |
Борис Юхно
офщер старого гарту. Вш ви-
знав зовшшшй борг царського
й Тимчасового уряд!в i розпо-
чав за ними розрахунки, 188
тонн золота мав нам!р вико-
ристати на вшськов! закутвл!
й таки здолати б!лыповик!в
бодай на сход! крайни. А дал!,
розгорнувши наступ, приду-
шити червоний заколот i по-
вернути Pocii колишню велич
i могутшсть. Коли ж зазнав
поразки, 7 лютого 1920 року
тд конвоем вийшов тд кру-
тосхил б!ля Ангари, защепив
на Bci Гудзики мундира, став
«струнко» i, в!дмовившись в!д
пов’язки на oni, сам вщдав ко-
манду «пл!!»...
...А програв Колчак через
внутр!шнш заколот. Воякам
чехословацького корпусу, со-
юзникам адм!рала, осточор-
т!ло тинятися безмежними
просторами чужо! криваво!
краши, б1льшовики ж гаран-
тували !м «коридор» для в!д-
ступу через Прибайкалля
або Далекий Сх!д. За зраду й
арешт Колчака була призна-
чена безмежно щедра вина-
города у 60 м!льйошв рубл!в
золотом для можливост! по-
далыпого пересування чехос-
ловаюв до Америки й Свропи.
Докорами coeicTi Ti не пере-
ймалися: здали i Олександра
Васильевича, i золотий еше-
лон. А ще — гарантували ло-
яльтсть влади свое! краши до
нових порядюв у Pocii (i, м!ж
шшим, хто знае — можливо, з
Tiei домовленост! й беруть по-
чаток витоки сощал!стично!'
ЧССР. Тод! чи варто обража-
тися за радянськ! танки у Пра-
3i в 1968-му?)
Однак усе це трапиться
шзшше. А поки що, за вка-
з!вкою Колчака, ешелон по-
в!льно просуваеться все дал!
на Сх!д: Самара, Уфа, Омськ,
1ркутськ... Над вагоном б!ло-
го правителя майорять ро-
сшський, американський,
британський, французький,
японський i чехословацький
прапори. Та, випереджаючи
ix на десятки к!лометр!в, по
обидва боки коли вже здшма-
ються червон! стяги. I коли
21 с!чня 1920 року по!зд при-
бувае до 1ркутська, влада там
вже тдпорядкована вшсько-
во-революцшному комггету.
Пртхали...
18 березня 1920 року за-
вершуеться рев!з!я вм!сту ва-
готв, а 22-го розпочинаеться
ушкальна операщя з повер-
нення «золотого ешелону» до
Казан!, де дорогоцшному ме-
талу вже тчого не загрожуе.
Ешелону, комкаром якого й
було призначено 23-р!чного
Василя Д!дюка.
Борис Юхно
284
ЧИПЫ! М1СПИТ
Щоб збагнути складшсть
операци, достатньо зациту-
вати лише один фрагмент 3i
згадано! публ!кацп в «Моло-
д1жць>. «СибАрська — далека
станщя. Зима. И д!б довело-
ся тут стояти. Чекали, доки
ремонтники перекинуть мкт
через р!чку 1ю. Уже 4 квкня
можна було рушати. Але мкт
був не такий мщний, щоб Mir
витримати вагу ecix вагошв з
паровозом. Довелося eci 26 ва-
гошв перекочувати по одному
вручну. Ще дв1ч! — через р!чки
Уду i Bipiocy — доводилося пе-
рекочувати кожен вагон окре-
мо по прокладених по льоду
рейках».
Лише 3 травня, витримав-
ши голод i быогвардшсью
атаки, червоноармшщ допра-
вили безцшний вантаж у Ка-
зань. Про подалыш подп Ва-
силь ДАдюк розповшае таке:
«Розвантаження вагошв i
приймання ящиюв i3 золотим
запасом розпочалося вранщ 4
травня 1920 року. При огляд!
кожного вагону було встанов-
лено, що замки, стши, дахи i
днища вагошв були щлими
i справними, про що склали
вщповАдний акт. Юльккть
ящиюв була у повшй в!дпо-
вАдност! з документами за 18
березня. Розвантаження ecix
вагошв тривало чотири доби
i закшчилося 7 травня 1920
року о 10 годин! вечора. Ящи-
ки i3 золотом склали у двох
сховищах Народного банку:
4474 ящики — у так званому
«золотому сховищЬ i 2341 —
у «ср!бному». А незабаром ми
допов!дали Лешну про вико-
нання дорученого завдання».
За увесь час операци 3i
спецешелону № 10950 не зни-
кло жодного грама золота. I,
М1ж шшим, Лешн, який спра-
ведливо зазначив, що лише та
револющя чогось варта, яка
умк захищатися, мав би ска-
зати й шше: i лише та краша
матиме перспективу, у бан-
швських сховищах яко! повно
ненависного пролетар!атов!
золота. Його й повернули вла-
Рад командири ешелону
О. KocyxiH, М. Казановський,
В. Дщюк та 150 oci6 охорони.
Маючи такий запас «сиро-
вини», вже у 1921 рош в!дно-
вив роботу Петроградський
монетний дв1р i Радянська
Pocia повернулася до царсько!
практики карбування золо-
того червшця, який невдовз!
увшшов до тршки наймщш-
ших свИових валют. Внесок
Василя Д1дюка у цю держав-
ну справу був вщзначений
орденом Червоного Прапора:
за yciei поваги до нагороди —
здаеться, бмып шж скромно.
День Micia:
дата з акцентами
Сучасш святкування головного черкаського свята nepeciu-
ним громадянам запам’ятовуються насамперед размахом
гульт. Донедавна здавалося, що кожен градоначальник на-
магаеться перевершити наймасштабнит показники свого
попередника за «розм1ром» запрошених з1рок, яскравгстю
фшальних салюгтв. А починалося усе з шшими акцентами...
Раптовий юв!лей
Повальне захоплення юв!-
леями почалося в!дтод!, як у
травш 1982 року Ки!в в!дзна-
чив свое 1500-л!ття. Перш!
секретар! обком!в i мкькко-
м!в - хто з добро! вол!, а хто -
й за наполегливими реко-
мендащями - шдтримали
столицю УРСР. Кругл! дати
посипалися на украшськ!
м!ста, як !з рогу достатку.
Через чотири роки теля
кшвського юв!лей докотився
й до Черкас. Нашому м!сту так
само раптово «стукнуло» 700,
як столиц! - швтори тисяч!.
Та у дат, як!, на думку багатьох
!сторик!в, у принцип! були
взят! «з! стел!», був великий
Hoei традицп головного мкького свята
Борис Юхно
ЧЕШСЫ0 МКПМТ
сенс i колосальний сощалк-
тичний стимул. Уся промис-
ловкть, i насамперед - легка,
жила ними (i з них) задовго
до офщшних урочистостей.
На футболках i комбайнах,
лист!вках i телев!зорах, ол!в-
цях i пакетах можна було
побачити символ!ку мкта-
юв!ляра. Напевне, у тод!ш-
нього черкаського керманича
Миколи Юхимовича Оста-
пенка не було шшого шля-
ху, як попросити кторик!в
«покопатися» в л!тописах, а
його наступников!, Валерш
Яковичу Пшьковському, до-
вершити колективш напра-
цювання - «прийняти парад»
з нагоди 700-р!ччя Черкас
19 вересня 1986 року.
Говорити про те, що здобут-
ки, з якими шдходило м!сто
до свое! чергово! р!чниц! тод!
i тепер, не сшвставш, - зайве.
«Рекламна кампашя» до се-
мив!кового юв!лею реал!зува-
лася винятково у новобудовах
i трудових звершеннях «на
честь». Лише за piK до свята,
18 вересня 1985 року, на cecii
MicbKoi ради затвердили герб
мкта. Юнака, що летить на
б!лому кон! 3i снопом над хви-
лями Дшпра, складно було
назвати символом стародав-
нього мкта, та «напрягати» к-
ториюв геральдичними дослЬ
дженнями не стали за браком
часу й усвщомленням того,
що на юлькасотлггшй глибиш
вони не знайдуть ашчопсшько
соц!алктично-символ!чного.
Свято прийшло в Черка-
си з вщкриттям новесенько!
двогектарно! плопц 700-р!ч-
чя 3i скульптурою Бояна й
оновленого Палацу культу-
ри цукровиюв. Загалом, дата
увшшла в icTopiro мкта як
«день червоних стр!чок». 1х
розр!зали на пол!клшщ! «Фо-
топриладу», Будинку кни-
ги, б!блютеш Лес! Украшки,
хл!бзавод!, новому корпус!
музичного училища, кшоте-
атр! «Украина», - таким був
далеко не повний перел!к
об’екпв промисловост! i соц-
культпобуту, як! розпочали
в!дл!к свое!’ icTopii у вересн!
1986 року.
Чи лише цим запам’ята-
лось 700-л!ття? Звкно, ш. Та-
кими були прюритети, але й
розважальну складову тод!ш-
нього свята не перевершено
й дониш. Культурна i набли-
жена до тако! програма про-
ходила за межами мкта, на
Дахшвському торжищ!, яке
14-15 вересня в!дв!дало понад
120 тисяч ярмаркувальниюв.
Щодо концерту, який в!дбув-
ся на Центральному стадюн!,
то режисером-постановником
wum nitron
287
Борис Юхно
дшства Борисом Шарварком
було докладено ycix зу-
силь на те, щоб черкащани
запам’ятали його назавжди.
Того дня у тригодинному кон-
церт! виступили Соф1я Рота-
ру й Анатолш Солов’яненко,
Назарш Яремчук i Василь
Зшкевич, Йосип Кобзон i хор
iMeni Григор!я Верьовки. Ф1-
налом святкування став гран-
дюзний салют - у Ti часи вра-
жаюче i майже фантастичне
явище.
Одним словом, Черкаси
назначили так, що удостоЬ
лися сюжету у nporpaMi «Час»,
а швтора мкящ потому - ор-
дена Трудового Червоного
Прапора. Не за свято, звкно,
а за «вагомий внесок...», який
йому передував.
День mapoBapiB
Перш! дш MicTa у незалеж-
нш УкраТн! начисто выки-
нули «економ!чно-соц!альну
складову». Пишатися тут було
особливо шчим. Стосовно та-
ких святкувань мудрець Сев-
рус сказав: «Веселкть школи
супроводжуе ктеричну реак-
щю на безвихЫь». Упм, змщ-
шв нацюнально-колоритний
антураж на меж! «шароварни-
цтва», але на початку 90-х ми
не дуже тим переймалися i в!-
рили, що все ще попереду...
Святкування 712-i р!чниц!
мкта розпочалося з того, що
26 вересня 1998 року в Пала-
щ культури «Дружба народ!в»
вЫбулася урочиста церемо-
шя вручения пам’ятних зна-
к!в «За заслуги перед мктом
Черкаси». 1х були удостоен!
поет Микола Негода, л!кар
Олександр Сасим, посмерт-
но - художник Данило Нар-
бут та звичайний городянин,
що став героем, Серий Стро-
гецький. У лютому вш за-
гинув на Дншр!, рятуючи з
крижаного провалля мат!р !з
двома дпъми.
А наступного дня свято за-
полонило центральний май-
дан мкта, Площу 700-р!ччя,
мктечко «Казка», тод! ще
д!ючий Будинок культури
«Мир». Перед городянами
виступили Нша Матвкнко,
1рина Шинкарук, Тетяна Го-
робець, трупа «Гроно», Тарас
Петриненко, Олександр Не-
добор, Д!ана та Василь Ма-
тющенки. Тод!шшй мкький
голова Володимир Олшник,
за вказ!вкою якого на тран-
спарантах у центр! мкта був
уперше зафшсований його
неофщшний статус «в!льного
козацького», не ангажував на
свято не те що чужинецьких
попсовиюв, але й росшсько-
мовних виконавщв. I як да-
________---------
Борис Юхно|288|ЧММИ1 MICTWlT
У цей день yci ми - рщня!
леко йому сьогодшшньому до
Олшника зразка 1998 року!
PiK 2003-й. 14-15 верес-
ня на черкаських вулицях
гарцювали козаки (тод! ми
й справд! асошювали Mic-
то з козацькою вольницею)
шд проводом колоритного
генерал-хорунжого Миколи
Шапошника i володарювали
новесеньк! автобуси «Бог-
дани», даруючи черкащанам
надш на майбутню славу
м!ста як столиц! автопрому:
з листопада 1999 року до
травня 2003-го з конвеера з!-
йшло 1000 автобус!в i стельки
ж - за 10 мгсящв того ж таки
2003 року.
До Дня мкта реставрували
Площу 700-р!ччя, запусти-
ли «мережу» водогра!в i в!д-
ремонтували дитячий парк
«Казка». Показово, що таю
роботи стали «обов’язковим
елементом» чи не ycix наступ-
них святкувань - кожного
року наново ремонтують те,
що ремонтувалося у поперед-
ньому.
Фшалом урочистостей став
концерт Жен! Власово!, Кузь-
ми Скрябша i... В!ктора
Ющенка, який подарував
Свгенп кв!ти i прив!тав чер-
касщв майже по-с!мейному.
Насамкшець вщбабахали са-
лютами з двох «катюш» i
ЧВММ1 М1СПМТ
289
Борис ГОхно
шести ракетниць, що за ни-
шшнього розмаху цього
д!ла - дитяч! забавки.
Потроху - до евроформату
PiK 2004, в!н же - 718-й «Во
славу Вожу i Черкас». Уперше
День MicTa святкують у трав-
ш. Його окраса i гордкть -
присутшсть на урочистостях
Руслани, яка щойно стала пе-
реможницею «бвробачення».
До останнього сумшвалися
оргашзатори: чи пршде? Але
мшький голова Анатолш Во-
лошин сказав твердо: ми домо-
вилися. 40-тисячний натовп,
що заполонив центр, побачив
«Дик! танщ» i тдняв на К1ль-
ка мшяшв рейтинг мера на
небачеш висоти. Щоправда,
ст!льки пляшок, смптя й ш-
шо! «святково! атрибутики»,
як того разу, з плошд, здаеться,
не вивозили школи.
2005-й. Перекур. Утвер-
дження свята у формат! трав-
невого шоу. «Пиво» i «салют»
стають найчаспше вжива-
ними святковими словами.
Хто на пляж!, хто на дач!,
i лише надвеч!р 28 травня
хтось - на концерт! гурту
«Мандри» з фронтменом Фо-
мою. Що запам’яталося? В!д-
криття офщшно! частини о
перппй дня при +32°С, пере-
мога «Черкаських Мавп» над
«Азовмашем-МГДУ» i тихий
мистецький вершсаж у Теа-
тральному сквер!. На що ви-
тратили 190 тисяч гривень -
незрозум!ло...
Нам - 720! Так склалося,
що «зажигати» у цей знамен-
ний день, що припав на 23
вересня 2006 року, судилося
тимчасовому м!ському голов!
Анатолш Каленчуку. I Ана-
толш Полшарпович дуже ста-
рався, щоб уже 7 листопада
позбутися статусу «в.о.». Вш
навпъ кумедно притупував
шжкою на сцен!, вимагаючи
в!д натовпу чггко! в!дпов!д!
на запитання: «А ви знаете,
хто подарував вам це свято?».
Невдячш городяни весело
волали: «Д!д Мороз!».
Насправд! наймасштабш-
ше святкування час!в неза-
лежност! м!сту забезпечили
80 спонсор!в на чол! з в!домою
гор!лчаною компашею, яка
розщедрилася на майже 100
тисяч гривень, тобто 20% по-
переднього кошторису. I якби
Каленчук став мером, у 2007
роц! ми б гуляли на м!льйон
з гаком: у планах претенден-
та було перевершення показ-
ник!в святкування утричь
Зокрема, общявся торт на
швтонни, п’ятигодинний кон-
церт з!рок i 60 хвилин непе-
рервних салюпв.
Борис Юхно
| 290 I ЧМ1Ы1 МСИИТ
Щодо святкування 720-1
р!чнищ, то запам’яталася вона
насамперед виступами народ-
но! артистки Украши Нши
Матв!енко, фшалктки «Свро-
бачення» Тши Кароль та ште-
лкентного украТнського ро-
кера Олега Скрипки вкуш 3i
вс1ма вщоплясовими. 1з «ша-
роварних» випвок варто зга-
дати 10-метровий бутерброд
1з салом i дармову оковиту в!д
генерального спонсора: по 50
грам!в за р!дне мкто Mir ви-
пити кожен охочий. До реч!, у
тому ж дус! ми продовжували
i через тиждень, коли на День
туризму б!ля готелю «Росава»
було вщкрито пам’ятник варе-
ников!. Знову - «найбшыпий
в Укра!ш», але цього разу -
шд «шаровий» петреншв-
ський самогон.
Та незабаром влада у мкт!
змшилася. Б!ля черкаського
керма став проевропейськи
налаштований чоловш, який,
до того ж, пропагуе здоровий
спос!б життя. Bin безжально
викоршив увесь алкогольний
колорит !з наших святкувань,
задовго до того заборонивши
поряд !з вареником споруджу-
вати пам’ятник самогонному
апарату. Hi, ну що за людина!
Навггь у спонсори святкуван-
ня 721-'i р!чнищ мкта не взяв
виробник!в горшки i цигарок!
З’ясувалося, що офщшно
тверезих городян ця новащя
з пантелику не збила. Упро-
довж 15-16 вересня 2007 року
вони стали свщками «Параду
наречених», в!дв!дали «Мк-
течко майстр!в», слухали ду-
хову i джазову музику, вбол!-
вали на «Богатирських !грах»
та «Адреналш-шоу». До чест!
оргашзатор!в, !м вдалося зро-
бити святкування видовищ-
ним i р!зноплановим за «см!ш-
ш» 600 тисяч гривень, з яких
лише 85 тисяч були вид!леш
з мкького бюджету. Спонсо-
ри профшансували й запро-
шених виконавщв. Зокрема,
Настя Каменських i Потап
повезли з Черкас по с!м тисяч
долар!в, а Альона Вшницька
голосила аж за дев’ять.
У 2008-му мкто вщсвят-
кувало свш 722-й день на-
родження лише з третье!
спроби, аж 4-5 жовтня. Карти
сплутали погода i пол!тика.
I якщо допц зрештою зшшли
на класичну осшню мигичку,
то мкцевих високодостой-
ник!в телесувало до самого
свята: ус!м опозицшним ре-
сурсом вони саме спроваджу-
вали Одарича у вщетавку.
Оконфузилися. А свято таки
вщбулося, хоча й якесь виму-
чене. Запам’яталися задуб!л!
дики, що у перервах м!ж ви-
4DUCUU NICTWlT
291
Борис ГОхно
ступами на плопц Лешна ку-
талися в куртки, все п ж на-
роди! майстри, що творили у
корпоративних палатках сер-
дечно! полпсили, «Ав!атор»
i М!ка Ньютон для тих, хто
дочекався.
Результатом оргвисновк!в
стало перенесения свята на
nepini вих!дш червня, тож !з
2009-го м!сто вшановуемо
вже влтгку. (Черкаси - як ан-
глшська королева, коли хо-
чуть, тод! день народження !
святкують. За останн! п’ять
рок!в не гуляли лише взим-
ку). Н!би надолужуючи зга-
яне минулор!ч, з подач! мери
городяни «гуд!ли» тиждень,
з 2 по 8 червня. Був проб!г
ретроавтомоб!л!в, парад на-
речених, бод!-арт-шоу, кон-
курс полуничних десерт!в,
мистецький форум «Древлян-
д!я»... Чого лишень не було.
Та ф!шкою 723-! р!чниц!, без
сумшву, став пол!т п’яти по-
в!тряних куль, як! стартували
у височшь з Долини троянд.
Дшство вщбулося 6 червня,
на професшне свято журна-
л!ст!в, тому мер!я зробила !м
подарунок: !з задоволенням
запустила в небо ycix охочих.
Пол!т червоно! «Ласунки» був
найпам’ятшшим - п понесло
на труби «Азоту», i там, на
висот! м!ж 55 та 80 метрами,
вона деякий час маневрувала
м!ж абсорберами й регенера-
торами. Журнал!сти одн!е! з
мкцевих газет, яка з мер!ею
не дружить за принципом «а
баба Яга проти», одразу на
шпальтах видання вщрапор-
тували громад!: оргашзатори
могли «п!д!рвати все м!сто».
Ну все - не все, але «салют» i
справд! м!г бути ще той...
724-ту р!чницю горо-
дяни вщзначали 12 червня
2010 року. М!ська влада запро-
понувала !м заходи на будь-
як! забаганки: в!д перегошв
на вод! до «свята пуза» у фор-
мат! частування курятиною
та полуницею. Укотре себе
виправдала практика «децен-
трал!зацп» видива. Так, на
набережшй добрих п!вдня зо
дв! сотш спортсмешв гасали
на аквабайках; у Дитячому
парку доросл! i малеча спосте-
р!гали за фшалом фестивалю
дерев’яно! скульптури «Древ-
лянд!я»; у сквер! Богдана
Хмельницького фестивалили
гурмани, як! на дурняк ласу-
вали полуницями й ус!м, що
з них можна приготувати;
Юв!лейний парк в!тав учас-
ник!в першого вщкритого
MicbKoro конкурсу «Черкаська
з!рка». Та ешцентром святку-
вань традицшно стала Доли-
на троянд, яка в!дтод!, як пар-
Борис Юхно
292
ЧЕШМ1 Н1СПИТ
ковим господарством мкта
почав ошкуватися Олександр
Радуцький, хоч i без короле-
ви квшв, та все ж стала дуже
симпатичною. У долин! про-
ходив фестиваль здорового
способу життя «Ч!ккенВело-
Фест», спонсором якого ви-
ступила ТМ «Наша Ряба». У
велозон! в!дбувалися змаган-
ня з тр!атлону, тр!алу, крос-
кантр!, маунтшборду та ш-
ших новомодних вар!ант!в
знущання над старим добрим
велосипедом. Хоча, дивля-
чись на ц! ровери, ще як сказа-
ти, що воно таке...
Естрадним десертом свята
курятини й спорту став кон-
церт поп-з!рок, як! давно впо-
добали Черкаси: Кузьми Скря-
бша, Гайтани та «Друго! р!ки»
з кумиром ycix д!вчаток в!ком
в!д 12 до 48 двометровим Ва-
лерою Харчишиним. Загалом,
у дня народження м!ста «ча-
с!в Одарича» е один суттевий
недол!к: дуже складно встиг-
нути в!дв!дати ус! заходи, як!
того вари. Тож надвеч!р, коли
розпочинаеться найактивн!-
ша фаза гульн!, вже хочеться
якнайшвидше доплуганити
до свого улюбленого диван-
чика. А молодь - нехай соб!
гуляе. Нехай у наших нащад-
к!в-черкащан поперед у буде
багато-багато юв!ле!в славно-
го м!ста. Для мене - найр!дш-
шого на земли.
Зхпст
Передмова..........................................5
Цша епохи..........................................7
Часова яма Казбету................................14
Свят! i rpiniHi...................................23
«На майдан!, коло церкви...»......................31
Р!кою народжена, морем поглинута..................42
План на мьльйон...................................49
Походеньки Меркур!я старими Черкасами.............63
IcTopii з гаманця.................................70
Парадокси осв!тянського прогресу..................80
В!д «ваньки» до «Богдана».........................86
М!щанський релакс.................................93
Радянська Сосшвка................................104
Закохаш час!в iMnepii............................114
Царська «комуналка»..............................118
Як черкащани ставали культурними.................127
Театральн! хрошки................................133
Черкаськ! «музейчики»............................140
Пригоди знаменитостей на Черкащин!...............148
IcTopii з поштово! скриньки......................153
Портрет реклами на тл! епохи.....................157
Думи м!ськ! й ради, лихо нам !з вами.............166
Кара небесна....................................172
Коли Новий piK ще не був старим.................177
Фартова провшщя.................................181
«Члени велико! армп»............................187
Арештант б!ля самовара..........................193
Окупащя.........................................199
Черкасью мости: над простором i часом...........211
Ворота мкта.....................................218
Парки мкта......................................239
Велик! icTopii маленьких пам’ятниюв.............264
День мкта: дата з акцентами.....................285
Видання цгег книги стало можливим за nid-
тримки могх щирих dpyeie: дружини 1нни, яка
взяла на себе усю комп’ютерну складову робо-
ти, упорядкування матер1алу та безл1ч важ-
ливих др{бничок; дочки Kami, яка проклюстру-
вала видання фотограф1ями сучасних Черкас;
архитектора КП «Облархбюро» Галини Свг-
дерськог, яка люб’язно надала уткалът фото-
матер1али з icmopitMicma 50-60poKie минуло-
го столтя, тележурналюпйв Алли Демченко
та Олександра Марченка, якг надихнули до
написания книги; головного редактора газети
«Акцент» Тетяни Пархоменко, яка презенту-
вала видання на сторшках газети; Втхипя
Лопатюка, який пгдготував фотоматергали
до друку; лмпературного редактора Ceim-
лани Хорошко, толерантног до текспйв.
Дякую, dpyei, з мене кава.
ББК 63.3(4УКР-4ЧЕК-2)
Ю94
ЮХНО Борис
Черкасью MicTopii.
Мандр1вки у час! вщ Сосшвки до Кривал1вки /
Б. Юхно. - [2-ге вид. доп.].—
Черкаси: Брама-Украша, 2013. — 296 с
ISBN 978-966-453-124-2
ЧЕРКАСЬК! MICTOPII.
Мандр1вки у час!
вщ Сосшвки до Кривал!вки
JIimepamypHo-художне видання
Юхно Борис
Автор
Обкладинка,
макетування i верстка
Техшчний редактор
ТПтературний редактор
Коректор
Л. Колом1ець
О. Третяков
С. Хорошко
О. Кретова
Пщп. до друку 13.01.13. Формат 60x90/16.
Патр офсетний. Гарштура PeterburgC.
Умовн. друк. арк. 7,6. Вид. № 13-12. Тираж 2000 прим.
Замовлення№ 13-13.
Видавництво « БРАМ A-У КРАТНА»
Свщоцтво про внесения до Державного реестру видавщв.
Сер1я ДК № 1996 вщ 28.10.2004 р.
Украша, 18000, м. Черкаси, вул. Слави, 1, к. 24.
Тел.: 0472/45-70-02, 067/470-13-14.
E-mail: book_brama@ukr.net
Вщдруковано на ПАТ “Быоцерювська книжкова фабрика”,
09117, м. Быа Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свщоцтво сер!я ДК № 4063 вщ 11.05.2011р.
Впроваджена система управлшня яюстю
зпдно з м!жнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000
Борис Юхно
mRflJMIIlir.C
ЧЕРКАСЬК! MICTDP1I
MatigpiBiw у час! Big Сооивки
до КриваЖвки
23 Борис Юхно 23
ЧЕРКДСЬК! MICTOPII