/
Автор: Корляків М.
Теги: фашизм історія україни україна історія польші культура україни історія фашизму
Год: 1931
Текст
М. К0РЛЯК1В
ФАШИСТСЬКИЙ РОЗГРОМ
УКРА1НСБКО1 КУЛЬТУРИ
П1Д ПОЛЬШЕЮ
ВПДАВНИЦТВО .ПРОЛЕТАР*
19 3 1
Б!бл1ограф1чнвй опяе иього индейка
м)щено в „.Игопнсу УкраТкського
ЖР.'Ку*! .Караковому репертуар!' те
1ышн1 покажчнках УкрашСьксЛ Кннж-
ковсм Пэлзгм.
3MICT
Crop.
Економ1чва криза та революШйне п1днесепня в Полыц! .... 3
Пол1тика польського фашизму щодо укра!нськоГ культури. . . 14
Л1кв!дашя украГнськоГ школ и.................................18
Ширеняя неписьменности серед укра!нського трудящего населения,
як зас1б у полпии! польського фашизму....................33
Л1кв1дашя вишо'1 украТнсько! школи......................... 34
Фашистсько- насильницьке насаджування польсько! культури на
Зах)дшй УкраТн! ..."................................... 37
Терор i penpecil проти масово? культурно-осв1тньо1 пран! ... 44
Польсько-фашистський розгром украгнсько! культури i зах1дньо-
украШська буржуазия......................................49
Далитор П. Трублаиич.
ДВОУ У П П Друкарня 2-А Харк1в, вул. К. Л1бкнедта, 38.
Надруковаяо в к1лькост! 10.000 прим. П/з др. арк. Укрл1т
№ 10211. Зам. № 392.
Економ|чна криза та револющйне шдне-
сення в Польше
Останн! подН в Зах!дн!й УкраТн!, зокрема так звану
„пациф!кац!ю“ (умиротворения) Зах!дньо! УкраТни,
нечуваний терор та насильства над украшським на-
селениям, погроми, що перед ними стають блщими
подвиги столишнських загон!в та погромниюв, раз-
гром украшськоТ культури на украТнських землях шд
Польшею — все це належить розглядати в св!тл! за-
пального стану фашистськиТ Польщу в св!тл! зростання
й заглиблення економ!чно! кризи та зростання пере-
думов революц1йно! кризи в фашистсьюй Польше
Утворена з ласки перемо^ц!в у св!тов!й в!йн!, су-
часна Польша 6 одна з найслабших ланок каштал!-
стично! системи, що в н!й особливо яскраво виступав
загальна шслявоенна криза кап!тал!зму та, зокрема, на п
Грунт! гепер!шня економ!чна криза.Засновки цих.особ-
ливогострих форм кризи в Польпцзакоршилися глибоко
в економщ! та пол!тичному стан! фашистськоГ Польщ!.
Сучасна Польша створена з земель, що належали
трьом великим монарх!ям, як! колись розд!лили no-
Mix собою польську державу — Pocii, Австро-Угор-
щин! та Шмеччин!—монарх!ям, що перестали 1снуватм
в насл!док CBiTOBOi в!йни. Ор!ентуючись п!д час в!йни
одразу на обидв! войовн! коал!нп !мпер|ял1стичних
держав, польська буржуаз!я та дщич!, скористував-
шись з п!дтримки Антанти, створили велику державу,
загарбавши низку не польських земель, що колись
за давн1х час!» належали польськ!й держав!.
П!дтримуючи буржуазну Польщу в и територ!яль-
них заз!ханнях, держави Антанти вже на Версальськ!й
конференц!!, що ствердила зах1дн! кордони Полыц!,
зокрема загарбання Полыцею н!мецьких земель По-
мор’я та Шлезку, й в!дкриваючи в форм! постанов про
плеб!сцит, про створення Гдансько! держави („в!ль-
ного м1ста“) — прэстори для дальшо! експансИ Польщ!
коштом Н!меччини — одверто формулювали вустами
Клемансо ролю буржуазно! Польши
Польща мала стати в руках держав Антанти, а в
першу черту европейського военного гегемона—Фран-
ц!!, военним форпостом св!тового кап!тал!зму проти
радянських республ!к, жандармом „европейсько! цивЬ
л!зац!!“ на сход! Европи, бар’ером, що в!докремлюе
Радянськ! республ!ки в!д Европи, особливо в!д Н!меч-
чини, де тод! високо шдносилися революции! хвил!,
де найп!зн!ше усталилася тимчасова кап!тал!стична
стаб!л!зац!я. Разом з ним буржуазна Польща € ко-
нечна ланка ланцюга военних васал!в Франт!, Чехо-
Словаччини, Югослав!!, Румуни, як! е з Франщею у
bofhhIm союз!, що е основа военно! гегемон!! Франц!!
в Европ!, и м!цною зброею проти Радянських респуб-
л!к! та поти прагнень реваншу буржуазно! Н!меччини.
В ц!м ланцюз! Польща пос!дае важлив!ше м!сце як
бёзпосередн!й сус!да Радянських республ!к та Н1меч-
чини, як найб!льша розм!рами населения держава,
отже потенщяльиого гарматного м’яса майбутньо!
в!йни держава.
Саме для цьою держави Антанти та особливо Фран-
ц!я п!дтримували ненасигн! тернтор!яльн! апетити
буржуазно! Полыц!, що кр!м згаданих вище земель
загарбала ще населену литовцами В!ленську область
з! столицею литовсько! держави В!льною та вели-
чезн! простори Зах!дньо! Б!лорусита особливо Зах!д-
ньо? УкраГни, що И Польща захопила п!сля криваво!
в!йни з зах!дяо-укра;яси<ою арм!ею, а п!зн!ше а Чер-
вовою арм!ею РСФРР та УСРР, в!йни, що П Полыца
ировадила при безгюсередн!й п!дтримц! держав Ап-
танти
4
Цим самим, однак, хресн! батьки ново! буржуазно!
держави затягували т!сн!ше той складний вузол соцЬ
яльних суперечностей, що роблять Польщу одною з
Ах1лесових л’ят св!тового кап!тал!зму, одною з най-
елабших ланок !мпер!ял!стичного ланцюга. Найкраще
це доводить економ!чний стан сучасноГ Польщ!. Неве-
лик! розм!ри брошури не дають змоги .подати до-
кладну анал!зу економ!чного життя Польщ! за 12 рок1в
ii незалежного державного !снування й змушують
обмежиъись короткими увагами.
Майже весь терен сучасно! Польщ! був театром
военних д!й п!д час !мпер!ял!стично! в!йни та в1йн,
що 1х провадив польський 1мпер1ял1зм з поневоле-
ними ним народами та з Радянськими республ!ками,
а це спричинилося до значного зубожшня захоплених
в!йною м!сцевостей. Зокрема на Зах1дн1й Украпп в
ц!л!й низц! с!льських м!сцевостей були зовс!м зруйнс-
ван! селянськ! будинки, сплюндроааш поля, винищета
худоба, с!льськогосподарський реманент. Так само
велику шкоду мала промислов!сть та транспорт. В1й-
на, отже, спричинилася до значного зубож!ння с!ль-
ського та мкького населения Польщ!, особливо на
и сх1дн1х областях, населених укра!нською та б!ло-
руською ЛЮДН1СТЮ.
В!йна ще б!льше п!дсилила загальне зубож!ння
селя^ького населения, що кормиться в малоземелл!
та безземелл! основних селянських мае, надзвичайному
аграрному перенаселенн!, а також у численних пере-
житках февдал!зму в польськ!м сел!. Характер^ на
сл!дки цього для повоенно! Польщ! — це надзвичайао
вузькйй внутр!шн!й рииок, що продовжуе звужува-
тися в м!ру дальшого зубож!ння селянства й цим
самим позбавляе польську промнеловсть рынк!в збуту
для н фабрикат!в. Вузькйй внутр!шн!й ринок не може
також зам!нити польськ!й промисловост! п (стормчнмх
ринк1в збуту, а саме терен!в колншньо! РосИськоТ
!мпер1У,терену Радянських республ!к,бо спираючись на
ц! можливост'1 виростала основна польська промисло-
в!сть, промисловкть так званого Царства польського.
5
До того ж техшчна в!дстал!сть польсько! промис-
ловости не дае !й можливости конкурувати з промис-
лов1стю передовик кап!тал!стичних краш (Н!меччини
тощо). Так само дуже низькою е конкурентна счро-
можшсть с!льського господарства, що спричиняеться
до того, що польськ! експортн! товари пробивають
соб! шлях лише завдяки шаленому демшнгов!, лише
завдяки продажу за шнами, як! 6 часто густо значно
ижч! в!д соб!вартости цих товар!в, що тяжко в!дби-
ваеться на стан! народнього господарства, осебливо ж
завдяки вузьким внутр!шн!м ринкам. Поеднання тех-
н1чноТ в!дсталости промисловости з дуже високим
щаблем централ!зацп монополистичного кашталу та-
кож п!дсилюб економ!чну кризу польського госпо-
дарства.
Яскравим показником внутр!шньо! слабости еконо-
м!кн Польщ!, що також впливае на загострення
економ!чно! кризи, в кволе внутр!шне нагромадження,
що дшШло лише 4О’/о довоенних кап!тал!в. Поль-
ське господарство, отже, мае вдаватися все б!льше
до закордонного кашталу, дедал! потрапляючи в ка-
бальну заборговашсть великим державам, зокрема
Франц!!'. Закордонш державн! борги Польщ! досягали
4,5 м!льярд!в злотих. Одн! в!дсотки по цих боргах
дор!внюють ’/я державного бюджету Польщ!.
Нарешт! важливу ролю в загостренн! кризи поль-
сько! економ!ки мае !мпер!ял!стична политика фаши-
стсько! Польщ!, зокрема П готування до в!йни з СРСР.
Скаженими темпами зб!льшуючи сво! озброення, роз-
будовуючи военну промислоа!сть, будуючи стратепчн!
шляхи, Польща ще б(льше вл!зае в борги до закор-
донних держав (досить згадати кабальш умови остан-
мьоГ позики на збудування зал!зниц! до одинокого
порту Польщ!—Гдин!) й зб!льшуе напруження бюджету.
За даними, що Гх наводив на останньому пленум!
BKKI10. Ленський, реальний тягар польського держав-
ного бюджету вдя!ч! важчий в!д франнузького. До-
сить зазначити, що податКове обтяження на одного
громадяниыа Польщ!, що перед в!йною дор!внювяло
в
48 злотих на душу, а в 1925/26 роц! 71 злотих в 1929-
30 роц! зросло до 100 злотих. Чималу ролю в ц!м бю-
джет! беруть витрати на пол!ц!ю та жандармерш дер-
жави — жандаря Европи.
Зазначеп! особливост! польського господарчсло
життя спричинялися до nocTifino! несталости стаб!л!за-
ц1йних процес!в Ьольського кап!тал!зму, викликали те,
що тимчасова стаб!л!зац!я каппал!зму в Польщ! уста-
лювалася на низькому р!вн! за злиденного стану
основних мае населения, при трохи не найменш!й в
Европ! зарплатн! робпничо! кляси. Отже, нав!ть при
сприятлив!й економ!чн!й конъюнктур! польське госпо-
дарство характеризувалося невисоким р!внем поне-
сения.
Разом з тим зазначен! особливост! польського
господарства в!дограють значну ролю в поглибленн!
сучасно! економ!чни!' кризи, кризи, що мае св!товий
характер, але в Польщ! набирав особливо! гостроти
та глибнни. Це яскраво доводить показники еконо-
м!чного життя Польщ! за останн!й час. !ндекс промис-
лово! продукщ! в Польщ! в грудн! 1930 року дор!в-
нював 71,5 проти даних 1928 року, як! взято за 100.
В 1931 рощ, коли припннила свою роботу ще цла
низка тдприемств, стан безперечно попршав. У Поль-
щ! працюють з поёним навантаженням лише заводи,
що виконують замовлення в!йськового м!н!стерства.
Б1льша частина промисловости завантажена не б!льше
як наполовину.
Насл!дком цього е шалене зростання безроб!ття.
За оф!щйними, значно зменшеними даними—у Польщ!
нараховуемо 370.000 безроб!тних та 100.000 частково
безроб!тних. Без переб!льшення можна говорити, осо-
бливо зважаючи на безроб!тних скльськогосподарських
роб!тннк!в, що кожний трет!Й роб!тник в Польщ! е
безроб!тиий. За оф!щйними даними перес!чний р!вень
реально! зарплатн! роб!тник!в у червн! 1930 року був
на 45п/0 нижче прожитиого м!н!муму.
Пад!ння ц!н на с!льськогосподарчу продукц!»
тяжко в!дбилося на ековом!чному стан! селянства.
I
що гид тиском податкового пресу, кабально! залеж-
ности в1д банк!в та приватних лихвар!в, що !’м селян-
ство винно б!льш 6 м!льярд!в злотих, а також експор-
тових синдикат^ продае за безц1нок не лише хл!б,
але й реманент. Поруч з цим, завдяки монопольним
об’еднанням промисловщв, що дуже мало знижують
або нав!ть шдвищують ц!ни на промислову продук-
ций, зростають „ножищ" пом1ж ц!нами на промислову
продукщю та продукцйо с!льського господарства.
В той же час, як уряд приходить на допомогу помЬ
гцикам та куркулям, позичаючи кредити, вщстрочуючи
податки, виплачуючи експоргов! прем!!, основна маса
селянства залишаеться без будь-яко! допомоги. Нав-
паки урядовий апарат особливо старанно намагаеться
здер’ти вс! залеглостг у податках з селян.
Економ!чна криза вгдбиваеться також на стан!
зовшшньо! торпвл! Польщ!, що значно скоротилася
за 1930 р!к i щодо 1мпорту ! щодо експорту, що три-
маеться в основному, як зазначено вище, через шале-
ний демп’нг. Не менш виразними показниками кризи
е величезне пад!ння курсу акц!й великих промислових
п!дприемств, величезне зб!льшення банкрутства.
Важкий стан народнього господарства насл!дком
розростанпя кризи змушуе фашистську Польщу зб!ль-
шнти нагиск на поневолених трудящих, викликас
посилення наступу кашталу на роб!тничу клясу та
селянстао Польщ!. Цей наступ !де по л!н!! економ1ч-
н!й i по л1н!Г пол’1тичн!й п!д знаком боротьби з росту-
щим револгошйним шднесенням мае. У першу черту
цей наступ скерозано на дальше поНршення еконо-
м!чного стану мае. Не зважаючи на дуже низький
р!вень зароб!тно! платы!, кап!тал!сти за допомогою
уряду наматаються провести значке скорочення зар-
платы! в!д 10 до 4О°/о по окремих галузях промисло-
вости. В ц!л!й низц! щдлриемств зарплатню вже зни-
жено на 15—20°/о. Фашистський уряд I соб! провадить
таке зниження зарплаты! на державних п!дприемствах
i зокрема службовщв, що 6 на державн!й служб!, за
зинятком чип!» жандармер!!, пол!ц!Г та в!йська. Прове-
и
дення цього скорочення зарллатн! е бойова програма
нового полковницького кабшету м!н!стр!в на чол!
з Пристором.
Поруч з цим л!кв!дуються й нав!ть Ti рештки убо-
гого соц!яльного законодавства, що були завойован!
роб1тничою клясою, запроваджуеться зб!льщений ро-
бочий день та шалена рац!снал!зац!я, що збьчыпуе
хижацький визиск роб!тник!в. Характерний факт, що
боротьба прбти жорстоко! катталштично’! рашонал!за-
ц11 була одним з найважлив!ших гасел останнього
страйку трамвайних робпниюв Варшави.
Поруч з цим наступом п!дприемц!в фашистський
уряд Полыц! веде розгром революц!йно1 о профес!й-
ного руху, захоплюе в своТ руки л!карськ! каси, на-
саджуючи до Тх правлшь офщер!в та шших приб!ч-
ник1в п!лсудчини, творить мережу фашистських проф-
сп1лок, поширюе запровадження примусового держав-
ного арб!тражу, що по сут! намагаеться л!кв!дувати
можлив!сть для роб!тник!в провадити страйкову бо-
ротьбу.
Так само зазнае на co6i об’еднаний наступ пом!щи-
цько-куркульського бльоку трудяще селянство Поль-
щ!. Рятуючи пом!щицькокуркульськ! господарства
юд кризи кредитами, субсид!ями, експортовими пре-
м1ями, податковими шльгами, уряд перекладае подат-
ковий тягар i, зрозум!ло, вс! витрати на шдтримку
пом1щицького господарства на широк! селянськ! маси,
эб!льшуючи податки, запроваджуючи нов!, стягаючи
вс! недоплати селянством податюв за минул! роки.
Наступ по л!н!! економ!чн!й iде в супровод! широ-
ко! хвил! терору проти роб1тник!в та селян. Розгром
легальиих орган!эац!й робпничо! кляси, революн!й-
них профсп1лок, так звано! ,л!виц!“ ППС, каторжн!
присуди комун!стам, нелюдське катування комун!ст!в
в заст!нках Луцьку, Варшави, запровадження як си-
стрми метод!в пациф!кацН революция ого селянства
не лише па кресах, але нав!ть Чолыц! —
так! шляхи флтпнстського !тннчу
клясу.
a
Цей наступ капиталу так в його еконолпчнш, як
i в полпичшй форм! особливо дае себе знати на кре-
сах, населених не польським елементом, зокрема на
Зах1дн!й УкраТн1 та BLnopyci, де економ!чна криза
набрала особливо гострих форм. Вся економ!чна по-
литика фашистского уряду й до кризи була спрямо-
вана на спинення господарського розвитку зах'дньо-
украшських земель, на хижацький визиск Тх природних
багатств, головне на орган!зац!ю жорстокого колонЬ
яльного визиску трудящих мае в Зах!дн!й УкраТн!.
На Зах!дн!йУкра!н! б!льший н!ж денебудь в Польщ!
податковий тягар. Стягаючи величезн! кошти з тру-
дящих, уряд повертае ц! кошти не на эадоволення
господарських та культурних потреб краю, не на
вгдбудову промисловости,пол!пшення транспорту тощо,
але на утримання посилених гаржзошв, жандармерп
та лолщи, що маедушити швидко ростущий револю-
шйний рух. Перешкоджаючи ем!грацп села, шоб забез-
печити дешев! робоч! руки для пом!щика та куркуля,
над!ляючи землею порядком проведения куцо! аграр-
но! реформи лише куркуля та осадника, фашистський
уряд штовхае трудяще селянство в лабети беззе-
мелля, крайнього зубожшня та голоду. До цього до-
даеться збкльшення нащонального типу, руйнащя вс!х
культурних здобутюв украшського населения, утиски
мови, л!тератури й культури взагал!, що е характера
для сучасно! пол!тики оголт!лого винародовлення, та
польон!эац!я, що провалиться • фашистским урядом.
„Завдяки фашистськ!й колон!яльн!й пол!тиц! — гово-
рить революц!я ЦК КПЗУ — криза набрала особливо!
гостроти на Зах!дн!й УкраТн!. УкраГнськ! трудящ! маси
мгста й села доведено до певно! руТни. Сотн! тисяч
роб1тник1'в й селян стоять перед голодного смертю.
Нечуваний соц!яльний та нац!ональний гн!т ще б!льще
загострюс клясов! суперечност!, а клясова боротьба
трудящих мае м!ста й селарозгортаеться все ширше".
Проте, економ!чна криза та наступ кагйталу ви-
кликають ще б!льше зм!цнення революц!йного п!дне-
сения мае, иаростання р«волюц1йло! кризи. В1д оборони
to
проти наступу кашталу трудящ! маси переходить у
контрнаступ, до розгорнено! боротьби проти режиму
фашистсько! диктатури, боротьби, що набирае в низа!
м!ст характеру громжлянсько! в!йни. Широка страй-
кова хвиля з юнця 1930 року не вгавае i р!вночрсн»
сам характер страйюв св!дчить про надзвичайну го-
строту та вперт !сть Tie! боротьби, що доходить да
захоллення фабрик, до постшниХ сутичок з пол!шею.
Особливо яскравою щодо пього е також боротьбя
безробпних !хн! численш демовстрацп (особливо
25 лютого та демонстран!!’ в Шлезьку) свщчать про
величезний зр5ст бойовс! активности безрсб1тних.
На сел!—револющйне п!днесення мае, в першу черту
по л!н!Т револющйних вистушв селянства проти по-
датк!в, проти фашистчвсько! земельно! реформи. п!д-
тримки з боку селян револющйних вистушв робпни-
к!в. Особливо гострого характеру ця боротьба набрала
на Зах!дшй Укра'/нп що п селянство, доведене до в!д-
чаю економ!чним, полпичним та нашональним утиском
фашистского уряду, вщповьто стнх!йною хвилею п!д-
пал!в пом!щицьких та куркульських маетюв й зо-
крема осадниюв (польських офщер!в, полщаТв тошо),
що ними намагаеться колошзувати малоземельну За-
х!дню УкраТну уряд ГИлсудського. Здавлений паци-
ф!кац!ею револющйний рух селянства Зах!дньо! Ук-
ра!ни знову пожвавлюеться за останюй р!к в форм!
боротьби ,лроти податк!в, проти фашистсько! аграрно!
реформи. ’Зростас також револющйний рух серед
салдат.
РеволюШйне шднесення мае прискорюе розклад
фашистського табору, зокрема, значно звужуе соц!-
яльну базу польського фашизму. Яскравими симпто-
мами них процеав е швидкий в!дх!д мае в!д утворе-
них фашизмом масових оргашзащй 1, хоч ! упов!ль-
нений, пор!вняно з першими. в!дх!д мае з-п!д впливу
соц1ял-фашистських парт!й. Зростаюче незадоволення
широких шар!в др!бно! буржуаз!! з ростом кризи
знаходить св!й в!дбиток у протиурядових виступах
др1бнобуржуазно! !нтал!геицН, зокрама прети рмирав
Н
шлсудчишв з опозиц1йними депутатами сойму, св!д-
чить про в!дх!д них мае в!д фашистского табору.
Перед загрозою рсстущоТ революшйноТ кризи, марно
силкуючись прилушити револкяийне шднесення мае
зал!зним обручем шаленого терору, фашистська Пел» та
шукае порятунку в!д революцп, що наступав, у в!йн!
з Радянськими республшами, до яко! гарячково Полыца
готуеться, на грунт! яко! намагасться уряд П1лсуд-
ського об’еднати весь фашистський табор в !м’я еди-
ного нащонального фронту вс!х польських парпй, п
1м’я боротьби з пролетарською революц!вю в Полыц!
Bcix буржуазиях парт!й.
Готуючи в!йну проти Радянських республ!к поль-
ський фашизм старанно забезпечуе основы пляцдарми
протирадянського фронту. Шалений терор фашизму
спрямовуеться на особливо небезпечну д!лянку Польщ!,
на революц!йних рсбиниюв та селян Зах!дньоТ Укра-
!яи, на револющйний рух трудящих проти польського
фашизму за визволення в!д соШяльного та националь-
ного пригноблення. Лише забезпечивши соб! цей
пляцдарм, польський уряд може вважати тривалим
св!й стан, може приступати до реал!зац!Т своТх агре-
сивиих плян1в. Мимо цього Зах!дня УкраТна мае ве-
личезн!ше економ!чне та пол!тичне значшня для
польськоТ буржуазн. Добробут буржуазно! Польщ!
значною м!рою побудовано на колон!яльному визис-
ков! поневолених непольських земель. Буржуазий
польська держава не може !снувати без шмецько-
шведського вуг1лля та руди, без украТнського карпат-
ського л1су й украТнськоТ бориславсько! нафти. Поле-
сью текстильн! промисловц! *втратили б величезш
споживч! ринки, якби в!д1'йшли в!д Польщ! зах!дньо-
украГнськ! та зах1дньо-б!лоруськ! земл!. Ось тому, як
-1азнячив 111 з’Тзд компартИ Зах!дньоТ УкраТни, „утри-
мання влади польських обшарник!в I кап!тал!ст!в над
воневоленими народами це для ниюшньоТ буржуаз-
но! польськоТ держави питания —бути чи не бути“.
Отже, лише волод!ючи ними землями, лридушуючи
револющйиий рух на цих землях, Полыца може ви-
12
ступити з пляиами створення держави од „можа до
можа". „Вдержання п!д своею владоТб— ш'дкреслив
III з’<рд КП(б)У — окупованих земель дае Польщ! мож-
лив!сть провадити великодержавну пол!тику“.
Колон1яльний визиск та пригноблення украТнського
населения польською буржуаз!ею стимулюють нац!о-
нально-визвольну боротьбу, що в умовах Польщ!
стае одним з важлив!ших револющйних чинниюв.
Зростання симпат!й роб!тник!в та селян до РадянськоТ
УкраТни, до Радянського Союзу, св!дом!сть то! вели-
чезно! роботи у в!дбудов! украТнсько! пролетарсько!
культури, що про не! вщомост! проходить через вс!
кордони, щдсилюе нацюнально-визвольний робРтничо-
селянський рух. Знищити цей рух, пок|вчити з укра-
Тнським питаниям через винародовлення украТнського
населения Польщ! е улюблена мр!я польських !мпер!я-
л!ст!в i практична програма д;й уряду П:лсудського.
В ц!й боротьб! фашистський уряд застосовуе ар-
сенал р!зноман!тн!ших заход!в, починаючи в!д угоди
з буржуаз!ею Зах!дньо! Укра!ни до пациф!каци зах!д-
ньо-украТнського села системою карнихзагон!в. Однак.
при всьому цьому, при застосуванн! р!зноман!тн!ших
способ!в боротьби з револющйним рухом, при переве-
денн! р!знохарактерних маневр!в стрижень нац!о-
нально! политики фашистсько! Польщ! щодо Зах!д-
ньо! УкраТни с польонйащя украТнськсго населения, е
руйнац!я украТнсько! культури, украТнсько! школи,
преси тощо. Цифри та факти, наведен! в дальшнхроз-
д!лах брошури, виразн!ше доводить вкриту плашиксм
сл!в про „братерство украТнського та польського на-
роду"—суть нацюнально! пол!тики польського уряду.
Цифри та факти дсводять сумний баланс 13 рок!в
Зах1дньо! УкраТни п!д польським ярмом, Зах!дньоТ
УкраТни, що бул а сголошсна контрреволюц!йною за-
х!дньо - украТнською буржуазию за украТнськмй П'е-
монт, за той осщок, дс мае зрсстати украшська куль-
тура всупереч занепадстч украТнсько! культури на
Рлдянсьюй УкраТн!, що його внцувалм т» ж сам! про-
роки. Але 14 рок!в радянсью ! влиди в УСРР принесли
13
нечуваний розвиток укра’шськоТ пролетарськоТ куль-
тури, могутн!й розвиток художньо’1 л!тератури, дру-
кованого слова, науки та мистецтва. 3 к1лькох оди-
ниць зросли десятки тисяч р1зноман!тних шк!л, виших
учбових та фахових заклад!в, де навчаеться робпни-
чо-селянська молодь, забезпечено умови для ц1лко-
вито1 л1’кв1лацП неписьменности у вайближчий час,
невпинно зрсстае лобробут населения. 13 рок!в поль-
ськоТ окупапи Зах!дньо! УкраТни в!дкинули и з по-
гляду культурного на ц!л! роки назад, знишили здо-
бутки мозольноГ npaiji украТнського населения над
створенням культурних щ’ннсстей, розтоптаних нин!
чоботом польського улана та жандарма.
Полпика польського фашизму щодо украш-
ськоТ культури.
„Вдержати п!д своею владою окупован! земл!“ i
„утримати владу пдльських обшарник1в i кап!тал!ст!в
над поневоленими народами"—така загальна нащо-
нальна полпика фашистсько! буржуазно! Польщ!.
Ними засадами належить визначити й полпику поль-
ськоТ влади зокрема щодоукраТнсько! культури; поль-
ський фашизм проголосив в!йну культур! украТнського
населення п!д Польшею, як чинников!, що мае ве-
личезне орган!зовне й полпичне значшня. Урядовими
законами, полщ!йними репрес!ями 1 в!йськовим те-
рором польський фашизм намагаеться зруйнувати
дотепер!шн! здобутки uieT культури й унеможливити
и !снування та дальший розвиток. Польська фашист-
ська влада намагаеться поставити широк! маси украТн-
ського населення на шлях польошзацн. Польон!зац!я
й асим!ляц!я в руках польськоТ буржуазИ е спос!б
ушллеглення, тдкооення уярмленого украТнського на-
селения. Польон!зуючи й асим!люючи трудящ! маси
украГнського населения, польська влада мае на мет!
л!кв!дувати нац!онально-ревслюц!йний рух няЗах1дн1й
УкраГн!.
Пол!тика нац!оиального гн!ту, гцо нею Польщл на-
14
магаеться посилити свою внутр!шню та зовн1шню мщь,
в основном^ стоячи на тих самих засадах—раз-у-раз
мшяеться по форм! й по !нтенсивности польон!затор-
ських заходов у р!зн! часи icTopii ц!е! ново! держави.
1Ъсля припипсння окупащйних военних операций по-
лггичний пров!д у Польщ! довгий час перебував у
руках реакц!йно-пом!щицькоТ буржуазно! парт!! на-
ц!онал-демократ!в. Нацюнальну политику польськоТ
влади диктували тод! идеологи нац!онал-демократ!в.
„Програма ендец!! щодо так званих ,крес!в“ (окраТ’н
сучасно! польськоТ держави з нспольським населен-
иям.— М. К.)—це пол!тика нагло! екстермТнаци *), що
ставить соб! за остаточну Ц1ль знищити найкоротшим
часом нащональний украшський i бьчоруський рух,
примусову асим!ляц!ю (польожзашю) украТнц!в та
б!лорус!в на землях окупованих буржуазною Поль-
щею“—так визначив 111 з‘!зд КПЗУ нац!ональну
политику фашистсько! Польщ! теля 1920 р. Для на-
ц!онал-демократ!в украТнського питания зовс!м не
!сиувало. Вони вважали за св!й святий обов’язок
притьмом стягати фашистскими обручами буржуазну
„Р!чпоспол!ту“. Нащональщ меншост!, на думку ен-
децьких теоретиюв, мали бути гноем, на якому зро-
стала б 1 розвивалася Polonia restituta (в!дроджена
Полыца). Кр!м побоювань опору з боку украТнського
трудящого населения наСильницьк1й польон!зац1Т, на-
ц!онал-демократи, бувши в полпичному провод! дер-
жави, не могли не зважати на м!жнародню ситуащю,
не могли не зважати на голоси такоТ держави, як
Англ!я, кому великодержавна Полыца — союзниця
Франц!!—була таким самим недругом, як i сама Фран-
ц!я. Ск1лы<и юридично, теля фактичноТ окупаци поль-
ским в1йськом зах!дньо украТнськнх земель, земл! ц!
м!жнародн!ми договорами за Польщею не були за-
кр!плен1, ск!лькп енлецька Полыца не хот!ла даватм
будь-кому, а тим паче Англи приводу втручатися у
н внугр!шню пол!тику. Стыорювати п!дстави для
*) Екстерм1кац1я -винищепня. викор1нення.
15
втручання Англ!!, що в цей момент особливо загост-
рила CBO’i в!дносини з Францию в борэтьб! за геге-
монию в Европ‘1, а це так характерно для п!слявер-
сальсько! доби—було невиидно для молодо! поль-
ськоТ держави, й тому до певного часу ендецький
уряд мав стримувати сво! украТножерськ! шов!н!сгичш
прагнення. Тим то, хоч ентец!я й проводила в життя
свою наиЦональну пол!тику, але одверто вона це ро-
била т!льки на Волин!, що в!д!йшла до не! за Р!зьким
договором. У Галичин! укра!нц!в пригшчувано потиху,
головно в напрям! екояом1чн1м, так тихо щоб не по-
чули голосу поневолених укра!нц!в на м!жнародн!й
арен!; навпаки, ц!лою низкою заход!в зокрема ухвалою
про створення самоуправления в сх!дн!х воеводствах
Польща намагалтся удавати, н!би вона дае щось по-
д!5 ее автономи Сх!дн!й Галичин!.
Настав 1923 р!к. Гак звана „рада амбасадор!в“,
цебто рада представник!в урядёв великих держав, в
березн! 1923 р. закршила за Польщею окупован! земл!
„аж по р!чку Збруч“. П!сля березнево! постанови ради
амбасадор!в ендекимали для розгорнення на практищ
свое! винародовно! пол;тики широк! простори й в1льну
руку. УкраГнська культура, украГнськ! школи, культ-
осв1тн! установи, науков! заклади I т. д. саме тепер
в!дчули на co6i страши! удари невгамовно! шов!н!-
стично! реакц!!. Як правило,* укра!нц!в перестали на-
зивати украТнцями, Тх обернули на „русишв". Саме
слово „Укра!на“ для визначення Наддншрянщини й
Галичини категорично заборонено. Назву Сх!дня Га-
личина оф!ц!йно заступила назва „Сх!дня Малопольща".
Цёлу низку адм!н!стративних реформ 1 заход!в—райо
нування по пов!тах i воеводствах, орган:зац!я шк!ль-
них округ, проведения перепису за славетними прин-
ципами брехливо! поль"ько! статистики—спрямову-
валося на те, щоб якнайскорше настав час, коли б
ендеки могли сказати, щов 11ольщ! укра!нц!в, украш-
сько! культури, украТнсько! мови нема, а русини, як!
там е,—з усього задоволен!.
Пёсля фашистського перевороту П!лсудсы<ого в
16
травн! 1926 р. на чол! влади в Полыц! стала м!л!та-
ристська, гнучкппа политично й радикалыиша в за-
ходах фашистсько-кап!тал!стично! диктатури трупа
представник!в великого промислового й земельного
кап!талу, на чол! з Иозефом П!лсудським. Haixio-
нальна пол!тика нового проводу буржуазно! Польщ!
в!др!знялася 1чд национально! пол!тики ендек!в т!льки
формою й тактикою, але не суттю.
П1лсудчики витягли !з скринь iCTopii стар! заяло-
жен! гасла польсько-украТнсько! „р!вности й братер-
ства“ i п!д цими гаслами продовжували розпочатий
ендеками розгром укра/нсько! культури. Политика
П!лсудського, на вз!рець в!домого восводи волин-
ського Генр!ха Юзефського, зводилася до того, що
на шпальтах п!лсудчик!вських орган!в, з трибун уся-
ких прилюдних збор!в урядов! д!яч! виголошували
программ „украУнсько-польського сшвжиття", а тим
часом закривали „Просв!ти“, нищили школи, заборо-
няли твори Шевченков! ! т. д. Недарма ж польон!-
зац!я найб1лыш усп!хи мае у воеводств! Юзефського,
найортодоксальн!шого посл!довника Шлсудського в
нащональних справах i завзятого декляматора кате-
х!зису „польсько-укра!нсько! згоди“. В м!шстерських
каб!нетах П!лсудського нав!ть вироблено проекти
майбутньо! державно! федераци Польщ! й УкраТни,
а тим часом на Зах!дн!й УкраТн! вживають ycix пол!-
ц!йних, вШськових та 1нших заход!в, щоб знищити
найменший натяк на культурну чи мовну окрем'ш-
н!сть украТнського народу.
Нащональна полдника фаишстсько! Польщг харак-
терна там, що широка маси трудящого населення
вона силомщь штовхае в npipey неосв1чености й не-
письменности. Нацюнальна полйпика Шлсудського
спрямована на те, щоб вибити з рук трудящих куль-
туру, oceimy, знания, як засоби полдничное органе-
заци, як засоби клясово'ё полётичноё боротьби. На-
циональна поитика Шлсудського характерна зрештою
й тим, що нацёональне пригнёчення широких трудя-
щих гкра'ёнських мае проводиться за допомогою пёд-
17
куплено! украТнсько! буржуази, що е клясовий спаль-
ник польського фашизму так всередин! краТни, як i
назови!, в 1нтервен1ййно - погромницьких плянах щодо
СРСР i зокрема Раоянсько! УкраТни.
„...По.итика ГПлсудського щодо загарбаних Поль-
шею украшських земель вводиться до таких двох
пункт!в:
1. Посилення терору над роб!тничими й селян-
ськи.ми масами, щоб цим способом унеможлнвити Тм
усшшну боротьбу проти фашистского уряду та п!д-
готовлення вшни проги СРСР.
2. П!дкуплення й перетягнення буржуази та вер-
шк!в др!бном!щанства, щоб Тх зробити пов!льним зна-
ряддям польськнх великодержавних плян!в“ (з резо-
люцп про украТнське нац!ональне питания на Шз’Тзд!
КПЗУ).
JliKBtaauifl украТнсько! школи *).
Коли силою польського окупантського кулака на
Зах^дшй УкраТн! стверджено владу польськоТ держави,
тут !снувало багато народвТх шк!л з навчанням укра-
Тнською новою. Посталн вони, в б!льш!й своТй частин!,
а саме в частин! Галичини, ще за австр!йських час!в,
коли тут практикувалося куцу ,нац!онально-культурну
автоном1'ю‘. Частково причиною до зростання шк!л
стало визволення з-тд габсбурзькоТ, а на Волин! —
ромашвськоТ монархи. В той момент, коли Польща
загарбала украТнськ! територй, що 1 нин! с в и склад!,
на Зах!дн!й УкраТн! !снувало 3.662 украТнськ! школи.
Цю цифру виводилося з того, що 1911/12 р. на терен!
Льв!вськоТ й КраювськоТ шюльних округ, або в Гали-
чин!, було 2.496 украТнських народн!х шк!л. Перед
початком в!йни 1914 р. це число трохи поб!льшало й
дор!внювало 2.612 школам. На Волин! та на п!вн1чно-
зах!дн1й частив! Зах!дньоТ УкраТни, хоч за царського
*) Bci цифров! й фаапичи! дан! наветом в брошур! ни п1дстав!
мхиц&о-укрд)яськ< i й лодьськоГ лресн, а таким /емких заэначеинх
у текст! слеШыьиих млтер1ял!в.
панування 1 не було жодноТ школи, та проте за час!в
революцН тут в!дкрилося 1.050 украёнських народных
шк1л. Отже разом —3.662 украёнськ! народи! школи.
Окупувавши зах!дньо-украёнськ! територ!ё 1 здо-
бувши владу над культурним життям окуповаиого
народу, фашистська Полыца негайно ж взялася од
погромнинькое полпики в галуз! украёнських шк!л.
На Холмщин! й П1дляш1ш та на Волин! стали наса-
джувати утракв!стичну. цебто двомовну, польсько-ук-
раенську школу. Б!льшало утракв!стичних шк!л, що
пот!м перетворювалися на польськ!, а натом!сть меи-
шало число шк!л украёнських. Та й утракв!стичнё
двомовнё школи, де викладали вчител! поляки, були i
6 практично польською школою. В б!льшост! утра-
квёстичних шк!л всё основн! дисципл1ни викладалос£
польською мовою. Украёнською ж мовою, кр!м закона
божого, що його викладали унёятськ! попи... украТи-
ською мовою викладалися так! дисциплёни як... гимна-
стика та спёви.
На Волинё вже 1922 р. за ведомостями „Зв!домлення
бюджетовоё KOMicii про попередн!й бюджет мастер-
ства в!роспов!дань i освети на р!к 1925“ було 79 ут-
ракв!стичних шкёл. 1923 р. число Ух зросло до 98. 'За
той самий час на Холмщине й П1дляшш1 украёнськ:
народи! школи зникли зовсе’м. а на Волин! ёх налечх-
вано значно менше, як 1920 р., а саме: 1920 р.— 1.050,
1922 р. —443, 1923 р. —369.
Щодо Галичини, то, зважаючи на сказан! вже вишг
причини м!жнароднього характеру, наступ на украён-
ськ! школи в цей час не був такий р!шучий i руён
ницький. Навпаки, окупантська польська адмёнёстрац!
нав!ть загрчвала з так званим украёнським рххом
намагаючись поставити на платформу польсько! дер-
жавности найбёльеп угодовницьк! прошарки украён -
ськоё буржуаз!ё. I це мяло своё насл!дки сприятлив!
для Польщ!. До сойму 1922 р., в и бор и до якого б!ль-
neicTb украенських партёй бойкотували, сбрано грхпу
угодовськоё украёнськое буржуазеё з партН так звайжх
,ХЛ1боёд1В" Н8 ЧОЛ1 3 ПОПОМ 1лЬ^0ВИМ, яки||
I* 1Q
рував, як завжди в таких випадках, в!д 1мени всьсго
украТнського народу „бажання належати до Польщ!".
Декляращя Гтькова, що його як прирученого „русина"
возили польськ! представннки псказувати до Лии
нащй, була використпна польською державою як aii-
тащйний документ, коли поели Англ!!’, Франни, 1талп,
ЯпонП закр!плювали за Польщею Сх!дню Галичину
в'1домим актом 13 березня 1923 року.
Заграваючи з буржуазними украТнськими парт!ями
i бажаючи створити сприятлив! настро’У в м!жнародн!х
сферах, пальська адмшктращя час!в 1920/1922 р.р.
проголошувала облудш по сут1, але багатооб!тницьк1
формою заяви щодо украУнського шюльництва.
Перший президент КрайовоУ шк!льноУ ради про-
фесор Поль в одному з офщ!яльних шюльних видань
писав:
„У польськ!й школ! повинен вчити вчитель поляк,
а в украТнсьюй — укра!нець“. На думку преф. Поля
це було потр!бне на те, щоб „украУнц! могли з нами
(поляками) сшльно д!лати й працювати, як в!льн! з
В1льними й р1вн! з р!вними“. Мало цього, проф. Поль,
оф!ц!яльний представник польськоУ адм!н!страц!1, вва-
жав, що треба „утраквктичн! укра’Унськ! учительськ!
сем!нар!У знести, а на Ух м:’сце запровадити учительськ!
сем1нарп з польською й украУнською викладовими
мовами й з учителями поляками й украУнцями".
Окупантська польська влада не обмежилися са-
мими лише деклярац!ями своТх нам!сник!в у Галичин!.
1922 року в березн! сойм ухвалив закон „про п!дстави
этального воеводського самоврядування й зокрема
воеводств Льв!вського,Тарноп!льського та Станислав!::-
ського". В цьому закон! зазначено, що „воеводськс
самовр, дування Льв!вське,Тарнотльське й Станислаг.-
ське вивчае й об!ймае: 1) справу в!роспов1дання та
2) справ*.' народньо! осв!ти з виУмком ун!аерситет1в та
шк!л, як: Ум piBHi*. Дал! закон нал!чував ще к!лька
десятк!ь пункт!в про права самсврядувань воеводств.
На думку цього закону вс! народи: школи I навНь
середн! яали п;длягати воеводському самоврядувянню.
20
В ц!лому, закон цей створив !люзло сякоРтако'! авто*
ном!!.
Не зважаючи на деклярац!ю проф. Поля i нав!ть
на урядов! постанови про воеводське самоврядуванвя,
шк!л все ж меншало. В Галичин!, правда, меншало
не такими жахлизими темпами, як на Холмщин! та
П!дляшш!, але все ж уперто й посл!довно меншало.
Якщо 1914 р. в Сх!дн1й Галичин! було 2.612 шк!л, то
1921/1922 р. число шк!л знизилося до 2.505.
Коли в березн! 1923 р., вщомою вже постановою
ради амбасадор!в, закршлено Сх!дню Галичину за
Польшею, фашистсько окупантський польський уряд
показав справжшй зм!ст свое! нашонально! пол!тики,
викрив справжню суть лицем!рно! заяви проф. Поля
та облудних урядових постанов.
Вже того самого мкяця, що й постанова ради амба-
садор!в, м!н!стерство осв!ти скасувало единий украТн-
ськнй чэлов1чий вгдд1л державно! учительсько! сем!-
HapiT у Львов!, а „рескриптом з дня 23 серпня 1923 р.,
ч. 10789/1 скасовано м!н!стерством 1 украшську школу
вправ у Львов!, що кнувала 45 рок!в. Рескрштом з
дня 13 грудня 1923 р., ч. 10782/1 ввела куратор!я Льв1в-
всько! пшльно! округи утракв!зм до обох украТнських
жшочих сем!нар!й (у Львов! та ПеремишлО, i таким
чином не стало ш одно! украТнськоТ державно! учитель-
сько! сем!нар1! навой укра!нсьюй земл! п!д Польшею*
(/. Герасимович — „На тривогу*). Все це того ж самого
1923 року.
Ц1 поодинок! заходи були лише вступом до роз-
гортання нищення укра!нського шк!льництва по всьому
фронт!. Польський фашизм мав тепер i фактичн! й
юридичн! дан!, щоб розправлятися з нацменшостями.
з укра!нською культурою так, як в!н того хот!в. 31 лип-
ня 1924 р. видав сойм знаменитий так званий кресо-
вий закон. Мета цього закону була зруйнувати укра-
1нськ1, бморуськ! й литачськ! школи на окра!нах поль-
сько! держави. За ним законом украТнськ! школи
можна було в!дкривати там, де е найменше 25“ • ук-
раТнського населения. Здавалося, що в!н забезпечма
украТнцям можливкть мати свси школи навТть у тих
сТльських громадах, що перебувають на крайшй за-
х!дпш украТнсьюй територй' та де не украТнське, а
саме польське населения становило б!льш!сть. Але це
лише Тлюзорне (оманне) перше вражйшя. Закон 31 лив-
ня 1924 року встановлював, що для в!дкриття укра-
Тнсько! школи треба було, щоб про ие хлопотали не
менше, як батьки 40 д!тей. Щоб обернути кнуючу
украТнську школу на утракшоичну (двомовну) поль-
сько-украТнську, закон вимагав клопотанпя в!д бать-
к!в т1льки 20 дней. Закон зазначав дал;’, що про в!д-
краття украТнсько! школи мали право клопотати лише
украТнц!, а про вщкриття утракв1стично! — eci батьки
без р!жниц! нашональностей. Основний змкт цього
кресового закону все ж полягав у проведеню так зва-
ного шк!льного плебтсциту, що мав визначити нащо-
нальний характер кожноТ школи.
Тод1шн1й польський м1н1стер освТти, один з братТв
Грабських, видав щлу низку пояснень i !нструкщй, що
старанно спрямовували наслщки плебкциту на ко-
ристь польськоТ школи ЗахьдньоТ УкраТни i лТквТдацТю
украТнського шктльництва. Прим1ром, за пояснениями
мш!стерства осв!ти, вс! декляраци про бажання ство-
рити украТнську школу треба було суворо перевь
ряти й засв!дчувати в адм!н1стративних органах. Щодо
бажання створити польськ! або утраквтстичн! школи,
то деклярацц за ц! школи не шдлягали nepeeipui, а
пр!звища тих, хто шдписав так! декляраиИ, не повинн!
були оголошуватися. Отже, доля постанови про ство-
рення украТнсько! школи завжди залежала в!д докце-
во! польськоТ адмТшстрацИ, тод! як ця сама польська
адмтстрашя могла заявити про створення ПольськоТ
або утраквктично'Т школи „з бажання населения", на-
в!ть не посилаючись на пр!звища та 1мена цього на-
селения.
Так воно справд! й було в практиц! шк!льництва
иа Зах1дн!й УкраТн!. Прим!ром, в украТнському сел!
Лисиничах Л|>в!вського пов!ту, як про це пов!домляло
,Д1ло“ (з 16 с!чня 1925 р.), з бажання польських член!в
22
громадськоТ ради украТнську викладову мову у дво-
клясов1й школ! перем!нено на польську. Постанову
затвердила Льв!вська куратор!я, i н!яья протести ук-
ра'Гнського населения не допомогли. Так само на шд-
став! фалшивоТ постанови громадськоТ ради в сел!
Мухавка Чортк!вського пов!ту („Д!ло", 4 лютого
1925 р.) в школ! заведено польську викладову мову.
Характерний факт подас льв!вська газета „Новий час"
(з 18 с!чня 1925 р.). В Зелен!й Скалацького повпу з
1862 р. !снувала народчя школа з украТнською викла-
довою мовою. Аж в березн! 1924 р. з бажання поль-
ських урядовщв школу леретворено на польську. В
усьому сел! с т!льки 9 поляков i 49 украинце, а кре-
совий закон, як наводилося, вимагае для польськоТ
школи наявности щонайменше 20 д!тей. Як пов!дом-
лялося, в цьому ж самому „Новому час!“ (з 8 березня
1925 року), в Бучач! полщ!я заборонила украинцев!
Юр. Федущаков! займатися шк!льною справсю й зби-
рати шдписи шд деклярашею за украТнську школу.
В Переволощ м!сцевому голов! громади заборонено
п!дтверджувати власноручш пЩписи родич!в на за-
явах за украТнську школу. В Глуховичах Льв!вського
лов!ту начальник пол!ц!Т викликав до себе секретаря
MicijeBoi „Просв!ти“ та деяких селян I категорично
наказав Тм не займатися справами украТнськоТ школи.
а голов! громади заборонив стверджуватн шдписи шд
заявами за укра!нську школу. В Звиняч! Богород-
чанського нов!ту м!сцева влада конф!скувала заяви
про украТнську школу. В Ябл!нц! Золоч!вського пов«ту
представник польськоТ адм!н!страц!Г говорив селянам,
щоб вони не втручалися до шк!льноТ справи, бо „це
пол!тика й вони через неТ можуть д!статись до крн-
м1налу*.
В насл!док такрго проведения кресового закону
з 31 липня 1924 р. низовою польською адм!тстрац’.€ю
в життя, украТнське шк!льництво в Сх!ди!й Галичин!
п!шло до загибел! тими самими темпами, що свого
часу й шкИьництво на Волин!. Польський капрал i
фельдфебель, що сид!в осадииком в адмпПстратнвних
органах на Зах!дн!й УкраТн!, щиро запроваджував у
життя директиви щодо украТнського шк1льництва
польского фашизму згори.
Два роки згодом шсля в!домо’Т постанови ради
амбасадор!в i п!сля проведения в життя липневого за-
кону Грабського В1Д 1924 року, украТнське шк!льництво
на Зах!дн!й УкраТн! виглядало так: школ украТнських
державних— 1.055, приватних—19, утракв!стичних
польсько-украТнських державних—1.684, приватних—2;
утраквктичних, власне кажучи, не можна вважати
нав!ть за наполовину укра’Тнськ!, бо в них украТнського
мовою, як вже зазначалося, викладаеться лише спорт та
малювання тощо. Отже, фактично на Зах1дн1й Укра-
Тн! на 1 грудня 1925 року за даними офодяльноТ стати-
стики народшх шк!л Польщ! „Школи народи! Реч!
поспсл!тоТ ПольськоТ в poui шк!льному 1925/26“—укра-
Тнських державних шк!л було т!льки 1.055.
Динамика украТнського шк!льництва в!д 1914 р. 1
до 1925 р. змальовуе таку картину: 1914 р. украТн-
ських школ було 3.662, 1922 р. — 2.997, 1923 р.— 3.027,
1925 р.— 1.055.
Як бачимо, час розперезаноТ д!яльности польськоТ
ендещТ в!дзначаеться найб!льшими усгИхами в галуз!
знишення украТнськоТ школи.
В трави! 1926 року в Польщ! в!дбувся фашистський
переворот i влада перейшла до П1лсудського. Як в!-
домо, украТнська буржуаз!я покладала на переворот
П!лсудського велик! надГТ. Режим П5лсудського, який
жонглював словами про украТнсько-польську згоду,
про федерацТю, гзласував про украТцсько-польське
сл!вжиття i т. д., давав украТнськ!й буржуазИ б!льш!
маневров! можливост! щодо задурювання широких
мае украТнського трудящего населения. В ньому ви-
пздкощ украТнська буржуаз!я, користуючись нац!о-
нально л!беральною фразеолопею П1лсудського, могла
скорТше п!ти на угоду в ним, н!ж це було за час!в ен*
дек1в. ПТлсудчики справд! На початку свое! д!яльности
розпочали широку акц!ю прилучення дд свовТ системи
ВИ.Н1Чтних лрндсгавник!в украТнськоТ буржуаэП й Mi-
24
щаиства. Деяким таким пред ставникам издано держав-
ник посад, Ух запрошувано на офУцУяльнУ раути, УмвУд
п1лсудчиювськоТ влади передавано дрУбнУ грошовУ суб-
сидГУ для господарських,благод)йних та навУть вавчаль-
них установ. Але це було лише полУтиканство, це було
намагання тлсудчикУв створити УлюзУУ, и!би 1‘хня полУ-
тика щодо нацменшостей нр така, як пол!тика ендек1в.
Насправд! вона була така самУсУнька. Знищення
шк1л провадилося такими самими, коли не бУльшими
темпами, нУж за ендеюв. УкраУнш, що за пУлсудчикУв
посУли деяк! м!сця в шюльних самоврядувальних ор-
ганах, жодного впливу на стан украУнськоУ школи не
мали, вони були лише прикриттям для лУквУдаторськсУ
полУтики тлсудчикУв щодо укратнських шк!л.
ГПлсудчикн Ух викорнстовувалииа те, щоб всю ди й
перед ус!ма змальовувати таку картину, шби сам укра-
Унський народ руками своУх нУби представникУв лУквУ-
дуе украУнську школу. Саме за часУв ПУлсудського для
широких верств украУнськсго населения в Полыш
створено таю умови, що украТнська школа в справ!
знания украУнськоУ мови втрачае свое практичве зна-
чУння. .3 офУЩяльними установами заборовяеться л>-
стуватися украУнськсго мового. До офУпУяльних пред-i
ставникУв не можна говорнти по-украУнському. Всюди,
як правило, заводиться польська мова.
Таким способом урядовц! ПУлсудського, внконавц!
директив пУлсудчикУнського уряду щодо украТнсысого
населения, уиеважнюготь значУння школи для практич-
но» дУяльности й життя населения.
ПолУтику лУквУдацН украУнського шкУльництва вже
за часУв ГИлсудського Улюструють так! числа: 1925 26 р.
украУнських шк!л було 1.055, 1926 27 р.—925, 1927-
28 р, — 774.
Даннх про далыи! роки не маемо, але треба думатм,
що нищення украУнського народнього шкУльництеа
в1дбулося тими самими темпами, що й ранУше. Так за
часУв осУнньоУ впапиф1кац1У“ СхУдньоУ Галичмнм» в
1930 роц1 цУ темпп були ще прогресивнУш*. НаЫть
фашистУвський „Новий час", що нимало голосував вро
политику братерства, з приходом ГИлсудського до
влади вустами I. Герасимовича писав: „С. Грабськнй
меже бути гордий з того, що 3i змшою режиму його
шкГчьна пол!тика не титьки не зм!нилася, а перево-
диться дальше посл’.довно й безоглядно, але й пляну-
ються nori засоби для асим!ляц!йних ц!лен“.
Шкйтьна пол!тика, правда, не змшилася. Ендецька
адм1шстращя заборонила селянам клопотатися про ук-
рашську школу. ГИлсудчикЧвське староство в Стани-
славов! в жовтн! 1929 року заборонило селянам Залукви
Галицького пов!ту обговорювати шкЧлый справи з
1нтерес!в ,п\'бл!чноТ безпеки". Ендеки не дозволяли
украТнськ:й громадськост! зоргашзовуватися навколо
шк!льноТ справи. П!лсудчик!вське староство в Борщев!
видало наказа про л!кв!дащю мкцевого украТнського
т-ва „Охорони д!тей ! оп!ки над молоддю". Закликан!
перших м!сяц!в i рок!в п!лсудчик!вського панування
до шюльних рад, украТнщв дедал! усувалсся з наказу
польськоТ влади. яД!ло“ (з 6 вересня 1929 р.) про по-
ветов! шк!льн! ради писало: „В цих радах зас!дають,
як правило, лише польськ! члени... 3 тих причин ве-
дуться в нас шк!льш справи дуже сторонничо, тобто
систематично в користь польськоТ, з кривдою украТн*
ськоТ школи й нашого вчительства".
Польська влада не обмежилася народшми школами.
3 розпорядження орган!в польськоТ влади закрито
дитяч! садки у Драган!вц!, не дозволено в!дкрити ди-
тяч! садки в селах Бэвор!в, Буцн!в, В. Б1рки, Га! Ве-
лик!, В. Ходачк!в. Закрито дитяч! садки в Грималов!,
в Скалат! i т. д.
Саме за п!лсудчик!в можна говорити про остаточну
л!кв‘1дац!ю украТнського шкмьництва на Волин!. Ше
у вересн! 1929 року украТяська преса писала про те,
що на Волин! залишилося т!льки 5 украТнських шк!л.
У липн! 1929 року закрито украТнську школу в сел!
Хмел!вц! на Волин!. М. Галущинський, в!рний слуга
псмьського фашизму, в промов! в польському сенат!
12 березия 1930 року половинчастими боязькими сло-
вами заявляв про „повну в!дсутн!сть шк!л з украТн-
ською мовою навчання на Пол!сс1, незвичайну недо-
стачу таких шк!л на Золин!, недостачу навчання магёр-
ньо'Т мови для д!тей Холмщини“.
Картина стану украТнського народнього шк!л:.ни-
цгва була б негговна, недосить ясна, коли б ми не
сказали про вчительство. УкраТнськ! вчительськ! кадри
це в основному придукщя минулих рокТв. Пол!тику
польськоТ фашистськси влади щодо украТнських учи-
тел!в сл1д схарактеризувати, як полТтику знищення Тх.
Польська влада зовсТм не турбуеться, щоб забезпечити
вчителями Ti кТлька сотень украТнських державних
шюл, що е на Зах!дн!й УкраТн!. Навпаки ц!лу низку
старих вчител!в, а також молодих, що сюнчили нещо-
давно укра’Тнськ! семТнарп, переведено до шк!л в ко-
р!нюй Польщ!, де немае жодного украТнця й де вони
викладають в щлковито польських школах: не шдго-
товлюеться й нових украТнських вчител!в. На Зах!д-
н!й УкраТн! немае жодноТ державно! учительськоТ се-
MiHapiT.
Для рештки украТнських вчител!в створюеться не-
можлив! умови пранк
Учител!, що працюють по украТнських народн!х
державних школах, надзвичайно завантажен!. На одного
вчителя часто-густо припадае по 200—250 чол. дТтей.
Прим!ром, у Льв!вському воеводств! в сел! Павлоком!
Берез!вського пов!ту на одного вчителя припадае 180 д!-
тей. В сел! Оров! Дрогобичського пов!ту припадае
190 д!тей, в' сел! Моркотию ЖовкТвського пов!ту на
одного вчителя припадае 260 д!тей. В Станислав!вському
noBirl в сел! Петранка Гор!шня на одного вчителя
припадае 161 учень, в сел! Граб!вка Калуського по-
в!ту на одного вчителя припадае 176 д!тей. В Тарно-
п!льському воеводств! в сел! Брикуля Нова на одного
вчителя—137 д!тей, в сел! Ocieui Бучачського пов!ту—
167 д!тей 1 т. д.
Учител1в для украТнських народных шк!л подготов-
ляюсь в», учительських сем!нар!ях, що !снують з при-
ватно! !шц!ятиви. На Зах!дн!й УкраТн! е так! привате!
вчительськ! семшарИ: 4 д!воч! (,Р1дно1 школ*) у
Львов!, Коломи!, Самбор: та СтриУ, одн! семпшрсыа чо-
лов!ч! курен „Р1дно1 школи11 у Львов!, 4 д!воч! вчитель-
ськ! сем!нар!У у Львов!, Яворов!, Станиславов!, Дрого-
бич!, що перебувають на кошти та шд !дейним кер!в-
ництвом монашеського ордену „Сестер васил!янок“.
Можна соб! уявити, в якому дус! та за якими сощяль-
ними й !дейно-моральними принципами виховують
„Сестри васил!янки“ майбутшх учительок, що мають
оформляги !деолог!ю майбутньо’У украУнськоУ „громад-
ськости'1 п!д Полыцею! В yeix учительських закладах
1928/29 року навчалося 781 особа, з них 95 чолов!ка
та 685 ж!нок.
Перспективи украУнських шк!л щодо вчительства
надзвичайно суворЕ Тим паче, що польська влада ре-
тельно дбае за те, щоб зменшити к!льк!сть присутн!х
на Зах1дн1й УкраУн! украУнських учител!в. Польська
адм!н!страц!я штучно створюе тяжке та тривале без-
роб!ття украУнського вчительства. Не зважаючи на
надзвичайну завантажешеть учител!в, як це ми бачили
на вищеподаних фактах, у Льв!вськ!й шк!льн!й кура-
Topii в вересн! 1929 року лежить 1.300 заяв в!д без-
роб!тних учител!в, що Ум не дають змоги працювати
на зах!дньо-укра!нських землях. Влада дае Ум змогу
влаштуватися на територЛ польських воеводств—Вар-
шавського, Крак!вського i т. д. Як писало „Д!ло“
(з 6 вересня 1930), „близько 1.000 украУнських учител!в
було вигнано на неукраУнськ! земл!... перенесено туди
за час!в Грабського й деяк! змушен! задля хл!ба
прийняти там посади".
Влада систематично зн!мае украУнських учител!в з
украУнських шк!л на Зах!дн!й УкраУн!, переселяе украУн-
ських учител1в на неукраУнськ! земл!, примушуе Ух там
польон!зуватися, а посаджених в украУнськ! школи поль-
ських учител!в робить чинниками польон!зац11‘ школи
та населения. Прим!ром, в липн! — серпн! 1929 року
з Лемк!вщини переведено до польських м!сцевостей
8 украУнських учител!в; в наслщок пол!ц!йноУ „чистки"
в украУнськ!й тарноп!льськ!й г!мназ!У к!лька вчител!в
вислано до польських воеводств.
»
Треба в’;дзн; чити, що украшськ! школи на Зах!дн!й
УкраТн! перебувають у надзвичайно кепському став!
i щодо Гхнього материального стану. Зокрема, прим!-
щення, в яких перебувають школи—кепськ!, не в!дпо-
Шдають заеданиям культурно-ocBiTHix уставов. Як
св1дчить оф1шяльний „Дзенн!к ужендовий" з 1928 року
з загального числа 5.182 шк1льних будинк!в на територи
Льв1всько! шк!льно! округи 1.294 будинки нев!дпов!дн!
своему призначенню, бо вони „т!сн!, низьк! й вогк!“.
6 ще 503 шк!льних будинки, що в них навчання шк!д-
ливе через !хню вогк:сть. Становище 1з шк!льними
будинками на Волин! так само надзвичайно погане.
Кепсько в украшських народшх школах i з п!друч-
никами 1 з навчальним допом!чним приладдям.
Дещо для укра!нського шк!льництва робить гро-
мадська орган!зац!я— украГнське педагопчне товари-
сгво п!д назвою „Рщна школа". Орган!зац!я ця 1снуе
з активности й на кошти широких мае трудящоГ люд-
ности Захщньо! УкраТни. Але в провод! ,Р!дно! школи*
сидять представники украшсько! буржуаз!! та буржу-
азно! !нтел!генц!!, як! спрямовують орган!зац!ю машв-
цями угодовського фашистського пол!тиканства. „Piдна
школа" в руках труп украГнсько! буржуаз!! е знаряддя
так у в!дносинах з польським фашизмом, як i щодо
впливу на зах!дньо-укра!нських землях.
Опр!ч того, що ундорадикальний буржуазно й
соц!ял-фашистський пров!д „Р1дно! школи* через не-
дбал'е хазяТнування часто призводить орган!зац!ю до
небезпеки орган!зац!йно - матер!яльного краху (в!доме
зловживання в „Р!дн!й школ!*, коли „зник“ будинок
i деяк! ц!нност1) вона перебувае в поганому матер!яль-
ному й ф!нансовому стан! через зовшшн! створен!
польською владою умови. Що „Р!дна школа* !свуе на
громадськ! кошти, то й матер!яльний стан громадсько-
сти, попршений сучасною економ!чною кризою в дер-
жав!, безпосередньо в!дбиваеться на Г! стан!. Для ро-
боти ц!е! орган1зацп створюються неможлив! умови.
Ньв!ть коли мкцев! селянськ! гуртки „Р!дно! школи*
спроможуться, наприклад, збудувати будинок для при-
яв
ватноТ укра'ТнськоТ школи, польська !нспектура забра-
ковуе п!д р1зними приводами ui будинки, хоч би вони
в!дпов!дали ВС1М умовам й були значно кращими шд
багатьох шк!льних будинюв TenepiuiHix шюл. Польсьь.о-
фашистськ! чиновники i собг теж вживають заход'ш,
щоб перешкодити збиранню коштчв серед украТнсько! о
населения на користь оргашзащй та установ „Р!дно1
школи**. Щодо иного СЛ1Д вказати на кампанно проти
грошових збиранин на украТнськ! культури! потреби,
що И регулярно провадить польська преса (можна
вказати на шалену кампан!ю у вересн! 1929 р. проти
збиранини на „Р1дну школу**, що ТТ п!дняв „Кур'ер
Станиславовськ!").
Не в кращому стан! перебувають i середн! украТн-,
ськ! школи. Нав!ть навпаки, коли ж бо це школи ви-
того порядку проти народшх та фашистська влада
во’ляко намагаеться обмежити число ix i створити те
саме, що й для народшх украТнських шюл—не сприят-
лив! умови кнування. 1926/27 року на територп Польщ!
було 796 середн!х шк!л, з них польських було 687 i
украТнських—21. Були це школи приватн! 1 державн!
разом.
КолиТх под!лити, то шк!л державних польських було
253, шк!л украТнських державних було 6, приватних
польських шк!л було 434 i приватних украТнських
шк!л було 15. Отже, для поляк!в, що Тх на територп
Польщу числено б!льше в!д украТнщв т!льки втрое,
було 253 державн! середн! школи, а для украТнщв,
що числено Тх в!д поляк!в утрое менше — середн!х-
шк!л було менше в!д польських в 44 рази! Щодо при-
ватних шк!л, то влада дозволила украТицям в!дкрити
середн! школи, але в 29 раз!в менше, н!ж !снувало
польських. Кр!м того систематично створювали при-
чини, що гальмували розвиток украТнських середн!х
шк!л. Тут були 1 обмеження територп, з яко’Т можна
приймати до даноТ украТнсько! середньоТ школи, за-
криття р!вноб!жних кляс (Льв!в, Колом!я, Перемишль)
i зрешюю вс!ляк! провокацГТ, що так чи !накше, а
ставали ва причини, щоб закрити школу, усунути
90
учjiiв 1з школи та запод!яти 1 вmi piaai рспресй та утиски.
1з 6 державних середн!х шк!л, що Ух нал!чувано
в 1926/27 poui, 1снували украУнськ! пмназП в Пере-
мишл!, Колом!;, Станиславов!, Яворов!, Львов!, Тарно-
пол!. Тепер, п!сля л!кв!дац!У г;мназ!й в Станиславов! й
Тарнопол), п!д час протиукра'шських погром!в вссе-
ни 1930 року, держа! них лишилося т!льки 4. 3 15при-
ватних украУнських пмназ!й забрито пмназИ в Дро-
гобич! й Рогатин!.
Отже, число середч!х шк!л на час, коли ми пишемо
брошуру, пабагато менше, н!ж , це зазначено вище.
В самому пльки вересн) 1930 р. з розпоряцження м!-
нгстерства визнань i осв!ти, зл кв!довано украУнськ!
пмназ!! в Рогатин!, Станиславов!, Тарнопол!, Дрогобич!.
Для навчання украУнськоУ шюльно! середньоУ мо-
лод! польська влада й польська шк!льна адм!н!страц!я
створюе якнайнесприятлив!ш! умови.
Протягом 1928/29 року (навчальнсго) за участь
в украУнських спортивних орган!зац!ях вик.тючено
150 чол. украУнських середньошк!льник!в,при чому Ум
заборонено вступати до !нших середн!х шк!л. На
весн! 1929 року в Самбор! роз!гнано украУнську куль-
турно-спортидну орган!зац!ю „Пласт". В зв’язку з
пол!ц!йними тдозрщнями заарендовано 42 середньо-
шк!льник!в, член!в ц!еТ орган!зац!У. Декого з них не-
забаром випущено з-п!д арешту, але вс!м Ум видано
вовч! б!лети, що унемажливили навчання надал!. Ор-
ган!зац!1 середньошк!льник!в-украТнц!в не можуть !сну-
вати 1накше, як т!лькн п!дп!льно. Ti орган!зац!У, що
!'х дозволила польсы а влада, якшо вони бодай тр!шки
приходиться не до смаку комусь !з п!лсудчик!вських
урядовц<в, в!дразу розв’язуеться. Так було зл!кв!до-
вано „Союз незалежноУ соц!ял!стичноУ академ!чноТ
молод!”, „Життя" ! т. д.
УкраУнц!, що потрапляють до польських г!мназ!й,
перебувають в умовах запального, I польськоТ дирек-
ц!Т, 1 польського вчительства, 1 польських учшв, пре-
знрстна. Дирекц!я польськоТ г!мназ!Т, учительство чи-
нить украТнцям всяк! репресП й заборвнн. Прмм!рем.
дирекщя польськоТ г!мназ!Т в Борщев! заборонила
учням-украТнцям говорити м!ж собою украТнською
мовою. Адм!н!страц!я утракв!стичноТ пмназп' в Стрш
звТльнила юлька учн!в з г!мназп за те, що вони cni
вали украТнських п!сень.
Юлька сл!в про профес!йно-фахов! школи. Поль-
ська влада на кошти держави не зорганТзувала жод-
ноТ професШноТ украТнськоТ школи. На 301 фахову
школу в Польщ! 1929/30 р. не було й жодноТ украТн-
ськоТ школи. Отже, розвиток профеНйного шк!льни-
цтва в!ддано щлком до рук самод!яльности украТн-
ського населення. За украТнськ! фахов! школи най-
61льше дбала вР1дна школа". Але й Тй з ТТ малими
коштами не пощастило створити зрушення в ц!й справ’.
, Р!дна школа" мала й торговельну школу у Львов!
на 211 учн!в i 7 так званих фахово-доповнюючих шк!л,
що готували метал!ст!в, електротехн!к!в, столяр!в,
кравщв тощо. Час в!д часу влаштовувано перюдичн!
фахов! курен. Оце все в галуз! профес!йного шк!ль-
ництва на Зах!дн!й УкраТн!.
Ширення неписьменности серед украТнського
трудящого населення, як зааб у полпиц! поль-
ського фашизму.
Мета нащональноТ пол!тикц польського фашизму
в галуз! культури е вибити з рук трудящих осв!ту,
знания, цей зас!б, що допомагае Тм орган!зуватися,
зас!б, що допомагае в Тхшй клясов!й пол!тичжй бо-
ротьб!. Политика П!лсудського щодо украТнськоТ куль-
тури иа Зах!дн!й УкраТн! 6 одн!ею з форм клясовоТ
боротьби. Цю политику П!лсудський використовуе
на те, щоб визискувати, поневолювати трудящ! маси
Зах!дньоТ УкраТни. Л!кв!дуючи шк!льництво на Зах!д-
н!й УкраТн!, п1лсудчик!вськ! чиновники с!ють непись-
меншеть серед м!сцевого населення, знижують його
звгальнокультурний р!вень. Число школяр1в-д!тей у
воеводствах з переважним украТнським населениям
32
щороку меншае, бо за це дбае влада, за це дбае уряд,
за це стараються вс! низов! органи польськоТ ллади.
Нижче подаемо табличку, що характеризуе дина-
М1'ку шюльних д!тей в воеводствах польських та За-
х!дньо! УкраТни:
Варшава . . .
Лодзь . . . .
Льв1В . . . .
Станиславов .
Тарношль . .
1924/25 р. 1926 '27 р.
263.223 278.152
287.748 297.569
320.513 315.476
146.694 144.603
154.142 150.763
Не зважаючи на природний прир!ст населения й не
зважаючи на те, що в !нших мосцевостях Польщ! охо-
плення дней школою бьчьшае, на територп ЗахщньоТ
УкраТни число школяр!в меншае. По трьох воевод-
ствах — Льв!вському, Тарношльському, та Станисла-
в1вському— 1921/22 р. шк!льних д!тей було 651.647,
1924-25 р.-621.349, 1926/27 р,—613.369.
По деяких пов!тах Зах!дньоТ УкраТни це зменшення
вйдбуваеться Ще б!льшими розм!рами. По деяких по*
в!тах Льв!вськоТ школьно! округи число дней, що
1925/26 року ходили до школи, поменшало поровняно
з 1911/1912 р. на 30 — 40%, а в Бучачському пов!т!
нав!ть на 55%.
Якщо у Льв1вському воеводств! на 100 м!ськнх д!-
тей до школи ходить 87,7°/0. за переНчного по Польщ!
82,6%, то в Станиславов! на 100 дотей ходить до
школи 81,6%, а в Тарнопол! —81,4%. Ще г!рше справа
стооть по украТнських селах. Пересшний вщсоток од-
в!дування школи с!льськими д!тьми в усТй Польщ;
становить 77,8%, а по Зах!дн!й УкраТн! цей вщсоток
нижче 30 — 40%.
На Волин! поза школою лишаеться 49% д!тей шиль-
ного в!ку. Зокрема, в Луцьку не ходить до школи
57% yclci, шк!льного в!ку, д!твори. Зв!дси зрозум!лс.
що неписьмемннх на Зах!дн!й УкраТн! б!льше, н!ж в
ус!й Полыц!, що на Зах1дн!й УкраТн! загальмий кул! -
зз
турний Р'ВСНЬ штучно, зусиллямй фашисгсько-поль-
ськоТ влади, знижуеться. Вщсоток неписьменних у за-
х!дньо-укра!нських воеводствах пор!вняно з воевод-
ствами польськими й н!мецькими такий: Крак!вське
воеводство—19, Познанське воеводство — 3,7, Льв!в-
ське воеводство—29,2, Тарношльське воеводство—39,3,
Станислав1вське воеводство — 46,3, Волинське воевод-
ство— 68,8.
Политикою поширення неписьмеиности польський
фашизм намагаеться утруднити пролетарии, непись-
менним наймитам, та найбщнпиому селянству Зах!д-
ньо’Т УкраТни усв!домлення своТх клясових 1нтерес1в,
створювати своТ селяпськ! робпннч! оргашзацп, боро-
тися за своТ пролетарськ!, наймитськ! й незаможницьк!
1нтереси. Польський фашизм кидае неписьменне укра-
Тнське населения в пашу темряви, безкультурности,
рел!Г1йних забобожв тошо. Неписьменним темним на-
селениям оп!куються полщаТ, ворожбити й особливо
попи, з якими в добр!й злагод! живе польський фа-
шизм, бо вони е в!рн! його пом!чники й льока’Т.
Лшв1дац1я вищоТ украТнсько!' школи.
До 1918 року у Львов! !снував утракв!стичний
украТнсько-польський ужверситет. Окупувавши Льв!в
у 1918 р., поляки скасували в ушверситет! вс! украТн-
ськ! катедри. УкраТнське наукове т-во !м. Шевченка,
що здавна кнувало у Львов!, боролося за справу
вищоТ школи у Львов!, ! 1919 року тут зорган!зовано
так зван! уюзерситетсый курси. Але польська влада
ве дозволила 1снувати цим курсам 1, тому, що нав-
чання вже майже почалося, Тх роз!гнано за допомогою
лолШП.
Не зважаючи иа такий терор, на початку зими
1920 р. у Львов! знову таки, на ней раз таемно, п!д-
ni.ibHO зорган!зовано нов! ун!верситетськ! курси, що
й про!снували до кшця червня 1921 року. В липн!
цього року курси перетворено на навчальну !нститу-
ц!ю, в!дпов!дну до зах!дн!х ун!верситет!в. Вся на-
34
вчальна й наукова праця ушверситету в!дбувалася в
льохах у неможливих непридатних для навчання умо-
вах, без в!дпов!дного для навчання приладдя, прила-
див тощо. Не вважаючи на це, ун!верситет розвива-
еться й на 1922/23 р. нал1чував 65 катедр. Восени i
взимку 1922 р. заарендовано ректора ун!верситету,
нин1 члена ВсеукраГнсько! академ!! наук В. Щурата,
к!лькох професор!в i понад сотню студент!в. Майже
вс!м !м закидалося приналежн1сть до нелегально! ор-
гашзацй, що за не! вважалося украшський п!дп!льний
ун1верситет. ГИсля дальших масових apenrriB сам! со-
бою перестали кнувати piaHi студентськ! оргашзацп,
що напочатку створювалися в цьому ун!верситет!.
Зникли „Украшський студентський Союз", товариство
„Основа". „Л!карська громада" й т. д.
Проте, ушверситет кнувати не перестав. Навпаки,
наукова й навчальна робота в ньому ще б!льше по-
силилася. Коли студенти цього таемного укра!нського
ун!верситету емкрували за кордон, вони дуже легко
складали !спити у тамошшх вищих школах.
Щоб таки знищити украшський ушверситет, що
кнував не зважаючи на шяк! penpeci! та утиски
влади, зроблено розпорядження про дисциплшарн!
кари проти вс!х тих, хто працюе в цьому ушверси-
тет!, передуфм проти тих, хто в тому ушверситет!
викладае. Коли й ц! заходи не мали насл!дк!в, м!в!*
стерство осв!ти Польщ! видало офщ!йне розпоря-
дження, за яким украшц!, що вчаться за кордоном
(п!сля попереднього навчання у Льв!вському таемному
университет!), не зможуть використати сво! закордонш
дипломи в Польщ!. Цей зах!д стосувався т!льки до
укра!нц!в, бо поляки, що вчилися за кордоном I при-
ВОЗ.ИЛИ сво! ДИПЛОМИ ВИЩИХ ШК1Л, визнання СВО1Х дипло-
м!вуПолыц! дктавали звичайним порядком. Зрештою
1925 року ендецька влада натисла на укра!нськнй
гаемний ун!верситет двома шляхами —з одного боку,
посиленням терору й penpecifl, а з другого боку — на-
маганням перемикнути прагнення укра!нц!в вшцо!
школи в р!чище державно! пол!тики. Через угоду з
украТнською буржуаз!ею, що в осганшй час лише
формально боролася за ушверситет, заходом украТно-
жера Грабського створено так звану „орган!зац!йну
KOMitira* для заснування украТнського университету
в Краков!. Чулися розмови, що нав!ть у бюджет!
державному передбачено на цей университет як!сь
кошти. 3 часу створення uiei ком!с!Т минуло багато
рок!в, а вт!м украТнського утверситету н! в Кра-
ков!, н1 десь в шшому м!сц! немае. Та в!н 1 не Mir
постати. В свою ж чергу украТнськ! буржуазш партп
охоче покинули боротьбу за загпльний ун1верситет
пТсля того, як влади симулювали шби то гпдготовч!
заходи до реал!зацИ украТнського уЩверситету в
Краков!.
У Польщ! всього е 12 державних та 10 приватних
польських вищих шк!л. 3 цього на Зах!дн!й УкраТн!
е 3 державн! i 2 приватн! вищ! -школи. Число вищих
шк!л у Зах!дюй УкраТн! з лишком переб!льшуе в те-
nepiniHix умовинах потреби на них в!д м!сцевого поль-
ського населения. Даремна р!ч, проте, говорити про
нев!дпов!дн!сть м!ж населениям польським 1 укра’Тн-
ським та м!ж числом польських i украТнських студен-
т!в. Якщо поляк1в у Польщ! близько 30 млн., а ук-
раТнщв у Польщ! близько 7 млн., то польських сту-
дент^ 36.590 чол., а украТнських студент!в 2.133 чол.,
або майже в 17 раз!в менше (за даними украТнськоТ
лреси в!д серпня м!сяця 1929 р.). Ця нев!дпов!дн!сть
ц!лком зрозум!ла в умовах фашистського режиму.
Але fl т!й укра!'нськ!й в!с!мнадцят!й частин! всього сту-
денства 1 влада ! шк!льна адм!н!стращя створюють
адзвичайно несприятлив! умови для навчання. Не
минае й року, щоб на Зах!дн!й УкраТн! шлсудчик!в-
ськ! групи польського студентства не влаштовували
сол1дних сво'Тми розм!рами погром!в украТнським сту-
дентам. УкраТнським студентам проголошують бой-
кот, украТнських студент!в викидають з гуртожиткйв,
украТнських студенПв лозбавляють загальноТ для
вс1х студент!в матер!яльноТ допомоги в!д громад-
ськости ! т. л.
36
Фашистсько-насильницьке насаджування поль-
ськоТ культури на Зах!джй УкраТн!.
Польон1зац1я Bcix дмянсиЛгосподарсько - культур-
ного життя поневолених нь'цменшостей у Полыц!— це
о колошяльна й !мпер!ял!стична пол!тика польського
фашизму. Польський фашизм та його оргави на так
званих кресах вживають ycix заход!в до того, щоб
нацменшост! не мали власних кооператив!в, альсько-
господарських об’еднань ! т. д. Навпаки, вся господар-
ська М1ць м!сцевого куркульства заходами уряду
спрямовуеться в pi3Hi польськ! оргаюзацп економ!чн!,
зокрема так зван! „кулю рольн!ч!“. Об’е^нуючи в цих
„кулках рольн!чих“ та по !нших под!бних орган!зац!ях
куркульськ! верх!вки селянства нацменшостей, поль-
ський фашизм включав його в свою господарську
систему, а разом включав Тх у св!й соц!яльно-псл!тич-
ний таб!р проти пролетар!в та б!дн1шого селянства.
В цих економ!чно-господарських заходах польського
фашизму, особливо за дсби панування шлсудчиюв,
величезну ролю в!дограла осадницька нап!вв!йськова
колошзащя Зах!дньоТ УкраТни, ЗахщньоТ Б!лорус!, по-
части литовських земель.
Польський осадник, жовюр, капрал i фельдфебель
Реч!поспол!тоТ, навантажений п!лсудчик!вськимм фа-
шистскими !деями, був проводником на креси еконо-
м!чних плян!в фашизму. Але в!н же, псльсысий осадник.
безпосередшй чинник колошяльного гн!ту й нац!ональ-
ного гноблення був ще й тим, хто допомэгав органам
влади нищити культуру нацменшостей i насаджувати
польськчсть.
Як ми рже бачили, руйнування украТнського шк!ль-
ництва, украТнськоТ культурно-освотньсТ прац! найра-
н!ш i найширше починаеться з Волин!. В галуз! школь’-
иицтва тут закривнються украТнськ! иародн! школи,
л!кв1дують украТнськ! г!мназ!Т, а натом!сть в!дкривають
польськ! школи та утракв!стнчн1.
Як говорив свого часу начальник в!дд!лу М1н!стер-
стпа осв1ти л1 ктор Т1нёльський на зЧзд! шк!льму
37
iHcneKTopie, „шкьтьна пол!тика вимагае засновання
утраквктичних шк!л у сх!дн!х воеводствах". I ми бачимо,
як росте число утраквктичних шк!л на Волин!. 1922 р.
lx уже було 79, 1923 року число i’x зросло до 98. Зго-
дом утракв1стичн! школи стали заводити й у Галичин!.
Таким способом, 1925 року на територп Зах!дньоТ Укра-
1ни було 1.684 утраквктичн! школи, 1926/27р.—1.931,
1927,'28р. — 2.114 шкчл. Число утраквктичних шк1’л
зростало, бо цього хот!ла польська влада, бо, як ми
пригадаемо, щоб обернути украТнську школу на поль-
ську, треба булэ голос!в батьк!в 20 д!тей, бо зрештою
полкика утракв13му в школах ц!лком в!дпов!дае ос-
новним засадам нац!ональноТ пол1тики польського фа-
шизму, бо утраквктичн! школи по сут! е польськ!
школи, бо в них украТнською мовою викладаеться
лише спорт i малювання.
Ц1каво простежити за зростанням польського шк!ль-
ництва на Захщшй УкраТн! пор!вняно з тими проце-
сами, як! в1дбувалися в галуз! украТнського шюльництва.
До В1йни в Галичин! була така картина:
Льв1в Крак!в Усього ВТцсоток
УкраТнських шк!л 2.420 76 2.496 45
Польських „ 1.590 1.470 3.060 55
Таке сп!вв!дношення польських i украТнських шк!л
було в Галичин! перед в!йною. Але вже 1922 року це
спТввщношення значно м!няеться на користь польських
шк!л.
Польських i украТнських шк!л 1922 р. було 8.552,
з нйх украТнських 2.997, або 35°/о, i польських 5.555,
або 65°/о. 1923 року польських i украТнських шк!л було
9.277, з них украТнських—3.027, або 32°/0, i польських—
6.250, або 68п'о. Ми бачимо, як в!дсоток польських
taKbi на територп Зах!дньоТ УкраТни невпинно зростае,
а в!дсоток украТнських шк!л меншае та й меншае. Але
якраз на ц! роки припадав й деяке зростания, хоч i
хуже невелике, щоправда, украТнських шк!л. Через це
шкаво простежити, в я кому сп!вв!дношенн1 зростають
/краТнськ! fl польськ! школи.
Роки УкраГнськГ школи
1922 2.997
1923 3.027
Польськ! школи
5.555
6.250
Отже маемо, що в!дсоток зростання украТнських
шк!л дор!внюе 1, а польських —12,6.
Р1жниця в темпах зростання очевидна. Але це був
останн1й piK, коли украТнськ! школи зросли числом
бодай на 1°/о- П!сля 1923 року украТнське шк!льництво
р1зко п!шло на зменшення. Це щлком зрозум!ло з
погляду охарактеризовано! вище пол!тики, що знайшла
прекрасне вт1лення в одному з циркуляра Льв!всько!
шк!льно! округи з 30 жовтня 1923 р., № 3316/пр.: „вс!
школи як публ!чн!, так i приватн! на територп Реч1-
поспол!то1 польськоТ е, в тТсному знач!нн! цього
слова, польськими школами, про шш! школи, як так!,
що не в!дпов!дають !деТ польськоТ державности, в
польськ!й держав! не може бути й мови“. В 1928 рощ
в сойм! тод1шн!й М1н!стер осв!ти одверто заявив, що
польон!зац!я украТнських шк!л провадиться саме тому,
що укра’Тнськ! школи не забезпечують виховання „льо-
яльних та в!дданих Польщ! громадян*.
УкраТнц! в Польщ! числом, п!сля поляк!в, становлять
другу трупу. УкраТнц!—це Чз всього польського на-
селения. Проте, сп!вв!дношення м!ж народными школами
украТнськими й польськими зовс!м не в!дпов!дае чис-
леному сп!вв!дношенню польського й украТнського
населения в Польщ!. 1925 року в Польщ! було всього
28.336 шк!л, з них польських було 22.996 шк!л, або
84,1,°/0, ! украТнських 1.055, або 3,7°/0-
Кр!м того, що послщовно нищиться украТнську
школу, саме польон!заторство провадиться так, що
украТнських д!тей старанно охоплюеться польським
шк!льництвом. Фашистська держава створила так! умо-
ви життя й роботи трудящоТ людности ушдлеглених
национальностей, що вони без знания польськоТ мови,
без доброго знания польськоТ мови, не можуть влаш-
тувати буквально жодно!” свое!' практично! справа. 1
через це величезна частина дорослого населения серед
39
7 млн. украТнщв у Польщ! примушен! посилати своТх
д1тей до Tie! школи, яка зробила б з них людей, при-
датних до !снування в польськ!й фашистсьюй держав!.
Це робить польська школа.
Вже 1921 року э 28.735 украТнських шЮльпих дней
в Mien до украТнських шк1л ходило 2.277 дггей, або
7",о, а до польських та утракв!стичних шк'.л ходила
решта, або 93%.
3 362.878 украТнських сТльських д!тей шк!льного
в!ку до украТнських шк!л ходило 104.784 д!тей, або
28%, а до польських ходила решта, або 72%.
3 ycix украТнських д!тей до украТнських шюл у
Польщ! ходило 27%, а до польських та утракв!стич-
них—73%.
1921 року, коли на Зах!дн!й УкраТн! !снувала ще
досить густа мережа украТнських народшх шк!л, 73%
украТнських д!тей шк!льного в!ку ходили до польських
шк!л. („Школи народи! РечшосполТтоТ польськоТ в
рощ навчальн!м 1925“).
А що ж говорити про тепер!шн!й час, коли число
украТнських шк!л зведено до м!н!муму, коли к!лька
десяткТв украТнських шк!л Тснують на вс! величезн!
розлог! простори Галичини, Волин!, ПолТсся, ПТдляшшя,
Холмщини?
Не можна не в!дзначити дуже характерного захбду
польськоТ адм!н!страцн в справах л!кв!дац!Т украТн-
ського шк!льництва, в справах захоплення украТнських
д!тей у лабети польськоТ школи. УкраТнськ! школи
в Зах!дн!й УкраТн! це, як правило, одноклясов! або
двоклясов! школи. Коли батьки хочуть, щоб д!ти вчи-
лися дал!, вони мусять або вщвозити Тх до дуже дале-
ко! ухраТнсько! юлькаклясово! школи чи пмназп, або
в!ддаЬати до близько! (що значно зручн!ше й дешевите)
польськоТ багатоклясовоТ школи, що е звичайне явище
на Зах!дн!й УкраТн!.
С. Грабський, ендецький !деолог польського фашиз-
му, в одн!й !з статтей, що трактувала укра'Тнське пи-
тания в Польщ!, вм!щен!й у газет! „ЛьвТвський кур’ер
лоранний .ставивши питания: „Що ж — в!чпа боротьба на
40
кресах за перемогу польськоТ цивТлТзацИ над непаль-
ськими цив1л!зац1ями?'‘—вщповщаа „Так, боротьба,
чи в!чна—не знаю, алё довга й безперервна...Хто хоче
поступу, мусить боротися на нащонально-мТшаних окра*
Тнах за побщу нашоТ шляхетн!шоТ цившзацП".
Польська фашистська влада вживае вс!х заходТв
до того, щоб польська „вшца шляхетюша цивипзаЩя*
справд! перемогла цив1л1защю непольську, зокрема,
украТ’нську, що, на думку польських фашистов, е нижча,
ганебн!ша i т. д. Слючи в масах польськоТ дрТбноТ
буржуази, в масах польського м!щанства i навпь тру-
дящих верств населения дику шовшТстичну ненависть
до непольських народТв, польський фашизм не зважае
на засоби. Bci засоби добр!, щоб дТйти мети, щоб
створити единий буржуазний фронт, буржуазний фронт
у боротьб! з трудящими масами Полыщ, з поневоле-
ними соц!яльно й нащонально меншостями, щоб ство-
рити единий контрреволющйний штервенцюшстський
бльок, щоб напасти на СРСР, щоб поламати червонТ
кордони РадянськоТ УкраТни, щоб загарбати радянськТ
територТТ.
От взТрець ТдеолопчноТ зброТ, що TI польський
фашизм устами свого письменника КорнелТя Макушин-
ського вкладае в руки польських осадникТв, у руки
всТх тих, хто мае шд зарядом польського фашизму
чинити наступ на широк! трудный маси украТнщв.
К. Макушинський, що його польська критика на-
зивала „поетом згоди, тиш! й ясного промТння сонця“г
запевняв, що „душа людська не може знести не тТльки
вида, але й слуха про те, що може зробити дикий
лотр“, дикий мерзенний украТнець... Плакати хотТлось
над зганьбленням людськости...3в!р в!н (украТнець.—
М К.) дик1ший в!д найдик!шого кафра, але хитрий
як наплюжний вуж...людоТд кривавий, упир...“ (БТблТо-
тека новин у Bapinaei, стор. 38 — 39).
Це вз!рець масовоТ ТдеолопчноТ протиукраТнськоТ
пропаганду по сутТ спрямованоТ на те, щоб якнайшир-
шим фронтом наступати на украТнське трудяще насе-
ления.
Нищення украТнського шкТльництва, украТнських
культурно-ocBiTHix установ, що вщбуваеться, як свТд-
чило тлсудчиювське „Слово нольське“ (з 2 серп пн
1930 р.), щоб усунути „шюдлизу й нездорову атмос-
феру", ЩО ТТ ui органТзацТТ створюють, в1дбуваеться
разом 13 насаджуванннм польськости.
Коли в Тарнойол! зл1кв1довано украТ'нську гТмназпо
й викинено i3 шк!льних лав 400 учшв, а кТлька десят-
к1в учителТв украТнських залишено без пращ, на тери-
торп ТарнопТльського воеводства не залишилося жодноТ
украшськоТ школи. Але буквально через юлька днш
у примТщеннТ закрнтоТ украТнськоТ середньоТ школи
закладено польську середню школу, а в цТлому на
територп ТарнопТльського воеводства, з абсолютною
бТльшгстю украТнськоТ людности, Тснуе 16 польських
середшх шкТл.
Величезну польонТзаторську роботу провадить так
зваие „Товариство школи людовей". ДТяльностТ цього
товариства польський фашизм мае завдячувати ство-
ренню сотень польських шкТл i десятка польських
пмназ!й на територп ЗахТдньоТ Украши, мае завдячу-
вати просуненню десяткТв тисяч польськоТ лТтера-
тури i т. д.
1снуе ще фашистське товариство „ОпТки над кре-
сами". Воно мае 88 провТнцТяльних вТддТлТв. За Дуже
короткий час (по вересень 1929 р.) воно збудувало
16 польських домТв, заснувало кТльканадцять пересув-
них бТблютек з 48 тис. книжек, на ВолинТ поширено
кТлька десяткш тисяч польських букварТв. Bci щ то-
вариства користуються з пТдтримки польськоТ влади,
що, як правило, поступшно перебирав на державн!
кошти bci учбовТ заклади, що Тх утворюють ц1 това-
риства, особливо в мТсцевостях з украТнським насе-
ленням, щоб зв1льнити кошти цих товариств для даль-
ше! польонТзаторсько'Т акцп. Треба зважати й на ту
аПтащйну польонТзаторську роботу, що н провадить
це товариство й рТзнТ 1ннП „КомТтети кресовТ", „КомЬ
тет оборонцТв ойчизни" 1 т. д. 1 т. Тн.
Стараниями такого роду польськоТ фашистськоТ
оргяжзацИ в пролетарському центр! ЗахТдньоТ Укра-
Тни в Борислав), в Тустановичах збудовано двоповер-
хову польську школу, на ВолянШ—щольський клюбдля
поляк!в, збудовано костел у Мразниц! i т. д.
В систем! nicT польон1заторськоТ роботи варт роз-
глянути зайви польського фашизму, що подеколи
з’являються в польськ!й npeci про створення украТн-
ського наукового шституту в Варшав!. Цей институт
шякою м!рою не в!дпов!дае завданням розвитку укра-
ТнськоТ культури або завдачням культурного буд!в-
ництва на Зах!дн!й УкраТн!. Розмови про украТнський
институт (що його, до реч!, дос! не створено, не зва-
жаючи не оф!ц!яльне пов!д.омлення про бюджет),
науково-а^£!н!стративний склад !нституту тощо е лише
певний маневр польського фашизму, якого завданням
е прихилити до свое! пол!тики ширш! маси украТн-
ськоТ буржуазита украТнськоТ буржуазно’! !ител!генц!Т.
УкраТнський ihcthtvt у Варшав!, як його проектують
створитц п!лсудчик!вц!, це наскр!зь петлюр!вська орга-
н!зац!я, складена з в!домих петлюр!вц!в, одвертих слуг
ГПлсудського. В широких масах украТнського насе-
ления чутки про варшавський институт мали б створю-
вати !люз!Т, юби уряд ГПЛудського, як 1 шла польська
держава, турбуеться про украТнське населення, бо
нацюнальну политику фашизм на д!л! шдпорядкував
военним ц!лям, в!н прямуе на д!л! до з’еднання на анти-
радянськ!й плятформ! передуем до якнайщ!льн!шого
зв’язку з фашистським урядом украТнськоТ буржуаз!!,
куркул!в та верх!в др!бноТ буржуазн.
На противагу розвитков! украТнськоТ культури,
п!лсудчики допомагають розвиватися монарх!чному
русофильству, зокрема його реакшйно - угод!вськ!й
оман!. Цей рух полпично ворожий польському фа-
шизмов!, особливо його гйлсудчик!вському крилу, бо
Bin репрезентуе !нтереси й бажання рос!йськлТ мо-
нярх!чноТ буржуаэП. яка прагне реставряпП, .едино!
нед!лнмот Рбс!йськоТ 1мпер!Т“ з .Царством польським“
у тому числ!, Проте польський фашизм використо-
вус його, як руйнац!йний чинник проти украТнськоТ
культури й украТнського пагиопально-революцШного
руду. В свою чергу чорносотенн! льокаТ графа Во
стинського охоче йдуть на сгплку з польським фа-
шизмом з метою спещяльноТ боротьби проти рсво-
люц!йного руху.
Терор i penpecii проти масово‘1 культурно-
освп'ньо! npaui.
„Всяк! „Луги", „Пласти", „Соколи" п!д плащиком
культурним чи спортивним, займаються !редентистич-
ною *) аптащею. Врешт! школи украТнськ! та зокрема
товариства „Просв!та“ е, як це вже доказано, джере-
лами протидержавних починань 1 шюл терориспв",—
так писав шлсудчик!вський крак!вський „Тлюстрова-
ний кур’ер цодзенний" в березн! 1929 р. Це лише
один 1з вз!рц!в протиукраТнсько! пресовоТ пропаганду
що день-у-день провалиться в ус!й буржуазий i со-
щял-фашистськ1й польсьюй npeci. В даном}7 раз! „Кра-
ювський кур’ер" виступае проти культурно-осв!т-
н!х заклад!в, що !снують ^цля послуг украТнського
населения на Зах!дн!й Украш!.
3 культурно-осв!тн!х установ ЗахщньоТ УкраТни пе-
редуем треба згадати „Просвпу". Це старе культур-
яо-есв!тне товариство, шо нал!чуе понад 60 рокщ
!снування, i свого часу на Зах!дюй УкраТн! в!догравало
величезну культурно-осв!тню ролю в справ! розвитку
нащонально-революШйного руху. Товариство „Про-
св!та“ свого часу 1снувало майже в кожному сел!
Зах!дньоТ УкраТни та об’еднувало широк! маси селян-
ства й др!бнобуржуазноТ !нтел!генц!Т. Традици „Про-
свет" були вельми м!цн! на Зах!дн!й УкраТн! аж до
останнього часу. „Просв!ту“, розгалужену своТми ф!-
л!ями по Bcix селах I селищах Зах!дньоТ УкраТни,
останн!м часом скористовуе в свсТх шлях i 1нтересах
украТнська буржуаз!я. Вона стоТть у провод! так зва-
*) ОскотеШаою.
44
них головних в!дд!л!в i зв1дти керус пов|'товими об’ед-
наннями „Просв!т“ та с!льськими „Просв!тами'. Та-
ким способом „Просвети" стають за капали прове-
дения пол!тично! думки украГнськофашизованО! бур-
жуазй', отже i польського фашизму.. Треба мати на
у ваз! р!шучу р!жницю М1ж фашистсько- буржуазиям
проводом „Просв!ти“ ! натвпролетарським, селянським,
др!бноселянським складом „Просвп* на м!сцях.
1928 року головний в!дд!л ,Просв!ти* мав 86 ф1-
л!й 1 2.944 читальнь Завдання „Просвети* це, головно,
влаштовувати piaiii культурно-осв1тн! заклади, як при-
м1ром: курси для • л!кв!дацм неписьменкости, драма-
тичн! гуртки, сп1воч1 гуртки i т. д.
Як 1 в галуз! шюльництва, л!кв!дащя ,Просв!т* по-
чалася з Волин!. 1928 р. польська адм!н!стращя за-
крила „Просв1ти“ в Дубн!, Ковел! й Володнмир! разом
з ус!ма Тхн!ми в!дд!лами й ф!л!ями по селах на т!й
п!дстав!, що „Просв!ти“ в цих трьох пов!тах проез-
дили-, мовляв, пол!тичну роботу.
Pi4Hi збори ПОЛ1СЬКО1 „Просвгги* выявили, що в
Берестейському пов!т! закрито б!льше, як 30 с!ль-
ських читалень „Просв!ти*.
За причини для л!кв!дацп „Лросв!т“ стають як! за-
вгодно факти. ПолщП треба „Просв!ти* закривати,
причини вона сама вишукае. М!ж 1923 — 1928 р.р. в
Сх!дн!й Галичин! влада закрила 75 читалень за те, що
в них знаходили так! книжки, як, прим!ром, геогра-
ф!чну книжку С. Рудницького (нин! академ!ка Радян-
сько'Г УкраТни) „УкраТна— наш р!дний край* -та !нш!
видання, що не сподобалися польськ!й влад!.
НасадОкуючи „польськ!сть“, фашистська влада, в
противагу „Просв!там*, заснувала ТПг* Волин! культ-
ocbi'thio орган!зац!ю для украТнщв тд назвою .Р1дна
хата". Пров!д у цй орган!зацН нам’снпк ГИлсудського
на Волин! Г. Юзефський доручив петлюр!впям. „Р!дн!
хати", як грнби по дощ1, стали рости по волиноких
селах. Нечисленн! петлюр!вц! не змоглн втримати в
них пров!д аж до найнижчих ф!л!й та читалень. Дуже
скоро „Р1лн1 хати* по деяких мкцях всуиереч вам*-
рам петлюр!вських кер1вник!в стали за вогнища ро-
б!тничо-селянського руху. Цим гласив й пояснюсться
хвиля penpecifl проти ,Р|дних хат* восени 19J0 р., коли
в!дразу зачинено понад 200 «Р!дних хат“ I эл!кв!до-
вано всю орган!зац!ю в ц!лому.
Польська фашистська влада л1кв1дув осс редки куль-
турно-осв1тньо1 npaui, але разом вона репрессии й
терором зустр!чае всяк! вияви культурно-оспИньоТ
дальности. Так, прим!ром, Стрийське староство, як
пов!домля<^ украТнська преса з грудня 1929 року, за-
судило к!лька громадян села Конюхова ня 5 дн!в
арешту за сп!вання украТнських п!сень «Прощай д!в-
чино*, «Гайдамаки* 1 т. д. В с!чн! 1930 р. Скольське
староство заборонило ,Просв1т1* у Синев1дську Виж-
н<м деклямувати твори Шевченковг. В березн! 1930 р.
в сел! Цигавах на Бсрипвчнн! заарештовано двох мо-
лодях хлопщв за те, що вони деклямували иа веч!рц!
«Просв1ти* так! твори Шевченков!, як „Чигирин*,
«Тарасова и!ч“. Коли ,Просв!та“ м. Хирова мала свят-
кувати Шевченк!вський день, вс!х присутшх пол!ц!я
роэ!гнала й свято заборонила. Староста в П1дгайцях
у вереей! 1929 р. заборонив украТнськ! вистави в се-
лах Заставч1м, Новост!льц! й Швейков!м. В грудн!
1929 р. в сел! — Грошов!м, Борщ1вського пов!ту, забо-
ронено укрлТнсыа вистави.
Кожного разу, коли заборонялося вистави, коли
розгавялося свято, пол!щя висувала одну fl ту саму
п!дставу — «потреба громадськоТ безпеки*. Але по-
требами ве громадськоТ безпеки треба пояс нити по-
громвипьк! ироклямацН й в!дозви, що розкидалися в
листопад! 1930 р. в м. Олькуш! Келецькогофов1ту на
Волми! п!д вас гастролюваиия там украТнськоТ трупи.
Польськ! фашисти в цих ыдоэвях закликали гнати з
!ст украТнський театр, що «складастЬся з тих, як!
п^дпомаглють протипольсьюй, протидержавн1й д!яль-
нигт! украТяського люду*.
Крим «Просв!т* ма Зах1ди!й Укра'/я! 1снують куль-
гурвосяортввн! оргав1ааця п!д нязвою „Луги*. «Со
моли*, «о ввквнують разом з тим 1 обов’яэки добро-
в!льних пожежних товариств. „Лучи*—оргаи!зац!я,
що постала з дозволу польсько! влади в 1925 р.,
п1сля довгого клопотання, !нтерпеляц!Й, заяв до уряду
й урядник!в i т. д. Польська влада свого часу дозво-
лила 1снувати „Лугам* 1 „Соколам*, обмеживши Гхию
д1яльн1сть виключно протипожежною працею. „Луги*—
це орган!зац!я, що 1снуе переважно по селах, тод!,
як „Соколи*— головно в м!стах. ГЬсля дозволу „Лу-
11в", вони стали масово орган!зовуватися по селах,
так що вже 1928 р. на Зах1дн!й УкраТн! эаресстровано
926 випадк!в оргашзащй „Луг!в*, але 1978 р. зарее-
стровано 201 випадок розгрому або л!кв!дашТ „Лу-
гових* орган!за1цй. 3 926 оргашзацШ .Луг!в", що
!снували 1928 р., на 1930 р!к, за в!домостями п!лсуд-
чик!вського „Слова польського* з 10 вересня 1930року,
кнувало 747 орган!зац'й.
Щодо „Сокол1в*, то ix було понад F00.
Доля перших й других, „Сокол!в* та „Луг!в*—
однакова. Обох 1х, як ми вже бачили з „!люстрованого
кур’ера цодзенного*, польський фашизм вважаеза дже-
рело протидержавноТ пропаганда „Луги* й „Соколи*
особливо постраждали, особливо Тх пони щи л а пол!
ц!я П1Д час ociHHix погром!в 1930 року. За одним
заходом Льв!вське старость о заборонило „Сокола*
в селах Вербяжж!, Вазовой, Сокольщин!; Гребенцях.
Мостах Великих, Жовкв!, Будков!, Руд!й, Княжполк
„Луги* зл кв!доваио в пов!т! Сокольськ1м Сям!к, Го-
родок 1 !н.
OcihhI протиукраТнСьк! погроми 1930 року, п!д
час яких найб!льше потерп!ла украТнська трудяша
люднкть 1 як! зак!нчилнся ще щ!льн!шим зрощеимям
украТнсько! буржуа»!! з лольсыгою, зб!глися в час! в
терористичним напалом на поштовий автомобиь п!д
Ыбркою, що в!з rpoml. Польська пол!ц!я заявила, що
напал на поштовий автомоб!ль вчинили украТни!. щоб
викорнстати грош), то в ньому були, для протидер-
жавно1 д1яльностн в Полым!. Трапилося так. що одного
л учасник1В тсрорнстичного нападу аловмли, ! вннм-
тося, що це члав украТнсько! культурно спортиааоТ
<7
орган!зацп „Пласт". Це досить мщна орган!зац!я укра-
ТнськоТ молод! на зразок скавт!в, що пров!д нею за-
брали в руки представники украТнськоТ буржуазп.
Внпадок п!д Б!бркою став за причину для шаленоТ
кампанП польськоТ преси й орган!в польськоТ влади
проти „Пласту". Виходило так, що буржуазний про-
в!д „Пласту" не зм!г справитися з тими протиполь-
ськими настроями, як! розвинулися в „пластових" ни-
зах. П!сля того, як одну по одн!й злп<в!довано орга-
н1зацТ1 „Пласту", п!сля того як заарештовано к!лька
сотень члешв „Пласту", влада видала розпорядження
зл!кв!дувати „Пласт".
Характерно, що знищення „Пласту" не вщбулося без
участи найреакц!йн!ших одверто-фашистських польо-
ноф!льських труп украТнськоТ буржуаз!Т. Коли влада
дала розпорядження зл!кв!дувати „Пласт", ц! групи
вс!ляко намагалися, щоб оргашзащю „Пласту" зл!кв1-
довано впень ! назавжди.
Картина розгрому украТнськоТ культури на Зах!д-
н!й УкраТн! була б неповна, коли ми не згадали б
про те, як пересл!дуеться книжкову й пресову справу
на Зах!дн!й УкраТн!. Польська фашистська адмТнТстрацТя
уважно стежить, щоб у л!тератур!, що и видаеться та
поширюеться на Зах!дн!й УкраТн!, не було й „натяку"
на протипоЛьську „крамолу". Мплстерство внутр!шн!х
справ видало спещяльне розпорядження про заборону
поширювати в Сх!дн!й Галичин! й Волин! укра’Тнськ!
видання з РадянськоТ УкраТни, зокрема, заборонено
поширювати „Нову генерац!ю“, „Гарт", „РобИничу ос-
в!ту". „Б!льшовик Полтавщини" i т. д.
Колом!йське староство заборонило поширювати в
пов!т! видання Державного видавництва УкраТни. Вс!
книжки цього видавниц!гва. що були в м!сцевих читаль-
нях, за постановок» староства конф!сковано. Це стосу-
еться до л!тератури з РадянськоТ УкраТни. Але й л!-
тература, видана п!д Польшею, так само не користу-
еться великою любов’ю мТсцевих фашистських началь-
jhikIb. Ми вже згадували випадки, коли за причину
л!кв!дацп ,.Просв!ти‘ стала наявн!сть в ТТ б!бл!отец!
книжки С. Рудницького „Укратна— наш р!дний край".
УкраТнськ! видавництва на Зах!дн!й УкраТн!, це хи-
ренн!, квол! господарськ! орган!зацп, що живуть на
р!зн1 „добров!льн! датки“, субсидИ меценат!в i т. д.
Ледве чи якась книжка, в умовах полщ’йного нагляду
за нею, може сама себе окупити. Влада дозволяе ви-
давати невинну л!тературу—антиалькогольно! бороть-
би чи рел!пйного зм!сту. Особливо проти останньоТ
не заперечуе польська влада. Але всяка книжка, де е
натяк на публ!цистику. п!длягае суворому цензорскому
перечитуванню i, коли там може бути найменший на-
тяк на неугодну польським фашистам думку, шдлягае
конф!скацц.
На Зах!дн!й УкраТн! !снуе т!льки одна щоденна
газета, ! то це орган ундофашистського табору. На
Зах!дн!й УкраТн! е тТльки одна газета, що виходить
трич! на тиждень. Це так само ундофашистський орган.
Роб!тничо-сеаянська преса виходить в свгг т!льки тод!.
коли це Тй дозволить польська влада, а дозволяе Тй
вона це п!сля старанноТ цензорськоТ праш, коли на
шпальтах газети кр!м заголовк!з н!чого не лишаеться.
Пол!ц!я „систематичний" i дуже частий петь в редак-
ц!ях украТнських, зокрема роб!тничо-селянських га-
зет. Протягом останнТх трьох м.сяц!в 1930 р. у Львов!
в!дбулося к!лька пол!ц!йних трус!в та юлька звичай-
них фашистських погром!в прим!щень редакщй газет
„Сельроб" i „Сила".
Знищуючи украТнську пресу, польський фашизм
насаджуе i старанно п!дтримуе своТ рептильки, писан!
украТнською мовою. На Волин! !снуе петлюр!вська
„УкраТнська нива", у Львоз! газета „Селянин". Обома
цими газетами користуються урядники польського фа-
шизму для прихилення до себе куркульських та м!-
щапських верх!вок украГнського населения.
Польсько - фашистський розгром украТнськоТ
культури i захГаньо-украТнська буржуазия.
В розгром! украТнськоТ культури польським фашиз-
мом йому допомагае украТнська буржуаз!» та ТТ парт!!.
49
Всю пол!тику украТнськоТ буржуаз!! та фашистського
украТнського нащонально-демократичного об’еднання
(УПДО)! соц!ял-фашистських украТнськоТ соц!ял!стич-
но радикально! i украТнськоТ сощял-демократично!
партий спрямовано на те, щоб бути позитивным чин-
ником для фашнстськоТ польськоТ держави. УкраТнська
буржуазТя устами свого представника, голови УНДО
Д. Левицького, не раз заявляла про свою „нозитивну
творчу спТвпрацю" з польськими фашистами.
УкраТнську буржуазТю з польською об’еднують два
моменти: 1) сшльний клясовий фронт проти украТнсь-
ких 1 польських трудящих, що об’еднуються, борються
й повстають проти визиску й насильства, i 2) спТльна
клясова ненависть до сусТдюх сощялТстичних Радян-
ських республТк, зокрема, до УСРР. ОбидвТ цТ клясовТ
ознаки, що спричинюють сШльнТсть украТнськоТ й
польськоТ буржуазп водночас визначають i те, чому
украТнська буржуаз;я неминуче бере участь у нацТо-
нальнТй полТтицТ ГВлсудського.
ВосенТ 1930 р. у в!дпов!дь на хвилю революшйного
п!днесення трудящих мае 31х!дньоТ УкраТни польський
фашизм наслав на них тисяч! полщаТв ! загони улан-
сько! кавалер!1, щоб р!зками, багнетами й огнем „ути-
хомирит^ реаолюц!онер!з. При ц!й фашистськ!й па-
циф!кац!1 арештовувано десятки тисяч людей, тисячи
людей бито р!зками, десятки розстр!лювано. „Пациф!-
катори" палили украТнськ! села, руйнували коопера-
тивы, вищили селянське майно. На культуршй ж д1-
лянц!—закривано „Просв!ти“, „Р!дн! хати“, майже
зл!кв!довано „Луги14, „Соколи". Зачинено багато шк!л,
Юлька г!мназ1й, багато учител!в залишено без роботи,
Юлька сот учнево! молод! викинуто is шк!льних лав. У
той час, коли трудящ! УкраТни величезними демонстра-
ц!ями, хвилею прогест!в реагували на д!Т фашистських
Столипиних,— як же на цей страшний, нечувяний те-
pop реагували так зван'1гбатьки украТнського народу'1,
як на вс! ц! нелюдськ! насильства Й дикунсько-шоа!н!-
стичи! погроми дивилися т1, хто заявляв про са!й „по-
лпичний прпв!д“ в украТиському национальному pyxoal?
30
Коли за урядовою постановок) зл!кв!довано „Пласт*,
деяк! м!сцев! його орган!зацП „л!кв!дуватись“ не схо-
т!ли. Подекуди д!йшлося до протифашистських висту-
п!в, що к!нчилися сутичками з пол!ц!ею. Масов! орга-
н!зацй „Пласту" не хот!ли зникати, як того xotib
польський фашизм. Тод! на допомогу польському фа-
щизмов! став оф!ц!яльний пров!д „Пласту", що, як i в
„Просвгп" ! деяких iniunx громадських орган!зац!ях
на Зах!дшй Укра!н!, перебував в ундобуржуазних
руках. 24 жовтня 1930 року головний в!дд!л „УкраТн-
ського крайового товариства охорони д>тей 1 оп!ки над
молоддю" публшуе комушкат, яким оголошуе м!сцев!
товариства „Пласт' за злжвщован! ! застер!гае в!д
„продовжування якошебудь дальшо! д!яльности „пла-
стових" частин, бо влада вважатиме це за д!яльн!сть
нелегально! орган!зацй". Щоправда, головний в!дд!л
носп!шае зауважити, що з под.бним комунжатом bih
звертаеться до орган!зац!й „Пласту", ,,-в насл!док на-
тиску адм!н!страц!йно! влади", але робить в!н це
б!льше про людське око, щоб приховати в!д людей,
що по сут! й в!дд!л погоджуеться з тим, щоб „утри-
мати молодь в!д незаконно! д!яльности“. Головний
в!дд!л на цей раз зовс!м одверто виступив як пред-
ставник польсько-фашистських !нтерес!в, польсько!
адм!н!страц!! й польсько! полйш.
Коли по зах!дньо-укра!нськнх селах клекот!ло в!д
лют! й обурення з погромницько! д!яльности насланих
карних експедиц!й, коли школа по школ!, „Просвета" по
„Просв!т!“ л1кв!дувалося на Зах!дн!й Укра!н! шк!ль-
ннцтво й масов! культурно-осв!тн! заклади,—централь-
ний орган УНДО „Д>.ло" друковало погроми! статт!
видатних сво!х д!яч!в, що виявляли ставлення украТн-
сько! буржуаз!! до розгрому укра!нсько! культури.
„Не турбуймо себе занадто, — писав О. Луцький в
статт! „Що тепер найважн!ше",— нин!шн!м хоч ! най-
б!лыне оправданим жалем, гризотою чи зл!стю. Ми не
е на те, щоби задержувати нар!д при сльозах за кривду,
ми не апостоли злости" („Д!ло“, 14 жовтня 1930 рЛ
•Hhioro ке зм1нилося, — писали ундисти в !нш!й стагт!
шд назвою „Життя не знае зупинок",—життя йде впе-
ред... Все, що належи гь до жигтя культурно! нацН,
1снуе дал! й буде кнувати без н!якоТ перерви, без
некого „в!дпочинку“, без жодно'Т зупинки'1 („Д1ло“,
8 листопада 1930 р.).
Польський фашизм знищив на Зах!дн!й УкраТн!
школи, „Просв!ти“, „Луги", „Соколи“ i т. д., а укра-
Тнська буржуаз!я, що д!е з польським фашизмом за
одне — говорить: „Не турбуймо себе занадто... Ми
не е апостоли злости". Польський фашизм польон!зуе
ЗахТдню УкраТну, ширить в масах неписьменнкть, в!д-
ганяе в!д шк!л десятки тисяч украТнськоТ д!твори,
створюе для украТнщв по вищих школах „в!дсоткову
норму", а украТнська буржуаз!я намагаеться все це
замаскувати й устами своТ’х представник!в Луцьких,
Галущинських та !нших бреше: „Все, що належить до
життя культурно! нацп, 1снуе й дал!“...
Н!чого шшого в!д украТнськоТ буржуазп i вимагати
не можна. Треба лише, щоб трудящ! РадянськоТ
УкраТни i Зах!дньоТ УкраТни знали, що УНДО та tnuii
укршнсыа napmii фашизму й соДял - фашизму стоять
на плятформ1 нищення украИнсько! культури. Всяк!
ляментаци ундиспв та !нших про украТнську школу,
про украТнську культуру, — все це жалюг!дн! спроби
показати широким масам, шби й вони, ундисти, сощял-
радикали й !н. борються за Тхн! 1нтереси. В!дпов!-
даючи натисков! знизу, „Д!ло“ та !нш! буржуазн! газети
вм!щують дописи про знищення шк!л, „Просв!т“ i т.д.,
але вм!щуюють без жодних коментар!в 1 без н!яких
пол1тичних висновк!в. Найб!льше, що можуть зробити
ундисти з „Д!ла"— вмктити описову статтю I. Гера-
симовича про украТнське шюльяицтво, де в!н прихо-
дить до сумних висновк!в: „УкраТнське шк!льництво
сл!д вважати зл!кв1дованим“ („Д1ло“, 19 жовтня 1930 р.)
До того ще к!лька ф1лантроп!чних м!ркувань про
ириватну 1нщ!ятиву в культурно-осв!тн!х справах. J все.
Без шяких посл!довних пол!тичних висновк!в... Ба и!,
висновки €. Ц! висновки — це плятформа дальшого
зрощувания украТнського фашизму з польським, даль-
52
ше ушдлеглення украТнськоТ буржуаз .'i лольсько фа-
шистськ!й державность
ДеклярацИ Д. Левицького, в!рноп!дданськТ заяви
О. Луцького, М Галущинського та 1нших про те, що
„обстоювання украТнських шк!л не е н!якою пол!тикою“
(Д. Левицький у сойм! 5 грудня 1929 р.), що спасибо
польському фашизмов!, все, що украТнцям треба,
„все, що треба для життя культурно! наци" украТнськоТ,
Лснуе й дал!“, вс! ундобуржуазш клятви в „позитивно-
творч!й“ служб! польському фашизмов! — це не пуст!
слова. Це система полпики украТнськоТ буржуазП, що
зб!гаеться з политикою польського фашизму. „Здавало-
ся б,— писав свого часу А. БохенськиЙ, завзятий чорно-
сотенний п!лсудчик, — що украТнц! (цебто украТнська
буржуазия,— М. К.) можуть вибирати м!ж союзом
з Полыцею й союзом з Poclero. Одначе, на шляху до
порозу линия з Pocieio cmoimb громадська (соц!яльна.—-
М. К.) справа* („Слово", грудень 1929 р.). А. Бохен-
ськиЙ в!рно розум!в, що украТнська буржуаз!я з гро-
мадських, сощяльних мотивов у радянських соцдялЬ
стичних Роси та УкраТн! не може вбачати свого
спальника, а навпаки ворога, ! то непримиренного.
На шляху до своТх буржуазних 1деал!в Тй може бути
за сп!льника т!лькн фашистська Польша. I украТнська
буржуаз!я вс!х зусиль прикладае, аби лише бути Ндною
свого сп!льника.
Стоячи на тому грунт!, що „украТнська меншина
може стати важливим офензивно-дефензивним чин-
ником у руках польськоТ держави — чи то служитиме
для оборони в!д Pocil чи нав!ть для розложення то!
держави" (Д. Бохенсъкий — „Ысмаркова концепция
в украТнсько-польських в!дносинах", газета „Слово").
п1лсудчик1вський фашизм декляруе: „Мусимо вести
таку политику, щоби майбупиа украшена легюни
боролись не в pociНеких рядах проти Полыщ, а в поль-
ських рядах проти Pocii* (там само). Польський фашизм
вимагае, щоб украТнська буржуаз!я та ТТ партН так
орган1эовурчли свою „украТнську* полИичпу роботу,
щоб були „дефензнвноофензивним чинником" у руках
53
мельсько! держави супроти СРСР, а головне Радяи-
ськоТ УкраТни. Польський фашизм хоче, щоб в насл!-
док такоТ „роботи" украТнськ! маси „в польських рядах"
билися проти соц!ял стичних республик, зокрема проти
того, що збудували трудящ! червоно! УкраТни. I украТн-
ська буржуаз!я готова.
В статт! „Засадним! реч!“ (газета „Д!ло“ з 28 листо-
пада 1930 р.) орган ундофашистсько! украТнсько?
буржуази, проклямуючи майбутню пол!тику своТх
депутате у тлсудчик'вському сойм!, пакт за пактом
в!дпов!дае на програмов! вимоги польського фа-
шизму.
Польськ! фашисти пропонують украТнськ!й бур-
жуази щ!льн!ше вв.йти’в систему польськоТ державно-
1мпер!ял!стичноТ полпики.УкраТнськ! фашисти посп!шно
запевняють, що помилково вважати за „шдставу нашо!
пол1тики — негащю", що Тхня полпика — позитивно-
творча, позитивно-державна.
Польськ! фашисти вимагають „офензивно-дефен-
зивноТ" рол! в!д украТнсько! буржуази. „Д!ло“ в!дразу
викреслюе !снування РадянськоТ УкраТни 1 облудно
заявляе, що т!льки ккчька п!лсудчик!вських агент!в
з УНДО, яких П!лсудський зробив членами сойму,
„в взагал! единим украТнським умандатованим пред-
ставництвом" та що вони мусять провадити диверайну
д!яльн!сть проти РадянськоТ УкраТни,за словами „Д!ло“,
„мусять допомагати актуал!зац!Т визвольницьких зма-
гань за Збручем*.
Польськ! фашисти хочуть, щоб украТнська бур-
жуаз!я моб!л!зувала маси й утворила б „украТнськ!
легюни, як! борслися б... в польских рядах проти
РосП та УкраТни радянсько!". УкраТнськ! фашисти
в!дпов!дають, що „украТнське населения мусить...
кадрами !дейних борц!в, наслщуючи славний приклад
с!чових сгр!льц!в“, як! билися в австр!йських рядах
проти монарх!чноТ PociT, „допомагати буд!вництву
украТнсько! державности над Дн!пром“ п!д протекто-
ратом Польщ!. При чому украТнська буржуаз!я така
лапдна, що вовс!м не цГкавиться, .як! будуть зах1дн!
кордони будучо'Т украТнськоТ держави, — це не питания
СЬОГОДН1ШНЬОГО дня“.
Соц!яльна й пол!тична программ польських та
украТнських фашисттв в оснсвних для Зах!дньоТ УкраТни
проблемах — збТгаються. Стоячи на платформ! поль-
ського фашизму в питаниях сощяльних та в питали!
ставлення до суверенно! РадянськоТ УкраТни з ГТ по-
тужним культурним розвитком, що вщбуваеться п’д
кер!вництвом пролетар!яту та його парт!!— украТнська
буржуаз!я не може не в!дпов!дати за иол!тику поль-
ського фашизму щодо украТнськоТ культури.
Левицьк!, Луцьк!, Галущинськ!, Макухи (голова
украТнськоТ соц!ял - радикально!' парт!!), Ганкевич!
(голова украТнськоТ сощял демократичноТ парт!!) та
inim не розв’яжуть культурно! проблеми украТнського
населения в Польщ!. Вони разом з польським фашизмом
цькують, паплюжать Радянську УкраТну та TI культури!
здобутки. Центр всеукраТнськоТ науковоТ думки —Все-
украТнська академгя наук у Киев! для украТнських
ундофашиспв „зб!говисько вчених", як! хоч не дуже
знаються на всяких науках, та все-таки знають добре
„абетку комушзму” („Новий час“, газета УНДО
у Львов!, 21 листопада 1930 р.). Розвиток ! зростання
нашо'Т радянсько! Академ!! викликае повну запекло!
Тд! характеристику украТнськоТ буржуаз!!—вчен! в лап-
ках. А розгром укра!нсько! культури п!д Польшею
для не! це н!що, «все, що потр!бне для культурно!
наш! — !снуе дал!“.
Страшне, породжене кризою й колон!яльною поли-
тикою польського фашизму зубож!ння укра!нського
трудящого населення 1 д!евий революц!он!зац!йний
прикладмогутньо! РадянськоТ Укра!ни,яка все зростае—
п!дсилюють революции!, бойов! настро! трудящих мае
Зах!дньоТ УкраТни. На „польсько-фашистсью* пэциф!-
кац1]-“ восени минулого року незаможне селянство
в!дпов!ло заколотами, обуренням 1 знищенням в огн!
панських маетк!в 1 д!бр. Наглибш! верстви зах!дньо-
украТнського селянства вв1мкнулись у реаолюшй»*/
боротьбу проти пансько! шляхти, проги дозшеку
Й неволь ПВ самих гпдпалах брав безпосередню участь
найактивн!шнй елемент села, що мав за собою повну
п!дтримку м!льйонових мае гнобленого селянства"
(з грудневоТ 1930 р. постанови ЦК КПЗУ). Як зазна-
чив допоз!дач XI пленуму Виконкому Комштерну
(травень 1931 р.) про становище в Польщ! т. Лен-
ський, висгупи поневоленого зах!дньо - украТнського
селянства проти окупант!в знамени! тим, що в них
„виявлялись елементи громадянськоТ в!йни“. В Miw-
народн!й день безроб!тних (25 лютого 1931 р.) в
низщ пов1т!в (Дрогобиччини, Кос1вщини, Крем’янець,
Волинь) селяни виступилн разом з м!ським пролета-
р!ятом п!д гаслами КПЗУ. Компартия Зах!дньоТ УкраТни
разом з комушетичною парт!ею Польщ! провадить
захщньо-украТнських трудящий на штурм польськоТ
буржуазно-фашистськоТ системи. „На основ! найшир-
шого единого фронту знйзу i орган!зац!йного закрЬ
плення— маси роб!тник!в 1 селян дадуть б!й польськ!й
фашистськ!й диктатур! та окупаци й Тхньому сшльни-
ков! — украТнськ!й буржуази ! агентам — соц!ял-фаши-
стам Bcix мастей" (з в!дозви ЦК КПЗУ—„До зах!дньо-
европейських та американських роб!тник!в - ем!грант!в
з Зах!дньоТ УкраТни").
Проблема украТнсько! культури на зах!дньо-украТн-
ських землях, що Тх загарбала фашистська Польща,
буде розв’язано лише воднораз з розв’язанням основ-
ных соц!яльних проблем у Польщ!, воднораз з проле-
тарською в н!й революц!бю. Пролетарська революц!я
визволить поневолею, пригноблеш польським фашиз-
мом нац!ональност! й разом визволить в!д утиск!в та
терору Тхню, отже й украТнську, культуру.